К о р о б е й н и к о. В . , К о м л * Л , М „

Я ц « н к о Л , Л

І-

БІЛЧАНСЬКІ ОФІЦЕРИ

НАЩАДКИ КОЗАЦЬКОЇ СЛАВИ

2009 р.Б і л к а Т р о с ^ я и е ц ь

Коробейник о . В., Коваль Л . М,, Яценко Л . Л .

БІЛЧАНСЬКІ ОФІЦЕРИНащадки козацької слави

Книга друга

Присвячена 65-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні

2009 р.Білка — Тростянець

ББК 68 .4 (4У кр — 4 Сум) 243д К-68

Схвалено до друку радою краєзнавчого музею с. Б ілка та редакційною колегією.

Наукове видання

Друга книга розповідає про генералів, адміралів, офіцерів, старшин і сержантів, чії долі пов’язані з селами Білчанської та Боромлянської (щодо сіл нинішньої Білківської сільради) волостей, Білчанської сільради, з часів заснування воєнної сторожі, Білчанської сотні, Охтирського Слобідського козачого полку по 2007 рік. Відомості про кожного подані рідними, уточнені в районному військкоматі. Військово- історичному архіві РФ, в Центральному архіві Міністерства оборони РФ, Державному архіві Сумської області. Державному архіві Харківської області.

Коробейник о . В., Яценко Л. Л. Коваль Л. М. К-68 Б ілчанські офіцери — нащадки козацької слави

Тростянецька районна друкарня, 2009-124 с.

І

9 789 6 68 І6 9^165

ББК 68.4 (4Укр — 4 Сум) 243д

© Коробейник О. В., 2009 © Тростянецька районна

друкарня, 2009 .

ВСТУПП ісля ви п уску з д р у к у першої книги «Бі-тчаясьКі

офіцери» в редколегію стали надходити з ау 'в аж е н ая . вказ івки на помилки в тексті і пропозиіш внести з кн лгу нові прізвища, я к і повідомляли рідні і друзі. За ріх. з о сплив з часу виходу першої книги ,»Х арківським мл-зеем м ісько ї садиби» проведений науковий пош>'К з арх івах України по історії Слобожанщини, слобідських козацький полків. Виявлені нові імена і козацькі роди. Серел аих пов’язан і зі слободою Бьтка. Пошуковці Сумської пмнади№ 1 ' ' п р о в е л и в е л и к у р о б о т у п о в и в ч е н н ю ДО ЛІ к о н ’г р -

адм ірала Кондратьева Г. П. Нові знах ідки по рояігаах Толочко О І., Шульги С. Ф. та його брата Шу.тьги Г Ф . Носок Д.М. надали їх рідні.

Редколегія признала доцільним внести в к я а гу аро білчанських офіцерів наявні в шкільному краелндвчсм'. музеї відомості про офіцерів Радянської Арми. представ­ників народів колишнього СРСР, про тих. хто .черчва» бойовим и д ія м и в дн і в и з в о л е н н я н аш и х С і Л в .л фашистської окупац ії. Тому ми пропонусмо j<^m.ij*ka.4 другу книг>’.

В цій книзі виправимо по.мічені помнлхн книги.

Р е д к о л е г ія д я к у є за заува.'кення. допомогу громадян, за технічну допомогу Білківськоіх’ голо ву Я цен к о І.Ь. va к о л е к т и в раАонноі ( д и р е к т о р П р и х о д ь к о Г.О.) Ми гало.+ч спонсорську допомогу TuptlCtfHKV Б 1.. r».X1v'4KO О і 'iUt'HJvU1. Б., всім, XIX) ВНДІ.иіИ кошти Д..Я ЛГ>!чУ 4HUIU

КоробоЛник CV IV, Ковлль .4 М Яценко ,'1 Л

ОФІЦЕРИ БІЛЧАНСЬКОЇ СОТНІ ОХТИРСЬКОГО СЛОБІДСЬКОГО

КОЗАЧОГО ПОЛКУД.Н. Бактьін-Каменський в книзі «История Малой

России» Київ «Час» — 1993р. пише:♦ Отписка путивльського воеводы Григория Борисова

1589 г . к царю.» . . .Д а его, Василь Ондреева посилаєм мы, холопы твои, из Путивля на твою государеву службу с П ути вл ьски м и нововиезж им и Ч еркаси за вори и за Черкеси посилали на поле, на Псел и к устю Айдара Атамана А гея Мартынова с товарищи с Путивльскими черкаси. И бил челом тебе Государю тот Черкашенин Василий Ондреев о твоем государевом жалованьи и о верстане, (т.е. о наделении землею А. К).

Отже, Василь Ондреев і атаман Агій Мартинов, я к і мали свої пасіки і певно двори на місці нинішньої Білки, зустрічаються в повідомленні Вільненського воєводи в Білгород і одночасно про них з гад ує П ути вльський воєвода в своїй «Отписке* цареві в тому ж 1589 році. Можливо, ці козаки і були засновниками Білки. Ми писали в І книзі про нащадків згадуваних козаків в с. Б ілка. В Микитівці і зараз проживають Мартинченки, а в Білці Мартиионські.

Під керівництвом кандидата історичних наук Вадима І . ія сл аьо ви ч а С т а ь и с ь к о го х а р к ів с ь к и м и вчен и м и прои*'Д»?на велика дослідницька робота в держаних архівах і слобідських козачих ііолкін, н тому числі і поОхіирсіжому полку, і по його со'і'ні слободи Ьілка. ііри

4

І

підготовці цього розділу ми поси.тасмося ва »іім*ж*£ГГ*г< «Харковский музей частной усадьбы», я к е в 200Т 200в роках під редакцією А. Ф. Парамонова ватуетяж » і '» і-- вказан і в тексті книги.

Іван Степанович Рижкевич (Режкевігч . Рожк€ЭДгч — в різних книгах прізвище пишеться по рістоаг/ — О.К t

В 1790 році йому було 53 роки, тобто вш алромятім 1737. В 1785 р ВІН мав в с. Бьтка 1 і в :р . 2 шдлатЕХ (1 чоловік і 1 ж ін к а — певно, прислуга, бо в Шімшаст: ш 1790 рік він значиться холостим/.

Степан С теп ан ови ч Р е ж к е в и ч зн ач и ться я к *ян по.мершого сотника Реж кевича, в 1 766 pcru й "ж у 5 у л с 25 років, тобто він народився в 1741 род:.

Степан (Стефан) Рибкевнч — по списку Бі,тчаясьжо! сотні в 1726 року з гадується п и п рап о ряян z : ? : сот» : Охтирського Слобідського козачого по.тку іД ив «Б:-їк » слобода Тростянецького району Сумсько: о б л м т . А. В *>- ник, Б,Л,К 2002 р. ст. 23)

3 1738 року Степан (Стефан) Рвжхевігч «Сотяжксм состоял 25 лет» Отже він б у в сотником готш по 1763р (Еліта Слобідської України. Списке Ксоаіихоі старшини Х.2008 р. стор. 309.

Іван Скряга — підпрапорнин Харківського .чо^лчсп полку. Народився в родині Священника Мхколдівсьх церкви слободи Б ілка 1732 року. На службу » гг\—л з

4 ж о втн я 1755 р о ку . 2S березня 1 '6 2 р чолобитної генерал-лейтенанта князя КоногАятнна ,Vxп о ­повича Канте.міра звільнений у відс-тавку з лрс.жжв»жжя* в слободі Білка Охтиркгького полку

(« Е л іт а С лоб ідсько ї У кр а їн и Саш скя старшини» Х.2008 ст. 10S)

Лев Степанович Карпов — Бхлчалсьоч.ч сі?гшЗ 1 0 л и с т о п а д у 1 7 5 4 р о к у п о с т у п и в ш л с л \ ж б \ х.»

О х т и р с ь к о г о к о з а ч о г о п о л к у , н.ч л ч ч ' д д у . VО о т н и к о . м п р и з н ; » 4 е м и а J 22 І ' >9

( Н і д о м і х ' т і 1 7 6 0 р ) ( « Е л і т . » Слсч^ідч h.Kv': У ч ; : э д . : я * к о . і а ц ь к о ї crapiLitiHU \ «ЧН К'і о т SU В 1 " 91# »ц е р к о в н и х к н н г а ч л а д у « г ь о ч д о ч к л Л ъ . » л К л р а

.S

Анастасія — дворянка. (ДАХО, ф 40. спр. 2, 110, оп лист 299).

Разом 3 братом прапорщиком Пилипом Степано­ви ч ем К ар п о ви м на х у т о р і П а р х о м ів с ь к ім Боромлянської волості в 1785 р. володіли 226 десятинами орної землі, 200 десятинами лісу, 2 дворами підданих черкас: «10 чоловіків, 7 жінок. (Экономические приме­чания на Ахтырский уезд 1785 г .» X 2008 ст. 154-155.

Василь Васильович Оносієв — капітан у відставці, 1782 році був начальником військових селян слободи Білки. В 1785р мав будинок і 5 кріпаків-чоловіків і 4 ж ін о к . Він п ідписав «Ревизскую с к а з к у войскових обивателей слободи Белка за 1782 г .» (ГАХО, ф. 31, оп 141 ед. 2) Разом з ним документ підписали соцькі Іван Забіла, Данило Герасименко. Герасим Величко, Петро Шумейко. («Ревизская сказка войскових обивателей сл. Белка за 1782 г .» ДАХО ф 31, оп 141, справа 2»).

«Ревизские сказки населення сл. Белка Ахтырского уезда, конец ХУП! ст.. X 2007, с. 100). «Экономические примечания на Ахтырский уезд 1785 г., стр. 146-148.

Василь Ковтуновський — 1757 року народження, старшинського звання, жив у своему будинку в слободі Б ілка, 27 січня 1791 року мав дружину Параскеву та синів Степана — 16 років, Максима — 16 років, та Олексія 8 років.

М акси м Васильович К о втун овський 1758 року народження — полковий писар. У нього дружина Пелагея Іванівна — 1759 року народження. («Ревизские сказки населення сл. Белка, Ахтырского уезда. Конец XVIII ст. Х.2007 ст. 76.)

Іван Ковтуновський значиться в списку підпрапорних Охтирського Слобідського козачого полку за 1762 рік, жовтень. На службі в полку з квітня 1740 року в цьому чині. Атестувався достойним для підвищення по службі. («Еліта Слобідської України, списки козацької старшини Х.2008 ст. 85) Іван Михайлович Ковтуновський вахмістр Охтирського гусарського полку у відставці, в 1785 р. мав

в слободі Б ілка свій дім , «Экономические примвчляял за Ахтырский уезд 1785 г. Х.2008 г. с 146,

Тимофій Р еж кеви ч (Р и ж кевм ч ) — п ідлрап оряи й Охтирського слобідського козачого полку На слу.«б-- п о ступ и в 26 л и с т о п а д у 1 7 4 8 р о к у , п р и э я а ч е н я й підпрапорним 20 вересня 1756 року. В жо»тн: 1"62 року значився на службі підпрапорним. Грамотний. Лостоіяжй на підвищення по службі. Із сотнииьккх дітей. В а.-:о6ох Б іл ка мав д ім . «Е літа Слобідської У кра їн и . С а я с к я козадької старшини*. Х.2008 р. ст.Вб.

Іван О лексійович К обеляцький — ггіллралорннй Охтирського Слобідського козачого полку На :л уж с- з полку з 12 травня 1759 року, на посаді г^ідгграіісрнсго з 5 вересня 1760 р. Грамотний, достойний на д ідзигсеная зо службі, («Еліта Слобідської України... Х .2008. ст. 88,.

В слободі Б ілка разом з батьком-полковим стсарем мали землю.

Степан Никифорович Галкіл — зілставяжй зідггра- порний з атаманських дітей. Народився 1710 рок^- в родязі О лешанського атам ан а О хтирського С лоб :лсьськсго козачого полку. Служив козаком з 1 732 року. З І ' З ' року — сотський писар.

У 1757 році вийшов у відставку з посади гпдлралсрас.-': наказом г€нерал-пор\'ЧИка князя Кднтеміра.

Діти Степана Никнфоровігча Гзлкіна: Сер.'-ій — р. народження, служ ш козаком Охтарськорс С . і с ' с : , : : - козачого полку. З З грудня 1765 року б\'з на положенню від ко.місарства і по ндіклзу С л с с . ь . ч - . Української губернської канцелярії;

Іван — 1738 року народ.женн.я — підкАнцвл.чрн - г О хтирсько ї пров інц ійно ї к а н ц е л я р і ї ; Я к и м - І ' А ■> ' народження — полковий писар Охгнрч'ькоїх' полку. Я к и м та Іван «Мллн в олоб^'Д! Б і . ік а .7.—;і в о д я н и й м ли н на хуто р і Млньх ія ідин .^ г.т ; е м : ч кріпосних в с. Петрівоьке O\n^^ч-ькorv і:оаіт> . з -д іли 180 десятин на річці Групі. V "Укра їни . X 2008 с 41г> «Экоиомнческие прнм«>ч •Н'і л Л х т ы р с к н А уочід* .\ 200;^ ог 12 1 , 1 2 - , - о З Я ч*

Степанович Галкін в 1786 році був вибраний депутатом комісії для складання дворянських родоводів Харківської губернії (вперше) від дворян Охтирського повіту, в 1786 році він вж е був в чині секунд-м айора . В 1786 році депутати внесли в першу дворянську родословну книгу харківсько ї губернії 276 осіб. («Краткий очерк истории Харьковського дворянства» Л. В. Илляшевича) X. 2006 р. ст. 68.

Анна Єремєєвна Коновніцина володіла млином в Литовці на р. Ворскла на 5 поставів, шоста ступа, землі 2310 кв с а ж е н ів . («Э ко н о м и ч ески е п р и м еч ан и я на Ахтырский уезд 1785 г.* Х .2008 ст. 53.

Майор Сергій Олександрович Неплюєв володів селом М икитівка, 75 дворів, 403 чоловіків, 377 ж інок підданих, 1394 десятини орної землі, 800 десятин лук ів , 500 десятин лісу, під ярами і болотами 216 десятин 1556 кв . сажнів. На поміщика оброблялося 400 десятин землі, решту селяни обробляли для себе. «Экономические примечания на Ахтырский уезд 1785 г .» 2008 р. ст. 172.

Волосний голова Федір Колібаба.Отаман Яким Затинайло.Волосний писар Григорій Король.(Ревизские сказки» население слободы Белка, Ахтыр-

ского уезда, первая четверть 19 ст. X. 2009 г. ст. 73).Олексііі Кобеляцький — полковий суддя Охтирського

Слобідського козачого полку. Вступив в службу козаком 1 січня 1723 р., суддею призначений 25 травня 1753 р. із сотників. 13 грудня 1760 року розжалуваний в сотники. Причина: не припинив бійки в своєму домі м іж капітаном Стешкевичем і Ілліним. В грудні того ж року по Указу Воєнної колегії, я к а врахувала його попередню службу, чин полкового судді Олексію Кобеляцькому повернули. Мав землю в сл. Білка та на хуторі Большой на річці Охтирка. («Еліта слобідської України» Х.2008 р ст. 80: «Білчапські офіцери* т. 1, 2008р. с. 48: «Экономические примечания на Ахтырский уезд 1785 г.* Х.2008 р. ст. 34.

СТАРШИНА ОХТИРСЬКОГО КОЗАЧОГО ПОЛКУ

В книгах «Білка-Слобода», 2СЮ4 року, * Б и п л ж ск к : оф іцери* — 2 0 0 8 р, .чи п о в ід о м и л и п р із в и з іа 1 полковників Охтирського Слобідського козачого аодку

Відомі H£LM прізвища старшини Бьтчаиськоі сотш. З часу, коли ми писали ці книги харківським істориком В Л. М аслійчуком, ки ївськи м підприємцем, к л а х я з а т о н іс т о р и ч н и х н а у к В. І. С т а в и с ь к и м . х а р к і в с ь к и м р е д ак т о р о м і іс т о р и к о м А . Ф . П а р а м о я а в и м эбс самостійно, або ж в групі співавторів, видані лог.г^-їгеяня. частіше рукописи та архівні документи.

Редактор видавництва «Харьковский часгнъхё ж у ж і городской усадьбы» люб’язно дозволив скористатися дослідження.ми названих авторів і т я >точненяя с іш скіа старшини Охтирюького слобідського козачого аолку. .та.: мали відношення до слободи Бьтки і старшини Білчазсккої сотні Охтирського слобідського козачого полку.

Старшина Охтирського слобідського козачого з о л к уАрістов — сотник, 1654 р. родина з 4 д>т=. мав 2-х

коней.Іван Миронович — атаман. 1655 p.Дмитро Іванович — атаман. 165. p.(В. Волис, Очерк истории Ахтырского слс^^лскеп-

козачьего полка», с 111, 115.1. Гладкий Іван — перший полковник Охтирсьхог-j

полку в 1658-1660 рокал. В 1660 р. його m ü h зшреш тувати, але, Гладкий I. зник.

3 1663 року служив полковником на Задорі.'к.-к:2. Донець Іван в 1658 році — прибічник по.ттнвсьвч'п.-

полковника М. Пушкаря. В 1659 році Донець Іаан «дбршкй полковником в Охтирці. З 1660 року К^'лонгаівскхіііі полковник.

3. Зіновіев Дем’ян на початку 1667 ^Ч'к\ СЧ-«рсь кий отаман, в 1667 fh>ui ^4>раний ііолковннксм. s 1669 році анону обраний по.іконмнк^ м 0\тн{.Ч'і.к. чо.ік-. служив н ЦЬОМУ ЧИНІ по 16.;-» ічкч ііеїч-дла

і)

білчанському сотнику В. Л. Ковальчуку землю в верхів’ях р. Білка.

4. Матвеев Микола Матвіііович був полковником в 1677-1678 році. Був в Чигиринському поході.

5. Р у ж и н с ь к и й Семен Дмитрович — походив з охтирських козачих старшин. В 1679 році обраний полковником на не дозволених властями виборах.

Був усунутий з посади з призначенням нових виборів.6. Перехрест Іван Іванович — справжнє прізвище, ім ’я

та по батькові невідом і, перехрещений єврей, яки й перейшов в православ’я . До обрання полковником був сотником боромлянської сотні; охтирським сотником. Був охтирським полковником в 1679-1704 роках (з перер­вами).

Під час свого правління підкорив та заснував для себе і сина Данила більше 25 сіл і хуторів, в т. ч. в нашому районі Тростянець, Кам’янку, Люджу, в 1696 році осадив Криничний хутір.

В 1704 році за зловживання засуджений і на 10 років засланий до Архангельська.

В 1714 року повернувся в Україну. Помер 1721 році.7. Сагун Федір — полковник, в 1680 році.8. К ам ен ев Сидір (1 6 8 1 -1 6 8 2 р о к у , вибраний

полковником із російських служилих людей).9. Прокоф’єв (Несвятипаска) Андрій Прокопович —

в Охтирсь’"’ полковники обраний із есавулів в 1689 році, в 1690 році відмовився від посади полковника на користь Михайла Васильовича.

10. Васильович (Васильєв) Михайло Васильович — небіж гетьмана І. Самойловича. В 80-х роках XVII сторіччя був полковником в Гадячі. В 1689 році — воєводою в Лебедині. Мав землю в Гадячському полку, в слободі Білка Охтирського полку.

Призначений Охтирським полковником в 1690 році. Призначення зразу ж було скасовано і під прізвищем Васильєв Михайло Васильович став воєводою Великого Устюга на Півночі.

11. Сеиенко (Умипець, К ондратьєв) М и ки та10

Кіндратович рішенням вгхводи Б. Шеремвтье-па а 1590 ротп призначений Охтирським полковником «до Укалу* — ї полкових осавулів.

12. Кондратьев Роман Герасимович — син iacHoaHH-Ka Сум і Сумського слобідського козачого полку Г ер л с я н а Кондратьева — призначений охтир>ським по.-новнігко« рішенням боярської ради в 1691 рош. В 1693 покяя '.в полковництво.

13 . П ерехрест Данило Іванович — охтирськ/ 'й полковник в 1702-1704 роках, празиз з 5атьк:>м Перехрестом І. І.

14. Осипов Федір Осипович — в 30-х роках Х’.ТІ гг був писарем Харківського слобідського коячого гс.тку В 1694 році був обраний полковником охтирського г:с.іку

В 1704 році призначений охтирським п о .т к с з е я х о м в з в ’я з к у з арештом Перехрестова І. І. ■ П ерехр^то- ва Д. І. Був полковником до 1711 рюку, В 1 "09 pen. полковник дозволив охтирському осазулу М- Шаре му збудувати слобідку Шарівку. В тому ж роп. зін -сдйруздз охтирському писарю С. Кобиляпьком>- «дворовое лорсжн€ м есто , зостаю щ ее от бивш его п о л кэвн Е ка И з а н і Перехрестова. *

В 1711 році Осипов Ф. О., призначений орягігярсм всіх слобідських козачих полків, з правом зндлзати універсали.

В другому десятиріччі XVIII ст. cboLmh yH-L3<?rv'-*.-:a.4H Осипов Ф. О. — бригадир — роздав земл: д с л х . 'з .а старшині в кількох селах Охтирського полк:- , факпгчн. закріпачивши козаків і підпо.мочників.

Так с. Бакирівка була віддана полковом;, суд^; Бс.чрсь кому, Любівка — полковому обозному, зодяіі: м.т?інн полковим писарям.

15. Боярський М. І., син св.чщенни.ча. 9 грудн.ч I ' J J року поступив на сл уж б у підпрлпогннм. Э диїпрА.:. ' . . п: призначений за наказом охтирського полковника О.'с.ч. .ч Лесевицького . В 1737 році за нлкл>«ом ідМініха призначений по. іконим ; іл’к'гант\'м . vд р а г у н с ь к о г о п о . і к у . в 1 73S рощ гнм ж е М'.н і л ^ і*

призначений в поручики, в 1741 році Боярський М. І. стає капітаном. В 1745 році його підвищили в полкового ротмістра, в 1750 році — в полкового обозного.

В 1759 році Боярський М. І. рішенням Державної воєнно ї к о л е г і ї Р о с ії п ри значений п олко вн и ко м охтирського слобідського козачого полку.

Разом з полком був в походах і боях в Польщі, під Очаковим, в Дністровському і Хотенському.

В 1763 році Боярський М. І. виконував обов’язки бригадира слоб ідських п о л к ів , будучи охтирським полковником.

Нагадуємо, що перед Боярським М. І. Охтирськими полковниками були Олексій Леонтійович Лесевицький, його сини Іван, Кирило, Георгій. («Б ілка — Слобода...» 2004 р. ст. 40).

ОФІЦЕРИ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ д о РЕВОЛЮЦІЇ 1917 р .

Капітан Василь Васильович Аносьсв мав 1 двір б е з землі. Майорша Марфа Федорівна Івановичева зололі.та пустош шю Хвощевою — 57 десяти н , оброблялась найманими селянами.

Вахмістр у відставці Іван Михайлович Ковт:.-новськян(♦Экономические примечание на Ахтирский уезл 1"55

г. Харьков,2008. Харьковский частний н у з е й горолской усадьбы*, стр 146).

Майор Олексії! Пилипович Наларжннськин.. Малор Тимофій Пилипович Н адаржинський , Ці лразнл'кн Тимофія Надаржинського — духовника паря Петра, володіли землею — 756 десятин і 81 кріпаком на хуторі Хвощева.

(♦Экономические примечания на Ахтырский уеэл» 1785 г. Х.2008, ст. 148-149.)

Прапорщик Іван Павлович Новосельськин. рейтар ко н во ї г в а р д і ї Олексій Павлович Н овосельськн й , квартирмейстер Охтирського гл’сарського псхлку Микола Павлович Новосельський. Разом володіли пусп^шшю Каменною біля хутюра Окоп — 26 десятин 2200 салсешв Земля оброблялась їх підданими черкаоамн. які нахуторі Окоп (при великому шляху з Лебедина до С\м та пустошшю К укв ін а - 49 десятин 920 о аж ея ія . чк> оброблялась тими ж кріпаками з \>то{ч» Окои.

(Экономические пріїмечання нл Л \ г к ч ий 1785г х.2008 ст. 152 153)

Іван, Олексій. Микола ІК ноу'єльоькі » л т і і ідІЗ

хутором Окоп — 11 дворів, зо чоловіків, 29 жінок — 104 десятини 1972 саженя землі, на поміщиків оброблялось 20 десятин, для себе обробляли 21 десяту орної землі, решта

60 десятин під лісом і 1 десятина під ярком. (Экономические примечания на Ахтырский уезд 1785

г, Х.2008 ст. 555).Унтер-офіцер Дмитро Микитович М артинченко (

ДАСО, ф. 745, оп. 1, справа 4)Колежський регістратор Андрій Греков ( ДАСО, ср.

745, оп. 1, справа 11)Унтер-офіцер Леонтій Васильович Тарасенко з хутора

Тарасенки ( ДАСО, ф. 745, оп. 1, справа 4)Унтер-офіцер Ігнат Іванович Борика ( ДАСО , ф. 745,

оп. 1, кн .. 27, ст.. 163).Фельдфебель Василь Іванович Мисенко ( ДАСО, ф. 745,

оп. 1, справа 42).Унтер-офіцер Самсон Охрімович Пономаренко ( ДАСО,

ф. 745, оп. 1, справа 27. ст.. 159).

РІД КОЗАКІВ І ОФІЦЕРІВ НАХІМОВИХ

в Білці та навколишніх селах більше сотні років старожили із покоління в покоління переказувЕїли, що родові корені видатного флотоводця адм ір ала Павла Степановича Нахімова пов’язані з Білкою та Микитівкою, я к і ХУШ-ХІХ століттях входили до Охтирської провінції (потім повіту) Слобідсько-Українсько ї (Х арк івсько ї) г уб ер н ій . З асн овн и ко м роду в в а ж а є т ь с я Манойло Нахімов. В книзі «Еліта Слобідської України. Списки козацької старшини» X 2008 р. повідомляється, що він «из козаков за служби свои по атестату от полку и по указу Государственной военной колегии вь 1758 году в отставке сотником состоял» (ст. 4 06 ) . У М анойла Нахімова було 5 синів: Семен, Михайло, Матвій, Микола, Василь.

Семен Манойлович Нахімов народився в 1728 році. 10 вересня 1744 року став козаком, 13 грудня 1756 року

Йому присвоєно звання підпрапорного. 26 трлжпя 1 Т5Й року по атестату в ід полку генералом-фельдмаршалом. сен ато р ом і к авал ер о .м граф ом Б у т у р л ін и м С ем ен Манойлович Нахімов призначений сотником Охтирського слобідського козачого полку.

В 1748 році був в Л іфляндському поході, потім с л у ж я в на Українській л ін ії . П ісля повернення в О хтирку був головою полкової т ам о ж н і , а «вь 1758 году, е гда ао имянному У казу отданы были на шесть лет на откуп таможенные по новому тарифу зборы обер-инспектору Никите Ш емякину с товарищи, то и онь, Н ахимовь. с протчими в те товарищи от ево, Ш имякина, яредстазлен . которым в силу оного именного Указу директорские обьявлены и велено числить їх , к акь в Табе.ти (1) 722 году изображено в ранге капитановъ*. У Семена діти Прокіл 1744 року народж ення , та Юхим. В 176 7 н ав ч ал и ся різним мовам.

Микола Манойлович Нахімов народився в 1739 рош.З 16 березня 1759 року — підпрапорний Охтирського Слобідського козачого полку. В 1760 і 1761 роках на Укршнській Л ін ії керував постами оборони. По атестату від полку 20 вересня 1760 року генерал-фельдмаршалом графом Б утур л ін и м із п ідпрапорних перевелений в сотники. З 1764р був комісаром при грошовій казш Охтирського Слобідського козачого полку.

1 тр авн я 1766 р. вступ и в в гусар и і р іш ен н ям Державної воєнної колегії призначений по-тковнм комі­саром Охтирського гусарського полку. Мав сина Семена, якому в 1767 році було З роки.

Матвій Манойлович Нахімов народився в 1745 рош.5 січня 1765 року він був призначений пипралорнмм Охтирського слобідського козачого п о л к у . В то.мл- .« році в зв зку з переформуванням козачого полку в г>тарсь.чнй зарахований в Охтирський гусарський по.ік капролом

Михайло Манойлович Нахімов народився в 1 732 рощ Як 1 брат Семен, з 1758 року пр.гцював на тамо-^ш маа директорський чин в ранзі каштана. 7 березня 1766 року за МИЛІСТЬ в Імператорський ви.ховннй дім гно.ччі рублі.

нагороджений чином колежського комісара. У Михайла М анойловича Н ах ім ова в 1766 році було 4 сини. У «Відомості про дітей козацької старшини», За 1766 р. читаємо:

♦ В селе Никитовки Директора Михайла Нахимова дети:

Степан 10 (лет) обучаются по-російськи и протчихИван 8 (лет) иностранних наук.Николай 6 (лет) Грамоти неВасилий 5 (лет) умеють.»20 червня 1767 року складена «Відомість» за Третьою

формою про старшин та їхн іх дітей Охтирської провінції. В цій в ідом ості п о в ід о м л яєть ся , що д іти М ихайла Манойловича Степан 11 років та Іван 8 років навчаються «Латинського, немецкого и французского язиков, а Микола6 років та Василь 5 років «обучаются грамоти». Відомо, що онуки Михгійла Нахімова, Нахімов Іван Миколайович— штаб-ротмістр і Нахімов Петро Іванович — артилерії поручик — обирались Б о го дух івськи м и повітовими предводителями дворянства (відповідно в 1816 р. та в 1834 році).

Син М и хай л а Степан М ихайлович Н ах ім ов був прийнятий на службу в Охтирський гусарський полк. В 1802 році він був в званні штаб-майора. У Степана було 5 синів і дочка:

Микола, Павло (адмірал), Платон, Сергій, Іван (помер в 1834 р.), Анна — після одруження Воєводська.

Павло Степанович Нахімов народився в с. Волочок Вяземського повіту Смоленської губернії в Городку, де к в а р т и р у в а в гусар сь к и й п олк(н и н і с. Н ах ім о вське Андрієвського району. Смоленської області Р .Ф.) В Музеї героїчної оборони та визволення Севастополя зберігається метрична довідка про народження майбутнього славетного ад м ір ал а . В ній зн ачи ться : «Смоленской губернии, Вяземского уезда, села Спаса Волженского, церкви Спаса нерукотворного образа, по справкам метрических книг, оказалось под 1: у майора Степана Михайловича, сына Н ах и м о в а «р о ди л ся 1802 года ию ня 23 закон н о

р о ж д е н н и й син П а в е л Крещен свящ ен н н и ком . . .27 ию ня ж е , * . Р о л и ч і П а в л а С т е п а н о в и ч а на початок XIX століття були в п л и в о в и м и л ю д ь м и . Б а т ь к о з а й м а в в и с о к у п о сад у в в ій с ь к у , а л іл М и х ай л о М ан о й л о ви ч Нахімов з 1767 року, ко.ти в ін с л у ж и в т а м о ж е н н и м директором в М и к и т із п і (ниніш нього Т р остян еяь - ко го р ай о н у ) і м а в 197 десятин 2179 квадр атн и х с а ж е н ів з е м л і п у ст о ш і Кадинцовської, я к а відно­силась до слободи Б іткн . по

1785 рік придбав більше тисячі десятин землі з різних к інцях Охтирського повіту, став крупним поміщиком 1 . напевно, жив в Охтирці.

Землю мали і залишили в спадок і інші родичі, в т.ч. прабабуся Стефанида Гаврилівна Нахімова.

То ж у нащадка Нахімових були великі мо:к.тивосп для навчання та просування по слл'жбі.

В 1818 році Павло Степанович Н ах ім ов зак ін чив Морський кадетський корпус. Служив на Балтінськомч* флоті. В 1822-1825 роках в кругосвітньому пляялчч; на фрегаті «Крейсер*.

В 1827 році в Наварінській битві командував бата­реєю на лінкорі «Азов*. Під час російсько-т>'рецької з :йна 1828-29 років був кап ітаном корвету , я ки й приймав участь в захисті протоки Дарданели. Більше 4 сюків к о м а н д у в а в ф регатом «П ал л ад а* в К р о н ш тадт і нл Балтиці. З 1834 року на Чорноморському флоті ка;ііт;ш лінкора.

В 1845 році П. С. Ніїхімову присвоено лвлння контр- адмірал, він призначений ко.мандиром 6риг:»ли корао.и».

з 1852 року він в іце-адм ірал , начальник флотської ди в із і ї . П ід час Кримської війни командував ескадрою Ч орноморського флоту, 18 (30 ) листопаду 1853 року розгромив головні сили турецького флоту в Синопській морській битві.

з лютого 1855 р. під час оборони Севастополя Павло Степанович Нахімов — командир Севастопольського порту і воєнний губернатор Севастополя. Він очолив героїчний

гарнізон захисників Севасто­п о л я , при ц ьо м у в и я в и в н е а б и я к і о р га н із а т о р с ь к і здібності та мужність.

Під час одного з об’їзд ів п ер ед о ви х у к р іп л е н ь 28 червня (10 липня) 1855 року на Малаховому курган і був с м ер тел ьн о п о р ан ен и й в голову. Поховали адм ірала Н ах ім ова в Володимирсь- кому соборі м. Севастополя. В роки Великої Вітчизняної війни в 1944 році Президія

Верховної Ради СРСР заснувала ордени Нахімова 1-го та 2-го с туп ен ів і м едаль Н ах ім о ва для наго родж ен н я ком андир ів та матросів бойових кораблів і морсько ї піхоти.

Отже, народна п а м ’ ять через в іки несе в іст і про звитягу своїх героїв. Архівні документи, я к і підтвердили у с н і п е р е к а з и б іл ч ан т а м и к и т я н , нам лю б’ язн о представили Андрій Федорович Парамонов — директор і редактор «Харківського приватного музею міської садиби» та білчанин по крові ки ївський підприємець, кандидат історичних н аук Вадим Ізяславович С тависький , я к і подарували Білці книги «Еліта Слобідської У кра їн и » , « Э к о н о м и ч е ск и е п р и м е ч а н и я на А х т ы р с к и й у е зд 1785 г . » , «Р е в и з с к и е с к а з к и н аселен н я сл . Б е л к а Ахтырского уезда. Конец ХУП! с т .» . «Краткий очерк истории харьковского дворянства* до 1880 року. Цінну до в ідку надіслав директор Музею героїчної оборони і визволення м. Севастополя А. А. Рудометов.

г-*

УЧАСНИКИ БОРОТЬБИ З А В.\АДУ Р А Л

Т о ло ч ко І в а н Т р о х к м о в ігч — к о м а н д и р з а го н у по боротьбі з бандитизм ом . Н ародився в 1898 році в с. Бьтка Охтирського повіту Х арк івсько ї губернії в родин: с е л я я Т о л о ч к а Т р о х и м а Л у к и ч а т а Толочко (П ікуль) Мэрфи. Толочко Трохим Л укич в 1910-1917 р еках обирався Б ілч ан ськи м волосним суддею. Толочко І. Т. зак інчив 3-х класне земське у ч я л я т е в с. Бьтка до революції 1917 року. Працював з б а т ь к а м и в с іл ь с ь к о м у господарстві. В 1918 році вступив до партизанського загону, яки й в із

бойові д ії проти н імецьких ок>тгаційних військ, а зо п м проти ден ік ін ськи х б іло гвард ій ськи х в ій ськ . В бою з б ілогвардійцями під селом Бором лею в 1919 ропі був т я ж к о п о р ан ен и й . М іс ц е в і с е л я н и с х о в а л и І з а я а Трохимовича та ви л ікували . Його товариші по загону білчани Жабко та Сміян були захоплені бітогвардійнями і р о зстр іл ян і . На п о ч а тк у 20 -х р о к ів був одним із ор ган ізатор ів боротьби з бан ди ти зм ом . В 1922 році керував загоном з 6 б ійців , я к і обслуговували Б ілку . Боромлю, Тростянець. Штаб орган ізац ії по боротьбі з бандитизмом був в Охтирці, там ко.манд>-а;\д Коньков

В 1922 році Толочко І. Т. заарештл'вав одного із члешв загону Марка Сміяна — його двоюрідного брата Арсенія Сміяна.

Під час допиту Арсен ін С м іян погоднвс.ч видати керівників «банди». В день Пасхн 1922 року элісовій землянці застрелив сонних своїх товариші», в г ч. і М арка С м іян а . Так були знищ ені и и т л ь н н к н . ч м боролись проти радянської влади в Білці

З 1923 року Толочко І. Т. и^чгцював на ріоних •іЧ'сч>шл на Тростянецькому цукр^>вому комошагі

в 1923 році Іван Трохимович Толочко о д р уж и вс я з М ар ією Явдокимівною Борикою. Борика М. Я. народилася в 1905 році в слободі Б ілка в родині селян, я к і мали глибокі корені в Білчанській сотні Охтирського слобідського козачого полку, Борики Явдокима Юровича та Гапки Зіновійовни, Борика Я. Ю. працював у помі-щика Кеніга на різних роботах. Після революції одержав наділ землі. В 1933 році помер з голоду.

Гапка Зіновійовна, 1882 року народження, працювала в колгоспі, дожила до 1970 року. В 1927 році Толочко івеін Трохимович помер в віці 29 років. В лютому цього року у нього і Марії Явдокимівни народився син Олексій. В 1928 році Толочко Марія Явдокимівна поступила на роботу посудомийною в дитячі ясла, потім стала завідувати цими яслами, я к і були створені на період літніх сільгоспробіт.

Влітку 1929 року керує першою в Білці їдальнею в щойно створеному СОЗІ, а потім працює продавцем магазину. З 1925 по 1929 рік Марія Явдокимівна Толочко обиралась до виконкому Білчанської сільської ради, певний час була заступником голови виконкому. В 1930- 1931 роках вона навчалась на вчительських курсах. Після закінчення курсів Толочко М.Я призначена вчителем початкової школи в селі М аш ків. Тут вона разом з білчанином Коробейником Іваном Івановичем вела просвітницьку роботу серед населення. В 1932-1933 роках вони організували в школі пенсіонат для дітей-сиріт, батьки яких померли від голоду. Зерно для пансіонату знесли до школи жителі Машкове і Криничного. Вчителі ховали цей скарб на горищі школи. Так врятували дітей. Марія Явдокимівна і Іван Іванович одружилися. В 1937 році Марія Явдокимівна заочно закінчила Охтирське педучилище.

В роки війни Марія Явдоким іваа Коробейняк імалолітнім сином в евакуац ії , а Івая Івалович проЛтг>ш через всю Вітчизняну війну рядовим. П ісл я ЖаІ шш аожж працювали в с. Смородино. Він-директором Явдокимівна вчителькою. Після в и х ол у а а п е в с ^ обос виїхали до Харкова, до сина Олексія. Такі лол2 трьох я к і мріяли і боролись за краще життя.

-М

в о їн и ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇВІЙНИ

Зо н а ш^ с ов Р о д и н у

сс СР♦ УД0 СТ0 6 ЕРЕНИЕ *

З а участие в героичес1<ой обороне

С Т А Л И Н Г Р А Д А^р^ипсчг^

У к а з о м ! ПРЕЗИДИУМА 5 Ё Р Х 0 5 Н 0 Р 0 СОВЕТА СССР от 22 децабрр 1942г. н а г р а ж д е н

медалью* З А О Б О Р О Н У С Т А Л И Н Г Р А Д А *

От имен*и П Р Е З И Д И У М А { ^ Е Р Х О ^ Н О Р О С 013Е Т А С С С Р медаль«ч^а оборонку Сталинграда» в р 5?чена ~ - 1 9 4 3 г

В ЛЗ »М9(»Ь

/ 2/пгал /іог//7Гл6р рг<

М. и 7 с •/../Лгз/

Кондратьев жив?Потомок основателя Су'М Герасима Конлратьеза ла.1

эксклюзивное интервью «Д ан кору* . Спепнально лля сумчан.

Когда в начале этого года был объявлен конк'/рс «Гордость Сумщины» и прессе предложн.ти ггринлтъ 3 нем активное участие, мы начали поиски интересных .тг-олей. о которых можно было бы рассказать на страницах затлей газеты. (Кстати, подведение итогов конк\-рса намечено аа30 марта.) И вот однажды в журнале «РЧсский .\ewswee4 » мы наткнулись на публикацию. П0священну!0 тенетн- ческой экспертизе, в этом материале рассказыза.т.'сь о единственном в России ч е л о в е к е , чье родство с Потрясателем Вселенной Чингисханом было научно подтверждено генетическими тестами.

Каково же было наше удивление, когда потомок Чингисхана, 84-летний москвич, контр-лдмярал Г т ^ Кондратьев в интервью изданию подчеркнул, что он та:ч -ке являете потомком основателя Сум полковника Герасима Кондратьева и мечтает посетить наш гор 'д

Кондратьев Гліб Петрович, адмірал.Народився 1924 року в с. Ви-

н окур ін н е (Л и п ’ я н к а ) Кар- лівського району Полтавської област і. Б атько К ондратьев Петро Олександрович 1896 року народження, син управителя поміщичим маєтком, кадровий офіцер царської російської армії, працював в 1924 і наступні роки агрономом. Мати Кондратьева Лідія Константинівна 1903 року н ар о дж ен н я , в ч и те л ь к а за освітою , б іл о р у с ка , д івоче прізвище Чирко.

В 30-ті роки батько часто міняв місце роботи. Діти жили то з батьками, то у родичів, навч£ілися в різних школах.

Гліб Петрович згадує, що 5-6 класи зак інчував в Сумській школі, нині це Перша гімназія. Середню освіту завершив в с. Б ілка Тростянецького району Сумської області. В с. Білка жили і працювали його тітка Любов Костянтинівна Чирко — вчитель українсько ї мови і літератури та Олесь Михайлович Столяренко — чоловік т ітки , вчитель фізики і математики. Гліб зі старшим братом Олегом жили у Столяренків. в будинку вчителів, який стояв на місці, на якому побудована нова Білківська школа. Закінчив 10 класів Білчанської СШ 22 червня 1941 року. Кондратьев Г.П. згадує, що після випускного вечора проводжав дівчат-однокласниць на Білчанські хутори. Повертаючись, ввімкнув детекторного приймача і почув, що почалася війна.

Гліба Кондратьева призвали Тростянецьким РВК до Червоної Армії і в серпні 1941 року зарахували до Бакинського (Каспійського) Вищого військово-морського училища. В період навчання курсанти, під час практики, приймали учать в бойових д іях під Сталінградом, на

Кондратьєв Гліб Петрович, 1946 р.

П ів н іч н о м у К а в к а з і , на Чорному морі і Каспії.

В бер езн і 1 9 4 5 р о к у зак інчив училище зі з в ан ­н ям л е й тен ан т за ф ахом штурман. З цього часу і по жовтень 1954 року проходив службу на Тихоокеанському флоті. Учасник бойових дій проти Японії.

З травня 1945 ро ку по серпень 1948 року старший пом ічник к о м а н д и р а , к о ­м ан ди р БЧ-1 п ід в о д н о го човна « М -2 1 » , я к о г о отримали в Сан-Франціско (СІЛА) по ленд-лізу і своєю командою п ер е гн ал и на

Тихоокеанський флот. Швидко просувався по службі, став ф лагманським ш турманом д и в із і ї п ідводних човн ів (служба від Порт-Артуру і до Камчатки).

В 1948-49 роках навчається на Вищих офіцерських курсах ВМФ в Ленінграді. Після їх закінчення повернувся на посаду флагманського штурмана на Камчатку. Сл\'.жив в К амчатській в ійськовій флотилії Тихоокеанського флоту. З 1951 року служив на Балтійському флоті, капітан другого рангу.

З грудня 1965 року по вересень 1959 року Кондратьєв Гліб Петрович навчається в військово-морській ордена Леніна А кадем ії ім . Ворошилова в Ленінграді. П ісля закінчення академії працював в тій же академ ії з 1959 по 1956 рік. Капітан І рангу, старший викладач кафедри загальної тактики , оперативного мистецтва, розв ідки військово-морського флоту. Захистивши дисертацію з розвідки, став кандидатом військових наук. Гліб Петрович написав підручники по розвідці для кур сан т ів , отав доцентом.

в жовтні 1965 року Гліба Петровича Кондратьева за особистим кло п о тан н ям Командую чого П івн іч ни м флотом перевели на посаду замісника начальника розвідки цього флоту. Збулись мрії курсанта Кондратьева Г.П. про службу на цьому молодому та вже славетному флоті. В Сєвєроморську і на акваторіях Північного льодовитого і Атлантичного океанів Гліб Петрович пропрацював 8 років, йому було присвоєно звання контр-адмірала.

С луж и в з 1973 року по 1985 р ік в Головному Р о зв ід ув ал ь н о м у у п р ав л ін н і . С п очатку в ій сько во - м о р ськи м аташ е в ФРН і офіцером по з в ' я з к у Варшавського договору з НАТО. Потім в Центральному апараті ГРУ. В 1985 році в зв 'язку з тяжкою хворобою дружини вийшов у відставку.

Після відставки к ілька років, до 1991 року, працював кер івником в ід д іл у інформації в одному з науково- дослідних інститутів А кад ем і ї Н аук СРСР. Разом з дружиною виховали двох дочок.

Молодша дочка Марина Глібовна Каліна разом з чоловіком Сергієм Каліним, досліджуючи свої родоводи, знайшли докази, ш;о Гліб Петрович Кондратьев і його брата, діти та предки ведуть свій родовід в ід засновника Сумського козачого полку і м. Сум полковника Герасима Кондратьева. Прослідкували по генетичним дослідженнях зв ’язки Кондратьевих з вождем татаро-монголів, видатним полководцем Ч ингиз-Х аном . В цьому році контр- адміралові Кондратьеву Г. П. виповнюється 85 років. Він ще в доброму гуморі, багато працює. Закінчив і підготував до д р уку свою шосту кн игу про в ійськово-морську розвідку.

За вірну довголітню службу Вітчизні Гліб Петрович Кондратьев нагороджений орденом Вітчизняної війни, двома орденами Червоного прапора, двома орденами Червоної Зірки, З орденами «Знак пошани», 15 медалями та нагородами іноземних держав. Живе в Москві по вул. Вавілова.

Січень 2009 р.

Толочко Олексій Іванович, кап ітан запасу, генерал-осавул війська Запоріж ських козаків.

Народився 26 лютого 1927 року в с. Б ілка, Тростянецького району. Харківської (нині Сумськоі") області в родині військового Івана Трохи- мовича Толочка та вчительки Марії Я в д о к и м ів н и Т о лоч ко (д ів о ч е прізвище Борика). Батько і мати О лекс ія Івановича м али глибок і корені в козацьких родах слободи Б ілка Охтирського козачого слобід­ського полку та в родах Охтирського гу сар сько го п о л ку . Д ід О л екс ія

Івановича Трохим Л укич Толочко обирався громадою Білчанської волості на посаду судді в 1910-1917 роках.

Б атько Іван Т р охим ович Т о ло ч ко , 1 8 9 9 р о к у народження, в 1918 році вступив до партизанського загон%% який воював проти німецької кайзеровської армії, я к а окупувала Україну на запрошення Центральної Ради. Потім до 1920 року воював проти Денікіна і Врангеля в складі Червоної Армії. В 1920 році із-за поранення Іван Трохимович повернувся в Білку. В рідному' селі ТолочкоІ. Т. очолив загін по боротьбі з бандитизмом.

Марія Явдокимівна, 1905 року народження.після 1926 року обирилась до Білчанського волосного виконавчого комітету, одна з перших вступила до комсомолу, а потім до лав Комуністичної партії. Олексію Івановігчу Толочну не було й року коли в 1927 році від хворобп. пов’язаної з пораненнями в громадянській війні, помер батько Іван Трохимович.

О. І. Толочко до 6 класу навчався в Білчанській школі, в якій працювали вчителями мама Марія Явдокимовна і вітчим Коробейник Іван Іванович. З початком Великої Вітчизняної війни вітчима призвали й діючу Червону Армію, а мама з 14 річним Олексієм була евакчйов^ша до Казахстану. Про свою подальшу долю в лмсгі до нас Олексій Іванович повідомив: «Пройшок всі с гуп ен і

.

виховання молоді: жовтеня-піонер-комсомолець-партія. До комсомолу вступив в 1942 році, будучи в евакуації в П івденном у К а з а х с т а н і . Комсомольський кви то к № 15885686. В КПРС вступив в Харкові в 1954 році; № партійного к в и тк а 11515774 , Учасник Великої Вітчизняної війни.» В 1941-1943 роках він навчався в 7,8, 9 класі російської школи в Казахстані. З 9 класу пішов добровольцем в армію, був сином полку.

Після звільнення Тростянецького району від німецьких в ійськ, Марія Евдокимівна Толочко повернулася на батьківщину і стала викладати а школі с. Смородино. Олексій Іванович приїхав до матері і в 1945 році закінчив 10-й клас 63-ї залізничної школи в м. Тростянці . Зараз це школа № 4.

В 1951 році закінчив Харківський політехнічний інститут і за направленням став майстром зміни на Харківському коксохімічному заводі. Там його обрали секретарем комсомольської організації заводу і членом бюро Красно-Баварського райкому комсомолу м. Харкова.

В І95 році Толочко О. І. переведений до В углех ім ічного ін сти туту . Працював начальником лабораторії. Тут його обрали секретарем партійної організації інституту.

В 1960 році Олексій Іванович повертається в колектив Харківського комсохімічного заводу, але вже на посаду директора заводу. Він заочно закінчив аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію і в 1974 році був переведений на посаду директора Всесоюзного науково- дослідного і проектного інституту чорної металургії. В подальшому цей НДІ перейменувгіли в «Енергосталь» (3000 науковців і працівників). В цьому інституті Олексій Іванович працював Генеральним директором до виходу на пенсію в 1988 році. Після цього продовжив роботу в Північно-Східному науковому центрі А кадем ії Наук України до 2002 року.

Олексій Іванович Толочко кандидат технічних наук, Лауреат Державної премії СРСР з науки і техніки. Він присвятив науці піввіку, видав 4 наукових книги, сотні

занаукових статей в спеціальних виданнях в СРСР кордоном, одержав більше 80 авторських посвідчень на винаходи, в основному, в царині захисту навколишнього середовища і використання попутних енергоресурсів в чорній металургії СРСР. Як вчений, Олексій виступив з доповідями на симпозіумах і конф<;р '.-ї—-ях в СІЛА, Англії, Німеччині (ФРН і НДР),Угоршині. Канаоі, Італії, Японії. Це допомагало продавати за кордоном наукові відкриття українського НДІ, і отримувати аа-тюту для країни і інституту. Багато сил і часу О. І. Толочко віддавав громадській роботі. Вісім скликань (по 4 рюки) його обирали депутатом районної в м. Харкові і місокої рад, депутатом і членом президії Харківської обласної ради. Працював членом Х ар к івсько ї обласної рали профспілок і членом ЦК робітників м етал ур п і їн о і промисловості СРСР. Він був членом Наукової Рзли Державного комітету ради Міністрів СРСР по координаті науково-дослідних робіт-посвідчення 0122 ) . Він Лауреат республіканської виставки науково-технічно: творчості молоді. За досягнення усп іх ів з розвитку народного господарства Олексія Івановігча наіХ)рслалп золотою медаллю. Батьківщина високо оцінила трудову доблесть нашого земляка. Він нагород.кенип Орденом Дружби народів СРСР, двома орденами «Знак Пошаі*и». вісьмома медалями, іменним годинником. Почесною грамотою П резидії ВЦРПС, Почесними грамотд.ми Харківської обласної та міської рад деп\“’.'аг:р г'. 'уд.ч.инх. Почесними грамотами ЦК ВЛКСМ. На пенсію Олексій Іванович Толочко вийшов в 2002 році махічи Б.йськоБе звання капітан. Він приймає активну участь в роосг: Харківського округу запорізького козацтва. Йо.му Зуло присвоєно звання полковника, а в 2001 році 6> а зіід-шіііі

УНІВЕРСАЛ Л* 0 0 33 . О там анське л р-і з : і н .ч Харківського округу Війська аапорі-жськсіх' зіл 1'."'-'00 року полковнику Олексію То.лочко надасться пс.і-. к . сае звання генерал-осавул.

(Підпис голови Гіравліннч)Дружина Олексія Івановича О.’.екс.

(Ш а м р а є в а ) в 1 9 52 році з а к ін ч и л а Х а р к ів с ь к и й економ ічний ін сти тут , працю вала в В углех ім іч н о м у інституті, дочка Ольга Олексійовна Толочко закінчила Х а р к ів с ь к и й пол ітехн ічний ін сти тут і працю вала в «Д н іпрококс і» .

Онука Катерина закінчила Харківський економічний та Харківський Державний Університет ім. Каразіна.

Онук Дмитро закінчив Харківський політехнічний інститут, працює в «УкрНДІ газ» . Олексій Іванович живе в Харкові: Часто приїжджає до рідні в Білку.

Ш ульга Сергій Федорович — полковник України.

Я Н ародився ЗО вер есн я 1923 року в с. Б ілка Тростянецького р ай о н у . С у м с ь к о ї о б л ас т і , в селянській родині, я к а веде свій родовід від військових поселенців слободи Білка.

Батько Федір Лаврентійович, 1881 року народження, працював в сільському господарстві с. Білка, м ам а О лімп іада Христофорівна померла 1931 року. Після смерті мами Сергій виховувався в родині

брата Шульги Гната Федоровича — службовця залізниці в м. Брянськ. В віці 15 років Сергій переїхав до родини сестри Захарово ї Галини Ф едор івни в с. Ш ейкіно , Вяземського району, Смоленської області. Тут він закінчив7 к л ас ів в 1939 році і вступив до Дорогобужського педагогічного училища, два курси якого закінчив в червні 1941 року. Одночасно працював вчителем початкової школи в селі Шейкіно. З червня 1941 року Шульгу С. Ф. перевели на посаду вихователя дитячого будинку ім. В. І. Леніна Вяземської о району, Смоленської області. І серпня

Сім’я Шульги

1941 року разом з дитячим будинком б>-в до м. Міаса Челябинської області.

28 с іч н я 1942 р о ку Ш у л ь га С ер г ій Ф е^ сро вн ч призваний в Радянську Армію, в рядах яко ї просллткжа до 5 травня 1966 року.

В послужному списку Шульги С. Ф. злг'.исан'. гак : періоди і посади по служ б і. 28 .0 1 .4 2 по 0 7 . iM .4 i — курсант, 2-і курси радіотелеграфістів РСЧЛ. м. Свер.то:-»ськ, Уральський військовий округ;

07.04.42 по 22.05.42 — куролнт Моокобсь:ч 1 іпко-т?! радіотелеграфістів, м. Уральльськ, Призол.-ьл.ькоп.' В.С:

2 2 . 0 5 .4 2 п о 5 . 0 8 .4 2 р о к у - п о м і ч н і і л к г . м . а

в з в о д у 344 о к р е м о г о Г в а р д і й о ь к о і \ > \г.Ьч' - ' . с тно : ' , ' д н т а . а к ' -

73 1 ВардІЙСЬКОГО М І Н 0МЄТН01Х> п о л к у І ф р о н т у ;

05.0h.42 року по 22 .Оо 4-І рок\ комл-ідиг ■тріМ«:''» 395 окремого Гнардіік'ького Мі;ч'мсгного :иів, п ж-- 5«*

Гвардійського мінометного полку, Калін інський, І Прибалтійський

І Л » « 1. фронт;І-*«» ▼- »Ті. 22 .03 .44 по 01 .09 .46 року —

курсант Першого Гвардійського М ін о м е т н о - а р т и л е р ій с ь к о г о Ч ервоно-прапорного ордена Червоно ї З ір ки уч и л и щ а ім . К р ас ін а . 1 вересн я 1946 ро ку Ш ульга С.Ф. був випущений із училища зі званням лейтенант і призначений на посаду командира

вогневого взводу 28 Гвардійської мінометної Будапеш­тської бригади, 9 артилерійської дивізії Закавказького В.О. м. Шамкор. З 16.04 .47 по 31 .12 .49 року — командир вогневого взводу 1973 Армійського Винищувального протитанкового артилерійського полку, 7 Гвардійської армії, м. Єреван.

31.12.1949-16.12.1950- начальник складу НЗ в тому ж полку; 16.12.50-08.01.51 року командир взводу в тому ж полку;.

З 08.01.51 по 08.03.51 року — курсант окружних курсів перепідготовки політскладу Закавказького В. О. в м. Горі.

8 березня 1951 року Шульгу С. Ф. призначено заміс­ником комяндира батареї по політроботі в цьому ж полку;

З цього часу і до квітня 1962 року Сергій Федорович на політроботі в військах Закавказького В.О.

З 4.12.51 року по 20 .09 .57 року — він начальник к л у б у 132 Г в а р д ій сь к о го тан ко во го п о л ку 26 механізованої Сивашсько-Штеттінської дивізії 7 Гвар­дійської армії м. Кіровакан.

В цей час 1956 року він закінчив вечірню середню школу при Кіровоканському будинку офіцерів і в 1957 році вступ и в до заочного в ід д іл е н н я юридичного факультету Єреванського державного університету, який зак інчив в 1962 році. Одночасно по 10 .04 .1962 року служив пропагандистом політвідділів в/ч. 10 квітня 1962

І

DOKV Шульга Сергій Федорович призначении військовим сл ід ч и м в ій с ь к о в о ї п р о к у р а т у р и К р а с н о в о д с ь к о го гарнізону Бакинсько округу ППО. З 24 .11 .64 року по 15 02 1966 р о ку в ін с л у ж и в в ій с ь к о в и м с л ід ч и м Тбіліського прокурорсько-слідчої дільниці Бакинського о к р у г у ППО. 0 7 .0 5 .1 9 6 6 р о к у С е р г ій Ф ед о р о ви ч звільнений у запас з правом на військову форму одежі.Військові звання присвоєні: , t .- . ог-

молодш ий л е й т е н а н т — Н а к а з № 0214 0 1 .0 9 .1 9 4 6 р о к у . Л ейтенант — Н ак аз >&0433 КАВС25.04.1949 року;

ст. лейтенант — Наказ № 051/п Начальника Голов­ного Політичного Управління 16 .02 .1959 року,

к а п іт а н — Н а к а з № 0 3 8 4 / п н а ч а л ь н и к а ГПУ 25.05.1955 року, майор — Н аказ № 01373 Головкома стратегічних військ СРСР 3 0 .1 2 .1959 підполковник — Наказ № 735 МВД СРСР 03 .10 .1972 року;

З ван н я п о л ко вн и к Ш у л ь з і С ергію Ф едор ови ч у присвоєно У казом Президента У кр а їн и Кучми Л. Д. № 288/2001 від 27 кв ітня 2001 року.

Після звільнення в запас Ш ульга С. Ф. працював з 16 червня 1966 року по 16 липня 1969 року інженером, ст. інженером в ідд ілу кадр ів , інженером по підготовці кадрів спеціального конструкторського бюро аналітичного приборобудування в Грузії. З 9 червня 1969 року по 1 жовтня 1976 року служив в МЕС Грузинської PCP. З 22 .04 .1984 року по 2 0 .0 7 .1 9 8 7 року працював на 51 військовому заводі інженером, контрольним майстром ВТК. На пенсію вийшов 64 років.

10 травня 1991 року Шульга С .Ф . переїхав з родиною до м. Охтирки Сумської області. Т\т він продовжив роботу на громадських засадах в раді ветеранів та партійній організації КПУ в м. Охтирці.

Помер Шульга С. Ф. 12 червня 2006 року і похований з військовою шаною на Юрієвському цвинтарі в м. Ох­тирці. Він мав державні нагороди.

Ордени: В ітчизняної війни І ст . . Богдана Хмель ницького, «За бойові заслуги». За перемогу над Ньмеччнною

Шульга Сергій Сергійович

Шульга Олгг Сергійович

в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р. р .» , медаль Жукова «Захисникові Вітчизни» та всі ювілейні медалі. Шульга С.Ф був одружений з Шульгою (Вєдєрніковою) Раїсою Пилипівною 1927 року народження.

Разом з дружиною вони виховали двох синів:Шульга Олег Сергійович, народився 12.01. 1948 року.

Підполковник, закінчив Вище Ленінградське військово- морське училище. Його син Сергій Олегович 1974 р. н. зак інчив Владивостоцьку в ійськову академ ію , підпол­ковник.

Ш ульга Сергій Сергійович 13 .03 .1953 року народ­ж ен н я , з ак ін ч и в Т б іл іське в ій сько ве арти лер ій ське училище і Єреванський державний університет за фахом краєзнавство. Полковник. Його син Андрій Сергійович, 1957 року народження, закінчив Московське Суворовське училище. Академію МВС; син Дмитро Сергійович, 1979 року народження закінчив Московський інститут ядерної фізики. Довідку підготувала племінниця Захарова Піама Афанасійовна в 2008 році.

ї

і

^e*зs■a i^дz« ---

»-ссЛ^

Л и с т ів к а н а д іс . іч н . і Шу.ц.,\\к-> С. __________ ^ х о р о в і й Г а л и н : с< с 5 ; . : ‘

КШ..1

Гараж а А ртем Прокопович — полковник.

24 травня 2009 року на каналі «Тоніс» українського телебаченняо 17 годині ЗО хвилин покзали документальний фільм про те, я к американський вчений по зубах зі щ елепи А дольф а Г іт л е р а , я к і зб ер ігаю ться в а р х ів а х КДБ в Москві, доказав, що есесівці спалили т а к и труп фюрера н ацистсько ї Н ім еч ч и н и . А т е ж сам е ще 2 травня 1945 року довів кап ітан Управління контрозвідки «Смерш» перш ого Б іл о р усько го фронту Гаража Артем Прокопович. Це він ще п ід час боїв в Б ер л ін і і

пригородах розшукав дантиста, який лікував зуби Гітлеру і який впізнав в щелепі мертвого фюрера свою роботу, золоті зуби і мости і вказав, кому вони належали.

Артем Прокопович Гаража народився 19 жовтня 1913 року в сел і Галещ ина К озельщ анського району на Полтавщині.

Навчався в школі. Після закінчення школи в 1931 по 1934 рік служив в Червоній Армії 2 роки.

З 1934 по 1938 р ік н а в ч а в с я в Х а р к ів с ь к о м у д ер ж авн о м у п еда го г іч н о м у ін ст и ту т і ім . Григор ія Сковороди на історичному факультеті. Під час навчання очолював профком ХДПІ.

Студенти Гараж а Артем Прокопович та Дяченко Анастасія Олександрівна одружилися.

25 червня 1938 року вони закінчили інститут. Артем Прокопович одержав диплом з відзнакою за фахом викладача історії в середній школі. Подружжя отримало призначення в Білчанську середню школу Тростянецького району. Н аказо м № 1046 в ід 1 7 .0 8 .1 9 3 8 року Харківського обласного відділу народної освіти Гаража Артем Прокопович був призначений директором Біл­чанської середньої школи.

............ ‘

X

*• > і

22г. З^л-в.

“ 5202 / 1я іДікс прі’їіір»«я-П)Ч сах;« мс-.ча чх»іич.іар'».

П оздоровлення в ід друзів .

А/,

Разом з Гаражею А. П. працював в с. Бітш вчителем географії Чехарін В. Й. та вчителем фізкульт>"ри бЬтчанин В ’юник А. 6 . , д р уж б у з ними , А ртем Прокопович підтримував протягом всього ж иття .

В Білці у Гаражі А. П. та Дяченко А. О. наролилась Світлана.

14 вересня 1939 року Артема Прокоповича звихьнн.тн з посади директора школи в зв ’я зк у з прнзначеняя.м на роботу в органи держбезпеки. Про цей період в грудозій книжці всього 2 записи: 15.09.1939 року прийнятий, а 26.05.1962 року звільнений з органів дер.Ччбезпеки за вислугою років. А м іж цими записами зідповілальн;'. робота і війна. До 1944 року воювіів на Кавказі, з 19 і . року капітан Гаража А. П. в складі Упрлзлшня конт^ ро зв ідки Першого Б іл о р у сь к о го фронту ЗВ1ЛЬН.Ч5 Білорусію, Польщу, штурмувіш Берлін. По оакінчешію ВІИНИ продовжив службу в УпріШЛІННІ контроовідкн Гру им окупаційних військ СРСР в Ні.м^»ччикі. о груиою oфllлв^vlв забезпечувігв охорону вищого ком т іду ваныл сокманків ао

ан ти г ітлер івськ ій к о ал іц і ї під час п ідписання А кту кап ітул яц і ї Німеччини. Приймав участь в підготовці Потсдамської конференції.

Після переводу в Союз і до виходу в запас в 1962 році п ідп о л ко вн и к , полковник Г араж а А. П. служ и в в Управлінні контррозвідки Київського військового округу.

А. О. В'юник — зліва, А. //. Гаража — справа

З лютожО 1963 року по 31.05.1968 року працював у відділі по роботі з іноземними студентами Київського інституту народного господарства, а з 31.05.1968 року по19 серпня 1969 р о ку працю вав в У к р а їн с ь к ій республіканській раді в спі)авах іиоО('мних студентів.

Одночасно виконував велику роботу в раді ветеранів Ііеликої Иітчи.чняної війни.

С. А. І’а р аж а з га д у є : «Я помию, к ак Василий Иосифович (Чехарин), кої'дп я моїііла и комнату, где они раги овирииали ска.чал мне: 111)ед(;таиь себе ужас человека и показал на Л. І^і.юника, одного бегум;его по поли>, :ш кото|)1.1М а.’)аі)тно (хмпил ноохоти'і'ьої с неба немецкий ЛЄ7ЧИК».

Полковник Гаража А. П.. мае так : яягорог.1 В ітчи зн ян о ї в ійни и ступ '-ню , 2 Ч е р в о ’№ 1265720; 3176560; медалі «За б .>евые - гн . - ^ оборону Кавказа*, За освобождение • « і-;Б е р л и н а* , «З а победу над Г ер м ан и ей э 3 ' Отечественной войне 1941-1945 г г ». «За в е службу I степени*, польська .меда-іь. ор ов^ аа заслуги на полі бою*, знак «50 лет ВЧК ''СГБ» т.т: _це ювілейних медалей.

Родина Гаражі А. П.Дружина — Дяченко А настасзя Олекс :<.±

народилася в Жито.мирській області в 1919 р . л1973 році в Києві.

Донька Гаража Світлана Артемівна нлрс.::;?.:-! ь і 1 році в с. Білка Тростянецького району С ; ^ с ь : - :

ті — інж енер , зав . лабораторию а^гзолу »Л; кореспондент газети «Комуніст».

Зять Віктор Михайлович — ін.женер.Онука Світлана Вікторівна, прав:".у>;иПомер Гаража Артем Про:-:ог:ович 23 зег^- нл

року в Києві.

Коробейник Василь Юхимович — п іл п о л ко ч ти с .

Нлр'^ліїноя - ■ V ."Б іл к л О ч г н р с • л ,.ч’.н о ь к о ї г^Oч-p^■:.. н і :'-'. к и й у л і; ' :і »> '. ч : ; ч . ■.

СО.ІЯНСЬКІЙ р . ДН; " і ; ; -■ ■ *. і ' . іЮхим.і Г.І1 1 і ! д , . е р о д о в и НЦ ^.vklKV-■ ЛТні Охтирс-ь -ч IV V : ^Ч01\'

Н л нч.! і , і з ^ . к V . ч . ломсіхКч'.чіч Ы . ; . ,гч.р о в о ’. К ' ц : .

П И і і ' о р^.ці п р и л в і х н и и ь >\Ч' , ни s^> . • _ч >А р м і ю .

Іі

в 1926 році зак інчив Х арківську військову школу червоних командирів. Служив в Червоній Армії.

З 1938 року — військовий комісар у Вінницькій області.

З початку Великої Вітчизняної війни — на фронті. Офіцер зв ’я зк у штабу дивізії. Війну закінчив в Берліні.

З 1945 по 1953 рік районний військовий комісар Багратіонівського району Калінінградської області.

В 1953 році Василь Юхимович вийшов у запас в званні підполковника. Поселився в м. Києві.

Був одружений. Разом з дружиною виховували сина. В Києві живуть його онуки і правнук.

Нагороди: орден Леніна, два ордени Вітчизняної війни, орден Червоного прапора, медаль «За перемогу над Німеччиною в Вітчизняній війні 1941-1945 рр.* та інші медалі.

Коробейник В. Ю. помер в Києві і похований з військовими почестями в 1985 р.

Пономаренко Микола Васильович —полковник м іліц ії.

Народився 1 травня 1926 року в слободі Б іл к а , Тростянецького району, нині Сумської області в родині службовців.

В 1934 році вступ и в до Білчанської школи, 7 класів якої закінчив 1941 року. В серпні 1943 року Тростя п ец ьки м в ій с ь к ­коматом признаний ь Радянську Армію. На (І)ронті захворів і в 1У44 році буй підправлений в с.

Білку для лікування. И н«!і>осиі 1044 року був прийнятий ии службу м оріани НКИС. Зикіпчин Чернівецьку школу міліції.

V

Після закінчення школи мі.тїШІ «У» ллпрят'>'^пж* ш Західну Україну для боротьби а бая зят илш ^ы

Як згадував ветеран м іл :а і і П ояомареяко Васильович, в ході т ієї »боротьби» *е .нікого не посадив до в ’язниці, не к д я р м я л ял т т яш вя я За наказо.м міністра МВС У крл іяя і і я ж а ^ у перевели на оперативну роботу в м- Троствшвль Г у ж с м ш о б л аст і . П рацю вав М и к о л а В а с и л к з в и ч оперуповноваженим районного відді-тл* м і-и з і : яо а « * » Білка, Станова, Тучне, Новоселівкл, Г рузк*« Хжоввее». Микитівка, Микитівський відділок радгоесу Слатот. іо*о дільниця — половина району. З р аяк у іа я р * га * »«лін ійку» (взимку в сани) і до зізнього вечоре етер іия* лейтенант Пономаренко М. В. в дальніх оеллх ттротохв» роз’ ясню вальну роботу з молоддю ПІ:^ ?> : .випивок, бійок, щоб не займали м:н і с н »р * д » . шжі J3» * 50-і роки сотнями валялись по жрутлх і лісалі. 5\-вв_їсі вибухали. Він знав всіх, хто на плечал аосж» д гр п о і -Xicv на відбудову згорілої хати чи сарля (кузагт* в 40-50 ромі було неможливо, а жити в земл*яп:: тж ж яв і Ззіа», зіо .майже кожна вдова-солдатка понить слжсгсн. 5с то 6%аь «вал ю та* , якою платили т е с л і , сго.чвру п :ч * а * " шоферу — всім, хто допомагав вдові в соор>хж«аж:Закони були суворі. По іншнх селах багатьож зр»т«г> '»*л» до карної в ідп ов ід альн о ст і . Б іл ч ая та м и кш т** 4«»г милував.

10 серпня 1969 року за вііс.і>~ощ.' * л а .Пономаренко Микола Васи.іьовнч був дв.ільм» івш* в Прий.мав участь в вихованн: м с ю д * :допо.магав молодим дільничним .ара-*,захисника правопорядку

26 кв ітн я 2008 року .М . М и исг ,Пнутрішніч СПІЧІВ України л млічда ,ичв»ц.і !1«, » присноїв Миколі Наси.іЬч>»ачч сіичца їьн,. аніишм Ш-Жі-ііі ‘

Листи полковника Василя Йосиповича Чехаріна і лист Світлани Артемівни Гаража про В. Й. Чехаріна.

(До статті на сторінці 71, книга перша).

Василь Йосипович Чехарін (зл іва) і Артем Прокопович Гаража.Київ, травень 1965 р.

Розш укую хоча б кор о тку з в іс т к у про вчителя Білчанської школи Гаражу А. П. В військкоматі — немає, в з а р у б іж н и х а р х ів а х пол ін и ли сь ш у к а т и , в Тростянецькому райвно, я к к а ж у т ь чиновники, не збереглись особові справи. Зовсім випадково розкрив газету «Комуніст», читаю розлогу статтю Світлани Гаража. «Точно — дочка, — думаю, — напишу їй листа в газету»І ось в ід п о в ід ь : «А л е кс е й В аси льеви ч ! Вы д аж е представить себе не можете, настолько точно Вы «попали в д е ся т к у » . Мой отец. Г араж а Артем Прокофьевич, действительно работал (недолго, год или два) директором ш колы в Б е л к е , а м а м а — Д ьяч ен ко А н астаси я Александровна (она оставила себе девичью фамилию) была учительницей в этой же школе. Более того, я, почти

Ваша ровесница, родилась в 1939 году в с. Белка, что изаписано в моем паспорте...

.. .пока что высылаю... ли стки из писем В аси ли я Иосифовича Чехарина, которые были написаны в 1984году.

В. И. Чехарин был другом моего отца. Он и мои родители вместе учились в Харьковском пединституте, откуда и приехали втроем учительствовать в с. Белку.

Василий Иосифович, человек яркий, умный, ироничный, добрый, несколько раз приезжал к нам в Киев из Москвы, где он жил (как уже давно это было!).

Я еще про себя удивлялась: столько событий было потом — война, послевоенное время, — а их тянуло поговорить, повспоминать о белчанском периоде жизни. Помню, что с чувством, близьким к какому-то обожанию, говорили они о «старших учителях» в ш коле, об их знаниях и культуре и о том добром отношении, которое они проявляли к «во р вавш и м с я» в ж и зн ь ш колы приезжим молодым педагогам . Много подробностей вспоминали и о своих учениках.

После ухода из жизни моих родителей я (вместо них) продолжала переписываться с Василием Иосифовичем — не очень регулярно, но непрерывно, вплоть до 1995 года, когда Василия Иосифовича не стало.

В тех его письмах, копии которых я Вам высылаю, ио Вашем учителе Борисе Федоровиче Пономаренко!...

Всего Вам доброго! Всего доброго Вашим близьким. Вашим единомышленникам.

Поздравляю Вас сердечно с наступающими майскими праздниками — особенно с Днем Победы!

С уважением Светлана Артемовна Гаража. 24.04.2009 г.P.S. Упоминаемые в письмах В. И. Чехарина Света —

малая — моя дочь, Виктор — мой м уж » .Ось такого листа надіслала Світлана Артем івна з

Києва.Далі, з дозволу Світлани Гаража, друкуємо лнстн

Василя Йосиповича Ч ехар іна мовою ор и гін алу , без коментарів.

Лист 1.

Здравствуй, дорогая «крестная» Света!Тебя, конечно, не крестили, но я был другом твоих

отца и матери, когда ты родилась. Других «кандидатов» в крестные отцы не было, довелось тебя крестить по старому обычаю. Да в то время и церковь в селе Белка уж е бездействовала после «культурной революции» тридцатых годов.

Вот ты спрашиваешь, не собираюсь ли я на Украину. Рад бы, да не могу. Последний раз я был на Харьковщине в 1974 году (там живет мой брат), в Киеве не был более20 лет.

Время берет свое — старею. В молодости я был легок на подъем.

А еще есть другая причина, исключающая дальние поездки.

Она выглядит так:

Это песик-фокстерьер по имени Карат, размером 43 X 43 см и весом в один пуд. Ему исполнилось 8 лет и живет у меня со щенячьего возраста. Он регулярно, по рекомендации врачей, меня прогуливает вокруг дома в любую погоду.

Так вот, если бы я вздумал куда-либо ехать надолго — его не на кого оставить.

Но мы всегда рады гостям. П ож алуйста , Света, приезжайте к нам. Пусть Света-малая увидит Москву.

При всем, при том — жить можно и нужно. Стараюсь крепиться и смириться с тем, что нездоров.

Всех благ. Света, тебе и твоему семейству. Свете-малой привет от Карата.

7 мая 1984 г.

Лист. 2

Здравствуй, Света!Твое обстоятельное письмо получил. Спасибо. Значит,

тебя «крестница» не удивила.Я часто вспоминаю Белку и свое там учительство, хотя

с того времени прошло уж е 45 лет. А всего-то я там прожил немногим более года. Видимо, это воспоминаняео молодости, о хороших лю дях, о друж бе с твоими покойными отцом и матерью.

Да еще не дают забыть мои бывшие ученики того времени. До сих пор, как я уж е тебе писал и ранее, со мной переписываются трое: один — живет в Харькове, кандидат сельськохозяйственных наук Шереверя Николай Иванович; другой — ж ивет в С умах , преподаватель немецкого язы ка в институте Юхно Владимир Андреевич; третий — живет в Белке, учитель на пенсии Пономаренко Борис Федорович. Ни они меня, ни я их не внде.ти все ге же 45 лет , а п ер еп и сы ваем ся . Я их неоднократно приглашал в Москву — поодиночке или сообща, но они так пока и не смогли приехать.

А еще был в Белке учитель физкультуры Вьхзник Андрей Алексеевич. С ним после войны я часто встречался в Москве (у меня) или в Киеве (у него). Сейчас только изредка переписываемся. Он художник-исхуствовед. на пенсии (в этом году ему бедет 70 лет).

Ты почему-то боишься меня стеснить в случае прнеадав Москву. Это ложное предполо-женне. в иные времена уменя гостят по двое, трое, а то и больше приятелей илиродственников, и все хорошо, «в тесноте, да не в осиде»:18 м комната -Ь 5 м ’ кухня — можно отделение л ’.и а г поместить!

1

Ну, а я сейчас не способен на дальние поездки: слаб и кроме того у меня, к а к известно, есть Карат который, хотя и моложе Светочки на один год только, но оставить его дома не с кем .

Раньше рисовал, фотографировал, снимал кинофильмы. А теперь — не могу.

Может, это потому, что я всю жизнь был здоров, а заболел в последние 2-3 года и еще не адаптировался, не смирился с тем, что имею.

Со временем может и адаптируюсь. Вот такие-то дела.Светочке два привета — от меня и Карата. Викто­

ру — один привет, но покрупнее.Желаю всего доброго.26 июня 1984 г.

Ж

- / - о ' . .

ЛСабко Федір Андрійович — майор.

Народився З березня 1915 року в с. Б іл к а О хтирського п о в іт у , Х а р к ів с ь к о ї г у б е р н і ї (Т р о с т я ­нецького району, Сумської області) в родині робітника. В 1923 році вступив до Білчанської школи. В1930 році закінчив ш колу і вступив до Т е х н іч н о ї е к с п л у а т а ц ій н о ї школи залізничного транпорту. В 1934 році з а к ін ч и в н а в ч а н н я . Працював помічником чергового ст. Скрягівка , черговим на інших станціях Південної залізниці.

В лютому 1937 року призваний до лав Червоної Армії. Службу починав на Чорноморському флоті. Тут в с т у п и в до ВК П (б). В 1939 роц і п е р е в е д е н и й до Червонопрапорного Балтійського флоту. В 1940 році зак ін чив Військово-політичні курси . Було присвоєно звання старшого лейтенанта.

З 22 червня 1941 року (в боях) на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Воював в складі Красносельської Бригади Головного командування залізничної артилерії на посаді зам існика командира з політичної роботи. Двічі поранений.

З серпня 1943 по вересень 1945 року навчався на к у р с а х оф іцерського с к л а д у з в ’ я з к у при Червоно- прапорному училищі Берегової оборони ВМФ СРСР.

З 1945 року служив в розпорядженні Воєнної ради Червонопрапорного Б алт ій сько го флоту ф ах івцем зі стратегічного зв ’я зку , замісником командира бригади з стройової частини. Був одружений. Мав трьох дочок. З родиною мешкав в м. Таллінн.

За станом здоров’я в 1957 року звільнений у запас з правом носити в ій сько ву форму. Восени 1957 року переїхав в рідне село Білку в батьківський дім.

Продовжив трудову діяльність. Обирадоя секрегг\рем

Білчанської територіальної партійної організації КП(б)У, депутатом Білчанської сільської ради, головою правління сільського споживчого товариства.

Нагороджений орденами «Отечественной войны І ст та II ст. Красной Звезды». Медалями «За боевые заслуги», «За оборону Ленинграда», «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945». Почесними грамотами.

Помер Жабко Федір Андрійович 25 грудня 1990 року, похований на центральному цвинтарі с. Білки.

Д іти : Т ам ар а Ф ед о р івн а п р о ж и ває з с ім ’ єю в м. Харкові, Людмила Федорівна в м. Суми, Алла Федорівна в м. Суми.

Голубничий Григорій Юхимович — майор.

Батьки селяни, мати Марія Власовна Голубнича.Народився в 1925 році. Навчався в Хвощевській і

Грузчанській неповній середній школі.В березні 1943 р призваний в Р адянську Армію.

Служив в військах зв ’язку.Після війни служив і жив в Липецьку. Одружений

двічі. Мав доньку.Помер і похований в м. Липецьку.

Куц Федір Арсентієвич — майор

Н ароди вся в с. Олексино Тростянецького району. Сумської області в родині робітника.

Закінчив 7 класів Білчанської школи. В 30-х роках служ ив в Ч ервон ій А р м і ї . В 1 9 3 7 -1 9 4 0 роках працював в Тростянецькому райвійськкоматі. Сумської області в званні молодшого лейтенанта.

Приймав участь в боях в період Д р уго ї с в іто во ї в ійни проти .

Н імеччини і Я п он ії . Вою вав на С т а л ін г р а д с ь к о м у , Вороніжському, І У країнському фронтах, в боях проти Японії, служив в окупаційних в ій ськах в Японії.

■.гп

Федір Арсентійович Куц ( си ди т ь в крісл і /

Після війни працював в в ійськком аті м. Бі.тгорола. Перед пенсією працював районним воєнкомом в КЧ-рській області. Помер в 2004 році.

Плевако Павло Трохимович — майор

р о д т Г " “ "“’" “ '■ > с ел ян сь к ій

Закінчив 7 класів Грузчанської школи, потім навчався В Білчанській школі.

В 1944 році призвали в армію

« а й о р Г ' “ “ «Я сь к ах в ,в ,ш в і

матГрськ'" проживав в м. К р.-

Був одружений, має двох синів, По,мер в роц,

4 9

ї ї

Ш имко Іван Федорович — майор.

Народився в 1906 році, с. Хво­щова Охтирського повіту Х ар­к ів с ь к о ї губерн ії (нині Тростя- нецький район, Сумської області) в селянській родині.

В 1914 році в с т уп и в до п о ч атк о во ї ш ко ли в с. Б іл к а (Білчанське земське училище).

В 1918 році закінчив школу.З 1918 р о ку до 192V р о ку

працю вав в особистом угосподарстві батька, с. Хвощова.

З 1927 по 1929 рік служив в 132 піхотному полку Робітничо-селянської Червоної А рмії в м. Житомирі. Демобілізувався в званні молодший командир.

З грудня 1929 року був обраний головою сільського комітету бідноти в с. Хвощова, Тростянецького району. На цій посаді працював до призначення на службу в Сумський міський відділ міліції.

31 березня 1930 року Ш им ка І. Ф . призначено міліціонером міського відділу м іліц ії міста Суми. В квітні 1931 року його підвищили до помічника оперуповно- важеного в цьому ж міському відділі міліції.

Протягом півтора року Ш имко І. Ф. н авчався з 7.02.1932 по 3.07.1933 року в Харківській школі міліції. Одночасно одержав освіту за 7 класів СШ.

З липня 1933 по серпень 1936 року він уповноважений карного розшуку районного відділу НКВС в м. Поморниця Чернігівської області. З серпня 1936 року по 2 грудня 1937 року Шимко Іван Федорович очолював цей відділміліції.

В 1937 році його відкомандирували на навчання до Київської школи міліції, яку він закінчив в квітні 1939 р о к у . П ісл я н авч ан н я Ш и м ка І. Ф . призначено

начальником райвідділу НКВС в м. Дорожня Кал, жнеиь- Подільської області. В травні 1940 його перевелено на г- ж посаду в м. Сатанів тієї ж області. Тут Ш имка І. Фзастала війна.

В липні 1941 року його п р и зн ач м о н ач альн и комоперативної групи з захисту тилу Червоної Армії. С.ту:-кяв в м. Яблуновка Чернігівської області.

В вересні 1941 року Шимко І. Ф. був захоплений з полон і в ідправлений н ім ц ям и до табору в ій с ь к о в о ­полонених в м. Гнивань Вінницької області. В березні1942 року вт ік із табору і до грудня 1943 року ніле не працював, переховуючись в тилу ворога.

З г р у д н я 1 9 4 3 по ч ер вен ь 1 9 4 4 р о к у врозпорядженні в ідд ілу кадр ів НКВС У країни . На:-:азсм в ід 16 ч е р в н я 1 9 44 р о к у Ш им ко І. Ф . з н а ч и в с я уп о вн о важ ен и м Ч ем ер о вец ько го р а й в ід д іл у Н КВС, Кам’янець-Подільської області з листопад^' 1943 року. З26 ли п н я 1944 р о ку по З т р а в н я 1954 р. — з а м . Начальника Чемеровецького райвіддіт>' МВС Кам'янепь- Подільської області, а з травня 1954 року начальник Базалійського РВМ Хмельницької області.

Звання кап ітан м іл іц ії присвоєно наказом мін істра державної безпеки СРСР № 4668 від 19 .10 .1951 року; майор м іліц ії — наказом № 144 УВС по Хме.тьнипьхій області 31 серпня 1957 року. Шимко І. Ф. в 1929 рош вступив до КП(б) України, вибуяв з партії в 1941 р. в зз'.’із к у з перебування на окупованій території. В 1944 році аш поновлений в рядах КП (б)У. Членом ком>-ністичної партії був до смерті.

Нагороди: «Орден Красного Знамени» — 1952 р. ,

м ед ал ь «З а победу над Г ер м ан и ей з Б еликоЛ Отечественной войне 1941-1945 г .г .* .

Одружений. Дружина Лавренюк Параска КЧи.мізна. 1905 року народження. Дочки: Шимко Оксана Іванівна. 1927 року народження. Шимко Наділ Іванівна. 1 9 3 ' -.кку народження.

Калашник Микола Павлович — капітан.

Народився 1915 року в с. Хвощова Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецький район Сумської області) в селянській родині.

Закінчив 7 класів Білчанської школи в 1931 році.З 1936 року проходив строкову службу в РСЧА,

учасник фінської війни 1939-1940 років.В червні 1941 року знову мобілізований в армію і

направлений в льотне училище, яке закінчив в 1942 роцізі званням лейтенант. Командував роєм літаків, в 1943 році командир ескадрильї. За героїзм, прояв.’трний в повітряних боях, нагороджений орденом Червоної зірки, медалями.

Загинув в повітряному бою в грудні 1943 року.

Носок Дмитро Михайлович — старший лейтенант.

Народився 1919 року в с. Олек- сино Охтирського пов іту Х ар­ківської губернії

(Тростянецький район Сумсь­кої області) в селянській родині.

З ак ін ч и в 7 к л а с ів СШ, Харківський технікум Залізнич­ного транспорту.

За фахом електромеханік.В Червоній Армії з 1938 року.

С луж и в п ід М інськом в 248 гаубичному артилерійському полку, командував взводом.

Після початку Великої Вітчизняної війни потрапив в оточення, жив в Білорусії. Двічі затримували його німці і двічі тікав. 5 травня 1942 року вступив до партизанського загону Павловської партизанської бригади. Загинув в бою ранком 9 вересня 1942 р. похований в с. Альбинськ, Октябрьського району. Могильовської області.

Про долю Дмитра розповідають його партизанські подруги, чиї 2 листи друкуємо.

Первое письмо о Носок Д. М.В первых строках моего письма спе:£;у сообш ять

подробно о судьбе вашего сына, брата МитиС начала войны, когда наша территория была гаялта

нем. оккупантами 22 июня, части нашей Красной были разбиты и из разбитых частей и остался Ваш сын Митя правда он сразу остался т.е. часть их ралби.тв ж? у нас, а около Борисова, но он со своими товарищамипробирались и мечтали прорваться но им не /да.-:огь они и остались в нашем саду с 27 июля и про .-к :1.1ц в :аду месяцев 2 или 3. Их было 13 человек и нам левчатам 4 пришлось их держать, скрывать и в тайне от немдев г ах приспешников снабжать их продуктами, стала осень хг> тп- все разошлись по квартирам и Митя остался такж е яа квартире в одного старика Морозова, и прожил ’ о о к т я ^ *1941 г. в октябре 41 г. Митю и еще четыре его -^8 аристовывают. Один местный подсказал, что они ‘:ъ:лм лейтенанты. Арестованый Митя пробы.т месяца 2 уграл потом и опять пришел в Долничев и остался :каггь з Осипенки потом его опять забирают к ак приписяяха яо он пробыл две недели и опять удрал в Лолкичез я 3 1942 г. в мае месяце Митя уходит в Полескуто обл. г?и* -5ыла партизанская зона, постл-пает сначала в Жорков отряд, л потом переходит в отряд Старикова Пазловской бржгады Полесского соединения и пробыл до июля месят:а. В &яХ1е началась бомбежка партзоны д. С л авко зяч . а потом наступлением живои силы и в этом сражении сражался как герой до последнего патрона а не лсоклаа победы, пришлось погибн\-ть как герою родины Схоронен Митя на братских кладбищ ах в с ад у з л Л 'ьо и н о Октярьский р-н Полеской обл. Вы спрашиваете его чах . либо док>т«ентов, какие, если он был паргийнь^м V 'лейтенант и все свои документы он уннч-о.-кил попасть в руки врагам . В отношении д о кч ч еато в а доказательство власти Вы мо.'кете дсч'гагь док только в г. Минске. Ибо 8 М инске на.ходит^а партизанского движения и там Вы може-.е тхчлк.чо д.ч .а . документы . Когда будете досиаатьс.ч

должны хорошо запомнить какого отряда, какой бригады ибо незнавши какого отряда, бригады очень трудно чего добиться.

Вот примерно все, что я могла очень кратенько рассказать о судьбе вашего сына, брата, а моего хорошего знакомого товарища Дмитрия М ихайловича. Всего описать нельзя, если описать все, можно написать книгу, но для сообщения довольно и этого. Но вы старайтесь достать партизанские документы, когда получите мое письмо так не посчитайте за трудность ответить, и когда пол>'чите документы тоже ответьте.

с приветом к вам Лида. 19.10.1944 г.Жаль, что погиб наш комбриг бригады Котовского

Шатурин он помог бы Вам достать документы ибо он с Митей хорошо знаком.

Второе письмо о Носок Д. М.Здравствуйте Ваня!Могу сообщить подробнее о судьбе Вашего брата

Дмитрия Михайловича. После того как он попал в плен, он совершил два побега, но опять был пойман немцами и отправлен в лагерь. Он оттуда удрал и в мае месяце1942 г. (19 мая) прибыл в партизанский'отряд, который находился в нашей местности. Потом он перешел в другой отряд, командиром которого был М ихаил Петрович Константинов — генерал-майор (сейчас на фронте), Митя был у него комвзвода. В одном бое с♦ Власовцами» был убит и похоронен в д. Альбинск, Лясковицкого сельського совета Октябрьского района Бобруйской обл. Если хотите получить документы, обратитесь в Белорусский штаб партизанского движения (г. Минск). А лучше все напишите его боевому товарищу. Его адрес: М инск, зав . Горздрава Шуба Алексею Ивановичу. Он тоже был ком. взвода в то время и участвовал в этом бою.

Митя сражался в этом бою со своим взводом против2-х батальонов немецких приспешников. В этой смертельной схватке он один убил больше тридцати «власовцев». Вы гордитесь своим братом, геройски погибшем в этом бою. Если мне не изменяет память, он

посмертно награжден высшей наградой. Погибу М итя 9 сентября 1942 г. утром. А какой он был славный парень- За короткое время его полюбили все: и бойпы отряда я население от малого до старого. Я бьыа с ним в дружеских отношениях до самой его смерти. Вот, кажется все, что ямогу Вам написать.

Простите за небрежность, пишу в дороге. Итак, будьте здоровы. Что интересует, пишите, я буду всегда вам отвечать.

С приветом Галина.

Далека Павло Григорович — старший лейтенант.

Народився 10 травня 1927 р. а с. Грузьке Тростянепького району С ум сько ї області в селянський родині. Батько — Далека Григорій Якович, мати — Далека Нагалія Оліянівна.

В 1941 році закінчив 7 класів в селі Грузьке , Тростянецького району, а в 1960 р. 10 к л а с ів вечірньої школи.

■^часник бойових д:н з роки Великої Вітчизняної війки, з 10.12.1944 року по 1 0 .0 5 .1 9 4 5 року

служив в 1935 зенітно-артилерійському полку малого калібру в ійськ протиповітряної оборони Пізнічно- західного фронту, старший телефоніст..

Після війни продовжив службу в армії. 10.10.1945 - 1 0 .0 7 .1 9 4 6 — к у р с ан т з в ’ я з к ів е ц ь 1929 зен ітн о - артилерійського полку малого калібру, 14 корплт ПЛО;

з 10.07.1946 по 5.06.1949 кур^сант кч'рсів з підготовки сержантів 1671 зенітно-артилерійський полк середнього калібру 83 зенітно-артилерійської див із і ї Мінського району ППО;

з 5 0 6 .1 9 5 9 по 1 8 .1 0 . 1952 - з ав ід ую ч и й матеріальним складом того .ж полку;

з 18.10.1952 по 15.10.1953 рр.' технік з іДськовах будинків того ж полку:

на тій же посаді з 15.10.1953 р. до 23.01 1954 р. в 605 в зенітно-артилерійському полку тієї ж дивізії;

з 23 .01 .1954 по 1.12.1954 р. на тій же посаді в 21 полку спостереження і зв ’язку .

В ійськове звання молодший лейтенант присвоєно н а к а з о м № 0 4 75 7 В ій ськового М ін істр а СРСР в ід 18 .10 .1952 року;

Лейтенант — наказом № 83 КБВО 27 серпня 1970 року;Старший лейтенант — н аказом № 33 КБВО від

2 4 .10 .1974 рр. Після демобілізації жив і працював в М інську, Білорусія, в військових частинах, а з 1964 по1976 рік на заводі холодильників.

Одружений. Дружина Далека (Тарасенко) Олександра Павлівна, 1928 року народження, с. Грузьке.

Дочки: Людмила — 1954 р. н. та Тетяна 1960 р.н.Нагороди: М едаль «За Победу над Германией в

Отечественной войне 1941-1945 годов», ювілейні медалі.

Кащенко Федір Якович — сержант.

Народився в 1919 році в с. Б іл к а Т р о стян ец ько го району Сумської області в родині, я ка веде св ій родовід в ід к о з а к ів Білчанської сотні.

В 1934 році закінчив 7 класів Білчанської школи.

В 1939 році при звани й в Червону Армію. С луж ив в 100 полку військ НКВД.

В е л и к у В іт ч и зн я н у в ій н у з у с т р ів в з в ан н і с е р ж а н т а —

командир відділення 28-го запасного лижного полку.В 1942 році — командир відділення 145 запасного

стрілецького полку.Влітку того ж року зарахований до 2 гвардійського

мотострілецького полку, командир відділення. Приймав участь в боях. У вересні 1942 року був поранений.

Лікувався в шпиталі 3160 до березня 1943 року. Після лікування звільнений з ар.мії по інвалідності.

В 1946 році призначений завідую чим с іл ьськи м клубом. На цій посаді працював до 1966 року.

Нагороджений орденами «Червона Зірка* 1284611. «Вітчизняної війни* 1 ступеню; медалями « За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «Медаль Жукова*, «Захиснику Вітчизни», бьтьше 10 ювілейних медалей.

Був одружений.Дружина Кащенко Ольга Степанівна — учасниця

Великої Вітчизняної війни. Разом з дружиною зиховалл чотирьох дітей: Тетяну, Віру, Миколу та Олексія.

Помер 1 листопада 1999 року Похований в с. Бьтка.

Шульга Гнат Федорович - технік лейтенант р>'ху.

Н ародився 17 гр у д н я 1899 року в селі Б ілка , Охтирського повіту. Харківської губернії (ниш Тростянецький район. Сумсько ї област і) в с е л я н с ь к ій родин і. Батько Ш ульга Ф ед ір Л азр е я - тійович 1873 року народ;кенн.ч працював в своєму господарстві, одним з перших ВСТ>ТГИЗ в КО.ТГОСП ім. Чубаря, працював в колгоспі до глибокої старості. \-часшіх І сзітовоі в ійни 1914 - 1918 року . Мати Шульга Олімпіада Христофорізяа

працювала в своєму господарстві, померла 1931 року Ш ульга Гнат Федорович в 1908 році в с т уп и в до Білчанського Міністерського \"чилища. яке закінчив з 1913 році. В зв ’я зку з прнзоБо.м батька в армію на його плечі лягли турботи про сім’ю: мати, три молодші і брат. З 2 0 .1 1 .1 9 1 3 року він чорноробочий Тростянецького ц укрозаводу К ен іга в С т а н ів с ь м д еко н о м ії . З 1 .0 9 .1 9 1 6 Ш ульга Г Ф н а з ч л в с а на

телеграф іста (н а гл яд ач телеграф у) в Тростянецькій поштовій конторі Михайлова В.М. З 1 березня 1917 року він працював наглядачем телеграфу в конторі "ГІошта- телегр аф ■ М и хай л о ва В .М . З 0 1 .1 0 .1 9 1 7 року по 01.03.1920 року працює наглядачем телеграфу поштово- телеграфної контори в м. Дмитров, Курської області. Тут під час наступу Денікіна на Москву був мобілізований в Червону Армію, приймав участь в боях рядовим воїном і зв ’ язківцем на ст. Арбузове. З 1 березня 1920 року по 21 листопада 1922 року зав ідував телефонною станцією Дмитровського повіту Курської губернії. З 2.11.1922 року по 01.06.1924року телеграфіст ст. Деркино Московсько- Київської залізниці. З 1 червня 1924 року по грудень1931 року Шульна Г.Ф. змінив кілька місць роботи на різних станціях МКВ залізниці. З кінця 1931 року по березень 1936 року працював черговим по ст. Льгов II і Комаричі, а з березня 1936 року по 1 вересня 1941 року черговим по станції Брянськ II МК залізниці.

I вересня 1941 року був евакуйований на Урал і пра­цював у залізничному районі Богословського будівництва.

I I червня 1943 року Ш ульгу Т.Ф призвали в Радянську Армію. З боями пройшов, як пише сам Шульга Г.Ф.,"от Сандомирського плацдарма до Победы у города Гермец в звании сержанта». Він був командиром гармати 122 мм гаубиці, воював в Польщі, Німеччині, Чехословакії. Демобілізований 23 червня 1945 року. З грудня 1945 року завідує кондукторським резервом на ст. Брянськ II.

В 1947 році невдало працював в залізничній торгівлі, після чого переїхав на батьківщину. Працював черговим диспетчером на ст. Смородино Південної залізниці. З 1 листопада 1948 року - ін стр уктор і н ачальник кондукторського резерву ДИІі-3 ст. Смородино. Гут наказом Начальника Донецького округу залізниць СРСРІ енерал директора тяги 1 рангу Петра Кривоноса 27 жовтня 1949 року Шульги І нат Федорович начальник кондукіорського резерву Смородинського відділення Південної .1ИЛЫНИЦ1 був підвищений в званні до технік- лейтенан-іа руху. З 27 квітня 1951 року Шульга Г Ф-

працював НОДНЖ З ст. Смородине та по сумісництву інженером по охороні праці та техніці бе'^гтеки на ст. Смородине, 2 6 .0 9 .1 9 5 6 року Шульга Гнат Федорович в и й ш о в ял пенсію.

Був трич і о др уж ен и й В ід першого браку мав двох дочок:Валентина - 1921 року народження і Клеопатра.

Нагороди: Орден "Червоної Зірки"- Указ Президії ВерховноїРади СРСР від 0 2 .0 5 .1 9 4 5 року за ‘ ........медалі "За в ід в а г у " -1 0 .0 2 .1 9 4 5 року* Німеччиною в В ітчизнян ій ВІЙНІ 1 9 4 1 -134 5за від.мінні бойові дії при пркзриві Жіавох >гч^;іллеаш Эс ні.мців від Верховного Головнокомандуючого М - ' " Радянського Союзу тов. Сталіна 1 4 .0 1 .1 9 4 5

Шульга Гнат Федорович помер 26 к»гг8Л 1 ^ 9 Похований в м. Тростянці.

Лукавенко Микола ІІетрович-технік колії і будівництва другого раяг>

Народився - 1905 року в с.Висок.^п’ '•-•.«! К - . и . району, Харківської області в селянськ.і'.

Закінчив 2 X класне учи.':ип:е - і школи. До 1924 року працював в ^ ^господарстві, а в 1924 26 рока\ .ч Богодухівського ріійону. .\арк;воьк-і ос.',.ї. гі жовтень 1941 року ирацк'вав в 10 ди, ?Люботин П івденної з а іи н н ц ' . р^б .тм ак м ч і бригадиро.м по ре.монту заликмчної Кч4.г;.

З жовтня 19-41 року по ;ч 'тай І о рч.іл . ■ремонтни.м р^)6ітнико.м на от Лкчч'гим, г-. - іН1МЦЯМН З березня 194;^ іЧ'ку ;к< к » .- -»иирацківан в КоліЛмиІ мншміін.а , гам . Ч тПіВДеННОЛ'хииЮІ .НІЛІ.« ми Ці

Э4»

з квітня 1914 року Лукпненко МЛІ ипписав тпку заяву:

«Начальнику 9 дистанции пути инженер-майору п/а

от Лукаввнко Николая Петровича

ЗаявлениеПрош у принять меня на работ у в должности бригадира пути

9 дист анции так как я прибыл с Ю го-Восточной дороги 3 /IV - 44 года.»

Та все ж 3 КВІТНЯ 1944 року по 13 березня 1945 р він працював в 10 дистанції колії, звідки 13 березня 1945 був призваний в ряди Р а д ян с ь к о ї А р м і ї . В с к л ад і 1 У кр а їн сь ко го фронту воював рядовим в Польщі, Угорщині,Чехословаччині, Німеччині. Після Перемоги до вересня 1945 р служив в Румунії. Демобілізувавшись в вересні 1945 року, рік працював в 10 Люботинській дистанції колії. Тільки в жовтні 1946 р задовольнили заяву Лукавенко М.П., перевели його в 9 дистанцію колії і призначили бригадиром по ремонту залізничної колії на ст. Скрягівка, Південної залізниці. Родина Лукавенків мешкала в будинку на переїзді ст. Скрягівка, старші діти навчались в Білчанській середній школі. В зв ’язку з аварією потяга на дільниці, яку обслуговувала бригада Лукавенка М П, почалось слідство, на час слідства він був відсторо'нений від роботи і призначений черговим по переїзду 1 жовтня 1947р. Слідство тривало більше року. Вини бригадира не виявили. 27 грудня 1948 року Миколу Петровича знову призначили бригадиром коліі б робочого відділку 2-го околотку 9 дистанції колії.

Через рік його перевели на таку ж роботу на ст. Ьакирінки ІІіидеміюї залізниці в 'і'ій же 9 дистанції колії 'Гут й о го наказ ІІичальника ІІівдеиноі аалізнигц.

«От 2(і февраля 1951 г. О присвоении очередных званий Знание техник пути и строительства 2 го ранга (нриснои'гь) іехнику п/с И го ранга 6|)игмдиру пути Ü дистанции пути ст.С^мородино Лукаменко Николаю 1іе'і)хліичу » Далі підпис.

<І0

ВІД 10 л и ; :н я 1<>в2 к V Л у п а ї ^ я ж > Микола Петрович бувм а ш и н н у станцію .V' .59. прааюи/.и г> : виходу ял лл'жг

М и кола П етрович рано по* . в « я м а и у Федорівна по.мерла 1921 року

Під час голоду в 1933 пропл» ».с-лі нлХарків батько Лукавенко Петро Потап< вкг< Мо ?одс:ж і брат Л укавен ко Ф едір Петрович 1&Ю р я т и* • с. Високопілля, працював в колгосп: Там а »лг-іт іл'рш працювала сестра Евлокія Петрівна. р н А тіл^.мПетрівна, 1912 р. народження - шя й г а п л і лм * Трохи.менко на Трохименків хутір Барвховсько: -ільрлдя Валковського району. Разом з дружиною к .< Оксаною Федорівною 1905 р н. .Мнко.та Пе-^-вмч між »л* двох дочок і двох синів.

Гребенюк Тетяна .Миколаївна, 192Т р на?« працювала в їдальні м. Краснограл Хлрк;нскк-; л.іа<.г.

Лукавенко Лідія Миколаївна 1935 р а *Курськ в будинку відпочинку. Син Лукашенка Миколайович 1935 р. народження служив а Ралжискк-і Армії

Син Л укавен ко Петро .МнколаЛович 1940 .народження наслідував професію 6«тька. зр л : і» »л л лл залізниці. Живе в .м. .Чаркові.

Такий короткий нарис довгого 6сйс*о.'х> ; груд*.»ік-«,' життя одного з наших зе.чляків-аалилнчиикі».

о !

ВИЗВОЛИТЕЛІ

в першій книзі «Більчанські офіцери» ми повідомили імена наших земляків, офіцерів з сіл нинішньої Білківської сільради, тих, хто захищав і звільняв міста і села від Баренцева до Чорного і Середземного морів, від Сталінграду до Берліна, Праги та Відня.

В другій книзі назвемо представників інших громад і народів СРСР, хто зв ільняв наші села від німецько- фашистських загарбників.

На початку лютого 1943 року партизанський загін ім . . Котовського на чолі з х а р к ів ’ янином Миколою Воронцовим вперше вигнав з наших сіл Білки, Микитівки, Новоселівки, Грузького н ім ец ьку адм ін істрац ію та поліцаїв. Загін д іяв в тилу ворога в районі Овадівки і Братського до з ’єднання з Червоною Армією.

Після розгрому н імців під Сталінградом в ійська Вороніжського фронту повели наступ на захід.

22 лютого 1943 року, як зазначено в журналі бойових дій 40-ї Армії Вороніжського фронту, 100-а стрілецька ди в із ія зв ільнила Б ілку , Новоселівку і, поборюючи супротив 75 піхотної дивізії ворога, повела наступ на Лебедин, який звільнила о 14 годині 23 лютого 1943 року. До 28 лютого 100 дивізія вийшла на рубіж; Синівка, Римарівка, Гадяч, війська 40 Армії глибоко вклинилися в оборону німців, а в районі Богодухів-Люботин Гітлер створив сильну моторизовану ударну групу націлену для наступу по напряму Білгород - Орел - Тула - Москва. Північніше Сум на захід від Курська формувався другий ударний кулак фашистських військ. Радянські війська могли потрапити в оточення зах ідн іш е К урська і Б ілгорода. Тому р іш енням Верховного Головно­командування Збройних сил СРСР були відведені на схід війська 40 Армії. Наші воїни знову з болем залишали рідні міста і села.

Остаточно Білка і наиколииліі села були звільнені від німецько-фашистських військ н серпні 1943 року на заключній фа.чі Курської битви.

8 серпня 1943 року н ім а . в іл с гуп и л ^ » - ^ закр іпилися на Б уйм ерськ ій та Б у ричия. й . о р . . я пагорбах М икитівки , встановили .кулемета. . н. »-л

9^серпня 1943 року зі сходу гЕДіАшда 20б дивізія генерал-майора Меркулова С. П. - -СП 206 СД провели розвідку, встанови-тя. іио лл березі р. Боро.млі обороняються с.габі частина, ллКурській дузі, як і все ж мають бьіьіі: з н : ^ з і ло-.жи:. вели артилерійський обстрьт шспевосп,радянські в ійська . Вони би.ти по с. , і Вовковому, по с. Олексиному. Спали-ти Зеле.чий х у - . ? частина вул. Набережна). Наш: арти-іер.л . - _ - з . . у я ш - армія не .могли допомогти. Артилер.ііськ* ч л с - л я л . серпня тільки готували позиа:. з .т:с: із. ::ер^.лд.м :т Скрягівка (ще й зараз тут за.ти^аю’ться с к .л з . сполучення для шхоти зах ід ніше Т-льллсерпня прибули на позиції гва ?л :н сь .ч . ч*.2 ;« « -ги «Катюші*. 2-га повітряна армія приводила zc^ллк■■ аеродроми західніше Курська. Білгсрсда. особовий склад, матеріальну частину - л ітака . і в ці дні , практично, в боях не при.нмз_-.:і .-час-. . небі 10-11 серпня панували німецькі аіікіітого німці виділили в район Б>'ймера : Гру:іЬл- танків і самохідних установок, як і бу.ти праллач^ь удару з Охтирки по Богодухову і да_ті г.с гр> :г: ра_і.-і військ, як і наступали на Харків.

Порадившись з командуванн.чм 40-: лр.мі. , ч?206 СД Меркулов Серафим Петрович в;дд-^з підрозділа.м взяти Білку в день До;\> 40-р:чч.и1943 року. В запеклих боях Б ілка була ,!з. винятком західної частини Зіібілки. з Г'. а «».є

•Л.ЛЄ німці 11 серпня вдари ла а .: .д >Грузького танковими колона.ми СД була примушена виогуииги на л:»нй в ліс 11 серпня 1 иесги гя.'ккі счп .і , а ілмі;німців. 17 серпня пиі-Ч'оДі.іи _'06 діі'іи.-. лмов> а., *згарищами і^е.іоного ч у ’.ч'р.і іл і *, «о, і ; .

Ь Л ї* ії -і .ГІ ^ <

.\_-л‘ 41.і*

о.'

«Катюші» нанесли удари в глибину оборони німців до Тучного, Буймера, і М артин івки . Ш турмовики 2 повітряної армії нанесли удари по вогневих цілях ворога, «яструбки» зав язали бої з німецькими пілотами.

18 серпня зав’язались запеклі сухопутні бої за Білку і Микитівну. До середини дня 19 серпня 1943 р. с. Білка було остаточно звільнене від німецько-фашистських загарбників.

В боях по звільненню села брали участь і наші земляки Овчаренко Сава Пантелійович, Жабко Василь Васильович, Герасименко Василь Оксентійович. І все таки справедливо буде сказати, що наше село визволяли представники всіх народів Радянського Союзу, як солдати і офіцери — білчани захищали та визволяли села і міста в інших областях Союзу і Європи.

В книзі «Білка» ми подали списки воїнів, як і віддали життя за визволення сіл нашої Білківської сільської ради.

В цій книзі поміщаємо прізвища офіцерів частин і з’єднань Радянської Армії, воїнів, як і підтримували зв’язок з нашою сільрадою та школою після війни.

Пам’ятаймо своїх визволителів.

Меркулов Серафим Петрович — генерал-лейтенант, Герой Радянського Союзу.

Народився 10 серпня 1903 року в с. Козаки Єлецького району, Липецької області в селянській родині.

Закінчив двокласне училище в с. Козаки і Єлецьку семирічку в 1918 році. Працював в сільському господарстві до 22 років. В 1925 році мобілізований до Червоної А р м і ї , з якою пов ’ язав своє подальше ж и ття . В 1930 році зак ін ч и в курси «Вы стрел» і одержав перше офіцерські' зван­

ня - командир взводу. В 1937 році закінчив курси «Выстрел», отримав підвищення по службі — маахир батальйону. Батальйоном командував в період р^янсько- фінської війни 1939-1940 році. На фронтах Велико: Вітчизняної війни з липня 1941 р. В складі 67 гвард. стрі-і. дивізії в боях за Сталінград командував полком. 206 стрілецькою дивізією — під Курськом. В день свого 40- річчя повів свою 206 дивізію в бій за зв1.тьнення с. БЬїка Тростянецького району Сумскої області. Дивізія звьтьни.іа село від фашистських загарбників 19 серпня 1943 року.

Після цих боїв генерал-майора Меркулова С. П. призначено командуючим 47 стрілецького корпусу 40- армії. 13 вересня 1943 року його корпус звільнив м. Лохвиця, Полтавської області, а 18 вересня 1943 м. Пирятин. Його підлеглі в жовтні 1943 року фсрс:.за.тп Дніпро південніш е Києва, захопили Б укринський плацдарм і утримали його до звільнення Києва. В боях за Бруклінський плацдарм геройські заппг.-в 22 г-ковткя1943 року білчанин Кулібаба Карпо Сидорович.

Н а Б рукл інськом у гиіацдармі Лічччі -V і:Х рульова Ганна Н арпівна ( 1’ .чі ,

т а :■

Кул ібаба П а р а ск а Іван івн а

( м а т и б а т ь к а )

Кул ібаба Карпо Сидорович

1912 -1943 p.p.

К ул ібаба Ольга П е т р ів н а

1913 1986 р.р.

За героїзм, виявлений в попередніх боях Великої Вітчизняної війни та за вміле керівництво боями на Букринському плацдармі під Києвом командиру 47 стрілецького корпусу генерал-майорові Меркулову Серафимові Петровичу Указом Президії Верховної Ради СРСР 23 жовтня 1Э43 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

50 стрілецький корпус, 40А, 2 Українськиіі фронт, під керівництвом генерал-майора Меркулова С. П. звільнив місто Сигет 18 жовтня 1944 року, за що ВГК об’явив подяку, а Мо- ква салютувала 20 артилерійськими залпами із 224 гар.мат. На чолі 50-го стрілецького корпусу генерал-майор

Герой Радянського Союзу Меркулов Серафим Петрович звільняв Чехословакію і громив фашистів в Угорщині. ЗО листопада 1944 року він командував боями за звільнення міст Егер і Сиксо. Військам, які звільняли ці міста наказом Верховного Головнокомандуючого Й. В. Сталіна об’ннл(‘иа іюдяки, в Москві прогримів в іх чссгі. салют 42 аргилорійськимн зіиіішмн із 124 гармат.

23 січня 1945 року 50 корпус на ЧОЛІ з І (чіерил майором Моркулоним

. II иіі! .чамеклі бої мри прориві (Иі

Кулібаба І ви К а р т т и ч ■t ()7 ИҐ-ІН J ,

оборони ворога північніше .Миг” кольца і звільненні міст Рожнява Єлшава. Відмічаючи бойові заслуги корпусу ВГК наказом від 25 січня 1945 року об’ явив подяку воіна.м корпусу Меркулова С. П., а Москва знову салютувала переможцям 20 артилерійськими залпами із 224 гармат. Після закінчення Великої Вітчизняної війни в 1946 роп»Серафи.м Петрович Меркулов закінчив В ійськову академ ію 'Генерального штабу, а в 1953 ропі — ;----- ' ~ 'Вищі академ ічні курси. Служивпершим за.місником командуючого армієюгенерал-лейтенанта.

З 1960 року генерал-лейтенант Меркулов Петрович в запасі. Помер 22 червня 1966 року . п в .м. Липецьк. Під час похорону офіпери нес.тк за нагороди: Золоту Зірку Героя Радянського С/-'Юз> Леніна, 4 ордени Червоного Прапора. 2 --рденл 2-го ступеню, орден К>-гл-зова 2-го ст\'пек!с. - . я Зірки, меда.чі.

Мурза Степан Се.меновнч —полковник. Герой Радянського Союа>.

Народив--.ч 1 '> гр;. ч ’ ' року в с Кулик.»S.X. .об.ї ас ТІ в се л я Ы : S : Л - : ч . укр<инець. ч.іен KllPv ;.v .4

В ! 9 З Ь v"* V' Ц ; j .1 ч , -S Ч U '

педагс. ічний ,ь>.'гвтл-т .v - >ди}>екторо»» ui.-ч - t

t ' . i i H o 1 ■. ь к -■ г ' -t

Чі'рнігів^ ько; , В ’ У ч _ирилваниЛ U' ТЛ8 v. І Л М М Ч И В S i l l o b K v SO ч . ,<• Л

червнн 194 1 P'S. .4 Г- -•»

3 з з а н з .

ХІЗ-ЛНЯЛ Z -

_ -урленм ' >: э л

Ч е | Я о к с :

Послідовно в складі 47 армії командував взводом, ротою, батальйоном. 10-19 серпня 1943 року командир першого батальйону 722 стрілецького полку, 206 стрілецької дивізії капітан Мурза Степан Семенович вміло керував бойовими діями батальйону в боротьбі за село Білка в напрямі центру села. 11 серпня 1943 року батальйон оволодів вулицями Широкою (зараз вул. Леніна, Піжнею (зараз вул. Сумська), Козлівкою (зараз вул. Ткаченка.) Але змушений був відступити по наказу командування під натиском бронетанкового полку німців із району Буймер-Грузьке.17 серпня 1943 року перший батальйон знову зайняв хутір Зелений (зараз вул. Набережна) і зав’язав запеклі бої з німецько-фашистськими військами на правому березі річки Боромля в напрямку вулиць Широкої і Піжні. 19 серпня воїни 1 батальйону 722 полку під командуванням капітана Мурзи Степана Семеновича зайняли центр села Білка. За вміле командування батальйоном в цих боях і особисту в ідвагу капітан Мурза С. С. нагороджений орденом Червоного Прапора. Командир першого батальйону 722 СП 206 СД 47 армії Вороніжського фронту капітан Мурза С. С. в ніч на 29.09.1943 року в селі Пекарі Канівського району Черкаської області вмілим керівництвом батальйоном, показуючи приклад хоробрості своїм підлеглим, форсувавши Дніпро, захопив плацдарм на правому березі річки і утримував його до завершення переправи військ 206 СД. Указом Президії Верховної Ради СРСР за цей подвиг капітанові Мурзі С.С. присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і Золотої Зірки.

В 1948 році Мурза Степан Семенович закінчив військову академію імені М. В. Фрунзе і продовжив служити в Радянській Армії.

З 1968 року полковник Мурза С. С. був в запасі. Жив і працював в Москві.

9 травня 1971 року він був на зустрічі однополчан в м. Каневі та на місці боїв в с. Пекарі. З цієї зустрічі разом з товаришами прислав для музею Білківської школи Кобзар Тараса Шевченко з автографами офіцерів, які

визволяли с. Білку. Полковник Мур.за Степан Семенович нагороджений орденами Л ен ін а , Червоної З ір к и , Червоного Прапора, медалями. Помер 9 листопаду 1974 року.

Ім ’я його носить одна з вулиць рідного села на Чернігівщині. (Герой Советского Союза, т .2. М. 1987 г.)

Камовський Михайло Селіверстович — підполковник.

Камовський Михайло Селіверстович народився на Волзі на початку ХХст в селянській родині.

Учасник бойових дій в роки Великої Вітчизняної війни під Сталінградом, на Курській дузі.

В серпні 1943 року керував діями підроздітів 206 д и в із і ї по звільненню Б ілки і Н овосел ізки , був начальником артилерії дивізії.

Ткаченко Микола Андрійович — шдполковесик

Народився 1914 року в с. Порт- Катон, Азовського району Рос­товської області. Закінчив 7 класів в школі рідного села, в 1929 році вступив, а в 1933 році закінчив Ростовське педагогічне ч-чилшде. Працював вчителем. Шсля призиву в Червону Армію б>'в направлений в середнє військове \"ЧИ .ТИ Щ Є, -чке закінчив перед війною. Учасник бойових дій в районі Сталінградч-. на К урськ ій д уз і . Разом з генералом М еркуловим С. П- кер ував боновими д іям и 206

стрілецької дивіз ії під час звільнення с. Білки від фашистських загарбників 10-19 серпня з 1943 року, був начальником штабу дивізії. Під час наступу на Лебедин Ткаченко Микола Андрійович був тяжко поранений.

69

доставлений в шпиталь в с. Б ілка. Помер від ран в шпиталі. Похований в с. Білка. Нагороджений орденом Червоного Прапора, медалями.

Одна з вулиць с. Білка носить ім ’я Ткаченка М. А.

Стецурін Володимир Семенович — підполковник.

Приймав участь в визволенні Білки в серпні 1943 р.Замісник командира 661 артилерійського полку. Брав

участь в боях за виз-’волення Полтавш;ини, Києва, Карпат, Чехословаччини, по розгрому ворога в Угорщині і Австрії.

Ганшина (Шульгіна) Антоніна Дем’янівна — лейтенант медичної служби.

Народилась 18 квітня 1920 р в с. Тетлеча Ч угу їв сько ї району Харківської області.

В 1938 році з ак ін ч и л а Х ар к ів сь ку ф ельдш ерсько-аку­ш ерську школу. По закінченні працювала завідуючого медпунк­том в Харківській області. Коли почалася війна, добровільно пішла на фронт. Її направили в 206

_____ стр ілецьку дивізію . ЛейтенантА ■ медичної служби А. Д. Шульгіна\ ‘ » брала участь у визволенні нашого

села. За хоробрість, проявлену при врятуванні поранених, командування представило її до нагороди Орденом Червоної З ірки. В складі дивізії пройшла всю війну, звільняючи Молдову, Румунію, Чехію. День Перемоги зустріла в Австрії. Після війни жила і працювала в Києві в системі четвертого головного Управління при Міністерстві охорони здоров’я, медичною сестрою Республіканської клінічної лікарні.

Список та адреси ветеранів 20в стрілецької дивізії, як і брали участь у звільненні с. Битка в серпні 1943 року^ складений активістами краєзнавчого .^узею БьтківсмсоГ СШ в 1977 році та уточнений в 1990 році.

Кіяшко Григорій Іванович м. Тернопіль 9, вул. Миру 12 кв. 2

Гаврилов Петро Григорович м. Воронеж, пр. 7. Революції № 9 кв. 2

Федорова Антоніна Данилівна м. Борисоглебск, вул. Южная № 50 кв. 1.

Бондарь Василь ПетровичЧерновицька обл., Сокорянськии район с. Братьяновка

Ледяєв Федір Єрмолаєвич м. Суми, вул. Садова № 53 кв. 10

Нестеров Микола Сергійович Хмельницька область, м. Кам’янец-Подольск, вул. Красноармійська № 5, кв. 37

Нестерова Галина Василівна

Шатний Яків Семеновичм. Київ 55, вул. Борщагівська 16, кв. 78

Воропаєв Василь Митрофанович м. Вороніж Ялтинський проїзд, 8

Тарасенко Олександр Петровичм. Ялта — Крим, вул. Горького .V 6, кБ. 23

Гнилокозов Дмитро ДаниловичОхтпрський район, пос. Чупахьівка, вул. Ч аж »ва .\4 31

Кузнецов Олесандр ПетровичЛенінградська область, Парчово вул. Лермонтова № 61

Щ ербак Григорій Антонович Донецька обл., вул. Пушкіна № 51

Корнишев Георгій Павлович м. Ленінград, вул. Тимуровска № 9 кв . 96

Толкачов Федір Павловичм. Ленінград, вул. Карпинського № 40, кор. 3/91

Новіков Олександр АнтоновичС\т«ська область, В. Писарівський район, с. Іванівка

Смірнов Євгеній Івановичм. Ленінград, вул. Братів Васильєвих № 12/46

Самохвалова Ганна МиколаївнаРостовська область, пос. Каміноломні, вул. Шинкаренко, 17

Стецурін Володимир Семенович м. Кизляр, пер. № 2 кв. 22

Торопов Федір Григорович м. Брест, ДОС 247кв. 18

Торопова Тетяна Олександрівна

Мешков Михайло ПетровичВінницька область, м. Хмельницьк, вул. Шевченко № 56

Рєзянов Юрій Сергійовичм. Москва, вул. Юлія Фучика № 36, кв. ЗО

Титарь Олександр Степанович м. Одеса, вул. Фрунзе № 36, кв. 16

Титарь Варвара Сидорівна

Нікольський Микола Павловичм.Москва М-148 вул. Садовника 9 кв . 44

Мешков Микола ПетровичВінницька область, м. Хмельницьк, вул . Ш евченка Лв 56

Лапішин Микола ВасильовичКраснодарський край, Динський район, с. Красноярське вул. Леніна, 14

Гончаров Микола ОлексійовичАзовський район, с. Порт-Катон, Ростовська область

Шульгина Антоніна Д ем ’ян івнам. Київ 127, Пос-І 40 років Жовтня 114 корпус 2, кв . 52

Захаров Сергій Миколайович м. Новоалександрівка, вул. Гагаріна № 308

Клименко Андрій Сергійовичп/о Зелене поле, Дніпропетровська область

Семенько Антоніна Павлівна Ворошиловградська область, м. Ко.м\тіарськ. ул. Московська, 13, кв. 38

Тарасюк Лев Никифорович м. Воронеж, вул. Кольцовська № 46 кв . 8

Лісняк Георгій Сергійовичм. Дміггрювоград, Ул’янівська область. Проніной Лі? 1 7 кв. 10

Кретинін Петро ЛфанасійовичВоронежська область, Репівський р^ійон. с. Ісшосне

Іванов Григорій Олексійович Ростовська область, ст. Мггльчевська

73

■

Губарь Анатолій Йосипович м. Вороніж, вул. Желебова № 15 кв. 15

Мисів Андрій Гурьяновичм. Отрадний, вул. 3. Космодем’янської № 9 кв. 2

Слободян Василь ФедоровичОренбургська область, Мавійовський район, пос. Кинельський

Заяц Микола Юхимовичм. Орєхов, Залоріжська область, проулок Тихий № 14

Карабоян АльбайУзбекська ССР, Самаркандська область, Іштиханськші район, колхоз ім. Куйбишева

Гаджибаєв Каміль РасуловичУзбекська ССР, м. Ташкент, масив Чланзар 19квартал 48 кв. 4

Яковлев Дмитро МаксимовичБашкирська ССР, ст. Аксьонова, вул. Вокзальна № 12

Іщенко Михайло ЮхимовичЧеркаська область, м. Канев, вул. Шевченко № 33 кв. 38

Ткаченко Раїса Андріївна м. Кіровоград, вул. Ново-Російська № 22

Завгородній Сергій Трофимович м. Львів, вул. Матросівська № 48 кв. 1

Лалась Георгій Дзайболотович м. Ордженікідзе, Північно-Осетинська АРСР вул. Маркова 93а кв. 6

Нарченко Єлизавета Василівна м. Борисоглібськ, вул. Народна № 286, кв. 7

74

Сазонова Ніна Дмитрівна м. Борисоглібськ, вул. К. Маркса, 207

Неновой Валентина Іванівна м. Воронеж, вул. Чебишева 8 кв . 21

Світельська Тетяна Олексіївна м. Київ, вул. Курчатова № 18 кв. 186

Пономарьов Іван Олексійович м. Москва, проспект Миру № 38 кв. 66

Авербух Яків Наумович м. Вінниця, вул. 3. Космодем’янської

Подберезко Катерина МитрофанівнаВороніжська область, с. Масловка, Левобережний районвул. Мало-Радянська № 84

Ліберт Григорій Яковичм. Ворошиловград (Луггшськ), пл. Героїв Вітчизняної д ія т т № 6 кв. 38

Гушляков Іван Пилиповігч м. Краматорськ, пос. Стара-Красногорка

Шавалієв Начим Шавалійович Оренбурзька область, Аленовський район

Жирков Валентин Матвійович м. Херсон-22, пер. Пугачова 10, кв.7

Жихарєв Олесій Федоровичм. Краснодар, вул. Комсомольська 50 кв. 34

Яршаков Олексій ФедоровичБашкирська АССР, ст. Аксьоново, вул. Ннконоті

75

Дурнєв Єгор Васильович м. Охтирка, вул. К. Маркса 18

Гаяндер Леонід Борисовичм. Токмак, Запоріжська область, вул. Гоголя № 23

Лихацький Микола Єфремович м. Кременчуг, вул. Новокарлицька 16 кв. 1

Кузин Олександр Володимирович м. Васильків, вул. Декабристів 32-31

Кретинін Петро АфанасійовичВороніжська область, Репьовський район, с. Штабне

25ЯVйі

О Е-« 2 о ч ю о о

Е? « О «

« І .і)8 2

^ 2 .X8Зпл8

£ о Vег « а

“ н о Э

о

ои8СО

І

йІ

На■є*

ок 8й ® « зо; ” 5

§иОс«-

исоОС'З

н Б03Ц ОЙ*«25 ^

е{г001

ао00

оооСч]

с

5*5саоаьо>СС5 ^ Я 1> 9 03а

•=ї КтаОшк>»\о г Є §

<2оь-05

2 » сз 2 с І

СЗ е:;

СОсос=СосоО

1>т-

У «5 9*са «0 5 о. 5t o

II0т П 0) .1 соМ ” га9 Я Я

1 ? 2 2 » 5а СЗ вН ЇС \о

гі20 с-01

а <>3

С=(осоО03

а

сЗ • €С г; а® 5 « Ы « ^ яСЗ «з _

'=ї« 5С ’З ? С. =! о,а « 5я в о

ІІІ о *§2 а •д а >>З

.2 - й 2

І. Г' —

ІІІІІІ - | = І 55 ^

II4 в о;=; 2- Р5 5 & в £ ь X >ч о

аз О >5 5 ф З 5 Оа г-«0 5 V1 § а

0303с

Г 'С

і*

а =; « « 2 5

II! І і | :

і !

. s s

Sc2

оС

< І

нXоаА

cçsціс;Є

t-CG i О

О 1>ао3о.с;г

CÎосоо

оXк° С‘ О

ІІ сг 03 U я

^ я *> ? С5 f-

t=îüсооCVJ

1>rî*

îSsійо;яоа

<я >»-в* 00 о . ;^ а - ? *

о

Р іtr S аа S £

:г X Z

ясаьяяезаVSлс;S3SСЗе;§яо5S2сс

ÜCDО

ао5ла>»^ «

11 | г

Зо.О)SО

5ССооа

юS &

| !

са О 2 я §о заСС а>

5Я 03 >s § 2 Xя Д

S S оз §« я >.

с=СОсооC'a

о5*ЯояоX

?аоЕ-ь:яCQяяяСVO оо<Ф 00

я і>

Г ез t- їй со «=; я о й1 2 «

я X СО о

СчОС5СОC'J

г СЗ с- s:СС '=!VDrr О

Я СЗ Моя о о .

9 X 2 я

сОt>

srяволяоа»03 ^ d

^ 2S « S S03 фs ê

?•яn<DAЯос:öїЯs . &Я-Я ^ S ТГ p ^

со C3:2! ^о e-I-H C)voWg ci оH

ояa

t-Яя03X5Я"яsaE-üО

ChСО c3\o з; as 05 4U .-H 0)god QЯ ci c-

?•яmÛ3c?яисЗf lя в .s S '

« „ = S g“® 5 s2 a я a О «to

§ Яф фс? CÏ« ЙО «кн О

IРиÎ Sч

ос

й §

няоае

со сЗ 05 с;

9 о

пфняфо.аСЗ

П . а2 ш соS § о ^

Sм 03и f«

03со чS ' S «f* Сч

яt- О)

ЯS d S -о со

05

я ’Sк S

СС У Я я р .§ 5

сооЯ05 Си *-н § §

5ЯфЧУЯеаоЯCdса

I d .

І 2 ■у* ü* •-« О) CQ •—<0 ь,

1 ”С I

65СО Х С?ІО S--W

1 § - CVJ О

Си бь- с-с'а «м1—« »-41-н

03«гяеафФаttя<>sSXОм5< О)

я g в нл яО и

о ■*?* я 03 U 1-н § §

а

фI

â

с§

о аâ - CVJ C'a=>20 ^ s:я я

1 і §.s в ц

•" Ф ООО12*^

'■É ^й 1

. 3 Е = ІU 5- а 2 " ^Ï 5 = =2 о Ü 2 = 2 І § 53 «2 Я Я 2 X я" .5•м ^ ^ ммж •*

эт ^ Ä

Я 2а эо РЗ фс. X5 ^< 1 >я ^“ 1 § ? §

о -Г э Ї .“ S' S ■' 5 з-о 5

ЙІІ

сг ^S в;S Set яCJ О)с?Ü оо «п ^

Iи

§С

5»SП

iîЕ-SОае

. фІІ ** в j: п

2еСе

г

CQ л , в

S U евз' I со O' U00 « £ яЯ g 5 S

об g s е S іi s ^с

сОIß

gоо

>sS .

« ? a-t

о и ^ S (С Q. с: h Sс

)S<D

5"Sffl0)Sиaо

etsccоФ(=3

§s(5^

со

1 2 о о с о

2 ч § § ^ 3* «-Г сб

|1|1 < ö l

& о

: 1> ) т?

ФXаи

Ос оCÔ

ІІи

° к о 5&я°S o «

l î l ê I

îSIіфяа£§

а

2 ^IS я^ сЗїґ ^S а

§1§<3Ü о<Я CQаФ о^ Фгу (М о t. О)я оОм — о JÛ о

ф 03 я Ч f-H§ « 9« Й g .2 S "к я а

«^ - «« . g g

§ 5fS" X ы иЮ о S В!

i " « | °____н

я ” Sп ES S п Е- 03 Р. п Cd о Я et

Я сЗ S о Xп о ' а

’Sя «Ü т0

ж

1 н Iо ° § -rgâf f lg a

З*Я(QФаояр,U 4я са со X *-«яs : « g s; sX P®’Я

00CM

ФяH -et яФ Фe Et§ SG “

«s 2Ф

Я

cdH(£

«3 5g S cS Ч

§С

t-Яоae

со H 5 ?з: ï « ^O! s о _

Я” s 00 •E-' gО О c6 S” Й « О§ g S

Фяa(§

со•f Шo 2 X

i§ ■ 00 о^ H

. ж I о '' Ш

â «

^i l I*

>яs

Фяa<s

»оо.оetФЄ

ясоЯS

® S о S я Sо р •Є-«

со S'-г Q\o C5 caя ■ a.EО CC § 0 о >< с с

ОС s — =;Г:

igi

с ® _ _Т~'-У. t-i. '■ Z - 5 - ж - £ ;ж _ .^ с | г § ^ ; :Г— — ■Г,'"* -X

§-ж у

1 « г1• r c ^ і .> v

' ^ 2 ^ Ї

і i i ^ J -

1 2 - і - î

S 5 - Л

■ с В " ж ï ’ x; я і я м1

X S — iC гг• л счі: — с- X г • ~

сб

Осо

^ ьîS я

? S

Ü «і s ù5 S>*л

'•sS

^s

a: і5 і:

<І I

5 ^ t.

I ‘

(£

ес =s s

00 X о tf ^ о X (U С и х

Еь

кS

?с

<С t-^ СС г-<оо" = ^I r t 2^ 5

*л

= ЬPS5 £ CJ РX

It5 Ь=1 U

'§2 (§§ .^ 0 § « ^ оСЗО . а X

о: Й в Cf •= я =

а

с:сес;оXSз:

І »? «S Xя

« s ? S

об ї S l=f* § i s

«*o<o

01Si

»оЛ20Й ^ X

COc: =1 M c:n W ^

z ffi '2 4

Is

a 5

»o " Ф £ X g § § i

«ЦІІ05 ca 5. о 03- • с X40 о V о Л'§ • і iC о£ >< § сх Xо 2 S D >«а 13" ио

t-■Ч'

ISпfi«

іш(2

?§

Оіо,4 осо

S

л и с т В Е Т Е Р А Н А В ^ Х И К О Т В І Т Ч И З Н Я Н О Ї В І И Н И

(д р у к у є ть с я м овою оригіна,% у)

Добрый д е н ь , з д р а в с т в у й т е , у в а ж а е м ы й Васильевич!

Вас беспокоит Сайкс П авел Моисееви ; і-ит» • г. Лебедин, ветеран 206-й Корсуньськой. Красноааал<еяяс*£, орденов Суворова, РЗутузова и Богдана Xмeлl^^z'«Jcor•з стрелковой дивизии 40-й армии, которому пряггглось принимать участие в августе 1943 года, освобожл^гь Валїкрай, в том числе село Белки.

А суть моего письм а в то м , что я с B a i2 «rit родственницей Дурнопьян Анастасией Егоровной ж г Ле­бедин знаком не один десяток лет. С по.тучеаием от Вас книги «Білчанські офіцери» (1-й том — О. К.) ойл, ізл я . что мне пришлось принимать ч'частие в о с в о 6 о : и л * я « я Вашего села, решила подарить мне эт>' княгч’. м тго я очень благодарен ей, а соответственно и Вам за рвботу. которую Вы провели по j-вековечении памяти шстжюв — своих земляков.

Немного о себе, я бывший командир мином^гаогв расчета 120 мм минометов 722-го П-юэптшск-'Го, орл«тт К утузо ва стрелкового п о л ка этой д я в и з н а Прщ освобождении села Б елки н аш а о гн ^вад располагалась выше села Олекси но — по дорог« Краснопольский район, налево за первым повсрсг, ч Там нас немного не.мцы пощипали, где нескли^хе ».»«и » было ранено, а один от ран погиб, которого мы похоровм.» на обочине леса в старом плодовом с.:іл> Как известно, этого воина перез;\хороннли. ,Ч счиж;»-іевм», л J - знаю его фа.милии и где захоронили

В 1988 году небольшая Сумская группа ^нашей дивизии посотлла м^Ч'та боев нашей ла ли л» и Н= (})ото, которое я Вам высы.паю в ce.ie Бе,5к.% « справа н сером костюме, а 1 к>то села М.і 'ты;мч'»*,л .* « центре груїшм. BnejH'AH меня с 6>кет\'м 4,i*erv» К».».* землячка, к со-жа/іению ф<імилии ме лч'мню

■> 1

Ч і. п::' ^

^ і • ,Т%3

Сайко Павло Мусійович з друзями на зустрічі в с. Білка в 1988 р.

і

В начале восьмидесятых годов на встрече ветеранов дивизии в г. Тростянец нас съехалось много. Именно ветераны 722 стрелкового полка, ездили в село Дерновое.

У в а ж а е м ы й А л ек сей В аси льеви ч , в этом году исполняется бб-ти летие освобождения Вашего края . Примите от меня поздравление и наилучшие пожелания в Вашей жизни по случаю 6б-ти летия освобождения Вашего села от немецко-фашистских захватчиков.

24.07.2009 г.С уважением Сайко П. М.

ОФІЦЕРИ ПІСЛЯВОЄННОГО ПЕРІОДУ

Зустріч з Героя-чи Радянськіи-о С-л. . . €лч -Четоертии .місіа

НІ

Дубовик Федір Йосипович — цолковник.

Народився в 1936 році в селі Білка, Тростянецького району, Сумської області в селянській родині, яка веде св ій родовід в ід ко зак ів Охтирського слобідського козачого полку.

В 1944 році вступив до 1 класу, а в 1951 році закінчив7 класів Білчанської СШ ім. Горького. В тому ж році вступив до військового училища, яке закінчив в 1954 році.

Службу проходив в артилерії і ракетних військах. Згікінчив військову Академію. Кандидат військових наук. Працював в Москві. Викладав в вищих військових училищах.

Калашник Петро Іванович — підполковник.

Народився 10 .0 7 .1 9 51 року в с. Хвощове Тростянецького району Сумської області в селянській родині.

В 1969 році закінчив 10 класів середньої школи № З м. Тростянець. В 1966 році вступив до комсомолу.

З серпня 1969 по липень 1973 року навчався в Сум ськом у вищому артилер ійському командному училищі. Закінчив училище зі званням лейтенанта. З вересня 1973 року по липень 1978 року служив в Групі Радянських військ в Німеччині на посадах командира взводу звукової розвідки, командира батареї. З червня 1978 по травень 1981 року — командир батареї в Прикар­патському ВО в м. Івано-Франківську. З травня 1981 по травень 1987 року начальник штабу артилерійського дивізіону. З травня 1987 по серпень 1992 року командир артилерійського динізіону Південної Груни військ.

Вийшов у запас в :іііанні підполковника. Одружений. Має військові нагороди.

8 в

Лисенко Володимир Васильович полковник, доктор юридичних наук, ороф ^ор

Народився 13 ,-яїхия 1963 р*"-« ■ в с. Х вощ ова Тростяиеаь:< .' району С ум сько ї облает . à селянській ркздиш Лисенжа З есж ля Макаровича та Марії Гя л п а я я - В 1978 році з а к ін ч и в З к л а с і* Грузчанськоі шко.ти. В Î9TB-I9S2 роках н ав ч ав с я в С у м с ь к о м у машинобудівному техні>;>тс.

1982 -1984 р. ? . с л у ж и в • Радянській армії в військах ППО. в/ч 15122, м. Євпаторія. З 1SS5 ло1989 р ік н авч ався *

Волгоградській Вищій школі МВС СРСР. З — _006роках працював на посаді с.тідчого. замісшікл начз_тляжкл слідчого відділу в підрозділах МВС. а потім н і л о г о з о і

міліції. Полковник налогової міліції-На початку 2000 років закінчив Юридичну

Захистив кандидатську дисертацію, а в 2 0 0 ' p<z: — докторську, Доктор юридичних наук. Виліз 2 мон.'графи. Виступав з лекціями на міжнародних симг:сіо:ум.дд з Я.ггі. Харкові, США, Угорщині, Іспанії.

Працює першим заступником начальника Наук.зо- дослідного центру з проблем оаодагк ;. в д н н і (Національний Університет дер-жазної податкова’- ,-лу'*;«и України).

Дружина Валентина Степанівна -.з Ч е р к л с ь к , .

Дочка Олена навчається в Київсько.му шститу^-. .svvj«>mîih'< мов. Родина мешкає в м. Ірпінь Кіг.зськоі v-ô

Тітов Михайло Григорович — иолко^ижк СБ>

Батько'Гітов ГрніХ’рій .\H,vi." ікчілч . ч.і -. и !'■ ї'алмл Андріївна - КОЛ1ЧЧМ1НИКИ

Михайло ГриїХ' ЧППІЧ І -І . ' Х’К .

в с. Хвощова, «...уже, нажаль, такого прекрасного і зрідненого села практично немає. Самі найкращі роки дитинства і юності пройшли в цьому прекрасному, тихому і дружньому куто ч ку зем л і,» — згадує Тітов М. Г. в листі.

В 1973 році відмінно закінчив Грузчанську восьмилітню школу. В цьому році поступив навчатися в Сумський машинобудівний технікум, який закінчив в березні

1977 року по спеціальності «холодна обробка металів».В 1977-1979 році служба в ЗС СРСР п.п. в/ч 14494.

Після служби в Радянській Армії рік працював токарем, експедитором на Сумському насосному заводі «Атоменергомаш». В 1980 році поступив учитись на слідчий факультет Вищої слідчої школи МВС СРСР (м. Волгоград)

Після ВСШ був направлений в Комітет державної безпеки СРСР з присвоєнням в липні 1984 року першого офіцерського звання — лейтенант.

З 1984 по 1992 рік проходив службу в Астраханському управлінні КДБ СРСР.

В травні 1992 року був переведений для подальшого проходження військові служби в Службу безпеки України.

Службу проходив в управлінні СБУ в Луганській області. В грудні 2006 року звільнений за станом здоров’я з посади заступника начальника Управління в званні полковника. Військове звання полковник присвоєно наказом СБУ № 1206 від 30.06.2005 року.

Дружина Тітова Любов Іванівна домогосподарка, брак зареєстрований 1981 року в Білківській сільській раді. Виховав двох доньок. Старша Яна закінчила Харківську юридичну академію ім. Я. Мудрого, приватний нотаріус. Молодша Христина навчається на юридичному відділі технікуму.

Коробейник Віктор Іванович — підполковник.

Народився 20 лютого 1955 року в селі Білка Тростянецького району С ум сько ї област і. Б атько — Коробейник Іван Степанович, мати— Коробейник Галина Михайлівна— ведуть свій родовід від старих козацьких родів.

А в 1972 роді закінчив БЬткізськусередню ш колу, в тому ж ролі

Щ иШ вступив до Харківського військовоговертольотного уч и ли -щ а, я к е

закінчив з відзнакою в 1976 році. З 1976 по 1986 рік служив в Північній Групі Радянської Армії в Німеччині. З 1986 року по 1991 рік служив в м. Хабаровську. В 1991 році знову служив в Німеччині в групі по евакуації військової техніки після виведення радянських ВІЙСЬК з Німеччини. В 1992 році був направлений на сл>-:кбу з м. Калугу. Служив в чині майора на посаді начальника адміністративно-господарської частіши авіаційного полку.

Демобілізувався в 1993 роді в чині підполковника.Нагороди — ювілейні медалі.Був одружений. Дружина Галина, 1950 року зарод­

ження, медсестра. Син, Олексій Вікторовігч Коробейник, закінчив Академію тилу Збройних Сил Росії в м. Саратові в 2003 році в званні ст. лейтенанта. В 2007 році присвоєно звання майор. Служить начальником в ійськового шпитЕїлю Свердловського ВО, Росія.

Коробейник Віктор Іванович помер 26 квітн.ч 2002 року. Похований в м. Кал\та на військовому цвинтілрі.

Єнацька Антоніна Миколаївна —підполковник міліції.Народії.пась 5 липня 1966 року в селі Грузьке

Тростянецького району Сумської областіУ 1981 році закінчила 8 класів Білківської

школи Тростянецького району Сумської ооллсті.

з 1981 по 1984 рік навчалась у Л е б е д и н с ь к о м у м ед и ч н о м у училищі імені професора Сітенка М. В. за фахом «медична сестра», п іс л я з а к ін ч е н н я я к о го відпрацювала З роки у медичному закладі.

З грудня 1987 року по лютий 1990 року працювала оператором інформаційного центру управління в н у т р іш н іх справ С ум сько го облвиконкому.

З 1990 року п ереведен а до С умського р а й в ід д іл у вн утр іш н іх справ на посаду міліціонера патрульно-постової служби, з призначенням спеціального звання, «сержант м іліц ії» .

У 1992 році вступила до У кра їнсько ї юридичної академії імені Ярослава Мудрого та призначена на посаду старшого інспектора інспекції виправних робіт відділу внутрішніх справ Сумського райвиконкому.

З 1999 по 2006 рік працювала старшим слідчим сл ідчого в ід д іл е н н я С ум ського районного в ід д іл у внутрішніх справ УМВС України в Сумській області.

З 2006 року по теперішній час працює на посаді старшого слідчого управління УМВС України в Сумській області.

Склад с ім ’ї: донька Олена, 1986 року народження.

Тітов Федір Павлович — капітан.

Народився в 1912 році в с. Хвощова Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецький район Сумської області) в селянській родині.

Закінчив Білчанську школу, 5 класів в 1926 році.Працював в господарстві батька до 1932 року.В 1932 році вступив до колгоспу.В 1935-1938 роках служив строкову службу в РСЧА.

Під час служби закінчив курси молодших командирів. Командир взводу.

Знову мобілізований в армію в липні 1941 р. Пройшов з боями до Волги. Командував взводом, ротою.

В боях за визволення України загішув в серпні 1943 року.Був одружений. Донька Лідія Федорівна.

Жабко Юрій Олексійович — підполковник .ш ліш і.

Н ароди вся 28 березн я 1968 року в м. Х.мельнидький в родині робітника Жабка Олексія Іванови­ча, який до служби в арш і народив­ся та проживав в с. Бьтка г^*^ає родинні корені в Білчансь-кій сотні Охтирського Слобідського козачого полку. Мати Ж абко (П етракова) Галина Львовна, росіянка. Жабко Ю. А. в 1985 р. закінчив 10 класів Хмельницької СПІ № 5.

З 1985 по 1998 р. навчався в Т б іл ісько м у вищ ом у ко м ан д н о м у ар т и л е р ій с ь к о м у училищі. Закінчив училище зі званням лейтенант.

В 1989 р. одружився в м. Хмельницькому з Романець Валентиною Миколаївною.

З 1989 по 1991 р. с л у ж и в в м . Т ян дгк і Азербайджанської PCP командиром взводу 102 повітряно­десантної дивізії. Має 12 стрибків з парапгутом.

В 1992 році за власним рапортом перевівся на сл\':кбу в Україну.

Прибувши в м. Хмельницьки, перевівся на слл'жбу з Хмельницьке обласне Управління МВС України.

Служив у в ід д іл і технічного н а гл я д у Д ерж азто- інспекції.

1992-1997 роки інспектор, старший інспектор. За цей час присвоєні звання старший лейтенант, каштан, майор.

З 1997 року служив на посаді заст\тіника відділу. З 2007 року в званні підполковника служив начальником відділу. В квітні 2008 року за висллтою вийшов на пенсію.

Разом з дружиною виховують двох дітей.Син О лексій 1991 ро ку н а р о д ж е н н я , с ту д е н т

юридичного вузу.Дочка Оля 1998 року народження — \-чешщя шко.-ш.Нагороди — медалі «За бездоганну слу.жбу в МВС» 1

та 2-ступенів: «Хрести за службу в Д.\Ь І т а '2 L-гупешв.9 1

Проживає в Хмельницькому. Разом з дружиною займаються бізнесом.

Довідка складена 15.09.2008 р.

К алаш ник Микола підполковник м іл іц ії.

Іванович —

Народився 1 січня 1959 року в селі Хвощова Тростянецького району Сумської області в родині селян-колгоспників . Батько Калашник Іван Іванович нарздився27 лютого 1927 року , мати Калашшник Галина Трохимівна народилася 17 січня 1926 року.

Старший брат Калаш ник Петро Іванович 1952 року народження, сестра Валентина 1954 року народження.

Калашник М. І. в 1976 році закінчив 10 класів Білківської СШ. В 1976 році поступив, в 1977 р закінчив Сумське ТУ № 1, за фахом токар 4 розряду. Працював в БО ім. Фрунзе в м. Суми. Восени 1979 року був призваний до Р адян сько ї А рм ії . Служив в м. М оскві. Демобілізований восени 1981 року. Працював в ВО "Насосенергомаш" м. Суми токарем до вересня 1982 року. В вересні 1982 року вступив до Вищої слідчої школи МВС СРСР м. Волгоград. Закінчив навчання в слідчій школі в 1986 році, звання лейтенант. За призначенням з 1986 по 1993 р ік працював слідчим слідчого в ідд ілення Охтирського МР ВС МВС. За час служби в Охтирському МРВС отримав звання майора міліції*, нагороджений знаками "За відмінну службу в м іл іц ії — наказом начальника Управління МВС* в Сумській області: "За відмінну службу в МВС — наказом Міністра МВС. В 1992 році нагороджений медаллю "За бездоганну службу" З ступеню.

в 1993 році ста. працювати слич и» з о'»«-’ “ *“а .» .„ в „ х справ ..дділу по ”

Ї^Гській‘ об1 с', .‘Г і 997’'|^^ був призвачсяи« м Х ш о г о слідчого в тому ж ВІДДІ.1І. того * року

ва^ я підполковника «Ьтіші. В 2005 рош відзнакою МВС Уврашн" 'За відзнаку в 'ступеню. Служив на посаді старшого слідчого з особливоважливих справ відділу по ^життя та здоров’я громадян. 31 березня 2008 ? о к ^ досягненням віку та за вислугою років звьтьнен^ з МйС з наданням пільг та нагородженням знаком Ветерая- МВС". в 1984 році одружився. В 198о рош аарод^тась дочка Калашник Юлія М и кола ївн а . Ролина М. І. Калашник проживає в м. Охтирці-

Л и с е н к о О л е к с а н д рВасильович — шдполковнміс.

Народився в 1956 році в с Хвощова, Тростянецького район>’ Сумської області в се-тяаській ро­дині Лисенка Василя Макаревича та Марії Гнатівни. Б 1971 гоц: закінчив S клас ів Грузчансько: школи, а в 1975 році Сумськліі машинобудівний технікум.

За фахом працю вав э - Омську, в 1975 роцд був арааваняа до Рад.чнськоі Арм.. С іу к а а з залізничних війоьк;и\ з м \.и к.>вд.

Дем об іл ізувавш ись , в 19 7S році вчТ\:т,іл дч» Волгоградської Вищої школи МВС СРСР з мЛуганськ слідчим, старшим слідчим лрокуг\іг\ ун З JtX'-) році вийшов на пенсію в чині пиіполконник:»

Одружений. Дружина Іринл Гриі>грї«ін.ч v.'mh ’ г, р Олександрович закінчив юріі.днчмиЛ .н егаг . ; ti> »цлл

юристом, старший лейтенант. Одружений має сина. Дочка Дар’я Олександрівна навчається в 11 класі СШ. Родина проживає в м. Луганську.

Рудой Анатолій Іванович — підполковник.

Народився 20 лютого 1968 р. П ісля з ак ін ч ен н я Б іл к ів с ьк о ї середньої школи в 1985 р. вступив до Московського вищого команд­ного училища інженерних військ на кафедру військових мостів та переправ. За час навчання в учи­лищі двічі був учасником ювілей­них парадів на Червоній площі в Москві — 1987 р. та 1990 р.

Після закінчення навчання в1990 р. був направлений для проходження служби в Далекосхідний військовий округ, Приморський край, на кордон з Китаєм в інженерну бригаду прикриття державного кордону де прослужив на різних командних посадах до 1993 р.

Після розвалу Радянського Союзу в 1993 р. був направлений для подальшого проходження служби в Одеський військовий округ, м. Шостка, в інженерний полк, де прослужив на різних технічних посадах до 1996 р.

В 1996р. був переведений в інженерно-саперну бригаду м. Охтирка, де в 2005 р. вийшов у відставку з посади — заступник командира бригади з озброєння — начальник технічної частини бригади.

Приймав участь у розм інуванні на територіях Сумської, Чернігівської та Полтавської областей. За час служби особисто розмінував біля 1000 боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни.

Проживає разом з сім'єю в м. Охтирка. Дружина Рудая Алла Борисівна, ііанчаласн н Білківській середній школі. Закінчила Сумський педагогічний інститут. Працю»; вчителем фізики в ЗОНІ № 1 м. Охтирка.

!Н

Мають двох доньок: старша. Марина, н авчаст^я Київському університеті ім. Т. Г. Шеш^яка. >юлодга. навчається в ЗОШ № 1 м. Охтирка.

Соседка Іван Васильович у відставці.

п ід п о л к о в н ж к

Народився 9 липня 1530 року в с. Б іл ка в ролин; л :с н а к а Краснянського лісянятза. Тростя- нецького району Сумської обллсп. До 9 років разом з оать.ками ж хз в Краснянськоісу лісяиптв: ло6-їя- зу Овадівки. навчався в 1 та 2 -:г.л- сах початкової пхколм в с. Т’г-і2е З 1939 року проживдз в : Білка. В 1945 році зак інчив " к л л г з Білчанської школи і вст;.а ііз до Охтирюької фе.тьдіперськс-дл>“:г:е?- ської школи.

В 1948 році по закінченні Охтирської фе.-і-і:=ерсько- акушерської школи працював в підземному медичному пункті шахти «Пролетарка KpNTa» в м. З і 949по 1950 рік працював помічником Лер:ксдніслекгосчі з Тростянецькій районній СЕС, Сумська соласгь.

В 1950 році призваний на службу з Р;\ллнські:^ навчався в шко.ті артилерійських фал.:ьц:з а н- =од.ч ■. чл цілі. м. Кандалакша. Мур.манська область.

Влітку 1951 року закінчив курси ленген;ін^;з м.» vs- -ч.. служби і був призначений в Танк.- олм. - -.чначальником аптеки. Район м, Печенгл.

З 1956 року слу-жив нач;\льннк.'м :> •> -батальону зв’язку в Мур.манській oo.uu

З 1957 по 1963 рік навчався і» й . ГК ьч .'в. ..\кадеміі ім. С. М. Кірова j насі\ї;н..к' ■ ‘ ■ -..ч- і-загальніЛ хірургії.

з 1963 року по 1970 рік начальник медичної служби на підводних човнах Північного флоту.

З 1970 по 1976 рік начальник спеціального загону при Медичному Управлінні тилу Північного флоту. 25.04.1970 року наказом № 0675 Главкома ВМФ СРСР присвоєне звання підполковник.

В червні 1976 р. демобілізувався по досягненню встановленого віку і вислуги по службі, зарахований в запас.

З 1976 по 1981 рік — інспектор відділу охорони здоров’я Виконкому Октябрьського району м. Ленінград.

З 1981 р по 1990 рік — замісник головного лікаря Ленінградської міської лікарні ім. Коняшина — по цивільній обороні і спеціальній роботі.

З 1990 до 1995р — начальник штабів Цивільної оборони лікувальних закладів С-Петербургу.

Батько — Соседка Василь Егорович, 1901 року народження, помер в 1938року.

Мама Соседка Харитина Іван івн а — 1905 р. народження, померла в 1966 році.

Д іти : Соседка Євгеній Іванович — 1964 року народження. Сосєдко Василь Іванович — 1970 року народження.

Дві сестри Сосєдко І. В. проживали і померли в с. Білці. Тут живуть племінник і племінниці та двоюрідні брати Величко Микола Іванович та Величко Григорій Іванович.

Пасько Володимир Борисович — підполковник.

Народився в с. Білка Тростянецького району, Сумської області в селянській родині.

Закінчив 10 класів Б ілк івсько ї СІП. Служив в Радянській Армії. Закінчив військові училище і академію. Підполковник, захистив дисертацію, кандидат економічних наук. Викладав економіку н вузах.

Шаповал Василь Васильович — підполковник

Народивс я 2 грудня : ^с. Буй.мер Тростянеаьк г' ' яй н . Су.мскої облает ; в я и “ ь > родині, яка веде свій у-^-^ь-z л.л козаків Охтирського с.'..'- : 'ь .- " козачого полку та К/' - -П'-гг. г. а *. козачих полків.

В вересні 1964 р HiZiiCE л : ‘ класу Буймерськоі ce^z^i=--. іпка- ли, шість класів якої їая .- : -;из з1970 р. В цьому :-к pou. батьки Шаповала В. В. переіід.тя ло с. Б*.;

ка, а він пішов в 7-й клас БЬтківської СШ.В 1974 р. закінчив 10 класів Бьїкізської zin г.'л ” . -л

школи працював в м. Харкові. В травні 19"5 р. призваний Комінтернівським РВК м. Хархоаа до .тав Рядянської Ар.мії. В серпні 1976 року Шаповал В ? вступив до Харківського гвардійського вищого військо*с>г~ танкового училища, я к е зак інчив з 19S0 р. закінчення училища бу'в направлений на с.тч * з Г~ : -> радян ськи х в ій ськ в Н ім ец ьк ій Д^мократшчы:"^ Республіці.

Службу проходив на посадах: командир ганкового взводу, заступник командира роти з технічної члсг— командир танкової роти. В серпні 19о?5 р переведшиг*-» » м. Пирятин Полтавської обл. Слу.жив к . -«аад“ '’ с « ремонтної роти, начальником штабу відновлювального батальйону.

В 1980 р. був направлений в Злбайка'•.ь. ь к S0 командиром окремого ремонтно від^.ча'іч'».» батальйону.

В грудні 1992 р. повернувс.ч нл в м. Пирятин Полтавської о0ллсг\ лл .икдді • відділу зберігання ииго.мобпьної ;ч \ :- ■. та пу ч u

засобів ремонту. В жовтні 2003 р. з цієї посади вийшов в запас. Військове звання підполковник присвоєно наказом Міністра оборони України в 1993 році.

Одружений, має двох д ітей . Дочка педагог, син військовий — лейтенант танкових військ України, закінчив той же вищий військовий навчальний заклад , який закінчив батько. Зараз Шаповал В. В. працює інженером- м е х а н ік о м в П и р яти н ськом у учбово-виробничому комбінаті Українського товариства сліпих. З родиною живе в м. Пирятині Полтавської області.

Юхно Василь Іванович — підполковник міліції.

Н ародився 27 липня 1966 року в с. Г рузьке Тростянецького району Сумської області в селянській родині.

Батьки Юхно Іван Костянтинович та Антоніна Іванівна працювали в колгоспі.

Закінчив Білківську середню школу в 1983 році. В 1984 році випущений з Сумського технічного училища токарем. З 1984 по 1985 рік працював токарем Сумського виробничого об’єднання «Електрон». З листопада 1985 року курсант в/ч 26265, командир відділення — сержант. Демобілізувавшись в 1987 році, повертається на завод «Електрон».

В грудні 1990 р. Юхно В. І. вступив на посаду міліціонера роти відділу охорони Зарічного РВ УМВС м. Суми. Керівництво УМВС в Сумській області в 1991 році послало Юхна В. І. на нЕівчання до Вищої слідчої школи МВС СРСР в м. Волгоград. В 1992 році Юхно В. І. відкомандирований до Укршнської академії внутрішніх справ в м. Київ. В липні 1995 року він завершив навчання в Академії і повертається до Сум на посаду експерта в ідд ілення крим інал істичних експертиз та обліку експертно-криміналістичного відділу УМВС в Сумській області.

В 1996 р. Василь Іванович призначений старшим експертом відділення спеціальних досліджень експертно-

9 8

криміналістичного відділу УМВС в Сумській області, з1998 році — головним спеціалістом відділення.

В 1999 році він призначений заступнико.м начальника експертно-криміналістичного віддЬіу УМВС в Сумській області, а після реорганізації — заступником начальника Науково-дослідного криміналістичного центру яри УМВС в Сумській області.

За участі Юхна Василя Івановича впроваджені нові методи експертних досліджень. Поліпшилась матеріально- технічна база НДКЦ.

Працівники центру відзначають гострий аналітичний розум Василя Івановича, його порядність, чесність, вимогливість до підлеглих і до себе.

Підполковник Юхно В. І. одружений. Родина ггро.жкзає в м. Суми.

Горохов А лім Іванович — майор.

Народився 12.03.1941 року з с. Станова Тростянецького району С умсько ї області в с ел ян сь к ій родині.

Н авчався в Ст а к ів с ь к ій восьмирічній школі і Білківськін середній ш колі ім . М акси м а Горького.

Після закінчення школи з 1959 році вступив до Х ар к івсько го військового авіаційного >'чи.іни:а зв ’язку. Через рік Горохова А. І перевели в Саратовське військове

училище, яке готувало офіцерів-фахівців для раке-тнях військ. В 1962 році був випущений з \-чилнща з званні лейтенанта. Після виходу з \'чилища був призначений з ракетний полк стратегічного призначення (шахтний варіант) в м. Нижній Тагіл Свердловськоі ооласті.

В 1978 році Горохов А. І. перевівс.ч на слу.жбу в ракетну дивізію стратегічного призначення з м. Лео^'дан

99

Сумської області. Прослужив тут 10 років, а загалом в Збройних силах 29 років. Демобілізований в запас в 1988 році в званні майор.

Після демобіл ізац ії обрав місцем проживання м. Охтирку.

Нагороди — десять медалей.Був одружений. Дружина Горохова Галина померла і

похована в Охтирці в 2004 р.Дочка Алла живе в м. Києві. Син Олександр загинув

в 2000 році, залишивши двох дочок і сина. Горохов Алім Іванович в 2007 році одружився вдруге, дружина Надія Іванівна 1950 року народження. В неї 2 доньки і онуки, як і мешкають в м. Тростянець.

Кащенко Микола Федорович — майор м іліції.

Народився 17 серпня 1952 році в с. Білка Тростянецького району Сумської області в родині з а в і ­дуючого Білчанськил); клубом Кащенка Федора Яковича та кол­госпниці Кащ енко Ольги Степанівни. Родина Кащенків має глибок і корен і серед к о з а к ів Б ілчансько ї сотні Охтирського слобідського козачого полку.

В 1970 році Кащенко М. Ф. з а к ін ч и в Б іл ч а н с ь к у середню

школу і вступив до Сумського технічного училища № 1, яке закінчив в 1971 році.

З листопаду 1971 року по листопад 1973 року служив в Радянській Армії.

В 1974 році вступив до Дніпропетровської школи міліції, яку закінчив в 1977 році в званні лейтенанта. Служив в транспортній міліції м. Суми.

1978-1980 роки — інспектор карного розшуку.

В 1980 році призначений помічником начальника лінійного відділу УМВД станції Суми по черговій частиш.

1 квітня 1998 року вийшов на пенсію в званні — .майор.Нагороди: медаль «З бездоганну службу». З медалі -

10,15,20 років служби в МВС, «Ветеран МВД їг країни».Одружений. Дружина Людмила Андріївна, лонька

Світлана 1989 року народження.Родина проживає в м. Суми.

Кошель Микола Петрович — майор м іліц ії.

Народився 19 січня 1960 року і в селі Криничне Тростянецького

району в селянській ролині. 1974 році зак інчив Криничанську 2- річну школу, після чого аролоа;«нз навчання в ПТУ 1 м. Охтирка (слюсар-сантехнік)

В 1979-1981 роках случсиз а Радянській Армії з прикордонних в ійськах , інструктор службових собак. Звання старшина. З 1931 року слу;«ба в органах внутрипніх сп рав . М іл іц іо н ер патру .іьно-

постової служби. З 1985 року з родиною переїхаз на постійне проживання в с. Б іл к у . З 1988 року — призначення дільничним інспектором Тростянецького райвідділу МВД по Білківські сільраді.

З 1990 по 1993 року навчається заочно в Донедіжкому інституті внутрішніх справ МВС України аі спеціа.ть,нсч.'т’. «правознавство».

З 1996 року — старший дільничний .н^-..еч г.-р Присвоєні до 2002 року звання лейтенант, чтлризмі лейтенант, капітан, мaйov'.

З 2002 року працю вав на і .и -ч п а и ч аначальника мі.'ііції по і ^ч'м.-с\оьк'. 'гк>

101

4 жовтня 2005 року вийшов на пенсію в званні майора. «ВетерЕїн МЕД України».

Одружений, має доньку 1988 р. н.Дружина Кошель Олена Василівна викладач музичної

школи.

Кулібаба Сергій Федорович — майор.

Народився З січня 1952 року в с. Олексине Тростянецького району С ум сько ї област і, в родині робітників. Свій родовід веде від к о зак ів Б ілчансько ї сотні Ох­тирського Слобідського козачого полку.

1971 року закінчив 10 класів Білчанської школи ім. М. Горь­кого. В тому ж році призваний до Радянської Армії

В 1973 році демобілізований. В тому ж році вступив до Кременечуцького залізничного технікуму, який закінчив в 1976 році.

З 1977 по 1981 рік навчався в Одеській вищій партійній школі з військовою кафедрою. Після закінчення школи було присвоєне звання лейтенант.

Працював в Тростянецькому РК КПСС. П ісля встановлення незалежності України був призначений зав ідую чим в ідд ілом Тростя нецько ї районної ад м ін істр ац ії С ум сько ї област і. Проходив курси підготовки офіцерського складу і послідовно одержав званння: старший лейтенант — 1986 р. капітан — 1991 рік, майор — 1996 рік.

Був одрежений. Дружина Л ід ія Юрійовна, син Віталій — капітан маліції, син Олександр — вчитель.

Кулібаба С. Ф. помер і похований в м. Тростянець.

Чибіряк Сергій Миколайовігч — майор.

Народився 14 жовтня 1968 р. в с. Х вощ ова Т р о с тя н е ц ь к о го району Сумскої області з родин: колгоспників Ч и б іряка Миколи Григоровича та М отрояи Григорівни.

З 1975 по 1978 рік навчався з Грузчанській початковій ш к о л і , а з 1978 по 1985 р. н а з ч а з с я в Білчанській середній шко.т: із<. М. Горького . З а к ін ч и в 10 к л а с ів Білчанської школи і в 1985 росі

вступив до ПТУ № 1 м. Суми. В 1986 році зак інчив училище і працював в об'єднанні «Хімпром». Восени 1986 року призваний в Р а д я н с ь к у А рм ію , с л у ж и в в К о м ен дан сько м у п о л ку м . М оскви . В 1989 роц: демобілізувався. З 1989 року служив при Управліжн: V R .l по Сумській області. Зі створенням УБОЗ при обласному Управлінні МВД служцв в УБОЗ. Послідовно присвоювали звання лейтенант, ст. лейтенант, капітан, майор мілині.

В 2006 році вийшов на пенсію по вислузі років з майора з посади старшого інспектора.

В 1990 році одруж ився з Антоніною Іванівною Назаренко з Буймера.

Виховують сина Максима, 1991 року нарол.Чченнд Максим поступив в Сумський дер.жавний \-ніверситет на факультет права.

Родина проживає в м. Суми.

Чібіряк Павло Карпович — майор міліції.

Народився 24 серпня 1940 року в селі ХвощоваТростянецького району Сумської області в родин’ чоігосп ників.

Батько Чібіряк Карно Іванович. народженк.ч,учасник Великої Вітчизняної війни j 19-іІ іх>ку

108

в бою в 1943 році. Мати Чібіряк Марфа Карпівна, 1901 року н ародж ен н я , померла в 1977 році, похована в Х вощ овій . В 1947 році Павло Ч іб ір як поступив до Грузчанської семирічної школи, я к у закінчив в 1956 році, в 1966 році зак ін чив середню ш колу, а в 1971 році Х арківський автодорожній техн ікум .

З 1 9 5 6 по 1959 р ік п рац ю вав в ко л го сп і ім . Володимира Ілліча, Тростянецького ргійону. В 1959 році Тростян ец ьки м РВК призваний в армію . С луж ив в Московському ВО ППО кабельщиком-монтажником в/ч 51831. В грудні 1962 року демобілізований зі званням єфрейтор.

В січні 1963 року поступив на служ бу в органи Внутрішнніх справ Харківського міськвиконкому.

До с іч н я 1 9 65 р о ку працю вав м іл іц іо н ер о м Дзержинського районного відділу міліції м. Харкова.

З 1965 по липень 1969 року Чібіряк П. К. служив дільничним уповноваженим в тому ж відділ і м іл іц ії, а з ли п н я 1968 по ж о втен ь 1971 ро ку д ільни чни м інспектором м іл іц і ї в тому ж районному в ід д іл і , з ж о в т н я 1971 по ли п ен ь 1974 р о ку п р ац ю вав ін сп е к то р о м с л у ж б и с п е ц к о м е н д а т у р в в ід д іл а х внутрішніх справ Київського райвиконкому м. Харкова та Московського райвиконкому м. Харкова. З 20 липня1974 року по 19 грудня 1979 року командир взводу об’ єднаного д и в із іо н у м іл іц і ї ВВС М осковського райвиконкому м. Харкова. 18 жовтня 1977р присвоєна квал іф ікац ія спеціаліста III класу.

З 19 грудня 1979 по 23 листопада 1981 року Чібіряк П. К. служив заступником командира роти і одночасно командиром взводу 5-ї роти полку патрульно-постової служби міліції УВС Харківського міськвиконкому. З ЗО вересня 1984 року по липень 1991 року —командир взводу в в ід о м ч ій м іл іц і ї УЗО при УВС Х ар к ів сь ко го облвиконкому.

8 липня 1991 року після 31 року праці в м іл іц ії

Чібіряк Павло Карпович звільнений із органів внутрішніх справ за станом здоров’я , зі званням .майор. В ійськові звання Ч ібіряку П. К. присвоювались:

Молодший сержант м іл іц ії — наказ УМ м. Харкова № 11 о/с від 20 січня 1964 року; молодший лейтенант міліції — наказ МОСП УРСР № 342 від 31 грудня 1965. л ей те н а н т м іл іц і ї — н а к а з УВС Х а р к ів с ь к о г о облвиконкому № 290 о/с від ЗО грудня 1969 року.

Старш ий л е й те н а н т м і л і ц і ї — н а к а з УВС Харківського облвиконкому від 12 вересня 1973. каш тан міліції — наказ УВС Харківського облвиконкому Ле 230 від 6 листопада 1979.

Нагороди і заохочення;Почесна грам ота УВС за зразкове забезп еч ен н я

суспільного порядку під час проведення наради кра їн Ради Економічної взаємодопомоги (СЄВ). Знак «Віл.мін- ник м іл іц ії — наказ УОСП Харківського облвиконкому № 295 від 10 .04 .1964 р. Павло Карпович 19 раз б>^ н а го р о д ж ен и й гр о ш о ви м и п р е м ія м и і ц ін н и м и подарунками, в тому числі шість разів за затримання озброєних небезпечних злодіїв. Він був, нагороджений медалями «За бездоганну службу третього сту'пенго» — наказ Міністра ВС СРСР № 881 о/с від 23 жовтня 1969 року. «За бездоганну службу» другого ступеню — наказ ^2 690 від 29 жовтня 1974 році «За бездоганну слл’ж бу» другого ступеню наказ № 440 від 5 .жовтня 1979 року.

♦ Ветеран труда* — наказ № 533 УВС Харківського облвиконкому від 1 листопаду 1985 року.

Записи про нагороди і заохочення за відмінну службу в особовій справі Чібіряк Павла Карповича «іаЛмають 4 сторінки.

Одружений з Сидоренко Ніною Кирилівною. 1941 року народження. Разом з дружиною виховали двох дітей

Дочка 1964 року народження, Тетяна Пав.-ивна. син1972 року народження Олександр Павлович, родина проживає в м. Харкові.

II

і.

А

Дрига Іван Петрович — капітан.

Народився 25 липня 1950 року в с. Білка Тростянецького району С умсько ї області в селянськ ій родині.

В 1967 році з£ікінчив 10 класів Білчанської середньої школи ім. М. Горького.

В тому ж році вступив до К ал ін ін градсько го військового авіаційно-технічного училища в м. Калінінград. Закінчив училище в 1970 році, за фахом авіаційний технік, військове звання лейтенант.

З 1970 по 1978 рік служив на військовому аеродромів П рикарпатському ВО.

З 1978 по 1983 р ік проходив службу на посадіавіаційного т е х н ік а в Чехословакії .

В 1983 році був переведений на службу в Привол- жський військовий округ на військовий аеродром в м.

Демобілізувався за вислугою років в 1993 році зізванням капітан.

Нагороди: медаль «За бойові заслуги», та шість інших

Сім’ я в м. Самарі, РФ. Дрига Іван Петро­вич працює інженером зв’я зку в ВАТ .Волгабурмаш., м. Самара.

Кисіль Галина Василівна — капітан медицичної служби.

Н а р о д и л а с я 14 л ю то го 1 9 3 0 р о в у в «■ Тростянецького району С ум сько ї облаот. ” рГдині, я к а иов’ язаиа з військовими поселенцями слободи

Батько Герасименко Василь Оксентшович — учасник106

Великої Вітчизняної війни 17-19 серпня 1943 року брав участь в визволенн і в ід ф аш истських загарбників свого рідного села Білки, а 20-21 серпня 1943 року одерж ав в ід п у с т к у д л я влаштування житла для сім’ї, чий будинок спалили н ім ц і. Через п івр о ку 28 лютого 1944 року Василь Оксентійович загинув в бою на Вінниччині. Мама Герасименко (Соседка) Марфа П етр івн а ви ховала двох дочок. Галина

Василівна Герасименко закінчила 7 класів Білчанської школи в 1946 році, а в 1949 році закінчила 10 класів Тростянецької школи № 1 ім. Т. Г. Шевченка. В 1955 році закінчила Харківський медичний інститут. В лшші того ж року одружилася з однокурсником, сином хірурга Брестського військового шпиталю. Киселем Віталієм Михайловичем. Подружжя приступило до роботи в Гродно, звідки згодом Церевелись в Брест.

З 1957 року Кисіль Г.В працювала лікарем, а потім завідуючою відділом Брестської міської санепідемстанції до виходу на пенсію в 1985 році. Продовжила працювати санітарним л ікар ем до 2001 року. В 60-і роки за сумісництвом працювала лікарем інфекційного відділу Брестського військового шпиталю. Військове звання лейтенант одерж ала по закінченню Х ар к івсько го медичного інституту. Наступні офіцерські чини отримала під час роботи за фахом. Галина Василівна обиралась депутатом Ленінської районної ради та міської ради м. Брест.

Нагороди: Орден Трудового Червоного прапора, (Указ Президії Верховної ради СРСР 26.06 1981 року, меда.ті: «За доблестний труд. В ознаменование 100-летия со днярождения В. И. Ленина* (1970 р.) «Ветеран труда» -_(1985 р.), грамоти.

Разом з чоловіком виховгиіи двох дочок:Ольга 1956 року народження померла 2002 року.

Олена 1964 року. Обидві закінчили вузи. Онук Антон, 1988 року народження, навчається в Брестському державному університеті ім. О. С. Пушкіна.

Кисіль Г. В. померла 02.10.2005 року і похована в м. Брест, Білорусь. Довідку подала сестра Герасименко Лізавета Василівна 05.04.2008 року.

Степанко Віктор Олександрович — капітан.

Степанко В іктор Олександрович б іля Білого дому. Вашингтон. СШ А. Лист опад 2008 року.

Народився ЗО листопада 1936 року в м. ® ® робітничій родині, в з в 'я з к у з Вітчизняної війни мама з дітьми переїхала Тростянецького району Сумської області. „ „ ^

Степанко Віктор в 1944 році поступив до Буимерськ^ школи, сім класів якої закінчив в 1951 році. В то У ^ році поступив в 8 клас Білчанської серед r 1 9 5 4Ї954 роцУзакінчив 10 класів зіроці В ікто р О лександрович в ступ и в до Х ар к ів ськ о го

108

інж енерно-буд івельного ін ст и ту ту на сп ец іал ь н іс ть промислове та цивільне будівництво. Закінчив інститут в 1959 році, за фахом інженер-будівельник та одержав диплом з відзнакою. За призначенням з 1959 по 197о рік працював на будовах м. Шостки Сумської області. З1975 по 2007 рік працював в «Укрхімпроекті* м. Сум на посаді старшого ін ж ен ер а — к е р ів н и к а гр уп и , начальника в ідд іл у . З 1 січня 2008 року на пенсії. Загальний трудовий ст£іж 54 роки. Перше <^іпер>ське звання присвоєно по закінченню в ійськово ї кафедри Харківського інженерно-будівельного інституту в 1959 році наказом Міністра оборони СРСР. Н а с т у ^ офіцерські чини присвоєні наказом Командуючого Київським БО. Зараз військове звання кгшітан. Б>"в одружений. Родина проживала в Сумах. Після смерті дружини став жити в с. Б ілка. Дочка ви їхала до США, де вийшла зам іж і народила Степанку В. О. онука. В листопаді 2008 року Степанко В. О. гостював у доньки в Сполучених Штатах Америки.

Т арасенко Борис Іванович - к ап іт ан .

Народився 15 липня 1943 року в с. Білка Тростянецького району Сумської області в родині колгосп­ників Тарасенко Євдокії Тихонівни і Тарасенка Івана Микитовича. По м ате р и н с ь к ій л ін і ї (д івоч е прізвище Лішова) нащадок ве.тнкої с е л я н с ь к о ї родини Липового Тихона М аксимовича і Липової (дівоче Пікуль) Федори Кузьмівни, я к і народили і впхова.ти 11 дітей. Бабусі 29 06.1946 року присвоєне звання «Мати Героїня», а дід\ть бу'в

інвалідом першої світової війни, кавалером дво.ч орденів Георгіївського Хреста.

В 1951 році вступив до першого класу Білчанської середньої школи імені М. Горького і закінчив 10 класів у

109

1961 році з срібною медаллю. За час навчання в школі обирався головою ради піонерської дружини школи та секретарем комітету комсомолу школи.

В червн і 1960 року був учасником першого республіканського зльоту юних істориків України у місті Києві, як переможець обласного конкурсу юних істориків (учитель Гурін Костянтин Степанович). Цей зліт відкрив і провів заступник голови Президії Верховної Ради України, двічі Герой Радянського Союзу, генерал — майор Сидір Артемович Ковпак.

В 1961 році вступив до Сумського державного педагогічного інституту імені А. С. Макаренка на фізико- математичний факультет. Не закінчивши інституту, був призваний до лав Радянської Армії в листопаді 1963 року. Служив у М осковському в ійськовому окруз і протиповітряно ї оборони по обслуговуванню регламентними роботами ракетних військових частин великого кільця оборони міста Москви до вересня 1966 року. В Армії закінчив Вечірню партійну школу при п о л іт в ід д іл і в ій сько во ї частини 11282 , був на

' комсомольській роботі. Інструктор гіо налагодженню релейних захистів, військове звання старший сержант. При звільненні в запас був занесений в Книгу Пошани військової частини.

З 1 вер есн я 1966 року по липень 1968 року продовжив навчання на фізматфакультеті Сумського державного педінституту ім. А. С. Макаренка. Обирався членом пар-тійного бюро ф акультету і в ком ітет комсомолу інституту.

Закінчив інститут по спеціальності математика і був направлений Міністерством освіти УРСР на роботу учителем математики у Шевченківську СШ № 1 (нині Ш евченк івська г ім н аз ія ) Ш евченківського району Харківської області.

З 1 5 .0 8 .1 9 6 8 р. по 0 1 .0 9 .1 9 7 8 р. — учитель математики, старший учитель Шевченківської СШ № 1;

з 0 1 .0 9 .1 9 78 р. по 23 .08 .1985 р. — заступник

директора по навчально-виховній роботі Шевченківської СШ № 1;

з 23 .08 .1985 р. по 1 1 .0 4 .1 9 9 0 р. — зав ідую чий районним відділом народної освіти Ш евченківського райвиконкому;

з 11.04.1990 р. по 01.06.1998 р. — учитель-методист математики Шевченківської СШ № 2 (нині ліцей);

з 01.06.1998р. по 08.06.2001р. — заступник голови Шевченківської районної ради;

з 0 8 .0 6 .2 0 0 1 р . по 0 7 .0 4 .2 0 0 6 р . — голова Шевченківської районної ради;

з 07.04.2006р. — пенсіонер, депутат районної ради, голова постійної депутатської комісії райради.

В 1970 році пройшов н ав ч ал ьн і збори при Чугуївському військовому гарнізоні. Звання лейтенанта присвоєно наказом Міністра оборони СРСР за № 198 відЗО листопада 1970 року; старший лейтенант — наказом Командуючого Київським військовим округом за 46 в ід 10 червн я 1975 р о ку ; к а п іт а н — н ак азо м Командуючого Київським військовим окр^том за 21 від 5 травня 1987 року.

Д ва рази обирався деп утато м Ш е в ч е н к ів с ь к о ї селищної ради , ш ість с к л и к а н ь був д еп утато м Ш евченк івсько ї районної ради. Обирався головою районного комітету профспілки працівників освіти, вищої школи та наукових установ на громадських засадах, членом колегії обласного управління освіти, два рази обирався до складу Ради УКООП спілки України. Був делегатом V з ’їзду учителів України.

Має звання: «Старший учитель» (1977 р.) і «Учите.іь методист» (1991 р)

Нагороди: Орден «Знак Пошани»; медалі 4; «20 лет Победы в Великой Отечественной войне», «За доблестный труд, в ознаменование 100-летия со дня рождения В. И. Ленина», «Ветеран труда». Знак Президента України «10 років незалежності України»; Грамота Президії Верховної Ради України; знак «Отличник просвещения СССР*, знак

«Відмінник освіти України»; знак «Відмінник народної о св іти У Р С Р » ; П очетная Грамота М и ни стерства П росвещ ен и я СССР и ЦК профсоюза работников просвещения, высшей школы и научньых учреждений; Дві Почесні Грамоти Міністерства освіти України та Українського республіканського комітету профспілки прац івників освіти, вищої школи і научних установ; нагороди Української Православної Церкви (Московського Патріархату) і Грамоти.

Був одружений. Дружина Тарасенко (Литвиненко) Н ад ія Григорівна, 1946 року народження, учитель- методист української мови і літератури Шевченківської гімназії, померла 17 березня 2008 року.

Дочка Зубарева Н атал ія Борисівна, 1970 року народження, вчителька англійської мови спеціалізованої школи № 11 з поглибленим вивченням англійської мови м. Х арк ів ; зять Зубарев Ігор Юрійович, 1965 року народження, нотаріус Харківського міського нотаріального округу; внук Андрій, 1993 року народження; внучка Дарина, 2003 року народження.

Проживає у селищі м іського типу Ш евченкове Харківської області.

Андрух Микола Петрович — старший лейтенант міліції.

Народився 14 грудня 1938 року в с. Хвощова Тростя­нецького району Сумської області в родині колгоспників.

Батько А ндрух Петро Юхимович 1905 року народження.

Мати А ндрух Катерина Сисоївна 1895 року народження.

В 1946 році поступив до Хвощанської початкової школи, яку закінчив в 1949 році. В 1952 році закінчив Грузчанську семирічну школу і поступив до Білчлнської

112

середньої школи ім. М. Горького. Закінчив ш колу в 19^* році. В тому ж році був призваний до лав Радянсько ї армії. Навчався в школі автомеханіків в ч 06784. П ісля з а к ін ч е н н я ш коли с л у ж и в а в т о м е х а н ік о м в в . 'ч 53858 .Через р ік призначений старшим а зто м ехаж іко к в тій же в/ч.

Звільнився в запас в червні 1960 року. До ллэтого 1961р п р ац ю вав на П ів н е н к о в с ь к о м у ц у к р о в о м у комбінаті в м. Тростянці Сумської області. З березня 1961 р о ку по л и сто п ад того ж р о к у п р а ц ю в а в вТростянецькій РМКБО.

З 9 листопаду 1961 року і до виходу на пенсію працював в органах МВС в м. Х аркові. В 1968 ропі закінчив Х арк івський автодорожній інстн-п’т , заочне відділення диплом, Ш № 221664.

З 10 листопаду 1961 року по 21 червня 1966 — міліціонер З розряду в дивізіоні РУД Управл іння мі-тиш м. Харкова.

З 21 ч ер вн я 1966 по 7 л и п н я 1969 р о к у державтоінспектор в тому ж дивізіоні. З липня 1969 р<жу по 1 січня 1971 — інспектор дорожнього н агл яд у в окремому дивізіоні дорожнього наглядл- УВС Харківського міськвиконкому.

До 18 січня 1971 — інспектор — черговий відділу внутр іш ніх справ Д зерж инського р ай ви ко н ко м у ж, Харкова.

3 18 січня 1971 року інспектор дорожнього нагляду, д з 25 серпня 1971 року по 12 грудня 1983 року стар сп й інспектор дорожнього н а гл я д у окре.мого д и в із іо н у дорожнього н а г л я д у м іл іц і ї УВС Х ар к із с ь ;ч міськвиконкому.

З 12 грудня 1983 і по 18 тр авн я 198 7 року — ін с п е к т о р д о р о ж н ь о - п а т р у л ь н о ї с л у ж с и о к р е м о ; . ' дивіз іону дорожньо-патрульної слу.жон УВС Х аркш сько і'о м іськви кон ко м у .

18 травня 1987 року звільнений з мі,ііції, маючи стаж бі-тьше 25 років.

Воїнські звання були присвоєні;Молодший серж ант м іл іц і ї — наказ № 52о/с

Управління мілітгії м. Харкова 12.05.1962 року; сержант м^тіції — наказ № 68 о/с УМ м. Харкова 04.05.1965 року.

Молодший лейтенант міліції — наказ МОГП СРСР № 202 від 17.04.1968 року.

Лейтенант міліпії — наказ УВС Харківської області № 204 від 5.11.1971 року — старший лейтенант мілідії- наказ УВС Харківського облвиконкому 142 від 12 липня 1975 року.

За сумлінну службу громгіді нагороджений медалями: «50 років Радянської міліції», «За бездоганну службу III,II та І ступенів».

23 березня 1976 року Андрух Микола Петрович нагороджений Грамотою УВС Харківського м іськ ­виконкому за проявлену ін іц іативу , ум іл і д ії при затриманні злочинця. 24 жовтня 1980 року йому об’явлена подяка за рішучі і смілі дії при затримці угонщика: 27 квітня 1981 року йому вручили Грамоту УВС Харківсь­кого ;ліськвиконкому за виявлену оперативність і високу професійну майстерність під час розшуку автомобіля, який зник з місця аварії: 17 листопаду 1981 року Андруху М. П. об’явлена подяка за розкриття злочину по «гарячорлу» сліду; 29 грудня 1985 року він оджержав 100% зарплати за високу пильність, ініціативу, і оперативну майстерність при затримці небезпечних злочинців.

Були в Миколи Петровича і інші заохочення.Андрух Микола Петрович був одружений.Дружина Андрух (дівоче прізвище Комлик) Дарія

Овсіївна, 1938 року народження.Син Андрух Сергій Миколайович 1971 року

народження.Родина проживає в м. Харкові.

1 1 4

Водолажський (Заплюйсвічка) Віталій Петрович — старший лейтенант-інженер.

Народився 5 липня 1940 року в місті Богодухові Х арківсько ї області в родині службовців. Бать­ко Заплюйсвічка Петро Васильович мав глибокі корені серед поселян військової слободи Б ілка, мати Заплюйсвічка Анна Анлрійовна серед таких же поселян слободи Боромля, Охтирського пов іту Харківської губернії (нині Тростя- нецький район. Сумської області.)

В 1961 році Заплю йсвічка Віталій Петрович закінчив Хар­

ківський технікум промислового транспорту. Після закінчення технікуму служив в Сталінграді, в Качинському авіаційному училищі. Після демобілізації в 1964 році вступив, а в 1969 році закінчив Харківський авіацій­ний інститут. З 1969 до .1974 року працював на заводі ім. Дзержинського в м. Харкові старшим інженером- технологом.

Одружився з Водолажською Лідією. При одр>ткенш прийняв прізвище Водолажський.

З 1974 по 1979 рік Водолажський Віталій Петрович працював у Київському райкомі компартії України м. Харкова на посаді інструктора і заступником завід>то- чого промислового відділу.

В 1979 році Водолажського В. П. призначили застутз- ником директора з навчальної роботи Харківського авто­транспортного технікуму ім. С. Орджонікідзе. В 1991 році рішенням трудового колективу обраний днректоро.м того ж технікуму, на цій посаді працює і в 2009 році.

Водолажський В. П. кандидат технічних наук, доцент, академічний радник Інженерної академії. Має 12 на\ко- вих статей та 2 винаходи. Виконує громадську ро6от\- — член обкому профспілки працівників автотранспортл- та

1 1 5

І

А»

м. Харків . Ж овтеньЗ 004 р.В. Гурнак і В. Водолаж ський в директорському каб інет і

Харк івського автотранспортного технікуму

шляхового господарства. За плідну роботу нагороджувався грамотами та відзнаками Міністерства освіти. На протязі свого життя захоплювався поезією, прозою. Вірші пишезі шкільних років. Перший роман в прозі «Почему наше село наливается Белка» автор видав російською мовою в1999 р. В 2 0 0 2 році цей ж е роман зі з м ін а м и і доповненнями Водолажський В. П. видав українською мовою. Роман розвиває легенду про становлення слободи Ь іл к а О хти р сько го С ло б ідсько го ко зачо го п ол ку Слобідсько-Українській (Харківській) губернії. На основі ле/енд, я к і ходять 1 понині в напіому солі, на основі досліджень кри«знииців вчителів Ііілчанської школи ти мешкинціи сели, ии'гор ро;и(;р'Пі* художній пир про

боротьбу людини за волю, за утверд^еяйя с !» « і к у л і Г ^ « і особистості, кличе на борсльбу проти загарбни.чіз аоропвУкраїни.

Віталій Петрович видав к іл ь к а поетичняж у б і р о к Найбільше відомі з них «Хлібне поле. «Люстра «Вино над ії* , «Квіти з перлами, їх шукаю * . Водо­лажський В. П. почесний член Харківсько^ ->бллсво; організації Націоальної спілки письменник.а Украівгн

Одружений. Від др>тої дружини Болола:-ксь.чо! мили має нині вже дорослу дочку Моріку Вгло.тажгккжй В. П. акти вн и й спортсмен . К руг ного с п о р т я в я я х захоплень: баскетбол, волей^л , альпінізм,

Він відвідав бьіьше десяти країн сзіГ>. іЯ -о о«у бушял на батьківщині своїх дідів в Б о ц і і Борсмлі. аїлзілуе ш колу і р ідн у д о м ів к у в Б о го л у х ів с ь к о м у раао а* Харківської області.

Військове звання лейтенант-інженер присвоено ялжл зом № 265 МО СРСР з грудн я 1971 року: : т а ? - н а лейтенант-інженер наказом >£ 44 ККБО з.,: 25 червнд 1982 року.

Сироватський Петро Іванович — прапорщик

Народився 1948 року в с. Х всиова Трост.чні?и.>л-,■ району Сумської області в селянській родкш.

В 1963 році закінчив 8 класів Білчаискко: ~ * В 1967 році зак ін ч и в Млловнсторо::оь.чий гвха..ч . >* с ільського господарства В т^'мy ж році ар іи »^ » н Радянську .-Чр.мію. слу.ччнв в м Томськ чЧ;і.'ч:ьіч>іа прапорщиків в м Л нпецьку С.їужоу :г,'о д. » •. <» * а і островах Франца ЙіН'иф<\ В >0 \ Аслужбі и м Кривиіі Р\г В » з гллан.Ьуи одручхсний. ічі:іима г»"'- ч а . ч ^ х » .кий 11 1 помор н 1.ЧНЧ> І'

Сироватський Леонід Іванович — прапорщик.

Народився 1953 року в с. Хвощова, Тростянецького району Сумської області в селянській родині.

З ак ін ч и в 11 клас ів Б ілк івсько ї СШ в 1971 році. Н авчався в Сумському ПТУ. В 1972 році призваний в Радянську Армію. Служив в Узбекистані. Закінчив школу прапорщиків в м. Липецьку. Продовжив службу на Новій Землі. Після 1991 року переведений в Дніпропетровськ. В 1998 році вийшов в запас. Одружений. Має двох дітей.

Т е т я н а А м ^ ш ч е ч к ^

ДУМА ПРО КО.ІАКА БІЛКУ

В селі Білці під горою бандура заграє.Незнайомий перехожий думу заспіває.Про часи минулі славні, п р о козацьку ао.тю.Січ далеку Запорізьку, героїчну долю.Як степами гнали турок від краю до краю.За ту волю, як вмира-ти, що дорожча раю .Та про те, я к ляхів б и л и , я к пили горьтку.Як Султану лист писа-іи й про козака Бьтку.В славнім війську Дорошенка то козах б>'в з о л я м я . Сильний, мужній і сміливий ще й врод.іивнй, статяйл.Та не мав де прихилити голови в цім світа.Мав коня лиш вороного, степ в веснянім одіті.Тож за ці степи квіт>'чі, за поля, за волю.Йшов козак той у походи, за Вкраїни долю.Обійшов степи далекі, побував у горах.Захищав він землю рідну й на морських простерлі.Раз поразки завдали у поході .тяхам.Поверталися додому Сагайдачним шляхом.Ідуть, дивляться вкруги: все луги зелені.Буєраки, дві ріки, степи золочені.Під горою столи в ніч, щоб перепочити.Білка взявся на вогні там куліш варіїтв.Та й надумав в цих кр^гях хату збудувати.Під горою у лугах й землю обробляти.Тож отаману про це сказ^ів кошовому.Коли вранці вирушіїли коа^іки додо.му.А отаман відповів: «Роон вже. нк знасш.Та про волю. Січ козацьку нам ятати Поскакали вдалеч коні. Білка Роап^ющашя з козаками, усліл їм вк.іонмксл Іільки мути було довгч> ще ПОПІЛ Ик луиан псе спів кічіачий м^ч'м

Час минав, оті луги вже і не впізнати,А на горі там млини, під горою хати.Ті степи полями стали, жито колоситься.До села широкий шлях від возів пилиться.То козаки-поселенці нові прибувають,Та товариша старого Білку всі вітають.А життя кипить, вирує на тих землях вільних. Стільки люду оселилось тут козаків вільних. Та недовго тії волі видіти судилось.Час настав такий, коли все життя змінилось. Як цариця Катерина знищила козацтво,То не стало волі більше, натомість кріпацтво. Засмутився тоді Білка, все тужив по волі.Та й не зміг служити в пана на чужому полі.І подався в ліс Нескучний, покинув родину,І дітей своїх, і жінку в ту лиху годину, в хащах лісу, у печері, він і оселився.Як розбійничати став, то вже й не спинився. Грабував панів заможних, роздавав все бідним.І у тому почував себе, наче вільним,І зловити не могли розбійників в лісі.Вже в народі почали співать про них пісні,Бо один заступник був — Білка у народу,Тож звучали пісні, думи про волю, свободу.Ну, а згодом в його честь і село назвали,

І Щоб нащадки у віках Білку пам 'ятали.Щоб згадали про козаків, дух степів, а волю, Щоб цінили понад все і козацьку долю.

; А коли садки цвітуть рясно над лугами.Пісню чутно знов і знов темними ночами.То немов бандура грає в Білці під горою. Вдалеч козаки ідуть яром долиною.

120

Література, установи, документи

1. Бантиш-Каменський Д. Н. «История Малой России» К. «Час» 1993 р.

2. В’юник А. О. «БЬтка Слобода». Б Л К. 2002 р.3. Еліта Слобідської України. Списки Козацької

старшини. X. 2008 р.4. Экономические примечания на Ахтырский уезд

1785 г. X. 2008 р.5. «Ревизские сказки войсковых обывателей сл. Белка.

Конец ХУНТ в.» X. 2007 г.6. Илляшевич Л. В. «Краткий очерк истории ГСарь-

ковского дворянства» X. 2006.7. Коробейник О. В., Яценко Л. Л. «Білчанськ:

офіцери», кн. I, 2008 р.8. Волис В. «Очерк истории Ахтырского слоболского

козачьего полка» X. 2007.9. ДАХО ф. 40 опис 110, стр. 2.10. Музей героїчної оборони та визволення

Севастополя. Архів Нахімова П. С.12. Герои Советского Союза. ТІ М. 1975 г.13. ДАСО — архіви Охтирського повіту і слобода

Білка.14. Особисті архіви Толочко О. І.. Сміян І. С.. Дул

ки В. П., Дудки Р. П., Антосюк А. А.. Манжели Б. С . Захарової П. А., Сосєдко І. В., Тарасенка Б. І., Жабко О. І., Калашніка М. І., Герасименко Л. В.. Лисенка В. М.

15. Архів Сумського віддкіення Південної залізяжщ16. Архіви МВС Луганської. Харківської.

областей.17. Лист Високопільського сільського голови.

Харківської обл..

121

I

Зміст

С т р.1. Вступ................................................................................ ............................ З2. Офіцери Білчанської сотні та Охтирського Слобідського

козачого полку............................................................................... 43. Офіцери російської армії до революції 1917 р...................... ..134. Рід козаків і офіцерів Нахімових............................................. .. 145. Учасники боротьби за владу рад...............................................196. Воїни Великої Вітчизняної війни..............................................227. Визволителі................................................................................... ..628. Офіцери післявоєнного періоду....................................................859. Література, установи, документи............................................. ..121

Наукове видання

Коробейник О лексій В асильович Яценко Л ід ія Л ео н ід івн а К оваль Л ід ія М и к ола ївн а

«Білчанські офіцери — нащадки козацької слави*

РедакторКоректорКомп’ютерна верстка

Коробейняк О. В. Бездітько А . О. Крчтгчал Т. І. Логвиненко Н. О.

Текст віддруковано з оригіналу поданого азтором.

Підписано до друку 2 0 .0 8 .2 0 0 9 р.Формат 60 х90'/ і5- Папір офсетний. Друк офсетная.

Гарніт\-ра School Book Умови.-друк. арк. 7,2. Обл. вид. арк. 4 ,69

Тираж 200. Вид. № 20. Зам. .V 2937.Ціна договірна.

Тростянецка районна друкарня.42600, Сумска обл., м. Тростянець. вул. Горького, 32.

т. 8(05458) 5 -17-09 . 5 -18-70 Свідоцтво про внесення в Державный Реестр України

Серія ДК .V 3 18

ж

,л.-

■ X і

Î

Щ Ш й ' '

т :

Ш'*Ї

■'S.V .t '- ' J