«Карпаты зовут!»• Надежда Василенко-Коровянская •

НПВ-К’2017 • Киев

2 3

«Карпати зовут!»«Карпати кличуть!»

• НПВ-К’2017 • Киев • • НПВ-К’2017 • Київ •

Надежда Василенко-КоровянскяаНадія Василенко-Коровянська

32

ПрисвятаМоїм коханим Друзям, що повертають мене

до життя, відкриваючи мені нові можливості і шляхи... і дарують мені смак до життя!

а поіменно не буде! ;)

З любов’ю і повагою, Ваша карпато-(і-не-лише)-залежна

ПосвящениеМоим любимым Друзьям, которые возвращают

меня к жизни, открывая мне новые возможности и пути... и даруют мне вкус к жизни!

а поименно не будет! ;)

С любовью и уважением,Ваша карпато-(и-не-только)-зависимая

Біографічна довідка:

Надія Василенко-Коровянська

Народилася 27 листопада 1973 року в м. Києві.Закінчила видавничополіграфічний факультет НТУУ «КПІ», (Видавнича справа та редагування).

Спеціальності: редактор, дизайнер поліграфії.

Покликання: мистецтво і поезія.

Лауреат Міжнародного багаторівневого конкурсного проекту імені ДЕ РІШЕЛЬЄ (2013 р.) за цикл робіт «Ангели Чорнобиля»: в номінації «Живопис і графіка» – «ПЛАТИНОВИЙ ДЮК» та у номінації «Поезія» – «СРІБНИЙ ДЮК».

Має низку публікацій в поетичних збірках та періодиці.

За сприяння cучасної типографії «Карбон Сервіс» (Київ) у квітні 2016го до 30ліття аварії на ЧАЕС вийшов друком художньолітературний альбом «Ангели Чорнобиля», у вересні 2016го – поетична збірка «Старі казки», у березні 2017го – поетична збірка «Гріх».

Переглянути альбом та інші видання в електронному вигляді і замовити друковану версію можна на персональному сайті автора: web: sunny.gallery.

Контактна інформація:Email: nkpetrovna@gmail.com

© Н. ВасиленкоКоровянська, тексти, малюнки, обкладинка, художнє оформлення, 2017

4 5

зовут Карпатыголос шумный

разнодеревныйразнорекий

разнотравныйгогочет

громыхаетшелестит

ни с чем не спутаешь...

трепещети замирает сердце

всё зовутзовутКарпаты

тихий трепет сладкийв душе

я влюблена навекив те горы синие

в народчто там живёт...

05062015

5

Карпати кличутьголос гомінкийрізнодеревний

різнорікийрізнотравний

гелгочегуркотить

і шелеститьні з чим не сплутаєш...

тріпочеі завмирає серцекличутькличуть

Карпати у душі тихенький щем

солодкийя закохана навіки

у сині гориі народ

що там живе...

05062015

4

6 7

Предисловие

По многочисленным просьбам друзей реальных и виртуальных, которым нравятся мои заметки в прозе о путешествиях и прогулках, людях и животных, вселенском и личном, решилась упорядочить и свести во

едино свои карпатские впечатления.Вряд ли они имеют художественную ценность, но, надеюсь, будут интересны

тем, кто хочет увидеть мои любимые места через призму ощущений и чувств, и кому нравится путешествовать со мной.

Вряд ли когдато это станет настоящей книгой, скорее это просто путевые дневники...

Моя первая поездка, первое свидание с Карпатами произошло в 2011м...Когда за горизонтом встала первая гряда гор – у меня перехватило дыхание,

из глаз пошли слезы восторга, и я лишилась дара речи совсем... До сих пор у меня такая же реакция, когда еду туда, ничего не меняется...В тот раз был у меня первый сложнейший для меня минипоход к озеру Неса

мовытому (высота – 1750 м, подъем – 600 м, маршрут – 12 км) с первым переходом вброд через ледяную реку босиком (в конце сентября), и крутым подъемом, когда надо было буквально карабкаться по склону вверх, а ноги уже не поднимались совсем (поэтому, садилась выше, переставляла руками ноги и снова вставала, чтобы сесть выше). А когда уже были на самом верху возле того самого озера, очарованная и им, и горами вокруг, я поняла, что буду карабкаться снова и снова, потому что оно того стоит! Сверху уже катилась счастливым колобочком! Ноги шли сами...

Был минипоход на полонину Пожижевскую (на Говерлу после Несамовитого меня таки не взяли – физически я была не готова, хотя с первым походом справилась, решила больше не рисковать; так она до сих пор и остается для меня непознанной и желанной – я таки сумасшедшая.

Были обзорные экскурсии в этнографические музеи края, катание на канатке Буковели, прогулки по лесу...

И всё это всего за 6 дней!Я была настолько впечатлена и переполнена чувствами и эмоциями от той

встречи с Карпатами, что разродилась в конце только крохотным чувственным очерком «Моё сердце осталось в горах Карпат», который до сих пор мне кажется слишком интимным и личным – только моим и гор...

Поэтому, остальные эмоциональные переживания от моего первого свидания с горами пусть и остаются за кадром...

Уже тогда я поняла, что Карпаты – это и строгий отец, и нежная мать, моя страсть и любовь с первого взгляда, моя вечная любовь... И я всегда буду стремиться вернуться туда хоть на миг, на самый маленький промежуток времени, чтобы коснуться той сокровенности и Силы...

Итак, добро пожаловать в мой мир, в мои Карпаты!

Надежда Василенко-Коровянская

Передмова

На численні прохання друзів реальних і віртуальних, яким подобаються мої прозові дописи про мандрівки і прогулянки, людей і тварин, всесвітнє і особисте, зважилася упорядкувати і звести докупи свої

карпатські враження.Навряд чи вони мають художню цінність, але, сподіваюся, будуть цікавими

тим, хто хоче побачити мої улюблені місця через призму відчуттів і почуттів, і кому подобається мандрувати зі мною.

Навряд чи колись це стане справжньою книжкою, швидше це просто подорожні щоденники...

Моя перша подорож, перше побачення з Карпатами відбулося у 2011му...Коли за горизонтом повстала перша гряда гір – мені перехопило подих,

і з очей пішли сльози від захвату, мову відібрало зовсім... Маю і досі таку саму реакцію, коли їду туди, нічого не міняється...Того разу був у мене перший надскладний для мене мініпохід до озера Не

самовитого (висота – 1750 м, підйом – 600 м, маршрут – 12 км) з першим переходом убрід через крижану річку босоніж (у кінці вересня), і крутим підйомом, коли треба було дертися геть нагору, а ноги вже не піднімалися зовсім (тож, сідала вище, переставляла руками ноги і знову вставала, щоб сісти вище). А коли вже були на самому вершечку коло отого озера, зачарована і ним, і горами навкруги, я зрозуміла, що буду дертися знову і знову, бо воно того варте! Згори вже котилася щасливим колобочком! Ноги йшли самі...

Був мініпохід на полонину Пожижевську (на Говерлу після Несамовитого мене таки не узяли – фізично була не готова, хоча з першим походом впоралася, вирішила більше не ризикувати; то Говерла й досі ще лишається для мене не пізнаною і жаданою – бо я таки скажена.

Були оглядові екскурсії в етнографічні музеї краю, катання на канатці в Буковелі, прогулянки лісом...

І то усьо всього за 6 днів!Я була настільки вражена і переповнена почуттями та емоціями від тієї

зустрічі з Карпатами, що розродилася у кінці лише малесеньким чуттєвим нарисом «Моє серце лишилося у горах Карпат», який і досі мені здається занадто інтимним і особистим – лише моїм і гір...

Тож, решта емоційних переживань з мого першого побачення з горами най і лишається за кадром...

Вже тоді я зрозуміла, що Карпати – це і суворий тато, і ніжна ненька, моя пристрасть і кохання з першого погляду, моя вічна любов... І я завжди прагнутиму повернутися туди хоч на мить, на найменший проміжок часу, щоб доторкнутися тієї Сокровенності і Сили...

Тож, ласкаво прошу у мій світ, у мої Карпати!

Надія Василенко-Коровянська

98

1110

Хмурое утро, непроглядной стеной стоит седой туман. Совем ничего не видно... Только оранжевые уличные фонарики зависли светлячками в серобелой мгле.

Тут и там слышен мелодичный перезвон металлических колокольчиков: местные коровы самостоятельно идут величавой поступью на пастбища – по лесам и лугам.

И вот, изза горы лениво встает солнце, а туман ложится на землю утренней росой... Вокруг отеля проявляются горы, усеянные маленькими хатками и гигантскими деревьями, в ветвях которых запутались забавные маленькие пушистые облака – остатки утреннего тумана...

Утро в Ворохте.Запах влажной хвои, ароматный, чистый, прямо густой воздух, и кажется

даже, что не хватает легких, чтобы вдохнуть его полной грудью и захлебнуться счастливым кислородным опьянением...

Карпаты...Желанная страна живой, новорожденной, ледяной и прозрачной святой воды

горных источников и рек. Животворящий напиток, который сводит зубы и окутывает дёсны и нёбо одновременно и мягкостью, и холодом, привкусом земли и камней, полонинных трав, ягод и грибов, он утоляет жажду и исцеляет больных...

Страна стремительных грохочущих водопадов, прозрачных и величественных. Изумительных гигантовсмерек, буков и можжевельника, деревьев и кустов, цветов и трав, грибов и ягод, птиц и животных, которых уже больше нет нигде...

Страна магических непокоренных вершин, ледяных высокогорных озер и рек с нежными именами и суровым нравом...

Здесь всё такое живое и настоящее, и непостижимо прекрасное...Страна приветливых, доброжелательных людей с яркими обычаями и нацио

нальной одеждой, протяжными печальными и задорношуточными песнями, залихватскими танцами, вкусной кухней и умелыми руками...

Страна сказок и легенд, вышиванок и рушников, ткачества и гончарства, резьбы по дереву, произведений из кожи и металла...

Людей с завораживающей мелодической речью, словно они не разговаривают, а песню выводят...

Страна талантливого и трудолюбивого народа, который передает все ремесла из поколения в поколение...

Страна Гуцульщина...

Гуцулы говорят: «Карпаты зовут!»А я уже снова в поезде КиевИваноФранковск, еду домой в родной Киев...Но откуда же это щемление в груди? И глаза влажные...Мое сердце осталось в горах Карпат...

«Карпаты зовут!»

17092011Ворохта

Похмурий ранок, непроглядною стіною стоїть сивий туман. Ніц нічого не видно… Лише жовтогарячі вуличні ліхтарики зависли світлячками у сіробілій імлі. Тут і там чути мелодійний дзенькіт металевих дзві

ночків: місцеві корови самостійно йдуть величавою ходою на пасовиська – лісами й лугами.

Аж ось, зза гори ліниво встає сонце, а туман лягає на землю вранішньою ро сою… Навколо готелю поста

ють гори, всіяні маленькими хатками й велетенськими деревами, в гілках яких заплутались кумедні маленькі пухнасті

хмаринки – залишки вранішнього туману…Ранок у Ворохті.Пахощі вологої хвої, духмяне, чисте, аж густе повітря, і здається навіть, що не

вистачає легень, аби вдихнути його на повні груди і захлинутись щасливим кисневим сп’янінням…

Карпати…Омріяна країна живої, новонародженої, крижаної й прозорої святої води гір

ських джерел та річок. Життєдайний напій, що аж зводить зуби й огортає ясна і піднебіння одночасно і м’якістю, і холодом, присмаком землі й каміння, полонинних трав, ягід і грибів, він напуває спраглих і зцілює хворих…

Країна стрімких гуркотливих водоспадів, прозорих і величних. Дивовижних велетівсмерек, буків і ялівцю, дерев і кущів, квітів і трав, грибів і ягід, птахів і тварин, яких вже більше немає ніде…

Країна магічних нескорених вершин, крижаних високогірних озер та річок з ніжними іменами і суворим норовом…

Тут усе таке живе і справжнє, й незбагненно прекрасне…Країна привітних, доброзичливих, приязних людей з яскравими звичаями

і національним одягом, протяжними журливими й задирливими жартівливими піснями, завзятими танками, смачною кухнею і вмілими руками…

Країна казок і легенд, вишиванок і рушників, ткацтва і гончарства, різьблення по дереву, витворів зі шкіри та металу… Людей з чарівною мелодійною вимовою, ніби вони не розмовляють, а пісню виводять…

Країна талановитого й працьовитого народу, що передає усі ремесла з покоління в покоління…

Країна Гуцульщина…

Гуцули кажуть: «Карпати кличуть!»А я вже знову в потязі Київ–ІваноФранківськ, їду додому до рідного Києва… Але звідки той щем у грудях? І очі вологі…Моє серце лишилось у горах Карпат…

«Карпати кличуть!»

17092011Ворохта

1312

– выпил больш

е, чем м

ог, но меньш

е, чем хот

елОтпуск:

«состояние недоперепития» * – хильнув більш

е, ніж м

іг, але менш

е, ніж хт

ів

Відпустка: «стан недоперепиття» *

14 15

День 1-й (дорога и попутчики)

Села в поезд, одна… Поезд – чистый, приветливый и веселый.Впервые в отпуск одна… Плюс – делай, что хочешь, иди, куда в голову взбредет и т.д., и т.п. И всё же – стрёмненько – одна!

За мной зашла женщина – беспокойная, тревожная. Звонила домой, ерзала, оглядывалась. Оказалось, тоже в Ворохту, на ту же базу, но впервые. Пообщались, обустроились, я ей рассказала, что уже бывала там, о прелестях и удобствах, и она успокоилась немного.

Едва я уняла её страхи и волнения, в купе ввалились двое молодых ребят с возгласом:

– О, так нам повезло!Вскоре подошли ещё двое – постарше, недовольные соседством с пенсио

нерами, завалившими тюками с добром всё их купе. Бригада возвращалась с заработков домой.

Хлопцы притащили бутылку водки и сели у нас ужинать. Пили долго и неохотно, по очереди из одной рюмки, заставляя себя и друг друга, подолгу сидели над каждой порцией, но веселились сами и нас веселили на славу.

Нам просто повезло, что они оказались достаточно воспитанными, и даже в нетрезвом состоянии не доставляли никаких неудобств, шутили, травили байки, подтрунивали друг над другом, желали нам повстречать в Карпатах «добрых козаков», поскольку «без козака женщине в горах – никак», смеялись много и долго, все…

Давно я так не смеялась – громко и непринужденно, как ребенок, с совершенно незнакомыми чужими людьми, без оглядки, без смущения, без задних мыслей.

– Я это называю – «кровь погонять»... – начинает один из старших.– А если ваша жена с кемто погоняет? – улыбаюсь.– Да я ей разрешаю. Говорю: «Вон один кум, вон второй – гоняй кровь, жена,

сколько угодно! Если сделаете мальчика – убью, если – девочку – застрелю...»Галдеж прекратили и разошлись ровно в 2200 (по графику). Наблюдая, как хлопцы мучаются с бутылкой с остатками водки, не выдержи

ваю:– Та выбросьте вы эту бутылку, всё равно же вы водки не хотите совсем!Четыре пары глаз поднялись на меня:– О! И правда ...Выбросили недопитую бутылку, убрали весь беспорядок и разбрелись по

своим местам…Уснуть всё равно не могла. То ли оттого, что насмеялась, то ли от внутреннего

ощущения – нетерпения, предвкушения гор.В 22.50 раздался телефонный звонок, пробился сквозь «нет связи»:– А почему Вы ещё не в Ворохте, Вы же сегодня должны были приехать?– Я еду сейчас, во Франковск!

День 1-й (дорога і подорожні)

Сіла до потягу, сама...Потяг чистий, привітний і веселий.Вперше у відпустку сама... Плюс – роби, що хочеш, іди, куди заманеться і т.д., і т.п. Та все ж – страшнувато – сама!

За мною зайшла жінка – неспокійна, тривожна. Дзвонила додому, совалася, оглядалася. Виявилося, теж до Ворохти, на ту само базу, але вперше. Поспілкувалися, облаштувалися, я їй розповіла, що вже бувала там, про привабливість та зручності, і вона трохи заспокоїлася.

Ледь я вгамувала її страхи та хвилювання, у купе завалилися двоє молодих хлопців із вигуком:

– О, то нам повезло!Невдовзі підійшли ще двоє – старші, невдоволені сусідством з пенсіонерами,

що завалили тюками з добром усе їхнє купе. Бригада поверталася із заробітків додому.

Хлопці притягли пляшку горілки і сіли у нас вечеряти. Пили довго і неохоче, по черзі з однієї чарки, примушуючи себе і один одного, довго сиділи над кожною порцією, але веселилися самі і нас веселили на славу.

Нам просто пощастило, що вони виявилися досить вихованими, і навіть в нетверезому стані не спричиняли жодних незручностей – жартували, розповідали байки, кепкували один з одного, бажали нам зустріти в Карпатах «гарних козаків», бо ж «без козака жінці в горах – ніяк», сміялися багато і довго, усі...

Давно я так не сміялася – голосно і невимушено, як дитина, з абсолютно незнайомими чужими людьми, не озираючись, без збентеження, без задніх думок.

– Я це називаю – «кров поганяти»… – починає один із старших.– А якщо ваша дружина із кимось поганяє? – усміхаюсь.– Та я їй дозволяю. Кажу: «Он один кум, он другий – ганяй кров, жінко, скільки

завгодно! Як зробите хлопця – вб’ю, як – дівчинку – встрелю…»Галас припинили і розійшлися рівно о 2200 (за графіком).Спостерігаючи, як хлопці мучаться з отією пляшкою з рештками горілки,

не витримую:– То викиньте ви ту пляшку, однаково ви тієї горілки не хочете!Чотири пари очей підвелися на мене:– О! То й дійсно...Викинули недопиту пляшку, прибрали весь безлад і розбрелися на свої

місця...Заснути однаково не могла. Чи то від того, що насміялася, чи то від внутріш

нього відчуття – нетерпіння, передчуття гір.

О 22.50 пролунав телефонний дзвінок, пробився крізь «немає зв’язку»:– А чому Ви ще не у Ворохті, Ви ж сьогодні мали приїхати?– Я їду зараз, до Франківська!

16 17

Пауза, удивление, извинения в трубке. Это ж надо было так хотеть в Ворохту, чтобы меня стали ждать на сутки раньше и посчитали дважды!

Хлопцы вышли в Бродах с теплыми пожеланиями около двух ночи, а мне всё не спалось…

За гранью дозволенного случайному попутчику

За гранью дозволенного

страстьподкрадывается и врывается

без спросастрасть

срывает головуи сносит крышу…

мужчины заглядывающиесмотрящие

за…за грань дозволенного

за черту общедоступногонеотступно пялящиеся в душу

с понимающей улыбкойза которую хочется убить

за которую хочется обнятьза которую хочется принять

и любитьвсегда любитьбез признанийбез знакомствабез объясненийбез обещаний

просто так…мужчин, молча смотрящих

за…

01.08.2013

Пауза, здивування, вибачення в трубці. Це ж треба було так прагнути у Ворохту, щоб мене стали чекати на добу раніше і порахували двічі!

Хлопці вийшли у Бродах з теплими побажаннями близько другої ночі, а мені все не спалося...

За межею дозволеного

випадковому супутнику

За межею дозволеногопристрасть

підкрадається і вдираєтьсябез дозволупристрасть

зриває головуі зносить дах...

чоловіки, що заглядають,що дивляться

за...за межу дозволеного

за межу загальнодоступногоневідступно дивляться в душу

з розуміючою посмішкоюза яку хочеться вбити

за яку хочеться обійнятиза яку хочеться прийняти

і любитизавжди любити

без зізнаньбез знайомства

без поясненьбез обіцянокпросто так...

чоловіків, що мовчки дивлятьсяза...

01.08.2013

18 19

Непрошеная, недозволенная невинная нежность посреди ночи – мягкое лег-кое прикосновение чужой руки к щеке. Одним пальчиком, едва-едва, словно слу-чайно, тихо в темноте, тайком, украдкой, мимоходом, впопыхах, на прощание...

Думал, она спит, а она продолжала «спать», улыбаясь...Будь здоров, страстный гуцул, домечтай всё, что не случилось...

Утро в ИваноФранковске было солнечным, ветреным и невыспанным.Встречал нас на вокзале гид Иван (Ванечка потом для всех – молодой кра

савчик, интересный и весёлый гуцул, влюблённый в горы всей земли, галантный, внимательный и очень скороговорящий), отметил нас в списке, отправил к автобусу; ожидали ещё туристов с двух поездов.

В автобусе – уставшие, измочаленные, раздраженные горожане – все как один: несимпатичные и колючие; в голове невольно:

«Господи! Как же я проведу с ними всю неделю? Пропал отпуск…»Обзорная экскурсия по ИваноФранковску (раздражение утихает, лица смяг

чаются, добреют), кофешоколад с новыми знакомыми (разбились коекак на болееменее симпатичные для себя минигруппы для самостоятельной прогулки по Франковску)…

Кофе с трюфелями – блаженство…Маленькие тихие улочки, воскресенье, многоконфессионный город, правит

ся служба, во всех храмах молятся люди, эдакая коллективная молитва, всем городом, поразному, одному Богу…

Радость в душе… Колокольчик радости в груди…

Автобус выдвигается в Ворохту – река, черная цапля по колено в воде, белый аист на фоне открывающегося горизонта с изгибами гор в объятиях облаков…

В горле ком, в глазах слезы восторга...Ну, наконецто! Здравствуйте, Карпаты!

20–21.07.2013

19

Непрохана, недозволена невинна ніжність край ночі – м’який легкий до-торк чужої руки до щоки. Одним пальчиком, ледь-ледь, ніби випадково, тихо у темряві, потай, крадькома, мимохідь, похапцем, на прощання…

Думав, вона спить, а вона й далі «спала», усміхнена…Бувай, пристрасний гуцуле, домрій усе, що не сталося…

Ранок у ІваноФранківську був сонячним, вітряним і невиспаним.Зустрічав нас на вокзалі гід Іван (Ванічка потім для всіх – молодий, гарнюній

цікавий і веселий гуцул, закоханий у гори всієї землі, галантний, уважний і дуже скоромовний ), відзначив нас у списку, відправив до автобуса; очікували ще туристів з двох поїздів.

В автобусі – втомлені, розмачулені, роздратовані городяни – всі як один: несимпатичні і колючі; у голові мимохіть:

«Господи! Як же я буду з ними увесь тиждень? Пропала відпустка...»Оглядова екскурсія ІваноФранківськом (роздратування вщухає, обличчя

пом’якшуються, добрішають), кавашоколад з новими знайомими (розбилися якось на більшменш симпатичні для себе мінігрупи для самостійної прогулянки Франківськом)...

Кава з трюфелями – блаженство... Маленькі тихі вулички, неділя, багатоконфесійне місто, правиться служба,

у всіх храмах моляться люди, така собі колективна молитва, всім містом, порізному, одному Богу...

Радість у душі...Дзвіночок радості у грудях...

Автобус вирушає до Ворохти – річка, чорна чапля по коліно у воді, білий лелека на тлі набокраю, що плив назустріч вигинами гір у обіймах хмар...

В горлі грудка, в очах сльози захоплення...Ну, нарешті! Здрастуйте, Карпати!

20–21.07.2013

18

20 21

счастливаслушаю шутки,

краснею...от удовольствия...

когда исчезаютискажения

в собственном сердце,отражения

не кажутся большеуродливыми

искреннее сердцевстречает

лишь повторениесобственных толчков

в груди

счастлива однасчастлива среди людей

счастлива на людяхдавайте улыбаться!

23.07.2013

Ворохта

21

щасливаслухаю жарти,

червонію…від задоволення…

коли зникають спотворення

у власному серці,відображення

не здаються більше потворнимищире серце

зустрічаєлише повторення власних поштовхів

в грудях

щаслива самащаслива поміж людей

щаслива на людяхпосміхаймося!

23.07.2013

Ворохта

20

22 23

День 2-й или «Дурная голова ногам покоя не дает…»

Первая ночь в Ворохте, как дома... ещё одно «дома»... Петухи вопят, собаки подгавкивают, и вновь тишина. Благословенная тишина, благословенная Земля.

Облака обнимают небо и рассветное солнышко. И деревья стоят в вате тумана, спят. Мгновение – поднимаю глаза – нет тумана. На градуснике +8 °С.

Утро в Ворохте...

Предчувствие гор оказалось более приятным, нежели встреча с ними…Думала, наступит долгожданное облегчение, отдохновение, расслабление,

но усталость от поездки оказалась столь сильной, что я засыпала на ходу буквально, и сквозь дремоту едва могла разглядеть долгожданное чудо.

Встретили нас, как дома: гид Светлана (она же – утром – спортивный тренер, вечером – массовикзатейник) в национальной гуцульской одежде с караваем на рушнике (все гости отеля ломали от одного каравая и ели прямо у порога), национальная музыка, густой тягучий горный воздух, солнышко, уютные домикикорпуса отеля, приветливый персонал, колоритный харАктерный местный украинский язык… Восторг!

Знакомые с прошлого раза девочкигиды – объятья и поцелуи, и удивление: «Одна? Почему одна?! У нас не заскучаешь! Молодец, что приехала!»

Вручила подарки гостеприимному отелю – впечатления с прошлого раза – карпатский шиповник (картинку), ну, и книжечку со стихами.

Обрадовались девчонки:«Картина! Картина! К следующему твоему приезду обязательно повесим!» «А, если не приеду? Приедешь, приедешь, куда ты денешься?!» – смеёмся

вместе, сажусь на родной уже мягкий кожаный диван в гостевойадминистраторской… Дома… ещё одно «дома»…

Родные, совсем родные лица и улыбки…

Записываюсь в завтрашний поход, суперактив, гора Хомяк (высота – 1542 м, длина маршрута – 14 км). Рядом спасительная тетрадка с записью на массаж, заглядываю – есть Костя! Золотые руки у хлопца, значит, буквально буду реанимирована после похода любой сложности…

Беру ключи и наверх, я живу в администраторском первом корпусе на 3м этаже…

Деревянная лестница, уютные номера, запах дерева и чистоты… Удобные ортопедические матрасы, легкие теплые одеяла, красивая постель… Полный комфорт…

Спалось очень уютно, но дважды просыпалась: «А может, не пойду? А если не дойду?» – маршрут протяженностью 14 км – но это же горы, я по ровному хожу только 8 км…

Но утром я всё же уверенно села в автобус…Гора Хомяк не разочаровала – крутые подъемы и спуски, скалистый рельеф,

корни, влажная почва – все 33 удовольствия: 7 км в гору – камни, корни, влажная почва, узкие тропы, альпийская сосна по сторонам, последние 400–500 метров подъем под углом 45° и по скалистой местности; 7 км с горы – другой доро

День 2-й або «Од дурної голови ногам горе...»

Перша ніч у Ворохті, як вдома… Іще одне «вдома»… Півні волають, собаки підгавкують, і знову тиша. Благословенна тиша, благословенна Земля.

Хмарки обіймають небо і світанкове сонечко. І дерева стоять у ваті туману, сплять. За мить підвожу очі – немає туману. На градуснику +8 °С.

Ранок у Ворохті…

Передчуття гір виявилося приємнішим, аніж зустріч з ними...Думала, настане довгоочікуване полегшення, розслаблення, спочинок, але

втома від поїздки виявилася настільки сильною, що я буквально спала на ходу, і крізь дрімоту ледь могла розгледіти довгоочікуване диво.

Зустріли нас, як вдома: гід Світлана (вона ж – уранці – спортивний тренер, увечері – массовиквитівник) в національному гуцульському одязі з короваєм на рушнику (всі гості готелю ламали від одного короваю і їли прямо біля порога), національна музика, густе тягуче гірське повітря, сонечко, затишні будиночкикорпуси готелю, привітний персонал, колоритна характерна місцева українська мова... Захват!

Знайомі з минулого разу дівчаткагіди – обійми і поцілунки, і здивування: «Одна? Чого одна?! У нас не заскучаєш! Молодець, що приїхала!»

Вручила подарунки гостинному готелю – враження від минулого разу – карпатську шипшину (картинку), ну, і книжечку з віршами.

Зраділи дівчата:«Картина! Картина! До наступного твого приїзду обов’язково повісимо!»«А, якщо не приїду? Приїдеш, приїдеш, де дінешся?! » – сміємося разом, сі

даю на рідний вже м’який шкіряний диван в гостьовійадміністраторській... Вдома... Ще одне «вдома»...

Рідні, зовсім рідні обличчя та посмішки...

Записуюся у завтрашній похід, суперактив, гора Хом’як (висота – 1542 м, довжина маршруту – 14 км). Поруч рятівний зошит із записом на масаж, зазираю – є Костя! Золоті руки у хлопця, значить, буквально буду реанімована після походу будьякої складності...

Беру ключі і нагору, я живу в адміністраторському першому корпусі на 3му поверсі...

Дерев’яні сходи, затишні номери, запах дерева і чистоти... Зручні ортопедичні матраци, легкі теплі ковдри, гарна постіль... Повний комфорт...

Спалося дуже затишно, але двічі прокидалася: «А може, не піду? А раптом не дійду?» – маршрут довжиною 14 км – але це ж гори, я по рівному ходжу лише 8 км...

Проте вранці я таки впевнено сіла до автобуса...Гора Хом’як не розчарувала – круті підйоми і спуски, скелястий рельєф,

коріння, вологий грунт – усі 33 задоволення: 7 км в гору – камені, коріння, вологий грунт, вузькі стежки, альпійська сосна з двох боків, останні 400–500 мет рів підйом під кутом 45 ° і по скелястій місцевості; 7 км з гори – іншою

24 25

гой – хоть садись на попу и поезжай – влажная почва и листья, ухватиться почти не за что), но кто же знал?!.

Ведь нас же «не предупреждали»…

Ещё и время похода ограничено (подвязано под транспорт и время ужина), поэтому двигаться всем нужно с одной скоростью (довольно быстро). А гора не сдается, ноги идти не хотят, сердце захлебывается от высоты, влажности и избытка кислорода (после Киева дышать не реально вообще). Солнце печет, ветер ледяной. Но, говорят, вид с вершины фантастический…

Хорошо, что ещё внизу палку сосновую нашла, крепенькую, она мне трекинговую заменила…

Спасибо девочкам – Наташе из Харькова (из нашей туристической группы, познакомились по пути наверх; у неё, мягко говоря, подготовка и опыт туристический побогаче моего ) и гиду Маричке, замыкающей группу. Маленькая, крепкая, черноволосая девочкастаршеклассница, всё время улыбается и щебечет как птичка, легко перепархивая с камушка на камушек.

– Дай, Бог, тебе хорошего мужа, деточка! – Спасибо! – просияла девочка. Вспомнилось: «в горах без козака – никак…» Они терпеливо ползли наверх в хвосте вместе со мной, подбадривая меня

всеми возможными способами.

Не зря данный экскурс имеет обозначение «суперактив», идти со скоростью всей группы (46 чел. + 2 гида) мне оказалось не по зубам/ногам. Но я улыбалась и ползла. Ноги подниматься не хотели, дважды налетела лодыжкой на каменистые уступы, теряя концентрацию и точность движений от усталости (синяки и гематомы не заставили себя долго ждать). Трижды думала, слушая шум в ушах и наводя резкость сквозь цветные круги перед глазами, что дальше не пойду…

На небольших привалах отдыхать почти не удавалось, поскольку группа большая, она растягивалась на большое расстояние, и, пока мы доползали, они уже стояли минут 15, пританцовывая, так что отстающим (т.е. нам) приходилось идти почти без отдыха.

Гид Руслан всё время шутил, когда нам удавалось наконец доползти до всей группы, что звери давно не кормлены, теряться и отставать не советовал: «тут, – мол, – волки, медведи и рыси – особенно редки рыси: их кормить надо!»

Зато кроссовки превзошли все мои ожидания, спасая мои ноги от камней, корней, влажной почвы и скольжения, и смягчая удары о камни.

Кроссовки, я люблю вас за то, что вы любите мои ноги!

– Давайте я Вам както помогу, – сокрушается очень сочувственно Маричка.– Как же ты мне поможешь, деточка? – улыбаюсь.– Я буду Вас тянуть! Вот в прошлый раз было двое пожилых людей, они со

всем идти не могли, так я их тянула!– Да нет, я както уже сама, большое спасибо! – смеюсь.

дорогою – хоч сідай і їдь – вологий грунт і листя, вхопитися майже нема за що), але хто ж знав?!.

Адже нас же «не попереджали»...

Ще й час походу обмежений (підв’язаний під транспорт і час вечері), тож рухатися всім треба з однією швидкістю (темп досить високий). А гора не здається, ноги йти не хочуть, серце захлинається від висоти, вологості і надлишку кисню (після Києва дихати не реально взагалі). Сонце пече, вітер крижаний. Але, кажуть, краєвид з вершини фантастичний...

Добре, що ще внизу палицю соснову знайшла, міцненьку, вона мені за трекінгову стала...

Дякую дівчаткам – Наталці з Харкова (з нашої туристичної групи, познайомилися дорогою нагору; у неї, м’яко кажучи, підготовка і досвід туристичний трохи кращі за мої) і гіду Марічці, що замикала групу. Дрібненька, міцна, чорнява дівчинкастаршокласниця, весь час посміхається і щебече, як пташка, легко перепурхуючи з камінця на камінець.

– Дай, Боже, тобі гарного чоловіка, дитино! – Дякую! – засяяла дівчинка. Згадалося, що «в горах без козака – ніяк...» Вони терпляче повзли вгору в хвості разом зі мною, підбадьорюючи мене

усіма можливими засобами.

Недарма цей екскурс має позначку «суперактив», виявилося, що іти зі швидкістю всієї групи (46 чол. + 2 гіда) мені не по зубах / ногах. Та я посміхалася і повзла. Ноги підніматися не хотіли, двічі налетіла щиколоткою на скелясті уступи, втрачаючи концентрацію і точність рухів від втоми (синці і гематоми не змусили на себе довго чекати). Тричі думала, слухаючи шум у вухах і наводячи різкість крізь різнобарвні кола перед очима, що далі не піду...

На маленьких привалах відпочивати майже не вдавалося, оскільки група велика, вона розтягувалася на велику відстань, і, доки ми доповзали, вони вже стояли хвилин 15, пританцьовуючи, отож відстаючим (тобто нам) доводилося іти майже без відпочинку.

Гід Руслан весь час жартував, коли нам вдавалося нарешті доповзти до всієї групи, що звірі давно не годовані, губитися і відставати не радив: «тут, – мовляв, – вовки, ведмеді і рисі – особливо рідкісні рисі: їх годувать треба!»

Зате кросівки перевершили всі мої сподівання, рятуючи мої ноги від каменів, коренів, вологого ґрунту і ковзання, і пом’якшуючи удари об каміння.

Кросівки, я люблю вас за те, що ви любите мої ноги!

– Давайте я Вам якось допоможу, – бідкається дуже співчутлива Марічка.– Та як же ти мені допоможеш, дитино? – посміхаюся.– Я буду Вас тягнути! От минулого разу було двоє старших людей, вони зовсім

іти не могли, то я їх тягнула!

26 27

Наташа всё норовила отобрать у меня рюкзак, чтобы мне легче идти было.– Что, боишься, что твои деньги и мобилку украду? – дразнит Наташа. – Догоню, ударю! – наигранно сержусь я.– Может, хоть так догонишь, – смеется Наташа.

Воду пью, как лошадь (это при том, что дома почти не пью её совсем) – выпила свою воду – 1,5 литра, столько же Наташиной и ещё столько же одной девушки… Они добровольно отдали, не отнимала…

Нельзя начинать пить на подъёме, потом не остановишься, и вода тут же выходит через кожу…

Поляна, отдых, зверобой вокруг…С поляны последний рывок наверх, самые сложные 500 метров – подъем под

углом 45° и по скалистой местности…Руслан не дает расхолаживаться, пикник из сухпая будет здесь же, но когда

уже будем спускаться с вершины. Сижу уже выжатая, как лимон…– Руслан, вы же здесь будете спускаться? Другой дорогой с этой точки пой

дём? Я останусь, чтобы вас больше не задерживать… Не полезу я на эти скалы уже…

– Так не пойдет! Раз дошли сюда, дойдете и наверх! – гид неумолим. – Все поднялись и пошли, небольшими группами, с расстоянием 1,5–2 метра!

Обгоняют полупьяные «покорители» с большими рюкзаками:– Девочки! Это ж как нужно любить горы, чтобы лезть сюда! Ладно, я там

себя потерял, а вы чего туда лезете?! Что вы там забыли?!Выдыхаю шепотом, сквозь сбитое дыхание: «Себя!..»

Смотрю – почти все уже наверху, и статуя Девы Марии видна, чутьчуть осталось. Последний рывок – огромные камни – «живые», ползёшь по ним практически на животе, а они шатаются, шевелятся…

Руслан возвращается и таки отбирает рюкзак, Маричка – палку… Выползла, вершина! Я её взяла!!!

Я взошла последняя… Весь маршрут – удар по комплексу отличницы и перфекционистки… Был ещё среди туристов мужик один, всё околачивался поблизости и откры

то громко ворчал на меня.– Чего было лезть без подготовки?! Зачем выбрали такой маршрут, если

не в состоянии его одолеть?! Вы всех задерживаете… И т.д., и т.п. Пока Наташа его не кышнула от нас.Я стойко молчала и не огрызалась, я знаю, зачем и почему… Хоть было очень горько от осознания, что в чёмто он таки прав…

Группа задержалась, и мы не попали на водопад Женец (по маршруту он был в плане). Но все уже устали зверски. Вот так без единого дня на акклиматизацию

– Та ні, я якось вже сама, дякую дуже! – сміюся.Наталка все намагалася відібрати в мене рюкзак, щоб мені легше йти було.– Що, боїшся, що я твої гроші і мобілку вкраду? – дражнить Наталка.– Наздогоню, вдарю! – вдавано серджуся я.– Може, хоч так наздоженеш, – сміється Наталка.

Воду п’ю, як кінь (це при тому, що вдома майже не п’ю її взагалі) – випила свою воду – 1,5 літра, стільки ж Наталчиної і стільки ж ще однієї дівчини... Вони добровільно віддали, не відбирала...

Не можна починати пити на підйомі, потім не зупинишся, і вода відразу виходить через шкіру...

Галявина, відпочинок, звіробій довкола...З галявини останній ривок догори, найскладніші 500 метрів – підйом під ку

том 45 ° і по скелястій місцевості...Руслан не дає розхолоджуватися, пікнік з сухого пайка буде тут, на цьому міс

ці, але коли вже будемо спускатися з вершини.Сиджу вже вичавлена, як лимон...– Руслан, ви ж тут будете спускатися? Іншою дорогою з цієї точки підемо?

Я залишуся, щоб вас більше не затримувати... Не полізу я вже на ці скелі...– Так не буде! Раз дійшли сюди, дійдете і на вершину! – гід невблаганний. – Усі

піднялися і пішли, невеликими групами, на відстані 1,5–2 метра одне від одного!

Обганяють напівп’яні «підкорювачі» з великими рюкзаками:– Дівчата! Це ж як треба любити гори, щоб лізти сюди! Хай я там себе загубив,

а ви чого туди лізете?! Що ви там забули?!Видихаю пошепки, крізь збите дихання: «Себе!..»

Дивлюся – майже всі вже нагорі, і статую Діви Марії видно, трохи залишилося. Останній ривок – величезні камені – «живі», повзеш по ним майже на животі, а вони хитаються, ворушаться...

Руслан повертається і таки відбирає рюкзак, Марічка – палицю...Виповзла, вершина! Я її взяла!!!

Я зійшла остання...Весь маршрут – удар по комплексу відмінниці і перфекціоністки... Був ще серед туристів чоловік один, все вештався поблизу і відкрито голосно

бурчав на мене.– Чого було лізти без підготовки?! Навіщо вибрали такий маршрут, якщо

не в змозі його здолати?! Ви всіх затримуєте...І т.д., і т.п. Аж доки Наталка його не кишнула від нас.Я стійко мовчала і не огризалася, бо я знаю, навіщо і чому...Хоча було дуже гірко від усвідомлення, що у чомусь він таки має рацію...

Група затрималася, і ми не потрапили на водоспад Женець (у маршруті він був за планом). Але всі вже натомилися страшенно. Ось так без єдиного дня

28 29

все рванули в нелегкий поход. Много раз потом слышала и от гидов, и от местных жителей, что по сложности маршрут на Хомяк ничем не уступает восхождению на Говерлу…

На обратном пути пикник, пара лошадей на лугу. Мы покормили их недоеденным хлебом из пайка – полный восторг (!), а они разрешили нам с ними сфотографироваться.

Запах травы, фантастические виды и... ощущение поражения, почемуто… Я его пронесла до самого приезда домой: слишком замахнулась, переоцени

ла свои возможности, так недалеко было до беды…Да, Бог миловал… Однако…

Выводы просты и очевидны.К суперактивам в таком темпе я ещё не готова (а планировала провести в

таких походах все 5 дней). Если ноги и спина всё перенесли хорошо (крепатуру опускаем), то сердце с трудом справляется, когда тело двигается вверх с максимальной скоростью.

Нужно работать усерднее, и/или искать возможности и людей, которые ходят с «моей» скоростью (одним словом – не лихачить, не работать на пределе возможностей). Иначе пользы от таких походов мало…

Посмотреть вокруг не получается (поскольку всё время смотришь только под ноги и отстраиваешь дыхание и сердцебиение) – и как результат от похода – физический дискомфорт и слабое утешение – дошла, выжила!

Вечер, массаж, обработка боевых ссадин, и принятие решения – на Говерлу опять не пойду (уже не шла в прошлый приезд ), – всё ещё не готова…

Да и организм запланировал акклиматизацию, обострение хроники после массажа и ещё несколько «приятных» сюрпризов вынудили меня «залечь» с карандашами на летней веранде базы отдыха на пару дней.

Слушать ветер, местный говор и себя. Наблюдать за потешными увальнямищенками, пчелами на шикарных клумбах, смотреть, как ветер качает огромные кусты ромашек…

А, ну, да, из боевых потерь – ещё обгоревшие скулы, фаланги указательного и большого пальца и кисть правой руки, в которой опорная палка была…

21–22.07.2013

День 3-й – откат...

Возвращается чувство языка... Хочется говорить поукраински.Рисовала, слушала себя, выпила кофе в кафе с Таней (главный гид) и Колей

(барменом), они разослали всех туристов и сели завтракать… Тихая опустевшая база…

Молоденька мама с крошкой девочкой месяцев 5–6ти – водит босичком по травке, хлопает её крошечными ступнями «в ладоши», агукает, баюкает…

на акліматизацію усі рвонули у нелегкий похід. Багато разів потім чула і від гідів, і від місцевих жителів, що за складністю маршрут на Хом’як нічим не поступається сходженню на Говерлу...

На зворотньому шляху пікнік, пара коней на полонині. Ми погодували їх недоїденим хлібом з пайка – повний кайф (!), а вони дозволили нам з ними сфотографуватися.

Запах трави, фантастичні краєвиди і... відчуття поразки, чомусь...Я його пронесла аж до самого приїзду додому: занадто замахнулася, пере

оцінила свої можливості, так недалеко було до біди...Так... Бог милував... Проте...

Висновки прості і очевидні.До суперактивів у такому темпі я ще не готова (а планувала провести у таких

походах усі 5 днів). Якщо ноги і спина все перенесли добре (кріпатуру не беремо до уваги), то серце насилу справляється, коли тіло рухається вгору з максимальною швидкістю.

Потрібно працювати старанніше, і/або шукати можливості і людей, які ходять з «моєю» швидкістю (словом – не ризикувати без потреби, не працювати на межі можливостей). Інакше користі від таких походів мало...

Роздивитися навколо не виходить (оскільки весь час дивишся тільки під ноги і відновлюєш нормальним ритм дихання і серцебиття) – і як результат від походу – фізичний дискомфорт і слабка втіха – дійшла, вижила!

Вечір, масаж, обробка бойових ран і подряпин, і прийняття рішення – на Говерлу знову не піду (вже не йшла у минулий приїзд ) – все ще не готова...

Та й організм запланував акліматизацію, загострення хроніки після масажу і ще кілька «приємних» сюрпризів змусили мене «залягти» з олівцями на літній веранді бази відпочинку на пару днів.

Слухати вітер, місцеву говірку і себе. Спостерігати за потішними увальнямицуценятами, бджолами на шикарних клумбах, дивитися, як вітер хитає величезні кущі ромашок...

А, ну, так, з бойових втрат – ще обгорілі вилиці, фаланги вказівного і великого пальця і кисть правої руки, у якій опорна палиця була...

21–22.07.2013

День 3-й – відкат…

Повертається чуття мови... Хочеться говорити українською.Малювала, слухала себе, випила кави в кав’ярні з Танею (головний гід)

і Колею (барменом), вони розіслали всіх туристів і сіли снідати... Тиха спорожніла база...

Молоденька мама з крихіткою дівчинкою місяців 56ти – водить босоніж по травичці, плескає її крихітними ступнями «в долоньки», агукає до неї, заколисує...

30 31

Нравится мне здесь, всё нравится…Девочки в столовой всё через «дякую» (спасибо) и «на здоров’ячко»… Вот это – «на здоров’ячко» – бальзам на душу, здесь все так говорят… Словно это самое «здоров’ячко» в душу тоненькой струйкой вливают, с улыб

кой, благожелательством, любовью…

Местная женщина, ухаживающая за цветами на турбазе, робко подошла заглянуть в мой альбом.

– Вы художник?Киваю, улыбаюсь, переворачиваю листик, показывая готовую работу.– Красивая картина! – улыбается в ответ. – Правдаправда! Очень красивая!

Рисую весь день. Вечером массаж. Костя, как всегда в конце дня:– Где были? Что видели?– Дома, рисовала, – улыбаюсь, ещё не успела закончить клематисы для него.– Ох... Это у Вас новые синяки? Откуда?– Нет, это старые перекрасились, – смеюсь, – памятка про Хомяк.– А завтра куда? На Маковицю? – (следующий суперактив).– Нет, и завтра дома, – со страхом отшатнулась я…– Почему? По моим подсчётам уже можно! – искренне улыбается парень.– Нет, ещё не пойду, – совсем отползаю я.

Во рту горечь и привкус ужаса. Напугали меня горы, крепко напугали…23.07.2013

День 4-й – откат...

Самооткрытия, самооткровения, раз за разом, всё, что поднимается из глубин сознания и подсознания – глубинные страхи, желания, и т.д. и т.п.

Гляжу, как мелькают открытие за открытием – взрослею (старею?). Ноги ещё плохо слушаются и не гнутся, сделаю паузу. ещё порисую, может, завтра

пойду. Ни с чем не сравнимые места Первозданной Силы – вода, воздух, горы, люди… Спала всего около 2х часов ночью, не хотелось больше. Энергии передоз,

надо идти в горы, сбрасывать физические застои – полные мышцы, забиты энергией, надо разгонять.

Солнце печет, в тени – ледяной ветер – холодно…Хроника вся возбудилась (у всех), норовит пригвоздить к месту, но все бегут

бегутбегут – в горы, в города, в музеи… Некогда болеть. Экватор заезда. Никого на базе, благословенная тишина. Только голоса персонала разбавля

ют её время от времени местным говорком. Вокруг горы, хатки, рай земной…

Ощущения странные… Вода, горы, воздух, еда, общий массаж – почти не сплю, энергии «под завязку» – 3–4х часов сна хватает для полного восстановления (при обычных 7–8ми беспокойного сна дома), несмотря на кажущееся полное физическое изнеможение.

Подобається мені тут, усе подобається...Дівчатка в їдальні все через «дякую» і «на здоров’ячко»...Ось це – «на здоров’ячко» – бальзам на душу, тут усі так кажуть...І наче це саме «здоров’ячко» в душу тоненькою цівочкою вливають, з по

смішкою, доброзичливістю, любов’ю...

Місцева жінка, яка доглядає за квітами на турбазі, несміливо підійшла зазирнути до мого альбому.

– Ви художник?Ствердно киваю, посміхаюся, перегортаю аркуш, показуючи готову роботу.– Гарна декорація! – посміхається у відповідь. – Правда правда! Дуже гарна!

Малюю весь день. Увечері масаж. Костя, як завжди, в кінці дня:– Де були? Що бачили?– Вдома, малювала, – посміхаюся, ще не встигла закінчити клематиси для нього.– Йой... А це у Вас нові синці? Звідки?– Ні, це старі перефарбувалися, – сміюся, – пам’ятка про Хом’як.– А завтра куди? На Маковицю? – (наступний суперактив).– Ні, і завтра вдома, – з острахом відсахуюсь я...– Чому? За моїми підрахунками вже можна! – щиро посміхається хлопець.– Ні, ще не піду, – зовсім відповзаю я.

У роті гіркота і присмак жаху. Налякали мене гори, дуже налякали...23.07.2013

День 4-й – відкат…

Самовідкриття, самоодкровення, раз по раз, все, що піднімається з глибин свідомості і підсвідомості – глибинні страхи, бажання, і т.д. і т.п.

Дивлюся, як миготять відкриття за відкриттям – дорослішаю (старішаю?).Ноги ще погано слухаються і не гнуться, зроблю паузу. Ще помалюю, може,

завтра піду. Незрівнянні місця Первозданної Сили – вода, повітря, гори, люди...Спала всього близько 2х годин вночі, не хотілося більше. Передоз енергії,

треба йти в гори, скидати фізичні застої – повні м’язи, забиті енергією, треба розганяти.

Сонце пече, в затінку – крижаний вітер – холодно...Хроніка вся розбурхалася (в усіх), норовить пришпилити до місця, але всі бі

жатьбіжатьбіжать – у гори, в міста, в музеї... Нема коли хворіти. Екватор заїзду.Нікого немає на базі, благословенна тиша. Лише голоси персоналу розбавля

ють її час від часу місцевою говіркою. Навколо гори, хатки, рай земний...

Відчуття дивні... Вода, гори, повітря, їжа, загальний масаж – майже не сплю, енергії «під зав’язку» – 34х годин сну стає для цілковитого відновлення (це при звичайних 7–8ми неспокійного сну вдома), незважаючи на оманливе відчуття повного фізичного знесилення.

32 33

Моя победа над Хомяком кажется мне поражением больше, нежели победой. Ощущение полного изнеможения до темноты в глазах, нехватка воздуха, точнее, невозможность вдохнуть его, гулкие удары сердца, ватнонемые ноги, кажется, что невозможно сделать ещё шаг. А потом ощущение полной беспомощности и страх, жуткий страх, нет, не поражения, собственного бессилия, слабости, ущербности.

Лечение комплекса отличницы, пребывание в конце группы, задерживание всей группы, колкие замечание беспардонного спутника по команде, нежелание отдать свою ношу, чтобы идти было легче. Всё та же гордыня, та же пресловутая гордыня… Увы и ах…

То же чувство дискомфорта и неполноценности, ненужности себе. И те две девочки, как манна небесная…

Маричка – маленькая крепенькая жительница гор, школьница с плетеным из ниток браслетиком («фенечкой» из мулине) на руке. Всё предлагала мне руку помощи в прямом смысле:

– Давайте я Вас буду тянуть! – при весе почти в два раза меньшем, чем мой…

И вторая, Наталочка, достаточно опытная туристка, которая могла бежать «впереди планеты всей» в голове колонны из 46 человек и получать истинное удовольствие от покорения вершины, почемуто плелась в хвосте со мной, отобрала мой фотик и делала для меня фотки, отдавала мне свою воду, подстилала свою «сиделку» (чтобы не на землю, чтоб не холодно), уговаривала, подбадривала, успокаивала, повышала самооценку…

Эти люди видели меня впервые…

Сколько у нас человечных людей! Спасибо, девочки! Вы даже не представляете, что вы для меня сделали… Это наша общая победа, наша общая вершина…

И когда мне показалось, что я оказалась одна, Наташа вдруг сказала:«Ты чего?! Какая одна?! Смотри, сколько нас тут?!»Дорогого стоит… Осознание неодиночества. Нет чужих людей, мы все части

единого организма – одни части более здоровые, другие менее, некоторые совсем нездоровы, но сути это не меняет…

Хомяк напугал меня до полусмерти, до дрожи в коленях (уже на следующий день), и я думала, что больше не смогу пойти в горы, не осмелюсь бросить вызов себе и им, испытывать судьбу…

Спасибо Тане – главному гиду, Наташе и Косте, за то, что я всётаки решилась на новый поход, поднялась и пошла на гору Пысаный каминь – ещё 14 км Верховинских гор…

Собиралась тяжко, дважды за ночь просыпалась, но к утру полностью мобилизовалась и ни разу не пожалела потом…

24.07.2013

Моя перемога над Хом’яком здається мені поразкою більше, ніж перемогою. Відчуття повної знемоги до темряви в очах, нестача повітря, точніше, неможливість вдихнути його, гучні удари серця, ватнонімі ноги, здається, що неможливо зробити ще крок. А потім відчуття повної безпорадності і страх, моторошний страх, ні, не поразки, власного безсилля, слабкості, ущербності.

Лікування комплексу відмінниці, перебування в кінці групи, затримування всієї групи, колючі зауваження безпардонного супутника по команді, небажання віддати свою ношу, щоб іти було легше. Все та ж сама гординя, та сама горезвісна гординя... Йой і ой...

Те ж почуття дискомфорту і неповноцінності, непотрібності собі.І ті дві дівчинки, як манна небесна...

Марічка – маленька моцна мешканка гір, школярка з плетеним з ниток браслетиком («фенечкою» з муліне) на руці. Все пропонувала мені руку допомоги в прямому сенсі:

– Давайте я Вас буду тягнути! – це при тому, що у ній ваги майже вдвічі менше, ніж в мені...

І друга, Наталочка, досить досвідчена туристка, яка могла бігти «попереду планети всієї» у голові колони з 46 чоловік і отримувати справжнє задоволення від підкорення вершини, чомусь пасла задніх зі мною, відібрала мій фотик і робила для мене фотки, віддавала мені свою воду, підстилала свою «сиділку» (щоб не на землю, щоб не холодно), вмовляла, підбадьорювала, заспокоювала, підвищувала самооцінку...

Ці люди бачили мене вперше...

Скільки у нас людяних людей! Дякую, дівчатка! Ви навіть не уявляєте, що ви для мене зробили... Це наша спільна перемога, наша спільна вершина...

І коли мені здалося, що я лишилася одна, Наталка раптом сказала:«Ти чого?! Яка одна?! Поглянь, скільки нас тут?!»Дорогого варте... Усвідомлення несамотності. Немає чужих людей, ми всі

частини єдиного організму – одні частини більш здорові, інші менше, деякі зовсім нездорові, але суті це не міняє...

Хом’як налякав мене до напівсмерті, до тремтіння в колінах (але то вже на наступний день), і я думала, що більше не зможу піти в гори, не наважусь кинути виклик собі і їм, випробовувати долю...

Дякую Тані – головному гідові, Наталці і Кості, за те, що я всетаки зважилася на новий похід, піднялася і пішла на гору Писаний камінь – ще 14 км Верховинських гір...

Збиралася тяжко, двічі за ніч прокидалася, але до ранку повністю мобілізувалася і жодного разу не пошкодувала потім...

24.07.2013

34 35

День 5-й – «умный в гору не пойдет, умный гору обойдёт...» – а кто сказал, что я умный?!

На альтанке собрались все группы для получения пайков и инструктажа, из гидов присутствует только один – молодой гуцул Богдан, по обыкновению начинает балагурить:

– Покормила женщина ребёнка, оставила с гуцуломмужем и пошла по делам. Укачивает гуцул ребенка: «Люли, люли, люли... Гэй!!!»

Общий хохот. Богдан хватает мобильник и притворно перепуганным голосом в трубку.– Да идите уже! Их здесь много, а я один! Я боюсь!

Садимся в автобус, едем на маршрут… Выходим у подножья горы… Наталка вручила мне свои запасные палку, дождевик и «сиделку»…

Достаточно крутые подъемы через полонины и лес, одуряющий запах цветущих трав, палящее солнце и ледяной ветер.

Таня впереди, я в конце с Сережей из Харькова (он сегодня замыкающий, второго гида нет, группа около 20 человек) и Наташей. Рюкзак отобрали сразу, иду, почти не отставая, в заданном ритме, хорошо иду!

Так же сложно дышать, но выравниваю дыхание и сердце быстрее, слышу запахи, цветы сводят с ума буйством красок и ароматов.

Пысаный каминь. Дошли легко. Взобралась до середины самого «камня», а точнее скалы, дальше не пустил (Таня и говорила, что не всех пускает камень, свои у него дела с каждым из людей), смирив гордыню вернулась… Без тени огорчения (помню урок Хомяка).

Красивые легенды окружают тут каждый камень, каждую гору. Пересказывать не берусь, поезжайте в Карпаты – тут у каждого гида свои легенды и истории об одном и том же месте, одна удивительней другой…

Возвращались легко, немного обгорели лица, шеи, руки, уж как мы их ни прятали.

Тихая радость от лёгкой дороги вниз, небольших привалов в буйстве трав. Над лесом вился крылатый хищник, когда мы шли наверх, а когда возвра

щались, их стало три, затем – пять… Игры птиц в сизом небе, синие горы, коегде полностью окутанные тучами, наверное, там дождь.

Я взяла ещё одну вершину, свою вершину, для себя.

Группа в этот раз уже была группой: помогали друг другу, поддерживали, болтали, смеялись, шутили, фотографировали, паслись в чернике, собирали грибы на привалах…

Вернулась уставшая, но радостная. Ощутила все прелести отдыха в одиночку. И ощутила неодиночество в полной мере, было легко и приятно – физически

и на душе – от заботы окружающих, понимания и улыбок – живу, существую, как часть единого целого!

25.07.2013

День 5-й – «мудрий в гори б не звернув, мудрий гори б обминув…» – а хто сказав, що я мудрий?!

На альтанці зібралися всі групи для отримання пайків і інструктажу, з гідів присутній лише один – молодий гуцул Богдан, як звичайно починає балагурити:

– Погодувала жінка дитину, лишила з гуцуломчоловіком та й пішла у справах. Заколисує гуцул дитину: «Люлі, люлі, люлі… Гей!!!»

Загальний регіт.Богдан хапає мобільник і удавано переляканим голосом в трубку.– Та ідіть уже! Їх тут багато, а я один! Бо я боюся!

Сідаємо до автобуса, їдемо на маршрут... Виходимо біля підніжжя гори... Наталка вручила мені свої запасні палицю, дощовик і «сиділку»...

Доволі круті підйоми через полонини та ліс, паморочливий аромат цвітіння трав, пекуче сонце і крижаний вітер.

Таня попереду, я в кінці з Сергієм з Харкова (він сьогодні замикає, другого гіда немає, група близько 20 осіб) і Наталкою. Рюкзак відібрали відразу, іду, майже не відстаю, в заданому ритмі, добре іду!

Так само складно дихати, але вирівнюю дихання і серце швидше, відчуваю аромати, квіти зводять з розуму буянням фарб і пахощів.

Писаний камінь. Дійшли легко. Піднялася лише до середини самого «каменю», а точніше скелі, далі не пустив (Таня і говорила, що не всіх пускає камінь, свої у нього справи з кожним з людей), упокоривши гординю повернулася... Без тіні жалю (пам’ятаю урок Хом’яка).

Красиві легенди оточують тут кожен камінь, кожну гору. Переказувати не беруся, їдьте у Карпати – тут у кожного гіда свої легенди і історії про одне й те ж саме місце, одна дивовижніша за іншу...

Поверталися легко, трохи обгоріли обличчя, шиї, руки, вже як ми їх не ховали.Тиха радість від легкої дороги вниз, невеликих привалів в буянні трав.Над лісом вився крилатий хижак, коли ми йшли нагору, а коли поверталися,

їх стало три, потім – п’ять... Ігри птахів в сизому небі, сині гори, подекуди повністю оповиті хмарами, напевно, там дощ.

Я взяла ще одну вершину, свою вершину, для себе.

Група цього разу вже була групою: допомагали одне одному, підтримували, базікали, сміялися, жартували, фотографували, паслися в чорниці, збирали гриби на привалах...

Повернулася втомлена, але радісна. Відчула усі принади відпочинку «сама».І відчула несамотність в повній мірі, було легко і приємно – фізично і на

душі – від турботи оточуючих, розуміння і посмішок – живу, існую, як частина єдиного цілого!

25.07.2013

36 37

День 6-й – финальный…

Изначально отпуск планировался совсем иначе, лишенная в детстве и ранней молодости всех прелестей и недостатков туризма с палаткой, я мечтала о такой возможности самозабвенно и готовилась физически и морально, как могла… Мне грезились 2 недели в Карпатах с ребятами в палатках…

Но с походом не сложилось…Вначале распалась компания, по бытовым и семейным причинам. Никто не

мог предугадать, что будет через 2 месяца, вот я и попыталась забронировать отель на 2 недели, но мест на предыдущую неделю уже не было, вот и получилась только одна неделя и в отеле…

Хотелось немного другого отдыха, не бешеной гонки и не только покорений, а и перерывов на природе: собирать травы, грибы, сидеть молча на горе, глядя на бегущие облака, слушая ветер, травы и щебетание птиц…

Но, очевидно, что я ещё не готова к такому виду отдыха физически – длинные переходы, снаряжение и т.д. и т.п. мне ещё не по зубам/ногам…

Поэтому у Дорогого Мироздания были на меня другие планы.

Последний день перед отъездом решила провести на базе. Завтра в путь. Новый опыт, новые впечатления, новая Сила в крови получены…

Есть с чем работать.Любимый перстень с камнем напился Силы, стал не только менять цвет от

светлоголубого до темносинего, но и отражать, как зеркало, зелень листвы, гдето глубоко внутри, словно у него появилась сердцевина.

На Говерлу так и не решилась идти, хотя ребята звали и манили всеми способами ещё раз испытать себя… Предлагали всяческую помощь и поддержку, но прошлый опыт подсказывал, что после вчерашних 14 км не стоит так испытывать судьбу…

У меня свои вершины, которые ещё нужно покорить ДО Говерлы…

Выпила кофе и пошла в альтанку заканчивать подарки.Обожаю ребят, работающих на базе… Столько тепла и радушия, несмотря на

непрерывный труд без выходных (около 250 человек в неделю). Особенно согревают те, кого помню с прошлого раза – родня практически – Таня, Света, Богдан, Мирослава, Ванечка, Руслан, Коля, Костя, Маричка (аж три их тут!) – спасибо, дорогие, вы – супер!

Подошла уже знакомая женщинацветочница. Пролистала ей альбом с рисунками.

– О, так Вы настоящий художник! А я уже завтра не приду, выходная... Удачи Вам! Оченьочень красиво!

Полдня тишины, и вот идет баянист в национальном костюме, улыбается.– Что рисуете?– Цветочки...

День 6-й – фінальний...

Спочатку відпустка планувалася зовсім інакше, позбавлена в дитинстві і ранній молодості всіх принад і недоліків туризму з наметом, я мріяла про таку можливість самозабутньо і готувалася фізично і морально, як могла... Мені марилися 2 тижні в Карпатах з друзями в наметах...

Але з походом не склалося...Спершу розпалася компанія, з побутових та сімейних обставин. Ніхто не міг

передбачити, що буде за 2 місяці, ось я і спробувала забронювати готель на 2 тижні, але місць на попередній тиждень вже не було, ось і вийшов лише один тиждень, і в готелі...

Хотілося трохи іншого відпочинку, не скажених перегонів і не лише підкорень, а й перерв на природі: збирати трави, гриби, сидіти мовчки на горі, дивлячись як біжать хмари, слухаючи вітер, трави і щебетання птахів...

Але, вочевидь, я ще не готова до такого виду відпочинку фізично – довгі переходи, спорядження і т.д. і т.п. мені ще не по зубах / ногах...

Тому у Любого Всесвіту були на мене інші плани.

Останній день перед від’їздом вирішила провести на базі. Завтра в дорогу. Новий досвід, нові враження, нова Сила в крові отримані...

Є з чим працювати.Улюблений перстень з каменем напився Сили, став не лише міняти колір від

світлоблакитного до темносинього, а й відображати, як дзеркало, зелень листя, десь глибоко всередині, немов у нього з’явилася серцевина.

На Говерлу так і не наважилася піти, хоча нові друзі звали і заманювали усіма способами ще раз випробувати себе... Пропонували всіляку допомогу і підтримку, але минулий досвід підказував, що після вчорашніх 14 км не варто так випробовувати долю...

У мене свої вершини, які ще потрібно підкорити ДО Говерли ...

Випила кави і пішла в альтанку закінчувати подарунки.Обожнюю дівчат і хлопців, що працюють на базі... Стільки тепла і привітності,

незважаючи на безперервну працю без вихідних (близько 250 туристів на тиждень). Особливо зігрівають ті, кого пам’ятаю з минулого разу – практично рідня – Таня, Свєта, Богдан, Мирослава, Ванічка, Руслан, Коля, Костя, Марічка (аж три їх тут!) – Спасибі, дорогенькі, ви – супер!

Підійшла вже знайома жінкаквіткарка. Погортала для неї свій альбом з малюнками.

– О, то Ви справжній художник! А я вже завтра не прийду, вихідна... Нехай Вам щастить! Дужедуже гарно!

Півдня тиші, і ось йде баяніст в національному костюмі, посміхається.– Що малюєте?– Квіточки...

38 39

– А мне чтонибудь нарисуете? А я бы Вам сыграл чтонибудь...– Уже не успеваю, увы... – заканчиваю последнюю в Карпатах работу – «Бар

хатцы» для Марички.

Телефонный звонок – приехали ребята из Киева. – Надька, мы в Ворохте, айда с нами в лес и на смотровую площадку!– Бегу!Всё же доехали с палатками до Карпат. Иду с ними в лес. Слегка накрывает

нас редкими, но очень крупными и теплыми каплями дождя, лениво попугал и двинулся дальше. Идем к целительному источнику, болтаем о пустяках, вышевыше, вот и смотровая площадка. В горах дождь…

Дымят горы…

Возвращаюсь с прогулки к ужину. Желаю ребятам хорошего отдыха и готовлюсь к отъезду…

Вечерние мероприятия и приятный сюрприз. Вручаются дипломы за сложные маршруты – Говерлу и рафтинг, и тут выясняется, что мне как «активному участнику» – тоже диплом положен.

Улыбаюсь – ещё один диплом, к двум с предыдущего раза (полонина Пожижевская и озеро Несамовыте). ещё одна победа над собой.

Ребятагиды благодарили нас за то, что мы ползли, но улыбались на самых сложных маршрутах, были дисциплинированными активными туристами, за то, что преодолели свою леность и приехали отдыхать активно.

26.07.2013

День 7-й – а отпуск кончается как раз за горами…

Утро… Туман спрятал горы, спрятал от нас всё… Прощаемся, прощаемся до следующего раза, потому что, я не смогу не вер

нуться, ребятаэкскурсоводы правы… Куда же я теперь денусь?!Сели в автобус, отвлеклась, потеряла Наташку из виду, а она вышла раньше,

и я не попрощалась, легкая досада за себя, за невнимательность… Яремча, сувениры, дорога, Франковск, вокзал…

Тот же водитель – Коля (помню ещё по первому разу его – удивительно, как он управляется с таким огромным автобусом на этих дорогах, объезжая каждую ямку побитой дороги и вписываясь в сложные повороты в узких местах), он нас встречал, он нас и вернул туда, где брал…

Ком в горле, Коля, как последний рубеж Ворохты, последний миг отпуска, может… сесть обратно и вернуться?!

Подобралась компания в финале – Сережа из Харькова, тот, что рюкзак мой на Пысаный камень тащил (ему до поезда было ещё гулять и гулять), провожал нас всех по очереди с чемоданами, обсудили сложности обладания гаремом;

– А мені щось намалюєте? А я би Вам щось заграв…– Вже не встигаю, на жаль… – закінчую останню в Карпатах роботу – «Чорно

бривці» для Марічки.

Телефонний дзвінок – приїхали друзі з Києва.– Надька, ми у Ворохті, гайда з нами в ліс і на оглядовий майданчик!– Біжу!Усе ж таки доїхали з наметами в Карпати. Іду з ними в ліс. Трохи накриває

нас нерясними, але дуже великими і теплими краплями дощу, ліниво полякав і рушив далі. Йдемо до цілющого джерела, балакаємо про дрібниці, вищевище, ось і оглядовий майданчик. В горах дощ...

Димлять гори...

Повертаюся з прогулянки на вечерю. Бажаю друзям гарного відпочинку і готуюся до від’їзду...

Вечірні заходи і приємний сюрприз. Вручаються дипломи за складні маршрути – Говерлу і рафтинг, і тут з’ясовується, що мені, як «активному учаснику» – теж диплом належить.

Посміхаюся – ще один диплом, до двох з попереднього разу (полонина Пожижевська і озеро Несамовите). Ще одна перемога над собою.

Гіди дякували нам за те, що ми повзли, але посміхалися на найскладніших маршрутах, були дисциплінованими активними туристами, за те, що подолали свої «ліньки» і приїхали відпочивати активно.

26.07.2013

День 7-й – а відпустка закінчується якраз за горами...

Ранок... Туман сховав гори, сховав від нас усе...Прощаємося, прощаємося до наступного разу, тому що, я не зможу не повер

нутися, екскурсоводи мають рацію... Куди ж я тепер подінуся?!Сіли до автобуса, зловила ґаву, випустила з уваги Наталку, а вона вийшла ра

ніше, і я не попрощалася, легке невдоволення собою, за неуважність...Яремча, сувеніри, дорога, Франківськ, вокзал...

Той же водій – Коля (пам’ятаю його ще з першого разу – дивовижно, як він справляється з таким величезним автобусом на цих дорогах, об’їжджаючи кожну ямку побитої дороги і вписуючись в складні повороти у вузьких місцях), він нас зустрічав, він нас і повернув туди, де брав...

Грудка в горлі, Коля, як останній рубіж Ворохти, остання мить відпустки, може... сісти назад і повернутися?!

Підібралася компанія у фіналі – Сергій з Харкова, той, що рюкзак мій на Писаний камінь тягнув (йому до потяга ще було гуляти і гуляти), проводжав нас з валізами усіх по черзі, обговорили складності володіння гаремом; Саша (дівчинка

40 41

Саша (девочкатуристка из Киева, с которой разговорились ещё на пути в Ворохту и общались время от времени, тоже на тот же поезд, что и я); моя сотрудница Ира (родом из Франковска, гостила у мамы как раз) – кофешоколад в той же кофейне… весёлые разговоры, ощущение полного комфорта…

Поезд, мама с двумя взрослыми детьми, с отдыха из Яремчи… Нет сил уезжать…

Утро, Сашу встречали, она предложили подвезти меня домой тоже ещё вчера, им «все равно по пути», кофе из Макдоналдса к поезду, почти в постель…

Пустынные улицы родного города, заспанный сынок, счастливый необи женный кот подставил голову и шею сразу.

Здравствуй, Киев! Здравствуй дом!

Карпаты, Ворохта, уже скучаю! Я вернусь!

27–28.07.2013Киев–Ворохта–Киев

послекарпатские грезымне бы вернуться,

мне бы окунуться в то васильковое небо, упасть в мягкие и пушистые перины облаков,

подставить лицо ласковым лучам солнца, раствориться в той лазури...

стать частью неба... хоть на мгновение...

хотя васильки там сиреневые, и чем выше в горы, тем они сиреневее...

совсем не похожи на цвет неба...мне бы вернуться...

25012017

41

туристка з Києва, з якою розговорилися ще по дорозі до Ворохти і спілкувалися час від часу, теж на той самий потяг, що і я); моя співробітниця Іра (родом з Франківська, гостювала у мами якраз) – кавашоколад в тій само кав’ярні... веселі розмови, відчуття повного комфорту...

Поїзд, мама з двома дорослими дітьми, з відпочинку з Яремчі... Нема сили їхати...

Ранок, Сашу зустрічали, ще учора вона запропонували підвезти мене додому, їм «все одно по дорозі», кава з Макдоналдса до поїзда, майже в ліжко...

Пусті вулиці рідного міста, заспаний синок, щасливий і зовсім не ображений кіт підставив голову і шию відразу.

Здрастуй, Київ! Здрастуй домівка!

Карпати, Ворохта, вже скучаю! Я повернуся!

27–28.07.2013Київ–Ворохта–Київ

післякарпатські мареннямені б повернутися,

мені б зануритися у те волошкове небо, впасти у м’які і пухнасті перини хмар,

підставити обличчя лагідному промінню сонця, розчинитися у тій блакиті...

стати частиною неба... хоч на мить...

хоча волошки там бузкові, і чим вище в гори, тим вони бузковіші...

зовсім не схожі на колір неба...мені б повернутися...

25012017

40

4342

Дневник погружения в первозданность

Щоденник занурення до первозданності

44 45

В текстах присутствует прямая речь – не редактировала, что слышала, то записывала… або «за що купила, за те продаю… беспристрастное отраже-ние реальности…

Дорога и попутчики

Тихий субботний вечер. Чемодан и рюкзак собраны, немного мандражу, бо впервые выдвигаюсь в Карпаты своим ходом и одна. Тамто, конечно, Наталка уже ждет, но добираюсь самостоятельно впервые. И в вольном полете буду в горах тоже впервые. Жить буду «у людей» – полное погружение в среду...

Тяжелыйтяжелый Киев, все издерганы и измучены... Неприветливый таксист, вооруженные люди на вокзале, колонна скандирующих чтото подростков, завёрнутые в жёлтоголубые и чёрнокрасные флаги, явно болельщики, движущиеся в спортбар смотреть футбольный матч...

Сердце сжимается, в горле ком, тягостнотягостно...

ИваноФранковский поезд, проводники – молодая пара с характерным напевным западноукраинским выговором, проверка документов, моё купе...

В купе – мужчина, лет за 60, со странным каменным лицом, минимумом вещей, необщителен, замкнут, подчеркнуто вежлив... но... какойто неживой...

Расположились, помолчали в полупустом купе, поезд тронулся, брызнул в стекла дождь... Минут через десять ввалились недостающие пассажиры – молодая пара с пятилетней девочкойегозой (мой любимый возраст!)

И закрутилось, завертелось всё вокруг неё, как это случается всегда, в присутствии ребенка, вызывающего симпатию. Говорили о многом, молодой мужчина оказался очень образованным и интересным собеседником. Они направлялись в Яремче, тоже не впервые, и тоже зачарованные магией Карпат. Вспоминали предыдущие поездки, делились впечатлениями, предвкушая новую встречу с горами.

Зацепились таки за ситуацию в стране...– У меня друг в «Беркуте»... Так вот, среди них были такие, кто день стоял

в оцеплении, потом сменялся, шел на «майдан» и бросал камни, а потом вновь возвращался в оцепление в свою смену... и никто не осуждал и не обижался... по обе стороны свои стоят... – рассказывает молодой мужчина.

– Только о политике не говорите, – встрепенулась его жена.

Курить нельзя даже в тамбуре. Спутник постарше всё молчал, но вдруг оживился.– Пойдемте, сделаем «нельзя»...Вышли в дальний тамбур, обе двери, ведущие в отделение «между» вагона

ми – настежь. Курить можно «туда», пробегающий мимо проводник замечание не сделал.

– А Вы куда едете? – спрашивает у меня мужчина.– Во Франковск, потом – в Ворохту. А Вы?– Не знаю пока. Я... бегу... из Мариуполя. Там такое... флаги посрывали… тря

пок своих понавешали… каждый день убивают когото; горисполком освободили,

В текстах є пряма мова – не редагувала, що чула, те записувала... або «за що купила, за то продаю»... неупереджене відображення реаль-ності...

Дорога і попутники

Тихий суботній вечір. Валіза і рюкзак зібрані, трошки мандражу, бо вперше висуваюся в Карпати своїм ходом і сама. Тамто, звичайно, Наталка вже чекає, але добираюся самостійно вперше. І у вільному польоті буду в горах теж вперше. Жити буду «у людей» – повне занурення в середовище...

Важкийважкий Київ, усі зашарпані і змучені... Непривітний таксист, озброєні люди на вокзалі, колона підлітків, загорнуті в жовтоблакитні і чорночервоні прапори, щось скандують, явно вболівальники, рухаються до спортбару дивитися футбольний матч...

Серце стискається, в горлі грудка, тяжкотяжко...

ІваноФранківський потяг, провідники – молода пара з характерною співучою західноукраїнською говіркою, перевірка документів, моє купе...

В купе – чоловік, років за 60, з дивним кам’яним обличчям, мінімумом речей, мовчазний, замкнутий, підкреслено ввічливий... але... якийсь неживий...

Розмістилися, помовчали в напівпорожньому купе, поїзд рушив, бризнув дощ у скло... Хвилин за десять з’явилися відсутні пасажири – молода пара з п’я тиріч ною дівчинкоюєгозою (мій улюблений вік!)

І закрутилося, завертілося все навколо неї, як це трапляється завжди, в присутності дитини, що викликає симпатію. Багато про що говорили, молодий чоловік виявився дуже освіченим і цікавим співрозмовником. Вони прямували в Яремче, теж не вперше, і теж зачаровані магією Карпат. Згадували попередні поїздки, ділилися враженнями, смакуючи нову зустріч з горами.

Зачепилися таки за ситуацію в країні...– У мене друг в «Беркуті»... Так ось, серед них були такі, хто вдень стояв в ото

ченні, потім змінювався, йшов на «майдан» і кидав каміння, а потім знову повертався в оточення в свою зміну... і ніхто не засуджував і не ображався... бо по обидва боки свої стоять... – розповідає молодий чоловік.

– Тільки про політику не говоріть, – стрепенулася його дружина.

Курити не можна навіть в тамбурі. Інший супутник все мовчав, але раптом пожвавився.– Ходімо, зробимо «не можна»...Вийшли в дальній тамбур, двері, що ведуть у відділення «між» вагонами – на

встіж. Палити можна «туди», провідник, що пробігав повз, зауваження не зробив.– А Ви куди їдете? – запитує у мене чоловік.– У Франківськ, потім – до Ворохти. А Ви?– Поки що не знаю. Я... втікаю... з Маріуполя. Там таке... прапори позривали...

ганчірок своїх понавішали... кожен день вбивають когось; міськвиконком звіль

46 47

а там – шприцы, бутылки, грязь, вонища... Ехал через Донбасс, ужас кругом, бандиты... Аж в Мелитополе отпустило, когда наши флаги увидел... А Вы почему порусски говорите? (Пара с ребенком тоже киевляне общались тоже на русском)...

– Так все в Киеве говорят порусски... ну, как, все... очень многие... мы ж с рождения двуязычны... – отвечаю немного озадаченно...

– Ненавижу теперь этот язык... всё изза него! – и внезапно переходит на косноязычный, явно привитый, но правильный, литературный украинский. Много и горько – о земляках и войне. А потом... – Я в Гуту еду, знаете? Это под Франковском...

– Нет, не знаю...Много теплых слов сказала я этому человеку, не стала ни обсуждать, ни рас

суждать, ни осуждать, просто посочувствовала. Хотелось даже, если не обнятьспрятать, то хоть по руке погладить... Но он и так услышал, когда вернулись в купе, пил чай, немного включался в общую беседу, и даже улыбался егозе...

Утро... Франковск, все в разные стороны...– Счастливо!Угрюмый мужчина испарился мгновенно, ребятам подвернулась маршрутка,

и молодой папа ещё успел мне подсказать.– Автовокзал – там, – кивнул головой, и я потащилась с багажом в указанную

сторону...Постояв недолго в разномастной очереди, взяла билет на автобус. До автобу

са ещё 2 часа, а посему нашла удобную лавочку на солнышке и уютно устроилась. Утро оказалось достаточно холодным, совсем не полетнему. В очередной раз не пожалела, что прихватила курточку потеплее.

Рядом присела тоненькая маленькая девушка в лёгком пиджачке и босоножкахниточках, ноги аж посинели. Небольшая сумочка при ней.

– Да вот на один день в Киев ездила к крестнику. Вылезет боком мне эта прогулка чувствую… – заговаривает со мной, как со старой знакомой. Эти удивительные люди почти повсюду здесь ведут себя именно так. – Вот говорил мне муж, будет холодно в воскресенье, возьми свитер! Та где там, холодно, если жара такая была!

– У меня свитер есть, но в чемодане, давайте достану?!– Да нетнет, что Вы, спасибо! Уже скоро моя маршрутка будет! У меня только

ноги очень замерзли.– Ну хоть носочки, вот они в рюкзаке, близко... – настаиваю я, доставая но

сочки.– Давайте, – соглашается девушка и, снимая босоножки, натягивает спаситель

ные носки. – Ох, что на востоке творится, так людей жалко, – включается она. – Как же хочется мира, так страшно за людей, мы здесь все очень переживаем за наш восток... А Вы куда едете, в Ворохту? Да, там всегда прохладно, потому что горы, но ведь красиво! Моя маршрутка, огромное спасибо за носочки (снимает), хорошего Вам отдыха!

– Спасибо!Глянула на часы, можно уже двигаться в сторону автобуса, поставила в багаж

ный отсек вещи, подхожу к водителю, тот пьет кофе из стаканчика под сигаретку.

нили, а там – шприци, пляшки, бруд, смердить... Їхав через Донбас, жах всюди, бандити... Аж в Мелітополі відпустило, коли наші прапори побачив... А Ви чому російською розмовляєте? (Пара з дитиною, теж кияни, спілкувалися теж російською)...

– Так в Києві усі російською говорять... ну, як, усі... дуже багато... ми ж з народження двомовні... – відповідаю трохи спантеличено...

– Ненавиджу тепер цю мову... усе через неї! – і раптово переходить на недолугу, явно прищеплену, але правильну, літературну українську. Багато і гірко – про земляків і про війну. А потім...

– Я в Гуту їду, знаєте? Це під Франківськом...– Ні, не знаю...Багато теплих слів сказала я цій людині, не стала ні обговорювати, ні міркува

ти, ні засуджувати, просто поспівчувала. Хотілося навіть, якщо не обійнятизаховати, то хоч по руці погладити... Але він і так почув, коли повернулися в купе, пив чай, трохи включався в загальну розмову, і навіть посміхався єгозі...

Ранок... Франківськ, усі в різні боки...– Щасливо!Похмурий чоловік випарувався миттєво, молодій родині підвернулася марш

рутка, і молодий тато ще встиг мені підказати.– Автовокзал – там, – хитнув головою, і я потяглася з багажем у вказаний бік...Постоявши недовго в різномастній черзі, взяла квиток на автобус. До авто

буса ще 2 години, а тому знайшла зручну лавочку на сонечку і затишно влаштувалася. Ранок виявилося досить холодним, зовсім не політньому. Вкотре не пошкодувала, що прихопила теплішу курточку.

Поруч присіла тоненька дрібненька дівчина в легкому піджачку і босоніжкахниточках, ноги аж посиніли. Невелика сумочка при ній.

– Та я оце на один день до Києва їздила до похресника. Вилізе боком мені ця прогулянка відчуваю… – мовить до мене, як до старої знайомої. Ці дивовижні люди майже всюди тут поводяться саме так. – Оце казав мені чоловік, буде холодно у неділю, візьми светра! Та де там, холодно, як спека така була!

– У мене светр є, але у валізі, давайте дістану?!– Та ніні, що Ви, дякую! Вже скоро моя маршрутка буде! В мене тільки ноги

дуже змерзли.– Ну хоч носочки, вони ось у рюкзаку, близько... – наполягаю я і дістаю но

сочки.– Давайте, – погоджується дівчина і, знімаючи взуття, натягує рятівні но

сочки. – Йой, що на сході робиться, так людей шкода, – включається вона. – Як же ж хочеться миру, так страшно за людей, ми тут усі дуже потерпаємо за наш схід... А Ви куди їдете, до Ворохти? Так, там завжди прохолодно, бо гори, але ж гарно як! Моя маршрутка, файно дякую за носочки (знімає), гарного Вам відпочинку!

– Дякую!Глянула на годинник, можна вже рухатися в бік автобуса, поставила в багаж

ник речі, підходжу до водія, той п’є каву з паперової скляночки під цигарку.

48 49

– Подскажете мне остановку, возле туркомплекса «Ворохта»? – задаю вопрос.– Я такого не знаю, – смотрит на меня водитель.– Возле восьмого, – поспешно поправляю себя я (как потом выяснилось, здесь

всё размечают километрами, и «восьмой» – это восьмой километр в Ворохте).– А, возле восьмого, конечно, – улыбается водитель, словно я пароль назвала.

Пассажиры расселись, выезжаем к конечному пункту следования.Русская речь смешивается с местным диалектом, у каждого столба водитель

подбирает местных. Возле меня встала семейная пара средних лет. Он с жутким перегаром, поднимаю глаза и вижу лацкан пиджака, а на нём

крохотный нежный белый свадебный букетик, поднимаю глаза выше – серьезное взрослое загорелое лицо с характерными усами и... в глазах – камень. Дети гор, такие же суровые, как их матьземля. Приглядываясь к попутчикам я уловила в них сходство с кавказцами: горцы – крепкие, сильные, суровые, надёжные, и у всех этот камень во взгляде... От этого букетик на лацкане казался ещё более хрупким и трогательным.

В Яремче спросила у соседки по сидению, далеко ли Ворохта, оказалось – ещё минут 40. Соседка крестится, как только видит церковь, часовенку или статую Девы Марии (так я поняла, что она из местных, здесь так принято, это у них в крови).

И вот, наконец, долгожданный указательный столб у дороги – Ворохта.

Ворохта

На остановке моя Натка, как же я соскучилась, жуть! Хватает мой рюкзак, идем поселяться. Двухэтажный домик под самой горой за плотыком (забором) склон, и в 5ти минутах ходьбы – 2 родника. Радушные хозяева, я буду жить на втором этаже, во дворе деревянный стол и лавочки. Под крышей гнездо с ласточками.

Гостеприимные собаки – лайка Тайга и мелкий охотничий Джек. С Джеком мы знакомы с прошлого года, я тогда делилась с ним пирожком с повидлом. Положил на меня лапы, облизал руки. Тайгуся оказалась ещё более эмоциональной, всё пыталась облизать мне лицо.

По словам хозяйки, Джек выполняет роль экскурсовода, если местные идут, он не реагирует, если же мимо проходят туристы, бежит показывать дорогу к родникам и сопровождает обратно.

Карпаты поражают ещё и смешением сезонов: тут всё происходит быстро и одновременно. Цветет сирень, пионы, жасмин, но уже завязались почти все ягоды и яблоки, цвететспеет земляника, поспел первый покос («трава по пояс»), ромашки, колокольчики, клевер. Запах трав и сена.

Прогулялись по поселку, спустились к Пруту, постояли по колено в воде, перейти не решились, гдето «упал» дождь, стало больше воды и усилилось течение.

Возвращаюсь к своей хате уже сама. Спать не хочется. Поднимаюсь на склон, сажусь, не доходя до родников, в заросли чабреца. Джек рядышком, охраняет.

– Підкажете мені зупинку, біля туркомплексу «Ворохта»? – запитую.– Я такого не знаю, – дивиться на мене водій.– Біля восьмого, – швидко виправляюся я (як потім з’ясувалося, тут все роз

мічають кілометрами, і «восьмий» – це восьмий кілометр у Ворохті).– А, біля восьмого, звичайно, – посміхається водій, ніби я пароль сказала.

Пасажири повсідалися, виїжджаємо до кінцевого пункту слідування.Російська мова змішується з місцевим діалектом, біля кожного стовпа водій

підбирає місцевих. Біля мене стала подружня пара середніх років.Він – зі страшенним перегаром, піднімаю очі і бачу лацкан піджака, а на

ньому крихітний ніжний білий весільний букетик, піднімаю очі вище – серйозне доросле засмагле обличчя з характерними вусами і... в очах – камінь. Діти гір, такі ж суворі, як їхня неньказемля. Придивляючись до попутників я вловила в них схожість з кавказцями: горяни – міцні, сильні, суворі, надійні, і у всіх цей камінь у погляді... І від того букетик на лацкані здавався ще більш тендітним і зворушливим.

У Яремчі спитала у сусідки поряд, чи далеко до Ворохти, виявилося – ще хвилин 40. Сусідка хреститься, щойно побачить церкву, капличку чи статую Діви Марії (так я зрозуміла, що вона з місцевих, тут так прийнято, це у них в крові).

І ось, нарешті, довгоочікуваний вказівний стовп при дорозі – Ворохта.

Ворохта

На зупинці моя Натка, скучила я за нею страшенно! Хапає мій рюкзак, йдемо поселятися. Двоповерховий будиночок під самою горою, за плотиком схил, і на відстані 5ти хвилин пішечки – 2 джерела. Гостинні господарі, я буду жити на другому поверсі, у дворі дерев’яний стіл і лавки. Під дахом гніздо з ластівками.

Приязні собаки – лайка Тайга і невеликий мисливський пес Джек. З Джеком ми знайомі з минулого року, я тоді ділилася з ним пиріжком з повидлом. Поклав на мене лапи, облизав руки. Тайга виявилася ще більш емоційною, все намагалася облизати мені обличчя.

За словами господині, Джек виконує роль екскурсовода, якщо місцеві йдуть, він не реагує, якщо ж повз проходять туристи, біжить показувати дорогу до джерел і супроводжує назад.

Карпати приголомшують ще й змішенням сезонів: тут усе відбувається дуже швидко і одночасно. Цвіте бузок, півонії, жасмин, але вже зав’язалися майже всі ягоди і яблука, цвітевистигає суниця, достиг перший покіс («трава по пояс») – ромашки, дзвіночки, конюшина. Аромат трав і сіна.

Прогулялися селищем, спустилися до Прута, постояли по коліно у воді, перейти не наважилися, десь впав дощ, стало більше води і посилилася течія.

Повертаюся до своєї хати вже сама. Спати не хочеться. Піднімаюся на схил, сідаю, не доходячи до джерел, в зарості чабрецю. Джек поряд, охороняє.

50 51

Поднимается пряный теплый запах. Вокруг горы, лес, хатки. Поют петухи, сверчки веселят круглосуточно, без перерывов на отдых и сон, перекликаются лесные птицы. Со всех сторон в кустах мелодичный перезвон, коровий феншуй.

Поскольку коровы тут очень самостоятельные и ходят кругом сами, колокольчики помогают отыскать их в лесу. Правда, хозяин говорит, что их корова уже почтенного возраста и очень умна, если она не хочет, чтобы её нашли, она идет так уравновешенно, что колокольчик не издает ни звука.

Мы с Наткой переглянулись, ага, значит, опасность может подкрасться тихо и незаметно...

Бродить самостоятельно коровам сейчас не опасно, но ближе к зиме их запирают, бо с гор спускаются голодные волки и хватают всё, что встречают.

Опьянев окончательно от свежего воздуха, я таки забыла новёхонькую туристическую «сиделку» там, где сидела. Пропажу обнаружила почти у дома, и мы с Джеком бегом смотались туда и обратно. И на обратном пути я таки шлёпнулась, поскользнувшись на траве в «лысых» адидасках… ободрала руку, ну… с приездом!

Познакомилась с мамой хозяина, баба Анна сразу включилась: «Сколько детей убито... так страшно... бедные наши люди на востоке, это же наши люди! И внуки только подросли... – влажнеют глаза. За окном начинается дождь. – Даже небо плачет за нашим государством!»

Перенаполненная спать улеглась рано. В двенадцатом часу ночи мобильный...

– Мама, у меня 38,2, что можно выпить?.14–15.06.2014

Киев–Ивано-Франковск–Ворохта

Церковь

Утро... Бужу сына, чтобы врача вызвал, утрясаю внезапно организовавшиеся траблы, собираюсь в путешествие по местности. Если бы не ночной звонок, то ночь была бы идеальной, давно так не спала, крепко и без снов.

Хозяйка угостила вечером домашним молоком, размешиваю ложкой подстой, облизываю ложку – вкус детства...

Начинаем адаптацию и нахаживание километража по местности. Пошли в сторону центра, там над Прутом стоит деревянная церковь 1615 года, сделанная без единого гвоздя – церковь Рождества Богородицы. Службы здесь проходят по праздникам и каждое воскресенье. Люди очень набожны, невероятная терпимость ко всем конфессиям, уважение и почитание праздников всех конфессий, представленных на этой земле. В воскресенье люди надевают всё самое лучшеекрасивое (чаще всего – вышиванки) и идут в церковь молиться. Чтятся традиции.

Підіймається пряний теплий запах. Навколо гори, ліс, хатки. Співають півні, цвіркуни веселять цілодобово, без перерв на відпочинок і сон, перегукуються лісові птахи. З усіх боків в кущах мелодійний передзвін, коров’ячий феншуй.

Оскільки корови тут дуже самостійні і ходять всюди самі, дзвіночки допомагають відшукати їх в лісі. Щоправда, господар каже, що їхня корова вже поважного віку і дуже розумна, якщо вона не хоче, щоб її знайшли, вона йде так врівноважено, що дзвіночок не зронить ні звуку.

Ми з Наткою переглянулися, ага, значить, небезпека може підкрастися тихо і непомітно...

Самостійно бродити коровам безпечно нині, але ближче до зими їх замикають, бо з гір спускаються голодні вовки і хапають усе, що зустрічають.

Сп’янівши остаточно від свіжого повітря, я таки забула новісіньку туристичну «сиділку» там, де сиділа. Пропажу виявила майже біля хати, і ми з Джеком бігом змоталися туди і назад. І на зворотному шляху я таки гепнулася, послизнувшись на траві у своїх «лисих» адідасках... обідрала руку, ну... з прибуттям!

Познайомилася з мамою господаря, баба Анна відразу включилася: «Стілько дітей побито... так страшно... бідні наші люди на сході, то ж наші люди! І внучки тілько попідростали... – очі її робляться вологими. За вікном починає дощити. Навіть небо плаче за нашою державою!»

Сповнена усім з надлишком спати лягла рано. О дванадцятій годині ночі мобільний...

– Мама, в мене 38,2, що можна випити?.14–15.06.2014

Київ–Івано-Франківськ–Ворохта

Церква

Ранок... Буджу сина, щоб лікаря викликав, втрясаю раптові трабли, збираюся у подорож по місцевості. Якби не нічний дзвінок, то ніч була б ідеальною, давно так не спала, міцно і без снів.

Господиня пригостила увечері домашнім молоком, розмішую ложкою підстій, облизую ложку – смак дитинства...

Починаємо адаптацію і «находжування» кілометражу по місцевості. Пішли у бік центру, там над Прутом стоїть дерев’яна церква 1615 року, зроблена без жодного цвяха – церква Різдва Богородиці. Служби тут проходять у свята і щонеділі. Люди дуже побожні, неймовірна терпимість до усіх конфесій, повага і шанування свят усіх конфесій, що є на цій землі. У неділю люди вдягають усе найкращенайгарніше (найчастіше – вишиванки) і йдуть до церкви молитися. Шануються традиції.

52 53

В церковном дворе пара таких же деревянных часовенок, каких здесь много на каждом шагу. Намолено... Много икон, в том числе, писанных местными мастерами. Перед церковью каменный крест. Потянуло присесть на каменные плиты. Они оказались теплыми. Вокруг церкви, как и повсюду здесь, трава по пояс. Побродили, вдохнули благодати.

Зашли в колыбу* в поисках карпатского травяного чая и интернета. День незаметно стек за горы...

Доброй ночи, Ворохта...16.06.2014

Ворохта

клаТка**

Утро... Немного облачно. Облака здесь живут своей жизнью, они летят в несколько слоев в противоположные стороны. Частенько думаешь, вот сейчас тучка набежит на солнышко, а она огибает его. Есть белые легкие облачка и тяжелые свинцовые тучи. На каждой горе – буквально – своя погода.

Собираюсь в очередное минипутешествие. На пороге баба Анна: «Зонтик есть? Берите! Дождь будет!»

Хотя и солнышко было за окном, зонтик я взяла.Выпила молока вместо кофе и пошла к реке, бо у дороги наверх к родникам

было аж три коровы: не, ну три коровы сразу мне не обойти! Да и оно мне надо?!

Прут: пороги, пороги, камешки, валуны, прозрачная вода, вроде мелко, но переходить не рискую... Так под бережком побродила по косточки, присела на берегу – ни читать, ни писать, ни рисовать, только смотреть на узоры реки, только слушать её многообразную медитативную речь... Она шепчет чтото, рассказывает... о вечном... и, кажется, что можно сидеть вот так у реки вечно...

Зашла к Натке. её радушные хозяева всегда норовят нас покормить.– Будешь голубца?– Буду! И я же говорила голубца, а здесь же четыре!– Всё правильно, – подключается хозяин, – вот если бы было семь, то было

бы «...ЦОВ», а так – четыре голубЦА!Логика железная… Чувство юмора тут неповторимое, и чувствуется во всем.

Съев «голубЦЯ», пошли гулять в другую сторону от центра, до подножия горы Чертиж... Сначала вдоль дороги по асфальту, потом сошли на обочину, в лес, где было возможно пройти.

* Колы́ба – сезонное жильё пастухов и лесорубов, распространённое в горных районах Кар-пат. Здесь – кафе-ресторан, расположенное в деревянном срубе.** Кла́дка (укр.) – доска или бревно, положенная через реку, ручей, болото для перехода. Здесь – подвесной узкий деревянный мостик через реку; клаТка – ошибка в написании.

У церковному дворі пара таких само дерев’яних капличок, таких, що трапляються тут на кожному кроці. Намолено... багато ікон, в тому числі, писаних місцевими майстрами. Перед церквою кам’яний хрест. Потягнуло присісти на кам’яні плити. Вони виявилися теплими. Навколо церкви, як і всюди тут, трава по пояс. Побродили, вдихнули благодаті.

Зайшли в колибу в пошуках карпатського трав’яного чаю та інтернету. День непомітно стік за гори...

Добраніч, Ворохто...16.06.2014

Ворохта

клаТка

Ранок... Трошки хмарно. Хмари тут жиють своїм життям, вони летять в кілька шарів в протилежні боки. Найчастіше думаєш, ось зараз хмаринка набіжить на сонечко, а вона огинає його. Є білі легкі хмарки і важкі свинцеві хмари. На кожній горі – буквально – своя погода.

Збираюся в чергову мініподорож. На порозі баба Анна: «Парасолю маєте, то беріть, дощ буде!»

Хоча і сонечко було за вікном, парасольку я взяла.Випила молока замість кави і пішла до річки, бо прямо при стежці наго

ру до джерел було аж три корови: ні, ну три корови відразу мені не оминути! Та нашо воно мені треба?!

Прут: пороги, пороги, камінчики, валуни, прозора вода, начебто неглибоко, але переходити не ризикую... Так під бережком побродила по кісточки, присіла на березі – ні читати, ні писати, ні малювати, тільки дивитися на візерунки річки, тільки слухати її розмаїту медитативну мову... Вона шепоче щось, розповідає... про вічне... і, здається, що можна сидіти ось так біля річки вічно...

Зайшла до Натки. Її гостинні господарі завжди намагаються нас нагодувати.– Будеш голубця?– Буду! Та я ж казала голубця, а тут же чотири!– Все правильно, – підключається господар, – бо якби було сім, то було б

«...ЦІВ», а так – чотири голубЦЯ!Логіка залізна... Почуття гумору тут неповторне, і відчувається в усьому.

З’ївши «голубЦЯ», пішли гуляти в інший бік від центру, до підніжжя гори Чертіж... Перше вздовж дороги по асфальту, потім зійшли на узбіччя, в ліс, де пройти було можливо.

54 55

Душа болит, ктото начал бессистемно вырубать лес, и мосты над потичками (ручьями) стали съезжать, стягивая куски дороги.

Так недавно лошадь провалилась на мосту, цепляясь передними копытами, висела, а вторая пыталась ей помочь. Недолго держалась лошадка, упала...

Отож, Натка и отгоняла меня от края на мостах, дожди идут, размывают почву, неровен час...

Навстречу нам шли две лошадки, самостоятельные такие, ну, мы не то чтобы испугались, но в лес свернули.

Бо зачем оно нам надо?!

Вышли к реке, полюбовались на аутентичные гуцульские хатки и пошли искать подвесной мостик. Встретили дятла с огромной башкой в красной шапке, он всё пытался увести нас прочь от своего гнезда: притворялся больным и прыгал дорожке.

Забрели в высокие густые папоротники, вышли к мостику. Табличка над ним насмешила нас до колик в животе, хоть она и стерлась наполовину, но грамматики того, что осталось, хватило, чтобы иметь общее представление и довести нас до истерики.

Табличка гласила, что мостик находится в аварийном состоянии, переходить по одной персоне и не качаться. Нарушение правил поведения, штраф…

Сняли обувь, сходили «по одной персоне» поглядеть на дивные пороги, которые видно только с мостика, ну... и не раскачивались, почти...

На обратном пути завернули в колыбу, выпили карпатского чая из трав, таки начался дождь, баба Анна знала!

Натка проводила меня до моста через Прут (уже ближний рубеж от моего жилья), дальше уже я должна была дойти сама, невзирая на все свои склонности к топографическому идиотизму. Бо накануне чуть не свернула к чужой жёлтой хатке, ну, так жёлтая же!

Ото тулю уже уверенной походкой, а тут раз и плотык*** вместо дороги, стою туплю... ааа, так это же от коров закрыли! Отодвинула брёвнышко, прошла, закрыла за собой...

Гордая, что так удачно преодолела препятствие, выпила молока и увалилась спать.

Доброй ночи, Ворохта!17.06.2014

*** Пліт, плотик (укр.) – забор. Здесь – между вкопанными деревянными столбиками про-ложены не широкие в обхвате брёвнышки, таким образом, чтобы их можно было сдвигать в сторону и проходить. Средство от свободного перемещения коров и лошадей.

Душа болить, хтось почав безсистемно вирубувати ліс, і мости над потічками стали з’їжджати, стягуючи шматки дороги.

Оце нещодавно конячка провалилася на мосту, чіпляючись передніми копитами, висіла, а інша намагалася їй допомогти. Недовго трималася конячка, впала...

Тож Натка і відганяла мене від краю на мостах, дощі йдуть, розмивають ґрунт, не приведи Господи...

Назустріч нам ішли дві конячки, самостійні такі, ну, ми не те щоб злякалися, але в ліс завернули.

Бо нашо ото воно нам треба?!.

Вийшли до річки, помилувалися на автентичні гуцулські хатки і пішли шукати підвісний місток. Зустріли дятла з величезною довбешкою в червоній шапці, він все намагався відвести нас від свойого гнізда геть: прикидався хворим і стрибав стежкою.

Забрели у високі густі папороті, вийшли до містка. Табличка над ним насмішила нас до сліз, хоч вона і стерлася наполовину, але граматики того, що залишилося, вистачило, щоб мати загальне уявлення і довести нас до істерики:

УВАГАКЛАТКА В АВАРІЙНІМ СТАНІПЕРЕХІТ ПО ОДНІЙ ОСОБІ.

ПРОЗЬБА НЕ ГОЙДАТИ КЛАТКУ В. ПОРУШЕННЯ ПОВЕДІНКИ НА КЛАТЦІ

ШТРАФ В РОЗМІРІ 20...

Зняли взуття, сходили «по одній особі» подивитися на чудові пороги, які видно тільки з містка, ну... і не розгойдувалися, майже...

На зворотньому шляху завернули до колиби, випили карпатського чаю з трав, таки почався дощ – баба Анна знала!

Натка провела мене до моста через Прут (вже ближній рубіж від мого житла), далі вже я мала дійти сама, незважаючи на всі свої схильності до топографічного ідіотизму. Бо напередодні ледь не повернула до чужої жовтої хатки, ну, бо жовта ж!

Ото тулю вже впевненою ходою, а тут раз... – і пліт замість дороги, стою туплю... ааа, так це ж од корів закрили! Відсунула дровиняку, пройшла, зачинила за собою...

Горда, що так вдало подолала перешкоду, випила молока і впала спати.Добраніч, Ворохто!

17.06.2014

56 57

«Мне винца понюхать и лошадку обнять!»

Утро... солнце, облака, роса... другое измерение...Пока у Натки дела, решаю взобраться на склон к родникам порисовать. У вы

хода на тропинку задумчиво жует траву хозяйская корова. Беру себя в руки, Джек, опятьтаки, готов сопровождать. Поднимаюсь к корове, она послушно пропускает меня к плотику, а там либо между бревнышек протискиваться, либо вытянуть одно, чтобы перелезть сверху.

Посидела в чабреце с карандашиками, насобирала пучок на чай, послушала коровий перезвон, вернулась на кофе, а тут и Натка пришла. На столе клубничное варенье, гостинец хозяев. Гляделаглядела на небо, будет дождь или нет...

Натка смеется: «Спроси бабу Анну, брать зонтик или не брать».

Покарабкались мы по склону, где труднее, на вершину той горы, под которой живу. Джек с нами. Грибов ещё нет, дожди поверхностные, в лесу сухо. Почти вскарабкались, напали на склон с земляникой, набрали немного на чай, а уже на горе – собрали ещё чабреца.

Пролетел огромный карпатский шмель, приземлился на мою оголенную поясницу, буквально вцепившись всеми лапами. Я аж подпрыгнула, шмель улетел, не нанеся мне урона.

– А шо, он же ж дома, – смеется Натка.С вершины открывается вид на другую часть Ворохты, австрийский мост вид

неется и синие горы... Одну из гор Натка Фудзи кличет... Рядом футбольное поле, по нему важно расхаживают коровы. Обошли мы

их, лесом. Присели на полянке, я рисую, Натка коров на фоне гор фоткает, чем не Голландия?!

Встретили чёрную белку, она очень старательно шишку грызла, Натка её чебелкой кличет.

Мозг плавится от непривычной обстановки и отсутствия распорядка дня. Думала, что вина хочется, дошли до магазина, поняла, что только понюхать. Думала, что на лошадке проехать хочу, оказывается, только за шейку обнять...

В общем, состояние: «мне винца понюхать и лошадку обнять»

По дороге из магазина встретили коровок, одна была рыжая мелкопятнистая, шли они по той другой стороне дороги. Ну, Натка возьми и спроси...

– Коровка, это у тебя веснушки, да?Коровки на нас посмотрели и двинулись в нашу сторону... Ну, мы, не долго думая, ломанулись через канаву, которую до этого перепры

гивать не решались, и в лес... и покатились со смеху.– Мы коров не боимся, но зачем нам это надо?!

Уселись в лесу отдохнуть, опять прискакала чебелка, издавая какойто высокочастотный звук на ходу, добывали пропитание дятлы.

«Мені винця понюхати і конячку обійняти!»

Ранок... сонце, хмари, роса... інший вимір...Доки в Натки справи, вирішую піднятися на схил до джерел помалювати. Біля

виходу на стежку задумливо жує траву хазяйська корова. Опановую себе, Джек, зновутаки, готовий супроводжувати. Піднімаюся до корови, вона слухняно пропускає мене до плотика, а там або проміж колод протискуватися, або витягнути одну, щоб перелізти згори.

Посиділа в чабреці з олівчиками, назбирала жменьку на чай, послухала коров’ячий передзвін, повернулася на каву, а тут і Натка нагодилася. На столі полуничне варення, гостинець господарів. Дивиласядивилася на небо, чи буде той дощ...

Натка сміється: «Спитай бабу Анну, чи брать парасолю».

Подерлися ми по схилу, де важче, на вершину тієї гори, під якою живу. Джек з нами. Грибів ще немає, дощі поверхневі, в лісі сухо. Майже видерлися, напали на схил з суницею, набрали трохи на чай, а вже на горі – зібрали ще чабрецю.

Пролетів величезний карпатський джміль, приземлився на мій оголений поперек, буквально вчепившись усіма лапами. Я аж підстрибнула, джміль полетів, не завдавши мені шкоди.

– А що ж, він же ж вдома, – сміється Натка.З вершини відкривається краєвид на іншу частину Ворохти, австрійський міст

видніється і сині гори... Одну з гір Натка Фудзі кличе ... Поруч футбольне поле, по ньому поважно походжають корови. Обійшли ми

їх, лісом. Присіли на галявинці, я малюю, Натка корів на тлі гір фоткає: «чим не Голландія?!»

Зустріли чорну білку, вона дуже старанно шишку гризла, Натка її чебілкою кличе.

Мозок плавиться від незвичного оточення і відсутності розпорядку дня. Думала, що вина хочеться, дійшли до магазину, зрозуміла, що тільки понюхати. Думала, що на конячці проїхати хочу, виявляється, тільки за шийку обійняти...

Тобто стан: «мені винця понюхати і конячку обійняти»

Дорогою з магазину зустріли корівок, одна була руда дрібноплямиста, йшли вони з того іншого боку дороги. Ну, Натка візьми і запитай...

– Корівка, а це в тебе веснянки, еге ж?Корівки на нас подивилися і рушили в наш бік... Ну, ми, не довго думаючи, ломанулись через канаву, яку до цього перестри

бувати не наважувалися, і в ліс... і покотилися зо сміху.– Ми корів не боїмося, але ото навіщо нам це треба?!

Вмостилися в лісі перепочити, знову пристрибала чебілка, видаючи якийсь високочастотний звук на ходу, добували їжу дятли.

58 59

Лошадку в тот вечер я не обняла, но шейку её погладила. Возвращалась уже по темному, навстречу какойто мужчина – стрёмно...

– Доброго вечора! – донеслось ещё издали. Ну, ясно, это чтобы я не испугалась.

Все дни сливаются в один поток... Нет ни вчера, ни сегодня, ни завтра...Доброй ночи, Ворохта!

18.06.2014

Веночное

Первое солнечное утро... чистое синее небо, ни облачка... яркое палящее уже с утра солнце, травка в бусинках росы, первый день полного погружения, словно иного мира и нет, только горы и лес, их обитатели, Прут, хатки, луга и покосы, коровы и лошади...

Рисовала, читала, пила кофе под уже привычный перезвон мелодичного коровьего феншуя, кукарекание петухов и пение птиц, ждала Натку, бо у неё вызрела идея...

Залезли мы в самый густой луг, где травы ещё высокие стоят (я всё переживала, что вуйко с ружьем нас подстрелит, ведь траву топчем), и давай венки плести, чтобы достойной открыткой общего друга с днем рождения поздравить. Умаааяяялиииись...

Всё боялись, чтоб по дороге наши подружкикоровки на наши венки не позарились… а венки начинали увядать…

Спустились мы к Пруту и давай фоткаться. Проходящий мимо дядька старания наши оценил.

– Сами плели?– Да!– Молодцы, красиво!Ну мы, ясно, давай гордиться!

Как потом оказалось, сегодня был большой праздник у гуцулов – Тела Христова. В этот день освящаются в церкви лекарственные травы, а ещё из полевых цветов делают венкиобереги, которые потом засушивают, и они охраняют дом весь год.

Я разулась и походила в ледяной воде по каменистому дну... То ли привыкла уже к третьему разу, то ли и впрямь вода слегка потеплела... выходить не хотелось, несмотря на примерзающие к камням стопы... Река и впрямь уносит усталость прочь мгновенно...

Сделав, наконец, нужный кадр, мы решили не дожидаться Купала (бо уже ж возраст не тот ), и пустили наши венки в Прут... Подхватила их быстрая норови

Конячку в той вечір я не обійняла, але її шийку погладила. Поверталася вже у темряві, назустріч якийсь чоловік – лячно...

– Доброго вечора! – долинуло ще здалеку. Ну, ясно, то щоб я не злякалась.

Всі дні зливаються в один потік... Немає ні вчора, ні сьогодні, ні завтра...Добраніч, Ворохто!

18.06.2014

Вінкове

Перший сонячний ранок... чисте синє небо, ні хмарки... яскраве пекуче вже з самісінького ранку сонце, травичка в намистинках роси, перший день повного занурення, немов іншого світу і немає, тільки гори і ліс, їхні мешканці, Прут, хатки, луки та сіножаті, корови і коні...

Малювала, читала, пила каву під вже звичний передзвін мелодійного коров’ячого феншуя, кукурікання півнів і спів птахів; чекала на Натку, бо в неї ідея визріла...

Залізли ми в найгустіші луки, де трави ще високі стоять (я дуже переймалася, аби вуйко з рушницею нас не встрелив, бо ж траву витоптуємо), і нумо вінки плести, щоб гідною листівкою нашого спільного друга з днем народження привітати. Нааамооорииилиися...

Дуже боялися, аби дорогою наші подружкикоровки на наші вінки не зазіхнули... а вінки вже в’янути починали...

Спустилися ми до Прута і нумо фоткатися. Вуйко, що повз проходив, оцінив наші старання.

– Самі плели?– Так!– Молодці, гарно!Ну, ми, ясно, давай пишатися!

Як потім з’ясувалося, сьогодні було велике свято у гуцулів – Тіла Христового. У цей день освячуються в церкві лікарські трави, а ще з польових квітів робляться вінкиобереги, які потім засушують, і вони мають охороняти будинок увесь рік.

Я зняла взуття і походила в крижаній воді по кам’янистому дну... Чи то звикла вже до третього разу, чи то й справді вода трошки потепліла... Виходити не хотілося, незважаючи на те, що стопи примерзали до каменів... Річка і справді миттєво забирає втому геть...

Зробивши, нарешті, необхідний кадр, ми вирішили не чекати Купала (бо вік вже ж не той), і пустили наші вінки у Прут... Підхопила їх швидка норовиста річка і понесла за течією. Спочатку вони об’єдналися і пливли обидвадвоє поруч, потім

60 61

стая река и понесла по течению. Вначале они соединились и плыли обадвое рядом, потом разделились, и мой, причалив к большому надёжному камню, решил на нём остаться, а Наткин – понёсся дальше с ловкостью бывалого байдарочника маневрируя меж камней, кружась в водоворотах, находя новые течения...

Мы уже прошли по улице приличное расстояние, когда меж хат мелькнула река, и в ней мы вновь увидели плывущего цветочного байдарочника, уверенно преодолевавшего все трудности и преграды на своём пути...

В лесу на склоне у источника пять повстречали старую подругу – чебелку...

Возвращалась в темноте, розовый край неба, грунтовая дорога чуть светлее всего остального. Уже спокойно ориентируюсь даже в темноте, только всё ещё смущают калитки и воротца (а шоб коровы и кони не ходили, куда не надо!) Но уже знаю, что они свободно открываются и закрываются...

Почти дома...Пью на ночь чай из свежесобранных листьевягодцветов земляники и травы

чабреца. Запах чая убаюкивает, уносит в сны...Доброй ночи, Ворохта!

19.06.2014

Жабий дождь и байки (были/басни)

Утро, солнце, птицы, сверчки, роса на траве, запах лугов и сена, кофе... Соседская корова с характерным звуком слизывает траву... Только ты и мир... Каждый вечер состояние полупростуженности, каждое утро состояние новорождённости...

Солнце печет, но здесь в горах не бывает жарко, стоит подуть ветерку, или набежать облачку, обдает ледяным воздухом...

Только сегодня ощутила, как сползает оцепенение, тает, с таким трудом выстроенная в Киеве, броня, лезет наружу всё, что было законсервировано с ноября и копилоськопилось, ибо нельзя, ибо уныние – грех... всё вытекает теперь... смехом и слезами... чтобы впустить мир, надо выплакать войну...

Народ тут особый – сильный, упорный, жизнелюбивый, радушный... отогревают, переживают, подсказывают, куда пойти, где водички попить (тут два источника под домом – с обычной водой и с сероводородной).

Каждая новая встреча отбрасывает к майдану и войне, и невозможно избежать разговора, потому что всем болит...

Возвращается мой украинский язык, всё больше и больше слов всплывают из памяти. Забывается без практики, в Киеве в основном общение происходит на русском. Здесь, конечно, совсем другой язык, напевный, тягучий, много незнакомых слов, ловлю себя на том, что начинаю говорить вдобавок ещё и на местном наречии с характерными интонациями и ударениями, использую местную лексику.

Сегодня пришлось опять страдать изза своего корявого почерка, потому что люди считают, что раз ты художник, то и пишешь красиво. Вот и попросили написать красивенько табличку с названием улицы…

Я в ответ предложила вместо надписи с названием просто нарисовать цветочки.

розділилися, і мій, причаливши до великого надійного каменя, вирішив на ньому лишитися, а Наткин – понісся далі зі спритністю бувалого байдарочника маневруючи між каменів, кружляючи у вирах, знаходячи нових течій...

Ми вже пройшли по вулиці пристойну відстань, коли між хат майнула річка, і у ній ми знову побачили квіткового байдарочника, що впевнено пливе, долаючи всі труднощі і перепони на своєму шляху...

У лісі на схилі біля джерела знову зустріли стару подругу – чебілку...

Поверталася поночі, рожевий край неба, ґрунтова дорога трохи світліше за всьо інше. Вже спокійно орієнтуюся навіть у темряві, тільки усе ще бентежать хвірточки і ворітця (а щоб корови і коні не ходили, куди не треба!) Але вже знаю, що вони легко відкриваються і закриваються...

Майже вдома...П’ю на ніч чай зі свіжозібраних листяягідквітів суниці і трави чабрецю. Пахо

щі чаю заколисують, забирають у сни...Добраніч, Ворохто!

19.06.2014

Жаб’ячий дощ і байки

Ранок, сонце, птахи, цвіркуни, роса на траві, пахощі полонин і сіна, кави... Сусідська корова з характерним звуком злизує траву... Тільки ти і світ... Щовечора стан напівзастудженості, щоранку стан новонародженості...

Сонце пече, але тут у горах не буває спекотно, ледь подує вітерець, чи набіжить хмаринка, обдає крижаним повітрям...

Аж сьогодні відчула, як сповзає заціпеніння, тане, так важко вибудувана в Києві, броня, лізе назовні усе, що було законсервовано з листопада і збиралосязбиралося, тому що не можна, бо смуток – гріх... усе витікає нині... сміхом і сльозами... щоб впустити мир, треба виплакати війну...

Народ тут особливий – сильний, наполегливий, життєлюбний, привітний... Відігрівають, переживають, підказують, куди піти, де водички попити (тут два джерельця під будинком – зі звичайною водою і з сірководневою).

Кожна нова зустріч відкидає до майдану і війни, і неможливо уникнути розмови, бо усім болить...

Повертається моя українська мова, все більше і більше слів виринають з пам’яті. Забувається без практики, у Києві в основному спілкування відбувається російською. Тут, звичайно, зовсім інша мова, співуча, протяжна, багато незнайомих слів, спіймала себе на тому, що починаю говорити до того ж ще й на місцевому діалекті з характерними інтонаціями і наголосами, використовую місцеву лексику.

Сьогодні довелося знову страждати через свій корявий почерк, тому що люди вважають, що оскільки ти художник, то і пишеш гарно. От і попросили написати гарненько табличку з назвою вулиці...

Я у відповідь запропонувала замість напису з назвою просто намалювати квіточки.

62 63

По дороге к Натке зашла на речку, венок свой, застрявший накануне на камне, проведать. Ан нету! Унес Прут свою добычу.

Сняла обувь, зашла по косточки в ледяную воду, побродила в удовольствие по каменистому дну... Лечу пытающийся прорваться насморк доступными средствами, шоковой терапией...

Вроде боится пока!

Пришла к Натке. Рынок я, конечно, прошляпила, он тут только по пятницам бывает. Но Натка таки купила мне домашнего сыра к кофе, будзь! О, запомнила! Вкуснотища!

Володины байки

Только мы во двор вышли из дома, с неба полил дождь (и нам ещё повезло, что только дождь, бо на Верховине ещё и град был!) Холодно сразу стало... Сидимтупим, а тут гость на порог из местных.

– Володя, дождь надолго?– Да, кто знает...– Да, вроде вон проясняется... – мы, с надеждой в голосе.– Да, было мне «проясняется»... Вот это пошел по грибы, набрал уже около

30 кг в двух рюкзаках на ровэри (на велосипеде), и думаю, ещё одно грибовище у меня осталось; небо хмурится, но я успею. Бросил вещи и в лес, а до дома ещё километров восемь. Пока собирал, упал дождь стеной, а у меня грибов полный свитер. Осмотрелся, лесок молодой, думаю, там пересижу. А молнии бьют справа, слева, передо мной, накрест. Ручеёк был с палец, а уж широкая река течет, я по колено в воде, замерз, а в свитере грибы же, и до ровэра далеко...

А тут град с фасоль, потом уже ещё больше, а потом уже с палец, грудь зажало, дышать не могу, через пальцы пытаюсь дышать... Слышу, слева треск, шум, оборачиваюсь, в метрах пяти поток несет смереку, и бежать никуда... Проплыла мимо... Тут смотрю, кусочек неба прояснился... Высыпал я те грибы, выкрутил свитер, надел и немного согрелся, схватил грибы, сколько смог и бегом домой...

А там гора такая была, высокая такая, три смереки на ней и обвал с одной стороны, так я мимо проезжал; нет смерек, снесло и гору обрушило...

Потом узнали, что небольшое землетрясение было, гдето земля поднялась, гдето опустилась... Видел, как крупных животных, лося, в частности, водой несло как щепку, и не поможешь... Это же стихия... Такая она...

– Володя, котенка хотите? У нас Семён Михалыч, – Натка достает беззубого, недавно прозревшего котёнка, получившего имячко за роскошные усы. Правда, хозяин утверждает, что это кошечка, потому как трёхцветная, но имя мы менять не стали.

– Ничего, не хочу. Вот когдато нашел зайчат, принес домой, доченьки обрадовались, кормили, игрались; потом подросших зайчат выпустили во двор, так они всю грядки мгновенно смели, я их елееле выловил, чтобы выпустить, так они у соседей начали огороды обносить. А я же совершенно ничего об этом не знаю (улыбается в усы).

Дорогою до Натки зайшла на річку, вінок свій, що застряг напередодні на камені, провідати. А от немає! Забрав Прут свою здобич.

Зняла взуття, зайшла по кісточки в крижану воду, побродила із задоволенням по кам’янистому дну... Лікую нежить, що намагається прорватися, доступними засобами, шоковою терапією...

Начебто боїться поки що!

Прийшла до Натки. Базар я, звісно, проґавила, він тут буває лише по п’ятницях. Але Натка таки купила мені домашнього сиру до кави, будзь! О, запам’ятала! Смакота!

Володині байки

Щойно ми з хати на подвір’я вийшли, з неба впав дощ (і нам ще пощастило, що тіко дощ, бо на Верховині ще й град був!) Холодно відразу стало... Сидимотупимо, аж тут гість на поріг з місцевих.

– Володю, дощ надовго?– Та, хтозна...– Та, наче он прояснюється... – ми, з надією в голосі.– Ага, було мені прояснилося... Ото пішов в гриби, набрав вже десь 30 кг у

двох рюкзаках на ровері (велосипед), та й думаю, ще одне грибовище в мене лишилось; на небі хмариться, але я встигну. Ото покинув речі та й у ліс, до дому ще кілометрів вісім. Допоки збирав, впав дощ стіною, а в мене грибів повний светр. Си оглянув, лісок молодий, думаю, там пересиджу. А блискавки б’ють справа, зліва, переді мнов, навхрест. Потічок був із палець, а вже широка ріка тече, я по коліно у воді, замерз, а у светрі ж гриби, і до ровера (велосипеда) далеко...

Тут град із квасолину, тоді ще більший, а тоді вже з палець, груди стисло, дихати не можна, через пальці пробую дихати... Чую, зліва тріск, шум, си повертаю, у метрах п’яти смереку несе потік, і тікати нікуди... Проплила повз... Аж дивлюся, шматочок неба си прояснив... Висипав ті гриби, викрутив светра, надів і трохи си нагрів, схопив гриби, скіко зміг і скоро додому...

А там гора така була, що висока, три смерічки на ній і обвал з одного боку, так я повз проїжджав, нема смерічок, знесло і гору обвалило...

А потім дізналися, що невеликий землетрус був, десь земля піднялася, десь опустилася... Бачив, як великих тварин, лося, зокрема, водою несло як трісочку, і не допоможеш... То ж стихія... Така вона...

– Володю, кошеня хочете? У нас Семьон Міхалич, – Натка дістає беззубе, кошеня, у якого нещодавно лише відкрилися оченята, і отримало воно ім’ячко за розкішні вуса. Щоправда, господар стверджує, що це кішечка, бо триколірна, але ім’я ми не змінили.

– Ніц, не хочу. Ото колись знайшов зайченят, приніс додому, дочечки зраділи, годували, гралися, зайченята підросли, випустив у двір, так вони всю городину вмить змели, я їх ледве виловив, щоб випустити, так вони в сусідів почали городи обносити. А я ж ніц нічого про то не знаю (посміхається у вуса).

64 65

А вот у нас были три кунички, папа както принес, так те так привыкли к молоку, что матери корову доить не давали. Так отец их в лес завез. А они вместе с нашей коровой домой пришли, отец приходит, а они в ведре с молоком. Двое – мальчики были, ласковые, любили, чтобы их гладили, а самка кусалась, невозможно было в руки взять. Так гдето рядом с нами и жили – ни крыс возле нас не было, совсем никого. Царили.

Иду только что по лесу, две прекрасные дамы на лошадях по лесу прогуливаются (из отдыхающих), одна другой говорит:

– А если сейчас бэндэровец из кустов с ружьем выскочит?!Очень хотел зареветь медведем, чтобы знали, кого в лесу бояться надо, что

бы лошади понесли, да передумал (опять улыбается в усы).

Пока мы байки слушали, дождь почти закончился, пошли мы в колыбу интернет искать, глядь, а под ногами крохотные жабки цвета мокрый асфальт, прямо тучей через дорогу от пруда в лес, величиной не более 2 см каждая, мы даже не сразу поняли, что это жабки. То ли дождь был жабий, то ли переход.

Решили, что надо знак нарисовать, большими буквами ЖАБИЙ ПЕРЕХОД, и маааааахонькую жабку в натуральную величину, чтоб все останавливались посмотреть, что ж там нарисовано?!

Киев не выпускает, держит сердце в острых когтях война, нигде нет покоя, даже в другом измерении...

Сегодня смогла, написала несколько строк...Продолжение следует...Возможно...

20.06.2014

65

А от були в нас три кунички, тато був приніс, так ті так звикли до молока, що матері корову доїти не давали. То батько їх у ліс завіз. А вони разом з нашою коровою додому прийшли, батько приходить, а вони у відрі з молоком. Двоє – хлопчики були, ласкаві, любили, щоб їх гладили, а самичка кусалася, не можна було до рук узяти. Так десь поряд з нами і жили – ні щурів коло нас не було, ніц нікого. Панували.

Оце йду щойно лісом, дві файні кобіти на конях лісом прогулюються (з відпочиваючих), одна другій каже:

– А если сейчас бендеровец из кустов с ружьем выскочит?!Дуже хтів заревти ведмедем, щоб знали, кого у лісі боятися треба, щоб коні

понесли, та передумав (далі посміхається у вуса).

Доки ми байки слухали, дощ майже закінчився, пішли ми до колиби інтернет шукати, глядь, а під ногами крихітні жабки кольору мокрий асфальт, прямо хмарою сунуть через дорогу від ставка до лісу, кожна завбільшки близько 2 см, ми навіть не відразу зрозуміли, що це жабки. Чи то дощ був жаб’ячий, то чи перехід.

Вирішили, що треба знак намалювати, великими літерами ЖАБ’ЯЧИЙ ПЕРЕХІД, і малееесеньку жабку в натуральну величину, щоб усі зупинялися подивитися, що ж там намальовано?!

Київ не випускає, тримає пазурями серце війна, нігде нема спокою, навіть у іншому вимірі...

Сьогодні змогла, спромоглася на кілька рядків...Далі буде...Мабуть...

20.06.2014

64

66 67

карпатскоеЕсли бы у меня были

птичьи крыльяЕсли бы я умелаЕсли бы любила

То синее небои горы синие

достаточно сильнодостаточно сильноЯ бы стала камнем

на порогеПрута, Черемоша

При дорогелютиком, ромашкой,

клеверомЕсли бы была я

достаточно сильнойЯ бы стала облаком

на вершинеЯ бы стала ветром

на полонинеИ обнимала

те горы синиеА потом стала бывновь человекомЕсли бы была я

достаточно сильной...

20.06.2014

67

карпатськеЯкби я мала

пташині крилаЯкби я вмілаЯкби любилаТе синє небо

і гори синідостатньо сильнодостатньо сильноЯ б стала каменем

на порозіПрута, Черемоша

При дорозіжовтцем, ромашкою,

конюшиноюЯкби ж була я

достатньо сильноюЯ б стала хмарою

на вершиніЯ б стала вітром

на полониніІ обіймалаті гори сині

А потім стала бназад людиною

Якби ж була ядостатньо сильною...

20.06.2014

66

68 69

Дождь с утра... Писала и упорядочивала записи, рисовала, читала, сидела на горе, собирала чабрец и землянику на чай, бродила босиком по каменистому дну, сидела у реки...

Ни одного тела... слава Богу...

Байка о хрюшке Виолетте

Я так хорошо, как Натка, не скажу, но попробую своими словами

Был базарный день, не в эту пятницу, раньше, пошла одна хозяйка с подругой на рынок. Накупили всякой всячины, а ещё цыпляток отобрали, и там же, где отобрали, пока в коробочке оставили, поскольку купили ещё не всё.

И захотелось хозяйке вдруг ещё и хрюшку купить, уж очень такая прекрасная была – розовая в коричневые пятнышки, видимо папа у неё дикий вепрь был, и хозяйка давно хрюшку завести хотела, поэтому купила.

Полные руки у девчат покупок, коробка с цыплятками пищит, хрюшка визжит, нормального таксиста знакомого нет, а все остальные хрюшку в машину не хотят.

Елееле нашли всё же нормального, и вот усадила хозяйка подругу с покупками в машину, хрюшке чтото на пол подстелили, а она кричит, аж захлёбывается. С большим трудом подруга со всем тем добром домой добралась (ведь хозяйка только на полчасика с работы отпросилась, поэтому нашла машину и отправила подругу к себе домой).

А дома сердитый хозяин, потому как хрюшку не ожидали, скот давно не держали, поэтому место для неё не подготовили. Поворчалповорчал мужчина, а потом за работой и развеялся, улыбаться стал.

Заселили хрюшку и дали ей гордое имя – Виолетта, с норовом ведь девочка. Принесла ей подруга хозяйки клевера, а та его не ест, стоит мечтательно нюхает... Испортили именем хрюшке характер окончательно...

А на второй день хрюшка стала демонстрировать, как высоко она прыгать умеет, что набьет доску хозяин, она перепрыгивает и оглядывается, типа: «Видели?!»

В общем, пришлось ещё три доски набивать. А потом к хозяйке приехал внук, так пришлось Виолетте дать второе имя, Фиалка, так как у внука в детском саду подруга Виолетта.

Хозяйка ещё одну хрюшку хочет, но решили больше сложными именами характер хрюшке не портить.

21.06.2014

Воскресенье

Утро, облачно, прохладно... Воскресенье... Церковное песнопение река разносит на всю округу...

Через весь плотик промчалась чебелка с характерным ультразвуковым сигналом, добралась до первой смереки растянулась в воздухе, как белкалетяга, перепрыгнула и исчезла в лесу...

Дощ зранку... Писала і впорядковувала записи, малювала, читала, сиділа на горі, збирала чабрець і суницю на чай, бродила босоніж по кам’янистому дну, сиділа біля річки...

Жодного тіла... слава Богу...

Байка про пацю Віолєтту

Я так гарно, як Натка, не розкажу, але спробую своїми словами

Оце був базарний день, не цієї п’ятниці, раніше, то пішла одна ґаздиня з подругою на базар. Накупили всякої всячини, а ще ж курчат відібрали, і там ото, де відібрали, поки що у коробочці лишили, бо ж купили ще не все.

І заманулося ґаздині раптом ще й пацю купити, бо ж така файна була – рожева в коричневі плямочки, мабуть за тата дикого вепря мала, та й ґаздиня давно пацю хтіла, отож купила.

Повні руки в дівчат покупок, коробка з ціпами пищить, паця верещить, нормального таксиста знайомого немає, а всі решта пацю в машину не хочуть.

Ледве знайшли ж таки нормального, ото всадила ґаздиня подругу з покупками, паці щось на підлогу підстелили, а вона верещить, аж заходиться. Насилу ото подруга з усім добром додому дісталася (бо ж ґаздиня лишень на півгодинки з роботи відпросилася, отож знайшла машину і відправила подругу до себе додому).

А вдома сердитий ґазда, бо пацю не чекали, худобу давно не тримали, отож місце для неї не підготували. Побурчавпобурчав чоловік, та за роботою й розвіявсь, посміхатися став.

Заселили пацю і дали їй горде ім’я – Віолетта, бо ж з норовом дівчинка. Принесла їй подруга ґаздині конюшини, а вона її не їсть, замріяно нюхає... Спортили іменем паці характер остаточно...

А на другий день паця стала демонструвати, як високо вона стрибати вміє, що наб’є дошку ґазда, вона перестрибує ще й озирається, типу: «Бачили?!»

Загалом довелося ще три дошки набивати. А потім до ґаздині приїхав онук, то довелося Віолетті друге ім’я, Фіалка, дати, бо ж в онука у дитячому садочку подруга Віолетта.

Ґаздиня ще одну пацю хоче, то вирішили більше складними іменами характер паці не псувати.

21.06.2014

Неділя

Ранок, хмарно, прохолодно... Неділя... Церковний спів річка розносить навкруги всюди...

Через весь плотик промчала чебілка з характерних ультразвуковим сигналом, дісталася першої смерічки розтягнулась в повітрі, як білкалетяга, перестрибнула й зникла у лісі...

70 71

Джек ломанулся за ней. Тихо, только звуки природы, ощущение, будто в мире больше ничего не существует, только этот лес и горы... дождь...

День выдался тревожный и богатый на сюрпризы. Сходила поздороваться с рекой, послушала её усилившийся рокот, прошлась босыми ногами, несмотря на холод, помокла под дождем, зашла в гости.

Пообедали вкусно: красным борщом, пельменями, варениками с брынзой и шкварками, в меню ещё были голубцы, но на них не было ни места, ни сил, а жаль, хозяйка готовит ну очень вкусно...

Ходили вдоль реки собирать земляничку, нашлись первые лисички у пней, набрали полный карман, значит, грибы будут уже скоро.

Жабки продолжают свое трогательное путешествие от родной копанки по всему лесу. За забором у копанки пасутся четыре полярных оленя, красавцы все. Три самочки и самец с молодыми рогами. Носится семья диких кабанов с пятью детками, смешные...

Дождь и холодный ветер перемежевываются палящим солнцем... Небесный театр весь день дает спектакли... Закаты здесь потрясающие...

Поражает деликатность здешних людей, прежде, чем спросить чтолибо (особенно личное), у вас спросят, можно ли задать такой вопрос, допустимо ли, и всегда оставляют возможность не отвечать без неловкости...

Новости из Киева поднимают шерсть на холке дыбом...

Господи, храни нас всех!Доброй ночи, Ворохта!

22.06.2014

Простые радости

Горы нас так и не пускают наверх, чернеют тучами, гремят громами... Но скучать просто некогда, радуюсь возможности созерцать простые чудеса, недоступные в городе.

У хозяина много книг с легендами, пересказами, этнографической и исторической литературы о родном крае. Он с удовольствием делится своими сокровищами, много рассказывает сам. Об основании Ворохты, заселении, происхождении гуцулов.

Местное наречие свежей струей вливается в мою речь, впрочем, здесь никого не смущает ни украинский, ни русский язык, ни киевский суржик. Когда начинаешь говорить с верховинским выговором, люди сами от души смеются и над собой, и над нашими попытками.

На днях в хозяйский курятник влез лис, утащил две курицы. – Бабе Анне говорить не будем, а то из меня перья полетят! – притворно на

пуган хозяин. Он собирается караулить лиса с ружьем. Если уж лис дорожку протоптал, от

свежей курочки уже не откажется. Здесь охотники почти в каждом доме – условия выживания. Когда холодает, спускаются волки и медведи в поисках легкой добычи.

Джек помчав за нею. Тиша, лише звуки природи, відчуття, ніби у світі більше нічого не існує, тільки цей ліс і гори... дощ...

День видався тривожний і багатий на сюрпризи. Сходила привітатися з річкою, послухала її посилений гуркіт, пройшлася босоніж, не зважаючи на холод, змокла під дощем, зайшла у гості.

Пообідали смачно: червоним борщем, пельменями, варениками з бринзою і шкварками, у меню ще були голубці, але на них не було ні місця, ні сил, а шкода, господиня готує дууууже смачно...

Ходили вздовж річки збирати сунички, знайшлися перші лисички коло пнів, набрали повну кишеню, значить, гриби будуть вже скоро.

Триває зворушлива подорож жабок від рідної копанки по всьому лісі. За парканом біля копанки пасуться чотири полярних олені, красені усі. Три самички і самець з молодими рогами. Гасає сім’я диких кабанів з п’ятьма дітьми, смішні...

Дощ і холодний вітер чергуються з палючим сонцем... Небесний театр весь день демонструє вистави... Заходи сонця тут приголомшливі...

Вражає делікатність тутешніх людей, перш, ніж запитати щось (тим паче особисте), у вас запитають, чи можна поставити таке питання, чи припустимо, і завжди лишають можливість не відповідати без ніяковості...

Новини з Києва підіймають шерсть на загривку дибки...

Господи, бережи нас всіх!Добраніч, Ворохто!

22.06.2014

Звичайні радості

Гори нас так і не пускають нагору, чорніють хмарами, гримлять громами... Але нудьгувати просто ніколи, радію можливості споглядати прості дива, недоступні у місті.

У господаря багато книжок з легендами, переказами, етнографічної та історичної літератури про рідний край. Він із задоволенням ділиться своїми скарбами, багато розповідає сам. Про заснування Ворохти, заселення, походження гуцулів.

Місцевий діалект свіжим струменем вливається у мою мову, втім, тут нікого не бентежить ні українська, ні російська мову, ні київський суржик. Коли починаєш говорити з верховинською вимовою, люди самі щиро сміються і над собою, і над нашими спробами.

Цими днями у хазяйський курник вліз лис, поцупив дві курки.– Бабі Анні казати не будемо, а то з мене пір’я летітиме! – удавано нажаханий

господар. Він збирається чатувати лиса з рушницею. Якщо вже лис внадився, від свіжої

курочки вже не відмовиться. Тут мисливці майже у кожній хаті – жорсткі умови виживання. Коли стає зимно, спускаються вовки і ведмеді у пошуках легкої здобичі.

72 73

– Сейчас им и на полонинах хорошо, там отары овечьи и коровьи стада. Они знают, где вкусненькое. – Делится хозяин.

От мысли, что через пару дней придется возвращаться в город, сжимается сердце...

Толькотолько начинаются грибы... Местные жители говорят, что сюда нужно приезжать минимум 10 раз в год... А я бы и не уезжала...

Хозяйка принесла с грядки 5 огромных, умытых дождем, ещё розовых ягод клубники – сладкиепресладкие...

Почти до самого вечера лил дождь, но солнце всё равно победило тучи. Ходили в лес на гору, лисички искали.

Я нашла первый белый гриб в этом сезоне, программа минимум выполнена. Домой шла в опускающихся сумерках, за усталыми лошадками, целый день

катавшими туристов. А дома радость, младшая корова таки сбежала в лес и там отелилась, домой

пришла уже с теленком. Малышка шла за мамой след в след, и стоило ей остановиться, мать замирала и ждала, пока телёнок сделает следующий шаг… Здесь все очень самостоятельные, и дети, и животные... Удивляют и восхищают...

Доброй ночи, Ворохта!26.06.2014

Живая природа

Время сливается в один поток, полное объединение с окружающей средой. Идут дожди, погружение в естественное состояние всё глубже.

Сенокос идет полным ходом, лес живет своей жизнью, Ворохта – своей. И, вливаясь в этот поток, думается, что так уже будет всегда.

Иван-чай

Дождливое облачное утро... Кофе во дворе, облака всех оттенков от белого до темносинего выплываю

щие изза верхушек гор и смерек, дрожащая на ветру трава в капельках воды...

Ходила посмотреть новорожденного телёнка. Какое же это чудо! Рыжеватокоричневое с белыми пятнышками, слегка курчавое, с большими глазами и длинными рыженькими ресничками, с влажным, аж в капельках носом, не отпавшей ещё пуповиной, стоит, покачиваясь на ещё не окрепших ножках...

– Мауууу! – подает голос теленок, и мама тут же громогласно отвечает ему.Квасолька (Фасолька) – так назвали за сходство по цвету с пятнистой фасо

лью. Глажу голову, шею, холку. Теплая... Мамакорова заметно волнуется. Это её первенец. Чудо рождения новой жизни... Оставляю их наедине, почувствовав себя немного причастной к таинству – ощущение абсолютного счастья.

– Зараз їм і на полонинах добре, там отари овечі і коров’ячі стада. Вони знають, де смачненьке. – Ділиться господар.

Від думки, що через кілька днів доведеться повертатися у місто, стискається серце...

Тількитільки починаються гриби... Місцеві жителі кажуть, що сюди потрібно приїжджати мінімум 10 разів на рік... А я б і не виїжджала...

Господиня принесла з грядки 5 величезних, вмитих дощем, ще рожевих ягід полуниці – солодкіпресолодкі...

Майже до самого вечора падав дощ, але сонце таки перемогло хмари. Ходили у ліс на гору, лисички шукали.

Я знайшла перший білий гриб у цьому сезоні, програма мінімум виконана. Додому йшла вже в сутінках, за втомленими конячками, що цілий день ката

ли туристів.А вдома радість: молодша корова таки втекла у ліс і там отелилась, додому

прийшла вже з телятком. Малятко йшло за мамою слід у слід, і варто було йому зупинитися, мати завмирала і чекала, доки теля зробить наступний крок... Тут усі дуже самостійні – і діти, і тварини... Дивують і захоплюють...

Добраніч, Ворохто!26.06.2014

Жива природа

Час зливається в один потік, цілковите злиття з навколишнім середовищем. Ідуть дощі, занурення у природний стан все глибше.

Косовиця йде повним ходом, ліс живе своїм життям, Ворохта – своїм. І, вливаючись у цей потік, думається, що так вже буде завжди.

Іван-чай

Дощовий хмарний ранок...Кава у дворі, хмари всіх відтінків від білого до темносинього випливають зза

верхівок гір і смерек, тремтлива від вітру трава в крапельках води...

Ходила подивитися новонароджене телятко. Яке ж це диво! Рудуватокоричневе з білими плямками, трошечки кучеряве, з великими очима і довгими руденькими віями, з вологим, аж у крапельках носом, з не відпавшою ще пуповиною, стоїть, погойдуючись на ще не зміцнілих ніжках...

– Мауууу! – подає голос телятко, і мама миттєво гучно відповідає йому.Квасолька – так назвали за схожість за кольором з плямистою квасолею. Гла

джу голову, шию, холку. Тепла... Мамакорова помітно хвилюється. Це її первісток. Чудо народження нового життя... Залишаю їх наодинці, відчувши себе трохи причетною до таїнства – відчуття абсолютного щастя.

74 75

Прохожу мимо лайки Тайгуси, сидит на цепи – соседского кролика съела. Глажу лохматую голову, шею – радостно подставляется под руки.

Опять карабкались на гору над Ворохтой, там, где вчера белый гриб и лисички нашли. Поймали рыжика, польский гриб... два польских гриба. Мухоморы обалденные – коричневые шляпки с пятнышками, словно шоколад со сливками.

На горе встретили старушку с правнуком, долго слушали её громкий грустный монолог о мире, войне, о несправедливом отношении к ним, гуцулам, трудягам, заслужившим славу террористов совершенно ни за что. Вибрации её возмущения и тревоги за своих детей и внуков разносились кругами по окрестным горам. Сидели и слушали этот тревожный набат материнского сердца…

Говорили и о грибах, сказала старушка, что в этом году грибов не будет. А в прошлом было невероятно много, и старые люди говорили, что будет война. Таким же урожайным был 1941й...

Облака меняли декорации и освещение над грядой вершин. Дремала, вновь не покоренная мной вершина Говерлы...

Впрочем, в этот раз я, наконец, попала в настоящие горы, с погружением в среду, с возможностью общения с коренным населением, было время слушать и внимать, ощущать природу, пить её силу... Можно считать, что я попала сюда впервые, и я точно знаю, что буду стремиться сюда вновь и вновь...

Спустились совершенно не там, где вскарабкались, зато встретили веточку первого иванчая! Лето началось!

Побродила в холодной реке... Я её обожаю – за шепот, пороги, ледяные струи и камни – чувствуешь, что ты живой...

Солнце почти укрылось за горами, только край неба и макушки гор светились теплыми желтоваторозовыми оттенками.

По дороге домой встретила одного из новых знакомых, обхватил клещами объятый, угрожал не отпустить в Киев, замуж звал.

– Да я же, как вы здесь говорите... О! Вспомнила! Нэ годна! – заливаюсь смехом. – Только и могу цветочки рисовать!

– Да мне только того и надо! У меня четыре дочери есть, они всё делают! – отвечает гуцул.

Еле вырвалась от настойчивого поклонника.Смеюсь до самого дома... Мало шансов здесь остаться незамужней, гуцулы

очень завзятые мужчины. Завтра последний полный день... А сердце уже щемит...Доброй ночи, Ворохта!

27.06.2014

Проходжу повз лайку Тайгусю, сидить на ланцюзі – сусідського кролика з’їла. Гладжу кошлату голову, шию – радісно підставляється під руки.

Знову дерлися на гору над Ворохтою, там, де вчора білий гриб і лисички знайшли. Упіймали рижика і польський гриб... два польських гриба. Мухомори карколомні – коричневі шляпки з цяточками, немов шоколад з вершками.

На горі зустріли бабцю з правнуком, довго слухали її голосний сумний монолог про мир, війну, про несправедливе ставлення до них, гуцулів, трудяг, що заслужили слави терористів абсолютно безпідставно. Вібрації її обурення і тривоги за своїх дітей і онуків розносилися колами по навколишніх горах. Сиділи і слухали цей тривожний набат материнського серця...

Говорили і про гриби, сказала старенька, що в цьому році грибів не буде. А в минулому було надзвичайно багато, і старі люди говорили, що буде війна. Таким же урожайним був 1941й...

Хмари змінювали декорації і освітлення над грядою вершин. Дрімала, знову не підкорена мною вершина Говерли...

Втім, цього разу я, нарешті, потрапила в справжні гори, із зануренням в середовище, з можливістю спілкування з корінним населенням, був час дослухатися і слухати, відчувати природу, пити її силу... Можна вважати, що я потрапила сюди вперше, і я точно знаю, що буду прагнути потрапити сюди знову і знову...

Зійшли абсолютно не там, де видерлися, зате зустріли гілочку першого іванчаю! Літо почалося!

Побродила в холодній річці... Я її обожнюю – за шепіт, пороги, крижані струмені і каміння, за відчуття, що ти живий...

Сонце майже сховалося за горами, тільки край неба і маківки гір світилися теплими жовтуваторожевими відтінками.

А аорогою додому зустріла одного з нових знайомих, обхопив кліщами обіймів, погрожував не відпустити до Києва, заміж кликав.

– Та я ж, як ви тут кажете… О! Згадала! Не годна! – заливаюся сміхом. – Тільки квіточки й можу малювать!

– Так мені тільки того і треба! В мене чотири дочки є, вони все роблять! – відповідає гуцул.

Ледве вирвалася від наполегливого залицяльника.Сміюся до самого дому... Мало шансів тут залишитися незаміжньою, гуцули

дуже завзяті чоловіки. Завтра останній повний день... А серце вже щемить...Добраніч, Ворохто!

27.06.2014

76 77

Перепогружение с перезагрузкой…

День фактически пропал, давление мое взбрыкнуло, наверх на гору – никак нельзя. А погода впервые благоприятная стоит...

Полдня боролась с тошнотой, потом пошла к реке за помощью. Вода сегодня прозрачная и теплая, ну, как теплая, это когда кости ломит не сразу, как вошел в реку. Бродила в удовольствие, сидела на тёплом камушке.

Прошлась по Ворохте, выбросила мусор, изза кульков с громким нявом выпрыгнул огромный пушистый черный кот, прямо на меня.... жжжжуть просто!

Вернулась домой, а тут новость, вторая коровка отелилась, старшенькая, и тоже в лесу…

Доброй ночи, Ворохта... Завтра в поезде уже засыпать...Надо бы вещи собрать както...

28.06.2014

созерцательно-медитативноеплывут облака

течет рекатленность жизнииллюзия смерти

28.06.2014

Утро… Давление так и не опустилось. Организм всеми силами противостоит отправ

ке домой.Коекак собралась с силами, чтобы всётаки уложить вещи. Пошли с Наткой

к Пруту, окунуть ножки, попрощаться до новой встречи, надеюсь.Прут сегодня невероятно прозрачен и приветлив, даже вода кажется теплой,

посидели на горячих камнях.Время ехать. – Зачем же Вы уезжаете? – грустно улыбается моя хозяйка. – Как раз обе ко

ровки отелились, молочко будет. Оставайтесь!– Спасибо, сама не хочу… – грустно улыбаюсь в ответ.– Возвращайтесь!

До автостанции на машине, по дороге заезжаем попрощаться с новой подругой.

– Приезжай еще! Ты же вернешься?! Вернешься! – утвердительно говорит моя новая подруга.

Натка смеется. – Ну всё, теперь точно вернешься, это как сглаз!

Перезанурення з перезавантаженням...

День фактично пропав, тиск мій вибрикнув, на гору – ніяк не можна. А погода вперше сприятлива...

Півдня боролася з нудотою, потім пішла до річки за допомогою. Вода нині прозора і тепла, ну, як тепла, це коли кістки починає ломити не відразу, як увійшов до річки. Бродила в задоволення, сиділа на теплому камінці.

Пройшлася Ворохтою, викинула сміття, зза кульків з гучним нявом вистрибнув величезний пухнастий чорний кіт, прямо на мене.... жжжжах просто!

Повернулася додому, а тут новина, – друга корівка отелилась, старшенька, і теж у лісі...

Добраніч, Ворохто... Завтра в потязі вже засинати...Треба б речі зібрати якось...

28.06.2014

споглядально-медитативнепливуть хмари

тече рікатлінність життяілюзія смерті

28.06.2014

Ранок... Тиск так і не знизився. Організм усіма силами протистоїть відправці додому.Сяктак зібралася з силами, щоб таки ж скласти речі. Пішли з Наткою до Пру

та, занурити ніжки, попрощатися до нової зустрічі, сподіваюся.Прут сьогодні надзвичайно прозорий і привітний, навіть вода здається те

плою, посиділи на гарячому камінні.Час їхати.– Куди ж Ви їдете? – сумно посміхається моя хозяйка. – Якраз обидві корівки

отелились, молочко буде. Лишайтесь!– Дякую, сама не хочу… – сумно посміхаюсь у відповідь.– Повертайтесь!

До автостанції машиною, по дорозі заїжджаємо попрощатися з новою подругою.

– Приїжджай ще! Ти ж повернешся?! Повернешся! – вже ствердно каже моя нова подруга.

Натка сміється. – Ну все, тепер точно повернешся, це як пристріт!

78 79

На автостанции полно народа. Встречаю старого знакомого из отеля «Ворохта».

– А Вы куда?– Та на Киев уже, – вздыхаю.– Что прямо отсюда?! – улыбается знакомый.Поговорили о новых маршрутах, о старых знакомых из отеля. Уезжать и так

не хотелось…

Подошла моя маршрутка… Обняла Натку… До встречи! В горле ком, но плакать на могу… Застряло…Усадив народ с билетиками, водитель запустил безбилетников… Двинулись

в сторону Франковска. Вдруг изза поворота вынырнула колонна мотоциклистов, все в коже, в шлемах, чинно и долго ехали навстречу…

В маршрутке жара и запах перегара в течение 2х часов. Попрощаться в окошко с горами не удалось, мешали шторки и нависшие со всех сторон пассажиры…

Почти у самого Франковска в маршрутке стало посвободней, увидела городскую черту и уж тутто хлынули слезы…

Пока, Карпаты! Я вернусь, я обязательно вернусь!

До поезда ещё три часа. Примостилась на каменном выступе у забора вокзала (благо «сиделка» позволяет сидеть где угодно), поодаль от людей.

Вокзал жужжит, люди носятся, дети мотаются, как заведенные. С трудом привыкаю к городскому шуму. Выныриваю из тишины. Маленькая доза города, перед большой. Машины, люди, поезда.

Рядом садится девушка, открывает пепси. К ней подходит мальчонка лет восьми, попрошайка…

– Давай я тебе вот этот лимонад отдам? – говорит ему девушка.Мальчонка радостно кивает головой, берет грязными ручонками бутылку

с едва начатой пепси и идет к очереди на маршрутку продолжать клянчить.

Достаю книгу, начинаю читать, чтобы город не так стремительно наполнял сознание. Через некоторое время поднимаю глаза и вижу облако мыльных пузырей, мальчонка посреди тротуара самозабвенно дует и дует в колечко на палочке, рождая новые стаи радужных шариков. Они летят в очередь на маршрутку, но все молча стоят, словно зачарованные, в этом разноцветном облаке…

Опускаю глаза к книге и натыкаюсь на предложение о шоколадке. – О! Да я же есть хочу! А в кармашке рюкзака лежит забытая маленькая шоколадка. На днях мы

с Наткой пили кофе в кафешке, маленькая плитка прилагалась на блюдечке с чашкой, а я её в рюкзак сунула да и забыла.

Жить стало веселее!

Неподалеку на скамейке расположилась большая компания с маленькими детьми. Ну чисто тебе цыганский табор. Шумят, галдят, пьют, едят… Дети носятся, из мусорки всё тащат. И далековато ж сидели!

На автостанції повно людей. Зустрічаю старого знайомого з готелю «Ворохта».

– А Ви куди?– Та на Київ вже, – зітхаю.– Що прямо звідси?! – посміхається знайомий.Поговорили про нові маршрути, про старих знайомих з готелю. Їхати і так не

хотілося...

Підійшла моя маршрутка... Обійняла Натку... До зустрічі!В горлі грудка, але плакати на можу... застрягло...Посадивши народ з квиточками, водій запустив безквиточників... Рушили

в бік Франківська. Раптом зза рогу виринула колона мотоциклістів, усі в шкірі, в шоломах, чинно і довго їхали назустріч...

В маршрутці спека і запах перегару протягом 2х годин. Попрощатися у віконце з горами не вдалося, заважали шторки і пасажири, що нависли з усіх боків...

Майже під самим Франківськом у маршрутці стало вільніше, побачила межі міста, і вже отут полилился сльози...

Бувайте, Карпати! Я повернуся, я обов’язково повернуся!

До потяга ще три години. Вмостилась на кам’яному виступі біля паркану вокзалу (добре, що «сиділка» дозволяє сидіти де завгодно), віддалік від людей.

Вокзал дзижчить, люди носяться, діти гасають, як заведені. Насилу звикаю до міського шуму. Виринаю з тиші. Маленька доза міста, перед великою. Машини, люди, потяги.

Поруч сідає дівчина, відкриває пепсі. До неї підходить хлопчина років восьми, жебракує...

– Давай я тобі оце сітро дам? – каже йому дівчина.Хлопчина радісно киває головою, бере брудними рученятами пляшку з ледь

розпочатою пепсі і йде до черги на маршрутку продовжувати канючити.

Виймаю книжку, починаю читати, щоб місто не так стрімко наповнювало свідомість. Через якийсь час підводжу очі і бачу хмару мильних бульбашок, хлопчина посеред тротуару натхненно дме і дме в кілечко на паличці, народжуючи нові зграї райдужних кульок. Вони летять прямо на людей в черзі на маршрутку, але усі мовчки стоять, немов зачаровані, в цій різнобарвній хмарі...

Знову опускаю очі до книжки і натикаюся на речення про шоколадку.– О! Так я ж їсти хочу! А в кишені рюкзака лежить забута маленька шоколадка. Цими днями ми

з Наткою пили каву в кав’ярні, а маленька плитка на блюдечку з чашкою додавалася, то я її до рюкзака поклала та й забула.

Жити стало веселіше!

Неподалік на лавочці розташувалася велика компанія з маленькими дітьми. Ну чисто тобі циганський табір. Шумлять, галасують, п’ють, їдять... Діти гасають, з смітника все тягнуть. І далеко ж сиділи!

80 81

Я ещё покосилась, не дай Бог, в одном вагоне поедем!В общем, младший (лет 3х малыш), таки загремел на брусчатку и ободрал

висок и нос, стая мамаш с остальными детьми сели впритык ко мне успокаивать громко ревущего пострадавшего.

Рядом со мной села девочка лет пяти близкоблизко прислонилась к ноге…

К счастью, подали поезд. Взвалила я свои богатства на плечи и потащилась.На ступеньках вагона опасно качнулась назад (рюкзак перевесил), никто из

мужчин на перроне даже не шевельнулся, поблагодарила Бога за свою хорошую реакцию, а то лежала бы как черепаха и лапками шевелила…

Села в купе, смотрю, таки несется тот цыганский табор в мой вагон… Ну, Бог миловал, не в моё купе…Смотрю в окошко, на перроне два молоденьких индуса с огромными чемо

данами в яркожелтых футболках.Так и есть, в моё купе… – Добрый день! – на чистом украинском. – А где шестое и восьмое?Показываю верхние полки. Залопотали, улыбаясь, на родном языке между

собой. Втиснули свои чемоданища наверх и вышли в коридор. Подождали, пока устроюсь, затем разложили постель на оставшихся полуполках, и улеглись, практически в позе лотоса на всю ночь спать.

Ночь прошла спокойно, утром за час до прибытия разбудила проводница. Ребята индусы сидели на своих полках, пока я не собрала вещи и не вышла в коридор, когда поезд уже прибывал на вокзал.

– Та их целый вагон на днях ехал, студенты, учатся в ИваноФранковске, – улыбается проводница.

На перроне – сын. Забрал вещи, обнял, соооскуууучилась…Доброе утро, Киев…

А дома подвявшие фиалки, и стандартно обиженный кот… Типа, ну, вы, конечно, можете меня погладить, но сам подходить не буду, и не сильно мне надо, чтоб меня гладили!

Из потерь – два бокала для пива, один – для коньяка, кувшин для компота, причем – всё за один раз, стаканчик упал с полки на стоящую на столешнице посуду…

Обнаруживаю стекло в комнате… – А здесь что?– Та стекло выпало из книжного шкафа… Купил – вставил…Полезно всётаки иногда оставлять детей, чтобы они учились жить самостоя

тельно. Киев заглатывает медленно, но полностью…

До новой встречи, Карпаты! Я вернусь!29–30.06.2014

Ворохта–Ивано-Франковск–Киев

Я ще зиркнула, не приведи Господи, в одному вагоні поїдемо!Зрештою, молодший (років 3х малюк), таки загримів на бруківку і обдер

скроню і ніс, зграя матусь з іншими дітьми сіли впритул до мене заспокоювати потерпілого, що голосно ревів.

Поруч зі мною сіла дівчинка років п’яти – близькоблизько притулилася до ноги...

На щастя, подали потяг. Взяла я свої багатства на плечі і потягла.На сходинках вагона небезпечно хитнулася назад (рюкзак переважив), ніхто

з чоловіків на пероні навіть не ворухнувся, подякувала Богові за свою гарну реакцію, а то лежала б як черепаха і лапками ворушила...

Сіла в купе, дивлюся, таки мчить той циганський табір до мого вагона...Ну, Бог милував, не в моє купе...Дивлюся у вікно, на пероні два молоденьких індуса з величезними валізами

в яскравожовтих футболках.Так і є, в моє купе... – Добрий день! – чистою українською. – А де шосте і восьме?Показую верхні полиці. Залопотіли, посміхаючись, рідною мовою між собою.

Втиснули свої надвалізи нагору і вийшли до коридору. Дочекалися, доки я влаштуюся, потім розстелили білизну на напівполицях, що залишилися біля валіз, і вляглися, практично в позі лотоса на всю ніч спати.

Ніч минула спокійно, вранці за годину до прибуття розбудила провідниця. Хлопці індуси сиділи на своїх полицях, доки я не зібрала речі і не вийшла в коридор, коли потяг уже прибував на вокзал.

– Та їх цілий вагон днями їхав, студенти, навчаються в ІваноФранківську, – посміхається провідниця.

На пероні – син. Забрав речі, обняв, скуууучила...Доброго ранку, Києве...

А вдома напівв’ялі фіалки, і стандартно ображений кіт... Типу, ну, ви, звичайно, можете мене погладити, але сам підходити не буду, і не дуже мені треба, щоб мене гладили!

З втрат: два кухлі для пива, келих для коньяку і глечик для компоту, причому – усе за один раз, скляночка впала з полиці на посуд, що стояв на столі...

Знаходжу скло в кімнаті...– А тут що?– Та скло випало з книжкової шафи... Купив – вставив...Корисно таки іноді залишати дітей, щоб вони вчилися жити самостійно. Київ поглинає повільно, але цілком...

До нової зустрічі, Карпати! Я повернуся!29–30.06.2014

Ворохта–Івано-Франківськ–Київ

82 83

лошадия уже не была

я уже возвратилась обратнотолько топот копыт

всё же слышу порой в темнотедвух лошадок каурых

ведущих двоих жеребятоксветлобежевых

в ночьв горизонт уходящих

в рассвет…

03.07.2014

горе горечь гореть

огорчениесердце не лечат

лишь укрепятизлечить

лишь горы могутмогут

помогут ******

горе с горы

на убыльдо новой горыгруды мышц бесполезны

в чертогах сердец

22/28122016

83

сидеть на вершине горыразмазывать облака

кистьюподмешивая белила

и сажи немногосидеть у реки

и смотретькак убегает дорога

змейкойза горизонт

кудаточувствоватьосознаватьсвободнакрылатараспята

на ширину небеси всё равно парить

солнце обнимая рукамии всё равно светитьсквозь слезы дождя

сквозь цунами невзгод и тревог

03.07.2014

гори бачу і...плачу –

як вони там без мене?..

13042016

82

8584

Карпатское РождествоКарпатське Різдво

8786

Поездка, как, впрочем, часто бывает, выпала внезапно и случайно…эдакий новогодний подарок! моя двоюродная сестричка никогда не была в Карпатах раньше, а тут

выпала счастливая возможность провести вместе отпуск, да ещё у её сотрудницы оказалась родня в Микули́чине (большой населенный пункт в Карпатах).

в общем, вопрос «ехатьне ехать» не стоял, как вы понимаете… такая возможность увидеть зимние горы!едем втроём на 10 дней – сестра с дочкой и я. берём билеты в последний

момент (все три билета в разных купе и на верхних полках), но главное – едем!!!

дорожная

поцеловала Даоса в нос, схватила два рюкзака и мелкий чемодан, вещей, почемуто всегда больше, чем конечностей, и вышла к заранее приехавшему такси...

– сегодня дурдом с вокзалами, – делится таксист, – Вы уже пятый пассажир, связанный с вокзалом. не знаю, успели ли ребята, которых только что завез за 5 минут до отхода автобуса... а пассажирку на южном (жд вокзал в Киеве) смог высадить только под церковью, к самому вокзалу не пробиться... но мы приехали заранее, и даже парковочное место освободилось для высадки...

поезд заполнялся молодёжью: на лыжи, домой, отдохнуть, погулять, у всех приподнятое настроение и ожидание снега и новогодних чудес, коегде откорпоративившие и с душком, но немного, и все вменяемые... за окном мелькнул ночной вокзал – поооехали...

спала чутко, было жарко, за окном светало, поля то белосерые кудрявые, то откровенно зеленые озимые, то охристозолотистые от камыша и осоки... снега почти нет...

ИваноФранковск, пассажиры с сумками, маршрутчики, автобусы, десять минут – и мы счастливые обладатели билетов на Верховинский автобус, уселись удобно, в предвкушении зимних гор... а горы всё не являлись и не являлись сквозь запотевшие стекла окон, словно стесняясь своей наготы, едва прикрытой снегом...

в Яремче остановка 10 минут: покуритьоправиться... вышла из автобуса и замерла очарованная видом...

– здравствуйте, родные... я так соскучилась! прекрасны, как всегда!автобус набился в Яремче донельзя, а нам уж скоро выходить… опасения

были напрасны, с нами вывалились полавтобуса! радушные хозяева (молодая пара с двумя детками) подхватили нас под белы

рученьки, усадили в машину и привезли к своему дому...уютный, просторный, всё сплошь изготовлено из дерева (хозяин – мастер по

дереву) – очень теплый...хозяйка Маричка тут же:– рипяныкы будете? сейчас нажарю!– а это что?– как оладьи, только из рипы!

Мандрівка, як, зрештою, часто буває, впала раптово і випадково...такий собі новорічний подарунок! моя двоюрідна сестричка ніколи не була в Карпатах раніше, а тут ви

пала щаслива нагода побути у відпустці разом, та ще й у її співробітниці виявилася рідня в Микули́чині (великий населений пункт в Карпатах).

питання «їхатине їхати» не стояло, як ви розумієте... така можливість – побачити зимові гори!їдемо втрьох на 10 днів – сестра з донькою і я. беремо квитки в останній

момент (усі три квитки в різних купе і на верхніх полицях), але головне – їдемо!!!

подрожня

поцілувала Даоса в ніс, схопила два рюкзака і невеличку валізу, речей, чомусь завжди більше, ніж кінцівок , і вийшла до таксі, що примчало заздалегідь...

– сьогодні дурдом з вокзалами, – ділиться таксист. – Ви вже п’ятий пасажир, пов’язаний з вокзалом. не знаю, чи встигли люди, яких щойно завіз за 5 хвилин до відходу автобуса... а пасажирку на південному (вокзалі) зміг висадити тільки під церквою, до самого вокзалу не пробитися... але ми приїхали заздалегідь, і навіть місце для паркування звільнилося для висадки...

потяг заповнювався молоддю: на лижі, додому, відпочити, погуляти, у всіх піднесений настрій і очікування снігу та новорічних чудес, денеде опіслякорпоративники і з душком, але небагато, і всі при пам’яті... за вікном промайнув нічний вокзал – поооїхали...

спала не дуже, було спекотно, за вікном світало, поля то білосірі кучеряві, то відверто зелені озимі, то вохристозолотисті від очерету і осоки... снігу майже немає...

ІваноФранківськ, пасажири з сумками, маршрутники, автобуси, десять хвилин – і ми щасливі власники квитків на Верховинський автобус, сіли зручно, в передчутті зимових гір... а гори все не з’являлися і не з’являлися крізь запітнілі скла вікон, немов соромлячись своєї оголеності, ледь прикритої снігом...

в Яремчі зупинка 10 хвилин: покуритиоговтатися... вийшла з автобуса і завмерла зачарована краєвидом...

– здрастуйте, рідні... я так скучила! прекрасні, як завжди!автобус набився в Яремчі донезмоги, а нам вже скоро виходити... але побою

вання були марними, з нами вивалилися півавтобуса! привітні господарі (молода пара з двома дітками) підхопили нас під білі ру

ченьки, посадовили в машину і привезли до своєї хати...затишна, простора, і хата, і в хаті – усе виготовлено з дерева (господар – май

стер по дереву) – дуже тепла...газдиня Марічка відразу:– ріпяники будете? зараз нажарю!– а це що таке?– як оладки, тільки з ріпи!

8988

– давайте!ну очень вкусно с домашней сметанкой!!!

долго и приятно общались... смеркается, горы погружаются в постель из облаков и тумана, и только потом

в темноту...на улице морозец, яркое звездное небо, дым из печной трубы, паахнет, темно

и тихо, коегде светятся окошки, и перегавкиваются собаки... в доме топится печка...поужинали кулэшкою (такая каша из кукурузной крупы, на воде готовится)

с подливкой из белых грибов в сметане... мммм...доброй ночи!

27–28122015Киев–Микуличин

«Ангелы идут...» (с)

позавтракала стаканом молока до кофе... рай... ходили гулять до Прутця (это не тот большой Прут, другой, маленький)...то снег валил, скрывая горы, то солнышко выходило, выхватывая свежеза

снеженные вершины из облаков, снежной пелены и тумана... шагалось легко и радостно!

повстречали двух лошадок, впряженных в телегу (быстро проехали, фотнуть успела уже вдалеке; и вообще, какаято я замедленная очень, и дятел ускакал, пока целилась, и вороны, заслышав голос моей сестрицы: «зачем они тебе нужны?!» – поднялись и улетели с верхушки дерева, все четыре, пока я их считала!

боярышник, калина и шиповник не убегали, но резкость не наводилась, руки шиповником слегка ободрала, а фоток не сделала...

повстречали бабушку...– Слава Иисусу Христу!– Слава Навеки Богу! – я думала Ангелы идут! (нас – две девушки в белых куртках, третья – в белой

шапочке), дай вам, Боже... – продолжает бабушка…многомного теплых пожеланий к Новому году и не только нашлось у встре

ченной бабушки для нас, от сердца с полупоклоном... согрела...погуляли около 2х часов, намотали около 3х км, неплохо для первого дня,

я щитаю!уже почти под своим домом встретили стаю деловых собачек, с улыбками

прошествовавших мимо.– колбаску надо носить, – заметила сестричка.

почти вошли во двор, из соседнего дома выбежала девочка, лет 5ти, в куртке, надетой на одну руку, и огромных резиновых шлепках (явно маминых):

– давайте!надзвичайно смачно з домашньою сметанкою!!!

довго і приємно спілкувалися...сутеніє, гори занурюються в постіль з хмар і туману, і аж потім у темряву...

надворі морозець, яскраве зоряне небо, дим з пічної труби, паахне, темно і тихо, денеде світяться віконечка, і перегавкуються собаки... в хаті топиться грубка...

повечеряли кулешкою (така собі каша з кукурудзяної крупи, на воді готується) з підливкою з білих грибів у сметані... мммм...

добраніч! 27–28122015

Київ–Микуличин

«Янголи ідуть...» (с)

поснідала склянкою молока до кави... рай... ходили гуляти до Прутця (це не той великий Прут, інший, маленький)...то сніг валив, приховуючи гори, то сонечко виходило, вихоплюючи свіжо

засніжені вершини з хмар, снігової пелени і туману... крокувалося легко і радісно!

зустріли двох конячок, запряжених у віз (швидко проїхали, фотнуть встигла вже здалеку; і взагалі, якась я сповільнена дуже, і дятел утік, доки цілилася, і ворони, зачувши голос моєї сестриці: «та нашо вони тобі треба?!» – піднялися і полетіли геть з верхівки дерева, всі чотири, доки я їх рахувала!

глід, калина і шипшина не тікали, але різкість чомусь не наводилася, руки шипшиною злегка обідрала, а фоток так і не зробила...

зустріли бабцю...– Слава Ісусу Христу!– Слава Навіки Богу! – я думала Янголи ідуть! – (нас – двоє дівчат в білих куртках, третя – в білій

шапочці), – дай вам, Боже... – веде далі бабця... багатобагато теплих побажань до Нового року і не лише знайшлося у тієї

бабці для нас, від серця і навіть з поклоном... зігріла...погуляли близько 2х годин, намотали близько 3х км, непогано для першого

дня, я вважаю! вже майже під своєю хатою зустріли зграю ділових собачок, що з посмішками

неквапно пройшли повз нас.– ковбаску треба носити, – зауважила сестричка.

майже увійшли на подвір’я, з сусідньої хати вибігла дівчинка, років 5ти, в куртці, одягненій на одну руку, і величезних гумових шльопанцях (явно маминих):

9190

– добрый день! давайте познакомимся?!– давай! – смеемся и называем свои имена поочередно, – а тебя как зовут?– Света!– конфету хочешь?– да!!! – бежит на горку в шлепках по снегу, за ней метется пушистая белая

собачка мелкой породы... – а собачка твоя?– да!– а её как зовут?– Пушком!Пушок тоже вьется у сумки с конфетами, но не огорчается, когда ему вкусно

стей не достается, продолжает улыбаться и вилять хвостом...– ну вот, а ты спрашивала, зачем конфеты?! – смеется сестричка...пошли пить чай и отогреваться!

ещё пару таких ужинов, и поезд из Франковска даже не тронется... да, что там поезд, автобус не сдвинется с места!

и щеки будут, как на селфи... 30122015

Полиныци

утро, –17 °С, солнышко, скрипит снег, смереки в кружеве инея, стакан молока, первая чашка кофе... счастлива! доброутро!

день был волшебным, сказочным, насыщенным...сегодня хозяин возил нас повыше в горы в Полиныци, где строится его новый

коттедж для гостей... я уже забронировала место, еслишо! мороз, иней, лес, горы, речушка Прутець вдоль дороги... и сказочный пеший

подъем чуть повыше, по сияющему, как алмазы, снегу, среди волшебных смерек...охотничий домик и золотая сова, как часовой, на верхушке дерева – редкая

удача! и вся поездка – удача, ибо снега немного, что позволило нам подняться на

гору, и животные с птицами очень редко показываются людям, а тут среди бела дня – сова!

и река ещё не совсем замерзла, радовала несказанно, и мороза в самый раз для сохранения снега и комфортной прогулки...

одним словом – подарок! прогулялись и вечером, полюбовались на звёздное небо и перемигивание

огоньков в соседних домах, вкусно выпили чаю с хозяевами дома с мороженым и черникой (афынамы, чорнымы ягодамы) из морозилки!

доброй ночи! 31122015

– доброго деня! давайте познайомимося?!– давай! – сміємося і називаємо свої імена по черзі, – а тебе як звати?– Свєта!– цукерку хочеш?– так!!! – біжить на гірку в шльопанцях по снігу, за нею мететься пухнастий

білий дрібненький собачка...– а собачка твій?– так!– а його як кличуть?– Пушком!Пушок теж в’ється коло сумки з цукерками, але не засмучується, коли йому

смаколик не дістається, і далі посміхається і крутить хвостиком...– ну ось, а ти питала, навіщо цукерки ?! – сміється сестричка...пішли пити чай і відігріватись!

ще кілька таких вечерь, і потяг з Франківська навіть не рушить... та, що там потяг, автобус не зрушить з місця!

і щоки будуть, як на селфі... 30122015

Поліниці

ранок, –17 °С, сонечко, скрипить сніг, смереки в мереживі інею, склянка молока, перша кава... щаслива! добранку!

день був чарівним, казковим, насиченим...сьогодні господар возив нас вище у гори в Поліниці, де будується його новий

котедж для гостей...я вже забронювала місце, якщошо! мороз, паморзь, ліс, гори, річечка Прутець уздовж дороги... і казковий

піший підйом трохи повище, по сяючому, як діаманти, снігу, серед чарівних смерек...

мисливський будиночок і золота сова, як вартовий, на верхівці дерева – рідкісна удача!

і вся мандрівка – удача, бо снігу небагато, що дозволило нам піднятися на гору, і тварини з птахами дуже рідко показуються людям, а тут вдень – сова!

і річка ще не зовсім замерзла, радувала невимовно, і мороз такий, щоб і сніг не танув, і гулялося комфортно...

одним словом – дарунок! прогулялися і увечері, помилувалися на зоряне небо і переморгування вог

ників у сусідніх хатах, смачно випили чаю з господарями будинку з морозивом і чорницею (афинами, чорними ягодами) з морозилки!

добраніч!31122015

9392

и в мороз тепло…

тихое утро, –18 °С, горы просто невероятные...таки, пожалуй, вернусь к масляным краскам немножко дома, или с гуашью

новую тропинку поищу, потому что держать вот это всё в себе не разделенным, просто невозможно!

и всётаки я никогда не научусь вот это оторванное от глагола «сы» (оно же «ся») ставить в нужное место и в правильном случае... (особенности диалекта).

здесь только у картофеля более шести названий (рипа, бульба, картопля, мандыбурка, остальные не помню...)

доброутро!

и, кстати, Новый год тут празднуют после Рождества (пост же ж), «на Маланки» (с 13го на 14е января) и Святки (гуляния) аж до Крещения...

хозяева сожалеют, что мы до их Нового года не дотягиваем, потому что будут тогда ряженые со всеми прилагающимися мероприятиями!

а сегодня ночью салютами и летающими китайскими фонариками (в лесуто, пусть и зимнем) «радовали» только туристы, местные спали тихонечко...

– дышите воздухом?стою во дворе, как раз солнышко изза деревьев поднялось и пригрело (в

тени – совсем морозмороз), бабушка шла мимо.– нравится Вам в Карпатах?– да! очень красиво!!!– вот если бы Вас хозяин к себе туда в горы отвез в Полиныци, там красиво!– а мы были вчера, оченьочень красиво!– там сейчас мало людей живет... раньше 18 семей жило, была узкоколейка,

но было наводнение смыло ту узкоколейку...– да, без транспорта здесь тяжело...– отдыхайте!и бабушка, улыбаясь, потопала дальше...тепло здесь... и в мороз тепло...

и как же ласково тут звучит: «молчи, женщина!» (та муж жене говорит), что даже я промолчала бы! (для посвященных)

отправила сестричку с племянницей погулять в Яремче, а сама прошлась с фотиком вдоль Прутця... тишина...

на солнышке – прям жарко, а в тени – аж щиплет лицо и руки... но красоты стоят неземные!

стемнело... снег срывается...хорошего всем вечерочка!

01012016

і в мороз тепло...

тихий ранок, –18 °С, гори просто неймовірні...таки, мабуть, трошки повернуся до олійних фарб вдома, чи з гуашшю

нову стежку надибаю, бо тримати ото всьо в собі не розділеним, просто неможливо!

і таки ніколи не навчуся оте відірване від дієслова «си» (воно ж «ся») ставити в потрібне місце і у правильний випадок...

тут тільки в картоплі понад шість назв (ріпа, бульба, картопля, мандибурка – решту не згадаю...)

добранку!

і, до речі, Новий рік тут святкують опісля Різдва (бо піст же ж), «на Маланки» (з 13го на 14е січня) і Святки аж до Водохреща...

господарі жалкують, що ми до їхнього Нового року не дотягуємо, бо тоді ж будуть ряджені з усіма належними святковими «заходами»!

а сьогодні вночі салютами і літаючими китайськими ліхтариками (в лісі, хай і зимовому) «радували» лише туристи, місцеві спали собі тихенько...

– дихаєте повітрям? стою на подвір’ї, якраз сонечко зза дерев піднялося і пригріло (в затінку –

зов сім лютий мороз), бабця іде повз.– подобається Вам у Карпатах? – так! дуже гарно!!!– якби Вас господар до себе туди у гори одвіз у Поліниці, отам гарно!– а ми були учора, дужедуже гарно!– там зараз мало людей жиє... раніше 18 родин жило, була вузькоколійка, але

було наводнєніє, змило ту вузькоколійку...– так, без транспорту тут тяжко...– відпочивайте! і бабуся, посміхаючись, підтюпцем рушила далі...тепло тут... і в мороз тепло...

і як же лагідно тут звучить: «мовчи, жінко!» !» (та чоловік дружині каже), що навіть і я б змовчала! (для втаємничених)

відрядила сестричку з племінницею погуляти в Яремче, а сама пройшлася з фотиком уздовж Прутця... тиша...

на сонечку – аж гаряче, а в затінку – аж скубе обличчя і руки... але краса неземна!

стемніло... сніг зривається...гарного всім вечорочка!

01012016

9594

туристы... такие туристы!

утро, мороз, горы в пелене мелкогомелкого снега... доброутро!

ездили на Женецкий водопад Гук, так ото так туристов много было, что и водопада не видно!

да и водопад замерз совсем, там, где раньше только по камушкам можно было переходить, теперь просто лед... всё равно красота!

потом хозяин отвез нас в Яремче, оленей в вольерах смотреть (племянница оленями болеет)...

не люблю смотреть на животных в клетках и вольерах... хотя, говорят, что площади у оленей и кабанов там для жизни большие... а вот птицы (хищники и голуби) в клетках...

а ещё были утки и пара лебедей на минипруду...горы вокруг того места, волшебные, но смеркалось уже, да и солнца сегодня

почти не было, все в белой пелене мелкогомелкого снега, мороз не сдается! дома, в тепле, пьем травяной чай, общаемся с хозяевами, смеемся, у печки

хорошо! тепла и любви вашим домам, люди добрые!

02012016

окрестности – вокруг да около

–21 °С, с одной стороны солнце зависло над горами, с другой – луна над смереками, на одних горах смереки в синебелых кружевах, на других – зеленые, а кисти дома, эх...

а на завтрак у нас банош (ещё один подвид каши из кукурузной крупы, готовится на сметане)! доброутро!

невзирая на конкретный минус температур таки совершили конкретный маршбросок по окрестностям!

планшет замерз почти сразу… а я же усиленно им «фотала»... сначала упорно не замерзающий до конца

шумный Прутець, и горы в новом свете, и большой Прут с моста, и церковь древнюю (местную достопримечательность)...

встретили двух лошадок с красными кисточками в гривах, шли такие неторопливые с инеем на боках, молодые ребята вели их по дороге нам навстречу...

солнышко честно пыталось нас греть, вопреки всем колючкам мороза...темнеет, раздается какойто почти металлический звук в кустах, потом ответ

ный в соседних, приглядываюсь – птички!!! токо непонятно какие, темно ж уже!хозяева обещают, что осталось только одну ночь в этих морозах зимовать,

потом немного потеплеет...привет из Карпат, теплого всем уютного вечерочка с душистым горячим

чаем, пушистым мурчащим котом, и кемто оченьочень близким и любимым... перезимуем!!!

туристи... такі туристи!

ранок, морозець, гори у пелені дрібногодрібного снігу... добранку!

їздили на Женецький водоспад Гук, так ото так туристів багато було, що і водоспаду не видно!

та й водоспад замерз зовсім, там, де раніше тільки по камінцях можна було переходити, тепер просто лід... все одно краса!

потім господар відвіз нас в Яремче, оленів у вольєрах дивитися (племінниця оленями захоплюється)...

не люблю дивитися на тварин у клітках і вольєрах... хоча, кажуть, що площі у оленів і кабанів там для життя великі... а ось птахи (хижаки і голуби) в клітках...

а ще були качки і пара лебедів на мініставку...гори навколо того місця, чарівні, але сутеніло вже, та й сонця сьогодні майже

не було, все в білій пелені дрібногодрібного снігу, мороз не здається! вдома, в теплі, п’ємо трав’яний чай, спілкуємося з господарями, сміємося,

біля печі добре! тепла і любові вашим домівкам, люди добрі!

02012016

околиці – околясом

–21 °С, з одного боку сонце зависло над горами, з іншого – місяць над смереками, на одних горах смереки в блакитнобілих мереживах, на інших – зелені, а пензлі вдома, ех...

а на сніданок в нас банош (ще один підвид каші з кукурудзяної крупи, готується на сметані)! добранку!

незважаючи на страшенний холод таки зробили конкретний маршкидок околицями!

планшет замерз майже відразу... а я ж старанно ним «фотала»... спочатку галасливий Прутець, що вперто не

замерзає до кінця, і гори в новому світлі, і великий Прут з моста, і церкву давню (місцеву пам’ятку)...

зустріли двох конячок з червоними китицями в гривах, йшли такі неквапливі з інеєм на боках, молоді хлопці вели їх дорогою нам назустріч...

сонечко чесно намагалося нас гріти, всупереч усім колючкам морозу...темніє, лунає якийсь майже металевий звук в кущах, потім у відповідь у сусід

ніх, придивляюсь – пташки!!! тіко не ясно які, темно ж уже!господарі обіцяють, що лишилося тільки одну ніч в цих морозах зимувати,

потім трохи потеплішає...привіт з Карпат, теплого всім затишного вечорочка із запашним гарячим

чаєм, пухнастим муркотливим котом, і кимось дужедуже близьким і коханим... перезимуємо!!!

9796

цветы рисую в головеморозакисть

и снегакраскаи горы

синее полотноКарпат

бескрайнее

03012016

–23 °С, солнце ярко светит за горой, и тающий ломтик месяца над ней, мёрзнуть не пойду сегодня, наверное... баек не будет сегодня!

всем хорошего дня!04012016

и будто кто рисует кистьюнебо

подмешивая серое и белилв голубизну

и разливая розовоеза край

где солнце падаетв колыбель гор

05012016

тепло, облачно, бесснежно...небо забавляется красками...

ветер играется облаками...

05012016

малюю квітив головіморозу пензель

снігу фарбаі гори

синє полотноКарпатбезкрає

03012016

–23 °С, сонце яскраво світить за горою, і тане скибочка місяця над нею, мерзнути не піду сьогодні, напевно... байок сьогодні не буде!

усім гарного дня!04012016

і наче хто малює пензлем небо

підмішуючи сіре і білил в блакить

і розливаючи рожеве за край

де сонце падаєв колиску гір

05012016

тепло, хмарно, безсніжно...небо бавиться барвами...вітер грається хмарами...

05012016

9998

предчувствие Рождества

утром какаято вялость и млявость в теле образовалась, но я её коекак преодолела, вцепилась в фотик и на охоту! небо и солнце в горах концерты давали!

ветер поднимал свежий снежок с крыш, крутилвертел, минисмерчики образовывая...

дым причудливыми формами подымался из труб...облака перемещали солнечный свет по горам, смещая акценты...Прутець деловито журчал подо льдом, выныривая то тут, то там...серая птичка с белым брюшком (размером со скворца) пила водичку из Прут

ця, прорвавшегося изподо льда, и призывно попискивала...по дороге шла худенькая барышня, одетая не по сезону както: шапочка, ко

жаная короткая курточка, затертые узкие джинсы и ботиночки на шпильках, причем каблук был только один...

таки добежала я сегодня с не замерзшим планшетом до того подвесного мостика, до которого ходили в лютый мороз.

по дороге видела, как мост через Прут переходили трое молодых ребят с металлическими Рождественскими звёздами, отовсюду пахло всяческой едой, две женщины зашли с кульками (в которой были рушники и всяка снедь) в одну из придорожных капличок (их здесь много, буквально на каждом шагу)...

все готовятся к Празднику...проходя мимо проката квадрациклов, увидела семью, которая фотографиро

валась на минимашинах, к ним через дорогу торопился хозяин железных коней...– мы здесь фотографировались на ваших квадрациклах, ничего?– так положите по пятьдесят гривен с каждого, и ничего! – смеется хозяин. –

ничего, ничего... фотографируйтесь на здоровье!прогулялась на славу, немного подмерзла, но погода стоит более ласковая,

чем накануне...ветерок периодически срывает пригоршню снега с какойнибудь крыши и

бросает в лицо, словно в снежки играет... чарует местная речь и интонации... выучила новое слово «нов» – это и «ну», и «да», и «нет», в зависимости от

контекста... есть ещё слово «йо» – но не как у рэперов, и значения, как у «нов»... и мне

показалось, что «нов» – из женской лексики, а «йо» – из мужской... значения выражения «цэ сэ» многообразны и непредсказуемы... только в

контексте… есть ещё «пляцкы» – это «торт»! в общем, чтобы покушать то, что хочется, стоит интересоваться, что вам пред

лагают, охотно объяснят! нрав и характер народа угадывается по мелким вещам, по отношению друг

к другу, по лексике...«кот/кошка» тут – «кітка»

передчуття Різдва

вранці якась в’ялість і млявість в тілі утворилась, але я її таксяк подолала, вчепилася в фотик і на полювання! небо і сонце в горах концерти пропонували!

вітер підіймав свіжий сніжок з дахів, крутиввертів, утворюючи мінісмерчики...

дим химерними формами підносився з труб...хмари пересували сонячне світло по горах, переставляючи акценти...Прутець діловито дзюрчав під льодом, виринаючи то тут, то сям...сіра пташка з білим черевцем (завбільшки десь зі шпака) пила водичку з Прут

ця, що прорвався зпід льоду, і заклично попискувала...дорогою йшла худенька панянка, вдягнена якось не по сезону: шапочка, шкі

ряна коротка курточка, затерті вузькі джинси і черевички на шпильках, причому підбор був лише один...

таки добігла я сьогодні з не замерзлим планшетом до того підвісного місточка, що ми до його ходили в лютий мороз.

дорогою бачила, як міст через Прут переходили троє молодих хлопців з металевими Різдвяними зірками, звідусіль пахло всілякою їжею, дві жінки зайшли з кульками (в яких були рушники і всяка їжа) в одну з придорожніх капличок (їх тут багато, буквально на кожному кроці)...

усі готуються до Свята...проходячи повз місце прокату квадроциклів, побачила сім’ю, яка фотографу

валася на мінімашинах, до них через дорогу поспішав господар залізних коней... – ми тут фотографувалися на ваших квадрациклах, нічого?– то покладіть по п’ятдесять гривнів з кожного, та й нічого! – сміється госпо

дар. – нічого, нічого... фотографуйтеся на здоров’я!прогулялася на славу, трохи підмерзла, але погода сьогодні ласкавіша, ніж

напередодні...час від часу вітерець зриває жменю снігу з якогонебудь даху і кидає просто в

обличчя, немов у сніжки грає... зачаровує місцева мова та інтонації...вивчила нове слово «нов» – це і «ну», і «так», і «ні», в залежності від контек

сту... є ще слово «йо» – але не як у реперів, і значення, як у «нов»... і мені здалося,

що «нов» – з жіночої лексики, а «йо» – з чоловічої ... значення виразу «це се» різноманітні і непередбачувані... лише в контексті... є ще «пляцки» – це «торт»!тобто, щоб поїсти те, що вам хочеться, варто поцікавитися, що вам пропону

ють, охоче пояснять! вдача і характер народу вгадується у дрібних речах, у ставленні одне до одно

го, у лексиці...«кіт / кішка» тут – «кітка»

101100

заболел ли ты, похмелье ли у тебя, скажут просто «заслаб/заслабла» – сочувственно, без неодобрения...

та заслабла трошки... в окошко на горы смотрю...06012015

«Христос родился! Восславим Его!»

гор совсем не видно в пелене мелкого снега...морозец небольшой... благодать...вчера горы пели детскими голосами, сегодня поют взрослыми! снег идет, люди идут в церковь...Праздник!

маленькие девочки, повязанные большими белыми цветастыми платками с бахромой, в венках поверх платков, в длинных вышитых сорочках (поверх верхней одежды, но очень красиво), всё ходят и ходят с колядками от дома к дому...

а снег всё сеется и сеется, как сквозь сито...

приходили четыре маленьких мальчика, одетые в вышиванки, красивые самодельные доспехи и с мечами – четыре царя (восточный, западный, северный и южный), показывали целую театрализованную сцену из Библии, декламировали и пели (девочки ходят по трое, у них своя программа)… красииивооо...

правда, колядки в этом году нерадостные, дети просят мира для всех... у нас слезы в глазах стояли, не было сил хоть слово сказать, чтобы поблагодарить их...

так мы им и конфет, и на конфеты дали, хотя они и говорили, что отец нашего хозяина позвал их в хату для нас и уже заплатил за представление!

но то ж отец, а то мы!

нам объяснили, что это Малая Коляда, дети так деньги себе зарабатывают! а потом ещё будет Большая Коляда, это когда ходят взрослые мужчины, они

собирают деньги на церковь...

вышла во двор, снег идет, откудато издалека доносится: «Нова радість стала...» (Рождественская песня), – мужские голоса и трембиты...

Большая Коляда идет по селу...

приходила Большая Коляда и под хату наших хозяев с колокольчиками и трембитой (а детки только с колокольчиками ходили)... хорошо, прямо сердце поет...

собирается большая компания, делится на группы по 30–40 мужчин, на каждую группу приходится около 80 хат, и в каждой они поют, до 24х часов «доживают» не все, так как в хатах и наливают, и угощают!

добрый вечер всем! 07012015

захворів ти, чи похмілля у тебе, скажуть просто «заслаб / заслабла» – співчутливо, без тіні осуду...

та заслабла трошки... в віконце на гори дивлюся...06012015

«Христос народився! Славімо Його!»

гір аж не видно у пелені дрібного снігу...морозець маленький... благодать...учора гори співали дитячими голосами, сьогодні співають дорослими! сніг іде, люди йдуть до церкви...Свято!

маленькі дівчатка, запнені у великі білі квітчасті хустки з торочками, вбрані у вінки, у довгих вишитих сорочках (поверх верхнього одягу, але дуже гарно), все ходять і ходять з колядками від хати до хати...

а сніг все сіється і сіється, наче крізь сито...

приходили чотири маленькі хлопчики, вбрані у вишиті сорочки, гарні саморобні лати і з мечами – чотири царі (східний, західний, північний і південний), показували цілу театралізовану сцену з Біблії, декламували і співали (дівчатка ходять по троє, в них своя програма)... гааарнооо...

щоправда, колядки цей рік нерадісні, діти просять миру для всіх… в нас аж сльози в очах стали, слова мовити, аби подякувати, не було сили…

то ми їм і цукерок, і на цукерки дали, хоч вони і казали, що тато господаря нашого їх закликав для нас до хати і вже заплатив за виставу!

але ж то тато, а то ми!

нам пояснили, що це Мала Коляда, так діти собі гроші заробляють! а пізніше ще буде Велика Коляда, це коли ходять дорослі чоловіки, вони зби

рають гроші на церкву…

вийшла у двір, сніг іде, десь здалеку лине: «Нова радість стала...» – чоловічі голоси й трембіти...

Велика Коляда іде селом...

приходила Велика Коляда і під хату наших господарів із дзвониками і трембітою (а дітки лише з дзвониками ходили)... гарно, аж серце співає...

збирається велика громада, ділиться на гурти по 30–40 чоловіків, кожному гурту припадає близько 80 хат, і під кожною вони співають, до 24ї години «доживають» не усі, бо ж у хатах і наливають, і пригощають!

доброго вечора усім! 07012015

103102

прощальный взмах Карпатских гор

небо покрыто барашками облаков...а горы всё ещё поют трембитами и мужскими голосами... от хаты к хате...–5 °С, всё присыпано инеем и снегом, туман...пакую чемоданы... вечером уже поезд на Киев... и немножко слезно, как

всегда... спасибо, Карпаты, за хлеб, за соль, за ваших замечательных людей, за уди

вительные зрелища, от которых аж дух захватывает, за чувство покоя и защищенности, за любовь, за Горы – смереки, реки, водопады!!! частичка моего сердца навсегда поселилась здесь...

я желаю, чтобы уже в следующее Рождество дети просили у Святого Николая и Иисуса совершенно других подарков, и пели другие колядки... Мира вам, мои родные, благосостояния и Добра!

счастлива была гостить у вас! с любовью, ваша перелетная птица

прощальный взмах гряды Карпатских гор, окутанных в седые облака на фоне яркоголубого морозного неба...

пока, мои дорогие, я вернусь! и всё тот же ком в горле, не проглотить...

погуляли по ИваноФранковску, в ожидании поезда, позаглядывали в ларечки с сувенирами, оглядели волшебную центральную елку, послушали живой Рождественский концерт с открытой сцены... окунулись в праздничную атмосферу города, смешались с местными жителями и гостями города, почувствовали себя частью общей радости... прошлись по центру города к городской Ратуше, выпили кофе, купили шоколада ручной работы...

вокзал, куча шумных школьников, тоже ждущих киевского поезда...перрон, вагон, купе, спутники постарше... все вежливые, предупредитель

ные, довольные, домой... и както непривычно уже для уха, у всех троих безупречный русский...

женщина из Херсона и пара из Белорусии:– так боялись ехать сюда, нас всё отговаривали, но мы очень довольны – та

кие люди!!! такая природа!!!! ещё приедем и своим расскажем!!!я буду скучать по вас, Карпаты! до новых встреч!

дома... счастливый Даосик выглажен и обласкан! Микуличин–Ивано-Франковск–Киев

08–09012015

103

прощальний помах Карпатських гір

небо вкрите баранцями хмарок... а гори все ще співають трембітами і чоловічими голосами... від хати до хати... –5 °С, все припорошене інеєм і снігом, туман...пакую валізи... увечері вже потяг на Київ... і трошки слізно, як завжди... дякую вам, Карпати, за хліб, за сіль, за ваших чудових людей, за дивовижні

видовища, від яких аж подих перехоплює, за почуття спокою і захищеності, за любов, за Гори – смереки, річки, водоспади!!! частина мойого серця назавжди оселилася тут...

я бажаю, щоб вже наступного Різдва дітки просили в Святого Миколая і Іісуса геть інших подарунків, й співали інших колядок... Миру вам, мої рідні, статків і Добра!

щаслива була гостювати у вас! з любов’ю, ваш перелітний птах

прощальний помах гряди Карпатських гір, оповитих в сиві хмари на тлі яскравоблакитного морозного неба...

бувайте, мої любі, я повернуся! і та сама грудка у грудях, не проковтнути...

погуляли ІваноФранківськом, в очікуванні потяга, позаглядали в кіоски з сувенірами, оглянули ошатну центральну ялинку, послухали живий Різдвяний концерт з відкритої сцени... поринули у святкову атмосферу міста, змішалися з місцевими жителями і гостями міста, відчули себе частиною загальної радості... пройшлися центром міста до міської Ратуші, випили кави, купили шоколаду ручної роботи...

вокзал, купа галасливих школярів, теж чекають на київський потяг...перон, вагон, купе, супутники старшого віку... усі ввічливі, запопадливі, за

доволені, додому... і якось незвично вже для вуха, у всіх трьох бездоганна російська...

жінка з Херсона і пара з Білорусії:– так боялися їхати сюди, нас усі відмовляли, але ми дуже задоволені – такі

люди!!! така природа!!! ще приїдемо і своїм розкажемо!!!я сумуватиму за вами, Карпати! до нових зустрічей!

вдома... щасливий Даосик вигладжений і обласканий! Микуличин–Івано-Франківськ–Київ

08–09012015

102

104 105

карпатские грёзыКарпатами грезится

грежу грёзы карпатскиеоблачка на деревьяхоблачко на облачкепеленает облачковершину бережно

миг... и ливень

упали облачка с небавниз

и поднимаютсяоблачками

сновагоры дымят...

Карпатами грезится...

12062016

всё смоет дождемничего

что покрываюсяпылью крылья

всё смоет дождем...

21072016

105

карпатське марево Карпатами мариться

марю марево карпатськехмаркИ на дереваххмарка на хмарці

сповиває хмаринкавершину дбайливо

мить... і злива

впали хмаринки з неба додолу

і піднімаються хмАрками

зновугори димлять...

Карпатами мариться...

12062016

усе змиє дощемто дарма

що припадаютькурявою крила

усе змиє дощем...

21072016

104

107106

Верхов

ина:

поэм

а благо

дарност

иВерховина:

поема вдячності

108 109

синья туда

где ближе солнцеоблаками спеленатое

спитгде верхушками деревья

вонзилисьв голубизну

я тудагде сердце летит

и без крыльевпрямо ввысь

где вокругобступаетобнимаетзащищает

родная синь...

01072016

Рай земной

не скажу, что моя жизнь – сплошные ириски, просто предпочитаю делиться лучшим из того, что получаю!

и моя жизнь щедра на ДрузейВолшебников, пусть Господь возвращает им сторицей всё творимое ими Добро, ибо именно они доливают в мою палитру жизни радостных красок и привносят в неё Сказку!

как вы понимаете, птичка опять улетела, в невероятное сказочное место... Киев не выпускал, грузил работой, пристроил мне температуру в день отъез

да, но если вдали забрезжили Карпаты, остановить меня уже очень сложно! дорога была сложной и утомительной, но я справилась, наслаждаюсь уеди

нением, тишиной и сказкой!вернусь... может быть...

если и есть Рай земной, мой определенно тут! лошадка пасется по соседству с красными кисточками за ушами... краасиии

ваааяяя....заметно холодает, а в дом заползать нет желания совсем... закуталась в пле

дик на качельке...слушаю горы... закат ложится темными полосами... он пахнет влажной хвоей и цветущими

травами... звучит колокольчиками пасущихся на склонах коров и журчанием ручейка в ривчачку (канавке) гдето неподалёку, редким перегавкиванием собак и детскими голосами...

синья туди

де ближче сонцехмарами сповите

спитьде верхівками дерева

устромилися в блакить

я тудиде серце лине

і без крилу височіньде навколо

обступаєобіймаєзахищає

рідна синь...

01072016

Рай земний

не скажу, що моє життя – суцільні іриски, просто вважаю за доцільне ділитися найкращим з того, що отримую!

і моє життя щедре на ДрузівЧарівників, нехай Господь повертає їм сторицею все Добро, що чиниться ними, бо саме вони доливають в мою палітру життя радісних фарб і привносять в неї Казку!

як ви розумієте, пташка знову полетіла, в неймовірне казкове місце... Київ не випускав, завантажував роботою, влаштував мені температуру в день

від’їзду, але якщо на небокраї забовваніли Карпати, зупинити мене вже дуже складно!

дорога була складною і виснажливою, але я впоралася, насолоджуюся самотністю, тишею і казкою!

повернуся... можливо...

якщо і є десь Рай земний, мій точно тут! поруч пасеться конячка з червоними китицями за вухами... гааарнюююняя....помітно холодає, а в хатку заповзати немає бажання зовсім... загорнулася в

пледик на гойдалці...слухаю гори... захід сонця лягає темними смугами... він пахне вологою хвоєю і квітуючими

травами... звучить дзвіночками корів, що пасуться на схилах, дзюркотінням потічка у рівчачку, що є тут десь неподалік, поодиноким перегавкуванням собак і дитячими голосами...

110 111

сплетаются в косы свет и тьма, заползает и ложится густой сумрак... близится ночь...доброй ноченьки всем! добраніч, то есть!

04072016Киев–Ивано-Франковск–Верховина

кто я, и где я...

доброутро! за продовольствием на разведку ходила.утро было ярким, безоблачным, щедрым на густую холодную росу, солнеч

ный свет и тепло... спала, как ребенок, и проснулась в сказке...Perloff Botsu, докладываю! маршбросок 8 км (до центра Верховины, и об

ратно уже с нагрузкой 5 кг) – done! и без потерь! ну, пока потерь не чувствую... Наталия Ружин – тебе алаверды – карпатский иванчай привет передавал (тут

рядышком возле ручейка живет с ромашками).шла мимо Черемоша – та не знакомилась пока, все подходы были крутоваты,

а я уже домой тащила землянику, молоко и т.д.; ещё познакомимся, постепенно ж надо друг к другу привыкать!

а по дороге в центр со мной топали мамалошада и её детёнышжеребенок.... не фотала, так любовалась!

хорошего всем денёчка!

городское напряжение и суета отпускают неохотно, наблюдаю, как постепенно раскручивается и выпрямляется внутренняя пружина, начинаю осознавать, кто я, и где я...

молоко, которое пахнет молоком и сладкое на вкус, хлеб, который пахнет хлебом... отбрасывает в детство, когда кроме молока с хлебом и фруктов мне ничего не надо было, и мама, спрашивая, «что ты ела целый день?», – выслушивала мой отчет, сокрушенно разводила руками и качала головой, резюмируя: «то есть – ничего...»

инструмент познания мира (тело т.е.) вспомнил своё истинное предназначение, хочет двигаться и познавать.

собираю на фотик гербарий цветов и насекомых – будет чем зимой заняться, повезло, что поблизости склон некошеный ещё остался...

внутри проснулся маленький ребенок, которому всё надо и всё интересно, особенно интересно, кто там под смерекой так громко чтото грызет, совершенно ничего не видно!!! я уже кругами ходилаходила...

ну и... чуть не наступила на ужа (я так думаю, что то уж был), чтото мелкое с желтыми «ушками»... оно меня первое узрело и пустилось наутёк, я поначалу решила, что ящерица... никто не пострадал, но босиком, пожалуй, больше ходить не буду...

05072016

сплітаються в коси світло і темрява, заповзає і лягає густий морок... наближається ніч...доброї ніченьки всім! добраніч, тобто!

04072016Київ–Івано-Франківськ–Верховина

хто я, і де я...

добранку! за харчами на розвідку ходила.ранок був яскравим, безхмарним, щедрим на густу холодну росу, сонячне

світло і тепло...спала, як дитина, і прокинулася у казці... Perloff Botsu, доповідаю! маршкидок 8 км (до центру Верховини, і назад,

вже з навантаженням 5 кг) – done! і без втрат! ну, наразі втрат не відчуваю... Наталя Ружин – тобі алаверди – карпатський іванчай привіт передавав (тут

близенько коло рівчачка живе з ромашками).йшла повз Черемош – та не знайомилася поки що, усі підходи були крутуваті,

а я вже додому тягла суниці, молоко тощо; ще познайомимося, треба ж поступово одне до одного звикати!

а дорогою до центру зі мною тупотіли мамаконячка і її дитинчалоша.... не фотала, так милувалася!

гарної усім днини!

міська напруга і метушня відпускають неохоче, спостерігаю, як поступово розкручується і випростовується внутрішня пружина, починаю усвідомлювати, хто я, і де я...

молоко, яке пахне молоком і солодке на смак, хліб, який пахне хлібом... відкидає у дитинство, коли крім молока з хлібом і фруктів мені нічого не треба було, і мама, запитуючи, «що ти їла цілий день?», – вислуховувала мій звіт, скрушно розводила руками і хитала головою, резюмуючи: «тобто – нічого...»

інструмент пізнання світу (тіло тобто) згадав своє справжнє призначення, хоче рухатися і пізнавати.

збираю на фотик гербарій квітів і комах – буде чим взимку зайнятися, пощастило, що поблизу схил некошений ще лишився...

всередині прокинулася маленька дитина, якій все треба і все цікаво, особливо цікаво, хто там під смерекою так голосно щось гризе, ніц не видно!!! я вже колами ходилаходила...

ну і... мало не наступила на вужа (я так думаю, що то вуж був), щось дрібне з жовтими «вушками»... воно мене перше убачило і чкурнуло геть, я спочатку вирішила, що ящірка... ніхто не постраждав, але босоніж, мабуть, більше не ходитиму...

05072016

112 113

отвори!он ушел так давно

а ты всё ещё смотришь на стрелки часов

каждый вечерего ожидая прихода

ночь сменяется днёмпересменка сезонов

идет за окноми новейшая модаподковы сдирает

со старойсо ступнями порой...

закройэту дверь

и часы убери со стены

то была нелюбовьто была несвобода!

и услышишь шагитой

что мнётся давноу порогаотвори!

05072016

113

відчини!він пішов так давноа ти все ще дивишсяна стрілки годинника

щовечорачекаючи його приходуніч змінюється днем

перезміна сезонівіде за вікном

і новітня модапідкови здирає

зі староїзі ступнями часом...

закрийці двері

і годинник приберизі стіни

то була нелюбовто була несвобода!

і почуєш крокитієї

що мнеться давнона порозівідчини!

05072016

112

114 115

любопытство – неодолимая движущая сила

бррр, холодно сегодня утром.обильная роса, солнышко и облака...вчера в 2230 выключили свет, Верховина уложила спать.ещё не знаю, для чего сегодняшний день.хорошего денёчка всем!

главное показать тучам, что они мне до них нет дела, посему взяла рюкзак и полезла на гору за хаткой... так и распогодилось сразу.

блуждала по склонам несколько часов, прямо как горная корова, только без колокольчика. нелегко они добывают своё пропитание, ох, нелегко.

зато красиво как!!! собрала фоток с цветочкамибукашками, видов с горы (ну, как, с горы, к вершине не добралась пока еще, лес там).

главное, не переходить дорогу лесным муравьям... стоит мне остановиться, оказываюсь как раз на их тропе и рядом чертополох (бедром его каждый раз ощущаю).

полакомилась земляникой, набрала немного чабреца на чай, даже несколько кустов душицы нашла.

мяты – великое множество, вот только не знаю, можно ли её пить.любопытство – непреодолимая движущая сила: «вон там повыше ещё чтото

краснеет!» «а там еще!»вот так и проходила несколько часов... немного дождик окропил, но так, только травку намочил, чтобы не сухая была... а ещё рисовала, читала и «втыкала в горизонт», потому что он имеет чрез

вычайную и невероятную магическую силу улавливать взгляд и не отпускать... хорошо, что спешить некуда, когда опомнюсь, что замерла, как была, и на какоето время «зависла», тогда и опомнюсь!

обалдеть... снимать было совершенно не реально...сползаются грозовые тучи, одна останавливается над отдельно взятой горой

и поливает её проливным дождем... в туче остается сквозное отверстие в виде сердечка, а по внешнему краю полдуги радуги в лучах почти севшего солнца...

фантастика, глаза оторвать было невозможно...темнеет... о! полило... Верховина в дождь прекрасна!пойду спать под колыбельную дождя...доброй ноченьки!

06072016

жадина

утром проснулась в панике, что уже надо уезжать, а я ещё не насладились горами...

пересчитала дни остались... мааало!!! жадина я...

цікавість – непоборна рушійна сила

бррр, холодно сьогодні зранку.рясна роса, сонечко і хмарки...вчора о 2230 вимкнули світло, Верховина вклала спати.ще не знаю, для чого сьогоднішній день.гарного дня усім!

головне показати хмарам, що вони мені не вадять, ото узяла рюкзака та й полізла на гору за хатою... воно й розпогодилось відразу!

блукала схилами кілька годин, як ота гірська корова, тільки що без дзвіночка. нелегко вони здобувають свій харч, ох, нелегко.

зате ж гарно як!!! назбирала фоток з квіточкамикомашками, краєвидів з гори (ну, як, з гори, верхівки не дісталася поки що, там ліс) .

головне, не переходити дорогу лісовим мурахам... як стану, так на їхній стежці і коло будяка (стегном його щоразу відчуваю).

поласувала суницями, набрала трошки чабрецю на чай, навіть кілька кущів материнки знайшла.

м’яти – силасиленна, от тільки не знаю, чи можна її пити.цікавість – непоборна рушійна сила: «он там вище ще щось червоніє!» «а там

іще!»ото так і находила кілька годин... трошки дощик покропив, та так, лише травичку намочив, щоб не суха була... а ще малювала, читала і «втикала в горизонт», бо він має надзвичайну й не

ймовірну магічну силу вловлювати погляд і не відпускати... добре, що нікуди поспішати, коли оговтаюсь, що завмерла, як була, і на якийсь час «зависла», тоді й оговтаюсь!

очманіти... знімати було геть не реально...сповзаються грозові хмари, одна зупиняється над окремо взятою горою і поли

ває її рясним дощем... у хмарі залишається наскрізний отвір у вигляді сердечка, а по зовнішньому краю півдуги веселки у променях сонця, що вже майже зовсім сіло...

фантастика, очей відвести було неможливо...темніє... о! полило... Верховина в дощ прекрасна!піду спати під колискову дощу... добраніч!

06072016

жадіна

зранку прокинулась в паніці, що вже треба від’їджати, а я ще не натішилися горами...

перерахувала дні, що лишилися... мааало!!! жадіна я...

116 117

рассвет был прекрасен... и горы дымилы (курились)! так вот полезла сразу, куда Макар телят не гонял, уже как горная коза, по

скольку чабрец этот, знает, где расти, чтобы не все желающие к нему добрались со своими загребущими руками!

ноги упорно мне уже не просто намекали, что голова у меня больная, но я и так об этом знаю... поэтому карабкалась, не задумываясь и не останавливаясь...

на самом деле, это как раз тот случай, когда ситуация требует абсолютной концентрации и сосредоточенности, чтобы и на прекрасные виды поглядеть, и чабрец усмотреть, и цветочков на зиму нафотографировать, и нож не потерять, и ноги так поставить, чтобы ни на кого не наступить и с горы не покатиться, да ещё и рюкзак чтобы не уехал кудато вниз...

с задачей справилась, чабреца нарвала немножко, ничего не потеряла, ноги целы, и фоток прибавилось!

довольна собой, что редко бывает... и вам хорошего дня!

07072016

ветер шумит в смерекахто ли ливеньто ли поезд

то ли горной реки потокветер шумит в смереках

07072016

экзистенциальность переРождения –

восхождениевозрождение

рождениеньюэйдж

07072016

заглядываю в себяа там только пустыня –

кто я?где я?

07072016

світанок був прекрасний... і гори диміли! то ото полізла зразу, куди Макар телят не ганяв, вже як гірська коза, бо отой

чабрець, знає, де рости, щоб не усі охочі до його дісталися із своїми загребущими руками!

ноги затято мені вже не просто натякали, что голова в мене хвора, але ж я і так ото знаю... тож дерлася, не замислюючись і не зупиняючись...

насправді, це якраз отой випадок, коли ситуація вимагає абсолютної концентрації і зосередженності, щоб і на чудові краєвиди оком накинути, і чабрець угледіти, і квіточок на зиму нафотографувати, і ножа не згубити, і ноги так поставити, щоб ні на кого не наступити і з гори не покотитися, та ще й рюкзак щоб не поїхав кудись униз...

із завданням впоралась, чабрецю нарвала трошки, нічого не згубила, ноги цілі, і фоток додалося!

задоволена собою, що рідко буває.... і вам гарної днини!

07072016

вітер шумить у смерекахчи то зливачи то потяг

чи гірської річки потіквітер шумить у смереках

07072016

екзистенціальністьперенародження –

сходженнявідродженнянародження

ньюейдж

07072016

зазираю у себеа там лиш пустеля –

хто я?де я?

07072016

118 119

иди!сердце не дышит

не бьётсясчитает шаги

каждый ведётего прочь

от родного порогаи уповать

оно можетлишь только на Бога

не угадатьчто же встретит

его впередино не стоять же?!

так бейсядышии иди

просто вперёд

07072016

«приятно было вас видеть!»

а чтобы вы понимали, то было 6 градусов утром!но сейчас уже печет, хотя и холодный ветер напоминает, что про ветровку за

бывать не стоит, и облака кучкуются, чтобы вы о дождевике помнили, потому что погода здесь, прямо как женское настроение, меняется мгновенно!

делала вылазку в центр, потому что подъела всё, что в прошлый раз купила, да ещё и кофе весь выдула!

таки уже адаптировалась и почти расслабилась, потому как почти перестала суетиться, как курица, хвататься делать всё впопыхах и бегом, вливаюсь в местный ритм жизни...

и вот вышла со двора улыбаясь... встретила какуюто бабушку, пышную и важную, она пристально всматривалась мне в лицо (я же чужая здесь, ни с кем ещё не общалась, сидела, как та сова в дупле, и по горе над хаткой слонялась)...

– добрый день! – улыбаюсь бабушке в лицо (вся улыбаюсь, потому что хорошо мне!)

– добрый день! – бабушка ласково улыбается мне, тоже всем телом, и, кажется, что становится ещё пышнее и добрее – теплая и домашняя.

так вот шлёпаю тихонько к центру по обочине, пропускаю машины, любуюсь видами, слушаю Черемош, разглядываю облака. людей много сегодня, хорошо одеты, улыбаются.

іди!серце не дихає

не б’єтьсярахує крокикожен веде

його гетьвід рідного порога

і сподіватисявоно може

лишетільку на Богане вгадати

що ж зустрінейого попереду

але не стояти ж?!так бийся

дихайі йди

просто вперед

07072016

«гарно було вас бачити!»

а щоб ви розуміли, то тут було 6 градусів зранку!але зараз вже пече, хоча й холодний вітер нагадує, що про вітровку забувати

не варто, і хмарки купкуються, щоб ви про дощовика пам’ятали, бо погода тут, як ото жіночий настрій, змінюється миттєво!

робила вилазку до центру, бо вже попід’їдала усе, що минулого разу придбала, та ще й каву усю видудлила!

таки вже адаптувалася й майже розслабилася, бо майже перестала метушитися, як курка, хапатися робити усе похапцем і бігом, вливаюся у місцевий ритм життя...

отож вийшла з двору посміхаючись... зустріла якусь бабусю, пишну і поважну, вона пильно вдивлялася мені в обличчя (бо чужа ж на кутку, ні з ким ще не спілкувалася, сиділа, як та сова у дуплі, та горою над хатою тинялася)...

– доброго дня! – посміхаюся бабусі в обличчя (уся посміхаюся, бо гарно мені!

– доброго дня! – бабуся ласкаво посміхається мені, теж усім тілом, і, здається, що стає ще пухкіша, добріша – тепла і домашня.

ото чалапаю тихенько до центру по узбіччі, пропускаю машини, милуюсь краєвидами, слухаю Черемош, роздивляюся хмарки. людей багато сьогодні, гарно вдягнені, посміхаються.

120 121

вдруг навстречу синенькая небольшая бричка, запряженная одной лошадкой с красными кисточками за ушками, а правит ею... бабулька! такая улыбчивая бабулька в ярком красном платочке! – фотик я не доставала, както неудобно на людей с фотиком бросаться, но настроение у меня ещё улучшилось!

из магазина вышел колоритный дядька с длинными белыми волосами, чёрными усами в гуцульской шляпе.

крааасииивыыый! опять же улыбаюсь...встречные пожилые люди с интересом заглядывают в глаза (кто такая?!) –

я же в кроссовках с радужными шнурками, разноцветной рубашке, с фенечками на обеих руках, и в платочке с разноцветными котиками – смешнючая!!! – в прошлый раз мне все встречные девочки улыбались...

на рынке малолюдно... купила молока и овощей, пошла искать остальные продукты по списку.

один из продавцов, дядька лет 60ти, большой, колоритный с такой речью, что сердце поет... купила у него необходимое (интересно, что взвешивая каждый раз переспрашивает: «подходит? так будет?»

– речь у вас очень красивая! спасибо! хорошего дня! – говорю ему.– спасибо! хорошо (приятно) было вас видеть! – отвечает.удивительные обороты речи, вроде как и комплимент, а как бы и нет!

купила домашнего сыра и сметаны, женщина и говорит: – а мы Вас видели, когда на рынок ехали, как Вы шли!– все говорят, что праздник сегодня. а какой? – спрашиваю её, пользуясь случаем.– так Купала же!– а разве не вчера было??!– нет, вчера было Ивана, а сегодня – Купала!такто, люди добрые! невежественные мы и тёмные!

проходила мимо церкви, и зазвучали колокола, и будто внутри тела зазвучали, потекли по венам, очищая и наполняя силой и радостью...

на обочине возле музея стоял экскурсионный автобус, обхожу его справа по траве (водитель – красивый крепкий усатый дядька – отступает немного в сторону, освобождая мне дорогу).

– да я и так пройду, не нужно, – улыбаюсь.– что? – переспрашивает дядька, тоже улыбаясь.– спасибо! – говорю, смеясь.– а куда Вы идете? – (автобус же ж стоял кабиной как раз в направлении

моего движения).– туда! – показываю обеими руками на горы впереди и радостно шагаю дальше.иду и сожалею о той бабульке на бричке, которую фотнуть не смогла, и

вдруг – она снова едет мне навстречу в обратном направлении. не удержалась, улыбалась ей во весь рот!

дошла до Черемоша по дороге домой... цикорий на берегу выше человеческого роста… спустилась к реке, поклонилась ей, поздоровалась, познакомилась, ножки помочила… ох, и холодный же ж Черемош, сразу ноги сводит... но красиииивый...

хорошего дня, люди добрые! с Праздником вас! 08072016

раптом назустріч синенька бричка невеличка, запряжена однією конячкою с червоними китицями за вушками, а править нею... бабця! така усміхнена старенька бабця у яскравій червоній хусточці! – фотик я не діставала, якось незручно на людей с фотиком кидатися, але настрій в мене ще покращився!

з крамниці вийшов колоритний вуйко з довгим білим волоссям, чорними вусами у гуцульському капелюсі.

гааарнииий! знову усміхаюся...зустрічні старші люди з цікавістю зазирають у очі (що то за одна?!) – бо я ж у

кросівках з веселковими шнурками, різнобарвній сорочечці, з фенечками на обох руках, і у хусточці з різнокольоровими котиками – смішнюча!!! – минулого разу усі зустрічні дівчатка мені посміхалися...

на базарі малолюдно... купила молока і овочі, пішла шукати решту харчів по списку.

один з продавців, дядько років за 60, великий, колоритний з такою мовою, що серце співає... купила в нього потрібне (цікаво, що зважуючи, кожен раз перепитує: «підходить? так буде?»

– мова в вас дуже гарна! дякую! гарного дня! – кажу йому.– дякую! гарно було вас бачити! – відповідає.дивовижні мовні звороти, ніби й комплімент, а наче й ні!

купила домашнього сиру й сметани, жіночка й каже: – а ми Вас бачили, коли на ринок їхали, як Ви йшли!– всі кажуть, що свято сьогодні. а яке? – запитую, користуючись нагодою. – то Купала ж!– а хіба не вчора було??!– ні, вчора було Івана, а сьогодні – Купала!отакто, люде добрі! неосвічені ми і темні!

йшла повз церкву, й залунали дзвони, і ніби всередині тіла зазвучали, потікли по венам, очищаючи й наповнюючи силою і радістю...

на узбіччі коло музею стояв екскурсійний автобус, минаю його праворуч по траві (водій – гарний кремезний вусатий дядько – відступає трохи в бік, звільняючи мені стежку).

– та я так пройду, не треба, – усміхаюсь.– прошу? – перепитує дядько, теж усміхаючись.– дякую! – кажу, сміючись.– а де Ви йдете? – (бо ж автобус якраз у той бік кабіною, у напрямку мого

руху).– туди! – показую обома руками на гори попереду і радісно крокую далі.йду й жалкую за ту бабцю на бричці, що фотнути не могла, аж раптом – вона

знову їде мені назустріч у зворотньому напрямку. не втрималася, посміхалася їй на весь рот!

дісталася Черемоша по дорозі додому... Петрові батоги на березі вище людського зросту, спустилася до нього, вклонилася, поздоровкалася, познайомилася, ніжки помочила, ох і холодний же ж, відразу ноги зводить... але ж гааарниииий...

гарного дня, люде добрі! зі Святом вас! 08072016

122 123

любовь к томучьё сердце занято –

дорога в никуда

08072016

луч Луныя буду тихим

оченьочень тихимлучом Луны

сквозь сумракиз окна

смотреть как спишьи в губы целовать

и на рассвете растворяясь

исчезать как тишина от первой

птичьей трелис восходом

Солнца

08072016

и ещё раз о Верховинской погоде

доброутро! солнечнооблачнотепло!ну, как, тепло... не мороз!не знаю, для чего сегодняшний день... пойду по склонам, пожалуй, поброжу,

поконкурирую с коровами за траву! пока дождем не накрыло...думала – дым! а это облако улеглось!

а таки накрыло дождем густым и теплым, и как раз на горе! пришлось у смереки под ветвями убежища просить.но не надолго, потому что утихать он категорически не собирается... так съе

хала вниз почти на... ну, вы поняли…а на горе всё хорошо: цветочки цветут, земляничка зреет, разморенные на

секомые в колокольчиках спят, душица почти распустилась, чабрец царствует, шиповник зеленеет, коровы мокрые слоняются...

уселась вот это на крыльце и слушаю колокольчики и дождь...вороны каркают, какаято птичка время от времени както мучительно вскри

кивает, а дождь старается хлещет...

кохання до тогочиє серце не вільне –

дорога в нікуди

08072016

промінь Місяцяя буду тихим

дужедуже тихимпроменем Місяця

крізь морокз вікна

дивитися як ти спиші у вуста цілувати

і на світанкурозчиняючись

зникатияк тиша

від першоїпташиної трелі

зі сходомСонця

08072016

і ще раз про Верховинську погоду

добранку! сонячнохмарнотепло! ну, як, тепло... не мороз!не знаю, для чого сьогоднішній день... то піду схилами, мабуть, поблукаю,

поконкурую з коровами за траву! доки дощем не вкрило... думала – дим! а то хмара вляглася!

а таки вкрило дощем густим і теплим, і якраз на горі! мусила в смереки під гілками прихистку просити.та не надовго, бо вщухати він категорично не збирається... тож з’їхала униз

майже на... ну, ви зрозуміли...а на горі усе добре: квіточки квітують, полунички стигнуть, комашня розморе

на по дзвіночках спить, материнка майже розпустилася, чабрець розкошує, шипшина зеленіє, корови мокрі тиняються...

всілася оце на ґанку і слухаю дзвіночки і дощ...круки крячуть, якась пташка час від часу якось болісно скрикує, а дощ стара

ється періщить...

124 125

а пойдука кофе заварю! а вы думаете, я угадала погоду ?! неа, ни разу не угадала!«затяжной» дождь кончился, всё мокрое, солнце!

и ещё раз о Верховинской погоде:пью кофе, солнышко, ветерок, отдельные облака...думаю, вот это успею хоть надеть те шорты, чтобы ноги хоть немного обве

трились, или не напрягаться и тулуп не снимать, потому что сейчас опять затянет?!

кароче... если ещё какойто белокожий мерзляк типа меня будет иметь время и желание никуда не бежать и позагорать в Карпатах, то можно так:

намазываетесь защитным кремом от солнца, надеваете купальник и тулуп, берете ветровку и дождевик...

раздеваетесь до купальника, а вот это всё раскладываете вокруг себя, используете по необходимости!

облако и ветер – тулуп или ветровка, дождь – дождевик!переворачиваться не нужно, потому что предметы придется менять часто,

поэтому успеете сгореть со всех сторон!

гастрономически-туристическое! разожгла первый в своей жизни костер! по инструкции, но без присмотра!

всё целое, я тоже!правда, Карпаты несколько заволновались и включили ливень, но это быстро

прошло! уже снова солнце.короче говоря, уже от холода и голода не пропаду! сделала чай черный сладкий крепкий и сыра домашнего порезала, ужинаю

у огня... вот только соседи появились – любители российской эстрады (типа группы

«Мираж») и шансона...хорошо, что нервная система уже немного отдохнула, а то я бы их отстрелила

за осквернение звуков гор!эээээ.... «Ненси» и «ночной ресторан» + хоровое караоке, вместо птичек и

колокольчиов... я плАчу... 09072016

коровы, муравьи и прочие животные и насекомые

о погоде – солнечнооблачнопар изо рта идет! небо утром было расчерчено полосами и полосочками. та уже затянуло тучами...разбудили местные «будильники» с колокольчиками, пока я пила кофе на

улице, одна из будильников через забор проявляла ко мне большой интерес, пообщались немного...

разглядываю небо и думаю, для чего сегодняшний день, чтобы снова с горы колобком от дождя не катиться.

и вам хорошего дня!

а підуно кави заварю! а ви думаєте, я вгадала погоду?! а от і ні, ніц не вгадала!«затяжний» дощ скінчився, все мокре, сонце!

і ще раз про Верховинську погоду:п’ю каву, сонечко, вітерець, поодинокі хмарки... думаю, оце встигну хоч вдягти ті шорти, щоб ноги хоч трохи обвітрились, чи

не напружуватися і кожуха не знімати, бо зара знову затягне?!

карочє... якщо ще якийсь білошкірий мерзляк типу мене матиме час і бажання нікуди не бігти і позасмагати в Карпатах, то можна отак:

маститеся захисним кремом від сонця, вдягаєте купальник і кожух, берете вітровку і дощовика...

роздягаєтесь до купальника, а оте усе розкладаєте навколо себе, використовуєте за необхідністю!

хмара і вітер – кожух або вітровка, дощ – дощовик!перевертатися не треба, бо предмети мінятимете часто, то ж встигнете зго

ріти з усіх боків!

гастрономічно-туристичне! розпалила перше в своєму житті багаття! за інструкцією, але без нагляду! усе

ціле, я теж! щоправда, Карпати дещо захвилювалися і увімкнули зливу, але то швидко

минуло! вже знову сонце. коротше кажучи, вже від холоду і голоду не пропаду! зробила чай чорний солодкий міцний і сиру домашнього врізала, вечеряю

коло вогню... оце тільки сусіди з’явилися – любителі російської естради (типу «Міраж») і

шансону...добре, що нервова система вже трохи відпочила, бо я б їх встрелила за спа

плюження звуків гір! ееее.... «Ненсі» і «ночной ресторан» + хоровоє караокє, замість пташок і дзві

ночків... я плАчу... 09072016

корови, мурахи та інші тварини і комахи

про погоду – сонячнохмарнопара з рота іде! небо зранку було розкреслене смугами і смужками. та вже затягло...розбудили місцеві «будильники» із дзвіночками, доки я пила каву надворі,

одна з будильників через тин виявляла до мене неабияку цікавість, поспілкувалися трошки...

роздивляюся небо і думаю, для чого сьогоднішній день, аби знову з гори колобком від дощу не котитися.

і вам гарного дня!

126 127

ах, если бы вы знали, какие здесь звезды...вышла вчера ночью на крыльцо перед сном и была очарована этим звезд

ным небом...

слонялась сегодня с подружками по горе...выяснила, что ничего страшного в них нет, я для них не съедобная, поэтому

не очень интересная... хотя, одна таки подкралась без колокольчика, пока я с фотиком вокруг цве

точков танцевала, и вспомнилась корова из мультика про Страну невыученных уроков: «фигушки, плотоядная я!»

впрочем, и финал был как в мультике, пошла она дальше мимо меня траву жевать. я их скоро в лицо узнавать стану!

нашла странную кучку брошенных улитками ракушек, или, может, ими питается кто?..

поблагодарила вчерашнюю смереку за убежище от дождя...упорный муравей вцепился в замшу кроссовка так, что я его едва отцепила,

чтобы без ущерба для его жизни... ходила знакомиться с ручейком: по сравнению с Черемошем – теплый и мяг

кий, с массой разнообразных цветочков на берегах. чабрец рядом с ним в траве – высокий и густой, и зверобой уже буяет...

познакомилась с соседскими собаками – ну, как познакомилась, они просто на меня внимания не обращают!

приходил боевой карпатский кот во двор – пушистый чернобелый – очень независимый!

дважды прибегала рыженькая девочкасобачка с длинными ушами, похожая на таксу, поделовому обнюхивала весь двор и исчезала.

а ещё, время от времени ктото чтото громко грызет, и шныряет по двору в высокой траве... вечером приходило аж к крыльцу (не разглядела, потому что темно же было!), так умчалась аж в хату с перепугу!

а сегодня утром пришло в высокой траве аж под мою лавкукачельку! когда я поняла, что подо мной ктото хозяйничает, аж подпрыгнула, так оно тоже метнулось назад в гущу травы, не до знакомства было, потому что неизвестно, кто больше испугался.

язык мой, враг мой, даже если мысль не озвучена!вот это утром подумалось, что здесь масса гиперактивных насекомых, но Бог

меня миловал от укусов, и только что в шею вцепилась оса... зубами...«Рескинол» + листик подорожника – форэвэ... берегите себя!

10072016

с днем рождения, папа!..

если бы Бог тебя не призвал более 10 лет назад, сегодня тебе было бы 75...но я знаю, что ты всегда с нами – в нашей крови и крови твоих внуков, в на-

ших сердцах, ты всегда следишь за нами, я чувствую это каждый миг, до сих пор разговариваю с тобой, советуюсь в трудные времена, и делюсь радостями...

а якби ви знали, які тут зорі... вийшла вчора вночі на ґанок перед сном і була зачарована тим зоряним не

бом...

блукала горою сьогодні з подружками... з’ясувала, що страшного в них нічого немає, бо я для них не їстівна, отож не

дуже цікава... хоча одна таки підкралася без дзвіночка, доки я з фотиком коло квіточок тан

цювала, і на думку спала корова з мультику про Країну невивчених уроків: «фігушкі, плотоядная я!»

але й фінал був як у мультику, подалася вона далі повз мене траву жувати. я їх скоро в обличчя впізнаватиму!

знайшла дивну купку покинутих равликами мушель, чи, може, ними харчується хто?..

подякувала учорашній смереці за прихисток від дощу...затята мураха вчепилася у замшу кросівка так, що ледь я її відчепила, щоб без

шкоди для її життя... ходила знайомитись із потічком: у порівнянні із Черемошем – теплий і лагід

ний, з купою різноманітних квіточок на берегах. чабрець коло нього у траві – високий і густий, і звіробій вже буяє...

познайомилась із сусідськими собаками – ну, як познайомилась, вони просто на мене уваги не звертають!

приходив бойовий карпатський кіт у двір – пухнастий чорнобілий – дуже незалежний!

двічі прибігала руденька дівчинкасобачка з довгими вухами, схожа на таксу, поділовому обнюхувала весь двір і зникала.

а ще, час від часу хтось щось голосно гризе, і шастає по подвір’ю у високій траві... увечері приходило аж до ґанку (не розгледіла, бо темно ж було!), то чкурнула аж у хату з переляку!

а сьогодні зранку прийшло у високій траві аж під мою лавкугойдалку! коли я оговталась, що піді мною хтось хазяйнує, аж підстрибнула, то воно теж гайнуло назад у хащі трави, не до знайомства було, то ж невідомо, хто дужче злякався.

язик мій, ворог мій, навіть, якщо думка не озвучена! оце зранку подумалося, що тут купа гіперактивних комах, але Бог мене милу

вав від укусів, і щойно у шию вчепилася оса... зубами... «Рескинол» + листок подорожника – фореве... бережіть себе!

10072016

з днем народження, тату!..

аби Бог тебе не прикликав понад 10 років тому, сьогодні тобі було б 75... але я знаю, що ти завжди з нами – у нашій крові і крові твоїх онуків, у на-

ших серцях, ти завжди наглядаєш за нами, бо я відчуваю то кожної миті, досі балакаю з тобою, раджуся в скрутні часи, і ділюся радощами...

128 129

я в такие моменты вижу твоё лицо, и точно знаю, каким было бы его вы-ражение, и что бы ты мне сказал...

спасибо тебе, что ты у меня был – настоящий Папа!спасибо, что открывал мне мир природы и научил её любить и уважать,

научил языку леса и цветов, языку животных...спасибо за всё за всё... мне очень тебя не хватает...Мира Душе Твоей...

10072016

не пейзажем единым

вот это впервые утром, с тех пор, как я здесь, солнечносолнечно, тепло и безоблачно!

закат вчера был розовыйрозовый... доброго утра!

а таки познакомилась я с тем шуршуном, что меня пугал! это был ёжик! я фонарик брала, когда выходила посмотреть звезды и Млеч

ный путь, чтобы выяснить, кто там в траве шуршит?!у него маршрут ночью такой, мимо крыльца через двор, вышел из травы на

тропу, маленький и торопливый, но на меня и мой фонарик оглянулся.

не пейзажем единым жив человек, поэтому пришлось снова идти за хлебом! но Черемош по дороге, поэтому побежала радостно! солнце печет, ни облачка!

встретила двух маленьких мальчиков на роверах, один улыбался и поздоровался:

– здрасьте!второй понуро и старательно жал на педали... дошла до местной часовенки около Черемоша (их много здесь, на каждом

шагу, становись и молись в любой момент... иногда мне кажется, что люди тут всё же ближе к Богу...)

помолилась, свечку зажгла, завтра большой Праздник, поэтому, за папу...пока возле часовни крутилась, группа мужчин вышли на дорогу, один из них

вел маленького бычка на веревке, а тот отчаянно упирался, сопротивлялся с изгибами и с подскоками вырывался, ощутила сочувствие, поскольку родственную душу сразу видно! может, и сам бы шел, если бы не привязали!

в магазинчике улыбнула меня продавщица:– а Вы где живете?– там на горе!– да, далеко... отдыхаете? – киваю, – а Вы откуда приехали?– из Киева...– так Вы – Юля?– нет, я – Надежда! – смеюсь.– а там ещё Юля, тоже из Киева, и ещё одна девушка отдыхает.– так Вы обо всех знаете? – улыбаюсь.– да нет, я же вчера один день на работе не была!

я в такі моменти бачу твоє обличчя, і точно знаю, який би був вираз на ньому, і що б ти мені сказав...

дякую тобі, що ти в мене був – справжній Тато! дякую, що відкривав мені світ Природи і навчив її любити і поважати, на-

вчив мові лісу і квітів, мові тварин...дякую за все за все... мені дуже тебе бракує...Миру Душі Твоїй...

10072016

не краєвидом єдиним

оце вперше зранку, одколи я тут, сонячносонячно, тепло і безхмарно! захід сонця вчора був рожевийрожевий... доброго ранку!

а таки познайомилася я з тим шуршуном, що мене лякав! то був їжачок! я ліхтарика брала, коли виходила подивитися зорі і Чумацький

шлях, аби з’ясувати, хто там у траві шелестить?!в нього маршрут вночі такий, повз ґанок через двір, вийшов з трави на стеж

ку, маленький і прудкий, але на мене і мій ліхтарик озирнувся.

не краєвидом єдиним жива людина, тож мусила знову йти по хліб! але ж Черемош по дорозі, тож побігла радісно! сонце пече, ні хмаринки!

зустріла двох маленьких хлопчиків на роверах, один посміхався і поздоровкався:

– здрастє!другий похнюплено і старанно тис на педалі... дійшла до місцевої каплички коло Черемоша (їх багато тут, на кожному кроці,

ставай і молися будь якої миті... часом мені здається, що люди тут таки ближче до Бога...)

помолилася, свічечку запалила, завтра велике Свято, тож, за тата...доки коло каплички крутилася, гурт чоловіків вийшов на дорогу, один з них

вів маленького бичечка на мотузці, а той затято впирався, пручався з вигинами і підскоком, і виривався, відчула співчуття, бо ж споріднену душу відразу видно! може б і сам ішов, аби не прив’язали!

в крамничці посміхнула мене продавчиня:– а Ви де живете?– отам на горі!– так, далеченько.... відпочиваєте? – киваю, – а Ви звідки приїхали?– з Києва...– то Ви – Юля?– ні, я – Надія! – сміюся.– а там ще Юля є, теж з Києва, і ще одна дівчина відпочиває.– то Ви про всіх знаєтє? – посміхаюся.– та ні, бо вчора ж один день на роботі не була!

130 131

накупила всякой всячины (а чего не было, то можно попросить, то привезут), взяла стаканчик кофе, пообщались... обо всём понемногу...

коснулись, само собой, и больной темы... о ребятах в АТО, о произволе, о попытке рассорить Запад и Восток Украины... и о «бэндэровцах»...

– это ещё до войны было, должны были приехать к нам наблюдатели на выборы с Донбасса, – рассказывает продавщица с улыбкой, – их жены провожали с причитаниями, словно за покойниками, так бэндэровцев боялись... а мы их с автобуса встретили, и в колыбу, и банош со сметной и грибами, и самогоночки, и в баню потом... так они и уезжать потом не хотели!

– та я вот это друзей в гости в Киев недавно приглашала, боятся ехать, говорят: «у вас там бэндэровцы по улицам ходят, людей стреляют!» – смеюсь я, – а я им говорю, так мы – киевляне – для западников тоже москали! а я столько раз бывала в Карпатах, и до сих пор ещё жива!

– да так же ж, – смеется и продавщица.

отправляюсь в обратный путь, заворачиваю к Черемошу...вода сегодня прозрачная, аж синяя, и не очень холодная, поэтому и помочила

ножки несколько раз в радость, до судорог в пальцах ног, а детки в ручейке в нашем купаются, там как раз, где он впадает в Черемош (водичка в ручейке теплее)...

иду по улице, стоит у двора строгий дядька, пристально смотрит мне прямо в глаза... ох, у них и глаза, острые и твердые, как сталь... выдерживаю взгляд, не пасую, но и без вызова, улыбаюсь:

– день добрый!– добрый день – теплеет дядька. – далеко в поход собрались? – на рюкзак

мой смотрит.– та вон туда на гору, домой, в магазинчике была. – указываю рукой направ

ление движения.– ага... – коротко удовлетворённо отвечает дядька.

нашла у воды свой любимый коровяк, название не очень, а желтые свечечки – невероятные!

уже почти под двором ещё один мальчик на велосипеде:– Слава Ису!– Слава Навеки Богу! – автоматически включилась память... ну, всё, почти прижилась, если уж дети по местному здороваются! Верховина открывается постепенно, как девушка не засватанная... то мачок

в траве засветится, где раньше не видела, то лилейник, то календула... хорошо невероятно, аж дыхание замирает, и крылья растут тихотихо по пушинке, по пёрышку...

жара... а на горе напротив покос... двое мужчин и две женщины переворачивали траву, а затем складывали в копны, прямо магия, полдня очарованная сидела и наблюдала, ленивица... а могла бы пойти попроситься поучиться, вдруг ещё пригодится когданибудь!

11072016

накупила всякої всячини (а чого не було, то можна попросити, то привезуть), узяла кави скляночку, поспілкувалися... та про все потроху...

торкнулися, звісно, і найболючішого... про хлопців в АТО, про свавілля, про намагання розсварити Захід і Схід України... і про «бендерівців»...

– оце ще до війни було, мали приїхати до нас спостерігачі на вибори з Донбасу, – розповідає продавчиня з посмішкою, – то їх дружини проводжали з голосінням, як за покійниками, так бендерівців боялися... а ми їх з автобуса зустріли, та в колибу, та банош зі сметною та грибами, та самогоночка, та в баню потім... то вони і їхати потім не хтіли!

– та я оце друзів у гості в Київ нині запрошувала, бояться їхати, кажуть: «у вас там бендерівці по вулицях ходять, людей стріляють!» – сміюся я, – а я їм кажу, то ми – кияни – для западенців теж москалі! а я стіко разів була в Карпатах, і ще досі жива!

– та так же ж, – сміється і продавчиня.

рушаю у звортній бік, завертаю до Черемоша...вода сьогодні прозора, аж синя, і не дуже холодна, тож і помочила ніжки кіль

ка разів у радість, до судом у пальцях ніг, а дітки у потічку у нашому купаються, отам якраз, де він впадає в Черемош (бо ж водичка у потічку тепліша)...

йду вулицею, стоїть коло двору суворий вуйко, пильно дивиться мені просто у очі... ох, в них і очі, гострі і тверді, мов криця... витримую погляд, не пасую, але ж і без виклику, посміхаюся:

– доброго дня!– доброго дня – теплішає дядько. – далеко у похід зібралися? – на рюкзак мій

дивиться.– та он туди на гору, додому, у крамничці була. – вказую рукою напрямок

руху.– ага... – коротко вдоволено відповідає вуйко.

надибала коло води свій улюблений коровяк, назва не дуже, а жовті свічечки – неймовірні!

вже майже під двором ще один хлопчик на ровері:– Слава Ісу!– Слава Навіки Богу! – автоматично включилася пам’ять... ну, все, майже прижилася, якщо вже діти по місцевому вітаються! Верховина відкривається поступово, як дівка не засватана... то мачок у траві

засвітиться, де раніше не бачила, то лілейник, то нагідки... гарно неймовірно, аж подих завмирає, і крила ростуть тихотихо – по пушинці, по пір’їночці....

спека... а на горі навпроти покос... двоє чоловіків і дві жінки перегортали траву, а потім складали у копички, прямо магія, півдня зачарована сиділа і спостерігала, ледащиця... а могла б піти попроситися повчитися, раптом стане ще у нагоді колись!

11072016

132 133

а кто рано встает, так тому и надо!

очень же хотелось, хоть разок сходить повыше в горы, посмотреть с вершины на Верховину, заодно свои физические возможности проверить!

надо было поискать проводника – терпеливого и не быстрого...ещё вчера слышала, как мой знакомил уговаривал своего брата на эту аван

тюру: «и завтра же праздник, то выгуляй женщину в горы... нет, не быстрая... та, пока она будет идти, ты по грибы сбегать успеешь, давай, выгуляй! зайдёшь в семь? хорошо! она будет готова!» – пристально смотрит на меня, я радостно киваю головой: «буду!!!»

– а он меня в лесу не бросит, если буду отставать? – улыбаюсь, но в груди чтото неприятное таки проскрёбывает...

– он длинный и быстрый, как лось! но в лесу не бросит, не бойтесь!

ночью почти не спала, боялась проспать свое счастье и очень боялась того «быстрого лося», потому что я знаю, как местные ходят! они носятся над горами, не касаясь земли, и я по сравнению с ними – неловкая улитка!

встала в шесть, собрала вещи, воду и т.д., полседьмого:– эй, есть кто дома?! – проводник неопределённого возраста (от 35 до 45),

с тем самым стальным острым взглядом, длинный, худой, в шортах, футболке, тяжёлых горных ботинках и соломенной шляпе!

– так мы же на семь договаривались вроде бы?!– жара будет! – лаконично объясняет проводник.– ага, – соглашаюсь я, – то есть, тёплые вещи можно оставить...ну, привыкла я, что там наверху холодный ветер всегда, но здесь совершенно

другие горы, стремительнее и теплее, чем те, где я раньше бывала.– бутылочку на воду взяли?– воду взяла.– ну и хорошо!быстренько выпили кофе и «гэй!» рюкзак с фотиком и остальными «очень нужными вещами» у меня отобрали

сразу – «так будет легче идти!»– я по ровному лучше хожу, – сразу начинаю оправдываться я на всякий случай.– а я по ровному совсем не могу, ноги болят.– это потому что Вы – горный конь, а я – равнинный! – хохочу.

по дороге встретили маленькую собачку, суровый мужчина внезапно преобразился, ласково приветил её, выплеснув на неё море нежности и теплоты...

а пока я плелась, захлебываясь воздухом, набирая высоту, глотая слюну, чтобы уши «разложило», проводник носился кругами в поисках грибов и говорил – обо всём: о лесе, о работе в лесу, о деревьях, животных; обо всём с огромной любовью – как тут на влюбиться в лес и горы?

– вот нас ругают, что мы смереки валим... так надо же знать, какие, потому что после 80 лет они уже сами падают, или стоят и гниют, лес заражают... лес надо чистить...

а хто рано встає, так тому і треба!

дуже ж хотілося, хоч разочок сходити нагору повище, подивитися з вершини на Верховину, заодно свої фізичні можливості перевірити!

треба було пошукати провідника – терплячого і не швидкого...ще учора чула, як мій знайомив вмовляв свого брата на цю авантюру: «та

зав тра ж свято, то прогуляй жінку у гори... ні, не швидка... та, доки вона йтиме, ти у гриби вскочити встигнеш, давай, прогуляй! зайдеш о сьомій? гаразд! вона буде готова!» – пильно дивиться на мене, я радісно киваю головою: «буду!»

– а він мене у лісі не покине, якщо відставатиму? – посміхаюся, але у грудях щось неприємне таки пошкрябує...

– він довгий і прудкий, як лось! але в лісі не покине, не бійтеся!

ніч майже не спала, боялася проспати своє щастя і дуже боялася отого «швидкого лося», бо я ж знаю, як місцеві ходять! вони носяться над горами, не торкаючись землі, і я проти них недолугий равлик!

встала о шостій, зібрала речі, воду тощо, пів на сьому:– агов, є хто вдома?! – провідник невідомого віку (від 35 до 45), з отим самим

крицевим гострим поглядом, довгий, худий, у шортах, футболці, важких гірських черевиках і солом’яному брилі!

– то ми ж на сьому домовлялися ніби?!– пектиме! – лаконічно пояснює провідник.– ага, – погоджуюся я, – тобто, теплі речі можна лишити... ну, звикла я, що отам нагорі холодний вітер завжди, але тут геть інші гори,

стрімкіші і тепліші, ніж ті, де я раніше бувала. – пляшечку на воду узяли? – воду узяла.– то й добре!швиденько випили кави і «гей!» :рюкзака з фотиком і рештою «дуже потрібних речей» в мене відібрали від

разу – «так буде легше іти!»– я по рівному краще ходжу, – відразу починаю виправдовуватися я про всяк

випадок.– а я по рівному зовсім не можу, ноги болять.– бо то Ви гірський кінь, а я рівнинний! – регочу.

дорогою зустріли маленького собачку, і суворий чоловік несподівано разюче змінився, ласкаво привітав її, вихлюпнувши на неї море ніжності і теплоти...

а доки я плентала, захлинаючись повітрям, набираючи висоту, ковтаючи слину, щоб вуха «розклало», провідник носився кругами у пошуках грибів і балакав – про усе: про ліс, про роботу у лісі, про дерева, тварин; про все з величезною любов’ю – як тут на закохатися у ліс і гори?

– на нас сваряться, що ми смереки валимо... так треба ж знати, які, бо після 80 років вони вже самі падають, або стоять і гниють, ліс заражають... ліс треба чистити...

134 135

– а те маленькие елочки в долине, это они сами выросли, или ктото сажает?– сами... мы их потом на Новый год в город везём, а нас ругают в городе:

«ой, зачем Вы срубили ёлочки?!» так они же растут не там, где надо, так лес все пастбища и вообще всё займет!

идем по лесу вверх, я не могу удержаться от возгласов и междометий восторга – травой, смереками, открывающимися видами...

– мы ко всему этому, наверное, привыкли, почти не замечаем этой красоты... но какая же красивая наша Украина! я много, где был, кругом красивая!

– а если Вас переселить куданибудь, Вы же вспомните эту красоту? – улыбаюсь я.

– да! конечно, я бы в городе не смог жить!– природа у вас прекрасная, но суровая и жесткая...– да! это так! вон молния дерево расщепила, а вон там ветер смереку с кор

нями вывернул!

комплекс отличницы бился в истерике, что меня ждут всё время, но мужчина был очень добр ко мне, давал отдохнуть (шли рывками по нескольку метров, останавливались, восстанавливала дыхание и снова шла), а таки я упрямая...

– а давайте, Вы найдете гриб, а я фотну! – шучу я.– так вот же он, берите фотоаппарат! с коричневой шапкой, уже как осенний,

фотографируйте!наискали и лисичек горсть, и подосиновиков парочку! поднялись немного, вышли из леса на полонину, три лошадки паслись, уви

дели нас и пошли к нам поздороваться.я давно уже хочу обнять лошадку, но всё не решаюсь.проводник ласково погладил гриву одной:– это хорошие лошади, рабочие, они лес таскают… я постояла рядом, разрываясь между желанием коснуться и страхом... нет,

опять не в этот раз обнимашки с лошадками...поднимаемся выше, трава цветет почти по шею – росистая, уже подогретая

солнцем, бурлит жизнью насекомых и паааахнет, аж голова кружится...и вот, от красоты вокруг, я полупьяная…остановились отдохнуть перед последним подъемом...– вон там – Черногорский хребет, а там – Ваш Писаный камень видно (я рас

сказывала по дороге, где уже побывала в Карпатах), а там – гора Белая кобыла, потому что она на голову лошади похожа, а там – морозэць на вершинах лежит, так и не растает...

– снег?– да, снег... а вон – гора ПипИван, обсерваторию видно.

решила немного зверобоя на зиму собратьнасушить... там его полно... не ожидала, что мой строгий спутник будет помогать:– а это зверобой? я, кроме ромашки, других цветов не знаю... ещё арнику

знаю, у нас её много... – комментирует мой помощник, присоединяясь к сбору.пошли к вершине, зашли в лес, ох, вспомнился мне Хомяк, когда я тропу увидела…крутой подъем, узкая тропа – корникамни, но впереди скалы...

– а оті маленьки ялинки на полонині, то вони самі, чи хтось садить?– самі... ми їх потім на Новий рік у місто веземо, а на нас сваряться у місті:

«ой, зачем Вы срубили ёлочки?!» так вони ж ростуть не там, де треба, так ліс усі пасовиська і все займе!

йдемо лісом нагору, я не можу утриматись від виразів і вигуків захоплення – травою, смереками, видами, що відкриваються...

– ми до цього усього, напевне, звикли, майже не помічаємо тієї краси... але ж яка ж гарна наша Україна! я багато, де був, всюди гарна!

– а якщо Вас переселити кудись, Ви ж згадаєте цю красу? – посміхаюся я.– йо! звичайно, я б у місті не зміг жити!– природа в вас гарна, але сувора і жорстка...– йо! це так! генде громовиця дерево розщепила, а генде вітер смереку з ко

рінням вивернув!

комплекс відмінниці бився в істериці, що на мене чекають увесь час, але чоловік був дуже добрий до мене, давав перепочити (йшли ривками по кілька метрів, зупинялися, відновлювала дихання і знову йшла), а таки ж я вперта...

– а давайте, Ви знайдете гриба, а я фотну! – жартую я.– генде він, беріть фотопарата! з коричневою шапкою, вже як осінній, фото

графуйте!нашукали й лисичок жменьку, й підосиновиків пару! піднялися трохи, вийшли з лісу на полонину, три конячки паслися, побачили

нас і прийшли до нас привітатися.я давно вже хочу обійняти конячку, але все не наважуюсь.провідник лагідно погладив гриву однієї: – це добрі коні, робочі, вони ліс тягають...я постояла поряд розриваючись між бажанням торкнутися і страхом... ні, зно

ву не цього разу обнімашки з конячками... піднімаємося вище, трава квітує майже по шию – росяниста, вже підігріта

сонцем, вирує комашиним життям і паааахне, аж в голові паморочиться...і ось, від краси навколо, я вже напівп’яна...зупинилися перепочити перед останнім підйомом...– генде – Чорногірський хребет, а генде – Ваш Писаний камінь видно (то я

розповідала дорогою, де вже побувала в Карпатах), генде – гора Біла кобила, бо вона на голову коня схожа, а генде – морозець на вершинах лежить, так і не розтане...

– сніг? – так, сніг... а генде – ПіпІван, обсерваторію видно.

вирішила трошки звіробою на зиму назбиратинасушити... там його повно... не чекала, що мій суворий супутник допомагатиме:– а то є звіробій? бо я, крім ромашки, інших квітів не знаю... ще арніку знаю,

в нас її багато... – коментує мій помічник, долучаючись до збирання.пішли до вершини, зайшли у ліс, ох, згадався мені Хом’як, коли я стежку по

бачила...крутий підйом, вузька стежка – коріннякаміння, але ж попереду скелі...

136 137

схватила фотик и вперед! гора Довбушанка, 1100 метров, с разломомущельем и пещерами – Кладо

выми Довбуша...ох, и красиво же там!!!спускаться решили другой дорогой... я оказалась таки «быстрая», подъем

преодолели всего за два часа.так там, где проводник говорил «дорога», то я даже тропинки не видела.– вон дорогой идите, хату видите? там меня подождете, я пока в грибы заскочу.– а где же дорога?– да тропинка же!– так я и тропинки не вижу! – смеюсь, потому вокруг только трава по колено

на довольно крутом склоне.– та позарастало... – спокойно констатировал проводник.

труднее всего было спускаться по руслу ручья, потому что всё скользкое и движется под ногами, но это уже был предфинальный спуск!

вышли к Черемошу, вернулись к мосту, откуда я уже дорогу знаю...сердечно поблагодарила проводника, и он пошел по своим делам, а я пошла

омывать ноги в реку и умываться, потому что жара уже стала страшная (+35 °С в тени)...мы вышли около семи утра, а вернулись к 1040! По словам проводника,

прошли 4 км вверх, 4 км вниз другой дорогой + 3 км по селу!проводник остался мной доволен, сказал, что справились очень быстро! все

го за 4 часа обернулись! живая, целая и невредимая, уставшая и оченьочень счастливая!

Пы.Сы. выучила два новых слова – «йо!» в значении «да!» и «ґэндэ» – в значении

«там».потеряла наверху свой платок от солнца с котиками, таки гора Довбушанка –

девочка, взяла дань красивой одеждой! может, ей меньше будет печь в затылок...а «в грибы» мне не светит с моими скоростями...пью чай с карпатским чабрецом – и опять на полонине!«можно, я убью соседей...», что заглушили звуки гор?!!а звезды – невероятные... и лошадка пасется за двором в темноте...спокойной ночи всем! тихой ласковой ноченьки!

12072016

Мантра Любви

солнечно, безоблачно, росисто и уже жарко с семи утра... пью кофе, слушаю и смотрю горы... петухи аж заходятся, коровки, позвяки

вая, уже на работу пошли... всё жужжит и движется...и я вот это подумала, может, включить этим отдыхающим Мантру Любви

в исполнении Девы Премал, этакого им доброго утра сделать, потому что ещё спят... так других соседей жалко...

схопила фотика і гайда! гора Довбушанка, 1100 метрів, із розломомрозщелиною і печерами – Комо

рами Довбуша...ох, і гарно ж там!!! спускатися вирішили іншою дорогою... бо я виявилася таки «швидка», під

йом подолали усього за дві години.то отам, де провідник казав «дорога», я навіть стежки не бачила.– ото ідіть дорогою генде хату, бачите? отам мене зачекаєте, а я в гриби скочу.– а де ж дорога?– та стежка ж!– так я і стежки не бачу! – сміюся, бо навколо лише трава до колін на доволі

крутому схилі.– та позаростало... – спокійно констатував провідник.

найважче було спускатися руслом потічка, бо все слизьке і рухається під ногами, але то вже був передфінальний спуск!

вийшли до Черемоша, повернулися до моста, звідки я вже дорогу знаю...сердечно подякувала провідникові, і він пішов у своїх справах, а я пішла вмо

чати ноги в річку і вмиватися, бо вже спека стала страшна (+35 °С у затінку)...вийшли ми близько сьомої ранку, а повернулися о 1040! За словами провід

ника, пройшли 4 км нагору, 4 км вниз іншою дорогою + 3 км селом! провідник був мною задоволений, сказав, що впоралися дуже швидко! усьо

го за 4 години обернулися! жива, ціла та неушкоджена, втомлена і дужедуже щаслива!

Пи.Си. вивчила два слова – «йо!» у значенні «так!» і «ґенде» – у значенні «отам».згубила нагорі свою хусточку від сонця з котиками, таки гора Довбушанка –

дівчинка, взяла данину гарною одежиною! може, їй менше пектиме в потилицю... а «в гриби» мені не світить з моїми скоростями... п’ю чай з карпатським чабрецем – і знову на полонині! «можно, я убью соседей...», что заглушили звуки гор?!! а зорі – неймовірні... і конячка пасеться за двором у темряві...добраніч усім! тихої ласкавої ніченьки!

12072016

Мантра Любові

сонячно, безхмарно, росянисто і вже спекотно з сьомої ранку... п’ю каву, слухаю і дивлюся гори... півні аж заходяться, коровки, подзенькую

чи, вже на роботу пішли... усе дзижчить і рухається...та я оце подумала, може, включити отим відпочиваючим Мантру Любові

у виконанні Деви Премал, отакого їм доброго ранку зробити, бо ще сплять... так інших сусідів шкода...

138 139

обнимаю деревьяцелую травурастворяюсь

в тиши безвременьяперед горамипав на колени

слившись с нимив порыве любви

на одной из вершинзатерявшись средь скал

одним из тех камнейнеразгаданных

стать

13072016

я знаю, что порой я совсем ребенок малый, и пусть это всё так и остается! только подумала, что уже чудеса закончились, как в дом навстречу, прямо

в лицо, влетела бабочка Павлиний глаз и закружила вокруг меня по комнате... а над лесом горы напротив впервые пролетел аист, важно и медленно, и

приземлился как раз на том покосе, где позавчера копны мастерили...потом слышу, стук, выхожу, а их там уже двое, стоят посреди покоса, головы

назад закинули и клювами стучат... вот такие здесь Обыкновенные Чудеса... не знаю, почему так происходит, но происходит именно так...жаль заходить в дом, жаль спать, рисовать, читать... жаль терять время, ото

рвав глаза от того, что здесь меня окружает, отвлечь слух, от того, что звучит, жалко терять даже самый крохотный миг пребывания здесь, самую маленьку капельку счастья... кажется, что каждое мгновение здесь может быть последним, и хочется уловить каждое, и время растянуть, смакуя эту невероятную удачу – быть здесь сегодня, быть частью всего этого – бабочкой, травинкой, цветком, пчелой, ветром, капелькой дождя, облаком... иметь возможность раствориться в этом воздухе, стать просто собой...

а таки я невероятно жадная, ага?... смеркается... на небе поплыли единичные облачка... а некоторые маленьки

ми кусочками блуждают почти над землей между хаток и деревьев...сегодня тихо... тишина наполнена пением сверчков и цикад – целый оркестр!слушаю колыбельную, очарованная и счастливая! доброй ноченьки, люди!

13072016

спит Верховинав колыбели гор

пусть будет добройночь...

13072016

обіймаю деревацілую травурозчиняюся

в тиші безчассяперед горами

ницьма на коліназлившися з нимив пориві любові

на одній із вершинзагубившись у скеляходним із тих каменів

нерозгаданихстати

13072016

я знаю, що часом я геть мала дитина, і нехай то всьо так і лишається! щойно подумала, що вже дива скінчилися, як в хату назустріч, прямо в облич

чя, влетів метелик Павичеве око і закружляв навколо мене по хаті... а понад лісом гори навпроти вперше пролетів лелека, поважно і повільно, і

приземлився якраз на тому покосі, де позавчора копички майстрували... потім чую, стукіт, виходжу, а їх там вже двоє, стоять посеред покосу, голови

назад повідкидали і клювами стукотять... отакі тут Звичайні Дива... не знаю, чому так відбувається, але відбувається саме так...шкода заходити у хату, шкода спати, малювати, читати... шкода втрачати час,

відірвавши очі від того, що тут мене оточує, відволікти слух, від того, що звучить, шкода втрачати навіть малесеньку мить перебування тут, найдрібнішу капочку щастя... здається, що кожна мить отут може бути останньою, і хочеться вловити кожну, і час розтягнути, смакуючи цю неймовірну удачу – бути тут сьогодні, бути частиною усього цього – метеликом, травинкою, квіткою, бджолою, вітром, краплинкою дощу, хмаринкою... мати нагоду розчинитися у цьому повітрі, стати просто собою...

а таки я неймовірно жадібна, еге ж?... сутеніє... на небі попливли поодинокі хмарки... а деякі маленькими шматоч

ками блукають майже над землею між хаток і дерев...сьогодні тихо... тиша наповнена співом цвіркунів і цикад – цілий оркестр! слухаю колискову, зачарована і щаслива! добраніч, люде!

13072016

спить Верховинау колисці гір

най буде добраніч...

13072016

140 141

поспешный суд

солнечнобезоблачножара невозможная! в семь был туман, да быстро исчез...на рынке – брынза, молоко, грибы, афыны (черника)... Черемош ещё обмелел и стал стремительней, прозрачней, теплее... ну, как –

теплее – пальцы на ногах уже не сводит! несчитаю дни, что ещё остались, чтобы не плакать...хорошего дня, люди добрые!

по дороге домой встретила мальчика лет десяти, заметила его издалека, потому что он поднял камень и бросил его в собачку среднего размера, что просто бежала навстречу по другой противоположной (!!!) обочине, и, собственно, не обращала на мальчика никакого внимания...

собака уклонилась от камня и побежала дальше своей дорогой...– ещё один изверг растет, – мелькнула мысль в голове...мальчик подошёл ближе, и я увидела, что его лицо искажено огромным ро

димым пятном на весь нос и половину щеки... мне сразу стало неловко за свою оценку...

– здравствуйте! – вдруг сказал мальчик, посмотрев мне в глаза, и я увиделапочувствовала, что ему тоже неудобно за тот камень... потому что у него светлые и добрые глаза, он просто боится собак, и, видимо, не только их... и никто ему не открыл другого способа не бояться и защищаться...

всю дорогу домой шла и корила себя за тот поспешный суд... хотя и не высказанный...

вот это ленивица за 10 дней удосужилась нарисовать лишь несколько травинок и бабочку...

гастрономическое: я поняла, сыроедение – это когда ешь ягоды, фрукты, овощи и сыр!какое там мороженое?! афыны (черника) с сахаром и домашней сметаной!ммммм......

тихо... облачно...сводный оркестр сверчков, цикад, собак, ночных птиц и коровьих колоколь

чиков... полная гармония... доброй ноченьки! 14072016

стриптиз души

облачнооблачно... +17 °С, сильный холодный ветер, гдето за горой ночью сверкали молнии на полнеба, а у нас дождя не было... улитки счастливы!

достала теплые вещи опять... хорошего дня, люди добрые! 15072016

поспішний суд

сонячнобезхмарноспека неможлива! о сьомій був туман, та хутко зник...на ринку – бринза, молоко, гриби, афини (чорниці)... Черемош ще обмілів і став стрімкіший, прозоріший, тепліший... ну, як – теплі

ший – пальці на ногах вже не зводить! нерахую дні, що лишилися, щоб не плакати... гарного дня, люде добрі!

дорогою додому зустріла хлопчика років десяти, помітила його здалеку, бо він підняв каменюку і пожбурив її у собачку середнього розміру, що просто біг йому назустріч по іншому протилежному (!!!) узбіччі, і, власне, не мав до хлопчика ніякого діла...

собака ухилився від каменя і побіг далі своєю дорогою...– ще один нелюд росте, – промайнула думка в голові... хлопчик наблизився, і я побачила, що його обличчя спотворене величезною

родимою плямою на увесь ніс і половину щоки... мені відразу стало незручно за свою оцінку...

– здравствуйте! – раптом сказав хлопчик, подивившись мені у очі, і я побачилавідчула, що йому теж незручно за оту каменюку... бо в нього світлі і добрі очі, він просто боїться собак, і, певне, не лише їх... і ніхто йому не відкрив іншого способу не боятися і захищатися...

всю дорогу додому ішла і картала себе за той поспішний суд... хоча й не висловлений...

оце ледащиця за 10 днів спромоглася намалювати усього кілька травинок і метелика...

гастрономічне: я зрозуміла, сироїдіння – це коли їси ягоди, фрукти, овочі і сир! яке там морозиво?! афини (чорниці) з цукром і домашньою сметаною! ммммм.....

тихо... хмарно...зведений оркестр цвіркунів, цикад, собак, нічних пташок і коров’ячих дзві

ночків... повна гармонія... добраніч! 14072016

стриптиз душі

хмарнохмарно... +17 °С, сильний холодний вітер, десь за горою вночі зблискували громовиці на півнеба, а в нас дощу не було... равлики щасливі!

дістала теплі речі знову... гарного дня, люде добрі! 15072016

142 143

облачно, холодно (+ 16 °С), и горы дымят...соседкалошадка съела всю траву в пределах досягаемости и время от вре

мени громко сообщает об этом... запуталась в цепи совсем, бедняжка... и никого нет, чтобы её спасти...

коровки на склонах громко трясут колокольчиками, едва слышно перекликаются птицы... тихо...

кофе идет на душу... доброго утра!

ураааа!!!!! спасли мою соседку, ходит радостно хрустит травкой букетиками!!! очень эстетично!

ходила под хаткой, под травой, цветочнотравяные воспоминания на зиму собирала на фотик... так вот снова чейто хвостик земноводный коричневый только мелькнул в дрова...

привыкла к тишине – к шелесту ветра в траве, вскрикам птиц, и утренним мелодиям колокольчиков, шуму смерек, гулу ветра в трубе, грохоту камней в воде, к оркестрантам вечерним – цикадам, сверчкам...

но не надышалось сердце, и жаждущая душа не напилась этих облаков, гор, солнца за горизонтом... и ароматов густых...

слышу, как в груди чтото тихо скребет и поет песню тоскливую: «уже скоро... уже скоро... пора...»

никак не насмотрятся глаза на эти цвета, щедро разбрызганные по полонинам и по склонам, на форм разнообразие, на ломаные черточки травы, на звезды, которые небо глубокое, почти черное, освещают светом...

Сила и Гармония Мира Живой Земли...

поэзия –это стриптиз души

и каждое стихотворение –первое раздевание

публичное...

16072016

вот это вчера повторяла урок по разжиганию костра, чтобы закрепить знания и приобрести навыки...

думаю, что получилось неплохо (так оценивать же больше некому, ну, и хорошо, меньше ручки трясутся и коленки подгибаются)...

если поначалу из камина лезли пауки различных калибров и ветер всё гасил то, что и так гореть не хотело, и я была похожа на трубочиста, пока удалось достичь желаемого результата... то вчера из камина мне в лицо вылетела бабочка Павлиний глаз, а ветерок, играя, раздул то, что сопротивлялось огню!

в общем, погрелась немножко...16072016

хмарно, холодно (+16 °С), і гори димлять...сусідкаконячка виїла всю траву у межах досяжності і час від часу голосно по

відомляє про це... заплуталась у ланцюгу геть, бідолашна... і нікого немає, щоб її порятувати...

корівки на схилах голосно трусять дзвіночками, ледь чутно перегукуються птахи... тихо...

кава смакує... доброго ранку!

ураааа!!!!! порятували мою сусідку, ходить радісно хрумає травичку букетиками!!! дуже естетично!

ходила попід хатою, попід травою, квітковотрав’яні спомини на зиму збирала на фотик... так ото знову чийсь хвостик плазунський коричневий тілько мелькнув у дрова...

звикла до тиші – до шелесту вітру в траві, зойків птахів, і ранкових мелодій дзвіночків, шуму смерек, гулу вітру у комині, гуркотіння каміння в воді, до оркестрантів вечірніх – цикад, цвіркунів...

та не надихалось серце, і спрагла душа не напилася цих хмар, гір, сонця за небокраєм... і ароматів густих...

чую як в грудях щось тихо шкребе і співає пісню тужливу: «вже скоро... вже скоро... пора...»

ніяк не надивляться очі на ці кольори, що щедро розбризькані по полонинах і схилах, на форм розмаїття, на ламані риски трави, на зорі, що небо глибоке аж чорне освічують сяйвом...

Сила й Гармонія Світу Живої Землі...

поезія – то є стриптиз душі

і кожен вірш –то перше роздягання

публічне...

16072016

оце вчора повторювала урок з розпалювання багаття, аби закріпити знання і набути навички...

думаю, що вийшло непогано (бо оцінювати ж більше нікому, ну, то й добре, менше ручки трусяться і колінця підгинаються)...

якщо перше з комину лізли павуки різних калібрів і вітер все гасив те, що й так горіти не хотіло, і я схожа була на сажотруса, доки таки вдалося досягти бажаного результату... то вчора з комину мені просто в обличчя вилетів метелик Павичеве око, а вітерець, граючись, роздмухав те, що опиралося вогню!

тож погрілася трошки...16072016

144 145

горы беседуютсолнце садится за горизонтоблака стадами движутся

над смерекамиуже темнеет

а сердцеподбитым аистом

хочет присестьи остаться в моменте

здесьнавсегда

16072016

подняла одно поленце из кучки, а там – ящерица...лежит и глазами на меня хлопает... я изпод неё начинала поленце тянуть, по

тому что её не видела... так она просто перевалилась на нижнее и никуда уходить не собирается...

то ли я растворилась в природе совсем, то ли ящерица такая наглая, что ничего не боится... даже не представляю, что должна думать...

какие же приятные и домашние эти звуки – слизывание травы коровьим языком и её вкусного чавканья и дыхания...

первая скрипка проснулась, пробует голос...сейчас подключится весь ночной оркестр...о, ждать не пришлось! темнеет, цикады просыпаются!

16072016

воспоминание о чабреценабрать полные пригоршни чабрецазапах вдохнуть пряный и знакомый

и совсем раствориться в нёмили цветочком стать на стебле

сиреневым...

06062016

гори балакаютьсонце сідає за небокрайхмари отарами сунуться

понад смерекамивже сутеніє

а серцепідбитим лелекою

хоче присістий лишитись у миті

отутназавжди

16072016

підняла одну дровинячку з купки, а там – ящірка... лежить і очима на мене лупає... я зпід неї починала дровинячку тягнути, бо

ж її не бачила... так вона просто перевалилась на нижню і нікуди йти не збирається...

чи то я розчинилася у природі зовсім, чи ящірка така нахабна, що нічого не боїться... навіть не уявляю, що маю думати...

які ж приємні і домашні оті звуки – лизькання коров’ячим язиком трави і її смачного плямкання і дихання...

перша скрипка прокинулась, пробує голос... зараз підключиться увесь нічний оркестр...о, чекати не довелося! темніє, цикади прокидаються!

16072016

спогад про чабрецьнабрати повні жмені чабрецю

вдихнути запах пряний і знайомийі зовсім розчинитися у ньомучи квіточкою стати на стеблі

бузковою...

06062016

146 147

поздно падатьв мольбе на коленисуд настал

час расплатыпришёл

16072016

3

прислушайсяпросто прислушайся

скоро Рассветвсе окаянные души

вернутся домойи не останется сумрака

светом и тьмойбольше не будет

разъединён это мирвсё будет едино

и возродитсяиным

Человек

16072016

147

всё будет едино

1

позволь мне увидеть ещё один сонещё один стих

досмотретьи дослушать

пусть и недописатьтолько глуше и глуше

становится голос Небесчто со мной говорил

на простом человечьемо вечноми кажется

скоро пойдуаки по суху

плавно ступая по Млечному

что в неизвестность течётпо пути

бесконечному

2

слишком близко подошла к Небесам

слишком долгопростояла на грани

меж вчера и сегоднямеж тогда и потом

а теперь все границы сметая

вихрь ворвалсясмешал

быль и небыльтеперь

наступило ОНО

Безвременье

148 149

спасибо…

небо совсем затянуло...солнышко продирается сквозь облака...дождик брызгает...тёпленько...дождь и дым... на небе представление...и дым после дождя.......гдето гремит...небо и горы меняются каждую минуту, сидишь такой с фотиком и глаз ото

рвать не можешь от этого спектакля, и понимаешь, что фотки, это только отдаленный отзвук той красоты...

и понимаешьгром

это голос Бога«прячьтесь

людища будет дождь!»

17072016

спасибо...это был самый счастливый отпуск в моей жизни, самый волшебный, самый

невероятный, замечательный... я чувствовала себя в безопасности и покое, меня здесь любило всё – хатка, двор, мангал, качелька, каждая вещь, каждая мелочь заботилась обо мне и касалась меня ласково и заботливо... даже крылышки бабочек...

мне было очень тепло и уютно, мне было спокойно, а я уже не помнила, как это бывает, в последний раз, пожалуй, я так чувствовала себя, когда отдыхала вдвоём с папой в 15 лет...

у меня было время и возможность помолиться, очиститься, побыть наедине с собой... я здесь вспомнила, кто я, осознала себя, нашла себя, и немного восстановилась физически и психически, насколько это было возможно...

вся моя стена в фб от первого дня приезда сюда до последнего поста – это поэ ма благодарности Верховине, Карпатам и людям, которые сделали этот отпуск возможным, и вложили душу и заботу, чтобы он был Настоящим...

я увожу в сердце самое дорогое воспоминание – было невероятное ощущение перед последним подъемом на Довбушанку на полонине, когда шли сквозь цветущую росистую траву, почти по шею…

взлетела бабочка, и я словно стала той бабочкой, чтото раскрылось в груди, я задышала, стало легко, я почти взлетела от приступа внезапной радости и счастья...

последние три дня так плачет душа, сердце аж захлёбывается, не хочется возвращаться обратно... и Верховина льёт дожди и поднимает дымом облака, которые вновь падают дождем...

дякую...

небо геть затягло... сонечко продирається крізь хмари...дощик бризькає...тепленько...дощ і дим... на небі вистава...і дим після дощу.......десь гримить... небо і гори змінюються кожної миті, сидиш такий з фотиком і очей відвести

не можеш від тієї вистави, і розумієш, що фотки, то лише віддалений відгук тієї краси...

і розумієшгрім

то голос Бога«ховайтесь

людезара буде дощ!»

17072016

дякую...це була найщасливіша відпустка у моєму житті, найчарівніша, найнеймовір

ніша, найчудовіша... я почувалася у безпеці і спокої, мене тут любило усе – хатка, подвір’я, мангал, качелька, кожна річ, кожна дрібничка піклувалася про мене і торкалася мене лагідно і турботливо... навіть крильця метеликів...

мені було дуже тепло і затишно, мені було спокійно, а я вже не пам’ятала, як то буває, в останнє, мабуть, я так почувалася, коли відпочивала удвох із татом у 15 років...

я мала час і можливість помолитися, очиститися, побути сама з собою... я тут згадала, хто я, усвідомила себе, знайшла себе, і трохи відновилася фізично і психічно, наскільки це було можливо за моїх обставин...

уся моя стіна у фб від першого дня приїзду сюди до останнього посту – то поема вдячності Верховині, Карпатам і людям, які зробили цю відпустку можливою, і доклали душі і турботи, аби вона була Справжньою...

я везу у серці найдорожчий спогад – було неймовірне відчуття перед останнім підйомом на Довбушанку на полонині, коли йшли крізь квітнучу росяну траву, що сягала майже шиї...

злетів метелик, і я наче стала отим метеликом, бо щось розкрилося у грудях, я задихала, стало легко, я майже злетіла від нападу раптової радості і щастя...

останні три дні так душа плаче, аж серце заходиться, так не хочеться повертатися назад... і Верховина ллє дощі і підіймає димом хмари, що знову падають дощем...

150 151

всё показывает и показывает, что ещё есть много всего, что я должна увидеть – красивую птичку на крыльце, пару хищников в небе, ангелов в облаках...

но я точно знаю, что у меня теперь достаточно сил, чтобы вернуться и делать то, что должна... жить...

внизу грохочет наполненный дождями ручеёк...пусть Бог возвращает тебе сторицей твое Добро...доброй ноченьки ночи, Верховина...спасибо... люблю тебя...

17072016

ночь была невероятной, словно в сказку попала...вышла ночью на крыльцо – облака на небе полосами растащило, звезды си

яют в глубоком черном, через отдельное облако пробивается лунный свет, заливая мягким волшебным светом и горы, и небо...

а вокруг всё окутывает завесами туман в том свете – каждое дерево отдельно, каждая хатка... и видно было, как днем... горы дымили совсем рядом, невероятная красота и магия... аж захлебнулась от восторга – настоящая сказка...

прохладно, сыро, дымно... доброго утра!18072016

из дома да домой...

утром был дождь, горы дымили, плакала вместе с небом, собирала вещи...пока выезжать из дома, посветило и солнышко...улыбнулась и я...и вот, уже на остановке с вещами, с мокрыми глазами, кисну...напротив бабулька, такая – крепкая и задорная, пристально меня разгляды

вает, поджимает недовольно губы... «чужая...» – читается.я знаю, что выделяюсь из числа остальных пассажиров, меня хорошо видно...уже почти пришло время ехать, автобуса всё нет, топчусь на месте, нерв

ничаю...потенциальный автобус вижу, но время маршрута не то, и водитель в нём то

ел, то чтото ремонтировал, то перебирал какието бесконечные бумаги...снова забрызгал дождь, бабулька придвинулась ко мне под козырек станции.– извините, – обращаюсь к ней, – не подскажете, автобус до Франковска

здесь останавливается?вдруг у неё засветились теплом глаза, губы растянулись в широкую улыбку:– да вон он стоит, вот здесь останавливается, скоро поедем – в 1700, через

Ворохту он едет, – с теплом в голосе и глазах затарахтела бабулька.– спасибо, – улыбаюсь в ответ.наконец, все желающие разместились в автобусе – сначала те, кто с билета

ми, потом те, кто без... поооехали...

усе показує і показує, що ще є багато всього, що я мала б побачити – гарну пташку на ґанку, пару хижаків у небі, янголів у хмарах...

але я точно знаю, що маю тепер досить сил, аби повернутися і робити те, що маю... жити...

унизу гуркотить наповнений дощами потічок...най Бог вертає тобі сторицею твоє Добро...добраніч, Верховино... дякую... кохам те...

17072016

ніч була неймовірною, наче в казку потрапила...вийшла поночі на ґанок – хмари на небі смугами порозтягувало, зорі сяють у

глибокому чорному, крізь окрему хмару пробивається місячне сяйво, заливаючи м’яким чарівним світлом і гори, і небо...

а навколо усе огортає завісами туман у тому сяйві – кожне дерево окремо, кожну хатку... і видно було, як вдень... гори диміли зовсім поруч, неймовірна краса і магія... аж захлинулася від захоплення – справжня казка...

прохолодно, вогко, димно... доброго ранку!18072016

з дому та й додому...

зранку був дощ, гори диміли, плакала разом із небом, збирала речі...доки виїжджати з дому, присвітило й сонечко... посміхнулась і я...і ось, вже на зупинці з речами, з мокрими очима, кисну...навпроти бабця, така – замашна і завзята, пильно мене роздивляється, під

жимає невдоволено губи... «чужа...» – читається.я знаю, що виділяюся з поміж решти пасажирів, мене добре видно...вже майже надходить час їхати, автобуса все немає, тупцюю на місці, нер

вуюся...потенційний автобус бачу, але час маршруту не той, і водій у ньому то їв, то

щось ремонтував, то перебирав якісь нескінченні папери...знову забризькав дощ, бабця присунулася до мене під дашок станції.– перепрошую, – звертаюся до неї, – не підкажете, автобус до Франківська

тут зупиняється?раптом в неї засвітилися теплом очі, губи розтяглися у широку посмішку:– та генде він стоїть, ось тут зупиняється, скоро поїдемо, на сімнадцяту годи

ну, через Ворохту він їде, – з теплом у голосі і очах заторохкотіла бабця.– дуже дякую, – посміхаюсь у відповідь.розмістилися врешті усі бажаючі – спочатку ті, шо з білетами, потім ті, шо

без... поооїхали...

152 153

увидела и Черемош, и как смереки вдоль дороги поднимаются, и как облака плывут, и как горы возвышаются дымят – гдето дождь, а гдето солнце, всё это живое и движется одновременно...

и всё это остается позади, аж горло перехватило снова и глаза набрались слезами, ну, просто караул... и тут... водитель включил музыку!

не знаю, где они здесь берут эти украинские записи, но от них тепло, и они очень атмосферные, очень!

посветлело на сердце сразу!и пассажиры сплошь яркие колоритные – и бабульки из села в село за пять

гривен, и дядьки...все дружелюбны друг к другу, все приветливые и услужливые... отдельная

община, живущая, как единый организм... и язык их щебечет, переливается звуками и интонациями гор, звенит...

одна женщина грибов набрала, так вместо пяти гривен один кулечек грибов водителю кладёт:

– так будет!водитель молча сгрёб кулечек под сиденье...вроде так и надо...

села девушка в Микуличине:– сколько будет до Франковска?– 40 гривен!проехали ещё два села в направлении Франковска, садится молодой явно

состоятельный человек:– сколько до Франковска?– 70 гривен!вот такая арифметика...

останавливались стонадцать раз, водитель кудато бегал, красивую молодую женщину в кабину себе подсадил, потом, где ей надо было, высадил, всех знает, везде здоровается и сигналит...

думаю, точно опоздаем на поезд!но он останавливался по своим делам на таких пейзажах, что аж дыхание

перехватывало...словно нарочно!когда думала, «всё, чудеса закончились!» вставали новые вершины в шапках

облаков, между ними завиваясь поднимался пар, образуя новые и новые облака...помахала ручкой и Пруту, и Ворохте, и Микуличинам...каждый поворот готовил новые виды, новые неповторимые зрелища...садилось солнце в облаках, бросая косые лучи через небо на горы, и проле

тал аист, и облака меняли абрисы и образы...как же не любить всё это ?!долетели низенько за 3 часа вместе со всеми остановками... Франковск, поезд, полное купе туристов с гор с рюкзаками – девочкищебе

тушки, тоже Закарпатье исследовали...

побачила ото Черемош, і як смереки вздовж дороги підіймаються, і як хмари пливуть, і як гори височіють димлять – десь дощ, а десь сонце, усе це живе і рухається одночасно...

і усе це лишається позаду, аж горло перехопило знову, і очі набралися слізьми, ну, просто гвалт і караул... і тут... водій увімкнув музику!

не знаю, де вони тут беруть оті українські записи, але від них тепло, і вони дуже атмосферні, дуже!

посвітліло на серці відразу! і пасажири геть усі яскраві колоритні – і бабці від села до села за п’ять гри

вень, і дядьки... усі доброзичливі одне до одного, усі приязні і послужливі... окрема громада,

що живе, як єдиний організм... і мова їхня щебече, переливається звуками і інтонаціями гір, дзвенить...

одна жіночка грибів набрала, то замість п’яти гривень один кульочок грибів водієві кладе:

– отак буде!водій мовчки згріб кульочок під сидіння... наче так і треба...

сіла дівчина у Микуличині:– скільки буде до Франківська?– 40 гривень!проїхали ще два села у напрямку Франківська, сідає молодий явно заможний

чоловік:– скільки буде до Франківська?– 70 гривень!отака арифметика...

зупинялися стонадцять разів, водій десь бігав, гарну молоду жіночку до кабіни собі підсадив, потім, де їй треба було, висадив, усіх знає, всюди вітається і сигналить...

думаю, точно запізнимося на потяг!але ж зупинявся у своїх справах на таких краєвидах, що аж подих перехоплю

вало... ніби навмисне! коли вже думала, «все, дива скінчилися!» вставали нові вершини у шапках

хмар, між ними завиваючись підіймалася пара, утворюючи нові і нові хмари...помахала ручкою і Пруту, і Ворохті, і Микуличинам... кожен поворот готував нові краєвиди, нові неповторні видовища...сідало сонце у хмарах, кидаючи косі промені через небо на гори, і пролітав

лелека, і хмари міняли абриси і образи...як же не любити усе це?!долетіли низенько за 3 години разом з усіма зупинками... Франківськ, потяг, повне купе туристів з гір з рюкзаками – дівчаткащебетухи,

теж Закарпаття досліджували...

154 155

поезд – туктук, туктук... сердце – туктук, туктук...я вернусь... отсоединяешься, отделяешься, почти физически ощущаешь, как ктото сталь

ными ножницами отрезает корни...нет, не так!я проросла, вросла корнями своего сердца в эту Землю, всё равно, где я, её

красота и Сила внутри меня, всегда со мной, у меня есть куда возвращаться после взлетов и падений, пусть даже только мысленно, она со мной всегда – камешком с горы, цветком с пастбища, источником со скалы...

ну, что... из дома да домой...прибыл эйфоричный ребенок в шумгул, гарьпыль...хотя последнее, очевидно, дождем прибило... почти вся прибыла, кроме той части, что там осталась и будет бродить вечно...в горах каждый может быть счастливым и красоту видеть...будем стараться и здесь ... уборкастирка – лучший способ стабилизироваться! сынишка встретил, обогрел...Даосик соскучился, подошел, лёг и положил голову мне на ногу...мои маленькие... дома...

18–19072016Верховина–Ивано-Франковск–Киев

Верховинский постскриптум

всех слов слишком мало...чуть не плачу, потому что как ребенок стала туточки (тамочки)...да плачу, на самом деле, но это слезы благодарности... просыпаешься утром, выходишь во двор, оглядываешься вокруг, и первая

мысль: «йооой, как же я теперь буду жить без этих гор?!»пожалуй, это был один из самых счастливых отпусков в моей жизни – только

я и Горы...столько счастливых мгновений, когда чувствовала себя абсолютным ребен

ком – ничем не отягощенным и легким...спасибо тебе, Верховина!

всех слов человеческих слишком мало, чтобы передать то, что я к тебе чувствую...спасибо за гостеприимство, за людей твоих, за невероятные пейзажи, за

тайночки и Чудеса, за приветливость, замечательные погоды и небесные представления, за тепло и приют, за чувство защищенности и любви – за чувство абсолютного счастья...

спасибо тебе!

поїзд – туктук, туктук... серце – туктук, туктук...я повернуся... відділяєшся, відокремлюєшся, майже фізично відчуваєш, наче хтось сталеви

ми ножицями відрізає коріння... ні, не так!я проросла, вросла корінням свойого серця у цю Землю, байдуже, де я, її

краса і Сила всередині мене, завжди зі мною, я маю куди повертатися після злетів і падінь, хай навіть лише подумки, вона зі мною завжди – камінчиком з гори, квіткою з полонини, джерелом зі скелі...

ну, що... з дому та й додому...прибула ейфорічна дитина у шумгул, курявупил...хоча останнє, вочевидь, дощем прибило... майже вся прибула, крім тієї частини, що отам лишилась і блукатиме вічно...у горах кожен може бути щасливим і красу бачити...будемо намагатися й тут... прибиранняпрання – найкращий спосіб стабілізуватися! синочок зустрів, обігрів... Даосик скучив, підійшов, ліг і поклав голову мені на ногу... мої маленькі... вдома...

18–19072016Верховина–Івано-Франківськ–Київ

Верховинський постскриптум

всіх слів замало... мало не плачу, бо ж як мала дитина стала туточки (тамочки)...та плачу, насправді, але то сльози вдячності... прокидаєшся зранку, виходиш на подвір’я, озираєшся навколо, і перша дум

ка: «йооой, як же я тепер житиму без цих гір?!»мабуть, це була одна з найщасливіших відпусток у моєму житті – лише я і

Гори...стільки щасливих митей, коли відчувала себе цілковито дитиною – нічим не

обтяженою і легкою...дякую тобі, Верховино!

всіх слів людських замало, щоб передати те, що я до тебе відчуваю... дякую за гостинність, за людей твоїх, за неймовірні краєвиди, за таємнички і

Дива, за приязність, чудові погоди і небесні вистави, за тепло і прихисток, за відчуття захищеності і любові – за відчуття абсолютного щастя...

дякую тобі!

156 157

за чувство настоящего полета, там на полонине на горе в росистой цветущей траве по шею, я была бабочкой с полной грудью воздуха и счастья, и порхала, взмахивая разноцветными крыльями в лучах солнца...

за скалы твои, экзамен с крутым подъемом и таким же спуском, и я таки выдержала его, и узнала чего теперь стою...

за солнце, за ливни, за горы, что дымили...за воды Черемоша – быстрые, прозрачные, холодные, как лед, но такие ла

сковые...за нежный в жару грохот ручейков...за ароматы полонинских трав – ромашек, кашки, мяты, чабреца...за первый костер из собственных рук – живой...за цветов разноцветье...за невероятный звук Жизни самой...за молоко и хлеб...за возвращение в детство...за Силу, которой так охотно со мной делишься, наполняя жаждущие тело и душу...всех слов слишком мало...спасибо тебе!

спасибо хатке, что так нежно меня приютила, и её хозяевам за гостеприимство, тепло и заботу!

земной поклон! счастья и процветания!

так хочется верить, что я ещё вернусь сюда...с любовью и глубокой благодарностьюко всем причастным к этому Настоящему Чуду, влюбленная в Карпаты...

Верховина–Ивано-Франковск–Киев03–19072016

росинкаприснилась

росинка с полониныв ладошке моей

аж горячаяс капелькой солнца

в сердцевинеиспарились

в небо улетеламикроскопическим облачком

домой

23072016

за відчуття справжнього польоту, генде на полонині на горі у росяній квітнучій траві по шию, бо я була метеликом з повними грудьми повітря і щастя, і пурхала, змахуючи різнобарвними крильми в промінні сонця...

за скелі твої, за іспит з крутим підйомом і таким самим спуском, і я таки витримала його, і дізналась чого тепер варта...

за сонце, за зливи, за гори, що диміли...за води Черемошу – бистрі, прозорі, холодні, як лід, але такі ласкаві...за ніжне в спеку гуркотіння потічків...за аромати полинянських трав – ромашок, кашки, м’яти, чабрецю...за першу ватру з власних рук – живу...за квітів кольори...за неймовірний звук Життя самого...за молоко і хліб...за повернення у дитинство...за Силу, якою так охоче зі мною ділишся, сповнюючи спраглі тіло і душу...всіх слів замало...дякую тобі!

дякую хатці, що так ніжно мене прихистила, і її господарям за гостинність, тепло, піклування і турботу!

земний уклін! щастя і процвітання!

так хочеться вірити, що я ще повернусь сюди...

з любов’ю і глибокою вдячністю до всіх причетних до цього Справжнього Чуда,закохана у Карпати...

Верховина–Івано-Франківськ–Київ03–19072016

росинканаснилася

росинка з полониниу долонці моїй

аж гарячаз краплинкою сонця

у серцевиніздИміла

у небо полетіламікроскопічною хмаринкою

додому

23072016

158 159

развоплощениехотелось заблудиться

в мистических туманахв горах

помеж деревьевмеж спящих облаковхотелось там остаться

на днехолодным камнем

бежатьводой холодной реки или ручья

клочком овцы небеснойистаять в синей бездне

как будто бы и вовсездесь не было меня…

30112016

не надо меня провожатькогда я уйду

лишь пепел по ветру развейте в карпатских горах...

08042016

не всі птахи летять на південь восенидеякі летять тудиде серцю тепло...

********не все птицы по осени летят на юг

некоторые летят тудагде сердцу тепло...

04112016

облакомстать облаком

прервав привычное движение

атомови улететь туда

куда рветсядуша

зацепитьсяза вершину горы

или веточку дереваполежать до поры

не дышаи пролиться дождем

на травуна любимую землю

слитьсяобъединиться

и обрести покойснять все маскии быть собой –

неотъемлемой частьюкруговорота

воды в природе

15082016

горные вершиныа гдето там

есть горные вершинызакутавшись

в густые облакавстречают солнцепразднуют рассвет

и умываются дождями

15082016

161160

Верховина:нулевая точка отсчёта

Верховина:нульова точка відліку

163162

сбежала

как вы уже, наверное, поняли, я опять сбежала.в этот раз предчувствие Карпат было похоже на возвышенное волнение и

даже возбуждение, как перед свиданием с любимым человеком...она такая, невероятная Верховина!Киев держал зубами, работа не отпускала, дети провожали только до такси,

потому что заболели, давление взбесилось, дождь лился...но я уже слышала зов гор, поэтому – в поезде. будь здоров, город... гм, ощущение, словно поделилась интимной подробностью со всем миром,

даже неловко стало...

в поезде шум – цыганский табор прямо, несколько семей с детьми разного возраста разбросаны в разных купе, шум и гам, около двенадцати улеглись, чтобы в половине шестого почти весь вагон проснулся и вывалил во Львове, дальше – тихо, спокойно до Франковска.

телефончик, правда, чегото сел посреди ночи на ноль... хорошо, что заметила, успела подкормить немного, потому что блуждала бы в поисках встречающих долго, нудно и бесполезно.

как нормальный человек, пошла взяла билетик, уселась на свободное место, и чтото мне както всё не так... маршрутка тронулась раньше заявленного времени...

Боже мой, а куда же маршрутка? столько возилась с вещами, не посмотрела на табличку. спрашиваю у сидящего рядом мужчины:

– куда маршрутка?– не знаю, – отвечает, – спрашивайте у водителя!два сапога – пара!быстренько переспрашиваю водителя, потому что почти выехали за пределы

автостанции.– в Ворохту!– выпустите меня, мне в Верховину! – изза Вас человека вон не взял, – ворчит водитель.но останавливает, хорошо хоть чемодан был не в багажнике, а туттаки пря

мо в салоне у дверей...и правда, голосовал человек уже за пределами автостанции... чув

ствую себя полной дурой. возвращаюсь на платформу, нахожу свою маршрутку, здесь ещё

и водитель сам переспрашивает, куда еду... очевидно, по выражению лица понятно, что сама не знаю, где я

и что я. погрузили вещи, в маршрутке бабушка с маленькими внука

ми, котлетками их кормит.водитель вежливо просит поесть на скамье перед маршрут

кой, потому что ехать далеко, ещё когото стошнит от такого аромата... бабушка соглашается, сворачивает назад котлетки: «нет, так нет!» – всё тихо и мирно.

рядом садится девушка с мальчиком лет четырех.– мама, я хочу на большом автобусе!

дременула

як ви вже, певне, зрозуміли, я знову дременула.цього разу передчуття Карпат було схоже на піднесене хвилювання і навіть

збудження, як перед побаченням з коханим чоловіком... вона така, неймовірна Верховина! Київ тримав зубами, робота не відпускала, діти проводжали лише до таксі, бо

захворіли, тиск сказився, дощ лився...та я вже чула приклик гір, тож – у потязі. бувай здорове, місто... гм, почуваюся, наче поділилася інтимною дрібничкою з усім світом, аж не

зручно стало...

в потязі гармидер – циганський табор прямо, кілька сімей з дітьми різного віку розкидані у різні купе, шум і гам, близько дванадцятої вгамувалися, щоб о пів на шосту майже весь вагон прокинувся і вивалив у Львові, далі – тихо, спокійно аж до Франківська.

телефончик, щоправда, чогось сів посеред ночі на нуль... добре, що помітила, встигла підгодувати трошки, бо блукала б у пошуках зустрічаючих довго, нудно і марно.

як нормальна людина, пішла узяла квиточка, всілася на вільне місце, і щось мені якось усе не так... маршрутка рушила раніше заявленого часу...

йоой, лишенько, а куди ж маршрутка? стільки вовтузилась з речами, що не глянула на табличку.

питаю у чоловіка, що поруч сидить: – куди маршрутка?– не знаю, – відповідає, – питайте у водія! яке брело, таке стріло!швиденько перепитую водія, бо вже майже виїхали за межі автостанції.– у Ворохту!– випустіть мене, мені у Верховину! – через Вас людину оно не узяв, – бурчить водій. але зупиняє, добре хоч валіза була не у багажнику, а тутечки прямо у салоні

коло дверей...і правда, голосував чоловік вже за межами автостанції... почуваюся

повною дурепою.повертаюся на платформу, знаходжу свою маршрутку, тут ще й

водій сам перепитує, куди їду... певне, з виразу обличчя зрозуміло, що сама не знаю, де я і що я.

завантажили речі, в маршрутці бабця з малесенькими онуками, котлетиками їх годує.

водій ввічливо просить поїсти на лаві перед маршруткою, бо їхати далеко, ще когось знудить від тих пахощів... бабця погоджується, згортає назад котлетики: «ні, то ні!» – все тихо і мирно.

поруч сідає дівчина з хлопчиком рочків чотирьох.– мамо, я хочу на великому автобусі!

165164

– не ходят сейчас большие автобусы туда, куда нам надо, – спокойно объясняет мама.

– потому что это автобусы для богатых?!покатились со смеху вместе с мамой, вы бы видели эти «автобусы для богатых»!!!по дороге меняются и пассажиры, и запах от них – как же без перегара? но за окном – горы!!! и дождь, и солнце, и дым, и кусочек облака рядом

с солнышком с радугой по краю...заходит бородач в камуфляже, потом ещё один стрёмного вида. садятся где

то позади.на следующей остановке заходит женщина, продвигается по салону к сво

бодным местам (как раз около тех «леших»), и на всю маршрутку:– йоой, какие же вы страшные с этими бородами! ничего, если я подле вас

присяду, не обидите?улыбается вся маршрутка!

почти доехала до места, как вдруг за окном – свинья гуляет на газоне – среднего размера, розовая, с большими ушами – для дикого человека из города – настоящая диковинка! улыбаюсь этой самой свинье во весь рот!

на автостанции села в машину, водитель вежливо представился сам: «говорите дядя Юра, меня здесь все так зовут!»

всю дорогу балагурил – развлекал байками – тепло...

вышла возле хатки, воздух аж пахнет чемто сладким, будто дровами вишневыми... у забора краснеет шиповник, коровки и лошади равномерно рассеяны по горам...

на месте! в этот раз немного с приключениями, но всётаки добралась до хатки!сразу сварила кофе и вышла во двор наслаждаться, потому что с утра ничего

не пила и не ела, представляя, какое это будет удовольствие!и тут... конь под самым крыльцом пасется, хотя ворота закрыты! последнюю

травку подбирает. вот так неожиданно почти воплотилась ещё одна моя мечта!

познакомилась поближе, угостила ломтем хлебушка, он разрешил мне свой носик погладить!

да и пошел мой гость дальше, через забор сразу к трем кобылкам заигрывать и ласкаться!

обниматься ещё не лезла, мы ж только познакомились!та ещё неизвестно, кто кого больше боялся! Счааастлииивааая яяя!!!доброго всем вечера!

лошада всё бродит вокруг дома и время от времени призывно ржёт, и другая лошада гдето в глубокой ночи гор отзывается...

и... не поверите... сверчок стрекочет на улице в тиши!06/07112016

– не ходять зараз великі автобуси туди, куди нам треба, – спокійно пояснює мама.

– бо то автобуси для багатих?!синіємо від сміху разом з мамою, ви б бачили ті «автобуси для багатих»!!!дорогою змінюються і пасажири, і пахощі від них – як же без перегару? але ж за вікном – гори!!! і дощ, і сонечко, і дим, і шматочок хмарки коло со

нечка з веселкою на краєчку... заходить бородань у камуфляжі, потім ще один стрьомного віда. сідають

десь позаду.на наступній зупинці заходить жіночка, просувається по салону до вільних

місць (якраз коло отих лісовиків), і на всю маршрутку:– йой, які ви страшні з отими бородами! нічого, якщо я коло вас присяду, не

образите? посміхається уся маршрутка!

майже доїхала до місця, аж тут за вікном – свиня гуляє на газоні – середнього розміру, рожева, з великими вухами – для дикої людини з міста – справжня дивовижа! посміхаюся отій свині на весь рот!

на автостанції сіла у машинку, водій ввічливо назвався сам: «кажіть дядя Юра, мене тут всі так кличуть!» всю дорогу теревенив – розважав байками – тепло...

вийшла коло хатки, повітря аж пахне чимось солодким, ніби дровами вишневими... коло тину червоніє шипшина, корівки і коні рівномірно розпорошені по горах...

на місці! цього разу трошки з пригодами, але таки дісталася хатки!відразу зварила кави і вийшла на подвір’я насолоджуватися, бо зранку нічого

не пила й не їла, уявляючи, яке то буде задоволення!а тут... коник під самим ґанком пасеться, хоча ворота закриті! останню травичку підбирає. ото так несподівано майже втілила

ся ще одна моя мрія! познайомилася поближче, пригостила окрайцем хлібчика,

дав носика погладити! та й пішов далі, через тин відразу до трьох кобилок загра

вати і лащитись! обійматися ще не лізла, бо ж щойно познайомилися!та ото невідомо, хто кого більше боявся! щаааслиииивааа!!!

доброго усім вечора!

коник все тиняється навколо хатки і час від часу заклично ірже, і інший коник десь у глибокій ночі гір відгукується...

і... не повірите... цвіркун цвіркоче на вулиці в тиші!06/07112016

167166

фонарик

интересный случай произошёл в поезде...попутчица моя была значительно постарше (на верхних полках гнездились

чужие дети – двое парнишекстаршеклассников, те, из «цыганского табора», что до Львова, кстати, родители их из полиграфических кругов оказались, в итоге у нас ещё и общие знакомые нашлись, но речь не о них.

попутчица сразу обустроила полку под сон и улеглась, нахохлившись, книжку читать в полутьме, ибо вагон был стар и «излишков» источников света в нём не предполагалось. К общению она была абсолютно не расположена. ну, думаю, посижу в тишине, послушаю стук колёс...

а потом...– может, Вам фонарик дать? – посочувствовала я, вспомнив, что сынуля таки

всучил мне эту драгоценность в рюкзак, а женщина явно мучилась.– ой, Вы знаете, у меня тоже есть, но я и не подумала его взять, да ещё так

использовать! – вдруг оживилась она и стала смущённо отнекиваться, мол, «не беспокойтесь!»

но я уже рылась в рюкзаке, ибо знала, в каком кармашке этот самый фонарик обитает! достала, вручила, и женщина свернулась в уютный клубочек с фонариком и электронной книгой, от неё веяло умиротворением. вот и ладненько, пошла колёса слушать, угомонилась и я...

но тут ворвался «табор», разворошил всех и вся, и у нас внезапно завязалась оживлённая интересная беседа. вскоре, попутчица стала клевать носом (ночь накануне не спала), и я её уговорила всётаки ложиться спать.

поутру елееле распрощались.– ой, мне так легко с Вами было общаться, Вы такая открытая, – взялась хва

лить меня женщина.– Вы тоже! – просто ответила я.она задумалась...– вот я как раз нет! – удивлённо заметила она...– я проломила Вас... фонариком! – уже хохочу я.– точно! – согласилась она, – я бы никогда не полезла искать

и предлагать комуто фонарик, это ж напрягаться надо и лень... – у меня очень заботливые друзья, – отмахнулась я, – оче

видно, я перенимаю не только плохие привычки, – уже смеюсь, – просто стараюсь к людям относится так, как хотела бы, чтобы они относились ко мне... не у всех получается, не все могут, но это не беда! хороших людей много!

– да, – согласилась женщина, – это хорошо, что Вы понимаете, что не все могут... а, может, Вам кудато подъехать во Франковске надо? меня муж встречает, мы можем подвезти!

– спасибо огромное, не нужно, мне тут рядом, удачи! – улыбнулась я, и стало теплотепло...

07112016

ліхтарик

цікавий випадок стався в потязі...попутниця моя була значно старша (на верхніх полицях гніздилися чужі діти –

двоє хлопцівстаршокласників, ті, з «циганського табору», що до Львова, до речі, батьки їхні з поліграфічних кіл виявилися, в результаті у нас ще й спільні знайомі знайшлися, але мова не про них.

попутниця відразу облаштувала полицю для сну і вляглася, наїжачившись, книжку читати в напівтемряві, бо вагон був старий і «надлишків» джерел світла в ньому не передбачалося. для спілкування вона була абсолютно не налаштована. ну, думаю, посиджу в тиші, послухаю стукіт колес...

а потім...– може, Вам ліхтарика дати? – поспівчувала я, згадавши, що синуля таки зап

хав цю коштовність мені до рюкзака, а жінка явно мучилася.– ой, Ви знаєте, у мене теж є, але я і не подумала його узяти, та ще так ви

користовувати! – раптом пожвавішала вона і стала зніяковіло відмовлятися, мовляв, «не хвилюйтеся!»

але я вже рилася в рюкзаку, бо знала, в якій саме кишеньці цей самий ліхтарик мешкає! дістала, вручила, і жінка згорнулася в затишний клубочок з ліхтариком і електронною книгою, від неї віяло спокоєм. ось і добре, пішла колеса слухати, вгамувалася і я...

але тут увірвався «табор», розворушив всіх і вся, і в нас раптово зав’язалася жвава цікава розмова. незабаром, попутниця стала клювати носом (ніч напередодні не спала), і я її вмовила всетаки лягати спати.

вранці насилу розпрощалися.– ой, мені так легко з Вами було спілкуватися, Ви така відкрита, – взялася

хвалити мене жінка.– Ви теж! – просто відповіла я.вона задумалась...– а ось я якраз ні! – здивовано зауважила вона ...– я проломила Вас... ліхтариком! – вже регочу я.

– дійсно! – погодилася вона, – я б ніколи не полізла шукати і пропонувати комусь ліхтарик, це ж напружуватися треба і ліньки...

– у мене дуже турботливі друзі, – відмахнулася я, – очевидно, я переймаю не лише погані звички, – вже сміюся, – просто намагаюся до людей ставитися так, як хотіла б, щоб вони стави

лися до мене... не у всіх виходить, не всі можуть, але це не біда! хороших людей багато!

– так, – погодилася жінка, – це добре, що Ви розумієте, що не всі можуть... а, може, Вам кудись під’їхати у Франківську треба? мене чоловік зустрічає, ми можемо підвезти!

– дуже дякую, не треба, мені тут поруч, удачі! – посміхнулася я, і стало теплотепло...

07112016

169168

нулевая точка отсчетапросыпаюсь

пью утренний кофеоблачно

зря надеюсьразглядеть Солнце

но это не беспокоитмузыка колокольчиков

на шее коровокотовсюду

между двумя горамипристроился кусочек

туманаменяя ежесекундно

формубудто

удобнее укладываетсяв кроватку

тоже просыпаться не хочетполусонная тишина

способствует моему желаниюраствориться в воздухе

и пространствево времени

нулевая точкаотсчета

08112016

те, кому нечего терятьуже ничего не теряют

может, отдать им ключи от Рая?авось, сберегут...

07112016

нульова точка відлікупрокидаюся

п’ю ранкову кавухмарно

марно сподіваюсярозгледіти Сонцеале то не турбує

музика дзвіночківна шиях корівок

звідусільміж двома горами

примостився шматочоктуману

змінюючи щомиті форму

ніби зручніше вкладається

у ліжечкотеж прокидатися не хоче

напівсонна тишасприяє моєму бажаннюрозчинитися в повітрі

і просторів часі

нульова точкавідліку

08112016

ті, кому нема чого втрачативже нічого не втрачають

може, віддати їм ключі від Раю?либонь, збережуть...

07112016

171170

учиться жить в тишинене вздрагивая от звуков

не знать, не чувствовать мукув безмолвии и одиночестве

учиться молиться и житьв мире с самим собойне спорить с судьбой

прислушиваться к пророчествам

но дышатьи сердцестучать

в унисонсо Вселенной

07112016

«уединилась»

если вы решили спрятаться от мира, это ещё не значит, что он оставит вас в покое!

чувствую, что сегодня ещё не способна кудато идти, поэтому вяленько ползаю вокруг хатки...

а вчера спросила у местных, где купить сухих грибов, потому что мне заказали, и сказала, что не срочно, потому что уезжаю через две недели...

ну и брожу себе во дворе, как вдруг женщина во двор заходит.– грибов спрашивали?– да, – улыбаюсь, – спасибо!рассмотрела, вдохнула вкусный аромат, взвесили, купила.– а Вы что, здесь одна? я думала с детками, может...– «детке» моей уже почти 21, – смеюсь, – я мелкая просто, по мне не видно,

что уже есть 40 лет.– о, а мне 30, – улыбается женщина (здесь независимо от возраста – все –

«жиночкы»), – так я с Вами здесь посижу, побеседуем, потому что Вам же здесь скучно одной!

музыкой полился верховинский язык, новости о людях, которых не знаю, но собеседница уверена, что я знаю!

и сама смеется над своим диалектом, рассказывая о реакции людей на её произношение. а мне всё же приходится немного напрягаться, чтобы всё услышать и понять, переброшенные ударения и слова, видоизмененные иногда так, что и узнать трудно.

– а ко мне конь вчера приходил, мы познакомились, – делюсь и я своими радостями.

– красный?! Вы его не трогайте, он может ударить и кусается!– так я же не знала, вот и не укусил! – а Вы вон у соседа спросите, у него покататься можно! а луч

ше, приходите к нам туда на ту сторону (другой берег Черемоша

вчитися жити у тишіне здригаючись від звуків

не знати, не відчувати мукув мовчанні й самотностівчитися молитися і жити

у мирі з самим собоюне сперечатися з долею

прислухатисядо пророцтвале дихати

і серцебитисяв унісон

зі Всесвітом

07112016

«усамітнилася»

якщо ви вирішили сховатися від світу, це ще не означає, що він лишить вас у спокої!

відчуваю, що сьогодні ще не годна десь іти, тож млявенько соваюсь навколо хатки...

а вчора поспитала сухих грибів купити, бо мені замовили, та й сказала, що не терміново, бо їду за два тижні...

отож, тиняюся собі у дворі, аж тут жіночка нагодилась.– грибів питали?– так, – посміхаюся, – дякую!роздивилася, вдихнула смачний аромат, зважили, купила.– а Ви що, тут сама? я думала з дітками, може...– «дєткі» моїй вже майже 21, – сміюся, – то я дрібна просто, по мені не видно,

що вже маю 40 років.– о, а мені 30, – посміхається жіночка (тут незалежно від віку – усі – «жіноч

ки»), – то я з Вами тут посиджу, поговоримо, бо Вам же тут сумно самій!музикою полилася верховинська мова, новини про людей, яких не

знаю, але співрозмовниця впевнена, що я знаю! й сама регоче зі свого діалекту, розповідаючи про реакції людей

на її вимову. а мені таки доводиться трошки напружуватися, щоб усе почути і зрозуміти, перекинуті наголоси і слова видозмінені часом,

що й впізнати важко. – а до мене коник учора приходив, ми познайомилися, – ді

люся і я своїми радощами.– червоний?! Ви його не чіпайте, він може вдарити і куса

ється! – я ж не знала, то й не вкусив! – а Ви оно в сусіда спитайте, в нього покататися можна! а кра

ще, приходьте до нас туди на той бік (інший берег Черемоша ма-

173172

имеется в виду), у нас там и баба есть, можно поговорить, и, глядишь, мужа Вам там найдем... – толкает меня посвойски в бок, затем рукой гладит мне плечо.

– ой, не надо, – говорю, – гуцулы прекрасны, но надо здесь родиться и вырасти, чтобы с гуцулом быть! и вообще, я социофоб! вон даже за хлебом сегодня ещё идти не решилась, мне здесь хорошо одной.

– так надо было позвонить, я бы Вам хлеба принесла, тётя Надя!начинаю уже хохотать...– йооой! только не «тётя»!!!! просто Надя! – гм, так не надо на себя наговаривать! сорок... нет «сорок»! не может этого

быть! нет «сорок»!– та вот, в конце ноября будет 43! – смеюсь.– о! так Вы на Храм (день рождения имеется в виду) здесь будете? – появля

ется радостный блеск в глазах женщины.– нет, – говорю, – 21го уже обратно поеду.– ага...ох, не понравилось мне это «ага»…– так я ещё зайду с Вами побеседовать, чтобы Вам не грустно было одной! –

уже от ворот кричит женщина.сижу, покатываюсь со смеху... уединилась...

а цветочкито вокруг хатки ещё есть…вот это я потому и не собралась никуда идти, дождик пошёл…

08112016

впустить горы

+ 9 °С... утро... дождик...горы живут своей жизнью – умываются, дышат, выдыхая пар дымомтума

ном и облаками... на соседней горе очень смешная овечка в густой шубе, деловито

снует в поисках травы... ну и коровки, и лошадки, всё по плану и графику.

слушаю дождь... хорошего всем дня!

никак не разжимается внутреннее напряжение... ощущение, что пружина затягивается всё туже... не получается

открыться, чтобы впустить горы с их мерным оздоровляющим дыханием... пробовала разжать пружину усилием, напрасный труд, внутренний тремор усиливается, мозг лихорадочно считает дни до возвращения обратно... наблюдаю...

проблемы с доверием – к пространству, к людям, к себе... прежде всего к себе...

в этот раз всё подругому, каждый приезд в горы – своего рода экзамен, откат к нулевой точке, возможность попробовать отстроиться заново, собрать свой конструктор лего в новую более правильную форму...

ється на увазі), в нас там і баба є, можна погомоніти, і, гляди, чоловіка Вам там знайдемо... – штовхає мене посвійськи в бік, потім рукою гладить мені плече.

– ой, не треба, – кажу, – гуцули прекрасні, але треба тут народитися і вирости, щоб з гуцулом бути! і взагалі, я соціофоб! он навіть по хліб сьогодні ще іти не наважилася, мені тут добре самій.

– то треба було подзвонити, я б Вам хліба принесла, тьотя Надя!починаю вже реготати...– йооой! тільки не «тьотя»!!!! просто Надя! – гм, то не треба на себе намовляти! сорок... нема «сорок»! не може того

бути! нема «сорок»!– та ось, у кінці листопада буде 43! – сміюся.– о! то Ви на Храм тут будете? – з’являється радісний блиск в очах жіночки.– ні, – кажу, – 21го вже назад їду.– ага...йой, не сподобалося мені оте «ага»...– то я ще зайду з Вами поговорити, щоб Вам не сумно було одній! – вже від

воріт гукає жіночка.сиджу, синію від сміху... усамітнилась...

а квіточки, то навколо хатки ще є...ото я й не збиралася нігде іти, бо дощик спустився...

08112016

впустити гори

+9 °С... ранок... дощик...гори жиють своїм життям – вмиваються, дихають, видихаючи пару димом

туманом і хмарами...угледіла на сусідній горі смішнючу овечку у густій шубі, діловито сновигає у пошуках травички... ну і корівки, і коники, усе по

плану і графіку.слухаю дощ... доброго усім дня!

щось ніяк не розтискається внутрішнє напруження... відчуття, ніби пружина затягується ще щільніше... не виходить

відкритися, аби впустити гори з їхнім поміркованим оздоровчим диханням... намагалася розкрутити ту пружину зусиллям, даремна праця,

внутрішній тремор посилюється, мозок панічно рахує дні до повернення назад... спостерігаю...

проблеми з довірою – до простору, до людей, до себе... насамперед – до себе...

цього разу усе інакше, кожен приїзд у гори – певною мірою іспит, відкат до нульової точки, можливість спробувати відбудуватися наново, зібрати

свій конструктор лего в нову більш правильну форму...

175174

а пока – «абонент вне зоны досягаемости» – между мной и мной – стена... надо ждать пока растворится, умоется осенними дождями и поднимется туманомдымом...

тут всё проще и правильней, человек не должен быть один... часто задают вопрос, не страшно ли одной? не скучно ли?

задумалась, не страшно, не скучно, хорошо... заглянула глубже – оказывается ещё и больно, а боль – это уже давно при

вычное состояние, я научилась её игнорировать, а, ведь, должно бы с ней чтото делать...

страх впустить когото в свою жизнь, обусловленный всеми предыдущими неудачными попытками, страх новой боли (старая уже знакомая и привычная)...

всё время пытаются пробиться слёзы на ровном месте, от восторга, что вокруг красота такая... может, стоит поплакать, чтобы напряжение спало?..

09112016

«не выходи из комнаты...» (с)

+ 5 °Спроснулась – облачнооблачно...пока пила кофе, ежеутренний 5минутный спектакль! доброутро!

вот хочешь не хочешь, но если рынок вчера запланировал на сегодня, то и солнышко вышло, и уже никаких тебе отговорок больше!

и я таки горжусь собой, потому что сегодня отмотала уже 8 км с полной торбой (то есть рюкзаком) в ботинках по 900 грамм каждый!

вот это выходишь со двора украдкой, чтобы тебя никто не увидел, а тут гуцул прямо у ворот, только с гор спустился и... «доброго здоровья!» аж прозрачные ясные глаза, с вот этой сталью во взгляде, отпечатком суровых гор...

сразу завязывает разговор и приравнивает свой быстрый шаг к моему улиточному ползанию...

– а вы не местная, – полуутвердительно.– нет, – говорю, улыбаясь, – подышать приехала.– а что там нам с погодой обещают?– та минус один, вроде бы, и снег...– ага, значит, не холодно еще... вон солнышко, так и снег бу

дет... отдыхать, стало быть, приехали... отдыхать это хорошо, хотя климат здесь суровый... надо летом приезжать. правда, в этом году очень пекло... трава вся выгорела... Черемош вон уже поднялся, немного дождями набрался... я высоко в горах живу, семь километров до села, дочка каждый день на работу ходит, это тяжело... а Вы одна?

– да, одна, – не могу удержаться от улыбки, ибо этот вопрос, чуть ли не самый главный здесь.

– одиночество – это капкан, – сокрушается гуцул. – моя жена уже 6 лет, как умерла, детей пятеро, и уже все живут отдельно, вот разве со скотиной говорю, и с котиком, он мой большой друг, на груди у меня спит...

а поки що – «абонент поза зоною досяжності» – між мною і мною – стіна... треба чекати, доки розчиниться, вимиється осінніми дощами і підійметься туманомдимом...

тут все простіше і правильніше, людина не має бути сама... часто запитують, чи не страшно самій? чи не скучно?

задумалась, не страшно, не скучно, добре... потім зазирнула глибше – виявляється, ще й боляче, а біль – то вже давно

звичний стан, я навчилася його ігнорувати, але ж, варто було б щось із ним робити...

страх впустити когось у своє життя, зумовлений усіма попередніми невдалими спробами, страх нового болю (адже старий вже знайомий і звичний)...

весь час намагаються пробитися сльози на рівному місці, від захвату, що навколо така краса... може й варто поплакати, щоб напруження зняти?..

09112016

«не выходи из комнаты...» (с)

+5 °Спрокинулась – хмарнохмарно...доки пила каву, щоранкова 5хвилинна вистава! добранку!

ото хочеш не хочеш, але якщо базар учора запланував на сьогодні, то й сонечко вийшло, і вже ніяких тобі відмовок більше!

і я таки си пишаю собов, бо сьогодні відмотала вже 8 км з повною торбою (себто рюкзаком) у черевиках по 900 грамів кожен!

виходиш ото з двору нишком, аби тебе ніхто не побачив, а тут гуцул прямо коло воріт, щойно з гір спустився і... «доброго здоров’я!» аж прозорі ясні очі, але ж з отою крицею у погляді, відбиток суворих гір...

відразу зав’язує розмову і прирівнює свою швидку ходу до мого равликового повзання...

– а ви не місцева, – напівствердно.– ні, – кажу, посміхаючись, – подихати приїхала.

– а що там нам з погодою обіцяють?– та мінус один, наче, і сніг...– ага, то не холодно ще... онено сонечко, то й буде сніг... від

почивати, значить приїхали... відпочивати то добре, але ж клімат тут суворий... треба влітку приїжджати. але цей рік так пекло, страшенно... трава вся вигоріла... Черемош онено вже піднявся, трохи дощами набрався... я високо у горах живу, оце сім кілометрів до села, дочка кожен день на роботу ходить, то тяжко... а Ви сама?

– так, сама, – не можу втриматися від посмішки, бо те питання чи не найголовнише отут.

– самотність – то пастка, – журиться гуцул. – жінка моя вже 6 років, як померла, діток п’ятеро, та вже всі живуть окремо, ото хіба до худоби балакаю, та до котика, він мій великий друг, на грудях в мене спить...

177176

в который раз улыбаюсь от этой удивительной смеси в гуцульских мужчинах – супержёсткость и супернежность – одновременно.

– да нет, – говорю, – нормально всё. мне здесь хорошо.шли, беседовали о разных вещах, и уже чувствую, как вливается в кровь мест

ный язык и его мелодия, раскрываются легкие, начинаю дышать полной грудью, открывается сердце, потому что незнакомый человек общается с тобой, будто 100 лет знакомы, сбрасывает телефонные звонки, согревает своей человечностью, вот этими мелочами – замедленнием хода и игнорированием телефона... чувствуешь себя сразу значительно лучше...

– меня сын у дороги ждет на машиней, Вы же в центр идете? можем подвезти!

– спасибо, но я лучше пешочком. улавливаю замешательство на строгом лице, понимаю, что гуцул восприни

мает мой отказ, как боязнь сесть в их машину, а предложение было от чистого сердца. в воздухе зависла неловкость, и я добавляю полушутя:

– Вы же свои 7 км уже прошли? вот и мне надо! я же гулять приехала! большое спасибо!

смягчаются суровые черы...– ладно, до свидания тогда! хорошего дня!иду, улыбаюсь, тепло на сердце.изза угла встают новые горы, присматриваюсь, облаками что ли укутаны? и

прямо захлебываюсь от восторга – снег!!! снежная вершина в облаках!!!улыбка так уже и не сходит с лица, потому что Черемош внизу грохочет, и об

лака плывут, и солнышко греет, и горы дышат...дошла до рынка и встретила на входе того же гуцула, правда, он меня не за

метил, так и я тихонько проскочила мимо...– а ваше молоко можно сырое пить? – спрашиваю у женщины на базаре, – я

же с Вашей коровкой не знакома! – мы пьем, – улыбается женщина.– тогда и я буду!обошла рынок, наговорилась, скупилась, выдвинулась обратно, пропитан

ная насквозь певучей интонацией местного языка, улыбками, теплом...по дороге некоторые люди здороваются, иногда сигналят машины... нет, не

потому что я на дороге и мешаю движению, просто на обочине застыла над Черемошем, фотографируя горы, видимо, водитель так поддерживал мои действия.

взяла в придорожном кафе кофе и спустилась к Черемошу, посидеть на берегу, ещё с прошлого раза у меня там любимое местечко для отдыха, когда обратно с рынка иду – перепаковаться и насладиться кофе и хорошим видом... Черемош грохочет, вскрикивают разные птицы... Рай...

голову задрала, рот открыла и покатилась колобком, ноги сами дорогу ищут...

добралась домой играючи и... устала, внезапно.всё! пошла на крыльцо с кофе солнышко ловить, скоро сумер

ки! доброго и вам дня, люди добрые! домашнее молоко с куском черного свежего хлеба.... мммм....

«мадам знает толк в извращениях!»

вже вкотре посміхаюся від тої дивовижної суміші в гуцульських чоловіках – надсуворість і надніжність водночас.

– та ні, – кажу, – нормально все. мені тут добре.ішли, гомоніли про всяку всячину, і вже відчуваю, як вливається у кров міс

цева мова і її мелодія, розкриваються легені, починаю дихати на повні груди, відкривається серце, бо незнайома людина спілкується з тобою, ніби 100 років знайомі, скидає телефонні дзвінки, зігріває своєю людяністю, отими дрібничками з притишеною ходою і ігноруванням телефону... почуваєшся відразу значно краще...

– мене син коло дороги чекає машиною, пані ж у центр іде? то можемо підвезти!

– дуже дякую, але я краще пішечки. вловлюю збентеження на суворому обличчі, розумію, що гуцул сприймає

мою відмову, як острах сісти до їхньої машини, а пропозиція була від щирого серця. у повітрі зависла ніяковість, і я додаю напівжартома:

– Ви ж свої 7 км вже пройшли? так і мені ж треба! я ж гуляти приїхала! дуже дякую!

лагідніють суворі риси...– добре, бувайте здорові тоді! гарного дня!іду, посміхаюся, тепло на серці.зза рогу встають нові гори, придивляюся, чи то хмарами сповиті? і аж захли

наюся від захоплення – сніг!!! снігова вершина у хмарах!!!посмішка вже не сходить з обличчя, бо і Черемош унизу гуркотить, і хмари

пливуть, і сонечко гріє, і гори дихають...дійшла до ринку і зустріла на вході отого ж самого гуцула, щоправда, він

мене не помітив, то і я тихенько проскочила повз...– а ваше молоко можна сире пити? – питаюся у жіночки на базарі, – бо я ж

Вашою корівкою не знайома! – ми п’ємо, – усміхається жінка.– то і я буду!обійшла ринок, наговорилася, скупилася, рушила назад, просякнута наскрізь

співучою інтонацією місцевої мови, посмішками, теплом...дорогою денеде люди вітаються, і навіть часом сигналять машини... ні, не

тому що я на дорозі і заважаю руху, просто на узбіччі застигла над Черемошем, фотографуючи гори, то водій, певне, так підтримував мої дії.

взяла у придорожньому кафе кави і спустилася до Черемоша, посидіти на березі, вже з минулого разу маю там улюблену місцинку

для перепочинку, коли вже назад з базару іду – перепакуватися і насолодитися кавою і гарним видом... Черемош гуркоче, скрикують різні птахи... Рай...

голову задерла, рота роззявила й покотилася колобком, ноги самі дорогу шукають...

дісталася додому завиграшки і... стомилася, раптом.всьо! пішла на ґанок з кавою сонечко ловити, бо скоро смерка

тиме! доброго і вам дня, люде добрі! домашнє молоко з окрайцем чорного свіжого хліба.... мммм....

пані знаєт толк в ізвращеніях!

179178

купила яблок, чисто случайно, и по виду они напоминали мне те, что росли когдато у нас в Беличах, сорт не знаю... рубиновокрасные с зелёным, мелкие... не пахли совсем, но дома отогрелись, задышали и, к моему удивлению, оказались именно тем самым сортом... вот с 1987 года таких не ела...

и ещё совсем бессознательно уже стала говорить «пьетьдесеть» вместо «пьятьдесят»... то есть, ассимилировалась почти...

10112016

«ой, на, ой, на горе...» да нет, не жнецы, это я!

просыпаешься утром, а там яснооблачно и + 3 °Си лошадка по двору слоняется... предложила ей яблочко, отпрянула... остал

ся красный кусочек в зеленобурой траве пятнышком, лошадка отправилась по своим делам, а я к кофе... доброутро, люди!

в который раз уже убеждаюсь, что всё вокруг нас живое, поэтому, наверное, и разговариваю с каждым предметом, удивляя людей...

хатка эта тоже живая, и я чувствую, как она обо мне заботится, каждое мгновение, счастлива, что наши с ней чувства взаимны...

ночью проснулась, показалось, что в дверь ктото стучит... прислушалась, тихо... но плохо дышу и сердце с ума сходит, выпила водички и снова уснула... дома меня кот будит, а тут... хатка разбудила...

утром по двору лошадка бродила снова, от яблочка отказалась, пока я в доме крутилась, хозяин её забрал, так и не удалось поближе познакомиться.

первая фаза «обнуления», когда голова ещё сама с собой говорит (всётаки трудно остановить этот внутренний диалог, я бы даже сказала – гам многоголосый), но уже телефон гдето валяется – забыт в доме, а ноги себе катятся кудато, оставив тщетные попытки договориться с головой, сами выбирая дорогу...

тело утром скулило, поскольку считало, что вчера оно совершило подвиг и сегодня имеет право на отдых, но... гора над домиком не проведана, погода замечательная, поэтому надо надевать оте ботинки и шагать в поисках сама не знаю чего...

принимая во внимание высказывание, что умный в гору не пойдет, у меня всё же есть сомнение по поводу моих умственных способностей, поскольку полезла таки на гору.

чабрец отцвел давно, и уже даже коровки не претендуют на темнозеленые мелкие кустики (довольно хрумают заготовленное хозяевами сено во дворах), поэтому есть у меня горстка на чай, а ещё – мяты готовой сухой и немного листочков ещё зеленой, да шиповника несколько ягодок, таки уродился в этом году...

цветочки коегде ещё заканчивают осенний сезон, в лесу тихо, сыро, пахнет грибами...

купила яблук, зовсім випадково, і з вигляду вони нагадували мені ті, що росли колись у нас у Біличах, сорт не знаю... рубіновочервоні із зеленим, дрібні... не пахли зовсім, але вдома відігрілися, задихали і, на мій подив, виявилися саме тим самим сортом... оце з 1987 року таких не кутувала...

і ще зовсім несвідомо вже стала казати «п’єтьдесєть»...тобто, асимілювалась майже...

10112016

«ой, на, ой, на горі...» та ні, не женці, то я!

прокидаєшся зранку, а там яснохмарно і +3 °Сі коник двором тиняється... запропонувала йому яблучко, сахнувся... лишив

ся червоний шматочок у зеленобурій траві плямочкою, коник подався у своїх справах, а я до кави... добранку, люде!

вкотре вже переконуюсь, що усе навколо нас живе, тому, мабуть, і розмовляю з кожним предметом, чудуючи людей...

хатка ця теж жива, і я відчуваю, як вона про мене піклується, кожної миті, щаслива, що наші з нею почуття взаємні...

вночі прокинулася, здалося, що у двері хтось стукає... прислухалася, тихо... але погано дихаю і серце казиться, випила водички і знову заснула... вдома мене кіт будить, а тут... хатка розбудила...

ранком по двору коник бродив знову, від яблучка відмовився, доки в хаті крутилася, господар його забрав, так і не вдалося ближче з коником познайомитись.

перша фаза «обнуління», коли голова ще сама з собою гомонить (бо таки важко зупинити отой внутрішній діалог, а я би сказала галас багатоголосий), але вже телефон десь валяється у хаті забутий, а ноги собі котяться кудись, покинувши марні спроби домовитись із головою, самі обирають дорогу...

тіло зранку скиглило, бо вважало, що вчора воно вчинило подвиг і сьогодні має право на спочинок, але... гора над хаткою не провідана, погода

чудова, тож мусило взувати оті черевики і чимчикувати у пошуках сама не знаю чого...

зважаючи на вислів, що розумний у гору не піде, маю таки сумнів щодо своїх розумових здібностей, бо таки полізла на гору.

чабрець відцвів давно, і вже навіть корівки не претендують на темнозелені дрібні кущики (задоволено хрумають заготовлене господарями сіно у дворах), тож маю жменьку на чай; а ще – м’яти – готової сухої і трохи листячка ще зеленої, та шипшини кілька ягідок, таки вродила цей рік...

квіточки денеде ще закінчують осінній сезон, в лісі тихо, вогко, пахне грибами...

181180

залезла сегодня немного выше, чем летом, но до вершины так и не добралась, стрёмно немного, это же лес всётаки! ктото там в нём копошится, поскрипывает, постукивает... вот такие дикие мы – люди города – и в лесу дикие, и в городе...

ничего руками не трогала, всё только фотала, паганок кучками и много, грибы не нашла.

села наверху, замерла, слушала шорох ветвей, птиц в смереках, безветренно и тепло, небо ясное, солнышко пригревает... вчера, пока на рынок ходила, немножко загорело лицо... таки Рай...

ворон над головой пролетел, взмахивал крыльями с присвистом, такой огромный, даже не по себе стало...

коротенький день в горах... солнышко уже садится...в следующий раз таки попробую залезть ещё выше.

а небо рисует знакиоблаками

не хуже, чем кофе

выходишь ночью во двор, а ты выше неба... ибо небо тёмнотёмно синее, и звезды низко, почти вокруг тебя, и месяц яркий заливает светом всё вокруг...

а прямо перед тобой облако проплывает – сначала это китайский Дракон с волнистым телом и лапами, а потом голова волка в профиль, и вот она уже не шевелится, повисла без движения, будто уснула...

гдето внизу грохочет ручей, и всё, ни звука – тихо, ни огонька в окнах... и даже дышать боишься, чтобы это Чудо не вспугнуть...

в Карпатах ночь... спокойной ночи, люди!11112016

психоделика

а таки вовремя успела горсть травы на чай урвать! морозец... склоны покрыла густая изморозь, выбелив все

цвета... доброутро!

один из самых ценных подарков, который дают мне Карпаты – осознание необходимости приобретать умение заботиться о себе, не держать в «черном теле», давая себе только необходимое для выживания, ибо это уже привычное состояние и, несомненно, очень ценное умение в сложившихся жизненных обстоятельствах...

но здесь я начала понимать, что так же важно и то, что делает жизнь лучше, качественнее... я этого не умею, не научилась за всю жизнь, не было ни времени, ни возможности, наверное, потому так трудно расслабиться, выходит, и к хорошему можно быть не готовым...

приобретаю новые навыки – техника для меня страшный ужас!в нематериальном мире я дома и сильная, в материальном – неуклю

жая, неуверенная, дикая...

залізла сьогодні трохи вище, ніж влітку, але до вершини так і не дісталася, стрьомно трохи, бо то ж таки ліс! хтось там у ньому вовтузиться, поскрипує, постукує... отакі дикі ми – люди міста – і в лісі дикі, і в місті...

нічого руками не чіпала, все тільки фотала, паганок купками і багато, грибів не убачила.

сіла нагорі, завмерла, слухала шурхіт гілок, пташок у смереках, безвітряно і тепло, небо ясне, сонечко пригріває... учора, доки на ринок ходила, трошки засмагло обличчя... таки Рай...

крук над головою пролетів, змахував крилами з присвистом, такий здоровань, аж не по собі стало...

коротесенький день у горах... сонечко вже сідає... наступного разу таки спробую залізти ще вище.

а небо малює знакихмарами

не згірше за каву

виходиш уночі на подвір’я, а ти вище неба... бо небо темнотемно синє, і зорі низько, майже навколо тебе, і місяць яскравий заливає сяйвом все навколо...

а прямо перед тобою хмарка пропливає – спочатку то китайський Дракон з хвилястим тілом і лапами, а потім голова вовка у профіль, і ось вона вже не ворушиться, зависла без руху, ніби заснула...

десь унизу гуркоче потічок, і все, жодного звуку – тихотихо, жодного вогника у вікнах... і навіть дихати боїшся, аби те Диво не сполохати...

в Карпатах ніч... добраніч, люде!11112016

психоделіка

а таки вчасно встигла жменьку трави на чай ухопити! морозець... схили вкрила густа паморозь, вибіливши усі

кольори... добранку!

один з найцінніших здобутків, що дають мені Карпати – усвідомлення необхідності набувати вміння дбати про себе, не

тримати у «чорному тілі», даючи собі лише необхідне для виживання, бо то вже звичний стан і, звісно, дуже цінне вміння за тих життєвих об

ставин, що склалися... але тут я почала розуміти, що так само важливе і те, що робить життя

кращим, якіснішим... я того не вмію, не навчилася за все життя, не було ані часу, ані можливості, мабуть, тому так важко розслабитися, виявляється і до хорошого можна бути не готовим...

набуваю нових навичок – техніка, то для мене страшний жах! у нематеріальному світі я вдома і сильна, в матеріальному – незграбна, невпевнена, дика...

183182

шиповник уже переспел, надо было немножко раньше собирать, в руках разваливается – птичкам будет и для красоты, когда снег упадет...

только начал сыпаться понемногу... пошла в снег...

психоделика...густой снег и живой костер...кормишь его дровами, как живое существо, слушаешь его вкусное чавканье

и потрескивание, и остерегаешся хоть слово проронить, чтобы не осквернить это действо лишними звуками, не разрушить священнодействие...

а снег падает и падает...почувствовала себя маленькой девочкой, ловила ртом снежинки, рисовала

ногамишагами цветы во дворе, а снег сразу закрашивали те рисунки...нажарила сала на палочке, как в детстве с папой... напекла картошки... будет ужин...гдето на смереке недовольно вскрикивал ворон, тот огромный, что проле

тая над головой крыльями музыку создает...целый день на улице провозилась...снег валит просто... красота невероятная, и тепло...темнеет... и сумерки сегодня закрашены белым... укрываются горы снегом...зима на пороге...

12112016

чтой-то Михаил этот год того...

без комментариев сегодня!пошла лопату искать, скоро из хатки не выйду! доброутро!

добрела по колено в снегу до местонахождение лопаты, оттуда расчистила до хатки и к воротам, рубашка мокрая, ручки трясутся, но довольна аки дитя малое!

снежную бабу уже сегодня лепить не буду, ухайдакалась, снег тяжелый, топкий и уже выше колен, а оно и дальше метет!

пока снег гребла, услышала с улицы и традиционное приветствие:– Слава Ису! и хорошо, что традиционный ответ вспомнила: – Слава Навеки Богу!да ещё вопросик прилетел: – не Вы ли этот снег с собой привезли?!– да нет, – говорю, – сама в шоке, ещё позавчера вон там

на горе цветочки фотала...

в хатке тепло... пошла завтракать, уже заработала!

чтойто Михаил этот год того... своего белого коня не удержал, лошадь поперёд батьки прискакала...

13112016

шипшина вже перестигла, треба було трошки раніше збирати, в руках розвалюється – пташкам буде і для краси, як сніг впаде...

щойно почав сипатися потрошку... пішла у сніг...

психоделіка...густий лапатий сніг і живе вогнище...годуєш його дровами, мов живу істоту, слухаєш його смачне плямкання і по

тріскування, і остерігаєшся впустити хоч пару з вуст, аби не осквернити те дійство зайвими звуками, не зруйнувати священнодійство...

а сніг падає і падає... відчула себе маленькою дівчинкою, ловила ротом сніжинки, малювала нога

микроками квіти на подвір’ї, а сніг відразу зафарбовував ті малюнки...насмажила сала на паличці, як у дитинстві з татом... напекла картоплі... буде вечеря...десь на смереці невдоволено скрикував крук, отой величезний, що проліта

ючи над головою крилами музику створює...увесь день надворі протовклася... сніг валить просто... краса неймовірна, і тепло...сутеніє... та й присмерк сьогодні зафарбований білим... вкриваються гори

снігом... зима на порозі...12112016

чтой-то Михайло цей рік того...

без коментарів сьогодні!пішла лопату шукать, бо скоро з хатки не вийду! добранку!

добрела по коліна в снігу до місцезнаходження лопати, звідти розчистила до хатки і до воріт, сорочка мокра, ручки трусяться, але задоволена, як дитина мала!

снігову бабу вже сьогодні не ліпитиму, убехалась, сніг важкий, грузький і вже вище колін, а воно і далі мете!

доки сніг гребла, почула з вулиці і традиційне вітаннячко:– Слава Ісу! і добре, що традиційну відповідь згадала: – Слава Навіки Богу!та ще питаннячко прилетіло:

– чи не Ви оцей сніг нам із собов привезли?!– та ні, – кажу, – сама в шоці, ще позавчора отам на горі кві

точки фотала...

в хатці тепло... пішла снідати, бо вже заробила!

чтойто Михайло цей рік того... свойого білого коня не втримав, кінь поперед батька прискочив...

13112016

185184

исцелениесамое сложное

достичь внутренней тишиныесли весь мир привез с собой

и пытаешься сшить из старых лоскутков

новое одеялосвоей жизни

боишься открыть забралопроигрываешь

внутренние сражения с собойодно за другимопять и опять

проигрываешьтам внутри лат

спрятавших тебя от внешнего мираистекаешь кровью

но горные вершины уже пробили гигантскую брешь

в твоих доспехахисцеляют

погуцульскигрубо и нежно

любовью

12112016

перегруппировка внутренних войск

разоружениепереплавляю

всю боевую амунициюи грабли

в доменной печи сердцадумаю, откуда да и куда мне

столько металла?

12112016

первые снежинкив воздухе закружились

12112016

зціленнянайскладніше

сягнути внутрішньої тишіякщо весь світ привіз із собов

і намагаєшся зшитизі старих клаптиків

нову ковдрусвого життя

боїшся відкрити забралопрограєш

внутрішні битви з собоюодну за одноюзнову і знову

програєштам всередині лат

що заховали тебе від зовнішнього світуспливаєш кров’ю

але гірські вершинивже пробили величезну пробоїну

у твоїх обладункахзціляють

погуцульськигрубо і ніжно

любов’ю

12112016

перегрупуваннявнутрішніх військ

роззброєнняпереплавляю

усю бойову амуніціюі граблі

у доменній печі серцядумаю, звідкита й куди мені

стільки металу?

12112016

перші сніжинкиу повітрі закружляли

12112016

187186

экстрим

морозец, снежок сеется и сеется...думала, после вчерашних упражнений с лопатой, не встану...встала! пью кофе, настраиваюсь морально убирать то, что упало за ночь...доброутро!

кажется, выключили снег... в магазин сбегала, хатку окончательно раскопала, как говорила Пеппи Длин

ныйчулок: «да, я очень работящая!»до колеи расчистила, где машина вчера уже проехала, там люди рано утром

проходили, а я птица поздняя, так мне уже было легче по тропинке. вот только машины пропускать в снегу выше колен...

в магазине продавец вспомнила меня с лета: «вот это Вы сверху пришли? экстрим?»

я улыбнулась про себя...по дороге домой фоткала красоты с доступной дистанции и думала...экстрим – это маршрутка или метро в час пик в Киеве, а это не экстрим, это

условия жизни (выживания), и поскольку мы дикие люди из города, всё в охотку и с огромным удовольствием – и в магазин добраться, и снег чистить... просто праздник для офисного планктона...

нужны такие периоды вне привычной суеты... когда учишься заботиться о себе (потому что даже кота нет, чтобы внимание переключить), готовишь медленно и (как это ни странно для меня) с удовольствием. такая игра, потому что никуда не спешишь и единственное, что ты можешь делать, заниматься собой... находишь себе приятные дела, которые не имел возможности сделать или просто откладывал... перебираешь весь тот гам в голове, от которого просто отмахивался, а он ещё усиливался и усиливался, угрожая окончательно подорвать крышу и нервную систему...

здесь всё и глубже, и легче, естественнее...и убирать снег, это не подвиг, это жизненная необходимость... учишься полу

чать удовольствие просто от всего... вспоминаешь, что физическая усталость бывает приятной, тело ещё имеет резервы и помнит, казалось, давно забытые навыки, оно любит двигаться и ещё способно тебя удивить...

14112016

«жадность – это плохо!»

утро, мороз, солнышко... доброутро!я и спорить не буду: «жадность – это плохо!» (с) таки немного перебрала за два дня морозного воздуха и

подвижных игр на свежем воздухе...немного нос и горлышко ругаются... и кто их вот это послуша

ет, если такой день чудесный улице?!

екстрім

морозець, сніжок сіється і сіється...думала, після учорашніх вправ з лопатою, не встану... встала! п’ю каву, налаштовуюсь морально прибирати те, що впало за ніч...добранку!

здається, виключили сніг... до крамнички збігала, хатку остаточно розкопала, казала Пеппі Довгопанчо

ха: «так, я дуже працьовита!»до колії розчистила, де учора ще машина проїхала, там люди рано пройшли,

а я пташка пізня, то мені вже було легше стежкою. от лише машини пропускати у снігу вище колін...

у крамничці продавчиня згадала мене з літа: «ото Ви згори прийшли? екстрім?»

я посміхнулася про себе...йдучи додому фоткала красоти з доступної дистанції та й думала... екстрім – то маршрутка або метро у час пік у Києві, а це не екстрім, це умови

життя (виживання), і оскільки ми дикі люди з міста, то усе в охотку і із величезним задоволенням – і до крамнички дістатися, і сніг чистити... просто свято для офісного планктону...

потрібні такі періоди поза звичною суєтністю... коли вчишся піклуватися про себе (бо навіть кота немає, щоб увагу переключити), готуєш повільно і (як не дивно для мене) із задоволенням. така собі гра, бо нікуди не поспішаєш і єдине, що ти можеш робити, займатися собою... знаходиш собі приємні справи, які не мав можливості зробити або просто відкладав... перебираєш отой гомін у голові, від якого просто відмахувався, а він ще дужчав і дужчав, загрожуючи остаточно підірвати дах і нервову систему...

тут все і глибше, і легше, природніше...і прибирати сніг, то не подвиг, то життєва потреба... вчишся отримувати за

доволення геть від усього... згадуєш, що фізична втома буває приємна, тіло ще має резерви і пам’ятає, здавалося, давно забуті навички, воно любить

рухатися і ще здатне тебе здивувати... 14112016

«жадность – это плохо!»

ранок, морозець, сонечко... добранку!я й сперечатися не буду: «жадность – это плохо!» (с) таки трохи перебрала за два дні морозного повітря і рухли

вих ігор на свіжому повітрі... трохи ніс і горлечко сваряться... та хто їх ото слуха, якщо такий

день чудовий надворі?!

189188

таки сползала свои 8 км на рынок за молочком, хлебом и яблоками... скользко невероятно, хорошо, что на обратном пути с горки!правда, трудновато было с полным рюкзаком в снег от машин прыгать...хорошего дня! у нас хороший!

«и звезда с звездою говорит...» (с) на улице мороз, ходила фотать месяц, в кадр ещё и две звезды попали ока

зывается... сюрприз мне... нижняя мне на сердечко похожа... 15112016

очевидное и невероятное...

–10 °С! кто там потепление обещал?!воздух кусается, небо и горы невероятные!!!вкушаю кофе, и вам вкусного! доброутро! разбросало солнце бриллианты в снегу...считаю целесообразным брать в горы купальник... меховой...потому что солнце таки хорошо греет!

повадилась сойка, покушать искать... вынесла ей вчера целый ломтик хлебушка, она его схватила и целый кудато понесла...

сегодня я кусочек покрошила, надеясь, что ещё комуто достанется... неа... сама сойка угощается... никого не подпускает... так что, уже есть у меня новая подруга здесь...

а на горе напротив, только снег упал, взялись дядьки здоровенную яму зачемто копать, третий день копают, я заинтригована, потому что, как раз посреди склона... что же они там ищут?

вышла только что на крыльцо, а оттуда песня звучит: «а мне ничего не наадаа, только бы ты была ряяядооом!» – дядька, идёт с лопатой к яме и поет!) и не громко же поет...

вот тут и начинаешь понимать, как далеко тебя слышно в это время в горах...

очевидное и невероятное...то какието насекомые летали вместе со снегом, и одно даже

умудрилось укусить меня под глазом... то паук выбрался в такой мороз по снегу прогуляться... присмотрелась – даже без капчурив (тёплих но-сков из грубой овечьей шерсти)! босой!

16112016

тихое утро, легкий морозец, на небе очередной спектакль: все облака плывут в разные стороны, кто куда хочет... разбрелось стадо над горами...

доброутро! вкусного кофе! смереки снег стряхнули, всё капает, ручей грохочет... весна, кароче!

17112016

таки сповзала свої 8 км на базар по молочко, хліб та яблука... слизько неймовірно, добре, що на зворотньому шляху з гірки!щоправда, важкувато було з повним рюкзаком у сніг від машин стрибати... гарного дня! у нас гарний!

«и звезда с звездою говорит...» (с) надворі мороз, ходила фотати місяць, у кадр ще й дві зорі вскочили виявля

ється... сюрприз мені... нижня, як на мене, на сердечко схожа... 15112016

очевидне і неймовірне...

–10 °С! хто там потепління обіцяв?!повітря кусається, небо і гори неймовірні!!!смакую каву, і вам смачної! добранку! розкидало сонце діаманти в снігу...вважаю доцільним брати у гори купальника... хутряного...бо сонце таки гарно гріє!

внадилася сойка, їсточки шукати... винесла їй учора цілу скибочку хлібця, вона її вхопила і цілу кудись понесла...

сьогодні я шматочок покришила, сподіваючись, що ще комусь перепаде... нєа... та сама сойка частується... нікого не підпускає.... тож, вже маю нову подругу отутечки...

а на горі навпроти, щойно сніг впав, узялися дядьки здоровецьку яму навіщось копати, третій день копають, я заінтригована, бо якраз посеред схилу... що ж вони там шукають?

вийшла щойно на ґанок, а звідти пісня лунає: «а мнє нічего нє наадаа, только би ти била ряяядооом!» – вуйко, ідучи з лопатою до ями, співає! і не

голосно ж співає...ото починаєш розуміти, як далеко тебе чути о цій порі в го

рах...

очевидне і неймовірне...то якісь комахи літали разом зі снігом, і одна навіть примуд

рилася вкусити мене під оком... то павук виліз у такий мороз по снігу прогулятися... придивилася – без капчурів! босий!

16112016

тихий ранок, легкий морозець, на небі чергова вистава: всі хмари пливуть у різні боки, хто куди хоче... розбрелася отара понад горами...

добранку! смачної кави! смереки сніг струсили, усе капає, потічок гуркотить... весна, карочє!

17112016

191190

неугомонные

морозец... тихотихо, только колокольчики завтракающих коровок раздаются отовсюду... солнышко встает! доброутро!

у соседей живет коровкамузыкант...я уже несколько дней за ней наблюдаю, и слушаю ритмичный звон её коло

кольчика... сначала думала, что она чешется, поэтому звук такой частый, ритмичный и густой, потом присмотрелась, а она нарочно трясет головой, создавая этот непрерывный звон...

солнышко греет, со всего вокруг пар идёт, всё ещё жалею, что у меня нет мехового купальника! пошля греться!

снежной бабы не будет, не в этот раз, потому что снег мокрый лишь только сверху, а под настом – сухой...

пошла искать другое дело...

а чтобы вы понимали, насекомые продолжают летать и по снегу босиком бегать! и столбики с фонарями превратились в ряд космонавтов в снежных шлемах!

вот это на фоне замечания по поводу моего нестандартного поведения в горах и снежной бабы (которую сделать не удалось), вспомнился мне французский мультиксериал «Неугомонные» (в переводе, оригинального названия, к сожалению, и не знаю, и не произнесу, наверное). я его смотрела, когда аж (!) полгода с Колькой в декрете сидела, по ICTV показывали...

так там все события были озвучены мыслями младенцев...тогда меня особенно поразила серия, где мамы делали куличики, а малыши

крушили их лопатками со слезами и с озвученной мыслью:«и почему мамочкам так нравится делать куличики?!»вот, Леночка (Елена Бородавка), теперь я таки знаю ответ, потому что «у них

есть время и вдохновение» и таки «они знают толк в извращениях»!

солнце садится...если бы вы знали, как здесь низко небо...

как таинственно звезды мерцают...много, усеяно...

а сколько ещё не вижу?!две упали прямо на глазах...одна за другой за край горы

или за верхушку?...за лес

да нет, не загадала... совсем ничего...потому что можно ли ещё чеголибо желать?

если счастлива – сейчас и здесь! 18112016

невгамовні

морозець... тихотихо, лише дзвіночки корівок, що снідають, лунають звідусіль... сонечко сходить! добранку!

у сусідів живе корівкамузика... я вже кілька днів за нею спостерігаю, і слухаю ритмічний передзвін її дзво

ника... спочатку думала, що вона чухається, тому звук такий частий, ритмічний і густий, потім придивилися, а вона навмисне трусить головою, створюючи отой безперервний дзенькіт...

сонечко гріє, усе парує, усе ще шкодую, що не маю хутряного купальника!пішля грітися!

снігової баби не буде, не цей раз, бо сніг мокрий ото тіко зверху, під настом – сухий...

пішла шукати іншої справи...

а щоб ви розуміли, комахи і далі літають і по снігу босі бігають! і стовпчики з ліхтарями перетворилися на ряд космонавтів у снігових шоломах!

оце на фоні зауваження щодо моєї нестандартної поведінки у горах і снігової баби (яку зробити не вдалося), згадався мені французький мультиксеріал «Невгамовні» (у перекладі, оригінальної назви, на жаль, і не знаю, і не вимовлю, напевне.) я його дивилася, коли аж (!) півроку з Миколкою у декреті сиділа по ICTV показували...

то там усі події були озвучені думками немовлят... тоді мене особливо вразила серія, де мами робили пасочки, а дітлахи лопат

ками їх трощили зі слізьми і з думкою уголос:«і чому мамусям так подобається робити пасочки?!»ото, Лєночка (Елена Бородавка), тепер я таки знаю відповідь, бо «вони мають

час і натхнення» і таки «знають толк в ізвращеніях»!

сонце сідає...якби ви знали, як тут низько небо...

як таємниче зорі мерехтять... багато, всіяно...

а скільки ще не бачу?!дві впали просто на очах...

одна за одною за край горичи за верхівку?..

за ліс

та ні, не загадала... ніц нічого...бо чи можна ще чогось бажати?

коли щаслива – зараз і отут! 18112016

193192

смесь печалейжаление сожалений

дым мыслейчувств тихий пар

от нагретыхлучами снеговсмесь печалей

жаление сожалений

19112016

в одну рекуперемещаясь с места на место

нельзя взять прежнего себя с собой хоть я и слыхала, что от себя не убежишь

меняешься полностьюнельзя вернуться тем же и туда же

и, да… поэтому дважды в одну реку не войтивсё другое и всё поновому

и ты другой, новыйожидания никогда не оправдываются

но это не значит, что будет хуже предвкушения и ожиданийпросто подругому

каждое место диктует свои правила и порядкипосвоему перекраивая твои планы чтобы сделать тебя новым и другим

выдает тебе максимальное количество инструментов и средств для переосмысления, преображения

впрочем, как и каждый новый день, час, минута, мгновение...та так, поднакрыло чегото

19112016

не привиделосьне приснилосьРай он здесьу тебя внутри

просто долго к нему идти

оказалось

19112016

суміш сумівжаління жалів

дим думокпочуттів тиха пара

від нагрітихпромінням снігів

суміш сумівжаління жалів

19112016

в одну рікупереміщаючись з місця на місце

не можна взяти колишнього себе з собоюхоч я і чула, що від себе не втечеш

змінюєшся цілкомне можна повернутися тим само і туди само

і, так... тому двічі в одну річку не увійтивсе інше і все поновому

і ти інший, новийочікування ніколи не виправдовуються

але це не означає, що буде гірше, ніж передчуття і сподіванняпросто іншакше

кожне місце диктує свої правила і порядкипосвоєму перекроюючи твої плани

щоб зробити тебе новим і іншимвидає тобі максимальну кількість інструментів і засобів

для переосмислення, перетвореннявтім, як і кожен новий день, година, хвилина, мить...

та таке, піднакрило чогось

19112016

не примарилосьне наснилось

Рай він туту тебе всередині

простодовго до нього іти

довелось

19112016

195194

из дома домой...

так и знала, проснулась утром – кофе есть, гор – нет... уже скучаю...дома...спасибо тебе, хатка, за приют, гостеприимство, щедрость, тепло и ласку, за

то, что стала мне родным домом, вернула в детство...пусть твои хозяева будут здоровы и счастливы, земной поклон!я вернусь, очень надеюсь, что ещё вернусь...Чудеса происходят каждое мгновение, просто нужно правильно настроить

угол внутреннего восприятия...

дома...

вернулась раньше на день, наиболее комфортным способом, возникшем буквально в последний момент – машиной... любовалась видами из окна, медленно прощалась с горами... я вернусь, я обязательно вернусь... словно приснилось всё...

дома сердитый кот, часа два обижался, потом улёгся в другом конце комнаты, уставился совиными глазищами и... замурчал!!! услада глаз его и тела вернулась!

зацвело моё Рождественское чудо на окне, подаренное соседкойбабушкой ещё весной...

правда, мой юный хозяин очень умеренно его поливал (в смысле залил один раз перед моим приездом), поэтому половина бутонов упала... но коечто осталось!

привезла с собой море эмоций, впечатлений и нового опыта... перевариваю...

дома...20/21112016Верховина–Киев

невероятная вещь...завариваешь кофе, закрываешь глаза – и уже в Карпатах на качельке, смо

тришь на облака и горы...солнце садится, прячась гдето позади за гору над хаткой, лучик

за лучиком...и счастлива вновь...

20122016

я всё ещё тамсреди сказочных диких деревьев

стою частью мирабелым облаком в небе парю

и яблоко солнца меня обнимает лучами…люблю…

22/24122016

з дому додому...

так і знала, прокинулась зранку – кава є, гір – немає... вже скучаю...вдома...дякую тобі, хатко, за прихисток, гостинність, щедрість, тепло і ласку, за те, що

стала мені рідною домівкою, повернула у дитинство... нехай твої господарі будуть здорові і щасливі, земний уклін!я повернусь, дуже сподіваюся, що ще повернусь...Чудеса відбуваються щомиті, просто слід правильно налаштувати кут вну

трішнього сприйняття...

вдома...

повернулася раніше на день, найкомфортнішим способом, що виник буквально в останній момент – машиною... милувалася видами з вікна, поволі прощалася з горами... я повернуся, я обов’язково повернуся... наче наснилося все...

вдома сердитий кіт, години дві ображався, потім влігся в іншому кінці кімнати, витріщився совиними очиськами і... замуркотів!!! насолода очей його і тіла повернулася!

зацвіло моє Різдвяне диво на вікні, подароване сусідкоюбабусею ще навесні...

щоправда, мій юний господар дуже помірно його поливав (тобто залив один раз перед моїм приїздом), тому половина бутонів впала... але дещо лишилося!

привезла з собою море емоцій, вражень і нового досвіду... перетравлюю...

вдома...20/21112016Верховина–Киев

неймовірна річ...заварюєш каву, заплющуєш очі – і вже у Карпатах на гойдалці, дивишся на

хмари і гори... сонце сідає, ховаючись десь позаду за гору понад хатою, промінчик

за промінчиком... і знову щаслива...

20122016

я усе ще тамсеред диких казкових дерев

частиною світу стоюхмариною білою в небі літаюі яблуко сонця мене обіймає

промінням...кохаю... люблю...

22/24122016

197196

дымом над горойназад

к смерекамзаснеженнымили вперед?

ибо сердце тамосталосьи разум

то лина куски

разлетеласьто ли

разросласьаж настолько

ни тамни тути тами тутвезде

ни кордоновни границ теларастворилась

в пространствевремениполетеладымом

над горойк солнцу

за облаками

09122016

197

димом понад гороюназад

до смерек засніженихчи вперед?

бо серце отам лишилось

і розумчи то

на шматки розлетілась

чи то розрослась

аж настількині отамні отуті отам і отут

всюдині кордонівні меж тіла

розчиниласьу просторічасі

полетіладимом

понад гороюдо сонця

за хмарами

09122016

196

199198

карпатозависимостькарпатозалежність

201200

полетела-поехала-поползла

кто знает меня, тот в курсе, что, когда звучит слово «Карпаты», я уже на низком старте… и поползу я туда хоть «тушкой, хоть чучелком», хоть полуживая…

потому что… горы зовут! в этот раз Ворохта – воспоминание о первом свидании с Карпатами…вот это последняя неделя в Киеве была очень тяжёлой, и если бы не билети

ки в кармане, даже не знаю, как бы оно было…а так… они меня согревали…чемодан никак не собирался, руки не подымались…но вот один телефонный звоночек из Ворохты, второй, третий…есть комната, есть такси от вокзала, напарник для неспешных прогулок тоже!и уже перед самым отъездом, контрольный:– за подснежниками пойдём? – смеюсь, поскольку и в Киеве ещё снег лежит.– та гдето здесь недалеко могут быть, если уже есть, можно посмотреть!

а вот матьимачеха вон уже желтеет на пригорке!и всё! ещё несколько часов до поезда, а сердцем я уже полетела в горы! настоящий турагент знает, чем соблазнить! полетелапоехалапоползла...

ваша карпатозависимая 20022017

здравствуйте, Карпаты!

полный вагон лыжников с детьми разных возрастов – владеющих английским, и не имеющих воспитания…

орали, пили допоздна с вечера, опохмелялись и орали с утра…проводник всё очень спокойно и стойко перенёс, таки настоящий гуцул! увидев «лысые» (без снега) горы, лыжники заныли: «а вот в Швейцарии то,

в Швейцарии это…»невольно скрипнула зубами: «и на кой вам Буковель?! вот и ехали бы в

Швейцарию…» – про себя, конечно…благо, в моем купе была приятная молодая пара из Харькова, ехали в

Яремче отдыхать, и молчаливый молодой человек до Львова…поезд немного запаздывал, а у меня всё никак не получалось рас

слабиться и впустить в себя горы, что уже поднялись и стояли с двух сторон…

вдруг уже перед самой Ворохтой серое небо распахнулось, засияло солнышко, и… просто с неба западали хлопья снега… сказка…

добрались до Ворохты, такси меня ожидало, несмотря на опоздание поезда, за окошком понеслись родные уже места, заулыбался оттаявшей серёдкой Прут, у порога встретила радушная хозяйка…

ну, здравствуйте, Карпаты… в груди начала подниматься тёплая волна…

полетіла-поїхала-поповзла

хто знає мене, той в курсі, що, коли лунає слово «Карпати», я вже на низькому старті… і посунуся я туди хоч «тушкою, хоч чучелком», хоч напівжива…

бо ж… гори кличуть! цього разу – Ворохта – згадка про перше побачення з Карпатами…ото останній тиждень у Києві був надзвичайно важким, і якби не квиточки

у кишені, то й не знаю, як воно було б…а так… вони мене зігрівали…валіза ніяк не збиралася, руки не піднімалися…але ось один телефонний дзвіночок з Ворохти, другий, третій…кімната є, таксі від вокзалу є, напарник для неспішних прогулянок теж!і вже перед самим від’їздом, контрольний:– по проліски підемо? – сміюся, бо й у Києві же ж ще сніг.– та десь тут поряд мають бути, якщо вже є, можна подивитися! а от матий

мачуха оно вже жовтіє на горбочку!і всьо! ще кілька годин до потягу, а серцем я вже полетіла у гори! бо ж справжній турагент знає, чим спокусити! полетілапоїхалапоповзла...

ваша карпатозалежна 20022017

здоровенькі були, Карпати!

повний вагон лижників з дітьми різного віку зі знанням англійської і повною відсутністю виховання…

репетували, пиячили допізна з вечора, похмелялися і репетували зранку…провідник ото всьо терпів дуже спокійно і розважливо, таки справжній гуцул! побачивши «лисі» (без снігу) гори, лижники заскиглили: «а от у Швейцарії і

те, і інше…»мимиволі скрипнула зубами: «і от навіщо вам Буковель?! от і їхали б до

Швейцарії…» – про себе, звісно…добре, що в моєму купе була приємна молода пара із Харкова, їхали у

Яремче відпочивати, і мовчазний молодий хлопець до Львова…потяг трошки запізнювався, а я все ніяк не могла розслабитися

і впустити в себе гори, що вже піднялися і стояли з двох боків…раптом, вже перед самою Ворохтою, сірі хмари розчахнулися,

засяяло сонечко, і… просто з неба полетів густий лапатий сніг… казка…

дісталися до Ворохти, таксі ще чекало на мене, незважаючи на запізнення потягу, за віконечком пробігали рідні вже місця, заусміхався проталинами Прут, на ґанку зустріла гостинна господиня…

ну, здоровенькі були, Карпати… в грудях підіймається тепла хвиля…

203202

а на гору меня сегодня не пустили пока, такой сильный ветер, просто деревья падают… подождём! весь отпуск ещё впереди!

на вечер подморозило, пробежались по морозцу с ветерком, выпили кофе…в темноте о чёмто грохочет тихонько Прут...

21022017Киев–Ворохта

а весна таки идёт!

утро было солнечнооблачноморозным… ещё немного ветрено…спала, как дитя малое…налисники с вареньем и кофе на завтрак…ещё не знаю, для чего сегодняшний день, но добрым будет однозначно!

ходила гулять… ощущение такое, словно сплю или в сказку попала, город никак не уступает место в сознании, ощущение нереальности реальности.

поднялась немного на гору в лес, далеко не шла, только источники проведала и деревовеликана, потому что ветер опять смереки рвет на куски (показали мне, на что он способен, видела кусок ствола, так это всё, что ветер от смереки оставил), и ещё местные говорят, что таки спускаются к селу и куницы, и дикие кабаны (волки их сгоняют), и даже медведишатуны, зима в этом году не очень холодная и поздняя, поэтому не все спать улеглись… а у меня же ни ружья, ни бензопилы на крайняк, чтобы их отпугнуть, вдруг что... а телефона моего они вряд ли испугаются...

Джек – пёсэкскурсовод, который сопровождал меня повсюду и показывал дорогу домой в прошлый мой приезд, уже больше года в лучшем мире, а Тайгуся дом стережёт, поэтому пошла я сама расхаживаться потихоньку… вдруг выше в горы пойти повезёт, а я не готова

пахнет талым снегом и весной… внизу – Прут – местами гремит и ломает лёд, местами тихонечко течёт, почти не слышно…

в тени достаточно холодно, а на солнце прямо печёт….на берегу, на кручах, где чаще пригревает солнышко, таки раскрыла

глазки матьимачеха, и ещё какието цветочки в снегу обнаружила, похожи на матьимачеху, но в гнёздышках по несколько штук и бледнозелёные… весна идёт...

погуляла я от души, вышла на часик, вернулась через два, а ощущение было, словно только что вышла, если бы ноги не подсказывали, что уже было бы неплохо отдохнуть, то так бы и шла, и шла…

выходила на уличку, темнотемно...чтото мелкое сеется, то ли снег, то ли дождь...и вот это, если бы не ботинки по 900 грамм каждый, и у меня

была бы парусность побольше, то унесло бы меня ветром неведомо куда...

а на гору мене сьогодні ще не пустили, сильний вітрюган, аж дерева падають… зачекаємо! вся відпустка ще попереду!

на вечір підморозило, пробіглися по морозцю з вітерцем, випили кави…у темряві про щось гуркоче тихенько Прут…

21022017Київ–Ворохта

а весна таки іде!

ранок був сонячнохмарноморозний… ще трохи вітряно… спала, як мала дитина…налисники з варенням і кавою на сніданок…ще не знаю, для чого сей день, але добрим буде однозначно!

ходила гуляти… відчуття таке, ніби сплю чи в казку потрапила, ніяк місто не поступається місцем у свідомості, відчуття нереальності реальності.

піднялася трошки на гору у ліс, далеко не йшла, лише джерельця провідала і деревовелета, бо вітер зновутаки смереки шматує (показали мені, на що він здатен, бачила один шматок стовбура, то вітер від смереки лишив нещодавно), і ще кажуть місцеві, що таки сходять до села і куниці, і дикі кабани (вовки їх зганяють), і навіть ведмедішатуни є, бо зима не дуже холодна була і пізня, то не всі спати вляглися… а я не маю ні рушниці, ні бензопили на крайняк, щоби їх відлякати, раптом що… а телефона мого вони навряд злякаються...

Джек – песекскурсовод, що супроводжував мене всюди і показував дорогу додому в мій минулий приїзд, вже більше року у кращому світі, а Тайгуся сторожує хату, тож пішла я сама розходжуватися потихеньку...

раптом вище у гори піти пощастить, а я не готова.пахне талим снігом і весною… унизу – Прут – місцями гуркоче й ламає кригу,

місцями тихесенько тече, аж не чути…в затінку досить холодно, на сонці аж пече...на березі, на схилах, де частіше пригріває сонечко, таки розплющила вже

очі матиймачуха, і ще якісь квіточки у снігу надибала, схожі на матиймачуху, але у гніздечках по кілька штук і блідозелені…

весна іде…сердито сварилася на вітер сойка, що ледь трималася лапами

за гілку...погуляла я до ладу, вийшла на годинку, повернулася через

дві, а відчуття, немов щойно вийшла, аби ноги не підказували, що вже було б непогано відпочити, то так би йшла і йшла…

виходила на вуличку... темнотемно...щось дрібне сіється, чи то сніг, чи то дощ...і оце якби не черевики по 900 грамів кожен, і якщо я б мала

більшу парусність, то занесло б мене вітром хтозна куди...

205204

побила все рекорды по беганию, ходила гулять сегодня дважды...а ещё у меня море шансов погибнуть от восторга и переедания...

исследовала местный диалект:вчера пыталась добиться, по какому же принципу относится вот это наше гла

гольное окончание «ся», что здесь отрывается и путешествует по предложению?!выяснила, что «ся», а «сы», и вставляется без принципов.пыталась выяснить род слова «зупа» ( «суп» то есть) – женский или мужской,

так к согласию в этом вопросе и не пришли...почти выучила новое слово «нанашко» (может, исказила, потому что склероз

уже ж), но это «крестный отец» понашему.

спокойной ночи, люди добрые! 22022017

«турлаш»

серосыро, ветер, дождь слизывает последнее мороженоеснег с гор, всю ночь хлюпал и никак не успокоится... сонные смереки, сонный ветер, сонные горы...

пока неясно, для чего сегодняшний день... доброго утречка! вкусного кофе!

сильный ветер целый день, и дождем поливает, не пустили меня хозяева цветочки навещать.

вышли на прогулку уже затемно… ветер всё ещё очень сильный, аж завывает, но тёплый и мокрый, з каплями дождя ниоткуда, потому что на небе звёзднозвёздно…

говорит подруга: «тут так бывает! дождь ниоткуда с чистого неба, и снег тоже».

под ногами дорога из обледенелого снега, политого водой, хорошо, что ничего не видно, поэтому идём уверенно в темноте наощупь, не выбирая дороги…

внизу грозно грохочет Прут, набрался водой и силой…– это ещё ничего, – говорит подруга, – а вот когда турлаш идёт, вот тогда

гремит!я вот это самое «турлаш» стонадцать раз переспрашивала, чтобы за

помнить, и сейчас не уверена, что правильно запомнила.– а «турлаш» – это что? – переспрашиваю.– а это вот те глыбы льда, что вдоль берега лежат, когда они с гор

идут с водой – ледоход, – объясняет подруга.а ещё выяснила значение слова «чичка»! ну, как выяснила… у него очень широкое применение – и цве

ток, и девушка, и игрушка, насколько я поняла, чтото очень красивое!

пусть вам приснится чтото очень красивое! доброй ночи, люды добрые!

23022017

побила усі рекорди з біганини, бо ходила гуляти сьогодні двічі...а ще маю купу шансів загинути від захоплення і переїдання...

досліджувала місцеву мову:вчора намагалася добитися, за яким же принципом ставиться оте наше діє

слівне закінчення «ся», що тут відривається і мандрує по реченню?! з’ясувала, що не «ся», а «си», і ставиться без принципів.намагалася з’ясувати рід слова «зупа» («суп» тобто) – жіночий чи чоловічий,

так згоди у цьому питанні і не дійшли… майже вивчила нове слово «нанашко» (мо, перекрутила, бо ж склєроз вже),

але то є «хрещений батько» понашому.

добраніч, люде добрі! 22022017

«турлаш»

сіросиро, вітер, дощ злизує останнє морозивосніг з гір, усю ніч хлюпотів і ніяк не заспокоїться... сонні смереки, сонний вітер, сонні гори...

поки що неясно, для чого согоднішній день...доброго раночку! смачної кави!

сильний вітер увесь день, й дощем поливає, то квіточки провідувати господарі мене не пустили.

вийшли на прогулянку вже затемна... вітер й досі дуже сильний, аж завиває, але теплий і мокрий, з краплями дощу нізвідки, бо ж на небі зорянозоряно...

каже подруга: «тут так буває! дощ нізвідки з чистого неба, і сніг теж».під ногами дорога з льодяного снігу, политого водою і грязюки, добре, що

ніц нічого не видно, тож ідемо впевнено в темряві навпомацки, не обираючи дорогу...

унизу грізно гуркоче Прут, набрався водою і силою...– це ще нічого, – каже подруга, – а от коли турлаш іде, отоді гремить!

я ототе «турлаш» стонадцять разів перепитувала, щоб запам’ятати, і зара не впевнена, що правыльно запам’ятала.

– а «турлаш» – що то є? – перепитую.– а ото ті брили льоду, що вздовж берега лежать, коли вони з гір

ідуть з водою – лідохід, – пояснює подруга.а ще з’ясувала значення слова «чічка»! ну, як з’ясувала... в нього дуже широке застосування – і квітка,

і дівчина, і іграшка, як я зрозуміла, щось дуже гарне!

най вам насниться щось дуже гарне! добраніч вам, люде добрі!

23022017

207206

«ой, не спится, и не сидится!» (с)

солнцеветеридождь с утра.вот такие причуды природы карпатской…ветер ночью был такой, даже дом дрожал, и свет пропал, и интернет исчез…оказалось, что живу я на урочище Завий, здесь он, наверное, и живёт, ветер…утром на базар сбегали, увидели минитурлаш – Прут помутнел и сердито

громыхал миниайсбергами…наблюдали местное живое «бибиси»: бабкабабкесказала.услышала местный анекдот про туристов:идет группа туристов возле ущелья, видят, дед отару овец по три под каждой

рукой через ущелье по мостику переносит, и спрашивают, может ли он так же переправить. дед согласился, говорит по гривне за каждого. Вот сгреб он по три туриста под каждую руку и пошёл через мост, а один турист выскользнул и упал…

дед посмотрел вниз и махнул рукой: «та Бог с ней, с той гривной!..»

тучи разных оттенков плывут в несколько слоёв в разные стороны…между солнечными дождями у пела проведать цветочки: не очень выросли,

но есть много новых!встретила дедушку, первый поздоровался, спрашивал, понравилась ли река,

рассказывал, какая она когдато широкая была, показывал, где раньше берег был, пожелал хорошего дня. и вам хорошего денечка!

дождь почти весь снег доел, горы отражают звуки журчания многочисленных ручьев и грохот Прута, ветер переменился, стал холодным и морозным...

укладываемся спать под эту колыбельную...спокойной ночи, люди добрые!

24022017

Ворохта-Скита-Довбушивка

морозное утро... и небо с разных сторон разное...снежок ночью немного припорошил оттепель... петухи поют...доброго утречка, вкусного кофе!

а повезло мне сегодня, ходили с подругой на гору на Ворохту посмотреть.

карабкались,проваливались в наст (та неглубоко, по косточки токо).

день сегодня погожий – солнце, морозец и ветра не было, пока на самый верх не поднялись, там уже начал трепать одежду и щеки обжигать морозом. сейчас вон опять крыши срывает…

Тайгуся была нашим проводником – впереди бежала.поднялись на гору Скита, а с неё уже на Довбушивку (смеюсь,

что здесь в Карпатах всё у них Довбуша).

«ой, не спиться, й не сидиться!» (с) сонцевітерйдощ зранку.отакі примхи природи карпатської…вітер вночі був такий, аж хата тремтіла, і світло пропало, і інтернет зник…виявилося, що живу я на урочищі Завій, тут він, певне, і живе, вітер…зранку на базар збігали, убачили мінітурлаш – Прут помутнів, і сердито грю

кав мініайсбергами…спостерігали місцеве живе «бібісі»: бабкабабцісказала.почула місцевий анекдот про туристів:іде група туристів повз урвище, бачать, дідуган отару овець по три під кожною

рукою через урвище по кладці переносить, то й питають, чи може він і туристів так само переправити. дід погодився, каже, по гривні за кожного. ото згріб по троє туристів під кожну руку і пішов кладкою, а один турист вислизнув та й випав…

дід униз глянув і махнув рукою: «та Бог і з ним, із тим гривнем!..»

хмари різних відтінків пливуть у кілька шарів в різні боки…між сонячними дощами встигла провідати квіточки: не дуже виросли, але

є багато нових!зустріла старшого чоловіка, перший привітався, питався, чи сподобалася річ

ка, розповідав, яка вона колись широка була, показв де колись берег був, побажав гарного відпочинку.

і вам гарної днини!

дощ майже увесь сніг доїв, гори відлунюють дзюркотіння численних струмочків і гуркіт Прута, вітер змінився, став холодний і віддає морозом...

вкладаємось спати під ту колискову...добраніч, люде добрі!

24022017

Ворохта-Скита-Довбушівка

морозний ранок... і небо з різних боків різне...сніжок вночі трохи припорошив відлигу... півні співають...

доброго раночку, смачної кави!

а повезло мені сьогодні, бо ходили на гору з подругою на Ворохту поглянути.

дерлися, провалювалися кріз наст (та неглибоко, по кісточки).день нині гарний – сонце, морозець і вітру не було, аж доки

на самий верх піднялися, там уже почав шарпати одяг і щоки обпікати морозом. зараз оно знову дахи зриває…

Тайгуся нам за провідника була – попереду бігла.піднялися на гору Скита, а з неї вже на Довбушівку (сміюся,

що тут у Карпатах усе в них Довбушеве).

209208

шлось легко, даже не надеялась, что так легко и быстро одолею этот путь, от красоты перехватывает дыхание…

та, нечего сказать… фотик бессилен в этом случае, надо вживую смотреть!

ааа! выучила местные «ладушки»:«тоситоси

свиньи в горохеа телята в капусте!»

и тут таки говорят положить (покласты) кофе (покладу/кладу каву), в смысле – угостить кофе (угощу/угощаю кофе).

а тёртый пирог – это крухкий пляцок! вот так!вкусного ужина всем!

25022017

подснежники

утро – морозно и облачно...вкусного кофе с блинами всем!

йооой… эти горы влюбляют всё сильнее и сильнее, зависимость усиливается неумолимо…

та вот ходила посмотреть, дымят ли горы!нет, не дымят! сияет солнышко, прямо печёт! источники всё чище и прозрачней, деловито

избавляются от остатков льда, паучки бегают, птички громко поют и снуют со свистом между смереками, растеньица осторожно расправляют стебли и листики…

встретила сломанную ветром смереку, в прошлую мою прогулку по лесу ещё стояла… кругом на земле в лесу на земле ковёр из мелких веточек и шишек, похозяйничал ветер от души… снега уже почти нет, коегде лежит хрусткими корочками и рассыпается на глазах на солнце…

спустилась к Пруту, вода почти прозрачная, глыбы льда у берегов медленно, но сдаются теплу, журчание воды всё ласковее…

в церкви идет воскресная служба… и плывет её мелодия над горами…проведала свои цветочки на берегу Прута, и встретила недале

ко от того места ещё и подснежники! повытыкали из сухой травы острые носики, есть мне теперь кого ещё проведывать!

а чтоб вы понимали, вот то, на что у нас говорят пролиски, здесь подснежники, а то что у нас крокусы – это подснежники (а на самом деле – шафран)! запутала?! я и сама запуталась!

а небо даёт представления…смакую карпатскую весну…

йшлося легко, навіть не сподівалася, що так легко і швидко подолаю отой шлях, від краси перехоплює подих…

та, нічого сказати… фотик безсилий у цьому випадку, треба дивитися живе!

ааа! вивчила місцеві «ладушки»: «тосітосі

свині у горосіа телята в капустІ!»

і тут таки кажуть покласти каву (покладу/кладу каву), у сенсі – пригостити кавою (пригощу/пригощаю кавою).

а тертий пиріг – то крухкий пляцок! отак! смачної вечері усім!

25022017

підсніжники

ранок – морозяно і хмарно...смачної кави з млинцями усім!

йооой… ті гори закохують усе дужче і дужче, залежність посилюється невблаганно…

та ходила дивитися, чи гори димлять! ні! не димлять! сяє сонечко, аж пече! джерельця дедалі чистіші і прозоріші, діловито позбав

ляються залишків криги, павучки бігають, пташки голосно співають і сновигають зі свистом поміж смерек, рослинки обережно розправляють стебла і листячко…

зустріла повалену вітром смереку, минулої моєї прогулянки лісом ще стояла… всюди в лісі на землі килим з дрібних гілочок і шишок, попорався вітер до ладу…

снігу вже майже немає, денеде лежить хрумкими кірочками і розсипається на очах на сонці…

спустилася до Прута, вода майже прозора, шматки криги попід берегами повільно, але здаються теплу, гуркотіння води дедалі ласкавіше…

у церкві іде недільна служба… і лине та мелодія понад горами…провідала свої квіточки на березі Прута, та й зустріла там непода

лік ще й підсніжники! повистромлювали гострі носики, маю тепер ще кого провідувати!

а шоб ви розуміли, оте на що а нас кажуть проліски, тут підсніжники, а те що в нас крокуси – то проліски (а насправді – шафран)! заплутала?! та сама заплуталась!

а небо ставить вистави…смакую карпатську весну…

211210

чтобы лучше почувствовать и понимать Карпаты, нужно хоть раз погостить у людей, которые здесь живут…

всех слов мало, чтобы описать этот народ, его нужно почувствовать сердцем, и будешь стараться возвращаться сюда вновь и вновь…

в мой карпатский словарь сегодня добавились:убьоры – одеждагорівка – водкаещё один канал живого радио – «обс»: одна бабка сказала.

а ещё родилось очень удачное слово: «порадункы» (правильно поукраински «подарункы» – подарки) и оборот «иногдавсегда».

а ещё у мня есть загадка: что должно значить «от бутылочки до бутылочки?»нет, не угадали! это когда младенец засыпает с бутылочкой молока, и у мамы есть свободное

время… вот и ожидает она своего досуга от бутылочки до бутылочки.

спокойной ночи, люди добрые!26022017

Буковьел

такой у меня отпуск нынче, что ничего не планировала, а сплошные радостные неожиданности и драйв!

сегодня было знакомство с любимым местом подруги, которое она ласково называет Буковьелла. не знаю, откуда такое название, но очень приятно для уха звучит.

по дороге в Верховину я каждый раз заглядывала завистливо на это Кривополье и его перевал, и даже не представляла, что мне повезет погулять там ножками!

а выдался сегодня погожий ясный Божий день, так мы и рванули. видели заснеженные головушки и Говерлы (хоть так я к ней приблизилась), и

Петраса, и моего давнего знакомого Хомяка!

щоб краще відчути і розуміти Карпати, треба хоч раз погостювати у людей, що тут живуть…

всіх слів замало, аби описати цей народ, його треба відчути серцем, і будеш намагатися повертатися сюди знову і знову…

до мого карпатського словника сьогодні додалися:убьори – вбраннягорівка – горілкаіще один канал живого радіо – «обс»: одна бабця сказала.

а ще народилося дуже вдале слово: «порадунки» (подарунки) і зворот «інколизавжди».

а ще маю загадку, що мало б означати: «від пляшечки до пляшечки»?ні, не вгадали!це коли немовля засинає з пляшечкою молока, і мама має вільний час…ото й чекає свого дозвілля від пляшечки до пляшечки.

добраніч, люде добрі!26022017

Буков’єл

така в мене відпустка нині, що нічого не планувала, а маю суцільні радісні несподіванки і драйв!

сьогодні було знайомство з улюбленою місциною подруги, яку вона лагідно називає Буков’єлла. не знаю, звідки ота назва, але дуже приємно для вуха звучить.

дорогою на Верховину я кожен раз заглядала заздрісно на оте Кривопілля і його перевал, і навіть не уявляла, що мені доведеться отам погуляти ніжками!

а видався сьогодні погожий ясний Божий день, то ми й рвонули.бачили засніжені пухнасті голівоньки і Говерли (хоч так я до неї наблизилася),

і Петраса, і мойого давнього знайомого Хом’яка!

213212

встретили бук, в котором мавка (лесная нимфа) живет.фотик опятьтаки бессилен передать то, что мы видели… ноги отваливаются, но счаааастлииивааяяя!

из карпатского словаря:напудывся – испугался (а не то что вы подумали!)най – нельзя.

27022017

облачно, тепло...доброутро, вкусного кофе!

гуляли по Ворохте, а ветер вновь крыши срывает, добрый день всем!

про Буковьел (ко вчерашней сказочке) – так там когдато был буковый лес, и когда листики прибивало морозом, они вяли (в’єлы) и чернели, поэтому и место – Буков’єл…

месяц молодой на небе нынче тоненький, как ломтик...и звезда над ним яркая сияет в синей бездне, а вокруг – чёрные тучи…сказка…

из карпатского словаря:пэрэбраты – переодетьрипа – картошка.

28022017

доброго утра! вкусного кофе!

и ходили в лес весну встречать...а она уже всюду добралась...

в первую ночь весныприснилось мне израненное Чудо

обняла, как родноесогрела, приютила

даст Бог, приживётся...

01032017

так дождь приятно лопочет...«спокойной ночи!» – говорит…

01032017

зустріли бука, в якому мавка жиє. фотик знову безсилий передати оте, що бачили... ноги відпадають, але щаааслииивааа!

з карпатського словника:напудився – злякався (а не те що ви подумали!) най – не можна.

27022017

хмарно, тепло...добранку, смачної кави!

Ворохтою гуляли, а вітер верхи знов зриває, доброго дня усім!

про Буков’єл (до учорашньої казочки) – то там колись був буковий ліс, і коли прибивало листочки морозом, вони в’яли (в’єли) і чорніли, тому й місцевість – Буков’єл…

молодик на небі нині тоненький, як скибочка…і зірка над ним яскрава сяє у синій безодні, а навколо чорні хмари обступили…казка…

з карпатського словника:перебрати – перевдягтиріпа – картопля.

28022017

доброго ранку! смачної кави!

та ходили до лісу весну зустрічати…а вона вже всюди дісталась...

в першу ніч веснинаснилося мені зранене Чудо

обійняла, як ріднезігріла, прихистила

дасть Бог, приживеться...

01032017

так дощ приємно лопотить...«добраніч!» – каже

01032017

215214

Карпаты опускают занавес

звездно сейчас и морозно, ломтик месяца немножко потолстел, но на фотке всё равно круглый получается...

собираю вещи, и сердце разрывается...спокойной ночи всем!

02032017

из карпатского словаря:зозулька – божья коровка (в украинском языке «сонечко» – это «божья ко

ровка», а «зозулька» – это «кукушка»)льорнетка – бинокльтэта – тётявуйко – дядявуйна – жена дяди

Карпаты опускают занавес...утром пошел густой снег, сразу был прямо комками, затем стал немного

мельче, но ещё гуще...

доброе утро, люди добрые! вкусного кофе!а предсказывать погоду в Карпатах занятие неблагодарное...

03032017

пост благодарности

в этот раз Карпаты превзошли все мои ожидания и надежды, и мечты, каждый день открывая мне свою красоту, чудеса и тайны...

честно говоря – ехала гулять по ближайшей горелесу, дышать, смотреть на небо и горы, лес и облака... и даже не надеялась, что найду новую подругу – непоседливую, неутомимую и легкую на ногу... влюбленную в свои горы, с неудержимым желанием делиться всем тем, что она так любит!

Олька (Olga Dederchuk) – спасибоспасибоспасибо! ботинки помыла, высушила, помазала кремом, ждут твоих но

вых маршрутов (немного песка на подошвах оставила, чтобы не забыли, где были)...

я бесконечно благодарна твоей семье, которая меня принимала этот раз в Карпатах – я не была туристом, и даже гостьей, я чувствовала себя частью большой, искренней, любящей семьи, которая согревала и заботилась обо мне...

низкий поклон! спасибоспасибоспасибо!

Карпати опускають завісу

зоряно нині і морозяно, скибочка місяця трошки потовщала, але на фотці однаково подібна до кола виходить...

збираю речі, і серце крається...добраніч усім!

02032017

з карпатського словника:зозулька – сонечко (комаха) льорнетка – бінокльтета – тіткавуйко – дядьковуйна – дружина дядька

Карпати опускають завісу...зранку пішов густий лапатий сніг, зразу був аж грудками, потім здрібнішав

трохи, але став рясніший...

доброго ранку, люде добрі! смачної кави! а передбачати погоду в Карпатах заняття невдячне…

03032017

пост вдячності

цього разу Карпати перевершили усі мої сподівання і надії, і мрії, кожного дня відкриваючи мені свою красу, чудеса і таємнички...

чесно кажучи – їхала гуляти найближчою гороюлісом, дихати, дивитися на небо і гори, ліс і хмари... і навіть не сподівалася, що матиму нову подругу – непосидючу, невтомну і легку на ногу... закохану у свої гори, з нестримним бажанням

ділитися отим усім, що вона так любить!

Олька (Olga Dederchuk) – дякуюдякуюдякую! черевики помила, висушила, намастила кремом, чекають тво

їх нових маршрутів (трохи піску на підошвах лишила, аби не забули, де були)...

я безмежно вдячна твоїй родині, яка мене приймала цього разу у Карпатах – бо я не була туристом, і навіть гостею, я почувалася частиною великої, щирої, люблячої родини, яка зігрівала і піклувалася про мене...

низький уклін! дякуюдякуюдякую!

217216

отдельное спасибо твоей маме за наш с тобой совместный отпуск, а также за её большое сердце и вкусную кухню! и папе – за корректировку наших маршрутов!

большое спасибо моим друзьям, всем тем, кто влюбил меня в горы, тем кто когдато дал «волшебный пендель», тем, кто активно поддерживает мое увлечение уже на протяжении нескольких лет, в том, что я могу сегодня – львиная доля вашей заслуги...

и пусть мои маршруты и достижения кажутся смешными серьезным туристам, я невероятно счастлива тем, что уже могу! и искренне благодарю за это вас!

спасибо за чувство полета на вершинах, за чувство невероятной легкости, даже невесомости в теле, когда стоишь там наверху, и кажется, если бы не ботинки, то взлетела бы, как бабочка, или пушинка...

впервые я это почувствовала этим летом в Верховине на Довбушанке, второй – в этот раз на Буковьеле...

и спасибо тем, кто читал мою эйфорическую писанину, надеюсь, что если вы не влюбились в Карпаты, хотя бы заинтересовались ими...

а погрубшаты – это поправиться!

здыбаемося (то есть встретимся) еще, мои любимые Карпаты... низкий поклон вам за все...

ваша карпатозависимая 04032017

Ворохта–Киев

окрема подяка твоїй мамі за нашу з тобою спільну відпустку, а також за її велике серце і смачну кухню! і татові – за коригування наших маршрутів!

щиро дякую своїм друзям, усім тим, хто закохував мене у гори, тим хто колись дав «чарівного пенделя», тим, хто активно підтримує моє захоплення вже впродовж кількох років, в тому, що я можу сьогодні – левова частка вашої заслуги...

і нехай мої маршрути і здобутки видаються смішними серйозним туристам, я неймовірно щаслива з того, що вже можу! і щиро дякую за це вам!

дякую за почуття польоту на вершинах, за відчуття неймовірної легкості, навіть невагомості у тілі, коли стоїш отам нагорі, і здається, аби не черевики, то злетіла б, як метелик, чи пушинка...

вперше я то відчула цього літа у Верховині на Довбушанці, вдруге – цього разу на Буков’єлі...

і дякую тим, хто читав мої ейфорічні дописи, сподіваюся, що якщо ви не закохалися в Карпати, бодай зацікавилися ними...

а погрубшати – то погладшати!

здибаємося (тобто зустрінемося) ще, мої кохані Карпати... низький уклін вам за все...

ваша карпатозалежна 04032017

Ворохта–Київ

219218

Содержание

Предисловие ............................................................................................................. 7Моё сердце осталось в горах Карпат... ............................................................... 9Отпуск: «состояние недоперепития»:выпил больше, чем мог, но меньше, чем хотел .................................................. 13Дневник погружения в первозданность ............................................................. 43Карпатское Рождество ........................................................................................... 85Верховина: поэма благодарности ..................................................................... 107Верховина: нулевая точка отсчёта ..................................................................... 161карпатозависимость ........................................................................................... 199

219

Зміст

Передмова ................................................................................................................ 6Моє серце лишилось у горах Карпат… ................................................................ 8Відпустка: «стан недоперепиття»:хильнув більше, ніж міг, але менше, ніж хтів ...................................................... 12Щоденник занурення до первозданності ........................................................... 42Карпатське Різдво ................................................................................................. 84Верховина: поема вдячності .............................................................................. 106Верховина: нульова точка відліку ....................................................................... 160карпатозалежність ............................................................................................... 198

218

220

Літературно-художнє видання

ВасиленкоКоровянська Надія Петрівна

«Карпати кличуть!»

Малюнки, обкладинка,художнє оформлення,комп’ютерна верстка

Н. ВасиленкоКоровянська

Контактна інформація:web: sunny.gallery

www.facebook.com/SunnyGalleryEmail: nkpetrovna@gmail.com

Надруковано у cучасній типографії «Карбон Сервіс»

www.karbonservice.com.ua

Переглянути це та інші видання в електронному вигляді і замовити друковану версію

можна на персональному сайті автора: web: sunny.gallery

• НПВ-К’2017 • Київ •