Український BEST

Повне ім’я: Любомир Андрійович Дереш

Народився 10 серпня 1984, в м. Пустомити, Львівської області. Навчався у середній школі № 2 м. Пустомити, потім закінчив

Львівський фізико-математичний ліцей та економічний факультет Львівського університету (спеціальність «Облік і аудит»).

Перша публікація — роман «Культ», який він написав у 15 років. Потім вийшли романи «Поклоніння ящірці» (2002), «Архе» (2005),

«Намір!» (2006), «Трохи пітьми» (2007). Його твори перекладені кількома європейськими мовами (німецька, польська, італійська,

сербська тощо); роман «Культ» був представлений на Лейпцизькому книжковому ярмарку 2005 року. У 2009 році роман Дереша «Культ»

видано французькою у видавництві «Сток».

Любко Дереш — один із найвідоміших сучасних українських авторів. Головні герої його творів — підлітки та цікаві історії з

їхнього життя. Автор намагається правдиво показати життя героїв, тому у творах використовує розповсюджений сучасний сленг та

лайливі слова. У деяких уривках сюжет містить містичні елементи і враження підлітків, які перебували під впливом галюциногенних

препаратів.

Дереш Л. Немного тьмы (на краю света) [Текст] : Роман / Л. Дереш ; Перевод с украинского К. Беляева. – Харьков : Фолио, 2009. – 313 с. – (Граффити). – (В пер.).

Роман «Немного тьмы» рассказывает о совершенно фантасмагорическом событии — фестивале самоубийц в Карпатах, правда, неудавшихся самоубийц. Люди, приехавшие на этот фестиваль, абсолютно не похожи друг на друга, но их объединяет страстное желание что-то понять в своей жизни: в прошлом, настоящем и, конечно, будущем. Ибо если этого не произойдет, то и будущего не будет.

Дереш Л. Намір! [Текст] : роман / Л. Дереш ; вступ. ст. Ю. Іздрека. – Харків : Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля", 2008. – 272 с. – (В опр.).

Петрик П'яточкін — пересічний школяр зі славетних Мідних Буків — нічим не відрізняється від свого бездуховного оточення, крім… феноменальної пам'яті. Поступово ця незвичайна здібність змінює особистість Петра: його свідомість, уяву, волю. «Жорстокі забави тинейджерів» уже його не цікавлять, як і весь світ людей. Він прагне більшого: розсунути межі свого сприйняття і вийти за рамки так званої дійсності.

Дереш Л. Поклоніння ящірці [Текст] : Роман / Л. Дереш. – Харків : Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля", 2006. – 176 с. – (В опр.)

Один з перших романів ще зовсім юного автора, в якому він з дивною для його віку сентиментальністю описує жорстокі забавки тінейджерів. Головний герой, що приїхав н а канікули у маленьке західноукраїнське містечко, відверто розповідає історію стосунків, котрі привели до вбивства. Комплекси, страхи, сексуальні бажання, приховане і явне суперництво, музичні уподобання і стереотипи місцевої «моди» — усі мотиви, актуальні для світу підлітків, Дереш розгортає через аморальність, до якої ставиться без надмірної критики, як до явища, котре потребує для кожного покоління детальної фіксації й використання активного, майже кінематографічного, сюжету і місцевих особливостей. Деякі з героїв «другого плану» у цьому романі стали повноцінними персонажами роману «Культ», а певні сюжетні «ходи» набули там цікавого розвитку.

Лі́на Васи́лівна Косте́нко (нар. 19 березня 1930, Ржищів, Київська округа) — українська письменниця-шістдесятниця. Лауреат

Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994).

У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка

поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману

у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший

прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним з лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.

Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

Відмовилась від звання Героя України

Костенко Л. Записки українського самашедшого [Текст] / Л. Костенко. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. – 416 с. – (Перлини сучасної літератури). – (В опр.)

Роман написано від імені 35-річного київського програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу. У світі надмірної дез(інформації) і тотального відчуження він – заручник світових абсурді – прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом.

Костенко Л. Пейзажі пам'яті [Текст] = Landscapes of Memory: The selected later poetry of Lina Kostenko : Вибрані поезії (1977-1989) / Л. Костенко ; Переклад англійською мовою М. Найдана; Ред. англомовного перекладу О. Лучук. – Львів : Літопис, 2002. – 128 с. – (В опр.)

Лю́ко Дашва́р (справжнє ім'я Ірина Іванівна Чернова; *3 жовтня 1957, Херсон) — українська письменниця, сценарист, журналіст.

Лауреат літературної премії Коронація слова: у 2007 році роман «Село не люди» здобув ІІ премію та премію «Дебюту року» від книжкового порталу «Друг Читача», у 2008 за «Молоко з кров'ю»

(або «Примха») стала дипломантом конкурсу, а 2009-го її роман «Рай. Центр» отримав диплом «Вибір видавців».

Дашвар Л. РАЙ.центр : роман [Текст] / Л. Дашвар. – 6-е вид. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2014. – 272с. – (В опр.).

Помешкання в центрі мегаполісу, навчання в престижному виші, роман з багатієм – для провінціала то межа успішності, ніби опинитись у центрі раю! Заради цього можна поступитися принципами, сховати гордість, збрехати…Але чи є в тому раю – у орендованому одязі, у шикарних офісах та автівках представницького класу – безгрішні душі? Бо тільки безгрішна душа зможе побачити двох вояків гетьмана Петра Дорошенка, які пробудилися через 340 років, щоб відшукати РАЙ.центр.

Дашвар Л. Мати все [Текст] / Л. Дашвар. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2011. – 336 с. – (В опр.)

Здавалося б, професорській доньці Лідочці Вербицькій пощастило: турботлива мама, коханий чоловік, гарна квартира, грошей вдосталь, - якби не таємниця… Вона дізналася, що забите сільське дівча, куплене для сексуальних утіх її брата Платона, - не єдина маріонетка в руках їхньої матері! Підступ і брехня – ось на чому мати побудувала свою родинну ідилію! Але власного щастя Ліда зречеться сама… Мати все – і все втратити!

Дашвар Л. Село не люди [Текст] / Л. Дашвар. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2009. – 272с. – (Коронація слова). – (В опр.).

Дашвар Л. Молоко с кровью [Текст] / Л. Дашвар ; Роман. – Харьков : Книжный клуб "Клуб семейного досуга", 2010. – 272с. – (В опр.).

Какое счастье – встретить свою половинку и полюбить! Когда душа взлетает до небес, когда понимаешь: вот твоя судьба… Первой красавице на селе Марусе-румынке под стать Лешка – умный, красивый, успешный, – жить бы им, как королям. И какое дело ей до соседа, щуплого рыжего Степки-немца в поломанных очках? Вот только почему-то по ночам ходит он к сиреневому кусту возле Марусиной хаты, и каждый раз она открывает окно…

Дашвар Л. На запах м'яса [Текст] : роман / Л. Дашвар. – Харків : Книжковий клуб "Клуб сімейного довзілля", 2008. – 368 с. – (В опр.)

Що змусило молоду дівчину з великого міста втекти до глухого села й оселитися в занедбаній хатині, а хазяйновитого та заможного майстра на всі штуки перетворило на алкоголіка, який працює за пляшку? Вони стануть одне для одного справжнім еліксиром, що подарує зцілення та забуття. Але чи зможуть вони притлумити той потяг до «м’яса», що йде з самого низу людської натури?

Забужко Оксана Стефанівна (19 вересня 1960, Луцьк) — сучасна українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. У своїй творчості письменниця приділяє багато уваги осмисленню української ідентичності і при цьому часто користується методологією фемінізму та постколоніалізму.

Оксана Забужко закінчила філософський факультет (1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка. Виключно літераторством трудовий досвід Забужко не обмежується. Довгий час вона працювала викладачем. Причому лекції кандидата філософських наук Забужко пощастило відвідати студентам не тільки Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, де Забужко читала естетику, а також студентам таких всесвітньо відомих університетів як Гарвардський, Єльський, Колумбійський. В 1992 Оксана Забужко викладала україністику в університеті Пенн-Стейт як запрошений письменник. В 1994 авторка отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала в Гарвардському та Піттсбурзькому університетах. Починаючи з 1989 р. Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України.

У січні 2009 року Президент України В. Ющенко вручив Оксані Забужко Орден княгині Ольги.

Забужко О. Тут могла б бути ваша реклама: збірка / Оксана Забужко – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. – 320 с.

У нову книжку відомої української письменниці вміщено популярний роман «Польові дослідження українського сексу», що вже став сучасною класикою (це 12-те його перевидання), та вибрані оповідання 1981 - 2013 років, частина яких друкується вперше.

Васи́ль Микола́йович Шкляр (10 червня 1951, с. Ганжалівка Лисянського району Черкаської області) — український

письменник, політичний діяч. Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників (деякі оглядачі

називають його «батьком українського бестселера»). Рішенням Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка

визнаний лауреатом Шевченківської премії 2011 року

Наприкінці 2011 року Василь Шкляр створив Міжнародну благодійну організацію «Фонд Василя Шкляра «Холодноярська

Республіка», головна мета якої є здійснення благодійної діяльності, спрямованої на розвиток українського

кіномистецтва, надання благодійної допомоги на створення, прокат і популяризацію художнього кінофільму та його

можливої наступної телеверсії за твором лауреата Шевченківської премії Василя Шкляра «Залишенець» («Чорний

Ворон»).

Шкляр В. Залишенець. Чорний ворон [Текст] / В. Шкляр. – Харків : Вид-во "Клуб сімейного дозвілля", 2011. – 384 с. – (В опр.)

Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена. Щоб вбити у пам'яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували свої молоді життя. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили — але кого? На їхньому бойовому чорному прапорі напис: «Воля України або смерть». Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони — залишенці — обрали собі смерть.

Шкляр В. Чорне Сонце [Текст] : збірка / В. Шкляр. – Харків : Вид-во "Клуб сімейного дозвілля", 2015. – 304 с. – (в опр.).Російсько-українська війна – очима бійця полку «Азов».Хто і навіщо затягує криваву драму? Чому гинуть найкращі? Чому місцеві вважають своїх визволителів ворогами? Яким наш герой бачить майбутнє Вітчизни? Глибока, сповнена смутку, болю й надії оповідь хлопця, якого честь і сумління змусили взяти до рук зброю.До видання ввійшли твори «Чорне Сонце», «Танець під чортову дудку», «Крук – птаха нетутешня», «Останній шанс Захара Скоробагатька», «Високі гори у Ялті», «Цілком таємні історії».

Іре́на Ка́рпа (нар. 8 грудня 1980, Черкаси) — українська письменниця, співачка, журналістка, телеведуча. Народилася у Черкасах. Мешкала з родиною спочатку в Івано-Франківську, потім у Яремче — невеликому містечку у Карпатах. Там вчилася малюванню у школі мистецтв.

Друкувалася у часописі «Четвер». Перша книжка — «Знес Паленого» (Івано-Франківськ, 2000, повість «50 хвилин трави», оповідання «Сни Ієрихона» тощо). Ці ж твори разом з оповіданням «Ґанеша і Синкопа» та т. зв. «інтерактивним» романом «Полювання в Гельсінкі» склали видану 2004 року книгу «50 хвилин трави» (видавництво «Фоліо»).

Закінчивши навчання (2003), отримала магістерський ступінь з іноземної філології за спеціалізацією «англійська та французька мови, зарубіжна література». Протягом року подорожувала Південно-Східною Азією, наслідком чого став роман «Фройд би плакав» (вид-во «Фоліо»).

1999 — гран-прі міжнародного конкурсу молодих письменників «Гранослов»

2006 — премія «Best Ukrainian Awards-2006» (номінація «наймодніша письменниця»)

Карпа І.І. Піца "Гімалаї" [Текст] / І. І. Карпа. – Харків : Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля", 2011. – 400 с. – (В опр.)

Ранок застає Редьку в ліжку з лептопом: вам лист! Хтось по той бік монітора радить їй відчинити — дзвінок у двері, а за тими дверима… несподіване здійснення Редьчиної мрії про мандри — дорогий GPS-навігатор: якщо повернути до магазину, грошей вистачить на заповітний квиток до Індії… Сестра Соня скидає героїню з небес на землю: краще б на роботу влаштувалася — он хоч піцу доставляти. Тільки от у Редьки, вочевидь, у крові дзен-туризм. Одна коробка з італійським їдлом стає для дівчини справжньою скринькою Пандори, і тепер вже інстинкт самозбереження жене її від київської піцерії через Ляйпціґ до Тибету. Піцу замовляли? А нове життя?

Карпа І.І. З роси, з води і з калабані [Текст] / І. І. Карпа. – Харків : Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля", 2012. – 320 с. – (В опр.)

Історії з дитинства, які дітям читати заборонено! Мемуари зірки, за яку жоден літературний негр не взявся б писати автобіографію! Тож все сама: попри глянцеві обкладинки, попри спалахи софітів Ірена Карпа запрошує вас до свого раю з ковбасами замість райських кущів. Вона тішитиме вас безкомпромісністю дитячих спогадів (З роси…), бентежитиме картинами підсвідомості, які не навідували навіть Сальвадора Далі (…з води), зваблюватиме приватними розмовами в богемному середовищі (…і з калабані).

Дара Корній народилася 20 вересня 1970 року в селі Секунь Старовижівського району Волинської області. Середню школу закінчила в селі Княже Сокальського району Львівської області.

Закінчила журналістсько-редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (Українська академія друкарства нині). Мама, виховує двох діток – Даринку та Максимка, яких вважає найвагомішим та найважнішим здобутком у житті. Працює у Львівській національній академії мистецтв.

Захоплення – дохристиянська міфологія, праукраїнські вірування, етнографія, казки, народна музика, книги.

Лауреат третьої премії конкурсу «Коронація слова-2010» за роман «Гонихмарник». Роман вийшов друком у видавництві «Клуб сімейного дозвілля», м. Харків. «Гонихмарник» – її перший «дорослий» роман. Після його виходу у світ авторка здобула неофіційне звання «української Стефані Майєр». Роман «Гонихмарник» був удостоєний відзнаки «Дебют року» від видання «Друг читача» та став лауреатом премії асамблеї фантастики «ПОРТАЛ-2011» - «Відкриття себе» імені В. І. Савченко.

Корній Д. Гонихмарник : роман / Дара Корній ; передм. Люко Дашвар ; – 2-е вид., стереотип. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. - 336 с.

У життя Аліни вриваються чари, яким вона не здатна протистояти, і кревний ворог Градобур — заклинач дощу. Щоб перервалася нарешті низка нещасть, що переслідують уже кілька поколінь її родину, потрібна жертва! Невже героїня покладе на вівтар вистраждане кохання до дивного юнака у чорному, що зветься Кажан? Цей роман для тих, хто хоче взяти кілька уроків справжньої української магії та любить мандрувати по дахах!

Корній Д. Зворотний бік сутіні : роман / Дара Корній ; передм. Т. Белімової. - Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. - 288 с.

Переймаючись особистими проблемами, заклопотані повсякденними справами, не одразу помітили могутні боги непримітну постать у сірому каптурі. Вона тихо приходила одного дня і пропонувала маленьку послугу в обмін на маленьку обіцянку. І зникла до пори, залишивши по собі лише запах цвілі. Хто ж перший роздивиться сіре павутиння сутінок, що сплітається над крилами Птахи і шаленими вітрами Стриба, над світами темних і світлих? хто перший знайде втікачку Мальву, аби відновити рівновагу чи повернути прадавній Хаос?

Іре́н Роздобу́дько (*3 листопада 1962, Донецьк) — українська журналістка, письменниця, поетеса.Народилася 3 листопада 1962 року у Донецьку. Закінчила факультет журналістики Київського

Національного Університету. Працювала у Донецькому відділку ТАРС-РАТАУ телеграфісткою, у багатотиражці Донецького металургійного заводу, журналістом та диктором радіогазети. З 1988 року живе

в Києві, де працювала в газеті «Родослав», коректором журналу «Сучасність», оглядачем на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачем у газеті «Всеукраїнські відомості», заступником головного редактора в журналі «Наталі», головним редактором у журналі «Караван історій. Україна» та

журналістом у журналі «Академія».Автор ілюстрацій до книг Лариси Масенко, Елеонори Соловей, Леся Танюка. Авторка двох збірок поезій.

Вишиває бісером, грає на гітарі. Має доньку Яну.Лауреат (2000, 2001) та переможець (2005) літературних конкурсів «Коронація слова»;

Спеціальна відзнака конкурсу «Коронація слова 2011» у номінації «Кіносценарії» за «Садок Вишневий…» (разом із Олесем Саніном).

Роздобудько И. Увядшие цветы выбрасывают [Текст] : Роман / И. Роздобудько ; Перевод с украинского. – Харьков : Фолио, 2007. – 191с.. – (Литература).

Успех, аплодисменты, море цветов - это все в прошлом. А сегодня - Дом для престарелых актеров, дни, похожие один на другой, фотографии на стене и воспоминания. Две соперницы, бывшие звезды советского экрана, не поделившие когда-то любовь одного человека, ненавидящие друг друга всю жизнь, оказываются в этом печальном доме.

Роздобудько И. Утренний уборщик; Шестая дверь [Текст] : Романы / И. Роздобудько ; Перевод с украинского. – Харьков : Фолио, 2007. – 351с.. – (Литература).

"Утренний уборщик" - это история нашего соотечественика, волею судьбы попавшего на экзотический остров в Ссредиземном море и начавшего новую жизнь. Казалось бы, его всё устраивает - у него есть жилье, работа, хорошие знакомые, и он надеется на то, что так будет и завтра, и послезавтра, и всегда... Но вдруг в номере отеля он обнаруживает свою любимую книгу на родном языке. Этот, на первый взгляд, малозначительный факт переворачивает всю жизнь главного героя романа.

Роздобудько І. Ескорт у смерть [Текст] : Роман / І. Роздобудько. – Харків : Фоліо, 2007. – 159 с. – (Література).

Була собі така презентабельна агенція під назвою «Ескорт». І надавала вона заможним «бізнесвумен» специфічні послуги — «здавала в оренду» молодих, гарних і розумних чоловіків. Але все (ну, майже все) було в межах закону — ніякого інтиму, ніякого криміналу. Та одного дня тіло привабливого «кавалера» було знайдено на вулицях міста. Потім було вбито другого «ескортера», ще згодом — третього... Хто це зробив, навіщо, і чому в кожного молодика було зрізано пасмо білявого волосся? Відповідь шукайте на сторінках цієї книжки. Додамо, що роман Ірен Роздобудько «Ескорт у смерть» свого часу став лауреатом конкурсу «Коронація слова».