ФО

ТО: А

НН

АМ

ЕЛЬН

ИЧ

УК

ІН Д

ЕКС

7456

1

ЖУР НАЛ ДЛЯ ДІ ТЕЙ:БІО ЛО ГІЯ, ЕКО ЛО ГІЯ,ВА ЛЕ О ЛО ГІЯ

Повне занурення!ТЕМА НОМЕРА: КИТИ

№70

* * *Не шуміть тополі, не скрипіть осички, Поверніть до сонця ніжні свої личка, Бо весна прогнала холодную днину І несе на крилах чарівну годину.Дощику тепленький, ти помий їм віти, Не ламай галузки, злий холодний вітре.Приголуб кленочки, пригорни берізки, Присядь на пеньочку, розчеши їм кіски.Хай буяють зелом і милують цвітом, А пташки між гіллям хай виводять діток Там вони до ранку будуть щебетати, Неньку-Україну співом прославляти.Посаджу кленочок у своїм садочку, Поруч дві берізки на малім горбочку. Буду поливати, пестити й радіти,Що колись від сонця заховають віти.Кущик чи травину, звіра чи пташину, Може, подорожню, стомлену людину.Зберегти довкілля нам, малим,

реально — Тема на сьогодні справді актуальна.Посадіть довкола, любі друзі, квіти, Хай цвіте планета і сміються діти!

Дарина КАУТ,11 років 1

Жур нал мож напе ред пла ти ти,

прид ба ти:

Ки їв–74,вул. Виш го родсь ка,

19НЕНЦ

ЗА СНОВ НИ КИ

Мі ні стер ствоос ві ти і нау ки, молодіта спорту Ук ра ї ни

На ціо наль нийеко ло го#на ту ра лі стич нийцентр уч нів ської мо ло ді(НЕНЦ)

РЕД КО ЛЕ ГІЯ

АН ДРІ ЄН КО Т.Л., Д-Р БІОЛ. Н.,

БА ЛА ШОВ Л.С., Д-Р БІОЛ. Н.,

БЕ РЕСТ З.Л., КАНД. БІОЛ. Н.,

ДРА ГАН О.А.,ДУД КА І.О., Д-Р БІОЛ. Н.,

ЖЕ БРОВ СЬКИЙ О.М.,ЗЛОБІНА І.П., ЗАСЛ. ПРАЦ. КУЛЬТ.,КЛИ МЕН КО С.А.,КУЗ НЄ ЦОВ О.В.,МА НО РИК Л.П.,МО СЯ КІН С.Л., Д-Р БІОЛ. Н.,

ОКО ЛІ ТЕН КО Н.І.,ПЕ РЕ ВЄР ЗЄ ВА І.М., КАНД. ХІМ. Н.,

ПУ СТО ВІТ Г.П., Д-Р ПЕД. Н.,

CА ПІ ГА Ю.С.

Пе ред плат ний ін декс

74561

Ре є стра цій не сві доц твоКВ № 4550 від 14.09.2000

Ру ко пи си не ре цен зу ють ся й не по вер та ють ся.Ли сту ван ня з чи та ча ми ли шена сто рін ках жур на лу.Де я кі ма те рі а ли дру ку ють сяв по ряд ку об го во рен ня.

© «Па рос ток», 2011Ф

ОТО

: ВАЛ

ЕНТИ

НА

ТАРГ

ОН

СЬК

А

З 17 до 19 травня 2011 року древнємісто Біла Церква вітало гостей зусієї України — учасників Х Всеук -раїн ського конкурсу колективів еко-логічної просвіти загальноосвітніхі позашкільних навчальних закладів.Цей конкурс щороку збирає юнихекологів, небайдужих до долі навко -лиш нього середовища та безхмар-ного майбутнього нашої блакитноїпланети.

Організаторами заходу є Націо-наль ний еколого-натуралістичнийцентр учнівської молоді Міністер -ства освіти і науки, молоді та спортуУкраїни, головне управління освітиі науки Київської обласної держав -ної адміністрації та Комунальнийзаклад Київської обласної ради«Центр твор чості дітей та юнацтваКиїв щини».

Конкурс розпочався урочистоюходою — головною вулицею містакрокували кращі у своїх областяхагітбригади екологічного спрямуван -ня. За доброю традицією під часуро чистостей із нагоди відкриттязаходу юних екологів привітали по-борники екологічного руху в Україні,

люди, яким небайдужі проблеми,підняті дітьми та учнівською молод-дю: Білоцерківський міський головаВасиль Петрович Савчук, головаБі ло церківської районної державноїадміністрації Андрій Якович Немна,начальник відділу позашкільноїосвіти, виховної роботи та захиступрав дитини Міністерства освіти інауки, молоді та спорту України Ал -ла Дмит рівна Середницька, началь-ник голов ного управління освітиі науки Київ ської обласної державноїадміністрації Віктор Гри горовичБутник, директор Центру творчостідітей та юнацтва Київ-щини ТамараВаси лів на Нестерук.

Протягом двох днів у залі Київ -ського обласного академічного му-зично-драматичного театру ім. Па -наса Саксаганського учасники агіт -бригад презентували власний досвідпросвітницької природоохоронноїта екологічної діяльності в регіоні.Виступи конкурсантів вражалиактуаль ністю окреслених проблем,умінням донести їх до глядачів, ба-гатогранністю художніх образів,створених дітьми на сцені. ➤4

ЗА

ХИ

СТИ

ПЛ

АН

ЕТ

У

32

Го лов ний ре дак торВо ло ди мир ВЕР БИЦЬ КИЙЗа ступ ник го лов но го ре дак тораВа лен ти на ЗА ХАР ЧЕН КОНау ко вий кон суль тантЗоя БЕ РЕСТГо лов ний ху дож никВла да КАУ НО ВА

АД РЕ СА РЕ ДАК ЦІЇ:

04074 Ки їв,вул. Виш го родсь ка, 19, НЕНЦТел./факс 430R0260Тел. 430R0064, 430R2222www.nenc.gov.uaERma il: nenc@nenc.gov.ua

Під пи са но до дру ку 14.07.2011.Фор мат 60×84/16. Па пір оф сет ний. На клад 1500 пр. Зам. № 11�336

Ди зайн, вер стка, друк СМП «АВЕРС»Тел./факс 461�8793Сві доц тво про дер жав ну ре є стра цію ДК № 586 від 05.09.2001 р.

НАУ КО ВО ХУ ДОЖ НІЙ ЖУР НАЛДЛЯ ДІ ТЕЙ ТА ЮН АЦ ТВА

Ви хо дить з 1995 р.

ЧИ ТАЙ ТЕ В НО МЕ РІ:

1 Д. КАУТ Не шуміть тополі...

3 І. СОЛОВЙОВА Екологічні агітбригади —борці за майбутнє планети Земля!

4 Т. ІЩЕНКО SOCMED – шанс на життя

6 С. ЗАДИРА Чи поступиться сила розумові?

9 М. ПОЗНАНСЬКА Спасибі людям, що зростили ліс

10 В. МОВЧАН Екосадиба

13 М. МАЧУЛЬСЬКИЙ Великий музикант

14 З. БЕРЕСТ Равликова хатка

16 Небезпечні карантинні організми

20 Про що я думаю в тиші

22 Р. ТАЛАЛАЙ На риболові

24 Л. ШТУРМАК Сад запахів

28 Л. ЛІВАКОВСЬКА Соняшник

30 Н. ПАНАСЕНКО Пеларгонія — квітка журавля

32 В. ТРУТЕНЬ Латаття біле

Тема номера: кити

37 І. АКІМУШКІН Парад китів

37 Китовий дідусь

39 Про що співають кити?

48 Чому гинуть кити?

49 Чому кити люблять кріль?

50 В. СВЕРСТНІКОВА Кити та люди. Люди та кити

50 Навіщо людям кити?

57 Про сірих китів

58 Скільки років живуть кити?

60 Боротьба людей та китів

61 Чи їдять кити людей?

62 С. ЖЕСТЕРЬОВ Як навчитися вчитись

64 Лікування за методом професора Сітька

66 Р. ШАМЕЛАШВІЛІ Пийте воду — будетездорові

68 Прислів’я про хліб

Головоломки Загадки Дайджест Гумор

На 1 стор. об кла дин ки:

ЧИЙ ЦЕ ХВІСТ?На обкладинці — хвіст ка -ша лота. Хвости різних видівкитоподібних мають своїособ ливості. Окрім цьогоруб ці, плями во доростей,по дря пини роблять коженкитовий хвіст уні кальнимяк від биток пальця людини.Кити викорис товують своїхвости не тільки для пла-вання, а й для спілкуванняодин із одним. Наприклад,стадо кашалотів стає у водівертикально, головами до-низу, та, виставив ши хвостинад водою, разом б’ютьними по поверхні. Ки тиздіймають великі хвилі тароблять дуже багато шуму.Для чого вони це роблят,лю ди не знають.

№ 2 (70), 2011

ЕКОЛОГІЧНІ АГІТБРИГАДИ –БОРЦІ ЗА МАЙБУТНЄ ПЛАНЕТИ ЗЕМЛЯ!

середовища в Київській області усікоманди одержали у подарунок де-ревовидний піон, який зростатимеу кожній із областей України та на-гадуватиме дітям про старовиннемісто над Россю, у якому відбувсяХ Всеукраїнський конкурс колекти-вів екологічної просвіти загально-

освітніх і позашкільних навчальнихзакладів.

Ірина СОЛОВЙОВА,завідуюча

еколого-натуралістичнимвідділом Центру творчості

дітей та юнацтва Київщини

тяжкохвора маленька дочнечка. Карині всього 5 років, а їй вже поставленийстрашний діагноз — лейкоз (рак крові).

Мати дівчинки розповіла нам про інших членів родини — чоловіка,старшого сина Діму (8 років), і що всі вони зараз дуже сильно переживаютьза Карину. Ми дізналися про те, що батько довгий час безробітний, сім’яжила на гроші, які Алла одержувала на біржі (400 грн.). Жили, як могли,допомагали батьки Алли. Також з’ясувалося, що у дівчинки з дитинствагіпер тонічний синдром, спостерігався біль у суглобах і м’язах. Спочаткухвороба протікала непомітно, але кілька тижнів тому стан дитини різкопогіршився. Впродовж одного тижня вона перебувала в місцевій лікарнів Олевську, але безрезультатно. Виїзна бригада медиків GCU Житомирськоїобласної дитячої лікарні під час візиту до Олевського району, де проживаєсім’я, направила дівчинку на подальше обстеження, в результаті якогобув поставлений остаточний діагноз — гострий лейкоз. Зараз дитина пе-ребуває на стаціонарному лікуванні в онкогематалогічному відділенні.

«На перших стадіях далеко не завжди вдається встановити правильнийдіагноз, тому що в крові довгий час може не бути характерних для хво - роби проявів. І тільки пункція кісткового мозку може поставити крапкуу верифікації діагнозу. Так було і в цьому випадку»,— повідомила намдоктор онкогематологічного відділення Валентина Вешпинська.

Шанси на виживання — 70% за умови точного дотримання лікування.Вартість протокольного дворічного лікування складає $12 500. Дівчинкулікують тільки 4-й день, зараз вона проходить хіміотерапію. Однак, длякомплексного лікування необхідно приймати препарати, які коштуютьдуже дорого. Держава не виділяє кошти на лікування таких хворих.

І коли ми запитали у мами Карини: «Як ми можемо їй допомогти?»,то у відповідь побачили лише гіркі сльози.

Мати Карини вдячна виїзний бригаді GCU за те, що на ранній стадіївиявили це захворювання, тому що 2 роки дівчинку лікували від нирковоїнедостатності. «У районі був поставлений неточний діагноз»,— гірко від-повіла мати.

Ми сподіваємося на те, що небайдужі українці, які мають матеріальнуможливість, допоможуть хворій дитині, Карина одужає і зможе й далірости, жити, бути повноцінною громадянкою своєї Країни.

Т. І. ІЩЕНКО, координатор Green Cross Ukraine

Тел./факс: + 38 044 464 16 04 • E-mail: green@cue.kiev.ua • www.greencross.org.ua

GR

EE

N C

RO

SS

UK

RA

INE

5

3 Нелегким було завдання журі —обрати кращих із кращих! У резуль-таті бурхливого обговорення буловизначено переможців, імена якихоголосили під час церемонії урочис -того закриття конкурсу. Вони отри-мали почесні нагороди, подарунки,а також шалені оплески. Гран-прі

конкурсу вибороли гості з Полтав -щи ни — агітбригада «Джере ло».Призерами стали колективи з Луган -щини, Київщини, Сумщини, Івано-Франківщини, Миколаївщини, Оде -щини та м. Чернівці.

Від Державного управління охо-рони навколишнього природного

➤

4

Ви коли-небудь замислювалися, як в одну мить весь ваш світ може різкозмінитися? Іноді ми не помічаємо, що діється в житті інших людей, як те -пер дивляться їхні очі і що робиться з їх думками. Але так не повинно бути.

І ми в Green Cross це розуміємо, вся наша діяльність спрямована лишена допомогу людям, які залишилися наодинці зі своїми проб лемами іболем в душі.

У рамках міжнародної програми SOCMED команда Green Cross Ukraineздійснила черговий візит до Житомирської області (3-я Чорнобильськазона) для того, щоб познайомитися з родиною Алли Якимової, у якої

SOCMED –ШАНС НА ЖИТТЯ

7

товане на кількісні показники,зреш тою призвело до колосальногозабруднення навколишнього сере-довища, а поде куди — до незворот - них наслідків, змінюючи характе-ристики Землі.

Сьогодні ми частіше й частішечуємо страшні, як безжальний діа -гноз, слова «екологічна катастрофа».Що ж це таке? В історії Землі еко-логічні кризи неодноразово булинаслідком виникнення різних при-родних ситуацій, раптових істотнихзмін умов існування, різких змінфізичних, хімічних чи біологічнихчинників, як окремих, так і разомузятих, шо спричиняло погіршеннястану або загибель окремих живихістот, популяцій і навіть цілих еко-систем. Такі надзвичайні кризові

екологічні ситуації називаються ка-тастрофами.

Залежно від причин виникнення,катастрофи бувають природні йантропогенні. У літературі є багатоописів грізних явищ природи: ви-вержень вулканів; землетру сів у Сан-Франциско, Мехіко, пустелі Гобі,Спітаку; ураганів і тайфунів у Японіїта Центральній Америці; торнадо вСША та інші.

Раніше переважали природні ка-тастрофи. За нашого часу кількістьтаких катастроф практично не змі-нилась, однак унаслідок людськоїдіяльності зросла їхня потужність,що дедалі істотніше позначаєтьсяна стані екосистем, окремих ланд-шафтів, регіонів, континентів і біо-сфери в цілому.

ЕК

ОЛ

ОГІЯ

6

«Ніхто, власне, не знає, котра самез безлічі небезпек і проблем — да-леко не всі з тих, які ми вже встигливідчути й усвідомити — розпочнету ланцюгову реакцію, що поставитьлюдство на коліна. . .»,— ці слова ві-домого італійського вченого АуреліоПеччеї є не простими роздумами.Сьогодні вони прискорюють серце -биття багатьох людей.

Взаємовідносини людини та при-роди пройшли в своєму розвиткуряд етапів, які суттєво відрізняютьсяодин від одного. Людство доситьдав но усвідомлювало цей факт і на -магалось класифікувати ці періодиу розвитку глобальної системи «су -спільство—природа». Людина від по-чатку свого існування осмислюваласвою залежність від природи. При-

рода для неї була незвичним явищем,яке мало чітку внутрішню організо-ваність і упорядкованість. З розвит-ком цивілізації з’явилась дисгармоніяміж людиною і оточуючим світом,як наслідок цього — негаразди інди -відуальні та суспільні.

ХХ століття породило проблеми,які торкаються не тільки окремихдержав або регіонів, а й людствазагалом. Надзвичайного загострен-ня набули відносини людини й при -роди. Людська цивілізація впро-довж усієї своєї історії користува-лася при родою екстенсивно, по -стійно підви щуючи навантаженняна довкілля. Використання природ -них ресурсів значною мірою позна - чилося на якос ті життя людей, про - те економічне зростання, зорієн-

ЧИ ПОСТУПИТЬСЯ СИЛА РОЗУМОВІ?

Торнадо (США) Наслідки землетрусу в Японії Виверження вулкану Пуйєуе (Чілі)

8

ПО

ЕЗ

ІЯ

9

Спасибі людям, що зростили лісСпасибі людям, що зростили ліс:І за красу отих зелених кіс,В яких стоять гнучкі берізки білі. Коли б не ліс, не знали б ми про те, Що є фіалка й пролісок на світі, Як у маю конвалія цвіте — Найкраща, найніжніша серед квітів.Від суховіїв сохнула б земля,Була б вона подібна до пустелі,А ліс накличе хмару на поля —Дощі проллються весняні, веселі... Спасибі ж людям, що зростили ліс: За всі дуби, ялини в пишнім гіллі І за красу отих зелених кіс, В яких стоять гнучкі берізки білі.

М. ПОЗНАНСЬКА

Не можна не згадати нещодавнюкатастрофу в Японії: ця країна пе-режила найстрашніший землетрусу своїй історії. Це дійсно трагедія!Та не встигли оговтатися жителіЯпонії, як природна катастрофа пе-реросла у антропогенне лихо. Нанаступний день після стихії на атом-ній електростанції «Фукусіма-1» ста-лась страшна аварія: дах та стінаод ного із енергоблоків станції невитримали і впали, почалася поже-жа, спричинена серіями вибухів.Хоч влада цієї країни запевняє за -раз, що небезпеки витоку радіаціїнема, та всі ми, мешканці України,па м’ятаємо своє лихо 26 квітня1986 року. Наша катастрофа вважає -ться найбільшою за всю історіюядерної енергетики, як за кількістюзагиблих і потерпілих від її наслідківлюдей, так і за економічними збит-ками. В результаті Чорнобильськоїкатастрофи із сільськогосподар -ського користування було виведеноблизько 5 млн га земель, довколаАЕС створена 30-кілометрова зонавідчуження, знищені і поховані (за-копані важкою технікою) сотні дріб-них населених пунктів. Та важкособі уявити наслідки японськоїбіди… Вчені говорять про зміщеннявісі обертання нашої планети у ре-зультаті землетрусу в Японії. На сьо-годнішній день вчені відмічають,що землетрус не закінчився, і про-тягом найближчого часу варто очі-кувати повторні поштовхи.

Здавалося, що Японія належитьдо країн із розвиненою економікою,займає друге місце після Америки,має високий рівень життя людейта природні стихії ні на що незвертають увагу… Ми не захищенівід таких грізних явищ природи,як землетруси, виверження вулканів,цунамі та торнадо. Передбачити

точний час їх виникнення за допо-могою сучасних науково-технічнихзасобів не вдає ться.

Техногенні та екологічні катаст -рофи тісно пов’язані із широко-масштабною людською діяльністю.

Та катастрофа — це ще не повназагибель! Напевно, ми в змозі щезупинити щось, змінити, запобігтичомусь, відвернути загрозу. Чи нетак? Чи не в силах людства за до-помогою розумних ідей підкори -ти технічний прогрес законам еко-логії?

Ураховуючи гіркий досвід не-дбалого природокористування,люди повинні у своїй діяльностізважати на Закони Природи, чіткоуявляти наслідки свого втручанняв життя біосфери, що проявлятьсяяк найближчим часом, так і пізніше,через 50—100 років. Використо -вуючи весь загальнолюдський ін-телект і набуті знання в галузі охо-рони природи та раціональногоспоживання її ресурсів, розвиваючиміжнародну співпрацю, обмінюю-чись інформацією, необхідно до-могтись ефективного вирішенняголовної проб леми — зберегти жит -тя на Землі.

На останок хочеться нагадативислів Сен-Сімона: «Щасливою будета епоха, коли честолюбство почнебачити велич і славу тільки в при-дбанні нових знань і залишить не-чисті джерела, якими воно намага-лося угамувати свою спрагу. То булиджерела нещасть і марнославства,утамовували спрагу тільки невігласів,героїв-завойовників і винищувачівлюдського роду. Досить почестейОлександра! Хай живе Архімед!»

Світлана ЗАДИРА,методист відділу біології НЕНЦ

шими, часто створюючи справжнівитвори мистецтва. Але, на жаль,найчастіше при цьому не врахову -ють потреби птахів та інших дріб-них тварин, які в таких дизайнер-ських витворах могли б знайтимісця для комфортного проживання.

Все більше людей різного рівнядостатку намагаються чимось допо -могти птахам, їжакам, білкам і т. д.,розвішуючи шпаківні та годівниці.Але досить часто ці зусилля вияв-ляються марними через некваліфі-кований підхід. Треба знати, як пра-вильно зробити, розмістити та до-глядати пташиний будиночок, щобу ньому захотіли селитися птахи,як зробити зимівник і годівницю.Тому здається перспективною ідеястворення науково обґрунтованогопроекту екосадиби (чи екозониу місті), де всі аспекти природо -охоронних заходів були б чіткопрописані та роз’яснені.

Для прикладу опишемо деякі ос-новні елементи екосадиби.

1. Фіторекреаційні зони — ком-пактні, загущені зарості кущів чидерев достатньої площі, щоб утво-рити особливе, характерне дляцього виду рослин середовище,сприятливе для здоров’я. Висадженінавколо майданчика діаметромблизько 2 м, де можуть розміститисьвідпочиваючі, кущі чи дерева по-винні повністю зімкнути крони, длячого застосовують спеціальні заходи.Майданчик накривають півсферою.

Така зона, створена із кущів та-мариску, врятує від найсильнішоїспеки, бо тамариск має властивістьусередині куща знижувати темпе-ратуру повітря на декілька градусіві підвищувати його вологість. Фі то -рекреаційна зона, створена із глоду,буде цілющою для людей із захворю -ваннями серцево-судинної системи,

із тису ягідного — для людей ізхворобами легенів і т. д. Доцільновикористовувати асептичний по-садковий матеріал, який значношвидше росте і має вищу фітоні-цидну активність порівняно із зви-чайним.

2. Балкова рекреаційна екосис -тема — це екосистема, що створює -ться в межах балки чи яру, які ви-никли внаслідок ерозії ґрунту, гли-биною більше 5 метрів (при наяв -ності джерела чи можливостей дляполиву). Насамперед проводять за-кріплення схилів за допомогоюгрунтоутримуючих рослин, терасу-вання і т. д., потім висаджують міс-цеві рослини таким чином, щобстворити сприятливі умови для пта-хів, тварин. Можливе також розмі-щення тут і фіторекреаційних зон.

При правильному проведеннівсіх заходів через кілька років утво-рюється справжній зелений оазис,який особливо приваблює у літнюспеку. Температура повітря в такихбалкових екосистемах не піднімає -ться вище 25 °С, створюється цілкомособливий, свіжий і прохолодниймікроклімат, який приваблює безлічптахів та інших живих істот.

3. Гніздові ділянки для птахів,захищені від котів та собак. Птахивіддають перевагу певним породамдерев та кущів: липі, ялині, таволзі,шипшині та деяким іншим. Томушпаківні, синичники, дуплянки і т. д.потрібно розмістити на південнійстороні стовбура дерева, а на висоті2 м від ґрунту на стовбур потрібнонадіти «спідничку» із металевогоабо пластикового листа, що пере-криє доступ котам.

Будиночки для птахів повиннімати відкидний дашок (на завісах),щоб після закінчення гніздового се -зону можна було їх зняти, витрусити, 11

Не зважаючи на певні особливостінаціонального природокористу -вання, на території України зберег-лося ще досить багато природнихкомпонентів.

І поки що наша країна може бу -ти привабливим об’єктом для зеле-ного туризму, якщо ми цей туризмрозви немо і збережемо той природ -ний спадок, який маємо. Можли-вос ті для цього у нас є величезніі вті лення їх у життя не потребуємільярдних інвестицій.

Зрозуміло, що найпростішимі най привабливішим виглядає роз-ширення мережі заповідників і ор-ганізація екскурсійних маршрутів.Але, по-перше, це справа не швидка;по-друге, наша держава не дужепрагне розширювати площі запо-відних земель; по-третє, інтенсивнеекскурсійне навантаження руйнуєзаповідники.

Тим часом об’єкти, привабливідля зеленого туризму, можна ство-рити таким чином, що вони будутьодночасно слугувати справі охорони

природи. Найперспективнішим єстворення балкових рекреаційнихекосистем (переважно у степовійзоні), фіторекреаційних зон та еко-садиб (перші два компоненти можутьвходити до складу екосадиби).

Екосадиба — це садиба, на тери-торії якої вжито всіх екологічнихта біотехнічних заходів для ком-фортного та гармонійного спів -існування людини з природою.

Слід враховувати, що останнімироками значно посилились процесисинантропізації — переселення всебільшої кількості видів тварин ближ-че до людського житла і в сільських,і в міських населених пунктах. Цеспричинено насамперед руйнуван-ням їх природних біотопів (місцьпроживання). Створивши для нихсприятливі умови біля наших жител,ми допоможемо їм вижити. Разоміз тим, спілкування з природою єнеодмінною умовою комфортногоі здорового життя сучасної людини.Саме тому озеленення і ландшафт-ний дизайн стають все популярні-

ВИ

БІР

МА

ЙБ

УТН

ЬО

ГО

10

ЕКОСАДИБА

ПО

ЕЗ

ІЯ

13

почистити і ошпарити окропом (чипарою), висушити, наповнити дополовини свіжим сіном і почепитизнову, щоб птахи могли їх викори-стати як схованки взимку.

Для птахів, що будують гніздав нижніх ярусах, чудово підійде ви-сокий густий красивоквітучий кущтаволги, оточений щільним кільцемшипшини чи колючих троянд, щостане перепоною для хижаків. Якщона ділянці є крутий схил, можна задопомогою декоративних кущів ки-зильнику закріпити ґрунт і створитичудову гніздову зону. Стінове і да-хове озеленення будинку захиститьвід літньої спеки.

Цей перелік можна продовжити:

створити умови для проживанняі розмноження метеликів, джмелів,бабок, ящірок, білок, сонь, їжаківта інших, і, таким чином, собі і циммаленьким сусідам дати шанс нагармонійне і комфортне спів існуван -ня. Такі екосадиби, що поєднуютьу собі наукове обґрунтування та ху-дожній дизайн, не соромно будепоказати людям, а це дасть новийстимул розвиткові екотуризму.

Валентина МОВЧАН, доцент кафедри екології

Відкритого міжнародногоуніверситету розвитку людини

«Україна»,кандидат біологічних наук

12

Гра «Знайди пару»Згрупуйте рослини по родинах:

1 Березові А Бук, дуб2 Букові Б Рис, пшениця, бамбук3 Розові В Соняшник, кульбаба, ромашка, топінамбур4 Бобові Г Малина, вишня, персик, гравілат, троянда5 Гарбузові Ґ Квасоля, люпин, еспарцет6 Айстрові Д Комиш лісовий, осока чорна7 Осокові Е Огірок, кавун, патисон8 Злакові Є Ліщина, граб, вільха, береза

Олена ШАМРАЙ,методист відділу екології НЕНЦ

Відповіді: 1Є, 2А, 3Г, 4Ґ, 5Е, 6В, 7Д, 8Б.

В одне звичайне місто,В маленьке тихе місто,Приїхав на гастроліВеликий музикант.Хоча він Коник просто,Хоча з сірник він ростом,Хоч родом він із поля,Але значний талант.Вже вітерець колише Розвішані афіші.Пташиний хор на стрісіЧекає той момент,А з ним чекає місто,Коли вже урочистоПідніметься на сценуВеликий диригент.У місто цей маестроПриїхав із оркестром:Де жаба бас-гітара,Жук скрипка і орган,І кришталевий дзвоник,Що мов крижинка дзвонить,А ще сурмач-комарик.І муха-барабан.Ах, як чудово грали!Ах, як чудово грали!Симфонію природи

Сонату ре-зеди.І знали вже надвечірЦю музику, до речі,І молодь і малеча,Бабусі і діди.Який музика вдалий!Як паличка літала!Як шурхотів по шиїНемов метелик бант!Хоча він коник простоХоча з сірник він ростом,Всі раптом зрозуміли —Це видатний талант!Поїхали артисти.Вже спить маленьке місто.Блищить зірок намисто.Сплять діти і діди.Але на кожнім ґанкуЛунає до світанкуСимфонія природиСоната ре-зеди.

Марк МАЧУЛЬСЬКИЙ, 7 клас,вихованець гуртка

«Основи компьютернихтехнологій з хіміко-біологічним

нахилом» Алчевського ЦЕНТУМ,Луганська область

ВЕЛИКИЙ МУЗИКАНТ

подихом. Відчувши нестерпну спеку,звірі, птахи, комахи й усі інші, хтотільки міг пересуватися, полетіли,поповзли та почимчикували до лі-сового струмочка. Почав повзтитуди і Равлик. Тільки повзав він, якви знаєте, повільно, аж надто повіль -но, то поки дістався першого-ліпшо -го кущика травички, щоб заховатисяв його тінь, запаморочилася у ньогоголова. Впав він догори своєю ніж-кою та відчув, що ось-ось перестанебути живим равликом, а стане підго -рілою печенею.

На щастя Равлика повз нього за-литою сонячними променями до-ріжкою пробігала Сороконіжка, хочавона й не дуже полюбляла сонячніванни. Та встала сьогодні ця тварин -ка з лівої передньої ніжки, тож по-винна була з неї починати всі спра-ви, а від спекотного сонця розболі-лася в Сороконіжки голова, і вонадовгенько думала: де та ліва передня,а потім сумнівалася чи правильновона вирахувала. Поки наважиласяз «правильної» ніжки почати бігти,ледь не підсмажилася. А тут по-бачила, що Равлик лежить на сонціта загоряє! Зупинилася і прокричаланад самісінькою його головою:

— Чого ти розлігся на сонці у спе -ку? Це дуже шкідливо для твогоздо ров’я! Встань якнайшвидше!

Але Равлик, хоч і почув її, тількитрохи ворухнувся, а відповісти нічо-го не зміг, адже в горлі у нього нете що пересохло, а навіть заклякло.

— Вставай, пішли у тіньочок! —добряче штовхнула Равлика Соро-коніжка половиною своїх швидкихніжок, та навіть зойку не почула.

«Кепські справи,— подумала во -на.— Ось що значить мати одну но -гу, та ще й пласку. На такій нозі ні-куди не добіжиш, ба навіть не долі-зеш».

Підбігла вона до першого-ліпшо-го кущика з надією зірвати такийсобі зелененький листочок та при-крити ним Равлика як парасолькою.Глянула вгору й побачила зашкару-блу шкірку, з якої нещодавно вилетівлегень Метелик. Підхопила Соро -ко ніжка ту одіж, принесла Равлику.

— Влазь усередину,— каже.Равлик і радий би був у шкірку

від сонця сховатися, але ж йому на-віть ворухнутися важко. Тоді Соро -коніжка затупотіла своїми сорокавправними ніжками, добігла до стру-мочка, набрала у рот води та чимдужпобігла назад. Пирснула вона наРавлика живильною водою, шкіркузверху приладнала, немов капелю-шок йому напнула від сонця. Втягнуву шкірку своє тільце Равлик, посидівтам трохи, призвичаївся й поповздалі. Дістався місця, де Павучоксвоє павутиння розвісив. Попросиву нього павучого клею, що ним па -вук своє павутиння змазує. Дав Паву-чок трохи клею, і Равлик міцно при -кріпив шкірку лялечки до своготіла. Сонце йому вже не докучало,тож він за якийсь час дістався стру-мочка. Довго-довго пив, а коли на-пився, то поглянув на своє віддзер-калення.

— Ну, може, та шкарлупка й недуже красива,— промовив він самдо себе, але є дуже зручною та мо-більною хаткою. Тепер я зможу вза-галі нікуди не поспішати, адже мійдім буде завжди зі мною. Де схочу,там і заночую. Так, мабуть, лишу яїї собі.

Подякував він Сороконіжці, Па-вучку та Метелику, який був зовсімне проти віддати стару шкірку своє-му приятелю. Звідтоді й носить Рав -лик із собою свою хатку та, вірите,не скаржиться ні на спеку, ні нахолод. 15

Було це, діялося в ті часи, коли йсо неч ко гріло не так сильно, й до -щик крапав кожного дня, та таквчас но, що у Равлика, який жив наЗеленій галявині, були весь час во-логі ріжки. Саме ті, що він виставляє,коли хтось дражниться: «Равлику-пав лику, висунь ріжки». Повзав вінзавжди повільно-повільно. Правдукажучи поспішати йому не булокуди, адже скрізь було гарно, теплота й їжі вдосталь. Ще Равлик частозупинявся, щоб поговорити, аджемав багато друзів і волів із усіма ни -ми поспілкуватися. Особливо прия-телював він із Метеликом, який не-щодавно вийшов аж із занадто тіс -ної домівки — лялечкової шкірки,то му без упину літав над галявиною,немов хотів надолужити час, коливисів нерухомо: перевтілювався знезграбної гусені в теперішньогокрасеня. А ще дружив Равлик із Со -роконіжкою. Вона кожного ранкува гає ться, з якої ніжки встати. Зупи-нявся він і біля Павучка, що вправнорозвішує своє прядиво. Не обминав

домівки Цвіркуна — кричав йому внірку, як у слухавку: «Доброго ранку!»й «На добраніч!», а звідти долинало:«Тир-р-р, тир-р-р», що означало:«І тобі доброго!». Іноді зустрічавсявін із Коником. Іноді, бо Коникадуже важко застати тут — за митьвін плигнув і вже десь. Але від вели -кого з рогами Жука, що жив на де-реві посеред Зеленої галявини йвечорами літав зі страшенним гудін -ням, тримався подалі: Олень — неОлень, але на турнірах вправнийбо єць. Ще ненароком як піддастьро гами!

Та одного разу після полуднясон це почало дуже припікати, а до -щик не прийшов, мабуть, забарився,й у Равлика пересохли не тількиріжки, але й у горлі. Він вилаяв ви-нуватців: сонце та дощик, сховавріжки, але легше від того не стало.Та даремно він лаявся, бо то пів-денно-східний вітер, який зірвавсяз розпечених сонцем скель, відігнавдощову хмару та дмухнув на меш-канців Зеленої галявини спекотним

КА

ЗК

А

14

ФОТО: ОЛЕКСАНДР БАЙДАШНИКОВ

Зоя БЕРЕСТ

дяжки» можуть перелазити з деревана дерево через гілки, крона якихзмикається, переноситися з одягом,взуттям людей, знаряддям праці.

Фітосанітарні заходиФітосанітарні заходи спрямованіна недопущення завезення шкідниказ вогнищ поширення. При цьомузабороняється перевезення садив-ного та прищепленого матеріалупло дових культур, плодів, а такожрослин, що пошкоджуються щитів-кою, з осередків розповсюдженнящитівки.

Обстеження спрямовані на вчас-не виявлення шкідника у садивномуі прищепному матеріалі і насаджен -нях плодових та дикорослих культуршляхом карантинного огляду. Йомупідлягають усі рослинні матеріали

господарств та організацій імпор-тованого, садивного та прищепногоматеріалу.

Карантинний огляд проводятьпри надходженні імпортного садив -ного та прищепного матеріалу. Ка -рантинні обстеження насадженьпроводять у 3 періоди: навесні прицвітінні; влітку — на початку і в се-редині липня; восени — у вересні.

Локалізаційні заходи спрямованіна обмеження поширення вогнищшляхом накладання карантину ікомп лексу організаційних, агротех-нічних та захисних заходів.

Ліквідаційні заходи передба-чають очищення пошкодженихдерев від відмерлої кори, прорід-ження крон дерев, видалення сухихгілок та спалювання пошкодженихрослин на місці.

17

Морфолого-біологічні особливостіСтать каліфорнійської щитівки ви-значають за формою щитка. Щитоксамки круглий, діаметром до 2 мм,а самця — видовжено-овальний, за-вдов жки до 1 мм; діаметр головноїчастини досягає 0,6 мм. У самок нарізних культурах спостерігаютьсяваріації в розмірах, формі і забар-вленні щитків. Найбільші за розмі-рами, злегка плоскі за формою, во -ни бувають на гілках і стовбурахмоло дих яблунь, дрібніші — на мо-лодих сливах, і дуже маленькі —під корою плодових дерев, найбільшвипуклі — на персику. У самців за-барвлення щитків може бути різним

на одному і тому ж дереві: світло-сірим до чорного, жовтуватим, на-віть жовтим. Тіло самки під щиткомкругле, плоске, лимонно-жовте. Весьжиттєвий цикл відбувається під щит-ком, тому очі, крила та ноги у неїредуковані, вусики рудиментарні.

Виявлення та визначенняДля виявлення необхідно детальнооглядати всі частини рослин: стов-бури, гілки, пагони, листки, плоди(звертати увагу на плодоніжки тачашечки — місця, які найбільше за-селяє шкідник).

Способи пересування та розпов-сюдження — із посадковим матеріа -лом — саджанцями, живцями. «Бро -

Ува

га!

Неб

езп

еч

ні

ка

ра

нти

нн

і о

рга

ніз

ми

16

КАЛІФОРНІЙСЬКА ЩИТІВКАQUADRASPIDIОTUS PERNICIOSUS

COMST.

попереджувальні, обстежувальніі ліквідаційні.

Попереджувальні направлені нанедопущення завезення інфекції ізкраїн — вогнищ поширення хворо-би (площа насаджень, на якій вияв-лено хоча б одне дерево, ураженехворобою).

Карантинні обмеження по шарціслив поширюються на посадковийта прищепний матеріал ураженихкісточкових культур.

Забороняється вивіз посадковогота прищепного матеріалу ураженихкультур за межі заражених госпо-дарств, а також із районів та облас-тей, які знаходяться у зоні обмеже-ного поширення шарки слив. Зара -жений посадковий матеріал, виве-зений з порушенням цих правил,затримують і знищують.

Обстежувальні заходи направленіна своєчасне виявлення інфекції упосадковому та прищепному мате-ріалі і насадженнях кісточковихшляхом карантинного огляду (екс-пертизи) і карантинних обстежень.

Карантинному огляду підлягаютьусі партії імпортованого посадко-вого та прищепного матеріалу, атакож рослинні матеріали усіх гос-подарств, підприємств і організа-цій.

Карантинному огляду підлягаютьнасадження кісточкових:— імпортованим посадковим та при-щепним матеріалом;— в зонах обмеженого поширенняхвороби;— у плодових розсадниках на всійтериторії України.

Ліквідаційні заходи передбача-ють зпалювання уражених рослинна місці без винесення з поля, за-кладка нових насаджень стійкимидо хвороби сортами та проведенняобприскувань проти сисних комах. 19

Систематичне положення: Virus,Potyviridae, PotyvirusРослини-господарі. Основнимигос подарями є види роду Prunus,що утворюють плоди, зокрема, абри -кос, персик, слива, алича, дикі види,а також понад 60 видів трав’янистихрослин.

Географічне розповсюдження:Європа, Азія, Африка. В Україні:Закарпатська, Івано-Франківська,Львівська, Чернівецька, Одеська,Тернопільська області, АР Крим.

Шкодочинність виражається в ос -лабленні і нерідко загибелі дерев,втраті товарної якості плодів (здріб-нені, гіркі або позбавлені смаку),їх достроковому обсипанні і зни-женні врожайності від 25% до повноївтрати.

Виявлення та ідентифікаціяОзнаки шарки спостерігаються

на листках і плодах. Навесні налистках у вигляді хлоротичних

плям, смуг, кілець завширшки від2—3 до 10—15 мм, у персика — по-світління жилок і навіть деформаціялистків.

Уражені плоди мають хлоротичніплями і кільця від темно-зеленогодо фіолетового кольору. Розвитокплодів у цих місцях зупиняється,утворюються вм’ятини дугоподібноїта округлої форми, що нагадуютьвіспу. В цих місцях, прямо до кіс -точки, тканина має колір іржі зіслизистою консистенцією, часткововідмирає і заповнюється камеддю.Зовнішні ознаки на листках абри-коса проявляються у вигляді жовтоговізерунка у формі кілець, жовтихсмуг уздовж жилок. На плодах в пе-ріод дозрівання з’являються світло-жовті плями з облямівкою із широ-ких світлих кілець. Хворі сливи таабрикоси деформуються і спричи-няють внутрішнє побуріння м’якуша,їх кісточки мають бліді кільцяі плями.

Карантинні заходи включають

Ува

га!

Неб

езп

еч

ні

ка

ра

нти

нн

і о

рга

ніз

ми

18

ВІСПА (ШАРКА СЛИВ)Збудник: PLUM POX POTYVIRUS

інші бажання. Коли взимку за вікномпадає лапатий сніг, споглядаючиза ним, відчуваєш велику благодать,що ці маленькі сніжинки-пушинки,ніби зігрівають під ковдрою, всюрослинність. Мимо волі стає тобірадісно від цього на душі, що й та -ка сніжинка має своє призначенняу цьому світі. І тобі хочеться зігрітитеж когось хоч би добрим словом,добрим ділом.

Весною все пробуджується відзимової сплячки. І кожна травинка,кожна рослинка спішить швидшевирости, розцвісти, щоб помилуватисвоїм цвітом когось, щоб можнабуло насолодитися її красою. А пташ-ки? Які вони заклопотані весною!Адже їм треба збудувати гніздечкаі вивести потомство. На моїй хатіластівки зліпили гніздечко. Не можунадивуватись, як без рук можна злі-пити так вміло, надійно в затишку,щоб дощ не дістав їхніх дітей. Ду -маю, безтурботного життя не буває.Тільки наполегливою працею можнадосягти мети.

Я дуже люблю мріяти літнімиднями, коли лежиш на соковитихтравах в лузі горілиць. Дивитисьу небо, яке воно величне, загадкове.Небесне світило Сонце своїми ла-гідними променями зігріває землюі все живе на ній. Хмаринки міняютьсвою величину, колір, пливуть в не-досяжній височині.

Восени трішечки сумно стає надуші, коли спостерігаєш за приро-дою. Як різнобарвні листочки надеревах зриває сильний вітер, нама -гаючись їх прибити додолу, нагада -вши їм, що вони вже виконалисвою місію. Пташки гуртуються, ні -би радяться, як їм краще буде пере-жити зимові холоди. Звірятка ста-раються заготовити харчів у своїхнорах, щоб не померти з голоду.

Чудно все продумано. Спосте рі -га ючи за природою, мимоволі стаювдячний Богу, батькам, які зігріваютьмене своєю любов’ю, відгороджуютьвід усіх життєвих проблем, нега-раздів. Усвідомлюю, як мені добреживеться! Ні про що не турбуюся,все в мене є, що мені потрібно дляжиття. Серце наповнюється любов’юі вдячністю. І хочеться крикнутиголосно, голосно: «Я найщасливішалюдина!» Адже щастя не в тому, щобагато маєш, а в тому, що мало по-требуєш. Головне, зі мною поручнайдорожчі люди, які ніколи незрадять, не залишать у біді, зігріютьдушу і серце своїм теплом.

Ростислав КАЧМАР,6 клас Комарівської ЗОШ І—ІІ ст.

Монастирській район,Тернопільська область

Світлий промінчик щастя

Я щаслива, У мене є мама, тато,брат. А яке життя в наш час?

Я часто думаю над цим. Інодімені здається, що воно безглузде,переповнене горем, слізьми. Думаю,навіщо я живу? Мені в житті, зда-ється, поталанило! Але мені чомусьсамотньо. . . Бувають такі хвилини,коли виникає безліч різних думокпро життя, про сьогодення, про всеоточуюче. Чому, наприклад, я — цесаме я, а не якась інша істота? Абоніч? Чому вона зіткана з темряви?Може, ніч — це горе, а ранкова ро -са — то сльози нещасних. А сніг —що таке сніг? Мені здається, що цезастиглі усмішки людей.

Як жаль, що ми не розуміємомови природи.

Надія ПРИДЮК, 10 років 21

На ваше прохання мипродовжуємо публікувати твори юних авторів на тему «Про що я думаю в тиші».Сподіваємось, вам цікаво будепрочитати про багато речей, якіє у світі. Про тишу, що народжуєнатхнення і спокій. Про години,коли можна «просто посидіти в тиші, подумати про щось своє,таєм ниче, особисте, щоналежить лише тобі». Про світ,«в якому гуркочуть громи, дощдзвенить на дротах і плеще полистю! І гудуть від бджілвелетенські ліси, а лісові галявинипахнуть так, ніби варять на нихсуничне варення!» (з учнівськихтворів).Запрошуємо вас зануритись у тишу, в якій відпочиває душа,ясно працює розум, а серцевідчуває єднання з великоюприродою, невід’ємноючасточкою якої є кожен з нас.А про що ти думєш в тиші?

Про що я думаю в тиші

Тиша — це середовище, в якомулюдина може найкраще думати, мо-литися, творити, складати планина майбутнє, аналізувати минуле.В цілковитій тиші людина чує себе,тобто відчуває стан свого єства,своєї душі.

Недарма вчені, поети, письмен-ники творили, робили відкриття,складали оповідання, повісті, рома -ни, вірші в цілковитій тиші, а декомуз них найсприятливішою була нічнапора, коли все засинало, завмиралов тихому сні. От тоді до них прихо-дило натхнення.

В тиші насамоті швидше й легшепроаналізувати своє життя, заду -матись над своїм призначенняму цьому світі. Для чогось ми створені,для чогось нам дано життя. Невжедля того, щоб вивчитись, створитисім’ю, працювати, а потім померти?Напевно, ні. Життя дається для чо-гось більшого. Мало хто задумуєтьсянад тим, чому ми страждаємо, алезадуматися треба. Скрізь пануютьнесправедливість, обман, обкрадан-ня, а то і вбивство. Чому так? Чомуодні плачуть, а інші сміються? Неможе все бути просто так.

Господь привів людину у цейсвіт, щоб вона жила страждаючи.А якщо витримає всі свої земні ви-пробування, отримає вічне життя,тобто спокій і безмежне щастя,якого так не вистачає тут, на Землі,і якого прагне чи не кожна людина.Отож, ми живемо для того, щоб за-служити Божу любов і вічність. Чими варті того? Кожному треба за-глибитися в себе, зрозуміти своєсправжнє єство, проаналізувати діїі зробити висновок.

Люблю і я в тиші помріяти. Кож -на пора року навіює інші почуття,

ПР

О Щ

О Я

ДУ

МА

Ю В

ТИ

ШІ

20

спини і назад. Від моїх пес тощів їйстає млосно, аж очі закри ває.

Коли дивлюся — поплавець вжепотонув: якась рибина почепилася!От гадство, через ці телячі ніжностіледве сазана не проґавив! Василинаображено квакнула і плюх у воду,тільки брижі пішли. І так щоранку.А чого ображатися?

Ох і сазаняра спіймався! Зваривіз нього на обід юшку. А юшка —язика проковтнеш! Смачніший занеї хіба що борщ моєї жінки! Думав,і повечеряю нею. Та де там! Увечері,повернувшись із риболовлі, тілький того, що побачив, як лисиця до-їдає. Носом звалила кришку й казанаж до блиску вилизала. Побачиламене і хоч би вухом повела. Тежмені психолог! Чи у мене на лобінаписано, що я за один? Краєм окастежить за мною, а сама з ревізієюпо табору нишпорить — усе обню-шила. На хвильку затрималась біляпогреба, а вже по тому неквапомпотюпала до лісу.

Пізніше я їй віддячив тим же.Вранці, щоб зігрітися перед купан-ням у Дону, біжу вздовж берега постежці. Бачу — лисиця зайця впо -лювала. Угледіла мене — за нього ідра пака. А заєць нічогенький тра-пився, з таким не чкурнеш. Дзявк -нула з досади та й полишила його.Ох і смаженина, скажу вам, ви -йшла — ми з Петровичем та йогособакою і кісточок від нього не ли-шили! Тепер ми квити.

За вечерею Петрович понароз -ка зував мені зо три короби буваль -щин: як він весною лисицю з кри -жи ни знімав і як осиротілих вовче -нят від голодної смерті рятував, якбраконьєрів вистежував і як пора-нений ними лось за його мотоцик -лом гнався. Слухати не пере слу -хаєш. . .

Перед тим як улягатися спати,я зварив із манки мастирку, запаривокропом горох, а вже по тому залізу спальник і заснув. І сниться менілисиця. Наче поранена. Тікає відбраконьєрів, а вони її, знесилену,ось-ось схоплять. Проте вона некуди-небудь тікає, а прямісінько домого намету біжить. Чую крізь сон,хтось біля мого намету таки тупцяє.І тут мене острах узяв — це ж несон! Прокинувся вмить, аж піт менепройняв. Хрусь — майже поруч —гіл ка під ногою, трах-тарарах —хтось об казан спіткнувся. У меневсе всередині похололо. Намацавножа і питаю хрипким голосом:

— Хто?Тиша.— У! У-гу-гу-гу-гуу-у!— обізвався

сич, аж у мене чуб дибки став.Розстебнув я намета, визирнув

по -дивитися, що там за гості. Коли —туп-туп-туп,— прямісінько на меневеличезний вепр суне. Я як вискочуі потич у Дон — шубовсь. А водакрижана! Аж ноги судомить. Ну, ду -маю, так недовго і скапіти від холоду.Стою, третяка зубами вибиваю таслухаю, як моїми кавунами бенке-тують:

— Чав-чав-чав, цмак-цмак, куві-куві, хро-хро-хрю!

То це не вепр. Це свиня привелапоросят на солоденьке! .

Коли все стихло, виліз я на берег,викрутив одяг, розтерся спиртомі пірнув у опальник. І вже на світбла гословлялося, як заснув я на од-не вухо. А другим чую — знову: туп-туп, хрум-хрум. Ну просто поги-бель якась! Та як пружина — до ур-вища. Стрибаю, а голова сама у бікрозориська повертається: бачу —йо-майо! — які свині, які вепри?! Урозкендюшених поросятами каву-нах усього двійко їжаків длубається. 23

Любов до риболовлі мені ще зма-лечку прищепив дід Михайло.

— Ану, онучку, начепи мені чер -в’яка на гачок, бо ще розчавлюйого своїми цурпалками,— хитруваввін зі мною. Усім рибальськимсекретам — і як щуку блешнею під -чепити, і як сома зловити, і чим ля -щів приманювати, навчив мене дід.Спіймавши маленьку рибку, він зні -мав її з гачка і, кидаючи у річ ку,приказував:

— Нічого, що губа розірвана. Жи -тимеш довше, бо вдруге вже не по -падешся.

А мені підморгував і в сто на -дцятий раз казав:

— Час на риболовлі, хлопче,в жит тя не зараховується. М-да-а. . .Ось воно як!

Мабуть, я вдався в діда, бо ще небуло жодного року, щоб я у своювідпустку та не рибалив. І цього ра-зу, хоч уже була середина вересня,майнув аж на Дон. До Петровича,знайомого лісничого. Там у цейчас тепліше, ніж у Києві,

Отаборився на крутому, зо тримет ри, березі: виконав погрібецьпід розпашистим кленом, змайст ру -вав із дощок стіл, а із чурбана — сті -лець, зладнав таку-сяку драбину, щобдо вимостки прямо із намету спус-катися. Лісник мотоциклом у люльціпонавозив мені з баштану дрібнихкавунчиків та динь, пода ру вав банкумеду зі своєї пасіки, ще й запрошувавто на обід, то на вечерю.

І я зажив. Перед очима — Дон іззолотою смугою піску, за смугою —степ, степ, скільки й око візьме.Теж золотий від вигорілої під сон-цем трави. А позаду намету ліс:удень ряхтіє на сонці, а вночі гіллямназубиться і шу-шу-пту, шу-шу-шу.Удосвіта мене птахи будять своїмджеркотом. Юрики вже покинулисвої гнізда, видовбані в обривистійстіні берега — зміям до них не до-бра тися,— і тепер там хазяйнуютьгоробці. А змій тут бачено-небачеио.Одна ледве в каструлю з борщемне звалилася. Якось, минулого літа,обідаємо у лісника під навісом біляхати. Коли це згори труха в кастру -лю посипалася. Піднімаємо голови,а вона по стовпчику та по карнизудо ластів’яного гнізда лізе.

Щоранку, як приходжу на вимост-ку, на мене вже чекає Василина. За-кохалась у мене, чи що? Сидить на-пружена. Чекає — чи прожену, чила гідним словом обізвуся.

— Вассо, ти знову тут?— кажу їйзамість «здрастуй».— Я не твій принц.Мене дома молода дружина дожи -дається.

Але вона мов закам’яніла, тількивеличезними очиськами блискає,мовляв, що мені до твоєї дружини —говорить усе її єство.

Закидаю вудку і сідаю поруч. Си -димо мовчечки. Потім мене бере жальі я не витримую — торкаю її. Ле ге-сенько веду теплим пальцем уздовжхребта від потилиці до сере дини

БУ

ВА

ЛЬ

ЩИ

НА

22

Р. ТАЛАЛАЙ

НА РИБОЛОВЛІ

Для японського саду характернонаявність каміння, водойм, місточків,ліхтарів і карликової рослинності.Монастирські сади мали більш прак-тичні функції, там вирощували лікар -ські і ароматичні трави.

Важко уявити присадибну ділянку,де б не росли лікарські рослини тапрянощі. І досить часто виникаєзапитання: де ж їх краще розміститина городі чи в квітнику? Щоб булоі красиво, і корисно.

Можна створити сад запахів,який зручно розмістити у фрукто-вому саду, на городі, біля зони від-починку.

Для створення саду запахів під-ходить суха сонячна ділянка, будь-якого розміру та форми. Рослиниможна висаджувати також у припід -няті квітники. В саду запахів висад-жують пряно-ароматичні рослини,які за своїм запахом поділяютьсяна групи: пряно-ароматичні запахи(чебрець, материнка, м’ята, лаванда,васильки, кануфер, любисток, чор-нобривці), гірко-смолисті (розма-рин, полин, деревій, хризантемако рейська), цибулинні (цибуля, час-ник, шніт-цибуля, латук-цибуля),плодово-фруктові (чорна смороди-на, герань духмяна, суниця ремон-тантна), квіткові (алісум, матіола,геліотроп, резеда, духмяний тютюн,нічна красуня, троянда).

Сад запахів наповнений арома-тами рослин, які знімають утому,покращують пам’ять, заспокоюють.Запахи впливають на самопочуття,покращують роботу важливих ор-ганів, стимулюють нервову систему,допомагають боротися з хворобою,стресовими ситуаціями, покращу -ють настрій.

Створюючи сад, слід оцінюватине лише художні і декоративні влас -тивості основних груп рослин, а й

комбінування декоративних рослинв залежності від їх природного міс-цезнаходження, групувати по забарв -ленню їх квітів таким чином, щобвони гармоніювали один з однимабо були у належному контрасті.

При створенні груп із духмянихрослин обов’язково потрібно вра-ховувати час їх квітування. Напри -клад, висаджування багаторічнихрослин можна спланувати такимчином, щоб квітування одних рос-лин поступово переходило у квіту-вання інших, доповнити їх одноріч -ними рослинами так, щоб квітковийкилим прикрашав сад з весни доосені.

При створенні саду запахів не-обхідно:❀ не застосовувати рослини, яківикликають алергію, рослинні опіки,мають отруйні якості;❀ рослини повинні бути не вибаг-ливими, витривалими і мати схожівимоги до світла, вологи, ґрунту;❀ рослини підбирати так, щоб садвикористовувався протягом усьоговегетаційного періоду;❀ розміщувати рослини так, щобвони були максимально доступнимидля огляду;❀ розміщувати їх поряд з місцемвідпочинку, де максимально сприй-маються запахи.

Особливу увагу при створеннісаду запахів слід приділити декора-тивному оформленню, адже есте-тичний вигляд відіграє велику рольу цілісному сприйнятті саду. Це мо-жуть бути і малі архітектурні форми(вази, арки, ослінчики, альтанки),квітково-декоративні рослини, абоквітучі кущі. Все залежить від мож-ливостей та смаку.

Любов ШТУРМАК,зав. лабораторією

квітникарства НЕНЦ 25

Сади мають велику силу емоційноїдії на людину. Віками люди висад-жували біля своїх будинків сади.При цьому кожен сад мав свій стиль,який був адаптований до народнихтрадицій та природних умов. Такз’явилися і збереглися знамениті

са ди: англійський, французький,японський, китайський. Англійськісади відтворюють зовнішнє середо -вище, зберігаючи всі елементи при-роди. Французькі сади відрізняють -ся геометричними малюнками і чи-сельними партерами з водоймами.

СВ

ІТЗ

АХ

ОП

ЛЕ

НЬ

24

Садзапахів

НАЙДРЕВНІШАБАВОВНА

Учасники наукової експедиціїГарвардського університету (США)разом із своїми грузинськими ко-легами дослідили стоянку древньої людини в пе -чері Дзудзуана (Грузія). «В своїй роботі ми нама-галися визначити, коли саме ця печера була за-селена, який спосіб життя її перших поселенців,де вони полювали та збирали їжу, які кам’яні зна-ряддя використовували для цього, як використо-вували вироби з кісток та рогів тварин, чи вміливони робити прикраси й т. ін. Окрім іншого, мизнайшли тут і найдревніші з відомих свідчень ви-користання людьми волокон бавовни, й це сталовеликим сюрпризом для нас»,— сказав керівникекспедиції О. Бар-Йозеф. Відкриття зробила учас-ниця експедиції Елісо Квівадзе, яка досліджувалаґрунт печери та її околиць за допомогою мікро-скопа. Вона змогла знайти бавовняні волокнадов жиною до 1 мм, незвичайна форма та великакількість яких на деяких ділянках печери вказуютьна те, що вони використовувались древніми людь-ми. Вдалося показати, що деякі волокна були по-фарбовані природними барвниками. Вчені при-пускають, що для виготовлення тканин та волоконпервісні люди брали дику бавовну. Хоча самі ви-роби з бавовняних волокон не збереглися, можнаприпустити, що бавовняні волокна йшли на ви-готовлення ниток та полотен, для утеплення таприкрашення одягу чи прикріплення шкірянихмішків. Древні люди жили у печері Дзудзуана34 тисячі років тому. 27

РОСЛИНИ «ДУМАЮТЬ» КОРІННЯМ

Думка експертів була однознач-ною — блакитних троянд бути неможе. За синій колір відповідає піг-мент дельфінідин. Завдячуючи цьо -му пігменту ми можемо милуватисясиніми волошками та дельфініумом,це він забарвлює у синій колір шкі-рочку баклажанів. Ні пігменту, ніречовин, необхідних для його про-яву, ні потрібного рівня кислотності

у троянд немає. Але, не дивлячисьна це, вдалося отрима ти троянди,чий колір нагадує колір неба одразуж після заходу сонця. Вчені з нау-ково-дослідного центру японськоїфірми «Санторі» разом із своїмиавстралійськими колегами витра-тили на створення цього сорту 14років. За допомогою генної інже-нерії дельфінідин виділили із садо-

вих братків та вставили у троян ду.Новий сорт було названо «Suntory

blue rose Applause» (»Оплески»). Вінодержав схвалення урядової комісіїз біологічної безпеки та надійшову продаж в Японії. Ціна заодну бла китну троянду скла-дає 2000—3000 ієн, що вде-сятеро дорожче, ніж за зви-чайну троянду.

БЛАКИТНІТРОЯНДИ

Рослини «думають»?! Звичайно, мо -ва йде про процес зовсім не схожийна мислення людини. Але ростиу бік вологішого чи більш насиче-ного мінеральними речовинамиґрунту, обійти перешкоду, яка зустрі -лася на шляху, чи голосити війну«чужому» — все це потребує прийнят -тя рішень. Доктор Анджела Ходж ізУніверситету Йорку (Велика Брита -нія) дослідила, як корені реагуютьна зміну навколишнього середови-

ща й як вони взаємоді -ють із корінням іншихрослин. На думку док-тора Ходж, у коренізна ходиться цілий ком-плекс комунікаційних

чи сигнальних систем,координуючим центромяких є кореневий чохлик.

Корені ряду модельнихрос лин, таких якрезушник Таля

(Arabidiopsis tha lia -na), крес-салат (Lepi -

dium sa tivum) і

тимофіївка лугова (Phleum pretense),можуть реагувати на градієнт воло-гості. В коренях резушника Талябуло знайдено ген, який регулюєріст коренів в умовах різного зволо -ження. Кореневий чохлик горохупо сівного (Pisum sativum) натик-нувся в ґрунті на нейлонову нит куй обійшов перешкоду. Корінь від -різняє корені свого виду від коренівінших видів та конкурує тільки зчужаками. Так, корені трави бізонів(Buchloe dactyloides), активно рослита утворювали велику кількість бо-кових коренів, витісняючи рослиниінших видів і захоплюючи більшукількість ресурсів для себе. А середсвоїх родичів поводили себе доволіделікатно — їхні корені були корот -кими та невеликого об’єму. Звичай -но, вирощувати тимофіївку чи го -рох — це вам не бонсай створювати,але принципи одні й ті самі. Вивчен -ня фізіології коренів, молекулярнихмеханізмів їхнього розвитку є новимі перспективним напрямом сучасноїбіології.

26Тимофіївка

лугова Травa бізонів

Горохпо сівного

ДА

ЙД

ЖЕ

СТ

Хто з вас не милувався великоюсонячною квіткою, яка протягомдня повертає голову за сонцем?Важ ко уявити українське село безцієї квітки. І дійсно, соняшник єневід’ємним елементом українськихсільських садиб і навіть не віриться,що ця рослина має глибоке корінняі бере початок зовсім не в нашійкраїні.

Ці гігантські квіти росли ще в часиіснування інків. Іспанці привезлицю дивовижну рослину з Мек-сики.Цікавою вона була тим, що поверталаголову за сонцем. У 1510 р. її виса-дили в Мадридському ботанічномусаду як декоративну рослину. Квіткаувійшла в моду: її дарували світськимдамам, ставили в декоративні вази.Садівники намагалися зробити кіткуще пишнішою, яскравішою, аромат-нішою.

Цар Петро 1 прислав із Голландіїнасіння цієї рослини до Петербурга,де її почали вирощувати в квітниках.Та, як розповідали сучасники, по-ступово з панських клумб соняшникпереселився на селянські городиі як окраса, і як ласощі: селяни охо-че лузали його насіння. Праг ну чиодержати ще більші голівки та біль-ше насіння, селяни відбирали дляпосіву найбільші й найкращі зерна,які б добре було лузати. Інші народи

теж шукали застосування нової рос-лини. Німці, наприклад, пробувалиготувати каву з підсмажених зерен,але вона була несмачна; англійціпробували відварювати голівки со-няшника — цього взагалі не можнабуло їсти.

Та от селянин Бокарєв, в якогобу ло насіння соняшника, спробувавбити його на ручній олійниці і, нарадість собі отримав чудову олію,якої ніколи не бачив. Так соняшникстав олійною культурою.

Назва цієї рослини у всіх народів,що населяють Європу, пов’язаназ сонцем: «сонячна квітка», «повер-нений до сонця», «той, що дивитьсяна сонце» та ін.

Найближчі сусіди, білоруси, ка-жуть «вороти-сонце», росіяни — «под -солнух», ми кажемо «соняшник»,а ще «сонях» і, навіть, «сонцеворот».

На наших ділянках також ростеця цікава рослина і вона може бутияк маленькою (близько 30 см), такі великих розмірів (2 і більше метри).

Подивіться на цю квітку — насер ці одразу стане світліше, підні-меться настрій і виникне бажанняприкрасити свою землю цими со-нячними квітками.

Лариса ЛІВАКОВСЬКА, Вінницька облСЮН

ДИ

ВО

-КВ

ІТК

А

29

Тонка ніжка, наче спис,Жовта квітка, це — . . . .

Носить атласний жупанЛицар квітів, пан- . . . .

Мов із квітами візок,Фіолетовий . . . .

Звіддаля ще пахне він,Білі квіти, це — . . . .

Хоч червоні, та не сальви,На стеблі розквітли . . . .

Жовтий, в смужечку сміливець,Це не джміль, а . . . .

На стеблі ідилія,В білий вбралась . . . .

Наче м’ячики, бутони —Пишні кульки, це — . . . .

Різний колір одежиниУ прекрасної . . . .

Не збирають мед комашкиЗ білосніжної . . . .

Наталія ГУРКІНА

Відповіді: нарцис, тюльпан, бузок,жасмин, мальви, чорнобривець, лілія,

піони, жоржини, ромашки.

Соняшник

ФО

ТО: Д

ЕНІС

МО

РДВ

ІНЦ

ЕВ

МАЛ

ЮН

КИ

: ЛЮ

ДМИ

ЛА

СК

РИП

ЧЕН

КО

, А. Ю

ДИЦ

ЬКА,

ВІК

ТОРІ

Я К

ІР’Я

НО

ВА

ЗА

ГАД

КИ

28

вітря: коли сухо і спекотно — менше, хмарно і прохолодно — більше.Формування і достигання насіння триває 26—32 дні. На одній рослиніутворюються від 90 до 250 насінин залежно від сорту.

Достигле насіння з силою викидається з плоду-коробочки, що нагадуєдзьоб журавля (журавель грецькою мовою «ре1агgos», звідси і назва рос-лини).

Пеларгонія є світлолюбною рослиною і не боїться прямих сонячнихпроменів. Найкраще її розміщувати на підвіконнях східної, західної тапівденної сторін. Для повноцінного росту та розвитку герані необхіднийпостійний доступ свіжого повітря, але слід уникати протягів.

Взимку пеларгонію варто тримати в прохолодних світлих кімнатахз температурою 10—12 °С. Влітку спеціальний мікроклімат для неї ство-рювати не потрібно.

Режим поливу залежить від пори року. Рослину постійно поливають,інакше листя жовтіє або ушкоджується сонцем, надлишки води видаляютьз піддону. Взимку і поливають пеларгонію у міру підсихання ґрунту.У жаркі літні дні її потрібно обприскувати вранці і ввечері.

У період активного росту герань підживлюють 1 раз в 2 тижні рідкимимінеральним добривами.

Навесні, перед початком вегетаційного періоду, пеларгонію рекомен-дують обрізати. Обрізані пагони використовують для живцювання.Обрізану рослину пересаджують у земляну суміш, що складається з дер -нової, листяної землі, торфу та піску. Як для вазонних, так і для рослинвідкритого ґрунту потрібний дренаж, що дозволяє уникнути застоюванняводи.

Пеларгонію розмножують живцями навесні і наприкінці літа. Окремівиди можна розмножувати насінням. Для живців відрізають вертикальніпагони довжиною 8—10 см, їх укорінюють у горщики, заповнених суміш-шю піску і торфу, взятих у рівних частинах, постійно підтримують у во-логому стані. Коли з’являється коріння, пересаджують в інший горщик.

Пеларгонія має деякі лікарські властивості.Особливо активну протимікробну дію має свіжий сік пеларгонії. Ін -

галяція та часте вдихання аромату рослини сприяє швидкому перебігузапаль них хвороб горла, ротової порожнини та дихальних шляхів. 10-хви-линне вдихання запаху пеларгонії знизить тиск у гіпертоніків та допоможешвидко заснути при безсонні.

Екстракт із кореня пеларгонії рожевої (Р. Radula var. Roseum Wild.) ви-водить туберкульозні токсини і вражає бактерії Коха.

Зовнішньо застосовують як ван-ни при шкірних захворюваннях, особ -ливо коли вони супроводжуються свербіжем, для миття голови при ви-паданні волосся. Ванни сприяють прискоренню зростання переломів.

Тож посадіть і ви цю чудову квітку — пеларгонію, прикрасьте свою до-мівку. Вона буде не лише радувати своїм красивим різнобарвнимцвітінням, а й може стати вашим маленьким лікарем.

Наталія ПАНАСЕНКО,керівник гуртка «Квітникарі-оранжувальники»

Полтавського облЕНЦ 31

Це було дуже давно. На Воргольских скелях гніздували журавлі. Всечастіше ті місця відвідували браконьє ри і підстрелили самку журавля.Три дні, сумуючи, журавель жалісно кричав над місцем, де загинула йогоподруга. А потім, склавши крила, кинувся на гострі скелі. Зго дом на томумісці з’явилися квіти, у яких плід нагадує дзьоб журавля.

Мало кому відома пеларгонія або герань, проте «калачик» з яскравим,схожим на парасольку і соковитим листям знають усі. Тим часом це однай та ж рослина. Пеларгонія — кімнатна рослина, поширена в усьому світі.

Рід Пеларгонія (Реlargonium) поєднує близько 250 видів рослинсімейства геранієвих. До Європи її завезли наприкінці XVII на початкуXVIII століття з Капської області Пів ден ної Африки, де вона зростає набідних кам’янистих ґрунтах на висоті до 700—800 м над рівнем моряі квітує протягом цілого року. І хоча сама герань була виділена в окремийрід, у багатьох країнах пеларгонію називають геранню, особливо якщовона росте в підвіконних горщиках або на балконах.

Пеларгонія — чагарник або напівчагарник з потовщеними пагонамиі коренями, що дає змогу рослинам витримати тривалу посуху. Має

округле листя, а в деяких видів листкова пластинка розсічена із за-лозистим опушенням, що містить ефірну олію. Ефірні випари

з листків і нижніх пелюсток квіток захищаютьрослину вдень від перегрівання, вночі — від

переохолодження, а в суху погоду —від надмірного випаро ву вання

вологи листям.Квітки рослини зі-

брані в суцвіття,яких мо же утворю-

ватися від 6 до 20,в кожному з якихзібрано до 45 кві-

ток. Тривалість кві-тування суцвіття

17—30 днів.Щодня вран-ці розкриває -ться 1—8 кві-ток, кожна зн и х к в і т у є

4—9 днів, за-лежно від темпе-

ратури і вологості по-

СА

ДН

АП

ІДВ

ІКО

НН

І

30

Тепле літо — пора, коли річки, озе -ра, ставки ваблять нас своєю прохо-лодою. І скрізь — на дзеркальномуплесі тихоплинних річок, стариць,річкових заводей, озер, ставків мизустрічаємось із однією з найчарів -ніших квіток нашої флори. Це квітуєв червні—серпні багаторічна водянарослина — латаття біле (Nymphaeaalba L.) з родини лататтєвих. Товстеповзуче кореневище цієї рослини,що нагадує змію, заховане в мули-стому дні водоймища. На довгихеластичних шнуроподібних череш-ках до нього прикріплені великі,глибокосерцевидні темно-зелені,плаваючі на поверхні води, листки.А поміж ними великі, до 16 см у діа -метрі, ніжно-білі багатопелюстковіквітки надзвичайно витонченоїкраси. Квітки латаття білого маютьцікаву біологічну особливість: в хо-рошу погоду вони відкриваютьсявранці годині о сьомій і закриваю -ться під вечір близько 5—6 години,отже, за ними навіть можна визна-чати час. Взагалі, слід сказати, щоритми цвітіння більшості рослинзбі гаються з певними добовимирит мами. Видатний натураліст КарлЛінней підмітив цю періодичністьі створив так званий квітковий го-динник.

У давніх греків ця квітка буласим волом краси і красномовства.З нею пов’язувалися різні міфи йлегенди, зокрема, про німф, якіпровадять безтурботне й весележиття: співають пісень, водять хо-роводи. За одним із міфів, на чудовубілу квітку латаття перетвориласьодна з прекрасних юних німф, щобурятуватись від загибелі черезГеракла. За іншою легендою, квіткалатаття виросла із серця однієї зводяних німф — нереїди, яка по-мерла від нещасливого кохання.

Саме тому за лататтям ще з часівантичності у багатьох європейськихнародів закріпилось ім’я Nymphaea.

Слід зазначити, що в останні ро -ки ці чудові квіти все більше вини-щуються. Любителі наживи заготов -ляють величезні оберемки квітівла таття для продажу у місцях масо-вого літнього відпочинку. Тому цячудова водяна рослина потребуєохорони.

Латаття в нашого народу має чи-мало назв: водяна лелія, глечикибі лі, латаття жіноче, листопруг, умичбілий, водяний лопух, мак водяний,банька, блискавка, балабатки, лотик,молич, момич, збанятник, кубушка,капелюш, бамбулочник, бобряк таінші. Остання назва підкреслює, щокореневище латаття служить ціннимкормом для багатьох тварин, зо-крема, для бобрів. Поїдають йоговодяні щури, ондатри і навіть лосі.

Латаття біле використовується внародній медицині. Настій білос-ніжних пелюсток вживають при га-рячці і проти безсоння. Відвар кві-ток — як проносне, при жовтусі,а від вар кореневища — при хворобахнирок та сечового міхура, лікуваннігнійних ран. Ним миють голову,коли випадає волосся. Для лікуванняран застосовують порошок з вису-шеного кореневища. Корене-вищемістить у собі алкалоїд німфеїн, ба-гато дубильних речовин, глюкозу, аквітки — глікозид німфалін. У насінніє більш як 45% крохмалю, дубильніречовини, жири. Нарізане шматоч-ками свіже кореневище використо-вують проти тарганів.

Рід латаття нараховує близькочотирьох десятків видів, поширенихпереважно у водоймах тропічних ісубтропічних країн. У помірній зонізростає до десятка видів. Є види,які мають чудові квітки рожевого,

ВО

НА

ЗЧ

ЕР

ВО

НО

ЇК

НИ

ГИ

32

червонястого, жовтого і бла-китного кольорів.

Латаття — чудова декора-тивна рослина для водойму садах, парках, скверах. Їхчарівні квітки та велике тем -но-зелене листя — справжняок раса водяної гладіні. Роз -мно жують його частинамико реневищ і насін ням, слідмати на увазі, що насінняпісля достигання до висівутреба зберігати у воді.

Вікторія ТРУТЕНЬ, керівник гуртка

«Фітодизайнз основами художньої

майстерності»Полтавського облЕНЦ 33

Латаття білеФО

ТО: В

ИК

ТОР

ФИ

ЛИ

МО

НО

В

Фоцена звичайна, або пихтун

(«свиня морська»)(Phocoena phocoena)1,5–1,7 m40–60 кгПарадкитів

Синій кит, або блювал

(Balaenoptera musculus)24–28 м (самці менше)100 000–120 000 кг

Фінвал, або оселедцевий кит

(Balaenoptera physalus)18–23 м (на Півночі менше, самці менше)30 000–75 000 кг

Горбань, або горбатий кит

(Megaptera novaeangliae)11,5–15 м (самці менше)25 000–30 000 кг

Південний кит

(Eubalaena australis)11–18 м30 000–80 000 кг

Мала косатка

(Pseudorca crassidens)4,3–6 м1100–2200 кг

Косатка (Orcinus orca)5,5–9,8 м (самки менше)2600–9000 кг

Сірий кит

(Eschrichtius robustus)12–14 м15 000–35 000 кг

Сейвал, або сайдяний кит

(Balaenoptera borealis)12–16 м (на Півночі менше, самці менше)20 000–30 000 кг

Гренландський кит, або полярний кит

(Balaena mysticetus)14–18 м60 000–100 000 кг

Кит карликовий

(Caperea marginata) 5,5–6 м3000–3500 кг

Смугач Брайда

(Balaenoptera edeni)11,5–15 м12000–20000 кг

Смугач малий,

або малий смугастий кит

(Balaenoptera acutorostrata)7–10 м (самці трохи менше)5 000–10 000 кг

Плавун північний (Berardius bairdi)10,7–12,8 м (самці менше)1000–15000 кг

Карликовий кашалот

(Kogia breviceps) 2,7–3,4 м315–400 кг

Кашалот

(Physeter catodon) 11–18 м (самки менше)20000–50000 кг

Справжній дзьоборил

(Ziphius cavirostris) 5,5–7 м2000–3000 кг

Високочолий пляшконіс

(Hyperoodon ampullatus) 7–9 м5800–7500 кг

Командорський ремнезуб, або кит Стейнегера

(Mesoplodon stejnegeri)5–6 м1000–1500 кг

Гринда звичайна

(Globicephala melas) 3,8–6 м (самки менше)1800–3500 кг

Нарвал, або одноріг

(Monodon monoceros) 3,5–5 м (самки менше)800–1600 кг

Білуха

(Delphinapterus leucas)3–5,5 м (самки менше)400–1500 кг

Афаліна чорноморська

(Tursiops truncatus ponticus)2–4 м150–650 кг

Сірий дельфін

(Grampus griseus)2,6–3,8 м300–500 кг

Амазонськая інія

(Inia geoffrensis)2,5–3 м85–160 кг

Білокрила морська свиня

(Phocoenoides dalli)1,7–2,2 м135–220 кг

Білобочка чорноморська

(Delphinus delphis)1,7–2,4 м70–110 кг

Смугастий продельфин

(Stenella coeruleoalba)1,8–2,5 m (самки менше)90–150 кг

Ряд китоподібних розділяють на три підряди: древніх (усі вимерли30 мільйонів років тому), зубатих та вусатих китів.

Хоча китоподібні виникли 50 млн років тому, певне, від якихось хи -жих, близьких до предків собак, усі зв’язки з сушею в них давно втрачені,а при стосування до життя у воді виражені краще, ніж у водних ссавців.Тіло схо же на риб’яче, але з горизонтальними лопатями хвостовихплавників. Передні кінцівки еволюція перетворила на ласти, задні зникли

ТЕ

МА

НО

МЕ

РА

: К

ИТИ

37

КИТОВИЙ ДІДУСЬВ Індії знайшли рештки найдрев-нішого пращура китів — невеликогоссавця розміром із домашню кішку,який мешкав у лагунах та жививсярослинністю. Приблизний вік реш-ток — 48 млн років.

Після аналізу кісток вчені дійшливисновку, що тварина мала товстішкіряні покрови, які нагадують заструктурою шкіру гіпопотама. Аналіззубів також показав, що предоккитів, який одержав назву індохіус

(Indohyus), багато часу проводиву воді. Він більше за все нагадувавсучасного африканського мишачогооленя, який у випадку небезпекиплигає у воду й там ховається.

Вчені називають знайдені решт-ки «ланкою, якої недоставало». Вонанеобхідна для вивчення сучаснихкитоподібних. Це відкриття робитьеволюційний шлях китів одним ізнайбільш неочікуваних — меншеніж за 10 мільйонів років чотириногіземноводні предки китів повністюпереселилися в океан.

Парад китівCкелет синього кита

(Каліфорнійський університет,США)

Еволюційний шлях китів

Кашалот

Горбатий кит стрибає

У китів вусатих немає ніяких зу -бів, замість них по боках верхньоїщелепи ростуть рогові поперечніпластини з бахромчастими внутрі-шніми краями — цідилка, яка, коликит закриє рот, випускає лише воду,а дрібні рачки, риби та кальмарилишаються в роті.

У зубатих китів череп асимет-ричний і тільки одна ніздря, абодихало; вусаті зберегли обидві ніздріта симетричний череп. Розміри зу-батих китів від 1,25 до 20 м (каша-лот), вусатих — від 6 до 33 м.

У китоподібних немає нюху, зірвідносно слабкий, але слух відмін-ний. Дослідження останніх роківпоказали, що ці тварини сигналі-зують один одному, орієнтуютьсяв дорозі та знаходять їжу за допо-могою ультразвуків, як летючі миші.

Вагітність дельфінів — 10—12, ву-сатих китів — 11, а у кашалотів —16 місяців. Майже завжди одне ди-

39

зовсім, збереглися лише рудименти кісток тазу та стегон. У більшостікито подібних є спинний плавник.

Тіло позбавлене шерсті, шкіра гладка. Невелика кількість щетиноквціліла на морді. Є дуже товстий шар підшкірного жиру, який слугує термо-ізолятором. У кашалота, горбача та смугастих китів товщина його в серед-ньому до 18, а у гладких китів — до 50 см! Потові та сальні залози відсутні.Слинних залоз та кож немає, або вони недорозвинуті.

Шлунок великий (у крупних китів вміщує тисячу літрів!), складний забудовою: складається з трьох камер. У першій камері їжа мнеться та«пере жовується» м’язами шлунка, проковтнутими каменями (у зубатихкитів) та костями з’їдених риб. Нирки відносно більші, ніж у назем нихтварин. Трубчастих кісток немає, усі пористі, сильно просочені жиром.

Зубатих китів відрізняють від вусатих насамперед зуби: їх може бутий 272 (рекорд для звірів!) у амазонських дельфінів, і тільки одна пара(дзьоборили та ременезуби), або лише один лівий верхній клик —майже 3-метровий, направлений прямо вперед крізь верхню губу (у самцівнарвалів, у самок недорозвинутий його зачаток). Усі зуби однакові заформою, як правило конічні.

38

ПРО ЩО СПІВАЮТЬ КИТИ?Око синього кита важить біля 1кг!Для тварини вагою 100 тонн такеоко дуже мале. Кит не потребує гост -рого зору, тим паче, коли навколоповно крилю або вода зовсім кала-мутна.

Та й нюху в китів немає зовсім.Залишається слух. Звук поширюєть-ся у воді у п’ять разів скоріше, ніжу повітрі. За своїм звучанням моренагадує весняний сад. Починаючи

з планктону, який скрипить кліш-нями, та, закінчуючи складними йдовгими піснями китів-горбанів —усі морські мешканці продукуютьзвуки.

Китоподібні здатні вловлюватизвукові хвилі діапазоном від 150 Гцдо ультразвуку (120—140 кГц). Звуккитоподібні сприймають через костічерепа та нижню щелепу. Задній кі -нець нижньої щелепи близько під-ходить до великого і складного внут -рішнього вуха. ➤40

Око синього китав натурі

1) Кашалот: а — форма хвоста, б —фонтан спереду, в — силует і фонтан збо -ку; 2) гренландський кит: а — формахвоста, б — фонтан спереду, в — силует іфонтан збоку; 3) сірий кит: а — формахвоста, б —фонтан спереду, в — силует привипірнанні; 4) горбань: а — форма хвоста,б — фонтан спереду, в — силует привипірнанні; 5) південний кит.

а б в

1

2

3

4

5

а б в

а

б

а

б в

в

і півтори години. Але як далеко за-ходить він у глибини морськогопрос тору?

Аварійні судна багато разів підні -мали з дна океану біля берегів Перута в інших місцях обірвані теле-фонні кабелі з … кашалотами, якіпотрапили в них як у сільця! Такіаварійні ситуації траплялися навітьна глибинах від 910 до 1128 м.Мож ливо, кашалоти, що потрапилив біду, сприйняли кабель за щу-пальце спрута. Схопивши його зу-бами й намагаючись витягти м’яко-тілого, але неслабого супротивниказ укриття у підводних скелях, каша-лот обплутував петлями товстогодроту нижню щелепу, а потім і хвіст,яким сумлінно допомагав собі у бо-ротьбі з удаваним чудовиськом. І, незумівши вивільнитись від сілець,які сам на себе накинув, гинув, за-хлинувшись.

Якщо ця здогадка вірна, то, ви-ходить, що мисливські рейди частоприводять кашалотів на глибиниу кілометр і більше, де величезнийтиск солоних вод (у 100 атмосфер!),здавалось, повинно було б сплю-щити кита та розчавити. Але цього,як не дивно, не відбувається.

Спермацетова «олія» та інші ріди -

41

тинча, двійні та трійні дужерід ко. Соски — одна пара знизу,біля кореня хвоста, у подібнихдо карманів складках — скоро-ченням особливих м’язів вприс-кують у рот дитинчаті дуже по-живне молоко. У ньому не біль-ше 50% води. Смугасті китигодую ть дитинчат молоком пів - ро ку, горбані — 8—10 місяців,а більшість інших китів — май -же рік.

На найпоживнішому молоці новонароджені кити ростуть дуже швидко;китеня-блювал, наприклад, у перші 7 місяців у середньому прибавляєкожного дня по 100 кг у ва зі та майже 4 см у довжину! Великі китистають статевозрілими у 4—6 років, а деякі дельфіни і у півтора року.Самки крупних китів народжують через два з половиною роки.

СПЕРМАЦЕТОВИЙ КИТДо зубатих китів відносять 4 родини та 73 види. Розповімо про най -більшого зубатого кита.

Кашалот — звір незвичайний. І серед китів, і серед інших створіньна землі. У нього багато рідкісних якостей. Він власник багатьохвідносних та абсолютних рекордів пла нетарного масштабу.

Людина з аквалангом без особливої шкоди може зануритись у пучинувод на 300 метрів. А кит? Більшість дельфінів пірнають не глибше за25 метрів, але афаліни — на 300. Смугасті кити промишляють морськихрачків та дрібних риб у 10—15 м від поверхні, але занурюються іноді,якщо зважати на покази манометра на гарпуні, й на 350 метрів. Пляшконісполює на кальмарів та риб на глибинах у 500 та більше метрів.

А кашалот?Відомо, що кашалот здатен перебувати під водою, не дихаючи, годину

40

39 Китоподібні видають звуку тих самих частотах, що й сприй-мають самі. У носоглотці зубатихкитів є спеціальні утворення — «зву-кові гу би», які вібрують, коли повітряпроходить крізь носовий отвір. Біль-шість зубатих китів мають дві паризвукових губ, що дозволяє в одині той же час видавати два звуки.Череп та м’які тканини голови (на-приклад, спермацетовий мішок укашалота) дозволяють киту фокусу -вати звук, який видається, та на-

➤

Самка горбатого кита із малюком

Органи дельфинів, що беруть участь

у формуванні звуків

череп повітря дихалозвукові губи

м’які ткані

правляти його в потрібну сторону. Клацання та свист, які видають

зубаті кити, від морської свині докашалота, слугують їм для орієнтаціїпід водою (ехолокація), полюваннята спілкування. Звукова хвиля до-ходить до перешкоди — кальмара,косяка риби, підводної скелі абосітки — і повертається назад. Чимскоріше звук повертається, тимближче перешкода. Частота звуку,що видається,— 20—50 кГц. Клацан -ня продовжується від 0,0003 сек у

дельфіна й до 0,024 сек у кашалота.Цей звук дуже інтенсивний. ➤47

Кашалот з рибами-чистильниками

43

ни, що на 90% наповнюють кита, підтиском, як відомо, майже не стис -каються: розплющити кита та ким тис-ком неможливо. А ось легені, що уно-сять із поверхні багато кубометрів по-вітря, загрожують киту, який глибокопірнув, небезпеками прямими (можутьлопнути) та опосередкованими (кесон -ною хворобою). Але тут ми спостері-гаємо парадоксальні співвідношення:виявляється, що у китів, які пірнаютьглибоко (кашалот та пляшконіс) об’ємлегень відносно вдвічі менший, а укитів, які пірнають неглибоко, навпаки,у півтора-два рази більший, ніж у су-хопутних звірів.

Парадокс утім, що пірнаючи глибше,здавалося, необхідно було б забезпе -чити себе й більшим запасом повітря,адже дихати не доведеться цілу годину.А ми спостерігаємо протилежне.

Від того, що легені по відношеннюдо загальної маси кита невеликі, ембо-лія, або кесонна хвороба, що занапа-стила багатьох водолазів, які надтошвидко поверталися з глибин, китамне загрожує. Азот, захоплений легенямиразом із повітрям, під великим тискомпереходить у кров, а з неї в тканини.За швидкого підйому на поверхнюйого мікроскопічні бульбашки, раптововивільняючись із перенасиченого роз-чину, тому що тиск різко падає, заку-порюють дрібні кровоносні судинита проміжки між клітинами. Ось вамі емболія, тяжкі страждання, і частосмерть.

Однак кашалот уносить у легеняхвідносно мало повітря, а з ним і азо -ту. Окрім того, кров його, плазма тавеликі жирові маси мають, вочевидь,підвищену здатність розчиняти азот,не дозволяючи цьому газу, так би мо-вити, створювати бульбашки. Є у ка-шалота й інші резерви.

І навіщо кашалоту так глибоко пір-нати, невже біля поверхні мало при-

надливої здобичі? Ні, не мало, навітьбільше, ніж на глибинах. Але ж іохочих на цю здобич на поверхнібільше — різні кити, дельфіни, ко-сатки, акули, тунці, морські птахи…Пірнаючи глибше і промишляючиглибоководних риб та кальмарів,кашалот там, по суті, поза конку-ренцією: адже хижаки глибин невеликі, серед них немає таких, хто, по-їдаючи інших, сам би не боявся більш удачливих мисливців.

Лише одного достойного суперника зустрічає кашалот у мороціокеанської безодні…

Це спрут — гігантський кальмар, головоногий молюск (родич равли-ків — по дальній лінії, каракатиць та восьминогів — по найближчій).У світі безхребетних немає нікого крупнішого за гігантських кальмарів:деякі мають 10-метрові щупальця та важать тонну. Бої спрутів ізкашалотами, які небагато хто бачив,— найграндіозніші битви в природі.Адже й кашалот гігант відмінний: у світ він приходить 4-метровим, ростешвидко, 20-метрові кашалоти раніше зустрічалися нерідко, тепер женайбільші — по 18 метрів.

Старий кашалот важить більше 50 тонн. Його вузька 3—4-метрованижня щелепа озброєна півсотнею масивних зубів довжиною сантиметрівіз 20 та вагою по кілограму!

Проковтнути людину кашалоту неважко. Глотка його достатньо широкай для 12-метрових кальмарів, і для 3-метрових акул. Можливо, у запаліта у люті таке може відбутися. Знаходили у шлунках китів речі, які дойого живлення не мають ніякого відношення: резинові чоботи, дерев’янібруски «з цвяхами на обох кінцях», капронові сумки та інші речі, які ви-падково, треба думати, потрапили до пащі.

Дослідження принесли нам відомості про максимальну швидкість ка-шалота: 37 км/год. Крейсерська швидкість його дальніх переміщень —біля 10 км/год, підчас живлення або ж коли звір ситий та відпочиває —ще менше. Гладкі та сірі кити плавають повільніше: 3—5, максимально11 км/год. Горбань більш жвавий ніж вони. Але найшвидші плавці сму -гасті кити та дельфіни: від 22 до 50 км/год.

Кашалоти плавають у всіх океанах, крім Північного Льодовитого.Влітку вони із субтропіків та тропіків мігрують у помірні та холодні води.Самці достаються до Шпіцбергену, в Баренцове та Берингове море.Самки, зазвичай, не виходять поза межі сорокових широт. Вліткукашалоти запливають у Середземне та Балтійське моря. Зимують вониу берегів Західної Африки, а у Тихому океані — південніше Японії тав інших тропічних районах.

Самці-кашалоти більшу частину року живуть невеликими стадами,деякі — поодинці. Самки з дитинчатами та молодими китами, нерідко усупроводі старого самця — окремо. Вони дружні й допомагають това ри -шу, який потрапив у біду, пораненому або хворому, оточують його, захи-щають і, якщо він тоне, підпливають ізнизу, виштовхують на поверхню.42

1

2

3

4

5

1, 2 — Битвакашалотай гігантськогоспрута.3 — Клапоть шкурикашалотазі слідамиприсосківгігантськогоспрута.4 — Паща кашалота.5 — Стадо кашало тів із дитинчатамі

ФОТО: PETER G. ALLINSON

45

ПРО ВУСА ТА ТРОПІКИТри родини вусатих китів: гладкі, сму-гасті та сірі.

Балена, або гладкий гренланд-ський кит,— це та чудо-юдо риба-кит,про яку розповідають казки, легенди.

Той стилізований образ кита, якийми бачимо зазвичай на ілюстраціяхдо казок, скопійований більш чи меншточно тільки з гренландського. У нього,як і у інших гладких китів, немає«смуг» — складок на горлі та животі,немає спинного плавника. Голова ве-личезна, третина усієї дов жини, довер -ху опукла, куполоподібна, у роті з кож-ного боку по 320—325 вузьких темно-сірих рогових пластин, найбільші3,5 м довжиною. Довжина самого кита18—22 м, вага до 100 тонн. Батьків -щина — Арктика, зона дрейфуючогополярного льоду.

Зараз гренландський кит узятийпід охорону Міжнародною угодою (які південний гладкий кит, горбань тасиній кит). Вціліли лише одиниці цихкитів.

Південний кит — найближчийродич гренландського, але голова у ньо -го менша, чверть усієї довжини, й вусне такий довгий — до 2,6 м, зовні пла-стини не опуклі, а прямі або й навітьувігнуті; на кінці нижньої щелепинемає звичайної для гренландськогокита білої плями, але є дивної формита походження роговий наріст подіб-ний до величезної бородавки.

Мешкають зараз південні кити в Ат -лантиці та Тихому океані, південнішеза гренландських, й вони такі ж рідкісні.Ще в XI столітті баски полювали нацих китів біля берегів Іспанії, де китизимували.

Одні дослідники вважають: усі пів-денні гладкі кити (за виключеннямкарликового) одного виду, інші —трьох різних видів: біскайський пів-денний кит (Північна Атлантика), япон -44

ський (північ Ти хого океану) та австралійський (помірні води південноїпівкулі). Спекотні тропіки усі ці кити обминають. Коли виходять на по-верхню, пізнати їх легко по двоструменевому фонтану, обидві половинкиякого б’ють на 3—4 м з голови кита під кутом у 45°.

Фонтан — це згущене у пару дихання кита: повітря, що вирвалося підтиском із легень, одразу ж швидко розширюється й, розширюючись,охолоджується. Тому й видно його як струмінь пару.

Карликовий гладкий кит — найменший із усіх вусатих китів, 6 м дов -жиною. Він чорний, але, дивно, з білим язиком та пащею! Вус теж дужесвітлий, кольору слонової кістки, а на спині невеликий плавник. Реберу цього незвичайного кита більше, ніж у всіх інших — 34 пари. Тількидва хребці безпосередньо перед хвостом без ребер! Зустрічали китів-карликів біля Південної Африки, Південної Америки, Австралії та НовоїЗеландії.

Сірий кит — дивний кит. Деяки -ми своїми рисами він нагадуєгладких китів, деякими — смуга-стих, але у близькому спорідненніне є ні з тими, ні з іншими. Нагорлі у ньо го 2—4 недовгі смуги,але замість спинного плавника кіль-ка невеликих бугрів. Шийні хребціне зрослися разом, як у гладкихкитів. Це єдиний із крупних китів— дов жина його до 15 м,— який жи-виться та розмножується на мілководді біля берегів. Він, буває, пустує,виплигую чи з води, та хлюпається там, де глибина усього 4 м! Віннерідко, як кажуть, і обсихає біля берега. Тоді лежить спокійно, навітьякщо сів на мілину, де глибина не більша за метр. Чекає на прилив і зним іде у море.

Ще у XVI столітті сірі кити мешкали в Північній Атлантиці, на сьогоднілишилися лише в Тихому океані. Тут їх два головних стада: одне зимуєта розмножується біля берегів Каліфорнії та Мексики, друге — біляПівденної Кореї. Влітку одні й другі пливуть, ідучи за обрисами берегів,на північ. Корейські сірі кити — в Охотське море, каліфорнійські — доБританської Колум бії, а багато з них і далі — в Берингове море, але й тамне всі залишаю ться, частина через Берингову протоку виходять у Чукотськеморе. Біль шість із них, мігруючи, пропли вають лише в 3—5 кілометрахвід берега. На півночі, поїдаючи багато придонних рачків-амфіпод, рів-ноногих раків, червів-поліхет і навіть водоростей, сірі кити жиріють та,приходячи на свої зимові квартири на півдні, майже нічого тут не їдять.

На початку ХХ століття здавалось, що сірих китів знищили. Пізнішеневеликі їхні групи знову почали з’являтися то в одному місці, тов другому. Перед другою світовою війною, коли лишилося лише 250сірих китів, полювання на них заборонили. Зараз біля берегів Калі -форнії та Мексики зимують біля 26 тисяч сірих китів, а на протилежнійстороні Тихого океану, вочевидь, лишилися лише одиниці.

Гладкий гренландський кит

Південний кит

Карликовий гладкий кит

Сірий кит

У родині смугастих китів шість видів.П’ять — синій кит (блювал), фінвал (оселедцевий кит),сейвал (сайдяний кит), смугач Брайда та малий смугач —для спостерігача зі сторони немов би зменшені в поряд ку пе-рерахунку копії один одного. Синій кит (блювал), найбіль ше

створіння, що живе на землі. Його середня довжина біля 24 м, але трап-лялися й 33-метрові блювали. Вага до 160 тонн! Отже, один такий китурівноважить собою 40 слонів, 180 биків, полк солдатів із повноювикладкою або 2300 мирних людей без похідного спорядження. Язиксинього кита важить 4 тонни — як великий слон!— а новонароджене7-мет рове китеня — 2 тонни!

Фінвал менше за блювала — 18—20 м, вага 50—60 т. Сейвал ще мен-ше 15—18 м, 12—16 т. смугач Брайда — 13 м. Малый смугач — 7—9 м,5—10 т.

У смугастиків знизу, на горлі та на животі, 50—118 поздовжніх борід-смуг. Тільки у горбаня їх не більше 40.

Ці кити, окрім смугача Брайда, який не виходить за межі субтропічнихширот, і цілий рік живе біля Південної Африки, Вест-Індії та на північному

заході Індійського океану, плавають по всіхокеанах, влітку, особливо блювал, навіть у висо-

ких широтах Арктики та Антарктики.Сині кити зустрічалися раніше і в

Балтійському морі, а малих смуга-стиків в ХІХ столітті двічі бачилиу Чорному! (Цих мініатюрнихкитів вирізняють білі «перев’язі»

на грудних плавниках).Горбань дуже своєрідний, голо-

ватий. На вигляд якийсь нескладний,із наростами на подобі бородавокна губах, грудні плавники непомірно 4746

довгі, до третини від загальнихроз мірів кита (5—6-метрові, ос-кільки сам кит довжиною 15—18 м).Прина джують його мілководдя, бухти та устярічок, куди горбані іноді заходять. Заходилираніше, коли їх було багато, у Балтійське морета Фінську затоку. Весною горбані пів-денних стад мігрують від берегів Авст -ралії, Південної Африки та Південної

Америки в Антарктику. А з пів-нічних субтропіків, ти-

хоокеанських та атлан-тичних,— у Берингове,Чукотське та Баренцо -ве моря.

Горбань лише виг-лядає незграбним, він

спритний та рухливий, вискакує частоз води, виписуючи над морем справжнімертві петлі, черевом уверх, спиноюдонизу, й із гучним сплеском плюхає-ться 40-тонною тушею в океан, завер-шуючи своє карколомне сальто вжепід водою. З особливою старанністювсі ці трюки роблять восени та зимоюсамці-горбані, коли залицяються досамок.

(За книгоюІгоря АКІМУШКІНА

«Світ Тварин»)

41 він тривав довше, його можнабуло б порівняти з ревінням реак-тивного двигуна. Припускають, щокашалоти використовують ці звуки,щоб оглушити гігантських кальмарів,за якими полюють.

Вусаті кити не мають звуковихгуб як у зубатих китів, і голосовихзв’язок як у людей. Утворення звуківвідбувається в гортані та глотці, алеяк саме — невідомо.

Беззубі кити продукують низь-кочастотні звуки, які схожі на скри-піння, скавучання, вуркотіння. Цізвуки організовані у «пісні» трива-

лістю від 6 хвилин до півгодини.Було виявлено, що «пісні» горбатихкитів не поступаються за складністюлюдській мові. При аналізі вияви-лося, що «слова» горбастих китіву цих «піснях» утворюють фрази,а фрази об’єднуються у речення.Подібні конструкції присутні лишев людей. «Пісні», що виконуютьсяу стаді, постійно змінюються. Є «піс-ні» різного призначення. На при -клад, для спілкування самок китівіз дитинчатами. Було помічено, щоодинокі самці в пошуках партнерки,наслідують цим звукам.

➤

1 — Синій кит.2 — Дихало синього кита

1

2

Малий смугач

Горбатий кит

4948

Риба ця живе «чисто», бо, як го-ворять, вона не їсть ніякої їжі,окрім темряви та дощу, що па-дають у море. І коли кита ловлятьта розрізають його нутрощі, то унього в шлунку не знаходять нічо-го нечистого, як це буває, колирозрізають іншу рибу, що їстьзвичайну їжу. У кита шлунок чи-стий та порожній.

«Королівське дзеркало».Норвегія, ХІІІ століття.

Весною (в нас у цей час осінь),стада вусатих китів південної півкуліпрямують до берегів Антарктиди.Там на них чекають поля південногокрилю (Euphausia superba) —океанських креветок, що мають до-вжину 5—6 см. Криль мешкає міжокрайкою антарктичного льоду таізотермою 4 °С. Влітку лід відступає.Збільшується площа води, вільноївід льоду, та зростає кількість фіто-планктону (діатомові водорості тадінофлагелляти), якими живитьсязоопланктон (океанські креветки).Криля буває так багато, що водазмінює свій колір. Трапляються «лу-жечки» зоопланктону, які мають упоперечнику 1 м, та «пасовища»розміром у кілька кілометрів.

Скільки ж потрібно крилю, щобнагодувати синього кита? Біологиз Університету Британської Колумбії(Канада) підрахували, скільки зоо-планктону поглинає кит за одинраз. Для цього вони, використовую-

чи анатомічні данні, вирахувалиоб’єм ротової порожнини синьогокита. Дізналися у довідкових таб-лицях питому щільність зоопланк-тону в океані. Це дозволило підра-хувати кількість креветок, що по-трапляють у пащу кита за один раз.Помноживши кількість креветок наенергетичну цінність однієї кревет-ки, вони одержали енергетичну цін-ність усього улову. Вона склала від35000 до 2000000 кДж (або, від8350 до 480000 ккал). Результат за-лежить від щільності «пасовища».

Скільки ж енергії витрачає кит,щоб з’їсти стільки їжі? Для цьогодорослій тварині прикріпили вимі-рювальну апаратуру — гідрофони,датчики тиску та прискорення.Синій кит занурюється на 3—15хвилин і за одне занурення здійснюєдо 6 атак на криля. Були підрахованішвидкість кита під час такої атакита зусилля, яке він витрачає на пе-ресування та захоплення зоопланк-тону, з урахуванням опору води.Виявилося, що кит витрачає біля3226 кДж (біля 770 ккал) на однуатаку. За один «ковток» кит одержуєу 240 разів більше енергії, ніж вит-рачає на його здобуття. Під час під-рахування енергетичних витрат таприбутку за одне занурення, вия-вилося, що їжа дає киту в 90 разівбільше енергії, ніж йому доводитьсявитрачати.

ЧОМУ ГИНУТЬ КИТИ?Бурові установки, корабельні дви-гуни, сонари підводних човнів про-дукують шум, який дуже непокоїтьморських мешканців.

2004 року під час проведення на-вчань ВМС США та Японії на Гавайяхбуло помічено панічну втечу китівна мілководдя (один кит загинув).

2010 року при проведенні на-вчань НАТО на Канарських островахкити почали викидатися на берегчерез 4 години після включеннягідролокаційних установок на під-водних човнах. Загинуло 14 тварин.При розтині в них виявили ознакикесонної хвороби. Припускають, щотварини потрапили у промені со-нарів підводних човнів, поглухнулита втратили орієнтацію, що й при-

вело їх до загибелі. Воєнно-мор ськісили США погодилися в мирнийчас обмежити використання новихсонарів високої інтенсивності, щопризначені для виявлення підводнихчовнів. Це рішення стало частиноюсудового врегулювання по позовузахисників природних ресурсів, якіборються зі смертельними для морсь-ких ссавців сонарами.

Тим часом, Рада захисту природ-них ресурсів, Міжнародний фондзахисту тварин й інші групи по за-хисту навколишнього середовищаоголосили нову глобальну компаніюз метою зупинити розповсюдженнягідроакустичних станцій високоїінтенсивності. Такі системи вико-ристовують збройні сили Канади,Великобританії, Франції, Германії,Італії, Росії та інших країн.

Мертвий сірий кит ЧОМУ КИТИ ЛЮБЛЯТЬ КРИЛЬ?

ми колагену. Разом із еластичнимкожним покривом він постійно реа-гує на опір води, яка обтікає тіло.Поряд із китом не утворюється за-вихрень, що дозволяє тварині дужешвидко пересуватися та витрачатина рух мінімум енергії;● постачання крові киснем. Призануренні на великі глибини орга-нізм кита переходить на особливийрежим. Кров поступає тільки в мозокта серце, пульс падає до 10 ударівна хвилину. Запаси кисню, які єв м’я зах та жирі, виділяються у

кров. Найліпшими нирцями середкитів є кашалоти. Вони можуть пір-нати на глибини до 1500 м та зна-ходитись під водою до 2 часів;● живлення. В умовах довготрива-лих міграцій та відсутності кормівкитоподібні можуть прожити якийсьчас на власних жирових запасах.

Ворвань була одним із основнихпродуктів китобійного промислу.З одного блакитного кита добувалидо 50 т жиру. Ворвань використо-вувалась для виготовлення свічокта як горюче-змащувальний мате- 51

НАВІЩО ЛЮДЯМ КИТИ?Ворвань — рідкий жир, який добу-вають із морських ссавців та риб.Він має щільність 0,87—0,93 кг/м3.Маса жиру досягає 50% від загальноїмаси тварини. У дельфінів та дріб-них китів товщина жирового шарускладає 5 см. У гладких та гренланд -ських китів жировий шар може пе-ревищувати 30 см. Китова ворваньмає жовтий або бурий колір та не-приємний запах. Функції підшкір-ного шару жиру у водних ссавців:

● термоізоляція. Якість термоізо-ляції залежить не стільки від тов-щини шару жиру, скільки від вмістув ней ліпідів (жирів) і води. Під ви-щений вміст води погіршує термо-ізоляцію тварини, а підвищення вмі-сту ліпідів — покращує. Термоізо -ляційні властивості жирового шаругренландського кита такі, що вінмешкає в Північному Льодовитомуокеані за температури води 0 °С;● покращання плавучості та обтіч-ністі тіла тварини. Жировий шаркитоподібних пронизаний волокна -50

Кити та люди. Люди та кити

— Хто сильніший: слон чи кит?— Людина!

Кити із давніх часів вражали людсь-ку уяву. У Біблії говориться про чу-довисько левіафана, який «спінюєпучину, як киплячий котел, мореперетворює на киплячу мазь». Такожзгадується пророк Іона, якого про-ковтнув кит, і він три дні знаходивсяу череві гіганта. Щоправда, сучаснідослідники вважають, що у шлункукита людина може прожити лишекілька хвилин.

Хто ж такі кити? Вони риби чизвірі? В древній Японії китів нази-вали словом «ісана». Це слово скла-дається з двох китайських ієрогліфів,що означають «сміливий» та «риба».

Археологічні розкопки свідчать про те, що японці вживали м’ясо «сміливоїриби» ще у ІІ віці до н. е.

Давньогрецький філософ Аристо тель (384—322 до н. е.) першим об-ґрунтував, чому кити відносяться до ссавців. У «Істрії тварин» він пише:«Усі тварини, що мають дихало, дихають, вдихаючи у себе повітря, бов них є легені. Що ж стосується дельфінів, то люди бачили, як дельфінспав, тримаючи рило над водою та похропуючи». У тій же книзі Арис -тотель говорить, що «… одні тварини відкладають яйця, а інші — наро -джують живих дитинчат, як, наприклад, людина й усі тварини, що маютьволосяний покрив, а з морських тварин — китоподібні, наприклад дель-фіни». Й далі: «Дельфін, кит та всі інші китоподібні, які мають не зябра,а дихало, живородні, подібно людям та суходільним чотириногим».

Думка Аристотеля про китоподібних не мала широкого розповсюдженнясеред сучасників. Кожен новий письменник, беручи частину відомостейу старих книгах, додавав свої «подробиці». Морські тварини почали виг-лядати та поводитися фантастично, їм приписували напади на корабліта пожирання людей.

Розвиток китобійного промислу почався в Європі на початку другоготисячоліття та супроводжувався збором достовірних відомостей про по-ведінку, анатомію та фізіологію китів. У старовінних литописах йдетьсяпро поганих та хороших китів. Погані кити занапащають кораблі,а хороші допо магають у риболовлі та захищають від поганих.

Треба сказати, що для тогочасних кораблів зіткнення з китом, живимчи мертвим, було досить небез-печним. Часто бувало, що по-ранений кит ішов від моряків ідесь в океані гинув від одержа-них ран. Тушу кита несло течією,і на неї міг натикнутись іншийкорабель. До нашого часу уІсландії діє закон 1281 року, що

Пророк Іона

Як і півтори тисячі років тому полювання на китів є для цих народівсуворою життєвою необхідністю. Воно дає їжу та є основою традиційногоукладу життя.

Китобійний промисел як галузь промисловості почав розвиватисяв Європі та Японії у Х столітті. В той час полювали в основному на глад -ких китів, тому що вони повільно плавають та їхні туші не тонуть. Ужедо ХVІ століття кількість гладких китів у Біскайській затоці значно ско-ротилась. Від повного винищення їх врятувала невдала військова компаніякороля Іспанії Філіпа ІІ проти Великої Британії у 1588 році. В іспанськуНепереможну Армаду входила ескадра «Біскайя», яка складалася в основ -ному з китобійних суден. Після програної битви кораблі НепереможноїАрмади потрапили у сильний двотижневий шторм. Дві третини кораблівбули знищені. Іспанський флот так і не оговтався після загибелі Армади.

А промисел гладких китів продовжили у берегів Ньюфаундленду таШпіцбергену англійські, датські, голландські, норвезькі, французькі ки -то бої. За, без малого, тисячу років промислу кількість гладких китів ско-ротилася до кількох десятків у Біскайській затоці та близько 300 біля уз-бережжя Північної Аме -рики (оптимістичнаоцінка). Популяція сіро-го кита у Північній Ат -лан тиці була повністюзнищена до кінця ХVІІстоліття.

Оскільки гладкі, або,як їх називають англій-ською — «правильні», ки -ти почали попадатисявже рідше, промислови-ки перемкнулися на сму-

5352

наголошує: «В тому випадку, коликит, тіло якого гонить вітром аботечією з великою швидкістю, нати-кається на судно, а не судно нанього, не рахується, що морякицього судна знайшли кита».

Добування китів — справа важката небезпечна. Чукчі на Камчатці,

ескімоси на Алясці, алеути з Алеутських островів, індійці, що живуть натихоокеанському узбережжі США, полюють на китів сьогодні тим самимспособом, що й тисячу років тому. Вони змінили кістяні та кам’яні нако-нечники списів та гарпунів на стальні, поставили на човни мотори, алеприйоми полювання лишилися тими ж.

Алеут іде полювати на кита самотужки. У каяці в нього лише спис з на-конечником із кристалічного сланцю чи обсидіану, змочений отрутою.Він підпливає якомога ближче до кита та кидає спис, намагаючись влу -чити під передній плавець. Якщо мисливцю поталанить, і він влучитьу ціль, наконечник списа обламується та лишається в тілі тварини. Мис -ли вець розвертається і швидко веслує до берега. За кілька днів кит гинеі його тушу прибиває до берега. Про те, хто вбив цього кита, говоритьмітка мисливця, яка вирізана на наконечнику.

Екіпаж ескімоської китобійної байдари чи індіанського каное складаєтьсяз 8 чоловік. Із зброї у них є кілька гарпунів та великий важкий спис. Докожного гарпуна на лині прив’язаний поплавок з моржевих шкір. Мис лив -цям необхідно наблизитися до кита та влучити у нього гарпуном. По ра -не ний кит йде на глибину, але поплавки заставляють його знову спли вати.Атака мисливців поновлюється. Так продовжується доти, поки кит не зне-силиться. Човен підходить до тварини впритул, і ватажок уражає кита спи -сом у серце чи печінку. Тушу беруть на буксир і тягнуть до бе рега. Коженучасник полювання одержує свою частку здобичі. У індіанців мисливець,який убив кита, відмічається відзнакою — надрізом упоперек носа.

ріал, при виготовленні мила, гліце-рину, лаків, лінолеуму, типографськоїфарби. З очищеної ворвані робилимаргарин. Китовий жир досі вико-ристовують у їжу народи КрайньоїПівночі.

Китове м’ясо більш калорійне, маєу своєму складі більше білку та мен -ше холестерину, ніж яловичина.У зв’язку із забороною комерційногопромислу китів вживання китовогом’яса значно скоротилося.

Японія веде промисел китів у нау -

кових цілях по квоті, що виділенаМіж народною китобійною комісією.За умовою надання квоти забороняє -ться викидати будь-які частини ки-тових туш, тому м’ясо китів, що ли-шилося після досліджень, продаютьу ресторанах та супермаркетах.

Китовий вус — рогові пластинки,що звисають із верхньої щелепивусатих китів. Він слугує для від-ціджування зоопланктону, головноїїжі вусатих китів. У залежності відвиду, кит може мати від 360 до 800

пластин довжиною від 20 до 450 смі вагою до 90 кг кожна. Пластиникитового вуса розміщені в 2 рядиз інтервалом 0,3—1,2 см з боків ро-тової порожнини кита. Внутрішнійкрай та вершина кожної пластининесуть тонкі та довгі щетинки. Якщозазирнути у пащу вусатому киту,китовий вус схожий на мохнаті за-віси. Кит заковтує воду разом із зоо -планктоном, рибою та навіть випад -ковими птахами. Потім він при-тискає язик до піднебіння та про-ціджує воду через вус. Те, що

лишається на рогових пластинках,кит ковтає.

Раніше китовий вус використо-вували там, де була потреба у гнуч-кості, пружності та міцності. Напри -клад, у стійках комірців сорочок,руч ках хлистів, каркасах тентів, на-метів і зонтиків, кринолінах і кор-сетах. Із китового вуса, розрізаногона пластинки, робили сидіння стіль-ців, сітки для ліжок, віконні решітки,щітки та гребені. Тепер для цих ці -лей служать синтетичні матеріалита спеціальні сплави.

Індіанці мака розбираютьтушу кита. США. 1910

Китовий промисел. 1840

ки тів лишилося трохи більше ніж 1500. На сьогодні поголів’я синіх китівнараховує близько 2000 особин.

Виснаження запасів китоподібних у Сві товому океані, з одного боку,та технічний прогрес, з іншого боку, привели деякі країни до відмовивід китобійного промислу. Розробка нафтових родовищ та розвиток на-фтохімії зробили добування та переробку китів невигідними.

1972 року на Конференції по захисту навколишнього середовища,скликаною ООН, була прийнята резолюція про 10-річний мораторій накомерційний китобійний промисел. У 1986 році Міжнародна комісія покитобійному промислу ввела безстроковий мораторій на промиселсиніх, гренландських, гладких, сірих, горбатих китів, фінвалів, сейвалівта кашалотів.

За цим договором було дозволено аборигенний промисел китоподібнихдля мешканців Чукотки (Росія), Аляски (США), деяких провінцій Канади,островів Лембата та Солор (Індонезія), Гренландії (Данія). Деяким країнамбули виділені квоти на наукові дослідження.

Норвегія не приєдналася до мораторію та вела комерційний промиселкитів. До 2006 року Ісландія проводила науковий промисел китів длявивчення взаємодії китів та риби, тому що ісландські рибалки вважають,що кити з’їдають надто багато риби.У 2006 році Ісландія вийшла з угодита поновила комерційний промисел.2009 року норвезькими та ісланд-ськими китобоями було вбито 1043тварини.

Японія веде науковий промиселкитоподібних. У рамках квоти, ви -діленої Міжнародною комісією покитобійному промислу у 2009 роціяпонські китобої здобули 824 кити.Ці дослідження дозволяють оцінити

55

гастих китів. Успіху промислу синіх китів,фінвалів та сейвалів сприяв перехід звітрильних суден на дизельні та винай-дення у ХІХ столітті гарпунної гармати,списа-гранати та компресора. У пащувбитого кита вставляють трубку, черезяку, за допомогою компресора, його на-качують повітрям, і він не тоне. Береговібази, на яких оброблюють китові туші,замінилися плавучими китовими базами.

Плавуча китова база — це судно вели-кої водотоннажності типу тан кера. На ньому, у відкритому морі, проходитьрозтин та обробка китових туш. Вбиті кити по кілька штук доставляютьсяна базу невеликими, маневреними та швидкими судами, які звуться ки-тобійцями. Китобійці одержують на китовій базі пальне та продукти.Флотилія, що складається з китової бази та кількох китобійців, може йтив автономне плавання на півроку та вести пелагічний (у відкритомуморі) промисел у будь-якому районі Світового океану, в тому числі й уАнтарктиці.

Після Другої світової війни у китобій-ному промислі почали використовуватисонари (ехолокатори). Знайдення китівза допомогою сонарів збільшило ефек-тивність полювання удвічі.

Удосконалення засобів лову та розши-рення географії промислу призвело доповного знищення деяких популяцій тазначного скорочення інших. З 1910 рокубуло знищено 2,4 млн китів. На початкуХХ сторіччя поголів’я синіх китів складалоблизько 500 тисяч. До 1950 року синіх

54

Спермацет — подібна до воску ре -чо ви на, яку одержують при охолод-женні спермацетової олії (рідкогожиру), що знаходиться у фіброзномумішку на голові кашалота. При пус-кають, що цей мішок слугує для змі-ни плавучості кита, тому що жир,який знаходиться у мішку, мо же змі -нювати свою щільність. Також мішокіз спермацетовою олією служитьдля фокусування звукових хвиль,яки ми кашалот оглушає свою здо-бич. У спермацетовій олії є 8—20%спермацету. Його відділяють вимо-

рожуванням та фільтрацією чи кри-сталізацією з розчинювачів. Крис-тали спермацету — це блискучі жир-ні на дотик пластинки білого ко-льору, без смаку та запаху. Спер-мацет розчинюється в ефірі, ацетоні,гарячому спирті, не розчинюєтьсяу воді. Плавиться він за температури53—54 °С. Від великого кашалотаодержували до 3 т спермацетовоїолії.

У минулому із спермацету виго-товляли свічки, використовувалияк змазку та основу для різних

мазей та кремів. На сьогодні спер-мацет більше не добувається, ос-кільки кашалоти є зникаючимвидом. У фармацевтиці його замі-нюють синтетичними аналогамиабо олією жожоба (Simmо�ndsia chi -nе�nsis).

Амбра — тверда, горюча, схожа навіск речовина сірого кольору. Маєщільність 0,780—0,926 кг/м3. Стаєм’якою в руках, плавиться за тем-ператури 62 °С, випаровується при100 °С. Амбра розчинна в етиловому

спирті, ефірі, ефірних та жирнихоліях. Шматки амбри знаходятьу травному тракті кашалотів, а такожплаваючими на поверхні води чивикинутими на берег. Розміри «са-мородків» — від 14 г до кількох де-сятків кілограмів. Найбільший шма-ток амбри важив 340 кг, його булознайдено в 1942 році на о. Мадейра.В шматках амбри знаходять твердіта гострі дзьоби гігантських каль-марів. Роблять припущення, щоамбра виділяється для того, щобпо легшити проходження дзьобів

Сучасна гарпунна гармата

Китова базата китобоєць

Паща синього кита

57

віковий та половий склад різнихпопуляцій китоподібних. Уряди СШАта Австралії звинуватили Японіюу використанні наукової квоти дляпоповнення полиць супермаркетівкитовим м’ясом. Активісти «Грінпис»та Товариство охорони морської фау -ни таранили японські китобійні суд -на, закидали їх пляшками із суміш-шю з різким запахом, заважали ро-боті навігаційних приладів. В 2011 ро -ці Японія достроково завершила

китобойный сезон. Біло забито близько 170 малих смугастиків із заплан-нованих 950 смугастиків та 50 фінвалів. Полювання припринено черездіяльність природоохороній організації Sea Shepherd.

У червні 2010 року на 62-му засіданні Міжнародної китобійної комісіїв Агадирі (Марокко) країни Латинської Америки жорстко висловилися запродовження мораторію, повну заборону полювання на китів у південнійчастині Світового океану та створення в цій зоні китового заповідника.

На думку делегації Австралії «живі кити приносять більше грошей,аніж мертві». 2009 року близько 13 млн туристів спостерігали за китами,що принесло туристичній індустрії більше ніж 2 млрд доларів.

Але під тиском Японії, Ісландії та Данії та при млявій позиціїЄвропейського Союзу, США та Росії мораторій на комерційний промиселкитоподібних було призупинено.

Стале зростання поголів’я китоподібних, досягнуте при повній зупинціпромислу, дозволило говорити про те, що «мораторій на вилов китів необґрунтований науково та необхідності у його збереженні немає».Враховуючи те, що китобої, як правило, б’ють усіх зустрічних китів незважаючи на їх вид, й те, що синій кит завжди бажаніший за малогосмугача, відновлення промислу майже напевно призведе до повногопідриву деяких популяцій та їхньому швидкому зникненню. Тоді у Між -народної китобійної комісії більше не буде приводу проводити засід ання.

Віра СВЕРСТНІКОВА

56

Сірий кит — рекордсмен по дальності переміщень: за рік він пропливаєв середньому 16 тисяч кілометрів. При цьому тварина доволі тихохід-на — його звичайна швидкість 7—10 км/год. Внаслідок своєї доступностів минулому сірий кит був одним з основних промислових видів, і йогопрактично винищили.

Відомі два стада сірих китів: чукотсько-каліфорнійське та охот сько-корейське. Чукотсько-каліфорнійська популяція зараз знаходиться у доб-рому стані й нараховує більше 26 тисяч особин.

Охотсько-корейська популяція практично знищена. Її залишки булизнову відкриті у 70-ті роки минулого сторіччя. Це стадо зимує і приноситьпотомство поблизу Кореї та Південної Японії, а влітку відгодовуєтьсяу Охотському морі, на шельфі північно-східного Сахаліну.

«У межах Кроноцького заповідника (Камчатка, Росія) весною тримаєтьсяблизько 10 особин сірого кита, але влітку їх чисельність може досягати 50.9 травня 2010 року сірі кити викликали сенсацію у науко вому світі —одного з них зустріли у Середземному морі, біля Ізраїлю! Це те ж саме,що побачити пінгвіна на північному полюсі!»— повідомив науковийспівробітник Кроноцького заповідника Володимир Вертянкін.

2010 року для детального дослідження стану популяції проводилосямічення сірих китів на Сахаліні, а у 2011 році заплановано мічення задопомогою супутника у Кроно цькому заповіднику.

За матеріалами сайту Кроноцького державного природногобіосферного заповідника (Росія) www.kronoki.ru

Про сірихкитів

через шлунково-кишковий тракт ка-шалотів. Амбра, яку видобули зішлунку кашалота, має неприємнийфекальний запах та чорний колір.Знайдена амбра, або висушена таочищена, має приємний запах, якийхарактеризується парфумерами як«землистий», «морський», «тварин-ний», її колір білий чи світло-сірий.У арабських країнах вона викори-стовується в парфумерній проми-

словості. Амбра має у своєму складіамбреїн, холестерин та інші нелеткісполуки. Вони слугують фіксаторамизапахів, оскільки утримують летучідухмяні речовини, гальмуючи їхвипаровування з ароматичної сумі-ші. В середні віки шматочки амбривикористовували як обереги відчорної віспи. На сьогодні амбравикористовується у деяких препа-ратах традиційної медицини.

Продаж китового м’ясана ринку в Токіо. 2008

5958

Чудо-юдориба-кит

1) Самка гренландского кита годуєдитинча молоком доти, поки:7 у нього не виростуть вуса;7 у нього не поміняються зуби;7 у нього не відваляться рудимен-

тарні ніжки.

2) Є думка, що завдяки нарваламу Європі з’явився міф про:7 сирен;7 русалок;7 єдинорога.

3) Древні закони Англії говорилипро те, що хвіст кожного здобутогокита належить:7 королеві;7 капітану судна;7 першому лорду адміралтейства.

4) «Око кита» — це одна зі стадій:7 окислення ртуті;7 виверження вулкану;7 кип’ятіння води для чаю.

5) В Осло (Норвегія) є ресторанчик«У кита», де вас нагодують безкош-товно, якщо ваше прізвище похо-дить від імені:7 кит;7 Йона;7 Брендан.

6) Сірі кити часто заходять у пріс-новодні лагуни, щоб:7 погрітися;7 звільнитися від паразитів;7 зорієнтуватися на місцевості.

7) Чого немає у китів:7 слуху;7 зору;7 нюху.

Це важливе питання і від нього за-лежить майбутнє китів. Спираючисьна середній вік китів різних видів,можна оцінити скільки було китіві яким був їх середній вік до початкупромислу, зробити припущення якшвидко відновляться популяції зни-каючих видів. Дані про вік здобутихкитів дозволяють визначити сьо-годнішній стан популяції. Якщо ки-тобоям трапляються в основномумолоді особини, це говорить провичерпання китового стада, пронадмірний вилов китів.

Як же визначають вік кита?Мисливець попав у кита, але невбив. Кит уплив та поніс із собоюспис чи гарпун, що застрягнув утовстому шарі підшкірного жиру. З1981 року мисливцями ескімоськогоселища Барроу (штат Аляска, США)у вбитих китах було знайдено 6 на-конечників, зроблених із каменючи кісток моржа. Є наконечник, ос-нова якого зроблена із кістки, а ві-стря — залізне. Відомо, що ескімосипочали використовувати залізо тасталь у своїй зброї після 1870 року.Отже, киту, який поранений кістя-ним наконечником, повинно бутиблизько 130 років. Але треба зважати,що північні народи не поспішають

міняти стару зброю на нову. За сві-доцтвом очевидця, чукчі з селаМайнильпильгіно на узбережжіБерингова моря (б. СРСР) у 1985році ходили на полювання зі спи-сами, сталеві наконечники якихмаркіровані 1913—1914 рр., клеймоРосійсько-Американської компанії.

Не на кожній туші можна знайтинаконечник гарпуна кінця ХІХ сто-ліття. Тому вік вбитого кита визна-чають іншими способами. Напри -клад, вік кашалота визначають занашаруваннями дентину (тканинизуба). Якщо розпиляти зуб, ці шаристають видні. Вважається, що одиншар дентину дорівнює одному рокужиття кашалота. Вік вусатого китавизначається за поперечними сму-гами на пластинах китового вуса.Вважають, що ці смуги утворюютьсяпри чергуванні живлення та голо-дування під час щорічних міграцій.Але справа в тому, що й зуби, йвуса стісуються, тому визначити вікстарого кита важко.

Для більш точного визначеннявіку кита американський зоологДевід Нортон використав одну зметодик, яка застосовується для ви-значення віку скам’янілостей. Древніорганізми, як і сучасні, побудовані

з білків. Залишки цих білків знахо-дять у скам’янілостях. Одна з амі-нокислот*, яка входить у склад біл -ка,— аспарагінова кислота може іс-нувати у двох формах (ізомерах)молекул, лівій та правій. Живі ор-ганізми можуть використовуватита синтезувати лише лівий ізомераспарагінової кислоти. Після від-мирання організму лівий ізомерпоступово перетворюється на пра-вий. За мільйон років аспарагіновакислота у скам’янілостях «правішає»наполовину. Ті частини живого ор-ганізму, які майже не приймаютьучасть у обміні речовин, поступовонакопичують правий ізомер аспа-рагінової кислоти. До них відносятьзуби та кришталики очей. Швидкістьперетворення лівого ізомеру в пра-вий залежить від температури тіла.Так як температура тіла у людинита у кита приблизно однакова, біо-лог припустив, що кришталик окакита та кришталик ока людини ста-ріють із однаковою швидкістю.

Нортон дослідив кришталикиочей 53 гренландських китів, якібули добуті ескімосами Аляски. 48китів були спіймані у віці від 20 до60 років. Одному киту було більшеніж 90 років, трьом — від 130 до180 років, а найстаршому — більше200. Цей спосіб визначення вікукита може давати похибку, якщотемпература всередині ока китазначно вища за температуру всере-дині ока людини, але, на думку вче-ного, це малоймовірно.

Усі ці способи можуть застосо-вуватись лише до мертвих китів.Методик визначення віку живогокита поки що немає.

* А м і н о к и с л о т а — це кислота, молекулаякої одночасно містить аміногрупу –NH2,карбоксильну групу –СООН і вуглецевийскелет.

ВІК

ТО

РИ

НАСКІЛЬКИ РОКІВ ЖИВУТЬ КИТИ?

Сучасне полювання на кита.Чукотка, Росія. 2008

ЧИ ЇДЯТЬ КИТИ ЛЮДЕЙ?Кашалот — єдиний з китів, чия глоткатеоретично дозволяє проковтнути лю-дину не розжовуючи (і взагалі, єдинатварина, яка здатна це зробити). За всюісторію китобійного промислу докумен-тально зафіксовано лише кілька такихвипадків.

1891 року біля Фолклендських островівкашалот розбив шлюпку з британськоїкитобійної шхуни «Зірка Сходу», одинматрос при цьому загинув, а інший, гар-пунер Джеймс Бартлі, безвісно зникнувта також був зарахований загиблим.Кашалот, що потопив шлюпку, був убитийза кілька годин; розтин його туші про-довжувався усю ніч. На ранок китобої,діставшись до нутрощів кита, знайшлиу його шлунку Джеймса Бартлі, у непри-томному стані. Бартлі вижив, хоча й небез наслідків для здоров’я. У нього випаловолосся на голові, а шкіра втратила піг-мент та лишилася білою як папір. Бартлідовелося залишити китобійний промисел,однак він зміг добре заробляти, пока-зуючи себе на ярмарках як людину, щопобувала у череві кита подібно до біб-лейського Іона.

Незважаючи на те, що випадок зДжейм сом Бартлі зазвичай вважаєтьсядійсним, лишається незрозумілим, якзмогла людина вижити, провівши у шлун-ку кита 15 годин — без доступу повітрята у кислому середовищі. Можливо, щобік кита та його шлунок були пробитігарпуном і через цю рану туди потрап-ляло повітря. Деякі джерела однак небезпідставно висловлюють сумнів у дійс-ності цієї пригоди, посилаючись наінший випадок, коли кашалот у 1893році також проковтнув китобоя, алеморяк загинув одразу ж від травм та за-духи, а його тіло виявилося дуже ушкод-женим кислим шлунковим соком.

За матеріалами сайтуwww.wikipedia.ru 61

Добування кашалотів вважалосясеред китобоїв особливо важкоюта небезпечною справою. Пораненікашалоти, шаленіючи, атакувалишлюпки з китобоями, а часто й на-віть китобійні судна.

У минулому були відомі кашало-ти, що вбили багато моряків. Їм на-віть давали імена. Одним із найзна -менитіших був величезний старийсамець на прізвисько Тимор ськийДжек, про якого ходили ле ген ди,що він, неначе, розбивав кожнуз висланих проти нього шлюпок.Були також кашалоти по кличціНовозеландський Джек, Пайті Том,Дон Мігуель та інші. Цих кашалотівкитобої знали, відносилися до нихіз повагою та намагалися їх не за-чіпати.

Не тільки шлюпки, але й невеликідерев’яні китобійні шхуни ХІХ —початку ХХ століття, що за водо-тоннажністю їх можна порівняти зкашалотом (менше 300 тонн), не-одноразова гинули від атак цього

кита. Таких випадків достеменновідомо три, хоча, можливо, іншіпросто не були записані.

Найбільш відомий випадок із230-тонним американським кито-бійним судном «Ессекс», коли оша-лілий кашалот двічі вдарив головоюта потопив його. Екіпажу «Ессекса»поталанило врятуватися та висади-тися на острові, але люди перетер-піли надзвичайні злигодні, в наслі-док чого з 21 моряка вижили лише8. Цей випадок став основою дляроману Германа Мелвілла «Мобі Дік».

Напади поранених кашалотівна китобійні судна відмічалися і всередині ХХ сторіччя. Так, 1947 ро -ку біля Командорських островів17-мет ровий кашалот накинувсяна радянське китобійне судно «Енту -зіаст» і ударом голови зламав йомугребний гвинт. 1965 року іншийрадянський китобоець, «Циклон»,ледь не перекинувся після удару уборт, який наніс йому пораненийкашалот.60

ВІДПОВІДІ ДО ВІКТОРИНИ«ЧУДО-ЮДО РИБА-КИТ»1) Гренландські кити, як і їхніродичі підряду вусатих китів,живляться виключно планкто -ном, який вони відфільтрову-ють через китовий вус. Докиу китеня вуса не виросли, вінживиться виключно материн-ським молоком.2) Роги північного кита нар-вала, які досягають у довжину3 м, дуже цінувалися у Серед-ньо віччя в Європі. Їм припи-сували цілющі властивості. Аносієм прекрасного рогу вва-жався не якийсь морський гі-гант, а чарівна істота з тіломконя.3) Від усякого кита, виловле-ного будь-ким, біля берегівцієї країни, королю, як почес-ному Магістру Ордена Кито -боїв, належить голова, а коро -леві, відповідно, хвіст. (Г. Мел-вілл, «Мобі Дік»)4) Автор китайського «Трак -та ту про чай» Лу Юй описувавкілька стадій приготуваннякип’ятку для нього — спочаткув закипаючій воді утворюється«риб’яче око», потім «білийключ», а наприкінці «око кита».5) Мабуть в пам’ять про страж-дання Йони в череві кита,його нащадкам можна одер-жати хоч б обід у столиціНор вегії.6) Цей вид один із найдрев-ніших китів взагалі намагає -ться триматися ближче до су-ходолу. А прісна вода вбиваєбагатьох із їхніх шкірних па-разитів.7) Нюх.

БОРОТЬБА ЛЮДЕЙ ТА КИТІВ

Якщо так — це вже непогано. Наперше місце в плані ставте вико-нання найважливіших справ. Навітьодна виконана велика справа ство-рює враження, що зроблено чимало.Якщо щось не виходить (особливоу навчанні), то краще перейти доіншого завдання, а потім поверта-тися до більш важкого. Головні труд-нощі у плануванні часу — це пору-шення послідовності, самодисцип-ліни і традиція відкладати на «потім».З цим потрібно боротися.

Розвивайте пам’ять. Для кращогозапам’ятовування дуже важливі такіякості, як уважність і спостережли-вість. Безумовно, що краще запа -м’я товується те, що цікаво. Нама -гай теся запам’ятовувати ту інфор-мацію, яка буде вам корисна. Більшезаписуйте. Це дозволить робитиякісь примітки, а оскільки вони бу-дуть записані і осмислені вами, тодопоможуть краще засвоїти матеріал.Комбінуйте. Найкращий спосіб за-пам’ятати новий факт полягає в то -му, щоб в думках пов’язати йогоз тим, що ви вже знаєте. Таким чи -ном, згадавши про другий, ви завж -ди зможете повернутися до першого.Розділяйте. Інший спосіб краще за-пам’ятати інформацію полягаєв тому, щоб розділити її на частини.Чим коротше факти, тим кращевони запам’ятовуются.

Отримуйте від навчання задово-лення. Вчитися важко тільки в тихвипадках, коли це нецікаво чи незро-зуміло. Якщо ж ви зацікавилися і од -разу ж спробували з’ясувати незро-зуміле, то навчання починає прино -сити задоволення, і ви стаєте здатни -ми засвоювати будь-які нові освітнітехнологіі.

Знайдіть свій спосіб навчання іпі знання. Кожен пізнає світ по-своє-му. Немає двох однакових людей —

і для кожного якийсь певний спосібнавчання буде найбільш ефектив-ним. Що підходить одному, можебути важким для іншого. У кожноїлюдини свої пізнавальні здібності,і тому кожен, хто любить і хочевчи тися, повинен пізнати самогосе бе, знати свої сильні і слабкі сто-рони. Наприклад, деякі краще ро-зуміють і запам’ятовують матеріал,дивлячись на картинку або схему.Одні краще засвоюють інформаціюна слух, інші — бачачи перед собоюдрукований текст, а хтось і те й ін -ше разом. Тому, щоб краще запам’я -тати якусь інформацію, потрібно їївидозмінити. Якщо це картинка,опишіть її словами, якщо це фраза,уявіть її у вигляді схеми або малюн -ка. Такий підхід робить навчанняне тільки ефективним, але й більшцікавим.

Зв’язуйте те, про що дізналися,з життям. Усвідомлення того, щодосліджуваний матеріал може матипрактичну цінність для нас, сприяєкращому його засвоєнню.

Асоціюйте з уже відомим. Легшезапам’ятовувати, якщо асоціюватинове з тим, що вже знаємо. Чимбільше асоціацій — тим легше запа -м’ятати нове. Створюйте зорові обра -зи. Яскраві образи надовго запа м’я -товуються, тому, по можливості, нама -гайтеся уявити інформацію наочно.

І останнє. Пам’ятаємо правилошести питань. Вам пропонуєтьсяодин з простих, але дієвих методів,який допоможе вам засвоювати ос-новні ідеї різних текстів. Щоб освої -ти цей метод, спробуйте відповістина шість основних питань: ХТО?ЩО? КОЛИ? ЧОМУ? ДЕ? ЯК? Читаю -чи текст, тримаючи в розумі ціШІСТЬ ЗАПИТАНЬ.

Сергій ЖЕСТЕРЬОВ,психолог НЕНЦ 63

Треба визначитись з тим, яка на-вчальна робота вам до душі, причо -му, якомога раніше. Далі буде про-стіше навчатися, енергія без векто-ра — ніщо. Набагато охочіше мивчимося тому, що нас приваблює.

Читайте як можна більше. Сьо-годні молодь мало читає, а звід-си — невміння міркувати, недостат-ність словникового запасу, невміннябудувати речення, висловлювативласні думки.

Навчання завжди треба починатиз основ. Простим речам слід приді-ляти достатньо уваги, бо без них бу-дуть незрозумілі більш складні речі.Розбийте справу на невеликі «підс-прави». Поставте собі за мету вико-нати до певного часу лише однуз них. Потім другу. Так ви поступовопросунетеся до кінцевої мети. При -чому, кожне наступне завдання будездаватися легшим. Якщо вам не хо-четься робити жодної з майбутніхсправ, то почніть займати ся нимипаралельно. Кожне наступне завдан-ня буде здаватися більш легким.

Змушуйте себе навчатися. Ніхто

не стане робити це за вас. Потрібнопривчити себе виконувати навчаль-ну роботу. Чим раніше ви це усвідо -мите, тим простіше буде далі.

Поставте мету. Починати завждипотрібно з мети. В міру втягуванняв навчальну роботу зазвичай з’яв-ляється інтерес до результату, і спра-ва йде швидше.

Починаючи навчання, постарай-теся відразу ж ліквідувати всі зовніш -ні подразники. Вимкніть телефон,закрийте щільно вікна, якщо на ву-лиці гамірно, вимкніть радіо і т. д.

Ретельно розплануйте робочийчас. Планувати потрібно все і завж -ди, це відмінний спосіб сконцент-рувати увагу на першочергових за-вданнях, мобілізувати свої сили наїх виконання і отримати те, що видійсно хочете. Особливо це стосує-ться навчання.

Почніть з планування завданьна один робочий день. Ще з вечорарозкладіть усе, що хочете зробитизавтра. В кінці дня підведіть під-сумки: чи вдалося вам хоча б надві третини виконати свій план.

ПО

РА

ДИ

ПС

ИХ

ОЛ

ОГА

УЧ

НЯ

М

62

Як навчитися вчитись

шована вздовж певних траєкторій —меридіанів на поверхні шкіри. Зауявленнями древньокитайських мис-лителів, ці меридіани і є шляхамипоширення життєвої енергії. Згідноз цими канонами, окрім зовнішніхходів, існують ще й внутрішні ходимеридіанів, які проходять черезважливіші органи тіла. Найме нуван -ня цих органів дано 12 парним ме-ридіанам. Серед них, наприклад,ме ридіани серця, легень, перикардатощо. До сітки меридіанів входятьще два непарних — передньосере-динний і задньосерединний, а такожтак знані чудесні меридіани, якіфор муються в основному із фраг-ментів 14 звичайних. Активністьчу десних меридіанів, за уявленнямидревньокитайської медицини, зумов -люється порушеннями режиму функ -ціонування організму, а топологіявизначається конкретними типамизахворювань. Ми довели електро-магнітну природу меридіанів, якфраг ментів електромагнітного кар-касу людини. Виявивши порушениймеридіан за допомогою спеціальнорозробленої діагностики і знаючи,які саме точки сприяють його по-

новленню, підготовлений нами лі -кар-оператор може настроїти апа-ратуру на терапевтичну частоту па-цієнта і за його участю (пацієнтуго лос говорить про свої відчуттяпід час сеансу) знайти потрібнийрезонанс. За допомогою електромаг -нітних хвиль наднизької потужностіми можемо діяти на 500—600 біо-логічно активних точок, від чоголі ку вальний ефект досягається неза дні чи тижні, а за хвилини».

Метод МРТ (мікрохвильової резо -нансної терапії), розроблений про-фесором С. П. Сітько має патентив Україні, Росії, США, Китаї, розви-вається в багатьох країнах світу.У нас перекваліфікацію пройшлипонад 1500 лікарів. Вони працюютьпо-новому, і в Україні, і за кордоном.Переваги мікрохвильової резонан-сної терапії демонструються не тіль-ки в Україні, а й в багатьох країнахсвіту, зокрема, Бельгії, про що свід-чить нагорода на лацкані піджакаСергія Пантелеймоновича — орденШевальє Бельгійського Королівства.У світі створено та активно працю-ють 4 лікувальних заклади, що но-сять ім’я професора Сергія Сітька. 65

Як же сталося, що талановитий фі -зик-атомник раптом узявся за охоро -ну здоров’я та ще й методи його вцьому напрямі виявилися унікаль -ними і високоефективними?

На час, коли Сергій Сітько з ко-легами розпочав свої пошуки, люд-ство вже встигло нагромадити чима-лий багаж знань у багатьох сферах,що тяжіють до вивчення навколиш-ньої природи. Це біологія і медици -на, квантова механіка і нелінійнаелект родинаміка, теорія поля і си-нергетика тощо. Щойно розробленахарківськими вченими та інжене-рами апаратура міліметрового діапа -зону дала змогу виявити біологічнуактивність цих хвиль. Одеські лікаріІ. С. Черкасов і С. В. Недзвецький,лікуючи пацієнтові очі за допомо-гою генератора високої частоти,за гоїли йому ще й виразку шлунку.Ці, неймовірні з погляду традицій-них медичних уявлень, результатиі стали відправною точкою для фун-даментальних досліджень природиживого, що їх розпочали тоді троєфізиків Київського університету —Сергій Сітько, Михайло Білий і Єв - ген Андрєєв. Їм удалося встановити,що при функціональних порушен-нях (хворобах) організм людининабуває надзвичайно високої, ре-зонансно залежної від частоти і ло-калізованої на поверхні тіла чутли-вості до електромагнітних полів мі-

ліметрового діапазону. Ця чутливістьвиявляється в тому, що в процесівпливу на організм на резонанснихчастотах через деякі ділянки тіла(так звані біологічно активні точки)відбувається закріплюване віднов-лення організму, тобто одужання.

Неспеціалістові досить важко від-разу збагнути всю суть цього від-криття. Учені, під керівництвомСергія Сітька сформували фунда-ментальне уявлення про четвертийрівень квантової організації при-роди — фізику живого. До 1982 ро-ку таких рівнів у вченому світі булозафіксовано лише три — ядерний,атомний та молекулярний. Відкриттячетвертого рівня чимало вченихвже називають відкриттям століття.Тривалий час воно перебувало в ста -дії гіпотези. Гарної, привабливої,але тільки гіпотези. Не було ще, якто мовиться, «матеріального доказу».Коли за допомогою апаратури, ство-реної професором Ю. Скрипникомта доцентом О. Яненком, вдалосяви міряти поле людського організ-му,— гіпотеза набула якості логічнодовершеної теорії.

Розповідає професор Сітько: «Всеживе в природі, у тому числі й лю-дина, має власне когерентне полев міліметровому діапазоні електро-магнітних хвиль. На тілі кожногоз нас є сотні невидимих біологічноактивних точок. Більшість їх розта-

ВА

ЛЕ

ОЛ

ОГІЯ

64

ЛІКУВАННЯЗА МЕТОДОМ ПРОФЕСОРА СІТЬКАСергій Пантелеймонович СІТЬКО закінчив Київський державний університетІмені Т. Г. Шевченка у 1958-му році. Пройшов шлях від лаборанта додоктора фізико-математичних наук. Двічі номінувався на Нобелівську

премію. Започаткував нетрадиційні, унікальні методи лікування.

У випадку втоми, стресу, підвищеноїдратівливості лікарі рекомендуютьповільно та зосереджено випити1—2 склянки води.

Чому ж вода так необхідна нам?Організм людини — ціле «водне

господарство», що на 70% складає -ться з води. Якщо ваша вага 60 кг,то 42 кг припадає на долю води.М’язи на 75% складаються з води,кров має 93% води, навіть у кісткахїї майже 50%.

Часто у людей старшого вікум’язи стають в’ялими, порушуєтьсяясність мислення, а причина полягаєв тому, що їхнім м’язам та мозку невистачає води. Деякі люди привчилисвій організм до «посушливого режи-му», керуючись принципом: я п`юстільки, скільки просить мій орга-нізм. Але в тім — то й річ, що, від-чуваючи постійний дефіцит рідини,організм взагалі може не проситиводу.

Однак, незалежно від наявностічи відсутності спраги, вода йому(організмові) необхідна.

Ознаки дефіциту води:1. Зміна настрою. Оскільки мозокна 85% складається з води, за її не-стачі людина стає дратівливою, зни-кає ясність мислення, болить голова,дзвенить у вухах, людину охоплюєдепресія. Якщо ж склад води у мозкузменшиться до 79%, може розвину-тись гострий психоз, марення. 2. Утома. Людина відчуває стомле-ність, коли кров забруднюється ве-ликою кількістю шкідливих речовин,які не можуть бути виведені без до-статнього об’єму води.

Фізіолог із Гарварда Джон Пітсдослідив 3 групи атлетів на біговійдоріжці, по якій вони рухались ізшвидкістю 6 км/ч.

Першій групі атлетів взагалі недавали воду, у другій групі пили

тільки тоді, коли відчували спрагу,а атлети третьої групи пили однусклянку кожні 15 хв семигодинноготренування.

І ось результати: у атлетів із пер-шої групи через 3,5 годин трену-вання температура піднялася до38,9° і спостерігалась крайня втома;у атлетів із другої групи підвищеннятемператури тіла та відчуття втоминаступило через шість годин. А уатлетів із третьої групи після семигодин тренування не тільки не булопідвищення температури, а ще йзалишались сили, аби продовжититренування.

Отже, якщо ви будете пити до-статньо води, то зможете попере -дити стомлення. Тому, коли на васчекає тяжка робота, пийте більше.3. Сухість у роті. Слизові на 30%складаються з води. За її нестачіязик стає обкладеним, з’являєтьсянеприємний запах, слина гусне, ут-руднюється поглинання їжі. Черезце їжу хочеться запивати під часхарчування.4. Стан шкіри. При недостатньомунадходженні рідини в організмшкіра стає сухою, зморщеною таблідою. Поверхня тіла «обвітрена».5. Низька опірність організму. Принестачі води, лейкоцити, білі кров’яніклітини, що відповідають за захисторганізму від інфекції, не можутьвиконувати свої функції.

Через це ви занадто часто хво-рієте на застуду, інші захворювання,оскільки «солдатики», що перебу-вають у нашій крові без води, втра-чають здатність вистежувати та зни-щувати «ворогів» (мікробів, бактерій,вірусів). Вода допомагає зняти жар,інтоксикацію, нормалізувати обмінречовин.

Коли і скільки треба пити води?Це залежить від погоди і виду діяль -

ЖИ

ВА

ВО

ДА

ТАХ

ЛІБ

НА

СУ

ЩН

ИЙ

67

ГУ

МО

Р

66

ПИЙТЕВОДУ–БУДЕТЕЗДОРОВІ

— У суботу з татом поїхав начовні кататися,— говорить хлоп-чик з розбитою губою своє мудругові.— Пливемо, а мені нагубу оса сідає. — Ну, так чого не змахнув? — Не встиг. Тато її веслом убив. . .

* * *Розмовляють два корейці:— Слухай, Кіме, а що там заклопіт був у Баскервілей?

* * *— А у мене кішка незвичайна. . . — І чого в ній такого незви-чайного? — Ось, поглянь фотографії. . . — Ну.. . Пташки.. . миші.. . рибки.. .сметана. . . І що? — Кішка фотографувала. . .

* * *— Чи немає у Вас чого-небудьпо психології виховання дітейвід 5 до 12 років?— Пасок солдатський, шкіряний,у гарному стані.

* * *Якщо ви заблукали в лісі, а ком-паса під рукою немає, дочекай -теся осені: птахи полетять точнона південь.

* * *Я мрію стати дитячим лікарем,лікувати щенят і кошенят.

* * *Вчитель (на батьківських збо-рах):— Ваш син не тільки поводитьсебе гірше всіх. Він практичноне пропускає жодного заняття.

ПРИСЛІВ’ЯПРО ХЛІБ

Хліб усьому голова.Бог на стіні, хліб на столі.

Скільки не вигадуй, а кращехліба не вигадаєш.

Без солі та хліба — поганабесіда.

Хліб в дорозі не тягар.Бережи хліб для їди, а гроші для

біди.Тільки ангели з неба не просять

хліба.Буде хліб — буде й обід.

Був би хліб, а зуби знайдуться.Краще хліб з водою, ніж пиріг

з бідою.Доки є хліб та вода —

все не біда.Гірка робота, та хліб солодкий.

Як вродить жито, то будеможити.

Без хліба і любов гине.Де хліб і вода, там нема голода.Риба не хліб, ситий не будеш.

Бублик не хліб.Калач приїсться, а хліб ніколи.Яка пшениця, така й паляниця.Без солі та хліба немає обіда.

Без хліба і медом ситий не будеш.

Буде хліб — буде і пісня.

Напиши, які ти знаєш прислів’я про хліб.

Найбільш вдалі будуть опубліко-вані в нашому журналі.68

ності. В середньому за день мивтрачаємо 1,5 л через нирки, біля0,5 л через шкіру, 200—300 мл черезвипорожнення, стільки ж — черезлегені. Це складає приблизно 2,5 лабо 10 склянок. Біля 4—5 склянокми додаємо з їжею. Скільки зали-шається? 5—6 склянок.

Щоб дізнатись, яку мінімальнукількість води ви маєте пити щодня,поділіть свою вагу на 12. Наприклад:ваша вага 70 кг, поділіть 70 на 12,мінімальна доза води для вас —6,6 склянок.

Розплануйте приймання водинаступним чином: 2 склянки теплоїводи одразу після підйому вранці.Ще 2 склянки між обідом та вечерею.«Між», тому що під час їди кращене пити. Пийте або за 30—60 хвилиндо їди або через 1—2 годин після.Це важливо, оскільки вода та іншінапої, випиті за їжею, розбавляютьшлунковий сік, гальмуючи процестравлення.

Не випивайте за один раз великукількість води. Це перевантаженнядля серця. Привчайте організм добільшого вживання води поступово.Якщо ви зазвичай випивали трисклянки, додайте ще одну. Такимчином збільшуйте кількість випитоїводи до 1,5 л. Випиваючи 6—8 скля-нок води, ви зможете вирішитипроблему надлишкової ваги. Відчу -ває голод? Випийте води, і ваша пе-чінка почне активно перетворюватижири в корисну енергію.

Отже, вживання великої кількостіводи допоможе вам протистоятихворобам, стомлюваності, депресії.Ви збережете ясність мислення іпра цездатність. Вода — найдешевші,найефективніші «ліки», які завждиє у вашому розпорядженні.

Підготував Р. ШАМЕЛАШВІЛІ,НЕНЦ