24 листопада 2016 року №47 (19229)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ: РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ: МИ ЗРОБИЛИ СВІЙ ВИБІР МИ ЗРОБИЛИ СВІЙ ВИБІР

Дитячу бібліотеку продали «з молотка» під виглядом господарського приміщення

Бюджет участі: Бюджет участі: слово за вами, кияни!слово за вами, кияни!Як відомо, приймання проектів проводиться до 6 грудня, а з 17 до 26 грудня відбудеться відкрите голосування за кращий про-ект. Імена переможців стануть відомі 27-28 грудня. Втілити їх у життя обіцяють протягом року.

Стор. 5

Стор. 9

110 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

Стор. 3 Стор. 3

З книжками – З книжками – на вихід!на вихід!

21 листопада столиця відзначила День Гідності й Свободи, приурочений до річниці Помаранчевої революції 2004 року і Революції Гідності 2013 року

кур’єр «ВК»2 Вечірній Київ | 24 листопада 2016 року | №47 (19229)

ФОТОФАКТ

Київ – це місто, в яке потрібно інвестувати. Економіка оздо-ровлюється, фінансова ситуація стабілізується, і ми створю-ємо комфортні умови для кожного інвестора. Про це заявив мер Києва Віталій Кличко під час виступу на Інвестиційному форумі.

Він також зауважив, що надходження до бюджету столиці в 2015 році збільшилися на 30%.«А за підсумками трьох кварталів цього року надходження до бюджету становили на 4 млрд більше, ніж передбачалося. Очікуємо, що за підсумками року перевищення запланованих надходжень до бюджету складатиме більше 5 млрд грн», – зазначив Віталій Кличко.

Мер наголосив, що Київ – це надійний партнер і столична влада робитиме все, щоб кожному інвестору було легко і комфортно вести бізнес в українській столиці. Під час Форуму представники українського бізнесу матимуть змогу предста-вити свої проекти та провести переговори з потенційними іноземними інвесторами щодо спільної діяльності.

Фото Павла ПАЩЕНКА

ОЧЕВИДНЕ-НЕЙМОВІРНЕ

АКТУАЛЬНО

У Києві демонтують незаконну надбудову на Будинку профспілок.

Минулої середи вранці роботи розпочалися за участі представни-ків міської влади та ЗМІ. Щоправда, не обійшлося без ускладнень – паркан на вході до будівлі було зачинено, довелося застосувати техніку. Всього демонтажу підлягає близько 700 кв. метрів – два по-верхи з невеличкою надбудовою. Поки що достеменно не відомо, скільки часу та коштів потребує демонтаж.

Як розповів «Вечірці» народний депутат України, радник місько-го голови з питань благоустрою Дмитро Білоцерковець, початок робіт затримували спершу від-сутність політичної волі і техніч-ного уявлення, яким чином діяти, потім були суди. І ось тепер КП «Київблагоустрій» із залученням спеціалістів планує знести над-будову орієнтовно до кінця року. Оскільки компанія-забудовник не зробила цього добровільно, вона

має компенсувати місту всі витрати на демонтаж, а також сплатити штраф. Можливо, вдасться ще й зобов’язати її провести рекон-струкцію Будинку профспілок.

Секретар Київради Володи-мир Прокопів із цього приводу зауважив, що шляхом незаконних рішень у центрі столиці з’явилося таке, що в іншій країні світу уявити важко. Адже цей будинок занесено до реєстру ЮНЕСКО як пам’ятник архітектури, оскільки територія відноситься до буферної зони Софії Київської, тож дозволи на будівництво мали давати міська

адміністрація, а також Міністер-ство культури. Проте вони таких дозволів не давали. Будинок не зда-ний в експлуатацію, отже, жодний заклад громадського харчування чи будь-який інший у ньому не має права на існування.

Нагадаємо, 23 березня Вищий господарський суд України ухвалив рішення про демонтаж незаконної надбудови у Будинку профспілок. Раніше активісти та родичі заги-блих на Майдані вимагали закрити кафе «Каратель», яке працювало у приміщенні.

Микола МИХАЙЛІВ

Дах належить «підрізати»

Місто отримає нову конституцію

Київ відкриває перспективи для інвесторів

� Прокуратура Києва вимагає повернути у власність держави бу-дівлю Гостинного двору на Контрактовій площі. Відзначається, що позов пред’явлено у зв’язку з тим, що орендар не ви-конав своїх зобов’язань зі збереження пам'ятки, чим створив загрозу її руйнації. � У столиці за минулий тиждень зареєстровано 17 тисяч 852 хворих на грип і ГРВІ, що на 6,07% вище попереднього тиж-ня, однак на 13% нижче епідемічного порогу. � 600 патрульних по-ліцейських, які працюють у центральних районах Києва, пройдуть безко-штовний курс англійської мови. До проекту залуче-но 14 викладачів Бри-танської ради, які будуть надавати спеціалізовані уроки протягом наступних 7 місяців. Курсом перед-бачено 120 годин занять для одного слухача.

КОРОТКО

ТРАНСПОРТ

21 листопада до Києва з Поль-щі автомобільним трейлером доставили новенький трамвай марки Peso. Як розповів «Вечір-ці» генеральний директор КП «Київпастранс» Дмитро Левченко, це вже друга машина польської фірми – перша успішно курсує на маршруті швидкісного трамвая з серпня нинішнього року.

Всього ж за угодою з польською компанією до нашого міста мають поставити 10 трамваїв великої місткості, з яких ще шість повинні надійти до 6 грудня, решта – до нового року.

Отриманий трамвай невдовзі вийде на маршрут – від Вели-кої кільцевої дороги до вулиці Старовокзальної (Центральний залізничний вокзал). Наразі його готують до експлуатації в Шев-ченківському трамвайному депо.

Коментуючи отримання нового польського трамвая, заступник міського голови Ілля Сагайдак заявив, що в планах столичної влади – заміна всіх трамваїв швидкісної гілки на сучасні, з низькою підлогою, що зробить їх надзвичайно комфортними:

– Це реалізується завдяки підтримці нової транспортної політики, орієнтованої на розви-ток електротранспорту, міським головою Віталієм Кличком. У наступному році ми плануємо добудувати всі станції і рекон-струювати гілку швидкісного маршруту до Кисневого заводу. Таким чином мешканці масиву Борщагівка отримають сучас-не та комфортне сполучення із центром.

Інф. «ВК»

Peso до вокзалу з комфортом довезе

Їх не зламав Голодомор Український інститут національної пам’яті представляє нову експози-цію. У рамках проекту «Нескоре-ні», яка відкривається сьогодні в Національному музеї «Меморіал жертв Голодомору».

Експозицію присвячено тим, хто у лихоліття зумів не лише вижити фізично, а й не дозволив знищи-ти себе духовно. Хто спромігся творчо реалізуватися, незважаючи на біль пережитого в 1932–1933 роках і всупереч несприятливим обставинам радянської дійснос-ті наступних років. Вони стали художниками, письменниками, досягли успіхів у науці.

Хтось, як Василь Барка, бачив метою свого подальшого життя донести світові правду про Голо-домор. А хтось, як Олесь Гончар, тримав усе це в серці і збагачував

своїми творами українську літе-ратуру. Інші, як Микола Руденко або Олекса Тихий, піднімалися для відкритої боротьби з режимом. У кожного з тих, кого не зламав Голодомор, був свій шлях. І до-лаючи його, вони зуміли зберегти здатність творити.

Інф. «ВК»

СУМНА ДАТА

Презентовано проект концепції Статуту територіальної громади міста Києва – основного документа, що регулюватиме життя у столиці.

Прийнятий у 2002 році й заре-єстрований у Мін’юсті у 2005 році Статут територіальної громади міста наразі мало відображає реальні право-відносини мешканців міста. Тож за ініціативи заступника голови КМДА Олексія Резнікова розпочалася ро-бота по його оновленню. Цими днями було представлено проект концепції Статуту, напрацьований юристами-науковцями, а попереду – велика громадська дискусія.

– Статут територіальної громади – це, по суті, місцева конституція, що врегульовує правовідносини між мешканцями міста, його приймають дві третини депутатів Київради, і жо-ден документ ради чи адміністрації не може йому суперечити, – розповів «Вечірці» Олексій Резніков. – Від-стежувати відповідність проектів документів буде регламентна комісія Київради та юридична служба КМДА.

За прогнозами Олексія Резнікова, дискусія навколо проекту концепції статуту і власне статуту триватиме де-кілька місяців, аби наприкінці 2017 року вийти на голосування у Київраді.

– Ідея була в тому, аби робоча гру-па науковців з права напрацювала концепцію, яка буде обговорена з громадою – що, власне, має бути в статуті, – зауважила директор Депар-таменту суспільних комунікацій КМДА Марина Хонда. – Після цього розпочнеться вже робота безпосеред-ньо над документом із залученням всіх небайдужих мешканців міста та громадських організацій…

Серед розділів проекту концепції Статуту – проблематика діючого до-кумента, правова основа, питання сталого розвитку, система муніципаль-ного управління, права та обов’язки громадян, матеріальна та фінансова основа для їх забезпечення. А серед сучасних новацій – визначення врегу-лювання публічного простору міста, дискусія навколо чого вже відбувається на експертних круглих столах.

Фото Микити ЮРЕНЄВА

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ: МИ ЗРОБИЛИ СВІЙ ВИБІР

21 листопада столиця відзначила День Гідності й Свободи, приурочений до річниці Помаранчевої революції 2004 року і Революції Гідності 2013 рокуНа Майдані Незалежності цього дня збиралися колишні учасники тих трагічних подій. Люди різного віку, в камуфляжі з шевронами часів революції та у цивільному одязі обіймалися як побратими, не приховуючи сліз радості. І по-верталися спогадами в той грізний час…

– Я з першого дня був на Май-дані, тому що підтримував курс на євроінтеграцію, – розповів «Вечірці» голова Краснолуцької регіональної спілки ветеранів Афганістану Павло Ковальчук із Луганщини. – До речі, цей Майдан і поєднав нас із киянкою Оксаною (представив дружину, яка стояла поруч). – Вона допо-магала медикам, пекла пиріж-ки, готувала їжу, прала білизну.

Запам`яталось на все життя, як 20 лютого 2014–го один чоловік йшов поряд у наступ на «берку-тівців» із щитом. Я крикнув йому, щоб заховався надійніше, бо снай-пер застрелить, а він відповів, що поставив щит під кутом, мовляв, куля зрикошетить. Не зрикоше-тила… Тут я познайомився та-кож із героями Небесної Cотні Романом Точином та Андрієм Дигдаловичем, який напередодні смерті зателефонував дружині і сказав: «Ти сильна, ти знаєш, що робити...» А загинув Андрій, рятуючи молодого хлопця…

Ми піднімаємося по колишній вулиці Інститутській, а нині Геро-їв Небесної Cотні, обабіч якої на підмостках і просто на деревах заквітчані портрети загиблих, ра-зом із відомим героєм Майдану

священиком Іоаном Белеєм. Він показує місця, де лежали вбиті протестувальники, пригадує, як виступав із проповіддю перед «беркутівцями».

– Страху тоді не відчував, – зі-знається отець Іоан. – Напевне, мене таки беріг Господь. Оскільки не всі «беркути» були віруючими, і хтось таки міг мене застрелити… Пригадую, як прикривав собою одного протестувальника, а він кричав: «Не треба, на всіх у них куль не вистачить!». Тепер я кожну свою службу присвячую героям Небесної Сотні…

Пантеон героїв увінчаний хрес-том із розп’яттям. Скорботними рядами вишикувалися висічені на граніті портрети загиблих під час Революції Гідності – від най-молодшого 17–річного студента Назара Войтовича до 83–річного офіцера ВМС у відставці Івана На-конечного. Про нього нам розповів племінник Євген Чебан: рідні від-мовляли колишнього військового йти на Майдан, але він сказав, що присягався захищати народ, і рушив на барикади; його сильно побили 18 лютого і, не приходячи до тями, Наконечний помер 7 березня в Ін-ституті нейрохірургії.

Зустріли ми біля Пантеону і першого заступника голови Вер-ховної Ради Ірину Геращенко, але від спілкування вона відмовилася. Поклала квіти, постояла мовчки зі сльозами на очах і швидко пішла. Не озирнулася, коли навздогін їй кілька жінок вигукнули: «Ви про-дали пам’ять Майдану! Революція ще не завершилася!»…

Серед тих, хто був того дня на Майдані, не всі поділяли цю думку. Хтось вважав, що учасники Рево-люції Гідності загинули недарма – вони пробудили громадську сві-домість, надихнули на створення добровольчих батальйонів, які захищають нас на сході України. Інші ж говорили, що їхня заги-бель марна, оскільки революція лише замінила олігархів у владі, що засвідчили й оприлюднені електронні декларації депутатів та керівників держави.

Микола ПАЦЕРА

Вечірній Київ | 24 листопада 2016 року | №47 (19229) пам’ять 3

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

� 18 січня 2014 року. Провладна більшість у Верховній Раді при-йняла пакет «Законів про диктатуру». Ці закони обмежували права громадян, а депутатам і Президенту надавали більше влади. � 22 січня. «Беркутівці» пішли у наступ. Намагалися затримува-ти активістів і розібрати барикади. Тоді було поранено близько 200 осіб зі сторони мітингарів. Того ж дня померло два захисника свободи і гідності в Україні. І це був тільки початок низки смертей Героїв, яких потім назвали «Героями Небесної Сотні». � 28 січня. Верховна Рада України скасувала «диктаторські зако-ни», а прем’єр–міністр та уряд пішли у відставку. � 29 січня. Верховна Рада ухвалила законопроект щодо амністії учасників акцій протесту. � 18 лютого. Відбулися озброєні сутички із військовими та «берку-тівцями» в центрі Києва, було підпалено Будинок профспілок. Тоді було вбито багатьох євромайданівців, які поповнили лави Героїв Небесної Сотні. � 18 лютого, 20.00. Спецпідрозділи розпочали штурм Майдану з боку Європейської площі та вулиці Інститутської з використанням бронетехніки. � 20 лютого. Цей день в історії назвали «кривавим четвергом» � 20 лютого, 09.00. Майдан перейшов у наступ. Тоді ж по мітинга-рям відкрили вогонь снайпери. Тільки на вулиці Інститутській у цей час загинуло близько півсотні патріотів. � 20 лютого, 17.00. Верховна Рада прийняла закон про неза-конність проведення антитерористичної операції і засудила дії силових структур. � 21 лютого. Верховна Рада повернула Конституцію 2004 року. � Ніч з 21 на 22 лютого. Віктор Янукович втік у Росію. � 22 лютого. Голосами 328–ми народних депутатів усунуто Віктора Януковича з посади Президента України.

ТИМ ЧАСОМ Увечері, 21 листопада, на Майдані Незалежності активісти планували вла-штувати мирну ходу на честь річниці початку Євромайдану. Серед учасників були в основному представники націоналістичних організацій – «правого сектору», «ОУН» Миколи Коханівського, «Білого Молота», «Національного спротиву». Завершивши мітинг на Майдані, вони вирушили колоною на вулицю Велику Васильківську, 23–Б, де начебто знаходиться офіс лідера «Українського вибору» Віктора Медведчука, та закидали камінням вікна другого поверху приміщення. Від неправомірних дій дісталося й офісу «Сбербанку» в районі площі Льва Толстого…

ЯК ЦЕ БУЛО

� 21 листопада. Урядом Миколи Азарова було зірвано підписан-ня угоди про Євроінтеграцію. Після чого, приблизно о 22.00, на Майдані Незалежності почали збиратись перші мітингувальни-ки. А наступного дня їх було вже майже 3–5 тисяч. � 24 листопада. Протести почали ширитись й іншими містами України. Спочатку Харковом і Львовом. На Майдані вже нарахову-валось близько 100 тисяч мітингарів.

� 29–30 листопада, 04.00 ранку. Пролилася перша кров. Саме цієї ночі Янукович нацькував «беркутів» на мітингуючих. На Майдан з’їжджалися люди з усіх міст України. Так, саме зі звичайного мир-ного протесту почалася Революція Гідності. . . � 1 грудня. Відбулася перша спроба штурму Адміністрації Прези-дента. � 1 грудня, 12.30. Протестувальники провели Всеукраїнське на-родне віче. � 2–7 грудня. Захоплено Будинок профспілок та приміщення міської адміністрації. � 3 грудня. У Верховній Раді провели голосування про висловлен-ня недовіри уряду Миколи Азарова. Але достатньої кількості голосів не набралось. � 9 грудня. Спецпризначенці та внутрішні війська розпочали атаки на блокпости мітингарів. � 15 грудня. Українці висунули конкретні вимоги Януковичу, серед яких: звільнити політв’язнів, не підписувати угоду про вступ до Мит-ного союзу. Цей день назвали «Днем гідності». � 22 грудня. Вже на 4–му Народному віче ухвалили створення Всеукраїнського об’єднання «Майдан».

ЯК ЦЕ БУЛО

ЯК ЦЕ БУЛО

на злобу дня4 Вечірній Київ | 24 листопада 2016 року | №47 (19229)

Є дві новини для читачів «Вечірки» із засідання комісії Київради з питань ЖКГ і ПЕК. Не дуже добра: «Київенерго» заявило, що нарахувало за опалення у жовтні все правильно, й ті платежі, у порівнянні з сумами за листопад, які на нас очікують, видаватимуться копійками. І добра: у мерії стали на бік споживачів і запевнили, що допоможуть киянам.

ТЕПЛОЛІЧИЛЬНИКИ КРАДУТЬ НЕ «ШАТУНИ»

На підозру урядовців, що в столичних платіжках може бути й «московський слід» за планом «Шатуна», в ПАТ «Київ-енерго» відповіли: самі винні! Бо суми, мовляв, нараховано цифра в цифру за методикою і формулою, розробленими і затвердженими… в Кабміні. Щоправда, ще торік. А правоохоронним установам, які зголосилися шукати у квитанціях кримінал (обкрадання киян приватною компанією чи й, можливо, диверсію за планом Кремля), тепловики радять ловити краще крадіїв будинкових те-плолічильників, бо через них у жовтні постраждали тисячі киян.

Комерційний директор «Київенерго» Євген Бушма й сам погоджується: урядова «теплобухгалтерія» – несправедлива і дискримінаційна для споживача, але вигідна компанії-монополісту. Та вихід єдиний – змінити мусить тільки той, хто її вигадав.

А міняти треба, бо ця методика су-перечить здоровому глузду. Скажімо, у будинках без лічильників, де обрахування проводили за урядовою формулою, люди отримали утричі більші рахунки, ніж в аналогічних квартирах сусідніх будинків з приладами обліку. Але ж кількість тепла, тобто гігакалорій, у обох випадках спо-жито однакову. Газу спалено стільки ж.

Труба ж та сама...

ДЕЩО ПРО ДЕТАЛІУ кабмінівській методиці закладено

ніби два фактори, які впливають на норматив тарифу для будинків без лі-чильників: кількість днів обігріву і тем-пература на вулиці. За місяць опалення кожного квадратного метра квартири – 32,97 грн (торік було трохи більше 16 грн) Ця цифра хоч і зафіксована в ДСТУ, тобто незмінна у наших платіжках, але вона «плаває» згідно з коефіцієнтом, що залежить від температури зовнішнього повітря. До неї або додають якихось кілька чи кільканадцять гривень (якщо

на вулиці холодно), або віднімають (коли тепло).

Від чого відштовхуються? На кожен місяць Кабмін встановив фіксовану тем-пературу: у жовтні – плюс 8,1, у листо-паді – плюс 1,9, у грудні – мінус 2,5, у січні – мінус 4,7, у лютому – мінус 3,6, у березні – плюс 1, у квітні – плюс 9. Якщо реальна середньомісячна темпе-ратура відповідатиме якраз цим гра-дусам, «спрогнозованим» постановою уряду, то обігрів «квадрату» квартири обійдеться саме отими 33 гривнями без трьох копійок.

Але в «небесній канцелярії» не ко-ристуються постановами нашого уря-ду. Тож кожне відхилення погоди від урядового «прогнозу» автоматично вмикає лічильник (не у вас в підвалі, а в бухгалтерії «Київенерго») в той чи інший бік.

Комерційний директор «Київенерго» Євген Бушма, якого столичні депутати викликали на «килим», зізнався, що ті величезні суми за жовтень мали бути ще вдвічі більшими, якщо рахувати згідно з формулою Кабміну. Бо середня температура в другій половині жовтня була 3,6 градуса, а не 8,1, як торік про-гнозували міністри. Однак компанія прислухалася до пропозиції мерії взяти до розрахунків середню температуру за весь жовтень – 6,5 градуса.

За листопад будинкам без лічильни-ків, як каже пан Бушма, теж «світить» знижка, хоч і маленька: досі листопад мав середню температуру 2,1 градуса, а не 1,9, як написано у методиці уряду.

Зі слів Євгена Бушми випливає й таке: якщо нині за голови схопилися жерт-ви урядової постанови № 1037, тобто мешканці будинків без лічильників, то у грудні схопляться всі інші. Адже у будинках з лічильниками показники знімали 21-26 жовтня, тобто у жовтне-вих квитанціях враховано опалення навіть не за півмісяця, а тільки десь за десять днів.

Тож за листопад прийдуть платіжки щонайменше утричі дорожчі. Сюди ж увійде й останній тиждень жовтня. А ще

остаточна сума залежатиме від погоди і, звичайно, від кількості спожитого тепла.

ЯКИЙ ВИХІД? Робоча група, створена за ініціативи

Київського міського голови Віталія Кличка, вивчила ситуацію і рекоменду-вала «Київенерго» зробити перерахунок жовтневих платежів, насамперед, для тих 654 будинків, у яких є теплолічиль-ники, але нарахування здійснено згідно з відомою формулою – через те, що контролери нібито не змогли потра-пити до технічних приміщень. Або ж теплолічильники там ще не взято на комерційний облік.

Ще у жовтні постраждали від непрозо-рих тарифів і методики їх застосування 1800 будинків, які не мають приладів обліку тепла взагалі. Вирішено там вста-новити лічильники за кошти міського бюджету, бо гроші «Київенерго» зааре-штовані судом.

Виділило місто і кошти для ремонту чи заміни теплолічильників у чотирьох сотнях будинків, де прилади обліку зла-малися чи були викрадені. У планах мерії після завершення програми щодо теплолічильників взятися за оснащення будинків теплопунктами з терморегуля-торами. Щоб мешканці самі визначали, скільки дорогих гігакалорій впустити у свої оселі, а скільки «повернути» назад в «Київенерго». За принципом: нам чужого не потрібно, але й за своє переплачувати не годиться.

Ігор РОСИЧ

Холод політики не боїтьсяМирослав МАРИНОВИЧ, колишній політв’язень, член-засновник Україн-ської Гельсінської Групи, правозахисник і публі-цист:

«Я обидві наші революції вважаю дуже успішними, тому що вони принесли нам ве-ликі перемоги. Що ми з тими перемогами зробили – це інша річ. Самі по собі революції були надзвичайно успішними. Це була пере-мога людського духу, це перемога, яка нас утвердила у нашому подальшому розвитку і не допустила, щоб ми провалилися у росій-ську яму. А політичні аспекти, які проявилися після революції, – це вже інша річ. Тут ми багато недоробили. Є багато обставин, які нам об’єктивно заважали і до яких ми суб’єктивно не доростали... Причому я не поділяю думку, що винуваті лише наші політичні еліти, хоч на них вина величезна. Але також і люди. Наші люди звикли не робити себе відповідальними за стан справ у державі. А Майдан показав, що коли ми беремо на себе відповідальність, то тоді ми робимо великі діла».

Володимир ПРОКОПІВ, заступник міського голо-ви – секретар Київради:

«21 листопада 2013 року був абсолютно звичайним днем. Планів було купа, майбутнє було очікуваним і зрозумілим... Хто міг собі уявити, що станеться упродовж наступних кількох місяців? Що цей день змінить не лише моє життя, а й повністю вектор розвитку всієї країни на 180 градусів. Розділить на «до» і «після». Ми, українці, довели не лише собі, а й усьому світу, що ми гідний народ, який цінує свободу і готовий боротися за своє майбутнє. Впевнений, повернення на-зад не буде...»

Володимир БОНДАРЕНКО, депутат Київради (фрак-ція «ВО «Батьківщина»):

А що, якщо?.. А що, якщо після Революції Гідності ми б побачили за три роки втілення в життя всіх ідей,

за які український небайдужий народ 21 листопада 2013 року вийшов на Майдан?! А що, якщо б влада спромоглася виконати свої обіцянки й Україну вивела би на шлях справжніх змін, вивела би з пітьми корупції і, головне, поклала край загарб-ницьким діям російського агресора?! А що, якщо ми винні Небесній сотні відповідальне ставлення до свого вибору тих, кому даємо кермо нашої держави?! А що, якщо усі ми завинили оновлену країну полеглим солдатам із зони АТО та їхнім родинам?! А що, якщо усе лишиться, як є?

Пом’янімо усіх полеглих за ідею Революції Гідності молитвою та рішучими діями задля на-шої Батьківщини. Слава Україні! Героям слава!

Сергій ГУСОВСЬКИЙ, депутат Київради (фрак-ція «Об’єднання «Само-поміч»):

«День Гідності та Сво-боди. День пам’яті тих, хто віддав життя за віль-ну Україну.

День роздумів і підсумків. День спогадів про неймовірні почуття сили і спроможності.

День суму по змарнованим можливостям. День надії і віри в майбутнє рідної країни.

Важливий, непростий, відповідальний день...»

Революція Гідності: ми зробили свій вибір

СИТУАЦІЯ ПАМ’ЯТЬ

Якщо у підвалі немає приладу обліку тепла, то включається лічильник «Київенерго»

А ВИ ЗНАЄТЕ?

ПРО ЗМІНИ У СКЛАДІ СІМ’Ї НЕОБХІДНО ПОВІДОМЛЯТИ

У разі збільшення кількості за-реєстрованих осіб у житловому при-міщенні, на яке оформлена субсидія, громадяни зобов’язані поінформувати органи соціального захисту населення про зміни у складі сім’ї.

Після уточнення інформації відбу-деться перерахунок розміру житлової субсидії. У разі збільшення кількості зареєстрованих осіб, у залежності від соціального статусу та доходів людини, що прописалася, субсидія на сім’ю може бути збільшена або зменшена. Поза-як, відповідно до формули розрахунку субсидії, розмір допомоги залежить від сукупного доходу сім’ї: чим більша

кількість членів сім’ї та її сукупний дохід, тим меншою є компенсація держави за комунальні послуги.

Якщо громадяни протягом місяця са-мостійно не повідомили про збільшення кількості зареєстрованих у житловому приміщенні людей, органи соціального захисту населення у разі виявлення тако-го порушення мають право призупинити, не скасувати, нарахування допомоги на сплату житлово-комунальних послуг.

БЕЗРОБІТНІ ТАКОЖ МАЮТЬ ПРАВО НА СУБСИДІЮ

Особи, які перебувають на обліку в центрі зайнятості, та студенти мають право на безповоротну державну до-помогу у сплаті житлово-комунальних послуг – субсидію.

Громадянам, які перебувають на об-ліку в центрі зайнятості та отримують допомогу з безробіття, студентам ден-ної форми навчання при оформленні субсидії враховують фактичний розмір доходу. А громадянам, які перебувають на обліку в центрі зайнятості, але не отримують допомогу з безробіття, – один прожитковий мінімум. Для тих, хто не перебуває на обліку в центрі зайнятості й свої доходи декларує як нульові, органи соціального захисту населення рахують два прожиткові мінімуми.

Тимчасово переміщені особи теж мають право на отримання субсидії, оскільки не буде враховуватися у дохід грошова допомога, яка їм виплачується державою.

Урядова «теплобухгалте-рія» – несправедлива і дис-

кримінаційна для споживача, але вигідна компанії-моно-

полісту

особливий випадок 5Вечірній Київ | 24 листопада 2016 року | №47 (19229)

Фото Григорія КУБЛАНОВА Олег ПЕТРЕНКО

Півроку тому на підмогу переповненим тролейбусам і автобусам у «години пік» зі станції «Петрівка» запустили два «човни-ки» – короткі потяги міської електрички. Але й досі, як з’ясувала «Вечірка», троє-щинці не призвичаїлися до нового марш-руту.

О пів на шосту вечора в усьому потязі зо два десятки людей. Є вагони зовсім порожні. Пасажири кажуть, що пізніше, по закінченні робочого дня, людей буде більше.

– Але ще жодного разу не бачила, щоб навіть сидячі місця були заповнені бодай наполовину, – каже Наталія, яка їздить «чов-ником» щодня. Щоправда, за її спостережен-ням, уранці з Троєщини пасажирів чомусь більше, ніж увечері повертається додому.

– Незручно добиратися трамваєм і елек-тричкою, багато пересадок. І за все треба платити. Вихід для Троєщини один – по-трібне метро! – додає Микола Степанович із сусіднього вагона…

Проте й поодинокі пасажири проти того, щоб «човниковий» маршрут закрили, а за-лишили, як раніше, лише кільцеву міську електричку.

– Між «човниками» інтервал – хвилин десять, а на «довгу» треба більш як півго-дини чекати, – обурюється студент Мики-та. – Спробуйте у вітряну погоду чи взимку вистояти на відкритій платформі…

На платформі «Троєщина-2» не все вдало спроектовано. Тут вихід лише один – до 4-го і 5-го трамваїв. Тож з протилежної платформи треба переходити через колії по бетонних плитах. Освітлення поганеньке, слід добре придивлятися, щоб нога не потрапила між плит. Не дай Боже, впасти: можна не лише травмуватися, а й не встигнути підвестися до наближення іншого потяга. А мчать тут і пасажирські експреси, і навіть «товарняки», не зупиняючись.

На стіні при вході у вестибюль станції – електрокамін, це єдиний прилад тутешнього опалення.

– Уже холодно, а що буде зимою?! По-стійно скаржимося, пишемо, щоб конвектор

поставили, та жодної реакції, хіба, іноді відповідають: не подобається, то звільняй-ся, – бідкається контролерка, яка старим компостером вручну пробиває квитки, бо половина нових автоматичних турнікетів не працює. – Двері не зачиняються, гума об-дерлася, вітер гуляє. Пасажири ж рухаються туди-сюди, потім у поїзді зігріються, а ми цілий день мерзнемо.

Назад на Петрівку нас «човник» не за-брав – пішов порожняком. Увечері він тільки сюди пасажирів возить, а вранці – навпаки, до метро. Довелося зачекати кільцевої, тобто «довгої» електрички.

– Той час прибуття, який показує табло, може бути неточний, – пояснила контролер.

– Правильні цифри висвічуються лише тоді, коли потяг уже близько, а якщо ще далеко, то ті «джипіеси» збиваються і передають неправильну інформацію…

На платформі багато курців і… табличка: «Палити на зупинці громадського транспорту і в зоні 50 метрів навколо неї заборонено!». Під табличкою прив’язана дволітрова жер-стяна банка для недопалків.

З цього боку від станції платформа висо-ка – до вагона добре заходити й стареньким. А з протилежного навіть ми, чоловіки, один одного підсаджували.

Здивувало й таке: у «човнику» кожну з… двох зупинок оголошували, а ось машиніст кільцевої – як води до рота набрав. І табло у вагоні лише миготіло, а не сповіщало про зупинки…

ЇХАЛИ МИ, ЇХАЛИ!

Човниковий «порожняк» КОМЕНТАР

Михайло ІЩЕНКО, депутат Київради: Мешканці Троєщини ще призвичаюються до електрички. Так, цей маршрут потребує багато пересадок. Але, на жаль, до нашого житлового масиву дуже мало маршрутів без пересадок. Щоправда, останнім часом «Київпастранс» відкрив прямі маршрути автобусів у центр, на залізничний вокзал, у Дарницю. Є люди, які вибирають дещо довший за часом маршрут, але дешевший. Який вихід? Ми всі його знаємо – це метро. Але спершу треба відкрити Подільсько-Воскресенський міст хоча б для наземного транспорту (наскільки мені відомо, якраз цією проблемою нині й займається міський голова Віталій Кличко) і прокласти дорогу через Райдужний масив до вулиці Бальзака.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

«Ми втрачаємо дитячу бібліотеку! SOS…», – таке тривожне повідо-млення отримала «Вечірка» від Централізованої бібліотечної системи Дарницького району. Хто і чому намагається привласнити приміщення культурно-освітного закладу?

Як стало відомо нашому корес-пондентові, історія дитячої біблі-отеки імені Зої Космодем’янської розпочалася ще у повоєнні роки. Саме тоді у маленьке приміщення (на вулиці Сімферопольській) принесли книги, збережені від фашистських бомбардувань. У часи розбудови Дарницького району знайшли краще місце, спроектоване спеціально для бібліотеки: з абонементом, чи-тальнею, залами для масових заходів, книгосховищами та… вентиляцією.

У 1983 році райвиконком ухва-лив рішення №1147: «Про введення в експлуатацію II-ої черги жит-лового будинку з дитячою біблі-

отекою». Через два роки, згідно з постановою Дарницької райради, дитячу бібліотеку «прописали» у житловому будинку за адресою: вулиця Вереснева, 9. Нове при-міщення було доволі просторим (корисна площа — 362 кв. м) – його використовували виключно для об-слуговування дитячого населення мікрорайону, вихователів, учителів, батьків і студентів Інституту куль-тури імені Олександра Корнійчука (нині — Київського національного

університету культури і мистецтв). Проте згодом, у незалежній Україні розпочалося щось неймовірне – культурні цінності стали непо-трібними для тих, хто сприймає життя лише крізь призму грошей.

— Починаючи з 1993 року, влас-ники приміщення, в якому ще з

моменту здачі житлового будинку знаходилась дитяча бібліотека, постійно змінювалися без узго-джень із управлінням культури та районною держадміністрацією, — говорить директор Централі-зованої бібліотечної системи Дарницького району Оксана Головата.

— За законодавством, прива-тизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значен-ня, а також казенні підприємства, об’єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збережен-ня та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей. Незважаючи на це, бі-бліотеку продавали неодноразово. У грудні 2014-го новим власником

став Олександр Чепков, директор ТОВ «Алірас». І почалися суди...

Згодом з’ясувалося, що пробле-ми з дитячою бібліотекою виникли через незаконні дії з боку Фонду держмайна України: саме пред-ставники ФДУ продали фірмі «Київ-інвест» приміщення на вулиці

Вереснева, 9 (на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02.07.1993 року).Чим на той час керувалися панове-чиновники, невідомо. Таке враження, ніби вони «не знали» вимог Закону «Про бібліотеки і бібліотечну справу»: згідно статті 14, «бібліотеки, що є юридичними особами, не під-лягають приватизації». Прикро дивує ще одне порушення: в акті прийому-передачі цілісного май-нового комплексу приміщення бібліотеки чомусь віднесли до побутових приміщень, а не до об’єктів соціально-культурного призначення.

— Вважаю, що бібліотеку на Ве-ресневій у жодному разі неможна закривати. Ми спільно з район-ною і міською владою, дарниць-кою громадою маємо відстояти її, бібліотека має продовжувати працювати, — говорить депутат Київради Володимир Гончаров. — Я переконаний, що сучасні бі-бліотеки – не архаїчне явище, а центри культурного і мистецького життя.

Такої ж думки дотримується і депутат Київради Ігор Мірош-ниченко:

— Якщо юридичні важелі будуть вичерпані, тоді доведеться шукати інше місце. Особисто я підтримую культурно-освітні заклади, дарую бібліотекам різні книги (істориків, класиків тощо), які формували мій

світогляд. Тому для мене закриття бібліотеки є неприпустимим.

Наразі у Господарському суді тривають судові засідан-ня, пов’язані із позовом нового власника до управління культури Дарницької райдержадміністрації та Централізованої бібліотечної системи. У свою чергу, районні чиновники подали зустрічний по-зов: «Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.08.1993 р. (у частині відчуження побутового приміщення у житловому фонді на вул. Вереснева, 9 у м.Києві), укладе-ного між Фондом державного майна України та організацією орендарів орендного підприємства проектно-будівельної фірми «Київінвест».

За словами екс-глави Дар-ницької РДА Геннадія Сінцова, «для захисту комунальної влас-ності міста потрібно заручитися підтримкою Генпрокуратури та Київради». Очевидно, лише спіль-ними зусиллями правоохоронців і міських депутатів можна буде розі-братися: яким чином спритні ділки «перетворили» дитячий культурно-освітній заклад на господарське приміщення та проігнорували акти прийомних комісій (від 30.11.1983 р.) про прийняття в експлуатацію об’єкта — житлового будинку разом із вбудованою бібліотекою? Не ви-ключено, що відповідь на це питання знаходиться у площині не лише господарській, а й кримінальній…

У 1983 році райвиконком ухвалив рішення №1147: «Про введення в експлуатацію II-ої черги житлово-го будинку з дитячою бібліотекою». Через два роки,

згідно з постановою Дарницької райради, дитячу бібліотеку «прописали» у житловому

будинку за адресою: вулиця Вереснева, 9.

З книжками – на вихід!Дитячу бібліотеку продали «з молотка» під виглядом господарського приміщення

Фото Павла ПАЩЕНКА

комунікації6 Вечірній Київ | 24 листопада 2016 року | №47 (19229)

Олексій ОКОПНИЙ,

депутат Київради

(фракція «Солідарність»)

Перевірив , як проходить капі-тальний ремонт спортзалу у школі №3. Бо ремонт – це непередбачуваний процес: плануєш на

місяць, а затягується на півроку... Уже замінено вікна, встановлено опален-ня, підготовлено під облаштування стіни. Разом із керівництвом школи та будівельниками визначилися, якою краще зробити підлогу, і коли нарешті ремонт закінчиться. По-перше, дітям незручно займатися фізкультурою у непристосованих приміщеннях, а по-друге, на початку грудня школа святкуватиме ювілей. Між швидкістю і якістю обрали останнє – щоб учням було тепло і комфортно. Ремонтники обіцяють впоратися до нового року.

Микола НЕГРИЧ,

депутат Київради

(фракція «Солідарність»)

Твердо пере-конаний , що дозволяти за-б у д о вник ам продавати квар-тири в новобудо-вах можна лише

після того, як буде споруджено 30 відсотків будівлі. Відповідна вимога має бути прийнята на за-конодавчому рівні й передбачати внесення змін до низки законів. Забудовник продає квартири в будинку, який ще тільки починає споруджувати. Люди купують квар-тири й сподіваються, що через два роки святкуватимуть новосілля. В результаті через два роки на місці будівництва – лише «коробка» або ще гірше – воно навіть не почалося. Відтак тисячі українців залишаються без грошей, а в країні з’являються сотні недобудованих висоток, які вже ніхто не буде завершувати. У всьому цивілізованому світі за-будовники відкривають спеціальні рахунки в банку (escrow-рахунки), з яких забудовник може витрачати гроші тільки на будівельні роботи та матеріали, поки будинок не буде введений в експлуатацію. Такі рахунки – гарантія того, що гроші будуть використані за при-значенням – на будівництво нового будинку.

Олег ПЕТРОВЕЦЬ,

депутат Київради

(фракція «Солідарність»)

Кияни добре знають, що воду з-під кра-на краще не вживати без попередньої обробки. Тож

важливим джерелом безкоштов-ної свіжої питної води залиша-ються бювети. Радий повідомити, що завдяки небайдужості місцевої громади вдалось домогтися фі-нансування з міського бюджету капітального ремонту бюветного комплексу на вул. Євгена Свер-стюка. У ході ремонту було замі-нено пластикові панелі альтанки, укладено нову плитку, влаштова-но антикригову систему (підігрів колонок, щоб вода не замерзала) тощо. Всі роботи завершено, і тепер мешканці Лівобережного масиву мають можливість пити якісну безкоштовну воду.

ТУРБОТА ПРОПОЗИЦІЯ

Підготовлено за матеріалами особистих сторінок у Facebook

Олександр СПАСИБКО,

заступник голови КМДА

Київрада підтримала новий порядок сплати пайової участі забудовниками в Києві – він на-буває чинності з 1 січня 2017 року. Всі столичні

забудовники платитимуть за новою ставкою і прозорою формулою розрахунку пайової участі: 4 відсотки від кошторисної вартості будівельних робіт. До 31 грудня 2017 року буде застосований по-нижуючий коефіцієнт 0,5, завдяки чому упродовж усього 2017 року забудовники зможуть сплачувати пайову участь за пільговим коефіцієнтом 2%. Чіткі правила, онлайн-калькулятор та онлайн-процес адміністрування – давно очікувані кроки, що позитивно позначаться на розвитку будівельної галузі. Наповнення бюджету міста платежами та використання коштів пайової участі виключно на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста має суттєво вплинути на його розвиток та інвестиційну при-вабливість.

Ігор ОПАДЧИЙ,

депутат Київради (фракція «Солідарність»)

На черговому засіданні постійної комісії з питань регламенту та депутатської етики було заслуха-но інформацію про нове положення постійних

комісій Київради мого авторства. Воно має на меті вдосконалити роботу, зробити їх діяльність більш прозорою, вирішити питання конфлікту інтересів та покращити відвідуваність комісії депутата-ми, адже через відсутність кворуму на деяких засіданнях комісій часто-густо призводить до зволікання з вирішенням нагальних проблем міста. Депутати також підтримали зміни до Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю щодо повноважень зі збору, аналізу та оприлюднення інформації про об’єкти будівництва в місті. Підтримано рішення про створення тимчасової контрольної комісії з питань перевірки фінансово-господарської діяльності ПАТ «ХК «Київміськбуд». Необ-хідність створення комісії пов’язана з тим, що Генпрокуратурою було проведено ревізію кримінальних проваджень проти колишнього мера Леоніда Черновецького та посадових осіб, що працювали під його керівництвом. Під час перевірки був встановлений факт незаконного закриття кримінальних проваджень про відчуження акцій будівельних і транспортних підприємств «Киїмісьбуду». Отже, метою тимчасової комісії буде здійснення контролю та перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства.

Михайло БУДІЛОВ,

депутат Київради

(фракція «ВО «Свобода»)

Як представник комісії Київради з власності ра-

зом із представниками Департаменту освіти завітав до цієї визначної міської споруди – Будинку вчителя. Історична будівля, зведена понад сто років тому, що приймала Всеукраїнські вчительські з’їзди, тут відбувалися засідання Центральної Ради, нині перебуває в аварійному стані. До речі, комісія з надзвичайних ситуацій КМДА при-йняла рішення про обмеження доступу людей до балконних приміщень, у зв’язку із віро-гідністю обвалення фрагментів купола. Під час обстеження мною було виявлено декілька цікавих фактів, про які чомусь мовчить міська влада. Ще у 2008 році частину комплексу, а саме 307,76 кв. м, було приватизовано ТОВ «Юніон-спорт» на підставі рішення

суду. Охоронний договір, звичайно ж, не був підписаний. На даний момент корисна площа споруди – близько 5000 кв. м, з яких аж 2771 кв. м здано в оренду. Дивно, але комунальному підприємству, що утримує будівлю, не вистачає навіть приміщень для розміщення своїх працівників... На черговому засіданні комісії з питань власності вноситиму це питання до розгляду та наполягатиму на створенні робочої групи для пошуку вирі-шення цих складних проблем.

ТРИВОГА

СЛОВО-ДІЛО

Сергій МАЙЗЕЛЬ,

директор Департаменту транспортної інфраструктури КМДА

Дуже прикро, коли очікування не виправдовуються. На Антикоруп-ційній раді обговорили ведення господарської діяльності та фінансові показники КП «Київтранспарксервіс». Заслухали доповідь керівника підприємства Артема Шамрая. Члени Антикорупційної ради та мер Києва

Віталій Кличко залишилися незадоволеними результатами роботи КП «Київтранспарксервіс». Як зазначив міський голова, у сфері паркування столиці досі присутня корупційна складова, а місто недоотримує в бюджет значні кошти.

Мер Віталій Кличко доручив Департаменту транспортної інфраструктури та всім район-ним керівникам Києва перевірити роботу КП «Київтранспарксервіс» за 8-місячний період.

АНТИКОРУПЦІЯ

РЕАЛІЇДмитро БАНАС,

депутат Київради (фракція «Солідарність»)

Київрада підтримала мої проекти рішення про відмову надавати приватним особам землю колишнього дитячого табору «Вогник» у Пу-

щі-Водиці (на вулиці Юнкерова, Оболонський район). Таким чином ми зупинили земельну махінацію! Надалі будемо ініціювати

повернення у влас-ність міста майна табору «Вогник» і створення тут со-ціального об’єкта. Особисто мені б хотілося, щоб це був реабілітацій-ний центр для українських вій-ськових, які повер-таються з Донбасу додому.

Ігор БАЛЕНКО,

депутат Київради (фракція «Солідарність)

Сміття є не тільки джерелом неприємного за-паху та шкідливих газів (метану, сірководню). Неправильно організований майданчик для сміттєвих

ємкостей може принаджувати шкідливих комах і гризунів – носіїв різних інфекційних захворювань. З метою поліпшення санітар-ного стану територій у дворах багатоповер-хових будинків по вул. Бажана, 9-в, 9-г , 9-з, а також Вірменській, 1/9-к місця для збору сміття приведені до ладу.

Не хочеться на-гадувати, як це було, – подивіться на фото, як вони виглядають наразі.

7Вечірній Київ | 24 листопада 2016 року | №47 (19229) суспільство

Фото Анатолія БОЙКА

СПІВРОЗМОВНИК

Веселкові барви Веселкові барви «Яскравої столиці»«Яскравої столиці»Микола ПАЦЕРА

Останнім часом Дарницький район стає все ошатнішим і барвисті-шим. А прикрашають тутешні паркани, двори та будівлі молоді місцеві жителі, які підтримали проект депутата Київради Юлії Ярмоленко «Яскрава столиця».

Ця неординарна акція розпо-чалася доволі буденно. Якось зу-стрілися в кафе дві колишні шкільні подруги – Юлія Ярмоленко та ху-дожниця Надія Ільчук. Говорили про різне. А потім мова зайшла про… Ні, не новинки моди та ювелірні вироби, а про те, як прикрасити старі двори рідного району. Тоді й виникла спільна ідея – організувати акцію «Яскраве подвір’я».

Благодійна організація «Взаємо-дія», яку очолює Юлія Ярмоленко, закупила фасадні фарби, пензлі, рукавички, і кілька ентузіастів на чолі з Надією Ільчук взялися розмальовувати паркан навколо дитячого майданчика. Їх роботою зацікавилися місцеві дітлахи і ста-ли просити: кому свинку намалю-вати, кому ведмедика… Протягом двох днів звірята тут і «оселилися». А ще – їжачок із мультика «Трям! Здрастуйте!», Міккі Маус та інші персонажі. Мами дякували худож-никам, а діти, яким також дозво-лили дещо зафарбувати, були на «сьомому небі» від захоплення.

– Коли нашу спільну роботу по-бачили мешканці інших будинків, стали просити розфарбувати й їхні паркани, стіни, під’їзди, голуб’ятні та інші обшарпані «артоб’єкти», – розповіла «Вечірці» Надія Ільчен-ко. – Так і пішов у життя проект «Яскраве подвір’я». У одному дворі була занедбана трансформатор-на будка, частину якої орендував самодіяльний ляльковий театр, то ми на їх прохання та за участі найменших глядачів розмалювали стіни квітами, «повісили» теа-тральні куліси. І театр наче ожив. Прикрасили й декілька під’їздів на прохання мешканців…

Надія пригадує, як побачила непоказний дірявий паркан на-вколо дитячого майданчика і дуже захотіла якось його облагородити. Зрештою придумала, що намалю-вати – сімейку ведмедів на вело-сипедах. Ентузіасти так захопилися створенням картини, що писали її навіть вночі, присвічуючи ліх-тариками мобільних телефонів.

Згодом Юлія Ярмоленко ви-рішила розширити сферу діяль-ності художників, перетворивши «Яскраве подвір’я» на «Яскраву столицю». В рамках цього проекту вже прикрасили декілька об’єктів (усього ж розмалювали їх понад 20). Перед Днем незалежності Надія

Ільчук зі своєю командою нама-лювала на фасаді територіального Центру соціального обслугову-вання Дарницького району (вул. Вербицького) сільський пейзаж: старовинні хати, вітряк на березі річки, ліс і небо з птахами. Від-відувачі Центру запевняють, що малюнок піднімає настрій. А це дорогого варте, адже контингент тут особливий.

– Перед початком нинішнього навчального року я звернувся до депутата Київради Юлії Ярмоленко з проханням розмалювати стіни нашої старенької музичної школи №11 на вулиці Пасхаліна, – розпо-вів директор Василь Залозний. – Ми нарешті дочекалися ремонту, тож хотілося трохи «розвеселити» при-міщення, прикрасити його зовні. Молоді художники із команди де-путата охоче відгукнулися – навіть

взяли мене у співавтори. Отже, я допомагав їм втілити в життя два свої «абстракціоністські ескізи» на бічній стіні. А наші учні малювали квіти біля центрального входу. Тепер усі ми милуємося своєю школою, пишаємося причетністю до її оновлення.

Нині дедалі популярнішими стають у Києві масштабні мурали, які малюють відомі художники. Ми ж пішли дещо іншим шляхом – за-лучаємо до творчості мешканців району, особливо дітей. Це сприяє їхньому духовному розвитку, кре-ативному мисленню та фантазії, відволікає від негативу, – прояс-нює Юлія Ярмоленко. – Прагнучи ширше і активніше залучати до цього процесу всіх бажаючих, ми реалізуємо проект «Яскрава сто-лиця» вже на конкурсному рівні. Аби наші художники розмалюва-ли конкретне подвір’я чи інший об’єкт, мешканці мають і самі щось зробити для його прикрашання та надати нам фотозвіт. Оскільки в Києві чимало занедбаних примі-щень, під’їздів, парканів, хочемо поширити наш досвід на все міс-то – щоб столиця буяла яскравими веселковими кольорами.

Тепер усі ми милуємося

своєю школою, пишає-

мося причетністю до

її оновлення

Маємо бути пильними і мудрими

– Степане Степановичу, чи задіяний ваш підрозділ до розслідування злочинів під час Революції Гідності?

– З листопада 2013 року по лютий 2014 року під час Революції Гідності вчинено велику кількість злочинів: убивства, замахи на убивство, викрадення людей, зловживання владою та службовим становищем. Значну їх кількість інкриміновано співробітникам правоохоронних органів та органів державної влади того часу, вину кожного визначатиме суд. Генеральна прокуратура України встановила підслідність цих зло-чинів за слідчими ГПУ, а працівники Служби безпеки України та Національної поліції входять до складу слідчо-оперативних груп та виконують їх доручення.

Роботу було розпочато одразу після трагічних подій. Правоохоронці шукали й знаходили не лише зброю, а й дрібні, навіть мікроскопічні речові дока-зи – наприклад, досліджували сліди куль на київських вулицях. Допитано тисячі свідків та потерпілих, тривають хімічні, балістичні, трасологічні експер-тизи, розкривається велика кількість інформації з телекомунікаційних мереж.

– Нещодавно спецслужба заявила про ви-криття ворожих планів з дестабілізації ситуації в країні, провокацій та підбурювання. Неважко передбачити, що особливе місце в спланованих акціях відведено столичному регіону.

– Служба попередила суспільство, звернулася до громадян із закли-ком бути пильними й мудрими. Російські спецслужби діють системно, гібридни-ми методами – як у Києві, так і у регіонах. Вони намагаються дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію зсе-редини України, нав’язуючи ідеї розколу держави, так званої «тихої» федералізації, відмови від євро-пейського вибору як вектору дальшого розвитку держави.

– Наскільки захищений столичний регіон із точки зору контррозвідки?

– Головне завдання контррозвідки, як і будь-якого іншого оперативного підрозділу Служби, своєчасно виявити і упередити загрозу. Один із свіжих прикла-дів – співробітники Головного управління затримали в Борисполі іноземного найманця, який воював проти України на боці терористичних організацій ОРДЛО. Під час огляду особистих речей у нього виявили іноземний паспорт, військовий квиток так званої ДНР, наказ про нагороду від терористів та ноутбук з інтернет-листуванням із бойовиками. З’ясувалося, що найманець із Бразилії закінчив академію вій-ськової поліції на своїй батьківщині, потім навчався у Курському державному університеті. Навички альпініста, військового лижника, радиста, досвід захоплення та утримання заручників, поводження з вибуховими речовинами застосовував майже у всіх «гарячих точках» світу. Восени 2014 року 32-річний професійний вбивця прибув на тимчасово окуповані території України та приєднався до бандформування «Вікінг». Брав участь у бойових діях у районі Дебаль-цевого та Донецького аеропорту, тісно співпрацював із російськими спецслужбами, тренував бойовиків… До речі, з початку року нашими контррозвідниками попереджено понад двадцять фактів розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав.

– Напрямок роботи спецслужби, який не можна залишити поза увагою – протидія тероризму та сепаратизму.

– Наведу лише декілька фактів. На початку року на Київщині нашими співробітниками викрито склад з контрафактними цигарками, що виготовлялися в Росії та на тимчасово окупованій території так зва-ної ДНР і контрабандою переправлялися до країн Європи. Гроші, отримані від реалізації незаконної продукції, призначалися для фінансування теро-ристичної організації «ДНР»… Викрито оборудки одного з комерційних банків у Києві, який незаконно

здійснював фінансові операції з відділеннями на тимчасово окупованих територіях. Майно установи вартістю чотири мільйони гривень керівництво банку надало до оперативного управління фірмі, зареєстрованій у «податкових органах» «ДНР». Ще один канал фінансування терористів «ДНР», органі-зований менеджментом київської фірми, працював на поставках лісу.

– Експерти називають корупцію однією з найпотужніших загроз національній безпеці – разом із зовнішньою агресією та тероризмом. Чи не могли б ви проілюструвати діяльність вашої Служби по боротьбі з цим ганебним явищем кон-

кретними цифрами та прикладами?

– З початку року за матеріалами спецпід-розділу по боротьбі з корупцією столичного главку СБУ органами НАБУ та прокурату-

ри зареєстровано 50 кримінальних проваджень, 69-ти особам повідомлено про підозру. НАБУ у Києві розпочато кримінальне провадження за фактом спроби надання неправомірної вигоди заступнику Міністерства освіти і науки України ректором одного з державних університетів. За сприяння у наданні акредитації спеціальностей вузу його керівник про-понував високопосадовцю 10 тисяч доларів США. Інший факт – за надання дозволу на безперешкодний вилов риби комерсант пропонував 20 тисяч гривень хабара прокуророві одного з міст Київщини…

– Суми хабарів іноді просто вражають… – На жаль, це так. На «рекордному» хабарі у 300

тисяч євро та 10 тисяч доларів США було затримано голову однієї з сільських рад. Спільно з САП та НАБУ наші співробітники викрили посадовця та його посередника, які вимагали та отримали гроші від агропромислового підприємства. Відповідати перед законом буде і нещодавно затриманий начальник відділу контролю за благоустроєм однієї з РДА м. Києва, який здирав щомісячні побори у десятки тисяч гривень зі своїх підлеглих.

Загалом протягом року за скоєні корупційні діяння нами було затримано 70 посадовців з числа праців-ників територіальних представництв Національної поліції, Державної фіскальної служби, Державної міграційної служби, Державної виконавчої служби, Збройних сил України, інших військових формувань тощо. Припинено протиправну діяльність ряду службових осіб у сферах судової влади та виконання судових рішень.

– Підбиваючи підсумок нашої розмови, хочу запитати: Київ може спати спокійно?

– Українська спецслужба з початку російської агресії працює в посиленому режимі. І навряд чи сусід швидко облишить нас у спокої, він буде ви-шукувати слабкі місця й намагатися атакувати. Але ми уже навчилися достойно йому відповідати. Отже, маємо берегти так важко здобуту нами демократію, свободу слова, бути консолідованими, підтримувати і допомагати один одному, не піддаватися на про-вокації, якими наші вороги намагаються зашкодити національним інтересам України. Саме це і дасть змогу киянам (і не лише їм) спати спокійно…

Наша розмова з керівником столичного Главку Служби безпеки України Степаном Грещуком відбулася напере-додні Дня Гідності та Свободи. Ми попросили його розповісти про роботу регіонального органу СБУ в період збройної агресії Росії, захист національної безпеки та розслідування злочинів під час Революції Гідності.

Головне завдання контррозвід-ки, як і будь-якого іншого опе-ративного підрозділу Служби, своє-часно виявити і упередити загрозу

пропонуй, удосконалюй, дій!8

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ МІСТА КИЄВАСТРАТЕГІЯ РОЗдо 2025 рокудо 2

ІСТОРИЧНА ТА АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА

КУЛЬТУРАНа сьогоднішній день в місті Києві налічується 20 театрів та 27 музеїв, що перебувають у комунальній власності.

Створення нових об’єктів культури:

Створення та підтримка аль-тернативного культурного про-стору (в т.ч. створення кварталів культури, вільних театральних майданчиків тощо)

Створення та розвиток про-фільних культурних кластерів (кіно-, образотворчих, музичних тощо) на базі державних та місь-ких активів, а також занедбаних підприємств

Створення та розвиток євро-пейського культурно-мистецького центру

Створення музеїв/галерей об-разотворчого мистецтва (в т.ч. су-часного та актуального мистецтва)

Створення культурних осеред-ків на районному рівні

Створення Київського муніци-пального дому національностей

Розробка системи преференцій/пільг із метою підтримки та за-охочення розвитку нових закладів культури

Олександр ВОВЧЕНКО, президент Інституту реформ та розвитку Києва:

– Основна проблема галузі – тотальне недофінансування.

Найперше, що потрібно зробити – це відійти від принципу залишкового фінансування культури, що відбувалося десятиріччями. У Києві велика кількість комунальних кіно-

театрів та бібліотек. Їх необхідно не тільки модернізувати, як передбачено у Стратегії, а й запроваджувати нові формати їх діяльності, щоб у випадку з бібліотеками – повернути туди людей, у випадку з кінотеатрами – щоб вони приносили прибуток місту. Окрім підвищення заробітної плати пра-

цівникам культури, необхідно також підви-щувати їх кваліфікаційний рівень. Через ці взаємопов’язані речі у нас на сьогодні відчу-вається брак кваліфікованих кадрів. Крім того, у Києва повинна бути єдина та комплексна програма популяризації українського мисте-цтва та культури, щоб вся мережа культурних закладів столиці працювали задля єдиної мети. На мою думку, Стратегію варто доповнити

такими заходами: пропагування нових історич-но-краєзнавчих та культурологічних маршрутів Києва; щорічне фінансування видання книжок київських письменників; презентації видань місцевих авторів у бібліотеках та навчальних закладах столиці (вищих навчальних, шкіль-них та позашкільних) з метою популяризації української книги, ознайомлення широкого кола читачів із творчістю письменників та краєзнавців Києва; творчі вечори, зустрічі учнів та студентів з письменниками і жур-налістами, колективами, що популяризують українську мову, історію та культурну спадщину українського народу тощо.

Т

Япі

Тз

– Київ належСтолиця є центркультури та освактивної туристмісті потенціалуСтратегії розвитнаступні заходи Просування

туристичний сайттувачам, з достовпропозицію та ви Підтримка в

малого вітчизняндля розвитку дер

Уд Облаштуваннчинку, зупинок

Забезпеченнягігієнічного при

Створення тумаційного супро

Марина СОЛОВЙОВА, координатор ГО «Андріївсько-Пейзажна ініціатива»:

– Викладене у проекті оновлення Стратегії Ки-єва-2025 мені дуже подобається, і якщо це буде

справді реалізовано, то ми збережемо наше місто. Але для цього потрібно декілька суттєвих змін нинішньої ситуації з охороною пам’яток історії та архітектури. Перше – це інвентаризація. Ми маємо знати реальний стан справ із власністю, з технічним станом будівель. Друге – це законодавчий механізм повернення будівель, які власники неналежним чином не утримують. Наприклад, той самий «будинок зі зміями», що знаходиться в приватній власності, і наче ніхто не може нічого з цим вдіяти…

Ще один важливий момент – мають бути не охоронні договори, а охоронні зобов’язання, бо договори власники можуть підписувати, а можуть – ні. Наприклад, по Гостиному двору договору немає – і не можна пред’явити претензії. А охоронне зобов’язання має бути обов’язковим – тобто, якщо хочеш придбати об’єкт, то в момент оформлення підписуєш охоронне зобов’язання.

Пам’ятки архітектури можна віддавати в приватну власність, але має бути механізм, вигідний і власнику чи орендарю, і щоб стимулював збереження і реставрацію об’єктів. Наприклад, будинок можна виставити на конкурс оренди і орендар пропонує, що він хоче зробити там – скажімо, готель, ресторан, музей, при цьому не змінювати зовнішні елементи та висотність. Але поки йде рестав-рація – нараховується ринкова вартість оренди, коли ж будинок відреставровано і він «працює» – то, наприклад, 100 грн на рік. Це спонукатиме якнайшвидше зробити ремонт, аби пам’ятка «працю-вала», а інвестор швидше повертав вкладені кошти.

ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я ТА ЗДО

За останні роки кількість пам’яток історії, містобудування та архітектури у місті Києві зменшилась.

Контроль за належним утриманням та

збереженням об’єктів культурної спадщини: Здійснення інвентаризації та паспортизації об’єктів куль-турної спадщини, охорона та контроль за їх станом

Систематична робота з ви-явлення нових об’єктів куль-турної спадщини та ініціюван-ня процедури їх включення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України

Посилення співпраці між КМДА та ЦОВВ у сфері охорони культурної спадщини міста Києва

Розвиток потенціалу терито-рій Державного історико-архі-тектурного заповідника «Старо-давній Київ», музею «Київська фортеця», об’єкта всесвітньої спадщини «Софійський собор із прилеглими чернечими будів-лями, Києво-Печерська лавра» та його буферної зони

Зоряна ЧЕРНЕНКО, головний експерт групи «Рефо– Своєчасне виявлення та профілактика захворю-

вань, зокрема, створення систем спостереження та контролю за захворюваністю населення, систематичне проведення імунізації, записані в Стратегії, є дуже по-зитивним моментом. Так само, як і прописані чудові

та своєчасні кроки щодо екстреної медичної допомоги. Я б додала ще створення лікарні екстреної медичної допомоги на Правому березі, що вже давно обговорюється, оскільки така спеціалізована лікарня знаходиться лише на Лівому березі. Порадував пункт 4.1, в якому зазначено просування соціальної від-

повідальності бізнесу щодо підтримки здорового способу життя своїх працівників і киян загалом. Це довгоочікуваний та важливий крок, що наблизить Київ до європейської практики.Наприкінці наведені індикатори результативності. Зокрема, середні

строки лікування на ліжках стаціонарів заплановано зменшити з 10 до 6 днів. Але як само, якими кроками, в самій Стратегії не зазначено. Хоча зрозуміло, що, якщо надання первинної медичної допомоги буде «покривати» більшість пацієнтів, то це може вплинути на цей індикатор.

Залишпроведезумілий допомогпочастипровестріально-створенвирішитмій поглобговорції – чи побудувгромадасамих лнадбавквідзнакопрацю т

Кількість лікарів у м. Києві зростає протягом останнавантаження на одного лікаря, але при цьому спрозриву між рівнем оплати праці у галузі охорони

Зностиче

Оновлення наявних об’єктів культури у відповідності до вимог часу:

Комплексний ремонт та модернізація об’єктів культури (в т.ч. модернізація їх матеріально-технічної бази)

Розвиток музейної справи (впровадження автоматизованих сис-тем обліку експонатів, покращення умов зберігання, оцифрування найбільш цінних пам’яток)

17Вечірній Київ | 24 листопада 2016 року | №47 (19229)

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ МІСТА КИЄВАЗВИТКУ МІСТА КИЄВАдо 2025 року2025 року (проект)(проект)

СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА ТА ДОПОМОГА

У місті Києві щорічно проводиться політика в напрямі покращення ситуації у сфері соціального захисту населення, зокрема нарощу-ються обсяги державної допомоги жителям столиці, які дійсно цього потребують.

Підвищення забезпеченості соціальною інфраструктурою:

Проведення капітального ремонту, реконструкції та при-дбання предметів довгострокового користування

Поліпшення доступності та комфортності міста для осіб з інвалідністю (у співпраці з Комітетом доступності), зокрема облаштування пандусами закладів соціального обслуговування

Створення додаткових установ із піклування про неза-хищених та малозабезпечених осіб, в т.ч.:

- Формування мережі районних центрів із надання соціальних послуг (у форматі єдиного соціального простору)

- Створення соціального гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа

- Виділення службових квартир для створення та відкриття нових дитячих будинків сімейного типу

- Створення мережі центрів (закладів) соціальної реабілітації для дітей та молоді з інвалідністю

- Створення спеціалізованого закладу психоневрологічного профілю для осіб з інвавлідністю

- Створення центру ресоціалізації для молоді з числа груп ризику

- Створення комунального закладу на Лівому березі з надання послуг для осіб без ПММ

Василь НАЗАРЕНКО, голова ВГО «Союз організацій інвалі-дів України»:

– Відносно доступності та комфортності міста для осіб з інвалідністю, зокрема, облаштування

пандусами, змушений з прикрістю констатувати, що Київ і досі ще залишається недоступним містом щодо архітектурної доступності. Насамперед, і до столичних закладів соціального обслуговування, медицини та культури. Щодо створення якихось додаткових установ чи структур… Гадаю, що витрачати на них кошти не варто. І не має такої необхідності. Краще спрямувати ці гроші на покращення архітектурної доступності в місті, вирішення інших питань – нагальних і надважливих для киян з особливими фізичними потребами.

Спираючись на власний багатолітній досвід керівника всеукраїнської організації інвалідів можу стверджувати, що професійна компетенція та якісний склад працівників соціальної сфери у місті Києві є цілком достатніми для ефективного функціонування системи соціальної допомоги. Інша річ, що конче необхідна цілеспрямована спеціальна підготовка спеціалістів дотичних сфер міського господарства. Саме для тактовної і толерантної взаємодії з людьми, які мають інвалідність у напрямі допомоги і сприяння вирішенню їх проблем.

Якщо вести мову про посилення співпраці з приватним сектором, тими чи іншими неприбутковими та неурядовими організаціями, то мушу відзначити, що приватний сектор та неурядові організації практично жодним чином не займаються розвитком соціальної сфери. Також про сприяння у працевлаштуванні людей з інвалідністю говорити сьогодні не доводиться. Воно, на жаль, майже ні в чому не відчувається…

ТУРИЗМ

Ярослав ГОЛОВКО, проректор із стратегічного розвитку та зовнішніх зв’язків Академії праці, соціальних відносин і туризму

Тетяна СОКОЛ, зав. кафедри спеціальних туристичних дисциплін АПСВТ, кандидат педагогічних наукжить до туристичних центрів першої категорії. ом ділової активності, визначальним осередком віти. Однак, на наш погляд, питанням розвитку тичної діяльності з використанням наявного в у не приділяється достатньо уваги. У контексті тку Києва до 2025 року можна запропонувати : туристичного бренду Києва через інтернет-ресурси, т міста, доступний вітчизняним та зарубіжним корис-вірною та детальною інформацією про туристичну иробників туристичних послуг. вітчизняного виробника туристичних послуг, зокрема ного туристично-готельного бізнесу, створення умов ржавно-приватного партнерства у сфері туризму.

Пошук джерел та засобів мотивації фінансування та інвестування у туристичну діяльність в місті з розробкою одночасно дієвої системи моніторингу та контролю використання коштів.

Організаційна, консультативна та експертна підтримка реалізації про-ектів та стартапів з розвитку туризму і туристичної інфраструктури в Києві. Впровадження на місцевому рівні добровільної сертифікації

туристсько-готельних послуг та послуг фахівців туристичного супроводу. Стимулювання та мотивування молоді до вибору професій та

проходження професійної підготовки в сфері туризму через PR-заходи, конкурси, розробку заохочувальних засобів тощо. Використання різного роду подій (Євробачення-2017, фінал Ліги

Чемпіонів-2018 тощо). Не для отримання хвилинної вигоди, а на по-дальшу перспективу, для утвердження іміджу Києва як привабливого туристичного центру.

досконалення туристичної інфраструктури:ня пішохідних зон, туристично-привабливих місць та зон відпо-туристично-екскурсійного транспорту в центрі міста

я основних туристичних місць навігацією та об’єктами санітарно-изначення

уристичних центрів та встановлення терміналів з метою інфор-оводу туристів

ОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

Створення належних організаційних умов для функціонування

єдиного медичного простору: Надання гарантованого державою обсягу ме-дичної допомоги в закладах охорони здоров’я незалежно від підпорядкування

Реалізація права пацієнта на вільний вибір лікаря та лікувального закладу

Інтеграція приватних та відомчих закладів медицини в єдиний медичний простір

рма системи охорони здоров’я (РПР)»: шились ще кілька питань, які могло б вирішити місто. Зокрема, ення скринінгів щодо різних захворювань. Не повністю зро-сьогодні для киян маршрут пацієнта з первинної медичної ги до вторинної. Крім того, міські клініко-діагностичні центри мають застаріле чи непрацююче обладнання. Необхідно и аудит та поступово виділяти кошти на покращення мате--технічного стану закладів охорони здоров’я. Сподіваюся, що ня єдиної диспетчерської служби невідкладної допомоги ть проблеми її оперативного надання. Ще один необхідний, на ляд, крок – це конкурс головних лікарів. Його запровадження рювалося досить активно, однак не має публічної інформа-втілюється ідея в життя. Запровадження конкурсу могло б

вати довіру між лікарями і мешканцями міста, показати, що а дійсно впливає. Також в Стратегії дуже мало йдеться про ікарів. Очевидно, що їх потрібно підтримувати – преміями, ками, соціальними пакетами, можливо, якоюсь спеціальною ою мера. Це б показало лікарям, що міська влада поважає їх а професію.

нніх років, що забезпечує стабільний рівень постерігається негативна тенденція до зростання и здоров’я та середнім рівнем по м. Києву.

начне скорочення кількості туристів у м. Києві протягом станніх років свідчить про необхідність проведення полі-ики стимулювання туристичної галузі в столиці, що, в свою ергу, позитивно вплине на доходи місцевого бюджету.

Демаркація меж буферної зони Софії Київської

Автор проекту Ірина НЕВМЕРЖИЦЬКА: «Протягом останніх десяти років тери-

торія буферної зони Софії Київської (об’єкт ЮНЕСКО) становила підвищений інтерес для забудовників. Станом на 2015 рік було виді-лено під забудову майже 50 земельних ділянок, що розміщені на цій невеликій території».

ПРОПОНОВАНЕ РІШЕННЯ: Нанести на тротуар демаркаційну лінію по всьому периметру буферної зони Софії Київської. Розмістити на ній логотипи ЮНЕСКО та Києва. Встановити протягом всього марш-руту мережу інформаційних стендів (10), знаків індивідуального проектування (20) та місць для відпочинку (паркові лавочки) (10). Точне розташування (адреси місць для інформаційних стендів, дорожніх знаків та лавочок) буде узгоджено при розробці про-екту і погодженні з відповідними органами місцевої та виконавчої влади.

Інклюзивний дитячий майданчик

Автор проекту Інна КОРОЛЕНКО: «На житломасиві Борщагівка повністю

відсутня інфраструктура дитячих майдан-чиків для дітей з інвалідністю. Такі діти мало спілкуються, вони соціально не адаптовані. Мета проекту – допомогти родинам, які виховують дітей з інвалідністю, соціально адаптувати та соціалізувати своїх діток, знайомити їх із навколишнім світом, разом проводити відпочинок та заняття. Також проект дасть можливість звичайним діткам розуміти, що ми всі різні.

ПРОПОНОВАНЕ РІШЕННЯ: Створен-ня інклюзивного ігрового майданчика для

відпочинку, інтерактивних ігор, реабілітації, соціалізації особливих діток.

Ековідродження озера в парку «Нивки»

Автор проекту Нікіта БЄЛОКОПИТОВ: «Парк «Нивки» розташований близько до

центру міста. Це зелені легені цілого району. Тут унікальний каскад озер, утворений річкою Сирець, є 3 джерела з питною водою, починає відновлюватися флора і фауна. Люди купа-ються у брудних озерах. Є соціальний запит на відновлення парку у формі ГО «Парк Нивки Ековідродження».

ПРОПОНОВАНЕ РІШЕННЯ: Повне механічне та біологічне очищення озера. Створення нових зон відпочинку. Встанов-лення освітлення, впорядкування джерел з питною водою, вирішення проблем із дренажною системою для відведення води з пагорбів, створення можливості купання в озері. Облаштування пірсів та набережних з використанням натуральних матеріалів. Врахування потреб людей з обмеженими можливостями.

Екопарковка у власному подвір’ї

Автор проекту Андрій КОВАЛЬЧУК: «Проблеми нестачі паркомісць, погіршення

екології, протистояння любителів зелених насаджень і власників автомобілів, котрі зазнають труднощів з паркуванням, – звичні явища в Києві. Проблеми, на перший погляд, здаються нерозв’язними, але, виявляється, можна задовольнити всі сторони, влашту-

вавши екологічну парковку (зелену парковку, стоянку на газоні), де автомобілі стоять не на асфальті чи бетоні, а прямо на зеленій травичці, не завдаючи їй при цьому жодної шкоди».

ПРОПОНОВАНЕ РІШЕННЯ: У дво-рі пропонується визначити ділянку для паркування 5-10 авто, де вони не заважали б проходу мешканців. Прямо на ґрунт по-класти спеціальні гумові плити, у отвори яких висадити траву. Ділянку огородити кущами (шипшина, барбарис). У якості плит пропонуються німецькі «TTE-MultiDrain PLUS 20» (http://ecoparkovka.com.ua/uk/) або аналогічні за характеристиками укра-їнського виробництва. Головне, щоб плити укладалися прямо на ґрунт, без створення бетонної підкладки.

Облаштування майданчиками скверу (вул. Польова 56-74)

Автор проекту Василь ХАРЧЕНКО: «Київська міська рада рішенням від 17.02.

2015 № 82/947 надала статус скверу земельній ділянці площею 0,7005 га на вул. Польовій, 56-74 (Солом’янський район), передбачивши будівництво на ній дитячого і спортивного майданчиків. Проектом передбачено збільши-ти у мікрорайоні «Караваєві Дачі» озеленення території та питомі розміри майданчиків: ігрових для дітей дошкільного й молодшого шкільного віку, для занять фізкультурою, для вигулювання тварин».

ПРОПОНОВАНЕ РІШЕННЯ: Облашту-вання скверу задовольнить наявну потребу мешканців мікрорайону в інфраструктурних елементах. Автономне освітлення у поєд-нанні з системою відеоспостереження зна-чно підвищить безпеку збереження майна.

Школобус – мінішкола і бібліотека «на колесах»

Автор проекту Світлана БЛАГОДЄТЄЛЄВА-ВОВК: «У формальних традиційних освітніх уста-

новах внаслідок різних причин втрачається інтерес до навчання, що блокує здатність до пізнання, сприяє масовому списуванню/плагіату та руйнуванню творчого потен-ціалу. Цей проект допоможе нам згадати, що вчитися – це весело і цікаво, читати – духовно та інтелектуально збагачуватися, а займатися наукою і присвятити їй життя – престижно».

ПРОПОНОВАНЕ РІШЕННЯ: Школо-бус щотижня виїжджатиме до публічних відкритих місць, організовуватиме не-формальне навчання, досліди, популяри-зуватиме читання та досягнення науки. У живому спілкуванні на свіжому повітрі ми привернемо увагу до необхідності са-мовдосконалення, розвитку творчого та інтелектуального потенціалу. Поєднання освітніх заходів із приємним спілкуванням сприятиме також зняттю стресів та психо-логічному здоров’ю киян.

Облаштування вітродвигунів на даху висотного багатоквартирного будинку ОСББ «Позняки-Комфорт»

Автор проекту Володимир СТЕПАШКО: «Передумовою розробки проекту є суттєве

збільшення тарифів на електроенергію, а також поява екологічних вітродвигунів, які можуть використовуватися в межах бага-токвартирної забудови».

ПРОПОНОВАНЕ РІШЕННЯ: Встанов-лення вітродвигунів на даху багатоквартир-ного будинку дозволить виробляти дешеву екологічну енергію для нього. Наявність альтернативного джерела енергії зменшить електроспоживання від централізованої ме-режі «Київенерго». Користувачами майбут-нього проекту будуть мешканці багатоквар-тирного будинку по вул. Драгоманова,6-а.

9Вечірній Київ | 24 листопада 2016 року | №47 (19229) міські проекти

Бюджет участі: слово за вами, кияни!Нагадуємо, Київська міська державна адміністрація в рамках проекту Kiev Smart City запровадила унікальне інтер-активне рішення – бюджет участі. Його головна мета – дати жителям Києва можливість не тільки краще розуміти процеси формування бюджету, а й взяти у них безпосередню участь.

Проект передбачає очищення озера №6 в парку «Нивки» (Шевченківський район), упорядкування джерел питної води, створення нових зон відпочинку з доступом до води та встановлення освітлення.

Демаркувати (нанести на тротуар, позна-чити знаками індивідуального проекту-вання з назвою об’єкта, його логотипом, інформаційними стендами про об’єкт та місцями для відпочинку) межі буферної зони Софії Київської з метою широко-го інформування громадськості про культурно-історичну цінність пам’ятки та прилеглої історичної забудови.

Створення дитячого майданчика для дітей з інвалідністю у парковій зоні Святошин-ського району м. Києва. Особливі діти з користю проводитимуть час на свіжо-му повітрі, буде можливість більшого спілкування між здоровими дітками та особливими, тут влаштовуватимуть інтер-активні ігри та інші розвиваючі вправи.

Школобус – мінішкола та бібліотека «на колесах», що виїжджає та організовує роботу у публічних місцях – парках, скве-рах, ігрових майданчиках Києва та при-значена для популяризації науки і освіти через креативні форми взаємодії – ігри, майстер-класи, презентації дослідів.

У Києві двори часто перетворюються на хаотичну стоянку авто, що лишають глибокі колії у газонах і знищують зелені насадження. Зробимо в Голосіївському районі 10 екопарковок на зразок євро-пейських країн!

Пропонується облаштувати поле для мініфутболу, встановити майданчи-ки: дитячий, для вигулу собак, лавки, спортивні снаряди. З метою підвищення безпеки збереження елементів благо-устрою скверу заплановано встановлен-ня автономного освітлення на сонячних панелях та відеорегістраторів з wi-fi передавачами.

Проектом передбачається встановлення на даху висотного багатоквартирного будинку (вул. Драгоманова,6-а, «По-зняки-4», Дарницький район) системи вітродвигунів, що забезпечить виро-блення екологічної енергії з частковим зменшенням електроспоживання від централізованої мережі «Київенерго».

Як відомо, приймання проектів прово-диться до 6 грудня, а з 17 до 26 грудня відбудеться відкрите голосування за кращий проект. Імена переможців

стануть відомі 27-28 грудня. Втілити їх у життя обіцяють протягом року.

війна і ми18 Вечірній Київ | 24 листопада 2016 року | №47 (19229)

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Микола ПАЦЕРА

Нещодавно він здійснив ще один подвиг, спортив-ний – взяв участь у марафоні морської піхоти США, здолавши дистанцію 10 кілометрів у Арлінгтоні. До забігу запросили американці, побачивши, як азарт-но Вадим тренувався під час реабілітації у їхньому госпіталі. Українці – учасники АТО, стали перемож-цями тих змагань. Свириденко пробіг дистанцію за годину й сім хвилин замість відведених на це двох годин.

ДЕБАЛЬЦЕВСЬКИЙ КОТЕЛ

На війну Вадим вирушив за повісткою військкомату влітку 2014 року. Оскільки мав медичний диплом і трохи стажу роботи фельдшером у геолого-розві-дувальному технікумі, був зарахований на таку ж посаду до медичної роти 128-ї окремої гірсько-пі-хотної Закарпатської бригади Збройних сил. Тут він уперше зблизька побачив жахіття війни. Допомагав пораненим, рятуючи їх від смерті. А зустрівся з нею віч-на-віч у лютому 2015-го під Дебальцевим…

Тоді наші військові з блокпосту «Балу» потрапи-ли в оточення. На виручку прибув БТР із шістьма бійцями, серед яких був і Вадим зі своїм 23-річним командиром Денисом Чабанчуком. Ледве встигли зайняти оборону, як ворог пішов у атаку. Снаряд російського танка розірвався буквально в кількох метрах, обох поранило.

Їх доправили броне-транспортером до шта-бу бригади, де хірург Олександр Данилюк «за-штопав» рани. Під вечір мали опинитися у гос-піталі Артемівська, але не судилося. БМП, у якій їхали Вадим із Денисом, підірвалася на міні та спа-лахнула. Фельдшер втратив свідомість, але командир не розгубився й витягнув його через бокові дверцята, врятувавши цим Вадиму життя.

Навколо вирував бій, рятувати їх було нікому. Згодом живих завантажили до дивом уцілілого «Уралу», та коли він рушив, поблизу розірвалася міна. Вибухова хвиля підкинула Вадима – від жорсткого удару йому пошкодило тазові кістки та хребет, після чого хлопець майже втратив можливість рухатися.

Лютневу ніч із 25-градусним морозом вони з Денисом зустріли в кабіні машини з вибитим склом. Вадим намагався не спати і не давав заснути коман-дирові. Марно. До ранку той не дожив…

Свириденко вирішив дочекатися порятунку в машині з працюючим двигуном. Голод вгамовував, гризучи замерзлу тушонку із банки, яку знайшов під сидінням, замість води смоктав сніг… Найтяжче було боротися зі сном, і він таки здолав Вадима на третю ніч. А вранці побачив, що до машини наближається ворожий бронетранспортер. Коли бійця вкинули до десантного відсіку, він втратив свідомість.

Прийшов до тями в Донецьку. Потім був допит сепаратистів, який закінчився двома зламаними ребрами. Згодом дізнався, що ввечері його пере-дадуть українській стороні в обмін на бойовиків.

І справді, невдовзі Вадима доправили у Дніпро, в лікарню імені Мечнікова. Після Дніпра був Київ – Центр пластичної і термальної хірургії.

І ЯК ДАЛІ ЖИТИ?

Обстеження дійшло до невтішного висновку – потрібна ампутація кистей рук і ступнів. Вони були сильно обморожені, стрімко розвивався некроз. Місяць у реанімації. Тяжкі фізичні та душевні муки і водночас – непоказна, але така потрібна повсяк-денна підтримка медперсоналу, рідних, друзів і навіть незнайомих людей.

Якось волонтери принесли йому книгу про пара-лімпійців, тож довелося навчитися гортати сторін-

ки без кистей рук. Потім освоїв планшет, за допо-могою якого зміг навіть писати. Вадим поставив собі мету: в усьому бути якомога самостійним. Найбільшим же його до-сягненням під час пе-ребування в опіковому центрі було те, що він

зміг стати на ноги-протези і почати ходити. Треба було вчитися жити по-новому.

Під час перебування в лікарні його відвідувало чимало різних людей. Серед них була й група аме-риканців, котрі розповіли про спеціальну програму Пентагону для лікування, протезування та реабілітації учасників Антитерористичної операції на Донбасі. Вони запропонували Вадиму пройти цей курс у США.

Так разом з іншими нашими воїнами він опинився у Національному військовому медичному центрі ім. Волтера Ріда під Вашингтоном. Американські лікарі зі здивуванням споглядали наші вітчизняні протези Свириденка і говорили, що вже й забули про існування подібних пристроїв. Тож їх замінили на сучасні, значно зручніші та функціональніші. З ними Свириденко тренувався щодня, невдовзі на-вчився самостійно їсти, користуватися побутовими предметами, готувати їжу і навіть… шити.

Після восьмимісячної реабілітації він повернувся на батьківщину зовсім іншою людиною. Спілкуючись із Вадимом, незнайомі люди часто і гадки не мали, що перед ними – інвалід. У громадському транспорті його просили поступитися місцем бабусям і дітям. Довелося пересісти на автомобіль «Української асо-ціації інвалідів АТО», де Свириденко працює нині...

Михайло КАМІНСЬКИЙ

Під час чергової шостої хвилі мобілізації (вона розпочалася 19 червня і тривала до 17 серпня 2015 року) 38-річний киянин Олександр Кратко отримав пові-стку з військ комату. І хоча чув, що повістка – це ще не «квиток» до зони бойових дій, чомусь не сумнівався, що на нього чекатиме реальна війна, яку звично назива-ють «АТО».

Повідомив про своє можливе від-рядження на фронт завідуючу дитя-чим садочком №757, де працював двірником. А коли згодом перед-чуття підтвердилося, попрощався з матір’ю Ніною Василівною і разом із іншими мобілізованими виїхав до навчального центру «Десна».

Військове екіпірування, інструк-тажі та заняття тривали кілька тиж-нів. А відтак, як кажуть, «речовий мішок–вокзал–АТО». У Авдіївці, за шість кілометрів на північ від Донецька, пролягала перша лінія протистояння із сепаратистами ДНР. Там і отримав Олександр бойове хрещення.

Так сталося, що доля, яка вбе-регла бійця на фронті від сна-рядів і куль, раптом виявилася несподівано жорстокою до нього. Трагічна випадковість – і рядовий Олександр Кратко зазнав серйоз-них травм, втратив ступні обох ніг. Після ампутації та лікування у військовому шпиталі нарешті повернувся додому. Звикаючи до свого нового стану (якщо до такого взагалі можна звикнути), Олександр, як і раніше, мешкав з матір’ю на вулиці Бальзака, на Троєщині. А тим часом життя готувало родині нове тяжке ви-пробування.

– Увечері 18 жовтня в одній із кімнат замкнула, заіскрила ро зетка, – розповіла «Вечірці» Ніна Василівна. – Спочатку я не розуміла, що сталося. Коли по-бачила вогонь, вигукнула: «Сашо, горимо!». А що він міг зробити у такому стані? Поки втиснувся у ві-зок, добрався до щитка та вимкнув напругу, квартира вже палала. Ми задихалися від їдкого диму. Мене син швидко випроводив за двері, а сам змушений був зачинитися у своїй кімнаті, згодом перебрався на балкон і зателефонував по-

жежникам. Слава Богу, вони дуже швидко приїхали і врятували нас…

Ми відвідали Кратків. Різкий сморід від спаленої ізоляції від-чутний вже на першому поверсі. Стіни та стеля на сходах вкриті шаром сажі. Вхідні двері обгоріли й деформувалися. Єдине, що до-давало оптимізму до цієї невеселої картини, – бадьорий звук електро-інструментів за дверима. Виявило-ся, тут працюють фахівці київського СПД «Байдаров». Поспілкувалися з керівником приватного підпри-ємства Михайлом Байдаровим, до речі, теж ветераном АТО:

– Я випадково прочитав у Фейс-буці, що у нашого побратима, в якого хвора мати, згоріла квартира. Ми з хлопцями якраз займаємося електромонтажем. Тож викроїли час, аби допомогти.

Додамо, що трохи раніше на допомогу погорільцям прийшли волонтери - надали матеріали, необхідні для ремонту. Не зали-шилася байдужою і районна ор-ганізації ветеранів АТО. Важлива обставина, яка також налаштовує на оптимістичний лад: родину учасника АТО в той день відвідав депутат Київради від фракції «Солідарність» Віктор Грушко (саме на території виборчого окру-гу депутата мешкає сім’я Кратко).

– Я отримав звернення від Ніни Василівни і одразу налагодив з нею і Олександром постійний контакт. Також оперативно підготував де-кілька депутатських звернень. Зокрема, два з них, з тижневим ін-тервалом, направив до Деснянської райдержадміністрації, – розповів Віктор Валентинович. – Попросив знайти можливість допомогти родині ветерана АТО у цій важкій ситуації, та ще й напередодні зими. На жаль, суттєвої допомоги від місцевої влади погорільці так і не дочекалися. Отже, ставити крапку в цій історії зарано.

Допомогти Допомогти рядовому рядовому КраткуКратку

Марафон для героя Киянин Вадим Свириденко під час війни на cході України втратив кисті рук і ступні ніг. Але сила духу й жага життя не полишили воїна

Один лише вигляд цієї мужньої лю-дини наочно переконує, що немає у світі сили, здатної здолати дух

справжнього українського воїна, по-збавити його жаги яскравого і по-

вноцінного життя

Фронтова доля була поблажливою до учас-ника АТО Олександра

Кратка і вберегла його від куль та снарядів. Трагедія сталася по-тім. Але світ не без

добрих людей...

Олександр Кратко і депутат Київради Віктор Грушко

19Вечірній Київ | 24 листопада 2016 року | №47 (19229) проза життя

КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА ОГОЛОШУЄ

ПОШУК КАНДИДАТІВ У ПРИСЯЖНІ РАЙОННИХ

СУДІВ МІСТА КИЄВА

У зв’язку зі змінами в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» формуються списки присяжних районних судів м. Києва.

Якщо ви постійно прожи-ваєте на території м. Києва та бажаєте стати присяжним свого районного суду, просимо по-давати документи до районної в місті Києві державної адмі-ністрації (за місцем прописки) або до Київської міської ради за адресою: вул. Хрещатик, 36, каб. 111 (канцелярія) такі до-кументи:

Власноручно написану за-яву про включення до списку присяжних районного суду (за місцем прописки).

Ксерокопії паспорта грома-дянина України (1-2 сторінки та сторінка з інформацією про останнє місце реєстрації про-живання кандидата).

Документ, що підтверджує відсутність судимостей.

Документ, що підтверджує відсутність хронічних психіч-них чи інших захворювань, що перешкоджають виконанню обов’язків присяжного.

Довідки за телефоном (044) 202-70-89

Фото Олексія ІВАНОВА

Віктор ПАВЛОВ

Ініціатива Нурсултана Назарбаєва щодо ко-мунікативної платформи G-Global отримала підтримку у світовому масштабі. Казахстан успішно просуває ефективні проекти у сфері глобальної безпеки.

Сьогоднішня міжнародна ситуація багато в чому характеризується впливом чинників нестабільності. Продовжують розширю-ватися зони конфліктів у різних країнах світу, формується новий спектр викликів у глобальній економіці, виникають якісно нові проблеми.

У нинішніх реаліях мало хто заперечує, що деякі з важковагових механізмів, які викорис-товують при глобальному співробітництві, потребують удосконалення. Найчастіше під прицілом цієї критики знаходиться ООН, при цьому мова йде про її нездатність запобігти негативним сценаріям і зупинити насильство в різних точках світу. Однак модернізації міжнародного діалогу потребують не лише інституційні структури. Подолання ключо-вих проблем сучасного світу неможливе без модернізації самих підходів і застосування адекватних сучасних інструментів. Конфлікти останнього десятиліття змушують керів-ництво всіх держав відпрацьовувати більш прийнятні рішення. Але найбільшу цінність

представляють ті проекти, які можуть бути корисні багатьом країнам і здатні розв’язувати проблеми глобального значення.

Наприклад, з однією такою ініціативою – про створення загальносвітової комуні-кативної платформи G-Global Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв виступив ще кілька років тому. За його концепцією унікальна формула G-Global на відміну від «великої сімки», «вісімки» і навіть «двадцят-ки» покликана консолідувати всю світову спільноту. G-Global сприятиме об’єднанню всіх без винятку країн, не розділяючи їх на провідні й другорядні. Проте в Казахстані заявляють, що проект G-Global – це не альтернатива усталеним групам G8, G20, а додатковий інструмент загальносвітового діалогу. Передбачається, що цей проект на-дасть нового імпульсу в процесі вирішення глобальних антикризових питань і створить можливість брати участь у відкритому діа-лозі кожному бажаючому суб’єкту світової спільноти.

У даний час комунікативний май-данчик G-Global – це багатофункціо-

нальна інтернет-платформа, де найбільші уми світу об’єдналися для обговорення глобальних питань світового розвитку. За п’ять років вона об’єднала понад 30 тисяч експертів із понад 150 країн. Проект під-тримали 14 нобелівських лауреатів, серед яких Роберт Манделл, Джон Неш, Роберт Корнберг. Колишній міністр закордонних справ Великої Британії лорд Дуглас Херд назвав ініціативи казахстанського лідера ви-віреними і цілком реалістичними. Він вважає актуальною ідею прийняття Всесвітнього ан-тикризового плану, що обговорювався ще на Астанинському економічному форумі, який щорічно проводиться у столиці Казахстану. І погодився з тим, що тероризм, міграція та інші негативні явища – це наслідок еконо-мічної кризи, і лише спільними зусиллями можна вирішувати цю та інші проблеми. Активну участь у розвитку проекту беруть представники міжнародних організацій,

бізнесу, науки та освіти. Сьогодні надходять пропозиції від вчених і експертів із різних країн про назрілу необхідність проведення першого форуму G-Global у період роботи Міжнародної виставки «ЕКСПО-2017» в Ас-тані 2017 року. Є думка, що ця конференція зможе зібрати на одному майданчику про-відних політиків, експертів і представників міжнародних організацій.

Влітку цього року Казахстан було обрано до складу непостійних членів Ради безпеки ООН на 2017–2018 роки. Країна планує активно просувати ефективні підходи у сфері глобальної безпеки та забезпечення стабільних умов для розвитку, в тому числі й пов’язані з принципами G-Global.

Казахстан має багатий досвід у справі формування міжнародної безпеки. Тому Астана неодноразово виступала з ініціати-вами, які світова спільнота хоч і оцінювала не одразу, але згодом мала можливість пе-реглянути їх перспективу. Як відзначають міжнародні спостерігачі, озвучені Прези-дентом Казахстану пропозиції є проекцією продуктивного досвіду життєдіяльності республіки. Казахстан на практиці під-тверджує схвалення всеосяжної концепції безпеки, що передбачає взаємозалежність питань безпеки та прав людини. В умовах кризових процесів і геополітичних проти-стоянь антикризові ідеї набувають особливо важливого, глобального значення.

ІНІЦІАТИВА

Комунікативна платформа G-Global – Комунікативна платформа G-Global – альтернатива, що потрібна світовіальтернатива, що потрібна світові

Патруль, який завжди Патруль, який завжди на коні на коні Олександр ПИРЛИК

Киян давно не дивують кінні патрулі на вулицях, зокрема, поблизу НСК «Олімпійський». «Вечірка» вирішила дізнатися, чим, окрім безпеки відвідувачів стадіону, опікуються вершники в уніформі. І де їх можна побачити у дні, вільні від футбольних матчів.

Днем народження кінного під-розділу можна вважати 15 лютого 2000 року. Саме тоді у структурі столичної поліції з’явилася окрема кавалерійська рота з 77 міліціо-нерів та 25 коней, що входила до складу полку патрульно-постової служби. Вже за два місяці кінні охо-ронці правопорядку брали участь у параді на Хрещатику з нагоди Дня Перемоги…

Нині кавалерійська рота ба-зується на території Київського іподрому. Тут орендується стара стайня і кілька манежів для тре-нувань. У стайні чисто й затишно, хоча майно старе, а приміщенню не завадив би капітальний ремонт. З’ясувалося, що стайня і прилегла територія підтримуються у порядку лише власними силами особового складу.

– Коли орендували стайню, на в’їзді була величезна яма. Заїхати автомобілем нереально, багнюка не висихала упродовж року. Ми самі проводили, так би мовити, до-рожній ремонт – знайшли щебінь, після шляховиків збирали залишки асфальту, – розповідає командир кавалерійської роти управління патрульної поліції Києва майор

Андрій Клима. – Внутрішні роботи у стайні теж виконували самі, за-сукавши рукава.

У кожного коня (а їх сьогодні у роті 23) своє стійло, на табличці вказано ім’я, рік народження, по-рода, масть, імена його батьків. Традиційно коней називають за першою літерою імені матері. За словами командира роти, останні придбання були 2013-го, тоді на Ягольницькому конезаводі вибрали чотирьох гривистих красенів породи українська верхова. Кожен обій-шовся від 14 до 18 тисяч гривень. Є серед коней і справжні ветерани  – найстаршому вже 22 роки.

Зараз штат кавалерійської роти укомплектований повністю і скла-дається з 73 патрульних. Пере-важно це молоді люди від 20 до 25 років. Головне, аби любили коней

і були готові тренуватися мало не щодня. Навіть ті, хто вважає себе досконалим вершником, не мають права пропускати заняття.

– Коні – це вам не велосипед: один раз навчився – і на все життя. Тут необхідна постійна практика, – зауважує командир роти.

Кінні патрульні кажуть, що лише тренуючись щодня упродовж двох-

трьох місяців можна оволодіти базовими навичками верхової їзди. Крім поліцейських, службу несуть і вільнонаймані працівники. Це штатний коваль, конюх, лікар і два інструктори. Цілодобово у стайні присутні двоє людей, а лікар та інструктори живуть поблизу, аби за потреби негайно прибути на місце.

За словами працівників конюш-ні, ці скакуни – справжні ласуни. Однак їх раціон обмежено вели-чезною кількістю нормативів. На добу одному коневі належить отримати 4,5 кг сіна, стільки ж вівса та висівок, а також біодобавки. З урахуванням цих норм за рахунок бюджету і закуповується продо-вольство. Але ж коня потрібно го-дувати не документом, а реальним раціоном, який зазвичай більше норми, адже вираховується залеж-но від маси коня. А це мінімум 7 кг сіна на добу. Різницю доводиться компенсувати власними силами. Тож часто особовий склад роти у

вільний від служби час виїжджає на сінозаготівлі. Цього року до-мовилися з парком «Пирогів», а комунальне об’єднання «Київзе-ленбуд» допомогло трактором з косаркою.

Нині основними локаціями кінних патрулів є спортивні за-ходи та робота у парках. Тут ка-валерія найефективніша. Утім, не обходиться й без курйозів. – Є у нас коник на прізвисько Кагор, любитель сідати… на автомобілі. Ми стояли в оточенні біля VIP-сектора НСК «Олімпійський». При виїзді з парковки водій на доро-гому «Meрседесі» під’їхав упри-тул до коня – Кагор і сів на нього. Щоправда, водій поставився до події із розумінням, обійшлося без конфлікту…

Часом коні здатні «піджартува-ти» і над вершником. Скажімо, у спекотну погоду, прагнучи трохи освіжитися, можуть забігти у річку чи озеро, викупавши заодно й того, хто сидить у сідлі.

Нині основними локаціями кінних патрулів є спортивні заходи

та робота у парках. Тут кавалерія

найефективніша.

люди та долі20 Вечірній Київ | 24 листопада 2016 року | №47 (19229)

Юрій КОСТІН

Серед тих, хто творив українську кібернетику і славу вітчизняної науки, є незаслужено призабуті сучасниками і не обтяжені надмір-ною увагою нашого брата- журна-ліста. Один з них – Юрій Тарасович Мітулінський, якому в грудні цього року виповнилося б 90 років.

У другій половині 50-х років минулого століття норовливе дитя геніального Норберта Віне-ра на ім’я «кібернетика» нарешті відкрито з’являється і на теренах радянської науки. 1957-го в Києві починає працювати обчислюваль-ний центр АН УРСР, що незабаром перетворюється на потужний по-люс тяжіння для молодих і амбіт-них вчених, яких охоче бере під своє крило легендарний академік Глушков.

Серед загалу талановитої молоді йому конче необхідно було віднай-ти справжніх унікумів, здатних не лише продукувати перспективні ідеї, але й перетворювати їх на реальність такої потрібної для дер-жави (а надто – для її обороноздат-ності) продукції. Глушков майже ніколи не помилявся в кадрових призначеннях. Керівником інже-нерно-конструкторського відділу, а згодом директором Спеціального конструкторського бюро (СКБ) математичних машин і систем у складі новоствореного Інституту кібернетики він робить тоді ще мало кому відомого інженера Юрія Мітулінського.

Про масштаби діяльності ор-ганізації із доволі стандартною абревіатурою СКБ дає певне уяв-лення хоча б кількість її праців-ників – понад три тисячі. То був потужний автономний комплекс із власними науковими підрозділами, конструкторським бюро та дослід-ним заводом. Саме у стінах цього СКБ побачили світ перші українські ЕОМ (електронно-обчислювальні машини), що надали відчутного імпульсу автоматизації народного господарства колишнього Союзу. Свою посаду Мітулінський обіймав 20 років.

…У затишній квартирі на про-спекті Науки ведемо розмову із

сином Юрія Мітулінського Та-расом, теж інженером за фахом. Кремезної статури чоловік, чия богатирська постава дещо конт-растує із підкреслено шляхетними манерами, згадує:

– Батько був надзвичайно інте-лігентною, тактовною людиною. Ніколи не підвищував голос на підлеглих, не піднімав руку на нас із братом. Любив робити несподі-вані маленькі подарунки нашій мамі, яку дуже кохав…

– Ваші батьки побралися ще у студентські роки?

–Так, вони навчалися тоді на електротехнічному факультеті інституту кіноінженерів (нині це акустичний факультет КПІ). З

боку мами то був доволі сміливий крок, адже вона, дочка полковника радянської армії, орденоносця, пов’язувала своє життя із сином «ворога народу»…

– Маєте на увазі свого діда? – Тараса Спиридоновича Мі-

тулінського, який обіймав поса-ду голови Київської міської ради та був розстріляний у 1937 році. Його реабілітували лише 1957-го. А тоді… Уявіть собі почуття мого батька, одинадцятирічного підлітка, коли у школі дівчинка, його сусідка по парті, підводиться й урочисто виголошує, що не ба-жає сидіти поруч із сином «ворога народу». У ті часи дітей «ворогів народу» направляли до спеціальних

інтернатів, змушували відрікатися від рідних. Батькові вдалося уник-нути цієї лихої долі лише тому, що знайшлася добра душа – двірник Степан Якович Камешкан нава-жився сховати хлопчика на горищі будинку по Великій Житомирській, де вони мешкали.

Слухаючи Тараса Юрійовича, зловив себе на думці, що доля не завжди справедливо розподіляє ролі тих, хто покликаний творити наукову історію: зігріває підкрес-леною увагою одних, залишає в тіні інших. Коли мова заходить про

здобутки українських кібернетиків, здебільшого (і цілком мотивова-но) згадують Віктора Глушкова. Але ж без таких, як його друг і однодумець Юрій Мітулінський, науковий подвиг Глушкова просто не відбувся б.

Чи багатьом сьогодні відомо, що Юрій Мітулінський – це кон-струювання та впровадження у виробництво першої в СРСР на-півпровідникової універсальної керуючої машини УМШН, машин «Промінь», «МІР». Це розробка обчислювальних машин «Київ», «Дніпро». Їх поява призвела (лише вдумаємося!) до виникнення у країні нових галузей машино-будування. За розробку системи автоматичного контролю якості деталей авіаційних газотурбінних двигунів Мітулінський був наго-роджений Державною премією УРСР, а за розробку системи БАРС

– премією Ради Міністрів СРСР. А хіба не здатне замінити розгорнуті схвальні відгуки про талант героя нашої публікації скромне посвід-чення до пам’ятної медалі учас-нику підготовки та забезпечення управління космічним польотом «Союз–Аполлон»?

– Батько ніколи не ділив людей у залежності від їх науково-соці-ального статусу,– зауважує Тарас Юрійович. – Звертався на «ви» і до академіка, і до звичайного робітника. Коли відзначали у 1976 році його піввіковий ювілей, я побачив серед запрошених май-стра-електрика й поцікавився, як він потрапив до вишуканої ком-панії відомих вчених. Відповідь запам’ятав на все життя: «У своїй справі він такий же академік, як інші. Щоб досягти такого рівня майстерності, треба багато і не один десяток років попрацювати».

– Юрій Тарасович керував по-тужним науково-виробничим комплексом, був авторитетною і впливовою людиною. Його син не відчував себе «мажором»?

– «Мажором»? Коли я одного разу попросив батька привезти мені із закордонного відрядження джинси (популярний дефіцит на той час), отримав добрячого про-чухана: «Хочеш, аби тебе називали директорським синком?!». Він мав дуже скромну вдачу, і це познача-лося не лише на дітях. Мама тоді очолювала один із конструктор-ських відділів СКБ, на роботу вони вирушали одночасно, але… Батько сідав у службовий автомобіль, а мама пішки йшла до зупинки, де на неї і ще кількох колег чекала «розвозка».

...1982 року помер академік Вік-тор Глушков. Невдовзі після цього полишив директорську посаду, не зваживши на умовляння нового ке-рівництва, Юрій Мітулінський. Він пішов із життя через шість років, 30 січня, того ж дня, що і його друг Глушков. Останніми словами, які почув від батька Тарас Юрійович, були: «Бережіть матір!».

Реклама

«Вечірка»: 110 років із киянами. Будьмо разом і надалі!

Передплата з доставкою газети у поштову скриньку

Купити газету «Вечір-ній Київ» можна у мережах «Союздру-ку», «Київоблпресі» (Київська обл., Жи-томир, Житомирська обл.), поштових відді-леннях Києва та області.

Оформити передплату можна у поштових відді-леннях та в редакції: Київ, вул. Володимирська, 51-б, 1-й поверх, кімн. 8. Тел.: 234-27-35

Передплатний індекс

37607

1 місяць 14 грн3 місяці 42 грнпівроку 84 грнрік 168 грн

ЛИШЕЛИШЕ14 14 грнгрн

на місяцьна місяць

Головний кібернетик України Віктор Глушков (на першому плані)на випробуваннях нової ЕОМ

Юрій Мітулінський

«Пульт управління» ЕОМ «Дніпро»

– Він ніколи не ділив людей у залежності від їх науково-соці-ального статусу,–

зауважує Тарас Юрі-йович. – Звертався на «ви» і до акаде-

міка, і до звичайного робітника.

«Промінь» і «Дніпро» Юрія Мітулінського Як син «ворога народу» забезпечив управління космічним польотом «Союз–Аполлон»

21будьмо здоровіВечірній Київ | 24 листопада 2016 року | №47 (19229)

Фото Оле

ксія

ІВАНОВА

На тілі людини є певні точки. Натиска-ючи на них, можна викликати рефлек-

торний рух. Якщо супроводжувати його словесною командою, через короткий час у відповідь з’являється і відповідна реакція

Борис БАБКІН

– У той день, 20 березня 2010 року, на Буковелі було два гра-дуси тепла, – згадує Валентина Іванівна, мати Максима. – Син, який разом із колегами відпо-чивав у горах, пішов кататися на «чорну» лижну трасу. Один раз спустився вдало. Другий спуск виявився фатальним…

У Києві, в лікарні, 33-річному Максиму вставили до живота трубку для зручності годування. Лікар сказав: «Це буде «овоч», він лежатиме роками». Стан Макси-ма погіршувався. Сенсу тримати такого хворого у себе медики не бачили. І його виписали додому. Помирати…

Випадково дружина Максима натрапила в Інтернеті на розпо-відь про 24-річного хлопця, який внаслідок аварії на мотоциклі опинився у такому ж стані, як син. Проте, завдяки київському доктору Камілову, повернувся до повноцінного життя.

ЯК «ПЕРЕВЧИТИ» МОЗОК

– Пацієнт перебував на межі виснаження, – розповідає не-вропатолог-реабілітолог Цен-тральної районної поліклініки Дніпровського району Києва Сергій Камілов. – Голова не три-мається, суглоби не розроблені. Якби рідні звернулися до мене місяцем пізніше, суглоби вже зруйнувалися б, і рух неможливо було б відновити…

Мозок Максима зазнав стра-шенної травми, практично не функціонував. Але він має диво-вижну здатність до відновлення і десятикратний запас міцності. Навіть якщо у людини залиши-лася половина мозку, то, грубо кажучи, з цією половиною теж можна жити. Головне – «пере-вчити» ділянки мозку, які за-лишилися, змусити їх взяти на себе функції відмерлих.

– Яким же чином можна «пе-ревчити» мозок?

– Я використав власну за-патентовану медикаментозну терапію для пацієнтів, які пере-бувають у вегетативному стані або комі, одну з її дієвих методик. Суть у наступному: на тілі людини є певні точки. Натискаючи на них, можна викликати рефлекторний рух. Якщо супроводжувати його словесною командою, через ко-роткий час у відповідь з’являється і відповідна реакція. Скажімо, я натискаю на точку – рука під-німається. При цьому даю наказ: «Підняти руку!» Через десять-двадцять натискань віддаю ту ж команду, але на точку не тисну. І рука... піднімається самостійно!

Такі вправи потрібно робити регулярно кілька разів на день. Я долучаю до процесу лікуван-ня близьких пацієнта. Показую

їм точки – у кожного хворого вони індивідуальні, і пояснюю, як діяти.

…Рідні почали займатися з хворим за методикою Сергія Камілова, і Максим потроху став оживати. Проводжати поглядом відвідувачів. Реагувати на казки та оповідання, які читав батько. І нарешті заговорив. Коли його змушували робити фізичні впра-ви, вперше заперечив: «Боляче! Не треба!». Лікар попереджав, що у людей, які виходять з коми, одужання найчастіше почина-ється з... лайливих слів. Вони рефлекторно спливають у сві-домості першими. Проте хворий жодного разу не вилаявся. Ста-лося інше – Максим заговорив у старомодній вишуканій манері.

Одного разу, коли батьки ви-везли Максима на візку прогуля-тися, і він побачив подругу своєї мами, хлопець видав: «Вельми-шановна тітко Адо! Я безмірно щасливий, що ви зволили від-відати нашу сім’ю».

ПОВЕРНЕННЯ ДО СЕБЕ

– Коли Максим вийшов із стану коми, інтелект хлопця був, як у трирічної дитини, і поведінка відповідна, – згадує Сергій Камілов. – Відновлення навичок – фізичних, психічних, емоційних йшло прискореними темпами. За час лікування треба було «прокрутити», як у при-скореному фільмі, всі 33 роки життя молодої людини!

– А подібний процес не змінює його особистість? «На виході» та ж людина чи вже інша?

– І та, і не зовсім та. Якісь риси, навички та вміння ко-лишньої особистості, звичайно, залишаються. Але починають переважати саме ті елементи

характеру, інтереси і смаки, які формуються під час лікування.

Сьогодні, через шість років після страшної травми, Максим, завдяки постійним вправам і самовдосконаленню, вже досяг-нув свого біологічного віку – 39 років. Доктор Камілов вважає це одним із своїх досягнень. Адже зазвичай в таких випадках прогноз вкрай несприятли-вий. Простіше кажучи, людина вмирає, не повертаючись до свідомості.

Чоловікові дали другу групу інвалідності. На свою колишню посаду заступника директора він, звичайно, не повернувся – стан здоров’я не дозволяє.

– Але я займаюсь перекладами технічної літератури з іноземних мов, не проти знайти ще якусь роботу, – говорить Максим.

З доктором Каміловим він тепер зустрічається двічі на рік, той продовжує контролювати й коригувати стан свого підопіч-ного.

– Напевне, найрадіснішим мо-ментом лікування стала звістка, що Максим після такої страшної травми повернувся до занять дайвінгом, яким він захоплю-вався раніше, – говорить Сергій Камілов. – Крім цього, він бігає, робить зарядку. Хотів би, щоб це побачили лікарі, які колись пророкували: «Це буде «овоч», і він лежатиме роками»…

Точка руху до життяПриреченого на смерть хлопця, який розбився на одній із гірських трас Буковеля, врятував київський лікар

Компенсуватимуть вартість ліківВ Україні з 1 січня 2017 року вво-дяться референтні ціни на ліки від серцево-судинних захворювань, діабету і бронхіальної астми, а з 1 квітня запускається програма адрес-ної компенсації вартості ліків

Кабінет міністрів України прийняв рішення про введення референтних цін на лікарські засоби, що передбачають введення обмежень на максимальну роздрібну ціну ліків з урахуванням аналізу цін у сусідніх державах, а також про початок програми реімбурсації (компенсації вартості) лікарських за-собів людям, хворим на гіпертонію, діабет і астму.

– Ми будемо вивчати до п’яти країн, наших сусідів, вибирати найнижчу ціну і встановлювати граничну вар-тість, за якою зможуть продаватися ліки за цими трьома програмами – серцево-судинні захворювання, бронхіальна астма, цукровий діабет другого типу», – пояснила в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. – Також міністерство планує знизити встановлені в аптеках надбавки на ці препарати до 20%. Причому чим дорожчими будуть ліки, тим нижчим буде коефіцієнт надбавки.

На думку Уляни Супрун, введення референтних цін на ліки допомо-же значно знизити вартість ліків, що реалізовуються в Україні, та як на-слідок покращити доступ українців до медпрепаратів, а програма ре-імбурсації, яка запрацює з 1 квітня, стимулюватиме пацієнтів ходити на прийом до лікарів. – За її словами, в майбутньому міністерство планує відшкодовувати вартість препаратів і за іншими програмами.

Дієта для розуму Ненасичені жирні кислоти. З них скла-дається третина структури мозку. Якщо їх не вистачає, то наші «маленькі сірі клітинки» погано працюють, змушу-ють нас депресувати і постійно про все забувати. Найкращі постачальники корисних жирних кислот – олія (олив-кова, соєва, ріпакова, соняшникова, арахісова) та риба.

Вуглеводи – енергетичне паливо для мозку. Ми отримуємо його з хліба, картоплі, макаронних виробів, корич-невого цукру з тростини.

Протеїни – білки тваринного по-ходження, які містять амінокислоти, їх наш організм сам не виробляє, тому не відмовляйтеся від яловичини та курятини. Існують і рослинні протеїни. Вони містяться в рисі, сої, червоній квасолі.

Вітаміни. На наш організм і пси-хіку працюють всі вітаміни групи В. В1, наприклад, впливає на процес запам’ятовування; В2 відповідає за міцний зв’язок між клітинами мозку і нервовою системою На ці вітаміни багаті такі продукти: хліб з висівками, сир, горіхи, горох, гречка та інші.

Мінерали та мікроелементи. Най-важливіші для мозку – залізо та магній. До щоденного раціону включайте зелені яблука, болгарський перець, родзинки та курагу.

* * * До речі, швидкість мислення стимулює вживання калію та кальцію. Тому в на-пружені дні їжте сир з помідорами (томати багаті на калій), а на роботу прихопіть жменьку родзинок.

Марія КАТАЄВА

В рамках програми «Здоров’я киян» дітям, які не чують від народження, вперше без-коштовно провели операції зі встановлення кохлеарних апаратів – єдиного засобу слухо-вої реабілітації глухих.

Складні операції у Київській міській дитячій клінічній лікарні №1 виконують спеціалісти Інституту отоларингології імені професора О.С. Коломійченка.

– Їх можна робити дітям лише до п’яти років, коли слухові аналізатори працю-ють у тандемі з корою головного мозку та мовним апаратом, – пояснює завідуючий лор-відділенням лікарні Ігор Рубан. – Важливо, щоб дитина спочатку навчилася слухати, а потім вже говорити. Пізніше, на жаль, нічого зробити вже неможливо…

Для дітей з вродженою вадою придбали сучасні кохлеарні імпланти австрійського виробництва. Їх приблизна вартість – 20–25 тисяч євро.

– В область равлика вуха вводяться спе-ціальні електроди. Через них генеруються сигнали, що подразнюють слухові нерви. Далі сигнали йдуть у кору головного моз-ку, де вони трансформуються у звуковий образ, – розповідає про принцип роботи імплантів Ігор Іванович. – Звісно, одразу на диво годі розраховувати. Спочатку діти про-ходять реабілітаційний період, адже після операції мають відновитися тканини. Потім підключаються імпланти, починаються за-няття із сурдопедагогами, які індивідуально налаштовуватимуть апарати…

За статистикою, певні результати будуть вже за півроку. І, звісно, прооперованим пацієнтам все життя доведеться слідкувати за роботою апаратів, замінювати зовнішні

акумулятори. Але хіба це так важливо у по-рівнянні з тим, що вони зможуть нормально розвиватися, чути своїх рідних і розмовляти, бути повноцінними членами суспільства.

За словами Ігоря Рубана, в Києві опера-цій зі встановлення кохлеарних імплантів потребують ще близько 40 дітей.

– Головне, щоб люди знали: цю проблему можна вирішити спільними зусиллями, потрібно лише бажання і воля, – зазначив він. – Якщо керівництво міста продовжу-ватиме цю програму, варто буде готувати власних спеціалістів. Придбати відповідні мікроскопи та інструменти не так вже й дорого, а фірми, які постачають імпланти, готові допомагати у підготовці фахівців…

Говоріть, вас чують! НОВАЦІЇ

А ВИ ЗНАЄТЕ?

ДОПОМОЖИ СОБІ САМ

Сергій Камілов з Максимом

афіша22 Вечірній Київ | 24 листопада 2016 року | №47 (19229)

Кінопрем’єри Дітям

«ЖИВА»

Êðà¿íà: Óêðà¿íà Ñòóä³ÿ: ²íâåðò ϳê÷åðç Ðåæèñåð: Òàðàñ Õèìè÷ Ó ðîëÿõ: Îëüãà Êîìàíîâñüêà, Ðîñòèñëàâ Äåðæè-ï³ëüñüêèé, Þð³é Õâîñòåíêî, Âîëîäèìèð Ïðàâîñóäîâ, Âîëîäèìèð Êëèìóê Òðèâàë³ñòü: 100 õâ. ³êîâ³ îáìåæåííÿ: 16 ðîê³â ʳíîñòð³÷êó çíÿòî çà ðåàëüíèìè ïîä³ÿìè, ùî òðà-ïèëèñÿ ç Àííîþ Ïîïîâè÷ ó 1950-õ ðîêàõ. Âîíà äàëà çãîäó àâòîðàì ñòð³÷êè íà åêðàí³çàö³þ ñâ á³îãðàô³¿. Çéîìêè ô³ëüìó ïðîõîäèëè ó Ãîðãàíàõ, äå â³äáóâàëèñü ïî䳿 ç æèòòÿ Ïîïîâè÷. 1949 ð³ê. Ó âàæêîäîñòóïíèõ ðàéîíàõ Êàðïàò çàã³í ÌÃÁ âåäå ïîëþâàííÿ íà îñòàíí³õ âö³ë³ëèõ ïîâñòàíö³â. Ìî-ëîäà ä³â÷èíà Àííà, ðÿòóþ÷èñü â³ä ïåðåñë³äóâàíü, ïîòðàïëÿº â òàá³ð ïîâñòàíö³â. Òàì âîíà çóñòð³÷ຠäðóãà äèòèíñòâà ͳêî. Íåñïîä³âàíà îáëàâà çìóøóº ïîâñòàíö³â ðîçä³ëèòèñü íà ìàë³ â³ää³ëè ³ ò³êàòè. ͳêî çàáèðຠÀííó ó â³ää³ë êîìàíäèðà Äîâáóøà. 14 êâ³òíÿ 2016 ðîêó â³äáóëàñü ïðåì’ºðà â³äåîêë³ïó íà ï³ñíþ «Çàêîõàí³» ãóðòó «Áóâ’º», ÿêà ñòàëà îô³-ö³éíèì ñàóíäòðåêîì ô³ëüìó.

«КОНКУРСАНТ. СМЕРТОНОСНЕ ШОУ»

Êðà¿íà: Óêðà¿íà Ðåæèñåð: Îëåêñàíäð Áºëÿê Ó ðîëÿõ: Ñåðã³é Ìàñëîâ, ßíà Ðîéõìàí, ²ëëÿ Êàðïîâ, Äåíèñ Êîñåíêî, Îëåêñàíäð Ïîíîìàðüîâ, Òåòÿíà Ðåøåòíÿê, Äàøà Àñòàô’ºâà, Àíòîí Êîïèò³í, Áîðèñ Áàðñüêèé, Ôåë³êñ Øèíäºð, Àí³ñ Åòòàºá. Òðèâàë³ñòü: 1 ãîä. 50 õâ. ³êîâ³ îáìåæåííÿ: 16 ðîê³â ϳñëÿ çàê³í÷åííÿ ìóçè÷íîãî øîó «Êîíêóðñàíò» ïî-÷èíàþòüñÿ æîðñòîê³ âáèâñòâà ÷ëåí³â æóð³. Ìóçè÷í³

øîó â ñâ³ò³ ñòàþòü âñå á³ëüø ïîïóëÿðíèìè, àëå í³õòî íå äóìຠïðî òèñÿ÷³ ñïóñòîøåíèõ ³ ðîç÷àðîâàíèõ êîíêóðñàíò³â, ÿê³ òàê ³ íå çìîãëè äîñÿãòè ïåðåìîãè. Òàðàñ Ìàéñòðåíêî - ó÷àñíèê êîíêóðñó, ñòຠãî-ëîâíèì ï³äîçðþâàíèì, éîãî ïåðåñë³äóº ïîë³ö³ÿ, áàíäèòè òà çâè÷àéí³ ãðîìàäÿíè. Íà äîïîìîãó Òàðàñó ïðèõîäèòü ôàíàòêà, çàêîõàíà â éîãî òàëàíò. ×è ñïðàâä³ âîíà õî÷å éîìó äîïîìîãòè? Äîâåäå Òàðàñ ñâîþ íåâèíí³ñòü? Òà ÷è ä³éñíî â³í íåâèíåí â öèõ çëî÷èíàõ?

«ВІЙНА ПРОТИ ВСІХ» Êðà¿íà: Âåëèêà Áðèòàí³ÿ Ðåæèñåð: Äæîí Ìàéêë ÌàêÄîíà Ó ðîëÿõ: Îëåêñàíäð Ñêàðñãàðä, Ìàéêë Ïåíüÿ,Òåî Äæåéìñ, Ñòåôàí³ Ñ³ãìàí Òðèâàë³ñòü: 1 ãîä. 38 õâ. ³êîâ³ îáìåæåííÿ: 18 ðîê³â Äâîº êîðóìïîâàíèõ êîï³â-â³äìîðîçê³â ç Íüþ-Ìåêñèêî ïðåñóþòü âñ³õ, õòî ïîïàäàºòüñÿ ¿ì ï³ä ðóêó... àáî ï³ä êîëåñà àâòî. Äîëÿ ï³äêèäຠ¿ì øàíñ çðóáàòè ö³ëèé ì³ëüéîí äîëàð³â, àëå íà ñìà÷íèé êóø òàêîæ ïðåòåíäóº åêñöåíòðè÷íèé àíãë³éñüêèé ëîðä íå áåç äèâíèõ ïðèñòðàñòåé. Ó áîðîòüá³ çà ïî÷åñíèé óëîâ íàïàðíèêè âèïàäêîâî ä³çíàþòüñÿ ïðî ñòðüîìí³ ñåêðåòè êðàñåíÿ-ëîðäà ³ âïðÿãàþòüñÿ éîìó â³ä-ïëàòèòè. Ïîãàíèì êîïàì íå òåðïèòüñÿ ñïðîáóâàòè ùîñü çîâñ³ì íîâå — áîðîòüáó çà ñïðàâåäëèâ³ñòü... íó, çà òå, ÿê âîíè ðîçóì³þòü ñïðàâåäëèâ³ñòü.

КІНОТЕАТРИ «Êè¿â», âóë. Â. Âàñèëüê³âñüêà, 19, òåë.: (044) 234-73-81, 234-33-80, www.kievkino.com.ua «Æîâòåíü», âóë. Êîñòÿíòèí³âñüêà, 26, òåë. (044) 417-27-02, www.zhovten-kino.kiev.ua «Óêðà¿íà», âóë. Ãîðîäåöüêîãî, 5, òåë.: (044) 279-67-50, 279-82-32, www.kino-ukraina.com.ua «Ê³íîïàëàö», âóë. ²íñòèòóòñüêà, 1, òåë.: (044) 490-70-60, www.kinopalace.net «Ñ³íåìà-ѳò³ Êè¿â», ÒÐÖ «Îóøåí ïëàçà», âóë. Ãîðüêîãî, 176, òåë. (044) 230-72-30, www.cinemaciti.kiev.ua Ìåðåæà ê³íîòåàòð³â «Áàòòåðôëÿé», www.kino-butterfly.com.ua: «Á³ëüøîâèê», âóë. Ãåòüìàíà, 6, òåë. (044) 200-90-10 «Óëüòðàìàðèí», âóë. Óðèöüêîãî, 1-à, òåë.: (044) 206-03-62, 206-03-70 «DeLuxe», âóë. Ãîðüêîãî, 50, òåë.: (044) 206-13-22, 206-13-24 Ìåðåæà ê³íîòåàòð³â «Îäåñà ê³íî», www.kinoodessa.com: ÒÖ «Óêðà¿íà», ïðîñï. Ïåðåìîãè, 3, òåë: (044) 496-15-11, 496-15-51 ÒÖ «Êâàäðàò», áóëüâ. Ïåðîâà, 36, òåë: (044) 538-17-70, 538-17-71

ЦИРК Àäðåñà: ïë. Ïåðåìîãè, 2 Òåë: (044) 486-39-27, www.circus.kiev.ua 26 ëèñòîïàäà (ñá.) — 12.00, 16.00, 27 ëèñòî-ïàäà (íä.) — 12.00, 16.00 Ïðîãðàìà «Åêñòðèì àðåíà», ä³òÿì äî 4-õ ðîê³â âõ³ä áåçêîøòîâíî áåç íàäàííÿ â³ëüíîãî ì³ñöÿ.

КИЇВСЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ

І БАЛЕТУ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА Àäðåñà: âóë. Ìåæèã³ðñüêà, 2 Òåë: (044) 425-42-80, www.musictheatre.kiev.ua 24 ëèñòîïàäà (÷ò.) — 14.00 «Ïðèãîäè Ãåêëüáåðð³ Ô³ííà», ìþçèêë íà 2 䳿, Æ. Êîëîäóá, Ë. Êîëîäóá, 1 ãîä. 45 õâ. 25 ëèñòîïàäà (ïò.) – 14.00 «Á³ëîñí³æêà òà ñåìåðî ãíîì³â», áàëåò íà 2 䳿, Á. Ïàâëîâñüêèé, 1 ãîä. 45 õâ. 27 ëèñòîïàäà (íä.) — 12.00 «Ìóçè÷í³ êëàñè-êè--2», êëàñèê 2-é. Áàëåòíà àáåòêà äëÿ ä³òåé òà ¿õí³õ áàòüê³â, 1 ãîä.

ТЕАТР НА ЛИПКАХ

Àäðåñà: âóë. Ëèïñüêà, 15/17 Òåë: (044) 253-62-19, www.tuz.kiev.ua 24 ëèñòîïàäà (÷ò.) — 16.00 «Ñîí», Òàðàñ Øåâ÷åí-êî, êîëàæ íà äⳠ䳿, 2 ãîä., äëÿ ä³òåé â³ä 12-òè ðîê³â 25 ëèñòîïàäà (ïò.) – 11.00 «Âîæäü ÷åðâîíîøê³-ðèõ», òðàã³êîìåä³ÿ íà äⳠ䳿, çà ìîòèâàìè îïîâ³äà-ííÿ Î. Ãåíð³, 1 ãîä. 45 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 7-ìè ðîê³â 25 ëèñòîïàäà (ïò.) – 18.00 «Ïîë³àííà», Åëåîíîð Ïîðòåð, äðàìà íà äⳠ䳿, 2 ãîä. 20 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 10-òè ðîê³â 26 ëèñòîïàäà (ñá.) — 11.00 «Íå õî÷ó áóòè ñî-áàêîþ», êàçêà-ãðà äëÿ ä³òåé íà îäíó ä³þ, Ñåðã³é Áºëîâ, Ñåðã³é Êóâàºâ, 1 ãîä. 10 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 5-òè ðîê³â

26 ëèñòîïàäà (ñá.) — 12.00 «Ïîë³àííà», Åëåîíîð Ïîðòåð, äðàìà íà äⳠ䳿, 2 ãîä. 20 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 10-òè ðîê³â 27 ëèñòîïàäà (íä.) — 12.00 «Æèëà ñîá³ Ñè-ðî¿æêà», Â. Çèì³í, ìóçè÷íà êàçêà íà äⳠ䳿, 1 ãîä. 50 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 4-õ ðîê³â 27 ëèñòîïàäà (íä.) — 13.00 00 «Ìåíå çâàòè ϳòåð», ßí Ôð³äð³õ, ³ðîí³÷íà êîìåä³ÿ íà äⳠ䳿, 1 ãîä. 50 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 10-òè ðîê³â

КИЇВСЬКИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ЛЯЛЬОК

Àäðåñà: âóë. Ãðóøåâñüêîãî, 1-à

Òåë: (044) 278-58-08, www.akadempuppet.kiev.ua 26 ëèñòîïàäà (ñá.) – 11.00 «Ïàí Êîöüêèé», Ñ. Áðèæàíü, Ï. óðíèê, 45 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 3-õ ðîê³â 26 ëèñòîïàäà (ñá.) – 13.00 «Ïàí Êîöüêèé», Ñ. Áðèæàíü, Ï. óðíèê, 45 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 3-õ ðîê³â 26 ëèñòîïàäà (ñá.) – 15.00 «Êîçà - äåðåçà», çà ë³áðåòî Äí³ïðîâî¿ ×àéêè, 50 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 5-òè ðîê³â 26 ëèñòîïàäà (ñá.) – 19.00 «Ïîðòðåò ç ë³òà-þ÷èì ãîäèííèêîì», Î. Äì³òð³ºâà çà ìîòèâàìè àâòîá³îãðàô³÷íî¿ êíèãè Ì. Øàãàëà «Ìîº æèòòÿ», 1 ãîä. 10 õâ., äëÿ äîðîñëèõ 27 ëèñòîïàäà (íä.) — 11.00 «Òèãðåíÿ Ïåòðèê», Ã. ßíóøåâñüêà, ß. ³ëüêîâñüêèé, 45 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 5-òè ðîê³â 27 ëèñòîïàäà (íä.) — 13.00 «Òèãðåíÿ Ïåòðèê», Ã. ßíóøåâñüêà, ß. ³ëüêîâñüêèé, 45 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 5-òè ðîê³â 27 ëèñòîïàäà (íä.) – 15.00 «Êðèëà Äþéìî-âî÷êè», À. Óñà÷îâà çà Ã. Õ. Àíäåðñîíîì, 50 õâ. äëÿ ä³òåé â³ä 3-õ ðîê³â 27 ëèñòîïàäà (íä.) — 19.00 «Àíòèãîíà»,çà Ñî-ôîêëîì, 50 õâ., äëÿ äîðîñëèõ 30 ëèñòîïàäà (ñð.) – 11.00 «Ãóñè-ëåáåä³», Ã. Ãóñàðîâà, 45 õâ., äëÿ ä³òåé â³ä 3-õ ðîê³â

КИЇВСЬКИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР «КОЛЕСО»

Àäðåñà: Àíäð³¿âñüêèé óçâ³ç, 8 Òåë: (044) 425-04-22, kolesoteatr@ukr.net 25 ëèñòîïàäà (ïò.) – 19.00 «Òðèïòèõ äëÿ äâîõ», Ñåìåí Çëîòí³êîâ, ðîçäóìè ç ïðèâîäó, 1 ãîä. 50 õâ. 26 ëèñòîïàäà (ñá.) – 19.00 «Ãåíåðàëè ó ñï³ä-íèöÿõ», Æàê Àíóé, ôðàíöóçüêà êîìåä³ÿ íà äⳠ䳿 ò³ëüêè äëÿ äîðîñëèõ, 2 ãîä. 20 õâ. 27 ëèñòîïàäà (íä.) – 19.00 «Ãåíåðàëè ó ñï³ä-íèöÿõ», Æàê Àíóé, ôðàíöóçüêà êîìåä³ÿ íà äⳠ䳿 ò³ëüêè äëÿ äîðîñëèõ, 2 ãîä. 20 õâ. 30 ëèñòîïàäà (ñð.) – 19.00 «Ãåíåðàëè ó ñï³ä-íèöÿõ», Æàê Àíóé, ôðàíöóçüêà êîìåä³ÿ íà äⳠ䳿 ò³ëüêè äëÿ äîðîñëèõ, 2 ãîä. 20 õâ.

ТЕАТР ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Àäðåñà: ïë. ²âàíà Ôðàíêà, Ç Òåë.: (044) 279-59-21, 279-71-01, www.ft.org.ua 24 ëèñòîïàäà (÷ò.) – 19.00 «Ë³ñ», Îëåêñàíäð Îñòðîâñüêèé, ïåðåêëàä ç ðîñ³éñüêî¿ Ñ. Ñêëÿðåíêà, êîìåä³ÿ íà äⳠ䳿, 3 ãîä. 25 ëèñòîïàäà (ïò.) — 19.00 «Åä³ò ϳàô. Æèòòÿ â êðåäèò», ìþçèêë íà äⳠ䳿, 2 ãîä. 40 õâ.

25 ëèñòîïàäà (ïò.) — 19.00 «Ìîìåíò êîõàííÿ», ³íñöåí³çàö³ÿ Òàðàñà Æèðêà çà òâîðàìè Âîëîäè-ìèðà Âèííè÷åíêà, ñë³ä÷èé åêñïåðèìåíò íà 1 ä³þ, 1 ãîä. 15 õâ. 26 ëèñòîïàäà (ñá.) – 12.00 «Áðåìåíñüê³ ìó-çèêàíòè», ìþçèêë äëÿ ä³òåé çà ìîòèâàìè êàçêè áðàò³â Ãð³ì, 2 ãîä. 26 ëèñòîïàäà (ñá.) – 19.00 «Äàìè ³ ãóñàðè», Îëåêñàíäð Ôðåäðî, êîìåä³ÿ íà äⳠ䳿, 3 ãîä 10 õâ. 26 ëèñòîïàäà (ñá.) – 19.00 «Ñàíàö³ÿ», Âàöëàâ Ãàâåë, ïåðåêëàä Þð³ÿ Âèííè÷óêà , âèñòàâà íà äⳠ䳿, 2 ãîä. 27 ëèñòîïàäà (íä.) – 12.00 «Ìàðòèí Áîðó-ëÿ», ²âàí Êàðïåíêî -Êàðèé, êîìåä³ÿ íà äⳠ䳿, 2 ãîä. 30 õâ. 27 ëèñòîïàäà (íä.) – 19.00 «Êðèëà. Âå÷³ð ç Áîãäàíîì», äî 75-ð³÷÷ÿ â³ä Äíÿ íàðîäæåííÿ âè-äàòíîãî ìèòöÿ Áîãäàíà Ñòóïêè 27 ëèñòîïàäà (íä.) – 19.00 «Íå ïëà÷òå çà ìíîþ í³êîëè...», Ìàð³ÿ Ìàò³îñ, ìîíîâèñòàâà, 1 ãîä.30 õâ. 29 ëèñòîïàäà (âò.) – 19.00 «Æîíà º æîíà», ³íñöåí³çàö³ÿ Âàëåíòèíà Êîçüìåíêà-Äåë³íäå çà îïîâ³äàííÿìè Àíòîíà ×åõîâà, ïåðåêëàä ͳíè Íîâî-ñåëèöüêî¿, âîäåâ³ëü íà äⳠ䳿, 2 ãîä. 50 õâ. 30 ëèñòîïàäà (ñð.) – 19.00 «Îäðóæåííÿ», çîâñ³ì íåéìîâ³ðíà ïîä³ÿ íà äⳠ䳿, 2 ãîä. 30 õâ. 30 ëèñòîïàäà (ñð.) – 19.00 «Ìàð³ÿ (Êîëè ðîç-ëó÷àþòüñÿ äâ)», âèñòàâà íà îäíó ä³þ, 1 ãîä. Ïðèñâÿ÷óºòüñÿ âåëèê³é óêðà¿íñüê³é àêòðèñ³ Ìà𳿠Çàíüêîâåöüê³é, 1 ãîä. 15 õâ.

КИЇВСЬКИЙ АКАДЕМІЧНИЙ МОЛОДИЙ ТЕАТР

Àäðåñà: âóë. Ïðîð³çíà, 17 Òåë: (044) 234-62-51, molody-teatr@ukr.net 24 ëèñòîïàäà (÷ò.) – 19.00 «Ëþáîâ ëþäåé», Äìèòðî Áîãîñëàâñüêèé, ïåðåêëàä Ñòàñà Æèðêîâà, òðèëåð, 2 ãîä. 15 õâ.

25 ëèñòîïàäà (ïò.) – 19.00 «Ðîçïóñòà ç쳿», çà ìîòèâàìè îïîâ³äàíü Àê³íàð³ Óåäà, ³íòèìíà ðàïñîä³ÿ áåç ñë³â, 1 ãîä. 15 õâ. 25 ëèñòîïàäà (ïò.) – 19.00 «×åòâåðòà ñåñòðà», ßíóø Ãëîâàöüêèé, ÷îðíà êîìåä³ÿ íà äⳠ䳿, 3 ãîä. 40 õâ. 26 ëèñòîïàäà (ñá.) – 19.00 «Íåéìîâ³ðíà ³ñòîð³ÿ êîõàííÿ», ʳðà Ìàë³í³íà, âèñòàâà áåç àíòðàêòó, 1 ãîä. 10 õâ. 26 ëèñòîïàäà (ñá.) – 19.00 «Ñòàëêåðè», çà ï’ºñîþ Ïàâëà Àð’º «Íà ïî÷àòêó òà íàïðèê³íö³ ÷àñ³â», ñïåöèô³÷íà êîìåä³ÿ íà äⳠ䳿, 2 ãîä. 20 õâ. 27 ëèñòîïàäà (íä.) – 12.00 «Ñ³ì áàæàíü Çåðá³-íî», Âîëîäèìèð Ãëåéçåð, ïåðåêëàä Íåäè Íåæäàíè, êàçêà-ìþçèêë íà äⳠ䳿, 1 ãîä. 35 õâ. 27 ëèñòîïàäà (íä.) – 19.00 «Second love», çà ï’ºñîþ Îëåíè ²ñàºâî¿ «ß áîþñÿ êîõàííÿ», ìåëî-äðàìà íà îäíó ä³þ, 1 ãîä. 40 õâ. 27 ëèñòîïàäà (íä.) – 19.00 «Ìàðèíîâàíèé àðèñòîêðàò», ²ðåíà Êîâàëü, ñï³ëüíå óêðà¿íñüêå-áðèòàíñüêå fantasy íà 2 䳿, 2 ãîä. 30 õâ. 27 ëèñòîïàäà (íä.) – 19.00 «Ï³àí³ñò», Çà ï’ºñîþ Âàäèìà ˺âàíîâà «Ïðîùàâàé, íàñòðîþâà÷ó!», ïðåëþä³ÿ íà îäíó ä³þ, 1 ãîä. 28 ëèñòîïàäà (ïí..) – 16.00 «Ñâàòàííÿ íà Ãîí-÷àð³âö³», Ãðèãîð³é Êâ³òêà-Îñíîâ`ÿíåíêî, êîìåä³ÿ íà äⳠ䳿, 1 ãîä. 30 õâ. 29 ëèñòîïàäà (âò.) – 19.00 «Àô³íñüê³ âå÷îðè», Ïåòðî Ãëàäèë³í, ë³ðè÷íà êîìåä³ÿ íà äⳠ䳿, 2 ãîä. 29 ëèñòîïàäà (âò.) – 19.00 «Ôðåêåí Æþë³», Àâãóñò Ñòð³íäáåðã, ãð³õîïàä³ííÿ áåç àíòðàêòó, 1 ãîä. 29 ëèñòîïàäà (âò.) – 19.00 «Øåï³ò âáèâö³», Êñåí³ÿ Øêîëüí³êîâà çà ìîòèâàìè ï’ºñè Àãàòè Êð³ñò³ «Ìèøîëîâêà», ãðàºìî äåòåêòèâ, 2 ãîä. 30 ëèñòîïàäà (ñð.) – 19.00 «Ãîðå ç ðîçóìó», Îëåêñàíäð Ãðèáîºäîâ, áðóòàëüíà êëàñèêà íà äⳠ䳿, 2 ãîä.

30 ëèñòîïàäà (ñð.) – 19.00 «Ñèí³é àâòîìîá³ëü», ßðîñëàâ Ñòåëüìàõ, òðàã³êîìåä³ÿ íà îäíó ä³þ, 1 ãîä.

НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ ТА БАЛЕТУ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Àäðåñà: âóë. Âîëîäèìèðñüêà, 50 Òåë. (044) 455-90-87 24 ëèñòîïàäà (÷ò.)–19.00 «Êîðñàð», Àäîëüô Àäàí, ðîìàíòè÷íèé áàëåò íà äⳠ䳿, 1 ãîä. 55 õâ. 25 ëèñòîïàäà (ïò.) – 19.00 «Ìàäàì Áàòòåðôëàé (׳î-׳î-Ñàí)», Äæàêîìî Ïó÷÷³í³, ÿïîíñüêà òðà-ãåä³ÿ íà òðè 䳿, âèêîíóºòüñÿ ³òàë³éñüêîþ ìîâîþ, 2 ãîä. 50 õâ. 26 ëèñòîïàäà (ñá.) – 19.00 «Ðåê⳺ì», Âîëüô-ãàíã Àìàäåé Ìîöàðò, 12 ÷àñòèí, âèêîíóºòüñÿ ëàòèíîþ, 1 ãîä. 27 ëèñòîïàäà (íä.) – 19.00 «Men In Motion», áàëåò íà 2 䳿 çà ó÷àñòþ ç³ðîê Êîðîë³âñüêîãî áàëåòó Âåëèêîáðèòàí³¿, 2 ãîä. 29 ëèñòîïàäà (âò.) – 19.00 «Ãðåê Çîðáà», ̳ê³ñ Òåîäîðàê³ñ, áàëåò íà äⳠ䳿, 2 ãîä. 30 ëèñòîïàäà (ñð.) – 19.00 «Òðàâ³àòà», Äæóçåïïå Âåðä³, îïåðà íà ÷îòèðè 䳿, âèêîíóºòüñÿ ³òàë³éñüêîþ ìîâîþ, 2 ãîä. 45 õâ.

Театри

Й

Ведуча рубрики Оксана БАРКІНА

24 – 30 листопада

23Вечірній Київ | 24 листопада 2016 року | №47 (19229) асорті

ОВНИ, в духовній сфері «перезавантаження», релігій-

ний світогляд кардинально змінить-ся, відійдуть старі ідеали, на зміну яким прийдуть нові. Однак ви схиль-ні до самообману, можете пере-плутати чорне з білим, чи стати жертвою ошуканців.

ТЕЛЬЦІ, прийшла пора розплати з боргами, їх асор-

тимент широкий, у різних життєвих ситуаціях вимагається своя «плата». Працюйте на віддачу, діліться всім, чим багаті, на друзів не покладай-теся, введуть в оману.

БЛИЗНЮКИ , на часі «переформатування»

партнерських (ділових, шлюбних) взаємин. Не піддавайтеся ілюзіям, високий бос вас може підставити. Продемонструйте, що ви не робот-трудоголік, а особа творча, вина-хідлива, з якою можна співпрацю-вати.

РАКИ, в робочій сфері йде «перезавантаження»,

якщо вам щось нав’язують, можете потрапити під гіпнотичний вплив особи. У вас є власна точка зору, своє бачення ситуації, її й дотримуйтеся.

ЛЕВИ, якщо серце зго-лодніло, мерщій на роман-

тичне полювання! А шлюбним парам час реанімувати стосунки, що об-росли мохом рутинної буденності. Вдихніть в них нове життя завдяки спільним захопленням.

ДІВАМ визначено змі-нити ставлення до фамільних

цінностей . Стати зразковим сім’янином та дбайливим господарем, упорядкувати побут і створити ком-фортну духовну ауру в рідних пена-тах.

ТЕРЕЗИ, ви фігура ха-ризматична, маєте надзви-

чайний вплив у соціумі, інтелекту-альні. Діліться знаннями, на ставляйте людей на шлях добра та любові.

СКОРПІОНИ, на-ведіть лад у своєму господар-

стві, збалансуйте прибутки і витра-ти. Утім, якщо знадобляться гроші на благі справи, вони неодмінно знайдуться.

СТРІЛЬЦІ, на вну-трішньому плані йде процес

«переформатування», згорають від-працьовані програми, перегляньте своє ставлення до сімейних ціннос-тей, професійної діяльності, при-боркайте кар’єрні амбіції.

КОЗЕРОГИ, ваша чарівність має гіпнотичний

вплив на оточення. Однак нині час збавити темп і піти в тінь. Ви пере-живаєте завершальну фазу духо-вного розвитку (за рік). Випливе все, що заважало об’єктивно сприй-мати світ, провокувало на помил-кові дії.

ВОДОЛІЇ, приборкай-те агресію, гординю і дотри-

муйтеся Божих заповідей скрізь, тоді уникнете спокус у професійній сфе-рі, де позиціонуєте себе універсаль-ним фахівцем. Тут лукавий плете гріховні тенета.

РИБИ, ви блискучий фа-хівець, працюєте за покликом

серця – це чудово! Адже поруч ам-бітні фартові конкуренти, яких по-бороти можна лише високими ді-ловими якостями.

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

Просимо надсилати світлини в електронному форматі на адресу редакції: vk1906@ukr.net. У листі обов’язково повідомте (для редакції, в газеті не публікується) номер свого телефону.

Фото Івана ОЛЕКСІЇВА

фотоконкурс «Вечірки» � «Київ – європейське місто»

Колишня вулиця Маршала Будьонного у Дарницькому районі зараз носить ім’я Івана Богуна.

Вулицю Гамарника в Оболонському районі тепер названо на честь Квітки Цісик, американської співачки українського походження.

гороскоп 28 листопада–4 грудня

прогулянки містом

Це був мужній, безстрашний і відважний воїн-козак, талановитий полководець, безкомпроміс-ний у відданості ідеї служіння своєму народові. Матінка-природа щедро нагородила його глибо-ким розумом та крицевою силою волі. Про силу, хитрість і кмітливість сміливого козака ходили легенди, народ складав про нього пісні та думи.

Іван Богун був першим полковником війська і радником гетьмана Богдана Хмельницького, який мав власне розуміння ситуації і подальшої долі визволеної від поляків України. Ось чому він рішуче виступив проти возз’єднання України з Ро-сією, засуджував рішення Хмельницького укласти Переяславську угоду і ще рішучіше відмовився

присягати російському цареві. Богун вважав, що Україні варто не приєд-нуватися ні до Польщі, ні до Росії, а слід утверджу-ватися як самостійній державі. І хоча досі не-має в Україні належного пам’ятника Богуну, та є один вічний пам’ятник: висока гора над Десною, де пролилася священна кров героя. Народ назвав ту гору Івановою. Там, на вершині, лежить камінь із написом: «Тут спо-чиває полковник, наказний Гетьман Іван Богун».

Ще студенткою Квітка подалася в шоу-бізнес, де дуже швидко зажила по-пулярності як досконала вокалістка в будь-якому музичному стилі. Її на-вперебій запрошували до роботи над своїми альбо-мами поп- та рок-зірки. Дуже швидко вона стала

однією з найбільш високооплачуваних виконавиць рекламних мотивів для радіо і телебачення. Її голос звучав у рекламних роликах таких брендів як Coca-Cola, American Airlines.

З 1982 року Квітка Цісик була єдиним і незмінним голосом компанії Ford Motors. В 1977 році співачка здобула «Оскар» у номінації «Краща пісня для кіно» за саундтрек до фільму «You Light Up My Life». 1980 року записала свій перший альбом «Пісні з України», 1989-го – другий альбом, що отримав назву «Два кольори».

Касети з її піснями поширювалися в УРСР. Так сталося, що приїхати до своїх найвідданіших слухачів, котрі навіть не уявляли, як вона виглядає, Квітці Цісик не довелося. Єдиний візит на батьківщину предків відбувся в 1983 році, коли про жодні концерти і мови не могло бути. Співачка померла 1998-го, не доживши кількох днів до 45 років...

Перейменовані вулиці

Архімандрит Лаврентій

(Віктор Живчик), благочинний

Свято-Михайлівського Золото-

верхого монастиря

24 листопада – великомученика Мини. 25 листопада – святителя Іоана Милостивого, патріарха Олексан-дрійського. 26 листопада – святителя Іоана Золотоустого, архієпископа Кон-стантинопольського. 27 листопада – неділя двадцять друга після П’ятдесятниці. Апосто-ла Филипа. Заговини на Різдвяний піст. Піст, що починається наступного дня має народну назву Пилипів-ка, за іменем апостола Филипа, пам’ять якого звершують у цей день. Триває він до свята Різдва Христового. 28 листопада – преподобного Паїсія Величковського. 29 листопада – апостола і Єванге-листа Матфея. 30 листопада – святителя Григорія Чудотворця, єпископа Неокесарій-ського.

Святитель Іоан Золотоустий про християнське перенесення хвороби.

Коли ти будеш тяжко хворим, і багато хто буде спонукати тебе полегшити страждання — одні за-клинаннями, інші амулетами, треті якимось іншими чародійними за-собами, а ти заради страху Божого мужньо і твердо перенесеш тяготу хвороби, і вважатимеш за краще все перенести, аніж наважитися вдатися до чогось подібного — це наділить тебе вінцем мучеництва. І не сумнівайся: як мученик мужньо переносить муки тортур, щоб не по-клонитися ідолу, так і ти переносиш муки хвороби, щоб не мати потре-би ні в чому, що від нього походить і не виконати того, що він нака-зує... І як ти виправдаєшся перед Христом? Як призиватимеш Його в молитвах? З якою совістю увійдеш в храм? Якими очима дивити-мешся після цього на священика? Якою рукою торкнешся священної трапези? Яким вухами слухати-меш писання, що там читаються, вчинивши такий злочин проти себе самого? Як зможеш знову благати Бога? Та навіть ніхто інший, хоч би й мав він дерзновення Мойсея, не зможе молитися за тебе.

православний

календар

Правила судоку

Гральне поле 9 на 9 клітинок. Поле розділено на квадрати 3 на 3. На початку гри відома певна кількість цифр. Спочатку — за-повнити всі порожні клітинки цифрами від 1 до 9 за такими правилами:

1. Цифра може з’явитися лише один раз у кожному рядку.

2. Цифра може з’явитися лише один раз у кожному стовпчику.

3. Цифра може з’явитися лише один раз у кожному квадраті.

1 3 73 9 7 5 15 6 9 1

1 2 6 3 8 97 8 1 4 3

9 3 1 78

4 1 3 7

9 2 7 1 5 8 Cуд

оку

«В

ечір

ки

» 23 листопада пішов з життя ЖУКОВ Володимир Андрійович, що з 1998 по 2007 роки займав посаду генерального директора комунальної корпорації «Київав-тодор», справжній професіонал своєї справи, чуйна, відповідаль-

на та доброзичлива людина. Колектив комунальної корпо-

рації «Київавтодор» висловлює щирі співчуття родині, рідним та

близьким. Сумуємо разом з вами. Завжди

пам’ятатимемо.

парк культури24 Вечірній Київ | 24 листопада 2016 року | №47 (19229)

Отто СТОЙКА, головний лікар Київського міського центру здоров’я: – Я залюбки читаю книжки з психології, що пов’язано з моєю професією. Порекомендував би усім «Виховання без невдач, або Тренінг ефективного батьківства» Томаса Гордона, де описаний універсальний підхід до дітей будь-якого віку. Автор є шкільним психологом, свої методики спочатку застосовував для спілкування батьків і підлітків, але потім показав, що вони діють у всіх відносинах.

З художньої літератури актуальним є «1984» Джорджа Оруела. Перечитав роман два роки тому, бо виникла асоціація з подіями, що відбувалися у нас, знайшов нові акценти.

У цьому ж контексті ще варто згадати сатиричну антиутопію «Москва 2064» Володимира Войновича. Він був дисидентом, в радянські часи жив у ФРН, де у 1980-х роках і написав цей роман. Описує, як потрапив у Москву за допомогою машини часу на свій 100-річний ювілей, як його приймають, всю ту фантасмагорію. Виникає певна асоціація з Північною Кореєю. Звісно, події гіперболізовані, описані іронічно, але, на жаль, такі тенденції можна побачити зараз у Росії.

Серед українських творів мені сподобався історичний роман «Чорний ворон» Василя Шкляра, мемуари «Холодний Яр» Юрія Горліс-Горського про події 1918-1922 років у Холодноярській Республіці,безпосереднім учасником яких він був. Горліс-Горський привозив цей роман в окуповану німцями Україну і поширював у селах, а за радянських часів книга була заборонена, співробітники КДБ шукали її по хатах і вилучали. Зараз я відкриваю для себе ретроспективу українських письменників. Для мене знахідкою стала поезія Ігоря-Богдана Антонича, купив його повне зібрання. Фактично він був антиподом Маяковського, вони творили в одні роки: той писав про революцію, кров і постріли, а Антонич, будучи сином священика, – про духовне, любов, Бога.

ЩО ЧИТАЄТЕ?

Засновник: Київська міська радаВидавець: КП «Вечірній Київ»Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 рокуВ. о. головного редактораМаксим Філіппов

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93E-mail: vk1906@ukr.netПередплатний індекс: 37607

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел. 235-23-34Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газе-ти. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Ініціатива» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 51046 Заг. наклад: 96 000.

ЧИТАЙТЕ НАС В ІНТЕРНЕТІ: WWW.VECHIRNIYKIEV.COM.UA

Ми хотіли відійти від «радянщини», перебрали вісім версій і,

зрештою, зупинилися на оригіналі

Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини нарешті отримав нового директора, чи не наймолодшого у столиці. Заклад очолила 23-річна Євгенія Кушнір. Одночасно на першому поверсі роз-почався давно запланований ремонт.

– Я близько року працювала в музеї. Спочатку з відвідувачами, проводила екскурсії, потім у науко-во-фондовому відділі,– розповіла «Вечірці» Євгенія Кушнір і поділилася, як зміниться простір на першо-му поверсі музею: – Ми повністю оновимо зони, де зустрічали гостей, це стосується і гардероба, і стін. У першій кімнаті працюватиме буккросинг, розташується каса, товари на продаж, а також облаштуємо місце для відпочинку після відвідування музею. Велику залу зро-бимо сучаснішою, з нішами, новими вітринами – тут проводитимуться різні заходи, тимчасові виставки та проекти. А в дальній кімнаті буде дитяча рекреаційна зона, яскрава, з м’якими меблями. Вже є домовленість з громадською організацією «Бачити серцем» про за-няття для дітей з особливими потребами…

Офіційне відкриття першого поверху заплановане на 27 січня, до дня народження Павла Тичини. Тим часом працює другий поверх, де гостей чекають на екскурсіях експозицією та на камерних зустрічах. Серед них – прикрашання ялинки, чаювання «Як святкували Новий рік у родинах київської інтелігенції в 1950–1960-х роках», «Традиції святкування Нового року в країнах, які відвідав Тичина», дитяче свято «Новий рік в музеї».

– Нас влаштовує існуючий бренд музею, буде-мо його вдосконалювати, приділяти більше уваги рекламі. Хочемо досліджувати нові грані Павла Тичини, архівні матеріали, а незабаром запустимо новий сайт, – поділилася планами Євгенія Кушнір.

За її словами, музей насамперед зберігатиме експонати, а їх у фондах близько 23 тисяч одиниць, вивчатиме їх та подаватиме по-новому, використо-вуючи сучасні музейні підходи.

– Концепції підходу до створення виставок сьогодні такі, що відвідувачам дають багато фактів, інформації до роздуму, але без висновків і відповідей, – за-уважила Євгенія Кушнір. – Постать Павла Тичини складна, він жив у неоднозначну епоху, тож розпо-відати про це однобічно неправильно. У сучасному способі подачі ми бачимо музей як центр, що зберігає різну інформацію, а це речі, документи, спогади, багато з яких ще не актуалізовані та не досліджені. Особливу увагу приділимо і дискусіям, пов’язаним з Павлом Тичиною і тією добою, в яких наші гості будуть активними учасниками. Вони допоможуть переосмислити історію, творчість, політику…

У Музею Павла Тичини новий директор і нові плани

ПРЕМ’ЄРА

У Національному театрі оперети відбулася прем’єра всесвітньо відомої оперети Імре Кальмана, яку завдяки національному ко-лориту називають «угорською рапсодією».

Постановку здійснив керівник театру Бог-дан Струтинський, який намагався предста-вити її в новій інтерпретації: з переробленим лібрето, новим поетичним текстом, балет-ними номерами та дописаними сценами.

– Ми хотіли відійти від «радянщини», перебрали вісім версій і, зрештою, зупини-лися на оригіналі, – поділився він. – Най-складнішим було відчути стиль, угорські мотиви, витримати це в текстах. Нові тексти не означають новий сюжет, у першу чергу – це сучасна мова, без дешевих опереточних трюків, які свого часу і викликали несерйозне ставлення до цього жанру.

Звісно, незмінною залишилася чудова музика, яка і підказує стан персонажу.

За словами режисера, на постановку вдалося отримати благословення і ліцензію від доньки Кальмана – Івонни.

– Ми зустрічалися з нею в Угорщині. Їй 80 років, але збирається відвідати Київ на-весні та подивитися нашу оперету, – додав пан Струтинський.

«Графиню Маріцу» намагалися набли-зити до сучасного глядача: окрім, звісно, теми кохання, в ній порушуються питання інфляції, девальвації, коли населення біднішає, а заможні багатіють. За сюжетом аристократ Тассіло вимушений продати свій родинний маєток, щоб забезпечити навчання сестрі. Він стає управляючим, а новою власницею – знана красуня, графиня Маріца, яка народилася в цих

краях. Щоб помститися зрадливому на-реченому, жінка дає оголошення про свої заручини з вигаданим бароном Зупаном.

Але виявляється, що такий чоловік існує і він не проти шлюбу. Не розкриваю-чи всіх перипетій закрученого сюжету, повного непорозумінь, скажемо лише, що на справжнє кохання чекає чимало випробувань.

– Ми змінили мотиви і функції персона-жів. Головна героїня графиня Маріца – не легковажна дама, що втікає з міста від своїх прихильників. Вона – зранена душа, ошу-кана нареченим, тому повертається у рідні місця, до витоків, де отримує шанс знайти своє щастя, – зауважила автор лібрето Яна Іваницька. – А один з її прихильників, граф Популеску Крохбах, зовсім не дурень, як його зображали у попередніх версіях, він ціка-виться політикою і багато про неї говорить.

До постановки залучили кращі творчі сили – диригента Святослава Литвиненка, хормейстера Ігоря Ярошенка, художника Олександра Білозуба, балетмейстера Вадима Прокопенка. Окремої уваги заслуговують хореографічні сцени – в одній із них, у імпро-візованому кабаре, глядачі побачать чимало трюків і навіть запальний угорський канкан.

ПРЕМ’ЄРА

ЕКСПОЗИЦІЯФото Павла ПАЩЕНКА

«Графиня Маріца» «Графиня Маріца» по-українськи по-українськи

Сторінку підготувала Марія БЄЛЯЄВА