02_2006

ñ³÷åíü 2006 ðîêó Ñïîêîíâiêó áóëî Ñëîâî, i ç Áîãîì áóëî Ñëîâî,i Ñëîâî áóëî - Áîã. Ç Áîãîì áóëî âîíî ñïîêîíâiêó.

Ñ³÷åíü 2006 ¹2 (78)Â³ñíèê ïàðàô³¿ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à

(Iâ.1,1-2)

Êîëè ïåðåä ïðèøåñòÿì ó ñâ³ò ÑèíàÁîæîãî íà áåðåãàõ ð³êè Éîðäàíç’ÿâèâñÿ ïðîðîê Ïðåäòå÷à ²îàíí,

òî øâèäêî âñþäè ðîç³éøëàñÿçâ³ñòêà ïðî íüîãî ïî âñ³é

²çðà¿ëüñüê³é çåìë³. Þðáè ëþäåéïîñï³øàëè äî ïðîðîêà, ùîá

ïî÷óòè éîãî ïðàâäèâ³ ïîâ÷àííÿ,ÿê³ äî ãëèáèíè äóø³ çâîðóøóâàëè

òèõ, õòî ÷åêàâ ñâîãî ñïàñåííÿ³ çàïîâ³äàíîãî Öàðñòâà Áîæîãî.

«Готуйте дорогу Господеві, рівняйтестежки Йому!» (Мт. З, 3) — заповідав святийІоанн своїм слухачам. Тільки добримиділами праведного життя і покаяннямслухачі Предтечі мали засвідчити щирістьсвого навернення до Господа і непохитнуволю готувати Йому дорогу до свого серця.

І дійсно, невдовзі до берега священноїріки смиренно прийшов Син Божий ізанурився Безгрішний у води йорданські,де омивали свої гріхи люди — грішники.Починаючи Свою божественну місію,Господь наш Ісус Христос, подібний людяму всьому, крім гріха, з’єднався в Йордані згрішниками, торкнувся нечистоти гріхівлюдських, щоб очистити людей від неї,спасти душі їх і повернути людям утраченечерез гріх блаженство.

Цей подвиг Сина Божого був такимбезмірно великим, що потряслися силиприроди, розкрилися небеса, і почувсяголос Бога Отця: «Це Син Мій улюблений,в Ньому Моє благовоління» (Мт. 3, 17), — іПредтеча побачив Духа Святого, що сходивяк голуб на Спасителя. Так дивно явилаСебе Свята Трійця в той час, коли Господьнаш Ісус Христос хрестився від Іоанна вЙордані. Тому і празник Хрещення Гос-поднього називається ще святом Богояв-лення. Хрестився Син Божий не для Себе,бо не мав потреби очищатися, а для нас,щоб у хрещенні відкрити людям благодатнідвері до Царства Небесного.

Хрещенням розпочалося служінняХристове справі нашого спасення, поча-лося в такому смиренні, що його не можеуявити наш слабий розум, тільки серцеможе відчувати, що тим смиренням Гос-подь просвічує всіх Своїх послідовників, якіхрестилися в Його Ім’я. А про служінняСвоє Сам Господь повчав, «що СинЛюдський не на те прийшов, щоб Йомуслужили, а щоб Самому послужити йвіддати душу Свою на відкуплення бага-тьох» (Мт. 20, 28).

Але ж Сина Божого, як нашого Спаси-теля, Бог Отець призначає бути Спасите-

лем людства, Володарем світу, Йому нале-жало посісти величне місце в небеснійславі праворуч Отця (Пс. 109). Тож намможна було сподіватися, що прихід на світСина Божого осяяний блиском, що Він мавступати від слави до слави, від перемогидо перемоги. А в дійсності що було? Проце каже апостол: «Він, будучи образомБожим, не вважав за посягання бути рів-ним Богові, але принизив Себе Самого,прийнявши вигляд раба, ставши подібнимдо людей, і з вигляду став як людина; упо-корив Себе, бувши слухняним аж до смерті,і смерті хресної...» (Фл. 2, 6-8). Христосприйняв вигляд раба, був обмовлений,несправедливо засуджений і розп’ятий нахресті, що було тоді ганебною карою. Ажтут серед приниження Спаситель підне-сений був до слави: «Тому й Бог Його зве-личив і дав Йому Ім’я, вище над усяке ім’я,щоб перед Іменем Ісуса схилилося всякеколіно небесних, земних і підземних, і вся-

кий народ визнавав, щоГосподь Ісус Христос наславу Бога Отця» (Фл. 2,9-11).

Так, Ісус Христоспринижується, щоб слу-жити людству, щоб під-нести його, спасти йвернути йому життя ві-чне. У Своєму служінніГосподь являє безмеж-ність Божої любові долюдей, спрямованої доз’явлення в них святостіі правди. Спасительсказав апостолам: «Ясеред вас як той, щослужить» (Лк. 22, 27),виконуючи волю Отця,бо «їжа Моя — це чини-ти волю Того, Хто пославМене, і довершити спра-ву Його» (Ів. 4, 34). Спа-ситель ніколи не слу-жив людству в його не-правді, людським ви-гадкам і пристрастям, адопомагав людям тоді,коли вони були безсилій страждали.

За велінням СинаБожого приймаємо і миблагодатне хрещення,як заповідав Господьсвятим апостолам:«Ідіть же, навчайте всінароди, хрестячи їх в

Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючиїх зберігати все, що Я заповідав вам» (Мт.28, 19-20), бо «хто увірує і охреститься, спа-сенний буде» (Мр. 16, 16).

Священну подію Хрещення СпасителяЦерква наша справляє щороку уставнимЙорданським великим освяченням води.Насправді, це величне торжество в деньвеликого свята. Своїми церковними бого-натхненними піснями, численними симво-лами це водосвяття промовляє до насчудовою мовою своїх молитов, щоб яко-мога величніше прославити Спасителя.

Отож, саме Богоявленське водосвяттяпригадує нам те освячення, яке булоуділене Йорданській воді в той час, колиІсус Христос, Сам Бог у людському тілі,охрестився. Відправа великого освяченняводи починається наприкінці літургії, позаамвонній молитві, в Навечір’я Бого-явлення і в день празника Богоявлення.

(Закінчення на стор. 6)

ÏÐÀÇÍÈÊ ÁÎÃÎßÂËÅÍÍß ÃÎÑÏÎÄÍÜÎÃÎ

ñ³÷åíü 2006 ðîêó2

1. У цьому традиційному Посланні знагоди Всесвітнього Дня Миру на порозіНового Року сердечно вітаю усіх людей усієїЗемлі, особливо тих, котрі потерпають віднасилля і збройних конфліктів. Мій привітсповнений надією на лагідніший світ, світ,у якому що раз більше індивідів і спільнотвирішуватиме йти слідами справедливостій миру.

2. Насамперед хотів би виразитисердечну вдячність моїм Попередникам,великим папам Павлові VI і Іванові ПавловіІІ, які були переконливими поширювачамиідей миру. Вони, у дусі Блаженств, бачилиу багатьох історичних подіях, які відбулисяпід час їх понтифікатів, знак БожогоПровидіння, Провидіння, у якому Господьніколи не перестає дбати про майбутнєлюдства. Як невтомні свідки Євангелія,вони неустанно заохочували кожноговизнати, що джерелом будь-яких зусиль удосягненні мирного співжиття людей інародів у всіх регіонах світу є Бог. ЦимПосланням з нагоди Всесвітнього ДняМиру я прагну наслідувати їхню шляхетнунауку; прагну підтвердити незламну волюАпостольського Престолу невтомно слу-жити справі миру. Саме ім‘я Бенедикт, якея взяв, будучи вибраним на Петровийпрестол — це свідчення моєї присвятисправі встановлення миру. Беручи це ім‘я,я хотів, з одного боку, нагадати про святогоопікуна Європи, який був для усього конти-ненту натхненником миру, а з іншого — пропапу Бенедикта XV, котрий засудив ПершуСвітову війну як «безглузду різанину» [1] ітрудився задля всезагального визнанняверховенства миру.

3. Тема цьогорічних роздумів «Мир — управді» виражає переконання, що скрізьі завжди люди, просвітлені правдою,інтуїтивно знаходять шлях миру. У Душпас-тирській Конституції Gaudium et Spes, про-голошеній сорок років тому на завершенняДругого Ватиканського собору, стверджу-валося, що людству не вдасться «збудуватидля усіх людей і на усій землі по-справж-ньому гуманний світ, доки не оновимося удусі та не навернемося до справжньогомиру» [2]. У чому ж суть виразу «справжніймир»? Щоб належним чином відповісти наце питання, нам слід усвідомити, що мирне можна зводити лише до відсутностізбройного конфлікту, а треба розуміти як«наслідок порядку, прищепленого люд-ській спільноті її Божественним Творцем»,порядку, «над реалізацією якого маютьпрацювати ті, хто прагне до досконалої справедливості» [3]. Як наслідок заплано-ваного і бажаного Господньою милістюпорядку, миру притаманна власна внутріш-ня непереможна правда; він відповідає

«прагненням і надіям, які у нас незни-щенні» [4].

4. Визначений таким чином мир — цедар з небес, це Божа ласка, що вимагаєнайвищої відповідальності: узгодженнялюдської історії — у правді, справедли-вості, свободі і любові — із Божим поряд-ком. Як можемо сподіватися на те, що миряк вартість стане реальністю там, дебракує вірності трансцендентному поряд-ку, поваги до «граматики» діалогу, який єуніверсальним моральним правом, впи-саним у людські серця [5], де тількиставляться перешкоди чи заперечуєтьсяцілісний розвиток людської особи та захистїї засадничих прав, де незліченну кількістьлюдей змушують витримувати нестерпнунесправедливість і нерівність? Тут відсутніістотні елементи, що з них складаєтьсясправжність цього добра. Святий Августинвизначив мир як tranquillitas ordinis, спокійпорядку [6], виражаючи цим ситуацію, заякої можлива повна пошана і реалізаціяправди про людину.

5. Хто і що таким чином може запере-чити панування миру? Святе Письмо вжеу першій книзі — Книзі Буття — звертаєувагу на брехню, сказану на самомупочатку історії твариною з роздвоєнимязиком, яку євангелист Іван називає«батьком обману» (Ів 8,44). Обман — цетакож один з гріхів, про який мова уостанньому розділі останньої книги Біблії,Одкровенні, котра виключає брехунів знебесного Єрусалиму: «поза межами —ті, що люблять обман і ним живуть» (22,15).Обман пов‘язаний з трагедією гріха і йогозмутованих наслідків, які впливали івпливають на життя окремих людей і наро-дів. Достатньо пригадати події останньогостоліття, коли закривавлені ідеологічні іполітичні системи свідомо перекручувалиправду, приносячи терпіння і знищеннянезліченної маси людей, вигублюючи ціліродини і громади. Маючи такий досвід, чиж можемо не звертати увагу на серйознівипадки обману сьогодення, випадки, якістають основою зловісних сценаріїв смертів багатьох частинах світу. Будь-яке справ-жнє прагнення миру повинне починатисявід усвідомлення, що проблема правди інеправди стосується кожного; має вирі-шальний вплив на майбутнє миру нашоїпланети.

6. Мир — це незнищенне прагнення,притаманне кожному людському серцю,незалежно від її конкретної культурноїідентичності. Зважаючи на це, коженповинен відчувати обов‘язок служінняцьому благу, намагаючись уникати будь-яких видів неправди, яка могла б псувативзаємостосунки. Усі люди належать до

однієї родини. Перебільшене підкрес-лення різниць суперечить цій фундамен-тальній істині. Нам потрібно переосмис-лити той факт, що ми поділяємо одну мету,яка, в остаточному сенсі — трансценден-тна, щоб скористатися з наших культурнихта історичних різниць не протиставляючисебе одне одному, а співпрацюючи разом.Саме ці прості істини уможливлюють мир;вони прості для сприйняття, якщо тількими прислухаємося до голосу нашого серцязі щирим наміром. Мир постає у новомувимірі: не тільки як відсутність війни, алеяк гармонійне співіснування окремихіндивідів в суспільстві, що керуєтьсясправедливістю, в суспільстві, в якомукожний з індивідів, наскільки можливо,може досягти цей ідеал. Справжній мирзакликає кожного до плекання дієвих іщирих зв‘язків; заохочує до пошуку шляхівпрощення і примирення, і до щирості устосунках з іншими, до вірності даномуслову. Учні Христа особливим чиномдовірливо звертаються до нього, розпіз-наючи паростки гріха і прагнучи визво-лення, принесеного божественним Вчи-телем; вони свідомі того, що «тільки Він —без гріха, а в устах у нього не було підступу»(1 Пт 2,22; пор. Іс 53,9). Христос назвавсебе уособленням Правди, а говорячи дотого, хто матиме Об‘явлення, Він визнаєсвою цілковиту відразу до кожного, хтолюбить обман і ним живе. Саме Вінрозкрив повноту правди про людство і йогоісторію. Сила Його ласки дала можливістьжити правдою і у правді, оскільки тількиВін є цілковито правдомовний і вірний. Ісус– це правда, що дає нам мир.

7. Правда миру повинна засяятиблагословенним світлом навіть посередтрагедії війни. В Душпастирській конституціїGaudium et Spes Другого ВатиканськогоСобору, Отці Собору зазначили, що якби«на превелике нещастя почалася війна,це не означає, що воюючим сторонам всестає дозволено». Для обмеження жах-ливих наслідків війни, хоча б на стільки, наскільки це можливо, особливо для цивіль-ного населення, світова спільнота ство-рила міжнародне гуманітарне право. В різ-них ситуаціях і у різних обставинах РимськаАпостольська Столиця виражала своюпідтримку для такого права і апелюваладо його дотримання, керуючись переко-нанням, що засада миру зобов‘язує навітьпосеред війни. Міжнародне гуманітарнеправо повинне вважатися одним з най-кращих і найефективніших вираженьвнутрішніх вимог правди миру. Сумліннедотримання його приписів повинне тракту-ватися як таке, що зобов‘язує усіх людей.Слід його цінити і гарантувати його належ-не дотримання; слід також працювати надйого осучасненням точними нормами, якіб були адекватними змінним сценаріямсучасних збройних конфліктів та викорис-танню що раз нових і більш складних видівозброєння.

Ó ãðóäí³ 1967 ðîêó Ïàïà Ïàâëî V² çâåðíóâñÿ äî óñ³õ ëþäåé äîáðî¿ âîë³, àáè ïåðøèé äåíü êîæíîãî Íîâîãî Ðîêó ñòàââñåñâ³òí³ì äíåì ìîëèòâè çà ìèð, «çíàêîì íàä³¿ òà îá³òíèö³ òîãî, ùî ó ìàéáóòíüîìó íà ñâ³ò³ âñòàíîâèòüñÿ ìèð, îïåðòèé

íà ñïðàâåäëèâîñò³ òà çäîðîâ³é ð³âíîâàç³». Ç òîãî ÷àñó, ç íàãîäè Âñåñâ³òíüîãî Äíÿ Ìèðó ùîð³÷íî îïðèëþäíþºòüñÿâ³äïîâ³äíå ïàïñüêå ïîñëàííÿ äî óñ³õ ëþäåé äîáðî¿ âîë³, â³ðóþ÷èõ ÷è íåâ³ðóþ÷èõ, ó ÿêîìó âêàçóþòüñÿ îñíîâí³

íåáåçïåêè íà øëÿõó âñòàíîâëåííÿ ìèðó òà ìîæëèâîñò³ ¿õ ïîäîëàííÿ.Çà ð³øåííÿì Ãåíåðàëüíî¿ Àñàìáëå¿ Îðãàí³çàö³¿ Îá‘ºäíàíèõ Íàö³é ç 2001 ðîêó Âñåñâ³òí³é Äåíü Ìèðó â³äçíà÷àºòüñÿ

òàêîæ îô³ö³éíî óñ³ìà äåðæàâàìè-÷ëåíàìè ÎÎÍ 21 âåðåñíÿ êîæíîãî ðîêó.Ö³ äâ³ äàòè íàãàäóþòü, ùî âñòàíîâëåííÿ ñïðàâåäëèâîñò³ òà ìèðó ñêð³çü ³ äëÿ êîæíîãî º ñï³ëüíîþ ñïðàâîþ íàñ óñ³õ.

ÏîñëàííÿCâÿò³øîãî Îòöÿ Âåíåäèêòà XVI

ç íàãîäè Âñåñâ³òíüîãî Äíÿ Ìèðó 1 ñ³÷íÿ 2006 ðîêó«Ìèð — ó ïðàâä³»

(Продовження у наступному номері)

ñ³÷åíü 2006 ðîêó 3

Владика-номінант Іван (Бур)Народився 12 червня 1944 року у Вегелєбен (Німеччина). У 1950 році його родина емігрувала до США і оселилася в м. Джерсі

(Нью Джерсі). Після закінчення початкової середньої школи 1959 року вступив до Малої семінарії Святого Василія у Стемфорді. Від1963 до 1965 відвідував семінарський коледж Святого Василія у Стемфорді. Упродовж 1965-1970 років вивчав богослов’я у Вашингтонів Українській католицькій семінарії Святого Йосафата та Католицькому університеті Америки.

Священичі свячення отримав 14 лютого 1971 року. Відтак виконував різні пасторальні та адміністративні обов’язки, спершу яквчитель релігії та української мови й віце-ректор Малої семінарії Святого Василія у Стемфорді. Від 1987 до 1997 року був ректоромУкраїнської католицької семінарії Святого Йосафата у Вашингтоні. У вересні 1997 року був призначений парохом церкви СвятогоДуха м. Честер (Пеннсильванія) і потім церкви Святого Миколая у Вільмінгтоні (2001). 26 квітня 1991 року отримав титул КапеланаСвятішого Отця.

3 січня 2006 року Конгрегація для Східних Церков Апостольської столиці повідомила, що Святіший Отець Венедикт XVIпоблагословив такі рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви:

• згідно із кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков (див. Додаток), прийняти зречення з уряду Єпарха Стемфордського (США)Преосвященного Владики Василя (Лостена);

• призначити Преосвященного Владику Павла Патрикія (Хомницького), на цей час Апостольського Екзарха для українців-католиківу Великобританії, Єпархом Стемфордським;

• призначити монсеньйора Івана Бура, настоятеля парафії Святого Миколая у Вілмінктоні (США), Єпископом-помічникомМитрополита Філадельфійського для українців.

Прес-секретаріат Глави УГКЦ

Íîâ³ ïðèçíà÷åííÿ â ÓÃÊÖ

Владика Василь (Лостен)Народився 11-го травня 1930

р. у Чесапіку, Меріленд (США).Син Івана і Юлії (з дому Петри-

шин) Лостен (у сім’ї було восьмеродітей).

Початкову освіту здобув у пара-фіяльній школі НепорочногоЗачаття Пречистої Діви Марії вЕлктоні, Меріленд. Середню освіту- у підготовчій школі при Семінаріїсв. Василія Великого в Стемфорді,Коннектікут. Вищу освіту здобув уСемінарії св. Василія Великого уСтемфорді (бакалавр філософії)та в Католицькому УніверситетіАмерики, Вашингтон (ліценціатбогослов’я).

Рукоположений на священика єпископом КонстантиномБогачевським у Філадельфії 10 червня 1957 р.

Душпастирював упродовж 1962-1971 рр. - особистий секретармитрополита філадельфійського Амврозія Сенишина. Згодомпризначений архиєпархіальним економом.

25 травня 1971 p. прийняв архиєрейські свячення уФілядельфії.

Призначений єпископом - помічником архиєпархії УГКЦ уФілядельфії.

Із червня 1976 р. до грудня 1977 p. виконував обов’язкиапостольського адміністратора Філадельфійської митрополії.

20 жовтня 1977 р. призначений єпархіальним єпископомСтемфордської єпархії.

Із 1992 р. - активний учасник Київської Студійної Групи з питаньекуменізму.

Із 1995 р. член Папської Ради єдності християн.Член Конференції Єпископів США. За фінансового сприяння

Владики Василя Лостена і з нагоди Тисячоліття Хрещення Руси-України відкрито каплицю святої княгині Ольги у базиліці святогоПетра в Римі.

Владика Павло Патрикій (Хомницький)Владика Павло Патрикій Хомницький

народився 19 травня 1954 р. в м. Ванку-вер (Британська Колумбія, Канада).

Закінчив середню школу у Ванкувері івчився в Університеті Британської Колум-бії, захистивши бакалаврат за спеціаль-ністю „Комерційна діяльність“. Відтаккілька років працював бухгалтером.

13 листопада 1982 р. вступив доновіціяту Василіянського Чину свмчЙосафата у Ґленкові (поблизу Нью-Йорка). Вічні обіти склав 1 січня 1988 р. уРимі. Був рукопокладений на ієрея Вла-дикою Ієронімом Химієм, ЧСВВ, 1 жов-тня 1988 р. у церкві Покрови Богородиціу Ванкувері.

Вивчав філософію в Університеті св. Ансельма в Римі ібогослов’я в Григоріанському університеті в Римі, захистивши у1990 р. бакалаврат з богослов’я.

З 1990 р. по 1991 р. був сотрудником церкви Святих Петра іПавла в Мондері (Альберта); 1991-1992 рр. — парох в околицяхЛямонт, Стар-Пено, Скаро; 1992-1994 рр. — сотрудник церквиСвятого Василія Великого в Едмонтоні; 1994-1999 рр. — парохцеркви Богородиці у Ванкувері; 1997-2000 рр. — настоятельмонастиря Петра і Павла та парох церкви Святих Петра і Павлав Мондері; 2000-2002 рр. — настоятель монастиря СвятогоВасилія Великого в Едмонтоні; 2001-2002 рр. — парох церквиСвятого Василія в Едмонтоні.

11 червня 2002 р. у Катедральному храмі Святого ВасиліяВеликого в Едмонтоні іменований Єпископом Української Греко-Католицької Церкви з титулом місцевого єпископського престолуБуффади і призначений Апостольським екзархом для українців-католиків у Великобританії (головний святитель — БлаженнішийЛюбомир, співсвятителі — Митрополит Михаїл Бздель та ВладикаЛаврентій Гуцуляк).

16 червня 2002 р. у Великобританії відбулося введенняВладики Павла Патрикія на екзарший престол.

Íàñòàâ íîâèé ð³ê, òîìó ïîñï³øàéòå ïðèäáàòè

Церковний календар на 2006 рік.

Ó çàõðèñò³¿ õðàìó º øèðîêèé âèá³ð

êàëåíäàð³â òà ³íøî¿ äðóêîâàíî¿ ïðîäóêö³¿.

Управління парафії


Владика Михаїл Бздель, ЧНІТеодор Бздель і його дружина,

Євдокія (з роду Василик), емігру-вавши з України, поселилися у міс-течку Вішарт, Саскачеван, де 21липня 1930 року народився їх синМихайло. Він був одинадцятим зчотирнадцятьох дітей в родині. Післязакінчення початкової освіти продов-жував навчання у коледжі СвятогоВолодимира у Робліні, Манітоба, якийзакінчив на весні 1947 року. КоледжСвятого Володимира був заснованийта керований Отцями Редемпто-ристами, які, звичайно, мали впливна духовний розвиток молодогоМихайла Бзделя.

8 вересня 1947 року вступив доНовіціяту Отців Редемптористів і 23 вересня прийняв облечини.Через рік склав тимчасові обіти і розпочав свій богословський тафілософський вишкіл у семінарії Святої Марії в Вотерфорд-Медоувейл, Онтаріо. Довічні обіти склав 19 серпня 1952 року.Через півтора року, 13 лютого 1954 року, у церкві ПресвятоїЄвхаристії (Торонто), Преосвященний Владика Ізидор Борецький,Єпарх Торонтський та всієї Східної Канади, уділив йомупіддияконські свячення. Через два дні, 15 лютого 1954 року, буввисвячений на диякона Єпископом Ізидором у каплиці семінаріїСвятої Марії в Медоувейл, Онтаріо.

На Різдво Івана Хрестителя, 7 липня 1954 року, дияконМихайло отримав ієрейські свячення, які уділив Єпископ АндрейРоборецький у церкві Святої Марії у Йорктоні, Саскачеван. Черезрік він став сотрудником у Йорктоні та околицях.

У вівторок, 29 березня 1992 року, Апостольська Столицяномінувала отця Михайла Бзделя, ЧНІ, Архиєпископом Вінні-пезьким для українців-католиків у Канаді. 9 березня 1993 рокувідбулася інтронізація Високопреосвященного Владики МихайлаБзделя на Вінніпезький Митрополичий престіл.

Владика Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВВладика Лаврентій Данило Гуцу-

ляк ЧСВВ, народився 25 січня 1951року у Верноні (Британська Колумбія,Канада). Навчався у початковій ісередній школах у Верноні, відтак —у Колегії Святого Володимира ОтцівРедемптористів у Робліні (Манітоба).

1969 року вступив до Чину ОтцівВасиліян українського обряду в Отта-ві, а новіціят закінчив у монастиріСвятого Йосафата у Ґлен Кові, Нью-Йорку (1971-1972рр.). Таїнство Свя-щенства прийняв 28 серпня 1977року.

У 1974 році захистив бакалавреатз філософських наук в Оттавськомууніверситеті та продовжував вивчатибогослов’я в Університеті Святого Ансельма у Римі. Вивчав літургікув Папському східному інституті в Римі і 1985 року захистивдокторську працю на тему: “Свята Літургія Івана Золотоустого уКиївській Митрополії під час з’єднання з Римом (1596-1839)”(науковий керівник — відомий єзуїт о. Роберт Тафт). Видавшисвою працю 1990 року в серії видань Отців Василіян „ЗапискиЧСВВ”, o. Лаврентій отримав науковий ступінь доктора (уПапському східному інституті).

Проживши одинадцять років у Римі, навесні 1986 рокуповернувся до Канади і був призначений парохом українськоїкатолицької парафії Святих Апостолів Петра і Павла у Монтері(Альберта) (1986-1996рр.). У вересні 1996 року призначенийігуменом монастиря Святих Апостолів Петра і Павла в Мондері імагістром новиків. Водночас обіймав посаду директора музеюОтців Василіян. Від 1992 року викладає курси візантійської Літургіїу Богословській колегії в Нюмені (околиці Едмонтона).

Єпископська хіротонія о. Лаврентія відбулася 3 квітня 1997року, а введення на престол Української католицької єпархіїЕдмонтона та Альберти — 6 квітня 1997 року в Катедральномухрамі Святого священномученика Йосафата в Едмонтоні.

Ó Êàíàä³ íîâèé Ìèòðîïîëèò 9 січня 2006 року у Ватикані було повідомлено про те, що Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив такі рішення

Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви:• згідно із кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков (див. Додаток), прийняти зречення з уряду Високопреосвященного

Архиєпископа Михаїла (Бзделя), Митрополита Вінніпезького (Канада);• призначити Преосвященного Владику Лаврентія (Гуцуляка), на цей час Єпарха Едмонтонського (Канада), Митрополитом

Вінніпезьким.

Сьогодні вже відомо і узгоджено дати і місця проведення всіхчотирьох хіротоній нових владик УГКЦ та дати введення напрестол нових архипастирів Вінніпезької архиєпархії таСтемфордської єпархії. У всіх цих важливих для життя нашоїЦеркви подіях візьме безпосередню участь БлаженнішийЛюбомир, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький.

Ці події відбудуться:11 лютого 2006 року у Вінніпегу (Канада) — введення на

престол Вінніпезької митрополії та архиєпархії ВладикиЛаврентія (Гуцуляка);

15 лютого 2006 року в Архікатедральному соборі Святого Юрау Львові — єпископська хіротонія Владики Богдана (Дзюраха);

20 лютого 2006 року у Стемфорді (США) – введення на престолСтемфордської єпархії Владики Павла Патрикія (Хомницького);

21 лютого 2006 року у Філадельфії (США) — єпископськахіротонія Владики Івана (Бури);

26 лютого 2006 року у Прудентополісі (Бразилія) —єпископські хіротонії Владик Діонісія (Ляховича) та Мирона(Мазура).

о. Ігор Яцівпрес-секретар Глави УГКЦ

Ó ëþòîìó â ÓÃÊÖ â³äáóäóòüñÿ

÷îòèðè õ³ðîòîí³¿ òà äâ³ ³íòðîí³çàö³¿

Ãëàâà ÓÃÊÖ â³ðèòü ó ìîæëèâ³ñòüîá’ºäíàííÿ Öåðêîâ â Óêðà¿í³КИЇВ — Про своє переконання в тому, що об’єднання Церков

в Україні можливе Патріарх Любомир (Гузар) сказав 6 січня вінтерв’ю для Радіо „Ера-ФМ”. За його словами, об’єднання єсправою самих віруючих, і влада не повинна втручатися у сампроцес об’єднання, а лише забезпечити абсолютну свободукожного віруючого громадянина, який і зробить свій вибір.

„Трагедія нашого народу, що продовж віків ми втратили цюєдність, внутрішню єдність, церковну єдність. Але ми як християни21 століття мусимо працювати над тим, щоби шукати порозуміння,зближення і остаточно при Божій помочі також цілковитогооб‘єднання, щоб повернути до того первісного стану, який був зачасів князя Великого, Рівноапостольного Володимира. Япереконаний, що це є можливе”, — наголосив Глава УГКЦ.

Патріарх Любомир переконаний, що влада світська не можеоб‘єднати християн України. Це є поза її компетенцією і їїможливостями. „Політична влада може виключно створитиобставини, щоби не було політичних перешкод для об‘єднання,забезпечити абсолютну свободу кожного громадянина віруючого,щоби він міг зробити свій релігійний вибір. Бо єдність остаточно– це є спільна праця всіх віруючих. Тут влада не може і не повиннані в який спосіб людей до чогось нагинати”, — вважає владика.

Глава УГКЦ переконаний, що лише у тому разі, якщо віруючібудуть впевнені у необхідності об’єднання, тоді воно прийде.


«Ð³çäâî Òâîº, Õðèñòå Áîæå íàø,çàñâ³òèëî ñâ³òîâ³ ñâ³òëî ðîçóì³ííÿ:

â íüîìó áî ò³, ùî çâ³çäàìñëóæèëè, â³ä çâ³çäè íàâ÷èëèñÿ

ïîêëîíÿòèñÿ Òîá³ — Ñîíöþ ïðàâäè,³ ï³çíàâàòè Òåáå — Ñõ³ä ç âèñîòè.

Ãîñïîäè, ñëàâà Òîá³!»Церковні тропарі стисло містять суть

події празника, весь зміст його, мету ізначення. Яскравим прикладом цього єтропар Різдва Христового, який подаєрозуміння празника та історичні умовиукладання богослужбової практики свята.

Отож, тропар як короткий зміст і серцепразника містить у собі важливу фактичнуподробицю певної події і будує на ній і зприводу її повчання, яке сполучає догма-тичну та історичну сторону події. Так і втропарі на Різдво Христове взято подро-бицю — поклоніння волхвів. Воно висвіт-люється у глибокій та зобов ’язуючійхристиян перспективі. Волхви вистав-ляються в минулому зорепоклонниками,але зоря й підняла їх вище від небес,показавши їм істинне Сонце Правди —Христа і Небесний Схід — Боже світлознання і життя. Саме це і має бути, заповчанням тропаря, предметом увагихристиянина. Тропар таким чином стаєосереддям усього змісту празника, і віднього живляться всі стихири і піснеспіви.

Починається тропар велично й нат-хненно: «Різдво Твоє, Христе Боже наш,засяяло світові світло розуміння» (слов’ян— «разума»). Тут «засяяло» означає«високо знялося», і тому для всіх вірнихвипромінює і ллє світло видиме, що даєсвітло знання, але знання не житейського.

Різдво Твоє... Старозавітний провидецьпро Нього сказав: «Той сподівання наро-дів» (Бут. 49,10). Цим і величне й багато-значне для християн Різдво Христове, щойого впродовж віків трепетно чекали всінароди. Коли наближалася «повнотачасу», кращі серед язичників почалисподіватися, що звідкілясь має прийтиспасення, якщо не від людей, то від неба.

Як свідчать римські історики Светонійі Тацит, тоді між римлянами та іншимиязичниками ходила поголоска, що на Сходінезабаром з’явиться могутній цар, якийпідкорить світ. Римські поети оспівувалисподіваний прихід Визволителя. Вергілійу своїй відомій четвертій еклозі оспівувавнемовля, що мало відновити золотий вік.Немовля це зійде з неба, і на землізапанує мир; щедро воно виливатиме своїдари; стада не будуть боятися левів. Цебуло подібне до пророцтва Ісаї (9, 6; 11, 6),як і до висловів у «Севіліних книгах», щоподають провіщення у віршах. Водночасразом з язичницькими культами Сходу вРим вдирався і той розпутний тлін, якийпризвів до жахливого розкладу звичаїв(Рим. 1, 26 і далі). Це все доводило кращихлюдей до розпачу. А в іудейському народімесіанські надії досягали апогею (1 Мак.14, 41; Мт. 11, 3; Ів. 1, 19-20; 4, 25).

ÒÐÎÏÀÐ ÏÐÀÇÍÈÊÀ Ð²ÇÄÂÀ ÕÐÈÑÒÎÂÎÃÎТому «коли прийшла повнота часу,

послав Бог Сина Свого, Який народивсявід жони» (Гал. 4, 4). І прийшов істиннийМесія: не завойовник і владика земногоцарства, а Податель миру і його Владика.І в ніч приходу Його в небесах над Віфле-ємом іудейським залунала пісня ангелів,які сповіщали про початок нової ери:«Слава на небі Богові, і на землі мир, міжлюдьми благовоління» (Лк. 2, 14).

Народження Христове засяяло длясвіту світлом правдивого знання післябагатовікового сподівання та очікування.«Бо від нього (Народження), — говоритьдалі тропар, — ті, що звіздам служили, булизвіздою навчені поклонятися Тобі, Сонцюправди».

Простота і безпосередність оповіданняпро найвеличнішу подію народження наземлі Сина Божого, Спасителя світу, коли,за словами церковної пісні, сталося«надприродне таїнство» (Богородиченнеділі перед Різдвом), коли «Бог на землюприйшов, а людина на небеса зійшла»(стих, самогл. Різдва), — вражаюча. Незнайшлося для Новонародженого іншогопритулку, крім даху «хліва», не знайшлосьіншої колиски, крім ясел. «Що, — співаєЦерква, — гірше вертепу? І що простішевід пелен? А в них засяяло Божество Твогобагатства» (Іпакої). І Йому — Дитині Христу— прийшли поклонитися прості пастухи імудреці-волхви, яких привело до Віфле-ємської печери особливе знамення: «Мибачили зорю Його на сході і прийшлипоклонитися Йому» (Мт. 2, 2).

З’явлення зірки при народженні Спа-сителя можна вважати характерниммоментом події. З’явлення зірки як особ-ливого знамення, що звіщало про віковуподію, було знаком не тільки для волхвів.У стародавніх іудейських «мідрашах»(тлумаченні Святого Письма) про з’яв-лення зірки за два роки перед пришестямМесії згадується неодноразово. До речі,Ірод, розпитавши волхвів, наказав вигубитинемовлят у Віфлеємі та околицях від двохроків і менших.

Усі думки про з’явлення віфлеємськоїзорі поділяються так. Більшість отців іучителів Церкви висловлюють думку, щовона була нарочито створена Богом умомент народження Спасителя (св. ІгнатійБогоносець, Оріген та ін.). Святий ІоаннЗлатоуст, а за ним блаженний Феофілактта інші, гадають, що це був ангел у виглядізірки. Тут можна згадати світну хмару (Бут.9, 13-17; Вих. 14, 19-20) і світіння як пліддуховного сприймання подій майбутнього.

Зауважимо, що в тропарі Різдву Хрис-товому мовиться тільки про зірку волхвів,про зірку, яка веде, зірку дивного світіння.А тропар, як суть і сенс події свята, вказуєтут на її центральний момент. І колитропар, найдавніший з церковних святко-вих піснеспівів, був для древньої Церквивиразником погляду на євангельські події,то і для нас, дітей Церкви, віфлеємська

зоря залишається достовірним перед-вістям Новонародженого Христа.

Тепер ще раз звернімося до слівтропаря празника, якими наголошується,що Різдво засяяло «світлом розуміння».«Розум» та «ум» в церковній термінологіїмають різний зміст. Люди можуть відміннозасвоїти, нагромадити певні знання, алевикористати їх можуть на шкоду іншим.Отже, без вірності світлим переконаннямнести людям добро та ясне майбутнє,знання — мертвий вантаж, якщо ці знанняхолодним розумом можна повернути і вбік добра, і в бік зла. Це — ділянка розуму.Ум людини живиться серцем і розумом.Він застосовує нагромаджене знання і внайніжніших засіках своїх працює в ділянцісвященних рухів добра і правди.

Отже, богословське сприйманняслов’янського терміну «світ разума» сучас-ною мовою слід передати терміном «світ-ло розуміння». Адже справжній, Богомданий розум має служити для християниназнанням не тільки на певний день чи віклюдського життя. Він і не може вважатисебе таким, що осягнув усе належне, атільки, «забуваючи те, що позаду, поспі-шаючи вперед», повинен простувати довищої мети — любові до Бога і людей (Фл.3, 13-14). Ось чому і термін «знання» в да-ному разі слід визначити не як житейське,а як те знання, що підносить християнинанад власним життям, тобто знання умне,духовне, яке прагне єднання з Істиною.

Отже, Різдво Христове для християнзасяяло «світлом розуміння» знання непросто житейського. Під час самого Різдвамаги і волхви, мудрі звіздарі навчилисяправдивого знання від однієї зірки. Іншимисловами, волхви бачили безліч зірок ісузір’їв, а навчені були однією якоюсь зір-кою, що вразила навіть їх, знавців неба, тапривела до Віфлеєма поклонитися Христу.

Слова тропаря — «Тебі кланятисяСолнцю правди» — свідчать, що Христос— Істинне Сонце правди, за розуміннямЦеркви. Але слова тропаря «Тебе видіти свисоти Востока» викликають роздуми.

«Восток свише», «Схід з неба»... Всекраще в надіях християн з’являється зісвітанком і просвітлюється у розумі тасерці. В біблійній термінології подібнівислови не використовуються. Знати,достовірно розумом осягнути Христа —«Схід з неба», Того, що створив східвсесвіту, — ми, християни, хочемо особли-во звеличити в день цього світлого праз-ника Різдва. Тому за духовне єднання здивним і незбагненним Сходом з неба мивдячно кличемо, закінчуючи тропар:«Господи, слава Тобі!» Цей радіснийпоклик християнин вимовляє з Духом СинаБожого в серці, бо він уже не раб (гріха),але син, «а коли син, то й спадкоємецьБожий через Христа» (Гал.4,6-7), наро-дженого під Віфлеємською зорею.

Підготував Андрій Бонис


Вінчань — 127, Хрещень — 203, Похоронів — 221.

ПРИХІД:Таца — 79 443,32 грн. + 9,00 $ + 5,00 €.Коляда — 13 105,60 грн. + 20.00 $.Скарбонка — 44 693,89 грн.+130 $ + 71,00 € + 60,00 злотих.Плащаниця — 7 374,45 грн. +1 $.Інтенції, реалізація літератури та свічок — 221 668,50 грн. +183,00 $ + 220,00 €.Мирування — 7 389,71 грн.Пожертви — 8 064,00 грн. + 195,00 $ + 235,00 €.Пожертви з дитячих скарбонок в піст — 486,99 грн.Пожертви на благодійну їдальню — 12 617,00 грн.+ 21,00 $.+ 105,00 €.Інші надходження - 656,00 грн.

РОЗХІД:Катедратик — 7 000,00 грн.Єпархіальний допомоговий фонд — 1 750,00 грн.Зарплата, винагороди, нарахування на зарплату (27 осіб) —160 590,38 грн.Оплата за комунальні послуги — 38 668,51 грн.Утримання монастиря сестер — 2 240,00 грн.Послуги інтернету — 1 615,03 грн.Ревізія ГРП (газ) — 841,00 грн.Ялинка 5 м. 1 шт. — 1 970,00 грн.Бібліотека — 656,52 грн.Допомога бідним — 7 040,13 грн.Благодійна їдальня — 10 983,21 грн.Ремонти, пошиття риз, господарські витрати — 37 033,55грн. + 60,00 $ + 890,00 €.Будівництво будинку для проживання монахиньі парафіяльного соціального центру — 113 458,07 грн. +1823,00 €.Пальне — 1 300, грн.Послуги телефону — 8 627,25 грн.Канцтовари — 737,30 грн.Свято Миколая — 1 249,11 грн.Радіопередача — 2 750,00 грн.Реколекції — 1 290,00 грн.Сарепти та прощі — 5 703,00 грн.

Ïàðàô³ÿëüíèé çâ³ò çà 2005 ð³ê(1.12.2004-30.11.2005ðð.)

Олива, вугілля, ладан — 1 340,00 грн.+ 140,00 $.Посвячення монастиря — 3 651,24 грн.

Витрати на Євхаристійний Конґрес — 893,89 грн.Килимове покриття храму — 10 391,00 грн.Облицювання сходів гранітом — 10 000,00 грн.На перенесення осідку Єпархіального управління — 2 000,00 грн.

Цільові збірки на:патріярший Собор у Києві — 6 100,00 грн. + 110,00 $ + 60 €.семінарію — 3 607,53 грн. + 1,00 $.пошиття фелонів — 6 965,20 грн. + 10,00 $ + 5,00 €.сиротинець — 3 630,00 грн. + 220,00 $.будівництво каплиці по вул. Пулюя — 1 955,00 грн. + 1,00 $.на виготовлення раки — 3 059,65 грн. + 5,00 €. + 10,00 злотих.на реконструкцію монастиря — 6 153,92 грн. + 50,00 $.

Передбачуваний прихід бюджету на 2006 рікТаци — 80 000,00 грнПожертви — 9 000,00 грн.Інтенції, реалізація літератури та свічок— 220 000,00 грн.Скарбонка — 45 000,00 грн.Коляда — 10 000,00 грн.Сорокоусти — 8 000,00 грн.Інші надходження — 20 000,00 грн.

План господарської діяльностіта розхідна частина бюджету парафії на 2006 рікКатедратик — 10 500,00 грн.Єпархіальний допомоговий фонд — 1 750,00 грн.Зарплата, винагороди, нарахування на зарплату (27 осіб) —170 000,00 грн.Оплата за комунальні послуги - 50 000,00 грн.Утримання Монастиря — 15 000,00 грн.Інтернет — 2 000,00 грн.Благоустрій саду — 25 000,00 грн.Бібліотека — 2 000,00 грн.Завершення будівництва монастиря і соціального центру —100 000,00 грн.Благодійна їдальня і допомога бідним — 22 000,00 грн.Ремонти, пошиття риз, господарські витрати — 50 000,00 грн.

Церковна пісня при виході на освяченняводи: «Глас Господень на водах вопієт,глаголи: приідіте, прийміте всі духа пре-мудрості, духа разума, духа страха Божія,явльшагося Христа» — закликає насщирим серцем і побожною молитвоюпочати цю відправу.

Ось при співі водосвятних стихирприходимо до приготованої для освя-чення води. А перше слово, яке чуємо тут,— це натхненні слова святого пророка Ісаїв париміях про оновлення природи й лю-дей в час радісного єднання їх з Господом:Він прийде, .оновить природу і спасе нас...

Тоді стає перед наші очі подія, колиСпаситель увійшов у Йорданську воду,Тому й читається те місце зі Святого Єван-гелія, де мовиться саме про Хрещення

Ісуса Христа (Мр.1, 9-11). Перед нашимидуховними очима немов з’являється СамСпаситель. Він входить у ріку, а святий ІоаннХреститель зливає Ісуса водою, Дух Святий,у вигляді голуба злинув на Нього, і чутибуло голос Бога Отця з неба: «Це Син Мійулюблений, в Ньому Моє благовоління»(Мт.З,17). Тому ми, врадувані явленнямСвятої Тройці, величаємо її: «Слава Тобі,Господи, слава Тобі!». Потім читаються ве-лика єктенія і дві молитви. В єктенії та пер-шій молитві просимо Єдиного в ТройціГоспода Бога, щоб Він освятив цю воду так,як колись освятив воду Йордана, і щоб цявода мала силу Йорданської води. А в дру-гій молитві священослужитель проситьпрощення своїх особистих гріхів, щоб вонине віддаляли від нього Духа Святого. І тіль-ки тоді він насмілюється з покірним виз-

нанням віри в Триєдиного Бога освятитиводу, занурюючи в ній при співі тропаря:«В Йордані...» тричі святий хрест. Післятого священик кропить людей і храм освя-ченою водою, п’є воду сам, беруть і п’ють їївсі богомольці. І в цей час ми всі припада-ємо думками й серцями своїми до таїницього великого свята, що просвічує нас.Обмиймо всі свої тілесні немощі і гріхи свя-тою водою Богоявлення, причастімосянею для життя вічного. Навчімось у Госпо-да смирення у справі служіння Йому і ближ-нім нашим, і тоді ясною й рівною буде длянас життєва дорога, що приведе нас у не-бесні оселі Пресвятої Тройці, Яка на водахЙорданських благозволила явити Себенам для вічного спасення. «Явився Ти,Христе Боже, І світ просвітив, слава Тобі!».

Підготував Андрій Бонис

ÏÐÀÇÍÈÊ ÁÎÃÎßÂËÅÍÍß ÃÎÑÏÎÄÍÜÎÃÎ(Закінчення. Поч. на стор. 1)


ОПОВІДІ наміряються вступити в стан подружній:

Ім’я та прізвище Дата і місце народження Віровизнання Стан Адреса

Вінчання – 21 січня 2006 р. Микола Паращак 08.12.1978 р. с. Тинів греко-католицьке вільний с. Тинів

Дрогобицького району Натаіля Бондирева 21.06.1986 р. м. Борислав греко-католицьке вільний вул. Грушевського, 34 б

Іван Дудич 26.06.1981 р. с. Болехівці греко-католицьке вільний с. Болехівці Дрогобицького району

Наталія Татомир 26.06.1983 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний вул. Сірка, 2, кв. 24 Вінчання – 28 січня 2006 р.

Михайло Клим 03.03.1986 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний вул. Ковальська, 7, кв. 4 Ірина П’ясецька 07.12.1986 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний вул. Самбірська, 94, кв. 169

Віталій Зюлковський 20.10.1983 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний пр. Гірський, 2 Уляна Павличко 10.04.1983 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний вул. В. Великого, 21, кв. 20

Вінчання – 4 лютого 2006 р. Валерій

Сандульський 28.08.1976 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний вул. Стрийська, 116, кв. 6

Лілія Гейник 11.02.1983 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний вул. Некрасова, 8 Володимир Татомир 31.05.1980 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний вул. Нечая, 19

Галина Кізин 25.08.1985 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний вул. Коцюбинського, 2, кв. 2 Вінчання – 11 лютого 2006 р.

Андрій Лисий 12.12.1982 р. с. Ролів греко-католицьке вільний с. Ролів Дрогобицького району

Світлана Дуник 26.06.1983 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний вул. Самбірська, 94, кв. 28

Сергій Савонік 01.09.1982 р. с. Тарасівна православне вільний м. Бобринець Кіровоградської обл..

Леся Лахманець 18.04.1982 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний вул. Січ. Стрільців, 4, кв. 29 Віктор Камінський 03.03.1979 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний вул. Стрийська, 105, кв. 31 Ольга Хомішак 16.12.1981 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний вул. Самбірська, 100, кв. 35

Вінчання – 12 лютого 2006 р. Ростислав Кицун 21.08.1981 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний вул. Глінки, 1

Світлана Забіяка 26.06.1983 р. с. Лішня греко-католицьке вільний с. Лішня Дрогобицького району

Вінчання – 25 лютого 2006 р. Михайло Зубрій 19.05.1980 р. с. Рихтичі греко-католицьке вільний с. Рихтичі

Дрогобицького району Ірина Іванішів 10.05.1985 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний вул. Наливайка, 14, кв. 4

Якщо комусь відомі будь-які канонічні перешкоди щодо укладення даних подруж, просимо повідомити парафіяльний уряд.

Анкета парафіян та прихожанпарафії Пресвятої Трійці м. Дрогобича

Прізвище родини _______________________________________________________________

Адреса: вул. ____________________________________ буд. № _____________ кв. № ______

Контактний телефон дом. _________________________ моб. ___________________________

Побажання до парафії ___________________________________________________________

______________________________________________________________________________


Адреса парафії:вул. Трускавецька, 2м. Дрогобич 82100тел. +38 (03244) 2-73-79Веб сторінка: www.katedra.org.ua

Коректор:Світлана ФАРИНОВИЧКомп’ютерна верстка:Ростислав КУРТЯК

Редколегія залишає за собою правоскорочувати дописи.

Матеріали, надіслані на нашу адресу, не зберігаються і не повертаються.

Друк ПП “Коло”

Розклад Богослужіньз 16.01 по 29.01.2006 р.Б.

ñ³÷åíü 2006 ðîêó

Видавець:Парох Катедральної парафії

митр.прот.Тарас ГАРАСИМЧУК

Неділя:6.00 – Утреня.7.00, 8.30, 10.30, 12.00 – БожественнаЛітургія.17.00 – Вечірня. Молебен.У будні дні:7.00 – Ранішні молитви.7.30 – Божественна Літургія за упокій.17.00 – Божественна Літургія за здоров’я.Вечірні молитви.Субота:7.00 – Ранішні молитви.7.30 – Божественна Літургія за упокій.9.00 – Божественна Літургія за здоров’я.17.00 – Велика Вечірня.Середа, 18 січня. Навечір’я БогоявленняГосподнього. СТРОГИЙ ПІСТ.7.30 – Ранішні молитви.8.00 – Царські Часи.10.00 – Вечірня з БожественноюЛітургією св. Василія Великого.Йорданське свячення води.22.30 – Велике Повечір’я з Литією.Четвер, 19 січня. Богоявлення Господнє.0.00 – Божественна Літургія. Йорданськесвячення води.6.00 – Утреня.7.00, 9.00, 11.00 – Божественна Літургія.Йорданське свячення води.16.00 – Вечірня.П’ятниця, 20 січня. Собор Івана Хрестителя.7.00 – Ранішні молитви.7.30 – Божественна Літургія за упокій.10.30 – Святкова Божественна Літургія.Мирування.17.00 – Божественна Літургія за здоров’я.Вечірні молитви.Кожної суботи:17.00 – Науки для хресних батьків.

Лариса Коцик, 46 р.; Віра Одинак, 64 р.;Володимир Матвієвський, 67 р.; Михайло Прокопів, 69 р.;

Галина Українець, 51 р.; Петро Ощипок, 70 р.;Любомира-Марія Охримович, 85 р.

Сумуємо з приводу смерті наших парафіян і складаємо співчуттярідним та близьким покійних.

Відійшли у вічність:

Отримали Святі Тайни Хрещення та Миропомазання:

Соломія-Марія Романів, Андрій Хіль, Надія Кутаєва,Вікторія-Марія Фещак, Микола Левіцький.Вітаємо у нашій спільноті нових парафіян.

Наші жертводавці:пп. Сергій та Євгенія Булко – 250 грн.; безім. – 50 грн.;

п. Володимир Фідик – 50 грн.; Боднар – 50 грн.;п. Степанія Цап – 10 грн.; п. Анна – 5 грн.; п. Т. Денас – 15 грн.;

п. Орест – 20 грн.; п. Євгенія – 20 грн.; п. Ольга – 20 грн.;п. Марія – 5 грн.; п. Світлана – 9 грн.; п. Світлана – 10 грн.;п. Наталія – 5 грн.; п. Юрій – 50 грн.; п. В’ячеслав – 50 грн.; п. Наталія 2 СД диски з колядками; сім’я Козак – 50 грн.;хлопці вівтарної дружини – 50 грн.; п. Петро Підін – 5 грн.

На перенесення осідку єпархії - безім. – 40 грн.

Нехай милостивий Господь сторицею винагородить Вас заскладені Вами пожертви.

Всечесніші отці, дорогі парафіяни храму Пресвятої Трійці!Щиро дякую за зібрані пожертви на проведення операції.Завдяки Вашій доброчинності мене змогли прооперувати

22 грудня у клініці м. Києва. Лікарі запевняють,що операція пройшла успішно.

Сьогодні я молюся за всіх, хто допоміг менів цю важку хвилину.

З вдячністю Галина Мазурик

ÎÃÎËÎØÅÍÍßДекретом Єпископа Самбірсько-Дрогобицького № 2003/574 від 22 вересня 2003 року

проголошено парафію Пресвятої Трійці м. Дрогобича з парафіяльним осідком КатедральнимСобором Пресвятої Трійці, що діє за адресою Трускавецька, 2, м. Дрогобича.

Просимо всіх, хто зараховує себе до парафіян чи прихожан даної парафії, заповнити невеличкуанкету, яка розміщена на звороті. Ця інформація необхідна парафіяльному урядові для кращогоознайомлення зі своєю спільнотою та вивчення її проблем та потреб.

Заповнену анкету просимо до кінця січня 2006 року принести у захристію храму.Управління парафії

Дорогі у Христі!Традиційно наприкінці старого року і початку нового у нашомухрамі служиться подячна божественна соборова Літургія за

прожитий рік та прохання про благословення у рік, що вступили.У вівторок, 17 січня 2006 року,

о 17.00 год. запрошуємо Вас до спільної соборової Літургії уцьому наміренні.

Управління парафії.

Documents

02_2006