ПРОЕКТ

БІОЛОГІЯ

Навчальна програма для 10-12 класів загальнеоосвітніх навчальних закладів

Академічний рівень.

ПРОЕКТПояснювальна записка

Курсом „Загальна біологія" завершується вивчення шкільного предмета „Біологія" загальноосвітніх навчальних закладах.

Його зміст у старшій школі спрямований на те, щоб учень:• опанував знання про рівні організації життя; історію розвитку сучасних

уявлень п живу природу, роль біологічних наук у формуванні сучасної природничонаукої картини світу, методах наукового пізнання:

• розумів місце біології серед інших наук, значення біологічного різноманіття, зв'язок між природними і суспільними процесами:

• умів використовувати біологічні закономірності, застосовувати біологічні методи пізнання, умів поставити й розв'язати проблему, планувати і здійснював спостереження, експеримент тощо;

• застосовував теоретичні знання для узагальнення, систематизації, прогнозування:• умів обґрунтовувати місце і роль біологічних знань у практичній діяльності

людні розвитку сучасних технологій;• умів користуватися різними джерелами інформації та оцінювати достовірні

біологічної інформації;• використовував набуті знання для оцінки наслідків своєї діяльності по

відношенню до навколишнього середовища, здоров'я інших людей, власного здоров'я, обґрунтування та дотримання заходів профілактики захворювань, правил поведінки у природі.

• був переконаний у можливості пізнання живої природи, необхідності дбайливо ставлення до оточуючого середовища, власного здоров'я, з повагою ставився до думки опонента під час обговорення біологічних проблем.

Вивчення шкільного предмета „Біологія" має спиратись на такі вихідні положення:

• логіка пізнання забезпечує розвивальний характер навчання і формує теоретичне мислення учнів;

• теоретичні узагальнення є провідними змістовими елементами:• особистісно зорієнтований процес навчання ґрунтується на

гуманістичні засадах і забезпечує рівневу диференціацію;• застосування сучасних технологій навчання.

Навчальний матеріал, беручи до уваги цілісність і системність живої природи вибудовується у програмі за лінійно-концентричним принципом і генерується навколо змістових ліній, в основі яких закладені рівні організації живого:

• м олекул я р н о - к л іти н н и й;• організмений;• надорганізменні;• різноманітність органічного світу; еволюція.• методи наукового пізнання.

Зміст курсу є логічним продовженням змісту навчальних курсів основної школи розподіляється за роками навчання таким чином:

ПРОЕКТ10- й клас

Розділ І „Рівні організації життя" складається з тем: „Неорганічні речовини". „Органічні речовини", „Загальний план будови клітин", „Ядро", „Цитоплазма та її компоненти", „Клітина як цілісна система", „Взаємодія клітин. Тканини".

11 клас

Розділ І „Рівні організації життя" (продовження) складається з тем: ..Неклітинні форми життя", ..Одноклітинні організми", ..Багатоклітинні організми". ..Закономірності спадковості організмів", ..Закономірності мінливості організмів", ..Генотип як цілісна система", ..Генетика і людина", ..Індивідуальний розвиток організмів", ..Основи поведінки організмів".

Розділ II. ..Взаємодія організмів та надорганізмових систем з середовищем життя" складається з тем: ..Вплив чинників середовища на організми". „Популяції та екосистеми''.

12 клас

Розділ III. „Історичний розвиток органічного світу" складається з гем: „Основи еволюційного вчення", „Історичний розвиток і різноманітність органічного світу".

Розділ IV. "Біосфера та людство".

На вивчення цих розділів відводиться:

10-й клас - 52 години (1, 5 год. на тиждень);

11-й клас - 70 годин (2 год. на тиждень).

12 клас - 35 год. (1 год. на тиждень)Відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту" старша школа

функціонує як профільна. Зміст біологічної освіти у старшій школі спрямований на задоволення освітніх потреб школяра відповідно до обраного ним рівня освіти. У чинній програмі пропонується зміст освіти на рівні державного стандарту.

Зміст навчального матеріалу в темах програми сформульований стисло, що дає змогу вчителю, враховуючи рівень розвитку учнів, творчо планувати вивчення матеріалу, доповнювати і поглиблювати зміст, виділяти час для осмислення учнями навчального матеріалу, виконання лабораторних і практичних робіт, систематизації і узагальнення знань, самостійної і творчої пізнавальної діяльності, самоконтролю знань і умінь. Учитель має можливість конструювати вступні і узагальнюючі уроки, здійснювати тематичне і підсумкове оцінювання навчальних досягнень учнів.

Зміст тем приведений у відповідність із Державним стандартом базової і повної середньої освіти. В кожній темі програми передбачені обов'язкові результати навчання: вимоїн до знань та вмінь учнів, що можуть виражатися у

ПРОЕКТрізних видах навчальної діяльності (інтелектуальних, практичних тощо). По закінченню вивчення теми учень має знати (що знаї и?), а. отже називати, наводити приклади, пояснювати, обґрунтовувати, визначати. порівнювати, застосовувати знання, робити висновки, дотримуватись правил техніки безпеки. правил поведінки в природі тощо. Порівнюючи результати навчальної діяльності учня із запропонованими в програмі основними вимогами до знань і вмінь, учитель має змогу визначити рівень навчальних досягнень учня і оцінити їх.

В основу навчального змісту курсу біології 10 - 12-х класів покладено вивчення рівнів організації життя (молекулярний, клітинний, організменний, популяційний, екосистем ний, біосферний). На рівні кожної системи простежуються їх основні ознаки: обмін речовин і енергії, цілісність живих систем. Провідними змістовими елементами навчальних гем є теоретичні узагальнення біологічної науки: клітинна, хромосомна, еволюційна теорії, біологічні закони - Г.Менделя, Т.Моргана та біологічні ідеї: рівні організації живої природи, зв'язок будови і функцій організмів, історичний розвиток органічного світу, різноманітність організмів, екологічні закономірності, цілісність і саморегуляція живих систем, зв'язок живих систем і неживої природи, зв’язок людини і природи, що становлять важливу компоненту загальнолюдської культури.

Структурування навчального матеріалу навколо провідних біологічних ідей сприяє об'єднанню окремих знань у систему, забезпечує їх інтеграцію і тим самим полегшує розуміння учнями навчального матеріалу, знімає необхідність запам'ятовування великого обсягу знань, сприяє розвитку теоретичного мислення.

У розділі „Рівні організації життя" вивчається хімічний склад організмів, особливості біохімічних реакцій, закономірності функціонування живих систем на клітинному, тканинному, організменому рівнях. Знання про принципи функціонування клітини становлять основу розуміння закономірностей спадковості і мінливості. Ознайомлення з цитологією й генетикою готує учнів до вивчення індивідуального розвитку організмів та основ поведінки організмів. Екологічні закономірності вивчаються в розділі ..Взаємодія організмів та надорганізмових систем з середовищем життя" і „Біосфера та людство", яким завершується вивчення курсу. У розділі ..Історичний розвиток органічного світу" передбачено вивчення основ еволюційних гіпотез та формування великих таксонів органічного світу в процесі історичного розвитку.

Реалізація чинної програми потребує діяльності вчителя, спрямованої на розвиток творчої особистості, формування життєвих і соціальних компетенцій, емоційно-ціннісного ставлення до природи і передбачає вибір оптимальних методів та форм навчання. Учитель має практикувати різні форми навчальної діяльності: групову, фронтальну, індивідуальну, які мають здійснюватись в умовах колективної діяльності. Добираючи методи навчання, які б забезпечували реалізацію цілей біологічної освіти, віддавати перевагу методам самостійного здобуття знань, методам, що спрямовані на реалізацію принципу активності навчання.

Формуванню навичок самостійної роботи, вмінь пошуку необхідної інформації у додаткових літературних джерелах слугують семінарські заняття, які є доцільною формою роботи у старшій школі. Семінарські заняття є невід'ємною

ПРОЕКТформою навчання в умовах лекційно-семінарської системи навчання. На таких семінарських заняттях учні. використовуючи матеріали лекції учителя, додаткову літератур)', шкільний підручник. виконують лабораторну роботу, проробляють навчальний матеріал. За іншою методикою семінарського заняття (на зразок вузівського), учні самостійно опрацьовують додаткову літературу, готують повідомлення та виступають з ними на семінарських заняттях. Семінарські заняття, тематика яких передбачена навчальною програмою, учитель може планувати, враховуючи навчальні можливості учнів та доступ їх до науково-популярної літератури.

Практичну частину програми становлять лабораторні та практичні роботи, які є важливою складовою уроку біології і, залежно від змісту матеріалу, що вивчається, рівня підготовки учнів, навчально-матеріальної бази, можуть виконуватися різними способами: демонстраційно, фронтально, групою або індивідуально. Мета проведення цих робіт: організація самостійного засвоєння учнями системи знань, формування спеціальних та практичних умінь з різною мірою допомоги учителя. Лабораторні та практичні роботи, позначені в програмі зірочкою, виконуються учнями за вибором учителя з урахуванням навчально-матеріальної бази школи. За відсутності відповідних умов, вони можуть бути замінені демонструванням.

Програма дає право вчителю творчо підходити до реалізації її змісту, добирати об'єкти для вивчення та включати в зміст освіти приклади зі свого регіону. Кількість годин на вивчення теми є орієнтовною і може бути змінена в межах визначених годин. Резервні години можуть бути використані для узагальнюючих уроків, уроків контролю і оцінювання навчальних можливостей учнів.

Вивчення об'єктів живої природи, процесів життєдіяльності потребує використання натуральних об'єктів, технічних засобів навчання, таблиць, ілюстрацій підручників.

Основний навчальний матеріал учні повинні засвоїти на уроці. Домашні завдання для учнів мають бути обов'язково диференційованими, з урахуванням їхніх потреб та інтересів.

Виявити рівень навчальних досягнень учнів покликане оцінювання, що передбачає аналіз відповіді учня: якість знань, ступінь сформованості загальнонавчальних і предметних умінь, рівень оволодіння розумовими операціями, самостійних оцінних суджень. Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються за критеріями, наведеними в таблиці.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з біологіїРівнінавчальнихдосягненьучнів

Бали Критерії навчальних досягнень учнів

І. Початковий

1 Учень з допомогою вчителя може розпізнати і назвати окремі біологічні об'єкти;знає правила техніки безпеки при виконанні лабораторних та практичних робіт

ПРОЕКТ2 Учень з допомогою вчителя або підручника наводить

елементарні приклади біологічних об’єктів і їх ознаки;за інструкцією і з допомогою вчителя частково виконує лабораторні та практичні роботи без належного

3 Учень з допомогою вчителя або підручника фрагментарно характеризує окремі біологічні об'єкти;за інструкцією і з допомогою вчителя виконує лабораторні та практичні роботи з частковим їх оформленням без висновківII. Середній 4 Учень з допомогою вчителя або підручника дає визначення окремих біологічних понять, дає неповну характеристику загальних ознак біологічних об'єктів;за інструкцією і з допомогою вчителя виконує

5 Учень самостійно дає визначення окремих біологічних понять, з допомогою вчителя або підручника відтворює навчальний матеріал; характеризує загальні ознаки біологічних об'єктів; за інструкцією виконує лабораторні та практичні роботи, звертаючись за консультацією до вчителя, оформляє їх. не

6 Учень самостійно, але не повно відтворює навчальний матеріал; характеризує будову та функції окремих біологічних об'єктів. наводить прості приклади;з допомогою вчителя розв'язує прості типові біологічні вправи; за інструкцією виконує лабораторні та практичні роботи, оформляє їх, робить висновки, що не

III. Достатній 7 Учень самостійно відтворює навчальний матеріал, розкриває сутьбіологічних понять; з допомогою вчителя встановлюєвзаємозв'язки, характеризує основні положення біологічної інауки;

8 Учень самостійно відповідає на поставлені запитання; даєпорівняльну характеристику явищам і процесам живої природи;розв'язує типові біологічні вправи і задачі, виправляє допущені

9 Учень вільно відповідає на поставлені запитання; з допомогоювчителя встановлює причинно-наслідкові зв'язки:самостійно розв'язує біологічні вправи і задачі, виправляє власніпомилки;виконус лабораторні та практичні роботи, оформляє їх, IV. Високий 10 Учень дає повні, змістовні відповіді на запитання: самостійнорозкриває суть біологічних явищ. процесів, аналізує.систематизує, узагальнює, встановлює причинно-наслідковізв'язки:

ПРОЕКТ11 Учень логічно, усвідомлено відтворює навчальний

матеріал у межах програми; самостійно аналізує і розкриває закономірності живої природи, оцінює біологічні явища, закони: виявляє і обґрунтовує причинно-наслідкові зв'язки:ретельно виконує лабораторні та практичні роботи, оформляє їх. робить обґрунтовані висновки12 Учень виявляє міцні й глибокі знання з біології, може вести дискусію з конкретного питання з використанням міжпредмегних зв'язків, самостійно оцінює та характеризує різноманітні біологічні явища і процеси, виявляє особисту позицію щодо них. уміє розв'язувати проблемні завдання: самостійно користується джерелами інформації, рекомендованими вчителем; ретельно виконує лабораторні та практичні роботи, робить обґрунтовані висновки, виконує творчі завдання

10 клас52 год. (1,5 год. на тиждень, 5 год. резервні)

№ п/п

к-тг-н

Зміст теми

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

3 ВступСистема біологічних наук. Зв'язок біологічних наук з іншими науками.Завдання сучасної біології. Методи біологічних досліджень. Рівні організації життя.Семінар №1. Значення досягнень біологічної науки в житті людини і суспільства

Учень:називає:рівні організації життя;наводить приклади:значення біологічної науки в житті людини і суспільства;застосування різних методів у вивченні живої природихарактеризує:методи біологічних досліджень (описовий, порівняльний, експериментальний, статистичний, моделювання); рівні організації життя;пояснює:зв'язок біології з іншими природничими і гуманітарними науками;обґрунтовує :значення досягнень біологічної науки в житті людини і суспільства.

Розділ 1. РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

1.1. Молекулярний рівень організації життя

ПРОЕКТ1 4 Тема 1. Роль неорганічних

речовини в живій природі Елементний склад організмів. Роль неорганічних речовин у життєдіяльності організмів: вода, кисень, оксиди, кислоти, луги і мінеральні солі. Біологічна роль іонів. Практична робота №1Визначення вмісту води у власному організмі

Учень:називає:органогенні елементи;гідрофобні, гідрофільні, амфіфільні речовини;характеризує:роль найважливіші для організму людини хімічних елементів,; вміст води в клітинах різних організмів, тканин;вікові зміни кількості води в клітинах;роль води , кисню, оксидів, кислот, лугів і мінеральних солей в існуванні живих системах різного рівня;обґрунтовує:необхідність контролю хімічного складу води та їжі людини;норми вживання води людиною в різних умовах оточуючого середовища;необхідність квотування промислових викидів країнами світу;пояснює:гранично допустиму концентрацію речовин у складі води, їжі, засобів побутової хімії, косметичних препаратів тощо;причини ендемічних та екологічних хвороб людини;принципи застосування добрив; робить висновки:про єдність елементного складу тіл живої і неживої природи;про відмінності між живою та неживою природою, які пов’язані з різним кількісним співвідношенням хімічних елементів;застосовує знання:для визначення можливостей усунення захворювань людини, що виникли через нестачу або надлишок деяких хімічних елементів;для оцінки якості питної води.дотримується правил :безпеки при застосуванні в господарській діяльності неорганічних речовин;техніки безпеки при виконанні лабораторних робіт ;

2 14 Тема 2. Роль органічних речовин в існуванні живих істотІсторія вивчення хімічного складу організмів.Органічні речовини організмів. Будова, властивості, роль в життєдіяльності організмів малих органічних молекул - ліпідів, моносахаридів, амінокислот, нуклеотидів.Будова, властивості, роль в життєдіяльності організмів макромолекул (біополімерів) - полісахаридів, білків, нуклеїнових кислот, Роль ферментів, вітамінів, гормонів, факторів росту у життєдіяльності організмів. Єдність хімічного складу організмів.Лабораторні роботи:№1. Визначення деяких органічних речовин та їх властивостей.№2.Вивчення властивостей ферментів.Практичні роботи:

Учень:називає:органічні речовини;наводить приклади:ролі органічних речовин у життєдіяльності людини;застосування ферментів в господарстві.характеризує:молекулярний рівень організації життя;будову, властивості та функції амінокислот і нуклеотидів;роль акумуляторів енергії ( АТФ тощо) в життєдіяльності організмів;будову, властивості та функції ліпідів ( жирні кислоти, жири, фосфоліпіди, стероїди);будову, властивості та функції вуглеводів ( моно - та дисахариди);поняття «мономер», «біополімер»;значення конформації біополімерів в їх функціонуванні;чинники, які впливають на зміну конформації макромолекул;будову, властивості та функції полісахаридів, білків і нуклеїнових кислот (ланцюгові та кільцеві ДНК, т-,р-,і-,мя- РНК);структурні рівні організації білків і нуклеїнових кислот;взаємодію біополімерів;пояснює:історію вивчення хімічного складу організмів;хімічну сталість організмів;біокаталіз;принципи отримання та штучного синтезу органічних молекул для задоволення потреб людства; спостерігає та описує:властивості органічних молекул; дію ферментів;

ПРОЕКТ№2.Розв'язання елементарних вправ з транскрипції та реплікації.№ 3. Оцінка небезпеки хімічних речовин які входять до складу медичних, гігієнічних и косметичних препаратів, засобів побутової хімії тощо № 4. Оцінка продуктів харчування за їх хімічним складом.

робить висновок:про єдність хімічного складу живої і неживої природи.обґрунтовує:взаємозв'язок будови органічних речовин з їх функціями; роль нуклеїнових кислот у спадковості та мінливості організмів;роль білків у формуванні фенотипу організмів; роль вітамінів у життєдіяльності організмів;роль гормонів та факторів росту у життєдіяльності організмів;застосовує знання:для розв’язання вправ з молекулярної біології;для безпечного використання засобів гігієни, побутової хімії, косметики, біодобавок, медичних препаратів;дотримується правил:раціонального харчування;техніки безпеки при виконанні лабораторних і практичних робіт;використання різних хімічних речовин, які можуть впливати на життєдіяльність людини в побуті, у виробничий діяльності;робить висновок:про єдність хімічного складу живої і неживої природи.

1.2. Клітинний рівень організації життя3 5 Тема 1. Загальній план

будови клітинІсторія вивчення клітини. Методи цитологічних досліджень. Будова клітин прокаріотів і еукаріотів. Клітинні мембрани. Поверхневий апарат клітини – система отримання інформації з зовнішнього середовища, його функціїЛабораторні роботи:№ 3. Будова клітин прокаріотів, рослин і грибів.№ 4. Будова клітин тварин.№ 5. Хімічний склад, будова і функції мембран№ 6. Будова і функції поверхневого апарату клітин

Учень:називає:методи вивчення клітин ( світлова і електронна мікроскопія;авторадіографія, культура клітин)типи організації клітин;функції поверхневого апарату клітин;наводить приклади:про-та еукаріотичних організмів;розпізнає:клітини прокаріотів і еукаріотів на фотографіях, малюнках і схемах;характеризує:клітинну теорію Т. Шванна і її роль в обґрунтуванні єдності органічного світу;будову клітини прокаріотів і еукаріотів;поняття біологічна мембрана;особливості будови і функції клітинних мембран;транспорт речовин через мембрани;поверхневий апарат клітини, його функції;обґрунтовує:взаємозв'язок клітини із зовнішнім середовищем;зв’язок будови мембран клітини з виконуваними функціями;пояснює:значення цитологічних методів у діагностуванні хвороб людини;принципи визначення безпеки речовин, які застосовуються людиною в побуті і господарський діяльності, цитологічними методами; бар`єрно – транспортну, сигнальну функції плазмолеми;проникнення в клітини вірусів, зокрема ВІЛ;роль електричних явищ у житті клітини;порівнює:два типи організації клітин;поверхневий апарат клітин бактерій, грибів, рослин і тварин;робить висновок:про роль поверхневого апарату клітин в їх життєдіяльності;про загальний план будови клітин всіх організмів.застосовує знання:про мембрани, поверхневий апарат клітин для доказу єдності органічного світу;про поверхневий апарат клітин для доказу небезпеки куріння і вживання алкоголю і наркотичних речовин;дотримується правил:

ПРОЕКТвиготовлення деяких мікропрепаратів;

4 4 Тема 2. Ядро – система збереження, передання і реалізації спадкової інформаціїБудова і функції ядра клітин еукариотів. Роль нуклеоїду прокаріотичних клітин.Лабораторна робота № 7 Мікроскопічна та ультрамікроскопічна будова ядра

Учень:називає:складові ядра;функції ядра;розпізнає:структури ядра клітин на схемах, електронних мікрофотографіях;характеризує:будову і функції складових ядра ( ядерна оболонка, нуклеоплазма, ядерний матрикс, хроматин, ядерце) ;нуклеоїд прокаріотів;пояснює:зв'язок хімічного складу і структури хроматину, роль матриксу ядра у впорядкованому розташуванні його складових ;роль ядерної оболонки в ядерно - цитоплазматичному обміні;керівну роль спадкової програми у життєдіяльності клітин;робить висновок:про біологічну роль ядра.

4 8 Тема 3. Цитоплазма -система, яка складається с цитозолю, цитоскелету, органел . Цитозоль ( гіалоплазма) – внутрішне середовище клітини. Реакції проміжного обміну на прикладі гліколізу. Цитоскелет – опорно - рухова система клітини. Клітинний центр Хімічний склад, будова і функції рибосом. Синтез білка. Одномембранні органели( гранулярна і гладенька ендоплазматичні сітки, апарат Гольджі, лізосоми, вакуолі) – система синтезу, розподілу і внутрішньоклітинного транспорту біополімерів .Двомембранні органели: мітохондрії – система енергозабезпечення; пластиди – система фотосинтезу і накопичення . Лабораторні роботи:№ 8.Вивчення будови одномембранних органел .№ 9. Вивчення будови двомембранних органел№ 10. Рух цитоплазми в клітинах рослин.Практичні роботи:№ 5. Розв’язання елементарних вправ з трансляції

Учень:називає: складові цитоплазми;органели клітининаводить приклади:процесів, які відбуваються в цитоплазмі клітини; рухів клітин;розпізнає:компоненти клітин на схемах, електронних мікрофотографіях;характеризує:поняття органела, включення; складові цитоскелету, їх роль в організації рухів в клітині і клітин;обґрунтовує:функціональне значення цитозолю ; процеси біосинтезу білка, фотосинтезу; аеробного і анаеробного дихання в клітинах про - та еукаріотів;роль клітинного центра в організації цитоскелету;об’єднання одномембранних органел в єдину систему;значення двомембранних органел в енергетичному обміні;гіпотези походження органел еукаріотичних клітин; пояснює:значення гліколізу;можливості штучного синтезу білків для діагностування та лікування хвороб людини;значення процесів анаеробного і аеробного дихання;значення позаядерної спадковості;порівнює:гіпотези походження органел еукаріотичних клітин;процеси, які відбуваються в цитоплазмі про - і еукаріотів;спостерігає та описує:рух цитоплазми у клітинах рослин;застосовує знання:про вплив факторів зовнішнього середовища на клітини для профілактики захворювань людини;робить висновки:цитозоль – внутрішнє середовище клітини;цитоскелет – опорно-рухова система клітини;одномембранні органели – система відокремлення синтезованих речовин;двомембранні органели – система енергозабезпечення клітин;про роль двомембранних органел у позаядерній спадковості

5 5 Тема 4. Клітина як цілісна система.

Учень:називає:

ПРОЕКТДілення прокаріотичних клітин. Клітинний цикл еукаріотичних клітин. Механізми відтворення і загибелі клітин. Мітотичний поділ клітин. Значення вивчення каріотипу організмів різних видів.Обмін речовин і енергії в клітині – енергетичний і пластичний обмінСучасна клітинна теорія.Цитотехнології.Лабораторні роботи:№11. Мітотичний поділ клітин.№12. Будова хромосом.Практична робота:№ 6. Причини і наслідки швидкого розмноження бактерій.Семінар №2. Можливості та перспективи використання цитотехнологій.

положення сучасної клітинної теорії;фази мітозу і мейозу;наводить приклади:клітин, що не діляться;застосування цитотехнологій для лікування хвороб людини;розпізнає: аутосоми і статеві хромосоми;структурні компоненти хромосом;фази мітозу і мейозу;характеризує:будову і функції хромосом;стадії клітинного циклу;причини і способи загибелі клітин;процеси мітозу та мейозу;клітину як цілісну систему;сучасну клітинну теорію;обґрунтовує:подібність і відмінності в будові клітин організмів різних царств у зв’язку з способом їхнього життя; значення вивчення каріотипу організмів різних царств;значення видової сталості каріотипу;зв’язок пластичного і енергетичного обміну в клітині;пояснює:регуляцію клітинного циклу;принципи диференціювання клітин;значення вивчення каріотипу для діагностування і профілактики спадкових хвороб людини;можливості цитотехнологій;принципи штучного вирощування рослин на поживних середовищах;еволюційну історію клітин;значення змін у функціональної діяльності клітин та їх загибелі у виникненні хвороб у людини;можливості регуляції продуктивності фотосинтезу;порівнює:обмін речовин і енергії в клітинах автотрофних і гетеротрофних, аеробних і анаеробних організмів; клітинну теорію Т. Шванна з сучасною клітинною теорією;клітини про-та еукаріотів;застосовує знання:про процеси життєдіяльності клітини для збереження здоров’я;для підтвердження ідеї матеріальної єдності світу;робить висновок:клітина – елементарна цілісна жива система.

6 5 Тема 5. Взаємодія клітин. Тканини.Стовбурові клітини. Утворення тканин тварин. Будова і функції тканин тварин. Здатність тканин тварин до регенерації.Гістотехнології. Будова і функції тканин рослин. Здатність тканин рослин до регенерації. Лабораторні роботи:№13.Будова тканин тваринного організму.№ 14. Будова тканин рослинного організму.Семінар: №3. Можливості та

Учень:називає:тканини тварин і рослин;наводить приклади:застосування гістотехнологій для лікування різних хвороб людини;характеризує:тканинний рівень життястовбурові клітини багатоклітинних організмів;типи тканин рослин і тварин;обґрунтовує:взаємозв’язок будови і функції тканин;значення процесу диференціювання клітин, утворення тканин і органів;пояснює:принципи гістотехнологій, їх значення у лікуванні хвороб людини;порівнює:різні тканини рослин різні тканини тваринзастосовує знання:

ПРОЕКТперспективи використання гістотехнологій.

для оцінки досягнень в галузі цитотехнологій і гістотехнологій.

11 клас 70 год. (2 год. на тиждень, з них  5 год. резервні )

  3. Організмений рівень організації життя  

 

6 4 Тема 1. Неклітинні форми життяВіруси, пріони. Будова, життєві цикли. Роль в природі і житті людини.Семінари:№ 2. Життєві цикли вірусів.№ 2. Профілактика ВІЛ/СНІДу, гепатитів та інших вірусних хвороб людини.

Учень:називає:неклітинні форми життя;наводить приклади:хвороб людини, які викликаються вірусами і пріонами;розпізнає:віруси і бактеріофаги на малюнках, схемах;характеризує:будову та життєвий цикл вірусів;особливості вірусів і пріонів, їх роль в природі і житті людини;механізми проникнення вірусів в клітини людини, тварин, рослин, бактерій;обґрунтовує:значення вірусів у природі і житті людини;способи боротьби з вірусними захворюваннями;пояснює:принципи профілактики вірусних хвороб людини, зокрема ВІЛ/СНІДу;гіпотези походження неклітинних форм життя;шляхи розповсюдження вірусних хвороб людини;застосовує знання:про процеси життєдіяльності вірусів для профілактики вірусних хвороб людини, тварин, рослиндотримується правил:поведінки в місцях, де можливе зараження вірусами;робить висновок:віруси - паразитичні неклітинні форми життя

 

  7 6 Тема 2. Одноклітинні організмиОсобливості організації и життєдіяльності прокаріотів - еубактерій і архебактерій. Роль бактерій у природі та в житті людини.Обмін речовин, енергії і інформації у прокаріотів. Особливості організації и життєдіяльності одноклітинних еукаріотів. Статеве і нестатеве розмноження одноклітинних еукаріотів. Організація колоній одноклітинними еукаріотами.Поведінка одноклітинних організмів. Практична робота:№3. Різноманітність бактерій, їх значення в природі та в житті людини..Семінар

Учень:називає:одноклітинні організми;наводить приклади:одноклітинних прокаріотичних організмів;одноклітинних рослин, тварин, грибів;характеризує:особливості одноклітинних організмів;особливості прокаріотичних організмів;спосіб життя і стратегію бактерій;бактерії: автотрофні, сапротрофні, паразитичні, симбіотичні, аеробні та анаеробні;значення бактерій;явище колоніальності у одноклітинних організмів;обґрунтовує:відмінності одноклітинних еукаріотичних організмів від клітин багатоклітинних організмів;пояснює:обмін речовин у прокаріотів;роль бактерій в екосистемах;значення бактерій у господарський діяльності людини;значення мікробіологічної промисловості;шляхи розповсюдження бактеріальних хвороб людини;

 

ПРОЕКТ№1.Профілактика бактеріальних хвороб людини№2.Профілактика хвороб людини, які спричинюються паразитичними одноклітинними еукаріотами.

принципи профілактики бактеріальних хвороб людини;принципи застосування антибіотиків у лікуванні бактеріальних хвороб;роль деяких найпростіших у виникненні хвороб людини;роль одноклітинних грибів у природі і господарстві людини;застосовує знання:про процеси життєдіяльності бактерій для профілактики інфекційних хвороб, у господарській діяльності людини;дотримується правил: поведінки в місцях, де можливе зараження бактеріями

 

8 9 Тема 3. Багатоклітинні організми Особливості організації і життєдіяльності багатоклітинних організмів. Обмін речовин, енергії і інформації у багатоклітинних організмів . Статеве і нестатеве розмноження багатоклітинних організмів. Будова* і утворення статевих клітин. Регуляція* функцій у багатоклітинних організмів. Лабораторна робота:№ 1.Будова статевих клітин.Практична робота №4 Форми розмноження організмів.Семінар №3 Взаємодія регуляторних систем в організмі людини.

Учень:називає:багатоклітинні організми;способи розмноження організмів;органи рослин і тварин;системи органів тварин;наводить приклади: вегетативного розмноження у тварин і рослин;характеризує: органний, організмений рівні організації життя;принципи організації і функціонування багатоклітинних організмів;обмін речовин у автотрофних багатоклітинних організмів;обмін речовин у гетеротрофних багатоклітинних організмів;принципи регуляції функцій у рослин і тварин;регуляторні системи організму людини: нервову, ендокринну, імунну;нестатеве і статеве розмноження організмів;будову статевих клітин;біологічні і соціальні аспекти регуляції розмноження у людини;пояснює:обмін речовин, енергії і інформації у багатоклітинних організмів; шляхи отримання і збереження інформації людиною;взаємодію систем регуляції у людини;організацію рослин, тварин і грибів;регуляцію функцій організму рослин і тварин;види регуляції в організмі людини;значення статевих клітин в забезпеченні безперервності життя виду;біологічне значення нестатевого розмноження; порівнює:статеве і нестатеве розмноження;природне нестатеве розмноження та штучне клонування;застосовує знання:про регуляцію функцій організму людини для збереження власного здоров’я, свідомої поведінки в природі та колективах;робить висновок:організм – відкрита система;організм – цілісна система, здатна до саморегуляціїробить висновок:розмноження – основа існування виду, механізм, що забезпечує регуляцію чисельності організмів в популяціях

 

  * Розглядається на прикладі людини  2 7 Тема 4.

Закономірності спадковості у організмівОсновні поняття генетики. Методи генетичних досліджень. Закони Г. Менделя, їх статистичний характер і цитологічні основи. Хромосомна

Учень:називає:основні поняття генетики;наводить приклади:спадковості;методів вивчення спадковості людини;характеризує:методи вивчення спадковості людини;

ПРОЕКТтеорія спадковості. Зчеплене спадкування. Позаядерна спадковість. Епігенетична спадковість. Практичні роботи:№ 5. Розв'язання типових задач з генетики. Моногібридне схрещування.№ 6. Розв'язання типових задач з генетики. Дигібридне схрещування.№ 7. Розв'язання типових задач з генетики. Хромосомна теорія спадковості. Взаємодія генів.№8. Складання родоводів.

закони Г.Менделя;основні положення хромосомної теорії спадковості;зчеплене успадкування;взаємодію генів;пояснює:поняття ген, регуляторний і структурний ген, генотип, фенотип, домінантні і рецесивні стани ознак, алельні гени, гетерозиготи, гомозиготи;розвиток хромосомної теорії спадковості; механізми визначення статі;значення позаядерної спадковості;значення епігенетичної спадковості;обґрунтовує:роль спадковості в еволюції;значення законів спадковості для практичної діяльності людства;порівнює:гомозиготи і гетерозиготи; застосовує знання:законів генетики для складання схем схрещування, розв'язання генетичних задач;для побудови родоводу;для оцінки спадкових ознак в родині і планування родини

3 5 Тема 5. Закономірності мінливості у організмівКомбінативна мінливість.Мутаційна мінливість.Види мутацій. Мутагени. Модифікаційна мінливість.Лабораторні роботи:№ 2. Спостереження нормальних та мутантних форм дрозофіл, їх порівняння № 3. Вивчення мінливості у рослин. Побудова варіаційного ряду і варіаційної кривої.Практична робота № 9. Розв'язання типових задач на визначення виду мутацій.

Ученьназиває:значення спадкової мінливості;значення неспадкової мінливості;мутагенні фактори;наводить приклади:спадкової мінливості;неспадкової мінливостіхарактеризує: закономірності мінливості;причини модифікаційної мінливості;норму реакції;мутаційну мінливість, види мутацій;мутагенні фактори;пояснює:адаптивний характер модифікаційних змін; значення комбінативної мінливостіобґрунтовує:роль мутацій в еволюції;порівнює: модифікаційну та мутаційну мінливість;застосовує знання:про мутагени для обґрунтування заходів захисту від впливу мутагенних факторів

4 4 Тема 6. Генотип як цілісна системаОсновні закономірності функціонування генів у про - та еукаріотів. Взаємодія генів. Регулювання роботи генів.Диференціація клітин.Роль генотипу і середовища у формуванні фенотипу. Практична робота №10Значення генотипу і умов середовища для формування фенотипу

Учень:називає:генгенотип наводить приклади:впливу чинників різного походження на онтогенез;характеризує: принципи взаємодії алельних і неалельних генів;функції генів;структурні гени;регуляторні гени;мобільні гени; принципи регуляції генної активності; значення генотипу і умов середовища для формування фенотипу;

ПРОЕКТвідносну сталість диференційованого стану клітин;пояснює:значення диференціювання клітин; сучасне уявлення про ген;роль регуляції генної активності у диференціації клітин; взаємодію ядерного і позаядерного геному; обґрунтовує:епігенетичну спадковість;порівнює:різні механізмі передачі спадкової інформації ; застосовує знання:для оцінки можливих позитивних і негативних наслідків застосування сучасних біотехнологій;про роль досягнень біотехнології у житті і господарській діяльності людини;про генетичну зумовленість індивідуальної чутливості людини до дії факторів зовнішнього середовища для збереження здоров’я.

5 Тема 7. Значення досягнень генетики в житті і діяльності людини. Основи генетики людини. Методи дослідження Генетичні основи селекції організмів. Принципи генної інженерії та її застосування у медицині, сільськогосподарській діяльності.Трансгенні організми.Семінари:№ 4. Генетичні основи селекції організмів.№ 5. Принципи і перспективи генної інженерії.№ 6. Проблеми, які пов'язані з генетично модифікованими організмами і застосуванням отриманих від них продуктів.

Учень:називає:методи селекції;наводить приклади:домінантних і рецесивних ознак людини;районованих сортів рослин, порід тварин;речовин (продукції), які одержують методами генної інженерії; характеризує:типи успадкування у людини( домінантне і рецесивне, множинне, полігенне, зчеплене зі статтю) принципи і перспективи генної інженерії;принципи і перспективи генної терапії;практичне значення медико-генетичного консультування;генетичні основи поведінки; пояснює:успадкування поведінкових ознак;значення картування генома людини;можливості профілактики спадкових хвороб людини;перспективи використання трансгенних організмів; обґрунтовує:небажаність шлюбів між кровними родичами;необхідні засоби безпеки під час створення та застосування генетично модифікованих організмів; безпідставність некритичної відмови від застосування сучасних біологічних технологій;застосовує знання:для оцінки можливих позитивних і негативних наслідків застосування сучасних біотехнологій;про роль досягнень біотехнології у житті і господарській діяльності людини.

5 8 Тема 8. Індивідуальний розвиток організмівЗапліднення. Періоди онтогенезу у багатоклітинних організмів: ембріогенез і постембріональний розвиток. Вплив генотипу та факторів зовнішнього середовища на розвиток організму. Діагностування вад розвитку людини та їх корекція. Механізми регенерації. Життєвий цикл у рослин і тварин.Ембріотехнології.

Учень:називає:періоди онтогенезу у багатоклітинних організмів;критичні періоди розвитку людини; наводить приклади:застосування ембріотехнологій людиною;характеризує:гаметогенез запліднення у тварин і рослин;етапи онтогенезу у рослин і тварин;ембріогенез хордових тварин;постембріональний розвиток тварин;типи росту та його регуляцію;роль генотипу і умов існування в процесах росту в людини;регенерацію у рослин і тварин;

ПРОЕКТХимерні організми.Лабораторна робота:№4. Ембріогенез хордових .Семінар № 7. Можливості і перспективи клонування організмів.

проблеми старіння і смерті організмів;життєві цикли організмів різних царств;спадкові та соціальні фактори формування психіки людини;вікові особливості психічної діяльності та поведінки людини;пояснює:регуляцію гаметогенезузначення штучного запліднення;можливості подолання безпліддя у людини;біологічні основи контрацепції;вплив зовнішніх умов на формування та розвиток організму;можливості і небезпеку клонування організміввзаємодію частин організму під час розвитку;чергування поколінь у життєвому циклі організмів;процеси старіння; можливості корекції вад розвитку людини;можливості регенерації у людини;значення сучасних технологій клонування людини й інших організмів, пов’язаних з ними біологічних та етичних проблем;можливість застосування стовбурових клітин для лікування тяжких хвороб людини;причини нетотожності клонованих організмів;обґрунтовує:залежність онтогенезу людини від спадковості і традиційної культури країни; порівнює:видову тривалість життя організмів різних царств;тривалість життя людини в різних країнах світу;гіпотези старіння людини;застосовує знання:про вплив умов життя матері і батька на розвиток зародка і плода для підготовки до народження дитини;робить висновок:про роль спадковості і факторів зовнішнього середовища в онтогенезі.

6 7 Тема 9. Основи поведінки організмів.Вивчення поведінки тварин в природі. Генетично детерміновані форми поведінки. Основні мотиваційні системи. Поняття інстинкту. Біологічне значення інстинкту і научання. Структура поведінкового акту. Розвиток поведінки. Формування цілеспрямованої поведінки. Вроджене і набуте в індивідуальному розвитку поведінки. Закарбування. Чуттєві і критичні періоди в розвитку поведінки. Видова схильність до деяких форм поведінки.Суспільна поведінка тварин. Структура угруповань організмів і механізми її підтримання. Комунікація і мова у тварин. Територіальна поведінка. Ієрархія домінування. Еволюція поведінки тварин, її. адаптивність .

Учень:називає:форми поведінки тварин;наводить приклади:поведінки організмів різних царств ( бактерій, безхребетних і хребетних тварин, рослин);научання;характеризує: форми поведінки тварин (научання, комунікація, орудійна діяльність, подражання, новаторство); форми поведінки рослин;біологічне значення інстинкту і научення; генетично детерміновані форми поведінки;мотивацію поведінки; роль стимулу в поведінкових реакціях; види научення;чуттєві і критичні періоди в розвитку поведінки; вроджене і набуте в індивідуальному розвитку поведінки; імпринтінг, відмінності цієї форми поведінки від інстинктивного та від асоціативного научення;пояснює:поняття релізори та комплекси фіксованих дій;зміни поведінки живих істот з часом;циклічні зміни поведінки;роль минулого досвіду і научення у поведінці; ритуалізацію поведінки; регуляцію поведінки;

ПРОЕКТПоняття про поведінку рослин.Практична робота №11 . Спостереження за поведінкою організму (вид організму визначається вчителем)

принципи соціальної поведінки;групову поведінку; принципи територіальної поведінки;еволюцію поведінки; доместикацію як приклад еволюції поведінки;принципи створення і перспективи використання аніматів ( автономних роботів); особливості поведінки людини;особливості поведінки жінок і чоловіків; фізіологічні основи поведінки;біологічно та культурно обумовлені причини поведінки людини; обґрунтовує:роль спадкових факторів у формуванні поведінки людини;формування цілеспрямованої поведінки;прогнозування поведінки людини у взаємодіючих групах; застосовує знання:для аналізу власної поведінки;робить висновок:про видоспецифічність поведінкових реакцій;про адаптивність поведінки живих істот.

Розділ 2. Взаємодія організмів та надорганізмених систем з середовищем

7 4 Тема 1. Вплив чинників середовища на організмиПоняття про середовище існування, та екологічні чинники. Різноманіття екологічних чинників. Умови та ресурси. Пристосування організмів до чинників середовища. Зміни екологічних чинників протягом доби та року та пристосування до них організмів. Фотоперіодизм.Практична робота №12. Порівняння дії екологічних чинників у класній кімнаті або на пришкільній ділянці

Учень:називає:екологія, екологічний чинник, середовище існування, фотоперіодизм;основні типи життєвих середовищ (повітряно-наземне, водне, ґрунтове, організмене);наводить приклади:різноманітних екологічних чинників;умов та ресурсів;реакції організмів на дію двох чи більшої кількості екологічних чинників водночас;біологічних ритмів організмів;організмів - біоіндикаторів;характеризує:фотоперіодизм, як поширений спосіб регуляції річного життєвого циклу;поширені пристосування організмів до дії несприятливих чинників;основні закономірності дії екологічних факторів на живі організми;обґрунтовує:необхідність урахування дії екологічних чинників у керуванні природними та штучними біосистемами та забезпеченні умов життя людини;порівнює:вплив умов та ресурсів на організми;життєві середовища одне з одним;робить висновок:про єдність організму з його середовищем існування.

8 6 Тема 2. Популяції та екосистемиХарактеристика популяцій. Статева і вікова структура популяції. Особливості структури популяцій людини.Чинники, які впливають на чисельність популяції, динаміка і коливання чисельності популяції.

Учень:називає:рівні надорганізмених систем;основні характеристики популяції (чисельність, щільність, статева та вікова структура);наводить приклади:угруповань, екосистем;пристосованості організмів до умов життя;подібності у пристосуванні різних видів до однакових умов життя;

ПРОЕКТУгруповання та екосистеми. Склад і структура угруповань. Взаємодії організмів в екосистемах. Розвиток і зміни екосистем.Різноманіття екосистем.Кругообіг речовин і потік енергії в екосистемах. Продуктивність екосистем.Практичні роботи:№ 13. Порівняння демографічних даних щодо різних популяцій людини. № 14. Розв'язування задач з екології та складання ланцюгів живлення і схем кругообігу речовин у екосистемах.

різних типів взаємозв'язків між організмами, харчових ланцюгів; екологічних пірамід;характеризує:структуру і функціонування надорганізмених систем;структуру популяції, екосистеми;ланцюги живлення,механізми, що регулюють чисельність популяцій;роль поведінки (наприклад, територіальної) в підтримці сталої чисельності популяцій;особливості важливіших біомів (великих регіональних типів екосистем);роль людини у підтримці штучних екосистем;обґрунтовує:необхідність знань про середовище існування та зв’язки компонентів екосистем; значення кругообігу речовин у підтримці цілісності екосистем;правило екологічних пірамід як наслідок закону збереження енергії та інших законів термодинаміки;пояснює:шляхи пристосування організмів до умов існування; зв'язки компонентів екосистем;порівнює:середовища життя;організми, що пристосувались до життя в різних середовищах; функціональну роль продуцентів, консументів та редуцентів у житті екосистем;природні та штучні екосистеми.

Демонстрування: колекцій, гербарних матеріалів, живих об'єктів, які ілюструють вплив різних екологічних факторів на рослини і тварини; фільмів про охорону природи.

12 клас35год. (1 год. на тиждень, 5 год. резервних)

Розділ 3. Історичний розвиток органічного світу 9 6 Тема 1. Основи еволюційного

вченняРізноманіття поглядів на походження доцільності та пристосованості організмів.Становлення еволюційних поглядів. Теорії еволюції Ламарка і Дарвіна. Штучний добір. Природний добір.Основні положення синтетичної теорії еволюції.Рівні еволюції: мікроеволюція, видоутворення, макроеволюція. Сучасні уявлення про фактори еволюції. Сучасний синтез еволюційного вчення, біології індивідуального розвитку та екологіїПрактична робота № 15. Порівняння природного і штучного добору.Практична робота № 16. Аналіз пристосувань організмів до їх способу життя (на прикладі

Учень:називає:еволюція;природний добір;штучний добір;наводить приклади:пристосувань організмів до умов середовища;механізмів видоутворення;характеризує:основні положення еволюційної теорії Ч. Дарвіна;основні положення синтетичної теорії еволюції;фактори мікроеволюції згідно поглядів синтетичної теорії еволюції;значення природного добору у виникненні пристосованості;вид, як головну одиницю систематики та якісний етап еволюції;статевий добір;сучасні погляди на проблему успадкування набутих ознак;пояснює:статеві стратегії організмів;різноманіття пристосувань організмів як результат еволюції;відсутність протиріч між науковою картиною еволюції організмів та життя на Землі зі свободою совісті;порівнює:підходи до пояснення доцільності життя, що засновані на наукових даних та на вірі;мікроеволюцію та макроеволюцію;

ПРОЕКТвидів одного ряду).Семінар №8. Сучасний стан еволюційного вчення

штучний і природний добір,застосовує знання:для пояснення результатів еволюції, процесів виникнення пристосувань, утворення нових видів;про еволюцію організмів для пояснення особливостей їх класифікації, індивідуального розвитку тощо;робить висновок:еволюційне вчення — наслідок наукового пояснення наявних даних щодо різноманіття організмів та історії життя на Землі;вивчення історії будь-якої біосистеми є ключем для розуміння її особливостей;розвиток еволюційного вчення ще не закінчений.

10 10 Тема 2. Історичний розвиток і різноманіття органічного світуСистема органічного світу як відображення його історичного розвитку. Гіпотези виникнення життя на Землі. Еволюція одноклітинних та багатоклітинних організмів. Періодизація еволюційних явищ. Поява основних груп організмів на Землі та формування екосистем.Походження людини. Основні етапи антропогенезу. Розселення людини планетою, раси людини. Людина як біосоціальна істота.Практична робота № 17. Порівняння ознак людини, що виникли на різних етапах її еволюції.Семінар №9 . Біологічно та культурно обумовлені компоненти поведінки сучасної людини

Учень:називає:головні рівні таксонів (від виду до царства); головні підрозділи геохронологічної шкали;наводить приклади:методів дослідження геологічного минулого Землі та шляхів філогенезу;ускладнення біосфери та прогресу організмів під час історії Землі;поведінки людини, що базується на біологічних передумовах;інших видів, що належали до одної родини та роду з Людиною розумною;характеризує:різні погляди на виникнення життя на Землі;значення прокаріотів в історії Землі;сімбіогенетичне походження еукаріотів;головні еволюційні події в протерозойську, палеозойську, мезозойську та кайнозойську ери;основні етапи походження людини;біологічні та соціальні особливості сучасної людини;пояснює:принципи класифікації організмів;відносність будь-якої класифікації;методи, що застосовуються для реконструкції розселення людини по Землі (у тому числі аналіз мітохондріальних ДНК та ядерного геному);порівнює:різні принципи класифікації організмів;життя на Землі у різні ери;біологічне та культурне наслідування;особливості пристосування до умов середовища людини та інших видів ссавців;робить висновок:щодо значення еволюційного вчення та знання історії життя на Землі для розуміння особливостей біосистем;щодо необхідності розуміння біологічних передумов поведінки людини.

Демонстрування: скам'янілостей, відбитків, викопних решток рослин і тварин, фільмів, схем тощо.

  Розділ 4. Біосфера та людство 11 10 Тема 1. Біосфера та людство.

Загальна характеристика біосфери. Потік енергії крізь біосферу. Біогеохімічні цикли та їх регуляція.Вплив живих істот на склад атмосфери. Поширення життя у біосфері. Саморегуляція у біосфері Екологічна криза сучасності. Ріст

Учень:називає:головні типи природоохоронних територій; основні екологічні проблеми сучасності;характеризує:поняття біосфери, її функціональні компоненти; особливості Землі, як планети, що забезпечує існування біосфери;зростання чисельності людства в історичний час та його майбутні перспективи;поняття про ноосферу;

ПРОЕКТчисельності населення і проблеми, які з цим пов’язані: нестача продовольства, енергії, прісної води, а також забруднення оточуючого середовища. Глобальні кліматичні зміни. Можливі шляхи подолання екологічної кризи.Концепція стійкого розвитку. Значення використання альтернативних джерел енергії, збереження біорізноманіття. Природоохоронне законодавство України. Міжнародне співробітництво у справі охорони природи. Практична робота № 17. Порівняння поновлюваних та не поновлюваних ресурсів біосфери.Семінари:№ 10. Екологічна криза сучасності№ 11. Міжнародне співробітництво у справі охорони природи.№ 12. Майбутнє людства та біосфери: можливі сценарії

ріст чисельності людства і проблеми, які з ним пов`язані;демографічний перехід сучасного людства;форми забруднення оточуючого середовища;головні концепції охорони природи: раціональне природокористування, натуроцентрізм, концепція сталого розвитку;обґрунтовує:значення біорізноманіття для функціонування біосфери;вплив діяльності людини на видове різноманіття організмів та на абіотичне середовище, наслідки цієї діяльності;роль збереження біорізноманіття, охорони природних екосистем для збереження сталого стану біосфері;необхідність застосування альтернативних джерел енергії; порівнює:можливі шляхи подолання екологічної кризи;різні шляхи вирішення певних проблем (наприклад, забезпечення України енергією) з точки зору їх впливу на екосистеми;застосовує знання:про біогеохімічні цикли для забезпечення необхідної продуктивності штучних екосистем;про особливості функціонування популяцій та екосистем для обґрунтування заходів їх охорони;для визначення стратегії і тактики своєї поведінки в сучасних умовах оточуючого середовища;робить висновок:про власне відношення до вирішення природоохоронних проблем;про необхідність відстоювання власних прав на збереження середовища існування.

4 Узагальнення курсуОсновні властивості живих систем. Визначення поняття «життя».Можливості й перспективи застосування досягнень біології у забезпеченні існування людства.Значення сучасних біотехнологій.Семінари:№ 13. Основні властивості живих систем. Визначення поняття «життя».№ 14 Можливості й перспективи застосування досягнень біології в забезпеченні існування людства.

Учень:наводить приклади:властивостей життя, що характерні для різних рівнів його організації;можливого використання біологічних знань у власному житті та їх роль у забезпеченні існування людства;характеризує:властивості живих систем;сучасний стан біосфери;перспективи сучасної біології в забезпеченні існування людства;можливості сучасних біотехнологій;пояснює:значення визначення поняття «життя»;загальні властивості живих систем;перспективи розвитку відносин людства та біосфери;обґрунтовує:значення знань з біології у збереженні біосфери і людства як її складової;робить висновок:про цілісність і саморегуляцію живих систем;застосовує знання:з біології у власній діяльності;для оцінки моральних і соціальних аспектів біологічних досліджень;для оцінки можливих позитивних і негативних наслідків застосування сучасних біотехнологій.