Від романтизму до сюрреалізму в краєвидах галицьких живописців

2 0 1 3

Запрошуємо Вас поринути у світ мистецтва Галичини, побачити і відчути всі відтінки жанру «від романтизму до сюрреалізму» у творчих роботах галицьких живописців. Проект нашого корпоративного календаря на 2013 рік присвячений такому жанру живопису як пейзаж. Саме краєвид за своєю образною специфікою займає одне з чільних місць у творчості галицьких митців, відображаючи різнобічне сприйняття людиною навколишнього світу. Мистецтво пейзажу завжди несло у собі важливу світоглядну складову.

Ще у давніх умовних зображеннях краєвиду галицькі художники відображали своє ставлення до рідної землі. Живописні композиції навколишнього світу відтворювали світогляд суспільства, в якому вони жили. Тому в еволюції пейзажу як жанру впродовж півтори сотні років відслідковується вплив історичних подій, геополітичного становища краю, а також світової культури.

Формат тлумачення історії краєвиду «від романтизму до сюрреалізму» дає можливість відчути зміни в малярському образі природи через призму естетичних концепцій різних епох та стилів.

Першими галицькими пейзажистами були австрійські театральні декоратори, випускники Віденської академії мистецтв Антоній Лянге, Йозеф Енґерт, Август Гаттон, Ксаверій Кромбах, які заснували львівську ведуту – зображення панорами всього міста або його центральної частини із реалістичним відтворенням площ і вулиць, різних будівель у піднесено романтичному забарвленні. Згодом на зміну панорамним міським краєвидам виникли ідилічні краєвиди з видами замків у авторстві Івана-Петра Лучинського та Теодора Яхимовича, які були виразниками культури аристократії.

Наш календар «Від романтизму до сюрреалізму в краєвидах галицьких живописців» несе просвітницьку місію – доповнює наші знання про історію краю, допомагає краще зрозуміти його менталітет через художнє відображення дійсності, розширює коло шанувальників українського мистецтва.

Ретроспектива пейзажного жанру в малярстві Галичини була представлена сотнею шедеврів з музеїв та приватних колекцій Львова, Івано-Франківська та Києва на масштабній виставці «Краєвид у творчості художників Галичини», яка відбулася у залах Національного музею ім. Андрея Шептицького, що у місті Львові. Виставка діяла протягом грудня 2011 року – січня 2012 року.

З найбільш характерними творами – репродукціями пейзажів, що відображають стилі жанру у порядку історичного виникнення мистецьких явищ, Ви можете ознайомитись на сторінках нашого календаря.

Сподіваємось, що спілкування з мистецтвом принесе кожному з Вас естетичну насолоду.

Коротко про галицьких живописців, з творами яких Ви ознайомитесь на сторінках нашого календаря:Йозеф Енґерт (1783–1831). Народився у 1783 році у Відні, в 1810-х роках закінчив Цісарську академію мистецтв, недовгий час працював театральним декоратором у місцевому віденському театрі. В 20-х роках XIX століття за порученням Герцога Анхальського виїхав до Львова, де створив ряд великоформатних полотен для заміських палаців. Серед них – «Інтер’єр кафедрального собору у Жовкві», 1824 рік. Його робота «Торговище біля собору Святого Юра» на сьогодні є найбільшим міським пейзажем Львова доби романтизму. Картина з приватної львівської колекції вперше була виставлена у залах Національного музею ім. А. Шептицького, що у місті Львові, в грудні 2011 – січні 2012 рр.

Станіслав-Ксаверій Гопек. Народився у середині ХІХ століття в передмісті Станиславова, теперішній Івано-Франківськ. Точна дата народження та смерті невідома. У 1890-х роках здобув мистецьку освіту у Варшавській академії. Динамічна малярська мова у пейзажах Станіслава Гопека була надбанням «барбізонської школи» французьких пейзажистів, що успадкувалася студентами-галичанами через посередництво мистецьких академій Кракова та Мюнхена. Його ім’я зустрічається серед експонентів збірної виставки Станиславівського повіту у Кракові у 1903 році. В 1942 році колекція Станиславівського міського магістрату, яка зберігалась у місцевій ратуші, була знищена та пограбована. Одне із полотен, що вціліли під час пограбування – «Міст у Ворохті».

Іван Труш (1869–1941). Видатний живописець, майстер пейзажу і портретист, мистецький критик і організатор мистецького життя в Галичині. Народився у 1869 році в с. Висоцьке на Львівщині. Навчався у Краківській Академії красних мистецтв, вважається одним із кращих учнів польського імпресіоніста Яна Станіславського. Іван Труш – людина широкої ерудиції, його громадська діяльність була гідна подиву. Він був одним із ініціаторів створення мистецьких угруповань «Товариство для розвою руської штуки», «Товариство прихильників української літератури, науки і мистецтва», брав активну участь в організації першої Всеукраїнської виставки у Львові в 1905 році, у виданні першого в Україні мистецтвознавчого часопису «Артистичний вісник» тощо. Іван Труш багато мандрував світом, звідти привозив нові чудові етюди, замальовки, які потім втілювалися у прекрасні картини. Таким мандрівником Іван Труш увічнений і в пам’ятнику, спорудженому у 1996 році у Львові, неподалік від затишного будинку художника. На постаменті написано: «Нам треба стояти… ногами на нашій землі, головою бути в Європі, а руками обхоплювати якнайширше справи української нації. Іван Труш».

Олекса Шатківський (1908–1979). Маляр і графік, народився у 1908 році в Почаєві. Навчався у Варшавській школі прикладного мистецтва, де отримав 14 нагород за роботи з живопису та графіки, а також у Варшавській Академії образотворчих мистецтв у класі Владислава Скочиляса та Леона Вичулковського. Був членом українського мистецького гуртка «Спокій», який організовував мистецькі виставки, видавав альбоми і каталоги виставок. На своєму життєвому шляху Олекса Шатківський не лише творив, але й вчителював, викладав у Львівському державному інституті декоративного і прикладного мистецтва, нині – Академія мистецтв, та Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова, сьогодні – Академія друкарства. Також працював художником у Тернопільському драматичному театрі ім. Тараса Шевченка. Ескізи сцени та декорацій театру того часу зберігаються в Тернопільському обласному державному архіві. Творчість Олекси Шатківського позначена рисами експресіонізму. Його художня спадщина – це понад 170 творів.

Осип Курилас (1870-1951). Многогранний живописець: дотепний карикатурист, пейзажист, портретист, неперевершений ілюстратор книжок. Народився у 1870 році у місті Щирці, що на Львівщині. Навчався у школі мистецького промислу у Львові, згодом у Краківській Академії красних мистецтв. З 1898 року активно працював у «Товаристві для розвою руської штуки», його твори неодноразово прикрашали виставки робіт живописців. З 1915 по 1919 рік служив у рядах легіону Українських січових стрільців. Цей період ознаменувався його творчим здобутком – це понад 200 олійних портретів старшин УСС та січових стрільців, відображення батальних сцен та ліричних картин з життя січових стрільців. Веселий та дотепний за вдачею Осип Курилас ілюстрував авторськими карикатурами стрілецькі гумористичні журнали «Самохотник», «Республіканський самохотник», «Бомба», «Самопал». Свій творчий спадок як неперевершений ілюстратор залишив у оформленні журналів «Світ дитини», «Зиз», книжок та підручників – це «Історія України» Миколи Аркаса 1912 року, «Буквар» 1922 і 1926 років, Читанки для ІІ, ІІІ і IV класів, які у 1930-х роках неодноразово перевидавалися у Львові, Кракові та Канаді. Автор понад 70 поштових листівок на стрілецьку тематику, різдвяний та великодній цикл, ілюстрації до рядків молитви «Отче Наш», українських і польських пісень, а також пейзажів із Закопаного. Осип Курилас як один із основоположників модерного українського сакрального мистецтва яскраво використовував українську вишивку та орнаментику на образах Богородиці та Ісуса Христа. Автор багатьох сакральних образів, які прикрашають іконостаси церков США, Польщі та Галичини. Його життєвий шлях відзначився і викладацько-просвітницькою роботою. З 1919 по 1939 рік Осип Курилас був викладачем рисунку в українській жіночій учительській гімназії у Львові, мистецькій школі Олекси Новаківського, а в 1923-1925 роках – заступником декана мистецького факультету таємного Львівського Українського Університету. В часі Другої світової війни був членом Спілки праці українських образотворчих митців, викладав живопис у Державній мистецько-промисловій школі, тепер Львівське художнє училище ім. Івана Труша, та Інституті народної творчості. У післявоєнний час зазнав переслідувань за свій патріотизм та відданість Україні. Ми назавжди втратили можливість побачити понад 164 одиниці його творчих робіт на патріотичну та релігійну тему, які зберігалися у львівських музеях – ці роботи були спалені у серпні 1952 року за вказівкою тодішньої влади в подвір’ї Львівської картинної галереї.

Олекса Новаківський (1872–1935). Живописець і педагог, народився у с. Слободо-Ободівка на Вінничині. Мистецьку освіту здобув, навчаючись в Одесі у художника-декоратора Пилипа Клименка та у Краківській Академії красних мистецтв. У 1913 році на запрошення митрополита Андрея Шептицького переїхав до Львова. Перша львівська збірна виставка Олекси Новаківського, укладена в 1921 році, була його повним визнанням. У 1923 році він заснував у Львові мистецьку школу, що стала відомим осередком малярської культури у Західній Україні. Його школу пройшли Святослав Гординський, Михайло Драган, Роман Сельський, Софія Зарицька-Омельченко, Іван Іванець, Едвард Козак, Мирон Левицький та багато інших митців, які здобули визнання і світову славу. У 1924-1925 роках очолював факультет мистецтва таємного Львівського Українського Університету. Роботи Олекси Новаківського вирізнялись агресивністю своєї колористики й характерним для художників періоду 1891-1918 років підходом, пов’язаним з проникненням модернізму у розвиток культури. В цілому митців на той час об’єднувало відчуття творчої свободи і незалежності, бунту проти міщанського суспільства і його моралі. Олекса Новаківський сягнув вершин світового малярського мистецтва і виховав плеяду знаменитих живописців. Його творча спадщина – неоціненний дар своєму народу.

Святослав Гординський (1906–1993). Графік, маляр, іконописець, поет та мистецтвознавець. Народився у 1906 році в Коломиї. Навчався у школі Олекси Новаківського, відвідував Берлінську Академію мистецтв і курс візантології в Українському науковому інституті в Берліні. У Парижі навчався в Академії Жульєна та Модерній академії Фернана Лєже. Його роботи збагатили експозиції міжнародних виставок у Римі, Берліні, Празі. В 1931 році повернувся до Львова, де заснував Асоціацію незалежних українських митців і став редактором видання «Мистецтво». Перекладав поезію з англійської, французької, німецької, італійської, польської та інших мов. Видав у Львові декілька власних поетичних збірок. На основі аналогій з українським фольклором доводив українське походження «Слова о полку Ігоревім». Опублікував монографії про багатьох українських художників. У часи Другої світової війни, згуртувавши близько 400 художників, видав каталог, який тривалий час був чи не єдиним енциклопедичним довідником про життя і творчість українських митців. В 1944 році емігрував на Захід. У Мюнхені заснував Спілку праці українських образотворчих митців. Згодом, переселившись до США, заснував «Об’єднання митців-українців Америки», організував велетенську виставку українських митців-американців і опублікував її каталог – своєрідну енциклопедію українського малярства у Штатах. Святослав Гординський – автор мозаїк і розписів понад 30 українських церков у різних країнах світу, серед них великі собори у Вінніпезі, Мельбурні, Мюнхені, Римі. На початку 1990-х років відвідав незалежну Україну. Свою колекцію мистецьких творів заповів Національному музеєві у Львові.

Павло Ковжун (1896–1939). Графік, маляр, мистецтвознавець. На початках – прихильник та представник футурзиму, авангардного напряму у літературі й мистецтві, який пропагував культ індивідуалізму, відкидав загальноприйняті мовні та поетично-мистецькі норми. З 20-х років ХХ століття його твори відзначались конструктивізмом з використанням елементів українського бароко. Учасник Першої світової війни та Перших Визвольних змагань періоду 1917-1921 років. Був редактором газети «Козацька думка», інформаційного органу 26-го Українського корпусу, входив до складу Інформаційного бюро Сірої дивізії. Працював у Перемишлі в мистецькій майстерні, яку організував колишній командир Сірої дивізії Борис Палій-Неїло. У своїй творчій діяльності надавав перевагу книжковій графіці. Авторські роботи Павла Ковжуна – це оформлення обкладинок до книг творів Івана Франка, ілюстрацій до альманаху «Сонцецвіт», оформлення видань Антона Крушельницького, екслібриси, промислова графіка, розписи. Автор нарисів про українських художників Миколу Глущенка, Лева Ґеца, мистецьких монографій, статей на мистецькі теми і про діячів культури. Редактор журналів «Митуса» та «Мистецтво». У 1930-х роках в Українському науковому інституті в Берліні виголосив цикл лекцій з історії українського мистецтва. Павло Ковжун є автором церковних поліхромій в українському візантійському стилі в Озерній, Сокалі, Зашкові, Долині, Миклашеві, Наконечному, Калуші, Стоянові та ін. Учасник багатьох виставок в Празі, Брюсселі, Варшаві, Берліні, Римі, Неаполі.

Роман Сельський (1903–1990). Художник-експресіоніст. Народився в 1903 році у місті Сокалі, що на Львівщині. Вчитель гімназії Леон Довжицький першим помітив юний талант і зрозумів, що дорога його учня – у мистецтво. Одного разу друзі привели Романа Сельського до вже відомого тоді Олекси Новаківського і з того часу Роман Сельський став його учнем. З 18 років навчався у рисувальному класі при Львівській мистецько-промисловiй школі. У 1922 році вступає до Краківської Академії красних мистецтв, до майстерні професора Юзефа Мегоффера, через 2 роки – до майстерні професора Юзефа Панькевича в Парижі. У 1927-1929 роках студіював у Модерній академії Фернана Лєже. На творчості Романа Сельського відбилися тогочасні модерні течії європейського мистецтва, особливо сюрреалізм, а також помітні впливи абстракціонізму, особливо – в пізній творчості художника. Був співзасновником і першим головою мистецького авангардистського угруповання «Артес», яке функціонувало у Львові у 1929-1935 роках. Його картини є в колекціях Київського, Львівського і Варшавського музеїв. В 1947-1979 роках викладав у Львівському державному інституті прикладного мистецтва, де виховав плеяду львівських художників на ідейних засадах українського авангарду. Його майстерня упродовж 1960-1980-х років виконувала роль закритого клубу львівських інтелектуалів. Сюди приходили Микола Колесса, Семен Стефаник, Омелян Ліщинський, Вітольд Манастирський, приїжджав декілька разів Сергій Параджанов. Серед його друзів були особистості, без яких неможливо уявити сьогоднішнє мистецтво Львова – це Олег Мінько, Микола Андрущенко, Володимир Патик, Богдан Сорока, Андрій Бокотей, Зеновій Флінта, Богдан Сойка.

Денис-Лев Іванцев (1910-2003). Художник, педагог. Народився у 1910 році в с. Делева на Станиславівщині. Закінчив гімназію в місті Тлумачі, навчався в Краківській Академії красних мистецтв на відділі малярства і у Варшавському інституті практичних занять. Впродовж 1935-1939 років був членом Асоціації незалежних українських митців у Львові. У 1938 році у Львові отримав першу премію за картину «Хрещення України». Одним із кращих творів раннього періоду творчості Дениса Іванцева стали картини абстрактно-філософського напряму: «Прамати», «Гротеска», «Кристалізація думки». Саме вони заклали основу розробленої художником теорії статизму – площинна геометризована форма «спроможна замкнути цілі епохи, усі життєво творчі процеси, цілий необмежений космос». Монументальна спадщина Дениса Іванцева – олійні розписи в українських церквах Галичини. У 1992 році Міжнародний біографічний центр у Кембриджі, Великобританія, визнав Дениса Іванцева людиною року за вагомий внесок у розвиток світової культури. Феномен творчості Дениса Іванцева – в багатстві тематики ідей, образів і засобів, які сукупно творять цілісний індивідуальний стиль. «Мистецтво – це саме життя, це правда, це добро. Цьому ідеалові я відданий серцем, душею і думками. Я молився і працював – це дуже просто і дуже тяжко. Мої мрії сповнилися, і я щасливий тим, що на схилі моїх літ живу в соборній самостійній Україні», – написав Денис-Лев Іванцев у автобіографії.

Ярослава Музика (1894–1973). Художниця. Народилася у місті Заліщики на Тернопільщині. Освіту здобула в Українському вільному університеті у Львові, а також в Академії Андре Лота в Парижі. Навчалася реставраційній справі у відомого архітектора та знавця іконопису Володимира Пещанського в Національному музеї у Львові. З 1926 по 1947 роки працювала головним реставратором Національного музею у Львові. Член Асоціації незалежних українських митців, яка до 1939 року організовувала численні виставки, видавала журнал «Мистецтво». Художницю вабив світ фольклорних образів, побутових речей, народних строїв. Ярослава Музика плідно працювала в царині графіки, писала портрети сучасників, створювала мозаїчні композиції, збирала шедеври української народної творчості. Після приєднання західноукраїнських земель до УРСР у 1939 році Ярослава Музика докладає багато зусиль для організації виставок у Києві, Харкові, Львові, Москві. У післявоєнні роки за свій патріотизм та відданість Україні була репресована, заслана до Сибіру. В 1955 році звільнена за амністією. Повернувшись до Львова, хвора на туберкульоз художниця активно включилась у творче життя рідного міста. В 1957 та 1964 роках її твори з великим успіхом експонувалися на персональних виставках майстрині. Залишила по собі велику творчу спадщину: картини, мозаїки, портрети, графічні серії, композиції на склі, емалі.

Висловлюємо свою вдячність Богдану Мисюзі, завідувачу відділом експозиції та науково-освітньої роботи Національного музею ім. А. Шептицького у Львові, кандидату мистецтвознавства, старшому викладачу кафедри менеджменту мистецтва Львівської національної академії мистецтв за надану можливість використати в календарі матеріали його наукового доробку, а також представити творчі роботи галицьких живописців з музейних виставок, фондів та приватних колекцій.

Фото Остапа Лозинського.

2013 Пн|Mo Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su Пн|Mn Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 1314 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 2728 29 30 31

січень . january

«Торговище біля собору Святого Юра», Йозеф Енґерт1824 р. | 170 х 190 см | полотно, олія | приватна збірка, м. Львів

Романтизм – ідейний рух у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці ХVIII століття у Західній Європі, а з початку ХІХ століття поширився на схід, в тому числі й Україну. Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини. Романтизм став періодом розквіту пейзажного жанру, який набув самостійної вартості. У пейзажі відображався внутрішній стан художника, втілювалися його світоглядні та філософські переконання. Розвиток краєвиду як окремого жанру малярства і графіки Галичини першої половини ХІХ століття пройшов три стадії: ведути як першої форми осмислення навколишнього середовища, натурних етюдів, в яких видові завдання підпорядковувалися ідеалістичним уявленням про природу, та реалістичних образів природи, чия пізнавальна вартість, експресивний характер та емоційна виразність сформували високохудожню модель романтичного краєвиду. Найціннішим здобутком галицького малярства в царині пейзажу епохи романтизму є панорамні види Львова зі сценами міського життя, які зберегли для нащадків образ міста Лева того часу...

РОМ

АНТИ

ЗМ

2013 Пн|Mo Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su Пн|Mn Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|F Cб|Sa Hд|Su

1 2 3 4 5 6 7 8 9 1011 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 2425 26 27 28

лютий . february

«Міст у Ворохті», Станіслав-Ксаверій Гопек 1900-ті рр. | 100 х 150 см | полотно, олія | Івано-Франківський краєзнавчий музей

Реалізм – стиль і метод у мистецтві й літературі, що прагне правдиво, об’єктивно відображати дійсність, без ідеалізації. Естетика реалізму, що міцно закріпилася у мистецтві Галичини в останніх роках ХІХ століття, надала краєвидові форми історичного документу. Саме тоді починають творити А. Манастирський, О. Курилас, О. Новаківський, І. Труш, С. Гопек та інші художники нового покоління, які зуміли поєднати реалізм з досягненнями європейських імпресіоністів. Популярними мотивами львівських художників були міські архітектурні пейзажі з відомими пам’ятками давніх зодчих. Така увага до історичних пам’яток стала своєрідною реакцією суспільства на агресивний наступ промислової культури на сферу мистецтва. Великого поширення у перші роки ХХ століття набув також «пленер» – малювання пейзажу на природі, що вже було елементом епохи модернізму. Позбавлений академічної патини висвітлений колорит, невимушений мотив картин були надбанням реалістичних тенденцій, успадкованих студентами-галичанами через посередництво мистецьких академій Кракова та Мюнхена. Вільний вибір композиції та акцент на правдивому відтворенні природи стали передумовою творення емоційного образу краю.

РЕА

ЛІЗ

М

2013 Пн|Mo Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su Пн|Mn Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su

1 2 3 4 5 6 7 8 9 1011 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 2425 26 27 28 29 30 31

березень . march

«Вітряк серед поля», Іван Труш 1930-ті рр. | 24 х 34 см | картон, олія | приватна збірка, м. Львів

Імпресіонізм – художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. На відміну від реалізму художники відображали реальність необ’єктивно та намагалися передати власні почуття спостерігачам творів, вплинути на них.Імпресіонізм з’явився в Галичині як одна з пізніх версій відомого французького стилю, що гіперболізував відтворення «враження». Навчаючись у кращих малярських закладах Східної Європи, галицькі художники додали до мистецької культури Галичини емоційну художню мову цього стилю. Вихоплений з дійсності мотив, висвітлений колорит, акцентування уваги на нюансах світлових ефектів, динамічна техніка мазків пензля – це специфічні риси художньої мови, які додали малярському образові галицької природи емоційних характеристик хвилевого враження.

ІМП

РЕСІ

ОН

ІЗМ

«Юр. Поема Світової війни», Олекса Новаківський1924 р. | 47 х 38 см | дикта, олія | приватна збірка, м. Львів

Сецесія – авангардний мистецький рух, спрямований проти академізму та історизму. Сецесія відзначалася вільною композицією, стилізацією, декоративністю, асиметрією, гнучкими та текучими лініями. У візуальних мистецтвах це неспокій, нерівний ритм, непропорційність, негеометричність форм, що прагнули наблизитись до обтічності та округлості живих істот. Геометричним узорам та формам сецесія протиставила захоплення живою природою, через те в її мотивах багато листків дерев, різноманітних квітів, чудернацьких земноводних та морських істот тощо. Модерністичне стилеутворення «сецесія» мало великий вплив на еволюцію пейзажного малярства першого десятиліття ХХ століття в Галичині. Сецесійні художники застосовували у своїх художніх творах мову символів та алегорій. Пейзажі Олени Кульчицької, Осипа Куриласа та Олекси Новаківського відображають суспільну трагедію, а також драму унікальної особистісної сутності людини. Особлива іконографія модерну, її міфопоетичний характер сприяли тому, що краєвид став виразником «нової реальності», створеної самим митцем.

2013 Пн|Mo Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su Пн|Mn Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 1415 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 2829 30

квітень . april

СЕЦ

ЕСІЯ

2013 Пн|Mo Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su Пн|Mn Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 1213 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 2627 28 29 30 31

травень . may

«Прометей», Осип Курилас1917 р. | 66,5 х 95 см | полотно, олія | Національний музей ім. А. Шептицького, м. Львів

Символізм – одна із течій модернізму, в якій замість художнього образу, який відтворює певне явище, застосовується художній символ, що є знаком мінливого «життя душі» і пошуком «вічної істини». Символісти радикально змінили не тільки різні види мистецтва, а й саме ставлення до нього. Їх експериментаторський характер, прагнення до новаторства, космополітизм і великий діапазон впливів стали зразком для більшості сучасних напрямів мистецтва. Символізм як одна з течій європейського модерну кінця ХІХ - початку ХХ століття органічно увібрався українською культурою, набувши колоритних національних ознак. Особлива іконографія – це характери природи з міфології, модерн на тематику весни, пробудження, визволення – проектувалась на суспільну проблематику галичан доби визвольних змагань 1914-1919 років. Послуговуючись образною мовою символізму, художники почали трактувати мотив природи в площині метафор та алегоричних зіставлень.

СИМ

ВОЛІ

ЗМ

«Збирання Яблук», Олекса Шатківський

1936 р. | 28,5 х 23 см | картон, олія | приватна збірка, м. Львів

Постімпресіонізм – напрям в образотвор-чому мистецтві, що виник у 1880-х роках. Художники цього напряму дотримувалися не тільки зорових вражень, а прагнули вільно та узагальнено передати матеріальність світу, вдавалися до декоративної стилізації. До видатних представників постімпресіонізму в живописі відносяться Вінсент Ван Гог, Поль Гоген, Поль Сезанн, Анрі Тулуз-Лотрек.Постімпресіонізм, як і більшість стилів французького мистецтва, увібрався середовищем Галичини опосередковано. У галицькому мистецтві знайшло своє продовження інтелектуальне заглиблення постімпресіоністів у фізичні властивості барви. Суцвіття контрастних кольорів у кожному мазку пензля, їх ситуативне домінування принесло в образ галицької природи мажорні ноти свята. Гармонія чистих тонів, їх образна семантика формували зовсім інший тип «чуттєвої перспективи» у малярстві.

Пн|Mo Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su Пн|Mn Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su

1 2 3 4 5 6 7 8 910 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 2324 25 26 27 28 29 30

ПО

СТІ

МП

РЕ

СІО

НІЗ

М

2013червень . june

2013 Пн|Mo Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su Пн|Mn Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 1415 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 2829 30 31

липень . july

ЕКСП

РЕСІ

ОН

ІЗМ

«Пейзаж», Святослав Гординський1930-ті рр. | 37 х 57 см | полотно, олія | приватна збірка, м. Львів

Експресіонізм – літературно-мистецька стильова тенденція авангардизму, що сформувалася в Німеччині на початку ХХ століття. Основний творчий принцип експресіонізму – це відображення загостреного суб’єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності. Цей принцип засвідчений катаклізмами світового масштабу початку ХХ століття. Експресіоністи були тісно пов’язані з реальністю – саме вона їх формувала і глибоко хвилювала. Вони засуджували потворні явища життя, жорстокість світу, протестували проти війни і кровопролиття, були сповнені людинолюбства, стверджували позитивні ідеали. Експресіонізм в його первісному розумінні, зі світоглядними характеристиками розпачу та культурного бунту, не був властивий українському мистецтву. Проте формальні ознаки експресивного вираження кольором чи пластикою форми були характерні для мистецтва Галичини у часи міжвоєнного двадцятиліття. Стилістика колористичного експресіонізму з перебільшеними контрастами барв та динамічною фактурою малювання була властива творам Олекси Новаківського та небагатьох його учнів.

2013 Пн|Mo Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su Пн|Mn Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 1112 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 2526 27 28 29 30 31

cерпень . august

КУБІ

ЗМ

«Краєвид з місяцем», Ярослава Музика

1935 р. | 63,5 х 51 см | полотно, олія | Національний музей

ім. А. Шептицького, м. ЛьвівКубізм – революційна течія в образотвор-чому мистецтві початку XX століття, яка передувала абстрактному мистецтву. Його засновники, Жорж Брак і Пабло Пікассо, захоплювалися роботами Поля Сезанна і були натхненні його спробою створити об’ємну структуру на поверхні полотна. У 1907-1910 роках у Франції кубісти почали усе більше абстрагуватися від дійсності, їхні картини усе менше нагадували реальність. Кубізм оголосив, що мистецтво існує заради самого себе, а не для відтворення дійсності. Кубізм з’явився у малярстві Галичини як засіб формальної дисципліни. У пошуках «четвертого виміру» кубісти намагалися розкласти оманливий видимий світ на геометричні складові. Цей творчий процес супроводжувався спрощенням колористики та форми. Українські художники прагнули наситити світ кубізму барвистістю, почерпнутою з народної творчості, яка наближала до таємничих стихій життя.

2013 Пн|Mo Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su Пн|Mn Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su

1 2 3 4 5 6 7 89 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 2223 24 25 26 27 28 29 30

вересень . september

«Краєвид з березами», Павло Ковжун

1923 р. | 37 х 27 см | картон, олія | Львівська галерея мистецтв

Футуризм – напрям мистецтва, який проголосив свою опозиційність реалістичним течіям. Перший Маніфест футуризму був опублікований у 1909 році у Парижі італійським поетом Томмазо Марінетті, а у Львові – у 1913 році, коли сюди з виставкою завітало польське авангардне угруповання «Формісти». Футуризм намагався знайти і ввести у художню практику нові форми для відображення прискореного темпу життя та процесу індустріалізації суспільства, які, на їх думку, були ознаками нової доби. Формою існування культури XX століття футуристи вважали рух, що втілювався як в мобільності нових засобів зв’язку, динаміці нових машин і механізмів, так і в бунтарстві мас, соціальних конфліктах. Цей абсолютний рух вони відображали шляхом накладення його послідовних фаз на зображення. Виникав ефект «змазаного» кадру, наприклад, собаки з двадцятьма ногами. Фактично футуристи намагалися відтворю-вати не самі предмети, а їх енергетичні лінії. Лише небагатьом живописцям Галичини був властивий футуризм. Серед них – Павло Ковжун, Едвард Козак та Микола Бутович.

ФУТ

УРИ

ЗМ

«Порт у Шербурі. Франція», Святослав Гординський 1928 р. | 22 х 29,5 см | папір, акварель | приватна збірка, м. Львів

Конструктивізм – авангардистський стиль в образотворчому мистецтві, який характеризується суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду.Конструктивізм як теоретичний маніфест нового стилю виник у 1914 році завдяки російському художнику Володимиру Татліну, який прагнув з допомогою геометричних абстрактних форм та основних кольорів створити естетику сучасного технологічного століття. Великий шанс розвитку конструктивізму дала свого часу радянська пропагандивна культура, проголосивши його офіційним стилем масового мистецтва. Перші паростки конструктивізму з’явились у Львові завдяки виставці «Польських експресіоністів» у 1917 році, що викликало у місцевих критиків хвилю несприйняття та було потрактоване як випад «лівої підсовєтської» естетики. Органічного поширення у мистецькому середовищі Галичини конструктивізм набув у середині 1920-х років, коли у Львові з’явились перші учні французького конструктивіста Фернана Лєже, а з ними й осередки авангардної культури.

КОН

СТР

УКТИ

ВІЗМ

2013 Пн|Mo Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su Пн|Mn Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 1314 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 2728 29 30 31

жовтень . october

«Прамати», Денис-Лев Іванцев

1936 р. | 82 х 64,2 см | дикта, олія | приватна збірка, м. Львів

Пуризм – напрям у мистецтві XX століття, де центральне місце відведено естетичній ясності, точності відтворюваного зображення. Цей напрям мистецтва був започаткований французьким художником Амедіа Озенфаном і архітектором Ле Корбюзьє, які у 1918 році оприлюднили художній маніфест «Після кубізму». Пуристи вважали, що мальовничі форми повинні бути настільки ж виразними, як лінії сучасних технічних пристроїв. На їх думку, в мистецтві має право на існування тільки «математичний ліризм», а емоції і виразність мають бути повністю виключені. Найбільш раціональним у пуризмі вважається використання точного з’єднання геометричних орнаментів. Пуризм наче відновлював класичну конструкцію образу, повертаючи до мистецтва категорії рівноваги, композиційної доцільності та гармонії. Мінімалізм та лаконізм художньої мови пуризму добре поєднувався з популярним у цей час «містичним пейзажем». Моделлю пуристичного краєвиду був символічний збір-ний образ Української землі з її неповторними ознаками самобутності.

2013 Пн|Mo Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su Пн|Mn Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su

1 2 3 4 5 6 7 8 9 1011 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 2425 26 27 28 29 30

листопад . november

ПУР

ИЗМ

«Лещатарі в Карпатах», Роман Сельський1933 р. | 64 х 80 см | полотно, олія | приватна збірка, м. Львів

Сюрреалізм – напрям у мистецтві XX століття, який заперечував роль розуму й досвіду та шукав джерела творчості у сфері підсвідомого, інтуїтивного. Засновником сюрреалізму був французький письменник Андре Бретон. Для сюрреалізму характерна пристрасть до всього химерного, ірраціонального, невідповідного загальноприйнятим стандартам. Сюрреалісти закликали звільнити людське «Я» від «пут» матеріалізму, логіки. Сюрреалізм був напрямом, що пропагував створення нової дійсності в мистецтві. Сюрреалісти вживали для побудови художнього образу предмети з реальності, проте трактували зв’язок між ними відкидаючи всі закони і логіку. Надреалізм, так називали цей напрям у 1930-х роках, завдяки фантазуванню, містифікації та підсвідомим переживанням заволодів простором за межами реальності. Появі ознак сюрреалізму у малярстві Галичини передусім мусимо завдячувати діяльності мистецького угруповання «Артес», що намагалося активно застосувати на практиці теоретичний маніфест сюрреалізму. Перші твори галицьких сюрреалістів – це іконографія фантастичних морських пейзажів, поетика снів та марень на зразок західних. Вже згодом предметний набір сюрреалістичних композицій замінили упізнавані деталі галицьких ландшафтів.

СЮРР

ЕАЛІ

ЗМ

2013 Пн|Mo Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su Пн|Mn Вт|Tu Cр|We Чт|Th Пт|Fr Cб|Sa Hд|Su

1 2 3 4 5 6 7 89 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 2223 24 25 26 27 28 29 30 31

грудень . december