9Е., Нагорнюк Т.А. Динаміка гене-тичної структури лускатих і рамчастих коропів антонінсько зо-зуленецького

РЕЦЕНЗІЇ

СТОРІНКА МО

ЛОДОГО

ВЧЕНО

ГО

ЗМIСТ

лютий 2012 р.

5 Ромащенко М.І., Шатковський А.П., Рябков С.В. Концепту-альні засади розвитку краплинного зрошення в Україні

9 Стегній Б.Т., Завгородній А.І., Рубленко М.В. Науково-ме-тодичне забезпечення протиепізоотичних заходів щодо тубер-кульозу великої рогатої худоби

12 Тараріко Ю.О., Величко В.А. Перспективи розвитку аграр-ного виробництва у Степу

17 Дубовий В.І. Продовження періоду використання ґрунту втеплицях і оранжереях

20 Драган М.І. Параметри різних форм недоступної вологи всірих лісових ґрунтах

25 Гратило О.Д., Смєнов В.Ф., Смєнова Г.С. Пасовищний кон-веєр в умовах суходолу півдня України

29 Палій А.П. Вивчення спектра бактерицидних властивостейдезінфектанту ДЗПТ-2

32 Чорнолата Л.П., Горбачук Т.В., Новаковська В.Ю. Впливпрепарату целюлази на структуру вуглеводно-лігніновогокомплексу

35 Коцюбенко Г.А. Відтворні та продуктивні якості кролів зарізних технологій вирощування

38 Ібатуллін І.І., Отченашко В.В. Оцінка мінерального живлен-ня молодняку перепелів

41 Тарасюк С.І., Маріуца А.Е., Нагорнюк Т.А. Динаміка гене-тичної структури лускатих і рамчастих коропів антонінсько зо-зуленецького типу

47 Копилова К.В. Генетична структура бугаїв різних порід ве-ликої рогатої худоби за локусами кількісних ознак (QТL)

50 Зеленянська Н.М. Ефективні способи адаптації мікроклоніввинограду

53 Мойсеєнко В.К. Щодо альтернативної системи землеробства

56 Булигін С.Ю., Тарасов В.І. Вивчення еолових процесів наземлях сільськогосподарського використання

60 Власов В.В., Ляшенко Г.В., Власова О.Ю., Шапошніко-ва О.Ф. Агроекологічне обґрунтування кадастру виноград-ників в Україні

63 Проценко Л.В., Венгер О.О., Мелетьєв А.Є., Дерій О.І. Ви-користання хмелю при застосуванні цукровмісних замінниківсолоду у виробництві пива

67 Савченко Ю.І., Приймачук Т.Ю., Сітнікова Т.Ю. Тенденціїрозвитку ринку хмелю

72 Буділович І.В. Спосіб поліпшення мікробіологічних показ-ників молока — сировини для виробництва твердого сиру

75 Сербій В.К. Побудова імітаційної моделі машинно-трактор-ного агрегату

78 Лондаренко О.О., Стефанов С.Є. Особливості ведення бух-галтерського обліку в бюджетних установах

80 Говоров О.Ф. До питання енергоємності перерізування сте-бел кукурудзи

83 Вільчинська Д.В. Внесок професора М.Ф. Кащенка у розви-ток інтродукції рослин в Україні

84 Науковці пропонують опанувати точне землеробство

2

МЕХАНІЗАЦ

ІЯ,

ЕЛЕКТРИФІКАЦ

ІЯ

ТВАРИННИЦ

ТВО,

ВЕТЕРИНАРНА МЕ

ДИЦИНА

ЗЕМЛЕРОБС

ТВО,

ҐРУНТО

ЗНАВСТ

ВО,

АГРОХІМІЯ

РОСЛИ

ННИЦТВО,

КОРМОВИР

ОБНИЦТ

ВО

ГЕНЕТИКА, СЕ

ЛЕКЦІЯ

,

БІОТЕХНОЛ

ОГІЯ

ЕКОНОМ

ІКА

ЗБЕРІГА

ННЯ ТА

ПЕРЕРОБК

А ПРОДУ

КЦІЇ

Вісник аграрної науки

АГРОЕК

ОЛОГІЯ,

РАДІОЛОГІЯ, МЕ

ЛІОРАЦ

ІЯ

НАЙАКТУАЛЬНІШЕ

REVIEW

YOUNG SCIENTIST'S

PAGE

CONTENTS

3лютий 2012 р.

ECONOMICS

GENETICS, SELECTION,

BIOTECHNOLOGY

MECHANIZATION,

ELECTRIFICATION

PLANT-GROWING,

FODDER PRODUCTION

LAND CULTIVATION,

SOIL SCIENCE,

AGROCHEMISTRY

STORAGE AND

PRODUCTS' PROCESSING

Вісник аграрної науки

LIVESTOCK BREEDING,

VETERINARY SCIENCE

AGROECOLOGY,

RADIOLOGY, MELIORATION

TOPICAL ISSUES

5 Romashchenko M., Shatkovskiy A., Riabkov S. Conceptualprinciples of development of drip irrigation in Ukraine

9 Stegniy B., Zavgorodniy A., Rublenko M. Provision of antencephalitic measures concerning tuberculosis of cattle

12 Tarariko Yu., Velichko V. Perspectives of development of agra-rian production in Steppe

17 Dubovoy V. Extension of terms of use of soil in glasshouses andconservatories

20 Dragan N. Parameters of different forms of unavailable moisturein grey forest soils

25 Gratilo A., Smenov V., Smenova G. Pascual conveyor in condi-tions of dry land of the South of Ukraine

29 Paliy A. Study of a spectrum of bactericidal properties of disinfec-tant DZPT-2

32 Chornolata L., Gorbachuk T., Novakovskaya V. Influence ofa specimen of cellulase on structure of carbohydrate-lignincomplex

35 Kotsiubenko A. Reproductive and productive qualities of rabbitsat different techniques of growing

38 Ibatullin I., Otchenashko V. Assessment of mineral nutrition ofyoung birds of quails

41 Tarasiuk S., Mariutsa A., Nagorniuk T. Dynamics of geneticstructure of scutal and framed carps of Antoninsky-Zozulenetskytype

47 Kopylova K. Genetic structure of bulls of different breeds ofcattle on locuses of quantitative characters (QТL)

50 Zelianskaya N. Effective methods of acclimatization of micro-klons of grape

53 Moiseenko V. About alternative system of agriculture

56 Bulygin S., Tarasov V. Study of eolian processes on lands ofagricultural use

60 Vlasov V., Liashenko G., Vlasova Ye., Shaposhnikova O.Agro-ecological justification of cadastre of vineyards in Ukraine

63 Protsenko L., Venger O., Meletiev A., Deriy O. Use of hop plantat application of sugar-containing replacers of malt in productionof beer

67 Savchenko Yu., Priymachuk T., Sitnikova T. Trends in deve-lopment of the market of hop plant

72 Budilovich I. Method of improving microbiological indexes of milkas the raw material for production of hard cheese

75 Serbiy V. Construction of the simulation model of the machine-tractor aggregate

78 Londarenko O., Stefanov S. Features of supportof book keeping in budgetary organizations

80 Govorov O. To the problem of power consumption of cutting ofcaulises of corn

83 Wilczynskaya D.V. The contribution of Professor M. Kashchenkoin the theory and practice of plant introduction

84 Scientists suggest to master exact agriculture

5Вісник аграрної наукилютий 2012 р.

Найактуальніше

УДК 631:674.6© 2012

М.І. Ромащенко,академік НААН

А.П. Шатковський,С.В. Рябков,кандидати сільсько-господарських наукІнститут водних проблемі меліорації НААН

КОНЦЕПТУАЛЬНІЗАСАДИ РОЗВИТКУ КРАПЛИННОГОЗРОШЕННЯ В УКРАЇНІ

Проаналізовано с часний стан, визначеноосновні проблеми, способи їх вирішеннята онцепт альні засади розвит раплинно озрошення сільсь о осподарсь их льт рв У раїні.

Основним напрямом розвитку світового еко-номічного господарства на початку ХХІ ст., зок-рема й галузей, пов’язаних із виробництвомсільськогосподарської продукції, є розробка івпровадження ресурсо-, енергоощадних та еко-логобезпечних технологій. У зрошуваному зем-леробстві це реалізується на основі впрова-дження технологій краплинного зрошення.Переваги краплинного зрошення перед тра-

диційними способами поливу (дощуванням, по-верхневим поливом) відомі давно, і завдякивідповідності технологій краплинного зрошен-ня — високій економічній ефективності та еко-логічній безпеці воно набуває широкого засто-сування у поливі сільськогосподарських куль-

тур. За оцінками фахівців, нині у світі зрошуютьлокальними способами поливу понад 10,2 млн га(табл. 1) [3].В Україні перші дослідження з питань крап-

линного зрошення проводили з кінця 60-х роківминулого століття (за іншими даними — із се-редини 30-х років) [2], а перший досвід промис-лового застосування датують 1977 р. (системикраплинного зрошення (СКЗ) плодових культуру Криму). На 2010 р. в Україні налічувалось ужеблизько 48,4 тис. га сільгоспугідь, які поливаликраплинним способом. Попри економічну кри-зу спостерігається подальша динаміка зростан-ня площ таких земель: за оперативними дани-ми 2011 р. налічується вже 52,5 тис. га. З них

Індія 2010 1897,0 3045,0 4942,0

Китай 2009 1669,3 2927,1 4596,4

Іспанія 2010 1629,4 732,9 2362,3

США 2008 1533,5 12603,1 14136,6

Італія 2010 570,6 981,1 1551,7

Корея 2006 400,0 200,0 600,0

Південна Африка 2007 365,3 920,0 1285,3

Бразилія 2006 327,9 2413,0 2740,9

Іран 2009 270,0 460,0 730,0

Мексика 2007 200,0 400,0 600,0

Україна 2010 48,4 618,0 666,2

Росія 2008 20,0 3500,0 3520,0

Усього у світі – 10231,7 36368,4 46600,1

1. Площі раплинно о зрошення і дощ вання світі та У раїні, тис. а

Загальна (КЗ+Д)Країна Станом на рікКраплиннезрошення (КЗ)

Дощування (Д)

6 Вісник аграрної науки лютий 2012 р.


близько 30% припадає на багаторічні (плодові,ягідні культури та виноград), 70% — однорічніпросапні культури (овочі, картопля, баштанні таряд технічних культур). Такий обсяг становить7–8% від загальної площі фактично зрошува-них земель в Україні.Найбільші площі краплинного зрошення —

в Херсонській та Одеській областях (понад 50%усіх наявних в Україні). Широко застосовуютькраплинне зрошення також у Миколаївській,Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій об-ластях та АР Крим. На частку цих регіонів при-падає понад 85% усього обсягу застосуваннякраплинного зрошення (табл. 2) [5].Сучасний стан розвитку краплинного зро-

шення в Україні характеризується такими поло-женнями:краплинне зрошення — обов’язковий і висо-

коефективний спосіб інтенсивного ведення ово-чівництва і картоплярства, ягідництва, садів-ництва і виноградарства;зріле розуміння технологій краплинного зро-

шення та максимальне використання їхніх мож-ливостей;в Україні діє Закон «Про 1%-й збір коштів на

розвиток виноградарства, садівництва та хме-лярства», яким передбачено державні компен-сації на будівництво СКЗ багаторічних культур;освоєно власне виробництво вузлів та дета-

лей для СКЗ (за винятком дистанційно керова-них клапанів і з’єднувальних деталей діамет-ром понад 32 мм), проте 80-90% комплектую-чих для СКЗ Україна нині імпортує;наявність науково-методичної бази — в Ін-

ституті водних проблем і меліорації виконанопідпрограму з краплинного зрошення, співвико-

Концептуальні засадирозвитку краплинного зрошення в Україні

навцями якої були Інститути зрошуваного зем-леробства, зрошуваного садівництва, овочів-ництва і баштанництва, південного овочівниц-тва і баштанництва та ННЦ «Інститут виногра-дарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова». Крімцього, з 2006 по 2010 р. Інститутом водних про-блем і меліорації разом з іншими профільнимиустановами НААН розроблено вітчизняну нор-мативно-методичну базу з питань проектуван-ня, будівництва та експлуатації СКЗ, яка містить15 ДСТУ та 14 рекомендацій;наявність експериментальної бази — для

розробки технологій краплинного зрошення тапротиприморозкового поливу багаторічнихкультур у різних ґрунтово-кліматичних зонахУкраїни (Київській, Закарпатській, Запорізькій,Вінницькій, Херсонській областях та АР Крим)упродовж 2008–2009 рр. створено 11 науково-дослідних полігонів у межах дослідної мережіІнституту водних проблем і меліорації, в іншихустановах НААН та господарствах різних формвласності.Проте є ряд проблем, які, на нашу думку,

певною мірою стримують розвиток краплинно-го зрошення в Україні.

1. За нашими розрахунками, щорічна потре-ба України в СКЗ — близько 20 тис. га, а за-гальна потенційна необхідність держави в та-ких системах — 200–250 тис. га. Лімітувальнимфактором у широкомасштабному впровадженніСКЗ є значні капіталовкладення на початково-му етапі: вартість будівництва 1 га за цінами2010 р. становить 0,7–2 тис. у.о. на просапнихкультурах та 1,7–4 тис. у.о. — багаторічних.У сучасних умовах реальним варіантом ви-

рішення цього питання є формування кредит-

Херсонська 14100 4050 10050 29,1

Одеська 12300 3200 9100 25,4

Миколаївська 5700 1600 4100 11,8

Запорізька 4000 700 3300 8,3

Дніпропетровська 3800 1100 2700 7,8

АР Крим 2600 800 1800 5,4

Донецька 1900 500 1400 3,9

Вінницька 1450 1150 300 3,0

Закарпатська 1000 650 350 2,1

Черкаська 470 280 190 1,0

Кіровоградська 370 120 250 0,8

Інші 700 500 200 1,4

Разом 48390 14650 33740 100,0

2. Орієнтовна стр т ра площ раплинно о зрошення сільсь о осподарсь их льт р в У -раїні розрізі областей (2010 р.)

Площа КЗзагальна, га

%від загальної площіОбласть

У тому числі:

просапнихбагаторічних


НАЙАКТУАЛЬНІШЕКонцептуальні засадирозвитку краплинного зрошення в Україні

но-податкової політики держави як засобу під-тримки ресурсоощадних та екологобезпечнихтехнологій. Тобто необхідно розробити та за-провадити механізм довгострокового пільгово-го кредитування робіт з будівництва СКЗ наоснові залучення коштів держбюджету черезпрограму розвитку меліорації земель. Ще од-ним альтернативним варіантом може бути част-кове фінансування будівництва СКЗ з місцевихбюджетів. Вивчення зарубіжного досвіду такожсвідчить про ефективність механізму так зва-ного державного супроводу сільгоспвиробника(приклад Туреччини).Потужним фактором, який би стимулював

розвиток краплинного зрошення, була і зали-шається компенсація витрат на електроенер-гію, використану господарством на проведен-ня поливів. На жаль, нині через ряд причиннемає державних компенсацій витрат на зро-шення краплинним способом поливу.У зниженні собівартості СКЗ велике значен-

ня має реалізація в Україні інвестиційного біз-нес-проекту будівництва заводу з виготовлен-ня вузлів і деталей для СКЗ, потужності якогодали б змогу повністю забезпечити внутрішнійпопит.

2. Актуальною в Україні залишається про-блема утилізації краплинних плівкових трубо-проводів, що відпрацювали свій нормативнийтермін експлуатації. За нашими розрахунками,загальна довжина краплинних трубопроводів,що підлягають утилізації, щороку становить160–180 тис. км, а сумарна маса поліетилену —1000–1250 т. Значна його частина так і зали-шається на полях, у лісосмугах, забруднюючинавколишнє середовище. Звісно, такий станречей є важливою екологічною проблемою. Нанашу думку, одним із варіантів її вирішенняможе бути утилізація трубопроводів на сміттє-переробних заводах. Причому за здавання тру-бопроводів на утилізацію сільгоспвиробник маєотримувати компенсацію.Дієвим механізмом вирішення цієї проблеми

є й підвищення адміністративно-правової відпо-відальності за забруднення території елемен-тами СКЗ, що відпрацювали свій термін.Потенційним варіантом вирішення цієї проб-

леми є розробка в майбутньому біологічнихполімерів, які розкладаються в навколишньомусередовищі, та виготовлення на їхній основікраплинних трубопроводів.

3. Відсутність цілісної нормативної бази таспеціального органу з сертифікації технічнихзасобів краплинного зрошення. У 2010 р.ДП «Укрметртестстандарт» на базі Інститутуводних проблем і меліорації створено й атес-товано лабораторію з випробувань технічнихзасобів зрошення. Проте нині держава юридич-но не зобов’язує в установленому порядку от-

римувати сертифікат якості на техзасоби крап-линного зрошення, які поставляють різні ком-панії на український ринок. Наслідком цього єпостачання низькоякісних вузлів і деталей дляСКЗ. Для вирішення цього питання потрібнорозробити відповідну нормативно-правову ба-зу, на основі якої необхідно проводити обов’яз-кову сертифікацію технічних засобів СКЗ.

4. Відсутність технологічних карт з виро-щування сільськогосподарських культур прикраплинному зрошенні та достовірної оцінкиі довгострокових прогнозів щодо впливу крап-линного зрошення на систему «ґрунт — росли-на — атмосфера». Ці 2 проблеми є практич-но похідними від більш загальної — недостат-нього фінансування фундаментальних і при-кладних досліджень з краплинного зрошення.Актуальними залишаються питання моніторин-гу земель, які поливають краплинним спосо-бом, удобрення (фертигації), оптимальних схемсівби (садіння), унесення хімпрепаратів зполивною водою, еколого-економічно обґрун-тованих сівозмін, систем біологічного захистурослин тощо. Питання потребує комплексно-го вирішення, зокрема участі у дослідженняхта розробці відповідних технологічних картряду профільних науково-дослідних установНААН.

5. Відсутність у системі НААН, Мінагропо-літики чи Держводагентства України центрукраплинного зрошення, головною функцієюякого була б координація всіх питань, пов’яза-них з розвитком у країні локальних способівзрошення.Останніми роками в державі були спроби

створення зазначеного вище органу. Про не-обхідність його створення йдеться в Указі Пре-зидента України № 187/2006 від 03.03.2006 р.«Про заходи щодо розвитку зрошуваного зем-леробства» та в постанові Президії УААН від18.04.2007 р. протокол № 7. Проте реальнихкроків до вирішення цього питання поки що незроблено.Ознайомившись із зарубіжним досвідом та

проаналізувавши сучасні тенденції, нами сфор-мовано основні засади подальшого розвиткукраплинного зрошення в Україні.Першим принциповим положенням розвит-

ку краплинного зрошення в Україні є подаль-ше розширення площ та сфери його застосуван-ня. За нашими розрахунками, частка краплин-ного зрошення в зрошуваному землеробствіУкраїни має становити не менше 20–25%, або200–250 тис. га. Щодо потенційних обсягів за-стосування краплинного зрошення, то щорокупотреба в нових площах на період до 2020 р.становить близько 20 тис. га.Стосовно розширення сфери застосування,

то нині вже незаперечною є необхідність вико-



ристання краплинного зрошення у вирощуваннівсіх багаторічних, овочевих, баштанних культурі картоплі. На період до 2020 р. перспективни-ми в плані застосування краплинного зрошен-ня є просапні культури: соя, буряки цукрові,кукурудза на зерно, насіннєві посіви люцерни,арахіс, ряд лікарських та ефіроолійних культур.Крім цього, досить перспективним є застосу-вання краплинного зрошення в садово-парко-вих, декоративних насадженнях, квітникахтощо.

· Фундаментом для реалізації зазначеноговище має стати відкриття в Україні середньо-та довгострокової кредитної лінії в спеціалізо-ваних банках, де цільові кредитні ресурси напільгових умовах надаватимуться на фінансу-вання проектів краплинного зрошення. Термінпільгового кредитування — 5-10 років.

· У найближчі 10 років сферу розробки тех-нічних засобів СКЗ не оминуть загальносвітовітенденції з ресурсо- та енергозбереження: май-бутні розробки відзначатимуться подальшимзменшенням енергоємності поливу за рахунокзниження тиску в мережі, мінімізації питомихвитрат поливної води, зменшення діаметрівтрубопроводів (відповідно і матеріалів на їхнєвиготовлення), збільшення площі одночасногополиву, зменшення витрат електроенергіїтощо.

· Поява, поступовий розвиток і застосуван-ня в Україні СКЗ, що працюватимуть як абсо-лютно синхронні в добовому циклі (системи, якітехнічно здатні виконувати водоподачу відпо-відно до фактичного водоспоживання сільсько-господарських культур). Про такі тенденції взрошенні наголошував ще О.М. Костяков, від-значаючи, що головним завданням зрошення є

«зближення кривих» водоспоживання і водопо-дачі з метою недопущення дефіциту вологи вґрунті або її надлишку [3].

· Поступове збільшення відсотка СКЗ з ав-томатичним та автоматизованим управліннямі відповідно зменшення частки таких, що пра-цюють у ручному режимі.

· Перехід на компенсаційні (з регульованоювитратою) крапельниці та поливні трубопрово-ди з нормативним терміном експлуатації понад5 років.

· СКЗ дедалі більше застосовуватимуть якбагатофункціональні. Головною залишитьсяфункція подачі води, проте значно зросте їхняроль у технологіях удобрення, захисту рослинта в боротьбі з посухами і заморозками череззастосування комбінованих систем краплинно-го зрошення та мікродощування.

· Перспективним є застосування краплинно-го зрошення в органічному землеробстві [1].Краплинне зрошення потенційно є одним з ос-новних механізмів його реалізації в зонах не-стійкого та недостатнього зволоження. При цьо-му головна перевага СКЗ — їхня багатофунк-ціональність, яка забезпечує не лише поливрослин, а й унесення органічних добрив, біоло-гічних засобів захисту, стимуляторів росту.

· Розробка нових матеріалів на основі біоси-ровини для трубопроводів СКЗ, які потенційномають замінити екологічно шкідливі матеріали.

· Використання альтернативних джерел енер-гії (геліо- і вітроелектростанцій) для водопоста-чання СКЗ. Зважаючи на кліматичні умови, цейнапрям є особливо перспективним для зониСтепу. Для промислового впровадження такихсистем необхідно підготувати докладне техні-ко-економічне обґрунтування проектів.

Концептуальні засадирозвитку краплинного зрошення в Україні

Висновки

З огляду на прогнози експертів щодо загост-рення продовольчої кризи та дефіциту прісноїводи стає очевидним те, що Україна має знач-ний потенціал стосовно подальшого розвиткуі застосування краплинного зрошення. Протеостанні 10 років в Україні розвиток цього спо-собу зрошення відбувається в «стихійному ре-

жимі», тобто без чітко визначеної державноїполітики та регулювання. Тому на сучасномуетапі потрібно розробити Державну цільовупрограму з розвитку краплинного зрошення вУкраїні на період до 2020 р., комплексна реалі-зація якої дасть змогу Україні експортуватизначні обсяги плодоовочевої продукції.

1. Выращивание овощей методами органичес-кого земледелия. Методические рекомендации/Под ред. А.Д. Витанова. — Донецк: Астро, 2007.— 92 с.

2. Григоров М.С. Внутрипочвенное орошение/М.С. Григоров. — М.: Колос, 1983. — 128 с.

3. Костяков А.Н. Основы мелиорации/А.Н. Ко-стяков. — М.: Сельхозиздат, 1951. — 750 с.

4. Проблеми розвитку мікрозрошення в Україні

Бібліографія

та шляхи їх вирішення: матер. Міжнар.наук.-практ.конф. молодих учених «Сучасні проблеми водо-господарсько-меліоративного комплексу та шляхиїх вирішення» (Херсон 28–29 квітня 2011 р.) —Херсон, 2011. — С. 28–31.

5. Шатковський А.П. Мікрозрошення овочевихкультур. Історія, сучасний стан та перспективирозвитку в Україні/А.П. Шатковський//Водне госпо-дарство України. — 2008. — № 6. — С. 22–27.


УДК 619:616.002:614.91:636.2

© 2012

Б.Т. Стегній,академік НААН

А.І. Завгородній,член-кореспондент НААН

М.В. Рубленко,академік НААННаціональний науковийцентр «Інститутекспериментальноїі клінічної ветеринарноїмедицини»

НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕЗАБЕЗПЕЧЕННЯПРОТИЕПІЗООТИЧНИХ ЗАХОДІВЩОДО ТУБЕРКУЛЬОЗУ ВЕЛИКОЇРОГАТОЇ ХУДОБИ

Наведено аналіз стан на ово-методично озабезпечення протиепізоотичних заходів щодот бер льоз вели ої ро атої х доби в У раїні.Проведено орот ий опис на ових розробоННЦ «ІЕКВМ» щодо онтролю т бер льозноїінфе ції.

Одним з особливо небезпечних зооантропо-нозних захворювань для сільськогосподарськихтварин і людей є туберкульоз, зумовлений шта-мами M. bovis і M. тuberculosis. Джереломзбудника інфекції є хворі на туберкульоз людий тварини, а факторами передачі — контаміно-вані збудниками об’єкти довкілля, корми, водатощо.Основними шляхами інфікування при тубер-

кульозі є аерогенний та аліментарний. Ця хво-роба порівняно з іншими інфекційними захво-рюваннями перебігає хронічно, а в деяких ви-падках і латентно й характеризується тривалимінкубаційним періодом. Розвиток інфекційногота епізоотичного процесів залежить від резис-тентності організму тварин, біологічних власти-востей збудника, природно-кліматичних і соці-ально-економічних факторів, умов утримання,годівлі, вирощування, експлуатації тварин таінших факторів.Незважаючи на понад 100-річну історію ви-

вчення туберкульозу, низка питань щодо йогодіагностики, лікування та профілактики зали-шається нерозв’язаною. Так, за даними Все-світньої організації охорони здоров’я (2010 р.),3-тя частина населення планети (близько1,9 млрд) інфікована мікобактеріями туберку-льозу, близько 60 млн людей мають клінічнийвияв хвороби. В Україні щороку виявляють 37–39 тис. клінічно хворих на туберкульоз людей,близько 11 тис. осіб помирає.Епізоотична ситуація щодо туберкульозу в

провідних країнах світу, зокрема США, Росій-ській Федерації, Німеччині, досить напружена;більшість країн ЄС (Нідерланди, Данія, Норве-гія, Швеція, Швейцарія, Австрія, Фінляндія)вільні від цієї інфекції, однак у цих країнах спо-стерігаються спорадичні випадки туберкульозусеред тварин.За даними проведених моніторингових до-


сліджень, епізоотична ситуація з туберкульозувеликої рогатої худоби (ВРХ) в Україні за ос-танні 15 років значно поліпшилась. Так, на по-чатку 2000 р. в Україні було встановлено зах-ворювання ВРХ на туберкульоз у 144 неблаго-получних пунктах. Завдяки проведенимостаннім часом широкомасштабним профілак-тичним та оздоровчим заходам, розробленимННЦ «ІЕКВМ» і впровадженим у ветеринарнупрактику, епізоотична ситуація з туберкульозузначно поліпшилась, а кількість неблагополуч-них пунктів зменшилась до 29 (2005 р.).У стратегії профілактики і боротьби з тубер-

кульозом одне з вирішальних значень маєсвоєчасна й ефективна діагностика цього зах-ворювання. За останні 10 років проведено фун-даментальні та прикладні дослідження щодовивчення джерел збудників, особливостей роз-витку епізоотичного процесу у тварин, ураже-них збудниками різної біологічної активності,видового складу мікобактерій, що персистуютьсеред поголів’я тварин, їхньої антигенної і ге-нетичної спорідненості та варіабельності, по-рівняльного вивчення ефективності методівприжиттєвої та посмертної діагностики, спе-цифічної профілактики, а також питання пато-генезу, імунітету та екології туберкульозу.На підставі проведених досліджень та з ме-

тою підвищення специфічності туберкуліну дляалергічної діагностики туберкульозу методомселекції отримано протеїногенні штами M. bo-vis. На їхній основі у ННЦ «ІЕКВМ» розробле-но технологію виготовлення туберкуліну дляссавців, яку впроваджено на Сумській держав-ній біофабриці, де щороку виготовляють 8–10 млн доз ППД-туберкуліну, постійно прово-дять авторський нагляд і науково-методичнезабезпечення технології виготовлення та кон-троль за його якістю. Вітчизняний препарат заактивністю і специфічністю не поступається за-



кордонним аналогам виробництва Великої Бри-танії та Німеччини. З метою гармонізації тастандартизації вітчизняного туберкуліну дляссавців розроблено ДСТУ на туберкулін, очи-щений для ссавців, і створено Національнийстандарт туберкуліну, що відповідає вимогамЄвропейського стандарту цього алергену.Незважаючи на зменшення кількості небла-

гополучних щодо туберкульозу пунктів, заостанні 15 років у 180–220 благополучних гос-подарствах виокремлюють тварин з пара-алергічними реакціями на туберкулін, у яких підчас розтину не виявляють туберкульозних ура-жень. З метою розробки засобів диференціаціїреакцій на туберкулін у тварин науковцямиННЦ «ІЕКВМ» на підставі вивчення видовогоскладу атипових мікобактерій, ізольованих відВРХ Степової і Лісостепової зон України,відібрані перспективні штами та розробленотехнологію виготовлення сухого очищеногоалергену з атипових мікобактерій (ААМ). Їївпроваджено на Сумській державній біофаб-риці, де щороку виготовляють 500–800 тис. дозцього діагностикуму, який застосовують у80–120 господарствах. Застосування цьогоалергену в симультанній пробі дає змогу ви-значити природу реакції на туберкулін і за-побігти необґрунтованому забою тварин (у се-редньому в одному господарстві 20–50 гол. нарік).Означені вище обсяги виробництва ППД-ту-

беркуліну та ААМ забезпечили заміну імпорт-них діагностичних засобів, що заощаджуєблизько 1 млн 200 тис. грн державного бюдже-ту щороку.Діагноз на туберкульоз установлюють під

час виявлення в окремих органах і тканинаххарактерних для туберкульозу уражень абовиділення M. bovis та M. tuberculosis культу-ральним методом.Для ізолювання збудників туберкульозу із

біоматеріалу раніше використовували щільніпоживні середовища, імпортовані з РосійськоїФедерації, на яких збудники туберкульозу ви-ростали на 45–90-ту добу. У ННЦ «ІЕКВМ» роз-роблено та впроваджено у практику сухе жи-вильне середовище для виділення і культи-вування збудників туберкульозу. Його ви-користання дає змогу виділити збудників ізбіоматеріалу на 5–7 діб раніше порівняно зіншими прототипами.Крім того, для диференціації ізольованих

культур мікобактерій розроблено методичнірекомендації з визначення видової належностізбудників туберкульозу та 18 видів атиповихмікобактерій. Однак залишаються невивченимипитання щодо ареалу поширення ще 70 сис-тематизованих видів мікобактерій на територіїУкраїни, їхньої мінливості з урахуванням еко-

Науково-методичне забезпечення протиепізоотичнихзаходів щодо туберкульозу великої рогатої худоби

логічних факторів, епізоотичного значення їх ветіології захворювання ВРХ на туберкульоз.З метою прискорення ідентифікації циркулю-

ючих культур розроблено молекулярно-гене-тичні методи індикації, диференціації, пато- тагенотипуванння мікобактерій, які потребуютьпостійного вдосконалення.Зважаючи на велику значущість вирощуван-

ня здорового молодняку в неблагополучнихщодо туберкульозу господарствах, для знеза-раження молока запропоновано режим йогопастеризації на установці інфрачервоногоелектронагріву, яка за енерго- та металоміст-кістю переважає наявні аналоги.У системі протитуберкульозних заходів знач-

на роль належить дезінфекції, спрямованій назнищення збудників захворювання в довкіллі.Щороку в Україні проводять дезінфекцію понад50 млн м2 тваринницьких приміщень, зокрема2,7 млн м2 у господарствах, де виокремлюютьтварин, що реагують на ППД-туберкулін. Вра-ховуючи високу стійкість мікобактерій у довкіллі(у ґрунті — 15–36 міс, гноївці — 9–24, воді —10–15, на пасовищах — 12–14 міс) і формуван-ня у них підвищеної резистентності за багато-разового застосування дезінфектантів, є потре-ба у створенні нових та вдосконаленні наявнихзасобів дезінфекції, що мають низьку собівар-тість, високу бактерицидну ефективність і непризводять до корозії металевих конструкцій. Зметою забезпечення тваринництва Українидезінфектантами розроблено дезінфікуючі пре-парати «ДЗПТ-1» і «ДЗПТ-2», які забезпечуютьдевіталізацію мікобактерій в об’єктах довкілля,а також впроваджено у ветеринарну практикуметодичні рекомендації з визначення бакте-рицидних властивостей дезінфектантів, якостідезінфекції та регламенту її проведення.Упровадження означеної вище комплексної

науково обґрунтованої системи профілактикита ліквідації туберкульозу ВРХ дало змогу оз-доровити від цього захворювання господарства22-х областей. Станом на 01.05.2011 р. в Ук-раїні залишилось неоздоровленими від нього4 господарства (у Черкаській, Харківській, Тер-нопільській та Вінницькій областях). Про ефек-тивність профілактичних оздоровчих заходівсвідчить відсутність кореляції напруженості епі-зоотичної ситуації з динамікою зменшення по-голів’я ВРХ в Україні: якщо у 2000 р. вибуло ВРХз причини туберкульозу 2,8% від загальної кіль-кості забитої, то у 2010 р. — лише 0,85%.Враховуючи епідеміологічну й епізоотичну

ситуацію щодо туберкульозу, потрібно комплекс-но розв’язувати проблему для повного оздо-ровлення тваринництва. Науково-методичнезабезпечення проблеми туберкульозу ВРХ по-требує подальшого вивчення природних резер-вуарів і джерел його збудників з урахуванням


НАЙАКТУАЛЬНІШЕНауково-методичне забезпечення протиепізоотичнихзаходів щодо туберкульозу великої рогатої худоби

еколого-кліматичних факторів, які можуть зумов-лювати формування епізоотичного варіантазбудника, зміни антигенних і біологічних влас-тивостей мікобактерій унаслідок генетичнихмеханізмів мутацій та рекомбінацій, що можесприяти поширенню популяції збудників на но-вій території та переходу на інші види тварин.

Нагальними питаннями сьогодення залиша-ються також розробка ветеринарно-санітарнихзаходів з урахуванням технологій утриманнятварин, природно-кліматичних факторів, а та-кож створення вітчизняних мийно-дезінфікую-чих засобів для санітарної обробки доїльногообладнання.

1. Бусол В. Епізоотологічне значення тубер-кульозу людей/В. Бусол, В. Постой, В. Ситнік таін.//Вет. медицина України. — 2006. — № 3. —С. 26–28.

2. Горжеєв В.М. Перспективи оздоровлення не-благополучних господарств України від туберку-льозу великої рогатої худоби//Там само. — 2003.— № 5. — С. 18–19.

3. Дегтярьов І.М. Вивчення протиїногенних вла-стивостей культур M. bovis та удосконалення спо-собу виготовлення туберкуліну очищеного (ППД) дляссавців: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд.вет. наук/ННЦ «ІЕКВМ». — Харків, 2009. — 20 с.

4. Завгородній А.І. Види мікобактерій, розпов-сюджені в господарствах України, та їх епізоото-логічне значення: автореф. дис. на здобуття на-ук. ступ. д-ра вет. наук/ІЕКВМ УААН. — Харків,1997. — 32 с.

5. Завгородний А. Инфракрасные пастеризато-ры — обеззараживатели молока. Опыт использо-


вания/А. Завгородний, Е. Симонов, Р. Фомин//Мо-лочное дело. — 2005. — № 9. — С. 22–23.

6. Мельник В.М. Туберкулез на Украине: состо-яние, проблемы и прогноз (мед.-статист. исслед.)//Проблемы туберкулеза. — 2000. — № 5. —С. 28–31.

7. Методичні рекомендації «Визначення бак-терицидних властивостей дезінфікуючих засо-бів, проведення дезінфекції та контроль її якостіпри туберкульозі сільськогосподарських тварин/А.І. Завгородній, Н.В. Калашник та ін.//Затв. Держ.комітет. вет. мед. України 20.12.2007 р.

8. Палій А.П. Розробка та вивчення дезінфікую-чих препаратів при туберкульозі сільськогоспо-дарських тварин: автореф. дис. на здобуття наук.ступ. канд. вет. наук/ННЦ «ІЕКВМ». — Харків,2007. — 24 с.

9. Туберкулез животных и меры борьбы с ним/Под ред. Ю.Я. Кассича. — К.: Урожай, 1990. —303 с.

Застосування розроблених заходів з профі-лактики, діагностики та боротьби з тубер-кульозом великої рогатої худоби забезпечуєконтроль за епізоотичною ситуацією цього

захворювання та своєчасне виявлення інфіко-ваних тварин, а також дає змогу проводитидиференціацію специфічних від параалергіч-них реакцій на туберкулін у тварин.

Висновки


Землеробство,ґрунтознавство,агрохімія

УДК 631.95.620.91© 2012

Ю.О. Тараріко,член-кореспондент НААНІнститут водних проблемі меліорації НААН

В.А. Величко,доктор сільсько-господарських наукННЦ «Інститутґрунтознавства та агрохіміїім. О.Н. Соколовського»

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУАГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА У СТЕПУ

На інформаційній базі стаціонарно о дослідздійснено оцін а рорес рсно о потенціалпівнічностепової ґр нтово-е оло ічної зониУ раїни та проведено порівняльний аналіз різнихпріоритетів розвит а рарно о виробництвав ре іоні.

Більшість країн Європи опановують віднов-лювані джерела енергії (ВДЕ) з доведеннямїхньої частки у 2020 р. до 20%. Одним із перс-пективних напрямів є отримання біогазу. В Укра-їні на фоні природної родючості земель потен-ціал виробництва рослинної маси з однієї знайпродуктивніших культур — кукурудзи стано-вить, за багаторічними даними, у середньому6 т/га сухої речовини, за органо-мінеральноїсистеми удобрення — 8 т/га [5], на меліорова-них землях із регулюванням водного режиму —до 16 т/га [1]. Тобто на 33 млн га ріллі щорокуможна отримувати 200 млн т сухої органічноїречовини. Якщо припустити, що вихід біогазувід цієї маси становить 70%, а вміст у ньомуметану 60%, то обcяги виробництва такогопального становитимуть 70 млрд м3, що екві-валентно 336 млн МВт електроенергії вартістюза «зеленим тарифом» (1,3 грн/кВт⋅год.) май-же 440 млрд грн [7]. Цей напрям розвитку маєтакі переваги: досягається 100%-ва рециркуля-ція макро- та мікроелементів з органічними доб-ривами (біогумусом) — органічним залишкомпісля газогенерації, що дає змогу практичновідмовитися від застосування промисловихмінеральних добрив; забезпечується поліп-шення фітосанітарного стану довкілля за раху-нок знезараження всієї біомаси в процесі її ана-еробного бродіння; досягається розширене від-творення родючості ґрунту та підвищенняпродуктивності ріллі на 1–3 ц к.од./га на рік [1];забезпечується додатковий прибуток від ско-рочення викидів парникових газів в атмосфе-ру від спалювання природного метану — 400–500 грн/га; валовий дохід на 1 га ріллі від реа-лізації тепло- та електроенергії становитие 10–

12 тис. грн/га, або переважатиме сучасну по-ширену практику виробництва й реалізації зер-на майже в 1,5 раза.Слід враховувати, що «зелений тариф» діє

обмежений час — 10 років. Його мета — датиможливість інвестору окупити додаткові витра-ти на встановлення обладнання, щоб отриму-вати електроенергію з ВДЕ. Коли витрати окуп-ляться, інвестор матиме готові потужності длявироблення «чистої» енергії й продаватиме«зелену енергію» нарівні з усіма (нині 0,35 грн/кВт⋅год). Унаслідок цього дохід знизиться до 4–4,5 тис. грн/га, що поступається сучасній поши-реній практиці виробництва зерна. Такий на-прям розвитку не передбачає виробництва про-довольства, зокрема тваринного походження,що є загрозою для продовольчої безпеки дер-жави. Однак попередні дослідження свідчатьпро можливість усунення цих суперечностейчерез оптимізацію розподілу органічного вугле-цю рослинної маси між продовольством, енер-гією та ґрунтом [3, 4, 6].Мета досліджень — на інформаційній базі

регіонального стаціонарного агротехнічного до-сліду розробити методи більш повної реаліза-ції агроресурсного потенціалу території на при-кладі північно-центрального Степу України таздійснити порівняльний аналіз напрямів роз-витку регіону з пріоритетами виробництва: зер-но для реалізації; енергія з рослинної біома-си; тваринне продовольство та енергія з від-ходів.Методика досліджень. Дослід «Розробити

енергоощадні ґрунтозахисні системи обробіткуґрунту в умовах південного Степу» закладенов 1976 р. на Запорізькій дослідній станції (ДС)


ЗЕМЛЕРОБСТВО,ҐРУНТОЗНАВСТВО, АГРОХІМІЯ

(географічні широта — 47°48′ п.ш., довгота —33°10′ с.д., висота над рівнем моря — 230 м)[2]. Системи удобрення та чергування культуру сівозміні наведено в табл. 1. Сівозміну роз-горнуто у часі та просторі. Посівна площа ді-лянки — 350 м2, облікова — 150 м2. Повторю-ваність досліду — 3-разова, розміщення діля-нок — систематичне.Ґрунт — чорнозем звичайний малогумусний

слаболужний з потужністю гумусного горизон-ту 39 см. На момент закладання досліду вмістгумусу в орному шарі становив 3–3,3%, лужно-гідролізованого азоту за Корнфілдом — 90, ру-хомого фосфору за Чиріковим — 80, обмінно-го калію за Масловою — 220 мг/кг абсолютносухого ґрунту. Реакція ґрунтового розчину нейт-

ральна. Гранулометричний склад ґрунту —крупнопилуватий середньосуглинковий.Результати досліджень. Отримані за 35

років у стаціонарному досліді Запорізької ДСекспериментальні дані свідчать про істотне ко-ливання врожайності культур залежно від особ-ливостей погодних умов окремих років. Скажі-мо, урожайність пшениці озимої по чорномупару змінюється з 15–20 до 60–70 ц/га залеж-но від фону удобрення (рис. 1), продуктивністьсівозміни коливається з 7–14 до 35–40 ц к.од./га.Тобто добрива, обробіток ґрунту, сорти й гібри-ди та інші складові сучасних агротехнологій беззрошення не можуть ефективно стабілізувативплив особливостей погодних умов окремихроків на врожайність культур і продуктивність

Перспективи розвиткуаграрного виробництва у Степу

Рис. 1. Динамі а врожайності пшениці озимої по чорном пар залежно від системи доб-рення та обробіт ґр нт : К — онтроль (без добрив); П — полицевий; Б — безполицевий;Км — омбінований обробіто ґр нт ; Д — доза; 1 — одна доза; 1,5 — півтори дози; – – —КП; – – — КБ; –– — ККм; –×××××– — 1ДП; –ж– — 1ДБ; – – —1 ДКм; –+– — 1,5 ДП; --- — 1,5 ДБ;–– —1,5 ДКм

ц/га

70,0

60,0

50,0

40,0

30,0

20,0

10,0

Рік1978

20001979

19801981

19821983

19841985

19861987

19881989

19901991

19921993

19941995

19961997

19981999

20022003

20042005

Пшениця озима 39,1 45,7 49,6 58,0 49,7 58,1 52,3 61,1Кукурудза назерно 34,9 46,7 37,4 50,2 37,1 49,7 38,6 51,7Кукурудза МВС 191,2 45,9 237,9 57,1 237,2 56,9 232,4 55,8Пшениця озима 18,1 21,2 34,7 40,6 37,7 44,1 38,3 44,8Горох 17,7 20,5 20,2 23,5 21,8 25,3 21,2 24,6Пшениця озима 23,2 27,2 38,9 45,5 41,8 48,9 44,0 51,5Соняшник 19,3 16,6 21,3 18,3 22,0 18,9 22,0 18,9Продуктивністьсівозміни, ц к.од./га 28,0 36,6 37,7 38,6

1. Урожайність льт р і прод тивність сівозміни в середньом за її др ротацію (Запо-різь а ДС)

КультураКонтроль

Гній, 7,5 т/га +N60P60K45(1 доза)

Гній, 11,3 т/га +N90P90K60(1,5 дози)

Гній, 11,3 т/га +N90P90K60 +

2,7 т/га соломи(1,5 дози+солома)

ц/га ц к.од./га ц/га ц к.од./га ц/га ц к.од./га ц/га ц к.од./га



сівозміни на певному сталому рівні. У серед-ньому за ротацію цей показник на контролі ста-новив 28, за одинарної дози добрив зростав до36,6 ц к.од./га, унесення 1,5 дози добрив тадодаткове заорювання соломи озимих в умо-вах дефіциту вологи виявилося неефективним(табл. 1).Лімітувальну дію недостатнього вологоза-

безпечення підтверджують балансові дослі-дження (табл. 2). Так, за внесення одинарноїдози добрив азоту та калію забезпечуєтьсяблизька до оптимальної інтенсивність балансу,а надходження фосфору є надмірним, що втри-чі перевищує його винос з урожаєм. Подальшезбільшення дози в 1,5 раза не супроводжуєть-ся зростанням продуктивності посівів, тобтозбільшувати обсяги внесення добрив вище оп-тимальної інтенсивності балансу без зрошен-ня в цих ґрунтово-кліматичних умовах недо-цільно. Досліджувані системи обробітку ґрунтуна продуктивність сівозміни практично не впли-вають, тому в подальшому аналізові підлягати-ме лише варіант з 1-ю дозою удобрення нафоні безполицевого обробітку ґрунту як най-менш витратного.Для більш повної реалізації агроресурсного

потенціалу регіону доцільно встановити внесококремих культур у продуктивність сівозміни.Щодо накопичення біомаси, то найпродуктив-нішими є кукурудза на силос і зерно та пшени-ця озима по чорному пару (рис. 2). Внесок цих3-х культур у продуктивність 8-пільної сівозмі-ни на фоні природної родючості ґрунту стано-вить майже 62%, удобреному фоні — понад56%. Постає запитання, чи вигідніше вирощу-вати пшеницю озиму по чорному пару, де про-дукцію не отримують, чи після кукурудзи насилос, ураховуючи продуктивність останньої.Середня продуктивність ланки сівозміни: чор-ний пар; пшениця озима; кукурудза на зерно;кукурудза на силос становить 41,3 ц к.од./га, аланки: кукурудза на зерно; кукурудза на силос;пшениця озима — 49,3 ц к.од./га (див. табл. 1).

З урахуванням потенціалу врожайності кукуруд-зи та можливості вирощування її в монокуль-турі можна запропонувати найпродуктивні-ші моделі використання земельних ресурсівцього регіону: вирощування кукурудзи на зер-но в монокультурі — модель «Зерно»; вирощу-вання кукурудзи на силос у монокультурі набіогаз — модель «Біоенергія»; кукурудза назерно, кукурудза на силос і пшениця озима вкормовій сівозміні — модель «Біоенергія і про-довольство».Варіанти стаціонарного досліду можна роз-

глядати як моделі елементарних агроекосис-тем певної спеціалізації. Зіставлення ефектив-ності таких моделей дає змогу порівняти пріо-ритети отримання зерна, біоенергії із силосу тазбалансованого виробництва тваринного про-довольства і біоенергії (табл. 3).Отже, у цьому регіоні за найпоширенішої

сучасної практики ведення аграрного вироб-ництва з відчуженням з поля всієї основної тапобічної продукції без застосування добривмаксимальну кількість зерна можна отриматиза масового вирощування зернової кукурудзи.Тому для подальших розрахунків приймають


Контроль N 75,8 – – – 26,0 26,0 –49,8 34P2O5 26,4 – – – 1,0 1,0 –25,4 4K2O 78,2 – – – 1,0 1,0 –77,2 1

1 доза N 87,8 60,0 49,5 – 26,0 135,5 47,7 154P2O5 30,6 60,0 32,3 – 1,0 93,3 62,7 305K2O 89,8 45,0 36,0 – 1,0 82,0 –7,8 91

1,5 дози N 91,0 90,0 74,6 – 26,0 190,6 99,6 209P2O5 31,6 90,0 48,6 – 1,0 139,6 108,0 441K2O 92,6 60,0 54,2 – 1,0 115,2 22,6 124

1,5 дози N 92,9 90,0 74,6 13,7 26,0 204,3 111,4 220+ солома P2O5 31,9 90,0 48,6 4,3 1,0 143,9 112,0 451

K2O 94,0 60,0 54,2 26,6 1,0 141,9 47,9 151

2. Баланс біо енних елементів за різних систем добрення, / а

Надходження

мінеральнідобрива

гній соломаазотфіксація,опади

РазомІнтенсивністьбалансу, %

БалансВаріантЕлементживлення

Виносз урожаєм

Рис. 2. Внесо льт р прод тивність сіво-зміни: — соняшни ; — пшениця озима;— орох; — пшениця озима; — -

р дза МВС; — р дза на зерно; —пшениця озима

%



урожайність кукурудзи на контролі (без добрив)3,49 т/га (див. табл. 1).Зелена маса кукурудзи є сировиною для от-

римання біогазу, а з нього — тепло- й елект-роенергії. При цьому з органічним добривом,що залишається після газогенерації, у ґрунтповертаються всі винесені з біомасою макро-та мікроелементи. Тому врожайність силосноїкукурудзи приймають відповідно до варіанта з1-ю дозою удобрення 23,8 т/га (див. табл. 1).Зерно кукурудзи та пшениці, їхня побічна

продукція і кукурудзяний силос — оптимальнакормова база для тваринництва. За щільностірозміщення тварин 1 ум. гол./га та продуктив-ності дійних корів 4 тис. кг/рік на кожні 5,1 к. од.[5] рослинної біомаси сівозміни отримують 1 кгготових до споживання продуктів тваринницт-ва. Оскільки після відокремлення біогазу з біо-гумусом у ґрунт повернеться переважна части-на всіх винесених з біомасою біогенних еле-ментів, урожайність зазначених культурприймають відповідно до варіанта досліду зодинарною дозою добрив (див. табл. 1).Отже, за поширення на всю територію регіо-

ну стратегії, спрямованої на виробництво мак-симальної кількості зерна кукурудзи, валовийдохід становитиме близько 8 тис. грн/га (табл. 4).

Якщо орієнтуватися на виробництво біогазуз біомаси силосної кукурудзи, то за сучасного«зеленого тарифу» на вироблену з нього елек-троенергію з урахуванням супутньої теплоенер-гії та заощаджених за рахунок рециркуляції біо-генних елементів промислових мінеральнихдобрив можна отримувати 12,7 тис. грн/га. Прицьому слід мати на увазі, що такий варіант роз-витку через 10 років після закінчення дії «зе-леного тарифу» за економічними показникамипоступатиметься попередньому, оскільки зацей термін переваги зникнуть, і валовий дохідстановитиме лише 5,8 тис. грн/га. Однак важ-ливо, що за умови подальшого розвитку галу-зевої структури аграрного виробництва, зокре-ма внаслідок організації адекватної наявномупотенціалу виробництва рослинної біомаси га-лузі тваринництва, досить капіталоємні потуж-ності біогазових станцій знову використовува-тимуться ефективно. Тому модель «Біоенергія»можна розглядати як перехідну.Головна перевага молочного скотарства пе-

ред іншими напрямами розвитку тваринництваполягає в здатності худоби трансформуватимайже всі види рослинної біомаси в продукцію —молоко і м’ясо. Скажімо, за силосного типу го-дівлі тварин силосуванню підлягає зелена масакукурудзи МВС у суміші із соломою озимини тастеблами зернової кукурудзи. Соковиті кормидоповнюють концентрованими, отриманими іззерна кукурудзи та пшениці. Це дає змогу ви-робити на 1 га ріллі 1,1 т готової до споживан-ня м’ясо-молочної продукції та 4,1 Гкал/га теп-ло- та 4,1 тис. кВт/га електроенергії з відходівтваринництва. З урахуванням заощадженихмінеральних добрив валовий дохід становити-ме понад 50 тис. грн/га, а через 10 років ско-ротиться лише до 46,5 тис. грн/га.Для досягнення таких показників слід ство-

рити відповідну інфраструктуру. На відміну відзернової спеціалізації аграрного виробництваперехід до енергогенерації з біомаси передба-чає будівництво біогазової установки та при-


Кукурудза на:зерно — модель № 1«Зерно» 46,7 50,2силос — модель № 2«Біоенергія» 45,9 57,1зерно, силос, пшеницяозима — модель № 3«Біоенергіяі продовольство» 37,9 49,3

3. Варіанти найпрод тивніших а рое осис-тем, ц .од./ а

Варіант сівозміняк модель розвитку

1 дозаКонтроль

№ 1 «Зерно» Зерно т/га 3,5 2200 7673Стебла т/га 4,5 90 408Разом грн/га 8082

№ 2 «Біоенергія» Теплоенергія Гкал/га 7,3 280 2040Електроенергія тис. кВт⋅год 7,3 1300/350 9440/2555Мінеральні добрива т/га 0,2 6000 1218Разом грн/га 12698/5813*

№ 3 «Біоенергіяі продовольство» Теплоенергія Гкал/га 4,1 280 1143

Електроенергія тис. кВт⋅год 4,1 1300/350 5291/1435Мінеральні добрива т/га 0,2 6000 1110Продукти т/га 1,1 40000 42870Разом грн/га 50414/46558*

* Через 10 років.

4. Виробництво і реалізація прод ції за різної спеціалізації а рое осистеми

Вартість, грн/гаМодель Продукція Одиниця виміру Кількість Ціна, грн




Витрати на інфраструктуру – 28350 53573

У т.ч.:

Біогазова установка – 25900 25900

Комплекс ВРХ – – 3750

Придбання поголів’я – – 7690

Переробка:

молока – – 1938

м’яса – – 12000

Технологічні витрати 2864 2450 2870

Валовий дохід 8082 12698/5813* 50414/46558*

Чистий прибуток 5218 10248/3363 47544/43688

Строк окупності, років – 2,2 1,1/1,2

* Через 10 років.

5. Витрати на інфрастр т р та е ономічна ефе тивність за моделями розвит , рн/ а

Складові інфраструктурита економічні показники

Модель № 1«Зерно» Модель № 2 «Біоенергія»Модель № 3 «Біоенергіяі продовольство»

За аналізом інформаційної бази стаціонарно-го агротехнічного досліду в північно-централь-ному Степу, з порівнюваних напрямів розвиткуаграрного виробництва найперспективнішою єгалузева структура, що забезпечує комплекс-

Висновки

не отримання тваринного продовольства табіоенергії з відходів тваринництва. Саме цейваріант доцільно брати за основу для опрацю-вання перспективних моделей розвитку госпо-дарських формувань регіону.

1. Біоенергетичні зрошувані агроекосистеми.— К.: ДІА, 2010. — 86 с.

2. Довгострокові стаціонарні польові дослідиУкраїни. Реєстр атестатів. — Харків: Друкарня№ 13, 2006. — 120 с.

3. Рекомендації з формування біоенергетичнихагроекосистем. Науково-технологічне забезпечен-ня аграрного виробництва (Лівобережний Лісо-


степ). — К.: ДІА, 2010. — 156 с.4. Cистеми біоенергетичного аграрного вироб-

ництва. — К.: ДІА, 2009. — С. 16.5. Формирование устойчивых агроэкосистем. —

К.: ДИА, 2007. — 560 с.6. Формування енергогенеруючих біоорганічних

агроекосистем. — К.: ДІА, 2008. — 152 с.7. http://ecoclubua.com/tag/zelenyj-taryf/

дбання когенераційної теплоелектростанції. Уперерахунку вартості біогазової станції з потуж-ністю переробки біомаси з 500 га на 1 га ви-трати фінансових ресурсів будуть істотними істановитимуть 25,9 тис. грн/га (табл. 5). З ура-хуванням агротехнологічних затрат на вирощу-вання зеленої маси кукурудзи та валового до-ходу очікуваний термін окупності біогазовогообладнання становитиме 2,2 року, а чистийдохід після повернення коштів — понад 10 тис.грн/га, хоча через 10 років знизиться лише до3,4 тис. грн/га.

У разі створення галузі молочного скотар-ства витрати на будівництво тваринницькогокомплексу за щільності ВРХ 1 ум. гол./га ста-новитимуть 3,7 тис. грн/га, на придбання дійнихкорів і нетелів потрібно 8 тис. грн/га, організа-цію переробки молока і м’яса — відповідно 2 і12 тис. грн/га, а сумарні витрати на створенняінфраструктури сягнуть понад 53 тис. грн/га зістроком окупності 1,1 року.Після повернення витрат на інфраструктуру

щорічний чистий прибуток становитиме 43–47 тис. грн/га.


Тривале використання тепличних ґрунтівпризводить до їх підкислення. Тому при виро-щуванні зелених (салатних) культур необхіднеїх вапнування [9]. На підставі 10-річних дослі-джень ґрунтів теплиць відзначено різку змінуагрохімічних і фізико-хімічних їх показниківунаслідок застосування високих доз мінераль-них добрив при інтенсивній культурі квітковихрослин у Центральному республіканському бо-танічному саду НАН України. Показано необ-хідність систематичного контролю за вмістомосновних поживних речовин у ґрунті [1].Створене методом розрахунку живильне се-

редовище для вирощування зернових культур,що наближається до складу рідкої фази (ґрун-тових розчинів) чорноземних і каштанових ґрун-тів, не потребує щоденного корегування. На-явність у такому середовищі азотно-фосфорно-калійного живлення полегшує його застосуван-ня на практиці. Урожай зерна пшениці яроїодержано на 41% вищий, ніж за використаннярозчину Чеснокова і Базиніної. Добрі результа-ти отримано й при вирощуванні на цьому роз-чині овочевих і квіткових культур [7]. Отже, під-тверджується цінність звичайного ґрунту, вико-ристовуваного як ґрунтовий субстрат при виро-щуванні різних сільськогосподарських культуру регульованих умовах. Органічна речовинаґрунтів є постачальником готових складних ор-ганічних молекул, які поглинаються й асимілю-ються рослинами [5].Щільність живої речовини (рослин з корене-

вою мікрофлорою) у штучному кліматі значновища, ніж у польових умовах, проте обмеже-ність видової різноманітності рослин пов’язаназ їхньою підвищеною чутливістю до стресів.Ґрунт, на думку В.В. Медведєва, має функ-

ціонувати за принципом розширеного відтво-рення. Отже, ґрунтово-кліматичний потенціалземлі слід краще використовувати з урахуван-ням умов вирощування та біології культурнихособливостей [3]. Такий підхід до розробкиадаптивної стратегії ми намагалися використо-вувати стосовно умов Миронівського фітотрон-но-тепличного комплексу (ФТК).Умови теплиць та оранжерей істотно від-

різняються від звичайних польових. Процесимінералізації в закритому ґрунті проходять на-багато інтенсивніше, ніж у відкритому. Для по-

УДК 633:631.544.45© 2012

В.І. Дубовий,доктор сільсько-господарських наукМиронівськийінститут пшениціімені В.М. РемеслаНААН

ПРОДОВЖЕННЯ ПЕРІОДУВИКОРИСТАННЯ ҐРУНТУВ ТЕПЛИЦЯХ І ОРАНЖЕРЕЯХ

По азано, що ви ористання льт розміни вґр нтових теплицях і оранжереях фітотронно-теплично о омпле с сприяє не лишеотриманню додат ової прод ції овочівництвата особливо цінної лі арсь ої сировини, а йзбереженню біоло ічної родючості цих ґр нтів.

ЗЕМЛЕРОБСТВО, ҐРУНТОЗНАВСТВО, АГРОХІМІЯ

ливу в закритому ґрунті зазвичай використову-ють артезіанську воду, у відкритому (польовихумовах) джерелом зволоження ґрунтів є дощовій талі води.Методика досліджень. Озимі і ярі зернові

(пшениця, ячмінь), овочеві і лікарські тропічнікультури вирощували в ґрунтових теплицях таоранжереях. Ґрунт для аналізу відбирали наглибині 0–20 см щороку в червні. Легкогідролі-зований азот ґрунту визначали за методом Корн-філдта, обмінний калій і рухливий фосфор —за Кірсановим.Результати досліджень. 30-річний досвід

використання ґрунтових теплиць та оранжерейМиронівського ФТК свідчить про те, що якістьґрунту не погіршилась. За цей період по окре-мих теплицях та оранжереях отримано різнукількість репродукції пшениці озимої. Так, у теп-лиці № 2 фітотрона вирощували по 1 репро-дукції за осінньо-зимово-весняний період до1989 р., що в підсумку становило 9 урожаїв, ав оранжереї без унесення добрив після отри-мання лише 3-х урожаїв пшениці озимої (1983 р.)наступне вирощування рослин було безрезуль-татним. Виділялись окремі куртини, де росли-ни жовтіли не виколосившись і характеризува-лись пригніченим ростом.Вирішили внести перегній із розрахунку

100 т/га з наступним висівом сидеральної куль-тури. Це дало змогу відновити родючість ґрун-ту і забезпечило нормальний ріст і розвитокрослин пшениці. Таким агроприйомом користу-вались до 2009 р.Отже, для підтримки біологічних процесів у

ґрунті теплиць та оранжерей на відповідномурівні необхідне запровадження культурозмін,які складаються з різних за біологічними особ-ливостями культур.Досліди проводили на базі Миронівського

ФТК. З 1979 по 1989 р. вирощували рослиниселекційного матеріалу зернових колосовихкультур переважно за типом монокультури звисівом післяжнивних сидератів (ріпак озимий,редька олійна).Добір овочевих і лікарських тропічних куль-

тур для вирощування в штучному кліматі маєвизначатися оптимальними умовами, які скла-даються після вирощування основної культури— пшениці озимої в умовах теплиць та оран-



Продовження періоду використанняґрунту в теплицях і оранжереях

Поле (контроль) 2005 7,2 3,6 105 492 260

2006 7,4 3,8 99 548 198

2007 7,5 3,6 90 540 186

2009 7,6 3,4 83 280 140

Середнє 7,4 3,6 94 465 196

0–1 2005 7,2 4,0 107 1000 223

2006 7,7 3,7 89 1000 211

2007 7,4 3,8 90 910 156

2009 7,7 3,3 79 776 124

Середнє 7,5 3,7 91 922 178

0–2 2005 7,2 3,7 113 960 221

2006 7,6 3,8 93 1000 286

2007 7,3 3,8 89 1000 237

2009 7,6 3,7 82 928 149

Середнє 7,4 3,7 94 972 223

0–3 2005 7,3 3,5 98 925 142

2006 7,3 3,8 82 1000 148

2007 7,5 3,4 81 884 149

2009 7,8 3,3 73 812 176

Середнє 7,5 3,5 83 905 154

Т–2 2005 7,1 3,6 91 1000 280

2006 7,8 3,4 89 1000 341

2007 7,4 3,5 80 920 228

2009 7,6 3,4 66 912 213

Середнє 7,5 3,5 81 958 265

БСТ–1 2005 7,0 3,6 91 859 167

2006 7,5 3,6 81 917 166

2007 7,5 3,6 90 923 122

2009 7,8 3,5 71 804 102

Середнє 7,4 3,6 83 876 139

БСТ–2 2005 7,0 3,5 84 835 270

2006 7,5 3,3 81 980 227

2007 7,5 3,3 80 945 210

2009 – – – – –

Середнє 7,3 3,4 82 920 236

БСТ–3 2005 7,2 3,2 83 995 158

2006 7,6 3,2 81 995 172

2007 7,4 3,3 82 985 197

2009 – – – – –

Середнє 7,4 3,2 82 992 174

Динамі а а рохімічно о с лад ґр нт в теплицях та оранжереях порівнянні з полем (2005–2007, 2009 рр.)

мг⋅екв/100 г ґрунту

К2ОАзот легко-гідролізований

Р2О5Об’єкт Рік рH Гумус, %

жерей. Тобто певний об’єкт штучного клімату,не зайнятий під вирощування пшениці озимої,необхідно відвести для такої культури, щоб

енергетичні витрати були незначними або їхвзагалі не було.Для 3-х оранжерей і 1-ї теплиці фітотрона,



Продовження періоду використанняґрунту в теплицях і оранжереях

по 188 м2 корисної площі кожна, ввели стосов-но цих умов 4-пільну культурозміну, відводячипо 1-му «полю» під овочеві і лікарські тропічнікультури (ЛТК) (алое деревовидне, каланхоепірчасте, стевія), а 2 об’єкти — зайняті зерно-вими.Проведені дослідження свідчать про мож-

ливість вирощування таких культур: вересень— жовтень — редис; листопад — січень — ци-буля на перо; лютий — червень — огірок, то-мат і ЛТК. Витрати на вирощування цих куль-тур є мінімальними.Три селекційні теплиці ЕС–71 (колишньої

НДР), по 1400 м2 корисної площі кожна, тери-торіально розміщені на відстані 400 м від фіто-трона. Склад культур ідентичний вирощуванимв оранжереях і теплиці фітотрона з тією лишерізницею, що тут застосовано 3-пільну куль-турозміну, де в 2-х теплицях вирощували зер-нові культури, в 1-й — овочеві.Після збирання врожаю пшениці в червні

починали висівати насіння огірків безпосеред-ньо в ґрунт. Збирання розпочинали на 45–50-й день від висівання й продовжували до по-холодання (початок жовтня).Овочеві культури (огірок, томат) і ЛТК вибаг-

ливі до високого органічного агрофону, що ста-не хорошим попередником для зернових куль-

тур. Зазначимо, що потрібний добір овочевихабо інших культур для кожної конкретної еко-лого-географічної зони.Дані агрохімічного аналізу ґрунту в теплицях

та оранжереях у порівнянні з полем за останні4 роки наведено в таблиці.З таблиці видно, що за такими показниками,

як кислотність ґрунту, вмісту гумус і легкогід-ролізованого азоту, відсутня істотна різницяміж ґрунтом, відібраним у польових умовах,теплицях та оранжереях. Щодо кількості Р2О5у ґрунтах, то слід зазначити, що в умовах теп-лиць та оранжерей його склад майже вдвічівищий порівняно з контролем. Ці дані збігають-ся і з результатами досліджень інших авторів[4]. На нашу думку, така різниця зумовленасприятливими умовами в теплицях та оранже-реях за перетворення фосфору в легкодоступніформи.Кількість К2О в умовах теплиць та оранже-

рей характеризується такими показниками: воранжереї № 2, теплиці № 2 і великій селек-ційній теплиці № 2 його кількість перевищува-ла контроль на 27–69 мг.екв/100 г ґрунту, поінших об’єктах його було менше порівняно зпольовим ґрунтом. Ця різниця є динамічною,оскільки його кількість залежить від вирощува-ної в конкретному об’єкті культури.

1. Билык М.В. Изменение агрохимических по-казателей почв при интенсивной культуре цветоч-но-декоративных растений//Агрохимические и по-чвенные исследования в бот. садах. — Апатиты,1988. — С. 4–8.

2. Ермаков Е.И. Проблемы экологической гар-монизации ноосферных агротехнологий//Матер.6-й Междунар. науч.-практ. конф. «Нетрадицион-ное растениеводство, экология, здоровье». Гл. 1,2. — Симферополь, 1997. — С. 18–19.

3. Медведєв В.В. Відновлення екологовідтвор-них і продуктивних функцій ґрунтів як найважли-віший етап реалізації концепції сталого розвиткуУкраїни//Вісн. аграр. науки. — 1997. — № 9. —С. 16–20.

4. Носко Б.С., Медведев В.В., Кисель В.И. Пер-спективы и проблемы развития биологическогоземледелия на Украине// Земледелие. — 1991. —№ 2. — С. 41–44.

5. Попов Ф.А. Предпосевная обработка почвыпод яровые культуры//В кн.: Обработка почвы под


полевые культуры. — К., 1969. — С. 211–217.6. Тараріко О.Г. Теоретичні і практичні основи

сталого розвитку агроекологічних систем/О.Г. Та-раріко//Вісн. аграр. науки. — 1997. — № 9. —С. 10–15.

7. Хориков О.С., Тысленко А.М., Окорков В.В.и др. Питательная среда для выращивания рас-тений//Управление продукционным процессом ра-стений в регулируемых условиях: Тез. докл. Все-рос. конф. 7–11 октября 1996. — СПб.,1996. —С. 113–115.

8. Ewel J.J., Mazzarino M.J., Berish C.W. Tropicalsoil fertility changes under monocultures and succes-sional communities of different structure//Ecol. Appl. —1991. — l, № 3. — P.289–302.

9. Istvan T.A hajtatott zodsegfelek messezese//Jap.Kor. Termeszt. — 1991. — V. 22. — P. 10–13.

10. Lathan M. Soil management for sustainableagriculture in the tropicsintroductory remarks//Trans.14-th int. Congr. Soil Sci., Kyoto, Auq.12–18, 1990. —Kyoto, 1990. — V. 6. — P. 185.

Отже, запровадження культурозміни в теп-лицях та оранжереях фітотронно-теплично-го комплексу сприяє не лише отриманню до-даткової овочевої продукції, особливо цінної

Висновки

лікарської сировини, а й збереженню біологіч-ної родючості цих ґрунтів. Підтвердженням єте, що впродовж 30-ти років ґрунт у тепли-цях та оранжереях не змінювали.


ЗЕМЛЕРОБСТВО, ҐРУНТОЗНАВСТВО, АГРОХІМІЯ

Волога в ґрунті за своєю рухомістю та дос-тупністю для рослин є неоднорідною. Різні їїчастини й ділянки мають різні гідрологічні вла-стивості, тому дослідники, які вивчали питанняґрунтової гідрології, намагалися вологу ґрунтурозділити за різними ознаками. Одні авторирозмежовували її за фізичним станом (тверда,рідка, газоподібна), деякі — за силами, що ут-римують вологу в ґрунті (сорбційні, капілярні,осмотичні, гравітаційні), інші — за доступністювологи для рослин (недоступна, слабодоступ-на, доступна, надлишкова) [2, 3, 6, 8]. Такі гра-дації слід вважати умовними, оскільки чіткої іпостійної межі переходу однієї категорії чи фор-ми води в іншу в природних умовах немає че-рез неоднорідність гранулометричного, хімічно-го й мінералогічного складу та постійні зміни,що відбуваються у твердій фазі ґрунту. Унаслі-док цього різні категорії вологи, що перебува-ють за межею доступності, як зазначає О.А. Ра-де, — являють собою гідратні плівки різної тов-щини, які нашаровуються одна на одну, часомнесуцільні і незв’язані між собою [5].Мета досліджень — вивчити природу виник-

нення, параметричні значення та фактори, щозумовлюють недоступність вологи для рослин.Об’єкт і методи досліджень. Об’єктом дос-

ліджень є сірі лісові ґрунти, різні за грануломет-ричним складом та фізичними властивостями,в яких вивчали гігроскопічність у генетичних го-ризонтах, взаємозв’язок між умістом гігроско-пічної вологи (ГВ) і гранулометричним складом,товщину гідратних оболонок за рівняннями (1–3), максимальну гігроскопічну вологоємність(МГВ) за методикою Мітчерліха [1], вологістьстійкого в’янення (ВСВ) за методикою вегета-ційних мініатюр [10].Результати досліджень. Ґрунту властиві

об’ємні та поверхневі переміщення води. Одніпов’язані з транзитною системою капілярнихпор, інші — з гігроскопічністю твердої фази, яказумовлює товщину водневих плівок та їхнющільність.Гігроскопічна волога адсорбується на по-

верхні елементарних частинок силою їхньоїенергії з повітря за природних значень віднос-ної вологості або залишається в ґрунті при йоговисушуванні до повітряносухого стану.Унаслідок послідовного й орієнтованого на-

шарування молекул Н2О на поверхні елемен-

УДК 631.432© 2012

М.І Драган,кандидат сільсько-господарських наукНаціональнийнауковий центр «Інститутземлеробства НААН»

ПАРАМЕТРИ РІЗНИХ ФОРМНЕДОСТУПНОЇ ВОЛОГИ В СІРИХЛІСОВИХ ҐРУНТАХ

Досліджено основні форми недост пної воло и всірих лісових ґр нтах, природ творення йпоширення, параметричні значення та фа тори,що її з мовлюють.

тарних частинок утворюється шар або окреміскупчення міцно зв’язаної води. Товщина гід-ратних оболонок залежить від гранулометрич-ного складу, відносної вологості повітря та мі-нералогічного його складу.Для сірого лісового ґрунту визначення гігро-

скопічності та параметризації кількісних ознакцього процесу проводили в такому режимі: від-носна вологість повітря становила 50–55%, ат-мосферний тиск — 743–752 мм.рт.ст., темпера-тура навколишнього середовища варіювала в ме-жах 18–21оС. Термін експозиції досліду — 30 діб.Активність ґрунту в адсорбуванні вологи знач-

ною мірою залежала від умісту фізичної глинита органічної речовини, зміни яких зумовленізначною диференціацією профілю за цими по-казниками. Довготривале вилучення ґрунту зінтенсивного використання також коригувалоадсорбційні властивості генетичних горизонтівунаслідок різного вмісту фізичної глини (табл. 1).Попри тривалий термін вилучення ґрунту з об-робітку (20 і 60 років) гігроскопічність його з гор.НЕ порівняно з аналогами була близькою і ста-новила 1,47–1,50%. Найбільше гігроскопічноївологи накопичувалось в ілювіальному гори-зонті (1,77–1,79%), що цілком узгоджується зізростаючим до 34–36% умістом фізичної гли-ни, а серед аналогів — у ґрунті з інтенсивнимвикористанням — 1,92% від абсолютно сухоїнаважки ґрунту. Найменша кількість гігроскопіч-ної вологи була в зразках ґрунту материнськоїпороди (1,31–1,38%).Зміна сорбційних властивостей, яка для цієї

ґрунтової відміни переважно визначається вміс-том та перерозподілом по профілю фізичноїглини, зумовила відповідну товщину гідратнихплівок. Для розрахунку кількості гідратних ша-рів, які покривають елементарні частинки, буловзято ґрунт із гумусо-елювіального горизонтуна ділянці з інтенсивним використанням. В 1 гґрунту кількість гігроскопічної вологи (МН2О

)становила 0,0147 г. Маса 1 молекули води(МН2О

) приблизно дорівнює 1,99⋅10–23. Отже,кількість молекул Н2О (КН2О

)в 1 г ґрунту за за-значеного вмісту гігроскопічної вологи дорів-нюватиме:

КН2О=mН2О

/МН2О, або 0,0147/1,99⋅10–23. (1)

Площа, яку займає 1 молекула Н2О за гек-сагональної укладки механічних елементів



Параметри різних формнедоступної вологи в сірих лісових ґрунтах

(SН2О), становить 10,8 А°, або 10,8⋅10–20 м2. Тоді

загальна площа (Sзаг.), яку займають усі моле-кули води за вмісту гігроскопічної вологи в 1 гґрунту 0,0147 г, дорівнюватиме:

Sзаг.=КН2О⋅SН2О

, або 0,0147/1,99× ×10–23⋅10,8⋅10–20=73,9 м2. (2)

Тобто всі молекули Н2О завтовшки в 1 шарзаймають площу 73,9 м2. Загальна (зовнішня++міцелярна) питома поверхня цього зразкаґрунту — 23,9 м2/г (табл. 2). Кількість шарів (ρ)гідратних плівок, які покривають механічні еле-менти цього зразка сірого лісового ґрунту, ста-новить:

ρ=Sзаг.:Sзаг.Н2О, або 73,9:23,9=3,1. (3)

Найбільшу поверхневу енергію мали ме-ханічні елементи ґрунту гумусо-елювіальногогоризонту, які за вище зазначених зовніш-ніх режимів адсорбували й щільно утримувалина своїй поверхні 3,1–3,9 шарів води. Зі зни-женням вмісту гумусу в розташованих ниж-че горизонтах зменшується й кількість гідрат-них плівок. У перехідному горизонті Ір кількістьгідратних оболонок зменшилася до 2,6–2,7 шт.Водночас спостерігається значне збільшен-ня кількості шарів до 3,7–5 у первинних еле-ментах материнської породи внаслідок значноменшої порівняно з генетичними горизонтамизагальної питомої поверхні окремих фракційґрунту.Інтенсивність адсорбції водяної пари з по-

вітря ґрунтом великою мірою визначається тем-

пературою середовища. За вмісту вологи в по-вітрі 50–55% і температури 20оС±1о адсорбціялегкого за гранулометричним складом ґрунтузакінчується на 20-ту добу, а найінтенсивнішевона відбувається впродовж перших 5-ти діб.Якщо всю гігроскопічну вологу, що засвоїв ґрунтза цей період, взяти за 100%, то за наступні 5,15 і 25 діб її кількість збільшиться лише на 5,9;4 і 2,9%. За 30 діб абсолютно сухий ґрунт ад-сорбував 1,15% вологи.На відміну від гігроскопічної вологи, на яку

поширюється строкатість та варіація зовнішніхфакторів, МГВ є більш сталим показником, ос-кільки його визначають у контрольованих лабо-раторних умовах.Водночас значення МГВ залежать від дис-

персності, гранулометричного складу та пито-мої поверхні механічних елементів ґрунту [4].З максимальною гігроскопічною вологою ґрун-ту тісно корелюють міцелярна пористість пер-винних елементів [10], його глинистість, вели-чина поверхневої енергії [5], ВСВ рослин та ін.гідрологічні властивості ґрунту [10].У сірих лісових ґрунтах під час переходу від

легкого суглинку до середнього і важкого їхняадсорбційна здатність активізується (табл. 3).З урахуванням високих десорбційних влас-

тивостей електроліту, який використовували вдослідженнях (10% Н2SO4), цілком обґрунтова-не твердження про те, що максимально мож-лива кількість гігроскопічної вологи, адсорбова-ної легким суглинком для профілю, становить3,58%. Залежно від властивостей генетичнихгоризонтів вона варіювала з 2,38 до 5,45%. З

НЕ 25,52 1,48 1,47 29,12 1,60 1,50 28,52 1,87 1,48Іе 29,41 0,61 1,51 26,71 0,53 1,42 28,54 0,54 1,60І 37,73 0,38 1,92 34,37 0,34 1,79 36,05 0,37 1,77Ір 25,40 0,17 1,44 35,82 0,26 1,88 37,03 0,28 1,86Р 22,16 0,14 1,31 25,65 0,17 1,39 27,54 0,12 1,38

Прим і т к а . 1 — фізична глина, %; 2 — гумус, %; 3 — гігроскопічна волога.

1. Уміст і рос опічної воло и в профілі сіро о лісово о ле ос лин ово о ґр нт за різнихмов ви ористання, % від абсолютно с хої наваж и ґр нт

60-річний перелігГенетичнийгоризонт

Інтенсивне використання 20-річний переліг

1 2 31 2 3 1 2 3

НЕ 23,9 21,0 22,4 3,1 3,9 3,4Іе 28,2 24,6 27,4 2,9 3,1 3,2І 40,5 37,8 39,0 2,6 2,6 2,7Ір 29, 9 39,8 40,4 2,4 2,6 2,6Р 13,7 20,2 18,8 5,2 3,7 4,0

* 1 — поле сівозміни; 2 — 20-річний переліг; 3 — 60-річна цілина.

2. Параметри змін іль ості ідратних пліво механічних елементів профілю сіро о лісово оґр нт за різно о термін виведення з обробіт

Генетичнийгоризонт 1 2 31* 2 3

Загальна питома поверхня (Sзаг.), м2/г Кількість гідратних оболонок, шт.




поважчанням гранулометричного складу зрос-тає також його адсорбційна здатність.З огляду на нерівномірність розподілу фізич-

ної глини за генетичними горизонтами та вмісторганічної речовини у середньому суглинку цейпоказник зріс до 4,02–6,24%, важкому — до 5,72–8,04%. Спільними для 3-х аналогів сірого лісо-вого ґрунту були найбільший уміст максималь-но гігроскопічної вологи в ілювіальному гори-зонті та найменший — у материнській породі.Між МГВ та вмістом фізичної глини, особли-

во мулистої фракції, простежується прямолі-нійна залежність, яка виражається такими зна-ченнями: для гумусо-елювіального горизонту —0,15х±0,01, ілювіального та перехідних гори-зонтів — 0,15х±0,02, материнської породи —0,11х±0,01, де х — уміст фізичної глини.Різні за природою фізичні явища впливають

на ГВ та МГВ цього типу ґрунтів. Коли абсолют-но сухий ґрунт контактує з повітрям, яке міститьводяну пару, у дію вступають вільні силові по-ля, що перебувають на поверхні грануломет-ричних елементів. Утворюється гідратна плівказ точною орієнтацією молекул води. Товщинатаких плівок за значень ГВ складається з 2–4-х шарів. За насичення ґрунту до МГВ моле-кули води поступово втрачають свою кінетич-ну енергію, яка виділяється у вигляді теплотизмочування. За МГВ кількість гідратних оболонокпорівняно з гігроскопічною вологістю зростає у2–3 рази, а кількість шарів у гідратній оболонці— до 6–10. Поступове нашарування молекулводи призводить до зменшення щільності зов-нішньої оболонки внаслідок розсіювання та«дезорієнтації» молекул води щодо елементар-них частинок. Ці категорії води недоступні длярослин, оскільки їхнє переміщення в ґрунті від-бувається у вигляді пари.За величиною МГВ обчислюють об’єм неак-

тивної пористості ґрунту та ВСВ.Для легкого суглинку сірого лісового ґрунту

ВСВ для рослин ячменю становила 5,53%, се-реднього — 7,32, важкого — 10,61% від масиабсолютно сухого ґрунту.Кількість залишкової вологи в цих ґрунтах,

яка є близькою до ВСВ рослин або відповідаєїй, можна обчислити за вмістом фізичної гли-ни та МГВ:

ВСВ=фізична глина/МГВ⋅k, (4)

де k — відносно стале значення, яке для лег-кого суглинку дорівнює 1,55–1,56; середнього —1,16–1,18, важкого — 0,68–0,71.Уміст продуктивної вологи в ґрунті визнача-

ють за найбільш поширеним в агрономічнійпрактиці коефіцієнтом в’янення рослин, якийобчислюють за співвідношенням: ВСВ/МГВ (1).За даними різних авторів, числове значенняцього показника змінюється в широкому інтер-валі з 1,20 до 2,42 і більше [9]. На підзолистихґрунтах для молодих рослин пшениці озимої(дані С.І. Долгова) співвідношення між ВСВ імаксимальною гігроскопічною вологою станови-ло 3,4 і навіть 4,8. За нашими даними, на сіромулісовому ґрунті з поважчанням гранулометрич-ного складу від легкого до важкого суглинкукоефіцієнт в’янення зменшувався і відповіднодорівнював 1,82 і 1,69 за послідовного зрос-тання вологості ґрунту.У літературі з гідрології дедалі частіше трап-

НЕ 26,98 3,04 35,90 4,16 46,95 6,27Іе 26,22 3,85 38,18 5,03 48,09 7,31І 33,36 5,45 40,81 6,24 51,22 8,04Ір 26,34 3,42 38,80 4,57 49,52 6,97Р 22,64 2,38 37,21 4,02 46,51 5,72

Прим і т к а . 1 — уміст фізичної глини; 2 — МГВ.

3. Ма симальна і рос опічна воло оємність енетичних оризонтів сіро о лісово о ґр нтрізно о ран лометрично о с лад , % від абсолютно с хої наваж и ґр нт

Генетичнийгоризонт

Легкий суглинок Середній суглинок Важкий суглинок

Вплив мінеральних добрив на вміст недост п-ної воло и в ґр нті фазі стебл ванняячменю: а — ґр нт без мінеральних добрив;б — ґр нт з NРК (1260 / а фізичних т ів);1 — міст воло и залежно від маси ґр нт ;2 — міст воло и залежно від об’єм ґр нт

%

1 21 21 2

а б




ральних добрив у значній кількості (360 кг/гау д.р.) на кожному гектарі в категорію важкодо-ступної переходить понад 12 т води.На доступність вологи для рослин впливає

щільність складання ґрунту. Особливо це важ-ливо для ґрунтів, схильних до переущільнення.Зазвичай у таких відмінах зі зростаннямщільності збільшується й уміст недоступноївологи. За цих умов ВСВ, розрахована в ши-рокому інтервалі щільності (1,10–1,55 г/см3)маси ґрунту, була менш строкатою щодо масиґрунту, ніж щодо його об’єму (табл. 4).В інтервалі щільності сірого лісового ґрунту

1,10–1,30 г/см3 коефіцієнт в’янення зростає на10%, тоді як на межі рівноважної щільності1,50 г/см3 цей показник збільшується до 18–20%. ВСВ властиві змінні значення, які зумов-люються видовим складом рослин, морфоло-

1,10–1,15 4,02 4,42–4,621,30–1,35 4,11 5,34–5,461,50–1,55 4,86 7,29–7,53

4. Вплив щільності с ладання на воло істьстій о о в’янення рослин проса в ізольова-ном об’ємі ґр нт

Щільністьшару ґрунту

0–30 см, г/см3

Вологість стійкого в’янення, % від

об’єму ґрунтумаси ґрунту

Пшениця озима 450–600 4,20–4,70 4,40Жито 500–700 4,40–5,15 4,86Ячмінь 500–660 4,60–4,90 4,52Овес 600–800 5,10–5,50 5,21Гречка 500–600 4,24–5,07 4,59Просо 200–290 3,82–4,20 3,96

* Дані А.П. Лосєва та Л.Л. Журіної [7].

5. Уміст воло и в ґр нті під зерновими льт рами, за я о о настає стій е в’янення рослин(5-разова повторність)*

Вологість стійкого в’янення,% від маси абсолютно сухого ґрунту

відхилення у повтореннях у середньомуКультура Транспіраційний коефіцієнт

гією кореневих систем, віковим та їхнім розвит-ком за стадіями. За інших однакових умов се-ред зернових культур (табл. 5) овес є однією зперших культур, яка реагує на дефіцит доступ-ної вологи, що призводить до втрати тургору,тоді як у проса триває ріст.Вологість стійкого в’янення, навіть для од-

ного виду рослин, – величина непостійна. Наприкладі проса встановлено, що найшвидшереагують на дефіцит вологи в ґрунті рослинив молодому віці, коли депресія ростових про-цесів спостерігалася вже за вмісту вологи вґрунті 4,73%. На нашу думку, причиною зневод-нення рослин є не стільки відсутність продук-тивної вологи в ґрунті, скільки слаборозвиненакоренева система, яка не встигла освоїти дос-татній об’єм ґрунту. На період наливу зернавміст вологи в ґрунті, за якого настало в’янен-ня рослин, становив 3,77%.

ляються застереження щодо негативного впли-ву концентрації ґрунтового розчину на засвою-ваність води рослинами [2]. Особливо вонанабуває першорядного значення в посушливіроки, коли запаси вологи під польовими куль-турами не лише переходять межу вологості

розриву капілярних зв’язків (ВРК), а й наближа-ються до ВСВ, тобто коли в ґрунті майже немаєпродуктивної вологи.Для вирішення цього питання в польовій

експериментальній сівозміні з 2-х ділянок буловідібрано зразки ґрунту. На одній з них за ос-танні 18 років мінеральні добрива не вносили,на іншій за цей період було внесено 6480 кг/гад.р. NPK, або щороку 360 кг/га. Дослідженняпроводили в лабораторних умовах з рослина-ми ячменю, які було знято з досліду у фазістеблування після зникнення в них будь-якихознак відновлення тургору. Різниця за вмістомвологи між варіантами була 0,88% від масиґрунту і 1,22% об’єму. Абсолютні значення стій-кого в’янення рослин у ґрунті без добрив відпо-відно становили 4,81 і 5,70%, з унесенням їх —6,48 і 7,70% (рисунок). Отже, на сірому лісово-му легкосуглинковому ґрунті за внесення міне-

Уміст різних форм недоступної вологи —гігроскопічної, максимально гігроскопічної іВСВ рослин та їхня параметрична оцінка всірих лісових ґрунтах зумовлюються грануло-

Висновки

метричним складом, дисперсністю, умістоморганічної речовини, концентрацією ґрунтово-го розчину, щільністю складання, а ВСВ, крімцього, видовим складом рослин.



1. Вадюнина А.Ф. Методы исследования физи-ческих свойств почв/А.Ф. Вадюнина, З.А. Корчаги-на. — М.: Агропромиздат, 1986. — 415 с.

2. Гордієнко В.П. Ґрунтова волога/В.П. Гордієн-ко. — Саки: ПП «Підприємство Фенікс», 2008. —362 с.

3. Долгов С.И. Исследование подвижности по-чвенной влаги и ее доступность для растений/С.И. Долгов. — М.: Изд. АН СССР, 1948. — 206 с.

4. Драган М.І. Мікроструктура сірого лісовогоґрунту за різного гранулометричного складу та ви-користання/М.І. Драган, В.Ф. Камінський, В.А. Велич-ко//Вісн. аграр. науки. — 2012 — № 10. — С. 21–25.

5. Карпачевский Л.О. Экологическое почвове-дение/Л.О. Карпачевский. — М.: ГЕОС, 2005. —336 с.

6. Качинский Н.А. Физика почвы. Ч. 2. Водно-


физические свойства и режимы почв/Н.А Качинс-кий. — М.: Высш. шк., 1970. — 360 с.

7. Лосев А.П. Агрометеорология/А.П. Лосев,Л.Л. Журина. — М.: Колос, 2001. — 301 с.

8. Мичурин Б.Н. Доступность влаги для расте-ний в зависимости от структуры и плотности сло-жения почв и ґрунтов/Б.Н. Мичурин//Вопросы аг-рономич. физики. — М., 1957. — С. 56–71.

9. Ревут И.Б. Физика почв/И.Б. Ревут. — Л.:Колос, 1964. — 320 с.

10. Роде А.А. Основы учения о почвенной вла-ге/А.А. Роде. — Л.: Гидрометеоиздат, 1965. —Т. 1. — 638 с.

11. Шишков К.Н. Зависимость между воднымисвойствами почвы и их гранулометрическим соста-вом/К.Н. Шишков//Вопросы агрономич. физики. —Л., 1957. — С. 101–106.


Молочний сектор національного господарства перебуває на стадії ринкової трансформації. Вбільшості регіонів України спостерігаються негативні тенденції, що виявляються в скороченні поголі-в’я молочних порід корів і погіршенні якості сирого молока. На розвиток молочного сектору вплинулопослаблення позицій українських молокопереробних підприємств на ринках країн пострадянськогопростору, особливо Російської Федерації. У монографії Т.В. Божидарніка (Розвиток молокопродукто-вого підкомплексу АПК в умовах глобалізації: теоретико-методологічні та прикладні аспекти: Моно-графія. — Луцьк: РВВ Луцького НТУ, 2011. — 412 с.) проаналізовано причини виникнення проблемрозширеного відтворення молокопродуктового підкомплексу АПК України та запропоновано напрямийого інноваційно-технологічної модернізації.У виданні подано авторське бачення формування методологічної бази дослідження регулювання

та реформування молокопродуктового підкомплексу АПК, яка базується на інституціональному, сис-темно-структурному та цивілізаційному підходах, що дає можливість розглядати цей підкомплекс якскладну поліфункціональну господарську систему і виявляти інституціональні розриви в усіх фазахмолокопродуктового ланцюга. Доведено можливості імплементації у вітчизняну практику регулюван-ня молочного сектору перевірених закордонною практикою важелів та інструментів, особливо тих,які є найдієвішими за несформованості базових інститутів ведення молочарського бізнесу.Окремий розділ праці присвячено дослідженню розвитку молокопродуктового підкомплексу в період

становлення ринкових відносин, виявлено причини руйнації матеріально-технічної бази молочногоскотарства та передумови, чинники і засоби подолання її наслідків, а також відображено зрушення вмолочній промисловості та їхні негативні наслідки для споживачів.Відзначається інноваційністю підходів розділ монографії, в якому висвітлюються тенденції до зру-

шень на ринку молока і молокопродуктів та засоби його регулювання. Проаналізовано стан, інфра-структуру та нормативно-правове регулювання вітчизняного ринку молока і молокопродуктів, проведенооцінку ефективності виробництва молочної продукції та функціонування регіональних молоко-продуктових підкомплексів, що дало можливість диференціювати інструменти регулювання від-творюваних пропорцій у молокопродуктовому ланцюзі та визначити найбільш прийнятні організацій-но-правові форми підприємницької діяльності для поширення в окремі сегменти молочного сектору,які базуються на державно-приватному партнерстві.Автор переконливо доводить необхідність здійснення реінжинірингу бізнес-процесів як основної

детермінанти реструктуризації матеріально-технічної бази молочного скотарства та інноваційно-тех-нологічної модернізації молокопереробних підприємств.У роботі докладно розкрито тенденції і наслідки зрушень у молокопродуктовому підкомплексі по-

ліської та лісостепової зони АПК Волинської області, що відбулися в процесі ринкових трансформацій.Запропоновано модель створення молочного кластера, де інноваційним ядром виступає ВАТ «Рожи-щенський сирзавод», активна роль відводиться органам місцевого самоврядування та молочарсь-ким кооперативам. Кластерна форма організації молокопродуктового бізнесу дасть змогу синхронізу-вати зусилля органів місцевої влади та підприємницьких структур у напрямі розбудови інфраструкту-ри місцевих ринків молока і підвищення інвестиційної привабливості проектів модернізації індустріїмолочного скотарства та переробки молока.Монографія має завершений, цілісний характер, відзначається логічною впорядкованістю викла-

дення матеріалу і буде надзвичайно корисною для фахівців, науковців та студентів.М.В. Щурик,

доктор економічних наук

НОВЕ БАЧЕННЯ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ МОЛОЧНОГО СЕКТОРУ

ВІСТІ З НАУКОВИХ УСТАНОВ


УДК 633.2/.3.038:636.22.28+636.32/.38+631.15

© 2012

О. Д. Гратило,кандидат сільсько-господарських наук

В.Ф. СмєновГ.С. СмєноваІнституттваринництва степовихрайонів імені М.Ф. Іванова«Асканія-Нова» — Національнийнауковий селекційно-генетичнийцентр з вівчарства

ПАСОВИЩНИЙ КОНВЕЄРВ УМОВАХ СУХОДОЛУПІВДНЯ УКРАЇНИ

Наведено рез льтати досліджень зі створенняпасовищно о онвеєра для ж йних тварин вмовах с ходол півдня У раїни. Підібраноба аторічні травос міш и та однорічніпос хостій і ормові льт ри, я ізабезпеч ють безперервне надходженняпасовищних ормів весняно-літній та осіннійперіоди впродовж 190–200 днів. Розрахованое ономічн ефе тивність виробництвапасовищних ормів.

Тваринництво є однією з провідних галузейаграрного виробництва, яка, у свою чергу, виз-начає продовольчу безпеку держави. Кризовіявища в сільському господарстві країни призве-ли до значного скорочення чисельності пого-лів’я великої рогатої худоби й овець, особли-во у степовій зоні України.Основною причиною зменшення поголів’я є

енерговитратні способи утримання та годівлітварин. Тому пошук ресурсоощадних техно-логій виробництва кормів є основним напрямомсьогодення.Одним із напрямів зниження енерговитрат

на виробництво тваринницької продукції та їїсобівартості є пасовищне утримання тварин.Відомо, що у весняно-літній та осінній періодизелені корми як найдешевші займають у раціо-нах жуйних тварин досить велику частку —близько 80%. У ці періоди виробляють і най-більше продукції тваринництва — до 65–70%.Тому чим триваліше і більше використовуютьу господарстві зелені корми, тим більше одер-жують дешевої продукції галузі [6, 7].Серед заходів, спрямованих на створення

міцної кормової бази в умовах богарного зем-леробства Південного Степу України, велико-го значення надають тривалому, безперебійно-му забезпеченню жуйних тварин поживними,дешевими зеленими кормами [2, 3, 5]. Черезобмежений набір у регіоні посухостійких видіві сортів багаторічних трав строки використан-ня їхньої зеленої маси на корм скорочуютьсядо 35–40 днів, особливо в найпосушливішийперіод літа, коли отави неповноцінні [4]. Томузалучення перспективних посухостійких, висо-

коотавних багаторічних і однорічних кормовихкультур та введення в культуру дикорослихформ місцевої флори з потрібними господарсь-ко корисними ознаками під час створення па-совищ дають змогу значно збагатити місцевіфітоценози, знизити згубний вплив вітрової таводної ерозій ґрунтів, скоротити до мінімумувикористання мінеральних добрив, повністю —гербіцидів та інсектицидів, збільшити збір над-земної вегетативної маси [1, 8]. Це створюєсприятливі еколого-економічні умови для одер-жання біологічно чистої продукції тваринницт-ва за пасовищного утримання великої рогатоїхудоби м’ясних порід та овець.Проблема розширення пасовищних площ на

півдні і загалом в Україні полягає ще й у тому,що орні землі займають 80–85% загальної пло-щі сільськогосподарських угідь (для порівнян-ня: у провідних країнах Європи і світу орні землістановлять 25–30% площі сільськогосподарсь-ких угідь, а решту використовують як пасови-ща та сіножаті). До того ж ці землі здебільшо-го малопродуктивні і потребують значних капі-тальних вкладень на меліоративні заходи тасистеми удобрення для одержання більш-меншзадовільних урожаїв.Водночас питання виробництва зелених кор-

мів за пасовищного утримання тварин у богар-них умовах посушливого степу України вивче-но ще недостатньо, що потребує нових підходівдо створення високопродуктивних травостоїв ізбільшення строків їхнього пасовищного вико-ристання.З огляду на це підбір найурожайніших, по-

сухостійких, з різними вегетаційними періода-

Рослинництво,кормовиробництво

РОСЛИННИЦТВО,КОРМОВИРОБНИЦТВО


ми росту і розвитку трав, здатних забезпечитивелику рогату худобу та овець пасовищнимизеленими кормами, — основне завдання нашихнаукових пошуків.Мета дослідження — створення пасовищ-

ного конвеєра для безперебійного забезпе-чення овець і великої рогатої худоби дешеви-ми зеленими кормами упродовж 190–200 днівв умовах суходолу посушливого ПівденногоСтепу.Умови та методика досліджень. Науково-

дослідну роботу виконано в умовах богарногоземлеробства на землях дослідного господар-ства ІТСР «Асканія-Нова» лабораторно-польо-вим методом. Ґрунти — темно-каштанові, слаб-косолонцюваті, середньосуглинкові. В орномушарі міститься: гумусу — 2,2–2,8%, азоту —0,17%, фосфору — 2,4–4 мг, калію — до 40 мгна 100 г абсолютно сухого ґрунту. Польовавологоємність метрового шару ґрунту —20,5%, вологість в’янення — 9,5%, щільність —1,47 г/см3.Клімат Південного Степу України помірно

континентальний, посушливий з частими сухо-віями. Тривалість вегетаційного періоду —210–220 днів. Річна сума температур вища за10°С — 2800–2600. Кількість атмосферних опа-дів, за середніми багаторічними даними, —390 мм на рік.За роки проведення дослідів погодні умови

відрізнялися кількістю опадів і температурнимрежимом. Так, сума середньомісячних темпе-ратур повітря за вегетаційний період з квітняпо жовтень коливалася за роками від 111,5 до135,8°С. Найвищою вона була у 2007 та 2009 рр.і становила відповідно 133,5 і 135,8°С.Сума опадів за період з квітня по жовтень

мала значні коливання — 118,4–291,8 мм. Най-вологішими були 2008 і 2006 рр., випало відпо-відно 291,8 і 253,1 мм. Дуже посушливим був2007 р. — випало 118,4 мм опадів, а їхня кіль-кість у 2009 і 2010 рр. становила відповідно204,8 і 208,6 мм.Агротехніка вирощування кормових культур

— загальноприйнята для півдня України. Підчас створення багаторічних та однорічних тра-востоїв використовували районовані сорти йгібриди посухостійких культур і сортозразкирослин місцевої флори. У дослідах проводилифенологічні спостереження, облік урожайностізеленої маси та визначали хімічний склад кор-мів. Облікова площа ділянок — 40 м2, повто-рюваність — 3-разова.Під час закладання і проведення польових

дослідів використовували загальноприйняті ме-тодики для польового кормовиробництва А.О. Ба-бича, Б.О. Доспєхова.Економічну оцінку сільськогосподарських

культур проведено за методикою М. Олексан-дрова і А. Тютюнника (1972 р.). Під час розра-хунку собівартості 1 ц продукції кожної культу-ри використовували закупівельні ціни на на-

Пасовищний конвеєрв умовах суходолу півдня України

сіння, пальне, пестициди, добрива, чинні на часскладання технологічних карт (2009 р.).Результати досліджень. У результаті про-

ведених досліджень підібрано багаторічні бо-бові і злакові кормові культури та їхні сумішки,визначено урожайність пасовищних багаторіч-них травостоїв, створених у 2006 р.Найбільш раннє і тривале надходження па-

совищного корму (ІІ декада квітня — І декадачервня та у вересні — жовтні) забезпечує тра-востій колосняку ситникового із середньою вро-жайністю зеленої маси 130,5 ц/га, або 44,2 ц/гасухої речовини, виходом кормових одиниць —29,3 ц/га, перетравного протеїну — 3,2 ц/га, аз І до ІІІ декади травня та з отави в липні над-ходження корму забезпечує травосумішка ес-парцету з житняком. Її середня кормова продук-тивність становить: зеленої маси — 100,8 ц/га,або сухої речовини — 31,9 ц/га, кормових оди-ниць — 21,6 ц/га та перетравного протеїну —2,19 ц/га.З ІІ декади травня до ІІ декади червня зе-

лена маса надходить за рахунок травосумішокеспарцету з житняком і стоколосом, люцерни зістоколосом безостим або люцерни з житнякомі стоколосом безостим та 4-компонентної су-мішки еспарцету, люцерни, житняку і стоколо-су безостого з урожайністю зеленої маси —98,6–126 ц/га, або сухої речовини — 33,5–40,8 ц/га, кормових одиниць — 24,4–28,3 ц/га іперетравного протеїну — 2,51–3,04 ц/га.У доповнення до багаторічних трав озиме

жито забезпечувало надходження пасовищно-го корму з ІІ–ІІІ декади квітня до ІІ декади трав-ня з урожайністю 100,4 ц/га зеленої маси,вмістом сухої речовини 24,5 ц/га, виходом кор-мових одиниць — 19,7 ц/га, перетравного про-теїну — 2,12 ц/га.З метою одержання пасовищних зелених

кормів у найпосушливіший період літа, колибагаторічні трави не дають отав, висівали по-сухостійкі однорічні кормові культури — сорго-суданковий гібрид різних строків сівби та сор-го цукрове.Перший строк сівби сорго-суданкового гіб-

риду (17.04–23.05) забезпечував надходжен-ня пасовищного корму в ІІ–ІІІ декаді червня, аз отав — у серпні — жовтні. Середня врожай-ність зеленої маси становила 231,3 ц/га з уміс-том сухої речовини 47,8 ц/га, кормових оди-ниць — 42,6 ц/га та перетравного протеїну —4,12 ц/га.З травостою 2-го строку сівби (15–25.05) одер-

жували пасовищний корм з ІІІ декади червня доІІ декади липня, а з його отави — з ІІ декадисерпня до І декади вересня та в жовтні. Серед-ня урожайність зеленої маси сорго-суданково-го гібриду становила 286,3 ц/га з умістом сухоїречовини — 56,8 ц/га, кормових одиниць —51,8 ц/га, перетравного протеїну — 5,2 ц/га.Третій строк сівби цієї культури (25.05–

20.06) дає змогу одержувати пасовищний корм




Пасовищний травостій багаторічних травосумішок сівби 2006 р.Колоснякситниковий 180,0 130,5 28,7 1,37 6,3 0,06 4,5 587,0 407,0 226,0Еспарцет +житняк 286,0 100,8 21,2 2,84 13,5 0,13 4,5 454,0 168,0 59,0Еспарцет +житняк +стоколос 287,0 108,1 22,7 2,65 12,6 0,13 4,5 486,0 199,0 69,0Люцерна +стоколос 223,0 119,0 24,9 1,87 8,9 0,09 4,5 536,0 313,0 140,0Люцерна +житняк +стоколос 235,0 98,6 20,7 2,38 11,4 0,11 4,5 444,0 209,0 89,0Еспарцет +люцерна +житняк +стоколос 256,0 126,0 26,5 2,03 9,7 0,09 4,5 567,0 311,0 121,0

Пасовищний травостій однорічних кормових культурЖито озиме 546,0 100,4 19,7 5,44 27,7 0,28 12,0 1205,0 659,0 120,0Сорго-суданковий гібрид: І строку сівби 894,0 230,7 45,2 3,8 19,8 0,19 11,0 2538,0 1644,0 184,0 ІІ » » 910,0 276,8 51,7 3,3 17,6 0,18 11,0 3045,0 2135,0 235,0 ІІІ » » 927,0 223,4 42,4 4,1 21,8 0,22 11,0 2457,0 1530,0 165,0 ІV » » 944,0 91,0 23,2 10,3 40,7 0,41 11,0 1009,0 65,0 70,0

2. Ефе тивність вирощ вання ормових трав пасовищном онвеєрі (середнє за 2006–2010 рр.)

Собівартість, грн Рента-бельність,

%

Цінареалізації

1 цзеленоїмаси, грн

Виручкавід

реаліза-ції, грн/га

Умовночистийприбуток,грн/га

1 цзеленогокорму

1 ц к.од. 1 к.од.

Культура,сумішка

Витратина 1 га,грн

Урожай-ністьзеленоїмаси,ц/га

Збіркормовиходиниць,ц/га

Пасовищний травостій з багаторічних травосумішок сівби 2006 р.Колосняк ситниковий + буркун 130,5 44,2 28,3 3,19Еспарцет + житняк 100,8 31,9 21,6 2,19Еспарцет + житняк + стоколос 108,0 35,0 24,4 2,68Люцерна + стоколос 119,0 39,6 27,3 3,03Люцерна + житняк + стоколос 98,6 33,5 21,8 2,51Еспарцет + люцерна + житняк + стоколос 126,0 40,7 28,3 3,01

Пасовищний травостій з однорічних кормових культурЖито озиме 100,4 24,5 19,7 2.12Сорго-суданковий гібрид: І строку сівби 231,3 47,8 42,6 4,12 ІІ » » 286,3 56,8 51,8 5,20 ІІІ » » 232,7 48,5 42,2 4,1 ІV » » 125,0 25,6 23,0 2,25

1. Кормова прод тивність пасовищних травостоїв

Культура, сумішка

Вихід з 1 га пасовищ, ц

сухоїречовини

перетравногопротеїну

кормовиходиниць

зеленоїмаси

з ІІ декади липня до ІІІ декади серпня, а з отав— з ІІ декади серпня до ІІ декади вересня та вжовтні. Урожайність зеленої маси становила:зеленої маси — 232,7 ц/га, з умістом сухої ре-човини — 38,9 ц/га, кормових одиниць —33,9 ц/га та перетравного протеїну — 3,31 ц/га.Четвертий строк сівби сорго-суданкового гіб-

риду (2.07–15.07) дає змогу одержувати пасо-вищний корм у ІІ декаді серпня — ІІ декаді ве-

ресня та в жовтні з середньою урожайністюзеленої маси 125 ц/га, виходом сухої речови-ни — 25,6 ц/га, кормових одиниць — 23 ц/га таперетравного протеїну — 2,25 ц/га (табл. 1).За даними визначення строків використан-

ня травостоїв сорго цукрового на випас і йогокормової продуктивності залежно від способівсівби та норм висіву встановлено, що пасо-вищні корми надходили з ІІ декади червня до



ІІ декади липня, з отави — у ІІІ декаді липня —ІІ декаді серпня і в жовтні. Найвищу урожай-ність зеленої маси одержано на посівах з між-ряддями 45 і 70 см та за норм 150–200 тис./гарослин — 213,6–291 ц/га з умістом сухої речо-вини — 40,6–55,2 ц/га, кормових одиниць —36,9–49,5 ц/га, перетравного протеїну — 3,6–4,89 ц/га.За результатами аналізу економічної ефек-

тивності створених багаторічних травостоївсівби 2006 р. установлено, що в середньомуза 2006–2010 рр. собівартість пасовищногокорму з багаторічних травосумішок становила1,4–2,8 грн/ц, кормових одиниць — 6,3–11,7 грн/ц, рівень рентабельності — 59–226%(табл. 2).Собівартість пасовищного корму з жита ози-

мого і сорго-суданкового гібриду 4-х строківсівби становила відповідно 5,4 та 3,3–7,6 грн/ц,кормових одиниць — 27,7 та 17,3–40,7 грн/ц,рентабельність — 83 та 32–215%.За вирощування сорго цукрового Кримське

15 у пасовищному конвеєрі (150–200 тис./гарослин; міжряддя — 45–70 см) собівартістькорму була в межах 3,3–4,6 грн/ц, а рентабель-ність — 95–169%.Отже, загальна урожайність багаторічних

пасовищних трав у середньому становила: зе-леної маси — 113,8 ц/га з умістом сухої речо-вини — 37,5, кормових одиниць — 25,3, пере-травного протеїну — 2,76 ц/га. Пасовищний


корм з багаторічних трав надходив протягом 60днів (з квітня до червня).Різні строки сівби сорго-суданкового гібриду

та в доповнення до них сівба сорго цукровогояк страхової культури дали змогу одержуватипасовищний корм з ІІ декади червня до ІІ де-кади серпня, з отав — з ІІ декади липня дожовтня включно, тобто протягом 150 днів із за-гальною продуктивністю: зеленої маси — 250,1та 255,2 ц/га, кормових одиниць — 42,7 та 43,9,перетравного протеїну — 4,21 та 4,3 ц/га.Дослідженнями встановлено, що уро-

жайність отав становить 20–40% урожаю 1-гоциклу використання, тому для повного забез-печення тварин зеленими кормами за рахунокотав (2-й цикл використання) потрібно площузбільшувати у 2–2,5 раза порівняно з розрахо-ваною для 1-го циклу використання, тобто ство-рювати резервні загони. Перший травостій слідвикористовувати для заготівлі сіна або сінажу,а отаву — для поповнення зелених кормів (увересні — жовтні).Собівартість пасовищного корму з багаторі-

чних травосумішок становить 1,4–2,8 грн/ц, кор-мових одиниць — 6,3–11,7 грн/ц, рівень рента-бельності — 60–226%. Собівартість пасовищ-ного корму з жита озимого і сорго-суданковогогібриду 4-х строків сівби становила відповідно5,4 та 3,3–7,6 грн/ц, кормових одиниць — 27,7та 17,3–40,7 грн/ц, рівень рентабельності — 83та 32–215%.

Наведений набір багаторічних та одноріч-них кормових культур забезпечує безперебій-не надходження поживних, найдешевших зеле-них пасовищних кормів протягом 190–200 днів— з квітня до жовтня з продуктивністю 25–

Висновки

30 ц/га кормових одиниць, збалансованих запротеїном. Вирощування таких пасовищнихкультур є прибутковим і рентабельним, щохарактеризує їх як найпридатніших для ство-рення пасовищ у посушливому степу України.

1. Белевич Є.І. Однорічні культури для створен-ня резервного випасу на період літньої депресіїбагаторічних пасовищ в степових районах/Беле-вич Є.І., Іус Л.М.//Корми і кормовиробництво: міжв.темат. наук. зб. — Вінниця: Тезис, 2003. —Вип. 51. — С. 261–263.

2. Бова В.М. Багаторічні кормові культуриу виробництві зелених кормів для овець на пів-дні України/Бова В.М.//Вівчарство: міжв. темат.наук. зб. — К.: Урожай, 1990. — Вип. 27.—С. 62–64.

3. Каплуновский С.П. Создание кормовой ба-зы для овец в Степи УССР/Каплуновский С.П.,Водопьянов П.А., Бугакова О.П.//Труды УНИИЖ«Аскания-Нова». — К., 1969. — Т. ХІV, Ч. 2. —С. 162–173.

4. Кургак В.Г. Організація конвеєрів на сіяних


луках/ Кургак В.Г.//Тваринництво України. — 1995.— № 4. — С. 42–44.

5. Макаренко П.С. Культурні пасовища/Мака-ренко П.С. — К.: Урожай, 1988. — 160 с.

6. Макаренко П.С. Основні елементи ресурсо-і енергозбереження в луківництві в сучасних умо-вах/Макаренко П.С//Корми і кормовиробництво:міжв. темат. наук. зб. — Вінниця: Тезис, 2003. —Вип. 51. — С. 227–230.

7. Топіха І.Н. Економічна оцінка використаннязеленої маси пасовищного конвеєра в раціонахм’ясної худоби/Топіха І.Н., Бова В.М., Столбунен-ко С.Г.//Вісн. аграр. науки Причорномор’я. — Ми-колаїв, 2002.— Вип. 2(16).— С. — 52–54.

8. Шепель М.А. Соргові культури просяться налани України/Шепель М.А.//Пропозиція. — 2004. —№ 6. — С. 54–56.


Тваринництво,ветеринарнамедицина

Escherichia coli 0,5 0,5 + +1 + +6 – +

1 0,5 + +1 – +6 – +

Staphylococcus aureus 0,5 0,5 + +1 – +6 – +

1 0,5 + +1 – +6 – +

Bacillus alvei 0,5 0,5 + +1 – +6 – +

1 0,5 + +1 – +6 – +

Mycobacterium bovis 1 1 + +5 + +24 + +

2 1 + +5 – +24 – +

Прим і т к а . ДР — діюча речовина; + — ріст мікроорганізмів наявний; – — ріст мікроорганізмів відсутній.

Ба терицидні властивості ДЗПТ-2 щодо мі роор анізмів розчині

Тест-культураконтроль

концентрація,% за ДР

експозиція, год дослід

Режим застосування ДЗПТ-2 Результати досліджень

УДК 619:614.48© 2012

А.П. Палій,кандидатветеринарних наукНаціональнийнауковий центр «Інститутекспериментальної і клінічноїветеринарної медицини»

ВИВЧЕННЯ СПЕКТРАБАКТЕРИЦИДНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙДЕЗІНФЕКТАНТУ ДЗПТ-2

Наведено рез льтати досліджень з вивченняба терицидних властивостей ново одезінфе тант ДЗПТ-2 щодо Escherichia coli,Staphylococcus aureus, Bacillus alvei,Mycobacterium bovis та визначено оптимальнірежими йо о застос вання.

Незважаючи на успіх, досягнутий завдякиефективним загальногосподарським і ветери-нарним заходам у цілому щодо ліквідації іпрофілактики інфекційних захворюваньсільськогосподарських тварин, окремі питаннязалишаються не розв’язаними. У системі вете-ринарно-санітарних заходів, що забезпечують

благополуччя тваринництва в епізоотичномуаспекті, підвищення продуктивності тварин,птиці і санітарної якості продуктів, сировини такормів тваринного походження, дезінфекція по-сідає важливе місце.Однією з головних проблем дезінфектології

є розробка методів і засобів знищення збуд-


ТВАРИННИЦТВО,ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА

ників захворювань у тваринницьких приміщен-нях, пошук способів знезараження ґрунту таінших об’єктів довкілля, які є чинниками пере-дачі збудників інфекційних хвороб.Застосування дезінфікуючих препаратів, не-

зважаючи на вибіркову високу ефективність де-яких з них, має ряд недоліків: вузький спектрїхньої бактерицидної дії, високі токсичність, со-бівартість, корозійна активність та ін.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Нині в Україні є досить великий асортимент су-часних закордонних і вітчизняних дезінфікую-чих засобів, різниця між якими полягає не ли-ше в ціні, а й в активнодійній речовині, ефек-тивності під час застосування в різних умовахвиробництва [5]. Також на сьогодні немає єди-ного універсального дезінфектанту, який мож-на було б використовувати у будь-якій ситуа-ції під час обробки будь-якого об’єкта. Це мож-на пояснити різноманітністю об’єктів ветери-нарного нагляду, їх різницею за структурнимпоходженням, фізичними властивостями. Пев-ний дезінфікуючий засіб має своє призначен-ня та особливості застосування і не завждиповністю задовольняє вимоги до цієї групи ре-човин у кожному окремому випадку [2]. Основ-на маса дезінфікуючих засобів виявляє актив-ність лише до збудників інфекційних захворю-вань, які належать до І групи (малостійкі додезінфектантів), П (стійкі до дезінфектантів)мікроорганізмів і лише невелика їх кількістьвиявляє бактерицидні властивості щодо ІІІ гру-пи (високостійкі до дезінфектантів) мікроор-ганізмів, забезпечуючи їх інактивацію у зовніш-ньому середовищі [1, 4].Мета досліджень — вивчити спектр бакте-

рицидних властивостей дезінфікуючого препа-рату ДЗПТ-2 та визначити оптимальні режимийого застосування під час інфекційних захво-рювань бактеріальної етіології.Матеріали і методика досліджень. Визна-

чення бактерицидних властивостей проводили

у дезінфікуючого препарату ДЗПТ-2 [6] в кон-центрації 0,5; 1 і 2% за діючою речовиною вод-них розчинів. Досліди проводили згідно з наяв-ними методичними підходами щодо апробаціїнових дезінфектантів [3]. У дослідах застосо-вано тест-культури Escherichia coli, Staphylo-coccus aureus, Bacillus alvei, Mycobacterium bo-vis з типовими культуральними та біологічни-ми властивостями. Як тест-об’єкти використо-вували: дерево, плитку, батист, скло, метал зурахуванням біологічного навантаження (сте-рильна гноївка, інактивована сироватка вели-кої рогатої худоби).Результати досліджень. Попереднє вияв-

лення бактерицидних властивостей ДЗПТ-2 що-до тест-культур зазначених вище мікроорга-нізмів проводили за допомогою культурально-го методу досліджень (таблиця).Результати досліджень свідчать, що дезін-

фікуючий препарат ДЗПТ-2 у концентрації 0,5%за ДР за експозиції 1 год зумовлює девіталіза-цію Staphylococcus aureus та Bacillus alvei, а заекспозиції 6 год — Escherichia coli. Збудника ту-беркульозу Mycobacterium bovis препарат зни-щує при застосуванні в концентрації 2% за ДРта експозиції 5 і 24 год.Після отримання попередніх позитивних ре-

зультатів наступні дослідження були проведенііз застосуванням тест-об’єктів з урахуваннямбіологічного навантаження.За нашими даними, препарат ДЗПТ-2 знеза-

ражує тест-об’єкти, контаміновані культуроюEscherichia coli під час застосування в концен-трації 0,5–1% за ДР за експозиції 6 год, а тест-об’єкти, контаміновані Staphylococcus aureus таBacillus alvei — в концентрації 0,5% за ДР приекспозиції 6 год і в концентрації 1% за ДР заекспозиції 1 год.Тест-об’єкти, контаміновані збудником ту-

беркульозу Mycobacterium bovis, препарат зне-заражує в концентрації 2% за ДР за експозиції5 і 24 год.

Вивчення спектра бактерициднихвластивостей дезінфектанту ДЗПТ-2

Новий дезінфікуючий препарат ДЗПТ-2 маєширокий спектр бактерицидних властивос-тей (Escherichia coli, Staphylococcus aureus,Bacillus alvei, Mycobacterium bovis) і є перспек-

Висновки

тивним для застосування під час проведенняпрофілактичної та вимушеної дезінфекції об’єк-тів ветеринарного нагляду у разі інфекційнихзахворювань сільськогосподарських тварин.

1. Гармаев М.Ц. Туберкулоцидная активностьнового дезинфицирующего средства/М.Ц. Гар-маев//Аграр. вестн. Урала. — 2010. — № 11–1 (77). — С. 7.

2. Завгородній А.І., Калашник Н.В. та ін. Ви-значення бактерицидних властивостей дезінфіку-ючих засобів, проведення дезінфекції та контроль


її якості при туберкульозі сільськогосподарськихтварин: Метод. реком.//Затв. Держ. комітет.вет. мед. України 20.12.2007 р. — Харків, 2007. —12 с.

3. Козій Н.В. Дезінфекційні засоби у пта-хівництві/Н.В. Козій, Н.В. Авраменко, О.С. Пого-рілий//Наук. вісн. вет. мед. Білоцерків. НАУ. —



Вивчення спектра бактерициднихвластивостей дезінфектанту ДЗПТ-2

2011. — № 83. — С. 64–67.4. Палий А.П. Бактерицидные свойства хлорсо-

держащих дезинфектантов относительно мико-бактерий/А.П. Палий//Материалы IV науч.-практ.конф. Междунар. ассоц. паразитоценологов 4–5ноября 2010 г. — Витебск, 2010. — С. 121–128.

5. Панковец Е.А. Прогнозирование состояния

здоровья животных/Е.А. Панковец//Вет. газета. —2000. — № 162. — С. 1.

6. Пат. на корисну модель № 29364 Україна,МПК А 61L 2/16. Дезінфікуючий засіб ДЗПТ-2/А.І. Завгородній, Б.Т. Стегній, А.П. Палій, М.В. Ка-лашник. — № u 2007 10324; заявл. 17.09.2007;опубл. 10.01.2008, Бюл. № 1.


МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ«СУЧАСНА МЕТОДОЛОГІЯ ҐРУНТОВО-АГРОХІМІЧНИХ ОБСТЕЖЕНЬ, КАРТОГРАФУВАННЯ ТА

КЛАСИФІКАЦІЇ ҐРУНТІВ У КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН»

На базі Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовсь-кого» 4–6 жовтня 2011 р. відбулася Міжнародна науково-практична конференція, присвячена55-річчю заснування Інституту. Її метою було об’єднання зусиль науковців, фахівців установ тавідомств, урядовців, викладачів для забезпечення надання повної, об’єктивної постійно оновлюваноїінформації про стан ґрунтів України.У роботі конференції взяло участь понад 100 учасників, представників Національної академії аг-

рарних наук України та установ її мережі, вищих навчальних закладів, установ Національної академіїнаук України, НТЦ «Центрдержродючість» та його обласних центрів, землевпорядних організацій,засобів масової інформації, обласних керівних органів. Почесними учасниками конференції були на-уковці Інституту ґрунтознавства та агрохімії НААН Білорусі й Інституту фізико-хімічних та біологічнихпроблем ґрунтознавства РАН.Конференцію відкрив директор ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовсько-

го» академік НААН С.А. Балюк. У своїй доповіді він зазначив, що за останні 5 років науковцями інсти-туту було зроблено значний внесок у формування державної політики щодо використання ґрунтово-го покриву, земельних ресурсів, добрив, хімічних меліорантів, охорони й підвищення родючості ґрунтівкраїни. Завдяки науковим здобуткам інституту є можливість на принципово нових засадах підійти довивчення ґрунтового покриву, упровадження ґрунтозахисних агротехнологій, удобрення, меліорації ізагалом до сталого землекористування.З основними доповідями, що розкрили стан та перспективи розв’язання проблеми збереження

ґрунтів, у пленарній частині конференції виступили науковці ННЦ «ІГА імені О.Н. Соколовського» С.А. Ба-люк (співдоповідач В.В. Медведєв) «Стратегія збалансованого використання, відтворення та управ-ління ґрунтовими ресурсами», М.І. Полупан (співдоповідачі С.А. Балюк, В.Б. Соловей, В.А Величко)«Методологія великомасштабних досліджень ґрунтового покриву і сучасні вимоги до його норматив-ного забезпечення», М.М. Мірошниченко «Інформаційне забезпечення охорони ґрунтів в умовах ре-формування земельних відносин», М.В. Лісовий «Удосконалення агрохімічного забезпечення земле-робства України в умовах земельної реформи». Цікавими були доповіді учасників конференції зіЛьвівського національного університету імені Івана Франка І.Я. Папіша (співдоповідачі С.П. Позняк,З.П. Паньків, Т.С. Ямелинець) «Принципи та критерії ґрунтово-географічного районування Західногорегіону України» та Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича В.Р. Черлінки«Вибір точок контролю забруднення ґрунтів із використанням ГІС GRASS під час моніторингу».На засіданні секції «Генезис і класифікація ґрунтів та сучасна методологія їх картографування в

контексті реформування земельних відносин» було порушено питання щодо сучасної методології ґрун-тових обстежень і картографування ґрунтів на основі космічної зйомки, атласного картографування,науково-методичного забезпечення діагностики та оцінювання функціональної стійкості ґрунтів за різнихтипів навантажень, використання методів дистанційного зондування в сучасних ґрунтових досліджен-нях, класифікації гранулометричного складу ґрунтів, застосовуваної в Україні.Секцією «Моніторинг ґрунтів та їх охорона від антропогенної деградації і техногенного забруднен-

ня» розглянуто концепцію побудови сучасної системи моніторингу ґрунтового покриву України, пи-тання збереження ґрунтів в умовах земельної реформи, створення та інформаційного забезпеченнясистеми охорони ґрунтів в агроландшафтах, картографування ерозійної небезпеки територій, а та-кож аспекти методології екологічного нормування вмісту хімічних елементів у ґрунтах.На засіданні секції «Трофічний стан ґрунтів, методи його діагностування та управління родючістю»

було обговорено теоретичні аспекти вдосконалення діагностування трофічного стану ґрунтів, транс-формації їхнього гумусного стану та енергопотенціалу під впливом антропогенних факторів, перева-ги та недоліки ресурсоощадної системи удобрення сільськогосподарських культур, особливості аеро-генної неоднорідності стаціонарних польових дослідів з добривами.Наукові статті учасників конференції розміщено в ювілейних випусках міжвідомчого тематичного

наукового збірника «Агрохімія і ґрунтознавство».


ТВАРИННИЦТВО, ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА

УДК 636.22./28.084.085© 2012

Л.П. Чорнолата,кандидат сільсько-господарських наук

Т.В. ГорбачукВ.Ю. НоваковськаІнституткормів та сільськогогосподарства ПоділляНААН

ВПЛИВ ПРЕПАРАТУ ЦЕЛЮЛАЗИНА СТРУКТУРУ ВУГЛЕВОДНО-ЛІГНІНОВОГО КОМПЛЕКСУ

Наведено рез льтати досліджень діїферментно о препарат целюлази нав леводно-лі ніновий омпле с насіння соїта зерна р дзи.

Корми готують із найрізноманітніших куль-тур. Одні культури вирощують для одержаннязерна та насіння, інші — для виробництва си-лосу й сінажу. Використовуючи метод штучно-го висушування, виготовляють сіно з бобових ізлакових трав. Якість будь-якого виду кормупередусім визначають умістом протеїну, але івміст вуглеводів у кормах має велике значен-ня. Не менш важливо знати не лише кількість,а й якісний склад вуглеводів, враховувати їхнюрозчинність і доступність в організмі тварини,фактори впливу.На частку вуглеводів у рослинному організмі

припадає понад 2/3 органічних речовин. Вониє первинними продуктами синтезу і основнимвихідним джерелом біосинтезу інших органіч-них речовин. Важливо і те, що вуглеводи у про-цесі окислювальних перетворень забезпечуютьусі живі клітини енергією [2]. Для поліпшенняфізіологічного стану і продуктивності тваринпотрібно враховувати значення клітковини та їїкомпонентів (целюлози, геміцелюлози, лігніну)— складників оболонок рослинних клітин. Їхуміст залежить від виду та фази розвитку рос-лини. Як правило, перетравність клітковинитваринним організмом є обмежувальним фак-тором під час складання раціонів. У певній кіль-кості клітковина потрібна не лише жуйним тва-ринам. Адже вона є стимулювальним факто-ром моторної функції травного тракту, а такожактивної дії травних ферментів. Клітини, щофункціонують, постійно поглинають з крові глю-козу для поповнення своїх енергетичних витрат.Молекула клітковини складається з α- і β- глю-коз. Допускають, що в її складі є 10000 глюкоз-них залишків у вигляді ниток, які за допомогоюводневих зв’язків з’єднуються один з одним упучки. Один з основних компонентів клітковини —целюлоза, яка гідролізується під дією фермен-ту целюлази до полісахаридів целобіоз, які, усвою чергу, гідролізуються до глюкоз [3].Часто клітковиновмісна кормова сировина

важкодоступна для власних целюлозолітичнихферментів травного тракту тварини, тому до-цільно використовувати ферментні препаратипромислового виробництва з метою сприяннявивільненню більшої кількості поживних речо-

вин, зокрема й протеїнів, які під впливом целю-лозолітичних ферментів вивільняються з ком-плексів кислото-детергентної клітковини [1].Методика досліджень. Об’єктами дослі-

джень були насіння сої, зерно кукурудзи таферментний препарат — целюлаза (виробник— ЗАТ «Ензим», м. Ладижин Вінницької обл.).У досліджуваних зразках вивчали склад вугле-водно-лігнінового комплексу до обробки целю-лазою і після неї. Вуглеводно-лігніновий комп-лекс характеризується: сумою легкорозчиннихвуглеводів, масовими частками крохмалю, цук-рів, геміцелюлоз, целюлоз і лігніну. Визначалиці показники відповідно до: ГОСТ 13496.2–91,ГОСТ 26176–91, ДСТУ ISO 13906.Дію ферментних препаратів установлено

згідно з відомою методикою, розробленоюІнститутом кормів та сільського господарстваПоділля НААН і атестованою Державним під-приємством «Всеукраїнський державний науко-во-виробничий центр стандартизації, метро-логії, сертифікації та захисту прав споживачів(Укрметртестстандарт)» ДержспоживстандартуУкраїни № 081/12-0531–08.Результати досліджень. Для визначення

доцільності використання целюлозолітичнихферментних препаратів вивчено склад вугле-водно-лігнінового комплексу зразків насіння соїта зерна кукурудзи.За зоотехнічним аналізом вуглеводи прийня-

то розділяти на 2 групи: сиру клітковину і без-азотисті екстрактивні речовини (БЕР). За дани-ми Інституту кормів та сільського господарст-ва Поділля НААН, насіння сої містить у се-редньому 6–14% сирої клітковини, а зернокукурудзи — 2–4%. Сира клітковина міститьцелюлозу, частину геміцелюлози й інструкційніречовини, зокрема лігнін. Доведено, що черезнадлишок сирої клітковини у раціоні перетрав-ність і засвоєння основних поживних речовинзнижується. До БЕР належать: цукор, крох-маль, частина геміцелюлоз, інулін, органічнікислоти, глюкозиди та ін.Вуглеводно-лігніновий комплекс прийнято

характеризувати вмістом цукру, крохмалю, гемі-целюлози, целюлози і лігніну. Насіння сої бага-те на вміст крохмалю, цукру, геміцелюлоз і це-



Вплив препарату целюлази наструктуру вуглеводно-лігнінового комплексу

Уміст легкорозчинних вуглеводів 179,88 729,27

Масова частка:

крохмалю 59,13 623,39

цукру 64,61 24,06

геміцелюлози 50,51 68,82

целюлози 71,72 20,18

лігніну 19,10 18,44

1. Хара теристи а в леводно-лі ніново о омпле с дослідж ваних зраз ів сої (селе ції Інсти-т т ормів та сільсь о о осподарства Полісся НААН) і зерна р дзи, /

Показник Зерно кукурудзиНасіння сої

Артеміда 175,3 62,3 44,1 62,1 74,0 15,5

Подільська 167,5 60,2 46,0 55,1 78,0 22,1

Феміда 184,2 54,0 66,9 56,9 74,7 23,9

Агат 197,8 57,0 101,2 35,7 58,3 14,6

Золотиста 165,7 63,2 49,8 47,3 72,7 26,3

Оксана 188,8 58,1 79,7 46,0 72,6 12,2

Хара теристи а в леводно-лі ніново о омпле с різних сортів сої: а — до оброб и фер-ментним препаратом целюлазою; б — після оброб и; — Артеміда; — Подільсь а; —Феміда; — А ат; — Золотиста; — О сана

2. В леводно-лі ніновий омпле с різних сортів сої, / перерах н на АСР

Сортнасіння сої

ЛігнінЦелюлозаГеміцелюлозаЦукорКрохмальУміст

легкорозчиннихвуглеводів

г/кг г/кг

Сума

легкорозчинних

вуглеводів

Крохмаль

Цукор

Геміцелюлоза

Целюлоза

Лігнін

Сума

легкорозчинних

вуглеводів

Крохмаль

Цукор

Геміцелюлоза

Целюлоза

Лігнін

а б

люлоз — відповідно 5,9%; 6,5; 5,1 і 7,2%(табл. 1). Уміст легкорозчинних вуглеводів унасінні сої становить близько 18%. У зерні жкукурудзи високий вміст крохмалю — більше62%, вміст цукру нижчий, ніж у насінні сої на 62,целюлози — на 72, а вміст геміцелюлоз вищийна 27%. Сума легкорозчинних цукрів у зерні ку-курудзи завдяки крохмалю вища у 4 рази.Вивчаючи вуглеводно-лігніновий комплекс

різних сортів сої, виявлено, що сорти розрізня-ються за хімічним складом (табл. 2, рисунок).Так, сорт Агат вирізняється високим умістом

цукрів, відповідно загальний уміст легкорозчин-них вуглеводів також порівняно високий. Вод-ночас він має найнижчий уміст геміцелюлози тацелюлози серед досліджуваних сортів. Най-нижчий уміст лігніну у насінні сої сорту Окса-на, а найвищий — у сорту Золотиста. Такі жпоказники за вмістом целюлози у сортів По-дільська і Золотиста, майже на одному рівні їївміст у сортів Артеміда і Феміда, а також Зо-лотиста і Оксана.Враховуючи, що хімічний склад різних сортів

сої різний, ми обробляли ферментним препа-



Вплив препарату целюлази наструктуру вуглеводно-лігнінового комплексу

ратом целюлазою зразки кожного із сортів. От-римані дані свідчать, що показники вуглевод-но-лігнінового комплексу різних сортів до об-робки ферментним препаратом целюлазою іпісля неї приблизно однакові (табл. 3).Після обробки зразків ферментом целюла-

зою сума легкорозчинних вуглеводів і цукрузбільшується, а вміст крохмалю, целюлози ігеміцелюлози зменшується. Тобто за рахунокрозщеплення останніх уміст глюкози у зразкузбільшується, тому й відбувається підвищеннялегкорозчинних вуглеводів.Збільшення вмісту легкорозчинних вугле-

водів у насінні сої різних сортів може бути різ-ним — лише на 3% (сорт Феміда і Золотиста)або на 10% (Агат). Дія ферменту целюлази нарозпад целюлози для кожного сорту є специ-фічною. У сорті Агат її вміст найнижчий —58,3 г/кг, а після обробки ферментом — 46,4 г/кг,тобто знижується на 20%. Тоді як у насінні соїсортів Оксана, Золотиста і Феміда її вмістзнизився лише на 12%. Водночас у насінні сор-ту Подільська вміст целюлози став нижчимна 22,7%.

Уміст геміцелюлози також зменшився і най-більше — у насінні сорту Золотиста, а наймен-ше — у сорту Артеміда (3%), знизився і вмісткрохмалю (5,7–17,5%).Цікаві дані отримано під час роботи зі зраз-

ками зерна кукурудзи. Уміст крохмалю у вугле-водно-лігніновому комплексі зерна різних сортівцієї культури становив 472,4–673,7 г/кг, цукру— 18,7–41,6, геміцелюлози — 50–71,1 г/кг, це-люлози — 14,94–29,8 г/кг. Після обробки зраз-ків ферментним препаратом целюлазою сумалегкорозчинних вуглеводів збільшилася в се-редньому на 13%, а вміст геміцелюлози і це-люлози зменшився на 1,1–10,2%.На вміст целюлози багаті грубі корми. Роз-

почато дослідження вуглеводно-лігніновогокомплексу силосу, сінажу, сіна. Адже вуглевод-но-лігніновий комплекс силосу кукурудзи (мо-лочно-воскова стиглість), за даними лабора-торії Інституту кормів та сільського господар-ства Поділля НААН, характеризується високимумістом целюлози — 499,51–640,20 г/кг, гемі-целюлози — 520,19–642,23, лігніну — 24,56–29,63, крохмалю — 20,87–28,41 г/кг.

Обробка насіння сої ферментним препара-том целюлазою впливає на склад вуглеводно-лігнінового комплексу, але у різних сортахвміст легкорозчинних вуглеводів, крохмалю,цукру, геміцелюлози, целюлози та лігніну змі-нюється по-різному.Сума легкорозчинних вуглеводів збільшу-

ється на 3–10%, цукрів — на 31–64%. Водно-час уміст крохмалю зменшується на 6–17%,геміцелюлози — 3–22, целюлози — 12–20%.

Висновки

Уміст лігніну практично не змінюється.Вуглеводно-лігніновий комплекс іншої кор-

мової сировини, зокрема зерна кукурудзи, та-кож змінюється під впливом ферментногопрепарату целюлази, тобто збільшуєтьсявміст цукрів за рахунок зменшення вмістуцелюлози, геміцелюлози та крохмалю. Це по-ліпшує перетравність вуглеводів в організмітварин і відповідно підвищує їхню продук-тивність.

1. Григорьев Н.Г., Волков Н.П., Воробьев Е.С.Биологическая полноценность кормов.— М.: Агро-промиздат, 1989. — С. 287.

2. Костин А.П., Мещеряков Ф.А., Сысоев А.А.


Физиология сельскохозяйственных животных. —М.: Колос, 1974. — С. 168–206.

3. Плешков Б.П. Биохимия сельскохозяйствен-ных растений. — М.: Колос, 1975. — С. 112–196.

Артеміда 183,3 55,4 64,8 60,1 61,4 15,9

Подільська 181,9 53,9 75,3 49,8 60,3 21,8

Феміда 189,7 49,5 88,1 49,9 65,5 24,0

Агат 217,8 48,5 136,0 30,0 46,4 14,4

Золотиста 170,1 59,8 66,6 38,7 63,3 25,2

Оксана 200,0 50,4 104,0 37,9 64,6 11,9

3. В леводно-лі ніновий омпле с різних сортів сої після оброб и ферментним препаратомцелюлазою, / перерах н на АСР

Сортнасіння сої

ЛігнінЦелюлозаГеміцелюлозаЦукорКрохмальУміст

легкорозчиннихвуглеводів

35Â³ñíèê àãðàðíî³ íàóêèлютий 2012р.


УДК 636.92© 2012

Г.А. Коцюбенко,кандидат сільсько-господарських наукМиколаївськийдержавний аграрнийуніверситет

ВІДТВОРНІ ТА ПРОДУКТИВНІЯКОСТІ КРОЛІВ ЗА РІЗНИХТЕХНОЛОГІЙ ВИРОЩУВАННЯ

Найцінніші за фізи о-хімічним с ладом т ш иролів, вирощених за е отехноло ією. Най ращіпо азни и відтворних і прод тивних я остейролів, вирощених за е отехноло ією порівняноз техно ролівництвом та ретротехноло ією.

Актуальність проблеми. Зміна форм влас-ності майна в агропромисловому виробництвінадала поштовху до перебудови галузей тва-ринництва. Більше уваги стало приділятися га-лузям, які були б спроможні виробляти найде-шевшу і якісну продукцію. На думку Л.Г. Уткі-на, кролівництво — найперспективніша галузь,за якою пріоритетне майбутнє у постачанніринку дієтичним м’ясом і хутровою сировиною[3]. Швидкому відтворенню та подальшому роз-виткові галузі сприяють виняткові біологічні тагосподарсько корисні особливості кролів: висо-ка плідність, скороспілість, оплата кормів, не-вибагливість до умов утримання, доступністьдогляду для широких верств населення таефективне використання поширеного асорти-менту кормів. Так, від однієї кролиці за рік мож-на отримати м’яса у 30 разів більше, ніж вонаважить. Як дієтичний продукт, кролятина немає собі рівних. Білок кролятини людина зас-воює на 90%, яловичини — на 62%, а вміст хо-лестерину при цьому удвічі менший [1].Нині у кролівництві застосовують ряд техно-

логій, основними з яких є ретротехнологія, тех-нокролівництво та екокролівництво.Ретротехнологія заснована на традиційних

способах ведення господарства, які придатнідля невеличкого селянського подвір’я на 20–50 кролиць. При цьому застосовуються най-простіші способи утримання кролів, раціон ор-ієнтований на кормову базу селянського под-вір’я, а самі кролі не захищені від спалахів ві-русних інфекцій. На розведення кролів впливаєсезонний фактор, до товарної маси тварини ро-стуть 150–160 днів.

Технокролівництво передбачає сучасні спо-соби утримання та розведення кролів з метоюїх вирощування у промислових масштабах.Технокролик дуже відрізняється за якістю м’я-са, оскільки він вирощений у тепличних умовах,з використанням різних препаратів, які приско-рюють ріст. З погляду бізнесу, технокролів-ництво є стабільно прибутковим, якщо йогомасштаби великі — 2000—10000 кролиць, а цепотребує великого стартового капіталу — 1,5—5 млн євро. Окупність такого кролівництва мо-же тривати 10 років і більше й не кожному охо-чому по кишені.

Екокролівництво застосовує технології утри-мання, розведення та годівлі, максимальнонаближені до природних.Мета дослідження — отримання продукції

найвищого споживчого ґатунку без використан-ня кормів, які містять стимулятори росту. Ре-продуктивні якості тварин при цьому завждинайкращі. У вирощуванні екокролика, крім м’я-са, товарну цінність має його хутро, яке в го-товому виробі може коштувати 50–250 грн. Призабої кролика віком 120—130 днів маса тушкистановить 2–2,3 кг. Чистий прибуток з м’яса —50–80 грн [1].Завдання дослідження. Організм кролів

вирізняється високою біологічною пластичністюта пристосованістю до найрізноманітніших умов.Враховуючи актуальність і практичну цінністьпитання, нами досліджено відтворні та продук-тивні якості кролів порід комбінованого напря-му продуктивності (сірий та білий велетень,шиншила, сріблястий), вирощених за різнимитехнологіями на базі кролеферм ОАО «Неча-

Жива маса кролиць при паруванні, кг 5,2±0,08 5,0±0,07 5,3±0,08

Багатоплідність, гол. 7,3±0,06 8,9±0,08 8,0±0,08

Збереженість молодняку в підсиснийперіод, % 87,4±1,31 89,3±1,23 93,1±1,34

Молочність кролиць, кг 4,0±0,03 4,3±0,04 4,8±0,04

Маса кроленят віком 60 днів, кг 1,25±0,06 1,90±0,07 1,70±0,03

1. Відтворні я ості ролиць за різних техноло ій тримання (M±m)

ТехнологіяПоказник

екотехнологіятехнокролівництворетротехнологія

36 Â³ñíèê àãðàðíî³ íàóêè лютий 2012 р.


янський», ТОВ «Звірогосподарство «Рунас»,екоферма Лариси Подолян (Миколаївська обл.).Матеріали і методи дослідження. Дослі-

дження проводили з березня 2010 по травень2011 р. Досліджували окроли повновікових кро-лиць-одноліток за показниками відтворних яко-стей самок і продуктивних якостей молоднякуза різних технологій вирощування. Вибірка кро-лиць становила по 25 гол. кожної з досліджу-ваних порід, а молодняку за 4 окроли — 2000 гол.Фізико-хімічний склад найдовшого м’яза спинита жиру досліджено за кожним окролом, по 10гол. різних технологій вирощування. Із відтвор-них якостей кролиць вивчали: живу масу припаруванні, багатоплідність, збереженість мо-лодняку у підсисний період, молочність, масукроленят у віці 60 днів. Із продуктивних якос-тей досліджували: середньодобові прирости

Відтворні та продуктивні якостікролів за різних технологій вирощування

молодняку у підсисний період, вік досягненнязабійної кондиції, витрати корму на 1 кг приро-сту, собівартість вирощування 1 гол., прибутокі рентабельність.Результати дослідження. Визначено показ-

ники відтворних якостей кролиць за різних тех-нологій утримання (табл. 1). Жива маса кро-лиць при паруванні за різних технологій утри-мання майже не має істотних коливань істановить 5–5,3 кг. Найбільші показники бага-топлідності виявлено у кролиць, яких утриму-вали за технологією технокролівництва —8,9 гол., хоча вона поступається європейськимстандартам — 10 гол., що свідчить про непри-стосованість типових порід країни до цієї тех-нології. Найменші показники багатоплідностівиявлено у кролиць, яких утримували за рет-ротехнологією — 7,3 гол., що також поступаєть-

Кількість вибірки кроленят, гол. 500 500 500

Середня маса тушки за реалізації, г 1,8±0,21 1,6±0,19 2,1±0,11

Вік досягнення забійної кондиції, днів 150±2 90±2 120±2

Витрати корму на 1 кг приросту, к.од. 5,6±0,20 4,2±0,20 4,8±0,17

Собівартість вирощування 1 гол., грн 46,7±1,25 52,5±1,48 53,0±1,69

Середня реалізаційна ціна 1 гол. безвартості шкурки, грн 82,0±2,55 71,5±1,96 91,3±2,31

Середня вартість 1 шкурки, грн 2,5±0,22 0,5±0,09 7,0±0,31

Прибуток, грн 37,8±1,34 19,5±1,21 44,3±1,69

Рентабельність, % 80,9±1,11 37,1±1,15 83,6±1,22

2. Прод тивні я ості молодня ролів, вирощених за різними техноло іями (M±m)

ТехнологіяПоказник

екотехнологіятехнокролівництворетротехнологія

Склад найдовшого м’яза спини

Волога, % 72,2 75,0 71,0

Жир, % 4,4 3,4 4,0

Білок, % 22,2 20,5 23,7

Зола, % 1,2 1,1 1,3

Склад внутрішнього жиру

Волога, % 6,2 7,6 6,0

Жир, % 92,9 91,9 93,4

Зола, % 0,19 0,11 0,25

Кислотне число,мгКОН/г 1,11 1,31 1,06

Перекисне число,ммоль 0,61 0,81 0,59

3. Фізи о-хімічний с лад найдовшо о м’яза спини та вн трішньо о жир ролів, вирощенихза різними техноло іями

Показник ЕкотехнологіяТехнокролівництвоРетротехнологія

37Â³ñíèê àãðàðíî³ íàóêèлютий 2012 р.


Відтворні та продуктивні якостікролів за різних технологій вирощування

ся породним стандартам — 8 гол. Тобто кро-лиці під дією різних несприятливих факторів,притаманних ретротехнології, не використо-вують свій природний потенціал. Збереженістьмолодняку у підсисний період і молочність кро-лиць найкращі за екотехнології утримання.Найменшу масу кроленят виявлено за ретро-технології вирощування — 1,25 кг. Кроленята,вирощені за екотехнологією, переважують їх на450 г, а технокролики — на 650 г. Аналізуючивідтворні якості кролиць у комплексі, слід заз-начити, що найгірші вони за ретротехнологіїутримання. Екотехнологія найповніше викори-стовує природний потенціал типових для краї-ни порід.Визначено показники продуктивних якостей

молодняку за різних технологій вирощування таекономічні показники (табл. 2). Різні технологіївирощування передбачають свої особливості.Так, за ретротехнології молодняк кролів реалі-зують у віці 150 днів із середньою масою туш-ки 1,8 кг; за технокролівництва забій проводятьу віці 90 днів із середньою масою тушки 1,6 кг;за екотехнології молодняк утримують до віку120 днів і реалізують за середньої маси 2,1 кг.Маса тушки зумовлює і реалізаційну ціну. Се-редня реалізаційна ціна 1 гол. без вартостішкурки — 82 грн, 71,5 та 91,3 грн відповідно дозазначених вище технологій.Різниться також і середня вартість шкурок.

Так, за ретротехнології вона становить 2,5 грн,технокролівництва — 0,5, за екотехнології —7 грн. Цінність хутра зумовлена його якістю.При забої у віці 120 днів хутро повністю сфор-моване після 1-го вікового линяння; 90 днів —хутро проходить ІІІ фазу линяння, має найниж-чу якість і непридатне до використання для хут-ряних виробів; 150 днів — у кролів уже триваєІ фаза 2-го вікового линяння і якість хутра по-

гіршується, що знижує його вартість. Забиватитварин раніше за ретротехнології — недоціль-но, оскільки тушка має дуже малу масу.Витрати корму на 1 кг приросту також мають

істотні різниці. Найменші вони за технокролів-ництва — 4,2 к.од., найбільші — за ретротех-нології — 5,6 к.од.Найменшу собівартість вирощування має

ретротехнологія — 46,7 грн. Технокролівницт-во та екотехнологія за собівартістю істотно невідрізняються — 52,5 та 53 грн відповідно. Про-те найбільший прибуток і рентабельність маєекотехнологія — 44,3 грн; 83,6%.Фізико-хімічний склад м’яса визначає його

поживну цінність. Високі якісні показники кро-лятини залежать від оптимального збалансу-вання за вмістом білка, жиру, зольних елемен-тів, вологи та ін. Нами вивчено фізико-хімічнийсклад м’яса та внутрішнього жиру у кролів, ви-рощених за різними технологіями (табл. 3).Аналіз отриманих результатів свідчить про

зміни фізико-хімічного складу найдовшого м’я-за спини та внутрішнього жиру у бік підвищен-ня поживної цінності у кролів, вирощених заекотехнологією. Так, у молодняку зменшуєть-ся вміст жиру у м’ясі на 0,4% порівняно з кроля-ми, вирощеними за ретротехнологією і збіль-шується на 0,6% порівняно з технокроликом. Ум’ясі екокролика найбільший уміст білка —23,7%, а вологи найменше — 71%.Внутрішній жир кролів усіх дослідних груп

білого кольору, без сторонніх запахів і при-смаків, прозорий у розплавленому стані, алевиявлено деякі відмінності у хімічному складі.За хімічним складом внутрішній жир екокроли-ка має менші вологість, кислотне та перикис-не число, що свідчить про його менше окисню-вальне псування порівняно з іншими дослідни-ми групами.

Дослідженнями встановлено, що екотехно-логії вирощування кролів мають безперечнуперевагу. У кролів, вирощених за цією техно-логією, найкращі відтворні якості, вони най-продуктивніші, а сама технологія високорен-

Висновки

табельна порівняно з ретро- та технокро-лівництвом. За фізико-хімічним складом м’я-со та жир екокролика також вирізняєтьсябільшою поживною цінністю та меншим окис-ненням.

1. Помытко В.Н. Учебная книга кроликовода/В.Н. Помытко, В.Н. Александров. — М.: Агропром-издат, 1985. — С. 150—154.

2. Умеринков И.А. Биохимический статус и не-специфическая резистентность у кроликов при


акселерационном методе выращивания: автореф.на соиск. уч. степ. канд. биол. наук. — Курск, 2005.— 25 с.

3. Уткин Л.Г. Кролиководство/Л.Г. Уткин. — М.:Агропромиздат, 1987. — С. 3—4.



УДК 636.59.085.12.003.13© 2012

І.І. Ібатуллін,академік НААН

В.В. Отченашко,кандидат сільсько-господарських наукНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

ОЦІНКА МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯМОЛОДНЯКУ ПЕРЕПЕЛІВ

Досліджено вплив з одов вання омбі ормівз різними рівнями альцію та фосфор на балансазот , альцію та фосфор , мінеральний с ладзоли оміл ової іст и та біохімічні по азни исироват и рові. Доведено наявність сильно озворотно о зв’яз між співвідношеннямдост пних альцію і фосфор в ормах і рівнемзасвоєння фосфор в ор анізмі (r=–0,94,Р<0,05), а та ож відс тність помітних змінвмісті альцію в оміл овій істці, онцентраціїв сироватці рові альцію, фосфор , ма нію,альцидіол та а тивності л жної фосфатази.

Класичні підходи до оцінки повноцінностімінерального живлення птиці передбачаютьвивчення інтенсивності росту молодняку [3];забезпечення профілактики захворювань [6];визначення концентрації мінеральних елемен-тів в органах і тканинах [11], металопротеїдів(гемоглобін, тироксин), активності металоен-зимів (церулоплазмін, глутатіонпероксидаза,лужна фосфатаза); включення ізотопу в ткани-ни; рентгенофотометричні дослідження; вста-новлення засвоюваності (ретенції) елементу заданими балансових дослідів [10].Біологічна доступність речовин в організмі

тварин визначається за інтенсивністю їх всмок-тування і залежить від хімічної та фізичної фор-ми елементу, розміру часток корму, збалансо-ваності раціону за поживними, мінеральними таіншими речовинами, наявності хелатувальнихагентів тощо, а також за співвідношенням тавзаємодією елементів у процесі обміну (си-нергізм, антагонізм, сенсибілізація). Вивченняособливостей взаємодії між речовинами даєзмогу спрямувати обмін речовин у бажаномунапрямі, забезпечуючи ефективне використан-ня кормів [2].Складність забезпечення повноцінності мі-

нерального живлення птиці, зокрема перепелівм’ясного напряму продуктивності, пов’язана зрізноманітністю факторів впливу на мінераль-

ний обмін, складу рецептур комбікормів, дже-рел мінеральних елементів і постійним пошу-ком найоптимальніших рівнів поживних ре-човин у спробах підвищення ефективності ви-користання кормів та виробництва продукції.Мета дослідження — вивчення параметрів

мінерального живлення з метою вдосконален-ня норм кальцію та фосфору в кормах для мо-лодняку перепелів м’ясного напряму продук-тивності.Матеріал і методика досліджень. Науково-

господарський дослід проводили в умовах про-блемної науково-дослідної лабораторії кормо-вих добавок кафедри годівлі тварин і технологіїкормів ім. П.Д. Пшеничного Національного уні-верситету біоресурсів і природокористуванняУкраїни.Матеріалом для досліду був молодняк пере-

пелів породи фараон. Дослід проводили за ме-тодом груп. Згідно зі схемою досліду (табл. 1)у добовому віці здійснено добір 600 перепелів,з яких сформовано 6 груп — контрольну і 5дослідних, по 100 гол. у кожній.Тривалість зрівняльного періоду становила

7 діб, основного — 35 діб. Піддослідне поголів’ямолодняку перепелів утримували в одноярус-них кліткових батареях, напували за допомогоювакуумних напувалок. Параметри мікрокліматуприміщення, де утримували птицю, відповідали

І (контрольна) 100 ОР: ОРСа — 1,0 %, Р — 0,8 %

Дослідні:ІІ 100 Са — 0,8%; Р — 0,8%ІІІ 100 Са — 1,2%; Р — 0,8%ІV 100 Са — 1,0%; Р — 1,0%V 100 Са — 1,0%; Р — 0,6%VI 100 Са — 1,2%; Р — 0,6%

1. Схема на ово- осподарсь о о дослід

Період досліду

зрівняльний (7 діб) основний (35 діб)Поголів’я птиці, гол.Група



встановленим нормативам [1]. Годували під-дослідних перепелів розсипними повнораціон-ними комбікормами за спеціальною рецепту-рою, яка відповідала меті дослідження.Рівень кальцію і фосфору в комбікормах для

забезпечення умов експерименту регулювализа рахунок незначних змін енергетичних, про-теїнових (пшениця, олія соняшникова, шротсоєвий) і мінеральних (крейда, дикальційфос-фат) компонентів.У кінці досліду було проведено фізіологічний

дослід з вивчення балансу азоту, кальцію тафосфору за загальноприйнятими методиками[5, 8], а також здійснено забій перепелів з ме-тою вивчення біохімічних показників крові тамінерального складу великої гомілкової кістки(по 3 самці з кожної групи).Біохімічні показники сироватки крові визна-

чали за допомогою автоматичного біохімічно-го аналізатора «VITROS 25», який забезпечуєвиконання досліджень із застосуванням бага-тошарової плівкової технології з використаннямпотенціометричного (прямий іоноселективнийелектрод), колориметричного та імунометрич-ного методів. Рівень кальційрегулювальногогормону 25-дигідрохолекальциферолу (25(ОН)D3,кальцидіол) у сироватці крові визначали за до-помогою тест-системи для імунохемілюмінес-центного аналізатора «Immulite».Мінеральний склад зразків кормів, посліду,

кісток вивчали методом спектрального аналізуз використанням енерго-дисперсійного рентге-нофлуоресцентного спектрометра «ElvaX».Біометричну обробку даних здійснювали за

допомогою програмного забезпечення MS Ex-cel з використанням вбудованих статистичнихфункцій. Для вивчення статистичного зв’язкуміж явищами використовували непараметрич-ний метод — розрахунок коефіцієнта ранговоїкореляції.Результати досліджень та їх обговорен-

ня. Відомо, що вирішальне значення для зас-воєння кальцію, що відбувається переважно втонкому відділі кишечнику, має вітамін D. Ак-тивна форма цього вітаміну (1,25-дегідрокси-кальциферол) активує синтез кальційзв’язу-вального протеїну, який у транспорті кальцію,за сучасними уявленнями, є стимулятором ди-фузії, його концентратором у мікроворсинках тайого внутрішньоклітинним переносником [9].

Оцінка мінеральногоживлення молодняку перепелів

Рівень абсорбції кальцію у птиці певною мі-рою залежить від засвоєння азоту й рівнів каль-цію та обмінної енергії у раціоні. Більша час-тина фосфору у птиці всмоктується в прокси-мальній частині тонкого відділу кишечнику [10].Цей процес залежить від активності фітази кор-мів, рН хімусу, рівнів енергії, протеїну, кальціюта вітаміну D у раціоні. Транспорт фосфору че-рез стінку кишечнику здійснюється проти граді-єнта концентрації, що потребує певних витратенергії.Засвоєння фосфору з кормів залежить від

його співвідношення з кальцієм більшою мірою,ніж засвоєння кальцію [7]. Однак значення цьо-го співвідношення для інтенсивності всмокту-вання фосфору та участь вітаміну D в цьомупроцесі деякі вчені спростовують [10].Дані щодо засвоєння азоту та мінеральних

елементів (табл. 2) свідчать про відсутність віро-гідної різниці за цими показниками, хоча є певнітенденції. Зокрема, кореляційний аналіз давзмогу визначити зворотний помірний характерзв’язку між співвідношенням доступних кальцію іфосфору й відповідно рівнем засвоєння азотукорму (r= –0,31, Р>0,1), прямий — до засвоєн-ня кальцію (r=0,31, Р>0,1), сильний зворотний —до засвоєння фосфору (r=–0,94, Р<0,05).Уміст кальцію та фосфору у гомілковій кістці

є одним із типових тестів, за яким можна оці-нювати ступінь забезпеченості птиці цими міне-ральними елементами.Аналіз даних свідчить, що за підвищення

вмісту фосфору у кормі від 0,8 до 1% та звужен-ня співвідношення між кальцієм і фосфоромнакопичення фосфору у великій гомілковій кіст-ці вірогідно збільшилося на 9,9% за деякогозменшення вмісту кальцію. За порівняльногоаналізу змін вмісту кальцію в кормі та кісткахпевної тенденції не встановлено.Для оцінки D-вітамінної забезпеченості ви-

користовують визначення в плазмі або сироват-ці крові найстабільнішої форми вітаміну D3 — 25(ОН)–D (кальцидіолу), концентрація якого маєпрямий зв’язок з дефіцитом вітаміну D, а ви-вчення мінерального обміну доповнюється ви-значенням концентрації мінеральних елементівта окремих ферментів у крові (табл. 3).Значних відмінностей між показниками не

виявлено, що знаходить своє підтвердження ів інших джерелах літератури [4] та свідчить про

І 64,35±1,56 43,45±2,91 36,87±1,52

ІІ 60,81±0,95 45,42±1,12 33,43±1,44

ІІІ 65,40±0,39 41,67±0,47 35,05±1,06

IV 61,97±1,28 40,65±2,13 39,80±2,40

V 61,29±1,80 38,66±0,59 29,94±0,10

VI 62,01±2,41 41,99±1,44 29,75±0,67

2. Рівні засвоєння азот та мінеральних елементів, %

Група ФосфорКальційАзот



Оцінка мінеральногоживлення молодняку перепелів

складність досліджуваного явища. Слід заува-жити, що кальцитріол здатний підвищувати ре-абсорбцію кальцію, але в помірному ступені,оскільки 99 % кальцію реабсорбується і за

Лужна фосфатаза, U/l 2402±375 2442±443 2276±260 2173±106 2468±364 2561±391

Кальцидіол, нмоль/л 73,10±5,01 71,73±8,88 79,63±6,14 86,23±6,55 73,00±9,79 71,8±1,25

Кальцій, ммоль/л 2,70±0,35 2,40±0,51 2,70±0,21 2,67±0,43 2,60±0,36 2,97±0,35

Фосфор, ммоль/л 2,73±0,20 3,07±0,20 2,80±0,36 3,87±0,38 2,50±0,32 2,63±0,35

Магній, ммоль/л 1,86±0,21 1,48±0,12 1,60±0,13 1,56±0,15 1,59±0,12 2,14±0,11

3. Біохімічні ритерії оцін и мінерально о обмін сироватці рові

І ІІ ІІІ IV V VIПоказник

Група

відсутності вітаміну D, а утворення D-гормонурегулюється потребою організму в кальції тафосфорі й опосередковується паратгормономі вмістом фосфору в крові.

У ході експериментальних досліджень зазгодовування перепелам комбікормів з різнимумістом кальцію (0,8–1,2%) і фосфору (0,6–1%) встановлено зворотний помірний харак-тер зв’язку між співвідношенням доступнихкальцію і фосфору й відповідно рівнем засвоєн-ня азоту корму (r= –0,31, Р>0,1), прямий — дозасвоєння кальцію (r= 0,31, Р>0,1), сильний зво-ротний — до засвоєння фосфору (r= –0,94,Р<0,05).Не виявлено вірогідних змін у вмісті каль-

Висновки

цію та його співвідношенні з фосфором у золігомілкової кістки, активності лужної фосфа-тази, концентрації кальцидіолу, кальцію, фос-фору, магнію у сироватці крові під впливомрізного кальцій-фосфорного живлення. Перс-пективи досліджень полягають у вивченнівпливу D-вітамінної забезпеченості на пара-метри обміну кальцію та фосфору в орга-нізмі, рівнів доступності кальцію та фосфо-ру на перетравність поживних речовин таякість м’яса перепелів.

1. Виробництво м’яса перепелів. Технологічнийпроцес. Основні параметри: СОУ 01.24-37-537:2006. — [Чинний від 2006-12-25]/О. Понома-ренко, Т. Ручко, М. Сахацький, І. Хлюпка. — К.:Мінагрополітики України, 2006. — 16 с. (Стандарторганізацій України).

2. Годівля сільськогосподарських тварин: підруч.для підгот. фах. «Ветеринарна медицина»/І.І. Ібатуллін, Д.О. Мельничук, Г.О. Богданов [таін.]; за ред. І.І. Ібатулліна. — Вінниця: Нова книга,2007. — 612 с.

3. Голубєв М.І. Ефективність використання ком-бікормів з різними рівнями кальцію та фосфору вгодівлі каченят [електронний ресурс]/М.І. Голубєв,Д.П. Уманець//Вісн. Житомир. НАУ: наук.-теор.зб. — 2010. — № 1 (26). — Режим доступу до жур-налу: http://www.nbuv.gov.ua/portal /Chem_Biol/Vzhnau/2010_1/s5.pdf.

4. Громова О.А. Витамин D (эргокальциферол,холекальциферол) [электронный ресурс]/О.А. Гро-мова//Практика педиатра, 2007: СправочникMEDI.RU. — Режим доступа к журналу: http://medi.ru/doc/j01070524.htm.

5. Зоотехнический анализ кормов/[Петухо-ва Е.А., Бессарабова Р.Ф., Халенева Л.Д., Анто-нова О.А.]. — М.: Колос, 1981. — 256 с.


6. Кучерук М.Д. Санітарно-гігієнічні, мікробіо-логічні та біоетичні аспекти утримання курчат-бройлерів/М.Д. Кучерук, Д.А. Засєкін//Наук. вісн.ЛНУВМтаБТ ім. С.З. Гжицького. — 2007. — 9,№ 4 (35). — Ч. 1. — С. 100–104.

7. Лапшин С.А. Новое в минеральном пита-нии сельскохозяйственных животных/С.А.Лап-шин, Б.Д. Кальницкий, В.А. Кокарев, А.Ф. Кри-санов. — М.: Росагропромиздат, 1988. —207 с.

8. Маслиев И.Т. Корма и кормление сельскохо-зяйственной птицы/И.Т. Маслиев. — М.: Колос,1968. — С. 22–267.

9. Подобед Л.И. Руководство по кальций-фос-форному питанию сельскохозяйственных живот-ных и птицы/Л.И. Подобед. — Одесса: Печатныйдом, 2005. — 410 с.

10. Хенниг А. Минеральные вещества, вита-мины, биостимуляторы в кормлении сельскохо-зяйственных животных/А. Хенниг. — М.: Колос,1976. — С. 35–492.

11. Silva R.M. Exigencias nutricionais de cа′lcio efо′sforo de codornas de corte em crescimento/[R.M.da Silva, A.C. Furlan, A.P. Silva Ton et al.]//RevistaBrasileira de Zootecnia. — 2009. — 38, № 8. —Р. 1509–1517.


Генетика, селекція,біотехнологія

УДК 639.3:575© 2012

С.І. Тарасюк,член-кореспондент НААН

А.Е. Маріуца,кандидат сільсько-господарських наук

Т.А. НагорнюкІнститут рибногогосподарства НААН

ДИНАМІКА ГЕНЕТИЧНОЇСТРУКТУРИ ЛУСКАТИХ І РАМЧАСТИХКОРОПІВ АНТОНІНСЬКО-ЗОЗУЛЕНЕЦЬКОГО ТИПУ

Досліджено енетичн стр т р різнові овихр п л с атих і рамчастих оропів антонінсь о-зоз ленець о о тип за 10-ма енети о-біохімічними мар ерами. Виявлено особливостірозподіл частот алелів досліджених р поропів. Установлено рівень фа тичної таочі ваної етерози отності за ожним ло сом,середньої етерози отності за всіма ло сами тарівнем енетичної мінливості.

Підвищення рівня продуктивності ставковихриб, зокрема коропа, значною мірою залежитьвід рівня селекційно-племінної роботи, яка за-безпечує поліпшення біологічних і продуктив-них якостей риб завдяки вдосконаленню наяв-них та виведенню нових порід і внутрішньопо-родних типів [3, 7].Особливої актуальності набувають завдан-

ня пошуку нових підходів до вдосконаленнянаявних порід тварин в умовах сучасного веден-ня рибництва. Ці підходи передбачають висо-кий потенціал продуктивності та пристосова-ність до промислових технологій, що поясню-ється збільшенням ролі селекції, яка цілеспря-мовано змінює ознаки і властивості тварин.Застосування селекційних програм схрещуван-ня і гібридизації є одним з методів підвищеннягенетичного потенціалу продуктивності риб.Цим зумовлена актуальність усебічного ви-вчення генетичних особливостей, насампереднаявних в Україні внутрішньопородних типівкоропів, зокрема з використанням останніх до-сягнень і методів молекулярної генетики. Ана-ліз літератури свідчить, що генетичні особли-вості внутрішньопородних типів українських ко-ропів та їхній зв’язок з різними аспектами про-дуктивності вивчено недостатньо [7].Використання маркерних генів для контролю

за генетичною структурою риб застосовують напрактиці в рибництві багатьох країн [4, 10, 12].Нині найактуальнішим завданням є розробкаелементів геномної селекції в рибництві, що

передбачає практичні аспекти генетичного мо-ніторингу. Одне з основних завдань генетично-го моніторингу — це підтримка в стадах гене-тичного різноманіття, що є необхідною умовоюдля селекційної роботи. Розв’язання цих зав-дань потребує узагальнення світового досвідуі проведення спеціальних досліджень із засто-суванням генетичних маркерів риб.Використання ізоферментів як генетичних

маркерів стало важливим механізмом контро-лю за генетичними процесами при створеннінових порід тварин [2]. Контроль передбачаєряд етапів: генетичну мінливість батьківськихформ, зміни генних частот у кожному поколінніі ступені їх консолідації. Використання ізофер-ментів дає змогу прискорити процес перене-сення генетичного матеріалу, пов’язаного зпродуктивними ознаками тварин (наприклад,резистентність до захворювань), через ство-рення помісей. Ефективність використання ізо-ферментів підвищується за збільшення кіль-кості біохімічних маркерів.У структурі українського лускатого і рамчас-

того коропів особливе місце належить антонін-сько-зозуленецькому типу. З цих представниківукраїнських порід коропа виділились інші струк-турні типи. За основу цього типу взято коропів,племінні стада яких створено під керівництвомА.І. Кузьоми впродовж 1922–1953 рр. Вонипредставлені двома формами: лускатою тарамчастою. З огляду на історію створеннята великий масив цей тип є ядром українських


ГЕНЕТИКА,СЕЛЕКЦІЯ, БІОТЕХНОЛОГІЯ

порід, їх еталоном. У своїй спадковій основікоропи антонінсько-зозуленецького типу мають50% спадкових задатків аборигенних лускатихі 50% дзеркальних галицьких коропів [8].З 2003 р. спільно з працівниками Інституту

рибного господарства НААН розпочато роботуз відродження історичного генофонду антонін-сько-зозуленецького коропа [5]. Нині він є важ-ливим об’єктом для проведення генетичногомоніторингу в рибництві. Наявні в літературідані про генетичні особливості антонінсько-зо-зуленецького типу фрагментарні і недостатнідля широких узагальнень [6].З метою вивчення особливостей і динаміки

змін генетичної структури різних вікових груплускатих та рамчастих коропів антонінсько-зо-зуленецького типу проведено аналіз розподілуалелів і генотипів за використання окремих ге-нетико-біохімічних систем.Матеріали і методи. Дослідження прово-

дили на 6 групах коропів різного віку: 1-річки(n=69), 2-річки (n=62) та 3-річки (n=20) лус-катої і рамчастої порід коропів, яких відбиралиу весняний період упродовж 2009–2011 рр. уВАТ «Хмельницькрибгосп» Хмельницької об-ласті.Як молекулярно-генетичні маркери під час

дослідження генетичної структури рамчастих ілускатих коропів вивчали розподіл алельних ігенотипових частот за локусами, що кодуютьбілки і ферменти, в крові риб. Генетичну струк-туру оцінювали за генетично детермінованимполіморфізмом 10 генетико-біохімічних систем:18 локусів — трансферин (TF), альбумін (ALB),2 локуси естерази (EST, КФ 3.1.1.1), карбоан-гідраза (СА, КФ 3.1.2), 2 локуси НАД-залежноїмалатдегідрогенази (MDH, КФ 1.1.1.37), 2 ло-куси НАДФ-залежної малатдегідрогенази (ма-лік-ензим, МЕ, КФ 1.1.1.40), 2 локуси 6-фосфо-глюконатдегідрогенази (6-PGD, К.Ф. 1.1.1.43),супероксиддисмутаза (SOD, КФ 1.15.1.1), ката-лаза (КАТ, КФ 1.11.1.6), 5 локусів лактатдегід-рогенази (LDH, К.Ф.1.1.1.27).Кров у риб відбирали з хвостової вени піпет-

ками Пастера у пластикові пробірки типу «Ep-pendorf». Як антикоагулянт використовувалигепарин у розрахунку 25 МО на 1 мл крові.Відділяли плазму від еритроцитів центрифугу-ванням крові при 3 тис. об./10 хв. Зберігализразки крові при 18°C.Електрофоретичний аналіз білків плазми

крові проводили в 11%-му поліакриламідномугелі [9], що дало змогу типувати на одній пла-стині гелю алелі локусів трансферину, альбу-міну та естерази. Електрофоретичний аналізферментів еритроцитів проводили за допомо-гою горизонтального електрофорезу в крох-мальному гелі [11] з подальшим гістохімічнимфарбуванням і генотипуванням [1].

Динаміка генетичної структури лускатихі рамчастих коропів антонінсько-зозуленецького типу

Математичну обробку даних (розрахунки ге-нетичних відстаней, за методом М. Нея, оцін-ка генної рівноваги відповідно до закону Харді-Вайнберга, кластерний аналіз, дендрограмагенетичних взаємовідношень) виконували задопомогою комп’ютерної програми «BIOSYS-1»[13].Результати досліджень. Досліджено дина-

міку та особливості генетичної структури різно-вікових груп лускатих і рамчастих коропів з ви-користанням 10 генетико-біохімічних маркерів.У результаті виконаного аналізу виявлено певніособливості розподілу частот алелів дослідже-них систем у коропів (табл. 1).За локусом трансферину алельний варіант

А трапляється у лускатих коропів з частотоювід 0,088 у 1-річок, 0,016 у 2-річок до 0,100 у3-річок. У рамчастих коропів алель Tf A наяв-ний з частотою 0,114 та 0,100 у 1-річок і 3-річоквідповідно, у 2-річок цей алельний варіант невиявлено (див. табл. 1). Алель Tf В у лускатихкоропів траплявся з частотою 0,044–0,109, а врізних вікових груп рамчастих коропів його час-тота становила 0,029–0,183. У всіх вікових групсеред 5-ти виявлених алельних варіантів спо-стерігається висока концентрація алеля Tf С1 істановить у лускатих коропів: 1-річок — 0,574,2-річок — 0,563 і 3-річок — 0,500, у рамчастихкоропів — відповідно 0,671; 0,700 і 0,600. Слідзазначити, що у лускатих коропів з віком дещопідвищується частота алеля Tf С2 від 0,147 до0,350, а у рамчастих навпаки — з віком часто-та цього алельного варіанта знижується: в1-річок від 0,171 до 0,050 у 3-річок. Протилеж-на картина спостерігається за розподіломалельного варіанта D за локусом TF у різнихвікових груп коропів. У лускатих коропів з вікомчастота алеля Tf D зменшується від 0,147 до0,000, а в рамчастих — збільшується від 0,014до 0,100 (див. табл. 1).У зоні альбуміну спостерігаються породо-

специфічні та вікові особливості. Відмінностівиявлено у лускатих коропів. Так, у 1-річок пе-реважає алель з низькою рухливістю Alb B(0,600), у 3-річок навпаки — частіше трапляєть-ся швидкий алельний варіант Alb A (0,600)(див. табл. 1).У різних вікових груп рамчастого коропа ча-

стота обох алельних варіантів за локусом ALBмайже не відрізняється.Розподіл швидкого і повільного алелів за

локусом естерази передбачає відмінності у 2-річок лускатого та 3-річок рамчастого коропів,у яких алельний варіант Est F значно перева-жає за частотою порівняно з алелем Est S. Уінших вікових груп лускатих і рамчастих коропівобидва алелі локусу EST мають наближені зна-чення і помітно не відрізняються.За локусом малатдегідрогенази у всіх віко-




вих груп лускатих і рамчастих коропів частоташвидкого алеля Mdh F була значно вищою,ніж Mdh S. У лускатих коропів частота Mdh Fстановила 0,600–0,641, у рамчастих — 0,567–0,671.За локусом малік-ензиму частота алельних

варіантів Ме F і Me S у всіх вікових груп поміт-но не відрізняється і коливається в близькихмежах.Виявлено вікові відмінності у груп лускатих

і рамчастих коропів антонінсько-зозуленецькоготипу за частотою алелів карбоангідрази. У ко-

ропів 2-річного віку, порівняно з коропами іншихвікових груп, частота швидкого алеля Са F єзначно вищою, ніж Са S, і становить у луска-тих коропів 0,687, у рамчастих — 0,633. Від-повідно частота повільного алельного варіан-та — 0,313 та 0,367 (див. табл. 1).У досліджених різновікових груп коропів не

виявлено значних відмінностей за частотоюшвидкого і повільного алелів за локусом супер-оксиддисмутази, тобто частота цих алелів ма-ла наближені значення, крім 3-річок лускатогокоропа, у якого значно переважає швидкий

TF (n) 34 32 30 35 30 30

A 0,088 0,016 0,100 0,114 0,000 0,100

B 0,044 0,109 0,050 0,029 0,183 0,150

С1 0,574 0,563 0,500 0,671 0,700 0,600

С2 0,147 0,297 0,350 0,171 0,083 0,050

D 0,147 0,016 0,000 0,014 0,033 0,100

ALB (n) 35 32 30 35 30 30

A 0,400 0,422 0,600 0,429 0,550 0,550

B 0,600 0,578 0,400 0,571 0,450 0,450

EST (n) 34 32 30 35 30 30

F 0,441 0,672 0,500 0,457 0,500 0,700

S 0,559 0,328 0,500 0,543 0,500 0,300

MDH (n) 30 32 30 35 30 30

F 0,617 0,641 0,600 0,671 0,567 0,650

S 0,383 0,359 0,400 0,329 0,433 0,350

ME (n) 34 32 30 35 30 30

F 0,471 0,562 0,550 0,443 0,550 0,600

S 0,529 0,438 0,450 0,557 0,450 0,400

CA (n) 34 32 30 35 30 30

F 0,544 0,687 0,450 0,557 0,633 0,600

S 0,456 0,313 0,550 0,443 0,367 0,400

SOD (n) 35 31 30 35 29 30

F 0,571 0,468 0,650 0,586 0,466 0,550

S 0,429 0,532 0,350 0,414 0,534 0,450

KAT (n) 35 31 30 35 29 30

F 0,500 0,613 0,350 0,443 0,569 0,700

S 0,500 0,387 0,650 0,557 0,431 0,300

1. Особливості ві ово о розподіл алельних варіантів за ло сами енети о-біохімічних сис-тем оропів антонінсь о-зоз ленець о о тип

Локус

Коропи

лускаті рамчасті

3-річки 2011 р.2-річки 2010 р.1-річки 2009 р. 3-річки 2011 р.2-річки 2010 р.1-річки 2009 р.




алель Sod F і становить 0,650, на відміну відповільного алеля Sod S, який трапляється зчастотою 0,350.Установлено породоспецифічні та вікові

особливості за локусом каталази. Зокрема, улускатих коропів 3-річного віку виявлено більшучастоту алеля з низькою рухливістю Kat S(0,650), на відміну від рамчастих 3-річок, у яких,навпаки, з більшою частотою трапляєтьсяалель зі швидкою рухливістю Каt F (0,700). У2-річок лускатого коропа частота алеля Каt Fє вищою, ніж Kat S, і становить 0,613. У іншихвікових груп коропів частоти швидкого та по-вільного алелів були в близьких межах.Під час вивчення генетичної структури попу-

ляцій тварин визначають його гетерогенність —значну кількість рецесивних мутацій, які в гете-розиготному стані не змінюють фенотипу і адап-тивної здатності популяції загалом, але в гомо-зиготному стані впливають на виживання, три-валість життя і плодючість особин. Водночаснавіть добре пристосована до умов існуванняпопуляція має прихований резерв впливу рівнягетерогенності, здатного знижувати адаптивнівластивості особин. Тому визначення рівня ге-терозиготності за кожним локусом і середньоїгетерозиготності за всіма локусами у лускатихі рамчастих коропів є дуже важливим.

У лускатих коропів 1-річного віку за дослід-женими генетико-біохімічними системами гете-розиготність, яку виявили, достовірно перева-жала очікувану через надлишок гетерозигот залокусами MDH (Р<0,05), ALВ (Р<0,001), CA(Р<0,001), SOD (Р<0,001) і KAT (Р<0,001) (табл.2). У лускатих коропів 2-річного віку статистич-но достовірні відмінності між Нф і Но також ви-явлено за локусами MDH (Р<0,01), ME(Р<0,01), ALВ (Р<0,01), CA (Р<0,05), SOD(Р<0,001) і KAT (Р<0,001), що свідчить про не-врівноважений стан генетичної структури цихгруп риб за дослідженими локусами (табл. 2).У 3-річок лускатого коропа лише за локусом

ME виявили надлишок гетерозиготних особинFS (90%) згідно з Харді-Вайнбергом (Р<0,05),тому фактична гетерозиготність достовірно від-різнялася від очікуваної.Слід зазначити, що у лускатих коропів усіх

вікових груп лише за локусами TF і EST, а та-кож у коропів 3-річного віку за іншими дослід-женими локусами, крім МЕ, достовірних від-мінностей за рівнем фактичної та очікуваноїгетерозиготності не виявлено.У 1-річок рамчастих коропів надлишок гете-

розигот, що призвів до підвищення рівня фак-тичної гетерозиготності порівняно з очікуваною,виявлено за локусами EST (Р<0,05), MDH

Лускаті коропи

1-річки Нф 0,647 0,471 0,700 0,588 0,800 0,794 0,800 0,829 0,704±0,045

Но 0,627 0,500 0,481 0,506 0,487 0,504 0,497 0,507 0,514±0,017

2-річки Нф 0,594 0,531 0,719 0,750 0,719 0,625 0,871 0,774 0,698±0,039

Но 0,592 0,448 0,468 0,500 0,496 0,437 0,506 0,482 0,491±0,017

3-річки Нф 0,500 0,800 0,800 0,900 0,800 0,700 0,700 0,700 0,737±0,042

Но 0,647 0,526 0,505 0,521 0,505 0,521 0,479 0,479 0,523±0,019

Рамчасті коропи

1-річки Нф 0,371 0,686 0,600 0,600 0,857 0,771 0,829 0,829 0,693±0,058

Но 0,513 0,504 0,418 0,501 0,497 0,501 0,492 0,501 0,494±0,007

2-річки Нф 0,433 0,800 0,667 0,767 0,767 0,667 0,862 0,724 0,711±0,046

Но 0,476 0,508 0,499 0,503 0,503 0,472 0,506 0,499 0,496±0,005

3-річки Нф 0,600 0,400 0,700 0,400 0,700 0,600 0,700 0,600 0,587±0,044

Но 0,626 0,442 0,479 0,505 0,521 0,505 0,521 0,442 0,505±0,021

Нф — фактична гетерозиготність; Но — очікувана гетерозиготність.

2. Рівень середньої етерози отності за дослідженими енети о-біохімічними системами вантонінсь о-зоз ленець их оропів

TF EST MDH ME ALВ CA SOD KATНсередня за всімалокусамиГрупа

Локус

H



(Р<0,05), ALВ (Р<0,001), CA (Р<0,001), SOD(Р<0,001) і KAT (Р<0,001). У коропів 2-річноговіку вищий рівень фактичної гетерозиготностізавдяки статистично достовірному надлишкугетерозигот спостерігався за локусами EST(Р<0,001), ME (Р<0,01), ALВ (Р<0,01), CA(Р<0,05), SOD (Р<0,001) і KAT (Р<0,05) (див.табл. 2).За фактичним та очікуваним рівнем серед-

ньої гетерозиготності за всіма дослідженимилокусами лише рамчасті коропи 3-річного вікувиявились у врівноваженому стані.Отже, вивчення частоти алельних варіантів

за дослідженими локусами дало змогу оцінитимінливість генетичної структури в часі за конк-ретною ділянкою геному, а визначення значен-ня гетерозиготності — охарактеризувати ці ло-кальні популяції за рівнем генетичної мінли-вості. Аналіз генетичного різноманіття заполіморфними системами білків свідчить, щоцілеспрямований добір тварин на збільшення


продуктивних якостей підвищує рівень гомози-готності в окремих груп коропа.Генетичні відстані між дослідженими група-

ми риб, розраховані на основі генетичних дис-танцій (М. Неі, 1978), свідчать про міжгруповівідмінності у досліджених коропів.На основі індексу ідентичності побудовано

дендрограми, які дають змогу оцінити генетич-ну спорідненість різновікових груп дослідженихпорід коропів (рисунок).Слід зазначити, що групи лускатих коропів

розподілилися за дослідженими генетико-біо-хімічними системами, утворюючи відповіднікластери (рис., а). Генетична структура коропів1-річного віку робить найбільший внесок у фор-мування структури дослідженої популяції лус-катих коропів, 2-річки дещо відрізняються відних і утворюють інший кластер. Найбільш від-даленими від інших груп за генетичною струк-турою виявилися лускаті коропи 3-річного віку,які утворюють свій незалежний кластер. Надендрограмі група 3-річок найбільш віддале-на від групи лускатих коропів 1-річного віку ідещо менші ці відмінності від коропів 2-річок(див. рис., а).У рамчастих коропів спостерігається певна

специфіка розподілу між дослідженими група-ми (рис., б). Так, рамчасті коропи 3-річного вікупомітно відрізняються від інших вікових груп.Групи 3-річного віку лускатих і рамчастих

коропів характеризуються певними генетични-ми особливостями. Причиною такої диферен-ціації, можливо, є значний вплив факторівштучного добору.Отже, на основі сукупності отриманих даних

(величин генетичних відстаней і результатівкластерного аналізу) розподіл алельних частоту досліджених українських лускатих і рамчас-тих коропів антонінсько-зозуленецького типусвідчить про генетичну неоднорідність за цілимрядом білків і ферментів. Генетична структурагруп лускатих і рамчастих 3-річок коропів пев-ним чином відрізняється від інших вікових груп.Мінливість генетичної структури в часі за кон-кретною ділянкою геному і з’ясування значен-ня гетерозиготності дало змогу охарактеризу-вати цю локальну популяцію за рівнем генетич-ної мінливості.

Дендро рама енетичних взаємовідношеньві ових р п оропів: а — л с атих; б — рам-частих

Сумарно

.20 .17 .13 .10 .07 .03 .00

2-річки

1-річки

3-річки

.20 .17 .13 .10 .07 .03 .00

Сумарно

2-річки

1-річки

3-річки

.20 .17 .13 .10 .07 .03 .00

.20 .17 .13 .10 .07 .03 .00

а

б

Вперше охарактеризовано генетичнуструктуру груп лускатих і рамчастих коропівантонінсько-зозуленецького типу різного віку.Виявлено полі- та мономорфізм генетико-

біохімічних систем крові і визначено можли-вість їх використання для оцінки генетичних

Висновки

зрушень у породі. Вивчено міжпородну тавнутрішньопородну мінливість розподілуалельних варіантів білків і ферментів залеж-но від віку.Результати проведених досліджень мають

принципове значення для подальшого вдоско-



1. Генетика изоферментов/[Л.И. Корочкин,О.Л. Серов, А.И. Пудовкин и др.]. — М.: Наука,1977. — 275 с.

2. Генетика, селекция и биотехнология в ско-товодстве/[М.В. Зубец, В.П. Буркат, Ю.Ф. Мельники др.]; под ред. М.В. Зубца, В.П. Бурката. — К.:БМТ, 1997. — С. 599–702.

3. Гринжевський М.В. Оптимізація виробницт-ва продукції аквакультури/М.В. Гринжевський,А.В. Пекарський. — К.: Поліграф Консалтинг,2004. — 328 с.

4. Калашникова Л.А., Дунин И.М., Глазко В.И.Селекция XXI века: использование ДНК-техноло-гий. — Изд. ВНИИплем, 2000. — 31 с.

5. Коцюба В.М. Стан і перспективи розвиткурибогосподарської діяльності ВАТ «Хмельницьк-рибгосп»/В.М. Коцюба, М.М. Горбач//Оптимальневикористання, збереження і відтворення воднихживих ресурсів — нагальні завдання товаровироб-ників рибопродукції та наукових установ рибноїгалузі: матеріали наук.-практ. семінару, 12 черв-ня 2009 р., «FishExpo-2009». — К.: НТУУ «КПІ»,2010. — С. 61-65.

6. Олексієнко О.О. Антонінсько-зозуленецькийтип — структурна ланка українських порід коропа/О.О. Олексієнко//Таврійський наук. вісн. — 2004.— Вип. 32. — С. 157–164.

7. Організація селекційно-племінної роботи врибництві/[М.В. Гринжевський, І.М. Шерман,


І.І. Грициняк та ін.]; за ред. М.В. Гринжевського,І.М. Шермана. — К.: Рибка моя, 2006. — 352 с.

8. Фермерське рибництво/[І.І. Грициняк,М.В. Гринжевський, О.М. Третяк та ін.]. — К.: Герб,2008. — 560 с.

9. Davis B.J. Disc electrophoresis. II. Methodand application to human serum proteins/B.J. Davis//Ann. N.Y. Acad. Sci. — 1964. — V. 121. — P. 404–408.

10. Effects of fishing protection on the geneticstructure of fish populations/A. Perez-Ruza-fa, M. Gonzalez-Wanguemert, P. Lenfant [et al.]//Biological conservation. — 2006. — № 129. —P. 244–255.

11. Harris H. Handbook of enzyme electrophoresisin human genetics/H. Harris, D.A. Hopkinson. —Amsterdam: North-Holland Publ. Comp., 1976. —680 p.

12. Population genetic structure of a nonmigratoryestuarine fish (Fundulus heteroclitus) across a stronggradient of polychlorinated biphenyl contamination/S.A. Roark, D. Nacci, L. Coiro [et al.]//EnvironmentalToxicology and Chemistry. — 2005. — V. 24, Is-sue 3. — P. 717–725.

13. Swofford D.L. BIOSYS-1: a Fortran programfor the comprehensive analysis of electrophoreticdata in population genetics and systematics/D.L.Swofford, R.B. Selander//J. Heredity. — 1981. —V. 72. — P. 281–283.


налення теоретичних і практичних методівстворення нових генетичних типів українсь-ких коропів, що найбільше відповідають агро-кліматичним умовам зони їх розведення.Дослідження гетерозиготності в групах

коропів дало змогу простежити за динамікоюпоказників їх генетичного різноманіття, спо-стережуваного впродовж кількох років. Зроб-лено висновок, що рівень гетерозиготностіне залежить від гетерогенності популяцій.


Стрімкий розвиток ДНК-технологій за останнідесятиріччя дав змогу проаналізувати генетич-ну структуру ДНК на рівні інтронних або екзон-них послідовностей геному. Ці фундаментальнірозробки знайшли своє застосування і в аграр-них галузях. Один із найважливіших напрямівдосліджень — це пошук і визначення генетич-них маркерів генів, які беруть участь у форму-ванні полігенних якісних показників продуктив-ності. Ці гени отримали назву локусів кількіснихознак Quantitative Trait Loci’s (QТL) [1–6]. Підчас проведення таких досліджень особливуувагу в скотарстві надають детальній оцінцібугаїв, які впливають на формування племін-ного ядра популяцій та великих масивів тваринзавдяки штучному заплідненню. Сперму цихбугаїв закладають для використання і довго-тривалого зберігання у кріобанки і спермосхо-вища. Застосування у тваринництві ДНК-мар-керів дає змогу оцінювати генетичний потен-ціал, проводити добір тварин і прискорюватиселекційну роботу [7].З метою збереження та аналізу генофонду

молочних і м’ясних порід великої рогатої худо-би, плідників яких інтенсивно використовува-ли у 1970–2000-х роках минулого століття, у2002 р. було ухвалено рішення про збережен-ня в Національному банку генетичних ресурсівтварин ІРГТ НААН найбільш цінного генетич-ного матеріалу у вигляді сперми плідників дляподальшої всебічної молекулярно-генетичноїоцінки.Мета роботи — індивідуальний аналіз гено-

типів плідників за QТL 25 порід великої рога-тої худоби.Матеріали і методи. Для дослідження ви-

користано зразки біоматеріалу від 145 плідників15 порід великої рогатої худоби, які зберігають-ся в Національному банку генетичних ресурсівтварин ІРГТ НААН. Поліморфізм дослідженихлокусів визначали за ПЛР-ПДРФ. Для прове-дення ПЛР використовували реакційну сумішоб’ємом 10 мкл: Н2О — 4,3 мкл, буфер — ПЛР

УДК 636.082:575.113© 2012

К.В. Копилова,кандидат сільсько-господарських наукІнститут розведенняі генетики тварин НААН

ГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА БУГАЇВРІЗНИХ ПОРІД ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇХУДОБИ ЗА ЛОКУСАМИ КІЛЬКІСНИХОЗНАК (QТL)

Проведено моле лярно- енетичн оцініндивід альних енотипів б аїв 25 порід вели оїро атої х доби за ло сами іль існих озна QТL:k-Сn, βββββ-LG, GН, ТG, САРNI 530, MSTN. Отриманіндивід альн інформацію можна ви ористати вподальшій селе ційній роботі я хара теристидля поліпшення прод тивних властивостейтварин.

ГЕНЕТИКА, СЕЛЕКЦІЯ, БІОТЕХНОЛОГІЯ

5-х (15 м Мg — 1 мол) — 2 мкл; dNТР суміш10-х (2 мМ кожного) — 0,8 мкл; 2 праймера(70 нг кожного) — 0,8 мкл; Таq-полімеразу(1 мол/1000U) — 0,1 мкл; ДНК 50–100 нг —2 мкл. Температурний режим і кількість циклівПЛР-ампліфікації для кожного гена було визна-чено окремо.Для аналізу поліморфізму структурних генів

використовували рестриктази, підібрані до кож-ного локусу: каппа-казеїну (k-Сn) — Ніnf 1, бе-та-лактоглобуліну (β-LG) — Нае III, гормонуросту GН — Аlul, тиреоглобуліну (ТG) — Psul,калпаїну (САРN1 530) — PsуІ. Електрофоре-тичне розділення рестриктних ДНК-фрагментівпровадили у 2%-му агарозному гелі. Візуаліза-цію здійснювали на трансілюмінаторі в УФ-світ-лі за довжини хвилі 380 нм. Розміри рестрикт-них фрагментів виявляли за допомогою марке-ра молекулярних мас GeneRuler ТМ100 bр DNALadder.Результати досліджень. До якісних показ-

ників м’ясної продуктивності належать ніжністьі мармуровість. Кількісною характеристикоюніжності м’яса є поперечна пружність м’язово-го волокна, яку пов’язують з дією кальційзалеж-них протеїназ, що кодуються генами калпаїну(САРN) і калпастатину (САSТ). Мармуровістьхарактеризує кількість внутрішньом’язового жи-ру, депонування якого контролюють багато ге-нів, серед яких найбільш незалежним від поро-ди й умов утримання є ген ТG.Установлено генотипи 61-го бугая 10-ти

м’ясних порід великої рогатої худоби за 3-малокусами кількісних ознак — САРN1 530, ТG iміостатину МSТN зі зразків біоматеріалу, з якихформується банк ДНК як складова Національ-ного банку генетичних ресурсів тварин ІРГТНААН.Установлено, що за геном САРN1 530 част-

ка тварин з бажаним генотипом GG за цим ло-кусом становила 59%, гетерозиготних носіївалеля G — 32,8, а частка тварин з генотипомАА — 8,2%. Нами не було виявлено бугаїв з



генотипом АА в породах шароле, кіан, лімузин,світла аквітанська, мен-анжу через невеликукількість досліджених тварин. За геном ТG част-ка гетерозиготних тварин становила 29,5%,тварин з генотипом СС — 54,1 від усіх дослід-жених бугаїв, тварини — носії бажаного гено-типу ТТ становили 16,4%. За геном MSTN ча-стота генотипу АА серед усіх протестованихбугаїв — 100%.У результаті аналізу генетичної структури за

локусом k-Cn серед 42-х плідників голштинсь-кої породи 19 тварин були гетерозиготними, абугай Ракурс Ред 136 виявився гомозиготнимза В-алелем. Загалом розподіл алельних варі-антів локусу k-Cn характерний для тварин мо-лочного напряму продуктивності, частотаалельного варіанта А, який бере участь у фор-муванні такого показника, як надій, була знач-но вищою, ніж алельного варіанта В, і стано-вила 0,750 порівняно з 0,250 відповідно.За показниками лінійної належності протес-

тованих нами тварин установлено, що у бугаївголштинської породи ліній Астронавта, Валіан-та, Метта був наявний лише генотип АА за ло-кусом k-Cn. У бугаїв лінії Кавалера виявивсяхарактерним лише гетерозиготний генотип АВ.Для бугаїв ліній Імпрувера Ред, Р. Соверінга,Сітейшна, Старбака і Хановера Ред характернігенотипи АА і АВ, для бугаїв лінії С.Т. Рокіта— АВ і ВВ.Серед 21-го бугая симентальської породи за

локусом k-Cn плідники Баян 6538, Букет 609,Планді 5344431, Ранок 5884, СінвоналасUА3200801402 виявилися гомозиготними заалелем А гена k-Cn, а бугаї Вулкан 7540 (лініяВоїна), Садовий 6368 (лінія Радоніса) та Ма-лиш 4610 є гомозиготами за алелем В, який єбажаним і бере участь у формуванні якісногопоказника молочної продуктивності — умістубілка в молоці. Для бугаїв симентальської по-роди частота алеля А становила 0,548, часто-та генотипів у тварин така: АА — 0,238, АВ —0,619, ВВ — 0,143.Серед усіх плідників виявлений один бугай

Рак 3835 (ІІІ покоління лінії Бутмейке 1450228),гомозиготний за алелем В.Для бугаїв української червоно-рябої молоч-

ної породи генотип АА був характерний плідни-кам, які належать до ліній Елевейшна, Імпру-вера, Р. Соверінга і Рігела, а генотип АВ — доліній Хановера, Валіанта, Імпрувера, Кавалера,Рігела. Лише в одного бугая лінії Бутмейке ви-явлено генотип ВВ.Для 6-ти із 7-ми бугаїв української чорно-ря-

бої молочної породи був характерний генотипАА (представники ліній Вісконсіна, Ельбруса,Монтфреча та Суддіна). Лише 1 бугай Чопор-ний 5063/2896 був гетерозиготою за бажанималелем В і мав генотип АВ (лінія Суддіна).

Генетична структура бугаїв різних порід великоїрогатої худоби за локусами кількісних ознак (QТL)

Бугаї української червоної молочної породиЮній 146 і Йорш 884 мали генотип АА, а Ду-кат 125 та Деятель 328 були гетерозиготами.Загалом зі 144 бугаїв 15-ти порід великої

рогатої худоби 10 мали генотип ВВ, а 70 плід-ників виявилися гетерозиготними за локусомk-Cn, що свідчить про досить цінний генетич-ний матеріал, який зберігається в Національ-ному банку генетичних ресурсів тварин ІРГТНААН. Одним з основних локусів, що берутьучасть у формуванні білковомолочності, є ло-кус β-LG, алельний варіант В якого асоційова-ний із високим умістом казеїнових білків і підви-щеним умістом жиру в молоці. У результаті те-стування плідників голштинської породи бугаїРічард Ред 810/1810 і Кобзар 5312 виявилисягомозиготними за А алелем, частота тварин згенотипом АВ становила 0,500 (21 гол.), з ВВ —0,452 (19 гол.). За локусом β-LG усі плідникипороди гаскон і пінцгау виявилися гомозиготни-ми за алелем В. Бугай Фрамето 4990021111/0463 породи монбельярд — гетерозиготний,серед тварин симентальської породи розподілгенотипів був такий: гомозиготними за алелемА виявилися бугаї Флагман 5176 і Ферст 6790,а за алелем В — Букет 609, Казбек 7279, Каш-тан 6441, Компас 2246, Корал 1659, Ларнет4927, Планді 15344431. Частота алеля А у тва-рин симентальської породи становила 0,381,алеля В — 0,619. Для бугаїв вітчизняних порідлебединська та сіра українська характерноювиявилася перевага гомозиготних бугаїв заалелем В. Лише бугай Зеніт 2785 сірої україн-ської, бугаї Буйний 102 та Качур 5296 лебе-динської породи були гетерозиготними за ло-кусом β-LG.За показниками індивідуального аналізу ге-

нотипів тварин голштинської породи отриманорезультати щодо розподілу частот генотипів таалельних варіантів локусу гормону росту. Дляголштинської породи характерна значна пере-вага в популяції алеля L. Лише плідники: ЕнейЕт 81, Менует 661, Джаз 8456, Керрі Ет Ред5634653/5111, Х.Х.Ю. Дакота Ет 5821984/5136були гетерозиготні за локусом гормону росту.Бугаї Арбат 1577, Дощик 3792/179, Рак 3835української червоно-рябої молочної породи ви-явилися гетерозиготами, всі інші плідники булигомозиготними за L-алелем і лише бугай Кінг3091 мав генотип VV. Генетична структура залокусом гормону росту у тварин українськоїчервоно-рябої молочної породи подібна до гол-штинської. Для тварин симентальської породичастота алеля L становила 0,714, алеля V —0,288. Бугаї Баян 6538, Букет 609, Звон 6444,Казбек 7279, Компас 2246, Корал 1659, Садо-вий 6368, Малиш 4610 і Флагман 5176 вия-вилися гомозиготними за L-алелем, інші 12бугаїв були гетерозиготами. Бугай Фрамето



Генетична структура бугаїв різних порід великоїрогатої худоби за локусами кількісних ознак (QТL)

4990021111/0463 породи монбельярд був гете-розиготою, як і всі бугаї породи гаскон, а також

Накопичення в банку ДНК сперми плідників,зокрема й плідників аборигенних порід, ство-рює передумови для подальших наукових до-сліджень на популяційному рівні процесів, по-в’язаних з формуванням мікропопуляцій вели-кої рогатої худоби. Під час формування банкуДНК потрібно визначати генотипи тварин

Висновки

великої рогатої худоби за генами: k-Cn, β-LG,GН, TG, САРNI 530, МSТN. Отриману інди-відуальну інформацію можна використати вподальшій селекційній роботі як характерис-тику для поліпшення якісних показників про-дуктивності та збереження біоматеріалу зрізною генетичною комбінаторикою.

1. А genome scan to detect quantitative trait locifor economically important traits in Holstein cattleusing two methods and a dense single nucleotidepolymorphism map/H.D. Daetwyler, F.S. Schenkel,M. Sargolzaei [et al.]//J. Dairy Sci. — 2008. — 91,№ 8. — P. 3225–3236.

2. Barendse W.J. The TG5 thyroglobulin gene testfor a marbling quantitative trait loci evaluated infeedlot cattle/Barendse W.J., Bunch R.,Thomas M.[et al.]//Austr. J. Exp. Agricult. — 2004. — V. 44. —P. 66.

3. Costello S. Association of polymorphisms in thecalpain I, calpain II and growth hormone genes withtenderness in bovine M. longissimus dorsi/CostelloS., O’doherty E., Troy D.J. [et al.]//Meat. Science. —2007. — V. 75. — P. 551–557.

4. Effect of quantitative trait loci for milk protein


percentage on milk protein yield and milk yield inIsraeli Holstein dairy cattle/E. Lipkin, R. Tal-Stein,A. Friedmann [et al.]//Journal of dairy science. —2008. — 91, № 4. — P. 1614–1627.

5. Lipkin E. Expected effects on protein yieldof marker-assisted selection at quantitative trait lo-ci affecting milk yield and milk protein percenta-ge/E. Lipkin, A. Bagnato, M. Soller//Journal of dai-ry science. — 2008. — 91, № 7. — P. 2857–2863.

6. Quantitative trait loci affecting miІk yield andprotein in a three-country brown swiss population/A.Bagnato, F. Schiavini, A. Rossoni [et al.]//Journal ofdairy science. — 2008. — 91, № 2. — P. 767–783.

7. The Use of Genetic Markers to Measure Ge-nomic Response to Selection in Livestock/L. Gomez-Raya, H. Gro Olsen, F. Lingaas [et al.]//Genetics. —2002. — 162. № 3. — P. 1381–1388.

бугаї Стюарт 39263235 і Функер 424490357 по-роди пінцгау.


ГЕНЕТИКА, СЕЛЕКЦІЯ, БІОТЕХНОЛОГІЯ

УДК 634:8:631.532:544© 2012

Н.М.Зеленянська,кандидат сільсько-господарських наукНаціональний науковий центр«Інститут виноградарстваі виноробства ім. В.Є. Таїрова»

ЕФЕКТИВНІ СПОСОБИ АДАПТАЦІЇМІКРОКЛОНІВ ВИНОГРАДУ

Наведено рез льтати на ових досліджень звизначення найефе тивніших способів адаптаціїмі ро лонів вино рад до мов in vivo.

Нині метод розмноження винограду in vitroзнаходить широке застосування у розсадництвівинограду як спосіб прискореного розмножен-ня. Найвідповідальнішим етапом у технологіїрозмноження винограду in vitro є акліматизаціямікроклональних рослин до нестерильних умовсередовища. Зусиллями багатьох учених дове-дено, що мікроклональні рослини мають недо-сконалу, з погляду морфології та фізіології, бу-дову. Процесу фотосинтезу у них практичнонемає, через високу вологість повітря в куль-туральних ємностях утворення кутикулярноговоску на листках зменшується, його структуразмінюється та розвиваються нефункціональніпродихи. Коріння, що розвивається в умовах invitro, не має кореневих волосків, провідна сис-тема розвинена слабо. Тому стрес, якого за-знають рослини за переведення в умови in vivo,призводить до загибелі великої кількості рос-лин [2–5].Мета роботи — розробити ефективні спо-

соби адаптації мікроклонів винограду до умовin vivo та визначити оптимальні строки їх виса-джування у теплицю з метою одержання стан-дартних саджанців за 1 рік.Методика проведення досліджень. Дослі-

дження проводили у відділі розсадництва і роз-множення винограду протягом 2006–2010 рр.на мікроклонах винограду підщепного сортуДобриня і технічного — Аліготе 1012. У процесіроботи вивчали 3 способи адаптації мікро-клонів винограду до умов in vivo: рослин насубстраті біона в умовах культурального бок-су; мікроклонів на різних субстратах в умовахадаптаційних кімнат; мікроклонів, де поєднува-лися етапи мікроживцювання та адаптація invivo. Вивчали такі субстрати та їх суміші: цеоліт(контроль), земля + пісок (1:1), кокосовий суб-страт, кокосовий субстрат + Teravet (3:1), коко-совий субстрат + агроперліт (1:1), кокосовийсубстрат + агроперліт (1:1) + Teravet (3:1), аг-роперліт + вермикуліт, кокосовий субстрат +вермикуліт (1:1), кокосовий субстрат + верми-куліт (1:1) + Teravet (3:1), торф сфагнум + аг-роперліт (1:1), торф сфагнум + агроперліт (1:1)+ Teravet (3:1), торф сфагнум + вермикуліт(1:1), торф сфагнум + вермикуліт (1:1) + Tera-vet (3:1).

Дорощування адаптованих мікроклонів допараметрів стандартних саджанців здійснюва-ли в теплиці на мінеральному цеолітовому суб-страті. Біометричні показники розвитку сад-жанців визначали за методикою С.О. Мельни-ка та В.І. Щигловської [1].Результати досліджень. Перший спосіб

адаптації проводять переважно у весняно-літ-ній період безпосередньо перед висаджуван-ням рослин у відкритий чи захищений ґрунт.Адаптацію здійснюють на суміші іонообмінно-го субстрату біона та цеоліту (у співвідношенні3:1). Тому перед її початком мікроклони по-трібно поживцювати на одновічкові чубуки іпересадити із агаризованого живильногосередовища на зазначену суміш. Після того, якрослини досягнуть висоти 5–6 см, кришечкикультуральних ємностей щодня відкривають на5–10 хв, поступово збільшуючи час. У куль-туральному боксі температуру повітря підтри-мують на рівні 25–26°С, освітленість — 2000–3000 лк, фотоперіод — 16 год. Через 7–10 днівмікроклони винограду переміщують до адапта-ційних кімнат, де рослини перебувають і щевпродовж 5–7 днів (але вже з відкритими кри-шечками). Адаптовані так мікроклони виногра-ду можна висаджувати одразу в теплицю (якщоце весняно-літній період) або в культуральніємності на субстрати різних типів.На початку досліджень (другий спосіб адап-

тації) субстратом була суміш землі з піском успіввідношенні 1:1. Спочатку приживлюваністьмікроклонів мала досить високий рівень і ста-новила у середньому за сортами винограду 60–65%. У подальшому вона знижувалася, най-імовірніше через те, що така суміш для мікро-клонів була дуже щільною та важкою і призво-дила до загнивання кореневої системи. Томудослідження було спрямовано на пошук опти-мальних субстратів для адаптації мікроклоніввинограду, які повинні характеризуватися таки-ми особливостями: стерильність, висока воло-гоутримувальна здатність, гідрофільність, висо-ка повітроємність, стійкість до розкладання,оптимальний показник рН і буферності. Такимвимогам відповідають кокосовий субстрат, аг-роперліт, вермикуліт, торф сфагнум. Ці суб-страти застосовували окремо і в суміші, а та-



кож з гідроабсорбентом Teravet (співвідношен-ня грунтосуміші:Teravet — 3:1).Проведення обліку приживлюваності мікро-

клонів через 30 діб після висаджування свід-чить, що на різних субстратах, їх сумішах та здодаванням гідроабсорбенту цей показникзбільшувався і сягав 90–95%. Так, наприклад,після застосування чистого кокосового субстра-ту приживлюваність рослин становила 87%,кокосовий субстрат + агроперліт + Teravet, суб-страт + вермикуліт + Teravet, торф сфагнум +вермикуліт – 94–96%. Це, найімовірніше, пояс-нюється кращим розвитком кореневої системи.У рослин, культивованих на етапі адаптації назазначених вище субстратах, розвиваласябільша кількість основних і додаткових (ІІ танаступних порядків) коренів. Загальна кількістькоренів у рослин дослідних варіантів булабільшою за контрольну на 42,3–48,1% (у серед-ньому в саджанців обох сортів), їхня довжиназменшувалася на 10–20%. Порівняно з контро-лем корені дослідних рослин мали перевагу замасою, яка збільшувалася в 1,1–1,2 раза.Третій спосіб адаптації проводили поєднан-

ням етапів мікрочубукування та адаптації із за-стосуванням субстратів різних типів як пожив-них середовищ. З огляду на те, що зазначенівище субстрати сприяли досить високій при-живлюваності, їх застосовували і на етапі мік-рочубукування, а також доповнили схему дос-ліду такими субстратами, як чистий річковийпісок, його суміш із тераветом, вермикулітом таагроперлітом. Контролем був уже вивчений ізагальноприйнятий у нашій технології субстратбіона. При культивуванні мікрочубуків на суб-стратах: чистий кокосовий, агроперліт і сумішкокосового субстрату з агроперлітом, вермику-літом процес ризогенезу, порівняно із контро-лем, відбувався повільніше. Загальна довжинакоренів через 30 діб культивування не переви-щувала 2,3–2,5 см, висота рослин становила3,9–4,8 см (табл. 1).Збагачення цих сумішей дрібнодисперсною

Ефективні способиадаптації мікроклонів винограду

фракцією гідроабсорбенту сприяло активнішо-му росту коренів, їхня довжина перевищувалаконтрольну на 1–1,6 см, приріст пагона збіль-шувався на 1,1 см чи був на рівні контрольно-го варіанта. Приживлюваність експлантів булана рівні контролю з біоною.Адаптовані за трьома способами мікрокло-

ни винограду навесні висаджували у цеоліто-вий субстрат, у теплицю. Зроблено облік мік-роклонів, які прижилися через 30 діб (рисунок).Отже, найкращі результати з приживлюва-

ності мікроклонів у цеоліті отримано після адап-тації на субстратах: кокосовий субстрат чистий,кокосовий субстрат + агроперліт + Teravet, ко-косовий субстрат + вермикуліт і Teravet, торфсфагнум + вермикуліт. Саме у цих варіантахрівень приживлюваності рослин був у межах87–98,6%. Приживлюваність мікроклонів післяадаптації тільки на субстраті біона (умови куль-

Кокосовий субстрат 2,3±0,05 1,8±0,61 3,9±0,71*

Вермикуліт 2,8±0,07 2,2±0,92 4,8±1,08*

Агроперліт 2,5±0,05 2,0±0,85 4,5±1,15*

Кокосовий субстрат + Teravet 3,7±0,08 5,5±1,01 6,6±1,22

Вермикуліт + Teravet 3,5±0,11 5,9±1,03 7,0±1,34

Агроперліт + Teravet 2,9±0,07 4,4±0,64 6,0±1,17

Контроль 3,3±0,12 4,4±1,12 5,7±1,58

Прим і т к а . Дані вірогідні щодо контролю (Р<0,05), крім позначених*.

Приживлюваність мі ро лонів вино рад вмовах теплиці після різних способів адап-тації, %: 1 — біона та мови бо с ; 2 — о-осовий с бстрат чистий; 3 — о осовий с б-страт + а роперліт + Teravet; 4 — о осовийс бстрат + верми літ + Teravet; 5 — а ро-перліт + верми літ; 6 — торф сфа н м +верми літ; 7 — мі роч б вання на с б-страт верми літ + Teravet; 8 — мі роч б -вання на верми літ; 9 — мі роч б ван-

ня на с бстрат пісо + верми літ; 10 —мі роч б вання на с бстрат пісо + верми-літ + Teravet

1. Вплив с бстратів на розвито мі ро лонів вино рад сорт Добриня на етапі адаптації

СубстратВисота рослинчерез 30 діб, см

Довжина коренів, смКількість коренів, шт.

Варіант

%

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

1009080706050403020100



Ефективні способиадаптації мікроклонів винограду

Садіння у:

ІІІ декаді березня 245,5 0,58 94,0 7,9

ІІ декаді квітня 194,8 0,58 92,5 6,5

І декаді травня 165,0 0,55 89,8 6,0

Дослідженнями встановлено, що найефек-тивнішим способом адаптації мікроклонів ви-нограду до умов in vivo є їхнє культивуванняв адаптаційних приміщеннях на субстратах:агроперліт, вермикуліт, кокосовий субстрат

Висновки

та їх суміші із препаратом Teravet. Висаджу-вання адаптованих мікроклонів винограду вранньовесняний період (ІІІ декада березня,ІІ декада квітня) у теплицю дає змогу отри-мати стандартні саджанці за 1 рік.

1. Мельник С.А. Ампелографический метод оп-ределения площади листовой поверхности ви-ноградного куста/С.А. Мельник, В.И. Щигловская.— Одесса: ОСХИ, 1951. — Т. 8. — С. 82–88.

2. Conner L.N. Comparative water loss from lea-ves of Solanum laciniatum plants cultured in vitro andin vivo/L.N. Conner, A.J. Conner//Plant. Sci. Let. —1984. — V. 36. — P. 241–246.

3. Grout B.W. Photosynthetic developmentof micropropagation strawberry plantlets follow-ing trans-planting/B.W. Grout, S. Millan//Ann.Bot. —


1985. — V. 55. — P. 129–131.4. Grouth B.W. Transplanting of cauliflower plants

regenerated from meristem culture: Water loss andwater transfer related to cyanges in leaf wax to xylemregeneration/В.W. Grouth, M.J. Aston//Hort. Res. —1997. — V. 17. — P. 1–7.

5. Leshem B. Growth of carnation meristemsin vitro anatomical structure of abnormal plant letsand the effects of agar concentration in the mediumand their formation/B. Leshem//Ann. Bot. — 1983. —V. 52. — P. 413–415.

турального боксу) становила 62–70%, за по-єднання етапів мікрочубукування з адаптацією— 80–90%.Адаптовані у будь-який спосіб мікроклони

висаджували в теплицю у різні строки (у бе-резні, квітні, травні та червні). Установлено, щонайкраще рослини приживалися після висаджу-вання у весняний період. Наприклад, у сортуАліготе 1012 приживлюваність становила: післясадіння у березні — 80,3%, квітні — 90,7, травні— 91,5%. Установлено можливість і літньогосадіння рослин в умовах теплиць, але для цьо-

го потрібно застосовувати додаткове притінен-ня та поливи.Проведення агробіологічних обліків розвит-

ку мікроклональних рослин у кінці періоду ве-гетації свідчить, що мікроклони, висаджені увесняний період (ІІІ декада березня, ІІ декадаквітня та впродовж травня), набували стандарт-них показників і навіть перевищували їх, особ-ливо за ранніх строків садіння. Мікроклони, ви-саджені у літній період, потребували дорощу-вання у наступному році, оскільки діаметр їхніхпагонів був менший за 3 мм (табл. 2).

2. Біометричні по азни и розвит однорічних саджанців вино рад сорт Алі оте, одержа-них методом лонально о мі ророзмноження

Розмір пагона, см

довжина діаметр

Облистяністьпагона, дм2/м

Варіант досліду Визрівання пагона, %


Механізація,електрифікація

УДК 631.311© 2012

В.К. Мойсеєнко,кандидаттехнічних наукННЦ «Інститутмеханізації та електрифікаціїсільського господарства»

ЩОДО АЛЬТЕРНАТИВНОЇ СИСТЕМИЗЕМЛЕРОБСТВА*Запропоновано систем землеробства,за я ої оптимальне розп ш вання ґр нт , йо озрош вання, забезпечення поживнимиречовинами і засобами захист рослинздійснюватиметься в автоматизованом режимівпродовж сьо о період ве етації рослин беззастос вання машинно-тра торних а ре атів.

За вирощування і збирання сільськогосподар-ських культур використовують машинно-тракторніагрегати (МТА), які переважно складаються ізтрактора і робочої машини, хоча є самохідні ма-шини, що мають власний двигун і ходову частину.Машинно-тракторні агрегати стали використо-

вуватися на початку XX ст. Ще тоді вчені звер-нули увагу на те, що трактор ходовою частиноюінтенсивно ущільнює ґрунт і руйнує його структу-ру, а це зумовлює зниження врожайності сільсь-когосподарських культур.Причому впродовж XX ст. цю проблему не

тільки не було розв’язано, а, навпаки, вона навітьускладнилась, оскільки маса тракторів з 1925 по2010 р. зросла в середньому на порядок.Другим недоліком МТА є низький енергетич-

ний коефіцієнт корисної дії (ККД), оскільки в пер-ших тракторах на переміщення по ґрунту витра-чалося більше половини потужності двигуна, а всучасних тракторах на таке переміщення витра-чається в середньому третина цієї потужності.Третім недоліком МТА є складність у розпушу-

ванні ґрунту в період росту рослин. Тому просапнікультури висівають широкими рядками, щоб поміжряддях міг рухатися трактор з культиваторомта обробляти їх. Це зумовлює неповне викорис-тання рослинами площі поля і відповідне знижен-ня врожайності. А за вирощування зернових куль-тур, які займають більшість ланів, такий обробі-ток взагалі неможливий. Тому з початком літа,коли колосся наливається зерном, настає спекаі ґрунт тріскається, пересихає, що також спричи-нює зниження врожайності.Четвертим недоліком МТА є потреба двигуна

трактора в пальному з нафтопродуктів, адже за-паси нафти за 30–40 років вичерпаються. При-чому замінити його пальним рослинного похо-дження нереально, оскільки людство входить усвітову продовольчу кризу через надмірне зрос-

*Стаття друкується в порядку обговорення.

тання населення Землі. Тому етанол (пальне зіспирту) та біодизель (пальне з олії) також не будез чого виготовляти.П’ятим недоліком МТА є складність в автома-

тизації їхньої роботи.Крім того, робочі органи ґрунтообробних ма-

шин також мають істотні недоліки.Робочим органом будь-якої ґрунтообробної

машини, на переконання класиків теорії ґрунто-обробних робочих органів, є клин відповідної кон-фігурації, що рухається в ґрунті і частину ґрунту,яка перебуває над клином, розпушує.Однак технологічний ККД такого робочого ор-

гану низький, оскільки основна енергія, що ви-трачається на його переміщення, спрямовуєтьсяна подолання сил тертя поверхні клина по ґрун-ту, і лише незначна її частина — на розпушуван-ня ґрунту. При цьому поверхня ґрунтообробногоробочого органу інтенсивно стирається і тому,наприклад, лемеші плуга треба замінювати всередньому через 60 год роботи, до того ж ґрунтінтенсивно забруднюється залізом, яке стираєть-ся з робочих органів.Тому з огляду на зазначені вище недоліки з

початком використання в сільськогосподарсько-му виробництві МТА розпочався пошук альтер-нативних засобів механізації.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Перше таке альтернативне рішення полягало втому, що на краях поля встановлювали лебідки,спочатку з приводом від локомобілів, а потім зелектроприводом. При цьому сільськогосподар-ська машина переміщувалася в обидва боки тро-сами почерговим включенням лебідок у роботу.Такий пристрій було розроблено і в СРСР в 20-тіроки минулого століття.Це технічне рішення цілком роботоздатне й

основним його недоліком є те, що необхідно ре-гулярно переміщувати лебідки перпендикулярнодо напрямку руху ґрунтообробної машини, що єдосить трудомістким процесом. Однак на приса-

МЕХАНІЗАЦІЯ,ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ


Щодо альтернативноїсистеми землеробства

дибних ділянках такі пристрої використовують ідонині.У 1931 р. радянський винахідник М.А. Прото-

варов запропонував комплексний засіб індустріа-лізації рослинництва на основі мостового крана,який він назвав мостовим землеробством.Цю ідею підтримали інші винахідники, що вдос-

коналювали мостове землеробство (на їхні роз-робки видано 13 авторських свідоцтв СРСР, 4 па-тенти Росії і 1 патент України, щоправда, декла-раційний). Над цією проблемою вчені працюютьі тепер, зокрема в Дніпропетровському і Таврійсь-кому державних агротехнічних університетах [1].Було навіть виділено кошти на виготовлення

обладнання для мостового землеробства на Борт-ницькій зрошувальній системі, але виготовилилише ферми для моста і роботи припинили.Які ж недоліки мостового землеробства?По-перше, воно має неправильну назву, ос-

кільки балки, чи ферми, мостових кранів спира-ються на конструкції будівель, а на полях усі роз-робники використовують козлові крани. Тому фак-тично — це козлове землеробство, причому таканазва відповідає його суті.По-друге, для переміщення козлових кранів на

полі потрібно прокласти рейкові колії зі шпалами.Навіть за довжини ферми 100 м через кожні 100 мпо всьому полю слід прокласти такі колії, під-вісити контактний провід і між коліями встанови-ти козлові крани або ж використовувати одинкран і складну систему стрілок для переведеннякрана з однієї ділянки поля на іншу. Крім гігант-ських витрат на таке обладнання, під укладенняшпал і будівництво стрілкових переводів слід ви-ділити близько 10% площі земельної ділянки, наякій рослини не вирощуватимуть, для так званоїінженерної зони.По-третє, більшість сільськогосподарських

машин не може агрегатуватися з козловим кра-ном, оскільки він розрахований на сприйняттявертикальних зусиль, лінія дії яких проходитьчерез несучу балку, а для роботи ґрунтооброб-них, посівних і збиральних машин потрібні гори-зонтальні зусилля, спрямовані в напрямку їхньогоруху, якого козловий кран забезпечити не може.У США, Ізраїлі, Австралії, Італії, Франції, араб-

ських та інших країнах на мільйонах гектарів за-стосовується новий вид зволоження ґрунту —крапельне зрошування. Інститут водних проблемта меліорації НААН таке зрошення впроваджує ів нашій країні. Крім того, за кордоном для про-кладання у ґрунті каналів (дрен), щоб відвестизайву воду на перезволожених ґрунтах, викори-стовують еластичні трубопроводи. Їх у сплюще-ному стані вкладають у ґрунт на глибину близь-ку до 1 м за допомогою спеціальної машини. Дляутворення дрен у ці трубопроводи під необхіднимтиском подається вода, внаслідок чого вони ущіль-нюють ґрунт і набувають циліндричної форми.Потім воду з них випускають і трубопроводи зно-ву сплющуються, а в ґрунті на їхньому місці утво-рюються циліндричні дрени з ущільненого ґрунту.

Після того, як дрени поступово засипаютьсяґрунтом, що опадає з їхньої верхньої частини, їхвідновлюють, повторно подаючи в еластичні тру-бопроводи воду. Щодо обробітку ґрунту, то закордоном, як і в нашій країні, він здійснюєтьсяМТА.Мета досліджень — розроблення нової сис-

теми землеробства, за якої розпушування ґрун-ту, його зрошування, внесення поживних речовині засобів захисту рослин здійснюватиметься беззастосування машинно-тракторних агрегатів.Результати досліджень. У ННЦ «ІМЕСГ» ав-

тором статті винайдено нову систему землероб-ства [2], суть якої полягає в тому, що на полі задопомогою машини, подібної до кабелеукладача,на максимальну глибину необхідного обробіткуґрунту укладають гнучкі трубопроводи 3 (див. ри-сунок) у сплющеному вигляді, які з’єднують тру-бопроводом 4 з пристроєм для подачі в них робо-чого тіла. Цим пристроєм може бути компресор,а робочим тілом — повітря або ж пристроєм —відцентровий насос 1, а робочим тілом — вода.Якщо треба поєднувати розпушування ґрунту зполивом, то до гнучких трубопроводів прикріплю-ються крапельниці 6.Завдяки розміщенню еластичних трубопро-

водів на глибині, необхідній для обробітку ґрун-ту, за подачі в них робочого тіла (води на засуш-ливих ґрунтах і повітря на вологих ґрунтах) від-бувається поступове збільшення поперечногоперерізу сплющеного еластичного трубопроводувід його початку і до кінця. При цьому на розпу-шуваний шар ґрунту діє спрямована вгору верти-кальна сила, під цією дією смуга ґрунту згинаєть-ся, а оскільки ґрунт крихкий, то відбувається йогорозпушування, причому зона розпушування та-кож поширюється від початку трубопроводу дойого кінця. Якщо дивитися на поверхню поля, тона ній смуга ґрунту поступово піднімається вго-ру, розпушується і просувається вздовж прокла-деного трубопроводу. Тобто відбувається те, щоможна спостерігати під час руху в ґрунті живоїістоти — крота. Саме спостереження за роботоюкрота і наштовхнуло автора на розробку цієї сис-теми землеробства.По завершенні розпушування ґрунту на всій

ділянці відкривається кран для випускання робо-чого тіла, і гнучкі трубопроводи під тиском шаруґрунту сплющуються, тобто повертаються в по-чаткове положення.Розроблена система землеробства поєднує

переваги крапельного зрошення на засушливихґрунтах та розпушування без застосування МТАна будь-яких ґрунтах.Нова система землеробства має такі перева-

ги: підвищення врожайності сільськогосподарсь-ких культур за рахунок зменшення ущільненняґрунту і руйнування його структури, оскільки важкі(орні) трактори не використовуватимуться; раціо-нальне використання полів, оскільки не буде по-воротних смуг і широких міжрядь, які маютьмісце за вирощування просапних культур, а рос-


МЕХАНІЗАЦІЯ,ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ

Автоматична сигналізація аварійного тискув шинах коліс мобільно-енергетичного засобу

лини рівномірно розміщуватимуться по всьомуполю; забезпечення можливості розпушування,зволоження та удобрення ґрунту від посіву дозбирання врожаю; зниження енергоємності обро-бітку ґрунту, оскільки не буде необхідності в пе-реміщенні по полю МТА масою до 15 т і ковзаннів ґрунті робочих органів із загальним зусиллямопору до 70 кН на одну машину, а вся енергіявитрачатиметься на розпушування ґрунту (під-твердженням цього може бути робота крота, підчас якої одна «кротяча сила» забезпечує доситьінтенсивне і продуктивне розпушування ґрунту);виключення витрат на моторне пальне, ціни наяке зростають щороку, оскільки запропонованеобладнання розраховане на споживання елект-роенергії, яка після створення термоядерних ре-акторів стане дешевою; зниження витрат на об-слуговуючий персонал (механізаторів), оскількизапропоноване обладнання може працювати вавтоматизованому режимі. Для запровадженняцієї технології потрібні значні капіталовкладенняна придбання й укладення в ґрунт еластичнихтрубопроводів, які зможуть використовуватисяблизько 50 років. Проте ціни на високоміцні елас-

тичні матеріали щороку знижуються, а ціни насільськогосподарську продукцію і нафтопродукти,навпаки, зростають. Причому така тенденція збе-режеться і в майбутньому через світові продо-вольчу і нафтову кризи. Тому через 30–40 роківця технологія стане рентабельною, оскільки воназабезпечить найвищі врожаї за найнижчих вит-рат на їх вирощування.На думку автора, через 30–40 років в аграр-

ному виробництві машинами лише висіватимутьнасіння однорічних сільськогосподарських куль-тур і збиратимуть урожай, багаторічних — тількизбиратимуть урожай, а вирощування максималь-них урожаїв від появи сходів до збирання ви-рощеної продукції повністю автоматизують.Це буде забезпечено через укладання у ґрунті

на глибині його обробітку еластичних трубопро-водів заданого діаметра, сполучених з насосом,що з’єднаний з джерелом води, і обладнанихдозаторами добрив та засобів захисту рослин, атакож через програму вирощування максималь-но можливого урожаю, яка передбачатиме забез-печення оптимальної щільності й вологості ґрун-ту та вмісту в ньому добрив і засобів захисту рос-лин в процесі їхньої вегетації та вводитиметьсяв комп’ютер. У пристроях для включення в робо-ту насоса та дозаторів добрив і засобів захистурослин, а також у ґрунті буде встановлено дат-чики контролю за такими його оптимальними па-раметрами, як щільність, вологість та вміст уґрунті добрив і засобів захисту рослин. Усі ці дат-чики підключатимуться до комп’ютера.У процесівегетації (розвитку) рослин датчики посилатимутьу комп’ютер сигнали з інформацією про значен-ня кожного із перелічених вище параметрів. Якщоякийсь параметр відхилятиметься від заданоїпрограми, то комп’ютер подасть сигнал про вклю-чення в роботу відповідного виконавчого меха-нізму й оптимальність цього параметра будевідновлено, після чого за сигналом комп’ютерамеханізм буде виключено. Внаслідок цього роз-виток рослин відбуватиметься в оптимальнихумовах, що забезпечить одержання максималь-ного врожаю.

Схема обладнання для запровадження новоїсистеми землеробства: а — почат ове поло-ження н ч их тр бопроводів; б — процесірозп ш вання ґр нт ; в — розп шений ґр нт:1 — відцентровий насос; 2 — джерело води;З — н ч ий тр бопровід; 4 — на нітальнийтр бопровід; 5 — всмо т вальний тр бопро-від; 6 — рапельниця

1. Надикто В.Т., Улексін В.О. Колійна та мос-това система землеробства. — Мелітополь: ТОВ«Видавничий будинок», 2008. — 269 с.

2. Пат. № 91047, Україна, МПК А01В 79/00.


Спосіб обробітку ґрунту і обладнання для йогоздійснення/Мойсеєнко В.К.; ННЦ «ІМЕСГ». — № а200711011; заявл.05.10.2007; опубл.25.06.2010. —Бюл. № 12. — 4 с.

Розроблено систему землеробства, за якоїпроцес вирощування сільськогосподарськихкультур від посіву до збирання врожаю здійсню-ватиметься в автоматизованому режимі беззастосування МТА. Це має забезпечити макси-

Висновки

мальний урожай сільськогосподарських культурза рахунок підтримування оптимальної щіль-ності ґрунту, його вологості, забезпечення по-живними речовинами і засобами захисту рослинупродовж усього періоду їхньої вегетації.

а б в


Агроекологія,радіологія,меліорація

УДК 551.49:631.459© 2012

С.Ю. Булигін,член-кореспондент НААННаціональна академіяаграрних наук України

В.І. Тарасов,кандидат сільсько-господарських наукЛуганський інститутагропромисловоговиробництва

ВИВЧЕННЯ ЕОЛОВИХПРОЦЕСІВ НА ЗЕМЛЯХСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГОВИКОРИСТАННЯ

Наведено дея і методичні підходи до вивченняпроцесів дефляції на земляхсільсь о осподарсь о о ви ористання під часпередпрое тних досліджень.

Еолові процеси є частиною загального про-цесу денудації, зумовленого насамперед вели-ким геологічним кругообігом речовин, в якийіноді вклинюється малий біологічний цикл. Ос-танній вилучає частину речовини з глобально-го геохімічного потоку. Переважно цей процесвідбувається на ділянках багатоярусної рослин-ності. Видування дрібнозему не обмежуєтьсябудь-якою окремою ділянкою, воно може матитрансграничний, міжрегіональний і локальнийрівні. Окрім того, дефляцію розподіляють на 2види: пилові бурі і повсякденну, або локальнудефляцію, яка відбувається в будь-який часроку за посушливої та вітряної погоди.Пилові бурі завдають великих збитків сіль-

ськогосподарському виробництву і довкіллю. Устепових регіонах європейської території ко-лишнього Радянського Союзу у ХХ ст. неодно-разово спостерігалися пилові бурі різної інтен-сивності. Під час пилової бурі 1928 р. сумарнамаса пилу в атмосфері над Україною станови-ла близько 15 млн т. Більша її частина була ви-несена за межі країни (у Румунію, Польщу та ін.)[3]. За даними І.С. Гришина [4], за розріджено-го розміщення лісосмуг у Ставропольському країпід час пилових бур у 1960 р. із сільськогоспо-дарських угідь було винесено 50–500 м3/гаґрунту. У 1969 р. небувала пилова буря охопи-ла Кримську, Дніпропетровську, Донецьку, Лу-ганську, Харківську, Сумську та ряд південнихобластей [9]. У Луганській області в більшостігосподарств у 80-ті роки минулого століттявпроваджували ґрунтозахисну систему земле-робства, було майже створено систему поле-

захисних лісосмуг. Усе це, безумовно, підви-щило протидефляційну стійкість ґрунтів на по-лях, однак, не запобігло процесам видуванняґрунту хоча б до допустимих меж. Останній разпилову бурю спостерігали в 1984 р.Мета досліджень — розроблення методо-

логічних підходів до вивчення процесів де-фляції за повсякденного видування грунту в пе-ріоди безпилових бур.Методика досліджень. Дослідження вико-

нували на території землекористування аг-рофірми «Авіс» та в дослідному господарствіЛуганського інституту агропромислового вироб-ництва «Агроспілка». У цих господарствах про-ведено дослідження, які містили основні так-саційні показники полезахисних лісосмуг, ви-вчення структури посівних площ, відбір зразківґрунту для визначення складу гумусу та ви-вчення водно-фізичних властивостей ґрунту.Для визначення маси винесеного з полів дріб-нозему в лісосмугах відбирали зразки лісовоїпідстилки розміром 25×25 см не менше, ніж у6-ти повтореннях. У лабораторних умовах з нихвідмивали твердий осадок, за яким і розрахо-вували втрати дрібнозему на полях, розміще-них з боку дефляційно небезпечних вітрів [6].Результати досліджень. Для визначення

потенційних втрат ґрунту від пилових бур прий-нято до використання модель Бочарова-Шия-того, модифіковану в ННЦ «Інститут ґрунто-знавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського»для умов України. Однак у Луганській областіпилові бурі далеко не поширювалися багатороків попри те, що перенесення дрібнозему під


АГРОЕКОЛОГІЯ,РАДІОЛОГІЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

дією дефляційно небезпечних вітрів певноюмірою відбувається щороку. Величину збитку,завданого цим явищем, конкретно не встанов-лено. Оскільки лісосмуги зменшують швидкістьвітру в приземному шарі, вони є мережею біо-уловлювачів, які утворюють зони відкладаннявинесеного з полів дрібнозему. До кожної лісос-муги з боку дефляційно небезпечних вітрів при-микає пилозбірна площа. За пилових бур і по-всякденної дефляції склад та інтенсивністьвпливу факторів можуть певною мірою різнити-ся. Тут діє закон лімітувальних факторів, якийописав А.Т. Барабанов під час вивчення стокуталих вод [1]. Суть його полягає в тому, що задеякого лімітувального значення одного з фак-торів, скажімо глибини промерзання ґрунту,поверхневий стік формується залежно від рівняінших. Проте очевидно, що за підвищення та-кого фактора, як запаси вологи снігу, до визна-ченої величини стік матиме місце за будь-яко-го впливу інших факторів. Аналогічно можнауявити таку швидкість вітру, за якої більшістьґрунтозахисних заходів не зможуть припинитивидування дрібнозему. Водночас за зниженняшвидкості вітру до визначеного мінімуму дос-татньо, щоб поля були вкриті культурами су-цільної сівби, й процеси дефляції припиняться.Загалом на дефляцію ґрунтів впливають кліма-

Вивчення еолових процесів на земляхсільськогосподарського використання

тичні, геоморфологічні, ґрунтові та рослинніфактори [8], які входять до більшості наявнихматематичних моделей. У дослідах використо-вували ті самі групи факторів, але в них, окрімкількісних показників видування ґрунту, бралипоказники, які легко знайти в довідковій літера-турі. Отже, при підборі факторів, що зумовлю-ють втрати дрібнозему, складено структуру ро-бочого рівняння:

М=N⋅P⋅D⋅W⋅K, (1)

де М — потенційні втрати ґрунту від повсякден-ної дефляції, т/га за рік; N — фактор, який ха-рактеризує вітровий режим; P — фактор, щохарактеризує захист ґрунтів від дефляції лісо-смугами; D — ґрунтовий фактор; W — факторвпливу опадів у періоди дефляції ґрунтів; К —фактор впливу агрофону.Було виконано багатофакторний регресійний

аналіз й отримана структура склалася з рядурівнянь, добуток яких дає величину потенцій-них втрат ґрунту від дефляції:

N=0,0143 e0,19n, (2)

де n — кількість днів за рік зі швидкостями вітрупонад 15 м/с;

P= –0,391np+0,93, (3)

де р — коефіцієнт захищеності поля лісосму-гами — являє собою співвідношення площіпевного поля, захищеної лісосмугами, і загаль-ної площі поля, — визначається за формулоюВ.І. Коптєва [5]:

D = –0,24d+1,85, (4)

де d — еквівалентний діаметр ґрунтових агре-гатів, мм, визначається за допомогою сухогопросіювання зразка ґрунту, взятого з поверхні,на ситах Савінова [2] або береться з табл. 2.3методичного посібника [6],

W = 0,121nw+1,23, (5)

де w — шар опадів у декади з дефляційно не-безпечними вітрами, мм;

К = 0,57k+0,67, (6)

де k — коефіцієнт дефляційної небезпеки сіль-ськогосподарських культур, визначений за до-помогою рангового аналізу на основі обсте-жених агрофонів. Множинний коефіцієнт коре-ляції робочого рівняння загалом становить:R=0,87±0,05.За цим рівнянням побудовано розрахункову

номограму (рис. 1).Визначення потенційних втрат ґрунту від де-

фляції є основою проектування протидефля-ційних заходів. Припустимі втрати ґрунту не ма-ють перевищувати величини природного ґрун-тоутворення. У науковій літературі є багато

Рис. 1. Номо рама розрах н втрат ґр нтвід повся денної дефляції: → — люч до роз-рах н

Кількість

днів за

рік

зі

швидкістю

вітру

понад

15 м

/с

Втрати

ґрунту від

дефляції,

т/га

Р=1,00

w=2 мм

6 мм

10мм

30мм

18мм

k=0,2

0,4

0,60,8

1,0

0,50 0,30 0,100,050,01

d=6 мм5 мм

4 мм

3 мм2 мм1 мм




трактувань про припустимі втрати ґрунту віддефляції та ерозії. За даними Г.П. Сурмача[10], значення цього показника варіюють з 0,5до 2 т/га залежно від типу ґрунту, ступеня йогоеродованості та щільності материнської поро-ди. За даними ННЦ «Інститут ґрунтознавства таагрохімії ім. О.Н. Соколовського» [6], втратиґрунту мають становити не більше 0,1% відпотужності гумусного горизонту. Для чорнозе-му типового це 4,2 т/га, або шар 0,42 мм. Зарозробками колишнього Інституту захисту ґрун-тів, допустимі втрати ґрунту від ерозії за рік немають перевищувати 0,2–0,5 т/га [11]. Отже,суб’єктивність наведених пропозицій є очевид-ною. У дослідженнях спробували визначитиякісну шкоду від повсякденної дефляції та вста-новити гранично допустимі втрати ґрунту. Ре-зультати показали, що у втраченому полемдрібноземі гумусу міститься у 2–3 рази більше,ніж на поверхні ґрунту, звідки він був узятий(табл. 1). Окрім того, чим більший відсоток гу-мусу у винесеному дрібноземі, тим менша за-гальна маса його видування.Коли розпочинається процес видування, пе-

редусім виноситься легка фракція, яка зв’язуєчасточки гумусу. Під час посилення вітру в пи-ловий потік потрапляють більш важкі мінераль-ні частки. Нарешті, під час пилової бурі складгумусу у винесеному ґрунті та на поверхні йоговидування зрівнюється. Статистичний аналіз

13,20 4,14 0,032 3,19

11,04 3,29 0,010 3,35

9,20 3,29 0,043 2,79

12,80 3,11 0,016 4,11

11,64 4,50 0,040 2,58

6,69 3,71 0,210 1,80

10,71 4,11 0,100 2,60

5,21 2,74 0,132 1,90

7,62 2,74 0,029 2,78

8,70 2,90 0,045 3,00

7,20 4,50 0,327 1,60

7,42 4,50 0,297 1,65

6,97 4,50 0,387 1,55

7,13 3,10 0,183 2,30

7,48 4,11 0,011 1,82

Хара теристи а зраз ів ґр нт за м сом

Склад гумусу, %

на пилозбірній площіу твердому осадку

Співвідношенняскладу гумусу у твердомуосадку і складу йогона пилозбірній площі

Маса видутого з полядрібнозему, т/га

показав зв’язок складу гумусу у відсотках у ви-несеному дрібноземі G1 зі складом його в ґрунтіна місці видування Gо з масою його видуванняМ т/га за рік.

G1= 1,28G0М–0,24; R=0,81±0,16. (7)

Оскільки зміна складу гумусу у винесеномудрібноземі має нелінійний характер, потрібновизначити поріг втрат ґрунту, за яким повсяк-денну дефляцію слід вважати пиловою бурею.Для цього перетворимо рівняння 7:

G1/G0=1,28⋅М–0,24; R=0,95±0,05. (8)

За рівності G1=G0 рівняння (8) перетворить-ся на:

1=1,28⋅М–0,24. (9)

Розв’язавши рівняння відносно М, визначи-мо, що пилова буря для цих умов починаєтьсяза маси винесеного дрібнозему 2,8 т/га за рік.Понад цю величину з поверхні ґрунту виносить-ся не просто легка фракція, а шар ґрунту в при-родному стані, який надалі компенсувати дужеважко.Аналізуючи динаміку виносу дрібнозему,

можна констатувати, що за значно менших йоговтрат і більшого складу в ньому гумусу ґрунттакож виснажується, що позначається на йогородючості з усіма шкідливими наслідками. Гра-фік, побудований за рівнянням (8) (рис. 2), по-




дрібнозему, яка дорівнює приблизно 0,10 т/га.Далі крива наближається до горизонтальногоположення і набуває практично постійного ухи-лу після значення маси винесеного дрібнозе-му 0,5 т/га. За цього значення втраченого ґрун-ту гумусу в ньому міститься в 1,5 раза більше,ніж на поверхні, звідки він був винесений. Що-річні втрати гумусу в таких величинах можутьчерез 3–4 роки накопичити ефект пилової бурі.Тому для цього району дослідів вважаємо, щовтрати ґрунту від повсякденної дефляції немають перевищувати величини 0,5 т/га. За клі-матичних показників, що зумовлюють пиловібурі, величина видування не має перевищува-ти 2,8 т/га, тобто величини, за якої починає ви-носитися шар ґрунту в його природному стані.

Рис. 2. Хара теристи а змін с лад м свинесеном з полів дрібноземі

Співвідношення складу гумусу в

зразку винесеного

дрібнозему і

складу його

на

поверхні, звідки

він був

винесений

Маса винесеного з поля дрібнозему, т/га

Втрати ґрунту за повсякденної дефляціїнебезпечні тим, що, на перший погляд, вонинепомітні, але за 3–4 роки можуть накопичи-ти ефект пилової бурі.Під час проектування системи протиде-

фляційних заходів потрібно в передпроектнихдослідженнях визначити кількісні показникивиносу дрібнозему з полів під різними сільсько-господарськими культурами [7] з різним сту-

Висновки

пенем захищеності лісосмугами. На основіотриманих показників слід виконати регре-сійний аналіз і скласти робоче рівняння втратґрунту від дефляції для конкретного госпо-дарства.З використанням отриманого рівняння по-

трібно проектувати систему заходів, якавраховуватиме структуру посівних площ і за-хищеність полів лісосмугами.

1. Барабанов А.Т. Агролесомелиорация в поч-возащитном земледелии. — Волгоград, 1993. —156 с.

2. Вадюнина А.Ф., Корчагина З.А. Методы ис-следования физических свойств почв и грунтов. —М.: Высш. шк., 1973. — 416 с.

3. Доскач А.Г., Тушковский А.А. Пыльные бурина юге Русской равнины//Пыльные бури и их пре-дотвращение. — М., 1963. — С. 5–30.

4. Захаров П.С. Пыльные бури. — Л.: Гидроме-теоиздат, 1962. — 164 с.

5. Коптев В.И. Показатели защищенности по-лей лесными полосами//Вестн. с.-х. науки. —1963. — № 9. — С. 141–146.

6. Методики і нормативи обліку прояву і небез-пеки ерозії//Ачасов А.Б., Булигін С.Ю. та ін. —Харків, 2000. — 64 с.

7. Методичні рекомендації з прогнозування


прояву вітрових бур в Україні//ННЦ «Інститут ґрун-тознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського». —Харків, 2010. — 32 с.

8. Наукові та прикладні основи захисту ґрунтіввід ерозії в Україні: монографія/за ред. С.А. Балю-ка та Л.Л. Товажнянського. — Харків: НТУ «ХПІ»,2010. — 460 с.

9. Рыжиков Д.П., Коктев В.И., Килеберда В.Г.и др. Зимние пыльные бури на Украине//Полеза-щитные лесные полосы в борьбе с пыльными бу-рями. — Волгоград, 1969. — С. 125–138.

10. Сурмач Г.П. Рельефообразование, форми-рование лесостепи, современная эрозия и проти-воэрозионные мероприятия. — Волгоград, 1992. —175 с.

11.Справочник по почвозащитному земледе-лию/Под ред. И.Н. Безручко и Л.Я. Мильчев-ской. — К.: Урожай, 1990. — 278 с.

казує, що точка перегину від більш крутої час-тини до пологої відповідає масі винесеного


АГРОЕКОЛОГІЯ, РАДІОЛОГІЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

УДК 634.83:631.16© 2012

В.В. Власов,член-кореспондент НААН

Г.В. Ляшенко,докторгеографічних наук

О.Ю. Власова,О.Ф. Шапошнікова,кандидати сільсько-господарських наукНаціональнийнауковий центр «Інститутвиноградарства і виноробстваім. В.Є.Таїрова»

АГРОЕКОЛОГІЧНЕОБҐРУНТУВАННЯ КАДАСТРУВИНОГРАДНИКІВ В УКРАЇНІ

Ви онано а рое оло ічне обґр нт ванняметодоло ії с ладання адастр вино раднихнасаджень в У раїні. Представлено стр т радастр вино радни ів.

Розвиток галузей економіки в сучасному гло-балізованому суспільстві потребує нових під-ходів до їх організації, насамперед інновацій-них. При цьому реалізується багатофункціо-нальна і багатоступенева система організації:висока наукоємність, сучасна технологія і знач-на практична цінність, зумовлена високою еко-номічною ефективністю. Перед багатьма галу-зями ставиться завдання їхньої модернізації.Такий підхід є найбільш виправданим для роз-витку аграрної галузі загалом і виноградарсь-ко-виноробної галузі зокрема. З урахуванням їїспецифіки на першому етапі реалізації програ-ми розвитку цієї галузі необхідна повна, вико-нана на сучасному рівні інвентаризація її об’єк-тів, тобто розробка методології складання ка-дастру виноградників [3, 5–10].Мета досліджень — обґрунтування скла-

дання кадастру виноградників на основі де-тального аналізу агроекологічних умов із за-стосуванням ГІС-технологій.Матеріали і методи досліджень. Вихідни-

ми матеріалами є великомасштабні карти рель-єфу, ґрунтового покриву й мікроклімату.Загальнонаукові методи: гіпотеза, абстра-

гування, порівняння, аналогія, узагальнення,конкретизація; спеціальні: порівняльно-геогра-фічний для виявлення особливостей просторо-вого розподілу ампелоекологічних умов вино-градарських регіонів України.Результати досліджень. З огляду на досвід

провідних виноградарсько-виноробних країн,специфіку галузі, природні умови в Україні й«Закон про виноград та виноградне вино» [4]в ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» розроблено йпередано в Міністерство аграрної політики тапродовольства України на розгляд методоло-гічні засади складання кадастру виноградниківв Україні, який відповідав би загальноєвропей-ському. Концепція створення такого документа

пов’язана з програмою розвитку галузі на ос-нові вивчення сучасного її стану і детальноговрахування агроекологічних умов стосовно ви-ноградних насаджень у сортовому аспекті.Це завдання реалізується через великомас-штабне ампелоекологічне районування тери-торії України [1, 2].Кадастр виноградників є основою для ухва-

лення рішень, які регламентують площі і сор-товий склад виноградників на територіях з від-повідними агроекологічними умовами, спеціа-лізацію окремих господарств на перспективу танапрями використання врожаю, визначення по-тенціалу розвитку галузі в окремих адмініст-ративних районах країни. Він містить дані прогосподарсько-економічний, екологічний, ампе-лографічний і технологічний стан плантацій ви-ноградників. У розроблених методичних реко-мендаціях показано етапи складання кадаструвиноградників, на яких обґрунтовано послідов-ність та поєднання натурних обстежень і тео-ретичних розрахунків. З цією метою розробле-но структуру кадастру, яка складається знеобхідних структурних частин (рис. 1). У ме-жах загальної структури кадастру розробляютьструктуру бази даних, де визначено обсяг

Рис. 1. Стр т ра адастр вино радних на-саджень

Структура кадастру виноградників

Блок географо-геодезичної інформації

(опис ділянки)

Блок економічноїінформації

Блок ботаніко-біологічної інформації

про виноград



інформації кадастру, послідовність і форму на-ведення показників (рис. 2).Кадастри виноградників у європейських ви-

ноградарських країнах уже складено із засто-суванням ГІС-технологій. Найпоширенішимипрограмними засобами для них є ArcView іArcGIS [6, 7, 9]. Розв’язання завдання здійс-нюється створенням комплексу картографічнихшарів, повною мірою представлених у базі да-них (рис. 2). Ці технології дають змогу періодич-но (згідно із законом про кадастр винограднихнасаджень, який буде ухвалено) виконуватикорегування бази даних. Пропонується виокре-мити 3 основні блоки, які становитимуть базуданих кадастру виноградників: І. Місцеположен-ня та екологічні умови вирощування виногра-ду. ІІ. Характеристика насаджень. III. Характе-ристика врожаю.Розташування окремих виноградників визна-

чається геодезичними координатами кожноїділянки і прив’язується до державної системикоординат (нині використовується державнасистема координат 1963 р.). Характеристикуекологічних умов вирощування винограду вико-нують за показниками ґрунтового покриву, ре-льєфу, агрокліматичних умов стосовно вибаг-ливості винограду в аспекті сортів.Показниками ґрунтового покриву, важливи-

ми для росту і розвитку винограду, є вміст гу-мусу в метровому шарі, карбонатів, грануло-

Агроекологічне обґрунтуваннякадастру виноградників в Україні

метричний склад, уміст фізичної глини, глиби-на залягання ґрунтових вод. Рельєф описуєть-

Рис. 2. Стр т ра бази даних адастр вино радних насаджень

Напрям використання врожаю

Місцеположення та екологічні умови Характеристика і станнасаджень Характеристика врожаю

Геодезичнікоординати

Рельєф

Показники термічногорежиму і режиму зволоження Сорт винограду

Ґрунти

Уміст гумусу в ґрунтіАбсолютні

і відносні висоти

Сума активнихтемператур

Середній ізабсолютнихмінімумів

температур повітря

Рік закладаннявинограднику

Підщепа

Схема садіння

Гранулометричнийсклад

Відносніперевищення Тривалість періоду

без заморозків

Річна кількістьопадів

Тип формуваннякущаУміст активних

карбонатів Крутизна схилів

ЗрідженістьУміст загальнихкарбонатів Експозиція схилів

Глибинаґрунтових вод Урожайність Уміст цукру в ягодах

Умістфізичної глини

Форма рельєфу

Рис. 3. Ідентифі ація діляно під вино рад-ни ами ДП ДГ «Таїровсь е» Овідіопольсь о-о район Одесь ої обл. ( осмічний знімо )



Агроекологічне обґрунтуваннякадастру виноградників в Україні

ся формою, абсолютною висотою місця і від-носним перевищенням висот на конкретній ді-лянці, крутизною та експозицією схилів. Агро-кліматичні умови наведено за показниками тер-мічного режиму та режиму зволоження іпредставлено сумою активних температур, се-реднім з абсолютних мінімумів температуриповітря, тривалістю періоду без заморозків,річною кількістю опадів.Стан насаджень визначають за показниками

їхньої зрідженості і ступенем ураження шкідни-ками та хворобами. Характеристику виноград-них насаджень проводять через збір інформаціїпро їхній сортовий склад, рік закладання, вико-ристані підщепи, схеми садіння і типи форму-вання кущів. Складовою кадастру є інформа-ція про кількість та якість урожаю: урожайністьвинограду з 1 га певного сорту на певній тери-торії, його цукристість і можливий напрям ви-користання. Отже, кадастр виноградників міс-тить інформацію 3-х видів: про виноград конк-ретного сорту (морфологічна та біологічнахарактеристики, зокрема вибагливість виногра-ду до умов середовища, технологія обробіткувиноградників), ділянку, представлену геогра-

Державна політика в галузі виноградар-ства має бути спрямована на формування мо-тивації виробників отримувати якісну кінце-ву продукцію.Нормативним документом, який допоможе

Висновки

реалізувати таку політику в Україні, є ка-дастр виноградників, розроблений на сучас-них науково-методичних засадах з детальнимурахуванням екологічних умов територій і за-стосуванням ГІС-технологій.

1. Власов В.В. Ампелоекологічне районуванняяк основа оптимізації розміщення винограду/В.В. Власов//Виноградарство і виноробство: міжв.тем. наук. зб. — Одеса: ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїро-ва», 2008. — Вип. 45 (2). — С. 3–7.

2. Власов В.В. Екологія винограду ПівнічногоПричорномор’я/В.В. Власов. — Одеса: ННЦ «ІВіВім. В.Є. Таїрова», 2009. — 156 с.

3. Власов В.В. Екологічні основи кадастру ви-ноградних насаджень/В.В. Власов, О.Ф. Шапошні-кова. — Одеса: ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова», 2009.— 123 с.

4. Закон України «Про виноград та виноградневино»//Відомості Верховної Ради. — 2005. —№ 31. — С. 419.

5. Lelkes M. The assessment of the potentialvineyard and orchard areas in Hungary using highresolution satellite data. 22nd EARSeL Symposium,4–6 June 2002/M. Lelkes, G. Csornai, G. Nа′dor,Zs. Suba, L. Martinovich. — Hotel Olsanka, Prague,Czech Republic. — 2002.

6. Martinovich L. GIS support for vineyard ca-dastre of MARD by the Land Administration in Hun-gary/L. Martinovich//1st Workshop on Vineyard GIS.


JRC, Ispra, 6–7 November 2002. FO..

MI — MARDpresentation. — 2002.

7. Martinovich L. GIS support for vineyard registerof the Нungarian Ministry of Agriculture and RuralDevelopment by the Land Administration/L. Marti-novich, P. Winkler, Gy. Ivа′n, M. Kiss, T. Doroszlai//EFITA Conference. Debrecen, 2003. July 5–9. Pro-ceedings V. I. — 2003. — Р. 401 – 407.

8. Meinert L.D. Geology and Wine 6. Terroir of theRed Mountain Appellation, Central Washington State,USA/L.D. Meinert, A.J. Busacca//Geoscience Ca-nada, 2002. — 29, № 4. — P. 149–168.

9. Rieger T. GIS and GPS-new technologies forvineyard management. Vin. Win. Manag. May/June.— 1997. — P. 50–53.

10. Szabo L. Intе′gration du cadastre е′cologi-que de vignes au rе′gistre de SIG du secteur viti-vinicole hongrois (VINGIS). Vineyard Data quanti-fication Society (VDQS), Oenometrie XI. 21–22 mai 2004. Universitе′ de Bourgogne, Dijon. Session5. Variability in vineyard variability/L. Sza-bo, K. Martinovich, E.P. Szenteleki//Natural Resour-ce Management, Botos. — 2004. — № 4. —P. 25–30.

фічною, геодезичною, ґрунтовою і кліматичноюінформацією, і дані економічного характеру.Допоміжною інформацією для складання ка-

дастру виноградників є паспорт виноградника,який ведуть безперервно від закладання довикорчовування і щороку впродовж вегетацій-ного періоду. Цей паспорт, крім зазначених по-казників, які становлять банк даних, містить ітакі показники, як ступінь ураження виноград-них кущів хворобами і шкідниками, величинаушкодження винограду морозами і поточне на-вантаження кущів винограду (кількість вічок,суцвіть, грон).Такий паспорт було розроблено у 2009 р. на

прикладі сорту Сухолиманський білий для ви-ноградника на території ДП ДГ «Таїровське»площею близько 48 га. Попередньо для дослі-джуваної території було здійснено за космічни-ми знімками ідентифікацію ділянки з цим сор-том на великомасштабній карті (М 1:10000)(рис. 3). Подальша робота була пов’язана згеодезичною прив’язкою ділянки в умовній си-стемі координат, характеристикою елементіврельєфу, ґрунтового покриву, мікроклімату істану винограду на конкретній ділянці.


Зберіганнята переробкапродукції

УДК 663.44: 641.1:663.41© 2012

Л.В. Проценко,кандидаттехнічних наук

О.О. Венгер,кандидат сільсько-господарських наукІнститутсільського господарстваПолісся НААН

А.Є. Мелетьєв,доктор технічних наук

О.І. ДерійНаціональний університетхарчових технологій

ВИКОРИСТАННЯ ХМЕЛЮ ПРИЗАСТОСУВАННІ ЦУКРОВМІСНИХЗАМІННИКІВ СОЛОДУ УВИРОБНИЦТВІ ПИВА

Наведено рез льтати досліджень впливц ровмісних замінни ів солод на я ість с слата пива, особливо на процес трансформаціїта ізомеризації ір их речовин і поліфенольнихспол отовий прод т.

Під час охмеління сусла втрачається знач-на частка цінних речовин хмелю (до 50%) із за-висами та білковим відстоєм, що утворюєтьсяекстрагованими речовинами солоду [1, 3, 4].Зменшення частки солодових екстрактивнихречовин у суслі за рахунок заміни їх цукровміс-ною сировиною має сприяти зниженню кіль-кості зависів і втрат гірких речовин хмелю.Досліджено вплив використання цукровміс-

них замінників солоду на якість сусла і готово-го пива, передусім на величину гіркоти.Сусло і готове пиво аналізували за загаль-

ноприйнятими в пивоварінні методами відпо-відно до нормативних документів [2].Результати досліджень. У 1-ій серії випро-

бувань досліджено сусло, отримане за 3-ма ва-ріантами: 1 — чисто солодове (контроль), 2 і3 — із заміною солоду екстрактом патоки маль-тозної в кількості 6 і 9%. Для охмеління вико-ристовували гранули хмелю сорту Промінь зумістом α-кислот — 7,3%. Нормування прово-дили за вмістом α-кислот за загальноприйня-тими у виробництві методиками [5] з урахуван-

ням кількості поліфенолів. Норма хмелевої гір-коти в усіх зразках була однаковою. Результа-ти наведено в табл. 1.За наведеними даними, вихід гіркоти хмелю

збільшився на 15,4–21,5% за рахунок знижен-ня адсорбції на зависах сусла, кількість якихзменшується відповідно до зменшення зерно-вих екстрактивних часточок. Зміна рН сусла влужний бік сприяє ізомеризації та більш повно-му переходу в сусло гірких речовин.У сусло було внесено однакову кількість по-

ліфенолів хмелю в усіх варіантах. Зниження їхвмісту зумовлено насамперед зменшенням уне-сених зернових поліфенолів. Ці поліфеноли єменш активними, ніж хмельові, більшою міроюзалишаються в пиві та зумовлюють утворенняпомутнінь. А тому зменшення їхньої кількостіпрогнозує підвищення колоїдної стійкості пива.Зброджування сусла відбувалося без по-

мітних відхилень. Результати аналізу пива на-ведено в табл. 2.Дані табл. 2 підтверджують припущення що-

до підвищення стійкості пива із заміною соло-

1 32,5 196,8 75,1 5,962 37,5 182,4 68,8 6,023 39,5 176,0 66,9 6,05

1. Фізи о-хімічні по азни и с сла солодово о та з пато ою

Уміст поліфенолів, мг/дм3

загальних антоціаногеніврНВаріант

Величина гіркотисусла, од. ЕВС


ЗБЕРІГАННЯТА ПЕРЕРОБКА ПРОДУКЦІЇ

ду патокою за показниками вмісту поліфенолів(зокрема найактивніших — антоціаногенів) і зазменшенням кількості високомолекулярних азо-тистих речовин — прямих попередників утво-рення помутніння пива.Органолептичну оцінку досліджуваних зраз-

ків пива наведено в табл. 3.Усі зразки пива мали приємний свіжий пив-

ний аромат без сторонніх тонів. Пиво 1-го варі-анта мало чистий пивний смак зі збалансова-ною, але дещо грубуватою і залишковою гірко-тою. Пиво 2-го варіанта мало повний, чистий ібільш гармонійний смак. Гіркота була приєм-нішою порівняно з 1-м варіантом, збалансова-на з іншими показниками напою. Пиво 3-го ва-ріанта також мало повний чистий пивний смак.Гіркота добре виражена, але дещо надлишко-ва. Отже, використання хмелю навіть гіркоготипу сорту Промінь, який не завжди гарантуєнайвищий рівень якості хмелевої гіркоти, забез-печує при заміні частки солоду патокою маль-тозною високі смакові показники пива.Особливо перспективним є використання

цукровмісних замінників солоду в таких 3-х ви-падках. По-перше, під час застосування несо-лоджених зернопродуктів, які зазвичай знижу-ють повноту смаку, що може розбалансувативідчуття аромату та смаку. По-друге, ті самінедоліки можуть бути компенсовані й у вироб-

Використання хмелю при застосуванніцукровмісних замінників солоду у виробництві пива

ництві безалкогольного пива та бірміксів, деявно не вистачає солодових смако-ароматич-них речовин і важко збалансувати їх за хмеле-вою гіркотою. По-третє, бажаний гармонійнийсмак важче отримати в пиві за використаннясучасних хмельових препаратів, які є економіч-ними за ціною, але недостатньо високоякісни-ми за біохімічними показниками [1].У 2-й серії дослідів випробовували заміну

солоду на 25–30% патокою мальтозною та глю-козно-фруктозними сиропами (табл. 4).Пиво виготовляли за такою схемою: конт-

роль — пиво виготовлене зі 100% ячмінногосвітлого солоду; із заміною 30% солоду пато-кою мальтозною ИМ-55; із заміною 30% соло-ду патокою мальтозною ИМ-70; із заміною25% солоду глюкозно-фруктозним сиропомГФС-10М; із заміною 25% солоду глюкозно-фруктозним сиропом ГФС-42.Для охмеління використовували гранули

хмелю типу 90, виготовлені з гіркого хмелюсорту Оболонський з масовою часткою α-кис-лот 7,8%. Нормування хмелю проводили одна-ково в усіх варіантах досліду згідно з галузе-вою Інструкцією ТІ10-04-06-136—87.У сусловарильному апараті пивне сусло ки-

п’ятили впродовж 30 хв. Потім вносили грану-льований хміль у 2 прийоми: 85% від загаль-ної кількості — на початку охмеління та 15% —

Масова частка спирту, % 3,96 4,04 4,06Масова частка сухих речовин у початковому суслі, % 11,98 12,02 12,10Активна кислотність, од. рН 4,55 4,58 4,56Уміст поліфенолів загальних, мг/дм3 180,40 172,20 164,0Уміст антоціаногенів, мг/дм3 56,30 53,31 52,90Величина гіркоти, од. ЕВС 23,0 26,0 27,7Азотисті речовини фракції А за Лундіним, мг/100мл 18,65 17,57 17,35

2. Фізи о-хімічні по азни и отово о пива та з додаванням пато и

Фізико-хімічний показник1 2 3

Дослідний варіант пива

1 3 3 5 3,4 3,6 3,5 21,2 Добре2 3 3 5 3,5 3,7 3,8 22,0 Відмінно3 3 3 5 3,5 3,8 4,0 22,3 Відмінно

3. Ор анолептична оцін а дослідж ваних зраз ів пива

Смак

Показник якості, бал

повнотахмелевагіркота

Оцінказагальна

ВаріантАроматПрозорість Колір

Піно-утворення

Загальнаоцінка вбалах

Масова частка, %: сухих речовин 78,8 78,8 76,8 70,4 редукуючих речовин (декстрозний еквівалент) 58,0 59,7 62,4 –Загальна ферментативність (ступінь зброджування) 83,8 91,2 – –Активна кислотність, рН 4,9 4,7 4,9 3,9

4. Хара теристи а зраз ів пато и мальтозної (ИМ-55 і ИМ-70) та сиропів ГФС (10М і 42)

ИМ 55 ИМ 70 10М 42Показник якості

Зразок




за 15 хв до його закінчення. Загальна трива-лість кип’ятіння сусла з хмелем становила 90 хв.Патоку та сиропи вносили в сусловарильнийапарат за 30 хв до кінця кип’ятіння сусла.Головне бродіння, доброджування та дозрі-

вання пива проводили за однакових умов. Фізи-ко-хімічні та органолептичні показники одержа-них зразків пива наведено в табл. 5.Характерні показники пива, які безпосеред-

ньо та об’єктивно визначають його взаємопо-в’язані суто смакові й фізико-хімічні власти-вості, відображають фактичний стан цього про-дукту під час дегустації при виготовленні іпрогнозований стан на період до його вживан-ня. Пиво із заміною солоду патокою та сиропа-ми характеризується більш високим ступенемзброджування, що забезпечує підвищену стій-кість продукту під час реалізації. Усі досліднізразки пива були продегустовані й отримали

відмінну оцінку. Балова оцінка за показникамипрозорості (3 бали), кольору (3 бали) та піно-утворення (5 балів) була однаковою в усіхпредставлених зразках.Зниження вмісту поліфенолів, особливо ан-

тоціаногенів, свідчить про підвищення не лишебіологічної, а й колоїдної стійкості пива. Вели-чина гіркоти пива, виготовленого з додаваннямпатоки та сиропів, є вищою порівняно з чистосолодовим пивом, що має об’єктивне обґрун-тування: менші втрати гіркоти з хмелевою дро-биною і білковим осадом та більш повна ізоме-ризація α-кислот за рахунок збільшення вели-чини рН у лужний бік.Ефективніше використання гірких речовин

дає можливість економити 12–15% хмелю завикористання в пивоварінні часткової замінисолоду патокою мальтозною та глюкозно-фрук-тозними сиропами.

Застосування патоки мальтозної та глю-козно-фруктозних сиропів як замінників час-тини солоду забезпечує раціональне викори-стання хмелю та економію його гіркоти на12–15%. При цьому досягається підвищення

Висновки

рівня біологічної та колоїдної стійкості пиваза рахунок збільшення ступеня зброджування,накопичення більшої кількості спирту, зни-ження вмісту білкових речовин і поліфенолівяк основних попередників помутніння пива.

1. Бойко М. Зернові екстракти в пивоварінні/М. Бойко, Ю. Мура, В. Прибильський//Харч. і пере-роб. пром-сть. — 2009. — № 6. — С. 22–25.

2. Домарецький В.А. Технологія солоду та пива/В.А. Домарецький. — К.: ІНКОС, 2004. — 426 с.

3. Митусов А. Глюкозно-мальтозные сиропы


в пивоварении /А. Митусов//Пиво и напитки. —1997. — № 4. — С. 8–9.

4. Мелетьєв А.Є. Цінна сировина для виробниц-тва пива/А.Є. Мелетьєв, С. Воронцова, Л.В. Процен-ко//Харч. і перероб. пром-сть. — 2006. — № 7. —С. 21–23.

Частка заміни солоду, % 0 30 30 25 25Масова частка сухих речовин початкового сусла, % 12,80 14,91 14,87 13,62 13,11Масова частка спирту, % 4,26 5,46 5,16 4,81 4,57Екстракт пива дійсний, % 4,57 4,49 5,03 4,38 4,31Екстракт пива помітний, % 2,63 2,03 2,70 2,20 2,23Ступінь зброджування дійсний, % 64,1 69,7 66,4 67,6 67,2Ступінь зброджування помітний, % 79,5 86,4 81,8 83,9 82,9рН, од. 4,41 4,40 4,42 4,48 4,42Колір, од. ЕВС 12,3 9,9 9,9 10,7 12,4Повнота смаку, бал 3,9 3,9 4,1 3,9 3,8Хмелева гіркота, бал 3,9 3,9 4,2 4,3 4,0Аромат, бал 3,5 3,4 3,4 3,6 3,7Загальна балова оцінка, бал 22,3 22,2 22,7 22,8 22,5Величина гіркоти, од. ЕВС 19,0 21,0 25,0 22,0 24,5Уміст поліфенолів загальних, мг/дм3 143,5 110,7 110,7 116,3 118,2Уміст антоціаногенів, мг/дм3 41,2 27,2 28,2 26,0 27,0

5. Фізи о-хімічна та ор анолептична хара теристи и дослідних зраз ів пива

Дослідні зразки пива

Показник якостіз ГСФ 42

з ГСФ10М

з ПМИМ-55

з ПМИМ-70

солодове(к)




ІНСТИТУТУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ПОЛІССЯ НААН — 75 РОКІВНаприкінці 2011 р. минуло 75 років від дня заснування Інституту сільського господарства Полісся.

Започаткований він у 1936 р., коли було створено Коростенське дослідне поле Інституту землеробс-тва, яке в 1956 р. реорганізували в Житомирську державну обласну сільськогосподарську досліднустанцію в с. Грозине Коростенського району. Пізніше 1976 р. на базі цієї станції було засновано Науково-дослідний інститут сільського господарства Нечорноземної зони УРСР, до складу якого ввійшли Полісь-ке відділення Українського науково-дослідного інституту механізації та електрифікації сільського гос-подарства і Чорторийське дослідне поле Інституту землеробства. У 1992 р. інститут було перейме-новано в Інститут сільського господарства Полісся, який у 1996 р. об’єднали з Інститутом хмелярства.У часи становлення інституту побудовано міцну науково-технічну базу.За 75 років колективом інституту створено близько 60-ти сортів сільськогосподарських культур (жито

озиме, картопля, люпин, льон, хміль, пелюшка, кормові культури), розроблено екологічно безпечні таенергоощадні технології вирощування пшениці, жита озимого, ячменю, вівса, пелюшки, гречки, про-са, картоплі, льону, хмелю, які дають змогу отримувати високі врожаї в зоні Полісся. Інститут щорокузабезпечує господарства Житомирщини насінням сільськогосподарських культур високих репродукцій,а хмелегосподарства — садивним матеріалом. Науковцями та спеціалістами розроблено енергоо-щадні технології обробітку ґрунту, методичні підходи та рекомендації з раціонального використаннязаболочених і перезволожених земель, альтернативну систему удобрення культур у сівозміні; ґрун-тозахисну контурно-екологічну систему ведення землеробства в зоні Полісся; виведено новий по-ліський тип української чорно-рябої породи корів з продуктивністю 5 тис. кг молока й умістом жиру3,7–3,8%; розроблено й удосконалено технології виробництва молока, яловичини, свинини, запропо-новано систему ведення тваринництва в зоні радіоактивного забруднення, яка забезпечує зниженняконцентрації 137Cs у молоці та м’ясі.Слід відзначити заслуги керівництва й колективу вчених інституту, які після аварії на ЧАЕС спря-

мували свою творчу діяльність на розв’язання однієї з важливих проблем — отримання екологічнопридатної для харчування людей продукції, виробленої на забрудненій території.В інституті вперше в Україні виготовлено хмелезбиральний комбайн КХ-300 та багато іншої техні-

ки для механізації процесів виробництва хмелю, льону, кормових культур.Ученими інституту розроблено модульні бізнес-плани створення високопродуктивних м’ясних стад

абердин-ангуської породи на 25, 50, 100 і 400 м’ясних корів для господарств різних форм власності,бізнес-плани створення високопродуктивного молочного стада на 400 корів чорно-рябої породи, сви-ней – на 50 основних свиноматок; розроблено 12 технологічних проектів вирощування хмелю, щозабезпечують (за умови дотримання вимог) збільшення його врожаю на 30–50%, їх використовуютьв 15-ти хмелегосподарствах України; спільно з Головним управлінням агропромислового розвитку Жи-томирської облдержадміністрації розроблено та здійснено науковий супровід 10-ти обласних галузе-вих програм розвитку сільськогосподарського виробництва, зокрема «Програма родючості ґрунтів»,«Селекція і насінництво сільськогосподарських культур», «Зерно Житомирщини», «Програма розвит-ку льонарства Житомирщини на 2007–2010 роки», «Галузева програма розвитку хмелярства в Ук-раїні на 2007–2010 роки», «Ріпак Житомирщини 2007–2010», «Кормовиробництво в Житомирськійобласті на 2007–2010 роки», «Система ведення сільськогосподарського виробництва в зоні радіоак-тивного забруднення земель», «Тваринництво молочного і м’ясного напрямів у Житомирській області»,Комплексна програма розвитку сільськогосподарського виробництва Житомирської області до 2015 р.Під керівництвом і за безпосередньої участі вчених інституту, спеціалістів і керівників АПВ роз-

роблено й видано масовим тиражем монографію «Наукові основи ведення АПВ в зоні Полісся і Захід-ному регіоні України». Щороку інститут видає фаховий збірник «Агропромислове виробництво Поліс-ся», ряд науково-методичних рекомендацій під сезони робіт в аграрному секторі — із землеробства,рослинництва, тваринництва та кормовиробництва. При інституті створений і успішно діє Центр нау-кового забезпечення агропромислового виробництва Житомирської області. З 2002 р. в інституті відкри-то аспірантуру, функціонує Рада молодих учених. За час існування інституту його співробітники за-хистили 12 докторських і понад 80 кандидатських дисертацій.Науковці закладу щороку передають для впровадження у сільськогосподарське виробництво 30–

35 завершених розробок. Економічна ефективність від їх застосування становить 12–15 млн грн. Протешироке впровадження цих розробок стримується через недостатнє матеріально-технічне та фінан-сове забезпечення сільськогосподарських підприємств усіх форм власності.

Л.Л. Капітула,кандидат економічних наук

5. Проценко Л.В. Підвищення якості пива із за-стосуванням хмельових препаратів/Л.В. Проценко,

М.І. Ляшенко, А.Є. Мелетьєв, М.С. Бармаков//Харч.пром-сть. — К.: НУХТ, 2007. — № 9. — С. 10–13.



Економіка

УДК 633.16.23:633.791© 2012

Ю.І. Савченко,академік НААН

Т.Ю. Приймачук,кандидатекономічних наукІнститут сільськогогосподарства Полісся НААН

Т.Ю. СітніковаЖитомирський національнийагроекологічний університет

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУРИНКУ ХМЕЛЮ

Проаналізовано с часний стан і динамірозвит світово о та вн трішньо о рин івхмелю, обґр нтовано їхню взаємозалежністьз пивоварною ал ззю. Проведено аналізе ономічної ефе тивності виробництва хмелюв У раїні, з’ясовано причини зменшення попит .Запропоновано заходи щодо оптимізаціїрозвит ал зі на ре іональномі за альнодержавном рівнях.

Упродовж останніх 140 років хміль має ста-більний попит на внутрішньому та міжнародно-му ринках, його частку (близько 90%) викорис-товують для виготовлення пива. Вітчизнянийринок, з огляду на високу концентрацію інозем-ного капіталу в пивоварній індустрії України, біль-шою мірою залежить від світових тенденцій, ніжвід власних. Тому ціни і вимоги до продукціїзначною мірою залежатимуть від європейськихпотреб. Крім того, ціни можуть дуже знижува-тися під час перевиробництва і підвищуватисьу разі неврожаю, якщо не відбуватиметься зба-лансування дефіциту за рахунок попередніх за-пасів. Хмелярство України розвиватиметься на-лежним чином лише за умови стабілізації про-позиції та структури цін на світовому ринку.Аналіз останніх досліджень. Дослідженню

сучасних проблем галузі присвячено роботиВ.І. Герасимчука, А.О. Годованого, Г.С. Голо-вач, І.С. Єжова, В.В. Зіновчука, М.Ю. Костриці,І.П. Куровського та ін. Водночас низка питаньв умовах прискорення глобалізаційних процесівпотребує розробки заходів для швидкої адап-тації галузі до світового досвіду.Результати досліджень. Загальносвітові

тенденції 2008–2010 рр. з огляду на значне пе-ревиробництво хмелю склалися не на користьхмелевиробників. Причина — поступове змен-шення обсягів виробництва хмелю впродовжпопередніх 10 років (1996–2006 рр.). Навітьнезважаючи на значне підвищення врожайності(до рівня 18,2 ц/га завдяки впровадженню увиробництво продуктивніших сортів), дефіцит

хмелю на ринку в ті роки був досить відчутним(рис. 1).З 2003 по 2007 р. пивоварна галузь стала

інтенсивно нарощувати обсяги виробництва(щороку на 5,2%), її потреби в хмелю поступо-во зростали. Водночас особливо несприятли-вими виявилися погодні умови 2006 р., які спри-чинили зменшення валового збору хмелю усвіті на 8800 т (9,3%) порівняно з попереднімроком, α-кислот – на 910 т (11,5%), а наявнийдефіцит сягнув 1585 т (рис. 2).Пивовари змушені були економити, що при-

звело до значного зменшення норм внесенняхмелю. Нині середня норма використанняα-кислот становить 3,4–4,1 г/гл (близько 1 г сухо-го хмелю на 1 л пива з базовим умістом α-кис-лот 3,5%). Тобто порівняно з 1996 р. відбулосязменшення норми внесення α-кислот у сусломайже на 33%. Зменшенню кількості хмелю впиві сприяли й тенденції на азійському пивно-му ринку, спеціалізованому на виготовленніпереважно полегшених напоїв.Після цих подій здійснено розширення площ

насаджень хмелю до сучасних потреб пивноїіндустрії та укладено з найбільшими виробни-ками пива значну кількість попередніх контрак-тів на період до 2013 р. Однак виправленняситуації з дефіцитом швидко обернулося знач-ним перевиробництвом, яке зумовило подаль-ше витіснення вітчизняних хмелевиробників зукраїнського ринку, утворення перехідних за-пасів і зниження попиту на вітчизняний хміль.Світовий баланс α-кислот останнім часом вия-


ЕКОНОМІКА

вив рекордні лишки продукції перехідних за-пасів: на 2009 р. — +2608 т, 2010 — +3382 тана 2011 р. — +1753 т, що становить близько45% світової річної потреби в α-кислотах. Томуз метою швидкого збалансування ринку знач-ну частину розширених після 2007 р. плантаційслід скоротити.Найбільші виробники хмелю (США, Німеччи-

на, Китай, Чехія та Польща) вже у 2010 р. змен-шили обсяги виробництва. Так, 2010 р. у СШАвиробництво α-кислот знизилось на 6,7% (з45,3 до 38,6%) завдяки скороченню на 3372 гаплощ під високосмольними сортами. Часткаобсягів виробництва хмелю в Німеччині зрос-ла на 6,3% (з 29,8 до 36,1%), хоча площі змен-

Тенденції розвитку ринку хмелю

шились на 86 га. Як і раніше ці дві країни ви-рощують 75% світових обсягів продукції та най-більше укладають попередніх контрактів, зав-дяки чому саме вони визначають кон’юнктуруринку світового хмелярства. У Польщі змен-шення хмелеплантацій (–300 га) спричинилозменшення частки ринку на 1,4%, частка α-кис-лот хмелю китайського виробництва, незважа-ючи на значне зменшення площ (–521 га), у2010 р. зросла з 9,2 до 10,2%. Частка ринкуЧехії у структурі світового виробництва, незва-жаючи на зниження виробництва, не змінилась.Пивний ринок України також має тенденцію

до зростання. Упродовж останніх 12 років об-сяги виробництва пива в Україні зросли майже

Рис. 1. Площі насаджень і виробництво хмелю світі (1996–2010 рр.): – – — площі наса-джень, а; – – — виробництво хмелю, т; – – — рожайність, ц/ а. Джерело: розрахованоза даними звітів фірми Joh. Barth & Sohn [8, 9] (для рис. 1 і 2)

Урожайність,

ц/га

Площі насаджень

(га)

та валовий

збір

(т)

Рік

Рис. 2. Світове виробництво пива та баланс ααααα- ислот (1996–2010 рр.): — виробництвоααααα- ислот, т; – – — виробництво пива світі, тис. л; — потреба ααααα- ислот для пивоваріння, т;–– — норма задавання с сло ααααα- ислот, / л.Прим і т а . Дані баланс ααααα- ислот наведено без рах вання потреб інших ал зей промис-ловості

Виробництво та

потреба α

-кислот

, т

Світові

обсяги

виробництва пива

, млн гл

Рік


ЕКОНОМІКА Тенденції розвитку ринку хмелю

втричі (20,7% приросту щороку), а тому скла-лися досить сприятливі умови для розвиткухмелярської галузі (рис. 3). Аналогічно (втричі)зріс рівень споживання пива у розрахунку надушу населення (у 2000 р. — 20 л, 2008 — 65,2010 р. — 60 л), але це у 1,5–2 рази меншепорівняно з середньоєвропейським рівнем спо-живання, який у 2009 р. становив близько 90 л[1, 6].У 2009 р. внаслідок загальносвітової еконо-

мічної кризи відбулося невелике зменшенняобсягів виробництва пива. Надалі аналітикипрогнозують його зростання завдяки поступо-вому відходу від національних традицій спожи-вання до інтернаціональних, тобто зміщенняуподобань населення в напрямі від горілки допива, що є загальносвітовою тенденцією [3].Проте, незважаючи на великі потреби пиво-

варної галузі в хмелесировині, попит на вітчиз-няний хміль почав знижуватись. Перехідні за-паси 2009 р. становили 300 т, 2010 р. — 1500,2011 р. — 200 т. Це було спричинено відсутніс-тю налагоджених каналів збуту, потрібногоасортименту сортів і продуктів їхньої перероб-ки, втратою репутації в попередні роки, пере-виробництвом α-кислот у світі, зменшеннямнорм їх внесення у пивну продукцію та ін., томунавіть та частина врожаю, що мала відповіднуякість, не знаходила збуту.Наразі вітчизняний хміль здебільшого купу-

ють лише маленькі пивоварні заводи, яким на-лежить 6% пивного ринку. Великі пивні ком-панії, так звані пивні сім’ї – «Сан ІнБев» (34%ринку пива), «Карлсберг» (28%), належать іно-земним власникам і працюють на сировині ли-ше імпортного виробництва. Підприємство АТ«Оболонь» (32% ринку) використовує у вироб-ництві пива лише 25% вітчизняної хмелесиро-

вини, надаючи перевагу новим сортам хмелюароматичної та гіркої груп. Зрозуміло, якістьхмелю має відповідати світовому рівню та за-довольняти пивоварів обсягом й асортиментомхмелепродуктів.Обсяги виробництва та якість хмелепродук-

ції в Україні останнім часом постійно зростали.Завдяки впровадженню нових високопродук-тивних сортів, інтенсивній технології вирощу-вання, значним обсягам державної підтримки з1% збору на розвиток виноградарства, садів-ництва і хмелярства [2] валовий збір хмелюупродовж 2004–2009 рр. зріс у 2,3, урожай-ність — у 3 рази. Однак 2010 р. через значнезбільшення пропозиції хмелепродуктів на світо-вому ринку та інші зазначені вище причини ви-явився для вітчизняного хмелярства невдалим.Значної шкоди завдала також криза, яка при-

звела до затримання виплат коштів держпід-тримки у 2009 та 2010 рр., отриману хмеляра-ми лише в кінці року, що не дало змоги всімвиробникам у повному обсязі здійснити потрібніагротехнічні операції. Це зумовило зменшенняврожайності та валового виробництва хмелюна 42%, відповідно зросла собівартість вирощу-вання, а ціна значно знизилась. Водночас рен-табельність виробництва зменшилася до рівня2005–2006 рр. і становила –35,5% (таблиця).Проте не лише збільшення пропозиції хме-

лю у світі призвело до зниження реалізаційнихцін на внутрішньому ринку України. Отримую-чи значні дотації на підтримку хмелярства, іно-земні хмелевиробники часто використовуютьдемпінгові ціни для завоювання та втриманняукраїнського ринку хмелю, незважаючи навласні збитки. У 2010 р. українське хмелярствоотримало значно менше коштів (на 5,2 млн грн)на розвиток хмелярства, у т.ч. і на догляд за

Рис. 3. Динамі а виробництва пива та потреби пивоварної ал зі в ααααα- ислотах в У раїні,2000–2011 рр.: — потреба пивоварної ал зі в ααααα- ислотах, т; — виробництво ααααα- ислот, т;– – — виробництво пива, млн л. *Інформація ПАТ «У рпиво». Джерело: [4, 5, 7]

Виробництво та

потреба α

-кислот

, т

Виробництво пива

, млн гл

Рік



плодоносними насадженнями (–9,6 млн грн). Урозрахунку на 1 га витрати становили 20,7 тис.грн/га, проте, враховуючи 72,8 га незібраногохмелю, ця цифра була ще меншою — 19,1 тис.грн/га, тому лише завдяки державній допомозіхмелевиробники отримали позитивну рента-бельність на рівні 25,4%.Проте в структурі 1%-го збору (близько

1 млрд грн) видатки на хмелярство становлятьлише 15%, з яких, у кращому разі, хмелярамдістається третина. Відповідно нерегулярні ви-плати, недосконалий механізм їх розподілу танеефективний контроль за їх використаннямбули додатковими чинниками зниження ефек-тивності виробництва хмелю.Водночас, за даними 2009 р., хмелярська

галузь України здатна повною мірою за наро-щування обсягів виробництва забезпечуватипивоварну промисловість ароматичним і гіркимхмелем. Для цього галузь хмелярства має всепотрібне: сорти; відповідний матковий фонд

сортових насаджень; сучасні технології виро-щування садивного матеріалу, які дають змогувиробити потрібну кількість саджанців для зак-ладання промислових хмеленасаджень; інно-ваційні технології закладання хмільників, виро-щування, збирання та післязбиральної оброб-ки шишок хмелю; повне наукове забезпечення.Зокрема, вітчизняні сорти ароматичної гру-

пи за своїм складом гірких речовин та ефірноїолії не поступаються найкращим іноземнимсортам хмелю: Заац (Чехія); Тетнанг (Німеччи-на); Любельський (Польща), однак мають знач-но вищий уміст α- і β-кислот, а також вищуврожайність, що забезпечує удвічі більше зби-рання α-кислот з 1 га. Це сорти: Слов’янка, За-грава, Національний, Тріумф та ін. Однак по-при це іноземні пивоварні компанії, які розмі-щуються в Україні, використовують екстрактита гранульований хміль гіркого типу тільки іно-земного походження, який дуже дешевий насвітовому ринку.

Продуктивні площі, га 1325,2 1140,2 1032,4 977,4 933,1 969,7 888,4

Валовий збір, т 589,2 613,8 738,6 710,5 893,1 1342,8 780,8

Урожайність, ц/га 4,4 5,4 7,2 7,3 9,6 13,8 8,8

Собівартість

вирощування 1 т,тис. грн 26,7 31,3 27,1 31,0 35,3 29,8 38,6

Витрати на 1 га,тис. грн 11,9 16,8 19,4 22,5 33,8 41,3 35,6

Середня реалізаційнаціна 1 т, тис. грн 15,0 15,4 20,6 29,5 43,0 30,9 24,9

Прибуток на 1 т,тис. грн –11,7 –15,9 –6,5 –1,5 7,7 1,1 –13,7

Рівень рентабельностібез держпідтримки, % –43,8 –50,8 –24,0 –4,8 21,8 3,7 –35,5

Компенсаційначастина витрат надогляд за плодонос-ними хмільниками,всього, тис. грн: 6429,5 10560,0 13857,0 12449,4 15788,0 24046,2 18371,3

у розрахунку на 1 т 10,9 17,2 18,8 17,5 17,7 17,9 23,5

» на 1 га 4,9 9,3 13,4 12,7 16,9 24,8 20,7

Прибуток іздержпідтримкою,тис. грн/т –0,8 1,3 12,3 16,0 25,4 18,0 9,8

Рівень рентабельностііз держпідтримкою, % –3,0 4,2 45,4 51,6 72,0 63,8 25,4

Джерел о : розраховано за даними Мінагрополітики та продовольства України.

Е ономічна ефе тивність виробництва хмелю в У раїні 2004–2010 рр.

2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010Показник

Рік



Світовий ринок, де основні виробники хме-лепродукції — США і Німеччина, значно впливаєна тенденції розвитку й економічну ефектив-ність внутрішнього ринку хмелю. Потрібно роз-робляти та впроваджувати адаптаційні захо-ди, спрямовані одночасно на збалансуванняринку та вдосконалення виробництва; про-довжити фінансування галузі за рахунок відра-хувань до Держбюджету в розмірі 1,5% зборуна розвиток виноградарства, садівництва тахмелярства; проводити компенсацію витратза 1 ц вирощеної, зібраної та обробленої про-дукції, яка відповідає показникам якості (стан-дарту); доцільність придбання господарства-ми хмелесушарень і хмелекомбайнів високоївартості мають підтверджувати комісії уп-равлінь агропромислового розвитку райдерж-адміністрацій; спрямувати зусилля на розви-ток галузевої ринкової інфраструктури, ство-ривши виробничо-господарську структурнуодиницю, якій виділити кошти на обладнаннядля забезпечення технологічних процесів;спрямувати на фінансування витрат з прове-

Висновки

дення науково-технічних досліджень до 10%бюджетних коштів, передбачених на розви-ток хмелярства; обов’язково використовува-ти садивний матеріал від виробників, внесенихдо Державного реєстру виробників насіння ісадивного матеріалу, або від будь-якихсуб’єктів господарювання лише за наявностісертифіката походження; проводити конт-роль за якістю хмелесировини та хмелепро-дукції мають акредитовані лабораторіїякості; для захисту українського виробника навнутрішньому ринку підвищити митний збірна імпорт хмелепрепаратів, особливо екст-рактів хмелю, та здійснювати відрахуванняне з фізичної маси, а з тонни α-кислот; увес-ти квоти пивоварним підприємствам на заку-півлю хмелепродуктів не менше 30–40% за-гальної потреби пивоварної промисловостіУкраїни. Потрібно також удосконалити чинністандарти на пиво, зокрема розмежуванняпивної продукції на «класичне» і пивні напої, щосприятиме поліпшенню його смаку та якості,а відтак — зростанню попиту.

1. Григоренко Н. Пивний ринок демонструє ста-більний розвиток, допомагає зростання попиту,гальмують акцизи [Електронний ресурс]/Н. Григо-ренко, А.Лазаренко. – Режим доступу : http://www.dt.ua/2000/ 2675/34546/.

2. Закон України «Про збір на розвиток вино-градарства, садівництва і хмелярства» від09.04.1999 р. № 587–XIV//ВВР. — 1999. — № 20–21. — С. 191.

3. Лазаренко А. Українці питимуть дедалі біль-ше пива і менше горілки [Електронний ресурс]/А. Лазаренко. — Режим доступу: http://archi-ve.kontrakty.ua/ukr/gc/nomer/2001/25/25.

4. Статистичний щорічник України за 2004 рік:зб. стат. м-в/за ред. О.Г. Осауленка. — К.: Кон-сультант: Держкомстат України, 2005. — 591 с.

5. Статистичний щорічник України за 2007


рік: зб. стат. м-в/за ред. О.Г. Осауленка. — К.: Кон-сультант: Держкомстат України, 2008. — 571 с.

6. Україна — євростандарти споживання пива[Електронний ресурс]/Режим доступу: http://www.arda3.k iev.ua/ukra j ina-yevrostandar ty-spozhyvannya-pyva.

7. Швед Б. Виробництво пива в Україні збіль-шиться [Електронний ресурс]. — Б. Швед. – Ре-жим доступу: http://www.newsmarket.com.ua /2011/02 /v i robn i t s tvo -p iva -v -uk ray in i - zb i l sh i t sya -maksimalno-na-1-u-2011-rotsi/.

8. The Barth Report 2002/2003 [Електроннийресурс]//Joh. Barth & Sohn. — Nuremberg, 2003. —28 c. — Режим доступу: www.barthhaasgroup.com.

9. The Barth Report 2010/2011 [Електроннийресурс]//Joh. Barth & Sohn. — Nuremberg, 2010. —28 c. — Режим доступу: www.barthhaasgroup.com.


Сторінкамолодого вченого

УДК 637.333© 2012

І.В. БуділовичНаціональнийуніверситет харчовихтехнологій

* Науковий керівник –кандидат технічних наукО.А. Савченко

СПОСІБ ПОЛІПШЕННЯМІКРОБІОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВМОЛОКА — СИРОВИНИ ДЛЯВИРОБНИЦТВА ТВЕРДОГО СИРУ*

Визначено ефе тивний спосіб поліпшеннямі робіоло ічних по азни ів моло а — сировинидля виробництва твердих сирів. Наведенорез льтати е спериментальних дослідженьвплив ба теріальної чистоти сировини на я істьсирів.

Висока бактеріальна забрудненість молока,що надходить на сироробні підприємства Ук-раїни, — одна з найсерйозніших перешкод дляпідвищення якості твердих сирів. Головна при-чина полягає в тому, що сироробні підприєм-ства отримують молоко переважно з власнихпідсобних господарств сільського населен-ня. Отже, контроль за санітарними умовамиодержання такого молока, його своєчаснимохолодженням і зберіганням практично немож-ливий [3].Ефективність технологічних процесів вироб-

ництва твердого сиру залежить від підготовкимолока до виробництва сиру (поліпшення йогоякості). Актуальність цієї проблеми пов’язанапередусім із загальним високим бактеріальнимзабрудненням сирого молока і, особливо, тер-мостійкими молочнокислими бактеріями та спо-рами маслянокислих бактерій.Ефективним способом поліпшення мікробіо-

логічних показників перероблюваного молока євикористання поєднаних методів, за яких мо-локо — сировину після термізації і визріванняпіддають бактофугуванню та пастеризації. Під-готовка молока в такий спосіб дає змогу мак-симально знищити сторонню мікрофлору сиро-вини для виробництва твердих сирів без нега-тивного впливу на її технологічні властивості таодержати високоякісний продукт.Мета досліджень — визначити ефективний

спосіб поліпшення мікробіологічних показниківмолока — сировини для виробництва твердихсирів, дослідити вплив бактеріальної чистотисировини на якість сирів.Матеріали та методика досліджень. Екс-

периментальні дослідження щодо визначенняефективності підготовки молока для виробниц-тва твердого сиру проводили на ДП «Старокос-

тянтинівський молочний завод» Хмельницькоїобл. Склад молока, взятого для виробництвадослідних партій сиру, був однаковим: масовачастка жиру в молоці становила 2,9%, масовачастка білка – 3,1%, густина — 1027,5 кг/м3,титрована кислотність — 18°Т, рН — 6,53 од.,загальне бактеріальне забруднення молока —7,6⋅105 КУО/см3 (за мікробіологічними показни-ками молоко відповідало 2-му ґатунку згідно зДСТУ 3662–97).Під час проведення досліджень застосову-

вали стандартні і загальноприйняті методики.Результати досліджень. Для визначення

впливу способів поліпшення мікробіологічнихпоказників молочної сировини на якість твер-дих сирів з низькою температурою 2-го нагрі-вання за основними мікробіологічними та сані-тарно-гігієнічними показниками було проведе-но серію дослідів. Досліджено зміну основнихмікробіологічних характеристик на прикладі си-рів, вироблених з використанням бактеріальноїзакваски прямого внесення з концентрацієюмікроорганізмів 5⋅1011 КУО/г у складі: Lacto-coccus lactis підвид cremoris, Lactococcus lactisпідвид lactis, Leuconostoc mesenteroides підвидcremoris, Lactococcus lactis підвид diacetylactis,Lactobacillus сasei, Lactobacillus helveticum іStreptococcus thermophilus у кількості 0,05–0,015% від кількості молочної суміші. Установ-лено закономірності функціонування заквашу-вальної мікрофлори в ході технологічного про-цесу виробництва сирів.Для виробництва 1-ї партії сирів підготовку

молока — сировини було здійснено загально-відомим способом: проведення контролю заякістю молочної сировини, визрівання молоказа 8–12°С з витримкою 10–14 год, нормаліза-ція молока за масовою часткою жиру, пастери-


СТОРІНКАМОЛОДОГО ВЧЕНОГО

зація нормалізованої молочної суміші за 72–74°С з витримкою 20–25 с. Нормалізовану, па-стеризовану молочну суміш охолоджували дотемператури зсідання 32–34°С, додавали бак-теріальну закваску прямого внесення з розра-хунку 500 г закваски на 5000 кг молочної суміші.Бактеріальну закваску вносили на початку за-повнення сировиготовлювача за обов’язковогоперемішування упродовж 10–15 хв (за 15 хв довнесення молокозсідального препарату) дляадаптації мікрофлори закваски, після чого до-давали розчини молокозсідального препаратута хлористого кальцію.Для виробництва твердих сирів 2-ї партії

підготовку молока — сировини здійснювалитак: проведення контролю за якістю молочноїсировини, термізація молока за 63–67°С з ви-тримкою 20–25 с, його визрівання за 8–12°С звитримкою 10–14 год, нормалізація молока замасовою часткою жиру, бактофугування за 55–60°С та пастеризація нормалізованої молочноїсуміші за 72–74°С з витримкою 20–25 с. По-дальший процес виробництва твердого сиру2-ї партії проводили аналогічно 1-й.Щоб оцінити ефективність підготовки моло-

ка — сировини для виробництва твердих сирівз низькою температурою 2-го нагрівання 1-ї та2-ї партій сирів, визначено загальну чисель-ність мікроорганізмів, бактерій групи кишко-вої палички (БГКП), спороутворювальних бак-терій (зокрема спор маслянокислих бактерій)у молоці.Результати первинного аналізу сирого моло-

ка, взятого для досліджень, свідчать про висо-кий рівень його контамінації сторонньою мік-рофлорою, зокрема й спороутворювальнимимаслянокислими бактеріями (таблиця).Результати мікробіологічних досліджень мо-

лочної суміші в процесі її підготовки для вироб-ництва 1-ї партії сиру підтверджують, що пас-теризація бактеріально забрудненого молоказа 72–74°С з витримкою 20–25 с зменшує за-гальну чисельність мікроорганімів (з 7,6⋅105

Спосіб поліпшення мікробіологічних показниківмолока — сировини для виробництва твердого сиру

КУО/см3 до 1,3⋅103 КУО/см3), але практично незнищує спорової технічно шкідливої мікрофлори.Дані таблиці свідчать, що термізація моло-

ка за 63–67°С з витримкою 20–25 с дала змогу

1-ша партія сируМолоко: сире 7,6⋅105 102 450 20 – після пастеризації 1,3⋅103 0 450 20 99,79

2-га партія сируМолоко: сире 7,6⋅105 102 450 20 – після термізації 1,1⋅104 0 450 20 85,6 перед бактофугуванням 7,1⋅104 0 25 20 – після бактофугування 5,6⋅103 0 0 0 96,5 після пастеризації 1,0⋅102 0 0 0 99,9

Мі робіоло ічні по азни и молочної с міші в процесі її під отов и для виробництва 1- та 2-їпартій сир

Ефективністьпастеризації,

%Сировина

Чисельність мікроорганізмів, КУО/см3

загальнаспороутворювальних

бактерійБГКП

спор масляно-кислих бактерій

Зміна вміст за ваш вальної мі рофлори:а — в сирній масі після прес вання під часвиробництва сирів; б — сирах на 14-т добвизрівання; — 1-ша партія (з пастеризо-вано о моло а); — 2- а партія (з моло а,що пройшло термізацію, ба тоф вання тапастеризацію)

lg (

KУ

O/г

)

а

бЧисельність

ароматоутворювальнихмолочнокислихмікроорганізмів

Загальначисельністьлактобактерій

lg (

KУ

O/г

)



Спосіб поліпшення мікробіологічних показниківмолока — сировини для виробництва твердого сиру

но вплинуло на мікробіологічні характеристикисирів. Рівень сторонньої мікрофлори на обохдосліджуваних стадіях технологічного процесув цьому сирі був значно вищим, ніж у сирі ізтермізацією, бактофугуванням та наступноюпастеризацією молока. Особливо це стосуєть-ся спороутворювальних бактерій та, зокрема,маслянокислих, кількість яких у сирі 2-ї партіїскоротилася на порядок. Показовим є й те, щосеред поверхневої мікрофлори досліджуванихсирів домінували дріжджі, вміст яких у кірцісиру становив близько 90% від загальної кіль-кості цих мікроорганізмів у сирі. Твердий сир знизькою температурою 2-го нагрівання, вироб-лений з використанням поєднаних методів (заяких молоко — сировину спочатку термізували,після термізації і визрівання піддавали бакто-фугуванню та пастеризації), мав мікробіологічніпоказники, що відповідали вимогам чинної нор-мативної документації стосовно цієї групи про-дуктів.Слід зазначити, що підвищена кількість тех-

нічно шкідливої мікрофлори у першому варіантіспричинила затримку розвитку лактобактерій,насамперед ароматоутворювальних молочно-кислих мікроорганізмів (рисунок).Так, якщо частка лактобактерій та аромато-

утворювальних молочнокислих мікроорганізміву сирах обох партій після пресування сирної ма-си становила близько 92% від загального об’є-му молочнокислої мікрофлори, то після 14 дібперебування в камері для визрівання у сирах1-ї партії цей показник знизився до 84%, тодіяк у сирах 2-ї партії вміст ароматоутворюваль-них лактобактерій в цей період становив 90%.

Дослідженнями встановлено, що викорис-тання поєднаних методів, за яких молоко —сировину спочатку термізують, після термі-зації і визрівання піддають бактофугуваннюта пастеризації, є ефективним заходом по-ліпшення якості несприятливої за мікробіоло-гічними показниками сировини у сироробстві.Підготовка молока в такий спосіб дає змогумаксимально знищити сторонню мікрофлору

Висновки

сировини, що істотно впливає на подальшіпроцеси у сирному тісті, сприяє уникненнювад сиру мікробного походження, нормально-му розвитку заквашувальної мікрофлори таподальшому визріванню сиру. Цей спосіб підго-товки молочної сировини у сироробстві є ре-комендованим у разі надходження на підпри-ємство молока з високим бактеріальним заб-рудненням.

1. Гудков А.В. Сыроделие: технологические,биологические и физико-химические аспекты/Подред. С.А. Гудкова, 2-е изд., испр. и доп. — М.:ДеЛи принт, 2004. — 804 с.

2. Наркявичус Р. Применение молока, под-вергнутого ультравысокотемпературной обра-ботке при производстве твердых сычужных сы-ров. Сборник научных трудов Литовскогофилиала ВНИИМС. — Вильнюс: Монслас, 1986.


С. 103–107.3. Семко Т.В. Інтенсифікація процесу дозрі-

вання та підвищення якості твердих сичужнихсирів//Молочна пром-сть. — 2005. — № 10(25). —С. 27–28.

4. Справочник технолога молочного производ-ства. Технология и рецептуры. — Т. 3. Сыры (Куз-нецов В.В., Шиллер Г.Г./Под общей ред. Г.Г. Шил-лера). — СПб.: ГИОРД, 2003. – 512 с.

досягти знищення більшої частини вегетатив-них форм мікроорганізмів (ефективність термі-зації — 85,6%) без істотних змін фізико-хімічнихта біохімічних властивостей молока, що маєвелике значення у процесі отримання сирногозгустку. Під час визрівання молочної суміші за8–12°С протягом 10–14 год спори, що не заги-нули після термізації, проросли у вегетативніклітини, також відбувся розвиток залишковоїтермостійкої молочнокислої мікрофлори. Накористь цього свідчить зниження вмісту споро-утворювальних мікроорганізмів (з 450 до 25КУО/см3) і збільшення загальної чисельностібактерій (з 1,1⋅104 до 7,1⋅104 КУО/см3). За бак-тофугування молока відбулося його очищеннявід вегетативних клітин спороутворювальнихбактерій, спор маслянокислих бактерій, які роз-множилися в молоці під час його визрівання,що знизило вміст загальної кількості бактерій(з 7,1⋅104 до 5,6⋅103 КУО/см3), при цьому ефек-тивність очищення молока досягла 96,5%.Внаслідок проведення пастеризації молочноїсуміші за 72–74°С протягом 20–25 с було до-сягнуто бажаної бактеріальної чистоти сирови-ни (ефективність пастеризації — 99,9% порів-няно із сирим молоком).Обробка молока в такий спосіб практично

повністю знищує спори маслянокислих бактерій(тоді, як теплова обробка молока практично незнищує спорової технічно шкідливої мікрофлори).Проаналізовано динаміку кількості лактобак-

терій закваски і супутньої мікрофлори післяпресування сирної маси та 14 діб визріваннясирів двох дослідних партій.Проведення пастеризації сировини негатив-


СТОРІНКА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО

УДК 631.3:629.114.2© 2012

В.К. СербійУкрНДІПВТім. Л. Погорілого

* Науковий керівник —член-кореспондент НААНА.С. Кушнарьов

ПОБУДОВА ІМІТАЦІЙНОЇ МОДЕЛІМАШИННО-ТРАКТОРНОГО АГРЕГАТУ*

Роз лян то методи розрах н операційно-техноло ічних арт з ви ористаннямс п тни ових знім ів полів і бази даних рельєфЗемлі на основі імітаційно о моделювання.Доведено невідповідність даних, наведенихтехноло ічних артах і довідни ах нормативів,

дійсним значенням е спл атаційно-техноло ічнихпо азни ів роботи а ре ат в он ретнихпольових мовах.

На ринку сільськогосподарської техніки Ук-раїни представлено велику кількість різнихсільськогосподарських машин і тракторів. Од-ним із перспективних напрямів виробництваконкурентоспроможної і високорентабельноїпродукції [1] є максимальне використання мож-ливостей кожного машинно-тракторного агрега-ту (МТА) способом розрахунку дійсних значеньйого експлуатаційно-технологічних показників івибору оптимальних режимів роботи, що забез-печить економію паливно-мастильних матері-алів та одночасно збільшить його продук-тивність.Метою досліджень є підвищення ефектив-

ності функціонування машинно-тракторних аг-регатів на основі космічних фотознімків полів.Аналіз останніх публікацій та досліджень.

Над проблемами підвищення ефективностіфункціонування машинно-тракторних агрегатівпрацювали такі вчені, як П.М. Василенко,Л.В. Погорілий, Г.Л. Баранов, А. С. Кушнарьов,Д. Г. Войтюк, А. Т. Лебедєв, Б.С. Свірщевський,М.Є. Фере, Б.А. Лінтварьов, Ю.К. Кіртбая,С.А. Іофінов, Ф.С. Завалишин, К.С. Орманджіта багато інших. Їхні праці присвячено удоско-наленню організації виконання сільськогоспо-дарських операцій, розробці і застосуваннюнових конструкційних схем, кінематичних і тех-нологічних параметрів робочих органів машин.Вагомий внесок у визначення точнішого розра-хунку експлуатаційно-технологічних показниківагрегату і вибору режиму його роботи зробилиА.А. Зангієв, В.І. Пастухов, О.Г. Соловейчик,В.І. Кравчук. Аналіз досліджень методик з от-римання дійсного значення продуктивності дляконкретних польових умов показав, що недо-статньо приділено уваги врахуванню конфігу-рації поля, раціональному вибору напрямкуруху машинно-тракторного агрегату та рельє-фу [2].Результати досліджень. Функціональну

структуру математичної моделі розрахунку опе-раційних технологій, головним елементом якоїє імітаційна модель роботи агрегату, наведе-на у рис. 1.

Для полегшення створення математичноїмоделі процес функціонування агрегату розді-лили на менші підпроцеси, а саме: визначен-ня ширини розворотної смуги й побудова актив-ної зони; побудова робочих ходів; побудовахолостих ходів; інтерполяція висот; методикарозрахунку агрегату і вибору його режимів ро-боти.Розглянемо математичні моделі цих підпро-

цесів.1. Для дослідження процесу формування

активної зони вивчався вплив конструкційнихпараметрів агрегату на ширину розворотноїсмуги (рис. 2). З’ясовано, що ширина розворот-ної смуги — функція виду:

Е=f(Lk, r, B, Рg), (1)

де Lk — кінематична довжина агрегатy, м; r —радіус повороту агрегату, м; B — ширина агре-гату, м; Рg — кут атаки агрегату, град.

E→min,Q→min,h→min,tac≤ [T]

Рис. 1. С лад ф н ціональної стр т ри ма-тематичної моделі розрах н операційнихтехноло ій: F1 — вибір напрям р х а ре-ат ; F2 — поб дова а тивної зони; F3 — по-б дова робочо о ход ; F4 — поб дова холо-сто о ход ; F5 — оптимізація робочих ходів;F6 — розрах но е спл атаційно-техноло іч-них по азни ів; F7 — розрах но приведеноївитрати пально о; F8 — розрах но приведе-них енер етичних затрат; F9 — ранж вання іс ладання техноло ічно о набор машин заритерієм найменших приведених витрат;Q — витрати пально о; E — приведені енер-етичні затрати; h — інте ральний по азниоцін и ефе тивності ор анізації виробничо опроцес , я ий ви он є а ре ат; Т — техно-ло ічний а ростро

F1 (α, х, у)=0;F2 (Lk, r, Bc.x.м., Bmp, α, х, у, APx, APy)=0;F3 (В, х, у, APx, APy, α, drx, dry)=0;F4 (drx, dry, БД_трактор, БД_с.х.м)=0;

F5 (Lk, r, B, drx, dry, сх.дв., орх., ору)=0;F6 (drx, dry, орх., ору, БД_рельєф,БД-тяг.х — к, БД_с.х.м)=0;F7 (АРх., АРу, Q, e)=0;F8 (e, Z, A, TO, TP, E)=0; F9 (E, KM)=0.



Отримано залежності для наведених нарис. 2 схем руху агрегату.Побудова активної зони (рис. 3) полягала у

відбитті розворотних смуг для всіх сторін поля,з якими є перетин робочого ходу RxnPn–1Pn.

2. Як відомо, кількість полів з ідеально пря-мокутною формою неістотна, оскільки перева-жають поля зі складною, різною конфігурацією.Для побудови робочих ходів (рис. 3) викорис-

товують такий алгоритм:2.1. Побудова описаного прямокутника в на-

прямку руху агрегату.2.2. Розрахунок координат відрізків, побудо-

ваних у напрямку руху агрегату з кроком, щодорівнює ширині сільгоспмашини, в ділянціописаного прямокутника.

2.3. Відсікання кінців відрізка, які виходять іззони робочої ділянки.

3. Координати опорних точок холостого ходупотрібні для визначення режиму роботи агре-гату під час розвороту й оптимізації типу вико-нуваного повороту. Координати точок визнача-лися за допомогою формул повороту осей.

4. Для інтерполяції висотних точок скорис-таємося припущенням просторової автокоре-ляції, що точки, розташовані близько одна відодної, матимуть більш близькі значення, ніж ті,які віддалені одна від одної.За формулою кригінгу знаходимо значення

висоти [4, 5]:

n1

i ii 1

Z p Z , p G g,−

== ⋅ = ⋅∑ (2)

де Zi — значення висоти i-ї опорної точки, м;рі — вага і-ї опорної точки; G–1 — зворотнаматриця G значень дисперсій; g — векторнаматриця значень дисперсій.

5. Оцінку ефективності роботи складеногоагрегату визначали за критерієм найменшихприведених енергетичних затрат:

Е(ПММ, ЧТ, А, ТОіТР)→min. (3)

Методика динамічного аналізу роботи агре-гату полягала в реєстрації зміни дотичної сили,докладеної до колеса трактора під час руху,

Побудова імітаційної моделімашинно-тракторного агрегату

Рк=Куд⋅В±σ⋅z±(Mmp+Mc.х.м)⋅sіn(α)–

–Mmp⋅f⋅sin(α) (4)

і визначенні на ділянці довжини із заданим кро-ком інтерполяції за тяговими характеристика-ми трактора: погодинної витрати пального g==f(Рк) і швидкості агрегату u= f(Рк). З урахуван-ням цього визначався час проходження цієїділянки dt=dS/ν і витрати пального на цій ді-лянці dg=g⋅dt.Імітаційна модель функціонування МТА пе-

ревірена у виробничих умовах на досліднихполях УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого. За резуль-татами випробувань середня похибка в оцінціефективності агрегату становить 2,4%.Було проведено комп’ютерні експерименти

й порівняння значень продуктивності, взятих здовідника нормативів і технологічної карти длявирощування цибулі-ріпки, для однакових агре-гатів. Наведені значення виявилися неоднако-вими і відрізнялися один від одного, а саме: на21,3% — для оранки агрегатом Т150К+ПЛН- 5–35; на 83,7 — для боронування агрегатомТ150К+БЗТС — 1; на 18,1% — для культиваціїагрегатом Т150К+КПСП — 4 (див. таблицю).

Рис. 2. Типи ви он ваних поворотів: а — безпетльовий; б — петльовий; в — поворот тип«вісім а»

Рис. 3. Поб дова робочо о ход а ре ат таа тивної зони

а вб



1. Колесник Г.О. Планування оптимальногоскладу машинно-тракторного парку/Г.О. Колесник,Л.Н. Піддубна, П.І. Голубенко. — К.: Урожай,1977. — 144 с.

2. Материалы 6-й международной научно-прак-тической конференции. Экология и сельскохозяйст-венная техника. — Т. II. — СПб., 2009. — 325 с.

3. Совертков П.И. Штриховка замкнутого мно-


гоугольника/П.И. Совертков, Д.Н. Хохлов//Учебнаямастерская, 2003. — 127 с.

4. Выгодский М.Я. Справочник по высшей ма-тематике/М.Я. Выгодский. — М.: Наука, 1962. —485 с.

5. ARCGIS 9 Geostatistical analyst. Руководствопользователя. — Esri, 2001.

6. http://dds.cr.usgs.gov/srtm/version2_1/SRTM3/

Методика розрахунку операційних техно-логій розроблена на основі супутникової ін-формації, отриманої способом фотографу-вання поверхні і рельєфу Землі космічнимиапаратами з використанням радарної інтер-ферометричної зйомки SRTM3 [6]. Експлуата-ційно-технологічні показники роботи МТА ге-

Висновки

неруються розробленою імітаційною моделлюфункціонування агрегату.На відміну від нормативного способу, іміта-

ційна модель створює цифровий прототипагрегату і прив’язує його конструкційні і тя-гові характеристики до конкретних польовихумов.

Побудова імітаційної моделімашинно-тракторного агрегату

Оранка Т150К+ПЛН-5-35 10,44 139 6,9 –26 8,02 125,1 8,7 5,69 –52,9

БоронуванняТ150К+БЗТС-1,0 0,7 15 99,3 –21,6 0,58 9,7 120,7 53 –127,7

Культивація Т150К+КПСП-4,0 1,54 24 45,6 +1,5 1,56 26,3 44,9 38,6 –16,3

З наведених офіційних даних видно, що зна-чення змінної продуктивності одного й того са-мого агрегату на одній і тій самій операції різнів кожному джерелі.Розв’язати цю проблему можна, використав-

ши імітаційну модель роботи агрегату для кон-кретних польових умов. Моделювання булопроведено на полі площею 10 га. Отримані зна-чення відрізняються від результатів, змодельо-

ваних завдяки імітаційній моделі. Для оранки іборонування відхилення від моделі по техно-логічній карті становить 22–26%, за довідникомнормативів — 53% і вище, тоді як для культи-вації по технологічній карті відхилення — 1,5%,а за нормативом — 16,3%. Це означає, щодані, наведені в довіднику нормативів і техно-логічній карті, не завжди відповідають дійсностіі лише за деякими операціями правильні.

Порівняння по азни ів роботи а ре ат для поля площею 10 а

Експлуатаційно-технологічні показники

відхиленнявід моделі,

%

W,га/см

людськапраця,люд.-год

ПММ,кг

W,га/см

відхиленнявід моделі,

%

людськапраця,люд.-год

ПММ,кг

W,га/см

НормативМодельТехнологічна картаТехнологічнаоперація

Агрегат


УДК 657.1© 2012

О.О. ЛондаренкоКиївський національнийекономічний університетім. В. Гетьмана

С.Є. СтефановРахункова палата України

* Науковий керівник —кандидатекономічних наукЛ.О. Терещенко

ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯБУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУВ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ*

Висвітлено етапи реформ вання вітчизняноїсистеми б х алтерсь о о облі та бюджетно опроцес . Проведено аналіз останніх змінбюджетно о за онодавства, що безпосередньовпливають на бюджетний облі і звітністьв становах державно о се тор . О ресленоосновні відмінності в системах б х алтерсь о ооблі раїн світ .


Постановка проблеми. Актуальність дослі-дження ґрунтується на новаціях, що запроваджу-ються в бухгалтерському обліку бюджетних уста-нов через процес реформування бюджетної си-стеми України.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Питання бухгалтерського обліку в бюджетних ус-тановах висвітлювали Ф. Бутинець, С. Голов, С. Зу-білевич, Н. Кондраков, О. Лишиленко, О. Мишковсь-ка, М. Остап’юк, В. Пархоменко, Т. Романенко,І. Сахарцева, Н. Сушко, Н. Ткаченко, О. Чемерис,О. Чечуліна, В. Швець та ін. учені.Мета дослідження — поглиблення теоретич-

ного та практичного зв’язку функціонування і роз-витку системи бухгалтерського обліку в держав-ному секторі України.Об’єкт дослідження — система бухгалтерсь-

кого обліку бюджетних установ України.Предмет дослідження — законодавчі новації,

що передбачають зміни і нові підходи до веден-ня бухгалтерського обліку та складання звітностіу державному секторі.Нині триває процес реформування бухгал-

терського обліку в Україні, який розпочався ра-зом із ухваленням Урядом (1998 р.) Програмиреформування системи бухгалтерського обліку іззастосуванням міжнародних стандартів, у якійбуло визначено, що головне завдання трансфор-мації національної системи бухгалтерського об-ліку полягає у прискоренні процесу приведенняїї у відповідність з вимогами ринкової економікита міжнародними стандартами бухгалтерськогообліку, наданні суб’єктам господарювання мож-ливостей визначати межі та форми внутріш-ньовиробничого (управлінського) обліку [4].Незважаючи на впровадження в ряді провід-

них країн світу міжнародних стандартів бухгал-терського обліку, в кожній країні система бухгал-терського обліку має свої особливості [1], зокре-ма: у ФРН — система бухгалтерського облікузалишається виключно національною, що суво-ро регулюється державою; в Італії — в системіобліку дотримуються традиції гнучкого викорис-тання формально суворих норм і широкого трак-тування директиви ЄС; у Франції — забезпечу-

ються високий рівень стандартизації обліку таґрунтовна методична підготовка нормативних до-кументів з бухгалтерського обліку; у Великобри-танії — державне регулювання зведено до мі-німуму, а розвиток методології бухгалтерськогообліку забезпечується незалежними професій-ними бухгалтерськими організаціями; у США —система обліку GAAP визнана на міжнародномурівні та повністю кореспондується з міжнародни-ми стандартами бухгалтерського обліку щодоекономічного змісту інформації, технології її об-робки та методології в частині рахунків обліку йоцінки матеріальних запасів, інвентаризації; уШвеції — система бухгалтерського обліку відпо-відає міжнародним стандартам, широко забезпе-чена нормативними вимогами та рекомендація-ми: починаючи з обов’язкових до виконання і за-вершуючи тими, що приймаються організаціямидобровільно; як наслідок — шведські компаніїзаймають лідируючі позиції у світі за ступенемвідповідності міжнародним бухгалтерським стан-дартам [1].У процесі реформування системи бухгалтер-

ського обліку в Україні було ухвалено нормативнідокументи, що її регулюють, зокрема Закон Ук-раїни «Про бухгалтерський облік та фінансовузвітність в Україні», який визначає правові заса-ди регулювання, організації, ведення бухгалтер-ського обліку та складання фінансової звітностів Україні [3].У 2007 р. ухвалено Стратегію модернізації си-

стеми бухгалтерського обліку в державному сек-торі на 2007–2015 рр., метою якої є вдосконален-ня системи бухгалтерського обліку в державно-му секторі з урахуванням вимог міжнароднихстандартів, а завданням — удосконалення мето-дології та перехід на єдині методологічні засадибухгалтерського обліку і звітності, а також ство-рення уніфікованого організаційного та інформа-ційного забезпечення бухгалтерського обліку [5].Водночас із розвитком національної системи

бухгалтерського обліку в Україні здійснювалосяреформування бюджетного процесу, що малобезпосередній вплив на систему бухгалтерсько-го обліку в державному секторі.



Починаючи з 2003 р. на рівні Державного бюд-жету України, а з 2010 р. на рівні окремих регіо-нальних бюджетів упроваджено програмно-цільо-вий метод, який передбачав установлення без-посереднього зв’язку між виділенням бюджетнихкоштів і результатами їх використання [2, 6, 7]. Усфері впровадження програмно-цільового мето-ду сьогодні від фінансових підрозділів бюджетнихустанов вимагають підготовки не лише фінансовоїзвітності, а й інформації про виконання паспортівбюджетних програм, які мають містити показникипро діяльність установ не лише бухгалтерсько-го, а й соціально-економічного та загальногоспо-дарського характеру. Відповідно до встановленихМіністерством фінансів України вимог бюджетніустанови — виконавці бюджетних програм у зві-тах про їх виконання повинні наводити не лишефінансові показники своєї діяльності (обсяги бюд-жетних асигнувань, обсяги проведених касовихвидатків тощо), а й інші дані, які безпосередньобухгалтерського обліку не стосуються [8].Новий Бюджетний кодекс України, який на-

брав чинності з 1 січня 2011 р., установив, щопозовна давність не поширюється на вимоги що-до погашення заборгованості суб’єкта господарю-вання перед державним та місцевими бюджетами.Було посилено відповідальність за порушен-

Особливості веденнябухгалтерського обліку в бюджетних установах

ня у сфері бухгалтерського обліку [2]. Передба-чено можливість визначення нецільового викори-стання бюджетних коштів, що має істотніші на-слідки для бюджетної організації. Так, згідно зістаттями 116–117 та 119 Бюджетного кодексуУкраїни нецільовим використанням бюджетнихкоштів є їх витрачання на цілі, що не відповіда-ють напрямам використання бюджетних коштів,визначеним у паспорті бюджетної програми (уразі застосування програмно-цільового методу вбюджетному процесі).Однією з основних відмінностей системи бух-

галтерського обліку в бюджетній та небюджетнійсферах є ставлення до питання плановості. Навідміну від комерційного сектору, у бюджетнійсфері планові документи є законодавчо визначе-ними основами для фінансування. Згідно зі вста-новленими Кабінетом Міністрів України нормати-вами Кошторис бюджетної установи — основнийплановий фінансовий документ бюджетної уста-нови, яким на бюджетний період установлюють-ся повноваження щодо отримання надходженьта розподіл бюджетних асигнувань на взяттябюджетних зобов’язань і здійснення платежів длявиконання бюджетною установою своїх функційта досягнення результатів, визначених відповід-но до бюджетних призначень [9, 10].

Процес реформування бухгалтерського об-ліку бюджетних установ повинен переслідува-ти єдину ціль — формування інформаційногомасиву даних про стан функціонування розпо-рядників бюджетних коштів і місцевих органівсамоврядування. Формування уніфікованої сис-

Висновки

теми реєстрів аналітичного та синтетично-го обліку призведе до усунення розбіжностейміж даними бухгалтерського та податково-го обліку, що сприятиме прояву основнихфункцій обліку та прозорості контролю ви-користання ресурсів бюджетів різних рівнів.

1. Галузина С.М., Пупшис Т.Ф. Международныйучет и аудит. — СПб.: Питер, 2006. — 272 с.

2. Бюджетний кодекс України від 8.07.2010№ 2456–VI . — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2542–14.

3. Закон України від 16.07.1999 № 996–XIV«Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьв Україні». — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996–14.

4. Програма реформування системи бухгал-терського обліку із застосуванням міжнароднихстандартів, затверджена постановою КабінетуМіністрів України від 28.10.98 № 1706. — Режимдоступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=1706–98-%EF.

5. Постанова Кабінету Міністрів України від16.01.2007 № 34 «Про затвердження Стратегіїмодернізації системи бухгалтерського обліку вдержавному секторі на 2007–2015 роки». — Ре-жим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=293080&cat_id=293062.

6. Концепція застосування програмно-цільово-го методу в бюджетному процесі, схвалена роз-


порядженням Кабінету Міністрів України від14.09.2002 № 538. — Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=538-2002-%F0.

7. Концепція реформування місцевих бюджетів,схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів Ук-раїни від 23.05.2007 № 308-р. — Режим доступу:http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1095.1510.0.

8. Правила складання паспортів бюджетнихпрограм, звіту про їх виконання, а також здійснен-ня оцінки ефективності бюджетних програм, за-тверджені наказом Міністерства фінансів Українивід 29.12.2002 № 1098. — Режим доступу: http://z a k o n . r a d a . g o v . u a / c g i - b i n / l a w s / m a i n . c g i ?nreg=z0047–03.

9. Сахарцева І.І., Романенко Т.П. Бухгалтерсь-кий облік у бюджетних установах та організаціях:Навч. посіб. — К.: Кондор, 2007. — 328 с.

10. Постанова Кабінету Міністрів України від28.02.2002 № 228 «Про затвердження Порядкускладання, розгляду, затвердження та основнихвимог до виконання кошторисів бюджетних уста-нов». — Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1051.220.11&nobreak=1.



УДК 631.352© 2012

О.Ф. ГоворовНаціональнийнауковий центр «Інститутмеханізації та електрифікаціїсільського господарства»

* Науковий керівник —академік НААН та РАСГНЯ.С. Гуков

ДО ПИТАННЯЕНЕРГОЄМНОСТІ ПЕРЕРІЗУВАННЯСТЕБЕЛ КУКУРУДЗИ*

Наведено рез льтати дослідження залежностіенер оємності переріз вання стебел р дзивід їхньо о діаметра, та за острення лезаножа і товщини йо о різальної ром и та відволо ості стебла, а та ож енер оємностіпереріз вання тр бчастої стін и стебла від йо одіаметра.

Нині чимало наукових і конструкторських ор-ганізацій нашої країни працюють над створен-ням ефективного подрібнювача рослиннихрешток, які залишаються на полях після зби-рання врожаю сільськогосподарських культур.Таке подрібнення рослинних решток перед об-робітком ґрунту дає можливість подрібнені ча-стки повністю загорнути в ґрунт, що сприяєефективнішому збагаченню його органічнимиречовинами, кількість яких останнім часом не-впинно зменшується.Проведені дослідження енергоємності пере-

різування стебел сільськогосподарських куль-тур показали, що процедура перерізування при-кореневої частини стебла кукурудзи у 13 разівперевищує енергоємність перерізування в ана-логічній частині стебел ріпаку, у 40 разів — сте-бел пшениці і в 57 разів — стебел ячменю.Тому, створюючи подрібнювач рослинних

решток, розрахунки на енергоємність та міц-ність деталей необхідно проводити так, щобподрібнювач забезпечував скошування най-більш енергозатратної стерні кукурудзи, оскіль-ки при цьому він скошуватиме й усі інші рос-линні рештки.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Більшість досліджень перерізування стебелрослин була спрямована на визначення сумар-них затрат енергії на перерізування щільногошару з багатьох рослин заданої товщини, щомає місце у роботі різальних апаратів силосо-і кукурудзозбиральних комбайнів [1–4].Мета досліджень — розробити емпіричну

залежність для визначення енергоємності пе-рерізування стебел кукурудзи.Результати досліджень. Для проведення

експериментальних досліджень було відібранозразки стебел кукурудзи діаметром 5, 10, 15, 20і 25 мм, вологість яких відповідала вологостістебел цієї культури під час збирання її врожаюна зерно. Дослідження проводили на принци-пово новій установці, захищеній патентом Ук-раїни [5].Залежність енергоємності перерізування оз-

начених вище зразків стебел кукурудзи від кон-

струкційного кута γ загострення леза ножа зоб-ражено на рис. 1.Як випливає з рис. 1, за збільшення кута γ

загострення леза ножа енергоємність перерізу-вання стебел зростає за лінійною залежністю,але це зростання відбувається досить повіль-но. Так, за перерізування стебла кукурудзи діа-метром 25 мм зі збільшенням кута γ від 15° до75° енергоємність зростає лише на 1,43 Дж,або на 6,3%.Результати досліджень залежності енерго-

ємності Epd перерізування стебел кукурудзи відїхнього діаметра dc у межах 5–25 мм при куті γзагострення леза ножа, що дорівнює 30°, по-казали, що енергоємність перерізування сте-бел кукурудзи лінійно залежить від їхніх діа-метрів.Враховуючи важливість наявності значення

енергоємності перерізування стебел кукурудзипід час розрахунку конструкції подрібнювача,було проведено апроксимацію залежностіенергоємності Epd перерізування стебла куку-рудзи від його діаметра за допомогою такоїлінійної залежності:

Рис. 1. Залежність енер оємності переріз -вання стебел р дзи Epγγγγγ від онстр цій-но о та γγγγγ за острення леза ножа; 1, 2, 3,4, 5 — відповідно при діаметрі стебла 25,20, 15, 10, 5 мм

Ер,

Дж

γ, град.

25

20

15

10

515 30 45 60 75

1

2

4

5

3



E′pd= Ep5+0,66(dc–5), (1)

де E′pd — розрахункова енергоємність пере-різування стебла кукурудзи, Дж; Ep5 — експе-риментально визначена енергоємність пере-різування стебла кукурудзи діаметром 5 мм, Дж(E′p5 =8,7 Дж); 8,7 — емпіричний коефіцієнт,Дж; 0,66 — емпіричний коефіцієнт, Дж /мм; dc —діаметр стебла, мм; 5 — емпіричний коефі-цієнт, мм.Порівняння результатів визначення енерго-

ємності перерізування стебел кукурудзи, одер-жаних експериментальним методом і розрахо-ваних за формулою (1), показали, що похибкарозрахованих даних не перевищує 5% віднос-но експериментальних. Тому формула (1) можевикористовуватися під час проведення інже-нерних розрахунків.За збільшення товщини різальної кромки

енергоємність перерізування стебла зростає залінійною залежністю, причому це зростаннявідбувається значно інтенсивніше, ніж за збіль-шення кута загострення леза ножа.Тому обґрунтовуючи оптимальний кут γ загост-

рення леза ножа, необхідно передусім врахо-вувати, що зі збільшенням кута γ під час спра-цювання леза ножа в процесі роботи подрібню-вача майже пропорційно збільшенню кута γзростає і товщина різальної кромки. Тобто ніжз більшим кутом загострення інтенсивніше затуп-люється, і тому частіше треба припиняти робо-ту подрібнювача для перезаточування ножів.Причому при занадто малому куті γ (близь-

кому до 15°) відбувається загинання або ви-кришування леза ножа.З огляду на ці суперечливі вимоги та досвід

експлуатування ротаційних косарок і подріб-

До питання енергоємностіперерізування стебел кукурудзи

нювачів стебел рослин можна вважати опти-мальним кут загострення леза ножа близькийдо 30°.У зв’язку з тим, що товщина різальної кром-

ки ножа істотно впливає на енергоємність пе-рерізування стебел кукурудзи, була апроксимо-вана графічна залежність такою емпіричноюлінійною залежністю:

E′pк=Epк0,1+1,76(К–0,1), (2)

де E′pк — розрахункова енергоємність перері-зування стебла кукурудзи діаметром 25 мм прикуті загострення леза ножа, що дорівнює 30°, ітовщині різальної кромки ножа, що дорівнює К,Дж; Epк0,1 — експериментально одержана енер-гоємність перерізування стебла кукурудзи діа-метром 25 мм при куті загострення γ=30° і тов-щині різальної кромки 0,1 мм, Дж; 1,76 — ем-піричний коефіцієнт, Дж/мм; К — товщинарізальної кромки ножа, мм; 0,1 — емпіричнийкоефіцієнт, мм.Порівняння результатів дослідження залеж-

ності енергоємності перерізування стебла куку-рудзи, одержаних експериментальним методомі розрахованих за формулою (2), показує, щопохибка в розрахунку за формулою (2) не пе-ревищує 3,2%, і тому цю формулу також мож-на застосовувати в інженерних розрахунках.Результати досліджень залежності енерго-

ємності Eрт перерізування трубчастої стінкистебла від його діаметра в межах від 5 до 25 ммножем з кутом загострення леза γ=30° графіч-но зображено на рис. 2.Аналіз графіка (рис. 2) показує, що енер-

гоємність Eрт перерізування трубчастої стінкистебла зростає зі збільшенням його діаметра,причому це зростання має лінійний характер івідбувається досить інтенсивно. Так за збіль-шення діаметра стебла з 5 до 25 мм, тобто у 5разів, енергоємність Eрт перерізування трубчас-тої стінки стебла зростає з 2,84 Дж до 21,7 Дж,тобто у 7,6 раза.Щодо співвідношення енергоємності Epd пе-

рерізування стебла кукурудзи та енергоємностіEрт перерізування його трубчастої стінки, тоенергоємність перерізування трубчастої стінкипри максимальному діаметрі стебла dc=25 ммстановить близько 98% енергоємності перерізу-вання всього стебла. Цей фактор пояснює те,що енергоємність Epd перерізування стеблакукурудзи лінійно залежить від його діаметра,а не від квадрата цього діаметра.Результати досліджень залежності енерго-

ємності перерізування стебла кукурудзи відйого вологості показали, що збільшення воло-гості стебла кукурудзи діаметром 25 мм енерго-ємність його перерізування зростає, причомуце зростання має складну залежність.Так за збільшення вологості стебла Wc від

Рис. 2. Залежність енер оємності EРТ пере-різ вання тр бчастої стін и стебла р д-зи від йо о діаметра dc

EРТ

, , Дж 25

20

15

10

5

05 10 15 20 25

dc, мм



До питання енергоємностіперерізування стебел кукурудзи

0 до 40% енергоємність Ep його перерізуваннязростає за лінійною залежністю.За подальшого збільшення вологості Wc по-

над 40% інтенсивність зростання енергоємностіEp різко підвищується — криволінійна ділянкаграфіка. Це явище можна пояснити тим, що затакого збільшення вологості губчастої тканинивона набухає і зумовлює зростання тиску все-редині трубчастої стінки стебла і відповіднезростання енергоємності його перерізування.За підвищення вологості стебла понад 65%

знову відновлюється лінійна залежність міжпідвищенням вологості Wc і зростанням енер-гоємності Ep. Це явище можна пояснити тим,

що за вологості стебла понад 65% набухан-ня губчастої тканини закінчується або значнозменшується.При нульовій вологості стебла кукурудзи

енергоємність його перерізування Ep=12,31 Дж,а при вологості стебла Wc=79% — енерго-ємність Ep=22,19 Дж. Тобто за збільшення во-логості стебла до 79% енергоємність його пе-рерізування зростає на 9,88 Дж, або на 79,6%.Кінцеве зростання енергоємності Ep пере-різування стебла у відсотках майже дорів-нює відповідному збільшенню вологості Wc,однак між цими показниками немає лінійноїзалежності.

Дослідженнями встановлено, що за підви-щення вологості стебла кукурудзи енер-гоємність його перерізування зростає, тому

Висновки

стерню кукурудзи раціонально подрібнюва-ти в суху погоду, що забезпечить економіюпального.

1. Резник Н.Е. Теория резания лезвием и ос-новы расчета режущих аппаратов. — М.: Маши-ностроение, 1975. — 311 с.

2. Березин Н.Г. Определение критической ско-рости резания стебля//Механизация и электри-фикация соц. сел. хоз-ва. — 1963. — № 2. —С. 44–45.

3. Верхуша В.М. Исследование процесса из-мельчения стеблей кукурузы на грубый корм: ав-тореф. Дис. на соиск. уч. степ. канд. техн. наук. —К.: Укр. ордена Трудового Красного Знамени


с.-х. академия, 1968. — 23 с.4. Верхуша В.М. Исследование сопротивления

стеблей кукурузы резанию//Механизация и элект-рификация с.х. УНИИМЭСХ. — К.: Урожай, 1966.— Вып. 2. — С. 49–54.

5. Пат. на корисну модель 60676, Україна,МПК G01L 5/00 A01Д 34/853. Копер для визна-чення енергоємності перерізування стебел рос-лин/Говоров О.Ф. — № u201014499; заявл.03.12.2010; Опубл.25.06.2011. — Бюл. № 12. —С. 3.


УДК 378.245:573:581.522.4 (477)

© 2012

Д.В. ВільчинськаДНСГБ НААН*Науковий керівник —член-кореспондент НААНВ.А. Вергунов

ВНЕСОК ПРОФЕСОРАМ.Ф. КАЩЕНКА У РОЗВИТОКІНТРОДУКЦІЇ РОСЛИН В УКРАЇНІ*

Висвітлено маловідом діяльність визначно оа ліматизатора і селе ціонера М.Ф. Кащен а підчас створення А ліматизаційно о сад в м. Києві,представлено методи виведення вченим новихрослинних форм.


Постановка проблеми. Микола ФеофановичКащенко — акліматизатор, селекціонер, дійснийчлен Академії наук України з 1918 р. — першийголова фізико-математичного відділення НААН,стояв біля витоків промислового садівництва вСибіру, а також провадив роботи з інтродукції, ак-ліматизації та селекції різних видів рослин, особ-ливо південних і нових плодових культур, напівночі України. М.Ф. Кащенко використовував уроботі метод ступінчастої акліматизації, якийцілковито виправдав себе, давши можливістьрозширити культурний ареал багатьох видів рос-лин на 500–700 км далі на північ. Зокрема, зав-дячуючи вченому, на півночі України вирощуютьсорти персика, які не поступаються зимостійкістюаборигенним видам рослин [1].Методи дослідження. У роботі використано

порівняльно-історичний, синхронний, ретроспек-тивний, стадіально-регіональний, інші методи.Виклад основного матеріалу. М.Ф. Кащен-

ко вказував на такі способи виведення нових рос-линних форм: «облагороджування» (створеннясприятливих умов для сіянців місцевих дикихплодових рослин); привчання до життя в певніймісцевості диких чи культурних порід, або акліма-тизація та гібридизація. Він зазначав, що успіхівв акліматизації можна досягти через посів насінняі послідовний добір сіянців. Основною метою єодержання найстійкіших екземплярів, з яких мож-на відібрати найкращі. «Тільки поступовою аклі-матизацією поколінь можна пояснити розповсю-дження багатьох порід тварин і рослин на земнійкулі», зауважував учений. У своїх працях М.Ф. Ка-щенко докладно висвітлював теоретичні поло-ження гібридизації і важливість їх практичноговикористання.Численні сорти суниць, троянд і яблук завдя-

чують своїм походженням саме цим прийомам,

причому роль гібридизації зростає у разі, якщовона проводиться з ретельним добором батьків-ських форм.Основним завданням Акліматизаційного саду,

створеного М.Ф. Кащенком на території Київсь-кого політехнічного інституту, були інтродукція таакліматизація південних плодових, лікарських,технічних, декоративних рослин для впроваджен-ня їх у народне господарство. На невеликій ді-лянці землі (1200 м2), яку йому виділили для осо-бистого користування на території інституту, віну 1913 р. заклав свої перші досліди. Згодом навеликій ділянці колишнього інститутського помо-логічного саду М.Ф. Кащенко проводив дослідиз акліматизації рослин і в 1914 р. вже публічнозвітував про перші кроки свого Акліматизаційно-го саду (розсадника). У звіті згадуються десяткипорід і сортів лише плодових культур: яблунь,щеплених на дусені й парадизці, груш, щепленихна айві, слив, абрикосів, персиків та ін. Збирав вінна своїй ділянці також колекцію овочевих, техніч-них, декоративних та інших рослин [2].До 1922 р. Акліматизаційний сад був розташо-

ваний на території Політехнічного інституту, у1922 р. його перенесли на Лук’янівку, де вчениймав власний будинок та 0,5 га саду. У цей час врозпорядженні М.Ф. Кащенка залишалися лишедві невеликі земельні ділянки (одна — на тери-торії Зоологічного саду, а друга — на Лук’янівці,віддалена від першої на 3 км). Тут, на Лук’янівці,вчений у віці 66 років продовжив свою роботу закліматизації.Висновки. Лікар за освітою, професор зоо-

логії за спеціальністю, Микола Федорович Ка-щенко з 80 років свого життя 40 віддав «пере-творенню живої природи, справі збагачення Ук-раїни новими рослинами», використовуючипрогресивні методи акліматизації [2].


1. Береговий П.М. Микола Феофанович Кащен-ко (1855—1935)/П.М. Береговий, М.А. Лагутіна//Видатні вітчизняні ботаніки. — Вид. 2-ге. — К.,1969. — С. 91—96.

2. Готра О.Б. Історіографія життєвого і творчо-го шляху академіка М.Ф. Кащенка/О.Б. Готра//На-укові праці Національної бібліотеки Україниім. В.І. Вернадського. — К.: НАН України. Націо-

нальна бібліотека України ім. В.І. Вернадського,2004. — № 13. — С. 118—127.

3. Воспоминания дочери ученого — М.Н. Ка-щенко — о работе Н.Ф. Кащенко с декоративны-ми растениями Киевского акклиматсада. Рукопись.50–60-е гг.//Ін.-т архівознавства Нац. б-ки Украї-ни ім. В.І. Вернадського. — Ф. 11. — Оп. 2. —Спр. 124. — Арк. 34.


У ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохіміїім. О.Н. Соколовського» видано другу частинукнижки «Неоднородность почв и точное зем-леделие». — Ч. 2. — Результаты исследова-ний (Харьков: Изд-во «Городская типогра-фия», 2009. — 260 с.) за участі великого колек-тиву вчених, які виконували дослідження. Їїредагування здійснив В.В. Медведєв.У книжці викладено результати вивчення про-

сторової неоднорідності основних властивостейґрунтів кількох полів Полісся, Лісостепу та СтепуУкраїни, на підставі яких обґрунтовано пропозиціїщодо впровадження точних агротехнологічнихзаходів з унесення добрив, хімічних меліорантіві механічного обробітку. Опрацьовано методикувиділення на полі окремих технологічних ділянокіз різною родючістю. Розглянуто фундаментальніта прикладні аспекти неоднорідності ґрунтовогопокриву, її особливості в різних природних зонах,трансформацію в умовах антропогенного впли-ву, значення для ведення моніторингу, ґрунтових,агрохімічних та інших обстежень ґрунтового по-криву. Висвітлено стратегічні, технологічні та еко-номічні питання впровадження точного земле-робства в Україні.На основі експериментальних досліджень не-

однорідності топографії, морфологічних, водно-фізичних, фізико-механічних і хімічних властиво-стей ґрунтів доведено, що неоднорідність обо-в’язково наявна в межах невеликих просторів,навіть за незначних змін чинників ґрунтотворен-ня. Це свідчить на користь ймовірно статистич-ної концепції утворення ґрунтів, а не функціо-нальних (детерміністських) зв’язків між чинника-ми ґрунтотворення та властивостями ґрунту. Фактнаявності неоднорідності вносить певні коректи-ви в уявлення про континуальність і дискретністьґрунтового покриву, його анізотропність, карто-графування, усі види обстежень. Будь-які обсте-ження (агрохімічні, меліоративні, екологічні) мо-жуть вважатися точними, якщо враховують нео-днорідність, тобто якщо обстеження проводять зарегулярною (густою) мережею точок апробуван-ня, а не за так званими типовими розрізами абомаршрутами.Наявність неоднорідності ставить перед ґрун-

тознавцями завдання — визначити особливостіта параметри горизонтального профілю ґрунтів,що може мати істотне значення для теорії і прак-тики ґрунтознавства, особливо для розвитку тавпровадження точного землеробства.У книжці опрацьовано систему діагностики,

оцінювання та використання неоднорідності. Роз-пізнавання здійснюється переважно на підставіавтокореляційної функції, оцінювання — із залу-ченням коефіцієнта варіації, варіограми, специ-фічних геостатистичних параметрів і спектраль-ної щільності дисперсії, прикладні пропозиціїопрацьовуються з використанням багатовимірних

НАУКОВЦІ ПРОПОНУЮТЬОПАНУВАТИ ТОЧНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО

діаграм, оцінювання конфігурації та площ кон-турів — із різними параметрами родючості.Найбільшою неоднорідністю характеризують-

ся поліські та лісостепові земельні ділянки, най-меншою – степові, однак перспективність точногоземлеробства очевидна в усіх природних зонах.Найбільшу неоднорідність мають брилистість

посівного шару, уміст рухомого фосфору і далі вспадній послідовності: сумарний мінеральнийазот, рухомий калій, щільність будови і твердістьпосівного шару, кількість агрономічно кориснихагрегатів. Завершує цей ряд уміст гумусу та рН.Тому перевагу на досліджуваних полях слід від-дати точному внесенню мінеральних добрив(особливо фосфорних) і точному передпосівно-му обробітку. Точні способи хімічної меліорації тавнесення органічних добрив мають підпорядко-ване значення, крім Полісся, де їх застосуваннядосить перспективне.Найбільше неоднорідність виражена в посів-

ному шарі, що підтверджено майже всіма інди-каторами. Це означає, що диференціація агроза-ходів особливо важлива в період передпосівноїпідготовки ґрунту.Для досліджуваних об’єктів, де більшість чин-

ників ґрунтотворення змінюються слабо, провід-ними у формуванні неоднорідності є рельєф, зво-ложення як наслідок змін рельєфу та недосконаліагротехнології.Запропоновано 3 варіанти подолання неодно-

рідності: парцеляція поля, адаптація технологійдо особливостей поля (власне, точне землероб-ство), усунення неоднорідності через поступовевирівнювання родючості окремих ділянок поля.Науково-практичне забезпечення освоєння та

ведення точного землеробства починається зорганізації постійного потоку інформації принци-пово нового типу.Для успішного розвитку точного землеробства

необхідно мати 2 групи нормативних документів:геостатистичні, за допомогою яких установлюютьміру просторової неоднорідності поля і визнача-ють перспективи точного землеробства, та агро-номічні, які використовують для обґрунтуванняконфігурації і розмірів робочих ділянок з метоюдиференціювання агротехнологій. Головною умо-вою успішного розвитку точного землеробства євирішення ряду організаційних питань, зокремаопрацювання відповідного проекту з техніко-еко-номічним обґрунтуванням для кожного перспек-тивного поля.Книжка буде корисною для вчених та прак-

тиків, які спеціалізуються в галузях ґрунтознав-ства і землеробства.

О.Г. Тараріко,академік НААН

Р.С. Трускавецький,член-кореспондент НААН

РЕЦЕНЗІЇ


АННОТАЦИИ

Ромащенко М.И., Шатковский А.П., Рябков С.В.Концептуальные принципы развития капельногоорошения в Украине//Вісник аграрної науки. —2012. — № 2. — С. 5–8.Проанализировано современное состояние, опре-делены основные проблемы, пути их решения, атакже концептуальные принципы развития капель-ного орошения сельскохозяйственных культур вУкраине.

Стегний Б.Т., Завгородний А.И., Рубленко М.В.Научно-методическое обеспечение противоэпизо-отических мероприятий относительно туберкуле-за крупного рогатого скота//Вісник аграрної науки.— 2012. — № 2. — С. 9–11.Приведен анализ состояния научно-методическо-го обеспечения противоэпизоотических меропри-ятий относительно туберкулеза крупного рогато-го скота в Украине. Проведено краткое описаниенаучных разработок ННЦ «ИЭКВМ» по контролютуберкулезной инфекции.

Тарарико Ю.А., Величко В.А. Перспективы раз-вития аграрного производства в Степи//Вісник аг-рарної науки. — 2012. — № 2. — С. 12–16.На информационной базе стационарного опытапроведена оценка агроресурсного потенциала се-веростепной почвенно-экологической зоны Украи-ны и осуществлен сравнительный анализ различ-ных приоритетов развития аграрного производствав регионе.

Дубовой В.И. Продление периода использованияпочвы в теплицах и оранжереях//Вісник аграрноїнауки. — 2012. — № 2. — С. 17–19.Показано, что использование культурооборота впочвенных теплицах и оранжереях фитотронно-тепличного комплекса способствует не только по-лучению дополнительной овощеводческой продук-ции и особо ценного лекарственного сырья, но исохранению биологического плодородия этихпочв.

Драган Н.И. Параметры разных форм недоступ-ной влаги в серых лесных почвах//Вісник аграрноїнауки. — 2012. — № 2. — С. 20–24.Исследованы основные формы недоступной вла-ги в серых лесных почвах, природа образованияи распространения, параметрические значения ифакторы, определяющие ее.

Гратило А.Д., Сменов В.Ф., Сменова Г.С. Паст-бищный конвейер в условиях суходола юга Украи-ны//Вісник аграрної науки. — 2012. — № 2. —С. 25–28.Приведены результаты исследований по созданиюпастбищного конвейера для жвачных животных вусловиях суходола юга Украины. Подобраны мно-голетние травосмеси и однолетние засухоустой-чивые кормовые культуры, обеспечивающие не-прерывное поступление пастбищных кормов в ве-сенне-летний и осенний периоды на протяжении190–200 дней. Рассчитана экономическая эффек-тивность производства пастбищных кормов.

Палий А.П. Изучение спектра бактерицидныхсвойств дезинфектанта ДЗПТ-2//Вісник аграрноїнауки. — 2012. — № 2. — С. 29–31.Приведены результаты исследований изучениябактерицидных свойств нового дезинфектантаДЗПТ-2 относительно Escherichia coli, Staphylo-coccus aureus, Bacillus alvei, Mycobacterium bovisи определены оптимальные режимы его примене-ния.

Чорнолата Л.П., Горбачук Т.В., Новаковс-кая В.Ю. Влияние препарата целлюлазы на струк-туру углеводно-лигнинового комплекса//Вісник аг-рарної науки. — 2012. — № 2. — С. 32–34.Приведены результаты исследований действияферментного препарата целлюлазы на углеводно-лигниновый комплекс семян сои и зерна кукурузы.

Коцюбенко А.А. Воспроизводительные и продук-тивные качества кроликов при различных техно-логиях выращивания//Вісник аграрної науки. —2012. — № 2. — С. 35–37.Наиболее ценные по физико-химическому соста-ву тушки кроликов, выращенных по экотехнологии.Наилучшие показатели воспроизводительных ипродуктивных качеств имеют кролики, выращен-ные по экотехнологии по сравнению с технокро-лиководством и ретротехнологией.

Ибатуллин И.И., Отченашко В.В. Оценка мине-рального питания молодняка перепелов//Вісникаграрної науки. — 2012. — № 2.— С. 38–40.Исследовано влияние скармливания комбикормовс разными уровнями кальция и фосфора на ба-ланс азота, кальция и фосфора, минеральный со-став золы берцовой кости и биохимические пока-затели сыворотки крови. Доказано наличие силь-ной обратной связи между соотношениемдоступных кальция и фосфора в кормах и уров-нем усвоения фосфора в организме (r=–0,94,Р<0,05), а также отсутствие заметных измененийв содержании кальция в берцовой кости, концен-трации в сыворотке крови кальция, фосфора, маг-ния, кальцидиола и активности щелочной фосфа-тазы.

Тарасюк С.И., Мариуца А.Э., Нагорнюк Т.А. Ди-намика генетической структуры чешуйчатых и рам-чатых карпов антонинско-зозуленецкого типа//Віс-ник аграрної науки. — 2012. — № 2. — С. 41–46.Исследована генетическая структура разных воз-растных групп чешуйчатых и рамчатых карпов ан-тонинско-зозуленецкого типа по 10 генетико-био-химическим маркерам. Выявлены особенностираспределения частот аллелей у исследованныхгрупп карпов. Определен уровень фактической иожидаемой гетерозиготности по каждому локусу,средней гетерозиготности по всем локусам и уров-ню генетической изменчивости.

Копылова К.В. Генетическая структура быков раз-ных пород крупного рогатого скота по локусам ко-личественных признаков (QТL)//Вісник аграрноїнауки. — 2012. — № 2. — С. 47–49.


АННОТАЦИИ

Проведена молекулярно-генетическая оценка ин-дивидуальных генотипов быков 25 пород крупно-го рогатого скота по локусам количественных при-знаков QТL: k-Сn, β-LG, GН, ТG, САРNI 530,MSTN. Полученную индивидуальную информациюможно использовать в дальнейшей селекционнойработе как характеристику по улучшению продук-тивних признаков животных.

Зеленянская Н.Н. Эффективные способы адапта-ции микроклонов винограда//Вісник аграрної науки.— 2012. — № 2. — С. 50–52.Приведены результаты научных исследований поопределению наиболее эффективных способовадаптации микроклонов винограда к условиямin vivo.

Мойсеенко В.К. Об альтернативной системе зем-леделия//Вісник аграрної науки. — 2012. — № 2. —С. 53–55.Предложена новая система земледелия, при ко-торой оптимальное рыхление почвы, ее орошение,обеспечение питательными веществами и средст-вами защиты растений будет осуществляться в ав-томатизированном режиме на протяжении всегопериода вегетации растений без применения МТА.

Булыгин С.Ю., Тарасов В.И. Изучение эоловыхпроцессов на землях сельскохозяйственного ис-пользования//Вісник аграрної науки. — 2012. —№ 2. — С. 56–59.Приведены некоторые методические подходы кизучению процессов дефляции на землях сель-скохозяйственного использования во время пред-проектных изысканий.

Власов В.В., Ляшенко Г.В., Власова Е.Ю., Ша-пошникова О.Ф. Агроэкологическое обоснованиекадастра виноградников в Украине//Вісник аграр-ної науки. — 2012. — № 2. — С. 60–62.Выполнено агроэкологическое обоснование мето-дологии создания кадастра виноградных насажде-ний в Украине. Представлена структура кадастравиноградников.

Проценко Л.В., Венгер О.А., Мелетьев А.Е., Де-рий О.И. Использование хмеля при применениисахаросодержащих заменителей солода в произ-водстве пива//Вісник аграрної науки. — 2012. —№ 2. — С. 63–66.Приведены результаты исследований влияниясахаросодержащих заменителей солода на каче-ство сусла и пива, особенно на процесс трансфор-мации и изомеризации горьких веществ и полифе-нольных соединений в готовый продукт.

Савченко Ю.И., Приймачук Т.Ю., Ситникова Т.Ю.Тенденции развития рынка хмеля//Вісник аграрноїнауки. — 2012. — № 2. — С. 67–71.Проанализированы современное состояние и ди-намика развития мирового и внутреннего рынковхмеля, обоснована их взаимозависимость с пиво-

варенной отраслью. Проведен анализ экономичес-кой эффективности производства хмеля в Украи-не, установлены причины уменьшения спроса.Предложены мероприятия по оптимизации разви-тия отрасли на региональном и общегосудар-ственном уровнях.

Будилович И.В. Способ улучшения микробиоло-гических показателей молока — сырья для произ-водства твердого сыра//Вісник аграрної науки. —2012. — № 2. — С. 72–74.Определен эффективный способ улучшения мик-робиологических показателей молока — сырьядля производства твердых сыров. Приведены ре-зультаты экспериментальных исследований вли-яния бактериальной чистоты сырья на качествосыров.

Сербий В.К. Построение имитационной моделимашинно-тракторного агрегата//Вісник аграрноїнауки. — 2012. — № 2. — С. 75–77.Рассмотрена методика расчета операционно-тех-нологических карт с использованием спутниковыхснимков полей и базы данных рельефа Земли наоснове имитационного моделирования. Доказанонесоответствие данных, приведенных в техноло-гических картах и справочниках нормативов, дей-ствительным значениям эксплуатационно-техно-логических показателей работы агрегата в конк-ретных полевых условиях.

Лондаренко О.О., Стефанов С.Е. Особенностиведения бухгалтерского учета в бюджетных орга-низациях//Вісник аграрної науки. — 2012. —№ 2. — С. 78–79.Освещены основные этапы реформирования оте-чественной системы бухгалтерского учета и бюд-жетного процесса. Проведен анализ последнихизменений бюджетного законодательства, непо-средственно влияющих на бюджетный учет и от-четность в организациях государственного секто-ра. Раскрыты основные различия в системах бух-галтерского учета стран мира.

Говоров О.Ф. К вопросу энергоемкости перере-зания стеблей кукурузы//Вісник аграрної науки. —2012. — № 2. — С. 80–82.Приведены результаты исследований зависимос-ти энергоемкости перерезания стеблей кукурузыот их диаметра, угла заострения лезвия ножа итолщины его режущей кромки, от влажности стеб-ля, а также энергоемкости перерезания трубчатойстенки стебля от его диаметра.

Вильчинская Д.В. Вклад профессора Н.Ф. Кащен-ко в развитие интродукции растений в Украине//Вісник аграрної науки. — 2012. — № 2. — С. 83.Освещена малоизвестная деятельность видногоакклиматизатора и селекционера Н.Ф. Кащен-ко при образовании Акклиматизационного сада вг. Киеве, представлены методы выведения ученымновых растительных форм.


RESUME

Romashchenko M., Shatkovskiy A., Riabkov S.Conceptual principles of development of drip irrigationin Ukraine//News of agrarian sciences. — 2012. —№ 2. — P. 5–8.The state of drip irrigation of crops in Ukraine isanalyzed, as well as the basic problems of itsdevelopment, and ways of their solution.

Stegniy B., Zavgorodniy A., Rublenko M. Provisionof ant encephalitic measures concerning tuberculosisof cattle//News of agrarian sciences. — 2012. —№ 2. — P. 9–11.Analysis of scientific-methodical provision of ant en-cephalitic measures of tuberculosis of cattle in Uk-raine is carried out. The brief review of scientificresearches of the institute in supervisory control oftubercular infection contamination is made.

Tarariko Yu., Velichko V. Perspectives of develop-ment of agrarian production in Steppe//News of ag-rarian sciences. — 2012. — № 2. — P. 12–16.On informational baseline of stationary experiencethe assessment of agricultural potential of Northern-Steppe soil-ecological zone of Ukraine is carried out.The comparative analysis of different priorities ofdevelopment of agrarian production in region ismade.

Dubovoy V. Extension of terms of use of soil inglasshouses and conservatories//News of agrariansciences. — 2012. — № 2. — P. 17–19.It is shown that use of crop rotation in edaphic glas-shouses and conservatories of phytotron-hothousecomplex promotes not only deriving additional ve-getable products and valuable medicinal raw material,but also preservation of biological fertility of soils.

Dragan N. Parameters of different forms of un-available moisture in grey forest soils//News ofagrarian sciences. — 2012. — № 2. — P. 20–24.Basic forms are studied of unavailable moisture ingrey forest soils, as well as the nature of its formationand diffusion, parametric values and factors deter-mining it.

Gratilo A., Smenov V., Smenova G. Pascual con-veyor in conditions of dry land of the South of Uk-raine//News of agrarian sciences. — 2012. — № 2. —P. 25–28.Results of investigation in building the pascual con-veyor for ruminant animals in conditions of dry landof the South of Ukraine are brought. Long-term grassmixtures and the annotinous drought-enduring foragecrops ensuring continuous entering of pascual feed-stuffs in the spring-and-summer and autumn seasonsduring 190-200 days are determined. Economic effici-ency of production of pascual feedstuffs is calculated.

Paliy A. Study of a spectrum of bactericidal pro-perties of disinfectant DZPT-2//News of agrariansciences. — 2012. — № 2. — P. 29–31.Results of study of bactericidal properties of newdisinfectant DZPT-2 against Escherichia coli, Staphy-lococcus aureus, Bacillus alvei, Mycobacterium bovis

are brought, and optimum modes of its applicationare specified.

Chornolata L., Gorbachuk T., Novakovskaya V.Influence of a specimen of cellulase on structure ofcarbohydrate-lignin complex//News of agrarian scien-ces. — 2012. — № 2. — P. 32–34.Results of investigation in action of enzyme pre-paration of cellulase on carbohydrate-lignin complexof seeds of soya bean and grain of corn are given.

Kotsiubenko A. Reproductive and productive quali-ties of rabbits at different techniques of growing//News of agrarian sciences. — 2012. — № 2. —P. 35–37.The most valuable on physical and chemical contentare the carcasses of rabbits grown on eco-techno-logy. The rabbits grown using eco-technique in com-parison with techno-rabbit breeding and retro-tech-nique have the best indexes of reproductive andproductive qualities.

Ibatullin I., Otchenashko V. Assessment of mineralnutrition of young birds of quails//News of agrariansciences. — 2012. — № 2. — P. 38–40.Effect of feeding with feed compounds with differentlevels of calcium and phosphorus on nitrogen ba-lance, calcium and phosphorus, mineral compositionof ash of tibia and biochemical indexes of bloodserum is investigated. The availability of strong feed-back between the ratio of accessible calcium andphosphorus in feedstuffs and level of assimilation ofphosphorus in an organism (r =-0,94, Р <0,05) isproved, as well as absence of noticeable changes incalcareous content in tibia, density of calcium, phos-phorus, magnesium, calcidiol and activity of alkalinephosphatase in blood serum.

Tarasiuk S., Mariutsa A., Nagorniuk T. Dynamicsof genetic structure of scutal and framed carps ofAntoninsky-Zozulenetsky type//News of agrariansciences. — 2012. — № 2. — P. 41–46.The genetic structure of different age groups of scutaland framed carps of Antoninsky-Zozulenetsky typeis investigated on 10 genetic-biochemical markers.Features of allocation of alleles at the probed groupsof carps are fixed. The level of actual and expectedheterozygosis on each locus, average heterozygosis onall locuses and level of genetic variability is determined.

Kopylova K. Genetic structure of bulls of differentbreeds of cattle on locuses of quantitative characters(QТL)//News of agrarian sciences. — 2012. — № 2. —P. 47–49.The molecular-genetic assessment of individual geno-types of bulls of 25 breeds of cattle on locuses ofquantitative characters QТL is made: k-Сn, b-LG, GН,ТG, САРNI 530, MSTN. The received individual in-formation can be used in the further selection onbuilding productive attributes of animals.

Zelianskaya N. Effective methods of acclimatizationof microklons of grape//News of agrarian sciences.— 2012. — № 2. — P. 50–52.


RESUME

The most efficient methods are determined of accli-matization of microklons of grape to conditions invivo.

Moiseenko V. About alternative system of agriculture//News of agrarian sciences. — 2012. — № 2. —P. 53–55.A new system, of arable farming is given. Under thissystem, optimal soil tillage, soil irrigation, nutrientsand crop protection materials support are bring intoeffect in an automated mode over the period of cropvegetation without the use of machine and tractorunits.

Bulygin S., Tarasov V. Study of eolian processes onlands of agricultural use//News of agrarian sciences.— 2012. — № 2. — P. 56–59.Some methodical approaches are given to study ofprocesses of blowing erosion on lands of agriculturaluse during predesign surveys.

Vlasov V., Liashenko G., Vlasova Ye., Shaposh-nikova O. Agro-ecological justification of cadastre ofvineyards in Ukraine//News of agrarian sciences. —2012. — № 2. — P. 60–62.Agro-ecological justification of methodology ofbuilding cadastre of grape plantings in Ukraine iscarried out. The structure of cadastre of vineyards ispresented.

Protsenko L., Venger O., Meletiev A., Deriy O. Useof hop plant at application of sugar-containingreplacers of malt in production of beer//News ofagrarian sciences. — 2012. — № 2. — P. 63–66.Results of probes of effect of sugar-containingreplacers of malt on quality of mash and beer,especially on process of conversion andisomerization of bitter substances and polyphenoliccombinations into end product are brought.

Savchenko Yu., Priymachuk T., Sitnikova T. Trendsin development of the market of hop plant//News ofagrarian sciences. — 2012. — № 2. — P. 67–71.Up-to-date state of and dynamics of development ofthe world and inner markets of hop plant is analyzed,their complementarity with the brewing branch issubstantiated. Analysis of economic efficiency ofproduction of hop plant in Ukraine is made, thecauses of decrease of demand are determined.Measures on optimization of development of branchat regional and nation-wide levels are offered.

Budilovich I. Method of improving microbiologicalindexes of milk as the raw material for production ofhard cheese//News of agrarian sciences. — 2012. —№ 2. — P. 72–74.The efficient method of martempering microbiologicalindexes of milk as the raw material for production ofhard cheeses is determined. Results of experimentalresearches in effect of bacterial purity of raw materialon quality of cheeses are brought.

Serbiy V. Construction of the simulation model of themachine-tractor aggregate//News of agrariansciences. — 2012. — № 2. — P. 75–77.The design procedure of operationally-process chartswith the use of satellite pictures of fields anddatabases of land forms of Earth on the basis ofsimulation modeling is considered. Disparity of thedata resulted in process charts and manuals ofspecifications is proved.

Londarenko O., Stefanov S. Features of supportof book keeping in budgetary organizations//Newsof agrarian sciences. — 2012. — № 2. —P. 78–79.The basic stages of reforming domestic system ofbook keeping and budgetary process are shown.Analysis of last changes of the budgetary legislationimmediately influencing the budgetary count and thereporting in organizations of public sector is carriedout. The basic differences in systems of book keepingof the countries of the world are opened.

Govorov O. To the problem of power consumptionof cutting of caulises of corn//News of agrariansciences. — 2012. — № 2. — P. 80–82.Results of investigation in dependence of powerconsumption of cutting of caulises of corn from theirdiameter, angle of accentuation of knife blade andwidth of its cutting edge, from humidity of caulis, andalso power consumption of cutting of tubular wall ofcaulis from its diameter are given.

Wilczynsaya D.V. The contribution of ProfessorM. Kashchenko in the theory and practice of plant in-troduction//News of agrarian sciences. — 2012. —№ 2. — P. 83.Unknown activity of a prominent breeder and aс-сlimatizator M.F. Kashchenko in the formation of Ac-climatization garden in Kiev is observed, new me-thods for removal of plant forms are presented by thescientist.

Documents

9Е., Нагорнюк Т.А. Динаміка гене-тичної структури лускатих і рамчастих коропів антонінсько зо-зуленецького