1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кваліфікаційна наукова праця

на правах рукопису

КОВАЛЬ Ольга Сергіївна

УДК: 94(477.7):[726:271.2-523.4] ''1734–1881" (043.5)

ДИСЕРТАЦІЯ

ПРАВОСЛАВНЕ ХРАМОВЕ БУДІВНИЦТВО НА ПІВДНІ УКРАЇНИ

(1734–1881 рр.)

07.00.01 – історія України

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,

результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

_________________О.С. Коваль

Науковий керівник:

Константінова Вікторія Миколаївна,

доктор історичних наук, професор

Запоріжжя – 2019

2

АНОТАЦІЯ

Коваль О.С. Православне храмове будівництво на Півдні України

(1734–1881 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за

спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Запорізький національний

університет, Запоріжжя, 2019.

У дисертації на основі широкого кола джерел уперше в історіографії

комплексно вивчено історію православного храмового будівництва на землях

південноукраїнського регіону від заснування запорозькими козаками Нової

Січі до початку контрреформ Олександра ІІІ і К. Побєдоносцева.

Аналіз історіографічного доробку дозволяє зробити висновок про те, що

впродовж двох століть були продуковані великі масиви досліджень, що

стосуються історії православної церкви в Російській імперії і безпосередньо

на українських землях, які дозволяють як побачити більш ширші контексти

розвитку церковної історії Південної України і безпосередньо храмового

будівництва в цьому регіоні, так і з’ясувати їхню специфіку на фоні інших

підросійських земель. Чисельні дослідження з історії самої Південної

України є підґрунтям для заглиблення в регіональний контекст

проблематики, а в значній частині історичних досліджень, що стосуються

різних аспектів релігійного життя Півдня, принаймні згадані питання вже

безпосередньо історії окремих храмів чи релігійних споруд певних

адміністративно-територіальних одиниць. На відміну від двох вищезгаданих

тематичних груп, авторами робіт з історії церковної архітектури виступали

переважно архітектори та мистецтвознавці, які зосереджені на

функціонально-типологічних і конструктивних особливостях релігійних

споруд, на композиційних та художньо-образних рішеннях храмів, на

архітектурних стилях, на розгляді принципів просторової та об’ємно-

просторової композиції, пропорційних співвідношень, метроритміки тощо.

3

При специфіці кожної з трьох тематичних груп, для всього

історіографічного доробку імперських часів були притаманні спільні риси,

зумовлені як вже самим місцем православної церкви в Російській імперії, так

і станом розвитку наукових знань і панівними трендами. За радянського

періоду спектр досліджуваних аспектів церковної проблематики суттєво

звужується, кардинальних змін зазнають соціальний склад дослідників і

підходи до висвітлення церковної проблематики. Разом із тим, після

короткого «українського відродження» 1920-х суттєво спадає інтерес і до

історії Південної України. Натомість з кінця 1980-х рр. намічається

відновлення зацікавленості церковною історією, а з початку 1990-х і до

сьогодні має місце справжній бум краєзнавчих і регіональних студій. Попри

це, ґрунтовного комплексного дослідження з історії православного

церковного будівництва в південноукраїнському регіоні XVIII–ХІХ ст. до

сьогодні створено так і не було.

Репрезентативною джерельною базою дослідження стали комплекси

неопублікованих і опублікованих писемних, зображальних та усноісторичних

джерел, а також речові джерела, якими виступають передусім вцілілі до

сьогодні, хоча переважно такі, що зазнали чисельних архітектурних змін,

релігійні споруди, зведені у досліджуваний нами період.

Вирішення поставлених дослідницьких завдань досягається слідуванням

парадигмі міждисциплінарного наукового напряму – історичної

регіоналістики, зверненням до теорії фронтиру, теорії модернізації, концепції

Ф. Броделя, базуванням на принципах історизму, об’єктивності та

багатофакторності, використанням комплексу загальнонаукових, спеціальних

і міждисциплінарних методів.

На практику храмового будівництва впродовж 1734–1775 рр. великою

мірою впливало те, що південноукраїнські землі перебували у складі різних

держав і кількох єпархій: Київської, Переяславської, Білгородської і

Воронезької в Російській імперії та Готської і Кафської (Кафійської) у

4

Кримському ханстві, яке до 1774 р. входило до Османської імперії. Тоді як в

останній із перелічених єпархій на заваді розширенню православної храмової

мережі стояли султанські фірмани, церковне будівництво на підросійських

землях Південної України відповідало інтересам імперського центру, який

розігрував релігійну карту задля просування і закріплення у цьому

фронтирному регіоні.

Фронтирне розташування Півдня зумовлювало надзвичайно важливу

роль у храмовому будівництві розміщених тут парамілітарних спільнот,

найбільшою і найзнаковішою з яких у 1734–1775 рр. було запорозьке

козацтво. В умовах загальної невибагливості тодішнього імперського

законодавства в питаннях храмової архітектури, при браку у духовної влади

можливостей ефективно контролювати стан церков Вольностей Війська

Запорозького і при реальній домінуючій ролі кошового керівництва в

розбудові храмової мережі, при специфічності умов степового військового

життя козацтва і його ставлення до відправи релігійних обрядів зрозумілими

є і поширеність на Запорожжі пересувних похідних храмів, і відсутність там

храмів міських, і першочергове піклування про вигляд Січової Покровської

церкви, і відсутність точних узагальнюючих даних щодо чисельності

запорозьких релігійних споруд.

В цілому невдалими для Російської імперії виявились експерименти зі

створенням на Півдні України інших адміністративно-територіальних і

військових одиниць з особливими статусами і процедурами влаштування

релігійних споруд – Нової Сербії та Слов’яносербії. Військове керівництво і

тут відігравало провідну роль в питаннях церковного будівництва. При

формуванні храмових мереж обох одиниць використовувались і храми,

раніше зведені запорожцями. У той же час, змушені поступитись територією

новоприбулим переселенцям, козаки низку храмів з земель Нової Сербії та

Слов’яносербії перенесли на свої нові місця поселення, що також внесло

зміни в географію розміщення релігійних споруд регіону.

5

Утворення невдовзі після ліквідації Вольностей Війська Запорозького

Слов’янської та Херсонської єпархії, яка об’єднала у своєму складі

підросійські землі Південної України, розпочало новий етап в історії

храмового будівництва в регіоні. Новостворена єпархія налічувала близько

340 храмів, тільки близько 150 з яких знаходились безпосередньо на

південноукраїнських теренах. Надзвичайна зацікавленість влади у розбудові

мережі населених пунктів і збільшенні чисельності населення регіону

диктувала необхідність створення сприятливих умов для храмового

будівництва. Тож імперський центр зробив низку суттєвих виключень для

цього регіону, включно із правом давати дозвіл на зведення храмів, не

звертаючись до Синоду і навіть не проводячи попереднього «слідства».

Зберігалась лояльність вимог щодо церковної архітектури і матеріалів, з яких

храми могли будуватись. Тож більшість релігійних споруд Півдня

продовжувала зводитись не з каменю, а з дерева. Як матеріали для

будівництва використовувались також ґрунт, очерет і хмиз. У більшості

випадків пріоритетом була швидкість влаштування храму, а не якість

споруди. Більшість храмів продовжувала зводитись народними майстрами.

Разом із тим, імперська урбанізація регіону, далекоглядні плани офіційного

Петербурга катерининських часів щодо нього супроводжувались залученням

кращих російських і європейських архітекторів для проектування соборів

ключових міст Півдня.

Підготовка Російською імперією ґрунту для анексії Кримського ханства

мала складовою інспірацію переселення християн півострова до Північного

Приазов’я, де впродовж вельми нетривалого періоду, з 1779 по 1786 р., діяла

Готфійська та Кафійська єпархія. Найменші в Російській імперії розміри цієї

єпархії і надання її єпархіальному архієрею особливих привілеїв в обмін на

проведення ним переселення своєї пастви з Кримського ханства зумовили

спрощеність процедури влаштування храмів. Митрополит Ігнатій не тільки

не мав питати згоди на зведення церков у Синоду, але, на відміну від інших

6

єпархіальних архієреїв, взяв за правило особисто проводити закладку і

освячення релігійних споруд. При зведенні переселенцями тих менш ніж

двох з половиною десятків храмів, які і склали церковну мережу Готфійської

та Кафійської єпархії у Північному Приазов’ї, пріоритетом виступала все та

ж необхідність якнайшвидшого початку функціонування релігійної споруди,

а тому більшість храмів мала вельми скромний вигляд. Разом із тим,

переведення християн на підросійські території стало важким ударом для

православної храмової мережі Кримського ханства.

Результатом в першу чергу саме активного храмового будівництва часів

існування Слов’янської та Херсонської, Катеринославської та Херсонеса-

Таврійської і Готфійської та Кафійської єпархій, а не територіальної

експансії Російської імперії, стало те, що на кінець XVIII ст. мережа

православних релігійних споруд південноукраїнських земель, що

знаходились під зверхністю Петербурга, зросла вчетверо, налічуючи вже

близько 600 храмів. За часів Новоросійської та Дніпровської (згодом –

Катеринославської, Херсонської й Таврійської) єпархії кінця XVIII – першої

чверті ХІХ ст. темпи храмового будівництва в регіоні вже суттєво

сповільнились, що великою мірою зумовлювалось запровадженими

імператорами Павлом І і Олександром І жорсткішими вимогами до

процедури храмового будівництва і до архітектури релігійних споруд.

Спостерігається відхід від традицій народного храмового будівництва, також

зумовлений законодавчими нововведеннями, з ентузіазмом підтриманими

місцевою єпархіальною владою. Тим не менш, і в цей період особлива роль,

яка відводилась регіону в імперських геополітичних і економічних планах,

зумовила санкціонування Петербургом низки послаблень щодо нього,

включно із скасуванням вже у 1806 р. запровадженої по всій імперії у 1800 р.

заборони зводити дерев’яні храми і зняттям для Півдня України обов’язкової

вимоги щодо мінімальної кількості дворів, необхідної для влаштування

парафіяльного храму. Як і в останній чверті XVIII ст., на територіях,

7

завойованих Російською імперією у мусульманського сусіда, низка

православних храмів влаштовувалась у спорудах колишніх мечетей.

Прихід до влади в Російській імперії Миколи І позначився подальшими

ускладненням, бюрократизацією і деталізацією процедури храмового

будівництва і вимог щодо храмової архітектури. З подачі імператора по всій

території держави насаджується практика зведення храмів у «російсько-

візантійському» стилі, зі взяттям за зразок креслень придворного архітектора

К. Тона. Заповзятість єпархіальних архієреїв у слідуванні букві і духу

миколаївських законів, брак кваліфікованих архітекторів призвели до ще

більшого затягування справ щодо облаштування нових храмів. Тож на кінець

миколаївського правління на землях Херсонської і Таврійської та

Катеринославської єпархій налічувалось 1001 соборів, церков, каплиць і

молитовних будинків, що становило близько 165% чисельності станом на

початок ХІХ ст.

Після тривалого періоду вельми повільного розширення храмової

мережі Кримського півострова, у другій половині правління Миколи І і за

Олександра ІІ відповідному питанню приділяється вже значна більша увага,

що великою мірою пов’язано з прагненням імперської влади сакралізувати

російську присутність в Криму.

Законодавчі нововведення часів Олександра ІІ сконцентрували

повноваження надання дозволів на храмове будівництво в регіоні в руках

керівників трьох південноукраїнських єпархій, при продовженні докладної

регламентації умов і процедури цього будівництва, а також вимог до

архітектурних характеристик. Як і за двох попередніх імператорів, був

продовжений курс на витіснення дерев’яної храмової архітектури.

Розширилось різноманіття стилів церковної архітектури. З 1869 р. був взятий

курс на укрупнення парафій, що відбилось на темпах храмового будівництва.

На кінець правління Олександра ІІ Катеринославська, Херсонська і

8

Таврійська єпархії мали в своєму складі 1318 соборів, церков, каплиць і

молитовних будинків.

Ключові слова: Південна Україна, православна церква, храмова мережа,

релігійна споруда, храмове будівництво, парафія, архітектура.

SUMMARY

Koval O.S. Orthodox church building in the South of Ukraine (1734–1881). –

Manuscript.

Dissertation for the degree of the Candidate of Historical Sciences (Doctor of

Philosophy) in specialty 07.00.01 – History of Ukraine – Zaporizhzhia National

University, Zaporizhzhia, 2019.

The dissertation is the first complex study of history of Orthodox church

building on the lands of the Southern Ukrainian region at the period from the

founding of the New Sich by the Zaporizhzhia Cossacks to the start of the counter-

reforms of Alexander III and K. Pobedonostsev.

The practice of church building during the years 1734–1775 was largely

influenced by the fact that the Southern Ukrainian lands belonged to different states

and several dioceses. While in the Ottoman Empire the expansion of the Orthodox

church network was prevented by Sultans’ firmans, church building in the Russian

lands of the Southern Ukraine was in the interests of the imperial center, which used

it to expand and consolidate its power in this frontier region.

The frontier location of the region led to an extremely important role in the

church building of paramilitary communities located here, the largest and most

significant of which in 1734–1775 was the Zaporizhzhia Cossacks. The absence of

city churches and the prevalence of mobile (marching) churches were features of

their church network. Churches, previously built by the Cossacks, were used in the

formation of the church networks of other administrative-territorial and military

units with special statuses – New Serbia and Slavianoserbia.

The result of mainly active church construction at the times of the Slavic and

Kherson, Katerynoslav and Khersoness-Tavriya and Gotha and Kafia dioceses, not

9

the territorial expansion of the Russian Empire, was that at the end of the 18th

century the network of Orthodox churches of the Southern Ukrainian lands,

belonged to the Russian Empire, increased fourfold, to about 600 churches. The

extreme interest of the authorities in expansion of a network of settlements and in

increasing the population of the region dictated the need to create favorable

conditions for church construction. Therefore, the imperial center made a number of

significant exceptions to the region, including the right to authorize the construction

of churches without recourse to the Synod. In the last quarter of the 18th century the

loyalty of the requirements concerning church architecture and the materials from

which churches could be built remained. Therefore, most religious buildings in the

South continued to be built not of stone but of wood. Soil, reeds and shrubs were

also used as building materials.

During the times of the Novorossiysk and Dniprovsk (later – Katerynoslav,

Kherson and Tavriya) diocese of the late 18th – the first quarter of the 19th century

the pace of church construction in the region slowed down significantly, largely due

to the more stringent requirements for the procedure and architecture of religious

buildings introduced by emperors Paul I and Alexander I.

The reign of Nicholas I was marked by further complications, bureaucratization

and detailing of the church building process and requirements for church

architecture. The practice of erecting churches in “the Russian-Byzantine” style,

taking as the models drawings by the court architect K. Ton, became widespread. At

the end of the Nicholas I reign, there were 1001 cathedrals, churches and chapels on

the lands of the Kherson and Tavriya and Katerynoslav dioceses, which was about

165% of the number at the beginning of the 19th century.

Legislative innovations from the time of Alexander II concentrated the powers

of granting permits for church construction in the region in the hands of the heads of

three Southern Ukrainian dioceses, while continuing the detailed regulation of the

conditions and procedure for this construction, as well as the requirements for

architectural characteristics. The course on the displacement of wooden church

10

architecture was continued. The variety of styles of church architecture was

expanded. At the end of the reign of Alexander II, the Katerynoslav, Kherson and

Tavriya dioceses had 1318 cathedrals, churches and chapels.

Keywords: the Southern Ukraine, Orthodox church, church network,

religious construction, church building, parish, architecture.

11

Список публікацій

Статті у фахових виданнях України та виданнях, включених до

міжнародних наукометричних баз

1. Коваль О.С. Храми запорозького козацтва часів Нової Січі. Гілея:

науковий вісник. К.: Видавництво «Гілея», 2019. Вип. 144 (№ 5). Ч. 1.

Історичні науки. С. 49–52. (Index Copernicus; EBSCO Publishing, Inc.; SIS).

2. Коваль О. Зведення грецьких храмів Готфійської та Кафійської

єпархії в Північному Приазов’ї. Науковий вісник Ізмаїльського державного

гуманітарного університету: збірник наукових праць. Серія «Історичні

науки». Ізмаїл: РВВ ІДГУ, 2019. Вип. 40. С. 118–126. (Index Copernicus).

3. Коваль О.С. Православні храми Південної України другої половини

XVIII ст. за межами Російської імперії. ЕМІНАК: науковий щоквартальник.

2(26). 2(26). С. 35–42. (Index Copernicus, ERIH PLUS).

4. Коваль О. Регулювання церковного будівництва і зміни храмової

мережі в єпархіях, до складу яких входили південноукраїнські землі у 1734–

1775 рр. Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Історія.

Політологія. 2019. Вип. 24. С. 67–75. (Index Copernicus).

5. Коваль О.С. Православне храмове будівництво у Бердянську.

Наукові праці історичного факультету Запорізького національного

університету. Запоріжжя: ЗНУ, 2019. Вип. (Index Copernicus).

6. Коваль О.С. Законодавча регламентація православного храмового

будівництва на Півдні України за царювання Олександра ІІ. Наукові праці

історичного факультету Запорізького національного університету.

Запоріжжя: ЗНУ, 2019. Вип. (Index Copernicus).

Публікації, що додатково відображають результати дослідження та його

апробацію

12

7. Lyman Igor, Konstantinova Victoria, Koval Olha. Gender Aspect in

Memory of Names: Orthodox Churches of the Southern Ukraine of 18th – 19th

centuries. The Seventh International Multidisciplinary Symposium of Memory

Studies: "Gender and (dis)memory" [Електронний ресурс] Режим доступу:

http://ri-

urbanhistory.org.ua/images/tituls/Posters%202018/Lyman,%20Konstantinova,Kov

al.pdf (Дата звернення: 19.10.2018). Авторський внесок – 30%.

8. Коваль О.С. Чисельність церков і регламентація храмового будівництва

на Півдні України за часів Слов’янської та Херсонської єпархії. Пріоритети

розвитку суспільних наук у ХХІ столітті: Матеріали міжнародної науково-

практичної конференції (м. Одеса, Україна, 12–13 квітня 2019 року). Одеса:

ГО «Причорноморський центр досліджень проблем суспільства», 2019.

С. 10–15.

9. Коваль О.С. Розбудова храмової мережі Слов’яносербії (1753–1764).

«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»: зб. матеріалів ХХІІ

Міжнарод. наук. практ. інтернет-конф., 30 квітня 2019 р. Переяслав-

Хмельницький, 2019. Вип. 22. С. 77–80.

10. Коваль О.С. «Британський консул і промисловець Джон Грієвз».

Энциклопедия Бердянска. Том 5. Ежегодник–2018. Бердянск: Південна зоря,

2019. С. 514.

11. Коваль О.С. «Український Південь очима консулів Британської імперії

19 – початку 20 ст. Том 1: Британські консули в портовому місті

Бердянську». Энциклопедия Бердянска. Том 5. Ежегодник–2018. Бердянск:

Південна зоря, 2019. С. 543.

12. Коваль О.С. Православне храмове будівництво на півдні України у

1734–1775 рр. Наука ІІІ тисячоліття: пошуки, проблеми, перспективи

розвитку: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної інтернет-

конференції (25–26 квітня 2019 року): збірник тез. Бердянськ: БДПУ, 2019.

С. 48–49.

13

13. Коваль О.С. Церковне православне будівництво у

південноукраїнському портовому місті. Філософсько-світоглядні та

культурологічні контексти неперервної освіти: матеріали міжнародної

науково-практичної конференції. 12–13 квітня 2019 р., м. Дніпро, КЗВО

«ДАНО» ДОР». / Наук.ред. О.Є. Висоцька. Дніпро: СПД «Охотнік», 2019. С.

144–146.

14. Коваль О.С. Зв’язки українських земель з Балканами у XVIII ст.:

православне храмове будівництво у Новосербії. Травневі студії: історія,

політологія, міжнародні відносини / Збірка матеріалів Міжнародної

наукової конференції «Травневі студії 2019: історія, політологія,

міжнародні відносини»; за ред. докт. іст. наук Н.Р. Темірової. Вінниця:

ДонНУ імені Василя Стуса, 2019. Вип. 4. С. 89–91.

15. Коваль О.С. Розбудова церковної мережі Слов’янської та Херсонської

(Катеринославської та Херсонесо-Таврійської) єпархії (1776–1797 рр.).

Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри:

збірка наукових праць. Вип. 7 / Відп. ред. М. І. Михайлуца. Міністерство

освіти і науки України; Одеський національний морський університет;

Інститут історії України НАН України та ін. Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2019. C.

190–196.

14

ЗМІСТ

ВСТУП 16

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ

ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

22

1.1. Науковий доробок з дослідження православного храмового

будівництва на Півдні України

22

1.2. Джерельна база, методологічні засади та методи дослідження 38

РОЗДІЛ 2. ПРАВОСЛАВНЕ ХРАМОВЕ БУДІВНИЦТВО У 1734–

1775 РР.

55

2.1. Регулювання церковного будівництва і розширення храмової

мережі в єпархіях, до складу яких входили південноукраїнські землі

55

2.2. Специфіка храмового будівництва на землях Вольностей Війська

Запорозького

68

2.3. Розбудова храмової мережі Нової Сербії та Слов’яносербії 84

РОЗДІЛ 3. ЦЕРКОВНЕ БУДІВНИЦТВО НА ПІВДНІ УКРАЇНИ

ОСТАННЬОЇ ЧВЕРТІ XVIII – ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХІХ СТ.

97

3.1. Храми Слов’янської та Херсонської (Катеринославської та

Херсонеса-Таврійської) єпархії (1776–1797)

97

3.2. Православні храми регіону за межами Російської імперії та

зведення релігійних споруд Готфійської та Кафійської єпархії (1779–

1786)

113

3.3. Регулювання та практика храмового будівництва на землях

Новоросійської та Дніпровської (згодом – Катеринославської,

Херсонської й Таврійської) єпархії (1798–1825)

129

РОЗДІЛ 4. РОЗБУДОВА ХРАМОВОЇ МЕРЕЖІ РЕГІОНУ 1825–

1881 РР.

148

4.1. Практика церковного будівництва на території

південноукраїнських єпархій часів Миколи І

148

4.2. Церковне будівництво на землях Херсонської, Таврійської і 168

15

Катеринославської єпархій часів Олександра ІІ

ВИСНОВКИ 188

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 194

ДОДАТКИ 298

16

ВСТУП

Актуальність проблеми. Впродовж останніх п’яти років історія

Південної України знаходиться в полі уваги як науковців, так і широких кіл

громадськості не тільки нашої держави, а і зарубіжжя у зв’язку із анексією

Криму Російською Федерацією і російською ж агресією на Донбасі, які

супроводжуються інформаційною війною, де широко використовуються

гасла «русского міра» про «одвічні права» Росії на «сакральний»

православний Крим, про «цивілізаторську місію» Російської імперії в

«Новоросії» тощо. Разом із тим, інформаційна війна точиться у зв’язку із

наданням Вселенським Патріархом Томосу про автокефалію Православної

Церкви України, що неабияк актуалізувало історію переведення храмів

українських земель з під зверхності Константинопольського Патріарху в

підпорядкування Московському Патріарху (згодом – Святішому Синоду) та

історію перебування українських храмів у залежності від

Москви/Петербурга. За таких умов надзвичайно важливим є фахове ретельне

вивчення історії православного храмового будівництва на Півдні України

1734–1881 рр., адже на цьому аспекті церковного життя регіону напряму чи

опосередковано відбились як всі зазначені вище, так і ціла низка інших

проблем, які виходять далеко за межі виключно церковної сфери.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми кафедри історії

та філософії Бердянського державного педагогічного університету «Південна

Україна XVIII ст. – першої половини XX ст.» (номер державної реєстрації

0118u005183). Підготовка дисертації викладачкою педагогічного коледжу

стала складовою проекту «Модернізація взаємин університету зі школою в

організації наукової діяльності: імплементація польського досвіду»,

реалізованого в рамках програми «Інноваційний університет і лідерство.

Фаза IV: комунікаційні стратегії та відносини університет-школа», що

17

передбачає вивчення та побудову нових моделей стосунків університетів з

різноманітними навчальними закладами середньої та професійної освіти.

Проект реалізується за підтримки Міністерства науки і вищої освіти

Республіки Польща, Міністерства освіти і науки України та під почесним

патронатом Фундації польських ректорів – Інституту суспільства знань.

Співорганізаторами проекту з польського боку виступили Варшавський

університет, Ягеллонський університет і Фундація Artes Liberales, а з

українського – Міжнародний благодійний фонд «Міжнародний фонд

досліджень освітньої політики» та Спілка ректорів вищих навчальних

закладів України.

Об’єктом дослідження є церковна історія Півдня України, предметом –

православне храмове будівництво на землях південноукраїнського регіону

1734–1881 рр.

Методології дослідження присвячена частина підрозділу 1.2 дисертації.

В основу методології покладені принципи історизму, об’єктивності і

багатофакторності. Використані методи сходження від абстрактного до

конкретного і від конкретного до абстрактного, логічний, історичний,

історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-системний,

евристичний, класифікації, герменевтичний, текстологічного аналізу,

формально-юридичний, порівняльно-правовий, метод натурного візуального

обстеження, квантитативні методи, метод вивчення окремих прикладів (case

study), ідеографічний і номотетичний.

Мета роботи полягає у висвітленні історії православного храмового

будівництва на землях південноукраїнського регіону від заснування

запорозькими козаками Нової Січі до початку контрреформ Олександра ІІІ і

К. Побєдоносцева.

Досягнення мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:

– аналіз стану наукової розробки проблематики;

18

– формування та характеристика репрезентативної джерельної бази

дослідження;

– характеристика методологічних підходів і методів, використаних при

підготовці роботи;

– вивчення храмового будівництва на землях Вольностей Війська

Запорозького, Нової Сербії та Слов’яносербії, а також інших складових

Південної України у 1734–1775 рр.;

– дослідження регулювання і практики храмового будівництва, змін

храмової мережі 1776–1825 рр. на землях Слов’янської та Херсонської

(Катеринославської та Херсонеса-Таврійської) єпархії, Кримського ханства

і «Ханської України», Готфійської та Кафійської єпархії у Північному

Приазов’ї, Новоросійської та Дніпровської (Катеринославської, Херсонської

й Таврійської) єпархії;

– вивчення церковного будівництва на території південноукраїнських

єпархій Російської імперії часів царювання Миколи І та Олександра ІІ (1825–

1881).

Хронологічні межі дослідження визначаються 1734–1881 роками.

Нижньою межею є початок нового етапу в історії Південної України, яким

стало повернення запорозького козацтва з земель Османської імперії і

заснування Нової Січі. Верхня межа зумовлена початком активної діяльності

обер-прокурора К. Побєдоносцева і приходом до влади імператора

Олександра ІІІ, серед перших консервативних заходів яких, спрямованих на

згортання реформ своїх попередників, було контрреформування парафіяльної

мережі, що суттєво вплинуло на підходи до розширення мережі храмової.

Територіальні межі дослідження визначаються традиційним для

історіографії розумінням під поняттям «Південна Україна» території трьох

степових губерній – Катеринославської, Херсонської і Таврійської в

кордонах 1805 р., яка сьогодні включає землі Одеської, Миколаївської,

Херсонської, Кіровоградської, Запорізької, Дніпропетровської, Донецької

19

областей, південно-східної частини Луганської області і Автономної

Республіки Крим. При цьому принципово важливо, що територіальні рамки

роботи не обмежуються виключно землями, що знаходились в кордонах

Російської імперії, а включають і ті частини Південної України, які входили

до складу Кримського ханства і «Ханської України». Це, з одного боку, має

сприяти подоланню тієї штучної розірваності вивчення історії Південної

України, що ґрунтується на історіографічній традиції сепарованого

дослідження її складових, що перебували у різних державних утвореннях;

дає змогу звернути увагу на тенденції, які спостерігались у православному

храмовому будівництві на суміжних територіях мусульманської і

християнської держав, у Готфійській і Кафійській єпархії Криму і тих

єпархіях, до яких відносились підросійські землі Південної України; дозволяє

краще зрозуміти ті зміни, що відбулись із храмовою мережею Кримського

ханства після отримання ним незалежності від Османської імперії із

подальшою анексією Російською імперією.

У ході проведеного дослідження одержано результати, які мають

наукову новизну, а саме:

Вперше предметом спеціального комплексного дослідження стало

православне храмове будівництво на землях південноукраїнського регіону

1734–1881 рр.;

зміни конфігурації церковної мережі та динаміка храмового будівництва

в регіоні простежені у взаємозв’язку зі змінами державної політики,

державних кордонів і меж адміністративно-територіальних одиниць, що мали

місце впродовж досліджуваного періоду і, в свою чергу, були тісно

взаємопов’язаними із процесами залюднення, колонізації та господарського

освоєння Півдня;

досліджена еволюція храмового будівництва на південноукраїнських

землях, що знаходились в кордонах Російської імперії, Кримського ханства і

«Ханської України».

20

Отримали подальшого розвитку:

введення до наукового обігу комплексів джерел, що стосуються історії

православних храмів Південної України;

вивчення специфіки храмового будівництва на землях Вольностей

Війська Запорозького, Нової Сербії, Слов’яносербії, грецької Готфійської та

Кафійської єпархії в Північному Приазов’ї;

аналіз змін впродовж 1734–1881 рр. законодавчого регулювання питань,

пов’язаних із зведенням, перебудовою і ліквідацією православних релігійних

споруд;

дослідження храмової архітектури регіону;

реконструкція процедур отримання дозволів на закладку та освячення

релігійних споруд;

вивчення історії окремих храмів.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її основні положення і

висновки можуть бути використані у подальших дослідженнях регіональної

історії, історії України, при підготовці історико-краєзнавчих та науково-

популярних праць, екскурсійних довідників, при розробці навчальних курсів у

закладах вищої освіти. Фактографічний матеріал, що міститься в роботі, може

бути корисним і для церковних громад регіону.

Особистий внесок здобувача. Постановка проблеми, теоретичне

обґрунтування положень і висновків дисертації є особистим доробком автора,

самостійним дослідженням, в якому подане авторське розуміння і вирішення

окресленої наукової проблеми.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження

оприлюднювались на круглому столі «Українсько-російське пограниччя:

можливості вивчення колективних ідентичностей населення Донбасу в

умовах гібридної війни методами усної історії» (Бердянськ, вересень 2017),

Сьомому міжнародному симпозіумі з мультидисциплінарного вивчення

пам’яті «Gender and (dis)memory» (Пуебла, Мексика, жовтень 2018),

21

всеукраїнській науковій конференції «Х Новицькі читання» (Запоріжжя,

жовтень 2018), міжнародній науково-практичній конференції «Філософсько-

світоглядні та культурологічні контексти неперервної освіти» (Дніпро,

квітень 2019), міжнародній науково-практичній конференції «Пріоритети

розвитку суспільних наук у ХХІ столітті» (Одеса, квітень 2019), ХХІІ

міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Гуманітарний

простір науки: досвід та перспективи» (Переяслав-Хмельницький, квітень

2019), І Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених

«Наука та освіта у дослідженнях молодих учених» (Харків, квітень 2019), ІІІ

міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Наука ІІІ

тисячоліття: пошуки, проблеми, перспективи розвитку» (Бердянськ, квітень

2019), міжнародній науковій конференції «Травневі студії 2019: історія,

політологія, міжнародні відносини» (Вінниця, квітень 2019), всеукраїнській

науковій конференції на знак вшанування пам’яті професора Анатолія

Васильовича Бойка «Історія Степової України XVII–ХХІ століття»

(Запоріжжя, травень 2019), VІІ міжнародній науковій конференції «Південь

України: етно-історичний, мовний, культурний та релігійний виміри» (Одеса,

травень 2019).

Публікації. Результати дослідження відображені у 15 публікаціях, у

тому числі у 6 статтях у фахових виданнях, які індексуються в

наукометричній базі Index Copernicus.

Структура роботи підпорядкована досягненню поставленої мети та

виконанню дослідницьких завдань і складається зі вступу, чотирьох розділів,

висновків, списку використаних джерел та літератури (914 позицій) та 13

додатків. Обсяг основної частини дисертації – 182 сторінки, загальний обсяг

дисертації – 355 сторінок.

22

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Науковий доробок з дослідження православного храмового будівництва

на Півдні України

При систематизації та аналізі наявного наукового доробку, що

стосується проблематики нашого дисертаційного дослідження, доцільно

поєднувати тематичний і хронологічний підходи, аби, з одного боку,

акцентуватись на різних проблемних «пластах», пов’язаних з історією

православного храмового будівництва на Півдні України, а з іншого,

звернути увагу на специфіку вивчення відповідних питань у вельми

відмінних геополітичних, суспільно-політичних та ідеологічних умовах.

Констатуючи виявлення в ході бібліографічної евристики широкого

спектру праць, які так чи інакше мають відношення до історії православного

церковного будівництва в регіоні 1734–1881 рр., доречно, виходячи вже з

самих складових формулювання теми дисертації, умовно виокремити

наступні групи:

1) Дослідження з історії православ’я в Російській імперії і безпосередньо

на землях України (виключаючи дослідження, сконцентровані саме на

Південній Україні). Їхнє використання дозволяє, зокрема, краще розуміти і

враховувати широкі контексти як стосунків держави і церкви, мирян і

підлеглих духовного відомства, так і внутрішньоцерковних процесів, які

впливали на храмове будівництво.

2) Праці з історії безпосередньо південноукраїнського регіону та його

складових, в першу чергу – саме з історії православної церкви. В цій групі

важливими для нас є і дослідження, які стосуються переважно світської

проблематики, адже завдяки їм стають зрозумілішими, зокрема, регіональна

23

специфіка та історія тих груп населення, адміністративно-територіальних

одиниць, якими і для яких саме і зводились православні храми.

3) Роботи з історії церковної архітектури. Звернення до них дозволяє,

зокрема, залучити доробок передусім архітекторів і мистецтвознавців,

приділити належну увагу саме архітектурним характеристикам складових

церковної мережі на Півдні України.

Доцільно розглядати науковий доробок з дослідження православного

храмового будівництва на Півдні України в рамках трьох періодів, які із

певними застереженнями можна йменувати імперським, радянським і

сучасним. Така періодизація, із варіаціями формулювань назв періодів і

хронології років кожного з них, є вельми широко використовуваною, що

доречно при аналізі саме історіографії проблем історії України часів

Російської імперії. Для досліджень, що стосуються церковної історії,

звернення до цієї періодизації додатковим обґрунтуванням має принципові

відмінності у пануючих в рамках кожного з цих періодів підходах до релігії і

церкви.

В історіографії часів першого із виокремлених періодів, який припадає

на часи існування Російської імперії, попри всі секуляризаційні прояви, що

мали місце в добу модернізації, абсолютно домінували праці віруючих

авторів, серед яких, до того ж, було чимало представників самóї духовної

верстви. Причому більшість цих авторів належала саме до православної

конфесії. І хоча це автоматично не забезпечувало монолітну апологетичність

історіографії цієї доби до всього, що стосувалось історії православ’я, такі

особливості складу авторів суттєво впливали як на підходи, що ними

використовувались, так і на їхні оціночні судження. Вони дивились на

питання, які висвітлювали, не очима стороннього, дистанційованого

спостерігача, чому в багатьох випадках сприяла і відсутність великого

часового розриву між часом дослідження і досліджуваним періодом. Цілком

логічно, що в імперії, яка проголошувала православ’я «пануючою вірою»,

24

побачив світ вельми представницький доробок, що так чи інакше стосувався

історії саме цієї конфесії.

В бібліографії цього періоду, яку можна віднести до першої

виокремленої нами групи, наряду з масою фактографічних робіт, що

стосувались вузьких питань здебільш краєзнавчого характеру, присутня

низка ґрунтовних розлогих праць, які є спробами ширших узагальнень історії

православної церкви в Російській імперії. Йдеться, зокрема, про книги

Філарета (Гумілевського) [412; 840], М. Григоровича [405-407],

П. Знаменського [451; 452], М. Невзорова [717], Д. Ростиславова [767],

Т. Барсова [348], І. Знаменського [450], І. Чистовича [892],

О. Доброклонського [420], О. Папкова [744], Ф. Благовідова [356],

С. Рункевича [769], О. Желобовського [442], К. Харламповича [846],

П. Верховського [372]. Дані про трансформації церковно-територіального

устрою Російської імперії, включно з єпархіями, до складу яких входили

церкви на Півдні України, систематизовані у ґрунтовній праці

І. Покровського [752].

Що стосується другої виокремленої нами тематичної групи, то

зародження і розгортання регіональних студій з історії безпосередньо

Південної України у першій половині ХІХ ст. пов’язане з ім’ям Аполлона

Скальковського, який з 1828 р. оселився у Одесі і там працював у канцелярії

Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора графа

М.С. Воронцова, тривалий час маючи практично одноосібний доступ до

найцінніших архівних джерельних комплексів з історії регіону, у тому числі з

архівом Коша Нової Січі. У великому доробку цього дослідника на особливу

увагу в контексті нашої проблематики заслуговує «Історія Нової Січі, або

останнього Коша Запорозького», яка була вперше опублікована у 1841 р. а

згодом неодноразово перевидавалась [786; 787]. Там вміщено розділ

«Церковний устрій в Запорожжі», де, поміж іншим, міститься твердження

про наявність у запорозького козацтва 14 постійних і двох похідних храмів

25

[787, c. 115]. Маємо констатувати, що це є тільки одним із чисельних

прикладів неточностей, присутніх у роботах А. Скальковського.

Безпосередньо на історії православної церкви в південноукраїнському

регіоні сконцентрувався архієпископ Гавриїл (Розанов) [365; 445], який з

1828 р. очолював єпархію із центром у Катеринославі, а у 1837 р. очолив

виокремлену з неї Херсонську і Таврійську єпархію із центром у Одесі. З

поміж інших важливих досліджень архієпископа Гавриїла [378-384] в

контексті нашого дослідження на особливу увагу заслуговує «Історико-

хронологічний опис церков єпархії Херсонської і Таврійської», де

систематизовані всі виявлені Гавриїлом дані щодо зведення храмів на землях

Херсонської і Таврійської губерній з 1752 по 1837 рр.

І А. Скальковський, і Гавриїл (Розанов) стали членами Одеського

товариства історії і старожитностей, створення якого у 1839 р. стало

ключовим етапом інституціалізації і розгортання регіональних досліджень

Південної України. У «Записках Одеського товариства історії і

старожитностей», 33 томи яких побачили світ у 1844–1919 рр., були

опубліковані і чисельні розвідки, дотичні до проблематики історії

православного церковного будівництва в регіоні. Серед авторів цих розвідок,

які, втім, не обмежувались публікаціями виключно у «Записках…» – один із

засновників Одеського товариства історії і старожитностей і його секретар

М. Мурзакевич [708-713], протоієреї А. Лебединцев [561-563], С. Серафімов

[776-783], К. Оранський [736] та І. Карелін [468], ігумен Анфім [342],

Ф. Ляліков [690], М. Юрневич [908].

Через два десятиліття після появи «Записок Одеського товариства історії

і старожитностей», з 1860 р. починають виходити «Херсонські єпархіальні

відомості», в 1869 р. – «Таврійські єпархіальні відомості» і, нарешті, в 1872 р.

– «Катеринославські єпархіальні відомості». В «Неофіційних відділах», або

«Прибавлєніях» цих друкованих органів південноукраїнських єпархій було

надруковано велику кількість праць з церковної історії регіону [347; 349; 351;

26

363; 366; 375; 377; 392; 396; 416; 429; 433; 449; 455-457; 497; 544; 545; 548-

551; 561; 563; 666; 672-674; 693; 696; 718; 720; 721; 729; 731; 742; 745; 748;

755; 762; 766; 774; 793; 794; 796; 798; 809; 839; 841; 844; 882; 888; 889; 897;

911; 914], і, зокрема, історії окремих храмів, написані переважно місцевими

парафіяльними священиками.

Крім згаданих вище, розвідки з церковної історії Південної України

публікувала низка інших часописів ХІХ – початку ХХ ст. [345; 408; 448; 565;

692; 697; 698; 724; 773; 905; 913].

Засновником «Катеринославських єпархіальних відомостей» був

єпископ Катеринославський і Таганрозький Феодосій (Макаревський) [898],

чий внесок у дослідження історії храмів його єпархії важко переоцінити. З

поміж його історичних праць [691; 836-838], для дослідження історії

храмового будівництва найбільш інформативними є «Матеріали для

історико-статистичного опису Катеринославської єпархії. Церкви та приходи

минулого XVIII століття», у яких систематизовано дані щодо всіх виявлених

єпископом і його підлеглими храмів, які були зведені у XVIII ст. у межах

Катеринославської єпархії часів єпископства Феодосія.

Щодо двох інших південноукраїнських єпархій, то у 1872 р. побачила

світ книга кафедрального протоієрея М. Родіонова «Статистико-хронолого-

історичний опис Таврійської єпархії...» [764], у 1886 і 1887 рр. – видання

єпископа Гермогена (Добронравіна) «Довідкова книга про парафії та храми

Таврійської єпархії» [393] і «Таврійська єпархія» [394], а у 1902 р. –

«Пам’ятна книжка для духовенства Херсонської єпархії» Ф. Міляновського

[700]. Окрім того, що у цих виданнях вміщені біографії архієреїв, які

очолювали ці єпархії з часу їх заснування, М. Родіонов вмістив у своєму

виданні «Алфавітний список міст, містечок, селищ, колоній, хуторів та ін.

місцевостей, в яких влаштовані церкви або молитовні будинки і каплиці, або

перебувають преславні мешканці, всієї Таврійської єпархії, з 1779 по 1872

р.», в якому навпроти кожної назви населеного пункту просто окремо

27

зазначена кількість церков і молитовних будинків, «Хронологічну таблицю,

що показує час влаштування церков і молитовних будинків по всій

Таврійській єпархії, з 1779 по 1872 рік», а також «Окремий опис селищ і міст

в алфавітному порядку», в якому подані дещо докладніші відомості про ці ж

храми. Гермоген (Добронравін) і Ф. Міляновський, подаючи про кожну

парафію дані станом перший на 1884 р., а другий – на початок ХХ ст., при

цьому наводять, при можливості, роки заснування церков.

Для вивчення церковного устрою Запорозьких Вольностей багато зробив

дослідник історії запорозького козацтва Д. Яворницький [903-906; 912], який,

зокрема, спробував відтворити список козацьких релігійних споруд.

Публікувались і книги, присвячені окремим храмам регіону [714; 740;

750; 797; 832].

За часів Російської імперії з’являються і праці, що відносяться до третьої

виокремленої нами тематичної групи – дослідження з історії церковної

архітектури. Причому тоді як відповідні розвідки у спеціалізованих

архітектурних журналах публікувались вже з середини ХІХ ст. [338; 344; 443;

444], узагальнюючі дослідження щодо храмів України з’явились пізніше.

У 1905 р. у Києві побачило світ видання Г.Г. Павлуцького «Дерев’яні і

кам’яні храми», поштовхом для підготовки якої став ХI-й Археологічний

з’їзд в Києві 1899 р., після якого були розроблені плани обстеження і опису

пам’яток старовини в п’яти «південно-російських» губерніях: Київській,

Подільській, Волинській, Чернігівській та Полтавській [739]. І хоча видання

не містить описів сакральної архітектури жодної з трьох південноукраїнських

губерній, його матеріали є важливими для визначення тенденцій і

регіональної специфіки у церковному будівництві, для співвіднесення з ними

сакральної архітектури Південної України.

Напередодні Першої світової війни, у 1913 р. з позначкою місця видання

як Київ-Львів друкується перший том праці «Українське мистецтво»,

підготований Вадимом Щербаківським (1876–1957). 1926 р. брат Вадима

28

Данил Щербаківський (1877–1927) опублікував завершений ще у 1918 р.

другий том, на якому місце видання позначено як Київ-Прага, тоді як

друкарня знаходилась саме в столиці Чехословаччини. В двохтомнику

«Українське мистецтво» значна увага приділена церковній архітектурі

Волині, Галичини, Полтавщини та Київщини. У 2015 р. дослідження було

перевидане у Харкові, з включенням до нього інших праць Щербаківських з

історії української церковної архітектури, включно зі статтями «Деревляні

церкви на Україні і їх типи», «Ілюзійне підвисшеннє внутрішньої високости

українських церков», «Деякі дрібниці українського церковного будівництва»,

«Українські дерев’яні церкви: короткий огляд розробки питання» [902].

Принципово новий період в історіографії розпочався із закріпленням

більшовицького радянського режиму, який проголосив атеїзм панівною

ідеологією. В цей період кардинально змінюються підходи до висвітлення

історії церкви, суттєво звужується коло досліджуваних проблем у цій царині,

принципово змінюється соціальний склад авторів.

Дослідження з історії православ’я в Російській імперії і безпосередньо

на землях України, які побачили світ у СРСР, відзначаються

заідеологізованістю та політизованістю. Серед знакових робіт радянських

дослідників згадаймо «Історію російської церкви» М. Никольського, що

вийшла у 1931 р. і витримала кілька перевидань [722], монографію «Церква,

самодержавство, народ (друга половина XIX – початок XX століття)»

(1969 р.) [403], колективні праці «Церква в історії Росії (ІХ ст. – 1917 р.).

Критичні начерки» [881] (1967 р.) і «Релігія і церква в історії Росії (радянські

історики про православну церкву в Росії)» [760] (1975 р.).

Можна погодитись із спостереженням І. Лимана, що специфікою

історіографії кінця 1920-х – кінця 1980-х рр., присвяченої історії православ’я

на теренах Російської імперії, була значно більша, у порівнянні з

імперськими часами, роль зарубіжних дослідників, адже вони, на відміну від

29

радянських колег, не мусили працювати в рамках марксистських ідеології і

методології [634, с. 22-23].

На еміграції писались і видавались і фундаментальні праці Івана

Власовського [376] та Івана Огієнка (митрополита Іларіона) [730], згодом

перевидані вже в незалежній Україні.

За кордоном виходять синтетичні праці російських емігрантів

А. Карташева та І. Смолича, які в самій Росії були перевидані після падіння

СРСР [469; 790; 791].

Академічними спробами зрозуміти історію країни, що знаходилась за

«залізною завісою», стали дослідження православ’я в Російській імперії

американця Г. Фрізом [329; 331] і авторів видання під редакцією Р. Ніколса

та Т. Ставроу [334].

Панівні тенденції радянської історіографії зумовили те, що в цей період

не з’являються значущі спеціальні дослідження з історії православної церкви

на Півдні України імперського періоду, хоча окремі сюжети з церковної

історії регіону, інформація про деякі храми побіжно і включалися до

досліджень, що стосувались світської проблематики. Лише поодинокі факти

з церковної історії зустрічаємо і в роботах таких знакових радянських

дослідників історії Південної України, як О. Дружиніна і В. Кабузан [425-

428; 463-465].

За межами радянської України у 1927 р. була опублікована праця

В. Біднова, присвячена начальнику запорозьких церков Володимиру

Сокальському [355].

Разом із тим, саме в 1920-х рр. в УСРР спостерігався підйом інтересу до

вивчення регіональної історії Півдня. Великою мірою це було пов’язано з

діяльністю М. Грушевського, який після переїзду з еміграції до радянської

України розробив програму регіональних студій. Був підготовлений, але так і

не виданий збірник «Полуднева Україна» із концептуальною вступною

30

статтею М. Грушевського [409], яка стала відома широкому загалу тільки

після відновлення незалежності України.

Чи не єдиним спеціальним історичним дослідженням, присвяченим

безпосередньо проблематиці православного церковного будівництва на

Півдні України часів Російської імперії, стала розвідка Н. Полонської-

Василенко «Нездійснений архітектурний проект (До історії Катеринослава)»,

в якій йдеться про плани будівництва Преображенського собору в Половиці

(Катеринославі) [754]. Показово, що розвідка вперше побачила світ у 1929 р.

[753], наприкінці короткої доби «українського відродження», а у 1967 р. була

передрукована вже в Мюнхені, де дослідниця на той час вже давно

працювала на еміграції. Не менш показово, що свою розвідку Н. Полонська-

Василенко закінчила фразою: «Мені здається, що питання про архітектурні

проєкти та збудовані пам’ятки Новоросії кінця XVIII стор., яких залишилося

обмаль, має зацікавити наших фахівців мистецтвознавців, і вони повинні

висвітлити цю сторінку з історії мистецтва на Південній Україні. Тоді їхні

досліди з’ясують наукове значення і цих проєктів, отих «поем колон»» [754,

с. 177].

Що ж стосовно самих мистецтвознавців і архітекторів, то за часів

існування Радянського Союзу дійсно з’явилась низка знакових праць з історії

церковної архітектури. Втім, показово, що в 1920-х – 1930-х рр. деякі з них

були надруковані за межами СРСР. Так сталось, зокрема, із згадуваним вище

томом «Українського мистецтва» Данила Щербаківського. А у 1937 р. за

межами радянської України, у Львові було видано працю Михайла Драґана

«Українські деревляні церкви. Генеза і розвій форм», яка, з огляду на свою

фундаментальність і значущість, була перевидана у Харкові в 2016 р. [424]

Втім, книга базується на західноукраїнських матеріалах, тож в контексті

нашого дослідження важлива передусім для визначення можливих

відповідних регіональних впливів на церковну архітектуру Півдня.

31

Що стосується доробку радянських авторів, то у 1957 р. побачили світ

«Нариси історії архітектури Української РСР (Дожовтневий період)» [715],

автором розділу «Дерев’яна архітектура України (XIV–XIX ст.ст.)» яких

виступив мистецтвознавець і архітектор Григорій Логвин.

Надзвичайно вагомий внесок у справу дослідження церковної

архітектури України був зроблений Стефаном Таранушенком, який одержав

освіту ще за часів Російської імперії, ще тоді ознайомившись із

вищезгадуваними працями Г. Павлуцького і В. Щербаківського, які

наштовхнули його на ідею «поглибити спостереження над дерев’яними

церквами усієї Лівобережної України, включивши до програми обміри їх»

[806, с. 14]. За сталінських часів Таранушенко близько 20 років був на

засланні далеко від України і до 1957 р. перебував під забороною

друкуватись. Вже 1 січня 1958 р. він розпочав повноцінну роботу над

фундаментальним твором «Монументальна дерев’яна архітектура

Лівобережної України», який був відданий до друку у 1970, але виданий

тільки у 1976 р., та й то у значно скороченому вигляді. Не підданий цензурі

рукопис С. Таранушенка був опублікований тільки у 2012 р. [806], а ще за

два роки повний рукопис цього твору побачив світ із включенням вже більше

ніж 1000 світлин і креслень дерев’яних церков Дніпропетровщини,

Чернігівщини, Полтавщини, Харківщини та Сумщини [807]. Між іншими, до

нього увійшла і розвідка про Троїцький собор у Новомосковську, що подано

у розділі «Пам’ятки лиманської школи майстрів» [807, с. 515-527]. Звернемо

увагу, що в передмові до своєї книги С. Таранушенко зізнався, що обміряні

ним церкви складали занадто фрагментарну картину типів, архітектурних

форм і композиційних схем будівництва Лівобережної України, причому

найбільше це стосувалось земель Вольностей Війська Запорозького, де йому

пощастило обміряти лише один старовинний не перебудований храм [806, с.

24].

32

Низку знакових праць з історії української архітектури, включно із

«Дерев’яне зодчество України (XVIII–XIX ст.)» [910] (де два з п’яти розділів

присвячені церквам і дзвіницям) і «Дерев’яна архітектура України» [909],

опублікував Петро Юрченко.

Підрозділ «Собори і церкви» розділу «Архітектура кам’яних будівель»

включений до книги Михайла Цапенка «Архітектура Лівобережної України

ХVII–ХVIII століть» [879] (1967 р.). Втім, там не йдеться про храми Півдня.

У виданих у Москві в 1978 і 1986 рр. книгах Євгенії Кириченко

«Російська архітектура 1830–1910-х років» [475] і «Архітектурні теорії XIX

століття в Росії» [474], у яких йдеться і про храмову архітектуру, український

історико-архітектурний доробок розглядається суто як складова російської

культури.

Містобудування та архітектуру України, і, зокрема, південноукраїнських

міст, включно із храмовою архітектурою, впродовж десятиліть плідно вивчав

Володимир Тимофієнко [810-821], частина наукового доробку припадає вже

на часи незалежної України. Між іншим, він склав і опублікував у 1999 р.

біографічний довідник «Зодчі України кінця XVIII – початку XX століть», до

якого увійшли відомості про кілька десятків архітекторів, що долучились до

православного храмового будівництва на Півдні України [816].

Наприкінці 1980-х рр., ще за часів СРСР, історіографічна ситуація

почала швидко і суттєво змінюватись, на що потужно вплинули «гласність»

доби горбачовської «перебудови» і широке відзначення у 1988 р.

«тисячоліття хрещення Русі». Відновлення ж у 1991 р. Української

державності потужно стимулювало вивчення української історії, включно із

історією церковною.

Сучасний етап дослідження православного храмового будівництва на

Півдні України характерними ознаками має посилення інтересу до церковної

проблематики і, відповідно, стрімке розширення кола її дослідників і

33

чисельності продукованих ними робіт, а також значне розширення

тематичного спектру останніх.

У дослідженнях українських науковців, присвячених історії православ’я

в Російській імперії і безпосередньо на землях України, характерною рисою є

усвідомлення відмінностей у порівнянні з російськими реаліями релігійного

життя на українських теренах, які продовжували існувати попри всі

уніфікаторські, русифікаторські та централізаторські заходи імперської

бюрократичної машини.

Серед знакових робіт цього тематичного блоку згадаймо том

«Православ’я» серії «Історія релігії в Україні» [461], «Історія церкви та

релігійної думки в Україні. Кн. 3: Кінець XVI – середина XIX століття» [462],

праці архієпископа Ігоря (Ісиченка) [458], Олександра Ігнатуші [459], Інни

Шугальової [899-901]. Зрозуміло, що з огляду на проблематику, винесену в

назви цих робіт, безпосередньо про храмове будівництво у них згадується

лише побіжно.

На відміну від українських науковців, дослідники Російської Федерації

пишучи про православ’я імперського періоду [723; 769; 834; 890; 891],

воліють не звертати увагу на специфіку українських земель. Причому і до

сьогодні чітко простежується, навіть суттєво поглиблюючись, тенденція,

відмічена І. Лиманом ще у 2004 р.: кажучи про «Росію», пишучи дисертації зі

спеціальності «Вітчизняна історія» більшість російських авторів «реально

визначають територіальні рамки своїх досліджень кордонами не Російської

Федерації, але Російської імперії» [634, с. 28]. Аналізуючи пострадянську

російську історіографію історії православної церкви, авторитетний

американський історик Г. Фріз [622] приходить до висновку, що «хоча

кількість праць збільшується в геометричній прогресії, якість є менш

вражаючою» [330, p. 269].

Наскільки потужно в роки незалежності України, у порівнянні з

попередніми часами, стало розвиватись вивчення різноманітних аспектів

34

минулого південноукраїнського регіону, можна переконатись вже при

ознайомленні з ґрунтовним двохтомним виданням «Дослідники історії

Південної України: біобібліографічний довідник» [422; 423] (2013, 2016 р.), в

якому систематизовані дані про 317 науковців, які вивчали у ХІХ – на

початку ХХІ ст. минуле регіону та його складових, включно із дослідниками

різних аспектів церковної історії.

Серед науковців часів незалежної України, які, хоча і торкались питань

церковного життя лише побіжно, зробили вагомий внесок у вивчення історії

Південної України імперського періоду, особливе місце посідає Анатолій

Бойко [357-359; 703], яким створена потужна наукова школа з дослідження

минувшини цього регіону [716]. Концептуальні бачення місця Півдня в

історії України викладені в працях Ф. Турченка і Г. Турченко [830],

Південної України і ключових її складових – у низці видань, опублікованих

співробітниками Інституту історії України НАН України після російської

окупації Криму і початку війни на Донбасі [367; 368; 370; 371; 413; 558; 792;

896].

Безпосередньо релігійної історіографії стосується укладений і

надрукований у 2010 р. зусиллями одеських дослідників бібліографічний

покажчик «Розвиток православ’я на півдні України кінець ХVІІІ – початок

ХХ ст. (на матеріалах Херсонської губернії та Південної Бессарабії)» [765].

Вагомий внесок у вивчення широкого кола питань, пов’язаних з історією

православ’я на Півдні України в імперський період, зробив Ігор Лиман [569-

665; 675-689]. Параграф, присвячений безпосередньо державному

регулюванню і практиці храмового будівництва, присутній у його

докторській дисертації «Православна церква на півдні України (1775–1861

рр.)»[617]. Фактично, наше дисертаційне дослідження саме за підтримки

І. Лимана стало продовженням і розгортанням наміченого у тому параграфі.

Православним храмам і монастирям Криму як осередкам духовного

життя грецького населення кінця XVIII – 30-х рр. ХХ ст. присвячена

35

дисертація М. Абдуллаєвої [337], міжконфесійним відносинам у Північному

Приазов’ї кінця XVIII – початку ХХ ст. – О. Авдєєвої [339], християнським

конфесіям Катеринославщини останньої чверті ХVІІІ – початку ХХ ст. –

Н. Буланової [362], метричним книгам церков Південної України – дисертації

О. Васик [364] і С. Гузенкова [411], діяльності вищого православного

духовенства Південної України – Н. Діанової [417], діяльності православного

духовенства по охороні культурної спадщини Криму, включно з релігійними

спорудами – В. Каліновського [467], історії Таврійської та Сімферопольської

єпархії – Ю. Катуніна [473], економічному становищу православної церкви в

Криму і Північній Таврії в кінці XVIII – середині ХІХ ст. – М. Сухарєва

[804], історії Херсонської єпархії – О. Тригуба [826], ролі православ’я в

становленні культури Півдня України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. –

О. Федорчук [835].

Історію військового духовенства на Півдні України імперської доби

досліджує М. Єременко [434-440].

Побачила світ низка видань з історії окремих храмів [421; 566] і храмів

адміністративно-територіальних одиниць у складі Південної України [361;

401; 402; 734; 746; 757; 761; 877; 878]. Окремим релігійним спорудам і їх

групам присвячена і велика кількість статей [335; 336; 341; 385; 410; 430; 446;

466; 559; 669; 701; 824; 825; 845].

Ціла низка видань і статей стосується історії монастирів

південноукраїнських єпархій [346; 352; 471; 472; 775; 799; 800; 802; 828; 829;

893-895].

Питанням, пов’язаним з історією церковного устрою Запорожжя часів

Нової Січі, присвячені праці істориків Ю. Мицика [702], О. Кузьмука [554-

557], І. Сапожнікова [772].

Вікторія Константінова, яка має вагомий науковий доробок у царині

історії урбанізаційних процесів на Півдні України [498-541; 884-887], звертає

36

увагу на церковне життя регіону імперського періоду в контексті історії

міського простору.

Окремих аспектів релігійного життя південноукраїнського регіону

торкаються при дослідженні історії Нової Сербії та Слов’яносербії

О. Посунько [756], історії Новослобідського козацького полку – С. Дідик

[419]. історії запорозької спадщини після ліквідації Нової Січі – В. Козирєв

[496], історії грецьких поселень Північного Приазов’я А. Гедьо [387-391],

історії болгар регіону – В. Мільчев [704]. Не обійдена увагою дослідників

доля православних храмів південноукраїнського регіону більш пізнього

періоду [460; 770].

Історія православної церкви на південноукраїнських теренах не обійдена

і сучасними американськими дослідниками. Зокрема, ґрунтовною є

опублікована у 2010 р. монографія історика з Університету Південної

Алабами Мари Козельські «Християнізація Криму: формування священного

простору в Російській імперії та поза нею», що позиціонується як «перша

англомовна робота з аналізу християнського оновлення в Криму» і наголос в

якій робиться на вивченні на основі джерел з архівів Одеси, Сімферополя і

Петербурга насадження Російською імперією православ’я на Кримському

півострові у ХІХ ст., коли він «ліпився» як «священне місце», зокрема, у

зв’язку із Кримською війною [332].

Що стосується третьої виокремленої нами тематичної групи, то

вивченню становлення історичних досліджень архітектури України у пізній

імперський період присвячена дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури, захищена у 2000 р. Максимом Гончаренком [400].

Дослідник приходить до висновку, що «до основної проблематики історико-

архітектурних досліджень України в кінці XIX – на початку XX століть

належать питання про існування української архітектури як національного

феномену, витоки і ґенезу форм української дерев’яної та мурованої

архітектури, питання розвитку «історичних» стилів та християнської

37

архітектури в Україні, дослідження «старовини» і народної культури» [399, с.

13]. Тож у дисертації звертається увага і на дослідження церковної

архітектури.

Аналіз вивчення українськими дослідниками пізнього імперського

періоду архітектурно-мистецької спадщини підросійських земель подано в

монографії Наталі Ковпаненко [495]. Зокрема, дослідницею аналізується роль

наукових інституцій Південної України, Всеросійських археологічних з’їздів,

окремих науковців регіону у вивченні історії та архітектурних особливостей

релігійних споруд Півдня.

У 2001 р. О. Єрошкіною була захищена дисертація кандидата

архітектури, присвячена православному культовому зодчеству сусіднього з

досліджуваним нами регіоном – Слобідської України [441].

Вже безпосередньо нашому регіону, а, точніше, дерев’яній храмовій

архітектурі Катеринославщини середини ХVIIІ – початку XХ ст. присвячені

захищена у 2010 р. дисертація кандидата архітектури і чисельні публікації

дніпровського дослідника О. Харлана [847-875].

Про кілька релігійних споруд Вольностей Війська Запорозького йдеться

у розвідках архітектора В. Ленченка [567; 568]. Архітектор С. Дяченко

опублікував книгу «Катерининський собор в Херсоні. Гробниця Потьомкіна»

[431].

Надзвичайно широкий за хронологією аналіз тенденцій розвитку

сакральної дерев’яної архітектури України, зі зверненням уваги на специфіку

Південної України, зробив доктор історичних наук, кандидат архітектури

Ярослав Тарас [808].

У 2018 р. побачило світ фундаментальне видання «Церковне мистецтво

України: у 3-х т. Т. І. Архітектура. Монументальне мистецтво» [880] із

розлогим розділом «Церкви XVI–ХІХ століть» авторства Оксани Герій,

розділами «Дерев’яна церковна архітектура» Ярослава Тараса і

«Монументальне малярство XVIІ – XVIІІ століть в дерев’яних церквах»

38

Назара Козака. Того ж року опубліковано том «Енциклопедія історії України:

Україна—Українці. ‒ Кн. 1» з розлогою статтею В. Вечерського про

українську архітектуру, значна частина якої стосується саме архітектури

храмової [373].

Серед праць з історії церковної архітектури, написаних сучасними

російськими авторами, згадаймо дослідження Володимира Лисовського [667;

668], Євгенії Кішкінової [477-479].

Таким чином, вивчення історіографії дає підстави казати про те, що

впродовж імперського, радянського та сучасного періодів питання, дотичні

до історії православного храмового будівництва на південноукраїнських

землях були досліджені не з однаковою повнотою, і попри введення до

наукового обігу великих масивів фактографічного матеріалу, на сьогодні

залишається чимало не достатньо а то й зовсім не досліджених питань, як

досі відсутнє і комплексне дослідження православного храмового

будівництва на Півдні України 1734–1881 рр.

1.2. Джерельна база, методологічні засади та методи дослідження

Необхідною передумовою досягнення мети дисертаційного дослідження

є формування його репрезентативної джерельної бази. При тому, що основу

актуалізованої джерельної бази склали неопубліковані та опубліковані

писемні джерела, специфіка проблематики зумовила необхідність звернення і

до речових та зображальних джерел. Деяку інформацію про історію храмів

регіону містять усноісторичні джерела.

Актуалізовані писемні джерела за видовою класифікацією поділяються

на документальні джерела, періодику і джерела особового походження.

Перші представлені законодавчими (підписаними/затвердженими

імператрицями чи імператорами маніфестами, указами, рескриптами,

положеннями, статутами, наказами, думками, доповідями тощо, серед яких

39

особливе місце належить документам, продукованим Синодом), актовими

(розпорядчими (укази місцевих органів влади, благословительні храмоздатні

грамоти, ставлені грамоти, циркуляри, розпорядження, ухвали, пропозиції,

рішення, інструкції) і засвідчувальними (паспорти, атестати, свідоцтва,

підписки, метричні виписки, межові книги, оголошення, зобов’язання

священиків, зобов’язання парафіян)), справочинними (доповідні, обліково-

статистичні, реєстраційні документи, протоколи) та описово-статистичними

(статистичні таблиці, довідкові видання) джерелами.

Періодика як складова актуалізованих писемних джерел представлена

тими публікаціями газет, журналів та інших часописів, які вийшли в рамках

досліджуваного нами періоду і в яких відбились сучасні авторам події

церковного життя Південної України.

Нарешті, актуалізовані джерела особового походження представлені

щоденниками, мемуарами, автобіографіями, епістолярією, подорожніми

записками тощо.

Що стосується речових джерел, то найважливішими з них в контексті

досліджуваної тематики є архітектурні пам’ятки – самí вцілілі до наших часів

православні храми регіону, зведені до 1881 р. Вивчення розміщених на

офіційному сайті Міністерства культури України складених по областям

переліків пам`яток культурної спадщини національного значення, занесених

до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, дозволило виявити, що

на сьогодні там присутні лише 7 православних релігійних споруд Південної

України, зведені до 1881 р. [Додаток Б], причому тільки 1 з них (Грецька

церква Святої Трійці в Одесі) збудована безпосередньо в хронологічних

межах нашого дисертаційного дослідження. Щоправда, варто зауважити, що

до цих підрахунків ми не включили будівлі установ, в приміщеннях яких

свого часу були влаштовані безпарафіяльні церкви. Мова йде, зокрема, про

взятий під охорону Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №

928 як пам’ятка історії національного значення зведений у 1876 р. будинок

40

Бердянської чоловічої гімназії, у якому в 1877 р. була відкрита гімназійна

Олександро-Невська церква. З поміж православних релігійних споруд, що

включені до розміщених на тому ж сайті переліків пам`яток культурної

спадщини місцевого значення [Додаток В], зведені між 1734 і 1881 рр. тільки

12. Втім, наявні списки є неповними, як значно ширшим є і список існуючих

на сьогодні православних храмів, збудованих у досліджуваний нами період,

хоча вигляд великої частини цих релігійних споруд з тих часів зазнав змін.

Серед складових групи зображальних джерел [738] важливе значення

мають фотодокументи (як фотографії, так і листівки) [Додаток Г], на яких

зафіксовані релігійні споруди Південної України. Православні храми регіону

присутні і на жанрових та історичних зображальних джерелах, якими

виступають живопис і графіка [842; 843].

Не менш важливими є картографічні джерела, плани і креслення. Карти

Новоросійської губернії 1767 р., Азовської та Новоросійської губерній 1778

р., Катеринославського намісництва 1792 р., Новоросійської губернії 1796 р.,

Катеринославської губернії 1821, 1862 і 1871 рр., Херсонської губернії 1821

р., Таврійської губернії 1822 р., Новоросійського і Бессарабського генерал-

губернаторства 1855 р. [822, с. 287-298], а також інших адміністративно-

територіальних одиниць, до яких входили землі Південної України між 1734 і

1881 рр., в багатьох випадках містять позначення місць розташування храмів.

Релігійні споруди позначені і на планах міст та інших населених пунктів

регіону. Плани і креслення безпосередньо релігійних споруд [Додаток Д] є

надзвичайно важливими для вивчення храмової архітектури.

Деякі дані про минуле православних релігійних споруд Південної

України містять усноісторичні джерела: тоді як у записаних наприкінці ХІХ –

в перші десятиліття ХХ ст. передусім Я. Новицьким і Д. Яворницьким

розповідях церковне життя досліджуваного нами періоду відбита в спогадах

старожилів-сучасників, в усноісторичних інтерв’ю, записаних на початку

41

ХХІ ст., натрапляємо на переповіді того, що старожили чули про відповідний

період від представників старших поколінь.

Актуалізована джерельна база включає неопубліковані писемні та

зображальні джерела, що зберігаються у архівах України і Російської

Федерації.

Той факт, що з 1837 р. Одеса була центром Херсонської і Таврійської

єпархії, зумовив відкладення у Державному архіві Одеської області

розлогого фонду «Херсонська духовна консисторія» (Ф. 37), в якому, наряду

з іншими справами єпархіального рівня, зберігається і велика кількість справ

про будівництво і освячення релігійних споруд, причому значна їх частина

хронологічно стосується ще не Херсонської і Таврійської, а Слов’янської та і

Катеринославської та Херсонеса-Таврійської єпархій останньої чверті XVIII

ст. [47-79].

Участь у процедурах отримання дозволів на закладку і освячення

храмових споруд регіонального світського керівництва, передусім – у

випадках фінансування будівництва за казенний рахунок, зумовила

відкладення справ про спорудження храмів у фондах «Управління

Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора» (Ф. 1) [37-40],

«Управління головного начальника південних поселень» (Ф. 7) [43-46].

Участь у храмовому будівництві у міському просторі на рівнях

градоначальника і місцевого самоврядування відбита відповідно у справах

фондів «Канцелярія Одеського градоначальника» (Ф. 2) [41] і «Одеська

міська дума» (Ф. 4) [42].

Значно меншим за обсягом, ніж у Одесі, є фонд «Херсонська духовна

консисторія» (Ф. 198) Державного архіву Херсонської області. У ньому

виявлені справи про будівництво церков на землях майбутніх

Мелітопольського, Олександрійського, Феодосійського і Дніпровського

повітів у останньому десятилітті XVIII ст. [83-87]. Натомість більше 2 тисяч

справ нараховує фонд «Херсонське духовне правління» (Ф. 207) цього архіву,

42

документи якого про храмове будівництво (імператорські і синодальні укази,

укази єпархіальної влади, благословительні храмоздатні грамоти, ставлені

грамоти, циркуляри, розпорядження, ухвали, пропозиції, рішення, інструкції,

відношення, паспорти, атестати, свідоцтва, підписки, межові книги,

оголошення, зобов’язання священиків, зобов’язання парафіян, доповідні,

обліково-статистичні, реєстраційні документи, протоколи тощо) охоплюють

останню чверть XVIII – середину ХІХ ст. [89-141]. У фонді «Херсонська

(Новоросійська) губернська креслярня» (Ф. 14) відклались документи, що

стосуються відмежування підцерковних земель [80; 81]. У фонді «Церкви

м. Херсона і Херсонського повіту» (Ф. 137) документи щодо безпосередньо

церковного будівництва виявлені в книзі указів Воскресенської церкви за

1816–1832 рр. [82].

У Державному архіві Дніпропетровської області справи про зведення

храмів переважно кінця XVIII ст. відклались у фондах «Катеринославська

духовна консисторія» (Ф. 106) [19-22] і «Катерининське духовне правління»

(Ф. 104) [18], про відмежування підцерковних земель цього ж періоду – у

фонді «Катеринославська межова контора» (Ф. 648) [23-25].

У Державному архіві Автономної Республіки Крим справи 1780-х –

1790-х рр. про зведення храмів на землях вікарної Феодосійської і

Маріупольської єпархії відклались у фонді «Феодосійська духовна

консисторія» (Ф. 343) [2-14]. Участь у процедурі церковного будівництва

світських інституцій зумовила відкладення відповідних писемних джерел у

фондах «Таврійське губернське правління, м. Сімферополь Таврійської

губернії» (Ф. 27) [1] і «Таврійське обласне правління» (Ф. 799) [17]. У фонді

«Попов В.С.» (Ф. 535) виявлені справи із рапортами та кошторисами на

церковне будівництво, а також відомості про кількість церков по єпархіях у

1785–1786 рр. [15; 16].

У Державному архіві Миколаївської області писемні джерела з історії

церковного будівництва виявлені у фондах «Миколаївський

43

Адміралтейський собор протопресвітера військового та морського

духівництва» (Ф. 168) [26], «Очаківський військовий собор» (Ф. 169) [27-29],

«Миколаївська міська дума» (Ф. 222) [30], «Миколаївський міський

статистичний комітет» (Ф. 239) [31], «Канцелярія будівництва міста

Миколаєва» (Ф. 243) [32], «Управління Чорноморських адміралтейських

поселень» (Ф. 246) [33-35], «Церкви Херсонського повіту Херсонської

губернії» (Ф. 410) [36].

Документи, що стосуються церков Вольностей Війська Запорозького, у

Центральному державному історичному архіві у м. Києві зберігаються у

фондах «Архів Коша Нової Запорозької Січі» (Ф. 229) [143] і «Київський

Межигірський або Межигірський Преображенський-Спаський чоловічий

монастир» (Ф. 132) [142].

Перебування південноукраїнських земель у складі Російської імперії

зумовило відкладення документів щодо церковного будівництва в регіоні у

фондах центральних архівів РФ.

У Російському державному історичному архіві (м. Санкт-Петербург) в

цьому аспекті найбільш представницьким є фонд «Канцелярія Синоду» (Ф.

796) [147-163], документи якого охоплюють всю досліджувану нами

хронологію. Набагато менш репрезентативним фонд «Будівельні плани і

фотографії Синоду. Колекція» (Ф. 835), де відклались окремі зображальні

джерела з церковної історії Південної України [164].

У Російському державному архіві давніх актів (м. Москва) документи з

історії церков регіону виявлені у фонді «Внутрішнє управління» (Ф. 16)

серед паперів Григорія Потьомкіна і Платона Зубова [144; 145].

Тоді як частина розглянутих вище джерел виявлена нами в ході архівної

евристики особисто, інші опрацьовані за копіями і списками, що

зберігаються в архіві очолюваного нашим науковим керівником Науково-

дослідного інституту історичної урбаністики (Бердянськ). Оскільки ж цей

архів ще не є впорядкованим і каталогізованим, ми посилаємось не на нього,

44

а саме на архівні зібрання, з яких відповідні копії зроблені. Цінність цих

копій і потреба в зверненні до них збільшились значною мірою через анексію

Криму Російською Федерацією і війну на Донбасі, що принципово

унеможливило нашу роботу в Москві, Петербурзі і Сімферополі.

Виявлені різноманітні опубліковані джерела з історії храмового

будівництва.

Наймасштабнішим опублікованим комплексом законодавчих джерел є

«Повне зібрання законів Російської імперії», яке почало видаватись у 1828 р.

Документи періоду 1734–1881 рр. у ньому подані в томах ІХ-XLV Першого

зібрання і томах І-LV Другого зібрання [261-301].

Якщо до «Повного зібрання законів Російської імперії» увійшли

документи, які стосувались як світського, так і духовного відомств, то з 1869

р. типографія Синоду стала друкувати томи «Повного зібрання постанов і

розпоряджень по відомству Православного сповідання Російської імперії»

[251-258], які також були систематизовані по роках правління імператриць та

імператорів. Томи, в які увійшли законодавчі документи цікавого нам

періоду, побачили світ між 1898 і 1915 рр. Втім, до кінця цей проект так і не

був доведений: документи, датовані з 11 березня 1801 р. по 11 грудня 1825 р.,

а також після 1835 р. видати не встигли.

Тією ж синодальною типографією набагато раніше, з другої половини

1830-х рр. публікувались щорічні «Витяги зі звіту обер-прокурора Святішого

Синоду» («Витяги зі звіту по відомству духовних справ православного

віросповідання») [180-224]. Наряду з текстовою інформацією, там

вміщувались таблиці зі статистичними даними щодо різних аспектів

церковного життя, зокрема, дані щодо чисельності діючих в кожній єпархії

православних храмів і щодо релігійних споруд, збудованих впродовж

кожного звітного року. Ці статистичні дані узагальнені нами у додатках

[Додатки Е, Ж, З, И, К, Л, М, Н].

45

У 1824 р. побачило світ видання «Зібрання планів, фасадів і профілів для

будівництва кам’яних церков» [307], яким відтоді впродовж десятиліть

керувались будівничі православних храмів на теренах Російської імперії і

безпосередньо Південної України.

Тоді як всі вищеперелічені видання публікувались в імперській столиці,

на території самого південноукраїнського регіону вже з першої половини

ХІХ ст. виходили довідкові та періодичні видання, в яких вміщалась у тому

числі і інформація про місцеве церковне життя та безпосередньо храмове

будівництво. Серед цих видань звернемо особливу увагу на такий, що з 1820-

х рр. друкується в Одесі, «Новоросійський календар», на регіональну газету

«Одеський вісник» [229; 249; 326], що виходить з 1827 по 1894 р., на

«Губернські відомості» трьох південноукраїнських губерній, які видавались з

1838 р. А з 1860 р., як вже зазначалось, саме духовне відомство починає

публікувати «Херсонські єпархіальні відомості», приклад яких згодом

унаслідується при започаткуванні «Таврійських єпархіальних відомостей» і

«Катеринославських єпархіальних відомостей». У їхніх «Офіційних відділах»

вміщувались, поміж іншими, розпорядження та повідомлення щодо

влаштування нових храмів і призначення до них членів причтів. Паралельно

із цим, у «Неофіційних відділах» вміщувались історичні писемні джерела,

серед яких натрапляємо і на такі, що мають безпосередньо відношення до

проблематики нашого дослідження [179; 243; 244; 308].

Автори, які публікувались у «Записках Одеського товариства історії і

старожитностей», «Літописі Катеринославської вченої архівної комісії»,

«Відомостях Таврійської вченої архівної комісії», наряду зі своїми

дослідженнями вміщували там і археографічні публікації. Зокрема, джерела

щодо чисельності храмів Криму наприкінці 1770-х – в першій половині 1780-

х рр. опублікував Ф. Лашков [230]. З поміж публікацій В. Біднова

надзвичайно важливою для відтворення процедури отримання дозволів на

закладку і освячення храмів на території Вольностей Війська Запорозького є

46

«Матеріали для історії церковного устрою на Запорожжі (З архіву

Катеринославської духовної консисторії)» [175]. Низку публікацій

документів щодо храмів регіону, включно з «Про побудову в 1773–1775 рр.

дерев’яної Преображенської церкви в містечку Аджамці (Херсонської губ.,

Олександрійського повіту)», здійснив В. Машуков [232-236].

Джерела з історії церковного будівництва на Півдні України іноді

публікувались і на сторінках часописів, які виходили за межами регіону, а

також у тих часописах Півдня, які не спеціалізувались на історії.

У ХІХ – на початку ХХ ст. деякі документи з церковної історії

публікувались як у археографічних виданнях, так і в додатках до авторських

робіт; широко практикувалось включення до авторських текстів розлогого

цитування джерел, що дає підстави відносити низку праць до

квазіархеографічних публікацій [634, с. 47; 876, c. 19].

Вже за часів СРСР, наприкінці «українського відродження» 1920-х рр.

побачило світ підготовлене Д. Яворницьким археографічне видання «До

історії Степової України» [327], до якого увійшли, зокрема, актові та

справочинні документи щодо зведення церков у Бабайківці, Могильові,

Гупалівці, Карнаухівці, Шульгівці, Миколаївці, Любимівці, в слободі при

річці Кільчень, щодо ремонту храмів тощо.

В подальшому в СРСР, з огляду на панування атеїстичної ідеології,

знакових археографічних праць з історії церковного будівництва на Півдні

України вже не з’являлось, хоча деякі окремі документи і публікувались у

виданнях, які стосувались світської проблематики.

Натомість справжній бум археографічних і квазіархеографічних

публікацій спостерігається з 1990-х рр., що напряму пов’язано зі стрімкими

зростанням інтересу до історії України, розширенням кола авторів і

можливостей друкуватись, а також із трендом звернення до джерел,

зумовленим об’єктивною необхідністю після тривалого бездержавного

періоду торувати той шлях «первісного накопичення матеріалів» перед

47

створенням синтетичних узагальнюючих праць з вітчизняної історії, яких,

скажімо, американські науковці пройшли вже багато десятиліть тому.

Серед археографічних видань особливо місце посідає «Архів Коша

Нової Запорозької Січі. Корпус документів. 1734–1775» [168-172], томи

якого почали видаватись з 1998 р. У томі, виданому в 2019 р., упорядники

зупинились на справі 34 включно, тоді як фонд Архіву Коша в ЦДІАК

України містить 365 справ. Тим не менш, на сьогодні вже опублікована низка

справ цього фонду, які стосуються церковного життя Запорожжя.

Надзвичайно вагомим на ниві публікації джерел з історії Південної

України є доробок Запорізького наукового товариства ім. Я. Новицького.

Джерела з церковної історії регіону зустрічаються в опублікованих цим

товариством у співпраці передусім із Інститутом української археографії та

джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України серіях «Джерела з

історії Південної України» [166; 178; 225; 227; 228; 237-239; 245; 259; 309;

323] (включно з томом 4: «Православна церква на півдні України (1775–

1781)»); «Старожитності Південної України» [176; 248; 304]; «Новицький Я.

Твори у 5-ти томах» [725-728] (куди включені і археографічні публікації

цього знакового олександрійського дослідника); «Усна історія Степової

України» [311-321].

Тоді як в останній зі згаданих серій згадки переказів про церкви ХІХ ст.

зустрічаються переважно в контексті розповідей про інші аспекти історії,

безпосередньо на релігійній історії сконцентровані усноісторичні інтерв’ю,

вміщені у виданні «Трансформації релігійності в умовах полікультурного

регіону (матеріали археографічних експедицій Північним Приазов’ям)»

[310]. При цьому, звертаючись до усноісторичних джерел, ми цілком

солідарні із застереженням, що «усна історія за своєю природою великою

мірою індивідуальна, суб’єктивна, і часто відбиває не реальну дійсність, а її

сприйняття (згадування) респондентом» [310, с. 30].

48

А. Пивовар опублікував видання «Поселення Задніпрських місць до

утворення Нової Сербії: в документах середини XVIII століття» [247], до

якого включені і документи з даними про церкви цієї частини

південноукраїнського регіону, а також (в тандемі з М. Ковтуном) «Фонд

Херсонської духовної консисторії: відомості про метричні записи 1780–1812

років» [322], де інформація про метричні книги систематизована, зокрема, по

населених пунктах і їх церквах.

Описи січової церкви Вольностей Війська Запорозького зустрічаємо у

виданні «Архімандрит Леонтій (Лука Яценко-Зеленський). Подорожі на

Запорозьку Січ у 1749–1750 і 1751 рр.» [173].

Лист протоієрея Трифілія Карацоглу до греків села Камарь в Північному

Приазов’ї з нагадуванням розпорядження вікарія Феодосійського і

Маріупольського Іова (Потьомкіна) щодо зведення парафіяльного храму і

вказівками щодо найскорішого завершення будівництва, а також низка інших

документів щодо церковного будівництва греків регіону опубліковані у

виданні «Архів протоієрея Трифілія Карацоглу: першоджерела з історії

греків Криму та Надазов’я XVIII ст. у фондах Інституту рукопису

Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського» [324, с. 145-146,

160-161].

Згадки щодо окремих православних храмів регіону зустрічаються в

чисельних інших археографічних і квазіархеографічних публікаціях, як от у

виданнях, до яких увійшли тексти рапортів іноземних консулів у регіоні [481;

491].

Велика кількість зображальних джерел – фотографій і листівок другої

половини ХІХ – початку ХХ ст., на яких зафіксовані православні релігійні

споруди регіону, а також картографічних джерел, планів і креслень

публікується як ілюстрації до наукових, науково-популярних і популярних

видань, а також у окремих виданнях на кшталт «Північна Таврія в поштових

листівках ХХ століття» [305], де вміщено зображення церков

49

Олександрівська, Бердянська, Мелітополя, Токмака, Покровки, Каховки,

Генічеська.

Для проведення дослідження храмового будівництва в

південноукраїнському регіоні 1734–1881 рр. необхідно визначитись із

методологічними засадами та методами, необхідними для вирішення

поставлених завдань.

Вивчення храмового будівництва в межах Південної України передбачає

слідування парадигмі історичної регіоналістики як міждисциплінарного

наукового напряму, що комплексно вивчає історію соціумів у територіальній

площині, в рамках історичних регіонів, коли територія останніх

розглядається як дійовий фактор формування у тому числі і культурних,

релігійних і соціальних форм буття. Такий ракурс дозволяє плідно

досліджувати регіональну специфіку в традиціях «символічної» (культурної)

антропології, створює можливості для синтезу макро-, мезо- та

мікроісторичних підходів [369]. При цьому ключовою в нашому дослідженні

виступає лінія «імперський центр – регіон».

Для вивчення історії південноукраїнського регіону, у тому числі і такого

її аспекту, як православне церковне будівництво, вельми продуктивною є

теорія фронтиру, згідно з якою Південна Україна впродовж століть

знаходилась на порубіжжі християнської і мусульманської, осілої і кочової

цивілізацій, що справляло вирішальний вплив на всі аспекти її життя, на

характер міжкультурної та міжконфесійної взаємодії.

При дослідженні церковного будівництва доречно послуговуватись і

модернізаційною теорією, концептуальною дихотомією якої є традиціоналізм

і модерність. Серед ознак модерності, наряду з «одомашненням» природного

середовища, урбанізацією, індивідуалізацією, диференціацією суспільних

структур, зазвичай називається і секуляризація [670, с. 14-15]. Південна

Україна знаходилась в авангарді модернізаційних процесів, при тому, що для

них були характерними нелінійність, неоднорідність і неодночасність. Саме

50

така «нетотальна» модернізація давала взнаки у змінах як в столиці

Російської імперії, так і на Півдні, поєднуючи «як прогресивні, так і

автократичні відверто колоніальні спроби консервування старого режиму»

[747, с. 10].

При вивченні змін храмової архітектури регіону доцільно звернутись до

броделівського бачення історії як багаторівневневої річки, з «пластами»

(«факти», «кон’юнктури» і «структури довгої тривалості»), які рухаються з

не однаковою швидкістю [360, с. 15-20]. В. Костантінова застосувала такий

підхід, вивчаючи міський простір Південної України імперського періоду: як

«структури довгої тривалості» вона розглядала ті «пласти» міського життя і,

з іншого боку, ті складові міського простору, які майже не змінювались,

залишались традиційними [540, с. 10]. Доцільно простежити, з якими

темпами змінювалось «обличчя» різних складових міського і сільського

простору регіону в плані їхньої церковної архітектури, і як це корелювалось

із тим, в якому, «пласті», «часовому вимірі» той чи інший населений пункт

перебував.

В основу методологічного інструментарію дисертаційного дослідження

покладена добре апробована в історіографії тріада принципів: історизму,

об’єктивності та багатофакторності. Принцип історизму передбачає розгляд

храмової мережі Південної України і її складових не в статиці, а в динаміці,

звернення ключової уваги на її трансформаціях впродовж досліджуваного

періоду, з врахуванням змін, які відбувались не лише безпосередньо з

предметом дослідження, а і зі всією сукупністю пов’язаних із ним явищ і

процесів; цей принцип передбачає вивчення подій церковного будівництва в

регіоні в історичному контексті, з врахуванням конкретно-історичної

ситуації. Послуговування принципом об’єктивності зумовлене прагненням

отримання об’єктивно-істинних знань з історії православного храмового

будівництва на Півдні України. Слідування принципу багатофакторності

51

передбачає врахування всього комплексу факторів (як об’єктивних, так і

суб’єктивних), які впливали на церковне будівництво в регіоні.

Слідуючи вищезазначеним принципам, ми послуговувались комплексом

загальнонаукових, спеціальних і міждисциплінарних методів. Ключовими

використаними загальнонауковими методами стали методи сходження від

абстрактного до конкретного і від конкретного до абстрактного, логічний та

історичний. У нерозривному взаємозв’язку застосовуються, зокрема, два

останні методи, оскільки ми досліджуємо храмову мережу Півдня і в

синхронії, і в діахронії, звертаючи увагу, зокрема, як на структуру цієї мережі

і бюрократичної процедури узгодження церковного будівництва станом на

конкретні історичні моменти, так і на зміни, еволюцію, яких вони зазнавали.

Широко застосовані спеціальні історичні методи (історико-генетичний,

історико-порівняльний, історико-системний та ін.), що являють собою

адаптацію загальнонаукових методів до особливостей досліджуваних

історичних об’єктів.

За допомогою історико-генетичного методу церковна мережа Півдня,

храмова архітектура, підходи центральних та місцевих світських і духовних

органів влади щодо регламентації церковного будівництва розглядаються в

процесі їх розвитку, в динаміці. Це дає змогу виявляти закономірності та

причинно-наслідкові зв’язки.

Історико-порівняльний метод, полягаючи у співставленні об’єктів

дослідження у часі і просторі та у виявленні їх відмінностей і подібностей, в

першій складовій, тобто у часі, використаний, зокрема, при вивченні

державної політики в сфері храмового будівництва, домінуючих

характеристик храмової архітектури, темпів церковного будівництва на

різних історичних етапах. У другій складовій, тобто у просторі,

співставляються, зокрема, практики храмового будівництва у різних єпархіях

та інших (зокрема, світських) адміністративно-територіальних одиницях.

52

Історико-системний метод передбачає вивчення історичних об’єктів як

цілісних систем із комплексами власних рис, зі зверненням уваги на їх

взаємодію з іншими системами і на характер зв’язків їхніх підсистем та

елементів. Тож церковна мережа Південної України розглядається саме як

система, складовими якої є церковні мережі окремих єпархій та інших

церковно-адміністративних одиниць, і яка, в свою чергу, була підсистемою

церковної мережі Російської імперії.

Необхідність формування та опрацювання репрезентативної

актуалізованої джерельної бази зумовила звернення до спеціальних

джерелознавчих методів (евристичного, класифікації, герменевтичного,

текстологічного аналізу та ін.). Зокрема, результати проведеної

бібліографічної та архівної евристики викладені нами у цьому підрозділі

вище. Там же застосований метод класифікації джерел.

Проблематика дослідження зумовлює звернення до низки спеціальних

методів інших дисциплін і міждисциплінарних методів.

Зокрема, з арсеналу юридичних наук використані формально-

юридичний і порівняльно-правовий методи, які прислужились відповідно

при визначенні компетенції окремих інституцій в процедурі надання дозволів

на закладку і освячення храмів і при співставленні законодавчих актів різних

часів, які регламентували цю процедуру.

Застосовується й такий, що в даному контексті широко

використовується архітекторами, емпіричний метод – натурне візуальне

обстеження архітектурних пам’яток, які збереглися до сьогодні у населених

пунктах Південної України.

При вивченні змін в складі храмової мережі Півдня широко використані

квантитативні методи, які традиційно становлять основу інструментарію

статистики і соціології і при цьому добре адаптовані, зокрема, соціальними

істориками.

53

Застосовується метод вивчення окремих прикладів (case study), за

допомогою якого докладно, переважно на підставі неопублікованих архівних

джерел, досліджуються всі обставини зведення певних релігійних споруд.

У комплексі з іншими, використані ідеографічний (описовий) метод,

який дозволяє звернути увагу на окремі храми регіону як на унікальні

феномени, і його бінарна опозиція – номотетичний метод, який спрямований

на виявлення спільних закономірностей.

Таким чином, актуалізована джерельна база включає комплекси

неопублікованих і опублікованих писемних, зображальних і усноісторичних

джерел, а також речових джерел, які в своїй сукупності дозволяють досягти

мети дисертаційного дослідження. При цьому різні тематичні аспекти і

хронологічні складові досліджуваної проблематики у виявлених джерелах

відбиті не з рівномірною повнотою. Вирішення дослідницьких завдань

уможливлюється зверненням до низки теорій і концепцій та усвідомленим

застосуванням комплексу принципів і методів.

Вивчення історіографічного доробку дозволяє констатувати, що

проблема комплексного дослідження історії православного церковного

будівництва в південноукраїнському регіоні досі вирішена не була. При

цьому її вирішення уможливлюється великою мірою саме «стоянням на

плечах» тих авторів, які впродовж імперського, радянського і сучасного

періодів написали праці з історії православ’я в Російській імперії і, зокрема,

на землях інших, крім південного, регіонів України; з історії безпосередньо

Південної України та її складових, передусім – саме з історії православної

церкви; з історії храмової архітектури.

Необхідною умовою вирішення вищезазначеної проблеми стало

залучення репрезентативного кола джерел, до якого увійшли писемні

джерела (документальні (законодавчі, актові, справочинні та описово-

статистичні), періодика і джерела особового походження), речові джерела,

зображальні та усноісторичні джерела. При цьому неопубліковані писемні та

54

зображальні джерела виявлені у фондах Державних архівів Одеської,

Миколаївської, Херсонської, Дніпропетровської областей і Автономної

Республіки Крим, Центрального державного історичного архіву України,

м. Київ, Російського державного історичного архіву, Російського державного

архіву давніх актів. Опубліковані ж писемні, зображальні та усноісторичні

джерела, використані в нашій роботі, були підготовлені до друку у ХІХ – на

початку ХХІ ст. Причому тоді як в рамках досліджуваного нами періоду, до

1881 р. опублікованими виступають документальні джерела, періодика,

джерела особового походження і зображальні джерела, тільки частина яких

готувалась і публікувалась саме як археографічні, тоді як інші ще не були

саме історичними документами, в подальшому опубліковані джерела вже

видавались саме у вигляді археографічних і квазіархеографічних публікацій.

Методологічними засадами дослідження стало слідування парадигмі

історичної регіоналістики, звернення до теорії фронтиру, модернізаційної

теорії, до броделівського виокремлення «фактів», «кон’юнктур» і «структур

довгої тривалості» як «пластів» історії, використання принципів історизму,

об’єктивності та багатофакторності, методів сходження від абстрактного до

конкретного і від конкретного до абстрактного, логічного, історичного,

історико-генетичного, історико-порівняльного, історико-системного,

евристичного, класифікації, герменевтичного, текстологічного аналізу,

формально-юридичного і порівняльно-правового, методу натурного

візуального обстеження, квантитативних методів, методу вивчення окремих

прикладів (case study), ідеографічного та номотетичного методів.

55

РОЗДІЛ 2. ПРАВОСЛАВНЕ ХРАМОВЕ БУДІВНИЦТВО У 1734–1775 РР.

2.1. Регулювання церковного будівництва і розширення храмової мережі в

єпархіях, до складу яких входили південноукраїнські землі

У 1734–1775 рр. землі півдня України залишались не об’єднаними ні під

зверхністю одного керівника держави, ні під владою одного православного

єпархіального архієрея. Тож, по-перше, корінним чином відрізнялась

регламентація православного храмового будівництва на тих землях регіону,

що входили до складу Російської імперії і Кримського ханства. А, по-друге,

практика зведення церков на тих землях Півдня, що перебували під

зверхністю Петербурга, в чималій мірі залежала не тільки від законодавчого

регламентування, але і від цілої низки інших факторів, включно із

специфікою адміністративно-територіальних утворень, до складу яких вони

належали.

Впродовж 1734–1775 рр. в Петербурзі було прийнято цілу низку

законодавчих актів, які вносили зміни в регламентацію православного

храмового будівництва на теренах всієї імперії, включно із підросійськими

землями на півдні України. Суцільна евристика Повного зібрання законів

Російської імперії дала результатом виявлення наступних узаконень:

Вже 10 червня 1734 р. імператриця Анна Іоаннівна підписала указ, яким

на території всієї держави, як в містах, так і в селах заборонялось будувати

каплиці. Ця заборона стосувалась зведення каплиць як на нових місцях, так і

там, де раніше каплиці існували раніше. При цьому старі каплиці мали бути

«залишені в передньому стані». На виконання волі імператриці 19 червня

1734 р. Синод видав відповідний указ, яким уточнювалось, що піклування

про дотримання заборони на зведення каплиць в архієрейських єпархіях і

престольних містах єпархіальними архієреями має покладатись на світських і

духовних управителів архієрейських будинків; в інших містах і в селах – на

56

тих осіб, яким архієреями доручено ведення духовних справ; у володіннях

ставропігійних монастирів – монастирським властям [261, с. 355-356].

Невдовзі, 13 вересня 1734 р. побачив світ указ Синоду, який

констатував, що в низці православних церков імперії престоли були вельми

непропорційні, тобто високі, через що священики піддавались небезпеці під

час церковних служб. Тому наказувалось відтепер при будівництві церков

неухильно стежити, аби престоли в них влаштовувались пропорційні, тобто

довжиною в аршин і вісім вершків, шириною аршин і чотири вершки і

висотою аршин і шість вершків [261, с. 407].

Генеральним регламентом, виданим 24 грудня 1735 р., що стосувався

шпиталів, які мали бути влаштовані в резиденціях і головних портах, в пункті

8 спеціально обумовлювалось, що кожен шпиталь повинен мати церкву із

одним священиком при ній. Це положення відповідало пункту 5

Адміралтейського регламенту [261, с. 663].

9 жовтня 1742 р. побачив світ указ Синоду, яким поміщикам

дозволялось будувати нові церкви замість згорілих чи спорохнявілих тільки

за умови, що вони дають зобов’язання забезпечити ці нові храми всім

необхідним, а їх причти – достатньою кількістю земель. Спеціально

оговорювалось, що якщо немає можливості продовжити служіння в

спорохнявілій церкві, то вона може бути розібрана, а на її місці зведена «за

подобою» інших церков нова, в те саме ім’я; причому та деревина старої

церкви, яка була ще придатна, мала бути використана на зведення нової, а

яка ні – використана виключно на опалення церкви і на випікання просвіток.

Крім того, по завершенню будівництва і придбання всього необхідного

єпархіальному архієрею мав подаватись при донесенні складений через

духовне правління опис. Поміж іншими даними, цей опис мав включати

інформацію про відведені під церкву орну землю і сінні покоси, чисельність

дворів, а в них – чоловіків і жінок у складі парафії. Єпархіальні ж архієреї

мали давати дозвіл на освячення цих храмів лише за умови, що через ці

57

описи переконаються, що «ті церкви зі згаданим задоволенням повністю

виявляться». Підставою для такого посилення контролю називалось те, що

поміщики та інші іноді будували церкви «не шукаючи Божої слави, але для

єдиної своєї честі», належним чином не забезпечивши цей храм і його причт,

а просто зазначаючи, у клопотаннях, що новозведена церква до освячення

ніби то у повній готовності [262, с. 668-669].

Синодальний указ від 12 листопада 1753 р. на виконання волі

імператриці наголошував, що у всіх «соборних, ружних і парафіяльних

церквах, а також повітових, сільських церквах» має підтримуватись належна

чистота, всі спорохнявілості своєчасно виправлятись. Якщо ж на звернення

про відповідні виправлення «куди треба» не буде «ніякого успіху», то слід

було повідомляти про це Синоду [263, с. 925-926].

Сенатський указ від 10 грудня 1756 р. про обмеження чисельності

священно- та церковнослужителів при православних храмах

підтверджувалась дія сенатського указу від 11 березня 1723 р., яким, зокрема,

заборонялось будувати нові церкви в населених пунктах із недостатньою

кількістю парафіян. Разом із тим, тепер, у 1756 р., спеціально оговорювалось,

що в тих випадках, коли на нових місцях поселяться навіть кілька дворів,

відстань від яких до найближчої церкви буде більше 20 верст, в разі бажання

місцевих мешканців звести храм і їх згоди утримувати за свій рахунок членів

причту, Синод може давати відповідну згоду [264, с. 688-690].

Відповідний аспект був скорегований вже указом Сенату від 15

листопада 1757 р. Адже Синод висловив незгоду із запровадженим у 1756 р.

формулюванням, наголосивши, що при наданні згоди на зведення нової

церкви слід брати до уваги не відстань до найближчого діючого храму, а цілу

низку обставин, включно із наявністю природних перешкод, які

ускладнюють дорогу до найближчої церкви. Ці перешкоди могли завадити

священикам задовольняти нагальні духовні потреби їхніх парафіян. Тому

Синод пропонував залишити питання доцільності влаштування нових храмів

58

у компетенції єпархіальних архієреїв. Тож Сенат змінив формулювання, і

тепер відповідний дозвіл міг давати не Синод, а саме місцевий єпархіальний

архієрей. Щоправда, Сенат при цьому зробив приписку: «з урівняльною

відстанню погостами». Пояснювалось, що церкви мали влаштовуватись на

«урівняльній» відстані від «дєрєвєнь» (тобто поселень, які не мали храмів),

«як зазвичай здавна від сіл і дєрєвєнь відстоять погости», щоб відстань до

найближчого храму була не більшою за 10 верст [264, с. 824-825].

30 квітня 1759 р. Сенат видав указ про дозвіл розбирати старі фортеці із

використанням їхньої цегли для ремонту казенних церков [265, с. 343].

5 березня 1762 р. Петро ІІІ підписав указ про заборону Синоду без його

згоди давати дозвіл на влаштовування домових церков. Підставою для такого

рішення називалось те, що корисним є «не примноження, а благочиння і

утраминня» храмів, а влаштування домових церков йде не на користь

«загальнонародним» соборам і церквам, відволікаючи від них парафіян і

пожертви [265, с. 934].

Натомість Катерина ІІ, тільки-но прийшовши до влади, ініціювала

скасування запровадженої її попередником заборони, і вже 15 липня того ж

1762 р. Сенат видав наказ розпечатати всі домові церкви, закриті згідно указу

Петра ІІІ від 5 березня 1762 р. При цьому передбачалось, що на майбутнє,

коли хто буде клопотати про дозвіл через слабкість здоров’я влаштувати

церкву у себе вдома, Синод має діяти на підставі законів за власним

розглядом чи за розглядом єпархіальних архієреїв [266, с. 20].

18 квітня 1765 р. Сенат видав указ про скасування, у зв’язку із

запровадженням церковних штатів, плати за видачу грамот на будівництво і

освячення церков. Відтепер ці грамоти наказувалось видавати безкоштовно,

без найменшої зупинки і ускладнення, а при видачі антимінсів брати тільки

по 50 копійок за холст, а старих антимінсів не замінювати, хіба що в разі

їхнього цілковитого спорохнявіння [267, с. 117-118].

59

Указом Синоду від 10 грудня 1770 р. підтверджувалась чинність указу

Петра І від 24 жовтня 1722 р. про заборону будівництва церков на нових

місцях без дозволу Синоду. Що стосується місць, де церкви існували і

раніше, але згоріли чи спорохнявіли, дозвіл на зведення замість них нових

храмів покладався на єпархіальних архієреїв. Але і в цих випадках, якщо при

парафії такого храму в селі буде менше 40 дворів, а в місті – менше 20,

єпархіальний архієрей був зобов’язаний звертатись з поданням до Синоду

[268, с. 176-177].

7 липня 1771 р. синодальним указом наказувалось щорічно присилати до

Синоду докладні відомості про наявні в кожній єпархії домові церкви: про

їхню кількість, з яких причин і для яких потреб влаштовані, а також кому їх

дозволено мати [268, с. 287].

24 грудня 1771 р. Сенатом був виданий указ, яким губернаторам,

губернським, провінційним і воєводським канцеляріям наказувалось при

прийнятті рішень про відведення в містах спеціальних місць для кладовищ і

при влаштуванні при цих кладовищах церков обов’язково входити у зносини

з духовним відомством, адже останнє могло призначити для відповідних

функцій і вже наявні храми [268, с. 409].

До цього ж питання Сенат повернувся в своєму указі від 14 жовтня

1772 р., уточнивши, що представники місцевої світської влади мають

зноситись із духовними правліннями, які і мали визначати, чи потрібно

влаштовувати при кладовищах нові церкви, або ж є можливість переносити

туди вже діючі у місті храми [268, с. 587].

Нарешті, 5 травня 1774 р. Синод, реагуючи на скарги з місць, що

єпархіальні архієреї іноді забороняють проводити без їхнього дозволу ремонт

храмів не тільки зовнішній, але і внутрішній, ухвалив текст указу, за яким

звертатись за дозволом керівника єпархії слід було лише при такому

внутрішньому ремонті, який проводився всередині вівтаря з пошкодженням

чи зрушенням престолу, після чого треба було проводити нове освячення

60

храму. Інші ж види ремонтних робіт, як от виправлення підлоги у вівтарі чи у

всій церкві, вікон і дверей, даху, ганку, паперті та дзвіниці, які можуть

проводитись без нового освячення релігійної споруди, отримання

архієрейського благословення не потребують, і єпархіальним архієреям треба

такий ремонт не те що не забороняти, а всіляко заохочувати до нього як

священно- та церковнослужителів, так і парафіян [268, с. 940-941].

Підросійські землі південної України, на які поширювались перелічені

вище законодавчі акти щодо регламентації храмового будівництва,

перебували у складі кількох єпархій.

Більша частина підросійської території регіону із більшістю ж наявних у

ньому православних храмів впродовж зазначеного періоду формально

знаходилась під зверхністю Київського єпархіального архієрея, хоча обсяги

його повноважень щодо церковної справи деяких із адміністративно-

територіальних складових регіону мали чималу специфіку. Йдеться

передусім про Вольності Війська Запорозького, церковне будівництво на

яких буде розглянуто в підрозділі 2.2. При цьому важливою тенденцією

XVIII ст. були суттєві зміни кордонів Київської митрополії, що дало підстави

О. Спінулу запропонувати не досить вдале формулювання «Київська

митрополія втрачає свою відмінність у кордонах від інших єпархій і

позбавляється значної кількості парафій» [795, с. 13].

Досліджуючи церковну історію так званих «Задніпрських місць», що

знаходились під зверхністю Київського єпархіального архієрея, А. Пивовар

пише, що у 1741 р. для храмового будівництва цих прикордонних земель

було зроблене виключення, обумовлене втратами, що церковна мережа

зазнала внаслідок російсько-турецької війни і дій поляків. Указом від 3 липня

1741 р. Синод зазначав, що в слободах і селах Задніпрських місцях Київської

єпархії храмів і раніше було не достатньо, але і з наявних частина була

залишена через війну, а інші поляками вивезені, розтягнуті чи спалені. Тому

Синод наголошував, що «церков там повинна бути побудована достатня

61

кількість з дозволу Київського архієрея». Причому опікуватись цим було

доручено Київському губернатору І. Неплюєву, вимоги якого єпархіальний

архієрей мав виконувати, не зносячись попередньо із Синодом, «аби через

віддаленість не витрачати час» [247, с. 119].

Ще станом і на 1724 р., і на 1734 р. до складу Воронезької єпархії

входили церкви Бахмута, Нового Айдару та цілої низки населених пунктів

регіону [752, с. 169-170]. Загалом же у розлогій Воронезькій єпархії за

даними 1736 р. налічувалось 333 церкви [752, с. 172], у 1742 р. – 493, а на

початку 1760-х – вже більше 600 [752, с. 420]. Щоправда, така стрімка

динаміка обумовлена не тільки темпами храмового будівництва, але і

перекроєннями кордонів єпархій.

Частина земель Півдня вийшла з-під юрисдикції Київського

єпархіального архієрея до складу Воронезької єпархії у 1754 р. Йдеться про

Слов’яносербію, мова про яку піде в підрозділі 2.3. На початок 1760-х рр.

Білгородська єпархія нараховувала вже 1093 церкви, тобто на 100 більше, ніж

у 1742 р. [752, с. 431]. Втім, вже у 1764 р., коли Слов’яносербія була

ліквідована, Бахмут як центр, якому підпорядковувалась 21 церква, вже

фігурував у складі Воронезької єпархії [752, с. 429]. При цьому Новий Айдар

і низка інших поселень регіону того ж 1764 р. значились у складі

Білгородської єпархії [752, с. 420].

У 1756 р. зі складу Київської єпархії вийшла інша військова і

адміністративно-територіальна одиниця, сформована на півдні України

переселенцями з Балкан – Нова Сербія [752, с. 494]. Вона була віддана під

зверхність Переяславського і Бориспільського єпархіального архієрея.

Специфіка церковного будівництва на території Нової Сербії розглядається в

підрозділі 2.3.

На початку 1770 р. від гирла Берди до річки Мокра Московка почала

влаштовуватись Нова Дніпровська лінія фортець [707], яка в церковному

відношенні була приписана до Білгородської єпархії. Ще коли фортеці

62

будувались, і тільки в двох із них були влаштовані церкви, за зверненням

генерала В. Черткова спеціально для цього переведений з Київської до

Білгородської єпархії священнослужитель Савурський був призначений

головним начальником духовенства всіх «теперішніх і майбутніх» церков

Нової Дніпровської лінії [440, с. 109-110]. Самі церкви двох фортецях,

Олександрівської і Петровської, попервах являли собою похідні намети. При

цьому вже у 1773 р. інженерна команда збудувала замість намету храм із

цегли та деревини [752, с. 699-700]. Невдовзі намет був замінений

стаціонарним храмом і в Петровській фортеці. Нова споруда значилась як

«фаферкова кам’яна» [735, с. 293-294].

Чисельність православних храмів південної України, що знаходились у

межах Російської імперії, зросла у зв’язку із підписанням Кючук-

Кайнарджійського миру [413, с. 31-33], за яким, між іншим, Російська імперія

отримувала Керч і Єнікале на Кримському півострові. На той момент

російські війська перебували в цих двох фортецях вже кілька років, але лише

тепер храми цих населених пунктів були офіційно введені під зверхність

Синоду. У березні ж 1775 р. так званим «албанським грекам» які на боці

Російської імперії нещодавно воювали у російсько-турецькій війні, було

дозволено оселитись у Керчі та Єнікале, причому була дана обіцянка

облаштувати для них храми за рахунок державної казни, а самі ці храми

підпорядкувати не комусь із вже діючих в Російській імперії єпархіальних

архієреїв, а дати грекам дозвіл обрати свого архієпископа, який би

підпорядковувався безпосередньо Синоду [144, арк. 206-208; 440, с. 113].

Після того, як у 1775 р. було прийняте рішення про створення

Слов’янської та Херсонської єпархії, ті єпархії, до складу яких входили

підросійські землі півдня України, склали списки церков, які передавались до

складу новоутвореної церковно-територіальної одиниці. Згідно з цими

списками, Київська єпархія втрачала на користь Слов’янської та Херсонської

єпархії 173 парафіяльні храми, Переяславська – 1 собор і 80 парафіяльних

63

церков, Білгородська – 1 собор і 54 парафіяльні храми, Воронезька – 2 собори

і 33 парафіяльні церкви [147, арк. 365-368; 259, с. 56-57].

Щодо статистики міських і сільських храмів, то з Київської єпархії

відійшли 6 церков міста Полтава, 2 – міста Кременчук, 9 – містечка

Кобеляки, 7 – містечка Старі Санжари, 6 – містечка Нові Санжари, 6 –

містечка Білики, 6 – містечка Келеберда, 6 – містечка Решетилівка, 5 –

містечка Великі Будища, 5 – містечка Соколка, 4 – містечка Орлик, 4 –

містечка Кишенькі, 4 – містечка Переволочна, 3 – містечка Нехвороща, 3 –

містечка Омельник, 2 – містечка Маячка, 2 – містечка Власівка, 2 – містечка

Потоки, 1 – містечка Карлівка, 1 – містечка Манжелія.

Звернемо увагу, що всі вищеперелічені населені пункти знаходились за

межами земель, які на початку ХІХ ст. увійшли до складу Катеринославської,

Херсонської і Таврійської губерній, а отже, за межами Південної України.

Крім цих міських і містечкових церков, ще 64 знаходились у селах, які нині

знаходяться на Полтавщині, 2 – на Харківщині.

З міського простору вже Південної України зі складу Київської єпархії

передавались 4 церкви містечка Царичанка, 3 – містечка Китайгород, 1 –

містечка Стара Самарь. До нинішньої Дніпропетровщини належало 15

сільських храмів, переданих з Київської єпархії [147, арк. 330-332 зв.].

З Переяславської до складу Слов’янської та Херсонської єпархії

передавались 5 церков у місті Єлисаветграді, 3 – місті Новомиргороді, 2 –

містечку Крилові, решта 71 – у слободах, шанцях і ротах [147, арк. 308-324].

Більшість з цих населених пунктів знаходились на землях нинішньої

Кіровоградської області, по кілька – Дніпропетровської і Миколаївської

областей.

Зі складу Білгородської єпархії до південноукраїнської єпархії

передавались по одному храму Білівської, Васильківської, Ряськівської,

Прасковіївської, Берецької, Козловської, Олексіївської, Борисоглібської,

Лівенської, Федорівської фортець Української укріпленої лінії,

64

Олександрівської та Петровської фортець Нової Дніпровської лінії, 2 храми

міста Тор, 15 церков шанців Бахмутського гусарського полку. Решта церков

діяла у слободах і селах [147, арк. 358-362]. Тоді як більшість церков фортець

Української укріпленої лінії розташовувались на території нинішньої

Харківщини, обидва храми Нової Дніпровської лінії належали до земель

нинішньої Запорізької, а храми Тора – Донецької областей. На території ж

нинішньої Донеччини діяли і 3 церкви у слободах. Церкви шанців

Бахмутського гусарського полку розташовувались на землях нинішніх

Донеччини і Луганщини.

З Воронезької до Слов’янської та Херсонської єпархії передавались 5

храмів міста Бахмута, 7 – фортеці Димитрія Ростовського, чотирьох

прикордонних батальйонах, Темерницькій портовій митниці і козацькому

полку, 3 – в Азовській фортеці і Азовському козацькому полку, 1 – в

Таганрозькій фортеці, 19 – в слободах [147, арк. 342-353]. З поміж цих

населених пунктів Бахмут знаходився на землях нинішньої Донецької

області, 18 слобод – Луганської області. Решта храмів належала до територій,

що нині офіційно входять до складу Російської Федерації.

Домінуючим матеріалом, з якого споруджувались храми, у цей час

залишалась деревина. Дослідник історії архітектури О. Харлан переконливо

довів хибність міфу про те, що у степовій зоні Південної України дерев’яне

зодчество було відсутнє з огляду на не чисельність лісових масивів. Втім,

брак деревини, що спостерігався в порівнянні з іншими регіонами,

зумовлював, по-перше, те, що великий відсоток дерев’яних храмів зводився

саме в долинах річок, оскільки саме там знаходились лісові масиви, а, по-

друге, брак лісу відбивався головним чином на відсотку споруджених з нього

житлових будинків, тоді як на храмових спорудах у цьому плані не

заощаджували. Що стосується покриття храмів, то воно принаймні в першій

половині XVIII ст. переважно було солом’яне і ґонтове, тоді як вкривання

церков бляхою було винятком [875, с. 76-77, 80-81].

65

В результаті вивчення дерев’яного храмового будівництва на півдні

України козацької доби О. Харлан прийшов до висновку, що тоді в регіоні

зустрічалися однозрубні, а також хрещаті одно-, три, п’яти- і девятиверхі,

трьох престольні, ярусні храми [875, с. 66]. При цьому він зазначає, що

церкви південноукраїнського регіону були дуже схожі за планувальними та

об’ємовими властивостями до церков Полтавщини та Слобожанщини [875, с.

73]. Це було цілком логічним, зважаючи як на описане нами вище

знаходження храмів Півдня в одних єпархіях із храми Полтавщини та

Слобожанщини, а також на те, що значний відсоток мешканців

південноукраїнського регіону, і, зокрема, дослідженої О. Харланом

Катеринославщини являли саме вихідці із двох зазначених регіонів.

Саме активні міграційні і колонізаційні процеси, які мали місце в

регіоні, зумовили те, що доволі поширеним явищем було перенесення

церков. Для прикладу, в селищі Ольшанка, що було засноване болгарськими

переселенцями у 1774 р. і згодом увійшло до Єлисаветградського повіту,

була того ж року поставлена церква, придбана у селищі Дмитрівка, де

засновники Ольшанки зимували дорогою до цього місця поселення [672, с.

253]. Ця церква була дерев’яною, невеликою, триверховою і «стародавньої

архітектури» [673, с. 375-376].

Досліджуючи практику церковного будівництва в єпархіях, до складу

яких входили південноукраїнські землі, надзвичайно важливо звернути увагу

на відповідний аспект історії Готфійської та Кафійської єпархії, яка діяла на

території Кримського ханства. Вона була створена у 1678 р. шляхом злиття

до того діючих окремо Готської та Кафської (Кафійської) єпархій [354, с. 56].

Специфіка ситуації із православним храмовим будівництвом на

території Кримського ханства зумовлювалась тим, що султанськими

фірманами, які підписувались при вступі на посаду митрополитів Готської та

Кафської єпархії, спеціально підтверджувалась заборона будівництва не

мусульманських культових споруд. Тому православні мали задовольняти свої

66

релігійні потреби в тих церквах, які були зведені в Криму ще за часів

середньовіччя. А будівнича діяльність православних парафій мала

обмежуватись підтриманням в належному стані, ремонтом і перебудовою

вже існуючих храмів [335, с. 26; 454].

Багато з православних храмів, що зводились і діяли на Кримському

півострові впродовж століть, називає в роботі «Дослідження деяких

незрозумілих питань середньовіччя в Тавриді» О.Л. Бертье-Делагард [354].

Цікаво, що, як зазначила М. Араджионі, посилаючись на фонди Кримського

республіканського краєзнавчого музею, при підготовці цієї праці Бертье-

Делагард склав списки митрополитів і храмів Криму з раннього

середньовіччя до 1778 р. [343, с. 65-66]. Щоправда, до самої публікації

увійшли лише списки ієрархів єпархій Кримського півострову, але не церков.

При цьому аналіз назв цих храмів дав Бертье-Делагарду підстави зробити

висновок, що найбільш шанованими серед християн півострова були святі

Георгій, Феодор Тирон, Феодор Стратилат і Димитрій [343, с. 66].

І. Джуха описує стан церковної мережі православних греків Кримського

півострова «к другій половині XVIII сторіччя» таким чином: храми були

майже в кожному грецькому селі, а в деяких з них (зокрема, Ялті та Карані)

діяло одразу 2, 3 чи 4 церкви. У місті Кафа налічувалось аж 9 храмів.

Найбільше церков у Криму були висвячені на честь Георгія Побідоносця.

Саме його ім’я носили храми в селах Бешів, Лака, Бія-Сала, Ласпі, Аян,

Куру-Узень, Сартана, Малий Ламбат та інших, на його ж честь було названо

монастир. Чимало релігійних споруд Криму були найменовані на честь

Богородиці (серед них – Успенський скит), Феодора Тирона і Феодора

Стратилата, Димитрія, Костянтина, Косьми та Дем’яна [415, с. 41].

Як про кардиналі зміни, які відбулись із мережею діючих на

Кримському півострові православних храмів через вихід греків під орудою

митрополита Ігнатія, так і про чисельність церков, що налічувались у Криму

станом на кінець 1770-х рр., буде докладно сказано в підрозділі 3.2. Саме ці

67

дані дають наближене уявлення про мережу православних релігійних споруд

Криму, що діяла станом і на 1775 р., адже безпосередньо за зазначений вище

рік, як і за роки попередні, списки храмів нами не виявлені. Папери, в яких

вони могли міститись, були втрачені ще у 1780 р., коли, як писав митрополит

Ігнатій 14 грудня 1783 р., «мій будинок згорів, де архів разом зі сховищем

моїм теж згоріли», через що цьому архієрею і довелося відновлювати

приблизний список храмів Криму вже тільки по пам’яті [230, с. 136].

Показово, що в 1840-х рр. Гавриїл (Розанов) тільки в Феодосійському повіті

описав 52 «старовинні» храми, багато з яких вели початок ще з середніх віків

[382].

Таким чином, зміни впродовж 1734–1775 рр. законодавчої регламентації

храмового будівництва в Російській імперії, які напряму стосувались і

підросійської частини південноукраїнських земель, з одного боку, мали

пріоритетом фінансування зведення і утримання релігійних споруд самими

парафіянами, у зв’язку з чим передбачалась ціла низка перепон для

надмірного зростання чисельності храмових споруд. Разом із тим,

розширення кордонів Російської імперії і колонізація нових територій

зумовлювали необхідність цілої низки виключень, коли задля забезпечення

переселенцям можливості задовольняти духовні потреби, законодавці

поступались дотриманням вимог щодо мінімальної кількості парафіяльних

дворів. При цьому законодавство ще залишалось доволі лояльним у питанні

визначення вимог до архітектурних особливостей храмів.

На конфігурації церковної мережі та динаміці храмового будівництва в

регіоні великою мірою відбивались ті зміни державних кордонів і меж

адміністративно-територіальних одиниць, що мали місце у 1734–1775 рр. і, в

свою чергу, були тісно взаємопов’язаними із колонізацією краю.

Перебування земель Півдня у складі різних єпархій і під зверхністю різних

військових та цивільних команд накладало свою специфіку на практику

храмового будівництва в регіоні.

68

2.2. Специфіка храмового будівництва на землях Вольностей Війська

Запорозького

Після повернення у 1734 р. запорозького козацтва до меж Російської

імперії і до ліквідації Нової Січі в 1775 р. Вольності Війська Запорозького

займали більшу частину підросійських земель Півдня України. Практика

храмового будівництва тут була доволі відмінною від регламентованої

законодавчо, що було одним із локальних проявів реальної зверхності

Запорозького Коша у вирішенні більшості справ на території Вольностей.

Включно із церковною сферою.

При реконструкції процедури храмового будівництва деякі дослідники

роблять ту ж помилку, що і багато з авторів, які описували різні інші аспекти

життя запорозького козацтва. Адже можна погодитись із В. Ульяновським,

що, скажімо, Д. Яворницький, самий авторитетний дослідник церковного

устрою запорожців, через стан збереженості документів спостереження,

зроблені на підставі матеріалів часів Нової Січі, екстраполював на більш

ранні періоди, «коли і уклад життя, і політична ситуація, і стан церкви в

цілому були відмінні» [833, с. 762]. Так і щодо процедури отримання

дозволів на зведення церков за основу іноді беруться виключно опубліковані

В. Бідновим документи 1860-х – першої половини 1770-х рр.

Тож вкрай важливо розглядати церковне будівництво на землях

Запорозьких Вольностей не в статиці, а в динаміці, залучивши для цього

якомога ширший комплекс джерел, які стосуються всього періоду існування

Нової Січі. При цьому слід звернути спеціальну увагу як на діючі на

Запорожжі процедури узгодження храмового будівництва, так і на зміни в

храмовій мережі запорозьких земель, а також на різноманіття архітектурних

особливостей козацьких церков.

69

До виходу на землі Османської імперії запорожці в духовному плані

були залежними від Києво-Межигірського монастиря, що мав право

ставропігії (тобто підпорядковувався не місцевій єпархіальній владі, а

напряму патріарху), а отже, на них не поширювалась влада жодного

єпархіального архієрея. Іншими словами, в питаннях влаштування і

освячення своїх вельми не чисельних храмів, а також направлення до них

духовенства запорожці мали справу саме зі своїм ставропігійним

монастирем, а не з якимось із залежних від Москви очільників єпархій. Втім,

повернення у 1734 р. змінило ситуацію. Відтепер, зберігаючи залежність від

Києво-Межигірського монастиря, козаки в низці питань мали спілкуватись і з

єпархіальним архієреєм, яким для території Вольностей Війська

Запорозького виступав Київський архієпископ (згодом – митрополит). І, що

особливо важливо в контексті нашої проблематики, до питань, які відтепер

мали узгоджуватись із єпархіальним архієреєм, належало і храмове

будівництво [440, с. 66].

Як писав А. Скальковський, кошовий отаман із Військом, тільки-но

повернувшись до меж Російської імперії, звернулись через київського

військового губернатора Вейсбаха до Київського єпархіального архієрея за

благословенням на закладку Січової Покровської церкви. Через того самого

військового губернатора Київський архієпископ Рафаїл передав

благословення «на заснування Коша» та спорудження на Січі Покровського

храму. Причому Київський єпархіальний архієрей зробив це надзвичайно

оперативно: лист від запорожців був складений 3 квітня 1734 р., одержаний

архієреєм на Великдень, 14 квітня, і вже 19 квітня 1734 р. був складений лист

із архієрейським благословенням. Причому, оскільки кошовий отаман і

запорожці «вимагали» благословення не тільки на будівництво храму, але і

на служіння при ньому «всечесному архімандриту при війську

Запорозькому» отцю Гавриїлу, Київський архієпископ Рафаїл у своєму листі

одразу дав благословення Покровську церкву в урочищі Підпільній «за

70

чиноначальністю церковною закласти, благополучно спорудити і, освятивши,

в ній безкровну приносити жертву всемилосердному Богу нашому» саме

вищезгаданому архімандриту Гавриїлу. Разом із благословительною

грамотою Рафаїл надіслав на Запорожжя освячений антимінс для майбутньої

церкви, а також щойно видане Києво-Печерською друкарнею Євангеліє [787,

с. 113, 256-257]. Втім, І. Сапожніков, базуючись передусім на картографічних

джерелах, приходить до висновку, що зведення Січової церкви почалось

тільки в 1737 чи 1738 р., а завершилось у 1742 р. [772, с. 185]. Причиною

такої затримки він, слідом за П. Короленком [542, с. 23], називає російсько-

турецьку війну 1735–1739 рр., додаючи, що пріоритет був відданий зведенню

січових оборонних укріплень, а не церкви, на будівництво якої не вистачало

ні робочих рук, ні коштів. Тому тимчасово січове товариство задовольнялось

похідною Покровською церквою [772, с. 185].

Коло задіяних до процедури узгодження церковного будівництва на

землях Вольностей Війська Запорозького могло змінитись в разі реалізації

намірів козацтва облаштувати на цій території власну архієрейську кафедру.

Мова йде про так звану «справу Анатолія Мелеса» [146, арк. 4-6 зв.], якому

кошове керівництво у 1759 р. запропонувало залишитись при Січовому храмі

і очолити запорозьке духовенство. При наявності в історіографії

неоднозначних оцінок намірів запорожців у «справі Анатолія Мелеса» [554,

с. 119; 599; 600; 655, с. 69-70; 675; 680, с. 36; 805, с. 275; 827], найбільш

обґрунтованим і таким, що має давню історіографічну традицію є саме

трактування цієї справи як спроби запорожців створити свою архієрейську

кафедру і тим самим вийти з-під підпорядкування Київському єпархіальному

архієрею [440, с. 66-69]. Втім, ці наміри, у тому числі і через активну

протидію з боку Київського митрополита, реалізовані так і не були, і він

зберіг свої позиції в процедурі храмового будівництва на Запорожжі.

Більше того, саме «справа Анатолія Мелеса» підштовхнула Київського

єпархіального архієрея до посилення контролю за церковною справою на

71

землях Вольностей Війська Запорозького. Для цього на початку 1760-х рр.

ним була запроваджена проміжна ланка в стосунках Коша і Києва –

Старокодацьке духовне намісне правління – яка відтепер теж була включена

до процедури храмового будівництва. Втім, ця ланка з цілої низки причин

виявилась значно більш залежною саме від запорозького козацтва, а не від

Київського єпархіального архієрея [565, с. 54-74; 642; 643], що напряму

впливало на дії «хрестового намісника» в питаннях влаштування нових

церков. І, що важливо, територіальні межі компетенції очільника

Старокодацького духовного намісного правління були значно вужчими за

межі Вольностей Війська Запорозького. Влада «хрестового намісника»

поширювалась менш ніж на п’яту частину козацьких храмів. І. Покровський

помилково стверджує, що заснована у 1761 р., як він її називає,

«Старокодацька протопопія» була «прикрита» у 1770 р. і приєднана до

Полтавської протопопії [752, с. 691].

Жоден із виявлених нами документів не дає підстав поставити під

сумнів спостереження, що участь Старокодацького духовного намісного

правління в процедурі влаштування нових храмів зводилась до збирання і

пересилання Київському митрополитові відомостей щодо парафії тих

запорозьких поселень, в яких планувалось облаштування храмів, і що при

цьому духовне намісне правління підтримувало кожне подання, одержане від

Запорозького Коша [759, с. 98].

Ще за десять років до запровадження Старокодацького духовного

намісного правління Київський єпархіальний архієрей намагався призвичаїти

запорозьке козацтво до участі у вирішенні церковних справ іншої проміжної

ланки – розташованої за межами Вольностей Полтавської протопопії. Втім, і

компетенція полтавського протопопа охоплювала не всі парафії Запорожжя,

і, що ще важливіше, козацтво і його священики не виконували відповідний

указ Київського митрополита так, як він волів [440, с. 70; 554, с. 118].

72

В останні роки існування Нової Січі Київському митрополиту таки

вдалося формально отримати більшу владу над Запорожжям, посвятивши в

архімандрита Володимира Сокальського, начальника січових церков [557, с.

592-593]. Тим самим Сокальський виводився із підпорядкування Києво-

Межигірській ставропігії і підпорядковувався Київському єпархіальному

архієрею. Втім, це не спричинило того, що кошове керівництво втратило

свою ключову роль в церковному будівництві [440, с. 70-72; 604; 615; 639].

Цікаво, що вже після висвячення Сокальського в архімандрита, 9 листопада

1774 р. Кош, відповідаючи на надісланий останньому запит Київського

митрополита Гавриїла про те, які саме храми підпорядковувались начальнику

січових церков, і чи є на землях Запорозьких Вольностей храми, які не

належать до Київської єпархії, сформулював так: «У Війську Запорозькому

Низовому церкви перебувають по духовенству і віданні … першопрестольної

тут церкви начальника єдине тільки для рахунку. А в головному і повному

віданні і розпорядженні як церкви, так і начальник січових церков Війська

Запорозького. А скільки ж церков, і які до якої єпархії нині приналежність

мають, пояснення визнається незручним тепер» [168, с. 184-185].

Якою була процедура отримання дозволу на заснування і освячення

запорозьких храмів одразу після створення Старокодацького духовного

намісного правління, видно, зокрема, із справи про влаштування церкви в

Бригадирівці (Данилівці). Особливо цікаво, що ця справа почалась ще за

участі духовного правління Полтавської протопопії, але потім замість

останньої було залучено саме нововлаштоване Старокодацьке духовне

намісне правління. Отже, священик, титар і парафіяни старої Покровської

церкви в Бригадирівці звернулись до кошового отамана, повідомляючи, що

їхній храм вкрай спорохнявів, і тому просили посприяти отримання

архієрейського благословення на влаштування нової церковної споруди їхнім

коштом. 22 липня 1761 р. кошовий отаман із військовою старшиною

передали зміст цього прохання духовному правлінню Полтавської

73

протопопії, просячи останню, в свою чергу, передати це звернення все

самому єпархіальному архієрею. Втім, вже давно діючи в правовому полі

Російської імперії і порядкуючи головним чином серед церков, що лежали за

межами Запорозьких Вольностей і тому були більш залежні від імперської

бюрократії, духовне правління Полтавської протопопії не виконало прохання

одразу, оскільки в зверненні кошового отамана не наводилось ніяких даних

по тих пунктах, що передбачались вже згадуваним нами указом Синоду від 9

жовтня 1742 р. та іншими законодавчими актами. Тож духовне правління

направило ордер на адресу новокодацьких священиків Василя Алексєєва і

Артема Іванова, яким наказувалось провести «дослідження і засвідчення»

щодо всіх цих пунктів, зокрема, чи новий храм планується зводитись на місці

старого; чи буде він кам’яним або ж дерев’яним; чи годиться визначене місце

для будівництва; чи немає поруч із ним шинків чи інших «непристойних»

будівель; якими є чисельність дворів у населеному пункті і кількість

парафіян; чи вже заготовлені будівельні матеріали і чи визначений майстер

для будівництва; чиїм коштом буде зводитись храм (щодо останнього пункту

звернемо увагу, що саме ця інформація в зверненні кошового отамана зі

старшиною була присутня, але полтавська церковна бюрократія, складаючи

свій документ, просто «йшла за списком»); чи не виникне затримок у

спорудженні храму; чи буде в ньому іконостас; чи є дзвіниця зі дзвонами;

яким буде порядок утримання причту; звідки храм буде одержувати все

необхідне для священнослужіння тощо. Отримавши ж відповідну

інформацію від новокодацьких священиків 1 вересня того ж 1761 року,

духовне правління Полтавської протопопії вже наступного дня звернулось до

Київського митрополита, передаючи всі обставини справи, зібрану по

пунктах інформацію і просячи архіпастирського благословення на закладку

нового храму. Отримавши цей документ 11 вересня, уже 13 вересня

Київський митрополит склав чернетку благословительної грамоти, причому

адресувалась вона вже не Полтавській протопопії, але «чесному

74

Старокодацькому Запорозькому наміснику» Стефану Андрєєву, якому

доручалось «за прикладом інших церков Божих розміром і простором

потрібними, за чино положенням церковним закласти і з поспіхом будувати

дозволити». Митрополитом спеціально оговорювалось, що деревина старої

церкви може бути використана тільки для зведення огорожі цвинтаря чи для

випікання просвірок, а що не годиться ні для першого, ні для другого, мало

бути спалене, а попіл висипаний у річку. У відповідності із указом Синоду

від 13 вересня 1734 р., хоча і не згадуючи про нього, митрополит писав, що

престол у новому храмі мав бути пропорційний, тобто довжиною в аршин і

вісім вершків, шириною аршин і чотири вершки і висотою аршин і шість

вершків. Єпархіальний архієрей зазначав, що коли храм буде збудований і

отримає все необхідне начиння, Старокодацький духовний намісник Стефан

Андрєєв з правлінням мали перевірити і засвідчити наявність цього начиння,

склавши йому опис. Цей опис мав бути надісланий єпархіальному архієрею

разом із донесенням Старокодацького духовного намісника, в якому, між

іншим, слід було вказати, яким преосвященним і в якому році виданий

антимінс для старої церкви, і в якому він стані. Якщо антимінс був вже

непридатний для подальшого використання, він мав бути переданий до

Київської митрополичої кафедри. Тим же донесенням духовний намісник мав

просити митрополита дати благословення на освячення новозбудованого

храму і про видачу, в разі потреби, нового антимінсу [175, с. 37-44].

Щодо описаної вище процедури звернемо особливу увагу, що попервах,

ще у березні 1761 р. Кош пішов значно спрощеним шляхом, звернувшись не

до якоїсь із проміжних ланок, як от Полтавській протопопії чи

Старокодацького духовного намісника, а безпосередньо до Київського

митрополита. Цим документом кошовий отаман з військовою старшиною

повідомляв єпархіальному архієрею зміст звернення до Коша священика,

титарів і парафіян старого храму в Бригадирівці і просив митрополита видати

75

бригадирівському священику благословительну грамоту за закладку нової

церкви [175, с. 41-42].

Церква в Бригадирівці була закладена вже 8 листопада того ж 1761 р. А

2 вересня 1766 р. її зведення було завершене, про що 20 вересня її

священики, титарі і парафіяни повідомили Старокодацькому духовному

намісному правлінню. Останнє, піднявши всі документи 1761 р., які

відклались у ньому щодо процедури видачі дозволу на закладку, побачило з

них, що митрополит наказував по завершенні будівництва перевірити

наявність всього церковного начиння. Тож намісне правління доручило двом

своїм присутнім священикам провести необхідне освідчення і скласти опис

церковного майна. Що і було зроблено. Антимінс, виданий Київським

єпархіальним архієреєм ще для старої церкви в Бригадирівці у березні 1743

р., виявився ще придатним для використання. Про всі ці обставини намісне

правління, доклавши згаданий вище опис церковного майна, 20 жовтня 1766

р. доповідало Київському митрополиту, звертаючись до нього за

благословенням на освячення храму. І, знову ж таки, як і в 1761 р., ще до

звернення до проміжної ланки в єпархіальному управлінні Кош в особі

військового судді зі старшиною і товариством 15 вересня 1766 р. напряму

звернувся до Київського митрополита з проханням видати бригадирівському

священику, коли той за цим приїде до Києва, благословення на освячення

новозбудованої церкви. У відповідь на це митрополит листом на ім’я

військового судді від 15 листопада того ж року повідомив, що цього ж дня

він надіслав потрібну грамоту Старокодацькому духовному наміснику,

благословляючи нею освятити церкву в Бригадирівці [175, с. 51-55].

Коли в 1772 р. Кош звертався до Київського митрополита за

благословенням на закладку церков у Бабайківці та Могильові, то це, на

відміну від розглянутої вище справи 1761 р., було зроблене у відповідь на

подання до Коша місцевих запорозьких очільників і Старокодацького

намісника, причому тут же подавалась, хоча і не вся, потрібна інформація

76

щодо стану парафій і передбачених для фінансування будівництва джерел.

Згодом відповідні подання безпосередньо на ім’я Київського митрополита

зробило і Старокодацьке правління. У цей час вже діяв указ Синоду від 10

грудня 1770 р. про заборону будівництва церков на нових місцях без дозволу

Синоду. Тому Київський митрополит, одержавши документи від Коша і

намісного правління, 26 квітня 1772 р. звернувся до Синоду, переказавши

їхній зміст і додавши, що хоча у цих документах і не подані всі дані, які

вимагались указом від 10 грудня 1770 р., але «оскільки у володіннях

військових Запорозьких Вольностей установи і розпорядки не тільки по

світській, але і по духовній командам багато в чому відмінні», і, до того ж,

козаки відомі ревним піклуванням про свої храми і про утримання їхнього

духовенства, просив Синод дати дозвіл на зведення нових храмів у

Бабайківці та Могильові. Додатковим аргументом, який навів митрополит,

була необхідність посприяти парафіянам в обставинах військового часу.

Більше того, Київський митрополит, не обмежуючись клопотанням

виключно щодо храмів у двох козацьких населених пунктах, тут же попросив

Синод, аби той «і на майбутнє, якщо в будівництві нових церков за

нагальною потребою будуть від запорозьких козаків вимоги», дозволив йому,

митрополиту, давати своє благословення, не повідомляючи про це

синодальну владу. При цьому митрополит підкреслював, що таке

виключення із загального правила він просить зробити виключно для

населених пунктів запорозького козацтва [175, с. 68-74].

Показово, що, з огляду на відстань від Києва до Петербурга і на стан

петербурзької бюрократії, ще не отримавши відповідь на звернення від 26

квітня, Київський митрополит, одержавши за тією ж процедурою клопотання

про дозвіл закласти церкву в Гупалівці, 21 травня того ж 1772 р. знов

звернувся до Синоду. І знов єпархіальний архієрей повторив своє прохання

про дозвіл на майбутнє давати запорозьким козакам благословення на

закладку храмів без необхідності звернення до Синоду [175, с. 78-79].

77

В результаті, для Вольностей Війська Запорозького процедура

отримання дозволів на храмове будівництво таки була спрощена. У відповідь

на звернення Київського митрополита щодо церков у Бабайківці та

Могильові Синод 14 липня 1772 р. видав указ, яким єпархіальному архієрею

дозволялось не тільки благословити, після перевірки через світську владу, чи

немає для цього перешкод, зведення храмів у двох згаданих козацьких

поселеннях, але і давати такі благословення у майбутньому, не листуючись

попередньо із Синодом, а тільки рапортуючи про вже дані благословення.

Втім, як підкреслювалось в указі Синоду, і на майбутнє Київський

митрополит мав обов’язково зноситись в ході справи із світською владою

[175, с. 79-81]. Про те, що під світською владою тут розумівся не Кіш, а

російська адміністрація, свідчить той факт, що одразу по одержанню цього

указу Синоду Київський митрополит передав його зміст президенту

Малоросійської колегії П. Румянцеву, якого і просив повідомити, чи можна

йому, митрополиту, як у Бабайківці та Могильові, так і у майбутньому в

інших козацьких поселеннях дозволяти зведення церков. Показово, що

митрополит пояснював своє звернення саме до Румянцева так:

«сподіваючись, що вони [запорожці] нікому безпосередніше не підкомандні»

[175, с. 82].

Втім, світський можновладець не бажав бути просто формальним

учасником бюрократичної процедури, натомість використовуючи останню як

додатковий механізм контролю за запорозьким козацтвом. Тож,

проігнорувавши кілька звернень Київського митрополита, після тривалої

паузи президент Малоросійської колегії написав, що йому не відомо, щоб у

запорожців були інші поселення, крім куренів, і, навпаки, йому з різних

місцевостей скаржаться про самовільний ухід великої кількості людей на

Запорозьку Січ. Тому Румянцев зажадав, аби кошовий отаман дав йому

докладну інформацію про населені пункти, в яких планувалось влаштувати

храми [175, с. 82-93].

78

Цікаво, що дещо пізніше в іншому краю Російської імперії, в Сибіру

Тобольський губернатор звернувся до Синоду з проханням, схожим із

проханням Київського митрополита, аби не витрачати час на узгодження і

тим самим не примушувати переселенців терпіти складності із задоволенням

духовних потреб. Тож 19 вересня 1778 р. Синод дозволив і Тобольському

єпархіальному архієрею робити без узгодженням із Петербургом те саме, що

і Київському митрополиту по відношенню до благословення на зведення

запорозьких храмів [453, с. 121].

Щодо наведеної вище процедури отримання дозволу на храмове

будівництво на Запорожжі слід мати на увазі, по-перше, що з огляду на

обмежені територіальні рамки компетенції духовного намісного правління

вона діяла далеко не на всій території Вольностей, а, по-друге, що з огляду

вже на хронологічні рамки існування правління такою процедура була лише

на останньому етапі історії Нової Січі.

Тож зовсім не дивні ні та необізнаність із точною кількістю діючих на

території Вольностей Війська Запорозького храмів, яка демонструвалась

Київською єпархіальною владою, ні вперте уникнення Кошем відповідей на

відповідні запити Києва, що відбились як в наведеній вище цитаті від 9

листопада 1774 р., так і в низці інших документів архіву Коша Нової

Запорозької Січі.

Показово, що козаки не воліли влаштовувати нові церкви на землях

Запорозьких Вольностях, реагуючи на розпорядження Петербурга. Коли у

1772 р. Київський митрополит довів до них зміст указів щодо будівництва

храмів за межами міст при цвинтарях для упередження поширення епідемій,

Кіш відповів, що парафіяльні церкви в межах Запорозьких Вольностях

«розташування своє мають від людських жител не близьке, але окреме, а

тому біля них і цвинтарі знаходяться немалі», а тому немає ні потреби, ні

можливостей будівництва окремих храмів для кладовищ, тим більше, «через

відсутність у тутешніх місцях лісу і на обігрів» [175, с. 84-85].

79

До певної міри складності обліку населених пунктів, в яких діяли храми,

зумовлювались широкою практикою використання запорожцями похідних

храмів. Між іншим, ймовірно, що саме їх зберіганням на території Січі, поки

в них не виникала потреба на новому місці чи в поході, частково може бути

пояснене те, що очільник Покровського Січового храму у документах

йменувався не «начальником Січової церкви», але «начальником Січових

церков». Зокрема, як пише О. Кузьмук, під владою начальника Січових

церков перебувало 6 церков, 4 з яких – похідні [557, с. 569-570].

Варто звернути увагу на те, що являли собою похідні церкви. Саме їхнє

існування було напряму пов’язане зі специфікою життя запорозького

козацтва як військової структури в умовах степу. О. Харлан, нарахувавши у

запорожців часів Нової Січі 11 похідних церков, 2 похідні антимінси і 1

похідну ікону, як історик архітектури відносить їх до введеного ним до

наукового обігу нового, маловивченого, типу культових споруд – мобільного.

Крім запорозького, цей тип храмів був присутній у донського і кубанського

козацтв [875, с. 21]. Тоді як перші похідні церкви для запорожців

виготовлялись ченцями-греками «за східними зразками», згодом їх стали

виготовляти у запорозькому Самарському Пустельно-Миколаївському

монастирі [875, с. 29]. Причому хронологічно це відносилось ще до часів, які

передували Новій Січі. В останній же, коли, у зв’язку з активними процесами

заселення земель Запорозьких Вольностей, тут почав збільшуватись відсоток

стаціонарних храмів, в приміщеннях останніх почали використовувати

начиння храмів мобільних [875, с. 30].

Мобільні церкви були гранчастого, близького до кола плану. Низка

похідних церков являла собою намет, начиння якого утворювало два

приміщення (частини): центральну і вівтарну [875, с. 55]. В залежності від

виду похідного храму, використовувались дві схеми церковних відправ при

ньому: «всередині намету», коли віряни знаходились у самій споруді, і

«ззовні намету», коли мобільний храм виступав у ролі вівтаря [875, с. 55].

80

Причому, за висновком О. Харлана, саме намет запорозької козацької

мобільної церкви став основою для дерев’яних однозрубних храмів

південноукраїнського регіону – ротондних церков з архаїчними рисами, які в

цілому на теренах України зустрічались надзвичайно рідко [875, с. 90].

Феодосій (Макаревський), пишучи про запорозькі «каплиці і світлиці з

божницями», уточнював, що у деяких зимівниках влаштовувались дерев’яні

чи кам’яні каплиці, що стояли окремо від житлових споруд, а в інших – саме

світлиці з божницями, що мали вигляд кіотів і облаштовувались у звичайних

жилих хатах [836, с. 58-59]. За твердженням Макаревського, з-поміж всіх цих

каплиць і світлиць із божницями серед запорожців найбільш славилась

кам’яна каплиця, влаштована у володіннях Самарського монастиря

запорозьким військовим осавулом Дорошем, який прийшов туди ще близько

1730 р. Після смерті Дороша каплиця продовжувала функціонувати, поки в

1769 р. не була зруйнована татарами [836, с. 59-62].

Щодо архітектурних характеристик стаціонарної Січової Покровської

церкви в середині 2000-х рр. розгорілась гостра дискусія у зв’язку із планами

будівництва історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» на

о. Хортиця. І хоча спеціалісти з цього питання доводили, що головний храм

Нової Січі аж ніяк не був бойківського типу [374, с. 34-35; 638; 676; 678],

саме така церква і була зведена і діє на Хортиці сьогодні.

Головний храм запорожців, що діяв за часів Нової Січі, мав хрестовину

в плані форму і шатровий дах з кількома (найімовірніше – п’ятьма) баням,

був збудований з дерев’яних колод. При храмі була зведена дзвіниця [325;

772, с. 185]. Причому запорожці продовжували добудовувати і оздоблювати

свій головний храм і в наступні десятиліття після його освячення. У Війську

Запорозькому для цього навіть була передбачена посада «будівничого

військової церкви», яку в 1759 р. посідав військовий писар [772, с. 186].

Як і Січовий Покровський храм, добудовувались і перебудовувались й

інші стаціонарні церкви Запорозьких Вольностей. Так, храм Святої Варвари в

81

Карнаухівці спочатку мав вигляд невеличкого молитовного будинку,

вкритого очеретом, а в 1775 р. замість цього була облаштована вже доволі

розлога дерев’яна п’ятиверха церква [762, с. 98].

Коли наприкінці 1750-х – на початку 1760-х рр. розглядався план

перенесення Січі на Микитин Перевіз, кошовий отаман у листі до інженера

Менцеліуса, що працював у фортеці Святої Єлисавети і розробляв відповідні

папери, сформулював і вимогу стосовно архітектури церкви, яка там мала

бути зведена. Ця вимога стосувалась лише розміру: храм мав бути «в

двадцять сажнів у довжину і ширину через багатолюдність війська». При

цьому щодо матеріалу лише зазначалось, що церква мала бути кам’яна або ж

дерев’яна [567; 873, с. 10]. План інженером був складений, причому, за

оцінкою історика архітектури О. Харлана, він більше нагадував не

православний, а католицький храм і за архітектурно-композиційними

рішеннями був близький з релігійними спорудами, які зустрічались тільки на

крайньому заході етнічних українських теренів. І хоча проект перенесення

Січі не був здійснений, запорожці, на переконання О. Харлана, таки

скористались кресленнями Менцеліуса, оскільки храм, зведений в

козацькому Микитиному, дуже нагадував той, що був запроектований на

замовлення кошового отамана, хоча і в менших пропорціях [873, с. 11-12].

Досліджуючи особливості дерев’яної храмової архітектури Вольностей

Війська Запорозького, О. Харлан прийшов до висновку, що стаціонарні

церкви по всій їх території переважно були п’ятизрубними одноверхими. Для

запорозьких храмів були характерними гранчаста або ж прямокутна форма

зрубу. Як і серед мобільних козацьких церков, поміж їхніми стаціонарними

храмами також зустрічалися архаїчні ротондні, а також полігональні. На

думку О. Харлана, переселенці з Середнього Подніпров’я та Поділля

принесли на запорозькі землі практику зведення трьохзрубних триверхих

релігійних споруд [869]. Між іншим, саме трьохзрубною триверхою була

Георгіївська церква, закладена у 1773 р. і освячена 22 березня 1775 р. у

82

Петрівці (Петриківці). С. Таранушенко охарактеризував її як імпозантну,

високу і статну, «одну з кращих пам’яток Запоріжжя» . Вона являла собою у

плані центральний восьмигранник із шестигранниками вівтаря та бабинця

[806, с. 383-384]. Трьохзрубною триверхою і подібною планом до

петриківської була й Миколаївська церква у Бабайківці, описана

С. Таранушенком як «одна з визначних архітектурних пам’яток Запоріжжя,

робота художньо обдарованого майстра» [806, с. 385]. Щоправда,

Таранушенко, базуючись на тексті різьбленого напису на церковних

одвірках, датує її зведення 1773 р., тоді як і джерела, і інші дослідники

свідчать, що вона у 1773 р. була тільки закладена, а завершена будівництвом

і освячена вже після ліквідації Вольностей Війська Запорозького, у 1777 р.

[143; 175, с. 68-102; 327, с. 46; 91, с. 441-442; 912, с. 281].

Згідно з роботою С. Таранушенка, прикладом трьохзрубної одноверхої

церкви на Запорожжі часів Нової Січі був Воскресенський храм у

Воскресенському, зведення якого Таранушенко датує 1773 р. [806, С. 384].

Втім, інші джерела відносять побудову цієї церкви тільки до 1784 р. [691, с.

512]. Показово, що С. Таранушенко, розділяючи досліджувану ним

Лівобережну Україну на три основні зони, зазначав, що третя з них, південна,

тобто землі колишніх Вольностей Війська Запорозького, була

«наймолодшою, заселеною осілим населенням в XVIII ст.», і храми в цій зоні

зводились майстрами, які запрошувались із Гетьманщини чи Слобожанщини.

Коли громада приймала рішення зводити храм, вона колективно

обговорювала його розміри і архітектуру; найчастіше новий храм будувався

за зразком якогось вже існуючого, відомого і майстру, і членам громади [806,

с. 30].

Як правило, церкви, будучи головними за статусом архітектурними

спорудами, в населених пунктах Вольностей Війська Запорозького зводились

поблизу пругу рельєфу і, зазвичай, розміщувались на майдані [873, с. 5, 7].

Звичайно, тут мова йде передусім про стаціонарні, а не про мобільні храми.

83

Найповніший список козацьких храмів, що діяли на землях Вольностей

Війська Запорозького, був складений І. Лиманом. Згідно з ним, запорожці

мали щонайменше 62 релігійні споруди; до них належали Самарський

Пустельно-Миколаївський монастир, 2 скити, 1 похідна ікона, церкви в 35

населених пунктах і каплиці — в 19 [655, с. 39, 172-178]. Втім, до цього

списку не увійшли похідна церква в ім’я Петра і Павла в Омеловому і

похідна церква в ім’я Покрови у Вербовому, що на Інгулі. Обидві похідні

церкви згадуються у відповіді собору Києво-Межигірського монастиря від 28

листопада 1774 р. про храми, які були підпорядковані начальнику січових

церков Володимиру Сокальському до отримання ним сану архімандрита. На

момент складання документу обидві похідні церкви зберігались на Січі, але

до початку бойових дій з Османською імперією розміщувались саме в

Омеловому і Вербовому [142, Арк. 17-17 зв.; 555, с. 99-100; 557, с. 570, 592-

593]. До того ж, до Вольностей Війська Запорозького відносився не лише

Самарський, але і Нехворощанський Успенський Орільський монастир [733;

759, с. 115].

Таким чином, специфіка церковного будівництва на теренах Вольностей

Війська Запорозького за часів Нової Січі зумовлювалась специфікою життя

козацтва як військової структури в умовах степу; фактичною зверхністю

Коша у вирішенні церковних справ; перебуванням до 1774 р. цих земель

одночасно під зверхністю і Києво-Межигірського ставропігійного монастиря,

і Київського єпархіального архієрея. Тож характерною особливістю храмової

мережі Вольностей Війська Запорозького стали відсутність у ній міських

церков і натомість широке представництво похідних (мобільних) храмів, які

продовжували використовуватись впродовж тривалого часу, а процедура

отримання дозволів на закладку і освячення запорозьких храмів стала

віддзеркаленням намагань світської російської адміністрації та єпархіальної

влади посилювати свій контроль над Запорожжям і в той же час успішного

спротиву таким намаганням з боку кошового керівництва, так що імперські

84

структури до самої ліквідації Нової Січі так і не отримали точних даних про

склад церковної мережі Вольностей Війська Запорозького.

2.3. Розбудова храмової мережі Нової Сербії та Слов’яносербії

На землях, що сьогодні входять до меж півдня України, військове

керівництво відігравало провідну роль у храмовому будівництві не тільки на

території Вольностей Війська Запорозького, але і інших адміністративно-

територіальної і військової одиниць, включно із заселеною переселенцями з

Балкан Новою Сербією [476; 546; 768], створеною урядом Російської імперії

для ефективнішого захисту кордону і такої, що задумувалась як противага

саме запорозькому козацтву [705].

Утворена в результаті перемовин сербського офіцера Івана Хорвата з

російськими владними структурами, Нова Сербія однією з ключових причин

свого виникнення мала саме релігійну. Адже Хорват представляв тих

православних сербів, болгар та інших вихідців з Балкан, предки яких ще

наприкінці XVII ст. перебрались з окупованих мусульманською Османською

імперією територій до християнських габсбурзьких володінь, отримавши

назву «серби-граничари». Поштовхом для їх нового переселення стало

посилення неприязного ставлення з боку місцевих і католицького гніту [756,

с. 11-12]. Тож Російська імперія, далеко не вперше і не в останнє, і цього разу

розіграла релігійну карту, переслідуючи далекі від релігійних цілі. Вивід

підданих Австрійської імперії був обставлений як акт допомоги єдиновірним

православним, що потерпали від іновірців. Серед самих російських підданих

вкарбовувалось переконання, що їхньою імператрицею «керувало релігійне

почуття, яке змусило її взяти під своє покровительство православних, яких

переслідували за віру» [756, с. 13].

Цілком передбачувано, що за такого релігійного забарвлення при

облаштуванні переселенців на підросійських землях особлива увага мала

85

бути приділена показовому забезпеченню нових підданих можливостями

задовольняти свої релігійні потреби і, відповідно, розбудові мережі

релігійних споруд. Причому це робилось в тісній прив’язці до розбудови

адміністративно-територіальної і військової організації.

29 грудня 1751 р. побачив світ указ Сенату, яким під Нову Сербію

відводились землі в так званих «Задніпрських місцях» – на правому березі

Дніпра, на 20 верст вздовж польського кордону, по лінії гирло Кагарлику –

верхів’я Тури – гирло Кам’янки – верхів’я Березівки – верхів’я Омельника –

гирло Омельника [263, С. 572].

Хорват мав сформувати гусарський і пандурський полки, кожен з яких

повинен складатись із 20 рот [756, с. 14]. Саме Гусарський полк І. Хорвата і

Пандурський піхотний полк і стали не тільки військовими, а і

адміністративно-територіальними одиницями в складі Нової Сербії, землі в

яких розподілялись по ротах з тим, аби відстань між гусарськими становила 8

верст (30 – у степу), а між пандурськими – 6 верст (25 – у степу) [743].

За умов нестачі кадрів сербські офіцери всіляко заохочувались до

вербовки до переселення на відведені для них землі вихідців із-за кордону.

Втім, вельми показово, що, як підкреслює О. Посунько, при цьому мала

дотримуватись заборона приймати в лави таких переселенців по-перше,

українців, а, по-друге, не православних [756, с. 21].

Селищами (шанцями) Гусарського полку І. Хорвата стали

Новомиргород, Печка (Коробчино), Петроострів (Давидівка), Надлак,

Калніболот (Ганівка), Семлик (Скелева), Новоархангельськ, Мартонош

(Єрмина Балка), Панчов (Ольховатка), Каніж (Три Байраки), Сентов

(Могилів), Вуковар, Федвар, Суботці (Мала Аджамка), Цибулів, Мошорин

(Некрасовське), Дмитрівка, Самбір (Диківка), Глинськ і Бершац (Нестерівка).

До складу Пандурського піхотного полку увійшли Крилов, Табурище,

Крюків, Кам’янка, Зимунь (Плахтіївка), Чанад, Пілажниця, Ковин, Благоват

(Онуфріївка), Сланкамінь, Беча (Усівка), Вараджин (Протопопівка), Глаговац

86

(Косівка), Янів (Пантазіївка), Шалмош (Стецівка), Чонград (Андрусівка),

Павлиш (Бутівка), Мандорлак, Сантомаш і Вілагош (Деріївка) [756, с. 24].

Саме ці населені пункти стали основою храмової мережі Нової Сербії.

Втім, специфікою її формування стало те, що вона будувалась не на

порожньому місці, а прийшла на зміну попередній, яка з приходом

переселенців зазнала суттєвих трансформацій. Адже до заснування Нової

Сербії, за даними О. Посунько, з перелічених вище 40 поселень до прибуття

балкарців існували принаймні 26 [225, с. 57], і на території «Задніпрських

місць» функціонувало від 10 до 15 храмів, що знаходились у залежності від

гетьманського правління [345; 756, с. 51], за даними ж А. Пивовара – не

менше 24 церков [247, с. 117-118]. З утворенням Нової Сербії частина цих

храмів була перенесена, оскільки їхні парафіяни були змушені переселитись

за межами земель, зайнятих Гусарським полком І. Хорвата та Пандурським

піхотним полком.

Фортеця Святої Єлизавети безпосередньо до складу Нової Сербії не

увійшла, втім, вона призначалась для охорони останньої [756, с. 28]. Більше

того, саме на кошти, які були виділені для Новосербського корпусу, у

фортеці була зведена церква Святої Трійці [756, с. 51]. Цей храм був

дерев’яним, «збудованим на кшталт простих покоїв» [378, с. 6].

На конкретику процедури храмового будівництва на території Нової

Сербії суттєво впливала та обставина, що як зазначає О. Посунько, система

управління нею була заплутаною і відмінною від стандартної, що діяла на

інших землях Російської імперії. Ця система передбачала розподіл влади між

декількома особами, вплив кожної з яких залежав в більшій мірі від зв’язків і

особистих якостей, а не від посад; тож реально значні повноваження були

сконцентровані в руках саме І. Хорвата [386; 547; 756, с. 39-40].

Що стосується ланок ієрархії духовного відомства, залучених до

процедури храмового будівництва на землях Нової Сербії, то при створенні

ця адміністративно-територіальна і військова одиниця, як вже згадувалось,

87

увійшла до складу Київської єпархії, і тільки в 1756 р. перейшла під

зверхність єпархіального архієрея Переяславського і Бориспільського.

Проміжною ланкою між єпархіальним керівництвом і парафіями стали

спеціально створені дві протопопії – Криловська і Новомиргородська, межі

компетенції яких охоплювали відповідно землі Гусарського полку та

Пандурського піхотного полку, що наочно демонструвало похідність

розбудови церковно-адміністративних структур по відношенню до структур

військово-адміністративних [440, с. 95; 704, с. 141; 752, с. 494]. Причому

Криловський і Новомиргородський протопопи, отримавши під свою

юрисдикцію храми, які залишились на землях Нової Сербії після виселення

звідти попередніх мешканців і які тепер стали основою церковної мережі

новосербських поселенців, відтепер стали проміжною ланкою процедури

отримання дозволу на закладку і освячення на цих територіях нових храмів,

що мали влаштовуватись вже самими підлеглими І. Хорвата. Важливо, що

пропотопські посади при цьому були зайняті саме балкарцями.

Втім, І. Хорват задумав внести суттєву зміну в систему управління

церковною справою Нової Сербії і, відповідно, в мережу ланок, залучених до

процедури храмового будівництва. Очільник Нової Сербії доклав чималих

зусиль, аби вихідці з Балкан зайняли місця не тільки полкових, парафіяльних

священиків і Криловського та Новомиргородського протопопів, але і

єпархіального архієрея. Хорват не мав намір ставити балканця на місце

Переяславського і Бориспільського єпископа. Натомість, він лобіював

створення в структурі єпархій Російської імперії нової ланки, чия

компетенція поширювалась би саме на Нову Сербію. Задля цього Хорват

викликав єпископа з Далмації Симеона Кончаревича, а коли з ним не

склалось, зробив ставку на призначення єпископом Геннадія Васича, який

прибув із Славонії. Показово, що імперські світські владні інституції,

включно із Сенатом, із розумінням поставились до таких ініціатив генерал-

лейтенанта, втім, проти них рішуче виступив Синод. Тоді як ініційований

88

Хорватом «сход» новосербських офіцерів у 1760 р. висловився за створення

окремої єпархії під зверхністю «єдинонаціонального» єпископа, Синод, з

огляду на наявність у церковній мережі Нової Сербії менш ніж 30 храмів,

визнав недоцільність запровадження нової єпархії і висловився проти

підпорядкування балканських переселенців своєму «національному»

єпископу, оскільки він апріорі не був знайомий з новими для нього

церковними правилами Російської імперії [440, с. 97-99]. У даному випадку

духовна влада змогла відстояти свою позицію, і окремої єпархії для Нової

Сербії створено не було.

Втім, це не означало, що саме духовна влада диктувала свої умови владі

військовій, навіть якщо це стосувалось питань церковного життя і храмового

будівництва. В цьому плані вельми показово, що ще у перші роки існування

Нової Сербії, не дивлячись на наявність відповідної згоди Київського

єпархіального архієрея, військова адміністрація не дозволила забрати церкви

з цілої низки поселень, які місцеві мешканці були змушені залишити,

виселяючись за межі новоствореної адміністративно-територіальної і

військової одиниці [247, с. 119; 440, c. 100]. За спостереженням А. Пивовара,

адміністрація Нової Сербії в ряді випадків, навіть якщо не відхиляла

клопотання про таке перенесення, то обмежувалась самим лише дозволом на

перенесення окремих складових церковного майна. Перш за все влада Нової

Сербії не давала переносити храми з тих населених пунктів, які відводились

під ротні шанці, а також переносити церкви з так званих «безуказних

поселень» за межі розміщення Слобідського козацького полку. Зокрема,

головний командир Нової Сербії генерал-майор І. Глєбов відмовив колишнім

парафіянам Успенського храму села Войтово, які перебрались у Романкове

на землях Вольностей Війська Запорозького. Цю церкву, за припущенням

А. Пивовара, скоріш за все згодом, у 1755 р. перенесли до Коробчинського

шанцю (другої роти Гусарського полку І. Хорвата). Складні варіанти

переміщення церков розглядались і у зв’язку з корекціями планів щодо

89

розміщення шанців. Так, віддати їм церкву із залишеної ними Стецівки

просили І. Глєбова переселенці до слобод Пушкарівка і Грузька. Втім, жодна

з цих громад в цих проханнях задоволена не була, оскільки невдовзі

адміністрація Нової Сербії прийняла рішення про перенесення

Калантаївського шанця саме в Стецівку. Логіка була проста: немає сенсу

переносити Стецівську церкву, аби на її місце перенести церкву з

Калантаївки. Спорожніла ж калантаївська Покровська церква згодом, у 1756

р. була перенесена в Ольховатський шанець [247, с. 117-119].

Крім зазначених вище, з тих, що діяли до 1753 р., у 1754 р. були

перенесені Миколаївська церква з Ухівки до Вершино-Кам’янки, Троїцька

церква з Федорки до Преградської, Преображенська церква з Цибулівської

слободи до Аджамки і Богословська церква з Бутівки до Буянської [247, с.

117-118].

У описі фонду Державного архіву Дніпропетровської області

«Канцелярія Новосербського корпусу», справи якого майже не збереглися,

знаходимо відомості про справу 1759 р. щодо перенесення церкви, що

будувалась у шанці Сентов [225, с. 134].

Для адекватної оцінки наведених вище даних щодо перенесення храмів

слід мати на увазі, що 9 серпня 1754 р. Сенат видав указ: «наявних у

відведених під Нову Сербію місцях церков, збудованих колишніми в них без

указаного поселення обивателями, які перебираються і селяться в ново

визначених їм за межами Нової Сербії місцях, в задоволення сербів, що

селяться, не звозити, а замість них тим обивателям в показаних їх нових

поселеннях такі ж церкви збудувати із казенної суми генерал-майору

Глєбову, за своїм розглядом» [264, с. 191].

12 листопада того ж 1754 р. Криловський протопоп доповідав

Київському митрополиту, що після виселення парафіян за «червону лінію»

Нової Сербії старі храми там залишились знелюднені, оскільки сербські

переселенці ще були малочисельними. Протопоп повідомляв, що в

90

поселеннях, куди повиходили старі мешканці з земель Нової Сербії, за

благословенням Київського митрополита вже було закладено до 10 церков,

«ті ж з них, які готові були, цього року і освятяться» [247, с. 289].

У тому ж описі фонду «Канцелярія Новосербського корпусу» міститься

згадка про справу 1759–1760 рр. щодо отримання благословення

Переяславського єпархіального архієрея на будівництво церкви в шанці

Федвар, а також справу 1760–1761 рр. про церкву, закладену в шанці

Вараджин [225, с. 144]. Серед нечисленних паперів цього фонду, що вцілілі,

знаходимо датований 6 червня 1762 р. протокол офіцерського консиліуму

Новосербського корпусу щодо заходів із підсилення обороноспроможності

Нової Сербії в разі можливого нападу з боку Кримського ханства, в якому

згадується і про необхідність виконання попередніх розпоряджень щодо

обов’язкового обнесення церков у шанцях палісадами [225, с. 363], тобто

оборонними спорудами із вертикально вбитих у землю колод чи стовпів.

В цілому, завдяки поєднанню практик використання раніше діючих

храмів, перенесення церков і зведення храмів наново релігійними спорудами

була забезпечена більшість шанців Нової Сербії. Як зазначав Гавриїл

(Розанов), «при кожному шанці повинна була бути церква… Для того і

церкви в Новій Сербії зводились і примножувались по мірі будівництва і

примноження шанців» [379, с. 83].

Ті храми, що будувались наново, могли фінансуватись самими

новопоселенцями, як це було, скажімо, із Миколаївською церквою в

Новоархангельську [756, с. 51]. Такий порядок був передбачений ще

Жалуваною грамотою генерал-майору І. Хорвату від 11 січня 1752 р., де

пунктом 12 спеціально обумовлювалось: «дозволяється в тому їх поселенні

церкви будувати і утримувати» [263, с. 583], тоді як в указі Сенату від 29

грудня 1751 р. містились такі формулювання «церкви і школи і священство

щоб благоволено було мати проти інших полків» і «церкви в тих їхніх

поселеннях будувати ї дозволити, і про те в Святіший Синод повідомити»

91

[263, с. 574]. Щодо порядку фінансування храмового будівництва, цікаво, що

тоді як у клірових відомостях зазначалось, що Новомиргородський собор

зведений коштом парафіян, С. Патенко вважав це «неймовірним», оскільки

на той час в Новомиргороді було обмаль мешканців, а тому з більшою

вірогідністю можна припустити, що будівництво фінансувалось за рахунок

коштів, виділених державою на облаштування Нової Сербії [745, с. 392].

У І. Хорвата були плани і будівництва своїм коштом кам’яного

монастиря, але, через конфлікт між ним і сербським же вихідцем

архімандритом Софронієм Добрашевичем, наказав зруйнувати розпочате

будівництво. Добрашевич намагався добудувати цю обитель вже за рахунок

власних коштів, але у 1766 р. комісія з церковного майна прийняла рішення

про недоцільність цього будівництва [225, с. 185, 376; 345, с. 281-302; 756, с.

51-52].

При цьому показово, що, на відміну від запорозьких козаків, підлеглі

І. Хорвата не мали не те що широкої практики використання мобільних

храмів, але деякий час – навіть і похідної церкви для її використання

безпосередньо в поході. Зокрема, коли до Хорвата була висунута вимога

виставити тисячу гусарів для участі в Семирічній війні, з’ясувалось, що його

підлеглі були до цього не готові, не маючи у тому числі і похідної церкви

[547, с. 37].

Динаміка зведення нових храмів на землях Нової Сербії частково

простежена Гавриїлом (Розановим) [378, с. 4-9].

Як зазначає І. Покровський, після того, як Нова Сербія була приєднана

до Переяславської єпархії, станом на початок 1760-х рр. остання мала на

своїй території близько 250 храмів, причому 57 з них знаходилось у

«новоприєднаних округах», тобто на землях самої Нової Сербії з

Криловською та Новомиргородською протопопі ями [752, с. 664-665].

На іншому краю запорозьких земель, між річками Луганню, Сіверським

Дінцем і Бахмутом у 1753 р. була утворена Слов’яносербія – ще одна

92

військова і адміністративно-територіальна одиниця, сформована в процесі

активної колонізації краю православними переселенцями головним чином з

Балкан у цьому випадку вже екс-полковниками австрійської прикордонної

служби Прерадовичем і Шевичем [706]. Вже у тому ж 1754 р., коли почалось

фактичне переселення іноземців до Слов’яносербії, інженер-полковник

І. Бібіков – світська особа, якій було доручено облаштування переселенців,

ініціював зміни процедури отримання дозволу на храмове будівництво на цій

території. Бібіков попросив Воронезького єпископа погодитись, аби

тимчасово, «до указу» право давати дозвіл на закладку і освячення церков

тут мав Бахмутський протопоп, оскільки саме в Бахмуті розташовувалась

резиденція очільників Слов’яносербії. При цьому, за думкою Бібікова, мали

використовуватись і дані від Київського митрополита старі антимінси, і

антимінси, які у подальшому видавав би єпископ Воронезький. Таке

звернення Бібікова останній використав аби розширити кордони своєї

єпархії, зробив відповідне подання Синоду, внаслідок чого з’явився

синодальний указ від 11 листопада 1754 р. про включення Слов’яносербії під

зверхність Воронезького єпархіального архієрея. Щоправда, при цьому щодо

процедури закладки і освячення храмів зазначалось, що вона має відбуватись

з благословення саме єпархіального єпископа, а не тільки владою

Бахмутського протопопа. Таке рішення не влаштовувало ні Бібікова, ні

засновника Слов’яносербії Живана Шевича, які ініціативою про наділення

Бахмутського протопопа вирішальними повноваженнями в процедурі

храмового будівництва аж ніяк не планували затягувати процес закладки

церков, що було неминучим з оглядом на те, що відстань від Слов’яносербії

до резиденції Воронезького єпархіального архієрея сягала півтисячі верст.

Тому обидва світські очільники звернулись із клопотаннями, підтриманим

Військовою колегією, про включення Слов’яносербії не до Воронезької, а до

Білгородської єпархії, чия головна резиденція була до них вдвічі ближче.

Причому і безпосередньо щодо процедури храмового будівництва Шевич

93

просив, аби вона була віддана в руки саме Білгородського єпископа. Попри

спротив і Воронезького єпископа, і Синоду, який двічі відмовляв в перегляді

прийнятого ним рішення, представники військової ієрархії свого домоглися

[440, с. 103-105; 752, с. 876-878], і 22 жовтня 1756 р. територія Слов’яносербії

стала залежною від Білгородського єпископа [259, с. 31], і саме він відтепер

мав право приймати рішення по закладку і освячення храмів на її території.

Тож в розписі 1757 р. Бахмутська провінція значилась у складі саме

Білгородської єпархії.

Що стосується мережі населених пунктів, яка визначила і храмову

мережу Слов’яносербії, то, як зазначає І. Покровський, переселенці

заснували тут 15 сіл, а саме: 10 по річці Сіверський Дінець: Серебрянка,

Красний Яр, Верхнє, Вергунка, Привольне, Кримське, Нижнє, Підгірне,

Жовте, Кам’яний Брід, і 5 – по річці Лугань: Черкаське, Хороше,

Калинівське, Троїцьке та Луганське [752, с. 419]. Втім, цей список є

неповним, і доповнюється як Феодосієм (Макаревським), так і О. Посунько

[756, с. 26], В. Мільчевим та В. Пірком [706].

Частина цих населених пунктів вела початок ще з часів запорозького

козацтва, які там вже мали свої храми до створення Слов’яносербії. Зокрема,

на території Підгірного (яке пізніше стало повітовим містом

Слов’яносербськом) мали зимівники, в яких ще у 1740 р. діяла похідна

Покровська церква. Коли ж сюди заселились словаки і серби, вони невдовзі

заснували церкву Святого архідиякона Стефана [691, с. 773].

За даними Феодосія (Макаревського), старовинні запорозькі коріння

мало і село Суходіл при Сіверському Дінці, в якому вже балканські

переселенці облаштували похідну церкву [691, с. 769].

У 1764 р. як Нова Сербія, так і Слов’яносербія були ліквідовані і

увійшли до складу новоствореної Новоросійської губернії, що знаменувало

значний крок в уніфікації системи управління на підросійських землях

94

Південної України, у тому числі – і управління церковного, зокрема, в

питаннях храмового будівництва.

Таким чином, на трансформаціях храмової мережі на землях Нової

Сербії та Слов’яносербії значною мірою відбилось прагнення російського

уряду забезпечити можливості для задоволення духовних потреб

православних іноземних переселенців, для яких саме релігійний чинник був

одним із визначальних при прийнятті рішення щодо переходу на землі

Російської імперії. При цьому жертвувалось інтересами місцевих мешканців,

включно з тими самими запорозькими козаками, яким довелось переселятись

із насиджених місць, залишаючи свої храми новоприбулим із-за кордону. З

огляду на підходи до розташування шанців частина тих церков, які

залишились на землях Нової Сербії після виселення їх колишніх парафіян,

також змінила місце свого знаходження. Сформована таким чином мережа

була доповнена церквами, які зводились наново. В процедурі храмового

будівництва на землях як Нової Сербії, так і Слов’яносербії визначальну роль

відігравало військове керівництво поселенців. В обох адміністративно-

територіальних і військових одиницях воно домоглося переведення

відповідних територій з-під зверхності Київського єпархіального архієрея до

складу інших єпархій, причому, в обох випадках цим не обмежившись,

прагнучи зосередити більше повноважень в питаннях храмового будівництва

в руках саме духовенства, розміщеного безпосередньо на їх території.

Вивчення православного храмового будівництва у 1734–1775 рр.

дозволяє зробити висновок, що ті землі Півдня, які входили до складу

Російської імперії, були розділені в церковно-адміністративному плані між

Київською, Переяславською, Білгородською та Воронезькою єпархіями,

причому територія першої в регіоні скорочувалась на користь інших, і, до

того ж, в низці аспектів обмежувалась повноваженнями незалежного від

єпархіальної влади Києво-Межигірського ставропігійного монастиря, що,

95

відповідно, вносило зміни в коло учасників процедури надання дозволів на

закладку і освячення храмів.

Перебування південноукраїнських земель на фронтирі, розширення за їх

рахунок державних кордонів Російської імперії і використання цих територій

як плацдарму для подальшої експансії зумовлювали високий рівень

мілітаризованості регіону, причому з присутністю тут доволі різношерстих

міліарних і парамілітарних формувань, низкою з яких дотримання

православ’я проголошувалось засадничим. Тож задля досягнення

далекоглядних амбітних геополітичних планів, центральна російська влада

використовувала цей релігійний чинник, йшла на зосередження в руках

військового керівництва цих одиниць значної реальної влади в церковній

сфері і на поступки безпосередньо в питаннях церковного будівництва.

Йдеться передусім про військове керівництво як Вольностей Війська

Запорозького, так і Нової Сербії та Слов’яносербії. В низці випадків це

викликало спротив єпархіальних структур, що було проявом намагань

відстоювати зверхність духовного відомства у церковній сфері.

Храмова мережа на підросійських південноукраїнських землях у цей

період хоча і розширювалась, але в цілому залишалась доволі

нерозгалуженою у порівнянні із сусідніми, «старими», більш віддаленими від

кордону землями Російської імперії. При цьому є сенс казати більше навіть

не про єдину мережу православних храмів регіону, але про мережі, які діяли

обособлено в рамках різних адміністративно-територіальних і військових

одиниць. І щільність мереж у цих одиницях суттєво відрізнялась, з огляду у

тому числі і на підходи до їх формування.

Що стосується тієї частини південноукраїнських земель, яка у

зазначений період входила до складу Кримського ханства, то ситуація із

храмовим будівництвом тут визначалась фірманами султанів, які видавались

митрополитам Готської та Кафської єпархії. Ці фірмани забороняли зводити

нові православні храми, що звужувало православне храмове будівництво на

96

землях мусульманської країни до ремонту і перебудови старих складових

церковної мережі.

97

РОЗДІЛ 3. ЦЕРКОВНЕ БУДІВНИЦТВО НА ПІВДНІ УКРАЇНИ

ОСТАННЬОЇ ЧВЕРТІ XVIII – ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХІХ СТ.

3.1. Храми Слов’янської та Херсонської (Катеринославської та

Херсонеса-Таврійської) єпархії (1776–1797)

Після укладання Кючук-Кайнарджийського миру Російська імперія

могла приступити до нового етапу колонізації підросійських

південноукраїнських теренів, суттєво розширених у результаті завершення

переможної війни. Плани цієї колонізації вже не передбачали збереження

незручного для імперії запорозького козацтва, чиї землі займали більшу

частину регіону. Разом із тим, і на цьому етапі, як і в часи Нової Січі, при

колонізації Півдня Російська імперія продовжувала розігрувати релігійну

карту, прикриваючи свої експансіоністські дії гаслами захисту православних,

повернення споконвічних християнських земель тощо. На цьому етапі

перебування церков південноукраїнського регіону під зверхністю різних

єпархіальних архієреїв вже певною мірою могло заважати реалізації планів

уряду щодо стрімкого залюднення і господарського освоєння цих територій,

тож вже наступного місяця після проголошення маніфесту про ліквідацію

Запорозьких Вольностей, 9 вересня 1775 р. указом імператриці засновувалась

Слов’янська та Херсонська єпархія, до території якої увійшли майже всі

південноукраїнські землі.

В історіографії питання визначення кількості церков у

південноукраїнському регіоні досі не з’ясоване. І. Лиман, навівши і

проаналізувавши весь наявний історіографічний доробок з відповідного

питання і співвіднісши його з архівними джерелами [573, с. 47-48; 611],

прийшов до висновку про те, що «можна вважати цифру 344, названу в

довідці канцелярії Синоду такою, що наближена до реальної кількості

церков, переданих до складу Слов’янської та Херсонської єпархії» [259, с.

98

54-57]. Із цим можна погодитись. Втім, територія новоствореної єпархії

включила землі не тільки Південної України. А в контексті нашого

дослідження важливо знати склад храмової мережі саме на цій території.

За нашими підрахунками, зробленими на підставі відомостей,

направлених до Синоду єпархіальними керівництвами [147, арк. 308-324,

330-332 зв., 342-353, 358-362], з 344 храмів, які були передані з інших єпархій

під зверхність Слов’янського та Херсонського єпархіального архієрея, на

території нинішніх південноукраїнських областей знаходились 157. Як для

такого розлогого регіону, ця чисельність була відносно незначною. Та й у

самій Слов’янській та Херсонській єпархії, абсолютна більшість площі якої

припадала саме на південноукраїнські землі, храми цих земель становили

тільки 46 % від загальної кількості. Якщо ж зважати на історіографічну

традицію розуміння під Південною Україною території Катеринославської,

Таврійської і Херсонської губерній станом на 1805 р., то ця чисельність є ще

меншою, адже частина території нинішніх Донецької та Луганської областей

входила до складу не Катеринославської, а Слобідсько-Української губернії

та земель Війська Донського, і в цій частині розташовувалось кілька із

зазначених 157 храмів, включно із 2 церквами міста Тор.

Втім, набагато важливішим за відносно невелику чисельність було те,

що тепер, після формування Слов’янській та Херсонській єпархії, ці релігійні

споруди входили до складу саме єдиної церковної мережі, об’єднаної під

рукою одного архієрея. І останній, на відміну від всіх попередніх

єпархіальних очільників, які, хоча і мали в підпорядковуванні

південноукраїнські храми, але природно більш дбали про свої «старі» землі,

мав пріоритетне завдання опікуватись розбудовою храмової мережі саме

цього регіону. У зв’язці зі світською владою, сконцентрованою в регіоні в

руках всесильного Григорія Потьомкіна, очільник Слов’янської та

Херсонської єпархії мав потенціал забезпечити ефективну реалізацію планів

Петербурга щодо надзвичайно перспективного для імперії регіону.

99

Бібліотечна евристика і опрацювання архівних справ останньої чверті

XVIII ст. щодо зведення храмів у південноукраїнському регіоні дозволяють

зробити наступні спостереження.

При облаштуванні Слов’янської та Херсонської єпархії релігійні

споруди на самих південноукраїнських теренах були представлені вкрай

нерівномірно. Храмова мережа тільки до певної міри корелювалась із

географією розселення: церковне будівництво не встигало за переміщеннями

мас населення після ліквідації Запорозьких Вольностей, за стрімкою

колонізацією і заселенням краю. Тож, зокрема, Слов’янський і Херсонський

архієпископ Євгеній (Булгаріс) у 1778 р. констатував, що в Херсонському,

Інгульському та Новопавлівському повітах Новоросійської губернії не було в

наявності жодного храму, при тому, що чисельність мешканців на їх

території сягала чотирьох тисяч [718, с. 388].

Важливість пришвидшення процедури отримання дозволів на закладку

та освячення церков задля забезпечення кращих умов для залюднення

регіону чудово усвідомлювалась як світською, так і духовною владою. Тож

Слов’янський і Херсонський архієпископ Євгеній (Булгаріс) 4 лютого 1777 р.

звернувся до Синоду з клопотанням про скасування для його єпархії

необхідності дотримуватись синодального указу від 10 грудня 1770 р. про

заборону будівництва церков на нових місцях без дозволу Синоду.

Архієпископ Євгеній обґрунтовував своє прохання тим, що «через

віддаленість місць і незнання ще здібних для цього людей» проводити

«слідства», передбачені зазначеним синодальним указом, «в скорості

неможливо» [150, арк. 5-6].

7 лютого 1777 р. з цього ж питання до Синоду звернувся вже

Г. Потьомкін. Цей світський очільник регіону повідомляв, що прагне сприяти

благочестивому старанню місцевих мешканців про будівництво нових

храмів, а тому просить Синод, аби у майбутньому для цього не виникало

перешкод, передати питання надання мирянам дозволів на зведення церков

100

на спільне вирішення Слов’янського і Херсонського архієпископа і

губернатора [150, арк. 1].

Вже 27 березня того ж року Синод видав указ про зміну процедури

надання дозволів на церковне будівництво. При цьому, тоді як Потьомкін

писав тільки безпосередньо про губернатора Азовської губернії, указ Синоду

поширювався на всю Слов’янську та Херсонську єпархію, включно з

губернією Новоросійською. Підкреслювалось, що задля того, аби іноземці,

які переселяються до цього регіону, не мали перешкод у задоволенні своїх

духовних потреб, єпархіальний архієрей міг відтепер давати дозволи на

храмове будівництво, не звертаючись до Синоду, але за обов’язкової умови

зносин із місцевими губернаторами [255, с. 181-182].

Задля потреб пришвидшеної колонізації невдовзі були зроблені ще

більші спрощення процедури. Ініціатором тут став Азовський губернатор,

який писав, що вихідці із-за кордону «не дивлячись на інші вигоди, прагнуть

селитись більше там, де бачать збудовані уже церкви». Синод указом від 12

липня 1779 р. задовольнив звернення світського можновладця і дозволив

духовному відомству при прийнятті рішень про зведення храмів навіть не

проводити попереднього «слідства», а довірятись запевнянням губернатора,

який при своєму зверненні до єпархіальної влади мав прикладати тільки

клопотання мешканців казенних населених пунктів або ж зобов’язання

власників поміщицьких поселень [150, арк. 45, 46-46 зв.]. Втім, неодмінною

умовою для цього було попереднє відведення підцерковної землі. Після

чергового розширення російських кордонів на Півдні за рахунок анексії

Кримського ханства, що потягла за собою зміни адміністративно-

територіального устрою, Синод своїм рішенням від 11 вересня 1783 р.

поширив передбачений указом від 12 липня 1779 р. спрощений порядок і на

землі всього новоствореного Катеринославського намісництва, яке включало

як Азовську, так і Новоросійську губернію [150, арк. 125-129; 259, с. 64].

101

Після перейменування у 1786 р. Слов’янської та Херсонської єпархії на

Катеринославську і Херсонеса-Таврійського таких суттєвих змін у

регламентації храмового будівництва в краї вже не відбувалось аж до смерті

імператриці Катерини ІІ.

Жвавій розбудові храмової мережі регіону сприяло і те, що при таких

спрощеннях процедури [589; 602; 606] зберігався мінімалізм вимог щодо

архітектурних характеристик церков, а також ще не запроваджувалась

регламентація матеріалів, з яких вони мали зводитись. Тож архітектурні

характеристики храмів, які були зведені на півдні України в цей період,

великою мірою визначались наявними будівельними матеріалами, ступенем

фінансової спроможності парафіян і часом, який вони готові були чекати на

зведення релігійної споруди, а також досвідом будівничих, який, в свою

чергу, значною мірою залежав від того, з якого регіону вони походили.

За спостереженням О. Харлана, у храмах Південної України цього часу

можна побачити специфічні риси різних шкіл, представлених у інших

українських регіонах. Тож будувались хрещаті, тридільні і ротондні храми.

Наприкінці ж століття, при тому, що більшість народних майстрів продовжує

дотримуватись традиційних форм, останні починають поєднуватись із

класичними: з’являються портики з фронтонами, зазнає змін ритміка мас,

маківки храмів набувають більш округлих форм [875, с. 32]. Втім, і

наприкінці XVIII ст. більшість народних майстрів, які переважно і виступали

будівничими, при зведенні храмів продовжували віддавати перевагу

традиційним формам [869]. Серед народних майстрів регіону цього періоду,

про яких збереглись відомості, були мешканець Криловського шанцю

Тимофій Сучков, який, взявши за зразок церкву в Плахтіївці, звів

трьохзрубний одноверхий Воздвиженський храм у Деріївці (С. Таранушенко,

посилаючись на Феодосія (Макаревського), наводить прізвище майстра як

«Сучок» і датує зведення цього храму 1775 р., хоча у самого єпископа

Феодосія йдеться про те, що Воздвиженська церква була закладена в 1780, а

102

освячена в 1784 р.); мешканець слободи Бородаївці на Запорожжі Лук’ян

Бігун, який у 1781 р. звів там Покровський храм; Данило Дерев’янко, який у

1783 р. зводив храм у слободі Половиця; Василь Лиман, який у 1791 р.

побудував храм у селі Дніпрова Кам’янка на Катеринославщині. Будівничим

Троїцької церкви слободи Омельник у 1782 р. виступив мешканець

Бубнівської сотні Переяславського полку Степан Майстренко, взявши при

цьому за зразок зведену ним же церкву Петра і Павла у Потоках. Втім,

напевно, найбільшого визнання заслужив будівничий дев’ятиверхого собору

в Новомосковську Яким Погрібняк [806, с. 52-54, 394-402, 407-408]. Як

зазначав С. Таранушенко, народні майстри запозичували на свій розсуд і

вподобання певні елементи мурованої архітектури стилів бароко, рококо та

класицизму, творчо їх опрацьовуючи в дусі народної естетики, «злютовуючи

їх з традиційно національною основою» і зберігаючи керівне значення

останньої аж до кінця XVIII ст. [806, с. 30]. Що ж стосується традиційних рис

української церковної архітектури, які продовжували простежуватись і на

Півдні, то це, як відмічав Орест Левицький, строгість і простота зовнішнього

вигляду з відсутністю зовнішніх прикрас, у тому числі і фасадів. Це помітно

відрізняло українські храми від російських, в чиїй архітектурі важливе

значення надавалось кокошникам, рундукам та іншим декоративним

прикрасам. Іншими традиційними рисами українських храмів були

стрункість і витонченість; домінування тримаківкових храмів, що складались

із трьох зрубів, розташованих із сходу на захід. При цьому традиційними

були і одномаківкові церкви, з XVII ст. почали будуватись п’ятимаківкові

храми з хрестоподібним планом, а з XVIIІ ст. – і дев’ятимаківкові споруди з

планом, подібним до восьмикутної зірки [564, с. 602-605]. Про те, що «форма

українського храму зовсім інша від форми, скажімо, храму московського»,

писав і Іван Огієнко [730, с. 81].

При цьому релігійні споруди, зведені в регіоні в останній чверті XVIII

ст., як правило, були більшими за храми Півдня, чиє будівництво припало на

103

попередні періоди [875, с. 75]. На кінець століття при деяких церквах регіону

стали зводитись домінуючі над ними дзвіниці, які мали два, три а то й чотири

яруси [875, с. 89]. Кам’яні храми становили меншу частину всіх

православних релігійних споруд регіону. Кам’яні споруди зводились

переважно там, де був присутній цей матеріал. Цим пояснюється, зокрема,

великий відсоток саме таких храмів на Кримському півострові. З каменю ж

зводили деякі з найбільш важливих, знакових, статусних релігійних споруд у

містах, або ж там, де парафіяни мали бажання і знаходили фінансові

можливості для такого будівництва. Більшість же церков регіону в останній

чверті XVIII ст. будувалась із дерева [634, с. 147]. З огляду на брак у багатьох

місцевостях степового Півдня і цього матеріалу, будівельні матеріали для

низки зведених у цей період храмів були ще скромнішими: ґрунт (храми-

землянки), хмиз і очерет. Зрозуміло, що, зазвичай декларувалось їх

використання «на перший час», поки не будуть знайдені можливості для

будівництва більш капітальних і пристойних споруд. При цьому зберігалась

практика використання пересувних (мобільних) церков.

Певне уявлення про статистику щодо матеріалів, з яких будувались

храми на Півдні України в останній чверті XVIII ст., можна скласти

систематизуючи дані, вміщені в роботі Гавриїла (Розанова) «Історико-

хронологічний опис церков єпархії Херсонської і Таврійської». Тут подані

відомості про 258 храмів, зведених у 1775–1800 рр. на землях майбутньої

Херсонської губернії. З них щодо 13 релігійних споруд дані про матеріал, з

якого вони були зведені, не наведені. Ще 2 храми були зведені у Дубоссарах і

35 – у Тираспольському повіті. З решти ж 208 храмів кам’яними були 70,

тобто 33,65 %. З них 12 були зведені у містах (по 3 – у Херсоні та Миколаєві,

2 – у Одесі, по 1 – у Ново-Миргороді, Овідіополі, Вознесенську та Очакові), 2

– у містечках, 1 – у слободі і 55 – у селах. Причому стрімке зростання

чисельності кам’яних храмів у сільській місцевості припадає на останнє

десятиліття цього періоду. Натомість дерев’яними були 136, або 65,38 %

104

храмів. З них 9 були зведені у містах, 5 – у слободах, 2 – у містечках, 2 – у

посадах, 1 – у станиці і 117 – у селах. 2 церкви були позначені як плетені

(зведені у 1790 р. Миколаївська церкви села Калаглеї та в 1792 р.

Миколаївська ж церква села Флор) [378, с. 12-44].

Що стосується території майбутньої Таврійської губернії, то статистика

по ній за ті ж 1775–1800 рр. є наступною. За чверть століття тут було

влаштовано лише 36 храмів, що дорівнювало лише близько 14 % кількості

храмів, зведених за цей же період на території майбутньої Херсонської

губернії. З цих 36 кам’яними були 15, тобто 41,67 %. З них 9 розміщувались у

містах (2 – у Севастополі, по 1 – у Феодосії, Карасубазарі, Євпаторії,

Сімферополі, Єнікале, Бахчисараї та Старому Криму) і 6 – у селах.

Дерев’яними значились 20 церков (тобто 55,56%), з яких 2 були зведені у

містах (Олешках і Оріхові), а 18 – у селах [378, с. 58-65]. Ще стосовно однієї

церкви, Костянтина та Єлени у Сімферополі, значилось, що вона,

облаштована у 1793 р., була «сама перша і єдина в Сімферополі по

завоювання Криму» і розміщувалась у купленому за 30 рублів тісному

татарському будинку [378, с. 63].

Чисельне домінування дерев’яних релігійних споруд впливало на

загальну динаміку церковного будівництва в регіоні. Адже, з одного боку,

деревина трухлявіла, і це викликало необхідність перебудови храмів. З

іншого ж боку, справжнім лихом для дерев’яних споруд були пожежі, в

наслідок яких храмова мережа Південної України зазнавала суттєвих втрат і

потребувала оновлення. Доволі показовим був випадок у Половиці, де

тільки-но завершена будівництвом дерев’яна церква в ім’я Петра і Павла

згоріла у 1783 р. ще до церемонії освячення [432, с. 13].

Що стосується залежності архітектурних характеристик храмів регіону

від матеріальних можливостей парафіян, то вона обумовлювалась

прагненням держави у більшості випадків не брати на себе фінансових

зобов’язань щодо храмового будівництва. Виключення робились лише для

105

деяких категорій населених пунктів і груп парафіян. Зокрема, держава

зобов’язувалась фінансувати зведення церков у міському просторі, але з

таким важливим обмеженням, що за рахунок казни мало зводитись лише по

одному храму в місті чи фортеці [150, арк. 42]. Категоріями населення, про

зведення храмів для яких фінансово дбала держава, залишались, як і в

попередній період, військові та деякі групи іноземних переселенців. У цьому

контексті прикладом взяття державою на себе фінансування зведення більш

ніж однієї церкви у місті може служити указ Катерини ІІ від 19 квітня 1795 р.

про поселення греків і албанців у Одесі і на її околицях, пункт третій якого

передбачав виділення з казни 2000 рублів «без повернення» на облаштування

для цих переселенців «особливої» церкви [270, с. 687; 771, с. 152]. Щоправда,

в складеному генерал-губернатором П. Зубовим «Положенні про поселення в

околицях Одеси греків і албанців, які в останню війну в Архіпелазі служили»

йшлося про виділення одноразово «без повернення» на зведення «невеликої

церкви» тільки 500 рублів [226, с. 5]. Коли того ж 1795 р. до імператриці

звернулись греки Керчі та Єнікале, які не були задоволені станом виконання

деяких пунктів іменного указу від 28 березня 1775 р., Катерина ІІ затвердила

думку Катеринославського, Вознесенського і Таврійського генерал-

губернатора П. Зубова, який, між іншими пунктами, наголошував, що «храми

Божі в Керчі та Єнікале і в інших містах, де є громада греків, як правитель

Таврійської області доповідає, вже наявні, і на майбутнє, при збільшенні

чисельності мешканців, коли наново храми будувати буде потрібно, то не

залишу того зробити з прибутків доручених мені губерній» [270, с. 719-724].

Держава взяла на себе додаткові зобов’язання по храмовому

будівництву в міському просторі і коли той самий молодий фаворит

Катерини ІІ генерал-губернатор П. Зубов задумав амбітний план перекроєння

адміністративно-територіального устрою відданого в його управління краю із

будівництвом фактично з нуля нової пишної столиці цих земель – міста

Вознесенська. Іменним указом від 2 жовтня 1795 р. за доповіддю П. Зубова

106

був затверджений план цього міста, на якому зазначались місця будівництва

церков. Було заплановано зведення п’яти православних церков: соборної,

трьох парафіяльних зі служінням російською і однієї парафіяльної зі

служінням грецькою мовою. При цьому храми мали будуватись саме

державним коштом: був затверджений кошторис, яким на зведення собору у

Вознесенську мало бути виділено аж 188878 рублів, двох парафіяльних

церков – 56600 рублів, церкви в монастирі – 18000 рублів, грецької церкви –

15600 рублів [145, арк. 379 зв.-383 зв.; 270, с. 793-804]. Щоправда, ці плани

так і залишились нереалізованими: смерть у 1796 р. Катерини ІІ поставила

хрест на перспективах і її фаворита, і задуманого ним міста.

В ряді випадків будівництво храмів могло плануватись на внески, що

робились як з казни, так і парафіянами або ж членами кліру [259, с. 62; 634,

С. 144]. Зокрема, в державній слободі Матвіївка між річками Вовчою і

Самарою у 1777 р. було заплановано зведення Покровської церкви, цеглу та

каміння для якої мала надати казна, а пожертву на будівництво в розмірі 1000

рублів надав козак (напевно, колишній запорожець) Федір Колотнеча, чий

син, диякон Василь, мав виступити фундатором при будівництві [691, с. 564-

567].

Серед ентузіастів храмового будівництва, які на власні кошти

розбудовували церковну мережу регіону, був і авторитетний свого часу серед

запорозького козацтва «дикий піп» Кирило Тарловський, який збудував аж 9

храмів [560; 647; 697; 714, с. 19; 823, с. 473; 905]. При цьому священик

переймався головним чином саме забезпеченням можливостей для

задоволення духовних потреб вірян, а не архітектурними вишукуваннями,

тож зведені за його гроші храми являли собою прості дерев’яні будинки з

хрестом на даху [823, с. 473].

Серед найвизначніших релігійних споруд, зведених на Півдні України в

останній чверті XVIII ст., були Катерининський собор у Херсоні [52; 431;

883; 911, с. 565-569] (початок спорудження – 1782 р., архітектор – Іван

107

Старов, будував Іван Ситніков) і Новомосковський Свято-Троїцький собор,

закладений ще за часів Вольностей Війська Запорозького і закінчений у

1781 р. [736, с. 7], який Ярослав Тарас називає «підсумком розвитку

сакральної дерев’яної архітектури України у XVIII ст.» [808, с. 30], а

В. Вечерський наводить як свідчення того, що «національні форми церковної

архітектури на підросійській Україні до початку ХІХ ст. не вичерпали своїх

потенцій і можливостей подальшого розвитку, який було зупинено в

насильницький спосіб» [373, c. 596].

Грандіозними були плани щодо зведення за проектом француза,

архітектора Клода Геруа [816] Преображенського собору в на той час

головному місті краю – Катеринославі (слободі Половиця). В

історіографічній традиції міцно закріпились твердження про те, що цей храм

задумувався величезний, з 12 престолами, в довжину 71 сажень і в ширину 21

сажень з аршином, що за розмірами зробило б його найбільшим у світі,

перевищивши навіть собор Святого Петра у Римі. Втім, М. Кавун пише, що

твердження і про 12 престолів, і про взяття за зразок собору Святого Петра є

помилковими [466].

Закладку собору Г. Потьомкін спеціально приурочив до поїздки

імператриці Катерини ІІ керованим ним «Південним краєм», прагнучи

перетворити церковну церемонію на символ тріумфу Російської імперії в

регіоні і на символічне закладання міста, яке мало носити ім’я імператриці. 9

травня 1787 р. собор був закладений самою імператрицею, яка поклала в його

основу перший камінь. Другий камінь був покладений Австрійським

імператором Йосипом ІІ, третій – Г. Потьомкіним, четвертий – місцевим

архієпископом Амвросієм (Серебрениковим), п’ятий – правителем

Катеринославського намісництва І. Синельниковим. Показово, що на той час

до будівництва фундаменту собору ще не приступили, і ці каміння клали в

яму, що була вирита на місці майбутнього престолу. З огляду на непересічну

важливість події, пов’язану перш за все із участю у ній самої імператриці,

108

залишились доволі докладні описи цієї церемонії закладки собору [395; 543,

с. 14-15; 785, с. 25-32; 796, с. 233-234]. Втім, подальша історія собору доволі

показова. Як із сумом зазначалось у статті «Століття Катеринославської

єпархії», опублікованій у 1876 р. у «Катеринославських єпархіальних

відомостях», на освяченому місці собору залишалась «мерзенність

запустіння»: через початок чергової російсько-турецької війни, а згодом –

смерть Г. Потьомкіна, архієпископа Амвросія, нарешті, самої Катерини ІІ і

про сам Катеринослав, і про його грандіозний собор забули, будівельники

розійшлися, а заготовлені матеріали розпродані або ж використані на

облаштування каналів у Дніпровських порогів [796, с. 234]. У задуманому

вигляді собор у Катеринославі так і не був зведений. Храм був освячений

тільки у 1835 р. і мав значно скромніші розміри, ніж задумувалось за часів

Катерини ІІ і Г. Потьомкіна.

Серед професійних архітекторів, які у цей період працювали на Півдні

України, згадаймо голландця Вікентія Ванрезанта (1748-?), який спроектував

для Одеси Миколаївську церкву (згодом – Преображенський собор, проект

якого допрацював архітектор Франсіско Фраполлі), Спиридонівську церкву і

Катерининську церкву (обидві так і не були збудовані), за участі Івана

Старова – церкву Григорія Великої Вірменії (згодом – Адміралтейський

собор) у Миколаєві [761, с. 30; 816] (план Старова був доопрацьований

архітектором Іваном Князєвим) [825, с. 57]. Ванрезант широко

використовував ордерні форми стилю класицизму, в деяких випадках

звертався до зразків молдавського зодчества [816]. У Миколаєві наприкінці

XVIII ст. до храмового будівництва долучається представник класицизму

архітектор Антон Віктен [816].

Одним із наслідків розширення території Російської імперії за рахунок

земель мусульманської Османської імперії стало те, що поповнення мережі

православних храмів південноукраїнського регіону відбувалось і шляхом

перетворення деяких мечетей на церкви. Зокрема, саме мечеттю раніше була

109

Успенська церква, що діяла в Єнікале [562, с. 208]. Гавриїл (Розанов) писав,

що після штурму Очакова 1788 р. від цього багатолюдного торговельного

міста залишилось мало чого значного; серед вцілілого була турецька мечеть,

яка у 1792 р. була перетворена на православний храм [378, c. 33]. Про те, що

ця мечеть, що розташовувалась за межами фортеці і була влаштована не для

військового гарнізону, а для городян, була перебудована у очаківський

Миколаївський собор, кажуть й інші автори [456, с. 274; 699, с. 122; 798, с.

680].

Специфіки цьому періоду храмового будівництва на Півдні, у

порівнянні із більш пізніми часами, додавало продовження практики

несанкціонованого зведення релігійних споруд, яка спостерігалась і за часів

Вольностей Війська Запорозького. З одного боку, тут давались взнаки самі

традиції сприйняття степів північного Призов’я і Причорномор’я як вільних

земель, на яких можна нехтувати умовностями, неприпустимими на інших

землях. З іншого боку, сама світська і духовна влада часто дивилась скрізь

пальці на таке самовільне влаштування храмів, яке, хоч і суперечило

узаконеній процедурі, але об’єктивно було на користь колонізації краю. Тож

єпархіальному керівництву залишалось тільки або одразу давати згоду на

освячення таких «самобудов», або ж перед цим формально, заднім числом

давати дозвіл на закладку реально вже влаштованої релігійної споруди.

Причому траплялось, що згода на освячення давалась через три роки після

того, як храм реально почав функціонувати [48, Арк. 1-7; 49; 79, арк. 344 зв.;

259, с. 63-64; 634, с. 143; 691, с. 138-139]. Не дозволене духовною владою

зведення двох кам’яних церков у казенних селах Градениці та Ясски було

виявлено одним з благочинних під час об’їзду підвідомчої йому території у

1797 р. Коли ж мешканці обох населених пунктів завірили, що будівництво

дозволене Новоросійським губернатором генерал-лейтенантом Миколою

Бердяєвим, митрополит Гавриїл (Бонулеску-Бодоні) наказав оголосити цим

мешканцям, що якщо вони «випросять у губернського правління плани

110

підцерковної землі, тоді можуть ті будівлі перетворити на церкви, якщо

порядно побудовані будуть і належною благоліпністю прикрашені» [62, арк.

1-5].

В останній чверті XVIII ст. духовна влада в цілому залишалась ще

доволі лояльною в питаннях вимогливості до церковного начиння,

необхідного для відкриття храмів [634, с. 149]. У той же час мала місце

практика використання начиння похідних (полкових) церков задля

забезпечення необхідним нововлаштованих стаціонарних храмів. Скажімо,

23 червня 1790 р. миколаївський протоієрей Юхим Савурський звернувся до

високопоставленого світського містобудівника Миколаєва М. Фалєєва з

рапортом, в якому пропонувалось передати начиння похідної церкви Другого

фузилерного артилерійського полку новому міському храму [32, арк. 2].

Практикувалась і передача (частіше – тимчасова) вцілілого майна згорілих

храмів до діючих релігійних споруд [5].

Процес розбудови новозаснованих на Півдні України міст мав

складовою і переміщення храмів як у межах міського простору, так і поза

ним. Наприклад, у процесі активного зростання Херсона, на який у той час

покладались величезні надії і чиє населення стрімко зростало, у 1786 р.

місцеві купці звернулись до духовного відомства з проханням дозволу на

перенесення на Купецький форштадт старої Михайлівської церкви із

Херсонської фортеці. Втім, архієпископ Катеринославський і Херсонеса-

Таврійського, на прохання місцевого представника військової влади, передав

антимінс і жертовник цієї церкви до його слободи. Для задоволення ж

духовних потреб херсонського купецтва на форштадті була закладена

кам’яна церква в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці, а до її побудови

дозволено поставити похідну малу дерев’яну церкву [95, арк. 1-3 зв.].

Прикладом перенесення храму з поза меж регіону стало облаштування

Введенської церкви у Бериславі у 1787 р. Вона була зведена у 1726 р. на

Полтавщині і була тризрубною спорудою, в центрі плану якої лежав

111

чотиригранник з відсіченими кутами, тоді як вівтар і бабинець в плані були

чотиригранниками з відсіченими зовнішніми кутами [806, с. 131]. За рік до

Введенської, у 1786 р. з Полтавщини була перенесена до Куцеволівки на

Катеринославщині Миколаївська церква, зведена з Келеберді у 1756 р. Її

архітектура належала до «хатнього» типу і вона являла в плані чотирикутник,

видовжений по вісі схід-захід; церква була вкрита високим чотириспадистим

дахом, посередині якого розміщувався глухий ліхтар із главкою [806, с. 240].

Констатуючи підтримку духовною ієрархією практики використання

похідних церков, звернемо увагу, що і сам вікарний єпископ Феодосійський і

Маріупольський Іов, маючи резиденцію в Старому Криму, і станом на 1794 р.

задовольнявся там саме поставленою в покоях похідною церквою, оскільки

стаціонарного храму в населеному пункті просто не існувало [561, c. 58].

В цілому, видача архієрейських дозволів на використання похідних

храмів і зведення тимчасових церков або ж каплиць у цей період залишалось

вельми поширеною практикою, яка мала сприяти більш стрімкому

залюдненню регіону. Вельми показово, що при розбудові Одеси спочатку, у

1794 р., користувались похідним храмом Нижегородського гренадерського

полку і нашвидкуруч зрубленою невеличкою дерев’яною тимчасовою

церквою, на будівництво якої могло бути витрачено лише кілька тижнів [328,

с. 78-82]. Зведення ж більш фундаментальних релігійних споруд у Одесі

розтягнулось на доволі тривалий період, причому не всі вони були доведені

до освячення, як це сталось із Катерининською церквою: 20 серпня 1795 р.,

тобто менше ніж через місяць після отримання відповідного звернення віце-

адмірала Іосифа (Хосе) де Рібаса, митрополит Катеринославський і

Херсонесо-Таврійський Гавриїл (Бонулеску-Бодоні) видав для неї

пересувний антимінс, але храм був доведений лише до вікон і так і не

добудований [378, c. 37].

Викладене вище не означає, що єпархіальне керівництво зовсім не

опікувалось підтриманням храмів у належному вигляді. Втім, відповідні

112

питання були не в пріоритетах. Тож, як правило, архієреї обмежувались

формальними приписами. Звичайно, були і виключення. Зокрема, доволі

показовою була резолюція-інструкція, дана у 1787 р. консисторії

архієпископом Амвросієм (Серебрениковим) щодо підготовки до приїзду на

територію його єпархії Катерини ІІ. Напередодні архієпископ одержав із

Синоду список населених пунктів, через які намічалась подорож імператриці.

Тож Амвросій, поміж іншого, наказав, аби благочинні та протопопи

перевірили церкви і цих населених пунктів, і, про всяк випадок, тих, що

розташовувались між ними, аби: а) були надійними і відремонтованими їхні

церковні сходи; б) були починені всі спорохнявілості; в) були приведені в

порядок і вимиті підлоги; г) були прибрані пил і павутиння [242, с. 797].

Таким чином, часи існування Слов’янської та Херсонської

(Катеринославської та Херсонеса-Таврійської) єпархії стали періодом

об’єднання абсолютної більшості складових храмової мережі Південної

України під зверхністю одного єпархіального архієрея, що сприяло більш

ефективній реалізації імперських планів щодо колонізації та господарського

освоєння регіону, адже наявність церкви або ж принаймні сприятливих умов

для її швидкого влаштування виступала одним із приваблюючих факторів

для переселення і закріплення тут на помешкання вихідців із інших регіонів

Російської імперії та із-за кордону. Пріоритети залюднення надзвичайно

важливого для імперії як з геополітичних, так і з економічних міркувань

краю змушували духовну владу доволі поблажливо ставитись до питання

дотримання умов для надання дозволів на закладку і освячення храмів. До

того ж, і самі ці умови впродовж 1776–1797 рр. ще залишались вельми

лояльними і не деталізованими у порівнянні з більш пізніми часами, а для

процедури храмового будівництва на півдні України за сприяння

регіональної світської влади офіційним Петербургом було зроблено низку

виключень, покликаних пришвидшити процес проходження бюрократичних

етапів узгоджень і отримання відповідних дозволів.

113

3.2. Православні храми регіону за межами Російської імперії та зведення

релігійних споруд Готфійської та Кафійської єпархії (1779–1786)

Тоді як 1775 р. став ключовим у змінах і світського, і церковного життя

на підросійських землях Південної України, що було пов’язане із ліквідацією

Вольностей Війська Запорозького і початком створення Слов’янської та

Херсонської єпархії, по інший бік кордону, на території Кримського ханства

православна церковна організація ще кілька років продовжувала діяти в

традиційній структурі і за усталеним порядком. Втім, той самий укладений у

1774 р. Кючук-Кайнарджійський мир, який напряму вплинув на зазначені

вищі зміни на території Російської імперії, став міною сповільненої дії і для

традиційної церковної організації та православної храмової мережі

Кримського півострова.

Назвати точну кількість православних храмів, які діяли в Криму на час

ліквідації там Готфійської та Кафійської єпархії у зв’язку із виходом

православних, очоленим митрополитом Ігнатієм, важко. Доволі показово, що

М. Родіонов у його «Статистико-хронолого-історичному описі Таврійської

єпархії...» [764] «Хронологічну таблицю, що показує час влаштування церков

і молитовних будинків по всій Таврійській єпархії» починає саме з 1779 р., не

наводячи дані про час заснування храмів, які діяли там раніше. Олена

Тухватулліна не зовсім коректно пише, що «в Криму греки залишили досить

розвинуту церковно-релігійну інфраструктуру, до якої входили 68 діючих

церков та парафій, об’єднаних у Готфійсько-Кафайську єпархію» [831, с. 37].

Некоректність полягає в тому, що на той час храми вже не були у складі

відповідної єпархії. Олена Тухватулліна посилається на публікацію Федора

Лашкова. Втім, вміщена там «Відомість, яка кількість на всьому Кримському

півострові знаходилась кадиликів і в кожному кадилику які християнські

села і повних дворів. І як в них, так і в містах які церкви діючі, а які

114

розорені…» була складена не в рік виходу православних з Криму, а 14 грудня

1783 р., тобто вже невдовзі після російської анексії Кримського ханства. У

цій відомості дійсно перелічуються 68 діючих церков (що, між іншим, було

доволі близьким до чисельності православних храмів на землях Вольностей

Війська Запорозького). Крім цих 68, називаються ще 40 «розорених» церков:

24 в Кафійському, 7 – Бахчисарайському, 7 – Мангупському, 1 –

Анісчетському, 1 – Ялитському кадиликах [230, с. 136-141]. Щоправда, як

зазначає Анна Гедьо, відповідні відомості були не точними, оскільки вони

були складені митрополитом Ігнатієм по пам’яті, так що і він сам сумнівався

в точності вміщених там даних. Втім, Анна Гедьо пише, що Ігнатій написав

відомість у грудні 1787 р. [389, с. 84], що, звичайно, є помилкою з огляду на

рік смерті митрополита.

За іншими ж даними, на 1783 р. у Криму нараховувалось 30 вцілілих і 21

зруйнована грецька і вірменська церква [335, с. 26; 719, с. 751]. Втім, і ці дані

є неточними. Адже йдеться про складену 17 грудня 1783 р. «Відомість про

кількість християнських на Кримському півострові цілих і зруйнованих

церков». Причому у ній самій, після списку з трьома стовбцями (назви

населених пунктів; цілі церкви; розорені церкви) вміщене таке

формулювання: «а чи немає по селам Кафінського каймаканства через

неодержання від каймакана потрібних даних невідомо». Та й в самій графі

«Розорених» перелічується 23, а не 21 церква, тоді як у графі «Цілі» – 25, а не

31 [230, с. 111-113]. Такі, що бракували, дані про наявність церков у селах

Кафінського каймаканства були надані вже 28 грудня того ж 1783 р. Згідно з

ними, там нараховувалось 3 цілі і 4 розорені храми, а отже, загалом, із

врахуванням попередньої відомості, в Криму налічувалось 33 цілих і 25

розорених християнських церков [230, с. 119]. В надісланому ж 21 грудня

1783 р. О. Ігельстрому генерал-майором Розеном перекладі «відомості про

кількість сіл кожного кадилику Кефінського каймаканства із зазначенням

115

християнських церков і мечетей татарських», подані дещо відмінні цифри: 5

цілих і 11 «зламаних» християнських церков.

А. Лебединцев, повторивши тезу про те, що, згідно відомості, складеною

спеціально призначеним для цього Г. Потьомкіним чиновником, «всіх церков

у Криму… ми застали в 1783 р. 51, в тому числі цілих 30 і 21 повністю

зруйнованих», додав, що за планом Кафи 1782 р. тільки в цьому місті

налічувалось 11 грецьких і 30 вірменських церков. Далі ж Лебединцев робить

хибний висновок, що, оскільки в Кафі був 41 храм, то на всю решту Криму

нараховувалось тільки 10 церков [562, с. 205-206]. Втім, напевно,

Лебединцев, чия стаття була опублікована в томі ХІІІ «Записках Одеського

товариства історії та старожитностей», був знайомий тільки з короткою

анотацією, вміщеною в томі ІІ, а не з повним текстом відомості,

опублікованим згодом, в томі XIV. А в тій відомості від 17 грудня 1783 р.

стосовно Кафи було позначено: «В Кафі за рапортом генерал-майора барона

Розена в числі 30 церков перебуває зруйнованих 21, і спорохнявілих і

розорених 9», і немає ніяких цифр в стовбцях навпроти назви Кафи, які б

були враховані у підрахунки, що дали суму в 25 цілих і 23 розорені церкви. В

наведеній же дещо нижче прикладеній при зазначеному рапорті Розена

відомості про релігійні споруди міста Кафи і форштадта було перелічено 4

«такі, що служать жертвопринесенням», 1 недіюча ціла, 21 зруйнована і 9

спорохнявілих і зламаних християнських церков [230, с. 123-126].

З огляду на всі вищенаведені відомості є помилковою теза М. Сухарева

про те, що у 1783 р. «на території Криму діяло тільки дві православні

парафії» [803, с. 254].

Вихід православних зумовив не тільки ліквідацію єпархії в Криму, але

наніс болючого удару по мережі православних храмів півострова, які

втратили більшість своїх парафіян. Переселенці, уходячи, в багатьох

випадках забирали із собою все церковне начиння, включно із антимінсами

(у «Відомості, яка сума по виходу християн грошової казни по артикулам

116

використана» окремим рядком значились 254 рублі на купівлю фур і волів

для вивезення грецьких церков) [415, с. 152]. До того ж, з парафіянами

уходили і їхні священики. Тож храми залишались спорожнілими і без причту,

так що навіть ті нечисельні православні, які залишались на насиджених

місцях, втрачали можливість задовольняти в цих храмах свої релігійні

потреби.

Наряду з церквами, був закритий і Успенський скит. Вельми показово,

що за таких умов сам кримський хан Шагін Гірей доклав зусиль для того, аби

православні храми півострова остаточно не запустіли і в них було відновлене

богослужіння. Зокрема, у 1781 р. хан посадив у в’язницю заїжджого із

Анатолії грецького священика Константіоса, аби той добре подумав над

пропозицією залишитись у Криму і почергово відправляти служби у

покинутих Успенському скиті, церкві Феодора Стратилата у Мангуші та

церкві Божої Матері в Бахчисараї. Втім, щодо мотивації таких дій хана

згодом було висунуте обґрунтоване припущення, що він більше піклувався

не про місцевих православних, а прагнув догодити російським військам, що

стояли саме в Бахчисараї і потребували можливості відвідувати храмові

служби [246, с. 113-114].

Навіть станом на 1794 р. чисельність діючих храмів Кримського

півострова залишалась вкрай невеликою: з 44 церков, які на той час

перебували під зверхністю Феодосійського і Маріупольського вікарного

єпископа, там знаходились тільки 16 [573, с. 52]. Причиною цього великою

мірою було те, що попри проголошення Криму «осереддям християнсько-

візантійських традицій» [371, с. 182], Петербург не поспішав проводити

християнізацію населення півострова, жертвуючи релігійним аспектом задля

утримання мусульманського населення від еміграції і завоювання його

лояльності до російської влади.

Кажучи про храми південноукраїнського регіону, які в останній чверті

XVIII ст. діяли за межами Російської імперії, слід мати на увазі і землі так

117

званої «Ханської України», що з 1779 р., тобто після підписання Айнали-

Кавакської конвенції, входили до складу вже не Кримського ханства, а

безпосередньо Османської імперії, залишаючись там до підписання 29 грудня

1791 р. (9 січня 1792 р.) Ясського миру. У праці Гавриїла (Розанова)

«Історико-хронологічний опис церков єпархії Херсонської і Таврійської»

зустрічаємо, зокрема, інформацію, що на місці майбутнього села Гараганівки

Одеського повіту «при турецькому ще володінні» існувала плетена крита

очеретом церква, влаштована невідомо у якому році молдаванами. Замість

неї у 1779 р. була зведена кам’яна Миколаївська церква [378, c. 14]. В селі

Яссках, що згодом теж увійшло до Одеського повіту, теж «при турках»

молдовани ж побудували церкву, «вірогідно, дерев’яну». У 1780 р. там

споруджується кам’яна Георгіївська церква [378, c. 15]. У 1790 р. колишніми

запорозькими козаками була закладена кам’яна Параскевіївська церква в

Тернівці, а до неї, «ще при володінні турків» там же була поставлена

молдованами інша, плетена, названа в те ж ім’я [378, c. 25]. Вже згадувана

плетена церква села Калаглеї майбутнього Одеського повіту була поставлена

у 1790 р. молдованами, які нібито повернулись сюди після «Очаківської

війни» [378, c. 26]. Пише Гавриїл (Розанов) і про православну церкву на

місці майбутнього Овідіополя, заселеному за часів турецького володіння

молдованами [378, c. 26]. До 1790 р. Розанов відносить і заснування

колишніми запорозькими козаками кам’яної Різдво-Богородицької церкви на

місці села Градениц (майбутній Одеський повіт) [378, c. 26]. Ще за часів

перебування під турками існувала церква на місці села Липецького (згодом –

Анан’ївський повіт). Згідно з Розановим, сам населений пункт після взяття

російськими військами Очакова майже повністю був спалений турками, які

«побачили свою неблагонадійність утримати за собою область Очаківську»;

втім, церква тоді вціліла [378, c. 35]. В самому ж Очакові, згідно із

протоієреєм Г. Судковським, ще за турецького володарювання діяла грецька

Миколаївська церква [798, с. 762]. Ця церква теж вціліла під час взяття

118

Очакова [456, с. 274]. Ще «до входження Очаківської області у володіння

Російської імперії» діяла Успенська церква майбутнього селища Біляївка

Одеського повіту, яка являла собою облаштовану із вербових кілків і покриту

комишем мазанку [378, c. 46].

Що ж стосується Готфійської та Кафійської єпархії, то розбудова мережі

храмів православних греків в Північному Приазов’ї стала складовою

реалізації далекоглядних геополітичних експансіоністських планів

керівництва Російської імперії щодо розширення кордонів за рахунок земель

Османської імперії і використання незалежного статусу Кримського ханства,

отриманого ним за умовами Кючуй-Кайнарджийського миру, як проміжного

етапу на шляху анексії Кримського півострова і прилеглих до нього

материкових територій. Для послаблення Кримського ханства імперська

влада використала релігійні гасла захисту православних, якими і до, і

століттями після того російське керівництво прикривало свої

експансіоністські дії. Кримським православним були дані обіцянки, що, в

разі їхнього масово переселення на землі Російської імперії, вони отримають,

поміж іншого, широкі релігійні свободи. В комплексі з обіцянками

економічними, це дало б змогу, зокрема, швидко і без фінансової напруги для

греків створити розгалужену мережу православних храмів. Важливою

передумовою для такого будівництва були щедрі обіцянки духовному лідеру

православних Кримського ханства митрополиту Готфійському і Кафійському

Ігнатію (Газадіні) облаштувати на території Російської імперії фактично нову

єпархію з тією ж назвою і під його ж керівництвом. Дуже показово з точки

зору актуальних сьогодні питань, пов’язаних із отриманням Україною

Томосу, що такі маніпуляції грецьким митрополитом мали на меті і

розширення територіальних меж влади російського Синоду за рахунок

скорочення територій, що перебували в залежності від

Константинопольського патріарха. Адже саме під зверхністю останнього

перебували, входячи до складу Готфійської і Кафійської єпархії, православні

119

храми Кримського ханства. Тож ліквідувавши цю єпархію руками самого її

очільника ще під час існування ханства, офіційний Петербург відкривав шлях

для того, аби згодом, після анексії Криму, автоматично поширити на його

територію владу Синоду [259, с. 27-28; 470, с. 12].

21 травня 1779 р. Катериною ІІ була видана Жалувана грамота, якою

фактично закріплювались домовленості із митрополитом Ігнатієм щодо умов

переселення і облаштування на землях Російської імперії. Поміж іншими

пунктами, що стосувались церковного устрою, звернемо увагу на той, що

напряму вплинув на храмове будівництво: Жалувана грамота передбачала,

що до пастви митрополита Ігнатія мали належати не тільки ті православні

християни, які разом із ним вже вийшли з Кримського півострова, але і ті

одновірці, які прийдуть звідти згодом [269, с. 824-825]. А це означало, що

храмова мережа на землях Готфійської і Кафійської єпархії під зверхністю

Ігнатія мала потенціал для розширення в тісному взаємозв’язку із процесом

подальшого переселення православних із Кримського ханства до

підросійських земель.

Ще раніше, ніж Жалувана грамота, 14 березня 1779 р. з’явився іменний

указ, що був даний Синоду і стосувався вже виключно церковних питань.

Вже на виконання цього указу імператриці, Синод видав розпорядження,

одним із пунктів якого спеціально оговорювалось, що митрополит

Готфійської і Кафійської єпархії (на відміну від керівників інших єпархій

Російської імперії) мав право дозволяти зведення храмів по узгодженню

цього попередньо тільки з представниками світської, а не духовної, вертикалі

влади. Іншими словами, митрополит Готфійський і Кафійський, як і

архієпископ Слов’янський і Херсонський, отримував не передбачене для

абсолютної більшості єпархіальних архієреїв Російської імперії право не

питати попередню згоду Синоду на спорудження храмів.

Логічною передумовою початку храмового будівництва мало стати

визначення територіальних меж єпархії, що знаходилась під зверхністю

120

митрополита Ігнатія. Але справа в тім, що і на момент початку виходу з

Кримського ханства православних на чолі з грецьким митрополитом, і в його

ході це питання залишалось не вирішеним. Попервах мова йшла про

оселення греків між Дніпром, Самарою та Оріллю. Саме тому Ігнатій після

прибуття до земель Російської імперії і мав певний час своєю резиденцією

Самарський Пустинно-Миколаївський монастир [838, с. 53-54]. Втім, ці землі

вже були доволі щільно заселеними, що ставало важливою перешкодою для

реалізації прагнення греків отримати для себе території, де вони б не

змішувались з представниками інших етносів. Рішення про визначення

місцевості, де мали оселятись греки і, відповідно, облаштовуватись

Готфійська і Кафійська єпархія з її церквами, було ухвалено тільки у вересні

1779 р., а на початку жовтня того ж року імператриця «конфірмувала» карту

приазовської складової Азовської губернії, де відводились землі для греків-

переселенців.

Для їх оселення була узгоджена територія «від Азовського моря до

гирла річки Берди…, і по річкам Каратишу, Мокрим Ялам, Вовчій, Осиновій,

Березнегуватій і Кальміусу до впадіння його в Азовське море» [752, с. 517].

Цікаво, що під зверхністю митрополита Ігнатія, а, відповідно, і серед

релігійних споруд Готфійської та Кафійської єпархії, перебувала і одна

церква, яка знаходилась на відстані від Маріупольського повіту. Це – грецька

церква Катеринослава І [50, арк. 20]. Саме її спорудження стало каменем

спотикання між митрополитом Готфійської та Кафійської єпархії і

архієпископом Слов’янським і Херсонським. Як писав до Синоду

архієпископ Никифор (Феотокі), греки, які були виведені митрополитом

Ігнатієм з Кримського півострову і оселились у Катеринославі, звернулись до

Газадіні з проханням про зведення в цьому місті для них храму, в якому

богослужіння велось би саме грецькою. Митрополит Ігнатій повідомив про

це прохання місцевого представника світської влади, Азовського губернатора

В. Черткова, і той дав відповідну «пропозицію» Азовській губернській

121

канцелярії. Будівництво церкви розпочалося, що викликало незадоволення

архієпископа Слов’янського і Херсонського. Останній скаржився до Синоду,

що в цій церкві не було ніякої потреби, та й жодний законодавчий документ

не передбачав права митрополита Ігнатія мати в Катеринославі церкву для

греків. А саме будівництво такої церкви буцімто суперечило б записаним у

Кормчій книзі 13-му і 22-му правилам Антіохійського помісного собору і

правилу 20-му шостого Вселенського собору, оскільки в одному місті

співіснували б два єпархіальні архієреї і дві православні рівнозалежні церкви.

Втім, 27 серпня 1781 р. Синод відреагував на це указом, в якому

підкреслювалось, що митрополит Ігнатій мав беззаперечне право зводити

храм у Катеринославі як у місті, яке відводилось імператрицею для

поселення приналежних до пастви митрополита Готфійського та Кафійського

грецьких купців і ремісників [155, арк. 176-177 зв.]. 25 травня 1782 р.

митрополит Ігнатій виписав перепустку двом протоієреям своєї єпархії для

проїзду з Маріуполя до Катеринослава для освячення там грецької церкви

[324, с. 109].

Що ж стосується влаштування храмів на території безпосередньо

Північного Приазов’я, то митрополит Ігнатій ще до їх закладки, у 1779 р.

звернувся до Синоду з проханням про виготовлення для них антимінсів.

Такий поспіх обумовлювався прагненням якомога скоріше забезпечити свою

паству можливістю задовольняти духовні потреби в храмах.

Принципово важливо, що домовленості Ігнатія з російськими властями,

які передували виведенню греків з Криму, передбачали фінансову підтримку

російською казною храмового будівництва на території Готфійської та

Кафійської єпархії [695, с. 11]. Втім, виконувати обіцяне світська влада не

поспішала. Тут доречно згадати, що так само російські можновладці зовсім

не були пунктуальними і в питаннях додержання цілої низки інших обіцянок

грекам, зокрема, не забезпечивши їм умов для зимівлі наприкінці 1778 – на

початку 1779 р., через що тоді загинув великий відсоток переселенців, які

122

довірились своєму митрополитові. Тож затримка грошей на церковне

будівництво здивування вже не викликала. Г. Потьомкін ще 29 листопада

1779 р. написав ордер на ім’я Азовського губернатора В. Черткова, яким

обіцяв надати плани і виділити кошти на зведення церков для грецьких

переселенців і будинку для самого митрополита Ігнатія після того, як будуть

визначені точні місця для їх поселень. Того ж 1779 р. Чертков подав

Потьомкіну кошторис на зведення на землях Азовської губернії церков і

монастирів для греків, вірмен, грузин і волохів. Втім, у грудні 1781 р. той

самий Азовський губернатор у рапорті на ім’я Г. Потьомкіна констатував, що

потрібна сума так і не була одержана [144, арк. 89-89 зв.].

Специфіка процедури, що передувала освяченню храмів на землях

Готфійської і Кафійської єпархії, зумовлювалась наявністю в останній

спрощеної структури вертикалі духовної влади, яка, в свою чергу,

обумовлювалась виключно невеликими розмірами підлеглої митрополиту

Ігнатію території. З одного боку, зазначена бюрократична процедура мала

відповідати майже всім тим законодавчим документам, які стосувались і

решти єпархій Російської імперії. «Майже» – оскільки, як ми вже зазначили,

у 1779 р. Синод, як виключення, надав Ігнатію право не питати синодальної

згоди на зведення церков. Зовсім не випадково ще у 1779 р. Синод видав

кілька указів на ім’я Ігнатія, у яких зазначалось, що митрополит зобов’язаний

керуватись у своїй діяльності імператорськими указами, Духовним

регламентом, соборними і іншими церковними правилами. Більше того,

Ігнатію були передані тексти цих документів, якими він мав послуговуватись

у тому числі і в питаннях храмового будівництва. З точки зору Петербурга,

це було зовсім не зайвим з огляду на те, що Ігнатій до того знаходився в

правовому полі іншої держави, а отже, не був добре знайомий із

бюрократичними процедурами, що діяли в Російській імперії [259, с. 50-51].

З іншого ж боку, самі перелічені вище документи ще не були такими

деталізованими в регламентації процедури і давали певний люфт в її

123

організації. Тож тоді як інші очільники православних єпархій Російської

імперії особисто закладали і освячували храми тільки як виключення, в

більшості випадків доручаючи це робити представникам більш низьких

ланок єпархіальної ієрархії, митрополит Ігнатій зробив для себе особисте

проведення закладки і освячення церков очолюваної ним єпархії вже не

виключенням, а правилом.

12 червня 1781 р. митрополит Ігнатій склав рапорт Синоду з переліком

освячених в його єпархії церков. До цього переліку увійшли храми: 1)

Миколи Чудотворця в Маріуполі; 2) Марії Магдалини в Маріуполі; 3) Георгія

Побідоносця в Сартані; 4) Успіння Богородиці в Старому Криму; 5) Іоанна

Предтечі в Чардаклі; 6) Георгія Побідоносця в Чермалику; 7) Костянтина і

Єлени в Карані; 8) Георгія Побідоносця в Ласпі; 9) Димитрія у Великій

Каракубі; 10) Георгія Побідоносця в Бешеві; 11) Кіріакії в Стилі; 12) Різдва

Христова в Камарі; 13) Преображення Господнього в Богатирі; 14) Феодора

Стратилата в Константинополі; 15) Вознесіння Господнього в Чембрику; 16)

Іоанна Предтечі у Великій Янісолі; 17) Трійці у Керменчику; 18) Феодора

Стратилата у Малій Янісолі; 19) Феодора Стратилата у Мангуші; 20) Іоанна

Златоуста у Ялті; 21) Архістратигів Михаїла і Гавриїла у Гурзуфі [155, арк.

159-160 зв.].

Вже у надісланому 22 грудня 1781 р. В. Чертковим Никифору (Феотокі)

списку грецьких слобод Маріупольського повіту, що належали до

Готфійської і Кафійської єпархії, фігурують 20 населених пунктів: ті самі, що

і в рапорті митрополита Ігнатія від 12 червня 1781 р., за виключенням міста

Маріуполя і з додачею Ігнатівки [50, арк. 21].

Щодо останньої, то в цій названій на честь безпосередньо митрополита

Готфійського і Кафійського і заселеній грузинами слободі храм був

закладений ще у 1780 р. в ім’я Петра і Павла [691, с. 1011].

Варто співвіднести наведені вище переліки із даними, зібраними

єпископом Феодосієм (Макаревським) [691, с. 1007-1013]. Вони багато в

124

чому співпадають, за винятком того, що у Макаревського церква в Чердаклі

фігурує як така, що носила ім’я Костянтина та Єлени, в Камарі – Марини,

Великій Янісолі – Георгія, Гурзуфі – Михаїла, а про наявність храму в

Чембрику не згадується взагалі. До того ж, Макаревський пише про відсутню

в переліку 1781 р. Успенську церкву в грецькому селищі Улакли. Втім,

останнє може пояснюватись тим, що цей храм почав діяти пізніше, ніж був

складений вищенаведений список (сам єпископ Катеринославський і

Таганрозький зазначає, що «справжня Успенська церква» в Улакли була

влаштована замість попередньої в 1785 р.). При цьому Макаревський дещо

суперечить сам собі, в одному місці пишучи, що парафіяльні церкви були

закладені і зведені завдяки турботам митрополита Ігнатія у всіх грецьких

поселеннях Маріупольського округу [691, с. 1007], а в іншому – що у всіх

інших, крім описаних вище, грецьких поселеннях «парафіяльні церкви

влаштовані і зведені вже на початку нинішнього ХІХ століття» [691, с. 1010].

Про наявність храмів у 21 населеному пункті, які «на перших порах»

існували на землях Готфійської і Кафійської єпархії, писав І.М. Покровський

[752, с. 517-519]. При цьому цікаво, що у вміщеному у додатку до його

роботи «Розписі єпархій, скільки в них було і з яких губерній церков і

парафіяльних дворів у 1782 році…» з синодальної архівної справи за 1784 р.

стосовно Готфійської і Кафійської єпархії записано: «В пастві митрополита

Готфійського, який виїхав із Криму, було 25 церков» [752, с. 20 (Приложение

ІІ)].

При влаштуванні своїх храмів переселенці не стали чекати виділення

обіцяного фінансування, на перше місце поставивши забезпечення умов для

задоволення релігійних потреб. Пріоритетом виступала саме швидкість

відкриття храму, а не його зовнішній вигляд. Тому цілком природно, що

храми грецьких переселенців, які були зведені в доволі стислі терміни, в

абсолютній більшості були непоказними, маленькими, а матеріалом для

їхнього виготовлення слугували хмиз, лоза, земля, дошки, дике каміння [259,

125

с. 77]. За даними, зібраними Феодосієм (Макаревським), саме з лози і хмизу

вже у 1780 р. була зведена церква в Старому Криму, і тільки у 1786 р. замість

неї звели кам’яний храм. Того ж 1780 р. плетені церкви були влаштовані в

Ласпі та Богатирі, будучи замінені перша на велику кам’яну тільки у 1794 р.,

а друга на дерев’яну – в 1796 р. У 1780 ж році влаштували плетену церкву й у

Керменчику, замінивши її більш розлогою тільки в 1797 р. У 1780 р. церква в

Бешеві була влаштована у землянці, але вже через 2 роки замість неї була

освячена «справжня церква». В землянці попервах, у тому ж 1780 р., була

облаштована церква і у Великій Янісолі, вже наступного року будучи

замінена на плетену з хмизу і лози, а в 1792 р. – на більш «пристойну і

благообразну». Викопаними в землі були й церкви в Улакли та Малій

Янісолі, перша невдовзі замінена на малу кам’яну, а у 1785 р. – на ще більшу,

а друга у 1795 р. – теж на більш розлогу. У 1780 р. храм у Константинополі

був споруджений із закріплених на стовпах дощок, і тільки у 1795 р. замість

нього відкрилась більш містка благовидна дерев’яна церква на кам’яному

фундаменті. У 1780 р. з місцевого каменю звели невеликі храми у Чермалику

та Карані, які тільки у 1795 р. поступилися місцями більшим. Того ж 1780 р.

маленькі кам’яні церкви поставили у Сартані та Мангуші, відповідно через 5

і 4 роки звівши на їх місці вже більші кам’яні храми. До 1785 р. проіснувала

зведена у 1780 р. невелика кам’яна церква у Чердаклі; коли ж вона згоріла, за

два роки греки звели на її місці більш простору. З місцевого дикого каменю у

1780 р. звели й храм у Стилі. Одразу з каменю будувались і невеличкі перші

церкви в Камарі та Ялті. Причому в Ялті замість неї вже у 1785 р. відкрили

більш розлогу, також споруджену з каменю. З поміж всіх храмів сільської

місцевості Готфійської та Кафійської єпархії був один, облаштований на

місці такого, що вже діяв на цих землях раніше. Йдеться про храм в Урзуфі,

для якого була використана дерев’яна каплиця, зведена у своєму зимівнику

запорозьким козаком Ковалем [691, с. 1007-1010].

126

Не всі наведені Феодосієм (Макаревським) подробиці щодо матеріалів, з

яких попервах були зведені церкви єпархії, співпадають з даними інших

джерел. Зокрема, за спогадами старожилів, зафіксованими місцевим

священиком Феофаном Васильєвим, церква Костянтина і Єлени в Карані

спочатку не була побудована з місцевого каменю, а являла собою «невелику

просту дерев’яну хату, вкриту очеретом, яку можна було відрізнити лише за

маленьким дерев’яним хрестом, що осіняв її зверху». Саме через спішне

зведення вже невдовзі ця споруда стала потребувати ремонту і виправлень, і,

до того ж, вона виявилась замалою [366, с. 9].

Що ж стосується безпосередньо міста Маріуполя, то можна погодитись

із думкою І. Лимана, що дані згадуваного вище рапорту митрополита Ігнатія

від 12 червня 1781 р. вже на момент складання були застарілими [259, с. 77].

Адже згадувана в рапорті церква Миколи Чудотворця ще у грудні 1780 р.

була повернена греками [379, с. 124] і у лютому 1781 р. перенесена до

Павлівська. Саме ця церква на землях Готфійської та Кафійської єпархії була

другою, що дісталась грекам від запорозьких козаків. Адже за часів

Вольностей Війська Запорозького вона була похідною кальміуською

церквою Миколи Чудотворця, яку ще у 1767 р. у розібраному вигляді

перевезли до Самарського Пустинно-Миколаївського монастиря. Звідти її

віддали для тимчасового використання до Кам’янки, оскільки тамтешня

церква згоріла. Втім, згодом похідна церква повернулась на Кальміус,

оскільки місцеві мешканці у 1776 р. звернулись до Азовського губернатора з

відповідним проханням. Коли ж сюди переселились греки і був заснований

Маріуполь, вони короткий час користувались цією церквою. Але невдовзі,

коли було поставлене питання про необхідність заплатити за неї і за все її

начиння колишнім власникам, які саме і змушені були переселятись із

нововлаштованого Маріуполя до Павлівська, греки визнали за краще

відмовитись від цієї тимчасової церкви [379, с. 122-124; 691, с. 430-432, 569-

570] і замість неї влаштувати стаціонарну.

127

Загалом у 1780 р. митрополит Ігнатій заклав у Маріуполі невелику

дерев’яну [387, с. 134; 831, с. 43] соборну Харлампіївську (освячена 22 квітня

1782 р.), дерев’яну криту очеретом Різдвобогородицьку [831, с. 45],

невеличку дерев’яну Успенську, Феодоро-Стратилатівську (згоріла вже в

середині 1780-х рр.) церкви.

Натомість церква Марії Магдалини в Маріуполі, яка фігурувала в списку

храмів Готфійської та Кафійської єпархії при рапорті від 12 червня 1781 р.,

згідно з даними Феодосія (Макаревського), залишалась недобудованою і

станом на 1791 р. Вона була закладена ще до приходу греків стараннями

Азовського губернатора В. Черткова, який планував звести на Кальміусі

місто, назване на честь наслідника російського престолу Павлівськом.

Показово, що цей світський можновладець навіть сам накреслив план церкви

для цього міста, яку задумав назвати на честь дружини Павла – Марії

Федорівни. На момент приходу сюди греків кам’яна церква Марії Магдалини

була вже виведена в стінах, але члени пастви митрополита Ігнатія так її і не

добудували [691, с. 1001-1006].

Наведені вище дані свідчать про некоректність узагальнення Івана

Джухи, що церкви, які будувались греками-переселенцями в Маріуполі, мали

кам’яні стіни і дерев’яні куполи [415, с. 91]. Разом із тим, цей автор, не

обмежуючись поширеним в історіографії твердженням про те, що храми

називались на честь тих святих, чиє ім’я носили церкви відповідних поселень

на Кримському півострові [415, с. 100], наводить кілька прикладів того, як

обиралась назва у разі, якщо новий населений пункт в Північному Приазов’ї

засновувався переселенцями одразу з кількох кримських сіл. Зокрема,

селище Константинополь було заселене переселенцями одразу з п’яти

населених пунктів: Алушти, Демерджи (Фуни), Куру-Узень, Кучук-Узень і

Улу-Узень. При виборі імені храму, який мав бути влаштований на новому

місці їх поселення, перевага була віддана наслідуванню іменування церкви

Феодора Стратилата в Демерджи, оскільки саме звідти родом переселенців

128

було більше, ніж з будь-якого іншого з п’яти перелічених населених пунктів,

і тільки священик із Демерджи дійшов із Криму до нового місця поселення

[415, с. 99].

Митрополит Ігнатій, на якого його паства спрямувала все своє

незадоволення через недодержання російськими урядовцями обіцянок щодо

організаційного і фінансового забезпечення переселення, прагнучи

усамітнитись, звів невеличкий будинок і кам’яну келію на відстані у 6 верст

від Маріуполя. Там він планував влаштувати Георгіївський монастир, але

смерть митрополита у 1786 р. поставила хрест на цих планах [383, с. 85; 752,

с. 520].

Звернемо увагу, що єпархія митрополита Ігнатія обмежувалась саме

зазначеними вище храмами, і поширені в історіографії твердження про

приналежність до неї низки інших церков є некоректними. Йдеться,

передусім, про твердження, що «після поселення греків в Маріупольському

повіті єпархію Ігнатія складали всі християни, як переселені до Росії, так і

залишені в Криму – спочатку в Керчі і Єнікале, а після 1783 р. і на всьому

півострові. Йому також підпорядковувалися греки, поселені за межами

Маріупольського повіту, наприклад в Таганрозі і Катеринославі» [387, с. 133;

390, с. 80]. Наведена вище цитата взята з дисертації та статті Анни Гедьо, яка

там посилається на працю Феодосія (Макаревського) «Матеріали для

історико-статистичного опису Катеринославської єпархії». Те ж твердження,

знову з посиланням на Макаревського, міститься і в дисертації Олени

Тухватулліної [831, с. 41]. Дуже близька за текстом фраза міститься і в

опублікованій 1892 р. роботі «Маріуполь і його околиці» [694, с. 96], із все

тим же посиланням на Макаревського. Втім, І. Лиман на підставі архівних

джерел довів, що на початку 1780-х рр. храми Керчі та Єнікале залежали не

від митрополита Готфійського та Кафійського, а від архієпископа

Слов’янського та Херсонського, як не залежали від митрополита Ігнатія і

греки Таганрога [259, с. 52]. Наше ж вивчення джерел і літератури дає

129

підстави стверджувати, що з російською анексією Кримського ханства

територіальні межі, а отже, і мережа релігійних споруд Готфійської та

Кафійської єпархії не розширилися. Адже православні храми ліквідованого

Кримського ханства увійшли під зверхність не митрополита Готфійського та

Кафійського, а все того ж архієпископа Слов’янського та Херсонського.

Таким чином, за кількістю храмів Готфійська та Кафійська єпархія була

не просто найменшою серед всіх єпархій Російської імперії, але і меншою за

багато з духовних заказів і правлінь. Її створення обумовлювалось

міркуваннями, що лежали передусім поза церковною сферою. Тож зовсім не

дивно, що у 1786 р., фактично одразу після смерті митрополита Ігнатія,

Готфійська та Кафійська єпархія припинила існування, а всі її релігійні

споруди були передані під зверхність архієпископа Слов’янського і

Херсонського, хоча останній і керував ними за посередництва спеціально

призначеного Феодосійського і Маріупольського вікарного єпископа з греків

[2; 4; 350, с. 49; 778, с. 594-595; 801].

3.3. Регулювання та практика храмового будівництва на землях

Новоросійської та Дніпровської (згодом – Катеринославської, Херсонської

й Таврійської) єпархії (1798–1825)

В умовах абсолютизму зміна керівництва Російської імперії в результаті

смерті Катерини ІІ суттєво вплинула на ключові аспекти розвитку Південної

України, включно із церковним життям і безпосередньо храмовим

будівництвом. Новий імператор перекроїв адміністративно-територіальний

устрій Півдня, що тільки недавно зазнав суттєвих змін. Це викликало зміни

церковно-адміністративного устрою, і замість Катеринославської та

Херсонеса-Таврійської єпархії згідно з синодальним указом від 31 грудня

1797 р. тут з’являється єпархія Новоросійська та Дніпровська, суттєво

скорочена в кордонах у порівнянні з її попередницею. До Новоросійської

130

та Дніпровської єпархії були віднесені тільки ті церкви, що були на

території Новоросійської губернії [271, с. 869]. Тим самим територіальні

межі влади Новоросійського та Дніпровського єпархіального архієрея

наблизились саме до меж південноукраїнського регіону, і, відповідно, під

його рукою тепер були майже виключно храми, які є предметом нашого

дослідження.

Що стосується точної чисельності релігійних споруд, які увійшли до

складу Новоросійської та Дніпровської єпархії, то станом на 1798 р. її

встановити не вдалося, але вона відома станом на 16 жовтня 1799 р. Саме

того дня Павло І затвердив доповідь Синоду, у розписі до якої подана

чисельність храмів всіх єпархій Російської імперії. По єпархії

Новоросійській і Дніпровській тоді нараховувалось 655 церков. Якщо

врахувати, що з них близько 50 храмів знаходились на землях, що зараз

офіційно входять до складу Російської Федерації та Молдови [272, с. 813-

821; 634, с. 813-821], то безпосередньо на території Південної України

діяло близько 605 церков. Таким чином, у порівнянні з 1770-ми роками,

коли формувалась Слов’янська та Херсонська єпархія, храмова мережа

підросійського південноукраїнського регіону чисельно зросла аж в чотири

рази, з близько 150 до близько 600. Причому основним джерелом цього

приросту було саме зведення храмів, а не територіальна експансія

Російської імперії, адже на території включених до її складу Кримського

ханства і так званої Очаківської області на момент їх «приєднання»

знаходилось значно менше церков (навіть враховуючи зруйновані), ніж

свого часу були передані під зверхність першого за хронологією

архієпископа Слов’янського та Херсонського.

Разом із тим, з приходом на російський престол Павла І підходи до

церковного будівництва на землях південноукраїнського регіону зазнали

змін, і ті виключення, які були надані у 1770-х – 1780-х рр., були скасовані.

Йдеться про вже згадувані вище спрощення процедури отримання дозволів

131

на закладку і освячення храмів за рахунок виключення з цієї бюрократичної

процедури Синоду і навіть скасування обов’язковості проведення

попереднього «слідства». Тепер же, 6 вересня 1798 р. той самий Синод видав

указ, згідно з яким духовні правління були зобов’язані проводити «слідство»

по кожному відповідному зверненню, а єпархіальний очільник мав подавати

Синодові оригінали всіх документів відповідних справ [108, арк. 1; 573, с. 65-

66]. Через два роки після цього синодальним же указом було запроваджене

чергове посилення контролю центру за церковним будівництвом: місцева

єпархіальна влада зобов’язувалась звертатись за згодою Синоду на видачу

дозволу на влаштування безпарафіяльних (домових і придільних) церков

[273, с. 319; 634, c. 150].

25 грудня 1800 р. по всій території Російської імперії Павлом І була

запроваджена заборона на зведення дерев’яних церков на місцях дерев’яних

же храмів, знищених вогнем [273, с. 483]. У січні 1801 р. цей указ був

надісланий і очільнику Новоросійської і Дніпровської єпархії [110, арк. 1].

Але вже менш ніж через 6 років саме для південноукраїнської єпархії ця

заборона була скасована: іменним указом Олександра І від 30 жовтня 1806 р.

тут дозволялось будувати храми з дерева і, до того ж, знімалось обмеження

щодо мінімальної кількості дворів, яка була потрібна для влаштування

парафіяльної церкви [129, арк. 79; 134, арк. 2 зв.; 573, с. 66-67]. Для всіх

єпархій Російської імперії останнє обмеження було скасоване тільки указом

Сенату від 11 липня 1818 р. Відтепер, якщо Синод, за поданнями

єпархіальних архієреїв, бачив би «крайню необхідність» у зведенні церков

там, де бракувало парафіяльних дворів, він міг дозволяти таке будівництво за

умови, що брак дворів компенсувався би пропорційним грошовим внеском

«до казенного місця» [275, с. 336-337].

Обидва послаблення, зроблені указом від 30 жовтня 1806 р., були вкрай

важливі для продовження динамічного освоєння розлогого регіону:

пришвидшена колонізація залишалась пріоритетом, і задля забезпечення

132

сприятливих умов для неї центральна влада була готова жертвувати і

безпекою та зовнішнім виглядом релігійних споруд, і матеріальною

забезпеченістю місцевого духовенства (яка напряму залежала саме від

чисельності парафіян).

31 січня 1807 р. за запитом секретаря Катеринославської духовної

консисторії указом Сенату була внесена незначна зміна в діловодство по всій

Російській імперії: відтепер справи про будівництво церков дозволялось

вести не на гербовому, а на простому папері [274, с. 1001].

Натомість синодальний указ від 19 листопада 1808 р. запроваджував

заборону на збирання коштів на зведення церков за межами передбачених

для цього єпархій і на передачу іншим людям «зашнурних книг» для запису

таких пожертв [137, арк. 5].

30 вересня 1818 р. Олександр І розпорядився, аби керівники єпархій не

вимагали подавати на їхній розгляд плани церков полкових штабів

аракчеєвських військових поселень, оскільки вони мали влаштовуватись за

вже затвердженим імператором типовим планом. Цей план передбачав, що

церкви полкових штабів мали будуватись «не особливо, але в фасі головних

будівель» [275, с. 583-584]. Загалом же інші церкви військових поселень

зводились згідно спеціально опублікованим військовим відомством планам,

за яким вони мали форму квадратного хреста [671, с. 606]. Згідно зі

включеного до «Зведення військових постанов» «Положення про церкви,

священиків, їх причти і благочинних в округах Військового поселення

кавалерії» при облаштуванні церков все необхідне мало фінансуватись за

рахунок коштів, що виділялись на військові поселення [27, арк. 2].

27 листопада 1818 р. Синод спеціальним указом довів до відома

підлеглих положення іменного указу від 13 грудня 1817 р. «Про покращення

облаштування міст, поселень і доріг». Ці положення стосувались саме правил

влаштування церков, їхніх огорож і кладовищ. Зокрема, там заборонялось

будувати церкви в поселеннях на інших місцях, окрім майданів. В першу

133

чергу ця заборона стосувалась влаштування церков поміж обивательськими

будинками. Наказувалось утримувати церковні огорожі «в справності і

належній пристойності» і негайно ремонтувати штукатурку, що

відвалювалася з церков і їхніх огорож [275, с. 621-622].

«Настановою для будівництва богоугодних закладів приказів

громадського піклування» від 25 червня 1823 р. передбачалось необхідність

облаштування церкви між лікарняними палатами (§ 144, § 217) [276, С. 1043-

1058].

Восени 1824 р. Синод зробив черговий крок у посиленні вимог у сфері

церковної архітектури: спеціальним указом наказувалось, аби всі керівники

мали плани і фасади всіх перебуваючих під їхньою юрисдикцією казенних

будівель, включно із церквами і кафедральними соборами. Оскільки ж храми,

які на той час вже функціонували, далеко не в кожному випадку мали

відповідні папери, особам, в чиєму підпорядкуванні знаходились ці церкви і

собори, синодальним указом наказувалось звертатись за ними до

губернських архітекторів [138, арк. 1].

А через кілька місяців був зроблений значно вагоміший крок в тому ж

напрямку, але тепер вже стосовно архітектурних планів храмів, які будуть

зводитись у майбутньому. 14 лютого 1825 р. побачив світ іменний указ про

проекти планів і фасадів для будівництва кам’яних церков. Його ініціаторами

були названі саме ті єпархіальні архієреї та губернатори, які, відчуваючи

складності при зведенні храмів через брак досвідчених архітекторів,

висловили бажання, щоб до губерній були надіслані плани і фасади церков

різного розміру, з додачею до них докладних керівництв для будівничих.

Тож Олександр І і наказав Міністерству внутрішніх справ скласти «достатню

кількість» проектів планів і фасадів, «з потрібними наставляннями в

керівництво бажаючим будувати ці споруди, якщо інших способів не мають».

Загалом були складені 31 різний проект, плюс напучення, як класти

фундамент, стіни, арки, стовпи, дахи, куполи, проводити роботи із металом і

134

деревиною, а також складати кошторис будівництва. Так побачило світ

видання «Зібрання планів, фасадів і профілів для будівництва кам’яних

церков» [307]. Загальне керівництво підготовкою видання здійснював

петербурзький губернський архітектор, професор архітектури Андрій

Михайлов. «Коротке наставляння про будову кам’яних церков», вміщене у

книзі перед гравюрами, було написане архітектором, членом Будівельного

комітету Департаменту державного господарства і публічних будівель

Людвігом Шарлеманєм. Самі гравюри виконав академік Андрій Ухтомський.

Книга була надрукована державним коштом, причому ці витрати мали бути

покриті за рахунок продажу по ціні 100 рублів за примірник. До кожної

губернії надсилалось по кілька примірників книги, причому один

рекомендувалось придбати губернському правлінню, аби ним міг керуватись

губернський архітектор при складанні кошторисів і проектів як міських, так і

сільських храмів, а також при самому будівництві та при опосвідченні

зведених споруд. Інші примірники передбачалось продавати бажаючим

представникам духовного відомства, поміщикам і міським громадам [277, С.

65-66].

20 червня того ж 1825 р. побачив світ указ, що стосувався зведення вже

не кам’яних, а дерев’яних церков. Ініціатива тут належала Міністру фінансів,

який висловив пропозицію, аби всі «вимоги» про безоплатне надання

деревини для будівництва церков і монастирів подавались до його

міністерства виключно по ухвалам Синоду за мотивованими поданнями

місцевого духовного керівництва. Тож Синод своїм указом і розпорядився,

аби відтепер його підлеглі при зверненні до Синоду за безоплатною

будівельною деревиною обов’язково пояснювали у своїх поданнях «суттєву

необхідність у лісі та недостатнє положення тієї церкви чи монастиря, для

якої проситься допомога» [277, с. 332-333].

Вивчення архівних справ цього періоду щодо храмового будівництва на

Півдні [7-14; 25; 31; 33-35; 64; 81; 105; 107-139] та відповідних історичних

135

досліджень дозволяє стверджувати, що духовна влада на місцях в силу своїх

можливостей діяла у відповідності із нововведеннями, що запроваджувались

офіційним Петербургом. Деякі ж єпархіальні архієреї не тільки прагнули

забезпечити виконання законодавчих новел на підлеглій їм території, а,

сприйнявши тренди, які задавались Петербургом, проявляли великий

ентузіазм, ще більш ускладнюючи бюрократичну процедуру і посилюючи

вимоги до архітектури храмів.

Зокрема, москвич Афанасій (Іванов), який очолив південноукраїнську

єпархію у 1799 р., системно посилював контроль за дотриманням всіх

дрібниць процедури і всіх вимог до отримання дозволів на церковне

будівництво. Як наслідок, час розгляду подань суттєво подовжився, а доля

негативним рішень по ним значно зросла [634, с. 150-151]. Поширеною

підставою для таких відмов виступав брак парафіяльних дворів. В цьому

плані типовою була відмова Афанасія (Іванова) генеральші Гейкіній, яка

клопотала про дозвіл будувати парафіяльну церкву в її селі Козацькому

неподалік Берислава. Коли ж генеральша, отримавши через брак людності

негативну резолюцію, попросила, посилаючись на свій стан здоров’я,

дозволу на влаштування не парафіяльної, а домової церкви, єпархіальна

влада наказала повідомити генеральші, аби та сама зверталась із цим

безпосередньо до Синоду [114, арк. 1-1зв., 26-26 зв.].

Афанасій (Іванов), прагнучи забезпечити більший контроль, наказав

провести облік всіх наявних у Новоросійській і Дніпровській єпархії каплиць

і домових церков, з вимаганням довідок, коли і з якої нагоди кожна з них

влаштована. При розгляді ж справи про посвячення в стихар дячка

молитовного будинку селища Ольвіопільського повіту Яланця Афанасій

(Іванов) вгледів, що релігійна споруда не відповідає потрібним критеріям, а

тому розпорядився «віднині таких молитовних будівель не писати

молитовними будинками, але каплицями» [111, арк. 1].

136

У подальшому, вже після перейменування Новоросійської та

Дніпровської єпархії на Катеринославську, Херсонську і Таврійську,

наступники Афанасія (Іванова), єпархіальні архієреї Платон (Любарський)

[118, арк. 30], Іов (Потьомкін) і Феофіл (Татарський) не заохочували

практику збереження старих і закладки нових молитовних будинків [131, арк.

5; 132, арк. 1-1 зв.; 136, арк. 1-2 зв.; 634, с. 157-158], прагнучи примушувати

парафіян влаштовувати «повноцінні», не тимчасові стаціонарні церкви

належної архітектури. Цікаво, що при такому підході Іов (Потьомкін)

характеризувався згодом як архієрей, що не піклувався про покращення

церкви і залишився в пам’яті своєю суворістю до підлеглих [711, с. 356].

Феофіл зробив більше. Він навіть прямо заборонив зведення молитовних

будинків і звернувся до Синоду з пропозицією зупинити їхнє відкриття по

всій Російській імперії, «щоб упередити легковажність парафіян до

будівництва церков і неповагу до справжніх храмів через існування в деяких

місцях впродовж близько 20 років молитовних будинків». У такій ревності до

«церковної благоліпності» південноукраїнський єпархіальний архієрей діяв у

імперських трендах, втім, у цьому випадку навіть Синод виявився не

настільки запопадливим і радикальним, відмовившись слідувати пропозиції

архієпископа Феофіла, оскільки це могло перешкодити колонізаційним

процесам [64, арк. 73, 74; 134, арк. 10-11 зв.; 634, с. 158]. В травневому 1824

р. указі Синоду, яким відкидалась пропозиція щодо заборони відкриття

молитовних будинків, наголошувалось, що специфіка Катеринославської,

Херсонської і Таврійської єпархії потребує більш лояльної політики у

відповідному питанні. Тому для єпархії, як виключення, було наказано

зберігати можливість існування молитовних будинків, при цьому, однак,

піклуючись і про те, аби парафіяни опікувались і підготовкою до заміни цих

релігійних споруд на церкви [134, арк. 2 зв.].

Навіть після скасування для південноукраїнської єпархії заборони на

дерев’яне храмове будівництво, єпархіальна влада прискіпливо розглядала

137

кожне подання про намір звести храм з такого матеріалу, прагнучи, за

можливості, схилити власника населеного пункту чи майбутніх парафіян

храму будувати його з каменю. В цьому плані типовою була справа по

клопотанню поселян селища Миколаївки Херсонського повіту, які у 1812 р.

просили дозволу «збудувати церкву дерев’яну через відсутність способів

звести кам’яну». По цьому клопотанню Катеринославська духовна

консисторія наказала Херсонському духовному правлінню, аби те, спільно з

місцевим нижнім земським судом провело розслідування, чи насправді немає

можливості збудувати в Миколаївці храм саме з каменю, і з яких конкретно

причин [127, арк. 1-1 зв.].

Єпархіальне керівництво Південної України примушувало підлеглих

дбати про суворіше дотримання правил справочинства в процедурі розгляду

подань про храмове будівництво, а також вимагало стежити, аби ця

процедура не перетворювалась на просту формальність, і, відповідно, не

формально складались документи. В цьому плані показовим було

розпорядження Феофіла (Татарського) у 1824 р., який, побачивши, що

підстава для клопотання про зведення нової церкви формулювалась як « старі

без сповіді та причастя святих тайн, а новонароджені без хрещення

помирають», наклав на справу резолюцію: «Цим виразом, який вживається у

всіх таких проханнях, на мою думку, … легко спрямовують керівництво

духовне до проведення слідства про недбальство обов’язків священства»,

через що розгляд клопотань про будівництво храмів затягувався. Тож

архієрей зазначив, що краще переконувати писати «точну істину», тобто

реальні підстави для звернення [139, арк. 1-1 зв.].

У цей період південноукраїнська єпархіальна влада активізувала заходи і

посилювала контроль за ремонтом храмових споруд. Серед чисельних

розпоряджень єпархіальних архієреїв з цього приводу згадаємо тільки

декілька. Розглядаючи у 1805 р. справу про посвячення в стихар дячка до

Георгіївського храму селища Федорівка Херсонського повіту, архієпископ

138

Афанасій виявив, що ця церква була будівлею ненадійна, з крівлею, що

протікала. Тож єпархіальний архієрей не тільки не задовольнив клопотання

про посвячення, але і наказав оголосити парафіянам, «чи спроможні вони

відновити церкву» [117, арк. 1-1 зв.]. Через спорохнявіння єпархіальне

керівництво наказало заборонити богослужіння у Георгіївській церкві села

Юріївка Павлоградського повіту і відібрати у неї антимінс [123, арк. 1].

Архієпископ Платон (Любарський) у 1810 р. розпорядився, аби відтепер

благочинні повідомляли про несправності храмів власникам населених

пунктів, де вони споруджені, «або мирським людям» не усно, але письмово,

причому щоб робили вони це тричі [123, арк. 1-1 зв.]. Оскільки, крім

спорохнявіння, головною причиною припинення функціонування храмів

залишались пожежі, як південноукраїнське єпархіальне керівництво, так і

губернські органи влади періодично давали розпорядження щодо суворого

дотримання заходів протипожежної безпеки у церквах [124, арк. 1], а також

про виявлення і покарання винних у пожежах у храмах [125, арк. 11-11 зв.;

126, арк. 8].

У 1824 р. керівництво Катеринославської, Херсонської й Таврійської

єпархії розгорнуло бурхливу діяльність з приводу зауваження Міністра

духовних справ і народної просвіти Олександра Голіцина, що «всі загалом

церкви в Катеринославській губернії не мають належної благоліпності». Тоді

Голіцин звернувся відношенням до єпархіального архієрея Феофіла

(Татарського), де «просив», аби, «якщо відомості ці справедливі», були вжиті

заходи для «приведення таких церков у гідний стан». Тоді за наказом

Феофіла Катеринославська духовна консисторія розробила план заходів,

який був доведений до нижчих ланок духовної ієрархії (причому всієї, а не

тільки в межах безпосередньо Катеринославської губернії), які додали до них

своєї конкретизації. Зокрема, виконуючий обов’язки благочинного

протоієрей Василь Маснікос отримав від Херсонського духовного правління

указ від 8 лютого 1824 р., згідно з яким він, поміж іншого, мав: 1) Скласти

139

журнал зі списком всіх церков його благочиння, уважно і ретельно

обстежити кожну з цих церков на предмет виявлення зовнішніх і внутрішніх

пошкоджень, протікань, небілених місць тощо, занісши відповідні відомості

до журналу. 2) В населених пунктах, у храмах яких будуть виявлені такі

несправності, скликати парафіян і з’ясувати у них причини цього і спитати,

чи дають вони зобов’язання вже найближчою весною все виправити. В разі

позитивної відповіді благочинний мав взяти з парафіян відповідну підписку,

в разі негативної – записати в журналі, що «до швидкого виправлення надії

не передбачається з такої причини…». 3) Вчинити так само щодо церков, які

«прийшли до такої спорохнявілості та неподобства», що було необхідно

замість них збудувати нові. 4) Включити до вищенаведеного списку

молитовні будинки, зазначивши у журналі, коли кожен із них зведений, з

якого матеріалу, чи міцний або спорохнявілий, чи будується замість нього

церква і яка саме, коли ця церква закладена, наскільки просунулось

будівництво, чи є сподівання на швидке його завершення, а також

спробувати взяти від парафіян відповідне зобов’язання. 5) Щодо тих

молитовних будинків, на місце яких церкви зводити ще не почали, зазначити

в журналі, з якої причини цього не зроблено. На виконання благочинному

відводилось лише 12 діб, причому наголошувалась надзвичайна важливість і

терміновість справи і те, що для виконання указу він мав їздити по підзвітній

території вдень і вночі [130, арк. 29-32]. Отримавши з місць потрібні

відомості, єпархіальна влада розробила докладну програму заходів,

спрямовану на підштовхування парафіян і духовенства до виправлення

виявлених недоліків [135, арк. 4-6 зв.].

Коло релігійних споруд, кошти на будівництво яких мали виділятись з

державного бюджету, залишалось доволі вузьким. Зокрема, 4 серпня 1799 р.

на виконання волі Павла І був підписаний синодальний указ, згідно з яким у

південноукраїнських містах Одесі, Очакові, Овідіополі, Бахчисараї, Єнікале

та Карасубазарі, де «через бідність і малу чисельність парафіян» діяли тільки

140

парафіяльні церкви, наказувалось облаштувати за казенний рахунок собори.

Підставами для такої уваги до перелічених міст були названі «знатність і

розлогість» деяких з них, «придбаних» у Османської імперії, дислокація там

російських збройних сил, наявність серед городян представників не тільки

православ’я, а також торговельна значущість деяких з цих населених пунктів

[272, с. 750-754].

Виключенням була допомога в розмірі 5 тисяч рублів, надана на

прохання греків Миколаєва у 1812 р. Комісією духовних училищ для

добудови закладеної у 1806 р. грецької Миколаївської церкви цього міста [63,

арк. 1-11 зв.]. Коли ж греки, не добудувавши храм, і в 1815 р. просили

єпархіального архієрея звернутись до Петербурга за додатковою грошовою

допомогою, той відмовився, зазначивши у резолюції: «Об’явити громаді

грецькій, що громада всьому цьому причиною, оскільки, знаючи свій стан і

малочисельність, не повинна була починати такої велетенської для неї

церкви» [63, арк. 27 зв.].

Щодо архітектурних особливостей храмів цього періоду, то О. Харлан,

пишучи, що імперський уряд посилив політику викорінення української

культури і на початку століття синодальним указом «церковне будівництво в

національних формах взагалі було заборонено», приходить до висновку, з

того часу старі храми замінювались новими, так званими «синодальними»,

«благоліпними», які найчастіше мали два верхи (дзвіницю і саму церкву)

[875, с. 42-43]. Саме з ХІХ ст., на переконання О. Харлана, починається

новий етап у будівництві дерев’яних храмів на Півдні України. Цей етап

характеризується поступовим розвитком так званої «єпархіальної»

архітектури, зведенням дводільних одноверхих храмів і п’ятизрубних одно-

та п’ятиверхих храмів, причому і ті, і інші – з прибудованою до них

дзвіницею (ознакою часу стає широка практика облаштування саме

прибудованих, а не, як раніше, розташованих окремо від церкви, дзвіниць).

При цьому всі церкви, зведені раніше, «було перероблено на новий лад або ж

141

зовсім замінено» [875, с. 66, 89]. Щоправда, для коректного сприйняття

наведених вище висновків слід мати на увазі, що О. Харлан подає вельми

широкі хронологічні межі цього періоду дерев’яного храмового будівництва

на півдні України (ХІХ–ХХ ст.), а отже, мова йде головним чином не про

спеціальне знесення храмів задля слідування новим трендам, а про

перебудови чи заміну храмів після їхнього спорохнявіння.

Як писав С. Таранушенко, досліджені ним храми початку ХІХ ст.

«свідчили, що ці будови зводились народними майстрами на основі

традиційних народних приписів», але це було вже не правилом, а

виключенням, оскільки справу церковного будівництва як у містах, так і в

сільській місцевості перебирало на себе духовне (єпархіальне) і світське

(цивільна адміністрація) керівництво, а ключові пости в обох цих керівних

структурах посіли архітектори, які були «адептами класицистичного стилю»

[806, с. 30].

У цей період вже значно ширше, ніж раніше, практикується покриття

церковних верхів бляхою. Бляхою ж, пофарбованою у білий чи зелений

колір, покривали при ремонтах і бані вже діючих храмів. Так само під час

ремонтів почали активно підводити під старі дерев’яні церкви мурований

фундамент; завдяки цьому храми, зведені у XVIII ст., отримували встелену

підлогу, до того маючи її лише глиняну [875, с. 81, 85]. Іншими ознаками

«синодальних перебудов» стало порушення масштабності, зокрема,

збільшення, у порівнянні з такими, що існували у XVIII ст., дверних отворів і

вікон, а також заміна традиційної для українських церков вертикальної

обшивки на горизонтальну [875, с. 106-107, 113]. При цьому саме до початку

ХІХ ст. О. Харлан відносить запровадження заходів російського уряду щодо

впровадження в церковну архітектуру ознак стилю класицизму [875, с. 141],

який В. Вечерський характеризує як імперський [373, с. 596]. Про збільшення

на початку ХІХ ст. впливу класицизму на дерев’яне храмове будівництво в

цілому на українських теренах пише Ярослав Тарас [808, с. 31]. В дерев’яній

142

храмовій архітектурі південноукраїнського регіону ознакою часу стає поява

церков, вписаних у квадрат, із наданням заломам не традиційної увігнутої чи

рівної, але сферичної форми [869, с. 36-44].

Проведена архівна та бібліотечна евристика, у тому числі і опрацювання

методом суцільної евристики Повного зібрання законів Російської імперії, не

дали результатом виявлення документу, який, без посилання, Ярослав Тарас

називає «указом 1801 р. про заборону будівництва церков в українському

стилі, необхідність зміни їх об’ємного рішення, згідно з єпархіальними

взірцями, розробленими Російським синодом, про збільшення мурованих

храмів» [808, с. 32]. Саме після цієї та пізніших «постанов» початку ХІХ ст.,

за твердженням Ярослава Тараса, почалися перебудова існуючих дерев’яних

храмів церков і зведення церков у «єпархіальному стилі», хоча попервах

народні майстри і продовжували «додавати до типових проектів елементи

традиційної української сакральної архітектури» [808, с. 32]. Разом із тим,

про указ Синоду 1801 р., який забороняв зводити храми «у малоросійському

смаку» і після прийняття якого дерев’яні церкви «в підросійській Україні

дозволялось споруджувати тільки за офіційно схваленими у Санкт-

Петербурзі проектами в загальноімперській стилістиці», пише і в статті у

«Енциклопедії історії України» В. Вечерський [373, с. 596].

Одним з останніх зразків традиційної церковної архітектури межі XVIII–

ХІХ ст. стала Преображенська церква села Велика Михайлівка (Дібровка) на

Катеринославщині, що була зведена у 1799 р. С. Таранушенко

характеризував її як струнку, урочисто пишну, одну з тих церков, які

зводились із розрахунком «здивувати усе Запоріжжя». Таранушенко вважав

цю церкву найпівденнішою відомою пам’яткою лиманської школи майстрів,

характерними ознаками якої були восьмигранний центр із чотирма

прирубаними шестигранними рукавами, а також своєрідна композиція зрубів

корпусу та верхів [806, с. 209]. В останнє ж десятиліття XVIII ст. на землях

143

колишніх Вольностей Війська Запорозького була зведена й інша церква

лиманської школи – Миколаївський храм у Перещепино [806, с. 208-209].

Мали місце приклади зведення храму як з каменю, так і з деревини.

Зокрема, саме такою була відкрита на початку ХІХ ст. у Миколаєві

однопрестольна церква Різдва Богородиці, перший поверх якої був кам’яним,

а другий – дерев’яним. Тільки через 18 років, коли дерев’яний поверх храму

спорохнявів, його замінили на кам’яний з арками, добудували два кам’яні

придільні вівтарі, купол же знов зробили з дерева [544, с. 587-588].

Яскравим представником архітекторів, які зробили вагомий внесок у

кам’яне храмове будівництво на Півдні України першої чверті ХІХ ст., був

уродженець Неаполя Франциско Фраполлі, який, працюючи в Одесі

переважно у стильових формах ампіру, з поміж чисельних інших споруд

зводив там Спасо-Преображенський собор на Соборній площі [674, с. 527-

528; 816], Покровську церкву [816], грецьку Троїцьку церкву [404; 877, С. 51-

61].

На початку століття маємо приклади продовження практики

перевлаштування мечетей на православні церкви. Саме так у 1803 р.

з’явилась Успенська церква села Тернівки на Херсонщині, де роком раніше

оселились болгари, що вийшли з земель Османської імперії [378, c. 44; 761, с.

30]. У 1810 р. на Троїцьку церкву була перетворена мечеть у селі Кадикой

Сімферопольського повіту. Ініціаторами цього у 1806 р. стали поселені тут

офіцери і нижні чини Грецького батальйону, які у відповідному клопотанні

писали, що ця релігійна споруда колись вже була християнською, але свого

часу мусульмани її перетворили на мечеть [378, c. 66]. Планувалось, що буде

перетворена на Олександрівський собор і татарська мечеть у Феодосії.

Імператор схвалив відповідну пропозицію і будівельна експедиція виділила

для цього необхідні кошти. У 1808 р. в мечеті було облаштовано

Миколаївський приділ, де почали відправляти православні служби. Через 2

роки будівельна комісія дала розпорядження розпочати повномасштабну

144

перебудову мечеті, для чого слід було зламати деякі її частини, а тому

Миколаївський приділ був закритий. Втім, конфлікт між місцевими

російськомовними парафіянами і греками призвів до того, що міським

собором у Феодосії у 1811 р. стала грецька Миколаївська церква, а,

відповідно, проект з перебудови на собор місцевої мечеті так і не був

доведений до кінця [378, c. 61].

Щодо темпів храмового будівництва в регіоні, то тоді як у 1799 р. у

Новоросійській і Дніпровській єпархії налічувалось 655 церков, у 1813 р.

на землях Катеринославської, Херсонської й Таврійської єпархії, створеної

фактично на тих самих теренах згідно затвердженої 4 грудня 1803 р.

Олександром І доповіді Синоду, нараховувалось 789 храмів. Тож при

створенні того ж у 1813 р. Кишинівської і Хотинської єпархії до неї було

передано близько 100 церков міст і селищ «Очаківського степу» між Бугом і

Дністром, які входили до складу Катеринославської та Херсонської губерній

[573, с. 618].

Про стрімке падіння темпів храмового будівництва свідчать і дані,

наведені Гавриїлом (Розановим) у праці «Історико-хронологічний опис

церков єпархії Херсонської і Таврійської». Підрахунки показують, що тоді як

за останню чверть XVIII ст. щодо території майбутньої Херсонської губернії

там подана інформація про відкриття 258 храмів, то за першу чверть ХІХ ст.

– тільки про 116 [378, c. 44-56]. Іншою була динаміка по території

Таврійської губернії. Втім, вона пояснюється загальними низькими темпами

храмового будівництва на відповідних землях. Тоді як за останню чверть

XVIII ст. тут було влаштовано лише 36 храмів, то за першу чверть ХІХ ст. –

39.

Систематизація інформації, поданої у цій же праці, дає змогу скласти

уявлення і про статистику щодо матеріалів, з яких будувались православні

релігійні споруди регіону першої чверті XIХ ст. З відомостей про 116 храмів,

зведених у 1801–1825 рр. на території Херсонської губернії, 14 стосуються

145

Тираспольського повіту. Що ж до решти 102 храмів, то 81 з них, або ж

79,4 %, були кам’яними. З поміж них 8 були зведені у містах (5 у Одесі і 3 у

Херсоні), по 2 – у слободах і колоніях, 69 – у селах.

При цьому дерев’яними були тільки 15 храмів, або ж 14,7%. З них 1 був

побудований у місті (єдиновірська Богородицька церква Херсона, зведена у

1818 р.) [378, c. 53], 2 – у слободах, 12 – у селах. Показово, що 2 з цих

релігійних споруд (Богородична церква села Красної Кам’янки

Олександрійського повіту та Миколаївська церква села Єланцівки

Бобринецького повіту) були побудовані ще у 1805 р. [378, c. 46], тобто до

указу Олександра І від 30 жовтня 1806 р. про скасування для

південноукраїнської єпархії заборони на дерев’яне храмове будівництво.

Плетеною була Софіївська церква, влаштована у 1809 р. у щойно

заснованому українцями селі Ізмайлівка Одеського повіту [378, c. 48].

Що ж до решти влаштованих у 1801–1825 рр. храмів (1 міського, у

Миколаєві, і 4 сільських), то Гавриїл (Розанов) не навів даних про матеріали,

з яких вони були зведені.

На території ж Таврійської губернії з 39 храмів, облаштованих у 1801–

1825 рр., кам’яними значаться 17, тобто лише 43,59%, з них 5 у містах (2 у

Сімферополі, по 1 – у Карасубазарі, Севастополі і передмісті Перекопу

Армянському Базарі), і 12 – у селах. 17 же храмів, тобто, знову ж таки,

43,59%, значаться як дерев’яні, причому всі вони були зведені у сільській

місцевості. Щодо матеріалів, з яких була збудована решта 5 храмів (1

міського кладовищенського, у Оріхові, і 4 сільських, 2 з яких фігурують як

молитовні будинки), Гавриїл (Розанов) даних не навів [378, c. 65-68].

Показово, що, згідно з цими ж даними, впродовж періоду заборони

дерев’яного храмового будівництва в регіоні, у 1801–1806 рр. на землях

Таврійської губернії була зведена лише 1 церква (кам’яна в ім’я Петра і

Павла в Сімферополі) [378, c. 65].

146

Наведена вище статистика до певної міри корелюється зі

спостереженнями, зробленими С. Таранушенком щодо Лівобережної

України, до якої він відносив і частину земель Півдня: «національні традиції і

архітектурно-художні здобутки» попередніх часів не зникли одразу із

забороною дерев’яного «(тобто в традиційному народному дусі)» храмового

будівництва; чи не до кінця 1840-х рр. там у глухих закутках зустрічались

храми, чия архітектура свідчила, що і їх замовники, і майстри «продовжували

жити ще в світі архітектурно-художніх уявлень і уподобань, що склалися і

характеризують архітектурне мистецтво минулих віків» [806, с. 31].

Таким чином, для храмового будівництва на землях Новоросійської та

Дніпровської (згодом – Катеринославської, Херсонської й Таврійської)

єпархії 1798–1825 рр. стали періодом доволі непростого поєднання двох

великою мірою протилежних імперських трендів: з одного боку, ускладнення

бюрократичної процедури отримання дозволів на закладку і освячення

релігійних споруд і суттєвого посилення вимог до храмової архітектури, що

спричиняло сповільнення темпів храмового будівництва, а з іншого –

збереження пріоритету залюднення та колонізації стратегічно важливого для

Російської імперії регіону, що потребувало запровадження щодо нього низки

виключень-послаблень. Південноукраїнські єпархіальні архієреї в цілому

діяли в унісон із трендами в політиці світських можновладців і Синоду, а

іноді навіть «забігали наперед» в прагненні зразково піклуватись про

церковне благочестя.

Вивчення церковного будівництва на землях Південної України

останньої чверті XVIII – першої чверті ХІХ ст. дає підстави стверджувати,

що впродовж цих півсторіччя відбулись разючі зміни не тільки конфігурації

храмової мережі регіону, але і храмової архітектури. У порівнянні з другою

половиною 1770-х рр., з часом об’єднання підросійських територій Південної

України під зверхністю одного єпархіального архієрея, на 1825 р. у складі

Російської імперії знаходились вже всі південноукраїнські землі, а храмова

147

мережа регіону зросла в багато разів. При цьому щільність цієї мережі у

різних адміністративно-територіальних складових Півдня суттєво різнилась, і

темпи храмового будівництва на території Таврійської губернії значно

відставали від відповідних показників сусідніх південноукраїнських

губерній. Мережа діючих православних храмів Кримського півострова

зазнала болючого удару внаслідок інспірованого Російською імперією

виведення в другій половині 1770-х рр. митрополитом Ігнатієм (Газадіні)

православних і облаштування в Північному Приазов’ї Готфійської і

Кафійської єпархії, і впродовж наступних півстоліття не те що кардинально

не розширилась, але навіть була відновлена не у всіх своїх складових. Сама ж

Готфійська і Кафійська єпархія із центром у Маріуполі, впродовж стислого

терміну збільшивши храмову мережу підросійської частини Південної

України на пару десятків церков, невдовзі була ліквідована, залишившись в

історії як найменша в Російській імперії за чисельністю храмів.

На архітектурні характеристики релігійних споруд, що зводились на

Півдні України в останній чверті XVIII ст., визначальний вплив мали

прагнення стрімко зростаючого населення якнайшвидше отримувати

можливість задовольняти духовні потреби у храмах і прагнення світської та

духовної влади забезпечувати таку можливість. Тож при тому, що основним

будівельним матеріалом у цей період залишалась деревина, храми

будувались і з ґрунту, хмизу, очерету. Широко практикувалось використання

пересувних церков. Перша чверть ХІХ ст. для Півдня України, як і в цілому

для Російської імперії, стала часом посилення вимог і контролю за

церковною архітектурою і розширення кам’яного храмового будівництва.

При цьому, вже через кілька років після запровадження у загальноімперських

масштабах заборони на зведення храмів із дерева, для Півдня України вона

була скасована. З огляду на завоювання Російською імперією земель

мусульманських Кримського ханства і Османської імперії специфічною

особливістю Півдня у порівнянні з іншими регіонами України була практика

148

облаштування наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. православних церков у

будівлях колишніх мечетей.

149

РОЗДІЛ 4. РОЗБУДОВА ХРАМОВОЇ МЕРЕЖІ РЕГІОНУ 1825–1881 РР.

4.1. Практика церковного будівництва на території південноукраїнських

єпархій часів Миколи І

Вже початок царювання Миколи І ознаменувався прийняттям

законодавчого документу, який значно посилював контроль над храмовим

будівництвом. 9 березня 1826 р. новий імператор затвердив положення

Комітету Міністрів, яке у «Повному зібранні законів Російської імперії»

фігурує як «Про правила влаштування церков». В основу документу була

покладена записка з пропозиціями, сформульованими управляючим

Міністерства внутрішніх справ. Положення записки були наступні. 1)

Єпархіальна влада повинна отримувати подання з пропозиціями про кожне

зведення, перебудову чи ремонт храму. 2) У відповідному поданні на ім’я

єпархіального архієрея мало повідомлятись: у місті чи у селі, всередині

житлових будинків чи поза ними заплановані роботи; чи храм є соборним,

парафіяльним, кладовищенським, монастирським або розташованим у

громадській будівлі; скільки в ньому має бути приділів; теплий храм чи

холодний; скільки осіб він вміщатиме; скільки дзвонів і якої ваги буде на

дзвіниці тощо. 3) До цих перелічених вище відомостей мають бути додані

плани, фасади, докладні кошториси, а також описи місця розташування і

ґрунтів. Отримавши весь пакет документів, керівник єпархії, в разі згоди на

відповідні роботи, мав передавати його, при необхідності, із власними

зауваженнями, до Міністерства внутрішніх справ. 4) Якщо передбачалась

перебудова чи ремонт храму, до МВС треба передавати його точні план та

фасад у вигляді, що був до відповідних робіт, і докладний опис, що саме

планується змінити. 5) Якщо плани, фасади і кошториси все ж не можливо

скласти через відсутність архітектора, то єпархіальне керівництво має

передавати до МВС всю іншу передбачену пунктом 2 інформацію. Тоді вже

150

МВС має давати розпорядження Будівельному комітету про складання цих

планів, фасадів і кошторисів. Зносини між єпархіальним керівництвом по цих

справах можуть бути на рівні або єпархіальний архієрей – управляючий

МВС, або духовна консисторія – Департамент державного господарства і

громадських будівель. 6) При розгляді і складанні планів не повинно бути

ніяких затримок. Єпархіальне керівництво має стежити, аби будівельні

роботи відбувались точно згідно зі схваленими Будівельним комітетом МВС

планами і фасадами, щоб при цьому використовувались найкращі будівельні

матеріали, і щоб вживались всі заходи «для упередження самовольства та

недосвідченості в будівельниках». Для цього єпархіальні архієреям

прислужилось би уважне слідування наставлянням розісланого по єпархіям

«Зібрання планів, фасадів і профілів для будівництва кам’яних церков». 7) За

будь яким будівництвом церкви (як за планом, складеним на місці, так і за

складеним в Петербурзі) має постійно наглядати якщо не губернський,

міський чи інший атестований архітектор, то «який-небудь із досвідчених у

кам’яному будівництві людей», по засвідченню «губернського чи іншого

відомого архітектора». Ця людина мала надавати будівельникам необхідні

шаблони, стежити за ходом робіт, а по їх завершенні засвідчити своїм

свідоцтвом справність та міцність споруди. 8) Що стосується зведення і

ремонту релігійних споруд за казенний кошт, то це в першу чергу залежить

від можливостей виділення потрібних сум, а тому зупинки у будівництві не

повинні викликати скарг на МВС з боку духовенства.

Розглянувши відповідні пропозиції управляючого МВС, Синод

запропонував відмінні процедури діловодства щодо храмів, будівельні

роботи яких велись за рахунок а) казни б) самих парафіян чи за пожертви.

Втім, управляючий МВС побачив у цих пропозиціях те, що захотів побачити,

зокрема, пропозицію Синоду скласти для єпархій ще й типові плани і фасади

храмів «згідно стародавнім їх видам в Росії», про що управляючий і дав

доручення Будівельному комітету. При цьому світський високопосадовець не

151

сприйняв і відкинув думку Синоду, що будівництво, перебудова і ремонт

храмів є сферою відповідальності парафіян, а духовенство має лише

піклуватись, аби при цьому «всі частини будівлі відповідали Соборним і

синодальним правилам». Байдуже, що ця теза формулювалась Синодом саме

щодо храмів, роботи в яких велись не на казенний кошт, а за гроші парафіян

чи за пожертви [278, с. 278-284].

Цікаво, що ініціатором розробки вищезазначеного положення Комітету

Міністрів від 9 березня 1826 р. був ще Олександр І. Але воно цілком

вписувалось у імперативи політики Миколи І, пов’язані із посиленням

уніфікації та централізації управління.

Втім, оскільки бюрократична система імперії відреагувала на

нововведення в процедурі храмового будівництва справжнім ступором, який

ставив під загрозу саме розширення і підтримання в належному стані

церковної мережі імперії, 11 лютого 1828 р. Микола І, за пропозицією

Синоду, був змушений внести низку змін до процедури, передбаченої

положенням від 9 березня 1826 р. Тепер спеціально оговорювалось, що це

положення стосується тільки храмів, які зводились за казенний кошт. При

будівництві, перебудові та ремонті ж інших храмів, за виключенням зведення

церков у губернських і повітових містах, необхідність надсилання планів і

фасадів до МВС скасовувалась, а відповідні папери мали розглядатись

губернськими чи «іншими атестованими» архітекторами. Тут же містився

пункт про дозвіл зведення дерев’яних церков, але тільки у «бідних

поселеннях», аби «захищати православних від спокушання в розкол». Але і

при цьому мали дотримуватись «правильність і пристойність» планів і

фасадів, а єпархіальній владі заборонялось давати дозвіл на таке будівництво.

Натомість підкреслювалась необхідність передавати розгляд таких справ

Синоду. Нарешті, для того, аби «запровадити будівництво церков правильне»

у тих губерніях, які відчували брак досвідчених архітекторів, передбачалась

підготовка і публікація зібрання планів і фасадів церков, «складених за

152

найкращими, і переважно давнім, зразкам церковної архітектури, з належним

пристосуванням до потреб і звичаю православної церкви» [82, арк. 382; 279,

c. 140-143].

4 червня 1829 р. Сенат, згідно з волею Миколи І, видав указ «Про суворе

дотримання правил, виданих в 1826 році для влаштування церков» [280, с.

383-384].

27 жовтня наступного року імператор затвердив «Положення про

влаштування поселень», під якими мались на увазі містечка, села і «дєрєвні».

Цей документ був одним із образчиків вкорінення тих самих уніфікаторських

тенденцій, передбачаючи чітку регламентацію планування населених

пунктів, їхньої інфраструктури, друк і розсилку по губерніях типових планів і

фасадів сільських будинків тощо. В цьому документі оговорювалось, що

церкви у поселеннях повинні бути зводитись на майданах, на спеціально

визначених пристойних місцях (§ 12), а в поселеннях, де майдан влаштувати

не можливо – на пристойних же місцях на великих проїжджих вулицях, на

відстані не ближче ніж 20 сажнів від селянських та інших будівель (§ 16) і не

менше 40 сажнів від питійних закладів (§ 17). Що ж до покращення

облаштування вже існуючих поселень, то передбачалось, що і в них при

кам’яних церквах мають бути облаштовані майдани або пролягти головні

вулиці. При складанні же нових планів для старих поселень, в яких вже діяли

дерев’яні храми, могли визначатись нові місця для будівництва кам’яних

церков (§ 60) [281, с. 219-227].

Дерев’яне храмове будівництво по всій Російській імперії, і не тільки в

«бідних поселеннях», було дозволено сенатським указом від 28 жовтня 1835

р., який скасовував заборону, запроваджену ще в 1800 р. Ініціатором цього

став Синод, чию думку підтримав імператор. Фактично, цей документ

засвідчив усвідомлення Петербургом неефективності попередніх заходів

щодо церковної благоліпності. Адже підставами були названі вже

запроваджені законодавчо ряд виключень для певних регіонів і поселень, а

153

також факт, що там, де заборона діяла, кам’яні храми нерідко

продовжувались зводитись невмілими майстрами, без нагляду архітекторів,

оскільки останніх або не вистачало, або вони були надто завантажені іншими

роботами. Через це кам’яні церкви будувались «переважно худо і не міцно,

виявляються сирими і холодними і для богослужіння незручними». Там же,

де через дороговизну парафіяни спорохнявілих дерев’яних храмів не могли

збудувати нових кам’яних, вони були змушені приписуватись до інших

парафій, які часто лежали на далекій відстані. Тож наказувалось відтепер не

чинити перешкод зведенню дерев’яних церков, при цьому намагаючись

попіклуватись, аби для міцності вони зводились на кам’яному фундаменті.

Крім того, до кожного подання Синоду щодо зведення дерев’яної церкви на

новому місці або ж взамін згорілої чи спорохнявілої слід було додавати

складені архітектором їх план і фасад [283, с. 1054-1055].

30 квітня 1838 р. Микола І затвердив «Проект установи для управління

державним майном», де спеціально обумовлювалось, що церкви у казенних

поселеннях повинні будуватись на майданах, на пристойних місцях [285, С.

116-136]. Тож у документі фактично були прописані вимоги, що

передбачались ще «Положенням про влаштування поселень» від 27 жовтня

1830 р.

25 березня 1841 р. обер-прокурор Синоду оголосив Військовому

міністру волю імператора, аби при складанні проектів храмів «переважно і по

можливості зберігався смак давнього візантійського зодчества». Причому

Микола І спеціально конкретизував, що при цьому корисно брати до ваги

креслення храмів, складені професором архітектури Костянтином Тоном

[286, с. 210].

27 березня 1841 р. імператор затвердив «Статут духовних консисторій»

[286, С. 221-263], глава третя якого мала назву «Про благоустрій і

будівництво церков». Там обумовлювалось, що головними обов’язками

єпархіального керівництва в питанні зведення церков був нагляд, аби а)

154

храми будувались у тих місцях, які були на далекій відстані від діючих

церков, де до цих церков було складно добиратись або ж де діючі храми не

могли вмістити всіх парафіян; б) церкви не будувались зверх реальної

потреби; в) храми зводились на майданах, а не поміж обивательськими

будинками. Далі документ доволі докладно регламентував порядок

діловодства при наданні дозволів на храмове будівництво. Між іншим, тут

оговорювалось, що Синод міг давати дозвіл на влаштування домових церков

тими особами, які «отримали право на особливу повагу» і через хворобу або

вік не могли відвідувати парафіяльні церкви. Але домова церква могла діяти

тільки до смерті такої особи. Після цього все церковне начиння наказом

єпархіального керівництва повинно було передаватись парафіяльному храму.

Передбачалась можливість надання єпархіальною владою дозволів на

зведення у віддалених населених пунктах молитовних будинків «на

визначений або невизначений термін». Молитовні будинки могли зводитись

тимчасово на місці згорілої церкви, якщо той храм, до якого приписуються

парафіяни згорілої, розташовувався на далекій відстані. Молитовні будинки

дозволялось влаштовувати рішенням єпархіальної влади і на сільських

кладовищах. Натомість керівництво єпархії не мало повноважень давати

дозвіл на будівництво каплиць на честь ікон або на згадку про певні визначні

події – це міг робити тільки Синод, а для столиць – імператор. Особи, які б

звели або перебудували молитовний будинок чи каплицю без отримання

належних дозволів, підлягали суду, а самі такі споруди – знищенню [286, с.

227-230].

12 липня 1841 р., розглянувши доповідь обер-священика армії та флотів,

Микола І розпорядився, аби при влаштуванні похідних церков керувались

загальноприйнятими в православ’ї правилами, тобто обов’язково ставили

храми вівтарем на схід [286, с. 756].

3 грудня 1842 р. Сенат повідомив волю Миколи І, який звелів, аби

відтепер представники світської і духовної влади, у випадках намірів

155

будівництва чи перебудови церков та інших громадських споруд у фортецях

та фортечних форштадтах, спочатку передавали проектні креслення на

розгляд Інженерному департаменту [287, с. 177].

Попри тотальну забюрократизованість, у деяких випадках імперська

влада допускала відхилення від існуючої процедури, маючи на меті сприяння

найважливішим державним пріоритетам. У релігійній сфері часів Миколи І

одним із таких пріоритетів безумовно виступали заохочення/примус

«розкольників» і «сектантів» до приєднання/повернення до офіційної церкви

і упередження «відпадіння» від православ’я. Тож,скажімо, 29 січня 1847 р.

Микола І погодився із Військовою Радою, яка визнала за можливе

уповноважити інспектора резервної кавалерії використати до тисячі рублів на

влаштування єдиновірських храмів у округах Новоросійського військового

поселення, не питаючи на це попередньої згоди. Таке виключення Військова

Рада визнала потрібним для того, щоб не було затримок із влаштуванням

церков і проведенням богослужінь для військових поселян, які висловили

бажання перейти з «розколу» в єдиновір’я [289, с. 106-107].

Іменний указ від 3 липня 1850 р. регламентував порядок влаштування

церков у козачих військах, у тому числі – і у Азовському козачому війську.

Згідно з цим указом, зведення храмів за кошти військових сум і жертвувачів

мало відбуватись за згодою духовного керівництва за планами та фасадами,

розглянутими загальною присутністю Департаменту військових поселень і

затвердженими самим імператором. Кошториси будівництва чи ремонту

таких храмів мали затверджуватись тією самою загальною присутністю

Департаменту [290, с. 600-601].

Тоді як посади губернських архітекторів в Російській імперії були

запроваджені вже доволі давно, до єпархій призначались архітектори, що

спеціалізувались виключно на храмовому будівництві і зведенні інших

споруд для інституцій духовного відомства. Зокрема, 16 грудня 1850 р.

Микола І затвердив ухвалу Синоду про призначення в Херсонську єпархію

156

спеціального архітектора «для будівництва споруд по духовному відомству»,

причому обумовлювалось, що ця особа за обсягом прав по службі і пенсії

зрівнюється з єпархіальними архітекторами Західних єпархій [291, с. 294].

15 лютого 1851 р. Микола І, реагуючи на чисельні подання про

влаштування церков і дзвіниць при торговельних лавках або ж лавок при

церквах, «знаходячи це абсолютно не відповідним святості місця», наказав

заборонити робити такі подання [292, с. 119].

Напевно, з огляду на продовження практики зведення церков не

належного вигляду і якості, 2 січня 1854 р. Микола І наказав підтвердити, що

нагляд «за правильним зведенням» церков може доручатись тільки тим, хто

має «законні атестати про свої знання в будівельному мистецтві».

Виключення дозволялось робити тільки для зведення дерев’яних храмів там,

де не було можливості призначити архітекторів за наглядом за таким

будівництвом. При цьому в обох випадках будівництво мало вестись

виключно згідно із планами, розглянутими і затвердженими належним чином

[293, с. 5].

До перелічених вище законодавчих документів миколаївських часів, які

регламентували храмове будівництво, варто додати й ті, що передбачали

облаштування церков у певних установах і військових формуваннях.

Зокрема, необхідність облаштування церкви передбачалось зразковими

планами тюрем на 400 осіб, затвердженими Миколою І разом із положенням

Комітету Міністрів від 7 лютого 1828 р. [279, с. 112-118]. 21 березня того ж

року імператором був затверджений «Статут про неперемінні військові

шпиталі», який обумовлював, що за відсутності у відповідних закладах храму

Комісаріат має передати туди полковий церковний намет [279, с. 273-324].

Облаштування церкви передбачав затверджений Миколою І 28 липня 1829 р.

«Проект статуту Одеського інституту шляхетних дівчат» [280, с. 549-560].

Затвердженим Миколою І 27 травня 1832 р. «Положенням про водворіння

запорозьких козаків в Новоросійському краї», тобто про облаштування

157

Азовського козацького війська в Північному Приазов’ї, передбачалось

будівництво молитовних будинків за рахунок вже наявної у війська

церковної суми, а церков – коли до цієї суми додадуться гроші жертвувачів

[282, с. 336-338]. Наявність церкви у кожному центральному карантині

передбачалась планом, що додавався до затверджених імператором 20

жовтня 1832 р. «Штатів карантинних округів» [282, с. 142-148, арк. 4].

Затвердженим імператором 26 травня 1836 р. положенням Комітету

Міністрів дозволялось за благодійні кошти влаштовувати церкви при тюрмах

повітових міст [284, с. 600]. Наявність церков передбачалось затвердженим

Миколою І 28 травня 1841 р. «Положенням про влаштування навчальних

ферм» [286, с. 407-415]. Можливість влаштування похідного храму в

«сумнівній частині» карантину обумовлювалась затвердженим імператором 4

червня 1841 р. «Додатковим положенням для Одеського головного

карантину» [286, с. 497-498]. Необхідність домової церкви була передбачена

затвердженим імператором 27 листопада 1845 р. «Статутом Одеського

жіночого благодійного товариства і такого, що ним утримується, будинку

піклування про сиріт в місті Одесі» [288, с. 138-144; 634, с. 154-156].

Аналіз справ щодо храмового будівництва в регіоні часів Миколи І [27;

28; 37; 38; 41-44; 46; 64-71] дозволяє казати про наступне.

Запроваджені на початку миколаївського правління нові вимоги до

церковного будівництва суттєво ускладнили проходження процедур

узгодження, а єпархіальна влада заходилась ревно стежити за дотриманням

букви закону. Цілком прогнозовано це спричинило затягування справ, але і

Феофіл (Татарський), і Гавриїл (Розанов) не воліли йти на поступки і

компроміси в цьому питанні.

Доволі показовою є тривала справа про зведення церкви у Гордоватці

(Золотій Балці), розпочата ще за зверненням 1819 р. управителя цією

маєтністю власності дійсного таємного радника Василя Енгельгарда. У 1821

р. Синод дав згоду на закладку там кам’яної церкви, а у 1823 р. Феофіл

158

(Татарський) відмовив в проханні тимчасово, до зведення цього храму,

влаштувати молитовний будинок, тож продовжилась тривала процедура

підготовки до будівництва «справжньої» церкви. Після появи затвердженого

Миколою І 9 березня 1826 р. положення Комітету Міністрів, розуміючи, що

справа затягується, єпархіальний архієрей таки задовольнив чергове

клопотання про тимчасове влаштування молитовного будинку. Згодом за

проханням єпархіального архієрея до Херсонського губернатора план

«справжньої» церкви був переданий на звірку Херсонському губернському

архітектору Каменецькому. Той мав перевірити план на предмет

відповідності положенню від 9 березня 1826 р. і скласти кошторис

будівництва. Паралельно губернатор доручив Херсонському земському суду

відрядити одного із засідателів, аби той разом із представником духовного

відомства оглянув місце, відведене під церкву. Губернський архітектор,

вивчивши переданий йому план, знайшов його «не у всьому відповідним

правилам архітектури», а тому склав у 1827 р. нові план, фасад і кошторис.

Втім, цей план викликав у єпархіального архієрея сумнів, оскільки він на

ньому не побачив позначення приміщень, про які йшлося у пункті 3

положення від 9 березня 1826 р.: місць для зберігання ризниці, церковного

начиння, бібліотеки, поблизу вівтаря – для жаровні, на паперті або в

трапезній – для жінок, які будуть приходити після пологів для очищувальної

молитви. Тож архієрей зажадав від губернського архітектора пояснень.

Каменецький, захищаючи свій план, апелював до того, що у розісланому

згідно положенню від 9 березня 1826 р. «Зібранні планів, фасадів і профілів

для будівництва кам’яних церков» зазначалось, що «не передбачається, аби

по цим планам і фасадам неодмінно будувати церкви у всіх місцях і

обставинах». Причому навіть у низці зразкових планів такі приміщення, які

вимагались пунктом 3, також не були позначені. Тож і він, вважаючи, що

«без них при будівництві в селі церкви можна обходитись, і їх слід визнати

зайвими», не вніс цих приміщень у план, зважаючи на матеріальний стан

159

селян, які планували будувати цей храм своїм коштом. Феофіл таки

наважився переслати ці план і фасад на розгляд Синоду, але той і станом на

1832 р. не дав по ньому відповіді. На той момент не тільки Феофіл

(Татарський), але і його наступник, Онісіфор (Боровик) залишив кафедру в

Катеринославі. Тож селяни, не дочекавшись відповіді, надіслали копію цього

плану вже архієпископу Гавриїлу (Розанову), просячи його дати дозвіл на

закладку церкви. Гавриїл такого дозволу не дав, вимагаючи, аби селяни

спочатку знайшли здібного майстра і уклали з ним договір. Оскільки селяни

не наважились цього зробити без відома Енгельгарда як власника поселення,

у 1836 р. архієпископ наказав запечатати діючий молитовний будинок. Місце

під церкву таки було висвячене у 1844 р., і будівництво розпочалося. Але в

його ході Гавриїл (Розанов) з’ясував, що іконостас і горне місце там

плануються влаштувати бердянським купцем Мазикіним за малюнками, що

«церкву спотворять». Тому він не благословив вести будівництво за цими

малюнками. Тільки після того, як іконостас і горне місце були влаштовані за

планом губернського архітектора, архієпископ Гавриїл восени 1848 р. дав

дозвіл на освячення новозведеного храму [64, арк. 1-178].

Наскільки прискіпливим у питаннях церковної архітектури був

архієпископ Гавриїл, красномовно свідчать і матеріали справи, розпочатої за

клопотанням поміщика Льва Скадовського на ім’я архієпископа

Херсонського і Таврійського від 4 жовтня 1839 р. про дозвіл йому

перебудувати храм Іоанна Предтечі села Іванівки Херсонського повіту.

Поміщик, прагнучи виконати заповіт своєї матері, обіцяв провести

перебудову власним коштом і надіслав разом із клопотанням вже складені

губернським архітектором Андрєєвим план і кошторис, що склав майже 11

тисяч рублів [65, арк. 1-1 зв., 7-30 зв.]. Архієпископ наклав резолюцію:

«Розглянути консисторії на підставі проекту Статуту духовних консисторій

статті 55-ї». Реагуючи, Херсонська духовна консисторія наказала

Херсонському духовному правлінню вивчити і доповісти обставини справи,

160

включно із тим, чи дійсно існує потреба в перебудові храму, а план

перебудови передати на розгляд Херсонській губернській будівельній комісії.

Через кілька місяців Херсонська духовна консисторія повернулась до цієї

справи і записала в протоколі, що з плану, фасаду і кошторису видно:

Скадовський збирається не перебудовувати храм, а тільки добудувати до

нього рундуки, а також провести деякі виправлення всередині. Тож

консисторія вирішила, що цей випадок не підпадає під дію статті 55, яка

стосувалась тільки зведення нових церков на місце спорохнявілих, і

ухвалила, що добудовувати передбачені планом рундуки можна дозволити,

але споруджувати їх не з дерева, а з каменю, і не робити такої прибудови

(«настільки ж зайвої, настільки й непристойної») до вівтарної частини, на

сході, замість цього визнавши за краще добудувати який-небудь фронтон з

кам’яними колонами. Але архієпископ Гавриїл був іншої думки, наклав на

цей протокол консисторії резолюцію: «Що за суперечність?» і зажадав план і

фасад на свій розгляд [65, арк. 31-32 зв.]. Ретельно їх вивчивши, архієпископ

написав 14 березня 1842 р. резолюцію, що поклала край справі: «Прибудови

дерев’яні до кам’яної будівлі визнати зовсім ні корисними, ні потрібними.

Вони і фігуру церкви псують, і ремонту постійного будуть вимагати». Тож

Гавриїл, не погодившись з пропозиціями Скадовського, радив йому

залишити храм в старому вигляді, тільки відремонтувавши. «А якщо є

особливе старання, тоді нехай зволить будувати нову по всім частинам

церкву, кам’яну чи дерев’яну, на кам’яному фундаменті» [65, арк. 38].

Був забракований і план, замовлений у 1842 р. для будівництва кам’яної

церкви в селищі поміщика Барятинського Анатоліївці Одеського повіту. При

розгляді цього плану Херсонський губернський архітектор Мітіковський

визнав його таким, що «не має ні правильної архітектури, ні благовидості», і,

до того ж, передбачає спорудження під престольною частиною храму склепу,

що не може бути дозволено [68, арк. 2 зв., 68-68 зв.].

161

На тій підставі, що на ньому не було показано «заглиблення

фундаменту» і не зазначені «узаконені відомості», Херсонський губернський

архітектор не схвалив переданий йому на розгляд план на зведення церкви

селища Ряснопіль Одеського повіту, що належало поміщику О. Гіжицькому.

Тож після такого не схвалення губернський архітектор, за проханням цього

поміщика, склав новий план храму [71, арк. 5].

Складності бюрократичної процедури отримання потрібних дозволів і

складання необхідної будівельної документації, а також рівень кваліфікації

та амбіцій губернського архітектора Колодіна, який наполегливо відстоював

своє переконання, що бердянські ґрунти не витримають кам’яну церковну

споруду, стали причиною того, що аж до 1848 р. не існувало жодного

православного храму, за виключенням тимчасового молитовного будинку, на

території вельми перспективного для Російської імперії портового міста

Бердянська, який офіційно веде свій початок з 1827 р. І це при тому, що

процедура зведення стаціонарного храму була розпочата ще в 1830 р., і

мотивація влади полягала перш за все в створенні сприятливих умов для

розбудови нововлаштованого населеного пункту і для упередження

«відпадіння» його мешканців від православ’я. Тоді як у «Присуді»,

складеному 15 квітня 1830 р. і підписаному 57 особами, необхідність

будівництва аргументувалась великою відстанню до Петровського посаду, де

вже існувала церква, складностями комунікації із останньою через розливи

води, а також потенційною загрозою з боку присутніх в поселенні біля

Бердянської коси безпоповців, Таврійський цивільний губернатор Олександр

Казначеєв додав до цих мотивів, що храм в поселенні у Бердянської коси є

необхідним і з огляду на те, що ця місцевість «зовні оточувалась зі всіх боків

магометанами». Зволікання ж із початком будівництва призвело до того, що

держава відмовилась від початкового наміру фінансувати значну частину

витрат за рахунок збору з кримських татар, а місцева громада виявилась не

спроможною зібрати потрібну на будівництво суму [40; 664].

162

При прагненні змушувати підлеглих і парафіян дотримуватись всіх

дрібниць бюрократичної процедури і вимог до архітектури храмів,

архієпископ Гавриїл (Розанов) докладав чимало зусиль до того, аби

спонукати мирян до будівництва та ремонту релігійних споруд. Для цього він

використовував і свої об’їзди єпархії. «Так було в Керчі, Маріуполі,

Бердянську, Алупці, Ялті, Місхорі… і в селах» [711, с. 550-551].

Характеризуючи діяльність Гавриїла (Розанова) як очільника

південноукраїнської єпархії, сучасники відзначали, що він «невтомно і ревно

піклується про примноження кількості і ліпоти церков Божих у довіреній

йому різноплеменній і різномовній пастві» [306, с. 40-41].

Наскільки велика увага приділялась узгодженню архітектурних планів

навіть сільських церков, особливо, якщо вони знаходились у військовому

підпорядкуванні, свідчать матеріали справи про зведення нової кам’яної

церкви у селищі Головківці третього округу Новоросійського військового

поселення. Її план і фасад були спеціально розглянуті 12 червня 1847 р. у

загальній присутності Департаменту військових поселень, а потім 13 березня

1848 р., вже після очолення Херсонської і Таврійської єпархії Інокентієм

(Борисовим), затверджені самим Миколою І [69, арк. 1-5].

Щодо матеріалів, які використовувались для храмового будівництва, то

систематизація даних, вміщених у роботі Гавриїла (Розанова) «Історико-

хронологічний опис церков єпархії Херсонської і Таврійської», дає наступну

статистику. За період з 1826 р. до розділення Катеринославської, Херсонської

і Таврійської єпархії в 1837 р. на землях Херсонської губернії було зведено

22 храми, з них 1 – на території Тираспільського повіту. З решти ж 21 15, або

ж 71,43%, значились як кам’яні (з них 4 у містах (3 – у Одесі і 1 – у

Бериславі), 1 – у посаді і 10 – у селах). Збудованими з дерева значились

тільки 3 храми, тобто 14,29%, і всі вони знаходились у селах. Матеріали ж, з

яких були споруджені ще 3 храми (всі 3 – міські), Гавриїл (Розанов) не

зазначив [378, c. 56-58].

163

На території ж Таврійської губернії впродовж тих самих 1826–1837 рр.

була влаштована 21 релігійна споруда. З них 14, або ж 66,67%, значились як

кам’яні (4 у містах (Сімферополь, Перекоп, Керч і Ялта), 4 – у містечках

(Судак, Масандра, Алупка і Алушта), 5 – у селах і 1 – у слободі). 6 церков (5

у селах і 1 у слободі) значились як дерев’яні. Матеріал, з якого була зведена 1

сільська церква, Гавриїл (Розанов) не зазначив [378, c. 68-71].

За даними звіту обер-прокурора Синоду, на 1838 р., тобто перший рік

після розділення Катеринославської, Херсонської і Таврійської єпархії, у

Херсонській і Таврійській єпархії діяли 3 штатні і заштатний чоловічі

монастирі, про чисельність же соборів, церков, каплиць і молитовних

будинків інформація єпархіальним керівництвом надана не була. У

Катеринославській же єпархії тоді діяли 1 заштатний чоловічий монастир, 10

соборів, 341 церква і 2 каплиці або молитовні будинки [199, с. 2, 6, 10-11].

За даними ж за наступний, 1839 р., у Херсонській і Таврійській єпархії

налічувалось 12 соборів, 518 церков і жодної каплиці чи молитовного

будинку; у Катеринославській єпархії – 10 соборів, 345 церков і 2 каплиці або

молитовні будинки [200, с. 10-11].

Станом же на 1855 р. у Херсонській і Таврійській єпархії діяли 3 штатні

чоловічі і 1 жіночий монастирі, 21 собор, 546 церков, 35 каплиць і

молитовних будинків; у Катеринославській єпархії – 1 заштатний чоловічий

монастир, 10 соборів, 364 церкви і 25 каплиць та молитовних будинків [217,

с. 2, 6, 10-11].

Тож на кінець правління Миколи І Херсонська і Таврійська єпархія мала

133,3% монастирів від чисельності, наявної на початковому етапі її

окремішнього від Катеринославської існування. Для соборів цей показник

становив 175%, церков – тільки 105,4%, але якщо рахувати разом дані по

церквах, каплицях і молитовним будинкам, то 112,2%. Тоді ж по

Катеринославській губернії для монастирів і соборів ці показники становили

все ті ж 100%, для церков – 106,7%, натомість для каплиць і молитовних

164

будинків – аж 1250%, але загалом для церков, каплиць і молитовних будинків

– 113,4%.

Цікаво, що до 1830 р., коли там почала функціонувати Миколаївська

кам’яна церква, у місті Перекопі діяла тільки похідна церква. Вона попервах

являла собою полкову церкву з похідним антимінсом, розміщену у

тимчасовому палаці, спеціально влаштованому з нагоди візиту Катерини ІІ у

1787 р. Коли ж відповідний полк залишив Перекоп і забрав звідти свою

церкву, архієпископ Амвросій (Серебреников) у 1792 р. видав інший

антимінс, який використовувався у похідній церкві до того самого 1830 р.

[378, c. 69].

Разом із тим, при послідовному дотриманні південноукраїнським

єпархіальним керівництвом лінії на заміну тимчасових релігійних споруд, і в

першу чергу молитовних будинків, на «справжні» церкви, складовою

динаміки змін в храмовій мережі регіону було розібрання, а іноді –

перепрофілювання будівель цих молитовних будинків. Через 2 роки після

того, як у 1838 р. було відкрите служіння в новозведеній кам’яній

Миколаївській церкві селища Кам’яний Міст Анан’їнського повіту, місцеве

духовне правління, а згодом Херсонська духовна консисторія та архієпископ

Гавриїл погодились із пропозицією дозволити перетворити молитовний

будинок, який залишався стояти у Кам’яному Мосту порожнім, на магазин

для зсипки і зберігання громадського зерна. Консисторія уточнювала, що «це

– саме пристойне використання, яке тільки може бути зроблене для цього

будинку», адже він, як повідомляло духовне правління, був зведений із

цегли, а тому не міг бути ні розібраний, ні перенесений на інше місце [66,

арк. 1-4].

При збереженні в цей період тенденції фінансування на державний кошт

поновнення та утримання лише окремих, в цілому не чисельних, сегментів

храмової мережі, миколаївські пріоритети, пов’язані з упередженням

«відпадіння» від православ’я і боротьби з «розкольниками» та «сектантами»,

165

підштовхували чиновників надавати, як виключення, фінансову допомогу у

зведенні церков у низці сіл. Зокрема, в ході епопеї з виселенням «духоборів»

із селищ Північного Приазов’я на Кавказ [603] заселені на їхні місця в села

Радіонівку, Кирилівку, Горіле і Єфремівку православні у 1843 р. звернулись

до Палати державного майна про те, що їм необхідна хоча б одна церква.

Мелітопольський окружний начальник просив, аби Палата клопотала про

виділення на зведення цієї церкви, яка мала бути збудована в Єфремівці,

казенних коштів. І Палата державного майна визнала за можливе виділити

потрібні кошти, «хоча і займообразно, але зі значною розстрочкою», або ж

фінансувати будівництво за рахунок громадського капіталу «духоборців»

[38, арк. 1-1 зв., 6].

Тими ж мотивами державні чиновники різних рівнів керувались і під час

бюрократичної процедури узгодження будівництва храму в колишньому

духоборському поселенні Терпіння [37, арк. 1-160].

Хоча плани, за якими у ХІХ ст. стали зводити церкви на Півдні,

розроблялись не тільки в імперській столиці, але і міськими, губернськими та

єпархіальними архітекторами, навіть вони брали за зразок не традиційні для

регіону стилі, але прагнули слідувати загальноімперським тенденціям.

Цілком логічним є висновок О. Харлана, що побудовані за типовими планами

церкви не були властиві для традиційного середовища південноукраїнських

поселень і порушували спадкоємність їх архітектурно-просторового розвитку

[875, с. 119].

Будівля Свято-Преображенського собору, спорудженого в Болграді на

Одещині у 1833-1838 рр., повторювала у зменшених пропорціях загальну

об’ємно-просторову композицію столичного Ісаакіївського собору,

спорудженого Анрі Луї Огюстом Рікаром де Монферраном. Згідно з

виданням «Церковне мистецтво України» 2018 р., така схожість була не

дивною, оскільки собор у Болграді був збудований В. Ванрезантом за

кресленнями Абрама Мельникова, учасника конкурсу 1825 р. на

166

вдосконалення проекту петербурзького Ісаакіївського собору. Храм у

Болграді вдало вписувався у навколишній простір і був хрещатим у плані,

мав спрощене у порівнянні з Ісаакіївським собором оформлення

циліндричного підбанника пілястрами та арками віконних отворів, а не

колонадою. Оксана Герій, авторка розділу «Церкви XVI–ХІХ століть»

видання «Церковне мистецтво України» називає це одним із прикладів, як у

Російській імперії помпезні столичні проекти через гармонізування

пропорцій, зменшення масштабів і пом’якшення ампірного декору

адаптували під місцеве культурне і природне середовище України [880, с.

294].

Кажучи про архітекторів, які проектували і зводили релігійні споруди на

Півдні України у другій чверті ХІХ ст., згадаймо наступних.

Франц Боффо (1796–1867), який народився на Сардинії, навчався в

Турині, а в 1818 р. прибув до Одеси, поміж надзвичайно чисельних інших

споруд зводив там дзвіницю Спасо-Преображенського собору (1827–1831

pp., проект Ф. Шестакова і Дж. Фраполлі). Він же проектував для Одеси

церкву Воскресіння Христова, яка, втім, так і не була збудована [816].

Петро Вісконті (1778–1843), який працював у імперській столиці у

Комісії проектів та кошторисів, спільно з Людвігом Шарлеманєм (1784–1845)

(тим самим, що написав поширене по всім єпархіям імперії «Коротке

наставляння про будову кам’яних церков» і, між іншим, був автором проектів

Троїцької церкви в Керчі та Олександро-Невського собору в Сімферополі

[816]) підготував для Катеринослава проекти Успенської і Троїцької церков,

а також доопрацьовував спільно з італійцем Олександром Рускою для Одеси

проект Деолауса-Генріха Гейденрейха для розширення кафедрального Спасо-

Преображенського собору. Для проектів православних храмів широко

використовував «російсько-візантійський» стиль, в цілому ж часто звертався

до стилю ампір [816].

167

Филип Ельсон (1793–1867), який мав англійські етнічні коріння,

закінчив Петербурзьку академію мистецтв із золотою медаллю за проект

архітектурного комплексу соборної церкви, згодом навчався у Західній

Європі. Він спроектував низку споруд ансамблю Алупкінського палацу

М. Воронцова, Михайлівський православний храм в Алупці, що

архітектурою нагадував еллінський, тож його іменували «храмом Тезея». В

своїх проектах переважно дотримувався стилю ампір, а в трендах

романтизму використовував елліністичні, готичні та кримсько-татарські

архітектурні елементи [816].

Разом із Ельсоном церкву в Алупці зводив Карл Ешліман (1808–1893),

який походив із Швейцарії. Він же за проектом одеського архітектора

Торічеллі зводив собор Іоанна Златоуста в Ялті, за власним проектом –

церкву в Кореїзі. В. Тимофієнко вказує роком смерті Карла Ешлімана 1883

[816], хоча на його надгробку в Ялті значиться 4 квітня 1893 р. [907].

Іван Козлов (1800–?), який походив з родини кріпака князя Голіцина,

розробив проект Казанської церкви на Пересипі в Одесі [816].

Франциско Моранді (1811–1894), італієць, перебравшись у 1839 р. до

Одеси, у 1840-х рр. розробив і реалізував проекти перебудови низки

тамтешніх храмів, включно із Спасо-Преображенським кафедральним

собором, Вознесенською церквою, Михайлівської церкви на Молдаванці

[816].

Василь Морган, який був прибічником пізнього ампіру та «російсько-

візантійського» стилю, розробив проект, за яким у 1840 р. було зведено храм

у передмісті Акерману, а у 1841 р. виконав кресленик одеського храму

Вшестя, що був збудований за проектом Джорджо Торічеллі [816].

Людвиг Опацький, міський архітектор Миколаєва, розробив для цього

міста за дорученням думи від 1833 р. проект з кошторисом і наглядав за

роботами із зведення купецької (Богородської Всіх Скорботних Радості)

церкви. Цей великий (51 на 25 м) трьохпрестольний одноглавий кам’яний

168

храм був відкритий у 1843 р. [446, с. 115-116; 447, с. 14-15; 761, с. 68]. У 1840

р. був затверджений і складений Опацьким план нового Адміралтейського

собору Миколаєва, який, втім, так і не був зведений [553].

Василь Рулев (1811–1881), інженер Морської будівельної частини

Південного округу, який закінчив Імператорську Академію мистецтв і згодом

став академіком архітектури, з поміж інших громадських будівель

Севастополя спроектував у греко-дорійському ордері план Петропавлівської

церкви цього міста. Він же став автором проекту Хрестовоздвиженського

храму Георгіївського монастиря [430, с. 54].

Костянтин Тон [789] (1794–1881), автор проекту храму Христа

Спасителя у Москві і типових, у розробленому ним «російсько-

візантійському» стилі, проектів церков для всієї Російської імперії, у 1830-х

рр. у тому ж стилі розробив проект Володимирського собору у Херсонесі,

який, втім, у такому вигляді зведений не був. За типовим проектом К. Тона у

1830-х рр. був зведений Миколаївський храм села Старосілля Херсонської

губернії [737, s. 107; 816]. Показово, що після жорсткої критики, якій проекти

К. Тона піддавались за свою офіціозність і «казенщину» і в Російській імперії

з часів олександрійських «Великих реформ», і в радянські часи, в сучасній

Російській Федерації все частіше кажуть про «видатну роль» К. Тона і його

послідовників «у російському храмобудівництві Нового часу» [353, с. 186-

187, 190, 193].

Джорджо Торічеллі (1796–1843), народжений у Швейцарії італієць,

працюючи в Одесі, спроектував і зводив велику кількість її будівель,

переважно дотримуючись стилю ампір, а щодо релігійних споруд –

«неоросійського» (в трактуванні В. Тімофієнка), «неомусульманського»

стилів та неоготики. Зокрема, він почав створення архітектурних комплексів

Успенського чоловічого монастиря за Великим Фонтаном і Архангело-

Михайлівського жіночого монастиря, звів дзвіницю Спасо-

Преображенського собору, церкву Вшестя на Новому базарі [816].

169

Новоросійський та Бессарабський генерал-губернатор Михайло Воронцов

передоручив Торічеллі і складання плану та кошторису Святодухівської

церкви в Бердянську, яка, втім, зведена так і не була [40, арк. 48].

Никифор Черкунов, отримавши освіту інженера у Петербурзькій

команді інженерного корпусу, розробив для Одеси проект розширення

Всіхсвятської церкви на Старому християнському кладовищі, а для Феодосії

– проект перебудови соборної церкви в «російсько-візантійському» стилі

[816].

Олександр Шашін (?–1870), будучи сином звільненого кріпака, закінчив

Петербурзьку академію мистецтв, а згодом кілька десятиліть працював у

Одесі, у тому числі – на посаді єпархіального архітектора, побудувавши

церкву Казанської Божої матері на Пересипі [732, с. 106], розробивши і

реалізувавши у 1840-х рр. проект перебудови церкви Рішельєвського ліцею і

зведення дзвіниці кладовищенської церкви [731, с. 647-649], у 1845 р. не

реалізований згодом проект Успенської церкви, наприкінці 1840-х – у першій

половині 1850-х рр. керуючи роботами з перебудови Спасо-

Преображенського собору [816].

Таким чином, правління Миколи І для храмової мережі Південної

України стало періодом слідування загальноімперським трендам подальшої

бюрократизації, уніфікації, посилювання вимог до архітектури храмових

споруд, що ревно підтримувалось місцевими єпархіальними архієреями. Як

наслідок, темпи розширення храмової мережі регіону були вже не такими

високими, як в попередні періоди, особливо разюче відрізняючись від темпів

останньої чверті XVIII ст. Загалом на кінець правління Миколи І чисельність

храмів на Півдні України становила близько 165% від показника початку

правління Олександра І, а в абсолютних показниках чисельність зведених у

регіоні за більш ніж півсторіччя храмів була приблизно такою ж, що була

влаштована впродовж неповної останньої чверті XVIII ст.

170

4.2. Церковне будівництво на землях Херсонської, Таврійської і

Катеринославської єпархій часів Олександра ІІ

Вже на зорі свого правління Олександр ІІ зробив два символічні кроки

щодо храмового будівництва на Кримському півострові, які закріплювали в

суспільній свідомості міфологеми, що й досі активно використовуються

адептами «русского міра».

Перший крок був пов’язаний із вкарбовуванням іміджу Севастополя як

міста «російської слави» всупереч безславному програшу Російської імперії у

Кримській війні. Для цього у Криму, і безпосередньо на руїнах міста почали

облаштовуватись помпезні меморіали. Поміж іншими, 3 вересня 1856 р.

Олександр ІІ підписав указ про облаштування цвинтаря на Північній стороні

Севастополя із спорудженням там Миколаївського храму. Приводом для

указу стало зібрання кількома полками, які під час війни перебували в складі

Кримської армії, невеличкої суми на упорядкування цвинтаря, аби вшанувати

пам’ять своїх загиблих однополчан. Це наштовхнуло Військового міністра на

думку організувати збір коштів у всіх військах Російської імперії, «в

готовності яких не можна сумніватись», аби на ці кошти звести надгробні

пам’ятники і каплицю або ж церкву в межах цвинтарної огорожі. Імператор

не тільки погодився з цією ініціативою, але і сам вніс пожертву в розмірі 5

тисяч рублів [294, с. 820].

Іншим кроком в напрямку сакралізації російської присутності в Криму,

який мав демонструвати «споконвічність» прав Росії на півострові, що

розглядався як її «духовне джерело», було підписання Олександром ІІ указу

від 10 лютого 1858 р. про дозвіл на будівництво Володимирського собору «на

розвалинах стародавнього Херсонесу в Криму, в тому місці, де за переказом

Рівноапостольний Князь Володимир прийняв Святе хрещення». Знаково, що

цей же указ мав прислужитись і просуванню образу Севастополя як міста

слави російських моряків: біля Володимирського собору у Херсонесі мав

171

будуватись інвалідний будинок для поранених і престарілих морських чинів.

На обидві споруди виділялись державні кошти, але, крім того, оголошувалось

загальнодержавне збирання приватних пожертв [295, с. 128]. Останній крок

мав на меті не тільки заощадження казенних грошей, але і перетворення

зведення собору та інвалідного будинку на загальнонародну справу, що,

безумовно, ефективно прислужилось вкарбовуванню в суспільній свідомості

зазначених вище імперських міфологем.

Ідея будівництва собору в пам’ять про нібито хрещення князя

Володимира в Корсуні виникла вже давно. Її висловив ще Олександр І [297,

с. 108], а Микола І 11 квітня 1845 р. створив Комітет для будівництва храму

святого Володимира в Севастополі. Але 28 серпня 1859 р. Олександр ІІ цей

Комітет ліквідував, сформувавши новий. Була внесена зміна і до плану

зведення інвалідного будинку: тепер він, з домовою церквою при ньому,

повинен був будуватись не при соборі в Херсонесі, а в центрі Севастополя,

«над могилами наших адміралів» [296, с. 817-818].

Доволі розлоге обґрунтування сакральності Херсонесу для Росії було

сформульоване в іменному указі від 31 січня 1863 р. про відкриття по

військовому відомству збирання пожертв на будівництво Володимирського

собору у Херсонесі. Причому тут, цілком у дусі імперської традиції,

ототожнювались «Росія» і «Русь». «Тут почалось перетворення Русі-язичниці

на Русь-Православну; звідси благочестивий князь виніс хрест Христовий,

осяяв ним свою корону, і Царство Російське під цим благодатним і

переможним знаменом зростало і кріпло». Далі ж зазначалось, що «тут

перший просвітник Росії, Св. Апостол Андрій Первозваний, обходячи береги

Чорного моря, щоб йти поставити хрест на горах Київських, пристав до

Херсонесу» [297, с. 107-108].

В закріплення тих же зазначених вище міфологем, після Кримської

війни на півострові була збудована і ціла низка інших православних храмів.

Розпочався новий етап «охристиянення» Криму. Тільки на території

172

Севастополя та на його околицях були зведені Петропавлівська церква на

Північній стороні (1856–1862 рр.), Преображенська церква в Бельбеку (1859

р.), церква Семи Священномучеників Херсонеських у Херсонесі (1861 р.),

Покровська церква у Херсонесі (1863 р.), Митрофанівська церква на Альмі

(1866 р.). Згодом були збудовані Миколаївська церква на Братському

кладовищі (1871 р.) та низка інших храмів [385; 894, с. 147-149]. Знайшла

продовження розпочата ще Інокентієм (Борисовим) практика активного

відновлення середньовічних православних храмових споруд Криму і

відкриття на півострові монастирів, скитів і кіновій [250, с. 86-94; 340; 418;

471, с. 19-119; 472, с. 127; 634, с. 133; 696, с. 31-43, 107-110; 741, с. 16-21;

749, с. 143-144; 751, с. 48-54; 758, с. 38-39; 800; 828].

Разом із тим, Олександр ІІ зробив крок у напрямку децентралізації

процедури надання дозволів на храмове будівництво. 5 червня 1858 р. він

затвердив ухвалу Синоду, яка скасовувала порядок, зафіксований статтею 45

«Статуту духовних консисторій» [295, с. 711-712]. Згідно з цим порядком,

при надходженні клопотань про влаштування нових парафіяльних церков,

єпархіальне керівництво було зобов’язане зібрати за посередництвом

підлеглих і поліції наступні дані: а) чи пристойне і зручне місце обране для

зведення храму; б) з чиїх парафіян буде сформована парафія нового храму і з

яких причин їм незручно залишатись при старих парафіях; в) чи достатньою

буде чисельність нової парафії; г) яка кількість парафіян залишиться при

старих церквах; д) чи буде забезпечене (і як саме) утримання нового причту.

Після зібрання таких відомостей єпархіальне керівництво повинно було

сконтактувати з керівництвом світським для з’ясування, чи немає перешкод

для будівництва на визначеному місці. При відсутності таких перешкод

єпархіальне керівництво повинно було звертатись із своїм висновком за

дозволом до Синоду, подаючи останньому план і фасад, які повинні бути

розглянуті місцевою Будівельною комісією. Причому щодо зведення храмів

населених пунктах удільного відомства, відомства державного майна та

173

таких, що перебували у казенному управлінні справа могла починатись

тільки після визначення відповідними керівними органами чи особами

джерел фінансування будівництва і утримання причту. Єдиним винятком із

вищевикладеної процедури, який передбачався статтею 45 «Статуту

духовних консисторій», були Закавказькі і Сибірські єпархії. Там єпархіальне

керівництво могло давати дозвіл на будівництво самостійно, без передачі

справи на розгляд Синоду, і тільки наприкінці кожного року повідомляючи

останньому дані про чисельність, назви, місця розташування новозведених

храмів, а також про їхні причти і парафії [286, с. 227-228]. Тепер же, у 1858

р., порядок, який «Статутом духовних консисторій» передбачався тільки для

Закавказьких і Сибірських єпархій, був поширений на всю територію

Російської імперії. Ініціатором цього став Міністр державного майна, який

звернувся до очільника Синоду з проханням сприяння влаштуванню нових

храмів в казенних поселеннях «для надання селянам більшої зручності у

виконанні релігійних обрядів». При розгляді цього подання Синод визнав,

що порядок, передбачений статтею 45 «Статуту духовних консисторій»,

«ускладнює, як виявляється з досвіду, швидкий рух діловодства про

будівництво сільських церков». Тож тепер право прийняття рішення Синод

передавав на місця, єпархіальним архієреям. Щоправда, на відміну від

передбаченого статтею 45 звітуванню Синоду тільки наприкінці року, тепер

єпархіальні очільники мали доповідати Синоду по кожному своєму рішенні –

для призначення класу церкви і порядку утримання її причту [295, с. 712].

1 липня 1863 р. Олександр ІІ затвердив думку Державної Ради «Про

розмір погостів при міських церквах», якою вносились доповнення до

«Статуту будівельного» видання 1857 р. Там, зокрема, зазначалось, що при

будівництві церков у містах відстань від храму до сусідньої межі повинна

бути не меншою за 10 сажнів. Стосовно ж вже існуючих міських храмів, які

мали тісні погости, там заборонялось зводити або залишати мирські будівлі

ближче ніж за 5 сажнів від храму [297, с. 741-742].

174

Затвердженим імператором 8 травня 1864 р. положенням Комітету

Міністрів «зведення і прикрашання» храмів було названо серед головних

функцій православних церковних братств [298, с. 409].

29 липня 1865 р. було переглянуто вимоги статті 49 «Статуту духовних

консисторій» і статті 211 «Статуту будівельного» видання 1857 р., яка

стосувалась правил надання дозволу на влаштування домових церков. За

доповіддю обер-прокурора Синоду Олександр ІІ звелів передати прийняття

відповідних рішень єпархіальним архієреям, без необхідності звертатись до

Синоду. Цей порядок відтепер не поширювався тільки на Петербург і Москву

[299, с. 830].

Того ж дня за доповіддю обер-прокурора Синоду імператор вніс зміни у

низку інших статей «Статуту духовних консисторій» і «Статуту

будівельного». Була продовжена лінія на передачу права вирішення питань,

пов’язаних із храмовим будівництвом, від Синоду єпархіальним архієреям.

Відтепер саме останні могли давати дозвіл на будівництво, розширення та

перебудову соборних, парафіяльних і кладовищенських храмів у містах, а

також монастирських храмових споруд. Таке спрощення процедури не

поширювалось лише на столичні церкви, стародавні (збудовані до початку

XVIII ст.) або ж видатні за своєю архітектурою чи історією храми, а також на

випадки, коли на відповідні будівельні роботи чи на утримання причтів

кошти просились у Синоду. При цьому контроль за планами і фасадами, за

якими мали вестись будівельні роботи, не знімався: навіть стосовно храмів,

рішення по яких відтепер мали приймати єпархіальні архієреї, духовні

консисторії повинні були передавати проектну документацію місцевим

Будівельним відділенням при губернських правліннях, а останні, якщо не

мали достатньо повноважень для затвердження, повинні були передавати ці

проекти до Міністерства [299, с. 830-831].

Того ж дня, 29 липня 1865 р. Олександр ІІ у тому ж порядку вніс зміни

до тих же Статутів і щодо каплиць. Цього разу від Синоду до єпархіальних

175

архієреїв перейшло право приймати рішення щодо зведення каплиць у містах

(за виключенням Петербурга і Москви) і селищах, а також щодо знищення чи

залишення тих каплиць, які були збудовані чи перебудовані без дозволу [299,

с. 831].

23 листопада 1865 р. імператор підписав низку указів, які надавали

єпархіальному керівництву більше фінансових повноважень.

Зокрема, Олександр ІІ надав єпархіальним архієреям право самостійно

затверджувати контракти на церковне будівництво за рахунок казни, якщо

їхня сума не перевищувала 10 тисяч рублів. У випадках перевищення цієї

суми затвердження контрактів залишалось в компетенції Синоду [300, с.

182].

Тоді як раніше єпархіальні архієреї мали право в разі не державного

фінансування здійснювати без створення спеціальних будівельних комісій

будівництво і ремонт церковних, монастирських і архієрейських будинків на

суму не більше 1,5 тисячі рублів, тепер відповідна сума збільшувалась до 5

тисяч рублів [300, с. 182-183].

При цьому церковним причтам і старостам було дозволено проводити

без узгодження з єпархіальним керівництвом дрібний ремонт міських і

сільських храмів не за казенний кошт, коли кошторис не перевищував 50

карбованців. Достатньо було повідомити благочинного. Виключення

становили випадки, коли ремонту підлягав вівтар [300, с. 182].

21 січня 1869 р. імператором було затверджено положення Комітету

Міністрів, яким заборонялось влаштування пивних і портерних лавок на

відстані ближчій ніж 20 сажнів від церков, монастирів і каплиць [301, с. 84].

У травні того ж 1869 р. Олександром ІІ було затверджено реформу

складу парафій і їх причтів, яка мала суттєво вплинути на динаміку змін у

храмовій мережі в тому числі і Південної України. Маючи за мету

заощадження державних коштів і покращення матеріального становища

діючого духовенства, реформа передбачала скорочення чисельності парафій

176

за рахунок обслуговування одним великим храмом одразу кількох населених

пунктів (із складанням губернськими присутствіями списків приписних

храмів), як скорочувалась і питома вага кліру [900, с. 108-109].

В подальшому, аж до кінця правління Олександра ІІ, суттєвих

законодавчих змін у процедуру та умови храмового будівництва вже не

вносилось.

При цьому на практиці втілення в життя закону 1869 р. «Про зрівняння

сільських парафій та скорочення деяких з них» в південноукраїнських, як і в

інших єпархіях України, зіштовхнулось із серйозними проблемами і

спротивом як з боку духовенства, так і парафіян, причому різних станів.

Можна погодитись із аналізом цієї ситуації, зробленим Інною Шугальовою,

яка, зокрема, зазначила, що віряни були зацікавлені зберігати або

влаштовувати свій парафіяльний храм, бо це було своєрідною справою честі,

заощаджувались час і кошти, що потребувало відвідання віддаленого храму.

Тим не менш, за даними Інни Шугальової, серед трьох українських єпархій, в

яких реально відбулись помітні скорочення чисельності парафій, дві

(Катеринославська і Таврійська) знаходились саме на Півдні України [900, с.

112-115].

Щодо розбудови храмової мережі на Півдні України часів Олександра ІІ,

то тут слід мати на увазі, що з 1859 р. вона відбувалась у рамках вже не двох,

а трьох єпархій, адже тоді Херсонська і Таврійська єпархія була поділена на

Херсонську і Одеську та Таврійську і Сімферопольську. Напередодні

розділення Херсонська і Таврійська єпархія мала 5 монастирів, 2 скити, 6

кіновій і 624 храми [308, с. 3]. За даними ж «Херсонських єпархіальних

відомостей» від 1 липня 1860 р., до складу Таврійської і Сімферопольської

єпархії відійшли ті, що знаходились на землях Таврійської губернії, 1

монастир, 1 скит з 6 кіновіями при ньому, 11 соборів і 121 парафіяльна

церква. У складі ж Херсонської і Одеської єпархії залишились 4 монастирі, 1

скит, 12 соборів, 446 парафіяльних церков, 2 храми при монастирях, 7 – при

177

кладовищах, 9 – при навчальних і богоугодних закладах, 1 домова церква, 15

приписних (безпарафіяльних) каплиць і молитовних будинків, а також 2

собори і 3 шпитальні церкви, що підпорядковувались не єпархіальному

архієрею, а відомству головного священика армії та флотів [308, с. 4-5].

Станом на кінець правління Олександра ІІ, на кінець 1880 р.

Катеринославська єпархія мала в своєму складі 1 заштатний чоловічий

монастир, 1 заштатний жіночій монастир, 1 кафедральний і 9 міських

соборів, 462 церкви і 15 каплиць та молитовних будинків; Таврійська єпархія

– 2 штатні і 1 заштатний чоловічі монастирі, 1 заштатний жіночій монастир,

1 кафедральний і 10 міських соборів, 211 церков і 66 каплиць та молитовних

будинків; Херсонська єпархія – 2 штатні чоловічі монастирі, 1 штатний

жіночій монастир, 1 кафедральний і 14 міських соборів, 510 церков і 18

каплиць та молитовних будинків [180, с. 2, 3, 6, 7, 10, 14-17].

Цікаво, що в синодальній статистиці мало місце зарахування тих самих

релігійних споруд у різних статусах: як церкви, каплиці та молитовні

будинки. Так, згідно з даними одного з наступних «Всепідданих звітів обер-

прокурора Святішого Синоду по відомству православного сповідання»,

станом на 1883 р. Катеринославська єпархія мала в своєму складі 1

кафедральний і 9 міських соборів, 465 церков і 15 каплиць та молитовних

будинків; Таврійська єпархія – 1 кафедральний і 10 міських соборів, 270

церков і 14 каплиць та молитовних будинків; Херсонська єпархія – 1

кафедральний і 14 міських соборів, 526 церков і 16 каплиць та молитовних

будинків [177, с. 14-17].

При цьому важливо звернути увагу на статистику впливу на темпи

храмового будівництва в південноукраїнських єпархіях змін державної

політики щодо чисельності храмів, які відбулись у 1869 р. і конкретизувались

законом «Про зрівняння сільських парафій та скорочення деяких з них».

Станом на 1869 р. Катеринославська єпархія, за синодальною статистикою,

не мала жодного монастиря, нараховувала 1 кафедральний і 9 міських

178

соборів, 426 церкви і 25 каплиць та молитовних будинків; Таврійська єпархія

– 2 штатні і 2 заштатні чоловічі монастирі, 1 заштатний жіночій монастир, 1

кафедральний і 12 міських соборів, 143 церкви і 61 каплицю та молитовний

будинок; Херсонська єпархія – 2 штатні чоловічі монастирі, 1 штатний

жіночій монастир, 1 кафедральний і 14 міських соборів, 484 церкви і 20

каплиць та молитовних будинків [181, с. 2, 3, 6, 7, 14-17]. Тож у порівнянні з

1880 р. до початку запровадження закону «Про зрівняння сільських парафій

та скорочення деяких з них» чисельність соборів у Катеринославській і

Херсонській єпархіях не змінилась, а у Таврійській була на 2 більше; церков,

каплиць і молитовних будинків у Катеринославській єпархії була меншою на

26, Таврійській єпархії – на 73, Херсонської єпархії – на 24. Тож скорочення,

викликане злиттям парафій, перекривалось за рахунок зростання чисельності

населення і населених пунктів південноукраїнського регіону, що потребувало

будівництва нових храмів.

Вивчення архівних справ [1; 26; 28; 29; 36; 42; 44; 45; 71-73],

опублікованих джерел і літератури щодо церковного будівництва на землях

Херсонської, Таврійської і Катеринославської єпархій часів Олександра ІІ

дає підстави казати наступне.

Частка дерев’яних храмів в мережі релігійних споруд Південної України

продовжувала скорочуватись у тому числі і при практиці закриття дерев’яних

церков після їхнього спорохнявіння і зведення натомість церков кам’яних.

Скажімо, стара дерев’яна церква міста Анан’їв була закрита через

спорохнявіння у 1855 р. Оскільки ж діючий кам’яний Миколаївський собор

не міг вмістити всіх парафіян міста, яке, до того ж, розкинулось на 18 верст,

соборний священик Трохим Кальнев ініціював будівництво нового храму в

трьох верстах від собору, в міському передмісті Задніпрянці. Пройшовши

відповідні узгодження і отримавши потрібні дозволи, Кальнев зайнявся

збиранням пожертв на новий храм, а згодом – і самим його будівництвом.

Зібраних пожертв при цьому виявилось не достатньо, і Кальневу вдалося

179

випросити на це казенні гроші з суми, яку Анан’їв отримав за виконання під

час Кримської війни повинності з надання транспорту для пересування

військ. Зведена таким чином церква в ім’я Касперівської ікони Божої Матері

була освячена вже в 1857 р., при цьому до 1862 р. будучи безпарафіяльною,

приписаною до собору, оскільки не мала свого священика, а Кальнев служив

по черзі то в соборі, то в ній [809, с. 416-417].

За Олександра ІІ була продовжена практика пошуку варіантів фінансової

підтримки храмовому будівництву для забезпечення духовних потреб

навернених на православ’я і переселенців з неправославних земель.

Коли на Мелітопольщині частина молокан, поставлених державою перед

альтернативою переселятись або ж приймати православ’я, обрала другий

варіант, духовна влада і Палата державного майна визнали за необхідне

збудувати для них храм неподалік Нововасилівки, «оскільки віддаленість

православних церков має невигідний на новоохрещених молокан вплив».

Товариш Міністра державного майна у 1857 р. погодився із цим, доручивши

управляючому Палати державного майна провести будівництво церкви

«господарчим способом» за кресленнями, схваленими Синодом, причому,

«для успіху справи, звільнивши управляючого від зайвих формальностей»,

уповноважив його знайти здібних майстрів і доручивши їм те будівництво

під особисту відповідальність, хоча і при узгодженні з губернатором.

Оскільки, як він писав, «не можна очікувати, щоб парафіяни, за браком

прив’язаності до православ’я, висловили добровільне бажання прийняти

частину витрат на свій кошт», товариш Міністра визнав за можливе

фінансувати зведення церкви за рахунок Міністерства державного майна [39,

арк. 1-2 зв.].

30 грудня 1861 р. Синод своїм указом оголосив кампанію збирання

пожертв для зведення храмів у населених пунктах «слов’янських

переселенців» у Таврійській губернії [88, арк. 3]. Мова йшла передусім про

болгар [240], які оселились на місцях аулів, покинутих в Північному

180

Приазов’ї ногайцями [540, с. 395; 784, с. 206-210], змушеними перебратись на

землі Османської імперії [165].

Оскільки більша частина храмів продовжувала споруджуватись за кошти

парафіян або (переважно до 1861 р.) власників населених пунктів, тривалість

будівництва великою мірою залежала від наявності у них коштів, необхідних

матеріалів і відповідного бажання. Особливо непевною ситуація могла стати

тоді, коли змінювався власник населеного пункту. Скажімо, після смерті

поміщика Олександра Гіжицького його спадкоємець, син Іван, відмовився

зводити заплановану батьком ще у 1848 р. нову церкву селища Ряснопіль

Одеського повіту, натомість висловивши намір відремонтувати церкву стару.

Втім, після її обстеження духовною владою з’ясувалось, що це неможливо і

будівля небезпечна для служб, тож храм був запечатаний. Тоді Іван

Гіжицький звернувся у 1855 р. до архієпископа Інокентія (Борисова) з

проханням дозволити звести не церкву, а молитовний будинок, причому

взявши для цього план, вже затверджений для молитовного будинку в

іншому населеному пункті регіону, Березівці. Втім, з огляду на переконання

духовного керівництва, він таки заклав не молитовний будинок, а церкву,

план якої був схвалений вже давно. Нова церква у Ряснополі таки була

добудована і освячена у 1858 р., хоча у ній до того і був тимчасово

поставлений іконостас зі старої церкви [71, арк. 24-59].

Складності, з якими йому довелось мати справу при пошуках

фінансування будівництва, описав священик селища Ольшанка

Єлисаветградського повіту В. Лобачевський. Після закриття у цьому

населеному пункті повністю спорохнявілої дерев’яної церкви, яка діяла там

ще з 1774 р., парафіяни військового поселення Ольшанки до 1856 р.

відвідували молитовний будинок. У 1856 р., після звернення священика до

військового керівництва, у віданні якого перебував населений пункт, за

казенний кошт і за допомоги парафіян була збудована маленька кам’яна

церква. Вже у 1860-х рр. цей храм не міг вмістити навіть половину парафіян,

181

чисельність яких сягнула 2 тисячі осіб. Тож В. Лобачевський, який

нещодавно зайняв місце парафіяльного священика, у 1862 р. розпочав пошук

коштів для розширення релігійної споруди, і цей пошук, за його зізнанням,

«коштував чималого часу, праці і клопотів». Частина парафіян воліла чекати

допомоги від казни, оскільки за часів військового поселення для перебудови і

«прикрашання» церков відкривались спеціальні банківські рахунки, куди

надходила частина грошей від продажу поселенцями зерна. Інші парафіяни

не поспішали жертвувати кошти, знову ж таки, посилаючись на часи

військових поселень, за яких їхні господарства занепали, і скаржачись на

погані врожаї. Частина ж парафіян взагалі висловлювалась в тому дусі, що

бажаючі можуть помолитись і біля церкви, і приводили як приклад населені

пункти, які, при значно більшому населенні, мали церкви, менші за

ольшанську. Тут вже давали взнаки тенденції охолодження частини віруючих

до офіційної церкви, які стали ознакою цього періоду. Втім, священик

В. Лобачевський використав для протидії цьому інший тренд часу –

створення церковного парафіяльного братства, в яке об’єднались найбільш

ревні в питаннях віри парафіяни. Священик закріпив переконаність братчиків

у необхідності перебудови і розширення церковної споруди, а ті почали

переконувати в цьому своїх односельців. Братчики збирали грошові

пожертви під час братських вечірніх зібрань, а також, як і найбільш ревні

односельці, які до братства все ж не увійшли, жертвували частину грошей

при укладанні контрактів, мирських оборудках, наймі рекрутів тощо. Крім

цього, парафіяни надали для будівництва 50 сажнів каміння і 300 чвертей

вапна, що дало можливість розпочати роботи [672, с. 253-258].

У цей період продовжувалась практика надання дозволів на

облаштування тимчасових молитовних будинків, поки не буде збудовано

церкву. Причому, як і раніше було зроблено, зокрема, із Успінською церквою

міста Новогеоргіївська [897, с. 430], на молитовні будинки іноді

перетворювались старі церкви. І така ініціатива виходила не з духовного

182

відомства. Так, у 1856 р. інспектор резервної кавалерії «предписав»

переробити на молитовний будинок спорохнявілу стару дерев’яну Троїцьку

церкву військового поселення Головковки, для заміни якої вже будувався

новий кам’яний храм. Для такої перебудови інспектор резервної кавалерії

вважав за доцільне зняти зі старої церкви верхню частину і покрити її

очеретом чи соломою, «як це виявиться за місцевими способами зручніше

для виконання», після чого поставити на будівлю самий придатний із

менших куполів із хрестом. На час переобладнання храму проведення служб,

на думку інспектора резервної кавалерії, мало бути перенесено з нього до

наявного в Головківці «будинку для приїзду керівництва». Подібним чином

інспектор резервної кавалерії «предписав» пристосувати під молитовний

будинок і стару дерев’яну церкву села Лелеківки сьомого округу

Новоросійського військового поселення [69, арк. 9-9 зв., 12]. 23 березня 1856

р. архієпископ Херсонської і Таврійської єпархії Інокентій (Борисов)

висловив згоду на перебудову обох церков на молитовні будинки і

перенесення з них богослужіння в «будинки для приїзду керівництва», за

умови, що останні виявляться зручними для церковних служб [69, арк. 10].

В іншому населеному пункті, який до 1856 р. теж належав до відомства

військових поселень, місті Новомиргороді, пошук коштів на перебудову

Миколаївського храму почався ще у 1852 р., з нагоди сторіччя цієї релігійної

споруди. Інспектор резервної кавалерії Нікітін дозволив використати на

перебудову храму 5 тисяч рублів із церковних капіталів військових поселень,

а також казенні будівельні матеріали. Втім, через реформування військових

поселень цього зроблено не було. Тож реально джерелами фінансування

перебудови храму із добудовою до неї Миколаївського і

Різдвобогородицького приділів, яка тривала з 1857 по 1861 р. і на яку було

витрачено 18 тисяч рублів, стали: 1) кошти від жертвувачів, зібрані по

«зашнурній книзі»; 2) два благодійні концерти; 3) благодійна лотерея; 4)

продаж цегли, виготовленої коштом настоятеля храму; 5) допомога від казни;

183

6) гроші, які були покладені в банк після продажу дерев’яної

Різдвобогородицької церкви [745, с. 395-398].

Прикладом, коли від появи рішення про зведення храму до його

реалізації пройшло більш ніж півстоліття, причому початкові плани кілька

разів піддавались докорінним змінам, стала епопея із влаштуванням у

Миколаєві храму для вшанування Касперівської ікони Божої Матері. Ще під

час Кримської війни благочинний міста звернувся до Миколаївського

генерал-губернатора з проханням збудувати як «подяку за спасіння» міста від

союзних військ Спаський храм з приділами в ім’я цієї ікони. У червні 1855 р.

генерал-губернатор доручив думі вибрати місце для церкви і розпочати

збирання пожертв. Думою був створений благодійний комітет, який вже

менш ніж через 2 місяці отримав від професора Імператорської Академії

мистецтв петербурзького архітектора Ф. Еппінгера ескізи плану і фасаду

храму на півтори тисячі осіб. Втім, необхідні кошти на храм зібрати не

вдалося [761, с. 64]. Тож один із головних попечителів майбутнього храму

звернувся до Миколаївського військового губернатора з проханням дозволу

передати зібрану суму на зведення молитовного будинку у селищі

Костянтинівка, оскільки «не передбачується можливості до будівництва

згаданого храму в Миколаєві і немає потреби в цьому храмі через скорочення

команд і перетворення Свято-Олексіївської церкви, колишньої редутної, на

парафіяльну» [30, арк. 9 зв.]. Втім, частина миколаївських мешканців –

жертвувачів на храм листом до міської думи висловила категоричну незгоду

з такою позицією, стверджуючи, що будівництво нової церкви в

Адміралтейській частині Миколаєва вкрай необхідне, оскільки ця частина

густо заселена переважно незаможними людьми, а в останні роки в ній

почали з’являтись різні секти і «розкольники». Перетворена ж на

парафіяльну редутна церква проблему не знімала, оскільки, по-перше, була

затісною, а по-друге, «не мала виду пристойного храму Бога Всевишнього,

будучи влаштована всередині колишніх арештантських казарм» [30, арк. 11].

184

З огляду на таку неузгодженість позицій жертвувачів, у 1862 р. Херсонська

духовна консисторія постановила передати вже зібрані кошти міському

комітету і розпочати підписку для збирання коштів на будівництво у

Миколаєві вже меншого храму, який тепер мав зводитись саме в ім’я

Касперівської ікони Божої Матері. Але тоді далі цієї постанови справа не

рушила. Тільки у 1872 р. місцеві священик і поручик викупили один з

купецьких будинків міста для влаштування в ньому молитовного будинку

Касперівської ікони Божої Матері. У тому ж 1872 р., через кілька місяців

після освячення цього молитовного будинку, міська дума пожертвувала для

зведення церкви в те ж ім’я ділянку міської землі. Але сама церква була

закладена більш ніж через 30 років, аж у 1904 р. [30, арк. 9-9 зв., 11-12 зв.;

761, с. 64-65].

Стандартною була процедура узгодження зведення навіть хутірського

храму, яка своєю деталізованістю та бюрократизованістю особливо разюче

контрастувала з тією, що спостерігалась при влаштуванні релігійних споруд

у козацьких зимівниках регіону за століття до того. Коли у 1855 р. мешканці

хутора Водопой, що розташовувався на околиці Миколаєва, звернулись до

архієпископа Херсонського і Таврійського Інокентія з проханням дозволу на

зведення церкви, консисторія дозволила готувати план споруди і заготовляти

для неї будівельні матеріали. Про це єпархіальна влада повідомила

Миколаївського генерал-губернатора, а той доручив думі сформувати

комісію для визначення місця зведення храму. До комісії увійшли міські

голова, архітектор і поліцмейстер, а також 20 хуторян. Міський архітектор

І. Козаков склав план храму, який після проходження всіх інших етапів

процедури узгодження став будуватись купецьким сином Г. Дюміним під

наглядом благочинного [447, с. 15].

«В дусі часу» перебудовується низка вже існуючих храмів регіону.

Зокрема, у 1862 р. була «перебудована за новим стилем» Миколаївська

церква міста Олександрії, яка тепер отримала хрестоподібний план із

185

широким восьмериком, випуклим куполом і розширеною у порівняльні з

попередньою паламарнею. Автором плану і фасаду виступив колезький

реєстратор Подколезін, а будівельні роботи проводив колишній кріпак із

Калузької губернії Петро Кастрюков [721, с. 524].

Продовжується практика влаштування при установах безпарафіяльних

церков, які, скажімо, в Одесі були віднесені, на відміну від храмів

парафіяльних, до благочиння не першого, а другого округу. Це благочиння,

окрім церков, влаштованих до 1855 р. (Хрестовоздвиженської церкви при

міській лікарні, тюремної церкви, церкви при Одеському інституті

імператора Миколи І, церкви при Благовіщенському сирітському будинку)

включало і влаштовану у 1857 р. Олександро-Невську церкву при

Новоросійському університеті, збудовану у 1868 р. Скорбященську церкву

при Стурдзівській громаді жалісливих сестер, зведену у 1874 р.

Михайлівську церкву Михайло-Семенівського сирітського будинку,

влаштовану у 1879 р. Михайлівську церкву при сирітському притулку

Михайла Гладкова тощо [179; 421; 566; 797; 877, с. 144-147]. Лише деякі з

цих церков були влаштовані казенним коштом, більшість же – за рахунок

меценатів.

У неовізантійській стилізації був зведений Володимирський собор у

Херсонесі [167; 408; 552], закладений 23 серпня 1861 р. власноручно

Олександром ІІ [297, с. 109]. Неовізантійська стилізація виступала одним із

напрямків стилістики історизму чи/та еклектики, що набула поширення [373,

с. 597]. Так званий «російський» або «російсько-візантійський» стиль, в

якому будувались церкви як на Півдні, як і в інших складових підросійської

України, В. Вечерський характеризує як визначальний для характеру

офіційного напряму сакральної архітектури цих земель і як уособлення

імперського принципу «православ’я, самодержавство і народність» [373, с.

597]. Чи то помиляється В. Вечерський, чи технічна помилка вкралась у текст

тому «Енциклопедія історії України», але архітектором Володимирського

186

собору в Херсонесі там значиться Г. Грімм [373, c. 597], тоді як автором

проекту споруди був академік архітектури Давид Грімм (1823–1898), який

дійсно мав сина, теж відомого архітектора, Германа Грімма. Але Герман не

проектував релігійну споруду в Херсонесі. Показово, що Д. Грімма з Півднем

України пов’язує саме ця споруда та ще спроектована ним дзвіниця при

Хрестовоздвиженській церкві у Лівадії, тоді як народився він у Петербурзі,

де і пропрацював більшу частину життя [414]. Завершував же зведення

Володимирського собору в Херсонесі Максиміліан Арнольд (1838–?), який і

до, і після того також працював у Петербурзі [816]. В роботі над собором в

досліджуваний нами період брали участь і архітектори Костянтин Вяткін і

Микола Тарасов [816].

Олексій Авдєєв (1819–1885), за проектом якого у 1864 р. почав

будуватись Володимирський собор у Севастополі («усипальниця адміралів»),

також був автором проектів, за якими зводились Миколаївський храм-

мавзолей (пірамідальна церква на Братському цвинтарі Севастополя) (1857–

1870 pp.), каплиця на Інкерманських висотах (1860 р.), каплиця над могилою

Михайла Горчакова у Севастополі (1861–1863 рр.) тощо. Він був родом з

Тульської губернії, навчався у Москві, Римі і почав працювати в Криму

тільки у 1853 р. За характеристикою В. Тимофієнка, творіння О. Авдєєва

«відзначаються майстернею стилізацією форм середньовічної архітектури

Візантії і країн Кавказу, використанням прийомів Стародавнього Єгипту і

класичного зодчества». Саме за споруди на Півдні України Авдєєв був

удостоєний звання академіка архітектури [816]. Показово, що О. Авдєєв

переробив проект Костянтина Тона, який передбачав зведення

Володимирського собору в Севастополі у офіційному «російсько-

візантійському» стилі.

Серед інших архітекторів, які проектували храми на Півдні України, не

будучи при цьому вихідцями ні з цього регіону, ні загалом із України,

згадаймо Миколу Бенуа (1813–1898), який навчався, працював у Петербурзі і

187

був автором проекту церкви у садибі М. Павлова у Павлограді (1862 р.)

[816], уродженця Франції Луї Оттона (1822–1894), який, працюючи в стилях

«неоросійському», неоренесансу і необароко, звів у Одесі велику кількість

будівель, включно із Успенською церквою [816; 877, с. 48]. Остання була

закладена 17 липня 1855 р. Інокентієм (Борисовим) і, маючи разом із

дзвіницею висоту 56 м і будучи розрахована на 5 тисяч осіб, була освячена 13

квітня 1869 р. Димитрієм (Муретовим), архієпископом Херсонським і

Одеським [877, с. 47-48].

На цей же період припадає діяльність Костянтина Вяткіна, який

використовував форми неовізантійського стилю та неоренесансу і розробляв

проект церкви Семи Священномучеників Херсонеських для Херсонеського

монастиря, а також керував до 1873 р. зведенням Володимирського собору у

Херсонесі [816]. У 1868 р. вже згадуваний вище архітектор Олександр

Шашін будує в Одесі Скорботну церкву Стурдзівської богадільні жалісливих

сестер [816].

Смерть Олександра ІІ і початок консервативних, контрреформаторських

заходів обер-прокурора К. Побєдоносцева та нового імператора Олександра

ІІІ знаменували початок нового етапу храмового будівництва на Півдні

України, як і в цілому в Російській імперії. Адже фактично одним із перших

кроків контрреформ у церковній сфері стало зупинення дії закону 1869 р.

«Про зрівняння сільських парафій та скорочення деяких з них», що змінило

державний курс зі скорочення чисельності парафіяльних церков на

протилежний. Парафії стали дрібнитись, що вносило відповідні зміни у

храмову мережу [900, с. 143]. В цьому аспекті нововведення імперської влади

співпали із настроями більшості і парафіян, і духовенства, які не

підтримували заходів часів Олександра ІІ зі скорочення парафій, хоча ця

непідтримка, за формулюванням Інни Шугальової, не означала і навіть

виключала «ігнорування та невиконання закону…, оскільки умови імперської

держави несли в перспективі репресивні покарання» [900, с. 141].

188

Таким чином, період правління Олександра ІІ знаменувався змінами в

процедурах отримання дозволів на храмове будівництво, що мали трендом

передачу частини повноважень від Синоду єпархіальним архієреям, з

паралельним збереженням лінії на докладну регламентацію і суворий

контроль за дотриманням всіх вимог як до бюрократичної процедури, так і до

архітектури. На зміни в храмовій мережі Південної України у другій

половині олександрівського правління важливий вплив справляла, з одного

боку, конкретика втілення в життя закону 1869 р., який був спрямований на

скорочення чисельності парафій, і, з іншого боку, зростання чисельності

населення регіону і мережі його населених пунктів в умовах модернізації. Як

результат, на кінець олександрівського правління по Катеринославській

єпархії чисельність монастирів становила 200% від чисельності у 1855 р.

[217, с. 2, 6, 10-11], соборів – не змінилась, церков, каплиць і молитовних

будинків – 122,6%. По землям Таврійської і Херсонської єпархій, які в

статистиці 1855 р. [217, с. 2, 6, 10-11] ще подавались разом, на кінець 1880 р.

чисельність монастирів становила 175% від чисельності у 1855 р., соборів –

123,8%, церков, каплиць і молитовних будинків – 138,6%.

За часів Миколи І і Олександра ІІ регламентація храмового будівництва

набула такої деталізації і забюрократизованості, що, посилюючи зовнішні

вияви релігійності парафіян, разом із тим віддаляли частину мирян від

офіційної церкви. Фактично, тенденції в контролі держави за храмовим

будівництвом і реакції на нього з боку населення були складовими більш

широкої картини взаємодії держави і її підданих у релігійній площині, коли

духовна та світська влада активізувала дії щодо уніфікації, нівелювання

відмінностей, а це призводило до послаблення довіри до офіційної церкви і

наростання тривожних для останньої ознак.

Вивчення архітектури храмів, зведених на Півдні України за часів

Миколи І і Олександра ІІ, дозволяє констатувати, що при практичному

витісненні народних традицій у храмовому будівництві і насадженні

189

натомість архітектури класицизму з часів Миколи І остання, при сприянні

самого імператора, співіснує із «російсько-візантійським» стилем, що цілком

відповідало духу миколаївського правління в плані підкреслення

окремішності Росії від Заходу. Церкви, що будувались з 1840-х рр., частіше

носили ознаки пізнього класицизму – ампіру. Тонівський «російсько-

візантійський» стиль трансформується в кілька модифікацій еклектики. В

умовах абсолютистської забюрократизованої держави тенденції великою

мірою диктувались позицією імператора і Синоду. При цьому простежуються

відмінності церковної архітектури міського і сільського просторів регіону: в

останній нововведення хоча і потрапляли з тих самих міст через необхідність

замовляти плани у архітекторів, але в цілому сільська храмова архітектура у

порівнянні з міською залишалась більш непоказною, скромнішою,

простішою і не багатою. Міський же простір Південної України у цьому

плані не являв собою однотипного «моноліту», що значною мірою

корелювалось із тим, в якому, при прикладанні модифікації броделівської

теорії, «пласті», «часовому вимірі» той чи інший населений пункт перебував.

Тож храмова архітектура заштатних, небагатих міст залишалась більш

традиційною і непоказною, тоді як найбільше храмове стильове різноманіття,

слідування найновішим тенденціям, причому – не тільки російським

демонстрували найбагатші адміністративні і торговельні центри, в першу

чергу – портова Одеса. Серед архітекторів, які виступали авторами планів

православних храмів, що зводились переважно саме у цих містах, важливу

роль відігравали вихідці з західноєвропейських країн, які, до того ж,

сповідували не православ’я, а католицизм чи протестантизм.

190

ВИСНОВКИ

Головним результатом дисертаційного дослідження стало комплексне

вивчення історії православного храмового будівництва на землях

південноукраїнського регіону в період від повернення запорозького козацтва

з земель Османської імперії і заснування Підпільненської (Нової) Січі у 1734

р. до початку консервативних заходів імператора Олександра ІІІ та обер-

прокурора Синоду К. Побєдоносцева.

Аналіз історіографічного доробку дозволяє зробити висновок про те, що

впродовж двох століть були продуковані великі масиви досліджень, що

стосуються історії православної церкви в Російській імперії і безпосередньо

на українських землях, які дозволяють як побачити більш ширші контексти

розвитку церковної історії Південної України і безпосередньо храмового

будівництва в цьому регіоні, так і з’ясувати їхню специфіку на фоні інших

підросійських земель. Чисельні дослідження з історії самої Південної

України є підґрунтям для заглиблення в регіональний контекст

проблематики, а в значній частині історичних досліджень, що стосуються

різних аспектів релігійного життя Півдня, принаймні згадані питання вже

безпосередньо історії окремих храмів чи релігійних споруд певних

адміністративно-територіальних одиниць. На відміну від двох вищезгаданих

тематичних груп, авторами робіт з історії церковної архітектури виступали

переважно архітектори та мистецтвознавці, які зосереджені на

функціонально-типологічних і конструктивних особливостях релігійних

споруд, на композиційних та художньо-образних рішеннях храмів, на

архітектурних стилях, на розгляді принципів просторової та об’ємно-

просторової композиції, пропорційних співвідношень, метроритміки тощо.

При специфіці кожної з трьох тематичних груп, для всього

історіографічного доробку імперських часів були притаманні спільні риси,

зумовлені як вже самим місцем православної церкви в Російській імперії, так

191

і станом розвитку наукових знань і панівними трендами. За радянського

періоду спектр досліджуваних аспектів церковної проблематики суттєво

звужується, кардинальних змін зазнають соціальний склад дослідників і

підходи до висвітлення церковної проблематики. Разом із тим, після

короткого «українського відродження» 1920-х суттєво спадає інтерес і до

історії Південної України. Натомість з кінця 1980-х рр. намічається

відновлення зацікавленості церковною історією, а з початку 1990-х і до

сьогодні має місце справжній бум краєзнавчих і регіональних студій. Попри

це, ґрунтовного комплексного дослідження з історії православного

церковного будівництва в південноукраїнському регіоні XVIII–ХІХ ст. до

сьогодні створено так і не було.

Репрезентативною джерельною базою дослідження стали комплекси

неопублікованих і опублікованих писемних, зображальних та усноісторичних

джерел, а також речові джерела, якими виступають передусім вцілілі до

сьогодні, хоча переважно такі, що зазнали чисельних архітектурних змін,

релігійні споруди, зведені у досліджуваний нами період.

Вирішення поставлених дослідницьких завдань досягається слідуванням

парадигмі міждисциплінарного наукового напряму – історичної

регіоналістики, зверненням до теорії фронтиру, теорії модернізації, концепції

Ф. Броделя, базуванням на принципах історизму, об’єктивності та

багатофакторності, використанням комплексу загальнонаукових, спеціальних

і міждисциплінарних методів.

На практику храмового будівництва впродовж 1734–1775 рр. великою

мірою впливало те, що південноукраїнські землі перебували у складі різних

держав і кількох єпархій: Київської, Переяславської, Білгородської і

Воронезької в Російській імперії та Готської і Кафської (Кафійської) у

Кримському ханстві, яке до 1774 р. входило до Османської імперії. Тоді як в

останній із перелічених єпархій на заваді розширенню православної храмової

мережі стояли султанські фірмани, церковне будівництво на підросійських

192

землях Південної України відповідало інтересам імперського центру, який

розігрував релігійну карту задля просування і закріплення у цьому

фронтирному регіоні.

Фронтирне розташування Півдня зумовлювало надзвичайно важливу

роль у храмовому будівництві розміщених тут парамілітарних спільнот,

найбільшою і найзнаковішою з яких у 1734–1775 рр. було запорозьке

козацтво. В умовах загальної невибагливості тодішнього імперського

законодавства в питаннях храмової архітектури, при браку у духовної влади

можливостей ефективно контролювати стан церков Вольностей Війська

Запорозького і при реальній домінуючій ролі кошового керівництва в

розбудові храмової мережі, при специфічності умов степового військового

життя козацтва і його ставлення до відправи релігійних обрядів зрозумілими

є і поширеність на Запорожжі пересувних похідних храмів, і відсутність там

храмів міських, і першочергове піклування про вигляд Січової Покровської

церкви, і відсутність точних узагальнюючих даних щодо чисельності

запорозьких релігійних споруд.

В цілому невдалими для Російської імперії виявились експерименти зі

створенням на Півдні України інших адміністративно-територіальних і

військових одиниць з особливими статусами і процедурами влаштування

релігійних споруд – Нової Сербії та Слов’яносербії. Військове керівництво і

тут відігравало провідну роль в питаннях церковного будівництва. При

формуванні храмових мереж обох одиниць використовувались і храми,

раніше зведені запорожцями. У той же час, змушені поступитись територією

новоприбулим переселенцям, козаки низку храмів з земель Нової Сербії та

Слов’яносербії перенесли на свої нові місця поселення, що також внесло

зміни в географію розміщення релігійних споруд регіону.

Утворення невдовзі після ліквідації Вольностей Війська Запорозького

Слов’янської та Херсонської єпархії, яка об’єднала у своєму складі

підросійські землі Південної України, розпочало новий етап в історії

193

храмового будівництва в регіоні. Новостворена єпархія налічувала близько

340 храмів, тільки близько 150 з яких знаходились безпосередньо на

південноукраїнських теренах. Надзвичайна зацікавленість влади у розбудові

мережі населених пунктів і збільшенні чисельності населення регіону

диктувала необхідність створення сприятливих умов для храмового

будівництва. Тож імперський центр зробив низку суттєвих виключень для

цього регіону, включно із правом давати дозвіл на зведення храмів, не

звертаючись до Синоду і навіть не проводячи попереднього «слідства».

Зберігалась лояльність вимог щодо церковної архітектури і матеріалів, з яких

храми могли будуватись. Тож більшість релігійних споруд Півдня

продовжувала зводитись не з каменю, а з дерева. Як матеріали для

будівництва використовувались також ґрунт, очерет і хмиз. У більшості

випадків пріоритетом була швидкість влаштування храму, а не якість

споруди. Більшість храмів продовжувала зводитись народними майстрами.

Разом із тим, імперська урбанізація регіону, далекоглядні плани офіційного

Петербурга катерининських часів щодо нього супроводжувались залученням

кращих російських і європейських архітекторів для проектування соборів

ключових міст Півдня.

Підготовка Російською імперією ґрунту для анексії Кримського ханства

мала складовою інспірацію переселення християн півострова до Північного

Приазов’я, де впродовж вельми нетривалого періоду, з 1779 по 1786 р., діяла

Готфійська та Кафійська єпархія. Найменші в Російській імперії розміри цієї

єпархії і надання її єпархіальному архієрею особливих привілеїв в обмін на

проведення ним переселення своєї пастви з Кримського ханства зумовили

спрощеність процедури влаштування храмів. Митрополит Ігнатій не тільки

не мав питати згоди на зведення церков у Синоду, але, на відміну від інших

єпархіальних архієреїв, взяв за правило особисто проводити закладку і

освячення релігійних споруд. При зведенні переселенцями тих менш ніж

двох з половиною десятків храмів, які і склали церковну мережу Готфійської

194

та Кафійської єпархії у Північному Приазов’ї, пріоритетом виступала все та

ж необхідність якнайшвидшого початку функціонування релігійної споруди,

а тому більшість храмів мала вельми скромний вигляд. Разом із тим,

переведення християн на підросійські території стало важким ударом для

православної храмової мережі Кримського ханства.

Результатом в першу чергу саме активного храмового будівництва часів

існування Слов’янської та Херсонської, Катеринославської та Херсонеса-

Таврійської і Готфійської та Кафійської єпархій, а не територіальної

експансії Російської імперії, стало те, що на кінець XVIII ст. мережа

православних релігійних споруд південноукраїнських земель, що

знаходились під зверхністю Петербурга, зросла вчетверо, налічуючи вже

близько 600 храмів. За часів Новоросійської та Дніпровської (згодом –

Катеринославської, Херсонської й Таврійської) єпархії кінця XVIII – першої

чверті ХІХ ст. темпи храмового будівництва в регіоні вже суттєво

сповільнились, що великою мірою зумовлювалось запровадженими

імператорами Павлом І і Олександром І жорсткішими вимогами до

процедури храмового будівництва і до архітектури релігійних споруд.

Спостерігається відхід від традицій народного храмового будівництва, також

зумовлений законодавчими нововведеннями, з ентузіазмом підтриманими

місцевою єпархіальною владою. Тим не менш, і в цей період особлива роль,

яка відводилась регіону в імперських геополітичних і економічних планах,

зумовила санкціонування Петербургом низки послаблень щодо нього,

включно із скасуванням вже у 1806 р. запровадженої по всій імперії у 1800 р.

заборони зводити дерев’яні храми і зняттям для Півдня України обов’язкової

вимоги щодо мінімальної кількості дворів, необхідної для влаштування

парафіяльного храму. Як і в останній чверті XVIII ст., на територіях,

завойованих Російською імперією у мусульманського сусіда, низка

православних храмів влаштовувалась у спорудах колишніх мечетей.

195

Прихід до влади в Російській імперії Миколи І позначився подальшими

ускладненням, бюрократизацією і деталізацією процедури храмового

будівництва і вимог щодо храмової архітектури. З подачі імператора по всій

території держави насаджується практика зведення храмів у «російсько-

візантійському» стилі, зі взяттям за зразок креслень придворного архітектора

К. Тона. Заповзятість єпархіальних архієреїв у слідуванні букві і духу

миколаївських законів, брак кваліфікованих архітекторів призвели до ще

більшого затягування справ щодо облаштування нових храмів. Тож на кінець

миколаївського правління на землях Херсонської і Таврійської та

Катеринославської єпархій налічувалось 1001 соборів, церков, каплиць і

молитовних будинків, що становило близько 165% чисельності станом на

початок ХІХ ст.

Після тривалого періоду вельми повільного розширення храмової

мережі Кримського півострова, у другій половині правління Миколи І і за

Олександра ІІ відповідному питанню приділяється вже значна більша увага,

що великою мірою пов’язано з прагненням імперської влади сакралізувати

російську присутність в Криму.

Законодавчі нововведення часів Олександра ІІ сконцентрували

повноваження надання дозволів на храмове будівництво в регіоні в руках

керівників трьох південноукраїнських єпархій, при продовженні докладної

регламентації умов і процедури цього будівництва, а також вимог до

архітектурних характеристик. Як і за двох попередніх імператорів, був

продовжений курс на витіснення дерев’яної храмової архітектури.

Розширилось різноманіття стилів церковної архітектури. З 1869 р. був взятий

курс на укрупнення парафій, що відбилось на темпах храмового будівництва.

На кінець правління Олександра ІІ Катеринославська, Херсонська і

Таврійська єпархії мали в своєму складі 1318 соборів, церков, каплиць і

молитовних будинків.

196

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДЖЕРЕЛА

А) Неопубліковані

Державний архів Автономної Республіки Крим.

Ф. 27: Таврійське губернське правління, м. Сімферополь

Таврійської губернії.

Оп. 1.

1. Спр. 7001: По отношению Таврического губернатора

строительной и дорожной комиссии об ассигновании суммы на постройку в

городе Бердянске Богоявленской церкви. 1861 г. 8 арк.

Ф. 343. Феодосійська духовна консисторія.

Оп. 1.

2. Спр. 23: Со сведениями, сколько в пастве епископа

Феодосийского и Мариупольского в уезде Мариупольском состоит

приходских церквей и сколько при тех церквах священно- и

церковнослужителей. 1789 г.

3. Спр. 30: Дело о починке Харлампиевской церкви в г. Мариуполе.

1789 г.

4. Спр. 35: По указу Святейшего Синода о доставлении в оной

ведомостей, сколько в Феодосийской епархии церквей, при коликих оные

дворах, также о монастырях. 1793–1794 гг.

5. Спр. 41: Об отдаче мариупольской Федора Стратилата сгоревшей

церкви ризничных вещей и денег в мариупольскую Магдалиновскую

церковь. 1794–1798 гг.

6. Спр. 52: О дозволении в с. Кисляковском выстроить церковь

Рождества Богородицы и выдаче св. антиминса. 1796 – 1797 гг.

197

7. Спр. 76: Дело по прошению бахчисарайского общества

поверенного капитана Михайлова, коим просит о позволении в Бахчисарае

заложить каменную церковь по выдаче ему для милостинного преподаяния

через 4 месяца книги. 1798 г.

8. Спр. 86: Дело по доношению Черноморского войска протопопа

Романа Порохни о выстроенной в селении Кисляковском и с именованием

Рождества Богородицы церкви. 1798 г.

9. Спр. 88: Дело по прошению священника Стефана Стринского о

выдаче в его приходскую селения Пашковского Введенскую церковь

освященного антиминса. 1798 г.

10. Спр. 89: Дело по сообщению Черноморского казацкого войска

войскового правительства о позволении выстроить того войска в куринном

селении Ивановском церковь. 1798 г.

11. Спр. 94: Дело по рапорту мариупольского благочинного

протопопа Трифилия Карацоглу с приложением рапорта 1-й части

благочинного Иоанна Ильина и 2-х описей о утварях слободы Карани Св.

мученицы Марины церкви, о даче дозволения освятить оную и о прочем.

1798 – 1799 гг.

12. Спр. 108: Дело по сообщению генерал-майора Куприна о выдаче

в нововыстроенную имени его полка церковь святого антиминса. 1798 г.

13. Спр. 113: Дело по прошению Армянского Базара общества от

поверенного Никиты Слизского о посвящении нововыстроенной в оном

Базаре Георгиевской церкви и о определении к оной священника, знающего

российский и греческий, а равно и татарский языки, и о прочем. 1798–

1799 гг.

14. Спр. 126: Дело об освящении нововыстроенного храма во имя

Георгия в Перекопском Армянском Базаре и выдаче для него антиминса.

1799 г.

Ф. 535. Попов В.С.

198

Оп. 1.

15. Спр. 32: Рапорты на имя В.С. Попова от капитана Пушкина и

сметы на постройку церкви. 1796 г.

16. Спр. 2070: Ведомости о количестве церквей по епархиям. 1785–

1786 гг.

Ф. 799. Таврійське обласне правління.

Оп. 2.

17. Спр. 59: О построении в г. Симферополе церкви во имя святой

великомученицы Екатерины, о даче оной ризницы и утвари, также и меди,

оставшейся от монетного двора, на колокола. 1794 г.

Державний архів Дніпропетровської області

Ф. 104. Катерининське духовне правління.

Оп. 1.

18. Спр. 47: Дело о постройке церкви в с. Дмитровке. 1781–1782 гг.

Ф. 106. Катеринославська духовна консисторія.

Оп. 1.

19. Спр. 59: Дело о разрешении построить церковь в казенном

селении Бильбасовке Славянского уезда. 1794 г.

20. Спр. 119: Дело о выдаче разрешения освятить вновь

выстроенную церковь в с. Епифановке Бахмутского уезда. 1795–1796 гг.

21. Спр. 123: Дело об освящении вновь выстроенной церкви в с.

Бильбасовке Славянского уезда. 1795 г.

22. Спр. 191: Дело о выдаче разрешения на переустройство церкви в

с. Мостках Бахмутского уезда. 1796-1797 гг.

Ф. 648. Катеринославська межова контора.

Оп. 1.

23. Спр. 15: Дело об отмежевании земель, расположенных близ дер.

Темуховки Константиноградского уезда под строительство там церкви.

1792 г.

199

24. Спр. 56: Дело по отмежеванию земельных угодий,

принадлежащих помещику Тибекину, под строительство церкви. 1796 г.

25. Спр. 62: Дело об отмежевании казенных деревень Орчиковской и

Чернетчины в Алексопольском уезде под строительство церквей. 1797 г.

Державний архів Миколаївської області

Ф. 168. Миколаївський Адміралтейський собор протопресвітера

військового та морського духівництва.

Оп. 1.

26. Спр. 115: Ордера главного священника армии и флота о

праздновании Дня становления на престол царя Александра ІІ, о

предоставлении статистических сведений за 1861 год о пожертвованиях

прихожан на сооружение храма в Херсонесе; отношения командиров

морских экипажей, пехотных дивизий о выдаче метрических свидетельств,

проведении молебна; журналы учета имущества собора. 1862 г. 55 арк.

Ф. 169. Очаківський військовий собор.

Оп. 1.

27. Спр. 8: Исповедные списки мещан, чиновников и военных, о

приходе и расходе церковных сумм, указы духовной консистории, о

пожертвованиях в пользу церкви, о ремонте собора и прочем. 1849–1850 гг.

28. Спр. 10: О размерах жалованья служителям собора, о присылке

метрических сведений, указы духовной консистории, о постройке

колокольни, о предметах учения в низших духовных училищах. 1852–

1857 гг.

29. Спр. 12: Манифест императора об отмене крепостного права,

разъяснения Синода по вопросу венчания освобожденных людей; ордера

протопресвитера военного и морского духовенства, предписания Херсонской

духовной консистории о передаче Очаковского Свято-Николаевского собора

с военного в епархиальное ведомство, рассмотрение просьбы жителей двух

хуторов Бейкушей об освящении места строительства новой церкви, порядок

200

крещения малолетних евреев, магометан; переписка о представлении

метрических сведений, состояние и обновление иконостаса собора. Просьба

о проведении обрядов исповеди и причастия. Исповедные списки военных

чинов. 1861–1870 гг. 580 арк.

Ф. 222. Миколаївська міська дума.

Оп. 1.

30. Спр. 680: Дело о передаче острожной церкви в ведение города.

1860–1861 гг.

Ф. 239. Миколаївський міський статистичний комітет.

Оп. 1.

31. Спр. 1: О закладке в 1803 г. в г. Николаеве единоверческой

Рождество-Богородичной бывшей старообрядческой, обращенной в

православную, церкви. Список церквей.

Ф. 243. Канцелярія будівництва міста Миколаєва.

Оп. 1.

32. Спр. 32: Рапорт николаевского протоиерея Евфимия Савурского

о передаче книг и утвари временной походной церкви 2-го фузилерного

артиллерийского полка новой церкви в г. Николаеве. 1790 г. 4 арк.

Ф. 246. Управління Чорноморських адміралтейських поселень.

Оп. 1.

33. Спр. 3: Дело о достройке в адмиралтейском селении

Богоявленское каменной церкви, разрушении каменного дворца в целях

использования камня и др. материалов для строительства. 1802–1807 гг.

34. Спр. 6: Прошения воскресенских поселян и переписка о

разрешении на снесение имеющейся в с. Воскресенском церкви ввиду ее

ветхости и постройки новой каменной. 1807 г.

35. Спр. 22: Дело об отмежевании определенных участков земли для

церквей в с. Богоявленское, с. Калиновке и др. 1815–1816 гг.

Ф. 410. Церкви Херсонського повіту Херсонської губернії.

201

Оп. 1.

36. Спр. 253: Отношение Министерства государственных имуществ

об учреждении новых церковных приходов и постройке церквей. Указы

Херсонского духовного правления о переводе духовенства из одной церкви в

другую. 1859 г.

Державний архів Одеської області

Ф. 1. Управління Новоросійського і Бессарабського генерал-

губернатора.

Оп. 153.

37. Спр. 130: Дело о постройке в сел. Терпении временной

православной церкви. 1843–1862 гг.

Оп. 166.

38. Спр. 84: Дело о постройке церкви в Ефремовском сельском

обществе. 1845 г.

Оп. 173.

39. Спр. 33: Дело по отношению управляющего Министерством

государственных имуществ о постройке близ с. Нововасильевки для

обращенных из молокан в православие. 1857–1859 гг.

Оп. 191.

40. Спр. 84: Дело о постройке церкви вблизи города Ногайска на

Бердянской косе. 1830–1837 гг. 115 арк.

Ф. 2. Канцелярія Одеського градоначальника.

Оп. 5.

41. Спр. 70: Об учреждении новой церкви и о передаче дома

Потоцкого в духовное ведомство. 1838–1840 гг.

Ф. 4. Одеська міська дума.

Оп. 1.

42. Спр. 1473: Об ассигновании средств на постройку на Слободке

церкви. 1846–1871 гг.

202

Ф. 7. Управління головного начальника південних поселень.

Оп. 1.

43. Спр. 8: О постройке соборной церкви в г. Вознесенске с

перепиской о взыскании с подрядчиков денег по неустойке. 1849 г.

44. Спр. 28: О разборке каменной церкви, существующей в

с. Терновке 6-го Новороссийского округа и о постройке вместо оной новой.

1853–1857 гг.

45. Спр. 78: О постройке в с. Новгородке 4-го округа

Новороссийского поселения новой каменной церкви. 1856–1858 гг.

Оп. 2.

46. Спр. 3: Переписка о средствах, необходимых для постройки

новых каменных церквей в поселениях. 1853–1855 гг.

Ф. 37. Херсонська духовна консисторія.

Оп. 1.

47. Спр. 62: О постройке церкви в г. Херсоне на форштадте. 1780–

1781 гг.

48. Спр. 64: О постройке Николаевской церкви в местечке

Новопетровке и определении священника Мыскевича. 1780 г.

49. Спр. 80: О постройке Преображенской церкви в слободе

Михайловке Павлоградского уезда, а до постройки оной молитвенного дома.

1781–1782 гг.

50. Спр. 83: Об определении в сел. Колпаковку иеромонаха Анания

для исправления грекам христианских треб. 1781–1782 гг.

51. Спр. 96: О посвящении Николаевской церкви в с. Тягинке. 1781–

1837 гг.

52. Спр. 100: О постройке в г. Херсоне крепостной соборной

Екатерининской церкви. 1781–1782 гг.

203

53. Спр. 155: Дело о закрытии и снесении бывшей подвижной

Архангело-Михайловской церкви с передачею всей утвари в новую

Успенскую купеческую, ныне соборную церковь. 1784–1800 гг.

54. Спр. 156: Дело о постройке Николаевской церкви в сел.

Грушковке Херсонского уезда и Георгиевской в с. Терновке. 1784-1785 гг. 6

арк.

55. Спр. 238: Дело о постройке во имя Рождества Иоанна Крестителя

церкви в с. Анновке Елисаветградского уезда. 1787 г. 5 арк.

56. Спр. 293: Дело о дозволении в с. Михайловке построить

Успенскую церковь, позже Михайловскую. 1789-1790 гг. 4 арк.

57. Спр. 297: Дело об освящении Царьконстантиновской церкви в с.

Копанках. 1789-1790 гг. 3 арк.

58. Спр. 345: Дело о постройке колокольни в Вершаце, при

Богородичной церкви. 1790 г.

59. Спр. 471: Дело о постройке Николаевской церкви в с. Ананьеве

(ныне уездный город) вместо ветхой старой церкви. 1796 г. 8 арк.

60. Спр. 472: Дело о дозволении в с. Троянах выстроить Рождество-

Богородицкую церковь. 1796 г. 14 арк.

61. Спр. 496: Дело о построении Рождество-Богородицкой церкви в

с. Себиной Херсонского уезда. 1796 г.

62. Спр. 531: Дело о том, что без дозволения Его

Высокопреосвященства в селениях Градоницах и Яссках строются церкви.

1797–1798 гг.

63. Спр. 767а: Дело по отношению князя Голицына о уведомлении

его, точно ли настоит прямая надобность в даче пособия греческому

николаевскому обществу для достроения их греческой церкви, и о прочем.

1812–1816 гг.

64. Спр. 857: По прошению Херсонского уезда помещика тайного

советника и кавалера Энгельгардта о дозволении в деревне оного

204

Энгельгардта Золотой Балке построить каменную во имя Вознесения

Христова церковь. 1819 – 1849 гг.

65. Спр. 1058: По прошению помещика отставного штабс-ротмистра

Льва Скадовского о дозволении ему в селе его Белозерке построить

каменную церковь. 1840–1842 гг.

66. Спр. 1060: Дело по рапорту Тираспольского духовного правления

о сделании из бывшего молитвенного дома в местечке Каменном Мосте

балагана для ссыпки хлеба. 1840 г.

67. Спр. 1246: О постройке новой каменной Сретенской церкви в

селе Павлыше. 1844–1851 гг.

68. Спр. 1397: Дело следствия, произведенное о постройке в деревне

Анатолиевке Одесского уезда новой каменной Казанской церкви с

образованием нового прихода. 1848–1859 гг.

69. Спр. 1467: Дело о постройке новой каменной церкви в военном с.

Головковке. 1848–1862 гг.

70. Спр. 1469: О воспрещении помещице села Компанеевки

Перележебоковой пользоваться подцерковною землею Александрийского

уезда и о починке церкви. 1848–1862 гг.

71. Спр. 1471: О постройке новой вместо старой церкви Одесского

уезда в местечке Раснополе помещика Гижицкого и о земле подцерковной.

1848–1858 гг.

72. Спр. 2259: Дело о постройте Троицкой церкви в дер. Осокоровке

Херсонского уезда. 1869-1877 гг. 54 арк.

73. Спр. 2445: Дело о построении церкви в с. Тимофеевке вместо

существующей ветхой. 1872-1882 гг. 54 арк.

Оп. 1 а.

74. Спр. 21: Дело о постройке Успенской церкви в с. Баратовой, оно

же Ульяновка, Херсонского уезда, бывшего Новопавловского уезда. 1782-

1783 гг. 25 арк.

205

75. Спр. 54: Дело о постройке церкви в с. Лепетихе Днепровского

уезда. 1795-1797 гг. 15 арк.

76. Спр. 55: Дело о постройке церкви в сел. Токмаках. 1795-1796 гг.

15 арк.

77. Спр. 56: Дело об освящении в с. Кардашиной церкви. 1796 г. 13

арк.

78. Спр. 57: Дело о заложении в с. Ореховой Балке церкви. 1796 г. 7

арк.

Оп. 2 а.

79. Спр. 1: Указы Святейшего Синода. 1783–1824 гг.

Державний архів Херсонської області

Ф. 14. Херсонська (Новоросійська) губернська креслярня.

Оп. 1.

80. Спр. 16: Указ Новороссийской губернской канцелярии об

отмежевании земли для построения церкви в Елисаветградском уезде. 1778–

1779 гг.

81. Спр. 898: Указы Херсонской казенной палаты, рапорты уездных

землемеров и др. материалы об отмежевании земли церквям казенных

селений. Планы земельных церковных дач. 1818–1826 гг.

Ф. 137. Церкви м. Херсона і Херсонського повіту.

Оп. 6.

82. Спр. 5: Книга указов Воскресенской церкви. 1816–1832 гг.

Ф. 198. Херсонська духовна консисторія.

Оп. 1.

83. Спр. 16: Дело об освящении церкви в с. Малой Знаменке

Мелитопольского уезда. 1795 г.

84. Спр. 17: Дело о постройте колокольни церкви в с. Знаменке

Александрийского уезда. 1797 г.

206

85. Спр. 18: Дело об освящении церкви в с. Корсунском

Феодосийского уезда. 1797 г.

86. Спр. 20: Дело об освящении церкви в с. Роговском

Феодосийского уезда. 1798 г.

87. Спр. 23: Дело о постройте церкви в с. Лепетихе Днепровского

уезда. 1798 г.

88. Спр. 87: Указы духовной консистории. 1861–1862 гг. 293 арк.

Ф. 207. Херсонське духовне правління.

Оп. 1.

89. Спр. 28: Дело о построении в селе Баратовке Успенской церкви.

1783–1784 гг.

90. Спр. 31: Дело о построении церкви в с. Шестерни. 1783 г.

91. Спр. 49: Указ Славянской духовной консистории о построении

церкви в с. Грушевке. 1784–1785 гг.

92. Спр. 60: Прошение о строительстве каменной церкви в с.

Максимовке. 1784 г.

93. Спр. 69: Указ Славянской духовной консистории об освящении в

с. Шестерне новопостроенной церкви. 1786 г.

94. Спр. 78: Указ Славянской духовной консистории о заложении в с.

Матвеевке церкви. 1786–1790 гг.

95. Спр. 88: Дело о перенесении Михайловской церкви с крепости г.

Херсона на купеческий форштадт. 1786–1787 гг.

96. Спр. 89: Дело о построении в с. Широкой церкви Святой

Покровы. 1786 г.

97. Спр. 123: Указ Екатеринославской духовной консистории о

посылке святого антиминса и освящении церкви в селении Еленском. 1791 г.

98. Спр. 125: Указ Екатеринославской духовной консистории о

возвращении антиминсов, употребляющих при освящении церкви в с.

Отбедово. 1791 г.

207

99. Спр. 133: Указ из походной конторы архиепископа

Екатеринославского и Херсонеса-Таврического об освящении церкви в

селении Васильевке и посылке святого антиминса. 1791 г.

100. Спр. 140: Указ Екатеринославской духовной консистории о

построении в г. Херсоне на кладбище временной церкви. 1791–1792 гг.

101. Спр. 156: Указ Екатеринославской духовной консистории об

освящении вновь выстроенной церкви в селении Широком Херсонского

уезда. 1792 г.

102. Спр. 159: Указ походной конторы Екатеринославской духовной

консистории о построении церкви в помещичьем селе Андреевке,

Херсонского уезда. 1792–1795 гг.

103. Спр. 194: Указ Екатеринославской духовной консистории об

освящении в г. Николаеве деревянной церкви и об открытии ее. 1794 г.

104. Спр. 207: Указ Екатеринославской духовной консистории о

представлении плана церковной земли для построения церкви в селении

помещика Овсянникова. 1794 г.

105. Спр. 211: Указ походной конторы митрополита о заложении

церкви в слободе Гордоватке и освящении ее после постройки. 1797–1799 гг.

106. Спр. 274: Указ Екатеринославской духовной консистории об

объявлении прихожанам станицы Себиной о необходимости отведения 120

десятин земли для постройки в станице церкви. 1796 г.

107. Спр. 298: Указ Екатеринославской духовной консистории о

расследовании необходимости построения церкви в селении Иваново-

Петровке. 1797 г.

108. Спр. 373: Указ Новороссийской духовной консистории об отказе

в строительстве церкви в слободе Ивановке помещика Курлянского. 1800–

1805 гг.

109. Спр. 374: Указ Новороссийской духовной консистории об

освящении вновь построенной церкви в селе Воскресенском. 1800–1802 гг.

208

110. Спр. 413: Указ Новороссийской духовной консистории о

запрещении строить деревянные церкви. 1801 г.

111. Спр. 424: Указ Новороссийской духовной консистории о

наведении справок о количестве молитвенных домов и часовен. 1801 г.

112. Спр. 484: Дело о заключении контракта для построения в церкви

с. Березнеговатого иконостаса. 1801 г.

113. Спр. 493: Указ Новороссийской духовной консистории о

выяснении обстоятельств, требующих построения церкви на Привозе. 1802–

1806 гг.

114. Спр. 496: Указ Новороссийской духовной консистории об

исследовании причин, требующих построения церкви в слободе Гейкиной.

1803–1804 гг.

115. Спр. 499: Указ Новороссийской духовной консистории о

разрешении построить каменную церковь в с. Софиевке. 1803–1804 гг.

116. Спр. 612: Указ Екатеринославской духовной консистории о

построении в с. Александровке каменной церкви. 1805–1812 гг.

117. Спр. 613: Указ Екатеринославской духовной консистории о

восстановлении Георгиевской церкви в станице Федоровке. 1805 г.

118. Спр. 675: Указ Екатеринославской духовной консистории об

организации следствия для выявления причин устройства новой церкви в

селе Ивановке помещицы Анны Курляндской. 1807–1810 гг.

119. Спр. 766: Указ Екатеринославской духовной консистории о

производстве следствия о причинах построения церкви в д. Скадовске

помещиком Пертцем. 1809 г.

120. Спр. 771: Указ Екатеринославской духовной консистории о

построении в селе Сергеевке помещика Бредыхина новой каменной церкви.

1809 г.

209

121. Спр. 776: Указ Екатеринославской духовной консистории о

ведении следствия о построении новой церкви в селении войска Бугского в

станице Гурьевка. 1809–1810 гг.

122. Спр. 800: Дело по прошению жителей военного форштадта о

разрешении построить церковь на военном форштадте. 1809–1810 гг.

123. Спр. 827: Указ Екатеринославской духовной консистории о

подаче сведений благочинными о неисправности церквей. 1810 г.

124. Спр. 835: Указ Екатеринославской духовной консистории о

мерах предосторожности от огня в церквях. 1810 г.

125. Спр. 867: Рапорт священника и старосты церкви с. Ново-

Петровки о пожаре в их приходской церкви. 1810 г.

126. Спр. 952: Рапорт священника с. Станислава Хеосонского уезда о

сгоревшей там церкви. 1811–1812 гг.

127. Спр. 983: Указ Екатеринославской духовной консистории о

собрании сведений от жителей селения Николаевки о необходимости

построить церковь в том селении. 1812 г.

128. Спр. 1018: Рапорты священника Жаховского и Табакаря об

окончании постройки церкви в с. Федоровке. 1812 г.

129. Спр. 1350: Указ Екатеринославской духовной консистории о

проведении следствия о возможности постройки церкви в имении

Энгельгарда. 1820–1821 гг.

130. Спр. 1369: Указ Херсонского духовного правления об осмотре

вновь выстроенной церкви в селении Вознесенском для освящения ее. 1820–

1824 гг.

131. Спр. 1392: Дело по рапорту благочинного Бельгольского о

предложении Николаевскому обществу скорейшего окончания строительства

церкви. 1820 г.

132. Спр. 1419: Указ Херсонского духовного правления о сохранении

старины в средине и наруже церквей. 1822 г.

210

133. Спр. 1463: Указы Херсонского духовного правления о

предоставлении отчетности об израсходовании денег для построения церквей

и др. 1823 г.

134. Спр. 1495: Указ Екатеринославской духовной консистории о

построении в Херсонской епархии 35 молитвенных домов. 1824 г.

135. Спр. 1504: Указ Херсонского духовного правления о ремонте

церквей и снабжении их всем необходимым для богослужения. 1824 г.

136. Спр. 1505: Указ Херсонского духовного правления о

перемещении священника села Вавиловки Павла Буткевича и дьячка Василия

Бородаевского на имеющиеся вакантные места и временном закрытии церкви

в селе Вавиловке до построения новой каменной церкви в этом селе. 1824 г.

137. Спр. 1519: Указы Херсонского духовного правления о выдаче

книги для сбора средств на построение церкви и другие. 1824 г.

138. Спр. 1541: Указ Екатеринославской духовной консистории о

составлении планов и фасадов на все церкви и монастырские здания. 1824–

1826 гг.

139. Спр. 1552: Указ Екатеринославской духовной консистории о

правилах писания просьб о построении церквей. 1824 г.

140. Спр. 2062: Отношение Херсонской городской думы о присылке

сведений, с чьего разрешения и когда выстроена на Забалке церковь. 1851 г. 3

арк.

141. Спр. 2123: Дело о выдаче разрешения коменданту г. Одессы

генерал-майору Кобле на постройку церкви в принадлежащей ему деревне

Троицкой Херсонского уезда. 1808–1814.

Центральний державний історичний архів у м. Києві

Ф. 132. Київський Межигірський або Межигірський

Преображенський-Спаський чоловічий монастир.

Оп. 2.

211

142. Спр. 41: Переписка с Синодом, с Киевской духовной

консисторией о назначении иеромонаха Владимира Сокальского

начальником запорожских церквей; о присылке сведений в консисторию о

количестве монахов в монастыре, о размерах земельных владений и доходах

монастыря и т.д. 1774–1776 гг.

Ф. 229. Архів Коша Нової Запорозької Січі.

Оп. 1.

143. Спр. 236: О постройке трех церквей в селениях запорожских.

1769–1775 гг., 173 арк.

Российский государственный архив древних актов

Ф. 16. Внутреннее управление.

Оп. 1.

144. Д. 689: Бумаги князя Потемкина о поселении греков, албанцев и

арнаутов в Екатеринославской губернии. 1775–1787 гг. Ч. 1.

145. Д. 699: Донесения князя П.А. Зубова по управлению

Екатеринославской губернией. 1793–1796 гг. Ч. 2.

Ф. 18. Духовное ведомство.

Оп. 1.

146. Д. 218: О монахе Анатолии, который назывался епископом

Мелетинской епархии. 1766–1767 гг. 19 л.

Российский государственный исторический архив

Ф. 796. Канцелярия Синода.

Оп. 56.

147. Д. 436: По именному указу об утверждении Славянской и

Херсонской епархии в Новороссийской и Азовской губерніях и о

посвящении в чин архиепископа иеромонаха Евгения. 1775-1779 гг.

Оп. 58.

148. Д. 3: По донесению Славянского архиепископа Евгения о

постройке новой церкви в Караванской слободе Азовской губернии. 1777 г.

212

149. Д. 100: По донесению Славянского архиепископа Евгения о

постройке Покровской каменной церкви в государственной слободе

Матвеевке, находящейся между реками Волчьей и Самарской Азовской

губернии. 1777 г.

150. Д. 106: По представлениям генерал-аншефа и наместника

Азовского, Астраханского и Новороссийского Г.А. Потемкина и Славянского

архиепископа Евгения о постройке в Славянской епархии новых церквей без

сообщения о них в Синод и о дозволении выходцев из Греции и других стран

духовных принимать и определять к церквам. 1777–1806 гг.

151. Д. 164: По донесению Славянского архиепископа Евгения о

постройке деревянной церкви в вотчине подполковника гусарского полка

Ивана Штерича слободе Ивановке. 1777 г.

Оп. 59.

152. Д. 229: По донесению Славянского архиепископа Евгения о

построении деревянной церкви в слободе Монжеровой. 1778 г.

153. Д. 426: По донесению Славянского архиепископа о построении

Троицкой церкви в слободе князя Прозоровского Троицкой. 1778 г. 8 арк.

154. Д. 510: По донесению Славянского архиепископа о построении

Николаевской церкви в государственной слободе Перещепино Азовской

губернии. 1778–1779 гг. 8 арк.

Оп. 60.

155. Д. 98: По именному указу о порученни вышедшему из Крыма

митрополиту Готфийскому Игнатию в Азовскую губернию. 1779-1793 гг. 200

арк.

156. Д. 162: Ведомость, учиненная в канцелярии Святейшего Синода о

числе имеющихся во всех епархиях соборных, ружных, приходских и

домовых церквей. 1779 г.

213

157. Д. 315: По донесению Славянской духовной консистории о

построении каменной церкви, по просьбе Павла Кочубея, в д. Кочубеевке.

1779 г.

Оп. 81.

158. Д. 174: По доношению Афанасия, епископа Новороссийского, о

разрешении построить в деревне Криворожской Бахмутского уезда

Екатеринославской губернии деревянную церковь во имя Успения

Пресвятыя Богородицы. 1800 г.

Оп. 86.

159. Д. 210: По доношению Афанасия, архиепископа

Екатеринославского, о дозволении Екатеринославской губернии

Павлоградского уезда в селении Новопавловске построить вновь каменную

церковь во имя Святителя Христова Николая. 1805 г. 16 арк.

160. Д. 267: По доношению Афанасия, архиепископа

Екатеринославского, о дозволении построить вновь каменную церковь

Ольвиопольского уезда в казенном селении Гарбузинке, во имя Рождества

Пресвятыя Богородицы. 1805 г. 6 арк.

161. Д. 268: По доношению Афанасия, архиепископа

Екатеринославского, подлинным следственным делом, о дозволении в

слободе Елисаветградского уезда помещика артиллерии поручика Тимофея

Бутовича Тимофеевке построить вновь каменную церковь во имя

Благовещения Пресвятыя Богородицы. 1805 г. 6 арк.

162. Д. 355: По доношению Преосвященного Афанасия, архиепископа

Екатеринославского, о дозволении построить вновь каменную церковь

селении Семеновке Павлоградского уезда Екатеринославской губернии. 1805

г. 8 арк.

163. Д. 868: По доношению Преосвященного Платона, архиепископа

Екатеринославского, о дозволении построить вновь в слободе Нижней

214

Татаровке Ольвиопольского уезда каменную церковь во имя Святого

Архистратига Михаила. 1805 г. 6 арк.

Ф. 835. Строительные планы и фотографии Синода. Коллекция.

Оп. 1.

164. Д. 141: Церковь (деревянная) в с. Дмитровке Екатеринославского

уезда. Проект: фасад, разрез и план. І-я пол. ХІХ в. 1 арк.

Б) Опубліковані

165. 1-го апреля. Одесский Вестник. № 49. 4.V.1861. С. 215–216.

166. Адміністративний устрій Південної України (середина ХVІІІ –

перша половина ХІХ століття) / Запорізьке наукове товариство

ім. Я. Новицького; Інститут української археографії та джерелознавства

ім. М.С. Грушевського НАН України – Запорізьке відділення; Східний

інститут українознавства ім. Ковальських – Запорізька філія / Упоряд.:

А. Бойко (наук. ред.), В. Козирєв, В. Мільчев, І. Савченко, Н. Сурева /

Передмова: І. Савченко. – Видання друге, виправлене і доповнене.

Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2005. 528 с. (Джерела з історії Південної

України; Т. 1).

167. Архивные документы, относящиеся к истории сооружения в

Херсонесе храма Св. Равноапостольного князя Владимира. ИТУАК. 1888. №

5. С. 19–75.

168. Архів Коша Нової Запорозької Січі: корпус документів 1734–

1775 / Гол. ред. кол.: Сохань П. С. (голова), Апанович О. М, Боряк Г. В,

Бутич І. Л., Гісцова Л. З., Дашкевич Я. Р. Дрозд Є. І. (відп. секр.),

Жуковський А. І., Мицик Ю. А., Смолій В. А. (заст. гол.), Пиріг Р. Я., Пріцак

О. Й.; Упорядн. тому: Гісцова Л. 3. (ст. упорядн.), Автономов Д. Л., Дрозд Є.

І., Лащенко X. Г., Омельченко А. Ю., Полегайлов О. Г., Стафійчук В. В.,

Сухих Л. А.; Наук. ред. тому Бутич І. Л. Головне архівне управління при

215

Кабінеті міністрів України; Центральний державний історичний архів

України; НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства

ім. М. С. Грушевського. Том 1. К., 1998. 698 с.

169. Архів Коша Нової Запорозької Січі: корпус документів 1734–

1775 / Гол. ред. кол.: Сохань П. С. (голова), Апанович О. М, Боряк Г. В,

Бутич І. Л., Гісцова Л. З., Дашкевич Я. Р., Жуковський А. І., Пиріг Р. Я.,

Маврін О. О., Мицик Ю. А., Смолій В. А., Прицак О. Й.; Упорядн. тому:

Гісцова Л. 3. (ст. упорядн.), Автономов Д. Л., Демченко Л. Я., Дрозд Є. І.,

Ігнатова О. В., Кузик Т. Л., Лащенко X. Г., Муравцева Л. М., Стафійчук В. В.,

Сухих Л. А.; Наук. ред. тому Бутич І. Л. Державний комітет архівів України;

Центральний державний історичний архів України; НАН України. Інститут

української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Том 2.

К., 2000. 750 с.

170. Архів Коша Нової Запорозької Січі: корпус документів 1734–

1775 / Гол. ред. кол.: Сохань П. С. (голова), Боряк Г. В, Брехуненко В. А.,

Бутич І. Л., Гісцова Л. З., Дашкевич Я. Р., Жуковський А. І., Маврін О. О.,

Мицик Ю. А., Музичук О. В., Онищенко О.С., Пиріг Р. Я., Пріцак О. Й.,

Смолій В. А.; Упорядн. тому: Гісцова Л. З. (ст. упорядн.), Демченко Л. Я.,

Кузик Т. Л., Муравцева Л. М., Сухих Л. А.; Наук. ред. тому Бутич І. Л.

Державний комітет архівів України; Центральний державний історичний

архів України; НАН України. Інститут української археографії та

джерелознавства ім. М. С. Грушевського; Археографічна комісія. Том 3. К.,

2003. 952 с.

171. Архів Коша Нової Запорозької Січі: корпус документів 1734–

1775 / Гол. ред. кол.: Сохань П. С. (голова), Боряк Г. В, Брехуненко В. А.,

Бутич І. Л., Бурім Д. В., Гісцова Л. З., Дашкевич Я. Р., Жуковський А. І.,

Маврін О. О., Мицик Ю. А., Музичук О. В., Онищенко О. С., Пиріг Р. Я.,

Пріцак О. Й., Смолій В. А.; Упорядн. тому: Гісцова Л. З. (ст. упорядн.),

Демченко Л. Я., Кузик Т. Л., Муравцева Л. М.; Наук. ред. тому Бутич І. Л.

216

Державний комітет архівів України; Центральний державний історичний

архів України; НАН України. Інститут української археографії та

джерелознавства ім. М. С. Грушевського; Археографічна комісія. Том 4. К.,

2006. 887 с.

172. Архів Коша Нової Запорозької Січі: корпус документів 1734–

1775 / Гол. ред. кол.: Папакін Г. В. (голова), Боряк Г. В., Брехуненко В. А.,

Бурім Д. В., Гісцова Л. З., Маврін О. О., Мицик Ю. А., Музичук О. В., Смолій

В. А., Федорук Я. О.; Упорядн. тому: Гісцова Л. З. (ст. упорядн.), Демченко

Л. Я., Кузик Т. Л., Муравцева Л. М. Синяк І. Л.; Наук. ред. тому Сохань П. С.

НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. M. С.

Грушевського; Канадський інститут українських студій; Центр досліджень

історії України ім. Петра Яцика університету Альберти; Центральний

державний історичний архів України м. Київ; Археографічна комісія. Том 8.

К., 2019. 896 с.

173. Архімандрит Леонтій (Лука Яценко-Зеленський). Подорожі на

Запорозьку Січ у 1749-1750 і 1751 рр. / Упорядники: В. Грибовський,

В. Мільчев. К., 2012. 100 с.

174. Баханов К.А., Лыман И.И. Бердянск в дневниках титулярного

советника В.К. Крыжановского. Крыжановский В.К. Дневники. Запорожье:

Просвіта, 2002. 218 с., ил.

175. Беднов В.А. Материалы для истории церковного устройства на

Запорожье (Из архива Екатеринославской духовной консистории). Летопись

Екатеринославской ученой архивной комиссии. Екатеринослав, 1908. Вып.

ІV. С. 37–129.

176. Векслер Иосиф Наумович. Херсон и его жители / Запорізьке

наукове товариство ім. Я. Новицького; Інститут української археографії та

джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України – Запорізьке

відділення; Херсонський державний університет; Херсонський обласний

краєзнавчий музей; Східний інститут українознавства ім. Ковальських –

217

Запорізька філія / Упоряд. В. Андрєєв / Ред.: Андрєєв В., Бех В., Боряк Г.,

Бойко А. (наук. ред.) та ін. Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2005. 120 с.

(Старожитності Південної України; Вип. 12).

177. Всеподданнейший отчет Обер-прокурора Святейшего Синода

К. Победоносцева по ведомству православного исповедания за 1885 г. СПб.:

в Синодальной типографии, 1887. 292+127 с.

178. Епістолярна спадщина родини Нечаєвих (кінець ХVІІІ – перша

половина ХХ століття) / Запорізьке наукове товариство ім. Я. Новицького;

Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського

НАН України – Запорізьке відділення; Дніпропетровський державний

історичний музей ім. Д.І. Яворницького; Східний інститут українознавства

ім. Ковальських – Запорізька філія / Упоряд. С. Абросимова / Ред.: Бойко А.

(наук. ред.) та ін. Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2003. 488 с. (Джерела з історії

Південної України; Т. 3).

179. Закладка здания в Одесской духовной семинарии для домовой

церкви. Херсонские епархиальные ведомости. 1876. № 8. С. 200–206.

180. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода К. Победоносцева по ведомству православного

исповедания за 1881 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1883. 194+125 с.

181. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода графа Д. Толстого по ведомству православного

исповедания за 1870 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1871. 281+125 с.

182. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода графа Д. Толстого по ведомству православного

исповедания за 1866 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1867. VI+166+127

с.

183. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода графа Д. Толстого по ведомству православного

218

исповедания за 1867 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1868. VI+196+121

с.

184. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода графа Д. Толстого по ведомству православного

исповедания за 1868 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1869. VIII+270+133

с.

185. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода графа Д. Толстого по ведомству православного

исповедания за 1869 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1870. VIII+286+131

с.

186. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода графа Д. Толстого по ведомству православного

исповедания за 1870 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1871. VIII+284+125

с.

187. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода графа Д. Толстого по ведомству православного

исповедания за 1871 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1872. VIII+242+126

с.

188. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода графа Д. Толстого по ведомству православного

исповедания за 1872 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1873. VI+240+123

с.

189. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода графа Д. Толстого по ведомству православного

исповедания за 1873 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1874. VI+246+125

с.

190. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода графа Д. Толстого по ведомству православного

исповедания за 1874 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1876. 205+124 с.

219

191. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода графа Д. Толстого по ведомству православного

исповедания за 1875 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1876. 283+125 с.

192. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода графа Д. Толстого по ведомству православного

исповедания за 1876 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1877. VI+294+125

с.

193. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода графа Д. Толстого по ведомству православного

исповедания за 1877 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1878. VI+298+125

с.

194. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода графа Д. Толстого по ведомству православного

исповедания за 1878 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1879. VI+292+125

с.

195. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода К. Победоносцева по ведомству православного

исповедания за 1879 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1881. VI+280+125

с.

196. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода К. Победоносцева по ведомству православного

исповедания за 1880 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1882. 205+124 с.

197. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода К. Победоносцева по ведомству православного

исповедания за 1881 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1883. VIII+196+125

с.

198. Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора

Святейшего Синода К. Победоносцева по ведомству православного

220

исповедания за 1882 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1884. IV+186+127

с.

199. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1839 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1840. 125+105+ІІІ с.

200. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1840 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1841. 12+97+ІІІ с.

201. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1837 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1838. 252+IV с.

202. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1838 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1839. 112+132+IV с.

203. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1841 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1842. 104+98+III с.

204. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1842 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1843. 118+100+III с.

205. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1843 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1844. 118+108+III с.

206. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1844 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1845. 111+97+III с.

207. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1845 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1846. 112+106+III с.

208. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1846 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1847. 110+106+III с.

209. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1847 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1848. 97+105+ІІІ с.

210. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1848 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1849. 104+106+ІІІ с.

211. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1849 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1850. 98+107+ІІІ с.

221

212. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1850 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1851. 112+108+ІІІ с.

213. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1851 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1852. 109+109+ІІІ с.

214. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1852 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1853. 110+110+ІІІ с.

215. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1853 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1854. 106+110+ІІІ с.

216. Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за

1854 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1855. 102+110+ІІІ с.

217. Извлечение из отчета по ведомству духовных дел православного

исповедания за 1856 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1857. 110+109+

ІІІ с.

218. Извлечение из отчета по ведомству духовных дел православного

исповедания за 1855 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1856.

108+110+ІІІ с.

219. Извлечение из отчета по ведомству духовных дел православного

исповедания за 1857 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1859.

132+110+ІІІ с.

220. Извлечение из отчета по ведомству духовных дел православного

исповедания за 1858 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1860. IV+88+140

с.

221. Извлечение из отчета по ведомству духовных дел православного

исповедания за 1836 год. СПб.: в типографи Святейшего

Правительствующего Синода, 1837. 174+ІІ с.

222. Извлечение из отчета по ведомству православного исповедания

за 1859 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1861. IV+66+142 с.

223. Извлечение из отчета по ведомству православного исповедания

за 1860 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1862. IV+82+142 с.

222

224. Извлечение из отчета по ведомству православного исповедания

за 1861 год. СПб.: в Синодальной типографии, 1864. 140+140+III с.

225. Канцелярія Новосербського корпусу / Запорізьке наукове

товариство ім. Я. Новицького; Сербсько-українське товариство (м. Нові Сад,

Сербія та Чорногорія); Інститут української археографії та джерелознавства

ім. М.С. Грушевського НАН України – Запорізьке відділення; Східний

інститут українознавства ім. Ковальських – Запорізька філія / Упоряд. В.

Мільчев, О. Посунько / Ред.: Бойко А. (наук. ред.) та ін. Запоріжжя, 2005.

442 с. (Джерела з історії Південної України; Т. 7).

226. Киреенко Г.К. Ордера князя Платона Александровича Зубова

правителю Таврической области. ИТУАК. 1895. № 23. С. 1-23.

227. Козирєв В.К. Матеріали до історії адміністративного устрою

Південної України (друга половина XVIII – перша половина ХІХ століття) /

Запорізьке наукове товариство ім. Я. Новицького; Інститут української

археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського – Запорізьке

відділення / Ред.: Бойко А. (наук. ред.) та ін. Запоріжжя, 1999. 529 с.

(Джерела з історії Південної України; Т. 1).

228. Козирєв В.К. Південна Україна у внутрішній політиці Російської

імперії та CРCР (XVIII-XX століття) / Запорізьке наукове товариство

ім. Я. Новицького; Інститут української археографії та джерелознавства

ім. М.С. Грушевського НАН України – Запорізька філія / Ред.: Бойко А.В.

(голов. ред.), Мільчев В.І. та ін. Запоріжжя, 2002. 372 с. (Джерела з історії

Південної України; Т. 2).

229. «Кращий порт Азовського моря». Літопис історії Бердянська

очима кореспондентів «Одеського Вісника» (1861–1875 рр.) / Упорядники:

І.І. Лиман, В.М. Константінова. Бердянськ–Таганрог: РА «Тандем – У», 2007.

360 с.

230. Лашков Ф. Статистические сведения о Крыме, сообщенные

каймаканами в 1783 году. ЗООИД. Одесса, 1886. Т. ХІV. С. 91–156.

223

231. Материалы для истории православной церкви в царствование

императора Николая І. / Под ред. Н.Ф. Дубровина. СПб.: тип. товарищества

«Общественная Польза», 1902. Ч. І, ІІ. 468+404 с.

232. Машуков В. Из архива Николаевской церкви села Беленького,

Екатеринославской губ., того же уезда. ЛЕУАК. Екатеринослав, 1913. Вып. 9.

С. 136–156.

233. Машуков В. К истории Воскресенской церкви на городском

кладбище в г. Екатеринославе. ЛЕУАК. Екатеринослав, 1911. Вып. 7. С. 254.

234. Машуков В. К истории кафедрального Преображенского собора в

г. Екатеринославе. ЛЕУАК. Екатеринослав, 1911. Вып. 7. С. 252–254.

235. Машуков В. Материалы к изучению церковной старины

Украйны: Преображенский собор и ризница архиерейского дома в

Екатеринославе, Троицкий собор в г. Новомосковске, Самарский

Николаевский монастырь и Успенская церковь в Вороновке – в

Екатеринославской губернии. Харьков,. 1905. 63 с.

236. Машуков В. О построении в 1773–1775 гг. деревянной

Преображенской церкви в местечке Аджамке (Херсонской губ.,

Александрийского уезда). ЛЕУАК. Екатеринослав, 1912. Вып 8. С. 52–64.

237. Мемуари та щоденники / Запорізьке наукове товариство

ім. Я. Новицького; Інститут української археографії та джерелознавства ім.

М.С. Грушевського НАН України – Запорізьке відділення; Східний інститут

українознавства ім. Ковальських – Запорізька філія / Упоряд.: А. Бойко,

С. Плохій / Ред.: Бойко А. (наук. ред.) та ін. Ч. 1, [кн. 1]. – Запоріжжя: РА

«Тандем-У», 2005. 482 с. (Джерела з історії Південної України; Т. 5, кн. 1).

238. Мемуари та щоденники / Запорізьке наукове товариство

ім. Я. Новицького; Інститут української археографії та джерелознавства

ім. М.С. Грушевського НАН України – Запорізьке відділення; Східний

інститут українознавства ім. Ковальських – Запорізька філія / Упоряд.

А. Бойко, С. Плохій / Ред.: Бойко А. (наук. ред.) та ін. Ч. 1, [кн. 2]. Запоріжжя:

224

РА «Тандем-У», 2005. С. 489-1003. (Джерела з історії Південної України;

Т. 5, кн. 2).

239. Мемуари та щоденники / Запорізьке наукове товариство

ім. Я. Новицького; Інститут української археографії та джерелознавства

ім. М.С. Грушевського НАН України – Запорізьке відділення; Східний

інститут українознавства ім. Ковальських – Запорізька філія / Упоряд.:

А. Бойко, В. Мільчев / Ред.: Бойко А. (наук. ред.) та ін. Ч. 2. Запоріжжя:

Тандем-У, 2006. 632 с. (Джерела з історії Південної України; Т. 9).

240. М-р. 6-го ноября. Одесский Вестник. № 131. 21.XI.1861. С. 572.

241. Новицкий Я.П. Из церковной летописи. Екатеринославские

губернские ведомости. 1888. № 21. С. 3; № 24. С. 4; № 45. С. 4; № 47. С. 4; №

49. С. 4; № 77. С. 3–4.

242. Новицкий Я.П. Как готовилось екатеринославское духовенство к

встрече импер. Екатерины ІІ. Киевская Старина. 1887. Т. 17. № 4. Известия и

заметки. С. 795–798.

243. Обновление Одесского кафедрального Преображенского собора.

Херсонские епархиальные ведомости. 1872. № 17. С. 328–330.

244. Обновление Одесской кладбищной «Всех святых» церкви.

Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1873. № 16. С. 471–

482.

245. Описи Степової України останньої чверті ХVІІІ – початку ХІХ

століття / Запорізьке наукове товариство ім. Я. Новицького; Інститут

української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН

України – Запорізьке відділення; Східний інститут українознавства ім.

Ковальських – Запорізька філія / Упоряд. А. Бойко / Ред.: Білівненко С.,

Боряк Г., Бойко А. (наук. ред.) та ін. Запоріжжя, 2009. 434 с. (Джерела з

історії Південної України; Т. 10).

246. Памятная книга Таврической губернии, изданная Таврическим

губернским статистическим комитетом. Составлена под редакцией секретаря

225

статистического комитета К.В. Ханацкого. Вып. первый. Симферополь: тип.

Таврического губернского правления, 1867.

247. Пивовар А.В. Поселення Задніпрських місць до утворення Нової

Сербії: в документах середини XVIII століття. К.: Академперіодика, 2003.

336 с.

248. Пишу тебе, мой ангельский друг... (Из эпистолярного наследия

начала ХІХ века) / Культурный центр «Хортиця»; Институт украинской

археографии и источниковедения им. М.С. Грушевского – Запорожское

отделение; Научно-исследовательская лаборатория истории Южной Украины

ЗГУ; Днепропетровский исторический музей им. Д.И. Яворницкого /

Составители: С. Абросимова, А. Бойко / Ред.: Абросимова С.В., Боряк Г.В.,

Бойко А.В. (наук. ред.) и др. Запорожье: РА «Тандем-У», 1997. 146 с.

(Старожитності Південної України; Вип. 3).

249. «Повітова столиця». Літопис історії Бердянська очима

кореспондентів «Одеського Вісника» (1876–1893 рр.) / Упорядники:

І.І. Лиман, В.М. Константінова. Бердянськ–Невинномиськ: РА «Тандем – У»,

2007. 339 с.

250. Полимпсестов И.У. Мои воспоминания об Иннокентии архиеп.

Херсонском и Таврическом. СПб.: хромолитография и тип. С. Добродеева,

1888. 224 с.

251. Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству

Православного исповедания Российской империи. Царствование

императрицы Анны Иоанновны. 1733–1734 гг. Т. 8. СПб.: Синодальная

типография, 1898. 391 с.

252. Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству

Православного исповедания Российской империи. Царствование государыни

императрицы Елизаветы Петровны. 1745–1752 гг. Т. 3. СПб.: Синодальная

типография, 1900. 566 с.

226

253. Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству

Православного исповедания Российской империи. Царствование государыни

императрицы Елизаветы Петровны и Петра III. Т.4. 1753 – 28 июня 1762 г.

СПб.: Синодальная типография, 1912. 644 с.

254. Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству

Православного исповедания Российской империи. Царствование государыни

императрицы Екатерины ІІ. 1762–1772 гг. СПб.: Синодальная типография,

1910. 831 с.

255. Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству

Православного исповедания Российской империи. Царствование государыни

императрицы Екатерины ІІ. 1773–1784 гг. СПб.: Синодальная типография,

1915. 548 с.

256. Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству

Православного исповедания Российской империи. Царствование государыни

императрицы Екатерины ІІ. 1785–1796 СПб.: Синодальная типография, 1915.

537 с.

257. Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству

Православного исповедания Российской империи. Царствование императора

Павла І-го. 6 ноября 1796 г. – 11 марта 1801 г. Пг.: тип. М.П. Фроловой, 1915.

703+77 с.

258. Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству

Православного исповедания Российской империи. Царствование государя

императора Николая І. 1825 (дек. 12) – 1835 гг. Петроград, 1915. Х+938 с.

259. Православна церква на півдні України (1775-1781) / Запорізьке

наукове товариство ім. Я. Новицького; Інститут української археографії та

джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України – Запорізьке

відділення; Східний інститут українознавства ім. Ковальських – Запорізька

філія / Упоряд. І. Лиман / Ред.: Бойко А. (наук. ред.) та ін. – Запоріжжя: РА

“Тандем-У”, 2004. 560 с. (Джерела з історії Південної України; Т. 4).

227

260. Православные монастыри, скиты и киновии в епархиях

Новороссийского края и Бессарабии: в епархии Херсонской. Новороссийский

календарь на 1873 год. Одесса, 1872. С. 109–113.

261. ПСЗРИ. Собр. І. Т. ІХ. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 1025 с.

262. ПСЗРИ. Собр. І. Т. ХІ. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 990 с.

263. ПСЗРИ. Собр. І. Т. ХІІІ. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 957 с.

264. ПСЗРИ. Собр. І. Т. ХІV. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 853+130 с.

265. ПСЗРИ. Собр. І. Т. ХV. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 1050 с.

266. ПСЗРИ. Собр. І. Т. ХVІ. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 1018+103 с.

267. ПСЗРИ. Собр. І. Т. ХVІІ. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 1137 с.

268. ПСЗРИ. Собр. І. Т. ХІХ. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 1083 с.

269. ПСЗРИ. Собр. І. Т. ХХ. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 1034+10 с.

270. ПСЗРИ. Собр. І. Т. ХХІІІ. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 969+6 с.

271. ПСЗРИ. Собр. І. Т. ХХІV. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 872 с.

272. ПСЗРИ. Собр. І. Т. ХХV. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 936 с.

273. ПСЗРИ. Собр. І. Т. XXVI. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 875+9 с.

228

274. ПСЗРИ. Собр. І. T. XXIХ. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 1372+19 с.

275. ПСЗРИ. Собр. І. Т. XXXV. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 675 с.

276. ПСЗРИ. Собр. І. Т. ХХХVIII. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 1355 с.

277. ПСЗРИ. Собр. І. Т. ХL. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 631+137 с.

278. ПСЗРИ. Собр. ІІ. T. I. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 1525 с.

279. ПСЗРИ. Собр. ІІ. T. III. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 1642 с.

280. ПСЗРИ. Собр. ІІ. T. IV. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. 1056 с.

281. ПСЗРИ. Собр. ІІ. T. V. Отд. II. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1831. 933 с.

282. ПСЗРИ. Собр. ІІ. T.VII. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1833. 1492 с.

283. ПСЗРИ. Собр. ІІ. Т. X. Отд. II. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1835. 351+386 с.

284. ПСЗРИ. Собр. ІІ. Т. XI. Отд. I. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1837. 805 с.

285. ПСЗРИ. Собр. ІІ. Т. XIII. Отд. II. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1839. 438+32+20 с.

286. ПСЗРИ. Собр. ІІ. Т. XVІ. Отд. I. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1842. 921+11 с.

287. ПСЗРИ. Собр. ІІ. Т.ХVІІ. Отд. ІІ. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1843. 630 с.

229

288. ПСЗРИ. Собр. ІІ. T. ХХ. Отд. ІІ. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1846. 821 с.

289. ПСЗРИ. Собр. ІІ. Т. ХХІІ. Отд. І. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1848. 950 с.

290. ПСЗРИ. Собр. ІІ. Т.XXV. Отд. I. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1851. 762 с.

291. ПСЗРИ. Собр. ІІ. Т. XXV. Отд. II. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1851. 716 с.

292. ПСЗРИ. Собр. ІІ. Т. XXVI. Отд. I. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1852. 752 с.

293. ПСЗРИ. Собр. ІІ. Т. XXIX. Отд. I. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1855. 910 с.

294. ПСЗРИ. Собр. ІІ. Т. ХХХI. Отд. І. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1857. 1110 с.

295. ПСЗРИ. Собр. ІІ. T. XXXIII. Отд. I. СПб.: Типография ІІ

Отделения Собственной ЕИВ Канцелярии, 1860. 802 с.

296. ПСЗРИ. Собр. ІІ. Т. ХХХIV. Отд. I. СПб.: Типография ІІ

Отделения Собственной ЕИВ Канцелярии, 1861. 342 с.

297. ПСЗРИ. Собр. ІІ. T. XXXVIII. Отд. I. СПб.: Типография ІІ

Отделения Собственной ЕИВ Канцелярии, 1866. 940 с.

298. ПСЗРИ. Собр. ІІ. T. XХХІХ. Отд. I. СПб.: Типография ІІ

Отделения Собственной ЕИВ Канцелярии, 1867. 973 с.

299. ПСЗРИ. Собр. ІІ. T. XL. Отд. I. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1867. 991 с.

300. ПСЗРИ. Собр. ІІ. T. XL. Отд. ІI. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1867. 415+504+46 с.

301. ПСЗРИ. Собр. ІІ. T. XLIV. Отд. I. СПб.: Типография ІІ Отделения

Собственной ЕИВ Канцелярии, 1873. 962 с.

230

302. Реєстр пам’яток місцевого значення. Міністерство культури

України. Офіційний сайт [Електронний ресурс] Режим доступу:

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245323810&cat_id=2

44910406 (Дата звернення: 16.03.2019).

303. Реєстр пам’яток національного значення. Міністерство культури

України. Офіційний сайт [Електронний ресурс] Режим доступу:

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245365203&cat_id=2

44910406 (Дата звернення: 16.03.2019).

304. Рубель Василь. Історія... / Запорізьке наукове товариство

ім. Я. Новицького; Інститут української археографії та джерелознавства ім.

М.С. Грушевського НАН України – Запорізьке відділення; Східний інститут

українознавства ім. Ковальських – Запорізька філія / Ред.: Андрєєв В., Бех В.,

Боряк Г., Бойко А. (наук. ред.) та ін. Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2003. 132 с.

(Старожитності Південної України; Вип. 9).

305. Северная Таврия в почтовых открытках ХХ века / Керівник

проекту В.І. Різник. К.: КВИЦ, 2010. 340 с.: ил.

306. Серафимов С. Воспоминание о преосвященном Гаврииле, первом

(в Одессе) Архиепископе Херсонском и Таврическом, а потом Тверским и

Кашинском. Одесса: в тип. Л. Нитче, 1859. 84 с.

307. Собрание планов, фасадов и профилей для строения каменных

церквей с кратким наставлением как о самом производств строения, так и о

вычислении потребных к тому материалов. СПб.: Тип. мед. департ.

Министерства внутренних дел, 1824. 40 с., 31 табл. на 90 л.

308. Состав епархии Херсонской. Херсонские епархиальные

ведомости. 1860. № 1. С. 3–5.

309. Степова Україна у Законодавчій комісії 1767 року / Запорізьке

наукове товариство ім. Я. Новицького; Інститут української археографії та

джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України – Запорізьке

відділення; Східний інститут українознавства ім. Ковальських – Запорізька

231

філія / Упоряд. Н. Сурева / Ред.: Андрєєв В., Боряк Г., Бойко А. (наук. ред.) та

ін. Запоріжжя, 2008. 336 с. (Джерела з історії Південної України; Т. 6).

310. Трансформації релігійності в умовах полікультурного регіону

(матеріали археографічних експедицій Північним Приазов’ям) / Упорядник

І.І. Лиман. Запоріжжя: АА Тандем, 2011. 360 с.

311. Усна історія Степової України / НАН України; Запорізька

обласна рада; Запорізька обласна адміністрація; Інститут української

археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського; Інститут усної історії

Запорізького національного університету; Запорізьке наукове товариство

ім. Я. Новицького; Інститут усної історії Запорізького національного

університету; Запорізьке обласне товариство охорони пам’яток історії та

культури; Національний заповідник “Хортиця” / Ред.: Бойко А. (голов. ред.),

Фролов М., Швець Д., Швайба Н. та ін. Т. 1: Запорізький край. Запоріжжя:

АА Тандем, 2008. 516 с.

312. Усна історія Степової України / НАН України; Запорізька

обласна рада; Запорізька обласна адміністрація; Інститут української

археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського; Інститут усної історії

Запорізького національного університету; Запорізьке наукове товариство

ім. Я. Новицького; Запорізьке обласне товариство охорони пам’яток історії та

культури; Національний заповідник “Хортиця” / Ред.: Бойко А. (голов. ред.),

Фролов М., Швайба Н. та ін. Т. 2: Запорізький край. Запоріжжя: АА Тандем,

2008. 512 c.

313. Усна історія Степової України / НАН України; Запорізька

обласна рада; Запорізька обласна адміністрація; Інститут української

археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського; Запорізьке наукове

товариство ім. Я. Новицького; Інститут усної історії Запорізького

національного університету; Запорізьке обласне товариство охорони

пам’яток історії та культури; Національний заповідник “Хортиця” / Ред.:

232

Бойко А. (голов. ред.), Фролов М., Швайба Н. та ін. Т. 3: Запорізький край.

Запоріжжя: АА Тандем, 2008. 492 с.

314. Усна історія Степової України / НАН України; Інститут

української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського; Інститут

усної історії Запорізького національного університету; Запорізьке наукове

товариство ім. Я. Новицького; Запорізьке обласне товариство охорони

пам’яток історії та культури / Ред.: Бойко А. (голов. ред.), Швайба Н.,

Козирєв В. та ін. Т. 4. Запоріжжя: АА Тандем, 2008. 474 с.

315. Усна історія Степової України / НАН України; Інститут

української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського; Інститут

усної історії Запорізького національного університету; Запорізьке наукове

товариство ім. Я. Новицького; Запорізьке обласне товариство охорони

пам’яток історії та культури / Ред.: Бойко А. (голов. ред.), Швайба Н.,

Козирєв В. та ін. Т. 5. Запоріжжя: АА Тандем, 2009. 460 с.

316. Усна історія Степової України / НАН України; Інститут

української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського; Інститут

усної історії Запорізького національного університету; Запорізьке наукове

товариство ім. Я. Новицького; Запорізьке обласне товариство охорони

пам’яток історії та культури / Ред.: Бойко А. (голов. ред.), Іріоглу Ю.,

Козирєв В. та ін. Т. 6. Запоріжжя: АА Тандем, 2009. 464 с.

317. Усна історія Степової України / НАН України; Інститут

української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського;

Міжнародна громадська організація “Інститут україніки”; Інститут усної

історії Запорізького національного університету; Запорізьке наукове

товариство ім. Я. Новицького / Ред.: Бойко А. (голов. ред.), Лазько О.,

Швайба Н. та ін. Т. 7. Запоріжжя: АА Тандем-У, 2009. 388 с.

318. Усна історія Степової України / НАН України; Інститут

української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського;

Міжнародна громадська організація “Інститут україніки”; Інститут усної

233

історії Запорізького національного університету; Запорізьке наукове

товариство ім. Я. Новицького / Ред.: Бойко А. (голов. ред.), Лазько О.,

Швайба Н. та ін. Т. 8. Запоріжжя: АА Тандем-У, 2010. 362 с.

319. Усна історія Степової України / НАН України; Інститут

української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського;

Міжнародна громадська організація “Інститут україніки”; Інститут усної

історії Запорізького національного університету; Запорізьке наукове

товариство ім. Я. Новицького / Ред.: Бойко А. (голов. ред.), Швайба Н.,

Козирєв В. та ін. Т. 9. Запоріжжя: Тандем-У, 2010. 412 с.

320. Усна історія Степової України / НАН України; Інститут

української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського;

Міжнародна громадська організація “Інститут україніки”; Інститут усної

історії Запорізького національного університету; Запорізьке наукове

товариство ім. Я. Новицького / Ред.: Бойко А. (голов. ред.), Швайба Н.,

Козирєв В. та ін. Т. 10. Запоріжжя: Тандем-У, 2010. 408 с.

321. Усна історія Степової України / НАН України; Інститут

української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського;

Міжнародна громадська організація “Інститут україніки”; Інститут усної

історії Запорізького національного університету; Запорізьке наукове

товариство ім. Я. Новицького / Ред.: Бойко А. (голов. ред.), Швайба Н.,

Козирєв В. та ін. Т. 11. Запоріжжя: Тандем-У, 2010. 434 с.

322. Фонд Херсонської духовної консисторії: відомості про метричні

записи 1780–1812 років / Авт.-упор.: А.В. Пивовар, М.В. Ковтун. К.:

Академперіодика, 2008. 312 с.

323. Формування митної мережі Південної України (1775-1819) /

Запорізьке наукове товариство ім. Я. Новицького; Інститут української

археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України –

Запорізьке відділення; Східний інститут українознавства ім. Ковальських –

Запорізька філія / Упоряд. Ю. Головко / Ред.: Андрєєв В., Бех В., Боряк Г.,

234

Бойко А. (наук. ред.) та ін. Запоріжжя: Тандем-У, 2007. 608 с. (Джерела з

історії Південної України; Т. 8).

324. Чернухін Є. Архів протоієрея Трифілія Карацоглу: першоджерела

з історії греків Криму та Надазов’я XVIII ст. у фондах Інституту рукопису

Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / Відп. ред. О.

Хамрай. НАН України. Національна бібліотека України імені В. І.

Вернадського, Інститут рукопису, Інститут історії України. К.: Національна

бібліотека України імені В. І. Вернадського, 2016. 320 с.

325. Шмидт А. Несколько нових документов о Запорожской Сечи и ее

землях. ЗООИД. Одесса, 1858. Т. ІV. С. 467–469.

326. «Юне місто». Літопис історії Бердянська очима кореспондентів

«Одеського Вісника» (1827–1860 рр.) / Упорядники: І.І. Лиман,

А.М. Піменов. Бердянськ–Ростов-на-Дону: РА «Тандем – У», 2007. 358 с.

327. Яворницький Д.I. До iсторiї Степової України. Днiпропетровське:

Друкарня пам’ятi «Перекопу», 1929. 536 с.

ЛІТЕРАТУРА

328. 295 (торжественное) заседание Императорского Одесского

Общества Истории и Древностей 2-го Апреля 1896 года. ЗООИД. Одесса,

1896. Т. ХІХ. С. 68–94.

329. Freeze G.L. The parish clergy in Nineteenth-Century Russia. Crisis,

Reform, Counter-Reform. Princeton, New Jersej: Princenton University Press,

1983. 507 р.

330. Freeze Gregory L. “Recent Scholarship on Russian Orthodoxy: A

Critique.” Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History. Vol. 2. #2

(2008). P. 269–78.

331. Freeze G.L. The Russian Levites. Parish Clergy in the Eighteenth

Century. Cambridge–London: Harvard University Press, 1977. 326 p.

235

332. Kozelsky Mara. Christianizing Crimea: Shaping Sacred Space in the

Russian Empire and Beyond. Northern Illinois University Press, 2010. 288 p.

333. Lyman Igor, Konstantinova Victoria, Koval Olha. Gender Aspect in

Memory of Names: Orthodox Churches of the Southern Ukraine of 18th – 19th

centuries. The Seventh International Multidisciplinary Symposium of Memory

Studies: "Gender and (dis)memory" [Електронний ресурс] Режим доступу:

http://ri-

urbanhistory.org.ua/images/tituls/Posters%202018/Lyman,%20Konstantinova,Kov

al.pdf (Дата звернення: 19.10.2018).

334. Russian Orthodoxy under the Old Regime. / Ed. by R.L. Nichols and

T.G. Stavrou. Minneapolis: University of Minnesota press, 1978. 261+XIV p.

335. Абдуллаева М.А. Греческие храмы и монастыри Крыма в конце

XVIII – начале ХХ века. Греция и славянский мир. Сборник научных статей.

Симферополь: Крымский Архив, 2002. С. 26–32.

336. Абдуллаева М.А. Церковь Иоанна Предтечи и ее роль в истории

Керчи. Проблемы греческой культуры. Международная научно-

практическая конференция. Материалы. Симферополь: Крымский Архив,

1997. С. 95–97.

337. Абдуллаєва М.А. Православні храми та монастирі Криму як

осередки духовного життя грецького населення (кінець XVIII – 30-і роки ХХ

ст.): автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01. К., 2001. 20 с.

338. Авдеев А.А. Нынешнее состояние развалин Херсонеса и проекты

для постройки храма в память крещения св. Владимира. Архитектурный

вестник. 1859. № 3. Стб. 207–214.

339. Авдєєва Олена Сергіївна. Міжконфесійні відносини у Північному

Приазов’ї (кінець XVIII – початок ХХ ст.): автореф. дис. ... канд. іст. наук:

07.00.01. Запоріжжя, 2016. 20 с.

236

340. Антонова И.А., Бабинов Ю.А. Слово об Иннокентии,

архиепископе Херсонском и Таврическом. Крымский Архив. 1994. № 1. С.

101–104.

341. Антонова И.А., Марченко Л.В. Собор Святого

Равноапостольного князя Владимира в Херсонесе. Крымский Архив. 1999. №

5. С. 62–68.

342. Анфим. Историческая заметка о Херсонесском св. Владимира

монастыре. ЗООИД. Т. Х. Отд. ІІІ. С. 427–430.

343. Араджиони М.А. Греки Крыма и Приазовья: история изучения и

историография этнической истории и культуры (80-е гг. XVIII в. – 90-е гг.

ХХ в.). Симферополь: Издательский Дом «Амена», 1999. 132 с.

344. Арнольд М.Ю. Храм св. Владимира в г. Херсонесе. Зодчий. 1875.

№ 10. С. 109–114.

345. Архимандрит Арсений. Софроний Добрашевич, архимандрит

Новой Сербии. Киевская старина. 1884. Т. 10. С. 276–304.

346. Бабинов Ю.А. Херсонесский Свято-Владимирский монастырь и

раскопки древнего Херсонеса. Крымский Архив. 1999. № 5. С. 38–43.

347. Базарянинов В. Закладка каменного храма и каменной больницы

в м. Котовке, Новомосковского уезда. Екатеринославские епархиальные

ведомости. Отдел неофициальный. 1900. № 25. С. 681–685.

348. Барсов Т. Об управлении русским военным духовенством. СПб.:

тип. Ф.Г. Елеонского и К ., 1879. 168 с.

349. Бахчисарайский Успенский скит. Таврические епархиальные

ведомости. Отдел неофициальный. 1900. № 16. С. 1130–1135.

350. Бацак Н.І. Греки Північного Приазов’я: культурно-

просвітницький розвиток (кінець XVIII – початок ХХ ст.): дис. ... канд. іст.

наук: 07.00.01. К. 1999. 238 арк.

237

351. Беднов В.А. Столетний юбилей существования архиерейского

дома и Cеминарии в Екатеринославе (1804 – 1904 гг.). Екатеринославские

епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. 1904. №. 23. С. 685–700.

352. Бельский А.В. Единоверчество и единоверческий Корсунский

монастырь: возникновение, история и лица. Культура народов

Причерноморья. 1999. № 6. С. 75–87.

353. Берташ Александр. Русское храмостроительство середины XIX -

начала XX вв. в оценке дореволюционных и советских историков

архитектуры: к историографии вопроса. Христианское чтение. № 5. 2017. С.

183–196.

354. Бертье-Делагард А.Л. Исследование некоторых недоуменных

вопросов средневековья в Тавриде. Известия Таврической ученой архивной

комиссии. № 57. Симферополь: типография Таврического губернского

земства, 1920. С. 1–135.

355. Біднов В. Січовий архімандрит Володимир Сокальський в

народній пам’яті та освітленні історичних джерел. Записки наукового

товариства імені Шевченка. Львів, 1927. Т. CXLXII. С. 81–102.

356. Благовидов Ф.В. Обер-прокуроры Святейшего Синода в ХVІІІ и

первой половине ХІХ столетия (Развитие обер-прокурорской власти в

синодальном ведомстве). Опыт исторического исследования. Казань: тип.

Императорского Университета, 1899. 429 с.

357. Бойко А.В. Джерелознавство історії Південної України. К., 2004.

124 с.

358. Бойко А.В. Південна Україна останньої чверті XVIII століття.

Частина 1: Аграрні відносини. Запоріжжя: Тандем-У, 1997. 204 с.

359. Бойко А.В. Південна Україна останньої чверті ХVІІІ століття:

Аналіз джерел. К., 2000. 308 с.

238

360. Бродель Ф. Структуры повседневности: возможное и

невозможное. Т. 1: Материальная цивилизация, экономика и капитализм,

XV-XVIII вв. М.: Прогресс, 1986. 624 с.

361. Буланова Н. Земні силуети віри. Історія церков Кам’янського

(Дніпродзержинська). Історичний нарис. Дніпропетровськ: Січ, 2000. 109 с.

362. Буланова Наталія Миколаївна. Християнські конфесії

Катеринославщини останньої чверті XVIII - початку ХХ ст. : дис... канд. іст.

наук: 07.00.01. Дніпропетровськ, 2006. 195+49 с.

363. Вартминский М. Краткая записка, заключающая в себе церковно-

историческую летопись о Вознесенском соборе г. Вознесенска и приписной к

нему, предместья Бугского, Петропавловской церкви. Прибавления к

Херсонским епархиальным ведомостям. 1884. № 12. С. 374–382.

364. Васик Ольга Валеріївна. Метричні книги як джерело з історії

Донбасу другої половини ХІХ-початку ХХ століття: автореф. дис. ... канд.

іст. наук: 07.00.06. Донецьк, 2011. 20 с.

365. Василевич Ю.В. Культурно-просвітницька, релігійна та

громадська діяльність Гавриїла Розанова (1781-1858): дис. ... канд. іст. наук:

07.00.01. Миколаїв, 2007. 205 арк.

366. Васильев Ф. Историко-статистическое описание Константино-

Еленинской церкви и прихода при ней. Екатеринославские епархиальные

ведомости. Отдел неофициальный. 1873. № 1. С. 7–14; № 2. С. 29–30; № 3. С.

36–44.

367. Верменич Я.В. Південна Україна: взаємовпливи держав та

культур на цивілізаційному пограниччі. К.: Інститут історії України НАН

України, 2015. 81 с.

368. Верменич Я.В. Південна Україна на цивілізаційному пограниччі.

К.: Інститут історії України НАН України, 2015. 482 с.

239

369. Верменич Я.В. Регіоналістика історична [Електронний ресурс]

Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Rehionalistyka_istorychna

(Дата звернення: 16.03.2019).

370. Верменич Я.В. Схід і Південь України: час, простір, соціум. Т. 1.

К.: Інститут історії України НАН України, 2014. 378 с.

371. Верменич Я.В. Феномен пограниччя: Крим і Донбас в долі

України / Відповідальний редактор В.А. Смолій. К.: Інститут історії України

НАН України, 2018. 369 с.

372. Верховский П.В. Очерки по истории Русской Церкви в XVIII и

XX столетиях. Варшава, 1912. Т. 1. 148 с.

373. Вечерський В.В. Архітектура. Енциклопедія історії України:

УкраїнаУкраїнці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова редкол.), Г. В. Боряк

(заст. голови), Я. В. Верменич, В. Ф. Верстюк, С. В. Віднянський, В. М.

Даниленко, Л. О. Зашкільняк, С. В. Кульчицький (заст. голови), О. Є.

Лисенко, О. П. Реєнт, О. С. Рубльов (відп. секр.), О. П. Толочко, О. А. Удод,

Л. Д. Якубова, О. В. Ясь. НАН України. Інститут історії України. К.: Наукова

думка, 2018. С. 573–601.

374. Вечерський В.В. Про Діснейленди та відродження «козацької

слави убогих руїн». Відлуння віків. 2010. № 1 (12). С. 34–37.

375. Викторовский П. Симферопольское духовное училище.

Исторические материалы. Таврические епархиальные ведомости. Отдел

неофициальный. 1901. № 3. С. 138–147; № 4. С. 205–214.

376. Власовський Іван. Нарис історії Української Православної

Церкви: [в 4 т., 5 кн.]; Укр. Православ. Церква Київ. Патріархату. Київ : [б.в.],

1998.

377. Воинов А. Слово в день празднования столетия со дня рождения

Высокопреосвященного Иннокентия, архиепископа Херсонского и

Таврического, 15 декабря 1900 года. Таврические епархиальные ведомости.

Отдел неофициальный. 1901. № 1. С. 18–26.

240

378. Гавриил (Розанов). Историко-хронологическое описание церквей

епархии Херсонской и Таврической. Одесса: в городской типографии, 1848.

71 с.

379. Гавриил (Розанов). Отрывок повествования о Новороссийском

крае, из оригинальных источников почерпнутый. Период от основания в

Новороссийском крае Новой-Сербии, до учреждения наместничества

Екатеринославского с упразднением губерний Новороссийской и Азовской,

за коим последовало упразднение и Славянской епархии. С 1751 по 1786 год.

ЗООИД. Одесса, 1853. Т. ІІІ. С. 79–129.

380. Гавриил (Розанов). Продолжение очерка истории о

Новороссийском крае. Период с 1787 по 1837-й год. Тверь: в типографии

Губернского Правления, 1857. 111 с.

381. Гавриил. Историческая записка о заложении в городе

Екатеринославе соборного кафедрального Преображенского ныне там

существующего храма и о начале самого города Екатеринослава. Одесса: в

городской типографии, 1846. 39 с.

382. Гавриил. Остатки христианских древностей в Крыму. ЗООИД.

Одесса, 1844. Т. І. С. 320–328.

383. Гавриил. Переселение греков из Крыма в Азовскую губернию и

основание Готфийской и Кафийской епархии (Из «Истории Херсонской и

Славянской епархии»). ЗООИД. Одесса, 1844. Т. І. С. 197–204.

384. Гавриил. Самарский монастырь. Сочинения Гавриила,

архиепископа Тверского и Кашинского, действительного члена Одесского

общества истории и древностей. В двух частях. Ч. ІІ. Отд. ІІ. Исторические

повествования. М.: тип. В. Готье, 1854. С. 109–180.

385. Гавришева Е.Н. Православные храмы Севастополя памятники

Крымской войны. Крымский Архив. 1999. № 5. С. 58–61.

241

386. Ганул А. Адміністративні повноваження Івана Хорвата у Новій

Сербії (1752–1762). Вісник Київського національного університету імені

Тараса Шевченка. Історія. 3(130). 2016. С. 18–23.

387. Гедьо А.В. Греки Північного Приазов’я (1778–1875 рр.): дис...

канд. істор. наук: 07.00.01. Донецьк, 1997. 192 арк.

388. Гедьо А.В. Грецькі громади Ніжина та Північного Приазов’я в

актових матеріалах середини XVII–ХІХ ст. К.: Інститут історії України НАН

України, 2005. 423 с.

389. Гедьо А.В. Джерела з історії греків Північного Приазов’я (кінець

ХVІІІ – початок ХХ ст.) К., 2001. 245 с.

390. Гедьо А. До питання про церковний устрій маріупольських греків

(80 рр. XVIII – ХІХ ст.). Грецьке православ’я в Україні. Збірник наукових

статей і матеріалів. К.: Прайм, 2002. С. 79-84.

391. Гедьо А.В. Церковна організація грецького населення

Маріупольщини (кінець XVIII-ХІХ ст.). Новые страницы истории Донбасса.

Кн. 6. Донецк: Донбас, 1998. С. 15-26.

392. Георгий. Высокопреосвященный Иннокентий, архиепископ

Херсонский и Таврический (род. 1800 г., ум. 1857 г.). Таврические

епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. 1900. № 22. С. 1599–1624.

393. Гермоген. Справочная книга о приходах и храмах Таврической

епархии. Симферополь, 1886. 271 с.

394. Гермоген. Таврическая епархия. Псков, 1887. 520 с.

395. Говденко М. Спасо-Преображенський собор в Катеринославі –

ровесник міста. 3 історії української реставрації / За ред. В. Тимофієнка. К.:

Українознавство, 1996. С. 222–228.

396. Говоров Д. Описание соборной церкви Успения Пресвятыя

Богородицы в городе Еникале Таврической епархии. 1797–1897 годы.

Таврические епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. 1897. № 29. С.

798–814.

242

397. Голуб І., Харлан О. Перлина дерев’яної архітектури України

Козацької доби. Козацький Троїцький собор: Архітектурна перлина України.

До 230-річчя побудування: Архітектурно-історичний нарис. Бібліографія.

Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2008. 32 с.: іл.

398. Голуб І., Харлан О. Церква в ім’я Архангела Михаїла в містечку

Старий Кодак. Архітектурно-історичний нарис. Бібліографія.

Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. 44 с.: іл.

399. Гончаренко Максим Едуардович. Становлення історичних

досліджень архітектури України (кінець XIX - початок XX століть): автореф.

дис. ... канд. архітектури: 18.00.01. К., 2000. 18 с.

400. Гончаренко Максим Едуардович. Становлення історичних

досліджень архітектури України (кінець XIX - початок XX століть): дис. ...

канд. архітектури: 18.00.01. К., 2000. 152 арк.

401. Горбань Г.В. Свято-Покровський собор. Запорожье: Интербук,

1991. 60 с.

402. Горностаев Е.В. По страницам истории православных церквей

Херсона. Хронологико-историческое описание. Херсон, 1998. 106 с.

403. Грекулов Е. Ф., Курочкин П. К. Церковь, самодержавие, народ

(вторая половина XIX – начало XX века). М. : Наука, 1969. 182 с

404. Греческая церковь Троицы в Одессе, 1808–1809 / Фонд греч.

культуры. Одес. фил. Сост. Л. Россолимо. Репринт. изд. Одесса, 1995. 76 с.

405. Григорович Н. Обзор общих законоположений о содержании

православного приходского духовенства в России, со времени введения

штатов по духовному ведомству (1764 – 1863 г.). СПб.: в Синодальной

типографии, 1867. 114+33 с.

406. Григорович Н. Обзор учреждения в России архиерейских

православных кафедр и способов содержания их, со времени введения

штатов по духовному ведомству (1764 – 1866 г.) Историческая записка. СПб.:

Синодальная типография, 1866. V+67+34 с.

243

407. Григорович Н. Обзор учреждения в России православных

монастырей, со времени введения штатов по духовному ведомству (1764 –

1869 г.) СПб.: в Синодальной типографии, 1869. 230 с.

408. Гроздов А.В. Историческая записка о Херсонесском Св.

Равноапостольного Великого князя Владимира монастыре. ИТУАК. 1888. №

5. С. 76–80.

409. Грушевський М.С. Степ і море в історії України. Кілька слів

щодо пляну і перспектив сього досліду / М. С. Грушевський ; авт. вступної

статті О. В. Ясь. Український історичний журнал. Київ, 2016. № 1. C. 176–

194.

410. Губська Т.М. Дерев’яні церкви Херсонської губернії XVII – поч.

ХІХ ст. ІІІ Миколаївська обласна краєзнавча конференція «Історія.

Етнографія. Культура. Нові дослідження». Миколаїв: Атол, 2000. С. 157–

158.

411. Гузенков С. Г. Метричні книги як джерело з історичної

демографії Південної України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: дис. …

канд. іст. наук: 07.00.06. Запоріжжя, 2005. 218 арк.

412. Гумилевский Ф. История русской церкви: в 5 периодах (988 –

1826). 6-е изд. СПб.: изд. И.Л. Тузова. Тип. А. Катанского и Ко, 1894. 840 с.

413. Гуржій О.І. Проблеми формування південних губерній Російської

імперії в політиці Катерини ІІ. К.: Інститут історії України НАН України,

2017. 76 с.

414. Д. И. Гримм. Биографический очерк. Зодчий. 1898. № 11. С. 81–

85.

415. Джуха И.Г. Одиссея Мариупольских греков: очерки истории.

Вологда: ЛИС, 1993. 159 с.

416. Дионисий. Сведение о второклассном Григорьевском Бизюкове

монастыре. Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1862. №

8. С. 493–517.

244

417. Діанова Н.М. Науково-просвітницька діяльність вищого

православного духовенства Південної України (кінець XVIII – початок XX

ст.): автореф. дис. … доктора істор. наук: 07.00.01. Дніпропетровськ, 2013. 39

с.

418. Діанова Н.М. Роль архієпископа Інокентія (Борисова) у

відродженні православних святинь Криму. Сумський історико-архівний

журнал. 2011. № ХІІ-ХІІІ. С. 186–192.

419. Дідик С.С. Новослобідський козацький полк (1753–1764). К.,

2013. 188 с. (Серія “Запорізька спадщина”. Вип. 18).

420. Доброклонский А. Руководство по истории Русской Церкви. Ч. 4.

М., 1893. ІІІ+441 с.

421. Донцова Т.Е. Архангело-Михайловская на Молдованке церков.

Фрагменты истории, 1817-1917. Одессаа: ВМВ, 2005. 115 с.

422. Дослідники історії Південної України: біобібліографічний

довідник / Упорядник: Ігор Лиман. Том 1. Київ, 2013. 382 с., іл.

423. Дослідники історії Південної України: біобібліографічний

довідник / Упорядник : Ігор Лиман. Том 2. Київ, 2016. 496 с.

424. Драґан Михайло. Українські деревляні церкви. Генеза і розвій

форм: в двох частинах / Михайло Драґан ; передм. В. С. Александрович ;

прим. В. С. Александрович, В. М. Слободян ; предм.-геогр. покажч., терм.

словник В. М. Слободян ; упоряд. О. О. Савчук. Харків : Видавець Савчук О.

О., 2016. 2-ге вид., стереотипне. 450 с. : 273 іл.

425. Дружинина Е.И. Кючук-Кайнарджийский мир 1774 г. М.: изд.

Академии наук СССР, 1955. 368 с.

426. Дружинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775 – 1800 гг. М.:

изд. Академии наук СССР. Институт истории, 1959.277 с.

427. Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800 – 1825 гг. М.: Наука,

1970. 384 с.

245

428. Дружинина Е.И. Южная Украина в период кризиса феодализма.

1825 – 1860 гг. М.: Наука, 1981. 214 с.

429. Дубинский Г. Историко-статистическое описание села

Алексеевского (Любимовского) и прихода при его Николаевской церкви.

Екатеринославские епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. 1873.

№ 5. С. 65–77; № 6. С. 89–95; № 7. С. 97–104.

430. Дьяконова И.А. Храм Святых Петра и Павла в Севастополе.

Крымский Архив. 1999. № 5. С. 54–57.

431. Дяченко С.А. Екатерининский собор в Херсоне. Гробница

Потемкина. Херсон: Наддніпрянська правда, 2002. 112 с.

432. Егоров Александр. Екатеринославское блукание (1777-1791).

Екатеринослав: Товарищество «Печатня С.П. Яковлева», 1887. 21 с.

433. Е-й Ф. Несколько слов в память протоиерея Елисаветградского

Успенского собора о. Андрея Белецкого. Прибавления к Херсонским

епархиальным ведомостям. 1874. № 9. С. 202–214.

434. Еременко Н.Н. Регламентация центральной государственной

властью взаимоотношений военного и епархиального духовенства (Южная

Украина 1775-1856 гг.). Сборник научных статей молодых ученых,

специалистов и аспирантов. Невинномысск: НГГТИ, 2011. С. 250–255.

435. Єременко М. Інформація про військове духовенство Південної

України в спадщині Я.П. Новицького. Наукові записки: Збірник праць

молодих вчених та аспірантів. Т. 22. К., 2011. С. 213–220.

436. Єременко М. Історія православного духовенства, яке

задовольняло релігійні потреби військових на півдні України (1734 – 1856

роки): постановка проблеми. Південний архів. Історичні науки: Збірник

наукових праць. Херсон: Видавництво ХДУ, 2009. Вип. ХХХ. С. 115–118.

437. Єременко М. Опубліковані джерела з історії військового

духовенства на півдні України (30–ті рр. ХVІІІ – 50–ті рр. ХІХ ст.). Вісник

246

Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. №

8(197). 2013. С. 73–77.

438. Єременко М. М. Система матеріального забезпечення діяльності

південноукраїнського військового духовенства (1775-1853 рр.). Наукові праці

історичного факультету Запорізького національного університету. 2013.

Вип. XXXV. С. 32–36.

439. Єременко М. Склад запорозького духовенства часів Нової Січі.

Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. К., 2013. Вип. 73. С. 7–8.

440. Єременко М., Лиман І. Військове духовенство на півдні України

(1734-1853 рр.). Мелітополь: Видавничий будинок Мелітопольської міської

друкарні, 2014. 436 с.

441. Єрошкіна О.О. Формування і розвиток традицій православного

культового зодчества Слобідської України (кін. ХVІІ–поч.ХХ ст.): дис.

…канд. архітектури: 18.00.01. Харків: ХДТУБА, 2001. 198 арк.

442. Желобовский А.А. Управление церквами и православным

духовенством военного ведомства. Исторический очерк. СПб.: тип.

поставщиков Двора Его Императорского Величества товарищества

М.О. Вольф, 1902. 130 с.

443. Жуковский А.Т. Проект храма в память крещения св. Владимира

в Херсонесе Таврическом архитектора Д.И. Гримма, профессора.

Архитектурный вестник. 1860. № 7. Стб. 345–347.

444. Жуковский А.Т. Церковная архитектура. Древне-христианские

храмы и византийский стиль. Зодчий. 1872. № 8. С. 121–133.

445. Журба О.І. Культурна та історико-археографічна діяльність

архієпископа Гавриїла (В.Ф. Розанова) в Південній Україні.

Дніпропетровський історико-археографічний збірник. Дніпропетровськ:

Промінь, 1997. Вип. 1. С. 220–238.

446. Заковоротний Д.И. Николаевский собор Рождества Богородицы

Всех Скорбящих Радости. Слов’янський світ і християнство. Четверті

247

історико-культурологічні слов’янознавчі читання в м. Миколаєві (науково-

методичний збірник). Миколаїв, 2000. С. 115–117.

447. Заковоротний Д.И. Храмы Николаева. Николаев, 2001. 55 с.

448. Зеленецкий К. Сведения о второклассном Успенском монастыре

в окрестностях Одессы. Новороссийский календарь на 1843 год, издаваемый

от Ришельевского лицея. Одесса: в городской типографии, 1842. С. 341–344.

449. Земляницкий С. Летопись Архистратиго-Михайловской церкви

села Благодатного, Елисаветградского уезда, Херсонской епархии.

Херсонские епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. 1914. № 16. С.

504–508; № 20. С. 627–631.

450. Знаменский И. Положение духовенства в царствование

Екатерины ІІ и Павла І. М.: тип. М.Н. Лаврова и Ко., 1880. 185 с.

451. Знаменский П. Приходское духовенство в России со времени

реформы Петра. Казань: в Университетской типографии, 1873. 850 с.

452. Знаменский П. Чтения из истории Русской церкви за время

царствования императора Александра I. Казань: тип. Императорского

Университета, 1885. 248+ІІІ с.

453. Зольникова Н.Д. Сибирская приходская община в XVIII веке.

Новосибирск: Наука. Сибирское отделение, 1990. 289 с.

454. Иванов А.В. Храм святых Константина и Елены в селе Флотское

(бывшее Карань). Крымский музей. 1991. № 1. С. 106–108.

455. Историко-статистическая записка о селе Казачьих-Лагерях,

составленная по случаю исполнившегося столетия существования в оном

селе храма во имя Покрова Божией Матери. Таврические епархиальные

ведомости. Отдел неофициальный. 1895. № 6. С. 164–167; № 7. С. 186–188;

№ 9. С. 240–247; № 14–15. С. 376–379; № 16. С. 406–411; № 17. С. 441–444.

456. Историческая записка о городе Очакове и очаковском

Николаевском соборе. Прибавления к Херсонским епархиальным

ведомостям. 1889. № 10. С. 274–279.

248

457. Историческая записка об Одесском женском монастыре с

училищем. Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1877. №

17. С. 489–520.

458. Ігор (Ісіченко), архієпископ. Історія Христової Церкви в Україні.

Харків: Акта, 2014. 760 с.

459. Ігнатуша О. Інституційний розкол православної церкви в Україні:

генеза і характер (ХІХ ст. – 30-ті рр. ХХ ст.). Запоріжжя: Полиграф, 2004. 440

с.

460. Ігнатуша О.М. Як знищували Миколаївську церкву в м.

Запоріжжі. Спокута. Альманах. № 3. Запоріжжя: Дніпровський металург,

2000. С. 140–145.

461. Історія релігії в Україні: У 10-ти т. Т. 3 Православ’я в Україні / За

ред. А. Колодного, В. Климова. К.: Український центр духовної культури,

1999. 560 с.

462. Історія церкви та релігійної думки в Україні: у 3-х кн.: навч.

посіб. для студентів вищ. навч. закл. / [голов. ред. С. В. Головко]. Київ :

Либідь, 1994. Крижанівський, Олег Прокопович. Кн. 3: Кінець XVI -

середина XIX століття / О. П. Крижанівський, С. М. Плохій. 1994. 334, [1] c.

463. Кабузан В.М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и

Херсонской губернии) в XVIII – первой половине ХІХ в. (1719–1858 гг.). М.:

Наука, 1976. 306 с.

464. Кабузан В.М. Заселение Северного Причерноморья (Новороссии)

в XVIII веке (1719–1795 гг.). Советская этнография. 1969. № 6. С. 30–41.

465. Кабузан В.М. Крестьянская колонизация Северного

Причерноморья (Новороссии) в XVIII – первой половине XIX вв. (1719-

1857 гг.). Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы. Кишинев,

1966. С. 313–322.

466. Кавун М. Спасо-Преображенський собор: історія кафедрального

храму Дніпра. Портал «ДніпроКультура» [Електронний ресурс] Режим

249

доступу: https://www.dnipro.libr.dp.ua/richka_Dnipro_naberejna (Дата

звернення: 16.03.2019).

467. Каліновський В. Православне духовенство в охороні культурної

спадщини Криму (1837-1920): автореф. дис. ... канд. іст. наук: 26.00.05. К.,

2012. 23 с.

468. Карелин И. Материалы для истории Запорожья. Никополь.

ЗООИД. Т. VI. С. 523–538.

469. Карташев А. Собрание сочинений: В 2 т. Т. 2: Очерки по истории

русской церкви. М.: ТЕРРА, 1992. 569 с.

470. Катунин Ю.А. Из истории христианства в Крыму: Таврическая

епархия (вторая половина ХІХ – начало ХХ века). Симферополь: Таврия,

1995. 112 с.

471. Катунин Ю.А. Монастыри Крыма в ХІХ – ХХ веках (по

материалам крымских архивов). Симферополь: Культура народов

Причерноморья, 2000. 128 с.

472. Катунин Ю.А. Херсонесский Владимирский монастырь.

Культура народов Причерноморья. 1999. № 6. С. 127–132.

473. Катунін Ю.А. Історія Таврійської та Сімферопольської єпархії

(друга половина ХІХ – початок ХХ століття: автореф. дис. ... канд. іст. наук:

07.00.01. Запоріжжя, 1994. 17 с.

474. Кириченко Е.И. Архитектурные теории XIX века в России.

Москва: Искусство, 1986. 344 с.

475. Кириченко Е.И. Русская архитектура 1830-1910-х годов. М.,

Искусство, 1978. 395 с.

476. Кирпиченок А.И. Сербские поселения на Украине в середине

XVIII века. СПб.: Нестор, 2007. 222 с.

477. Кишкинова Е.М. «Византийский стиль» в архитектуре России

середины XIX начала XX вв. и его памятники на территории Южного

региона: дис. кандидата искусствоведения: 17.00.04. СПб.; 2002. 315 л.

250

478. Кишкинова Е.М., Субботина P.A. Византийская традиция в

храмовом зодчестве юга Российской империи второй половины XIX- начала

XX века. Вестник РГНФ. 2002. № 4. С. 128–140.

479. Кишкинова Е.М. «Византийское возрождение» в архитектуре

России: середина XIX - начало XX века. СПб.: Искусство-СПБ, 2006. 254, [1]

с. : ил.

480. Князь Григорий Александрович Потемкин-Таврический, 1739–

1791 гг. Историко-биографический очерк по неизданным материалам. Главы

VIII-XIII (окончание). Русская старина. 1875. Т. ХIV. С. 217–267.

481. Коваль О.С. «Британський консул і промисловець Джон Грієвз».

Энциклопедия Бердянска. Том 5. Ежегодник-2018. Бердянск: Південна зоря,

2019. С. 514.

482. Коваль О.С. Законодавча регламентація православного храмового

будівництва на Півдні України за царювання Олександра ІІ. Наукові праці

історичного факультету Запорізького національного університету.

Запоріжжя: ЗНУ, 2019. Вип.

483. Коваль О. Зведення грецьких храмів Готфійської та Кафійської

єпархії в Північному Приазов’ї. Науковий вісник Ізмаїльського державного

гуманітарного університету: збірник наукових праць. Серія «Історичні

науки». Ізмаїл: РВВ ІДГУ, 2019. Вип. 40. С. 118–126.

484. Коваль О.С. Зв’язки українських земель з Балканами у XVIII ст.:

православне храмове будівництво у Новосербії. Травневі студії: історія,

політологія, міжнародні відносини / Збірка матеріалів Міжнародної

наукової конференції «Травневі студії 2019: історія, політологія,

міжнародні відносини»; за ред. докт. іст. наук Н.Р. Темірової. Вінниця:

ДонНУ імені Василя Стуса, 2019. Вип. 4. С. 89–91.

485. Коваль О.С. Православне храмове будівництво на півдні України

у 1734-1775 рр. Наука ІІІ тисячоліття: пошуки, проблеми, перспективи

розвитку: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної інтернет-

251

конференції (25-26 квітня 2019 року): збірник тез. Бердянськ: БДПУ, 2019.

С. 48–49.

486. Коваль О.С. Православне храмове будівництво у Бердянську.

Наукові праці історичного факультету Запорізького національного

університету. Запоріжжя: ЗНУ, 2019. Вип.

487. Коваль О.С. Православні храми Південної України другої

половини XVIII ст. за межами Російської імперії. ЕМІНАК: науковий

щоквартальник. 2(26). С. 35–42.

488. Коваль О. Регулювання церковного будівництва і зміни храмової

мережі в єпархіях, до складу яких входили південноукраїнські землі у 1734–

1775 рр. Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Історія.

Політологія. 2019. Вип. 24.С. 67–75.

489. Коваль О.С. Розбудова храмової мережі Слов’яносербії (1753–

1764). «Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»: зб.

матеріалів ХХІІ Міжнарод. наук. практ. інтернет-конф., 30 квітня 2019 р.

Переяслав-Хмельницький, 2019. Вип. 22. С. 77–80.

490. Коваль О.С. Розбудова церковної мережі Слов’янської та

Херсонської (Катеринославської та Херсонесо-Таврійської) єпархії (1776–

1797 рр.). Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та

релігійний виміри: збірка наукових праць. Вип. 7 / Відп. ред. М. І. Михайлуца.

Міністерство освіти і науки України; Одеський національний морський

університет; Інститут історії України НАН України та ін. Херсон: ОЛДІ-

ПЛЮС, 2019. C. 190–196.

491. Коваль О.С. «Український Південь очима консулів Британської

імперії 19 - початку 20 ст. Том 1: Британські консули в портовому місті

Бердянську». Энциклопедия Бердянска. Том 5. Ежегодник-2018. Бердянск:

Південна зоря, 2019. С. 543.

252

492. Коваль О.С. Храми запорозького козацтва часів Нової Січі. Гілея:

науковий вісник. К.: Видавництво «Гілея», 2019. Вип. 144 (№ 5). Ч. 1.

Історичні науки. С. 49–52.

493. Коваль О.С. Церковне православне будівництво у

південноукраїнському портовому місті. Філософсько-світоглядні та

культурологічні контексти неперервної освіти: матеріали міжнародної

науково-практичної конференції. 12-13 квітня 2019 р., м. Дніпро, КЗВО

«ДАНО» ДОР». / Наук.ред. О.Є. Висоцька. Дніпро: СПД «Охотнік», 2019. С.

144–146.

494. Коваль О.С. Чисельність церков і регламентація храмового

будівництва на Півдні України за часів Слов’янської та Херсонської єпархії.

Пріоритети розвитку суспільних наук у ХХІ столітті: Матеріали

міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, Україна, 12–13

квітня 2019 року). Одеса: ГО «Причорноморський центр досліджень проблем

суспільства», 2019. С. 10–15.

495. Ковпаненко Н.Г. Архітектурно-мистецька спадщина

Наддніпрянської України у вітчизняних історичних дослідженнях (кінець

ХІХ – початок ХХ ст.). К.: Інститут історії України НАН України, 2013.

309 с.

496. Козирєв В.К. Запорозька спадщина на півдні України останньої

чверті ХVІІІ - початку ХІХ століття: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01.

Запоріжжя, 2001. 20 с.

497. Колосов П. Новогеоргиевский единоверческий Воскресенский

приход (К столетию его открытия 1798 – 1898 г.). Краткий очерк.

Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1898. № 17. С. 386–

402.

498. Константинова В.Н. Таганрог и города Южной Украины 1861 –

1870 гг. в материалах Полного собрания законов Российской империи.

Вестник Таганрогского государственного педагогического института.

253

Специальный выпуск № 2. Гуманитарные науки. Таганрог: Изд. отдел

Таганрог. гос. пед. ин-та, 2010. С. 224–230.

499. Константинова В.Н. Традиции в духовно-нравственном

воспитании и развитии учащихся гимназий Южной Украины второй

половины ХІХ – начала ХХ века. Духовно-нравственное воспитание и

развитие: традиции и современность: Сборник материалов Международной

научно-практической конференции. Иваново: АУ «Институт развития

образования Ивановской области», 2010. С. 77–78.

500. Константінова В. Архівні зібрання документів із історії міст

Південної України. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної

України ЗДУ: Південна Україна XVIII – ХІХ століття. Вип. 9. Запоріжжя: РА

«Тандем–У», 2008. С. 230–239.

501. Константінова В. Взаємини органів міського самоврядування із

земствами на півдні України як канал зв’язку «місто-село» (друга половина

ХІХ – початок ХХ ст.). Історія і культура Придніпров’я. Невідомі та

маловідомі сторінки: Науковий щорічник. Вип. 8. Дніпропетровськ: НГУ,

2011. С. 66–73.

502. Константінова В. Від селянської до міської реформи: матеріали

щодо міст Південної України в Повному Зібранні законів Російської імперії.

Південний архів. Історичні науки: Збірник наукових праць. Херсон:

Видавництво ХДУ, 2010. Вип. 31–32. С. 86–93.

503. Константінова В. «Вікна в Європу»: динаміка зростання

чисельності населення портових міст Приазов’я в другій половині ХІХ – на

початку ХХ ст. Література та культура Полісся. Вип. 58. Ніжин, 2010. С.

277–284.

504. Константінова В. Внесок Азовського козацького війська в

урбанізацію колишніх земель Вольностей Війська Запорозького. Гілея:

науковий вісник. Збірник наукових праць. К., 2011. Випуск 52. С. 131–135.

254

505. Константінова В. Джерела з історії урбанізаційних процесів на

півдні України часів пізньої Російської імперії в архівних, музейних і

бібліотечних зібраннях. Бібліотечне краєзнавство: збірник статей / КЗ

«Запорізька ОУНБ ім. О. М. Горького» Запорізької обл. ради. Запоріжжя:

RVG. Вип. 5 / укл. Л. Ізюмова. 2012. С. 15–21.

506. Константінова В. Джерела з соціально-економічної історії міст

Південної України останньої чверті ХVІІІ – 1853 р.: автореф. дис. канд. істор.

наук: 07.00.06. Запоріжжя, 2004. 21 с.

507. Константінова В. Динаміка зміни чисельності міст Південної

України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Наукові праці

історичного факультету Запорізького національного університету.

Запоріжжя: ЗНУ, 2011. Вип. XХХ. С. 163–165.

508. Константінова В. Законодавчі джерела з історії Миколаєва 1870 –

1881 років. Наукові праці: Науково-методичний журнал. Випуск 127. Том

140: Історичні науки. Миколаїв: ЧДУ імені Петра Могили, 2010. С. 112–117.

509. Константінова В. Запорозьке козацтво та урбанізаційні процеси

на півдні України в останній чверті ХVІІІ століття. Запорозька старовина.

Вип. 3. Запоріжжя: Вид. ВАТ «Мотор Січ», 2005. С. 140–143.

510. Константінова В. Землі південноукраїнських міських поселень

другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Культурологічний вісник: Науково-

теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. Вип. 26. Запоріжжя, 2011.

С. 73–79.

511. Константінова В. Краєзнавчі студії з міської історії Південної

України другої половини XIX – початку XX ст. Наукові записки: Збірник

праць молодих вчених та аспірантів. Т. 23. К., 2011. С. 165–170.

512. Константінова В. Матеріали Повного Зібрання Законів Російської

імперії щодо міст Катеринославщини 1861–1870 років. Придніпров’я:

історико-краєзнавчі дослідження: зб. наук. пр. / редкол.: С.І. Світленко (відп.

ред.) та ін. Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-т, 2010. Вип. 8. С. 122–130.

255

513. Константінова В. Міська колонізація та колишнє запорозьке

козацтво (остання чверть ХVІІІ ст.). Козацька спадщина: Альманах

Нікопольського регіонального відділення НДІ козацтва Інституту історії

України НАНУ. Нікополь-Дніпропетровськ: Пороги, 2005. С. 134–135.

514. Константінова В. «Національні історії» поліетнічних міст

південноукраїнського фронтиру імперського періоду. Місто: історія,

культура, суспільство. Е-журнал урбаністичних студій / Інститут історії

України НАН України, Історичний факультет Київського національного

університету імені Тараса Шевченка; редкол.: Мирослав Борисенко (гол.

ред.), Тетяна Водотика (шеф-редактор). Київ, 2016. №1. С. 207–218.

515. Константінова В. Неопубліковані джерела з історії урбанізації

півдня України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Наукові праці

історичного факультету Запорізького національного університету.

Запоріжжя: ЗНУ, 2011. Вип. XХХІ. С. 353–357.

516. Константінова В. Огляд джерел з історії міст Південної України

останньої чверті ХVІІІ – середини ХІХ століття у вітчизняних

архівосховищах. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної

України Запорізького державного університету: Південна Україна ХVІІІ –

ХІХ століття. Вип. 7. Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2003. С. 303–306.

517. Константінова В. Опубліковані джерела з історії урбанізаційних

процесів на півдні України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Історичні

записки: Збірник наукових праць / Гол. ред. В.П. Михайлюк. Луганськ: Вид-

во СНУ ім. В. Даля, 2011. Вип. 31. С. 96–99.

518. Константінова В. Основні архівні зібрання документів із

соціально-економічної історії міст Південної України останньої чверті ХVІІІ

– середини ХІХ століття. Культурологічний вісник: Науково-теоретичний

щорічник Нижньої Наддніпрянщини. Вип. 15. Запоріжжя, 2005. С. 18–24.

519. Константінова В. Особливості конфесійного життя

південноукраїнського «міського простору» 1861–1904 років. Історія релігій в

256

Україні: науковий щорічник / упоряд. О. Киричук, М. Омельчук, І. Орлевич.

Л.: Інститут релієзнавства – філія Львівського музею історії релігії: вид-во

«Логос», 2011. Кн. 1. С. 377–384.

520. Константінова В. Особливості соціально-економічного та

адміністративного розвитку Південної України останньої чверті ХVІІІ –

середини ХІХ століття. Україна: вчора, сьогодні, завтра: Збірник наукових

праць / Ред. колегія: Вашкевич В.М. та ін. Запоріжжя, 2003. С. 134–141.

521. Константінова В. «Перлина Північного Приазов’я» періоду

«великих реформ» (за матеріалами газети «Одеський Вісник»). Північне

Приазов’я / За ред. В.В.Крижка, В.А.Папанової та ін. Донецьк-Бердянськ:

Норд-Прес, БДПУ, 2008. С. 130–137.

522. Константінова В. Перше десятиліття міської реформи:

південноукраїнські міста в дзеркалі матеріалів Повного Зібрання законів

Російської імперії. Музейний вісник. № 10. Запоріжжя: АА Тандем, 2010. С.

158–166.

523. Константінова В. Південноукраїнські міста в адміністративній

системі Російської імперії останньої чверті ХVІІІ ст. Історія і культура

Придніпров’я. Невідомі та маловідомі сторінки: Науковий щорічник. Випуск

3. Дніпропетровськ: НГУ, 2006. С. 48–54.

524. Константінова В. Політична складова життя південноукраїнських

міст в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Гуманітарний журнал. 2011.

№ 3-4 (Літо-осінь). С. 167–174.

525. Константінова В. «Поширення імперських практик взаємин

держави і церкви: релігійне життя Бердянська першого десятиріччя його

існування». Энциклопедия Бердянска. Мелитополь: ООО «Издательский дом

Мелитопольской городской типографии», 2015. Т. 3: С-Я. С. 896–897.

526. Константінова В. Право власності на землю та

землекористування в «міському просторі» Південної України у другій

половині ХІХ – на початку ХХ ст. Права людини в контексті Загальної

257

декларації прав людини. Випуск ІІІ / За ред. І.В.Алєксєєнко, В.А.Папанової.

Донецьк: Державне видавництво «Донбас», 2011. С. 149–158.

527. Константінова В. Проблема визначення чисельності населених

пунктів міського типу на території Південної України у перші часи після

ліквідації Вольностей Війська Запорозького (до питання про відсутність

традиції міського способу буття у запорозького козацтва). Українське

козацтво у вітчизняній та загальноєвропейській історії. Міжнародна

наукова конференція: Тези доповідей. Одеса, 2005. С. 40–42.

528. Константінова В. Проблема визначення чисельності населених

пунктів міського типу на території Південної України у перші часи після

ліквідації Вольностей Війська Запорозького (до питання про відсутність

традиції міського способу буття у запорозького козацтва). Записки

історичного факультету. Вип. 17. Одеса: Одеський національний

університет імені І.І.Мечникова, 2006. С. 162–166.

529. Константінова В. Публікації «Одеського Вісника» як джерело з

історії Бердянська останньої чверті ХІХ ст. Наукові праці історичного

факультету Запорізького національного університету. Запоріжжя: Просвіта,

2009. Вип. XXV. С. 214–218.

530. Константінова В. Розбудова мережі культурних установ міських

поселень Південної України (1861 – 1904 рр.). Історичні записки: Збірник

наукових праць. Вип. 28. Луганськ, 2010. С. 43–49.

531. Константінова В. Соціокультурні аспекти урбанізаційних

процесів на півдні України (друга половина ХІХ – початок ХХ століття).

Запоріжжя, 2011. 100 с.

532. Константінова В. Специфіка етнічного складу городян Півдня

України напередодні реформ 60 – 70-х рр. ХІХ ст. Музейний вісник. № 11/2.

Запоріжжя, 2011. С. 56–60.

533. Константінова В. Специфіка містобудування Південної України

другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Наукові праці історичного

258

факультету Запорізького національного університету. Запоріжжя: ЗНУ,

2010. Вип. XXIX. C. 44–48.

534. Константінова В. Специфіка релігійного життя

південноукраїнських міських поселень другої половини ХІХ – початку

ХХ ст.: статистичний аспект. Наукові записки: Збірник праць молодих вчених

та аспірантів. Т. 21. К., 2010. С. 240–248.

535. Константінова В. Становлення органів самоврядування міст

Південної України останньої чверті XVIII – середини ХІХ століття. Наукові

праці історичного факультету Запорізького державного університету. Вип.

XVI. Запоріжжя: Просвіта, 2003. С. 30–34.

536. Константінова В. Студії з історії розвитку південного регіону як

напрям історіографічних досліджень з соціально-економічного розвитку

південноукраїнських міст останньої чверті XVIII – середини XIX ст.

Український історичний збірник. Київ: Інститут історії України НАН

України, 2005. Вип. 8. С. 339–347.

537. Константінова В. Типологии городских поселений

южноукраинского региона (вторая половина ХІХ в.). Феномен

индустриального города в контексте истории: Материалы Всероссийской (с

международным участием) научной конференции, 6-8 октября 2011 г.,

Череповец / Отв. ред. О.Ю. Солодянкина. Череповец: ЧГУ, 2011. С. 82–89.

538. Константінова В. Урбанізаційні процеси на півдні України в

останній чверті ХVІІІ – середині ХІХ ст. Література та культура Полісся.

Вип. 27. Регіональна історія та культура в українському та

східноєвропейському контексті / Відп. ред. і упорядник Г.В. Самойленко.

Ніжин: Видавництво НДПУ ім. М. Гоголя, 2004. С. 48–52.

539. Константінова В. Урбанізаційні процеси на півдні України (друга

половина ХІХ – початок ХХ ст.): автореф. дис. ... доктора іст. наук: 07.00.01.

Донецьк, 2011. 40 с.

259

540. Константінова В.М. Урбанізація: південноукраїнський вимір

(1861 – 1904 роки). Запоріжжя: АА Тандем, 2010. 596 с.

541. Константінова В., Лиман І. Релігійні традиції запорожців у

задунайського козацтва. Чорноморська минувщина. Записки Відділу історії

козацтва на півдні України Науково-дослідного інституту козацтва

Інституту Історії України НАН України: Зб. наук. пр. Вип. 4. Одеса: Фенікс,

2009. С. 96–104.

542. Короленко П.П. Церковные древности кубанских казаков. Труды

XII археологического съезда в Харькове (1902). Т. ІІІ. М., 1905.

543. Корольков К. Столетний юбилей Екатеринослава. 9-го мая 1787 г.

– 1887 г. Екатеринослав: тип. Н.Я. Павловского. 126 с.

544. Корочанский А. О Рождество-Богородичном соборе гор.

Николаева. Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1884. №

19. С. 587–593.

545. Корсунский первоклассный мужской монастырь Таврической

епархии. Таврические епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. 1897.

№ 35. С. 956–982.

546. Костић Мита. Нова Србиjа и Славеносрбиjа. Нови Сад: Стоjков,

2001. 192 с.: илустр., мапе.

547. Костяшов Ю.В. Генерал Иван Хорват – сербский авантюрист на

русской службе (вторая половина XVIII века). Славяноведение. 2012. № 2. С.

34–41.

548. Кравченко М. По поводу 100-летия церкви в селе Штеровке

Славяносербского уезда. Екатеринославские епархиальные ведомости.

Отдел неофициальный. 1895. № 24. С. 692–710.

549. Краткая историческая записка о Григориевском Бизюкове

монастыре Херсонской епархии. Прибавления к Херсонским епархиальным

ведомостям. 1903. № 18. С. 546–553.

260

550. Краткая летопись Екатеринославского кафедрального

Преображенского собора. Екатеринославские епархиальные ведомости.

Отдел неофициальный. 1875. № 17. С. 269–272.

551. Краткие исторические записки о некоторых церквях и приходах

епархии. Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1884. № 19.

С. 587–595.

552. Крощенко Л., Осадчий Є. Володимирський собор у Херсонесі –

пам’ятник над колискою християнства в Україні-Русі. Пам’ятки України.

2000. № 4. С. 36–47.

553. Крючков Юрий. «Лебединая песня» архитектора Опацкого.

Новокупеческая церковь (Богородская Всех Скорбящих Радости). Вечерний

Николаев [Режим доступу]

http://bazar.nikolaev.ua/content/%D0%BB%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%B4

%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%8F-

%D0%BF%D0%B5%D1%81%D0%BD%D1%8F-

%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%

D0%BE%D1%80%D0%B0-

%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D1%86%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE-

%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BF%D0%B5

%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F-

%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%8C-

%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%81%

D0%BA%D0%B0%D1%8F-%D0%B2%D1%81%D0%B5%D1%85-

%D1%81%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B1%D1%8F%D1%89%D0%B8%

D1%85 (Дата звернення: 16.03.2019).

554. Кузьмук О.С. «Козацьке благочестя»: Військо Запорозьке Низове

і київські чоловічі монастирі в XVII-XVIII ст.: еволюція взаємовідносин. К.:

ВД «Стилос», 2006. 228 с.

261

555. Кузьмук О. Межигірська старовина: нариси з історії Києво-

Межигірського в ім’я Преображення Господнього чоловічого монастиря в

XVI-XVIII століттях. К.: ФОП «Видавець Олег Філюк», 2014. 624 с.

556. Кузьмук О. Межигірський монастир і Нова Січ (1734-1775 рр.).

Нові дослідження пам‘яток козацької доби в Україні: Збірка наукових

статей. Вип. 10. Луганськ: Шлях, 2001. С. 142–148.

557. Кузьмук О. Начальники січових церков (До історії церковного

устрою Нової Січі). Український археографічний щорічник. Нова серія. Вип.

8/9. Т. 11/12. К. – Нью-Йорк, 2004. С. 566-596.

558. Кульчицький С., Якубова Л. Донеччина і Луганщина у ХVІІ-ХХІ

ст.: історичні фактори й політичні технології формування особливого та

загального у регіональному просторі / Відп. ред.: В. Смолій. НАН України.

Інститут історії України. К.: Інститут історії України, 2015. 813 с.

559. Кухар-Онышко Н.А. Стили христианской культовой архитектуры

Николаева. Слов’янський світ і християнство. Четверті історико-

культурологічні слов’янознавчі читання в м. Миколаєві (науково-методичний

збірник). Миколаїв, 2000. С. 117–121.

560. Л.А. Еще сведения о «диком попе». Киевская Старина. 1887. №

11. С. 577–580.

561. Лебединцев А. О Феодосийской (викарной) епархии.

Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1861. № 1. С. 40–64.

562. Лебединцев А. Столетие церковной жизни Крыма. 1783 – 1883.

ЗООИД. Одесса, 1883. Т. ХІІІ. С. 201–219.

563. Лебединцев А. Церковь св. Екатерины в Одессе. Прибавления к

Херсонским епархиальным ведомостям. 1860. № 8. С. 506–511.

564. Левицкий О. Новый храм в старом украинском стиле. Киевская

старина. 1906. Т. 94. № 1-12. С. 598–610.

565. Левицький О. Церковна справа на Запорожжi у XVIII в. Записки

Українського наукового товариства в Київі. 1912. Т. Х. С. 49–75.

262

566. Левченко В., Левченко Г. Олександро-Невська церква

Новоросійського університету: історія, персоналії, документи. Одеса: ФОП

Бондаренко М.О., 2015. 360 с.

567. Ленченко В.О. Невідомий проект церкви для Запорозької Січі

1764 року. Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних

досліджень. Вип. 1. К.: АртЕк, 2005. С. 64–68.

568. Ленченко В.О. Нехворощанський монастир Запорозької Січі.

Праці Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень.

Вип. 4. К., 2008. С. 285–290.

569. Лиман І. Архівні матеріали з релігійної історії Південної України

останньої чверті XVIII – першої половини ХІХ ст. в спадщині

Я.П. Новицького. Матеріали Перших Новицьких читань. 24 жовтня 2002 р.

Запоріжжя: РА «Тандем–У», 2002. С. 53–62.

570. Лиман І. Виборне начало при заповненні вакансій у причтах

храмів Південної України в період Нової Січі і за часів існування

Слов’янської та Херсонської єпархії. Записки історичного факультету. Вип.

17. Одеса: Одеський національний університет імені І.І.Мечникова. С. 155–

161.

571. Лиман І. Використання усних свідчень для дослідження історії

православної Церкви на півдні України. Усна історія в науковому

дослідженні. Матеріали всеукраїнської наукової конференції. Запоріжжя,

23 – 24 травня 2008 року. Запоріжжя: Тандем-У, 2008. С. 34–41.

572. Лиман І. Готфійська та Кафійська єпархія. Наукові записки.

Збірник праць молодих вчених та аспірантів. Т. 12. К., 2006. С. 166–184.

573. Лиман І. Державна церква і державна влада: Південна Україна

(1775–1861). Запоріжжя: РА «Тандем–У», 2004. 400 с.

574. Лиман І. Державне регулювання та практика храмового

будівництва на півдні України (1800–1860 рр.). Український історичний

263

збірник. 2005. Вип. 8. К.: Інститут історії України НАН України, 2005. С.

173–182.

575. Лиман І. Джерела з історії православ’я на півдні України

останньої чверті XVIII – середини ХІХ ст. у фондах російських архівних

установ. Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. Вип. 22.

Херсон: Видавництво ХДУ, 2006. С. 163–167.

576. Лиман І. До питання про зв’язок вірувань та обрядовості

духоборів та запорозького козацтва. Запорозьке козацтво в пам’ятках

історії та культури. Матеріали міжнародної науково-практичної

конференції (Запоріжжя, 2 – 4 жовтня 1997 р.). Секція III, IV, V.

Запоріжжя: РА «Тандем–У», 1997. С. 47–52.

577. Лиман І. Документи з історії православної церкви на півдні

України XVIII – середини ХІХ ст., втрачені під час окупації

Дніпропетровська нацистськими військами. Україна в другій світовій війні:

бачення через роки. Матеріали Всеукраїнської конференції, присвяченої 60-

річчю визволення України і Перемоги над фашизмом (м. Бердянськ, 30 – 31

березня 2004 р.). Запоріжжя: Просвіта, 2004. С. 82–88.

578. Лиман І. Документи канцелярії Синоду щодо «чудодійної»

Новокодацької ікони Божої Матері. Записки науково-дослідної лабораторії

історії Південної України ЗДУ: Південна Україна XVIII – ХІХ століття. Вип.

9. Запоріжжя: РА «Тандем–У», 2008. С. 12–16.

579. Лиман І. Духовенство Південної України (ІІ половина XVIII – І

половина ХІХ ст.). Наукові записки. Історичні науки: Збірник наукових

статей Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Київ-Бердянськ, 2002. Вип. 46. С. 23–29.

580. Лиман І. Духовна освіта на півдні України в період правління

Олександра І за документами Повного Зібрання законів Російської імперії.

Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. Т. 10. К., 2005.

С. 427–445.

264

581. Лиман І. Духовна та світська влада в ставленні до хрещення

євреїв (на матеріалах Херсонського духовного правління кінця XVIII –

першої половини ХІХ ст. ). Наукові праці історичного факультету

Запорізького державного університету. Вип. XIV. Запоріжжя: Просвіта,

2002. С. 29–36.

582. Лиман І. Духовний світ запорозького козацтва. Запорозька

спадщина. Вип. 5. Запоріжжя, 2008. С. 67–72.

583. Лиман І. Духовний суд у справах про перелюб (кінець XVIII –

перша пол. ХІХ ст.). Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної

України ЗДУ: Південна Україна XVIII – ХІХ століття. Вип. 5. Запоріжжя: РА

«Тандем–У», 2000. С. 242–248.

584. Лиман І. Євреї в ставленні до хрещення (за матеріалами

Херсонського духовного правління першої половини ХІХ ст.). Шестые

запорожские еврейские чтения. Запоріжжя, 2002. С. 133–140.

585. Лиман І. Запорізьке козацтво і ставропігійний Києво-

Межигірський монастир. Сторінки історії. № 7. Київ, 1995. С. 138–139.

586. Лиман І. Запорозьке козацтво в ставленні до церков і

духовенства. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної

України ЗДУ: Південна Україна ХVІІІ – ХІХ ст. Вип. 1. Запоріжжя: РА

«Тандем–У», 1996. С. 57–68.

587. Лиман І. Запорозький Самарський Пустинно-Миколаївський

монастир у перші роки після ліквідації Нової Січі. Запорозька старовина.

Вип. 3. Запоріжжя, 2005. С. 99–104.

588. Лиман І. Збирання милостині на Запорожжі. Історичний

Агропром: Тези доповідей аспірантів і студентів кафедри історії України

ЗДУ. Запоріжжя, 1996. С. 11–13.

589. Лиман І. Зведення церков на Півдні в 1775 – 1825 роках. Історія

релігій в Україні. Праці ХІІ-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 20 –

24 травня 2002 року). Книга І. Львів: Логос, 2002. С. 232–241.

265

590. Лиман І. Іменування храмів півдня України за часів Нової Січі та

в перші роки існування Слов’янської та Херсонської єпархії. Козацька

спадщина: Альманах Нікопольського регіонального відділення НДІ козацтва

Інституту історії України НАНУ. Вип. 2. Нікополь-Дніпропетровськ:

Пороги, 2005. С. 100–102.

591. Лиман І. Імперська влада і розвиток системи освіти на території

Катеринославської єпархії (перша чверть ХІХ ст.). Україна модерна і сучасна

(історія, історіографія та джерелознавство). Дніпропетровськ, 2004. С. 63–

68.

592. Лиман І. Іов (Потьомкін), архієпископ Катеринославський,

Херсонський і Таврійський, як організатор духовної освіти. Історія і

культура Придніпров’я. Невідомі та маловідомі сторінки: Науковий

щорічник. Вип. 1. Дніпропетровськ: НГУ, 2004. С. 17–23.

593. Лиман І. Кадрова політика стосовно південноукраїнських

єпархіальних архієреїв в останній чверті XVIII – середині ХІХ ст.

Чорноморська минувшина. Записки Відділу історії козацтва на Півдні

України Науково-дослідного інституту козацтва Інституту історії України

НАН України: Зб. наук. пр. Вип. 1. Одеса, 2006. С. 23–33.

594. Лиман І. Конфлікти з приводу відмежування підцерковних земель

на півдні України в останній чверті XVIII – першій половині ХІХ ст. (на

матеріалах державних архівів Дніпропетровської та Херсонської областей).

Вісник Дніпропетровського університету. Історія та археологія. Вип. 10.

Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. С. 32–38.

595. Лиман І. Культ Покрови і тенденції в іменуванні храмів

Південної України (1734-1837 рр.). Культурологічний вісник: Науково-

теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. Запоріжжя: Просвіта,

2006. Вип. 16. С. 7–11.

266

596. Лиман І. Матеріали з історії Слов’янської та Херсонської єпархії

за архієпископа Євгенія (Булгаріса). Полтавські єпархіальні відомості. 2004.

Ч. 10. C. 102–138.

597. Лиман І. Матеріали фондів Державного архіву міста Севастополя

з історії православної церкви на півдні України 1775 – 1861 рр. Український

історичний збірник. Вип. 6. К.: Інститут історії України НАН України, 2004.

С. 297–307.

598. Лиман І. Матеріали Херсонського духовного правління про

флотське та армійське духовенство регіону наприкінці XVIII – на початку

ХІХ ст. Південний архів. Збірник наукових праць. Історичні науки. Вип. 12.

Херсон: ХДУ, 2003. С. 147–154.

599. Лиман І. Мелес Анатолій. Енциклопедія історії України: У 10 т. /

Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. К.: Наук. думка, 2009. Т. 6: Ла – Мі.

С. 595.

600. Лиман І. Мелес Анатолій. Українське козацтво: Мала

енциклопедія. К.: Генеза; Запоріжжя: Прем’єр, 2002. С. 312.

601. Лиман І. Метричні книги як джерело з церковного устрою

Південної України другої половини XVIII – першої половини ХІХ ст. Наукові

записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. Т. 7. К., 2001. С. 197–

211.

602. Лиман І. Мотивація дій органів влади в питанні облаштування

православних релігійних споруд. Культурологічний вісник. Науково-

теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. Вип. 10. Запоріжжя:

Просвіта, 2003. С. 10–14.

603. Лиман І. Навернення південноукраїнських духоборів на

православ’я. Історія і культура Придніпров’я: Невідомі та маловідомі

сторінки: Науковий щорічник. Вип. 6. Дніпропетровськ: НГУ, 2009. С. 80–89.

604. Лиман І. «Начальник запорозьких церков» Володимир

Сокальський. Наукові праці історичного факультету Запорізького

267

національного університету. Запоріжжя: Просвіта, 2009. Вип. XXVІ. С. 23–

27.

605. Лиман І. Організація збирання пожертв на півдні України у

першій третині ХІХ століття. Збірник наукових праць Бердянського

державного педагогічного інституту. Історія. Бердянськ, 2000. С. 182–191.

606. Лиман І. Особливості процедури влаштування храмів у населених

пунктах Слов’янської та Херсонської єпархії. Історія і культура

Придніпров’я. Невідомі та маловідомі сторінки: Науковий щорічник. Випуск

4. Дніпропетровськ: НГУ, 2007. С. 114–120.

607. Лиман І. Особливості релігійності запорозьких козаків. Записки

науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ: Південна

Україна ХVІІІ – ХІХ століття. Вип. 2. Запоріжжя: РА «Тандем–У», 1996.

С. 78–86.

608. Лиман І. Офіційне православ’я проти «народного християнства»

на півдні України в останній чверті XVIII середині ХІХ століття:

дискримінаційні заходи і пошуки компромісу. Ковчег. Науковий збірник з

церковної історії. Число 6. Львів: Видавництво УКУ, 2012. С. 28–37.

609. Лиман І. Парафіяльне духовенство і єпархіальне керівництво

півдня України в ставленні до старообрядців (остання чверть XVIII – перша

чверть ХІХ століття). Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та

аспірантів. Т. 6. К., 2001. С. 247–254.

610. Лиман І. Переселенці з Польської області в релігійному житті

Південної України останньої чверті XVIII ст. Південний архів. Збірник

наукових праць. Історичні науки. Вип. 5. Херсон: Айлант, 2001. С. 69–75.

611. Лиман І. Питання чисельності храмів Слов’янської та

Херсонської єпархії в історіографії та джерелах. Наукові праці історичного

факультету Запорізького державного університету. Запоріжжя: Просвіта,

2005. Вип. XІХ. С. 354–358.

268

612. Лиман І. Південна Україна: місіонерська діяльність православної

церкви в контексті загальноімперської конфесійної політики і заходів щодо

«залюднення Південного краю» (1775–1861 рр.). Наддніпрянська Україна.

Історичні процеси, події, постаті. Збірник наукових праць. Вип. 4.

Дніпропетровськ: вид-во ДНУ, 2006. С. 130–137.

613. Лиман І. Південний казан. Український тиждень. № 50. 2010,

грудень. С. 46–47.

614. Лиман І. Південноукраїнське православне парафіяльне

духовенство останньої чверті XVIII – середини ХІХ ст. Вісник

Маріупольського державного університету. Серія: Історія. Політологія.

2011. Вип. 2. С. 26–33.

615. Лиман І. Постать начальника запорозьких церков Володимира

Сокальського в історіографії та джерелах. Південний архів. Збірник наукових

праць. Історичні науки. Вип. 7. Херсон: ХДПУ, 2002. С. 71–75.

616. Лиман І. Православна церква на півдні України (1775–1861 рр.):

автореф. дис. ... доктора іст. наук: 07.00.01. Харків, 2005. 33 с.

617. Лиман І. Православна церква на півдні України (1775-1861 рр.):

дис. ... доктора іст. наук: 07.00.01. Запоріжжя, 2005. 590 с.

618. Лиман І. Православна церква на півдні України 1775 – 1861 рр. в

публікаціях Василя Біднова. Південний архів. Філологічні науки: Збірник

наукових праць. Вип. ХХІІ. Херсон: ХДУ, 2003. С. 12–18.

619. Лиман І. Призначення священно- і церковнослужителів до храмів

півдня України наприкінці XVIII – в першій половині ХІХ століття. Записки

науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ: Південна

Україна XVIII–ХІХ століття. Вип. 7. Запоріжжя: РА «Тандем–У», 2003. С.

223–229.

620. Лиман І. Прийняття у православ’я представників інших конфесій

на півдні України наприкінці XVIII – в першій половині ХІХ століття.

Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний

269

аспекти в умовах півдня України. Збірник наукових праць Всеукраїнської

науково-практичної конференції 4 – 5 жовтня 2001 року. Запоріжжя:

Облдержадміністрація, ЗНТУ; Сімферополь: Доля, 2001. С. 45–48.

621. Лиман І. Проблеми землеволодіння монастирів і архієрейських

будинків Південної України останньої чверті XVIII – середини ХІХ ст.

Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої

Наддніпрянщини. Запоріжжя: Просвіта, 2006. Вип. 17. С. 6–9.

622. Лиман І. Проблеми історії православного духовенства Південної

України в роботах Грегорі Л. Фріза. Наука. Релігія. Суспільство. 2003. № 1.

Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта». С. 156–160.

623. Лиман І. Проблеми освіти дітей священно- та

церковнослужителів на півдні України наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст.

Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету.

Історико-філософська серія. Вип. 1. Мелітополь, 2001. С. 69–75.

624. Лиман І. Проблеми церковного землеволодіння на півдні України

в середині ХІХ ст. Студії з історії Степової України. Вип. 1. Запоріжжя,

2003. С. 48–52.

625. Лиман І. Регламентація діяльності парафіяльного духовенства

Південної України в 30-і роки ХІХ ст. Матеріали Всеукраїнської наукової

конференції «Чортомлицька (Стара) Запорозька Січ в історико-культурній

спадщині Нікопольського району». Нікополь, 10 – 11 жовтня 2002 року.

Нікополь-Запоріжжя-Херсон: РА «Тандем–У», 2002. С. 98–105.

626. Лиман І. Регулювання взаємин адептів офіційної церкви зі

старообрядцями та сектантами на півдні України (остання чверть XVIII –

середина ХІХ ст.). Література та культура Полісся. Вип. 27. Регіональна

історія та культура в українському та східноєвропейському контексті. Ніжин:

НДПУ, 2004. С. 52–58.

627. Лиман І. Регулювання відмежування підцерковної землі на півдні

України в останній чверті XVIII – 1-й пол. ХІХ ст. Історична наука:

270

проблеми розвитку: Матеріали Міжнародної конференції. Давня та нова

історія України. Луганськ: СНУ, 2002. С. 61–66.

628. Лиман І. Регулювання законодавчими документами питань

задоволення релігійних потреб військових на півдні України в 1843 –

1853 рр. (на матеріалах Повного зібрання законів Російської імперії).

Культурологічний вісник. Науково-теоретичний щорічник Нижньої

Наддніпрянщини. Вип. 12. Запоріжжя, 2004. С. 3–11.

629. Лиман І. Регулювання порядку формування лав чернецтва

південноукраїнських монастирів (1775–1861). Культурологічний вісник:

Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. Вип. 15.

Запоріжжя, 2005. С. 12–18.

630. Лиман І. Регулювання шлюбних відносин на півдні України в

перші роки існування Слов’янської та Херсонської єпархії. Культурологічний

вісник. Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. Вип. 14.

Запоріжжя: Прем’єр, 2005. С. 10–17.

631. Лиман І. Релігійний аспект суспільно-політичних процесів у

Російській імперії останньої чверті XVIII – середини ХІХ ст.: впливи на

церковне життя Південної України. Наукові праці історичного факультету

Запорізького державного університету. Запоріжжя: Просвіта, 2008. Вип.

XXIV: Соціальні та національні чинники революцій і реформ в Україні:

проблеми взаємовпливів. С. 54–61.

632. Лиман І. Розбудова мережі духовних правлінь Слов’янської та

Херсонської єпархії за архієпископа Євгенія (Булгаріса). Південний архів:

Збірник наукових праць. Історичні науки. Вип. 21. Херсон: Видавництво

ХДУ, 2006. С. 138–144.

633. Лиман І. Розвиток мережі сільських парафіяльних училищ у

південноукраїнському регіоні (1800–1861 роки). Наукові праці історичного

факультету Запорізького державного університету. Вип. XVIII. Запоріжжя:

Просвіта, 2004. С. 40–46.

271

634. Лиман І. Російська православна церква на півдні України

останньої чверті XVIII – середини ХІХ століття. Запоріжжя: РА «Тандем–У»,

2004. 488 с.

635. Лиман І. «Російське» та іноземне чернецтво на півдні України в

перші роки після ліквідації Вольностей Війська Запорозького. Україна в

Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст.). К.:

Інститут історії України НАН України, 2007. № 7. С. 239–258.

636. Лиман І. Система управління церковною справою на півдні

України 1750 – 1787 рр. Мови й культура народів Приазов’я: Збірник

наукових праць Бердянського державного педагогічного інституту

(Філологічні науки). Вип. 2. Ч. ІІ. Бердянськ, 2000. С. 83–91.

637. Лиман І. Сільські парафіяльні училища Південної України в

середині ХІХ ст. Історія релігій в Україні. Праці ХІІІ-ї Міжнародної наукової

конференції. (Львів, 20 – 22 травня 2003 року). Книга І. Львів: Логос, 2003.

С. 320–326.

638. Лиман І. Січова Покровська церква і проблемні питання

реалізації проекту її реконструкції у історико-етнографічному комплексі

«Запорозька Січ». Матеріали науково-практичного семінару «Актуальні

проблеми та перспективи дослідження історії козацтва», м. Запоріжжя, 1-

2 квітня 2005 р. Запоріжжя, 2005. С. 32–37.

639. Лиман І. Сокальський Володимир. Енциклопедія історії України:

У 10 т. / Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. К.: Наук. думка, 2012. Т. 9:

Прил – С. С. 693.

640. Лиман І. Становлення мережі духовних навчальних закладів і

проблеми освіти священно- та церковнослужителів і їхніх дітей на півдні

України (остання чверть XVIII – середина ХІХ ст.). Записки науково-

дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ: Південна Україна XVIII

– ХІХ століття. Вип. 9. Запоріжжя: РА «Тандем–У», 2008. С. 148–161.

272

641. Лиман І. Становлення Слов’янської та Херсонської єпархії за

архієпископа Євгенія (Булгаріса). Наукові записки. Збірник праць молодих

вчених та аспірантів. Т. 13. К., 2007. С. 183–208.

642. Лиман І. Старокодацьке духовне намісне правління. Наукові

доповіді студентів та аспірантів кафедри історії України ЗДУ. Вип. ІІ.

Запоріжжя: РА «Тандем–У», 1997. С. 6–8.

643. Лиман І. Старокодацьке духовне намісне правління. Українське

козацтво: Мала енциклопедія. К.: Генеза; Запоріжжя: Прем’єр, 2002. С. 467.

644. Лиман І. Статус церковних старост на початку ХІХ ст. Наукові

праці історичного факультету Запорізького державного університету. Вип.

VІІ. Запоріжжя: РА «Тандем–У», 1999. С. 139–146.

645. Лиман І. Стосунки Коша Війська Запорозького і київських

митрополитів з церковних питань в період Нової Січі. Наукові праці

історичного факультету ЗДУ. Вип. II. Дніпропетровськ: МП «Промінь»,

1997. С. 50–61.

646. Лиман І. Суміщення обов’язків духовними особами Південної

України (на прикладі завідуючого кафедрою богослов’я Рішельєвського

ліцею професора М.К. Павловського). Науковий вісник Мелітопольського

державного педагогічного університету. Історико-філософська серія. Вип.

2. Мелітополь, 2003. С. 92–99.

647. Лиман І. Тарловський Кирило. Українське козацтво: Мала

енциклопедія. Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем’єр, 2002. С. 477.

648. Лиман І. Тенденції в трансформаціях церковно-територіального

устрою Південної України (остання чверть XVIII – середина ХІХ ст.).

Гуманітарний журнал. 2004. № 21 – 22. С. 92–95.

649. Лиман І. Упорядкування Анотованого тематичного покажчика

актів Повного зібрання законів Російської імперії в контексті вивчення

політики центральної світської та духовної влади щодо церкви на півдні

України. Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного

273

університету. Історико-філософська серія. Вип. 3. Мелітополь, 2004.

С. 232–241.

650. Лиман І. Церква в духовному світі запорозького козацтва.

Запоріжжя: РА «Тандем–У», 1997. 61 с.

651. Лиман І. Церква приазовських греків на зламі XVIII–ХІХ ст.

Україна вчора, сьогодні, завтра: Збірник наукових праць. Запоріжжя, 2003. С.

142–147.

652. Лиман І. Церковне будівництво на Запорозьких Вольностях.

Проблеми історіографії та джерелознавства історії запорозького козацтва.

Матеріали наукових читань Д.І. Яворницького. Запоріжжя, 1993. С. 72–75.

653. Лиман І. Церковне будівництво на півдні України 1775-1800 рр.

(за матеріалами Державного архіву Дніпропетровської області). Спадщина.

Вип. 4. Дніпро: ЛІРА, 2018. С. 100–110.

654. Лиман І. Церковний устрій Запорозьких Вольностей (1734–1775

рр.). автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01. Запоріжжя, 1996. 17 с.

655. Лиман І. Церковний устрій Запорозьких Вольностей (1734-1775).

Запоріжжя: РА «Тандем-У», 1998. 180 с.

656. Лиман І. Церковно-адміністративний поділ Південної України

часів кошового отамана Петра Калнишевського. Козацька спадщина:

Альманах Нікопольського регіонального відділення НДІ козацтва при

інституті історії України НАНУ. Вип. 3. Дніпропетровськ: Пороги, 2006. С.

255–258.

657. Лиман І. Щоденники В. Крижанівського як джерело з церковної

історії Південної України ХІХ ст. Наукові праці історичного факультету

Запорізького державного університету. Вип. XV. Запоріжжя: Просвіта, 2002.

С. 111–116.

658. Лиман І.І., Константінова В.М. Азовське козацьке військо в

публікаціях «Одеського Вісника». Матеріали міжнародної науково-

практичної конференції «Сучасні проблеми в дослідженні історії

274

Запорозького козацтва», м.Запоріжжя, 11 – 12 жовтня 2007 р. Запоріжжя,

2007. С. 74–78.

659. Лиман І., Константінова В., Данченко Є. Британський консул і

промисловець Джон Грієвз. Бердянськ: Видавець Ткачук О. В., 2017. 200 с.

660. Лиман І., Константінова В. З’єднуючи Британську, Російську і

Німецьку імперії: родина британського віце-консула Джона Ґрієвза в

авангарді модернізації на Півдні України. Україна модерна. № 25 / 2018

Економічні еліти України в історико-порівняльній перспективі. С. 194–222.

661. Лиман І., Константінова В. Матеріали про Азовське козацьке

військо в щоденниках «бердянського літописця» В. Крижанівського.

Козацька спадщина: Альманах Інституту суспільних досліджень. Вип. 4.

Дніпропетровськ: Пороги, 2008. С. 124–128.

662. Лиман І., Константінова В. Німецькі консули в Північному

Приазов’ї. Дніпро: ЛІРА, 2018. 500 с.: іл., к.

663. Лиман І., Константінова В. Український Південь очима консулів

Британської імперії 19 - початку 20 ст. Том 1: Британські консули в

портовому місті Бердянську. К., 2018. 630 с., іл. Текст англ., укр.

664. Лиман І., Подколзіна С. Поширення імперських практик взаємин

держави і церкви: релігійне життя Бердянська першого десятиріччя його

існування. Бердянськ: ФО-П Ткачук О. В., 2015. 118 с.

665. Лиман І., Чоп В. До питання про релігійну належність населення

півдня України в ХІХ ст. Етнокультурні процеси на півдні України в другій

половині ХІХ ст. Збірка наукових праць ІІ Регіональної наукової конференції

4 – 5 червня 1998 р. Запоріжжя: ЗДТУ, 1998. С. 29–31.

666. Лисенков А. Историко-статистическое описание Бахмутского

Троицкого собора. Екатеринославские епархиальные ведомости. Отдел

неофициальный. 1875. № 13. С. 193–197; № 15. С. 225–236; № 16. С. 241–243.

667. Лисовский В.Г. «Национальный стиль» в архитектуре России. М.:

Совпадение, 2000. 414 с.

275

668. Лисовский В.Г. Теория и практика «национального стиля» в

русской архитектуре II половины XIX- начала XX века Проблемы синтеза

искусства и архитектуры. Сборник трудов Института им. И.Е.Репина.

Вып. V. Л.: ИЖСА, 1975. С. 59–71.

669. Литвинов П.І. Козацькі церкви Миколаївщини. Матеріали ІІ-ї

Миколаївської обласної краєзнавчої конференції «Історія. Етнографія.

Культура. Нові дослідження» Т. ІІ. Історія і культура. Миколаїв, 1997. С. 98–

100.

670. Лінднер Р. Підприємці і місто в Україні, 1860 – 1914 рр.

(Індустріалізація і соціальна комунікація на Півдні Російської імперії) / За

ред. О.М. Доніка. Київ-Донецьк: ТОВ «ВПП «Промінь»», 2008. 496 с.

671. Лобачевский Владимир. Бугское козачество и военные

поселения. Киевская старина. 1887. Т. 19. № 12. С. 591–626.

672. Лобачевский В. История обновления приходского храма в

селении Ольшанке Херсонской губернии Елисаветградского уезда.

Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1870. № 7. С. 252–

271.

673. Лобачевский В. Летопись прихода с. Ольшанки Св. Иоанна

Милостивого церкви. Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям.

1888. № 13–14. С. 374–406; № 23. С. 699–721; 1891. № 10. С. 289–303; № 11.

С. 322–339; № 12. С. 349–358; № 14. С. 414–417; 1892. № 17. С. 492–504; №

19. С. 553–563.

674. Лобачевский В. Столетие первой в Одессе церкви, нынешнего

кафедрального собора. Прибавления к Херсонским епархиальным

ведомостям. 1892. № 18. С. 524–545.

675. Лыман И. Анатолий Мелес и попытка казаков учредить на

Запорожье собственную архиерейскую кафедру. Заповідна Хортиця.

Матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції «Історія

276

запорозького козацтва в пам’ятках та музейній практиці». Спеціальний

випуск. Запоріжжя: A&V.Art GROUP, 2010. С. 115–117.

676. Лыман И. Анти-«город-невест»?: образ Запорожья как «казачьего

мужского союза», или «На Запорожскую Сечь женщин не пускали».

Лабиринт. Журнал социально-гуманитарных исследований. 2013. № 5

(сентябрь-октябрь). С. 117–124.

677. Лыман И. Вклад южнорусских епархиальных архиереев в

развитие православного богословия (1775–1861 гг.). История науки и

техники. Сборник трудов. Т. 3. СПб., 2004. С. 177–180.

678. Лыман И. Войсковой собор в Екатеринодаре – потенциальный

образец для воссоздания сечевой Покровской церкви. Федор Андреевич

Щербина, казачество и народы Юга России: история и современность:

Сборник материалов VI международной научно-практической конференции

«Федор Андреевич Щербина, казачество и народы Юга России: история и

современность» (Россия, г. Краснодар, 22 февраля 2007 г.). Краснодар:

ИМСИТ, 2007. С. 257–260.

679. Лыман И. Документы о судьбе имущества Сечевой Покровской

церкви после ликвидации Вольностей Войска Запорожского. Гуманитарная

мысль Юга России. 2006. № 1. С. 79–93.

680. Лыман И. Запорожский иерей Анатолий Мелес. Культурная

жизнь юга России. 2003. № 1. С. 34–36.

681. Лыман И. Конфессиональная история южной Украины XVIII –

первой трети ХХ в. в контексте европейских религиозных традиций.

Сравнительное изучение религиозных традиций: Россия, Восточная Европа,

постсоветское пространство: сб. авторских программ и материалов

учебных курсов / сост. К.Г. Кацадзе, И.Н. Кодина. Иваново: Иван. гос. ун-т,

2010. С. 71–80.

682. Лыман И. Создание Готфийской и Кафийской епархии в

Северном Приазовье. Вестник Таганрогского государственного

277

педагогического института. Гуманитарные науки. Таганрог: Изд-во

Таганрог. гос. пед. ин-та, 2007. № 2. С. 249–252.

683. Лыман И., Константинова В. Бердянск и его уезд последней

четверти ХІХ века в публикациях «Одесского Вестника». Вестник

Таганрогского государственного педагогического института.

Гуманитарные науки. Таганрог: Изд-во Таганрог. гос. пед. ин-та, 2008.

Специальный выпуск № 2. С. 10 – 12.

684. Лыман И., Константинова В. Бердянск. Вероисповедание

населения. Black Sea Port-cities, 1780s-1910 [Електронний ресурс] Режим

доступу: http://blacksea.gr/ru/cities/berdyansk/5-3/ (Дата звернення:

23.12.2018).

685. Лыман И., Константинова В. Бердянск. История церквей. Black

Sea Port-cities, 1780s-1910 [Електронний ресурс] Режим доступу:

http://blacksea.gr/ru/cities/berdyansk/3-3-1-1 (Дата звернення: 23.12.2018).

686. Лыман И., Константинова В. Бердянск. Церкви, молитвенные

дома, городские монастыри. Black Sea Port-cities, 1780s-1910 [Електронний

ресурс] Режим доступу: http://blacksea.gr/ru/cities/berdyansk/3-3-1 (Дата

звернення: 23.12.2018).

687. Лыман И., Константинова В. Херсон. Вероисповедание

населения. Black Sea Port-cities, 1780s-1910 [Електронний ресурс] Режим

доступу: http://blacksea.gr/ru/cities/kherson/5-3/ (Дата звернення: 23.12.2018).

688. Лыман И., Константинова В. Херсон. История церквей. Black Sea

Port-cities, 1780s-1910 [Електронний ресурс] Режим доступу:

http://blacksea.gr/ru/cities/kherson/3-3-1-1/ (Дата звернення: 23.12.2018).

689. Лыман И., Константинова В. Херсон. Церкви, молитвенные дома,

городские монастыри. Black Sea Port-cities, 1780s-1910 [Електронний ресурс]

Режим доступу: http://blacksea.gr/ru/cities/kherson/3-3-1/ (Дата звернення:

23.12.2018).

278

690. Ляликов Ф. Церковь св. великомученицы Екатерины, в

Херсонской крепости. ЗООИД. Одесса, 1844. Т. І. С. 329–331.

691. Макаревський Феодосій. Матеріали для історико-статистичного

опису Катеринославської єпархії. Церкви та приходи минулого XVIII

століття. Дніпропетровськ: ВАТ Дніпрокнига, 2000. 1080 с.

692. Макарий. Биографическая записка о преосвященном Иннокентии,

архиепископе Херсонском и Таврическом. Ученые записки второго

отделения императорской Академии наук. СПб., 1859. Кн. 5. С. XXXVIII–

LIV.

693. Манжелей А. Летопись Вознесенской церкви села Петрова.

Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1869. № 22. С. 776–

784.

694. Мариуполь и его окрестности. Отчет об учебных экскурсиях

Мариупольской Александровской гимназии. Мариуполь: типо-литография

А.А. Франтова, 1892. 461+55+VIII c.

695. Маркевич А. Краткий очерк деятельности генералиссимуса

А.В. Суворова в Крыму (К 6-му мая 1900 года). ИТУАК. 1901. № 31. С. 1–26.

696. Маркевич А. Несколько слов о деятельности в Тавриде

Иннокентия, архиепископа Херсонского и Таврического. (Речь,

произнесенная в заседании Таврической Ученой Архивной комиссии 15-го

декабря 1900 года). Таврические епархиальные ведомости. Отдел

неофициальный. 1901. № 1. С. 26–43; № 2. С. 95–111.

697. Мацеевич Л. Нечто о диком попе. Киевская Старина. 1886. № 4.

С. 821–826.

698. Машуков В. Опись Екатеринославского кафедрального

Успенского собора за 1830 год. ЛЕУАК. Екатеринослав, 1910. Вып. 6. С. 148–

160.

279

699. Мельник М.А. Очаковский военный собор. IV Миколаївська

обласна краєзнавча конференція «Історія. Етнографія. Культура. Нові

дослідження». Миколаїв: Атол, 2002. С. 122–124.

700. Миляновский Ф. Памятная книжка для духовенства Херсонской

епархии. Одесса: тип. Е.И. Фесенко, 1902. СVІІІ+278+ХХХІІІ с.

701. Михальченко В.А. Покровская церковь – историческая ценность.

Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею. 2009. № 7. С. 17–18.

702. Мицик Ю. До питання про особливості церковного устрою

Запорозької Січі. Наукові праці історичного факультету Запорізького

державного університету. Вип. VІІ. Запоріжжя: РА «Тандем–У», 1999. С.

69–73.

703. Міжконфесійні взаємини на півдні України XVIII–ХХ століття /

Бойко А.В., Ігнатуша О.М., Лиман І.І. та інші. Запоріжжя : РА «Тандем-У»,

1999. 252 с.

704. Мільчев В. Болгарські переселенці на півдні України. 1724–1800

рр. – Київ-Запоріжжя, РА «Тандем-У», 2001. 198 с. + V карт.

705. Мільчев В.І. Нова Сербія. Українське козацтво: Мала

енциклопедія. К.: Генеза; Запоріжжя: Прем’єр, 2002. С. 347-348.

706. Мільчев В.І., Пірко В.О. Слов’яносербія. Українське козацтво:

Мала енциклопедія. К.: Генеза; Запоріжжя: Прем’єр, 2002. С. 457–458.

707. Молдавський Р.Л. Нова Дніпровська лінія укріплень (1770-1791

рр.). Запозька спадщина. Вип. 16. Запоріжжя: Тандем-У, 2007. 85 с.

708. Мурзакевич Н. Афанасий Федорович Колпак, Новороссийский

колонизатор. ЗООИД. Одесса, 1881. Т. ХІІ. С. 462–464.

709. Мурзакевич Н. Донесения. О надгробных памятниках

Херсонской крепостной церкви. ЗООИД. Одесса, 1875. Т. ІХ. Отд. ІІІ. С. 390–

396.

710. Мурзакевич Н. Сведения о некоторых православных монастырях.

ЗООИД. Одесса, 1848. Т. ІІ. Отд. І. С. 302–329.

280

711. Н.М. Материалы для истории Новороссийской иерархии.

Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1878. № 20. С. 587–

602; 1879. № 2. С. 38–45; № 12. С. 349–356; № 13. С. 409–412; № 17. С. 547–

558.

712. Н.М. Обзор православной иерархии тех мест, которые

составляют ныне Новороссийский край и Бессарабию. Новороссийский

календарь на 1848 год. Одесса, 1847. С. 372–382.

713. Н.М. Одесский Архангело-Михайловский девичий училищный

монастырь. Новороссийский календарь на 1845 год, издаваемый от

Ришельевского лицея. Одесса: в городской типографии, 1844. С. 357–361.

714. Надхин Г.П. Церковные памятники Запорожья. Москва, 1877. 31

с.

715. Нариси історії архітектури Української РСР: дожовтневий період

/ [Ю.С. Асєєв, М.О. Грицай, О.Н. Ігнатов та ін.]; [редкол.: В.Г. Заболотний

(гол. ред.) та ін.]. К.: Держбудвидав УРСР, 1957. 560 с.: іл.

716. Наукова школа професора А.В. Бойка: персоналії та доробок /

Упорядники: Ігор Лиман, Вікторія Константінова. Запоріжжя, 2011. 376 с., іл.

717. Невзоров Н. Исторический очерк управления духовенством

военного ведомства в России. СПб.: тип. Ф.Г. Елеонского и

А.И. Поповицкого, 1875. VI+101 с.

718. Неводчиков Н. Евгений Булгарис, Архиепископ Славенский и

Херсонский. Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1875. №

7. С. 227–235; № 11. С. 362–376; № 12. С. 385–417; № 13. С. 425–442.

719. Негри А., Соколов Г., Михневич И., Ляликов Ф., Шевелев Е.

Записка о содержании старых письменных актов Новороссийского края.

ЗООИД. Т. ІІ. Отд. ІІ, ІІІ. С. 747–787.

720. Н-й А. Город Верхнеднепровск и его храм (Исторический очерк).

Екатеринославские епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. 1894.

№ 11. С. 256–263.

281

721. Никифоров В. Описание прихода, принадлежащего соборной

Успенской церкви уездного города Александрии Херсонской губернии.

Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1873. № 18. С. 519–

538; № 19. С. 566–588.

722. Никольский Н.М. История русской церкви. 3-е изд. М.: Изд.

Политической литературы, 1983. 448 с.

723. Никулин М.В. Православная церковь в общественной жизни

России (конец 1850-х – конец 1870-х гг.): автореф. дис… канд. исторических

наук: 07.00.02. М., 1997. 26 с.

724. Новицкий Я.П. Личный состав и аттестация духовенства

Александровского уезда Екатеринославской губернии по архивным данным

1814 и 1824 годов. Киевская Старина. Т. 24. № 3. С. 725–729.

725. Новицький Я. Твори у 5-ти томах / НАН України; Інститут

української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського; Інститут

історії України; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.

М.Т. Рильського; Запорізький національний університет; Запорізьке наукове

товариство ім. Я. Новицького / Упоряд. А. Бойко / Ред.: А. Бойко

(голов. ред.), В. Брехуненко, Ю. Мицик та ін. Т. 1. Запоріжжя: ПП «АА

Тандем», 2007. 508 с.

726. Новицький Я. Твори у 5-ти томах / НАН України; Інститут

української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського; Інститут

історії України; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.

М.Т. Рильського; Запорізький національний університет; Запорізьке наукове

товариство ім. Я. Новицького / Упоряд. Л. Іваннікова / Ред.: А. Бойко

(голов. ред.), В. Брехуненко, Ю. Мицик та ін. Т. 2. Запоріжжя: ПП «АА

Тандем», 2007. 510 с.

727. Новицький Я. Твори у 5-ти томах / НАН України; Інститут

української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського; Інститут

історії України; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології

282

ім. М.Т. Рильського; Запорізький національний університет; Запорізьке

наукове товариство ім. Я. Новицького / Ред.: А. Бойко (голов. ред.),

В. Брехуненко, Ю. Мицик та ін. / Упоряд. Л. Іваннікова, І. Павленко. Т. 3.

Запоріжжя: ПП “АА Тандем”, 2009. 440 с.

728. Новицький Яків. Твори у 5-ти томах / НАН України. Інститут

української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського; Інститут

історії України; Інститут рукопису НБУ ім. В.І. Вернадського; Запорізький

національний університет; Запорізьке наукове товариство ім. Я. Новицького /

Упорядн. А. Бойко, Р. Молдавський / Ред.: Бойко А. (голов. ред.),

Брехуненко В., Боряк Г. та ін. Т. 4. Ч. 1. Запоріжжя: АА Тандем, 2010. – 401

с.

729. Овсянников Е. Краткий исторический очерк единоверия (По

поводу истекающего столетия со дня его учреждения). Екатеринославские

епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. 1900. № 28. С. 776–785; №

29. С. 813–823.

730. Огієнко І.І. Українська церква: Нариси з історії Української

православної церкви: У 2 т. Т. 1–2. К.: Україна, 1993. 284 с.

731. Одесская Старокладбищенская церковь (исторический очерк).

Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1899. № 23. С. 641-

656.

732. Одессоведение. Учебное пособие / Автор идеи и руководитель

проекта: Крук В.Ю. Одесса: Фонд «Южная Столица», 2010. 384 с.

733. Олійник О.Л. Нехворощанський Успенський Орільський

монастир. Українське козацтво: Мала енциклопедія. К.: Генеза; Запоріжжя:

Прем’єр, 2002. С. 343.

734. Олійників О. Наснага одеської душі: одеські храми та благодійні

товариства і осередки. Одеса: Астропринт, 2008. 240 с.

735. Описание городов и уездов Азовской губернии. ЗООИД. Одесса,

1853. Т. ІІІ. С. 293–294.

283

736. Оранский К. Ново-Московский Свято-Троицкий собор. ЗООИД.

Одесса, 1848. Т. ІІ. С. 829–832.

737. Острікова Анна. Вплив культурно-ідеологічної доктрини

російської православної церкви на храмову архітектуру в Україні другої

половини ХІХ ст. Nad Wislа i Dnieprem. Polska i Ukraina w przestrzeni

eurazijskiej - przeszlosc i terazniejszosc. Torun-Saragossa: International

Association of Historians and Archivists, 2015. № 4. S. 107–110.

738. Павленко С.Ф. Зображальні джерела. Історичне

джерелознавство: Підручник / Я.С. Калакура, І.Н. Войцехівська,

С.Ф. Павленко та ін.. К.: Либідь, 2002. С. 243–294.

739. Павлуцкий Г.Г. Деревянные и каменные храмы. Профессора

Университета Св. Владимира Г. Г. Павлуцкого. Древности Украины, вып. I.

Киев: Издание Императорского Московского Археологического общества.

Тип. С. В. Кульженко. Пушкинская ул., соб. дом, N° 4-й, 1905 г. 124 с.

740. Падалка Л. О старинном Покровском храме козацкой поры и его

строителе. Полтава, 1908. 58 с.

741. Панагия или Успенский Бахчисарайский в Крыму скит.

Крымский Афон (Бахчисарайский Успенский монастырь в исторических

описаниях). Симферополь, 1995. С. 8–27.

742. Панагия или Успенский скит. Таврические епархиальные

ведомости. Отдел неофициальный. 1890. № 6. С. 231–256.

743. Панашенко В.В. Нова Сербія. Енциклопедія історії України: Т. 7:

Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії

України. - К.: В-во «Наукова думка», 2010. 728 с.: іл.. Режим

доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Nova_Serbiia (Дата звернення:

16.03.2019).

744. Папков А.А. Упадок православного прихода (XVIII–ХІХ века).

Историческая справка. М., 1899. 163 с.

284

745. Патенко С. Город Новомиргород, его храмы и духовное

управление. Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1880. №

13. С. 387–403; № 15. С. 455–473; № 21. С. 748–754.

746. Первухин В.Ф. Православные храмы Великомихайловщины.

Одесса: Астропринт, 2007. 76 с.

747. Петренко О., Гус О., Куліков В. Від редакції. Україна модерна. №

25. 2018. Економічні еліти України в історико-порівняльній перспективі. С.

9–15.

748. Петров Р. К истории прошлого века (Из церковного архива

с. Полог, Александровского уезда, за 1799 г.). Екатеринославские

епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. 1901. № 4. С. 75–77; № 7.

С. 155–160.

749. Петровский С. Некоторые исправления и дополнения к

«Послужному списку Иннокентия, архиепископа Херсоно-Таврической

епархии», изданному Погодиным. ЗООИД. Одесса, 1901. Т. ХХІІІ. С.142–153.

750. Петровский С. Одесский Преображенский, ныне кафедральный

собор: к столетию со дня его освящения, 14 ноября 1795 г. – 25 мая 1808 г.:

историческое описание и биографии по вновь изданным документам. Одесса,

1908. VI+480+83+XI с.

751. Петровский С. Семь Херсонских архиепископов. Биографии с

приложением портретов, выполненных фототипией. Одесса: тип.

Е.И. Фесенко, 1894. 184 с.

752. Покровский И.М. Русские епархии в ХVІ – ХІХ вв. Их открытие,

состав и пределы. Опыт церковно-исторического, статистического и

географического исследования. Казань: Центральная типография, 1913. Т. 2.

(ХVІІІ-й век). 892 + XVIII с.

753. Полонська-Василенко Н. Нездійснений архітектурний проект: до

історії Катеринослава. Записки історично-філологічного відділу ВУАН. 1929.

Т. 25. С. 307-315.

285

754. Полонська-Василенко Н. Нездійснений архітектурний проект (До

історії Катеринослава). Полонська-Василенко Н. Запоріжжя XVIII століття

та його спадщина. Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1967. Т. ІІ. С. 170–177.

755. Поручик П. Историческая записка о Свято-Покровской церкви

селения Возсиятского и ее приходе. Прибавления к Херсонским

епархиальным ведомостям. 1887. № 19. С. 767–791.

756. Посунько О.М. Історія Нової Сербії та Слов’яносербії.

Запоріжжя: РА «Тандем-У», 1998. 80 с.

757. Православные храмы в болгарских и гагаузских селениях юга

Украины и Молдовы / Сост. И.М. Пушков. Вып. І. Болград: Одесский

областной центр болгарской культуры в г. Болграде, 2004. 287 с. + 8 с. цв. ил.

758. Протопопов М. Успенский скит в Крыму близ Бахчисарая.

Крымский Афон (Бахчисарайский Успенский монастырь в исторических

описаниях). Симферополь, 1995. С. 28–42.

759. Путем Апостола Андрея. Очерки истории Православия в

Запорожском крае. К 20-летию Запорожской и Мелитопольской епархии /

Лыман И.И., Грибовский В.В., Стойчев В.М. и др. / Под ред.

Высокопреосвященнейшего Луки, архиепископа Запорожского и

Мелитопольского. Запорожье, 2012. 524 с.

760. Религия и церковь в истории России (советские историки о

православной церкви в России). М.: Мысль, 1975. 255 с.

761. Релігійні організації на Миколаївщині: історія і сучасність.

Науково-популярний довідник. Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. 248 с.,

12 с. іл.

762. Р-й А. Селение Карнауховка Екатеринославского уезда и

церковное торжество 4 декабря 1875 года по случаю исполнившегося

столетия существования храма в этом селении. Екатеринославские

епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. 1876. № 7. С. 97–125.

286

763. Римский С.В. Российская церковь в эпоху великих реформ:

церковные реформы в России 1860–1870-х годов. М.: Общество любителей

церковной истории, 1999. 286 с.

764. Родионов М. Статистико-хронолого-историческое описание

Таврической епархии. Общий и частный обзор. Симферополь, 1872. 269 с.

765. Розвиток православ’я на півдні України кінець ХVІІІ – початок

ХХ ст. (на матеріалах Херсонської губернії та Південної Бессарабії): бібліогр.

покажч. / ОНУ імені І.І. Мечникова; автор-упоряд.: В.В. Самодурова,

Н.М. Діанова, В.С. Кочмар; наук. ред. та авт. вступ. ст. Н.М. Діанова; відп.

ред. М.О. Подрезова. Одеса: Астропринт, 2010. 440 с.

766. Романенко Г. Краткая летопись св. Алексиевской церкви села

Алексеевки. Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1902. №

7. С. 217–222.

767. Ростиславов Д.И. Опыт исследования об имуществах и доходах

наших монастырей. СПб.: тип. Морского Министерства, 1876. 396 с.

768. Рудяков П. «В службу и вечное подданство…»: Сербские

поселения Новая Сербия и Славяносербия на украинских землях (1751–1764).

К.: АртЭк, 2001. 122 с.

769. Рункевич С. Русская Церковь в ХІХ веке. История христианской

Церкви в ХІХ веке. СПб.: Изд. А.П. Лопухина, 1901. Т. 2. 232 с.

770. Савчук (Бобко) Т.Г. Стан парафій Російської православної церкви

на Катеринославщині (20-і рр. ХХ ст.). Історія України. Маловідомі імена,

події, факти: Збірник статей. К.; Донецьк: Рідний край, 2001. Вип. 16. С.

120–125.

771. Сапожников И.В., Белоусова Л.Г. Греки под Одессой (Очерки

истории поселка Александровка с древнейших времен до начала ХХ века).

Одесса – Ильичевск: Элтон-2 – Гратек, 1999. 262 с.

772. Сапожніков І.В. Запорозька військова церква Покрова Пресвятої

Богородиці. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України

287

ЗДУ: Південна Україна ХVІІІ – ХІХ ст. Вип. 7. Запоріжжя: РА «Тандем–У»,

2003. С. 183-191.

773. Сведения о Бахчисарайской Успенской церкви, устроенной в

каменной скале. Сообщ. А. Гроздов. ИТУАК. 1890. № 9. С. 62–67.

774. Сведения о построении и освящении единоверческой Успенской

церкви в г. Одессе. Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям.

1875. № 3. С. 57–63.

775. Серафима. Молитвенные лампады. История Одесских

монастырей. Одесса: Свято-Архангело-Михайловский монастырь, 1996. 192

с.

776. Серафимов C. Евгений Булгарис, архиепископ Херсонский и

Славянский. Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1863. №

12. С. 172–182.

777. Серафимов С. Гавриил архиепископ Екатеринославский,

Херсонский и Таврический. ЗООИД. Одесса, 1863. Т. V. Отд. ІІІ. С. 919–953.

778. Серафимов С. Заметки из архива Готфийской епархии в Крыму.

ЗООИД. Одесса, 1867. Т. VI. С. 591–595.

779. Серафимов С. Историческое описание Херсонского Успенского

собора. Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1881. № 1. С.

18–20; № 3. С. 79–86; № 4. С. 110–117; № 15. С. 390–394; № 16. С. 426–438;

№ 17. С. 464–475; № 18. С. 494–498.

780. Серафимов С. Материалы для истории Херсонской епархии со

времени учреждения ее 1837 года до нашего времени. Прибавления к

Херсонским епархиальным ведомостям. 1883. № 3. С. 69–73; № 4. С. 91–101.

781. Серафимов С. Несколько сведений об учреждении викариатства

Херсонской епархии в 1852 году. Прибавления к Херсонским епархиальным

ведомостям. 1878. № 19. С. 557–567.

782. Серафимов С. Одесская Единоверческая Покровская церковь.

Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1883. № 9. С. 226–

288

231; № 10. С. 249–253; № 12. С. 304–317; № 14. С. 352–364; № 18. С. 835–855;

№ 24. С. 1117–1141.

783. Серафимов С.А. Крымские христиане (греки) на северных

берегах Азовского моря. Екатеринослав, 1901. 40 с.

784. Сергеев А.А. Уход таврических ногайцев в Турцию в 1860 г.

ИТУАК. Т. 49. Симферополь: Тип. Таврического губернского земства, 1913.

С. 178–222.

785. Скалозуб Ю.Г. Історія Катеринославської єпархії. 1775–1917

роки. Дніпропетровськ: Січ, 2001. 416 с.

786. Скальковский А.А. История Новой Сечи или последнего Коша

Запорожского. Извлечена из собственного запорожского архива. Одесса: В

Гор. тип., 1841. 437 с.

787. Скальковський А.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша

Запорозького / Передмова та коментарі Г.К. Швидько; Переклад з рос.

Т.С. Завгородньої [з видання: Скальковский А. История Новой Сечи или

последнего Коша Запорожского. На основании подлинных документов

Запорожского Сечевого архива: В 3 чч. 3-е изд. Одесса: Тип. А. Шульце,

1885-1886. Ч. 1. 1885. 302 с.; Ч. 2. 1885. 358 с.; Ч. 3. 1886. 330 с.].

Дніпропетровськ: Січ, 1994. 678 с.

788. Скарби січової церкви. Пам’ятки України: історія та культура.

1994, № 12. С. 32–35.

789. Славина Татьяна. Константин Тон. Л.: Стройиздат, 1989. 224 с. :

ил.

790. Смолич И.К. История русской церкви 1700–1917: пер. с нем. М.:

изд. Спасо-Преображенского Валаамского монастыря, 1996. Часть первая.

799 с.

791. Смолич И.К. История русской церкви. 1700 – 1917: пер. с нем.

М.: изд. Спасо-Преображенского Валаамского монастыря, 1997. Часть

вторая. 799 с.

289

792. Смолій В., Кульчицький С., Якубова Л. Донбас і Крим в

економічному, суспільно-політичному та етнокультурному просторі України:

історичний досвід, модерні виклики, перспективи (Аналітична доповідь). К.:

Інститут історії України НАН України, 2016. 616 с.

793. Собор от основания г. Одессы до учреждения самостоятельной

Херсоно-Таврической епархии (1794–1837 гг.). Херсонские епархиальные

ведомости. 1908. № 15. С. 3–11.

794. Соколов К. Летопись Свято-Покровской церкви села Коротяка,

Елисаветградского уезда, Бобринецкого благочиния. Прибавления к

Херсонским епархиальным ведомостям. 1902. № 18. С. 580–582; 1903. № 6.

С. 192–196; № 8. С. 250–254.

795. Спінул О.В. Київський митрополичий дім у кінці XVII–XVIII

століттях: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01. К., 1998. 16 с.

796. Столетие Екатеринославской епархии. Екатеринославские

епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. 1876. № 14. С. 209–221; №

15. С. 225–240; № 16. С. 247–256; № 17. С. 267–269; № 18. С. 273–288; № 19.

С. 289–304.

797. Стрельбицкий И.Х. Церковь Одесского института императора

Николая I: [Ист. очерк]. Одесса, 1907. 78 с.

798. Судковский Г. Историческая записка об Очаковском

Николаевском соборе. Прибавления к Херсонским епархиальным

ведомостям. 1885. № 20. С. 679–685; № 22. С. 762–769.

799. Сухарев М.В. Землевладение и промыслы Корсуньского

Таврического монастыря в конце XVIII – XIX в. Культура народов

Причерноморья. 1998. № 5. С. 446–448.

800. Сухарев М.В. Обустройство православных монастырей в Крыму

в 50-е гг. ХІХ в. Культура народов Причерноморья. 1999. № 6. С. 213–217.

290

801. Сухарев М.В. Феодосийская епархия: образование и

экономическая деятельность (1787–1800). Культура народов Причерноморья.

1997. № 2. С. 211–214.

802. Сухарев М.В. Хозяйственная деятельность Балаклавского

Георгиевского монастыря в конце XVIII – первой половине ХІХ в. Культура

народов Причерноморья. 1998. № 3. С. 393–394.

803. Сухарев М.В. Экономическое положение православной церкви в

Крыму в первой половине ХІХ в. Культура народов Причерноморья. 1998. №

3. С. 254–258.

804. Сухарєв Максим Володимирович. Економічне становище

православної церкви в Криму і Північній Таврії в кінці XVIII - середині ХІХ

ст. : автореф. дис... канд. іст. наук 07.00.01. Запоріжжя, 2011. 22 с.

805. Сухих Л.А. Анатолій Мелес. Прагнення Запорозької Січі до

церковної автономії. Наукові праці історичного факультету Запорізького

державного університету. Випуск VІІІ. Запоріжжя: РА «Тандем–У», 1999.

С. 273-276.

806. Таранушенко Стефан. Дерев’яна монументальна архітектура

Лівобережної України. Харків: Харківський приватний музей міської садиби,

2012. 652 с., іл.

807. Таранушенко Стефан. Дерев’яна монументальна архітектура

Лівобережної України. Харків: Видавець Савчук О.О., 2014. 896 с., 1033 іл.

808. Тарас Ярослав. Сакральна дерев’яна архітектура України (X–XXI

ст.). Народознавчі зошити. № 1 (121), 2015. С. 16–44.

809. Тимковский Ф. Церковно-историческая летопись об Ананьевском

Свято-Николаевском соборе и его приходе. Прибавления к Херсонским

епархиальным ведомостям. 1892. № 14. С. 401–423; № 15. С. 455–463.

810. Тимофеенко В.И. Генезис, сущность и этапы развития стиля

классицизма на Украине. Памятники архитектуры Украины. К., 1986. С. 41–

66.

291

811. Тимофеенко В.И. Города Северного Причерноморья во второй

половине XVIII века. К.: Наукова думка, 1984. 220 с.

812. Тимофеенко В.И. Одесса: Архит.-ист. Очерк. 2-е изд. К.:

Будівельник, 1984. 160 с, 16 с. ил.

813. Тимофеенко В.И. Особенности архитектурного развития г.

Одессы в 20-50-е годы XIX в. Архитектура. Л.: ЛИСИ, 1967. С. 5–17.

814. Тимофеенко В.И. Формирование градостроительной культуры

Юга Украины. К.: КиевНИИТИ, 1986. 284 с.

815. Тимофієнко В.І. Енциклопедія архітектурної спадщини України:

Тематичний словник. К., 1995. 365 с.

816. Тимофієнко В.І. Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть.

Біографічний довідник. К.: НДІТІАМ, 1999. 477 с. [Електронний ресурс]

Режим доступу: http://www.alyoshin.ru/Files/publika/timofienko (Дата

звернення: 23.12.2018).

817. Тимофієнко В. І. Про взаємодію національних традицій в процесі

формування архітектури Південної України в кінці XVIII ст. Українське

мистецтво у міжнародних зв’язках. К.: Наукова думка, 1983. С115–127.

818. Тимофієнко В. І. Традиції ренесансу та класицизму в забудові

Південної України XIX - початку XX ст. Мистецтво і сучасність. К.:

Наукова думка, 1980. С137–146.

819. Тимофієнко В.І. Хрестово-купольні собори в південних містах

України. Праці Центру пам’яткознавства. К., 1992. Вип. 1. С. 90–103.

820. Тимофієнко В.І., Дяченко С.А. Формування ансамблів

історичного центру Херсона за архівними джерелами. АСУ. 1996. № 3, ч. 1.

С. 179–192.

821. Тимофієнко В.І., Єрошев В.Ю. Українська садибна архітектура

другої половини XVIII - першої третини XIX століття. К., 1993. 43 с.

292

822. Тлєуш Віктор Махмутович. Трансформація адміністративно-

територіального устрою Катеринославщини–Дніпропетровщини (1802–1939):

дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01. Запоріжжя, 2019. 316 арк.

823. Топографическое описание Самарского Николаевского

монастыря, находящегося в Екатеринославской губернии в 2-х верстах к

востоку от города Новомосковска. ЗООИД. Т. ХІІ. С. 472-477.

824. Тригуб А.П. История церквей Николаева (малоизвестные

страницы конца XVIII – начала ХІХ вв.). ІІІ Миколаївська обласна краєзнавча

конференція «Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження». Миколаїв:

Атол, 2000. С. 161–165.

825. Тригуб О.П. Історія Миколаївського Адміралтейського собору

(1789–1936). Наукові праці. Т. І. Миколаїв: МФНаУКМА, 1998. С. 56-60.

826. Тригуб О.П. Історія Херсонської єпархії (1775–1918 рр.):

автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01. Донецьк, 2001. 16 с.

827. Типик С.В,, Чурочкін О.А. Анатолій Мелес у спогадах Гавриїла

Добриніна. Сіверщина в історії України. Вип. 6. 2013. С. 275–278.

828. Тур В.Г. Крымские православные монастыри ХІХ – начала ХХ

века: История. Правовое положение. Симферополь: Таврия–Плюс, 1998. 154

с.

829. Тур В.Г., Столбуненко М.М. До питання про правове становище

православних монастирів ХІХ ст. у Російській імперії (за архівними

матеріалами Криму). Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. Одеса,

1998. № 4. С. 136–144.

830. Турченко Ф.Г., Турченко Г.Ф. Південна Україна: модернізація,

світова війна, революція. К.: Генеза, 2003. 304 c.

831. Тухватулліна О.С. Духовно-релігійний розвиток етнічних громад

Північного Приазов’я наприкінці XVIII – початку ХХ ст.: дис. ... канд. іст.

наук: 07.00.01. Донецьк, 2012. 256 арк.

293

832. Угрюмов. Храм святого Равноапостольного князя Владимира в

Севастополе. Севастополь: Типо-литография Ковалева, 1904. Репринтное

издание. Киев: Жовтень, 1990. 24 с.

833. Ульяновський В. Релігія і церква в житті та творчості

Д.І. Яворницького. Mappa Mundi: Збірник наукових праць на пошану

Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. Львів–Київ–Нью-Йорк:

видавництво М.П. Коць, 1996. – С. 757–781.

834. Федоров В.А. Русская Православная Церковь и государство.

Синодальный период (1700–1917). М.: Русская панорама, 2003. 479 с.

835. Федорчук Оксана Олександрівна. Православ’я в становленні

культури Півдня України (кінець ХVІІІ - початок ХХ століття): автореф. дис.

... канд. іст. наук: 07.00.01. Донецьк, 2005. 18 с.

836. Феодосий (Макаревский). Исторический обзор православной

христианской церкви в пределах нынешней Екатеринославской епархии до

времени формального открытия ее. Екатеринослав, 1876. 398 с.

837. Феодосий (Макарьевский). Материалы для историко-

статистического описания Екатеринославской епархии. Церкви и приходы

прошедшего XVIII столетия. Екатеринослав: тип. Я.М. Чаусского, 1880. Вып.

І, ІІ. 572, 373 с.

838. Феодосий (Макаревский). Самарский, Екатеринославской

епархии, Пустынно-Николаевский монастырь. Екатеринослав: тип.

Екатеринославскаго губернскаго правления, 1873. 141 с.

839. Феофилов М. Исторический очерк христианства в Крыму.

Таврические епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. 1898. № 22. С.

1464–1473; № 23. С. 1583–1593; № 24. С. 1674–1679; 1899. № 5. С. 347–358;

№ 8. С. 603–615.

840. Филарет. История Русской Церкви, пятый период. М., 1848. 234

с.

294

841. Филиппович И. Из летописи прихода Петро-Павловской церкви

села Мигеи, Елисаветградского уезда, Херсонской епархии. Прибавления к

Херсонским епархиальным ведомостям. 1900. № 20. С. 583–606; № 21. С.

626–633.

842. Філас В.М. Візуальне освоєння Північного Причорномор’я

останньої чверті XVIII – середини ХІХ ст.: джерелознавчий аналіз.

Запоріжжя : Вид-во Хортицької національної академії, 2018. 460 с.

843. Філас Віктор Миколайович. Живопис та графіка як джерело з

історії Південної України останньої чверті XVIII – середини ХІХ ст.:

автореф. дис. ... доктора іст. наук: 07.00.06. Київ, 2019. 33 с.

844. Флоровский В. Краткий исторический очерк о построении

единоверческой Одесской Покровской церкви. Прибавления к Херсонским

епархиальным ведомостям. 1898. № 21. С. 512–521.

845. Хаєцький О.П. З історії будівництва Свято-Миколаївського

собору в Миколаєві. Українська державність: проблеми історії, права,

економіки, мовознавства, філософії, політології та культури. Збірник

наукових праць. Миколаїв–Одеса: Тетра, 2001. Т. І. С. 276–279.

846. Харлампович Константин Васильевич. Малороссийское влияние

на великорусскую церковную жизнь. Казань: Изд. кн. маг. М. А. Голубева,

1914. Т. 1 . XXIV+878+LXVI c.

847. Харлан А. Влияние природно-климатических и территориально-

исторических факторов на архитектурные и градостроительные особенности

деревянных церквей Нижнего Поднепровья. Новини науки Придніпров’я.

Архітектура та містобудування. № 7-8. Дніпропетровськ: ПДАБА, ДДМА,

РВА «Днепр-VAL», 2006. С. 48–53.

848. Харлан О. Архітектура дерев’яних церков Катеринославщини: до

історіографії питання. Краєзнавство. Науковий журнал. № 1-2, 2009. С. 217–

227.

295

849. Харлан О. Архітектурна та мистецька спадщина ХVІІІ–ХІХ ст.:

Самарський Пустельно-Миколаївський монастир. Архітектурна та

містобудівна спадщина. Праці центру памяткознавства. К, 2006. С. 17–34.

850. Харлан О. Бабайківська дерев’яна церква в ім’я святителя

Христова Миколая. До питання локалізації місцезнаходження та

архітектурно-містобудівні особливості. Січеславський альманах. Збірник

наукових праць з історії українського козацтва. Д.: НГУ, 2010. С. 107–115.

851. Харлан О. Благовіщенська церква у Катеринославі. Моє

Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2011

рік. ІІ півріччя. У 2- частинах. Ч.ІІ. Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. С. 197–

199.

852. Харлан О. Відкриття фундаментів дзвіниці початку ХІХ ст. на

території Самарського Пустинно-Миколаївського монастиря. Праці центру

пам’яткознавства: збірник наукових праць. Вип. 25. К., 2014. С. 84–91.

853. Харлан О. Дерев’яна Покровська церква міста Нікополь. До

питання локалізації місцезнаходження та архітектурно-містобудівні

особливості. Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Науково-

технічний збірник. Вип. 16. К.: КНУБА, 2006. С. 112–124.

854. Харлан О. До історії будівництва дерев’яного Троїцького собору

в Самарчуку та Новомосковську. Джерела духовності: Науково-краєзнавчі

експедиції Національної спілки краєзнавців України 2009-2013 рр. Документи

та матеріали. Вінниця: ПП Балюк І.Б., 2014. С. 62–70.

855. Харлан О. До історії локалізації місцезнаходження дерев’яної

церкви Архангела Михаїла в Старому Кодаку. Січеславщина. Краєзнавчий

альманах. Вип. 6. Дніпропетровськ, 2012. С. 39–47.

856. Харлан О. До історії церкви Архістратига Михаїла села Грушівка

Вишетарасівської волості Катеринославського повіту. Історія і культура

Придніпров’я: Невідомі та маловідомі сторінки. Вип. 4. Дніпропетровськ:

НГУ, 2007. С. 153–158.

296

857. Харлан О. До питання локалізації місцезнаходження та

архітектурно-містобудівних особливостей храмів села Романково.

Січеславський альманах: Збірник наукових праць з історії українського

козацтва. № 7. Дніпропетровськ, 2014. С. 85–98.

858. Харлан О. Ігренська церква святого Миколая. Моє Придніпров’я.

Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2011 рік. ІІ півріччя.

У 2- частинах. Ч.ІІ. Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. С. 176–177.

859. Харлан О. Мобільні храми запорозьких козаків. Нові

дослідження пам’яток Козацької доби в Україні. Зб. наук. стат. Вип. 19. К.,

2010. С. 282–287.

860. Харлан О. Народні традиції у релігійному мистецтві

Придніпров’я XVII-XVIII ст. Праці центру пам’яткознавства. Збірник

наукових праць. Вип. 17. К, 2010. С. 70–86.

861. Харлан О. Неповторна пам’ятка архітектури запорозьких козаків.

До 230-річчя від часу збудування Троїцького собору у місті Новомосковськ.

Відлуння віків. № 2 (10). 2008. С. 26–33.

862. Харлан О. Нові матеріали до історії будівництва дерев’яного

Троїцького собору в м. Новомосковськ. Сучасні проблеми архітектури та

містобудування: Науково-технічний збірник / Відпов. ред. М.М. Дьомін. К.:

КНУБА, 2009. Вип.21. С. 130–138.

863. Харлан О. Новогригорівська церква в ім’я святих Константина та

Єлени. Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської

області на 2010 рік. Дніпропетровськ, 2009. С.45–47.

864. Харлан О. Покрова Запорожжя. Український тиждень. № 42

(155), 15-21 жовтня 2010 р. С. 50–53.

865. Харлан О. Про своєрідність культової архітектури запорозьких

козаків. Софійські читання. Матеріали V міжнародної науково-практичної

конференції «Духовний потенціал та історичний контекст християнського

мистецтва» (м. Київ, 28-29 травня 2009 р.). К., 2010. С.179–189.

297

866. Харлан О. Самарський Пустельно-Миколаївський монастир.

Формування архітектурного ансамблю в ХVІІІ ст. Україна модерна і сучасна

(історія, історіографія та джерелознавство): Матеріали наукових читань,

присвячених 60-річному ювілею професора Г.К. Швидько. Дніпропетровськ:

НГУ, 2004. С. 38–44.

867. Харлан О. Самарський Пустинно-Миколаївський монастир.

Архітектурна та мистецька спадщина ХVІІІ – ХІХ ст. Придніпровя:

Історико-краєзнавчі дослідження. Збірник наукових праць. Вип. 2.

Дніпропетрвськ: ДНУ, 2005. С. 10 –120.

868. Харлан О. Святиня Самарської паланки (235 років до дня

освячення місця і закладки храму). Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних

дат Дніпропетровської області на 2010 рік. Дніпропетровськ, 2009. С.104–

106.

869. Харлан О. Спотворений сакральний простір. Січеславщина.

Краєзнавчий альманах. Вип. 5. Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. С. 36–44.

870. Харлан О. Стилістичні й типологічні особливості дерев’яних

храмів Запорозьких Вольностей XVII-XVIII ст. Нові дослідження пам’яток

Козацької доби в Україні. Зб. наук. стат. Вип. 18. К., 2009. С. 291–300.

871. Харлан О. Унікальна церква Нікополя. Моє Придніпров’я.

Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2011 рік. ІІ півріччя.

У 2- частинах. Ч. ІІ. Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. С. 131–133.

872. Харлан О. Храм у Старому Кодаку. Моє Придніпров’я. Календар

пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2008 рік. Дніпропетровськ,

2007. С.237–241.

873. Харлан О. Церква в ім’я Покрова Пресвятої Богородиці в

містечку Нікополь: Архітектурно-історичний нарис. Бібліографія / Під ред.

О. Титової / Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. К., 2011. 40 с.

298

874. Харлан О. Церква села Піщанка Новомосковського повіту. Моє

Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2014

рік. Дніпропетровськ, 2013. С. 90–92.

875. Харлан Олександр Вікторович. Особливості типологічної

еволюції дерев’яної храмової архітектури на території півдня України сер.

ХVIIІ – поч. XХ ст. (на прикладі Катеринославської губернії): дис... канд.

архітектури: 18.00.01. К., 2010. 241 с.

876. Хмарський В.М. Археографічна діяльність наукових установ на

півдні України у ХІХ – на початку ХХ ст.: автореф. дис. ... доктора іст. наук:

07.00.01. Одеса, 2004. 34 с.

877. Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / А. Кравченко,

Г. Мухин, В. Петлюченко, А. Руссу, Тит (Бородин) и др. К.: Техносервис,

2001. Выпуск 1. 156 с.

878. Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / В. Быков и др.

Одесса: Одесский паломник, 2005. Выпуск 2. 351 с.

879. Цапенко М.П. Архитектура Левобережной Украины ХVII–ХVIII

веков. М.:Стройиздат, 1967. 234 с.

880. Церковне мистецтво України: у 3-х т. / НАН України, Ін-т

народознавства; кол. авт.; відп. ред. С.П. Павлюк; кер. проекту, наук. ред.

тому Л.М. Герус; худ.-оформл. Є.В. Вдовиченко. Харків: Фоліо, 2018. Т. І.

Архітектура. Монументальне мистецтво. 947 с.: іл.

881. Церковь в истории России (ІХ в. – 1917 г.). Критические очерки.

М.: Наука, 1967. 336 с.

882. Церковь в Одессе во имя Всех святых российских. Прибавления к

Херсонским епархиальным ведомостям. 1862. № 6. С. 90–96.

883. Церковь святой великомученицы Екатерины в Херсонской

крепости. Херсонские губернские ведомости. 1843. № 14.

884. Циберт В. (Константінова В.). Атлас Новоросійської губернії

1799 року як джерело з соціально-економічної історії міст Південної України

299

першої половини ХІХ століття. Записки науково-дослідної лабораторії

історії Південної України Запорізького державного університету: Південна

Україна XVIII – ХІХ століття. Вип. 4(5). Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2000.

С. 232–234.

885. Циберт В. (Константінова В.). Дослідження Я. Новицького з

історії південноукраїнських міст останньої чверті ХVІІІ – середини ХІХ

століття. Матеріали перших Новицьких читань. 24 жовтня 2002 р., м.

Запоріжжя. Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2002. С. 64–68.

886. Циберт В. (Константінова В.). Історіографія досліджень з

соціально-економічної історії міст Катеринославської губернії останньої

чверті ХVІІІ – першої половини ХІХ століття. Вісник Дніпропетровського

університету. Історія та археологія. Вип. 10. Дніпропетровськ: Вид-во

Дніпропетровського університету, 2002. С. 85–88.

887. Циберт В. (Константінова В.). Соціальний розвиток

південноукраїнських міст першої половини ХІХ століття. Наукові записки.

Історичні науки: Збірник наукових статей Національного педагогічного

університету ім. М.П. Драгоманова. Вип. 46. Київ–Бердянськ, 2002. С. 37–

41.

888. Черный П. Село Ак-Мечеть, Ананьевского уезда. (Опыт

историко-статистического описания). 1798–1898 г. К столетию Иоанно-

Богословской церкви. Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям.

1903. № 12. С. 370–373; № 14. С. 401–407.

889. Чехович П. Сведения о селе Цыбулеве и его окрестностях.

Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1873. № 7. С. 212–

219.

890. Чимаров С.Ю. Русская православная церковь и вооруженные

силы России в 1800–1917 гг. СПб.: Нестор, 1999. 272+19 с.

300

891. Чимаров С.Ю. Русская православная церковь и религиозно-

нравственное воспитание личного состава армии и флота (1800–1917 гг.):

автореф. дис. … доктора исторических наук: 07.00.02. СПб., 1999. 44 с.

892. Чистович И.А. Очерк истории Западно-Русской Церкви. Т. 2.

СПб.: тип. Деп. Уделов, 1884. 652 с.

893. Шавшин В.Г. Адмирал М.П. Лазарев и Балаклавский

Георгиевский монастырь. Пилигримы Крыма. Осень 98: Международная

научная конференция. Материалы. Симферополь: Крымский Архив, 1999. С.

283–289.

894. Шавшин В.Г. Балаклавский Георгиевский монастырь.

Симферополь: Таврия, 1994. 160 с.

895. Шавшин В.Г. Некрополь Балаклавского Георгиевского

монастыря. Крымский Архив. 1997. № 3. С. 137–141.

896. Шандра В.С. Донеччина: адміністративно-територіальний і

відомчий поділи (кінець XVIII – початок ХХ ст.). К.: Інститут історії

України, 2015. 78 с.

897. Шахов В. К описанию православных приходов заштатного города

Новогеоргиевска, Александрийского уезда. Прибавления к Херсонским

епархиальным ведомостям. 1893. № 13–14. С. 321–335; № 15. С. 358–371; №

17. С. 428–439; № 18. С. 471–485; № 24. С. 705–719; 1894. № 19. С. 430–440;

1901. № 21. С. 726–730.

898. Швидько Г.К. Єпископ Феодосій Макаревський – дослідник

історії Катеринославщини. Історія України: маловідомі імена, події, факти:

зв. ст. К.: Рідний край, 1999. Вип. 8. С. 276–282.

899. Шугальова І. Запорозькі традиції і тенденції змін православної

церкви на Півдні Укораїни в другій половині XVIII – середині ХІХ ст.

Національна перлина Запорожжя: впровадження інноваційно-інвестиційних

технологій гармонізації біоекосистеми о. Велика Хортиця. Перший

301

Міжнародний конгрес: Збірник тез доповідей. Запоріжжя: ЗДУ, 2004. С. 138–

141.

900. Шугальова Інна Михайлівна. Зміни в адміністративному устрої

православної церкви в Україні в другій половині ХІХ ст.: дис. ... канд. іст.

наук: 07.00.01. Запоріжжя, 2005. 230 арк.

901. Шугальова І.М. Устрій українських православних єпархій:

традиційні засади і напрям еволюції (кінець XVIII – середина ХІХ ст.).

Наукові праці історичного факультету Запорізького державного

університету. Вип. ХVІІІ. Запоріжжя: Просвіта, 2004. С. 24–40

902. Щербаківські Вадим і Данило. Українське мистецтво: в двох

томах з додатками / Передм. І. О. Ходак ; предм.-геогр. покажч. В. М.

Слободяна ; упорядн. О. О. Савчук. Харків : Видавець Савчук О. О., 2015.

472 с. : [412 іл.]

903. Эварницкий Д.И. Вольности запорожских козаков. СПб.: Тип.

П.М.Бабкина, 1898. 405 с.

904. Эварницкий Д.И. Вольности запорожских козаков. Историко-

топографический очерк с приложением трех карт. - СПб., 1890. 384 с.

905. Эварницкий Д.И. Дикий монах. Екатеринославские губернские

ведомости. 1888. № 41. С. 3–4.

906. Эварницкий Д.И. Церковные памятники Запорожья.

Исторический вестник. М., 1893. Т. 52. С. 770–782.

907. Эшлиман Карл Иванович (1808-1893). Поликуровский холм.

Крымский виртуальный некрополь [Електронний ресурс] Режим доступу:

http://www.memento-sevastopol.ru/objects/62.html (Дата звернення:

16.03.2019).

908. Юрневич М. К истории Одесской Архангело-Михайловской

монастырской церкви. ЗООИД. Одесса, 1898. Т. ХХІ. С. 8–28.

909. Юрченко П.Г. Дерев’яна архітектура України. Київ: Будівельник,

1970. 191 с.: іл., 12 л.іл.

302

910. Юрченко П.Г. Дерев’яне зодчество України (XVIII–ХІХ ст.). К.:

Вид-во Акад. архітектури УРСР, 1949. 134 с.

911. Юрченко П. Храмы города Херсона (Отрывок из истории

г. Херсона). Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1881. №

20. С. 562–573.

912. Яворницький Д.I. Iсторiя запорозьких козакiв. К.: Наукова думка,

1990. Т. 1. 592 с.

913. Яковлев В.А. Когда были заложены первые церкви в Одессе.

Южный сборник в пользу пострадавших от неурожая. Одесса, 1892. Отд. 2.

С. 157–160.

914. Ястребов В. Историко-статистические материалы о церквах гор.

Елисаветграда. Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. 1884.

№ 15. С. 479–484.

303

ДОДАТКИ

Додаток А

Список публікацій здобувача за темою дисертації

Статті у фахових виданнях України та виданнях,

включених до міжнародних наукометричних баз

1. Коваль О.С. Храми запорозького козацтва часів Нової Січі. Гілея:

науковий вісник. К.: Видавництво «Гілея», 2019. Вип. 144 (№ 5). Ч. 1.

Історичні науки. С. 49–52. (Index Copernicus; EBSCO Publishing, Inc.; SIS).

2. Коваль О. Зведення грецьких храмів Готфійської та Кафійської єпархії

в Північному Приазов’ї. Науковий вісник Ізмаїльського державного

гуманітарного університету: збірник наукових праць. Серія «Історичні

науки». Ізмаїл: РВВ ІДГУ, 2019. Вип. 40. С. 118–126. (Index Copernicus).

3. Коваль О.С. Православні храми Південної України другої половини

XVIII ст. за межами Російської імперії. ЕМІНАК: науковий щоквартальник.

2(26). 2(26). С. 35–42. (Index Copernicus, ERIH PLUS).

4. Коваль О. Регулювання церковного будівництва і зміни храмової

мережі в єпархіях, до складу яких входили південноукраїнські землі у 1734–

1775 рр. Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Історія.

Політологія. 2019. Вип. 24. С. 67–75. (Index Copernicus).

5. Коваль О.С. Православне храмове будівництво у Бердянську. Наукові

праці історичного факультету Запорізького національного університету.

Запоріжжя: ЗНУ, 2019. Вип. (Index Copernicus).

6. Коваль О.С. Законодавча регламентація православного храмового

будівництва на Півдні України за царювання Олександра ІІ. Наукові праці

історичного факультету Запорізького національного університету.

Запоріжжя: ЗНУ, 2019. Вип. (Index Copernicus).

304

Публікації, що додатково відображають результати дослідження та його

апробацію

7. Lyman Igor, Konstantinova Victoria, Koval Olha. Gender Aspect in

Memory of Names: Orthodox Churches of the Southern Ukraine of 18th – 19th

centuries. The Seventh International Multidisciplinary Symposium of Memory

Studies: "Gender and (dis)memory" [Електронний ресурс] Режим доступу:

http://ri-

urbanhistory.org.ua/images/tituls/Posters%202018/Lyman,%20Konstantinova,Kov

al.pdf (Дата звернення: 19.10.2018). Авторський внесок – 30%.

8. Коваль О.С. Чисельність церков і регламентація храмового

будівництва на Півдні України за часів Слов’янської та Херсонської єпархії.

Пріоритети розвитку суспільних наук у ХХІ столітті: Матеріали

міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, Україна, 12–13

квітня 2019 року). Одеса: ГО «Причорноморський центр досліджень проблем

суспільства», 2019. С. 10–15.

9. Коваль О.С. Розбудова храмової мережі Слов’яносербії (1753–1764).

«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»: зб. матеріалів ХХІІ

Міжнарод. наук. практ. інтернет-конф., 30 квітня 2019 р. Переяслав-

Хмельницький, 2019. Вип. 22. С. 77–80.

10. Коваль О.С. «Британський консул і промисловець Джон Грієвз».

Энциклопедия Бердянска. Том 5. Ежегодник–2018. Бердянск: Південна зоря,

2019. С. 514.

11. Коваль О.С. «Український Південь очима консулів Британської

імперії 19 – початку 20 ст. Том 1: Британські консули в портовому місті

Бердянську». Энциклопедия Бердянска. Том 5. Ежегодник–2018. Бердянск:

Південна зоря, 2019. С. 543.

12. Коваль О.С. Православне храмове будівництво на півдні України у

1734–1775 рр. Наука ІІІ тисячоліття: пошуки, проблеми, перспективи

розвитку: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної інтернет-

305

конференції (25–26 квітня 2019 року): збірник тез. Бердянськ: БДПУ, 2019.

С. 48–49.

13. Коваль О.С. Церковне православне будівництво у

південноукраїнському портовому місті. Філософсько-світоглядні та

культурологічні контексти неперервної освіти: матеріали міжнародної

науково-практичної конференції. 12-13 квітня 2019 р., м. Дніпро, КЗВО

«ДАНО» ДОР». / Наук.ред. О.Є. Висоцька. Дніпро: СПД «Охотнік», 2019. С.

144–146.

14. Коваль О.С. Зв’язки українських земель з Балканами у XVIII ст.:

православне храмове будівництво у Новосербії. Травневі студії: історія,

політологія, міжнародні відносини / Збірка матеріалів Міжнародної

наукової конференції «Травневі студії 2019: історія, політологія,

міжнародні відносини»; за ред. докт. іст. наук Н.Р. Темірової. Вінниця:

ДонНУ імені Василя Стуса, 2019. Вип. 4. С. 89–91.

15. Коваль О.С. Розбудова церковної мережі Слов’янської та

Херсонської (Катеринославської та Херсонесо-Таврійської) єпархії (1776–

1797 рр.). Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та

релігійний виміри: збірка наукових праць. Вип. 7 / Відп. ред. М. І. Михайлуца.

Міністерство освіти і науки України; Одеський національний морський

університет; Інститут історії України НАН України та ін. Херсон: ОЛДІ-

ПЛЮС, 2019. C. 190–196.

Апробація результатів дослідження

1). Круглий стол «Українсько-російське пограниччя: можливості

вивчення колективних ідентичностей населення Донбасу в умовах гібридної

війни методами усної історії» (Бердянськ, вересень 2017).

2). Сьомий міжнародний симпозіум з мультидисциплінарного вивчення

пам’яті «Gender and (dis)memory» (Пуебла, Мексика, жовтень 2018).

306

3). Всеукраїнська наукова конференція «Х Новицькі читання»

(Запоріжжя, жовтень 2018).

4). Міжнародна науково-практична конференція «Філософсько-

світоглядні та культурологічні контексти неперервної освіти» (Дніпро,

квітень 2019).

5). Міжнародна науково-практична конференція «Пріоритети розвитку

суспільних наук у ХХІ столітті» (Одеса, квітень 2019).

6). ХХІІ міжнародна науково-практична інтернет-конференція

«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи» (Переяслав-

Хмельницький, квітень 2019).

7). І Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених

«Наука та освіта у дослідженнях молодих учених» (Харків, квітень 2019).

8). ІІІ міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Наука ІІІ

тисячоліття: пошуки, проблеми, перспективи розвитку» (Бердянськ, квітень

2019).

9). Міжнародна наукова конференція «Травневі студії 2019: історія,

політологія, міжнародні відносини» (Вінниця, квітень 2019).

10). Всеукраїнська наукова конференція на знак вшанування пам’яті

професора Анатолія Васильовича Бойка «Історія Степової України XVII–ХХІ

століття» (Запоріжжя, травень 2019).

11). VІІ міжнародна наукова конференція «Південь України: етно-

історичний, мовний, культурний та релігійний виміри» (Одеса, травень 2019).

307

Додаток Б

Православні релігійні споруди Південної України, зведені до 1881 р., у

«Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення,

занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України»

№

п.п.

Найменування

пам’ятки

Датування Місцезнаходження Вид

пам’ятки

Охоронний

номер

№ та

дата

рішення

про

взяття

під

охорону

Автономна

Республіка Крим

Бахчисарайський

район

1. Комплекс

Успенського

печерного

монастиря

V–IX

століття,

IX–XIII

століття,

XIV–XVII

століття

м. Бахчисарай,

балка Майрам-

Дере

пам'ятка

археології

010006-Н Постанова

Кабінету

Міністрів

України

від

03.09.2009

№ 928

Севастополь

1. Комплекс

некрополя

Херсонесу

Таврійського і

монастиря

Богоматері

Влахернської

IV століття

до нашої

ери – ХIII

століття

гирло Карантинної

балки, між

вулицями Шостака

та Г. Петрової

пам’ятка

археології

270020-Н Постанова

Кабінету

Міністрів

України

від

10.10.2012

№ 929

2. Монастир

Богоматері

Влахернської

IV століття

до нашої

ери – ХIII

століття

гирло Карантинної

балки, між

вулицями Шостака

та Г. Петрової

пам’ятка

археології

270020/2-Н Постанова

Кабінету

Міністрів

України

від

10.10.2012

№ 929

3. Печерний

монастир

XI–XIII

століття

м. Інкерман пам'ятка

археології 270012-Н Постанова

Кабінету

Міністрів

України

від

308

№

п.п.

Найменування

пам’ятки

Датування Місцезнаходження Вид

пам’ятки

Охоронний

номер

№ та

дата

рішення

про

взяття

під

охорону

03.09.2009

№ 928

4. Храм Св. Іллі XI–XIII

століття

урочище Ласпі пам'ятка

археології 270013-Н Постанова

Кабінету

Міністрів

України

від

03.09.2009

№ 928

5. Георгіївський

монастир

XI–XIII

століття

мис Фіолент пам'ятка

археології 270019-Н Постанова

Кабінету

Міністрів

України

від

03.09.2009

№ 928

м. Одеса

1. Будівля

Грецької

церкви

Святої Трійці

1808 рік,

1900–1908

роки

вул.

Катерининська, 55

пам’ятка

архітектури,

історії

150025-Н Постанова

Кабінету

Міністрів

України

від

10.10.2012

№ 929

Складено на основі: Реєстр пам’яток національного значення. Міністерство

культури України. Офіційний сайт [Електронний ресурс] Режим доступу:

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245365203&cat_id=2

44910406 (Дата звернення: 16.03.2019).

309

Додаток В

Православні1 релігійні споруди Південної України, зведені до 1881 р., у

переліку пам`яток культурної спадщини місцевого значення, занесених

до «Державного реєстру нерухомих пам’яток України»

№

п.п

.

Назва об’єкта Датування Місцезнаходженн

я

Вид об’єкта № та дата

наказу

МКТ /

Мінкультур

и про

занесення

до Реєстру

Охор.

№

Автономна

Республіка Крим

м. Сімферополь

1. Церква святої

Мироносиці

Марії Магдалени

притулку для

дівчат графині

Адлерберг

1869 р. ріг вулиць

Пушкіна, 18 та

Гоголя,12, літер Б

Пам’ятка

архітектури

Наказ

Мінкультури

від

20.01.2012 №

45

4757-

АР

2. Петропавлівська

церква (собор)

1870 р. вул.

Пролетарська, 5,

літера «А»

Пам’ятка

архітектури

Наказ

Мінкультури

від

04.07.2013 №

604

4870-

АР

3. Церква в ім’я

Введення в храм

Пресвятої

Богородиці

1872 р. вул. Сергєєва-

Ценського, 5,

літера А

Пам’ятка

архітектури

Наказ

Мінкультури

від

22.11.2012 №

1364

4798-

АР

Бахчисарайськи

й район

Верхоріченська

сільська рада

4. Колишня церква

(церква Різдва

Богородиці)

XVIII ст.,

кінець XIX

ст.

1,3 км на південь

від с. Синапне

(колишнє

с. Охотниче)

Пам’ятка

архітектури

Наказ

Мінкультури

від

04.07.2013 №

604

4834-

АР

м. Євпаторія

5. Вірменська

церква

початок

30–40 рр.

ХІХ ст.

вул.

Інтернаціональна,

44, літера А

Пам’ятка

архітектури

Наказ

Мінкультури

від

22.11.2012 №

1364

4781-

АР

1 І зведені до розколу християнської церкви 1054 р.

310

Старокримська

міська рада

6. Колишній

монастир Сурб –

Стефанос

(Георгіївський

монастир)

(руїни)

ХІІІ–ХІV ст. м. Старий Крим,

в 6,5 км на

південь від міста,

на території

Старокримського

Державного лісо-

полювального

господарства

Пам’ятка

археології

Наказ

Мінкультури

від

20.01.2012 №

45

4750-

АР

Судацька міська

рада

Грушевська

сільська рада

7. Церква Святого

Знамення ікони

Божої Матері

(вірменська

церква Святої

Богородиці)

XIV - XIX ст. с. Грушівка,

вул. Садовая, 103-

а,

на правому березі

річки Суук-Сала

Пам’ятка

архітектури

Наказ

Мінкультури

від

22.11.2012 №

1364

4810-

АР

Феодосійська

міська рада

Орджонікідзевсь

ка селищна рада

8. Армянський

середньовічний

монастир

ХІV – ХVІІІ

століття

на північний-захід

від селища

Орджонікідзе, в

долині

Двухякорної

бухти – на

північному схилі

хребта Біюк-

Янишар, в 250 м

від

3-го км сучасної

дороги

Орджонікідзе –

Южне –

Коктебель

Пам’ятка

археології

Наказ МКТ

від

25.10.2010

№ 957/0/16-

10

4164-

АР

Насипнівська

селищна рада

(м. Феодосія)

9. Церква 1830 рік с. Насипне,

вул.

Южнобережна,

35, літер А

Пам'ятка

архітектури та

містобудуванн

я

Наказ МКТ

від

25.10.2010

№ 957/0/16-

10

4715-

АР

Національний

заповідник

«Херсонес

311

Таврійський»

10. П’ятиабсидний

храм

X - XI ст. Гагарінський

район, вул.

Древня, 1

Пам’ятка

археології

Наказ

Мінкультури

від

26.04.2013 №

364

335-

Св

11. Підземний храм-

мавзолей

V ст. н.е. Гагарінський

район, вул.

Древня, 1

Пам’ятка

археології

Наказ

Мінкультури

від

26.04.2013 №

364

336-

Св

12. Базиліка 1935 р. VI ст. н.е. Гагарінський

район, вул.

Древня, 1

Пам’ятка

археології

Наказ

Мінкультури

від

26.04.2013 №

364

337-

Св

13. Базиліка 1889 р. VI ст. н.е.,

X - XIII ст.

Гагарінський

район, вул.

Древня, 1

Пам’ятка

археології

Наказ

Мінкультури

від

26.04.2013 №

364

338-

Св

14. Базиліка 1932 р. VI - XI ст. Гагарінський

район, вул.

Древня, 1

Пам’ятка

археології

Наказ

Мінкультури

від

26.04.2013 №

364

339-

Св

15. Шестистовпний

храм

X - XI ст. Гагарінський

район, вул.

Древня, 1

Пам’ятка

археології

Наказ

Мінкультури

від

26.04.2013 №

364

340-

Св

16. Храм з

аркосоліями

кін. X –

поч. XI ст.

Гагарінський

район, вул.

Древня, 1

Пам’ятка

археології

Наказ

Мінкультури

від

26.04.2013 №

364

341-

Св

17. Храм на

склепіннях

X - XI ст. Гагарінський

район, вул.

Древня, 1

Пам’ятка

археології

Наказ

Мінкультури

від

26.04.2013 №

364

342-

Св

18. Храм з ковчегом X - XIV ст. Гагарінський

район, вул.

Древня, 1

Пам’ятка

археології

Наказ

Мінкультури

від

26.04.2013 №

364

343-

Св

Кіровоградська

область

м.

Кропівницький

19. Дзвіниця церкви 1828 р. вул. Велика Пам`ятка Наказ 2626-

312

Володимирської

ікони Божої

Матері

Перспективна, 74 архітектури Мінкультури

від 14.04.201

4 № 212

Кр

20. Православна

Автокефальна

церква

Володимира

Великого

(Єдиновірська

Покровська

церква)

1795 – 1825

роки

вул.

Володарського,

73/5

Пам’ятка

архітектури та

містобудуванн

я

Наказ МКТ

від

15.04.2008 №

424/1/16-08

2609-

Кр

Одеська область

м. Одеса

21. Скорботна

церква (арх.

Шашін О.С.)

1868 р. Бєлінського вул.,

2 від Успенської

(Чичеріна) до

Базарної (Кірова)

2

Пам’ятка

архітектури та

містобудуванн

я

Наказ МКТ

від

20.06.2008 №

728/0/16-08

104/2

-Од

22. Будівля

Успенського

собору

(арх. Оттон

Л.Ц.),

над яким у ніч з

6 на 7 листопада

1943 р.

Г.Дюбакіним був

піднесений

червоний прапор

1855-1869 рр.

1875 р.

1943 р.

Преображенська

вул. (Рад. Армії),

70

Пам’ятка

архітектури та

містобудуванн

я, історії

Наказ МКТ

від

20.06.2008 №

728/0/16-08

675 -

Од

23. Будівля Спасо-

Преображенсько

го собору, де

поховано

видатних людей

м. Одеси й

Південного

регіону України

– князя

Воронцова М.С.

та княгиню

Воронцову Є.К.

1880 р.;

перепохован

ня – 2005 р.

Соборна площа, 3

Пам’ятка

історії

Наказ МКТ

від

16.06.2007 №

662/0/16-07

35-

Од

24. Комплекс споруд

Михайлівського

жіночого

монастиря

Успенська вул., 4 875 -

Од

Головний

корпус та келії

1842 - 1901 р.

Успенська вул.

(Чичеріна), 4

Пам’ятка

архітектури та

містобудуванн

я

Наказ МКТ

від

20.06.2008 №

728/0/16-08

875/1

- Од

Єпархіальне

училище (арх.

1841 р.

Успенська вул.

(Чичеріна), 4

Пам’ятка

архітектури та

Наказ МКТ

від

875/2

- Од

313

Маас В.Ф.)

містобудуванн

я

20.06.2008 №

728/0/16-08

Ігуменський

будинок

1844 р.

Успенська вул.

(Чичеріна), 4

Пам’ятка

архітектури та

містобудуванн

я

Наказ МКТ

від

20.06.2008 №

728/0/16-08

875/3

- Од

Будинок причту 1875 р. Успенська вул.

(Чичеріна), 4

Пам’ятка

архітектури та

містобудуванн

я

Наказ МКТ

від

20.06.2008 №

728/0/16-08

875/4

- Од

Складено на основі: Реєстр пам’яток місцевого значення. Міністерство

культури України. Офіційний сайт [Електронний ресурс] Режим доступу:

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245323810&cat_id=2

44910406 (Дата звернення: 16.03.2019).

314

Додаток Г

Малюнки, фотографії та листівки, на яких зафіксовані релігійні споруди

Південної України

Троїцький собор у Новомосковську (освячений у 1781 р.)

315

Катерининська церква м. Херсон (освячена 17 травня 1786 р.)

316

Спасо-Преображенський собор м. Одеса (освячений 25 травня 1808 р.,

дзвіниця зведена у 1837 р.)

317

Грецька Троїцька церква м. Одеса (освячена у 1808 р., добудована у

1838 р.)

318

Олександро-Невський собор м. Сімферополь (освячений 3 червня

1829 р., капітально перебудований у 1844 р.)

319

Преображенський собор м. Катеринослав (освячений у 1835 р.)

320

Вознесенський собор м. Бердянськ (освячений 18 травня 1848 р.)

321

Покровська церква м. Єлисаветград (освячена у 1849 р.)

322

Успенська церква м. Катеринослав (освячена 26 листопада 1850 р.)

323

Троїцька церква м. Катеринослав (освячена в 1855 р., дзвіниця почала

зводитись у 1862 р.)

324

Олександро-Невський собор м. Мелітополь (освячений у 1861 р.,

перебудований у 1899 р.)

325

Лазаревська церква м. Катеринослав (перебудована з каплиці в 1863 р.)

326

Володимирський собор у Херсонесі (закладений 23 серпня 1861 р.)

327

Олександро-Невський собор у м. Феодосія (освячений у 1873 р.)

328

Додаток Д

Плани і креслення релігійних споруд

Фрагмент плану грецької Софійської церкви м. Херсон (освячена у

1780 р.)

Джерело: Греко-Софійська церква (Херсон) [Електронний ресурс] Режим

доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Греко-

Софійська_церква_(Херсон)#/media/Файл:Вигляд_із_північного_заходу._Фра

гмент.jpg (Дата звернення: 16.03.2019).

329

План Катерининської церкви м. Херсон

(початок спорудження – 1782 р., архітектор – Іван Старов, будував Іван

Ситніков)

Джерело: Князь Григорий Александрович Потемкин-Таврический, 1739–1791

гг. Историко-биографический очерк по неизданным материалам. Главы VIII-

XIII (окончание). Русская старина. 1875. Т. ХIV. С. 265.

330

Плани, фасади і профілі для будівництва кам’яних церков, складені та

надруковані за наказом Олександра І «з потрібними наставляннями в

керівництво бажаючим будувати ці споруди, якщо інших способів не

мають»

331

332

333

Джерело: Собрание планов, фасадов и профилей для строения каменных

церквей с кратким наставлением как о самом производств строения, так и о

вычислении потребных к тому материалов. СПб.: Тип. мед. департ.

Министерства внутренних дел, 1824. 40 с., 31 табл. на 90 л.

334

Північно-західний фасад Спасо-Преображенського собору м. Одеса

(обмірне креслення перед знищенням у 1936 р.)

Джерело: Одесский кафедральный Спасо-Преображенский собор

[Електронний ресурс] Режим доступу:

http://www.sobor.odessa.ua/photo.php?id=14 (Дата звернення: 16.03.2019).

335

Профіль і план на будівництво церкви в Бердянську, складені

Таврійським губернським архітектором Я. Колодіним у 1832 р.

Джерело: Державний архів Одеської області. Ф. 1. Управління

Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора. Оп. 191. Спр. 84:

Дело о постройке церкви вблизи города Ногайска на Бердянской косе. 1830–

1837 гг. Арк. 26-28.

336

Додаток Е

Динаміка змін чисельності релігійних споруд Катеринославської єпархії

(1837-1881)

Рік Соборів Церков

Каф

едрал

ьн

их

З п

араф

іяльн

им

и д

ворам

и

Без

пар

афія

льн

их

Заг

алом

Мон

асти

рсь

ки

х

Пар

афія

льн

их

Руж

ни

х

При

каз

енн

их з

аклад

ах

Дом

ови

х

Клад

ови

щен

ськи

х

Лік

від

ован

их а

бо

при

пи

сни

х

Єд

ин

овір

ськи

х

Заг

алом

Кап

ли

ць т

а м

оли

товн

их

буд

ин

ків

18372 1 9 - 10 - 328 - 3 - 5 3 - 339 3

18383 1 9 - 10 - 328 - 3 - 5 5 - 341 2

18394 1 9 - 10 - 334 - 3 - 5 3 345 2

18405 1 9 - 10 - 336 - 3 - 5 - 344 3

18416 1 9 - 10 - 330 2 4 1 9 4 346 5

18427 1 8 - 9 - 331 2 4 1 5 6 349 5

18438 1 9 - 10 - 333 2 5 1 5 4 350 4

18449 1 9 - 10 - 333 2 5 1 5 4 350 4

184510 1 9 - 10 - 332 2 6 1 6 2 349 7

184611 1 8 - 9 - 332 2 9 1 6 3 353 7

184712 1 8 - 9 - 332 2 9 1 6 3 353 7

184813 1 9 - 10 - 333 2 9 1 7 2 354 15

2 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1838 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1839. С. 10-11. 3 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1839 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1840. С. 10-11. 4 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1840 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1841. С. 10-11. 5 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1841 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1842. С. 10-11. 6 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1842 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1843. С. 10-11. 7 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1843 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1844. С. 10-11. 8 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1844 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1845. С. 10-11. 9 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1845 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1846. С. 10-11. 10 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1846 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1847. С. 10-11. 11 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1847 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1848. С. 10-11. 12 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1848 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1849. С. 10-11.

337

184914 1 9 - 10 - 333 2 9 1 7 2 354 16

185015 1 9 - 10 - 333 2 9 1 7 1 353 18

185116 1 9 - 10 - 334 2 9 1 7 2 355 19

185217 1 9 - 10 - 336 2 9 1 7 2 357 24

185318 1 9 - 10 - 338 2 9 1 7 2 359 26

185419 1 9 - 10 - 340 2 9 1 8 2 362 26

185520 1 9 - 10 - 342 2 9 1 8 2 364 25

185621 1 9 - 10 - 346 2 9 1 8 2 368 26

185722 1 9 - 10 - 345 2 9 1 8 3 368 27

185823 1 9 - 10 - 346 2 9 1 10 3 371 27

185924 1 9 - 10 - 348 2 9 1 12 4 376 29

186025 1 9 - 10 - 349 2 9 1 12 4 377 30

186526 1 9 - 10 - 382 2 8 1 12 4 409 28

186627 1 9 - 10 - 385 2 8 1 12 4 412 28

186728 1 9 - 10 - 384 2 8 1 12 10 417 28

186829 1 9 - 10 1 390 2 9 1 14 11 428 24

186930 1 9 - 10 1 386 2 9 1 13 14 426 25

13 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1849 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1850. С. 10-11. 14 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1850 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1851. С. 10-11. 15 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1851 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1852. С. 10-11. 16 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1852 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1853. С. 10-11. 17 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1853 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1854. С. 10-11. 18 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1854 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1855. С. 10-11. 19 Извлечение из отчета по ведомству духовных дел православного исповедания за 1855 год. СПб.: в

Синодальной типографии, 1856. С. 10-11. 20 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1856 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1857. С. 10-11. 21 Извлечение из отчета по ведомству духовных дел православного исповедания за 1857 год. СПб.: в

Синодальной типографии, 1859. С. 10-11. 22 Извлечение из отчета по ведомству духовных дел православного исповедания за 1858 год. СПб.: в

Синодальной типографии, 1860. С. 14-15. 23 Извлечение из отчета по ведомству православного исповедания за 1859 год. СПб.: в Синодальной

типографии, 1861. С. 14-15. 24 Извлечение из отчета по ведомству православного исповедания за 1860 год. СПб.: в Синодальной

типографии, 1862. С. 14-15. 25 Извлечение из отчета по ведомству православного исповедания за 1861 год. СПб.: в Синодальной

типографии, 1864. С. 14-15. 26 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1866 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1867. С. 14-15. 27 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1867 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1868. С. 14-15. 28 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1868 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1869. С. 14-15. 29 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1869 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1870. С. 14-15. 30 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1870 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1871. С. 14-15.

338

187031 1 9 - 10 1 399 2 9 1 11 3 426 27

187132 1 9 - 10 1 402 2 9 1 11 - - 426 24

187233 1 9 - 10 1 406 2 9 1 11 3 - 433 23

187334 1 9 - 10 1 395 1 9 - 12 15 433 24

187435 1 9 - 10 - 396 2 11 1 12 14 - 436 23

187536 1 9 - 10 1 403 2 11 1 - 10 - 428 17

187637 1 9 - 10 2 407 2 11 1 11 8 - 442 19

187738 1 9 - 10 2 409 2 12 1 12 10 - 448 19

187839 1 9 - 10 - 410 2 14 5 12 11 - 454 18

187940 1 9 - 10 2 411 1 16 2 13 12 457 18

188041 1 9 - 10 2 415 1 16 2 13 13 - 462 15

188142 1 9 - 10 3 418 1 16 1 13 12 - 464 15

31 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1871 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1872. С. 14-15. 32 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1872 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1873. С. 14-15. 33 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1873 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1874. С. 14-15. 34 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1874 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1876. С. 14-15. 35 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1875 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1876. С. 14-15. 36 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1876 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1877. С. 14-15. 37 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1877 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1878. С. 14-15. 38 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1878 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1879. С. 14-15. 39 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1879 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1881. С. 14-15. 40 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1880 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1882. С. 14-15. 41 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1881 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1883. С. 14-15. 42 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1882 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1884. С. 14-15.

339

Додаток Ж

Динаміка змін чисельності релігійних споруд Херсонської і Таврійської

єпархії

(1837-1859)

Рік Соборів Церков

Каф

едрал

ьн

их

З п

араф

іяльн

им

и д

ворам

и

Без

пар

афія

льн

их

Заг

алом

Мон

асти

рсь

ки

х

Пар

афія

льн

их

Ру

жн

их

При

каз

енн

их з

аклад

ах

Дом

ови

х

Клад

ови

щен

ськи

х

Лік

від

ован

их а

бо п

ри

пи

сни

х

Заг

алом

Кап

ли

ць т

а м

оли

товн

их

буд

ин

ків

183743 Відомості

не надані

183844 Відомості

не надані

183945 1 11 - 12 7 472(+1046) 7 5 3 9 5 518 -

184047 1 10 - 11 7 486 7 5 3 9 3 520 -

184148 1 11 - 12 7 485 7 6 3 9 4 521 -

184249 1 11 - 12 7 485 9 6 3 7 5 522 -

184350 1 12 - 13 8 481 12 6 4 8 4 523 2

184451 1 13 - 14 8 487 13 8 4 8 7 535 9

184552 1 19 - 20 8 498 12 20 4 10 7 559 13

184653 1 19 - 20 8 494 6 8 6 10 6 538 12

43 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1838 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1839. С. 10-11. 44 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1839 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1840. С. 10-11. 45 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1840 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1841. С. 10-11. 46 Єдиновірські 47 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1841 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1842. С. 10-11. 48 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1842 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1843. С. 10-11. 49 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1843 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1844. С. 10-11. 50 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1844 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1845. С. 10-11. 51 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1845 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1846. С. 10-11. 52 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1846 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1847. С. 10-11.

340

184754 1 19 - 20 1 507 7 9 5 11 6 546 13

184855 1 14 5 20 1 506 9 9 4 11 7 547 10

184956 1 14 5 20 1 502 4 20 5 11 9 552 11

185057 1 14 5 20 1 513 4 10 5 10 9 552 13

185158 1 14 5 20 1 518 4 11 5 10 12 561 13

185259 1 15 5 21 1 538 4 11 5 10 12 581 15

185360 1 15 5 21 1 518 4 12 8 10 11 564 15

185461 1 15 5 21 1 501 3 12 6 10 12 545 30

185562 1 13 7 21 1 499 3 12 7 11 13 546 35

185663 1 16 5 22 1 497 4 13 7 10 14 546 43

185764 1 22 - 23 1 505 4 14 5 10 4 543 44

185865 1 22 - 23 2 511 2 13 5 9 4 546 42

185966 1 22 - 23 2 513 2 14 5 10 9 555 46

53 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1847 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1848. С. 10-11. 54 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1848 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1849. С. 10-11. 55 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1849 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1850. С. 10-11. 56 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1850 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1851. С. 10-11. 57 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1851 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1852. С. 10-11. 58 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1852 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1853. С. 10-11. 59 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1853 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1854. С. 10-11. 60 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1854 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1855. С. 10-11. 61 Извлечение из отчета по ведомству духовных дел православного исповедания за 1855 год. СПб.: в

Синодальной типографии, 1856. С. 10-11. 62 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1856 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1857. С. 10-11. 63 Извлечение из отчета по ведомству духовных дел православного исповедания за 1857 год. СПб.: в

Синодальной типографии, 1859. С. 10-11. 64 Извлечение из отчета по ведомству духовных дел православного исповедания за 1858 год. СПб.: в

Синодальной типографии, 1860. С. 14-15. 65 Извлечение из отчета по ведомству православного исповедания за 1859 год. СПб.: в Синодальной

типографии, 1861. С. 14-15. 66 Извлечение из отчета по ведомству православного исповедания за 1860 год. СПб.: в Синодальной

типографии, 1862. С. 14-15.

341

Додаток З

Динаміка змін чисельності релігійних споруд Таврійської єпархії

(1860-1881)

Рік Соборів Церков

Каф

едрал

ьн

их

З п

араф

іяльн

им

и д

ворам

и

Без

пар

афія

льн

их

Заг

алом

Мон

асти

рсь

ки

х

Пар

афія

льн

их

Руж

ни

х

При

каз

енн

их з

аклад

ах

Дом

ови

х

Клад

ови

щен

ськи

х

Лік

від

ован

их а

бо п

ри

пи

сни

х

Єд

ин

овір

ськи

х

Заг

алом

Кап

ли

ць т

а м

оли

товн

их

буд

ин

ків

186067 1 11 - 12 - 98 2 4 4 2 4 114 11

186568 1 9 3 13 - 107 - 6 3 3 10 - 129 45

186669 1 9 3 13 - 111 - 7 3 3 12 - 136 47

186770 1 9 171 1372 - 113 - 9 6 3 2 - 133 55

186873 1 9 3 13 - 115 - 9 6 3 4 - 137 57

186974 1 9 3 13 - 125 - 10 5 3 - - 143 61

187075 1 8 3 12 - 127 - 10 5 4 5 - 151 64

187176 1 8 3 12 - 131 - 11 6 6 6 - 160 69

187277 1 11 - 12 - 128 - 12 7 6 9 - 162 77

187378 1 10 - 11 - 123 - 13 7 6 37 186 60

187479 1 10 - 11 - 122 - 13 7 6 45 - 193 60

67 Извлечение из отчета по ведомству православного исповедания за 1861 год. СПб.: в Синодальной

типографии, 1864. С. 14-15. 68 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1866 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1867. С. 14-15. 69 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1867 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1868. С. 14-15. 70 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1868 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1869. С. 14-15. 71 Так у тексті. 72 Так у тексті. 73 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1869 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1870. С. 16-17. 74 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1870 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1871. С. 16-17. 75 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1871 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1872. С. 16-17. 76 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1872 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1873. С. 16-17. 77 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1873 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1874. С. 16-17. 78 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1874 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1876. С. 16-17.

342

187580 1 10 - 11 - 124 - 13 7 6 46 - 196 40

187681 1 10 - 11 - 129 - 15 7 6 - - 157 61

187782 1 10 - 11 - 129 - 14 7 6 39 - 195 64

187883 1 10 - 11 - 134 - 14 6 6 - - 160 65

187984 1 10 - 11 - 178 - 14 6 6 - 204 64

188085 1 10 - 11 - 179 - 16 6 10 - - 211 66

188186 1 10 - 11 - 138 - 16 5 7 34 - 200 78

79 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1875 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1876. С. 16-17. 80 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1876 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1877. С. 16-17. 81 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1877 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1878. С. 16-17. 82 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1878 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1879. С. 16-17. 83 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1879 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1881. С. 16-17. 84 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1880 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1882. С. 16-17. 85 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1881 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1883. С. 16-17. 86 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1882 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1884. С. 16-17.

343

Додаток И

Динаміка змін чисельності релігійних споруд Херсонської єпархії

(1860-1881)

Рік Соборів Церков

Каф

едрал

ьн

их

З п

араф

іяльн

им

и д

ворам

и

Без

пар

афія

льн

их

Заг

алом

Мон

асти

рсь

ки

х

Пар

афія

льн

их

Руж

ни

х

При

каз

енн

их з

аклад

ах

Дом

ови

х

Клад

ови

щен

ськи

х

Лік

від

ован

их а

бо п

ри

пи

сни

х

Єд

ин

овір

ськи

х

Заг

алом

Кап

ли

ць т

а м

оли

товн

их

буд

ин

ків

186087 1 11 - 12 2 423 - 9 1 7 6 448 33

186588 1 14 - 15 2 424 11 1 8 8 454 35

186689 1 14 - 15 2 404 - 11 1 8 8 20 454 37

186790 1 14 - 15 2 411 - 12 1 8 6 20 460 35

186891 1 14 - 15 2 443 - 12 4 9 4 - 474 26

186992 1 14 - 15 2 499 - 12 2 12 7 - 484 20

187093 1 14 - 15 2 423 - 12 5 9 4 20 475 26

187194 1 14 - 15 2 500 - 12 2 12 5 11 544 12

187295 1 14 - 15 2 502 - 11 2 12 6 12 547 22

187396 1 14 - 15 2 503 - 12 2 12 10 12 553 22

187497 1 14 - 15 2 503 - 12 4 12 9 13 555 22

87 Извлечение из отчета по ведомству православного исповедания за 1861 год. СПб.: в Синодальной

типографии, 1864. С. 14-15. 88 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1866 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1867. С. 14-15. 89 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1867 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1868. С. 14-15. 90 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1868 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1869. С. 14-15. 91 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1869 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1870. С. 16-17. 92 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1870 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1871. С. 16-17. 93 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1871 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1872. С. 16-17. 94 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1872 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1873. С. 16-17. 95 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1873 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1874. С. 16-17. 96 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1874 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1876. С. 16-17. 97 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1875 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1876. С. 16-17.

344

187598 1 14 - 15 8 438 - 14 2 8 16 12 498 16

187699 1 14 - 15 432 - 14 2 9 46 20 499 16

1877100 1 14 - 15 6 451 - 16 2 9 18 - 502 16

1878101 1 14 - 15 6 452 - 16 4 9 20 - 507 17

1879102 1 14 - 15 6 452 - 18 4 9 21 510 18

1880103 1 14 - 15 6 451 - 19 4 9 21 - 510 18

1881104 Відомості

не надані

98 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1876 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1877. С. 16-17. 99 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1877 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1878. С. 16-17. 100 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1878 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1879. С. 16-17. 101 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1879 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1881. С. 16-17. 102 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1880 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1882. С. 16-17. 103 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1881 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1883. С. 16-17. 104 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1882 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1884. С. 16-17.

345

Додаток К

Статистика зведення релігійних споруд Катеринославської єпархії

(1838-1881)

Рік Церков

Кап

ли

ць т

а м

оли

товн

их

буд

ин

ків

Заг

алом

Соб

орн

их

Мон

асти

рсь

ки

х

Пар

афія

льн

их і

при

діл

ьн

их

Руж

ни

х

При

каз

енн

их з

аклад

ах

Дом

ови

х

Клад

ови

щен

ськи

х

Заг

алом

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

1838105

2 2

1839106

3 3 3 0

1840107

1 1 1 1 1

1841108

4 3 4 3 2 4 5

1842109

3 1 3 1 1 3 2

1843110

1 1 2 3 -

1844111

1 0 1

1845112

2 1 1 4 1 4 1

1846 2 1 3 1 3 1

105 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1838 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1839. С. 20. 106 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1839 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1840. С. 20-21. 107 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1840 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1841. С. 20-21. 108 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1841 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1842. С. 20-21. 109 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1842 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1843. С. 22-23. 110 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1843 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1844. С. 22-23. 111 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1844 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1845. С. 22-23. 112 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1845 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1846. С. 22-23.

346

113

1847114

2 1 3 1 6 4 6

1848115

1 1 1 1 2 2 1 2 3

1849116

1 1 5 6 1 1 6 2

1850117

1 1 1 2 1 3

1851118

2 1 2 1 1 2 3 3

1852119

1 1 2 5 3 5

1853120

1 1 1 1 4 1 5

1854121

1 2 1 2 1 2

1855122

2 2 2 0

1856123

2 2 2 2 1 1 3 3

1857124

2 2 2 4

1858125

2 2 1 3 -

1859126

1 1 1 1 2 1 2 2 4

113 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1846 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1847. С. 22-23. 114 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1847 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1848. С. 22-23. 115 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1848 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1849. С. 22-23. 116 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1849 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1850. С. 22-23. 117 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1850 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1851. С. 22-23. 118 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1851 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1852. С. 22-23. 119 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1852 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1853. С. 22-23. 120 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1853 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1854. С. 22-23. 121 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1854 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1855. С. 22-23. 122 Извлечение из отчета по ведомству духовных дел православного исповедания за 1855 год. СПб.: в

Синодальной типографии, 1856. С. 22-23. 123 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1856 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1857. С. 22-23. 124 Извлечение из отчета по ведомству духовных дел православного исповедания за 1857 год. СПб.: в

Синодальной типографии, 1859. С. 22-23. 125 Извлечение из отчета по ведомству духовных дел православного исповедания за 1858 год. СПб.: в

Синодальной типографии, 1860. С. 26-27.

347

1860127

1 3 1 3 1 3

1861128

4 1 1 4 1 1 5

1866129

2 4 2 4 2 4

1867130

1 4 2 2 7 2 1 8 2

1868131

5 4 1 1 6 5 6 5

1869132

1 1 1 1 1 1

1870133

6 6 1 7 6 2 7 8

1871134

5 8 5 8 5 8

1872135

7 9 7 9 7 9

1873136

7 1

0

1 8 1

0

1 2 9 1

2

1874137

1

8

1

4

1

8

1

4

5 1 2

3

1

5

1875138

7 1 7 1 1 7 2

1876139

5 2 2 7 2 7 2

126 Извлечение из отчета по ведомству православного исповедания за 1859 год. СПб.: в Синодальной

типографии, 1861. С. 26-27. 127 Извлечение из отчета по ведомству православного исповедания за 1860 год. СПб.: в Синодальной

типографии, 1862. С. 26-27. 128 Извлечение из отчета по ведомству православного исповедания за 1861 год. СПб.: в Синодальной

типографии, 1864. С. 26-27. 129 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1866 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1867. С. 26-27. 130 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1867 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1868. С. 26-27. 131 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1868 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1869. С. 26-27. 132 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1869 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1870. С. 26-27. 133 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1870 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1871. С. 26-27. 134 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1871 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1872. С. 26-27. 135 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1872 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1873. С. 26-27. 136 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1873 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1874. С. 26-27. 137 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1874 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1876. С. 26-27. 138 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1875 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1876. С. 26-27. 139 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1876 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1877. С. 26-27.

348

1877140

2 1 2 1 2 1

1878141

1 2 1 2 2 2 2

1879142

1 1 2 1 3 0

1880143

2 3 2 3 2 1 4 4

1881144

3 4 3 4 1 1 4 5

140 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1877 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1878. С. 26-27. 141 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1878 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1879. С. 26-27. 142 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1879 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1881. С. 26-27. 143 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1880 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1882. С. 26-27. 144 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1881 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1883. С. 26-27.

349

Додаток Л

Статистика зведення релігійних споруд Херсонської і Таврійської

єпархії

(1838-1860)

Рік Церков

Кап

ли

ць т

а м

оли

товн

их

буд

ин

ків

Заг

алом

Соб

орн

их

Мон

асти

рсь

ки

х

Пар

афія

льн

их

Руж

ни

х

При

каз

енн

их з

аклад

ах

Дом

ови

х

Клад

ови

щен

ськи

х

Заг

алом

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

1838145

Відом

ості не

надані

1839146

3 2 1 4 2 4 2

1840147

2 2 2 2 2 2

1841148

6 3 6 3 6 3

1842149

1 1 1 2 1 2 1

1843150

1 1 1 1 1 1 2

1844151

7 2 1 8 2 8 2

1845152

1 1 1 1 3 1 4

145 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1838 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1839. С. 20. 146 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1839 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1840. С. 20-21. 147 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1840 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1841. С. 10-11. 148 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1841 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1842. С. 20-21. 149 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1842 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1843. С. 22-23. 150 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1843 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1844. С. 22-23. 151 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1844 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1845. С. 22-23.

350

1846153

1 1 3 2 3 2 4 3

1847154

4 4 4 -

1848155

1 3 4 1 5 -

1849156

1 1 -

1850157

1 1 2 3 5 -

1851158

1 3 2 4 2 2 6 2

1852159

2 2 5 7 -

1853160

2 5 7 1 8 -

1854161

2 6 2 1

0

2 1

2

-

1855162

5 1 1 6 1 3 1 9 2

1856163

4 1 5 2 4 7 4

1857164

2 1 2 2 6 1 7 1 1

3

2

1858165

4 4 6 1

0

-

152 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1845 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1846. С. 22-23. 153 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1846 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1847. С. 22-23. 154 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1847 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1848. С. 22-23. 155 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1848 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1849. С. 22-23. 156 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1849 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1850. С. 22-23. 157 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1850 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1851. С. 22-23. 158 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1851 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1852. С. 22-23. 159 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1852 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1853. С. 22-23. 160 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1853 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1854. С. 22-23. 161 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1854 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1855. С. 22-23. 162 Извлечение из отчета по ведомству духовных дел православного исповедания за 1855 год. СПб.: в

Синодальной типографии, 1856. С. 22-23. 163 Извлечение из отчета обер-прокурора Святейшего Синода за 1856 год. СПб.: в Синодальной типографии,

1857. С. 22-23. 164 Извлечение из отчета по ведомству духовных дел православного исповедания за 1857 год. СПб.: в

Синодальной типографии, 1859. С. 22-23. 165 Извлечение из отчета по ведомству духовных дел православного исповедания за 1858 год. СПб.: в

Синодальной типографии, 1860. С. 26-27.

351

1859166

2 3 2 1 6 2 3 2 9 4

1860167

2 1 1 2 2 3 2

166 Извлечение из отчета по ведомству православного исповедания за 1859 год. СПб.: в Синодальной

типографии, 1861. С. 26-27. 167 Извлечение из отчета по ведомству православного исповедания за 1860 год. СПб.: в Синодальной

типографии, 1862. С. 26-27.

352

Додаток М

Статистика зведення релігійних споруд Таврійської єпархії

(1861-1881)

Рік Церков

Кап

ли

ць т

а м

оли

товн

их

буд

ин

ків

Заг

алом

Соб

орн

их

Мон

асти

рсь

ки

х

Пар

афія

льн

их і

при

діл

ьн

их

Руж

ни

х

При

каз

енн

их з

аклад

ах

Дом

ови

х

Клад

ови

щен

ськи

х

Заг

алом

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

1861168

2 1 1 4 3 1 7 1

1866169

3 1 1 2 6 1 3 9 1

1867170

1 2 3 6 3 9 0

1868171

5 1 5 1 4 9 1

1869172

8 1 9 1

1

2

0

-

1870173

1 1 2 2 5 1 3 1 8 2

1871174

7 1 1 1 1

0

4 1 1

4

1

1872175

4 2 6 4 1

0

0

168 Извлечение из отчета по ведомству православного исповедания за 1861 год. СПб.: в Синодальной

типографии, 1864. С. 26-27. 169 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1866 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1867. С. 26-27. 170 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1867 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1868. С. 26-27. 171 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1868 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1869. С. 26-27. 172 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1869 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1870. С. 28-29. 173 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1870 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1871. С. 28-29. 174 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1871 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1872. С. 28-29. 175 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1872 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1873. С. 28-29.

353

1873176

3 3 2 1 5 1

1874177

2 2 2 4 0

1875178

8 8 4 1 1

2

1

1876179

2 2 1 5 5 0

1877180

1 1 1 2

1878181

1 2 2 1 1 3 1

1879182

1 2 1 4 6 1

0

0

1880183

2 2 4 6 0

1881184

3 3 3 1 6 1

176 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1873 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1874. С. 28-29. 177 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1874 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1876. С. 26-27. 178 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1875 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1876. С. 28-29. 179 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1876 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1877. С. 28-29. 180 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1877 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1878. С. 28-29. 181 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1878 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1879. С. 28-29. 182 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1879 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1881. С. 28-29. 183 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1880 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1882. С. 28-29. 184 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1881 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1883. С. 28-29.

354

Додаток Н

Статистика зведення релігійних споруд Херсонської єпархії

(1861-1881)

Рік Церков

Кап

ли

ць т

а м

оли

товн

их

буд

ин

ків

Заг

алом

Соб

орн

их

Мон

асти

рсь

ки

х

Пар

афія

льн

их і

при

діл

ьн

их

Руж

ни

х

При

каз

енн

их з

аклад

ах

Дом

ови

х

Клад

ови

щен

ськи

х

Заг

алом

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

Кам

.

Дер

.

1861185

1 1 2 1 3 1

1866186

5 1 5 1 1 5 2

1867187

2 1 3 3 6 0

1868188

1 4 2 2 7 2 1 7 3

1869189

4 3 1 5 3 1 6 3

1870190

1 1 2 1 3 0

1871191

2 3 2 3 2 3

1872192

1 2 1 2 3 4 2

185 Извлечение из отчета по ведомству православного исповедания за 1861 год. СПб.: в Синодальной

типографии, 1864. С. 26-27. 186 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1866 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1867. С. 26-27. 187 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1867 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1868. С. 26-27. 188 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1868 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1869. С. 26-27. 189 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1869 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1870. С. 28-29. 190 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1870 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1871. С. 28-29. 191 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1871 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1872. С. 28-29. 192 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1872 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1873. С. 28-29.

355

1873193

1 2 1 1 4 1 1 5 1

1874194

1 2 2 3 2 3 2

1875195

0 0

1876196

1 1 1 1 1 2 1

1877197

1 2 2 1 1 3 1

1878198

2 1 1 2 1 2 2

1879199

2 4 2 4 4 1 5 4

1880200

1 1 2 2 0

1881201

2 3 2 3 2 3

193 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1873 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1874. С. 28-29. 194 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1874 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1876. С. 26-27. 195 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1875 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1876. С. 28-29. 196 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1876 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1877. С. 28-29. 197 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1877 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1878. С. 28-29. 198 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода графа Д. Толстого по

ведомству православного исповедания за 1878 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1879. С. 28-29. 199 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1879 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1881. С. 28-29. 200 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1880 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1882. С. 28-29. 201 Извлечение из Всеподданнейшего отчета Обер-прокурора Святейшего Синода К. Победоносцева по

ведомству православного исповедания за 1881 г. СПб.: в Синодальной типографии, 1883. С. 28-29.