�CTàCãàâ éÉãüÑè‡ÚÌÂË y ñÂÌÚ‡Î¸Ì¥È ÄÁ¥ª

è‡ÚÌÂË Û ñÂÌÚ‡Î¸Ì¥È ÄÁ¥ª

çÄíé ‰ÓÍ·‰‡π ÁÛÒËθ ‰Îfl ÔÓ„ÎË·ÎÂÌÌfl ÒÔ¥‚Ô‡ˆ¥ Á¥ Ò‚ÓªÏË Ô‡Ú̇ÏË – ͇ªÌ‡ÏË

ñÂÌڇθÌÓª ÄÁ¥ª – ä‡Á‡ıÒÚ‡ÌÓÏ, äË„ËÁ¥π˛, 퇉ÊËÍËÒÚ‡ÌÓÏ, íÛÍÏÂÌ¥ÒÚ‡ÌÓÏ Ú‡ ìÁ·ÂÍËÒÚ‡ÌÓÏ. ꥯÂÌÌfl ÔÓ ˆÂ ·ÛÎÓ Ûı‚‡ÎÂÌ ÍÂ¥‚ÌË͇ÏË Í‡ªÌ ÄθflÌÒÛ Ì‡ ëڇϷÛθҸÍÓÏÛ Ò‡Ï¥Ú¥ Û 2004 Óˆ¥, ÍÓÎË ‚ÓÌË ‰ÓÏÓ‚ËÎËÒ¸ ÔÓ Ô¥ÓËÚÂÚÌ¥ÒÚ¸ ÓÁ‚ËÚÍÛ Ô‡ÚÌÂÒÚ‚‡ Á ͇ªÌ‡ÏË ñÂÌڇθÌÓª ÄÁ¥ª Ú‡ 䇂͇ÁÛ. ñfl ÒÔ¥‚Ô‡ˆfl Òڇ· ˜‡ÒÚÍÓ˛ ÔÓÎ¥ÚËÍË çÄíé ˘Ó‰Ó ‚ÒÚ‡ÌÓ‚ÎÂÌÌfl ‚¥‰ÌÓÒËÌ Á¥ ÒÚ‡Ú„¥˜ÌÓ ‚‡ÊÎË‚ËÏË Â„¥Ó̇ÏË, ·ÂÁÔÂ͇ ¥ ÒÚ‡·¥Î¸Ì¥ÒÚ¸ flÍËı Ú¥ÒÌÓ ÔÓ‚’flÁ‡Ì¥ Á π‚Ó‡Ú·ÌÚ˘ÌÓ˛ ·ÂÁÔÂÍÓ˛ Û ¯ËÓÍÓÏÛ ÒÂÌÒ¥. äÓÊ̇ Á ˆËı Ô’flÚË Í‡ªÌ χπ ÏÓÊÎË‚¥ÒÚ¸ ÔÓÁËÚË‚ÌÓ ‚ÔÎË‚‡ÚË Ì‡ χȷÛÚÌ¥È ÓÁ‚ËÚÓÍ ÄÙ„‡Ì¥ÒÚ‡ÌÛ, ‰Ó flÍÓ„Ó „ÎË·ÓÍÓ Á‡ÎÛ˜ÂÌËÈ ÄθflÌÒ.

ãàëíéèÄÑ 2007

Структури та програми співробітництва НАТО пропонують багатосторонні рамки для діалогу з питань безпеки та можливості для практичного двостороннього співробітництва у багатьох сферах між країнами – членами НАТО та країнами-партнерами. Це сприяє поглибленню прозорості, розбудові довіри та допомагає у вирішенні спільних проблем безпеки.

Усі п’ять центральноазійських країн були у числі перших учасників Ради північноатлантичного співробітництва. Це був форум для діалогу, започаткований Альянсом у грудні 1991 року, як перший крок для подолання розподільчої лінії між Сходом і Заходом та налагодження співпраці з колишніми країнами – членами Варшавського договору. У 1997 році цей орган було замінено Радою євроатлантичного партнерства. Чотири з цих п’яти країн скористалися тими можливостями, які відкрилися перед ними завдяки участі у програмі «Партнерство заради миру», що є центральною у практичному двосторонньому співробітництві, започаткованому в 1994 році (Таджикистан приєднався до цієї програми пізніше, у 2002 році).

ç‡ ëڇϷÛθҸÍÓÏÛ Ò‡Ï¥Ú¥ Û ˜Â‚Ì¥ 2004 ÓÍÛ Í‡ªÌË – ˜ÎÂÌË

ÄθflÌÒÛ ÔËÈÌflÎË ¥¯ÂÌÌfl ÔËÁ̇˜ËÚË ëÔˆ¥‡Î¸ÌÓ„Ó Ô‰ÒÚ‡‚ÌË͇ Û Â„¥ÓÌ¥ 䇂͇ÁÛ Ú‡ Û ñÂÌÚ‡Î¸Ì¥È ÄÁ¥ª. è¯ËÏ Ú‡ÍËÏ Ô‰ÒÚ‡‚ÌËÍÓÏ ÒÚ‡‚ êÓ·ÂÚ ë¥ÏÏÓÌÒ. âÓ„Ó Óθ ÔÓÎfl„‡π Û Ô¥‰ÚËχÌÌ¥ Ó·Ó˜Ëı ÍÓÌÚ‡ÍÚ¥‚ ̇ ‚ËÒÓÍÓÏÛ ¥‚Ì¥ Á „¥Ó̇θÌËÏË Î¥‰Â‡ÏË Á ÏÂÚÓ˛ ÁÏ¥ˆÌÂÌÌfl „¥Ó̇θÌÓª ·ÂÁÔÂÍË Ú‡ ̇‰‡ÌÌfl ‰ÓÔÓÏÓ„Ë Í‡ªÌ‡Ï-Ô‡ÚÌÂ‡Ï ¯ÎflıÓÏ Ì‡È·¥Î¸¯ ÂÙÂÍÚË‚ÌÓ„Ó ‚ËÍÓËÒÚ‡ÌÌfl ¥ÌÒÚÛÏÂÌÚ¥‚ Ô‡ÚÌÂÒÚ‚‡.

Ç¥Ì Ú¥ÒÌÓ ÒÔ¥‚Ô‡ˆ˛π Á „¥Ó̇θÌËÏ ÍÂ¥‚ÌˈڂÓÏ Ú‡ ÍÓ΄‡ÏË Á ¥Ì¯Ëı ‚¥‰ÔÓ‚¥‰ÌËı Ï¥Ê̇ӉÌËı Ó„‡Ì¥Á‡ˆ¥È, Ú‡ÍËı flÍ ∏‚ÓÔÂÈÒ¸ÍËÈ ëÓ˛Á Ú‡ 鄇̥Á‡ˆ¥fl Á ·ÂÁÔÂÍË È ÒÔ¥‚Ó·¥ÚÌˈڂ‡ ‚ ∏‚ÓÔ¥. ñ ‰ÓÔÓχ„‡π Á‡·ÂÁÔ˜ËÚË ÔÓÒÚ¥ÈÌËÈ Á‚’flÁÓÍ ¥ ‚ËÍÓ̇ÌÌfl Ó·ÓÚË ‚ Ú‡ÍËÈ ÒÔÓÒ¥·, ˘Ó· Ӊ̇ Ó„‡Ì¥Á‡ˆ¥fl ‰ÓÔÓ‚Ì˛‚‡Î‡ ¥Ì¯Û.

âÓ„Ó ‰¥flθ̥ÒÚ¸ ̇ 䇂͇Á¥ Ú‡ ‚ ñÂÌÚ‡Î¸Ì¥È ÄÁ¥ª Ô¥‰ÚËÏÛ˛Ú¸ ‰‚‡ ÓÙ¥ˆÂË Á‚’flÁÍÛ, ÔÓ Ó‰ÌÓÏÛ ‚ ÍÓÊÌÓÏÛ Á ˆËı „¥ÓÌ¥‚. äÓÊÂÌ ÓÙ¥ˆÂ Á‚’flÁÍÛ ·ÂÁÔÓÒÂÂ‰Ì¸Ó Ì‡‰‡π ÔÓ‡‰Ë ‚¥‰ÔÓ‚¥‰ÌËÏ ‰Âʇ‚ÌËÏ Ó„‡Ì‡Ï ÒÚÓÒÓ‚ÌÓ ‰ÓÒfl„ÌÂÌÌfl ˆ¥ÎÂÈ ÂÙÓÏ, ‚ËÁ̇˜ÂÌËı Û ÔÓ„‡Ï‡ı ÒÔ¥‚Ó·¥ÚÌˈڂ‡ Á çÄíé.

Спеціальний предСтавник

натО на кавказі і

у центральній азії

cTàcãàâ OÉãüÑ

зміст

• LJÊÎË‚¥ÒÚ¸ ÁÏ¥ˆÌÂÌÌfl ·ÂÁÔÂÍË ‚ „¥ÓÌ¥ ��� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� 2

• ëÚÛÍÚÛ‡ ÒÔ¥‚Ô‡ˆ¥ . . . . . . . . . . . . . . . 3

• äβ˜Ó‚¥ ÒÙÂË ÒÔ¥‚Ô‡ˆ¥ . . . . . . . . . 6

• LJÊÎË‚¥ ÂÚ‡ÔË . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .��

2 CTàCãàâ éÉãüÑè‡ÚÌÂË y ñÂÌÚ‡Î¸Ì¥È ÄÁ¥ª

Відтоді відносини з НАТО у кожної з цих країн розвивалися по-різному, оскільки країни-партнери мають свободу вибору в плані того, яким чином та у яких напрямах вони бажають співпрацювати з НАТО. Окрім співробітництва з Альянсом, деякі центрально-азійські країни-партнери також беруть участь в інших регіональних організаціях з питань безпеки. НАТО не вбачає суперечності між їхнім співробітництвом з Альянсом та бажанням розбудовувати міцні відносини з іншими організаціями.

LJÊÎË‚¥ÒÚ¸ ÁÏ¥ˆÌÂÌÌfl ·ÂÁÔÂÍË ‚ „¥ÓÌ¥

З виникненням Великого Шовкового шляху, що проходив через цей регіон і сприяв обміну товарами, а також знаннями та ідеями між Європою і Далеким Сходом, Центральна Азія упродовж усієї своєї історії відігравала важливу роль. Це залишається чинним і в сьогоденні.

У нинішньому контексті безпеки країни – члени НАТО мають спільні з країнами-партнерами Центральної Азії ключові виклики у сфері безпеки. Загрози, які становлять тероризм, релігійний екстремізм, етнічні конфлікти, країни-банкрути, розповсюдження зброї масового знищення та торгівля наркотиками, – не визнають кордонів і можуть бути подолані лише за умов узгоджених спільних дій в міжнародних масштабах.

Багато з цих викликів безпеки вочевидь проявили себе в Афганістані, який в останні роки перебуває у центрі безпекової політики НАТО. Терористичні напади на Сполучені Штати 2001 року були організовані Аль-Каїдою з баз на території Афганістану. Ці напади продемонстрували неподільність безпеки в євроатлантичному регіоні та привернули увагу міжнародної спільноти до Центральної Азії.

Mad

e�by

�SIT

CEN

�-�G

EO�S

ectio

n

3CTàCãàâ éÉãüÑè‡ÚÌÂË y ñÂÌÚ‡Î¸Ì¥È ÄÁ¥ª

ÄÙ„‡Ì¥ÒÚ‡Ì ‚ËÓ˘Ûπ ·ÎËÁ¸ÍÓ 90 ‚¥‰ÒÓÚÍ¥‚ Ò‚¥ÚÓ‚Ó„Ó Ó·Òfl„Û

ÓÔ¥ÛÏÛ, ˘Ó ÒÚ‡ÌÓ‚ËÚ¸ ‚ÂÎËÍÛ Á‡„ÓÁÛ ‰Îfl Ï¥Ê̇ӉÌÓª ÒԥθÌÓÚË. íÓ„¥‚Îfl ̇ÍÓÚË͇ÏË ÔÓ‚’flÁ‡Ì‡ Á Ó„‡Ì¥ÁÓ‚‡ÌÓ˛ ÁÎÓ˜ËÌÌ¥ÒÚ˛ Ú‡ ٥̇ÌÒÛ‚‡ÌÌflÏ ÚÂÓËÁÏÛ. ÇÊË‚‡ÌÌfl ̇ÍÓÚËÍ¥‚ ÒÔ˘ËÌflπ ‚Â΢ÂÁÌ¥ ÒÓˆ¥‡Î¸Ì¥ ÔÓ·ÎÂÏË Ú‡ ÔÓ·ÎÂÏË Á‰ÓÓ‚’fl, ˘Ó Ì Á̇˛Ú¸ ̇ˆ¥Ó̇θÌËı ÍÓ‰ÓÌ¥‚.

ìÒ¥ Ô’flÚ¸ ˆÂÌڇθÌÓ‡Á¥ÈÒ¸ÍËı ͇ªÌ-Ô‡ÚÌÂ¥‚ ·ÂÛÚ¸ Û˜‡ÒÚ¸ Û Ô¥ÎÓÚÌÓÏÛ ÔÓÂÍÚ¥ Á ̇‚˜‡ÌÌfl ‡Ù„‡ÌÒ¸ÍÓ„Ó Ú‡ ˆÂÌڇθÌÓ‡Á¥ÈÒ¸ÍÓ„Ó ÔÂÒÓ̇ÎÛ ÏÂÚÓ‰‡Ï ·ÓÓÚ¸·Ë Á ÚÓ„¥‚β ̇ÍÓÚË͇ÏË. èÓÂÍÚ ·ÛÎÓ Á‡ÔÓ˜‡ÚÍÓ‚‡ÌÓ ê‡‰Ó˛ çÄíé – êÓÒ¥fl Û „ۉ̥ 2005 ÓÍÛ. ᇠˆ¥π˛ ¥Ì¥ˆ¥‡ÚË‚Ó˛ Á‰¥ÈÒÌ˛πÚ¸Òfl ÓÁ·Û‰Ó‚‡ ÒÔÓÏÓÊÌÓÒÚÂÈ Ì‡ ϥ҈‚ÓÏÛ ¥‚Ì¥ Ú‡ ÒÔËflÌÌfl ÒÚ‚ÓÂÌÌ˛ „¥Ó̇θÌÓª ÏÂÂÊ¥ È Ì‡Î‡„Ó‰ÊÂÌÌ˛ ÒÔ¥‚Ó·¥ÚÌˈڂ‡ ¯ÎflıÓÏ Ó·Ï¥ÌÛ ÒԥθÌËÏ ‰ÓÒ‚¥‰ÓÏ Í‡ªÌ – ˜ÎÂÌ¥‚ ÄθflÌÒÛ Ú‡ êÓÒ¥ª Á ÓÙ¥ˆÂ‡ÏË Ò‰̸Ӫ ·ÌÍË ÄÙ„‡Ì¥ÒÚ‡ÌÛ ¥ ë‰̸Ӫ ÄÁ¥ª. éÙ¥Ò ééç Á ÔËڇ̸ ·ÓÓÚ¸·Ë Á ̇ÍÓÚË͇ÏË Ú‡ ÁÎÓ˜ËÌÌ¥ÒÚ˛ (UNODc) ‚ËÒÚÛÔ‡π flÍ ‚ËÍÓ̇‚˜ËÈ ÔÓÒ‰ÌËÍ ˆ¸Ó„Ó Ô¥ÎÓÚÌÓ„Ó ÔÓÂÍÚÛ.

êÓÒ¥fl Ú‡ íÛ˜˜Ë̇ ÔÓ‚ÂÎË Û Ò· ÌËÁÍÛ Ô¥‰„ÓÚÓ‚˜Ëı ÍÛÒ¥‚ ‰Îfl ÓÙ¥ˆÂ¥‚ Á ÄÙ„‡Ì¥ÒÚ‡ÌÛ Ú‡ ͇ªÌ ñÂÌڇθÌÓª ÄÁ¥ª. ÅÂÁÔÓÒÂÂ‰Ì¸Ó Û ÔÓθӂËı ÛÏÓ‚‡ı ÔÓ‚Ó‰flÚ¸Òfl Ú‡ÍÓÊ ÔÂÂÒÛ‚Ì¥ ÍÛÒË Ì‡‚˜‡ÌÌfl. ÑÓ Í¥Ìˆfl 2007 ÓÍÛ ÔÓ̇‰ 330 ÓÙ¥ˆÂ¥‚ Á ˆ¸Ó„Ó Â„¥ÓÌÛ ÔÓȯÎË Ô¥‰„ÓÚÓ‚ÍÛ Á‡ ˆ¥π˛ ¥Ì¥ˆ¥‡ÚË‚Ó˛.

Залучення НАТО до цього регіону зросло тоді, коли Альянс перебрав на себе командування Міжнародними силами сприяння безпеці (МССБ) в Афганістані у серпні 2003 року.

Місія Міжнародних сил сприяння безпеці полягає у тому, щоб допомогти органам влади в Афганістані досягти встановлення стійкого миру у країні, що відроджується після десятиліть громадянської війни, та запобігти перетворенню її у новий безпечний притулок для терористів. Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан мають спільні кордони з Афганістаном, а відтак розвиток міцних партнерських відносин з цими сусідніми країнами є суттєво важливим для підтримки місії Міжнародних сил сприяння безпеці.

Окрім надання логістичної підтримки Міжнародним силам сприяння безпеці (див. стор. 6), величезне етнічне розмаїття Афганістану означає, що центральноазійські країни мають зв’язки з важливими місцевими громадами та ключовими фігурами в Афганістані, що само по собі може мати позитивний вплив на стабілізацію в Афганістані та його відбудову. Досягнення стабілізації в Афганістані також відповідає інтересам Центральної Азії, тому що ці країни хочуть запобігти поширенню нестабільності на їхні території, і вони залучаються до боротьби з торгівлею наркотиками, країною походження яких є Афганістан.

Ще однією важливою проблемою, що стосується як країн Центральної Азії, так і країн — членів Альянсу, – є енергетична безпека, оскільки Казахстан, Туркменістан та Узбекистан мають значні запаси нафти та природного газу. Зміцнення безпеки в цьому регіоні відповідає інтересам як країн-імпортерів енергоносіїв, які шукають шляхи диверсифікації джерел енергоносіїв та маршрутів їх постачання, так і країн-експортерів і країн, через території яких здійснюється транзит енергоносіїв, тому що вони повинні забезпечити надійний стан усієї галузі та інфраструктури трубопроводів.

ëÚÛÍÚÛ‡ ÒÔ¥‚Ô‡ˆ¥

Сутність програми «Партнерство заради миру» (ПЗМ) полягає у розбудові партнерства між країнами-партнерами та НАТО. Співпраця розрахована на задоволення конкретних потреб кожної з таких країн та з урахуванням її спроможностей, і реалізується спільно з урядом даної країни-партнера. Країни-партнери вибирають із широкого переліку заходів саме ті, які вони хочуть включити у дворічну програму співробітництва, відому під назвою як «Індивідуальна програма партнерства».

Запропоновані заходи торкаються практично усіх сфер діяльності НАТО, у тому числі оборонної сфери та її реформування, оборонної політики й планування, військово-цивільних стосунків, освіти та навчання, суто військового співробітництва та військових навчань, планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру та реагування на катастрофи, а також співробітництва у сфері науки й довкілля.

БОрОтьБа з тОргівлею

наркОтиками в афганіСтані

© UNODC

4 CTàCãàâ éÉãüÑè‡ÚÌÂË y ñÂÌÚ‡Î¸Ì¥È ÄÁ¥ª

Кожна з Індивідуальних програм співробітництва між центрально-азійськими країнами-партнерами та НАТО розвивається по-різному, згідно з відповідними потребами та інтересами країн.

Казахстан, що демонструє особливу активність у цьому регіоні як країна-партнер, бере участь у всьому спектрі заходів у рамках партнерства. Він став однією з п’яти країн-партнерів, що узгодили з НАТО План дій в рамках Індивідуальної програми партнерства. Цей новий механізм партнерства було започатковано країнами — членами Альянсу після Празького саміту 2002 року і розраховано на ті країни-партнери, де є політична воля та здатність поглиблювати взаємини з НАТО. Спланований на термін у два роки, План дій в рамках Індивідуальної програми партнерства об’єднує різні механізми співробітництва, за допомогою яких Казахстан взаємодіє з Альянсом, і всі вони зведені у єдиний план дій, який чітко спрямовано на підтримку завдань, що постали перед країною на шляху реформ. За цією схемою казахський уряд визначає свої плани реформ, пріоритети та календарні графіки. НАТО погоджується надавати цілеспрямовані поради, конкретно визначені для Казахстану, а окремі країни — члени Альянсу докладають зусиль для координації своєї двосторонньої допомоги, щоб у найліпший спосіб підтримати внутрішні реформи у цій країні.

Киргизія проявляє дедалі більший інтерес до подальшого розширення кола заходів у рамках партнерства, і нещодавно, у 2007 році, вирішила приєднатися до Процесу планування та оцінки збройних сил (PARP).

Таджикистан останнім серед центральноазійських країн приєднався до програми «Партнерство заради миру» у 2002 році і з того часу постійно розширює діапазон своєї участі у заходах ПЗМ.

Співробітництво між Туркменістаном та НАТО є досить обмеженим. Однак останні кроки цієї країни на шляху до розширення співробітництва та діалогу з країнами-сусідами й міжнародними організаціями також створює можливості для поглибленого співробітництва з НАТО.

На початковому етапі багатообіцяючим виглядало співробітництво з Узбекистаном, який свого часу навіть розробляв Індивідуальний План дій в рамках програми партнерства. Проте прогрес значно уповільнився з моменту суперечливих подій, що мали місце в Андижані у травні 2005 року, внаслідок чого країни – члени НАТО виступили із закликами провести незалежне міжнародне розслідування. Однак співробітництво у невеликих масштабах триває, а канали зв’язку залишаються відкритими. Останнім часом з’явилися переконливі ознаки прагнення до розширення співробітництва.

цінності партнерства

Партнерство – це більш ніж практична співпраця, це ще й цінності. Коли країни-партнери приєднуються до Партнерства заради миру (ПЗМ), вони підписують Рамковий документ ПЗМ. Роблячи це, країни-партнери зобов’язуються поважати міжнародне право, Статут ООН,

Президент Туркменістану

Гурбангули Бердимухаммедов

(ліворуч) зустрічається з

Генеральним секретарем НАТО

Яапом де Хооп Схеффером

(праворуч) у Брюсселі в листопаді

2007 року для обговорення

співпраці та регіональних питань

безпеки. Лідери та чільні посадовці

з країн-партнерів регулярно

відвідують штаб-квартиру НАТО для

проведення політичного діалогу на

найвищому рівні.

5CTàCãàâ éÉãüÑè‡ÚÌÂË y ñÂÌÚ‡Î¸Ì¥È ÄÁ¥ª

Загальну декларацію прав людини, Заключний Гельсінський акт і міжнародні угоди з роззброєння і контролю над озброєннями; вони також зобов’язуються утримуватись від погроз або застосування сили проти інших держав; поважати існуючі кордони та розв’язувати суперечки в мирний спосіб.

Рамковий документ також передбачає зобов’язання з боку країн Альянсу консультуватись з країною-партнером, яка вважає, що існує загроза її територіальній цілісності, політичній незалежності й безпеці. Мета цих зобов’язань, так само як і програми ПЗМ загалом, полягає в розбудові довіри і прозорості, зменшення загрози для миру і розвиток міцніших відносин у сфері безпеки з країнами – членами Альянсу та країнами-партнерами. Інші інструменти, такі як Індивідуальні плани заходів партнерства, забезпечують вагому можливість проведення політичних консультацій між країнами-партнерами та НАТО. Глави держав та міністри цих країн регулярно відвідують штаб-квартиру НАТО, де зустрічаються із Генеральним секретерам та членами найвищого керівного органу НАТО – Північноатлантичної ради.

Багатосторонній вимір

На додаток до двосторонньої співпраці у рамках партнерства пропонуються й багатосторонні можливості. Вони представлені Радою євроатлантичного партнерства (РЄАП), у рамках якої 26 країн Альянсу і 23 країни-партнери беруть участь в діалозі й консультаціях. Засідання РЄАП відбуваються щомісяця на рівні послів, щорічно – на рівні міністрів закордонних справ і оборони та на рівні начальників Генеральних штабів, а також час від часу на рівні глав держав і урядів.

Країни – члени РЄАП регулярно обмінюються поглядами з широкого кола питань безпеки, в тому числі з питань швидкоплинних змін становища безпеки в Косові та Афганістані, де спільно діють сили з підтримання миру країн — членів і країн – партнерів НАТО. РЄАП також ініціювала підтримку і координацію практичної співпраці й обміну досвідом у таких сферах, як боротьба з тероризмом, безпека кордонів та з інших питань, пов’язаних із розповсюдженням зброї масового знищення, легкої та стрілецької зброї.

З метою сприяння консультаціям та співпраці, усі п’ять країн – партнерів Центральної Азії утворили свої постійні дипломатичні представництва у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі у Бельгії. Крім того, Казахстан, Туркменістан та Узбекистан мають своїх представників у Відділі координації партнерства в командуванні НАТО з питань операцій – Верховному командуванні об’єднаних збройних сил НАТО в Європі (SHAPE), що розташоване у м. Монс, Бельгія, яке допомагає країнам готуватись і брати участь у військових навчаннях.

6 CTàCãàâ éÉãüÑè‡ÚÌÂË y ñÂÌÚ‡Î¸Ì¥È ÄÁ¥ª

äβ˜Ó‚¥ ÒÙÂË ÒÔ¥‚Ô‡ˆ¥

Крім сприяння поглибленню прозорості й розбудові довіри, ключовими пріоритетами у співробітництві НАТО з країнами – партнерами Центральної Азії є поліпшення оперативної сумісності (здатності збройних сил цих країн співпрацювати зі збройними силами країн Альянсу та інших країн-партнерів) в операціях з підтримання миру; а також практична співпраця з метою подолання спільних викликів у сфері безпеки. Серед інших важливих сфер співпраці – готовність до ліквідації наслідків катастроф, співробітництво у сфері науки й довкілля. Розробляються також заходи з підвищення рівня поінформованості населення стосовно користі від співробітництва з НАТО.

Співпраця у сфері безпеки

Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан, тією чи іншою мірою надають підтримку операціям під проводом НАТО в Афганістані. Ця підтримка охоплює такі заходи, як надання дозволів на використання повітряного простору цих країн для здійснення польотів літаків коаліції, а також орендування військових баз окремим країнам – членам Альянсу. Киргизія надала у користування силам США та коаліції базу на Манаському летовищі міста Бішкека; аеропорт Душанбе в Таджикистані приймає французькі військові літаки, а Німеччина використовує об’єкти у місті Термез, що в Узбекистані. До грудня 2005 року Сполучені Штати також мали у своєму розпорядженні базу в містечку Карші-Ханабад, що в Узбекистані. У 2004 році Таджикистан підписав з НАТО угоду про транзит.

Казахстан також висловив зацікавленість у підтримці процесу відбудови в Афганістані, певне шляхом залучення до однієї з Груп з відбудови провінцій під егідою Міжнародних сил сприяння безпеці (це міжнародні об’єднання, до складу яких входять як цивільний, так і військовий персонал, що працює у провінціях Афганістану для створення там безпечного середовища працівникам гуманітарних організацій, а також допомагає у відновлювальних роботах). Нещодавно Казахстан ухвалив свою першу програму двосторонньої допомоги Афганістану, яка становить три мільйони доларів і має на меті забезпечити інвестиції, допомогу у сільськогосподарській сфері, а також будівництво шкіл, лікарень та залізниць. Спеціалісти з Узбекистану надають допомогу в реалізації багатьох проектів з відновлення інфраструктури в Афганістані, у тому числі з відбудови мостів, що з’єднують північну частину країни з Кабулом. Таджикистан також докладає зусиль для сприяння переміщенню людей та товарів річкою Пандж, по якій проходить кордон між Таджикистаном та Афганістаном. Уряд Таджикистану співпрацював із мережею розвитку Ага-Хан та афганським урядом над завершенням будівництва семи мостів, плануючи побудувати ще декілька у майбутньому.

Географічна наближеність країн Центральної Азії до Афганістану та пов’язані з релігійним екстремізмом їхні внутрішні проблеми поглибили зацікавленість цих країн до співпраці з країнами – членами Альянсу з метою кращого реагування на загрозу тероризму. Деякі

У 2004 році Таджикистан підписав

угоду про транзит на підтримку

операції під проводом НАТО

в Афганістані.

© Luftwaffe/Hansemann

Німецькі гелікоптери, що

базуються у Термезі, Узбекистан,

застосовуються для перевезення

особового складу та техніки

Міжнародних сил сприяння безпеці

(МССБ) на території Афганістану.

7CTàCãàâ éÉãüÑè‡ÚÌÂË y ñÂÌÚ‡Î¸Ì¥È ÄÁ¥ª

з країн – партнерів Центральної Азії допомагають боротися з тероризмом, беручи участь у виконанні Плану дій Партнерства у боротьбі з тероризмом (PAP-T), прийнятому після терактів у США у вересні 2001 року. Співпраця у цій сфері передбачає обмін розвідданими та підготовку й навчання з метою збільшення сил та засобів у боротьбі з терористами і посилення безпеки кордонів. Важливе значення також має підвищення готовності до подолання наслідків можливих терактів.

реформування секторa оборони і безпеки

Реформування сектора оборони й безпеки – це та сфера співпраці, яка набуває дедалі більшого значення у співробітництві НАТО з країнами-партнерами. Саме у цій сфері НАТО і окремі країни – члени Альянсу мають значний досвід, яким можуть скористатись країни-партнери.

Ключові зусилля зосереджені на поліпшенні здатності збройних сил країн-партнерів надавати підтримку миротворчим операціям під проводом НАТО та операціям з врегулювання криз. Двосторонні програми та багатонаціональні навчання допомагають розвивати спроможність збройних сил країн-партнерів діяти пліч-о-пліч зі збройними силами НАТО. Засвоєння навичок спілкування спільною мовою та відпрацювання оперативної сумісності в плані стандартних процедур є суттєво важливими завданнями.

Ще одним пріоритетом у співробітництві з країнами-партнерами у сфері реформування сектора оборони й безпеки є налагодження дієвого й ефективного управління оборонними структурами, а також розвиток цивільного й демократичного контролю над збройними силами.

В той час як у більшості інших країн-партнерів зусилля, спрямовані на оборонну реформу та військові перетворення, стосувалися головним чином скорочення чисельності та адаптації існуючих безпекових структур, становище у Центральній Азії дещо відрізняється у цьому сенсі. Багато країн цього регіону по суті мали знову створити офіцерський корпус, тобто набрати та підготувати нові офіцерські кадри. Крім того, перед новими міністерствами оборони стояло складне завдання встановити парламентський та цивільний контроль над військовими структурами й запровадити прозору систему планування і розподілу ресурсів у сфері оборони.

Ключовим інструментом у наданні допомоги країнам-партнерам для здійснення ними специфічних та технічних реформ є процес Планування й оцінки збройних сил (PARP). Він допомагає виявляти, розвивати й оцінювати сили й засоби, які можуть бути надані для проведення операцій з підтримання миру під проводом НАТО. Це також забезпечує країнам-партнерам рамкову базу, що допомагає у розбудові ефективних, економних та життєздатних збройних сил, а також сприяє докладанню більш широких зусиль з оборонної реформи. У рамках PARP з кожною країною-учасницею плануються й узгоджуються шляхом переговорів цільові показники, а також щорічно здійснюється широкомасштабна оцінка досягнутих результатів.

Начальник оборонного штабу

Таджикистану (ліворуч)

зустрічається зі своїми колегами

з країн НАТО та держав-партнерів

у листопаді 2006 року для

обговорення питань партнерства та

співпраці, пов’язаних з військовою

сферою.

© PEP Kazakhstan

Солдати зі складу КАЗБРИГ

навчаються мови на місці несення

служби перед початком тактичного

тренування.

� CTàCãàâ éÉãüÑè‡ÚÌÂË y ñÂÌÚ‡Î¸Ì¥È ÄÁ¥ª

Наразі лише декілька країни – партнерів у Центральній Азії беруть участь у Процесі планування й оцінки збройних сил, який пропонується країнам-партнерам на їх власний розсуд. Казахстан розпочав участь у цьому процесі в 2002 році, а Киргизія вирішила приєднатися до нього у 2007 році. Узбекистан, який брав участь у програмі до 2005 року, нині розглядає можливість відновити цей процес.

Казахський уряд обмінюється своїм досвідом участі в процесі Планування й оцінки збройних сил з країнами в регіоні Центральної Азії, зокрема, організувавши у себе регіональну конференцію з цієї теми. Він також планує створити навчально-тренувальний Центр ПЗМ, щоб забезпечити мовну підготовку та спеціальну військову освіту для офіцерів усього регіону.

Зусилля казахського уряду, спрямовані на досягнення більш високого рівня оперативної сумісності з військами НАТО, привели до створення казахського батальйону (КАЗБАТу), а потім казахської бригади (КАЗБРИГа), які отримали велику користь від допомоги з боку країн – членів НАТО. (Попри те, що це виходить за межі теми НАТО, слід однак зазначити, що КАЗБАТ успішно провів розгортання поруч з польськими військами в Іраку для виконання місії з розмінування територій).

Киргизія та Таджикистан оголосили про виділення окремих підрозділів для можливої участі в операціях та військових навчаннях ПЗМ під проводом НАТО. Крім того, Таджикистан докладає зусиль для зміцнення співробітництва з країнами – членами НАТО з розчищення територій від мін.

Для тих країн-партнерів, що здійснюють реформування сектора безпеки й оборони, ще одним ключовим інструментом є План дій Партнерства з розбудови оборонних інститутів (PAP-DIB). Започаткований у 2004 році, PAP-DIB заохочує й допомагає країнам-партнерам розбудовувати ефективні й сповнені демократичної відповідальності оборонні інституції. Його глобальною метою є забезпечення ефективного й демократичного цивільного контролю над збройними силами та установами сектора безпеки й оборони; перетворення їх на більш підзвітні й відкриті установи і забезпечення належного рівня їхньої чисельності, фінансування і структурного наповнення відповідно з новими вимогами середовища безпеки.

Ще одним пріоритетом Альянсу є підтримка проектів демілітаризації в країнах-партнерах у рамках Цільового фонду НАТО/ПЗМ. Ці проекти мають на меті допомогти країнам-партнерам здійснити безпечну утилізацію надлишкових або застарілих запасів протипіхотних мін, боєприпасів, стрілецької зброї та легкого озброєння, а також підтримати їх у ліквідації негативних наслідків оборонної реформи. Фінансування таких проектів забезпечується завдяки добровільним внескам окремих країн — членів Альянсу та країн-партнерів. Як правило, ці проекти залучають до тісного співробітництва й інші відповідні організації. Реалізація проекту зі знищення 27 тис. одиниць легкої та стрілецької зброї, а також 300 ПЗРК, має розпочатися у Казахстані у 2008 році. Проект у Таджикистані, який було завершено у березні 2004 року, допоміг у безпечний спосіб знешкодити 1200 протипіхотних мін, що

© NAMSA

У рамках проекту Цільового фонду

ПЗМ у Казахстані будуть знищені

значні арсенали стрілецької зброї

та легкого озброєння.

На фото: 100-міліметрові набої

знищуються за допомоги наявного

пресувального обладнання.

9CTàCãàâ éÉãüÑè‡ÚÌÂË y ñÂÌÚ‡Î¸Ì¥È ÄÁ¥ª

залишилися від колишніх арсеналів. Завдяки цьому Таджикистан зможе виконати свої зобов’язання у рамках Оттавської конвенції із заборони використання, накопичення, виробництва та передачі протипіхотних мін, а також стосовно їх знищення.

готовність до катастроф і реагування на них

Природні і техногенні катастрофи можуть бути занадто важкими навіть для найліпше підготовлених країн. Наслідки таких катастроф часто не визнають кордонів і можуть загрожувати безпеці й стабільності цілих регіонів. Ось чому співпраця у сфері ефективної підготовки до катастроф і реагування на них (яка в колах НАТО має назву «Планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру») є настільки важливою й невід'ємною частиною заходів у рамках партнерства.

Декілька центральноазійських країн-партнерів у співпраці з НАТО працюють над підвищенням своєї готовності до катастроф та вдосконаленням сил і засобів реагування на них. Багато заходів у цій сфері здійснюється Євроатлантичним центром координації реагування на катастрофи (EADRCC).

Центр було створено у 1998 році з метою координації зусиль з ліквідації наслідків катастроф у країнах – членах РЄАП. Цей центр, зокрема, допомагав координувати допомогу у південній частині Киргизії, коли уряд цієї країни звернувся з проханням надати їй допомогу після великої повені у 2005 році, а також тоді, коли великі снігопади завдали їй велетенської шкоди у 2006 році.

Більшість центральноазійських країн-партнерів беруть участь у заходах та навчаннях, що проводяться Євроатлантичним центром координації реагування на катастрофи. Навчання дають змогу оцінити сили й засоби під час їх застосування та виявити ті ланки, де треба посилити співпрацю у майбутньому. Останнім часом більшість заходів EADRCC, в тому числі й низка навчань, ініціюються, організовуються та проводяться у країнах-партнерах. Це є відображенням того великого значення, якого країни-партнери надають співпраці у сфері планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру, що є найбільшим невійськовим компонентом діяльності у рамках ПЗМ.

Узбекистан виступив господарем і провів у 2003 році у Ферганській долині навчання з питань реагування на катастрофи. Сценарій навчання передбачав нищівний землетрус та зсуви землі, що спричинили значні жертви і завдали серйозної шкоди, в результаті чого було проголошено звернення про надання міжнародної допомоги. Навчання було спрямоване на вивчення уроків, які винесли Узбекистан та інші країни-партнери цього регіону, у тому числі Казахстан, Киргизія і Таджикистан, реагуючи на ці природні катастрофи, і водночас на практичне відпрацювання процедур Євроатлантичного центру координації реагування на катастрофи та оцінки сил і засобів багатостороннього реагування.

Киргизькі рятувальники піднімають

з води «потерпілих» після повені під

час навчань із ліквідації наслідків

повені в Узбекистані, квітень 2003 року.

áÂÏÎÂÚÛÒË ÒÚ‡ÌÓ‚ÎflÚ¸ ÒÂÈÓÁÌÛ Á‡„ÓÁÛ ‰Îfl „ÛÒÚÓ̇ÒÂÎÂÌËı

‡ÈÓÌ¥‚ ñÂÌڇθÌÓª ÄÁ¥ª. ì ÔÓÂÍÚ¥, ˘Ó ÒÔÓÌÒÓÛπÚ¸Òfl Á‡ ÔÓ„‡ÏÓ˛ çÄíé «ç‡Û͇ Á‡‡‰Ë ÏËÛ Ú‡ ·ÂÁÔÂÍË», ÚÛˆ¸Í¥ ‚˜ÂÌ¥-ÒÂÈÒÏÓÎÓ„Ë ÒÔ¥‚Ô‡ˆ˛˛Ú¸ Á¥ Ò‚ÓªÏË ÍÓ΄‡ÏË Á ìÁ·ÂÍËÒÚ‡ÌÛ Ú‡ äË„ËÁ¥ª ˘Ó‰Ó ÒÚ‚ÓÂÌÌfl Ï‡Ô ËÁËÍ¥‚ ‰Îfl ÒÚÓ΢ÌËı Ï¥ÒÚ í‡¯ÍÂÌÚ‡ È Å¥¯ÍÂ͇. ñ¥ χÔË ÒÚ‡ÌÛÚ¸ Û ÔË„Ó‰¥ Ô¥‰ ˜‡Ò Ï¥ÒÚÓ·Û‰Û‚‡ÌÌfl Ú‡ ÁÏ¥ˆÌÂÌÌfl ¥ÒÌÛ˛˜Ëı ·Û‰¥‚Âθ.

Оцінка СейСмічних ризиків

�0 CTàCãàâ éÉãüÑè‡ÚÌÂË y ñÂÌÚ‡Î¸Ì¥È ÄÁ¥ª

наука і довкілля

Науковці та дослідники з країн Центральної Азії користуються можливостями, які надає програма НАТО «Наука заради миру і безпеки» (SPS), спрямована на поглиблення співпраці, встановлення зв’язків та розбудову потенціалу серед науковців з країн НАТО і країн-партнерів. Серед заходів, яким надається підтримка, слід зазначити дослідження, семінари, робочі групи і спільну наукову роботу з питань безпеки і довкілля.

Співпраця є традиційною для науковців та нагальною потребою для наукового прогресу. Мережі зв’язків, які при цьому створюються, також слугують політичній цілі розбудови розуміння й довіри між представниками різних культур і традицій. Ще одним завданням є сприяння обміну й передачі технологій з метою допомогти цим країнам виконати притаманні для кожної з них пріоритетні завдання.

Поряд з проектами, зосередженими на дослідженнях у певних сферах, програма SPS також ставить за мету зміцнити наукову й академічну спільноту в країнах Центральної Азії. Проект «Віртуальний Шовковий шлях» ставить за мету поліпшення доступу дослідницьких установ у країнах Центральної Азії та Кавказу до Інтернету через супутникову мережу. Гранти на розвиток інфраструктурних мереж допомагають дослідницьким установам у країнах-партнерах, шляхом надання їм устаткування, підвищити рівень безпеки та якості їхніх телекомунікаційних систем.

інформування громадськості

За останні декілька років співпраця у цій сфері із країнами Центральної Азії зросла. Проводиться робота з Казахстаном, Киргизією та Таджикистаном щодо розбудови мереж з університетами та громадськими організаціями, ЗМІ і пресою для поліпшення інформованості громадськості про Альянс та про переваги співпраці з НАТО, а також для налагодження діалогу з громадянським суспільством з широкого кола питань євроатлантичної безпеки. За підтримки НАТО та у співпраці з державними органами влади місцеві громадські організації організовують численні заходи, зокрема семінари, конференції та робочі зустрічі. Вчені, дипломати, високі посадові особи та студенти з цих країн також регулярно запрошуються на відвідини до штаб-квартири НАТО для ознайомлення з Альянсом. У Казахстані, в місті Алмати, відкрито Інформаційний центр НАТО з метою поліпшення доступу громадськості до відповідних публікацій та документації.

Співробітництво у цій сфері є менш налагодженим з Туркменістаном та Узбекистаном. Однак, попри усе це, групи керівників, що впливають на формування громадської думки, та високі посадовці з цих країн час від часу запрошуються до штаб-квартири НАТО. Офіційні особи від НАТО також приїздять до Центральної Азії та зустрічаються з відповідними представниками міністерств і виступають з промовами на громадських заходах.

ÅÓ„‡ÚÓ ÔÓÂÍÚ¥‚, ˘Ó ٥̇ÌÒÛ˛Ú¸Òfl Û Í‡ªÌ‡ı ñÂÌڇθÌÓª ÄÁ¥ª Á‡ ÔÓ„‡ÏÓ˛

çÄíé «ç‡Û͇ Á‡‡‰Ë ÏËÛ È ·ÂÁÔÂÍË», ÒÔflÏÓ‚‡Ì¥ ̇ ÔÓ¯ÛÍ ¯Îflı¥‚ ‚Ë¥¯ÂÌÌfl ÔÓ·ÎÂÏË ‡‰¥Ó‡ÍÚË‚ÌÓ„Ó Á‡·Û‰ÌÂÌÌfl.

ê‡ÁÓÏ Á å¥Ê̇ӉÌËÏ ‡„ÂÌÚÒÚ‚ÓÏ Á ‡ÚÓÏÌÓª ÂÌ„¥ª çÄíé Ôӂ· ‰ÓÒÎ¥‰ÊÂÌÌfl ‡‰¥Ó‡ÍÚË‚ÌÓ„Ó Á‡·Û‰ÌÂÌÌfl ̇ ÓÍÂÏËı ‰¥ÎflÌ͇ı ÍÓÎ˯̥ı ‡‰flÌÒ¸ÍËı fl‰ÂÌËı ÔÓÎ¥„ÓÌ¥‚ Û ä‡Á‡ıÒڇ̥. ëÂÏËԇ·ÚËÌÒ¸ÍËÈ ÔÓÎ¥„ÓÌ – ˆÂ ‚Â΢ÂÁ̇ ÚÂËÚÓ¥fl Á ÔÎӢ² ÔÓ̇‰ 20 ÚËÒ. Í‚‡‰‡ÚÌËı Í¥ÎÓÏÂÚ¥‚, ̇ flÍ¥È ·ÛÎÓ Ôӂ‰ÂÌÓ ÔÓ̇‰ �00 fl‰ÂÌËı ‚ËÔÓ·Û‚‡Ì¸ Û ˜‡ÒË ê‡‰flÌÒ¸ÍÓ„Ó ëÓ˛ÁÛ. ÑÓÒÎ¥‰ÊÂÌÌfl ÒÔflÏÓ‚‡Ì ̇ ‚ËÓ·ÎÂÌÌfl ÔÓÔÓÁˈ¥È Á ÔË‚Ó‰Û ÚÓ„Ó, flÍËÏ ˜ËÌÓÏ Á‰¥ÈÒÌËÚË ‰ÂÁ‡ÍÚË‚‡ˆ¥˛ Á‡·Û‰ÌÂÌÓ„Ó rÛÌÚÛ Á ÏÂÚÓ˛ ÈÓ„Ó ÔÓ‰‡Î¸¯Ó„Ó ‚ËÍÓËÒÚ‡ÌÌfl.

ô ӉËÌ ÔÓÂÍÚ ÒÔflÏÓ‚‡ÌËÈ Ì‡ Á‡·ÂÁÔ˜ÂÌÌfl ÂÙÂÍÚË‚ÌÓª ÛÚËÎ¥Á‡ˆ¥ª ‚¥‰ıÓ‰¥‚ Û‡ÌÓ‚Óª Û‰Ë Û ä‡Á‡ıÒڇ̥, 퇉ÊËÍËÒڇ̥ Ú‡ ìÁ·ÂÍËÒڇ̥ ‰Îfl ÚÓ„Ó, ˘Ó· Á‡ÔÓ·¥„ÚË ‚ËÌËÍÌÂÌÌ˛ ÔÓ·ÎÂÏ Á¥ Á‰ÓÓ‚’flÏ Î˛‰ÂÈ Ú‡ ÛÌËÍÌÛÚË Á‡ÔÓ‰¥flÌÌfl ¯ÍÓ‰Ë Ì‡‚ÍÓÎ˯̸ÓÏÛ Ò‰ӂˢÛ. ÇˉӷÛÚÓÍ Û‡ÌÓ‚Óª Û‰Ë Ú‡ ªª ӷӷ͇ Û ‚͇Á‡ÌËı ͇ªÌ‡ı ÔËÁ‚ÂÎË ‰Ó ‚ÂÎËÍÓª ͥθÍÓÒÚ¥ Û‡ÌÓ‚Ëı ‚¥‰ıÓ‰¥‚ Ú‡ ¯Î‡ÍÓ‚Ëı ÛÚ‚ÓÂ̸, ˘Ó ÌÂ¥‰ÍÓ ÓÔËÌfl˛Ú¸Òfl ̇ Á‚‡Îˢ‡ı Û Ì‡ÒÂÎÂÌËı ÔÛÌÍÚ‡ı ‡·Ó ÔÓfl‰ Á ÌËÏË.

ÑÓÒÎ¥‰ÊÂÌÌfl ˆ¥πª ÔÓ·ÎÂÏË ‚ íÛÍÏÂÌ¥Òڇ̥ ÒÔflÏÓ‚‡Ì ̇ ‚Ë‚˜ÂÌÌfl ¯Îflı¥‚ ·ÂÁÔ˜ÌÓ„Ó ÔÓ‚Ó‰ÊÂÌÌfl Á ‡‰¥Ó‡ÍÚË‚ÌËÏË ‚¥‰ıÓ‰‡ÏË. ᇠˆËÏ èÓÂÍÚÓÏ Á‰¥ÈÒÌ˛‚‡ÚËÏÂÚ¸Òfl ÍÓÌÚÓθ Á‡ ÒÚ‚ÓÂÌÌflÏ ‡‰¥Óı¥Ï¥˜ÌÓª ··Ó‡ÚÓ¥ª Ú‡ Ô¥‰„ÓÚÓ‚ÍÓ˛ ÔÂÒÓ̇ÎÛ Á ˜ËÒ· ÚÛÍÏÂÌÒ¸ÍÓ„Ó Ì‡ÒÂÎÂÌÌfl.

рОзв’язання прОБлем

радіОактивнОСті

��CTàCãàâ éÉãüÑè‡ÚÌÂË y ñÂÌÚ‡Î¸Ì¥È ÄÁ¥ª

LJÊÎË‚¥ ÂÚ‡ÔË

1992 Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан вступили до Ради північноатлантичної співпраці.

1994 Казахстан, Киргизія, Туркменістан та Узбекистан підписали Рамковий документ Партнерства заради миру (ПЗМ).

2001 Після терористичних нападів 11 вересня країни – партнери Центральної Азії продемонстрували солідарність з іншими членами Ради північноатлантичної співпраці, засудивши ці напади та взявши на себе зобов’язання вести боротьбу з тероризмом. Незабаром після цього учасникам коаліції з проведення операції під проводом США в Афганістані було надано право здійснювати польоти у повітряному просторі країн Центральної Азії, а також користуватися там базами та іншим майном.

2002 Таджикистан вступає до програми «Партнерство заради миру».

Казахстан розпочинає участь у процесі Планування та оцінки збройних сил в рамках ПЗМ.

2003 Узбекистан проводить на своїй території навчання з реагування на катастрофи під назвою «Фергана – 2003».

НАТО перебирає на себе командування Міжнародними силами сприяння безпеці (МССБ) в Афганістані, а усі центральноазійські країни-партнери підтримують цю місію.

Завершено проект «Віртуальний Шовковий шлях».

2004 На Стамбульському саміті особливу увагу зосереджено на регіоні Центральної Азії та Кавказу.

Таджикистан підписує з НАТО угоду про транзит для проведення операцій в Афганістані.

2006 Казахстан розробляє свій перший План дій в рамках Індивідуальної програми партнерства.

2007 Киргизія ухвалює рішення про участь у процесі Планування та оцінки збройних сил в рамках ПЗМ.

ß̉˂¥‰Û‡Î¸Ì¥ ÒÚÓ¥ÌÍË ‚ ßÌÚÂÌÂÚ¥, ÔËÒ‚fl˜ÂÌ¥ ‚¥‰ÌÓÒËÌ‡Ï Ï¥Ê çÄíé ¥ ÍÓÊÌËÏ ¥Á Ô‡ÚÌÂ¥‚:

ä‡Á‡ıÒÚ‡Ì: www.nato.int/issues/nato-kazakhstan

äË„ËÁ¥fl: www.nato.int/issues/nato-kyrgyzstan

퇉ÊËÍËÒÚ‡Ì: www.nato.int/issues/nato-tajikistan

íÛÍÏÂÌ¥ÒÚ‡Ì: www.nato.int/issues/nato-turkmenistan

ìÁ·ÂÍËÒÚ‡Ì: www.nato.int/issues/nato-uzbekistan

è۷Υ͇ˆ¥ª çÄíé ̇fl‚Ì¥ ‚ «ÂÎÂÍÚÓÌÌ¥È ÍÌË„‡Ì¥» Á‡ ‡‰ÂÒÓ˛: www.nato.int/ebookshop

дОдаткОва інфОрмація

��

ëÚËÒÎ¥ Ó„Îfl‰Ë çÄíé Á‡·ÂÁÔÂ˜Û˛Ú¸ ¥ÌÙÓχˆ¥˛ ÔÓ ¥ÁÌ¥ ÒÙÂË

ÔÓÎ¥ÚËÍË ¥ ‰¥flθÌÓÒÚ¥ ÄθflÌÒÛ. ÇÓÌË ÔÛ·Î¥ÍÛ˛Ú¸Òfl Ô¥‰ „¥‰Ó˛

ÉÂ̇θÌÓ„Ó ÒÂÍÂÚ‡fl ¥ Ì ӷӂ’flÁÍÓ‚Ó ‚¥‰‰ÁÂ͇β˛Ú¸ ÓÙ¥ˆ¥ÈÌÛ

‰ÛÏÍÛ ˜Ë ÔÓÁˈ¥ª Ûfl‰¥‚ ÓÍÂÏËı ͇ªÌ—˜ÎÂÌ¥‚ ÄθflÌÒÛ.

NATO Public Diplomacy Division

1110 Brussels – Belgium

www.nato.int

natodoc@hq.nato.int

BGR5-ASI-UKR-1107-REV1�

©�NATO�2007