МУЛЯР

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ

Історія виникнення професіїМабуть, небагато знайдеться на Землі професій, що за віком сягають у

таку давнину, як професія муляра. І дійсно, як тільки кількість населення

первісного світу стала більшою, ніж кількість місць у печерах, людям

довелося дбати про стіни, які б захищали їх від пронизливого вітру, та дах,

який боронив би від снігу та дощу. Від примітивних культових та побутових

споруд (Стоунхендж у Великій Британії. Дольмени у Франції та Грузії,

будівлі з кісток мамонтів в Україні) людство поступово переходило до

складних і довершених споруд, які вражають сучасників своєю красою та

витонченістю ліній, монументальністю та пропорційністю. Єгипетські

піраміди, легендарні будівлі Індії, Урарту та Вавилону, храми та вілли

Давньої Греції є пам’ятками досягнень мулярської праці.

З покоління в покоління, від батька до синів передавалися таємниці

мулярської майстерності. У середні віки в Західній Європі виникли

відокремлені один від одного мулярські цехи, що мали власні устави,

штандарти та інші атрибути професійного уособлення. Внаслідок їх

діяльності зводилися перлини містобудування – палаци Венеції, Флоренції,

Парижа, Кракова, Праги, Києва (у Європі), Константинополя, Єревану,

Хорезму, Бухари, Самарканду, Кіото (на сході).

У ті часи майстер-муляр самостійно виконував усі необхідні підготовчі

та основні операції: готував розчин, власноруч подавав будівельні матеріали

на робоче місце, безпосередньо виконував кам’яну кладку. Взимку мулярські

роботи припинялися.

Поступово праця муляра зазнавала корінних організаційних змін,

відбувався її розподіл і кооперація: кваліфікований майстер позбувся

необхідності самостійно виконувати допоміжні роботи.

2

І сьогодні професія муляра шанована суспільством. Саме він втілює в життя

ідеї архітекторів і проектувальників, зводить просторові конструкції

промислових споруд, будівлі соціально-побутового призначення та житлові

будинки.

Потреба у мулярах на ринку праці постійна і має тенденцію до

зростання. Саме тому ймовірність працевлаштування досить висока.

Зв’язки з іншими професіямиПопри всі позитивні якості цегла як будівельний матеріал має одну

суттєву ваду: вона вимагає значних витрат праці при

виробництві та використанні. Кожну цеглину треба

виготовити і завантажити на заводі, розвантажити на

будівельному майданчику, подати на робоче місце муляра

та укласти в конструкцію. Тому в сучасному будівництві

широко застосовуються поєднання цегляної кладки з монтажем збірних

конструкцій, а муляри при цьому набувають знань і навичок монтажника з

монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій. Разом із виконанням

цегляної кладки муляр-монтажник укладає залізобетонні перекриття,

встановлює дахи, монтує великопанельні перегородки, сходинкові марші,

балконні плити та інші збірні деталі і конструкції.

Але ні розчин, ні цегла, ні залізобетонні конструкції самі собою на

робоче місце муляра не потраплять. Спочатку їх виготовляють на

відповідних підприємствах будівельної індустрії, згодом транспортують на

будівельні майданчики, де стропальники чіпляють ці матеріали стропами

кранів, а кранівники спрямовують їх до робочих місць мулярів або місць

складання та складування різноманітних будівельних матеріалів і вантажів.

Безпосередній прийом матеріалів на робочих місцях здійснюють підсобники

мулярів або самі муляри, які в цьому випадку виконують стропальні роботи,

тобто інформують кранівників про напрям переміщення вантажу, ступінь

його підйому чи опускання, початок та припинення стропальних робіт,

3

аварійну ситуацію. Муляри досить часто виконують обов’язки

стропальника.

Мулярам доводиться виступати також у ролі такелажників. Такелажні

роботи складніші за стропальні, а ті, які виконують муляри, пов’язані з

встановленням залізобетонних деталей. Братися за деталь муляр може тільки

тоді, коли її повільно, без розгойдування, кранівник подасть до місця

встановлення на висоту не більше 30 см. З щонайменшою швидкістю опускає

кранівник деталь на місце, і тільки після її надійного закріплення муляр

приступає до зняття стропів.

Муляр у ролі такелажника організовує і певною мірою керує роботою

будівельних машин, механізмів і пристроїв, а саме: кранів, підйомників,

поліспастів, талів, тельферів, домкратів, стріл і монорейкових візків. До того

ж він повинен вміти користуватися різноманітним, призначеним для цих

машин і механізмів обладнанням – канатами, стропами, відтяжками,

захватами, розчалками, ланцюгами, якорями тощо.

Поняття „такелаж” прийшло у будівництво з морського ужитку. Ще у

давнину такелажем називали оснастку суден канатами та іншими засобами,

необхідними для плавання та керування вітрилами. На мові будівельників

воно означає механізми та пристосування для підйому та переміщення

вантажів у межах будівельного майданчика. Для того, щоб правильно, чітко

та швидко виконувати такелажні роботи, наприклад, строповку бетонного

блоку або прийом вантажу на перекриття, муляру необхідні відповідні

знання та навички, які набуваються з досвідом.

Муляр, який закріплює залізобетонні конструкції та деталі, тісно

співпрацює з електрогазозварником ручного зварювання, що

„прихоплює” між собою металеві сережки каркасу будівлі та встановлених

конструкцій і деталей. Досить часто муляр доводиться працювати разом із

бетонярем, бо поряд з укладанням кам’яної кладки, особливо при

будівництві промислових об’єктів, виникає потреба у виготовленні

монолітних бетонних конструкцій. Створення таких конструкцій

здійснюється шляхом виготовлення опалубки, закладання відповідної

4

металевої арматури та укладання бетонної суміші, тобто проведення

операцій, що складають роботу бетоняра.

За мулярами в єдиній технологічній зв’язці йдуть штукатури.

Готовність до можливих змін у професійній діяльності

Зміни у професійній діяльності

муляра можуть виникати як через

об’єктивні, так і суб’єктивні

обставини. До перших відносяться

структурно-галузеві зміни у

господарському комплексі, у

кваліфікації та професійному досвіді

робітника, стані його здоров’я тощо, до других – особисті професійні плани

робітника та обставини його життя.

Нестабільність економічної ситуації, спад будівельної діяльності в

Україні стимулюють готовність мулярів до можливих змін у професійному

житті. Молодий муляр, який щойно закінчив професійний навчальний

заклад, має бути готовим стати до роботи у якості стропальника, такелажника

або бетоняра. Щоб зарадити можливому безробіттю, муляр повинен

поступово оволодівати навичками монтажника з монтажу сталевих та

залізобетонних конструкцій або штукатура.

Професійне життя муляра доволі складне. У ньому є місце для

професійного зростання або зміни професії, розчарування або нових

професійних уподобань. Та як би воно не склалося, робітник завжди повинен

пам’ятати, що остаточне вирішення подальшого напрямку професійного

шляху вимагає, перш за все, знання стану ринку праці та власних

можливостей щодо оволодіння іншою професією або спеціальністю.

Ступінь тяжкості та напруженості праціПраця муляра відноситься до фізичної праці середньої важкості.

Нею займаються переважно чоловіки. На роботах, пов’язаних з кладкою 5

модульної повнотілої цегли, праця жінок взагалі заборонена згідно з

переліком важких робіт та робіт зі шкідливими та небезпечними умовами

праці, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від

29.12.93 року №56.

Режим праці та відпочинку Муляри працюють в одну, дві або три зміни. Двозмінну роботу

організовують влітку на відкритому повітрі, тризмінна ведеться переважно у

закритих приміщеннях, що обладнані відповідно до санітарно-гігієнічних

норм потужними джерелами освітлення. Звичайна робоча зміна триває вісім

годин, до яких додається одна година обідньої перерви. Вона поділяє зміну

навпіл. До години перерви додається кілька 8-10-хвилинних пауз відпочинку,

які сприяють відновленню та збереженню працездатності протягом всього

робочого дня.

Особливі умови та фактори праціМуляр працює переважно на відкритому повітрі. Сезонними

погодними недоліками його роботи є протяги, що виникають під дією вітрів,

спека влітку, холодні дощі восени, морози взимку. Працює муляр стоячи,

іноді зігнувшись, тобто у складних умовах, що супроводжуються

небезпечними, а інколи й шкідливими факторами праці. Укладання цегли

відбувається здебільшого на висоті (у сучасному житловому будівництві

зводяться 9-, 12-, 16- та вищої поверховості будинки, що становить собою

певну небезпеку і може призвести до травмування. Небезпеку для муляра

становлять також пластифікатори, що додаються до розчину й мають

токсичну дію, та електропідігрів кладки в зимових умовах.

Можливості помилок, аварії, травматизму Будівельний майданчик – не містечко розваг. Тут завжди присутня

можливість помилок, травм, аварій. Саме тому всі без винятку будівельники,

які перебувають у робочих зонах, носять захисні каски. Суворо заборонено

6

скидати зі стін споруд будівельне сміття,побиті цеглини, залишки розчину,

піддони, захвати тощо. Зона дії баштового крану спеціально відгороджується

відповідними обмежувальними засобами.

У мулярів від травмування досить часто страждають руки. З метою їх

захисту муляри працюють у робочих рукавицях, а перед початком роботи

уважно перевіряють справність інструменту – міцність ручок, відсутність

задирок на робочій поверхні тощо.

Захист тіла муляра здійснюється не тільки за допомогою робочих

рукавиць, а й повного комплекту спецодягу та взуття. При використанні

токсичних пластифікаторів й протиморозних домішок муляр змащує руки

захисними пастами та мазями.

Упевненим щодо захищеності від помилок, травм і аварій муляр може

вважати себе тільки тоді, коли він добре володіє знаннями та навичками

захисту від виробничого травматизму, знає правила електробезпеки,

виробничої санітарії та пожежної безпеки, першої долікарської допомоги.

Правила такого захисту встановлюються згідно з будівельними та санітарно-

гігієнічними нормами.

ІІ. ВИМОГИ ПРОФЕСІЇ ДО РОБІТНИКА

Необхідний рівень знань із загальноосвітніх дисциплінОволодіння професією муляра може здатися заняттям порівняно

легким. Разом з тим стати вправним каменярем

досить складно: ця професія вимагає напруження

на тільки фізичних, але й духовних сил. Неабияке

значення тут має відповідний рівень знань певних

шкільних дисциплін, перш за все, математики,

фізики, хімії, креслення та фізичної підготовки.

Ґрунтовні знання з математики дозволяють

вести розрахунки щодо потреби у будівельних

матеріалах і розчині, обраховувати виконання 7

норм виробітку та розмір ділянки. Знання фізики сприяють визначенню

гранично допустимих норм навантаження на примостки та риштування,

відповідності опорних стовпчиків вазі залізобетонних перемичок, фізичних

якостей цегли та розчину. Знання хімії стають у нагоді при доборі складу

розчинів або доданні пластифікаторів і протиморозних домішок, визначенні

відповідних якостей цегли та природного каменю. Вміння „читати”

креслення допомагають муляру уявляти та розуміти задуми архітекторів і

проектувальників. Фізична підготовка дає можливість майбутньому муляру

набути необхідної витривалості щодо значних фізичних навантажень на ноги

і руки під час роботи.

Медичні вимогиМайбутній муляр повинен бути цілком здоровим, не схильним до

застуд, мати гострий зір, надійний вестибулярний та опорно-руховий апарат,

не боятися висоти, не страждати на хвороби, пов’язані з втратою свідомості.

Щодо інтересів і схильностей, то до мулярської справи придатні

врівноважені особи з вираженою цікавістю до техніки та конструювання, не

балакучі, які віддають перевагу роботі на свіжому повітрі.

Якість та продуктивність праці муляра багато в чому залежать від стану

та розвитку його зорової та рухової систем. Так, праця муляра проходить в

умовах постійного зорового контролю. Він повинен добре візуально

орієнтуватися у розміщених будівельних матеріалах, наглядати за роботою

підсобника, контролювати якість виконуваних робіт.

Психофізіологічні вимогиХоча муляр виконує, головним чином,

однотипні рухи та дії щодо укладання цегли, але

здійснює він їх у різних умовах залежно від

поточності та змісту робочих операцій. Така

динамічна обстановка вимагає від муляра вміння

розподіляти та переключати увагу. Так, відсутність досвіду розподілу та

переключення уваги на будівельному майданчику може призвести до

8

нещасного випадку: муляр може бути зачеплений стрілою або стропами

крану, оступитися і впасти з примостків чи риштування тощо. Невміння

розподіляти увагу іноді стає причиною браку в роботі, пропуску початку

кладки віконних прирізків, закладання дерев’яних елементів для фіксації

віконних і дверних блоків, коробок і рам тощо.

Вимоги до інтелектуальної сфериПід час роботи муляр вирішує досить складні розумові завдання. Так,

якщо при перевірці горизонтальності або вертикальності рідів кладки

виявлено відхилення від проектних

вимог, але воно не перевищує

встановлених меж, муляр

ліквідовує його у процесі

подальшої кладки, для чого

застосовує певні, попередньо

визначені прийоми. Мурування

завжди здійснюється за одними і тими ж принципами, та в конкретному

випадку муляр заздалегідь планує власні дії. Так, при укладанні кутів

необхідно завчасно розраховувати, скільки і як треба укласти цілих,

половинок і чверток цеглин, щоб кут мав потрібну перев’язку швів і був

витриманий по вертикалі та горизонталі.

Кладка арок, стін та колон є вершиною професійної майстерності

муляра. При виконанні таких робіт муляру доводиться ретельно слідкувати,

щоб конструкції достеменно відповідали архітектурному задуму, були

міцними та красивими.

Вимоги до емоційно-вольової сфериВисокої продуктивності праці муляри досягають за умови узгодженості

дій у ланці. Підсобник повинен відчувати ритм і темп праці провідного

муляра, без затримки готувати йому фронт робіт, тобто настільки рівно,

9

акуратно і точно розстеляти розчин, щоб провідний муляр не втрачав час,

розкладати цеглини (цілі або частини) вздовж стіни в порядку, в якому вони

згодом будуть укладатися.

Вимоги до морально-ділових якостейСправжній каменяр завжди поважає себе, свою працю і професію,

береже традиції давніх майстрів, що мурували стіни Софії Київської, Золоті

Ворота. Йому притаманні такі морально-ділові якості, як ретельність та

відповідальність.

Вимоги щодо схильностей та інтересівМурована споруда складається з тисяч цеглин, і всі вони повинні бути

укладені без перекосів, опуклостей і западин. Саме тому окомір відіграє чи

не найвідповідальнішу роль у

мулярській праці. Муляр не має

можливості виміряти положення кожної

цеглини,а укладає їх на власний розсуд і

досвід таким чином, щоб положення

окремої цеглини відповідало

положенню інших. Завдячуючи

окоміру, муляр визначає товщину розстеленого шару розчину.

У структурі трудового процесу муляра велике значення мають його

моторні дії, тобто рухи, які складають визначену послідовність трудових

операцій. Для їх виконання потрібні сила, вправність, узгодженість і

взаємозамінність дій обох рук у роботі. При муруванні використовуються не

тільки цілі цеглини, а й їх частини, які муляр отримує з цеглин, коли

розколює їх молотком чи кельмою. Муляр на око визначає необхідний розмір

частини, далі з двох протилежних сторін цеглини робить відповідні насічки

та влучним ударом розколює цеглину вздовж відміченої лінії.

Необхідна товщина та рівність шва досягаються, по-перше, шляхом

розстеляння необхідної кількості розчину та, по-друге, рівномірним

обжиманням цеглиною розчину при її укладанні. Успіх цієї операції залежить

10

не тільки від окоміру, але й розвинених м’язово-суглобних відчуттів.

Муляру, наприклад, необхідно мати тонке відчуття рівномірності тиску

площиною цеглини на шар розчину, вміти розрізняти дозованість

відповідних зусиль. Величина тиску залежить від в’язкості розчину, розмірів

і ваги цеглини. Похибки у відчуттях муляра можуть призвести до

помилкових дій щодо тиску на цеглину та викликати вижимання більшої або

меншої, ніж потрібно, частини розчину зі шву, тож стати причиною браку у

роботі.

ІІ. ШЛЯХИ ОТРИМАННЯ ПРОФЕСІЇ МУЛЯРА

Навчання в професійно-технічних навчальних закладах

Оволодіння професією муляра відбувається у

професійно-технічних навчальних закладах, які є в

кожному регіоні України та безпосередньо на виробництві. Найбільш

ефективною вважається підготовка у професійно-технічних училищах та

навчальних закладах, де навчають за угодами зі службою зайнятості.

Для оволодіння професією муляра у

системі професійно-технічної освіти

достатньою вважається базова середня освіта

(9 класів загальноосвітньої школи), при якій

термін професійного навчання становить 3

роки. Якщо вступник має повну середню

освіту, термін навчання скорочується до 1 року. Термін навчання через

державну службу зайнятості становить, як правило, 4 місяці. Згідно з

вимогами до професійного навчання оволодіння професією муляра на

виробництві розраховане на осіб, які здобули повну середню освіту, та

триває до 6-ти місяців. Особам, які її на мають, термін навчання може бути

продовжений на один місяць, але загальна тривалість не повинна

перевищувати 6-ти місяців.

11

За час навчання майбутні муляри засвоюють весь обсяг відповідних

знань, вмінь та навичок, набувають необхідного практичного досвіду. Однак

вагомою перевагою набуття професії муляра через систему професійно-

технічної освіти та державну службу зайнятості є оволодіння ґрунтовними

теоретичними знаннями у тісному поєднанні з засвоєнням практичних

навичок.

Всі вступники мають рівні права, обмеження допускаються лише за

медичними показниками, що встановлюються Міністерством охорони

здоров’я України. Для вступу у відповідний навчальний заклад на ім’я

директора подається заява про прийом із зазначенням обраної професії та

місця проживання, до якої додаються документ про освіту в оригіналі,

медична довідка встановленого зразка та фотокартки розміром 3×4 см.

Кожен вступник повинен особисто пред’явити паспорт або свідоцтво

про народження, документ про відношення до військового обов’язку, дані

яких заносяться до його особової справи.

Вступники які направляються на

професійне навчання підприємствами,

організаціями, установами незалежно від

форм власності та державною службою

зайнятості, подають відповідні документи.

Прийом документів від вступників

проводиться у терміни, що встановлюються професійно-технічними

навчальними закладами, а через службу зайнятості – у строки, обумовлені

відповідною угодою, та завершується не раніше, ніж за 15 днів до початку

занять.

Підготовчу роботу до прийому у професійно-технічні училища

здійснюють приймальні комісії, члени яких проводять із вступниками бесіди

щодо вибору професії, умов навчання, матеріального його заохочення та

надання пільг, ознайомлюють вступників з правами та обов’язками,

організовують роботу з комплектування навчальних груп з урахуванням

професійної придатності та стану здоров’я. очолює приймальну комісію,

затверджує її склад і визначає порядок роботи директор навчального закладу.

12

Стосовно випускників, які навчатимуться у професійно-технічних

навчальних закладах за угодами зі службою зайнятості, відповідна робота

здійснюється її працівниками.

Зарахування до професійно-технічного навчального закладу

здійснюється шляхом конкурсного відбору. Кількість, а також форми

проведення та зміст вступних іспитів визначаються самими професійно-

технічними навчальними закладами. Вступники, які навчатимуться у

професійно-технічних навчальних закладах за угодами зі службою

зайнятості, зараховуються за поданими нею списками.

Зарахування оформлюється протоколом приймальної комісії на

підставі договорів про навчання та працевлаштування між професійно-

технічним навчальним закладом, замовником робітничих кадрів

(підприємством, службою зайнятості) і вступником або його батьками

(опікунами) у разі неповноліття і затверджується наказом директора.

Пільгами (першочерговістю) при зарахуванні в професійно-технічні

навчальні заклади користуються діти-сироти і діти, які залишились без

піклування батьків, особи, які направляються роботодавцями та службою

зайнятості порядком цільової підготовки, інші особи в установленому

порядку.

Зарахування до навчального закладу проводиться не пізніше ніж за 7

днів до початку занять. Особи, які не приступили до занять без поважних

причин, відраховуються. Незарахованим та відрахованим особам документи

повертаються не пізніше 5 днів з дня прийняття відповідного рішення.

Всі суперечливі питання щодо прийому та зарахування вирішуються

послідовно приймальними комісіями, місцевими органами управління

професійною освітою та управлінням освіти.

Учні, які вступили до училища після закінчення 9-ти класів, разом з

професійною отримують повну середню освіту. Більшості випускників

професійно-технічних навчальних закладів присвоюється 3-й

кваліфікаційний розряд. Навчання у ПТНЗ безкоштовне, переважна форма

навчання – денна.

13

Учням професійно-технічних навчальних закладів видаються учнівські

квитки за зразками, встановленими Міністерством освіти і науки України. Їм

виплачується грошова винагорода за

виконану під час виробничого навчання та

практики роботу у межах, встановлених

чинним законодавством. Випускникам ПТНЗ

видаються дипломи, а особам, які пройшли

перепідготовку, - свідоцтва.

Час навчання у професійно-технічних

навчальних закладах зараховується до загального трудового стажу, а також

до безпосереднього трудового стажу, якщо перерва між днем закінчення

навчального закладу та днем початку роботи не перевищує 8-ми місяців.

Під час навчання професії муляра учні з повною загальною середньою

освітою вивчають такі спеціальні теоретичні дисципліни: вступ до професії,

безпека праці, матеріалознавство, електротехніка, читання креслень, частини

будівель, проведення кам’яних робіт, основи ринкової економіки тощо. Вони

також оволодівають практичними навичками з професії на уроках

виробничого навчання та під час практики. Учні з базовою середньою

освітою поряд з цими предметами вивчають загальноосвітні дисципліни в

обсязі повної середньої школи.

Подальше професійне навчання Молоді муляри, які закінчили професійно-

технічні навчальні заклади, володіють ґрунтовними

спеціальними теоретичними знаннями і мають

розвинені професійні уміння та навички. Такий

професійний багаж, підкріплений відповідним

робітничим досвідом, дає можливість за 4-5 років досягти найвищого 5-го

кваліфікаційного розряду. Робітникам, що отримали професію муляра через

індивідуальне учнівство на виробництві, як правило, на це потрібно значно

більше часу.

14

Підвищення кваліфікації та оволодіння суміжними професіями Підвищені вимоги, що в сучасних умовах висувають роботодавці до

кваліфікації та якостей робітника, стимулюють мулярів до опанування

додатковими професійними знаннями та навичками. Саме тому вони

постійно підвищують власну кваліфікацію. Шляхами і формами такого

підвищення є: навчання безпосередньо на виробництві, виробничо-технічних

курсах, курсах цільового призначення, курсах навчання другій (суміжній)

професії. Виробничий досвід і організоване підвищення кваліфікації дають

можливість муляру досконало оволодівати професіями стропальника,

такелажника, бетоняра та монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних

конструкцій.

Підвищення кваліфікації та рівня

знань щодо організації та технології

виконання будівельних робіт здійснюється

також у системі вищої освіти. Випускники

професійно-технічних училищ

користуються пільгами при вступі до

вищих навчальних закладів. Досвідчені муляри також мають можливість

отримати спеціалізовану вищу освіту.

Професійна кар’єра мулярів, які одержали спеціалізовану вищу освіту,

продовжується у якості бригадирів, майстрів, виконробів, начальників

дільниць. А за умов набуття певного досвіду роботи – на більш

відповідальних, керівних посадах.

ІV. ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО НАВЧАННЯ ТА ВИКОНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ'ЯЗКІВ

Не кожна людина може досить успішно оволодіти професією муляра, а

згодом і працювати за цією спеціальністю. Умови праці на свіжому повітрі,

висоті, з підйомними механізмами, особливості робочої пози – стоячи та

зігнувшись, використання у процесі роботи хімічно активних речовин і

15

розчинів тощо обмежують коло бажаючих стати муляром, а для декого через

стан здоров’я це навіть неможливо.

До останніх належать особи з вадами та розладами опорно-рухової та

вестибулярної систем, значними відхиленнями від норми функцій зору та

слуху, порушенням психічного стану.

Постійне використання в роботі ударного інструменту,

пластифікаторів, протиморозних домішок, вапняного розчину обмежують у

навчанні мулярській справі та роботі осіб, які схильні до алергічних та

шкірних захворювань. Необхідність постійної роботи на висоті

унеможливлює освоєння професії муляра особами, котрі страждають на

втрати свідомості, запаморочення, непритомність.

Протяги та праця муляра в умовах низьких температур стають завадою

до професії тим, хто хворіє на ревматизм і схильний до застуд. Професією

муляра не зможуть успішно оволодіти також особи з порушенням

координованості рухів, неуважні та емоційно неврівноважені.

16

Світлини навчально-виробничого процесу

17

ШТУКАТУРІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ

Історія виникнення професії

Виникла ця професія давно. Вже близько 5 тис. років тому при

будівництві будинків застосовували штукатурку з гіпсу. Слово «штукатурка»

- італійського походження (від лат. – гіпс, вапно, алебастр). Це дало вченим

підставу припускати, що винайшли штукатурку італійські будівельники. На

жаль, до наших днів дійшло дуже мало документальних даних про цю

професію, тому зараз неможливо встановити, якими методами користувалися

і які інструменти застосовували штукатури тисячоліття тому.

Перші приклади використання глиняної штукатурки-обмазки

зустрічаються в житлах напівземляночного типу, характерних для степових

районів древньої Русі. Для більшої охайності і краси поверхні глиняної

штукатурки покривали різноманітними барвистими візерунками. У якості

речовин-барвників використовували сажу, червону глину, крейду й інші

найпростіші "земляні" фарби, а зв'язувальними речовинами для них служили

жир, кістковий мозок, рослинна олія і пізніше вапно.

У своїй роботі сучасний штукатур виконує такі основні операції:

виготовлення розчину з сухих готових розчинних матеріалів і сумішей;

накладання розчину на поверхню, що підлягає штукатурці; вирівнювання та

загладжування поверхонь; опорядження колон, балок, фасадів тощо. Зміст

цих операцій та техніка їх виконання залишаються незмінними протягом

багатьох століть. Незважаючи на те, що праця сучасного штукатура до певної

міри механізована, а сам він озброєний ефективним механізованим та

електрифікованим інструментом, пристроями та машинами, все ж це

професія переважно ручної праці одиночного виробництва з індивідуальним

темпом та ритмом роботи. Сучасні майстри штукатурної справи старанно

зберігають та розвивають традиції професійної кмітливості та винахідливості

багатьох поколінь майстрів штукатурної справи.

18

Зв’язки з іншими професіями Виробничий досвід і організоване підвищення кваліфікації дають можливість

штукатуру досконало оволодіти професіями лицювальника-плиточника,

мозаїчника, альфрейника, тесляра, столяра тощо.

Готовність до можливих змін у професійній діяльності

Зміни у професійній діяльності муляра можуть

виникати як через об’єктивні, так і суб’єктивні обставини.

До перших відносяться структурно-галузеві зміни у

господарському комплексі, у кваліфікації та

професійному досвіді робітника, стані його здоров’я

тощо, до других – особисті професійні плани робітника

та обставини його життя.

Нестабільність економічної ситуації, спад будівельної діяльності в

Україні стимулюють готовність штукатурів до можливих змін у

професійному житті. Молодий штукатур, який щойно закінчив

професійний навчальний заклад і не має достатнього досвіду

роботи, має бути готовим стати до роботи також у якості

бетоняра, машиніста піскоподавальних або просіювальних

машин, пересувних розчинозмішавачів, пересувних штукатурних станцій і

навіть підсобним робітником чи транспортувальником. Щоб зарадити

можливому безробіттю, штукатур повинен поступово оволодівати навичками

альфрейника, маляра, лицювальника-плиточника, мозаїчника, тесляра,

столяра тощо.

Професійне життя штукатура доволі складне. У ньому є місце для

професійного зростання або зміни професії, розчарування або нових

професійних уподобань. Та як би воно не склалося, робітник завжди повинен

пам’ятати, що остаточне вирішення подальшого напрямку професійного

шляху вимагає, перш за все, знання стану ринку праці та власних

можливостей щодо оволодіння іншою професією або спеціальністю.

19

Ступінь тяжкості та напруженості праці Штукатури працюють в будівельно-монтажних організаціях,

домобудівних комбінатах, ремонтних і житлово-експлуатаційних

управліннях та конторах, підприємствах різних форм власності.

Професійна діяльність штукатура відноситься до фізичної праці

середнього навантаження і напруженості. Професійно важливою якістю

штукатура є витривалість до значних фізичних навантажень. Так, при

розгладжуванні та затиранні розчину штукатур долає

його опір, докладає значних натискальних зусиль.

Перенесення шлангів розчинонасосу та листів сухої

штукатурки також вимагає певних фізичних зусиль.

Нанесення розчину на поверхню достатньо

трудомістка операція, що вимагає не тільки фізичної сили, але й задіяності

всіх м'язів тіла робітника. І хоча нанесення розчину за допомогою розчинона-

сосу трохи зменшує вимоги щодо такої координованості, все ж фізичне

навантаження на штукатура залишається досить високим. В цілому всім, хто

обирає для себе професію штукатура, слід пам'ятати: вона вимагає доброї

фізичної підготовки та здатності долати навантаження на різні органи і

частини тіла. Обмежень щодо статі і віку професія не має.

Режим праці та відпочинку

Робота, як правило однозмінна і проводиться вдень. При великих

обсягах робіт штукатури можуть працювати у дві, а іноді у три зміни. У

штукатура 8-годинний робочий день з регламентованою обідньою перервою.

Особливі умови та фактори праці

До особливих факторів роботи штукатура можна віднести пересувний

характер робочого місця; роботу на протягах; підвищену вологість повітря у

приміщеннях, де проводяться штукатурні роботи; недостатню вентиляцію;

незручну робочу позу при опорядженні стелі; робота на висоті підмостків,

приставних драбин, столиків, риштувань тощо; роботу із шкідливими

20

речовинами (домішки, мастики, суміші); можливість запорошення очей і

забруднення дихальних шляхів. Штукатурні роботи виконуються в різних

кліматичних зонах. Штукатури працюють як усередині приміщень, так і зовні

та на висоті.

Можливості помилок, аварії, травматизму

В роботі штукатура можливі травми, викликані технічними дефектами

інструментарію, нехтуванням правил безпеки праці. Захищеним від помилок,

травм і аварій може бути той, хто добре володіє знаннями та навичками щодо

електробезпеки, виробничої санітарії, пожежної безпеки, подання першої

медичної допомоги.

ІІ. ВИМОГИ ПРОФЕСІЇ ДО РОБІТНИКА

Необхідний рівень знань із загальноосвітніх дисциплінНа успішне оволодіння професією штукатура може розраховувати

лише той, хто твердо засвоїв загальноосвітні програми з хімії, фізики,

креслення, математики, трудового навчання та має добру фізичну

підготовку.

Ґрунтовні знання з математики дозволяють робітникові вести точні

розрахунки щодо потреби у будівельних матеріалах і розчинах,

обраховувати виконання норм виробітку та розмір ділянки. Знання

фізики забезпечує вдале використання механічних і електрифікованих

інструментів, машин, механізмів і пристроїв, визначення гранично

допустимих норм навантаження на примостки та риштування. Хімія

допомагає складати якісні розчини, визначати доцільність

використання тих чи інших пластифікаторів та протиморозних

домішок. Вміння "читати" креслення сприяє спрямуванню просторової

уяви на розуміння та бачення задумів архітектора і проектувальників,

втіленню їх у життя.

21

Медичні вимоги

З боку медицини перепонами щодо оволодіння

професією штукатура е:

- порушення функцій опорно-рухового апарату з розладами рухової

функції, особливо кистей рук;

- хвороби та значні відхилення від норми зору та слуху;

- бронхіальна астма та інші хронічні легеневі хвороби;

- хронічні шкірні захворювання, особливо кистей рук;

- розлади координованості рухів, роботи вестибулярного апарату;

- органічні захворювання центральної нервової системи.

Постійне використання при приготуванні розчинів вапна,

пластифікаторів та протиморозних домішок, робота з такими розчинами стає

на заваді до навчання штукатурній справі тим, хто має шкіряні хвороби рук.

Протяги, підвищена вологість і робота в умовах низьких температур

заважають стати штукатурами тим, хто хворіє на ревматизм і схильний до

застуд. Необхідність працювати на висоті обмежує доступ до цієї професії

особам, які страждають на втрату свідомості, запаморочення та

непритомність.

Психофізіологічні вимог

Фізична загартованість дає можливість тривалий час перебувати у

незручній робочій позі, протистояти примхам погоди при виконанні

зовнішніх робіт.

Майбутній штукатур повинен бути цілком здоровим, не схильним до

застуд, мати гострий зір, надійний вестибулярний та опорно-руховий апарат,

не боятися висоти, не страждати на хвороби, пов'язані з втратою свідомості,

шкірні захворювання особливо кистей рук. Робота штукатура приваблює

врівноважених небалакучих людей, які мають виражену цікавість до

будівництва та техніки, кому до смаку оздоблювати споруди і приміщення

гладкими вертикальними і горизонтальними поверхнями та лініями, хто

віддає перевагу праці на свіжому повітрі.

22

Добре розвинений окомір допомагає штукатуру доцільно розподіляти

розчин на поверхні, визначати товщину накладання його шару. В цілому шар

розчину не повинен перевищувати 2-2,5 см, бо більш товстий шар може

відвалитися, а тонший не приховає нерівності. Саме окомір забезпечує

бачення штукатуром нерівностей поверхні, які згодом долаються затиранням

і загладжуванням. Гострий зір сприяє досягненню високої якості

штукатурних робіт, до якої вимоги досить жорсткі: ділянка стіни завдовжки

два метри не повинна мати більше двох нерівностей розміром углиб або

заввишки до двох міліметрів.

Всі опоряджувальні операції штукатур виконує руками, тому важко

переоцінити важливість розвиненості його рухового апарату, особливо

кистей рук, м'язово-суглобних відчуттів та сенсомоторної координації. Так,

виконуючи операцію з розгладжування розчину, штукатур через інструмент

відчуває рельєф поверхні та змінює його відповідно до вимог шляхом

збільшення або зменшення натискання. Не менш важливими є розвинена

загальна координація рухів тіла та відчуття рівноваги, наявність яких

забезпечує високу якість виконання штукатурних робіт на стіні та стелі на

висоті. Руки штукатура одночасно та злагоджено беруть участь у здійсненні

різних операцій; наприклад, при затиранні штукатур одною рукою щіткою

змочує нанесений шар розчину, другою за допомогою гладилки або

напівтерка колоподібними рухами затирає поверхню.

Вимоги до інтелектуальної сферНе менш важливою для штукатура здатністю є вміння виконувати різно-

манітні розумові операції. Особливої ваги набувають вони при веденні

опоряджувальних робіт нестандартних будівель та споруд і при виконанні

декоративних штукатурних робіт. Штукатуру потрібно добре розумітися та

розбиратися у кресленнях, технологічних картах, довідковій літературі,

вирішувати, у якій саме послідовності слід виконувати комплекс

штукатурних робіт у конкретному приміщенні. Все це - царина інтелекту.

Саме завдяки йому штукатур обирає найбільш оптимальні щодо конкретних

23

умов способи та прийоми роботи, здійснює розподіл обов'язків між членами

ланки, організує власне робоче місце тощо.

Вимоги до морально-ділових якостейШтукатур - шанований член гільдії будівничих. Він вміє поважати

працю тих, хто працював на об'єкті будівництва до нього, і тих, хто

працюватиме після. Тому і до результатів власної праці його ставлення

завжди відповідальне. Досягається ж воно завдяки таким морально-діловим

чеснотам, як уважність, акуратність, ретельність та вміння працювати у

колективі.

Вимоги щодо схильностей та інтересівЩоб досягти високої якості штукатурних робіт особливо при

оздобленні кутів або складних профілів поверхні, представнику цієї професії

потрібно докласти чимало вольових зусиль. Йому мають бути притаманні

витриманість, наполегливість та терпіння.

ІІІ. ШЛЯХИ ОТРИМАННЯ ПРОФЕСІЇ ШТУКАТУРА

Навчання в професійно-технічних навчальних закладахЛюдина, яка вирішила пов'язати своє життя з професією штукатура,

повинна добре усвідомлювати, що спеціальні професійні знання вона може

засвоїти, лише маючи достатнє загальноосвітнє підґрунтя.

Щоб стати кваліфікованим фахівцем,

штукатуру потрібно:

▪ глибоко розумітися у складових, що

входять до штукатурних розчинів;

24

▪ знати назви та призначення робочого інструменту, пристроїв, машин і

механізмів;

▪ добре вивчити технологію виконання комплексу штукатурних робіт;

▪ оволодіти навичками її практичного застосування, використання

різноманітного механізованого та електрифікованого інструменту.

Всьому цьому вчать у відповідних професійно-технічних закладах, які є

у кожному регіоні України, через професійні навчальні заклади, з якими

державна служба зайнятості укладає відповідні договори, або через її власні

навчальні центри та на виробництві шляхом безпосереднього

індивідуального учнівства, де для цього створені необхідні умови. Найбільш

ефективною вважається підготовка

робітників цього фаху через систему

професійно-технічних училищ та

навчальних закладів, де професійну

освіту здобувають за угодами зі

службою зайнятості.

Щоб навчатися за професією

штукатура, достатньою вважається базова загальна середня освіта, тобто 9

класів загальноосвітньої школи, при якій термін професійного навчання

становить 3 роки. Якщо загальноосвітній рівень майбутнього учня складає 11

класів (повна загальна середня школа), термін навчання скорочується до

одного року. Термін навчання через державну службу зайнятості становить 4

місяці. Згідно з вимогами до професійного навчання, оволодіння професією

штукатура на виробництві розраховано на осіб, які здобули повну загальну

середню освіту, та триває 5 місяців. Особам, котрі її не мають, термін на-

вчання може бути подовжений на один місяць, але загальна його тривалість

не повинна перевищувати б-ти місяців.

За час навчання майбутні штукатури засвоюють весь обсяг необхідних

знань, вмінь та навичок, набувають відповідний практичний досвід.

Під час навчання майбутні штукатури, котрі мають повну загальну

середню освіту, вивчають такі загальні та спеціальні теоретичні дисципліни:

вступ до професії, матеріалознавство, читання креслень, електротехніка,

25

основні відомості про частини будівель, технологія виконання штукатурних

робіт, їх механізація, інструменти і пристосування, безпека праці, основи

ринкової економіки тощо; виконують теми та завдання виробничого

навчання і практики на об'єктах будівництва, реконструкції та ремонту.

Учні, які вступили до училища після закінчення 9-ти класів, разом з

професійною, одержують повну середню освіту. Більшості випускників

училищ присвоюється 3-й кваліфікаційний розряд. Навчання у професійно-

технічних навчальних закладах безкоштовне, його переважною формою є

денна. Учні денної форми підготовки, які навчаються більше 10-ти місяців,

безкоштовно харчуються, отримують одяг і стипендію; ті, що навчаються до

10-ти місяців, одержують стипендію; і ті і інші користуються правом на

пільговий проїзд у міському транспорті.

Зарахування до професійно-технічного навчального закладу

здійснюється шляхом конкурсного відбору, кількість, а також форми

проведення та зміст вступних іспитів визначаються самими професійно-

технічними закладами. Вступники, які навчатимуться за договорами із

службою зайнятості, зараховуються за поданими нею списками.

Подальше професійне навчанняПідвищення кваліфікації та рівня знань щодо організації та технології

виконання штукатурних робіт здійснюється також че-

рез систему вищої освіти. Так, після закінчення

професійно-технічних училищ молоді штукатури

користуються пільгами щодо вступу у вищі навчальні заклади,

встановленими Міністерством освіти України. Досвідчені штукатури мають

можливість отримати спеціалізовану вищу освіту через вечірню та заочну

форми навчання.

Професійна кар'єра штукатурів, які одержали спеціалізовану вищу

освіту будівельника, продовжується у якості бригадирів, майстрів, прорабів,

начальників дільниць, а для тих, хто має схильність до вирішення

масштабних організаційних завдань, на більш відповідальних, керівних

посадах.

26

Підвищення кваліфікації та оволодіння суміжними професіямиМолоді штукатури, які закінчили професійно-технічні училища,

озброєні ґрунтовними спеціальними теоретичними знан-

нями і мають розвинені професійні уміння і навички.

Такий професійний багаж, підкріплений робітничим

досвідом, дає можливість за 4-5 років досягти

найвищого кваліфікаційного розряду. Робітникам, що

отримали професію штукатура через індивідуальне учнівство на виробництві,

як правило, на це потрібно значно більше часу.

Підвищені вимоги, що у сучасних умовах висувають роботодавці до

кваліфікації та якості робочої сили, стимулюють штукатурів до подальшого

опанування професійними знаннями та навичками. Саме тому вони постійно

підвищують свою професійну майстерність. Шляхом і формами такого

підвищення є: навчання безпосередньо на виробництві, виробничо-

технічних-курсах, курсах цільового призначення, курсах навчання другій

(суміжній) професії. Виробничий досвід і організоване підвищення

кваліфікації дають можливість штукатуру досконало оволодіти професіями

лицювальника-плиточника, мозаїчника, альфрейника, тесляра, столяра тощо.

З роками роботи штукатури здобувають певну спеціалізацію, пов'язану з

найвищою якістю виконання окремих операцій. Фахівці такого рівня мають

завжди бути предметом уваги, ланкових і бригадирів, які при розподілі серед

штукатурів ділянок роботи повинні керуватися саме індивідуальною

професійною майстерністю окремого робітника.

27

IV. ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО НАВЧАННЯ ТА ВИКОНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ'ЯЗКІВ

Було б помилкою вважати, що кожен, хто хоче стати штукатуром, може

успішно навчатися цій професії та працювати за фахом. На жаль, як і багато

інших, ця професія має певні протипоказання та обмеження медичного і

психологічного характеру. Їх зумовлюють певні санітарно-гігієнічні та

змістовні особливості праці штукатура, а саме: протяги, підвищена вологість,

іноді пил від гіпсу, цементу, вапна у повітрі робочих приміщень,

використання при приготуванні розчинів шкідливих домішок і

пластифікаторів, робота на висоті, незручності робочої пози тощо.

Професія штукатура небажана особам неуважним, емоційно

неврівноваженим, неакуратним. Тим, хто не має інтересу до техніки та

конструювання, для кого терпіння та ретельність не є провідними рисами

характеру, треба добре зважити, а чи слід взагалі, обирати за фах саме

штукатурну справу.

Хоча професія не має обмежень щодо статі та віку, все ж особам, які не

мають відповідної фізичної витривалості та вправності, професія навряд чи

може бути рекомендована. Ті ж вимоги слід віднести до загальноосвітньої

підготовки, особливо з хімії, фізики, креслення, математики та трудового

навчання.

28

НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ ВОЛИНІ, В ЯКИХ МОЖНА ЗДОБУТИ БУДІВЕЛЬНІ

ПРОФЕСІЇ

Професійно-технічне училище № 27 м. Берестечка

45765 Горохівський р-н., м. Берестечко, вул. Незалежності, 120тел./факс (03379) 9-53-46

Володимир-Волинське вище професійне училище

44700 м. Володимир-Волинський, вул. Данила Галицького, 10тел./факс: (03342) 2-33-59

Камінь-Каширське вище професійне училище

44500 м. Камінь-Каширський, вул. Волі, 44тел. (03357) 2-34-75

Професійно-технічне училище № 5 м. Ковеля

45000 м. Ковель, вул. В.Івасюка, 18тел./факс: (03352) 5-35-66

Локачинська філія Оваднівського професійного ліцею

45500 смт. Локачі, вул. Першотравнева, 33тел. (03347) 2-19-07

Професійно-технічне училище № 22 смт. Луків

44810 Турійський р-н., смт. Луків, вул. Незалежності, 19тел./факс: (03363) 9-33-39

Луцьке вище професійне училище будівництва та архітектури

43018 м. Луцьк, вул. Потебні, 52тел. (03322) 6-29-80, 6-47-40

Любешівський технічний коледж ЛДТУ

44200 Любешівський р-н., смт. Любешів, вул. Брестська, 7тел./факс: (03362) 2-16-80

29

Любомльський професійний ліцей

44300 м. Любомль, вул. Брестська, 11тел./факс: (03377) 2-45-04

Маневицький професійний ліцей

44600 Маневицький р-н., смт. Маневичі, вул. К. Маркса, 48тел./факс: (03376) 2-15-17

Нововолинське вище професійне училище

45403 м. Нововолинськ, вул. Центральна, 3ател./факс: (03344) 2-24-00

Старовижівський професійний ліцей

44400 Старовижівський р-н., смт. Стара Вижівка, вул. Забілицька, 4тел./факс: (03346) 2-11-06

Торчинський професійний ліцей

45612 Луцький р-н., смт. Торчин, вул. Незалежності, 55тел./факс: (0332) 79-14-60

30

Світлини навчально-виробничого процесу