ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ

№ 3 (8) липень 2017ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ

2 ДЦНТІ регіональнальної філії «Одеська залізниця»

Зміст

Інноваційні рішення, розробки та технології на залізниці..........................

Охорона праці......................................................................................................

Полезные идеи 6Территория инноваций 8

Безпека використання такелажних засобів на виробництві 17Кабінет і куточок охорони праці як інструмент навчання 12

Инновационная система управления движением 35

Акриловая композиция для анкероустановочных работ 24Видеорегистрация в рельсовом хозяйстве – шаг в будущее 26

Инновация для контроля качества нанесения смазки 30

Безпечна експлуатація ручного пневматичного інструменту 37

Стенд визуального менеджмента (СВМ) – инструмент для эффективного управления цехом 4

ДЦНТІ регіональнальної філії «Одеська залізниця»

Британцы разработали сдвижные салоны для поездов 11

Адреса ДЦНТІ: 65005, м. Одеса, вул. Степова, 44Начальник ДЦНТІ Кудряшова Ольга Вікторівна тел.:(048) 727-20-50Заступник начальника ДЦНТІ Агафонова Тетяна Володимирівна тел.:(048) 727-20-51Завідувач музею тел.:(048) 727-69-16Довідково-інформаційний фонд тел.: (048) 727-20-52Галузеві інженери тел.: (048) 727-20-54Науково-технічна бібліотека, читальний зал тел.: (048) 727-20-08; 727-20-55 Секретар тел.: (048) 727-20-53. Факс: (048) 727-24-90E-mail:[email protected]: О_ДЦНТИ_ИТР; О_ДЦНТИ_СИФ

Бережливе виробництво...................................................................................

Забытые профессии 44Сторінки історії...................................................................................................



Стенд визуальнОгО менеджмента (Свм) – инСтру-мент для эффективнОгО управления цехОм

работа со стендом помогает со-кратить время на разъяснение сотрудникам подразделения те-кущих задач. Ключевые показа-тели эффективности цеха (КПЭ) размещены на стенде и постоянно находятся на виду у всего персонала нашего цеха. Я считаю, что стенды визу-ального менеджмента формируют у сотрудников культуру работы со всеми сферами производственной системы: безопасность, произ-водство, качество, затраты, персонал, корпоративная куль-тура. Стенды визуального менедж-мента позволяют каждому работни-ку цеха точно знать цели и задачи своего участка, а мастеру в режи-ме реального времени отслеживать выполнение поставленных задач, определять отклонения и принимать корректирующие действия. В нашем цехе, также как и в других цехах завода, стенды расположены на каждом пилотном участке. И на них отображается опе-ративная информация производ-ственного участка - состав подраз-деления, компетенции сотрудников, их навыки работы на различном оборудовании, охрана труда, каче-ство изготавливаемой продукции, выполнение производственного пла-на, динамика участка в соответствии с требованиями системы 5С. Однако, недостаточно просто

Управление цехом – это сложный процесс, охватывающий все виды деятельности коллек-тива. Сделать управление более эффективным помогает СВМ (стенд визуального менеджмента). В сварочно-кузов-ном цехе Новочеркасского электровозостроительного завода с 2012 года активно используется та-кой инструмент Бережливого про-изводства, как визуальный менедж-мент. Рассказывает начальник цеха А.Ю. Аникеев: – Стенд наглядно отобра-жает фактическое состояние производственных процессов, упро-щает контроль и позволяет делать своевременную коррекцию соб-ственной работы по достижению поставленных задач. Кроме того, благодаря визуализации руководи-тель лучше ориентируется в задачах, которые стоят перед коллективом, определяет проблемы, возникшие в подразделении, вырабатывает их решение совместно с коллегами.

Мне, как начальнику цеха,

Бережливе виробництво



записывается на стенд начальника цеха. Начальник цеха при необходи-мости инициирует работу по подклю-чению руководства предприятия для решения поставленной задачи. Таким образом, на НЭВЗе дей-ствует система по эскалации про-блем от участка до высшего менедж-мента, что позволяет преодолевать в короткие сроки препятствия на пути выполнения производственного пла-на. З матеріалів сайту: http://www.up-pro.ru/library/production_management/lean/svm-nevz.html

разместить информацию на стенде визуального менеджмента – ее нуж-но довести до сведения адресата. Поэтому у нас на предприятии дей-ствует система по эскалации про-блем от участка на вышестоящий уровень. У стендов мы проводим ежедневные совещания по реше-нию производственных задач и ана-лизируем проблемы, мешающие их выполнению. При возникнове-нии проблемы, которая не может разрешиться на уровне руководи-теля участка, вопрос выносится и




пОлезные идеи

дистанции сигнализации, центра-лизации и блокировки выбрали для себя уникальное направление – из-готовление плитки. По задумке ав-торов, это благотворно скажется на внешнем виде объектов дистанции. Да, эта задумка не имеет прямого технологического значения, но также работает на важную задачу – улуч-шение состояния рабочего места эсцебистов. – Эту тему мы выбрали со-знательно, поскольку действи-тельно хотели благоустроить быт дистанции. В новом обрамлении устройства автоматики и телемеха-ники будут выглядеть по-другому, – рассказывает начальник дистан-ции. – То есть, помимо техническо-го обслуживания, мы следим и за эстетической составляющей. Специально для производства плитки на предприятии изготовили вибростол. Это устройство состоит из двух частей: нижней неподвижной и верхней, которая располагается на калёных пружинах. Как только опе-ратор включает электродвигатель, начинается процесс вибрации – и формы для будущих плиток «раска-чиваются». Благодаря этому из смеси выгоняется воздух. А добавленный в состав пластификатор не только по-могает быстро закрепить форму, но и способствует «выносливости» из-делия. Такая плитка будет служить дольше обычной. – Своей продукцией мы полнос-

Надо сказать, что ЛИН-технологии внедряют уже не первый год. Новые идеи помогли десяткам коллективов повысить эффективность труда – прежде всего за счёт выявления и устра-нения непроизводительных потерь в перевозочном процессе, про-цессах ремонта и эксплуатации инфраструктуры и подвижного со-става. Так, энергетики успешно реали-зовали проект в области повышения эффективности работы систем тя-гового электроснабжения. Для этого на трансформаторных подстанци-ях были внедрены новые агрегаты, предназначенные для преобразова-ния переменного тока в постоянный. В результате расход электрической энергии на тягу подвижного соста-ва, который работает на постоянном токе, снизился. Немало творческих проектов представили местные путейцы. На-пример, в ПЧ-8 предложили изго-тавливать приспособления для из-готовления переходных накладок. Их коллеги из ПЧ-9 предложили ряд разработок для сокращения коли-чества рельсовых стыков (в местах временного восстановления плетей) путём укладки рельсовых плетей из кривых участков с боковым износом. В ПЧ-12 разработали устройство для установки шпал по эпюре. Активно поддерживают в реги-оне и тему эстетики. Так, умельцы




времени на техническое обслужи-вание поездов. Это особенно важно для 2017 года, поскольку у вагонни-ков предусматривается удлинение ряда гарантийных участков. Конечно, снова есть и необычные проекты, такие, напри-мер, как очистка снега в служебных проходах на станционных путях сжатым воздухом ручной воздухо-обдувкой. В регионе также планиру-ют следить за содержанием полосы отвода при помощи… ротационной навесной косилки. Все новые идеи в ближайшее время будут рассмотрены членами дорожной экспертной группы. При необходимости специалисты внесут в проекты корректировки, и после этого они официально заработают.

З матеріалів сайту: http://www.gudok.ru/zdr/178/?ID=1365155

тью закрыли подходы к нашим устрой-ствам на станциях. Это релейные шкафы на входном светофоре, сам входной светофор, стрелочные ко-робки, дроссель-трансформаторы. Теперь электромеханик при выполнении технологического про-цесса может комфортно работать с оборудованием. И, конечно же, воз-росла естетика. В дистанции планируют, что теперь подобную процедуру бу-дут проводить как в рамках пла-на, так и после каждого ремонта верхнего строения пути. Так что со временем все устройства станут благоустроенными. Сегодня в регионе активно рассматривают новые предложения. В числе приоритетных те, которые помогут сократить трудозатраты и улучшат качество работ. Есть и та-кие, что направлены на снижение




Снижению эксплуатационных расходов способствует освоение но-вой техники в сочетании с рациона-лизаторским творчеством Центр устройств автоматики и телемеханики проводит масштаб-ную модернизацию.Значительные перемены бросаются в глаза. В основных производственных цехах внедрено несколько новинок. Главный инженер предприя-тия, временами сам удивлялся тому, насколько активно ноу-хау встраи-ваются в технологический процесс центра. Начал он с показа поступив-шего станочного оборудования. – Новинок у нас немало, – рассказывал он. – Часть из них при-обретена в минувшем году, часть – в этом. Буквально на днях прибыл фрезерный станок с числовым программным управлением, который по своим характеристикам намно-го превосходит используемое у нас станочное оборудование аналогич-ного назначения. По словам Алексея Леонтье-ва, в ближайшее время должны по-

ступить ещё два токарных станка с ЧПУ. На них одновременно будет ра-ботать один станочник. В рамках проводимой модер-низации завод приобрёл лазерную установку «Арамис», гибочный ста-нок и автомат для контактной сварки. Это оборудование позволяет изго-тавливать детали любой сложности. Лазерная установка «выкраивает» из листового металла толщиной до 14 мм детали, предназначенные для нужд ВСЖД. Гибочный станок – и это видно уже из самого названия – придаёт заготовкам любой угол изги-ба. Сварка обеспечивает надёжное точечное скрепление. Качество изго-товления продукции – высочайшее. Каждая единица из перечисленного оборудования позволяет экономить значительные энергоресурсы. Существенный выигрыш даст предприятию и запущенный две не-дели назад в работу современный компрессор, который пришёл по программе «Бережливое производ-ство». Эту установку Алексей Ле-онтьев характеризует не только как высокоэкономичную (она потребля-ет на 40% меньше электроэнергии, чем выполняющая эту задачу пре-жняя), но и максимально друже-любную к пользователю. Завод, на котором она создана, обеспечил её всеми степенями защиты. Всё здесь максимально автоматизировано – вплоть до того, что установка само-стоятельно входит в режим работы и

территОрия иннОваций




выходит из него. Полезна будет она ещё и потому, что есть намерение использовать для отопления завода в холодное время года тепло, кото-рое установка выделяет во время работы. Примеры бережливого произ-водства и ресурсосбережения де-монстрирует и осваиваемая центром технология 3D-печати. Показывая образцы продукции, главный инже-нер обращает внимание на то, что ещё в прошлом году все детали из пластика и пластмассы, которые применяются в процессе ремонта и обслуживания устройств СЦБ и на-польного изоляционного оборудова-ния, выполнялись в «литейке» и на прессах. Теперь к этой функции при-общается 3D-принтер. Существенную роль в улуч-шение технологических процессов вносят рационализаторские предло-жения: они в значительной степени способствуют повышению произво-дительности труда, улучшают его условия, снижают эксплуатационные расходы. Многие разработки сдела-ют честь любому предприятию. Главный идеолог новаторства – начальник центра Иван Чернаков. Разработанное им устройство для размагничивания рельсов претенду-ет на признание изобретением. Принимают активное участие в техническом творчестве замести-тель начальника центра Валерий Ко-тельников, сварщик Алексей Петров, мастер механосборочного участка Вадим Лысанов, инженеры техотде-

ла Роман Трубенок и Екатерина Кир-деева. Подходя к одному из стендов с образцами продукции предприя-тия, которое оно производит для по-дразделений хозяйств автоматики, пути и по заявкам других дорог, для демонстрации реализуемых рацио-нализаторами идей Алексей Леон-тьев показывает мне выполненный Романом Трубенком опытный экземпляр шкафа для спецодежды. В него вмонтированы тепловен-тилятор и кабельные муфты, модернизированные Екатериной Кирдеевой. Рационализаторами придума-но немало полезных идей, которые облегчают работу электромехаников дистанций СЦБ и слесарей-ре-монтников. Рацпредложения, разработанные ими, воплощены в создаваемую в одном из помеще-ний центра автоматизированную по-точную линию по ремонту приводов стрелочных переводов. Например, по чертежам Екатерины изготовлен стенд об-катки редукторов стрелочных пере-водов. Романом разработаны стел-лаж и накопитель для хранения электроприводов, тележка для их перемещения по участку. Немало и совместных разра-боток. Из этой серии – оригинальные по конструкции мойка для очистки от смазки деталей электропривода с замкнутым циклом водообращения и стенд для разборки и сборки авто-двигателей и автопереключателей.




Когда линия будет заверше-на, а это время не за горами, пред-приятие получит возможность уско-рить процесс капитального ремонта электроприводов. Численность ра-ботающих на ней в зависимости от объёма работ можно будет варьиро-вать в количестве от двух до шести человек. Большая часть рационализа-торов входит в состав оперативной рабочей группы предприятия по вне-дрению проектов бережливого про-изводства. По плану нынешнего года группе необходимо разработать два проекта. Один позволит сократить трудозатраты при обслуживании устройств СЦБ, а второй даст воз-можность внедрить процесс окраски

изделий центра порошковым мето-дом. Свою деятельность предприя-тие выстраивает так, чтобы с уходом прежних технологических карт сни-жалась себестоимость продукции и, следовательно, окупалось новое оборудование. Модернизация по-зволит поднять и качество на прин-ципиально новый уровень. В случае же, если резко возрастут объёмы работ, то будет запущено оборудо-вание, которое сейчас выводится из эксплуатации и подвергается кон-сервации.

З матеріалів сайту: http://www.gudok.ru/zdr/170/?ID=1370705




Інноваційні рішення, розробки та технології на залізниці

Британская компания 42 Technology разработала систему адаптивного салона для вагонов железнодорожных поездов. Соглас-но сообщению компании, благода-ря новой системе оператор состава сможет изменять компоновку внутри вагона, добавляя или уменьшая ко-личество посадочных мест для пас-сажиров. Таким образом можно будет сделать вагоны универсальными. В железнодорожных перевоз-ках нередко возникает потребность отправить немного больше грузов, однако все грузовые отсеки уже заняты, а разместить груз в пасса-жирских вагонах невозможно из-за отсутствия систем крепления. Новая адаптивная система, разработанная 42 Technology, позволит организо-вать дополнительное место для гру-за в пассажирском вагоне. Система представляет со-бой ряды по два кресла и столики, закрепленные на специальных на-правляющих внизу стен вагона. Кресла и столики могут свободно

перемещаться по этим направляю-щим и надежно фиксироваться. При необходимости оператор может по-днять сидения кресел и плотно сдви-нуть их, освободив тем самым допо-лнительное место для специальных стеллажей для небольших грузов. Крепление направляющих для новой системы может быть установ-лено в вагонах как со стальными, так и с алюминиевыми стенками. Каждый ряд кресел и столики оснащены электрическими приводами, благо-даря которым их можно сдвигать при помощи специального пульта. Сдви-жение кресел или их расстановка по местам занимает около трех минут. Разработка новой системы велась на протяже-нии последних двух лет по зака-зу Комитета железнодорожных стандартов и безопасности Велико-британии. Испытания новой системы на железных дорогах Великобрита-нии должны начаться в ближайшее время.

З матеріалів сайту: http://cfts.org.ua/news/2017/05/10/britantsy_razrabotali_s d v i z h n y e _ s a l o n y _ d l y a _ p o e z d o v _foto_40455

Британцы разработали сдвижные салоны для поездов



каБІнет І кутОчОк ОхОрОни працІ як ІнСтрумент навчання

охорони праці та дамо поради, як ре-алізувати їх на вашому підприємстві.

як підвищити ефективність на-вчання Щоб створити безпечні умови праці, потрібно не тільки провести відповідне навчання, а й постійно перевіряти, чи засвоїли працівни-ки знання та чи застосовують їх на практиці. якнайшвидше перетворюва-лись на «гарячі» та могли бути вико-ристані на практиці.

Якщо інформацію подавати на слух (лекція), аудиторія

запам’ятає лише 20% від загально-го її обсягу. На зір сприймуть 30%. Якщо ж ви лекцію доповните пока-зом візуальних матеріалів (слайди, пла кати), у пам’яті слухачів ли-шиться до 50% матеріалу.

На основі наведеної статистики та тривалого досвіду навчаль ної ро-боти автор статті сформулював осо-бливий підхід до викладання охоро-ни праці — через тести-малюнки за окремими галузями вироб ництва (де-ревообробка, газозварювальні, буді-вельні, слюсарні роботи тощо). Ця методика підвищує ефективність за-своєння та усвідомлення отриманої інформації. Слухачі протягом 10-15 хвилин разом із викла дачем розгля-дають і обговорюють тест-малюнок,

За більш серйозними небезпе-ками сучасного життя (тероризм, ві-йни, стихійні лиха) ми майже не по-мічаємо наслідки «тихого терору» — виробничого травматизму. На-уковці порівнюють його масшта би із середньовічними епідеміями холери та чуми. В Україні рівень ви робничого травматизму зростає: у 2016-му за-фіксовано на 168 випадків більше, аніж у 2015-му. У деяких галузях цей показник подолав тисячну позначку (соціально-культурна сфера і торгів-ля — 1017 випадків) або близький до неї (вугільна промисловість — 864 випадки). Вивчення обставин нещасних випадків свідчить, що їх причиною було банальне незнання небезпек сучасного виробництва. Крім того, рівень знань із охорони праці щодо безпечного ведення робіт у інже-нерно-технічних працівників, робіт-ників, у тому числі випускників сис-теми професійно-технічної освіти, зазвичай низький. Потрібно підвищувати ефектив-ність навчання безпечним методам праці та інструктажів, які проводять на підприємствах. Важливо, щоб ро-ботодавець розумів, що правильно організоване навчання позитив но вплине на роботу персоналу й дасть змогу запобігти травмам та ава ріям. А це вбереже від чималих матері-альних збитків. У статті розкаже мо про методи ефективного навчання з

Охона праці



затверджені нормативно-правові акти з охорони праці тощо. У кабінеті охорони праці: - проводять лекції, бесіди, кон-сультації, огляди-конкурси, перегля-дають тематичні кіно- та відеофіль-ми, розповсюджують друковані та інші засоби наочної агітації, розмі-щують інформаційні стенди, що про-пагують позитивний досвід створен-ня здорових і безпечних умов праці та профілактики аварій, виробничого травматизму і професійних захворю-вань; - проводять вступний та поза-плановий інструктажі з питань охо-рони праці; - навчають і перевіряють зна-ння працівників з охорони праці, пра-вил поведінки під час виникнення аварій, надання першої домедич-ної допомоги потерпілим від нещасних випадків; - проводять тематичні заняття, лекції, тренінги для працівників пе-ред перевіркою їхніх знань з охорони праці; - формують та утримують бі-бліотечний фонд, інформаційні ма-теріали про чинне законодавство з охорони праці підприємства (зако-нодавчі та нормативно-правові акти, акти підприємства з охорони праці, підручники, методичну і довідкову лі-тературу з охорони праці тощо). Створювати кабінет охорони праці починають із визначення у пла-нах організаційно-технічних заходів, їхніх тем та завдань. При складанні таких планів варто враховувати спе-цифіку виробництва та технологій,

який охоплює до 70% норм відповід-них правил охорони праці. Через 5-7 днів під час ділової гри аудиторія зга-дує всі норми охорони праці, які були відтворені на малюнку, і як результат — при атестації слухачі підтверджу-ють високий рівень знань. Кабінет охорони праціЩе одним засобом навчання безпеч-ним прийомам праці є кабінет про-мислової безпеки та охорони праці {далі — кабінет охоро ни праці). Його облаштовують на підприємствах із чисельністю 100 і більше праців-ників, а також на тих, де специфіка виробництва зумов лює потребу про-водити з персоналом значний обсяг робіт з охорони та безпеки праці.За нормативним визначенням кабі-нет охорони праці має бути осеред-ком пропаганди знань із промисло-вої безпеки та охорони пра ці серед працівників, поширення позитивного досвіду з профілакти ки виробничо-го травматизму, професійних захво-рювань, аварій тощо (Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці, 2008 рік). Його використовують, щоб ін-формувати працівників про: - права та обов’язки у сфері безпеки та охорони праці; - стан умов та охорони праці на підприємстві, на конкретних ро бочих місцях; - засоби колективного та інди-відуального захисту; - випадки виробничого травма-тизму і професійних захворювань та вжиті для їх запобігання заходи;




де немає змоги створити кабінет, а також у структурних підрозділах під-приємств облаштовують куточок охо-рони праці та промислової безпеки (далі— куточок). Куточок, як і кабінет, виконує те саме завдання: пропаганда знань з охорони праці. Куточки, як правило, мають три розділи. Перший міс-тить загальну інформацію з охорони праці та про її стан на підприємстві. Дру гий — основний, де наочно пред-ставлені вимоги та положення з охо-рони праці на конкретному виробни-цтві: заходи безпеки з експлуатації техно логічного устаткування, без-печні прийоми та методи виконання операцій. Третій розділ куточка — ін-формаційний. Тут розміщують нака-зи і розпоря дження підприємства з охорони праці, терміни проведення інструктажів і розклад навчальних занять з охорони праці, план заходів із поліпшення стану умов і безпеки праці, передбачених у колективному договорі, тощо. Облаштовують куточки охоро-ни праці й в окремих структурних під-розділах підприємства. На них розмі-щують не лише загальну інформацію по підприємству, а й по структурно-му підрозділу: випадки вироб ничого травматизму і професійного захво-рювання та вжиті заходи для усунен-ня причин їх виникнення; вказують прізвища порушників безпе ки праці та трудової дисципліни. Звісно, куточок охорони праці не може повністю виконати функції кабінету. Тому додатково рекомен-дуємо обладнувати елементами на-

які застосовують на підприємстві. у плані організаційно-техніч-них заходів вказують перелік необ-хідних робіт, строки їх виконання, виконавців та відповідальних осіб. На етапі розроблення планують фі-нансування цих заходів, скла дають кошторис витрат на виконання ро-біт і придбання оргтехніки, програм для персональних комп’ютерів, по-сібників, плакатів, стендів, літерату-ри тощо. Цей план підписує керівник служби охорони праці, а кошторис — головний бухгалтер підприємства. Затверджує доку менти роботода-вець. Напрями роботи кабінету охо-рони праці визначають у тематично-му плані, де наводять теми і форми роботи (навчання, тренінги, інструк-тажі, перевірка знань, показ безпеч-них методів праці тощо). Тематичний план є основою для розроблення плану-сценарію кабінету. Сценарій — це деталізований тематичний план, в якому конкрети-зують форми та методи роботи. У тематичному плані зазначають, яку саме роботу будуть проводити в ка-бінеті, а сценарій уточнює, як її по-трібно виконувати. Сценарій може передбачати використання плакатів, макетів, інших наочних та інформа-ційних матеріалів з охорони праці та промислової безпеки, а також спе-ціально розробленого софту (слен-гова назва програмного забезпечен-ня) для тренінгу персоналу.

куточок охорони праці На невеликих підприємствах,




ною мовою параграфів і правил, а че-рез художню форму, кольори, стислі та влучні висловлювання, метафо ри, а інколи — і жарти. Однак при виборі плакатів пам’ятайте, що вони «спрацюють», якщо їх тема актуальна для імовір-ної аудиторії і відображає соціально значущу ідею. Тему плаката розкри-вають через знайомі для конкретної категорії працівників змістові образи, правдиві життєві факти і ситуації.

Агітаційний плакат зверта-ється до людини, яка завжди

поспішає і заклопотана. Плакат впливає на її увагу мимохіть, без участі свідомості людини. Зміст плаката має засвоюватися авто-матично, адже людина не може присвятити його вивченню багато часу. Плакати з охорони праці мо-жуть орієнтуватися на конкретних працівників або ж на ширшу ауди-торію. При визначенні тематики й кіль кості плакатів для одночасного експонування, а також місць і спосо-бів їхнього розміщення працівники служби охорони праці мають врахо-вувати умови конкретного виробни-цтва. Необхідно, щоб зміст плаката відповідав умовам праці на підпри-ємстві.

Якщо працівники вашого під-приємства не забезпечені за-

собами ін дивідуального захисту, не розміщуйте плакати, що пропагу-ють користування ними. Це буде некоректно.

очної агітації гардеробні, кімнати для приймання їжі, виробничі примі-щення тощо. Про основний засіб на-очної агітації і поговоримо далі.

замість тисячі слів — плакат! Одним із дієвих методів на-очної пропаганди є плакат. Витрати на ньо го незначні, і він здатен зміни-ти ставлення працівників до безпеки праці. Завдяки невисокій вартості та тривалому строку використання, цей навчальний засіб доступний кожно-му підприємству. Плакат виконує багато функ-цій. Він може спонукати до дії або, навпаки, застері гати від небезпеч-них для здоров’я чи життя вчинків. А може нагадати про щось відоме або ж допомогти побачити істотне й не-сподіване у знайомому та звичному. Завдання плаката — перемогти інер-цію глядача, прорватися крізь звичку, показавши знайоме під незвичним, несподіваним кутом. Плакат із охорони праці має подавати ідею так, щоб людина не лише сприйняла її, а й змінила по-ведінку. Адже працівники не за вжди усвідомлюють ступінь ризику і ви-робничої небезпеки. Тож плакат з охорони праці покликаний змінити легковажне ставлення, загостри-ти притуплену увагу, застерегти від небезпек у виробничих процесах та прищепити звичку працювати за пра-вилами безпеки праці. Потужний вплив плаката обу-мовлений тим, що плакат доводить ін формацію до свідомості не казен-




них реагування після двотижневого показу знімати всі плакати на 1-2 дні. Рекомендовано та кож періодично мі-няти місця розміщення стендів — це створить відчуття новизни і підви-щить увагу працівників до плакатів. Однак зауважте, що навіть най-ліпші плакати не замінять навчан-ня та обов’язковий інструктаж з охо-рони праці. Пропаганда знань з охорони та безпеки праці — ефективний інстру-мент, яким варто користуватися для профілактики виробничого травма-тизму. Тож роботодавець та служба охорони праці підприємства мають організувати на підприємстві про-світницьку роботу, використовуючи методи, які ми розглянули у статті. Результатом спільних зусиль буде фор мування внутрішньої впевне-ності працівників у потребі постійно дотри муватися норм та вимог охо-рони праці і звичок, що гарантують вико нання виробничого завдання без травм, профзахворювань та ава-рій.

Матеріал взято з Довідник спеціа-ліста з охорони праці. – 2017. - № 3.

Не можна розміщувати плакати з охорони праці у полі зору праців-ників, робота яких пов’язана з під-вищеною увагою. Плакати можуть їх відволікати. У виробничих приміщеннях плакати можна експонувати у прохо-дах, у місцях складування інструмен-тів або матеріалів, на стендах, відда-лених від робочих місць. Переважна більшість плакатів має бути розміще-на в центральних проходах цехів, біля входів-виходів із цехів, будівель-них майданчиків, у коридорах, холах, місцях для паління, роздягальнях. У проходах виробничих примі-щень і коридорах поруч можна екс-понувати декілька плакатів із інтер-валом між ними 30-40 см. При цьо му вони мають бути пов’язані тематич-но і відрізнятися один від одно го ко-льорами. Плакати варто вивішува-ти тільки з одного боку проходу. На стенді бажано вивішувати не більше трьох-чотирьох плакатів, адже заба-гато інформації розсіює увагу праців-ників. Плакат розміщують так, щоб його центр був на висоті 160-200 см від рівня підлоги. До стен дів із пла-катами має бути вільний доступ. За-мінювати плакати бажано не рідше ніж раз на 7-14 днів, а для ліпшого на




Безпека викОриСтання такелажних заСОБІв на вирОБництвІ

Загальні вимоги до такелажних засобів

термІнОлОгІя такелажні засоби — це сукупність пристосувань для підтримуван ня, підняття або опус-кання, зокрема — для виконання на-вантажувально-розвантажуваль-них робіт. До такелажних засобів умовно відносять і засоби підмощу-вання та лази й кігті, які використо-вуються для підйому по вертикаль-них опорах — риштування, драбини, стрем’янки, пересувні підмощення. Такелажне обладнання, як і захисні засоби, які застосовуються при роботах на висоті, мають про-ходити випробування статичним наван таженням, як при прийомі в експлуатацію, так і періодично під час екс плуатації. Періодичність про-ведення механічних випробувань та огля дів такелажних засобів вста-новлюється заводами-виробниками, чин ними Правилами охорони пра-ці під час виконання робіт на висоті (НПАОП 0.00-1.15-07) та Правилами охорони праці під час роботи з ін-струментом та пристроями (НПАОП 0.00-1.71 -13). Як і на захисних засобах, на та-келажних мають бути позначки про те, що вони пройшли періодичні ви-пробування, які наносяться на закрі-плену на такелажному засобі бирку у вигляді дати наступного випробуван-

ня та інвентарного номера, або про це робиться напис яскравою фар-бою безпосередньо на корпусі таке-лажного засобу на видному місці. Усім такелажним засобам на підприємстві присвоюється інвен-тарний номер за прийнятою на під-приємстві системою нумерації. За цим номером такелажний засіб реє-струється в журналі обліку та огляду такелажних засобів, механізмів і при-строїв. Для зручності поділимо таке-лажні засоби на: - засоби малої механізації (ме-ханізми, пристрої) — лебідки, талі, стропи вантажозахоплювальні, бло-ки, поліспасти, домкрати; - засоби підмощування — дра-бини (стрем’янки), помости (крім ме-ханізованих), риштування; - кігті та лази монтерські.

вимоги до такелажних засо-бів, які застосовуються при робо-тах на висоті та верхолазних ро-ботах, і порядок їх експлуатації

лебідки Лебідки з ручним приводом ма-ють бути споряджені запобіжними рукоятками, конструкція яких допус-кає підіймання або опускання тіль ки шляхом безперервної дії на рукоятку, у цьому випадку швидкість опускан-ня не повинна перевищувати 0,33 м/с.




та») М8. Лебідки після встановлення, перед пуском в роботу, а також через кожні 12 місяців мають піддаватися повному технічному огляду. Статичне випробування лебі-док проводиться навантаженням, яке перевищує їхнє тягове зусилля під час підіймання на 50 %, а дина-мічне — на 10 %. Не допускається використовувати лебідки, під час огляду яких виявлено дефекти. Гальмову систему лебідки необхідно перевіряти зупиненням вантажу на опусканні. У лебідок з електричним приводом вантаж не-обхідно опускати як за допомогою електродвигуна, так і розгальму-ванням барабана при вимкненому електродвигуні, перевіряючи під час проведення цієї операції: - надійність роботи гальм; - відсутність нагрівання галь-мових колодок вище 60 °С; - відсутність нагрівання під-шипників вище 70 °С; - відсутність нехарактерного шуму в роботі зубчастих передач; - підтікання та викидання мас-тила з підшипників та інші дефек-ти.

Результати випробувань та оглядів заносяться до спеціального жур налу. У разі встановлення лебідки в будівлі її раму слід закріплювати за колону будівлі, залізобетонний або металевий ригель перекриття, це-гляну стіну сталевим канатом. Мож-ливість кріплення рами до елементів

Лебідки з електричним приво-дом мають бути споряджені гальмом нормально закритого типу, яке ав-томатично замикається під час ви-микання приводу. Коефіцієнт запасу гальмування має бути не менше 2. Зв’язок вала електродвигуна з ва-лом барабана лебідки має здійсню-ватися за допомогою зубчастої або черв’ячної передачі. Використову-вати для цього пасові та фрикцій-ні передачі, фрикційні та кулачкові муфти не дозволяється. Лебідки мають встановлювати-ся на фундаменті або споряджатися баластом, виготовленим з урахуван-ням забезпечення їх стійкості під час дії подвійного робочого навантажен-ня. Лебідки з електричним при-водом із швидкістю підіймання й опус кання більше 0,33 м/с мають забезпечувати плавне посадження колис ки (якщо така лебідка викорис-товується для робіт із колискою), за-кріпленої до каната лебідки. Стаціонарна лебідка з елек-тричним приводом має бути облад-нана кінцевим вимикачем, що вими-кає електродвигун при наближенні колиски до верхнього робочого поло-ження. Керування стаціонарною ле-бідкою з електричним приводом має провадитися з колиски шляхом безперервного натискання на кноп-ку апарата керування. Після припи-нення натискання на кнопку лебідка має зупинятися. Розрахунок канатів і блоків повинен провадитися за умов групи класифікації (режиму «робо-




повинен підходити до барабану зни-зу. Положення гілки каната, якийнабігає на барабан, повинно бути якомога ближчим до горизонтально-го та не більше ніж на 2° відхилятись від площини, перпендикулярної до осі барабану. Для цього за необхід-ності на підходах до лебідки канат повинен пропускатись через один або кілька відвідних блоки. Відстань від осі барабану до відвідного бло-ка, найближчого до ле бідки, повинна бути не менше 20 довжин барабану. Лебідки з ручним приводом повинні бути обладнані безпечни-ми рукоятками, які перебувають у зачепленні з приводним валом за умови обертання їх у бік піднімання, або автоматичним вантажоупорним гальмом. Лебід ки, не обладнані ав-томатичним гальмом або безпечною рукояткою, дозволяється застосову-вати тільки як тягові. Рукоятки лебідок з ручним при-водом повинні бути об ладнані втул-ками, які вільно обертаються. Під час виконання робіт із застосуван-ням лебідки необхідно стежити за правильним намотуванням каната лебідки на барабан, не допускаючи його сковзання на вал лебідки.

ВАЖЛИВО

При підніманні вантажів одночасно двома лебідками швидкість намотування кана-тів на їх барабани повинна бути однаковою

будівель повинна бути підтверджена відповідним розрахунком. Діаметр і кількість гілок каната необхідно розраховувати з огляду на вантажопідйомність лебідки з коефі-цієнтом запасу міцності не менше 6. Кінець обв’язувального каната необхідно закріплювати за допомо-гою затискачів, кількість яких визна-чається під час проектування, але їх повинно бути не менше трьох. Крок розміщення затискачів та дов жина вільного кінця каната від останнього затискача повинні становити не мен-ше шести діаметрів каната. При встановленні лебідок на землі вони повинні закріплюватись за якір або з упором і противагою. При цьому забороняється приварюва ти раму лебідки. Не дозволяється також, неза-лежно від місця встановлення ле-бідки (в будівлі або поза нею), при-варювати ручні важелеві лебідки до май данчиків обслуговування облад-нання, а також закріплювати їх до трубопроводів та їх підвісок. Канат лебідки у разі правиль-ного намотування повинен лягати на барабан рівними щільними рядами. Відстань між верхнім шаром намота-ного каната та зовнішнім діаметром реборди повинна бути не мен ша ніж два діаметри каната. У нижньому по-ложенні вантажозахоплю-вального органу лебідки на барабані повинно залишатись не менше півтора витка каната, не враховуючи витків, які пе-ребувають під затиск ним пристроєм. Для зменшення перекидально-го моменту, що діє на лебідку, канат




- застосовувати важіль, що має більшу довжину, ніж передбачено технічними даними лебідки; - переводити важіль з одно-го крайнього положення в інше рив-ками. Під час виконання робіт вантаж, що переміщується, повинен бути на-дійно закріплений до гака. Рух руко-ятки зворотного ходу повинен бути плавним, без ривків та заїдань. Тяго-вий механізм і канат повинні бути на одній прямій. Не дозволяється виконувати роботу із застосуванням лебідок з ручним важільним приводом при про-сковзуванні каната під час зміни на-прямку руху рукоятки прямого ходу, вільного проходження його в стис-качах тягового механізму, а також у разі зрізування запобіжних штифтів або фіксаторів. Змінювати хід з прямого на зво-ротний під час піднімання вантажу лебідками з електричним приводом необхідно тільки після зупинення ле-бідки, а під час підходу вантажу до крайніх положень — після уповіль-нення ходу. При виявленні дефектів у елек-троприводі (сильне нагрівання елект-родвигуна, котушок електромагніту, резисторів, підшипників; сильне іс-кріння щіток електродвигуна або по-ява диму, запаху гару; відчутність дії струму в разі дотику до деталей ле-бідки тощо) необхідно негайно при-пинити роботу та від’єднати електро-двигуни лебідки від мережі живлення. Під час експлуатації лебідок необхідно своєчасно змащувати час-

Виконання робіт із за-стосуванням лебідок необхідно

здійснювати за таких умов: - надійного закріплення лебідок на робочому місці; - справності гальм; - справності електроприводу; - наявності огородження приво-ду; - надійного закріплення каната на барабані та правильного його на-мотування (без появи петель, посла-блення каната тощо).

Ремонтувати або підтягати по-слаблені з’єднання дозволяється піс ля виведення лебідки з роботи. Металеві частини лебідок не-обхідно заземлювати «під болт» (для лебідок з електричним приводом). Для лебідок з ручним приводом заземлення металевих частин необ-хідно виконувати при проведенні ро-біт на повітряних лініях електропере-дачі, які перебувають під напругою. Канати в місцях приєднання їх до колиски та барабана лебідки не-обхідно міцно закріплювати. Рух ка-натів під час піднімання та опускання колисок повинен бути вільний. Не допускається тертя канатів об конструкції, що виступають. Колиски, з яких робота не вико-нується, необхідно опустити на зем-лю. Не дозволяється під час вико-нання робіт із застосуванням лебідок з ручним важільним приводом: - перебувати в площині коли-вання важеля та під вантажем, який піднімають;




німання без вантажу після зупинен-ня вантажозахоплювального органу інтервал між ним та упором був не менше 50 мм. Електричні талі з двошвидкіс-ним механізмом пересування необ-хідно оснащувати гальмом на меха-нізмі пересування. Електричні талі вантажопідйомністю від 1 до 5 тонн також оснащуються двома гальмами на механізмі піднімання. Коефіцієнт запасу гальмування електромагніт-ного гальма повинен бути не менше 1,25, а вантажоупорного — не мен-ше 1,1. На кінцях монорейки пови-нні бути упори, а на корпусі таля — пружні буфери для запобігання ви-веденню електричнго таля за межу монорейкового шляху. При самочинному опусканні випробного вантажу під час прове-дення випробувань, виявлення на-бігання, пропусків та ковзання лан-цюга по зірочці та тягових колесах, тріщин, розривів та деформацій, талі та кішки необхідно відбраковувати та вилучати з експлуатації. Не дозволяється під час під-німання вантажу електричкожним їх застосуванням ними талями доводи-ти обойму гака до кінцевого вимика-ча та користуватись ним для автома-тичного зупинення. Технічний стан талів і кішок необхідно перевіряти перед кожним їх застосуванням. Усі частини, які труться, ручних та елек-тричних талів і кішок необхідно зма-щувати не рідше одного разу на мі-сяць.Важливо

тини, які труться, для запобігання передчасному спрацьовуванню де-талей лебідки. талі Корпуси електрообладнання талів повинні бути заземлені. Корпус кнопкового апарату управління таля, який керується з підлоги, повинен бути виконаний з ізоляційного мате-ріалу або заземлений не менше ніж двома провідниками. Пускові апара-ти ручного керування необхідно під-вішувати на сталевих тросах такої довжини, щоб можна було управля-ти механізмом, перебуваючи на без-печній відстані від вантажу, який під-німають. При розміщенні апарату управ-ління на висоті, меншій ніж 0,5 м від рівня підлоги, його необхідно підві-шувати на гак, закріплений на тросі на висоті 1-1,5 м. Механізм піднімання ручних талів необхідно оснащувати авто-матичним вантажоупорним галь-мом. Гальмо повинно забезпечувати плавне опускання вантажу підчас обертання тягового колеса під дією сили тяги та автоматичне зупинення вантажу в разі припинення дії сили тяги. Не дозволяється закріплювати ручні талі до трубопроводів та до їх підвісок. Електричні талі повинні бути обладнані кінцевими вимикачами для автоматичного зупинення меха-нізму піднімання вантажозахоплю-валь-ного органу. Кінцеві вимикачі слід установ-лювати таким чином, щоб у разі під-




слід використовувати сталеві канати хрестової звивки відповідно до ви-мог нормативних документів. Коефіцієнт запасу розривного зусилля каната відносно навантажен-ня окремої гілки стропа має бути не менше 6. Кінці канатів стропів за-правляються опресовуванням алю-мінієвими втулками, обтисненням сталевими втулкам або заплітанням із застосуванням ковшів. Для ланцюгових стропів мають використовуватися круглоланкові ланцюги відповідно до вимог чинних нормативних документів. Коефіці-єнт запасу руйнівного навантажен-ня ланцюга відносно навантаження окремої гілки стропа має бути не менше 4. Конопляні, бавовняні, сизалеві канати, застосовувані для виготов-лення стропів мають відповідати ви-могам НД. Можливість застосування для виготовлення стропів канатів із синтетичних матеріалів (поліамід-них, поліпропіленових, поліефірних) і комбінованих, а також стрічок уста-новлюється технічними умовами. Коефіцієнт запасу розривно-го зусилля відносно навантаження окре мої гілки стропа має бути для канатів і стрічок із синтетичних мате-ріалів не менше 7, а для канатів з на-туральних волокон — не менше 8. Заплетення петлі конопляного, бавовняного, сизалевого каната по-винно мати не менше двох повних і двох половинних пробивок. Місце за-плетення має бути обмотане мотуз-кою або захищене іншим способом.

Технічний стан талів і кі-шок необхідно перевіряти

перед кожним їх застосуван-ням

Стропи вантажозахватні та знімні вантажозахоплювальні пристосування Знімні вантажозахоплювальні пристрої (стропи, затискачі, захоплю-вачі, траверси тощо) та їх складові частини мають відповідати вимогам чинних нормативних документів. Розрахунок стропів, виконаних із дозволених для цих цілей матеріа-лів, проводиться з урахуванням кіль-кості гілок канатів і кута нахилу їх до вертикалі. Допустиме робоче наванта-ження на строп визначають за умови рів номірного натягу кожної з гілок і дотримання розрахункового кута 45° між гілкою та вертикаллю. Допускається призначати до-даткове робоче навантаження на строп для кута нахилу гілки до вер-тикалі 60°. Для стропа з кількістю гі-лок більше трьох, які сприймають розрахун кове навантаження, врахо-вують у розрахунку не більше трьох гілок. Під час розрахунку стропів, призначених для транспортуван-ня заздалегідь відомого вантажу, як розрахункові кути між гілкою стропа та вертикаллю можуть бути прийняті фактичні кути. Для стропів зі сталевих канатів




ся працівником, відповідальним за утри мання їх у справному стані. Цей факт має бути зафіксованим у жур-налі обліку цих пристроїв. Огляд колисок для підіймання працівників проводиться щодня пе-ред початком роботи.

Охорона праці і пожежна безпека. – 2017. - № 4.

під час експлуатації знім-ні вантажо-захоплювальні

пристрої і тара підлягають періо-дичному огляду: - траверси, кліщі, захвати тощо, а також тара — щомісяця; - стропи — кожні 10 дній; - знімні вантажо-захоплювальні пристрої, що рідко використовують-ся, — перед кожною видачею в ро-боту.

Віднесення вантажозахоплю-вальних пристроїв до таких, що рід-ко використовуються, проводить-




акрилОвая кОмпОзиция для анкерОуСтанОвОчных раБОт

Высокие требования к ха-рактеристикам современных промышленных и гражданских объектов диктуют необходимость устройства прочных и долговечных анкерных креплений с оптимальными

технико-экономическими пара-метрами. Например, актуальна проблема крепления узлов тех-нологического оборудования к существую щим и новым фундамен-там в промышленных зданиях. Эффективное решение дан-ной задачи - применение клеевых анкерных соединений. Нередко этот способ является единственным при выполнении работ по ремонту и за-мене разрушенных элемен тов, их усилению и наращиванию. Анкероустановочные работы на акриловых композициях более эффективны по сравнению с приме-

нением других составов. Использо-вание составов акриловых компози-ций, разработанных в Харьковском

национальном университете город-ского хозяйства имени А. Н. Бекето-ва, позволяет снижать сроки строи-тельства, ремонта и реконструкции зданий и сооружений, экономить материальные, энергетические и трудовые ресурсы. Удельная трудоемкость клеевых соединений в 1,3÷3 раза ниже традиционных, что позволяет получить на 1 тонну клеев от 700 до 1500 человеко-дней эко номии трудо-затрат. Акриловая композиция - ма-териал с выраженными свойства-ми универсальности и высокими конструктивными и технологически-ми показателями. В качестве вяжуще-го применяется акрило вый компаунд холодного твердения типа жидкость-порошок. Порошкообразный ком-




понент - высокомолекулярный суспензионный полимер на

основе метилметакрилате (полиметилметакрилат-ПММА). Жидкообразным компонентом (отвердителем) служит метиловый эфир метакриловой кислоты (моно-мер метилметакрилата).

Отверждение акрилового ком-паунда происходит самопроизвольно при нормальной температуре за счет окислительно-восстановительных систем. На полнителем служит кварцевый песок с крупностью зерен

от 0,14 до 0,63 мм. Акриловая композиция - мас-ло, морозо, водостойкий материал. При длительном воздействии воды снижение его прочности происходит не более чем на 21,1%, а при циклич-ном замо раживании - не более 12,8% физико-механических свойств. Акриловая композиция обла-дает необходимыми для устройства анкерных болтов адгезионными и когезионными свойствами. Применение таких компо-зиций являет ся перспективным - они малокомпонент ны, просты и надежны в приготовлении, поли-меризуются и при отрицательных температурах, имеют регулируе-мую вязкость, достаточную жиз-неспособность, высокую наполняе-мость, время отверждения 4÷24 ч, позволяют проводить ремонтные и восстановительные работы практи-чески без остановки производства.

З матеріалів періодичного видання:// Будівельний журнал. – 2016. – №5–6. – С. 84.




Блок синхронизации для обес-печения точной привязки видеоин-формации к дефектограмме мо-бильного средства диагностики при регистрации проезда позволяет по-лучать дополнительную информа-цию о состоянии рельсов и скрепле-ний. Он повышает эффективность работы операторов дефектоскопи-ческого комплекса и улучшает каче-ство дефектоскопии в рельсовом хо-зяйстве. Дефектоскопный комплекс с системой видеорегистрации дает неоспоримое преимущество при расшифровке дефектограмм, воз-можность получать более подроб-ную информацию при сравнитель-ном анализе предполагаемого де фектного места, участков с меха-ническими повреждениями поверх-ности катания рельса, где качество акустического контакта снижено. При видеорегистрации появляется воз-можность дополнительно выявлять неудовлетворительное состоя-ние болтовых сты ков, контролиро-вать вторичный контроль по ранее выданным отметкам о проверке дан-ного места. При привязке «подозри-тельного» места к координате пути во время осмотра система обеспе-чивает до полнительную помощь. Используя технологические камеры (без регистрации) можно оператив-но оценивать работу подвагонно-го дефекто-скопного оборудования (рйс. 1).

В отличие от мобильных средств диагностики, не оборудованных сис-темой видеорегистрации, дефек-тоскопические комплексы способны точнее анализировать отрезки нека-чественной записи дефектограммы, требующей повторного контроля, на-пример, сверхнормативный зазор, стык со ступенькой, стык с отслое-нием металла на поверхности ка-тания головки рельса (дефекты 1-й группы), выплески из-за просадок и др. (рис. 2). При выявлении на дефекто-грамме сигналов, требующих уточ-няющего контроля рельса, руко-водитель мобильного комплекса с по мощью видеофайла может со-ставить заключение о целесообраз-ности дальнейшей эксплуатации данного рельса или назначить сроки вторичного осмотра в течение одних, двух или трех суток (рис. 3). Изучая качество записи видео-наблюдения, можно увидеть причину пропадания донного сигнала и при-нять решение о контролепригоднос-ти обследуемого участка с дальней-шей выдачей ограничения скорости для обеспечения безопас ности дви-жения поездов (рис. 4). Наряду с анализом дефек-тности в рельсовом хозяйстве сис-тема видеонаблюдения позво-ляет выполнять, инспекционный контроль — выверку ведомости дефектных рельсов (ПУ-2а) на контролируемом участке, проверку

видеОрегиСтрация в рельСОвОм хОзяйСтве – шаг в Будущее




мест, выданных на вторичный контр-оль за предыдущие периоды, опред-елять сверхнормативные стыковые зазоры, сломанные подкладки, от-сутствие стыковых болтов, наличие посторон них предметов в стыке (рис. 5). В то же время следует отме-тить некоторые недостатки видео-регистрации проездов с привязкой к записи дефектограмм. Большой объем файла видеосигналов за-трудняет оперативную передачу их на FTP-сервер для дополнительного анализа и оценки степени опаснос-ти в Центрах расшифровки ДИЦДМ. При отсутствии автома тизированной системы регистра ции нарушений норм содержания пути повышается нагрузка на ра ботников мобильного средства ди агностики при просмо-тре файлов видеорегистрации по-сле основной расшифровки дефек-тограмм. В ре зультате в два раза увеличивается продолжительность обработки и составления итоговых ведомостей контроля по проверяе-мому участку и сокращается возмож-ность вы ходов на линию для натур-ного ос мотра подозрительных мест. Просмотр видеофайлов практически невозможен без специального про-граммного обеспечения. Фирмы, выпускающие сред-ства неразрушающего контроля, посто янно учитывают замечания и предложения, поступающие не

только от руководителей дирекций инфраструктуры, но и от руководите-лей среднего звена железных дорог. Оснащением дефектоскопи-ческих комплексов системами ви-деорегистрации занимаются практи-чески все компании, производящие диагностическое оборудова ние. На-пример, ОАО «Радиоавио-ника», на-чиная с 2005 г., все ваго ны оборудует видеокамерами, с которых сигналы интегрируются в дефектограмму. Один из таких комплексов оснащен не только современным дефектос-копическим оборудованием, но и оригинальной системой видеореги-страции с привязкой к дефектограм-мам, которая включает в себя шесть цветных камер (три на одну нить пути), позволяющих получать изо-бражение головки и шейки рельса в любых погодных условиях. Производители дефектоскопи-ческой техники не останавливаются на достигнутом, постоянно совер-шенствуют систему неразрушаю-щего контроля рельсов, внося свой вклад в обеспечение безопасности движения поездов на железнодо-рожном транспорте.

З матеріалів періодичного видання:// Путь и путевое хозяйство. – 2017. – №2. – С. 34-35.




Как соединить? Методом пластической деформации: при по-мощи переносного гидравлического пресса обжимается стальная муфта, надетая на место соединения двух стержней арматуры. Технология раз-работана в 70-х годах прошлого века для строительства небоскребов, мостов, туннелей, АЭС, дамб ГЭС, сооружений в сейсмо-опасных ра-йонах и других особо ответственных объектов. Раньше применение механи-ческой стыковки муфтами необходи-мо было согласовывать на каждом объекте, поскольку отсутствовал единый стандарт. Что касается обо-рудования, оно было громоздким и мало приспособленным к условиям реальной строительной площадки. Размер пресса, длительное вре-мя соединения, отсутствие сервис-ной поддержки при поломках - все это заставляло строителей приме-нять старые методы соединения арматурных стержней - внахлест и сварку. В 2008 году в Минрегионе Украины согласованы технические условия ТУ У В 2.8-45.2-35641811-001:2008, которые по зволяют ис-пользовать данный метод соеди-нения арматуры и в гражданском строительстве. В 2012 году был при-нят международный стандарт ISO 15835-1:2009, в первой части кото-рого описаны такие соединения, а во второй - методика проведения их испытаний.

Чем соединить? Современный пе реносной гидравлический пресс от ком пании «Спрут-Украина» управ-ляется одним оператором и разви-вает усилие 90 тонн. 80 МПа (800 кгс) - такое давление в системе со-здает переносная масляная стан-ция. Нуждаясь в питании 220/380 вольт, она потребляет всего 1,5 кВт/ч электроэнергии. Когда применять? Когда нуж-но соблюсти требования ДБН по сей-смостойкости объекта, применение обжимных муфт (втулок) значитель-но облегчает ра боту архитектора. Механическое соеди нение арматуры имеет высокую устойчивость к ци-клическим нагрузкам и высокую по-вторяемость характеристик при изго-товлении. Важно. Можно существенно уменьшить сечения несущих ко-лонн за счет применения арматуры большего диаметра. Полученное со-единение равнопрочно материалу арматуры, поскольку сталь не отпус-кается, как при сварке, и не утонь-шается, как при нарезании резьбы. Арматурные стержни, соединенные об жимными муфтами, абсолютно соосны. Качество соединения можно визуально оценить по относитель-ному удлинению обжимной муфты, которое составляет 6-8%. Не нужно просвечивать соединение рентге-ном или проводить ультразвуковую дефектоскопию, но это не отменя-ет необходимости в периодиче ских

СОединение арматуры Без Сварки




полноценных испытаниях механи-ческих соединений на разрыв. Диаметр арматуры, которую можно соединить при помощи обо-рудования «Спрут-Украина» - от 16 до 40 мм, эко номический эффект ощущается на диаметрах от 22 мм. Быстро. Соединение арматуры диаме тром 16 мм занима-ет 3 минуты, 32 мм - 10 минут. При соединении стержней сама муф-та удерживает присоединяемый арматурный стержень длиной до 3 м в вертикальном положении. Подъемный кран, которым обычно держат второй стержень, пока про-изводится обвяз ка или сварка, мо-жет быть занят другим. Научиться соединять стержни арматуры при помощи оборудования «Спрут-Украина» легко. Такое обу-чение обычно занимает одну смену.Выгодно. Темпы строительства ограничены скоростью затвердева-ния бетон ной смеси. За счет высокой скорости сдачи объектов стоимость аренды стро ительного оборудова-ния и суммарная зарплата персона-ла значительно (на 20-30%) снижа-ется. Соединение стержней арматуры при помощи обжимных муфт позволяет полностью исклю-чить перерасход арматуры несущих элементов зданий. А это - пол ный контроль расходов на закупку и до 30% экономии средств по сравне-нию с соединением внахлест.

Выводы. Механическое со-единение арматуры значительно повышает надежность строений и устойчивость к техногенным или природным катастрофам, снижая затраты на строительство. Под воз-действием динамических нагрузок и землетрясений бетонные конструк-ции дают трещины. Это сопровожда-ется моментальной потерей несущей способно сти соединения арматуры, выполненного внахлест. Сварное соединение ведет себя лучше. Это нашло свое отраже-ние в запре те вязать строительную арматуру сооружений диаметром 22 мм и более в зонах с сейсмичностью выше 6 баллов. Но при сварке все же происходит местное разупрочнение стали и снижение нагрузоч ной спо-собности арматуры по сравнению с ее исходным состоянием. Соединения, выполненные механиче ски обжимными муфтами в случае возникновения ударных волн от землетрясений или других дина-мических воздействий обеспечивают более высокую степень надежнос-ти. Их эксплуатационные свойства не зависят от состояния бетона, по-скольку соединенная арматура ве-дет себя как единый, цельный стер-жень.

З матеріалів періодичного видання:// Будівельний журнал. – 2016. – №5–6. – С. 69.




На железных дорогах мира разрабатывают и применяют различные способы контроля эффективности лубрикации в паре «колесо – рельс», не стали исключе-нием и Российские железные доро-ги. Главным критерием эффективности лубрикации являет-ся интенсивность изнашивания рель-сов и колес. Например, на Россий-ских железных дорогах разработаны предельно допустимые нормы ин-тенсивности изнашивания гребней колес локомотивов в мм на 100 км пробега локомотива и боковых по-верхностей головок рельсов в мм на 1 млн т брутто пропущенной поезд-ной нагрузки в зависимостиот кривизны пути.

Важным показателем эффективности лубрикации яв-ляется расход топлива или электрической энергии локомоти-вами на тягу поездов. Существуют методы оценки экономии энергии на конкретных участках, где при-меняется лубрикация. В реальных условиях эксплуатации экономия энергии на участках с большим ко-личеством кривых находится в пред-елах 6–12%. Энергия экономится благодаря снижению сил трения в контакте гребня колеса и боковой поверхности головки рельса, умень-шению составляющих относитель-ного проскальзывания и улучшению динамических характеристик тележ-ки, приводящих к снижению сопроти-вления при вписывании в кривые.

иннОвация для кОнтрОля качеСтва нанеСения Смазки

Предельно допустимые показатели интенсивности изнашиваниябоковой поверхности головок рельсов и гребней колес




таблицы. Процесс лубрикации достаточ-но затратный, а в случае нарушения технологии нанесения смазкина рельс результат проявляет-ся через некоторое время в виде дополнительных экономических по-терь из-за возрастания количества обточек колёсных пар электровозов, роста интенсивности износа колёсных пар вагонного парка, рос-та количества замен рельсов с предельным боковым износом. Поэтому необходимым звеном

в процессе лубрикации является оперативный контроль качествананесения смазочного материала на рельс. Поскольку основным критери-ем качества нанесениясмазки является коэффициент тре-ния пары «колесо – рельс», такой контроль может осуществляться устройствами, измеряющими этот

Также существуют кри-терии оценки экономической эффективности, отражающие со-кращение эксплуатационных расхо-дов благодаря применению лубри-кации. Считается, что применение лубрикации является экономически эффективным, если сокращение эксплуатационных расходов,связанных с износом в контакте ко-лесо – рельс, не менее чем в 3 раза превышает затраты на лубрикацию. Еще одним важным показа-телем, определяющим наличие и

количество смазки на рельсе, яв-ляется коэффициент трения. За многие годы применения лубрика-ции выработан и успешно приме-няется сравнительный метод оцен-ки эффективности лубрикации на основе визуального контроля состо-яния поверхностей рельсов с при-менением специальной экспертной

Экспертная таблица эффективности лубрикации




щий ряд преимуществ: - не требуется вручную, с посто-янной скоростью перемещать три-бометр по рельсу, это производится встроенным электроприводом; - вес – 3 кг (вес ТРП-01 – 20 кг); - габариты существенно мень-ше, чем у ТРП-01; - расчётное значение цены се-рийного образца на порядок ниже, чем у ТРП-01.ИКТЛ предназначен для выборочного определения коэффициента тре-ния на боковой поверхности голо-вки рельса. Цифровоезначение коэффициента трения отображается на индикаторе прибора. Результаты измерений позволяют контроли-ровать эффективность и каче-ство лубрикации на участках пути, оснащенных средствами лубрика-ции. ИКТЛ состоит из измеритель-ного устройства, аккумуляторнойбатареи и зарядного устройства ба-тареи. Для работы с прибором необхо-

дим один оператор. Для измерения трибометр размещается на рельсе, включается питание, и прибор на-

параметр, – трибометрами, которые являются достаточно эффективным средством исследования, настройки и контроля работы средств лубрика-ции. Однако вэксплуатации из-за больших затрат труда и времени сложно применять трибометры ежедневно.Кроме этого, из-за высокой стоимос-ти трибометров их распространение на сети дорог ОАО «РЖД» ограничи-вается единичными экземплярами. Достаточно сказать, что стои-мость трибометра ТРП-01, который выпускается в г. Саратове (прототип – ручной рельсовый трибометр HPT-US90 фирмы Salient Systems, Inc., USA), составляет порядка 900 тыс. руб. В качестве альтернативы вышеупомянутым приборам на За-байкальской дороге специалистами

дорожного конструкторско-техноло-гического бюро разработан и изго-товлен экспериментальный образец измерителя коэффициента трения для контроля качества лубрикации ИКТЛ (трибометра), не уступающий техническим характеристикам ТРП-01, а по некоторым позициям имею-




- контроль положения измери-тельного ролика относительно рель-са и пути; - регулировку положения изме-рительного ролика в 4-х положениях по нормали к исследуемой поверх-ности; - контроль напряжения батареи на цифровом индикаторе. Изготовление и испытание экспериментального образца – это лишь один из этапов разработки и по-становки изделия на производство. После проведения испытаний был выявлен ряд недостатков конструк-ции, которые могут быть устранены на следующем этапе – разработ-ке опытного образца трибометра, который при этом будет дополнен и другими функциями, такими, как при-вязка результатов измерений к коор-динатам GPS, сохранение резуль-татов измерений на флеш-памяти, передача результатов измерений че-рез интернет, например, в отдел лу-брикации. Для выполнения этой задачи

необходимы специалисты, имеющие опыт работы с микропроцессорной техникой. Но, к сожалению, в резуль-

чинает самостоятельное движение вдоль рельса, на предварительно установленную протяженность из-мерения:0,5 м; 1 м; 1,5 м; 2 м; 2,5 м. Цикл измерения начинается при достижении скорости переме-щения значения 0,5 км/час.Через 3–10 секунд после прохода заданной протяженности измерения на индикаторе отображается резуль-тат измерения. Емкость аккумуляторной ба-тареи ИКТЛ обеспечивает его непрерывную работу в течение 4 часов. Зарядное устройство обеспе-чивает заряд аккумулятора при под-ключении к сети переменного тока напряжением 220 В. По окончании заряда загорается индикатор.Разработанный прибор обеспечива-ет: - стабилизацию скорости про-хода за измерение; - стабилизацию недопустимых угловых перемещений измеритель-ного ролика; - стабилизацию недопустимых колебаний значений силы нормаль-ного давления и силы трения; - стабилизацию положения из-мерительного ролика относительно рельса и пути;




Матеріал з періодичного видання:// Переодическое печатное издание Забай-кальской железной дороги

тате оптимизационных мероприятий и введения ограничения на прием работников, таких специалистов в бюро в настоящее время нет. Хочется надеяться, что руко-водство дороги, служба технической политики обратят внимание на эту проблему и помогут в решении во-проса приема в ДКТБ необходимых специалистов для решения не только этой, но и других, не менее сложных задач.




В ОАО «РЖД» планируют вне-дрить новую систему интервально-го регулирования поездов, сообщил главный инженер управления авто-матики и телемеханики Центральной дирекции инфраструктуры холдинга Андрей Ёрж. По его словам, компа-ния совместно с ОАО «НИИАС» в ближайшей перспективе планируют осуществить разработку и внедре-ние интеллектуальной системы ин-тервального регулирования на базе бессветофорных технологий, с при-менением цифрового радиоканала. Система будет применяться на линиях с интенсивным движением, в частности, для организации дви-жения поездов «Сапсан» на участке Санкт-Петербург – Москва и «Алле-гро» на участке Санкт-Петербург – Бусловская.

Система интервального ре-гулирования движения позволяет повысить пропускную способность и сократить межпоездной интер-вал попутного следования. Место-нахождение поезда определяется с точностью до одной рельсовой цепи средней длиной 250 м. Приме-нение подвижных блок-участков по-зволяет обеспечить минимальный межпоездной интервал до 2,5–3 минут и повысить пропускную спо-собность перегона до 20% по срав-нению с системами автоблокировки с фиксированными длинами блок-участков. Похожая система уже внедрена на Московском центральном кольце и обеспечивает два режима работы: светофорной сигнализации для движения грузовых поездов уста-

иннОвациОнная СиСтемауправления движением




новленной массы и длины, а также бессветофорной сигнализации для ускоренного движения пригородных поездов. Для автоматизированно-го управления движением поездов в условиях высокой интенсивности движения используются комплексы «Автодиспетчер» и «Автомаши-нист», которые позволяют в автома-тизированном режиме вести управ-ление движением по нормативному графику, контролировать движение поезда в реальном времени с по-мощью системы позиционирования на основе спутниковой навигации, выявлять конфликтные ситуации, осуществлять автоматизированный расчет и применять вариантный гра-фик движения поездов для выхода из конфликтных ситуаций и восста-новления планового графика в ре-альном масштабе времени. В комплексах реализованы режимы автоведения поездов с ис-пользованием цифровых систем

связи, высокоточной координатной сети и цифровой модели пути. На локомотивы осуществляется пере-дача графиков движения, управляю-щих команд на остановку поезда или команд на разрешение проследова-ния запрещающих сигналов. В дальнейшем для повышения точности позиционирования объектов Российские железные дороги первые среди мировых железнодорожных компаний отка-жутся от путевых датчиков, заменив их на спутниковые системы опред-еления координат. На текущий момент на Мос-ковском центральном кольце уже реализован ускоренный пропуск пригородных поездов с интервалом попутного следования до 2 мин. 40 сек.

Матеріал з періодичного видання:// Переодическое печатное издание Забай-кальской железной дороги




Нормативно-правова база Окрім ручного електроінстру-менту, на виробництві використову-ється інструмент з іншими джерела-ми енергії, зокрема з приводом від джерела стисненого повітря (пнев-матичний інструмент). Пневматич-ний інструмент (далі — пневмоін-струмент) є засобом виробництва підвищеної небезпеки, оскільки пе-редбачає використання обладнання, конструктивні елементи якого пере-бувають підтиском. Пневмоінстру-мент може використовуватися для установлення, затягування та вида-лення кріпильних виробів, клепки, штампування, пресування, різання, свердління та руйнації, шліфування та полірування матеріалів. Загальні вимоги безпечної екс-плуатації ручного інструменту визна-чають: • Правила охорони праці під час роботи з інструментом та при-строями, затверджені наказом Мі-ністерства енергетики та ву гільної промисловості України від 19 грудня 2013 р. № 966 (НПАОП 0.00-1.71-13); • Правила охорони праці під час будівництва та ремонту об’єктів житлово-комунального господарства (НПАОП 45.2-1.02-90); • під час роботи на висоті — Правила охорони праці під час вико-нання робіт на висоті (НПАОП 0.00-1.15-07); • державні стандарти серії ДСТУ EN ISO 11148 «Ручні неелек-

три-фіковані механізовані інстру-менти. Вимоги щодо безпеки» (діє замість ДСТУ EN 792), який поширю-ється на інструмент з пневматичним або гідравлічним приводом обертан-ня або лінійного переміщення, що їх обслуговує оператор і які перебува-ють: у руці або в руках оператора; на плечових ременях або на під вісі (на-приклад, балансирі). Перелік державних стандар-тів, що визначають вимоги безпечної експлуатації ручного неелектрифіко-ваного інструменту, наведено в до-датку. Вимоги безпечної експлуатації пневмоінструменту та допоміжного обладнання до нього визначають: • ДСТУ EN 983:2003 «Безпеч-ність машин. Вимоги безпеки до гі-дравлічних та пневматичних систем і їх складових частин. Пневматика»; • ГОСТ 12.2.010-75 «ССБТ. Машины ручные пневматические. Общие требования безопасности»; • ГОСТ 10362-76 «Рукава резиновые напорные с нитяным уси-лением, неармированные. Техничес-кие условия»; • ГОСТ 18698-79 «Рукава резиновые напорные с текстильным каркасом. Технические условия»; • ГОСТ 6678-72 «Манжеты резиновые уплотнительные для пневматических устройств. Техни-ческие условия». Як гнучкі трубопроводи для по-дачі підтиском повітря використову-

Безпечна екСплуатацІя ручнОгО пневматичнОгО ІнСтрументу

Охорона праці



ються рукава напірні пневматичні класу Г (IV) за ГОСТ 18698-79.

Наказами ДП «УкрНДНЦ» Мі-ністерства економічного розвитку і торгівлі України з 1 січня 2016 р. припинено дію на території Укра-їни 12 776 стандартів колишнього CPCR які розроблені до 1992 року. Норми ГОСТ, на які посилаються чинні нормативно-правові акти, та-кож вважаються не обов’язковими до виконання.

Вимоги безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, визначають Правила будови і без-печної експлуатації посудин, що пра-цюють під тиском (НПАОП 0.00-1.59-87), та ДСТУ ГОСТ 12.2.085:2007 «Посудини, що працюють підтиском. Клапани запобіжні. Вимоги щодо без-пеки». Порядок вимірювання небез-печних виробничих чинників (шуму, вібрації), пов’язаних з використання ручного пневмоінструменту, визна-чають: ДСТУ ГОСТ 31337:2007 «Шум машин. Машини ручні неелектричні. Технічний метод вимірювання шум» та ДСТУ EN ISO 8662-...-2001 (2004) «Инструменты ручные переносные приводные. Измерение вибрации на рукоятке». Вимоги безпечної експлуатації ручного пневмоінструменту, що вико-ристовується під час проведення по-жежно-рятувальних робіт, визначає ДСТУ 4902.2:2007 «Механізований переносний інструмент з пневматич-ним приводом. Загальні технічні ви-моги та методи випробування».

Механізовані інструменти, що вико-ристовуються у потенційному вибу-хонебезпечному середовищі, пови-нні відповідати вимогам EN 1127-1 «Вибухонебезпечне середовище. Попередження вибухів та захист від них. Частина 1. Основні принципи та методологія».

Організація експлуатації пнев-моінструмент Суб’єкт господарювання пови-нен визначити особу (як правило, інженерно-технічного працівника), відповідальну за огляд, збереження та справність пневмоінструменту та допоміжного обладнання до нього. До роботи з пневмоінструментом до-пускається особа після проведення інструктажу з питань охорони праці та перевірки правил поводження з цим інструментом. Пневмоінструмент може закрі-плюватися як для індивідуального, так й бригадного використання. На виробництві пневмоінстру-менту присвоюється інвентарний но-мер. Пневмоінструмент повинен мати інформаційне маркування: на-зву та адресу виробника; позначен-ня серії або типу; серійний номер або номер партії; рік виготовлення; максимальний робочий тиск для пневматичних інструментів або мак-симальний тиск і витрата для гідрав-лічних інструментів. Інструкція з експлуатації вироб-ника інструмента повинна складати-ся з робочої інструкції та інструкції з обслуговування.




додаткові вимоги безпеки: 1. Конструкція рукоятки для ін-струменту, вага якого перевищує 2 кг (разом з інструментальною насад-кою), повинна передбачати можли-вість утримання його обома руками під час роботи. 2. У разі використання цирку-лярної пилки, дрилів ударно-обер-тових, шліфування штампів повинна бути забезпечена можливість при-єднання пилозбірника або пристрою для видалення пилу. 3. Пристрій пуску-зупинки має розташовуватися в зоні рукоятки, щоб оператор міг натиснути на ньо-го, не послабляючи зусилля на руко-ятці, та не повинен блокуватися за ввімкнутого положення. 4. Захисний кожух для захисту інструментальної насадки інструмен-тів для нарізевих кріпильних виробів та шліфування штампів не потріб-ний.

Пневмоінструмент необхід-но оглядати безпосередньо перед засто суванням, а у разі виявлення несправностей, що впливають на безпеку праці, інструмент слід ви-лучити з експлуатації.

дОвІдка На будівництві відповідальність за технічний стан пневмоінструменту та технологічного оснащення (включ-но із засобами захисту) покладаєть-ся на організацію (особу), на балансі (у власності) якої вони знаходяться, а у разі їх передачі у тимчасове ко-ристування (оренду) — на організа-

цію (особу), визначену договором; за безпечне виконання робіт — на орга-нізації, які виконують роботи (п. 4.12 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стан-дартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення», НПАОП 45.2-7.02-12). Не допускаються роботи з пнев-моінструментом з приставних дра-бин, оскільки ці роботи по требують упору в конструктивні елементи бу-дівлі або споруди (п. 7.3.28 НПАОП 45.2-7.02-12).

Роботи з пневмоінструментом передбачають використання засо-бів захисту органів слуху (навушни-ків, вкладишів для вух, шумозахис-ного шолому), під час використання абразивного інструменту (різання, за точення, обдирання, шліфовка), видалення та подрібнення уламків — засобів захисту обличчя та очей (захисних окуляр або щитка) (п. 5, п. З Додатка 3 до Положення про поря-док забезпечення працівників спеці-альним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуаль-ного захисту, НПАОП 0.00-4.01-08). У разі наявності поруч з місцем ви-користання пневмоінструмента ін-ших робочих місць або проходів для забез печення безпеки праці слід ви-користовувати захисний екран (шир-му, щит, перегородку), наприклад, висотою не менше 1 м суцільні або сіт часті з розмірами чарунок не біль-ше 3 мм (п. 2.5.2 НПАОП 45.2-1.02-90). Під час проведення робіт з ви-




користанням ручного інструмента на слюсарно-механічних ділянках за-гальнопромислового призначення нормована освітленість при загаль-ному освітленні на горизонтальній робочій поверхні, розташованій на висоті 0,8 м від рівня підлоги, пови-нна бути не менше 300 Лк, показник осліплювальності — не більше 20 Лк (п. 43 Додатка И ДБН В.2.5-28-2006 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлен-ня»). Робочий інструмент, що вико-ристовується, повинен відповідати нормативним вимогам (технічним умовам). Наприклад, технічні умови абразивного інструменту визначають ДСТУ ГОСТ 21963-2002 «Круги від-різні. Технічні умови», а також ГОСТ 2270-78 «Инструмент абразивный. Основные размеры элементов кре-пления»; ГОСТ 23182-78 «Круги шлифовальные для ручных ма-шин. Технические условия»; ГОСТ 24106-80 «Круги эльборовые шлифовальные. Технические усло-вия». Пневмоінструмент незалежно від умов його роботи та справнос-ті періодично, але не рідше. 1 разу на 6 місяців, слід розбирати, про-мивати, змащувати, роторні лопат-ки — заправляти, а виявлені під час огляду пошкодження або спрацьо-вані частини — замінювати новими. Після складання інструменту прово-диться регулювання частоти обер-тання шпинделя на відповідність паспортним даним, а також протягом 5 хвилин перевірка його роботи на

холостому ходу. Результати огляду та технічного обслуговування пнев-моінструмента обліковуються у жур-налі (довільної форми) (п. 1.39 розді-лу III НПАОП 0.00-1.71-13, п. 2.7.133 НПАОП 45.2-1.02-90). Оскільки чин-ним законодавством не визначена форма журналу обліку результатів перевірок і випробувань пневматич-ного інструменту, рекомендується використовувати форму «Журнал об ліку та періодичних оглядів меха-нізмів і агрегатів, не підконтрольних Держгіртехнагляду» ОСТ 65.08-83 «Строительство. Документация по безопасности труда. Виды и формы» (був внесений до Реєстру норматив-но-правових актів з охорони праці під шифром НПАОП 45.2-7.02-83).

заБОрОненО • замінювати робочу частину інструмента без використання спе-ціальних пристроїв (ключів, воротків тощо); • працювати з інструментом обертової дії з розхристаним спецо-дягом або волоссям (тримати волос-ся, спецодяг та захисні рукавиці слід подалі від рухомих частин); • направляти робочий орган ін-струмента на себе або іншу особу; • використовувати робочий ін-струмент, що має люфт у кріпильній втулці, або додаткові заклиню-вальні прокладки, а також інструмент удар-ної дії без пристроїв, що виключають самовільний виліт робочої частини при холостих ударах; • прискорювати зупинку робо-чого органу, що обертається, руками




або іншими предметами; • переносити інструмент, три-маючи за робочу частину або жи-вильний рукав інструмента (слід три-мати інструмент за рукоятку).

Умови безпечної експлуатація пневмоінструменту Під час роботи з ручним пнев-моінструментом використовуються, як правило, гнучкі рукави (шлан-ги). Підчас приєднання рукавів до пневмо інструменту дотримуються таких вимог (за розділом 6 ГОСТ 18698-79 та Додатком 1 до ГОСТ 10362-76): • кінцева арматура, до якої при-єднується рукав, не повинна мати го-стрих граней, скосів та нерівних кра-їв, а також має бути очи щена від іржі, забруднень, мастила; • зовнішній діаметр трубопро-воду повинен бути не менше вну-трішнього трубопроводу рукава; • розтягнення кінців рукава не повинно перевищувати 105 % фак-тичного діаметра рукава; • під хомутами не повинно бути складок стінок рукавів; • деформація стінок рукавів з текстильним каркасом під час затяг-нення хомутами не повинна переви-щувати 40 % товщини сті нок рукавів, деформація стінок рукавів неармо-ваних з нитяним посиленням — в межах 15-30 %, а у разі використан-ня наконеч ників — 25-15 %; • зазор між торцями з’єднуваних відрізків рукавів трубопроводів пови-нен бути не менше ЗО мм, а неспів-вісність — не більше 3 мм;

• армування рукавів кінцевою арматурою проводять при темпера-турі вище 0 °С (у разі перебування рукава при температурах нижче 0 °С ГОСТ 10362-76 передбачає попере-дню витримку при температурі від +15 до +25 °С протягом 24 годин). Рукава повинні приєдну-ватися до пневмоінструменту та з’єднуватися між собою за допомо-гою ніпелів, штуцерів або стяжних хомутів (без використання проволо-ки). Підвідна пневматична система не по винна мати пошкоджень (про-пускання повітря) та повинна мати за пірну апаратуру для приєднання рукава. Приєднання пневмоінстру-менту до рукава здійснюється після прочищення сітки у футорці та при за-критій запірній арматурі пневмосис-теми. Робоча частина шліфувальних машинок, пилок та рубанків повинна мати інвентарне захисне огороджен-ня (кожух). Перед початком роботи необ-хідно перевірити роботу пневмоін-стру-мента на холостому ходу.Підчас роботи з пневмоінструментом необхідно стежити, щоб: • робоча частина робочого ор-гану була правильно заточена, не мала тріщин, вибоїн та інших пошко-джень; • бокові грані інструмента не мали гострих ребер; • хвостовик був відцентрова-ним, без сколів та тріщин, відповідав розмірам втулки, що не допускало б самовільного випадання робочого ін-струмента. У разі використання інструмен-




та для забивання кріпильних виробів допускати вільний виліт кріпильних матеріалів, наскрізне пробивання робочих поверхонь та надлишкові зусилля. Якщо під час роботи крі-пильний виріб увійшов у деталь не до кінця, слід збільшити тиск повітря з дискретністю 0,5 Бар, перевіряю-чи роботу інструмента після кожного збільшення: якщо кріпильний виріб зайшов у матеріал занадто глибоко, необхідно зменшити тиск повітря з дискретністю 0,5 Бар до досягнення потрібного результату. У разі обриву або пошкоджен-ня рукава перекрити доступ стисне-ного повітря до пневмоінструменту закриттям запірної арматури. під час проведення робіт на висоті довжина шлангів від магі-стралі до пневмоінструменту по-винна бути не більше 10 м (п. 5.4.6 нпаОп 0.00-1.15-07). Під час експлуатації кріпильні деталі пневмоінструменту за необ-хідності слід підтягувати, а також очищати пневмоінстумент від за-бруднення. Для очищення рука-вів використовується гаряча вода (спирт). По завершенню робіт після демонтажу рукава його кінці закрива-ють спеціальними пробками-заглуш-ками. У випадку тривалої перерви в роботі та наприкінці зміни інструмент від’єднують від пневмосистеми, та-кож рекомендується зняти робочу частину або звільнити магазин набо-їв кріпильних виробів. Пневмоінстру-мент повинен зберігатися у передба-чених для цього місцях. Неармовані рукави зберігають-

ся у приміщенні при температурі не більше +30 °С на відстані не менше 1 м від теплових приладів. Рукави під час зберігання захищаються від прямої дії сонячних і теплових про-менів, потрапляння на них мастила, бензину, керосину та дії їх парів, а також кислот, лугу, газів та інших ре-чових, що руйнують гуму та нитяний каркас. Руками не варто зберігати поблизу радіоелектронного або ін-шого облад нання, що виділяє озон, штучних джерел світла, що виділя-ють ультра фіолетові промені (п. 5.7, 5.8 ГОСТ 10362-76).

заБОрОненО • улаштовувати пневмосистему (з’єднувальні рукави або шланги) з ризиком її пошкодження під час про-ходу працівників, наїзду транспорт-них засобів та дії інших засобів ви-робництва; • використовувати рукави, що мають пошкодження або не перед-бачені для використання з інстру-ментом; • закріплювати рукави з вико-ристанням проволоки (без викорис-тання ніпелю, штуцера або хомута); • переміщувати рукави поверх-нями, що можуть пошкодити рукав; • скручувати рукав відносно по-довжньої осі; • допускати вигин рукава по-близу кінцевих з’єднань (довжина прямолінійної частини поблизу кінце-вих з’єднань повинна бути не менше двох зовнішніх діаметрів рукава); • допускати розтягнення рукава в осьовому напрямку (рукав повинен




рівномірно улаштовуватися на опо-рах); • регулювати або замінювати робочу частину інструмента за наяв-ності тиску у мережі його живлення.

З матеріалів періодичного видання:// Охорона праці і пожежна безпека – 2016. - №11. – С. 28-33.




заБытые прОфеССии

же, чем сегодня. Преклонение перед «господи-ном механиком» в царские време-на было совершенно справедливо – обращение «механик» подчерки-вало уважительность тона, так как указывало на наличие техническо-го образования. При тогдашнем не-совершенстве пути и подвижного состава от профессионализма ма-шиниста зависело всё. Для профес-сии машиниста нужна совокупность вполне определенных навыков и личностных свойств. Далеко не каждый может быть машинистом. На паровозах Царскосельской железной дороги машинистами были англичане. А на Петербурго-Москов-ской да и на других русских дорогах вплоть до конца XIX века работало

по контракту машинистами немало немцев, шведов и бельгийцев, мно-

Прошли те времена, когда на железной дороге звонко звуча-ли колокола, поднимали крылья семафоры, дудели в рожки стрелоч-ники, дежурные в красных фуражках поднимали над головой сигнальные диски; по перегону шел путевой об-ходчик с гаечным ключом и молот-ком на плече, забивал вылезшие костыли, подтягивал ослабшие гай-ки и важно показывал флажок про-ходившим поездам; а по станциям передвигались шипящие и клокочу-щие паровозы с серо-белыми клу-бами дыма, с лязгом механизмов и ворочанием дышел. И пахло га-рью, керосином, смазкой, шпаль-ной смолой, песком... Тот терпкий, невозвратимый запах железной до-роги, который начинал различаться по приближении к издали видимым полосатым столбикам переезда и натянутым проводам. Сегодня живой паровоз выглядит аттракционом, а облик же-лезной дороги изменился со време-нем так, что современному челове-ку даже трудно представить, как все начиналось.

машинист паровоза Нужно сказать вначале не-сколько слов о профессии маши-ниста. Испокон веков называют её ведущей на транспорте, на ней замыкается весь огромный процесс деятельности железной дороги. В старину суть этой профессии пони-мали несопоставимо лучше и глуб-

Машинист в форме 1861 г. Машинист в форме 1878 г.

Історії залізниць



вытаскивать, иначе там сознание можно потерять очень быстро. Редко какой машинист из настоящих паро-возников хоть раз не лазил в горячую топку. Вот какая была работа! Быт паровозников сложил-ся сразу по создании первой ма-гистрали Петербург – Москва, на определенных станциях которой, расположенных на границах участ-ков тяги, паровозы и их прислуга вставали для разворота, экипировки и отдыха. Уклад паровозников зиж-дился на этом способе работы: отдых дома - дорога - отдых в дороге - опять дорога - дом. У паровозников традиционно была самая высокая зарплата на желез-ной дороге среди всех рабочих про-фессий, связанных с движением по-ездов. Зарплата машиниста всегда в полтора-два раза превышала зарп-лату стрелочников, кондукторов, путевых рабочих и даже дежурных по станции. Кроме того, у машинистов есть возможность дополнительных заработков: премиальные, за нагон опоздания, за экономию топлива, за вождение тяжеловесных поездов и т.д. помощник машиниста и ко-чегар Слово «бригада» в отношении паровозников появилось уже при со-ветской власти, в 1920-е годы. В цар-ские времена бригада называлась «прислугой». Слова «помощник» и «кочегар» – ровесники «сухопутного парохода». Кочегаров недолго называли «истоп-никами», а затем тоже позаимствова-

гие из которых так и остались жить в России.

Машинист был главным на паро-возе, отвечал за всё. Если встава-ли на перегоне из-за неисправности

топки, то он и в топку лазил. Прова-лится, например, колосник, а ехать надо, да и в зарплате за заход на внеплановый ремонт пострадать ни-кому не хочется. Надевает человек на себя два ватника, две пары рука-виц, закутывается, забинтовывает лицо, оставляя лишь щелочки для глаз (брови всё равно обгорали, а угольный налет под глазами у паро-возников вообще оставался навсег-да), обольют его как следует водой – тщательно, насквозь. Горящий слой сгребают в сторону от проваливше-гося колосника, расчищают место для работы, снижают давление пара в котле, насколько могут, уменьша-ют и температуру в топке. В шуровку просовывают доску или полушпалок, чтобы по ним можно было сползти на колосники на расчищенное место. И человек медленно сползает в са-мое пекло. Там он очень аккуратно, без резких движений, успевает сде-лать две-три точных манипуляции (например, опустить лист железа на место провалившегося колосни-ка), и его немедленно вытаскивают за ноги – к этому моменту, спустя какие-то секунды, одежда на нем уже вся дымится. Главное – не про-зевать момент, когда нужно начать




ли, когда и сколько его подбрасывать. Отопление паровоза углем – это искусство. За экономию угля пла-тили очень хорошо. В 1950-х годах можно было только «за экономию» получить до тысячи тогдашних ру-блей в месяц дополнительно к зарп-лате – огромные деньги в то время. Паровозники называли её «третья получка». Хорошо премировали за экономию топлива и в царские вре-мена. Слово «шурует» пошло от сло-ва «шуровка», оно означает «отвер-стие в котле для заброски топлива». Шуровать топку – это не ворочать в ней скребком, как думают некоторые, а именно кидать в нее уголь. Ручное угольное отопление па-ровозники называли в шутку: «сто-кер Горбачева». Имелся в виду чело-веческий горб, на котором зиждился весь путь, в иных случаях по 18-20 тонн угля перебрасывали помощни-ки в один конец. До революции, в Гражданскую, в прифронтовой полосе в Великую Отечественную войну паровозы на

многих линиях топили дрова-ми. Потому у па-ровозов царской поры и шуровки круглые – под форму поле-на. А вот потом

стали делать паровозные «пасти» вытянутыми, полуовальными, для того чтобы удобно было лопату в них при броске угля располагать. На средней мощности на па-

ли слово из обихода флота. Следует сразу сказать, что на паровозе не ко-чегар бросал уголь в топку, а помощ-ник, как более опытный, а на кочега-ре лежали разные вспомогательные обязанности. Он смазывал буксы, набирал масло и воду, подгребал уголь из тендера в лоток, подсыпал его в стокерную машину, если паро-воз оборудован стокером. А задача помощника – держать пар должного давления. Это очень большое ис-кусство, особенно при отоплении плохими углями. Недаром за хоро-ших помощников машинисты иногда даже дрались. Для отопления паровозов час-то использовали низкосортные угли, которые очень плохо горели и пор-тили котел. Хорошего угля паровоз расходует в три-четыре раза мень-

ше, чем плохого при одинаковых поездных услови-ях. Опытные по-мощники, чувство-вавшие уголь, зна-




бывают от самых крошечных до мо-гучих 12-килограммовых, а после ещё и прокрутить трещотки, чтобы подогнать масло к самим трущимся поверхностям. Потому у помощника или кочегара во время смазки всегда в кармане спецовки лежит гаечный ключ для откручивания смазочных гаек и кусок обтирочных концов для обтирания пальцев. А самые первые паровозы смазывали... говяжьим салом! Эта смазка называлась «техническое сало». После появился олеонафт – нефтяная смазка. Смазывали и мазу-том, пока не появились минеральные масла промышленного производ-

ства. На паровозы давали осевое зимнее или летнее масло, которого уходило чуть ли не центнер за по-

ровозах серии Э за 70 километров пути с поездом сжигали полный тен-дер березовых дров (это называлось «под метлу», то есть пол на тенде-ре оказывался пустым и чистым). А сырых осиновых дров могло даже и на столько верст не хватить.Топили и сланцем, и торфом, а в Гражданскую войну и сухой воблой, копченой рыбой! Топили изгарью и прочей всякой «землей». А сколько раз вставали на перегоне, зашлако-вав топку, заливали колосники, теря-ли пар. И ведь, несмотря на трудности, делали всё, что требовали дорога и паровоз, – а требовали они очень многого, и приводили поезд в пункт назначения по графику (по поездам действительно ходики ставили за от-сутствием ТВ и радио), и паровоз со-держали в такой чистоте, что он был как лакированный. Паровозы были закреплены за бригадами, и содержали маши-ну в полном порядке. Паровоз надо смазывать, а мазать – только с одной стороны до двадцати точек! В одних, открутив гайки, фитили пропустить, потянув пару раз за вязкую вере-вочку, и из масленки в них подлить; в другие, на механизме и рессорах, вкачать винтовым прессом вязкую «грызь» (слово это пошло от англий-ского «гриз» – смазка, и началось с эпохи мощных ФД, с того амери-канского влияния, которые они с со-бой принесли); в третьи зафуговать массивной спринцовкой, а в пресс-аппараты налить из ручных масле-нок с длинными носами, которые




крышки не выбило, дышла не по-гнуло, открывали перед троганием с места цилиндро-продувательные краны. На паровозах царскосель-ской поры открывал их помощник машиниста, сперва бежал рядом с паровозом, а потом закрывал краны и вскакивал на ходу. Затем эти краны сделали с приводом из будки. Ког-да в цилиндры подается пар, он с шипением вылетает в эти краны и образует возле передка паровоза необыкновенно живописные белые клубы. Прежде чем открыть регуля-тор, машинист всегда посмотрит на машину и спросит помощника – нет ли кого возле кранов, потому что можно ошпарить человека – и такое бывало. Эпоха паровозников начала свой закат в 1956 году, когда было принято решение прекратить выпуск паровозов и перейти на другие виды тяги.Продолжение в следующем номере.

З матеріалів сайту: https://www.rzd-expo.ru/history/little_known_facts/zabytye-professii/

ездку, цилиндровое, компрессорное для насоса. Весь пол у котла был уставлен масленками, масляными коробами. Каждая масленка покра-шена в свой цвет или имеет надпись, чтобы не перепутать масло, особен-но ночью. Самое трудное было на паровозе – приехать и усталому идти за маслом на маслораздачу, таскать тяжёлые емкости на паровоз. Кроме того, нужно было брать жестяные ко-робки с солидолом и «грызью», на-поминавшей шоколадное масло... Паровоз много масла потреблял, лишнего не бывало. Ночью при осмотре и смазке паровоза носили с собой горящий факел – чисто паровозная деталь трудового быта. Надо сказать, что на парово-зах петь разрешалось и даже по-ощрялось, а вот за свист можно было сразу получить от машиниста подзатыльник. Он мог принять этот свист за неисправность в машине и вообще за посторонний звук, ино-го вида тестирования в пути, кроме слуха, на паровозе не применялось. Вслед за получением жезла и свистком главного кондуктора ме-ханик дает отправление громким свистком. Чтобы из-за воды, которая скапливается в цилиндрах, не про-изошел гидроудар, и цилиндровые




Documents

ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ