Інформаційний бюлетень КОЛО № 1

ІНФОРМАЦІЙНИЙ

БЮЛЕТЕНЬ КОЛЕГІЇ ЛИЦАРІВ ОБ’ЄКТИВНОСТІ (КОЛО)

Випуск № 1, 22.03.2012 р. Поширюється на правах рукопису. © Секретар Колегії лицарів об’єктивності Юрій Шеляженко. Адреса для листування: Шеляженко Юрій Вадимович а/с 153 м. Київ 01042 Україна Телефон (мобільний): (097) 3179326 Факс: (044) 5290435 E-mail: [email protected]

Офіційний

сайт

: w

ww

.site

s.go

ogle

.com

/site

/kol

orec

eptio

n ЗМІСТ

(2) Вступне слово

(3) Регламент КОЛО

(5) Оголошення про контактні дані секретаря Колегії лицарів об'єктивності

Рішення

(6) Про обрання Ю. Шеляженка секретарем Колегії лицарів об'єктивності

(7) Про необ'єктивність та образливий характер тексту «Рішення Комісії з журналістської етики щодо заяви А. Слюсарчука»

Проекти рішень

(12) Про неповноту і провокаційний характер повідомлень стосовно висунення книги «Воскрешение Малороссии» на Шевченківську премію

(14) Про необ'єктивність тексту Комісії з журналістської етики (громадський осуд Н. Сидоровій)

(19) Про необ’єктивність рішення Комісії з журналістської етики (громадський осуд Л. В. Дорофеєвій)

(24) Про необ’єктивність рішення Комісії з журналістської етики (громадський осуд Ю. Шеляженку)

(27) Про необ’єктивність тексту Комісії з журналістської етики «Про об’єктивність журналіста» (щодо О. Афоніна)

(30) Про необ'єктивність критики Комісії з журналістської етики на адресу журналістів М. Литвин та О. Тимощук

(33) Про анулювання необ'єктивного рішення Комісії з журналістської етики (громадський осуд Ж. Новосельцеву)

2

ВСТУПНЕ СЛОВО

Ідея КОЛО полягає в тому, що це відкрита для приєднання всіх бажаючих група в Facebook, де може публічно оцінюватись об'єктивність будь-яких текстів за умови, що хтось хоче їх оцінювати. Всі учасники спільноти вважаються лицарями об’єктивності. Звичайно, засновники залишають за собою право виключати у разі необхідності явних тролів, але поки такої потреби не виникало.

Серед нас нема лідерів, пророків, претендентів у моральні авторитети або янголів з німбом над головою. Є лише секретар, який виконує чисто технічні функції із забезпечення документообігу.

Група заснована на традиційних принципах народного віче або загальних зборів громади. Тому, закономірно, емоційних вигуків у ній більше, ніж конструктиву. Для випрацювання конструктивних рішень створено процедуру, яка дозволяє серед стихії обговорення висувати та приймати (або відхиляти) спільним голосуванням учасників серйозні рішення із докладним аналізом спірного тексту.

В групі запроваджено регламент, відповідно до якого приймаються та голосуються спільні рішення. Спільними вважаються рішення, за які протягом тижня проголосувало більше зацікавлених учасників групи, ніж проти. Рішення підписуються реальними іменами тих лицарів об’єктивності, які їх підтримали. До кожного рішення може бути додано коректно сформульовані окремі думки учасників спільноти, які є невід’ємною частиною рішення.

Підкреслена відкритість КОЛО, новий спосіб колегіальної розробки, прийняття та поширення рішень у документальній формі (з дотриманням діючого законодавства України) дозволяють сподіватися, що гласне та демократичне прийняття рішень оціночного характеру у сфері інформаційних відносин може стати новою тенденцією на противагу формалістичним кулуарним маніпуляціям з журналістською етикою.

P. S. Чому Колегія лицарів об’єктивності? Старомодне слово «лицарі» у нашій назві підкреслює певну самоіронію (пам’ятаєте, що казав герой класичного фільму про барона Мюнхгаузена стосовно серйозного виразу обличчя?) і водночас вказує на те, що ми найбільше турбуємось про честь вітчизняної журналістики.

P. P. S. Латинський девіз КОЛО "Collegium Praesidii Integritatis" у дослівному перекладі означає "об’єднання захисників чистоти".

3

РЕГЛАМЕНТ «КОЛЕГІЇ ЛИЦАРІВ ОБ’ЄКТИВНОСТІ»

(КОЛО) 1. КОЛО – безлідерна мережа компетентних громадян, фахівців

у сфері інформаційних відносин, які спільними зусиллями з альтруїстичних мотивів захищають свободу слова, чистоту інформаційного простору, достовірність та повноту масової інформації.

2. Метою діяльності КОЛО є перевірка будь-яких текстів на предмет відповідності основним принципам iнформацiйних вiдносин, зафіксованим у статті 5 Закону України «Про інформацію» (гарантованiсть права на iнформацiю; вiдкритiсть, доступнiсть iнформацiї та свобода її обмiну; об'єктивнiсть, вiрогiднiсть iнформацiї; повнота i точнiсть iнформацiї; законнiсть одержання, використання, поширення та зберiгання iнформацiї), а також відокремлення інформації від оцінок.

3. КОЛО перевіряє тексти за заявами фізичних осіб, юридичних осіб, держави та за власним бажанням і оформлює результати перевірки у формі рішень. Заява має містити вказівку на текст, питання заявника про перевірку об’єктивності інформації або визначення, чи є текст інформацією або оцінкою, та доводи заявника по суті порушених ним питань. Рішення КОЛО виносяться ІМЕНЕМ ОБ’ЄКТИВНОСТІ.

4. КОЛО взаємодіє через спеціальну відкриту групу у мережі Facebook, куди може опублікувати свою заяву кожен, хто забажає. КОЛО складається із учасників-засновників, які є адміністраторами групи, і асоційованих учасників, обраних за згодою засновників. Рішення ухвалюються шляхом голосування учасників групи простою більшістю від тих, хто проголосував протягом 1 тижня. Всі спірні питання також вирішуються голосуванням. Діловодство КОЛО веде секретар, що обирається та зміщується учасниками КОЛО. Секретар приймає заяви до КОЛО і докази, необхідні для вирішення заяв, поштою, факсом, електронною поштою, допомагає готувати, оформлювати і поширювати рішення, прийняті КОЛО.

5. Після отримання заяви у групі КОЛО створюється тема для її обговорення. Бажаючі учасники КОЛО зголошуються у коментарях

4

увійти робочу групу щодо вирішення по суті заяви та висловлюють свої міркування з приводу того, яким має бути рішення за результатами розгляду заяви. Заява не розглядається, якщо жоден учасник КОЛО не зголосився її вирішувати по суті.

6. Після висловлення всіх позицій щодо заяви готується остаточне мотивоване рішення, у якому вказується:

- яку інформацію в тексті КОЛО вважає об’єктивною;

- що у тексті КОЛО не вважає об’єктивною інформацією, і з яких причин: це оцінка або це недостовірна інформація.

Якщо КОЛО вказує на оціночний характер певного тексту чи частини тексту, КОЛО може погодитись або не погодитись із цією оцінкою і мотивувати своє рішення.

Рішення підписується іменами учаників КОЛО, які підтримали дане рішення в повному обсязі або за умови долучення до нього власної окремої думки. Окремі думки є невід’ємною частиною рішення.

КОЛО повідомляє про своє рішення заявнику, іншим зацікавленим особам, у засобах масової інформації на свій розсуд, користуючись своїм правом вільно збирати інформацію та висловлювати свої переконання на підставі ст. 34 Конституції України.

Рішення КОЛО може бути переглянуте за заявою про нові обставини справи.

7. КОЛО вирішує заяви протягом розумного строку. КОЛО може ухвалити проміжне рішення, яким відкласти прийняття рішення:

- до отримання додаткових доказів;

- до закінчення консультацій з фахівцями.

8. КОЛО здійснює свою діяльність на підставі цього Регламенту та власних переконань його учасників, дотримуючись Конституції України та Законів України, в тому числі Законів про ратифікацію міжнародних договорів щодо прав людини. Цей Регламент діє, допоки учасники КОЛО не вирішать його змінити або скасувати.

9. КОЛО залишає за собою право реорганізуватися у громадську організацію.

5

ОГОЛОШЕННЯ ПРО КОНТАКТНІ ДАНІ СЕКРЕТАРЯ КОЛЕГІЇ ЛИЦАРІВ

ОБ'ЄКТИВНОСТІ (КОЛО)

Відповідно до пункту 4 Регламенту КОЛО секретар Колегії лицарів об'єктивності веде діловодство, приймає заяви до КОЛО і докази, необхідні для вирішення заяв, поштою, факсом, електронною поштою, допомагає готувати, оформлювати і поширювати рішення, прийняті КОЛО.

В зв'язку з цим, пропоную звертатися з питань діловодства КОЛО, зокрема:

- видачі належним чином завірених копій Рішень Колегії лицарів об'єктивності;

- подання заяв і доказів, необхідних для вирішення заяв;

- з клопотаннями щодо підготовки, оформлення і поширення рішень, прийнятих Колегією лицарів об'єктивності

до секретаря КОЛО Шеляженка Юрія Вадимовича відповідно до наступних контактних даних:

- Особистим повідомленням у Facebook на ім'я "Юрій Шеляженко";

- Поштою за адресою: "Шеляженко Юрій Вадимович, а/с 153, м. Київ, 01042";

- за телефоном +38 (097) 3179326;

- по факсу +38 (044) 5290435

- електронною поштою (e-mail): [email protected]

Слідкуйте за ходом голосувань та іншими подіями на офіційному сайті-приймальні КОЛО:

http://sites.google.com/site/koloreception/

Запрошую всіх бажаючих активно брати участь у роботі КОЛО.

З повагою, секретар Колегії лицарів об'єктивності

Ю. Шеляженко

6

ІМЕНЕМ ОБ'ЄКТИВНОСТІ

РІШЕННЯ

№ 1/2012

17 березня 2012 року Колегія лицарів об'єктивності у складі В. Гладчука, М. Дадеу, Ю. Прокопенка, В. Тригуба, Д. Федоренка, Ю. Шеляженка, розглянувши питання обрання секретаря КОЛО -

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до пункту 4 Регламенту КОЛО діловодство КОЛО веде

секретар, що обирається та зміщується учасниками КОЛО. Рішення КОЛО ухвалюються шляхом голосування учасників групи простою більшістю від тих, хто проголосував протягом 1 тижня.

9 березня 2012 року було почате голосування з виборів секретаря КОЛО, в якому кожен учасник КОЛО міг висувати нові кандидатури та голосувати за існуючі.

16 березня 2012 року голосування було завершене. Під час голосування було висунуто дві кандидатури. За кандидатуру

Миколи Дадеу віддано 1 голос. За кандидатуру Юрія Шеляженка віддано 5 голосів.

В зв'язку з викладеним, на підставі пункту 4 Регламенту КОЛО Колегія лицарів об'єктивності

ВИРІШИЛА:

Обрати секретарем КОЛО Юрія Шеляженка. Обраний секретар може бути зміщений рішенням КОЛО або скласти свої

повноваження у будь-який час.

Лицарі об'єктивності Вадим Гладчук, Микола Дадеу, Юрій Прокопенко, Віктор Тригуб, Дмитро Федоренко, Юрій Шеляженко.

Секретар Ю. Шеляженко.

7


РІШЕННЯ

№ 2/2012

18 березня 2012 року Колегія лицарів об’єктивності у складі: В. Гладчука, В. Ковтуна, О. Місюри, В. Тригуба, Д. Федоренка, Ю. Шеляженка, В. Ясиновського, за участі опонента - лицаря об'єктивності С. Горбачова, розглянувши текст «Рішення Комісії з журналістської етики щодо заяви А. Слюсарчука» -

З’ЯСУВАЛА:

У мережі Інтернет опублікований текст під заголовком «Рішення комісії з журналістської етики щодо заяви А. Слюсарчука» за підписом Голови Комісії з журналістської етики В. Мостового.

Зі змісту розглянутого тексту вбачається, що він загалом має оціночний характер і присвячений негативній оцінці публікацій журналістів (Р. Барашев, «Фокусы професора «пи-аса»; В.Богун, «Великий комбінатор») з позицій, викладених у тексті «Етичний кодекс українського журналіста».

Розглядаючи «Рішення Комісії з журналістської етики щодо заяви А. Слюсарчука», Колегія також взяла до уваги:

- численні публікації газети «Експрес» та інших ЗМІ, відповідно до результатів пошуку в мережі Інтернет за ключовими словами «Андрій Слюсарчук», щодо діяльності А. Слюсарчука, його арешту та розслідування Головним слідчим управлінням МВС кримінальної справи, у якій він притягнутий як обвинувачений у шахрайстві;

- зміст статті Р. Барашева «Фокусы професора «пи-аса», у якій наведено низку критичних висловлювань громадян, зокрема, фахівців про «надзвичайні здібності» Андрія Слюсарчука (відгуки гросмейстерів Георгія Тимошенка та Сергія Шипова про ошуканство Слюсарчука під час гри в шахи; відгук кандидата біологічних наук Андрія Чернінського, в якому наведено обгрунтовані сумніви щодо законності присвоєння Слюсарчуку вченого звання професора; відгук кандидата медичних наук Юрія Педаченка про плагіат Слюсарчука та його скандальну славу серед нейрохірургів);

- зміст статті В. Богуна «Великий комбінатор», у якій вказано на розбіжності у твердженнях Андрія Слюсарчука про його освіту, наведено факти плагіату з боку Слюсарчука, процитовано питання критичного характеру щодо показаних ним фокусів, його освіти, професійної діяльності, які залишилися без відповіді під час його інтернет-конференції;

8

- зміст відгуків журналістів на розглянутий текст (В. Богун, «О журналистской этике и шарлатанстве»; Р. Барашев, «Вы верите в воскрешение мертвых, Владимир Павлович? Открытое письмо председателю Комиссии по журналистской этике, экс-главреду газеты «ЗН» г-ну Мостовому»), в яких стверджується про необ’єктивність розглянутого тексту, піддається сумніву моральне право Комісії з журналістської етики та її голови В. Мостового судити колег, вказується на відсутність відкритості та змагальності процесу розгляду скарги А. Слюсарчука, наводиться достовірний факт публікації газетою «Дзеркало Тижня. Україна» «інтерв’ю» Слюсарчука під заголовком «Мозок можна накачати, як будь-який м’яз», у якому відповіді Слюсарчука представляють собою плагіат відповідей з інтерв’ю угорського вченого Юрія Бужакі журналу «У світі науки»;

- власну декларацію автора розглянутого тексту про те, що "Комісія не мала на меті перевірку достовірності фактів, наведених у публікаціях журналістами", яку Колегія не піддає сумніву;

- текст «Етичний кодекс українського журналіста» як низку оцінок, що відображають певну версію норм поведінки журналіста і мають рекомендаційний характер.

Перевіряючи розглянутий текст «Рішення Комісії з журналістської етики щодо заяви А. Слюсарчука» в контексті з’ясованого кола відомостей та оцінок, на підставі пункту 2 Регламенту КОЛО Колегія лицарів об’єктивності


З розглянутих матеріалів вбачається об’єктивною інформація: «Комісія з журналістської етики розглянула заяву А.Слюсарчука щодо публікацій про нього у тижневику «2000» (№ 22(560) 3-9 червня 2011року) та у «Робітничій газеті» (№104 від 11 червня 2011 року)», оскільки це твердження у перевіреному тексті не піддається сумніву його критиками.

З розглянутих матеріалів вбачається об’єктивною інформація: «Комісія не мала на меті перевірку достовірності фактів, наведених у публікаціях журналістами», оскільки це власне твердження про наміри, підтверджене реалізацією цих намірів.

З розглянутих матеріалів вбачається оцінкою твердження «об’єктивність – це безсторонність журналіста під час збирання інформації, дієвий пошук ним різних думок, зіставлення конфліктних точок зору для того, щоб громадськість могла отримати повну та об’єктивну інформацію про події».

Колегія лицарів об’єктивності не погоджується із такою оцінкою, оскільки, на думку Колегії, слід розрізняти об’єктивність як рису характеру людини та об’єктивність як принцип інформаційних відносин.

Міра проявів об’єктивності як риси характеру людини у професійній творчості журналіста не може регулюватися будь-якими загальноприйнятими етичними нормами, оскільки це було б протиправним втручанням у свободу творчості та приватне життя журналіста.

В той же час об’єктивність як принцип інформаційних відносин є обов’язковою та загальноприйнятою нормою, зокрема, у професійній діяльності журналістів, і полягає у тому, що суб’єкт інформаційних відносин (наприклад,

9

журналіст) має оперувати достовірною інформацією у формі, адекватній до змісту цієї інформації, і без замовчування заздалегідь відомих суттєвих подробиць.

Колегія лицарів об’єктивності погоджується із Р. Барашевим в тому, що журналіст не зобов’язаний спеціально здобувати для включення до критичної публікації, яка готується, коментарі від осіб, у діях яких обгрунтовано вбачаються ознаки складу злочину.

Підтримуючи таку позицію, Колегія виходить з того, що: - право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і

переконань, гарантоване статтею 34 Конституції України, передбачає, зокрема, свободу критики у вільній формі;

- публікація критики без попереднього здобуття коментарів критикованої особи може захистити життя та здоров’я журналіста та право суспільства на повну та об’єктивну інформацію, оскільки впливові особи, які систематично витрачають чимало коштів та зусиль на створення собі доброї слави, а також представники криміналітету, злочинна діяльність яких можлива лише за умов негласності, часто побоюються критики та сприймають її як загрозу власному способу життя, а тому готові піти на злочин проти журналіста, вдатися до морального тиску або інших незаконних засобів впливу, аби відвернути оприлюднення критики та привернення уваги суспільства і правоохоронних органів до їх діяльності;

- суспільство достатньо захищене від необ’єктивної критики та неправдивих повідомлень про злочини у ЗМІ (по-перше, на необ’єктивне повідомлення про злочин може бути публічно оголошене заперечення відповідно до гарантій свободи слова, встановлених статтею 34 Конституції України; по-друге, право на відповідь та на спростування недостовірної інформації про особу зафіксоване статтею 277 Цивільного кодексу України і охороняється судом; по-третє, об’єктивно діє суспільний інститут репутації журналістів та ЗМІ), тому журналісту нема потреби ризикувати своїм життям і здоров’ям, намагаючись отримати відгук до критичної статті від можливого злочинця у якості додаткової гарантії об’єктивності інформації.

З розглянутих матеріалів вбачається необ’єктивною інформація, що міститься у нічим не підтвердженому і не конкретизованому твердженні в перевіреному тексті про нібито отримання журналістами «документальних спростувань» опублікованої ними критики.

Колегія лицарів об’єктивності зауважує Комісії з журналістської етики про непослідовність її оцінок, оскільки, не перевіряючи (за її власним запевненням) достовірність фактів, викладених у публікаціях журналістів Р. Барашева та В. Богуна, Комісія з журналістської етики принципово не могла робити висновки про те, чи спростовують ці факти будь-які надані А. Слюсарчуком документи, якщо такі документи взагалі були надані.

З розглянутих матеріалів вбачається оцінкою твердження «журналісти Р.Барашев та В.Богун при підготовці матеріалів щодо А.Слюсарчука порушили наступні норми Етичного кодексу українського журналіста: ст. 9. Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. ст.10. Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської

10

критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів».

Колегія лицарів об’єктивності не погоджується з цією оцінкою, виходячи, перш за все, із того, що Колегією вже було відкинуте невірне тлумачення поняття «об’єктивність» Комісією з журналістської етики, а також з наступних причин:

- ознайомлюючись із статтями Р. Барашева «Фокусы професора «пи-аса» та В. Богуна «Великий комбінатор», Колегія виявила відсутність в цих текстах будь-яких ознак свідомого введення в оману читача шляхом змішування фактів, суджень та припущень, і водночас жодного прикладу такого змішування не наведено у перевіреному тексті;

- у перевіреному тексті відсутні конкретні відомості про те, чому точки зору опонентів, на думку автора перевіреного тексту, представлені не збалансовано, тобто, які саме заздалегідь відомі Р. Барашеву чи В. Богуну суттєві факти або точки зору опонентів по темі їх критичних публікацій не були включені журналістами у критичні публікації про А. Слюсарчука.

Колегія лицарів об’єктивності зауважує Комісії з журналістської етики про голослівність та формалістичність її критики на адресу Р. Барашева та В. Богуна.

Колегія лицарів об’єктивності зауважує Комісії з журналістської етики про неприйнятність застосування рекомендаційних приписів Етичного кодексу українського журналіста у власній суб’єктивній та небезспірній інтерпретації як нібито загальноприйнятих норм поведінки українського журналіста.

З розглянутих матеріалів вбачається оцінкою твердження «Беручи до уваги очевидність порушення етичних стандартів української журналістики, Комісія оголошує журналістам Р.Барашеву та В.Богуну громадський осуд».

Колегія лицарів об’єктивності не погоджується з такою оцінкою, оскільки ця оцінка вбачається безпідставною образою, нічим не виправданим посяганням на честь, гідність та ділову репутацію журналістів Р. Барашева та В. Богуна.

З розглянутих матеріалів вбачається, що перевірений текст в цілому присвячений критиці публікацій журналістів Р. Барашева та В. Богуна за відсутності фактичних підстав для критики і на підставі оцінок, з якими Колегія лицарів об’єктивності не погодилася.

В зв’язку з викладеним, на підставі пункту 6 Регламенту КОЛО Колегія лицарів об’єктивності

ВИРІШИЛА:

Визнати текст «Рішення Комісії з журналістської етики щодо заяви А. Слюсарчука» необ’єктивним в цілому.

Заперечити цей текст, вважати його зміст нікчемним і таким, що не має жодної юридичної та моральної сили.

Зауважити, що безпідставними образливими висловлюваннями на адресу журналістів Р. Барашева та В. Богуна автори тексту, Комісія з журналістської етики та її голова В. Мостовий, завдали непоправної шкоди своїй репутації.

11

Запропонувати Комісії з журналістської етики відмовитись від тексту «Рішення Комісії з журналістської етики щодо заяви А. Слюсарчука».

Звернути увагу Комісії з журналістської етики на неприпустимість вирішення етичних питань за формальними ознаками та втручання у творчу свободу журналіста, включаючи вибір ним джерел інформації.

Це рішення може бути переглянуте за заявою про нові обставини справи.

Лицарі об ’ єктивності: В. Гладчук, В. Ковтун, О. Місюра, В. Тригуб, Д. Федоренко, Ю. Шеляженко, В. Ясиновський.

Секретар: Ю. Шеляженко.

ОКРЕМА ДУМКА ЛИЦАРЯ ОБ’ЄКТИВНОСТІ ВІКТОРА ТРИГУБА Відповідно до частини 1 статті 27 Кримінального кодексу України,

співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник. Пособниками є, зокрема, особи, які свідомо сприяли приховуванню злочину.

Вважаю, що у разі доведення судом злочинів А. Слюсарчука суд має перевірити, з яких мотивів покривали явного злочинця голова Комісії з журналістської етики Володимир Мостовий та члени Комісії з журналістської етики Валентина Самар, Валерій Іванов, Ігор Лубченко, Леонід Капелюшний, Євген Федченко, Тарас Возняк, Тетяна Котюжинська, Михайло Батіг, Сергій Гузь, Тарас Кузьмов, Світлана Кабачинська, Василь Бедзір, Анатолій Жупина, Сергій Штурхецький.

Припускаю, що ці люди не безкоштовно робили янгола з крильцями з А. Слюсарчука, знаючи, що цей пан має репутацію навіженого, який, подібно до «доктора смерть» Йозефа Менгеле, без медичної освіти вбивав людей, дірявлячи їм черепи дріллю, затягував малолітніх до збочених секс-оргій, застосовуючи заборонені психотропні препарати, доводячи до самогубства.

Якщо вони це знали, то гріш ціна в базарний день продажним «блюстителям журналістської етики».

Якщо вони навіть не поцікавилися репутацією «скаржника» – це дурість, яка гірша за злочин.

В будь-якому разі, їх мовчання зараз, коли Слюсарчук вже арештований, схоже на визнання провини у власній необ’єктивності.

Лицар об’єктивності В. Тригуб

ОКРЕМА ДУМКА ЛИЦАРЯ ОБ’ЄКТИВНОСТІ ЮРІЯ ШЕЛЯЖЕНКА Поширений вираз «громадський осуд», на мою думку, є юридично

некоректним. Відповідно до статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Вважаю, що використання цього виразу на чиюсь адресу особами, не уповноваженими відправляти правосуддя, не тільки є образою честі, гідності та діловій репутації осіб, підданих так званому «громадському осуду», але й межує з неповагою до установчої влади народу України, який довірив відправляти правосуддя виключно судам.

Лицар об’єктивності Ю. Шеляженко

12

ПРОЕКТ Рішення КОЛО "Про неповноту і провокаційний характер повідомлень стосовно висунення книги «Воскрешение

Малороссии» на Шевченківську премію"


РІШЕННЯ Колегія лицарів об’єктивності у складі (...), розглянувши тексти під

назвами "Шутки в сторону. Бузину двинули на шевченковскую премию", "«Воскрешение Малороссии»: Имперский проект возник в Киеве" та інші тексти за результатами пошуку в мережі Інтернет по ключовим словам "Бузина", "Шевченковская премия" -


12.03.2012 р. в інформаційній агенції УНІАН відбулася презентація книги

Олеся Бузини «Воскрешение Малороссии». На прес-конференції, зокрема, прозвучала заява про намір висунути цю книгу на здобуття Шевченківської премії.

Після цього в Інтернеті було опубліковано низку повідомлень про таке висунення, а також численні коментарі оціночного характеру, як з висловленням обурення, так і з висловленням схвалення.

На підставі пунктів 2, 6 Регламенту КОЛО Колегія лицарів об’єктивності

ВСТАНОВИЛА: З розглянутих матеріалів вбачається, що книга О. Бузини "Воскрешение

Малороссии" в цілому має оціночний характер. Колегія лицарів об'єктивності дійшла висновку, що О. Бузина навмисне

спровокував конфлікт навколо спірних та дискутованих у суспільстві питань історії України та українсько-російських відносин, зокрема, з метою образити численних українських опонентів популярної російської ідеології відродження Російської імперії із включенням України до її складу.

Зокрема, поширення і активне обговорення повідомлень про висунення твору «Воскрешение Малороссии» на Шевченківську премію стало частиною конфлікту, спровокованого О. Бузиною.

З розглянутих матеріалів вбачається, що всі досліджені Колегією повідомлення про висунення твору «Воскрешение Малороссии» на Шевченківську премію порушують принцип повноти і точності інформації, встановлений статтею 5 Закону України «Про інформацію».

13

Зокрема, у жодному з повідомлень про висунення твору «Воскрешение Малороссии» на Шевченківську премію не згадано про те, що таке висунення є завідомо незаконним.

Відповідно до пункту 4 Положення про Національну премію України імені Тараса Шевченка, затвердженого Указом Президента України від 4 жовтня 2010 року N 932/2010, на здобуття Національної премії висуваються нові оригінальні твори, опубліковані (випущені у світ) у завершеному вигляді протягом останніх п'яти років, але не пізніш як за півроку до їх висунення на здобуття Національної премії.

Таким чином, висунення будь-якої книги на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка може бути законним не раніше ніж через півроку після її виходу в світ, тобто, ніяк не під час презентації.

Ігноруючи незаконний і провокативний характер висунення твору «Воскрешение Малороссии» на Шевченківську премію, поширюючи повідомлення про цю ініціативу без попереднього критичного аналізу, учасники інформаційних відносин піддалися на провокацію і дали втягнути себе у конфлікт.

В зв’язку з викладеним, на підставі пунктів 1, 6 Регламенту КОЛО Колегія лицарів об’єктивності

ВИРІШИЛА:

Визнати всі повідомлення стосовно висунення книги «Воскрешение

Малороссии» на Шевченківську премію неповними і провокаційними. Застерігти усіх учасників інформаційних відносин від поширення

подібних повідомлень. Лицарі об'єктивності: (...) Секретар: (...)

14

ПРОЕКТ

Рішення КОЛО "Про необ'єктивність тексту Комісії з журналістської етики (громадський осуд Н. Сидоровій)"

ІМЕНЕМ ОБ’ЄКТИВНОСТІ

РІШЕННЯ Колегія лицарів об ’ єктивності у складі (...), розглянувши текст

Комісії з журналістської етики під назвою «Щодо заяви І. Беро з приводу публікації у газеті «Вечерние Вести» статті Н. Сидорової «Сколько стоит посадить мужа?» –


У мережі Інтернет опублікований текст під заголовком «Щодо заяви І.

Беро з приводу публікації у газеті «Вечерние Вести» статті Н. Сидорової «Сколько стоит посадить мужа?» за підписом Голови Комісії з журналістської етики В. Мостового.

Зі змісту розглянутого тексту вбачається, що він загалом має оціночний характер і присвячений негативній оцінці публікації журналіста Н. Сидорової під назвою «Сколько стоит посадить мужа?» з позицій, викладених у тексті «Етичний кодекс українського журналіста».

Розглядаючи цей текст, Колегія також взяла до уваги: - зміст статті Н. Сидорової під назвою «Сколько стоит посадить мужа?» і

той факт, що в мережі Інтернет не вдалося знайти альтернативні версії подій, згаданих у цій статті; за змістом, це переказ розповіді колишнього працівника міліції Василя Денисенка та низки документів, у яких йдеться про сімейний конфлікт у подружжі його сина Богдана Денисенка та Ірини Беро, зокрема, інспірацію (шляхом підкупу правоохоронців, як припускає батько чоловіка) з боку І. Беро кримінального переслідування її чоловіка Б. Денисенка за, нібито, її згвалтування, про яке було повідомлено через 9 місяців після нібито події згвалтування (безпосередньо на наступний день після події заявлялося про насильство у сім’ ї, але суд не прийняв до розгляду протокол про адміністративне правопорушення в зв’язку з невідповідністю законодавству, зокрема, відсутністю в ньому пояснень самого Б. Денисенка), нібито з метою позбавити його батьківських прав для подальшого виїзду І. Беро з двома дітьми до коханця в Голандію;

- зміст відгуку Н. Сидорової на розглянутий текст під назвою «Громадський осуд» з присмаком шахрайства»; у відгуку зазначається: «За два з половиною роки роботи журналістом (...) мною, Сидоровою Наталією Йосипівною, проведено більше ста журналістських розслідувань. За їх

15

наслідками усунено і припинено десятки порушень прав громадян, припинено дії рейдерів, немало осіб притягнено до відповідальності за корупційні діяння. Зокрема, після публікації 23 червня 2010 року «Откуда у дедовщины ноги растут?» наказом міністра оборони був звільнений з посади керівника військового ліцею імені Богуна полковник Тхоржевський. Програма «Корупція по-українськи» нагороджена Золотим пером та іншими відзнаками. В цілому маю понад 10 років судової практики»; за змістом, це відкрите звернення Н. Сидорової до Генерального прокурора України із різко негативною оцінкою процедури розгляду звернень громадян Комісією з журналістської етики, у якому вказано на: невідповідність наведених у розглянутому тексті відомостей змісту її статті; власне враження Н. Сидорової, яка була присутня при вивченні її статті Комісією з журналістської етики разом з юристом газети «Вечерние Вести» Д. Семеновим, що члени Комісії вивчали статтю у нетверезому стані, оскільки «через одного були небриті і тхнули перегаром», а також про їх зверхнє ставлення до неї, наче вони вдавали з себе «суддів»; відмову роз’яснити порядок оскарження рішень Комісії, надати для ознайомлення протокол засідання Комісії за її участі;

- зміст тексту Комісії з журналістської етики під назвою «Повноваження Комісії з журналістської етики», що є власною оцінкою меж своєї компетенції автором розглянутого тексту;

- власну декларацію автора розглянутого тексту про те, що "Комісія не досліджує достовірність чи недостовірність фактів публікації і не ставить їх під сумнів", яку Колегія не піддає сумніву;


Колегія враховує доводи Н. Сидорової про те, що вона не брала на себе зобов'язань дотримуватись «Етичного кодексу українського журналіста», який вона вважає внутрішнім документом Комісії з журналістської етики.

Перевіряючи розглянутий текст в контексті з’ясованого кола відомостей та оцінок, на підставі пунктів 2, 6 Регламенту КОЛО Колегія лицарів об’єктивності


З розглянутих матеріалів вбачається, що під час розгляду звернення І.

Беро Комісією з журналістської етики було порушено ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».

Твердження автора перевіреного тексту «Пані І.Беро звернулася до КЖЕ із заявою, у якій оскаржує факти, викладені в публікації журналістки газети «ВВ» Н.Сидорової «Сколько стоит посадить мужа?» (...) І. Беро стверджує своєю заявою, що всі факти, наведені у статті, не відповідають дійсності» засвідчує, що І. Беро у своєму зверненні ставила питання про перевірку достовірності фактів, наведених у статті Н. Сидорової.

16

Водночас, відповідно до власної декларації автора перевіреного тексту, Комісія не досліджувала достовірність чи недостовірність фактів публікації і не ставила їх під сумнів.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян», об'єднання громадян зобов'язані в межах своїх повноважень об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Таким чином, Комісія за власною заявою не перевіряла всебічно та об’єктивно звернення І. Беро, чим порушила припис статті 19 Закону України «Про звернення громадян».

Колегія лицарів об’єктивності звертає увагу на те, що правопорушення такого роду можуть вчинятися Комісією з журналістської етики системно з огляду на явну суперечливість декларацій Комісії з журналістської етики про її повноваження.

Так, зі змісту розділу II «Повноваження та сфера діяльності комісії» тексту «Повноваження Комісії з журналістської етики» на сайті цієї Комісії вбачається, що її метою є, зокрема, «досягнення точної кваліфікації дій, що оскаржуються», «розгляд конфліктних ситуацій», «етична оцінка професійної діяльності», однак жодним чином не вказується на повноваження Комісії щодо перевірки достовірності інформації, зібраної та поширеної журналістами.

З цього вбачається, що Комісія з журналістської етики не ставить собі за мету і не має повноважень розглядати скарги на інформацію, а розглядає скарги лише на дії журналістів.

Водночас, зі змісту розділу VI «Порядок звернення до комісії» тексту «Повноваження Комісії з журналістської етики» на сайті цієї Комісії вбачається, що звернення до Комісії має містити «назву статті або програми, в яких міститься оскаржувана інформація», «Відповідь на запитання: “Чи вплинув оскаржуваний матеріал особисто на Вас/Вашу організацію, і якщо так, то в який спосіб?”», чим прямо запропоновано звертатися до Комісії з питань оскарження змісту поширених журналістами інформаційних матеріалів, а не дій журналістів.

Колегія дійшла висновку, що всяка заява про розгляд конфліктної ситуації, подана до Комісії з журналістської етики у відповідності до встановлених самою ж Комісією вимог, може бути розглянута всебічно виключно у разі перевищення задекларованих самою ж Комісією її власних повноважень. Це може стати причиною подальших порушень Комісією статті 19 Закону України «Про звернення громадян».

З розглянутих матеріалів вбачається, що твердження автора перевіреного тексту «Журналістка звинувачує І.Беро в аморальній поведінці, зокрема в тому, що вона провокувала порушення кримінальної справи щодо зґвалтування її колишнім чоловіком» порушує принцип повноти і точності інформації, встановлений статтею 5 Закону України «Про інформацію», оскільки критичні судження звинувачувального характеру, які наведено у статті Н. Сидорової, належать В. Денисенку, а не самій Н. Сидоровій.

Колегія погоджується із доводами Н. Сидорової про те, що вона достатньо чітко відокремила у своїй статті твердження В. Денисенка від фактів,

17

підтверджених документальними доказами, за допомогою виразів «якобы», «по версии родителей Богдана», тощо.

З розглянутих матеріалів вбачається оцінкою твердження «Не була вислухана інша сторона конфлікту. Унаслідок цього була порушена стаття 5 Закону про інформацію, яка вимагає неупередженості, об’єктивності, повноти, точності інформації. Позиція автора далека від об’єктивного й неупередженого висвітлення подій. Відтак інформація дійшла до читача в однобічному, неповному, спотвореному вигляді (...) Н.Сидорова вважає такі методи «розслідування» припустимими і посилається на традицію і практику своєї газети – друкувати матеріали із висвітленням однієї точки зору і надавати, якщо буде вимога протилежної сторони конфлікту, можливість спростувати наведені факти. Юрист видання таку практику підтвердив, як підтвердив і те, що публікація пройшла експертизу юридичним підрозділом газети (...) З огляду на вищесказане, Комісія з журналістської етики: засуджує подібну практику проведення журналістських розслідувань у газеті «Вечерние вести» і, зокрема, методи підготовки журналісткою Н.Сидоровою публікації «Сколько стоит посадить мужа?», оскільки вони порушують вимоги Етичного кодексу українського журналіста: п.6 «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста» та п.10 «Точки зору опонентів, у тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів». Комісія з журналістської етики оголошує журналістці Н.Сидоровій громадський осуд».

Колегія не погоджується із такою оцінкою в цілому з огляду на етико-правовий принцип презумпції невинуватості, оскільки Комісія з журналістської етики у перевіреному тексті не наводить будь-яких фактів на доказ недостовірності чи неправдивості відомостей у статті Н. Сидорової «Сколько стоит посадить мужа?», більше того, стверджує, що достовірність цих фактів не перевірялася, а також не наводить у своєму тексті альтернативної версії скаржниці І. Беро стосовно сімейного конфлікту, описаного у цій статті.

Окрім того, Колегія лицарів об’єктивності вважає, що вимоги повноти та збалансованості інформації та оцінок у публікаціях, наведені у пунктах 6 та 10 тексту «Етичний кодекс українського журналіста», можуть добросовісно і правомірно трактуватися як вимоги стосовно поширення виключно інформації і оцінок, які вже стали відомими журналісту. Адже об’єктивність як принцип інформаційних відносин полягає у тому, що суб’єкт інформаційних відносин (наприклад, журналіст) має оперувати відомою йому достовірною інформацією у формі, адекватній до змісту цієї інформації, і без замовчування заздалегідь відомих суттєвих подробиць.

Колегія лицарів об’єктивності зауважує Комісії з журналістської етики про формалістичність її критики на адресу Н. Сидорової.

Колегія лицарів об’єктивності зауважує Комісії з журналістської етики про неприйнятність застосування рекомендаційних приписів Етичного кодексу українського журналіста у власній суб’єктивній та небезспірній інтерпретації як нібито загальноприйнятих норм поведінки українського журналіста, що межує

18

із протиправним втручанням у свободу творчості та приватне життя журналіста.

З розглянутих матеріалів вбачається, що «оголошення громадського осуду» журналістці Н. Сидоровій є безпідставною образою, а перевірений текст в цілому присвячений критиці статті Н. Сидорової за відсутності фактичних підстав для критики і на підставі оцінок, з якими Колегія лицарів об’єктивності не погодилася. Таку критику слід визнати необ'єктивною.


ВИРІШИЛА:

Вважати текст Комісії з журналістської етики «Щодо заяви І. Беро з

приводу публікації у газеті «Вечерние Вести» статті Н. Сидорової «Сколько стоит посадить мужа?» необ’єктивним в цілому і таким, що не має жодної юридичної та моральної сили.

Запропонувати Комісії з журналістської етики відмовитись від цього тексту.

Визнати, що Комісія з журналістської етики не розглянула всебічно та у межах своїх повноважень звернення І. Беро стосовно оскарження фактів, викладених в публікації Н. Сидорової «Сколько стоит посадить мужа?», чим було порушено приписи статті 19 Закону України «Про звернення громадян».


Застерегти Комісію з журналістської етики від подальших порушень статті 19 Закону України «Про звернення громадян» і запропонувати Комісії виправити виявлені Колегією суперечливості змісту розділів II, VI у тексті «Повноваження Комісії з журналістської етики» на сайті Комісії.

Це рішення може бути переглянуте за заявою про нові обставини справи. Лицарі об’єктивності: (...) Секретар: (...)

19

ПРОЕКТ Рішення КОЛО "Про необ’єктивність рішення Комісії з

журналістської етики (громадський осуд Л. В. Дорофеєвій)"


РІШЕННЯ Колегія лицарів об’єктивності у складі (…), розглянувши текст Комісії з

журналістської етики «Рішення щодо скарги Л. М. Ярмоленко з приводу публікації у тижневику «Юридичний вісник України» статті Л. В. Дорофеєвої «Ахтунг! Німці знову в Хотянівці!» –


У мережі Інтернет опублікований текст під заголовком «Рішення щодо

скарги Л. М. Ярмоленко з приводу публікації у тижневику «Юридичний вісник України» статті Л. В. Дорофеєвої «Ахтунг! Німці знову в Хотянівці!» за підписом Голови Комісії з журналістської етики В. П. Мостового.

Зі змісту розглянутого тексту вбачається, що він загалом має оціночний характер і присвячений негативній оцінці публікації журналіста Л. В. Дорофеєвої «Ахтунг! Німці знову в Хотянівці!» з позицій, викладених у тексті «Етичний кодекс українського журналіста».

Розглядаючи цей текст, Колегія також взяла до уваги: - зміст статті Л. В. Дорофеєвої «Ахтунг! Німці знову в Хотянівці!», у якій

йдеться про конфлікт між мешканцями села Хотянівка Вишгородського р-ну Київської обл. і подружжям громадян Німеччини на прізвище Вайц та Ярмоленко, які заручилися підтримкою сільського голови, викупили у селі хату, знесли її та почали займатись підприємницькою діяльністю із торгівлі будматеріалами, що визнана компетентними органами державної влади незаконною, та створили значні незручності мешканцям села, погіршили екологічну обстановку, тощо; на початку статті наведено розповідь корінної мешканки села баби Палашки, яка порівнює дії Ярмоленко та Вайц із поведінкою німецьких окупантів під час II світової війни, яку вона пережила;

- зміст відгуку Л. В. Дорофеєвої на розглянутий текст під назвою «Теоретики тонкої етики», у якому стверджується, що журналіст не ставила за мету образити чиїсь національні почуття, поважає німців за працелюбність та потяг до порядку, а також заявлено про те, що відомості стосовно протизаконності конфліктної підприємницької діяльності гр-ки Ярмоленко Л. М. підтверджені офіційними даними Міжрайонної природоохоронної прокуратури Київської області, Державної екологічної інспекції Київської області, Управління Держкомзему у Київській області, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01.12.2010 у справі № 22Ц-9134/2010, згідно з якою,

20

виробничо-комерційна діяльність, що проводить ФОП Ярмоленко Л.М. на належній їй земельній ділянці, чинить негативний вплив на природні властивості землі, повітря, рослини, життя та здоров'я людей, які проживають поряд із її садибою, а також рішенням Вишгородського районного суду від 26.01.2012 р., яким виробничо-комерційну діяльність Ярмоленко Л.М. визнано порушенням правил добросусідства;

- власну декларацію автора розглянутого тексту про те, що "Комісія з журналістської етики, відповідно до своєї компетенції та повноважень, не встановлювала законність підприємницької діяльності згадуваного подружжя та пов’язаних з нею обставин", яку Колегія не піддає сумніву;




З розглянутих матеріалів вбачається, що уривок перевіреного тексту: «У

згаданому матеріалі Л. В. Дорофєєва в різкій формі критикує подружжя Ярмоленко-Вайц, яке, на її думку, незаконно здійснює підприємницьку діяльність з продажу будматеріалів, чим завдає шкоду здоров’ю людей та довкіллю, а також сільського голову, який, як вона вважає, потурає цій діяльності» – порушує принципи повноти і точності, об’єктивності інформації, встановлені статтею 5 Закону України «Про інформацію», з таких причин.

Відповідно до наведеного уривку тексту, твердження у статті Л. В. Дорофеєвої «Ахтунг! Німці знову в Хотянівці!» стосовно незаконності підприємницької діяльності подружжя Ярмоленко-Вайц нібито є власною оцінкою журналіста Л. В. Дорофеєвої (про це свідчить зворот «на її думку»).

Водночас у статті Л. В. Дорофеєвої «Ахтунг! Німці знову в Хотянівці!» процитовано рішення Апеляційного суду Київської області від 1 грудня 2010 року у справі № 22Ц-9134/2010, відповідно до якого, суд встановив, що «...на земельній ділянці площею 0,2211 га, розташованій по вул. Валова, 1 в с. Хотянівка, наданій Ярмоленко Л.М. для будівництва та обслуговування житлового будинку, нею побудовано магазин будівельних матеріалів та складські будівлі, які функціонують з 2007 р. з використанням великогабаритної техніки. Виробничо-комерційна діяльність, яку проводить ФОП Ярмоленко Л.М. на належній їй земельній ділянці, чинить негативний вплив на природні властивості землі, повітря, рослини, життя та здоров’я людей, які проживають поряд із її садибою».

Таким чином, наведений у перевіреному тексті короткий опис статті Л. В. Дорофеєвої «Ахтунг! Німці знову в Хотянівці!» є неповним, оскільки в ньому не згадано про документальні джерела статті, а також необ’єктивним, оскільки зі змісту висновків суду незаконність дій ФОП Ярмоленко Л. М. є очевидною.

21

Необ’єктивно применшувати значення висновків суду до статусу приватної думки журналіста.

З розглянутих матеріалів вбачається, що уривок перевіреного тексту: «У статті Л. В. Дорофєєва неодноразово наголошує на національній приналежності підприємців, використовує визначення «німці», «неонімці», «німкувате підприємницьке подружжя». При цьому авторка проводить чітку паралель між діяльністю подружжя Ярмоленко-Вайц та злочинами нацистських окупантів у роки війни. Такі паралелі йдуть протягом всієї статті: «Бабі Палашці в поганому сні не могло наснитися, що в Хотянівку через 70 років знов прийдуть німці та завдадуть, м’яко кажучи, неабиякого клопоту мешканцям. Щоб володарювати в Хотянівці, вони привезли з собою не змащений зашморг, а товстий гаманець з грішми», «Цим новим прибульцям – подружжю на прізвища Ярмоленко та Вайц, так само, як і їхнім попередникам, моторошну пам’ять про яких зберегла пам’ять баби Палашки…», «З тими окупантами, що хазяйнували в селі з 1941-го по 1943 рік, нових друзів Грищенка (сільський голова) пов’язувало те, що в Німеччині вони мусили суворо дотримуватися Закону і Порядку, а в Україні цих понять для них не існувало», «Чи не нагонять їх з Хотянівки, як німців у 43-му?» – порушує принцип об’єктивності інформації, встановлений статтею 5 Закону України «Про інформацію», з таких причин.

Зі змісту статті Л. В. Дорофеєвої «Ахтунг! Німці знову в Хотянівці!» та навіть з процитованих Комісією уривків цієї статті очевидно, що порівняння діяльності подружжя Ярмоленко-Вайц та німецько-фашистських окупантів належить не журналісту, а бабі Палашці. Необ’єктивно приписувати журналісту ідеї героїв публікацій.

Публікацію журналістом міркувань баби Палашки Колегія вважає виправданою з огляду на те, що репортер має переказувати ставлення місцевого населення до резонансних подій.

Окрім того, Колегія не вбачає у переказаній журналістом критиці баби Палашки на адресу злочинів окупації та незручностей від незаконної підприємницької діяльності виявів ворожнечі за національною ознакою, оскільки:

- стаття «Ахтунг! Німці знову в Хотянівці!» не містить жодних узагальнень, які негативно характеризують осіб німецької національності;

- у статті дано позитивну характеристику стану законності та правопорядку в Німеччині;

- у статті зазначено, що об’єкти критики журналіста, панове Ярмоленко та Вайц, є громадянами Німеччини, проте їх німецьку національність автор ставить під сумнів саме в зв'язку з їх непорядною поведінкою.

Загалом, Колегія вбачає у наведених Л. В. Дорофеєвою міркуваннях баби Палашки не вияв ворожнечі до німців як національності, а вияв правомірної ворожнечі (в рамках самозахисту своїх законних прав) до окупантів з минулого чи нинішніх приїжджих, які схильні не рахуватися з інтересами сільської громади і за курйозним співпадінням мають таку явну спільну рису, як німецьке громадянство.

З розглянутих матеріалів вбачається оцінкою уривок перевіреного тексту: «Комісія з журналістської етики: розцінює намагання авторки використати

22

національну приналежність громадян для створення їх негативної характеристики як порушення вимоги п. 15 Етичного кодексу українського журналіста: «Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу»; звертає увагу редакції на необхідність збалансованого підходу до висвітлення конфліктних, контраверсійних подій, відповідно до вимог п. 6 Етичного кодексу українського журналіста: «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста» та п.10: «Точки зору опонентів, у тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів». Комісія з журналістської етики оголошує журналістці Л. В. Дорофєєвій та редакції газети «Юридичний вісник України» громадський осуд».

Колегія не погоджується із такою оцінкою в цілому, оскільки ця оцінка базується на необ’єктивній інформації про нібито «намагання авторки використати національну приналежність громадян для створення їх негативної характеристики», яка не знайшла свого підтвердження під час вивчення Колегією тексту статті Л. В. Дорофеєвої «Ахтунг! Німці знову в Хотянівці!», а також не можна погодитися з твердженням про порушення журналістом вимог щодо збалансованості інформації у публікаціях.

Колегія лицарів об’єктивності вважає, що вимоги повноти та збалансованості інформації та оцінок у публікаціях, наведені у пунктах 6 та 10 тексту «Етичний кодекс українського журналіста», можуть добросовісно і правомірно трактуватися як вимоги стосовно поширення виключно інформації і оцінок, які вже стали відомими журналісту. Адже об’єктивність як принцип інформаційних відносин полягає у тому, що суб’єкт інформаційних відносин (наприклад, журналіст) має оперувати відомою йому достовірною інформацією у формі, адекватній до змісту цієї інформації, і без замовчування заздалегідь відомих суттєвих подробиць.

Колегія лицарів об’єктивності зауважує Комісії з журналістської етики про формалістичність її критики на адресу Л. В. Дорофєєвої.

Колегія лицарів об’єктивності зауважує Комісії з журналістської етики про неприйнятність застосування рекомендаційних приписів Етичного кодексу українського журналіста у власній суб’єктивній та небезспірній інтерпретації як нібито загальноприйнятих норм поведінки українського журналіста, що межує із протиправним втручанням у свободу творчості та приватне життя журналіста.

З розглянутих матеріалів вбачається, що «оголошення громадського осуду» журналістці Л. В. Дорофєєвій є безпідставною образою, а перевірений текст в цілому присвячений критиці статті Л. В. Дорофєєвої за відсутності фактичних підстав для критики, на підставі неповної та необ’єктивної інформації і на підставі оцінок, з якими Колегія лицарів об’єктивності не погодилася. Таку критику слід визнати необ'єктивною.

23


ВИРІШИЛА:

Вважати текст Комісії з журналістської етики «Рішення щодо скарги Л.

М. Ярмоленко з приводу публікації у тижневику «Юридичний вісник України» статті Л. В. Дорофеєвої «Ахтунг! Німці знову в Хотянівці!» необ’єктивним в цілому і таким, що не має жодної юридичної та моральної сили.


Запропонувати Комісії з журналістської етики надалі утриматись від тенденційного приписування журналістам ідей фігурантів їх публікацій.

Звернути увагу Комісії з журналістської етики на те, що для підготовки об’єктивних публікацій журналістами можуть використовуватись офіційні висновки компетентних державних органів (особливо – рішення суду, прийняті за результатами перевірки фактів та оцінки правових позицій зацікавлених сторін) як джерела інформації високого рівня надійності.


Це рішення може бути переглянуте за заявою про нові обставини справи. Лицарі об’єктивності: (…) Секретар: (…)

24

ПРОЕКТ Рішення КОЛО "Про необ’єктивність рішення Комісії з

журналістської етики (громадський осуд Ю. Шеляженку)"



журналістської етики «Про упередженість журналіста» –


У мережі Інтернет опублікований текст під заголовком «Про упередженість журналіста» за підписом Голови Комісії з журналістської етики В. Мостового.

Зі змісту розглянутого тексту вбачається, що він загалом має оціночний характер і присвячений негативній оцінці дій журналіста Юрія Шеляженка під час підготовки матеріалу «Правозащитный Хлестаков» надувает простаков», оприлюдненого 9 жовтня 2008 року на Інтернет-порталах «Майдан» та «Народна правда».

Розглядаючи цей текст, Колегія також взяла до уваги: - зміст статті Ю. Шеляженка «Правозащитный Хлестаков» надувает

простаков», присвяченої скандальним подіям біографії Багірова Едуарда Садиховича, який називає себе правозахисником, зокрема, відбуття покарання за вироком суду, неповернення банківського кредиту, внаслідок чого його родичі опинилися під загрозою виселення зі свого помешкання, викрадення печатки «Міжнародної ліги захисту прав громадян України» (зі слів її президента і засновника М. Габера), заперечення від імені «правозахисників» оприлюднених фактів про сумнівні дії влади, в тому числі тортури в міліції, тощо;

- зміст відгуків Ю. Шеляженка на розглянутий текст на сайтах «Телекритика», «Народні блоги», у газеті «Правдошукач», в яких Ю. Шеляженко заперечує твердження розглянутого тексту про те, ніби він не зустрічався з Е. Багіровим, наводить як доказ зустрічі, що відбулася, аудіозапис цієї зустрічі, визнає свою упередженість при підготовці статті і стверджує, що Етичний кодекс українського журналіста не вимагає від журналіста неупередженості, оскільки не можна бути неупередженим при підготовці публіцистичного матеріалу про суспільно важливу тему зі знанням цієї теми і розумінням її суспільної важливості; стверджує, що інформація, викладена в статті, насправді була перевірена шляхом аналізу документів, а також шляхом опитування інформованих осіб; звертає увагу на явно упереджені публікації голови Комісії з журналістської етики В. Мостового («Гра в політику на свіжому повітрі» - «Прапор комунізму», 05.03.1989 р.) та інших членів Комісії, що викликає сумнів у їх моральному праві судити колег за упередженість;

- власну декларацію автора розглянутого тексту про те, що "Комісія не мала на меті перевірку достовірності наведених у публікації фактів", яку Колегія не піддає сумніву;

25




У перевіреному тексті згадано, що його створення спричинене скаргою Е. Багірова, однак зміст скарги не наведено. За твердженням Ю. Шеляженка, його не було ознайомлено зі змістом скарги Е. Багірова, відповідну письмову заяву Комісія проігнорувала.

Без переказу змісту скарги Е. Багірова та дослідження фактичних підстав статті Ю. Шеляженка перевірений текст в цілому порушує принцип повноти інформації, встановлений статтею 5 Закону України «Про інформацію».

З розглянутих матеріалів вбачається оцінкою уривок перевіреного тексту: «Комісія вважає, що журналіст не дотримав вимог об’єктивності інформації, оскільки сам виступив опонентом, нехтуючи правом громадськості на збалансовану подачу різних думок. Комісія наголошує, що об’єктивність – це безсторонність журналіста під час збирання інформації, це дієвий пошук ним різних думок, зіставлення конфліктних точок зору для того, щоб громадськість могла отримати повну та об’єктивну інформацію про події».

Колегія лицарів об’єктивності не погоджується із такою оцінкою, оскільки, на думку Колегії, журналіст може і повинен висловлювати свою позицію, ні у кого не питаючи дозволу на це, користуючись правами на свободу слова і переконань, закріпленими у статті 34 Конституції України, при цьому слід розрізняти об’єктивність як рису характеру людини та об’єктивність як принцип інформаційних відносин.


В той же час об’єктивність як принцип інформаційних відносин є обов’язковою та загальноприйнятою нормою, зокрема, у професійній діяльності журналістів, і полягає у тому, що суб’єкт інформаційних відносин (наприклад, журналіст) має оперувати достовірною інформацією у формі, адекватній до змісту цієї інформації, і без замовчування заздалегідь відомих суттєвих подробиць.

Вимога додатково здобувати надмірні відомості як штучну альтернативу тим, які відомі достовірно і покладаються в основу публікації, може розглядатися як схвальний перфекціонізм, але її жорсткість та неекономність виключає можливість надання їй сили етичного правила.

Також Колегія вважає, що одної упередженості журналіста недостатньо для визнання його виступу необ’єктивним.

Визначальними рисами об’єктивності у нашому розумінні є відповідність дійсності фактів та адекватність форми їх викладу. Тому для критики за

26

необ’єктивність, окрім упередженості, слід також довести, що журналістом були допущені суттєві фактичні погрішності, явно несправедливі оцінки або свідомі маніпуляції з метою ввести суспільство в оману.

Колегія не вбачає подібних ознак необ’єктивності у публікації Ю. Шеляженка «Правозащитный Хлестаков» надувает простаков».

Також Колегія відзначає, що об’єкт критики у даній статті є публічною особою, тому відсутність будь-яких опублікованих коментарів чи заперечень Е. Багірова у Інтернеті стосовно цієї статті є непрямим свідченням її об’єктивності.

Колегія лицарів об’єктивності зауважує Комісії з журналістської етики про голослівність та формалістичність її критики на адресу Ю. Шеляженка.


З розглянутих матеріалів вбачається оцінкою уривок перевіреного тексту: «Комісія оголошує Юрію Шеляженку громадський осуд і пропонує йому публічно вибачитися за упереджене ставлення до збору і поширення інформації».

Колегія не погоджується з цією оцінкою як з безпідставною образою, а також в цілому із критикою на адресу Ю. Шеляженка за відсутності фактичних підстав для критики, на підставі оцінок, з якими Колегія лицарів об’єктивності не погодилася. Таку критику слід визнати необ'єктивною.


ВИРІШИЛА:

Вважати текст Комісії з журналістської етики «Про упередженість журналіста» необ’єктивним в цілому і таким, що не має жодної юридичної та моральної сили.



Звернути увагу Комісії з журналістської етики на те, що у публіцистиці певна поміркована упередженість і азарт автора за умови дотримання фактичної точності та добросовісності оцінок є нормальним явищем, яке загалом вітається громадськістю як прояв небайдужості, активності, громадянської позиції.


27

ПРОЕКТ Рішення КОЛО "Про необ’єктивність тексту Комісії з журналістської

етики «Про об’єктивність журналіста» (щодо О. Афоніна)"



журналістської етики «Про об’єктивність журналіста» –

З’ЯСУВАЛА: У мережі Інтернет опублікований текст під заголовком «Про

об’єктивність журналіста» за підписом Голови Комісії з журналістської етики В. Мостового.

Зі змісту розглянутого тексту вбачається, що він загалом має оціночний характер і присвячений негативній оцінці дій журналіста Олега Афоніна під час підготовки статті «Будет так, как я хочу», опублікованої у газеті «Київський вісник» 10 квітня 2008 року з позицій, викладених у тексті «Етичний кодекс українського журналіста».

Розглядаючи цей текст, Колегія також взяла до уваги: - зміст статті О. Афоніна «Будет так, как я хочу», присвяченої трудовому

конфлікту між головлікарем та завідуючим хірургічним відділенням Києво-Святошинської центральної районної лікарні Київської області та заробітчанству головлікаря;

- зміст відгуку О. Афоніна на розглянутий текст, опублікованого на сайті «Телекритика», в якому, зокрема, О. Афонін заявляє, що стаття написана за матеріалами рішень Верховного Суду України та Апеляційного суду Київської області, що за його публікаціями збираються порушити кримінальну справу проти головлікаря, критикує етичну максиму «збалансованості», яка не є поширеною в світі, та небажання Комісії перевіряти факти, викладені у його статті, в зв’язку з цим цитує етичні норми газети “Вашингтон пост”, відповідно до яких, “безсторонність означає чесність”;

- власну декларацію автора розглянутого тексту про те, що "Комісія не мала на меті перевірку достовірності наведених у публікації фактів", яку Колегія не піддає сумніву;



28


У перевіреному тексті згадано, що його створення спричинене скаргою В. Кравченка, однак зміст скарги не наведено. Без переказу змісту скарги В. Кравченка та результатів дослідження фактичних підстав статті О. Афоніна перевірений текст в цілому порушує принцип повноти інформації, встановлений статтею 5 Закону України «Про інформацію».

З розглянутих матеріалів вбачається оцінкою уривок перевіреного тексту: «При зіткненні конфліктних точок зору журналіст не може виступати на боці одного з опонентів. Завдання журналіста полягає в іншому – повідомити громадськість про конфлікт, подаючи збалансовано різні думки. У розумінні Комісії, об’єктивність – це безсторонність журналіста під час збирання інформації, це дієвий пошук ним різних думок, зіставлення конфліктних точок зору для того, щоб громадськість могла отримати повну та об’єктивну інформацію про події».

Колегія лицарів об’єктивності не погоджується із такою оцінкою з наступних причин.

Колегія вважає, що журналіст має повне і невід’ємне право самостійно формулювати своє соціальне завдання відповідно до власних переконань. Нав’язування журналісту штучних завдань з боку Комісії вбачається спробою обмежити конституційні свободи журналіста, закріплені статтею 34 Конституції України (свобода переконань, свобода слова).

Колегія також вважає, що слід розрізняти об’єктивність як рису характеру людини та об’єктивність як принцип інформаційних відносин.


В той же час об’єктивність як принцип інформаційних відносин є обов’язковою та загальноприйнятою нормою, зокрема, у професійній діяльності журналістів, і полягає у тому, що суб’єкт інформаційних відносин (наприклад, журналіст) має оперувати достовірною інформацією у формі, адекватній до змісту цієї інформації, і без замовчування заздалегідь відомих суттєвих подробиць.

Колегія вважає справедливою позицію О. Афоніна стосовно того, що у зустрічі з критикованою особою для нього не було жодної потреби, оскільки матеріал готувався на підставі офіційних документів, зокрема судових рішень. Перевірений текст не містить жодних згадок про суттєві замовчування журналістом будь-яких відомостей у цих документах.

Колегія лицарів об’єктивності зауважує Комісії з журналістської етики про голослівність та формалістичність її критики на адресу О. Афоніна.


29

З розглянутих матеріалів вбачається оцінкою уривок перевіреного тексту: «Комісія зауважує журналісту Олегу Афоніну, редактору та директору видання «Київський вісник» свідоме порушення етичних норм». Колегія не погоджується з цією оцінкою як з безпідставною, а тому необ’єктивною.


ВИРІШИЛА:

Вважати текст Комісії з журналістської етики «Про об’єктивність

журналіста» необ’єктивним в цілому і таким, що не має жодної юридичної та моральної сили.


Звернути увагу Комісії з журналістської етики на те, що для підготовки об’єктивних публікацій журналістами можуть використовуватись, як джерела інформації високого рівня надійності, рішення суду, прийняті за результатами перевірки фактів та оцінки правових позицій зацікавлених сторін. Факти, встановлені рішенням суду, яке набуло законної сили, можуть не перевірятися шляхом опитування сторін.



30

ПРОЕКТ Рішення КОЛО "Про необ'єктивність критики Комісії з журналістської

етики на адресу журналістів М. Литвин та О. Тимощук"


РІШЕННЯ

Колегія лицарів об’єктивності у складі (…), розглянувши текст «Рішення

Комісії з журналістської етики щодо звернення адміністрації Національного ансамблю солістів "Київська камерата"» –


У мережі Інтернет опублікований текст під заголовком «Рішення Комісії

з журналістської етики щодо звернення адміністрації Національного ансамблю солістів "Київська камерата"» за підписом Голови Комісії з журналістської етики Володимира Мостового.

Зі змісту розглянутого тексту вбачається, що він загалом має протокольний характер і присвячений опису процесу реагування Комісії з журналістської етики на скаргу адміністрації Національного ансамблю солістів "Київська камерата" стосовно публікацій М. Литвин «Національна премія – для хохлів?», О. Тимощук «Хто ми – українці чи «хохли»?» та фіксуванню негативної оцінки Комісією публікацій журналістів М. Литвин та О. Тимощук з позицій, викладених у тексті «Етичний кодекс українського журналіста».

Розглядаючи цей текст, Колегія також взяла до уваги: - зміст статті О. Тимощук «Хто ми – українці чи «хохли»?», що

присвячена критиці браку української національної музики в гастрольному репертуарі ансамблю "Київська камерата", зокрема, вияву почуття меншовартості (на думку журналіста) у одному з інтерв'ю його художнього керівника В. Матюхіна; у цій статті журналіст переказує суть суперечок навколо нагородження В. Матюхіна Шевченківською премією;

- зміст колективного листа під заголовком "Плоди збудженої уяви" народних артистів України Н. Матвієнко та інших, всього 12 підписів, опублікованого в газеті "Літературна Україна", де викладено низку необгрунтованих емоційних оціночних суджень та припущень стосовно недобросовісності журналістів, стверджується про "провокаційність", "зловмисність", "наклепницький характер", "перекручування змісту вирваних з контексту фраз" і т. п. у публікаціях М. Литвин та О. Тимощук;

- зміст публікації О. Вергеліса "Ціна і цінності" в газеті "Дзеркало тижня", яку на той час редагував голова Комісії з журналістської етики В. Мостовий, де наводиться спірна цитата з інтерв'ю В. Матюхіна («Я вам чесно скажу, ми так подумали, щоб нас не вважали за якихось там хохлів. Основний наголос зробили на шедеври європейської музики і твори П’яццолли»), ясно натякається (без будь-яких фактичних підстав для цього) про замовний

31

характер усіх критичних публікацій стосовно цього вислову, а журналістам, звинуваченим у "масованій кампанії з дискредитації митця, людини і громадянина", не дано слова відповісти на пред'явлене звинувачення;




У якості протокольного опису одного епізоду діяльності Комісії з

журналістської етики перевірений текст в цілому слід визнати об'єктивним. Колегія не ставить під сумнів ані законне право Комісії провадити діяльність відповідно до своїх статутних завдань, ані законне право Комісії озвучувати добросовісний критичний аналіз творчості журналістів у якості оціночних суджень Комісії та її членів.

Водночас Колегія не погоджується із наступною критичною оцінкою Комісії з журналістської етики на адресу журналістів М. Литвин та О. Тимощук: "Олександрою Тимощук та Марією Литвин було порушено 10 пункт Етичного кодексу українського журналіста: «Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів»".

Зокрема, Колегія відзначає, що у статті О. Тимощук «Хто ми – українці чи «хохли»?» наведено точку зору прихильника В. Матюхіна, підписанта листа народних артистів України "Плоди збудженої уяви" диригента Володимира Сіренка: "Заслужений діяч мистецтв України, лауреат Шевченківської премії Володимир Сіренко, ознайомившись з інтерв’ю Валерія Матюхіна, з посмішкою на вустах відповів: “Та це жарт. Можливо, невдалий... Не потрібно ці слова Валерія Матюхіна сприймати всерйоз...".

Таким чином, форма авторської критики на адресу В. Матюхіна у статті О. Тимощук відповідає навіть найсуворішим критеріям об'єктивності та збалансованості.

Колегією виявлено той факт, що, проігнорувавши збалансованість оцінок у статті О. Тимощук, Комісія з журналістської етики водночас усунулася від перевірки збалансованості оцінок у публікації О. Вергеліса про нібито замовний характер критичних публікацій на адресу В. Матюхіна, автор якої, попри серйозність висунутих ним звинувачень на адресу М. Литвин та О. Тимощук, не зустрівся з журналістами, яких він звинувачує у організації проплаченої кампанії з дискредитації В. Матюхіна, і не представив у своїй статті "Ціна і цінності" їх точку зору. Як керівник редакції газети "Дзеркало тижня" на той час, голова Комісії В. Мостовий не міг не читати публікацію О. Вергеліса, однак не виніс текст та дії його підлеглого на розгляд очолюваної ним Комісії.

32

В зв'язку з цим фактом Колегія лицарів об'єктивності зауважує голові Комісії з журналістської етики В. Мостовому про необ'єктивність застосування подвійних стандартів під час аналізу і оцінки публікацій газети "Дзеркало тижня" та інших видань.

Окрім того, Колегія констатує, що у перевіреному тексті не запротокольовано мотиви, з яких Комісія дійшла висновку про незбалансованість публікації М. Литвин, що є порушенням принципу повноти і точності інформації у інформаційних відносинах, закріпленого статтею 5 Закону України "Про інформацію". Тому й критику Комісії на адресу М. Литвин слід визнати голослівною, а тому необ'єктивною.

Колегія лицарів об'єктивності вважає, що, потураючи забаганкам осіб, ображених журналістською критикою, заклеймити журналістів М. Литвин та О. Тимощук як нібито порушниць етичних стандартів професії журналіста, Комісія з журналістської етики знехтувала природним правом журналістів на свободу творчості, конституційними гарантіями свободи слова і свободи переконань, закріпленими статтею 34 Конституції України.



ВИРІШИЛА:

Вважати текст «Рішення Комісії з журналістської етики щодо звернення

адміністрації Національного ансамблю солістів "Київська камерата"» в цілому об'єктивним протокольним документом, який фіксує безпідставність та необ'єктивність критики Комісії з журналістської етики на адресу журналістів М. Литвин та О. Тимощук.

Звернути увагу Комісії з журналістської етики на неприпустимість будь-яких штучних обмежень свободи критики.

Запропонувати Комісії з журналістської етики припинити застосування подвійних етичних стандартів у оцінюванні творчості журналістів "дружніх" та інших засобів масової інформації.


33

ПРОЕКТ Рішення КОЛО "Про анулювання необ'єктивного рішення Комісії з

журналістської етики (громадський осуд Ж. Новосельцеву)"


РІШЕННЯ Колегія лицарів об’єктивності у складі (…), розглянувши текст рішення

Комісії з журналістської етики "Про необхідність перевірки інформації" –


У мережі Інтернет опублікований текст рішення Комісії з журналістської етики "Про необхідність перевірки інформації" за підписом Голови Комісії з журналістської етики В. Мостового.

Зі змісту розглянутого тексту вбачається, що він загалом має оціночний характер і присвячений негативній оцінці сюжету з циклу «Жесть мундиру» під назвою «Небізнесова історія», підготовленому журналістом телеканалу "1+1" Ж. Новосельцевим, який вийшов в ефір 21 вересня 2009 р. в програмі ТСН, з позицій, викладених у тексті «Етичний кодекс українського журналіста».

Розглядаючи цей текст, Колегія також взяла до уваги: - зміст статті Ж. Новосельцева "Я – за критику, но есть вопросы..." та

інтерв'ю Жана Новосельцева під заголовком «Я, напевне, поставлю питання про анулювання рішення етичної комісії», у яких розглянутий текст охарактеризовано як "неадекватне рішення дивної комісії, яку, по суті, представляти громадськість ніхто не уповноважував" та дано відповіді на низку закидів авторів розглянутого тексту;


У розглянутому тексті Комісія з журналістської етики стверджує, що до Комісії з журналістської етики звернувся прокурор м. Харкова Є. М. Попович з проханням дати оцінку сюжету з циклу «Жесть мундиру» під назвою «Небізнесова історія», підготовленому журналістом 1+1 Ж. Новосельцевим, який вийшов в ефір 21 вересня 2009 р. в програмі ТСН. Комісія зустрілася з Ж. Новосельцевим, правозахисницею О. Повідайчик, провела телефонну бесіду із заявником та ознайомилася з сюжетом, який оспорювався у скарзі. Відповідно до заяви прокурора, органи внутрішніх справ затримали п’ять осіб, які підозрюються у вчинені тяжких злочинів. Один з учасників групи О. Філатов до затримання дав інтерв’ю, що було показано в сюжеті Новосельцева. Однак виявилося, що це інтерв’ю надійшло до журналіста в записаному вигляді, його знімали не оператори каналу, а сторонні особи. На думку Комісії, глядачі були введені в оману через те, що вважали, що сюжет повністю підготовлений журналістами каналу 1+1. Комісія з журналістської етики стверджує, що журналіст належним чином не перевірив слова джерел щодо не допуску адвокатів до затриманих, вилучення гранати «у задній кишені», вилучення без оформлення автомобілів. Комісія вважає, що в ефір було подано не перевірену належним чином інформацію, і емоційно наголошує: «виходячи з такої логіки, будь-хто може скористатися ефіром, переконавши

34

журналіста у власних негараздах». Комісія з журналістської етики стверджує, що у своєму сюжеті журналіст фактично став на сторону однієї з сторін конфлікту без достатньої доказової бази. Комісія вважає, що упередженість журналіста, використання ним неперевіреної інформації, подача в ефір відеоряду, знятого сторонніми до каналу особами, без відповідного повідомлення про це аудиторії, є порушенням права аудиторії на повне та адекватне інформування.

У опублікованих відповідях на розглянутий текст Ж. Новосельцев розповів, що герой його сюжету Олексій Філатов знаходиться в слідчому ізоляторі міста Харкова, до цього по лісах і селах ховався від міліції разом зі своєю дружиною і маленькою дитиною, переживав, що прослуховують його телефон і тому не говорив, де точно знаходиться. Під час підготовки матеріалу Ж. Новосельцев пропонував йому записати самого себе на мобільний і вислати по інтернету, але втікачеві вдалося знайти людину з камерою, яка переправила Ж. Новосельцеву відео на диску, і на цьому відео Філатов просив про допомогу, казав, що його сім'ю погрожують вбити люди в погонах, якщо не перепише бізнес («Автопрокат»). Ж. Новосельцев стверджує, що членів комісії не цікавив зміст сюжету, де людина просила про допомогу в зв'язку із загрозою життю; члени Комісії чомусь зосередили увагу на плашці, яку, як їм здалося, забули з корисливих переконань повісити на аматорське відео. Ж. Новосельцев зазначає, що в сюжеті дійсно є інтерв'ю адвоката, який скаржиться на те, що його не пускають до підзахисного, і йому навіть не хочуть видавати постанову про відмову. За твердженням Ж. Новосельцева, одного вечора йому зателефонував прокурор міста Харкова Євген Попович, який не захотів сказати під відеозапис на камеру, що адвокат бреше, однак пообіцяв дати свій коментар через півроку. Ж. Новосельцев наголошує, що про «гранату в задній кишені» в сюжеті заявив не він, а родичі заарештованих, причому згодом нібито знайдені у заарештованих зброя та наркотики зі справи зникли, формально послуживши в той момент лише приводом для арешту. Ж. Новосельцев також звертає увагу на те, що на кожне зауваження одного боку конфлікту в сюжеті є відповідь іншого учасника конфлікту. Зокрема, заступник начальника УБОЗ МВС представлений в семи синхронах і без рішення суду таврує підозрюваних як злочинців, стверджуючи, що довгий час на території України вони здійснювали тяжкі злочини: вимагання, розбійні напади, нанесення тяжких тілесних ушкоджень і навмисні підпали. Головного героя репортажу Олексія Філатова схопили незадовго після того, як його показали на «1 +1». Після арешту він дав свідчення, що журналіст Новосельцев разом з правозахисницею Повідайчик мало не силою змушували його обмовити чесне ім'я харківських правоохоронців, причому у своєму зверненні до Комісії з журналістської етики ініціатор розгляду, прокурор Харкова Євген Попович виклав декілька таких цитат нібито зі справи затриманого втікача. Ж. Новосельцев заявив про готовність надати Комісії з журналістської етики докази того, що втікача Філатова змусили обмовити його і правозахисницю Олену Повідайчик. Також журналіст цитує заяву прокурора Поповича до Комісії з журналістської етики, у якій стверджується, що «... дії журналіста Жана Новосельцева межують з кримінальними діяннями», і ставить риторичне питання, чому прокурор не порушив кримінальну справу проти нього.

Колегією враховано, що Ж. Новосельцев ставить питання про анулювання розглянутого тексту.

35



З розглянутих матеріалів вбачається оцінкою уривок перевіреного тексту «глядачі були введені в оману через те, що вважали, що сюжет повністю підготовлений журналістами каналу 1+1».

Колегія не погоджується із такою оцінкою, оскільки, дивлячись будь-який сюжет по телебаченню, глядачі найменше цікавляться, хто його зняв. Для глядача важливий передусім зміст сюжету і його безпосередній контекст у відеограмі.

З розглянутих матеріалів вбачається оцінкою уривок перевіреного тексту «журналіст фактично став на сторону однієї з сторін конфлікту».

Колегія не погоджується із такою оцінкою, оскільки журналісти можуть не поділяти тих думок, які поширюють, надаючи громадянам можливість публічно висловитись в ефірі, на газетних шпальтах, сторінках інтернет-видання, тощо.

Колегія переконана, що будь-хто може скористатися ефіром, переконавши журналіста у власних негараздах, відповідно до конституційних гарантій свободи слова в Україні, закріплених статтею 34 Конституції України.

На думку Колегії, соціальна місія доброчесних засобів масової інформації полягає у тому, щоб бути нервовою системою суспільства і не замовчувати будь-які проблеми, які турбують людей, з власних суб’єктивних міркувань журналіста.

Колегія лицарів об’єктивності застерігає Комісію з журналістської етики від посягань на свободу слова в Україні та пропаганди здійснення цензури під предлогом дотримання правил журналістської етики.

З розглянутих матеріалів вбачається оцінкою уривок перевіреного тексту: «журналіст належним чином не перевірив слова джерел щодо не допуску адвокатів до затриманих, вилучення гранати «у задній кишені», вилучення без оформлення автомобілів. Таким чином, в ефір було подано не перевірену належним чином інформацію».

Колегія не погоджується із цією оцінкою, оскільки одним із джерел, що підтвердили згадані відомості, є адвокат.

Колегія вважає, що журналіст може довіряти словам адвокатів як джерелу інформації високого рівня надійності, оскільки адвокати, як відповідальні фахівці у галузі права, як правило, точно і коректно викладають факти та надають їм належну юридичну оцінку.

Більше того, відповідно до статті 15 Закону України «Про адвокатуру» кожен адвокат складає Присягу адвоката України, відповідно до якої, зобов’язується дотримуватись правил адвокатської етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на нього обов'язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей.

Адвокати у своїй діяльності керуються таким нормативним актом, як Правила адвокатської етики, відповідно до статті 11 яких, адвокат повинен і в приватному житті, і при виконанні обов'язків бути чесним та порядним.

Слід зазначити, що за порушення цієї Присяги і цих Правил до адвоката рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення.

Припускаючи, що журналіст не може довіряти повідомленням і професійним судженням адвокатів, Комісія з журналістської етики фактично

36

ставить під сумнів Правила адвокатської етики, виходить за межі своєї компетенції, оскільки вирішує питання про дотримання адвокатом Присяги адвоката України, що статтею 16 Закону України «Про адвокатуру» віднесено до компетенції дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, і цим штучно провокує етичний конфлікт адвокатури з журналістикою.

З розглянутих матеріалів вбачається оцінкою уривок перевіреного тексту: «З огляду на вищесказане, Комісія з журналістської етики засуджує дії журналіста каналу 1+1 Ж. Новосельцев за порушення п. 6 Етичного кодексу українського журналіста «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста» та п. 13 «Журналіст не повинен використовувати незаконні методи отримання інформації. Журналіст при зборі інформації діє в правову полі України і може вдатися до будь-яких законних, в тому числі судових, процедур проти осіб, які перешкоджають йому в зборі інформації». Комісія з журналістської етики оголошує журналісту Ж. Новосельцеву громадський осуд».

Колегія не погоджується з цією оцінкою як з безпідставною образою, а також в цілому із критикою на адресу Ж. Новосельцева за відсутності фактичних підстав для критики, на підставі оцінок, з якими Колегія лицарів об’єктивності не погодилася. Таку критику слід визнати необ'єктивною.

Колегія лицарів об’єктивності зауважує Комісії з журналістської етики про непослідовність поширення нею упередженої критики на адресу журналіста Ж. Новосельцева в інтересах представника державної влади, прокурора м. Харкова Є. М. Поповича з огляду на задекларований нею ж у «Етичному кодексі українського журналіста» етичний принцип: «служіння інтересам влади, а не суспільства, є порушенням етики журналіста».


ВИРІШИЛА:

Вважати необ’єктивним і анульованим (таким, що не має жодної юридичної та моральної сили) текст рішення Комісії з журналістської етики "Про необхідність перевірки інформації".

Запропонувати Комісії з журналістської етики відмовитись від цього тексту. Звернути увагу Комісії з журналістської етики на неприпустимість

голослівних звинувачень на адресу адвоката у недотриманні правил адвокатської етики, перевищення обсягу прав і повноважень громадської організації, що межує із втручанням у сферу компетенції дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Застерігти Комісію з журналістської етики від посягань на конституційне право кожного громадянина поширювати повідомлення у власних інтересах через засоби масової інформації.

Запропонувати Комісії з журналістської етики у майбутньому утримуватися від служіння інтересам влади всупереч інтересам суспільства.


Documents

Інформаційний бюлетень КОЛО № 1