1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА

На правах рукопису

Ковровський Юрій Григорович

УДК 159.95:355.587

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

У ПЕРСОНАЛУ ОПЕРАТИВНО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

19.00.10 – організаційна психологія; економічна психологія

Науковий керівник:

Карамушка Людмила Миколаївна

член-кореспондент НАПН України,

доктор психологічних наук,

професор

Київ - 2016

2

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ У

ПЕРСОНАЛУ ОПЕРАТИВНО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ДСНС

УКРАЇНИ

1.1. Сутність феномену «професійного вигорання» особистості …………….. 12

1.2. Психологічні особливості професійної діяльності персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України …………………………………………….. 24

1.3. Теоретичний аналіз чинників професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України ……………………………… 42

Висновки до першого розділу …………………………………………………… 54

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ

ЧИННИКІВ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ У ПЕРСОНАЛУ

ОПЕРАТИВНО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ДСНС УКРАЇНИ

2.1. Методика та організація проведення констатувального етапу

дослідження ……………………………………………………………………….. 58

2.2. Рівень професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України …………………………………………………………… 65

2.3. Особистісні чинники професійного вигорання у персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України …………………………………………….. 69

2.3.1. Особливості розвитку особистісних характеристик (за Р. Кеттеллом)

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України ………………….. 70

2.3.2. Зв’язок між рівнем професійного вигорання та особистісними

характеристиками (за Р. Кеттеллом) персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України ……………………………………………………………………. 78

2.3.3. Зв’язок між рівнем професійного вигорання та особистісними

характеристиками (за Г. Айзенком) персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України ……………………………………………………………………. 91

3

2.4. Організаційно-професійні чинники професійного вигорання у персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України ……………………………… 94

2.5. Соціально-демографічні чинники професійного вигорання у персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України …………………………….. 111

2.6. Соціально-економічні чинники професійного вигорання у персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України …………………………….. 119

Висновки до другого розділу …………………………………………………... 123

РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ПЕРСОНАЛУ

ОПЕРАТИВНО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ДСНС УКРАЇНИ ДО

ПРОФІЛАКТИКИ ТА ПОДОЛАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

3.1. Методика та організація формувального експерименту ……………….. 130

3.2. Зміст тренінгу «Профілактика та подолання професійного вигорання

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України» ………………. 139

3.3. Аналіз ефективності впровадження тренінгу «Профілактика та подолання

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України» ………………………………………………………………………… 168

Висновки до третього розділу …………………………………………………. 175

Загальні висновки ………………………………………………………………. 178

Список використаних джерел …………………………………………………. 181

Додатки ………………………………………………………………………….. 206

4

ВСТУП

Актуальність дослідження.

У наші дні проблема професійного стресу стає все більш значущою через

швидку зміну соціально-економічної і політичної ситуації, збільшення

психічних навантажень, постійне зростання конкурентності в суспільстві.

Аналіз психологічної літератури свідчить про те, що проблема

професійного стресу та професійного вигорання знайшла певне відображення в

роботах західних дослідників (К. Маслач, С. Мейєр, Н. Ноур, Г. Сельє,

Ф. Сторлі, С. Хобфолл, К. Чернісс, В. Шауфелі та ін.).

Окрім того, важливе значення мають також праці українських вчених, що

розкривають психологічні основи виникнення синдрому професійного

вигорання серед представників різних професій (І. Ващенко, Н. Булатевич,

Н. Гончарук, Н. Гордієнко, О. Грицук, Т. Грубі, Т. Зайчикова, Л. Карамушка,

С. Максименко, Л. Леженіна, Н. Оніщенко, М. Островський, В. Павленко,

Н. Панасенко, Н. Самикіна, Т. Тимофєєва, О. Тімченко, О. Хайрулін та ін.) та

вплив цього явища на професійну кар’єру рятувальників (А. Куфлієвський,

Л. П’янківська, О. Склень, Л. Чепіга та ін.).

Психологічні особливості професійної діяльності рятувальників знайшли

відображення в ряді робіт (М. Болотських, В. Бут, М. Мар’їн, С. Миронець,

Ю. Приходько, О. Самара та ін.).

Разом з тим, проблема професійного вигорання персоналу Оперативно-

рятувальної служби Державної служби України з надзвичайних ситуацій

(ДСНС України) не виступала раніше предметом окремих досліджень.

Отже, соціальна значущість проблеми та її недостатня розробленість

зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження – «Психологічні

чинники професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби

Державної служби України з надзвичайних ситуацій».

5

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане в рамках комплексних науково-дослідних

тем лабораторії організаційної психології Інституту психології імені

Г. С. Костюка НАПН України: «Психологічні засади забезпечення

організаційного розвитку» (державний реєстраційний номер 0108U000292,

2008–2012 рр.) та «Психологічні детермінанти розвитку організаційної

культури» (державний реєстраційний номер 0113U002096, 2013–2015 рр.).

Тему дослідження затверджено Вченою радою Інституту психології імені

Г.С. Костюка НАПН України (протокол №4 від 14.04.2011 р.) та узгоджено

рішенням бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з

педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №5 від 24.05.2011 р.).

Об’єкт дослідження – професійне вигорання особистості.

Предмет дослідження – професійне вигорання персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України.

Мета дослідження – проаналізувати рівень, психологічні чинники та

умови профілактики професійного вигорання у персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України.

В основу констатувального етапу дослідження було покладено таку

гіпотезу:

1. Персонал Оперативно-рятувальної служби ДСНС України, в силу

специфіки своєї професійної діяльності, має достатньо виражений рівень

професійного вигорання.

2. Рівень професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України обумовлений такими чинниками:

а) особистісними характеристиками персоналу: комунікативні; емоційно-

вольові; інтелектуальні; екстраверсія; нейротизм;

б) організаційно-професійними характеристиками персоналу: освітньо-

посадовими (рівень освіти; категорія особового складу; спеціалізація; посада за

формальним статусом); стажевими (стаж на службі; стаж на посаді); наявність

6

військово-бойової підготовки (проходження військової служби; наявність

статусу учасника бойових дій); медико-фізіологічними (загальний стан

здоров’я; наявність шкідливих звичок); стимулюючими (наявність заохочень;

наявність стягнень);

в) соціально-демографічними характеристиками персоналу: власне

соціально-демографічними (вік, стать, місце народження, сімейний стан;

наявність дітей; соціальне походження); сімейно-стосунковими (характер

стосунків у власній сім’ї; характер стосунків з батьками);

г) соціально-економічними характеристиками персоналу (умови

проживання; соціально-побутові труднощі; наявність кредитних зобов’язань).

3. До основних умов подолання і профілактики професійного вигорання

у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України відносяться:

а) набуття знань щодо сутності та структури професійного вигорання;

б) посилення мотивації персоналу до профілактики та подолання професійного

вигорання; в) оволодіння рятувальниками методами діагностики рівня

професійного вигорання та чинників, що зумовлюють виникнення

професійного вигорання; г) оволодіння рятувальниками уміннями і навичками

профілактики та подолання професійного вигорання.

Згідно з поставленою метою та висунутою гіпотезою було визначено такі

основні завдання дослідження:

1. Розкрити зміст професійного вигорання персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України та особливості професійної діяльності

персоналу, які обумовлюють його виникнення.

2. Проаналізувати рівень вираженості професійного вигорання у персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

3. Визначити зв’язок між рівнем професійного вигорання у персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України та особистісними

характеристиками персоналу.

7

4. Дослідити зв’язок між рівнем професійного вигорання у персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України та організаційно-

професійними, соціально-демографічними та соціально-економічними

характеристиками персоналу.

5. Розробити та апробувати програму тренінгу для профілактики та

подолання професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України.

Методологічна та теоретична основа дисертаційного дослідження.

В основу дослідження покладено концепцію психологічного забезпечення

управління організаціями (Л. Карамушка), а також принципи аналізу діяльності

сучасних організацій (аналіз організацій як відкритих систем; ситуаційний

аналіз діяльності організацій; гуманізація управління організаціями; постійний

розвиток організацій та ін. (О. Бондарчук, О. Єфименко, Л. Карамушка,

С. Максименко та ін.)).

В основу дослідження покладені загальні положення теорії професійного

стресу (Г.Сельє, Дж. Грінберг, С. Хобфолл та ін.).

Важливе значення мають також праці, що розкривають психологічні

основи виникнення синдрому професійного вигорання серед представників

різних професійних груп (І. Ващенко, І. Галецька, Н. Гончарук, Т. Грубі,

Т. Зайчикова, Л. Карамушка, О. Клименко, С. Максименко, Л. Леженіна,

Н. Оніщенко, М. Островський, В. Павленко, Н. Панасенко, І. Савка,

О. Тімченко, О. Хайрулін, та ін.) та вплив цього феномена на професійну

діяльність рятувальників (А. Куфлієвський, С. Миронець, Л. П’янківська,

Л. Чепіга та ін.).

Для розробки програму тренінгу для профілактики та подолання

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України було використано технологічний підхід до діяльності організаційних

психологів, розроблений в лабораторії організаційної психології Інституту

психології імені Г.С.Костюка НАПН України (Л. Карамушка та ін.).

8

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань та перевірки

гіпотези дослідження було використано комплекс методів дослідження, вибір

яких залежав від змісту проблеми та етапу дослідження:

теоретичні методи – аналіз вітчизняної, зарубіжної наукової і

навчально-методичної літератури з метою уточнення змісту основних понять,

узагальнення та систематизації досліджень, теоретичне моделювання;

емпіричні методи – психодіагностичні методи (тестування та

опитування) для вивчення: а) психологічних особливостей професійного

вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

(«Методика діагностики рівня емоційного вигорання» В.В. Бойка),

б) особистісних характеристик персоналу («Методика багатофакторного

вивчення особистості Р. Кеттелла» і «Тест-опитувальник Г. Айзенка EPI»);

в) організаційно-професійних, соціально-демографічних та соціально-

економічних характеристик персоналу (авторська ―анкета-паспортичка‖);

г) для вивчення ефективності формувального експерименту. Окрім того,

використовувався експеримент;

математичні та статистичні методи – описова статистика та

кореляційний аналіз. Математична обробка даних здійснювалась за допомогою

комп’ютерного пакета статистичних програм SPSS (версія 13).

Організація дослідження. Дослідно-експериментальна робота

проводилась у чотири етапи.

На першому етапі (2010–2011 р.) було здійснено теоретичний аналіз

проблеми, розроблено програму дослідження.

На другому етапі (2012–2013 рр.) було проведено констатувальний етап

дослідження, збір експериментальних даних та їх інтерпретацію.

На третьому етапі (2014 р.) було проведено формувальний етап

дослідження, зокрема, розроблено та апробовано тренінг для профілактики та

подолання професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України.

9

На четвертому етапі (2015 р.) систематизовано результати наукового

дослідження й оформлено текст дисертаційної роботи.

Експериментальна база дослідження. Дослідження професійного

вигорання здійснювалось серед персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України проводилося на базі 1-го Спеціального регіонального центру

швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (м. Київ).

Загалом дослідженням було охоплено 276 осіб рядового і начальницького

складу служби цивільного захисту та працівників за вільним наймом

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися

використанням методів, адекватних меті й завданням дослідження;

репрезентативністю вибірки; аналізом отриманих результатів; статистичною

оцінкою експериментальних даних.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів

полягає в тому, що вперше визначено психологічні особливості професійного

вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України;

досліджено рівень вираженості професійного вигорання у персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України; проаналізовано особистісні,

організаційно-професійні, соціально-демографічні та соціально-економічні

чинники, що обумовлюють виникнення професійного вигорання у персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України; розроблено та апробовано

програму тренінгу для профілактики та подолання професійного вигорання

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України; уточнено: зміст та

чинники професійного вигорання у персоналу організацій; поглиблено

уявлення про психологічні умови підвищення ефективності діяльності

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

Практичне значення одержаних результатів Результати

дисертаційного дослідження можуть бути використані: а) в діяльності

психологічної служби Оперативно-рятувальної служби ДСНС України для

вдосконалення професійно-психологічного відбору кандидатів на службу

10

цивільного захисту, психологічної підготовки рятувальників до виконання дій

за призначенням; б) можливості проведення психокорекційних заходів серед

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

Окрім того, матеріали дослідження можуть бути використані

викладачами вищих навчальних закладів та інститутів післядипломної освіти

системи цивільного захисту населення у процесі викладання навчальних курсів

«Організаційна психологія», «Управління персоналом», «Професійне вигорання

особистості» та ін.

Результати дослідження впроваджено серед персоналу І Спеціального

центру швидкого реагування та гуманітарного розмінування Державної служби

України з надзвичайних ситуацій (Акт про впровадження від 28.09.2015 р.),

серед студентів і курсантів Інституту державного управління у сфері

цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Акт

про впровадження від 25.06.2015 р.), а також серед студентів і курсантів

Навчально-наукового інституту права та психології Національної академії

внутрішніх справ (Акт про впровадження від 01.10.2014 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення,

сформульовані у ході дисертаційної роботи, теоретичні та практичні висновки

дослідження доповідались автором на міжнародних та всеукраїнських

конгресах та конференціях: І Всеукраїнському конгресі з організаційної та

економічної психології «Актуальні проблеми розвитку організаційної та

економічної психології в Україні» (Кам’янець-Подільський, 2011),

VII Міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в

умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (Київ, 2012), VIII

Міжнародній конференції з організаційної та економічної психології

«Психологія організаційного розвитку сучасних організацій у сфері освіти,

промисловості та бізнесу» (Алчевськ, 2012), IХ Міжнародній конференції з

організаційної та економічної психології «Психологічні особливості розвитку

організаційної культури в системі державної служби, освіти, промисловості та

11

бізнесу» (Київ, 2013), Х Ювілейній міжнародній науково-практичній

конференції з організаційної та економічної психології «Організаційна та

економічна психологія в Україні: сучасні проблеми та перспективи розвитку»

(Київ, 2014), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Психолого-

педагогічний супровід фахової підготовки та підвищення кваліфікації

особистості в умовах трансформації освіти» (Київ, 2014), ІІ Всеукраїнському

конгресі з організаційної та економічної психології «Актуальні проблеми

розвитку організаційної та економічної психології в Україні» (Кам’янець-

Подільський, 2015), ХІ Міжнародній науково-практичній конференції з

організаційної та економічної психології «Психологія посттравматичного

оновлення» (Київ, 2016) та ін.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 17 публікацій, а саме:

6 статей у наукових фахових виданнях, включених до списку, затвердженого

МОН України, 1 стаття – у фаховому виданні України, внесеному до

міжнародної науково-метричної бази (Index Copernicus, Польща), 9 текстів тез

виступів на науково-практичних конгресах, конференціях та семінарах, 1

навчально-методичний посібник (у спіавторстві).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох

розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку

використаних джерел та додатків. Основний обсяг дисертації складає 180

сторінок. Загальний обсяг становить 387 сторінок. Робота містить 31 таблицю

(на 17 сторінках), 5 рисунків (на 3 сторінках) і 7 додатків (на 182 сторінках).

Список використаних джерел налічує 203 найменувань, з них 27 іноземною

мовою.

12

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

У ПЕРСОНАЛУ ОПЕРАТИВНО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ДСНС

УКРАЇНИ

У першому розділі дисертаційної роботи описано зміст та структуру

феномену «професійного вигорання» особистості. Розкрито психологічні

особливості професійної діяльності персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України. Проаналізовано та виділено основні чинники професійного

вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

1.1. Сутність феномену «професійного вигорання» особистості

У підрозділі розглянемо зміст поняття «професійного вигорання»

особистості та основні підходи до його вивчення, а також основні професійні

групи, у представників яких спостерігається цей феномен.

Феномен професійного вигорання широко розповсюджений серед

представників різних професій, насамперед тих, що передбачають роботу з

людьми. Термін «вигорання» (англ. «burnout» - згорання, вигорання) набув

широкого розповсюдження завдяки праці американського вченого

Х. Дж. Фрейденбергера [183], опублікованій у 1974 році, в якій дослідник

використовував його для характеристики психологічного стану, що виникав у

фахівців, які тісно спілкувалися з пацієнтами кризових центрів та

психіатричних клінік. Вперше термін «вигорання» зустрічається раніше, у праці

Х. Бредлі 1969 року [177], де описано офіцерів, які працюють з умовно

засудженими. В подальшому протягом кількох десятиріч проблему

професійного вигорання інтенсивно досліджували зарубіжні вчені (П. Бріл

[178], М. Буриш [179-180], Н. Водоп’янова [26], Р. Голембієвський в співавт.

[184-186], К. Кондо [190], К. Маслач [191-193], С. Мейєр [195], Н. Ноур [196],

13

В. Орел [123-124], А. Пайнс [197], Т. Рогінська [148], Ф. Сторлі [201],

К. Чернісс [182], У. Шауфеллі [199-200]) та вітчизняні вчені (Н. Абдюкова [2],

І. Ващенко в співавт. [22-24], Л. Гаврилюк [28], М. Говорун [31], Н. Грисенко

[39], Т. Грубі [42-43], В. Дудяк [49], Т. Зайчикова [54-56], Л. Карамушка в

співавт. [89], А. Куфлієвський [94-95], С. Максименко в співавт. [156],

О. Матвієнко в співавт. [113], Н. Назарук [118]; В. Павленко [127],

В. Паньковець [129]; Н. Перегончук [130], З. Ржевська-Штефан [146],

Л. Спіцина [158] та ін.).

З професійним вигоранням тісно пов’язаний феномен професійного

стресу (англ. «occupational stress»). Слід зазначити, що під поняттям «стрес»

розуміють стан напруження, який виникає внаслідок дії сильного подразника,

незвичайної ситуації [49].

Західним вченим Г. Сельє [153] у середині минулого століття висунуто

теорію стресу, яка до сих пір залишається актуальною. Згідно з визначенням

Г. Сельє [153], стрес або загальний адаптаційний синдром – це фізіологічна

реакція організму, яка виникає у результаті впливу фізичних, хімічних або

органічних факторів.

Слід зазначити, що основні положення теорії Г. Сельє полягають у

наступному [153]:

а) усі біологічні організми володіють вродженими механізмами

підтримки рівноваги функціонування своїх систем. Підтримка стану

внутрішнього балансу є життєво важливим завданням організму;

б) сильні зовнішні подразники, або стресори, порушують внутрішню

рівновагу. На будь-який вплив, позитивний або негативний, організм реагує

специфічним фізіологічним збудженням. Ця реакція має пристосувально-

захисний характер;

в) розвиток і пристосування до такої адаптаційної реакції відбувається у

декілька стадій, час перебігу й переходу на кожну стадію залежить від рівня

стійкості організму, інтенсивності й тривалості дії стресора;

14

г) організм має обмежені резерви адаптаційних можливостей

попередження і подолання стресу – їх виснаження може призвести до

захворювання й смерті [153].

На матеріалі власних досліджень вчений обґрунтував і довів існування

трьох стадій тривалості загального адаптаційного синдрому [153]: 1) стадія

тривоги, що виникає при першій появі стресора. Характеризується помітним

швидким зниження рівня стійкості організму, порушенням деяких вегетативних

й соматичних функції, організм у відповідь мобілізує резерви і включає

механізми саморегуляції захисних процесів. У випадку, якщо вони ефективні,

тривога зникає й організм повертається до нормальної активності, що

характерно для більшості стресів; 2) стадія резистентності (опору), що настає

в результаті тривалої дії стресора й необхідності підтримки захисних сил

організму. При цьому організм намагається збалансувати витрати адаптаційних

резервів на фоні адекватного зовнішнім умовам напруження функціональних

систем; 3) стадія виснаження, яка настає у випадку порушення захисних

пристосувальних механізмів при надмірно сильному і тривалому впливі

стресора, при цьому дуже різко знижуються адаптаційні резерви та опір

організму і, як наслідок, з’являються функціональні та морфологічні

порушення [153].

Значно доповнюють класичну теорію сресу Г. Сельє теорія збереження

ресурсів С. Хобфолла (С. Хобфолл і Дж. Фріді [188]), а також модель стресу

Дж. Грінберга [38]. Зокрема, згідно з теорією збереження ресурсів [188], стрес

в особистості пов’язаний із загрозою втрати ресурсів, реальною втратою

ресурсів або неможливістю відновити ті ресурси, які особа вже у щось вклала.

При цьому вигорання виникає тоді, коли цінні ресурси втрачені, або їх

недостатньо, щоб відповідати вимогам, з якими стикається людина, або вони на

приносять «прибутку», який очікується [цит. за 91].

Згідно з теорією стресу Дж. Грінберга [38], стрес розуміється як реакція

на складну життєву ситуацію, котра сприймається з прикрістю та образою, що

15

виявляється у фізіологічному та психічному реагуванні. Структура стресу являє

собою комбінацію стресорів (чинників, здатних потенційно викликати

стресову реакцію) та стресової реактивності (зміни психічного та

фізіологічного стану організму) [38].

Розкриваючи поняття «професійний стрес», зазначимо, що під

професійним стресом найчастіше розуміють такий негативний психічний стан,

який викликаний особливостями та вимогами самої професії [93]. Спираючись

на теорію стресу Г. Сельє, можна констатувати, що професійне вигорання

відповідає третій стадії розвитку стресу, а саме стадії виснаження [160].

Згідно з результатами досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених

(В. Абабков [1], В. Бодров [9], Дж. Брайт [15], Н. Гончарук [34], Д. Куриця [93],

Г. Леонова [98; 99]; М. Магомед-Емінов [105], С. Максименко в спіавт. [156],

Ю. Щербатих [174]), можна виокремити такі основні причини професійного

стресу: а) пов’язані з вимогами до професії та функціональними обов’язками

фахівців, які обумовлені специфікою різних професійних груп; б) пов’язані зі

статусно-рольовими характеристиками професійної діяльності; в) пов’язані з

особистісними характеристиками та низьким рівнем задоволеності основних

потреб суб’єктів професійної діяльності.

В наукової літератури [12; 38; 49; 182; 193; 195; 197] існує широкий

спектр трактувань поняття «професійне вигорання» особистості. Досить

розповсюдженими є визначення професійного вигорання як стану відчуження,

демотивації та як наслідку дії професійного стресу.

Наприклад, західний дослідник К. Чернісс [182] розглядав професійне

вигорання як процес відчуження у відповідь на вплив робочих стресорів.

Американська дослідниця К. Маслач [191-193] описує явище вигорання

як феномен, що впливає на професійну ідентифікацію та поведінку працівників,

що супроводжується втратою інтересу до роботи і проявами негуманного

ставлення до клієнтів.

16

С. Гремлінг та С. Ауербах розглядають професійне вигорання як стресову

реакцію, що виникає внаслідок довготривалих професійних стресів середньої

інтенсивності [36].

У свою чергу, С. Мейєр [195] визначав професійне вигорання як стан, в

якому людина не має очікувань винагороди від роботи, що виконує, але

навпаки – очікує на покарання, що відбувається внаслідок нестачі мотивації,

контрольованих результатів або недостатньої компетенції.

Інши група дослідників описує професійне вигоання як фізичне, емоційне

та психічне виснаження [49; 197]. Зокрема, західні вчені А. Пайнс та

Е. Аронсон [197] визначали вигорання як стан фізичного, емоційного і

психічного виснаження, яке є результатом тривалого впливу ситуацій з

високими емоційними вимогами.

Як зазначає В. Дудяк [49], емоційне вигорання – це синдром, що

розвивається на основі неперервного впливу на людину стресових ситуацій і

призводить до інтелектуальної, душевної і фізичної перевтоми та виснаження.

Разом з тим, професійне вигорання слід відрізняти від синдрому хронічної

втоми, який був описаний С. Хобфоллом і А. Широмом [189], що

характеризується тривалим фізичним виснаженням через нездатність

індивідуума відповідати вимогам оточуючого середовища. На відміну від

синдрома хронічної втоми, професійне вигорання включає значний емоційний

компонент, а саме емоційне виснаження, що виникає переважно через

необхідність взаємодії з іншими людьми та вирішення їхніх проблем у процесі

професійної діяльності [91].

На відміну від попередніх визначень, В. Бойко [12] розглядає явище

вигорання як вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі

повного або часткового виключення емоцій у відповідь на обрані

психотравмуючі впливи.

Низка вчених описують професійне вигорання як особливий вид

професійної деформації особистості (Н. Оніщенко [122], В. Петренко [131]).

17

Дійсно, за визначенням професійого вигорання, наведеним у

«Психотерапевтичній енциклопедії», це особливий вид професійної деформації

особистості, обумовлений емоційним контактом із клієнтами, пацієнтами при

надання професійнох допомоги [142].

Враховуючи клінічні аспекти феномена вигорання, йому надано

діягностичний статус Z 73.0 у МКБ-10 у категорії Z 73 – «Проблеми, пов’язані з

труднощами управління власним життям» [203].

На основі аналізу наукової літератури [38; 49; 182; 193; 195; 197] можна

констатувати, шо професійне вигоряння особистості являє собою психічне,

емоційне та фізичне виснаження, що розвивається внаслідок довготривалого

професійного стресу. Отже, професійне вигоряння особистості виступає

результатом професійного стресу, та, за визначенням Д. Куриці [93], його

«крайнім» проявом.

У якості синонімів поняття «професійне вигорання» широко

застосовують терміни «емоційне вигорання» [23; 35; 40; 49; 53; 62; 97; 108],

«психічне вигорання» [17; 21; 39; 63; 67; 123; 170], «психоемоційне вигорання»

[34; 113], «згорання» [166], «емоційне згорання» [5; 168], що описують одне і те

саме явище вигорання. Оскільки йдеться про розвиток вигорання внаслідок дії

професійних стресів у представників широкого кола професій, будемо надалі

використовувати термін «професійне вигорання».

Складність, неоднозначність та недостатня дослідженість феномену

професійного вигорання зумовила виникнення значної кількості підходів до

визначення структури вигорання. До основних підходів слід віднести

результативний (структурно-симптоматичний) і процесуальний

(процесуально-стадіальний) підходи [123], а також підходи, засновані на

використані одно- та багатокомпонентних моделей [123; 156].

Значний науковий інтерес являє собою запропонована К. Черніссом [182]

процесуальна модель вигорання. Він зазначав, що диспропорція між вимогами

роботи і ресурсами працівника викликає певну емоційну реакцію, яка

18

характеризується занепокоєнням, напруженням, втомою і перевтомленням (або

виснаженням). Внаслідок такого реагування відбувається зміна установок і

поведінки людини, включаючи захисний копінг (недостатня увага до

задоволення власних потреб) і деперсоналізацію [182].

Досліджуючи часовий вимір вигорання, західні вчені Р. Голембієвський та

Р. Мунценрідер [185] виокремлюють гострі та хронічні періоди вигорання. За

іхніми даними, «гострі приступи» вигорання виникають через вплив якоїсь

несподіваної негативної події, наприклад, звільнення з роботи або пониження

на посаді. Хронічне вигорання, навпаки, виникає, на їхню думку, через постійне

погіршення умов праці, наприклад, через збільшення кількості клієнтів, які

обслуговуються за певний період, або через необхідність вирішувати нечислену

кількість проблем клієнтів [цит. за 91].

Одним з прикладів результативного підходу до визначення структури

професійного вигорання є однокомпонентна модель А. Пайнс і Е. Aронсон

[197], які розглядають феномен вигорання як прояв одного компонента, а саме

психічного виснаження. На думку розробників моделі, емоційне вигорання

може виникати в інших професійних групах, не пов’язаних з роботою з

людьми, оскільки надмірні емоційні вимоги не обмежуються професіями, які

характеризуються роботою з клієнтами, а також у повсякденному житті і поза

роботою [197].

До мультикомпонентних моделей слід віднести трикомпонентну модель

вигорання К. Маслач і С. Джексон [194], згідно з якою професійне вигорання

визначається як трикомпонентний синдром емоційного виснаження,

деперсоналізації і редукції професійних досягнень, який виникає в осіб, які

працюють з людьми. Під емоційним виснаженням розуміється спустошення або

зменшення емоційних ресурсів особистості. Фахівці, що працюють з людьми,

більше не відчувають себе здатними підтримувати свій психологічний рівень,

вони відчувають себе на межі сил. Деперсоналізація розглядається як процес

розвитку негативних, черствих, байдужих установок по відношенню до людей,

19

з якими вони працюють. Редукція професійних досягнень характеризується

наявністю тенденції оцінювати свою власну роботу з клієнтами негативно,

тобто вважати, що цілі не досягнуті, що супроводжується відчуттям

незадоволеності і низьку професійну самооцінкою. На основі запропонованого

підходу К. Маслач і С. Джексон було розроблено опитувальник на визначення

вигоряння [194].

На основі досліджень феномена професійного вигорання медичних

працівників К. Маслач [192-194] виокремлює такі групи симптомів: фізичні,

поведінкові та психологічні. До фізичних симптомів вигоряння К. Маслач [192-

193] відносить втому, почуття виснаження, чутливість до змін показників

зовнішнього середовища, астенізацію, часті головні болі, розлади шлунково-

кишкового тракту, надлишок або нестачу ваги, задишку, безсоння. Слід

зазначити, що до поведінкових симптомів професійного вигорання

дослідницею віднесено такі прояви як відчуття тяжкості роботи, нестача

фізичних сил, ранні приходи на роботу, затримки на робочому місці після

закінчення робочого дня, почуття всемогутності (влада над долею пацієнта),

нездатність приймати рішення, дистанціювання від пацієнтів і прагнення до

дистанціювання від колег, підвищене почуття відповідальності за пацієнтів,

зростаюче уникання, зловживання алкоголем і (або) наркотиками. До

психологічних симптомів професійного вигорання увійшли такі: відчуття

фрустрації, безпорадності і безнадійності, почуття неспокою, відчуття нудьги,

зниження рівня ентузіазму, почуття образи, почуття розчарування,

невпевненість, почуття провини, почуття незатребуваності, легко виникає

почуття гніву, дратівливість, підозрілість, ригідність, загальна негативна

установка на життєві перспективи [192-193].

У мультикомпонентній процесуальній моделі М. Буріша [180]

виокремлено шість фаз розвитку професійного вигорання, кожна з яких

характеризується специфічними особливостями: 1) попереджувальна стадія; 2)

20

зниження рівня власної участі; 3) емоційні реакції; 4) фаза деструктивної

поведінки; 5) психосоматичні реакції; 6) розчарування.

На думку зарубіжних вчених Н. Водоп'янової і О. Старченкової [27],

професійне вигорання – це мультивимірний конструкт, набір негативних

психологічних переживань, пов'язаних з тривалими і інтенсивними

міжособистісними взаємодіями, що відрізняються високою емоційною

напруженістю або когнітивної складністю.

Значний науковий інтерес являє собою фазова модель вигорання,

запропонована Р. Голембієвським [184]. Використовуючи трикомпонентну

модель вигорання К. Маслач і С. Джексон [194], вчений вважає, що другий

компонент вигорання, а саме деперсоналізація, має стояти на першому місці.

Р. Голембієвський [184] зазначає, що деякий ступінь відстороненості при роботі

з клієнтами є необхідним, і ця відстороненість посилюється етикою і нормами

професії. Між тим, при певному рівні рольових вимог і тиску, який перевищує

можливість працівника, така відстороненість може трансформуватися у

деперсоналізацію. У результаті у працівника з’являється відчуття того, що його

поведінка не відповідає принципам професії, отже, певною мірою у його

сприйнятті нівелюються власні досягнення. Таким чином, на друге місце після

деперсоналізації виходить компонент «редукція власних досягнень». Згідно з

фазовою моделлю, зростання деперсоналізації і послаблення відчуття власних

досягнень призводять до виникнення емоційного виснаження через перевтому,

що перевищує компенсаторні можливості людини [цит. за 91].

Власне фазова модель Р. Голембієвського складається з восьми фаз [184].

Перша фаза – це низький рівень вигорання, при якому майже повністю відсутні

деперсоналізація і емоційне виснаження, також ще спостерігається відчуття

власних досягнень. У другій та третій фазах вперше проявляється

деперсоналізація, а також спостерігається деяке зниження відчуття власних

досягнень, що продовжується у четвертій фазі. Власне емоційне виснаження

з’являється у п’ятій фазі і присутнє у всіх наступних фазах. Отже, фазова

21

модель Р. Голембієвського демонструє, що особи, які знаходяться на пізніших

фазах вигорання, переживають більш серьозні наслідки, ніж ті, хто знаходиться

на ранніх фазах [184].

Подібно до Р. Голембієвського [184], виснаження як кінцеву фазу

вигорання розглядає у своєї трикомпонентній моделі також В. Бойко [12].

Зокрема, модель В. Бойка передбачає три стадії феномена вигорання, –

напруження, резистенції, виснаження, – кожна з яких характеризується чотирма

симптомами [12].

На першій стадії, напруження, людина відчуває загальну втому в умовах

професійної діяльності. Цей етап характеризується хворобливим загостреним

переживанням професійної ситуації, нестійкою професійною самооцінкою,

відчуттям безвиході та розвитком ситуативної тривожності [12].

Другий етап, резистенції, характеризується емоційною виснаженістю

внаслідок активізації захисних механізмів у вигляді економії емоцій. Він

характеризується частими і неконтрольованими змінами емоційного стану,

байдужістю, емоційною замкненістю та втратою мотивації до професійного

саморозвитку [12].

Третій етап, етап виснаження, характеризується станом крайньої

психофізіологічної перевтоми професіонала. Тут проявляються наступні

симптоми: повна емоційна нечуттєвість по відношенню як до професійного

оточення, так і до змісту самих обов’язків, а також різноманітні

психофізіологічні порушення у вигляді втрати сну, головного болю та

загострення хронічних захворювань [12].

У нашому дослідженні ми спираємося на модель В. Бойка [12] як таку, що

характеризується високою структурованістю та стадійністю й широко

використовується у вітчизняних дослідженнях проблеми професійного

вигорання фахівців різних професійних груп [23; 47; 95; 122; 144].

Найчастіше професійному вигоранню підлягають представники так

званих сервіс-професій [91]. Згідно з класифікацією Є. Клімова [68-69], це

22

професії типу «людина-людина», до яких слід віднести освітян, медиків,

соціальних працівників, психологів, працівників сфери послуг, менеджерів

тощо. Разом з тим, низка дослідників дійшли висновку, що феномен

професійного вигорання зустрічається у представників широкого спектра

професійних груп, включаючи і такі, в яких відсутні прямі контакти з клієнтами

(Р. Голембієвський та ін. [186]; А. Пайнс і Е. Aронсон [197], С. Хобфолл і

А. Широм [189]).

Слід звернути увагу на те, що проблема професійного вигорання

працівників найглибше аналізувалася у таких сферах, як система освіти та

охорони здоров’я. Зокрема, професійне вигорання працівників системи освіти

висвітлювали у своїх працях В. Алфімов [4], О.І. Бондарчук [14; 176],

Н. Булатевич [16; 18], Н. Гончарук [34], Н. Гордієнко [35], О. Грицук [40],

Г. Дегтярьова в співавт. [44], А. Дербеньова в співавт. [139], Ю. Жогно [53],

Т. Зайчикова [55-56], О. Кальбус [64], Т. Логвіна-Бик [103], С. Максименко в

співавт. [156], О. Марковець [109]; Л. Морська [117], Н. Назарук [118];

В. Павленко [127], В. Паньковець [129]; Н. Перегончук [130], З. Ржевська-

Штефан [146], Л. Спіцина [158], Т. Теміров [159], Л. Тищук [164];

Т. Форманюк [168], Н. Чепелєва [171]. Слід зазначити, що проблема

професійного вигорання глибше проаналізована у педагогічних працівників

загальноосвітніх навчальних закладів, тоді як серед працівників вищої, середнє-

спеціальної та дошкільної освіти вона є менш дослідженою.

Феномен професійного вигорання медичних працівників досліджували

І. Ващенко в співавт. [24], П. Вйерік [202], С. Захаров [59], Є. Ісаєва [62];

Л. Карамушка в співавт. [65], Н. Кріворот [90], Д. Любимова [104], Ш. Мадієва

[106], К. Маслач [191-192], М. Островський [126], Н. Панасенко [128],

Т. Тимофєєва [163], В. Шелков [173], Л. Юр’єва [175].

Достатньо широко в науковій літературі представлені дослідження явища

професійного вигорання психологів (Х. Василькевич [21], О. Єгорова [51],

І. Калашник [63], О.В. Клименко [67], К. Малишева [108], О. Мартинюк [110],

23

Дж. Сандовал [198], С. Харенко [170]), а також соціальних працівників

(М. Авраменко [138], Т. Мартынова [111]). Окремі праці стосуються аналізу

професійного вигорання юристів (К. Божко [11]), менеджерів (І. Галецька

[29]) та підприємців (Г. Гнускіна [30], І. Савка [149]).

Менш дослідженою проблема професійного вигорання виступає в сфері

державної служби. На думку Д. Куриці [93], цей факт можна пояснити

більшою закритістю системи державної служби порівняно з іншими

соціальними сферами. У контексті державної служби слід назвати роботи, які

стосуються професійного вигорання та професійного стресу працівників органів

державного управління (Д. Куриця [93]), працівників державної податкової

служби України (Т. Грубі [41-43]), працівників судово-виконавчих органів

(М. Агапова [3]).

Особливо актуальною, але недостатньо дослідженою у контексті

державної служби є проблема професійного вигорання у представників таких

ризиконебезпечних професій, як військові, рятувальники, працівники поліції

тощо. Зокрема, у деяких працях висвітлено феномен професійного вигорання та

професійного стресу працівників органів внутрішніх справ (І. Ващенко і

С. Андронюк [23]; Т. Морозова [116]; О. Тімченко [165]); слідчих (Л. Леженіна

[97], Н. Оніщенко [122]), працівників пенітенціарної системи (Н. Самикіна

[151]), військовослужбовців (А. Злотніков [60]; К. Ігбаєв [61]; О. Петренко

[131]; О. Хайрулін [169]), диспетчерів (Г. Пишнов [143]); працівників

пожежно-рятувальних та аварійно-рятувальних підрозділів МНС України

(А. Куфлієвський [94-95]; С. Миронець [114-115], Л. П’янківська [144];

О. Самара [150]; О. Склень [157]; Л. Чепіга [172]).

Таким чином, професійне вигорання характерне для представників

широкого спектру професій, в тому числі працівників ризиконебезпечних

професій. У наступному підрозділі ми проаналізуємо психологічні особливості

професійної діяльності персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

24

України, що можуть приводити до виникнення в працівників професійного

вигорання.

1.2. Психологічні особливості професійної діяльності персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

Розкриємо специфіку професійної діяльності представників рятувальних

професій та психологічні особливості персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України [73-74; 77; 83].

Слід зазначити, що в умовах глибинних соціально-економічних

перетворень, зокрема і в сфері цивільного захисту, спостерігаються тенденції

до якісних змін пріоритетних завдань, як Державної служби України з

надзвичайних ситуацій (далі – ДСНС України) так і Єдиної державної системи

цивільного захисту загалом. Враховуючи складну військово-політичну

ситуацію, що склалася на окупованих територіях держави, питання фізичного

захисту населення від небезпечних факторів та впливів надзвичайних ситуацій

починають відігравати провідну роль у житті суспільства. Процес

реформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну

політику у сфері цивільного захисту, також вимагає від персоналу відомства

високого рівня компетентності, мобільності, адаптаційного потенціалу,

здатності швидко засвоювати нові знання, навички, алгоритми дій за

призначенням. Окрім того не варто забувати, що Україна залишається країною

з високими ризиками виникнення надзвичайних ситуацій техногенного

характеру, адже має на своїй території достатньо велику кількість об’єктів

хімічної промисловості, атомної енергетики, газо– та нафтопроводів,

гідрологічних споруд тощо.

Зокрема, протягом останніх років сили цивільного захисту України

залучалися до ліквідації таких масштабних надзвичайних ситуацій, як серія

аварій на шахтах Східної України; вибухи газу в житлових будинках; лісові

25

пожежі та пожежі на торфовищах; наслідки паводків та сильних снігопадів у

різних регіонах України тощо [45]. Таким чином, проблема ефективності

діяльності персоналу служби порятунку, а також дій населення в умовах

надзвичайних ситуацій залишається однією з пріоритетних.

Можна констатувати, що на сьогоднішній день вітчизняними вченими

здійснено великий обсяг наукових робіт, що стосуються професійної діяльності

екстремального профілю, а саме персоналу військових формувань, працівників

органів внутрішніх справ (О. Бодров [9], В. Лефтеров [100], О. Петренко [131],

О. Тімченко [48; 165], О. Хайрулін [169]).

Зазначимо, що певна кількість робіт були присвячені вивченню

особливостей рятувальної справи, а саме досліджувались питання впливу

небезпечних факторів робочого середовища на персонал аварійно-рятувальних

служб, прогнозування професійної успішності рятувальників, формування

психологічної стійкості, способів регуляції та профілактики негативних

психічних станів і реакцій під час службової діяльності та професійної

підготовки (М. Болотських [14], В. Бут [19], Г. Грибенюк [37], О. Євсюков [50],

М. Ковтунович [86], А. Куфлієвський [94], М. Мар’їн [112], С. Миронець [114-

115], Ю. Приходько [136], Л. Чепіга [172]).

В нашому дослідженні ми зупинимося на психологічних особливостях

професійної діяльності персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України

Варто вказати на те, що хоч сама функція держави по захисту своїх

громадян від пожеж, так само як професія вогнеборця, відома ще з часів

середньовіччя, знадобилися століття державотворення для того, щоб на етапі

новітньої історії в Україні утворився повноцінний центральний орган

виконавчої влади, що опікується питаннями захисту населення і територій від

надзвичайних ситуацій різного характеру.

Зокрема, на початку років незалежності питаннями цивільного захисту,

ліквідації наслідків та попередження надзвичайних ситуацій, захисту населення

26

від наслідків Чорнобильської катастрофи, гасіння пожеж та пожежної безпеки

займалися три окремих відомства: Штаб Цивільної оборони, Міністерство у

справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та Головне управління

пожежної охорони МВС України.

Слід відмітити, що у 1996 року [45] було створено єдине відомство —

Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення

від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України), яке стало провідним

органом у системі виконавчої влади із забезпечення реалізації державної

політики у сфері цивільної оборони, рятувальної справи, створення та

функціонування систем страхового фонду документації, поводження з

радіоактивними відходами, захисту від надзвичайних ситуацій, попередження

ситуацій і реагування на них, ліквідації їх наслідків та наслідків

Чорнобильської катастрофи. Після 2003 року були сформовані нові

територіальні органи МНС – Головні управління (управління) МНС України

[45].

Пізніше, у 2006 році, війська цивільної оборони України були повністю

розформовані, особовий склад військ і Державної пожежної охорони влився в

ряди єдиної Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України.

У 2008 році була запроваджена контрактна служба, проведена переатестація в

спеціальні звання служби цивільного захисту [45].

Згідно Кодексу цивільного захисту України [87], Оперативно-рятувальна

служба ДСНС України – спеціальне невійськове об'єднання аварійно-

рятувальних та інших формувань, органів управління такими формуваннями

системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та

реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Оперативно-рятувальна служба ДСНС України складається з органів

управління, аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування,

аварійно-рятувальних формувань спеціального призначення, спеціальних

авіаційних та інших формувань, державних пожежно-рятувальних підрозділів

27

(частин), навчальних центрів, формувань та підрозділів забезпечення.

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту підпорядковується ДСНС

України через Департамент реагування на надзвичайні ситуації, має сили і

засоби та забезпечує виконання найважливішого напрямку діяльності ДСНС

України – реагування на надзвичайні ситуації та їх ліквідація [45; 87].

Слід зазначити, що протягом останніх років ДСНС України була

неодноразово реформована. Зокрема, у 2011 році сталося розділення

Міністерства у справах НС України на 4 окремих відомства – Міністерство

надзвичайних ситуацій України (як головний орган), Державну інспекцію

техногенної безпеки, Державне агентство зони відчуження та Державну службу

гірничого нагляду та промислової безпеки. Особовий склад залишився на

службі цивільного захисту [45]. Пізніше, у грудні 2012 Міністерство

надзвичайних ситуацій та Державна інспекція техногенної безпеки України

були реорганізовані в єдину Державну службу України з надзвичайних

ситуацій (ДСНС України). 1 липня 2013 року набув чинності Кодекс цивільного

захисту України [87], який є основою нормативно-правової бази у сфері

цивільного захисту.

На сьогоднішній день ДСНС України є системою органів і підрозділів

цивільного захисту, що складається з апарату ДСНС України, територіальних

органів ДСНС України та підпорядкованих їм підрозділів, підрозділів

безпосереднього підпорядкування, навчальних закладів та науково-дослідних

установ, спеціалізованих формувань, а також державних підприємств сфери

управління ДСНС України (рис. 1.1).

Метою створення і діяльності ДСНС України є захист населення і

територій від надзвичайних ситуацій природного, техногенного, соціального та

воєнного характеру [45].

28

Рис. 1.1. Організаційна структура ДСНС України [45]

Таким чином, ДСНС України можна вважати правонаступницею

колишніх військ цивільної оборони та органів внутрішніх справ, що заснована

на принципах [87]:

прiоритетностi завдань, спрямованих на рятування життя та збереження

здоров’я громадян;

29

максимально можливого, економiчно обґрунтованого зменшення ризику

виникнення надзвичайних ситуацiй;

централiзацiї управлiння, єдиноначальностi, пiдпорядкованостi, статутної

дисциплiни Оперативно-рятувальної служби цивiльного захисту,

аварiйно-рятувальних служб;

гласностi, прозоростi, вiльного отримання та поширення публiчної

iнформацiї про стан цивiльного захисту, крiм обмежень, встановлених

законом;

добровiльностi — у разi залучення громадян до здiйснення заходiв

цивiльного захисту, пов’язаних з ризиком для їхнього життя i здоров’я;

виправданого ризику та вiдповiдальностi керiвникiв сил цивiльного

захисту за забезпечення безпеки пiд час проведення аварiйно-

рятувальних та iнших невiдкладних робiт [87].

Основними завданнями ДСНС України відповідно до Положення про неї

є реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і

територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації

наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної

та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб та

гідрометеорологічної діяльності, а також здійснення державного нагляду

(контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері

цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-

рятувальних служб [133].

ДСНС України комплектується державними службовцями та

працівниками за вільним наймом, проте основа її кадрового складу – це особи

рядового і начальницького складу служби цивільного захисту [132].

Варто зазначити, що служба цивільного захисту є державною службою

особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і

територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до

30

запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у

мирний час та в особливий період [87].

Слід підкреслити, що основним принципом служби цивільного захисту є

принцип єдиноначальності, який полягає у наділенні керівника (начальника) у

повному обсязі розпорядчою владою стосовно підлеглих і покладенні на нього

персональної відповідальності перед державою за організацію діяльності

очолюваного ним органу чи підрозділу цивільного захисту та кожної особи

рядового і начальницького складу, наданні керівникові (начальникові) права

одноособово приймати рішення, видавати накази чи розпорядження та

забезпеченні виконання рішень, наказів чи розпоряджень керівника

(начальника), виходячи з результатів всебічної оцінки умов і обставин та

керуючись вимогами законодавства [87].

Характеризуючи психологічні особливості професійної діяльності

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України згідно класифікації

професій, запропонованої Є. Клімовим [68], можна дійти висновку, що загалом

рятувальники є представниками професій типу «людина-людина», адже

основною метою діяльності є допомога та порятунок іншої людини. Разом з

тим, варто враховувати, що виконання таких специфічних функцій, що були

перераховані вище, передбачають не лише контакти з постраждалими та

колегами, а й процес підготовки та обслуговування різноманітного аварійно-

рятувального обладнання, оснащення, транспорту та інших технічних засобів.

Отже, фактично персонал Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

можна віднести до типу професій «людина-техніка-людина».

Службова діяльність персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України, на наш погляд, характеризується високими психоемоційними та

фізичними перевантаженнями. Окрім того, рятувальники є представниками не

лише стресогенної, а й ризиконебезпечної професії. Чинниками професійного

ризику виступають значні фізичні і нервово-психічні навантаження, що

викликані високим ступенем небезпеки, персональна відповідальність за життя

31

людей і збереження матеріальних цінностей, необхідність прийняття рішення в

умовах дефіциту часу та невизначеності обстановки. Крім того, діяльність

працівників ДСНС відбувається у вкрай несприятливих умовах, що часто

характеризуються впливом різних шкідливих факторів. Також робота аварійно-

рятувальних служб пов'язана зі застосуванням різних технічних засобів,

озброєння і спеціальної техніки [112].

Отже, професія рятувальника має свої специфічні особливості, основними

з яких є: високий ступінь особистого ризику, стресогенності, персональної

відповідальності та непередбачуваності ситуації.

Серед основних компетенцій персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України можна виділити [46]:

рятування людей під час проведення аварійно-рятувальних робіт;

визначення основних показників життєздатності організму

постраждалого та надавати йому першу медичну допомогу у разі нещасних

випадків та отруєння шкідливими речовинами;

виконання роботи з ліквідації аварій, наслідків надзвичайних

ситуацій техногенного та природного характеру;

проведення розвідки, пошук постраждалих і первинну оцінку

оперативної обстановки на місці надзвичайної ситуації, моніторинг

навколишнього середовища у газонебезпечних місцях під час ліквідації

наслідків надзвичайних ситуацій;

визначення рівня безпеки під час виконання газонебезпечних,

вибухонебезпечних і газоелектрозварювальних робіт у приміщеннях, підвалах,

колодязях тощо;

контроль власного психічного стану і застосування прийомів

керування ним;

застосування засобів індивідуального захисту, спеціального

оснащення та спорядження при рятуванні людей;

взаємодія з іншими рятувальниками в аварійних ситуаціях;

32

здійснення профілактичного огляду, налагоджування, дрібний

ремонт засобів захисту та іншого спорядження, технічне обслуговування і

ремонт аварійно-рятувальних засобів, техніки та оснащення;

вміння керуватись заходами планів ліквідації аварій на об’єктах, що

обслуговуються [46].

Дійсно, такі специфічні навички необхідні, адже службові завдання

рятувальників полягають у виконанні спеціальних стратегічних, тактичних та

оперативних завдань. Професія вимагає від спеціаліста великих

інтелектуальних, фізичних та нервово-психічних затрат та передбачає

реалізацію відомих заздалегідь процедур, виконання поставленого завдання,

аналіз, порівняння та інтерпретацію даних, пропозицію нових рішень.

Слід зазначити, що діяльність в об’єктивно екстремальних умовах

супроводжується несприятливим впливом фізичних, хімічних, психологічних

та інших патогенних факторів, які викликають виражений фізіологічний і

психоемоційний стрес. Такі умови характеризуються як правило сильним

травмуючим впливом подій, пригод та обставин на психіку рятувальника. Цей

вплив може бути потужним і однократним у випадку загрози життю і здоров'ю,

при вибухах, обваленнях будівель тощо, або багаторазовим, що вимагає

адаптації до постійно діючих джерел стресу. Він характеризується різним

ступенем раптовості, масштабності, може служити джерелом як об'єктивно, так

і суб'єктивно обумовленого стресу [48].

Як правило, фізичні фактори умов діяльності (температура, тиск, вогонь,

задимленість, складні кліматичні умови, небезпека ураження електричним

струмом) являють собою пряму загрозу життю рятувальника. Тривалий вплив

шуму на рятувальника також небезпечний для його здоров’я, знижує його

надійність та працездатність. Вплив шуму на рятувальників може

супроводжуватися невпевненістю, невірою в захисні властивості

індивідуальних засобів захисту. Дії в індивідуальних засобах захисту є завжди

важчими та швидше викликають стомлюваність; вони вимагають спеціальних

33

навичок і особливої звички. Обмежений простір (при виконанні робіт у

тунелях, підземних галереях, каналах кабельних комунікацій) викликає

труднощі не лише фізичного, а й психічного порядку та призводить до значного

зниження працездатності. Ураження радіоактивністю можливе при ліквідації

наслідків аварій на атомних електростанціях, інших об’єктах атомної

промисловості [48].

Звернемо увагу на те, що специфічним стресогенним чинником для

професійної діяльності рятувальників є режим тривожного очікування при

несенні добового бойового чергування. У деяких рятувальників хвилювання,

викликане очікуванням надзвичайної ситуації, супроводжується реакцією, яка

може перевершувати реакцію, що виникає в період бойових дій. Під час своєї

робочої зміни працівник ДСНС знаходиться в стані постійної готовності, щоб у

разі виникнення кризової ситуації поспішити на місце події для її рішення.

Навіть при несенні служби на добових чергуваннях в режимі «очікування»

мають місце порушення нормального режиму сну і недосипання, що негативно

впливає на стан як психічного так і фізичного здоров’я [48].

Слід зазначити, що коли надходить сигнал тривоги («Збір-аварія»),

чергові бійці повинні за 20 секунд надіти спеціальний одяг, після чого негайно

сісти в машину і виїхати. Від того, як швидко прибуде машина на місце події,

часто залежить життя багатьох людей. Після прибуття необхідно визначити,

наприклад, що і де сталось, які дії слід вживати [112].

Не варто забувати про те, що спеціальна державна служба цивільного

захисту як правонаступник військ цивільної оборони є воєнізованою

структурою з жорстко регламентованою службовою діяльністю та

різноманітними обмеженнями. Питання пов’язані з професійним розвитком,

кар’єрним зростанням, соціальним, правовим та матеріальним забезпеченням

регулюються внутрішніми відомчими нормативно-правовими актами, дія яких

розповсюджується виключно на персонал ДСНС. Такі обставини сприяють не

тільки розвитку втоми, негативних функціональних станів, але і можуть бути

34

причиною захворювань і травматизму, окрім того, часто провокують

виникнення і розвиток хронічного професійного стресу та вигорання [86; 95;

112; 144; 172].

Зауважимо, що робота рятувальника також пов'язана з високими

фізичними навантаженнями, які викликані високим темпом роботи при

евакуації постраждалих, розбиранні конструкцій та обладнання, прокладанні

рукавних ліній, роботі з аварійно-рятувальним обладнанням, евакуації

матеріальних цінностей, водолазних та піротехнічних роботах і т.д. У цих

умовах працівники ДСНС виконують завдання у спеціальному спорядженні,

яке може важити близько 30 кг і більше, а з ним потрібно швидко пересуватися,

маневрувати під час ліквідації аварії. Іноді рятівникам доводиться працювати в

незвичних позах (лежачи, повзучи і т.п.), в умовах обмеженого простору та в

непридатному для дихання середовищі, а також при будь-яких кліматичних

умовах [112].

Слід вказати на те, що напружена фізична робота в умовах високої

температури і вологості може викликати порушення водно-сольового балансу,

терморегуляції організму, головні болі, небажання рухатися, загальмованість

реакцій. Зниження концентрації кисню і наявність продуктів горіння (отруйні

гази, що виділяються при горінні) спричиняє отруйну дію на організм

працівників [112].

Можна констатувати, що робота рятувальників є дуже напруженою і за

умовами праці належить до четвертого класу – небезпечна (екстремальна) та

входить до переліку робіт з підвищеною небезпекою [119].

Враховуючи необхідність виконання завдань на межі людських

можливостей на службу цивільного захисту приймаються на контрактній основі

громадяни України, які успішно пройшли медичний та професійно-

психологічний відбір, мають відповідний стан здоров’я та фізичного розвитку,

здатні за своїми особистими, діловими, моральними якостями виконувати

обов’язки, покладені на ДСНС України [120].

35

Серед особливостей професійної діяльності рятувальника слід зауважити

також підвищені вимоги професії до його особистісних характеристик.

Персонал Оперативно-рятувальної служби ДСНС України представляє

спеціальну державну службу. Кожен службовець зобов’язаний суворо

дотримуватись чинного законодавства, досконало знати відомчі нормативно-

правові акти у сфері цивільного захисту та підтримувати на належному рівні

позитивний імідж державної служби порятунку в Україні.

Відповідно до дисциплінарного статуту служби цивільного захисту [58]

особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

зобов'язані:

з гідністю та честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у

додержанні етичних норм поведінки, утримуватися від порушень

громадського порядку;

виконувати вимоги Присяги, контракту, накази начальників,

додержуватися інших нормативно-правових актів;

захищати життя, здоров'я, права та власність громадян, територію,

інтереси суспільства і держави у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

бути чесним, сумлінним і дисциплінованим;

стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані із службою, не

шкодувати сил під час виконання поставлених завдань;

постійно вдосконалювати професійну майстерність, підвищувати свій

професійний рівень;

додержуватися норм професійної та службової етики, не вчиняти дій, що

можуть призвести до неналежного виконання службових обов'язків, бути

вільним від впливу політичних партій і громадських організацій;

поважати людську гідність і бути готовим у будь-який час надати

допомогу людям;

сприяти зміцненню службової дисципліни, виявляти повагу до

начальників та старших за званням, бути ввічливим, додержуватися

36

правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу,

вітання та етикету;

зберігати державну таємницю та іншу охоронювану законом інформацію.

Окрім загальних вимог професії до особистості рятувальника варто

враховувати спеціальні, тобто вимоги, що формує певна спеціалізація

персоналу.

Наприклад, серед основних професійно важливих якостей працівників

чергово-диспетчерської служби екстреного виклику ДСНС України, на думку

Л. Гонтаренко [33], максимально значущими є атенційні, мнемічні, моторні,

імажинітивні, емоційні, вольові, мовні та комунікативні якості, а також

провідні мотиви професійного вибору працівників чергово-диспетчерських

служб екстреного виклику МНС України.

У свою чергу, В. Бут, аналізуючи професійно важливі якості

газодимозахисника-рятувальника, визначив такі блоки особистісних якостей:

мисленнєвий, управлінський, мотиваційний, емоційно-вольовий, мнемічний,

атенційний та фізичний [19].

Враховуючи результати вітчизняних досліджень, на нашу думку

професійно важливі якості, якими повинен володіти рятувальник для успішного

виконання своїх обов'язків, співвідносяться з їх особистісними

характеристиками, які в свою чергу можна розділити на три групи:

інтелектуальні здібності, емоційно-вольові якості і комунікативні здібності [19;

136]. Також слід виділити в окрему групу психофізіологічні показники

особового складу, що дозволяють виконувати специфічні службові завдання в

надскладних умовах.

До інтелектуальних якостей, необхідних рятувальникам для успішного

виконання службових завдань можна віднести [19; 33; 95; 136]:

володіння на високому рівні необхідними знаннями та навичками

рятувальної справи та конкретної рятувальної спеціалізації;

уміння прийняти рішення в короткий термін;

37

здатність до розумного ризику;

здатність до розподілу уваги між декількома об'єктами та видами

діяльності;

уміння передбачати можливі зміни обстановки;

ініціативність готовність до професійного саморозвитку та

вдосконалення;

професійна компетентність (екстремальна професійна компетентність,

тобто здатність діяти в умовах, що раптово ускладнилися; уміння чітко

донести до підлеглих свої думки та наміри; вміння дати об’єктивну

оцінку діям підлеглих; здатність брати на себе відповідальність за

прийняті рішення та дії;

здатність формувати мотивацію у підлеглих до виконання поставлених

завдань;

здатність прийняти правильне рішення при нестачі необхідної інформації

або відсутності часу на її осмислення;

уміння вибирати з великого обсягу інформації ту, яка необхідна для

вирішення завдання;

аналітичний склад розуму, прогностичні здібності;

уміння діяти творчо, нешаблонно; розвинутий інтелект, прогресивний

світогляд, ерудиція;

достатній обсяг, швидкість і точність запам’ятовування та сприймання;

здатність протягом тривалого проміжку часу утримувати в пам’яті велику

кількість інформації;

здатність швидко орієнтуватися в новій і незнайомій обстановці,

оцінювати ступінь важливості інформації, що надходить;

здатність протягом короткого терміну утримувати в пам’яті розташування

предметів, їхній колір, розмір;

здатність швидко переключати увагу з одного виду діяльності на інший;

38

уміння розподіляти увагу при виконанні декількох функцій, завдань в

умовах дефіциту часу.

Емоційно-вольовими якостями, що забезпечують позитивні результати

діяльності вказаної категорії можуть бути [19; 33; 95; 136]:

нервово-психічна стійкість в екстремальних ситуаціях;

уміння зберегти працездатність в умовах аварійної ситуації, дефіциту

часу, при дії сильних подразників;

почуття службового обов'язку та відповідальності,

сміливість, урівноваженість, витримка;

висока швидкість моторного реагування на сигнали;

активність, енергійність;

здатність керувати власною поведінкою у критичних обставинах;

врівноваженість та самовладання в умовах загрози особистій безпеці;

здатність до сміливих, рішучих, ініціативних дій.

Високий рівень комунікативних здібностей рятувальників також

сприятиме ефективному виконанню службових обов’язків, а саме [19; 95; 136]:

чіткість мови;

уміння в конфліктних ситуаціях проводити адекватну ситуації стратегію

комунікативної поведінки, змінювати стиль спілкування;

управлінські якості (здатність організовувати діяльність підлеглих,

ставити конкретні завдання, згуртовувати колектив, виявляючи при цьому

вимогливість і критичність);

уміння давати чіткі, ясні, впевнені формулювання при постановці завдань,

доповіді.

Окрім того рятувальний персонал повинен мати необхідні

психофізіологічні особливості, що сприяють професійній успішності [19; 33;

95; 136]:

здатність виконувати монотонну роботу протягом тривалого часу;

висока фізична витривалість, стійкість до фізичної втоми;

39

розвинута координація рухів, стійкість до тремору;

точність рухів і здатність до швидкої дії в умовах дефіциту часу;

здатність використовувати м’язову силу як вибухового, так і статичного

характеру;

здатність тривалий час зберігати стійку увагу, незважаючи на втому та

сторонні подразники;

гарна координація рухів.

Спираючись на практичний досвід роботи штатних психологів ДСНС

України, ми виявили ряд передумов вибору професії майбутніми

рятувальниками, що діють на рівні особистості (О. Євсюков та ін. [50]):

схильність до воєнізованої служби;

прагнення до морального задоволення від роботи;

бажання зробити професійну кар’єру;

прагнення до роботи, пов’язаної з наданням допомоги іншим людям

альтруїзм;

схильність до ризику, небезпеки;

статус працівника державної аварійно-рятувальної служби;

сімейна традиція;

бажання жити і працювати в конкретному регіоні;

прагнення одержати вищу технічну освіту та ін.

Проте серед чинників професійної успішності рятувальників

найважливіше місце належить професійному досвіду. Адже навіть високий

рівень професійної підготовки і навченості повністю не забезпечує готовності

рятувальних до дій у надзвичайній ситуації. Лише професійний досвід

командної роботи в екстремальних умовах, спілкування з постраждалим

населенням, переживання психотравмуючих подій, пов’язаних із загибеллю та

пораненнями дає можливість рятувальнику зберігати професійну ефективність

та власне психічне здоров’я в процесі виконання своїх функцій.

40

О. Євсюков та ін. [50] вважають, що однією з універсальних детермінант

надійності діяльності рятувальників постає мотивація та стан здоров’я,

нервово-психічний статус і функціональні резерви ЦНС. Вагомий внесок у

забезпечення надійності професійної діяльності людини, особливо в

екстремальних ситуаціях, роблять потенційні резерви її психіки. Їхнє

включення допомагає фахівцеві підтримувати свій робочий стан в

екстремальних ситуаціях, продовжувати виконання доручених йому функцій

[50].

Аналізуючи нормативно-правові акти ДСНС України [87; 133] щодо

вимог до кандидатів на посади рятувальників, ми виділили особистісні якості,

що можуть перешкоджати ефективності професійної діяльності, а саме:

високий рівень індивідуалістичності, тривожності та нервово-психічної

нестійкості, неуважність та низький показник слухо-мовної пам’яті,

неорганізованість, недисциплінованість, імпульсивність та схильність до

невиправданого ризику, схильність до уникнення персональної

відповідальності, швидка стомлюваність, незадовільний стан здоров’я та

фізичного розвитку, агресивність, недостатні комунікативні здібності, невміння

зберігати таємницю.

На нашу думку для розуміння сутності вимог професії до особистості

рятувальника поряд із основними компетенціями та професійно важливими

якостями персоналу варто розглянути провідні мотиви професійного вибору

кандидатів на службу цивільного захисту.

Невідповідність рятувальника вимогам професії найбільше проявляється

в бойовій обстановці. За таких умов поведінка індивіда часто непередбачувана,

що неухильно веде до зриву діяльності та може призвести до катастрофічних

наслідків.

Успішність професійної діяльності загалом визначається сукупністю

професійних, технічних та організаційних факторів. Враховуючи специфіку

службової діяльності персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

41

України, до рятувальників висуваються високі вимоги щодо фізичної,

психологічної та професійної підготовки. Наприклад він повинен уміти

користуватися рятувальним обладнанням, знати техніку безпеки, вміти

працювати на висоті та на глибині. Необхідно володіти відмінним станом

здоров'я, високою витривалістю, фізичною силою (не випадково для бажаючих

вступити на таку службу проводиться жорсткий медико-психологічний відбір).

Представник даної професії повинен бути вмотивованим на виконання дій за

призначенням та зорієнтованим на допомогу людині, знати правила надання

першої медичної допомоги та володіти високою стресостійкістю [112].

У науковій літературі зазначено [86; 95; 144; 172], що інтенсивний вплив

неспирятливих зовнішніх та внутрішніх факторів і недостатній розвиток

професійно-необхідних якостей рятувальників можуть призводити до розвитку

професійного вигорання в представників рятувальних професій. Формування

негативних психологічних станів рятувальників внаслідок дії професійних

стресорів перешкоджає успішній адаптації персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС до професійної діяльності.

В цілому, можна підсумувати, що специфіка професійної діяльності

рятувальників зумовлює необхідність наявності в персоналу певних

психологічних, фізичних та професійних якостей, які забезпечують професійну

успішність працівників та їхню здатність протистояти екстремальним факторам

зовнішнього середовища. Виникнення професійного вигорання внаслідок

впливу робочих стресорів перешкоджає успішній професійній діяльності

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС. Детально про чинники, що

призводять до розвитку професійного вигорання персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України, піде мова у наступному підрозділі.

42

1.3. Теоретичний аналіз чинників професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

Розглянемо основні групи чинників, що впливають на рівень

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України.

Описуючи міру розвитку професійного вигорання у працівників сучасних

українських організацій, вітчизняні психологи Л. Карамушка та ін. [160]

зазначають, що цей синдром є доволі розповсюдженим серед менеджерів та

працівників внаслідок багатьох об'єктивних чинників, які діють в організаціях

сьогодні в період трансформаційних процесів, що відбуваються в Україні.

Окрім того, на думку вчених, важливу роль відіграють і суб'єктивні чинники,

пов'язані з індивідуально-психологічними особливостями менеджерів та

працівників [160].

Як було зазначено у попередньому підрозділі, представники

ризиконебезпечних професій, зокрема рятувальники, підлягають особливо

сильному впливу негативних факторів зовнішнього середовища. Як свідчать

літературні джерела, внаслідок дії несприятливих внутрішніх та зовнішніх

факторів у рятувальників можуть виникати професійний стрес та формуватися

негативні психічні стани, що призводить до ризику розвитку професійного

вигорання [19; 95; 112; 114; 144; 172].

Існують різноманітні підходи до класифікації чинників, що впливають на

виникнення професійного вигорання персоналу організацій. Найбільш

розповсюдженими підходами є розподіл чинників на зовнішні та внутрішні

[95]; індивідуальні та організаційні [124]; особистісні, статусно-рольові і

корпоративні чинники [28], а також виокремлення особистісних, організаційно-

професійних та соціально-демографічних характеристик працівників [43; 56].

Наприклад, у професії пожежних-рятувальників вітчизняний вчений

А. Куфлієвський [95] виокремлює такі зовнішні чинники, що впливають на

43

виникнення професійного вигорання: хронічно напружена психоемоційна

діяльність; дестабілізуюча організація діяльності; підвищена відповідальність за

виконувані функції й операції; несприятлива психологічна атмосфера

професійної діяльності; психологічно складний контингент, з яким фахівець має

стосунки у сфері спілкування. До внутрішніх чинників професійного вигорання

пожежних він відносить здатність до емоційної ригідності; інтенсивну

інтеріоризацію (сприйняття й переживання) умов професійної діяльності;

моральні дефекти й дезорієнтацію особистості [95].

Згідно з підходом українського дослідника Д. Куриці [93], чинники, що

викликають професійний стрес персоналу організацій (на прикладі

держслужбовців), а отже, впливають на виникнення професійного вигорання,

можна поділити на такі групи:

1) блок чинників макрорівня (чинники, які стосуються суспільства);

2) блок чинників мезорівня (чинники, які стосуються організації);

3) блок чинників мікрорівня (чинники, які стосуються особистості

персоналу).

4) блок фізіологічних і психологічних виявів та наслідків професійного

стресу держслужбовців [93].

Що стосується чинників макрорівня, то до них слід віднести такі, що

відображають загальну соціальну-економічну та політичну ситуацію в країні.

До чинників мезорівня слід віднести, наприклад, такі організаційні

характеристики, що пов’язані із виникненням професійного стресу та

професійного вигорання, систематизовані В. Бодровим [9]:

- структура організації (спеціалізація і розподіл праці; централізація

управління, співвідношення структури і функцій організації; формалізація

завдань, участь в управлінні, кадрова політика, просування по службі);

- організаційні процеси (цілі діяльності (реальність, зрозумілість,

протиріччя), наявність зворотного зв’язку, професійна підготовка

(перепідготовка));

44

- особливості управління в організації (політика наймання, оцінка

діяльності, оплата праці, режим роботи, робочі зміни, охорона праці, турбота

про здоров’я, організація робочого місця);

- соціальні процеси в організації (психологічний клімат, сумісність та

згуртованість колективу, рівень міжособистісної взаємодії, рівень довіри в

колективі, соціальна відповідальність) [9].

Чимало вчених вказують на значення соціально-психологічного клімату,

особливостей взаємодії в колективі на розвиток професійного стресу та, як

наслідку, професійного вигорання працівників. Наприклад, досліджуючи

представників професій типу «людина-людина», В. Паньковець [129] зазначає,

що на рівень професійного стресу менеджерів освітніх організацій насамперед

впливає рівень психічних перевантажень, після чого йдуть напруженість

стосунків з керівництвом, рівень проблемності у службовій діяльності, рівень

власної конфліктності.

Оскільки діяльність рятувальників супроводжується інтенсивним

впливом екстремальних факторів, до специфічних чинників мезорівня, що

супроводжують професійну діяльність персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України та можуть спричинювати виникнення професійного

вигорання, слід віднести [19; 95; 112; 144; 172]: підвищений ризик, високий

рівень психоемоційних та фізичних навантажень, високу відповідальність,

необхідність виконання складних завдань в умовах обмеженого часу,

понаднормову роботу, особливості спілкування з постраждалими тощо.

Що стосується кадрової політики організації, то до чинників ризику

виникнення професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України можна віднести такі характеристики, як можливість

кар’єрного зростання, порядок присвоєння чергових звань, система заохочень

та покарань тощо. Дійсно, відсутність можливості професійного зростання

може викликати у працівників незадоволення, фрустрацію, що у подальшому

призводить до розвитку в них професійного вигорання [19; 95; 112].

45

Особливості прийнятої на себе ролі рятувальника вимагають від нього

певної рольової поведінки, що включає чітку субординацію, своєчасне

виконання поставлених завдань, чітке слідування інструкціям. Як зазначає

О. Петренко [131], аналізуючи професійну діяльність військовослужбовців,

вплив на особистість комунікативно-рольових чинників професійної діяльності

є найбільш суттєвим, оскільки вони торкаються сутнісних ознак людини та

основоположних аспектів її життєдіяльності. Необхідність відповідати вимогам

прийнятої на себе ролі вимагає від працівників рятувальної служби повної

самовіддачі, тримає у стані постійного психоемоційного напруження, постійної

внутрішньої готовності до дій, що може у подальшому привести до виникнення

професійного вигорання у представників цієї професії.

Спираючись на аналіз наукової літератури [19; 27; 32; 95; 112; 124; 144],

можна констатувати, що до чинників виникнення професійного вигорання

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України на мікрорівні слід

віднести такі: особистісні чинники, організаційно-професійні чинники,

соціально-демографічні чинники, соціально-економічні чинники.

Під особистісними чинниками будемо розуміти психологічні особливості

персоналу організацій, що призводять до виникнення професійного вигорання.

Зокрема, А. Куфлієвським [95] виокремлено такі основні соціально-психологічні

детермінанти, що «супроводжують» діяльність пожежного-рятувальника та

безпосередньо впливають на можливість виникнення у нього синдрому

«вигорання»: незадоволеність працею, частота виникнення негативних

психічних станів, стомлюваність, дратівливість, головний біль, зниження уваги,

сонливість, слабкість, неможливість зосередитися, можливість травм і поранень,

недостатня оцінка складності роботи тощо.

До особистісних чинників, які впливають на розвиток синдрому

«професійного вигорання», згідно з літературними даними [28; 43; 54; 95; 124],

відносяться тип темпераменту, психологічна стійкість, екстраверсія, рівень

розвитку інтелектуальних, комунікативних та емоційно-вольових здібностей).

46

У працях української вченої Т. Зайчикової [56] виокремлено такі основні

характеристики особистості, які відіграють важливу роль у розвитку

професійного стресу, збільшуючи його або зменшуючи: а) тривожність;

б) нейротизм; в) емоційна реактивність; г) витривалість; д) негативна

ефективність; е) самоповага; є) самоефективність; ж) локус контролю; з)

толерантність до ситуацій невизначеності; и) поведінкові патерни А, Б; і) тип

копінгу; й) гендерні особливості.

Дані, отримані українською дослідницею Т. Зайчиковою [56], свідчать

про те, що в педагогічних працівників високий рівень професійного вигорання

в окремих фазах (напруження, резистенція, виснаження) пов’язаний з такими

особистісними характеристиками як агресивність, тривожність, фрустрація,

нейротизм, психотизм, ригідність, інтровертованість.

Чимало авторів вказують на вплив емоційно-вольових, комунікативних та

інтелектуальних характеристик особистості на рівень професійного вигорання.

Зокрема, вітчизняним вченим А. Куфлієвським [95] встановлено, що розвиток і

протікання у працівників пожежно-рятувальних підрозділів професійного

вигорання прямо пов’язані з рівнем розвитку в них вольових якостей, навичок

саморегуляції психічного стану та індивідуального бойового досвіду. На його

думку, низький рівень розвитку емоційно-вольових якостей, можливо, є

визначальним чинником у процесі прогнозування розвитку синдрому

«вигорання». Вчений зазначає, що серед основних індивідуально-

психологічних якостей, що впливають на ефективність професійної діяльності

та можливість розвитку в пожежних-рятувальників синдрому вигорання, на

першому місці перебувають емоційно-вольові якості, другу позицію займають

комунікативні особливості особистості [95].

Чимало дослідників підкреслюють особливу значущість інтелектуальних

характеристик як в процесі адаптації до професійної діяльності, так і на

подальших етапах роботи [95; 134; 145]. При цьому інтелект характеризується

як складна, інтегральна, багаторівнева, стійка структура рис особистості, до

47

ознак якої належать глибина, критичність, гнучкість, широта розуму,

швидкість, оригінальність мислення та допитливість [145]. На важливості

розвитку відкритості та комунікабельності, а також емоційної зрілості як умов

успішної саморегуляції працівників податкової міліції наголошує у своєму

дослідженні О. Плотко [134].

Деякі вчені вказують на наявність зв'язку рівня суб'єктивного контролю

[56; 95] із професійним вигоранням працівників. Так, в науковій літературі

наведено дані про позитивний кореляційний зв'язок між зовнішнім локусом

контролю та складовими синдрому «вигорання» (особливо з емоційним

виснаженням та деперсоналізацією) [95].

Як відомо із літературних джерел, особливий вплив на рівень

професійного стресу та професійного вигорання персоналу організацій

здійснюють показники екстраверсії та нейротизму [43; 54; 66]. Дійсно,

О. Кириленко [66] зазначає, що показники нейротизму та екстраверсії

відрізняються у груп в професії типу «людина-людина» з різним рівнем

професійного стресу. У групі з середнім рівнем професійного стресу більш

виразніше представлена характеристика екстраверсії і більш низький показник

відкритості досвіду, ніж у групі з високим рівнем професійного стресу [66].

Таким чином, на основі аналізу літератури припустимо, що рівень

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України обумовлений такими особистісними характеристиками персоналу:

комунікативні, емоційно-вольові, інтелектуальні якості, екстраверсія,

нейротизм.

Розглянемо організаційно-професійні чинники, які можуть впливати на

рівень професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України.

Згідно з літературними даними [43; 93; 124], існує зв’язок між посадою

та рівнем професійного стресу, і, як наслідок, рівнем професійного вигорання

працівників організацій. Зокрема, констатовано, що рівень професійного стресу

48

«рядового» складу держслужбовців приблизно вдвічі вищий, ніж керівників та

заступників керівників відділів [93]. За даними Т. Грубі [43], в податківців

найвищий рівень професійного вигорання констатовано в працівників, які

безпосередньо працюють з населенням або посада яких передбачає

професійний ризик, необхідність працювати у нестандартних ситуаціях,

постійне понаднормове навантаження.

На думку О. Петренка [131], який досліджував військово-професійне

середовище, головним чинником, який сприяє професійній деформації

особистості, є чинник посадової влади та особливостей реалізації посадових

повноважень.

Аналіз літературних джерел вказує також на певний вплив стажу трудової

діяльності на рівень професійного вигорання працівників організацій. Дійсно,

існують відомості про те, що в керівників-податківців найвищий рівень

професійного вигорання на рівні тенденції спостерігається у перші три роки

стажу на займаній посаді [43].

У літературних джерелах існують дані про зв'язок між рівнем освіти і

ступенем професійного вигорання персоналу організацій, але цей зв’язок не є

однозначним [43; 56; 66].

На основі аналізу наукових джерел [28; 91; 95; 124; 141; 144], до

організаційно-професійних чинників професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України віднесемо такі: освітньо-

посадові, стажеві, наявність військово-бойової підготовки, медико-фізіологічні,

стимулюючі чинники.

До освітньо-посадових чинників професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України слід віднести рівень освіти,

категорію особового складу, спеціалізацію, посаду за формальним статусом.

Стажеві чинники професійного вигорання персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України включають стаж на службі, стаж на посаді.

49

Чинник «наявність військово-бойової підготовки» передбачає попереднє

проходження рятувальниками військової служби, а також наявність статусу

учасника бойових дій.

Також заслуговують виділення в окрему групу чинників ті, які мають

відношення до стану здоров’я рятівників, а саме медико-фізіологічні чинники

професійного вигорання [175; 193]. До цієї групи чинників професійного

вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України, на нашу

думку, слід включити «загальний стан здоров’я» та «наявність шкідливих

звичок».

Як було зазначено у першому розділі, наявність або відсутність мотивації

може значно впливати на рівень професійного вигорання [91; 195]. Тому в

окрему групу винесено стимулюючі чинники професійного вигорання

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України, які вміщюють такі

характеристики, як «наявність заохочень» та «наявність стягнень».

Розглянемо соціально-демографічні чинники, що можуть впливати на

рівень професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України.

Згідно з даними зарубіжних та вітчизняних вчених [43; 55; 91; 124; 156;

187], розвиток професійного вигорання індивідуума значною мірою

обумовлений його гендерними особливостями. Разом із тим, дані щодо впливу

статі на рівень професійного вигорання працівників є неоднозначними і

різняться залежно від типу професійної діяльності. Зокрема, західні вчені Г.

Гросс та ін. [187] констатують, що серед офіцерів жінки вигорають більшою

мірою за чоловіків. Подібні дані щодо працівників Державної податкової

служби України наводить вітчизняна вчена Т. Грубі [43].

Разом із тим, дослідження Т. Зайчикової [56] свідчать, що якщо серед

менеджерів освітніх організацій вищий рівень стресу відмічається серед

чоловіків, то серед психологів освітніх організацій – серед жінок. Такі дані

підтверджуються на матеріалі освітніх організацій західними вченими Р. Бурке,

50

Е. Грінглассом та Р. Шварцером [181], які встановили, що чоловіки-вчителі та

завучі мають вищі показники емоційного виснаження та деперсоналізації, ніж

жінки.

У науковій літературі [43; 56; 93; 124] існують відомості про зв’язок із

рівнем професійного стресу та професійного вигорання таких соціально-

демографічних характеристик як сімейний стан та кількість дітей в сім’ї.

Дійсно, згідно з даними вітчизняного дослідника Д. Куриці [93], рівень

професійного стресу вищий в держслужбовців, які не мають власної сім’ї (або

ще не створили її, або вже розлучилися), ніж серед тих, хто має власну сім’ю.

Подібні дані щодо вищого рівня професійного вигорання у фазі напруження в

неодружених та розлучених педагогічних працівників порівняно з одруженими

наводить Т.В. Зайчикова [56].

З іншого боку, вітчизняний дослідник Д. Куриця [93] вказує на нижчий

рівень професійного стресу держслужбовців, що мають дітей, порівняно з тими,

хто їх не має. Цей факт він пояснює тим, що наявність дітей сприяє більш

позитивному життєвому настрою, можливості більшого емоційного «релаксу»

працівників тощо.

На нашу думку, що стосується представників рятувальних професій, на

прояв в них професійного вигорання можуть впливати також місце

народження, особливості стосунків в сім’ї, соціальне походження батьків тощо.

Цікаві дані наводить, аналізуючи рівень професійного вигорання працівників

Державної податкової служби України, Т.В. Грубі [43], яка вказує на вищий

рівень професійного вигорання податківців, які проживають у сільській

місцевості, порівняно з працівниками, які проживають у місці.

В цілому, на основі теоретичного аналізу проблеми, до соціально-

демографічних чинників професійного вигорання персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України можна віднести такі: власне соціально-

демографічні чинники (вік, стать, місце народження, сімейний стан, наявність

51

дітей, соціальне походження), сімейно-стосункові (характер стосунків у власній

сім’ї; характер стосунків з батьками).

Окрему групу чинників професійного вигорання персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України складають соціально-економічні чинники.

Вітчизняні вчені С. Максименко та ін. [156], досліджуючи представників

професій типу «людина-людина», зокрема педагогічних працівників, до блоку

соціально-економічних та соціально-психологічних чинників відносять такі:

а) соціально-економічна ситуація в державі; б) статус системи освіти;

в) наявність соціально-психологічної підтримки.

На думку С. Максименка та ін. [156, с. 28], сталий соціально-економічний

розвиток країни, відсутність соціальних потрясінь сприяють збереженню

позитивного емоційного стану та зниженню професійного стресу персоналу

організацій. Навпаки, соціально-економічна нестабільність, що проявляється у

недостатньому фінансуванні галузі, низькій заробітній платні, зниженні

статусу професії, викликає невпевненість у завтрашньому дні та зростання

рівня професійного стресу працівників організацій.

На наш погляд, досліджуючи соціально-економічні чинники.

професійного вигорання рятувальників, слід враховувати специфіку

контингенту Оперативно-рятувальної служби ДСНС України, а саме наявність

значної кількості людей молодого віку, які переїхали з інших регіонів та мають

облаштовувати власне життя.

Отже, на основі теоретичного аналізу проблеми та з урахуванням

специфіки контингенту рятувальників, до соціально-економічних чинників

професійного вигорання рятувальників слід віднести такі: умови проживання,

наявність соціально-побутових труднощів, наявність кредитних зобов’язань.

На рис. 1.2. представлено узагальнену теоретичну модель чинників

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України.

52

Рис. 1.2. Модель чинників професійного вигорання персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України

ор

ган

ізац

ійн

о-п

ро

фес

ійн

і

чи

нн

ики

соц

іальн

о-д

емо

граф

ічн

і

чи

нн

ики

соц

іальн

о-е

кон

ом

ічн

і

чи

нн

ики

комунікативні

емоційно-

вольові

інтелектуальні

екстраверсія

нейротизм

освітньо-

посадові

стажеві

наявність

військово-

бойової

підготовки

медико-

фізіологічні

стимулюючі

власне

соціально-

демографічні

(вік, стать,

місце

народження,

сімейний стан;

наявність

дітей;

соціальне

походження)

сімейно-

стосункові

(характер

стосунків у

власній сім’ї;

характер

стосунків з

батьками)

умови

проживання

соціально-

побутові

труднощі

наявність

кредитних

зобов’язань

осо

би

стіс

ні

чи

нн

ики

ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ ПЕРСОНАЛУ ОПЕРАТИВНО-

РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ДСНС УКРАЇНИ

напруження резистенція виснаження

53

Згідно з цією моделлю рівень професійного вигорання на різних його

фазах (напруження, резистенція та виснаження) у персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України обумовлений такими групами чинників:

- особистісними характеристиками персоналу, а саме комунікативними,

емоційно-вольовими, інтелектуальними характеристиками, екстраверсією,

нейротизмом;

- організаційно-професійними характеристиками персоналу, до яких

належать освітньо-посадові характеристики (рівень освіти, категорія особового

складу, спеціалізація, посада за формальним статусом), стажеві характеристики

(стаж на службі, стаж на посаді), наявність військово-бойової підготовки

(проходження військової служби, наявність статусу учасника бойових дій),

медико-фізіологічні характеристики (загальний стан здоров’я, наявність

шкідливих звичок), стимулюючі характеристики (наявність заохочень та

наявність стягнень);

- соціально-демографічними характеристиками персоналу, а саме власне

соціально-демографічними (вік, стать, місце народження, сімейний стан;

наявність дітей, соціальне походження) та сімейно-стосунковими (характер

стосунків у власній сім’ї, характер стосунків з батьками);

- соціально-економічними характеристиками персоналу, які включають

умови проживання, соціально-побутові труднощі, наявність кредитних

зобов’язань.

Таким чином, розглянуто основні групи чинників, що здатні впливати на

рівень професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України. Емпіричне дослідження впливу цих чинників на рівень

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України буде представлено у другому розділі дисертаційної роботи.

54

Висновки до першого розділу

1. Професійне вигоряння особистості являє собою психічне, емоційне

та фізичне виснаження, що розвивається внаслідок довготривалого

професійного стресу.

2. До основних підходів до визначення структури професійного

вигорання слід віднести результативний і процесуальний підходи, а також

підходи, що включають однокомпонентні та багатокомпонентні моделі

професійного вигорання.

3. Професійне вигорання характерне для представників широкого

спектру професій, в тому числі працівників ризиконебезпечних професій.

Проблема професійного вигорання представників ризиконебезпечних професій

досліджена меншою мірою, ніж представників інших професійних сфер,

зокрема системи освіти та системи охорони здоров’я.

4. Структура ДСНС характеризується складністю та зумовлена метою

діяльності ДСНС України, що полягає у захисті населення і територій від

надзвичайних ситуацій природного, техногенного, соціального та воєнного

характеру.

5. Специфіка професійної діяльності рятувальників зумовлює

необхідність наявності в персоналу певних психологічних та фізичних

особливостей, які забезпечують професійну успішність працівників та їхню

здатність протистояти екстремальним факторам зовнішнього середовища.

6. Професійно важливі якості, якими повинен володіти рятувальник

для успішного виконання своїх обов'язків, співвідносяться з їх особистісними

характеристиками, які в свою чергу можна розділити на три групи:

інтелектуальні здібності, емоційно-вольові якості і комунікативні здібності. В

окрему групу слід виділити психофізіологічні показники особового складу, що

дозволяють виконувати специфічні службові завдання в надскладних умовах.

7. Представники ризиконебезпечних професій, зокрема рятувальники,

підлягають особливо інтенсивному впливу «зовнішніх» та «внутрішніх»

55

негативних факторів, внаслідок чого в них може виникати професійний стрес,

формуватися негативні психічні стани, що призводить до розвитку

професійного вигорання.

8. Згідно з підходами до класифікації чинників, що впливають на

виникнення професійного вигорання персоналу організацій, чинники

розподіляють на об'єктивні та суб'єктивні, зовнішні та внутрішні, а також

виокремлюють характеристики професійної діяльності та індивідуальні

особливості працівників.

9. Модель чинників професійного вигорання персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України включає:

а) особистісні характеристики персоналу: комунікативні, емоційно-

вольові, інтелектуальні, екстраверсія, нейротизм;

б) організаційно-професійні характеристики персоналу: освітньо-

посадові (рівень освіти, категорія особового складу, спеціалізація, посада за

формальним статусом); стажеві (стаж на службі, стаж на посаді); наявність

військово-бойової підготовки (проходження військової служби, наявність

статусу учасника бойових дій); медико-фізіологічні (загальний стан здоров’я,

наявність шкідливих звичок); стимулюючі (наявність заохочень; наявність

стягнень);

в) соціально-демографічні характеристики персоналу: власне соціально-

демографічні (вік, стать, місце народження, сімейний стан, наявність дітей,

соціальне походження); сімейно-стосункові (характер стосунків у власній

сім’ї, характер стосунків з батьками);

г) соціально-економічні характеристики персоналу (умови проживання,

соціально-побутові труднощі, наявність кредитних зобов’язань).

Результати, які представлені в 1 розділі дисертації, знайшли

відображення в таких публікаціях автора:

а) статті в наукових фахових виданнях, включених до списку,

56

затвердженого МОН України:

1. Ковровський Ю.Г. Психологічні наслідки професійної діяльності

персоналу Оперативно-рятувальної служби МНС України / Ю.Г. Ковровський //

Актуальні проблеми психології : зб. наукових праць Інституту психології імені

Г.С. Костюка НАПН України / [ред. кол. : С. Д. Максименко (гол. ред.) та ін.]. –

К. : Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2014. – Т.1 :

Організаційна психологія. Соціальна психологія‖ї. Економічна психологія / за

ред. С.Д. Максименко, Л.М. Карамушки. – 2014. – Вип. 40. – С. 46–50.

2. Ковровський Ю.Г. Чинники професійного вигорання персоналу

оперативно-рятувальної служби МНС України / Ю.Г. Ковровський // Актуальні

проблеми психології : зб. наукових праць Інституту психології імені

Г.С. Костюка НАПН України / [ред. кол.: С. Д. Максименко (гол. ред.) та ін.]. –

К. : Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2013. – Т.1 :

Організаційна психологія. Соціальна психологія‖ї. Економічна психологія / за

ред. С.Д. Максименко, Л.М. Карамушки. – 2013. – Вип. 38. – С. 262–265.

б) публікації в інших наукових виданнях і збірниках матеріалів наукових

конференцій та конгресів:

3. Ковровський Ю.Г. Вплив чинників мікрорівня на вияви професійного

вигорання у рятувальників / Ю.Г. Ковровський // Технології роботи психолога

в організації : м-ли Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів,

аспірантів та молодих вчених (9–10 жовтня 2014 року, м. Запоріжжя). –

Запорізький національний університет. – Запоріжжя : ЗНУ, 2014. – С. 36–37.

4. Ковровський Ю.Г. Основні завдання ВНЗ системи МНС України на

сучасному етапі розвитку вищої освіти в Україні / Ю.Г. Ковровський //

Пожежна безпека:теорія і практика : матеріали 2 Міжнародної науково-

практичної конференції (12 жовтня 2012 р., м. Черкаси). – Черкаси : АПБ ім.

Героїв Чорнобиля, 2012. – С. 413-415.

5. Ковровский Ю.Г. Основные проблемы совершенствования

нормативно-правовой базы организации психологического обеспечения в сфере

57

гражданской защиты / Ю.Г. Ковровский // Предупреждение. Спасение. Помощь

(современность и инновации) : Материалы ХХІІІ Международной научно-

практической конференции научно-педагогического состава и обучающихся. 28

марта 2013 года. (Сборник статей научной секции кафедры тактики и

общеобразовательных дисциплин) / Химки : АГЗ МЧС России. – 2013. – С. 32.

6. Ковровський Ю.Г. Участь ДСНС України у психологічному

забезпеченні постраждалого населення внаслідок надзвичайної ситуації

соціального характеру / Ю.Г. Ковровський //Актуальні проблеми розвитку

організаційної та економічної психології в Україні : тези 2 Всеукраїнського

конгресу з організаційної та економічної психології (28-30 травня 2015 року, м.

Камянець-Подільський) / за наук. ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки. – К.-

Камянець-Подільський : Камянець-Подільський національний університет імені

Івана Огієнка, 2015. – С. 12–14.

58

РОЗДІЛ 2

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ

ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

У ПЕРСОНАЛУ ОПЕРАТИВНО-РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ

ДСНС УКРАЇНИ

У другому розділі дисертації викладено загальну стратегію емпіричного

дослідження психологічних чинників професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України. Представлено методику та

основні етапи проведення констатувального етапу дослідження. Визначено

рівень професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України. Проаналізовано психологічні чинники, які обумовлюють

виникнення професійного вигорання у цієї професійної групи.

2.1. Методика та організація проведення констатувального етапу

дослідження

Відповідно до загального дизайну дослідження, другий етап дослідження

був спрямований на проведення констатувального експерименту.

Мета дослідження – проаналізувати рівень та психологічні чинники

професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України.

В основу констатувального етапу дослідження було покладено таку

гіпотезу:

1. Персонал Оперативно-рятувальної служби ДСНС України, в силу

специфіки своєї професійної діяльності, має достатньо виражений рівень

професійного вигорання.

2. Рівень професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України обумовлений такими чинниками:

а) особистісними характеристиками персоналу: комунікативні;

емоційно-вольові; інтелектуальні; екстраверсія; нейротизм;

59

б) організаційно-професійними характеристиками персоналу: освітньо-

посадовими (рівень освіти; категорія особового складу; спеціалізація; посада за

формальним статусом); стажевими (стаж на службі; стаж на посаді); наявність

військово-бойової підготовки (проходження військової служби; наявність

статусу учасника бойових дій); медико-фізіологічними (загальний стан

здоров’я; наявність шкідливих звичок); стимулюючими (наявність заохочень;

наявність стягнень);

в) соціально-демографічними характеристиками персоналу: власне

соціально-демографічними (вік, стать, місце народження, сімейний стан;

наявність дітей; соціальне походження;); сімейно-стосунковими (характер

стосунків у власній сім’ї; характер стосунків з батьками);

г) соціально-економічними характеристиками персоналу (умови

проживання; соціально-побутові труднощі; наявність кредитних зобов’язань).

Згідно з поставленою метою та висунутою гіпотезою було визначено такі

основні завдання констатувального етапу дослідження:

1. Проаналізувати рівень вираженості професійного вигорання у

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

2. Визначити зв’язок між рівнем професійного вигорання у персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України та особистісними

характеристиками персоналу.

3. Дослідити зв’язок між рівнем професійного вигорання у персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України та організаційно-професійними

характеристиками персоналу.

4. Визначити зв’язок між рівнем професійного вигорання у персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України та соціально-демографічними

характеристиками персоналу.

5. Дослідити зв’язок між рівнем професійного вигорання у персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України та соціально-економічними

характеристиками персоналу.

60

Виконання завдань констатувального етапу дослідження здійснювалось

протягом п’яти основних етапів дослідження.

На першому етапі було проаналізовано рівень вираженості

професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України.

Для проведення даного етапу було використано «Методику діагностики

рівня емоційного вигорання» В. Бойка, яка передбачає діагностування проявів

синдрому за трьома стадіями, що, в свою чергу, характеризуються

дванадцятьма симптомами вигорання [135].

На першій стадії, напруження, людина відчуває загальну втому в умовах

професійної діяльності. Цей етап характеризується хворобливим загостреним

переживанням професійної ситуації, нестійкою професійною самооцінкою,

відчуттям безвиході та розвитком ситуативної тривожності.

Другий етап, резистенції, характеризується емоційною виснаженістю

внаслідок активізації захисних механізмів у вигляді економії емоцій. Він

характеризується частими і неконтрольованими змінами емоційного стану,

байдужістю, емоційною замкненістю та втратою мотивації до професійного

саморозвитку.

Третій етап, етап виснаження, характеризується станом крайньої

психофізіологічної перевтоми професіонала. Тут проявляються наступні

симптоми: повна емоційна нечуттєвість по відношенню як до професійного

оточення, так і до змісту самих обов’язків, а також різноманітні

психофізіологічні порушення у вигляді втрати сну, головного болю та

загострення хронічних захворювань [135].

Слід зазначити, що «Методика діагностики рівня емоційного вигорання»

В.В. Бойка [135] використовувалася також на другому-четвертому етапах

дослідження, при цьому спочатку аналізувався вплив тих чи інших чинників на

вияви фаз професійного вигорання в цілому, а потім – на вияв окремих

симптомів, які характеризували кожну із фаз.

61

На другому етапі констатувального дослідження вивчався зв’язок між

рівнем професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України та особистісними характеристиками персоналу.

Для цього застосовувалась Методика багатофакторного вивчення

особистості Р. Кеттелла [135].

Ця методика дала можливість діагностувати такі особистісні якості

персоналу: а) комунікативні: фактор А «Товариськість»; фактор E

«Домінантність»; фактор F «Схильність до ризику»; фактор H «Сміливість в

спілкуванні»; фактор L «Підозріливість»; фактор N «Дипломатичність»; фактор

Q2 «Нон-конформізм»; б) емоційно-вольові: фактор C «Емоційна стійкість»;

фактор G «Моральна нормативність»; фактор I «Емоційна чутливість»; фактор

O «Тривожність»; фактор Q3 «Самоконтроль»; фактор Q4 «Напруженість»; в)

інтелектуальні: фактор B «Інтелектуальність»; фактор M «Мрійливість»;

фактор Q1 «Сприйнятливість до нового».

Для діагностики «екстраверсії» та «нейротизму» використовувалась тест-

опитувальник Г. Айзенка EPI [102].

Протягом третього етапу дослідження вивчався зв’язок між рівнем

професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України та організаційно-професійними характеристиками персоналу.

Відповідно до класифікації психологічних чинників, наведених у

підрозділі 1.3, вищезгадана група чинників включала такі підгрупи

характеристик персоналу: а) освітньо-посадові (категорія особового складу;

спеціалізація; посада за офіційним (формальним) статусом в організації; рівень

освіти); б) стажеві (стаж на службі; стаж на посаді); в) військово-бойові

(проходження військової служби; наявність статусу учасника бойових дій); г)

медико-фізіологічні (загальний стан здоров’я; наявність шкідливих звичок); д)

стимулюючі (наявність заохочень; наявність стягнень).

Для вивчення даних характеристик персоналу використовувалась

авторська ―анкета-паспортичка‖ [72] та аналіз документів.

62

На четвертому етапі вивчався зв’язок між рівнем професійного

вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України та

соціально-демографічними характеристиками персоналу.

До соціально-демографічних характеристик персоналу, згідно підходам,

які наведені в підрозділі 1.3, було віднесено такі групи характеристик: а) власне

соціально-демографічні (вік, стать, сімейний стан; наявність дітей; соціальне

походження; місце народження); б) сімейно-стосункові (характер стосунків у

власній сім’ї; характер стосунків з батьками).

Вивчення зазначених характеристик персоналу також здійснювалось за

допомогою авторської ―анкети-паспортички‖ [72].

І на п’ятому, останньому етапі, аналізувався зв’язок між рівнем

професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України та соціально-економічними характеристиками персоналу.

До цієї групи, відповідно до класифікації чинників професійного

вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України, яка

представлена автором у 1 розділі, віднесено такі чинники як умови

проживання; соціально-побутові труднощі; наявність кредитних зобов’язань.

Математична обробка даних здійснювалась за допомогою комп’ютерного

пакета статистичних програм SPSS (версія 13) [20]. Для статистичної обробки

та аналізу даних використовувались методи описової статистики та

кореляційний аналіз.

Вибірка досліджуваних.

Дослідження професійного вигорання серед персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України проводилося на базі 1-го Спеціального

регіонального центру швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України (м. Київ). Загалом дослідженням було охоплено 276 осіб

рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників за

вільним наймом (Додаток А.2).

63

Слід підкреслити, що для дослідження використовувались дані

психологічного обстеження особового складу 1 Спеціального центру швидкого

реагування Оперативно-рятувальної служби ДСНС України, яке здійснював

автор дисертаційного дослідження, який працював психологом.

При аналізі організаційно-професійних характеристик учасники

дослідження були розподілені таким чином.

За категорією особового складу учасники опитування утворили такі

групи: середній і старший начальницький склад – 40,6%; рядовий і молодший

начальницький склад – 49,3%; працівники за вільним наймом – 10,1%.

За спеціалізацією в дослідженні брали участь такі професійні групи:

хіміки – 13,0%; піротехніки – 49,4%; рятувальники – 15,2%; медичні

працівники – 6,5%; управління – 15,9%.

За формальним (офіційним) статусом в організації було виділено такі

групи: начальник (заступник начальника) відділу (групи) – 35,5%; підлеглий

особовий склад – 52,9%; керівники та працівники за вільним наймом – 11,6%.

Щодо освіти, то за рівнем освіти учасники дослідження утворили такі

групи: середня загальна – 2,9%; середня спеціальна – 44,9%; вища загальна –

15,9%; вища спеціальна – 36,3%.

За стажем на службі опитувані були розподілені таким чином: стаж

служби: до 1 року – 16,7%; 1-5 років – 42,0 %; 5-10 років – 19,6%; 10-15 років –

14,5%; 15-20 років – 7,2%.

Стосовно стажу на займаній посаді, то було утворено такі групи: до 1

року – 28,2%; 1-5 років – 60,9%; 5-10 років – 10,9%.

За показником “проходження військової служби” учасники опитування

були розподілені таким чином: проходили службу в Збройних Силах України –

52,9%; не проходили службу в Збройних Силах України – 47,1%.

Щодо показника “наявність статусу учасника бойових дій” опитувані

утворили такі групи: мали статус учасника бойових дій – 48,6%; не мали

статусу учасника бойових дій – 51,4%.

64

За станом здоров’я персонал був розподілений таким чином:

незадовільний (хронічні захворювання, підвищена хворобливість, важкі травми

(опіки)) –15,9%; задовільний – 84,1%.

Щодо наявності шкідливих звичок, то учасники дослідження були

розподілені таким чином: мають шкідливі звички (паління, вживання алкоголю,

азартні ігри) – 73,2%; не мають шкідливих звичок – 26,8%.

Стосовно наявності заохочень, то 40,6% учасників дослідження мали

заохочення, а 59,4% - не мали заохочень.

За показником “наявність стягнень”, 16,7% опитаних мали стягнення, а

83,3% - не мали стягнень.

При аналізі соціально-демографічних характеристик персоналу

учасники дослідження були розподілені таким чином.

За віком було виділено такі групи персоналу: до 30 років – 67,4%; 31-40

років – 26,1%; понад 40 років – 6,5%.

За статтю опитувані розподілились таким чином: чоловіки – 81,9%;

жінки – 18,1%.

Стосовно місця народження, то в обласному центрі народилось 13,0%

опитуваних, у районному – 45,7% і в селі – 41,3%.

За показником “соціальне походження батьків” опитані утворили такі

групи: робітники – 55,1%; службовці – 29,0%; селяни – 15,9%.

За показником “сімейний стан” в дослідженні брали участь 56,5%

неодружених та 43,5% – одружених.

Щодо показника “наявність дітей”, то слід зазначити, що 37,7%

опитаних мали дітей (від 1 до 3 дітей і більше), а 62,3% – не мали дітей.

За показником ―характер стосунків у власній сім’ї” 10,1% опитаних

визначили їх, як гармонійні, 87,7% – як нормальні і 2,2% - як конфліктні.

Щодо “характеру стосунків з батьками”, то вони були визначені таким

чином: проблемні – 18,8%; нормальні – 68,2%. І до окремої групи було

віднесено персонал із неповної сім’ї – 13,0%.

65

В процесі аналізу соціально-економічних характеристик персоналу

було виділено такі групи опитаних.

Щодо умов проживання, то 10,1% опитаних мали власне житло, 21,7% –

проживали разом із своїми батьками або батьками дружини, а 68,2% наймали

житло (або проживали в гуртожитку).

За таким показником, як “наявність соціально-побутових труднощів”,

23,9% мали соціально-побутові труднощі (сплачували аліменти, утримували

неповнолітніх дітей, утримували непрацездатних родичів), 76,1% опитаних –

не мали соціально-побутових труднощів.

І щодо такого показника, як “наявність кредитних зобов’язань―, то 18,8%

сплачували кредит, а 81,2% – не мали кредиту.

Результати, отримані на кожному із етапів констатувального

дослідження, які відображають вплив кожної із груп психологічних чинників на

вираженість професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України, буде проаналізовано далі в наступних підрозділах

другого розділу.

2.2. Рівень професійного вигорання у персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України

На першому етапі було проаналізовано рівень вираженості

професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України. Для його проведення було використано «Методику діагностики рівня

емоційного вигорання» В. Бойка [135].

Проаналізуємо спочатку дані, які стосуються рівня сформованості

окремих фаз професійного вигорання (табл.2.2.1, Додаток Б.1) [76; 79-80]. Як

видно із отриманих даних, домінуючою фазою у синдромі професійного

вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України є фаза

“резистенції”, яка характеризується емоційною виснаженістю внаслідок

66

активізації захисних механізмів у вигляді економії емоцій, частими і

неконтрольованими змінами емоційного стану, байдужістю, емоційною

замкненістю та втратою мотивації до професійного саморозвитку.

Сформованість цієї фази зафіксовано у 27,3%, більше, ніж у однієї четвертої. У

41,6% опитуваних фаза резистенції лише формується, і у 31,1% вона не

сформувалась. Тобто, в двох третіх опитаних дана фаза тією чи іншою мірою

представлена.

Таблиця 2.2.1

Рівень сформованості фаз професійного вигорання у персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

(у % від загальної кількості респондентів)

№

з/п

Фази професійного

вигорання

Рівні сформованості фаз професійного

вигорання

Не

сформувалася

Формується Сформована

1. Напруження 40,3 34,3 25,4

2. Резистенція 31,1 41,6 27,3

3. Виснаження 37,5 41,4 21,1

На другому місці за рівнем вираженості знаходиться фаза “напруження”,

сформованість якої зафіксовано дещо у меншої кількості опитаних – у 25,4 %.

Дана фаза, як зазначалось раніше, характеризується загальною втомою в умовах

професійної діяльності, хворобливим загостреним переживанням професійної

ситуації, нестійкою професійною самооцінкою, відчуттям безвиході та

розвитком ситуативної тривожності.

І на третьому місці знаходиться фаза “виснаження”, сформованість якої

виявлено у 21,1% опитаних. Для цієї фази, згідно підходам, які розглядалися

вище, притаманний стан крайньої психофізіологічної перевтоми, повна

67

емоційна нечуттєвість по відношенню як до професійного оточення, так і до

змісту самих обов’язків, а також різноманітні психофізіологічні порушення у

вигляді втрати сну, головного болю та загострення хронічних захворювань.

В цілому можна сказати, що фаза ―резистенції‖, хоча є не дуже

вираженою, але все ж таки домінує над іншими фазами синдрому професійного

вигорання у рятувальників.

Однак, про явне переважання сформованості фази ―резистенції‖ над

іншими фазами професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України свідчать дані, які стосуються сформованості окремих

симптомів професійного вигорання (табл. 2.2.2, Додаток Б.2).

Отримані дані говорять про те, що в структурі професійного вигорання

опитуваних домінують симптоми, які відносяться переважно до фази

―резистенції‖. Так, виявлена сформованість таких симптомів цієї фази:

“неадекватне вибіркове емоційне реагування” (неконтрольований вплив

настрою на професійні стосунки) (52,6%); “редукція професійних обов’язків”

(згортання професійної діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати

на виконання професійних обов’язків) (32,6%); “емоційно-моральна

дезорганізація” (розвиток байдужості у професійних стосунках) (31,6%). І

лише один симптом із цієї групи, тобто, який представлено у найбільшої

кількості опитаних, зокрема, у 28,1% учасників дослідження, відноситься до

іншої фази, фази ―виснаження‖. Таким симптомом є “емоційний дефіцит”

(створення захисного бар’єру у професійних комунікаціях).

Отримані дані в деякій мірі є подібними до даних, які стосуються

дослідження професійного вигорання вчителів яке проведено С. Максименком,

Л. Карамушкою та Т. Зайчиковою [156]. Подібність отриманих даних свідчить

про те, що у вчителів, як і у рятувальників спостерігається переважання фази

―резистенції‖ професійного вигорання над іншими фазами (―напруження‖ та

―виснаження‖).

68

Таблиця 2.2.2

Вираженість симптомів професійного вигорання у персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України

(в % від загальної кількості респондентів)

Симптоми професійного

вигорання

Рівні сформованості симптомів

професійного вигорання

Не

сформувався

Формується Сформова-

ний

Напруження:

Переживання

психотравмуючих обставин

47,4 28,9 23,7

Незадоволеність собою 28,3 48,6 23,2

―Загнаність у клітку‖ 39,0 33,8 27,2

Тривога й депресія 38,4 39,9 21,7

Резистенція:

Неадекватне вибіркове

емоційне реагування

19,0 28,5 52,6

Емоційно-моральна

дезорганізація

38,2 30,1 31,6

Розширення сфери економії

емоцій

44,2 33,3 22,5

Редукція професійних

обов’язків

38,5 28,9 32,6

Виснаження:

Емоційний дефіцит 37,8 34,1 28,1

Емоційна відстороненість 30,4 49,3 20,3

Особистісна відстороненість

(деперсоналізація)

37,4 42,0 20,6

Психосоматичні та

психовегетативні порушення

38,7 40,1 21,2

Однак, відмінність між даними професійними групами полягає, на наш

погляд, в тому, що таке переважання є більшим вираженим у вчителів

(сформованість фази ―резистенції‖ спостерігається у 37,5% опитаних), а також

в тому, що сформованість двох інших фаз (―напруження‖ та ―виснаження‖)

представлено у значно меншої кількості опитаних (відповідно, у 13,2% та у

11,6% опитаних) [156]. Скоріше за все, відмінність між цими професійними

групами, вчителями та рятувальниками, зокрема, більшу сформованість фази

69

―резистенції‖, можна пояснити змістом діяльності представників цих

професійних груп, адже педагогічна діяльність, згідно існуючій класифікації

професій в психології, відноситься до професій типу ―людина-людина‖, а

професія рятувальників, напевне, відноситься до комбінованого типу професій

(―людина-людина‖ та ―людина-техніка‖). Відповідно, професія педагогів має

більшу комунікативну складову, що і призводить до більш вираженого

емоційного виснаження.

В цілому, результати першого етапу показали, що в середньому у двох

третіх опитаних рятувальників тією чи іншою мірою представлені всі фази

професійного вигорання, однак спостерігається переважання фази

―резистенції‖.

2.3. Особистісні чинники професійного вигорання у персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

На другому етапі дослідження вивчався зв’язок між рівнем розвитку

професійного вигорання та особистісними характеристиками персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

Особистісні характеристики становлять найбільший блок чинників

мікрорівня, який, в свою чергу, складається з трьох блоків: психологічних

характеристик персоналу (комунікативних, емоційно-вольових,

інтелектуальних), показників нейротизму та екстраверсії.

Для опису особистісних характеристик використовувались результати

тестування особового складу 1 Спеціального центру швидкого реагування

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України. Для цього застосовувалась

«Методика багатофакторного вивчення особистості» Р. Кеттелла [135] та тест-

опитувальник Г. Айзенка EPI [102].

70

2.3.1. Особливості розвитку особистісних характеристик (за

Р. Кеттеллом) персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

Насамперед, проаналізуємо рівень розвитку особистісних характеристик

(за Р. Кеттеллом) персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

Розглянемо комунікативні характеристики персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України (табл. 2.3.1, Додаток В.1). До

комунікативних характеристик, згідно методиці дослідження [1], було

віднесено: фактор А «Товариськість»; фактор E «Домінантність»; фактор F

«Схильність до ризику»; фактор H «Сміливість в спілкуванні»; фактор L

«Підозріливість»; фактор N «Дипломатичність»; фактор Q2 «Нон-конформізм».

Таблиця 2.3.1

Рівні розвитку комунікативних характеристик персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

№

з/п

Комунікативні

характеристики

Рівні розвитку комунікативних

характеристик

Низький Середній Високий

1. Фактор А «Товариськість» 9,0 41,8 49,2

2. Фактор E «Домінантність» 23,5 53,7 22,8

3. Фактор F «Схильність до

ризику»

36,0 44,1 19,9

4. Фактор H «Сміливість в

спілкуванні»

2,2 26,5 71,3

5. Фактор L «Підозріливість» 20,0 40,0 40,0

6. Фактор N

«Дипломатичність»

16,9 33,8 49,3

7. Фактор Q2 «Нон-

конформізм»

40,0 42,2 17,8

Фактор А «Товариськість» характеризує, наскільки індивід відкритий,

добродушний та контактний. Виявлено, що високий рівень товариськості

спостерігається в майже половини (49,2%) респондентів, середній рівень – в

41,8% опитаних та низький рівень – лише в 9,0%. Отже, майже половина

71

опитаних працівників Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

демонструють високу товариськість, і лише незначна частка опитаних

характеризується замкнутістю, неконтактністю.

Що стосується фактора E «Домінантність», серед опитаних переважає

середній рівень вираженості цього фактора (53,7%), отже, більшість опитаних

особового складу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України переважно

характеризується балансом «домінантності-підлеглості». Низький рівень

вираженості цього фактора спостерігається в менше, ніж чверть, опитаних

(23,5%), отже, вони більш схильні до сором’язливості, поступливості,

залежності. Слід зазначити, що найменша частка респондентів (22,8%)

характеризується високим рівнем вираженості цього фактора, тобто їм

притаманна владність, незалежність, самовпевненість, впертість до

агресивності.

Разом із тим, за фактором F «Схильність до ризику» найбільш

представлений середній рівень (44,1% опитаних), отже, майже половина

працівників схильні ризикувати, але помірно, йти на розумний ризик. Понад

третина респондентів (36,0%) характеризується низьким рівнем вираженості

фактора, що виявляється в обережності, розсудливості. Менше, ніж п’ята

частина, опитаних рятувальників (19,9%) виявляють високий рівень

вираженості фактора, відрізняючись імпульсивністю, безпечністю,

життєрадісністю, рухливістю.

Описуючи фактор H «Сміливість в спілкуванні», зазначимо, що

переважна більшість опитаних (71,3%) характеризуються високим рівнем

вираженості цього фактора, отже, їм властива соціальна сміливість, активність,

готовність мати справу з незнайомими обставинами та людьми, вільне

поводження. Дещо більше, ніж чверть, опитаних (26,5%) характеризуються

середнім рівнем вираженості цього фактора, та лише 2,2% демонструють

низький рівень вираженості цього фактора, що проявляється у сором’язливості,

стриманості, невпевненості у власних силах. Отримані дані відображають

72

специфіку професійної діяльності респондентів, коли працівникам Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України доводиться швидко орієнтуватися у

незнайомій обстановці, проявляти соціальну активність, надавати допомогу

постраждалим.

Встановлено, що високий рівень вираженості фактора L

«Підозріливість» демонструють 40,0% опитаних, отже їм властиві підозрілість,

обережність, егоцентризм, настороженість, дратівливість. Середній рівень

вираженості фактора виявлено також в 40,0% респондентів, які

характеризуються балансом між підозрілістю і довірливістю. Низьким рівнем

вираженості фактора характеризуються лише 20,0% опитаних, що свідчить про

їхню щирість, довірливість, терпимість, лагідність.

Що стосується фактора N «Дипломатичність», то високий рівень

вираженості цього фактора демонструють 49,3% респондентів. Отже, майже

половина опитаних рятувальників виявляють розсудливість, проникливість,

розумний і сентиментальний підхід до подій та оточуючих. Середній рівень

вираженості цього фактора встановлено у третини опитаних (33,8%). Низький

рівень вираженості фактора спостерігається в 16,9% опитаних, отже, лише

невелика частка опитаних характеризується прямолінійністю, наївністю,

безпосередністю поведінки.

Констатовано, що за фактором Q2 «Нон-конформізм» найбільш

представлений середній рівень (42,2% респондентів), що свідчить про

збалансованість характеристик «конформізм-нонконформізм» у значної

частини працівників Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

Водночас, низький рівень вираженості цього фактора демонструють 40,0%

опитаних, отже, понад третини працівників залежні від групи, надають

перевагу прийняттю рішень спільно з іншими людьми, орієнтуються на

соціальне схвалення. Високим рівнем вираженості фактора характеризуються

17,8% респондентів, отже, менш ніж п’ята частина працівників виявляють

73

незалежність, надають перевагу власним рішенням та діють за власною

ініціативою.

Таким чином, в персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України переважають такі комунікативні особливості: фактор H «Сміливість в

спілкуванні», фактор N «Дипломатичність», фактор А «Товариськість». Разом

із тим, звертає на себе увагу переважання респондентів з високим та середнім

рівнем вираженості фактора L «Підозріливість», для яких певною мірою

характерні підозрілість, обережність, настороженість, що може стати чинником

ризику виникнення професійного вигорання у майбутньому.

Розглянемо емоційно-вольові характеристики персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України (табл. 2.3.2, Додаток В.2). Згідно з

методикою дослідження [135], до емоційно-вольових характеристик персоналу

було віднесено: фактор C «Емоційна стійкість», фактор G «Моральна

нормативність», фактор I «Емоційна чутливість», фактор O «Тривожність»,

фактор Q3 «Самоконтроль», фактор Q4 «Напруженість».

Таблиця 2.3.2

Рівні розвитку емоційно-вольових характеристик персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України

№

з/п

Емоційно-вольові

характеристики

Рівні розвитку емоційно-вольових

характеристик

Низький Середній Високий

1. Фактор C «Емоційна

стійкість»

15,2 34,8 50,0

2. Фактор G «Моральна

нормативність»

30,3 36,3 33,4

3. Фактор I «Емоційна

чутливість»

20,0 51,1 28,9

4. Фактор O «Тривожність»

41,9 45,6 12,5

5. Фактор Q3 «Самоконтроль»

0,0 8,1 91,9

6. Фактор Q4 «Напруженість»

68,6 22,6 8,8

74

Згідно з результатами дослідження за фактором C «Емоційна стійкість»

у половини опитаних (50,0%) виявлено високий рівень вираженості фактора, у

понад третини опитаних (34,8%) – середній рівень, і лише в 15,2% – низький

рівень вираженості цього фактора. Отже, половина опитаних рятувальників

характеризується витримкою, працездатністю, емоційною зрілістю,

реалістичним настроєм. Разом із тим, невелика частка (15,2% респондентів)

мають низьку толерантність до фрустрації, схильні до мінливості настрою,

роздратованості, втомлюваності, невротичних проявів, іпохондрії.

Фактор G «Моральна нормативність» на високому рівні представлений

у третини опитаних (33,4%), отже, їм властиві свідоме виконання норм і правил

поведінки, точність, відповідальність, ділова спрямованість. Понад третини

респондентів (36,3%) характеризуються середнім рівнем вираженості цього

фактора, що свідчить про наявність в них балансу між прагненням слідувати

почуттям та додержуватись норм поведінки. Низький рівень вираженості

фактора виявляють 30,3% опитаних, отже вони схильні до непостійності,

можуть виявляти неорганізованість, безвідповідальність, іноді

безпринципність, мають гнучке ставлення до соціальних норм.

Встановлено, що високий рівень вираженості фактора I «Емоційна

чутливість» спостерігається у менш ніж третини (28,9%) опитаних, отже, для

них характерні м’якість, залежність, прагнення до покровительства, схильність

до романтизму, емпатія, співчуття, артистичність натури. Середній рівень

вираженості цього фактора виявляє переважна більшість респондентів (51,1%),

які характеризуються балансом між «жорсткістю» та «чутливістю». Лише п’ята

частина опитаних рятувальників (20,0%) демонструють низький рівень

вираженості цього фактора, отже, їм притаманна мужність, самовпевненість,

розсудливість, реалістичність суджень, практичність, деяка жорсткість,

суворість, черствість стосовно оточуючих.

Що стосується фактора O «Тривожність», то лише 12,5% респондентів

мають високий рівень вираженості цього фактора, тобто їм властиві неспокій,

75

депресивність, вразливість. Менше половини опитаних (45,6%) виявляють

середній рівень вираженості фактора, тобто вони характеризуються балансом

між впевненістю у собі та тривожністю. Низький рівень тривожності

демонструють 41,9% опитаних, отже, значна частка рятувальників відрізняється

холоднокровністю, спокоєм, впевненістю у собі.

Слід зазначити, що переважна більшість опитаних (91,9%) демонструють

високий рівень за фактором Q3 «Самоконтроль», отже, їм притаманний

розвинутий самоконтроль, точність виконання соціальних вимог,

цілеспрямованість та інтегрованість особистості. Лише 8,1% респондентів

мають середній рівень самоконтролю. Звертає на себе увагу відсутність осіб з

низьким рівнем самоконтролю, що можна пояснити тим, що наявність

самоконтролю – одна з ключових професійних якостей рятувальника.

Констатовано, що більшість опитаних працівників (68,6%)

характеризується низьким рівнем вираженості фактора Q4 «Напруженість»,

отже, їм властиві розслабленість, спокій, низька мотивація, надмірна

задоволеність і незворушність. Менше чверті (22,6%) респондентів

демонструють середній рівень, і лише 8,8% опитаних мають високий рівень

вираженості фактора, тим самим виявляючи напруженість, фрустрованість,

збудженість та занепокоєність. Можна припустити, що низький рівень

вираженості фактора Q4 «Напруженість» у більшості опитаних рятувальників є

своєрідним засобом подолання професійного стресу та служить профілактикою

професійного вигорання.

Отже, в персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

переважають такі емоційно-вольові особливості, як фактор Q3 «Самоконтроль»

та фактор C «Емоційна стійкість», що відповідає характеру професійної

діяльності рятувальників. Звертає на себе увагу той факт, що в майже половини

опитаних працівників переважає середній рівень за фактором O «Тривожність»,

отже вони ситуативно можуть виявляти як впевненість у собі, так і

тривожність, неспокій. Окрім того, майже третина респондентів

76

характеризується низькими показниками фактору G «Моральна

нормативність», отже, їм можуть бути притаманні імпульсивність, гнучке

ставлення до соціальних норм.

Розглянемо інтелектуальні характеристики персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України (табл. 2.3.3, Додаток В.3). Згідно з

методикою Р. Кеттелла [135], до інтелектуальних характеристик персоналу

було віднесено фактор B «Інтелектуальність», фактор M «Мрійливість», фактор

Q1 «Сприйнятливість до нового».

Встановлено, що високий рівень вираженості фактора B

«Інтелектуальність» виявляється в понад третини працівників (37,1%), що

характеризуються абстрактністю мислення, кмітливістю та високою швидкістю

навчання. Середній рівень інтелектуальності виявлено в понад чверті (27,4%)

працівників. Водночас, низький рівень вираженості фактора мають 35,5%

працівників, що виявляється у конкретності та певній ригідності їхнього

мислення, утрудненнях у вирішенні абстрактних завдань.

Таблиця 2.3.3

Рівні розвитку інтелектуальних характеристик персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

№

з/п Інтелектуальні

характеристики

Рівні розвитку інтелектуальних

характеристик

Низький Середній Високий

1. Фактор B «Інтелектуальність» 35,5 27,4% 37,1

2. Фактор M «Мрійливість» 36,0 44,9 19,1

3. Фактор Q1 «Сприйнятливість

до нового»

24,3 40,4 35,3

Виявлено, що високий рівень фактора M «Мрійливість» характерний

менше, ніж для п’ятої, частини опитаних (19,1%), що свідчить про наявність в

них розвинутої творчої уяви, орієнтованості на свій внутрішній світ, високий

творчий потенціал. Значна частка опитаних (44,9%) мають середній рівень

розвитку фактору M «Мрійливість». Понад третини респондентів (36,0%)

77

характеризується низьким рівнем вираженості цього фактора, отже, їм властиві

практичність, сумлінність, орієнтованість на зовнішню реальність, прозаїчність,

реалістичність.

Констатовано, що за фактором Q1 «Сприйнятливість до нового» в

респондентів переважає середній рівень (40,4%), отже опитані працівники

характеризуються певним балансом між консерватизмом та радикалізмом.

Високий рівень вираженості цього фактора демонструють понад третини

опитаних (35,3%), які відрізняються критичним мисленням, прагненням до

експериментування, сприйняттям нових ідей та змін, недовірою до авторитетів.

Низький рівень вираженості цього фактора виявляють менш ніж чверть

респондентів (24,3%), отже, їм притаманні консерватизм, стійкість до

традиційних труднощів, сумнів стосовно нових ідей та поглядів, схильність до

моралізаторства, опір змінам. Слід зазначити, що рятувальники демонструють

значно нижчий рівень консерватизму, ніж, наприклад, менеджери

енергокомпаній, в яких, за даними О. Коломієць, рівень консерватизму складає

81,4% [88]. Дійсно, якщо від менеджерів енергокомпаній вимагається суворе

виконання їхніх функцій зі збуту та постачання електроенергії, то від персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України вимагають як чітке виконання

інструкцій, так і впровадження новітніх технологій та пошук нестандартних

рішень в ситуаціях, які виникають в процесі виконання професійних обов’язків.

Отже, що стосується інтелектуальних особливостей, то персонал

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України характеризується балансом

між практичністю та розвинутою уявою, між консерватизмом та

сприйнятливістю до нового.

Проаналізуємо рівні розвитку груп особистісних характеристик (за

Р. Кеттеллом) персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (табл.

2.3.4., Додаток В.1-В.3).

Встановлено, що майже половина опитаних (46,2%) характеризується

високим рівнем розвитку комунікативних характеристик. Виявлено, що понад

78

третини респондентів (35,4%) мають високий рівень розвитку емоційно-

вольових характеристик. Разом з тим, лише чверть (24,8%) рятувальників

демонструють високий рівень розвитку інтелектуальних характеристик.

Таблиця 2.3.4

Рівні розвитку груп особистісних характеристик (за Р. Кеттеллом)

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

№

з/п Групи особистісних

характеристик

Рівні розвитку особистісних

характеристик

Низький Середній Високий

1. Комунікативні

характеристики

6,9 46,9 46,2

2. Емоційно-вольові

характеристики

4,6 60,0 35,4

3. Інтелектуальні

характеристики

37,6 37,6 24,8

Таким чином, в персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України високий рівень розвитку найбільше представлений в групі

комунікативних характеристик.

2.3.2. Зв’язок між рівнем професійного вигорання та особистісними

характеристиками (за Р. Кеттеллом) персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України

Далі проаналізуємо зв’язок між рівнем професійного вигорання у

рятувальників та рядом особистісних характеристик [75].

Насамперед, варто зазначити, що за результатами нашого дослідження, у

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України виявлений

статистично значущий зв'язок між фазами професійного вигорання і такими

особистісними характеристиками (за Р. Кеттеллом): фактор G «Моральна

нормативність», фактор H «Сміливість в спілкуванні», фактор L

79

«Підозріливість», фактор N «Дипломатичність», фактор O «Тривожність»,

фактор Q4 «Напруженість», фактор M «Мрійливість», фактор Q1

«Сприйнятливість до нового», фактор Q2 «Нон-конформізм» (табл. 2.3.5,

Додаток В.4.).

Виявлено деякі особливості впливу психологічних характеристик на рівні

професійного вигорання у фазі напруження. Встановлено прямий

кореляційний зв’язок між фазою напруження та фактором L «Підозріливість»

(rs=0,157, p<0,05), фактором Q2 «Нон-конформізм» (rs=0,129, p<0,05) та

фактором Q1 «Сприйнятливість до нового» (rs=0,141, p<0,05). Отже, висока

підозрілість та недовіра, надмірні радикалізм та незалежність від групи є

чинниками ризику виникнення професійного вигорання у фазі «напруження».

Слід звернути увагу на наявність зворотного зв’язку між наявністю

професійного вигорання у фазі напруження та фактором N «Дипломатичність»

(rs=-0,215, p<0,01), фактором G «Моральна нормативність» (rs=-0,148, p<0,05).

Дійсно, що стосується характеристики «дипломатичність», то здатність

особистості до гнучкого поводження, розсудливість, проникливість сприяють

попередженню виникнення професійного вигорання у фазі напруження.

Навпаки, особи, які у живому міжособистісному спілкуванні більш прямі та

безпосередні, навіть іноді нетактовні, набагато більшою мірою схильні до

виникнення синдрому.

Окрім того, отримані результати свідчать, що висока моральна

нормативність, тобто свідоме виконання норм і правил поведінки, точність,

відповідальність, ділова спрямованість є психологічними чинниками, що

зменшує ймовірність виникнення професійного вигорання у фазі напруження.

Констатовано, що найбільш значущою особистісною характеристикою

персоналу, що впливає на ризик професійного вигорання у фазі резистенції,

виступає фактор L «Підозріливість» (rs=0,261, p<0,01). Отже, працівники, які

характеризуються доброзичливістю у ставленні до оточуючих, які можуть

легко співіснувати і взаємодіяти в колективі, мають великий досвід такої

80

взаємодії значно менш схильні до професійного вигорання за підозріливих,

авторитарних і більш зосереджених на власній особистості людей.

Таблиця 2.3.5

Зв’язок між рівнем сформованості фаз професійного вигорання

та особистісними характеристиками (за Р. Кеттеллом) персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

№

з/п Особистісні

характеристики

(за Р. Кеттеллом)

Фази професійного вигорання

Напруження Резистенція Виснаження

1. Фактор А «Товариськість» -0,041 -0,020 0,035

2. Фактор E «Домінантність» 0,029 -0,059 -0,059

3. Фактор F «Схильність до

ризику»

0,093 -0,030 -0,010

4. Фактор H «Сміливість в

спілкуванні»

-0,043 -0,122* -0,083

5. Фактор L «Підозріливість» 0,157* 0,261** -0,159*

6. Фактор N

«Дипломатичність»

-0,215** -0,108 -0,007

7. Фактор Q2 «Нон-

конформізм» 0,129* 0,118 0,113

8. Фактор C «Емоційна

стійкість»

-0,013 -0,097 -0,047

9. Фактор G «Моральна

нормативність» -0,148* -0,157 0,047

10. Фактор I «Емоційна

чутливість»

-0,076 0,025 -0,105

11. Фактор O «Тривожність» 0,048 0,176** 0,101

12. Фактор Q3

«Самоконтроль»

-0,012 -0,053 -0,084

13. Фактор Q4 «Напруженість» 0,100 0,164** 0,100

14. Фактор B

«Інтелектуальність»

-0,022 0,074 -0,047

15. Фактор M «Мрійливість» 0,048 -0,180** -0,034

16. Фактор Q1

«Сприйнятливість до

нового»

0,141* 0,100 0,203**

*р < 0,05; **р < 0,01

81

Також спостерігається суттєвий вплив на ризик професійного вигорання у

фазі резистенції таких характеристик працівників як фактор Н «Сміливість в

спілкуванні» (rs=-0,122, p<0,05) та фактор М «Мрійливість» (rs=-0,180, p<0,01).

Отримані результати вказують на те, що висока соціальна активність,

готовність мати справу з незнайомими обставинами та людьми, розкутість, а

також творчість, розвинута уява та нестандартність мислення рятувальників є

тими чинниками, що сприяють попередженню виникнення в них професійного

вигорання у фазі резистенції.

Окрім вказаних факторів вивчення особистості, спостерігається зв'язок

між виникненням професійного вигорання у фазі резистенції та такими

характеристиками персоналу, як фактор Q4 «Напруженість» (rs=0,164, p<0,01)

та фактор О «Тривожність» (rs=0,176, p<0,01). Енергійні, внутрішньо

напружені, з підвищеною мотивацією, а також тривожні, вразливі та невпевнені

у собі особистості частіше схильні до вигорання, ніж впевнені та нечутливі до

зовнішніх оцінок своєї діяльності.

Спостерігається суттєвий вплив на ризик професійного вигорання у фазі

виснаження таких характеристик працівників як фактор Q1 «Сприйнятливість

до нового» (rs=0,203, p<0,01), фактор L «Підозріливість» (rs=-0,159, p<0,01).

Таким чином, у фазі виснаження, на відміну від інших фаз, саме підозрілість,

обережність, консерватизм працівників сприяють попередженню виникнення в

них професійного вигорання.

У цілому, можна констатувати більш вагомий вплив особистісних

характеристик на розвиток фаз напруження та резистенції порівняно з фазою

виснаження синдрому професійного вигорання. Зокрема, формування фази

напруження пов’язане з виявом таких особистісних характеристик персоналу,

як підозріливості, безпринципності, прямолінійності, незалежності від групи,

радикалізму. На формування фази резистенції впливають такі особистісні

фактори, як підозріливість, тривожність, напруженість, недостатньо розвинута

уява, невпевненість у собі.

82

Також нами проаналізовано зв’язок особистісних характеристик

(за Р. Кеттеллом) персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України з симптомами професійного вигорання.

Зокрема, як видно із таблиці 2.3.6 (Додаток В.5), встановлено зворотній

зв’язок між симптомом переживання психотравмуючих обставин фази

напруження та факторами E «Домінантність» (rs=-0,142, p<0,05) та N

«Дипломатичність» (rs=-0,239, p<0,01). Отже, впевнені в собі, гнучкі у

спілкуванні працівники менш підлягають вигоранню, ніж невпевнені, нерішучі,

ригідні особи.

Результати дослідження вказують на те, що вияви симптому

незадоволеності собою пов’язані з фактором N «Дипломатичність» (rs=-0,139,

p<0,05) та фактором Q1 «Сприйнятливість до нового» (rs=0,188, p<0,01).

Останній факт свідчить про більш високу ймовірність розвитку симптому

незадоволеності собою в осіб, які сприйнятливі до нових ідей, схильні до

експериментування, піддають сумніву загальноприйняті судження.

Відмічено, що вияв симптому «загнаність у клітку» пов’язаний з трьома

особистісними характеристиками персоналу: фактором Q2 «Нон-конформізм»

(rs=0,186, p<0,01), фактором G «Моральна нормативність» (rs=-0,125, p<0,05),

фактором M «Мрійливість» (rs=-0,141, p<0,05). Отже, незалежні від групи,

безпринципні, не схильні до творчості особи частіше виявляють цей симптом,

ніж такі, що додержуються суспільних норм та схильні до творчого пошуку.

Окрім того, встановлено, що вияв тривоги й депресії в опитаних

пов’язаний з такими особистісними характеристиками: фактор N

«Дипломатичність» (rs=-0,220, p<0,01), фактор L «Підозріливість» (rs=0,159,

p<0,01) та фактор M «Мрійливість» (rs=-0,131, p<0,05). Тим самим, надмірно

прямолінійні, підозрілі, з нерозвиненою творчою уявою особи частіше

підлягають професійному вигоранню.

83

Таблиця 2.3.6

Зв’язок симптомів професійного вигорання у фазі напруження

та особистісних характеристик (за Р. Кеттеллом) персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

№ з/п

Особистісні характеристики (за Р. Кеттеллом)

Фаза напруження Пережи-

вання психо- травмуючих

обставин

Незадо-воленість

собою

«Загна-ність

у клітку»

Тривога й

депресія

1. Фактор А «Товариськість»

-0,030 -0,037 -0,111 -0,001

2. Фактор E «Домінантність»

-0,142* 0,033 -0,047 -0,099

3. Фактор F «Схильність до ризику»

0,054 0,112 -0,017 -0,008

4. Фактор H «Сміливість в спілкуванні»

-0,016 0,002 -0,180 -0,009

5. Фактор L «Підозріливість»

-0,022 0,108 0,063 0,159**

6. Фактор N «Дипломатичність»

-0,239** -0,139* 0,063 -0,220**

7. Фактор Q2 «Нон-конформізм»

0,090 0,095 0,186** 0,095

8. Фактор C «Емоційна стійкість»

0,056 -0,005 -0,049 0,038

9. Фактор G «Моральна нормативність»

-0,050 -0,015 -0,125* -0,076

10. Фактор I «Емоційна чутливість»

0,037 -0,082 -0,104 -0,056

11. Фактор O «Тривожність»

0,014 0,028 -0,032 0,059

12. Фактор Q3 «Самоконтроль»

0,022 0,013 -0,096 -0,011

13. Фактор Q4 «Напруженість»

0,070 0,056 0,049 0,084

14. Фактор B «Інтелектуальність»

-0,076 0,065 -0,045 0,113

15. Фактор M «Мрійливість»

-0,024 -0,036 -0,141* -0,131*

16. Фактор Q1 «Сприйнятливість до нового»

-0,025 0,188** 0,089 0,104

* р < 0,05; ** р < 0,01

84

Констатовано, що у фазі резистенції симптомами, з якими найчастіше

пов’язані особистісні характеристики персоналу, виявляються неадекватне

вибіркове емоційне реагування та розширення сфери економії емоцій (табл.

2.3.7, Додаток В.5). Зокрема, виявлено зв’язок між неадекватним вибірковим

емоційним реагуванням та такими особистісними характеристиками

рятувальників: фактором А «Товариськість» (rs=0,176, p<0,01), фактором C

«Емоційна стійкість» (rs=-0,160, p<0,01), фактором G «Моральна

нормативність» (rs=-0,203, p<0,01), фактором M «Мрійливість» (rs=-0,196,

p<0,01), фактором Q4 «Напруженість» (rs=0,157, p<0,05).

Констатовано, що вияв симптому розширення сфери економії емоцій

пов’язаний з певними особистісними характеристиками: фактором L

«Підозріливість» (rs=0,188, p<0,01), фактором О «Тривожність» (rs=0,174,

p<0,01), фактором Q2 «Нон-конформізм» (rs=0,152, p<0,05), фактором Q4

«Напруженість» (rs=0,119, p<0,05). Отже, підозрілі, тривожні, вразливі,

невпевнені у собі, внутрішньо напружені, з підвищеною мотивацією, незалежні

від групи особистості особливо схильні до економії емоцій.

Встановлено, що емоційно-моральна дезорганізація супроводжується

виявом лише двох особистісних характеристик персоналу: фактора Q2 «Нон-

конформізм» (rs=0,141, p<0,05) та фактора G «Моральна нормативність»

(rs=-0,189, p<0,01), що свідчить про схильність до професійного вигорання осіб,

що демонструють незалежність від групи та гнучке ставлення до моральних

норм.

Що стосується редукції професійних обов’язків, то вияв цього симптому

пов’язаний лише з особистісним фактором L «Підозріливість» (rs=0,218,

p<0,01), отже підозрілі, заздрісні, насторожені особи, які створюють надмірні

захисні бар’єри, найбільш схильні до редукції професійних обов’язків.

85

Таблиця 2.3.7

Зв’язок симптомів синдрому професійного вигорання у фазі резистенції та

особистісних характеристик (за Р. Кеттеллом) персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

№ з/п

Особистісні характеристики (за Р. Кеттеллом)

Фаза резистенції Неадек-

ватне вибірко-ве емо-

ційне ре-агування

Емоційно-

моральна дезорга-нізація

Розши-рення сфери

економії емоцій

Редукція профе-сійних

обов’язків

1. Фактор А «Товариськість»

0,176** -0,034 -0,094 0,003

2. Фактор E «Домінантність»

0,091 -0,053 -0,094 -0,021

3. Фактор F «Схильність до ризику»

-0,013 0,001 -0,046 0,015

4. Фактор H «Сміливість в спілкуванні»

-0,119 -0,063 0,023 0,016

5. Фактор L «Підозріливість»

0,102 0,044 0,188** 0,218**

6. Фактор N «Дипломатичність»

-0,099 0,060 -0,019 -0,006

7. Фактор Q2 «Нон-конформізм»

0,048 0,141* 0,152* 0,019

8. Фактор C «Емоційна стійкість»

-0,160** -0,026 -0,042 -0,053

9. Фактор G «Моральна нормативність»

-0,203** -0,189** -0,037 0,009

10. Фактор I «Емоційна чутливість»

-0,058 -0,099 0,070 0,092

11. Фактор O «Тривожність» 0,007 0,119 0,174** 0,116 12. Фактор Q3

«Самоконтроль» -0,016 0,002 -0,028 -0,013

13. Фактор Q4 «Напруженість»

0,157** -0,073 0,119* 0,064

14. Фактор B «Інтелектуальність»

-0,083 0,006 -0,033 0,046

15. Фактор M «Мрійливість» -0,196** -0,117 -0,038 -0,090 16. Фактор Q1

«Сприйнятливість до нового»

-0,117 0,033 0,095 0,050

* р < 0,05; ** р < 0,01

86

Аналіз результатів дослідження показав, що у фазі виснаження

симптомами, з якими найчастіше пов’язані особистісні характеристики

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України, виступають

емоційна відстороненість і психосоматичні та психовегетативні порушення

(табл. 2.3.8, Додаток В.5).

Зокрема, емоційна відстороненість виявилася пов'язаною з п’ятьма

особистісними характеристиками персоналу: фактором C «Емоційна стійкість»

(rs=-0,214, p<0,01), фактором Н «Сміливість в спілкуванні» (rs=-0,138, p<0,05),

фактором I «Емоційна чутливість» (rs=-0,125, p<0,05), фактором L

«Підозріливість» (rs=0,134, p<0,05), фактором Q1 «Сприйнятливість до нового»

(rs=0,139, p<0,01),

Симптом психосоматичних та психовегетативних порушень має прямий

значущий зв'язок з такими особистісними характеристиками, як фактор L

«Підозріливість» (rs=0,187, p<0,01) і фактор Q2 «Нон-конформізм» (rs=0,186,

p<0,01), що свідчить про схильність до вигорання підозріливих, авторитарних,

надмірно зосереджених на власній особистості і незалежних людей саме через

перерозподіл енергії емоцій, перевантаження системи психологічного захисту і,

як наслідок, виникнення психосоматичних розладів. Зворотній кореляційний

зв'язок психосоматичних та психовегетативних порушень зафіксований з

фактором М «Мрійливість» (rs=-0,180, p<0,01), фактором Q1 «Сприйнятливість

до нового» (rs=0,186, p<0,01), фактором Н «Сміливість в спілкуванні» (rs=-0,122,

p<0,05), що також підтверджує попередні дані, а саме надмірно практичні,

схильні до радикалізму, сором’язливі, невпевнені у собі особистості, які мають

аналітичний спосіб мислення, схильні до вигорання через брак емоційних

ресурсів психологічного захисту і психофізіологічні порушення.

Окрім того, встановлено прямий зв’язок такого симптому професійного

вигорання як деперсоналізація з факторами Q1 «Сприйнятливість до нового»

(rs=0,182, p<0,01) та Q2 «Нон-конформізм» (rs=0,129, p<0,05), що свідчить про

надмірний радикалізм та незалежність від групи як особистісні характеристики,

87

що можуть сприяти розвитку деперсоналізації. Виявлений зворотній

кореляційний зв'язок деперсоналізації з фактором G «Моральна нормативність»

(rs=-0,152, p<0,05) та фактором N «Дипломатичність» (rs=-0,124, p<0,05), що

підтверджує наші попередні результати про те, що здатність особистості до

гнучкого поводження з іншими людьми та свідоме додержання норм поведінки

зменшують ризик виникнення професійного вигорання.

Слід зазначити, що емоційний дефіцит пов’язаний лише з фактором O

«Тривожність» (rs=0,126, p<0,05) та фактором Q1 «Сприйнятливість до нового»

(rs=0,226, p<0,01), що свідчить про схильність до вияву симптому емоційного

дефіциту осіб тривожних, вразливих, а також занадто радикально

налаштованих.

Звертає на себе увагу відсутність зв’язку між симптомами професійного

вигорання та такими особистісними характеристиками персоналу: фактор B

«Інтелектуальність», фактор F «Схильність до ризику», фактор Q3

«Самоконтроль». Отже, вищезгадані характеристики суттєво не впливають на

виникнення симптомів професійного вигорання рятувальників.

Таким чином, до симптомів, з якими найчастіше пов’язані особистісні

характеристики персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України,

слід віднести у фазі напруження «загнаність у клітку» та «тривогу й депресію»,

у фазі резистенції – «неадекватне вибіркове емоційне реагування» та

«розширення сфери економії емоцій», у фазі виснаження – «емоційну

відстороненість» і «психосоматичні та психовегетативні порушення».

Для того, щоб узагальнити результати аналізу психологічних чинників

професійного вигорання, ми проаналізували зв'язок фаз та симптомів

професійного вигорання з групами особистісних характеристик – з

комунікативними, емоційно-вольовими та інтелектуальними особливостями

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

88

Таблиця 2.3.8

Зв’язок симптомів професійного вигорання у фазі виснаження та

особистісних характеристик (за Р. Кеттеллом) персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

№

з/п Особистісні

характеристики

(за Р. Кеттеллом)

Фаза виснаження

Емоцій-

ний

дефіцит

Емоційна

відсторо-

неність

Депер-

соналі-

зація

Психо-

сомат. і

психо-

вегет.

пору-

шення

1. Фактор А «Товариськість» 0,094 -0,019 0,118 0,026

2. Фактор E «Домінантність» -0,043 0,095 0,083 -0,043

3. Фактор F «Схильність до

ризику»

-0,044 -0,052 0,032 -0,111

4. Фактор H «Сміливість в

спілкуванні»

0,003 -0,138* -0,060 -0,122*

5. Фактор L «Підозріливість» 0,091 0,134* 0,111 0,187**

6. Фактор N

«Дипломатичність»

0,047 -0,032 -0,124* -0,102

7. Фактор Q2 «Нон-

конформізм»

0,032 0,076 0,129* 0,186**

8. Фактор C «Емоційна

стійкість»

-0,002 -0,214** -0,036 -0,107

9. Фактор G «Моральна

нормативність»

0,012 -0,098 -0,152* -0,080

10. Фактор I «Емоційна

чутливість»

0,002 -0,125* -0,083 -0,012

11. Фактор O «Тривожність» 0,126* 0,107 0,109 0,032

12. Фактор Q3

«Самоконтроль»

-0,043 -0,010 -0,104 -0,088

13. Фактор Q4 «Напруженість» 0,023 0,107 0,053 0,067

14. Фактор B

«Інтелектуальність»

0,068 -0,035 0,080 -0,073

15. Фактор M «Мрійливість» -0,044 -0,025 -0,004 -0,180**

16. Фактор Q1

«Сприйнятливість до

нового»

0,226** 0,139* 0,182** 0,186**

* р < 0,05; ** р < 0,01

89

Аналіз зв'язку фаз професійного вигорання з групами особистісних

характеристик персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

показав наявність зворотного зв’язку між фазою напруження професійного

вигорання та групою емоційно-вольових характеристик персоналу (табл. 2.3.9,

Додаток В.4). Отже, більш високий розвиток емоційно-вольових характеристик

персоналу в цілому сприяє попередженню професійного вигорання у фазі

напруження.

Разом з тим, не виявлено статистично значущого зв’язку між фазами

резистенції та виснаження професійного вигорання і групами особистісних

характеристик персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

(табл. 2.3.9, Додаток В.4).

Таблиця 2.3.9

Зв’язок між фазами професійного вигорання і групами особистісних

характеристик (за Р. Кеттеллом) персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

Фази професійного вигорання Групи особистісних характеристик

(за Р. Кеттеллом)

Комуніка-

тивні

Емоційно-

вольові

Інтелек-

туальні

Напруження 0,062 -0,210** 0,009

Резистенція 0,079 0,006 -0,010

Виснаження 0,098 -0,107 0,118

**р < 0,01

Згідно отриманих даних, найчастіше симптоми професійного вигорання

пов’язані з емоційно-вольовими характеристиками персоналу (табл. 2.3.10,

Додаток В.5). Вказана група особистісних факторів має значущий зворотній

зв'язок з такими симптомами, як незадоволеність собою (rs=-0,150, p<0,05),

емоційно-моральна дезорганізація (rs=-0,308, p<0,001), загнаність у клітку (rs=-

0,301, p<0,001), психосоматичні та психовегетативні порушення (rs=-0,190,

p<0,01) та деперсоналізація (rs=-0,172, p<0,01). Отже, персонал, що має низькі

90

показники емоційно-вольових якостей набагато частіше вигорає, ніж особи з

високими показниками вищезгаданих характеристик.

Встановлено, що з групою комунікативних характеристик персоналу

пов’язані симптоми, що відносяться до фаз резистенції та виснаження:

неадекватне вибіркове емоційне реагування (rs=0,131, p<0,05), редукція

професійних обов’язків (rs=0,132, p<0,05) та емоційний дефіцит (rs=0,126,

p<0,05).

Таблиця 2.3.10

Зв’язок між симптомами професійного вигорання і групами особистісних

характеристик (за Р. Кеттеллом) персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

Симптоми вигорання Групи особистісних характеристик

(за Р. Кеттеллом)

Комуніка-

тивні

Емоційно-

вольові

Інтелек-

туальні

Напруження:

Переживання психотравмуючих

обставин

-0,066 -0,057 -0,092

Незадоволеність собою 0,116 -0,150* 0,112

Загнаність у клітку 0,020 -0,301** -0,040

Тривога й депресія -0,003 -0,095 0,104

Резистенція:

Неадекватне вибіркове емоційне

реагування 0,131* -0,122 -0,037

Емоційно-моральна дезорганізація 0,052 -0,308** -0,040

Розширення сфери економії емоцій 0,072 0,006 0,002

Редукція професійних обов’язків 0,132* 0,155* -0,013

Виснаження:

Емоційний дефіцит 0,126* 0,185 0,160**

Емоційна відстороненість 0,065 -0,083 -0,020

Деперсоналізація 0,084 -0,172** 0,147*

Психосоматичні та психовегет.

порушення

-0,046 -0,190** 0,004

*р < 0,05; **р < 0,01

91

Окрім того, виявлено, що з групою інтелектуальних характеристик

пов’язані симптоми, що відносяться до фази виснаження: емоційний дефіцит

(rs=0,160, p<0,01) та деперсоналізація (rs=0,147, p<0,05). Отже, високі показники

інтелектуальних характеристик, як було показано вище на прикладі надмірного

радикалізму (фактор Q1 «Сприйнятливість до нового»), можуть призводити до

виникнення симптомів професійного вигорання у фазі виснаження.

У цілому, результати дослідження свідчать про наявність зв’язку

особистісних характеристик (за Р. Кеттеллом) персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України з фазами та симптомами професійного

вигорання. Найтісніший зв’язок виявлено між групою емоційно-вольових

характеристик респондентів і симптомами професійного вигорання.

2.3.3. Зв’язок між рівнем професійного вигорання та особистісними

характеристиками (за Г. Айзенком) персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України

Розглянемо рівні розвитку особистісних характеристик (за

Г. Айзенком) персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

(табл. 2.3.11, Додаток В.6).

Таблиця 2.3.11

Рівні розвитку особистісних характеристик (за Г. Айзенком) персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

№

з/п

Особистісні

характеристики

(за Г. Айзенком)

Рівні розвитку особистісних

характеристик (за Г. Айзенком)

Низький Середній Високий

1. Екстраверсія 18,2 51,1 30,7

2. Нейротизм 50,7 45,6 3,7

Однією з важливих особистісних характеристик, що, на нашу думку,

може впливати на рівень професійного вигорання, виступає екстраверсія-

інтроверсія. Згідно з даними нашого дослідження, близько третини опитаних

92

(30,7%) мають високий рівень екстраверсії, отже, вони є вираженими

екстравертами. Більше половини респондентів (51,1%) характеризуються

проміжними значеннями між екстраверсією та інтроверсією. Менш ніж п’ята

частина опитаних (18,2%) мають низький рівень екстраверсії, отже, вони є

вираженими інтровертами.

Інша особистісна характеристика, що здатна, на нашу думку, впливати на

виникнення синдрому професійного вигорання, є нейротизм. Як свідчать

результати дослідження, більшість опитаних рятувальників (50,7%) мають

низький рівень нейротизму, дещо менше (45,6%) характеризуються середнім

рівнем нейротизму та лише 3,7% виявляють високий рівень нейротизму.

Розглянемо зв'язок між фазами професійного вигорання і

особистісними характеристиками (за Г. Айзенком) респондентів (табл.

2.3.12, Додаток В.7).

Слід зазначити, що дослідженням не виявлено значущого зв'язку між

фазами професійного вигорання і показником екстраверсії персоналу.

На окрему увагу заслуговують результати нашого дослідження стосовно

зв’язку професійного вигорання та показників нейротизму.

Виявлено, що нейротизм є найбільш вираженою характеристикою, що

детермінує синдром на всіх його рівнях.

Таблиця 2.3.12

Зв’язок між рівнем сформованості фаз професійного вигорання

та особистісними характеристиками (за Г. Айзенком) персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

№

з/п Особистісні

характеристики

(за Г. Айзенком)

Фази професійного вигорання

Напруження Резистенція Виснаження

1. Екстраверсія

0,071 0,060 0,050

2. Нейротизм 0,265** 0,212** 0,141*

*р < 0,05; **р < 0,01

93

Як видно з таблиці 2.3.12, нейротизм має значущий зв'язок з усіма трьома

фазами вигорання: напруженням (rs=0,265, p<0,01), резистенцією (rs=0,212,

p<0,01), виснаженням (rs=0,141, p<0,05). Тобто, емоційно нестійкі, імпульсивні

особистості значно більшою мірою мають ризик професійного вигорання за

стійких, врівноважених, добре адаптованих.

Розкриваючи зміст зв'язку між симптомами професійного вигорання і

особистісними характеристиками (за Г. Айзенком) (табл. 2.3.13, Додаток

В.8), зазначимо, що особистісна характеристика працівників екстраверсія

пов’язана лише з одним симптомом професійного вигорання – незадоволеністю

собою (rs=0,144, p<0,05). Отже, екстраверти більш схильні до професійного

вигорання через незадоволеність собою.

Таблиця 2.3.13

Зв’язок між симптомами професійного вигорання

та особистісними характеристиками (за Г. Айзенком) персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

Симптоми вигорання Особистісні

характеристики

(за Г. Айзенком)

Екстраверсія Нейротизм

Напруження:

Переживання психотравмуючих обставин 0,050 0,189**

Незадоволеність собою 0,144* 0,225**

Загнаність у клітку -0,049 0,213**

Тривога й депресія 0,102 0,231**

Резистенція:

Неадекватне вибіркове емоційне реагування 0,050 0,125*

Емоційно-моральна дезорганізація 0,005 -0,003

Розширення сфери економії емоцій 0,065 0,241**

Редукція професійних обов’язків 0,034 0,033

Виснаження:

Емоційний дефіцит 0,057 0,130*

Емоційна відстороненість 0,084 0,065

Деперсоналізація 0,026 0,088

Психосоматичні та психовегет. порушення -0,072 0,201**

*р < 0,05; **р < 0,01

94

Варто зазначити, що нейротизм найчастіше пов'язаний з ризиком

вигорання саме через такі симптоми, як розширення сфери економії емоцій

(rs=0,241, p<0,01), тривога й депресія (rs=0,231, p<0,01), незадоволеність собою

(rs=0,225, p<0,01), загнаність у клітку (rs=0,213, p<0,01), психосоматичні та

психовегетативні порушення (rs=0,201, p<0,01), переживання психотравмуючих

обставин (rs=0,189, p<0,01), емоційний дефіцит (rs=0,130, p<0,05), неадекватне

вибіркове емоційне реагування (rs=0,125, p<0,05). Це означає, що емоційно

нестійкі, імпульсивні працівники найчастіше переживають синдром через

економію емоцій, як спосіб психологічного захисту, звуження контактів, стан

тривоги й депресії, відчуття відсутності життєвої перспективи.

Таким чином, серед особистісних характеристик (за Г. Айзенком)

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України, найтісніший

зв’язок встановлений між нейротизмом респондентів і фазами та симптомами

професійного вигорання.

2.4. Організаційно-професійні чинники професійного вигорання

у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

У процесі реалізації третього етапу дослідження вивчався зв’язок між

рівнем професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України та організаційно-професійними характеристиками персоналу

[71; 85].

Як уже зазначалось вище, було виділено такі підгрупи група чинників цієї

групи: а) освітньо-посадові (категорія особового складу; спеціалізація; посада

за офіційним (формальним) статусом в організації; рівень освіти); б) стажеві

(стаж на службі; стаж на посаді); в) військово-бойові (проходження військової

служби; наявність статусу учасника бойових дій); г) медико-фізіологічні

(загальний стан здоров’я; наявність шкідливих звичок); д) стимулюючі

(наявність заохочень; наявність стягнень).

95

Дані, які стосуються взаємозв’язку між рівнем сформованості фаз

професійного вигорання та організаційно-професійними характеристиками

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України наведено в

табл. 2.4.1, Додатку Д.1.

Для вивчення вищезгаданих характеристик персоналу використовувалась

авторська ―анкета-паспортичка‖ [72] та аналіз документів.

Проаналізуємо послідовно зв’язок між рівнем професійного вигорання у

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України та кожною із

підгруп організаційно-професійних характеристик персоналу.

Розпочнемо із аналізу зв’язку між рівнем професійного вигорання у

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України та освітньо-

посадовими чинниками (табл.2.4.1, Додаток Д.1).

У процесі дослідження виявлено статистично значущий зв’язок між

рівнем професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС та такими освітньо-посадовими чинниками, як ―категорія особового

складу‖, ―рівень освіти‖, ―посада за офіційним статусом в організації‖.

Так, щодо категорії особового складу, то виявлено, що особи рядового і

начальницького складу служби цивільного захисту більше схильні до

професійного вигорання, ніж працівники за вільним наймом, причому, це

проявляється на всіх фазах вигорання: ―напруження‖ (rs=-0,173, p<0,01),

―резистенції‖ (rs=-0,146, p<0,05), ―виснаження‖ (rs=-0,225, p<0,01). Очевидно,

більшу вираженість професійного вигорання в осіб рядового і начальницького

складу служби цивільного захисту можна пояснити специфікою їх професійної

діяльності. Мова йде про те, що завдання за призначенням (гасіння пожеж,

аварійно-рятувальні та пошукові роботи) виконуються лише особами, які

перебувають на спеціальній державній службі цивільного захисту, тоді як

працівники за вільним наймом виконують функції адміністративно-

документального, господарського та інших видів забезпечення функціональних

підрозділів, що не пов’язано з ризиком для життя і здоров’я. Варто також

96

згадати, що в межах воєнізованих формувань системи ДСНС України існують

підвищені професійні вимоги до службовців і і їх професійної діяльності (ризик

при виконанні завдань, ненормований робочий день, добові чергування,

високий рівень персональної відповідальності, жорсткий регламент трудової

діяльності, інші обмеження, визначені відомчими нормативно-правовими

актами). Окрім того, на відміну від працівників за вільним наймом, рядовий і

начальницький склад цивільного захисту обмежений у виборі напрямку

кар’єри, місця служби або конкретної посади, а також не має права звільнятися

зі служби за власним бажанням відповідно до чинного законодавства. Тому

можна говорити про те, що особи рядового і начальницького складу служби

цивільного захисту потребують особливої уваги в плані профілактики

професійного вигорання.

Вплив такого чинника професійного вигорання, як рівень освіти

персоналу проявляється в тому, що по мірі підвищення рівня освіти рівень

професійного вигорання зростає, причому, це знову проявляється на всіх фазах

професійного вигорання: ―напруження‖ (rs=0,293, p<0,01), ―резистенції‖

(rs=0,283, p<0,01), ―виснаження‖ (rs=0,290, p<0,01). Можливо, це можна

пояснити тим, що по мірі підвищення рівня освіти зростає рівень

відповідальності, професійних обов’язків, і, водночас, рівень домагань

персоналу, що і обумовлює підвищення професійного вигорання.

Виявлено, що посада за офіційним статусом в організації має

статистично значущий зворотній зв'язок з такою фазою професійного

вигорання, як ―виснаження‖ (rs=-0,159, p<0,01). Тобто, ризик професійного

вигорання персоналу збільшується з підвищенням офіційного статусу в

організації: начальники (заступники начальників) відділів вигорають частіше за

підлеглий особовий склад та працівників за вільним наймом. Причиною такої

тенденції може бути, на наш погляд, вищий рівень відповідальності та значно

ширше коло функцій у керівників, ніж у підлеглого особового складу та

працівників за вільним наймом.

97

Таблиця 2.4.1

Зв’язок між рівнем сформованості фаз професійного вигорання

та організаційно-професійними характеристиками персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

№

з/п

Організаційно-

професійні чинники

Фази професійного вигорання

Напруження Резистенція Виснаження

Освітньо-посадові

1. Категорія особового

складу -0,173** -0,146* -0,225**

2. Спеціалізація 0,006 0,026 0,052

3. Посада за офіційним

статусом в організації

-0,116 -0,068 -0,159**

4. Рівень освіти 0,293** 0,283** 0,290**

Стажеві:

5. Стаж на службі 0,092 0,107 0,060

6. Стаж на посаді 0,243** 0,173** 0,125*

Військово-бойові:

7. Проходження військової

служби 0,351** 0,346** 0,375**

8. Наявність статусу

учасника бойових дій 0,251** 0,150* 0,187**

Медико-фізіологічні:

9. Загальний стан здоров’я -0,183** -0,286** -0,253**

10. Наявність шкідливих

звичок

-0,009 -0,029 -0,176**

Стимулюючі:

11. Наявність заохочень 0,051 -0,062 0,113

12. Наявність стягнень -0,261** -0,155** -0,306**

*р < 0,01; *р < 0,05

Не виявлено статистично значущого зв’язку між рівнем професійного

вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС і таким

організаційно-посадовим чинником, як “спеціалізація” (табл. 2.4.1, Додаток

Д.1).

Отже, можна в цілому заключити, що такі освітньо-посадові чинники, як

―категорія особового складу‖ та ―рівень освіти‖, є достатньо вираженими

98

чинниками професійного вигорання, дещо менший вплив має такий чинник, як

―посада за офіційним статусом в організації‖. Тому можна говорити про те, що

особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту,

працівники з вищою освітою та керівники потребують особливої уваги з боку

керівництва та психологічної служби в плані профілактики професійного

вигорання.

Далі проаналізуємо зв’язок між рівнем професійного вигорання у

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України та стажевими

чинниками (табл. 2.4.1, Додаток Д.1).

Отримані дані свідчать про те, що виявлено статистично значущий

зв’язок між рівнем професійного вигорання у персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС та таким стажевим чинником, як “стаж на посаді”.

Це проявляється в тому, що підвищення професійного вигорання

спостерігається зі збільшенням стажу роботи на посаді, причому це стосується

всіх фаз вигорання: ―напруження‖ (rs=0,243, p<0,01), ―резистенції‖ (rs=0,173,

p<0,01), ―виснаження‖ (rs=0,125, p<0,05). Це, скоріше всього, можна пояснити

тим, що виконання довгий час одних і тих же функцій призводить до

негативних наслідків в емоційній сфері, працівник як би «вичерпує себе».

Не виявлено статистично значущого зв’язку між рівнем професійного

вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС і таким

стажевим чинником, як “стаж на службі”.

В цілому, можна стверджувати, що такий стажевий чинник, як ―стаж

роботи на посаді‖ є достатньо вираженим чинником професійного вигорання. І

в цьому контексті слід враховувати той факт, що працівники із більшим

стажем роботи потребують особливої уваги з боку керівництва та психологічної

служби в плані профілактики професійного вигорання.

Далі звернемося до даних, які стосуються військово-бойових чинників.

Як свідчать отримані дані, констатовано статистично значущий зв’язок

між рівнем професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної

99

служби ДСНС та таким чинником, як “проходження військової служби” (табл.

2.4.1, Додаток Д.1). Мова йде про те, ще, що у рятувальників, які не проходили

службу в Збройних Силах України, рівень професійного вигорання вищий, ніж

у рятувальників, які проходили службу в Збройних Силах України. При цьому

суттєвим є те, що така закономірність спостерігається за всіма фазами:

―напруження‖ (rs=0,351, p<0,01), ―резистенції‖ (rs=0,346, p<0,01), ―виснаження‖

(rs=0,375, p<0,01).

Аналогічна ситуація спостерігається і щодо такого показника, як

“наявність статусу учасника бойових дій” (табл. 2.4.1, Додаток Д.1).

Виявлено, що у рятувальників, які не мають досвіду бойових дій, рівень

професійного вигорання вищий, ніж у рятувальників, які мають досвід бойових

дій. І знову ж таки, це стосується всіх фаз вигорання: ―напруження‖ (rs=0,251,

p<0,01), ―резистенції‖ (rs=0,150, p<0,05), ―виснаження‖ (rs=0,187, p<0,01).

На наш погляд, виявлені закономірності можна пояснити тим, що

стійкість до професійного вигорання осіб, що мають строкову військову

підготовку та бойовий досвід, зумовлена, насамперед, вищим рівнем адаптації

даної категорії службовців до труднощів і обмежень служби цивільного

захисту. Окрім того, особовий склад, що раніше брав участь у виконанні

бойових завдань, володіє вищим рівнем психологічної готовності до виконання

дій за призначенням. Отже, скоріше всього, можна говорити про те, що у

процесі відбору рятувальників пріоритет потрібно віддати особам, які мають

військову підготовку та бойовий досвід (якщо, звичайно, є така можливість).

Тепер проаналізуємо вплив медико-фізіологічних чинників.

Як видно із наведених в табл. 2.4.1 та Додатку Д.1 даних, встановлено

статистично значущий зв’язок між рівнем професійного вигорання у персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України та таким чинником, як

“загальний стан здоров’я” (табл. 2.4.1, Додаток Д.1). Мова йде про те, що у

рятувальників, які мають незадовільний стан здоров’я (хронічні захворювання,

підвищену хворобливість або пережили важкі травми), рівень професійного

100

вигорання вищий, ніж у рятувальників, які мають задовільний стан здоров’я. І

така закономірність стосується всіх фаз професійного вигорання: ―напруження‖

(rs=-0,183, p<0,01), ―резистенції‖ (rs=-0,286, p<0,01), ―виснаження‖ (rs=-0,253,

p<0,01). Отже, при відборі рятувальників суттєвим є врахування стану здоров’я:

перевага має надаватися особам із задовільним станом здоров’я, що є суттєвим,

як для ефективного виконання професійних завдань, так і для самої

особистості, у даному контексті, профілактики виникнення у неї професійного

вигорання.

Окрім того, констатовано статистично значущий зв’язок між рівнем

професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС та

таким чинником, як “наявність шкідливих звичок” (паління, вживання

алкоголю, азартні ігри) (табл. 2.4.1, Додаток Д.1). Такий зв’язок виявлено

стосовно фази ―виснаження‖ (rs=-0,176, p<0,01). Виявлений зв’язок є достатньо

несподіваним: він свідчить про те, що рівень професійного вигорання на фазі

―виснаження‖ є вищим у тих осіб, які не мають шкідливих звичок. Можливо, це

можна пояснити тим, що до цієї фази професійного вигорання, яка

характеризується, зокрема, розвитком психосоматичних порушень,

рятувальники, які мають шкідливі звички, уже ―звикли‖. Тому наявність

шкідливих звичок, як це не парадоксально, може виступати певним, хоча і

достатньо своєрідним, чинником профілактики професійного вигорання.

І, насамкінець, проаналізуємо останню підгрупу чинників, які названо

“стимулюючими”.

Як свідчать отримані дані, встановлено статистично значущий зв’язок між

рівнем професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС та таким чинником, як “наявність стягнень” (табл. 2.4.1, Додаток Д.1).

Це проявляється в тому, що у рятувальників, які не мають стягнень, рівень

професійного вигорання нижчий, ніж у рятувальників, які мають стягнення. І це

стосується всіх фаз професійного вигорання: ―напруження‖ (rs=-0,261, p<0,01),

―резистенції‖ (rs=-0,155, p<0,01), ―виснаження‖ (rs=-0,306, p<0,01). Це можна

101

пояснити, на наш погляд, тим, що наявність стягнень у працівника суттєво

впливає на ризик вигорання тому, що відповідно до Дисциплінарного статуту

Служби цивільного захисту, дисциплінарні стягнення супроводжуються

штрафними санкціями у вигляді позбавлення премій і надбавок, що негативно

впливає на і без того низький рівень соціально-економічного та грошового

забезпечення рятувальників. Окрім того, особа рядового і начальницького

складу цивільного захисту, що має не зняті стягнення, не може претендувати на

присвоєння чергового спеціального звання або призначення на вищу посаду.

Отже, можна говорити про те, що попередження стягнень у рятувальників може

виступати важливим чинником профілактики у них професійного вигорання.

Разом з тим, у дослідженні не виявлено статистично значущого зв’язку

між рівнем професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС і таким організаційно-посадовим чинником, як “наявність

заохочень” (див. табл. 2.4.1, Додаток Д.1).

Отже, в цілому, проведене дослідження показало, що на сформованість

усіх трьох фаз професійного вигорання (―напруження‖, ―резистенція‖,

―виснаження‖) персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

впливають такі організаційно-професійні чинники, як: а) освітньо-посадові

(―категорія особового складу‖, ―рівень освіти‖); б) стажеві (стаж на посаді); в)

військово-бойові (проходження військової служи, наявність статусу учасника

бойових дій); г) медико-фізіологічні (загальний стан здоров’я); д) стимулюючі

(наявність стягнень). Окрім того, на сформованість такої фази професійного

вигорання, як ―виснаження‖, впливають такі чинники: а) освітньо-посадові‖

(посада за офіційним статусом в організації); б) медико-фізіологічні (наявність

шкідливих звичок).

В той же час, констатовано, що такі організаційно-професійні чинники, як

“спеціалізація”, “стаж на службі”, “наявність заохочень”, не впливають на

вияви професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України.

102

Тепер проаналізуємо дані, які стосуються зв’язку між рівнем розвитку

симптомів професійного вигорання, які відносяться до кожної із фаз, та

організаційно-професійними характеристиками персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України (табл. 2.4.2-2.4.4, Додаток Д.2).

Проаналізуємо спочатку освітньо-посадові чинники (табл. 2.4.2-2.4.4,

Додаток Д.2).

Результати дослідження свідчать про наявність статистично значущого

зв’язку між таким чинником, як “категорія особового складу” та 9 симптомами

(із можливих 12), які відносяться до усіх фаз професійного вигорання: а) фази

напруження: ―переживання психотравмуючих ситуацій‖ (rs=-0,170, p<0,01);

―незадоволеність собою‖ (rs=-0,205, p<0,01); ―тривога й депресія‖ (rs=-0,167,

p<0,01); б) фази резистенції: ―неадекватне вибіркове емоційне реагування‖ (rs=-

0,140, p<0,01); ―розширення сфери економії емоцій‖ (rs=-0,172, p<0,01); в) фази

виснаження: «емоційний дефіцит» (rs=-0,191, p<0,01), «психосоматичні та

психовегетативні порушення» (rs=-0,148, p<0,05), «деперсоналізація», (rs=-

0,200, p<0,01), ―емоційна відстороненість‖ (rs=-0,203, p<0,01). Суть виявленого

зв’язку полягає в тому, що із зниженням посади рятувальників (від

начальницького до рядового складу служби цивільного захисту, аж до

працівників за вільним наймом) рівень професійного вигорання спадає.

Виявлено позитивний статистично значущий зворотній зв’язок між таким

чинником, як “рівень освіти” та 8 симптомами (із можливих 12), які

відносяться до усіх фаз професійного вигорання: а) фази напруження:

«переживання психотравмуючих ситуацій‖ (rs=0,230, p<0,01); ―незадоволеність

собою‖ (rs=0,251, p<0,01); ―загнаність у клітку‖ (rs=0,145, p<0,05); ―тривога й

депресія‖ (rs=0,302, p<0,01); б) фази резистенції: ―неадекватне вибіркове

емоційне реагування‖ (rs=0,171, p<0,01); ―розширення сфери економії емоцій‖

(rs=0,153, p<0,05); в) фази виснаження: «емоційний дефіцит», (rs=0,162, p<0,01);

―емоційна відстороненість‖ (rs=0,180, p<0,01); «деперсоналізація», (rs=0,261,

p<0,01); «психосоматичні та психовегетативні порушення» (rs=0,323, p<0,01).

103

Таблиця 2.4.2

Зв’язок між симптомами професійного вигорання у фазі напруження

та організаційно-професійними характеристиками персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

№ з/п

Організаційно- професійні чинники

Фаза напруження

Пережи-вання психо-

травмую-чих

обставин

Незадо-воленість

собою

«Загна-ність

у клітку»

Тривога й

депресія

Освітньо-посадові:

1. Категорія особового складу -0,170** -0,205** -0,117 -0,167** 2. Спеціалізація 0,072 -0,005 -0,042 0,133*

3. Посада за офіційним статусом в організації

-0,115 -0,175** -0,069 -0,092

4. Рівень освіти 0,230** 0,251** 0,145* 0,302**

Стажеві:

5. Стаж на службі 0,034 0,210** 0,106 0,067

6. Стаж на посаді 0,160** 0,315** 0,144* 0,165**

Військово-бойові:

7. Проходження військової служби

0,219** 0,249** 0,191** 0,303**

8. Наявність статусу учасника бойових дій

0,111 0,176** 0,226** 0,200**

Медико-фізіологічні:

9. Загальний стан здоров’я -0,125* -0,089 -0,182**

-0,137*

10. Наявність шкідливих звичок

-0,017 0,000 0,092 0,015

Стимулюючі:

11. Наявність заохочень 0,042 0,006 0,185* 0,052

12. Наявність стягнень -0,144* -0,114 -0,262**

-0,214**

**р < 0,01; *р < 0,05

Вищезгадані зв’язки проявляється в тому, що із підвищенням рівня освіти

рівень професійного вигорання у рятувальників зростає.

104

Таблиця 2.4.3

Зв’язок між симптомами професійного вигорання у фазі резистенції

та організаційно-професійними характеристиками персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

№ з/п

Організаційно- професійні чинники

Фаза резистенції Неадек-

ватне вибірко-ве емо-

ційне ре-агування

Емоційно-моральна дезорга-нізація

Розши-рення сфери економії емоцій

Редукція профе-сійних обов’-язків

Освітньо-посадові: 1. Категорія особового складу -0,140* 0,001 -0,172** -0,078 2. Спеціалізація 0,059 0,116 -0,081 0,035 3. Посада за офіційним

статусом в організації -0,097 -0,072 -0,117 -0,007

4. Рівень освіти 0,171** 0,067 0,153* 0,117 Стажеві:

5. Стаж на службі 0,154* 0,103 -0,028 -0,006 6. Стаж на посаді 0,029 0,089 0,181** 0,025 Військово-бойові:

7. Проходження військової служби

0,135* 0,148* 0,295** 0,260**

8. Наявність статусу учасника бойових дій

0,040 0,294** -0,018 0,122*

Медико-фізіологічні: 9. Загальний стан здоров’я -0,145* -0,105 -0,239** -0,196** 10. Наявність шкідливих

звичок 0,056 -0,011 0,021 -0,103

Стимулюючі: 11. Наявність заохочень -0,062 0,061 -0,019 0,081 12. Наявність стягнень -0,181** -0,105 -0,820 -0,049 **р < 0,01; *р < 0,05

Щодо особливостей прояву симптомів професійного вигорання

рятувальників залежно від посади за офіційним статусом в організації, то

виявлено, що цей чинник впливає менше, порівняно із попередніми двома

названими чинниками, оскільки тут виявлено статистично значущі зв’язки

лише за 3 симптомами (із 12 можливих), які відносяться до таких фаз: а) фази

напруження: ―незадоволеність собою‖ (rs=-0,175, p<0,01); б) фаза виснаження:

―емоційна відстороненість‖ (rs=-0,125, p<0,05); «деперсоналізація» (rs=-0,204,

105

p<0,01). Це проявляється в тому, що по мірі зниження офіційної посади в

організації рівень професійного вигорання знижується.

Таблиця 2.4.4

Зв’язок між симптомами професійного вигорання у фазі виснаження

та організаційно-професійними характеристиками персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

№

з/п

Організаційно-

професійні чинники

Фаза виснаження

Емоцій-

ний

дефіцит

Емоційн

а

відсторо

-неність

Депер-

соналі-

зація

Психо-

сомат. і

психо-

вегет.

пору-

шення

Освітньо-посадові:

1. Категорія особового складу -0,191** -0,203** -0,200** -0,148*

2. Спеціалізація 0,035 0,039 0,015 0,037

3. Посада за офіційним

статусом в організації

-0,088 -0,125* -0,204** -0,102

4. Рівень освіти 0,162** 0,180** 0,261** 0,323**

Стажеві:

5. Стаж на службі -0,088 0,042 0,055 0,056

6. Стаж на посаді 0,075 0,105 0,066 0,147*

Військово-бойові:

7. Проходження військової

служби 0,277** 0,278** 0,333** 0,393**

8. Наявність статусу учасника

бойових дій

0,107 0,073 0,166** 0,209**

Медико-фізіологічні:

9. Загальний стан здоров’я -0,198** -0,202** -0,167** -0,165**

10. Наявність шкідливих

звичок -0,170** 0,057 -0,069 -0,086

Стимулюючі:

11. Наявність заохочень 0,058 0,067 0,044 0,044

12. Наявність стягнень -0,105 -0,253** -0,230** -0,230**

**р < 0,01; *р < 0,05

Окрім того, додатково виявлено, порівняно із даними, які стосуються фаз

вигорання, вплив такого чинника, як “спеціалізація”. Це стосується такого

симптому, як ―тривога і депресія‖, який відноситься до фази напруження

106

(rs=0,133, p<0,01). Суть виявленої закономірності проявляється в тому, що мірі

просування від власне ―рятувальних‖ професій, до інших, не ―рятувальних‖

професій (менеджерських, медичних та ін.), вираженість синдрому

професійного вигорання зростає. Очевидно, це можна пояснити більшою

орієнтацію даних професій на взаємодії з людьми, порівняно із власне

―рятувальними‖ професіями, які мають відношення і до ―взаємодії‖ із

фізичними об’єктами.

Отже, можна заключити, що серед освітньо-посадових чинників,

найбільший вплив на вияви професійного вигорання здійснює ―категорія

особового складу‖ і ―освіта‖ і їх вплив стосується майже всіх симптомів

професійного вигорання, які відносяться до трьох фаз. Тобто, вплив цих

чинників є “комплексним”, оскільки він ―зачіпає‖ всю структуру професійного

вигорання. Значно меншу роль відіграє ―категорія особового складу‖, і зовсім

епізодичну роль відіграє ―спеціалізація‖ рятувальників.

Далі звернемося до результатів вираженості професійного вигорання

рятувальників, які стосуються стажевих чинників (табл. 2.4.2-2.4.4, Додаток

Д.2).

У результаті дослідження виявлено наявність статистично значущого

зв’язку між таким чинником, як “стаж на посаді” та 6 симптомами (із

можливих 12), які відносяться до всіх фаз професійного вигорання: а) фази

напруження: ―переживання психотравмуючих ситуацій‖ (rs=0,160, p<0,01);

―незадоволеність собою‖ (rs=0,315, p<0,01); ―загнаність у клітку‖ (rs=0,144,

p<0,05); ―тривога й депресія‖ (rs=0,165, p<0,01); б) фази резистенції:

―розширення сфери економії емоцій‖ (rs=0,181, p<0,01); в) фази виснаження:

«психосоматичні та психовегетативні порушення» (rs=0,147, p<0,05).

Мова йде про те, що підвищення стажу роботи на посаді обумовлює

підвищення рівня професійного вигорання у рятувальників, причому це

стосується, насамперед, симптомів, які відносяться до фази напруження, коли

людина відчуває загальну втому в умовах професійної діяльності,

107

характеризується хворобливим загостреним переживанням професійної

ситуації, нестійкою професійною самооцінкою, відчуттям безвиході та

розвитком ситуативної тривожності.

На відміну від даних, які стосуються вияву професійного вигорання за

окремими фазами, у даному блоці даних, які стосуються впливу стажевих

чинників на окремі симптоми професійного вигорання, виявлено статистично

значущий зв’язок між таким чинником, як “стаж на службі” та 3 симптомами

(із можливих 12), які відносяться до всіх фаз професійного вигорання: а) фази

напруження: ―незадоволеність собою‖ (rs=0,210, p<0,01); б) фази резистенції:

―неадекватне вибіркове емоційне реагування‖ (rs=0,154, p<0,05). Суть даного

зв’язку проявляється в тому, що із збільшення стажу на службі вираженість

зазначених симптомів вигорання підвищується.

Отже, серед стажевих чинників стаж роботи на посаді є достатньо

вагомим чинником, в той час, як на службі, є більш епізодичним чинником.

Тепер проаналізуємо вплив військово-бойових чинників на професійне

вигорання рятувальників (табл. 2.4.2-2.4.4, Додаток Д.2).

Згідно отриманих даних, констатовано статистично значущий зв’язок

між таким чинником, як “проходження військової служби” та всіма 12

симптомами професійного вигорання (із можливих 12) у персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України, які відносяться до всіх фаз

професійного вигорання: а) фази напруження: «переживання психотравмуючих

ситуацій‖ (rs=0,219, p<0,01); ―незадоволеність собою‖ (rs=0,249, p<0,01);

―загнаність у клітку‖ (rs=0,191, p<0,01); ―тривога й депресія‖ (rs=0,303, p<0,01);

б) фази резистенції: ―неадекватне вибіркове емоційне реагування‖ (rs=0,135,

p<0,05); ―емоційно-моральна дезорієнтація‖ (rs=0,148, p<0,05); ―розширення

сфери економії емоцій‖ (rs=0,295, p<0,01); ―редукція професійних обов’язків‖

(rs=0,260, p<0,01); в) фази виснаження: «емоційний дефіцит», (rs=0,277, p<0,01);

―емоційна відстороненість‖ (rs=0,278, p<0,01); «деперсоналізація» (rs=0,333,

p<0,01), «психосоматичні та психовегетативні порушення» (rs=0,393, p<0,01).

108

Встановлена закономірність полягає в тому, що проходження служби в

Збройних Силах України позитивно впливає на зниження рівня професійного

вигорання. І необхідно наголосити, що вплив даного чинника є “комплексним”,

тобто, він впливає на всю структуру професійного вигорання.

Аналогічна ситуація, але менше виражена, спостерігається щодо такого

показника, як “наявність статусу учасника бойових дій” (виявлено

статистично значущі показники за 6 симптомами (із можливих 12).

Встановлено, що у рятувальників, які не мають досвіду бойових дій, рівень

професійного вигорання вищий, ніж у рятувальників, які мають досвід бойових

дій. І знову ж таки, це стосується симптомів, які відносяться до всіх фаз

професійного вигорання: а) ―незадоволеність собою‖ (rs=0,176, p<0,01);

―загнаність у клітку‖ (rs=0,226, p<0,01); ―тривога й депресія‖ (rs=0,200 p<0,01);

б) фази резистенції: ―емоційно-моральна дезорієнтація‖ (rs=0,294, p<0,01);

―редукція професійних обов’язків‖ (rs=0,122, p<0,05); в) фази виснаження:

«деперсоналізація» (rs=0,166, p<0,01), «психосоматичні та психовегетативні

порушення» (rs=0,209, p<0,01).

Отже, можна заключити, що такий чинник, як ―проходження військової

служби‖ є одним із найбільш вагомих чинників, які обумовлюють виникнення

професійного вигорання, тобто, його дія є “комплексною”, тоді, як вплив такого

чинника, як ―наявність статусу учасника бойових дій‖, є більш

фрагментарним.

Далі звернемося до медико-фізіологічних чинників професійного

вигорання (табл. 2.4.2-2.4.4, Додаток Д.2).

Як показали результати дослідження, виявлено статистично значущий

зв’язок між таким чинником, як “загальний стан здоров’я” рятувальників та

переважною більшістю симптомів професійного вигорання – 10 симптомами

(із можливих 12). Ці симптоми відносяться до всіх фаз професійного вигорання:

а) фази напруження: «переживання психотравмуючих ситуацій» (rs=-0,125,

p<0,05); ―загнаність у клітку‖ (rs=-0,182, p<0,01); ―тривога й депресія‖ (rs=-

109

0,137, p<0,05); б) фази резистенції: ―неадекватне вибіркове емоційне

реагування‖ (rs=-0,145, p<0,05); ―розширення сфери економії емоцій‖ (rs=-0,239,

p<0,01); ―редукція професійних обов’язків‖ (rs=-0,196, p<0,01); в) фази

виснаження: «емоційний дефіцит» (rs=-0,198, p<0,01); «емоційна

відстороненість» (rs=-0,202, p<0,01); «деперсоналізація», (rs=-0,167 p<0,01),

«психосоматичні та психовегетативні порушення» (rs=-0,165, p<0,01).

Мова йде про те, що рятувальники, які мають незадовільний стан

здоров’я, мають вищий рівень професійного вигорання, ніж рятувальники, які

мають задовільний стан здоров’я.

В той же час, слід зазначити, що вплив такого чинника, як “наявність

шкідливих звичок”, спостерігається лише щодо одного симптому професійного

вигорання – ―емоційний дефіцит‖, який відноситься до фази виснаження (rs=-

0,170, p<0,01). Але цікавим при цьому є той факт, що ті рятувальники, які

мають шкідливі звички, мають менше виявів емоційного дефіциту, ніж ті, які

їх не мають.

Отже, можна зробити висновок, що такий чинник, як ―загальний стан

здоров’я‖ є суттєвим ―комплексним‖ чинником, який впливає на вираженість

професійного вигорання, а наявність шкідливих звичок дуже фрагментарно

впливає на даний феномен.

І, насамкінець, проаналізуємо вплив стимулюючих чинників на вияви

симптомів професійного вигорання (табл. 2.4.2-2.4.4, Додаток Д.2).

Насамперед, зазначимо, що такий чинник, як “наявність стягнень”

суттєвим чином впливає на вираженість професійного вигорання. Про це

свідчить той факт, що статистично значущі зв’язки виявлено між цим

показником та 8 симптомами професійного вигорання (із 12 можливих). До

цієї групи відносяться симптоми, які є складовими таких фаз вигорання: а) фази

напруження: «переживання психотравмуючих ситуацій» (rs=-0,144, p<0,05);

―загнаність у клітку‖ (rs=-0,262, p<0,01); ―тривога й депресія‖ (rs=-0,214,

p<0,01); б) фази резистенції: «неадекватне вибіркове емоційне реагування» (rs=-

110

0,181, p<0,01); в) фази виснаження: «емоційна відстороненість‖(rs=-0,253,

p<0,01); «деперсоналізація», (rs=-0,230, p<0,01), «психосоматичні та

психовегетативні порушення» (rs=-0,230, p<0,01).

Зміст виявленої закономірності полягає в тому, що наявність у

рятувальників стягнень сприяє посиленню професійного вигорання, причому

цей фактор діє достатньо ―комплексно‖.

Разом з тим, такий чинник, як “наявність заохочень” впливає лише на

один симптом фази напруження – загнаність у клітку (rs=-0,185, p<0,01). Мова

йде про те, що відсутність заохочень обумовлює підвищення даного симптому.

В цілому, можна сказати, що ―наявність стягнень‖ є “комплексним‖

чинником, який впливає на всі вияви професійного вигорання, в той час, як

―наявність заохочень‖ впливає на вияви професійного вигорання

“фрагментарно”.

Отже, можна говорити про те, що дослідження показало вплив на

симптоми професійного вигорання рятувальників організаційно-професійних

чинників, які діють двома основними шляхами: а) ―комплексно‖, які впливають

на більшість симптомів професійного вигорання і які відносяться до трьох фаз;

б) ―фрагментарно‖, які діють всього на кілька симптомів.

До першої групи відносяться такі чинники; а) освітньо-посадові

(―категорія посадового складу‖, ―рівень освіти‖); б) стажеві (―стаж на посаді‖);

в) військово-бойові (―проходження військової служби‖, ―наявність статусу

учасника бойових дій‖); г) медико-фізіологічні (―загальний стан здоров’я‖);

д) стимулюючі (―наявність стягнень‖). Другу групу утворили такі чинники:

а) освітньо-посадові (―посада за офіційним статусом в організації‖,

―спеціалізація‖); б) стажеві (―стаж на службі‖); б) медико-фізіологічні

(―наявність шкідливих звичок‖); г) стимулюючі (―наявність заохочень‖).

111

2.5. Соціально-демографічні чинники професійного вигорання у

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

На четвертому етапі вивчався зв’язок між рівнем професійного

вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України та

соціально-демографічними характеристиками персоналу [81; 85].

До соціально-демографічних характеристик персоналу, згідно підходам,

які наведені в підрозділі 1.3, було віднесено такі групи характеристик: а) власне

соціально-демографічні (вік, стать, сімейний стан; наявність дітей; соціальне

походження батьків; місце народження); б) сімейно-стосункові (характер

стосунків у власній сім’ї; характер стосунків з батьками).

Спочатку проаналізуємо зв’язок між рівнем розвитку фаз професійного

вигорання та соціально-демографічними характеристиками персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (табл. 2.5.1, Додаток Е.1).

Проаналізуємо спочатку власне соціально-демографічні чинники (табл.

2.5.1, Додаток Е.1).

Результати дослідження показали, що існує статистично значущий

зв’язок між рівнем професійного вигорання у персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС та таким чинником, як “стать” (табл. 2.5.1,

Додаток Е.1). Суть встановленої закономірності проявляється в тому, що жінки

більше схильні до професійного вигорання, ніж чоловіки, причому схильні до

вигорання саме на стадіях ―резистенції‖ (rs=0,176, р < 0,01) та ―виснаження‖

(rs=0,162, р < 0,01). Більшу вираженість професійного вигорання у жінок, ніж у

чоловіків, можна пояснити, на наш погляд, тим, що в межах воєнізованих

формувань системи ДСНС України існують підвищені професійні вимоги до

фізичних і психологічних якостей працівників (небезпечні фактори виконання

завдань, ненормований робочий день, добові чергування і т.д.). Отже,

підвищені вимоги при професійно-психологічному відборі рятувальників

висуваються як до чоловіків, так і до жінок, не кажучи вже про те, що задіяна

112

на виробничій діяльності жінка відчуває додаткові перевантаження через

додаткові родинні обов’язки. Отже, можна говорити про те, що жінки-

рятувальники потребують особливої уваги з боку керівників та психологів

щодо профілактики професійного вигорання.

Таблиця 2.5.1

Зв’язок між рівнем сформованості фаз професійного вигорання

та соціально-демографічними характеристиками персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України (rs)

№

з/

п

Соціально-демографічні

чинники

Фази професійного вигорання

Напруження Резистенція Виснаження

Власне соціально-

демографічні:

1. Вік 0,040 0,078 0,083

2. Стать 0,097 0,176** 0,162**

3. Сімейний стан -0,021 0,004 -0,093

4. Наявність дітей -0,30 -0,097 -0,022

5. Соціальне походження

батьків

-0,022 -0,067 -0,000

6. Місце народження -0,163** -0,170** 0,085

Сімейно-стосункові:

7. Характер стосунків у

власній сім’ї 0,177** 0,226** 0,251**

8. Характер стосунків з

батьками

0,17 -0,033 -0,084

**р < 0,01

Також констатовано статистично значущий зв’язок між рівнем

професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС та

таким чинником, як “місце народження” (табл. 2.5.1, Додаток Е.1). Це

знайшло відображення в тому, що рівень професійного вигорання персоналу

зростає у жителів обласних, тобто, великих міст, що проявляється на фазах

―напруження‖ (rs=-0,163, р<0,01) та ―резистенції‖ (rs=-0,170, р<0,01). Це можна

пояснити, на наш погляд, більшою насиченістю інформаційного потоку і

швидкого темпу життя населення, що проживає у великих містах, ніж

населення, яке проживає у районних містах та селах, у результаті чого щоденне

113

комунікативне та психо-емоційне навантаження на таких працівників

збільшується, що, відповідно, і підвищує рівень професійного вигорання.

Таким чином, рятувальники, які проживають у великих містах, повинні

отримувати більше підтримки з боку керівництва та психологічної служби

ДСНС України.

Разом з тим, у досліджені не виявлено статистично значущого зв’язку між

рівнем професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України і таким власне соціально-демографічними чинниками, як “вік”,

“сімейний стан”, “наявність дітей”, “соціальне походження” (табл. 2.5.1,

Додаток Е.1).

Далі проаналізуємо такі чинники, як “сімейно-стосункові” (див. табл.

2.5.1, Додаток Е.1).

Як свідчать отримані дані, виявлено статистично значущий зв’язок між

рівнем професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС та таким чинником, як “характер стосунків у власній сім’ї” (табл.

2.5.1, Додаток Е.1). Це проявляється в тому, що респонденти, у власних сім’ях

яких склалися негативні, конфліктні стосунки, мають більш високий рівень

професійного вигорання, ніж персонал, що має гармонійні стосунки у своїх

сім’ях. І це стосується всіх фаз професійного вигорання: ―напруження‖

(rs=0,177 p<0,01), ―резистенції‖ (rs=0,226, p<0,01), ―виснаження‖ (rs=0,251,

p<0,01). Це, скоріше всього, можна пояснити тим, що синдром професійного

вигорання найчастіше загострюється тоді, коли підтримка найближчого

соціально-психологічного оточення, а саме власної сім’ї, відсутня. Адже

особистість без такої важливої підтримки почувається незахищеною та не

отримує своєрідного мотиваційного ресурсу. Таким чином, проходження

рятувальниками спеціальної підготовки щодо формування гармонійних

стосунків у власних сім’ях може стати ще однією із умов профілактики у них

професійного вигорання.

114

Однак, у дослідженні не виявлено статистично значущого зв’язку між

рівнем професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України і таким чинником, як “характер стосунків з батьками” (див.

табл. 2.5.1, Додаток Е.1).

Далі висвітлимо зв’язок між симптомами професійного вигорання на

різних його фазах та соціально-демографічними характеристиками персоналу

(табл. 2.5.2-2.5.4, Додаток Е.2).

Таблиця 2.5.2

Зв’язок між симптомами професійного вигорання у фазі напруження та

соціально-демографічними характеристиками персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

№ з/п

Соціально-демографічні чинники

Фаза напруження Пережи-

вання психо-

травмую-чих

обставин

Незадо-воленість

собою

«Загна-ність

у клітку»

Тривога й

депресія

Власне соціально-демографічні:

1. Вік -0,049 0,069 0,102 0,050 2. Стать 0,008 -0,018 0,097 0,132* 3. Сімейний стан 0,057 0,020 -0,061 0,055 4. Наявність дітей 0,026 0,006 -0,010 -0,076 5. Соціальне походження

батьків 0,039 -0,018 0,025 0,020

6. Місце народження -0,122* -0,093 -0,197** -0,144* Сімейно-стосункові:

7. Характер стосунків у власній сім’ї

0,111 0,224** 0,205** 0,111

8. Характер стосунків з батьками

0,021 0,011 0,007 -0,089

**р < 0,01; *р < 0,05

Отримані дані, які стосуються зв’язку конкретних симптомів

професійного вигорання у рятівників із соціально-демографічними чинниками,

в цілому підтверджують закономірності, які виявлені стосовно фаз

професійного вигорання. Це проявляється в тому, що виявлено статистично

115

значущий зв’язок із конкретними симптомами професійного вигорання і

такими ж чинниками, які виявлено стосовно фаз вигорання.

Проаналізуємо визначені чинники за мірою їх вираженості, тобто, за

наростанням кількості показників, за якими виявлено статистично значущі

зв’язки.

Таблиця 2.5.3

Зв’язок між симптомами професійного вигорання у фазі резистенції

та соціально-демографічними характеристиками персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

№

з/п

Соціально-демографічні

чинники

Фаза резистенції

Неадек-

ватне

вибірко-

ве емо-

ційне ре-

агування

Емоційно

-

моральна

дезорга-

нізація

Розши-

рення

сфери

економії

емоцій

Редукція

профе-

сійних

обов’-

язків

Власне соціально-

демографічні:

1. Вік 0,118 0,048 0,012 0,020

2. Стать 0,033 0,152* 0,028 0,192**

3. Сімейний стан -0,147* 0,054 -0,038 0,008

4. Наявність дітей -0,111 -0,004 0,007 0,002

5. Соціальне походження

батьків

-0,042 0,062 -0,050 -0,077

6. Місце народження -0,051 0,004 -0,005 -0,241**

Сімейно-стосункові:

7. Характер стосунків у

власній сім’ї

-0,046 -0,046 0,112 0,136*

8. Характер стосунків з

батьками

-0,045 -0,042 -0,050 -0,077

**р < 0,01; *р < 0,05

До таких чинників віднесено, насамперед, такий чинник, як стать. Це

проявилось в тому, що виявлено зв’язок статі із такими симптомами: ―тривога

й депресія‖ (фаза напруження) (rs=0,132 p<0,05); ―редукція професійних

обов’язків‖ (фаза резистенції) (rs=0,192 p<0,01); ―емоційний

дефіцит‖ (фаза виснаження) (rs=0,125, p<0,05); ―психосоматичні і

116

психовегетативні порушення‖ (фаза виснаження) (rs=0,160, p<0,01). Мова йде

про те, що вияви даних симптомів більш виражені у жінок, ніж у чоловіків і про

причини цих виявів ми говорили раніше.

Далі слідує такий чинник, як “місце народження”. Так, констатовано, що

виявлено статистично значущий зв’язок місця народження рятувальників із

такими симптомами: ―переживання психотравмуючих ситуацій‖ (фаза

напруження) (rs=-0,122, p<0,05); ―загнаність у клітку― (фаза напруження) (rs=-

0,197, p<0,01); ―тривога й депресія‖ (rs=-0,144, p<0,05); ―редукція професійних

обов’язків‖ (фаза резистенції) (rs=-0,241, p<0,01). Суть цієї закономірності,

проявляється в тому, що рівень професійного вигорання персоналу вищий у

жителів обласних центрів, ніж у жителів районних центрів і сіл, що знову ж

таки, як і в попередньо розглянутих даних, можна пояснити більшою

напруженістю їх життєдіяльності в цілому.

Ще одним із чинників цієї групи є “характер стосунків у власній сім’ї”.

Виявлено, що існує статистично значущий зв’язок характеру стосунків у

власній сім’ї із такими симптомами: ―незадоволеність собою‖ (фаза

напруження) (rs=0,224, p<0,01); ―загнаність у клітку― (фаза напруження) (rs=-

0,205, p<0,01); ―редукція професійних обов’язків‖ (фаза резистенції) (rs=0,136,

p<0,05); ―емоційний дефіцит‖ (фаза виснаження) (rs=0,131, p<0,05); ―емоційна

відстороненість‖ (фаза виснаження) (rs=0,144, p<0,05); ―психосоматичні і

психовегетативні порушення‖ (фаза виснаження) (rs=0,240, p<0,01). Це знайшло

відображення в тому, що респонденти, у власних сім’ях яких спостерігаються

негативні, конфліктні стосунки, мають більш високий рівень професійного

вигорання, ніж персонал, що має гармонійні стосунки у своїх сім’ях, оскільки

вони не мають достатньої соціальної підтримки серед найближчого кола людей.

Слід зазначити, що наряду із підтвердженням закономірностей, які

стосуються рівня розвитку фаз та його взаємозв’язку з соціально-

демографічними чинниками, у дослідженні встановлені і деякі додаткові

117

закономірності, які стосуються впливу таких чинників: “сімейний стан”,

“наявність дітей”, “ характер стосунків з батьками”.

Таблиця 2.5.4

Зв’язок між симптомами професійного вигорання у фазі виснаження

та соціально-демографічними характеристиками персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

№

з/п

Соціально-демографічні

чинники

Фаза виснаження

Емоцій-

ний

дефіцит

Емоційна

відсторо-

неність

Депер-

соналі-

зація

Психо-

сомат. і

психо-

вегет.

пору-

шення

Власне соціально-

демографічні:

1. Вік -0,012 -0,073 0,081 0,013

2. Стать 0,125* 0,065 0,080 0,160**

3. Сімейний стан -0,081 -0,081 0,025 0,048

4. Наявність дітей 0,041 0,060 -0,033 -0,120*

5. Соціальне походження

батьків

0,011 -0,071 -0,035 0,004

6. Місце народження -0,096 -0,070 -0,106 -0,064

Сімейно-стосункові:

7. Характер стосунків у

власній сім’ї 0,131* 0,144* -0,012 0,240**

8. Характер стосунків з

батьками 0,151* 0,108 0,042 0,062

**р < 0,01; *р < 0,05

Так, виявлено статистично значущий зв’язок між таким симптомом

професійного вигорання, як ―неадекватне вибіркове емоційне реагування‖

(стадія резистенції) і таким чинником, як “сімейний стан” (rs=-147, p<0,05). Це

проявляється в тому, що у рятувальників, які є одруженими, вияв цього

симптому є нижчим, порівняно із рятувальниками, які є не одруженими.

Напевне, можна припустити, що наявність досвіду спілкування в сім’ї сприяє

більш адекватному емоційному реагуванню рятувальників.

118

Також констатовано статистично значущий зв’язок між таким симптомом

професійного вигорання, як ―психосоматичні та психовегетативні порушення‖ і

таким чинником, як “наявність дітей” (rs=-120, p<0,05). Зміст виявленої

закономірності проявляється в тому, що у рятувальників, у яких немає дітей,

вияви даного симптому є вищими, ніж у рятувальників, які мають дітей. Отже,

наявність дітей є, скоріше всього, суттєвим чинником профілактики

психосоматичних та психовегетативних порушень

І, насамкінець, виявлено статистично значущий зв’язок між таким

симптомом професійного вигорання, як ―емоційний дефіцит‖ і таким чинником,

як “характер стосунків з батьками” (rs=0,151, p<0,05).

Напевне, можна говорити про те, що дані чинники (―сімейний стан‖,

―наявність дітей‖ та ―характер стосунків з батьками‖) мають ―епізодичний‖

вплив на вияви синдрому професійного вигорання у рятувальників.

Слід наголосити, що у процесі вивчення окремих симптомів професійного

вигорання та їх зв’язку з соціально-демографічними чинниками, не виявлено,

як і при вивченні фаз професійного вигорання, статистично значущого зв’язку з

такими чинниками, як “вік” та “соціальне походження батьків”. Це свідчить

про те, що дані чинники не є суттєвими для вияву професійного вигорання у

рятувальників.

Таким чином, у дослідженні виявлено вплив на професійне вигорання

рятувальників таких соціально-демографічних чинників, як “стать”, “місце

народження” та “характер стосунків у власній сім’ї”. Тому врахування даних

чинників у процесі розробки та впровадження спеціальної програми

профілактики професійного вигорання рятувальників повинно зайняти вагоме

місце. Також можна говорити про епізодичний вплив таких чинників, як

“сімейний стан”, “наявність дітей” та “характер стосунків з батьками”.

Однак, чинники “вік” та “соціальне походження батьків” не є суттєвими для

розвитку професійного вигорання рятувальників.

119

2.6 Соціально-економічні чинники професійного вигорання

у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

І на п’ятому, останньому етапі, аналізувався зв’язок між рівнем

професійного вигорання у персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України та соціально-економічними характеристиками персоналу.

До даної групи, як уже зазначалось вище, віднесено такі чинники: умови

проживання; соціально-побутові труднощі; наявність кредитних зобов’язань.

Спочатку проаналізуємо зв’язок між рівнем розвитку фаз професійного

вигорання та соціально-економічними характеристиками персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (табл. 2.6.1, Додаток Ж.1).

Результати дослідження вказують на відсутність статистично

значущого зв’язку між професійним вигоранням (на рівні фаз) та соціально-

економічними характеристиками персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України.

Таблиця 2.6.1

Зв’язок між рівнем сформованості фаз професійного вигорання

та соціально-економічними характеристиками персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

№

з/п

Соціально-економічні

характеристики

Фази професійного вигорання

Напруження Резистенція Виснаження

1. Умови проживання -0,090 -0,036 -0,042

2. Соціально-побутові

труднощі

-0,067 0,002 -0,060

3. Наявність кредитних

зобов’язань

-0,097 -0,028 -0,088

Далі висвітлимо зв’язок між симптомами професійного вигорання на

різних його фазах та соціально-економічними характеристиками персоналу

(табл.2.6.2-2.6.4, Додаток Ж.2).

120

Отримані дані свідчать про наявність статистично значущих зв’язків

між окремими симптомами професійного вигорання і соціально-економічними

чинниками.

Таблиця 2.6.2

Зв’язок між симптомами професійного вигорання у фазі напруження

та соціально-економічними характеристиками персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

№

з/п

Соціально-економічні

чинники

Фаза напруження

Пережи-

вання

психо-

травмую-

чих

обставин

Незадо-

воленість

собою

«Загна-

ність

у клітку»

Тривога

й

депресія

1. Умови проживання -0,091 -0,021 -0,077 -0,009

2. Соціально-побутові

труднощі -0,121* -0,126* 0,013 -0,011

3. Наявність кредитних

зобов’язань

-0,030 -0,020 -0,092 -0,170**

**р < 0,01; *р < 0,05

Так, що стосується такого чинника, як “умови проживання”, то тут

виявлено статистично значущий зв’язок з таким симптомом, як ―емоційна

відстороненість‖ (фаза виснаження) (rs=0,131 p<0,05) (табл. 2.6.4, Додаток Ж.2).

Суть даного зв’язку полягає в тому, що чим гіршими є умови проживання у

рятувальників (використовувалась шкала: ―наявність власного житла‖;

―проживаю разом із своїми батьками або батьками дружини‖; ―винаймаю

житло (або живу і гуртожитку)‖, тим вищим є вираженість професійного

вигорання у рятувальників.

Окрім того, виявлено статистично значущий зв’язок між наявністю

“соціально-побутових труднощів” і такими симптомами, як ―переживання

психотравмуючих обставин‖ (фаза напруження) (rs=-0,121 p<0,05) і

―незадоволеність собою‖ (rs=-0,126, p<0,05). Сутність цього зв’язку полягає в

тому, що наявність соціально-побутових труднощів знижує рівень

121

професійного вигорання у фазі напруження у рятувальників (табл. 2.6.2,

Додаток Ж.2). Скоріше за все, це можна пояснити тим, що чим більше

рятувальники мають соціально-побутові труднощі, тим менш «чутливими» є до

професійного вигорання на роботі, оскільки вони неначе «загартовуються» у

цих труднощах.

Таблиця 2.6.3

Зв’язок між симптомами професійного вигорання у фазі резистенції

та соціально-економічними характеристиками персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

№

з/п

Соціально-економічні

чинники

Фаза резистенції

Неадек-

ватне

вибірко-

ве емо-

ційне ре-

агування

Емоційно

-

моральна

дезорга-

нізація

Розши-

рення

сфери

економії

емоцій

Редукція

профе-

сійних

обов’-

язків

1. Умови проживання 0,031 -0,005 0,014 -0,029

2. Соціально-побутові

труднощі

-0,016 0,040 -0,025 0,064

3. Наявність кредитних

зобов’язань

0,096 0,152* -0,003 -0,126*

*р < 0,05

І, насамкінець, проаналізуємо дані, які стосуються впливу такого

чинника, як “наявність кредитних зобов’язань”.

Так, констатовано наявність статистично значущого зв’язку між цим

чинником і такими симптомами: ―тривога і депресія‖ (фаза напруження) (rs=-

0,170, p<0,01); ―редукція професійних зобов’язань‖ (фаза резистенції) (rs=-

0,126, p<0,05), ―емоційно-моральна дезорієнтація‖ (фаза резистенції) (rs=0,152,

p<0,05) (табл. 2.6.2, табл. 2.6.3, Додаток Ж.2). Суть виявленого зв’язку

проявляється в тому, що наявність кредитних зобов’язань у рятувальників, з

одного боку, знижує рівень професійного вигорання у персоналу (на рівні

вираженості таких симптомів, як ―тривога і депресія‖ і ―редукція професійних

122

зобов’язань‖), а з іншого боку, підвищує ―емоційно-моральну дезорієнтацію‖.

Скоріше за все, перше можна пояснити тим, що наявність кредитних

зобов’язань мобілізує соціальну активність рятувальників, «протидіючи»

окремим виявам професійного вигорання.

Таблиця 2.6.4

Зв’язок між симптомами професійного вигорання у фазі виснаження

та соціально-економічними характеристиками персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України (rs)

№

з/п

Соціально-економічні

чинники

Фаза виснаження

Емоцій-

ний

дефіцит

Емоційна

відсторо-

неність

Депер-

соналі-

зація

Психо-

сомат. і

психо-

вегет.

пору-

шення

1. Умови проживання 0,082 0,131* -0,012 -0,025

2. Соціально-побутові

труднощі

0,005 -0,088 -0,071 0,000

3. Наявність кредитних

зобов’язань

0,007 -0,113 -0,081 -0,031

**р < 0,01; *р < 0,05

В цілому, результати вивчення соціально-економічних чинників

показали, що вони значно менше впливають на вираженість професійного

вигорання у рятувальників, порівняно із особистісними, організаційно-

професійними та соціально-демографічними чинниками.

Загалом, результати констатувального етапу дослідження показали

наявність професійного вигорання у переважної частини опитаних і його

обумовленість особистісними, організаційно-професійними, соціально-

демографічними і соціально-економічними чинниками. Це свідчить про

необхідність спеціальної психологічної підготовки рятувальників з даного

напрямку, про що мова піде у наступному розділі дисертації.

123

Висновки до другого розділу

1. Встановлено, що професійне вигорання притаманне для переважної

більшості персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України: в

середньому у двох третіх опитаних тією чи іншою мірою представлені всі фази

професійного вигорання (напруження, резистенція, виснаження).

2. За рівнем вираження фаз вигорання та їх симптомів спостерігається

переважання фази “резистенції”, яка характеризується емоційною

виснаженістю внаслідок активізації захисних механізмів у вигляді економії

емоцій, частими і неконтрольованими змінами емоційного стану, байдужістю,

емоційною замкненістю та втратою мотивації до професійного саморозвитку.

Констатовано, що найчастіше персонал вигорає через такі симптоми цієї фази:

неадекватне вибіркове емоційне реагування, редукція професійних обов’язків,

емоційно-моральна дезорганізація.

3. У процесі вивчення взаємозв’язку професійного вигорання персоналу та

особистісних характеристик персоналу виявлено наступне:

3.1. Встановлено, що в персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України переважають такі комунікативні особливості: фактор H «Сміливість в

спілкуванні», фактор N «Дипломатичність», фактор А «Товариськість», фактор

L «Підозріливість». Переважання респондентів з високим та середнім рівнем

вираженості фактора L «Підозріливість», для яких певною мірою характерні

підозрілість, обережність, настороженість, може стати чинником ризику

виникнення професійного вигорання рятувальників у майбутньому.

3.2. Констатовано, що в персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України серед емоційно-вольових особливостей переважають фактор Q3

«Самоконтроль» та фактор C «Емоційна стійкість», що відповідає характеру

професійної діяльності рятувальників. Звертає на себе увагу вираженість у

респондентів середнього рівня за фактором O «Тривожність», отже вони

ситуативно можуть виявляти як впевненість у собі, так і тривожність, неспокій.

124

3.3. Серед інтелектуальних характеристик персонал Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України характеризується балансом між

практичністю та розвинутою уявою, між консерватизмом та сприйнятливістю

до нового.

3.4. В персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України група

комунікативних характеристик розвинута найбільше, група емоційно-вольових

характеристик є менше розвинутою та група інтелектуальних характеристик

розвинута найменше.

3.5. Констатовано більш вагомий вплив особистісних характеристик (за

Р. Кеттеллом) на розвиток фаз напруження та резистенції порівняно з фазою

виснаження синдрому професійного вигорання. Зокрема, формування фази

напруження пов’язане з виявом таких особистісних характеристик персоналу,

як підозріливості, безпринципності, прямолінійності, незалежності від групи,

радикалізму. На формування фази резистенції впливають такі особистісні

фактори, як підозріливість, тривожність, напруженість, недостатньо розвинута

уява, невпевненість у собі.

3.6. До симптомів, з якими найчастіше пов’язані особистісні

характеристики (за Р. Кеттеллом) персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України, віднесено у фазі напруження «загнаність у клітку» та «тривогу

й депресію», у фазі резистенції – «неадекватне вибіркове емоційне реагування»

та «розширення сфери економії емоцій», у фазі виснаження – «емоційну

відстороненість» і «психосоматичні та психовегетативні порушення».

3.7. Встановлено зв’язок груп особистісних характеристик (за

Р. Кеттеллом) персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України з

фазами та симптомами професійного вигорання. Найтісніший зв’язок виявлено

між групою емоційно-вольових характеристик респондентів і фазами та

симптомами професійного вигорання.

3.8. Серед особистісних характеристик (за Г. Айзенком) персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України найтісніший зв’язок

125

встановлений між нейротизмом респондентів і фазами та симптомами

професійного вигорання.

4. Дослідження зв’язку професійного вигорання персоналу та

організаційно-професійних і соціально-демографічних характеристик

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України дало можливість

встановити, що організаційно-професійні та соціально-демографічні чинники

впливають на професійне вигорання персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України двома шляхами: а) ―комплексно‖, тобто, які впливають

на більшість симптомів професійного вигорання, які відносяться до всіх фаз; б)

―фрагментарно‖, тобто, впливають на кілька симптомів.

5. Аналіз зв’язку професійного вигорання персоналу та організаційно-

професійних характеристик персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України дав можливість встановити такі закономірності:

5.1. До першої групи, ―комплексних‖ чинників, відносяться такі:

а) освітньо-посадові (―категорія посадового складу‖, ―рівень освіти‖);

б) стажеві (―стаж на посаді‖); в) військово-бойові (―проходження військової

служби‖, ―наявність статусу учасника бойових дій‖); г) медико-фізіологічні

(―загальний стан здоров’я‖); д) стимулюючі (―наявність стягнень‖).

5.2. Другу групу ―фрагментарних‖ чинників утворюють такі: а)

―освітньо-посадові‖ (―посада за офіційним статусом в організації‖,

―спеціалізація‖); б) стажеві (―стаж на роботі‖); б) медико-фізіологічні

(―наявність шкідливих звичок‖); г) ―стимулюючі‖ (―наявність заохочень‖).

5.3. У процесі аналізу статистично значущих зв’язків, які мають

відношення до вплив організаційно-професійних чинників, виявлено, що

професійне вигорання найбільше залежить від: категорії особового складу

(атестовані працівники на службі цивільного захисту частіше ―вигорають‖ за

вільно найманих працівників); освіти (з вищим рівнем освіти підвищується

вірогідність виникнення професійного вигорання); стажу на посаді (зі

збільшенням стажу на посаді підвищується рівень професійного вигорання);

126

проходження строкової служби в Збройних Силах України (працівники, що

мають військову вислугу, ―вигорають‖ менше); наявності статусу учасника

бойових дій (при наявності досвіду бойових дій рівень вигорання зменшується),

наявність стягнень (працівники з не знятими дисциплінарними стягненнями

―вигорають‖ частіше); стану здоров’я (з погіршенням загального стану

здоров’я зростає ризик професійного вигорання) та ін.

6. Вивчення зв’язку професійного вигорання персоналу та соціально-

демографічних характеристик персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України дало можливість виявити такі закономірності:

6.1. До першої групи, ―комплексних‖ чинників, відносяться такі: ―стать‖,

місце народження‖ та ―характер стосунків у власній сім’ї‖.

6.2. Другу групу, ―фрагментарних‖ чинників, утворюють такі: ―сімейний

стан‖, ―наявність дітей‖ та ―характер стосунків з батьками‖.

6.3. У процесі аналізу статистично значущих зв’язків, які мають

відношення до впливу соціально-демографічних характеристик персоналу,

виявлено, що професійне вигорання найбільше залежить від: статі (жінки

більш схильні до професійного вигорання, ніж чоловіки); місця народження

(жителі великих міст набагато частіше ―вигорають‖, ніж мешканці селищ);

характеру стосунків у сім’ї (у персоналу, який має конфліктні стосунки в

сім’ях, зафіксований вищий рівень професійного вигорання, ніж у працівників,

в сім’ях яких склалися гармонійні стосунки).

6.4. Констатовано, що такі чинники, як “вік” та “соціальне походження

батьків”, не є суттєвими для розвитку професійного вигорання рятувальників.

7. У дослідженні виявлено статистично значущі зв’язки між професійним

вигоранням та соціально-економічними характеристиками персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України, що проявляється у таких

виявах:

7.1. Вплив соціально-економічних чинників професійного вигорання

рятувальників є ―фрагментарним‖.

127

7.2. Чим гіршими є умови проживання у персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України, тим вищим є рівень професійного

вигорання.

7.3. Наявність соціально-побутових труднощів знижує рівень

професійного вигорання у фазі напруження у персоналу.

7.4. Наявність кредитних зобов’язань у рятувальників, з одного боку,

знижує рівень професійного вигорання у персоналу (на рівні вираженості таких

симптомів, як ―тривога і депресія‖ і ―редукція професійних зобов’язань‖), а з

іншого боку, підвищує рівень ―емоційно-моральної дезорієнтації‖.

8. Проведене дослідження свідчить про необхідність спеціальної

психологічної підготовки персоналу Оперативно-рятувальної служби

цивільного захисту ДСНС України щодо профілактики професійного

вигорання, з урахуванням впливу особистісних, організаційно-професійних та

соціально-демографічних чинників, особливо, які мають ―комплексний‖

характер.

Результати, які представлені в 2 розділі дисертації, знайшли

відображення в таких публікаціях автора:

а) статті в наукових фахових виданнях, включених до списку,

затвердженого МОН України:

1. Ковровський Ю.Г. Особистісні чинники професійного вигорання

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України // Організаційна

психологія. Економічна психологія : науковий журнал Інституту психології

імені Г.С. Костюка НАПН України / [ред. кол. : С. Д. Максименко та

Л. М. Карамушки (гол. ред.) та ін.]. – К. : Інститут психології імені

Г.С. Костюка НАПН України. – 2015. – № 3. – C. 58–65.

2. Ковровський Ю.Г. Рівень професійного вигорання в персоналу

Оперативно-рятувальної служби МНС України / Ю.Г. Ковровський //

128

Актуальні проблеми психології: зб. наукових праць Інституту психології імені

Г.С. Костюка НАПН України / [ред. кол. : С. Д. Максименко (гол. ред.) та ін.]. –

К. : Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2014. – Т.1 :

Організаційна психологія. Соціальна психологія‖ї. Економічна психологія / за

ред. С.Д. Максименко, Л.М. Карамушки. – 2014. – Вип. 41. – С. 100–104.

3. Ковровський Ю.Г. Чинники професійного вигорання персоналу

оперативно-рятувальної служби МНС України / Ю.Г. Ковровський //

Актуальні проблеми психології : зб. наукових праць Інституту психології

імені Г.С. Костюка НАПН України / [ред. кол. : С.Д. Максименко (гол. ред.) та

ін.]. – К. : Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2013. – Т.1 :

Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія / за

ред. С. Д. Максименко, Л.М. Карамушки. – 2013. – Вип. 38. – С. 262–265.

б) публікації в інших наукових виданнях і збірниках матеріалів наукових

конференцій та конгресів:

4. Ковровський Ю.Г. Вплив чинників мікрорівня на вияви професійного

вигорання у рятувальників / Ю.Г. Ковровський // Технології роботи психолога в

організації : м-ли Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів,

аспірантів та молодих вчених (9–10 жовтня 2014 року, м. Запоріжжя). –

Запорізький національний університет. – Запоріжжя : ЗНУ, 2014. – С. 36–37.

5. Ковровський Ю.Г. Комплекс методик для дослідження синдрому

«професійного вигорання» у персоналу ОРС ЦЗ МНС України / Ю.Г.

Ковровський // Актуальні проблеми розвитку організаційної та економічної

психології в Україні : тези 1 Всеукраїнського конгресу з організаційної та

економічної психології (29 червня – 2 липня 2011 року, м. Камянець-

Подільський) / за наук. ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки. – К.-Камянець-

Подільський : Аксіома, 2011. – С. 90–91.

6. Ковровський Ю.Г. Професійне вигорання персоналу Оперативно-

рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України в контексті формування

організаційної культури / Ю.Г. Ковровський // Матеріали 16 Всеукраїнської

129

науково-практичної конференції рятувальників (23–24 вересня 2014 р., м. Київ).

– К., 2014. – С. 149–150.

7. Ковровський Ю.Г. Рівень професійного вигорання в персоналу

Оперативно-рятувальної служби МНС України / Ю.Г. Ковровський //

Організаційна та економічна психологія в Україні: сучасні проблеми та

перспективи розвитку : тези 10 Ювілейної міжнародної науково-практичної

конференції з організаційної та економічної психології (24-25 квітня 2014 року,

м. Київ) / за наук. ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки, М.С. Корольчука –

К.: КНТЕУ, 2014. – С. 78–79.

8. Ковровський Ю.Г. Соціально-демографічні чинники синдрому

професійного вигорання в персоналу Оперативно-рятувальної служби МНС

України / Ю.Г. Ковровський // Психологічні особливості розвитку

організаційної культури в системі державної служби, освіти, промисловості та

бізнесу : тези 9 Міжнародної конференції з організаційної та економічної

психології (30-31 травня 2013 року, м. Київ) / за наук. ред. С.Д. Максименка,

Л.М. Карамушки. – К.-Алчевськ : ДонДТУ, 2013. – С. 26–27.

в) зарубіжні публікації:

9. Ковровський Ю.Г. Чинники професійного вигорання персоналу

оперативно-рятувальної служби МНС України / Ю.Г. Ковровський // Nauka,

oswiata, prawo, zarzadzanie. – Wrzesien : Wydawka : Fundacja «Oswiata i Nauka

Bez Granic PRO FUTURO», 2014. – №3 (7). – Str. 116–131.

130

РОЗДІЛ 3

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ПЕРСОНАЛУ ОПЕРАТИВНО-

РЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ДСНС УКРАЇНИ ДО ПРОФІЛАКТИКИ

ТА ПОДОЛАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

У третьому розділі дисертаційної роботи описано мету, основні завдання

та особливості організації формувального експерименту. Висвітлено зміст та

структуру авторського тренінгу «Профілактика та подолання професійного

вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України».

Викладено результати впровадження та здійснено оцінку ефективності

розробленого автором тренінгу.

3.1. Методика та організація формувального експерименту

На підставі результатів констатувального експерименту нашого

дисертаційного дослідження визначено мету та основні завдання третього етапу

дослідження, спрямованого на проведення формувального експерименту.

Мета формувального експерименту полягала у розробці та впровадженні

програми тренінгу профілактики та подолання професійного вигорання

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

Завдання формувального експерименту:

1) виокремити методи і психологічні умови профілактики та

подолання професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України;

2) розробити зміст, структуру та критерії оцінки ефективності

тренінгу «Профілактика та подолання професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України»;

131

3) здійснити апробацію тренінгової програми «Профілактика та

подолання професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України».

Формувальний експеримент проводився протягом 2014 року та включав

три етапи дослідження.

Перший етап дослідження передбачав розробку змісту та структури

тренінгу «Профілактика та подолання професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України».

На другому етапі дослідження здійснено впровадження тренінгу

«Профілактика та подолання професійного вигорання персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України» серед персоналу ДСНС України.

Протягом третього етапу дослідження проведено оцінку ефективності

тренінгу «Профілактика та подолання професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України» серед персоналу ДСНС

України. З цією метою було використано перший та другий діагностичні зрізи,

проведено кількісний та якісний аналіз. Статистичну обробку даних

здійснювали за допомогою пакета статистичної обробки даних SPSS, версія

13.0.

З метою проведення формувального експерименту із числа працівників

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України було підібрано

експериментальну та контрольну групи, кожна група складалася з 31 особи.

Рятувальники, які увійшли до складу експериментальної та контрольної групи,

працюють за такими напрямами діяльності як: пошуково-рятувальні роботи,

радіаційний і хімічний захист, гуманітарне розмінування, матеріально-технічне

забезпечення, управління персоналом. Формувальний експеримент проводився

на базі 1 Спеціального центру швидкого реагування ДСНС України.

Експериментальна та контрольна групи рятувальників мали приблизно

однакові соціально-демографічні характеристики: а) за статтю в обох групах

рятувальників-чоловіків було представлено близько 90%, рятувальників-жінок

132

– близько 10%; б) за віком переважна більшість персоналу (понад 70%

респондентів) відноситься до першої групи – до 30 років (див. підрозділ 2.1); в)

за сімейним станом була однакова представленість у кожній із груп – близько

50% одружених та 50% неодружених; г) за місцем проживання в обох групах

переважали рятувальники, які проживають у місті – близько 55% респондентів

та близько 45% респондентів проживають у сільській місцевості; д) за стажем

служби в групах була майже однакова представленість працівників за всіма

п’ятьма групами (див. підрозділ 2.1). Найчисельнішою була група

рятувальників з трудовим стажем від 1 до 5-ти років – близько 40% опитаних у

контрольній та експериментальній групах; е) за статусом в обох групах

рятувальників переважали підлеглі – приблизно 60% респондентів та близько

40% респондентів-керівників.

Слід зазначити, що в експериментальній групі підготовка до проведення

тренінгу «Профілактика та подолання професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України» була побудована на загальних

принципах системності, активності, комплексності та індивідувальному підході

до кожного учасника.

Рятувальники з експериментальної групи були забезпечені окремим

приміщенням для проведення тренінгових сесій, технічними засобами та

спеціальним роздатковим матеріалом.

Робота протягом тренінгу в експериментальній групі була організована

таким чином, що включала тематичні сесії та міжсесійні періоди. Під час

самостійної роботи рятувальники виконували індивідуальні завдання, що

передбачали використання набутих під час сесій знань, умінь й навичок для:

• зниження рівня професійного вигорання, зокрема таких його

компонентів, як напруження, резистенції та виснаження;

• сприяння посиленню мотивації персоналу Державної служби

України з надзвичайних ситуацій до профілактики та подолання професійного

вигорання.

133

• сприяння розвитку психологічних характеристик персоналу, що

виступають в якості особистісних чинників профілактики професійного

вигорання;

• організації рятувальниками робочого часу та дозвілля таким чином,

щоб максимально «нейтралізувати» дію «зовнішніх» чинників професійного

вигорання.

В контрольній групі рятувальники займалися звичною повсякденною

діяльністю.

Тренінг «Профілактика та подолання професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України» розраховано на 34 академічні

години: вступне заняття – 2 години, п’ять тренінгових сесій по 4 години кожна,

заключне заняття – 2 години та самостійна робота – 10 годин [84].

Аналіз наукових джерел вказує на наявність різноманітніх підходів до

визначення сутності та структури тренінгу (Г. Анн [6], Г. Бевз [8],

Л. Карамушка [160-162], В. Панок та ін. [125]). Особливості розробки

тренінгових програм та психопрофілактики професійного вигорання, а також

формування психологічної стійкості серед представників різних професійних

груп розглядали у своїх роботах М. Авраменко [138], Н. Гонтарук [34],

А. Дербеньова в співавт. [139], Т. Зайчикова [57], В. Лефтеров [100],

С. Максименко в співавт. [107], Я. Овсяннікова [121]. У дисертаційній роботі

ми спиралися на технологічний підхід, запропонований Л. Карамушкою [162].

Відповідно до цього підходу структура психолого-організаційної технології

включає три компоненти: 1) інформаційно-смисловий; 2) діагностичний;

3) корекційно-розвивальний.

Слід зазначити, що у процесі розробки тренінгу враховано авторську

концепцію «внутрішніх» (особистісних) та «зовнішніх» (організаційно-

професійних та соціально-демографічних) чинників професійного вигорання

рятувальників, представлену у другому розділі нашого дисертаційного

дослідження та у наших публікаціях [71; 75; 81; 84-85]. Оскільки за

134

результатами констатувального експерименту встановлено, що на виникнення

та розвиток професійного вигорання впливають такі особистісні

характеристики, як, зокрема, «підозріливість», «тривожність», «напруження»

[75], особливу увагу приділено інтерактивним технікам, спрямованим на

розвиток впевненості у собі, комунікативних навичок та навичок

психофізіологічної саморегуляції рятувальників. Серед «зовнішніх» чинників

під час розробки тренінгу особливо робили акцент на організаційно-

професійних чинниках (освітньо-посадові та медико-фізіологічні) та соціально-

демографічних чинниках (стать, характер стосунків у сім’ї), як таких, що тісно

пов’язані з рівнями професійного вигорання персоналу [81; 84-85].

Варто звернути увагу на те, що реалізація інформаційно-смислового,

діагностичного та корекційно-розвивального компонентів тренінгу

«Профілактика та подолання професійного вигорання персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України» здійснювалася за допомогою спеціальних

інтерактивних технік [162].

Згідно з технологією тренінгу, розробленою Л. Карамушкою [162],

інформаційно-смисловий компонент тренінгу спрямований на набуття знань з

проблем профілактики та подолання професійного вигорання рятувальників.

Інформаційно-смисловий компонент реалізовано за допомогою міні-лекцій,

«мозкових штурмів», групових дискусій, метода «незавершених речень»,

методу аналізу власного досвіду. Цей компонент дає змогу рятувальникам

отримати інформацію про зміст, структуру, чинники та умови профілактики

професійного вигорання персоналу організацій.

У свою чергу, діагностичний компонент тренінгу дозволяє дослідити

рівень та структуру професійного вигорання, рівні розвитку особистісних та

«зовнішніх» чинників, що впливають на виникнення професійного вигорання, а

також здійснити аналіз знань рятувальників щодо методів профілактики та

подолання професійного вигорання [162].

135

Разом із тим, корекційно-розвивальний компонент спрямований на

оволодіння учасниками навичками профілактики та подолання професійного

вигорання у професійній діяльності. Цей компонент включає інтерактивні

техніки, які спрямовані на усвідомлення власних мотивів професійної

діяльності, покращення організації власного часу і простору, аналіз та

вербалізацію власних почуттів, оволодіння навичками психофізіологічної

саморегуляції [162].

Згідно підходу Л. Карамушки, інтерактивні техніки залежно від функції

поділяються на дві групи: організаційно-спрямовуючі та змістовно-смислові

[162].

Організаційно-спрямовуючі техніки забезпечують включення учасників у

виконання певних завдань, здійснення переходу від однієї частини заняття до

іншої [162]. До організаційно-спрямовуючих належать такі техніки [162]:

• організаційно-підготовчі;

• вивчення очікувань учасників щодо тренінгу;

• спільна розробка правил групової роботи;

• «криголами» для зняття напруження, яке час від часу з’являється у

процесі проведення заняття;

• створення малих груп (або пар) для виконання завдання [162].

Змістовно-смислові техніки мають на меті сприяння безпосередньому

вирішенню цілей та завдань, які поставлені перед учасниками тренінгу [162]:

аналіз змісту професійного вигорання, дослідження «зовнішніх» та внутрішніх»

чинників професійного вигорання.

Серед змістовно-смислових технік можна виокремити такі:

• «мозковий штурм», основні правила якого полягають у тому, щоб:

а) називати якомога більше аспектів, сторін, аналізуючи те чи інше явище; б) не

оцінювати висловлені ідеї, підходи, а лише називати їх; в) генерувати найбільш

неймовірні, незвичні, і навіть абсурдні думки, оскільки серед них можуть бути

потрібні ідеї [160];

136

• дискусія з «відкритим кінцем» передбачає виявлення наявних,

часом зовсім протилежних позицій учасників тренінгу щодо тієї чи іншої

проблеми і формування толерантних установок стосовно цих позицій [160].

• аналіз професійних ситуацій, під час якого учасники тренінгу в

процесі групової діяльності наводять приклади проблемних професійних

ситуацій за планом: зміст ситуації, обґрунтування її складності і значущості,

опис вирішення, аргументація прийнятого рішення, до яких результатів (як

позитивних, так і негативних) призвело таке рішення, пошук інших можливих

рішень [160];

• навчально-рольова гра націлена на залучення всіх учасників заняття

до обговорення теоретичних проблем, виокремлення основних аспектів і

методів аналізу актуальних проблем конкретної теми, формування позитивного

ставлення, інтересу до проблеми, що обговорюється [160].

Дослідження ефективності тренінгу «Профілактика та подолання

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України» проводилось на основі певних критеріїв оцінки ефективності

тренінгу.

Для оцінки ефективності тренінгу «Профілактика та подолання

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України» за допомогою діагностичних зрізів застосовувались такі методики:

а) методика діагностики рівня емоційного вигорання В. Бойка [135];

б) авторська анкета «Аналіз знань, навичок та мотивації персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України щодо профілактики професійного

вигорання» (Додаток 3.1); в) авторська анкета «Оцінка ефективності тренінгу»

(Додаток 3.2).

Слід зазначити, що оцінку ефективності тренінгу «Профілактика та

подолання професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України» проводили за такими критеріями: когнітивний, мотиваційний

та операційний. Окрім того, було здійснено аналіз фаз професійного вигорання

137

персоналу за допомогою «Методики діагностики рівня емоційного вигорання»

В. Бойка [135] (табл. 3.1.1).

На підставі аналізу наукової літератури [43; 156; 160] та відповідно до

поставлених завдань нами виокремлено три основних критерії ефективності

тренінгу: когнітивний, мотиваційний та операційний.

Когнітивний критерій розглядається нами як сукупність знань з проблеми

професійного вигорання, які необхідні для успішної профілактики та подолання

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України.

Таблиця 3.1.1

Критерії оцінки ефектиності тренінгу «Профілактика та подолання

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України»

№ Критерії оцінки ефективності

тренінгу

Опитувальники

1. Когнітивний критерій, що показує рівень знань респондентів з питань професійного вигорання

Авторська анкета «Аналіз знань, навичок та мотивації персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України щодо профілактики професійного вигорання» (питання № 1-3) (Додаток З.1)

2. Мотиваційний критерій, тобто мотивація щодо профілактики професійного вигорання

Авторська анкета «Аналіз знань, навичок та мотивації персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України щодо профілактики професійного вигорання» (питання № 4) (Додаток З.1)

3. Операційний критерій, що вказує на рівень володіння вміннями та навичками профілактики професійного вигорання

Авторська анкета «Аналіз знань, навичок та мотивації персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України щодо профілактики професійного вигорання» (питання № 5) (Додаток З.1)

4. Аналіз фаз професійного вигорання: напруження, резистенція, виснаження

«Методика діагностики рівня емоційного вигорання» В.В.Бойка [135]

5. Оцінка ефективності тренінгу в цілому

Авторська анкета «Оцінка ефективності тренінгу» (Додаток З.2)

138

Під мотиваційним критерієм ми розуміємо мотивацію до профілактики

та подолання власного професійного вигорання.

Операційний критерій – на нашу думку, це сукупність умінь і навичок

профілактики та подолання професійного вигорання.

На підставі вищезгаданих критеріїв ефективності тренінгу «Профілактика

та подолання професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України» розроблено авторську анкету «Аналіз знань, навичок

та мотивації персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України щодо

профілактики та подолання професійного вигорання» (Додаток 3.1). Анкета

складається з чотирьох «відкритих» питань та одного «закритого» питання.

Опитування за допомогою цієї анкети проводилось під час першого та другого

діагностичних зрізів у експериментальній та контрольній групах.

Оцінка ефективності тренінгу «Профілактика та подолання професійного

вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України» за

когнітивним критерієм відбувалася за допомогою «відкритих» питань № 1-3

анкети (Додаток 3.1). Слід зазначити, що відповіді на питання оцінювалися від

1 до 3-х балів: 1 бал – відсутні знання або неправильні знання – низький рівень

знань; 2 бали – частково правильні відповіді – середній рівень знань; 3 бали –

повністю правильні відповіді – високий рівень знань.

За допомогою першого питання анкети учасники тренінгу розкривали

своє розуміння сутності професійного вигорання. В свою чергу, друге питання

анкети давало змогу рятувальникам перелічити чинники, що, на їхню думку,

впливають на виникнення та розвиток професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України. Третє питання дозволяло

оцінити рівень знань учасниками тренінгу умов профілактики та подолання

професійного вигорання.

У рамках мотиваційного критерію учасникам було запропоновано

оцінити у балах (від 0 до 5) силу своєї мотивації до попередження професійного

вигорання (питання № 4 анкети). Оцінювання відповідей відбувалось

139

наступним чином: від 0 до 1 бала – низький рівень мотивації; від 2 до 3 балів –

середній рівень мотивації; від 4 до 5 балів – високий рівень мотивації.

Аналіз ефективності тренінгу за операційним критерієм відбувався за

допомогою питання № 5 анкети (Додаток З.1). Це «відкрите» питання давало

змогу учасникам описати методи, які вони реально використовують для

профілактики та подолання власного професійного вигорання у повсякденному

житті. Відповіді рятувальників оцінавались за 3-х бальною шкалою: 1 бал –

відсутність відповіді або відповідь неправильна – низький рівень оволодіння

методами та прийомами; 2 бали – частково правильно – середній рівень

оволодіння методами та прийомами; 3 бали – повністю правильно – високий

рівень оволодіння методами та прийомами для профілактики власного

професійного вигорання.

Також, з метою дослідження сприйняття учасниками тренінгу в цілому,

розроблено анкету «Оцінка ефективності тренінгу» (Додаток З.2), що

складається з 3-х закритих та 2-х відкритих питань. Цю анкету учасники

заповнюють під час підведення підсумків тренінгу.

Було використано такі статистичні методи оцінки ефективності тренінгу

«Профілактика та подолання професійного вигорання персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України»: непараметричний «критерій χ2» для

порівняння результатів формувального експерименту в експериментальній та

контрольній групі, а також непараметричний «G-критерій знаків» для аналізу

показника у одній і тій же вибірці, але через певний період [155].

3.2. Зміст тренінгу «Профілактика та подолання професійного

вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України»

Розкриємо зміст та структуру тренінгу «Профілактика та подолання

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України».

140

Мета тренінгу: профілактика та подолання професійного вигорання у

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

Завдання тренінгу:

набуття рятувальниками знань про сутність професійного

вигорання, його структуру та особливості прояву;

посилення мотивації рятувальників до профілактики та подолання

професійного вигорання;

оволодіння рятувальниками методами діагностики рівня

професійного вигорання, а також «внутрішніх» (особистісних) та «зовнішніх»

(організаційно-професійних та соціально-демографічних) чинників

професійного вигорання;

оволодіння рятувальниками вміннями і навичками профілактики та

подолання професійного вигорання.

Тренінг був включений в систему службової підготовки осіб рядового і

начальницького складу 1 Спеціального центру швидкого реагування ДСНС

України. Результати тренінгу можуть бути використані практичними

психологами ДСНС України.

В основі структури тренінгу лежать матеріали авторських досліджень

«внутрішніх» (особистісних) та «зовнішніх» (організаційно-професійних та

соціально-демографічних) чинників професійного вигорання рятувальників й

рівня розвитку професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України, представлених у наших публікаціях [71; 75; 81; 84-85],

авторські розробки щодо психологічної підготовки рятувальників до

профілактики та подолання професійного вигорання [52; 78; 82], а також

технології тренінгу, розроблені науковцями лабораторії організаційної

психології Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України [160-162].

У ході тренінгу нами було використано наступні форми роботи: метод

«незавершених речень», міні-лекції, групові дискусії з «відкритим кінцем»,

«мозкові штурми», криголами, діагностичні методики, навчально-рольові ігри,

141

аналіз професійних ситуацій, роботу в малих групах, проективні методи та

виконання індивідуальних завдань [160].

Основну структуру тренінгу «Профілактика та подолання професійного

вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України»,

розрахованого на 34 години, висвітлено у таблиці 3.2.1.

Таблиця 3.2.1

Структура тренінгу «Профілактика та подолання професійного

вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України»

Основні частини тренінгу Кількість

годин

Вступ до тренінгу 2

Тренінгова сесія 1. «Зміст професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України»

4

Тренінгова сесія 2. «Структура професійного вигорання

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України»

4

Тренінгова сесія 3. «Внутрішні» (особистісні) чинники

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України»

4

Тренінгова сесія 4. «Зовнішні» (організаційно-професійні та

соціально-демографічні) чинники професійного вигорання

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України»

4

Тренінгова сесія 5. «Умови профілактики та подолання

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України»

4

Самостійна робота 10

Підведення підсумків тренінгу 2

Усього 34

Тренінгові сесії вміщують мету та основні завдання, для виконання яких

використано відповідні інтерактивні техніки і вправи, а також відповідно до

технологічного підходу, розробленого лабораторією організаційної психології

Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, складаються з трьох

компонентів: змістовно-смислового, діагностичного і корекційно-

розвивального [162]. Вправи мають мету, інструкцію та роздатковий матеріал і

супроводжуються коментарем про особливості обговорення та сприйняття

вправи з боку слухачів.

142

Вступ до тренінгу

- Вправа: «Знайомство» («Мене звати…», «Я проходжу службу…»,

«Мені подобається…» ) [8; 161]

Мета: познайомитися з учасниками тренінгу, колом інтересів та

вподобань.

Коментар: учасники тренінгу досить швидко включилися в роботу та

висвітлювали насамперед свої професійні вподобання.

- Вправа: «Очікування» [160]

Мета: визначення очікувань учасників щодо тренінгу.

Хід виконання: учасники відповідають на запитання: «Мої очікування від

тренінгу».

Коментар: очікування учасників, висловлені на початку тренінгу, можна

розподілити на дві групи: загальні очікування від роботи на тренінгу,

наприклад, «дізнатися нове», «буде цікаво», «буде корисно» тощо; очікування

щодо оволодіння конкретними навичками, зокрема, профілактики та подолання

професійного вигорання, більш ефективного використання робочого часу,

здорового способу життя тощо.

- Групове обговорення: «Правила роботи під час тренінгу» [162]

Мета: визначення правил групової роботи під час тренінгу.

- Заповнення анкет «Аналіз знань, навичок та мотивації персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України щодо профілактики

професійного вигорання» (Додаток 3.1).

- Міні-лекція: «Організаційні форми проведення тренінгу» [160]

Мета: знайомство зі структурою та організаційними формами

проведення тренінгу.

Тренінгова сесія 1. «Зміст професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України»

Тренінгова сесія присвячена розгляду понять, пов’язаних з професійним

вигоранням.

143

Мета тренінгової сесії: розкрити зміст професійного вигорання та його

основні характеристики.

На основі цієї мети були сформовані наступні завдання:

- висвітлити сутність професійного вигорання та його особливості в

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України;

- розкрити основні підходи до вивчення професійного вигорання.

Змістовно-смисловий компонент:

- Мозковий штурм: «Які особливості професійної діяльності

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України на відміну від інших

установ та організацій?» (модифікація) [43]

Мета: аналіз професійної діяльності рятувальників.

Хід виконання: учасники діляться на групи по 5-6 осіб і визначають

психологічні особливості професійної діяльності Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України.

Коментар: рятувальники виокремили певні особливості професійної

діяльності Оперативно-рятувальної служби ДСНС України: «робота з

постраждалими», «висока відповідальність», «важкі умови праці».

- Вправа: «Аналіз професійних ситуацій за поточний рік» [138]

Мета: налаштування учасників на аналіз почуттів, пов’язаних з

переживанням стресових або емоційно напружених ситуацій на робочому місці.

Хід виконання: кожен з учасників розповідає про одну зі стресових або

емоційно напружених ситуацій, що сталася з ним за поточний місяць.

Коментар: рятувальники передусім виокремлювали стресові ситуації,

пов’язані з недоліками організації та матеріально-технічного забезпечення

праці, а також пов’язані з особливостями професійної діяльності (контакти з

близькими жертв надзвичайних подій, інформація про загибель або поранення

колег при виконанні завдань за призначенням та ін.).

- Метод незавершених речень: «Професійне вигорання – це…»

(модифікація) [156]

144

Мета: виявити зміст поняття професійного вигорання.

Хід виконання: 1) учасники пишуть на аркушах асоціації, які виникають у

них зі словом «вигорання» (3-4 асоціації); 2) учасники об’єднуються у групи по

4-5 осіб; відбувається аналітична робота в групах «Що таке професійне

вигорання?»; 3) відбувається спільне обговорення результатів: групи

презентують результати роботи.

Коментар: рятувальники асоціювали зі словом «вигорання» такі поняття:

«пожежний, пожежа, вогонь, гасіння, долання, важка праця».

- Міні-лекція (мультимедійна презентація): «Поняття професійного

вигорання персоналу організацій».

Мета: ознайомити учасників тренінгу з сутністю поняття професійного

вигорання персоналу організацій.

Діагностичний компонент:

- Психологічний практикум: опитувальник професійного вигорання

(К. Маслач та С. Джексон в адаптації Н. Водоп’янової) [167].

Мета: визначення рівня професійного вигорання учасників.

- Хід виконання: рятувальникам запропоновано заповнити бланки

опитувальника вигорання К. Маслач та С. Джексон (К. Маслач та С. Джексон в

адаптації Н. Водоп’янової) [167], після чого вони згідно з інструкцією

визначали власний рівень професійного вигорання.

Корекційно-розвивальний компонент:

- Вправа «Мої почуття на цей момент» [147]

Мета: допомогти учасникам краще ідентифікувати та виражати свої

почуття.

Хід виконання: ведучий пропонує учасникам якомога точніше назвати

почуття, яке вони зараз відчувають. По черзі кожен з них прислухається до себе

і намагається довести це почутття до максимуму – зобразити його в

перебільшеній, можливо навіть гротескній формі. Група намагається відгадати,

яке це почуття. Якщо групі це не вдається, учасник сам детально описує своє

145

почуття.

Коментар: деякі працівники мали певні складнощі з тим, щоб назвати

своє почуття, декому було складно подолати бар’єр і зобразити своє почуття,

але у цілому учасники із захопленням виконували вправу. Ведучий звернув

увагу на важливість вміти розпізнати і виразити як позитивні, так і негативні

почуття.

- Робота в парах «Вираження негативних почуттів» [147]

Мета: сприяння більшій відкритості учасників своїм почуттям та

розвитку вміння адекватно виражати негативні почуття.

Хід виконання: учасникам пропонується згадати та записати три ситуації,

в яких близька людина або колега викликає в них неприємні почуття. Завдання

кожного учасника полягає у тому, щоб точно описати ситуацію, назвати

почуття, які виникли в цій ситуації і перерахувати свої бажання у зв’язку з цим.

Партнери уважно слухають один одного, відображають почуття, але зберігають

спокій та наполегливість. Тричі повторивши свої почуття та бажання, учасник

дякує партнеру за те, що він його вислухав. Потім учасники міняються ролями.

Вони слідкують за тим, щоб йшлося дійсно про почуття та бажання, не даючи

втягнути себе в дискусію.

Коментар: під час обговорення вправи в групі рятувальники відмічали,

що завдяки проговоренню ситуації й своїх почуттів змогли побачити ситуацію

в дещо іншому світлі.

- Вправа: «Поведінка в емоційно напружених ситуаціях» (авторська

розробка)

Мета: проаналізувати особливості поведінки учасників у емоційно

напружених ситуаціях та психологічні наслідки цієї поведінки.

Хід виконання: учасникам пропонується проаналізувати, яким чином вони

поводяться у 2-3 емоційно напружених ситуаціях. Після цього вони

визначають, що вони відчувають у результаті такого типу розв’язання ситуації.

146

Коментар: учасники наводили приклади емоційно важких ситуацій та

почуття, що викликали ці ситуації, зокрема, гнів, бажання відсторонитися.

Дехто з присутніх відзначав, що просто відключав свої почуття та діяв

автоматично. Учасники відмічали, що згодом нерідко відчували апатію,

байдужість, розгубленість.

Тренінгова сесія 2. «Структура професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України»

Тренінгова сесія присвячена розгляду питань, пов’язаних зі структурою

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України.

Мета тренінгової сесії: розкрити структуру професійного вигорання

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

На основі цієї мети були сформовані наступні завдання:

- виокремити основні компоненти професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України;

- визначити основні симптоми та прояви професійного вигорання

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

Змістовно-смисловий компонент:

- Міні-лекція (мультимедійна презентація): «Основні компоненти та

симптоми професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України» [12; 83].

Мета: висвітлити основні компоненти та симптоми професійного

вигорання, а також особливості їх прояву в персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України.

Коментар: рятувальники з цікавістю сприйняли матеріал щодо

професійного вигорання, але висловлювали сумніви щодо можливості його

профілактики та ефективного подолання.

- Метод незавершених речень: «Професійне вигорання –

захворювання чи …?» (модифікація) [43]

147

Мета: визначення учасниками змісту професійного вигорання та

особливостей його прояву.

Хід виконання: учасникам було запропоновано продовжити незавершене

речення, а відповідь записати на окремому аркуші. Далі відповіді

узагальнювались і записувались на дошці.

Коментар: рятувальники здебільшого продовжували незавершене

речення словами: «професійне відхилення», «неадекватна поведінка»

«негативний стан».

Діагностичний компонент:

- Психологічний практикум: методика діагностики рівня «емоційного

вигорання» В. Бойка [135].

Мета: визначення компонентів та симптомів професійного вигорання

учасників.

Хід виконання: на основі бланків опитувальника В. Бойка [135]

рятувальники визначали власний рівень сформованості компонентів та

симптомів професійного вигорання.

- Метод незавершених речень: «Професійне вигорання проявляється у

моїй повсякденній діяльності через …»

Мета: аналіз учасниками тренінгу конкретних проявів професійного

вигорання у їхній повсякденній діяльності.

Хід виконання: учасники тренінгу розповідають про конкретні прояви

професійного вигорання у повсякденній діяльності.

Коментар: рятувальники здебільшого розповідали про такі прояви

професійного вигорання, як втрата інтересу до своєї роботи, напружені

стосунки з колегами.

Корекційно-розвивальний компонент:

- Робота в малих групах «Фази професійного вигорання» (авторська

розробка).

148

Мета: розвиток вміння розпізнавати симптоми та фази професійного

вигорання у повсякденному житті.

Хід виконання: учасники формують кілька малих груп та в кожній групі

називають прояви професійного вигорання, з якими вони стикалися на

власному досвіді або серед колег та записують ці прояви на ватмані. Потім

вони відносять ці прояви до однієї з трьох фаз професійного вигорання:

напруження, резистенції або виснаження. По завершенні відбувається

обговорення представлених кожною групою робіт.

Коментар: учасники звернули увагу на необхідність бути уважними до

проявів професійного вигорання у повсякденному житті, яке, за їхніми

спостереженнями, може мати важкі наслідки.

- Робота в малих групах «Портрет професійно виснаженого

рятувальника» (авторська розробка)

Мета: аналіз проявів професійного вигоранння рятувальників у

повсякденній діяльності.

Хід виконання: учасникам пропонується у малих групах скласти портрет

професійно виснаженого рятувальника, намалювавши його на ватмані та

перерахувавши його характерні особливості у повсякденному житті.

Коментар: до основних проявів професійно виснаженого рятувальника

учасники тренінгу віднесли симптоми фази резистенції (неадекватне вибіркове

емоційне реагування та редукція професійних обов’язків).

Тренінгова сесія 3. «Внутрішні» (особистісні) чинники професійного

вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України»

Тренінгова сесія присвячена розгляду питань, пов’язаних з

«внутрішніми» (особистісними) чинниками професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

Мета тренінгової сесії: розкриття «внутрішніх» (особистісних) чинників

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України.

149

На основі цієї мети були сформовані наступні завдання:

- розкрити «внутрішні» (особистісні) чинники професійного

вигорання рятувальників;

- виокремити основні групи «внутрішніх» (особистісних) чинників

професійного вигорання рятувальників.

Змістовно-смисловий компонент:

- Міні-лекція (мультимедійна презентація): «Особистісні

характеристики, що впливають на виникнення професійного вигорання

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України» [74; 124; 156].

Мета: ознайомлення учасників з основними особистісними чинниками

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України.

Коментар: рятувальники були зацікавлені інформацією щодо

особистісних чинників професійного вигорання та співвідносили її з власними

спостереженнями.

- Мозковий штурм: «Основні професійні якості рятувальника»

(авторська розробка).

Мета: аналіз особистісних характеристик, що проявляються у

повсякденній діяльності працівників Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України.

Хід виконання: рятувальникам запропоновано описати якості, які вони

проявляють у повсякденній діяльності. Пропонується подумати над питанням,

які з цих якостей можуть впливати на виникнення професійного вигорання. За

бажанням учасники розподіляють ці якості на групи.

Коментар: рятувальники виокремили якості, що проявляються у

ставленні до роботи («наполегливість», «стійкість», «витривалість» та ін.) та

якості, які проявляються у ставлені до інших («уважність», «доброта»,

«турбота» та ін.). На їхню думку недостатній розвиток певних якостей, у тому

150

числі «стійкості», «витривалості», може привести до професійного вигорання.

При цьому йшлося як про психологічні, так і фізичні якості.

Діагностичний компонент:

- Психологічний практикум: Методика багатофакторного вивчення

особистості Р. Кеттелла [135].

Мета: визначення рівня розвитку особистісних характеристик

рятувальників.

Хід виконання: рятувальникам було запропоновано заповнити бланки

«Методики багатофакторного вивчення особистості Р. Кеттелла» [135]. Після

цього учасники тренінгу обробляли та інтерпретували результати опитування.

Коментар: рятувальники переважно демонстрували високий рівень

розвитку емоційно-вольових характеристик, що важливо для їхньої професійної

діяльності. Разом з тим, під час інтерпретації результатів йшлося про

необхідність досягнення балансу, зокрема, між характеристиками

«напруження-розслаблення» з метою запобігання професійному вигоранню

працівників.

Психологічний практикум: тест Г. Айзенка (EPI) [102].

- Мета: аналіз типу темпераменту учасників.

Хід виконання: рятувальникам було запропоновано заповнити бланки

тесту Г. Айзенка (EPI). Після цього учасники обробляли та інтерпретували

результати опитування.

Коментар: серед рятувальників переважали екстраверти з низьким та

середнім рівнем нейротизму, що сприяє більш успішному виконанню

працівниками професійних завдань в умовах високого психоемоційного

напруження.

Корекційно-розвивальний компонент:

- Вправа «Хто я?» [118]

Мета: створення реалістичного образу себе.

Хід виконання: І етап: на аркуші № 1 потрібно записати 10 разів «Хто

151

Я?», тобто, яким бачить себе кожен з учасників, при цьому можна

використовувати характеристики, риси, інтереси й почуття для самоопису,

розпочинаючи кожне речення із займенника «Я». Аркуш потрібно підписати і

покласти в окрему коробку. II етап: на аркуші № 2 дати відповідь на запитання

«Яким мене бачать інші члени групи?», не уточнюючи, хто саме; аркуш

залишається в автора. III етап: ведучий навмання витягує з коробки аркуші № 1

і зачитує їх, не називаючи автора, а завдання групи полягає в тому, щоб

відгадати, кому належить аркуш. Коли група називає, хто це, автор заявляє про

себе і зачитує аркуш № 2.

Коментар: учасники тренінгу з цікавістю включилися в роботу, вони з

більшою легкістю відгадували особу, коли були вказані її специфічні риси або

уподобання, наприклад «люблю тварин».

- Навчально-рольова гра «Паризька виставка» [154]

Мета: розвиток впевненості у собі, усвідомлення своїх позитивних

якостей.

Хід виконання: усім учасникам пропонується розбитися на три команди та

придумати їм назву. Кожна з команд – фірма, що продає цінні людські якості.

Інструкція ведучого: «Вам дається вісім хвилин на те, щоб обговорити, які цінні

якості кожна команда може представити на Паризькій виставці. Для цього ви

маєте по черзі сказати кожному учаснику команди, що ви в ньому цінуєте.

Після цього ви разом з ним вирішуєте, яке з його цінних якостей можна

представити на виставці».

Назви цінних якостей, що презентуються, вказуються на спеціальних

табличках для виставки (на кожному аркуші – одна якість), вони залишаються у

таємниці від інших груп. Після виконання завдання пропонується подумати, які

цінні якості представлять на виставці інші команди, і скласти їхній список (на

цю роботу дається ще вісім хвилин).

Далі відбувається відкриття Паризької виставки. У кожної команди

береться інтерв’ю – задається питання: «Перша команда, що саме ви

152

сподіваєтеся побачити у павільоні команди номер два?». Після висловлювань

команд робиться висновок про співвідношення попиту і пропозиції, про

усвідомлення виробником якості своєї продукції. Подібна процедура робиться з

усіма командами. Наприкінці вправи відбувається групова дискусія: «Який

вплив здійснює обговорення цінних якостей людини?»

Коментар: команди презентували такі якості учасників, як «віра в себе»,

«наполегливість», «душевність», «надійність». Вони відмічали, що таке

проговорювання якостей дозволяло побачити себе очима інших та давало

можливість краще зрозуміти себе.

- Вправа «Підкреслювання спільності» [154]

Мета: самопізнання, розвиток комунікативних навичок.

Хід виконання: вправу проводять у колі з м’ячем. Учасник, який кидає

м’яч іншому, має назвати психологічну якість, яка поєднає його з цією

людиною, кому він кидає м’яч. При цьому він починає фразу словами «Нас с

тобою поєднує…» і називає цю якість, наприклад «Ми з тобою однаково

товариські». Той, хто отримує м’яч, відповідає: «Я згоден», якщо він дійсно

згоден, або «Я подумаю», якщо не згоден. Той, до кого потрапив м’яч,

продовжує вправу, передаючи м’яч комусь іншому, і так доти, доки кожен не

отримає м’яч.

Коментар: рятувальники з цікавістю виконували вправу, відмічаючи,

що дійсно змогли дізнатися нове про самих себе та інших учасників, відчути

певну спільність з ними.

- Вправа «Успішний рятувальник» (авторська розробка)

Мета: описати якості успішного рятувальника.

Хід виконання: рятувальникам пропонується написати 10 якостей

ідеального рятувальника.

Коментар: учасники переважно називали якості, пов’язані з їхньою

професійною діяльністю («мужній», «витривалий», «компетентний»), а також

якості, пов’язані зі спілкуванням («товариський», «веселий», «чуйний»).

153

Тренінгова сесія 4. «Зовнішні» (організаційно-професійні та

соціально-демографічні) чинники професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України»

Тренінгова сесія присвячена розгляду питань, пов’язаних із «зовнішніми»

чинниками професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України.

Мета тренінгової сесії: розкриття «зовнішніх» умов виникнення

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України.

На основі цієї мети були сформовані наступні завдання:

- розкрити основні «зовнішні» (організаційно-професійні та

соціально-демографічні) чинники виникнення професійного вигорання

рятувальників;

- виокремити основні групи «зовнішніх» чинників виникнення

професійного вигорання рятувальників.

Змістовно-смисловий компонент:

- Міні-лекція (мультимедійна презентація): «Основні «зовнішні»

чинники професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України» [71; 85-86; 95].

Мета: ознайомлення учасників з основними групами «зовнішних»

чинників професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України.

Коментар: рятувальникам було цікаво дізнатися нове щодо «зовнішніх»

чинників професійного вигорання, вони висловлювади власні думки та

ділилися власним досвідом.

- Мозковий штурм: «Які особливості професійної діяльності

рятувальників можна розглядати як стресогенні фактори?» (модифікація [43])

Мета: аналіз стресогенних факторів професійної діяльності персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

154

Хід виконання: рятувальники за бажанням розподілялися на групи по 3-4

особи та визначали стресогенні фактори у їхній професійній діяльності.

Коментар: рятувальники виокремили певні особливості професійної

діяльності Оперативно-рятувальної служби ДСНС України: «психологічно

важке спілкування», «надвисока відповідальність», «загроза життю і здоров’ю».

- Метод незавершених речень: «Професійне вигорання виникає, коли

я…» (модифікація) [43]

Мета: аналіз чинників професійного вигорання в повсякденній діяльності

учасників.

Хід виконання: рятувальники завершують речення та за бажанням

обговорюють чинники професійного вигорання у своєму житті.

Коментар: рятувальники згадували конкретні випадки зі свого

професійного життя та почуття, які викликали в них ці ситуації.

- Мозковий штурм: «Хто більше професійно «вигорає»: керівник чи

підлеглий?» (авторська розробка)

Мета: аналіз впливу посади на вияв професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

Хід виконання: рятувальники розподіляються на 2-3 команди, висувають

власні ідеї із запропонованої теми та шукають аргументи для підтвердження

своєї думки.

Коментар: думки рятувальників на це питання розійшлися. Частина

вважала, що вигорають більше керівники, частина – що рівною мірою й ті, й

інші.

- Групова дискусія: «Яка роль чоловіків та жінок у Оперативно-

рятувальної службі ДСНС України?»

Мета: визначити специфіку професійної діяльності чоловіків та жінок у

структурі Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

Хід виконання: рятувальники протягом 10 хвилин обговорюють

запропоновану тему та визначають особливості професійної діяльності

155

чоловіків та жінок у структурі Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

Ведучий пропонує висловити свою думку щодо питання, представники якої

статі більше підлягають ризику професійного вигорання.

Коментар: учасники тренінгу у ході дискусії відмітили, що жінки мають

займати посади, які пов’язані з меншим ризиком для життя й психологічним та

фізичним напруженням (наприклад, диспетчери). На думку рятувальників,

ризик професійного вигорання існує для обох категорій, але жінки через свої

гендерні особливості більше підлягають професійному вигоранню, особливо на

посадах, що характеризуються психоемоційним перевантаженням.

- Проективна методика: «Сфери мого життя» (авторська розробка)

Мета: усвідомлення впливу рівня напруженості у різних сферах життя на

вияв професійного вигорання рятувальників.

Хід виконання: ведучий пропонує учасникам зобразити у вигляді

геометричних фігур на аркушах формату А3 різні сфери свого життя

(професійну, сімейну, особисту сферу, дозвілля тощо). Через розмір фігур та

кольори їм пропонується передати особисту значущість цих сфер та ступінь

емоційної напруженості, яку вони відчувають в них. Ведучий запрошує

подумати над питанням, чи те, що вони відчувають у кожній зі сфер, сприяє

формуванню в них професійного вигорання, чи запобігає.

Коментар: учасники за бажанням обмінювалися набутим досвідом. Вони

зобразили сфери свого життя у вигляді кольорових фігур, деякі у вигляді

стрілок представили вплив цих сфер на формування професійного вигорання.

Деякі присутні зобразили у вигляді яскравих малюнків сфери, де їм комфортно,

з іншого боку темними кольорами, за допомогою «блискавок» та жирних ліній,

виокремили сфери психологічного напруження. В цілому учасники відмітили

особисту значущість для себе цієї вправи, наявність матеріалу для роздумів.

Групова дискусія: «Чи впливає стан здоров’я рятувальників на

виникнення професійного вигорання?»

156

Мета: усвідомлення стану здоров’я як чинника, що впливає на

виникнення професійного вигорання рятувальників.

Хід виконання: присутнім рятувальникам було запропоновано взяти

участь у груповій дискусії.

Коментар: більшість учасників вважали, що чим кращий стан здоров’я

рятувальників, тим легше їм запобігти професійному вигоранню, але, на їхню

думку, важливі також психологічні характеристики рятувальників. Дискусанти

наголошували на необхідності приділяти час активному відпочинку, заняттям

спортом для профілактики професійного вигорання.

Діагностичний компонент:

- Психологічний практикум: «Експрес-діагностика основних

«зовнішних» чинників професійного вигорання персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України» (модифікація) [43].

Мета: аналіз основних «зовнішних» чинників професійного вигорання

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України та їх груп.

Хід виконання: рятувальники за бажанням розподіляються на групи по 5-6

осіб та визначають «зовнішні» чинники професійного вигорання за рівнями та

групами.

Коментар: рятувальники виокремили такі групи «зовнішних» чинників

професійного вигорання: організаційні, а саме необ’єктивність використання

«заохочень» та «покарань», низьку заробітну плату, низьку технічну

оснащеність, недоукомплектованість підрозділу; соціально-політичні та

соціально-економічні (останні соціально-політичні події в країні, соціально-

екномічні перетворення); а також статево-вікові (на думку рятувальників, жінки

та особи поважного віку більше вигорають) та медичні (на думку присутніх,

люди зі слабким здоров’ям більше підлягають вигоранню).

Корекційно-розвивальний компонент:

- Вправа: «Дія та протидія» (авторська розробка)

157

Мета: виявити шляхи перетворення чинників професійного вигорання

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України на більш сприятливі

для їх професійного зростання.

Хід виконання: рятувальники розподіляються на дві команди. Кожна

команда на аркуші паперу, поділеному навпіл, перелічує з одного боку чинники

професійного вигорання, з якими вони зустрічаються, з іншого – шляхи

подолання цих чинників або перетворення на більш сприятливі. Команди

презентують свою роботу, після чого виявляють спільні та відмінні чинники та

шляхи їх подолання.

Коментар: учасники пропонували та жваво обговорювали шляхи

подолання несприятливих чинників у їхній професійній діяльності. Команди

намітили програми дій, що складалися з окремих пунктів, наприклад,

«бюрократизм-стоп», «гнучка, сучасна система реагування», «однакові стартові

умови проходження служби», «соціальні потреби – на першому плані».

- Робота в малих групах «Розподіл робочого часу» [156]

Мета: навчитися ефективно планувати свій робочий час, пошук власних

ресурсів.

Хід виконання: учасникам пропонується скласти розклад свого типового

робочого дня (7-10 хв), після чого вони відповідають на питання: «Як Ви

можете побудувати свій робочий день більш ефективно?», «Чи виділяєте Ви

достатньо часу на відпочинок?», «Які справи ви можете робити спільно з

колегами?» та ін. Учасники діляться власним досвідом в малих групах.

Коментар: дехто з учасників виявив, що має дисбаланс в організації

роботи: іноді занадто «занурюється» в роботу, навіть коли в цьому немає

необхідності, після чого потребує більше часу на відновлення, ніж зазвичай. В

цілому, учасники знайшли певні резерви покращення власної організації праці.

- Вправа «Вміння казати «ні» [147]

Мета: навчитися раціонально розподіляти власні ресурси, відстоювати

особисту територію у процесі спілкування.

158

Хід виконання: учасники згадують ситуації, які, можливо, виникали

останнім часом, коли вони не змогли відмовити іншому в проханні (вимозі) у

ході міжособистісного спілкування, хоча внутрішньо дуже не хотіли

виконувати це прохання (вимогу). Чи виникали такі ситуації, коли вони не

змогли сказати «ні», що призвело до неприємних для них наслідків? Учасники

записують такі ситуації, а потім обговорюють їх в групі.

Коментар: дехто з учасників зміг побачити зв’язок між своєю

поступливістю та негативними наслідками, у тому числі, для здоров’я, коли,

наприклад, вони брали понаднормову роботу, або погіршення стосунків, коли

не могли вчасно виконати обіцяне.

- Вправа «Чим би я хотів займатися поза роботою?» [156]

Хід виконання: учасники складають список під назвою «Я дійсно хочу цим

займатися», перераховуючи все, чим вони хочуть займатися в поза робочий час

в послідовності від найбільш до найменш бажаних дій. Потім їм пропонується

пригадати, коли вони востаннє займалися тим чи іншим з їхнього списку. За

бажанням рятувальники обговорюють в группі свої відкриття під час виконання

вправи.

Коментар: учасники активно поводили себе під час вправи, обговорюючи

свою улюблені заняття. Виявилося, що деякі з їхніх захоплень поділяють інші

учасники.

- Вправа «Реформи системи цивільного захисту, що забезпечать

сприятливі умови професійної діяльності в системі ДСНС України» (авторська

розробка)

Мета: аналіз основних «зовнішних» умов, що сприяють успішній

професійній діяльності рятувальників.

Хід виконання: учасникам запропоновано написати 10 реформ сфери

цивільного захисту, що сприятимуть успішному проходженню служби

цивільного захисту і ранжувати їх за ступенем важливості від найбільш до

найменш значущих.

159

Коментар: рятувальники виокремили такі найсуттєвіші умови, пов’язані

з організацією праці: «чіткий розподіл обов’язків», «справедливе оцінювання

особового складу», «високий рівень професійного навчання рятувальників»,

«належне матеріально-технічне оснащення».

Тренінгова сесія 5. «Умови профілактики та подолання професійного

вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України»

Тренінгова сесія присвячена розгляду психологічних методів і прийомів

профілактики та подолання професійного вигорання.

Мета тренінгової сесії: розкриття особливостей профілактики та

подолання професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України.

Відповідно до мети були сформовані наступні завдання:

- аналіз основних підходів до профілактики та подолання

професійного вигорання;

- сприяння посиленню мотивації персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України до профілактики та подолання професійного вигорання;

- розробка персоналом Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України індивідуальної стратегії профілактики професійного вигорання.

Змістовно-смисловий компонент:

- Міні-лекція «Основні методи профілактики та подолання професійного

вигорання» [4; 34; 41; 57; 84; 121; 156]

Мета: ознайомити учасників тренінгу з основними групами методів

профілактики та подолання професійного вигорання.

Коментар: під кінець міні-лекції учасникам надано роздатковий матеріал

«Основні методи профілактики та подолання професійного вигорання» [42;

156].

- Криголам: «Посмішка» [154]

Мета: створення позитивної атмосфери, зняття напруження.

Хід виконання: Одному з учасників пропонується розташувати по колу

160

всіх інших відповідно до того, як сприймається їхня посмішка: а) від

напруженої до спокійної; б) від вільної до скутої; в) від радісної до сумної.

Потім учасники намагаються передати доброзичливу посмішку по колу,

дивлячись один на одного.

- Метод незавершених речень: «У складних професійних та життєвих

ситуаціях я можу спиратися на…»

Мета: усвідомлення учасниками власних ресурсів та прийомів

профілактики та подолання професійного вигорання.

Хід виконання: рятувальники описують ресурси та прийоми, які вони

використовують для профілактики та подолання професійного вигорання, після

чого за бажанням представляють свої знахідки групі.

Коментар: рятувальники підкреслювали необхідність покращення

організації професійної дільності, достатнього відпочинку, а також розвитку

відповідних особистісних якостей. Окрім того, присутні згадували про

важливість налагодження міжособистісних стосунків, значущість підтримки з

боку сім’ї та друзів.

- Міні-лекція «Особливості саморегуляції емоційного стану» [121; 154]

Мета: ознайомити учасників тренінгу з особливостями та прийомами

саморегуляції емоційного стану.

Хід виконання: учасникам тренінгу роздається пам’ятка «Особливості

саморегуляції емоційного стану» [121; 140; 154].

Діагностичний компонент:

- Вправа «Прийоми профілактики та подолання професійного вигорання»

(авторська розробка)

Мета: аналіз прийомів профілактики та подолання професійного

вигорання. І

Хід виконання: рятувальникам пропонується описати, які прийоми і

методи вони використовують для профілактики та подолання професійного

вигорання. За бажанням учасники обмінюються набутим досвідом. Ц * ь

161

Коментар: рятувальники описували такі прийоми профілактики та

подолання професійного вигорання: «достатній відпочинок», «уникати

одноманітності в роботі», «виїхати на природу», «відвідати батьків», «посидіти

з друзями», «побути з родиною» тощо.

Корекційно-розвивальний компонент:

- Мозковий штурм: «Чому я обрав службу в ДСНС України»

(модифікація) [43]

Мета: розвиток позитивної професійної мотивації особистості.

Хід виконання: 1) висловіть вдячність своїй професії за можливість

самореалізації; 2) висловіть вдячність своїй професії за отриманий життєвий і

професійний досвід, можливо успіхи в кар’єрі; 3) висловіть прохання до вашої

професії про подальші успіхи та звершення, досягнення власної визначеної

мети в межах професійної діяльності.

Коментар: після виконання вправи учасники висловлювали свою думку

щодо виконаної роботи. Рятувальники підкреслювали, що ця вправа змусила їх

замислится і по-новому оцінити свій професійний шлях.

- Вправа «Професійне гасло та гімн» (модифікація) [137]

Мета: усвідомлення значущості своєї професії, об’єднання навколо її

основних атрибутів.

Хід виконання: учасникам тренінгу пропонується написати професійне

гасло та кілька рядків гімну організації, намалювати її герб.

Коментар: під час виконання вправи рятувальники створили оригінальні

гасла та зобразили емблему Державної служби України з надзвичайних

ситуацій. У якості гімну організації учасники тренінгу здебільшого

пропонували рядки відомих пісень.

- Вправа «10 позитивних моментів» [43]

Мета: навчити учасників бачити позитивні сторони та моменти навіть у

дрібницях, формування позитивного мислення.

162

Хід виконання: учасникам пропонується знайти десять позитивних

моментів за сьогоднішній день, потім за вчорашній день.

Коментар: після виконання вправи учасники відмічали, що почали бачити

позитивні сторони там, де раніше їх не помічали, в тому, що вважали

звичайним, повсякденним.

- Вправа «Дихання з полегшенням» [154]

Мета: оволодіння технікою психофізіологічної саморегуляції через

дихання.

Хід виконання: учасникам пропонується згадати про щось неприємне,

таке, що дратує. Спостерігаючи за внутрішніми відчуттями, вони

концентруються на тому відчутті, що з’являється при негативному спогаді.

Присутні починають глибше дихати животом, уявляючи кожний видих як

видих полегшення (щось подібне до вигуку «О-о-ох»), разом з яким йде

частина важкості, пов’язана з негативними відчуттями та спогадами. Важливо,

щоб учасники не відволікались і не втрачали зв’язок з відчуттям. Тривалість

вправи 5-7 хвилин. По завершенню вправи учасники відмічають, яким чином

змінився їхній емоційний фон.

Коментар: у результаті виконання учасники відмічали покращення

емоційного стану, відчуття бадьорості.

- Вправа «Глибока релаксація» (модифікація) [96]

Мета: оволодіння рятувальниками технікою глибокого розслаблення.

Хід виконання: учасникам пропонується закрити очі і сконцентруватися

на диханні, повільно вдихаючи і видихаючи повітря. Потім учасники уявляють,

як їх ноги стають важкими та наливаються теплом, поступово тепло

підіймається і все тіло наповнюється відчуттям тепла, тільки чоло залишається

прохолодним. Учасникам пропонується зосередитися на вдиху та видиху й

уявити, що вони звільняються від негативних думок та хвилювань, вони

повністю розслаблені. По закінченні вправи учасники поступово повертаються

до звичайного відчуття свого тіла і відкривають очі.

163

Коментар: після виконання вправи учасники тренінгу відмічали, що

відчули приплив сил та свіжість сприйняття.

- Вправа «Кришталева подорож» [25]

Мета: емоційних відпочинок, усвідомлення своїх проблем та їх

подолання, одержання позитивних емоцій.

Хід виконання: Тренер пропонує: «Сядьте зручно, розслабтеся, закрийте

очі. Уявіть, що ви входите у весняний яблуневий сад, повільно йдете по алеї,

вдихаючи запах ніжних біло-рожевих квітів, і насолоджуєтесь цим. По вузькій

стежці ви підходите до хвіртки, відчиняєте її і потрапляєте на чудову зелену

галявину. М’яка трава похитується, приємно дзижчать комахи, вітерець пестить

ваше обличчя, волосся… Перед вами озеро… Вода прозора і срібляста. Ви

повільно йдете берегом уздовж грайливого струмочка і підходите до водоспаду.

Ви входите в нього, і сяючі струмені очищають вас, наповнюють силою та

енергією. За водоспадом – грот, тихий, затишний, у ньому ви залишаєтесь один

на один із собою. А тепер настав час повертатися. Подумки пройдіть весь свій

шлях у зворотньому напрямку, вийдіть із яблуневого саду і відкривайте очі».

Коментар: за словами учасників тренінгу, під час вправи деякі з них

занурювалися у приємні спогади, після виконання вправи дехто відчув

внутрішнє оновлення.

- Вправа «Мій професійний шлях» (модифікація) [8]

Мета: визначення основних етапів професійного шляху рятувальників,

сбалансованість професійного життя з особистою сферою, усвідомлення своєї

ролі в організації.

Хід виконання: тренер повідомляє, що один мандрівник йшов «шляхом

життя» і опинився на перехресті, зупинився, озирнувся і задумався: яким

шляхом іти далі? Завдання кожному учаснику – уявити себе на місці цього

мандрівника і відобразити на аркуші паперу власну історію професійної

діяльності, своє положення сьогодні, варіанти свого майбутнього професійного

життя. Коротко записати або намалювати свої думки і почуття,

164

використовуючи спогади, переживання, фантазії і мрії. Позначити, куди

хочеться прийти, що взяти у дорогу, з чим доведеться, можливо, зустрітися на

шляху, чому потрібно навчитися. У ході групового обговорення тренер радить

звернути увагу на те, чим відрізняється минулий професійний шлях від

сьогодення, що між ними спільного, яка мета цього шляху, що необхідно для

досягнення цієї мети, які є для цього умови, засоби, можливості.

Коментар: рятувальники зображали свій професійний шлях у вигляді

дороги, сходів, гір або річок. Переважно учасниками тренінгу у вигляді «піків»

свого професійного шляху було відображено моменти, коли вони досягали

максимальної самореалізації або успішно вирішували кризову ситуацію. У

вигляді «спадів» учасники зображали періоди апатії, втрати сил, у вигляді

прямих ліній або плавних підйомів – періоди відновлення та відпочинку.

- Групова дискусія «Техніки профілактики професійного вигорання»

(модифікація) [43]

Мета: осмислити методи і прийоми профілактики та подолання

професійного вигорання, з якими учасники ознайомились під час тренінгу.

Хід виконання: працівники по-черзі розповідали про ті методи та прийоми,

з якими ознайомилися під час проведення тренінгу, що їм найбільше

запам’яталося та здалося прийнятним для використання у повсякденній роботі.

Коментар: рятувальники відмічали такі прийоми профілактики

професійного вигорання, що стосувалися як сфери почуттів («виражати свої

почуття», «слухати інших», «радіти малому»), так і зовнішньої діяльності

(«краще організовувати час», «закінчити курси», «згадати про своє хоббі»

тощо). Особливо рятувальники наголошували на необхідність достатньо часу

приділяти відпочинку з друзями або з родиною, а також активним формам

відпочинку.

- Вправа «Стратегія профілактики та подолання професійного вигорання

на найближчий рік» (авторська розробка)

165

Мета: розробка індивідуальної стратегії профілактики професійного

вигорання на найближчий рік.

Хід виконання: учасникам пропонується розробити індивідуальну

стратегію профілактики та подолання професійного вигорання на найближчий

рік. За бажанням учасники діляться набутим досвідом.

Коментар: під час обговорення рятувальники обмінювались

індивідуальними прийомами профілактики професійного вигорання, що

стосувалися професійної та особистої сфери, наприклад: «бачити позитив»,

«краще планувати роботу», «бути більш розкутим», «вміти розслаблятися»,

«проводити більше часу з родиною», «бути з друзями». Учасники, які брали

участь в обговоренні вправи, звертали увагу на необхідність достатнього

відпочинку, по можливості уникання перенавантаження, вміння ставити перед

собою реальні цілі, а також на любов до своєї професії, задоволеність від добре

виконаної роботи.

Підведення підсумків тренінгу

Учасникам тренінгу було запропоновано виконати завершуючі вправи:

- Вправа «Лист до себе в майбутнє» [8]

Мета: усвідомлення учасниками тренінгу власних ресурсів.

Хід виконання: тренер повідомляє завдання кожному учаснику – написати

самому собі листа, який зараз буде заклеєний, а відкрити його слід лише через

10 років. Учасники мають коротко описати, які вони зараз, що їх цікавить, що

вони думають про своє майбутнє, чим займатимуться, хто буде навколо них, що

вони хочуть побажати собі на майбутнє.

Коментар: учасники були зацікавлені вправою, відмічали, що вона

спонукає замислитись про сенс своєї діяльності.

- Вправа «Сусіду зліва – сусіду справа» [118]

Мета: активізація уваги, пам’яті, творчого мислення, завершення заняття

на емоційному піднесенні.

Хід виконання: всі учасники сидять в колі. Кожен своєму сусіду справа на

166

вухо говорить, що б він йому подарував. Потім кожен учасник сусідові зліва на

вухо говорить про те, що його сусід зліва повинен зі своїм подарунком зробити.

Далі по черзі вголос кожен говорить, що їм подарували і що сказали з

подарунком зробити.

Коментар: рятувальники із задоволенням виконували вправу. Подарунки

включали у тому числі власне житло, навіть окремі частини рятувальної

техніки.

Значну увагу під час тренінгу було приділено самостійній роботі

учасників. Зокрема, рятувальникам було запропоновано виконати

індивідуальне завдання, результатами виконнаня якого вони ділилися під час

останньої тренінгової сесії.

- Виконання індивідуального завдання (модифікація) [43]

Хід виконання: в межах тренінгу працівникам було запропоновано взяти

інтерв’ю в експерта за однією з наступних тем:

«Професійне вигорання персоналу Державної служби

України з надзвичайних ситуацій»;

«Психологічні особливості професійної діяльності персоналу Державної

служби України з надзвичайних ситуацій»;

«Особистісні чинники професійного вигорання в професійній діяльності

персоналу Державної служби України з надзвичайних ситуацій»;

«Умови виникнення професійного вигорання в професійній діяльності

персоналу Державної служби України з надзвичайних ситуацій»;

«Профілактика та подолання професійного вигорання персоналу

Державної служби України з надзвичайних ситуацій».

Рятувальникам було запропоновано провести інтерв’ю з експертом, тобто

з досвідченим працівником, який пропрацював понад 20 років у Державній

службі України з надзвичайних ситуацій, на одну з запропонованих тем. Під

час останньої тренігової сесії працівники мали можливість обговорити

виконання індивідуального завдання.

167

Коментар: рятувальники переважно обговрювали обрані теми з

досвідченими товаришами по службі або колишніми рятувальниками

(ветеранами). Учасники тренінгу змогли ознайомитися з реальними історіями

людей з їх успіхами та невдачами у подоланні професійного вигорання.

Обмінюючись враженнями від виконання завдання, учасники тренінгу

особливо підкреслювали силу впливу, яке здійснює професійне вигорання на

професійне та особисте життя працівників.

У рамках виконання наступної вправи самостійної роботи

рятувальникам було запропоновано відстежувати «внутрішні» та «зовнішні»

чинники професійного вигорання у їхньому повсякденному житті.

- Вправа: «Що спричиняє, а що запобігає виникненню професійного

вигорання у повсякденному житті» (авторська розробка)

Мета: відстеження ситуацій, подій, особливостей власної поведінки, що

сприяють або запобігають виникненню професійного вигорання у

повсякденному житті.

Хід виконання: учасникам пропонується відстежувати ситуації, події,

особливості власної поведінки, що сприяють або запобігають виникненню

професійного вигорання у повсякденному житті. Вони записують та, по

можливості, класифікують ці чинники.

Коментар: своїми спостереженнями в процесі виконання вправи

учасники обмінювалися під час тренінгових сесій.

- Заповнення анкет «Аналіз знань, навичок та мотивації персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України щодо профілактики

професійного вигорання» та «Оцінка ефективності тренінгу» (Додатки 3.1, З.2).

Мета: аналіз ефективності проведення тренінгу.

Коментар: рятувальники в цілому дали тренінгу позитивну оцінку.

168

3.3. Аналіз ефективності впровадження тренінгу «Профілактика та

подолання професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України»

Проаналізуємо результати впровадження тренінгу «Профілактика та

подолання професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України» [70].

Здійснено аналіз знань, навичок та мотивації персоналу щодо

профілактики професійного вигорання до та після тренінгу за допомогою

авторської анкети (Додаток 3.1). За результатами другого зрізу знайдено

відмінності між експериментальною та контрольною групами за критерієм χ2 за

когнітивними характеристиками (p<0,05): розуміння сутності професійного

вигорання, знання умов профілактики професійного вигорання (табл. 3.3.1,

Додатки З.3.1, З.3.3). Слід зазначити, що подібних відмінностей між

експериментальною та контрольною групами за результатами першого зрізу не

виявлено. Окрім того, за G-критерієм знаків виявлено зростання рівня

вираженості вищезгаданих характеристик (p<0,05) в експериментальній групі у

другому зрізі.

Дійсно, як видно з табл. 3.3.1 (Додаток З.3.1), що стосується розуміння

персоналом сутності професійного вигорання, то якщо до тренінгу високий

рівень цього показника демонстрували 16,1% респондентів, то після тренінгу

цей показник збільшився до 38,7% опитаних. Щодо рівня знань персоналом

умов профілактики професійного вигорання (Додаток З.3.3), то якщо у першому

зрізі високий рівень розвитку показника демонстрували чверть респондентів

(25,8%), то підчас другого зрізу таких вже було майже половина (48,4%).

Водночас у контрольної групі значущих відмінностей між першим та другим

зрізом за цими характеристиками не виявлено.

Слід зазначити, що у другому зрізі порівняно з першим зрізом у

експериментальній групі виявлено зростання рівня знань респондентів за

169

когнітивним критерієм «Чинники, що впливають на виникнення професійного

вигорання», але це підвищення не є значущим (див. табл. 3.3.1, Додаток З.3.2).

Таблиця 3.3.1

Оцінка ефективності тренінгу з урахуванням рівня знань, навичок та

мотивації персоналу щодо профілактики професійного вигорання

Знання, навички та

мотивація персоналу

щодо профілактики

професійного

вигорання

Рівні

вираженості

Кількість досліджуваних

(у %)

Експеримен-

тальна група

Контрольна

група

1 зріз 2 зріз 1 зріз 2 зріз

Розуміння сутності

професійного

вигорання

Низький рівень 48,4* 16,1* 45,2 45,2

Середній рівень 35,5* 45,2* 38,7 35,5

Високий рівень 16,1* 38,7* 16,1 19,4

Знання чинників, що

впливають на

виникнення

професійного

вигорання

Низький рівень 32,3 16,1 29,0 32,3

Середній рівень 45,2 45,2 54,8 48,4

Високий рівень 22,6 38,7 16,1 19,4

Знання умов

профілактики

професійного

вигорання

Низький рівень 38,7* 12,9* 38,7 32,3

Середній рівень 35,5* 38,7* 38,7 38,7

Високий рівень 25,8* 48,4* 22,6 29,0

Мотивація до

профілактики

професійного

вигорання

Низький рівень 19,4* 0,0* 22,6 16,1

Середній рівень 38,7* 25,8* 32,3 32,3

Високий рівень 41,9* 74,2* 45,2 51,6

Володіння методами

профілактики

професійного

вигорання

Низький рівень 25,8* 16,1* 29,0 22,6

Середній рівень 58,1* 29,0* 51,6 54,8

Високий рівень 16,1* 54,8* 19,4 22,6

*p<0,05

Встановлено відмінності між експериментальною та контрольною

групами у другому зрізі за рівнем мотивації учасників тренінгу до

профілактики професійного вигорання (див. табл. 3.3.1, Додаток З.3.4). Слід

зазначити, що подібні значущі відмінності між експериментальною та

контрольною групами у першому зрізі не виявлено. За допомогою G-критерію

170

знаків зафіксовано зростання цього показника (p<0,05) в експериментальній

групі у другому зрізі (Додаток 3.3.4). Дійсно, якщо до тренінгу високий рівень

мотивації до профілактики професійного вигорання демонстрували менше

половини (41,9%) респондентів, то після тренінгу цей показник збільшився до

трьох четвертих (74,2%) опитаних. У контрольній групі виявлена лише

незначна динаміка за цим показником, що може пояснюватися впливом

випадкових чинників.

Порівняльний аналіз результатів першого та другого зрізів в

експериментальній та контрольній групах показав у другому зрізі наявність

відмінностей між експериментальною та контрольною групами за показником

володіння методами попередження професійного вигорання (див. табл. 3.3.1,

Додаток З.3.5). Окрім того, за G-критерієм знаків було підтверджено

статистично значуще зростання цього показника у експериментальній групі у

другому зрізі. Зокрема, якщо до тренінгу високий рівень цього показника

демонстрували 16,1% респондентів, то після тренінгу високим рівнем цього

показника характеризувалися більше половини (54,8%) респондентів (див. табл.

3.3.1, Додаток З.3.5). У контрольній групі значущого підвищення рівня цього

показника не було зафіксовано.

Отже, доведено вплив тренінгу на підвищення рівня знань персоналу

Державної служби України з надзвичайних ситуацій з проблем професійного

вигорання, формування певних навичок профілактики професійного вигорання

та посилення мотивації рятувальників до профілактики професійного

вигорання.

З метою оцінки ефективності тренінгу проаналізовано отримані дані

щодо рівня професійного вигорання учасників експерементальної та

контрольної груп. Для аналізу фактичного рівня вираженості компонентів

професійного вигорання персоналу Державної служби України з надзвичайних

ситуацій використовувалася методика діагностики рівня емоційного вигорання

В. Бойка [135].

171

В ході дослідження рівня професійного вигорання у рятувальників ми

детально розглянули основні компоненти синдрому: напруження, резистенцію

та виснаження. Як показали результати формувального експерименту,

зафіксовано статистично значущі відмінності (p<0,05) між експериментальною

та контрольною групами у другому зрізі щодо рівня сформованості фази

напруження в персоналу (табл. 3.3.2, Додаток З.4.1). Слід зазначити, що у

першому зрізі подібні відмінності між експериментальною та контрольною

групами не виявлено.

Таблиця 3.3.2

Рівень сформованості фаз професійного вигорання персоналу

Оперативно-рятувальної служби ДСНС України в експериментальній

та контрольній групі до та після формувального експерименту

Фази

вигорання

Вираженість

Кількість досліджуваних у %

Експериментальна

група

Контрольна

група

1 зріз 2 зріз 1 зріз 2 зріз

Напруження Не сформована 38,7* 51,6* 35,5 32,3

Формується 32,3* 32,3* 29,0 35,5

Сформована 29,0* 16,1* 35,5 32,3

Резистенція Не сформована 22,6* 45,2* 29,0 35,5

Формується 41,9* 35,5* 41,9 32,3

Сформована 35,5* 19,4* 29,0 32,3

Виснаження Не сформована 38,7 45,2 29,0 32,3

Формується 41,9 41,9 45,2 48,4

Сформована 19,4 12,9 25,8 19,4

*p<0,05

Порівняльний аналіз результатів першого та другого зрізів в

експериментальній та контрольній групах показав зниження рівня напруження

172

в експериментальній групі (див. табл. 3.3.2, Додаток З.4.1). Зокрема, до початку

експерименту в експериментальній групі в 29,0% рятувальників виявлено

сформовану фазу напруження, а після експерименту рівень напруження в

учасників знизився до 16,1%, разом з тим кількість рятувальників, у яких

спостерігалась не сформована фаза напруження збільшилась з 38,7% до 51,6%.

У контрольній групі також виявлено певну динаміку до зниження рівня

напруження, що може пояснюватися дією випадкових чинників, але зменшення

показника не є значущим.

Також значущі відмінності (p<0,05) між експериментальною та

контрольною групами у другому зрізі спостерігались щодо фази резистенції

(Додаток З.4.2). Згідно з даними, отриманими у першому зрізі, значущі

відмінності між експериментальною та контрольною групами були відсутні.

Порівняльний аналіз результатів першого та другого зрізів, проведеного в

експериментальній та контрольній групах, показав, що в експериментальній

групі спостерігається зниження рівня резистенції (див. табл. 3.3.2, Додаток

З.4.2). Дійсно, до початку експерименту в експериментальній групі в 35,5%

рятувальників виявлено сформовану фазу резистенції, а після експерименту

рівень сформованості відповідної фази в учасників зменшився до 19,4%, разом

з тим кількість рятувальників, у яких спостерігалась не сформована фаза

резистенції, збільшилась з 22,6% до 45,2%. Стосовно контрольної групи за

результатами першого та другого зрізів не зафіксовано значущих змін.

Здійснено аналіз рівня вираженості фази виснаження в

експериментальній та контрольній групах. Результати формувального

експерименту показали відсутність значущих змін рівня виснаження в

учасників тренінгу в експериментальній та контрольній групах (див. табл. 3.3.2,

Додаток З.4.3). Окрім того, не зафіксовано відмінностей за рівнем виснаження

персоналу між експериментальною та контрольною групами у першому та

другому зрізі.

173

Отже, доведено ефективність тренінгу щодо зниження рівня

професійного вигорання на стадії напруження та резистенції персоналу

Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

За допомогою авторської анкети «Оцінка ефективності тренінгу» (див.

Додаток З.2) здійснено аналіз ефективності тренінгу в цілому.

Розглянемо, насамперед, наскільки справдилися очікування учасників від

тренінгу. Як видно з рис. 3.3.1 (Додаток З.5), три чверті (74,2%) учасників

зазначають, що їх очікування від тренінгу «справдилися» або «скоріше

справдилися». Виявлено, що 9,7% респондентів вважають, що їх очікування «і

справдилися, і не справдилися», дещо більше (12,9%) респондентів свідчать про

те, що їх очікування «скоріше не справдилися» і лише 3,2% опитаних

зазначають, що їх очікування «не справдилися». Оскільки три чверті учасників

тренінгу стверджують, що їх очікування справдилися цілком або значною

мірою, це може свідчити про вдале проведення тренінгу.

Серед технік, що виявилися найбільш ефективними для учасників,

рятувальникам найбільше запам’яталися навчально-рольові ігри, криголами,

робота в малих групах, «мозкові штурми». Рятувальники висловлювали

побажання більше уваги приділяти психологічній підтримці безпосередньо на

робочому місці.

3,2%

12,9%

9,7%

41,9%

32,3%

ні, не справдилися

скоріше не справдилися

і справдилися, і не справдилисяскоріше справдилися

так, справдилися

Рис. 3.3.1. Оцінка учасниками того, наскільки справдилися їхні очікування

від тренінгу

174

Щодо оцінки рятувальниками того, наскільки корисним виявився тренінг

у їхньому повсякденному житті, то переважна більшість (77,4%) учасників

тренінгу визнають, що тренінг є для них «переважно корисним» або

«корисним», менше ніж шоста частина опитаних (16,1%) вважають, що тренінг

був «рівною мірою корисним та некорисним» та лише 6,5% оцінюють його як

«переважно некорисний» (рис. 3.3.2, Додаток З.5). Варто зазначити, що ніхто з

учасників не зазначає, що тренінг був для нього «некорисним». Оцінки

учасників тренінгу свідчать про високу практичну значущість тренінгу для

рятувальників.

6,5%

16,1%

35,5%

41,9%

переважно некорисний

рівною мірою корисний і некорисний

переважно корисний

корисний

Рис. 3.3.2. Оцінка учасниками ступеня того, наскільки корисним

виявився тренінг у їхньому повсякденному житті

Що стосується безпосередньо оцінки учасниками ефективності тренінгу

в цілому (рис. 3.3.3, Додаток З.5), то 83,8% учасників вважають тренінг

«ефективним» або «скоріше ефективним», 6,5% респондентів оцінюють тренінг

як «у рівній мірі ефективний і не ефективний», лише 9,7% респондентів

вважають тренінг «скоріше неефективним» та жоден з учасників не описує

тренінг як «неефективний». Отже, високі оцінки учасників свідчать про значну

ефективність тренінгу в цілому.

175

Рис. 3.3.3. Оцінка учасниками ефективності тренінгу в цілому

Таким чином, дослідження ефективності тренінгу в процесі проведення

формувального експерименту показало можливість використання тренінгової

програми для профілактики та зниження рівня вияву професійного вигорання у

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України.

Висновки до третього розділу

1. Тренінг «Профілактика та подолання професійного вигорання

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України» складається зі

вступу, п’яти тренінгових сесій, самостійної роботи та завершальної частини.

2. Виокремлено три основних критерії оцінки ефективності тренінгу:

когнітивний, мотиваційний та операційний.

3. Як показали результати впровадження тренінгу в системі Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України, основними умовами подолання і

профілактики професійного вигорання є: а) набуття знань щодо сутності та

структури професійного вигорання; б) посилення мотивації персоналу до

профілактики та подолання професійного вигорання; в) оволодіння

рятувальниками методами діагностики рівня професійного вигорання, а також

«внутрішніх» та «зовнішніх» чинників, що зумовлюють виникнення

професійного вигорання; г) оволодіння рятувальниками вміннями і навичками

профілактики та подолання професійного вигорання.

176

4. Тренінг розроблено на основі технологічного підходу, що містить три

компоненти: змістовно-смисловий, діагностичний та корекційно-розвивальний.

Змістовно-смисловий компонент спрямований на оволодіння рятувальниками

знаннями про професійне вигорання та способи його подолання; діагностичний

компонент спрямований на визначення рівня професійного вигорання

учасників тренінгу, а також «внутрішніх» (особистісних) та «зовнішніх»

(організаційно-професійних та соціально-демографічних) чинників, які

впливають на виникнення та розвиток професійного вигорання; корекційно-

розвивальний компонент призначений для оволодіння рятувальниками

вміннями і навичками профілактики та подолання професійного вигорання у

власній професійній діяльності.

5. За результатами тренінгу знайдено відмінності між експериментальною

та контрольною групами у другому зрізі за характеристиками, що визначають

розуміння сутності професійного вигорання, знання умов профілактики та

подолання професійного вигорання, рівень володіння методами та прийомами

попередження професійного вигорання, а також рівень мотивації до

профілактики та подолання професійного вигорання.

6. В результаті проведення тренінгу в учасників експериментальної групи

зафіксовано статистично значуще зниження рівня професійного вигорання у

фазах напруження та резистенції.

7. Аналіз результатів впровадження тренінгу «Профілактика та подолання

професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС

України» довів його ефективність для зниження рівня професійного вигорання

рятувальників.

Результати, які представлені в 3 розділі дисертації, знайшли

відображення в таких публікаціях автора:

а) статті в наукових фахових виданнях, включених до списку,

затвердженого МОН України:

177

1. Ковровський Ю.Г. Тренінг «Профілактика професійного вигорання

персоналу Оперативно-рятувальної служби МНС України» / Ю.Г. Ковровський

// Актуальні проблеми психології: зб. наукових праць Інституту психології

імені Г.С. Костюка НАПН України / [ред. кол.: С. Д. Максименко (гол. ред.) та

ін.]. – К. : Видавництво «Фенікс», 2014. – Т. 12: Психологія творчості. – Вип.

20. – С. 138–146.

2. Ковровський Ю.Г. Аналіз ефективності впровадження тренінгу

«Профілактика та подолання професійного вигорання персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України / Ю.Г. Ковровський // Організаційна

психологія; економічна психологія: науковий журнал Інституту психології імені

Г.С. Костюка НАПН України / [ред. кол.: С. Д. Максименко та Л.М. Карамушки

(гол. ред.) та ін.]. – К. : Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України,

2016. – № 1 (4). – С. 45–51.

б) тези виступів на науково-практичних конференціях:

3. Ковровський Ю.Г. Психологічні особливості підготовки фахівців у

сфері цивільного захисту в контексті професійної соціалізації майбутніх

рятувальників / Ю.Г. Ковровський // Наукове забезпечення діяльності

оперативно-рятувальних підрозділів (теорія та практика): збірник матеріалів

Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Х.: НУЦЗУ 2015. – С. 169-

171.

в) навчально-методичний посібник:

4. Єлісєєв В.Н. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій :

навчально-методичний посібник / В.Н. Єлісєєв, О.С. Ковальов, Ю.Г.

Ковровський. – К: Вид-во ЗАТ «Українська технологічна група», 2014. –

121 с.

178

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Професійне вигоряння персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України являє собою психічне, емоційне та фізичне виснаження, що

розвивається внаслідок довготривалого професійного стресу.

2. Специфіка професійної діяльності рятувальників зумовлює

необхідність наявності в персоналу певних психологічних та фізичних

особливостей, які забезпечують професійну успішність працівників та їхню

здатність протистояти екстремальним факторам зовнішнього середовища.

3. Представники ризиконебезпечних професій, зокрема рятувальники,

підлягають особливо інтенсивному впливу «зовнішніх» та «внутрішніх»

негативних факторів, внаслідок чого в них може виникати професійний стрес,

формуватися негативні психічні стани, що призводить до розвитку

професійного вигорання.

4. У ході емпіричного дослідження встановлено, що професійне

вигорання притаманне для переважної більшості персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України: в середньому у двох третіх респондентів

фази професійного вигорання (напруження, резистенція, виснаження) є

сформованими або на знаходяться на стадії формування.

5. Дослідження виявило, що за рівнем сформованості фаз вигорання

та їх симптомів в персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

спостерігається переважання фази “резистенції”. Констатовано, що в

структурі професійного вигорання респондентів домінують такі симптоми, що

відносяться до фази ―резистенції‖: неадекватне вибіркове емоційне реагування,

редукція професійних обов’язків, емоційно-моральна дезорганізація.

6. Рівень професійного вигорання у персоналу Оперативно-

рятувальної служби ДСНС України пов’язаний з такими особистісними

характеристиками персоналу: комунікативними; емоційно-вольовими;

інтелектуальними характеристиками; нейротизмом; екстраверсією.

179

7. Аналіз зв’язку професійного вигорання та особистісних

характеристик персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України

показав, що найтісніше фази та симптоми професійного вигорання пов’язані з

групою емоційно-вольових характеристик та нейротизмом респондентів.

8. Дослідження зв’язку професійного вигорання персоналу та

організаційно-професійних і соціально-демографічних характеристик

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України дало можливість

встановити, що організаційно-професійні та соціально-демографічні чинники

впливають на професійне вигорання персоналу Оперативно-рятувальної

служби ДСНС України двома шляхами: а) ―комплексно‖, тобто впливають на

більшість симптомів професійного вигорання, які відносяться до всіх фаз;

б) ―фрагментарно‖, тобто впливають на кілька симптомів. Встановлено, що

вплив соціально-економічних чинників професійного вигорання рятувальників

виявився ―фрагментарним‖.

9. У процесі аналізу статистично значущих зв’язків, які мають

відношення до впливу організаційно-професійних чинників, виявлено, що

професійне вигорання найбільше залежить від: категорії особового складу

(атестовані працівники на службі цивільного захисту частіше ―вигорають‖ за

вільно найманих працівників); освіти (з вищим рівнем освіти підвищується

вірогідність виникнення професійного вигорання); стажу на посаді (зі

збільшенням стажу на посаді підвищується рівень професійного вигорання);

проходження строкової служби в Збройних Силах України (працівники, що

мають військову вислугу, ―вигорають‖ менше); наявності статусу учасника

бойових дій (при наявності досвіду бойових дій рівень вигорання зменшується),

наявність стягнень (працівники з не знятими дисциплінарними стягненнями

―вигорають‖ частіше); стану здоров’я (з погіршенням загального стану

здоров’я зростає ризик професійного вигорання) та ін.

10. У процесі аналізу статистично значущих зв’язків, які мають

відношення до впливу соціально-демографічних характеристик персоналу,

180

виявлено, що професійне вигорання найбільше залежить від: статі (жінки

більш схильні до професійного вигорання, ніж чоловіки); місця народження

(жителі великих міст набагато частіше ―вигорають‖, ніж мешканці селищ);

характеру стосунків у сім’ї (у персоналу, який має конфліктні стосунки в

сім’ях, зафіксований вищий рівень професійного вигорання, ніж у працівників,

в сім’ях яких склалися гармонійні стосунки).

11. Згідно з результатами формувального експерименту, основними

психологічними умовами профілактики та подолання професійного вигорання

персоналу Оперативно-рятувальної служби ДСНС України є: а) набуття знань

щодо сутності та структури професійного вигорання; б) посилення мотивації

персоналу до профілактики та подолання професійного вигорання; в)

оволодіння рятувальниками методами діагностики рівня професійного

вигорання та чинників, що зумовлюють виникнення професійного вигорання; г)

оволодіння рятувальниками вміннями та навичками профілактики та подолання

професійного вигорання.

12. Аналіз результатів впровадження тренінгу «Профілактика та

подолання професійного вигорання персоналу Оперативно-рятувальної служби

ДСНС України» показав його ефективність для зниження рівня професійного

вигорання рятувальників у фазах напруження та резистенції.