НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

Кваліфікаційна наукова

праця на правах рукопису

МУРАВИЦЬКА ГАННА ВАСИЛІВНА

УДК 35-027.21/.22:004

ДИСЕРТАЦІЯ

ІНФОРМАЦІЙНО-РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ГАЛУЗІ НАУКИ “ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ”

25.00.01 – теорія та історія державного управління

Державне управління

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного

управління

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідеї,

результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

_____________________________

Науковий керівник – Трощинський Володимир Павлович, доктор історичних

наук, професор

КИЇВ – 2018

2

АНОТАЦІЯ

Муравицька Г. В. Інформаційно-ресурсне забезпечення галузі науки

“Державне управління”. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного

управління за спеціальністю 25.00.01 – теорія та історія державного управління. –

Національна академія державного управління при Президентові України, Київ,

2018.

У дисертаційному дослідженні здійснено обґрунтування підходів, теоретико-

методологічних положень, перспективних напрямів розвитку інформаційно-

ресурсного забезпечення галузі науки “Державне управління”.

Враховуючи, що інформація на сьогодні є основою генерування наукових

знань, наукову інформацію обґрунтовано як стратегічний ресурс розвитку науки

та проведення наукових досліджень. Циркуляція потоків наукової інформації в

системі науки, яка пов’язана з обміном науковими знаннями й розповсюдженням

наукових результатів через систему наукової комунікації, дало право дослідити

науку як інформаційний процес. У цьому визначенні поняття “наука” включає не

тільки діяльність, спрямовану на одержання нового знання у вигляді відкриттів,

публікацій, експериментальних досягнень, але й результат та суму наукових

знань, що утворюють інформаційну науково-прогресивну картину світу.

Установлено, що інформаційне забезпечення наукової діяльності в галузі

науки “Державне управління” втілює цілий комплекс взаємопов’язаних напрямів

науково-методичного, організаційно-правового характеру, які реалізують

створення й функціонування технології процесів збирання, передавання,

переробки, зберігання, відображення, а також використання інформації з метою

результативного здійснення наукового дослідження.

Сучасне цифрове суспільство ставить перед науковим середовищем

принципово нове комплексне завдання – оцифровізувати увесь цикл наукової

діяльності, що забезпечить інформаційні потреби науковців на основі

раціонального використання технічних досягнень цифрового суспільства;

3

звільнить науковців від рутинної роботи, пов’язаної з передаванням, збиранням,

перетворенням і зберіганням інформації; забезпечить раціональне використання

накопичених наукових знань; створить умови для глобального доступу до

світових інформаційних наукових ресурсів.

Доведено, що сучасні процеси переходу від інформаційного до цифрового

суспільства об’єктивно посилюють роль інформаційної складової в організації

наукових досліджень в галузі науки “Державне управління”. Установлено, що

незважаючи на важливі досягнення державно-управлінська наука, на сьогодні,

потребує подальшого удосконалення та розвитку. Передусім це пов’язано з тим,

що поруч із наукою “Державне управління” інституціалізується галузь знань

“Публічне управління та адміністрування”, що потребує удосконалення та

подальшого розвитку теорії й методології державного управління, формування

системного та цілісного державно-управлінського знання. Впровадження

державно-управлінського знання в практичну державно-управлінську діяльність

повинно відбуватися на розроблених у науковій галузі державного управління

теоретико-методологічних засадах. Зважаючи на вищезазначене, наукові

дослідження в галузі державного управління повинні стати тими інноваціями, які

покликані вдосконалити систему державного управління, передусім потрібна

всебічна методологізація державного управління як галузі знання, яка має бути

реалізована також завдяки належному інформаційному забезпеченню підвищення

ефективності наукових досліджень.

Проаналізовано основні напрями інформаційно-ресурсного забезпечення

наукових досліджень в галузі державного управління. Аргументовано доведено,

що першочерговим завданням в інформаційному забезпеченні наукової діяльності

є створення сучасного інформаційного середовища, яке зорієнтоване на

реалізацію цілей наукової діяльності як ефективного механізму отримання якісно

нових наукових знань. Визначено, що для належного інформаційного

забезпечення здійснення наукових досліджень важливим є перехід від пасивного

накопичення інформаційних ресурсів до перетворення їх у цілісну

систематизовану, інтелектуалізовану та орієнтовану на науковців систему знань.

4

Саме тому, на сьогодні пріоритетним напрямом в інформаційному забезпеченні

підвищення ефективності наукових досліджень, залишається формування

розвинутої інформаційної бази науки, що передбачає інформатизацію науково-

дослідної діяльності шляхом використання інформаційно-комунікаційних та

цифрових технологій, техніко-інформаційну реконструкцію наукових бібліотек,

нарощування інформаційно-пошукових систем, створення наукових баз і банків

даних, баз знань, інформаційних центрів, наукових порталів, інституційних

репозитаріїв, архівних фондів, впровадження інформаційних систем, ефективне

використання наукових Інтернет-ресурсів.

Установлено, що організація наукової діяльності в закладах вищої освіти,

наукових установах, інформаційних центрах України в яких виконуються наукові

дослідження з державного управління вимагає постійної уваги та зусиль з питань

подальшого вдосконалення та інноваційного розвитку, зокрема в частині

об’єднання в єдину систему науково-інформаційних ресурсів, організацію баз

даних електронних видань, створення локального сховища електронної

інформації як засобу інтеграції інформаційних ресурсів бібліотек, кафедр,

наукових та адміністративних підрозділів, що забезпечуватиме формування

єдиного науково-інформаційного простору. Інтегрування науки державного

управління в глобальний інформаційний простір зумовлює значне зростання у

ньому частки інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, що створює

умови для ефективної інформаційної взаємодії науковців, їхній доступ до

національних та світових інформаційних ресурсів. У зв’язку з цим пріоритетом

для науково-освітніх установ повинно стати повноцінне входження до

національного та міжнародного науково-освітнього простору.

Виявлено, що на сьогодні залишаються недостатньо розробленими окремі

підходи до вирішення проблем інформаційно-ресурсного забезпечення, зокрема в

частині використання можливостей технології корпоративних комунікацій з

метою створення єдиної, централізованої керованої інформаційно-комунікаційної

системи. Доведено, що розв’язання існуючих проблем повинна забезпечити

комплексна автоматизація процесів управління на базі сучасних інформаційно-

5

комунікаційних та цифрових технологій, що дозволить створити якісно нове

високотехнологічне інформаційне середовище.

Науково обґрунтовано необхідність запровадження інтегрованої

інформаційної системи управління (ІІСУ) та проаналізовано особливості

впровадження ІІСУ в науково-освітніх установах, у яких виконуються наукові

дослідження з державного управління. Впровадження ІІСУ розглядається як

альтернативний варіант вирішення проблеми інформаційно-ресурсного

забезпечення, який можливий лише за наявності об’єктивних умов, що

забезпечуються в межах єдиної управлінської політики та викликано необхідністю

оптимізувати науково-освітні та управлінські процеси.

Запропоновано Концепцію розвитку інформаційно-ресурсної бази галузі

науки “Державне управління” як складової галузі знань “Публічне управління та

адміністрування”, метою створення якої є централізоване зберігання даних в

електронному вигляді, контроль за їх використанням та забезпечення умов

формування сучасного інформаційно-телекомунікаційного середовища.

Запровадження відповідної інформаційно-ресурсної бази створить умови для

входження закладу до загальнонаціонального та міжнародного інформаційного

простору, підвищення його рейтингу в системі науково-освітніх установ,

розширення його функціональності з метою повноцінного інформаційного

забезпечення підтримки наукової діяльності, відкритого доступу до досліджень та

покращення якості наукової комунікації.

Ключові слова: інформація, наукова інформація, науково-технічна

інформація, інформаційні ресурси, інформаційно-ресурсне забезпечення, науково-

інформаційна діяльність, інформаційне забезпечення наукових досліджень,

інформаційно-комунікаційні та цифрові технології, інтегрована інформаційна

система, інформаційно-ресурсна база, галузь науки “Державне управління”

6

ANNOTATION

Muravytska G. V. Informative and resources support for “Public administration”

researches. – Qualification research paper as a manuscript.

Dissertation for obtaining the Candidate of Science degree in Public

Administration; in speciality 25.00.01 – Theory and History of Public Administration. –

National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, Kyiv,

2018.

In the dissertation the capability of creation and further development of the

informative resource base of the field of science “Public Administration” are

scientifically substantiated.

The international community entered a new stage of development for which

information is new means of production. Information today is an important scientific,

economic, political and social resource of humanity and elevates the level and quality of

any sphere of activity, including education and science. Information today is the basis

for generating scientific knowledge. Information is seen as a strategic resource of

science. In Dissertation giving a definition of “information”, “scientific and technical

information”, “information resources” “information retrieval system” and others. The

deals with theoretical and methodological foundations of scientific research related to

information processes including the search, collection and storage of material and

accordingly, analysis, processing and synthesis of scientific information on the topic of

scientific research.

Modern innovative processes require a new understanding of the role of

information in scientific activities. The Modern scientific research is impossible without

the benefits provided by the qualitative new information environment and linked to the

integration of information and communication and digital technologies in scientific and

methodological support of educational and research activities of higher education. The

information support is should be regarded as an innovative and practical management

tool for the effective promotion of educational, researching and administrative

processes.

7

Modernization scientific research requires appropriate informative and resources

provision, which includes computerization of research processes, in particular: technical

reconstruction of libraries, build information retrieval systems, scientific databases,

centers of information, archives, extensive use of Internet resources. The introduction

and widespread use of Information Communication and Digital Technology (IC&DT)

affects the quality and efficiency of scientific research, creating a comfortable environment

for scientists and improve information support scientific process in public administration.

The National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

is one of the main institutions that a formed a powerful informative resource base for

the implementation of scientific research in the field of public administration.

The analyzed system of information support of scientific activity in the scientific

and educational institutions, which carry out research on public administration.

Investigated influence of the information support on performance and quality of

scientific research in the context of the modernization of information and resource base

of science of public administration, which shouldes regarded as an innovative and

practical management tool for the effective promotion of educational and administrative

processes.

Today the scientific and educational institutions well trying to form a powerful

informative resource base for the implementation of research activities in the field of

public administration. The results of dissertation research publish in specialized

scientific journals. Today priority for the institutions is joining to national and

international scientific resources (Elsevier, Springer, Wiley, Taylor & Francis Group,

CUP, AIP, APS, Science), science-based databases: Scopus, Index Copernicus and

others. In the scientific and educational institutions were introduced a unified

automated information system, which includes external and internal portals. Portals are

used to place information retrieval systems, scientific databases, knowledge bases.

Today especially important for the implementation of information technology in

the system of research process is the creation of corporate information systems and their

application in Science, teaching, administration and communications. At the context of

the modern scientific research remain underdeveloped aspects of information support.

8

The solution to the existing problems should provide comprehensive automation of

management processes based on modern information technology, which would create a

qualitatively new high-tech information environment systems. Implementation in the

scientific and educational institutions of single integrated corporate information

database of in research of “Public administration” should be treated as the urgent need

to create an information management tool for both academic and administrative

processes. The information resources base of science of public administration requires

improvement and modernization. To create an advanced scientific data base necessary

use modern information technology.

The purpose of the study is to creation in the scientific and educational

institutions of single integrated corporate information scientific database of in research

of “Public administration” as an information management tool for administrative,

educational, scientific and communication processes. This the system can be seen as an

innovative information management and be practical tool to significantly improve

learning and management processes: system analysis, organizing management,

summarizing, planning, efficiency research, forecasting performance training civil

servants and establishing effective internal communication etc.

Building a corporate information database of the scientific and educational

institutions is a real through innovative development that will significantly increase the

quality and efficiency of management processes, training, organization of scientific

activity, communications. Today there is a number of practical problems whose solution

requires relevant research, such as: 1) the development of rational management

scientific structures; 2) reorganization of the structural, financial and economic

mechanism of activity of divisions; 3) development of information and resource

management software at the scientific and educational institutions.

Key words: information, scientific and technical information, scientific activity,

information research activities, information and resource base of science, Information

Communication and Digital Technology (IC&DT), corporate information system,

information retrieval system, knowledge base, scientific field “Public administration”,

integrated information database of public administration

9

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗДОБУВАЧА

Праці, які відображають основні наукові результати дисертації

1. Муравицька Г. В. Інформаційно-ресурсне забезпечення сучасної

системи магістерської підготовки державних управлінців=Informative resources

provision of modern system masters training of public administration /

G. V. Muravytska // Nowoczesna edukacja: filozofia, innowacja,

doswiadczenie=Modern Education. – Łódź : WSIiU ; Bydgoszcz : CEASC. – 2015. –

№ 4. – рр. 249-256. – ISSN 978-83-60282-31-1.

2. Муравицька Г. В. Основні напрями інформаційно-ресурсного

забезпечення наукових досліджень в галузі державного управління / Г. В.

Муравицька // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України : наук. журн.

Серія: "Державне управління". – 2016. – № 3. – С. 124-130. – ISSN 2310-2837.

3. Муравицька Г. В. Публічне управління та адміністрування як

методолого-інформаційна система / Г. В. Муравицька // Актуальні проблеми

державного управління : зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. – 2016. –

Вип. 2(66). – С. 25-30.

4. Муравицька Г. В. Інформаційна база системи професійного навчання

державних службовців / Г. В. Муравицька // Вісн. Нац. акад. держ. упр.

при Президентові України : наук. журн. Серія: "Державне управління". – 2017. –

№ 2. – С. 104-111. – ISSN 2310-2837.

5. Муравицька Г. В. Формування інформаційно-ресурсної бази галузі

науки “Державне управління” / Г. В. Муравицька // Інвестиції: практика та

досвід : наук.-практ. журн. – 2018. – № 18. – С. 133-138. – ISSN 2306-6814.

Праці, які додатково відображають наукові результати дисертації

6. Муравицька Г. В. Електронний діалог влади і громади: мережа пунктів

доступу громадян до офіційної інформації в бібліотеках України / Г. В.

Муравицька // Інформаційне суспільство в Україні: стан, проблеми, перспективи :

матеріали щоріч. наук.-практ. конф. за міжнар. участю “Дні інформ. сусп-ва –

10

2015” (м. Київ, 19-20 трав. 2015 р.) / Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України. – Київ : НАДУ, 2015. – С. 166-169. – ISBN 978-966-421-205-9.

7. Муравицька Г. В. Кадрове забезпечення бібліотечних підрозділів

системи науково-освітньої діяльності Національної академії / Г. В. Муравицька //

Інституційне забезпечення кадрової політики у державному управлінні:

становлення та розвиток : матеріали щоріч. Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар.

участю (м. Київ, 29 трав. 2015 р.) / Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України. – Київ : НАДУ, 2015. – С. 35-37.

8. Муравицька Г. В. Навчальний контент електронної освіти в системі

сучасної підготовки публічних управлінців / Г. В. Муравицька // Європейські

принципи і стандарти підготовки публічних управлінців: орієнтири для України :

матеріали щоріч. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 5-6 листоп. 2015 р.) /

Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - Київ : НАДУ, 2015. – С. 279-281.

9. Муравицька Г. В. Європейські стандарти упровадження електронного

урядування: досвід для України / Г. В. Муравицька // День інформ. сусп-ва – 2016

: матеріали щоріч. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (м. Київ, 19 травня 2016

р.) / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Київ : НАДУ, 2016. –

С. 192-197.

10. Муравицька Г. В. Пріоритети публічної політики у сфері культури /

Г. В. Муравицька // Державна служба та публічна політика: проблеми і

перспективи розвитку : матеріали щоріч. Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар.

участю (Київ, 27 травня 2016 р.) / за заг. ред. А. П. Савкова, М. М. Білинської, С.

В. Загороднюка ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Київ : НАДУ,

2016. – С. 179-181.

11. Муравицька Г. В. Інформаційний аспект публічного управління в

соціогуманітарній сфері / Г. В. Муравицька // Публічне управління: ціннісні

орієнтири, стандарти якості та оцінка ефективності. У 5 ч. Ч. 4. Соціогуманітарна

політика: пріоритети публічного управління : матеріали щоріч. Всеукр. наук.-

практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 26 трав. 2017 р.) / за заг. ред. В. С. Куйбіди,

11

А. П. Савкова, С. В. Загороднюка ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України. – Київ : НАДУ, 2017. – С. 82-84.

12. Муравицька Г. В. Інформаційна база галузі науки “Державне

управління” як продукт наукової діяльності / Г. В. Муравицька // Публічне

врядування в Україні: стан, виклики та перспективи розвитку. У 5 т. Т. 3 :

матеріали щоріч. Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 25 трав.

2018 р.) / за заг. ред. В. С. Куйбіди, М. М. Білинської, О. М. Петроє ; Нац. акад.

держ. упр. при Президентові України. – Київ : НАДУ, 2018. – С. 95-84.

Праці, опубліковані в інших виданнях

13. Муравицька Г. В. Деякі аспекти філософського розуміння науки

державного управління / Г. В. Муравицька // Актуальні проблеми державного

управління : зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. Вип. 2(62) / Нац. акад.

держ. упр. при Президентові України, Одес. регіон. ін-т держ. упр. ; редкол.: М.

М. Іжа (голов. ред.) [та ін.]. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2015. – С. 13-16.

14. Муравицька Г. В Інформація як стратегічний ресурс організації

науково-дослідного процесу [Електронний ресурс] / Г. В. Муравицька //

Демократичне врядування : наук. вісн. : електрон. наук. фах. вид. Львів. регіон. ін-

ту держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - Львів : ЛРІДУ

НАДУ, 2015. – Вип. 15. – Режим доступу :

www.lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/visnyk15/fail/Muravytska.pdf.

15. Муравицька Г. Інформаційна складова освітньої діяльності в системі

публічного управління / Г. Муравицька // Науково-інформаційний вісник з

державного управління : щокв. наук.-інформ. журн. / Нац. акад. держ. упр. при

Президентові України. – 2016. – № 2. – С. 17-19.

12

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ .......................................................................... 14

ВСТУП ............................................................................................................................ 15

РОЗДІЛ 1 БАЗОВІ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

ІНФОРМАЦІЙНО-РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАЛУЗІ НАУКИ

“ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ” ................................................................................. 24

1.1 Поняття та складові національного науково-інформаційного простору ........ 24

1.2 Методологічні аспекти дослідження інформаційного забезпечення науково-

дослідного процесу в галузі державного управління ................................................ 43

1.3 Організація формування інформаційно-джерельної бази наукового

дослідження ................................................................................................................... 64

Висновки до розділу 1 .................................................................................................. 79

РОЗДІЛ 2 СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНО-

РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАЛУЗІ НАУКИ “ДЕРЖАВНЕ

УПРАВЛІННЯ” ........................................................................................................... 81

2.1 Аналіз концептуально-дослідницьких напрямів розвитку галузі науки

“Державне управління” в умовах функціонування суспільства знань .................... 81

2.2 Характеристика організаційно-правових та функціональних аспектів

інформаційного забезпечення галузі науки “Державне управління” .................... 101

2.3 Проблеми інформаційно-ресурсного забезпечення наукових досліджень у

галузі державного управління .................................................................................... 118

2.4 Трансформація бібліотечних інституцій в сучасні інформаційні центри

наукових досліджень ................................................................................................... 133

Висновки до розділу 2 ................................................................................................ 143

РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-

РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАЛУЗІ НАУКИ “ДЕРЖАВНЕ

УПРАВЛІННЯ” ......................................................................................................... 147

3.1 Підходи до впровадження інтегрованої інформаційної системи управління

науково-освітньою установою ................................................................................... 147

3.2 Моделювання інтегрованої корпоративної інформаційної системи ............. 169

13

3.3 Концептуалізація розвитку інформаційно-ресурсної бази галузі науки

“Державне управління” як складової галузі знань “Публічне управління та

адміністрування” ......................................................................................................... 179

Висновки до розділу 3 ................................................................................................ 198

ВИСНОВКИ ................................................................................................................. 201

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................... 209

ДОДАТКИ .................................................................................................................... 243

14

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АБІС – автоматизована бібліотечна інформаційна система

АІПС– автоматизована інформаційно-пошукова система

АІСУ – автоматизована інформаційна система управління

БД – бази даних

ДСТУ – державний стандарт технічних умов

ЕБ – електронна бібліотека

ЗВО – заклад вищої освіти

ІАС – інформаційно-аналітична система

ІІСУ – інтегрована інформаційна система управління

ІПС– інформаційно-пошукова система

ІР – інформаційні ресурси

ІРЗ – інформаційно-ресурсне забезпечення

ІС – інформаційні системи

ІТ – інформаційні технології

НРІР – Національний реєстр інформаційних ресурсів

НСНТІ – Національна система науково-технічної інформації

НТІ – науково-технічна інформація

САБ – система автоматизації бібліотек

СНІР – система національних інформаційних ресурсів

УкрІНТЕІ – Український інститут науково-технічної експертизи та

інформації

15

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Наука державного управління, як

особлива складова галузі знань, розвивається під впливом становлення

глобального інформаційного суспільства, в якому обмін інформацією і знаннями,

засоби їх розповсюдження набувають особливих форм. Насамперед це пов’язано з

інформатизацією та цифровізацією, які прискорюють процес формування й

використання інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій та надають

нові можливості створювати, поширювати, використовувати наукову інформацію

і знання. З урахуванням цього наукові дослідження в галузі державного

управління, а також публічного управління та адміністрування загалом, покликані

вдосконалити систему державного управління та місцевого самоврядування,

надати їй випереджального характеру.

Разом з тим, низький рівень упровадження та використання можливостей

інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій у процесі наукової

діяльності в галузі державного управління зрештою призводить до значного

відставання відповідних наукових та науково-освітніх установ від

загальносвітових тенденцій інформаційного та наукового розвитку. З

урахуванням цього, пріоритетним завданням в інформаційному забезпеченні

наукової діяльності повинен стати інноваційний розвиток науково-

інформаційного середовища, що впливатиме на формування розвинутої

інформаційної бази науки державного управління, забезпечить підвищення

ефективності та результативності організації наукової діяльності, а у підсумку,

створить передумови для формування цілісної, орієнтованої на науковців системи

знань. Незважаючи на важливі досягнення в галузі науки “Державне управління”,

на сьогодні залишаються недостатньо розробленими підходи до вирішення

проблем інформаційно-ресурсного забезпечення, зокрема в частині використання

можливостей технології корпоративних комунікацій з метою об’єднання

існуючих інформаційних ресурсів в єдину, централізовану, керовану

інформаційно-комунікаційну систему.

16

Теоретична основа дослідження ґрунтується на фундаментальних працях

відомих вітчизняних та зарубіжних вчених, практиків, аналітиків, експертів. Різні

аспекти розв’язання проблем державно-управлінської науки досліджувались в

працях відомих вчених В.Бакуменка [2-6], М.Білинської [185], К.Ващенка [13, 25],

В.Князєва [76-78], Ю.Ковбасюка [80], В.Корженка [224], В.Куйбіди [100],

О.Оболенського [135], Ю.Сурміна [208-218], В.Скуратівського [202],

В.Трощинського [202], П.Петровського [153], Е.Тоффлера [225-227], Фр.Фукуями

та ін. Зокрема, К.Ващенко, Ю.Ковбасюк, Ю.Сурмін [25, 91] здійснювали системне

дослідження розвитку галузі науки “Державне управління”, визначили її

проблемне поле та напрями розвитку. Концептуальні та теоретико-методологічні

засади розвитку галузі науки “Державне управління” досліджували В.Бакуменка,

В.Князєв, Ю.Сурмін та ін. Окремі питання досліджуваної проблематики, що

пов’язані з методологією організації та проведення наукових досліджень в галузі

державного управління розглядались В.Корженком [224], С.Кравченком [97, 98],

П.Петровським [153], Ю.Сурміним [213].

Аналізу різних аспектів інформаційного забезпечення в галузі науки

державного управління присвячені праці провідних українських вчених

О.Акімова [142], Н.Грицяк [58], В.Дрешпака [36], О.Зозулі [52], І.Клименко [74],

Р.Калюжного [60], О.Карпенка [65], Т.Крушельницької [56], О.Кукаріна [154],

Ю.Нестеряка [140], А.Панчука [147], С.Соловйова [58], В.Садовенка [194],

О.Твердохліба [220], С.Телешуна [221], П.Шпиги та ін. Зокрема, Л.Полякова [158]

досліджувала державне управління інформаційно-освітнім середовищем

інноваційних університетських комплексів. А.Васильєв, В.Хоменко, В.Любчак,

В.Лунячек [64] розглядали створення інтегрованих інформаційних систем для

підтримки діяльності вищих навчальних закладів. Інформаційні системи та

технології в управлінні, освіті, бібліотечній справі розглядали П.Орлов,

О.Луганський [144]. Особливостям формування національного відкритого

науково-інформаційного простору присвячені праці В.Попика [162], С.Здіорука,

А.Іщенка, М.Карпенка [50].

17

Дослідження бібліотеки з позиції інформаційного підходу як окремого

інформаційного ресурсу організації та проведення наукових досліджень,

відображені у працях відомих науковців-бібліотекознавців: О.Воскобойнікової-

Гузеєвої [18], В.Горового [30], В.Копанєвої [95], Р.Мотульського [117], Н.Пасмор

[152], В.Скворцова [198], М.Слободяника [199], Ю.Столярова [205],

Я.Чепуренко [232], Г.Шемаєвої [237-241], Я.Шрайберга [242] та ін.

Вищезазначені науковці сформували велику теоретико-методологічну базу

для дослідження означеної нами проблеми. Але, відзначаючи важливість та

наукову цінність наявних досліджень, необхідно констатувати про недостатній

рівень розробленості проблеми належного інформаційно-ресурсного забезпечення

наукових досліджень в галузі науки “Державне управління”, зокрема задля

формування сучасного систематизованого інформаційного середовища. Саме

тому, ці обставини й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, визначили

його мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне

дослідження проводилось в межах комплексного наукового проекту Національної

академії “Державне управління та місцеве самоврядування” за темами:

“Інституційне проектування та моделювання стратегічного розвитку Національної

академії державного управління при Президентові України” (ДР № 0115U004065),

“Стан та перспективи розвитку науки державного управління” (ДР №

0118U000633), роль автора у виконанні яких полягала у розкритті інформаційної

складової досліджуваних процесів.

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в

обґрунтуванні підходів і теоретико-методологічних положень щодо

вдосконалення інформаційно-ресурсного забезпечення галузі науки “Державне

управління”.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішені такі завдання:

− визначити основні складові інформаційно-ресурсного забезпечення галузі

науки “Державне управління” та уточнити пов’язаний з ним понятійно-

термінологічний апарат;

18

− установити ключові методологічні аспекти дослідження інформаційного

забезпечення галузі державного управління;

− виявити головні проблеми сучасного стану інформаційного забезпечення

галузі науки “Державне управління” та розробити підхід до їх розв’язання;

− розкрити та проаналізувати організаційно-правові чинники

інформаційного забезпечення галузі науки “Державне управління”;

− визначити ключові напрями інформаційно-ресурсного забезпечення

наукових досліджень з державного управління в умовах стрімкого розвитку

інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій;

− запропонувати авторську розробку структурно-функціональної моделі

формування інформаційно-ресурсної бази галузі науки “Державне управління”;

− розробити Концепцію розвитку інформаційно-ресурсної бази галузі

науки “Державне управління” і галузі знань “Публічне управління та

адміністрування”, що забезпечує впровадження інтегрованої інформаційної

системи в науково-освітніх установах, у яких виконуються наукові дослідження з

державного управління.

Об’єкт дослідження – галузь науки “Державне управління”.

Предмет дослідження – інформаційно-ресурсне забезпечення галузі науки

“Державне управління”.

Методи дослідження. На всіх етапах дисертаційного дослідження для

досягнення наукової об’єктивності означеної мети та вирішення поставлених

завдань використовувалися міждисциплінарний і системний підходи, а також

широкий комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, серед яких:

− аналіз і обробка емпіричних даних, синтез, порівняння – з метою

узагальнення, аналізу та наукової інтерпретації первинної інформації, яка була

зібрана відповідно до тематики наукового дослідження;

− логіко-семантичний, абстрагування, порівняння – використовувався у

процесі вдосконалення понятійно-термінологічного апарату наукового

дослідження;

19

− логіко-гносеологічний, структурування та систематизації – дозволили

розглянути науку державного управління як систему знань та процес отримання

нових знань;

− аналіз та синтез, порівняльний, структурний, функціональний аналіз

дозволили розглядати й аналізувати досліджувані явища і процеси у

взаємозв’язку, взаємозалежності та розвитку; здійснити формально-логічне

уточнення засад розвитку галузі науки державного управління; структурно-

функціональний аналіз використовувався під час побудови моделі інформаційно-

ресурсної бази галузі науки “Державне управління” та галузі знань “Публічне

управління та адміністрування”;

− теоретичне моделювання, абстрагування, систематизація, опис, індукція

та дедукція застосовувались з метою розроблення й характеристики: 1) моделі

інтегрованої корпоративної інформаційної системи управління науково-освітньою

установою; 2) структурно-функціональної моделі формування інформаційно-

ресурсної бази галузі науки “Державне управління” та галузі знань “Публічне

управління та адміністрування”;

− класифікація та систематизація використовувались на етапі:

1) формування та оброки джерел інформації, що дозволило узагальнити

законодавчу, нормативну та наукову базу дослідження; 2) удосконалення

класифікації інформаційних ресурсів науково-технічної інформації;

− формально-логічний, синтезу, абстрагування – застосовувалися під час

підведення підсумків, формулювання висновків та пропозицій відповідно до мети

дослідження.

Інформаційну базу дослідження становлять загальнодержавні законодавчі і

нормативно-правові документи, теоретико-методологічною основою вирішення

поставлених у дисертаційному дослідженні завдань є праці вітчизняних та

зарубіжних вчених, результати проектної та програмної діяльності, зокрема

проект програми ЄС Темпус.

20

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що у

дисертаційній роботі:

уперше:

− запропоновано Концепцію розвитку інформаційно-ресурсної бази галузі

науки “Державне управління” як складової галузі знань “Публічне управління та

адміністрування”, яка передбачає новий формат єдиного інформаційного науково-

освітнього середовища, що відповідає сучасному стану розвитку інформаційно-

комунікаційних та цифрових технологій, сприяє централізованому та

систематизованому зберіганню даних в електронному вигляді з метою

забезпечення інформаційних потреб та підвищення якості надання інформаційних

послуг, відповідно, створить передумови для формування цілісної, орієнтованої на

науковців системи знань;

− розроблено структурно-функціональну модель формування

інформаційно-ресурсної бази галузі науки “Державне управління” та галузі знань

“Публічне управління та адміністрування”, побудовану з урахуванням

послідовної структуризації формалізованих процесів, що включає: основні види

діяльності, пов’язані із наукою – науково-освітню та науково-інформаційну;

широку типологізацію інформаційних ресурсів; напрями інформаційно-

ресурсного забезпечення науково-освітньої діяльності; ця модель

характеризується прикладною спрямованістю та забезпечує системний підхід до

інформаційно-ресурсного забезпечення цієї галузі науки;

удосконалено:

− класифікацію інформаційних ресурсів науково-технічної інформації, що

становлять інформаційно-джерельну базу наукового дослідження, зокрема,

здійснено розподіл, з урахуванням видових ознак, науково-технічної літератури,

документації, інформаційних ресурсів як систематизованого зібрання,

зафіксованого на рукописних, паперових та електронних носіях;

− підхід до впровадження в науково-освітніх установах інтегрованої

інформаційної системи управління (ІІСУ), що передбачає об’єднання на основі

сучасних інформаційних технологій в єдину систему функцій управління

21

кадровими, матеріальними, фінансовими та інформаційними ресурсами наукового

або науково-освітнього закладу за рахунок автоматизації відповідних процесів;

набули подальшого розвитку:

− понятійно-термінологічний апарат теорії державного управління, зокрема

запропоновано визначення таких понять: “інформаційно-ресурсне забезпечення”,

“інформаційно-ресурсна база галузі науки “Державне управління”, “науково-

інформаційна діяльність в галузі державного управління”, “інформаційне

забезпечення наукових досліджень в галузі державного управління”;

− концептуально-дослідницькі напрями розвитку галузі науки “Державне

управління”, що базуються на сутнісних аспектах і взаємозв’язку науки та

практики державного управління: 1) системний характер поняття “державне

управління”; 2) потреба в розвитку галузі науки “Державне управління” як

самостійної сфери 3) розвиток “державного управління” як складного

багатоаспектного явища; 4) тісне органічне поєднання теоретичних засад і

управлінської практики державного управління; 5) розвиток “державного

управління” як наукового напряму; 6) інтенсифікація розвитку державно-

управлінської науки; 7) розвиток галузі науки “Державне управління” як

інформаційної системи;

− пріоритетні напрями розвитку науково-інформаційної бази галузі науки

“Державне управління” та галузі знань “Публічне управління та адміністрування”,

пов’язані з інформатизацією та цифровізацією науково-дослідної діяльності,

зокрема: запровадження і використання переваг, які на сьогодні надають

інформаційно-комунікаційні та цифрові технології; техніко-інформаційна

реконструкція наукових бібліотек; нарощування інформаційно-пошукових

систем, створення наукових баз і банків даних, баз знань; розвиток інформаційних

центрів, наукових порталів, інституційних репозитаріїв, архівних фондів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що

розроблені в дисертації положення, висновки та рекомендації були використані:

− Міністерством соціальної політики України в процесі експлуатації

“Системи електронного документообігу Міністерства соціальної політики України”

22

на базі програмного забезпечення “Автоматизована система управління

документами “ДОК ПРОФ 3”, зокрема враховані напрацювання в напрямі

застосування наукових підходів до впровадження в науково-освітніх установах

інтегрованої інформаційної системи управління (ІІСУ), що дасть змогу здійснювати

системний аналіз діяльності вищого органу державної влади з метою побудови його

функціональної та інформаційної моделі, удосконалювати діяльність органу за

рахунок упровадження інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій

(довідка від 21 вересня 2018 року № 18145/0/2-18/25);

− Національним агентством України з питань державної служби, зокрема,

авторську розробку структурно-функціональної моделі формування

інформаційно-ресурсної бази галузі науки “Державне управління” враховано в

Інтегрованій інформаційній системі управління людськими ресурсами на

державній службі “HRIMS” при формуванні схеми процесів підготовки та

підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого

самоврядування “HR 2.2.1 Планування навчання державного службовця”,

“HR 2.3.1 Підготовка державного службовця”, “HR 2.6.3 Самоосвіта” (довідка від

31 травня 2018 року № 5284/50-18);

− Державним агентством з питань електронного урядування України,

зокрема, під час підготовки проекту Закону України про внесення змін до Закону

України “Про Національну програму інформатизації”, враховано пропозиції

автора щодо уточнення ключових термінів і понять “інформатизація” та

“інформаційний ресурс” (довідка від 03 липня 2018 року № 1/06-1-1224);

− Національною академією державного управління при Президентові

України, кафедрою інформаційної політики та цифрових технологій при розробці

та викладанні навчальної дисципліни “Інформаційно-аналітичні технології в

організації та проведенні наукових досліджень” для спеціальності 281 “Публічне

управління та адміністрування”, в ході якого зокрема, використовуються

методичні підходи до інформаційно-аналітичного, інформаційно-ресурсного та

бібліотечно-бібліографічного забезпечення освітньо-наукового процесу в

Національній академії (довідка від 22 листопада 2017 року № 1/15-14-895).

23

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею,

у якій наведено теоретичні та методологічні положення і висновки, власні ідеї та

розробки автора, що дають змогу вирішити поставлені завдання.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати

дисертаційного дослідження апробовано в наукових доповідях і повідомленнях на

всеукраїнських науково-практичних конференціях за міжнародної участі:

“Електронний діалог влади і громади: мережа пунктів доступу громадян до

офіційної інформації в бібліотеках України” (Київ, 2015); “Кадрове забезпечення

бібліотечних підрозділів системи науково-освітньої діяльності Національної

академії” (Київ, 2015); “Навчальний контент електронної освіти в системі

сучасної підготовки публічних управлінців” (Київ, 2015); “Європейські стандарти

упровадження електронного урядування: досвід для України” (Київ, 2016);

“Пріоритети публічної політики у сфері культури” (Київ, 2016); “Інформаційний

аспект публічного управління в соціогуманітарній сфері” (Київ, 2017);

“Інформаційна база галузі науки “Державне управління” як продукт наукової

діяльності” (Київ, 2018).

Публікації. Основні положення й результати за темою дисертаційного

дослідження викладено в 15 одноосібних наукових працях, з яких чотири статті

опубліковано в фахових наукових виданнях України з державного управління,

одна стаття у зарубіжному періодичному виданні; сім тез доповідей у матеріалах

науково-практичних конференцій, у тому числі за міжнародною участю; три

статті у виданнях, які додатково відображають наукові результати дисертації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі

вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг

дисертації становить 258 сторінок, із них основного тексту – 208 сторінок. Робота

містить 1 таблицю, 5 рисунків та додатки. Список використаних джерел

268 найменувань.

24

РОЗДІЛ 1

БАЗОВІ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІНФОРМАЦІЙНО-

РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАЛУЗІ НАУКИ

“ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ”

1.1 Поняття та складові національного науково-інформаційного простору

Інформація є феноменом, який притаманний виключно соціуму. Існування

та розвиток людського суспільства неможливий без здійснення інформаційних

процесів, в якому інформація завжди була стратегічно важливим ресурсом.

Історія людства тісно пов’язана з історією розвитку та накопиченням інформації.

Все трансформаційні зміни в історії суспільства відбувались завдяки

накопиченню інформації і появою нових способів і засобів інформаційного обміну.

Впродовж тисячоліть людство прагнуло зібрати, зберегти і донести до

майбутніх поколінь якомога більше інформації, яку воно напрацювало на певному

етапі свого розвитку [106]. Недосконалість форм, засобів і методів передачі і

збереження накопичуваної інформації спонукали людство працювати над їх

вдосконаленням. Процес цього вдосконалення узагальнили теоретики

інформаційного суспільства О. Тофлер [225, 226, 227] і Д. Белл [7, 103]. Виходячи

з визначених ними теоретико-методологічних засад розвитку цивілізації, слід

зазначити, що суспільство досягло свого сучасного стану на основі постійного і

копіткого пошуку шляхів збереження і використання накопиченої інформації. Але

не просто інформація забезпечила розвиток суспільства. У цьому процесі

важливим положенням є те, що задля прогресу є необхідною саме

систематизована інформація. Відомо, що первісне суспільство намагалося

створити певні інформаційні масиви задля інформаційного супроводу певних дій і

процесів. Таким першим відомим упорядкованим інформаційним масивом стала

давньосхідна бібліотека ассірійського царя Ашшурбаніпала в Ніневії (VII ст. до

н.е.). Це систематизоване зібрання клинописних табличок містило головним

чином інформацію юридичного характеру, тобто ту інформацію, яка була і

25

результатом управлінської дії, і її джерелом. Першими виробниками масової

інформації стали книгодрукарі. Так, запроваджене в 1452 р. Іоганном

Гутенбергом промислове виробництво книг започаткувало нову парадигму

інформаційно-комунікативної функції держави. Фактично відбулася революційна

зміна способу матеріалізації інформації, писемне слово було змінено на друковане.

В процесі державотворення виникала необхідність у фіксації й

розповсюдженні законів, наказів та інших інструктивних інформаційних

повідомлень. Розвиток цивілізаційної культури, зародження науки та накопичення

наукових знань призвело до появи значного обсягу інформаційних ресурсів:

наукових рукописів, трактатів, книг, інформаційних матеріалів, який постійно

зростав та потребував систематизації та упорядкування. Оскільки виробництво

носіїв інформації було дорогим і трудомістким, почали створюватися спеціальні

сховища документів. У подальшому бібліотеки як систематизовані зібрання

конкретних видів документів (рукописів, книг, інформативних матеріалів) ставали

джерелом інформації.

Початкове (донаукове) уявлення про інформацію відбулось у сфері буденної

мови на основі повсякденно-побутової соціально-комунікативної практики,

відповідно до якого інформація – це повідомлення або відомості, якими люди

обмінюються між собою. Уже в 20-ті роки ХХ століття це поняття

використовувалося гуманітарними науками, зокрема, теорією журналістики, де

інформація трактувалася як опис фактів. З часом розвиток технічних засобів

комунікації розширив можливості людського спілкування. Ця обставина стала

підґрунтям для появи багатьох питань, що стосуються як природи інформаційних

процесів в рамках соціальної комунікації, так і раціональної організації технічної

бази передачі інформації [84, с. 10].

З плином часу змінюється і система соціокультурного сприйняття

інформації. Зростання та прискорення інформаційних потоків впливає на темпи і

характер розвитку суспільства, саме тому, інформація виявляється головним

джерелом руху суспільства і розвитку людини. Інформація лежить в основі

прийняття рішень, формуванні світогляду, комунікативних відносин у

26

суспільстві. Так, в термінах інформаціології (наука про інформацію), створення

картини світу представляє собою процес систематизації інформації, її

упорядкування в єдину схему [84, с. 30].

Всередині XX століття відбулась трансформація традиційного суспільства в

інформаційне суспільство й суспільство знань, в яких інформація та знання

набули стратегічного значення і вплинули на сталий розвиток суспільства.

Світове суспільство еволюціонувало у новий етап свого розвитку, для якого був

притаманний новий засіб виробництва – інформаційний. Відмінними рисами

нового історичного періоду було зростання долі інформаційних комунікацій,

створення глобального інформаційного простору, що забезпечило ефективну

взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів та задоволення їх

потреб в інформаційних продуктах і послугах. Це було пов’язано, передусім, з

процесами інформатизації та запровадженням інформаційних технологій у різні

сфери суспільного життя. Поступово інформація перетворилась на важливий

науковий, економічний, політичний та соціальний ресурс людства, ступінь

інформаційного розвитку підносить рівень і якість будь-якої сфери діяльності,

зокрема освіти і науки. Зміни, що відбуваються в інформаційній сфері,

пояснюються, передусім, бурхливим науковим та технічним прогресом, який

спричинив “інформаційний прорив”, нагромадження різноманітних фактів і

ресурсів та їх автоматизовану обробку. На сьогодні об’єктивним етапом науково

технічного прогресу є перехід від “інформаційного” до “цифрового” суспільства.

Постійне експоненціальне зростання та накопичення обсягів інформації потребує

її якісної переробки та пошуку нових форм роботи з інформацією. Тому, нові

реалії вимагають нових підходів до розуміння суті інформації.

Відповідно відбуваються кардинальні зміни щодо розуміння ролі інформації

в науковій та науково-практичній діяльності. Для того, щоб зрозуміти саму

сутність інформаційного компоненту, доцільно уточнити зміст поняття

“інформація” у його науковому значенні. На думку А.Кононюка, який є

дослідником загальної теорії інформації, саме поняття “інформація” все ширше

використовується в різних галузях науки, тим самим викликаючи підвищений

27

інтерес з боку вчених різних галузей науки. Осмислення самого феномену

інформації почалось порівняно нещодавно. Між тим, сьогодні поняття інформації

є одним з фундаментальних не тільки в інформаціогогії, але і в інших науках. З

погляду інформаціологіі, інформатика – її основна складова частина, що

представляє “процес взаємозалежності і взаємодоповнення інформації, людини,

обчислювальної техніки та засобів зв’язку” [84, с. 6].

Термін “інформація” у перекладі з латинської означає повідомлення про

стан справ або про чиюсь діяльність, відомості про що-небудь, і в такому значенні

це слово вживалось аж до середини XX столітті. Проблема інформації вважається

однією з найбільш актуальних і фундаментальних в умовах НТР. Вона, зокрема,

характеризується передачею інформаційних функцій від людини до машини у

найширших масштабах. Різні аспекти природи інформації вивчали Н.Вінер,

К.Шеннон, У.Ешбі, Л.Бріллюєн, А.Берг, М.Амосов, В.Глушков, інші вчені [210].

“Енциклопедичний словник з державного управління” трактує термін:

− інформація (лат. informatio – відомості, повідомлення, оприлюднення) – це

продукт взаємодії даних і методів, розглянутий у контексті цієї взаємодії. Це

реакція реципієнта на повідомлення у формі відео, аудіо, друкованого тексту;

− інформація це первинне поняття, точного визначення якого не існує. Нові

відомості, які прийняті, зрозумілі й оцінені її користувачем як корисні, нові

знання, які отримує користувач (суб’єкт) у результаті сприйняття і переробки

певних відомостей, входять у поняття інформації. У матеріальному світі

людини інформація матеріалізується через свій носій і завдяки йому існує.

У XX ст. слово “інформація” стало базовим терміном у безлічі наукових

галузей, отримавши особливі для них визначення і тлумачення.

Згідно з визначенням у “Новітньому філософському словнику”, інформація

(роз’яснення, виклад, обізнаність) – одне з найбільш загальних понять науки, що

позначає деякі відомості, сукупність яких-небудь даних, знань тощо. Раніше слово

“інформація” було похідним від “інформувати”, тобто надавати які-небудь

відомості [41, с. 301].

28

У науковій інтерпретації Г.Калитича та К.Коржавіна “інформація –

повідомлення (відомості, сигнали), які знижують або усувають невизначеність у

процесі прийняття рішення відносно об’єкта, який розглядається. Інформація – це

зміна (приріст) знання, розширення подання спостерігача щодо мети й шляхів її

досягнення [69, с. 28].

У науці існує два концептуальні трактування інформації [84, 210].

Згідно з першим трактуванням інформація є невід’ємною внутрішньою

властивістю кожного матеріального об’єкта без винятку. Інформація тут

осмислюється через категорію “різноманітність”, а кількість інформації – у

вираженні міри різноманітності.

У другій концепції головною властивістю інформації визнається її

нерозривний взаємозв’язок з управлінням, з функціонуванням систем, що

розвиваються, саморозвиваються, і самокерованих систем. Тому ця концепція

отримала назву функціональної або функціонально-кібернетичної. Відповідно до

цієї концепції інформація є не атрибутом всієї матерії, а лише властивістю людського

відображення дійсності, тобто управлінської діяльності людей [210, с. 211].

Отже, для класичної теорії інформації характерні як мінімум два

твердження, по-перше, твердження про “всюдність” інформації, тобто інформація

міститься у всіх об’єктах та явищах оточуючого нас світу, що представляє тим

самим певну третю іпостась матерії поряд з масою і енергією; по-друге,

визначивши міру кількості інформації, яка містяться в тому чи іншому об’єкті або

явищі, можна отримати відомості про властиву ступінь складності його

організації та ін. [84, с. 11-12].

До найважливіших властивостей інформації слід віднести: адекватність,

релевантність, універсальність, правильність, точність, актуальність або

своєчасність, загальність, ступінь подробиці, ступінь старіння. Найважливішою

властивістю інформації є здатність її відображати ті або інші об’єкти чи процеси.

Відтак ідеться про достовірність інформації. У соціології та інших науках

застосовуються безліч визначень, які характеризують інформацію: надійність,

точність, репрезентативність, системність, невичерпність, трансформаційність,

29

якість тощо. Крім того інформація має здатність нагромаджуватися, втрачатися,

забруднюватися, ущільнюватися. На переконання Ю.Сурміна, інформація на

сьогодні перетворилась в реально потужний ресурс суспільства, який має нерідко

більшу цінність, аніж інші ресурси, зокрема, фінансові, природні, трудові та інші.

Інформація у глобальному суспільному розвитку виконує багатоманітні

функції:

1) завдяки їй суспільство володіє соціальною пам’яттю, спадковістю і

спадкоємністю розвитку;

2) вона є основним засобом соціального управління;

3) без інформації неможливе формування особистості, її соціалізації, навчання;

4) вона виступає носієм усіх форм і проявів культури [210, с. 210-211].

Інформація у процесі наукового дослідження виконує кілька

найважливіших функцій:

1. Функція відображення – здатність відображати істотні аспекти природної та

соціальної реальності.

2. Кумулятивна функція – здатність нагромаджувати відомості про об’єкти.

3. Комунікативна функція – передача відомостей від суб’єкта до об’єкта, що

забезпечує їхню взаємодію.

4. Функція актуалізації – актуалізація проблем, подій, процесів.

У процесі історичного розвитку суспільства, переходу його в інформаційну

цивілізацію, відбуваються кардинальні зміни у розумінні ролі інформації як у

суспільстві в цілому, так і в будь-якій діяльності та, особливо – в управлінні.

Ці зміни можна сформулювати у вигляді таких тез:

1. Інформація перетворюється на основний вид ресурсу суспільства.

2. У суспільстві формується інформаційна інфраструктура, яка включає

нормативно-правові основи інформаційної діяльності, систем пошуку, обробки і

зберігання науково-технічної інформації, аналітичних і мозкових центрів тощо.

3. Відбувається комп’ютеризація та інтернетизація основних сфер

діяльності людини, зокрема – й управління. Збільшується чисельність

користувачів комп’ютерів та Інтернету.

30

4. Під впливом швидкого збільшення обсягів інформації, її соціально-

економічного значення відбуваються кардинальні зміни в усіх сферах

життєдіяльності людини. Ці зміни якісно перетворюють життя людини та

висувають проблеми адаптації до інформаційної цивілізації.

5. Виникають принципово нові інформаційні проблеми, пов’язані з

подальшим розвитком Інтернету як найважливішого дешевого, оперативного,

доступного джерела, здійснення ефективної комунікації, проведення

телеконференцій, пошуку спеціалізованої інформації тощо [210, с. 211-212].

На сьогодні необхідно визнати існування негативних наслідків від

експоненціального зростання інформації та динамічного множення наукового

знання. Досить швидкими темпами відбувається процес накопичення та зростання

обсягу наукової інформації. У зв’язку з цим виникають реальні труднощі роботи з

інформацією, її стає дуже важко шукати, зберігати, обробляти і використовувати.

Обсяг інформації нині такий великий, що настала криза традиційних прийомів

інформаційної діяльності. Отже, постійне експоненціальне зростання обсягів

наукової інформації створює цілий комплекс проблем, що ставить перед

суспільством потребу виживання в інформаційних потоках. Забезпечити це

можливо тільки завдяки систематизації та технологізації інформаційних процесів,

під якими розуміється виникнення, передачу, нагромадження, пошук і обробку

інформації. Потребу в технологізації інформаційного процесу зумовлено цілою

низкою обставин, серед яких: зростання обсягів інформації; проблема старіння

інформації; проблема забруднення інформації; проблема авторства інформації та

плагіату; проблема доступності інформації; проблема збереження унікальної

інформації. Для розв’язання існуючих проблем пропонується запровадження

“системного підходу”, що включає цілеспрямоване формування та перспективний

розвиток як національної, так і глобальної наукової інформаційної мережі.

Розробка концепції і технологій Глобальної інформаційної інфраструктури [248]

належить до числа найбільш широкомасштабних проектів, що реалізовується

світовою спільнотою і покликаний якісно змінити умови суспільної

життєдіяльності, і зокрема, сферу наукової діяльності.

31

У контексті даного наукового дослідження необхідно проаналізувати

існуючу термінологічну базу та надати визначення понять: інформація, наукова

інформація, науково-технічна інформація (НТІ), інформаційні ресурси, національні

інформаційні ресурси, Національна система науково-технічної інформації (НСНТІ).

Згідно із Законом України “Про інформацію”, інформація – будь-які

відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або

відображені в електронному вигляді; джерелами інформації є передбачені та

встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які

являють собою матеріальні об’єкти, що зберігають інформацію, а також

повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи. З поняттям “джерело

інформації” пов’язаний термін “носій інформації (даних)”, який визначається як

матеріальний об’єкт, призначений для зберігання та передачі даних [174].

Проаналізуємо термін “наукова інформація”. Відповідно до визначення,

даного вченими А.Михайловим, А.Чорним Р.Гіляревським – “наукова інформація

– це логічна інформація що одержується в процесі пізнання яка адекватно

відображає явища і закони природи, суспільства і мислення, і використовується в

суспільно-історичній практиці” [115]. Визначення “науковий” у терміні “наукова

інформація” не означає, що вона обов’язково отримані або використовується

тільки у сфері науки, а вказує на те, що вона відповідає загальноприйнятим в

даний час критеріям науковості. Більш повне визначення наукової інформації

може бути дано в такий спосіб: Наукова інформація – це логічна інформація, що

одержується методами дослідно-раціонального пізнання об’єктивного світу в

будь-якій сфері діяльності людей, що не суперечить системі наукових уявлень і

використовувана в суспільно-історичній практиці [49, с. 19].

Згідно із Законом України “Про науково-технічну інформацію”, науково-

технічна інформація (НТІ) – це будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та

зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-

дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та

громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або

відображені в електронному вигляді [175], отже об’єктом відносин у сфері

32

науково-технічної інформації є документована на будь-яких носіях або публічно

оголошувана вітчизняна та зарубіжна науково-технічна інформація.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про інформацію” основними

принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію;

відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і

повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність

одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації тощо.

На законодавчому рівні визначено право кожного на інформацію, що

передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання

та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних

інтересів (ст. 5). Гарантування права на інформацію забезпечується створенням

можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних

і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних

ресурсів тощо (ст. 6) [174].

Постійний розвиток інформаційного суспільства дедалі посилює роль

інформації у розв’язанні будь-яких проблем. За таких умов отримання нової

інформації, збереження і пошук вже створеної, адекватне розуміння й необхідне

використання інформації стає справою, яка вимагає часу, сил і засобів, створення

спеціальних структур чи систем, застосування найновішої техніки й технологій в

усіх організаціях, установах та закладах. Робота з інформацією сьогодні

перетворилася у всебічну й масову справу людей, а сама інформація виступає

основним джерелом інтенсифікації і гармонізації суспільного розвитку [42, с. 277].

Стрімкий розвиток комп’ютерної техніки, електронних комунікацій та

інформаційних технологій призвів до інформатизації суспільства, яка

розглядається як глобальний, загальноцивілізаційний процес активного

формування й широкомасштабного використання інформаційних ресурсів [42, с. 277],

які узагальнюють і концентрують всі наявні відомості з різних галузей діяльності

людини. Прискорене й ефективне формування сучасного науково-інформаційного

простору можливе лише шляхом створення та прогресивного функціонування

33

ринку інформаційних продуктів і послуг як основи отримання, опрацювання й обміну

інформаційними ресурсами, підвищення рівня інформаційної культури та знань.

Існують різні підходи до тлумачення поняття “інформаційні ресурси”.

На нашу думку сучасна наукова парадигма потребує нового й більш чіткого

визначення поняття “інформаційні ресурси”. Проаналізуємо різні наукові погляди

щодо тлумачення цього терміну. Якщо перше визначення терміну

“інформаційний ресурс”, введене Законом України “Про Концепцію Національної

програми інформатизації”, тлумачить “інформаційний ресурс як сукупність

документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних)” [177],

то Концепцією формування системи національних електронних інформаційних

ресурсів, термін “національні електронні інформаційні ресурси” вжито у значенні

“це ресурси незалежно від їх змісту, форми та місця створення, форми власності,

що призначені для задоволення потреб громадян, суспільства, держави”. Але

дещо відмінний погляд існує на тлумачення поняття “національна система

інформаційних ресурсів” в Національній програмі з інформатизації, відповідно до

якої – “це розподілений банк даних і знань з різних галузей виробництва, науки,

культури, освіти”. Відповідно до законодавства України “систему національних

інформаційних ресурсів” утворюють державні і недержавні інформаційні ресурси,

але варто зауважити, що у чинних нормативно-правових актах відсутнє

трактування поняття “національні інформаційні ресурси”.

На переконання Ю.Сурміна, саме з подальшим розвитком суспільства в

ньому постійно зростає роль інформаційних ресурсів, у якому узагальнюються та

концентруються всі наявні відомості про різноманітні сфери людської

життєдіяльності. Складовими цього процесу є, як правило, загальний ріст обсягів

інформації, а також зростання економічного, соціального, політичного та інших

ефектів від її використання [217, с. 252].

Інформаційний ресурс, на думку О.Твердохліба, є особливим типом

інформації, її актуалізованою, оціненою формою з точки зору ймовірного

прагматичного використання, інформація, яка є затребуваною, на яку існує попит.

Тобто для того, щоб інформація перетворилась на інформаційний ресурс, вона

34

повинна пройти процедуру переоцінки наявних у ній знань, виявлення їх

функціонального призначення для подальшого використання. Разом з тим власне

інформаційний ресурс може існувати лише до певного моменту існування певного

напряму діяльності, а одночасно з його зникненням він перестає бути актуальним

та перетворюється на певну сукупність, масив інформації, який в подальшому за

певних обставин знову оцінюється, актуалізується та перетворюється на

інформаційний ресурс. Таким чином, визначальною характеристикою власне

інформаційного ресурсу є його динамічність [220, с. 68-69].

В “Енциклопедичному словнику з державного управління” інформаційний

ресурс (англ. information resource) трактується В.Логвіновим та І.Рубаном як:

1) сукупність документів, інформації та даних в інформаційних системах

(бібліотеках, архівах, банках даних тощо); 2) окрему документовану інформацію

та сукупність документованої інформації у складі інформаційних систем (базах і

банках даних, бібліотеках, архівах тощо); 3) організовану за єдиною технологією

сукупність інформаційних продуктів, у тому числі бази даних [41, с. 298].

Під “інформаційним ресурсом”, за визначенням К.Коліна, слід розуміти

перш за все масиви документів із зафіксованою на них інформацією, документи

чи бази даних, що містять певну інформацію, а саму інформацію – як зміст цих

документів або баз даних. Інформаційні ресурси є тією частиною наявних в

суспільстві знань, що відчужена від своїх творців і матеріалізована у вигляді

документів, комп’ютерних баз даних і знань, алгоритмів і програм

автоматизованих пристроїв, тобто знань, що представлені в проектній формі,

підготовлені для доцільного соціального використання [81, с. 96-99].

Інформаційні ресурси, на думку Д.Дубова та С.Дубової, є з одного боку,

окремо документованою інформацією чи сукупністю документованої інформації у

складі інформаційних систем (баз і банків даних, баз знань, бібліотек, архівів,

фондів та ін.), а з іншого, – сукупністю довідково-інформаційних фондів з

необхідним довідково-пошуковим апаратом і відповідними технічними засобами

зберігання, обробки та передачі інформації [39, с. 112].

35

Вчені Л.Кутідзе, Н.Куперда, О.Олійник стверджують, що інформаційними

ресурсами є знання, відомості, дані, одержані в процесі розвитку науки і у

практичній діяльності людей, що можуть бути використані в суспільному

виробництві та управлінні як чинник, який впливає на збільшення обсягів

виробництва та підвищення його ефективності. Вони є особливим видом ресурсу,

що ґрунтується на ідеях і знаннях, нагромаджених у результаті науково-технічної

діяльності і подані у формі, придатній для збору, реалізації та відтворення [55, с. 18].

У науковій інтерпретації Г.Калитича та К.Коржавіна, “інформаційний

ресурс” – це проміжна ланка між знанням – наукою й дією – матеріальним

результатом. Інформаційним ресурсом стають знання у вигляді повідомлень. До

пасивних форм знань належать книги, журнали, статті, патентні описи, банки

даних; з них ще має бути вилучена інформація. До активних форм існування

інформаційного ресурсу належать такі: модель, алгоритм, програма, проект, база

знань (як підсистема штучного інтелекту) [69, с. 30].

На думку Ю.Нестеряка, інформаційні ресурси включають інформацію та

знання, а також лінгвістичні засоби, що застосовуються для опису конкретної

предметної галузі і для доступу до інформації та знань. Вони формуються в

результаті діяльності як органів державної влади, так і державних та недержавних

підприємств, наукових, навчальних і громадських організацій. У процесі

формування і використання інформаційних ресурсів здійснюється збір, обробка,

збереження, пошук і видача інформації за запитами або регламентом [140, с. 94].

За визначенням В.Куйбіди, інформаційний ресурси – документи і масиви

документів у формах та у вигляді, які зареєстровані у спеціальних організаціях за

дорученням органів управління, мають структуру, яка відповідає нормативним

актам і угодам, і містить інформацію з усіх напрямів життєдіяльності суспільства

[99, с. 28]. Вони є симбіозом двох складових: формально-логічної (інформаційної) та

семантичної. Формально-логічною складовою є бази знань і способи їх отримання.

Семантична складова є інформацією у вигляді потенційного знання [99, с. 184].

36

Деякі автори, серед яких Л.Губерський, Є.Камінський, Є.Макаренко,

поняття “інформаційних ресурсів” розглядають невід’ємно від поняття

“національних інформаційних ресурсів” [57, с. 322].

Відповідно до визначення Ю.Приймака, національні е-ІР, це не просто

результати інтелектуальної праці, отримані в період життя людини з різних сфер

діяльності, а й уся належна суб’єктам права власності е-інформація, включаючи

окремі е-документи, масиви е-документів, незалежно від змісту, форми, часу і

місця їх створення та форм власності, а також кінцеві результати наукової, творчої

діяльності, які мають інформаційну цінність, зберігаються в інформаційній системі

країни та доступні для вільного використання фізичною чи юридичною особою,

суспільством, та державою за допомогою е-урядування. [164, с. 129].

До інформаційних ресурсів органів державної влади, на думку І.Клименко,

належать ресурси, вироблені в результаті діяльності органів державної влади, а

також ресурси, вироблені на замовлення і в інтересах органів державної влади

організаціями всіх форм власності. До основних завдань управління

інформаційними ресурсами відносять: створення інформаційних ресурсів,

необхідних для виконання завдань державного управління [74, с 296].

Основним видом електронних інформаційних ресурсів органів державного

управління, на думку Я.Чепуренко, є офіційні веб-сайти Верховної Ради України,

Президента України, органів виконавчої та судової влади, інформаційне

наповнення яких постійно оновлюється та розширюється [233, с. 58-65.]

Найбільш прийнятним варіантом термінологічного визначення

“інформаційних ресурсів”, на нашу думку, є визначення В.Пархоменка відповідно

до якого, “це окремі документи і масиви документів, результати інтелектуальної,

творчої та інформаційної діяльності, бази та банки даних, всі види архівів,

бібліотеки, музейні фонди та інші, що містять відомості і знання, зафіксовані на

відповідних носіях інформації, є об’єктами права власності всіх суб’єктів України

і мають споживчу вартість (політичну, економічну, соціокультурну, оборонну,

історичну, ринкову, інформаційну тощо)” [149, с. 46].

37

Проаналізувавши дефініції поняття “інформаційні ресурси” в нормативних

документах та розглянувши різні наукові погляди щодо його визначення, стає

зрозумілим, що не існує єдиного підходу серед науковців до цього соціального

феномена та однозначного тлумачення цього терміну. Отже, згідно із

вищезазначеними дефініціями під “інформаційними ресурсами” слід розуміти як

інформацію, тобто, знання, що включені в комунікативний процес, так і засоби її

передачі та розповсюдження. На нашу думку, основним об’єктом інформаційних

ресурсів є власне “інформація” та “знання”, які потребують систематизації,

упорядкування та перетворення їх у відповідну форму як на матеріальних

(паперових), так і електронних носіях з метою їх подальшого збереження та

використання для вирішення важливих наукових задач. Ми вважаємо, що у

процесі формування інформаційних ресурсів, актуальним на сьогодні є перехід

від пасивного накопичення наукових інформаційних ресурсів до перетворення їх

у цілісну інтелектуалізовану, орієнтовану на науковців систему знань.

Процес наукового дослідження забезпечує створена в Україні мережа

різноманітних інформаційних ресурсів, але у контексті даного наукового

дослідження актуальним є розгляд ресурсів сфери наукової та науково-технічної

інформації, бібліотечної мережи, архівних установ. У структурі інформаційних

ресурсів держави варто виокремити окрему групу інформаційних державно-

управлінських ресурсів, що є підмножиною інформаційних ресурсів в цілому.

Інформаційні ресурси, які зберігаються в організаціях, що функціонують на

території країни і містять інформацію з різноманітних аспектів діяльності органів

державної влади й органів місцевого самоврядування, юридичних осіб і громадян,

відповідають визначеним вимогам до структури й утримання, зареєстровані

відповідно до регламентованої процедури, входять у систему національних

інформаційних ресурсів [41, с. 298-299]. Основою організаційного, правового,

технологічного, нормативного забезпечення системи національних інформаційних

ресурсів є створення відповідних умов інформаційного забезпечення органів

державної влади, створення узаконених прав доступу громадян до інформації,

розроблення єдиної уніфікованої методології формування та використання ІР в

38

межах єдиного національного інформаційного простору сумісного з світовим,

формування національних систем БД різних соціальних сфер інтегрованих в

міжнародні та національні інформаційні мережі, забезпечення сумісності

апаратно-програмних засобів системи ІР з використанням міжнародних

стандартів та систем кодування інформації, створення національної системи

стандартизації, сертифікації інформаційних технологій, послуг та ліцензування у

галузі інформатизації з метою отримання користувачем ІР точної, повнотекстової,

вчасно наданої інформації, розроблення єдиного підходу до технічного захисту

інформації та порядку проведення робіт.

Інформаційні ресурси науково-технічної інформації є систематизованим

зібранням науково-технічної літератури і документації (книги, брошури,

періодичні видання, патентна документація, нормативно-технічна документація,

промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна

документація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані

рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), що зафіксовані

на паперових чи інших носіях [175].

В Україні створена та функціонує Національна система науково-технічної

інформації (НСНТІ) – це організаційно-правова структура, за допомогою якої

формується державна інформаційна політика, а також здійснюється координація

робіт по створенню, користуванню, зберіганню та поширенню національних

ресурсів науково-технічної інформації [175]. НСНТІ складають спеціалізовані

державні підприємства, установи, організації, державні органи науково-технічної

інформації, наукові і науково-технічні бібліотеки, об’єднані загальносистемними

зв’язками та обов’язками; підприємства будь-яких організаційно-правових форм,

предметом діяльності яких є інформаційне забезпечення. Оскільки головна

функція НСНТІ полягає у створенні в Україні умов для вільного обміну

досягненнями сучасної науки й техніки та швидкого їх впровадження в різні

галузі, то в основу діяльності цієї системи має лягти безперервне збирання всіх

видів науково-технічної літератури і патентної документації на будь-яких носіях,

39

що мають відношення до розвитку науки, техніки, виробництва, їх бібліотечно-

бібліографічна обробка, впорядковане зберігання і розповсюдження [49].

Основними завданнями та функціями НСНТІ України визначено:

1) інформаційне забезпечення та формування на основі вітчизняних і

зарубіжних джерел довідково-інформаційних фондів, включаючи бази і банки даних;

2) одержання, обробка, зберігання, поширення і використання інформації,

одержаної в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-

технологічної, виробничої та громадської діяльності юридичних та фізичних осіб;

3) організація надходження до України, обробка, зберігання і поширення

зарубіжної НТІ на основі вивчення світового інформаційного ринку;

4) підготовка аналітичних матеріалів, необхідних для прийняття

державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування

рішень з питань науково-технічного, економічного і соціального розвитку країни;

5) аналітично-синтетична обробка першоджерел, реферування

опублікованих і не опублікованих на території України джерел НТІ, створення на

цій основі і поширення інформаційної продукції та послуг;

6) розроблення і впровадження сучасних технологій в науково-

інформаційну діяльність;

7) організація пропаганди і сприяння широкому використанню досягнень

науки і техніки, передового виробничого досвіду;

8) створення загальнодоступної мережі бібліотек, інформаційних центрів

громадського користування як бази для освіти, виробництва та наукових досліджень,

системи реалізації прав громадян на культурний та фаховий розвиток [175].

Інформаційні ресурси НСНТІ України становлять сукупність довідково-

інформаційних фондів з необхідним довідково-пошуковим апаратом і

відповідними технічними засобами зберігання, обробки і передачі, що є у

володінні, розпорядженні, користуванні державних органів і служб науково-

технічної інформації, наукових і науково-технічних бібліотек, комерційних

центрів, підприємств, установ і організацій, предметом діяльності яких є

інформаційне забезпечення (ст. 10) [175].

40

Отже, узагальнюючи вищенаведене, що стосується понять та термінів, які

вживаються в інформаційній сфері, ми пропонуємо власне визначення поняття

“інформаційно-ресурсне забезпечення (ІРЗ)” – це процес, спрямований на

функціональну взаємодію складових розгалуженої комплексної інформаційної

системи, яка включає: 1) інформаційно-ресурсну складову – безліч інформаційних

об’єктів, серед яких інформаційні ресурси та компоненти (нормативно-правові,

кадрові, матеріально-технічні); 2) інформаційно-комунікаційну складову –

мережева взаємодія між інформаційними об’єктами через канали передачі

інформації, засоби зв’язку і комунікації, що включають інформаційні технології

збору, накопичення, передачі, обробки, продукування та поширення інформації та

знання; 3) інституційну складову – організаційні та юридичні інституції, які

здійснюють пошук, збирання, обробку, зберігання, передачу, розповсюдження

інформації, забезпечують створення інформаційних ресурсів з метою підтримки

інформаційних процесів та надання інформаційних послуг [184, с. 65].

На сьогодні в Україні в умовах трансформації інформаційного суспільства в

цифрове суспільство, особливого значення набуває консолідація цілісного,

наповненого значущим змістом, конкурентного на міжнародному рівні

національного науково-інформаційного простору. На нашу думку, вирішення

такого комплексу проблем, вимагає розробки методологічних основ використання

інформаційних ресурсів держави, під яким слід розуміти єдність концептуальних,

теоретичних і технологічних основ забезпечення на інформаційному рівні

формування, накопичення і використання інформації, що об’єднає в єдину

систему інформаційний простір, інформаційні ресурси, інформаційно-аналітичне

забезпечення органів державної влади у різних напрямах діяльності.

Проаналізуємо, що являє собою “єдиний інформаційний простір”. За

визначенням вчених С.Дзюби, І.Жиляєва, єдиний інформаційний простір

становить сукупність баз і банків даних, технологій їх ведення та використання,

інформаційно-телекомунікаційних систем і мереж, що функціонують на основі

єдиних принципів і за загальними правилами, що забезпечує інформаційну

41

взаємодію та задоволення інформаційних потреб користувачів. Іншими словами,

єдиний інформаційний простір складається з таких головних компонентів:

− інформаційні ресурси, що містять дані, відомості та знання, зафіксовані

на відповідних носіях інформації;

− організаційні структури, що забезпечують функціонування та розвиток

єдиного інформаційного простору, зокрема, збір, обробку, зберігання,

розповсюдження, пошук і передачу інформації;

− засоби інформаційної взаємодії громадян і організацій, що забезпечують

їм доступ до інформаційних ресурсів на основі відповідних інформаційних

технологій, що включають програмно-технічні засоби і організаційно-нормативні

документи [40, с. 178].

Національний науково-інформаційний простір являє собою комплексний,

багатокомпонентний феномен, сукупність інформаційних ресурсів, технологій,

інформаційних зв’язків, інфраструктур, є середовищем інформаційних

комунікацій, інтеграції, опрацювання й поширення одержаних у результаті

досліджень наукових даних, освоєння зарубіжної наукової інформації, обміну

новими знаннями, обговорення завдань і перспектив наукових досліджень, питань

організації наукового пошуку, координації дослідницьких зусиль, творчої

взаємодії наукових колективів і окремих спеціалістів, підтримки інтелектуальних

змагань професійних наукових співтовариств, пропаганди результатів, які можуть

бути впроваджені у практику [162, с. 3].

Формування та функціонування національного науково-інформаційного

простору забезпечують у сукупності численні й досить різнорідні складові, серед

яких: бібліотеки як провідні центри соціальних комунікацій, інтеграції й

поширення наукової інформації; спеціалізовані інформаційні системи, зокрема,

науково-організаційного спрямування, що підтримуються академіями наук,

міністерствами й відомствами, університетами, регіональними владними

структурами; наукова періодика, друкована й електронна; бібліографічні,

реферативні, наукометричні бази, ресурси нормативної і патентно-ліцензійної

інформації, документні фонди, створені центрами науково-технічної інформації та

42

безпосередньо науково-дослідними установами; нарешті – численні недержавні

інформаційні осередки, а також розбудовувані науковим співтовариством сайти

наукових товариств, сегменти соціальних мереж та блогосфери [162, с. 3].

Розбудова спільними зусиллями установ НАН України, галузевих

національних академій, провідних вищих навчальних закладів єдиної потужної

розподіленої інформаційної системи покликана забезпечити як широкий обмін

науковою інформацією всередині країни, доступ українських дослідників до

зарубіжних інформаційних ресурсів, так і дієве входження вітчизняної науки й

освіти у світовий науково-інформаційний простір, належне представлення у

ньому досягнень української науки, друкованих і електронних наукових видань,

публікацій і персоналій наших вчених. Йдеться, зокрема, про формування єдиної

навігаційної системи по різних видах розподілених ресурсів, створених як

бібліотеками, так і науковими установами, навчальними закладами, установами

культури, інформаційними центрами різних форм власності, громадськими

організаціями вчених і освітян; упровадження інтелектуального пошуку Веб-3;

розбудову електронних науково-інформаційних ресурсів відкритого та

організованого на корпоративних засадах доступу, зокрема: електронних

бібліотек, баз даних, електронних архівів, репозитаріїв наукових видань з

урахуванням секторального розподілу повноважень; створення віртуальних

читальних залів та дистанційного обслуговування, цільового інформування

наукових установ, освітніх закладів, окремих вчених відповідно до їх

інформаційних запитів, пов’язаних з виконанням дослідницьких завдань.

Формування в Україні сучасного електронного національного наукового

інформаційного простору є нагальним завданням в контексті зміцнення

інтелектуальної незалежності України, інтенсифікації інформаційних обмінів між

дослідницьким сектором і потенційними користувачами наукової продукції та

технологічних розробок, як необхідних умов здійснення модернізації всіх сфер

життя, виходу країни на шлях динамічного інноваційного розвитку, розбудови

сегментів високотехнологічного суспільства знань, інтеграції нашої держави у

світовий науково-інформаційний та культурний простір.

43

1.2 Методологічні аспекти дослідження інформаційного забезпечення

науково-дослідного процесу в галузі державного управління

Ефективність організації науково-дослідного процесу, розв’язання наукових

проблем в результаті проведення фундаментальних та прикладних наукових

досліджень в галузі державного управління, неможливе без попереднього

узагальнення та аналізу раніше накопичених наукових знань. На сьогодні в

інформаційному забезпеченні наукової діяльності першочерговим завданням є

формування сучасного інформаційного середовища, яке зорієнтоване на

реалізацію цілей наукової діяльності як ефективного механізму отримання якісно

нових наукових знань, що передбачає створення умов для широкого, відкритого

доступу до наукових знань та наукової інформації, ретрансляцію цієї інформації в

науковому інформаційному просторі.

З метою теоретичного аналізу засад інформаційно-ресурсного забезпечення

галузі науки “Державне управління” слід розглянути його методологічні аспекти

для отримання максимально обґрунтованої і систематизованої інформації про

явища та процеси, що пов’язані з інформаційним забезпеченням наукової

діяльності. Методологія дослідження інформаційного забезпечення науково-

дослідного процесу в галузі державного управління має базуватись на загальних і

спеціальних підходах до формування інструментальної й операційної основи для

вироблення теоретичних понять, категорій із відповідних проблемних питань.

Загальна цінність методології зумовлена її основним призначенням – регулювати

й оптимізувати процес людської діяльності шляхом її раціоналізації.

Методологія дослідження інформаційно-ресурсного забезпечення галузі

науки “Державне управління” базується на системному підході, основними

складовими якого є: мета – суб’єкт – об’єкт – процеси – умови – результат, що дає

змогу системно та комплексно дослідити з різних аспектів, у динаміці розвитку

всі напрями інформаційного забезпечення науково-дослідного процесу в галузі

державного управління. Системний підхід сприяє визначенню стратегії наукового

дослідження інформаційного забезпечення науково-дослідного процесу в галузі

44

державного управління з позицій системно-цільового, структурно-

функціонального, системно-комунікативного, системно-управлінського та інших

підходів [223]. Сучасні методологічні підходи дослідження інформаційного

забезпечення науково-дослідного процесу в галузі державного управління

полягають у визначенні взаємозв’язків та взаємовідносин як між елементами,

компонентами та підсистемами, так і в межах усієї системи, що дозволяє

виробити рекомендації щодо перспективних напрямів розвитку інформаційно-

ресурсного забезпечення галузі науки “Державне управління”.

Насамперед виникає потреба у проведенні аналізу співвідношення понять

“галузь науки” та “галузь знань”. Відповідно до Закону України “Про вищу

освіту”, галузь знань – основна предметна область освіти і науки, що включає

групу споріднених спеціальностей, за якими здійснюється професійна

підготовка [166]. Водночас галузь науки – це сформована сфера наукового знання,

що виокремлюється за особливими предметними основами і методологічним

інструментарієм та пов’язана із знаннями як такими, без домінуючого

фокусування на чинниках освіти та професійної підготовки. Зокрема, засобами

вирішення наукових завдань є застосування загальнонаукової і спеціальної

методології, у тому числі її специфічного категорійного апарату. До основних

вимог, які стосуються формування та подальшого розвитку галузі науки,

належать: визначення предмета науки; розробка наукових термінів і понять;

встановлення та обґрунтування фундаментального змістоутворюючого принципу,

який дає змогу пояснювати реальні факти. Натомість “галузь знань” –

фундаментальне поняття, оскільки забезпечує предметну спрямованість та

формує базову основу для певної “галузі науки” та “галузі освіти”.

У першому розділі дисертаційного дослідження нами було детально

проаналізовано сутність змісту поняття “інформація”, “інформаційні ресурси”.

Оскільки інформація на сьогодні стає основою генерування наукових знань, без

неї не може бути здійснено жодне наукове дослідження. Інформація у науковому

процесі є тим теоретичним та експериментальним підґрунтям, яке потрібно для

досягнення мети наукового дослідження і вирішення поставлених наукових

45

завдань, вона є доказом обґрунтованості, достовірності та новизни наукових

досліджень. Наукова інформація для дослідника є предметом і результатом його

діяльності. Загалом, увесь науково-дослідний процес націлений на створення

нового наукового знання. Наукове знання являє собою одночасно основний

продукт, вироблений наукою та засіб цього виробництва. Наукове знання дуже

неоднорідне, воно складається з найрізноманітніших складових, що включають в

себе ідеї, теорії, концепції, висновки, узагальнення. Кожна генерація вчених

націлена не тільки на отриманням нових наукових даних, але здійснює

систематизацію та актуалізацію усіх раніше накопичених знань, цей процес

потребує відповідного інформаційного забезпечення. Отже, організація та

здійснення наукових досліджень, значною мірою, залежать від складу, змісту та

характеру джерел інформаційного забезпечення, які для цього використовуються.

Тому досить відповідальним етапом наукового дослідження є вміння оперативно

знаходити і опрацьовувати потрібну інформацію з теми дослідження.

Опрацьовуючи та переосмислюючи зібрану інформацію, дослідник видає

специфічний науковий продукт – якісно нову інформацію.

Пізнавальний процес, за визначенням А.Кононюка, являє собою

впорядковане накопичення наукової інформації, має інформаційно-знаннєву

природу та представлений діалектичною формою: інформація – знання –

інформація – знання і т. д. Знання в об’єктивованій формі, тобто певна система

логічно організованих висловлювань і пропозицій, які зафіксовані у текстах і

функціонують у суспільстві як продукт людської діяльності, є ніщо інше, як

інформація [84, с. 37]. У знаннях наукова інформація, на думку І.Захарової,

представлена в найбільш узагальненому та систематизованому вигляді і

виражається в системах понять, в судженнях, умовиводах і теоріях [49, с. 19].

На наше переконання, під знанням також необхідно розуміти певне вміння

використовувати інформацію, наявну у науковця у формі даних, для її активного

застосування й переробки з метою отримання нового наукового знання. Отже,

основним результатом наукової діяльності є інформація, яка знаходить своє

відображення у книгах, статтях, дисертаціях та інших публікаціях. Якщо взяти до

46

уваги, що інформацією є знання, включене в комунікативний процес, то стає

очевидним, що без фіксації цих знань процес обміну інформацією між

науковцями не відбудеться.

На даний час потік наукової інформації постійно зростає, що перетворює

пошук інформації на трудомісткий процес. Де і як шукати потрібну інформацію за

темою наукового дослідження? Як правильно організувати процес наукового

дослідження та обрати стратегію дослідження? Майже немає спеціальних

підручників, посібників або порадників, які б відповідали на ці питання та

надавали реальну допомогу при їх вирішенні. Для того, щоб орієнтуватись в

інформаційних потоках, знаходити якомога більше джерел з теми наукового

дослідження, науковець повинен мати достатній рівень інформаційної культури,

тобто уявлення про систему інформаційного супроводу наукової діяльності,

зокрема, володіти знаннями щодо сутності інформації, її ролі у наукових

дослідженнях, формах і закономірностях її існування, водночас уміти здійснювати

пошук інформації, її оцінку та добір, аналітико-синтетичну обробку, накопичення,

систематизування, а також мати навички грамотно її використовувати.

Пошук інформації часто перетворюється у трудомісткий процес з причини

розміщення наукових даних у великому масиві різнопрофільних інформаційних

джерел. Тому, на наш погляд, необхідний мінімум бібліотечно-бібліографічних

знань полегшить пошук інформації і створить умови більш ефективного

опрацювання джерел. Зрозуміло, що науковець, який вільно володіє навичками

пошуку інформації в довідковому апараті бібліотеки, зможе почерпнути для себе

максимум потрібної інформації. Зокрема, вільна орієнтація в інформаційних

потоках, за умови вміння знаходити, обробляти, зберігати і використовувати

інформацію за допомогою комп’ютерів, надає можливість та перевагу сучасному

науковцю, швидко сприймати та продуктивно переробляти найактуальнішу

інформацію. Сьогодні можна стверджувати, що базовим засобом ефективної

підтримки процесу науково-дослідної діяльності є комп’ютерні засоби, що

допомагають вирішувати науковцю багатопланові завдання. Для отримання

необхідної інформації за допомогою комп’ютера науковцю необхідно вміти

47

користуватися універсальними програмами та засобами інформаційних і

телекомунікаційних технологій, такими як: електронні таблиці, текстові

редактори, програми підготовки презентацій, системи управління базами даних,

графічні пакети тощо. З появою комп’ютерних мереж з’явилась можливість

оперативно отримувати інформацію з багатьох джерел з усього світу, за

допомогою системи Інтернет кожен науковець має доступ до світових

інформаційних ресурсів, зокрема: електронних бібліотек, наукометричних баз

даних, інформаційно-пошукових систем тощо.

На наше переконання окремого аналізу потребують науково-інформаційна,

інформаційно-аналітична, інформаційно-реферативна сфери діяльності, які в

комплексі забезпечують підвищення ефективності наукових досліджень в галузі

державного управління.

В інформаційному забезпеченні наукової діяльності необхідно виокремити

науково-інформаційну діяльність, яка покликана забезпечити інформаційне

обслуговування інших видів наукової діяльності. Об’єктом науково-

інформаційної діяльності є наукова інформація, що відображає відомості про

досягнення науки, одержані в результаті науково-дослідної роботи. Основне

спрямування науково-інформаційної діяльності полягає у задоволенні потреб

науковців у науково-технічній інформації, що включає її збирання, аналітично-

синтетичну обробку, фіксацію, зберігання, пошук і поширення.

Проаналізуємо визначення поняття “інформаційна діяльність”. Відповідно до

першої редакції Закону України “Про інформацію” інформаційна діяльність – це

сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян,

юридичних осіб і держави. ДСТУ 2392-94 “Інформація і документація. Базові

поняття. Терміни та визначення” визначає інформаційну діяльність як постійне та

систематичне збирання та оброблення зафіксованої інформації з метою її

зберігання, пошуку, використання, що виконуються фізичною чи юридичною

особою. Згідно з таким тлумаченням “інформаційний процес ” складається з

наступних складових: отримання інформації; переробка (узагальнення)

інформації; накопичення (зберігання) інформації, передача інформації.

48

Рис. 1.1. Схема реалізації основних інформаційних процесів

науково-інформаційної діяльності

Основними видами інформаційної діяльності визначено:

− створення наукової інформації – це процес відображення або

документування будь-якими засобами та на будь-яких носіях науково-технічної

інформації;

− збирання наукової інформації – це процес отримання, придбання

накопичення суб’єктами інформаційних відносин інформації шляхом

використання необхідних методів та засобів;

− одержання наукової інформації – це набуття, придбання, накопичення,

відповідно до чинного законодавства України, документованої або публічно

оголошуваної інформації;

− зберігання наукової інформації – це процес, пов’язаний із забезпеченням

збереженості зібраної і обробленої інформації та її матеріальних носіїв;

− використання наукової інформації – це задоволення інформаційних

потреб науковців у науково-технічній інформації;

− поширення наукової інформації – це розповсюдженні, обнародуванні,

реалізації у встановленому законом порядку документованої або публічно

оголошуваної інформації;

− охорона та захист наукової інформації – визначає сукупність правових,

адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують

збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї.

49

Отже, науково-інформаційна діяльність як соціально-організований

різновид наукової праці, виконується в цілях підвищення ефективності

досліджень і розробок і полягає в здійсненні таких головних процесів, як: збір,

аналітико-синтетична переробка, зберігання і пошук закріпленої в документах

наукової інформації, а також в наданні (або розповсюдженні) цієї інформації

ученим-дослідникам і фахівцям в межах інформаційного забезпечення та

інформаційного обслуговування [49, c. 9].

Науково-інформаційна діяльність в галузі державного управління становить

сукупність процесів, спрямованих на забезпечення всіх потенційних

інформаційних потреб науковців, які здійснюють дослідження в галузі

державного управління, а також посадовців та державних службовців під час

виконання службових обов’язків, лаконічною та кваліфікованою інформацією про

нові знання, досвід, прогнози, одержані в ході науково-дослідної діяльності, що

полягає в її збиранні, аналітико-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку,

а також розповсюдженні через систему інформаційного забезпечення та

інформаційного обслуговування.

Методологічною основою для науково-інформаційної діяльності є концепція

“наукова інформатика” (документалістика), яка досліджує організаційну

структуру і загальні властивості наукової інформації, закономірності і технології її

функціонування в науковому середовищі, закономірності всіх процесів наукової

комунікації, найбільш актуальними з яких є: семіотичні основи наукової інформації

і наукової комунікації; моделювання інформаційних процесів і систем; властивості і

закономірності інформаційних потоків, автоматизація семантичної (смислової)

обробки інформації (реферування, індексування, переклад); автоматизація

інформаційного пошуку на базі сучасної обчислювальної техніки тощо. Необхідно

зазначити, що інформатика (документалістика) використовує специфічні методи,

які не відомі ніяким іншим науковим дисциплінам, зокрема: опис змісту документа

ключовими словами, індексування, використання дескрипторів як класів умовно

еквівалентних ключових слів, інформаційно-пошуковий тезаурус як засіб

представлення знань, інверсійна організація пошукових масивів, виборче

50

розповсюдження інформації про релевантні документи, інтерактивний пошук

інформації, ранжирування документів за ступенем релевантності, автоматична

класифікація документів за змістом, аналіз бібліографічних посилань для пошуку

інформації і наукометрії, закони зростання розсіяння і старіння публікацій, їх

інформаційної цінності.

І.Захарова, Л.Філіпова розрізняють такі процеси опрацювання інформації:

– створення документів, в яких реєструються і публікуються нові відкриття

ідеї, результати експериментів і ін.;

– збір цих документів в бібліотеках і наукових установах;

– аналіз документів для короткого, але вичерпного опису їх змісту;

– систематичний перерозподіл, при якому схожі відомості з різних документів

зводяться в тематичні сховища на основі глобальної класифікації знання;

– синтез узагальнювальних документів, в яких все оригінальне кожної

початкової роботи зводиться в загальну об’єктивну картину наукового знання [49,

c. 13].

В рамках проведеного нами аналізу детального розгляду потребує загальна

характеристика прикладного аспекту інформаційних процесів науково-

інформаційної діяльності.

Збір інформації – це процес, з якого починається вся інформаційна робота.

Він полягає в отриманні інформаційними службами повідомлень по різних

каналах зв’язку, зафіксованої в документах і на інших носіях інформації всіх

видів, що збираються у фонді або у масиві інформації. Цей початковий процес –

найважливіший для всіх наступних інформаційних процесів, для інформаційної

діяльності в цілому.

Наступний за процесом збору інформації – процес обробки інформації, який

поділяється на обробку 1) технічну і 2) наукову. Технічна обробка полягає в

обліку та реєстрації надходження повідомлень. Наукова обробка полягає в

інформаційному аналізі і синтезі, що інакше називається аналітико-синтетичною

обробкою (переробкою) інформації з первинного документа методами аналізування,

синтезування, узагальнення для створення вторинного документа [66].

51

Зберігання інформації – це процес, пов’язаний із забезпеченням

збереженості зібраних і оброблених (в інформаційних службах) повідомлень для

передачі їх у просторі та часі. Інформаційні повідомлення, реалізовані в певній

матеріальній формі, можуть зберігатися в службах: документальної інформації

(книгосховищах, депозитаріях, бібліотеках, архівах та ін.); фактографічної

інформації (редакція газет, телебачення, довідкових бюро) концептографічної

інформації (службах патентної експертизи, прогнозування); комплексних

інформаційних службах (службах і центрах інформації).

Інформаційний пошук – це процес знаходження у певному упорядкованому

масиві безлічі тих повідомлень, які відповідають запитам користувача або містять

необхідні користувачеві факти, дані. Іншими словами, інформаційний пошук

розуміється як сукупність логічних і технічних операцій, що мають кінцевою

метою знаходження документів, відомостей про них, фактів, даних, релевантних

запиту користувача. Для грамотного виконання цього важливого для науково-

інформаційної діяльності процесу необхідно опанувати методичними навичками

та стратегією інформаційного пошуку, визначенням типів пошукових завдань;

критеріями видачі інформації у відповідь на пошукові запити; показниками

ефективності інформаційного пошуку.

Розповсюдження (поширення) інформації – це завершальний інформаційний

процес, суть якого полягає у видачі відповіді на запит споживача. Розрізняють два

основні режими розповсюдження інформації (інформування): довідковий і

поточний. Довідковий режим передбачає доведення до користувача

ретроспективної інформації, у відповідь на разовий запит. Поточне інформування

полягає в наданні користувачам інформації про нові надходження в систему і

здійснюється масовими, груповими та індивідуальними методами, добре відомими

в практиці інформаційного обслуговування.

Передача та розповсюдження наукової інформації в системі наукової

комунікації здійснюється через неформальні і формальні процеси. Неформальні

процеси, як правило, здійснюються самими дослідниками засобом

безпосереднього діалогу між ученими і фахівцями. До формальних процесів

52

належать редакційно-видавничі і поліграфічні процеси, необхідні для публікації

рукопису; розповсюдження наукових публікацій, що пов’язані з такими

процесами як книготоргівля; бібліотечно-бібліографічна й архівна справа.

Забезпечує підвищення ефективності наукових досліджень в галузі

державного управління інформаційно-аналітична діяльність. Зв’язок

інформаційно-аналітичної діяльності з науковими дослідженнями, а також її тісна

спорідненість підкреслюється в багатьох працях, зокрема, на думку Ю.Сурміна та

І.Бідзюри, аналітична діяльність являє собою різновид наукової діяльності, що

інтегрований в наукове дослідження, тому відривати аналітику від науки

неможливо й шкідливо для обох цих видів діяльності [208].

Наукові дослідження прийнято поділяти за цільовим спрямуванням на дві

загальні категорії – фундаментальні та прикладні дослідження. Фундаментальні

дослідження спрямовані, передусім, на отримання й теоретичну систематизацію

нових знань, без будь-якої конкретної мети, пов’язаної із використанням цих

знань. Прикладні дослідження спрямовані, передусім, на отримання знань про

нові можливості застосування результатів фундаментальних досліджень для

вирішення конкретних завдань. На думку С.Кравченка, інформаційно-аналітична

діяльність, виходячи з її практичної спрямованості, є подібною до прикладних

досліджень [97]. Зокрема, відповідно до одного з тлумачень, “аналітика” є

формою наукового знання, що застосовується у процесах управління. Ю.Сурмін

та І.Бідзюра вважають, що часто при розв’язанні складних завдань аналітика

навіть збігається із прикладною наукою [208]. Враховуючи, що інформаційно-

аналітична робота передбачає цілеспрямований пошук, збереження та поширення

інформації, необхідної для аналізу та вибору альтернативних рішень, організацію

та контроль за проведенням прогнозно-аналітичних робіт, підготовку

інформаційно-аналітичних матеріалів за результатами наукових досліджень, на

думку С.Телешуна, актуальним є застосування системи автоматизованої

підтримки інформаційно-аналітичної діяльності, зокрема, спеціальних

інформаційно-програмних засобів, що дасть можливість оптимально організувати

супровід інформаційно-аналітичних досліджень [43].

53

На сьогодні пришвидшення темпів накопичення, оновлення та передачі

наукової інформації спровокувало певні виклики та висунуло нові вимоги до

технології організації, проведення й оприлюднення результатів наукового

дослідження, яке завжди було покладено в основу науки. Основним завданням

інформаційного забезпечення науково-дослідного процесу є інформування

учасників науково процесу про стан досліджуваних об’єктів і відповідності їх

нормативно-правовим актам та законодавству. З цією метою в Україні створено

систему інформаційно-аналітичного обслуговування користувачів із

використанням національної та світових комп’ютерних мереж, формуванням баз

даних із науково-технічної та економічної інформації. За для підвищення

ефективності дослідження науковець має бути обізнаним із національною та

зарубіжними системами науково-технічної інформації, зокрема науково-

інформаційним, програмно-технологічним і організаційно-методичним

забезпеченням системи формування інформаційних ресурсів в Україні та за

кордоном, у тому числі особливостями реферування вітчизняної і зарубіжної

наукової літератури.

З метою якісного забезпечення наукової комунікації, повноти подання

наукової інформації, оперативного обміну результатами наукових досліджень

здійснюється інформаційно-реферативна діяльність. Реферативна інформація

являє собою комунікативний простір для інформаційно-пошукових, когнітивно-

верифікаційних та науково-дослідних процесів. Використання реферативних баз

даних сприяє критичному аналізу інформації науково-комунікаційного поля,

фільтруванню значного інформаційного потоку, критичному осмисленню та

верифікації інформації дослідником під час аналізу та циркуляції інформації між

суб’єктами [186]. З урахуванням сучасних вимог реферуванню мають підлягати

всі першоджерела, наукові фахові видання установ та вищих навчальних закладів,

що здійснюється Інститутом проблем реєстрації інформації (ІПРІ) НАН України,

Національною бібліотекою України ім. В.І.Вернадського, Державною науковою

установою “Книжкова палата України ім. Івана Федорова”та ін.

54

Інформація, яка отримується у науково-технічній сфері фіксується

видавництвами, науковими установами, інституціями системи НТІ, інформаційно-

аналітичними центрами. Інформаційне забезпечення науковців в Україні

здійснюється через систему державних органів і служб науково-технічної

інформації, наукові та науково-технічні бібліотеки, у користуванні і

розпорядженні яких є інформаційні ресурси, що становлять сукупність довідково-

інформаційних фондів з необхідним довідково-пошуковим апаратом і відповідними

технічними засобами зберігання, обробки і передачі наукової інформації. Система

наукових установ, науково-технічних бібліотек та довідково-інформаційних

фондів органів науково-технічної інформації виконують функції формування

фондів першоджерел науково-технічної інформації.

Організацію наукового дослідження в галузі державного управління можна

уявити як процес, який розгортається у декілька етапів. У процесі підготовки та

проведення наукового дослідження можна виділити п’ять головних етапів:

1) етап накопичення наукової інформації: бібліографічний пошук наукової

інформації, вивчення документів основної джерельної бази, складання огляду

літератури, вибір аспектів дослідження;

2) формулювання теми, мети і завдання, визначення проблеми,

обґрунтування об’єкту, предмету, головних завдань, гіпотези дослідження;

3) теоретичне дослідження – обґрунтування напрямів, вибір загальної

методики, методів, розробка концепції, формулювання висновків дослідження;

4) проведення експерименту – розробка програми, методики, одержання і

аналіз даних, формулювання висновків і результатів дослідження;

5) оформлення результатів наукового дослідження, висновків,

рекомендацій, уточнення наукової новизни та практичної значущості.

Зарубіжні вчені, формуючи систему інформаційного забезпечення науки,

зосереджують увагу на етапності проведення наукових досліджень. На думку

К.Хамаси, Б.Джонс, Б.Келли існує декілька етапів циклу досліджень. Основними з

них є: генерація ідей; управління інформацією (інформаційними ресурсами);

55

написання пропозиції; проведення досліджень; публікація результатів;

збереження дослідження (результатів) [253].

Крім того, як стверджують В.Корженко, Н.Корабльова, О.Чаплигін, які

досліджували теоретико-методологічні засади наукової діяльності в галузі

державного управління, у науковому процесі варто виділяти етапи наукового

дослідження, що включають роботу з джерелами інформації:

− розробка концепції дослідження;

− визначення мети і завдань дослідження;

− постановка проблеми; формулювання робочої гіпотези;

− визначення системи показників;

− отримання та аналіз вторинної інформації;

− отримання та аналіз емпіричних даних;

− розробка інструментарію для дослідження;

− процес отримання даних; обробка та аналіз даних;

− формування висновків, оформлення результатів дослідження [224, с. 190].

Практично на кожному із зазначених етапів здійснення наукового

дослідження науковець звертається до інформаційних джерел. У наукових працях

Ю.П.Сурміна, одним із головних етапів у процесі підготовки та проведення

наукового дослідження, визначено – інформаційний. Зазначений етап включає

збір необхідного емпіричного, фактологічного матеріалу, його класифікацію,

визначення його місця у науковому дослідженні, аналіз літератури з теми

дослідження. Цей етап ще називають – етапом накопичення наукової інформації,

який складається із бібліографічного пошуку наукової інформації, вивчення

документів, основних джерел з теми дослідження, складання огляду літератури,

вибору аспектів дослідження. Від накопиченого матеріалу залежить подальша

організація та проведення наукового дослідження [218, с. 154-156].

Постійне зростання обсягів наукової інформації та її приріст ускладнює

організацію і методику проведення наукових досліджень і потребує системного

аналізу, накопичення та упорядкування цієї інформації. Виходячи із завдань

інформаційного забезпечення, ролі інформації в науково-дослідному процесі, за

56

визначенням М.Т.Білухи, в основу його класифікації повинно бути покладено

професійну інформаційну комунікацію, пізнавальність інформації та зміст

інформаційного забезпечення [10, с.216]. Класифікація інформаційного

забезпечення спрямована на всебічне інформування дослідників, зайнятих у

науково-дослідному процесі, про стан і зміни у функціонуванні об’єктів, які

досліджуються.

Важливим рівнем інформаційної роботи є цілеспрямований відбір

першоджерел з теми наукового дослідження, їх аналітико-синтетична переробка,

проаналізуємо зазначені етапи наукового дослідження.

Пошук, збирання та накопичення матеріалу для дослідження.

Ю.П.Сурмін у науковому виданні “Майстерня вченого” аналізував збирання

матеріалу в науці на мікро- і макроаспектах. Мікроаспект передбачає

нагромадження потрібного матеріалу для того, щоб застосувати певний метод

дослідження і отримати потім необхідне знання про об’єкт наукового

дослідження. У цьому випадку нагромадження матеріалу виступає умовою для

отримання додаткової інформації. У макроаспекті збирання матеріалу постає як

цілісний процес збирання всієї інформації, потрібної для вирішення наукового

завдання. У цьому разі спостерігається організація кількох потоків потрібної

інформації про об’єкт [210, с. 217].

Варто відзначити, що як методи збирання інформації можна

використовувати: наукове спостереження, експеримент, опитувальні методи,

аналіз документів.

Для дослідження потрібно збирати:

1) теоретико-методологічний матеріал, який становить теоретико-методологічну

основу дослідження;

2) фактографічний матеріал або формування емпіричної бази дослідження.

Для того щоб орієнтуватися в потоці наукової інформації, принципово

важливо виробити критерії відбору матеріалу. На первинному етапі дослідження,

коли тільки формується тема і метод, як правило, чіткого критерію селекції

матеріалу не існує. Величезну роль на цьому етапі відіграють консультування,

57

відбір, аналіз наукових видань та інтуїція. Але після досягнення визначеності

щодо обраної теми і методу, вони і стають інструментом відбору інформації.

Наукове дослідження, зазвичай, розпочинається з аналізу інформаційних

матеріалів з обраної теми. При цьому інформацію поділяють на:

− оглядову (вторинну) огляд наукових матеріалів;

− релеративну, що міститься в описах прототипів наукових завдань;

− реферативну (вторинну), що міститься в анотаціях, резюме, рефератах;

− сигнальну (вторинну) – інформацію попереднього повідомлення;

− довідкову (вторинну) – систематизовані короткі відомості в будь-якій галузі знань.

Науковцю необхідно збирати інформацію і визначати її місце у науковому

дослідженні – саме в цьому полягає основна складність збирання матеріалу. Цей

підхід потребує класифікації інформації за такими рубриками:

Апріорна інформація включає відомості про об’єкт і предмет планового

дослідження, які до цього часу вже були напрацьовані наукою. Завдання науковця

зводиться до збирання, повторної перевірки і систематизації такої інформації.

Гіпотетична інформація зводиться до гіпотез і припущень різного рівня

обґрунтованості стосовно досліджуваних властивостей, закономірностей

розвитку. Нагромадження цієї інформації та побудова на її базі гіпотез дає змогу

чітко зрозуміти, яке знання буде на “виході” процесу дослідження.

Методологічна інформація – інформація про метод наукового дослідження

або доведення гіпотези. Призначення цієї інформації полягає у виробленні моделі,

методики процесу дослідження.

Апостеріорна інформація – це отримання як результат наукового

дослідження відомості про об’єкт. Апостеріорна інформація є результатом

творчої діяльності дослідника, складного синтезу попередніх різновидів

інформації [210, с. 217-218].

Необхідно відзначити, що критеріями збирання матеріалу для дослідження є:

1) друковані джерела інформації та інтернет-ресурси, які є відображенням об’єкта

дослідження; 2) об’єкт дослідження, як первинне джерело інформації; 3) інтелект

дослідника або колективний інтелект. Збирання наукового матеріалу вимагає від

58

ученого певних навичок та умінь роботи з інформацією. Саме сприйняття

інформації має бути осмисленим, цілісним, мати випереджувальний характер.

Науковий матеріал потребує системного відбору, що потребує володіння

навичками класифікації інформації.

Аналіз, обробка та узагальнення наукової інформації.

Після вибору теми наукового дослідження, формулювання проблеми,

об’єкта та предмета дослідження, здійснюється визначення бази джерел

дослідження, що включає різноманітні методики збору та аналізу наукової

інформації. Науковцями розроблено алгоритм збору та аналізу наукової

інформації, який представлено на схемі (Рис.1.2.).

Рис. 1.2. Алгоритм збору та аналізу наукової інформації

Необхідно зазначити, що відповідальним етапом наукового дослідження є

отримання й аналіз первинної та вторинної інформації з теми дослідження.

Первинна інформація – це вихідна інформація, яка отримана безпосередньо

від соціологічних експериментальних досліджень та вивчення практичного

досвіду. Вторинна інформація – це інформація, отримана від аналітико-

синтетичної переробки первинної інформації та публікації інформації з теми

дослідження [235, с. 158]. Особливе значення первинна і вторинна інформація має

для написання дисертації, оскільки служить теоретичним та експериментальним

59

підґрунтям для досягнення мети дослідження і розв’язання поставлених завдань.

Вона є доказом обґрунтованості наукових положень дисертації, їх достовірності і

новизни. Достовірність – це достатня правильність, доказ того, що названий

результат (закон, сукупність фактів) є істинним, правильним. Достовірність

результатів і висновків обґрунтовується експериментом, логічним доказом,

аналізом літературних та архівних джерел, перевірених на практиці. Новизна –

характеризує принципово нове до цього часу невідоме в явищах чи процесах. До

найважливіших методів наукового пізнання належать аналітичні методи, суть

яких полягає у доказах наукового результату через логічні перетворення, аналіз

статистичних даних, опублікованих і неопублікованих документів тощо.

Первинну інформацію слід узагальнити, проаналізувати і науково

інтерпретувати, потрібно застосувати методи аналізу і обробки емпіричних даних.

В науці під методами аналізу і обробки інформації мають на увазі способи

перетворення емпіричних даних, отриманих у ході дослідження, з метою зробити

дані придатними для змістовного аналізу, перевірки дослідницьких гіпотез та

інтерпретацій. Під методами аналізу зазвичай розуміють складніші процедури

перетворення даних, які переплітаються з інтерпретацією, а під методами обробки

– переважно рутинні, механічні процедури перетворення отриманої інформації.

Загальна структура обробки інформації має такі етапи.

Етап редагування і кодування інформації, коли в інформаційному масиві

усуваються помилки запису інформації, визначається система її кодування.

Етап перенесення даних на електронні носії. Обсяг інформації, що

збирається в ході дослідження, як правило, достатньо великий. Середнє за

обсягом дослідження має не менше ніж кілька тисяч одиниць інформації. Обробка

таких масивів даних без використання сучасних комп’ютерних технологій украй

ускладнена і малоефективна тому потребує, щоб оброблювана інформація

знаходилася на спеціальних електронних носіях.

Етап введення інформації у комп’ютер. Дані наукового дослідження

вводяться в комп’ютер і розміщуються у ньому відповідно до вимог прикладної

програми обробки даних.

60

Етап перевірки якості даних і корекції помилок.

Етап створення змінних. Зібрана інформація досить часто прямо не

відповідає на запитання, що потребують відповідей у ході наукового дослідження.

Для отримання тієї або іншої характеристики може виникнути потреба виконати

чимало перетворень даних. Тому створення змінних є процедурою, де змінні –

показники, вивченню яких і присвячене дослідження.

Етап статистичного аналізу інформації. За своєю значущістю цей етап

ключовий у процесі аналізу даних. У ході статистичного аналізу виявляються

шукані статистичні закономірності та залежності. Дослідники, використовуючи

різні методи статистики, можуть достатньо повно і всебічно проаналізувати

зібрану інформацію.

Етап створення електронних і фізичних архівів. Створення архівів дає

змогу зберігати і легко знаходити в разі потреби необхідну інформацію. Наявність

добрих архівів може допомогти під час проведення повторних досліджень.

Етап підготовки звіту за результатами проведеного дослідження –

завершальний етап. Результат аналізу отриманої інформації відображають у звіті

про проведене дослідження, який містить висновки та рекомендації.

На стадії збору й аналізу наукової інформації досліднику також важливо

ознайомитись з практичним аспектом даної проблеми, тобто вивчити ступінь

розуміння доцільності розробки такої проблематики безпосередньо самими

практиками. Так, аналізуючи проблеми державного управління, слід опрацювати

у відповідних органах влади практичні орієнтири дослідження даної проблеми.

Аналітично-синтетична обробка науково-технічної інформації, відповідно

до закону України “Про науково-технічну інформацію” – це процес обробки

інформації шляхом аналізу і синтезу змісту документів з метою одержання

необхідних відомостей, а також шляхом їх класифікації, оцінки, співставлення і

узагальнення [175]. В результаті наукової аналітико-синтетичної переробки

інформації виявляють потрібні інформаційні ресурси, порівнюють їх з

інформаційними потребами та запитами користувачів інформаційних ресурсів та

узагальнюють. Матеріалізованим результатом аналітико-синтетичної переробки

61

документованої інформації є аналітичні огляди, інформаційно-аналітичні та

оглядові довідки, бібліографічні дані, інформаційні звіти про виконання завдань,

прес-релізи, що підготовлені відповідно до запитів користувачів інформаційних

ресурсів. Усі ці види інформаційної продукції є інформаційними документами.

Формування документальних потоків, масивів, ресурсів, фондів, створення

інформаційно-пошукових систем, підготовка різноманітних бібліографічних

покажчиків, фактографічних довідок, написання оглядів, редагування,

рецензування і переклад текстів є різновидами інформаційної діяльності, що

потребують знання основ аналітико-синтетичної обробки інформаційних ресурсів.

На сьогодні в умовах стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних та

цифрових технологій особливістю інформаційного забезпечення науково-

дослідного процесу в галузі державного управління є використання Інтернет-

ресурсів наукових досліджень. Інтернет простір розвивається як особлива сфера

віртуальної науки (е-наука), як найважливіший її ресурс і унікальний спосіб

наукової комунікації. На думку Ю.П.Сурмина, з розвитком Інтернет-технологій

як найважливішого дешевого, оперативного, доступного джерела управлінських

ресурсів, ефективної комунікації, проведення телеконференцій, пошуку

спеціалізованої інформації, виникають принципово нові можливості у здійсненні

інформаційних процесів [218, с. 410]. Інтернет підвищує ефективність

інформаційно-пошукових методів, контент-аналізу глобальних мереж, дає змогу

заявляти про науковий пріоритет. На сьогодні оцінювання ефективності

діяльності наукової установи і конкретного науковця стає їхня присутність у

електронному науковому просторі. Відносно науки Інтернет виконує

багатоманітні функції, які стрімко розвиваються:

1) Комунікативна – забезпечує комунікацію між індивідами, спільнотами,

організаціями, а також комунікативну складову решти функцій.

2) Презентаційна – дає змогу презентувати інтелектуальний продукт науки,

учених, дослідницькі спільноти в світовому просторі.

3) Просування – створює умови для просування інтелектуального продукту

дослідників і наукових колективів.

62

4) Комерційна – служить засобом формування національного і

міжнародних ринків інтелектуальної продукції, забезпечує її купівлю та продаж.

5) Довідково-консультаційна – є ресурсом інформації про інтелектуальні

продукти, дослідження вчених, наукові видання і засобом пошуку інформації,

потужною довідковою системою.

6) Ресурсна – виступає як потужне джерело наукової інформації.

7) Дослідна – може бути об’єктом та інструментом наукових досліджень.

8) Повчальна – є засобом дистанційного навчання та отримання освіти [210].

На нашу думку, цей перелік функцій Інтернету можна розширити, зокрема –

інформаційно-довідковою функцією. З погляду інформаційно-довідкової функції,

ми вважаємо, що Інтернет принципово нова віртуальна інформаційно-довідкова

система, яка відрізняється високою швидкістю пошуку інформацій та великими

масштабами щодо опрацювання інформації з будь-яких важливих питань. Таким

чином, Інтернет перетворився на складний об’єкт і потужний засіб наукових

досліджень, що здійснюються в галузі державного управління. Але, необхідно

визнати, що на сьогодні в повній мірі не використовують усі можливості, які

надають Інтернет-технології, досі залишається низьким рівень впровадження та

використання інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій під час

проведення наукових досліджень.

Варто зазначити, що ефективність Інтернету як інструменту в науковій

діяльності в галузі державного управління обумовлена ступенем розвитку

інформаційно-пошукових і аналітичних систем. Більш детально зупинимось на

розгляді автоматизованих інформаційно-пошукових систем та процесах

автоматизації пошуку та обробки даних.

Автоматизовані інформаційно-пошукові системи (АІПС) реалізуються на

основі використання електронно-обчислювальної техніки, в якій процеси пошуку

та передачі, а в ряді випадків і введення документів, даних та запитів повністю

автоматизовані. Основною функцією такої системи є нагромадження та

оперативний пошук документальної інформації. Попит на АІПС зумовлений

передусім швидким розвитком Інтернету, а також зростаючими у геометричній

63

прогресії обсягами інформації. На сьогодні достатньо проблематично оцінити

хоча б приблизні обсяги інформації, яку отримують державні, наукові та інші

організації, відомства, установи. Тому стає очевидним той факт, що вирішення

проблеми аналізу великого обсягу інформаційних даних можливо лише з

допомогою процесу автоматизації [33, с. 399]. Використання АІПС забезпечує:

1) зберігання великих обсягів наукової інформації; 2) швидкий пошук необхідної

наукової інформації; 3) зручний спосіб додавання, видалення та зміни інформації,

що зберігається в інформаційному масиві; 4) отримання інформації у зручному

для користувача вигляді.

Автоматизація пошуку та обробки даних можлива при відповідній їх

організації в певну структуру. Такою структурою є база даних (БД), що являє

собою сукупність пов’язаних даних, організованих за певними правилами, що

передбачають загальні принципи опису, зберігання та маніпуляції даними

незалежно від прикладних програм. БД можуть бути централізованими або

розподіленими та поділяються на: документальні; бібліографічні; реферативні;

повнотекстові; гіпертекстові; бази первинних даних, або фактографічні. Робота з

розподіленими БД відбувається за допомогою комп’ютерних мереж. Такі мережі

допомагають розв’язати проблеми пошуку, збирання, зберігання та видачі

інформації, що складають зміст систем інформаційного обслуговування. Останні

являють собою сукупність мов, алгоритмічних та технічних засобів для

запам’ятовування, зберігання, пошуку, видачі та використання інформації. Засоби

системи забезпечують організацію та управління базою даних, специфікацію

формату повідомлень, обмін повідомленнями між користувачами [33, с. 399].

Потужним інформаційним ресурсом забезпечення наукового дослідження є

банк даних – автоматизована інформаційна система, що складається з однієї або

декількох БД і системи збереження, оброблення і пошуку наукової інформації.

Таким чином, накопичення і зберігання великих інформаційних масивів –

баз даних, баз знань, дозволяє систематизувати документи за ознаками певної

тематики, а також формувати банки даних для оперативного багатоцільового

використання інформації в галузі науки державного управління.

64

1.3 Організація формування інформаційно-джерельної бази

наукового дослідження

Організація та здійснення наукових досліджень значною мірою залежать від

складу, змісту та характеру джерел інформаційного забезпечення, які для цього

використовуються. На наше переконання, формування інформаційно-джерельної

бази є важливим етапом у підготовці і проведенні дисертаційного дослідження,

тому що він дає змогу глибше осмислити науковий і практичний матеріал інших

вчених, дослідників, виявити рівень дослідженості конкретної теми, підготувати

огляд літератури з теми. Потрібну наукову інформацію дослідник отримує в

бібліотеках та органах науково-технічної інформації.

Розглядаючи джерельну базу досліджень в галузі науки “Державне

управління” як цілісну систему різноманітних носіїв інформації, сукупність

об’єктів пізнання, неминуче виникає необхідність поділу їх на певні види тобто їх

класифікації. На перший погляд може видатися, ніби класифікація зводиться до

механічного групування джерел і що вона не має суттєвого значення для

дослідника. Але, це винятково важлива і відповідальна процедура теоретико-

методологічного і логічного характеру, один з дослідницьких методів, що має

велике значення як для виявлення, вивчення і використання джерел, так і для

організації пізнавальної діяльності дослідника, опанування джерельною

інформацією та її інтерпретацією.

На сьогодні класифікація джерел наукової інформації розглядається як

важливий інструмент їх систематизації, методу поглибленого пізнання, засобу

підвищення інформативних можливостей. Класифікація джерел наукової

інформації, як невід’ємний елемент їх наукового пошуку й вивчення, суттєво

впливає на повноту і репрезентативність джерельної бази, об’єктивність і глибину

використаної інформації, її всебічність і достовірність. Водночас, маючи

прикладний характер, вона полегшує роботу дослідника з джерелами, підвищує її

ефективність і результативність.

65

Структурною одиницею класифікації джерел наукової інформації є

науковий документ. Документом називається матеріальний об’єкт, що містить

зафіксовану інформацію для її збереження і використання у науковій практиці.

Науковим документом, або документом науково-технічної інформації називається

носій, в якому в той чи інший спосіб зафіксовані наукові відомості (дані) або

науково-технічна інформація, в яких повинно бути зазначено, ким, де і коли він

був створений. У науково-інформаційній діяльності прийнято поділ документів на

дві категорії первинні і вторинні.

Первинні документи мають переважно нові науково-технічні відомості, які є

результатом науково-дослідної, проектно-конструкторської і практичної

діяльності або нове осмислення відомих ідей і фактів (це фактичні дані, зібрані

дослідником, їх аналіз і перевірка). До них відносяться більшість книг (виняток

становлять довідники), періодичні видання, науково-технічні звіти, дисертації,

депоновані рукописи тощо.

Вторинні документи є результатом переопрацювання одного або кількох

первинних документів. До вторинних документів відносяться опубліковані

документи, огляд інформації з теми, бібліографічні описи, анотації, реферати,

огляди, довідкові та інформаційні видання, переклади, бібліотечні каталоги,

бібліографічні покажчики і картотеки [235, с. 158].

Документи науково-технічної інформації представлені основними групами:

друкованими, рукописними та електронними.

Друковані документи – це друкована продукція, що пройшла редакційно-

видавничу обробку (книги, журнали, брошури). За періодичністю випуску

друковані видання поділяються на одноразові (книги) і періодичні (журнали,

газети) [10, с.136-137].

Рукописні документи – носії інформації, які не пройшли редакційно-

видавничу обробку і не виготовлені поліграфічним способом (дисертації,

науково-технічні звіти, документи обліку господарської діяльності тощо).

Із запровадженням комп’ютерної техніки з’явилися й нові машинні джерела

інформації. До них відносяться дані, які утримуються в оперативній пам’яті

66

комп’ютера та на електронних носіях. Відповідно до ДСТУ 7157:2010 “Інформація

та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості”:

електронне видання – електронний документ, який пройшов редакційно-

видавниче опрацювання, має вихідні відомості та призначений для

розповсюджування в незмінному вигляді;

електронний документ – документ, інформація в якому подана у формі

електронних даних і для використовування якого потрібні засоби обчислювальної

техніки [67].

Таблиця 1.1

Класифікація друкованих джерел інформації

№

з/п

Вид видання Характеристика та призначення

1 Офіційні Публікації законодавства, нормативно-правових актів державних і

господарських органів управління

2 Наукові Результати наукових, експериментальних та інших досліджень у різних

сферах знань

3 Науково-популярні Відомості з різних галузей науки і техніки, призначені для ознайомлення

непрофесійного загалу читачів

4 Підручники Знання наукового і прикладного характеру, зведені у систему, призначені для

педагогічних цілей

5 Виробничі Знання з технології, техніки, організації виробництва, менеджменту,

маркетингу, бухгалтерського обліку і аудиту та ін., призначені для

використання у практичній діяльності

6 Довідкові Містять коротку наукову і прикладну інформацію для ознайомлення фахівців

з певної галузі знань, а також для наукових досліджень і професійної

діяльності

7 Нормативно-виробничі Правила, норми і нормативи, технологічні вимоги, стандарти, призначені для

використання у виробництві, менеджменті, маркетингу та іншій практичній

діяльності

8 Рекламні Відомості про вироби, послуги, які рекомендуються з метою залучення

споживача

9 Патентно-ліцензійні Право на використання інтелектуальної власності, трудову діяльність у

певній сфері виробництва або бізнесу

10 Проспекти Видання рекламного характеру, що стосується конкретного виду продукції,

наприклад, наукового продукту

11 Каталоги Нормативно-виробничі довідники різних видів знань наукового і

прикладного характеру

12 Інформаційні Систематичні відомості про видані праці з питань науки і практичної

діяльності у різних галузях

Інформаційні ресурси науково-технічної інформації – це систематизоване

зібрання науково-технічної літератури і документації (книги, брошури, періодичні

видання, патентна документація, нормативно-технічна документація, промислові

каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна документація з

науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи,

67

переклади науково-технічної літератури і документації), зафіксовані на паперових

чи інших носіях [175]. Зокрема, основні джерела науково-технічної інформації,

що включають навчальні, наукові, нормативні, статистичні видання, інші

матеріали та інформаційні ресурси можна класифікувати за видами видань:

1) Навчальні видання – це видання літератури з навчальних дисциплін

(підручники, навчальні посібники, навчально-методичні матеріали), призначені

для підготовки спеціалістів в окремих галузях.

Підручник – це навчальне видання, яке містить систематизоване викладення

навчальної дисципліни (її розділу, частини), відповідає навчальній програмі й

офіційно затверджене Міністерством освіти і науки України як даний вид

видання.

Навчальні посібники – це друковані, графічні, наочні та інші матеріали

(книги, таблиці, карти, картини, макети, моделі, діапозитиви, кінофільми тощо),

які використовуються у процесі навчання з метою забезпечення кращого

засвоєння учнями знань, вмінь і навиків.

Практичні посібники – це видання, розраховані на задоволення потреб

окремих категорій спеціалістів різних галузей в їх повсякденній практичній

діяльності. Включає вона ділові поради і вказівки, як правило, що спираються на

інструктивно-нормативну документацію, про те, як здійснити ту чи іншу роботу,

або як вирішити ту чи іншу задачу. Практичні посібники тісно пов’язані з

навчальною і довідковою літературою. Значна кількість практичних посібників

видається на допомогу працівникам підприємств і організацій, слухачів, студентів

вузів, учнів ліцеїв, коледжів та ін.

2) Науково-дослідні видання. У науковій літературі фіксуються і

узагальнюються результати наукових досліджень та їхнього аналізу. Первинним

видом наукової літератури в наш час є наукові статті, що публікуються в

наукових журналах та збірниках наукових праць, а також доповіді і тези

доповідей на наукових конференціях, в яких висвітлюються різні наукові

проблеми. Більшість наукових статей присвячена викладенню оригінальних

результатів досліджень. Оглядові статті підбивають підсумок досліджень в певній

68

області знань за певний період часу. Більшого рівня узагальнення досягають

монографії – книги на певну наукову тему, написані одним автором або

невеликим колективом авторів. Крім того, до наукової літератури належать описи

винаходів та відкриття – патенти, авторські свідоцтва тощо.

Праці відомих представників наукової думки – це роботи представників

вітчизняної та зарубіжної наукової думки, видатних вчених, представників різних

класичних шкіл та течій, прогресивних державних діячів.

Монографія – це наукова праця у вигляді книги, яка містить повне або

поглиблене дослідження однієї проблеми чи теми, яка належить одному або

декільком авторам.

Наукова монографія – це наукове дослідження, в якому різнобічно й

вичерпно висвітлюється вибрана наукова проблема з критичним її аналізом,

визначенням вагомості, формулюванням нових наукових концепцій. Монографія

фіксує науковий пріоритет, забезпечує суспільство первинною науковою

інформацією, призначена для висвітлення наукового змісту та результатів

дисертаційного дослідження.

Стаття – відомості обсягом, як правило, в декілька машинописних сторінок,

опубліковані в науковому чи науково-популярному журналі, збірнику наукових

праць чи газеті.

Реферат – короткий виклад (усний або письмовий) наукової праці, вчення,

змісту книги, результатів наукового дослідження.

Тези – короткий виклад основних положень лекції, доповіді, твору.

Тези доповідей наукової конференції – науковий неперіодичний збірник,

який містить опубліковані до початку конференції матеріали попереднього

характеру (анотації, реферати доповідей і (або) повідомлень).

Збірник – це видання, яке складається з окремих робіт різних авторів,

присвячених одному напряму, але з різних його галузей. У збірнику публікуються

закінчені праці з рекомендацією їх використання.

Періодичні видання – це журнали, бюлетені та інші видання з різних

галузей науки і техніки. В періодичних виданнях можуть друкуватись праці і їх

69

результати. Виклад матеріалу проводиться в популярній, доступній формі. Кожне

періодичне видання має свого видавця – відомство, науково-дослідний заклад,

юридичних і фізичних засновників.

Патентно-ліцензійні джерела інформації (патентні бюлетені) – це права на

використання інтелектуальної власності або трудову діяльність у певній сфері

діяльності.

Наукові матеріали мають велику цінність з огляду на те, що науковець може

ознайомитися з нетрадиційним трактуванням тих чи інших питань, критикою

поглядів інших авторів, а також науковою новизною, характерною для науки на

конкретному етапі її розвитку.

До наукової літератури належать науково-популярні видання.

Науково-популярні видання призначені для розповсюдження знань і

орієнтується на непідготовленого у вибраній області науки читача. Її мета

зацікавити читача та дати йому певні уявлення про сучасні наукові дослідження.

При цьому науково-популярні видання намагаються використовувати просту

мову і не вживати спеціалізованих термінів.

3) Нормативні матеріали видаються органами законодавчої та виконавчої

влади різних рівнів у вигляді законів, наказів, інструкцій, положень (стандартів) і

містять основні норми й правила та є основою для здійснення будь-якої діяльності.

Закон – виданий у встановленому порядку загальнообов’язковий акт

найвищого органу державної влади, який має вищу юридичну силу.

Наказ – акт управління, що видається керівниками міністерств, відомств,

відділів і управлінь виконкомів місцевих рад народних депутатів, а також

керівниками підприємств, установ та організацій.

Положення (стандарт) – нормативно-правовий акт, затверджений

відповідним міністерством, який регламентує окремі види діяльності.

Інструкція – 1) нормативний акт, що видається міністерствами, керівниками

інших центральних і місцевих органів державного управління в межах їх

компетенції на основі та задля виконання законів, указів, постанов і розпоряджень

70

уряду й актів вищих органів державного управління; 2) збірник правил, що

регламентують виробничо-технічну діяльність.

4) Статистичні видання – відомості про розвиток досліджуваної галузі, які

подані у вигляді таблиць, узагальнених у щорічних статистичних збірниках, що

видаються Держкомстатом України. Крім видань вітчизняної статистики, у

великих наукових, в тому числі і технічних бібліотеках є статистичні видання

інших країн.

5) Інші видання представлені рекламними, довідковими, бібліографічними,

виробничими матеріалами тощо.

Спеціальні випуски технічних видань – це документи інформаційного,

рекламного плану, аналітичні, статистичні дані з проблеми.

Стандарти – це нормативно-технічні документи щодо єдиних вимог до

продукції, її розробки, виробництву та застосуванню.

Рекламні джерела інформації – це відомості про вироби, послуги, які

пропонуються з метою залучення покупця.

Довідкові видання мають прикладний, практичний характер,

систематизовану структуру або побудовані за алфавітом заголовків статей та

призначені для різних фактографічних довідок. Довідкові видання поділяються:

− видання на допомогу науковим працівникам і спеціалістам у різних галузях

знань, викладачам і студентам вузів, керівному складу підприємств, установ та

організацій, тобто широкому загалу спеціалістів. До цієї групи видань належать

енциклопедії, словники, довідники, календарі, хронічки подій та інші видання.

− видання для певних категорій спеціалістів різних галузей. До зазначеної

групи довідкових видань належать довідники та різни нормативні документи, які

задовольняють інтереси спеціалістів конкретних галузей.

Бібліографічні джерела інформації – це видання книжного або журнального

типу (бібліографічні посібники, бібліографічні покажчики), які включають

науковий, систематизований перелік і опис друкованих видань із посиланням на

місце і рік опублікування, видавництво та ін. [10, с. 319]. Основним завданням

71

бібліографії є систематизація бібліографічних джерел для створення

інформаційного комфорту дослідникам.

Науково-допоміжна бібліографія є частиною науково-інформаційної

діяльності, тобто “сукупністю дій, спрямованою на задоволення потреб у

науково-технічній інформації, що полягає в її збиранні, аналітично-синтетичній

обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні” [235, с. 70]. Вона задовольняє

потреби в бібліографічній інформації наукових, науково-педагогічних

працівників, фахівців різних галузей. Бібліографічна інформація виникає як

результат аналітико-синтетичного опрацювання первинних документів і виконує

роль посередника між документом і споживачем у процесі документальної

комунікації.

Рекомендаційна бібліографія виконує виховну функцію, пропагуючи кращу,

видану останніми роками літературу.

Вивчення бібліографічних джерел наукової інформації спрямоване на

прискорення пошуку необхідних даних для проведення наукового дослідження і

розробки наукового обґрунтування пропозицій щодо їх удосконалення з метою

одержання найбільшої ефективності при мінімальних витратах [10, с. 324].

Отже, науково-допоміжна бібліографічна продукція, яка створюється в

межах науково-допоміжної бібліографії, є важливим засобом наукової

комунікації. Вона виконує роль посередника між науковою інформацією та її

споживачами – науковими та науково-педагогічними працівниками, допомагаючи

швидше та ефективніше знайти потрібну інформацію, виступаючи своєрідним

орієнтиром у величезному просторі наукової інформації, яка допомогає

заощаджувати час на шляху вивчення певної наукової проблеми чи розроблення

нової навчальної дисципліни.

6) Рукописні документи – носії інформації, які не пройшли редакційно-

видавничу обробку і не виготовлені поліграфічним способом (дисертації,

науково-технічні звіти, документи обліку господарської діяльності тощо).

Дисертація – є кваліфікаційною науковою працею у вигляді спеціально

підготовленого рукопису або опублікованої монографії. Підготовлена до захисту

72

дисертація повинна містити висунуті здобувачем науково обґрунтовані теоретичні

або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризуватися

єдністю змісту і свідчити про особистий внесок здобувача в науку.

Звіт з науково-дослідної роботи (НДР) – науково-технічний документ, який

містить систематизовані дані про науково-дослідну роботу, описує процес чи

результати науково-технічного дослідження. Звіт з НДР є рукописною працею,

яка оформлюється і розмножується в обмеженій кількості екземплярів (від трьох

до п’яти). Обсяг звіту може коливатися від декількох аркушів, які оформляються

у вигляді брошури, до декількох сотень аркушів, які оформляються у вигляді

однієї чи декількох книг.

Депоновані твори є особливим видом рукописних документів.

Депонованими (переданими на збереження) називаються наукові роботи, виконані

індивідуально або в співавторстві і розраховані на обмежене коло користувачів.

Депонування здійснюється з метою ознайомлення вчених і спеціалістів з

рукописами статей, оглядів, монографій, матеріалів конференцій, конгресів, нарад

і симпозіумів вузькоспеціального характеру, які недоцільно видавати засобами

масової поліграфії (книги, журнали, брошури). Депонування здійснюється

централізовано органами науково-технічної інформації. Відомості про депоновані

твори оперативно наводяться у реферативних журналах та бібліографічних

покажчиках. В Україні ці функції виконує Інститут науково-технічної експертизи

та інформації (УкрІНТЕІ).

Депонування відкриває широкі можливості використання науково-технічної

інформації, яка не була опублікована у зв’язку з невеликою кількістю

користувачів нею. Автори депонованих робіт зберігають право на їх публікацію у

наукових, науково-технічних та інших виданнях. При оприлюдненні необхідно

лише зробити посилання на депонований твір і зазначити місце зберігання його.

7) Науково-інформаційна діяльність – сукупність дій, спрямована на

задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави, що полягає в її збиранні,

аналітико-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні.

73

8) Інформаційні ресурси науково-технічної інформації – це систематизовані

зібрання науково-технічної літератури і документації, зафіксовані на паперових та

інших носіях.

9) Довідково-інформаційний фонд – це сукупність упорядкованих первинних

документів і довідково-пошукового апарату, призначених для задоволення

інформаційних потреб.

10) Довідково-пошуковий апарат – це сукупність упорядкованих вторинних

документів, створюваних для пошуку першоджерел.

11) Інформаційні ресурси спільного користування – це сукупність

інформаційних ресурсів державних органів науково-технічної інформації

(бібліотека, фірми, організації).

12) Аналітико-статистична обробка науково-технічної та практичної інформації.

13) Інформаційний ринок – система економічних, організаційних і правових

відносин з метою продажу і купівлі інформаційних ресурсів, технологій,

продукції та послуг.

Отже, вищезазначені джерела науково-технічної інформації – монографії,

журнальні статті, статті у збірниках, дисертації, звіти, нормативно-правові

документи тощо – є важливими джерелами інформації про об’єкт і предмет

дослідження майже у всіх різновидах наукових досліджень, можуть забезпечувати

багатоманітні запити ученого, оскільки містять такі описи: описи наукових

теорій; описи наукової методології; опис норм, законів, нормативних актів; опис

фактів; опис проведених досліджень [210, с. 213-215]. Таким чином, проведений

аналіз довів, що документальні джерела інформації є найбільш достовірними

носіями інформації, тому на них базується організація наукового дослідження.

З метою покращення інформаційного забезпечення удосконалено

класифікацію інформаційних ресурсів науково-технічної інформації, що

становлять інформаційно-джерельну базу наукового дослідження, зокрема,

здійснено розподіл, з урахуванням видових ознак, науково-технічної літератури,

документації, інформаційних ресурсів як систематизованого зібрання даних,

зафіксованого на рукописних, паперових та електронних носіях (Додаток В).

74

У процесі наукового дослідження робота з джерелами науково-технічної

інформації здійснюється на всіх його стадіях. Опрацьовуючи велику кількість

видань, дослідник формує джерельну базу на якій ґрунтується наукове дослідження.

Окремої характеристики потребує етап наукового дослідження, який пов’язаний із

формуванням джерельної бази. На підготовчій стадії процес вивчення джерел

наукової інформації за довідниками, рекламою, проспектами, інформаційними

виданнями та бібліотечними каталогами сприяє конкретизації вибору теми

дослідження та його об’єктів, а також розробці теоретичних передумов майбутньої

роботи, її методологічного забезпечення [135, с. 30].

У практиці наукових досліджень розроблені різноманітні методи роботи з

джерелами наукової інформації. Найпоширеніші з них складання списків

використаних джерел, їх тематичної, авторської та іншої класифікації, складання

бібліографічних карток, міні-каталогів, що містять назви і анотацію джерел.

Досить широко застосовуються анотування, цитування, складання тез,

конспектування і реферування, а також побудова логічної структури джерела. В

наукових дослідженнях широко застосовуються методи аналізу документів,

зокрема контент-аналіз, який базується на формальному аналізі документальної

інформації [210, с. 215]. Робота з джерелами науково-технічної інформації ставить

перед дослідником вимогу – сприймати й аналізувати прочитане, концентрувати

увагу на головному, суттєвому для розкриття теми дослідження.

У процесі роботи над джерелами наукової інформації дослідник вирішує

кілька найважливіших завдань [210, с. 215]:

1. Збирання джерел наукової інформації, що відображають проблемне поле

дослідження та фіксація усього інформаційного масиву.

2. Вибір з обраного масиву джерел, які будуть використані в досліджені.

Зазвичай критеріями відбору джерела є його фундаментальність, авторитет у

науці, який виражається індексом цитування, думкою експертів тощо. Часовий

критерій надає можливість відбору найновішіх та найактуальнішіх джерел.

3. Класифікація джерел наукової інформації, тобто визначення їх типу.

Джерела наукової інформації у змістовному значенні бувають двох типів: такі, що

75

відображають ті або інші аспекти об’єкта і предмета дослідження, і джерела,

присвячені тим або іншим методам наукових досліджень. У першій групі джерел

можна виділити дві підгрупи: першу, нечисленну, присвячену теоретичним

аспектам об’єкта і предмета, а другу, що розглядає ті або інші аспекти об’єкта,

тобто різне його наочне бачення. Крім того, наочні джерела можуть бути

теоретичними, тобто такими, що обґрунтовують закономірності, і емпіричними,

тобто що містять факти.

4. Опис джерел наукової інформації, побудова огляду джерел наукової

інформації в якому визначається пізнавальна сутність наукового джерела: які

питання предмета в ньому освітлюються, якою мірою питання повно

відображаються в ньому, а які не відображаються.

5. Реферування джерел наукової інформації, підготовка на них посилань.

Вивчення джерел наукової інформації дає змогу вирішити важливі питання

наукового дослідження, оскільки отримана інформація дозволяє:

− провести діагностику стану наукових досліджень за певною проблемою,

оцінити ступінь вивчення тих або інших аспектів об’єкта дослідження,

доведеності гіпотез, обґрунтованості висунутих ідей;

− підготувати огляд джерел наукової інформації, який складає важливу

частину первинного етапу дослідження, особливо монографій і дисертацій.

Основне призначення огляду полягає в ознайомленні з матеріалами за темою

дисертації, класифікації, виборі найцікавіших джерел, виявленні напрямів

подальших досліджень, формуванні напрямів дослідницької роботи;

− сформулювати й уточнити об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження;

− забезпечити спадкоємність і взаємозв’язок певного дослідження з іншими

дослідженнями, введення його в гносеологічний простір науки [210, с. 216].

Основні завдання, що стосуються огляду джерел наукової інформації є:

− вивчення літератури не лише з вузької теми, а у більш широких

масштабах певного наукового напрямку, що дозволить здійснити загальну

характеристику галузі дослідження;

76

− ознайомлення з матеріалами за даною тематикою, їх класифікація, відбір

найціннішої інформації, базових результатів;

− з’ясування кола науковців, які досліджували тему, визначення їх внеску в

розробку проблеми; аналіз різних точок зору щодо вирішення певної проблеми та

їх відповідна оцінка;

− виявлення найцікавіших, але недостатньо висвітлених напрямів

дослідження;

− наведення переліку невирішених питань;

− формулювання основних напрямів дослідження, мети, завдання,

конкретизація власного аспекту розгляду [224, с. 192-193].

Функції аналізу джерел наукової інформації:

− виявлення здобутків науки, її досягнень і недоліків, помилок і

невирішених проблем;

− сприяння визначенню основних тенденцій у поглядах фахівців на

проблему з огляду на те, що вже зроблено в науці;

− визначення актуальності, рівня розробленості проблеми, яку вивчає

дослідник;

− збір матеріалу для вибору аспектів і напрямів дослідження, його мети і

завдань, а також теоретичних моделей;

− забезпечення достовірності висновків і результатів дослідження, зв’язку

розробленої та запропонованої концепції із загальним розвитком теорії;

− з’ясування загальних тенденцій у наявному соціальному досвіді.

Вимоги щодо створення джерельної бази дослідження:

Опрацювання первинної та вторинної інформації включає огляд різних

літературних джерел, як в оригіналі, так і в перекладі з іноземних мов, що

дозволяє всебічно охопити аналізом досліджувану тему.

Знайомлячись із зарубіжними джерелами, слід звернути увагу на оригінал.

Не рекомендується користуватись навіть кваліфікованим перекладом, оскільки він

може містити певний коментар та включати власний науковий інтерес перекладача.

77

Вивчення літератури із суміжних спеціальностей, що стосується обраної для

дослідження теми, є обов’язковим. Зокрема, окрему проблему державного

управління, доцільно звернути увагу на її висвітлення у таких науках, як

філософія, політологія, соціологія, юриспруденція, культурологія, конфліктологія,

прогностика та ін. [224, с. 194]. Опрацьовуючи архівний матеріал певних

організацій, потрібно робити запис лише необхідного по темі матеріалу з

указівкою номера звіту, року, теми, виконавців.

Необхідно здійснювати узагальнення літературних, архівних, виробничих та

інших інформаційних джерел у зв’язку з визначенням певних методологічних

суперечностей, які представлені в різних дослідницьких підходах.

Критерії формування бази джерел дослідження:

− концептуальний аналіз проблеми може включати від 100 до 200

інформаційних джерел;

− використання сучасних наукових методів аналізу, узагальнення та

систематизації опрацьованого інформаційного матеріалу;

− досконале пророблення наукових джерел у певній хронологічній

послідовності;

− чітке співвідношення мети, що заявлена в дослідженні, та інформації з

якою дослідник знайомиться при опрацюванні певного джерела;

− формування власної методологічної установки з усвідомленням її

специфічних відмінностей;

− творчий підхід до вивчення дослідницьких підходів та відповідної їх

інтерпретації;

− наполегливість та систематичність в опрацюванні джерельної бази;

− адекватність у розумінні дослідником сутності різних точок зору в

процесі ознайомлення з джерелами.

Наукові періодичні та книжкові видання є одним з основних способів

представлення результатів наукової діяльності, але за умов світової глобалізації та

зростання рівня інформатизації суспільства все більшого значення набувають

електронні джерела інформації. В свою чергу, зростання джерельно-

78

інформаційного потенціалу електронних ресурсів системи Інтернет, диктує

необхідність більш досконалого володіння сучасними інформаційними

технологіями і методикою критичного опрацювання джерел на електронних

носіях, які зберігаються у архівних та бібліотечних фондах зарубіжних країн, а

відтак відповідального ставлення до здобуття належної інформації, встановлення

її достовірності та повноти.

Завершальним етапом вивчення бази джерел дослідження є облік

опрацьованої інформації у формі створення бібліографії. Робота дослідника з

виявлення опублікованих та електронних джерел інформації ґрунтується на

інформаційно-пошуковій системі бібліотек. Традиційним засобом упорядкування

документальних фондів є бібліотечно-бібліографічні класифікації, зокрема,

міжнародна універсальна десяткова класифікація (УДК), що дозволяє

систематизувати та упорядкувати за відповідними індексами всі наукові знання,

явища, поняття. Основою для здійснення пошуку джерел науково-технічної

інформації є інформаційно-пошуковий апарат бібліотек, який представлений

систематичним, алфавітним (традиційним, електронним) каталогами, що містять

бібліографічні описи наукових джерел.

Отже, методика роботи з джерелами наукової інформації включає

бібліографічний пошук літератури з теми досліджень, її вивчення, фіксацію

початкових даних та їх використання у процесі наукового дослідження для

вироблення нових знань.

Узагальнюючи вищенаведене, можна дійти такого висновку, опрацювання

джерельної бази наукового дослідження допомагає науковцю пов’язати дане

дослідження із загальним станом науки, порівняти отримані результати з даними

інших дослідників, визначити загальні тенденції розвитку науки, підтвердити

актуальність теми і достовірність фактологічного матеріалу, визначити

основоположні теоретичні та методологічні принципи її виконання, з’ясувати

питання, які потребують дослідження а також визначити ступінь наукової

новизни у вирішенні конкретної наукової проблеми.

79

Висновки до розділу 1

У розділі визначено основні складові інформаційно-ресурсного

забезпечення галузі науки “Державне управління”, до яких належать 1) бібліотеки

як сучасні інформаційні центри наукових досліджень, що інтегрують та

поширюють наукову інформацію; 2) спеціалізовані інформаційні системи,

науково-організаційного спрямування, що підтримуються академіями наук,

міністерствами й відомствами, університетами; 3) друкована й електронна

наукова періодика; 4) бібліографічні, реферативні, наукометричні бази;

5) документальні архівні фонди, створені центрами науково-технічної інформації

та науково-дослідними установами; 6) веб-сайти та наукові портали як

інноваційні компоненти інформаційно-ресурсного забезпечення.

Установлено, що прискорене та ефективне формування сучасного науково-

інформаційного простору, який являє собою сукупність інформаційних ресурсів,

технологій, інформаційних зв’язків, інфраструктур, можливе лише шляхом

належного інформаційно-ресурсного забезпечення наукової діяльності, важливою

складовою якого є інформатизація та цифровізація науково-дослідних процесів

шляхом використання інформаційно-комунікативних та цифрових технологій.

Процес отримання нових наукових даних, актуалізація та систематизація усіх

раніше накопичених знань потребують подальшого удосконалення

інформаційного забезпечення.

Уточнено понятійно-термінологічний апарат дослідження та запропоновано

наукове визначення таких понять: 1) інформаційно-ресурсне забезпечення (ІРЗ) –

це процес, спрямований на функціональну взаємодію складових розгалуженої

інформаційної системи, яка включає: інформаційно-ресурсну складову – безліч

інформаційних об’єктів; інформаційно-комунікаційну складову – мережева

взаємодія між інформаційними об’єктами через канали передачі інформації,

засоби зв’язку і комунікації; інституційну складову – організаційні та юридичні

інституції, які здійснюють пошук, збирання, обробку, зберігання, передачу,

розповсюдження інформації, забезпечують створення інформаційних ресурсів з

метою підтримки інформаційних процесів та надання інформаційних послуг;

80

2) науково-інформаційна діяльність в галузі державного управління – сукупність

процесів, спрямованих на забезпечення всіх потенційних інформаційних потреб

науковців, які здійснюють дослідження в галузі державного управління,

державних службовців під час виконання службових обов’язків, кваліфікованою

інформацією про нові знання, досвід, прогнози, одержані в ході наукової

діяльності, що полягає в збиранні, аналітичній обробці, розповсюдженні через

систему інформаційного забезпечення та інформаційного обслуговування.

Встановлено ключові методологічні аспекти дослідження інформаційного

забезпечення галузі науки державного управління, зокрема з позицій системного

підходу, що дало змогу врахувати відповідні етапи, складові та чинники.

Насамперед пропонується враховувати основні етапи наукового дослідження,

починаючи від пошуку, збирання, накопичення матеріалу, аналізу, обробки та

узагальнення наукової інформації до розробки інструментарію для дослідження,

формулювання висновків, оформлення результатів дослідження, які дають

можливість встановити, що інформаційно-джерельна база є тим матеріалом, який

науковець використовує на всіх етапах наукового дослідження. Крім того,

доцільно використовувати класифікацію інформаційних ресурсів науково-

технічної інформації, які становлять джерельну базу наукового дослідження як

систематизованого зібрання науково-технічної літератури і документації,

зафіксованого на паперових, рукописних, електронних носіях. Структурно

інформаційне забезпечення галузі науки державного управління складається з

науково-інформаційної, інформаційно-аналітичної та інформаційно-реферативної

сфер діяльності. У свою чергу, науково-інформаційна діяльність включає процеси

збирання, аналітико-синтетичну обробку, зберігання і поширення наукової

інформації.

Результати дослідження, що викладені в першому розділі, опубліковані у

фахових періодичних виданнях і збірниках тез доповідей на науково- практичних

конференціях [122, 123, 125].

81

РОЗДІЛ 2

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНО-РЕСУРСНОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАЛУЗІ НАУКИ “ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ”

2.1 Аналіз концептуально-дослідницьких напрямів розвитку галузі

науки “Державне управління” в умовах функціонування суспільства знань

На сьогодні в умовах функціонування суспільства знань характерною

ознакою науки є стрімке підвищення її інтелектуального рівня. Серед головних

особливостей цього явища, доцільно виокремити, суттєву зміну характеру

наукового знання, тобто стрімке підвищення не лише теоретичного рівня нових

наукових напрямів, процесів та засобів наукового пізнання, а й дослідження

реальної практики науки. Зазначені зміни, які відбуваються завдяки сучасному

впливу інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій на науково-

інформаційний обмін, є характерними і для науки державного управління та

публічного адміністрування.

Враховуючи високий динамізм розвитку, сприйнятливість до сучасних

трансформаційних змін, багатовимірність, змінний характер, важливість та

масштабність проблем, на розв’язання яких спрямовано державне управління

основне призначення науки “Державне управління” полягає в забезпеченні

практичних потреб держави. Як будь-яка наука, наука державного управління

повинна бути спроможною ефективно виконувати дві основні функції – пізнавальну

і практичну, які тісно взаємозалежні одна від однієї. Впровадження державно-

управлінського знання в практику державно-управлінських реформ визначають

імперативи завдань, пріоритетні напрями та методологію наукових досліджень у

галузі науки “Державне управління”, які мають відбуватися на розроблених у

науковій галузі державного управління теоретико-методологічних засадах.

Відповідно, наука державного управління повинна розробляти оптимальні засоби

досягнення цілей державно-управлінської діяльності, оцінювати ризики цієї

діяльності, вести пошук ефективних механізмів впровадження наукових

82

досліджень у сферу державного управління, сприяти наближенню до кращих

світових практик публічного управління та адміністрування. Наразі ідеться про

потреби в системному, інтегрованому і розвинутому державно-управлінському

знанні.

Враховуючи вищезазначені особливості, виникає реальна потреба в аналізі

концептуально-дослідницьких напрямів розвитку галузі науки “Державне

управління” в умовах становлення суспільства знань. Як визначається у всесвітній

доповіді ЮНЕСКО “суспільство знань – це суспільство в якому створюються та

інтегруються нові знання; інформація, знання та інші інтелектуальні ресурси

знаходяться у вільному доступі; джерелом розвитку якого є власна

багатоманітність та власні здібності; ключовими характеристиками є навчання

впродовж життя, “розвиток усього різноманіття знань як цінності”, дотримання

принципу рівних можливостей та універсального доступу усіх до знань та

інформації [69].

Детального аналізу потребують характеристики, напрями, тенденції та

перспективи розвитку галузі науки “Державне управління” в умовах

функціонування суспільства знань та переходу від інформаційного до цифрового

суспільства. До концептуально-дослідницьких напрямів розвитку галузі науки

“Державне управління”, що базуються на сутнісних аспектах і взаємозв’язку

науки та практики державного управління, доцільно віднести:

1. Системний характер поняття “державне управління”, що

розкривається водночас за такими її складовими: галузь науки, галузь вищої

освіти і вид практичної діяльності. Зазначені три складові системи державного

управління є його невід’ємними визначальними властивостями, перебувають у

природному взаємозбагачувальному логічному зв’язку і мають спільний об’єктно-

предметний простір проблем. При цьому провідна роль у системі державного

управління відводиться саме науковій галузі державного управління, де має бути

забезпечена генерація державно-управлінських знань, їх упровадження як у

практику державного управління, так і в освітню галузь [80, с. 6].

83

Необхідно визнати, що на сьогодні суттєвого вдосконалення потребують

концептуальні засади науково-освітньої галузі “Державне управління”, розробка

стратегічних засад створення сприятливих організаційних, правових і ресурсних

умов активізації наукової діяльності за пріоритетними для практичної діяльності

органів державної влади науковими напрямами. У процесі реалізації державно-

управлінських реформ актуалізується питання підвищення ефективності науки та

безперервного ефективного наукового супроводу державно-управлінських

процесів у вигляді новітніх технологій, методик, інновацій та концепцій розвитку.

Практичні завдання, на вирішення яких спрямована галузь державного

управління, поглиблюють інтеграцію науки з діяльністю органів державного

управління та з навчальним процесом підготовки державних службовців. Отже,

створення такого своєрідного “трикутнику” дасть можливість сформувати

інноваційну інфраструктуру, зокрема, системну координовану мережу експертно-

консультативних інституцій при органах державної влади, спеціальні підрозділи

щодо здійснення взаємодії, центри з професійної підготовки та нормативно-

правової роботи, організацію комунікативних заходів, здійснення ефективного

трансферу результатів наукових досліджень у державне управління.

Методологічні особливості розвитку галузі науки “Державне управління” повинні

бути направлені на вирішення загальнодержавної проблеми створення наукової

бази для інформаційного супроводу діяльності органів державного управління.

Оскільки провідна роль у системі державного управління належить

науковій галузі, саме тому, вона потребує більш предметного дослідження.

Розробка теоретико-методологічних засад інституційного та інфраструктурного

розвитку держави, механізмів здійснення реформ, постійна спрямованість на

результат – саме це покладено в основу галузі науки державного управління.

Вирішальне значення для правильного визначення шляхів подальшого

розвитку науки державного управління має розвиток методології державного

управління, що розглядається науковцями як сукупність світоглядних засад і

конкретних знань про наукові методи пізнання та зміни реальності, що складають

84

філософсько-теоретичну основу дослідження і практики державного управління –

цілеспрямованого впливу держави на процеси суспільного розвитку [80, с. 10].

Методологія державного управління являє собою складну систему

категорій, принципів, норм, цінностей, парадигм, теорій, методів, що

забезпечують пізнавальну і практичну діяльність. Кожна складова в цій структурі

здійснює своє призначення і реалізовує системоутворюючу функцію. Так,

принципи визначають відправні точки та формують загальні напрями діяльності.

Категорії задають зміст використовуваних понять, відображення об’єктів і

комунікацію між суб’єктами діяльності. Норми виступають у вигляді

раціональних вимог до діяльності. Цінності надають особливої значущості

державному управлінню. Парадигми забезпечують інтеграцію всіх складових

методології та їх реалізацію. Теорії додають обґрунтованості, аргументованості

діяльності. Методи виступають як механізм діяльності, способи її здійснення.

Результативність наукового дослідження проблем, розв’язання їх у практичній

площині залежить як від розвиненості методологічних підходів, так і від

категорійно-понятійного апарату, який має відобразити всі фундаментальні,

найбільш суттєві зв’язки і відносини об’єктивної дійсності та пізнання [80, с. 10].

Таким чином, державне управління як фундаментальна наукова дисципліна

в умовах переходу від інформаційного до цифрового суспільства, виробляє свою

систему термінів, понять і принципів, має відношення практично до всіх сфер

галузей суспільної діяльності, має конкретно-історичний характер і на

міждисциплінарній та міжгалузевій основі досліджує закономірності

демократичних перетворень, пов’язаних із трансформацією державного

управління в публічне адміністрування. При цьому, основними функціями науки

державного управління є провідні напрями впливу на розвиток знань про державно-

управлінську діяльність, що націлені на розв’язання проблемних питань у цій сфері

та наближення державного управління до кращих світових практик публічного

адміністрування.

2. Потреба в розвитку галузі науки “Державне управління” як

самостійної сфери. Потреба у виокремленні державного управління як

85

самостійної наукової галузі визначається цілою низкою факторів, що в сукупності

формують специфічні об’єкт і предмет, зміст, методи, закони, закономірності й

тенденції нового напрямку науки та відображають світовий досвід

структурування наукової сфери.

За визначенням, що наведено в Енциклопедії державного управління, галузь

науки “Державне управління” – відносно самостійна сфера наукових досліджень,

об’єктом якої є державне управління як вид професійної діяльності, а предметом –

технологічні або аксіологічні виміри цієї діяльності; за своїм основним змістом є

наукою про технологію та суспільне призначення державно-управлінської

діяльності, за гносеологічними особливостями характеризується як науково-

практичний тип знання; це наукова дисципліна сучасного інформаційно-

технологічного етапу розвитку суспільства, на яку впливають інформаційні

процеси; ступінь розвитку якої є показником ефективності та інноваційності

державного управління [42, с. 106].

Потреба в розвитку галузі науки “Державне управління” як самостійної

сфери, передусім пов’язана з такими чинниками: 1) перетворенням управлінської

діяльності в основу суспільного виробництва та вирішальний фактор розвитку

суспільства в цілому; 2) професіоналізацією державного управління,

виокремлення його в особливий, визнаний державою і суспільством вид професії;

3) інтелектуалізацією державного управління, перетворення науки на

безпосередню продуктивну силу, трансформація наукового знання із засобу освіти

у засіб управління та спосіб побудови управлінських технологій [41, с. 106].

3. Розвиток “державного управління” як складного багатоаспектного

явища, що охоплює численні фундаментальні та прикладні науки: технічні

(інформатика, системо-техніка тощо), економічні (макро- і мікроекономіка,

статистика та ін.), природні (гігієна праці, медицина); політичні, юридичні,

історичні, морально-етичні, соціологічні, організаційно-технічні, психологічні.

Кожна із складових державного управління прямо чи опосередковано є

предметом суспільних наук, оскільки практична реалізація висновків цих наук, їх

розвиток в умовах цивілізаційного соціуму зумовлені саме соціальними

86

потребами, так чи інакше пов’язаними з управлінням державою. У цьому

контексті державне управління є феноменом, що інтегрує всі суспільні науки в

певну цілісну систему [137, с. 7, 13-14]. Усі разом вони складають поняття “наука

управління”. Необхідно констатувати, що галузь науки “Державне управління”

утворює відносно самостійну сферу наукових досліджень, яка складається з

багатьох дисциплін, зосереджених на процесах та функціях управління і як вид

діяльності держави проявляється у вигляді виконавчої та розпорядчої функцій,

об’єктом якої є державне управління як вид професійної діяльності, а предметом

залежно від змісту науково-практичного завдання – ті чи інші технологічні або

аксіологічні її виміри. У першому випадку йдеться про пошук ефективних

оптимальних та раціональних способів і засобів досягнення цілей державно-

управлінської діяльності, в другому – про оцінку соціальних, економічних,

політичних, культурних, екологічних та інших наслідків цієї діяльності [25, с. 9].

4. Тісне органічне поєднання теоретичних засад і управлінської

практики державного управління. Впровадження державно-управлінського

знання в практичну державно-управлінську діяльність, виконання пов’язаних із

цим завдань має відбуватися на розроблених у науковій галузі державного

управління теоретико-методологічних засадах. Звідси формуються імперативи

діяльності в галузі державного управління, спрямованої на розроблення й

удосконалення методології державного управління, що відповідають запитам

практики державно-управлінських реформ, і формуванню та уточненню

відповідного категорійно-понятійного апарату. За своїм змістом – це наука про

технологію та сенс або суспільне призначення державно-управлінської діяльності,

за гносеологічними особливостями – науково-практичний тип знання, на відміну

від емпіричного чи теоретичного. Він виникає в умовах, коли вирішення певних

практичних проблем стає неможливим без застосування наукових знань і методів.

Водночас таке застосування обумовлює трансформацію останніх у якісно новий

продукт – технологічну розробку, зокрема стратегію, програму, план заходів,

“дорожню карту”, рецепт, інструкцію тощо. У методологічному плані галузь

науки державного управління характеризується пріоритетним використанням

87

методів, притаманних “інженерно-конструктивному”, або технологічному, рівню

пізнання, що виникає в умовах НТР. Це, насамперед, методи моделювання,

соціального експерименту, системного підходу, структурно-функціонального

аналізу [41, с.106].

“Державне управління” як практичний напрям управління державними

інститутами і державними справами налічує багатовіковий досвід. Однак,

дослідники історії науки вважають, що в самостійну галузь наукових досліджень

“державне управління” перетворилось лише в минулому столітті. Слід розрізняти

передісторію та власне історію науки державного управління. Передісторія – це

переважно просвітницький етап формування та розвитку уявлень про державу та

державне управління, починаючи із стародавньої міфології, релігії, філософії до

науки Нового часу. Вважається, що власне історія науки державного управління

починається з кінця ХІХ – початку ХХ ст. У США вона розвивається з теорії

менеджменту, у Західній Європі – як похідна юридичної науки. Вважається

також, що першою заявкою на створення такої науки є відоме есе американського

політолога Вудро Вілсона (Woodrow Wilson) “Вивчення адміністрування” (“The

Study of Administration”, 1887). Таким чином, в умовах суспільних трансформацій

наука державного управління накопичила величезний емпіричний досвід та

методологічний матеріал. Вивчення історичного досвіду дає змогу краще

зрозуміти причини сучасних проблем державного управління в Україні.

5. Розвиток “державного управління” як наукового напряму.

Становлення науки державного управління як цілісної наукової дисципліни

почалося з перших років незалежності України, коли стало зрозумілим, що

розбудова держави в умовах імперативів трансформаційних змін у суспільстві,

усіх його інститутів, розв`язання комплексу економічних, соціальних, політичних,

ціннісно-духовних проблем неможливе без створення спеціальної галузі знань –

державного управління [80, с. 7]. З’являється усвідомлення розгляду проблеми

державного управління як окремої галузі науки, відмінної від публічного права,

політології, політекономії – науки управління суспільством, або адміністративно-

управлінської науки. Подібне визнання було новим для України, як і для

88

більшості колишніх соціалістичних країн, на відміну від Сполучених Штатів

Америки та Західної Європи, де державне управління давно стало повноцінною

наукою. Хоча, у деяких європейських країнах державне управління не виділяється

в самостійну академічну дисципліну, а навчання та дослідження проводяться в

рамках правознавства, політології або бізнес-адміністрування. Що стосується

країн пострадянського простору, то мабуть, в Україні за часів її незалежності

найбільш повною мірою були інституціалізовані сучасні світові тенденції

професіоналізації державного управління. Так, Держстандартом України з 1997 р.

введена Класифікація видів економічної діяльності, серед яких як окремий вид

визначено “Державне управління”, Постановою КМУ від 29 листопада 1997 р.

№ 1328 “Про затвердження переліку галузей науки, з яких може бути присуджений

науковий ступінь” офіційно запроваджено галузь науки “Державне управління”.

Розвиток галузі науки “Державне управління” починався з визначення та

затвердження спеціальностей та їх паспортів, відкриття магістратури, аспірантури

та докторантури з підготовки за відповідними спеціальностями з державного

управління, утворення спеціалізованих вчених рад, фахових видань, з організації

науково-дослідної роботи, що сприяло формуванню теоретико-методологічних

основ та інфраструктури для галузі науки “Державне управління”.

Наукові основи державного управління – це система наукових знань про

управління державним механізмом, які складають теоретичну і методологічну

базу практики адміністрування. Це система знань про структуру, установу,

функції, методи, техніку, культуру управління та їх закономірності. [137, с. 7].

Надання державному управлінню наукового характеру – процес, що передбачає

широке використання наукових досягнень на всіх рівнях і в ланках системи

державного управління, передусім результатів досліджень у сфері політології,

права, філософії, соціології, економіки, екології та інформатики; сприяння

розвитку наукових досліджень з актуальних проблем державного управління,

зокрема розробленню нових управлінських технологій та впровадженню їх

досягнень у практику; залучення науковців до аналітичної роботи в органах

державної влади; підвищення рівня забезпеченості апарату системи підготовки

89

прийняття рішень на базі сучасної управлінської методології та використання

засобів інформатизації і комп’ютеризації [25, с. 5].

Структурно галузь науки державного управління можна розглядати як із

зовнішньої, формальної, так і внутрішньої, змістової сторін. У першому випадку

йдеться про структуру наявних спеціальностей, у другому – про внутрішню

форму організації самого змісту діяльності в галузі науки державного управління.

Ця внутрішня форма утворює своєрідний методологічний трикутник, сторонами

якого є аксіологічний, пізнавальний та технологічний аспекти державно-

управлінської наукової діяльності, яким мають відповідати певні блоки

спеціальностей:

− аксіологічного – філософія державного управління; соціологія державного

управління; психологія державного управління; етика державної служби тощо;

− пізнавального – історія державного управління; теорія державного

управління; методи і форми (методологія) державного управління;

− технологічного – технології державного управління (або соціальні

технології в державному управлінні; сьогодні – це “механізми державного

управління”); державне управління на центральному, регіональному та місцевому

рівнях; організація та управління в державних установах; державна служба та

служба в органах місцевого самоврядування [25, с. 9].

Необхідно констатувати, що на сьогодні поряд із галуззю науки “Державне

управління” інституціалізується галузь знань “Публічне управління та

адміністрування”, що потребує поглиблення фундаментальних та прикладних

досліджень, у зв’язку із розширенням простору проблем, у якому повинні

закладатися нові напрями наукових досліджень, подальшого розвитку окремих

наукових напрямів цієї галузі, оформлення її як цілісної системи знання.

6. Інтенсифікація розвитку державно-управлінської науки пов’язана із

проведенням комплексу державно-управлінських реформ. Сучасні

трансформаційні зміни, що зумовлені глобальними, цивілізаційними та загально

соціальними впливами, породжують складний комплекс державно-управлінських

проблем, які стосуються розробки моделі державного управління відповідно до

90

часових трансформацій та перспектив розвитку держави й суспільства. Вирішення

цих стратегічних проблем є важливим стимулом для інтенсивного розвитку

державно-управлінська науки. Саме ці процеси зумовлюють потребу у

використанні наукового знання для модернізації державного управління та зміни

управлінської парадигми, відповідно до якої галузь науки “Державне управління”,

яка стала важливим досягненням українського національного інтелекту на

сьогодні потребує змін. Важливим кроком у цьому напрямі було прийняття

Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266, яка

затвердила нову галузь знань та спеціальність “Публічне управління та

адміністрування” [173].

Сьогодні на фундаментальному теоретико-методологічному підґрунті

державного управління розвивається модифікована до вимог і цінностей часу

новітня форма управління – публічне управління, що розглядається як явище

універсальне. Однак, його розуміння в різних країнах є неоднаковим і значно

різниться між собою. На його зміст впливають історичний та політичний досвід

нації, рівень її економічного й соціально-політичного розвитку, національні

традиції, культура, ментальність та багато інших факторів. Разом з тим у різних

визначеннях “публічного управління” є те спільне, що відзначається всіма

науковцями та практиками. На думку Десмонда Кілінга, який вперше застосував

цей термін, “публічне управління – це пошук у найкращий спосіб використання

ресурсів задля досягнення пріоритетних цілей державної політики”. Один із

сучасних дослідників публічного управління Гірт Букерт наголошує на тому, що

“публічне управління не є якимось нейтральним, технічним процесом, натомість є

діяльністю, яка тісно пов’язана з політикою, законом та громадянським

суспільством”. Публічне управління включає, зокрема, ту діяльність, яка

забезпечує ефективне функціонування всієї системи органів державної влади та

органів місцевого самоврядування і передбачає широке залучення різних

зацікавлених сторін до розробки та реалізації державної політики.

У світі дедалі більшого поширення набуває підхід до управлінських

проблем з позицій “врядування” не як government – урядового управління, а як

91

“governance” – публічного (суспільного) управління, у якому задіяні усі

зацікавлені сторони: урядові структури, представники бізнесу, експертне

середовище, громадянське суспільство. Воно містить у собі конотацію виходу

управлінської діяльності за межі уряду, “роздержавлення” управлінських

функцій, передачі значної їх частини від уряду до інших суспільних суб’єктів

задля досягнення кращої керованості суспільства, його впорядкованості і

спрямування на досягнення стратегічних цілей. Цей термін означає перехід від

розуміння управління як ієрархічної (вертикальної) системи контролю згори вниз

до його сприйняття як процесу, спрямованого на горизонтальну, мережеву

взаємодію, завдяки якій відбувається скеровування суспільних суб’єктів на певні

бажані чи корисні цілі. Іншим є зміст поняття публічного адміністрування.

Адміністрування (англ. administration) – вид організаційно-розпорядчої діяльності,

спрямованої на підготовку та впровадження рішень, управління персоналом,

надання послуг населенню. Публічне адміністрування – це технічна складова

врядування, що має здійснюватися на професійній (неполітичній) основі і чим

далі, тим більше звертатиметься до залучення недержавних партнерів для

спільного вирішення проблем, що постають у цій сфері управлінської діяльності

[44, с. 489-490].

Найбільш суттєвими загальними особливостями публічного управління та

адміністрування є те, що воно відрізняється від інших видів управління

вирішенням більш масштабних і різноманітних загальносуспільних справ,

монопольним правом регулювання правових відносин, суверенітетом,

універсальністю, що безпосередньо впливають на прийняття управлінських

рішень, зокрема йдеться про специфічні моделі, схеми, класифікацію, типологію і

систематику, тенденції розвитку, закономірності побудови та функціонування

публічного управління [145, с. 10].

Публічне управління та адміністрування, як сучасна наукова дисципліна,

формується в період інформаційно-технологічного розвитку суспільства, що

характеризується загальносвітовою тенденцією зростання частки інформаційно-

комунікаційних та цифрових технологій, створення глобального інформаційного

92

простору, завдяки чому забезпечується ефективна інформаційна суспільна

взаємодія та доступ до світових інформаційних ресурсів. Виникає новий тип

відносин громадянина і влади, де в процесі інформаційного обміну суб’єктно-

об’єктна інформаційна модель поступається комунікативній моделі суб’єкт-

суб’єктного типу з діалогічним зворотнім зв’язком [184, с. 193].

Публічне управління неможливо здійснювати без обміну інформацією.

Інформаційна взаємодія, за допомогою механізму соціальної комунікації,

об’єднує політичну систему та громадянське суспільство і дає інститутам

публічної влади змогу виконувати функції управління державою і суспільством.

Соціально-політична або масова комунікація є найбільш широко

використовуваним механізмом взаємного узгодження інтересів, соціальних дій та

цілей розвитку людини, суспільства та держави [58, с. 13]. Нові інформаційно-

комунікаційні та цифрові технології докорінно змінюють публічне управління,

його внутрішню структуру і відносини з суспільством, розвивають його здатність

управляти суспільними процесами. У цьому контексті електронне управління

розглядається не тільки як засіб досягнення політико-адміністративних цілей, але

і як важливий чинник реалізації адміністративних реформ. Трактування терміну

“електронний уряд” в “E-government Project” OECD, означає використання

інформаційних і комунікаційних технологій як інструменту для досяґнення

кращого правління, “електронний уряд” повинен бути зосередженим на тому, щоб

використання техніки та технологій трансформувало структури, операції і, що

найбільш важливо – культуру управління [267]. Зокрема, електронний уряд

володіє потенціалом для того, щоб стати головним інструментом адаптації

практики “належного урядування” (good governance). Демократизація

інформаційної взаємодії суб’єктів державного управління, комунікативних

обмінів, частиною яких є концепція цифрового врядування [65], передбачає

запровадження нової філософії діяльності управлінських структур держави.

7. Розвиток галузі науки “Державне управління” як інформаційної

системи. Диференціація наук за об’єктом і предметом дослідження, а також за

функціональним принципом призвела до поглиблення зв’язків між науками,

93

внаслідок чого у вчених виникла об’єктивна необхідність обміну науковими

знаннями з метою розповсюдження результатів власної наукової праці. Тому

функція інформування відокремилася і науково-інформаційна діяльність стала

специфічним різновидом наукової праці, будучи його органічною складовою, що

покликана забезпечити інформаційне обслуговування усіх інших видів діяльності:

науково-дослідної, науково-організаційної, науково-допоміжної, науково-

педагогічної [49, c.12].

Досліджуючи науку як інформаційний процес, наукометрія [132] відкрила

закон експоненціального зростання інформаційних потоків у якому можна

виявити замкнутий цикл, що складається з отримання, передачі, накопичення і

логічної обробки наукової інформації з метою отримання суттєво нової

інформації. Цей процес реалізується завдяки циркуляції потоків наукової

інформації в системі науки, що самоорганізовується, і здійснюється через систему

наукової комунікації [69, с. 22], що дає право розглядати “науку” як систему,

розвиток якої керується власними інформаційними потоками [132, с. 11]. У цьому

визначенні поняття “наука” включає не тільки діяльність, яка спрямована на

одержання нового знання у вигляді відкриттів, публікацій, експериментальних

досягнень, але й результат та суму наукових знань, що утворюють інформаційну

науково-прогресивну картину світу.

Формування сучасного інформаційного середовища, яке зорієнтоване на

реалізацію цілей наукової діяльності як ефективного механізму отримання якісно

нових наукових знань, передбачає створення умов для широкого, відкритого

доступу до наукових знань та наукової інформації, ретрансляцію цієї інформації в

науковому інформаційному просторі. З цією метою відбувається розбудова

мережі електронних науково-інформаційних ресурсів відкритого доступу,

зокрема: електронних бібліотек, наукових баз і банків даних, баз знань,

інформаційних центрів, електронних архівів, репозитаріїв наукових видань, які

концентрують усю наявну інформацію та забезпечують формування цілісної

системи знань науки “Державне управління”. Інтегрування науки державного

управління в глобальний інформаційний простір зумовлює значне зростання у

94

ньому частки інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, що створює

умови для ефективної інформаційної взаємодії науковців, їхній доступ до

національних та світових інформаційних ресурсів. Отже, вищезазначені

аргументи надають нам право розглядати науку “Державне управління” як

інформаційну систему, побудовану на інформаційних процесах, що відбуваються

завдяки циркуляції потоків наукової інформації.

Проведений аналіз доводить необхідність подальшого удосконалення та

розвитку державно-управлінської науки. На нашу думку, на сучасному етапі

суспільних трансформацій, який пов’язаний із проведенням комплексу державно-

управлінських реформ і проблем, що їх супроводжують, наука державного

управління повинна виробляти таку теорію, яка могла б виступати

довгостроковою основою розуміння напрямів розвитку державного управління та

публічного адміністрування. На сьогодні, враховуючи зміни управлінської

парадигми і пов’язане з цим запровадження нової галузі знань “Публічне

управління та адміністрування”, актуальним постає питання удосконалення та

подальшого розвитку теорії й методології державного управління, формування

системності та цілісності державно-управлінського знання. Отже, розв’язання

існуючих проблем потребує відповідного теоретико-методологічного

обґрунтування, наукового супроводу державно-управлінських процесів і

забезпечення їх реалізації висококваліфікованими кадрами, що має вирішуватися

в освітній і науковій сферах діяльності. Тільки на цій основі можна забезпечити

суттєвий вплив державно-управлінської науки на практику реформ, які

запроваджуються в Україні. Налагодження ефективної роботи органів державної

влади неможливе без наукової державно-управлінської бази, яка досі, незважаючи

на її особливе значення, не відповідає існуючим потребам країни у проведенні

комплексних реформ та європейським стандартам належного управління

державою. Якість освіти за спеціальністю “Публічне управління та

адміністрування” в Україні також потребує суттєвих змін, які б відповідали

сучасним цілям та завданням, що постають перед державними службовцями.

Необхідно констатувати, що потрібна всебічна модернізація державного

95

управління як галузі знання, яка має бути реалізована завдяки належному

інформаційному забезпеченню здійснення наукових досліджень.

На думку теоретиків та практиків державно-управлінського знання до

найбільш важливих проблем загальнотеоретичного та методологічного характеру

галузі науки “Державне управління”, які гальмують процес її розвитку, належать:

1. Недостатня розвиненість методології, методів, інструментів, механізмів,

технологій наукового пізнання, їх необґрунтоване запозичення з інших галузей

науки. Виникає потреба у створенні власного методологічного змісту і адаптації

загальнонаукової та галузевої методології до державно-управлінської

пізнавальної діяльності.

2. Недостатня розвиненість понятійного апарату державного управління.

Результативність наукового дослідження залежить як від розвиненості

методологічних підходів, так і від категорійно-понятійного апарату, який має

відобразити всі фундаментальні, найбільш суттєві зв’язки і відносини об’єктивної

дійсності та пізнання. На сьогодні недостатньо розробленим є категоріально-

понятійний апарат з державного управління. Категорії та поняття трактуються

довільно, відсутня їх уніфікація та систематизація. На наш погляд, з метою

подолання існуючої проблеми, актуальним є створення уніфікованої

термінологічної бази галузі науки “Державне управління” для забезпечення

максимальної точності у формуванні категорійно-понятійного апарату,

систематизація його в глосаріях, словниках та енциклопедіях. Зокрема, створення

віртуальної українсько-англійської термінологічної бази (словника-довідника) з

державно-управлінської тематики із залученням вищих навчальних закладів і

наукових установ, у яких виконуються наукові дослідження з державного управління.

3. Розрізненість, несистемність, неінтегрованість державно-управлінського

знання. Зазначену проблему пропонуємо вирішувати за допомогою інтеграції

наукової новизни проведених досліджень в державно-управлінську практику.

Необхідно також відмітити зниження якості наукових досліджень, особливо

дисертаційних, які починають усе частіше являти собою поєднання інтуїтивних

есе з неповними рефератами першоджерел. Але головна проблема полягає в тому,

96

що проведені наукові дослідження не відповідають практичним потребам та слабо

пов’язані з практикою державного управління: її запитами, проблемами,

досягненнями, немає ефективної системи і технологій впровадження отриманих

результатів у діяльність органів державної влади.

Питання формування методології державного управління в Україні йде

досить повільно. Доволі рідко з’являються методологічні дисертаційні

дослідження, про що свідчить статистика захищених дисертаційних робіт.

Проблема не в самому методологічному різноманітті, а в його складових, серед

яких домінують, на превеликий жаль, не теорії, а міфи й ідеологеми. Завдання

методологізації державного управління полягає, насамперед, у посиленні

раціональної складової, що дасть змогу обмежити ідеологізацію і міфологізацію

державно-управлінського знання [91].

Недостатній розвиток вітчизняної методології державного управління

пояснюється суто внутрішньо українськими причинами, серед яких:

– короткотривалість реального процесу українського державотворення;

– відсутність глибоких традицій управлінської діяльності;

– неоднозначність методологічної основи, відсутність єдиної консолідуючої ідеї;

– значний вплив збанкрутілих марксистських підходів;

– домінування спрощеного підходу до методології проблематики, що зводиться до

прагнення запозичити й механічно (без врахування української специфіки)

використати здобуті іншими країнами уроки творення держави [153, с 71]. Саме

тому, практика управління втрачає системну цілісність, має еклектичний

характер, що позначається на ефективності та результативності управління, і як

наслідок і на навчанні державно-управлінських кадрів [137, с. 24]. Створити

ефективне державне управління можливо лише за умови поєднання наукових

досліджень у сфері державного управління з практичною державно-

управлінською діяльністю.

Ми погоджуємось з поглядом багатьох науковців, що на сьогодні існування

галузі науки “Державне управління” можна охарактеризувати як стихійний,

екстенсивний, дисертаційний етап. Стихійність розвитку проявляється втому, що

97

дуже недосконалим є планування наукових досліджень, без вивчення

загальнонаціональних тенденцій розвитку тематики, недостатнім рівнем

організації, планування, координації та якості наукових досліджень, відсутністю

системного впливу їх результатів на практику державного управління. Практично

відсутня послідовна тематична політика формування тем наукових досліджень,

яка потребує загальнонаціональної координації фундаментальних та прикладних

досліджень в галузі науки “Державне управління. Для вирішення цієї проблеми

необхідно створювати координаційні органи, які б надавали інституційну

підтримку галузі та забезпечували реалізацію узгодженої тематичної політики.

Така координація роботи потрібна виходячи з потреб діяльності органів

державної влади та місцевого самоврядування. Невизначені чіткі критерії

оцінювання результатів наукової роботи і стимулів до подальшого інноваційного

розвитку. На сьогодні для стану наукової галузі “Державне управління”

характерним є переважно екстенсивне зростання кількості публікацій,

дисертаційних робіт, розширення обсягу підготовки наукових та науково-

педагогічних кадрів вищої кваліфікації, збільшення кількості спеціалізованих

вчених рад, а не інтенсифікація якісного розвитку наукової галузі “Державне

управління”. Слід зазначити, що такий характер процесів у галузі негативно

позначається на науковій діяльності.

У зв’язку із вищезазначеним виникає потреба, насамперед, впровадження

моніторингу стану і тенденцій розвитку галузі науки “Державне управління”,

визначення співвідношення фундаментальних та прикладних досліджень.

Оскільки державне управління є прикладною наукою, то в тематиці його

досліджень мають переважати відповідні теми. Однак без фундаментальних

досліджень галузь не може розвиватися і в прикладному аспекті, оскільки

фундаментальні дослідження дають державному управлінню теоретико-

методологічні засади осмислення управлінської практики. Подолання стихійності

передбачає спеціальні наукознавчі дослідження, призначення яких у виявленні

тенденцій проблемного та тематичного розвитку державно-управлінських

досліджень. Наразі спостерігається тематична деформація цих досліджень у бік

98

механізмів державного управління. За результатами наукознавчих досліджень

виявляється перспективна тематика, яка повинна проходити через експертні

оцінки як науковців, так і фахівців органів державної влади та місцевого

самоврядування. Такий підхід забезпечує визначення на довгострокову та

короткострокову перспективи напрямів, проблематики, тематики наукових

досліджень відповідно до потреб органів державного управління та органів

місцевого самоврядування, розвитку галузі науки “Державне управління”. При

формуванні пріоритетів НДР потрібно виходити з їх орієнтованості на вирішення

першочергових завдань програм діяльності Президента України, Кабінету

Міністрів України; основних напрямів інституційного розвитку Національної

академії; необхідності забезпечення підручниками та навчальними посібниками

нових освітньо-наукових та освітньо-професійних програм галузі “Публічне

управління та адміністрування” та створення навчально-методичних розробок для

використання в системі професійного навчання та практичної діяльності

державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

Таким чином, з метою подолання існуючих проблем необхідно розробити

пріоритетні напрями розвитку наукового знання та здійснення наукових

досліджень, серед яких як визначають провідні українські вчені мають бути,

актуалізація наукових і дисертаційних досліджень в галузі науки “Державне

управління”, запровадження програмно-цільового підходу, вдосконалення

планування та організації наукової діяльності за такими напрямами:

1. Визначення на довгострокову та короткострокову перспективу напрямів

проблематики, тематики наукових та дисертаційних досліджень відповідно до

потреб органів державного управління, розвитку галузі науки, системи

професійного навчання державних службовців, зокрема навчального процесу в

закладах освітньої галузі “Державне управління”.

2. Запровадження тематики наукових досліджень з чітким плануванням

результату відповідно до такого формату: 1) фундаментальні, що включають

концепції, спрямовані на осмислення ключових проблем суспільного розвитку;

монографії, підручники тощо; 2) прикладні, до яких належать, проекти

99

нормативно-правових актів, стратегій, програм, проектно-технологічні розробки

відповідно до завдань органів державної влади; 3) наукові, науково-методичні,

навчально-методичні рекомендації, навчальні посібники, соціологічні опитування

тощо; 4) аналітичні записки, експертні висновки, пропозиції на запит органів

державної влади тощо.

3. Запровадження НДР наукознавчого спрямування для розроблення

методології визначення пріоритетних напрямів, цільового комплексу наукових

досліджень, моніторингу галузі науки “Державне управління”.

4. Удосконалення організаційних форм наукових досліджень у галузі

шляхом запровадження комплексного виконання НДР науковими колективами,

що об’єднують науковців різних спеціальностей, створення проблемних науково-

дослідних лабораторій та центрів для наукового супроводу стратегічних напрямів

розвитку суспільства та державного управління.

5. Посилення конкурсної складової організації наукових досліджень,

запровадження конкурсу (тендера) на найбільш потужні наукові розробки,

зокрема базові підручники, концепції, проектні розробки; конкурсів на кращу

роботу молодих науковців.

6. Поліпшення забезпечення наукових досліджень інформаційними

ресурсами з метою підвищення ефективності наукової роботи. Формування та

підтримка інформаційної бази даних НДР, дисертаційних досліджень у науковій

галузі “Державне управління”.

7. Сприяння науковому співробітництву різних наукових установ та

закладів освіти в галузі науки “Державне управління” з метою координації

досліджень, обміну науково-теоретичними та методологічними напрацюваннями

шляхом укладання відповідних угод про співпрацю, проведення спільних

досліджень і науково-комунікативних заходів [80, с. 17].

З метою реалізації вищезазначених пріоритетних напрямів розвитку

наукового знання та здійснення наукових досліджень, вважаємо за доцільне,

зосередити увагу на створенні умов належного інформаційного забезпечення

підвищення ефективності наукових досліджень, користуючись перевагами, які на

100

сьогодні надають інформаційно-комунікаційні та цифрові технології та

об’єктивно посилюють роль інформаційної складової в організації наукових

досліджень в галузі науки “Державне управління” та галузі знань “Публічне

управління та адміністрування”.

На наш погляд, необхідно створювати належні правові та фінансові умови

для збереження наукових здобутків у галузі науки “Державне управління”,

підтримувати їх в актуалізованому стані та надавати доступу до них, переводити в

цифрову форму найбільш значущі об’єкти наукового надбання; сприяти розвитку

й запровадженню інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій у

наукових установах, закладах вищої освіти, бібліотеках, архівах та інших

організаціях у яких виконуються наукові дослідження з державного управління;

стимулювати зацікавленість наукової спільноти у використанні сучасних

інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій і попит на них для

створення, поширення, доступу й збереження інформації та знань; створювати

сприятливі умови для надання комунікаційних послуг, заохочувати

постачальників покращувати їх доступність та забезпечувати територіальне

покриття для розширення цільової аудиторії користувачів послуг, які надають

науково-освітні установи, з метою охоплення цими послугами широкого кола

науковців; розширювати міжнародне співробітництво, здійснювати наукові

дослідження та обмін досвідом щодо збереження і примноження знань,

забезпечувати відкритий доступ до результатів науково-дослідницької діяльності

засобом формування розвинутої інформаційної бази науки “Державне

управління”.

101

2.2 Характеристика організаційно-правових та функціональних

аспектів інформаційного забезпечення галузі науки “Державне управління”

Сучасні процеси переходу від інформаційного до цифрового суспільства

об’єктивно посилюють роль інформаційної складової в організації наукових

досліджень в галузі науки “Державне управління”. Першочерговим пріоритетом в

інформаційному забезпеченні наукової діяльності є створення сучасного

інформаційного середовища, що зорієнтоване на реалізацію цілей наукової

діяльності як ефективного механізму отримання якісно нових наукових знань в

галузі державного управління. При цьому важливою складовою розбудови

науково-інформаційного простору як стійкого та самодостатнього середовища

наукових комунікацій, надійного інструменту забезпечення зростаючих

інформаційних потреб вітчизняної науки, освіти, державного управління, є

досягнення органічної інтеграції до нього суттєво значимих сигментів світового

науково-інформаційного ресурсу, тобто перетворення його на гарантований,

легкодоступний, систематично використовуваний інформаційний масив [160, c. 71].

Стратегічним напрямом процесу глобальної інформатизації суспільства,

результатом якого повинно стати суттєве підвищення доступності інформаційних

ресурсів суспільства для їх широкого соціального використання, є переведення

усіх соціально значимих інформаційних ресурсів на електронні носії. Саме це

повинно дозволити забезпечити можливість доступу численних віддалених

користувачів до необхідних їм ресурсів у мережевому режимі, здійснювати

комп’ютерний аналіз та обробку різноманітної інформації за допомогою нових

інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, а також реалізовувати

входження країни до сучасного міжнародного інформаційного простору [220, с. 78].

Формуючи власний інформаційний простір, слід усвідомлювати, що дієвим

він може бути лише із врахуванням світових інформаційних процесів, у контексті

і в поєднанні з ними. Оскільки в сучасному світі ступінь інтегрованості до

світового простору є одним з найважливіших показників рівня національної

науки, розвиненості її інформаційної інфраструктури, просування українських

102

наукових здобутків до нього теж є обов’язковою і невід’ємною складовою

розвитку національного електронного науково-інформаційного простору.

Відповідно до змін, що відбуваються у суспільному розвитку, повинні

визначатись основні напрями державної інформаційної політики в Україні, серед

яких доцільно виокремити: забезпечення доступу кожного до інформації;

забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання,

зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення

умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення

відкритості та прозорості діяльності суб’єктів владних повноважень; створення

інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування;

постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних

ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній

співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового

інформаційного простору [174].

Потрібно також відзначити, що формування, зберігання і ефективне

використання державних ресурсів науково-технічної інформації відбувається

шляхом запровадження таких напрямів: 1) створення реєстраційно-облікового

механізму, який забезпечує збирання, обробку і поширення відомостей про

виконані за рахунок коштів державного бюджету наукові дослідження і розробки,

дисертації та інші види науково-технічних робіт, про нові види продукції, бази і

банки даних; 2) проведення пільгової податкової та фінансово-кредитної політики

щодо послуг з надання науково-технічної інформації споживачеві та передачі

інформації про науково-технічні досягнення державним органам і службам

науково-технічної інформації; виділення коштів і матеріально-технічних засобів

для роботи над створенням і розвитком державних ресурсів науково-технічної

інформації та їх використанням, а також для міжгалузевого обміну інформацією

про науково-технічні досягнення; 3) створення механізму зберігання

інформаційних ресурсів, баз і банків даних, сформованих в державних

організаціях та органах управління.

103

Враховуючи основні напрями державної інформаційної політики вважаємо,

що на сьогодні актуальним залишається вирішення завдань:

− подальшого розвитку національного науково-освітнього простору, який

ґрунтується на об’єднанні різних національних багатоцільових інформаційно-

комунікаційних систем;

− формування національної інфраструктури інформатизації (цифровізації), яка

містить міжнародні та міжміські телекомунікаційні й комп’ютерні мережі,

систему інформаційно-аналітичних центрів, інформаційні ресурси, інформаційно-

комунікаційні та цифрові технології;

− удосконалення сучасного інформаційного середовища системи вищої освіти

та науки, інформаційне забезпечення навчальних та наукових напрямів діяльності;

− формування глобальної комп’ютерної мережі науки;

− забезпечення вільного розширеного доступу до наукових інформаційних

ресурсів.

Інформатизація наукової галузі, яка свого часу, була визнана пріоритетним

державним завданням, здійснювалась згідно із єдиними державними

нормативами: Законом України “Про Національну програму інформатизації” від

4 лютого 1998 р. (остання редакція від 01.08.2016 р.) [177], Законом України “Про

Концепцію Національної програми інформатизації” від 11 серпня 2013 р.,

Законом України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в

Україні на 2007-2015 роки” від 09 січня 2007 р. [178], Державною програмою

“Інформаційні та комунікаційні технології в освіті та науці”, затвердженою

постановою КМУ від 7 грудня 2005 р. № 1153 [170] та ін.

За визначенням В.С.Куйбіди, О.В.Карпенка, А.В.Дуди “інформатизація в

загальному розумінні – це перехід суспільства на якісно новий щабель розвитку,

який уже має усталену назву – інформаційне суспільство [65].

Відповідно до законодавства, “інформатизація” – це процес, що

спрямований на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян

та суспільства на засадах створення, розвитку і використання інформаційних

104

систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі

застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки [177].

Першочерговими пріоритетами інформатизації на національному рівні було

визначено: 1) удосконалення нормативно-правової бази інформатизації,

включаючи систему захисту авторських прав і особистої інформації, розроблення

національних стандартів у галузі інформатизації; 2) формування

телекомунікаційної інфраструктури, насамперед оптимізації діючої мережі

магістралей передавання даних, будівництва нових сучасних каналів, включаючи

волоконнооптичні та супутникові системи зв’язку; 3) формування комп’ютерної

мережі освіти, науки та культури як частини загальносвітової мережі Інтернет;

4) здійснення заходів щодо інформаційної безпеки.

Доцільно відмітити, що головною метою в процесі інформатизації науково-

дослідної діяльності було створення необхідних умов для забезпечення науковців

актуалізованою, своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом

широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій. Основними

завдання у цьому напряму, відповідно до Національної програми інформатизації,

визначались:

– формування системи національних інформаційних ресурсів;

– створення загальнодержавної мережі інформаційного забезпечення

науки, освіти, культури тощо;

– створення загальнодержавних систем інформаційно-аналітичної

підтримки діяльності органів державної влади та органів місцевого

самоврядування;

– формування та підтримка ринку інформаційних продуктів і послуг;

– інтеграція України у світовий інформаційний простір [177].

Іншим важливим документом у напряму інформатизації науково-освітньої

галузі була Державна програма “Інформаційні та комунікаційні технології в освіті

та науці” (далі – Програма), яка зумовила вжиття необхідних заходів із

впровадження інформаційних та комунікаційних технологій у науково-освітню

галузь. Програма передбачила створення глобальних відкритих наукових та

105

освітніх систем із використанням інформаційних ресурсів, що з одного боку,

сприяло накопиченню наукових знань, а з іншого, надавало можливість

розширювати доступ широких верств населення, і зокрема наукової спільноти до

різноманітних інформаційних ресурсів.

Реалізація Програми забезпечила виконання основних завдань, серед яких:

підвищення ефективності державного управління шляхом впровадження

інформаційних та комунікаційних технологій; реалізація прав на вільний пошук,

одержання, передачу, виробництва і поширення інформації; підвищення загальної

інформаційної грамотності; впровадження інформаційних та комунікаційних

технологій у навчальний процес і проведення наукових досліджень, забезпечення

доступу до національних і світових інформаційних ресурсів; розбудова

інфраструктури науково-освітньої телекомунікаційної мережі (УРАН),

підключення до неї наукових установ, наукових бібліотек, центрів науково-

технічної інформації за допомогою каналів передачі даних, інтеграція її з

європейською науково-дослідницькою мережею (GEANT); розширення мережі

електронних бібліотек навчальних закладів та наукових установ та ін.

Наголошувалось, зокрема, на модернізації інформаційно-бібліотечної сфери як

середовища накопичення, синтезування та формування ресурсної бази і

підвищення ефективності використання електронної інформації [170].

У контексті даного наукового дослідження слушною є думка провідних

українських науковців, що для створення умов розвитку науки та інновацій, які

можна досягти прискореним запровадженням інформаційно-комунікаційних та

цифрових технологій, формуванням на їх основі нових ресурсів, методів,

інструментів, технологій, необхідно:

1) стимулювати розвиток наукових та науково-технічних досліджень

шляхом запровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій,

зокрема технологій розвитку наукової мережі УРАН, здійснювати приєднання до

світових комп’ютерних мереж, у тому числі наукової мережі GEANT,

стимулювати оновлення парку суперкомп’ютерів;

106

2) вдосконалювати розвиток національної системи цифрової науково-

технічної інформації, забезпечивши при цьому створення цифрових ресурсів та

електронних баз даних наукової та науково-технічної інформації;

3) забезпечувати доступ до іноземних цифрових ресурсів та електронних

світових баз даних наукової та науково-технічної інформації;

4) стимулювати розвиток українського сегмента мереж наукової співпраці

та наукових колективів;

5) надавати державно-приватну підтримку в реалізації проектів створення

електронних наукових ресурсів із відкритим доступом [64].

Законом України “Основні засади розвитку інформаційного суспільства в

Україні на 2007-2015 роки” [178] було конкретизовано основні стратегічні цілі

розвитку інформаційного суспільства в Україні, у тому числі такі, що впливають

на забезпечення наукової діяльності, зокрема: прискорення розробки та

впровадження новітніх конкурентоспроможних ІКТ; розвиток національної

інформаційної інфраструктури та її інтеграція із світовою інфраструктурою;

створення загальнодержавних інформаційних систем, насамперед у сферах освіти,

науки, культури; використання ІКТ для вдосконалення державного управління;

досягнення ефективної участі всіх регіонів у процесах становлення

інформаційного суспільства шляхом децентралізації; удосконалення

законодавства з регулювання інформаційних відносин; покращення стану

інформаційної безпеки в умовах використання новітніх ІКТ.

В документі наголошувалось на певних позитивних результатах розвитку

інформатизації та інформаційного суспільства в Україні, серед них варто

виділити: діяльність всесвітньовідомої школи кібернетики; формування концепції

та програми інформатизації; створення різноманітних ІКТ і загальнодержавних

інформаційно-аналітичних систем різного рівня та призначення; сформованість

певних правових засад побудови інформаційного суспільства; наявність значної

кількості висококваліфікованих фахівців з ІКТ та кібернетики; постійне зростання

та поновлення парку комп’ютерної техніки, сучасних систем та засобів

телекомунікації, зв’язку та ін. [43, с. 216-219].

107

Таким чином, свого часу – інформатизація, а на сьогодні – цифровізація

наукової діяльності, як пріоритетний напрям формування інформаційно-ресурсної

бази науки, підвищує ефективність організації та проведення наукових

досліджень в галузі державного управління, створює умови для розвитку

різнорідних наукових інформаційних ресурсів, забезпечує доступ до національних

і світових інформаційних ресурсів.

У процесі дослідження проблем становлення та розвитку національного

інформаційного простору України доцільним є аналіз формування і використання

національних інформаційних ресурсів. Зокрема, “Концепцією формування системи

національних електронних інформаційних ресурсів” передбачено:

− забезпечення широкого доступу до ресурсів, у тому числі іноземних, через

глобальні інформаційні мережі;

− правове врегулювання суспільних відносин, пов’язаних з формуванням,

використанням та захистом національних ресурсів;

− вироблення рекомендацій щодо приведення національних ресурсів до єдиних

стандартів на базі новітніх інформаційних технологій, міжнародних стандартів,

уніфікованих систем класифікації і кодування інформації;

− створення ефективних національних пошукових, геоінформаційних та

навігаційних систем;

− забезпечення розвитку національної освіти, науки, культури через

використання новітніх інформаційних технологій;

− залучення до формування системи національних ресурсів недержавних структур;

− створення умов для забезпечення захисту національних ресурсів незалежно

від форми власності;

− сприяння наповненню інформаційного ринку національними ресурсами [172].

На думку провідних вітчизняних дослідників, головною метою державної

інформаційної політики стосовно національних інформаційних ресурсів є

створення необхідних економічних і соціокультурних умов та правових і

організаційних механізмів формування, розвитку і забезпечення ефективного

використання національних інформаційних ресурсів в усіх сферах суспільного життя.

108

Функції державного управління інформаційними ресурсами полягають:

− у розробці і прийнятті політичних рішень, законодавчих і нормативно-

правових актів щодо забезпечення системи управління національними

інформаційними ресурсами та вдосконалення механізмів реалізації правових норм

чинного законодавства у галузі інформації;

− визначенні і здійсненні повноважень державних органів, органів

регіонального й місцевого самоврядування щодо оперативного управління

(створення, володіння, розпорядження, користування) державними інформаційними

ресурсами;

− розробці і реалізації організаційних заходів і нормативно-методичного

забезпечення відомчих і регіональних структур та недержавного сектору у сфері

формування та використання інформаційних ресурсів за умови координації

діяльності згаданих структур;

− розробці і реалізації фінансово-економічних засад регулювання процесів

формування та використання інформаційних ресурсів;

− державній реєстрації інформаційних ресурсів, забезпеченні повноти

створення первинних і похідних інформаційних ресурсів на засадах використання

інформації, що виникає (створюється) у процесі діяльності державних органів,

органів регіонального та місцевого самоврядування, підприємств, установ,

організацій незалежно від форм власності;

− уведенні технологічно та методологічно єдиних засад формування

інформаційних ресурсів за результатами діяльності державних органів, органів

місцевого самоврядування, державних підприємств і організацій для надання їх у

вільний доступ громадянам і організаціям (крім інформаційних ресурсів, що

мають відомості, віднесені до державної таємниці та до іншої інформації з

обмеженим доступом);

− забезпеченні ефективного використання інформаційних ресурсів для

діяльності державних органів, органів регіонального і місцевого самоврядування

та державних підприємств, установ і організацій;

109

− оптимізації державної політики інформатизації щодо забезпечення

науково-технічних, виробничо-технологічних і організаційно-економічних умов

створення та застосування інформаційних технологій, інших елементів

інформаційної інфраструктури для формування, розвитку і ефективного

використання інформаційних ресурсів та сприяння доступу громадян до світових

інформаційних ресурсів, глобальних інформаційних систем;

− забезпеченні функціонування ефективно діючої комплексної системи

захисту інформаційних ресурсів;

− забезпеченні захисту громадян, суспільства і держави від хибної,

спотвореної та недостовірної інформації;

− забезпеченні розробки та застосування правових, організаційних

і економічних механізмів стосовно форм та засобів обігу інформаційних ресурсів

України (ринку інформації, інформаційних технологій, засобів обробки

інформації та інформаційних послуг);

− регулюванні інформаційного співробітництва, спрямованого на

забезпечення рівноправного і взаємовигідного використання національних

інформаційних ресурсів у процесі міжнародного обміну, здійснення єдиної

державної політики наукової підтримки системи державного управління

формуванням, розвитком і використанням національних інформаційних ресурсів;

− кадровому забезпеченні системи державного управління національними

інформаційними ресурсами;

− інформаційно-аналітичному забезпеченні прийняття управлінських

рішень у сфері управління інформаційними ресурсами;

− контролі за встановленим порядком і правилами формування, розвитку і

використання інформаційних ресурсів;

− нагляді за додержанням законодавства в сфері формування, розвитку,

використання інформаційних ресурсів та здійснення правосуддя у сфері

суспільних інформаційних відносин [140, с. 102-103].

Таким чином, під управлінням інформаційними ресурсами слід розуміти

комплекс взаємопов’язаних заходів органів державної влади, науково-освітніх

110

установ та організацій щодо забезпечення формування, використання і захисту

державних інформаційних ресурсів. До основних завдань управління

інформаційними ресурсами слід віднести: створення інформаційних ресурсів,

необхідних для виконання задач державного управління і реалізація прав різних

категорій громадян на інформаційні державні послуги; забезпечення ефективного

використання державних інформаційних ресурсів у діяльності органів державної

влади і державних установ; забезпечення вільного доступу громадян і організацій

до інформаційних ресурсів у відповідності до чинного законодавства; створення

необхідної нормативно-правової бази; реєстрація та облік державних

інформаційних ресурсів, формування і забезпечення доступності інформації про

склад, розміщення і умови використання інформаційних ресурсів; установлення

повноважень і функціональних обов’язків органів державної влади, установ,

організацій, підрозділів, окремих фахівців по формуванню, захисту і

використанню державних інформаційних ресурсів; визначення складу державних

інформаційних ресурсів, необхідних на кожному рівні державного управління,

для забезпечення їх формування, збору, введення, збереження, обробки і

використання; здійснення моніторингу стану інформаційних ресурсів; організація

захисту державних інформаційних ресурсів, контроль їхнього стану, цілісності і

використання. В процесі реалізації державної політики у сфері управління

державними інформаційними ресурсами підлягають вирішенню такі питання, як:

зниження сукупних витрат і витрат кожного споживача інформаційних ресурсів

на збір, збереження й обробку одних і тих же даних, які використовуються для

різних цілей; підвищення ефективності функціонування всіх гілок влади на основі

використання всієї сукупності накопичених інформаційних ресурсів, більш

динамічної організації інформаційної взаємодії при вирішенні складних проблем;

подолання інформаційної закритості, розвиток інформаційних ресурсів у

відповідності із стандартами світового інформаційного співтовариства;

перетворення інформації і знань у справжній ресурс соціально-економічного і

духовного розвитку, підвищення рівня інформаційної незалежності держави;

розвиток інфраструктури виробництва і надання користувачам інформаційних

111

продуктів і послуг, підвищення рівня інформаційної культури населення, системи

комп’ютерної освіти, використання мережі Інтернет [101].

Для прискорення процесу інформатизації, що потребує відповідної

концентрації та розвитку інформаційних ресурсів, в основу державної політики

повинно бути покладене державне регулювання процесів інформатизації

(цифровізації) на основі поєднання принципів централізації і децентралізації,

саморозвитку, самофінансування та самоокупності, державної підтримки через

систему пільг, кредитів, прямого бюджетного фінансування.

У Рекомендаціях парламентських слухань на тему “Реформи галузі

інформаційно-комунікаційних технологій та розвиток інформаційного простору

України” [179] (далі – Рекомендації) було наголошено на суттєвих проблемах з

питань формування та реалізації ефективної державної політики, зокрема у сферах:

розвитку інформаційного суспільства – не виконано план дій щодо

реалізації Закону України “Про Основні засади розвитку інформаційного

суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, відсутній план дій щодо реалізації

національної стратегії подальшого розвитку інформаційного суспільства в

Україні; не подолано цифрову нерівність у доступі громадян України до

електронних комунікацій та інформаційних ресурсів, повільно зростає рівень

комп’ютерної грамотності населення; низький рівень впровадження та

використання можливостей ІКТ у сферах освіти, науки, культури тощо;

розвитку електронного урядування – не виконано план заходів щодо

реалізації Концепції розвитку електронного урядування в Україні, затверджений

розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2011 року № 1014-р;

відсутні програми розвитку електронного урядування в системі органів

виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, зокрема програми з

надання електронних адміністративних послуг;

створення національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку

інформаційного простору;

розбудови сучасної нормативно-правової бази реформування ІКТ-галузі та

розвитку інформаційного простору, багато положень якої не відповідають

112

вимогам сьогодення та потребують удосконалення; забезпечення прискорення

гармонізації національного законодавства з нормами законодавства

Європейського Союзу відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї

сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної

енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, зокрема з питань

інформаційного суспільства, надання електронних послуг, розвитку

телекомунікацій, захисту інтелектуальної власності тощо;

державного управління – відсутній єдиний центральний орган виконавчої

влади, відповідальний за формування та/або реалізацію державної політики

розвитку інформаційного суспільства, сфери телекомунікацій, програмування,

забезпечення інформаційної безпеки та кібербезпеки, впровадження технологій

електронного урядування, електронного документообігу, електронного підпису,

що зумовлює: невизначеність та відсутність єдиної державної політики у цих

сферах; недостатній рівень координації діяльності органів державної влади та

органів місцевого самоврядування у сфері ІКТ та зв’язку; незабезпечення

взаємосумісності різних інформаційних систем, що створювалися в різний час, за

різними принципами, на різних технологічних платформах;

законодавства – не передбачає дієвих механізмів захисту прав споживачів

телекомунікаційних послуг у разі припинення діяльності операторів, провайдерів

телекомунікацій.

Враховуючи потенціальний позитивний вплив цінностей інформаційного

суспільства, процесів євроінтеграції на подальший розвиток України, потребу

формування і реалізації ефективної державної політики у сфері впровадження

інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, важливість впровадження

міжнародних стандартів та кращих практик, зокрема з питань розроблення,

впровадження та використання інформаційних технологій, інформаційних

продуктів і послуг, за умови належного наукового, науково-технічного і

правового забезпечення реформування галузі інформаційно-комунікаційних та

цифрових технологій, та відповідно до Рекомендацій з метою подолання суттєвих

проблем у напряму розвитку інформаційного суспільства, рекомендовано:

113

1. У напряму формування державної політики у сфері інформаційно-

комунікаційних та цифрових технологій:

1) створення цілісної правової системи з питань розвитку інформаційно-

комунікаційних та цифрових технологій;

2) утворення центрального органу виконавчої влади, що забезпечуватиме

формування та/або реалізацію державної політики у сферах інформаційно-

комунікаційних та цифрових технологій, розвитку інформаційного суспільства,

інформатизації, телекомунікацій, програмування, інформаційної безпеки та

кібербезпеки, впровадження технологій електронного урядування, електронного

документообігу, електронного підпису тощо.

3) розробка законопроектів про Державну програму розвитку

інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій в Україні; про електронну

ідентифікацію; з питань електронних адміністративних послуг, дистанційного

навчання, аудіовізуальних медіапослуг, вільного та спільного використання

публічних інформаційних ресурсів та даних, які мають бути розроблені на засадах

імплементації законодавства Європейського Союзу та міжнародного права із

залученням провідних вчених і фахівців Національної академії наук України,

національних галузевих академій наук, наукових установ, вищих навчальних

закладів та громадських організацій, представників бізнесу сфери інформаційно-

комунікаційних та цифрових технологій; щодо особливостей державно-

приватного партнерства у сфері електронного урядування та інших

законопроектів з розвитку інформаційного суспільства;

4) розробка, із залученням представників наукових установ і громадських

організацій, провідних фахівців та підприємців, Плану дій щодо реалізації

національної Стратегії подальшого розвитку інформаційного суспільства в

Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня

2013 року № 386-р, забезпечення включення основних питань з розбудови

інформаційного суспільства в Україні до Програми діяльності Кабінету Міністрів

України, проектів державних програм економічного і соціального розвитку

України, інших прогнозних і програмних документів економічного і соціального

114

розвитку, передбачених Законом України “Про державне прогнозування та

розроблення програм економічного і соціального розвитку України”, взявши до

уваги реалізацію відповідних міжнародних документів, зокрема ініціативи

“Цифровий порядок денний для Європи” (Digital agenda for Europe), Порядку

денного в галузі глобального розвитку електрозв’язку/інформаційно-

комунікаційних технологій “Об’єднаємо до 2020 року” (Connect-2020),

прийнятого Повноважною конференцією Міжнародного союзу “Використання

інформаційно-комунікаційних технологій у цілях розвитку” від 19 грудня 2014

року № A/RES/69/204, доповіді Другого комітету ООН на 70-й сесії Генеральної

Асамблеї ООН “Використання інформаційно-комунікаційних технологій у цілях

розвитку” від 15 грудня 2015 року № A/70/469;

5) вжиття заходів щодо прискорення запровадження комплексу

міжнародних та європейських стандартів, що регулюють інформаційно-

комунікаційні та цифрові технологій та інформаційні відносини;

2. У напряму освіти та формування інформаційно-комунікаційних навичок в

інформаційному суспільстві:

1) з метою переходу на інноваційний шлях розвитку країни забезпечити

трансформацію державної освітньої політики шляхом прискорення

запровадження інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій та

розвитку національних інформаційних ресурсів у сфері освіти, зокрема внести

відповідні зміни до стратегій розвитку освіти та забезпечити розроблення

відповідних державних цільових програм із запровадження інформаційно-

комунікаційних та цифрових технологій у сфері освіти;

2) розглянути питання про стимулювання приватно-державного

партнерства у прискоренні запровадження інформаційно-комунікаційних та

цифрових технологій в освітній процес, створення освітніх електронних

інформаційних ресурсів;

3) Міністерству освіти і науки України підготувати зміни до Національної

стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, схваленої Указом

Президента України від 25 червня 2013 року № 344/2013, з метою переходу на

115

інноваційний шлях розвитку країни шляхом прискорення запровадження

інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій в освіті та науці, розвитку

освітніх і наукових електронних інформаційних ресурсів, розробити плани

заходів для досягнення визначених цілей чи показників;

4) розглянути можливість утворення експертної ради при Міністерстві

освіти і науки України з проблем електронної освіти у складі представників

провідних закладів освіти і науки, суб’єктів господарювання інформаційно-

комунікаційної галузі, громадських організацій та міжнародних експертів;

5) забезпечити локалізацію та впровадження міжнародних (ISO) та

європейських стандартів групи “Information technology-Learning, education and

training” (Інформаційні технології для навчання, освіти і тренінгу).

На сьогодні інноваційні зміни знайшли своє відображення у затверджених

на законодавчому рівні: Указі Президента України “Про Стратегію сталого

розвитку “Україна – 2020” від 12 січня 2015 р., розпорядженнях Кабінету

Міністрів України “Про схвалення Концепції розвитку системи електронних

послуг в Україні” від 16 листопада 2016 р., “Про схвалення Концепції розвитку

електронного урядування в Україні” від 20 вересня 2017 р., “Про схвалення

Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки

та плану заходів щодо її реалізації” від 17 січня 2018 р.

Головною метою “Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства

України на 2018-2020 роки та плану заходів щодо її реалізації” (далі – Концепція)

є реалізація прискореного сценарію цифрового розвитку, як найбільш

релевантного для України з точки зору викликів, потреб та можливостей.

Цифровізація – насичення фізичного світу електронно-цифровими

пристроями, засобами, системами та налагодження електронно-комунікаційного

обміну між ними, що фактично уможливлює інтегральну взаємодію віртуального

та фізичного, тобто створює кіберфізичний простір [180].

В Концепції серед основних напрямів цифрового розвитку виділяється

“Гармонізація з європейськими та світовими науковими ініціативами”, що

повинна забезпечити інтеграцію української науки в європейський дослідницький

116

простір, можливість розвитку передових наукових ідей, участь у міждисциплінарних

проектах із застосуванням перспективних технологій та інновацій.

Одним з важливих елементів Єдиного цифрового ринку Європи (Digital

Single Market), а також складовою парадигми “Відкриті інновації – Відкрита наука

– Відкритість до світу”, яка розвивається в рамках Європейського дослідницького

та інноваційного простору, є розбудова Європейської хмари відкритої науки та

Європейської інфраструктури даних.

З метою гармонізації наукових ініціатив України з Європейським

дослідницьким та інноваційним простором основними напрямами визначено:

− розбудова інтероперабельних цифрових інфраструктур для потреб

закладів освіти та науки, підключення до освітньої мережі GEANT та системи

розподілених обчислень, збору, зберігання та обробки даних європейської грід-

інфраструктури;

− відкриття доступу до даних та публікацій, здійснених за рахунок

державного фінансування, створення технологічних “дорожніх карт” державно-

приватного партнерства, комерціалізація наукових розробок для промисловості і

соціальних викликів;

− розроблення відкритих та інтероперабельних цифрових рішень для

запуску та розвитку інноваційних екосистем у різних секторах промисловості,

розроблення та використання відкритих стандартів та платформ для нових

продуктів та послуг.

Стратегічно важливою є участь українських учених та IТ-компаній у

проектах ЄС з проведення довгострокових досліджень, що в майбутньому стануть

джерелом інновацій: майбутні перспективні технології (Future Emerging

Technologies); майбутні мережі (Future Networks); майбутні Інтернет-дослідження

та експерименти (Future Internet Research and Experimentation) та ін.

Для забезпечення ефективної участі України в європейському

дослідницькому та інноваційному просторі важливим є розвиток власної наукової

цифрової інфраструктури відповідно до пріоритетних напрямів, в яких очікується

високотехнологічне зростання або прорив.

117

Розвиток наукової цифрової інфраструктури, зокрема для закладів науки та

освіти, є також визначальним для забезпечення відкритого доступу до наукових

даних та знань, подальшої комерціалізації наукових досліджень, створення

інновацій, продуктів та послуг. Нові знання та розробки, здійснені за рахунок

фінансування з державного бюджету, повинні бути у відкритому доступі та стати

здобутком суспільства в цілому.

Разом з тим відсутність доступу до світових наукових цифрових

інфраструктур – до світової бази знань, обчислювальних сервісів, консалтингу,

досліджень у фундаментальній та прикладній сферах – негативно впливає на

українську науку в цілому, є суттєвим обмеженням для українських науковців та

державних службовців і не дає змоги оцінювати можливості української науки,

шукати варіанти співпраці в рамках міжнародних проектів тощо, зокрема за тими

напрямами, які стосуються цифрових технологій.

Підключення українських наукових цифрових інфраструктур до

Європейської хмари відкритої науки та Європейської інфраструктури даних дасть

поштовх до вирішення актуальних українських наукових завдань з мінімальним

використанням державних ресурсів [180].

Отже, інформаційно-ресурсне забезпечення галузі науки “Державне

управління” залежить від врахування загальних тенденції розвитку

інформаційного суспільства в Україні, створення цілісної правової системи,

формування і реалізації ефективної державної політики у сфері впровадження

інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, запровадження

міжнародних стандартів та використання кращих світових практик, що

регулюють інформаційні відносини.

118

2.3 Проблеми інформаційно-ресурсного забезпечення наукових

досліджень у галузі державного управління

Наукові дослідження в галузі державного управління як вид

інтелектуальної, творчої діяльності, що використовують сутність науково-

інформаційних процесів, спрямовані на одержання нових знань з державного

управління та публічного адміністрування. Наукові дослідження в галузі

державного управління повинні стати тими інноваціями, які покликані

вдосконалити систему державного управління. Перехід галузі науки “Державне

управління” на якісно новий інноваційний рівень потребує використання переваг,

які сьогодні надає інформаційне суспільство для забезпечення наукової

діяльності. Пріоритетним завданням в інформаційному забезпеченні наукової

діяльності є створення умов для підвищення ефективності та результативність

проведення наукових досліджень за рахунок використання можливостей сучасних

інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій.

Інституціоналізація галузі науки “Державне управління”, яка була

започаткована на базі Національної академії державного управління при

Президентові України набула свого поширення в інших закладах вищої освіти та

наукових установах України. У рамках цієї інституціоналізації відбулося

формування інфраструктури підтримки наукової галузі “Державне управління”,

яка стала найпотужнішою в Україні ресурсною базою, що включає: формування

наукових шкіл, організацію підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів,

утворення спеціалізованих учених рад у галузі науки “Державне управління”,

видання фахових наукових журналів, збірників, монографій, інших наукових

праць з державного управління, формування бібліотечних фондів, інформаційно-

технічне забезпечення, зокрема формування та підтримка інтернет-ресурсів,

інформаційно-комунікативний супровід [80, с. 8].

Наявний науковий доробок і кадровий потенціал, залучення до розвитку

наукової галузі державного управління інших закладів освіти та наукових установ

України, зокрема Національної академії наук України, Академії правових наук

119

України, Національної академія педагогічних наук України, провідних ЗВО

України та зарубіжних країн; науковий супровід та експертно-консультативна

діяльність спільно або на замовлення з такими партнерами, як Адміністрація

Президента України, Національне агентство України з питань державної служби,

Міністерство освіти і науки України, іншими органами державної влади свідчать,

що в цілому галузь отримала інституціональну базу, а Національна академія як

головний державний вищий навчальний заклад із підготовки та підвищення

кваліфікації державних службовців і провідний науковий заклад у галузі науки

державного управління демонструє інтенсифікацію наукової, освітньої та

інституціональної діяльності, що здійснюється у напрямах відповідних пріоритетів

розвитку наукової, освітньої галузей та практики державного управління [80, с. 9].

Проте, незважаючи на інтенсифікацію розвитку галузі науки “Державне

управління” на сьогодні потрібно визнати наявність окремих проблемних питань,

зокрема у напрямі інформаційно-ресурсного забезпечення галузі науки “Державне

управління”. До чинників, які негативно впливають на реалізацію завдань

формування наукового інформаційного середовища належать:

1. Відсутність єдиного підходу щодо реалізації державної політики в

інформаційно-бібліотечній та науково-інформаційній сферах, зокрема,

нерозуміння значення доступу до інформації для соціально-економічного та

інтелектуального розвитку країни, недофінансування і технологічне відставання

вітчизняного науково-інформаційного комплексу суттєво гальмують розвиток в

Україні сучасного електронного національного наукового інформаційного

простору. Необхідно розуміння того, що розбудова ефективного розвинутого

національного науково-інформаційного простору є комплексним завданням

держави та науково-освітніх установ України, яке потребує спільних,

скоординованих організаційних зусиль, ґрунтовного нормативно-правового,

методичного, фінансового та технологічного забезпечення. Вирішення цього

питання повинно відбуватись шляхом визначення стратегічних пріоритетів

розвитку та поетапної реалізації узгодженої державної політики. Тільки завдяки

об’єднанню зусиль наукових бібліотек з інформаційними центрами, науковими

120

установами, закладами вищої освіти, іншими учасниками науково-

комунікаційного процесу, здійсненню співпраці та розподілу повноважень і

відповідальності між ними, створить умови для формування розвинутого

національного науково-інформаційного простору.

2. Низький рівень впровадження та використання можливостей

інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій у сферах освіти та науки і,

зокрема у галузі науки “Державне управління”, що призводить до значного

відставання науково-освітніх установ від загальних світових тенденцій

інформаційного розвитку, знижує рейтинг закладу в системі науково-освітніх

установ. Тільки завдяки об’єднанню зусиль наукових бібліотек з інформаційними

центрами, науковими установами, закладами вищої освіти, іншими учасниками

науково-комунікаційного процесу, здійсненню співпраці та розподілу

повноважень і відповідальності між ними, створить умови для формування

розвинутого національного науково-інформаційного простору.

3. Нестабільність, недостатність фінансового і матеріально-технічного

забезпечення функціонування та розвитку науково-освітніх установ як цілісного

навчально-наукового комплексу із сучасним інфраструктурним, інформаційно-

технічним ресурсом. Необхідно зазначити, що формування наукових

інформаційних ресурсів в сучасних умовах потребує значних обсягів інвестицій у

комп’ютерне і телекомунікаційне устаткування, а також значних поточних витрат,

пов’язаних із придбанням світової науково-технічної літератури, експлуатацією

сучасного устаткування, оплатою праці вчених і кваліфікованих фахівців. Висока

вартість процесів формування, зберігання й ведення інформаційних ресурсів, а

також інформаційного обслуговування – це фактор, який обмежує конкуренцію в

цьому секторі інформаційного ринку, що визначає необхідність державного

регулювання цієї діяльності та вимагає державної підтримки.

4. Відсутність єдиного системоутворюючого підходу до формування

інформаційно-ресурсної бази галузі науки “Державне управління”, що дозволило б

об’єднати усі наявні науково-освітні інформаційні ресурси.

121

5. Цифрова нерівність у доступі до електронних комунікацій та

інформаційних ресурсів, повільне зростання рівня комп’ютерної грамотності.

З метою подолання вищезазначених проблем нами запропоновано основні

напрями інформаційно-ресурсного забезпечення здійснення наукових досліджень

з державного управління в умовах стрімкого розвитку інформаційно-

комунікаційних та цифрових технологій, які потребують подальшого

обґрунтування.

Доцільно зазначити, що до системи наукової діяльності в науково-освітніх

установах України, у яких виконуються наукові дослідження з державного

управління, належать такі форми її провадження: проведення фундаментальних та

прикладних наукових досліджень, виконання науково-дослідних робіт (НДР) з

метою отримання нових знань у галузі державного управління та публічного

адміністрування для вирішення актуальних проблем сучасного державотворення;

оприлюднення, публікація, упровадження наукових результатів у практичну

державно-управлінську діяльність; проведення дисертаційних та магістерських

досліджень з актуальних питань державного управління та публічного

адміністрування; розвиток наукових шкіл в галузі науки “Державне управління”

та галузі знань “Публічне управління та адміністрування”; науково-організаційна

діяльність, що спрямована на координацію, методичне, організаційне

забезпечення наукової та науково-педагогічної діяльності; впровадження

результатів наукових досліджень у практику державного управління; підготовка

науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру,

докторантуру; експертно-консультативна, інформаційно-аналітична, науково-

методична діяльність з питань теорії й практики державотворення, що спрямована

на підтримку органів державного управління; науково-методичне та

інформаційно-аналітичне забезпечення наукової роботи; проведення науково-

комунікативних заходів; науково-видавнича діяльність; міжнародне наукове

співробітництво, участь у міжнародних наукових програмах і проектах [137, с. 35].

Результатами наукової діяльності стають нові знання, одержані в процесі

виконання фундаментальних, прикладних, пошукових, дисертаційних досліджень;

122

висновки проведених експертних досліджень, що зафіксовано на носіях наукової

інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового

повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження,

наукового видання, навчально-методичних матеріалів, дисертаційної роботи,

висновків наукової експертизи тощо. Наукові результати використовуються при

розробці концепцій та проектів законів України, указів Президента України,

постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України; у розробленні

рекомендацій органам державної влади щодо вирішення проблемних питань їх

діяльності, забезпечення наукового супроводу державно-управлінських реформ;

при організації наукових комунікативних заходів: науково-практичних

конференцій, науково-методологічних семінарів, круглих столів, дискусій тощо.

Сучасний етап інформаційно-технологічного розвитку суспільства вимагає

нового розуміння та нових форм в організації науково-інформаційної діяльності,

зокрема, від рівня організації збору, обробки та передавання наукової інформації

власне і залежить ефективність організації наукової роботи. Опрацювання

великого обсягу різноманітної інформації, на якій ґрунтується наукове

дослідження в галузі державного управління, потребує відповідного

інформаційного забезпечення. Сучасне інформаційне суспільство ставить перед

науковим середовищем принципово нове комплексне завдання – інформатизувати

увесь цикл наукової діяльності − від наукового пошуку і планування наукових

розробок до інноваційного впровадження результатів, що забезпечить

інформаційні потреби науковців, на основі раціонального використання технічних

досягнень інформаційного суспільства; звільнить науковців від рутинної роботи,

пов’язаної з передаванням, збиранням, перетворенням і зберіганням інформації;

створить умови для глобального доступу до світових інформаційних наукових

ресурсів; забезпечить раціональне використання накопичених наукових знань.

Пріоритетність інформаційного забезпечення науково-освітніх установ, у

яких виконуються наукові дослідження з державного управління, полягає в

розвитку їх інфраструктури на основі впровадження сучасних комп’ютерних

систем та технологій. На сьогодні до інноваційних напрямів розвитку можна

123

віднести корпоративну каталогізацію інформаційних ресурсів, функціонування

науково-освітніх порталів, сервіс ресурсних центрів та повнотекстових

електронних бібліотек, створення віртуальних навчальних та наукових

лабораторій, проведення телеконференцій, телероботу у комп’ютерних мережах,

реалізацію дистанційних методів моніторингу, Інтернет-опитування, надання e-

послуг тощо. Практично кожна наукова установа, інформаційний центр, заклад

вищої освіти, що здійснює наукові дослідження з державного управління

представляє в електронній формі дані про публікації співробітників, інформацію

про наукові дослідження і проекти, про результати досліджень. Зокрема,

актуалізація наукових і дисертаційних досліджень, що виконуються в галузі науки

“Державне управління”, вимагає суттєвого вдосконалення організації наукової

діяльності у напряму інформаційного забезпечення, серед яких мають бути:

1) поліпшення забезпечення наукових досліджень інформаційними ресурсами

шляхом видання реферативного журналу (електронний ресурс) для збирання і

систематизації інформації щодо наукових публікацій у галузі науки “Державне

управління” з метою підвищення ефективності наукової роботи; 2) формування та

підтримка інформаційної бази даних НДР, дисертаційних досліджень у науковій

галузі “Державне управління” для запобігання дублюванню досліджень,

моніторингу наукового доробку окремих учених, наукових колективів і галузі

науки в цілому; 3) пропагування інтелектуального продукту галузі шляхом

науково-комунікативних заходів (презентацій), науково-методичних публікацій

для практичної роботи, реферативних електронних розсилок [80, с. 18].

Саме тому, актуальним в інформаційному забезпеченні наукових

досліджень є створення науково-освітніми установами власного

високотехнологічного інформаційно-ресурсного середовища. У зв’язку з цим

подальшого удосконалення потребують основні процеси, які суттєво впливають

на формування розвинутої інформаційно-ресурсної бази науки державного

управління, зокрема: інформатизація (цифровізація) науково-дослідної діяльності

шляхом використання інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій,

нарощування інформаційно-пошукових систем, створення наукових баз і банків

124

даних, баз знань, інформаційних центрів, наукових порталів, інституційних

репозитаріїв, архівних фондів, впровадження інформаційних систем, ефективне

використання наукових Інтернет-ресурсів [131, с 135].

Постійне зростання обсягів наукової інформації, потреба у прискоренні й

більш складних способах її переопрацювання, об’єднання усіх існуючих

інформаційних ресурсів та процесів в єдине ціле, обумовлюють впровадження у

науково-освітніх установах інформаційних систем управління (ІСУ). З метою

забезпечення систематизації та автоматизації опрацювання інформації

запроваджуються автоматизовані інформаційні системи управління (АІСУ), які є

взаємопов’язаною сукупністю даних, обладнання, програмних засобів, персоналу,

стандартів процедур, призначених для збирання, опрацювання, розподілу,

зберігання, видачі (надання) інформації відповідно до вимог, що випливають з

діяльності науково-освітньої установи. Як правило, це система для підтримки

прийняття рішень і виробництва інформаційних продуктів, що використовує

комп’ютерну інформаційну технологію, і персонал, який взаємодіє з

комп’ютерами і телекомунікаціями.

Інтегровану інформаційну систему (ІІС) пропонуємо розглядати як

ієрархічно організований комплекс організаційних методів, технічних,

програмних, алгоритмічних та інформаційних засобів, які мають модульну

структуру та забезпечують наскрізне узгоджене управління матеріальними й

інформаційними потоками науково-освітньої установи. ІІСУ забезпечує

комплексне впровадження системи автоматизації та інформаційного супроводу

процесів, що реалізуються у науково-освітньому закладі. Головним у побудові

інтегрованої інформаційної системи є процес ”інтеграції”, який поєднує окремі

компоненти в одну систему, що забезпечує узгоджену та цілеспрямовану їх

взаємодію, зумовлюючи нову якість та велику ефективність функціонування всієї

системи. Складові процесу інтеграції, що забезпечують функціонування усієї

інформаційної системи, можна розглядати в декількох аспектах:

функціональному, організаційному, інформаційному, програмному, технічному,

економічному.

125

Рис. 2.1. Складові процесу інтеграції, що забезпечують функціонування ІІС

Отже, основним завданням інформаційних систем є виробництво

інформації, яка потрібна науково-освітній установі для забезпечення ефективного

управління всіма своїми ресурсами, створення інформаційного і технічного

середовища, що здійснюється з метою управління організацією та реалізацією

різних напрямів її функціонування та розвитку.

Під час здійснення наукового дослідження виникає об’єктивна потреба

наявності інформаційного ресурсу, тому що він є тим джерелом, до якого

науковець звертається за умови нестачі інформації. Завданням інформаційного

ресурсу є його систематичне поповнення необхідною актуалізованою

інформацією та надання до неї доступу.

126

Особливого значення під час здійснення наукового дослідження набуває

інформаційно-методичний ресурс, який фактично є впорядкованою інформацією,

множиною документів або даних щодо пріоритетних напрямів, практичних та

наукових результатів у певній сфері діяльності, до яких є індивідуальний доступ.

Інформаційно-методичний ресурс має бути зорієнтованим на забезпечення

галузі державного управління всією необхідною інформацією та складатися з

таких основних розділів:

1) нормативно-правового, що містить постійно обновлювану правову базу;

2) науково-методичного, що включає інформацію щодо пріоритетних

напрямів та результатів наукових досліджень у галузі державного управління, їх

методичного забезпечення – визначення підходів, методів та методик проведення

наукових досліджень і оцінки їх результатів;

3) навчально-методичного, який містить освітньо-професійні та професійні

програми, програми функціональної спеціалізації, кваліфікаційні тести і анкети

для оцінки та контролю рівня професійних знань і навичок фахівців у галузі

державного управління, базові підручники та навчальні посібники;

4) реєстрового, який включає державні реєстри центральних і місцевих

органів державної виконавчої влади, матеріали статистичної звітності;

5) зведеного каталогу бібліотечних фондів за відповідними напрямами у

галузі державного управління;

6) довідкового, що містить різноманітні довідники, інформаційні матеріали

щодо відповідної діяльності в різних країнах, інформаційно-довідкові системи,

бази даних локального та віддаленого доступу.

Перевага інформаційно-методичного ресурсу полягає у тому, що він надає

науковцю та державному службовцю всю необхідну інформацію у сфері його

діяльності для своєчасного, виваженого, поміркованого та результативного

прийняття рішень. Для цього інформаційно-методичний ресурс частіше за все

поповнюється: матеріалами наукових конференцій, симпозіумів, семінарів;

навчально-методичним забезпеченням, що включає освітньо-професійні та

професійні програми, програми функціональної спеціалізації, кваліфікаційні тести

127

й анкети для оцінки і контролю рівня професійних знань та навичок фахівців у

даній сфері діяльності; базовими підручниками та навчальними посібниками;

державними реєстрами центральних і місцевих органів державної виконавчої

влади; матеріалами статистичної звітності; зведеними каталогами бібліотечних

фондів за напрямами у даній сфері діяльності; довідковими матеріалами, в тому

числі різноманітними довідниками, інформаційними матеріалами з питань певної

діяльності в різних країнах, інформаційно-довідковими системами тощо.

Інформаційно-методичний ресурс і система його комплектування мають

відповідати вимогам: повноти; достовірності, актуальності та різноманітності

форм подання інформації; багатоаспектності класифікації документів; можливості

зберігання й доступу до структурованої та неструктурованої інформації [43].

Тобто, інформаційно-методичний ресурс – це впорядкована множина

документів або будь-яких інших даних, що створює відповідний інформаційний

масив і надає індивідуальний доступ для задоволення потреб науковців та

державних службовців у різноманітній інформації. У державно-управлінській

діяльності найчастіше використовується проблемно-орієнтований інформаційно-

методичний ресурс, спрямований на забезпечення управління певними сферами

діяльності всією необхідною інформацією [41, c. 301].

На формування розвинутої інформаційно-ресурсної бази галузі науки

“Державне управління” також впливають процеси, що пов’язані із нарощуванням

потужностей інформаційно-пошукових систем (ІПС) та створенням наукових баз і

банків даних (БД). Важливим інформаційним ресурсом у здійсненні наукових

досліджень залишаються національні і комерційні бази і банки даних, які

створюються в системі науково-технічної інформації, у відповідності із

визначеними основними напрямами діяльності.

Високу якість та ефективність наукових досліджень в галузі науки

“Державне управління” забезпечують ІПС, які призначені для нагромадження та

оперативного пошуку за певними критеріями документів та даних. Особливим

попитом серед науковців користуються автоматизовані інформаційно-пошукові

системи (АІПС), що зумовлено передусім швидким розвитком Інтернету та

128

зростаючим у геометричній прогресії обсягом наукової інформації. На сьогодні

достатньо проблематично оцінити хоча б приблизні обсяги інформації, яку

отримують державні, наукові та інші організації. Стає очевидним той факт, що

розв’язання проблеми пошуку, аналізу великого обсягу інформаційних даних

можливе лише з допомогою процесу автоматизації. Головною метою створення

АІПС є стандартизація та категоризація автоматизованого процесу пошуку даних,

що в результаті дає змогу скоротити час необхідний для проведення наукового

дослідження та прийняття управлінського рішення, а в підсумку, вдосконалює

процес пошуку інформації. АІПС застосовують для швидкого знаходження

необхідної інформації в електронних ресурсах. Для пошуку необхідної інформації

в мережі Інтернет використовуються мережеві каталоги (побудовані за

принципом бібліографічних довідкових систем) та повнотекстові пошукові

системи. На відміну від каталогів, що зберігають тільки бібліографічні дані та

анотації, пошукові системи Інтернету зберігають увесь текст, відповідно, вони

значно полегшують та прискорюють пошук необхідної інформації [43].

На сьогодні необхідною умовою доступу до сучасних наукових

інформаційних ресурсів є використання Інтернет/Інтратен-технологій. Потужним

інформаційним ресурсом є представництво в мережі Інтернет закладів та установ

науково-освітньої сфери, у яких виконуються наукові дослідження з державного

управління через систему власних сайтів та порталів. В Україні існують такі

потужні ресурси, як Державна наукова установа МОН України “Український

інститут науково-технічної експертизи та інформації” (УкрІНТЕІ)

(http://www.uintei.kiev.ua/main.php), “Освітній портал” (http://www.osvita.org.ua),

“Національні університети України” у складі сайту Національної бібліотеки

України ім. В.Вернадського (http://www.nbuv.gov.ua/portal/ukr_uni.html), Державна

наукова установа “Книжкова палата України імені Івана Федорова”

(http://www.ukrbook.net), наукові установи в структурі НАН України

(http://www.nas.gov.ua/UA/Structure/Pages/default.aspx) та ін.

На формування розвинутої інформаційної бази науки в галузі державного

управління суттєво впливають інформаційні ресурси створені в мережі

129

Національної системи науково-технічної експертизи та інформації (НСНТЕІ), що

являє собою сукупність галузевих підсистем НТЕІ, спеціалізованої всеукраїнської

і територіальної мережі міжгалузевих органів інформації, а також національна

система стандартизації інформаційної, бібліотечної та видавничої справ (СІБВС).

З метою інформаційного обслуговування створюються автоматизовані системи

науково-технічної інформації (АСНТІ), які забезпечують генерування баз та

банків даних, надання користувачам прямого доступу до інформаційного ресурсу

цього виду, обчислювальні мережі різного рівня [49].

УкрІНТЕІ, у відповідності із визначеними основними напрямами діяльності,

здійснює комплексе інформаційне обслуговування науковців. Потенційними

користувачами консолідованих інформаційних продуктів, створених в органах

НТІ, є органи державного управління – міністерства, відомства. До

консолідованих інформаційних продуктів варто віднести – аналітичні огляди,

наукові звіти, доповіді, прогнози, сценарії майбутнього, а також інші документи,

спрямовані на безпосередню підготовку варіантів управлінських рішень для

міністерств і відомств у сфері науки, технологій та інновацій [69, с. 85].

Отже, на сьогодні для кожної науково-освітньої установи, у якій

виконуються наукові дослідження з державного управління, пріоритетними

напрямами залишаються: повноцінне входження до загальнонаціонального та

міжнародного науково-освітнього простору, участь у формуванні національних

інформаційних ресурсів, формування власних інформаційних ресурсів, серед

яких, електронні бібліотеки, інституційні репозитарії, банки наукової інформації

за результатами здійснених науково-дослідних робіт та ін.

Важливою комунікативною складовою між науковими співтовариствами є

обмін інформацією та знаннями, що відбуваються на всіх етапах наукової

комунікації, від створення знань до поширення знань. З метою досягнення якісно

нового рівня повноти й оперативності задоволення інформаційно-комунікативних

потреб в наукових знаннях, оприлюднення результатів наукової роботи

одержаних у процесі науково-дослідної діяльності учених і фахівців, результати

наукових досліджень публікуються у спеціально визначених наукових виданнях.

130

Дослідницькі публікації, дослідницькі мережі та співпраця між науковцями,

що відбувається у форматі комунікативних заходів: наукових конференцій,

науково-методологічних семінарів, симпозіумів, семінарів, вебінарів відіграють

ключову роль у наданні інформації та обміну знаннями. Нинішній етап розвитку

наукової комунікації характеризується такими інноваційними тенденціями, як:

створення віддалених мережевих наукових колективів, розширення відкритого

доступу до наукової інформації, розвиток нових електронних форм комунікації,

поглиблення міжнародної та міждисциплінарної співпраці, підвищення ролі

неформальної комунікації і самоорганізації вчених [104]. У науковому середовищі

створено багато віртуальних платформ, веб-порталів, які полегшують обмін

інформацією та знаннями, завдяки яким вчені отримують переваги ефективної

співпраці та обмінюються результатами наукових досліджень. Саме тому,

Спільноти практики (CoPs) та професійні й міждисциплінарні платформи для

обміну знаннями (наприклад, LinkedIn, бібліотечні консорціуми, Web 2.0 та Web

3.0) є надзвичайно важливими для отримання, обробки, передачі та обміну

знаннями та досвідом серед науковців, здійснення міждисциплінарних обмінів та

досліджень [251]. Вважається, що кращим рішенням проблем, що стосуються

обміну науковою інформацією та знаннями між професіоналами є створення в

глобальній інформаційній мережі відкритого доступу (англ. Open access) до

результатів наукових досліджень, що демонструє готовність вчених та

дослідників безоплатно публікувати результати своїх праць у наукових виданнях

для отримання та поширення нових знань через мережу Інтернет, електронному

розповсюдженні по всьому світу журнальних статей, відрецензованих

експертами, та абсолютно вільному і необмеженому доступі до них учених,

дослідників, викладачів, студентів та усіх, кого цікавить наука [249].

Відповідно до сучасних вимог в організації наукової діяльності в Україні,

одним із основних напрямків визначається встановлення оцінки якості та

продуктивності результатів наукового дослідження, що дозволяє відстежувати

вплив наукових робіт і публікацій окремих вчених і наукової установи загалом.

Сучасні форми оприлюднення наукових досліджень вимагають від науковця

131

подання отриманих результатів до загальновизнаних сховищ періодичних видань

і видавництв, зокрема: Elsevier, Springer, Wiley, Taylor & FrancisOUP, CUP, AIP,

APS, Science та ін., що входять до різних наукометричних баз даних:

Scopus, Web of Science , Index Copernicus та ін. (Додаток Г).

З метою розвитку наукової галузі “Державне управління” необхідно

“поширювати кращий досвід налагодження зв’язків науки і практики державного

управління, зокрема шляхом систематичного його висвітлення в періодичних

виданнях органів державної влади, у фахових наукових виданнях з державного

управління (постійні рубрики, цикли статей тощо)”, а також “узагальнити та

реалізовувати потенціал накопичених нових знань у системі державного

управління, створити окремий інформаційний ресурс наукової бази галузі науки

“Державне управління” на сучасному рівні світових інформаційних технологій” [137].

Сформулюємо основні перспективні напрями інформаційно-ресурсного

забезпечення наукової діяльності в галузі державного управлінні:

– формування єдиного інформаційного простору науково-освітніх установ

України, у яких виконуються наукові дослідження з державного управління з

долученням до нього таких партнерів, як Адміністрація Президента України,

Національне агентство України з питань державної служби, Міністерство освіти і

науки України, інших органів державної влади;

– створення віртуальних тематичних спільнот практики у галузі

державного управління та публічного адміністрування та здійснення їх науково-

консультативної підтримки, оперативне визначення потреб органів державної

влади щодо тематики наукових досліджень;

– забезпечення ефективної взаємодії наукових колективів з виконання

наукових проектів та оперативного доступу органів державної влади до наукових

напрацювань науково-освітніх установ України.

Основними пріоритетними завданнями у реалізації інформаційно-ресурсного

забезпечення наукової діяльності в галузі державного управлінні повинні стати:

– формування інформаційної бази наукових продуктів науково-освітніх

установ України, призначених для подальшого використання в діяльності органів

132

державної влади, зокрема у формі цифрового наукового репозитарія, де будуть

представлені повнотекстові електронні документи наукових праць та методичних

розробок науковців;

– створення та підтримання віртуальних тематичних наукових спільнот

галузі публічного управління та адміністрування;

– створення аналітичної інформаційно-комунікаційної системи, що

включатиме такі мережеві додатки, як: семантичний пошук, спільне використання

файлів, користування базою публікацій, форуми, методологічні дискусії, аналіз

наукової діяльності вчених галузі “Державне управління” та галузі знань

“Публічне управління та адміністрування”, їх рейтингування (за загальною

кількістю публікацій та статистикою цитувань, зокрема у періодичних виданнях,

включених до наукометричних баз Scopus або Web of Science);

– упровадження системи контролю наукових продуктів на предмет

дотримання вимог Кодексу академічної доброчесності в науково-освітніх

установах України;

– здійснення електронного управління щодо організації наукової діяльності,

спрощення системи звітності та обліку наукової роботи.

Отже, пріоритетне інформаційне забезпечення галузі науки “Державне

управління” полягає насамперед в цифровізації всіх напрямів наукової діяльності,

розвитку інфраструктури державних наукових установ і закладів вищої освіти, у

яких виконуються наукові дослідження з державного управління на основі

впровадження сучасних комп’ютерних систем та технологій, автоматизації

наукових процесів, застосуванні інтелектуальних інформаційних технологій та

формування на цій платформі високотехнологічного інформаційного середовища

та наукового порталу. Серед головних особливостей процесу модернізації варто

відзначити – запровадження сучасних комп’ютерних технологій, розробка

електронної наукової продукції, формування віртуальних бібліотек, розвиток

наукових інформаційних центрів тощо. Основою сучасної наукової системи

мають стати високоякісні нові наукові продукти. Серед них наукові бази і банки

даних, банки знань, тези наукових робіт, електронні підручники, електронні

133

навчальні комплекси, які можуть забезпечити формування власне електронного

наукового середовища [151, с. 49]. Цей процес повинен відбуватися за умови

постійного вдосконалення програмних і технічних засобів з урахуванням

досягнень педагогічних, психологічних і технічних наук, спрямованих на

спрощення пошуку необхідних знань, їх засвоєнні і практичному застосуванні. Як

наслідок, удосконалиться система інформаційних ресурсів, покращиться

продуктивність отримання необхідної інформації, підвищиться ефективність

результатів наукової діяльності.

Таким чином, проведений аналіз дає змогу стверджувати, що інформаційно-

ресурсне забезпечення наукової діяльності в галузі державного управління,

порівняно із сучасними вітчизняними й зарубіжними тенденціями [261] з метою

формування наукового інформаційного середовища, потребує подальшого

удосконалення та інноваційного розвитку. Тому, вважаємо за доцільне

запропонувати концептуалізацію розвитку інформаційно-ресурсної бази галузі

науки “Державне управління”, що є реальним інноваційним напрямком, який

значно підвищить якість та ефективність організації науково-освітньої діяльності.

2.4 Трансформація бібліотечних інституцій в сучасні

інформаційні центри наукових досліджень

Сьогодні настає якісно новий етап у розвитку процесів обміну інформацією.

Для реалізації розбудови інформаційного суспільства важливого значення набуває

створення безперешкодного доступу до інформації та знань. Процеси

інформатизації та цифровізації суспільства кардинально змінюють діяльність

бібліотек як провідного джерела інформації в суспільстві, адже саме в бібліотеках

зберігають накопичену інформацію і знання та надають доступ до них.

Аналізуючи зміни, які відбуваються в інформаційній сфері, є доцільним

розглядати бібліотечні установи як загальносуспільні інтелектуальні інформаційні

центри, що здатні до акумулювання соціально значущої інформації, керування

широкими інформаційними потоками, задоволення інформаційних потреб, а

134

також визначення місця й перспективи бібліотечних структур у процесі творення

та розвитку інформаційної бази українського суспільства [29].

В умовах переходу від інформаційного до цифрового суспільства бібліотека

покликана не лише здійснювати традиційні бібліотечні функції збирання,

систематизації, збереження та надання доступу до документальних джерел, але

повинна взяти на себе виконання функцій інформаційного, науково-дослідного,

видавничого та культурно-освітнього центру, що забезпечує належний

інформаційний супровід. Обґрунтування інформаційної парадигми бібліотечної

діяльності пов’язують з впливом на розвиток бібліотек процесу інформатизації

суспільства, наслідком якого стала нова, більш конкретна, більш специфічна

концепція бібліотеки, яка відображає потреби суспільства, що інформатизується.

Вона дістала назву інформаційної концепції бібліотеки [198]. Згідно із цією

концепцією, центральне місце у функціонуванні бібліотеки належить “не

документу загалом, не книзі, не журналу, не газеті зокрема, а саме інформації”.

Відповідно до суті процесу інформаційної взаємодії, що відбувається у бібліотеці,

основною функцією бібліотеки визначається – інформаційна, яку необхідно

розуміти як сукупність видів діяльності з інформаційного забезпечення

матеріального й духовного виробництва. Реалізація функції виражається у вигляді

процесу задоволення інформаційних потреб користувачів за рахунок масиву

інформації, накопиченого в ній, а також інших доступних їй джерел інформації.

Це фундаментальна, універсальна, сутнісна функція сучасної бібліотеки [198].

Конструюючи сьогодні базову модель бібліотеки, серед головних її

елементів поряд з управлінням і комунікаційним потенціалом виділяють також

інформаційний потенціал та інформаційну діяльність. Основними складовими

елементу “інформаційний потенціал” є бібліотечний фонд і каталоги, електронні

бази даних. Елемент “інформаційна діяльність” покликаний забезпечити

ефективний пошук та надання користувачам первинних і вторинних документів, а

також інтегрованої і синтезованої інформації. Результатом інформаційної

діяльності має стати система інформаційної продукції та послуг для читачів і

135

віддалених користувачів бібліотеки, що забезпечуватиме ефективне використання

інформаційного потенціалу в комунікаційній діяльності бібліотеки [200].

Розглядаючи бібліотеку як інститут, що здійснює збирання й поширення не

документів, а знань, або, як мінімум, інформації, можна констатувати, що

бібліотека є одним з елементів системи створення і поширення інформації в

суспільстві, і як хранитель, і розповсюджувач документів, посередник між

документом і споживачем безпосередньо бере участь у процесі задоволення

інформаційних потреб і створенні індивідом нової інформації. Враховуючи

розвиток інформаційної функції бібліотеки звертаємо увагу на те, що бібліотека

виступає також у ролі колективного автора, створюючи бібліографічну,

аналітичну, реферативну та інші види інформації, які згодом оформлюються в

такі види документів, як каталоги, картотеки, електронні бази даних, самостійні

видання – журнали, збірники, монографії, що дає підстави робити висновок про

можливість класифікувати бібліотеку як інформаційний соціальний інститут [117].

Називаючи основні функції елементів бібліотеки – інформаційну для

документів, меморіальну для бібліотечного фонду, реорганізаційну для

контингенту користувачів, техногенну для матеріально-технічної бази,

констатуємо, що бібліотека в цілому стосовно зовнішнього середовища виконує

інтегративну цілісну функцією, у якій зливаються функції всіх її складових

елементів і підсистем. Ця функція полягає в тому, щоб з’єднати документ і

користувача, документи між собою, користувачів і бібліотекарів [205]. Зміни, що

відбуваються у функціонуванні бібліотек, пов’язані з розвитком інформаційної

функції, у результаті якої бібліотеки стають центрами з виробництва нової

синтезованої та актуалізованої інформації.

Комплексний аналіз трансформації бібліотечного інституту в умовах

формування інформаційного суспільства, дослідження проблем удосконалення

інформаційно-бібліотечного обслуговування та визначення нових стратегій

управління в бібліотеках, упровадження інформаційних технологій у бібліотечні

процеси створюють нове розуміння та нові підходи до системи функціонування

бібліотек. Якісно нова системно-функціональна модель бібліотеки складається із

136

таких чотирьох елементів: інформаційний потенціал – інформаційна діяльність –

комунікаційний процес – управління, які перебувають між собою у відношеннях

взаємозв’язку і взаємозалежності. При цьому в елементі “комунікаційний процес”

виокремлюють комунікаційні відносини: бібліотекар-читач, бібліотекар-

бібліотекар, читач-бібліотекар, читач-читач, віддалений користувач-сайт

бібліотеки, читач-інтернет-ресурси [200].

В умовах інформаційного суспільства відбувається взаємозалежність

процесів становлення й розвитку бібліотеки і науки в системі наукової

комунікації, їх організаційно-функціональна трансформація. Формування

інформаційного простору української науки залежність від рівня організації

внутрішніх і зовнішніх зв’язків складових системи наукової комунікації, в яких

визначено інфраструктурні особливості бібліотек та доведено провідну роль

бібліотеки в сучасній моделі наукової комунікації [237].

Світова тенденція стрімкого зростання інформаційних потоків висуває нові

вимоги до інформаційного забезпечення наукових досліджень. Забезпечуючи

збереження і активне використання знань, бібліотеки перетворюються в

інтелектуальні комунікаційні центри накопичення релевантної інформації та

ефективного інформаційного супроводу наукових досліджень. Розгляд бібліотеки

в такому контексті підкреслює її особливість як комплексної системи, яка

розвивається у постійній взаємодії з науково-освітньою системою.

Кожна бібліотека науково-освітньої установи, котра функціонує в сучасних

умовах, повинна використовувати резерви інтелектуалізації усіх сфер своєї

діяльності ще активніше, ніж раніше, запроваджувати інновації для поновлення та

удосконалення своєї діяльності. Поширюючи інформаційну грамотність та

навчаючи користувачів, бібліотеки створюють можливості для більш ефективного

використання інформаційних ресурсів, в тому числі інформаційних та

комунікаційних технологій. Нові можливості поширення та передачі знань

складають конкуренцію традиційним системам. Потужні бази даних є, по суті,

сховищами знань, а сучасні комп’ютерні мережі забезпечують доступ до цієї

інформації з будь-якої точки доступу до неї. Адаптуючись до нових викликів,

137

вони стають одним із головних провідників до науково значущої інформації в

традиційній та електронній формах незалежно від їх місця збереження [239, с. 3].

Бібліотеки науково-освітніх установ повинні своєчасно, ефективно та якісно

забезпечувати актуалізованою інформацією діяльність закладу. На сьогодні

пріоритетними напрямами для бібліотек науково-освітніх установ мають бути:

1) забезпечення експертного оцінювання та відбору необхідної наукової

інформації, 2) створення тематичних баз даних, баз знань згідно з профілем

установи та тематикою цільових комплексних досліджень. В інформаційному

забезпеченні першочергову увагу слід звертати на особливі зростаючі

інформаційні потреби сучасних науковців: зокрема на їх заінтересованість у

синтезованому, інтегрованому матеріалі, на забезпечення відбору актуального і

достовірного наукового знання. Адже дослідник сьогодні потребує не тільки

окремих документів, але й аналітичних матеріалів, тематичних бібліографічних,

реферативних та повнотекстових БД. Особливо важливим стає консультування й

орієнтування науковців у масивах ресурсів вітчизняної та світової наукової

інформації. Відповідно, першочерговими завданнями, які нині повинні вирішувати

бібліотеки є: 1) глибоке знання інформаційних потоків і ресурсів, застосування в

роботі сучасних інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій;

2) формування інтегрованих баз даних профільних матеріалів, архівів

неопублікованих результатів наукових досліджень; 3) просування наукових

установ та їх співробітників у мережі Інтернет, надання допомоги у створенні їх

бібліометричних портретів; 4) оновлення форм і методів роботи, орієнтація на

індивідуальне подання користувачеві потрібної інформації; 5) психологічне

сприйняття нового типу користувача.

Модернізація бібліотечної діяльності науково-освітніх установ з

урахуванням трансформаційних функціональних змін і запровадження

комп’ютерних технологій в усі сфери діяльності, дають певні підстави розглядати

інформаційно-бібліотечну систему і бібліотеку в цілому як оновлену, сучасну

установу з домінуванням інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій.

Поряд з традиційними компонентами бібліотеки (фонди друкованих документів,

138

карткові елементи довідково-бібліографічного апарату) створюються і

функціонують новітні засоби комунікацій – електронні каталоги, бібліографічні,

концептографічні та повнотекстові бази даних, інші програмно-інформаційні

комплекси, веб-сайти, які не мають аналогів у традиційній неавтоматизованій

бібліотеці [151, с. 55].

Бібліотека, як сучасний електронний інформаційний центр є не власником і

розпорядником, а лише транслятором доступу до зовнішніх ресурсів,

одержуваних від світових інформаційних корпорацій у режимі online. Глобальна

переорієнтація пріоритетів у роботі бібліотечно-інформаційних установ

спрямовується на розвиток мережевих технологій, електронних ресурсів,

інформаційного сервісу, бібліотечної кооперації.

Можливості глобальної мережі, поряд з масовим переведенням

інформаційних ресурсів у електронну форму, розвитком можливостей пошукових

систем, впливають на характер інформаційних послуг, що надаються

бібліотеками. Це видозмінює суспільну роль бібліотеки як інформаційної

установи. Поява інноваційних інструментів формування електронного

інформаційного середовища, удосконалення програмного забезпечення, розвиток

таких інформаційних джерел, як блоги, сайти, портали, що представлені у мережі

Інтернет, спонукають до обговорення перспектив розвитку бібліотек як

інформаційних центрів. Особлива увага сьогодні приділяється обміну

інформаційними електронними ресурсами шляхом створення і представлення на

ВЕБ-сервері бібліотеки власних інформаційних ресурсів, а саме електронного

каталогу, бібліографічних, фактографічних, реферативних, повнотекстових баз

даних. Потужні бази даних є, по суті, сховищами знань у науково-освітній сфері, а

сучасні комп’ютерні мережі забезпечують доступ до цієї інформації.

Важливим аспектом застосування інформаційних технологій в бібліотечній

сфері стало створення потужних інформаційно-пошукових систем, зокрема –

електронних бібліотек, електронних каталогів, баз даних, які дозволяють вільно

орієнтуватись в інформаційному просторі та знаходити і замовляти необхідну

наукову літературу. В цьому контексті є актуальною діяльність Електронного

139

Каталогу Бібліотек України (http://ualibs.org.ua/ukr/). Слід також звернути увагу

на портал “Бібліотеки України” (http://www.e-catalog.name/index.html), який

дозволяє отримати доступ до існуючих на території України електронних

каталогів та повних текстів видань та здійснює посилання на електронні каталоги

бібліотек інших країн.

Аналіз ресурсів мережі Інтернет свідчить про постійно зростаючу кількість

електронних бібліотек (ЕБ), які представлені галузевими та загальнонауковими

електронними ресурсами. У світі ЕБ формується як оригінальне інформаційне

середовище для об’єднання колекцій, послуг і людей з метою надання доступу

користувачам до інформаційних ресурсів [222]. На сьогодні електронні бібліотеки

стають своєрідним ресурсом щодо створення, поширення, використання,

зберігання інформації та знань і розглядаються як: 1) розподілена інформаційна

система, що дозволяє зберігати і використовувати різні електронні документи;

2) інформаційно-пошукове середовище, що забезпечує доступ до інфомасивів;

3) організація провайдерами доступу до тематичного електронного контенту;

4) самостійна система електронних інформаційних ресурсів; 5) глобальна

інформаційна інфраструктура – віртуальна бібліотека, яка у будь-який час надає

доступ до інфоресурсів [152].

Цифрові бібліотеки, електронні колекції, системи електронного резерву,

онлайнові каталоги публічного доступу, БД електронних журналів та інші ІР

стали популярними засобами доступу до джерел інформації. Можна

стверджувати, що створення електронних, цифрових бібліотек сприяє глобалізації

світового інформаційного співтовариства, відкриває принципово нові умови

доступу до віддалених ІР, що забезпечує рівні права користувачів на отримання

необхідної інформації. Нині оцифрування розглядається як можливість

розширити сфери досліджень і освіти, покращити якість навчання і надати нові

форми для академічних, університетських комунікацій. У той же час

функціонування ЕБ потребує захищення авторським правом примірників

унікальних першодруків та інших наукових видань. Отже, перспективи успішного

рішення багатьох проблем організації та використання ресурсів електронних

140

бібліотек професіонали бібліотечної сфери бачать саме у створенні консорціумів,

спеціальних об’єднань для втілення цифрових проектів.

Активне використання інформаційно-комунікаційних та цифрових

технологій стимулює виробництво інформації в електронному вигляді, появу

нових видів електронних ресурсів, формування різних типів електронних

документів (мережевих версій друкованих видань, тематичних колекцій веб-

ресурсів, бібліографічних та реферативних оглядів, дайджестів тощо),

електронних публікацій, що не мають друкованих аналогів, електронної аудіо- та

відеоінформації, мультимедійних продуктів, програмних продуктів та ін.

Бібліотеки стають не тільки розповсюджувачами вищеозначених готових

інформаційних продуктів, а й активними виробниками власних електронних

інформаційних ресурсів, формування яких здійснюється з використанням великої

кількості бібліографічних, реферативних, повнотекстових джерел.

В умовах цифровізації пріоритетним напрямом розвитку бібліотечного

фонду є формування його електронної частини – бібліографічних, реферативних і

повнотекстових баз даних. Тому для цього необхідно: 1) змінити стратегію

комплектування фонду – активно наповнювати його електронними документами;

2) забезпечити переведення в електронну форму найважливішої та

найактуальнішої частини власного фонду; 3) розробляти галузеві інформаційні

системи з пошуково-навігаційним апаратом; 4) максимально використовувати для

комплектування фондів можливості Інтернету.

Інформаційно-технологічні системи, які сьогодні застосовують у своїй

діяльності бібліотеки, розвиваються відповідно до тих завдань, які постають

перед бібліотеками. Потреба в управлінні друкованими колекціями та

бібліотечно-бібліографічними процесами зумовила розробку та впровадження

Автоматизованих бібліотечних інформаційних систем (АБІС) (library automation

system (LAS)), яка забезпечує опрацювання, аналітико-синтетичне оброблення та

представлення користувачам документального фонду бібліотеки як традиційного

паперового, так і електронних інформаційних ресурсів. Основною складовою

частиною традиційної АБІС є система автоматизації бібліотек (САБ), що

141

забезпечує, з погляду конкретної бібліотеки, максимально комфортний і

адекватний доступ користувачів до фондів бібліотеки. Саме завдяки САБ

відбуваються функції поповнення, ведення й надання користувачам Електронного

каталогу (ЕК), підтримуються усі бібліотечні формати й стандарти [143].

Зростаючі очікування та потреби користувачів бібліотеки у швидкому,

легкому і зручному пошуку через єдине пошукове вікно (за аналогією з пошуком

в Google) та можливості отримати необхідний ресурс спричинили розвиток нових

інструментів, які б це забезпечували, зокрема розвиток системи “пошуку та

доставки” (discovery and delivery systems). З іншого боку, бібліотекарі мають

потребу і хочуть працювати в бібліотечній системі, яка б дозволяла об’єднати

технологію роботи та можливість управляти усіма ресурсами бібліотеки (і

друкованими, і цифровими, і електронними). У зв’язку з цим в останні роки на

ринку інформаційних продуктів та послуг з’явились перші Інтегровані бібліотечні

системи (ІБС), які забезпечують комплексну інтегровану автоматизацію всіх

основних інформаційно-бібліотечних процесів та управління всіма типами

ресурсів, що створюються бібліотекою у відповідності з сучасними

інформаційними технологіями та призначені для обслуговування користувачів.

Підвищення ролі бібліотек, їхніх довідково-інформаційних служб як

інтелектуальних інформаційних центрів здійснення наукових досліджень є

закономірною необхідністю. Володіючи величезними інформаційними ресурсами

у вигляді різних фондів, каталогів та картотек і по суті, виступаючи банками

знань, маючи кваліфікованих спеціалістів, які вміють формувати інформаційні

банки і бази, можуть зібрати цілісну інформацію з фрагментів і створити нову,

організувавши її так, щоб користувачеві було зручно з нею працювати, сучасні

бібліотеки просто зобов’язані очолити інформаційний процес для спеціалістів

різних галузей науки і практики [143, с. 15]. При цьому на наукові та науково-

технічні бібліотеки покладається завдання формування національного

інформаційного ресурсу, зокрема щодо науково-технічної літератури (книги,

брошури, періодичні видання, депоновані рукописи тощо), а на довідково-

інформаційні фонди органів науково-технічної інформації – стосовно спеціальних

142

видів науково-технічної інформації (патентна, нормативно-технічна,

конструкторська, звітна науково-технічна документація з НДР та ДКР) [49].

Зокрема, концепція трансформації бібліотеки в загальнодержавний науково-

інформаційний комплекс, реалізована на прикладі Національної бібліотеки

України імені В.І. Вернадського НАН України, яка посідає особливе місце в

системі бібліотек як головна всеукраїнська бібліотека, є культурним, документально-

комунікативним і науково-дослідним центром, що забезпечує у взаємодії з

національними спеціалізованими бібліотеками максимально повне формування,

зберігання та загальнодоступність документально-інформаційних ресурсів.

Створення єдиного інформаційно-бібліотечного простору здійснює

організацію процесів бібліотечного обслуговування на базі сучасних

інформаційних технологій, що дозволяють формувати й одночасно колективно

використовувати спільні ресурсі за наступними напрямами: 1) створення логічної

мережі, що поєднує бібліотеки; 2) гармонізація правил взаємодії бібліотек при

створенні спільних поділюваних ресурсів і їхньому використанні;

3) використання відкритих стандартів при створенні інформаційних ресурсів і

доступу до них; 4) розробка та/або використання програмного забезпечення

підтримки взаємодії бібліотек [144, с. 253].

Отже, інновації в бібліотечно-інформаційній діяльності становлять

різнопланове, багатоаспектне, до кінця не осмислене, не завжди структуроване

явище, але при цьому вони є реальним і, можливо, єдиним способом зробити

бібліотечну діяльність більш ефективнішою. Основні завдання, що постають

сьогодні перед бібліотеками в умовах інформатизації й переходу до цифрового

суспільства включають шляхи адаптації діяльності бібліотечних установ до вимог

сьогодення, інтегрування їхніх ресурсів до електронного інформаційного

простору, сучасну трансформацію бібліотечних функцій і послуг [242].

Проаналізувавши зміст функцій і послуг сучасних бібліотек, бібліотечну

інформаційно-аналітичну діяльність, участь бібліотек в інформаційних обмінах

можна констатувати, що на сьогодні відбувається еволюція бібліотек як джерела

наповнення інформаційних комунікацій в сучасні інформаційні центри наукових

143

досліджень, при цьому, необхідно наголосити на необхідності оновлення

бібліотечних установ у напрямах підвищення ефективності інформаційних

ресурсів, розвитку структури інформаційного забезпечення бібліотек, адаптації

бібліотек до умов глобальних комп’ютерних мереж, бібліотекознавчі та

інформаційно-технологічні засади розвитку їхньої діяльності з формування,

зберігання і використання фонду мережевої інформації, кооперативного

архівування науково-інформаційних ресурсів Інтернету.

Висновки до розділу 2

У результаті аналізу сучасного стану інформаційного забезпечення галузі

науки “Державне управління” доведено, що науково-інформаційне середовище на

сьогодні потребує інноваційного розвитку в частині створення належних

правових та фінансових умов, запровадження сучасних інформаційно-

комунікаційних та цифрових технологій з метою збереження й розвитку наукових

здобутків, нагального переходу від пасивного накопичення інформаційних ресурсів

до формування розвинутої інформаційної бази науки “Державне управління”

(“Публічне управління та адміністрування”).

Виявлено головні проблеми сучасного стану інформаційно-ресурсного

забезпечення галузі науки “Державне управління”. До чинників негативного

характеру, які гальмують реалізацію завдань формування наукового

інформаційного середовища слід віднести передусім: 1) відсутність єдиного

підходу щодо реалізації державної політики в інформаційно-бібліотечній та

науково-інформаційній сферах; 2) невідповідні цілям розвитку держави правові та

фінансові умови, 3) домінування орієнтації на пасивне накопичення інформаційних

ресурсів, 4) низький рівень інноваційного розвитку, техніко-технологічне

відставання науково-освітніх установ, що суттєво гальмує розвиток сучасного

національного науково-інформаційного простору; 5) украй повільне

запровадження та використання можливостей інформаційно-комунікаційних та

цифрових технологій у сферах освіти та науки; 6) нестабільність, недостатність

фінансового і матеріально-технічного забезпечення функціонування та розвитку

144

науково-освітніх установ як цілісного навчально-наукового комплексу із сучасним

інфраструктурним, інформаційно-технічним ресурсом; 7) цифрову нерівність у

доступі до електронних комунікацій та інформаційних ресурсів.

Підхід, який покликаний вирішити зазначені проблеми, включає цілий

комплекс обраних відповідних до конкретних проблем взаємопов’язаних методів,

засобів і способів науково-методичного, організаційно-правового характеру, які

реалізують створення й функціонування технології процесів збирання,

передавання, переробки, зберігання, використання інформації в процесі наукових

досліджень. Розв’язання цих проблем повинно відбуватись на належному

теоретико-методологічному обґрунтуванні та науковому супроводі відповідних

процесів. У зв’язку з цим актуальним залишається питання удосконалення та

подальшого розвитку теорії й методології державного управління, формування

системності та цілісності державно-управлінського знання, що теж зумовлює стан

інформаційного забезпечення галузі науки “Державне управління”.

Установлено, що прискорення процесу інформаційного забезпечення галузі

науки “Державне управління”, потребує перегляду основних напрямів державної

інформаційної політики, враховуючи сучасні тенденції розвитку, що пов’язані з

трансформацією інформаційного суспільства у цифрове; спільно скоординованих

організаційних зусиль органів державної влади з науковими та науково-освітніми

установами, іншими учасниками науково-комунікаційного процесу; ґрунтовного

нормативно-правового, методичного, фінансового та технологічного

забезпечення. Відповідно, розкрито та проаналізовано організаційно-правові

чинники інформаційно-ресурсного забезпечення, до яких належать:

− створення сучасного інформаційного середовища, що зорієнтоване на

реалізацію цілей наукової діяльності як ефективного механізму отримання якісно

нових наукових знань в галузі державного управління;

− розбудова сучасної нормативно-правової бази реформування галузі

інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, чимало положень якої не

відповідають вимогам сьогодення та потребують удосконалення;

145

− формування і реалізація ефективної державної політики у сфері

впровадження інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, в основу

якої повинно бути покладене державне регулювання процесів інформатизації на

основі поєднання принципів централізації і децентралізації, саморозвитку,

самофінансування, державної підтримки через систему пільг, кредитів, прямого

бюджетного фінансування;

− розвиток національної системи наукової цифрової інфраструктури, що

забезпечить створення цифрових ресурсів та електронних баз даних наукової та

науково-технічної інформації;

− гармонізація з європейськими та світовими науковими ініціативами, що

повинна забезпечити інтеграцію української науки в європейський дослідницький

простір, участь у міждисциплінарних проектах із застосуванням перспективних

технологій та інновацій;

− запровадження міжнародних стандартів та використання кращих світових

практик з питань розроблення, впровадження та використання інформаційних

технологій, інформаційних продуктів і послуг, за умови належного наукового,

науково-технічного і правового забезпечення реформування галузі інформаційно-

комунікаційних та цифрових технологій.

Визначено ключові напрями інформаційно-ресурсного забезпечення

наукових досліджень з державного управління в умовах стрімкого розвитку

інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, а саме:

− пріоритетне інформаційне забезпечення наукових та науково-освітніх

установ, що полягає в розвитку їх інфраструктури на основі впровадження

сучасних комп’ютерних систем та технологій;

− запровадження інтегрованих інформаційних систем управління (ІІСУ)

науковими та науково-освітніми установами, застосування їх можливостей в

наукових дослідженнях, навчанні, управлінні і комунікаціях, що забезпечуватиме

консолідоване зберігання та надання доступу до всієї наукової, навчальної та

управлінської інформації, необхідної для подальшої уніфікації та узгодження

наукових та навчальних напрямів діяльності;

146

− всебічна підтримка інноваційного розвитку, зокрема в частині

об’єднання в єдину систему науково-інформаційних ресурсів, організацію баз

даних електронних видань, створення локального сховища електронної

інформації як засобу інтеграції інформаційних ресурсів бібліотек, кафедр,

наукових та адміністративних підрозділів, що забезпечить формування єдиного

науково-інформаційного середовища;

− налагодження горизонтальних зв’язків між науковими та науково-

освітніми закладами, органами державної влади, їх працівниками, спонукання їх

до співпраці у створенні якісного наукового забезпечення, розповсюдження

практичного досвіду та результатів науково-дослідної роботи;

− систематичне здійснення контролю та оперативної оцінки поточного

стану навчально-наукової діяльності закладу, що дозволить визначати

“проблемні” питання та організовувати корегуючі дії щодо їх спільного

подолання, забезпечить аналітико-прогностичні можливості й засоби формування

консолідованих звітів.

Доведено, що найпотужнішим інформаційним ресурсом у забезпеченні

наукових досліджень на сьогодні залишається інформаційно-бібліотечний ресурс.

Розкрито роль бібліотеки, як сучасного інформаційного центру, що активно

долучається до впровадження у своїй діяльності інноваційних процесів.

Використовуючи інформаційно-комунікаційні та цифрові технології бібліотеки

стають не тільки розповсюджувачами, але й активними виробниками інформації в

електронному вигляді, стимулюють появу нових видів електронних

інформаційних ресурсів, надають різнопланові електронні послуги, формують

різні типи електронних документів, електронних публікацій та ін. Розгляд

бібліотеки в такому контексті підкреслює її особливість як комплексної системи,

яка розвивається у постійній взаємодії з науково-освітньою системою.

Результати дослідження, що викладені в другому розділі, опубліковані у

фахових періодичних виданнях і збірниках тез доповідей на науково-практичних

конференціях [118, 119, 120, 122, 123, 126, 128, 130].

147

РОЗДІЛ 3

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-

РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАЛУЗІ НАУКИ

“ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ”

3.1 Підходи до впровадження інтегрованої інформаційної

системи управління науково-освітньою установою

З урахуванням сучасних потреб розвитку держави та суспільства,

глобальної інформатизації та цифровізації, що пов’язана із впровадження

інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій у всі сфери і напрями

суспільної діяльності, відбувається формування цілісної системи організації та

проведення досліджень в галузі науки “Державне управління”.

Важливе значення в організації та проведенні досліджень в цій галузі

належить науковій діяльності, що здійснюється науковими установами, вищими

навчальними закладами, інформаційними центрами України. В загальній системі

організації та проведення досліджень в галузі науки “Державне управління”

провідне місце належить Національній академії державного управління при

Президентові України (далі – Національна академія), що забезпечує розвиток

наукових досліджень з державного управління в Україні, здійснює вироблення та

реалізацію узгодженої політики з метою визначення тематики наукових

досліджень; забезпечує координацію діяльності закладів вищої освіти, наукових

установ, інформаційних центрів, у яких виконуються наукові дослідження з

державного управління; підвищує якість та конкурентоспроможність наукових

досліджень Національної академії, засобом посилення їх прикладного аспекту,

емпіричної складової та спрямування їх на науковий супровід державно-

управлінських реформ. Для становлення і розвитку наукової галузі державного

управління важливе значення має виконання Національною академією

довгострокового комплексного наукового проекту “Державне управління та

місцеве самоврядування”.

148

Оцінюючи наукові здобутки галузі “Державне управління” з позицій

імперативів державно-управлінських реформ і системної трансформації

суспільства, необхідно констатувати, що вони ще не є достатньо ефективною

через низку проблем, які мають бути розв’язані в результаті виконання завдань

Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки,

напрямів реформування системи освіти та науки в Україні, відповідно до

Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Стратегії

розвитку інформаційного суспільства в Україні, Концепції розвитку електронного

урядування в Україні, Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства

України на 2018-2020 роки, реформування Національної академії, визначених

Стратегію розвитку Національної академії державного управління при

Президентові України на 2017–2021 роки, Концепцією розвитку системи наукової

діяльності Національної академії державного управління при Президентові

України, Концепцією розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури

Національної академії державного управління при Президентові України

“Електронна академія” та іншими нормативними документами. Аналізуючи

зазначені нормативні документи, стає зрозумілим, що пріоритетним напрямом у

процесі реформування галузі “Державне управління” має бути інформаційно-

ресурсне забезпечення.

Перспективним напрямом на сьогодні ми вважаємо розробку та

впровадження інтегрованої інформаційної системи управління (ІІСУ) науково-

освітньою установою. Застосування можливостей ІІСУ в наукових дослідженнях

та навчанні, управлінні і комунікаціях є актуальним завданням в загальній

проблемі реформування системи вищої освіти та науки.

Використовуючи різні підходи, проаналізуємо базові процеси побудови

ІІСУ, які забезпечують наскрізне узгоджене управління усіма напрямами об’єкту

управління, і можуть бути запроваджені у закладах вищої освіти, наукових

установах, інформаційних центрах в яких виконуються наукові дослідження з

державного управління.

149

Серед головних особливостей інноваційного підходу варто виокремити:

1) цифровізацію всіх сфер і напрямів освітньої та наукової діяльності,

2) автоматизацію наукових процесів, 3) застосування сучасних інтелектуальних

інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, 4) формування на цій

платформі науково-освітнього порталу установи. На сьогодні саме інформаційно-

комунікаційні та цифрові технології стають фактором підвищення ефективності

функціонування науково-освітніх установ, відкривають нові перспективи

управління процесами, комунікаціями, обробкою інформації. Засоби

інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, які спрямовані на

автоматизацію організаційно-управлінської діяльності, можуть бути уніфіковані і

представляти собою програмний комплекс, що забезпечує повний набір сервісних

служб та інформаційних ресурсів, які обслуговують навчальний та науковий

процеси. Склад і зміст інформаційних ресурсів визначається у відповідності до

специфіки функціонування науково-освітньої установи, а набір сервісних служб

забезпечується типовим і спеціалізованим програмним і апаратним

забезпеченням.

На наше переконання, побудова, підтримка та розвиток ІІСУ є надзвичайно

складним та трудомістким процесом, який повинен узгоджуватися із загальною

концепцією діяльності та стратегією розвитку науково-освітньої установи. При

цьому значна увага в процесі виконання робіт з побудови ІІСУ повинна бути

зосереджена на дослідженні та системному аналізі діяльності конкретного закладу

з метою побудови його функціональної та інформаційної моделі, удосконаленні та

формалізації ділових процесів, а також розробки організаційно-методичних

рекомендацій щодо впорядкування його діяльності, зокрема за рахунок

впровадження інформаційних (цифрових) технологій. Загалом роботи зі

створення автоматизованої системи на початковому етапі мають включати

розроблення відповідної форми відомостей про інформаційні підсистеми, що

використовуються в закладі; процес збору та аналізу відомостей; опрацювання всіх

поданих пропозиції, що надійшли від підрозділів; складання техніко-економічного

обґрунтування робіт, його ресурсне забезпечення, план-графік реалізації робіт.

150

Створення та функціонування ІІСУ можливе лише за наявністю

об’єктивних умов, які забезпечуються в межах єдиної управлінської політики:

1) фінансово-економічних – економічна спроможність закладу забезпечити

заходи із створення, впровадження та існування комплексної системи;

2) науково-технічних – високорозвинута інформаційна база, телекомунікаційна

система, належне технічне забезпечення та супроводження;

3) організаційних – наявність чітко структурованої та організаційної системи,

визначення повних несуперечливих функцій підрозділів всіх рівнів, дієвої

системи стандартизації в системі інформаційних ресурсів;

4) кадрових – система кадрового забезпечення фахівцями всіх рівнів,

спроможних забезпечити інформаційний менеджмент;

5) психологічних – готовність персоналу до роботи в нових умовах організації

праці.

Також, на наше переконання важливими є питання обґрунтування

концептуальних засад запровадження ІІСУ науково-освітньою установою,

зокрема визначення мети, завдань, принципів та механізмів її функціонування, а

також вимог щодо її функцій, складу показників, структури.

Концептуальний підхід системи управління науково-освітньою установою

ми пропонуємо вибудовувати за результатами досліджень проблематики,

проектування, реалізації й експериментального впровадження пілотних рішень в

напрямку комплексної автоматизації технологічних процесів управління

кадровими, фінансовими і матеріальними ресурсами, планування і управління

усіма процесами, надання інформаційно-освітніх та інформаційно-бібліотечних

послуг, управління потоками робіт, документів та знань, обліку та координації

наукових досліджень, процесами групового співробітництва і комунікаціями.

Враховуючи, що основним завданням інформаційних систем є виробництво

інформації, яка потрібна науково-освітній установі для забезпечення ефективного

управління всіма своїми ресурсами, створення інформаційного і технічного

середовища, що здійснюється з метою управління організацією, визначимо,

обов’язкові умови на яких базується впровадження та функціонування ІІСУ:

151

− розроблення загальної концепції розвитку інтегрованої системи управління;

− планування бюджету, що забезпечує необхідні витрати на її розвиток;

− наявність софтверних компаній-розробників відповідного профілю;

− побудова розгалуженої інформаційно-технологічної інфраструктури;

− поширення інформаційних технологій у всіх підрозділах закладу;

− проведення структурної реформи або реінжинірингу адміністративних

процесів в науково-освітній установі;

− здійснення опису функцій і процесів управління, реалізація проектів з

реорганізації та оптимізації управлінських процесів в окремих підрозділах,

враховуючи їх взаємодії;

− формування системи послуг для підрозділів, працівників та користувачів;

− формування єдиної нормативної та технічної бази науково-освітньої установи;

− визначення загальних та локальних інформативних систем;

− створення єдиних класифікаторів, довідників та схем даних;

− визначення пріоритетів переводу управлінських функцій в електронний вигляд;

− формування інфраструктури, що забезпечує взаємодію учасників процесів;

− здійснення процедури збору та обробки інформації, що необхідна для

визначення та контролю цільових показників результативності діяльності

підрозділів та установи в цілому;

− створення єдиної системи планування і моніторингу ефективності реалізації

комплексної системи інформаційного управління науково-освітньою установою.

Концептуально до складу ІІСУ, виходячи з специфіки основних процесів та

напрямів діяльності науково-освітньої установи, можна включити наступні

спеціалізовані інформаційні системи:

− управління інформаційними ресурсами;

− управління навчальним процесом та науковою діяльністю;

− управління інформаційно-бібліотечним та освітнім сервісом;

− управління комунікаціями, потоками робіт, документів і знань;

− управління персоналом;

152

− управління фінансово-економічною та господарською діяльністю.

Метою впровадження ІІСУ є створення єдиного електронного науково-

освітнього середовища та забезпечення електронної системи управління.

Реалізація зазначеної мети дозволить досягти таких конкретних результатів:

− підвищення конкурентоспроможності науково-освітньої установи на

сучасному ринку освітніх, науково-дослідницьких та експертно-аналітичних

послуг в галузі державного управління та адміністрування;

− забезпечення інформаційних потреб наукових та науково-педагогічних

працівників шляхом розширення їх доступу до наукової, навчальної та іншої

інформації;

− розробка єдиної інформаційної бази підтримки наукової, освітньої,

навчально-методичної й адміністративної діяльності;

− підвищення ефективності роботи наукових, науково-педагогічних

працівників та співробітників завдяки оперативному доступу до єдиної

інформаційної бази;

− налагодження ефективної взаємодії з органами державної влади,

органами місцевого самоврядування, інститутами громадянського суспільства та

бізнесом як замовниками освітніх, науково-дослідницьких та експертно-

аналітичних послуг на основі впровадження сучасних технологічних, технічних та

програмних засобів електронного врядування;

− інтеграція до світового науково-освітнього середовища шляхом

налагодження ефективної електронної взаємодії із зарубіжними партнерами;

− впровадження інноваційних методів ефективного управління

навчальним середовищем та науковою діяльністю;

− скорочення часу, необхідного для проходження інформації, потрібної

для ухвалення управлінських рішень;

− введення єдиних стандартів роботи з електронними документами, які

враховують чинну нормативну базу і забезпечують захист, керованість і

доступність документів;

153

− створення системи стратегічного та оперативного планування, системи

прогнозування розвитку наукових та науково-педагогічних працівників;

− формування позитивного іміджу науково-освітньої установи та

здійснення ефективних PR-заходів щодо об’єктивного та своєчасного висвітлення

діяльності закладу.

Безумовно, інформаційно-ресурсне забезпечення галузі науки “Державне

управління” має здійснюватися з урахуванням системного підходу. В основі будь-

якої системи лежить процес, зокрема в основі інформаційної системи – процес

виробництва інформації. У цьому розумінні ми можемо розглядати інформаційну

систему як систему управління, де цей процес є об’єктом управління. Процес

створення інформаційної системи включає сукупність робіт від формування

вихідних вимог до введення системи в дію. Оскільки інтегровані системи

управління призначені для автоматизації всіх функцій управління, то вони мають

охоплювати повний цикл функціонування об’єкта управління. Найбільш

значущим фактором функціонування системи є існування в науково-освітній

організації єдиного інформаційного простору, що сприяє формуванню

комунікативної культури та забезпечує високий рівень інформованості; створює

для менеджменту організації принципову можливість приймати управлінські

рішення на основі актуальної інформації; стимулює адаптацію персоналу до

нових технологічних умов, активує процеси самоорганізації, підвищення

кваліфікації тощо [64, с. 43].

Складність функціонування інтегрованих інформаційних систем зумовлює

неможливість реалізації процесу організації управління за допомогою однієї або

декількох локальних інформаційних систем. Для реалізації цього складного

процесу потрібний комплекс або група інформаційних систем, підсистем, кожна з

яких забезпечує вирішення своїх функціональних завдань управління. При цьому

йдеться не просто про об’єднання та зв’язок локальних інформаційних систем між

собою, а про забезпечення інформаційного діалогу між ними та доступу однієї

інформаційної системи до інформаційних баз інших інформаційних систем.

154

У сучасному інформаційному суспільстві функціонування ІІСУ неможливе

без взаємодії з іншими інформаційними системами. Аналізуючи інформаційні

потоки між науковими установами, вищими навчальними закладами та іншими

суб’єктами взаємодії, можна виділити три рівні інтеграції.

Перший рівень – це взаємодія з інформаційними системами Міністерства

освіти та науки України, інформаційними системами інших державних установ, у

яких виконуються наукові дослідження з державного управління.

Другий рівень передбачає інтеграцію між системами різних вищих

навчальних закладів та між інформаційними системами організацій, установ.

На третьому рівні необхідна взаємодія персональних інформаційних систем

осіб, що здійснюють наукову та навчальну діяльність, співробітників та інших

зацікавлених осіб з інтегрованою інформаційною системою організації [64, с. 46].

З метою успішної організації роботи інформаційної системи необхідно

здійснювати послідовні, цілеспрямовані кроки, що пов’язані з такими

інформаційними процесами:

− виявлення інформаційних потреб;

− добір джерел інформації;

− збирання інформації;

− введення інформації із зовнішніх або внутрішніх джерел;

− опрацювання інформації;

− виведення інформації для надання її користувачам або передачі в іншу систему;

− організація використання інформації для оцінки тенденцій, розробки прогнозів,

оцінки альтернатив рішень і дій, вироблення стратегії;

− організація зворотного зв’язку інформації, переопрацьованої персоналом

організації, корекція вхідної інформації.

Управління зазначеними процесами вимагає усвідомлення їх необхідності,

ретельного обліку і нормування, належного аналізу, моделювання ситуацій,

прогнозування тощо. Це стимулює розвиток інновацій за усіма напрямами їх

діяльності і перегляд традиційних обмежень в налагодженні взаємодії із

зовнішніми організаціями, партнерами, користувачами наукових послуг тощо.

155

Враховуючи багатовекторність процесів і значний обсяг даних щодо наявних

ресурсів, забезпечити процеси належного управління ресурсами в

неавтоматизованому варіанті практично неможливо. Повноцінне запровадження

процесного управління стало можливим лише коли з’явилася можливість його

доповнення новим технологічним інструментом – інформаційними системами

управління потоками робіт (WorkFlow), управління документообігом (Document

Management або Document Handling), управління знаннями (Knowledge

Management), управління відносинами з клієнтами (Client Relationship

Management).

Інформаційна система WorkFlow дозволяє проектувати сценарії процесів

(робіт) науково-освітньої установи і супроводжувати діяльність персоналу у

відповідності до цих сценаріїв. В такому варіанті “управління потоками робіт”

керівник організації має можливість контролювати в якому стані перебувають

роботи, що виконуються підлеглими. Виконавці чітко знають необхідний обсяг

робіт та яким має бути очікуваний результат, мають всі необхідні інструктивні

матеріали, довідкову інформацію, зразки документів, архіви аналогічних робіт,

тобто повний інформаційний контекст здійснюваної роботи.

Документ в інтерпретації Document Management має бути не лише

облікований та оперативно віднайдений, а й органічно поєднаний із “роботами в

процесах”. При цьому має бути визначено не лише точне місце документа в тому

чи іншому процесі, а також і ролі документу, сценарій (життєвий цикл) його

використання, права різних категорій або персоналій на різні операції з його

використання. В такому варіанті досягається найкраща інтеграція 1) процесів

(робіт у сценаріях процесів), 2) інформаційного забезпечення (документів,

інформаційних ресурсів) та 3) користувачів (функціональних ролей суб’єктів у

процесах) [144].

Поява технології управління знаннями Knowledge Management відображає

зміну статусу знань, відокремлення знань в особливу стратегічну категорію

об’єктів обліку й управління. У багатьох визначеннях термін “інформаційне

суспільство” асоціюється з “суспільством знань”. В контексті Knowledge

156

Management “знання” в останніх роботах визначається як “інформація у контексті,

що здатна виробити розуміння, що спонукає до дій” [193]. У цьому сенсі

зв’язування інформаційного контексту і робіт (операцій, завдань) у сценаріях

процесів відображає сучасну трактовку поняття знань. Сьогодні “знання” стають

самостійними об’єктами і, відповідно, зміна ролі знань в сучасному суспільстві,

взагалі, і в сучасній науково-освітній установі, зокрема, вимагає зробити

відповідні корективи у проблематиці створення інтегрованої інформаційної

системи управління науково-освітньою установою, а саме:

− забезпечити детальне взаємоузгодження інформаційних ресурсів з елементами

процесів, що супроводжуватимуть діяльність науково-освітньої установи;

− з’ясувати рівень компетенцій та інформаційних потреб користувачів

інтегрованої системи;

− забезпечити інформаційні проекти засобами автоматизації семантичної

обробки, класифікації, кластеризації, цитування інформаційних ресурсів;

− підсилити аналітичні засоби створюваних підсистем, здатність до інтерпретації

та зв’язування ресурсів та процесів, рефлексивні властивості рішень;

− забезпечити систему зворотного зв’язку користувачів системи і систему впливу

користувачів на управлінські процеси.

Функціональний підхід дозволяє проаналізувати призначення та функції

окремих складових ІІСУ:

Система управління інформаційними ресурсами.

Головним проблемним питанням керування неструктурованими

інформаційними ресурсами є різнорідність та роз’єднаність інформаційних

ресурсів. Виникає необхідність надання для користувачів системи простого та

зручного доступу до інформаційних ресурсів, здійснення стандартизації підходу

до створення, опису та збереження інформаційних ресурсів, створення

можливості швидкого знаходження та отримання інформаційних ресурсів. Для

вирішення саме цих та інших актуальних питань керування інформаційними

ресурсами і створюється система управління інформаційними ресурсами. Основні

функції системи можна визначити у такий спосіб і в такій послідовності:

157

− ведення штатної структури організації;

− розмежування прав користувачів на доступ до сервісів предметної області та

інформаційних ресурсів;

− формування предметної області (предметні сервіси, інформаційні ресурси);

− формування структури (дерева) інформаційних ресурсів;

− облік інформаційних ресурсів;

− ведення повнотекстової інформації інформаційного ресурсу;

− каталогізація метаданих інформаційного ресурсу;

− формування інформаційних зв’язків між інформаційними ресурсами;

− підтримка гнучкої системи формування запитів;

− підтримка гнучкої системи формування звітів;

− адміністрування доступу до інформаційних ресурсів;

− детальний облік роботи з інформаційним ресурсом.

Веб-система науково-освітньої установи. Інформаційні сервіси.

Центральним елементом Веб-системи науково-освітньої установи є

головний веб-сайт, який забезпечує формування цілісного позитивного образу

організації в країні і світі, дозволяє вільно поширювати інформацію про всі

напрями його діяльності. Як публічна реалізація багатьох компонент інтегрованої

інформаційної системи, веб-система є джерелом зворотного зв’язку та

інструментом підвищення якості бізнес-процесів науково-освітньої установи.

Функціонування веб-системи науково-освітньої установи, зокрема, забезпечує:

підвищення загального рівня інформативності як для співробітників, так і для

слухачів, науковців, міжнародних партнерів тощо; підвищення актуальності та

достовірності інформації; підвищення якості інформації; систематизацію та

упорядкування процесів документообігу, інформатизації та аналізу діяльності

науково-освітньої установи.

Веб-система науково-освітньої установи являє собою складну розгалужену

інформаційну систему. Загальна її структура складається з веб-сайтів та

інформаційних сервісів:

158

веб-сайти науково-освітньої установи відображають діяльність організації і

знаходяться у домені та піддоменах, що зареєстровані за даною установою. Веб-

сайт науково-освітньої установи, що знаходиться у головному домені, вважається

головним веб-сайтом організації;

інформаційні сервіси науково-освітньої установи – спеціалізовані

автоматизовані системи, які мають програмний веб-інтерфейс (API) і веб-

інтерфейс користувача та призначені для вибірки інформації з автоматизованих

систем установи і відображення її на веб-сайтах організації [64 с. 105].

Інформаційна система управління науковою діяльністю.

Система управління науковою діяльністю забезпечує автоматизацію

технологічних процесів за напрямом “Наукова діяльність” в частині організації,

планування, мотивації, проведення наукових досліджень, контролю за їх

виконанням та моніторингу впровадження результатів наукових досліджень у

практику; а також адміністрування та підтримку інформаційних зв’язків з іншими

спеціалізованими системами інтегрованої системи. Система підтримує тісні

зв’язки з іншими складовими, наприклад: підсистемою управління персоналом,

оскільки користується даними про науково-дослідні колективи, факультети,

кафедри, тобто організаційно-штатні підрозділи, слухачів, викладачів. Система

управління інформаційно-бібліотечним сервісом постачає інформацію про

інформаційно-бібліотечні ресурси до корпоративного сховища електронних

ресурсів стосовно тематики науково-дослідних робіт. Зокрема, дані про

планування та організацію наукового процесу використовуються системою

управління інформаційно-бібліотечним сервісом для підрахунку

книгозабезпечення (ресурсозабезпечення) та формування замовлень для

додаткової літератури (ресурсів).

Зокрема, з метою формування цілісної інформаційної системи організації та

проведення наукових досліджень в галузі науки “Державне управління”, нами

пропонується здійснювати забезпечення координації діяльності наукових установ,

вищих навчальних закладів, інформаційних центрів у яких виконуються наукові

дослідження з державного управління; створення різноманітних інформаційних

159

баз даних з питань розвитку науки “Державне управління” і галузі знань

“Публічне управління та адміністрування”.

Система управління інформаційно-бібліотечним та освітнім сервісом.

Основу цієї системи відображає модель електронної бібліотеки. Електронна

бібліотека – це сукупність розподілених інформаційних ресурсів, об’єднаних

єдиним інтерфейсом, складовими якої є: модуль адміністрування, апаратно-

програмний комплекс, змістовні ресурси (реферативні бази даних, засоби аналізу

рефератів, доступ до повних текстів документів, гіперпосилання на інші ресурси

Інтернету). Система управління інформаційним та освітнім сервісом належить до

класу розподілених інтегрованих систем автоматизації процесів інформаційного

обслуговування (включаючи дистанційне) читачів (користувачів), процесів

кооперативного поповнення фондів, обліку, семантичної інтеграції та

інтелектуальної обробки гетерогенних (паперових та електронних) інформаційних

ресурсів і утворює інтегроване інформаційне середовище електронних ресурсів

науково-освітнього закладу.

Інформаційна система електронного документообігу забезпечує підтримку

функцій створення, узгодження, зберігання, пошуку та контролю виконання

документів. Система спрямована на удосконалення, спрощення та прискорення

процедур документообігу, підвищення ефективності управлінської діяльності,

уніфікацію основних форм (шаблонів) документів. У системі сформовано реєстри

шаблонів документів, внутрішньої та зовнішньої нормативної бази, доступ до

яких можливий через офіційний веб-сайт науково-освітньої установи.

Інформаційна система електронного документообігу забезпечує підтримку

функції зберігання та своєчасної доставки електронних документів та інших

інформаційних повідомлень усім зацікавленим структурним підрозділам науково-

освітньої установи. Система дозволяє обробляти документи в електронній формі,

проводити їх пошук та створює зручний та гнучкий інтерфейс користувача для

ефективної реалізації бізнес-процесів закладу. Система забезпечує необхідний

рівень безпеки даних, розподіл повноважень доступу до функції та даних системи.

160

Інформаційна система управління персоналом. Запровадження системи

управління персоналом призначена поліпшити управління персоналом на всіх

рівнях шляхом підвищення інформаційної забезпеченості процедур прийняття

рішень, покращення якості інформації, її достовірності, оперативності, повноти,

непротирічності; скорочення (перерозподіл) штатного складу підрозділів по

роботі з персоналом за рахунок оптимального усунення рутинних,

некомп’ютеризованих операцій із збору, контролю, пошуку, обробки інформації,

проведенню обчислень, формуванню звітів, генерації відповідей на запити

інформації; максимально швидке одержання об’єктивної інформації з кадрових

питань і надання об’єктивної основи для аналітичної роботи як у реальному, так і

в ретроспективному аспектах.

Підсистема побудови запитів і звітів призначена для забезпечення

користувача всією необхідною інформацією, що зберігається в базі даних. Це

досягається шляхом вбудовуванням у систему типових звітів і запитів на вибірку

даних, що найбільш часто використовуються користувачами та забезпеченням

візуальної побудови вибірок даних довільної складності. Система візуальної

побудови вибірок використовує описи об’єктів і зв’язків між ними (предметна

область системи). Її головна задача – дозволити пересічному користувачу в

наочній формі побудувати запит для одержання необхідних даних. Створені звіти

й запити можуть бути збережені в базі даних для наступного використання.

Підсистема адміністрування системи (комп’ютерного забезпечення)

повинна забезпечувати функції адміністрування бази даних і розмежування

доступу користувачів до даних системи. Підсистема дозволяє створювати

користувачів та групи користувачів і визначати права як для окремого

користувача, так і для цілої групи. Права користувача на доступ до інформації

визначаються для кожного об’єкта системи (наприклад, підрозділу) на двох рівнях:

− визначення операцій, які користувач має право виконувати з даним

об’єктом (перегляд властивостей, створення, редагування, архівація, фізичне

видалення);

161

− визначення кола об’єктів даного виду, з якими користувач може

виконувати дані операції. Підсистема дозволяє: вести повний архів даних і на

його основі користувач має можливість, задаючи будь-яку дату минулого,

працювати в будь-якому часовому зрізі бази даних; ведення часопису проведених

операцій і автоматичний обмін даними про проведенні операції між усіма

користувачами системи.

При проектуванні ІІСУ необхідно передбачити:

– визначення пріоритетних аспектів управління діяльністю науково-

освітньої установи, реалізації яких в сукупності забезпечує досягнення

поставленої мети;

– формування банку даних за змістом, структурою, що кількісно і якісно

характеризують об’єкт управління;

– встановлення та упорядкування прямих і зворотних інформаційних

зв’язків між суб’єктами управління в науково-освітній установі;

– раціональне формування та упорядкування інформаційних потоків від

джерела вироблення до споживача на всіх рівнях управління (адміністративно-

управлінській рівень, науково-педагогічний рівень, користувачі).

Ми пропонуємо поетапне створення такої складної системи управління

науково-освітньою установою, якою є ІІСУ. На кожному окремому етапі повинні

бути вирішені конкретні завдання, а результати, отримані від кожного

попереднього етапу, складати вихідні дані для наступного.

Етап 1. Здійснення аналітичного дослідження наявних систем автоматизації

процесів, що розроблені та/або використовуються у наукових установах, закладах

вищої освіти України, стосовно можливості та умов їх використання в конкретній

установі, здатності до розбудови на їх основі інтегрованих рішень, створення

корпоративних міжорганізаційних обліків (БД).

Необхідно констатувати, що незважаючи на потужну законодавчу базу,

наявність державних програм та проектів процес інформатизації у закладах вищої

освіти та наукових установах України відбувається повільно й неоднозначно.

Наразі, негативним є відсутність діючого механізму накопичення, узагальнення і

162

поширення кращих практик та проектів, технологій та методик використання ІКТ

на загальнодержавному науково-освітньому просторі.

З метою координації запланованих робіт має бути утворено робочу групу в

науково-освітній установі, яка здійснюватиме моніторинг використання

інформаційних систем, організовуватиме збір та аналіз відомостей,

опрацьовуватиме пропозиції, складатиме обґрунтування робіт, його ресурсне

забезпечення, план-графік робіт.

Етап 2. Розробка та експериментальне впровадження у науково-освітній

установі системи управління потоками робіт, документів та знань, створення

переліку типових бізнес-процесів, проектування сценаріїв їх реалізації,

реінженірінг бізнес-процесів на засадах комплексного процесного управління для

окремих напрямів її діяльності. Виконання завдання має за мету започаткувати

заходи поступової трансформації моделі управління науково-освітньою

установою на засадах процесного управління.

Етап 3. Створення та впровадження в науково-освітній установі єдиної

корпоративної бази даних навчальних програм та планів спеціальностей,

тематичних планів дисциплін, викладачів, що задіяні у викладанні дисциплін.

Реалізація цього завдання має забезпечити консолідоване зберігання та

надання у доступ всієї навчальної інформації, необхідної для подальшої уніфікації

та узгодження навчальних і тематичних планів, налагодження горизонтальних

зв’язків між викладачами, спонукання викладачів до співпраці у створенні

якісного навчально-методичного забезпечення, курсів дистанційного навчання,

розповсюдження педагогічного досвіду та результатів навчально-методичної

роботи тощо. Створення корпоративної БД має також надати додаткові

можливості керівництву науково-освітньої установи, органу управління освіти та

науки оперативно оцінювати поточний стан навчально-методичного забезпечення.

Етап 4. Розробка корпоративної системи обліку наукових досліджень та їх

результатів. Виконання завдання цього етапу має за мету суттєво покращити

координацію, облік та впровадження результатів наукових досліджень. В системі

мають зберігатись консолідовані відомості щодо тематики наукових досліджень,

163

наукових проектів, колективів дослідників, персоналій вчених, результатів

досліджень, звітів про виконану науково-дослідну роботу, пріоритетних наукових

проблем, завдань та напрямків, впровадження результатів досліджень, захищених

дисертаційних робіт тощо.

Система має забезпечити підвищення результативності наукових

досліджень, налагодження горизонтальних зв’язків між науковцями та

державними службовцями, спонукання до співпраці у складі міжвузівських

творчих колективів представників органів державної влади, розповсюдження

результатів науково-дослідних робіт, оперативне доведення відомостей щодо

стану та результатів наукових досліджень до всіх категорій зацікавлених

користувачів, включаючи керівництво науково-освітніх установ, предстаників

органів державної влади на замовлення яких виконуються наукові дослідження,

практичних працівників, молодих вчених, магістрів тощо. Вона також забезпечить

автоматизацію пошукових можливостей, формування консолідованої звітності,

прикріплення до екземплярів записів БД файлів повнотекстової інформації для

надання системі якостей ресурсного центру наукової інформації.

Етап 5. Створення інституційного репозитарію науково-освітньої установи.

Інституційний репозитарій як електронний архів інтелектуального надбання

науково-освітньої установи та мережевий сервіс для довготривалого та надійного

зберігання, накопичення та забезпечення відкритого доступу (Open Acces) до

результатів наукових досліджень, що проводяться в установі, може містити

наступні матеріали: наукові статті; автореферати дисертацій та дисертації;

навчальні матеріали; книги чи розділи книг; магістерські роботи; матеріали

конференцій; патенти; зображення, аудіо- та відео-файли; веб-сторінки; комп’ютерні

програми; статистичні матеріали; навчальні об’єкти; наукові звіти тощо.

Розглянемо переваги створення та використання інституційного

репозитарію, розвиток якого є інноваційним напрямом як для науково-освітньої

установи в цілому, так і для наукових та науково-педагогічних працівників:

1) для кожного наукового працівника: підвищує індекс цитувань праць;

забезпечує збереження авторських прав; постійне та тривале зберігання;

164

2) для наукового підрозділу: розповсюдження наукової інформації;

зростання рівня цитованості; тривалість та постійність збереження наукових

продуктів;

3) для науково-освітньої установи: підтримка наукової діяльності;

підвищення якості наукової комунікації; підвищення рейтингу; відкритий доступ

до досліджень; входження до національного та світового науково-освітнього

простору.

Етап 6. Побудова Центрів знань, які за багатьма технологічними

характеристиками можна вважати певними прототипами електронної бібліотеки.

У якості методології для визначення цільового призначення та структури

наповнення Центрів знань має бути обрано методологію ресурсно-орієнтованих

середовищ багатоцільового призначення.

Розглянемо основні напрями, які мають стати технологічним фундаментом

створення та функціонування Центрів знань:

1) предметно-практична спеціалізація;

2) великий обсяг та гібридність ресурсів;

3) потенційно широка цільова аудиторія;

4) блочна структура побудови з вираженим цільовим спрямуванням

блоків:

− проблемно-практичний блок для інформаційного супроводження прийняття

рішень та ефективної діяльності;

− навчальний блок у вигляді курсу дистанційного навчання для

супроводження процесу навчання та самонавчання;

− інформаційно-довідковий блок у формі ресурсного центру для збору всіх

наявних електронних ресурсів за профілем Центру;

− комунікативний блок для підтримки публічного обміну думками та

консультування;

5) використання інструментарію інформаційно-бібліотечних технологій

та систем для наукової обробки та формування мегаописів повнотекстових

ресурсів (систематизація, предметизація, каталогізація);

165

6) автоматизація та інтелектуалізація процесів обробки повнотекстових

ресурсів, а саме: морфологічної нормалізації словоформ, індексування,

гіпертекстової розмітки, класифікації, кластеризації, реферування та цитування

повних текстів;

7) розвинутий механізм формування зв’язків різнорідних ресурсів;

8) розвинутий механізм формування зв’язків ресурсів з потенційними

запитами на їх використання через побудову та облік інформаційних потреб та

вимог, інформаційних портретів та тематичних профілів всіх об’єктів управління

інтегрованої інформаційної системи; застосування моделі активного

інформаційного сервісу;

9) досконалі засоби пошуку (систематичної класифікації, атрибутах

метаопису, предметних покажчиках), використання ефективних алгоритмів

релевантності знайдених за запитом ресурсів;

10) захист інформації та багаторівнева система організації доступу до

ресурсів;

11) відкритість для подальшого поповнення, зручність використання

зв’язків з інформаційно-бібліотечними, освітніми технологіями, технологіями

управління знаннями та групового співробітництва;

12) автоматизоване управління та всебічний облік процесів розробки та

супроводження Центрів знань;

13) автоматизоване управління, всебічний облік та використання для

подальшого вдосконалення процесів надання інформаційних науково-освітніх

послуг.

Інформатизація та цифровізація управління науково-освітніми установами є

найбільш проблемним аспектом інформатизації освіти та науки в цілому,

головним з яких є відсутність єдиного підходу в обґрунтуванні і формуванні

напрямів застосування інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій для

вдосконалення системоутворюючих елементів діяльності науково-освітньої

установи. Відсутність ефективної державної політики щодо створення

прикладного програмного забезпечення для підтримки управлінської діяльності в

166

системі освіти та науки зумовлює значне відставання від сучасних зарубіжних

тенденцій. На сьогодні питання використання прикладного програмного

забезпечення для підтримки управління науково-освітньою галуззю в Україні

знаходиться на стадії становлення. Зокрема, на ринку прикладного програмного

забезпечення для підтримки управління представлена відносно велика кількість

програмних продуктів, але в багатьох випадках ці програмні продукти

російського і закордонного виробництва, які не відповідають діючим в Україні

науково-навчальним програмам та нормативно-правовим документам. Процеси

становлення вітчизняного програмного забезпечення для навчального процесу та

наукової діяльності ідуть дуже повільно.

З метою розв’язання зазначених проблем актуальним є використання

досвіду, реалізованого в Україні Проекту “INURE: Інтегрована інформаційна

система управління університетом: впровадження досвіду ЄС в країнах СНД”

програми ЄС Темпус, який об’єднав зусилля вищих навчальних закладів і

міністерств освіти України, Республіки Молдова, Грузії, Республіки Білорусь та

європейських партнерів з питань розробки сучасних моделей побудови

інтегрованих систем управління науково-освітніми установами [113].

В процесі реалізації проекту вирішувалось питання розробки та

впровадження нового інтегрованого програмного забезпечення для управління

науково-освітньою установою, що базується на аналізі інформаційних потоків з

використанням існуючих систем управління закладом, а також створення

декількох підрозділів, призначених для підтримки сервісних функцій

інформаційної системи, таких як, адміністрування комп’ютерних мереж;

управління базами даних; обслуговування інформаційних систем, проектування,

експлуатація та адаптація програмного забезпечення.

Досягнення поставлених цілей проекту здійснювалося шляхом розробки

нового стилю в організації інформаційних потоків, підготовки необхідного

програмного забезпечення та створення необхідної матеріальної інфраструктури.

У реалізованому проекті інтегрована інформаційна система стала основою

для створення системи управління інформацією, що забезпечує:

167

− планування циклу освітньо-наукового процесу.

− контроль та забезпечення якості освіти та науки.

− автоматизацію документообігу науково-освітньої установи.

− нове програмне забезпечення для управління науково-освітньою установою,

в результаті чого, частина процесів управління була суттєво реорганізована.

Важливо відмітити, що очікуваними результатами проекту стали:

на інституціональному рівні: модернізація існуючих та впровадження

нових елементів інтегрованої інформаційної системи управління університетом,

використання сучасного програмного забезпечення для управління університетом

на основі аналізу потоків інформації, підвищення кваліфікації співробітників

університетів, створення інноваційних та освітніх IT-центрів в університетах-

партнерах; підготовка нормативно-методичних матеріалів щодо побудови єдиної

інтегрованої інформаційної системи управління університетом, навчальні

програми підвищення кваліфікації адміністраторів системи та ін.;

на національному рівні: концепція університетського інформаційного

менеджменту, інструкції з принципів побудови та ефективного використання

інтегрованої інформаційної системи управління університетом; розробка

методики університетського менеджменту для управлінського персоналу;

на міжнародному рівні: розробка моделі інтегрованої інформаційної

системи управління університетом на основі Європейського досвіду.

Таким чином, розв’язання існуючих проблем повинна забезпечити

комплексна автоматизація процесів управління на базі сучасних інформаційних

технологій, що дозволить створити якісно нове високотехнологічне інформаційне

середовище. Створення та функціонування ІІСУ науково-освітньою установою, як

альтернативний варіант вирішення проблеми інформаційно-ресурсного

забезпечення, можливий лише за наявності об’єктивних умов, які забезпечуються в

межах єдиної управлінської політики [154, с. 22].

В інтегрованій інформаційній системі реалізовується управлінська ідеологія,

яка об’єднує управлінську стратегію організації і прогресивні інформаційні

технології, ця інформаційна система підтримує автоматизацію всіх функцій та

168

процесів в організації і постачає інформацію для інформаційного забезпечення її

діяльності. Тому, обов’язковими умовами для створення та функціонування

інтегрованої інформаційної системи управління науково-освітньою установою є:

1) проведення комплексного системного аналізу стану інформаційно-ресурсного

забезпечення науково-освітньої установи; 2) розробка концепції створення

корпоративної інформаційної системи управління з метою єдиного підходу до

формування науково-інформаційного простору закладу; 3) планування бюджету,

що забезпечить необхідні витрати на її створення; 4) наявність софтверних

компаній-розробників відповідного профілю; 5) побудова розгалуженої

інформаційно-технологічної інфраструктури науково-освітньої установи;

6) поширення сучасних комп’ютерних систем та інформаційних технологій у всіх

підрозділах науково-освітньої установи; 7) здійснення опису функцій і процесів

управління, реалізація проектів з реорганізації та оптимізації управлінських

процесів в окремих підрозділах, враховуючи їх взаємодії; 8) формування системи

послуг для підрозділів, працівників та слухачів; 9) формування єдиної

нормативної та інформаційно-технологічної бази науково-освітньої установи;

10) формування інфраструктури, що забезпечує взаємодію учасників процесів;

11) визначення процедур збирання та обробки інформації, що необхідна для

контролю цільових показників результативності діяльності підрозділів науково-

освітньої установи; 12) створення єдиної системи планування й моніторингу

ефективності реалізації програм і проектів.

На наше переконання, актуальним на сьогодні є усвідомлення

адміністрацією науково-освітньої установи необхідності розробки та

запровадження у діяльність закладу інноваційних рішень, зокрема ІІСУ. Сучасні

технології вимагають від керівників науково-освітніх установ своєчасного

проектування своєї діяльності, побудову партнерських відносин на основі

ефективних інноваційних процесів корпоративного співробітництва у

професійному внутрішньому та зовнішньому середовищі. Не розуміння цих

сучасних тенденцій неминуче призведе до втрати орієнтирів та перспектив

побудови ефективної системи науково-освітньої діяльності.

169

3.2 Моделювання інтегрованої корпоративної інформаційної

системи

Сучасні тенденції розвитку інформаційних технологій спричиняють

постійне зростання складності інформаційних систем, які характеризуються, як

правило, складністю опису (велика кількість функцій, процесів, елементів даних і

складні взаємозв’язки між ними), наявністю сукупності компонентів (підсистем),

які тісно взаємодіють, виконують певні локальні задачі та цілі функціонування,

що в свою чергу, вимагає ретельного моделювання й аналізу даних і процесів.

Належне функціонування інтегрованої корпоративної інформаційної

системи можливе лише при відповідній організації сукупності впорядкованої

інформації, яка використовується при функцiонуваннi IC та визначається,

насамперед, принципами та моделями керування даними – базами даних. Основні

питання структури інформаційної бази і можливість її реалізації засобами

вибраної системи управління базами даних (СУБД) вирішуються за допомогою

інформаційної моделі, яка визначає об’єкти і зв’язки між ними.

Моделювання є важливим інструментом наукової абстракції, що дає змогу

наочно уявити об’єкт, допомагає виокремити та проаналізувати суттєві для певної

інформаційної системи характеристики (властивості, взаємозв’язки, структурні та

функціональні параметри тощо).

Інформаційні моделі (ІМ) – це засіб формування уявлення про інформаційні

дані, їх склад і використання в конкретних умовах.

Для опису інформаційної задачі прийнято використовувати три види

представлення інформаційної моделі:

концептуальне – охоплює всю задачу з точки зору адміністратора

інформаційної системи, який відповідає в цілому за роботу бази даних;

зовнішнє – відображає уявлення про задачу з точки зору конкретного

споживача стосовно роботи системи на конкретному робочому місці;

170

внутрішнє – відображає представлення про інформаційну задачу розробника

(програміста) з врахуванням особливостей і можливостей конкретної СУБД і

комп’ютерів, на яких буде реалізовуватися задача, що розв’язується.

Основу довільної інформаційної моделі складають об’єкти і взаємозв’язки

між ними. Відомості про об’єкт, які мають значення для даної інформаційної

моделі, називаються атрибутами об’єкту. Значення даних – це дійсні дані, що

містяться в кожному атрибуті. Представлення, що надаються є типовими і можуть

буди адаптованими відповідно до концепції створення інтегрованої системи

управління в будь-якому вищому навчальному закладі або науково-дослідній

установі, з урахуванням його особливостей.

Структурно-логічний аналіз показує необхідність чітких критеріїв відбору

змісту та обсягу як зовнішньої, так і внутрішньої інформації, класифікації видів

інформації та інформаційних потреб суб’єктів управління на всіх ієрархічних

рівнях, механізмів структурування інформаційних потоків і їх змістового

наповнення.

Загальні правила побудови інтегрованої корпоративної інформаційної

системи наступні:

− підсистеми, модулі та субмодулі повинні групуватись таким чином, щоб

мінімізувати зв’язки та обмін інформацією між компонентами системи;

− архітектура БД повинна враховувати перспективи її змін та розвитку в

тому сенсі, що розвиток БД не повинен приводити до втрати нею стабільності,

стійкості та працездатності.

Для формування інтегрованої корпоративної інформаційної системи

пропонуємо наступні рішення:

1) ієрархічна побудова системи, яка може мати як мінімум два рівні: “зовнішнє

науково-освітнє середовище”, “внутрішнє науково-освітнє середовище”;

2) технічно кожен з цих рівнів будується по 3-рівневій архітектурі, зокрема:

− рівень зберігання та обробки даних – рівень сервера бази даних;

− рівень логіки обробки даних – рівень прикладних задач – рівень сервера

застосувань;

171

− презентаційний рівень (клієнтські робочі місця) – рівень робочої станції

клієнта, що включає комплекс апаратних програмних засобів.

Для побудови інформаційної моделі сформулюємо напрями вибору

параметрів і даних для управління, умовно розділивши їх на дві групи:

методологічні та організаційні:

на методологічному рівні модель інформаційного забезпечення управління

характеризується: детермінованістю, системністю, науковістю, відкритістю,

конкретністю, комплексністю;

на організаційному рівні модель інформаційного забезпечення управління

характеризується: відповідністю цілям управління, правової пріоритетності і

законності, міри, повноти та інтегрального аналізу інформації, інформаційної

достатності, зворотного зв’язку, диференційованості інформаційних потоків.

Важливою складовою інформаційної моделі інтегрованої корпоративної

інформаційної системи є модель інформаційного середовища науково-освітньої

установи. З метою повноцінного функціонування науково-освітньої установи в

інформаційній базі даних має розміщуватися така інформація:

− структура організації наукової діяльності закладу, що включає

науково-дослідні роботи; дисертаційні дослідження; наукові колективи; наукові

школи тощо;

− структура організації освітнього процесу закладу: спеціальності;

групи, підгрупи, потоки; розклад занять; кількість годин з навчальних дисциплін

за різними видами занять; освітньо-професійні програми, плани; факультети,

кафедри, циклові комісії тощо;

− обсяг даних щодо всіх слухачів закладу, здобувачів вищої освіти ступеня

доктора філософії та доктора наук, їхньої успішності за весь період навчання;

− інформація про наукових та науково-педагогічних працівників закладу та

їхнього планового навантаження, розклад роботи;

− щоденні дані про фактичну роботу наукових та науково-педагогічних

працівників;

172

− система даних електронного документообігу, що забезпечує

автоматизацію складання, оброблення, передавання, одержання, зберігання,

використання електронних документів з метою удосконалення процесів

управління в науковій, освітній та адміністративній діяльності;

− дані про наявні корпуси та аудиторний фонд закладу, розклад занять.

Відповідно до інформаційних задач побудови моделі інтегрованої

корпоративної інформаційної системи, інформацію за методами формування

поділяють на внутрішню і зовнішню.

Внутрішня інформація моделі інтегрованої корпоративної інформаційної

системи складає сукупність даних, що виникають на самому об’єкті (науково-

освітня установа) та характеризують його основні напрями діяльності. Головне її

призначення – оцінка можливостей науково-освітньої установи з метою

встановлення відповідності ринкових запитів його виробничо-ресурсним

можливостям. Внутрішня інформація формується на різних рівнях управління

закладом, накопичується у базі даних, таку інформацію можуть використовувати

багато спеціалістів при виконанні функцій управління і маркетингу.

Зовнішня інформація надає відомості про стан зовнішнього середовища

науково-освітнього закладу, зокрема ринок наукових та освітніх послуг, його

інфраструктуру, попит на інформаційні науково-освітні послуги, інформацію про

користувачів науково-освітніх послуг, чинне законодавство тощо.

Інформаційне науково-освітнє середовище формується двома

компонентами: 1) інформаційним середовищем системи управління навчальним

процесом і науковою діяльністю закладу; 2) інформаційним середовищем системи

управління (адміністрування).

В системі управління навчальним процесом та науковою діяльністю

виділяють різні рівні представлення інформації і відповідні інформаційні

середовища:

– система управління навчальним процесом;

– процес навчання;

– система управління науковою діяльністю;

173

– процес здійснення науково-дослідної роботи;

– суб’єкти навчального процесу та наукової діяльності.

Відповідно, необхідно виділити підмножини інформаційних функцій:

– управління навчальним процесом та науковою діяльністю;

– моніторинг процесу навчання та наукової діяльності;

– контроль якості знань та результатів наукової діяльності.

Інформаційна модель повинна враховувати структуру управління,

сукупність існуючих між її елементами взаємозв’язків і взаємозалежностей, що

спрямовані на реалізацію цілей та завдань науково-освітньої установи.

Основними структурними компонентами моделі науково-освітньої установи

визначено: цілі, суб’єкти управління, зміст інформації, об’єкти зворотних зв’язків,

строки та форми збору, виходу і збереження інформації. Приведений комплекс

елементів розглядається як система, що характеризується: наявністю певної

сукупності елементів; внутрішньою організацією об’єктів, кожен з яких

актуалізує свої властивості у взаємодії з іншими складовими; цілісність та єдність

елементів; особливий взаємозв’язок, що забезпечує динамічну рівновагу; зв’язок

як із внутрішнім, так і зовнішнім середовищем.

На наше переконання, під час створення інтегрованої корпоративної

інформаційної бази, на сьогодні досить перспективним є використання бізнес-

орієнтованого підходу, заснованого на BSC (Balanced Score Card — системі

збалансованих показників). Підхід BSC із самого початку визначає бізнес-аспекти

даних, що дозволяє проектувати інформаційно-аналітичну систему зверху-вниз

паралельно з впровадженням в установі MBO (Management by objectives –

управління, засноване на досягненні мети). Замість виключно ретроспективних

фінансових метрик, в сховищах даних, створених на основі підходу BSC,

необхідно враховувати “випереджувальні індикатори” (leading indicator), що

дозволяють прогнозувати зміни. Такі сховища дадуть аналітикам цілісну картину

розвитку науково-освітньої установи, як мінімум по чотирьох напрямах:

1. Фінансовий, що розглядає ефективність діяльності з погляду

раціонального використання коштів.

174

2. Маркетинговий, що включає оцінку якості освіти та науки.

3. Організаційно-технологічний, що оцінює внутрішню операційну

ефективність і ефективність організації процесів навчання;

4. Інновацій і навчання, що розкриває можливість до постійних

вдосконалень і сприйняття нових ідей.

Необхідно відзначити, що в результаті вищезазначеного підходу до

побудови інтегрованої інформаційної системи формується якісно нова трирівнева

архітектура інформаційної системи, основними компонентами якої повинні стати:

1) правила діяльності, що визначають внутрішні правила виконання

науково-освітніх процесів і організації робіт;

2) корпоративні електронні архіви і бази даних;

3) прикладні системи, що забезпечують введення, обробку і аналіз даних

відповідно до правил організації діяльності установи.

На нашу думку, така структура БД дозволить, зокрема:

− зробити базу даних незалежною від змін політики і підтримати

узгодженість і адекватність даних протягом тривалих періодів часу;

− забезпечити можливість використання різних інтерфейсів користувача

(форми, документи) для правил діяльності і, навпаки, змінювати і розширювати

правила діяльності, не зачіпаючи інтерфейси користувача;

− надати користувачу можливість використовувати різні застосування і

способи організації індивідуальної роботи, не піклуючись про те, як вони можуть

вплинути на правила діяльності, політику і процедури;

− сформулювати опис функцій кожного шару, не перенавантажуючи його

описом деталей, що стосуються організації інших шарів;

− забезпечити формальну специфікацію інтерфейсів між шарами,

підтримуючих незалежний розвиток інформаційних технологій і програмних

засобів, що їх реалізують;

− спростити розробку застосувань, звільнивши розробника від

необхідності враховувати конкретні деталі реалізації інших шарів;

175

− підвищити захищеність і безпеку робіт за рахунок обмеження доступу

розробників до інформації про деталі організації інших шарів.

У процесі побудови ефективної та якісної інтегрованої корпоративної

інформаційної системи виникає необхідність використання програмно-технічних

рішень. Одним із таких рішень може бути використання предметно-орієнтованої

платформи для створення гнучких, розподілених інформаційних систем у

науково-освітній установі. На наше переконання, за таким принципом може бути

побудована інформаційна система у Національній академії. Дана платформа

визначає єдину архітектуру та принципи побудови таких систем, підтримує

модель інформаційних ресурсів науково-освітньої установи, класифікацію

базових об’єктів предметної галузі з їх ієрархією, забезпечує середовище

функціонування та взаємодії об’єктів, включаючи їх динамічне переміщення.

Платформа передбачає програмне забезпечення, що реалізує ядро інформаційної

системи, бібліотеку класів об’єктів предметної галузі, інструментарій розробника

та адміністратора, а також підтримує методи аналізу, проектування, реалізації,

впровадження та супроводу розподілених інформаційних систем.

Запропонована предметно-орієнтована платформа дозволить здійснювати

розробку ІІСУ послідовно, автоматизуючи нові ділянки без переробки вже

розроблених та введених в експлуатацію підсистем. Організація взаємодії між

модулями системи через події та спеціальні процедури дозволяє оперативно

змінювати конфігурацію системи залежно від вимог конкретного замовника.

Використання універсального клієнтського модуля істотно полегшує роботи,

пов’язані із супроводом та розвитком ІІСУ.

Унаслідок використання предметно-орієнтованої платформи у вигляді

комплексу програмного, інформаційного та методичного забезпечення

з’являється можливість будувати інформаційні системи науково-освітніх установ

на базі єдиних стандартів та протоколів взаємодії. Це дозволяє досить легко

організовувати взаємодію між інформаційними системами наукових установ та

вищих навчальних закладів, що об’єднає їх у єдиний інформаційний простір.

176

Застосування предметно-орієнтованої платформи з наданням комплексу

прикладних рішень для побудови розподілених інформаційних систем дозволить

зробити цей процес більш уніфікованим, зменшить рівень вимог до кваліфікації

IT-фахівців, підвищить ефективність їхньої праці, а також забезпечить надійне та

високоефективне функціонування побудованих систем [64, с. 45,46].

На основі викладеного сформулюємо основні вихідні дані та правила для

побудови інформаційної моделі інтегрованої інформаційно-аналітичної системи

управління науково-освітньою установою, метою якої є запровадження

електронної системи забезпечення управління та створення єдиного електронного

науково-освітнього середовища.

Детального аналізу потребують основні напрями побудови моделі

інтегрованої корпоративної інформаційної системи науково-освітньої установи,

яка функціонує як у внутрішньому, так і зовнішньому науково-інформаційному

середовищі, і знаходиться у постійній взаємодії і взаємозв’язку з іншими

інформаційними системами. Встановлено перелік основних структурних

підрозділів науково-освітньої установи, які є відповідальними за збір,

організацію, супроводження інформаційних процесів та ресурсів й надання

інформаційних послуг:

1. Інформаційна система програмно-технологічного забезпечення.

Здійснює формування та розвиток інформаційно-комунікативної інфраструктури,

яка має базуватись на єдиних засадах і підходах щодо створення та

функціонування її технологічної складової.

2. Інформаційна система електронного документообігу. Система

орієнтована на автоматизацію та переведення в електронну форму процесів

управління в науковій, освітній та адміністративній діяльності. Система

забезпечує підтримку функцій створення, узгодження, зберігання, пошуку та

контролю виконання документів.

3. Інформаційна система електронної освіти. Система впроваджується з

метою модернізації підготовки та перепідготовки державних службовців,

забезпечує розвиток якісних освітніх ресурсів та послуг, вільний доступ до них на

177

основі використання нових інформаційно-комунікаційних та цифрових

технологій, дозволяє організувати оперативну, інтерактивну взаємодію між

слухачами та науково-педагогічними працівниками.

4. Інформаційно-бібліотечна система. Орієнтована для забезпечення

інформаційних, освітніх та наукових потреб користувачів, завдяки використанню

електронних бібліотечних технологій.

5. Інформаційна система підтримки наукової діяльності. Система

забезпечує формування єдиного наукового простору науково-освітньої установи

та інтеграцію його до світового та національного науково-освітнього простору.

6. Зовнішнє науково-інформаційне середовище. Система створює умови для

горизонтальної взаємодії та організації мережевих взаємозв’язків між закладами

вищої освіти, науковими установамии, інформаційними центрами, в яких

виконуються наукові дослідження з державного управління, органами державної

влади.

Рис. 3.1. Структура моделі інтегрованої корпоративної інформаційної системи

178

Процес формування моделі інтегрованої корпоративної інформаційної

системи враховує структуру управління, передбачає сукупність існуючих між її

елементами взаємозв’язків і взаємозалежностей, що спрямовані на реалізацію

цілей та завдань науково-освітньої установи. Основними структурними

компонентами моделі визначено: суб’єкти управління – відповідні структурні

підрозділи, які є відповідальними за збір та супроводження інформаційних

процесів та ресурсів; зміст інформації, об’єкти зворотних зв’язків; строки та

форми збору, виходу і збереження інформації. Приведений комплекс елементів

розглядається як система, що характеризується наявністю певної сукупності

елементів; внутрішньою організацією об’єктів, кожен з яких актуалізує свої

властивості у взаємодії з іншими складовими; цілісність та єдність елементів;

зовнішнє середовище; особливий взаємозв’язок, що забезпечує динамічну

рівновагу та зв’язок, як з внутрішнім, так із зовнішнім середовищем.

Таким чином, метою формування моделі інтегрованої корпоративної

інформаційної системи науково-освітньої установи є запровадження електронної

системи забезпечення управління та створення єдиного електронного науково-

освітнього середовища; системний характер інформаційного забезпечення

визначає чітку методологічну основу для побудови всієї роботи з інформацією,

що відображає сутність функціонування науково-освітнього закладу як у

внутрішньому, так і зовнішньому науково-освітньому середовищі та

використовується в процесі управління інформаційними процесами та

інформаційними ресурсами.

179

3.3 Концептуалізація розвитку інформаційно-ресурсної бази

галузі науки “Державне управління” як складової галузі знань

“Публічне управління та адміністрування”

На сьогодні в процесі формування та розвитку галузі науки “Державне

управління” і галузі знань “Публічне управління та адміністрування”

залишаються недостатньо розробленими окремі складові інформаційного

забезпечення науково-освітньої діяльності, зокрема, що стосується використання

можливостей технології корпоративних комунікацій з метою створення єдиної,

централізованої керованої інформаційно-комунікаційної системи. Підвищення

ефективності науково-дослідної, освітньої та управлінської діяльності в закладах

вищої освіти, наукових установах, інформаційних центрах у яких виконуються

наукові дослідження з державного управління, публічного управління та

адміністрування в сучасних умовах інноваційних змін стає неможливим без

створення, постійного оновлення та оперативного використання потужної

профільної інформаційної бази. У зв’язку з цим, одним із важливих напрямів

застосування інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій у

забезпеченні науково-дослідної діяльності є створення корпоративних

інформаційних ресурсів і систем [131, с 134].

Проведений нами аналіз стану інформаційного забезпечення галузі науки

“Державне управління” та галузі знань “Публічне управління та адміністрування”

надав можливість виявити головні проблемні питання керування

неструктурованими інформаційними даними (ресурсами), серед яких зокрема –

роз’єднаність інформаційних ресурсів та слабка, неякісна структурованість

науково-освітньої інформації; відсутність єдиного стандартного підходу до

створення, опису та збереження інформаційних ресурсів, відсутність єдиної

техніко-технологічної бази інформаційних ресурсів; необхідність створення умов

для надання користувачеві системи простого та зручного доступу до

інформаційних ресурсів, що надасть можливість швидко знаходити та отримувати

актуальну інформацію та знання.

180

З метою вирішення проблеми консолідованого упорядкування

неструктурованої інформації актуальності набуває задача створення в науково-

освітніх установах сучасної інтегрованої інформаційної системи управління, що

спиратиметься на новітні методологічні підходи і досконалу програмно-технічну

базу інформаційних технологій.

На сьогодні формування інформаційно-ресурсної бази галузі науки

“Державне управління” і галузі знань “Публічне управління та адміністрування”

слід розглядати як один із важливих напрямів у загальній системі комплексного

розроблення та впровадження в науково-освітніх установах інтегрованої

інформаційної системи, яка розглядається як загальна потреба створити

інформаційно-управлінський інструмент для забезпечення навчального,

наукового і управлінського (адміністративного) процесів, аналізу, систематизації,

узагальнення, планування та прогнозування показників, створення ефективної

зовнішньої та внутрішньої комунікації тощо. Зокрема, в структурі єдиної

інтегрованої інформаційної системи мають бути враховані конкретні

інформаційні потреби науково-дослідної діяльності.

На наше переконання, запровадження в науково-освітніх установах у яких

виконуються наукові дослідження з державного управління, публічного

управління та адміністрування відповідної інформаційно-ресурсної бази створить

сприятливі умови для входження цих установ до національного та світового

науково-освітнього простору, підвищить їх рейтинг в системі освіти та науки,

забезпечить підтримку науково-освітньої діяльності та відкритий доступ до

досліджень, налагодить взаємозв’язок з органами державної влади та місцевого

самоврядування, покращить якість наукової комунікації, а також сприятиме

розширенню функціональності науково-освітніх установ з метою своєчасного і

повного надання інформації з різноманітних важливих питань, зокрема

навчально-методичного забезпечення магістерської підготовки та підвищення

кваліфікації державних службовців, баз даних наукових досліджень, захищених

докторських і кандидатських робіт, бібліотечного фонду, бібліографії фахових

видань тощо.

181

Для вирішення цих та інших актуальних питань управління

інформаційними процесами та інформаційними ресурсами нами запропоновано

Концепцію розвитку інформаційно-ресурсної бази галузі науки “Державне

управління як складової галузі знань “Публічне управління та

адміністрування” (далі – Концепція), яка передбачає створення відповідної

інформаційної системи, визначає головні цілі, принципи й пріоритети створення і

функціонування інтегрованої інформаційно-ресурсної бази, а також основні

напрями її використання. Розроблення Концепції викликане необхідністю

оптимізувати науково-освітні та управлінські процеси в науково-освітніх

установах, у яких виконуються наукові дослідження з державного управління,

публічного управління та адміністрування шляхом інформатизації усіх рівнів та

інтенсифікації цієї роботи.

Предметом Концепції є створення бази електронних ресурсів галузі науки

“Державне управління” та галузі знань “Публічне управління та адміністрування”,

що відповідає сучасному стану розвитку технологій та задовольняє інформаційні

вимоги користувачів. При цьому враховано функціональні можливості та

інфраструктурне забезпечення наявних систем та підсистем, що функціонують в

науково-освітніх установах, у яких виконуються наукові дослідження з

державного управління.

Метою Концепції є визначення основних напрямів формування і

функціонування інформаційної бази даних галузі науки “Державне управління” та

галузі знань “Публічне управління та адміністрування”, що розробляється задля

створення централізованої системи зберігання даних в електронному вигляді,

контроля за їх використанням та забезпечення умов формування інформаційно-

телекомунікаційного середовища цієї системи.

1. Терміни та визначення.

Галузь науки “Державне управління” – відносно самостійна сфера наукових

досліджень, об’єктом якої є державне управління як вид професійної діяльності, а

предметом – технологічні або аксіологічні виміри цієї діяльності; за своїм

основним змістом є наукою про технологію та суспільне призначення державно-

182

управлінської діяльності, за гносеологічними особливостями характеризується як

науково-практичний тип знання; це наукова дисципліна сучасного інформаційно-

технологічного етапу розвитку суспільства, на яку впливають інформаційні

процеси; ступінь розвитку якої є показником ефективності та інноваційності

державного управління.

Гіпертекст – принцип організації інформаційних масивів, при якому окремі

елементи (записи, документи, їх частини тощо) зв’язані між собою асоціативними

зв’язками, що забезпечують швидкий пошук інформації і/або переглядання даних.

Гіпертекст дає можливість користувачеві об’єднувати розрізнені текстові і

мультимедійні фрагменти графіку, анімацію, аудіо- і відеоінформацію в

неформальні інформаційні блоки. Технологія, яку називають гіпертекстом, є

основою інформаційної системи Word Wide Web (WWW).

Гіперзв’язок, гіперпосилання – зв’язок між частинами документа або різними

документами, що реалізовує гіпертекст.

Електронна колекція – цілісна сукупність електронних документів або

даних, що мають взаємопов’язані формальні ознаки, містять фактографічну

(об’єктографічну) інформацію, яка достатньо повно розкриває об’єкт колекції,

існує у машиночитаному вигляді з багатоаспектною можливістю

автоматизованого пошуку її елементів. До колекції можуть бути включені

різнорідні документи – текстові, графічні, аудіо та відео матеріали.

Електронна копія документа, електронний еквівалент документа –

електронний документ, отриманий шляхом перетворення в цифрову (електронну)

форму документа на традиційних носіях (папір, мікрофіша тощо).

Електронне сховище – електронний масив даних і система керування базою

даних електронних документів.

Електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована в

пам’яті комп’ютера або на зовнішньому машинному носієві інформації у вигляді

електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа, що призначені

для сприйняття користувачем за допомогою відповідних програмних і апаратних

засобів. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і

183

перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою

подання електронного документа є відображення даних, які він містить,

електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його

змісту людиною. До електронних документів відносяться електронні документи

на зйомних носіях (CD-ROM, DVD), які призначені для локального використання,

електронні мережеві документи локального доступу, що знаходяться на

жорсткому диску комп’ютера, а також електронні мережеві документи

віддаленого доступу, документи із зовнішніх джерел.

Електронний ресурс – умовна одиниця інформації, що має внутрішню

структуру (як просту, так і складну). Кожен ресурс відноситься до певного типу.

Між ресурсами можуть бути встановлені відносини. Ресурс в Інтернеті об'єкт, на

який указує посилання; інформація, що має асоційований з нею URL

(універсальний покажчик ресурсу, тобто Інтернет-адреса).

Інтегрована корпоративна інформаційна система – це комплексна

функціональна інформаційно-керуюча система, що забезпечує функції управління

та процес обробки інформації, регулює циркуляцію інформаційних потоків і

забезпечує інформаційні потреби науково-освітньої установи, має складну

структуру, велику кількість взаємодіючих компонентів з ієрархічністю

підпорядкування цілей їх діяльності загальній меті усієї системи.

Інформатизація – процес створення, розвитку та використання

інформаційних технологій, систем, мереж, ресурсів, які побудовані з

використанням сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки, що

здійснюється з метою забезпечення інформаційних процесів та задоволення

інформаційних потреб користувачів.

Інформаційно-ресурсна база галузі науки “Державне управління” –

структурована сукупність предметно-орієнтованих, інтегрованих, усталених

інформаційних елементів на інформаційно-комунікаційних та цифрових носіях,

що відображає стан об’єктів та їх відношень у галузі державного управління,

підтримує хронологію і здатність бути комплексним джерелом достовірної

інформації, що придатні для оперативного вирішення різноманітних, призначених

184

для користувача завдань із застосуванням засобів отримання, обробки і

збереження інформації із застосуванням інформаційно-комунікаційних та

цифрових технологій.

Інформаційне забезпечення наукової діяльності у галузі державного

управління – це систематизація та упорядкування цілеспрямованих масивів

наукової інформації та інформаційних потоків, яка включає збирання, зберігання,

опрацювання і передавання наукової інформації з використанням традиційних та

комп’ютеризованих інформаційних систем, що здійснюється з метою аналізу

одержаних результатів для організації й проведення науково-дослідної роботи та

вирішення науково-дослідних задач;

Інформаційно-ресурсне забезпечення – це процес, спрямований на

функціональну взаємодію складових розгалуженої комплексної інформаційної

системи, яка включає: 1) інформаційно-ресурсну складову – безліч інформаційних

об’єктів, серед яких інформаційні ресурси та компоненти (нормативно-правові,

кадрові, матеріально-технічні); 2) інформаційно-комунікаційну складову –

мережева взаємодія між інформаційними об’єктами через канали передачі

інформації, засоби зв’язку і комунікації, що включають інформаційні технології

збору, накопичення, передачі, обробки, продукування та поширення інформації та

знання; 3) інституційну складову – організаційні та юридичні інституції, які

здійснюють пошук, збирання, обробку, зберігання, передачу, розповсюдження

інформації, забезпечують створення інформаційних ресурсів з метою підтримки

інформаційних процесів та надання інформаційних послуг [184, с. 65].

Корпоративний інформаційний ресурс – інформаційний ресурс, що

створюється в інтересах усієї організації.

Метадані, метаінформація – “дані про дані”, “інформація про інформацію”,

формалізований опис колекції, документа або об’єкту.

Метадані електронного ресурсу – структуровані відомості про електронний

документ, властивості, що представляють його, містять інформацію про його

соціальну визначеність та розуміння змісту, контексту, структури. Метадані

електронного документа мають елементи юридичних, ділових, організаційних,

185

процедурних доказів цілісності електронного документа та його автентичності

для авторів, користувачів та дослідників. Метадані є обов’язковим елементом

процесу зберігання електронного документа.

Теледоступ, віддалений доступ – доступ до програм і даних з віддаленого

терміналу через канали і засоби зв’язку.

2. Проблема, на розв’язання якої спрямована Концепція

Організація наукової, освітньої та управлінської діяльності в науково-

освітніх установах, у яких виконуються наукові дослідження з державного

управління в сучасних умовах потребує постійної уваги та зусиль з питань

подальшого вдосконалення та інноваційного розвитку, зокрема у створенні

єдиного електронного науково-освітнього середовища. Інтегрування науки

державного управління в глобальний інформаційний простір зумовлює значне

зростання у ньому частки інформаційно-комунікаційних технологій, що

забезпечує ефективну інформаційну взаємодію науковців, їхній доступ до

національних та світових інформаційних ресурсів. У зв’язку з цим пріоритетом

для науково-освітніх установ на сьогодні також є повноцінне входження до

загальнонаціонального та міжнародного науково-освітнього простору.

На сьогодні залишаються недостатньо розробленими окремі аспекти

інформаційного забезпечення галузь науки “Державне управління” та галузі знань

“Публічне управління та адміністрування”, зокрема в частині використання

можливостей технології корпоративних комунікацій з метою створення єдиної,

централізованої керованої інформаційно-комунікаційної системи. Розв’язання

існуючих проблем повинна забезпечити комплексна автоматизація процесів

управління, яка спиратиметься на новітні методологічні підходи і досконалу

програмно-технічну базу інформаційних технологій, що дозволить створити якісно

нове високотехнологічне інформаційне середовище. Наявність сучасної

інтегрованої корпоративної інформаційної системи в науково-освітніх установах

суттєво розширить функціональні можливості з метою своєчасного і

комплексного надання інформаційних послуг та обрахування показників з

186

важливих питань забезпечення навчального, наукового та управлінського

процесів.

Не менш важливою на сьогодні є задача формування, постійного оновлення

та оперативного використання потужної профільної інформаційної бази.

Організація наукової діяльності в науково-освітніх установах вимагає постійного

інформаційного забезпечення в частині формування цілеспрямованих масивів

інформації, зокрема організації науково-освітніх інформаційних ресурсів, баз і

банків електронних видань; створення локального сховища електронної

інформації як засобу інтеграції інформаційних ресурсів бібліотеки, кафедр,

наукових та адміністративних підрозділів, що забезпечить формування єдиного

науково-інформаційного простору науково-освітніх установ. Для вирішення

вищезазначених завдань пропонується інформатизувати науково-дослідну та

освітню діяльність шляхом використання інформаційно-комунікаційних та

цифрових технологій, здійснювати техніко-інформаційну реконструкцію

наукових бібліотек, нарощувати можливості інформаційно-пошукових систем,

створювати наукові бази і банки даних, бази знань, інформаційні центри,

інституційні репозитарії, архівні фонди, ефективно використовувати наукові

Інтернет-ресурси.

З метою підвищення ефективності наукових досліджень та повноцінного

входження до науково-інформаційного простору виникає потреба в об’єднанні

усіх існуючих наукових ресурсів в єдину інформаційно-ресурсну базу.

Роз’єднаність інформаційних ресурсів, необхідність надання для користувача

системи простого та зручного доступу до інформаційних ресурсів, стандартизація

підходу до створення, опису та збереження, можливість швидко знаходити та

отримувати інформаційні ресурси – такий неповний перелік головних проблемних

питань керування неструктурованими інформаційними даними (ресурсами). Для

вирішення цих та інших актуальних питань керування інформаційними ресурсами

Концепція передбачає створення відповідної системи.

Розвиток інформаційно-ресурсної бази галузі науки “Державне управління” і

галузі знань “Публічне управління та адміністрування” потребує:

187

1) здійснення всебічного аналізу стану інформаційно-ресурсного

забезпечення науково-освітніх установ, на основі якого виконується

концептуальне розроблення проекту інтегрованої інформаційно-ресурсної бази й

обґрунтування закладених у ньому рішень;

2) розроблення критеріальної системи показників, за якими

здійснюватиметься збір, актуалізація, аналіз та узагальнення даних;

3) використання сучасних методологій та інструментальних засобів

моделювання і проектування систем.

Розроблення Концепції ґрунтується на нормативних документах: Законах

України “Про вищу освіту”, “Про науково-технічну інформацію”, “Про наукову

та науково-технічну діяльність”, “Про основні засади розвитку інформаційного

суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, розпорядженнях Кабінету Міністрів

України “Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в

Україні”, “Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства

України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації”,

Постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку галузей знань

і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти”,

ГОСТ 34.601–90 “Автоматизированные системы. Стадии создания” та ін.

3. Мета і завдання створення інформаційно-ресурсної бази

Створення інформаційно-ресурсної бази галузі науки “Державне

управління” та галузі знань “Публічне управління та адміністрування” направлене

на підвищення ефективності освітньої та науково-дослідної діяльності за рахунок

оперативного використання інформаційних ресурсів інформаційної системи.

Основної мети буде досягнуто шляхом вирішення наступних завдань:

1) створення єдиного комунікативного науково-інформаційного простору в

системі науково-освітніх установ, у яких виконуються наукові дослідження з

державного управління;

2) інтеграція наукових інформаційних ресурсів науково-освітніх установ, у

яких виконуються наукові дослідження з державного управління до

188

загальнонаціонального та міжнародного науково-освітнього простору,

наукометричних баз даних;

3) забезпечення доступу до національних та міжнародних наукових

інформаційних ресурсів та ефективного їх використання під час здійснення

наукових досліджень, відповідно до чинного законодавства України;

4) об’єднання в єдину систему всіх інформаційних ресурсів галузі науки

“Державне управління” до яких належать ресурси, створені в результаті науково-

освітньої та практичної діяльності наукових, науково-педагогічних працівників,

представників органів державної влади, зокрема під час здійснення магістерських

досліджень, підготовки кандидатських та докторських дисертацій, проведення

фундаментальних та прикладних наукових досліджень, реалізації проектів та

програм з проблем державного управління;

5) формування науково-освітньою установою власних наукових

інформаційних ресурсів, організація збору, зберігання і забезпечення

використання наукових баз і банків даних, інституційного репозитарію, архівного

фонду, Інтернет-ресурсів;

6) створення довідкового інформаційно-пошукового апарату до

інформаційних наукових ресурсів, що дозволить користувачеві проводити

багатоаспектний, комплексний пошук;

7) створення локального сховища електронної інформації як засобу

інтеграції інформаційних ресурсів;

8) забезпечення локального і віддаленого доступу до інформаційних

наукових ресурсів для користувачів;

9) інформування про умови розміщення та використання інформаційних

наукових ресурсів та інформаційні послуги [131, с. 136].

4. Основні принципи та вимоги побудови інформаційно-ресурсної бази

В основу побудови інформаційної бази мають бути покладені наступні

основні принципи:

− єдність – забезпечення взаємодії усіх процесів функціонування

комунікативної науково-інформаційної системи;

189

− повнота – наявність усієї необхідної інформації, яка забезпечує

функціонування комунікативної науково-інформаційної системи (навчальні,

наукові, адміністративні, правові, кадрові та фінансові процеси).

− цілісність – функціонування системи як цілого і одночасно як підсистеми

для вищих рівнів.

− ієрархічність побудови – наявність множини (щонайменше двох)

елементів (підсистем) на різних рівнях з підпорядкуванням елементів нижчого

рівня елементам вищого рівня, взаємодії двох підсистем: керуючої і керованої.

− структуризація – можливість аналізувати елементи системи та їх

взаємозв’язки в межах конкретної організаційної структури.

− комплексність – врахування особливостей та узгодженості реалізації усіх

складових інформаційної системи.

− доступність – забезпечення належного та своєчасного надання інформації,

простота та вільний доступ користувачів до інформації.

До основних вимог побудови інформаційної бази комунікативної науково-

інформаційної системи належать:

− інноваційність архітектурних рішень – забезпечення корпоративного

масштабу застосування; унікальність представлення і несуперечність інформації в

базі даних; забезпечення оперативності доступу різних категорій користувачів до

даних; забезпечення механізмів взаємодії різних структурних підрозділів у

єдиному інформаційному просторі; розподіл прав доступу на введення та

модифікацію даних з урахуванням посадових інструкцій користувачів; підтримка

високорівневого інтерфейсу обміну даними між підсистемами; підтримка клієнт-

серверної технології; підтримка стандартизованих відкритих інтерфейсів;

використання об’єктної технології проектування і реалізації інформаційної

системи; забезпечення захисту даних; уніфікований інтерфейс користувача.

− адаптованість до задач – забезпечення налагодження системи на

предметну область і задачі користувачів; підтримка можливості динамічного

нарощування функціональності; настроювання і формування звітів відповідно до

проблемної області.

190

− забезпечення віддаленого доступу до інформації – підтримка парадигми

“тонкого” клієнта з використанням механізмів віддаленого доступу до бази даних

засобами Інтернет (через веб-сторінку).

− профільності – формування фонду інформаційної бази відповідно до

тематико-типологічного плану комплектування з урахуванням запитів навчальних

і наукових підрозділів закладу [191].

Урахування зазначених принципів та вимог дозволить побудувати сучасну

інформаційну базу, що відповідатиме вимогам інформаційно-ресурсного

забезпечення системи освітньо-наукової діяльності. Регламент функціонування

інформаційної бази даних розробляється з метою створення централізованої

системи зберігання даних в електронному вигляді, контроля за їх використанням

та забезпечення умов формування інформаційно-комунікаційного середовища цієї

системи.

5. Функції інформаційно-ресурсної бази

Необхідність надання для користувача системи простого та зручного

доступу до інформаційних ресурсів, можливість швидко знаходити та отримувати

необхідну інформацію, вимагає об’єднання неструктурованих інформаційних

ресурсів в єдину систему, що потребує стандартизації підходу до створення,

опису та збереження інформаційних ресурсів.

Інформаційна база галузі науки “Державне управління” як складова галузі

знань “Публічне управління та адміністрування” повинна забезпечити такі

напрями діяльності: науковий, навчальний, адміністративний, інформаційно-

комунікативний.

Інформаційна корпоративна база науки “Державне управління” як складова

галузі знань “Публічне управління та адміністрування” утворює фонд документів,

матеріалів, різноманітних даних, наявних як в електронному вигляді, так і

традиційному паперовому вигляді, але перевага належить саме інформаційним

електронним ресурсам.

191

Функції інформаційної бази галузі науки “Державне управління” як

складової галузі знань “Публічне управління та адміністрування”:

− довідково-інформаційна, направлена на задоволення інформаційних

запитів за різними напрямами галузі науки “Державне управління” та галузі знань

“Публічне управління та адміністрування” та галузі знань “Публічне управління

та адміністрування”;

− формування предметної області наукових досліджень (предметні

сервіси, інформаційні ресурси);

− формування дерева інформаційних ресурсів;

− облік інформаційних ресурсів;

− ведення повнотекстових документів;

− розмежування прав користувачів на доступ до сервісів предметної області

та інформаційних ресурсів;

− каталогізація метаданих інформаційного ресурсу;

− формування інформаційних зв’язків між інформаційними ресурсами;

− підтримка гнучкої системи формування запитів/звітів;

− адміністрування доступу до інформаційних ресурсів;

− детальний облік роботи з інформаційним ресурсом;

− ведення штатної структури наукового, науково-педагогічного,

адміністративного складу працівників науково-освітніх установ.

6. Структура інформаційно-ресурсної бази

У контексті даного дисертаційного дослідження пропонуємо розглянути

формування інформаційно-ресурсної бази галузі науки “Державне управління” і

галузі знань “Публічне управління та адміністрування” як структурно-

функціональну модель, складовими якої є процеси, що органічно взаємопов’язані

та розширюють інформаційні можливості кожного підпроцесу. До основних

процесів структурно-функціональної моделі логічно віднесено: наукову

діяльність, науково-інформаційну діяльність, інформаційне забезпечення наукової

діяльності, інформаційні ресурси забезпечення наукової діяльності. (рис. 3.3.).

192

Рис. 3.2. Структурно-функціональна модель формування інформаційно-ресурсної

бази галузі науки “Державне управління” і галузі знань “Публічне управління та

адміністрування” (авторська розробка)

193

Структурно-функціональна модель формування інформаційно-ресурсної

бази галузі науки “Державне управління” і галузі знань “Публічне управління та

адміністрування” є результатом проведеного нами комплексного дисертаційного

дослідження. Функціональні особливості кожного підпроцесу моделі

проаналізовано у відповідних розділах дисертації.

У першому розділі дисертаційного дослідження “Базові теоретичні засади

аналізу інформаційно-ресурсного забезпечення галузі науки “Державне

управління” нами було детально проаналізовано сутність змісту понять “наукова

діяльність”, “науково-інформаційна діяльність”, “інформаційні ресурси

забезпечення наукової діяльності”. Так, в інформаційному забезпеченні наукової

діяльності необхідно виокремити науково-інформаційну діяльність, яка покликана

забезпечити інформаційне обслуговування інших видів наукової діяльності, серед

яких: проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень,

виконання науково-дослідних робіт; оприлюднення, публікація, упровадження

наукових результатів у практичну державно-управлінську діяльність; науково-

організаційна діяльність, що спрямована на координацію, методичне,

організаційне забезпечення наукової та науково-педагогічної діяльності;

експертно-консультативна, інформаційно-аналітична, науково-методична

діяльність, що спрямована на підтримку органів державного управління; науково-

методичне та інформаційно-аналітичне забезпечення наукової роботи; проведення

науково-комунікативних заходів; науково-видавнича діяльність; міжнародне

наукове співробітництво, участь у міжнародних наукових програмах і проектах.

Об’єктом науково-інформаційної діяльності є наукова інформація, що відображає

відомості про досягнення науки, одержані в результаті науково-дослідної роботи.

Основне спрямування науково-інформаційної діяльності полягає у задоволенні

потреб науковців у науково-технічній інформації, і полягає в її збиранні,

аналітично-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні.

В другому розділі дисертаційного дослідження “Становлення та розвиток

інформаційно-ресурсного забезпечення галузі науки “Державне управління” нами

було доведено, що першочергове завдання інформаційного забезпечення наукової

194

діяльності полягає у створенні умов для підвищення ефективності та

результативність проведення наукових досліджень за рахунок використання

можливостей сучасних інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій.

В підрозділі 2.3 “Проблеми інформаційно-ресурсного забезпечення наукових

досліджень в галузі державного управління” досліджено процес інформаційного

забезпечення наукової діяльності в галузі науки “Державне управління”, який

полягає у формуванні інформаційного ресурсу, тому що він є тим, до чого

науковець звертається за умови нестачі інформації. Завданням інформаційного

ресурсу сфери науково-технічної інформації, бібліотечної мережі, архівних

установ, статистичної і правової інформації, інформаційних державно-

управлінських ресурсів, під час здійснення наукового дослідження, є його

систематичне поповнення необхідною інформацією. Саме тому, актуальним в

інформаційному забезпеченні наукових досліджень є формування розвинутої

інформаційної бази науки в галузі державного управління. Нами встановлено, що

до основних процесів, які суттєво впливають на формування розвинутої

інформаційно-ресурсної бази науки є: інформатизація (цифровізація) науково-

дослідної діяльності шляхом використання інформаційно-комунікаційних та

цифрових технологій, нарощування інформаційно-пошукових систем, створення

наукових баз і банків даних, баз знань, інформаційних центрів, наукових порталів,

інституційних репозитаріїв, архівних фондів, впровадження інформаційних

систем, ефективне використання наукових Інтернет-ресурсів.

В третьому розділі дисертаційного дослідження “Перспективні напрями

розвитку інформаційно-ресурсного забезпечення галузі науки “Державне

управління”, з метою підвищення ефективності наукових досліджень та

повноцінного входження до науково-інформаційного простору, нами

запропоновано об’єднання усіх існуючих наукових ресурсів в єдину

інформаційно-ресурсну базу галузі науки “Державне управління” як складову

галузі знань “Публічне управління та адміністрування”.

Ми вважаємо, що у напрямку формування інформаційно-ресурсної бази

науки перспективним є перехід від пасивного накопичення інформаційних

195

ресурсів у галузі державного управління, публічного управління та адміністрування

до перетворення їх у цілісну систематизовану, інтелектуалізовану та орієнтовану на

науковців систему знань.

7. Складові інформаційно-ресурсної бази

Складовими інформаційно-ресурсної бази галузі науки “Державне

управління” і галузі знань “Публічне управління та адміністрування” є

спеціалізовані, професійно орієнтовані інформаційні ресурси, що забезпечують

ефективне функціонування системи. Проведений аналіз проблеми, дає можливість

запропонувати таке системне бачення основних складових інформаційно-

ресурсної бази та надати їх стислу характеристику.

1. Нормативно-правова база, що містить інформацію про перелік

чинних Законів України, Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів

України, нормативно-правових актів Національного агентства України з питань

державної служби, Міністерства освіти та науки України, інших міністерств та

відомств, накази та розпорядження, рішення Вчених рад науково-освітніх установ.

2. База даних наукового та науково-педагогічного складу науково-

освітніх установ, що містить інформацію про науково-дослідні колективи,

професорсько-викладацький склад, перелік навчально-наукових комплексів,

кафедр, які входять до комплексу, його якісні та кількісні характеристики тощо.

3. База даних наукової діяльності науково-освітніх установ, що містить

всебічну інформацію про основні напрями наукової діяльності, зокрема,

інформацію про підрозділи, що здійснюють проведення фундаментальних і

прикладних досліджень, підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів,

надання експертно-консультативних, інформаційно-аналітичних, науково-

методичних послуг. До складу бази даних наукової діяльності належать:

a. База магістерських робіт, що містить інформацію про перелік магістерських

робіт, захищених у закладах вищої освіти (автор, назва, рік захисту,

науковий керівник).

b. База даних про наукові дослідження, що містить інформацію про тематику

НДР з фундаментальних та прикладних досліджень в галузі науки

196

“Державне управління”; склад виконавців тем НДР у поточному році; звітні

матеріали НДР тощо.

c. База даних тематики дисертаційних та монографічних досліджень в галузі

науки “Державне управління”, наукових програм; кількісний та якісний

склад докторантів, аспірантів, здобувачів вищої освіти ступенів доктора

філософії та доктора наук за спеціальністю “Публічне управління та

адміністрування” тощо.

d. База даних авторефератів захищених докторських та кандидатських робіт в

галузі науки “Державне управління”, що містить інформацію про захищені

докторські і кандидатські дисертації, анотації змісту дисертаційних робіт,

інформацію про захищені дисертації на кафедрах тощо.

4. База бібліографічних метаданих видань з державного управління та

публічного адміністрування – електронний каталог, що містить інформацію про

паперові та електронні першоджерела та дозволяє їх ефективно виявляти і

однозначно ідентифікувати та служить їх замінником в інформаційних ресурсах.

5. База повнотекстових видань з державного управління та публічного

адміністрування складається з різнорідних колекцій повнотекстових електронних

версій друкованих наукових, навчально-методичних видань.

6. Корпоративна міжвузівська база обліку наукових досліджень та їх

результатів – ще один важливий інформаційний ресурс, який повинен суттєво

покращити координацію, облік та впровадження результатів відомчих наукових

досліджень, сприяти впровадженню інноваційних методів в сфері професійної

підготовки державних управлінців. В інформаційній базі мають зберігатись

консолідовані відомості щодо тематики наукових досліджень, наукових проектів,

колективів дослідників, персоналій вчених, результатів досліджень, звітів про

виконану наукову дослідну роботу, пріоритетних наукових проблем, завдань та

напрямів, впровадження результатів досліджень, захищених дисертаційних робіт

тощо.

Корпоративна міжвузівська база обліку наукових досліджень повинна

забезпечити підвищення результативності наукових досліджень, налагодження

197

горизонтальних зв’язків між науковцями, спонукання до співпраці у складі

творчих колективів, розповсюдження результатів науково-дослідних робіт,

оперативне доведення відомостей щодо стану та результатів наукових досліджень

до всіх категорій зацікавлених користувачів, включаючи керівництво закладу,

практичних працівників, молодих вчених, магістрів. Інформаційна база має

забезпечити автоматизацію пошукових можливостей, формування консолідованої

звітності, прикріплення до екземплярів записів файлів повнотекстової інформації

з метою надання інформаційній системі якостей ресурсного центру наукової

інформації.

7. База даних науково-дослідних робіт, виконаних на замовлення та у

співпраці з оргнами державної влади та місцевого самоврядування, що

забезпечить оперативне визначення потреб органів державної влади щодо

тематики наукових досліджень, інтеграцію наукової новизни проведених

досліджень в державно-управлінську практику. Інформаційна база дозволить

узагальнювати та реалізовувати потенціал накопичених нових знань у системі

державного управління.

8. База даних партнерських організацій та міжнародних проектів, що

містить інформацію про вітчизняні та зарубіжні партнерські організації науково-

освітніх установ, що діють в Україні, їх адресу, склад керівництва, контактну

інформацію; дані про напрями діяльності, співпрацю з партнерами; перелік

виконуваних проектів тощо.

9. Інформаційна автоматизована система діловодства “OPTIMA-

WorkFlow”, що містить інформацію про складові системи документообігу.

Слід зазначити, що запропонований перелік інформаційних баз не є

вичерпним, він може бути розширений з урахуванням подальшого інституційного

розвитку та реформування як державної служби, так і модернізації та стратегії

розвитку науково-освітніх установ, у яких виконуються наукові дослідження з

державного управління, що в свою чергу, потребуватиме якісно нових підходів до

здійснення наукової діяльності [121, с. 108-109].

198

8. Механізми реалізації Концепції

Механізмом реалізації Концепції передбачена розробка програми і

технічного завдання на виконання прикладних робіт, під що виділяється

відповідне фінансове забезпечення. Реалізація даної Концепції здійснюється

поетапно за допомогою виконання планових робіт окремими виконавцями,

контролю результатів кожного етапу. Кожен етап розробки та впровадження

системи завершується проведенням моніторингу виконаних робіт, а по

завершенню всієї розробки – моніторингом система в цілому. За результатами

моніторингу відбувається доопрацювання системи та виправлення виявлених

недоліків, після чого підписується відповідний документ про готовність системи

до експлуатації.

Таку систему можна розглядати і як інноваційний інформаційно-

управлінський та практичний інструмент для суттєвого покращення наукового,

навчального й управлінського (адміністративного) процесів, проведення

системного аналізу, систематизації, узагальнення, планування та прогнозування

показників діяльності, налагодження ефективної внутрішньої комунікації,

підвищення ефективності наукових досліджень тощо.

Висновки до розділу 3

Результати проведеного дослідження свідчать, що пріоритетність

інформаційного забезпечення науково-освітніх установ, у яких виконуються

наукові дослідження з державного управління, полягає в розвитку їх

інфраструктури на основі впровадження сучасних комп’ютерних систем та

технологій. Розробка та впровадження інтегрованих інформаційних систем

управління (ІІСУ) науково-освітніми установами, застосування їх можливостей в

наукових дослідженнях та навчанні, управлінні і комунікаціях є актуальним

завданням в загальній проблемі реформування системи вищої освіти та науки.

Обґрунтовано, що організація наукової діяльності вимагає постійної уваги

та зусиль з питань подальшого вдосконалення та інноваційного розвитку, зокрема

199

в частині об’єднання в єдину систему науково-інформаційних ресурсів,

організацію баз даних електронних видань, створення локального сховища

електронної інформації як засобу інтеграції інформаційних ресурсів бібліотек,

кафедр, наукових та адміністративних підрозділів, що забезпечить формування

єдиного науково-інформаційного простору.

На підставі результатів проведеного дослідження здійснено розробку

структурно-функціональної моделі формування інформаційно-ресурсної бази

галузі науки “Державне управління” і галузі знань “Публічне управління та

адміністрування” з метою структуризації послідовних формалізованих процесів,

пов’язаних з інформаційним забезпеченням.

Запропонована модель передбачає формування розвинутої інформаційної

бази науки, за рахунок інформатизації (цифровізації) науково-дослідної діяльності

шляхом використання інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій,

техніко-інформаційну реконструкцію наукових бібліотек, нарощування

інформаційно-пошукових систем, створення наукових баз і банків даних, баз

знань, інформаційних центрів, наукових порталів, інституційних репозитаріїв,

архівних фондів, впровадження інформаційних систем, ефективне використання

наукових Інтернет-ресурсів.

Практичне формування запропонованої моделі створить умови для

забезпечення електронної системи управління та об’єднає усі існуючі

інформаційні ресурси в єдине електронне науково-освітнє середовище, що

дозволить суттєво поліпшити стан інформаційно-ресурсної бази галузі науки

“Державне управління” і галузі знань “Публічне управління та адміністрування”,

та зрештою забезпечить якість організації науково-освітнього процесу.

З метою підвищення ефективності наукових досліджень в галузі науки

“Державне управління” і галузі знань “Публічне управління та адміністрування” й

повноцінного входження до національного науково-інформаційного простору,

виникла потреба об’єднання в єдину систему всіх існуючих наукових ресурсів до

яких належать ресурси, створені в результаті науково-освітньої та практичної

діяльності наукових, науково-педагогічних працівників, представників органів

200

державної влади, зокрема під час здійснення магістерських досліджень,

підготовки кандидатських та докторських дисертацій, проведення фундаментальних

та прикладних наукових досліджень, реалізації проектів та програм з проблем

державного управління.

У зв’язку із вищезазначеним, розроблено проект Концепції розвитку

інформаційно-ресурсної бази галузі науки “Державне управління” як складової

галузі знань “Публічне управління та адміністрування”, метою якого є формування

єдиного комунікативного науково-інформаційного середовища, що забезпечуватиме

розвиток наукових досліджень з державного управління та публічного

адміністрування.

Отже, запровадження ІІСУ в науково-освітній установі об’єднає, на основі

сучасних інформаційних технологій функції управління кадровими,

матеріальними, фінансовими та інформаційними ресурсами закладу та

забезпечити автоматизацію його основних технологічних процесів. Автоматизація

процесів управління та формування інтегрованого інформаційного середовища, з

одного боку – створить можливості доступу до необхідної користувачам

актуальної, несуперечливої і повної інформації, а з другого – буде ефективним

інструментом організації управлінських процесів, здійснення освітнього процесу

та наукової діяльності закладу. Таке інформаційне середовище можна розглядати

і з точки зору підтримки функціональності закладу, і як інструмент управління.

Результати дослідження, що викладені в третьому розділі, опубліковані у

фахових періодичних виданнях і збірниках тез доповідей на науково-практичних

конференціях [121, 124, 128, 131].

201

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано вирішення актуального наукового завдання, яке

полягає в обґрунтуванні підходів, теоретико-методологічних положень,

перспективних напрямів розвитку інформаційно-ресурсного забезпечення галузі

науки “Державне управління”, що в сукупності створює наукову основу для

впровадження інтегрованої інформаційної системи управління в науково-освітніх

установах та забезпечує розвиток інформаційно-ресурсної бази галузі науки

“Державне управління” як складової галузі знань “Публічне управління та

адміністрування”.

Отримані в процесі проведеного комплексного наукового дослідження

результати свідчать про досягнення мети, виконання поставлених завдань і дають

підстави сформулювати такі висновки.

1. Визначено основні складові інформаційно-ресурсного забезпечення

галузі науки “Державне управління”, до яких належать 1) бібліотеки як сучасні

інформаційні центри наукових досліджень, що інтегрують та поширюють наукову

інформацію; 2) спеціалізовані інформаційні системи, науково-організаційного

спрямування, що підтримуються академіями наук, міністерствами й відомствами,

університетами; 3) друкована й електронна наукова періодика; 4) бібліографічні,

реферативні, наукометричні бази; 5) документальні архівні фонди, створені

центрами науково-технічної інформації та науково-дослідними установами;

6) веб-сайти та наукові портали як інноваційні компоненти інформаційно-

ресурсного забезпечення.

Установлено, що прискорене та ефективне формування сучасного науково-

інформаційного простору, який являє собою сукупність інформаційних ресурсів,

технологій, інформаційних зв’язків, інфраструктур, можливе лише шляхом

належного інформаційно-ресурсного забезпечення наукової діяльності, важливою

складовою якого є інформатизація та цифровізація науково-дослідних процесів

шляхом використання інформаційно-комунікативних та цифрових технологій.

Процес отримання нових наукових даних, актуалізація та систематизація усіх

202

раніше накопичених знань потребують подальшого удосконалення

інформаційного забезпечення.

Уточнено понятійно-термінологічний апарат дослідження та запропоновано

наукове визначення таких понять: 1) інформаційно-ресурсне забезпечення (ІРЗ) –

це процес, спрямований на функціональну взаємодію складових розгалуженої

інформаційної системи, яка включає: інформаційно-ресурсну складову – безліч

інформаційних об’єктів, серед яких інформаційні ресурси та компоненти;

інформаційно-комунікаційну складову – мережева взаємодія між інформаційними

об’єктами через канали передачі інформації, засоби зв’язку і комунікації, що

включають інформаційні технології збору, накопичення, передачі, обробки,

продукування та поширення інформації та знання; інституційну складову –

організаційні та юридичні інституції, які здійснюють пошук, збирання, обробку,

зберігання, передачу, розповсюдження інформації, забезпечують створення

інформаційних ресурсів з метою підтримки інформаційних процесів та надання

інформаційних послуг; 2) науково-інформаційна діяльність в галузі державного

управління – сукупність процесів, спрямованих на забезпечення всіх потенційних

інформаційних потреб науковців, які здійснюють дослідження в галузі

державного управління, а також посадовців та державних службовців під час

виконання службових обов’язків, лаконічною та кваліфікованою інформацією про

нові знання, досвід, прогнози, одержані в ході науково-дослідної діяльності, що

полягає в її збиранні, аналітико-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку,

а також розповсюдженні через систему інформаційного забезпечення та

інформаційного обслуговування.

2. Встановлено ключові методологічні аспекти дослідження

інформаційного забезпечення галузі науки державного управління, зокрема з

позицій системного підходу, що дало змогу врахувати відповідні етапи, складові

та чинники. Насамперед пропонується враховувати основні етапи наукового

дослідження, починаючи від пошуку, збирання, накопичення матеріалу, аналізу,

обробки та узагальнення наукової інформації до розробки інструментарію для

дослідження, формулювання висновків, оформлення результатів дослідження, які

203

дають можливість встановити, що інформаційно-джерельна база є тим

матеріалом, який науковець використовує на всіх етапах наукового дослідження.

Крім того, доцільно використовувати класифікацію інформаційних ресурсів

науково-технічної інформації, які становлять джерельну базу наукового

дослідження як систематизованого зібрання науково-технічної літератури і

документації, зафіксованого на паперових, рукописних, електронних носіях.

Структурно інформаційне забезпечення галузі науки державного управління

складається з науково-інформаційної, інформаційно-аналітичної та інформаційно-

реферативної сфер діяльності. У свою чергу, науково-інформаційна діяльність,

яка покликана забезпечити інформаційне обслуговування інших видів наукової

діяльності, полягає у задоволенні потреб науковців у науково-технічній

інформації, включає процеси збирання, аналітико-синтетичну обробку, зберігання і

поширення наукової інформації. У сукупності дослідження ці аспекти дають різні

результати, узгодження яких забезпечує найбільш обґрунтований варіант.

3. Виявлено головні проблеми сучасного стану інформаційно-

ресурсного забезпечення галузі науки “Державне управління”. До чинників

негативного характеру, які гальмують реалізацію завдань формування наукового

інформаційного середовища слід віднести передусім: 1) відсутність єдиного

підходу щодо реалізації державної політики в інформаційно-бібліотечній та

науково-інформаційній сферах; 2) невідповідні цілям розвитку держави правові та

фінансові умови, 3) домінування орієнтації на пасивне накопичення інформаційних

ресурсів, 4) низький рівень інноваційного розвитку, техніко-технологічне

відставання науково-освітніх установ, що суттєво гальмує розвиток сучасного

національного науково-інформаційного простору; 5) украй повільне

запровадження та використання можливостей інформаційно-комунікаційних та

цифрових технологій у сферах освіти та науки; 6) нестабільність, недостатність

фінансового і матеріально-технічного забезпечення функціонування та розвитку

науково-освітніх установ як цілісного навчально-наукового комплексу із сучасним

інфраструктурним, інформаційно-технічним ресурсом; 7) цифрову нерівність у

доступі до електронних комунікацій та інформаційних ресурсів.

204

Підхід, який покликаний вирішити зазначені проблеми, включає цілий

комплекс обраних відповідних до конкретних проблем взаємопов’язаних методів,

засобів і способів науково-методичного, організаційно-правового характеру, які

реалізують створення й функціонування технології процесів збирання,

передавання, переробки, зберігання, використання інформації в процесі наукових

досліджень.

Розв’язання цих проблем повинно відбуватись на належному теоретико-

методологічному обґрунтуванні та науковому супроводі відповідних процесів. У

зв’язку з цим актуальним залишається питання удосконалення та подальшого

розвитку теорії й методології державного управління, формування системності та

цілісності державно-управлінського знання, що теж зумовлює стан

інформаційного забезпечення галузі науки “Державне управління”.

4. Установлено, що прискорення процесу інформаційного забезпечення

галузі науки “Державне управління”, потребує перегляду основних напрямів

державної інформаційної політики, враховуючи сучасні тенденції розвитку, що

пов’язані з трансформацією інформаційного суспільства у цифрове; спільно

скоординованих організаційних зусиль органів державної влади з науковими та

науково-освітніми установами, іншими учасниками науково-комунікаційного

процесу; ґрунтовного нормативно-правового, методичного, фінансового та

технологічного забезпечення. Відповідно, розкрито та проаналізовано

організаційно-правові чинники інформаційно-ресурсного забезпечення, до яких

належать:

− створення сучасного інформаційного середовища, що зорієнтоване на

реалізацію цілей наукової діяльності як ефективного механізму отримання якісно

нових наукових знань в галузі державного управління;

− розбудова сучасної нормативно-правової бази реформування галузі

інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, чимало положень якої не

відповідають вимогам сьогодення та потребують удосконалення;

− формування і реалізація ефективної державної політики у сфері

впровадження інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, в основу

205

якої повинно бути покладене державне регулювання процесів інформатизації на

основі поєднання принципів централізації і децентралізації, саморозвитку,

самофінансування, державної підтримки через систему пільг, кредитів, прямого

бюджетного фінансування;

− розвиток національної системи наукової цифрової інфраструктури, що

забезпечить створення цифрових ресурсів та електронних баз даних наукової та

науково-технічної інформації;

− гармонізація з європейськими та світовими науковими ініціативами, що

повинна забезпечити інтеграцію української науки в європейський дослідницький

простір, участь у міждисциплінарних проектах із застосуванням перспективних

технологій та інновацій;

− запровадження міжнародних стандартів та використання кращих світових

практик з питань розроблення, впровадження та використання інформаційних

технологій, інформаційних продуктів і послуг, за умови належного наукового,

науково-технічного і правового забезпечення реформування галузі інформаційно-

комунікаційних та цифрових технологій.

5. Визначено ключові напрями інформаційно-ресурсного забезпечення

наукових досліджень з державного управління в умовах стрімкого розвитку

інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, а саме:

− пріоритетне інформаційне забезпечення наукових та науково-освітніх

установ, що полягає в розвитку їх інфраструктури на основі впровадження

сучасних комп’ютерних систем та технологій;

− запровадження інтегрованих інформаційних систем управління (ІІСУ)

науковими та науково-освітніми установами, застосування їх можливостей в

наукових дослідженнях, навчанні, управлінні і комунікаціях, що забезпечуватиме

консолідоване зберігання та надання доступу до всієї наукової, навчальної та

управлінської інформації, необхідної для подальшої уніфікації та узгодження

наукових та навчальних напрямів діяльності;

− всебічна підтримка інноваційного розвитку, зокрема в частині

об’єднання в єдину систему науково-інформаційних ресурсів, організацію баз

206

даних електронних видань, створення локального сховища електронної

інформації як засобу інтеграції інформаційних ресурсів бібліотек, кафедр,

наукових та адміністративних підрозділів, що забезпечить формування єдиного

науково-інформаційного середовища;

− налагодження горизонтальних зв’язків між науковими та науково-

освітніми закладами, органами державної влади, їх працівниками, спонукання їх

до співпраці у створенні якісного наукового забезпечення, розповсюдження

практичного досвіду та результатів науково-дослідної роботи;

− систематичне здійснення контролю та оперативної оцінки поточного

стану навчально-наукової діяльності закладу, що дозволить визначати

“проблемні” питання та організовувати корегуючі дії щодо їх спільного

подолання, забезпечить аналітико-прогностичні можливості й засоби формування

консолідованих звітів.

Доведено, що найпотужнішим інформаційним ресурсом у забезпеченні

наукових досліджень на сьогодні залишається інформаційно-бібліотечний ресурс.

Розкрито роль бібліотеки, як сучасного інформаційного центру, що активно

долучається до впровадження у своїй діяльності інноваційних процесів.

Використовуючи інформаційно-комунікаційні та цифрові технології бібліотеки

стають не тільки розповсюджувачами, але й активними виробниками інформації в

електронному вигляді, стимулюють появу нових видів електронних

інформаційних ресурсів, надають різнопланові електронні послуги, формують

різні типи електронних документів, електронних публікацій, що не мають

друкованих аналогів, електронної аудіо- та відеоінформації, мультимедійних,

програмних продуктів та ін. Розгляд бібліотеки в такому контексті підкреслює її

особливість як комплексної системи, яка розвивається у постійній взаємодії з

науково-освітньою системою.

6. На підставі результатів проведеного дослідження запропоновано

авторську розробку структурно-функціональної моделі формування

інформаційно-ресурсної бази галузі науки “Державне управління” і галузі знань

“Публічне управління та адміністрування”з метою структуризації послідовних

207

формалізованих процесів, пов’язаних з інформаційним забезпеченням наукової та

освітньої галузей. Ця модель передбачає формування розвинутої інформаційної

бази науки, за рахунок інформатизації (цифровізації) науково-дослідної діяльності

шляхом використання інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій,

техніко-інформаційну реконструкцію наукових бібліотек, нарощування

інформаційно-пошукових систем, створення наукових баз і банків даних, баз

знань, інформаційних центрів, наукових порталів, інституційних репозитаріїв,

архівних фондів, впровадження інформаційних систем, ефективне використання

наукових Інтернет-ресурсів.

Практичне формування запропонованої моделі створить умови для

забезпечення електронної системи управління та об’єднає усі існуючі

інформаційні ресурси в єдине електронне науково-освітнє середовище, що

дозволить суттєво поліпшити стан інформаційно-ресурсної бази галузі науки

“Державне управління” та зрештою якість наукових досліджень.

7. З метою підвищення ефективності наукових досліджень в галузі науки

“Державне управління” і галузі знань “Публічне управління та адміністрування” й

повноцінного входження до національного науково-інформаційного простору,

виникла потреба об’єднання в єдину систему всіх існуючих наукових ресурсів до

яких належать ресурси, створені в результаті науково-освітньої та практичної

діяльності наукових, науково-педагогічних працівників, представників органів

державної влади, зокрема під час здійснення магістерських досліджень,

підготовки кандидатських та докторських дисертацій, проведення фундаментальних

та прикладних наукових досліджень, реалізації проектів та програм з проблем

державного управління. У зв’язку із вищезазначеним, запропоновано проект

Концепції розвитку інформаційно-ресурсної бази галузі науки “Державне

управління” як складової галузі знань “Публічне управління та адміністрування”,

метою якого є формування єдиного комунікативного науково-інформаційного

середовища, що забезпечуватиме розвиток наукових досліджень з державного

управління та публічного адміністрування.

208

Отже, запровадження ІІСУ в науково-освітній установі об’єднає, на основі

сучасних інформаційних технологій функції управління кадровими,

матеріальними, фінансовими та інформаційними ресурсами закладу та

забезпечити автоматизацію його основних технологічних процесів. Автоматизація

процесів управління та формування інтегрованого інформаційного середовища, з

одного боку – створить можливості доступу до необхідної користувачам

актуальної, несуперечливої і повної інформації, а з другого – буде ефективним

інструментом організації управлінських процесів, здійснення освітнього процесу

та наукової діяльності закладу. Таке інформаційне середовище можна розглядати

і з точки зору підтримки функціональності закладу, і як інструмент управління.

209

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов Л. К. Інформаційний компонент діяльності НДО [Текст] /

Л. К. Абрамов, Т. В. Азарова ; Ін-т соціокультур. менеджменту. – Кіровоград :

ІСКМ, 2009. – 80 с. – ISBN 978-966-7406-53-0.

2. Бакуменко В. Д. Завдання науки державного управління в Україні в

контексті суспільних трансформацій [Текст] / В. Д. Бакуменко // Аналітика і влада

: журн. експертно-аналіт. матеріалів і наук. праць. - 2012. - № 6. - С. 72-78.

3. Бакуменко В. Д. Інформаційно-методичний ресурс / В. Д. Бакуменко //

Енциклопедія державного управління [Текст] : довідк. вид. У 8 т. Т. 2.

Методологія державного управління / Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України. – Київ : НАДУ, 2011. – С. 234-235.

4. Бакуменко В. Д. Методологія системних досліджень в державному

управлінні [Текст] : навч. посіб. / В. Д. Бакуменко, С. О. Кравченко ; М-во освіти і

науки, молоді та спорту України, Акад. муніцип. упр. - К. : Акад. муніцип. упр.,

2011. - 116 с. - Бібліогр.: с. 109-112 (38 назв).

5. Бакуменко В. Д. Основні напрями та тенденції наукових розвідок з

державного управління щодо діяльності органів влади [Текст] / В. Д. Бакуменко,

Д. В. Бакуменко // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія:

Управління : зб. наук. пр. - 2013. - № 4. - С. 8-16.

6. Бакуменко В. Д. Теоретичні засади державного управління : навч.

посіб. / В. Д. Бакуменко, Л. М. Усаченко, О. В. Червякова ; за заг. ред. Л. М.

Усаченко ; КМУ, Нац. ун-т біоресурсів та природокористування України. - Київ :

Інтерсервіс, 2013. – 174 с.

7. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального

прогнозирования [Текст] / Д. Белл; пер. с англ. В.Л. Иноземцев. – М. : Academia,

1999. – 787 с.

8. Березняк Н. В. Деякі питання розбудови інформаційної

інфраструктури науково-технічної й інноваційної діяльності в Україні /

210

Н. В. Березняк, Т. К. Кваша, Г. В. Новицька ; Укр. ін-т наук.-техн. та економ.

інформації // Науково-технічна інформація : наук. журн.. – 2012. – № 4. – С. 3-8.

9. Биркович Т. І. Окремі аспекти становлення та розвитку

інформаційної культури / Т. І. Биркович // Наук. вісн. Акад. муніцип. упр. : зб.

наук. пр., Серія: Управління. – 2015. – № 1. – С. 7-12.

10. Білуха М. Т. Методологія наукових досліджень [Текст] : підручник /

М. Т. Білуха. - К. : АБУ, 2002. - 480 с. - ISBN 5-11-004670-0.

11. Бірта Г. О. Методологія і організація наукових досліджень [Текст] :

навч. посіб. / Г. О. Бірта, Ю. Г. Бургу ; М-во освіти і науки України. - К. : Центр

учб. л-ри, 2014. - 142 с. - Бібліогр.: с. 138 (18 назв). - ISBN 978-617-673-248-8.

12. Бондар Ю. В. Національний інформаційний простір новітньої

України: становлення та функціонування у процесі політичної трансформації

суспільства [Текст] / Ю. В. Бондар ; Міжрегіон. акад. упр. персоналом. – Київ :

МАУП, 2007. – 184 с.

13. Ващенко К. О. Порядок виконання науково-дослідних робіт

комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве

самоврядування” в Національній академії державного управління при

Президентові України [Текст] : [наук. вид.] / К. О. Ващенко, С. В. Загороднюк ;

Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К. : НАДУ, 2013. - 72 с.

14. Великий енциклопедичний юридичний словник : А-я [Текст] : довідк.

вид. / Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; ред.

кол.: Ю. С. Шемшученко (голова) [та ін.] ; за ред. Ю. С. Шемшученка. - 2-ге вид.,

переробл. і доповн. - К. : Юрид. думка, 2012. - 1020 с. - ISBN 978-617-665-001-0.

15. Володин Б. Ф. Всемирная история библиотек [Текст] / Б. Ф. Володин.

– 2-е изд., доп. – СПб. : Профессия, 2004. – 432 с. – ISBN 5-939130-73-9.

16. Воскобойнікова-Гузєва О. Інформаційні технології в системі

інноваційної діяльності наукової бібліотеки [Текст] / О. Воскобойнікова-Гузєва,

А. Бровкін // Бібл. вісн. – 2005. – № 6. – С. 9–15.

211

17. Воскобойнікова-Гузєва О. Наукова бібліотека ХХІ століття в

європейському соціокультурному вимірі [Текст] / О. Воскобойнікова-Гузєва //

Бібл. вісн. – 2008. – № 6. – С. 33–36.

18. Воскобойнікова-Гузєва О. В. Стратегії розвитку бібліотечно-

інформаційної сфери України: генезис, концепції, модернізація : монографія /

О. В. Воскобойнікова-Гузєва ; Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І.

Вернадського. – Київ: Академперіодика, 2014. – 362 с. – ISBN 978-966-360-252-3.

19. Вступ до практики науково-дослідної роботи [Текст] : навч.-метод.

посіб. на допомогу молодим ученим-дослідникам, асп., здобувачам наук. ступеня,

слухачам та студ. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Харків.

регіон. ін-т держ. упр. ; уклад. В. П. Єлагін. - Х. : ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. - 43 с.

20. Габович О. Українська фундаментальна наука і європейські цінності

[Текст] : наук. монографія / О. Габович, В. Кузнєцов, Н. Семенова ; [Посольство

Норвегії в Україні, Молодіж. центр з проблем трансформації соц. сфери “Соціум

ХХІ”]. - Вид. 2-ге, допов. - Київ : Києво-Могил. акад., 2016. - 284 с.

21. Гаврилишин Б. Д. До ефективних суспільств. Дороговкази в майбутнє

[Текст] : доп. Рим. Клубові : [наук. вид.] / Б. Д. Гаврилишин ; упоряд. В. Рубцов. -

4-те укр. вид., без змін. - Київ : ПУЛЬСАРИ, 2013. - 248 с. - ISBN 978-617-615-025-1.

22. Гагаріна С. Г. Необхідність збереження, розвитку та активізації

наукового потенціалу державного управління [Текст] / С. Г. Гагаріна // Наук. вісн.

Акад. муніцип. упр. : зб. наук. пр., Серія: Управління. – 2011. – № 4. – С. 213-220.

23. Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження

[Текст] : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 28 трав. 2010 р.). У

2 т. Т. 1 / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; за заг. ред. Ю. В.

Ковбасюка, В. П. Трощинського, С. В. Загороднюка. - К. : НАДУ, 2010. - 536 с.

24. Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження

[Текст] : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 28 трав. 2010 р.). У

2 т. Т. 2 / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; за заг. ред. Ю. В.

Ковбасюка, В. П. Трощинського, С. В. Загороднюка. - К. : НАДУ, 2010. - 484 с.

212

25. Галузь науки “Державне управління” в Україні: стан, проблеми та

перспективи розвитку [Текст] : нац. наук. доп. / Нац. акад. держ. упр. при

Президентові України ; редкол.: Ю. В. Ковбасюк (голова), К. О. Ващенко (заст.

голови), Ю. П. Сурмін (заст. голови, кер. проекту) [та ін.], за заг. ред. Ю. В.

Ковбасюка [та ін.]. - К. : НАДУ, 2012. - 184 с.

26. Гетманцева Н. Д. Методологія наукових досліджень [Текст] : навч.

посіб. / Н. Д. Гетманцева ; М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. закл.

“Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана”. - Київ : КНЕУ, 2009. – 517 с.

27. Голоха Л. Ф. Модернізація державного управління бібліотечною

справою в Україні: теоретико-методологічні аспекти : автореф. дис. ... канд. наук з

держ. упр. : спец. 25.00.01 “Теорія та історія держ. упр.” / Л. Ф. Голоха ;

Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України. - Дніпропетровськ, 2009. - 20 с.

28. Горбатюк С. Є. Інформаційне забезпечення наукового дослідження:

інституційно-правові аспекти / С. Є. Горбатюк // Вісн. Нац. акад. держ. упр.

при Президентові України : наук. журн. – 2014. – № 4. – С. 130-138. – ISSN 2310-2837.

29. Горовий В. М. Національні інформаційні процеси в умовах

глобалізації : монографія=National informative processes in the conditions of

globalization / В. М. Горовий ; НАН України, Нац. б-ка України

ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2015. – 332 с. – ISBN 978-966-02-7613-0.

30. Горовий В. Сучасна інформаційна діяльність: бібліотечний аспект

[Текст] / В. Горовий// Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – 2010. –

Вип. 26. – С. 12-20.

31. Гранчак Т. Бібліотека в інформаційному супроводі управління

суспільними процесами: політико-комунікаційний аспект [Текст] : монографія /

Т. Гранчак ; Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. –

Київ, 2014. – 184 с. - ISBN 978-966-02-7136-4.

32. Григорук П. М. Методологія і організація наукових досліджень

[Текст] : навч. посіб. / П. М. Григорук, Н. А. Хрущ ; Хмельниц. нац. ун-т. - Київ :

Кондор, 2017. - 206 с. : табл. - Бібліогр.: с. 204-205 (18 назв). - ISBN 978-617-7582-23-5.

213

33. Державне управління [Текст] : підручник. У 2 т. Т. 1 / Нац. акад. держ.

упр. при Президентові України ; редкол.: Ю. В. Ковбасюк (голова), К. О. Ващенко

(заст. голови), Ю. П. Сурмін (заст. голови) [та ін.]. - К. : НАДУ ; Дніпропетровськ

: [б. в.], 2012. - 564 с. - ISBN 978-966-619-336-3. - ISBN 978-966-619-337-0 (т. 1).

34. Джерела інформації та їх використання в науково-дослідній роботі //

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.info-library.com.ua/books-text-3033.html.

35. Доступ до науково-інформаційних баз даних.[Електронний ресурс] //

Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Режим доступу :

http://www.nbuv.gov.ua/e-resources, вільний. – Назва з екрана.

36. Дрешпак В. М. Сучасні напрями зарубіжних досліджень у сфері

електронного урядування (на прикладі публікацій міжнародного журналу

Electronic Government / В. М. Дрешпак // Аспекти публічного управління. – 2017.

– Т. 5. – № 5 – 6. – С. 17 – 26.

37. Дрешпак В. М. Міжнародні рейтинги університетів як інструмент

оцінювання державної політики у сфері вищої освіти / В. М. Дрешпак, Г. А.

Старушенко // Аспекти публічного управління. – 2017. – Т. 5. – № 7. – С. 27 – 35.

38. Дубов Д. В. Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та

національні можливості [Текст] : аналіт доп. : [наук. вид.] / Д. В. Дубов, М. А.

Ожеван, С. Л. Гнатюк ; Нац. ін-т стратег. дослідж. - Київ : НІСД, 2010. - 64 с.

39. Дубов Д. В. Основи електронного урядування [Текст] : навч. посіб. /

Д. В. Дубов, С. В. Дубова ; Київ. нац. ун-т культури і мистецтва. – Київ : ЦУЛ,

2006. – 136 с.

40. Електронне урядування [Текст] : опор. конспект / С. В. Дзюба, І. Б.

Жиляєв, С. К. Полумієнко [та ін.] ; за ред. А. І. Семенченка ; Орг. з безпеки та

співробітництва в Європі (ОБСЄ). - К. : [б. в.], 2012. - 264 с. - ISBN 978-617-696-098-0.

41. Енциклопедичний словник з державного управління [Текст] : довідк.

вид. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; уклад.: Ю. П. Сурмін, В.

Д. Бакуменко, А. М. Михненко [та ін.] ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П.

Трощинського, Ю. П. Сурміна. - К. : НАДУ, 2010. – 819 с. - ISBN 978-966-619-279-3.

214

42. Енциклопедія державного управління [Текст] : довідк. вид. У 8 т. Т. 1.

Теорія державного управління / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ;

наук.-редкол.: Ю. В. Ковбасюк, В. П. Трощинський, Ю. П. Сурмін [та ін.]. - К. :

НАДУ, 2011. – 747 с. - ISBN 978-966-619-286-1 (т. 1).

43. Енциклопедія державного управління [Текст] : довідк. вид. У 8 т. Т. 2.

Методологія державного управління / Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України ; наук.-редкол.: Ю. В. Ковбасюк, В. П. Трощинський, Ю. П. Сурмін [та

ін.]. - К. : НАДУ, 2011. - 691 с. - ISBN 978-966-619-287-8 (т. 2).

44. Енциклопедія державного управління [Текст] : довідк. вид. У 8 т. Т. 8.

Публічне врядування / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Львів.

регіон. ін-т держ. упр. ; наук.-редкол.: Ю. В. Ковбасюк [та ін.]. - К. : НАДУ ; Львів :

ЛРІДУ НАДУ, 2011. - 710 с. - SBN 978-617-644-000-0 (т. 8).

45. Женченко М. І. Науково-допоміжна бібліографія в системі наукової

комунікації: характеристика бібліографічних центрів та бібліографічної продукції

[Текст] / М. І. Женченко // Наук. записки Ін-ту журналістики. – Т. 41. – 2010.

46. Загайнова Л. І. Орієнтири розвитку наукових досліджень з державного

управління в умовах трансформаційних зрушень [Текст] : [наук. вид.] /

Л. І. Загайнова // Модернізаційні процеси державного та муніципального

управління : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 4 квіт. 2014 р. У 2 ч. Ч. 2 /

Акад. муніцип. упр. – Київ, 2014. – С. 327-329.

47. Загороднюк С. В. Стан та перспективи розвитку науково-дослідних

робіт комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве

самоврядування” Національної академії державного управління при Президентові

України / С. В. Загороднюк // Аналітика і влада : журн. експертно-аналіт.

матеріалів і наук. праць. – 2012. – № 6. – С. 97-106.

48. Законодавство України у сфері наукової, науково-технічної та

інноваційної діяльності [Текст] : зб. законодав. актів : станом на 1 лют. 2013 р. :

офіц. вид. / Верхов. Рада України, Ком. з питань науки і освіти ; редкол.: Л. М.

Гриневич [та ін.]. - Київ : Парлам. вид-во, 2013. - 399 с. - ISBN 978-966-611-899-1.

215

49. Захарова І. В. Основи інформаційно-аналітичної діяльності [Текст] :

навч. посіб. / І. В. Захарова, Л. Я. Філіпова. - Київ : Центр учб. літ., 2013. - 336 с. :

табл., рис. - Дод.: с. 273-289. - Бібліогр. в кінці модулів. - ISBN 978-617-673-175-7.

50. Здіорук С. І. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового

простору України: оптимальне використання засобів забезпечення

випереджального розвитку : аналіт. доп. / С. І. Здіорук, А. Ю. Іщенко, М. М.

Карпенко ; Нац. ін-т стратег. дослідж., від. гуманітар. політики. – К., 2011. – 43 с.

51. Здобувачу наукового ступеня [Текст] : метод. рек. : [метод. посіб.] :

[навч. вид.] / авт.-уклад.: С. В. Сьомін, В. О. Чмига, О. В. Головач ; за заг. ред.

С. В. Сьоміна ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Упр. підготов.

наук. та наук.-пед. кадрів. - 3-тє вид., переробл. й доповн. - К. : НАДУ, 2009. - 331 с.

52. Зозуля О. С. Державне управління забезпеченням інформаційної

безпеки України в умовах інформаційно-психологічного протиборства [Текст] :

дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.01 / Зозуля Олексій Сергійович ; Нац. акад.

держ. упр. при Президентові України. - Київ, 2017. - 261 с.

53. Індустрія наукових знань доби високої електроніки [Текст] :

монографія / В. С. Лук’янець, О. М. Кравченко, О. Я. Мороз [та ін.] ; відп. ред.: В.

С. Лук’янець, О. М. Кравченко ; Нац. акад. наук України, Ін-т філософії ім. Г. С.

Сковороди. - Київ : УкрСІЧ, 2013. - 426 с. - Бібліогр. в кінці розд. - ISBN 978-617-7107-11-7.

54. Інституційне забезпечення кадрової політики у публічному

управлінні: місія, роль та місце Національної академії державного управління при

Президентові України [Текст] : наук. доп. / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка ; Нац.

акад. держ. упр. при Президентові України. - Київ : НАДУ, 2015. - 160 с.

55. Інформатизація і модернізація соціокультурної сфери суспільства:

взаємодія та розвиток : монографія / О. С. Онищенко, В. М. Горовий, В. І. Попик

[та ін.] ; Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. –Київ,

2013. – 184 с. – ISBN 978-966-02-7073-2.

56. Інформаційна база системи професійної підготовки державних

службовців та посадових осіб місцевого самоврядування: концептуальний підхід

216

[Текст] : наук. розробка : / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ;

уклад.: Т. П. Крушельницька [та ін.]. - К. : НАДУ, 2011. - 60 с.

57. Інформаційна політика України: європейський контекст : монографія /

Л. В. Губерський, Є. Є. Камінський, Є. А. Макаренко [та ін.] ; гол. ред.

С. В. Головко. – Київ : Либідь, 2007. – 360 с. – Бібліогр. С. 353-358.

58. Інформаційна складова державної політики та управління [Текст] :

монографія / С. Г. Соловйов, О. Є. Бухтатий, Ю. В. Нестеряк [та ін.] ; за заг. ред.

Н. В. Грицяк ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - Київ : К.І.С.,

2015. - 319 с. - ISBN 978-617-684-108-1.

59. Інформаційне забезпечення інноваційного розвитку: світовий та

вітчизняний досвід [Текст] : монографія / Т. В. Писаренко, Т. К. Кваша, Н. В.

Березняк, О.В. Прудка ; М-во освіти і науки України, Укр. ін-т наук.-техн. і екон.

інформації. – Київ : УкрІНТЕІ, 2015. – 239 с. – ISBN 978-966-479-074-8.

60. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах

інформатизації: організаційно-правові питання теорії і практики [Текст] :

монографія / Р. А. Калюжний, В. О. Шамрай, М. Я. Швець та ін. ; за ред.: Р. А.

Калюжного, В. О. Шамрая ; Акад. держ. податк. служби України. - К. : Акад. ДПС

України, 2002. - 292 с. - Бібліогр.: с. 249-292. - ISBN 966-7122-42-5.

61. Інформаційний дайджест досліджень у галузі державного управління

[Текст] : [наук. вид.]. Вип. 3 / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ;

упоряд.: В. П. Трощинський [та ін.]. - К. : НАДУ, 2011. - 106 с.

62. Інформаційні ресурси. Словник законодавчої та стандартизованої

термінології : довідк. вид. / Нац. акад. пед. наук України ; Держ. наук.-пед. б-ка

України ім. В. О. Сухомлинського ; уклад.: П. І. Рогова, Я. О. Чепуренко, С. М.

Зозуля, І. Г. Лобановська ; наук. ред. П. І. Рогова. − К. : Нілан-ЛТД, 2012. – 283 с.

63. Інформаційні системи в менеджменті [Текст] : навч. посіб. / Л. С. Кутідзе,

Н. М. Куперда, О. М. Олійник та ін. – Запоріжжя : Запоріз. нац. ун-т, 2006. – 346 с.

64. Інформаційно-аналітична підтримка діяльності університету:

інтегрована інформаційна система : монографія / А. В. Васильєв, В. В. Хоменко,

217

В. О. Любчак [та ін.] ; М-во освіти і науки України, Сумс. держ. ун-т. – Суми :

Сумс. держ. ун-т, 2013. – 126 с. –ISBN 978-966-657-496-4.

65. Інформаційно-комунікативна діяльність органів публічної влади

[Текст] : монографія / В. С. Куйбіда, О. В. Карпенко, А. В. Дуда [та ін.] ; за заг.

ред. В. С. Куйбіди, О. В. Карпенка ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України. - Київ : Компринт, 2018. - 364 с. : табл., рис. - Глосарій: с. 353-363. -

Бібліогр. в підрядк. прим. - ISBN 978-966-929-724-2.

66. Інформація та документація. Видання. Основні види. Терміни та

визначення понять [Текст] : ДСТУ 3017:2015. – На заміну ДСТУ 3017-95 ; чинний

від 2016-07-01. – Київ : УкрНДНЦ, 2016. – 38 с. – (Національний стандарт України).

67. Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та

вихідні відомості [Текст] : ДСТУ 7157:2010. – уведено вперше ; чинний від 2010-

03-11. – Київ : Держспоживстандарт України, 2010. – 14 с.

68. Інформація і документація. Науково-інформаційна діяльність. Терміни

та визначення понять : ДСТУ 5034:2008. - Київ : Держспоживстандарт України,

2009. - III, 38 с. - (Національний стандарт України).

69. К обществам знания : Всемир. доклад ЮНЕСКО [Электронный

ресурс]. – Париж, 2005. – 240 с. – ISBN 92-3-404000-7. – Режим доступа: http://

http://unesdoc.unesco.org/images/0014/001418/141843r.pdf. – Загл. с экрана.

70. Калитич Г. І. Науково-технологічний та інноваційний розвиток:

концепції, моделі, рішення [Текст] : [наук. вид.] / Г. І. Калитич, К. М. Коржавін. -

К. : УкрІНТЕІ, 2008. - 268 с. : табл., рис. + 1 CD-RW. - Бібліогр.: с. 200-206 (74

назви), 260-261 (19 назв). - Предм. покажч.: с. 262-267. - ISBN 978-966-479-002-1.

71. Каннинхэм К. Руководство для парламентських библиотек

[Електронний ресурс] / К. Каннинхэм ; Междунар. Федерация Библиотеч. Ассоц.

(ИФЛА) // Профессиональные публикации № 140 : пер с англ. – 2-е изд., перераб.

и расш. – De Gruyter Saur, 2010. – 87 с. // – Режим доступу:

http://www.yl.edu.te.ua/../ifla_parl_guiidelines_2010_rus.pdf

218

72. Карпенко О Законодавчі підходи до тлумачення базових термінів

державної інформаційної політики окремих країн СНД [Текст] / О. Карпенко //

Вісник НАДУ. - 2008. - N 2. - С. 193-201.

73. Кашуба М. В. Методологія сучасного наукового дослідження у сфері

державного управління [Текст] : навч. посіб. / М. В. Кашуба, П. М. Петровський ;

Львів. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. -

Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2006. - 92 с. - Бібліогр. в кінці тем.

74. Клименко І. В. Інформаційне забезпечення державного управління /

І. В. Клименко // Енциклопед. словник з держ. упр. : довідк. вид. / Нац. акад. держ.

упр. при Президентові України. – К. : НАДУ, 2010. – С. 296.

75. Клімушин П. С. Інформаційна система / П. С. Клімушин //

Енциклопед. словник з держ. упр. : довідк. вид. / Нац. акад. держ. упр. при

Президентові України.- К. : НАДУ, 2010. – С. 295-296.

76. Князєв В. М. Галузь науки “Державне управління” / В. М. Князєв //

Енциклопедія державного управління : довідк. вид. У 8 т. Т. 1. Теорія державного

управління / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Київ : НАДУ,

2011. – С. 111-112.

77. Князєв В. М. Галузь науки державного управління, її методологічні

особливості, історія виникнення та впровадження в Україні [Текст] / В. М. Князєв

// Аналітика і влада : журн. експертно-аналіт. матеріалів і наук. праць. - 2012. -

№ 6. - С. 59-63.

78. Князєв В. М. Філософія державного управління, її сутність,

особливості та проблемне поле досліджень [Текст] / В. М. Князєв // Вісн. Нац.

акад. держ. упр. при Президентові України : наук. журн. – 2014. – № 1. – С. 5-9.

79. Ковальчук Л. І. Діяльність Української бібліотечної асоціації з

лобіювання інтересів бібліотек і користувачів перед органами державної влади та

управління // БібліоТека : бюл. Укр. бібл. асоц. / Укр. бібл. асоц. – 2012. – берез. – С. 1-3.

80. Ковбасюк Ю. Наука державного управління в умовах системних

державно-управлінських реформ і суспільних трансформацій [Текст] /

Ю. Ковбасюк // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України : наук.

219

журн. – 2012. – № 1. – С. 5-20.

81. Колин К. К. Социальная інформатика [Текст] : учеб. пособие / К. К.

Колин. – М. : Мир ; Академ. проект, 2003. – 432 с. – (Gaudeamus).

82. Комплексний науковий проект “Державне управління та місцеве

самоврядування”: організація, тематика, перспективи [Текст] : [наук. вид.] / Нац.

акад. держ. упр. при Президентові України, Упр. орг. фундамент. та приклад.

дослідж. ; упоряд.: С. В. Загороднюк [та ін.]. - К. : НАДУ, 2010. - 88 с.

83. Конах В. К. Національний інформаційний простір України: проблеми

формування та державного регулювання [Текст] : аналіт. доп. : [наук. вид.] / В. К.

Конах ; Нац. ін-т стратег. дослідж. – Київ : НІСД, 2014. – 73 с. – (Серія

“Інформаційні стратегії” ; вип. 2). – Бібліогр.: с. 36-40. – ISBN 978-966-554-231-5.

84. Кононюк А. Е. Информациология. Общая теория информации [Текст]

: [монография]. Кн. 1 / А. Е. Кононюк. - Киев : Освіта України, 2011. - 476 с. : рис.

- (Научно-учебно-методическое обеспечение высшего образования и науки XXI

века). - Библиогр.: с. 473-475 (37 назв.). - ISBN 978-966-7699-50-8.

85. Кононюк А. Е. Информациология. Общая теория информации [Текст]

: [монография]. Кн. 2 / А. Е. Кононюк. - Киев : Освіта України, 2011. - 476 с. : рис.

- (Научно-учебно-методическое обеспечение высшего образования и науки XXI

века). - Библиогр.: с. 474-475 (28 назв.). - ISBN 978-966-7699-50-8.

86. Кононюк А. Е. Информациология. Общая теория информации [Текст]

: [монография]. Кн. 3 / А. Е. Кононюк. - Киев : Освіта України, 2011. - 412 с. : рис.

- (Научно-учебно-методическое обеспечение высшего образования и науки XXI

века). - Библиогр.: с. 400-411 (260 назв.). - ISBN 978-966-7699-50-8.

87. Кононюк А. Е. Информациология. Общая теория информации [Текст]

: [монография]. Кн. 4 / А. Е. Кононюк. - Киев : Освіта України, 2011. - 488 с. : рис.

- (Научно-учебно-методическое обеспечение высшего образования и науки XXI

века). - Библиогр.: с. 484-487 (75 назв.). - ISBN 978-966-7699-50-8.

88. Кононюк А. Е. Основы научных исследований. (Общая теория

эксперимента) [Текст] : монография : [науч.-практ. изд.]. Кн. 1 / А. Е. Кононюк. -

220

К. : Освита Украины, 2012. - 508 с. : табл., рис. - (Научно-учебно-методическое

обеспечение высшего образования и науки XXI века). - ISBN 966-96574-0-7.

89. Кононюк А. Е. Основы научных исследований. (Общая теория

эксперимента) [Текст] : монография ; [науч.-практич. изд.] . Кн. 2 / А. Е. Кононюк.

- К. : Освита Украины, 2012. - 453 с. : табл., рис. - (Научно-учебно-методическое

обеспечение высшего образования и науки XXI века). - ISBN 966-96574-0-8.

90. Кононюк А. Е. Университет мирового класса. Концепция развития

науки и совершенствования высшего образования и начала ее реализации.

Научно-учебно-методическое обеспечение высшего образования и науки XXI

века [Текст] : [науч.-метод. изд.] / А. Е. Кононюк. - К. : Освіта України, 2011. –

139 с. : рис. - Прилож.: с. 60-138. - ISBN 978-966-188-229-3.

91. Концептуальні засади розвитку галузі науки “Державне управління” :

наук. розроб. / К. О. Ващенко, Ю. П. Сурмін, Л. І. Загайнова [та ін.] ; за заг. ред.

К. О. Ващенка [та ін.] ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Упр. орг.

фундам. та приклад. дослідж. – Київ : НАДУ, 2013. – 48 с.

92. Концепція розвитку інформаційно-комунікативної інфраструктури

Національної академії державного управління при Президентові України

“Електронна академія” : дод. до наказу Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України від 18 квіт. 2017 р. № 162 / Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України. – Київ : НАДУ, 2017. – 10 с.

93. Концепція розвитку системи наукової діяльності Національної

академії державного управління при Президентові України : дод. до наказу Нац.

акад. держ. упр. при Президентові України від 31 січ. 2017 р. № 64 / Нац. акад.

держ. упр. при Президентові України. – Київ : НАДУ, 2017. – 12 с.

94. Копанєва В. О. Бібліотека як центр збереження інформаційних

ресурсів Інтернету [Текст] : монография / В. О. Копанєва ; Нац. акад. наук України,

Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К., 2009. – 200 с. – ISBN 978-966-02-5432-9.

95. Копанєва В. О. Формування фонду мережевих ресурсів у науковій

бібліотеці (90-ті роки ХХ ст. – поч. ХХІ ст.) [Текст] : дис. … канд. іст. наук :

221

27.00.03 / Копанєва Вікторія Олександрівна ; НАН України, Центр. наук. б-ка

ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2008. – 228 с.

96. Кохановский В. П. Философия науки в вопросах и ответах [Текст] :

учеб. пособие для асп. / В. П. Кохановский [и др.]. – Ростов н/Д : Феникс, 2006. –

352 с.

97. Кравченко С. О. Основи методології інформаційно-аналітичної

діяльності [Текст] : навч. посіб. / С. О. Кравченко, В. В. Кравченко ; М-во освіти і

науки України, Акад. муніцип. упр. - Київ : УкрСІЧ, 2015. - 136 с. - Бібліогр.: с.

134-135 та в кінці розд. - ISBN 978-617-7107-34-6.

98. Кравченко С. О. Методологія наукових досліджень [Текст] : навч.

посіб. / С. О. Кравченко, О. Л. Євмєшкіна ; Нац. акад. держ. упр. при

Президентові України. - Київ : УкрСІЧ, 2018. - 150 с. - ISBN 978-617-7107-49-0.

99. Куйбіда В. С. Інформатизація муніципального управління [Текст] :

наук. вид. / В. С. Куйбіда. – Львів : Літопис, 2002. – 222 с.

100. Куйбіда В. С. Муніципальне управління: аспект інформатизації

[Текст] : монографія / В. С. Куйбіда. – Київ : Знання, 2004. – 358 с. – Глосарій:

с. 302-313. – Бібліогр.: с. 314-321 та в підрядк. прим. – – ISBN 966-8148-36-3.

101. Линьов К. О. Інформаційне забезпечення державного управління та

державної служби : навч. посіб. / К. О. Линьов ; Держ. фіскальна служба України,

Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів. – Київ, 2016. – 42 с.

102. Ліпінська А. В. Інформаційні ресурси в документознавстві [Текст] :

навч. посіб. для дистанц. навчання / А. В. Ліпінська ; Відкр. міжнар. ун-т розв. людини

“Україна”, Ін-т дистанц. навчання. – Київ : В-во ун-ту “Україна”, 2007. – 330 с.

103. Ліщук В. Д. Аналіз соціально-філософської концепції Деніела Белла

[Текст] : дис. ...канд. філос. наук : 09.00.05 / Ліщук Всеволод Дмитрович ; Нац.

акад. наук України, Ін-т філософії. – Київ, 1996. – 204 с.

104. Лобузіна К. В. Цифрове обличчя наукової бібліотеки: столітній рубіж

академічних традицій та інновацій / К. В. Лобузіна // Бібл. вісн. : наук.-теорет. та

практ. журн. / Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. –

2018. – № 3 (245). – С. 12-17. – ISSN 1029-7200.

222

105. Логвінов В. Г. Інформаційний ресурс / В. Г. Логвінов, І. А. Рубан //

Енциклопед. словник з держ. упр. : довідк. вид. / Нац. акад. держ. упр. при

Президентові України. - К. : НАДУ, 2010. – С. 298-299.

106. Лукиных Т. Н. Информационные революции и их роль в развитии

общества : монографія / Т. Н. Лукиных, Г. В. Можаева. – М. : Академ. книга, 2009. – 693с.

107. Маршакова И. В. Система цитирования научной литературы как

средство слежения за развитием науки [Текст] : [науч. изд.] / И. В. Маршакова ;

отв. ред. А. И. Михайлов ; Акад. наук СССР, Всесоюз. ин-т науч. техн. информ. -

М. : Наука, 1988. - 287 с. - Библиогр.: с. 282-286. - ISBN 5-02-013311-6.

108. Матвієнко О. Бібліотеки органів державної влади: специфіка завдань

діяльності [Текст] / О. Матвієнко, М. Цивін // Вісник державної служби України :

наук.-практ. журн. – 2012. – № 1. – С. 22-26.

109. Машкаров Ю. Г. Інформаційний портал / Ю. Г. Машкаров, Є. О.

Ралдугін // Енциклопед. словник з держ. упр. : довідк. вид. / Нац. акад. держ. упр.

при Президентові України. - К. : НАДУ, 2010. – С. 297-298.

110. Мельник О. Л. Інформаційне суспільство та суспільство знань –

становлення та розвиток понять [Електронний ресурс] / О. Л. Мельник. – Режим

доступу : http://novyn.kpi.ua/2007-2-2/12_Melnik.pdf.

111. Менеджмент для магістрів [Текст] : підручник. У 2 т. Т. 1 / за заг. ред.

О. Ф. Балацького, О. М. Теліженка. - Суми : Унів. кн., 2013. - 662 с. - Бібліогр. в

кінці розд. . - ISBN 978-966-680-592-1 (т. 1). - ISBN 978-966-680-591-4.

112. Методологічні аспекти розвитку галузі науки “Державне управління”

[Текст] : наук. розроб. / В. В. Толкованов, Ю. П. Сурмін, Л. І. Загайнова [та ін.] ;

за заг. ред. В. В. Толкованова, Ю. П. Сурміна ; Нац. акад. держ. упр. при

Президентові України. - Київ : НАДУ, 2014. - 72 с.

113. Методологічні основи створення, впровадження і розвитку

інтегрованої інформаційної системи управління університетом = Integrated

university management system : eu experience on nis countries’ ground: монографія /

за ред. С. В. Чернишенка, Ю. І. Воротницького ; Програма ЄС TEMPUS. – Суми :

Сумс. держ. ун-т, 2015. – 333 с. – ISBN 978-966-657-576-3.

223

114. Методологія наукових досліджень з державного управління [Текст] :

хрестоматія : [навч. вид.] / за заг. ред. К. О. Ващенка ; упоряд.: С. В. Загороднюк,

О. Л. Євмешкіна, В. В. Лещенко ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України.

- К. : НАДУ, 2014. - 180 с. - (Серія “Бібліотека науковця”).

115. Михайлов А. И. Основы научной информации : монография /

А. И. Михайлов, А. И. Черный, Р. С. Гиляревский. – М.: Наука, 1965. – 655 с.

116. Модернізація наукової діяльності Національної академії державного

управління при Президентові України [Текст] : наук. розробка / авт. кол. : Ю. В.

Ковбасюк, К. О. Ващенко, Ю. П. Сурмін [та ін.]. - К. : НАДУ, 2012. - 72 с.

117. Мотульский Р. С. Библиотека как социальный институт: теоретико-

методологический аспект [Текст] : дис. … д-ра пед. наук : 05.25.03 / Мотульский

Роман Степанович ; Бел. гос. ун-т культуры. – Минск, 2002. – 283 с.

118. Муравицька Г. В. Деякі аспекти філософського розуміння науки

державного управління / Г. В. Муравицька // Актуальні проблеми державного

управління : зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. Вип. 2(62) / Нац. акад.

держ. упр. при Президентові України, Одес. регіон. ін-т держ. упр. - Одеса :

ОРІДУ НАДУ, 2015. – С. 13-16.

119. Муравицька Г. В. Електронний діалог влади і громади: мережа пунктів

доступу громадян до офіційної інформації в бібліотеках України / Г. В.

Муравицька // Інформаційне суспільство в Україні: стан, проблеми, перспективи :

матеріали щоріч. наук.-практ. конф. за міжнар. участю “Дні інформ. сусп-ва –

2015” (м. Київ, 19-20 трав. 2015 р.) / Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України. – Київ : НАДУ, 2015. – С. 166-169. – ISBN 978-966-421-205-9.

120. Муравицька Г. В. Європейські стандарти упровадження електронного

урядування: досвід для України / Г. В. Муравицька // День інформ. сусп-ва – 2016

: матеріали щоріч. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (м. Київ, 19 травня 2016

р.) / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Київ : НАДУ, 2016. С. –

192-197.

121. Муравицька Г. В. Інформаційна база системи професійного навчання

державних службовців / Г. В. Муравицька // Вісн. Нац. акад. держ. упр.

224

при Президентові України : наук. журн. Серія: “Державне управління”. – 2017. –

№ 2. – С. 104-111. – ISSN 2310-2837.

122. Муравицька Г. Інформаційна складова освітньої діяльності в системі

публічного управління / Г. Муравицька // Науково-інформаційний вісник з

державного управління : щокв. наук.-інформ. журн. / Нац. акад. держ. упр. при

Президентові України. – 2016. – № 2. – С. 17-19.

123. Муравицька Г. В. Інформаційний аспект публічного управління в

соціогуманітарній сфері / Г. В. Муравицька // Публічне управління: ціннісні

орієнтири, стандарти якості та оцінка ефективності. У 5 ч. Ч. 4. Соціогуманітарна

політика: пріоритети публічного управління : матеріали щоріч. Всеукр. наук.-

практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 26 трав. 2017 р.) / Нац. акад. держ. упр. при

Президентові України. – Київ : НАДУ, 2017. – С. 82-84.

124. Муравицька Г. В. Інформаційно-ресурсне забезпечення сучасної

системи магістерської підготовки державних управлінців=Informative resources

provision of modern system masters training of public administration /

G. V. Muravytska // Nowoczesna edukacja: filozofia, innowacja,

doswiadczenie=Modern Education. – Łódź : WSIiU ; Bydgoszcz : CEASC. – 2015. –

№ 4. – рр. 249-256. – ISSN 978-83-60282-31-1.

125. Муравицька Г. В Інформація як стратегічний ресурс організації

науково-дослідного процесу [Електронний ресурс] / Г. В. Муравицька //

Демократичне врядування : наук. вісн. : електрон. наук. фах. вид. Львів. регіон.

ін-ту держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - Львів : ЛРІДУ

НАДУ, 2015. – Вип. 15. – Режим доступу : www.lvivacademy.com/Muravytska.pdf.

126. Муравицька Г. В. Кадрове забезпечення бібліотечних підрозділів

системи науково-освітньої діяльності Національної академії / Г. В. Муравицька //

Інституційне забезпечення кадрової політики у державному управлінні:

становлення та розвиток : матеріали щоріч. Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар.

участю (м. Київ, 29 трав. 2015 р.) / Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України. – Київ : НАДУ, 2015. – С. 35-37.

225

127. Муравицька Г. В. Навчальний контент електронної освіти в системі

сучасної підготовки публічних управлінців / Г. В. Муравицька // Європейські

принципи і стандарти підготовки публічних управлінців: орієнтири для України :

матеріали щоріч. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 5-6 листоп. 2015 р.) /

Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - Київ : НАДУ, 2015. – С. 279-281.

128. Муравицька Г. В. Основні напрями інформаційно-ресурсного

забезпечення наукових досліджень в галузі державного управління / Г. В.

Муравицька // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України : наук. журн.

Серія: “Державне управління”. – 2016. – № 3. – С. 124-130. – ISSN 2310-2837.

129. Муравицька Г. В. Пріоритети публічної політики у сфері культури /

Г. В. Муравицька // Державна служба та публічна політика: проблеми і

перспективи розвитку : матеріали щоріч. Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар.

участю (Київ, 27 травня 2016 р.) / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. –

Київ : НАДУ, 2016. – С. 179-181.

130. Муравицька Г. В. Публічне управління та адміністрування як

методолого-інформаційна система / Г. В. Муравицька // Актуальні проблеми

державного управління : зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. – 2016. –

Вип. 2(66). – С. 25-30.

131. Муравицька Г. В. Формування інформаційно-ресурсної бази галузі

науки “Державне управління” / Г. В. Муравицька // Інвестиції: практика та досвід

: наук.-практ. журн. – 2018. – № 18. – С. 133-138. – ISSN 2306-6814.

132. Налимов В. В. Наукометрия. Изучение развития науки как

информационного процесса / В. В. Налимов, З. М. Мульченко ; Физ.-мат. б-ка

инженера. – Москва : Наука ; Глав. ред. физ.-мат. лит., 1969. – 192.

133. Наука як ресурс модернізаційної стратегії держави [Текст] : матеріали

наук. конф. (Київ, 16 трав. 2012 р.) : [наук. вид.]. У 2 т. Т. 2 / Нац. акад. держ. упр.

при Президентові України. - К. : НАДУ, 2012. - 296 с. - Бібліогр. в кінці ст.

134. Наука як ресурс модернізаційної стратегії держави [Текст] : матеріали

наук. конф. (Київ, 16 трав. 2012 р.) : [наук. вид.]. У 2 т. Т. 2 / Нац. акад. держ. упр.

при Президентові України. - К. : НАДУ, 2012. - 296 с. - Бібліогр. в кінці ст.

226

135. Наукові дослідження в галузі державного управління [Текст] : навч.

посіб. / авт.-упоряд.: О. Ю. Оболенський, М. К. Орлатий, Ю. П. Сурмін та ін. ;

Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Ін-т пробл. держ. упр. та місц.

самоврядування. - К. : НАДУ, 2008. - 224 с. - Бібліогр.: с. 87-91. - ISBN 978-966-651-557-8.

136. Наукові фахові видання України з державного управління: вимоги до

публікацій та правила їх оформлення [Текст] : [довідк. вид.] / Нац. акад. держ. упр. при

Президентові України, Упр. підготов. наук. та наук.-пед. кадрів ; упоряд.: В. О. Чмига, Н.

І. Демедишина, О. С. Твердохліб ; за заг. ред. К. О. Ващенка. - К. : НАДУ, 2013. - 84 с.

137. Науково-методологічні засади розвитку галузі науки “Державне

управління” [Текст] : наук. розробка / В. Д. Бакуменко, В. Д. Бондаренко, Л. М.

Гогіна [та ін.] ; за заг. ред. Ю. П. Сурміна, Л. І. Загайнової ; Нац. акад. держ. упр.

при Президентові України. - К. : НАДУ, 2010. - 58 с. - Бібліогр.: с. 53-56.

138. Науково-освітня галузь “Державне управління” [Текст] : бібліогр.

покажч. публ. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України : [довідк. вид.] /

Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; уклад.: Л. Г. Пшінка, Ю. П.

Сурмін, В. А. Дон [та ін.] ; за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка. - К. : НАДУ, 2012. - 176 с.

139. Національні інформаційні ресурси як інтегративний чинник

вітчизняного соціокультурного середовища : монографія / О. С. Онищенко, В. М.

Горовий, В. І. Попик [та ін.] ; НАН України. Нац. б-ка України

ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2014. – 296 с. – ISBN 978-966-02-7418-1.

140. Нестеряк Ю. В. Державна інформаційна політика та управління

національними інформаційними ресурсами [Текст] / Ю. В. Нестеряк // Державне

управління та місцеве самоврядування : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ :

ДРІДУ НАДУ. – 2013. – Вип. 1 (16). – С. 94–104.

141. Нестеряк Ю. Нормативно-правові основи державної інформаційної

політики України в умовах розвитку інформаційного суспільства [Текст] / Ю.

Нестеряк // Комунікація : журн. з питань комунікацій у сусп-ві / Секретаріат Каб.

Міністрів України, Прогр. сприяння парламенту ІІ. - 2013. - № 3. - С. 73-88.

142. Нужний Є. М. Інструментальні засоби електронного офісу [Текст] :

навч. посіб. / Є. М. Нужний, І. В. Клименко, О. О. Акімов ; М-во освіти і науки

227

України, Акад. муніцип. упр., Всеукр. асамблея д-рів наук з держ. упр. - Київ : Центр

учб. літ., 2016. - 296 с. - ISBN 978-617-673-447-5.

143. Організація роботи комплексу інформаційно-технологічних систем

бібліотеки ВНЗ : метод. рек. / [Авт.-уклад.: О. М. Бруй, О. В. Пономаренко] ; Нац.

наук. мед. б-ка України, Запорізь. держ. мед. ун-т. – К. : [б. в.], 2013. – 90 с.

144. Орлов П. І. Інформаційні системи та технології в управлінні, освіті,

бібліотечній справі : наук.-практ. посіб. / П. І. Орлов, О. М. Луганський. –

Донецьк : Альфа-Прес, 2004. – 291 с.

145. Особливості публічного управління та адміністрування : навч. посіб. /

В. Д. Бакуменко, І. С. Бондар, В. Г. Горник, В. В. Шпачук ; М-во культури

України, Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. – Київ : Ліра-К, 2016. – 256 с.

146. Палеха Ю. І. Основи науково-дослідної роботи [Текст] : навч. посіб. /

Ю. І. Палеха, Н. О. Леміш ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України. - Київ :

Ліра-К, 2017. - 333 с. - Бібліогр.: с. 302-311. - ISBN 978-966-2609-31-8.

147. Панчук А. М. Моделювання, інформаційні системи і технології в

державному управлінні [Текст] : навч. посіб. / А. М. Панчук, Є. О. Ралдугін, І. В.

Клименко ; за заг. ред. Г. С. Литвинова ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України. - К. : Центр навч. л-ри, 2004. - 263 с. - ISBN 966-8568-31-1.

148. Партико З. В. Основи наукових досліджень: підготовка дисертації

[Текст] : навч. посіб. / З. В. Партико ; за наук. ред. В. Є. Бахрушина. - 2-ге вид.,

перероб. і допов. - Київ : Ліра-К, 2017. - 232 с. - ISBN 978-617-7507-62-7.

149. Пархоменко В. Д. Наукові і організаційні проблеми управління

інформаційними ресурсами [Текст] / В. Д. Пархоменко ; Укр. ін-т наук.-техн. та

економ. інформації // Науково-технічна інформація.– 2007.– №3.– С.31-36.

150. Пархоменко-Куцевіл О. І. Основні проблеми розвитку галузі науки

“Державне управління”: теоретичні аспекти [Електронний ресурс] / О. І.

Пархоменко-Куцевіл // Теорія та практика державного управління і місцевого

самоврядування : зб. наук. пр. – 2014. – № 1. – Режим

доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ttpdu_2014_1_29.

228

151. Пасмор Н. Деякі питання формування і розвитку електронного

навчального середовища ВНЗ / Н. Пасмор // Вища школа : наук.-практ. вид. / М-во

освіти і науки України. – 2008. – № 8. – С.49-59. – ISSN 1682-2366.

152. Пасмор Н. П. Електронні бібліотеки як елемент інформаційного

суспільства: консенсусні рішення // Імперативи розвитку електронних бібліотек:

pro et contra [Електронний ресурс] = Imperatives of the Electronic Libraries

Development: pro et contra : матеріали міжнар. веб-конф. (м. Харків, 27 берез.

2014 р.) / Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. – Режим доступу:

http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/5714/1/Imperatives.pdf

153. Петровський П. М. Методологія наукового дослідження в галузі

державного управління [Текст] : навч. посіб. / П. М. Петровський ; Нац. акад.

держ. упр. при Президентові України, Львів. регіон. ін-т держ. упр. - Львів :

ЛРІДУ НАДУ, 2015. - 238 с. - Бібліогр. в кінці розд. - ISBN 978-617-644-028-4.

154. Підготовка державних службовців та посадових осіб місцевого

самоврядування в Національній академії державного управління при

Президентові України: інформаційний аспект [Текст] : наук.-метод. матеріали /

Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; уклад.: Т. П. Крушельницька, О.

Б. Кукарін, Р. А. Науменко [та ін.]. - К. : НАДУ, 2010. - 47 с.

155. Положення про Інститут експертно-аналітичних на наукових

досліджень Національної академії державного управління при Президентові

України : дод. до наказу Нац. акад. держ. упр. при Президентові України від

17 лип. 2017 р. № 256. – Київ : НАДУ, 2017. – 11 с.

156. Положення про Національний реєстр електронних інформаційних

ресурсів [Електронний ресурс] : постанова Каб. Міністрів України від 17 берез.

2004 р. № 326 / Офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/326-2004-%D0%BF. – Назва з екрана.

157. Положення про організацію та проведення наукової роботи в

Національній академії державного управління при Президентові України : дод. до

наказу Нац. акад. держ. упр. при Президентові України від 02 лют. 2017 р. № 68 /

Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Київ : НАДУ, 2017. – 32 с.

229

158. Полякова Л. П. Державне управління інформаційно-освітнім

середовищем інноваційних університетських комплексів : автореф. дис. … д-ра

держ. упр. : спец. 25.00.02 “Державна служба” / Л. П. Полякова ; Дон. держ. ун-т

управління. – Донецьк, 2010. – 36 с.

159. Понятійно-категоріальний апарат публічного управління [Текст] :

матеріали наук.-методол. семінару в режимі відеоконф.-зв’язку, Київ-

Дніпропетровськ-Львів-Одеса-Харків, 31 берез. 2010 р. / за заг. ред. Ю. В.

Ковбасюка, Ю. П. Сурміна, В. П. Трощинського ; Нац. акад. держ. упр. при

Президентові України, Упр. орг. фундам. та приклад. дослідж. - К. : НАДУ, 2010.-95 с.

160. Попик В. І. Доступ до світових ресурсів наукової інформації як

складова розбудови національного науково-інформаційного простору //

Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2015. – № 2. – С. 70-79.

161. Попик В. І. Організаційні засади розвитку національного

електронного науково-інформаційного простору / В. І. Попик // Інформатизація і

модернізація соціокультурної сфери суспільства: взаємодія і розвиток. – Київ,

2013. – С. 24–49.

162. Попик В. І. Формування національного науково-інформаційного

простору: інтеграція й кооперація зусиль бібліотек, наукових установ та

інформаційних центрів України / В. Попик // Бібл. вісн. : наук.-теорет. та практ.

журн. / Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – 2015.

– № 3 (227). – С. 3-11. – ISSN1029-7200.

163. Пошук інформаційних матеріалів у мережі інтернет [Текст] : метод.

вказівки до викон. практ. завдань / Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України, Каф. інформатиз. держ. упр ; уклад. К. О. Линьов. - К. : НАДУ, 2007. - 24 с.

164. Приймак Ю. Розвиток електронного урядування в Україні: організація

національних електронних інформаційних ресурсів / Ю. Приймак // Вісн. Нац.

акад. держ. упр. при Президентові України : наук. журн. – 2011. – № 4. – С. 126-

133. - ISSN 2310-2837.

165. Про бібліотеки і бібліотечну справу [Електронний ресурс] : закон

України від 27 січ. 1995 р. № 32/95-ВР : ред. від 01.01.2017 / Офіц. веб-сайт

230

Верхов. Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/32/95-

%D0%B2%D1%80. – Назва з екрана.

166. Про вищу освіту [Електронний ресурс] : закон України від 01 лип.

2014 р. № 1556-VII : ред. від 25.07.2018 / Офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. –

Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18.

167. Про державну службу [Електронний ресурс] : закон України від

10 груд. 2015 р. № 889-VIII : ред. від 20.01.2018 / Офіц. веб-сайт Верхов. Ради

України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/889-19/page.

168. Про доступ до публічної інформації [Електронний ресурс] : закон

України від 13 січ. 2011 р. № 2939-17 : ред. від 01.05.2015 / Офіц. веб-сайт Верхов.

Ради України. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2939-17.

169. Про електронні документи та електронний документообіг

[Електронний ресурс] : закон України від 22 трав. 2003 р. № 851-IV : ред. від

30.09.2017 / Офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу :

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/851-15. – Назва з екрана.

170. Про затвердження Державної програми “Інформаційні та

комунікаційні технології в освіті і науці” на 2006-2010 роки [Електронний ресурс]

: постанова Каб. Міністрів України від 07 груд. 2005 р. № 1153 / Офіц. веб-сайт

Верхов. Ради України. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1153-

2005-%D0%BF. – Назва з екрана.

171. Про затвердження Державної цільової національно-культурної

програми створення єдиної інформаційної бібліотечної системи “Бібліотека –

XXI” [Електронний ресурс] : постанова Каб. Міністрів України від 17 серп.

2011 р. № 956 / Офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2790-12. – Назва з екрана.

172. Про затвердження Концепції формування системи національних

електронних інформаційних ресурсів [Електронний ресурс] : розпорядж. Каб.

Міністрів України від 05 трав. 2003 р. № 259-р / Офіц. веб-сайт Верхов. Ради

України. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/259-2003-%D1%80.

231

173. Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими

здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти [Електронний ресурс] :

постанова Каб. Міністрів України від 29 квіт. 2015 р. № 266 / Офіц. веб-сайт

Верхов. Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266-

2015-%D0%BF. – Назва з екрана.

174. Про інформацію [Електронний ресурс] : закон України від 2 жовт.

1992 р. № 2657-XII : ред. від 01.01.2017 / Офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. –

Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2657-12. – Назва з екрана.

175. Про науково-технічну інформацію [Електронний ресурс] : закон

України від 25 черв. 1993 р. № 3322-XII : ред. від 19.04.2014 / Офіц. веб-сайт

Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3322-

12. – Назва з екрана.

176. Про наукову і науково-технічну діяльність [Електронний ресурс] :

закон України від 26 листоп. 2015 р. № 848-VIII : ред. від 11.10.2017 / Офіц. веб-

сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу :

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/848-19/page. – Назва з екрана.

177. Про Національну програму інформатизації [Електронний ресурс] :

закон України від 4 лют. 1998 р. № 74/98-ВР : ред. від 1.08.2016 / Офіц. веб-сайт

Верхов. Ради України. – Режим доступу : http: //

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/74/98-%D0%B2%D1%80. – Назва з екрана.

178. Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на

2007-2015 роки [Електронний ресурс] : закон України від 9 січ. 2007 р. № 537-V /

Офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу :

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/537-16. – Назва з екрана.

179. Про Рекомендації парламентських слухань на тему: “Реформи галузі

інформаційно-комунікаційних технологій та розвиток інформаційного простору

України” [Електронний ресурс] : постанова Верхов. Ради України від 31 берез.

2016 р. № 1073-VIII / Офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу :

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1073-19. – Назва з екрана.

232

180. Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства

України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації

[Електронний ресурс] : розпорядж. Каб. Міністрів України від 17 січ. 2018 р.

№ 67-р / Офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/67-2018-%D1%80. – Назва з екрана.

181. Проект “Мережа Пунктів доступу громадян (ПДГ) до інформації

органів державної влади у бібліотеках України” / Укр. бібл. асоц., Прогр.

сприяння Парламенту ІІ, USAID // БібліоТека : бюл. Укр. бібл. асоц. – 2012.

182. Проектне та програмне забезпечення інституційного розвитку

Національної академії державного управління при Президентові України : наук.

розробка / Ю. П. Сурмін, Л. І. Загайнова, Т. П. Крушельницька [та ін.] ; за заг. ред.

Ю. П. Сурміна ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К. : НАДУ,

2011. – 80 с.

183. Прудникова О. В. Інформаційна культура в інформаційну епоху /

О. В. Прудникова // Стратегічна панорама : щокв. наук.-практ. журн. / Рада нац.

безпеки і оборони України [та ін.]. – 2016. – № 2 - С. 90-94.

184. Публічне управління=Public Administration [Електронний ресурс] :

термінол. слов. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; за заг. ред. В.

С. Куйбіди, М. М. Білинської, О. М. Петроє. – Київ : НАДУ, 2018. – 224 с. –

Режим доступу : http://academy.gov.ua/pages/dop/150/files/ddb9f2c2-f166-4ebe-8925-

3f8cb99cec6d.pdf. – Назва з екрана.

185. Публічне управління: теорія і практика [Текст] : монографія /

Ю. В. Ковбасюк, В. П. Трощинський, М. М. Білинська [та ін.] ; за заг. ред.

Ю. В. Ковбасюка ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К. : НАДУ,

2011. - 212 с. : рис., табл. - Бібліогр. в кінці тем. - ISBN 978-966-619-299-1.

186. Рабаданова Л. В. Реферативна діяльність Державної науково-

педагогічної бібліотеки України імені В.О. Сухомлинського як засіб розвитку

наукової комунікації // [Електроний ресурс]. – Режим доступу:

http://lib.iitta.gov.ua/166133/1/%D0%A0%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D0%B4%D0

%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0.pdf

233

187. Регечі Д. Європейські дослідницькі мережі [Текст] : [довідник] / Д.

Регечі, М. Фьодінгер ; Європ. Союз. - К. : [б. в.], 2011. - 117 с. : табл., карти. -

Алфавіт. покажч.: с. 116-117. - ISBN 978-966-187-102-0.

188. Рекомендации для библиотек правительственных департаментов /

под. ред. Н. Болт, С. Бердж. – Гаага, штаб-квартира ИФЛА, 2008. – 65 с. –

(IFLA Professional Reports: 114). (Russian translation of IFLA Professional

Reports 106) // [Електроний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.ifla.org/files/assets/hq/publications/professional-report/114.pdf

189. Розвиток ресурсної бази вітчизняного інформаційного середовища :

монографія / О. С. Онищенко, В. М. Горовий, Л. А. Дубровіна [та ін.] ; Нац. акад.

наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2012. – 246 с.

190. Розвиток системи підготовки та атестації кадрів вищої кваліфікації у

сфері державного управління України [Текст] : зб. інформ.-аналіт. матеріалів :

[наук. вид.]. У 2 ч. / К. О. Ващенко [та ін.] ; за заг. ред. В. В. Толкованова ; Нац.

агентство України з питань держ. служби, Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України, Центр адапт. держ. служби до стандартів ЄС. - К. : НАДУ, 2012.

191. Розроблення концепції єдиної інформаційної бази системи

професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого

самоврядування : звіт про НДР (проміж.) / Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України, Упр. орг. фундам. та приклад. дослідж., Ін-т пробл. держ. упр. та місц.

самоврядування ; наук. керівник Т. П. Крушельницька ; виконав. : Є. О. Ралдугін

[та ін.]. – Київ, 2009. – 131 с. – № ДР 0109U003008.

192. Роль науки і галузевої освіти “Державне управління” у розвитку

соціального діалогу в Україні [Текст] : матеріали наук.-методол. семінару в

режимі відеоконференцзв’язку, Київ-Дніпропетровськ-Львів-Одеса-Харків, 18

трав. 2010 р. / за заг. ред. В. П. Трощинського, О. М. Петроє ; Нац. акад. держ.

упр. при Президентові України, Упр. орг. фундам. та приклад. дослідж., Каф. соц.

і гуманіт. політики. - К. : НАДУ, 2010. - 92 с.

193. Румизен М. К. Управление знаниями [Текст] : пер. с англ. /

М. К. Румизен. – М. : АСТ : Астрель, 2004. –318 с.

234

194. Садовенко В. С. Бази даних і бази знань у державному управлінні

[Текст] : навч. посіб. для слухачів до курсу “Інформ. технології у держ. упр. / В. С.

Садовенко, Г. В. Понєжа ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К. :

НАДУ, 2008. - 73 с. - Глосарій: с. 72-73. - ISBN 966-619-029-Х.

195. Селіванов А. О. Наука і закон: перший досвід системного аналізу

законодавства у сфері науки і науково-технічної діяльності [Текст] = Wissenschaft

und Gesetz: Erste Erfahrungen bei der Systemanalyse der Gesetzgebung im Bereich der

Wissenschaft und wissenschaftlich-technischen Tatigkeit : монографія / А.О.

Селіванов. - К. : Логос, 2003. - 263 с. - ISBN 966-581-339-0.

196. Семеног О. М. Культура наукової української мови [Текст] : навч.

посіб. / О. М. Семеног. - 2-ге вид., стер. - К. : Академія, 2012. - 214 с. - (Серія

“Альма-матер”). - Дод.: с. 141-194. - Термінол. слов.: с. 195-206. - Бібліогр.: с. 207-

213. - ISBN 978-966-580-310-2 (серія). - ISBN 978-966-580-399-7.

197. Синергетичне світобачення: наукові і педагогічні аспекти [Текст] :

монографія / за ред. Н. В. Кочубей. - Суми : Унів. кн., 2013. - 178 с. - Бібліогр. в

кінці підрозд. - ISBN 978-966-680-193-0.

198. Скворцов В. В. Современная концепция библиотеки [Электронный

ресурс] / В. В. Скворцов // Сайт кафедры библиотековедения Москов. гос. ун-та

культ. и искусств. – Режим доступа: http://

www.libconfs.narod.ru/2002/4s/s4_p16.htm. – Загл. с экрана.

199. Слободяник М. С. Базова модель бібліотеки як соціально-

комунікаційної інституції [Текст] / М. С. Слободяник // Бібліотекознавство.

Документознавство. Інформологія. – 2009. – № 4. – С. 5-6.

200. Слободяник М. C. Наукова бібліотека: еволюція структури і функцій в

період освоєння інформаційних технологій [Текст] : дис. … д-ра іст. наук :

05.25.03 / Слободяник Михайло Семенович ; НАН України, Центр. наук. б-ка

ім. В. І. Вернадського. – К., 1995. – 410 с.

201. Слободяник М. C. Перспективная модель научной библиотеки [Текст]

/ М. С. Слободяник // Інформаційна та культурологічна освіта на зламі тисячоліть.

– Х., 1999. – Ч. 2. – С. 99-105.

235

202. Соціальна і гуманітарна політика [Текст] : підручник = Social and

Humanitarian Policy : textbook / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського ;

В. П. Трощинський, В. А. Скуратівський, М. В. Кравченко [та ін.] ; Нац. акад. держ.

упр. при Президентові України. - Київ : НАДУ, 2016. - 792 с. - ISBN 978-966-619-357.

203. Стан та законодавче забезпечення розвитку науки та науково-

технічної сфери держави [Текст] : матеріали парлам. слухань у Верхов. Раді

України 2 лип. 2014 р. : [наук.-виробн. вид.] / Верхов. Рада України, Ком. з питань

науки і освіти ; упоряд.: М. М. Шевченко [та ін.] ; редкол.: Л. М. Гриневич

(голова) [та ін.]. - Київ : Парлам. вид-во, 2015. - 744 с. - ISBN 978-966-922-001-1.

204. Старжинский В. П. Методология науки и инновационная деятельность

[Текст] : пособие для аспирантов, магистрантов и соискателей / В. П.

Старжинский, В. В. Цепкало. - Минск : Новое знание ; М. : ИНФРА-М, 2013. - 327 с.

- ISBN 978-985-475-538-0 (Новое знание). - ISBN 978-5-16-006464-2 (ИНФРА-М).

205. Столяров Ю. Н. Сущностные функции библиотеки: актуальность и

значимость проблемы / Ю. Н. Столяров // Заочная школа школьного библиотекаря

: сб. лекций. – М. : Шк. б-ка, 2003. – С. 20-27.

206. Стратегія реформування державного управління України на 2016-2020

роки [Електронний ресурс] : розпорядж. Каб. Міністрів України від 24 черв.

2016 р. № 474-р / Офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/474-2016-%D1%80#n9.

207. Стратегія розвитку бібліотечної справи на період до 2025 року “Якісні

зміни бібліотек для забезпечення сталого розвитку України” [Електронний

ресурс] : розпорядж. Каб. Міністрів України від 23 берез. 2016 р. № 219-р / Офіц.

веб-сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/219-2016-%D1%80.

208. Сурмин Ю. П. Аналитическая деятельность: теория, методы,

инструменты [Текст] : учебник / Ю. П. Сурмин, И. П. Бидзюра. - К. : Освита

Украины, 2012. - 494 с. - Библиогр.: с. 417-430. - ISBN 978-966-188-286-6.

209. Сурмін Ю. П. Концепція реформування Національної академії

державного управління при Президентові України [Текст] / Ю. П. Сурмін, Т. П.

236

Крушельницька // Аналітика і влада : журн. експертно-аналіт. матеріалів і наук.

праць. – 2011. – № 3. – С. 13-16.

210. Сурмін Ю. П. Майстерня вченого [Текст] : підруч. для науковця / Ю.

П. Сурмін. - К. : Навч.-метод. центр “Консорціум із удоскон. менедж.-освіти в

Україні”, 2006. - 303 с. - ISBN 966-8487-38-9.

211. Сурмін Ю. П. Методологія галузі науки “Державне управління”

[Текст] : монографія / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; Нац. акад.

держ. упр. при Президентові України. - К. : НАДУ, 2012. - 372 с. - Бібліогр.: с.

344-369 (278 назв). - ISBN 978-966-619-321-9.

212. Сурмін Ю. П. Методологія державного управління як галузі науки

[Текст] : наук. розробка / Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. О. Краснейчук ; Нац.

акад. держ. упр. при Президентові України. - К. : НАДУ, 2010. - 32 с.

213. Сурмін Ю. П. Методологія наукового дослідження / Ю. П. Сурмін //

Енциклопедія державного управління : довідк. вид. У 8 т. Т. 2. Методологія

державного управління / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К. :

НАДУ, 2011. – С. 356-357.

214. Сурмін Ю. П. Модернізація управління науковим знанням в Україні

як передумова розбудови суспільства знань [Текст] / Ю. П. Сурмін // Вісник

Національної академії державного управління при Президентові України : наук.

журн. = Visnyk Natsionalnoi academii derzhavnogo upravlinnia pry Prezydentovi

Ukrainy : acad. j. - 2013. - № 3. - С. 98-105. - ISSN 2310-2837.

215. Сурмін Ю. П. Наукові тексти: специфіка, підготовка та презентація

[Текст] : навч.-метод. посіб. / Ю. П. Сурмін ; Нац. акад. держ. упр. при

Президентові України, Ін-т пробл. держ. упр. та місц. самоврядування. - К. :

НАДУ, 2008. - 182 с. - ISBN 978-966-619-247-2.

216. Сурмін Ю. П. Стан, методологічні проблеми та концептуальні засади

розвитку наукових досліджень державного управління в Україні [Текст] / Ю. П.

Сурмін // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України : наук. журн. –

2011. – № 2. – С. 34-43.

237

217. Сурмин Ю. П. Теория социальных технологий: [Текст] : учеб. пособие

/ Ю. П. Сурмин, Н. В. Туленков ; Межрегион. Акад. упр. персоналом (МАУП). -

К. : МАУП, 2004. - 608 с. - - ISBN 966-608-449-Х.

218. Сурмин Ю. П. Учебник для ученого. Методология и логика научного

исследования [Текст] : [учебник] / Ю. П. Сурмин, И. П. Бидзюра. - Киев : Прінт

Сервіс, 2014. - 848 с. : табл., рис. - Библиогр.: с. 723-755 (495 назв.), 813-814 (23

назв.). - Терминол. слов.: с. 756-812. - Прил.: с. 815-847. - ISBN 978-617-7069-18-7.

219. Сутність інтелектуальної власності як головної складової

інноваційного розвитку [Текст] : наук. розроб. / Нац. акад. держ. упр. при

Президентові України, Упр. орг. фундам. та приклад. дослідж., Харків. регіон. ін-т

держ. упр. ; уклад.: А. О. Дєгтяр, Р. Г. Соболь. - Київ : НАДУ, 2014. - 48 с.

220. Твердохліб О. С. Формування та розвиток інформаційних державно-

управлінських ресурсів України [Текст] : дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.01 /

Твердохліб Олександр Степанович ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України. – К., 2012. – 208 с.

221. Телешун С. О. Моніторинг джерел інформації в системі державного

управління : навч. посіб. [Текст] : навч. посіб. / С. О. Телешун, І. В. Рейтерович ;

за заг. ред. С. О. Телешуна ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Упр.

орг. фундамент. та приклад. дослідж. - К. : НАДУ, 2009. - 35 с.

222. Тенденції впливу глобального інформаційного середовища на

соціокультурну сферу України : монографія / О. С. Онищенко [та ін.] ; Нац. акад.

наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К. : [б. в.], 2013. – 224 с.

223. Теоретико-методологічні засади наукових досліджень у галузі

державного управління [Текст] : метод. рек. : [навч. вид.] / Нац. акад. держ. упр.

при Президентові України, Упр. орг. фундам. та приклад. дослідж., Харків. регіон.

ін-т держ. упр. ; уклад.: В. В. Корженко [та ін.]. - К. : НАДУ, 2011. - 59 с.

224. Теоретико-методологічні засади наукових досліджень в галузі

державного управління [Текст] : монографія / В. В. Корженко, Н. С. Корабльова,

О. К. Чаплигін [та ін.] ; за заг. ред. В. В. Корженка ; Нац. акад. держ. упр. при

238

Президентові України, Харків. регіон. ін-т держ. упр. - Х. : ХарРІ НАДУ

“Магістр”, 2011, - 494 с. - (Серія “Бібліотека магістра”). - Бібліогр.: с. 297-306.

225. Тоффлер Е. Нова парадигма влади: знання, багатство й сила [Текст] :

наук. вид. / Е. Тоффлер ; пер. з англ. Н. Бордукова. – Х. : Акта, 2003. – 688 с.

226. Тоффлер Е. Третя Хвиля=The Third Wave [Текст] : наук. вид. / Е.

Тоффлер ; пер. з англ. А. Євса ; за ред В. Шовкуна. – Київ : Всесвіт, 2000. – 480 с.

– (Міжнародний футурологічний бестселер). – Библиогр.: с. 432-453. – ISBN 966-95607-2-1.

227. Тоффлер Э. Шок будущего [Текст] : науч.-попул. изд. : пер. с англ. / Э.

Тоффлер ; науч. ред., авт. предисл. П. С. Гуревич. - [Б. м.] : Изд-во АСТ, 2004. -

560 с. - (Philosophy). - Библиогр.: с. 535-558 и в конце гл. - Пер. изд. : Future Shock

/ A. Toffler. - 1970. - ISBN 5-17-010706-4.

228. Управління соціальним і гуманітарним розвитком [Текст] : навч.

посіб. У 2 ч. Ч. 2 / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; В. П.

Трощинський, В. А. Скуратівський, Е. М. Лібанова [та ін.] ; за заг. ред. В. П.

Трощинського. - К. : НАДУ, 2010. - 243 с. - ISBN 978-966-619-256-4.

229. Феномен інновації: освіта, суспільство, культура [Текст] : монографія

/ за ред. В. Г. Кременя ; В. Г. Кремень, В. В. Ільїн, С. В. Пролеєв [та ін.] ; Акад.

пед. наук України, Ін-т обдар. дитини. - Київ : Пед. думка, 2008. - 472 с.

230. Філософія науки та інноваційного розвитку [Текст] : [навч. посіб.] / за

наук. ред. Л. А. Чекаля ; Л. А. Чекаль, О. Ю. Павлова, С. В. Строжук [та ін.] ; Нац.

ун-т біоресурсів і природокористування України. - Київ : Міленіум, 2010. - 340 с.

231. Філософський енциклопедичний словник [Текст] : довідк. вид. / Нац.

акад. наук України, Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди, Держ. фонд фундамент.

дослідж. ; редкол.: В. І. Шинкарук [та ін.]. - К. : Абрис, 2002. - 742 с. - (Бібліотека

Державного фонду фундаментальних досліджень). - ISBN 966-531-128-Х.

232. Чепуренко Я. О. Бібліотечно-інформаційний супровід прийняття

державно-управлінських рішень: архетипічний підхід // [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum./pubupr/2010/2010-

34/doc/1/18.pdf.

239

233. Чепуренко Я. О. Система електронних інформаційних ресурсів

органів державної влади: становлення та розвиток [Текст] / Я. О. Чепуренко //

Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2004. – № 2. – С. 58-65.

234. Шаповалова Г. М. Информационное общество: электронные

библиотеки как объекты цифрового культуреного наследия [Текст] /

Г. М. Шаповалова // Общество: политика, экономика, право. – 2016. – Вып. 3. – С. 167.

235. Швецова-Водка Г. М. Бібліографічні ресурси України: загальна

характеристика [Текст] : навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка ; Рівненський держ.

Гуманітар. ун-т. – Рівне, 2000. – 205 с.

236. Шейко В. М. Організація та методика науково-дослідницької

діяльності [Текст] : підручник / В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко. - 6-те вид.,

перероб. і допов. - Київ : Знання, 2008. - 311 с. : рис., табл. - Бібліогр.: с. 306-310

(52 назви). - ISBN 978-966-346-463-3.

237. Шемаєва Г. В. Бібліотека в системі наукової комунікації:

коеволюційні процеси розвитку [Текст] : дис. … д-ра наук із соц. комунікацій:

27.00.03 / Шемаєва Ганна Василівна ; Харк. держ. акад. культури. – Х., 2009.- 446 с.

238. Шемаєва Г. Бібліотечна діяльність в інформаційному забезпеченні

науки: стратегії розвитку / Г. Шемаєва // Вісн. книжк. палати. – 2006. – № 9. – С. 17–20.

239. Шемаєва Г. Електронна бібліотека у системі інформаційного

забезпечення науки [Текст] / Г. Шемаєва // Вісн. книжк. палати. – 2005. – № 8. – С. 27–30.

240. Шемаєва Г. Електронні ресурси бібліотек України в інформаційному

забезпеченні науки: стан та перспективи розвитку / Г. Шемаєва // Бібліотечна

планета. – 2006. – № 4. – С. 21–25.

241. Шемаєва Г. Перспективні напрями розвитку електронних

інформаційних ресурсів бібліотек [Текст] / Г. Шемаєва // Бібл. вісн. : наук.-теорет.

та практ. журн. / Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України

ім. В. І. Вернадського. – 2012. – № 3 (209). – С. 3-7. – ISSN1029-7200.

242. Шрайберг Я. Л. Интеграция библиотек в развивающееся

информационное общество: что нас ждет впереди? [Электронный ресурс] :

Ежегод. докл. конф. “Крым”. Год 2012. / Я. Л. Шрайберг // Научные и

240

технические библиотеки. – 2013. – № 1. – С. 7-50. – Режим доступа:

http://intranet.gpntb.ru/subscribe/index.php?journal=ntb&year=2013&num=1&art=1.

243. Ярошенко Т. Проект “Електронна бібліотека”: центри знань в

університетах України – інновації через співробітництво / Т. Ярошенко //

Бібліотечний вісник. – 2009. – № 3. – С. 3–5.

244. Ясперс К. Идея университета [Текст] : [науч. изд.] / К. Ясперс ; под

общ. ред. М. А. Гусаковского ; пер. с нем. Т. В. Тягуновой ; ред. пер. О. Н.

Шпарага. - Минск : БГУ, 2006. - 160 с. - (Серия “Universitas”). - Пер. изд. : Die Idee

der Universitat / K. Jaspers. - Reprint [d. Ausg. Berlin, 1946]. - Berlin, 1980.

245. Access to and Preservation of Scientific Information in Europe : Report on

the implementation of Commission Recommendation C(2012) 4890 final [Electronic

resource] / Europ. Commiss., Access to and Preservation of Sci. Inform. in Europe. –

EU, 2015. – 122 р. – ISBN 978-92-79-54089-9. – Mode of access:

http://ec.europa.eu/research/openscience/pdf/openaccess/npr_report.pdf.

246. Bekkers V. J. М. Information and communication technology and public

innovation: assessing the ICT-driven modernization of public administration /

V. J. М. Bekkers, H. Van Duivenboden, M. Thaens. – Amsterdam: IOC Press, 2006 – 252 р.

247. Blaxter L. How to Research [Текст] / L. Blaxter, C. Hughes. -

Buckingham, Philadelphia : Open Univ. Press, 1998. - 263 p. - ISBN 0 335 19452 4.

248. Borgman Ch. L. From Gutenberg to the Global Information Infrastructure:

Access to Information in the Networked World / – USA : MIT Press, 2003. – 344 p.

249. Budapest Open Access Initiative [Electronic resource] / Read the Budapest

Open Access Initiative, February 14, 2002. – Mode of access :

http://www.budapestopenaccessinitiative.org/read.

250. Design Science in Information Systems Research / A. R. Hevner, S. T.

March, J. Park, S. Ram // MIS Quarterly. – 2004, March. – Vol 28, № 1. – Р. 75-105.

251. Fari S. A. Comparative assessment of information and knowledge sharing

among academics in selected universities in Nigeria and South Africa / S. A. Fari //

South African Journal of Libraries and Information Science. – 2015, vol. 81(1). – P. 41-52.

241

252. Haken H. Information and Self-Organization: A Macroscopic Approach to

Complex Systems / H. Haken. – 3-rd enl. ed. – Springer, 2006. – 262 p.

253. Hamasu C. Discussing “eScience and the Evolution of Library Services”

[Electronic resource] / C. Hamasu, B. Jones, B. Kelly // Journal of eScience

Librarianship. – 2012. – Vol. 1, № 2. – Mode of access :

http://escholarship.umassmed.edu/jeslib/vol1/iss2/5/.

254. Häyrinen-Alestalo M. The University under the Pressure of Innovation

Policy Reflecting on European and Finnis Experiences / M. Häyrinen-Alestalo ; Finnish

Society for Science & Technology Studies. – Science Studies. – 1999, Vol. 12, № 1. –

Р. 44–69.

255. Hollender H. Scientific information in Poland as a model and

representation of science / H. Hollender ; Lazarski Univ. in Warszawa // Puls Uczelni. –

2016, № (10) 1. – Р. 24-27.

256. Information and data in e-science: Making seamless access a reality : Proc.

of the Intern. Council for Sci. and Tech. Inform. (ICSTI) : publ. workshop with support

of INIST-CNRS and INSERM, Paris, Febr. 3, 2006 / Min. of Research, Carre de Sci. //

Information Services & Use. – 2006. - № 26. – Р. 13-28.

257. Kennan M. A. Wild data: collaborative e-research and University libraries /

M. A. Kennan, K. Williamson, G. Johanson // Australian Academic & Research

Libraries. – 2012, Vol. 43, № 1. – P. 57-79.

258. Kernaghan K. Digital dilemmas: Values, ethics and information technology

/ K. Kernaghan // Canadian Public Administration=Administration publique du Canada.

- 2014г. vol. 57 N 2 С.295-317.

259. Klochko O. V. Model functioning integrated electronic educational

resources in conditions of “Information explosion” / O. V. Klochko // Nowoczesna

edukacja: filozofia, innowacja, doświadczenie. – Łódź : CEASC, WSIU, 2016. – № 3. –

P. 37-43. – ISSN 2450-3800.

260. Management of Research Organization: informational support / N. Bruc,

S. Cojocaru, C. Gaindric [et al.] // Memoirs of the Scientific Sections of the Romanian

Academy. – 2011. – Ser. IV. – T. XXXIV. – P. 185-200.

242

261. Melián-González S., Bulchand-Gidumal J. (2009). Good moves, mistakes

and unexpected events in an initiative to improve public management in the ICT service

provision at a university. International Review of Administrative Sciences, 2 (75), 271-291.

262. Ocholla L. Cataloguing and Classification Education (CCE) and training in

Library and Information Science/Studies departments in South Africa / L. Ocholla, D.

Ocholla // South African Journal of Libraries & Information Science. – 2014. –

№ 80 (1). – Mode of access : http://sajlis.journals.ac.za. – doi: 10.7553/80-1-166.

263. Ocholla L. The impact of new information services on teaching, learning

and research at the University of Zululand Library / L. Ocholla, G. Mutsvunguma, Z.

Hadebe // South African Journal of Libraries & Information Science. – 2016. –

№ 82 (2). – Р. 11-19.

264. Simpson A. E. Information-Finding and the Research Process : A Guide to

Sources and Methods for Public Administration and the Policy Sciences. – Westport :

Greenwood Press, 1993. – 512 р.

265. Shen Y. Information Seeking in Academic Research: A Study of the

Sociology Faculty at the University of Wisconsin-Madison / Shen Y. // Information

technology and Libraries. – 2007. – Mode of access :

https://ejournals.bc.edu/ojs/index.php/ital/article/viewFile/3284/2897

266. Stepko A. M. Use of the United Nations’ information technologies for

higher education improving / A. M. Stepko // Nowoczesna edukacja: filozofia,

innowacja, doświadczenie. – Łódź : CEASC, WSIU, 2015. – № 1. – P. 55-58.

267. The e-Government Imperative. OECD e-Government Studies [Electronic

resource]. – Paris : OECD, 2003. – available at:http://pavroz.ru/files/egovimperetive.pdf

268. Toward Building Events Database to Support Information Retrieval

Systems / S. Abuleil, K. Alsamara, K. Khanfar, H. Abu-Salem // International Journal

of Computer Processing Of Languages. – 2011. - Vol. 23, № 4. – Р. 409–425.

243

ДОДАТКИ

Додаток А

Довідки про впровадження та участь у науково-дослідній роботі

244

245

246

247

248

Додаток Б

Класифікація видів видань ДСТУ 3017:2015

№

з/п

Вид видання Характеристика та призначення

1 за способом

виготовлення

друковане видання – видання, виготовлене друкуванням чи

тисненням;

електронне видання – документ, інформацію в якому подано

у формі електронних даних і для використовування якого

потрібні засоби обчислювальної техніки

2 за періодичністю

неперіодичне видання – видання, що виходить одноразово й

продовження його не передбачено;

серіальне видання – видання, що виходить упродовж часу,

тривалість якого заздалегідь не встановлено, здебільшого

нумерованими та (або) датованими випусками (томами), які

мають однакову (спільну) назву, однотипне оформлення та не

повторюються за змістом. Серіальними виданнями є

періодичне, продовжуване та серійне видання;

періодичне видання – серіальне видання, що виходить через

певні, рівні проміжки часу та має заздалегідь визначену

постійну щорічну кількість нумерованих (датованих) випусків й

однакову назву. Періодичне видання може бути щоденним,

щотижневим, щомісячним, щоквартальним, щорічним;

продовжуване видання – серіальне видання, що виходить

через заздалегідь невизначені проміжки часу, в міру

накопичення матеріалу, нумерованими випусками, які мають

спільну назву

3 за складом

основного тексту

моновидання – видання, що містить один твір;

полівидання – видання, що містить кілька чи багато творів;

збірник – полівидання. що містить твори одного автора

(колективу співавторів) або різних авторів. За періодичністю

розрізняють неперіодичний, періодичний і продовжуваний

збірники;

альманах – збірник, що містить літературно-художні твори

різних авторів одного напряму, об'єднані за певною

тематичною, жанровою чи стильовою ознакою, які, зазвичай,

публікують уперше;

антологія – збірник, що містить вибрані, переважно віршовані,

літературно-художні твори авторів тієї чи іншої національної

літератури певного жанру, літературного напряму чи періоду її

розвитку;

вибрані твори – полівидання, що містить кращі твори одного

чи кількох авторів;

зібрання творів – полівидання, що містить усі або значну

частину творів одного чи кількох авторів;

академічне видання – зібрання творів, що містить ретельно

підготовлений, науково вивірений текст твору (-ів) та його (їх)

різні варіанти, редакції, документальні джерела й має

розгалужений науково-довідковий апарат

4 за мовною ознакою

оригінальне видання – видання, що містить твір мовою

оригіналу;

249

перекладне видання – видання, що містить твір,

перекладений з мови оригіналу іншою мовою;

одномовне видання – видання, що містить текст однією

мовою;

багатомовне видання – видання, що містить текст кількома

мовами;

видання з паралельним текстом – багатомовне видання, в

якому один і той самий текст твору надруковано паралельно

різними мовами;

паралельне видання – видання, випущене паралельно з іншим

виданням, ідентичним за змістом та оформленням, але іншою

мовою

5 за ступенем

аналітико-

синтетичного

перероблення

інформації

інформаційне видання – видання, що містить систематизовані

відомості щодо опублікованих, неопублікованих і тих, які не

публікують, документів (видань) або результат аналізування та

узагальнення відомостей з першоджерел. За періодичністю

інформаційне видання може бути неперіодичним, періодичним

і продовжуваним;

бібліографічне видання – інформаційне видання, що містить

упорядковану сукупність бібліографічних записів. До

бібліографічних видань належать окремо видані бібліографічні

посібники: бібліографічний покажчик, бібліографічний список,

бібліографічний огляд;

реферативне видання – інформаційне видання, що містить

упорядковану сукупність бібліографічних записів разом із

рефератами;

експрес-інформація – реферативне видання, що містить

розширені й зведені реферати найактуальніших зарубіжних

опублікованих чи вітчизняних неопублікованих документів;

інформаційний листок – реферативне видання, що містить

відомості про виробничий досвід чи науково-технічне

досягнення;

оглядове видання – інформаційне видання, що містить один

чи кілька оглядів, які відображають підсумки аналізування та

узагальнення відомостей з різних джерел;

дайджест – видання, що містить короткий виклад твору(-ів) у

вигляді витягів з оригіналу чи у формі його вільного перекладу

або добірку у повному чи скороченому вигляді найцікавіших

творів, вибраних з інших видань. За періодичністю дайджест

може бути неперіодичним, періодичним і продовжуваним

виданням

6 за цільовим

призначенням

офіційне видання – видання, що містить документи

нормативного чи директивного характеру, затверджені та

опубліковані від імені органів державної влади, відомств, установ,

політичних партій і громадських організацій;;

суспільно-політичне видання – видання, що містить

публіцистичний твір (твори), який висвітлює актуальні питання

й події міжнародного та внутрішньодержавного суспільного

життя;

наукове видання – видання, що містить результати

теоретичних і (або) експериментальних досліджень, а також

науково підготовлені до публікації пам’ятки культури та

250

історичні документи з розгалуженим науково-довідковим

апаратом (науково-дослідний, пояснювальний текст, коментар,

різноманітні покажчики);

науково-популярне видання – видання, що містить відомості

про дослідження в галузі науки, техніки, виробництва,

культури, освіти, мистецтва, які популяризують наукові знання,

викладені в зрозумілій формі;

популярне видання – видання, що містить відомості

просвітницького значення з однієї чи кількох галузей знань,

нескладні за змістом та викладені легкій, доступній для

розуміння формі для задоволення непрофесійних інтересів

читачів;

виробничо-практичне видання – видання, що містить

відомості прикладного характеру з технології, техніки й

організації виробництва, а також інших сфер практичної

діяльності для професійного вдосконалення фахівців різного

профілю та відповідної кваліфікації;

навчальне видання – видання, що містить систематизовані

відомості наукового або прикладного характеру, викладені у

зручній для вивчення й викладання формі;

літературно-художнє видання – видання, що містить твір

(твори) художньої літератури;

релігійне видання – видання, що містить твір (твори)

релігійного змісту тієї чи іншої віри, віросповідання;

довідкове видання – видання, що містить короткі відомості

наукового чи прикладного характеру, розташовані в порядку,

зручному для їх швидкого пошуку, призначене для вибіркового

читання;

рекламне видання – видання, що містить відомості про осіб,

вироби, послуги, заходи тощо, викладені у формі, яка

привертає увагу

7 Види неперіодичних видань за характером інформації

види офіційних

видань

нормативно-правове видання – офіційне видання, що містить

документ(и), прийнятий(-і) у визначеній законодавством формі

та має силу правових норм (закон, указ, постанова,

розпорядження, рішення, статут, положення, регламент тощо);

нормативне видання – офіційне видання, що містить норми,

правила, вимоги, загальні принципи, процедури чи

характеристики щодо різних видів діяльності або їхніх

результатів;

стандарт – нормативне видання, що містить комплекс норм,

правил, вимог до об’єкта стандартизації, встановлених на основі

узагальнених досягнень науки, техніки й практичного досвіду,

ухвалене уповноваженим органом;

нормативно-інструктивне видання – офіційне видання, що

містить норми, положення та правила щодо регулювання

виробничої й суспільної діяльності;

інструкція – нормативно-інструктивне видання, що містить

настанови, які ґрунтовно визначають правила правового

регулювання в будь-якій сфері діяльності, порядок виконання

певного виду робіт або правила користування виробами,

послугами тощо

251

види наукових

видань

монографія – наукове або науково-популярне видання, що

містить повне дослідження однієї проблеми або теми та

належить одному чи кільком авторам;

автореферат дисертації – наукове видання, що містить

короткий виклад автором змісту наукової праці, поданої на

здобуття вченого ступеня;

препринт – наукове видання, що містить працю (або її частину)

попереднього характеру, опубліковану до виходу у світ видання,

в якому ї має бути вміщено;

тези [доповідей] [повідомлень] – наукове видання, що містить

короткий виклад текстів доповідей чи повідомлень,

опублікованих до початку проведення наукового заходу

(конференції, з'їзду, симпозіуму;

матеріали [конференції] [з'їзду] [симпозіуму] – наукове

видання, що містить тексти доповідей (повідомлень),

рекомендації та рішення, які відображають підсумки наукового

заходу;

збірник наукових праць – наукове видання, що містить

дослідницькі праці наукових установ, навчальних закладів чи

товариств. За періодичністю збірник наукових праць може бути

неперіодичним, періодичним і продовжуваним виданням

види виробничо-

практичних видань

практичний порадник, практичний посібник, методичні

рекомендації; методичний посібник, пам'ятка, паспорт тощо

види навчальних

видань

навчальна програма, підручник, навчальний посібник,

навчально-методичний посібник, навчальний наочний посібник,

хрестоматія, практикум, робочий зошит

види довідкових і

рекламних видань

енциклопедія – довідкове видання, що містить узагальнені

основні відомості з однієї, кількох чи всіх галузей знань та

практичної діяльності, викладені у вигляді статей, розташованих

за абеткою їхніх назв чи в систематичному порядку;

енциклопедичний словник; слов-ник-довідник – енциклопедія,

що містить статті невеликого обсягу, викладені в стислій формі

та розташовані за абеткою їхніх назв;

мовний словник; лінгвістичний словник – довідкове видання,

що містить упорядкований перелік мовних одиниць (слів,

словосполучень, термінів, фразеологізмів тощо) з відомостями

про їх значення, вживання, будову, походження тощо або з

перекладом іншою мовою. Розрізняють орфографічний,

орфоепічний, ідеографічний, перекладний (зокрема розмовник),

тлумачний, термінологічний, етимологічний та ін.;

довідник – довідкове видання прикладного характеру,

побудоване в систематичному порядку чи за абеткою назв

статей, призначене для швидкого пошуку певних відомостей.

Розрізняють суспільно-політичний, науковий, науково-

популярний, популярний, виробничо-практичний, навчальний,

статистичний, біографічний довідники тощо;

каталог– довідкове, або інформаційне, або рекламне видання,

що містить систематизований перелік наявних предметів і

послуг із короткими відомостями про них;

путівник, прейскурант, проспект; каталог-проспект, афіша

8 Види періодичних і продовжуваних видань

газета – періодичне газетне видання, що виходить через певні,

252

короткі проміжки часу, містить офіційну, оперативну

інформацію й публікації з актуальних суспільно-політичних,

наукових, виробничих та інших питань, а також літературно-

художні твори й рекламу

журнал – періодичне журнальне видання, що має постійні

рубрики та містить публікації офіційного характеру з

суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших питань,

літературно-художні твори, реферати, ілюстрації й рекламу;

суспільно-політичний журнал – журнал, який містить

публікації переважно актуальної суспільно-політичної

тематики, а також науково-популярні, літературно-художні

твори;

науковий журнал – журнал, який містить наукові публікації

про теоретичні й прикладні дослідження. За цільовим

призначенням наукові журнали поділяють на науково-

теоретичні, науково-практичні та науково-методичні.

Науково-практичний журнал, який містить публікації з

технічних наук, є науково-технічним журналом;

науково-популярний журнал – журнал, який містить

публікації про основи наукових знань, а також досягнення в

галузі науки, техніки, культури, мистецтва та практичної

діяльності, викладені в зрозумілій формі

виробничо-практичний журнал – журнал, який містить

публікації щодо технології, техніки, економіки, організації

виробництва, передового досвіду та практичної діяльності;

літературно-художній журнал – журнал, який містить твори

художньої літератури, а також публіцистичні та літературно-

критичні статті;

реферативний журнал – журнал, який містить упорядковану

сукупність бібліографічних записів разом із рефератами

бюлетень – періодичне чи продовжуване видання, яке

випускають оперативно, має ознаки журнального чи газетного

видання й містить стислі офіційні відомості з питань, що належать до

сфери діяльності організації, яка його видає;

нормативний бюлетень – бюлетень, який містить публікації

нормативного, директивного чи інструктивного характеру та

який видає зазвичай державний орган;

довідковий бюлетень; інформаційний бюлетень – бюлетень,

який містить публікації довідкового характеру, розташовані в

порядку, зручному для їхнього швидкого пошуку;

статистичний бюлетень – бюлетень, який містить публікації з

оперативними статистичними даними, що характеризують

певну сферу життя та діяльності суспільства;

рекламний бюлетень; інформаційний бюлетень – бюлетень,

який містить рекламні оголошення та відомості про вироби,

послуги, заходи для створювання попиту на них;

бюлетень-хроніка; інформаційний бюлетень – бюлетень, який

містить публікації з повідомленнями про діяльність установи,

що його видає, подані в хронологічному порядку;

бюлетень-таблиця – бюлетень, який містить публікації з

фактичними даними, викладеними в табличній формі

253

Додаток В

Класифікація інформаційних ресурсів науково-технічної інформації

№

з/п Інформаційні джерела за видовими ознаками

НАВЧАЛЬНІ ВИДАННЯ 1. Підручники 2. Навчальні посібники 3. Практичні посібники 4. Методичні матеріали НАУКОВО-ДОСЛІДНІ ВИДАННЯ 5. Праці відомих представників наукової думки 6. Монографія 7. Наукова монографія 8. Стаття 9. Реферат 10. Тези лекції, доповіді, твору 11. Тези доповідей наукової конференції 12. Збірник 13. Періодичні видання 14. Патентно-ліцензійні джерела інформації 15. Науково-популярні видання НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ 16. Закон 17. Наказ 18. Розпорядження 19. Положення (стандарт) 20. Інструкція СТАТИСТИЧНІ ВИДАННЯ 21. Статистичний збірник 22. Статистичний бюлетень 23. Комплексна статистична доповідь 24. НАУКОВО-ТЕХНІЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ 25. Патентна документація 26. Нормативно-технічна документація 27. Конструкторська документація 28. Звітна науково-технічна документація з науково-дослідних і дослідно-

конструкторських робіт 29. Депоновані рукописи 30. Промислові каталоги 31. Переклади науково-технічної літератури і документації РУКОПИСНІ ДОКУМЕНТИ 32. Дисертація 33. Звіт з науково-дослідної роботи (НДР) 34. Депоновані твори

ІНШІ ВИДАННЯ: рекламні, довідкові, бібліографічні, виробничі 35. Спеціальні випуски технічних видань 36. Стандарти 37. Рекламні джерела інформації 38. Довідкові видання

254

39. Бібліографічні джерела інформації 40. Науково-допоміжна бібліографія 41. Рекомендаційна бібліографія 42. Реферативні видання ЕЛЕКТРОННІ ВИДАННЯ 43. Електронна книга 44. Електронне періодичне видання 45. Електронний аналог друкованого видання 46. Звукове електронне видання- 47. Програмний продукт 48. Мультимедійне електронне видання ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ 49. Архівна установа 50. Бібліотечна мережа 51. База даних 52. База знань 53. Банк даних 54. Веб-сайт 55. Інформаційна система 56. Інформаційно-пошукова система 57. Інформаційна продукція 58. Довідково-інформаційний фонд 59. Довідково-пошуковий апарат 60. Державно-управлінській ресурс

255

Додаток Г

Наукометричні бази даних та інформаційні системи

EBSCO – провідний постачальник

електронних сервісів та баз даних наукової

інформації, що надає можливість пошуку

повнотекстових, рецензованих статей

наукових журналів та інших публікацій

https://www.ebsco.com/

products

Scopus – найбільша в світі реферативна і

аналітична база даних наукових публікацій

видавничої компанії Elsevier та інструмент

для відстеження цитованості статей,

опублікованих в наукових виданнях

https://www.scopus.co

m

Web of Science – реферативна

наукометрична база даних наукових

публікацій проекту Web of Knowledge.

На платформі Web of Science розміщено

кілька колекцій, основна це Web of Science

Core Collection

http://wokinfo.com/

Index Copernicus (Польща) (Index

Copernicus Journals Master List) –

міжнародна наукометрична база, яка

включає індексування, ранжування та

реферування журналів, а також є

платформою для наукової співпраці та

виконання спільних наукових проектів

https://www.copernicus

.org/

Google Scholar – інформаційно-пошукова

система, яка індексує повний текст

наукових публікацій всіх форматів і

дисциплін, включає статті, що

опубліковані в журналах, зберігаються в

репозиторіях або знаходяться на сайтах

наукових колективів чи окремих вчених

https://scholar.google.c

om.ua/

DOAJ – інтернет каталог журналів

відкритого доступу до рецензованих

журналів

https://doaj.org/

Sсimago Journal & Country Rank (SJR) –

аналітичний портал, що надає

наукометричні показники об’єктивного

оцінювання і порівняння провідних

світових науково-дослідних журналів

шляхом складання статистики їх

цитування та кількості публікацій

http://www.scimagojr.c

om/

Impactstory – веб-інструмент з відкритим

вихідним кодом, що допомагає

дослідникам з'ясувати, де їхні роботи було

процитовано, де вони зберігаються,

переглядаються, обговорюються та ін.

https://impactstory.org/

256

Додаток Д

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗДОБУВАЧА

Праці, які відображають основні наукові результати дисертації

1. Муравицька Г. В. Інформаційно-ресурсне забезпечення сучасної

системи магістерської підготовки державних управлінців=Informative resources

provision of modern system masters training of public administration /

G. V. Muravytska // Nowoczesna edukacja: filozofia, innowacja,

doswiadczenie=Modern Education. – Łódź : WSIiU ; Bydgoszcz : CEASC. – 2015. –

№ 4. – рр. 249-256. – ISSN 978-83-60282-31-1.

2. Муравицька Г. В. Основні напрями інформаційно-ресурсного

забезпечення наукових досліджень в галузі державного управління / Г. В.

Муравицька // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України : наук. журн.

Серія: "Державне управління". – 2016. – № 3. – С. 124-130. – ISSN 2310-2837.

3. Муравицька Г. В. Публічне управління та адміністрування як

методолого-інформаційна система / Г. В. Муравицька // Актуальні проблеми

державного управління : зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. – 2016. –

Вип. 2(66). – С. 25-30.

4. Муравицька Г. В. Інформаційна база системи професійного навчання

державних службовців / Г. В. Муравицька // Вісн. Нац. акад. держ. упр.

при Президентові України : наук. журн. Серія: "Державне управління". – 2017. –

№ 2. – С. 104-111. – ISSN 2310-2837.

5. Муравицька Г. В. Формування інформаційно-ресурсної бази галузі

науки “Державне управління” / Г. В. Муравицька // Інвестиції: практика та

досвід : наук.-практ. журн. – 2018. – № 18. – С. 133-138. – ISSN 2306-6814.

257

Праці, які додатково відображають наукові результати дисертації

6. Муравицька Г. В. Електронний діалог влади і громади: мережа пунктів

доступу громадян до офіційної інформації в бібліотеках України / Г. В.

Муравицька // Інформаційне суспільство в Україні: стан, проблеми, перспективи :

матеріали щоріч. наук.-практ. конф. за міжнар. участю “Дні інформ. сусп-ва –

2015” (м. Київ, 19-20 трав. 2015 р.) / Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України. – Київ : НАДУ, 2015. – С. 166-169. – ISBN 978-966-421-205-9.

7. Муравицька Г. В. Кадрове забезпечення бібліотечних підрозділів

системи науково-освітньої діяльності Національної академії / Г. В. Муравицька //

Інституційне забезпечення кадрової політики у державному управлінні:

становлення та розвиток : матеріали щоріч. Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар.

участю (м. Київ, 29 трав. 2015 р.) / Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України. – Київ : НАДУ, 2015. – С. 35-37.

8. Муравицька Г. В. Навчальний контент електронної освіти в системі

сучасної підготовки публічних управлінців / Г. В. Муравицька // Європейські

принципи і стандарти підготовки публічних управлінців: орієнтири для України :

матеріали щоріч. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 5-6 листоп. 2015 р.) /

Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - Київ : НАДУ, 2015. – С. 279-281.

9. Муравицька Г. В. Європейські стандарти упровадження електронного

урядування: досвід для України / Г. В. Муравицька // День інформ. сусп-ва – 2016

: матеріали щоріч. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (м. Київ, 19 травня

2016 р.) / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Київ : НАДУ, 2016. –

С. 192-197.

10. Муравицька Г. В. Пріоритети публічної політики у сфері культури /

Г. В. Муравицька // Державна служба та публічна політика: проблеми і

перспективи розвитку : матеріали щоріч. Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар.

участю (Київ, 27 травня 2016 р.) / за заг. ред. А. П. Савкова, М. М. Білинської, С.

В. Загороднюка ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Київ : НАДУ,

2016. – С. 179-181.

258

11. Муравицька Г. В. Інформаційний аспект публічного управління в

соціогуманітарній сфері / Г. В. Муравицька // Публічне управління: ціннісні

орієнтири, стандарти якості та оцінка ефективності. У 5 ч. Ч. 4. Соціогуманітарна

політика: пріоритети публічного управління : матеріали щоріч. Всеукр. наук.-

практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 26 трав. 2017 р.) / за заг. ред. В. С. Куйбіди,

А. П. Савкова, С. В. Загороднюка ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України. – Київ : НАДУ, 2017. – С. 82-84.

12. Муравицька Г. В. Інформаційна база галузі науки “Державне

управління” як продукт наукової діяльності / Г. В. Муравицька // Публічне

врядування в Україні: стан, виклики та перспективи розвитку. У 5 т. Т. 3 :

матеріали щоріч. Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 25 трав.

2018 р.) / за заг. ред. В. С. Куйбіди, М. М. Білинської, О. М. Петроє ; Нац. акад.

держ. упр. при Президентові України. – Київ : НАДУ, 2018. – С. 95-84.

Праці, опубліковані в інших виданнях

13. Муравицька Г. В. Деякі аспекти філософського розуміння науки

державного управління / Г. В. Муравицька // Актуальні проблеми державного

управління : зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. Вип. 2(62) / Нац. акад.

держ. упр. при Президентові України, Одес. регіон. ін-т держ. упр. ; редкол.: М.

М. Іжа (голов. ред.) [та ін.]. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2015. – С. 13-16.

14. Муравицька Г. В Інформація як стратегічний ресурс організації

науково-дослідного процесу [Електронний ресурс] / Г. В. Муравицька //

Демократичне врядування : наук. вісн. : електрон. наук. фах. вид. Львів. регіон. ін-

ту держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - Львів : ЛРІДУ

НАДУ, 2015. – Вип. 15. – Режим доступу :

www.lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/visnyk15/fail/Muravytska.pdf.

15. Муравицька Г. Інформаційна складова освітньої діяльності в системі

публічного управління / Г. Муравицька // Науково-інформаційний вісник з

державного управління : щокв. наук.-інформ. журн. / Нац. акад. держ. упр. при

Президентові України. – 2016. – № 2. – С. 17-19.