.с.с.Ні1 ВОЛИНІ

Поруч збройних змаrань У. С. С. не забувапитакож про IHwl завдання, до яких уважапи себепокпиканими. Одним Із таких завдань бупа самекупьтурно-освітна праця на земпях Вопині, зайня-тих піспя офензиви 191 S р. вІйськами німецько-ilвстрlйської армії. Заходи Заrапьної УкраїнськоїРадн і Союзу Внзвопення Українн дістатн дозвlпна спрямування всІх У. С. С. до тІєї купьтурно-по-пІтичної роботи не дапн успіхів. Одннокнм досяr-ненням бупо оснування трьох т, зв. КомісаріятівУ. С. С. у Воподимирl Вопннському, Луцьку таКовпl, що офіціяпьно мапи переводнтн бранку во-пннських добровопьців дпя У. С. С. і вестн при-хипьну АВСТРіїпропа!'анду.

Українці Вопині ненавндlпн Австрію за жор-стокости чужонаціонапьних, ronoBHo мадярськихчастин та за поrаний окупаційний режlм, що егра-бпював нещасне насепення з останкІв поживи.Збиранина авсгрс-угерськст армії не мапа ніякоrозрозуміння дпя мови, побуту та Інтересів Вопиня-кІв. Напроти себе станупи два непримнрні табори:вІйськова адмІнІстрація, що грабяпа й кврепа танасепення, що терпіпо й ненавидlпо. Лиw декопи,ІІК зеренце пІску в морі, зявпявея rапнцький укра-їнець, що, розумІючи евеге брата, старався, якMlr, зпаrIДНИ'r;1пспеження цивlпьноrо насепення.В таких умовинах впада мусlпа робити щось дпяnрнєднання цьоrо насепення. Саме до цьоrо заду-Мilпа 80на ужити У. С. С.

Дпя Стрlпецтва бупа це HaroAa пІти мІжсвоіх земпякlв І понести мІж них нацlонапьну ви-5ВОПЬНИЦЬКУІдею. Пої,здка У. С. С. на Вопинь за-спокоювапа бодай частинно їх романтнчну Tyrynрацюватн на території України. ВсІм їм бупо_сно, що мають внкористати побут на Вопинl дпя.•ацlонапьноі працІ І вони з успІхом це робипи.

Одна !'рупа У. С. С. пІд проводом чет. М. са-r.нча осlпа у Воподнмирl Вопннському, Apyra зІсот. д. Вlтовським У Ковпl І третя з чет. М. Гаврнп-!сому Луцьку. Перwl І Нilйбпнжчl спl.робlтники на-І.,НИІ СТilрWИНбупи: пхор. О. ВilХКIІНИН,дес.

І. Новодворський, дес. В. Кузьмнч та дес. І. Ро-манкlв.

З початку праця бупа дуже важка. У. С. С.зустрlпо тамоwнє насепення з крайнІм недовlрям.Йому здавапося, що »)австрійці« прнкриваються»мужицькою« мовою і прикндаються їхнімн бра-тамн, щоб їх одурити та, одуривwи, приєднати

Кра(Внд Волнні над рікою Буг.

'І. С. С. вIД_ОAJIТЬдо OCBITHЬO~працІ н. сеп~ Вопнн! 1916 р.

Пхор. Вахнянин внкладає національну лолітграмоту селянамна Волині.

Пор. Гнат Мартинець, командант міста Володимира Волин-ськеге, серед дітей і громадянства.

Пхор. О. Вахнянин у волинській школі.

на віки до австрійського цісарства. Інтеліfенцlї,якуб можна притягнути до співпраці, не буломайже ніякої. Вся втІкла з Москалями.

З Apyroro боку КомісарІятам перепинялапрацю австр. вІйськова адмІністрацІя. Cnepwy до-

зволено працювати лиwе старwинам, без ніякихпомІчникІв. КрІм цього Ух ужив."и Аумеечасто мІ-сцевІ команди для своїх потреб І тодІ старwин му-сІли виручувати тІ спІвроБІтники, що приїхализ ними в ролІ нІбито особистих чурІв. Лише Ста-ниця у ВолодимирІ Волинському найwла зразу пІд-тримку вІд австр. влади І це тІльки завдяки тому,що командантом мІста був Українець, пор. ГнатМартинець; вІн щиро nOMaraBенерflйному провІд-никовІ Володимирської Станиці чет. Са(Вичевl.Тут також найwли СтрІльцІ щирого спІвроБІтникав осоБІ д-ра Йосифа Пеленськог.о, археольоfата Історика мистецтва, що служив тодІ в австр.війську.

Згодом, коли усунено nepwl перепони, wтабробітників У. С. С. на ВолинІ збlльwився. ПрИїхали3 Kowa нові досвідчені у громадянськІй роботілюди, такі, як д-р Л. Миwуfа, д-р О. Назарук,пхор. М. Угрин та інш],

У. С. С. мандрували по селах Волині як апо-столи і будили переляканого селянина: проповlду-сали, »хте ми, чиї сини та ким, за що закутl«, опо-відали про Січовнх Стрільців та отверто пропаfу-вали iд~'~ української соборности. ПоволІ аявпя-лися по селах одиницІ, що почали читати україн-ську літературу доставлену Стрільцями; освlдо-мивwись, ставали вени щирими помічниками УСС.

З появою У. С. С. відновлялись традицІї ко-лиwніх революційних змагань, находились діячі,що брали в них участь; слово ))Україна« наБІралощораз-то wирwого та реального значІння. Волиньпро кидалася зі сну. При допомозі У. С. С. виїхализ Володимира через Штокгольм до Петроградукепвшн! сибірські засланці з р. 1905 Демчук і Чи-рановськиЙ. Вони брали чинну участь в революції,перебули всі їі стадії і щойно 1910 р. вернулися наВолинь.

Коли українські політичні представникиу ВІдні виєднали дозвІл закладати українськІшколи на ВолинІ, комІсарІяти зайнялись цією спра-вою зі здвоєною енерflєю. Австрійська влада бу-лаб недовго толєрувала дотеперіwнього мандрІв-ництва У. С. С., ще й Із майже явною пропаfандоюірриденти, якби не нова акція, що давала безпеч-ний захист І звязувала TlcHlwe з населенням.

В осенІ 1916 р. приїхало з Kowa ОК. 40 звlль-неннх Із вІйськової служби Інтелlfентних стрІльцІвf старwин. З їх помlчю комlсарlятн заснували наВолинІ около 50 народнІх wкlл. У школах учителю-вали здебlльwа СтрІльцІ, М. І. Богдан Заклинський,Осип Бlйовський, Кость Танчакlвський, АндрІй Ді-дик, Лев Смулка, Остап 8ахнянин, Іван Вербяний,ФедІр Виwиваний, Іван Васнnькlв, ТеодозІй Саєвич,Володимир Дзюбак, Осип Демчук, Ілько Ткач,ЯкІв Кобилянський, Іван Мода, Михайло Мо-

Чет. Ми КОПАСА(8ИЧ.

Чет. М. Са(8ИЧ 8еде 80nинеьку діТ80РУ до шкоnи.

крий, Корнило Савка, Олег Калитовський, ОсипБезпалко, Юрко Тернерівський, Роман Леонтович,Іван Сембай, Іван Мойсей. Перша українська шко-ла повстала у Володимирі на Риловиці на весну1916 р., заходом д-ра Пеленського, тамошньогоміщанина Е. Чирановського і за допомогою под.Мартинця. Першою вчителькою у цій школі булаСавина Сидоровичівна зі Львова; Бюро КультурноїПомочі для українського населення окупованихземель, що його зорl'анізував Союз ВизволенняУкраїни у Львові та в якому проводив д_р І. Кри-пякевяч, вислало на Волинь після того ще більшеучительок, між іншими: Теодору Ліщинську, Воло-димиру і Цьопу Волянські, Асю Богунівну, Пара-хоняківну, Іванну Пеленську, Гайдучків ну, Михай-

лину Мудрицьку. У кількох школах, зорl'анізова-них У. С. С., працювали також місцеві учителі таучительки, м. і. Масюківна, Савичівна, Панасюківнаі Юрко тлуховський.

Також культурної роботи між населеннямУ. С. С. не перепинювали. На села кольпортованобагато книжок і часописів, які приходили відБюра Культурної Помочі у Львові, Союзу Визво-лення України у Відні й з таборів полонених Укра-їнців у Зальцведелі, Вецлярі, Ргштаті і ФраЙштаті.Стрілецькі учителі працювали не лиш у школі, алетакож дуже багато серед місцевого громадян-ства. Симпатії населення до У. С. С. росли дужескоро і вони добули собі серед нього вже небав-ком безмежне ДОВlря.МапІ й вепикі дlзнапись ба-

E8reH ЧираН08еький, rpOMa-',.нин ВОnОДИМИРАBon•• ге-n08А місце80'і шкіn. ради, Учитеnька Са8ина СИДОР08ИЧ у 80nинеькlй шкоnі Н88Ч8( Н8 8іnьному 80здусі.

Коміс.ріllТ У. С. С. У К08пl. rpyn. сот. д. BIT08c1oKoro.

Від горн зліва: Романюк, -, -, Кобнлянськнй, Сембай, Ві-говський, -, Мурськнй, -, Гернорівський, -, Квпитсвський,Кузнк, Луговнй, Чнкета, Kohap-ПаЛIlЩУК, Демчук, Новодвор-

ський.

гвте нового про Україну, Українців та їхні зма-гання. МІж населенням і Стрільцями завязаласьсердечна дружба. СтрільцІв запрошували всюди,де лиш по цьому була відповідна нагода, в го-стнну, на забави, а навіть у куми. Головно дІти по-любили своїх стрілецьких учителів І мабуть небуло випадку, щоб якась дитина у шкільному віціне вписалася до школи, хоча тоді не обовязувавнlякин шкІлІоНИНпримус. З дітьми заходили дошколи деколи і старшІ та залюбки прислухувалисьнауці. Національна свідомІсть села зростала наочах.

Революція в РосІї та в УкраїНі відбилась жи-вим відгомоном і на волннських землях. Народзаворушнвся під впливом новнх подІн. КватнриУ. С. С. облягали цікаві новин. РеволюціннІ на-

строУ, що приходипи з1 СХОДУІ пrиносили над" назмІну умовин, висунупи Стрlп"цlв на чопо укра1н·c"Koro руху на Вопинl. Вони ",еж використовувапикожну HarOAY,щоби той рух Пlмержати та скрl·питн.

Настапи мІсяцІ великоrо nIA(MY ,а радlсноУпрацІ. Те, що почали У. С. С. з таким трудом, роз-росталось на очах так, що скоро сил не стало. Надопомогу прийшли освlдомленl Вопиняки, що Іззапалом та посвятою закрlппяли стрlпецьке дlпо.Вони ПРОДОВЖувалийоrо тодІ, копн бlпьшlст"У. С. С. мусlла покинути Волинь r повернутие••у ряди СтрІлецтва.

Пlспя розвязання комісарІятІв бувшl їх чпениз Коша допомагали акції освІдомлення Вопинlскладанням читанок, шкіпьннх підручникІв та по-стачанням літератури.

Піспя переходу австрійських військ на Укра-їну вдалось меткому чет. М. Са(внчеві зало-жити нову культурно-освітню станицю в КамянціПодіпьському. Ця станиця, що підлягапа україн-ському міністерству внутрішних справ, мала офі-цінно »аахншагн інтереси сепян«, На ділі вона ро-била не лнше те, а розвинула широку культурно-орl'анlзацlйну акцІю. З її почину повстало на те-рені Поділля чимало середнІх І народніх шкіл, кур-сів українознавства для учителів та урядовців;вона теж допомогла зорl'анlзувати університетв Камянці. З І'рупи сот. Архикняза ВільгельмаГабсбурl'а прндlлено до ці(ї праці У. С. С.:Богдана і Ростислава Закnинських, Кузьмовнча Ан-тона, Романкова Івана, Бійовського Осипа, Танча-ковського Костя, Вербяноrо Івака, Дідика Андрія.

Тото(скула Нестора,Вишиваного, ВахнянинаОстапа, Лукача Василя,Бабуняка Ілярія, Ва-силькова Івана, Балан-дюка Степана І чет.Глушка Степана. ПридІ.лені до неї старшини Іпідстаршинн У. С. С.помаrали повІтовимopl'aHaM обороняти Ін-тересів насепення пе-ред австрІйською оку.паційною владено.

За Гетьманату дІ-яльнlст" КомІсарІятуобмежено. ВрештІ і"ізлІквІдовано зовсІм,коли У. С. С. готови-лис.. до nНCTonaA08oroзриву в Гапичині.Висепенцl ] ПопlССІІ, що ними опIКУ8.8СIІ Комlс.рlllТ У. С. С. У Воподимирl ВОПИНСltКОМУ.

СІЧ О в Іст InЬ І

Президент YKpaїHC~KOЇ

HapOДH~oi Респубпікн.

Світова війна ви-явила. що Росія буладійсно велитнем наглиняних ногах. Мо-гутня, здавалося, ім-перія не видержаланапруги. якої вима-гала світова війна.і впала. Дня 11. бе-резня 1917 р. під у-даром революції нестало царської вла-ди. Російська рево-люція зробила дляУкраїнців велике від-криття. Вони й не ду-мали, що під пово-локою царського ре-жіму ховалась такаїх сила. А виявиласьвона не лише в самІй

Україні. але й усюди на безмежних просторахб. Росії, куди лише доля закинула УкраїнцІв.

Особливо жипо вІдгукнулися на проблискволІ Українці в рядах росІйської армії. Другий вІй-ськови" зїзд. що відбупся у днях 18.-24. червня1917 р. І на яки" зїхалось 1.000 делєl'атlв, рІшав задва мІлІони українського вояцтва. На жаль, тl(їсили не вдалося стягнути пІд одну руку україн-ського проводу й вона розплилася в хаосІ загаль-но-росІйської революцІї.

В тому часІ було в РосІї, в полонІ, багатоУкрёtїНЦI8-Галичан.Була мІж ними й частина най-кращих Українських СІчових СтрІльцІв. РеволюцІя

оживила в них нові надії. Іх захоплюють великіможливости визволення українського народуй вони ріжними способами, ЛЄl'апьною чи непє-І'альною дорогою, добіраються до Києва.

Тимчасом у Києві основується »Галицько-бу-кевннськня Комітет допомоги жертвам вl"ни«.Крім завдання допомоги, зроджується в Комітетідумка створити військову частину з Галичан. За"-нялись тим український старшина сот. О. Лисенкота Роман Дашкевич, відомий ще зперед ві"ниу Львові як орl'анізатор »Січе"11І »Січових СтрІль-ців 1.11.

У другі" половині листопада 1917 року вониспровадили з табору полонених у Дарниці пер-ших 11-0Х добровольцІв І це був завязок славнихпізнІше Січових СтрІльцІв київської формації т. зв.»Ec-ЕсіВІІ.

Перші почини С. С. були незвячейне тяжкі.Траплялись тоді в їхнІ" працІ такІ перепони, що не-мов би це не було в Україні І праця не йшла длядобра Української Держави. Але перші труднощІпоборено й уже під кІнець 1917 р. С. С. були по-важним вІйськовим вІддІлом.

Першою назвою С. С. була: »Галицько-буко-винськи" КурІнь СІчових СтрlльцlВІІ. Збlралосяв КурІнІ дальше щораз БІльше охотникІв, алез огляду на брак вІдповІдних старшин не можнабуло зорl'анlзувати правильної роботи. Ця умо-вина витворила в КурІнІ також настрої, що нІчимне рlжнились вІд HaCTpo~'B росІйського революцІй-ного вl"ська. КурІнь мав СІ Ій lиборни" КомІтет.що заllДУlав його МУШТрОIИМ І господарськимвІддІлами. КурІнь вибlРClI також старшин і нена.н-дІв згори тих, ямІ мали прийти з призначення.

Гарматній табор С. С. у Кноі на nnOi1li собору, щойоrо збудуааа reTbMaH 'ван Мазепа.

Січові Стріпьці на аупнці Льаlаській у Кноl.

Революційний лад у Куріні тривав до 19. січня1918 р. В той день прибули до нього перwі стар'шини »Українських СІчових Стрlльців« (У. С. С.) -Андрій Мельник, Роман CyWKO,Василь Кучабський,ФедІр Черник та Інші. На зборах Куріня, що мав

Гарматчнкн С. С.

тодІ яких 600 стрІльцІв, рlwи"н розпрощатис.з »набутками революцІУсета пр~й"я,.~ давнlО фор-му й змІст вlйськовоУ орl'анlзацlУ. Другого дня Ку-рІнь мав уже свою орl'анlзацlйну форму таку, якце було в У. С. С.

»Гаmщько-буковинський КурІнь С. С.сспере-Іменували на »І-ий КурІнь С. С.сс. Командантомстав б. австрІйський старwина Евген Коновалець.ВІдповІдальнІ старwинськl призначення дІсталисгвршннн У. С. С.

КурІнь вІдразу переродився. Його склад бувтакий: 1 nlwl сотні, кожна з поверх ,100стрІльцями,звпассве сотня, що мала яких 100 немуwтрованихохотникІв, сотня скорострілІв, В силі 150 колиwнlхскорострільчиків, і вІдділ гарматчиків. На тодіwнійчас у Києві була це дуже поважна військова оди-ниця. І

Немає сумнІву, що умовини в С. С·ах попра-вили на користь справи Українські Січові СтрІльцІ.Вони зразу добули собі поwану й послух, божмали за собою традицію перwого національногоеійська, традицію змагань за волю Нації. Так самой на дальwіЙ дорозі київських С. С. заважила Ідео·льоl'ія і запал львівських У. С. С., усіх тих старwин,підстарwин і стрільцІв, що опинились У рядах С. С.і займали в них провІдні становища. Тому, хоч ки-ївські С. С. під впливом зовсім відмІнних умовиннабрали також вІдмІнних вІд пьвівсьннх У. С. С. ха-рактеристичних рис, то всеж таки їхня праця булапродовженням І заверwенням цих змагань, що по-чали 1914 р. львівськІ У. С. С.

Шлях С. С. випав далеко тяжчий, як йогоуявлял" собі їхнІ nepwi орl'анlзатори.

Вже 13. січня 1918 р. nepwa сотня пІд ко-мандою Р. CywKa мусіла вируwити на Полтав-щину проти московських вІйськ. 19. січня цІлийКурінь виступив на вулиці столиці проти больwе-вицько-московського бунту.

ПІсля крlвавих вуличних боїв, що тривали вІд19. сІчня до 7. лютого 1918 р., С. С. вІдступилиз Києва та, пробиваючи дорогу, охороняли відступУкра'інського Уряду до Сарн.

Дня 3. березня С. С. вже знову в Києві. Ма-ючи тепер догІднІ умовини для орl'анізацlї, Куріньвже 10. березня розвинувся в »1-ий полк С. С.сс,що скоро зрІс У силу 1 боєвих І 1 запасового піwихкурінІв, з 1-ма скорострlльними сотнями, 1 гар-матнІм дlвізlоном І всІми потрІбними господар-ськими та санІтарними установами. Разом полкмав яких 3.000 ідейного, боєвого й дисциплІнова-ного вояцтва.

Як у полі, так у вуличних боях У. С. С. в ря-дах київської формації показали себе добримибоєвиками й стратеl'lками та мали змогу проя-

ІИТИ с.оУ орl',нIЗ.ТОрСltкl прикмети. І корот-кому ч.сl 3 м.поУ rорстки БОСІикlІ lироспа по-•• *н. II"с"кова ОДННИЦR.І ІІкl" Г'пич.ни " Н.д-днlПРІІнцl стопипис. І одноцІпи" TМn yKp.YHc"Koro• 0Rk.-rРОМ'ДRНИН'.

Гетьм.нсltки" переlОРОТ переРІ'. пр.цlOС. С. ПІд примусом чужоУ сипи С. С. зпожипизброlO т. обеззбрОЕ:нl " пониженІ розбрипись повсІ" УкраїнІ. Апе попlтичнl умовини " настроУв УкраїнІ тодІ скоро мlняпись І Іже 23. серпня1918 р. С. С. 3НОВзбlраlOТЬСЯ.цим рпом у 61пlйЦерквІ, як Окреми" Заrlн С. С.

6їла Церква, це перІод на"бlльш rорячковоїорl'анlзацl"ної працІ С. С. Апе й тут мали вони на

~- ..,.переведення ТIЕ:іпрацІ нецlпих 3 мІсяцІ часу. 60вже дня 16. пистопада 1918 р. мусlпи надІти БОЕ:вішопоми " стати проБОЕ:ВОIOчастиною прегягеть-MaHcbKoro повстання. Іх боєва сипа бупа тодІ ма" в,веьеге 46 старшин І 816 рядовиків усіх родів зброї.Зате духова сипа цlЕ:Ї rорстки бупа така. що вже18. пистопада вона piЦlaє ДОПIOrетьманщини.

Гетьман виспав проти С. С. свої найкращІ від·

дlпи, зпоженl 3 охотникll б. ст.ршин pocl"cltlCOI,рмlУ. Оба ПрОТИВtlИКИзустрlПИСIt н' запlзннчомуШПІІХУ ФастIІ-КИУІ, копо ст.цli МОТОlипlвк,.І ЦItОМУпершому бою стр.типи С. С. дво ж своіхна"КР'ЩНХ старшин, сотникІв Федор. Черник •й Ми копу Заr.СІИЧ. т' 17 стрlп ••цll. lopor у пере-попос' втІк до КИЕ:В.,запишаlOЧИ на nonl бою ЯКИJf600 Tpynll.

Ilд 16. пистопада до 3. rрудня, пІдчас обпоrlfКИЕ:ва,бlпс;щеркlвський ))Окремнй Заrін С. С.!! пе-ретворюЕ:ТЬСЯв дивІзІю в скпаді OcaAHoro Кор'пусу. З неповної тисячки в 5ІпіЙ. церквІ зростаєорl'анізацlя С. С. під КИЕ:ВОМна 10.000. На ту масувояцтва не стапо Сlчовим Стріпьцям навіть стріпь-ців. щоби її опанувати. Осадний Корпус здобувКиїв, роззброїв Німців, але не Mlr завести дисци·ппіни серед тої маси вояцтва. що зІбралась тодів ньому. рекрутуlOЧИСЬ з рlжнородних елєментів.

Пlспя перемоrи. в Києві, практичний opl'.Hi·зацlйний змисп січово,стріпецькоrо проводу нвка-ЗУЕ:йому обмежити орl'анізацlйно-боєву працю доодноі дивізії. яку можна бупо опанувати своїм

Старшини І. попку Січових CTpin~цiB :І представника",и У. С. С. у КИЕвl. весною 1918 року.Від гори зліва 1. ряд: Хор І. Вирвіч. І сот. М. ЗагаЕВИЧ, сот. І. Рогупьськвй, пхор. О. ГрицCJЙ, чет. М. М/lренін, пхор. В. Бі-

пяч, стрілець Н. Н.; 2. ряд: двс. В .Гірняк. сот. Р. Х/lР/lмБУР/l, .,. сот. І. Андрух, сот. В. КУЧ/lбський, сот. М. Бісик, сот. Г.

Гладкии, хор. Д. ГРИМ/lЛЮК, СОТ. Ф. МCJМЧУР; 3. рКД: хор. В. ДзіК08СЬКИЙ, хор. І. Пак, чет. І. Чорниш, хор. О. КИЗИМ/І,

сот. І. ЧМОЛ/l, СОТ. М. М/lТЧ/lК, ., сот. Ф. Черннк. сот. А. Домарадський; 4. рЯД: лік. пполк. Д-Р І. Рихла, чет. П. Песікв,пік. пполк. д-р К. Воєвідке, сот. Д-Р Н. Гірняк, полк. Е. Конс вепець, сот. Т. Роженковський, сот. В. Дідушок, пполк. А.

Мельник, сот. Р. Сушка.

CT.pWIIHII t -ге попиу СI'408111Стрlп~цI8.

Від ліва: СОТ.ВОЛОДИМИРСгефвня-ШИН, хор. Микита Макогж, чет. Ан-тін Щепенськяй, чет. Василь Андру-хів, урядовець Юрко Скірко, чвт,

Степан Козак.

людським матеріялом. І завдякн цьому повстаєдІйсно сильна беєва частина, одна з найкращнх,якою диспонувала тодІ влада Днректорії У. Н. Р.

Та небаром вІйна з Московщнною вирнваєодну ударну !'рупу під проводом Р. Сушка на Пол-тавщнну. Повстання збаламученнх большевнкамнселян внрнває другу !'рупу пІд командою О. Ду-міна на пІвдень, у Трнпlльщину. Наступ Москалівіз півночі забірає третю !'рупу під командою І. Ро-І'ульського для оборони столиці з півночі .. Заве-лнкі вже булн тоді снли ворога і з 4. на S. лютого1919 р. українські війська знову залншнли Київ.

В часІ відвороту армії У. Н. Р., дня 16. лютого1919 р. С. С. стягнули всі свої частинн в далеке за-пілля, до Проскурова, і ще раз з повннм успіхомвідновнли й скріпили духову й боєву силу, розви-ваючись у 1 дивізії Корпусу С. С.

В другій половині березня С. С. знов висту-пили на фронт. В тому часі прийшов до Корпусуяк начальник булави полковник ген, булави МаркоБезручко. Під боєвим проводом полк. Безручка,що скоро здобув собі пошану старшин І стрілец-тва, С. С. вже аж до ліквідацІї армії УНР., себто до

грудня 1919 року, майже не сходять з фронту. Допспсвиня жовтня воюють на Волннl й ПодІллІз большевиками, а потім на пІвднІ з доброволь-чою російською армією.

З початком листопада починається повільнеконання цілої армії УНР. Знеможена безнастан-ними важкими боями з переважаючими снлами во-рогів, доконана холодом, голодом та пошестями,армія відступає на північ, до місця своєї лІквІдації.

Дня 6. грудня 1919 р. в Новім ЧарторІї, що нашляху Козятин-Рівне, вийшли останні накази по ар-мії та дня 7. грудня виділилась з армії лиш боєвачастина як партизанська !'рупа до т. зв. ))Зимовогопоходу«, що під проводом ген, Павленка виру-шила в запілля ворога. Решту інтернували Поляки.

Січові Стрільці дісталн вІльний вибір. Частннапішла з ген, Павленком, друга залишилась з реш-тою розбитків І стала небаром завязком УІ. СтрІ-лецької Дивізії реор!'анізованої армІї, що весною1910 р. пішла на Київ.

СІчовІ Стрільці перестали істнувати. Але, про-щаючись, понесли у своїй душі стрІлецький непя-саllНЙ наказ: зlйтнся знову, коли нвспіе слушннй

час. Слухаючи тогонаказу, С. С. ще кла-ли свої голови на по-лях боїв у 1910 р. тав рядах повстанцІв,вІрнІ йому гинули пІдстінамн чрезвичайки.Ще й пІсля 1S піт не-посильних мнрнихзмагань у небага-тьох СІчових СтрІль-ців затерся той знану душІ. ВІн перейдев молоде поколІння,яке завершить вепя-кий чин УкраїнськихСІчових СтрІльцІв 3

їхнІми двома віт-ками - УСС. І ее.

~аніфестаційні похорони в Киої сот. Ф. Черника, сот. М. Загасвича та стрільців, що впалив бою під Мотивипівкою.