Scientific Collection «InterConf», (56): with the

№ 56 | May, 2021. THE ISSUE CONTAINS: Proceedings of the 2nd International Scientific and Practical Conference

SCIENCE, EDUCATION, INNOVATION: TOPICAL ISSUES AND MODERN ASPECTS

TALLINN, ESTONIA

11-12.05.2021

TALLINN

2021

UDC 001.1

S 40 Scientific Collection «InterConf», (56): with the Proceedings of the 2nd International Scientific and Practical Conference «Science, Education, Innovation: Topical Issues and Modern Aspects» (May 11-12, 2021). Tallinn, Estonia: Ühingu Teadus juhatus, 2021. 355 p.

ISBN 978-5-7983-4322-5

EDITOR COORDINATOR

Anna Svoboda Doctoral student University of Economics, Czech Republic [email protected]

Mariia Granko Coordination Director in Ukraine Scientific Publishing Center InterConf [email protected]

EDITORIAL BOARD

Temur Narbaev (PhD) Tashkent Pediatric Medical Institute, Republic of Uzbekistan; [email protected]

Dan Goltsman (Doctoral student) Riga Stradiņš University, Republic of Latvia;

Katherine Richard (DSc in Law), Hasselt University, Kingdom of Belgium [email protected];

Richard Brouillet (LL.B.), University of Ottawa, Canada;

Stanyslav Novak (DSc in Engineering) University of Warsaw, Poland [email protected];

Mark Alexandr Wagner (DSc. in Psychology) University of Vienna, Austria [email protected];

Elise Bant (LL.D.), The University of Sydney, Australia;

Alexander Schieler (PhD in Sociology), Transilvania University of Brasov, Romania

Dmytro Marchenko (PhD in Engineering) Mykolayiv National Agrarian University (MNAU), Ukraine;

Rakhmonov Aziz Bositovich (PhD in Pedagogy) Uzbek State University of World Languages, Republic of Uzbekistan;

Dr. Albena Yaneva (DSc. in Sociology and Antropology), Manchester School of Architecture, UK;

Vera Gorak (PhD in Economics) Karlovarská Krajská Nemocnice, Czech Republic [email protected];

Polina Vuitsik (PhD in Economics) Jagiellonian University, Poland [email protected];

Kanako Tanaka (PhD in Engineering), Japan Science and Technology Agency, Japan;

George McGrown (PhD in Finance) University of Florida, USA [email protected];

If you have any questions or concerns, please contact a coordinator Mariia Granko.

The recommended styles of citation:

1. Surname N. (2021). Title of article or abstract. Scientific Collection «InterConf», (56): with the Proceedings of the 2nd International Scientific and Practical Conference «Science, Education, Innovation: Topical Issues and Modern Aspects» (May 11-12, 2021) Tallinn, Estonia; pp. 21-27. Available at: https://interconf.top/...

2. Surname N. (2021). Title of article or abstract. InterConf, (56), 21-27. Retrieved from https://interconf.top/...

This issue of Scientific Collection «InterConf» contains the International Scientific and Practical Conference. The conference provides an interdisciplinary forum for researchers, practitioners and scholars to present and discuss the most recent innovations and developments in modern science. The aim of conference is to enable academics, researchers, practitioners and college students to publish their research findings, ideas, developments, and innovations.

©2021 Ühingu Teadus juhatus ©2021 Authors of the abstracts

©2021 Scientific Publishing Center «InterConf»

contact e-mail: [email protected] webpage: www.interconf.top

https://orcid.org/0000-0003-4923-7167

https://www.facebook.com/interconf.top/?eid=ARDIjXVL5hftVw4BXK5wG1wXvPc6I_ZuAgbvOpNK1xlT0VdOzZqXXrpG0kU8LMnuxAYTzqs5_dIRa5HG&timeline_context_item_type=intro_card_work&timeline_context_item_source=100043040874026&fref=tag

http://orcid.org/0000-0002-8743-2257

mailto:[email protected]


https://orcid.org/0000-0001-7339-1135



http://orcid.org/0000-0002-0808-2923


https://orcid.org/0000-0002-1905-6528



SCIENTIFIC COLLECTION «INTERCONF» | № 56

3

TABLE OF CONTENTS

/PART I/

BUSINESS ECONOMICS Ergashev I.I. Abdupattayeva X.A.

INNOVATION CAPACITY FACTORS OF AFFECTING DEVELOPMENT AND EFFICIENCY

7

Протас В.В. ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК СУЧАСНА ФОРМА ГОСПОДАРЮВАННЯ В РОЗВИНУТИХ КРАЇНАХ СВІТУ

13

Шаєнко А.А. ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА НА ПІДСТАВІ ГРАФОАНАЛІТИЧНОЇ МОДЕЛІ

22

REGIONAL ECONOMY Гулузаде М.Х. ВЛИЯНИЕ ПАНДЕМИИ COVID-19 НА ЗАНЯТОСТЬ И РЫНОК

ТРУДА 25

INTERNATIONAL ECONOMICS AND INTERNATIONAL RELATIONS Гусейнова Г.Г. НАУЧНО-ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ВЗГЛЯДЫ НА УВЕЛИЧЕНИЕ

ЭКСПОРТНОГО ПОТЕНЦИАЛА И ЕГО СТИМУЛИРОВАНИЕ 37

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ

43 Чернуха О.В. Олефіренко А.С.

MANAGEMENT Hryhorak M. Molchanova K.

DISADVANTAGES OF DIGITALIZATION OF LOGISTICS 48

Medova K. Korobkina T.V.

SOME ASPECTS OF LEARNING THE ORGANIZATIONAL CULTURE PHENOMENON

51

Гулямов Ш.М. Зайнутдинова М.Б. Асқаралиев О.У. Ниғмонбекова (Пулатова) Э.У.

ОПТИМИЗАЦИЯ УПРАВЛЕНИЯ МАРКЕТИНГОВЫМ ПРОЦЕССОМ

54

Костюк О.Д. ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ВИСОКОЇ ДИНАМІКИ РИНКОВОГО СЕРЕДОВИЩА

60

Кучмєєв О.О. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ МЕТОДІВ КОМПЛЕКСАНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ

69

Наренова А.Н. Баянова М.М.

ВЛИЯНИЕ МОТИВАЦИИ НА ПОВЫШЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ УПРАВЛЕНИЯ ПЕРСОНАЛОМ

73

PEDAGOGY AND EDUCATION Appiah G. Dudina O.V.

TRUST AND JUDGMENT AS THE CORE PARTS OF DOCTOR'S PROFESSIONALISM

87

Babayeva Z.Y. MODERN PROBLEMS OF BIOLOGICAL EDUCATION: TASKS AHEAD 89 Redkina L.I. Vishnevsky V.A.

THE PROBLEM OF ETHNIC EDUCATION OF STUDENTS BASED ON TRADITIONAL CULTURE IN CRIMEA

96

Генсерук Г.Р. Генсерук Ю.В.

ІНТЕРАКТИВНІСТЬ ЯК ОДНА ІЗ ВАЖЛИВИХ ДИДАКТИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

99

Жорняк О.І. Колодій С.А. Кордон Ю.В. Трофіменко Ю.Ю.

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ НА КАФЕДРІ МІКРОБІОЛОГІЇ НА ДИСТАНЦІЙНОМУ НАВЧАННІ

102

Назаренко А.Г. Демченко Н.В.

SOME WAYS TO MAKE THE ENGLISH LESSONS MEMORABLE 105


4

Якименко С.І. ФОРМУВАННЯ ОСНОВ СВІТОСПРИЙНЯТТЯ ДІТЕЙ 5-8 РОКІВ ЗАСОБАМИ СТВОРЕННЯ ЦІЛІСНОЇ КАРТИНИ СВІТУ

109

PHILOSOPHY AND COGNITION Акперов Н.А. Бабаева Г.В.

СИНТЕЗ И ПРИМЕНЕНИЕ НЕКОТОРЫХ ПРОИЗВОДНЫХ ТИЕТАНОВ

119

Нестеровський А.А. Горбань О.В.

ФЕНОМЕН МІСТА В КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ НОВИХ ОСВІТНІХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН

129

PSYCHOLOGY AND PSYCHIATRY Токарева Н.М. ПСИХОЛОГІЧНІ ПРЕДИКТОРИ АДАПТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ В УМОВАХ ПСИХІЧНОЇ ДЕПРИВАЦІЇ 133

PHILOLOGY AND LINGUISTICS Abarbarchuk A. INTERNATIONAL SCIENTIFIC AFFIXATION IN ENGLISH AND

ITALIAN LANGUAGES 140

Habib Ahmed Hassan El'sayed Mohamed Mohamed Pyshnohub M. V.

MEDICAL TERMS DENOTING WORD “MOUTH”

147

Арипова Г.С. Жалалова Д.Т.

ЛЕКСИЧЕСКОЙ ЭТНОКУЛЬТУРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ СЕМАНТИКИ КОНЦЕПТОВ «ВОЛК» И «ЛИСА»

149

Қадыржан Д.Б. Курмамбаева Ж.Б.

ШЕТТІЛДІК БІЛІМ БЕРУ ҮДЕРІСІНДЕГІ МӘДЕНИЕТАРАЛЫҚ ҚАТЫСЫМ ҚҰЗЫРЕТТІЛІГІНІҢ ҚАЛЫПТАСУЫ

158

Pavelieva A.K. SYNTHESIS OF CHRONOTOPES IN NIKOLAI GOGOL’S HORROR NOVELLA «VIY»

169

Стовбур Л.М. ТИПОЛОГІЯ ОДНОСКЛАДНИХ НОМІНАТИВНИХ РЕЧЕНЬ У РОМАНІ Ю. СМАЛЬ «КИТАЙСЬКИЙ ЩОДЕННИК УКРАЇНСЬКОЇ МАМИ»

172

LAW AND INTERNATIONAL LAW Guyvan P.D. TEMPORAL SIGNS OF CIVIL LEGAL RELANIONS. TIMELINESS

OF SUBJECIVE LAW 182

HISTORY AND ARCHEOLOGY, ARCHIVAL STUDIES Романенко Я.В. ДОСЛІДЖЕННЯ УМОВ ТАБОРОВОГО ЖИТТЯ

ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ УГА НА ТЕРЕНАХ ПОЛЬЩІ У СУЧАСНІЙ ВІТЧІЗНЯНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ

191

BIOLOGY AND BIOTECHNOLOGY Dashgin G. CHANDES IN THE FLORISTIC ANALYSIS OF THE ASTRAGALUS

GENUS SPREADING IN THE FLORA OF THE NAKHCHIVAN AUTONOMOUS REPUBLIC

197

Kutishchev P. Honcharova O. Korzhov Y.

TECHNOLOGICAL ASPECTS OF THE INTRODUCTION OF NANOTECHNOLOGY IN AQUACULTURE FOR STOCKING OF RESERVOIRS

208

Міхєєв А.О. ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ МІКРООРГАНІЗМІВ ДЛЯ ОТРИМАННЯ БІОПАЛИВА (КОРОТКИЙ ОГЛЯД)

213

MEDICINE AND PHARMACY Borş E. Sandulescu M.P.

ROLUL NEUROPLASTICITĂȚII ÎN PATOGENIA DURERII NEUROPATICE

218

Galearsky V. Ryeznikov V.

CONTEMPORARY TREATMENT OF GLIAL TUMORS 231


5

Rotaru A. Oboroc M.

FEBRILE CONVULSIONS IN CHILDREN: DIAGNOSIS AND TREATMENT

244

Єскін О.Р. Авдєєнко О.І.

ВПЛИВ КАРАНТИНУ НА МІГРЕНЬ ТА ГОЛОВНИЙ БІЛЬ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇЇ COVID-19

247

Коструб О.О. Котюк В.В. Блонський Р.І. Засаднюк І.А. Смірнов Д.О.

ВПЛИВ КРІОКОНСЕРВОВАНИХ АУТОЛОГІЧНИХ МЕЗЕНХІМАЛЬНИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН НА ДЕГЕНЕРАТИВНЕ УШКОДЖЕННЯ СУХОЖИЛКІВ ЩУРІВ ПРИ ЇХ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОМУ ВВЕДЕННІ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

250

Коструб О.О. Котюк В.В. Подік В.А. Смірнов Д.О. Вадзюк Н.С.

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА ТА КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПОРТСМЕНІВ ІЗ РОЗРИВОМ ПЕРЕДНЬОЇ ХРЕСТОПОДІБНОЇ ЗВ’ЯЗКИ, ТА ДИНАМІКА ВІДНОВЛЕННЯ ЇХ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СПРОМОЖНОСТІ

260

Кремсарь І.М. РОЛЬ КЕРІВНИКА - МЕНЕДЖЕРА ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ В НАДАННІ ЯКІСНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ

270

Руди Р.В. ИЗУЧЕНИЕ ТЕХНОЛОГИЧЕСКИХ ПАРАМЕТРОВ И ЧИСЛОВЫХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ КАЧЕСТВА СЫРЬЯ JUNIPERUS COMMUNIS L

273

Юрко К.В. Соломенник Г.О.

МІСЦЕ ГЕПАТОПРОТЕКТОРІВ У ЛІКУВАННІ ХРОНІЧНИХ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

283

ZOOLOGY AND VETERINARY MEDICINE Махашов Е.Ш. Есімханқызы Д.

BRUCELLA ТЕКТЕС БАКТЕРИЯЛАРДЫҢ СЫРТҚЫ ЖАРҒАҚШАСЫ АҚУЫЗДАРЫНЫҢ АНТИГЕНДІЛІГІН ЗЕРТТЕУ

290

Мехтиева К.С. ВЛИЯНИЕ ВОЗРАСТА ПЕРВОГО ОСЕМЕНЕНИЯ КОРОВ ЧЕРНО-ПЕСТРОЙ ПОРОДЫ НА ИХ МОЛОЧНУЮ ПРОДУКТИВНОСТЬ

296

ENERGETICS Kvasnikov V. Vasylets K.

CONNECTED OPERATION OF THE TRANSFORMER ELECTRICITY METER IN REDUCED LOAD MODE

300

Кулик М.П. 304

PHYSICS AND MATHS Зайцева Т.А. Шмельов І.І.

ВИБІР МЕТОДУ ГЕНЕРАЦІЇ ДЛЯ МАНЕВРЕНОЇ ЧАСТИНИ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СИСТЕМИ

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ АВТОМАТИЗАЦІЇ АНАЛІЗУ РОЗВ'ЯЗКІВ ЗАДАЧ МЕХАНІКИ

309

CHEMISTRY AND MATERIALS SCIENCE Исабаев Н.Н. Аубакиров Е.А. Прокопович П.

ЭЛЕКТРИЧЕСКОЕ ПОВЕДЕНИЕ ПОЛИКОРБОНОВЫХ КИСЛОТ В НЕВОДНЫХ СРЕДАХ НА ТВЁРДОМ ЭЛЕКТРОДЕ 311

GENERAL ENGINEERING AND MECHANICS Миралимов М.Х. Хазратов А.К. Рахмонқулов М.А.

К ЗАДАЧЕ С ДЕМПФИРУЩИМИ СВОЙСТВАМИ ДЕФОРМИРОВАНИЯ МАТЕРИАЛОВ 315

RADIO ENGINEERING, ELECTRONICS AND ELECTRICAL ENGINEERING Улжаев Э. Убайдуллаев У.М. Абдулхамидов А.А.

ВЫБОР СПОСОБОВ И ДАТЧИКОВ КОНТРОЛЯ ИЗМЕНЕНИЯ ШИРИНЫ МЕЖДУ ПЕРЕМЕЩАЮЩИМИ ОБЪЕКТОВ 319


6

INFORMATION AND WEB TECHNOLOGIES Pohurska M. Sokolovska M.

WHY ARE OPTIMIZATION TECHNIQUES ALWAYS RELEVANT? 325

Кепша Г.І. ВИКОРИСТАННЯ ОНЛАЙН ДОШКИ «GOOGLE JAMBOARD» 328 Рогоза В.С. Акимов В.С.

КВАНТОВІ ОБЧИСЛЕННЯ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ГЛИБОКИХ ЗГОРТКОВИХ НЕЙРОННИХ МЕРЕЖ

331

PHYSICAL EDUCATION AND SPORTS Антіпова Ж.І. Шурхал Л.О.

ГРА В ВОЛЕЙБОЛ - ОДНЕ З ЕФФЕТІВНИХ ЗАСОБІВ ПІДВИЩЕННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ФІЗИЧНИХ ЗАНЯТЬ У СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

336

Базилевич Н.О. Тонконог О.С.

РОЗВИТОК КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІВЧАТ 6-9 РОКІВ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬОЇ ГІМНАСТИКИ В УМОВАХ ШКІЛЬНОЇ СЕКЦІЇ

341

MILITARY AFFAIRS AND NATIONAL SECURITY Абрамова М.В. РЕЗУЛЬТАТИ ВИЗНАЧЕННЯ МОЖЛИВИХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ

МІЖ ЗМІНОЮ РІВНІВ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ТА ПОТРЕБ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ

351


7

BUSINESS ECONOMICS

Ergashev Ilhomjon Ikromovich

аssistant professor, «Economy in agriculture» department, Andijan institute

agriculture and agrotechnologies, Republic of Uzbekistan

Abdupattayeva Xusnida Abdusamad qizi

the first course of Accounting speciality, Andijan institute agriculture

and agrotechnologies, Republic of Uzbekistan

FACTORS OF AFFECTING INNOVATION CAPACITY

DEVELOPMENT AND EFFICIENCY

Abstract. The article describes the factors affecting innovation capacity development and their

effectiveness.

Keywords: Capacity, innovation, ability, entrepreneurship, enterprise activity.

The innovation component of the development of enterprises is the main source

of economic growth of the state. World practice shows that the sustainable

development of production and the preservation of its competitiveness in the long

term are closely related to innovation, the size and structure of the innovation

potential of the enterprise, which is a necessary condition for it.

The innovation potential of the enterprise is that it is based on the performance

of innovative research as a view of scientific co-operation in production. In carrying

out scientific-innovative research in the Republic, a wide network of scientific

centers under the scientific research institutes, universities, large enterprises and

organizations operates for the implementation of state programs. Together with the

training of highly qualified personnel, they carry out fundamental research and

create practical works, produce Scientific Reports, inventions, products in the form

of scientific articles.

"The structures carrying out scientific-innovative research on the

implementation of innovative research, the Academy of Sciences of Uzbekistan on


8

the creation of experimental-design works, as well as about 440 scientific research

institutes and centers under the ministries and departments, the Institute of senior

researchers and researchers constitute the base of intellektual resources of

innovation in Uzbekistan.”

Innovation development of small scale business this is its ability to self-renew,

adapt to changes and create scientific and technical progress.

The level of knowledge of the population includes the state of Science and

research as components of innovation capacity, the availability and status of existing

innovation infrastructure (the formation of business incubators, technoparks,

Technopark innovation centers, scientific parks, etc.), the promotion of innovation,

the financing of research and workplaces, as well as the participation of regional

authorities in the implementation of innovative investment projects.

In addition to internal sources, the external environment plays an important role

in innovation development. This includes, first of all, the possibilities of using

external innovative sources, taxation, the operation of the country's innovation

system, financing, standardization and certification of major innovation projects

from the local budget ,ualual property protection, patent Services Market Status,

relations and cooperation with other regions in the field of innovation.

The process of innovation development of small scale business as a merger of

various institutions can be defined as scientific institutions that form the basis of the

environment in which knowledge is produced, educational institutions that allow the

transfer of knowledge to the business environment and thereby contribute to the

development of innovation and active enterprises. The contextual and logical

scheme of formation and development of innovative potential consists of three

stages: the factors of formation of innovative potential, the factors of readiness to

use innovative potential and the stage that reflects the effectiveness of innovation

potential in the region.

The first stage is the resource component, which is considered as an indicator

of the ability of small businesses to carry out innovative activities. This stage

consists of personnel, scientific, technical-technological and financial components.

The second stage is the willingness to carry out innovative activities. This stage


9

includes organizational, institutional and information components. The third stage

considers innovation potential as the result of innovative activity.

Thus, the use of new equipment will contribute to the production of new

products, which in turn will be the entry into the market, the source for further

changes, the factor. In addition, "the effect of increasing innovation will grow faster

than the scale of circulation." Human and scientific resources are decisive in all the

above components of the innovation potential. These components characterize the

composition of specialists, researchers and scientists who have a higher education,

scientific degree and provide the innovation process with ideas, inventions, know-

how.

Technical and technological resources are considered the material basis of the

process of formation of the innovative potential of the region, determine the

technical and technological base of the potential, affect the scale and pace of

innovation. The financial resources of the innovation potential of the region are

characterized by the sum of resources and reserves of financial resources that can be

used to accomplish specific goals and objectives. In addition, the amount of financial

resources reflects the financial strength, the ability of the system to participate in the

creation of material tokens and the provision of services.

Organizational, information and institutional resource should also be included

in the innovation potential of small scale business as its constituent elements. This

is due to the fact that the implementation of innovative capacity in the market

conditions arises not only from the material, but also from the socio-economic forms

of its use, in addition to parts of the resources. Organizational resources of

innovation capacity are enterprises engaged in innovative activities. Such

enterprises provide for the creation and implementation of innovations (innovations)

and on their basis receive on their basis new products (goods, services), practical

results (innovations) in the form of a new method of production (technology), as

well as their wide distribution.

Institutional resources of the innovation potential of small businesses at the

regional level reflect the norms and rules for the implementation of innovative


10

activities, the concepts and programs that regulate innovation, the legislative base.

"The main tasks of the state at the regional level are the following: maximum use of

the opportunity to attract a large amount of regional resources; communication

between the elements of the regional innovation system; creation of conditions for

the development of regional innovation infrastructure; creation of favorable

conditions for innovation. Sources of information that reflect the availability and

quality of information that you receive from personal and socialized knowledge,

skills and abilities, as well as from the natural and social environment. Sources of

this type, unlike others, almost do not end. As a result of the development of society

and the wide use of knowledge, the reserves of information resources do not

decrease, but, on the contrary, increase.

All resources are involved in economic turnover under certain conditions of

economic relations. The existing set of sources of innovation potential determines

the possibilities of its future development: they are processed in the innovation

process, they provide an innovative product and service. However, the final results

of such events in a certain sense become the primary source of the next or even

completely new innovation process. Thus, the final results obtained can also be

considered as sources of innovation potential.

It should be noted that in modern conditions, the formation of innovative

potential in the regions faces serious problems that hinder its development. In our

republic there are disproportionate opportunities for innovation and their

implementation. Thus, it is the total value of the accumulated innovation resources

that have the same quantitative and qualitative composition, which can be used with

different efficiencyadorlik depending on one or another institutional combination.

The collection of resources does not fall into the economic category until they are

used by people within the framework of certain production relations between them.

In other words, innovation potential may not be required if it is not found social

forms that can be implemented. In this regard it is necessary to study omillarni which

affects innovation potential.

Thus, in our opinion, the innovation economy in the region can be manifested

as a result of the influence of two main groups of factors: factors aimed at creating


11

conditions for the transition to the path of innovation, and factors associated with

the emergence or emergence of incentives among the subjects of scientific,

production capacity building and development, creation and introduction of

innovations. Both groups of factors under consideration can manifest themselves in

the stabilization of the economy, the creation of a competitive environment, the

preservation and development of the innovative potential of the region.

It should be noted that the factors that hinder the implementation of innovation

potential in the regions include the following:

– financial and credit (lack of credit resources, regional subsidies, low solvency

for new products, high cost of innovation, high economic risk);

– Regional Economic (lack of qualified personnel, lack of information on new

technologies and markets, immunity of regional enterprises to innovations, lack or

inefficiency of the scientific and educational system);

– organizational (lack of legislative acts that regulate and promote innovative

activities, the time when the innovation process is not clearly defined, the

undeveloped innovation infrastructure, the development of the technology market).

The solution to the problems associated with the constraints under

consideration will dramatically increase the efficiency of the use of the resources of

the region in the innovation process and will have a positive impact on the efficiency

of innovation in general.

In our opinion, for the development of innovative activity of the enterprise, the

sections that contribute to the implementation of various types of innovative

activities and form the totality of the characteristics of the enterprise, which

determine the activity for the creation and application of innovations in practice, will

be the basis. In this case, we mean ensuring the innovative activity of the enterprise,

its implementation through its innovative potential.

References:

1. Moskovtsev A.F., Terelianskii P.V., Kosenkov R.A., Velikanov V.V., Onoprienko Iu.G.,

Simonov A.B., Tsygankov V.N. Razvitie instrumentariia izmereniia innovatsionnoi aktivnosti


12

na regional'nom urovne. Modern Economics: Problems and Solutions, 2011, no. 7 (19),

pp. 53-65. (In Russ.)

2. Pavlova E.A., Smirnova L.A. Vliianie faktorov vneshnei sre-dy na formirovanie

innovatsionnogo potentsiala predpriiatiia. Fundamental'nye issledovaniia, 2015, no. 5-3,

pp. 640-644. (In Russ.)

3. Ergashev I. Increasing innovation potential and investment activity in the development of

effective entrepreneurship. Economic Archive. Svishtov, Year LXXI, Issue 4 – 2018.

4. Ergashev I., Salakhiddinov H. Foreign experience in improving the investment efficiency of

small business and private entrepreneurship. Aktualnaya nauka, International scientific

journal № 1 (42) 2021.Moscow. page 44. (In Russ).


13

Протас Вероніка Владиславівна

студентка I курсу

Харківський Національний Університет імені В. Н. Каразіна, Україна

ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК СУЧАСНА ФОРМА

ГОСПОДАРЮВАННЯ В РОЗВИНУТИХ КРАЇНАХ СВІТУ

Анотація. Зміцнення держави як суспільного інституту супроводжується розвитком її

численних функцій, зокрема економічних. Так, держава виступає зовнішньою силою, яка

реалізує економічну, політичну та юридичну владу, стає важливим дієвим суб’єктом

національної економіки. Дослідження феномену державного регулювання підприємництва

безсумнівно доводить, що воно є явищем багаторівневим та багатогранним. Знаходження

оптимальної й ефективної взаємодії державного та підприємницького секторів є актуальної

проблемою економічної дійсності. В тезах проведений аналіз державного регулювання

підприємництва в таких країнах світу як США, Японії та країнах ЄС. Зокрема, визначено

державне регулювання підприємництва як систему, що складається з конкретних елементів,

взаємодія яких визначає їх ефективність та функціональність. Питаннями державного

регулювання економіки в цілому та підприємництва зокрема досить активно займаються

такі українські вчені, як А. Бутенко, З. Варналій, О. Долгальова, С. Жарая, В. Захарченко,

Я. Кашуба, В. Кредісов, П. Круш, І. Кузнєцова, В. Литвиненко, В. Сизоненко, Т. Ткаченко та

інші. Так, вчені розглядають теоретичні та практичні аспекти регулювання національної

економіки, ролі корпорацій та державного сектору у забезпеченні її зростання ; вивчають

світовий досвід державного регулювання малого бізнесу, або ж підприємництва в

інформаційному секторі економіки, або ж в окремих країнах світу. Крім того, існує чимало як

теоретичних так і практичних питань цієї проблематики, на підставі чого можна

стверджувати, що є необхідність вивчення досвіду державного регулювання підприємництва

на світовому досвіді. Тому головною метою є аналіз державного регулювання в країнах ЄС,

Японії та США, та окрім того необхідно визначити регулювання підприємництва як систему.

Ключові слова: підприємництво, підприємницька діяльність, форма господарювання, країни,

економіка

Досвід регулювання підприємництва в країнах світу є багаторічним та

важливим. Сам підхід до такого регулювання як до системи дозволить

охарактеризувати ті моменти взаємодії держав і підприємств, які забезпечують

їх найбільшу ефективність. Здатність забезпечити сприятливі умови розвитку


14

підприємництва у необхідних обсягах виступає критерієм, що дозволить

визначити ті самі елементи регулювання підприємництва державою.

Розглядаючи цей критерій, можна сказати, що досвід регулювання

державою підприємницької діяльності в країнах світу має функціональну

направленість. У країнах ЄС історично державне регулювання прогресувало

від повної його індиферентності до сьогоднішньої ситуації безпосереднього

регулювання економіки та підприємницької діяльності. Особливо важливим

елементом регулювання цього питання в країнах ЄС є система державного

прогнозування та програмування короткострокового та середньострокового

планування. Наприклад, у Франції держава використовує саме індикативне

планування, проте державна власність та її участь у фінансовій сфері

залишаються важливим моментом його ефективності.

Модель планування розвитку Швеції передбачає насамперед поєднання

інтересів профспілок, уряду, монополій, які в свою чергу базуються на

збиранні інформації та перевірці реалістичності прогнозів і проектів, а саме з

точки зору використання національного доходу на споживання і заощадження.

Короткострокове планування у Голландії виступає у вигляді комбінації

державних бюджетів, поточних програм, що складаються щороку, та

економічного прогнозування. [6, с. 130 – 131].

Коли ж Бельгія вступила до ЄС, тоді ж політика цієї держави в

економічній сфері з’явилися нові елементи державного регулювання такі як

державні гарантії, а також кредити, крім того поява інвестиційних стимулів

теж є немало важливою. Зокрема, з’явилися податкові пільги, та почали

застосовувати систему державного планування розвитку економіки. До

прикладу, Італія важливе значення надає регулюванню тих підприємств, щодо

яких вона має певний опосередкований інтерес. До того ж ця держава має

вплив на широкий загал економічної діяльності, а зокрема і на банківську

справу, а також транспорт, комунікації та енергетику. Крім того Італія широко

застосовує державне інвестування та програми допомоги. [8, с. 101].

Податкова політика держави виступає одним із найдивніших засобів

стимулювання розвитку підприємницького сектору в країнах ЄС. У


15

Великобританії індивідуальні підприємництва не зобов’язані проходити

державну реєстрацію, а сплата податків здійснюється на підставі

декларування індивідуальних доходів членів фірми. Наприклад, якщо фірма

зареєстрована в державних органах, то вона сплачуватиме податки тоді, коли

почне активно працювати на ринку та знайде своїх споживачів. Взагалі сама

величина та кількість податків, які сплачують малі фірми є меншими, одна і

процедура оподаткування є простішою аніж для більших фірм.

Також використовується також прогресивне оподаткування прибутків

корпорацій, тобто це означає, що ставки податків для корпорацій з меншими

доходами менші, ніж для корпорацій з великими доходами [4, с. 53 – 54].

Держава стимулює створення підприємств та всебічно підтримує їх

діяльність, застосовуючи пільгові умови оподаткування. Механізм

податкових пільг широко використовується і у Франції. За допомогою такого

механізму Франція сприяє прискоренню розширенню експорту. Наприклад, є

пільги для нових на ринку акціонерних товариств і вони протягом перших

двох років не сплачують податок, на третій рік оподатковується 25% їхнього

прибутку, на четвертий – 50%, на п’ятий – 75%, починаючи із шостого року –

100% прибутку. [2, с. 67]. Також малі підприємництва крім таких пільг не

подають декларації про ПДВ, але виплачують прибуткові податки, рівень яких

залежить від сфери діяльності[5, с. 228].

У цілому система податкового стимулювання розвитку підприємництва в

економічно розвинених країнах включає різні податкові пільги і все аби

стимулювати появу новостворених підприємств та створити їм прості та

вигідні умови для існування. Також щоб стимулювати розвиток малого

бізнесу широко використовується не лише державне, а й приватне, зокрема

спонсорське інвестування. Це означає, що поруч із малою фірмою існує

велика, яка буде допомагати їй і буде зацікавлена в результатах її діяльності.

Крім того, в Німеччині створюються спеціальні фірми банками та

компаніями, що займаються страхуванням. Ці фірми беруть участь у капіталі

менших підприємств і виконують фінансування окремих розробок. Не мало

вигідним є співробітництво середніх підприємств з великими, яке є


16

організованим комерційними банками на підставі конкретних відносин. [2,

с. 57 – 58].

Розглядаючи досвід державного регулювання підприємництва в країнах

ЄС, важливо підкреслити, що концепція підтримки малого та середнього

бізнесу в них є чіткою та зрозумілою. Вона, як зазначає І. Самойлова, враховує

національні та загальноєвропейські інтереси, включає цілі та принципи такої

політики, має механізми та організаційні структури її реалізації[7,с.153–154].

На сьогодні на частку малих підприємств, що є постійно зростаючою в

економіці Великої Британії, припадає 25% всієї робочої сили. Визнаним

європейським лідером в означеній сфері є Італія – з майже 800 тис.

промислових підприємств країни та часткою 99% малих та середніх у

загальній кількості. У Німеччині та Нідерландах малий та середній бізнес

забезпечують близько 40% експорту, Італії – 25 – 30%, Франції – 20 – 25%,

Японії – 10 – 15% [5, с. 225].

Формування інфраструктури підтримки і розвитку підприємництва є

основними напрямами підтримки підприємств в країнах ЄС, окрім того туди

входить встановлення системи пільг і прозорої системи оподаткування,

наявність фінансово-кредитної підтримки та співробітництва з великими

підприємствами тощо. Однак це зовсім не означає створення вигідних умов

для малих і середніх підприємств, а скоріш є засобом вирівнювання

можливостей малих, середніх і великих підприємств в умовах конкурентної

боротьби, способом компенсації витрат підприємців від діяльності у

ризикованих сферах.

У Сполучених Штатах Америки в підприємницькій діяльності роль

держави є хоча неоднозначною, проте безперечно вагомою. Відносини між

державою та економікою характеризується розвитком від регулювання до її

делегування. Така тенденція була поширена у 70 – 80-х роках. Однак багато

вчених Америки вказують, що саме на сучасному етапі відносини

підприємництва та їх партнерство вважають шкідливим для суспільства,

виходячи з цього хоча підприємства свої рішення приймають самостійно, однак

їх діяльність скорочується, а державний вплив на цю сферу лише збільшується.


17

Така тенденція до збільшення участі держави в регулюванні

підприємництва набуває поширення [1, с. 30]. Серед основних елементів

державного регулювання підприємництва в США можна виділити такі:

1. Розгорнута система антимонопольного регулювання, в тому числі

регулювання природних монополій, яка здійснюється для захисту конкуренції

та обмеження монополістичних тенденцій.

2. Прогнозування та стратегічне планування, яке забезпечує основу для

всіх управлінських рішень, в тому числі, прогнозування в системі державного

регулювання.

3. Стимулювання передових технологій, фундаментальної науки та

проведення інноваційної політики держави, яка має на меті об’єднання

науково-технічної та інвестиційної політики. [1, с. 30].

4. Підтримка розвитку малих і середніх підприємств, що включає

пільгове оподаткування; стимулювання та фінансування науково-технічних

розробок ; здійснення фінансово-кредитної допомоги малому бізнесу через

надання малим підприємствам гарантованих позик тощо [4, с. 52 – 53; 6, с. 20;

2, с. 82 – 84].

Варто звернути увагу на практику здійснення регулювання

підприємницької діяльності в Японії. Основними функціями, які держава

використовує стимулювання, спрямування та прискорення змін в економіці.

Відносини підприємництва і країни, на відміну від Сполучених Штатів

Америки є більш співробітницькими. Серед основних елементів державного

регулювання підприємництва можна виокремити такі:

1. Довгострокове планування, яке носить індикативний характер, та

програмування національної економіки, що створює ефективні умови для

розвитку.

2. Фінансування та бюджетне субсидування фундаментальних

досліджень та програм розробки новітніх технологій, які здійснюються

державними інститутами і дослідницькими центрами разом із приватними

компаніями. Так, Японія щорічно витрачає 500 млн доларів, сприяючи 185

центрам розвитку технологій [2, с. 77 – 78; 3, с. 151 – 160].


18

3. Підтримка розвитку малого та середнього бізнесу, що включає пільгове

кредитування, підтримку технічних проектів, налагоджену інфраструктуру

підтримки малих і середніх підприємств, систему захисту від зловживань з

боку великих суб’єктів підприємництва тощо. Важливо зазначити, що малі

підприємства значно залучені у державні проекти. Так, в Японії частка малих

підприємств, які виконують урядові замовлення, становить 45%, а у

замовленнях громадських організацій країни – 32%. Останнє відображається

в тому, що на частку малих і середніх підприємств в Японії припадає близько

55% реалізованої промислової продукції, близько 60% – оптової торгівлі і

більш як 80% – роздрібної. В обробній промисловості з 6,5 млн підприємств

99% становлять малі. На малих і середніх підприємствах зайнято 39,5 млн осіб,

або 80,6% всієї робочої сили Японії [5, с. 226].

4. Захист конкурентного середовища шляхом обмеження

монополістичних тенденцій та доступу великих фірм на ринок.

5. Грошово-кредитне регулювання, в тому числі гнучке варіювання

облікової ставки, особливо під час криз в економіці [2, с. 74 – 81; 8, с. 108 –

109; 1, с. 55]. Висновки з даного дослідження і перспективи подальших

розвідок у даному напрямку.

Так, такий огляд зарубіжного досвіду дозволяє нам побачити, що дійсно

в країнах є певні відмінності у тому яку роль відіграє держава у економіці

країни, проте ці відмінності виявляються не в рівні державного регулювання,

а переважно у самих засобах, які використовуються для здійснення такого

регулювання. Крім того, є і спільні аспекти відносин між підприємствами і

державами, а саме це основні елементи системи регулювання підприємств

державами, зокрема це планування, прогнозування та програмування, що

виражаються у визначенні пріоритетних напрямів для всіх учасників процесу

в економіці. До того ж, спільною є антимонопольна конкурентна політика, яка

є одною з головних умов для підтримки підприємницького сектору та

розвитку цивілізованих конкурентних відносин між його суб’єктами, а також

слід зазначити про податкову та інвестиційну політику, яка стимулює та

підтримує розвиток виробництва взагалі, а значить і підприємництва зокрема.


19

Варто зазначити, що спільною є й інноваційна політика та стимулювання

НДДКР, що сприяє підвищенню ефективності виробництва та

конкурентоспроможності всієї економіки.

Характеризуючи основні елементи системи державного регулювання

підприємництва, можна стверджувати, що цільовою функцією прогнозування,

планування й програмування соціально-економічного розвитку країни є

обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей

економіки, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а

також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і

соціального розвитку. Другий елемент системи державного регулювання

підприємництва – антимонопольна-конкурентна політика, спрямована на

запобігання монопольній діяльності, на її обмеження та припинення, на

розвиток цивілізованих конкурентних відносин між суб’єктами.

Антимонопольна політика держави складається з двох напрямів, які

визначаються пріоритетними, зокрема це демонополізація та регулювання

діяльності монополій. Конкурентна політика спрямована ж на створення та

захист конкурентного середовища. Податкова та інвестиційна політика, як

елемент системи державного регулювання підприємництва, являють собою

діяльність держави, що спрямована на створення умов для функціонування

підприємництва шляхом використання податкових важелів, засобів грошово-

кредитного та фінансового регулювання для стимулювання або стримування

розвитку національного виробництва. Інноваційна політика та стимулювання

НДДКР спрямована на розвиток та поширення фундаментальних і прикладних

наукових досліджень, удосконалення інфраструктури галузей економіки та

окремих регіонів.

Механізм створення та поширення такої новизни складається з трьох

елементів, що характерні для всіх країн, а саме система державної підтримки

досліджень, різні джерела і форми фінансування та стимулювання підтримки

малого підприємництва.

Система програмування, планування, а також прогнозування виправляє

ринкові процеси, крім того вона направляє діяльність підприємств у сфери, що


20

є пріоритетними у державі, а також прискорює або гальмує певні аспекти

розвитку економіки держави. Антимонопольна-конкурентна політика стримує

монопольні тенденції в економічному ринку, а також сприяє певному

формуванню нормальних відносин між підприємствами, та створює певні

стимули або перепони для здійснення їх діяльності. Інноваційна політика та

стимулювання НДДКР сприяє активізації інноваційного потенціалу країни,

створює базу для забезпечення конкурентоспроможності продукції. Тому,

можна вважати, що такі елементи регулювання підприємництва відповідають

вищезазначеним критеріям, адже вони забезпечують та сприяють створенню

вигідних умов для такої діяльності як підприємницька, крім того підтримують

конкурентоспроможність великого підприємництва та відтворення малого і

середнього бізнесу.

Отже, можна зробити висновок що сам розвиток і взаємодія

вищезазначених елементів системи регулювання діяльності підприємництва

державою, забезпечить рух самої системи для досягнення сприянню розвитку

підприємництва для забезпечення його стабільного зростання. Крім того,

потрібно вказати, що в сучасній економіці нашої країни система регулювання

підприємництва державою має своєрідні особливості, зокрема вони

характеризуються недосконалим регулюванням економічної сфери та

наявністю суперечностей у відносинах між державою та підприємствами.

Варто згадати і про формальність заходів підтримки державної

підприємницької активності.

Список літератури:

1. Жаліло Я. А. Регулювання ринкової економіки: сучасний досвід розвинених країн /

Жаліло Я. А. – К.: НІСД, 1996. – 86 с.

2. Захарченко В. І. Зарубіжний і вітчизняний досвід державного регулювання економіки

для сучасної України / Захарченко В. І., Борісов О. Г., Іванищева А. В. / За ред.

В. І. Захарченко. – Одеса: Видавничий центр студія «Нігоціант», 2005 – 128 с.

3. Кашуба Я. М. Японський феномен розвитку приватного бізнесу: монографія /

Я. М. Кашуба. – Л. : Астролябія, 2009. – 272 с.

4. Комарницький І. М. Організаційно-економічні механізми розвитку підприємництва:

Монографія / Комарниць-кий І. М. – Ужгород: Вид-во «Патент», 2000. – 224 с.


21

5. Лех Г. А. Світовий досвід розвитку підприємств малого бізнесу/ Г. А. Лех,

М. М. Ільчишин, О. Я. Туркало // Науковий вісник НЛТУ України: Збірник науково-

технічних праць. – 2011. – Вип. 21.15. – С. 224–229.

6. Мельник А. Ф. Державне регулювання економіки перехідного періоду (світовий досвід

і проблеми України) / Мельник А. Ф. – Тернопіль : Збруч, 1995. – 181 с.

7. Самойлова И. А. Особенности становления и развития предпринимательства в

условиях трансформационной экономики: дис.... кандидата экон. наук: 08.01.01 /

Самойлова Ирина Анатольевна. – Х., 2001. – 196 с.

8. Саниахметова Н. А. Регулирование предпринимательской деятельности в Украине:

организационно-правовые аспекты / Саниахметова Н. А. – Одесса: [б.в.], 1998. – 305 с.

сектору: монографія / Н. Л. Шлафман; Ін-т пробл. ринку та екон.-екол. дослідж. НАН

України. – Херсон: ХНТУ, 2010. – 284 с.


22

Шаєнко Анастасія Андріївна

здобувач вищої освіти ІV курсу

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Україна

ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

НА ПІДСТАВІ ГРАФОАНАЛІТИЧНОЇ МОДЕЛІ

Традиційно з метою оцінювання фінансового стану підприємства

використовуються певні методичні підходи [1, 2]: метод фінансових

коефіцієнтів; метод абсолютних показників; рейтингове оцінювання; бальне

оцінювання; матричне оцінювання; інтегральне оцінювання; дискримінантні

моделі.

Проведений аналіз, дозволив визначити, що поширені методичні підходи

щодо оцінювання фінансового стану підприємства мають певні недоліки:

відсутність нормативних значень показників оцінювання, що враховують

особливості галуззі, в якій працює підприємство; надмірна кількість та

неоднозначність визначення показників оцінювання, їх повторення у різних

оціночних групах. Все це спричиняє труднощі в інтерпретації результатів

оцінювання фінансового стану підприємства. Тому, на нашу думку,

оцінювання фінансового стану підприємства необхідно проводити з

використанням комбінацій відомих методичних підходів, що дозволить

отримати найбільш об’єктивні результати. З цією метою пропонується

оцінювання фінансового стану підприємства на підставі побудови

графоаналітичної моделі фінансового стану, яка дозволить отримати його

порівняльну комплексну рейтингову оцінку.

У найзагальнішому вигляді графоаналітична модель має форму сфери [3,

4]. Така форма відображає всі можливі характеристики фінансового стану

підприємства. Однак, застосування на практиці потребує певного спрощення

сферичної форми задля зменшення трудомісткості, виключення дублювання

показників тощо. Пропонується побудова графоаналітичної моделі, яка

містить чотири вектори, тобто має форму квадрата. В якості векторів


23

виступають найбільш вагомі характеристики фінансового стану підприємства:

ліквідність, фінансова стійкість, рентабельність та ділова активність. Для

визначення показників оцінювання в межах кожного вектора та виключення

їх дублювання був застосований метод експертного опитування.

Опитуваним було запропоновано анкети, в яких пропонувалося

проранжувати фінансові показники (коефіцієнти) в межах кожного оціночного

вектора. Коефіцієнт конкордації отриманих думок експертів складає 0,83. На

підставі побудованої гістограми розподілу отриманих сум балів було виділено

наступні показники оцінювання фінансового стану за кожним вектором:

– рентабельність: рентабельність власного капіталу, рентабельність активів,

рентабельність продажу, рентабельність продукції, період окупності капіталу;

– ліквідність: коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності,

коефіцієнт абсолютної ліквідності;

– ділова активність: коефіцієнт оборотності активів, коефіцієнт

оборотності власного капіталу, коефіцієнт оборотності дебіторської

заборгованості, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості,

коефіцієнт оборотності запасів;

– фінансова стійкість: коефіцієнт співвідношення залученого і власного

капіталу, коефіцієнт автономії, коефіцієнт маневреності власного капіталу,

коефіцієнт фінансового левериджу.

В основу оцінювання за графоаналітичною моделлю покладається

порівнювання підприємств за кожним фінансовим показником в межах

визначених векторів з умовним еталонним підприємством або з реальним

підприємством, що має найліпші фінансові показники на ринку. Таким чином,

базою для рейтингової оцінки фінансового стану є найкращі результати,

досягнуті серед конкурентів в реальних ринкових умовах.

Оцінювання фінансового стану підприємства складається з наступних

етапів:

– вихідні дані подаються у вигляді таблиці, рядки якої відповідають

показникам оцінювання, а стовпчики – підприємствам, фінансовий стан яких

оцінюється;


24

– для кожного показника оцінювання визначається його найкраще

значення, на підставі цього підприємства ранжуються з визначенням

відповідного місця за кожним показником;

– за кожним вектором для кожного підприємства визначається сума

місць, на підставі якої визначається довжина вектора;

– будується квадрат фінансового стану підприємства та робляться

відповідні висновки.

Застосування графоаналітичної моделі фінансового стану дозволяє

виявити найбільш незадовільні аспекти фінансового стану, що потребують

уваги в першу чергу; визначити фінансові можливості підприємства у

порівнянні із його найближчими конкурентами та потенціал до їх розширення

в існуючих ринкових умовах.

Список джерел:

1. Захарова, Н. Ю. (2013). Методичні підходи щодо оцінки фінансового стану

підприємства. Збірник наукових праць ТДАУ, (2), 128-133.

2. Синькевич, Н. І. (2014). Аналіз існуючих прийомів і методів фінансового аналізу

діяльності суб’єктів господарювання. Бізнес Інформ, (4), 313-317.

3. Гончарук, О. В. & Бузовська, Г. О. (2016). Методичні положення графоаналітичної

оцінки економічного потенціалу підприємства. Глобальні та національні проблеми

економіки, (10), 302-306.

4. Мартиновський, В. С. & Кравець, В. Г. (2015). Методичні підходи до оцінки

економічного потенціалу підприємств. Економіка харчової промисловості, (3), 50-54.


25

REGIONAL ECONOMY

Гулузаде Мехин Хафиз

магистрант II курса

Азербайджанский Государственный Экономический Университет,

Азербайджанская Республика

ВЛИЯНИЕ ПАНДЕМИИ COVID-19

НА ЗАНЯТОСТЬ И РЫНОК ТРУДА

Аннотация. Распространение болезни COVID-19 серьезно влияет на рынки труда во всем

мире. Согласно недавним исследованиям, особенно те, чья производственная

деятельность занята в секторах, пострадавших от кризиса в высокой и средне-высокой

степени,сталкиваются с такими рисками, как потеря работы, пребывание в

неоплачиваемом отпуске и сокращение рабочих часов в неделю. Еще одним событием во

время пандемии стало увеличение доли тех, кто работает на дому. Хотя до пандемии

лишь небольшая часть рабочей силы работала из дома, после кризиса работа на дому

поощряется или является обязательной. Однако выполнять все профессии и работу из

дома невозможно. Государства пытаются смягчить пагубное влияние кризиса COVID-19

на экономику и рынок труда в целом, принимая беспрецедентные меры в этот период.

Хотя в разных странах они могут отличаться, глобальные меры занятости

сосредоточены в семи категориях: субсидии для неформальных или самозанятых

работников, пособия по безработице, субсидии заработной платы, новые правила труда,

субсидии на отпуск по болезни, ограничения на увольнения и субсидии на профессиональное

обучение.

Ключевые слова: COVID-19, рабочая сила, занятость, меры занятости.

Введение. Внезапное появление пандемии COVID-19 нанесло серьезный

удар по экономике, бизнесу и рабочим. Из-за отсутствия лекарства или

вакцины, разработанных против COVID-19, медицинские работники

предупреждают людей, чтобы они как можно дольше оставались дома и

поддерживали социальную дистанцию, которая предотвратит передачу

болезни. Многие правительства по всему миру также ограничивают доступ в


26

рестораны, театры, некоторые торговые точки и другие второстепенные

предприятия, чтобы уменьшить контакты людей друг с другом в группах.

Многие другие предприятия закрываются добровольно, чтобы защитить своих

сотрудников и здоровье населения в целом.

Закрытие рабочих мест приводит к быстрым и серьезным затруднениям в

хозяйственной деятельности предприятий и самозанятых лиц, ставя их на

грань банкротства. Предприниматели, которые продолжают свой бизнес, с

большим количеством проблем остаются наедине, поскольку ожидается, что

восстановление будет неопределенным и медленным, даже если правила

социальной дистанции начнут отменяться.Колебания в экономике, вызванные

этими экстраординарными событиями, заставляют тысячи людей во многих

странах сталкиваться с потерей работы и доходов и потенциально серьезным

увеличением безработицы на глобальном уровне.

Это исследование суммирует влияние кризиса на рабочую силу и труд в

свете недавно сформированной литературы, которая впервые началась с

пандемии COVID-19. Для этого сначала с помощью МОТ (2020) обсуждаются

отрасли, наиболее пострадавшие от объемов производства после кризиса

COVID-19. Соответственно, оптовая и розничная торговля, производство,

недвижимость, административные и вспомогательные услуги, жилье и

общественное питание; производственная деятельность - это отрасли,

наиболее пострадавшие от кризиса, вызванного пандемией. Те, кто занят в

секторах, сильно или умеренно-серьезно пострадавших от кризиса,

сталкиваются с большими рисками, такими как потеря работы, пребывание в

неоплачиваемом отпуске и сокращение своего еженедельного рабочего

времени. Однако прогнозируется, что последствия кризиса больше затронут

одни группы работников, чем другие. Работодатели и самозанятые на малых

предприятиях, те, кто занят в неформальной экономике, и те, кто работает в

статусе временных работников (сезонные работники или работники с

контрактом менее года); Утверждалось, что кризис COVID-19 еще больше

повлиял на них из-за потери доходов и рабочих мест.


27

В ходе исследований было обнаружено, что работа в сфере

профессиональных, научных и технических услуг, управления компаниями и

предприятиями, образовательных услуг, финансов и страхования - это работа,

которую можно выполнять из дома. Работа в сфере транспорта и хранения,

строительства, розничной торговли, сельского и лесного хозяйства,

рыболовства, проживания и общественного питания является наименее

возможной из дома. Кроме того, среди выводов было обнаружено, что темпы

работы, которую можно выполнять из дома, различаются в развитых и

развивающихся странах.

Наконец, в исследовании резюмируются меры по обеспечению

занятости, принятые правительствами для смягчения пагубных последствий

кризиса COVID-19 на рынке труда, и сравниваются меры в отдельных

странах с использованием Всемирного банка (без даты). Соответственно,

можно видеть, что меры по обеспечению занятости плотно разделены на семь

категорий: поддержка незарегистрированных или самозанятых работников,

пособия по безработице, субсидии на заработную плату, новые правила

труда, субсидии на отпуск по болезни, ограничение на увольнение и

субсидии на профессиональное обучение. Как и другие экономические меры,

меры, принимаемые для трудоустройства, также различаются от страны к

стране. Даже в случае аналогичных категорий мер наблюдается, что

содержание поддержки изменяется в соответствии с выделенными на них

бюджетами.

Влияние пандемии на рынок труда. Распространение COVID-19

серьезно влияет на предложение и спрос на рабочую силу на различных

рынках труда по всему миру. Чтобы предотвратить распространение

эпидемии, государства закрывают свои границы, а запреты, налагаемые

мерами по ограничению мобильности людей внутри, вызывают ограничение

экономической деятельности. Сокращение одних рабочих мест и временное

или постоянное закрытие других приводит к снижению спроса на рабочую

силу. Кроме того, сокращается предложение рабочей силы, поскольку


28

пандемия COVID-19 угрожает здоровью рабочих и ограничивает их

мобильность. В результате всего этого миллионы сотрудников во всем мире

несут убытки и теряют работу (BBC News, 2020).

В таблице 1 перечислены секторы экономики с точки зрения

экономической активности и уровней производства, затронутых пандемией.

Соответственно, не ожидается, что кризис COVID-19 сильно повлияет на

деятельность в области здравоохранения и социальных услуг, деятельность

которой имеет жизненно важное значение, а также на производственную

деятельность в сфере образования, государственного управления и

государственных услуг. Однако производственная деятельность в некоторых

секторах серьезно пострадала от кризиса из-за ограничительных мер,

принимаемых правительствами, снижения спроса на товары и услуги или

отсутствия доступа к необходимым производственным ресурсам.

Оптовая и розничная торговля, обрабатывающая промышленность,

недвижимость, административные и вспомогательные услуги, секторы

размещения и общественного питания - это отрасли, наиболее пострадавшие

от кризиса, вызванного пандемией. Искусство, развлечения, отдых, спорт и

другие услуги, а также транспорт, складское хозяйство и связь - вторая группа

секторов, наиболее пострадавших от пандемии.

Не все отрасли экономики затронуты кризисом COVID-19 на одинаковом

уровне. Точно так же кризис не затронул каждый бизнес и каждого сотрудника

в каждом секторе в одинаковой степени. Утверждается, что последствия

кризиса больше сказываются на одних группах работников, чем на других.

Первая из этих групп - это работодатели и самозанятые на малых

предприятиях (предприятия с 2-9 сотрудниками). Под вопросом, что они

интенсивно работают в таких секторах, как розничная торговля, жилье и

питание, производственная деятельность которых наиболее пострадала от

кризиса. Хотя малые предприятия, особенно в странах с низким и средним

уровнем доходов, интенсивно создают рабочие места, их доступ к пакетам

финансовой поддержки, объявленным государствами в связи с пандемией,

является низким (МОТ, 2020).


29

Таблица 1

Степень воздействия кризиса COVID-19 на секторы

Секторы Объем производства, пострадавший от

кризиса Ковид-19

Оптовая и розничная торговля Высоко

Производство Высоко

Недвижимость;административно-

вспомогательная деятельность

Высоко

Услуги по проживанию и питанию Высоко

Искусство, развлечения, досуг, спорт и другие

услуги

Средне-Высоко

Транспорт, хранение и связь Средне-Высоко

Строительство Средне

Финансовые и страховые услуги Средне

Добыча полезных ископаемых Средне

Сельское, лесное и рыбное хозяйство Низко-Средне

Здоровье человека и социальная работа Низко

Образование Низко

Государственное управление и оборона;

обязательное социальное страхование

Низко

Коммунальные услуги (производство и

распределение электроэнергии, газа)

Низко

Источник: МОТ (2020).

Точно так же те, кто занят в неформальной экономике, на которую

приходится около 70% рабочей силы в развивающихся странах, относятся к

группам, наиболее пострадавшим от кризиса COVID-19 (Гердин и Колев,

2020). Большинство из них не могут работать из дома. Прогнозируется, что

потеря дохода, вызванная кризисом, будет довольно высокой для этой группы

(МОТ, 2020). Помимо потери дохода, отсутствие социальной защиты лиц,

занятых в неформальном секторе, отсутствие условий труда в соответствии с

социальной дистанцией и другими правилами гигиены во время работы,

делают их более уязвимыми для пандемии.

При рассмотрении последствий кризиса утверждается, что временных

работников (сезонных работников или работников с контрактами менее года)

следует рассматривать отдельно от постоянных работников, включая тех, кто

работает в гиг-экономике, и независимых работников. Хотя эти работники

составляют 7% рабочей силы во всем мире, они составляют примерно 10%

рабочей силы в секторах, которые сильно пострадали от кризиса, таких как


30

жилье (Jolevski & Muzi, 2020). В конце марта 2020 года более 60% временных

работников в Великобритании заявили, что их заработок на этой неделе был

ниже, чем их заработок на любой данной неделе (Adams-Prassl et al., 2020).

Несмотря на такие негативные моменты, эти работники, как и постоянные

работники, в основном не зависят от мер занятости и систем социального

обеспечения, введенных в действие штатами в этот период, и, как правило,

имеют более сложный доступ к социальной защите.

Меры,принятые в области занятости. Когда мы смотрим на практику в

разных странах, примерами поддержки неформальных или самозанятых

работников являются использование пособий по безработице для лиц,

входящих в эту группу, даже если они обычно не включаются, или

субсидирование их прямых потерянных заработков за счет денежной помощи.

Пособия по безработице - это поддержка, которая включает всех безработных,

получающих пособие, или государства, осуществляющие прямые денежные

выплаты всем безработным. Субсидии на заработную плату в качестве

альтернативы прямой денежной помощи сотрудникам представляют собой

поддержку, которая включает выплату всех или части статей, таких как

заработная плата и взносы, которые должны выплачиваться работодателем.

Субсидии на заработную плату, по-видимому, являются наиболее широко

применяемой поддержкой среди мер по обеспечению занятости (Всемирный

банк). Новые условия труда - это меры, которые включают в себя предложение

сотрудникам возможности сократить свое рабочее время на предприятиях,

испытывающих экономические трудности из-за кризиса, и, как правило,

применение короткой работы на всех предприятиях.

В таблице 2 показаны данные о мерах занятости, применяемые в

некоторых выбранных странах (Азербайджан, Германия, США,

Великобритания, Китай, Япония, Испания и Россия). Как и другие

экономические меры,меры, принятые в отношении занятости, отличаются от

страны к стране. Даже в том случае, когда применяются меры аналогичной

категории, содержание поддержки также варьируется в зависимости от

бюджетов, выделенных на них.


31

Таблица 2

Меры занятости в условиях кризиса, связанного с COVID-19

Страны

Меры Азербайджан США Англия Китай Япония Испания Россия

Для

незарегистрированн

ых или самозанятых

работников

служба поддержки

✔ ✔ ✔ ✔ ✔

Пособие по

безработице ✔

Субсидии на

заработную плату

✔ ✔ ✔ ✔

Новые условия

работы

✔


больничный ✔ ✔ ✔ ✔ ✔ ✔

Ограничение

увольнения

✔


профессиональное

обучение

✔

В Азербайджане также применяются три из семи категорий мер

занятости. В рамках этих мер были расширены короткие правила работы,

чтобы работодатели не увольняли сотрудников. Работодатели должны

выплачивать 60% заработной платы на срок до 12 месяцев, а взносы на

социальное обеспечение также оплачиваются государством. В течение этого

периода короткое пособие на работу было расширено,чтобы включить

субподрядчиков. Были приняты меры для оказания прямой денежной помощи

самозанятым и независимым сотрудникам и компенсации потери дохода,

которую они испытывают. Также существуют правила, согласно которым

работники, которые не могут работать, также продолжают получать зарплату

и покрывать эту стоимость государством. В случае болезни первые шесть

недель была выплачена полная заработная плата, а затем организована оплата

работникам в соответствии с правилами отпуска по болезни (Всемирный

банк,без даты).

Меры занятости также ограничены в США, где нет системы

здравоохранения, охватывающей всех граждан. В соответствии с мерами


32

работодатели с пятью сотнями или менее сотрудников должны предоставлять

оплачиваемый отпуск определенным сотрудникам по мере необходимости с

временным расширением закона о семейном и медицинском отпуске, а также

предоставлять оплачиваемый отпуск в случае болезни. Штат Нью-Йорк также

предлагает малым предприятиям с менее чем пятью сотрудниками пособие на

покрытие 40% расходов на заработную плату в течение двух месяцев, чтобы

они не увольняли своих сотрудников. В Сан-Франциско также

предоставляется денежная помощь в размере 10 000 долларов США, чтобы

выплачивать зарплату и арендную плату предприятиям с менее чем пятью

сотрудниками. Новый ресурс был передан для оплачиваемых субсидий на

отпуск по болезни с помощью нового правила, принятого в Конгрессе США.

Соответственно, работникам будет предоставлен бесплатный тест COVID-19,

оплачиваемый отпуск по болезни, который будет ограничен двумя неделями,

а тем, у кого есть ребенок, оплачиваемый отпуск по болезни на срок до 3

месяцев. Также был организован оплачиваемый отпуск для сотрудников,

обеспечивающих уход от COVID-19. Те, кто работает в экономике концерна,

и самозанятые также смогут воспользоваться этими правилами за счет

налогового вычета (Всемирный банк,без даты).

В Англии, одной из европейских стран, наиболее пострадавших от

пандемии COVID-19, применяются три типа мер по обеспечению занятости. В

рамках этих мер компании и организации смогут подавать заявки на

получение субсидий от государства для покрытия заработной платы

работников, которые не могут работать, но не были уволены в результате

закрытия своих рабочих мест. Предполагается, что грант покроет 80%

заработной платы рабочих (всего до 2500 фунтов стерлингов). Кроме того,

начиная с июня и в течение как минимум трех месяцев, до 80% потерь

операционных доходов самозанятых лиц будет покрываться государством. В

течение этого периода вся стоимость 14 дней оплачиваемого отпуска по

болезни для каждого сотрудника будет возвращена государством

работодателю. Аналогичным образом, люди, у которых диагностирован

COVID-19 или которые не могут работать, потому что они изолировали себя


33

дома по совету Министерства здравоохранения, будут охвачены правилами

оплачиваемого отпуска по болезни (Всемирный банк, без даты).

Видно, что три меры по обеспечению занятости были реализованы в

Китае, где впервые появилась болезнь COVID-19. Соответственно, для

компаний, в которых занято менее 30 человек, процент увольнений ограничен

20%. Кроме того, увеличены субсидии на профессиональное обучение. Также

существуют некоторые региональные стимулы для поддержки компаний в

прохождении профессионального обучения в Интернете. МСП в Пекине и

Шанхае получают субсидии на профессиональное обучение и приобретение

услуг телеработы, пока их деятельность приостановлена.

Китайское правительство также поощряет использование фонда по

безработице для субсидирования заработной платы, введенных провинциями.

Наконец, для всех трудящихся, которые не могут работать, особенно из-за

болезни или на карантине, предусмотрены гарантии дохода (Всемирный банк,

без даты).

Видно, что в Японии внедрены три меры по обеспечению занятости,

которые, как утверждается, успешно предотвращают распространение

болезни COVID-19. Ожидается, что с помощью запланированной субсидии в

этом объеме государство покроет две трети оплачиваемых отпускных

расходов работодателя из МСП или половину для крупного предприятия.

Объем субсидий на заработную плату был расширен для фирм, которые

сократили свою деятельность, чтобы они могли сохранить занятость, и

сотрудников, которые не могут работать из-за болезни или выполнения

семейных обязанностей. Кроме того, государственная поддержка

предоставляется самозанятым и независимым сотрудникам в размере до 41

доллара на человека.

В Испании, которая является одной из стран, наиболее пострадавших от

пандемии в Европе, применяются три типа мер по обеспечению занятости. В

этом контексте были приняты правила, которые дают работникам право

корректировать свое рабочее время в случаях, когда им необходимо оказывать

услуги по уходу за семьей, и сокращать его на 100% при необходимости. С


34

помощью другого правового регулирования работники будут оцениваться в

статусе временной нетрудоспособности в случае, если они находятся под

карантином или заражены.

Это право предоставляется каждому работнику, зарегистрированному на

свой счет или в любой программе социального обеспечения. Оплачиваемый

отпуск по болезни начинается после этой даты. Кроме того, люди, которые

работают за свой счет и вынуждены закрыть свои рабочие места или чьи

рабочие места сокращены на 70%, смогут получить специальную помощь на

этот период (Всемирный банк, без даты).

Наконец, две меры по обеспечению занятости применяются в России. В

рамках этих мер на повестке дня стоит увеличение выплат по болезни. К концу

этого года выплаты за отпуск по болезни будут равны минимум одной

минимальной заработной плате в месяц (152 доллара США). Кроме того,

потеря дохода самозанятых и независимых сотрудников во время карантина

будет компенсирована государством. В этом контексте правительство

выделило бюджет, соответствующий примерно 1,2% ВВП, на экономические

меры, включая меры по обеспечению занятости

Выводы. Замечено, что миллионы работников на различных рынках

труда по всему миру серьезно пострадали от пандемии из-за потери работы и

доходов в результате распространения COVID-19. Чтобы предотвратить

распространение эпидемии, государства закрывают свои границы, а запреты,

налагаемые мерами по ограничению мобильности людей внутри, вызывают

ограничение экономической деятельности. Некоторые рабочие места

сокращаются, другие временно или навсегда закрываются. Все это приводит к

снижению спроса на рабочую силу. Кроме того, сокращается предложение

рабочей силы, поскольку пандемия COVID-19 угрожает здоровью рабочих и

ограничивает их мобильность. (Всемирный банк, без даты).

Те, кто занят в секторах, особенно пострадавших от кризиса, на высоком

и средне-высоком уровне; Они сталкиваются с такими рисками, как потеря

работы, пребывание в неоплачиваемом отпуске и сокращение рабочих часов в

неделю. Не все отрасли экономики затронуты кризисом COVID-19 на


35

одинаковом уровне. Точно так же кризис не затронул все предприятия и

каждого сотрудника в одинаковой степени. Исследования показывают, что

последствия кризиса для одних групп работников сильнее, чем для других. По

этой причине пакеты поддержки занятости, объявленные штатами после

пандемии, должны быть расширены, чтобы включить эти группы, если они не

охватывают их.

Список литературы

1. Adams-Prassl, A., Boneva, T., Golin, M., & Rauh, C. (2020, April 8). The largе and unequal

impact of COVID-19 on workers. Дата доступа: 5 Мая 2020, https://voxeu.org/article/large-

and-unequal-impact-COVID-19-workers

2. AppsJobs. (n.d.). Coronavirus vs. Gig Economy - Many Left Jobless - Blog. Дата доступа:

15.05.2020, https://www.appjobs.com/blog/coronavirus-effect-on-gig-economy

3. BBC News. (2020, May 19). Sunak: No guarantee of quick economic bounceback. Дата

доступа 15.05.2020, https://www.bbc.com/news/business-52719230

4. Brenan, B. M. (2020, April 3). U.S. Workers Discovering Affinity for Remote Work. Дата

доступа: 5 Мая 2020, https://news.gallup.com/poll/306695/workers-discovering-affinity-

remote-work.aspx

5. Desilver, D. (2020, March 21). How many people work home? Дата доступа: 5 Мая 2020,

https://www.weforum.org/agenda/2020/03/working--home-coronavirus-workers-future- of-

work/

6. Dingel, J., & Neiman, B. (2020). How many jobs can be done at home? COVID Economics-

Vetted and Real-Time Papers, 3 April (1), 16–25. https://cepr.org/sites/default/files/news/

COVIDEcon1%20final.pdf

7. ILO. (n.d.). Country policy responses (COVID-19 and the world of work). Дата доступа: 12 Мая

2020, https://www.ilo.org/global/topics/coronavirus/country-responses/lang-- en/index.htm

8. ILO. (2018, August 21). Helping the gig economy work better for gig workers. Дата доступа:

5 Мая 2020, https://www.ilo.org/washington/WCMS_642303/lang--en/index.htm

9. ISER. (2020, April 18). New analysis of the impact of lockdown on UK jobs - Institute for

Social and Economic Research (ISER). Дата доступа: 5 Мая 2020,

https://www.iser.essex.ac.uk/2020/04/18/new-analysis-of-the-impact-of-lockdown-on-uk-

jobs?mod=article_inline

10. Jolevski, F., & Muzi, S. (2020, April 8). Supporting vulnerable temporary workers and

businesses coping with coronavirus challenges. Дата доступа: 5 Мая 2020,


36

https://blogs.worldbank.org/developmenttalk/supporting-vulnerable-temporary-workers-

and-businesses-coping-coronavirus

11. Vyas, M. (2020, May 25). Covid-19 crisis: Unemployment rate remains high at 24.3% amid

lockdown. Дата доступа: 25 Мая 2020, https://www.business-

standard.com/article/opinion/job-losses-may-have-narrowed-120052500549_1.html

12. World Bank. (n.d.). Workbook: SME-COVID19. Дата доступа:12 Мая

2020, https://dataviz.worldbank.org/views/SME- COVID19/Overview?:embed=y&:isGuest

RedirectVizportal=y&:display_count=n&:showAppBanner=false&:origin=viz_share_link&:

showVizHome=n


37

INTERNATIONAL ECONOMICS AND INTERNATIONAL RELATIONS

Гусейнова Гульнар Гурбан кызы

Преподаватель Бакинского Государственного Университета,

Азербайджанская Республика

НАУЧНО-ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ВЗГЛЯДЫ НА УВЕЛИЧЕНИЕ

ЭКСПОРТНОГО ПОТЕНЦИАЛА И ЕГО СТИМУЛИРОВАНИЕ

Аннотация. Наличие экспортного потенциала обусловлено тем, что цена товара или

услуги на внутреннем рынке ниже, чем цена на международном рынке. При оценке

экспортного потенциала следует рассчитать норму рентабельности и принять во

внимание при продаже продукта на международном рынке. Комплексный подход к

понятию экспортного потенциала обусловлен взаимодействием и влиянием ряда важных

параметров.

Вопросы, связанные с природой экспортного потенциала и его развитием,

комментировались в ряде международных теорий. Теория международной торговли

характеризует обмен товарами и услугами между странами. Международные торговые

отношения имеют исключительное значение не только в экономической сфере, но и в

построении внешней политики. Поэтому при установлении внешнеторговых отношений в

любой стране они основываются в первую очередь на различных экономических моделях

импорта и экспорта с учетом политического и экономического статуса самих себя и

стран, в которых они ведут торговлю.

Ключевые слова: экспортный потенциал, комплексный подход к экспортному потенциалу,

теории международной торговли, теория абсолютных преимуществ, теория

сравнительных преимуществ.

Одна из составляющих экономического потенциала страны - ее

экспортный потенциал. Экспортный потенциал означает способность

производить товары и услуги в количествах и качестве, отвечающих

потребностям международных потребителей, с полным использованием

внутренних возможностей. Одним из важнейших условий экспортного


38

потенциала является наличие необходимого уровня спроса на продукцию на

внешних рынках. Наличие экспортного потенциала обусловлено тем, что цена

товара или услуги на внутреннем рынке ниже, чем цена на международном

рынке.

Вопросы, связанные с природой экспортного потенциала и его развитием,

комментировались в ряде международных теорий. Теория международной

торговли характеризует обмен товарами и услугами между странами.

Международные торговые отношения имеют исключительное значение не

только в экономической сфере, но и в построении внешней политики. Поэтому

при установлении внешнеторговых отношений в любой стране они

основываются в первую очередь на различных экономических моделях

импорта и экспорта с учетом политического и экономического статуса самих

себя и стран, в которых они ведут торговлю. При построении таких моделей

используются многие важные экономические теории. Сегодня эти теории

играют важную роль в регулировании внешнеэкономических связей страны,

разработке экспортных стратегий, появлении современных теорий

международной торговли.

Меркантилизм можно назвать первой теорией, которая попыталась

объяснить различные аспекты внешней торговли. Эта теория сформировалась

во время крушения феодальной системы и усиления национальных

государств. Меркантилисты отметили, что экономическая система -

производственный сектор - состояла из сельскохозяйственного сектора и

иностранных колоний. По их мнению, важнейшими субъектами

экономической системы были купцы. Согласно этой теории, сила любой

страны должна измеряться золотом и другими драгоценными металлами,

которыми она обладает. Меркантилисты видели в государственной казне

основу экономической и политической мощи страны. Золото и другие

драгоценные металлы считались источником богатства страны.

Вклад меркантилистов в теорию международной торговли неоспорим.

Они впервые отметили важность внешней торговли для экономики страны и

описали концепцию платежного баланса в современной экономике. Идеи


39

меркантилистов также дали толчок развитию классической школы.

Ограниченность их взглядов заключалась в том, что сторонники этой теории

считали, что обогащение одной страны возможно только в том случае, если

другая станет бедной. Из-за этих ограничений он потерял свои позиции и стал

уступать место сторонникам свободной торговли. Эта задача была возложена

на классическую школу. Адам Смит, основатель Классической школы

политической экономии, дал понять, что главной задачей должно быть не сбор

золота, а развитие производства на основе разделения труда. Этого можно

добиться лучше, когда субъекты будут полностью экономически свободными,

то есть обеспечена свободная конкуренция. Согласно Смиту, совокупное

мировое богатство нестабильно. Внешняя торговля, основанная на

международном разделении труда, в конечном итоге приводит к увеличению

мирового производства. Другими словами, две страны, которые торгуют друг

с другом, достигают более высокого уровня жизни за счет достижения более

высоких уровней производства и потребления в результате международного

разделения труда.

Согласно концепции, разработанной А. Смитом в его работе и названной

теорией «абсолютных преимуществ», страны экспортируют товары, которые

они производят, по более низким ценам и импортируют товары,

произведенные другими странами, по более низким ценам. Страны, с другой

стороны, должны специализироваться на производстве товаров, в которых они

имеют абсолютное преимущество, и участвовать в экспорте этих товаров.

Товары других стран должны быть импортированы. Основоположник

классической теории также пытался доказать в своей работе, что внешняя

торговля стимулирует рост производительности труда. По его словам, это

было сделано за счет расширения внешнеторгового рынка за пределы

национальных границ. Таким образом, экспорт является положительным

фактором для экономики страны, поскольку экспорт предусматривает

продажу излишков продукции, которая не может быть реализована на

внутреннем рынке. С другой стороны, экспортные субсидии, по сути,

приводят к росту внутренних цен, потому что они представляют собой налог,


40

взимаемый с населения, и поэтому их следует отменить. Вслед за А. Смитом

теорию «сравнительного преимущества» разработал другой видный

представитель классической школы Давид Рикардо, развивая положения

теории абсолютных преимуществ. Основа этой теории настолько прочна, что

даже в наше время считается, что сравнительные преимущества составляют

основу международной торговли. По мнению Д. Рикардо, отразившего

положения этой теории в своей книге «Принципы политической экономии и

налогообложения», было бы неправильно объяснять международную

торговлю только на основе абсолютных преимуществ. Объясняя

целесообразность международного разделения труда на основе принципа

сравнительного преимущества, он доказал, что торговля между двумя

странами выгодна каждой из них, даже если одна из них не имеет абсолютного

преимущества перед другой. Согласно теории сравнительных преимуществ,

если страны специализируются на производстве товаров, которые они могут

производить по более низким ценам, чем другие страны, то торговля будет

взаимовыгодной. В этом случае не имеет значения, действительно ли

производство в одном из них будет более эффективным, чем в другом.

Рикардо объяснил свою теорию на примере торговли между двумя странами.

Он определил критерии международной специализации и показал, насколько

возможен и желателен обмен между двумя странами. По его словам, если

каждая страна специализируется на производстве товаров, которые имеют

большее преимущество, это будет более выгодно для этой страны.

Следовательно, поскольку производство одного и того же товара по разным

ценам является предпосылкой для международной торговли, каждой стране

было бы целесообразно специализироваться на производстве товаров с более

низкими затратами, чем другие товары.

В XIX веке, в результате подавления теории трудовой стоимости

различными вариантами теории факторов производства, представители

неоклассической школы, последователи классики, начали объяснять

международную торговлю через теорию факторов производства.

производство. На тот момент было выдвинуто множество вариантов.


41

Шведские экономисты-неоклассики Эли Хекшер и его ученик Бертил Олин

разработали новую концепцию, которая позже стала известна как теория

соотношения факторов производства. Эта теория основана на очень простом

и рациональном утверждении. Основная идея, защищаемая в теории, состоит

в том, что если страна богата каким-либо фактором производства, она будет

иметь сравнительное преимущество перед товарами, для которых требуется

больше этого фактора, то есть она будет производить их дешевле и

специализироваться в этой области. Предположим, что в любой стране

избыток рабочей силы. В такой стране трудоемкие товары обычно

производятся дешевле. Также ожидается, что капиталоемкие товары будут

производиться дешевле в странах, богатых капиталом. Эта теория, иногда

называемая теорией Хекшера-Олина, основана на ряде исходных

предположений, таких как теория абсолютного и сравнительного

преимущества. Многие из этих исходных предположений совпадают с

исходными предположениями теорий предпочтения. Таким образом, это

показывает, что в торговле участвуют две страны и два товара. Однако один

из товаров трудоемкий, а другой капиталоемкий. С другой стороны, теперь

существует не один, а два фактора производства, и каждая страна в разной

степени обеспечена этими факторами производства. Теория стоимости труда

по существу не отрицается, но отмечается, что помимо труда в создании

стоимости участвуют и другие факторы производства. В то же время показано,

что страны не могут полностью специализироваться на производстве какого-

либо товара, а технологии, доступные в обеих странах, одинаковы. Таким

образом, основные исходные предположения теории соотношения факторов

производства - это различная интенсивность использования факторов на

разных товарах и различное предложение факторов разными странами, или

полнота факторов. Теоретически международный обмен - это уже обмен

факторами с редкими факторами. Другими словами, страна должна

экспортировать товары, которые она производит, используя факторы, которых

у нее больше, и импортировать продукты, которые она производит, используя

факторы, которых у нее меньше и которых она чувствует нехватку. Таким


42

образом, теорема Хекшера-Олина идет на шаг дальше теории сравнительного

преимущества, показывая, что торговля основана на сравнительном

преимуществе, и в то же время определяет причину сравнительного

преимущества. Это связано с тем, что страны обеспечены разными факторами

производства. Как и преемники Рикардо, Хекшер и Олин отрицательно

относились к различным ограничениям, которые затрудняли перемещение

факторов производства между странами. В результате торговли

относительные цены на биржевые товары имеют тенденцию выравниваться.

Общая слабость всех классических и неоклассических теорий

международной торговли состоит в том, что они должны подчиняться ряду

ограничений и исходных предположений, чтобы быть подтвержденными на

практике. Поэтому во второй половине двадцатого века экономисты искали

новые теории, объясняющие различные аспекты международной торговли.

Список источников:

1. Michael E. Porter, The Competitive Advantage of Nations, Free Press, 1990.

2. Ohlin B. (1933), International and Interregional Trade, Harvard University Press.

3. Ricardo D. (1817), On the Principles of Political Economy and Taxation, Ed. R.M. Hartwell

(1971), Pelican Classics.

4. Robert B. EKELUND. JR, Robert F. HEBERT, A History ot Economic Theory and Method,

a.g.e.


43

Чернуха Олександр Васильович

кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри суспільних наук

Харківський національний медичний університет, Україна

Олефіренко Анна Сергіївна

студентка I курсу


УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ

ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ

Питання інтеграції України до Європейського Союзу не втрачають

актуальності вже близько 20 років, з тих часів, коли політика нашої держави

стала спрямовуватися на поширення загальноєвропейських цінностей, й

політика країн Європейського Союзу була зорієнтована на лібералізацію

візового режиму з Україною, а також на укладання угод про асоціацію та

створення зон вільної торгівлі. З 2003 року питання європейської інтеграції

піднімаються в політичних обговореннях, стають ключовими при прийнятті

багатьох політичних рішень і потребують додаткової уваги у сучасних

дослідженнях.

Узгодження Угоди, її підписання та ратифікація - складний процес, який

розпочався у вересні 2007 року, коли відбулися перші переговори. Метою цієї

Угоди мали стати створення зони поглибленої та всеосяжної вільної торгівлі

між Україною та ЄС, посилення співробітництва у політичній і економічній

сферах, доступ українських суб'єктів підприємницької діяльності до

внутрішнього ринку ЄС, а також адаптація українського законодавства до

права ЄС [1]. За чотири роки підготовки Угоди було здійснено 21 раунд

переговорів, й 11 листопада 2011 року всі положення було узгоджено.

Визначна подія - офіційне оголошення про завершення переговорів - сталася

19 грудня 2011 року під час 15 саміту Україна – ЄС [2]. Отже, цьогоріч

відбудеться 10 років з дня завершення переговорів щодо укладання документа

під назвою “Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та


44

Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і

їхніми державами-членами, з іншої сторони” [3]. Слід зазначити, що процес

підписання й парафувації Угоди виявився також непростим: у 2012 році

Україна парафувала розділ Угоди, який стосується поглибленої та всеосяжної

зони вільної торгівлі, 21 березня 2014 року - політичний розділ й 27 червня

2014 року - повний текст. Угода була ратифікована Верховною Радою, і тільки

1 вересня 2017 року Угода набула повної юридичної чинності після її

ратифікації парламентами всіх 28 держав-членів ЄС [4].

Текст Угоди розміщений у вільному доступі на офіційному сайті Верховної

Ради України [3] і складається із 486 статей, що займають понад тисячу сторінок,

43 додатки, і 3 протоколи. Статті Угоди поєднані у 7 розділів [3].

Найбільший розділ Угоди - четвертий, який який стосується торгівлі та

питань, пов’язаних з торгівлею – створення так званої поглибленої та

всеохоплюючої зони вільної торгівлі [5, с.7]. Цей розділ охоплює такі основні

сфери: торгівля товарами, в т.ч. технічні бар’єри в торгівлі; інструменти

торговельного захисту; санітарні та фітосанітарні заходи; сприяння торгівлі та

співробітництво в митній сфері; адміністративне співробітництво в митній

сфері; правила походження товарів; торговельні відносини в енергетичній

сфері; послуги, заснування компаній та інвестиції; визнання кваліфікації; рух

капіталів та платежів; конкурентна політика (антимонопольні заходи та

державна допомога); права інтелектуальної власності, в т.ч. географічні

зазначення; державні закупівлі; торгівля та сталий розвиток;

транспарентність; врегулювання суперечок [1].

Метою зони вільної торгівлі є лібералізація взаємного доступу до товарів

та послуг, а також узгодження українських правил та норм ЄС. Зона вільної

торгівлі має забезпечити поступову інтеграцію економіки України до

внутрішнього ринку ЄС. Як зазначено в статті 55 Угоди, Сторони шукають

шляхи визначення, розвитку та заохочення торгівлі, сприяючи:

– посиленню співробітництва шляхом обміну інформацією, досвідом і

даними; з метою покращення якості технічних регламентів, стандартів,

тестування, ринкового нагляду та акредитації.


45

– сприяння розвитку якісної інфраструктури систем стандартизації,

метрології, акредитації, оцінки відповідності та ринкового нагляду в

Україні;

– підтримці участі України у роботі відповідних європейських

організацій;

– пошуку шляхів подолання бар’єрів у торгівлі, що можуть виникнути;

– координації позицій у міжнародній торгівлі та регуляторних

організаціях, зокрема СОТ і Європейська економічна комісія Організації

Об’єднаних Націй [3].

В Угоді велика увага приділяється питанням дотримання прав

інтелектуальної власності. Метою глави 9 “Інтелектуальна власність” є

спрощення створення і комерційного використання інноваційних продуктів та

продуктів творчої діяльності на території Сторін, а також досягнення

належного та ефективного рівня охорони і захисту прав інтелектуальної

власності [3]. Окремі статті Угоди присвячені визначенню строків охорони

авторського права на на кінематографічні або аудіовізуальні твори,

літературні або художні твори, комп’ютерні програми і бази даних, критичні

та наукові публікації, фільми, фотографії, патенти на винаходи тощо.

Висвітлимо основні положення Угоди щодо охорони авторських прав:

– права автора літературного або художнього твору є чинними протягом

життя автора і 70 років після його смерті, незалежно від дати оприлюднення

твору (стаття 162);

– строк охорони авторського права на кінематографічні або

аудіовізуальні твори спливає не раніше, ніж через 70 років з дати смерті

останньої особи, які визначені як автори або співавтори твору (стаття 162);

– строк дії прав виконавців спливає не раніше, ніж через 50 років від дати

виконання (стаття 164);

– максимальний строк охорони критичних та наукових публікацій творів,

які стали загальним надбанням становить 30 років від дати, коли твір був

вперше правомірно опублікований (стаття 166).


46

– виконавці мають виключне право дозволяти або забороняти запис

(фіксацію звуків та зображень або їх відтворень за допомогою відповідного

пристрою) своїх виконань (стаття 169);

– комп’ютерні програми охороняються у такому самому обсязі, як і

літературні твори, за умови, якщо вони є оригінальними, є продуктом

інтелектуальної творчості автора (стаття 181).

– автори мають виключне право дозволяти або забороняти будь-яку

форму публічного розповсюдження своїх твторів шляхом продажу або іншим

чином (стаття 171).

– сторони надають виключне право доводити до загального відома

шляхом продажу (стаття 171) [3] .

Посилення захисту прав інтелектуальної власності означатиме

підвищення захисту інвестиції у нові технології й інноваційні продукти, що

сприятиме стимулюванню модернізації економіки країни та більш

інноваційного шляху її розвитку. Крім того, це підвищення гарантій, що всі

особи користуються справжніми, а не підробленими товарами [6].

Отже, Угода про асоціацію між Україною та Європейським союзом є

важливим стратегічним документом, потужним стимулом для реформування

та розвитку всіх галузей, запровадження нових вимог. Реалізація вимог

підписаної Угоди потребує кропіткої та ретельної роботи всіх органів влади та

підприємств – потрібно узгодити національне законодавства з вимогами

Угоди, змінити стандарти виробництва, покращити якість надання послуг,

дотримуватися законів щодо збереження авторського права тощо.


1. EdEra. Угода про Асоціацію – хронологія подій [Електронний ресурс] / EdEra – Режим

доступу до ресурсу: https://eu-agreement.ed-era.com/b1/p1.

2. Міністерство закордонних справ України. Угода про асоціацію між Україною та ЄС

[Електронний ресурс] / Міністерство закордонних справ України – Режим доступу до

ресурсу: https://mfa.gov.ua/yevropejska-integraciya/ugoda-pro-asociaciyu-mizh-

ukrayinoyu-ta-yes/pro-ugodu-pro-asociaciyu-ukrayina-yes.


47

3. Верховна Рада України. Угода про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та

Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми

державами-членами, з іншої сторони [Електронний ресурс] / Верховна Рада України –

Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text.

4. Дніпропетровська обласна державна адміністрація. Угода про Асоціацію між Україною

та ЄС [Електронний ресурс] / Дніпропетровська обласна державна адміністрація. –

2020. – Режим доступу до ресурсу: https://adm.dp.gov.ua/gromadyanam/pamyatki-ta-

poradi/ukrayina-yes/ugoda-pro-asociaciyu-mizh-ukrayinoyu-ta-yes.

5. Впроваджуючи Угоду про Асоціацію Україна - ЄС: перші уроки, наслідки, практики

використання / О.Сушко, Р. Хорольський, В. Мовчан, О. Мирошніченко. – Київ, 2016.

– 40 с. – (Представництво Фонду Конрада Аденауера).

6. Інститут економічних досліджень та політичний консультацій. Економічний

компонент Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС [Електронний ресурс] / Інститут

економічних досліджень та політичний консультацій – Режим доступу до ресурсу:

http://www.ier.com.ua/ua/Ukraine_EU_project/materials/AA_title_4/intellectual_property.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text

https://adm.dp.gov.ua/gromadyanam/pamyatki-ta-poradi/ukrayina-yes/ugoda-pro-asociaciyu-mizh-ukrayinoyu-ta-yes

https://adm.dp.gov.ua/gromadyanam/pamyatki-ta-poradi/ukrayina-yes/ugoda-pro-asociaciyu-mizh-ukrayinoyu-ta-yes


48

MANAGEMENT

Hryhorak Mariia

Doctor of Economic Sciences, Professor, Head of the Logistics Department

National Aviation University, Ukraine

Molchanova Kateryna

Senior Lecturer of Logistics Department


DISADVANTAGES OF DIGITALIZATION OF LOGISTICS

It is difficult to overestimate the importance of digital technologies in the

modern world. Most of the information that a person deals with is presented in

electronic form. This makes our life much more convenient: without leaving home,

we have access to a huge amount of diverse information, we have the opportunity to

communicate with people in different corners of the planet, to receive education

remotely. The number of Internet users is constantly growing. 4.72 billion people

around the world use the internet in April 2021 and this is more than 60 percent of

the world’s total population. [1]. The latest data showing that 332 million new users

came online over the past twelve months. And the most internet users (92.8%) use

mobile phone to internet access (see Fig.1).

Total population Mobile phone users Internet users

7.85 billion

Urbanisation – 56.5%5.27 billion

67.1% of population

4.72 billion

60.1% of population

Fig. 1. Statistics of population and internet users


49

The benefits of digitalization include the following: the ability to receive

services online; sale and purchase of goods via the Internet; the ability to banking

online; access to a lot of information; high speed of information processing and

storage in the cloud; the opportunity to receive education remotely; access to online

entertainment; communication around the world; electronic document management

etc.

But along with the advantages, digitalization also has a number of

disadvantages or threats. One of the threats is data security. Digital technology

means that a huge amount of information(text, images, and videos) is collected and

stored [2]. This stored information may be of individuals or organization which is

vulnerable to theft. This data can go into the hands of criminals, terrorist, foreign

enemies, etc. as all the electronic equipment are connected through the internet all

around the world.

Another disadvantages of digitalization is social isolation. The digital world

allows you to contact much more people than in real life. On the other hand, it also

requires more time, which is no longer enough to communicate with people offline.

It’s now ordinary situations when two people or a group meet, but people still spend

most of their time surfing internet or social networks. Distance learning has

demonstrated a lack of live group communication, which causes depression and

lowers motivation.

Work overload and overtime also could be disadvantage of digitalization. The

employee has to deal with a huge amount of information that needs to be processed.

Organizing the vast amount of data such minutes of a meeting, training videos,

photographs, reports require a lot of work time.

Manipulation of digital media is more come than before which increases the

possibility of fake reports and results inducing more confusion instead of reality.

There are many tools, which can manipulate the original data to something new

creating confusion about the original ideas and thought of the writer or creator.

Digital transformation of business, including the logistics sector, provided by

the software-based digital technologies that create fundamental change in processes,

operations, functions, and even entire business models. [3] The disadvantages of


50

digitalization described above also manifest themselves in the business

environment. Also, for enterprises, one of the threats of digitalization may become

the inability to accept it and, as a result, restructure business processes, and lead to

redaction of competitiveness in the future.

Among the risks associated with the introduction of digital technologies, the

following can be highlighted. [4]

Risks associated with the use of the Internet of Things. Chips embedded in

vehicles and equipment; various technical devices, which are controlled using the

Internet through mobile applications, along with positive effects are accompanied

by technological risks.

Risks of using artificial intelligence, robotization, automation. The use of these

technologies is accompanied by high risks associated with "robotization", an

increase in social exclusion due to the loss of jobs, an increase in the unemployment

rate, and social tension.

Risks of using blockchain technology. If the transaction was incorrect, caused

by a failure, erroneous or fraudulent, but it is confirmed, according to the principle

of technology, it can no longer be corrected or canceled.

References:

1. Datareportal. (April, 2021). Digital around the world. Retrieved from:

https://datareportal.com/global-digital-overview

2. Honest Pros and Cons. (September 23, 2019). 14 Pros and Cons of Digital Technology.

Retrieved from: https://honestproscons.com/pros-and-cons-of-digital-technology/

3. Wei F., Alias C., Noche B. (2019) Applications of Digital Technologies in Sustainable

Logistics and Supply Chain Management. In: Melkonyan A., Krumme K. (eds) Innovative

Logistics Services and Sustainable Lifestyles. Springer, Cham. https://doi.org/10.1007/978-

3-319-98467-4_11

4. Afanasenko, I.D., Borisova V.V. (2019). Cifrovaia logistika [Digital Logistics].

St. Petersburg: “Piter” [in Russian]


51

Medova Kateryna

second year student

Kharkiv National University of Radio Electronics, Ukraine

Korobkina Tatiana V.

Ph.D. in Philosophical Sciences,

Associate Professor, Professor of Philosophy Department

Kharkiv National University of Radio Electronics, Ukraine

SOME ASPECTS OF LEARNING THE ORGANIZATIONAL

CULTURE PHENOMENON

One of the most relevant phenomena, especially in humanistic management,

over the past few decades is the phenomenon of organizational culture. Today, this

topic is frequently supplemented and clarified by scientists. It should be noted that

scientists investigating the concept of organizational culture, represent different

branches of science, such as philosophy, sociology, psychology, culturology,

management. If we consider the history of the formation of organizational

psychology (one of the areas of modern psychology), it will be noticeable that this

phenomenon is learning by psychological science. Through various aspects of

psychological activity and behavior of people, analyzing these phenomena as

elements of organizational culture, it is possible to achieve important changes in this

area. The implementation of the results of these studies in the work of enterprises

can significantly help increase the efficiency of work. The psychological stability of

both the person and the team as a whole will increase.

Since organizational psychology is exploring the psychological activities and

behavior of human in the organization, we can introduce the modern concept of

"organization". Today, the question of the basic characteristics of the organization

remains open. M. Weber - a theorist of organizational psychology, emphasized the

achievement of interdependent specific goals. Another point of view belongs to

Charles Barnard, the author of many scientific papers on organizational research. He

speaks of an activity carried out through the conscious, intentional and targeted


52

coordination of the work of two or more persons. Another view belongs to

H. Mintzberg - Professor of Management. He distinguishes five types of

organization: professional, entrepreneurial, missionary, innovative and machine. In

a general sense, an organization is a kind of social systems, associations of people

that work together to achieve a certain goal and act based on specific principles.

The definition of the term "organizational culture" to science owes a huge

number of researchers and their work. The term "organizational culture" was

introduced into scientific usage by the American Sociologist T. Parsons in 1956.

A. Prigogine, for example, offers the following definition of organizational

culture: "something spontaneous, formed as a result of interaction of business

culture of the microenvironments (continent, country, region, type of business,

industry) and features of individual qualities of members of the organization" [1].

E. Shane is the author of one of the first research papers on this topic. He gives the

concept of "organizational culture" a different meaning. It is a set of collective rules

that are discovered by a group of people. These people learned to solve problems

related to adaptation to the external environment and internal integration [2].

Significantly the attempts by scientists to determine the characteristics of

organizations that can distinguish one culture from another. The authors of the

research are K. Cameron and R. Quinn. The authors identified six main

characteristics of the evaluation of cultural organization:

1. The main theses of relations within the organization;

2. Leadership style;

3. Management style;

4. The connecting essence of the organization;

5. The purpose of the organization;

6. Success criterion.

In turn, E. Shane, the author mentioned above, proposed a three-level model to

describe organizational culture.

1. Artifacts and products of organizational culture.

There is a manifestation in the form of symbols and stereotypes.

2. Values.


53

Presentation of the activity process and its result.

3. Basic beliefs, worldview.

The deepest level. It contains the concept of relationships with the

environment; norms of morality, rules and etiquette, etc. [3].

Thus, scientists study organizational culture in terms of organizational

management. It establishes the value of work in the form of self-development.

Organizational culture is a skillful tool in the hands of the manager, which will be

the cause of success, prosperity and stability of the organization.

References:

1. Prigogine A. Organizational Culture and its transformation // Public relations and

modernity. – 2003. – № 5. – С. 16 [RUS].

2. Shein E.H. Organizational Culture and Leadership: A dynamic view. // San Fransisco. – CA.:

Jossey-Bass Inc., –1985. – P. 464.

3. Barylnik., Filippova N., Timralyaev R. Organizational culture as a socio-psychological

phenomenon. // Theoretical and experimental psychology. – 2019. – T. 12. – No. 3. – P. 85–

95 [RUS].


54

Гулямов Шуҳрат Маннапович

Доктор технических наук, профессор, Ташкентский государственный технический

университет имени Ислама Каримова, Республика Узбекистан

Зайнутдинова Мастура Бахадировна

Кандидат технических наук, доцент, Ташкентский университет информационных

технологий имени Мухаммада ал-Хоразмий, Республика Узбекистан

Асқаралиев Одилбек Улуғбек ўғли

Докторант, Ташкентский университет информационных технологий

имени Мухаммада ал-Хоразмий, Республика Узбекистан

Ниғмонбекова (Пулатова) Эъзоза Усмонҳўжа қизи

Магистрант, Ташкентский университет информационных технологий

имени Мухаммада ал-Хоразмий, Республика Узбекистан

ОПТИМИЗАЦИЯ УПРАВЛЕНИЯ МАРКЕТИНГОВЫМ ПРОЦЕССОМ

Аннотация. В статье анализируются вопросы оптимального управления процессами

маркетинговой деятельности сбытовых предприятий и организаций. На основании

изученных источников были разработаны соответствующие предложения и выводы.

Ключевые слова. оптимизация, оптимального управления, маркетинговые решения,

анализ.

Маркетинговая стратегия представляет собой процедуру анализа

потенциала компании и объективную возможность на рынке, выбор системы

целей организации, разработку планов, ориентированных на снижение риска

и предоставление долгого и устойчивого процветания компании. Главное

отличие простого долгосрочного плана от стратегии в том, что стратегия

должна создавать условия, при которых компания избежит проблем на рынке.

Стратегическое маркетинговое управление включает в себя процесс развития

и сохранения соответствия стратегии и организационно-функционального

потенциала фирмы внешним условиям, реализуется на базе изучения


55

потребности. Главная задача, решаемая в рамках стратегического маркетинга,

– ориентация предприятия во внешней среде.

Разработка маркетинговой стратегии – это не разовый процесс, а

постоянная непрерывная работа топ-менеджеров. Создание маркетинговой

стратегии основывается на нескольких факторах:

– тенденции развития спроса и внешней маркетинговой среды;

– актуальное состояние и особенности конкурентной борьбы на рынке,

основные фирмы-конкуренты и стратегическое направление их деятельности;

– управленческие ресурсы и возможности фирмы, ее сильные стороны в

условиях конкуренции;

– основная концепция формирования и перспективы организации, ее

глобальные цели и бизнес-задачи в основных стратегических зонах.

В целом процесс разработки маркетинговой стратегии компании состоит

из четырех основных этапов:

– Маркетинговый аудит фирмы предусматривает процесс проведения

анализа и диагностику рынка, конкурентов и самой фирмы. Маркетинговый

аудит – это процедура, включающая в себя исследование внешней среды

организации и внутренней сферы компании. Цель данного этапа – это

подготовка информационной базы для формирования, а также выбора

маркетинговой стратегии, и выявление соответствующих требований к

структуре организации.

– Определение целей и задач стратегии. Перед тем как планировать,

компания обязана провести маркетинговый аудит и установить четкие цели и

план развития.

Цель должна соответствовать общей направленности организации и

квалификации его персонала. Часто стратегия разрабатывается для того,

чтобы сформировать положительный имидж организации на конкурирующем

рынке.

– Выбор фундаментальных стратегий направлений маркетинга, где также

обязательно нужно определить целевой сегмент, политику торговой марки

фирмы. Было бы неразумно сразу после окончания анализа-диагностики


56

ситуации немедленно формировать маркетинг-микс, так как для этого нужно,

чтобы все элементы были проникнуты некими основополагающими идеями.

Эти важные идеи, которые состоят из пяти фундаментальных элементов

маркетинговой стратегии, затрагивают выбор источников объема продаж,

целевых групп, позиционирования, марочной политики и приоритетных

стратегических направлений развития.

– Определение маркетинга-микс, где необходимо выявить на основе всех

вышеперечисленных фундаментальных направлений и окончательно

сформулировать так называемый маркетинг-микс, т. е. совокупность

товарной, ценовой, сбытовой и коммуникационной политики. Оценить

маркетинг-микс значит выявить, позволит ли он и в какой степени – достичь

общих целей, которые были поставлены перед организацией в рамках

маркетинговой стратегии. Это оценка должна производиться, с одной

стороны, количественным способом и, с другой – качественным.

Маркетинговые решения (МР) – решения, принимаемые при

планировании и осуществлении маркетинговых исследований, разработке

рекомендаций, стратегий, политики, программ, планов и проектов

предприятия в области маркетинга.

Маркетинговые решения принимаются в трех подсистемах маркетинга

(исследований, планирования и организации) по всем элементам комплекса

маркетинга (4П): продукт, цена, распределение, продвижение

(коммуникации).

Маркетинговые решения направлены на разработку и реализацию

товарной, ценовой, сбытовой и коммуникационной политики.

Основная задача принятия маркетинговых решений заключается в оценке

предлагаемых вариантов решений некоторых проблем по одному или

нескольким критериям и выборе одного или нескольких лучших вариантов

предлагаемых решений.

Объектами маркетинговых решений могут быть отдельные элементы

процессов производства и реализации продукции (ассортимент, упаковка,

цена, хранение, сегмент рынка, продвижение, реализация); экономические


57

показатели (объемы реализации, прибыль, затраты и др.); предприятие в целом

и его структурные подразделения (производственные цеха, отделы снабжения,

сбыта, маркетинга, финансов). Субъектами маркетинговых решений являются

высшее руководство предприятия (президент, генеральный директор),

заместитель директора по маркетингу, менеджеры по маркетингу.

Оптимальные маркетинговые решения – решения, которые

удовлетворяют ограничивающим факторам внешней и внутренней среды

предприятия и обеспечивают максимальное значение критерия выбора

наилучшего решения.

Подготовка и принятие маркетинговых решений осуществляется в

несколько этапов.

1. Анализ и прогноз маркетинговой среды (объектов маркетинга) и

формулирование проблемы.

2. Определение целей принятия решений.

3. Выбор критериев эффективности принимаемого решения.

4. Определение ограничивающих факторов.

5. Определение альтернативных решений.

6. Постановка задачи принятия решения.

7. Принятие решения и доведение его до исполнителей.

8. Контроль выполнения решения.

9. Анализ результатов.

Эффективность маркетинговых решений определяется эффектом от его

реализации, отнесенным к затратам на его разработку и реализацию.

Главная цель разработки маркетинговых решений – обеспечение

устойчивых конкурентных преимуществ предприятия и завоевание им

прочных рыночных позиций.

Принятие маркетинговых решений должно базироваться на следующих

принципах:

– научности – объяснение и предсказание рыночных явлений и процессов

на основе научных положений и методов, объективно полученных данных,

выявленных закономерностей развития явлений и процессов;


58

– системности – выявление отдельных структурных элементов,

составляющих явление, обнаружение иерархических их взаимосвязей и

взаимоподчиненности;

– комплексности – изучение явлений и процессов во всей полноте,

взаимосвязи и развитии;

– достоверности – получение адекватных данных за счет обеспечения

научных принципов их сбора и обработки;

– объективности – учет возможных погрешностей, исключение

тенденциозности в оценках;

– эффективности – достижение выдвинутых целей, соизмерение затрат и

результатов.

Принятие МР направлено на определение наилучшего (оптимального)

способа действия предприятия для достижения поставленных целей. Если

желаемое состояние не соответствует поставленным целям (стратегическим,

тактическим или оперативным), то имеет место проблема, требующая

решения.

Группам цифрового маркетинга, ориентированным на развитие, очень

важно знать и активно использовать возможности оптимизации

стратегического маркетинга. Задачи стратегического маркетинга обычно

сводятся к:

1) управлению технологиями, которые приобретает отдел маркетинга;

2) к всесторонней оценке эффективности маркетинговой деятельности.

При этом, помимо обычных маркетинговых методик, существуют и другие

обычно остающиеся «за кадром» нюансы, которые обеспечивают успех

маркетинговых кампаний.

Несколько советов по оптимизации стратегического маркетинга и

повышения эффективности кампаний:

Создайте рабочий процесс, связывающий разные подразделения.

Никогда не забывайте о своей аудитории.

Объедините всю информацию о клиентах.

Определите важнейшие маркетинговые показатели.


59

Обращайте внимание на рентабельность кампаний. Используйте

методологию бережливой разработки для выявления эффективных кампаний.

Пользуйтесь скрам-доской для выбора приоритетов на неделю.

Постоянно экспериментируйте с новыми технологиями маркетинга.

Разработайте долгосрочный маркетинговый план.

Наймите стратегического аналитика. Используя данные советы и

информацию, изложенную выше, можно с уверенностью оптимизировать

маркетинговые решения и стратегии.

Литература:

1. Петрова, А. Н. Стратегический менеджмент / А. Н. Петрова. – СПб. : Питер, 2005. –

496 с.

2. Оптимизация маркетинговой стратегии для повышения конкурентоспособности

сервисного предприятия. – Режим доступа: http://earchive.tpu.ru/bitstream/

11683/28577/1/TPU208855.pdf /. – Дата доступа: 19.03.2019.

3. Сак, А. В. Оптимизация маркетинговых решений / А. В. Сак, В. А. Журавлев. – Минск,

2006. – 185 с.

4. 10 советов лучших специалистов по оптимизации стратегического маркетинга. –

Режим доступа: https://www.wrike.com/ru/blog/10-sovetov-luchshih-spetsialistov-po-

optimizatsiistrategicheskogomarketinga/. – Дата доступа: 19.03.2019.


60

Костюк Ольга Дмитрівна

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри

адміністративного менеджменту та зовнішньоекономічної діяльності

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ВИСОКОЇ ДИНАМІКИ

РИНКОВОГО СЕРЕДОВИЩА

Анотація. Розглянута структурна характеристика конкурентоспроможності

підприємства. Запропоновано концептуальну модель конкурентоспроможності

підприємства. Досліджено показники конкурентоспроможності, потенціал

конкурентоспроможності, зв‘язок конкурентоспроможності з продуктивністю та

можливості підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Ключові слова: управління, конкурентоспроможність, підприємство, структура ринку,

продуктивність.

Конкурентоспроможність може мати різні тлумачення, залежно від того,

чи відноситься конкурентоспроможність до окремих підприємств, до груп

підприємств, до секторів економіки, до всієї економічної діяльності в регіоні,

до цілої національної економіки чи групи економік. Хоча,

конкурентоспроможність окремого підприємства, як правило, пов’язана з його

здатністю виживати на ринку та отримувати прибуток (принаймні в

середньостроковій перспективі), конкурентоспроможність сектору швидше

стосується його сильних та слабких конкурентних сторін на міжнародному

ринку у взаємозв‘язку з відповідними секторами в інших країнах. На рівні

країн визначення конкурентоспроможності пов'язує її із здатністю економіки

забезпечувати громадянам підвищення рівня життя на стійкій основі та

широкий доступ до робочих місць. Хоча, ці визначення пов’язані між собою,

вони принципово відрізняються і, особливо тоді, коли йдеться про емпіричне

вимірювання конкурентоспроможності та вибір конкретних показників.

Незважаючи на популярність конкурентоспроможності в економічній та

управлінській літературі, нині немає єдиної думки щодо фактичного


61

визначення поняття конкурентоспроможності підприємства та того, як її

можна виміряти. Кілька визначень виникли спільно і, в свою чергу, призвели

до різних підходів до вимірювання. Institute for Management Development

узагальнює 14 різних визначень, які зустрічаються в літературі. Department of

Trade and Industry Philippines визначає конкурентоспроможність підприємства

як «здатність виробляти потрібні товари та послуги належної якості, за

правильною ціною та в потрібний час. Це означає задоволення потреб

споживачів у більш ефективний спосіб, ніж це роблять інші підприємства».

The Organisation for Economic Co-operation and Development визначає

конкурентоспроможність підприємства як «здатність підприємства

конкурувати, збільшувати свій прибуток і рости. Конкурентоспроможність

базується на витратах і цінах, але більш на спроможності підприємств до

використання технологій, якості та продуктивності продукції».

Розширене визначення конкурентоспроможності було розроблене

П. Баклі та співавт. (Buckley P.J. et. al.) [1], які підкреслюють його

багатовимірність та динамічність. Останній описує поточні та минулі

результати діяльності підприємства, але також згадує і більш динамічні

елементи, такі як управлінські процеси та стратегії підприємства спрямовані

на підтримку конкурентоспроможності. П. Баклі та співавтори наголошують,

що конкурентоспроможність пов'язана з «комбінацією активів та процесів, де

активи передаються у спадок (природні ресурси) або створюються

(інфраструктура), а процеси перетворюють активи з метою досягнення

економічних вигод від продажів споживачам». Такий підхід відображає

конкурентоспроможність через призму компетентнісного підходу, який

можна наблизити до ресурсного підходу. Автори наголошують на

специфічних характеристиках ролі підприємства, таких як стратегії,

структури, компетенція, можливості створення інновацій та інші матеріальні

та нематеріальні ресурси для їхнього конкурентного успіху. Здатність

підприємства будувати, розвивати та застосовувати здібності більш

ефективно, ніж конкуренти, лежить в основі даного погляду на

конкурентоспроможність. Динамічні здібності, гнучкість, спритність,


62

швидкість та адаптивність дедалі більше підкреслюються як вирішальні

фактори, що визначають конкурентоспроможність підприємств.

Відповідно до бачення П. Баклі, ми розділили концепцію

конкурентоспроможності на три основні виміри: конкурентоспроможність;

конкурентний потенціал; здібності підприємства, що мають відношення до

конкурентоспроможності.

Конкурентні показники охоплюють минулі та поточні показники

діяльності підприємства на ринку [2, 3]. Конкурентний потенціал

підприємства пов'язаний з внутрішніми факторами, які можуть визначати

траєкторію розвитку майбутньої конкурентоспроможності підприємства [4].

Здібності підприємства є ключовими для перетворення конкурентного

потенціалу у фактичні чи майбутні результати [8]. Конкурентні показники

визначаються не лише внутрішніми факторами, але й зовнішніми [2, 5, 7, 8].

Серед багатьох зовнішніх факторів, такі як інституційна та нормативна база,

забезпечення інфраструктури, освіта, монетарне середовище (інфляція, курси

валют) та ринкові фактори, ринкова структура мають особливе значення [7, 9,

10]. Структура ринку формує конкурентоспроможність, тоді як у динамічній

перспективі конкурентоспроможність підприємств може змінити структуру

ринку.

На рисунку 1.1 узагальнено основні елементи концептуальної моделі

конкурентоспроможності підприємства.

Конкурентні показники. Саме значення конкурентоспроможності

стосується конкуренції товарів, що пропонуються різними підприємствами на

одному і тому ж ринку. У цьому сенсі конкурентоспроможність описує

здатність підприємства продавати продукцію. Якщо товари різних

підприємств однорідні, ціна буде єдиним фактором, що визначає

конкурентоспроможність товару. На практиці, продукція різних підприємств

рідко буває однорідною через різницю в якісних характеристиках продукції

або способі, яким підприємство пропонує та продає продукцію (наприклад,

представляє товар, надає допоміжні послуги). Оскільки якісні характеристики

товару визначаються діями підприємства, корисно співвідносити


63

конкурентоспроможність не тільки з продуктами, а й з підприємствами, що

пропонують товар.

Рис. 1. Концептуальна модель конкурентоспроможності підприємства

Джерело: власна розробка автора

Прямим показником конкурентоспроможності є частка підприємства на

ринку для даного товару на даному ринку. Чим більше товару підприємство

здатне продати, тим вища конкурентоспроможність товару. Якщо ринок є

регіонально обмеженим (наприклад, через високі трансакційні витрати), висока

частка ринку не обов'язково є хорошим показником високої

конкурентоспроможності, а відображає фрагментовані, малі та потенційно

мало конкурентні ринки. Додатковим показником конкурентоспроможності є

частка продажів, що генеруються на географічно відкритих ринках, тобто

ринках, на яких підприємства з різних регіонів пропонують свою продукцію.

Частка експорту є часто використовуваним показником у цьому відношенні.

Вона повідомляє про здатність підприємства продавати продукцію в ринковому

Потенціал

конкуренто-

спроможності

Продуктова інновація

Внутрішня

ефективність витрат

Економічність

виробничо-збутових

витрат

Потужність

виробництва

Конкурентоспроможна

продуктивність

Частка ринку

Частка експорту

Норма прибутку

Прибуток з капіталу

Життєздатність

Ріст

Потужність

виробництва

Додаткові

чинники

Інституції

Регулювання

Інфраструктура

Освіта

Ринок праці

Фінансові ринки

Технології

Політика

Здібності підприємства

Навички / Знання

Управлінська практика

Управлінська поведінка

Корпоративна культура

Перевага власності

Маркетингова схильність

Зв'язки із споживачами

Здатність до поглинання

Мережа / Зв'язки

Структура ринку

Чисельність конкурентів

Розмір попиту

Тип конкуренції (цінова /

якісна)

Бар'єри входу / виходу

Міжнародна відкритість

Конкурентоспроможність

Зворотній зв'язок


64

середовищі, яке потенційно є більш конкурентоспроможним, ніж внутрішній

ринок, і в умовах коли підприємство не може отримати прибуток від переваг

внутрішнього ринку. Другим ключовим показником конкурентоспроможності

є прибуток, одержуваний на одиницю проданого продукту. Норму прибутку

можна розглядати як додатковий показник до частки ринку, оскільки деякі

підприємства можуть отримати високу норму прибутку, продаючи лише кілька

продуктів і маючи лише невелику частку ринку. Однак, частка ринку та

рентабельність також можуть бути взаємозамінними показниками

конкурентоспроможності у випадку, якщо підприємство захопило високу

частку ринку і використовує це домінуюче становище для продажу продукції з

високою націнкою. Загалом, співвідношення частки ринку та норми прибутку

залежить від структури ринку.

Коли має місце пропонування дуже подібних товарів, то норма прибутку

стає менш придатною для порівняння підприємств, що виготовляють різні

типи продукції, оскільки для їх виробництва може знадобитися різний капітал.

Отже, рентабельність залученого капіталу є показником

конкурентоспроможності, який є більш нейтральним до галузевих

особливостей, якщо всі види капіталу обліковуються за витратами на

обслуговування залученого капіталу. Однак, для нематеріальних активів

надійні дані про капітал часто отримати важко. Крім того, рівні рентабельності

залученого капіталу, як правило, суттєво і постійно змінюються в різних

секторах та країнах.

Ринкову частку та норму прибутку важко інтерпретувати для різних

ринків, оскільки має місце змінна структура ринку. Структура ринку включає,

як розмір ринку, кількість конкурентів, тип конкуренції та відносини попиту

та пропозиції може характеризуватись різними середніми значеннями частки

ринку та норми прибутку для різних ринків. Загалом,

конкурентоспроможність на рівні підприємства повинна бути пов'язана з

конкретними товарними ринками, які обслуговує підприємство.

Продуктивність часто використовується як аналог

конкурентоспроможності. Однак, на рівні підприємства продуктивність праці


65

може розглядатися і як потенціал конкурентоспроможності, і як результат

конкурентоспроможності. Продуктивність підприємства повинна

відображати загальну ефективність підприємства через його здатність

трансформувати вхідні ресурси у вихідні перероблені продукти. Однак,

перенесення відносної переваги, з точки зору ефективності, над конкурентами

у конкурентоспроможність на ринку не завжди є простим. По-перше,

продуктивність залишається частковим показником ефективності, і її

інтерпретація вимагає врахування всіх виробничих факторів та технологічних

змін. По-друге, у продуктивності не достатньо враховується якісний вимір

зусиль з НДДКР або тип створеної інновації. По-третє, порівняння

продуктивності підприємства у різних галузях та країнах є ускладненим через

різницю у виробничих функціях та вплив обмінного курсу.

Конкурентний потенціал. Частка ринку, прибуток, виживання та зростання

– показники поточної або історичної конкурентоспроможності. Оскільки ринки

динамічні, динамічний погляд на конкурентоспроможність повинен

враховувати потенціал майбутньої конкурентоспроможності та здатність

адаптуватися до змін у ринковому середовищі. Хоча здатність адаптуватися до

змін у ринковому середовищі стосується можливостей підприємства, перша

потенціал майбутньої конкурентоспроможності пов‘язаний зі зміною

характеристик продукції та процесів підприємства. Ці зміни часто називають

інноваціями. Інновації представляють потенціал для підвищення

конкурентоспроможності, оскільки підприємству необхідно перетворити

інноваційні переваги на конкурентні переваги. Наприклад, покупці повинні

бути впевнені у ймовірних чудових особливостях товарної інновації. Крім того,

нововведення конкурентів можуть підірвати інновації підприємства.

Інновації підприємства охоплюють інновації в продуктах (нові

характеристики або корисні властивості товару, які відрізняють товар

підприємства від продуктів інших продавців), а також інновації в процесах

(більш ефективні способи виробництва продукції, включаючи зміни в якісних

характеристиках виробничого процесу, таких як гнучкість, надійність ,

швидкість). Крім того, вихід на нові ринки збуту або забезпечення нових


66

(дешевших) поставок може становити нововведення, що потенційно можуть

змінити конкурентоспроможність підприємства.

Створення продуктової інновації є основним способом диференціації

товару підприємства від інших продуктів на ринку. Диференціація продукції

означає, що ціна на товар не є єдиним фактором, що визначає

конкурентоспроможність. Показники для вимірювання інноваційності

продуктів варіюються від якісних показників, що вимірюють наявність

інновації, до кількісних показників, що вимірюють кількість інновацій або їх

частку в загальному обсязі продажів підприємства. Основною проблемою є

визначити ступінь новизни або змін, пов'язаних з інновацією товару, оскільки

більш високі рівні новизни передбачають більший потенційний вплив на

конкурентоспроможність.

Інноваційні процеси часто пов'язані зі зниженням собівартості одиниці

продукції, отже, дозволяють продавати продукцію за нижчою ціною.

Порівняння витрат дозволяє охарактеризувати відносну позицію підприємства

на даному ринку з точки зору вхідних даних. Однак, підприємство може бути

конкурентоспроможним за витратами, не обов'язково отримуючи задовільну

віддачу, особливо, якщо цінова конкуренція є жорсткою. За такої ринкової

ситуації процесні інновації можна розглядати як захисну реакцію для

утримання підприємства на ринку, а не як фактор підвищення

конкурентоспроможності. Тому важливо як для продуктових інновацій, так і

для процесних інновацій, оцінити ринкове середовище та конкурентну

позицію підприємства, за яких створюються інновації.

Ключовим показником, що вимірює вкладені в інновації ресурси є

витрати на НДДКР. Додатковими показниками є кількість патентів або

кількість кваліфікованих вчених. Однак, галузеві особливості зменшують

можливість безпосереднього порівняння таких заходів між підприємствами.

Також, НДДКР та патенти – це види діяльності, які часто зустрічаються у

виробництві, але менш актуальні для підприємств у секторі послуг.

Можливості підприємства. Можливості підприємства в контексті

конкурентоспроможності включають усі процедури та активи підприємства,


67

які допомагають підприємству нарощувати конкурентний потенціал та

переносити свій конкурентний потенціал у фактичні конкурентні показники.

В науковій літературі наводиться значна кількість таких можливостей,

починаючи від людського капіталу і закінчуючи організаційним капіталом,

включаючи ряд активів, які часто узагальнюються як нематеріальні активи.

Орієнтовний перелік можливостей підприємства включає: вміння та навички

співробітників; знання; управлінські практики; управлінські схильності;

корпоративна культура; переваги власності та аутсорсингові можливості;

маркетинг та взаємовідносини з клієнтами; поглинальна здатність; мережі та

зовнішні зв'язки.

Наступним виміром можливостей підприємства є економія на масштабі

та сфера застосування. Дані можливості віднесені до управлінських процесів,

оскільки передбачається, що вони є результатом використання інвестицій та

реалізації керівництвом підприємства стратегій прийняття рішень. Економія

на масштабі може бути наближена до конкурентоспроможності за вартістю та

сприяє зростанню продажів на певному ринку, але сильно відрізняється між

секторами економіки, оскільки технологічні зміни тут чинять не однаковий

вплив. Однак економія на масштабі відображає здатність підприємства до

переорієнтування виробництва для того, щоб отримати вигоду від підвищення

ефективності.

Вимірюючи конкурентоспроможність на рівні підприємства, слід

враховувати зовнішні фактори, які можуть впливати на

конкурентоспроможність, але не контролюються підприємством:

ефективність та результативність соціально-економічних інститутів; державні

нормативні акти; інфляція; курси валют; наявність та якість інфраструктури;

освітня система; ринок праці (наявність кваліфікованої робочої сили);

фінансові ринки (наявність кредитного та венчурного капіталу, процентні

ставки). Зовнішні фактори можуть або сприяти, або перешкоджати спробам

підприємства успішно конкурувати на ринку. Оскільки деякі з цих факторів не

відрізняються для різних підприємств в одній країні (наприклад, обмінний

курс та деякі інститути, такі як правова система), то вони можуть вважатись


68

своєрідними наслідками, що визначаються країною. Інші зовнішні фактори

відрізняються залежно від регіону та галузей (наприклад, ринок праці), а отже,

додають ще один рівень диференціації, який слід враховувати при порівнянні

конкурентоспроможності між підприємствами.


1. Buckley P. J., Pass C. L., & Prescott K. Measures of international competitiveness: a critical

survey. Journal of Marketing Management. 1988. 4(2). P. 175–200.

2. Галушко В. П., Ковтун О. А., Остапчук А. Д. & Кузьменко С. В. (2004). Програмно-

цільове управління конкурентоспроможністю сільськогосподарської продукції. Вісник

ХНТУСГ. № 30. С. 5–7.

3. Збарський В. К. & Остапчук А. Д. (2017). Ефективність організаційно-правових форм

господарювання в аграрному секторі Київщини. Економіка АПК. 2017. № 10. С. 25–32.

4. Луцяк В. В. Життєвий цикл малого виробничого підприємства. Наукові праці

Національного університету харчових технологій. 2015. Т. 21. № . 4. С. 45–52.

5. Луцяк В. В. Характеристики і функції підприємництва та деякі теоретико-

методологічні задачі маркетингу. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2041. 2. C. 208–

219.

6. Луцяк В. В., & Попеляр А. В. Інноваційна стратегія виробничого підприємтва. Вісник

Хмельницького національного університету. 2011. № 6. С. 18–21.

7. Луцяк В. В., Пронько Л. М., & Колесник Т. В. Маркетинговий менеджмент: навчальний

посібник. ВНАУ – Вінниця: ТОВ «Твори», 2020. 232 с.

8. Луцяк В. В., Семенюк І. В. Організаційні здібності як основа адаптаційного управління

конкурентоспроможністю підприємства. Регіональна бізнес-економіка і управління.

2016. № 3(51). С. 12–19.

9. Остапчук А. Д. Рівень розвитку сільських територій як індикатор сталості аграрного

сектору. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і

природокористування України. 2010. 154 (3). C. 280–284.

10. Остапчук А. Д. Мале підприємництво - основа сталого розвитку сільських територій.

URL: http://elibrary.nubip.edu.ua /12831/1/11oad.pdf (дата звернення: 01.02.2021).


69

Кучмєєв Олександр Олександрович

кандидат психологічних наук, доцент, старший викладач кафедри управління

та адміністрування Відкритого міжнародного університету розвитку

людини «Україна», Україна

АНАЛІЗ ОСНОВНИХ МЕТОДІВ КОМПЛЕКСАНОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ

ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ

Різноманіття управлінських процесів і наукових поглядів щодо вибору

засобів їх реалізації зумовлює наявність значної кількості класифікацій

методів управління за такими критеріями, як об’єкти, функції, етапи та

напрямки управління тощо. Традиційним є виділення інституційно-правових,

адміністративних (організаційно-розпорядчих), економічних, організаційно-

технологічних, інформаційних, соціально-психологічних, маркетингових,

ідеологічних та інших методів управління економічною безпекою

підприємств оптової торгівлі (далі – ПОТ).

З огляду на це, погоджуємося з думкою, що «…в науковому пізнанні

функціонує складна, динамічна, цілісна, субординована система методів

різних рівнів, які використовуються з урахуванням конкретних умов. Загалом

сучасній науці все більш притаманний методологічний плюралізм, проявом

якого є прагнення дослідників застосовувати найрізноманітніші методи

дослідження в їх поєднанні та взаємодії» [1, с. 183]. Отже, вивчення процесів

управління економічною безпекою ПОТ можна досліджувати різними

методами. Це залежить від особливостей науково-практичних питань, які

необхідно дослідити, та можливості застосування конкретного методу з

позиції його переваг і недоліків.

Вважаємо, що оскільки ПОТ є складною динамічною системою, яка

функціонує на рівні впливу внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків,

забезпечення його економічної безпеки потребує застосування сукупності

методів, що мають відповідати таким критеріям, як адекватність, своєчасність,


70

реагування на загрози бізнес-середовища; мати високий рівень гнучкості

управління; відображати практичну реалізацію стратегічних, тактичних

заходів та оперативних дій із забезпечення економічної безпеки; мати високу

ефективність реалізації прийнятих управлінських заходів і стимулювати

зацікавленість всіх відповідальних осіб у забезпеченні високого рівня

економічної безпеки. Враховуючи, що процес управління доволі часто

розглядається як сукупність функцій, а саме: певних видів діяльності, у

процесі яких виконується вплив на об’єкт управління для досягнення

поставленої мети, вважаємо доцільним використання функціональної ознаки

для систематизації методів управління економічною безпекою ПОТ (табл.1).

Так, у сучасній літературі існує безліч підходів до класифікації функцій

управління, що пояснюється застосуванням різного роду критеріїв їх оцінки

[3, с. 113]. Традиційними є класифікації функцій управління за суб’єктом

управління, відповідно до етапів управління, як процесу, формою поділу

процесу управління на складові частини. Досліджуючи та систематизуючи

наукові розробки вчених і практиків, вважаємо за доцільне до основних

функцій управління економічною безпекою підприємства віднести такі

класичні функції, як: прогнозування, планування, аналіз, оцінку, організація

та контроль, виконання яких потребує відповідних методів управління.

Враховуючи вищевикладене, варто зазначити, що запропоновані

елементи методики комплексного забезпечення економічної безпеки ПОТ є

взаємодоповнюючими та послідовними, встановлення взаємозв’язку між

якими дозволяє сформувати методологічну архітектуру досліджуваного

процесу.

Таблиця 1

Методи управління економічною безпекою ПОТ

Функції управління Методи управління

Прогнозування – наукове передбачення

можливості відхилення цільового рівня

економічної безпеки підприємства в результаті

впливу внутрішніх і зовнішніх факторів

невизначеного бізнес-середовища

Нормативний, параметричний,

індексний, експериментальний,

експертний, оцінка технічних

стратегій, функціональний,

екстраполяції, комбінований


71

Продовження таблиці 1

Планування – обґрунтування цілей і

способів їх досягнення на основі виявлення

комплексу завдань, а також визначення

ефективних методів їх виконання.

Планування є основною ланкою та

організаційним початком процесу

управління економічною безпекою

підприємства

Балансовий, нормативний, екстраполяції,

техніко-економічних розрахунків,

програмно-цільовий, експертний,

факторного аналізу, статистичні,

економіко-математичні методи

оптимізації, індикативні

Аналіз – дослідження факторів (ризиків),

що впливають на стан безпеки

функціональних підсистем підприємства та

динаміку зміни кількісних та якісних

показників їх функціонування

Порівняння, індексний, балансовий,

економіко-математичного моделювання,

ланцюгових підстановок, графічний,

функціонально-вартісний аналіз,

факторний аналіз

Оцінка – квантифікація фактичного рівня

економічної безпеки підприємства за її

функціональними підсистемами та

визначення ступеня відхилення даного

рівня від нормативного (еталонного)

значення

Ресурсно-функціональний, індикаторний

(пороговий), експертний, матричний,

економіко-математичного моделювання

Організація – впорядкування системи

заходів щодо досягнення рівня економічної

безпеки підприємства, що забезпечує стійкі

параметри їх функціонування в

конкретному часовому проміжку

Фінансово-економічні, організаційні,

соціально-психологічні, мотиваційні,

маркетингові, адміністративно правові

Контроль – моніторинг рівня економічної

безпеки підприємства для виявлення

відхилень за кожною функціональною

підсистемою та визначення

обґрунтованості прийнятих управлінських

рішень і ефективності їх виконання

Аналіз точки беззбитковості, вартісний

аналіз, портфельний аналіз, АВС-аналіз,

SWOT-аналіз, експертні,

мультиплікативного моделювання,

факторний аналіз відхилень

Безумовно, вибір конкретного елемента буде залежати від багатьох

факторів впливу – специфіки діяльності ПОТ, його ресурсних можливостей,

цільових орієнтирів, часового проміжку, наявного рівня економічної безпеки

тощо. Проте усвідомлення необхідності вмілого використання методичного

базису при реалізації такого складного та багатогранного процесу, як

комплексне забезпечення економічної безпеки ПОТ, є запорукою його

успішного функціонування та сталого розвитку в умовах сьогодення.


72


1. Алькема В. Г. Економічна безпека інноваційного підприємства /

В. Г. Алькема, О. С. Кириченко, Н. М. Літвін. – К. : ВНЗ «Університет економіки та

права «КРОК», 2016. – 320 с.

2. Атрамонова Н. С. Визначення рівня економічної безпеки підприємства задля

забезпечення ефективного адміністрування / Н. С. Артамонова,

А. В. Атрашкова // Економіка: реалії часу. – 2012. – № 3. – С. 19–23.

3. Базилевич В. М. Оцінка рівня економічної безпеки підприємств АПК / Базилевич В. М.

// Науковий вісник Чернівецького ун-ту. – 2014. – Вип. 717. – Серія «Економіка». –

С. 109–114.

4. Гічова Н. Ю. Діагностика та підвищення економічної безпеки підприємства : автореф.

дис. на здобуття ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 «Економіка та управління

підприємствами (за видами економічної діяльності)» / Наталія Юріївна Гічова. –

Дніпропетровськ, 2010. – 23 с.

5. Довбня С. Б. Діагностика економічної безпеки підприємства як інструмент визначення

напрямків його інноваційного розвитку / С. Б. Довбня, Н. Ю. Гічова // Економічний

вісник НГУ. – 2008. – № 3. – С. 36-42.


73

Наренова Айман Нурмагамбетовна

кандидат экономических наук, доцент

Таразский региональный университет им. М.Х. Дулати, Республика Казахстан

Баянова Марал Мураткызы

магистрант 2 курса

Таразский региональный университет им. М.Х. Дулати, Республика Казахстан

ВЛИЯНИЕ МОТИВАЦИИ НА ПОВЫШЕНИЕ

ЭФФЕКТИВНОСТИ УПРАВЛЕНИЯ ПЕРСОНАЛОМ

Аннотация. Большинство экспертов в области управления человеческими ресурсами

отводят мотивации фундаментальную роль в достижении эффективности в работе.

Низкая производительность – проблема, которая процветает во многих обществах,

особенно в развивающихся странах, несмотря на постоянные усилия. Множество денег,

энергии и времени тратится зря. Концепция мотивации – ключевой элемент в изучении

производительности труда. В этой статье мы намерены увидеть взаимосвязь между

мотивацией персонала и получаемой производительностью труда. В этой работе

приведены теории мотивации, способы улучшения продуктивности работников за счет

определенных факторов внешней среды, таких как условия труда, внимание руководства,

корпоративная культура и т.д. Наиболее интересным аспектом является то, что в

результате работы выяснилось, что все выбранные факторы имеют значительную связь

с мотивацией. Более того, было обнаружено, что обучение и развитие, вознаграждение и

признание оказывают значительное влияние на производительность сотрудников.

Ключевые слова: мотивация, продуктивность, эффективность.

Организации, независимо от их характера, всегда стремятся к

достижению своих целей, в противном случае выживание такого предприятия

будет больше мечтой, чем реальностью. Успех любой организации часто

измеряется степенью ее производительности, хотя можно сказать, что это не

зависит от отношения и морального духа работников в форме их уровня

приверженности делу. Поэтому ни одна компания не может позволить себе

игнорировать любой из многих факторов, которые могут способствовать


74

повышению уровня приверженности ее сотрудников, а это мотивация. К

сожалению, мотивация сотрудников слишком часто недооценивается. Но это

важный инструмент в управлении сотрудниками и в корпоративной культуре

в целом.

Качество мотивации человеческого потенциала во многом определяет

качество организационной эффективности. Люди и группы с высокой

мотивацией могут работать более продуктивно, с большей

изобретательностью, с большей ответственностью по сравнению с

отдельными лицами и группами с низкой мотивацией.

Неожиданную интерпретацию термина «менеджмент» вывел немецкий

историк И. Шайд. Он считает, что оно образовано из итальянского maneggiare

– умения управлять лошадью во время езды [1]. Что общего между ними?

Слово «manage» в переводе с английского означает не просто руководить, но

ухитряться. Умение управлять лошадью состоит в том, чтобы она «исполняла

определенные движения, которые, будучи на свободе, она выполняет в

некоторых условиях совершенно свободно». «Управление есть совокупность

искусства и науки, задача которых стимулировать и направлять людей. Во-

первых, чтобы они действовали в рамках порученного им дела так же, как они

поступали бы по собственной инициативе при условии понимания ими всех

взаимосвязей, причин и последствий определенной ситуации; Во-вторых,

объединять деятельность сотрудников внутри организации...» [1, с. 291].

Значит, главное в искусстве менеджера – мотивировать и заинтересовать

людей в добровольном подчинении.

Мотивация описывается как система мотивов, вызывающая активность

человека и определяющая ее направленность [2]. Кравченко рассматривает

мотивацию к работе как набор энергетических сил, которые возникают как

внутри, так и за пределами человеческого существа, чтобы инициировать

поведение, связанное с работой, и определять его форму, направление,

интенсивность и продолжительность [3]. Это то, что заставляет людей

вкладывать усилия и энергию в то, что они делают.


75

Мотивация – это совокупность внешних и внутренних факторов, которые

побуждают человека, определяют границы и формы деятельности,

ориентированной на достижение личных целей и целей организации.

Когда говорят о мотивации и стимулировании труда, также

подразумевают такие понятия как потребность, мотивы, стимул и цели.

Потребности – это состояние человека, испытывающего нужду в каком-

либо объекте, который необходим для его жизнедеятельности. Можно сказать,

что потребности определяют активность человека, являются причиной его

целенаправленных действий.

Мотивы – это внутренние побуждения человека к действию,

направленные на какие-либо результаты или цели. Стимул, напротив, является

внешним побуждением человека к действию посредством действия на

интересы.

В свою очередь, цели – это желаемый объект или его состояние, к

которым стремится человек. Иными словами, цель, как правило, является

осознанной потребностью, которая приобрела какою-либо форму. Когда мы

говорим о потребностях, то имеем в виду первичные – физиологические

потребности человека, заложенные на генетическом уровне, такие как пища,

сон, дыхание; и вторичные – потребности человека, выработанные в процессе

жизнедеятельности человека, такие как уважение, богатство, признание,

власть. Потребности невозможно наблюдать непосредственно, они становятся

явными посредством поведения человека, т. е., потребности служат для

человека мотивом к действию. В свою очередь, потребность выражается в

чем-то строго направленном – в целеустремленности. Потребности могут

быть удовлетворены полностью, частично или вовсе не удовлетворены. Сам

факт поощрения и является стимулом. Учитывая специфику психики

человека, работники чаще всего реагируют на стимулы неосознанно или

бесконтрольно. Кроме того, реакция различных людей на стимулы

неодинакова. Здесь вновь проявляется взаимосвязь вышеназванных понятий:

реакция персонала на стимулы обусловлена различными целями и

потребностями, а также мотивами.


76

Побуждение – это ощущение недостатка в чем-либо, имеющее

определенную направленность. Оно является поведенческим проявлением

потребности и сконцентрировано на достижении цели как средства

удовлетворения потребности. Степень удовлетворения, полученная при

достижении поставленной цели, влияет на поведение человека в сходных

обстоятельствах в будущем. Люди повторяют то поведение, которое

ассоциируется у них с удовлетворением потребности и избегают такого,

которое ассоциируется с недостаточным удовлетворением.

Вознаграждение – это все, что человек считает ценным для себя. Понятия

ценности у людей субъективны и специфичны, следовательно, различна и

оценка вознаграждения и его относительной ценности. Внутреннее

вознаграждение дает самая работа – чувство достижения результата,

содержательности и значимости работы, самоуважения. Дружба и общение,

которые возникают в процессе работы, также рассматриваются как

внутреннее вознаграждение. Способ обеспечения внутреннего

вознаграждения – создание соответствующих условий работы и точная

постановка задач. Внешнее вознаграждение возникает от организации:

зарплаты, карьеры, символов служебного статуса и престижа, похвалы и

признания, дополнительных выплат и льгот и др.

Согласно Райану и Деси, внутренняя мотивация определяется как

действия, совершаемые для внутреннего удовлетворения. Внутренне

мотивированный или самомотивированный человек принимает вызовы

самостоятельно и достигает желаемых результатов без какого-либо внешнего

давления или принуждения. Внешняя мотивация трактуется как деятельность,

осуществляемая исключительно с целью получения вознаграждения, в

отличие от внутренней мотивации, когда деятельность осуществляется из

страсти к работе [4].

Различают следующие виды мотивации:

1) внешняя (обусловленная внешними обстоятельствами) и внутренняя

(связанная с содержанием деятельности);


77

2) положительная (вознаграждение за желаемый результат) и

отрицательная (наказание за нежелательный результат);

3) устойчивая (постоянная и не требует дополнительного подкрепления)

и неустойчивая (нуждается в стимулировании).

С начала прошлого века психологи изучали, как мотивировать

сотрудников и многие знания о человеческой мотивации были разработаны и

широко применяются по сей день. Многочисленные теории мотивации

пытаются дать ответ на вопрос; что нужно сделать, для того, что бы люди по

собственному желанию эффективно трудились? Руководитель, владеющий

современными моделями мотивации, сможет значительно расширить свои

возможности в привлечении квалифицированного работника к выполнению

задач, направленных на достижение целей своей организации. Область

мотивации характеризуется обилием различных теоретических основ и

моделей, которые затрудняют, а то и делают невозможным выявление сходств

и различий. Б. Кларк (1998 г.) рассмотрел более 50 основанных на

исследованиях теорий мотивации [2, с. 36], описание некоторых теорий

мотивации приведены ниже:

1. Школа человеческих отношений. Ротлисбергер и Диксон (1939 г.).

Необычный уровень внимания со стороны менеджеров мотивировал рабочих

к высокой производительности, потому что он удовлетворял ранее

неудовлетворенные социальные потребности рабочих. Исследователи пришли

к выводу, что обратная связь по производительности и оплата по результатам

работы были особыми условиями, которые повышали и поддерживали

высокий уровень эффективности.

2. Теория иерархии потребностей Маслоу (1954 г.). Люди имеют

врожденные потребности более низкого порядка (например, воздух, вода, еда

и убежище), которые доминируют в их поведении. Неудовлетворенные

потребности создают психологическое напряжение, которое усиливает и

мотивирует поведение, которое удовлетворит эти потребности. Если

предшествовавшие теории потребностей подразумевали, что человек,

испытывающий одну из них, не может в то же самое время испытывать


78

другую, то А. Маслоу подчеркивал, что отношения между потребностями не

подчинены принципу взаимоисключаемости. Потребности людей никогда не

могут быть удовлетворены полностью. Состояние частичного или полного

неудовлетворения потребностей побуждают человека к действию. С точки

зрения внедрения системы мотивации труда, важно достичь необходимого

уровня удовлетворения физиологических, социальных потребностей и

потребности в безопасности, с тем, чтобы у работника появилась потребность

в самовыражении, а также создать условия для ее реализации на данном

предприятии.

3. Теория ожидания Врума (1964 г.) объясняет, что люди должны видеть

взаимосвязь между тем, насколько сильно они стараются и качеством работы.

Валентность (мера ценности или приоритетности), инструментальность

(понимание того, что достижение результата является основным

инструментом получения вознаграждения) и ожидаемые результаты

порождают силу, позволяющую прилагать различные уровни усилий для

достижения желаемых результатов [5].

4. Теория справедливости Адамса (1965 г.). Неудовлетворенность и

низкий моральный дух, внутреннее восприятие рабочей среды заставляет

людей формировать некоторые убеждения и отношения, эти познания, в свою

очередь, побуждают и направляют различные виды поведения, связанные с

работой. Ощущение несправедливости вызывает напряжение - чем больше

неравенство, тем сильнее напряжение и тем меньше уровень мотивации. По

результатам сравнения себя с другими, человек может работать больше либо

меньше.

5. Теория постановки целей и выполнения задач Локка и Латама (1990 г.).

Человеческая деятельность направлена сознательными целями и

намерениями. Цели влияют на выбор людьми задач и их выполнение. Цели

являются основой мотивации. Прежде чем цели могут положительно повлиять

на результативность, должны быть выполнены два условия: во-первых,

работник должен осознавать цель и знать, что необходимо достичь. Во-

вторых: он должен принять цель как нечто стоящее, значимое. Цели должны


79

быть приняты. Цели должны быть конкретными, сложными, но

достижимыми. Постановка целей и обратная связь по поводу трудных целей

приводят к большему усилию и настойчивости, чем простые цели. Мотивация

инициирует и поддерживает активность до тех пор, пока цель не будет

достигнута.

Совершенная система управления не приведет к успеху, если персонал

организации не будет состоять из специалистов, стремящихся преуспевать в

компании, проявлять инициативу, приобретать новые навыки и решать

дополнительные задачи.

Возникает вопрос: каковы основные предпосылки для мотивации? Хотя

на этот вопрос нельзя дать однозначного ответа, рассмотрим связь

характеристик сотрудников и факторов продуктивности их деятельности:

1. Гендерные различия. Исследования показывают, что в основном

женщины на рабочем месте мотивированы другими факторами, а не самой

работой, у них меньше основных потребностей удовлетворяется в процессе

выполнения работы. Женщины также чаще бывают недовольны своей

работой, чем мужчины.

2. Различия в возрасте. Исследование показало, что старшее поколение

было более продуктивным, чем их младшие коллеги. Однако исследования в

других областях показали, что продуктивность исследований снижается с

возрастом и что существует отрицательная связь между возрастом, научной

продуктивностью и творчеством.

3. Обязанности по уходу. Выяснено, что те, у кого нет иждивенцев,

тратили больше времени на работу, чем их коллеги. Те, у кого были

иждивенцы, были гораздо меньше заинтересованы в работе ради себя,

получали меньше удовлетворения от работы, поскольку результат был менее

важен, и чувствовали меньшую потребность в работе для достижения успеха.

4. Часы, затраченные на работу. Было выявлено, что те, кто тратил

больше часов на работу, в основном были те, кто был мотивирован своей

служебной ролью и имел большее удовлетворение от работы, чем те, кто

тратит меньше времени на нее.


80

5. Источники мотивации. Проницательный менеджер может определить,

какие факторы мотивации есть у каждого сотрудника, и применить

необходимое давление либо вознаграждение по мере необходимости.

Менеджер может даже изменить график работы, изменить обязанности и

распределить ответственность. Те, кого больше мотивировали внешние

факторы, имели более низкую удовлетворенность работой. И чем выше

уровень удовлетворенности работой, тем выше результат [6].

Можно использовать различные методы и способы мотивации.

Рекомендуется следовать следующим советам, которые могут помочь

повысить производительность труда:

1. Конкретные и сложные цели могут привести к более высокому уровню

производительности, продуктивности и творческого потенциала, что связано

с приверженностью организации. Необходимо вместе с сотрудниками

разрабатывать цели и сроки их выполнения. Сотрудники, тем самым,

получают четкую стратегию своего профессионального развития. Цели

должны быть сложными, но также достижимыми. Сложные и абстрактные

цели могут привести к снижению производительности труда и негативно

сказаться на моральном состоянии сотрудников. Достижение целей, которые

бросают вызов творчеству сотрудников и навыкам решения проблем, может

повысить производительность, повысить уверенность сотрудников в себе и

повысить удовлетворенность работой, что может перевесить разовую

денежную награду [7]. После постановки целей руководители должны

регулярно получать подробные отзывы о достижениях.

2. Создавать возможности для обучения в организации. Организации

могут интегрировать возможности обучения, устанавливая цели, которые

позволяют сотрудникам участвовать в решении проблем и приобретении

знаний. Обнаружено, что системы оплаты по заслугам и вознаграждения по

результатам работы дают мало положительных результатов в отношении

производительности сотрудников, однако система постепенного

предоставления сотрудникам более сложных задач может стимулировать

обучение сотрудников и постоянно улучшать их производительность.


81

Возможности организационного обучения также могут побудить сотрудника

более широко мыслить о своих личных целях [7, с. 508-510]. Aamir A, Jehanzeb

K, Rasheed A. утверждают, что обычно чувства сотрудников не принимаются

во внимание работодателями при развитии навыков. Для этого нужно

вкладывать ресурсы в развитие сотрудников. Обучение и развитие имеют

множество преимуществ: стимулируется мыслительный процесс, повышается

возможность эффективной командной работы. Это приводит к повышению

лидерских качеств, наиболее важным аспектом является самоуправление

сотрудников для достижения организационных целей [8]. Поддерживая

развитие потенциала сотрудников, компания получает не только увеличение

числа квалифицированных рабочих, но и возможность продвигать

организацию вперед за счет новых идей, инноваций, концепций и мыслей

сотрудников, мотивированных благодаря вновь приобретенным знаниям и

навыкам.

Целью обучения и практики soft skills («гибкие» навыки) является не

только взаимодействие с коллегами по работе, но и с клиентами.

Руководителям нужно нанимать сотрудников не по техническим

возможностям, а по тому, как они адаптируются к новой среде, являются ли

они командными игроками. Ведь даже если один сотрудник в команде закрыт

к сотрудничеству, пострадает общая производительность.

3. Использовать как групповые, так и индивидуальные стимулы.

Рекомендуется использовать различные награды, такие как командные

награды, индивидуальное признание и вознаграждения за выдающиеся

результаты. Чтобы укрепить командную работу, необходимо хвалить

сотрудников за работу, которая приносит пользу команде. Награждение лишь

нескольких человек может привести к обратным результатам. Некоторые

трудолюбивые сотрудники могут почувствовать, что с ними обошлись

несправедливо, и потерять рабочий дух или обидеться на других сотрудников

и команду [7, с. 510-511].

4. Использовать положительное подкрепление как ключевой инструмент

мотивации.


82

Необходимо ежедневно предпринимать действия, которые повысят

удовлетворенность сотрудников. Опрос, проведенный Обществом управления

человеческими ресурсами, показал, что сотрудники считают важными

следующие направления для удовлетворения их от работы:

1. Постоянно обновлять информацию и знания для сотрудников.

Общаться с сотрудниками следует открыто, честно и часто, демонстрируя

интерес к их работе. Работники должны иметь четкое представление о том, за

какие действия последует вознаграждение.

2. Поощрять общение со старшими и исполнительными менеджерами.

Реализовать политику открытых дверей, позволяющую сотрудникам

разговаривать, делиться идеями и обсуждать проблемы. Оставаться в курсе

событий в жизни сотрудников и быть внимательным.

3. Создавать возможности для сотрудников развивать свои навыки.

Рекомендуется разрешить сотрудникам посещать важные встречи,

относящиеся к различным сферам деятельности и которые обычно посещает

руководитель. Для штатного сотрудника – это довольно полезный опыт.

Можно перераспределять обязанности, которые не нравятся сотруднику или

которые являются рутинными стажерам и контрактникам.

4. Предоставить работникам возможности для самоуправления и

принятия на себя новых обязанностей. Некоторые сотрудники стремятся к

автономии и независимости в принятии решений и в подходах к выполнению

своей работы. Напряженные задания развивают их способности. Предлагается

предоставить штатному работнику право голоса на собраниях более высокого

уровня. Позволить сотруднику проводить больше времени со своим

начальником. Большинство сотрудников находят такое внимание полезным.

5. Уделять внимание жалобам сотрудников. Важно всегда быть в курсе

того, что нужно сотрудникам. Даже если вопрос не может быть решен,

приветствуется тот факт, что руководитель выслушал и рассмотрел жалобу.

Невозможно переоценить важность обратной связи [9].

Необходимо разработать и внедрить систему поощрений, чтобы

укреплять позитивное поведение. Практика быстрого вознаграждения за


83

результаты работы порождает мотивацию и устанавливает более высокие

стандарты для самих сотрудников, поскольку они положительно относятся к

задачам и прилагают все усилия для достижения целей [10]. Надбавки

являются важным элементом финансового вознаграждения для мотивации

сотрудников, поскольку они повышают моральный дух сотрудника, а также

усиливают чувство принадлежности к компании.

В последнее время делегирование полномочий рассматривается как

современный способ и становится тенденцией для мотивации сотрудников,

широко практикуется менеджерами [11]. Делегирование – это процесс

передачи организацией полномочий от начальства к подчиненным, который

также включает в себя распределение обязанностей. Он дает подчиненным

возможность использовать доступные ресурсы, принимать решения в

отношении назначенных обязанностей и брать на себя обязательства.

Сотрудники прилагают максимальные усилия, повышая общую

производительность и развивая лидерство, ответственность, доверительные

отношения.

Отсутствие же доверия поставит под угрозу инициативу сотрудников, и

никто из сотрудников не рискнет предпринимать действия.

На мотивацию влияет и приверженность сотрудника, когда он разделяет

ценности своей компании, предан общему делу.

Сотрудники часто стремятся к признанию и вознаграждению. Поскольку

награды и признание являются важными факторами, которые положительно

отражаются на работе сотрудников, руководителям рекомендуется не

игнорировать такой важный элемент. Когда сотрудник понимает, что он

получил признание за выполненную работу, это повышает мотивацию и

приводит к достижению большего, чем требуется, объему продукции и более

высокой степени эффективности.

Состав людей, которые формируют независимую бизнес-идентичность для

определенной цели, называют организацией, а получение желаемого результата

в рамках определенных ресурсов рассматривается как эффективность.

Организационная эффективность – это понятие того, насколько эффективна


84

организация в достижении результатов. Она играет важную роль в ускорении

организационного развития [6, с. 158]. Организационная эффективность

определяется как степень, в которой организация, используя определенные

ресурсы, выполняет свои задачи, не истощая свои ресурсы и не создавая

чрезмерного напряжения для своих членов и/или общества.

Эффективность – это конечный результат в глазах менеджеров, клиентов,

работодателей и коллег. Она может быть трехмерной:

1) совокупность результатов, соответствующая стандартам качества;

2) способность группы взаимозависимо работать;

3) потенциальный рост и благополучие членов команды [12].

Авторы пришли к выводу: если сотрудникам в нужное время будет

предоставлена правильная техника мотивации, их моральный дух и

уверенность в себе повышаются, что оказывает прямое положительное

влияние на индивидуальную деятельность и производительность. Некоторые

аспекты организационной культуры положительно коррелируют с внутренней

мотивацией и производительностью труда. Однако нет четкого ответа на

вопрос, какие именно мотиваторы являются лучшими для повышения

производительности – всё индивидуально в отношении каждого рабочего.

Анализ и контроль эффективности системы мотивации – беспрерывный

процесс. Ведь со временем существующие механизмы мотивации свою

теряют актуальность и эффективность. Поэтому весьма важно время от

времени контролировать работоспособность системы трудовой мотивации и

оценивать ее соответствие целям и новым задачам компании. Тогда процесс

внесения необходимых изменений в систему будет носить не экстренный, а

плановый характер.

Добиться высокой эффективности труда поможет только умелое

сочетание различных методов мотивации и стимулирования трудовой

деятельности в кадровой и управленческой политике предприятия. Если

каждый должным образом мотивированный сотрудник будет добиваться

качественной и успешной работы, то в конечном итоге это приведет к высокой

эффективности работы всего предприятия.


85


1. Синк, Д.С. Управление производительностью планирование, измерение, контроль и

повышение. – М.: Прогресс, 1989. – 324 с.

2. Ширшов, Е.В. Междисциплинарный словарь терминов: менеджмент, бизнес-

планирование, информационные технологии в бизнесе, проектное управление,

логистика: учебное пособие / Е.В. Ширшов, А.В. Пластинин – М.: Издательский дом

Академии Естествознания, 2020. – 166 с.

3. Кравченко, А.И. История менеджмента. Учебное пособие для вузов. – 5-е изд. – М.:

Академический Проект: Трикста, 2005. – 560 с.

4. Райан Ричард М. Теория самодетерминации и поддержка внутренней мотивации,

социальное развитие и благополучие. Научный перевод Р.А. Вороновой // Вестник

БГПУ: Психолого-педагогические науки, 2003. – Выпуск 3. – С. 97–111.

5. Родионова, Ю.В. Мотивация трудовой деятельности: учебное пособие. – Нижний

Новгород: Нижегородский государственный университет им. Н.И. Лобачевского

(ННГУ), 2019. – 57 с.

6. Цыпкин, Ю.А. Менеджмент: учебное пособие для вузов [Текст] / Ю.А Цыпкин,

А.Н. Люкшинов, Н.Д. Эриашвили [и др.] – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 439 с.

7. Motivating Employees in a New Governance Era: The Performance Paradigm Revisited.

Public Administration Review // Июль 2006 г. – № 4. [Электронный ресурс]. – Режим

доступа: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/full/10.1111/j.1540-6210.2006.00611.x –

С. 505–511

8. Aamir. A, Jehanzeb. K, Rasheed. A. Compensation Methods and Employees’ Motivation //

International Journal of Human Resource Studies, 2012. – Выпуск 3. – С.229-230.

[Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.macrothink.org/journal/

index.php/ijhrs/article/view/2474

9. Данные опроса для оценки уровня удовлетворенности сотрудников. // SHRM (the

Society for Human Resource Management, USA), 2019. [Электронный ресурс]. – Режим

доступа: https://www.shrm.org/hr-today/trends-and-forecasting/research-and-surveys

10. Ibrar. M, Khan. O. The Impact of Reward on Employee Performance // International Letters

of Social and Humanistic Sciences International Letters of Social and Humanistic Sciences,

2015. – Выпуск 52. – С.95-97. [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

https://www.scipress.com/ILSHS.52.95

11. Al-Jammal. H. R, Al-Khasawneh. A. L. The impact of the delegation of authority on

employees' performance at great Irbid municipality: case study // International Journal of

Human Resource Studies, 2015. – Выпуск 3. – С.68–69. [Электронный ресурс]. – Режим

доступа:


86

https://www.researchgate.net/publication/338855728_The_Impact_of_the_Delegation_of_A

uthority_on_Employees%27_Performance_at_Great_Irbid_Municipality_Case_Study

12. Campion, M. A., Medsker, G. J., & Higgs, A. C. Relations between work group characteristics

and effectiveness: Implications for designing effective work groups // Personnel Psychology,

1993. – Выпуск 46. – С.82-84. [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

https://psycnet.apa.org/record/1994-27672-001


87

PEDAGOGY AND EDUCATION

Appiah Gloria

4th year student of International Medical Department

Donetsk National Medical University,

Ukraine

Scientific supervisor: Dudina Oksana Valeriivna

Ph.D., lecturer of Department of Languages and Humanities № 2

Donetsk National Medical University,

Ukraine

TRUST AND JUDGMENT AS THE CORE PARTS

OF DOCTOR'S PROFESSIONALISM

Trust is a part of professionalism of a doctor. It is trust that can help for

successful treatment of a patient. There is also trust, not only between the doctor and

his patient, but also between the doctor and society as a whole. The basis of this trust

depends in part on doctors exhibiting certain behaviours, but it also requires doctors

to exhibit good judgment. Judgment can be validated by how doctors communicate

with and about patients, how they use resources, or resolve conflicts.

Dr. Ph. Omar Hasan Kasule, in his work “Medical professionalism and

professional organizations” stated that the formulation of professionalism from an

Islamic perspective consists of 7 dimensions: (faith (iman), consciousness (taqwat),

best character (ahsan al akhlaq), excellent performance (itqaan al ‘amal), strife

toward perfection (ihsan), responsibility (amanat), and self-accountability

(muhasabat al nafs) [2].

Medical professionalism includes an understanding of responsibility,

community trust, teamwork and shared responsibility. Medicolegal Adviser at

Medical Protection in London, UK, Rosemarie Anthony-Pillai pointed out that

ultimately, professionalism cannot be merely a tick list of characteristics or


88

behaviors; it must be a core and unifying identity embraced by the individual

physician and fostered through learning and observation that empowers and guides

doctors in how to identify and maintain the trust invested in them [1].

In conclusion, trust should be an important lesson for doctors in general as it

plays an important role in doctor-patient communication and also in society in

general. When a patient trusts, the judgment of his/her doctor serves not only as a

comfort but also a great way to improve the patient’s condition no matter how bad

the condition is. And when the society in general has trust in the doctor it’s a great

way to show responsibility and professionalism, this does not benefit only the patient

but is a good benefit for the community as a whole.

So we believe trust and judgment are important parts of doctor's

professionalism.

References:

1. Anthony-Pillai R. (2016) Medical professionalism. Medicine, 44(10). P.586-588. Taken from:

https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/ S1357303916301335 Doi:

10.1016/j.mpmed.2016.07.001

2. Kasule O. H. (2013) Medical professionalism and professional organizations. Journal of

Taibah University Medical Sciences, 8(3). Taken from: https://www.sciencedirect.com/

science/article/ pii/S1658361213000735 Doi: 10.1016/j.jtumed.2013.09.003

https://doi.org/10.1016/j.jtumed.2013.09.003


89

Babayeva Zarovshan Yashar

doctor of pedagogical sciences,

associate professor of Nakhchivan State University,

Azerbaijan Republic

MODERN PROBLEMS OF BIOLOGICAL EDUCATION:

TASKS AHEAD

Abstract. The article gives the generalization of the conducted research work. It also discusses

the current problems of education, biological education, and the tasks ahead.Conducting the

researches in the higher and secondary schools provided broader opportunities for observations.

For this reason application priorities of new information technologies have regularly been

discussed with the educators in more detail. The level of using educational technologies by the

instructors, and the keys to the solution of the problems which are very important in the republic

on the eve of transition to the contemporary teaching methods, like online, virtual and distant

education have been dealt with. It also provides the teachers and researchers with a teaching aid

by giving thorough explanation of the formulae offered to examine the acquisition level of learners

in the teaching process. The article also explains that in order to reach the desired level of

education, it is important for students to develop the following skills: Logical and critical

approach to new knowledge, to have imagination, creative application, different teaching formats,

listening, communication, analysis, analysis-synthesis, ability to ask thoughtful questions, etc.

Keywords: creative application, analysis-synthesis, change in education, skill in education,

logical thinking

Improving the quality of training and raising it to the level of modern world

standards depends on many factors. The problems we have experienced in recent

months have made it necessary to use modern technology and software all over the

world. Although we do not know what other surprises await us in the new world we

have entered, we must begin to develop long-term plans. To do this, the need to

adapt to living in a new format must be met through personal activity. Training of

personnel in accordance with the new format is also one of the important conditions

of the time. Now the main goal is to take care of the requirements for modern

lessons, effective use of e-learning tools (4), interactive mode, online, video lessons,

e-learning, distance learning to be more effective. Interactive training, interactive


90

regime has brought efficiency to the field of education in recent years. Thanks to

this regime, new approaches in the teacher-learner relationship have created a

special opportunity for the transfer, acquisition of scientific knowledge in the

teaching process, the formation of biological knowledge, skills and habits. In recent

months, internet technology, Programs, like Cisco Webex Meetings, Screen Hunter,

Zoom, Loom, etc. have played a life-saving role in the lives of societies and

individuals, as well as in the revitalization of education, as the only means of

communication. The last two years have seen resurgence in education, to overcome

the stagnation in the education system due to the known situation, with online classes

and video lessons they have led to a revival in the education system. It has become

inevitable to solve the problem of presenting methods and tools (training programs,

teaching aids, etc.) in a qualitatively new format that improves the quality of the

teaching process by holding online symposiums, forums, congresses, scientific

conferences and seminars (6).

Thus, a creative, individual approach, orientation of thinking, personal

approach to the problem, outlook on life, enrichment of worldview are the main

conditions. Education is one of the key areas in this work. Radical change in society

depends largely on investment in education. There are many points to consider:

– The principle of ownership of teaching in teachers

– Highlighting the teacher-learner interests, initiatives and desires

– Preventing globalization in education

– Creating a different educational format

– Motivation in the learning process, ensuring the interests of both parties

– Teacher-student synthesis

– Organization of education, school in accordance with the requirements of the

time

– Exchange of ideas, working together, etc.

Experience shows that in order to reach the desired level of education, it is

important for students to develop the following skills: Logical, critical approach to

new knowledge, imagination to have, creative application, different teaching

formats, listening, communication, analysis, analysis-synthesis, ability to ask


91

thoughtful questions, etc. All this will ensure the use of innovations in education

and, consequently, in public life:

What should we change in education? - To encourage and give students the

opportunity for independence and freedom. To take the questions of the younger

generation seriously, to conduct joint research, to make them understand the

responsibility of the future.

What should education be like in the new era? - Young people can enter a

new era by developing and improving their fundamental skills. Specialized

education is already considered a backward education in the world. We must

evaluate learners with an individual approach and observation. In other words, in

this century, the skills of the human heart and soul must be put forward, empathy

must be established, and the thoughts of the future must be taken into account.

What should teachers do to change the world? - Attention should be paid to

the fact that the information is lively, the learners are creative, the importance of the

subjects taught should be emphasized; Special attention should be paid to the

richness of the worldview and creative work. Especially in recent years, isolation

has had a negative impact on the quality of work. In this regard, it would be

beneficial for societies and states to take an interest in the problems of teachers and

to take care of improving their living conditions.

What should a new school model look like in the new world? - Students'

creativity and work should be evaluated; Creative application of knowledge;

Teachers must act collectively. This would have a motivating effect, as well as

increase the tendency to creativity and research.

What is accountability skill in education? - Demonstration of the most

exemplary work of students, assessment of the impact of artificial intelligence on

education will have a greater impact on personal development. The need to apply

technology dictates increasing attention to this area. The development of society

between countries, states and enterprises must be assessed. Understand how the

world is changing; To clarify learning together, to create conditions, to be ready for

change. Improvement of the young generation, preparation for the new world,

orientation to a different format.


92

In today's world of rising unemployment, financial problems, and strained

relations, we must act with common sense. Considering that everyone has a stressful

time, we should not deprive each other of care, compassion and love. We must also

explore ways to overcome these problems, which we are exposed to as intellectuals

and university teachers (2, 3, 6).

In general, at present the most effective and modern devices and means are

used in the field of methods. This fact necessitates to give a special place to the new

educational technologies which are the component of today’s education and which

create broader opportunities for learners’ autonomy. Informatization of education,

constructive teaching, interactive methods and ways of teaching, informatization

strategy that began at the beginning of the 2000s in our republic have already

become priorities at the secondary and higher schools.

Nowadays higher school students and secondary school pupils can hardly

satisfy with the knowledge gained by listening to the teacher at school, or by using

a textbook. At present the whole world knowledge is at the disposal of those who

learn through internet. And they can virtually use the world libraries, get familiar

with the nature of different countries, and join the forums of the youth of the world

and exchange views with them.

We made one more point clear that students at the secondary and higher schools

find even the most interesting methods boring soon which are repeated every day

and are not changed, their attention is distracted, acquisition decreases, and the term

of remembering things becomes shorter. To avoid this problem we tried to draw the

learners’ attention to the teaching process by using different methods of teaching

and creating problem situation. Application of new teaching technologies in the

biology lessons which is considered the most effective interactive method and way

of teaching and also the accomplishment of the XXI century, has brought some

problems with itself. Having some lessons completely by using ICT distracts

students’ attention. At the same time having lectures in traditional way causes

students’ dissatisfaction. But what is the neutral way? How to teach to achieve

higher effectiveness in the class without distracting students’ attention from the

lesson and without making them feel bored to learn the material? How to develop


93

the culture of using new technologies, skills and habits at the secondary and higher

schools: “For this special courses must be created at higher schools, special

programs for improvement of professional skills must be prepared, participation of

teachers in the competitions must be activated, as well as, every educational

enterprise must be provided with cadre potential, socio-psychological condition and

electronic resources” (7, p.54).

An e-book or a traditional book? Wide access to the internet already affects

traditional books. Thus, in the modern world, the emergence of books in electronic

form, replacing paper books, along with the rich information resources of the

Internet, has begun to suppress ordinary books. In particular, the fact that the new

generation prefers e-books more than conventional books increases the likelihood

that the internet will be able to replace certain books.

At present, the number of e-readers on tablets and other mobile devices

exceeds the number of book seekers in libraries. But can e-books really replace

traditional books? And why do young people prefer e-books? Many believe that

electronic and paper books are not the same as products. But e-books are more

convenient and accessible. Of course, as time goes on, as reading books on

electronic devices is easier it is possible that it can replace paper books. Some

researchers believe that e-books are becoming more and more popular in the world

through electronic devices. All of this has been highlighted by the growing demand

for e-books in our country. There are some drawbacks in this field. Some experts

argue that an increase in e-books and a reduction in the number of printed editions

will help protect against tearing off trees. Conducting the researches in the higher

and secondary schools provided broader opportunities for observations. The article

expresses the attitude to the opinions of foreign and local authors related to the

topic in the current situation and the enlivening and other problems that occurred

in the field of education were drawn into attention. For this reason application

priorities of new information technologies have regularly been discussed with the

educators in more detail (5).

As time goes on, as in society and in community, there is also a need for

qualitative changes in the field of education. The time has come to change the format


94

of textbooks for higher and secondary schools. The rapid informatization process of

the education system has created both the opportunities and the need for the use of

e-books in education. E-books allow students to actively participate in the learning

process, to personalize their learning, to gain new knowledge and to evaluate their

own abilities. The e-textbook also enriches traditional forms of learning,

encompassing a large amount of teaching and learning materials and stimulating the

development of new teaching methods. In our opinion, it is time to switch to

electronic and interactive formats in the development of electronic aids and

textbooks in universities. One of the leading directions in the use of information and

communication technologies today is the effective use of computers in educational

activities. The main issue in implementing this activity is the selection of e-learning

resources that will improve the quality of education.

Textbooks used with the help of electronic devices are called e-learning

resources. The benefits of e-textbooks are many different formats for their use -

online or offline; Availability of textbooks by using computers, tablets and mobile

phones; Visual presence - graphics, animation, interactive activities and other

multimedia features; Storage of large amounts of data; Ability to make notes on

texts; Convenient use - availability of search engine; Mobility - anywhere and

anytime, etc.

It is impossible to speak about the effectiveness of teaching in biological

education without taking into account the principle of experimentation, observation,

the use of modern software in different formats in the use of visual aids, from simple

to complex, from elementary to advanced. In this way, biological knowledge, skills,

habits, and a tendency to research can be achieved in learners.

The new world order and standards make it a requirement for educational

institutions. The development of societies depends on the comprehensive

development of critical, logical thinking.

References

1. Babayeva Z.Y. Perspectives of using technological innovations in teaching biology.

Nakhchivan, “Gayrat” Publishing House, 2016, 210 p. Monograph.


95

2. Babayeva Z. Use of NLT in higher education management. International Multidisciplinary

Research Journal / India, 2015, Volume: III Issue: VIII Of November, p: 8995-9003

3. Babayeva Z.Y. Condition of using innovations in teaching biology. Transylvanian Review

jour nal, (ISSN 1221-1249). Thomson Reuters. Volume XXIV, No. 5, Special Issue, 2016,

p.346-353. http://www.centruldestudiitransilvane.ro/; http://transylvanianreview.org/

index.php/Trr

4. https://az.wikipedia.org/wiki/Electronic book (qur%C4%9Fu)

5. https://www.kitabyurdu.org/meqale/735- What is e-book and how it is used. html

6. https://yazarlar.az/2021/04/24/t%c9%99hsild%c9%99-innovasiyalar-yeni-dunya-

duz%c9%99ni-yeni-t%c9%99dris-formati-z%c9%99rovs%c9%99n-babayeva/

7. Л.В. Дегтярева, Ю.А. Семеняченко. Использование информационно-

коммуникационных технологий в подготовке бакалавров экономического

направления. стр 54


96

Redkina L.I.

Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Head of the Department of Pedagogy and Teaching

skills of Educational Institutions, Humanitarian and Pedagogical Academy (branch)

of the Federal State Autonomous Educational Institution of Higher Education

“Crimean Federal University named after V.I. Vernadsky " in Yalta

Vishnevsky V.A.

Сandidate of pedagogical Sciences, associate Professor of the Department of Pedagogy

and Teaching skills of educational institutions Humanitarian and Pedagogical Academy (branch)

of the Federal State Autonomous Educational Institution of Higher Education

“Crimean Federal University named after V.I. Vernadsky " in Yalta

THE PROBLEM OF ETHNIC EDUCATION OF STUDENTS BASED

ON TRADITIONAL CULTURE IN CRIMEA

Abstract. The problem of ethnic education is one of the key problems in the personal development

of a human being. The authors consider this problem from the point of view of traditional culture

in Crimea.

Keywords: ethnic education, ethnic community, social environment, cultural factors impact, social

interaction.

The revival of the national school requires improving the modern teacher

training for pedagogical activity in accordance with the socio-economic, national

and regional conditions of society. It is in the secondary school that the foundations

of a worldview are laid down, love for the native language, respect for one’s own

people and neighbors in the region, its history, traditions and culture are instilled,

the first experience of interethnic relations is formed.

Today school realities require scientists and teachers to reconsider many

educational canons, because system of education develops a citizen and patriot of

Russia, instills the love for the native language and culture, respect for folk traditions.

It is subordinate to the formation of a system of national interests as the main priorities

of the ideological culture of the individual, and at the same time, it contributes to the

acquisition of the treasures of the world culture and the development of respect for the


97

peoples of the world. Education has humanistic nature. It does not allow the

manifestation of chauvinistic, racist and other inhuman ideas and views.

The school in Crimea needs new non-traditional ideas and theories that would

correspond to the optimal development of the child and the modern needs of society.

In its turn, the social conditionality of restructuring the education, the laws

governing the improvement of teacher's pedagogical mastery, the needs of

pedagogical practice demand a more grounded analysis, generalization and creative

use of experience gained throughout history. Tracing the development of the theory

and revealing the peculiarities of upbringing in different historical periods and

among different ethnic groups of Crimea, we evaluate the pedagogical heritage and

the genesis of the most important problems and phenomena from today's

perspective. In other words, without the history of pedagogical thought there is no

theory, and without theory there is no, and there cannot be, any scientific training of

the new generation of teaching personnel.

Historical and pedagogical research helps to overcome indifference to the

problems of education and upbringing, as well as deeply reveal more aspects of the

problem of preparing a teacher for work in a multicultural environment through

studying them in dynamics at different stages of society development.

Nowadays, scientists are most interested in the periods associated with the

emergence of new concepts, approaches in Crimea, when the development of

pedagogical thought is accompanied by the accumulation of new knowledge, which

becomes universal value. The end of the 20th - the beginning of the 21st centuries

belongs precisely to such periods in the development of pedagogical thought. The

specificity of the designated period is determined by the uniqueness of the socio-

economic, spiritual life of society, the characteristics of the development of the

theory and practice of training and education.

Of particular interest is the question of the upbringing and education of children

of small ethnic groups of Crimea, because Russia today faces an important task - to

facilitate the consolidation and development of the nation, its historical

consciousness; traditions and culture; speech and religious independence of all

national minorities.


98

Present article is carried out within the framework of the President of the

Russian Federation grant to young scientists, МК-2349.2020.6

References:

1. Cojanu, D, ‘Ethno-cultural identity and the politics of recognition. Some philosophical

remarks’ (2014), National Identity. Globalization and intercultural dialogue:

multidisciplinary perspectives - language and discourse, 420-425

2. Danilov, SI, (2017), ‘Identity and Popular Culture’, [Online], [Retrieved June 21, 2019],

http://www.art-education.ru/electronic-journal/identichnost-lichnosti-i-narodnaya-kultura

3. Grigorovich, LA, (2003), Adler’s Theory of Personality [Online], [Retrieved June 28, 2019],

https://psyera.ru/5025/teoriya-lichnosti-adlera

4. Ward, C, Stuart, J, Kus, L, ‘The Construction and Validation of a Measure of Ethno-Cultural

Identity Conflict’, (2011), Journal of personality assessment, 93, 5, 462-473


99

Генсерук Галина Романівна

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри інформатики та методики її навчання

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка, Україна

Генсерук Юлія Вікторівна

студентка IV курсу

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка, Україна

ІНТЕРАКТИВНІСТЬ ЯК ОДНА ІЗ ВАЖЛИВИХ ДИДАКТИЧНИХ

ВЛАСТИВОСТЕЙ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Впровадження цифрових технологій в професійну діяльність педагогів є

пріоритетним напрямком цифрової трансформації освіти. Однією з основних

умов успішної інтеграції цифрових технологій в освітній процес є відповідний

рівень розвитку цифрової компетентності майбутніх учителів [1].

Багато дослідників, аналізуючи роль цифрових технологій в освітньому

процесі, виділяють три якісно різні типи їх застосування:

– змішана форма (blended learning): інтеграція новітніх технологій в

традиційний процес навчання для підвищення ефективності навчання різних

дисциплін;

– дистанційна форма: використання цифрових технологій в освітньому

процесі без прямої участі викладача, що сприяє розвитку навичок

самостійного пошуку, вибору та застосування інформації;

– масові відкриті онлайн-курси (МООК), які в основному

використовуються для самоосвіти і навчання впродовж життя.

Використання цифрових технологій в процесі навчання іноземних мов

веде до деяких змін в структурі навчальної діяльності. Трансформуються

просторові параметри взаємодії суб’єкт-суб’єкт, комунікативні компоненти

діяльності. В процесі застосування мультимедійних програм і ресурсів

вирішується ряд важливих методичних завдань, які часом не можуть бути


100

вирішені в традиційному (без використання цифрових технологій) навчанні:

адаптація до автентичної мовного середовища; формування в учнів живого

зорового образу країни і суспільства, що вивчається; моделювання мовного та

структурного середовища.

Переваги використання мультимедійних засобів будуть реалізовані в

повному обсязі лише тоді, коли сприйняття сприятиме розвитку розумової

активності, яка буде поєднуватися з різними видами пізнавальної діяльності:

від моторних функцій до індуктивного, логічного і креативного мислення.

Пасивне спостереження учнів за тим, що відбувається на екрані комп’ютера

не може привести до ефективного засвоєння змісту навчального матеріалу.

Вирішенням цієї проблеми є надання учням можливості активно брати участь

в процесі навчання, що реалізується завдяки дидактичній властивості

цифрових технологій – інтерактивності.

Інтерактивність в традиційному навчальному процесі зазвичай

розуміється як взаємодія суб’єктів навчання за допомогою безпосереднього

контакту. У навчанні із застосуванням цифрових технологій

інтерактивність – це «можливість користувача активно взаємодіяти з носієм

інформації, здійснювати її відбір, міняти темп подачі матеріалу» [2].

Інтерактивність – досить широке поняття, яке передбачає не тільки

можливість спілкування між людьми. Інтерактивність має різні форми

реалізації, зокрема:

– взаємодія між учасниками навчального процесу за допомогою різних

видів електронного зв’язку (зворотний зв’язок);

– створення цифрового контенту за допомогою запропонованих

компонентів (шаблони, форми, графічні малюнки, тести, карти, таблиці);

– вплив учня на процес і порядок виконання веб-завдань і тестів;

– здійснення самоконтролю за виконанням завдань з використанням

пропонованих форм відповідей.

Очевидно, що інтерактивність можлива в тому випадку, коли учасники

освітнього процесу мають свободу вибору навчальних дій. Це сприяє

формуванню активної позиції в інформаційному суспільстві, вибору


101

індивідуальної траєкторії, підсиленню процесів мислення, більш ефективному

розумінню і засвоєнню навчальної інформації.

В процесі дослідження нами виокремлено кілька видів інтерактивності в

освітньому процесі:

– інтерактивність зворотного зв’язку, яка забезпечує можливість задати

питання з проблеми і отримати відповідь;

– тимчасова інтерактивність, яка дозволяє учневі самостійно визначати

початок і тривалість процесу навчання;

– порядкова інтерактивність, яка дозволяє учневі вільно визначати

черговість використання фрагментів інформації;

– змістовна інтерактивність, яка дає можливість учневі змінювати,

доповнювати або ж зменшувати обсяг змістової інформації;

– творча інтерактивність, яка проявляється при створенні власного

продукту креативної діяльності: веб-проект, власний веб-сайт, електронні

тести і вправи, презентації, відео.

Отже, інтерактивність в освітньому процесі можна розглядати і як процес

комунікації, і як процес будь-якої дії або впливу. Інтерактивність сприяє

реалізації можливості комутації інформації за допомогою різних видів

електронного зв’язку, можливості підтримки сприятливих умов процесу

навчання, організації демонстрацій, самостійної роботи, наступності знань,

можливості вирішення проблем на основі запропонованого матеріалу.


1. Генсерук Г. Цифрова компетентність як одна із професійно значущих компетентностей

майбутніх учителів. Відкрите освітнє е-середовище сучасного університету. 2019.

Вип. 6. С. 8-16.

2. Гуревич Р.С. Інформаційні технології навчання: інноваційний підхід: навчальний

посібник / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія, Л. С. Шевченко; за ред. Гуревича Р. С.

Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2012. 348 с.


102

Жорняк Олена Ігорівна

кандидат медичних наук, доцент, доцент кафедри мікробіології Вінницького

національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Україна

Колодій Світлана Анатоліївна



Кордон Юлія Володимірівна



Трофіменко Юлія Юріївна



ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ НА КАФЕДРІ

МІКРОБІОЛОГІЇ НА ДИСТАНЦІЙНОМУ НАВЧАННІ

Навчання в медичному закладі має свої особливості і повинно бути

спрямоване на підготовку конкурентоспроможних фахівців, які володіють

сучасними технологіями, методиками лікування та профілактики. Навчання

студентів-медиків передбачає стаціонарну форму навчання під постійним

наглядом досвідчених викладачів. Поширення вірусу COVID-19 поставило

нові виклики перед медичною освітою. Необхідність збереження

безперервності навчання, забезпечення ефективності засвоєння навчальної

програми, підготовки до ліцензійного іспиту Крок-1 зумовило необхідність

швидкої перебудови методики викладання, впровадження сучасних

інноваційних інформаційно-комунікаційних технологій. Тому виникла

необхідність переходу на дистанційну форму навчання, яка посіла соціально-

значуще місце. Серед переваг дистанційного навчання, на нашу думку, є

зручність, актуальність, інтерактивність та інтернаціональність [1]. Також

дистанційне навчання є більш економічним за очну форму, тому що дає змогу


103

ефективніше використовувати навчальні приміщення, легко коригувати

електронні навчальні матеріали та надавати доступ до інформації великій

кількості користувачів. Дистанційне навчання дає змогу студентам мати

цілодобовий доступ до навчальних матеріалів, постійну підтримку й

консультації викладачів, он-лайн відео лекції та інші технологічні рішення для

забезпечення ефективного та якісного процесу навчання.

На кафедрі мікробіології ВНМУ ім. М.І. Пирогова навчання невід’ємно

пов’язане з практичними дослідженням, вивчення постановки серологічних

реакцій і оцінкою їх результату. В реаліях дистанційного навчання

мікробіологічні дослідження не можуть бути проведені самостійно

студентами в аудиторії. Тут на допомогу приходять відео досліджень , які були

зроблені раніше і потрапили в мережу інтернету. І саме завдяки таким

відеороликам можна познайомитися з особливостями лабораторної

діагностики інфекційних захворювань. Позитивним моментом є те, що

студент може переглянути необхідну тему кілька разів, що покращує

запам’ятовування матеріалу. Таке навчання мікробіології є особистісно-

орієнтованим. Викладачам необхідно враховувати, що кожен студент має свій

темперамент, спосіб сприйняття нової інформації, вихідний рівень знань.

Наступним позитивним моментом дистанційного навчання є засвоєння лекцій,

які винесені на сайт кафедри. Студенти можуть опрацьовувати лекційний

матеріал в зручний для себе час при підготовці до практичних занять.

Дистанційне навчання дає змогу усунути контакт студентів в лекційній

аудиторії, що перешкоджає поширенню інфекції.

Позитивним моментом, є різноманіття тестових завдань, що дає

можливість краще підготуватися до подальших підсумків та ліцензійного

іспиту Крок-1. Якщо на практичному занятті в аудиторії немає багато часу

тренуватися відповідати на тести, то в умовах дистанційного навчання студент

має можливість потренуватися в режимі тренера і пройти в одному розділі

весь матеріал теми [2]. Так студент може готуватись до зайняття стільки часу,

скільки індивідуально йому на це потрібно. Це призводить до кращого

закріплення матеріалу і вищого результату успішності.


104

Таким чином, дистанційне навчання дало змогу здобувати повноцінну

вищу освіту не очікуючи закінчення пандемії та створювати необхідні умови

для підтримання і розвитку природних якостей та індивідуальних здібностей

студента.


1. Досвід особливостей викладання курсу мікробіології іноземним студентам

/Жорняк О.І., Жорняк П.В. // Biomedical and Biosocial Anthropology. – 2014, – № 22. –

С. 240-242.

2. Удосконалення ефективності перевірки знань студентів за допомогою текстового

контролю/ Жорняк О.І., Кордон Ю.В., Колодій С.А. // Проблеми та перспективи вищої

медичної школи у розробці та реалізації національної стратегії побудови нової системи

охорони здоров'я в Україні на період 2015-2025 рр. : навчально-методичнa конф.,

25 березня 2015 р. : тези доп. – Вінниця, 2015. – С. 101 - 102.


105

Назаренко Алла Геннадіївна

старший викладач кафедри іноземних мов

Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, Україна

Демченко Наталія Валеріївна

старший викладач кафедри іноземних мов,

Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, Україна

SOME WAYS TO MAKE THE ENGLISH LESSONS MEMORABLE

English is becoming more and more widespread in the world, so an important

issue for pedagogical theory and practice is the issue of diversification of the

educational process, activation of cognitive activity of students, expanding the scope

of their interests and the formation of positive motivation to learn.

The aim of this article is to consider some techniques which help teachers to

make the English lessons not only interesting but also memorable.

We can adapt activities and make them personalized. Personalisation is an

important part of the communicative approach, since it involves true

communication, as learners communicate real information about themselves and can

take place at any stage of a lesson. One of the main emphases of the approach is that

each student has the opportunity, at each moment, to study the particular item that

is the most relevant to their personal learning development. [1] It makes language

relevant to learners, makes communication activities meaningful. For instance:

make up sentences about yourself, writing stories about others (close friends,

relatives, family members), interviews about your life, telling your own experiences,

making personal mind maps. In my experience, personalized examples will remain

in someone’s mind forever and personalization improves classroom dynamics,

creates a positive atmosphere and leads to more effective language learning.

We can make lessons more physical. Only sedentary activities lead to dullness

and as a result the outcome of learning will be reducing. If we organize movement,

we will energize learners. Moving students in class during the lesson can help release

endorphins. As well as other important natural motivators, such as norepinephrine


106

and dopamine, which counteract drowsiness and help students focus. Short activities

that involve movement lead to increased concentration, which helps to be more

attentive throughout the lesson. [2] Role-plays, simulations, etc., help teachers to do

it. Some more examples of physical activities: board and card games, jigsaw puzzles,

songs with movement, different “fill in” handouts.

Making lessons emotional also helps to memorize the material easily. Scientists

agree that emotions are included in the structure of consciousness and thinking,

associated with various cognitive processes. By being mindful of the emotions we

conjure in our students, we can turn dull, forgettable learning experiences into

colorful, memorable ones. [3] As one truth says: “People will forget what you said,

people will also forget what you did, but they will never forget how you made them

feel.” I still remember my English lessons of the fifth grade which were not only

interesting but also full of emotions – we played different games and our teacher

expressed different positive feelings – and I fell in love with English. The process

of learning for me became easy. Gamification is perfect for this. Bingo… Tic Tac

Toe… Gallows… We can provide students with vocabulary of emotions related to

feelings, expressing feeling helps to engage learners. Some more emotional

activities: My favourite memory is, The best holiday that I’ve ever had, What was

the most surprising thing (the most delicious food you ate, etc.) during your last

holiday?

Making lessons intellectual. Higher-order thinking skills - are what we are

talking about when we want our students to be evaluative, creative and innovative.

The types of questions that demand higher order thinking of our students can

helpfully be illustrated with reference to Bloom’s taxonomy. In this well-known

classification system and hierarchical organization of thinking types, the lower order

thinking types such as Remember, Understand, and Apply require less cognitive

processing than the higher order types such as Analyze, Evaluate, and Create. To

give scope to higher order thinking by your students, be sure to incorporate open-

ended questions into your lessons. Work to create opportunities throughout your

lessons for students to discuss their own ideas and why they think the way that they

do. Higher order thinking involves students moving beyond simply recalling facts


107

and repeating back exactly what they have learned. It focuses more on how we think,

rather on what we think. It requires the student to ‘do’ something with what they’ve

learned, rather than simply retain it and repeat it when necessary, such as we might

do in an exam. This ‘do’ can helpfully be encapsulated in the form of verbs such as

create, evaluate, design, analyze etc. [4] One more way of making lessons more

intellectual is self error correction or peer correction. Students can often correct

themselves when they realise they’ve made a mistake. Sometimes the mistake is

simply a ‘slip’ and they are aware of the correct version. Give students a chance, and

time, to correct themselves. Often by just raising your eyebrows or repeating the

mistake students will know what you mean and back track to correct the error

themselves. Try to keep the experience positive for the learner. Being corrected

constantly can be a really de-motivating, as every language learner knows. As you are

listening out for your students’ errors, make sure you also listen out for really good

uses of language and highlight these to the group too. In the case of language learning

I really do believe the classic saying, ‘you learn from your mistakes’. Inductive

grammar also makes the English lessons more intellectual. An inductive approach

involves the learners detecting, or noticing, patterns and working out a ‘rule’ for

themselves before they practise the language. The learner-centred nature of inductive

teaching is often seen as advantageous as the learner is more active in the learning

process rather than being a passive recipient. This increased engagement may help the

learner to develop deeper understanding and help fix the language being learned. [5]

Intellectual activities: logic puzzles, correcting errors, 20 questions about people or

objects, finding differences and giving reasons for them.

Making lessons creative. Creativity is an essential 21st century skill because

creativity and innovation is about figuring out ways to solve problems and express

yourself in new ways. It’s about connecting the ideas in your head with your life

experiences in new ways to overcome obstacles. Do you want your students to come

up with their own answers instead of simply copying the teacher example? Stop

thinking about your classroom within strictly confined terms and be open to ideas

that are outside of the norm. You might just find a creative idea that transforms some

of your lessons - using music and art, storytelling, imagination, designing homes,


108

places. Creative activities: use fantasy identities – each learner chooses his/her own,

show pictures and let learners create a story, encourage multiple viewpoints and

different ideas, give them opportunities to work on projects, asking students

questions can be an amazing tool in getting them to think creatively, just make sure

the questions are open enough to allow them to come up with their own answers, the

list is endless.

Making lessons relevant. It gives them a context within which they can develop

into engaged, motivated and self-regulated learners. By making your lessons more

relevant to students’ lives and experiences, you can engage and help them. Provide

space in your lessons to: current events, up-to-date topics, real life examples,

students presentations on topics of interest.

The impact a teacher has on students can make or break them. Teachers must

look deeper. The great majority of “difficult” students have lived through difficult

experiences. Teachers should take advantage of the opportunity to make a positive

impact on their students through positive relationships and the development of

lessons that can impact their lives.

References:

1. Pro Gradu, Nita Kuutila (2016) Personalized learning in English as a foreign language

education [online], https://jyx.jyu.fi/bitstream/handle/123456789/50973/1/URN%

3ANBN%3Afi%3Ajyu-201608193829.pdf

2. Author: Освіторія To teach or not to teach: Що потрібно сучасним підліткам на уроках

англійської? https://osvitoria.media/experience/to-teach-or-not-to-teach-shho-potribno-

suchasnym-pidlitkam-na-urokah-anglijskoyi/

3. Harry O'Malley, June 25, 2018, Connecting Learning With Emotions. Emotional scripting—

working to evoke specific emotions in students—adds a new layer to lessons to make them

more memorable. https://www.edutopia.org/article/connecting-learning-emotions

4. KEVIN CUMMINS, (2020) Higher order thinking skills for students and teachers.

https://www.innovativeteachingideas.com/blog/higher-order-thinking-skills-for-students-

and-teachers

5. Inductive and deductive grammar teaching: what is it, and does it work?

6. 24 April 2015 by Oxford University Press ELT https://oupeltglobalblog.com/

2015/04/24/inductive-and-deductive-grammar-teaching/

https://jyx.jyu.fi/bitstream/handle/123456789/50973/1/URN%25

https://osvitoria.media/author/admin/

https://osvitoria.media/experience/to-teach-or-not-to-teach-shho-potribno-suchasnym-pidlitkam-na-urokah-anglijskoyi/

https://osvitoria.media/experience/to-teach-or-not-to-teach-shho-potribno-suchasnym-pidlitkam-na-urokah-anglijskoyi/

https://www.edutopia.org/article/connecting-learning-emotions

https://www.innovativeteachingideas.com/blog?author=4f332433cb126d44c625d9e5

https://www.innovativeteachingideas.com/blog/higher-order-thinking-skills-for-students-and-teachers

https://www.innovativeteachingideas.com/blog/higher-order-thinking-skills-for-students-and-teachers

https://oupeltglobalblog.com/


109

Якименко Світлана Іванівна

кандидат педагогічних наук, професор

завідувачка кафедри дошкільної та початкової освіти

Миколаївського національного університету імені В.О . Сухомлинського, Україна

ФОРМУВАННЯ ОСНОВ СВІТОСПРИЙНЯТТЯ ДІТЕЙ 5-8 РОКІВ

ЗАСОБАМИ СТВОРЕННЯ ЦІЛІСНОЇ КАРТИНИ СВІТУ

Анотація. В статті автор розкриває проблему формування основ світосприйняття дітей

п’яти-восьми років через впровадження інтеграції в освітній процес навчальних закладів,

що сприяє вихованню учня, як творчої особистості на основі цілісної картини світу

Ключаві слова: світосприйняття, інтеграція, створення, формування, цілісна картина

світу.

Проблема формування цілісного світогляду є ключовою як у

культурному контексті, так і безпосередньо в психолого-педагогічному, де

вона розглядається з погляду дидактичних, психологічних та виховних

концептуальних підходів, програм і методів його формування. На сучасному

етапі розвитку освіти актуальним є впровадження інтеграції в освітній процес,

що сприяє вихованню учня, як творчої особистості на основі цілісності.

Сьогодні інтеграція перевершує інші педагогічні нововведення за широтою

експериментального втілення, глибиною творчого задуму та є найбільш

значимим інноваційним рухом освіти ХХІ століття.

Поняття «інтеграція» має множинність визначень, зокрема у сучасному

тлумачному словнику української мови інтеграцію визначено, як об’єднання

чого-небудь у єдине ціле.

У педагогічному словнику М. Ярмаченка термін «інтеграція» означає

стан зв’язності окремих диференційованих частин і функцій системи,

організму в ціле, так і процес, що веде до такого стану. Наукова категорія,

«інтеграція» тлумачиться авторами соціолого-педагогічного словника як

«сторона процесу розвитку, яка пов’язана з об’єднанням у ціле раніше

різнорідних частин та елементів» [1, с. 94]. Великий енциклопедичний


110

словник пояснює поняття «інтеграція» як стан зв’язку окремих

диференційованих частин і функцій системи загалом, а також як процес, що

веде до такого стану [2, c. 317].

Короткий словник сучасних понять і термінів трактує поняття

«інтеграція» як взаємопов’язаність, системне поєднання, включення в єдине

ціле; як процес встановлення зазначених зв’язків [3, c. 203].

У соціологічному енциклопедичному словнику «інтеграція» пояснюється

як процес, результатом якого є досягнення єдності й цілісності, узгодженості

всередині системи, що ґрунтується на взаємозалежності окремих елементів»

[4, c. 106]. Таким чином, у довідникових та енциклопедичних педагогічних

джерелах термін «інтеграція» пояснюється як об’єднання частин. У працях

багатьох дослідників поняття «інтеграція» в освіті осмислюється як високий

рівень процесу єдності, синтезу знань після попереднього періоду

аналітичного розгляду і пізнання об’єкта.

Вчені розглядають інтеграцію як динамічний процес на кожному етапі

розвитку дитини знищує існуючі зв’язки та знову відновлює їх на вищому

рівні, утворюючи єдність та цілісність системності пізнання навколишнього

світу.

Так, С. Клепко розглядає інтеграцію як механізм самоорганізації хаосу

знань, як «внесення порядку, єдності в розчленований світ знань з метою

підвищення ефективності як здобування і застосування знання».

Дослідник В. Кондаков висловлює думку, що сутність проблеми

інтеграції знань базується на існуючому протиріччі: цілісності Всесвіту та

відсутності цілісності системи знань про нього; відсутністю системності в

освіті на всіх її етапах; відсутністю цілісності знань у внутрішньому світі

людини, інтеграція знань включає такі процеси: систематизацію наявних

знань і переосмислення минулого досвіду; отримання нового знання та

включення його до системи; планування подальшого процесу отримання

знань [5].

На основі визначення Ю. Шрейдера та А. Шарова інтеграцію можна

трактувати як двосторонній спосіб об’єднання цілого та його частин –


111

системний і структурний. Система – «багато, що представляється як ціле»,

структура – «ціле, яке представляється як багато». Інтеграція

міждисциплінарних знань й форм їх засвоєння дозволяє перейти від

суб’єктивних вражень про різноманітні сторони пізнавального процесу чи

явища до можливо більш точних і об’єктивних уявлень, оцінок та висновків.

В інтерпретації В. Ільченка під інтеграцією слід розуміти установлення

єдності знань на основі виявлених у них однотипних (однорідних) сутностей.

Така інтеграція, на думку вченого, приводить до утворення системи знань на

основі загальних для всіх предметів найбільш загальних закономірностей

За інтуїтивного розуміння інтеграції на перший план висувається

встановлення зв’язків, і з цієї точки зору інтеграція розглядається як

встановлення взаємозв’язків між відносно незалежними раніше речами,

процесами, явищами. Узагальнюючи дані аспекти поняття інтеграції, важливо

зробити висновок, що під інтеграцією в найширшому розумінні вбачають

процес становлення цілісності. Саме в значенні певної сторони процесу

розвитку як підвищення рівня сторони організованості і цілісності системи

освіти ми й будемо вживати термін «інтеграція».

Варто зазначити, що реалізація принципу інтеграції забезпечує

сприятливі умови для формування цілісного світогляду у дітей 5-8 років,

оскільки «інтеграція змісту освіти ґрунтується на розгляді проблеми «людина

і світ» та сприяє формуванню цілісного світосприйняття».

Як зазначає І. Бех, «доцільно організоване за змістом і формою навчання

має високий виховний потенціал: веде особистість до простору світоглядних

ідей, формує соціальні настанови й ціннісні орієнтації, гуманістичну

спрямованість особистості, її духовні та матеріальні потреби» [6, с. 44],

відбувається соціалізація дитини.

Аналізуючи доцільність та необхідність реалізації принципу інтеграції в

дошкільній освіті, Н. Гавриш наголошує на синкретичній природі дитини

дошкільного віку, яка у власному пізнанні світу «йде одночасно в різних

напрямах» і має здатність до цілісного світосприймання за допомогою

чутливих інформаційних каналів. На думку автора, «сучасна дидактика


112

вимагає цілісного технологічного підходу», якому відповідає інтегрований

підхід до організації освітнього процесу в закладі дошкільної освіти: як

цілісний освітній процес, як педагогічна система, яка має відображати

цілісність змісту освіти у взаємозв’язках різних освітніх ліній і в якій

пріоритетна роль належить способам організації освітнього процесу через

інтеграцію різних видів діяльності дітей.

Вивчення психолого-педагогічної, методичної літератури, а також

практики з проблеми інтегрованого підходу до процесу формування основ

світосприйняття у дітей 5-8 років свідчить про необхідність з’ясування

методологічних основ зазначеного процесу.

Сучасний стан інтеграційних процесів в освіті та дидактиці показує, що

всі базові дидактичні поняття та процеси пов’язані з інтеграцією.

Важливим у контексті проблеми дослідження є обґрунтування

І. Kозловською методологічних підходів до інтеграції знань, зокрема автор

виокремлює: історико-філософський підхід, згідно з яким інтеграція знань

зумовлюється такими чинниками: спiльнiсть походження, генетична єднiсть

чи тотожнiсть явищ, об’єктивна єдність світу як предметна та методологічна

єдність пізнання природи й суспільства; синергетичний підхід, у контексті

якого інтеграція знань базується на відродженні природних, об’єктивно

існуючих зв’язків між елементами навчального матеріалу; системний підхід,

який спрямований на забезпечення принципу системності у формуванні знань

та зосередження уваги на iнтеграційних властивостях об’єктів, їх походженні,

зв’язках i структурі, що забезпечує процес формування в учнів цілісної

картини світу у всій її різноманітності, поєднанні знань про природу й техніку

з духовним світом творчої особистості; проблемний підхід забезпечує

розвиваючий характер змісту навчального матерiалу та взаємозумовленість і

взаємозв’язок вивчення різних навчальних курсів; структурний підхід

передбачає варіативність структури змісту та реалізує пошук

фундаментальних знань та цінностей, здатних сформувати інноваційні

дидактичні системи, які підпорядковуються базовим дидактичним

закономірностям і враховують особливості навчання у різних типах закладів


113

освіти; функціонально-організаційний підхід виокремлює важливу

особливість інтеграції як засобу організації навчання, яка відбувається через

створення, трансформації та відбору методів, форм і засобів, які забезпечують

сприйняття учнями інтегративного змісту навчання; прогностичний підхід

забезпечує прогнозування розвитку існуючих, виникнення нових навчальних

курсів, організаційних форм інтегрованого навчання і можливiсть

прогнозування змісту, нових форм i методів iнтеграцiї [7, с. 31-36].

Автор відносить до основних принципів структурування знань у процесі

їх інтеграції такі: принцип проблемності: формування всіх підсистем змісту

навчального матеріалу на основі проблемного принципу структурування

сучасної науки; принцип системностi: орієнтація на формування цiлiсної

системи знань засобами інтеграції; принцип фундаменталізації: акцентування

у формуванні змісту освіти на фундаментальних знаннях, які є основою;

принцип варіативності: можливість розробки та впровадження в освітній

процес варіативних навчальних програм, методик; принцип наступності:

забезпечення інтеграції знань між різними ступенями освіти; принцип

призначення: обґрунтування змісту навчання з урахуванням вікових

можливостей та рівня підготовки учнів; принцип ефективності: досягнення

очікуваного результату освітнього процесу з мінімальними зусиллями та

мінімальними затратами навчального часу.

Формування основ світосприйняття у дітей 5-8 років на закономірностях

дидактичної інтегрології, суттєво підвищує його результативність.

Такий підхід чітко виводить на перший план питання щодо місця людини

в світі, ставлення до якого слугує функціональним критерієм належності тієї

чи іншої інформації до світоглядної. Пізнання дитиною 5-8 років

закономірностей природи та пояснення за їх допомогою навколишнього світу,

життєдіяльності людини співпадає з природним прагненням дитини до

дослідження свого життєвого світу і його практичного освоєння, до

комунікації зі світом і створення продукту діяльності як способу

самореалізації, самовираження. У закладі дошкільної освіти та в 1-2 класах

початкової школи дитина пізнає себе, пізнаючи об’єкти навколишнього світу,


114

завдяки чому формується світорозуміння, система поглядів на оточуючу

дійсність, яка демонструє систему її ціннісних орієнтацій. «Послідовне

засвоєння дитиною цілісної системи знань про людину та навколишній світ

передбачає поглиблення уявлень про реальну дійсність шляхом конкретизації

вже засвоєних знань і подальшим їх узагальненням нового змісту й рівня, що

повністю відповідає пізнавальним можливостям дітей молодшого шкільного

віку» [8].

У сучасній педагогічній теорії змістова інтеграція тісно пов’язана з

технологічною, яка передбачає поєднання (інтеграцію) методів і форм

організації навчання, притаманних різним моделям освітнього процесу. В

сучасних дослідженнях виділяють такі методологічні аспекти інтеграції:

– як феномен універсальний, який належить до явищ матеріального та

духовного буття, є лише однією зі сторін процесу розвитку, який

розглядається як філософська категорія, іншою його стороною є

диференціація;

– як процес такого розвитку будь-якої системи, за якої число та

інтенсивність взаємодій її елементів зростає, а відносна самостійність

зменшується;

– як форму тяжіння елементів системи та займає місце в ряді:

накопичення – інтеграція – асиміляція – фузіон.

Сукупність теоретичних положень, що пояснюють сутність феномена

«інтеграція» у сучасній педагогіці, об’єднані загальним поняттям

«інтегративний підхід». «Енциклопедія освіти» тлумачить наукову категорію

«інтегративний підхід» в освіті як підхід, що забезпечує інтеграцію змісту

освіти, тобто доцільно об’єднує його елементи у цілісність» [9, с. 356].

Таким чином, інтегративний підхід забезпечує цілісність освітнього

процесу, діагностичну спрямованість, свободу вибору форм, методів, засобів

навчання, індивідуальний темп розвитку дитини. Особливо важливими є

вміння та готовність вчителя природничих дисциплін формувати цілісну

картину світу на основі інтеграції знань. Цілісність знань учнів про природу –

необхідна умова наявності у них адекватного дійсності образу світу як


115

вихідного пункту і результату пізнавального процесу, блокування руйнівної

діяльності людини у природі та суспільстві.

Систематизації знань сприяють інтегровані зв’язки, які примушують його

активно використовувати раніше вивчений матеріал для засвоєння нового.

Нова думка, як зазначав І. Сеченов, може бути прийнята лише тоді, коли вона

стає частиною особистого досвіду, коли нові судження знаходять опору на вже

відоме.

Пізнання світу на інтегрованій основі дозволяє виключити однобічність

у формуванні особистості дитини, абсолютизацію якого-небудь одного її боку.

Навпаки, вона створює сприятливі умови для цілісного й гармонійного її

розвитку.

Інтеграція видів діяльності дитини у процесі засвоєння реальної дійсності

створює сприятливі умови для становлення у неї адекватного знання про себе

й ставлення до себе і для розвитку в неї образу себе в цілому. Вивчення

педагогічної спадщини В. Cухомлинського показує, що багато принципових

питань у проблемі формування особистості дитини педагог пов’язує з

інтегрованим підходом до змісту навчально-виховного процесу.

Науково обґрунтовану картину інтегрованого пізнання молодшими

школярами навколишнього світу описав вчений-психолог Є. Носенко у своїй

статті «Картина світу як інтегруючий і гуманізуючий фактор у змісті освіти».

Є. Носенко переконаний, що у початковій школі інтегрування змісту

освіти доцільно здійснювати шляхом створення практичної картини світу, що

передбачає, об’єктивування досвіду світовідчуття та світосприйняття, який

уже існує в дитини до початку шкільного навчання і який формується в її

предметно-практичній діяльності. Кожна сфера життєдіяльності людини

розглядається через призму різноманітних форм суспільної свідомості

(побутової, міфологічної, релігійної, філософської, художньої). Найбільш

важливими принципами інтегрування змісту освіти за Є. Носенко є такі:

− забезпечення цілісності сприйняття образу світу.

− принцип концентричності у засвоєнні цілісної картини світу: об’єкт

пізнання повинен зберігатись на різних етапах навчання, а рівень деталізації


116

зображення та рівень абстрактності повинні збільшуватись на таких ступенях

навчання.

− принцип кумулятивності (картина світу розширюється,

поглиблюється, уточнюється).

У рамках моделі інтегрованого підходу ці принципи потребують певного

уточнення та часткового доповнення. Користуючись класифікацією

принципів

Принцип системності пов’язують з формуванням цілісної системи

предметних знань, іноді – знань у рамках певного циклу предметів, наприклад,

природничо-математичного. Втім, базуючись на ідеях інтеграції та цілісності

знань учнів, доцільно розглядати цю проблему ширше, а саме в контексті

формування цілісної системи знань учнів у межах всього навчального

процесу. Інтеграція знань, умінь і навичок учнів у поєднанні з принципом

системності й систематичності знань має значно більші можливості для

підвищення загальноосвітньої та професійної підготовки учнів, ніж кожен з

цих принципів окремо. Тому уточнення принципу системності в контексті

інтегративних ідей полягає в поширенні його на навчально-пізнавальний

процес у цілому, тобто в переході від методичного до суто дидактичного його

трактування за умов збереження особливостей окремих методик.

Реалізація принципу наочності як «заповнення простору між конкретним

і абстрактним» є одним з важливих для аналітико-синтетичного навчального

пізнання. У контексті дидактичної інтеграції розширення можливостей

принципу наочності полягає у взаємоузгодженому використанні наочності

навчально-пізнавального процесу в цілому та кожного інтегрованого курсу

зокрема.

Принцип самостійності тісно пов’язаний з диференціацією знань та вмінь, з

проблемним підходом до навчання, з формуванням умінь приймати самостійні

рішення й перевіряти одержані результати та передбачає обмеження залежності

учня від учителя і спрямований на розвиток творчого потенціалу виховання.

Уточнення цього дидактичного принципу полягає в комплексному підході до

відбору завдань на інтегративній основі для розвитку мислення і знань учнів


117

методами всіх навчальних предметів під час засвоєння конкретних предметних

та інтегрованих знань. Саме інтегративний підхід до навчання сприяє

максимальному використанню можливостей принципу ефективності чи зв’язку

мети й результату навчання. Інтегративні ідеї тісно пов’язані з принципом

доступності: по-перше, складний навчальний матеріал з одного навчального

предмета може бути роз’яснений більш доступними засобами іншого

навчального предмета; по-друге, інтеграція знань, умінь і навичок у межах

освітнього процесу в цілому є більш логічною та сприйнятливою.

О. Вознюк, О. Дубасенюк відносять до головних способів інтеграції:

уніфікацію, універсалізацію, категоріальний синтез, екстраполяцію,

узагальнення, моделювання, систематизацію. Таким чином, принцип

інтеграції на сучасному етапі відображає тенденції науки і практики, сприяє

розвитку в учнів діалектичного і системного мислення, гнучкості, розуму,

вмінь переносити й узагальнювати знання з різних наук і предметів. Життєвий

досвід взаємодії з навколишнім середовищем, аналіз науково-методичної,

енциклопедичної та довідкової літератури дає можливість зробити такі

висновки:

– інтеграція – процес і результат, що є синтезом процесуальних і

результативних складових: інтеграції-процесу (забезпечує злиття в єдине ціле

раніше диференційованих елементів) й інтеграції-результату (відображає

момент фіксації здобуття у ході здійснення інтеграційного процесу певного

інтеграційного «продукту»);

– інтеграція знань – динамічний, безперервний, суперечливий процес,

який потребує прогностичного підходу, врахування особливостей параметрів

знань, виявлення специфіки їх структурування, предметних та інтегрованих

знань та передбачає застосування адекватних змісту форм, методів, засобів

навчання.


1. Соціолого-педагогічний словник / [укл. С.У. Гончаренко, В.В. Радул, М.М. Дубінка та

ін.; за ред. В.В.Радула]. К.: «ЕксОб», 2004. 304 с.


118

2. Большой энциклопедический словарь: философия, социология, религия, эзотермизм,

политэкономия / Гл.ред. С.Ю.Солодовников.Мн.: МФЦП,2002.1008 с.

3. Краткий психологический словарь / ред,- сост. Л.А. Карпенко ; под общ. ред.

А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. Ростов-на-Дону : Феникс, 1998. 512 с.

4. Социологический энциклопедический словарь. На русском, английском, немецком,

французском и чешском языках / [под ред. Г. В. Осипова]. М. : Издат. группа ИНФРА;

НОРМА, 1998. 106 c.

5. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник/ отв. ред. Д.П. Горский. Москва :

Наука, 1975. 721 с.

6. Бех І. Виховання особистості : Сходження до духовності : [наук. видання] К. : Либідь,

2006. 272с.

7. Козловська І. М. Теоретико-методологічні аспекти інтеграції знань учнів професійно-

технічної школи: дидактичні основи. Львів, 1999. 302 с.

8. Якименко С.І. Формування світогляду у старших та молодших школярів: теорія і

практика: монографія. Миколаїв: Аніка, 2006. 528 с.

9. Енциклопедія освіти / [голов. редак. В.Г.Кремень]. К.: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

http://www.info-library.com.ua/books-text-4741.html


119

PHILOSOPHY AND COGNITION

Акперов Низами Алисахиб оглы

доктор философии по химии, доцент кафедры Аналитической и органической химии

Азербайджанского Государственного Университета Азербайджанской Республики

Бабаева Гюльнара Вели кызы

доктор философии по химии, доцент кафедры Аналитической и органической химии

Азербайджанского Государственного Университета Азербайджанской Республики

СИНТЕЗ И ПРИМЕНЕНИЕ НЕКОТОРЫХ

ПРОИЗВОДНЫХ ТИЕТАНОВ

Аннотация. Эта статья адресована к поиску новых серусодержащих присадок к

смазочным маслам. С этой целью в данной статье указан получение некоторых

производных функциональнозамещенных тиетанов реакцией эпитиохлоргидрина (ЭТХГ) с

различными нуклеофильными реагентами. С помощью тииран-тиетановой

перегруппировки синтезирован ряд тиетанов, изучена взаимосвязь между структурой

синтезированных соединений и эффективностью их действия в качестве

противоизносных и противозадирных присадок к смазочным маслам. Выявлено что,

тиетаны – четырехчленные серусодержащие гетероциклические соединения улучшают

смазывающие свойства трансмиссионного масла ТБ-20 и могут применяться в качестве

противоизносных и противозадирных присадок к смазочным маслам.

Ключевые слова: тиетаны, гетероциклические соединения, нуклеофильные реагенты,

эпитиохлоргидрин, присадки, смазочные масла,

Несмотря на то, что тиетаны - четырехчленные насыщенные серусодер-

жащие гетероциклические соединения начали исследовать еще в начале

прошлого века, они нашли область применения только в последнее время. Для

некоторых 3-О-замещенных тиетанов была найдена новая область

применения – в качестве присадок к смазочным маслам /1-5/. Установлено, что

тиетаны являются новым классом соединений в этой области.


120

Поэтому, является целесообразным синтезировать новые производные

тиетанов, содержащих различные функциональные группы и выявление

закономерности между строением синтезированных соединений и

эффективностью их действия как присадок к смазочным маслам.

О синтезе тиетанов имеется много литературных данных, одним из

удобных способов которых является реакция 1,2-эпитио-3-хлоропропанола –

эпитиохлор-гидрина (ЭТХГ) с нуклеофильными реагентами. Однако, эта

реакция систематически не была изучена до наших исследований. Имеются

лишь скудные сведения о реакции ЭТХГ с некоторыми нуклеофильными

реагентами в монографии [6] и в обзоре [7].

С целью синтеза функциональнозамещенных тиетанов нами впервые

систематически изучены реакция ЭТХГ с различными О-, S-, N- и

P- содержащими нуклеофильными реагентами, сопровождающаяся тииран-

тиета-новой перегруппировкой [1-4, 8-9].

Нами изучены основные закономерности реакции ЭТХГ с

нуклеофильными реагентами различной природы. Установлено влияние

строения нуклеофилов и условий проведения процесса на особенности

тииран- тиетановой перегруппировки, использование полученных данных при

разработке препаративных методов синтеза малоизученных 3-замещенных

тиетанов, выявление взаимо-связи между строением, свойствами и

эффективностью функционального дейст-вия синтезированных соединений.

При помощи спектральных методов, ТС и ГЖ хроматографией, а так же

встречными синтезами нами впервые установлено, что направление реакции

ЭТХГ с нуклеофильными реагентами зависит, в основном, от реакционной

среды и «жесткости» этих нуклеофильных реагентов. Так как, ход реакции

ЭТХГ с большинством кислородсодержащими нуклеофильными реагентами,

в частности, с одноосновными алифатическими и ароматическими

карбоновыми кислотами, а также карбоновыми кислотами, содержащими в

своем составе различные гетероциклы, различными фенолами, нафтолами,

выходы и структура полученных продуктов зависят от типа среды

(растворителя), продолжитель-ности реакции и температуры, от


121

нуклеофильности реагентов , но не зависят от катионов металлов [1-4, 9].

Вышеуказанные реагенты в водно-щелочной среде, взаимодействуя с ЭТХГ,

благодаря тииран-тиетановой перегруппировке образуют лишь

соответствующие 3-О-замещенные тиетаны. Этим способом синтезирован

целый ряд различных производных 3-О-замещенных тиетанов (1-45) по общей

схеме:

1) 3-алкилкарбоксизамещенные тиетаны (1-9):

где R=CH3CO-, н-C3H7CO-, н-C4H9CO-, н-C6H13CO-, н-C8H17CO-,

н-C9H19CO-, н-C17H35CO-, CH2=CH-CO-

2) 3-арилкарбоксизамещенные тиетаны (10-22):

где R=C6H5CO-, 2-Cl-C6H4CO-, 2-F-C6H4CO-, 2-CH3-C6H4CO-,

4-CH3-C6H4CO-, 4-HO-C6H4CO-, C6H5CH2CO-, C6H5CONHCH2CO-,

3-CH3C6H4CO-, 3-NO2C6H4CO-, 2-CH3-NH-C6H4CO-, 4-F-C6H4CO-,

4-Cl- C6H4CO-,

3) 3-гетероциклокарбоксизамещенные тиетаны (23-26):

4)

4) 3-феноксизамещенные тиетаны (27-41):

где R=C6H5-, 2-F-C6H4– , 2-Cl-C6H4– , 4-Cl-C6H4– , 4-(CH3)3C-C6H4– , 4-

H2N-C6H4– , 4-HO-C6H4– , 4–CH3O-C6H4– , 4-NO2–C6H4– , 2-CH3–C6H4– , 3-

CH3–C6H4– , 2,4–Cl2-C6H3– , 2,6–Cl2-C6H3– , 2,4,6–Cl3-C6H2– , 2,4,6–(NO2)3-

C6H2– ,

5) 3-(2/-нафтилокси)-замещенные тиетаны (42-45):

где R=

+NaOH(вода) ROH + ClCH2-CH-CH2

S

-(NaCl+ H2O) S RO-CH

CH2

CH2

CH2=C-CO–

CH3

N CO , , ,

CO O

CO S

CH=CH-CO

O

CO

N

, , ,


122

Структура некоторых 3-замещенных тиетанов доказана и встречным

синтезом по схеме:

или же:

Структура синтезированных нами соединений (1-45) подтверждена

методами ИК и ПМР спектроскопии. ИК спектры снимали на приборе Specord

IR-75 в тонком слое. ПМР спектры записывали на спектрометре VARIANT-

60, рабочая частота – 60 МГц., внутренний стандарт ТМС. Тонкослойную

хроматографию соединений (1-45) проводили на пластинках Sulufol-UV-254.

В качестве элюента использовали смесь этилового спирта и гексана (1:5) ; во

всех случаях при проявлении парами йода образовалось одно пятно.

В ИК спектрах всех синтезированных тиетанов (1-45) появляется

интенсивная полоса поглощения в области 690-730 и 1450-1460 см-1,

характерная для валентных колебаний связи C-S в четырехчленном

тиетановом цикле.

В ПМР спектрах синтезированных тиетанов (1-45) в сильном поле в

области 3,0-3,8 м.д. обнаружены сигналы в виде мультиплета четырех

протонов двух метиленовых групп, связанных с серой в четырехчленном

тиетановом цикле. Сигнал метинного протона в тиетановом цикле наблюдатся

в виде квинтета в области 4,9-5,3 м.д.

Смазывающие свойства некоторых синтезированных нами тиетанов

опре-деляли на четырехшариковой машине трения по ГОСТ 9490-75 [10];

шары диа-метром 12,7 мм из стали ШХ-15 , скорость вращения верхнего шара

CH2

CH2

CHOH

S

-(C2H5)3N • HCl

+ C6H13COCl [(C2H5)3N] CH2

CH2

CHOCOC6H13 S

4

NO2

O2N HO

NO2 CH2

CH2

CHCl S -(NaCl + H2O)

+ (NaOH, H2O) CH2

CH2

CH S

O2N

NO2 O

O2N

41 47

CH2–CH–CH2Cl

S

+ K2CO3 (H2O)

–HCl

CH2

CH2

CHOH S +SOCl2

–(SO2 + HCl)

46


123

1420-1430 об/мин, температура комнатная, продолжительность одного

испытания – 10 с.

Эффективность противозадирных свойств присадок оценивали по

значени-ям критической нагрузки (Pк) , нагрузки сваривания (Рс) , индексу

задира (Из) ; а эффективность противоизносных свойств – по показателю

диаметра пятна износа (Dи) , который определяли при постоянной осевой

нагрузке 392 Н и продолжительности испытания 1ч.

Выбор тиетанов в качестве объектов исследования как противозадирных

и противоизносных присадок был мотивирован тем, что они склонны к

термическому десульфированию с образованием либо соответствующегося

олефина и тиоформальдегида, либо элементной серы и циклопропанов [8]. Мы

предполо-жили, что под влиянием высоких температур и каталитического

воздействия трущихся металлических поверхностей тиетаны будут

элиминировать серу с образованием , в основном, олефинов согласно работам

/11/:

R

CH2

CH

CH2

. .RCH

CH2+CH2 S

R

CH2

CH2

CH S

S

RCH CH2+ CH2S

С учетом современных представлений о механизме действия

противозадирных и противоизносных присадок можно пологать, что

образующиеся в результате десульфирования тиетанов продукты будут

эффективно предотвращать износ и заедание трущихся поверхностей.

Олефины при сравнительно умеренных режимах трения, образуя полимерные

пленки и действуя подобно адсорбированным граничным слоям, должны

предотвращать износ трущихся поверхностей; сера, взаимодействуя с

металлами, должна образовывать сульфиды металлов, под действием которых

должно снижаться трение на режиме заедания. Кроме того, в случае

термического десульфирования образуются олефины и тиоформальдегид,

которые могут полимеризоваться. С другой стороны, тиетаны склонны к

образованию полимеров. Эти полимеры также могут в какой-то степени

способствовать уменьшению износа трущихся поверхностей.


124

Таким образом, выше изложенное позволяет испытывать

синтезированные нами тиетаны в качестве противозадирных и

противоизносных присадок к смазочным маслам.

Противозадирные и противоизносные свойства синтезированных

соединений были испытаны на четырехшариковой машине трения (ЧШМ) по

ГОСТ 9490-75 в растворе масла ТБ-20, являющегося базовым маслом для

производства современных трансмиссионных масел.

С целью изучения зависимости эффэктивности функционального

действия синтезированных соединений от их структуры , были приготовлены

растворы исследуемых соединений в масле ТБ-20 при одинаковой мольной

концентрации (0,025 моль на 100 г масла – 3,5-6 % масс).

Противозадирные и противоизносные свойства синтезированных

соединений сравнены с отечественной присадкой ЛЗ-23к

(этиленбисизопропил-ксантогенат) и зарубежной присадкой Англомол-99,

выбранными в качестве базы сравнения. Для испытания среди

синтезированных тиетанов подбирали соединения, имеющие различные

функциональные группы.

Синтезированные нами тиетаны независимо от вида заместителей

обладают хорошими противозадирными и противоизносными свойствами.

Так, при добавлении их в масло ТБ-20 заметно повышаются указанные

свойства масла (см. табл.).

Результаты испытаний показали, что природа заместителей в положении

“3” тиетанового кольца, наличие других атомов и функциональных гупп по-

разному влияют на эффективность исследуемых соединений в качестве

противозадирных и противоизносных присадок к смазочным маслам. Так,

3-ацилокси-тиетаны (1-26) во всех испытаниях по противоизносным

свойствам значительно превосходят присадку ЛЗ-23К, соедиение 7 и 12 - а

также присадку Англомол-99. По эффективности противозадирного действия

некоторые препараты соединений 2, 3, 6, 10, 12, 16 равноценны им.

Соединения 1, 13, 15, 14, 17 несколько уступают, а соединения 7, 12, 44

превосходят присадку Англомол-99.


125

При анализе результатов испытаний 3-ацилокситиетанов (1-26) в

качестве противозадирных и противоизносных присадок к трансмиссионному

маслу ТБ-20 обнаруживаются (см. табл.):

1. С ростом длины углеродной цепочки алкилкарбоксигрупп в молекулах

3- ацилокситиетанов возрастет еффективность их действия. Так, при введении

3-ацетокситиетна в концентрации 0,025 моль на 100 г масла среднее значение

индекса задира возрастет от 31 до 51, Рк- от 774 до 1120 Н, Рс – от 1558 до

3400 Н, Ди – улучшается от 0,77 до 0,52 мм, а при применении

3-стеарилокситиетана в той же концентрации указные свойства масла

возрастают: Из – до 67, Рк – до 1380 Н, Рс – до 4450 Н, Ди – 0,45 мм. Таким

образом, 3-стеарилокситиетан (7) по еффективности действия намного

превосходит не только 3-ацетокситиетан (1), но и промышленные присадки

ЛЗ-23К и Англомол-99. Следовательно, по влиянию на еффективность

противозадирного и противоизносного действия алкильные радикалы,

связанные с карбокситиетановой частью молекулы, располагаются в

следующем порядке: С17Н35 С9Н19 С4Н9 С3Н7 СН3 .

2. Замена алифатического радикала в молекуле 3-ацилокситиетанов на

ароматический несколько повышает противозадирную и противоизносную

эффективность. Так, 3-фенилацетокситиетан (10) по эффективности

незначительно превосходит 3-ацетокситиетан (1) при одной и той же

концентрации в масле.

3. Наличие атомов F и CI, функциональных групп ОН и СН3 в бензольном

ядре тоже отражается на противозадирной и противоизносной эффективности

3-арилкарбокситиетанов.Так, присутствие атома фтора в о-положении

бензольного ядра заметно улучшает противоизносные свойства, а хлора –

противозадирные, тогда как присутствие ОН и СН3 групп и изменение их

положения в бензольном кольце не дает заметных преимуществ.

Как видно из результатов испытаний (табл.), 3-арилокситиетаны (27-33)

подобно 3-ацилокситиетанам обладают хорошими противозадирными и

противоизносными свойствами.


126

Так, при добавлении их в количестве 0,025 моль /100 г масла

характеристики противозадирных свойств улучшаются: Из – до 45-56, Рк – до

Таблица

Влияние 3-замещенных тиетанов общей формулы

R CH

CH2

CH2

S

на качество масла ТБ-20

Соед.

R

Количество

0,025 моль

На 100 г

масла, г

Из

Рк,Н

Рс,Н

Ди,мм

1 CH3COО 3.30 51 1120 3400 0.52

2 н-C3H7COО 4.00 52 1120 3420 0.53

3 н-C4H9COО 4.35 52 1125 3420 0.52

6 н-C9H19COО 6.10 55 1115 3470 0.50

7 н-C17H35COО 8.10 67 1370 4450 0.45

10 C6H5C 4.85 52 1080 3400 0.44

11 2-СI C6H4COО 5.70 58 3280 3480 0.46

12 2-F-C6H4COО 5.30 53 1140 3440 0.39

13 2-CH3 C6H4CОO 5.20 51 1100 3380 0.49

14 4-CH3-C6H4COО 5.20 52 1080 3400 0.48

15 4-HO-C6H4COО 5.25 51 1080 3380 0.50

16 C6H5CH2COО 5.20 53 1140 3440 0.48

17 C6H5CONHCH2COО 5.95 50 1085 3380 0.49

25 CH CHCOO

O

5.25 56 1160 3480 0.47

27 C6H5О 4.15 45 980 3640 0.60

28 2-F-C6H4О 4.60 52 1150 3160 0.44

29 2-Cl-C6H4О 5.01 55 1250 3340 0.51

30 4-Cl-C6H4О 5.01 56 1240 3350 0.51

31 4-(CH3)3C-C6H4О 5.55 45 980 3680 0.70

32 4-H2N-C6H4О 4.55 47 1070 2900 0.58

33 4-HO-C6H4О 4.44 50 1145 3150 0.55

ЛЗ-23К 5.26 56 1120 3450 0.75

Англомол-99 6.5 60 1410 3980 0.40

Масло ТБ-20 б/п - 31 774 1558 0.77


127

980-1250 Н, Рс – до 2640-3350 Н. Эти соединения во всех испытаниях по

противоизносным свойствам значительно превосходят присадку ЛЗ-23К, а по

противозадирным свойствам уступают ей.

Испытания показали, что присутствие таких заместителей как F, CI, ОН,

NН2 в бензольном кольце значительно влияют на эффективность их

противозадирного и противоизносного действия. Так, присутствие атома

фтора (соединение 28) повышает противоизносную эффективность, а хлора

(соединение 29 и 30) – противозадирную, как и в случае 3-ацилокситиетанов

(соответственно, соед.12 и 11). Присутствие трет.-бутильного радикала

заметно не влияет на эффективность подобных действий.

По влиянию на эффективность заместители располагаются в следующем

порядке: на противоизносную - F CI ОН NН2 С(CH3)3 , а на

противозадирную - CI F ОН NН2 С(CH3)3.

Положение заместителей в бензольном ядре не оказывает значительного

влияние на эффективность. Так, по противозадирным и противоизносным

свойствам 3-(2-хлорфенокси)тиетан (соед.29) и 3-(4- хлорфенокси)тиетан

(соед.30) равноценны.

Таким образом, на основе проведенных нами исследований установлено,

что тиетаны обладают высокими противоизносными и хорошими

противозадирными свойствами и могут успешно применяться в практике для

улучшения указанных функциональных свойств как трансмиссионных, так и

индустриальных масел. Основным «носителем» противозадирных и

противоизносных свойств в мелекулах тиетанов является четырехчленный

тиетановый цикл, точнее двухвалентный атом серы, находящийся в

тиетановом цикле.


1. Фарзалиев В. М., Аллахвердиев М.А., Акперов Н.А. и др. / Журнал прикладной химии.

1994. Т.67. №6. С. 1020

2. Фарзалиев В. М., Аллахвердиев М.А., Акперов Н.А. и др. / Нефтехимия.

1995. Т. 35. №1. С. 67

3. Акперов Н.А. / Нефтепереработка и нефтехимия. 2004. №1. С.44


128

4. Акперов Н.А. /Химические проблемы. 2005. №1. С.136

5. Акперов Н.А. / НефтеГазоХимия, 2016, №4, с.41-44

6. Фокин А.В., Коломец А.Ф. Химия тииранов. М.: Химия .1978. С.343

7. Нуретдинова О. Н., Новиков В.Г. / Изв. АН СССР. Сер. Хим. 1982. №10. С. 2363

8. Акперов Н.А. / Химические проблемы. 2005. №3. С.47

9. Акперов Н.А. /Азерб. Хим. Журн. 2005. №4. С.55

10. ГОСТ 9490-75. Нефтепродукты, масла, смазки, нефтепродукты промышленного и

бытового потребления. Методы испытания: М.: Стандар-ты. 1987. Ч. 3. С.5

11. İudqe R.H., Kinq G.W. / J.Mol.Spectrosc. 1989.v.74, №2.p.175


129

Нестеровський Антон Андрійович

https://orcid.org/0000-0003-0314-8804

аспірант кафедри філософії

Київського університету імені Бориса Грінченка, Україна

Науковий керівник: Горбань Олександр Володимирович

доктор філософських наук, професор, професор кафедри філософії

Київський університет імені Бориса Грінченка, Україна

ФЕНОМЕН МІСТА В КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ

НОВИХ ОСВІТНІХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН

Виникнення міста стало найважливішою подією в подальшій соціальній

історії людства, яке визначило весь його подальший розвиток. Саме з появою

міста можна вести мову про початок цивілізації, зародження особливого типу

світогляду, що характеризується новою картиною світу і появою нових

соціальних і економічних відносин. Місто, на відміну від села, яке, як зауважував

Х. Ортега-і-Гассет, є природною формою життя спільноти, являє собою штучно

сконструйований соціальний простір, життєздатність якого підтримується

системою відповідних тільки йому правил соціального співжиття [1].

Зазвичай вони виражені в формальних чи неформальних законах,

ритуалах та звичаях, які з часом перетворюються на традиції. Власне кажучи,

саме тому, дослідження сутності міської культури, яка є одним із проявів

соціального буття і способу мислення людини, вимагає ретельного і

всебічного вивчення тих артефактів і законів соціальної взаємодії, які

визначали їх своєрідність і самобутність в конкретно-історичному вимірі [2,

c. 13-17]. Дослідження цих феноменів помітно ускладнює потужний розвиток

міст, і одночасно актуалізує дослідження, пов'язані з вивченням історично

сформованої соціальної та культурної самобутності міста і відповідних його

населенню цінностей, полегшуючи тим самим ідентифікацію населення в

умовах руйнування ціннісних імперативів [3, c. 25-30].

Місто - це специфічне поселення людей, яке чітко відокремлено від

усього різноманіття природного простору і природної гармонії сільського


130

життя, перш за все завдяки своєрідності своєї структуризації. У місті присутня

особлива соціальна інфраструктура, є в наявності всі культурні форми,

створюються центри, які взаємодіють з наукою і технікою, формується

специфічне освітнє середовище, здійснюється соціальне міжкультурна

взаємодія [4, c. 64-74].

Соціокультурний детермінізм, що сконцентрував свою увагу на

культурно-історичних умовах виникнення міст, зумовив наявність

соціокультурного підходу в дослідженні феномену міста. Даний підхід

акцентує увагу на розвитку міста з позицій соціокультурної гетерогенності,

яка складається з представників різних соціальних верств і культурних

орієнтацій. Така специфіка міста створює умови для формування і виділення

специфічних міських спільнот, які розрізняються своєю символічною і

організаційною культурою. Однією з основних сфер міського життя є освітній

простір. Саме в містах зароджується і розвивається вища університетська

освіта, саме в містах формується стандарт середньої шкільної освіти

[5, c. 14-17].

Звернемо увагу на деякі аспекти функціонування і розвитку освітнього

середовища в контексті міського простору.

Сучасне місто – це сфера інформаційних процесів [6, c. 33-38]. Звичайно

ж, інтенсивні інформаційні процеси не обійшли сферу освіти: широке

використання інформаційної техніки, автоматизованих баз даних і знань в

процесі навчання [7, p. 123-136; 8, p. 66-74]. Сьогодні саме в міському

середовищі незворотними стали процеси інформатизації освіти, під якими

розуміється комплекс заходів щодо перетворення педагогічних процесів на

основі впровадження в навчання і виховання інформаційних технологій [9,

c. 19-34; 10, c. 1-18].

Новому суспільству, яке представлено сучасним міським середовищем,

повинна відповідати нова парадигма освіти [11, p. 152-157; 12, p. 126-130]. По-

перше, знання має бути доступним всім, тобто воно має бути загальним,

фундаментальним, інформаційно-технічним і практичним. По-друге, повинна

культивуватися здатність до моделювання, абстрагування та узагальнення як


131

необхідної основи вміння розпізнавати і аналізувати проблеми, які виходять

за рамки власної спеціалізації. По-третє, класичні формули «знаю, що», «знаю,

як» повинні бути доповнені формулою «знаю, де». Для цього необхідно

заохочувати і розширювати методичні та особливо ділові здібності (можливо,

за допомогою навчальних відеоігор). По-четверте, повинні бути створені

концепції гнучких методів освіти, як і подальшої просунутої освіти вже за

рамками існуючої концепції навчання впродовж життя і постійного

перенавчання, самостійного вивчення; дистанційної освіти, які є формою

безперервної освіти [13, c. 1-21]. Основною проблемою є співвідношення

традиційних форм навчання (заснованих на книзі) і нових інтерактивних

технологій (робота з комп'ютером). Нова парадигма освіти в транзитивному

суспільстві міського типу повинна базуватися на принципах креативного

навчання [14, c. 29-33].


1. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс. Дегуманизация искусства. - Москва: АСТ: СТ

Москва, 2008. 347 с.

2. Martych R. The phenomenon of historical memory in the context of the genesis of historical

methodology / О. Horban, R. Martych // Схід. – 2020. - № 5 (169). – С. 13-17. DOI:

https://doi.org/10.21847/1728-9343.2020.5(169).215014.

3. Nesterovskyi A. The main approaches to the study of the city phenomenon as a social system

/ О. Horban, A. Nesterovskyi // Схід. – 2021. - № 1 (171). – С. 25-30. - DOI:

https://doi.org/10.21847/1728-9343.2021.1(171).225768.

4. Горбань О.В. Поняття громадянського суспільства в контексті сучасного

цивілізаційного розвитку / О. Горбань // Науковий часопис Національного

педагогічного університету імені М П. Драгоманова. Серія 7.: Релігієзнавство.

Культурологія. Філософія. - 2019. - № 41 (54). - С. 64-74.

5. Горбань О.В. Феномен освіти в транзитивному суспільстві / О.В. Горбань // Неперервна

професійна освіта: теорія і практика. – 2015. - № 3 (44). Серія: Філософія освіти – С. 14-17.

6. Horban O. Urban topos in videogames / О. Horban, М. Маletska, V. Chesnokov // Гілея:

науковий вісник. – 2019. – Випуск 146 (№ 7). Ч. 2. Філософські науки. – С. 33-38.

7. Martych R. Phenomenon of videogame culture in modern society / O. Horban, R. Martych,

M. Maletska // Studia Warminskie. – 2019. - № 56. – P. 123-136. – DOI:

https://doi.org/10.31648/sw.4314


132

8. Maletska M. Videogames as means of increasing students motivation / O. Horban,

M. Maletska // The Modern Higher Education Review. – 2019. - № 4. – Р. 66-74. – DOI:

https://doi.org/10.28925/2518-7635.2019.4.8

9. Горбань О.В. Освітній потенціал відеоігор: світоглядно-методологічні засади /

О. Горбань // Освітологічний дискурс: Електронне наукове фахове видання. – 2019. -

№ 3-4 (26-27). – С. 19-34. – DOI: https://doi.org/10.28925/2312-5829.2019.3-4.1934.

10. Малецька М. Філософсько-освітні аспекти відеоігрової діяльності в умовах онлайн-

навчання / О. Горбань, М. Малецька // Освітологічний дискурс: Електронне наукове

фахове видання. – 2020. - № 3. – С. 1-18. – DOI: https://doi.org/10.28925/2312-

5829.2020.3.1

11. Yukhymenko N. The regulatory functions of education in behavioral models / O. Horban,

O. Kravchenko, R. Martych, N. Yukhymenko // Scientific Bulletin of National Mining

University. – 2019. – № 3. – P. 152-157. – DOI: https://doi.org/10.29202/nvngu/2019-3/23.

12. Panasiuk L. Implications of total quality management in Ukrainian higher education

institutions: international experience / O. Horban, T. Kuprii, R. Martych, L. Panasiuk //

Scientific Bulletin of National Mining University. – 2020. – № 2. – P. 126-130. – DOI:

https://doi.org/10.33271/nvngu/2020-2/126.

13. Овсянкіна Л. Трансформація консолідуючих ціннісних орієнтацій сучасного

українського студентства / О. Горбань, Т. Купрій, Л. Овсянкіна // Освітологічний

дискурс: Електронне наукове фахове видання. – 2019. - № 1-2 (24-25). – С. 1-21. DOI:

https://doi.org/10.28925/2312-5829.2019.1-2.121.

14. Horban O. Basic approaches to the definition of the concept of «Videogame» as an element

of modern scientific discourse / О. Horban, М. Маletska // Схід. – 2018. - № 3 (155). –

С. 29-33. DOI: https://doi.org/10.21847/1728-9343.2018.3(155).139675.


133

PSYCHOLOGY AND PSYCHIATRY

Токарева Наталя Миколаївна

доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри

загальної та вікової психології

Криворізький державний педагогічний університет, Україна

ПСИХОЛОГІЧНІ ПРЕДИКТОРИ АДАПТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ

РАННЬОГО ВІКУ В УМОВАХ ПСИХІЧНОЇ ДЕПРИВАЦІЇ

Анотація. У статті висвітлюються проблемні питання психічного розвитку дитини

раннього віку в умовах дефіцитарності батьківського піклування. Констатовано

негативний вплив психічної депривації на розвиток особистісної і поведінкової сфер

становлення психіки дитини. Емпірично підтверджено вплив психічної депривації на

поведінку підлітків.

Ключові слова: адаптаційна поведінка, батьківська депривація, депривована дитина.

Важливим імперативом психічного розвитку персонологічного профілю

дитини в умовах сучасного трансформаційного суспільства є сім’я, ресурсний

потенціал якої обумовлює вектори первинної соціалізації особистості, здатної

до відповідальних виборів і схильної до реалізації адаптивних сценаріїв

поведінки в умовах конструктивної міжособистісної взаємодії. Особливої

психологічної допомоги і родинної підтримки потребують діти раннього

періоду розвитку. Сензитивність даного віку до психолого-педагогічного,

нейро-фізіологічного стимулювання сприяє активізації ресурсів організму

дитини щодо фізичного, сенсомоторного, інтелектуального розвитку,

первинної соціалізації, а за необхідності – у випадку ранньої соціалізації дітей

із особливими потребами – обумовлює залучення компенсаторних механізмів

до вирішення проблем особистісного становлення та абілітації (від лат. habilis

– бути здатним до чого-небудь; термін використовується передусім відносно

дітей раннього віку із вадами розвитку) – полівекторного процесу первинного


134

формування здатності дитини до певних дій, набуття або розвитку ще не

сформованих функцій та навичок.

І особливу роль у забезпеченні конгруентного розвитку дитини на ранніх

етапах генези буття відіграє батьківське (і перш за все – материнське)

піклування. Саме мама сприяє сенсорній інтеграції дитини, контейнеруванню

негативних емоційних станів, оптимізує формування базової довіри до світу.

Водночас, позбавлення дітей материнського піклування (сепарація) із

подальшою психічною депривацією призводить до обмеження (або й

блокування) значущих потреб дитини у безпосередньо емоційному спілкуванні,

психологічній підтримці, у когнітивному та особистісному розвитку, а отже

детермінує відхилення у темпах фізичного, психічного та соціального здоров’я

дитини, спричиняє труднощі соціально-психологічної адаптації.

З огляду означеного вважаємо дослідження психологічних детермінант

адаптивної поведінки дітей раннього віку в умовах психічної депривації

актуальним і своєчасним аспектом обґрунтування нової моделі психолого-

педагогічного супроводу психічного розвитку дитини в сучасному

інформаційному суспільстві.

У даному дослідженні ми мали за мету теоретично обґрунтувати

передумови моделювання адаптивної поведінки дітей протягом перших років

життя та проілюструвати результатами емпіричного дослідження значимість

батьківської депривації для моделювання сценаріїв адаптивної поведінки у

підлітковому віці.

Поняття психічної депривації ми традиційно розуміємо як психічний стан,

що виникає внаслідок таких життєвих ситуацій, в яких у суб’єкта відсутні

можливості для задоволення його основних (життєвих) психічних потреб

достатньою мірою впродовж досить тривалого часу [1]. Вплив психічної

депривації асоціюється передусім із когортою дітей, які знаходяться у

закладах інтернатного типу, або виховуються у сім’ях, котрі відзначаються

збідненим емоційним середовищем (характеризується: афективною тупістю,

зайнятістю батьків, байдужістю до розвитку дитини, завищеними/заниженими

вимогами до дитини, гіпер- або гіпоопікою).


135

Проблема вивчення феноменології психічної депривації особистості у

дитинстві стало знаходиться у полі інтересів науковців. Дослідження,

виконані у другій половині ХХ ст., чітко продемонстрували, що психічна

депривація (й передусім – материнська депривація) є фактором, який

позначається на ґенезі подальшого розвитку особистості. Дж.Боулбі,

Д.Віннікот, Й.Лангмейєр & З.Матейчек, Р.Спітц та інші [1; 2; 3 & etc.]

пов’язують емоційні та когнітивні розлади у психіці дитини із недостатністю

емоційного тепла, материнської уваги і турботи, із фрустрацією потреби у

батьківському піклуванні. Д.Віннікот переконливо доводить, що порушення

стосунків у діаді «матір – дитина» є важливим предиктором дизфункцій

особистісної і поведінкової сфер, несталості сценаріїв суб’єкт–суб’єктних

інтеракцій із оточенням, низького емоційного контроля, імпульсивності,

схильності до агресивних зривів [2, c. 68 –70]. Сім’я у даному контексті може

сприйматися як «буферна зона» особистісного простору, що захищає від

стресових впливів повсякденного життя, важливий засіб передання

соціального досвіду, культури із покоління в покоління. Дж.Боулбі наголошує,

що руйнація конгруентних емоційних стосунків у родинному колі,

прихильності у системі «батьки – дитина» спричиняє серйозні розлади у

психіці дитини; в умовах тривалої батьківської депривації формується

психопатична («беземоційна») особистість, характер якої тяжіє до

неадаптивної, девіантної поведінки дітей та підлітків [3].

Й.Лангмейєр та З.Матейчек констатують соціокультурний континуум

розгортання деприваційних сценаріїв дитячого розвитку; науковці акцентую ть

увагу на трансформації моделі депривованої дитини у змінних умовах розвитку

цивілізації [1, с.178–179] й означують специфіку депривованої дитини кінця ХХ

ст. концептом «відчужена дитина», щодо якої недостатність емоційних

зв’язків у малій сім’ї ускладнюється недостатністю когнітивного розвитку і

рефлексії. А отже, особливої ваги, з огляду на особливості психічного розвитку

дитини раннього віку, набувають емоційні та комунікативні аспекти прояву

депривації. Нестача емоційної підтримки, недостатність спілкування дитини із

матір’ю через її відсутність (у разі відмови від батьківських обов’язків або її


136

смерті) чи тимчасове дистанціювання під час перебування дитини на лікуванні,

емоційне відсторонення батьків, холодність стосунків, жорсткі моделі

авторитарного виховання, – провокує виникнення на ранніх стадіях психічного

розвитку емоційних розладів (виявлення роздратованості, негативізму,

ворожості, підвищеної агресивності або, навпаки, – високої тривожності,

пригніченості, апатії та депресії). У подальшому розвитку психічна депривація

(й передусім – її материнська форма) спричиняє неприйняття дитиною (або вже

й підлітком) себе, неадекватність самооцінки, невпевненість особистості у

міжособистісному спілкуванні із однолітками, проблеми ідентичності,

ігнорування норм і правил поведінки у соціальному просторі. Згідно із

дослідженнями Дж.Боулбі, найчастіше означені дизфункції виявляються у

сплесках невмотивованої агресії, спрямованої назовні, на інших людей (як

втрата самоконтролю, гнів, обурення, агресивна жестикуляція), або у

внутрішньому характерологічному профілі особистості (злостивість,

недоброзичливість, ціннісна дезорієнтованість тощо) [3, c. 275]; можуть

детермінувати затримку мовлення, інтелектуальні розлади, соціальну ізоляцію

дитини і дезадаптивність поведінки.

У дослідженнях Я.О.Гошовського констатовано, що умови виховання

дітей в інтернатних закладах є деприваційними; депривація відмежовує

дитину такого закладу від соціальних зв’язків із навколишнім світом,

ускладнює процес формування самої особистості як унікального і

неповторного феномену, погіршує встановлення суспільно значущих

стосунків через нестачу міжособистісних взаємин на рівні «батьки – діти».

Відсутність необхідного батьківського піклування про дитину трактується

Я.О.Гошовським як депривація сімейної взаємодії, спричинена відсутністю у

дитини життєво необхідних контактів із батьками, що, у свою чергу,

обумовлює неможливість засвоєння досвіду сімейного життя, рольових

настанов спілкування у родині, появу особистісних розладів у процесі

подальшого розвитку дитини [4].

Наслідки сімейної депривації особливо яскраво проявляються у шкільні

роки, зокрема, у підлітковому віці, і однією із форм дезадаптивної поведінки


137

особистості є виявлення тривожності. З метою емпіричного аналізу

особливостей розвитку поведінкових реакцій у підлітків, які виховуються у

дисфункціональних сім’ях (а отже й систематично потрапляють у

деприваційні ситуації), нами було виконане психодіагностичне дослідження

[5]. Вибіркова сукупність була представлена 45 учнями 4 – 10-х класів

загальноосвітніх шкіл I-III ступенів акредитації м.Кривого Рогу (Україна)

віком 10 – 15 років, які виховуються у неблагополучних сім’ях різного типу і

відносяться, за даними соціально-психологічної служби закладів освіти, до

групи ризику. Крім того у дослідну вибірку були включені також

однокласники респондентів із благополучних сімей (N = 106). В цілому

сукупну вибірку склали 151 підліток.

В якості психодіагностичного інструментарію були використані Шкали

CMAS і STAI, орієнтовані на вимірювання рівня тривожності респондентів.

Узагальнені результати дослідження наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Результати дослідження проявів тривожності у підлітків

Рівень агресії

Соціальна

група

(тип сім’ї)

Низький

рівень

Нормотип

.

рівень

Підвищен.

рівень

Високий

рівень

Дуже

високий

рівень

Показники у %

Благополучні сім’ї

(N = 106 ) 27 54 11 7 1

Асоціальні сім’ї

(N = 7) - 14 41 45 -

Псевдоблагополучн

і

сім’ї (N = 16)

19 31 31 6 13

Неповні сім’ї

(N = 22) 27 44 6 9 14

Всього : N =151 25 50 14 7 4

Аналіз результатів дослідження дозволяє констатувати, що підлітки із

благополучних сімей (для яких характерним є високий рівень психологічного

здоров’я та соціально-рольової адекватності членів сім’ї) менш тривожні, ніж


138

діти із неблагополучних сімей. Більшість підлітків (81%), які виховуються у

благополучних сім’ях, демонструють низький (27%) і нормальний (54%) рівні

тривожності.

У поведінці підлітків із неблагополучних сімей (у яких переважає культ

егоїстичних інтересів, зосередженість кожного із членів сім’ї на собі та своїх

проблемах) більш яскраво виражена схильність до підвищеного і високого

рівнів тривожності. Результати дослідження тривожності підлітків із

асоціальних сімей демонструють підвищений (41%) i високий (45%) рівні

тривожності. Підвищений рівень тривожності проявляється у поведінці

підлітків (31%) із псевдоблагополучних сімей, що характеризуються

труднощами подружніх взаємин, суперечностями у стосунках батьків і дітей,

розбіжностями у поглядах на виховання дітей і ролі у цьому кожного із

батьків. Досить вираженою у поведінковому симптомокомплексі підлітків із

дисфункціональних сімей дуже високий рівень тривожності: у підлітків із

псевдоблагополучних сімей – 13%, у респондентів із неповних (переважно –

«материнських») сімей – 14 %.

Результати дослідження дозволяють припустити соціокультурний

контекст розвитку тривожності у поведінкових реакціях підлітків із сімей

різного типу. Нестабільність і обмеженість міжособистісних взаємин у сім’ях

дисфункціонального типу спричиняють депривацію базових потреб

респондентів і ускладнюють процес соціалізації підлітків, підвищують

тривожність особистісної поведінки й дезадаптивність поведінкових реакцій.

Відсутність конгруентної діалогічної взаємодії у сім’ї ускладнює рефлексію і

виступає деструктивним чинником особистісного становлення підлітків.

Відповідно, доведеним вважаємо твердження, що психокорекційні заходи в

системі психолого-педагогічного супроводу генези психічного розвитку

особистості дітей і підлітків варто зорієнтовувати на нейтралізацію факторів

депривації.

У системі роботи із дітьми раннього віку (і особливо – дітьми,

позбавленими батьківського піклування) компенсаторними предикторами

адаптивної поведінки загальновизнаними є такі:


139

– збагачене сенсорними стимулами різної модальності середовище

психічного розвитку; стимули мають відповідати віковим особливостям

психічного розвитку дитини й підкріплюватися позитивними емоціями від

отримання нових вражень із різних джерел, що дозволить вибудовувати

адаптивні когнітивні моделі світосприймання;

– ресурсне середовище, що забезпечує дитину можливостями рухової

активності;

– позитивні стійкі взаємовідносини між дитиною і дорослими, які

здійснюють піклування й забезпечують задоволення базових потреб дитини

(особистісно центрована взаємодія);

– психотерапевтичні розвивальні заходи, які можуть полегшити

засвоєння дитиною моделей адаптивної поведінки та адекватних соціальних

ролей.

Реалізувати повноцінний супровід психічного розвитку дитини раннього

віку в умовах батьківської депривації здатна команда різнопрофільних

спеціалістів, зорієнтованих на гармонізацію життя дитини поза межами

родини.


1. Лангмейер Й., Матейчек З. Психическая депривация в детском воздасте. Прага:

Авиценум Мед.изд-во. 1984. 334 с.

2. Винникотт Д. В. Семья и развитие личности. Екатеринбург : Литур, 2004. 400 с.

3. Боулби Д. Создание и разрушение эмоциональных свіязей. Москва : Академический

Проект, 2004. 232 с.

4. Гошовський Я. О. Ресоціалізація депривованої особистості: монографія. Дрогобич :

Коло, 2008. 480 с.

5. Токарева Н. М. Особливості моделювання особистісних конструктів підлітків у сім’ях

різного типу. Проблеми сучасної психології : зб. наук. праць К-ПНУ імені Івана Огієнка,

Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України. Кам’янець-Подільський :

Аксіома, 2014. Вип. 23. С. 619–630.

140


PHILOLOGY AND LINGUISTICS

Abarbarchuk Anastasiia

I year Master`s student

Kyiv National Linguistic University, Ukraine

INTERNATIONAL SCIENTIFIC AFFIXATION IN

ENGLISH AND ITALIAN LANGUAGES

Abstract. This study investigates all known types of affixes, their formation nature, and provides the

most productive affixes in Italian and English languages. In this paper, the method of word-formation

analysis was used to compare the process of enriching the vocabulary of languages with suffixes,

prefixes, and interfixes. Also, a hypothetical-deductive method was used to make assumptions about

the adding of affixes. The method of morphological analysis helped to understand how a new word is

formed because it transitions from one part of speech to another as well as a method of empirical

research to review this problem in the modern literature. Elements of the quantitative analysis helped

to compare the number of the most productive word-forming affixes in different parts of speech. The

article is dedicated to the international scientific affixes and the similarity of their function and spelling

in mentioned languages. The study showed that, for instance, most of the scientific prefixes are spelled

similarly in the same language family. Hence, knowing the rules how they are changed in different

languages, scientists can easily use them to communicate with each other.

Keywords: suffixes, prefixes, scientific.

The analysis of scientific works shows that scientists began to actively study

affixation just in the second half of the XX century. However, this topic has not lost

its relevance. At that time, the study of historical word-formation of languages was

at the stage of analyzing individual word-forming phenomena. At the present stage,

the question of derivation is actively considered, several works and dissertations

have appeared, and both affixes specific to a particular language and international

ones have been singled out.

Affixation is the expression of grammatical meanings by affixes (suffixes,

prefixes, etc.). Since various types of affixes are used in the languages of the world,

there are the following varieties of them:


141

a) suffixation – the expression of grammatical meanings, employing suffixes.

It is one of the most common ways of expressing grammatical meanings in Indo-

European languages [1, p. 245].

b) prefixation – the expression of grammatical meanings, employing prefixes.

In the first half of the 20th-century, linguists` interest in the doctrine of the word

structure is growing. In the linguistic writings of this period, not only do the

definitions of morphemes appear, but also their characterization, lexical

combinability of words, and more. The grammatical works of the beginning-first

half of the 20th century were not perfect in terms of the description of morpheme and

word-formation but became an important basis for the formation of the concepts of

“prefix”, “prefixation”, “prefix method of word-formation” [2, p. 277-278]. This is

the main way of expressing lexical and grammatical meanings of verbs in the Indo-

European language family.

c) confixation – the expression of grammatical meanings by a combination of

two affixes – the prefix and suffix, which, although being two morphemes, act

together. Unlike simple affixes, confixes consist of two discontinuous elements, but

they function in the language as a single morphological or word-forming unit [3].

d) infixation – the expression of grammatical meanings, utilizing infixes that

are morphemes inserted in the middle of the root. All linguists agree that it is a

morpheme of an intra-segmental nature. In Italian, the issue of affixes is agreed upon

among scientists, but Italian scholars are more likely to argue for the term of this

type of affix. Some of them believe that it is better to distinguish between the

elements placed between the root and the external affixes by the term interfixes.

Thus, the term “infixes” refers only to affixes that interrupt the root itself. Since the

Italian language uses only the affixes between the lexical morpheme and the suffix,

it is also sometimes used by another name, the anti-suffix, which was proposed by

Professor Angelico Prati, the Italian linguist, in 1942. The term “infix” is also used

in Italian terminology in the writings by Dressler and Merlin Barbarezi in 1989 and

Merlin Barbarezi in 2004 [4, p. 344]. Most frequently, in Italian, infixes are used in

words with suffixes of subjective evaluation, for example, the word topo “mouse”

has two derivatives with a diminutive-hypocoristic form – topino / topolino with the


142

meaning “little mouse”, where -ino is a diminutive suffix, and -ol- is an infix.

Besides, the -ol- is rarely used in this case and has even more specific use, since

topolino is utilized more to refer to the so-called Italian Mickey Mouse than to the

little mouse. In such a case, the -ic- suffix is more commonly used, such as in the

words leon-c-ino “little lion” from the word leone “lion”, libr-icc-ino “booklet” from

the word libro “book” [5]. However, the most productive one is the -isc-, which

arises when the -isc verbs are conjugated in certain tenses, namely in the present

tense, in expressing the subjunctive in the present tense and the imperative mood,

and in all persons singular and only in a third person plural. As an example, the verb

capire “understand” is conjugated as capisco, capisci, capisce, capiamo, capite,

capiscono, which shows the presence of infixes.

Thus, by having analyzed linguistic sources, I can conclude that although

Italian and English language are not related, the most productive and possible

comparisons are the prefixes and suffixes that function similarly. Interfixes, which

are also present in both languages, are less suitable for comparison because their use

in the presented languages is rare and radically different.

Prefixes are attached to the grammatically, and lexically formed word, their

meaning is not associated with the word paradigm [6, p. 239]. The prefixes of a

scientific language that can be effectively compared by their lexicological nature are

always international and, therefore, their meanings intend to indicate the specific

functions that the word acquires. Thus, the prefix anti- in the English and Italian

languages means the opposition, replacement, gives some social and political words

a tinge of disapproval, such as antithesis, Antichrist, anti-art, antibiotics, and anti-

corruption in English and antibiotici, antipapa, antidemocratico in Italian [7, p. 46].

Dis- represents the verbal and pronominal prefixes present in many Latin words

or modern word forms and indicates separation (disgiungere – eng. to disjoin, to

detach), expresses absence, opposite: dismisura, disarmonia, eng. disability,

disharmony. It changes more often the positive connotation of a word to which it

joins to a negative connotation, for example, it. onore – disonore; simile – dissimile;

piacere – dispiacere; eng. harmony – disharmony, comfort – discomfort, pleasure –

displeasure, qualification – disqualification. In Italian, a new word is sometimes


143

formed not by the prefix attachment, but by its replacement, for example, accostare

– discostare; assennato – dissennato, however, there are no such changes in the

English language.

Trans- means “through, over, across, beyond, transverse”: it. transalpino, in

English, corresponds to the prefix trans-: transatlantic. In some Italian words, the

letter “n” is dropped in the prefix trans- for sweetness and melodiousness of a word

and turns into tras-. Sometimes both forms are used, such as transportare

(= trasportare), transformare (= trasformare). The prefix -trans reflects the

movement through space, the intersection (e.g. trasfigurazione – transfiguration), or

the transmission and conversion (e.g. traslitterazione – transliteration). If the word

base begins with a vowel, the last letter of the prefix changes in the pronouncing to

the sound /z/ in English: ex. transaction. This prefix is mainly used for nouns,

adjectives, and verb formation in Italian and English languages. It is also used to

form new words and names, especially technical or scientific terms: in geography,

with the meaning of “through something”, such as Transgiordania, transdanubiano

in Italian and translocation, Transilvania in English. Furthermore, it is utilized for

the formation of adjectives that refer to means of communication (roads, railways,

etc.): transaustraliano, transatlantico, transiberiano, transpolare in Italian, and

transatlantic, trans-European, transcontinental, transpolar in English. In particular,

in scientific terminology, it may indicate the passage of time, such as in Italian

transfinito, or, in the case of enzymes in biochemistry, it emphasizes the transport

function of the radical: le transaminasi in Italian and transferases or transaminases

in English. The scientific terms in English are sometimes spelled with the prefix

trans-, but in the same words in Italian, the prefix trans- is rearranged at the end of

the word and functions not as a suffix, but even as a separate word, such as the trans

isomer – isomero trans in the chemistry, trans fats – grassi trans in the biology.

The prefix para- is usually added to compound words derived from the Greek

language or modernly formed. It indicates both spatial closeness and similarity,

affinity, or even secondary relation, rejection, change, or opposition. In medicine,

the presence of the prefix para- may indicate the closeness of the anatomical

formation to another major one (e.g. ghiandole parauretrali – paraurethral glands).


144

The prefix has more varied meanings in the identification of pathology, where it

indicates a pathological process that affects the tissues surrounding a particular

organ (e.g. paracistite – paracystitis). In modern terminology, it can also indicate the

similarity or affinity of the disease or the clinical picture with other more known

lesions (e.g. paratifo – paratyphoid) or the coincidence of one lesion with another

(e.g. pleurite parapneumonica – parapneumonic pleurisy). In mineralogy, given the

names of some minerals, it indicates a related species. Furthermore, in chemistry, it

is usually used to distinguish several isomeric compounds or compounds linked by

certain bonds (e.g. paracaseina – paracasein). In some cases, it is used to refer to

certain polymers (e.g. paraldeide – paraldehyde), in some acids that have more forms

that differ in water content, the prefix is used to distinguish one of them. In

particular, when para- is indicated in complex aromatic compounds and typically

abbreviated p-, the isomer has groups of substituents at positions 1 and 4 (e.g.

p-xilene – p-xylene). This prefix is also used in physics to distinguish the bound

states of two particles in which the spins of these particles adhere in antiparallel or

parallel (e.g. para- / ortopositronio – para- / orthopositronium).

Suffix as a word-formation tool differs from other morphemes in some features.

It is added to different roots, expressing derivation and changes in a word meaning

within a certain word type. The suffix reacts sensitively to the base choice and

expresses its meaning only in connection with the root morpheme [6, p. 239].

The most frequently used scientific suffix is -patia and its English equivalent

- pathy. This suffix of compound words derives from the Greek language, where it

indicates that it is subject to certain implications, feelings, passions (e.g. simpatia,

antipatia, apatia, metriopatia, telepatia, sympathy, antipathy, apathy, apathy,

telepathy, etc.), or more broadly. In medicine, the presence of this suffix indicates

various diseases of organs or systems of the body (e.g. angiopatia, cardiopatia,

nefropatia, angiopathy, cardiomyopathy, nephropathy, etc.), the pathogenetic

mechanism (e.g. allergopatia, endocrinopatia, enzimopatia, endocrinopathy,

enzymopathy), and the first signs of the disease (e.g. deuteropatia – deuteropathy).

In some cases, it indicates specific therapies (e.g. omeopatia, allopatia, homeopathy,

allopathy).


145

The suffix -logìa / -ology is noted for its high word-forming activity. It is the

element of many compound words, derived from Greek, and is partly related to the

action and speech mode. It has the meaning of “language, expression” (e.g.

brachilogia, dittologia, tautologia, brachylogy, dittology, tautology, etc.), it is also

partly used with the meaning “study, treatment, theory, doctrine” in most names

denoting different sciences or their specific sectors (e.g. theologia, geologia,

archeologia, zoologia, entomology, psychology, astrology, zoology, etc.). Since the

first component is a noun, the letter -o- appears both in the English and Italian

languages between the base of the word and the suffix, but it cannot be considered

an infix, in this case, the suffix -logìa changes to -ologia. It is possible sometimes to

operate both forms in Italian (e.g. mineralogia or mineralologia). Abstract names

derived from terms with the suffix -logìa / -ology refer to people who deal with

particular fields of study and have the form -logo / -ologist (in Italian, a form of -

logista is also possible, as in mineralogista).

Word-formation has been and continues to be an urgent problem in linguistics,

because language is constantly evolving, and affixed ways of derivation are also

changing. The word-formation is the largest source of vocabulary enrichment of any

language in which a change in the morphological composition of words and lexical

bases that already exist in the language plays the leading role. Such changes happen

since they are determined by the presence of special word-forming models in a

language, that is, morphologically semantic types of words, by analogy with which

new words form.

Affixes, like other word-forming elements, are studied not only by linguists but

also by students at school. That is why it is a great opportunity to cover this issue

from a new perspective, namely to prove that knowledge of affixes, and especially

more international ones, can help in learning a foreign language. Furthermore, given

scientific terminology, knowing certain affixes can help scientists create new terms

and better understand their international colleagues.

Not only is the composition of common and everyday language enriched with

affixation, but also scientific terminology. Analyzing the linguistic sources, one can

conclude that this issue has been poorly researched, and there are practically no


146

works describing the specifics of scientific affixes. Although this would greatly help

scholars around the world to understand each other and share the experience.

References:

1. Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. Київ: Вища школа,

1985. 360 c.

2. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства: підручник для студентів філологічних

спеціальностей вищих навчальних закладів. Київ: Видавничий центр "Академія", 2001.

368 с. (Альма-матер)

3. Чул-Чжон Ю. Конфикс как внутриглагольное словообразовательное средство:

веб-сайт. URL: http://docplayer.ru/70789371-Konfiks-kak-vnutriglagolnoe-

slovoobrazovatelnoe-v-russkom-yazyke-pri-vnutri-glagolnom-slovoobrazovanii-t-e-

obrazovanii.html (дата звернення: 22.01.2021)

4. Dardano Maurizio, Trifone Pietro. La nuova grammatica della lingua italiana. Bologna:

Zanichelli Editore S.p.A., 1997. 768 p.

5. Enciclopedia Treccani: sito web. URL: http://www.treccani.it/enciclopedia/elenco-

opere/Vocabolario_on_line (дата звернення: 22.01.2021, 23.01.2021, 28.01.2021,

30.01.2021, 16.02.2021, 23.02.2021, 02.03.2021, 08.03.2021, 09.03.2021, 10.03.2021,

12.03.2021, 15.03.2021, 16.03.2021, 23.03.2021, 26.03.2021)

6. Сучасна українська літературна мова: підручник. Вид. 3-тє, допов. / А. П. Грищенко,

Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.; за ред. А. П. Грищенка. Київ: Вища школа,

2002. 439 с.

7. Дель Гаудіо С. Типологічні риси словотвору в італійській та українській мовах.

Науковий журнал Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

«Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур»: збірник наукових праць.

2010. Вип. 12. С. 35-50.


147

Habib Ahmed Hassan El'sayed Mohamed Mohamed

Student of the third course,

Donetsk National Medical University, Ukraine

Pyshnohub M.V. [Research Supervisor]

Lecturer

Donetsk National Medical University, Ukraine

MEDICAL TERMS DENOTING WORD “MOUTH”

Most of us has no knowledge of the meanings of the different words, and the

term mouth in particularly. It's normal for most of the people to not know but on the

other hand, there is the medical staff including nurses, dentists, doctors and even

social workers who deal with hospitals and medical conditions all the time. They all

need to know the other terms and meanings of every single medical word that has to

deal with the human body. So, in this research, we`re going to reveal some other

terms for the word "mouth".

In order to understand the terms, we need to know the base of the word mouth

and where did it come from the very beginning. The origin of the word goes back to

Old English mūth, of Germanic origin; related to Dutch mond and German Mund,

from an Indo-European root shared by Latin mentum ‘chin’ then it all stopped at the

word "mouth" which we use today. So, the word mouth refers to an opening which

we eat and drink through. Some people and countries use the term "stomato" which

is a word of a greek origin and also means mouth and then is was taken and made

from it the word "stomatology" which is the science of mouth and oral cavity. We

have also the word "oral" which refers to any thing that has to do with the mouth

cavity like oral mucosa, oral cancer, etc. "Buccal" also refers to mouth but its more

specific because it usually refers to the cheek, example for using it in medicine is

the buccal administration of drugs, not by swallowing it, but by absorption through

the skin of the cheek; often by placing between the top gum and the inside of the lip.

"Lingual" or lingua also refers to the mouth, but indirectly, because it refers

specifically to the (tongue) but it's also a very important medical term of a Latin


148

origin. "Stoma" temporary or permanent opening in a body surface, especially the

abdomen or throat, that is created by a surgical procedure, such as a colostomy or

tracheostomy but it refers to the mouth cavity in most of the occasions [3]. "Os"

Very rare term and most of the people don't use it now. The definition of an os is a

mouth or hole. "Oral cavity" is the most specific medical term for mouth, the formal

meaning of it is the opening through which food is taken in and vocalizations

emerge. "Oral fissure" similar to (oral cavity) but oral cavity is the most common

one. "Rima oris" Latin term and also has the same meaning as oral cavity, but it's

very rarely used nowadays.

As a conclusion, we have to admit that the origin of the term “mouth” goes

back to the ancient times of Latin and Greek origins, so the word itself has a long

history and many different words for its denotation. It is very general but there are

some other terms for it that give the same meaning or some shades of meanings in

medicine.

References:

1. [Electronic resource]. – mode of access: https://thesaurus.yourdictionary.com/mouth

2. [Electronic resource]. – mode of access: https://languages.oup.com/

3. [Electronic resource]. – mode of access: https://www.dictionary.com/browse/stoma


149

Арипова Гульмира Суратбековна,

преподаватель кафедры государственного и иностранных языков

Ошского государственного юридического института,

Кыргызская Республика

Жалалова Дамира Турдалиевна,

преподаватель кафедры государственного и иностранных языков

Ошского государственного юридического института,

Кыргызская Республика

ЭТНОКУЛЬТУРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ЛЕКСИЧЕСКОЙ

СЕМАНТИКИ КОНЦЕПТОВ «ВОЛК» И «ЛИСА»

Аннотация. Актуальность настоящей статьи состоит в исследовании, обусловленном

комплексным изучением отражения в лексико-фразеологической системе и тексте

результатов взаимодействия языка и культуры в рамках этноса, выявлением значимости

его специфики в межкультурном формате общения, осуществляемого в процессе перевода

концептов “волк” и “лиса”. Тема работы обеспечивает выход на более широкую

лексикографическую проблематику, связанную с интерпретацией этнокультурных

смыслов этих концептов.

Ключевые слова: волк, значение, концепт, лиса, перевод, семантика.

Вопросами исследования языка с межкультурной и межэтнической позиций

в коммуникации, особенностей межгруппового и межличностного

взаимодействия занимается целый ряд гуманитарных наук: культурология и

социология культуры, лингвокультурология и когнитивная лингвистика, теории

речевой коммуникации и речевого общения, этнолингвистика и этнопсихология.

В контексте множественности подходов принято выделять исторический,

лингвистический, культурологический, лингво-культурологический, теоретико-

методологический, этнолингвистический ракурсы рассмотрения

взаимодействия языков и культур. Разделить сферы различных наук не просто,

но заметно повысились место и вес культурологической аргументации в

современной науке о языке. Кроме этого, учёные отмечают тематическую


150

неоднородность научных направлений, имея в виду лингвокультурологию,

которая охватывает пространство между языком и культурой. Сложность

оформления лингвокультурологни в тематически ограниченное научное

направление и связанный с этим уклон в логику, психолингвистику, философию,

этнографию и т.д. лингвокультурологических сочинений определяются (а)

мировоззрением, специализацией и базовым образованием ученого; (б)

невозможностью охватить все перечисленные аспекты лингвокультурологни в

сложном комплексном научном подходе; (в) масштабом

лингвокультурологических проблем с аппаратом и материалом других

дисциплин. Важна роль объекта и цели исследования с арсеналом процедур и

методик для изучения задач и материала конкретных проблем.

Цель настоящей статьи состоит в разработке этнокультурных вариантоы

концептов “волк” и “лиса” в лингвокультурологическом подходе к описанию

лексической семантики при сопоставлении и анализе этих концептов

лингвокультурологического типа.

Объектом и предметом исследования явились лексические и

фразеологические единицы с содержанием и информационной структурой,

имеющие лингвистическую и этнокультурную информацию в содержании.

В трудах отечественных и зарубежных этнологов содержатся

теоретические положения с целью обеспечения строгого, четкого и четкого

понимания принципов, структуры и элементов организации этнической

культуры, соотношения этнокультурной модели мира и языковой картины

мира, взаимодействия культурной и языковой составляющих этноса.

Этнокультурная специфика языкового сознания и мышления видна в

некоторых аспектвх их изучения в рамках философии и психологии,

определяющие целостную суть сознания людей. Обсуждение проблемы

этнокультурного подхода к лексической семантике и систематизации

сводится к когнитивной семантике с учетом лингвистического и

концептуального уровней содержания единиц лексики и фразеологии.

В качестве теоретической базы исследований в этом направлении могут

служить труды отечественных и зарубежных учёных в области лексики и


151

фразеологии (Ю. Д. Апресян, Н. Д. Арутюнова, М. Бирвиш, Б. Болингер,

Л. M. Васильев, А. Вежбицкая, В. Г. Гак, В. фон Гумбольдт, И. М. Кобозева,

Н. Г. Комлев, М. А. Кронгауз, Э. Косьерио, Р.В. Ланкастер, Дж. Лайнз,

Э. A. Нид, Э. Сепир, Б. Л. Уорф, Д. Н. Шмелёв, Г. Г. Шпет, Ч. Фильморе,),

языка и культуры (М. Агар, E. M. Верещагин, B.B. Воробьёв, Т.М. Гарипов,

М. Гардхем, С. Годдард, М. Грегори, Д.Б. Гудков, С.В. Иванова,

Ю.Н. Караулов, В.Г. Костомаров, В.В. Красных, Р. Ладo, Ю. М. Лотман,

В. А. Маслова, В. В. Ощепкова, Ю. С. Степанов, В.Н. Телия, Г.Д. Томахин,

A. Д. Эдвардс,), межкультурные коммуникации и сопоставительных

исследований (В.В. Кабакчи, И.Э Клюканов, В.В. Кочетков, Х.Лангара,

О.А. Леонтович, И. Ю. Марковина, Р. З. Мурясов, Л. Г. Саяхова, С.Сколлон,

Ю. А. Сорокина, Е. Ф. Тарасова, С. Г. Тер-Минасова, Н. В. Уфимцева,

Р.Х. Хайруллина, Д. Эфрон), теории и практики перевода (Х. Вермир,

B. C. Виноградов, Л. Виссон, Дж. Катфорд, С. Кемпбелл, А. Нейберт,

Н. М. Нестерова, Ю. А. Сорокин, М. Софер, П. Тороп, Т. А. Фесенко,

Гю Штейнер, Р. Якобсон и др.).

Вообще любой национальный язык исследуется под углом зрения его

функционирования в пространстве этноса и культуры как важнейшего

этногенного фактора. Он активно участвует в процессе преобразования

явлений неязыковой реальности как объекта этнического сознания.

Новым является использование методики этнокультурологического

анализа содержательного пространства лексической семантики на примере

различных концептов, актуальных в контексте контакта несхожих по типу

языков и культур, замеченных в Русском ассоциативном словаре (РАС).

Учитывая мнение статистов, что для удачного исследования

ассоциативного поля надо собрать 500 ассоциаций на определенное слово-

стимул, подразумевается, что словарная статья “лиса” в РАС не дает

возможности полного анализа ассоциативных полей в концепте «лиса» в

языковой картине мира русских и кыргызов. В сознании хорватов, русских и

немцев обнаружены следующие ассоциативные поля:


152

Лиса - части тела, внешний вид, движение, поведение, цвет кыргызский:

түлкү 37; 13; түлкү бай 4; түлкүнүкү 5; түлкүнүн териси 4; түлкүнүн көзү 1;

түлкүнүн кулагы 4; т түлкүнүн териси 1; түлкүнүн тиши 1; түлкүнүн куйругу

17; русский: хвост 3; мех 1; шкура 1; рыжая 15; рыжая и хитрая 1; рыжий 1;

чернобурая 3; краса 2; пушистая 1; ворюга 1.

Лиса - место обитания, образ жизни, питание, болезни хорватский: šuma

7; kokoš(-i) 10; kokošinjac 1; snijeg 2; bjesnoća 11; bijes 3; русский: лес 2; зимний

лес 1; нора 1; хищница 1; немецкий: Wald 5; (Fuchs-)Bau 2; Raubtier 1; Hühner

1; Hühnerdieb 1; lebt auch in Städten 1; Australien 1; Parkplatz 1; grün 1; Tollwut

5; Bandwurm 1; Krankheiten 1.

Лиса - ассоциации родственных и других животных; систематика

кыргызский: түлкүнүн кошунасы 3; жaныбар 1; русский: животное 5; зверь 2.

Лиса - образ из басен, сказок, мультиков; кыргызский: ыр 9; тамсил 7;

жомок 1; мaкал-лакап 5; тaбышмак 3; русский: Алиса 9; волк 7; и волк 1; заяц

5; Патрикеевна 2; плутовка 2; воровка 1; ворона 1; и кувшин 1; сказка 1.

Лиса – символ, защитный знак кыргызский: түлкүнүн коругу 1; түлкүнүн

богу 1; русский: лисий знак, характер 1.

Лиса – деятельность человека кыргызский: түлкүнүн манайы 1; русский:

поступать по-лисьи - 1;

Лиса – профессии и (конкретные) люди кыргызский: түлкүнүн иши 2;

түлкүнүн жаласы 1; түлкүнүн мүнөзү 1; русский: подруга/друг - 1;

Лиса – имена хорватский: түлкүнүн аты 2; русский: лисья кличка 1;

Лиса – предметы; транспортное средство кыргызский: түлкүнүн өнү 3;

түлкүнүн кыймылы 2; русский: шуба 2.

Лиса – разные языковые ассоциации немецкий: Da ist ja gefuchst! 1; sich

durchfuchsen 1; was bin ich doch für ein Fuchs 1; Weiß der Fuchs! 1;

Лиса – антропоморфические характеристики человека: хорватский:

кыйтырчылыгы 136; жалганчы 102; калпычы 18; жан багар 9; суп-сулуу 2;

русский: хитрая 21; хитра 2; хитрость 2; хитрое животное 1; хитрый 1; лесная

хозяйка1; узбекский: кyityrcha 226; мен хар ерларда яша бераман 12;


153

Лиса – компонент во фразеологизмах кыргызский: түлкүнүн кыймылы 1;

русский: лисья головка 1; лисьи сновиденья 2;

Символика лисы Лиса – зверь средней величины из семейства собак.

Длина тела лисицы составляет от 60 до 90 см, а хвоста – от 40 до 60 см. Ее

стройное и гибкое тело покрыто ярко рыжим, черно-бурым мехом, а хвост у

нее пушистый. Она легко приспосабливается к месту обитания. Лиса является

хищником и в первую очередь плотоядным животным. Лиса в фольклоре

символизирует хитрость и женскую суть. Кроме хитрости, лиса обладает

безупречным зрением, слухом и обонянием. Со времени средних веков, когда

написана была известная английская поэма “Рейнеке Лис” (Reynard the Fox),

песни и истории об этом животном служили развлечением для среднего

сословия. Таким образом, обычно высмеивались обычаи и предрассудки

священников, рыцарей и адвокатов этого времени, толчком к чему являлись

басни Эзопа (Ladan 2006: 56-57). В собрании басен Эзопа лиса занимает

ключевое место. Известными стали следующие басни: Лисица и журавль;

Лисица и виноград; Ворон и лисица; Волк и лисица и др.

Сравним концепт “волк” в языковом сознании русских с концептом

«карышкыр, бөрү» в кыргызском языковом сознании. Но перед этим

рассмотрим лексический состав гиппологических наименований волка в

кыргызском языке, к которым относится более общее название «бөрү,

карышкыр», выступающее в качестве гиперонима по отношению к

гипонимам, обобщая все частные названия. Слово “бөрү, карышкыр, волк - это

псовое, млекопитающее позвоночное животное, зверь, вор, человек,

устройство, приспособление, болезнь. Среди гиппологических слов есть

такие, которые содержат семы «самка-волчица», «самец-волк». Сравним

идиому, обычно в русских идиомах о животных в большей степени

выражаются негативные проявления (в частности, глупость, жадность,

трусость, хитрость, неопрятность). Фразеологизм про труд «волка ноги

кормят», про глупость «к волку в пасть лезть», жадность «дорваться как волк

до падали», про неправоту «волчьи законы, с волками жить - по волчьи выть»,

про полезное «и волки сыты, и овцы целы», про наказание и покорность


154

«волчий билет», про аппетит «голодный как волк». В кыргызском языке есть

атрибутивные слова, в наибольшей степени приспособленные к

гиппологическим субстантивам в качестве их определения. Они характеризует

физические свойства: положительные “ылдам” - «быстрый, быстроногий»,

“чалыкпаган” - «неутомимый»; отрицательные “каардуу” - «злой»,

“коркунучтуу” - «страшный».

С гиппологическими субстантивами в функции субъекта часто образуют

предикативные словосочетания некоторые глаголы: “уулуу” - «выть»,

“жыттоо” - «принюхиваться», “сезүү” - «принюхиваться», “секирүү” -

«прыгнуть», “токтоп калу” - «остановиться», “карап туру” - «смотреть», “жеп

кетүү” - «съесть» и синонимический ряд: стоять, повернуться, бежать,

исчезнуть, лежать, понять, продолжать, броситься, взять, напасть, сидеть,

завыть, зарычать, встать, взвыть, видеть, рыскать, сожрать, отступить.

Слово “карышкыр” / «бөрү» имеет дериваты: карышкырдай, бөрүдөй

«как волк». У имени существительного «волк» есть такой ряд однокоренных

родственных слов с общим корнем «волк» - существительное: волкодав,

волчара, волчиха, волчонок, волчишка, волчище; прилагательное: волчий;

глагол.: волковать (разг.) из словаря В. И. Даля: причастие: волковавший,

волкующий; деепричатие: волковав, волкуя; наречие: по-волчьи. Волк,

волчий, волчица, волчонок, по-волчьему (например, жить по-волчьему),

волкодав (порода собак, еще иногда так охотников на волков называли),

получается корень Волк/волч, в некоторых словах буквы К и Ч чередуются.

Обратимся к пословицам, поговоркам, приметам, загадкам и.т.д. О

значимости волка в жизни человека говорится в следующей пословице:

Карышкырдан корккон токойго барбайт - Волков бояться в лес не ходить, Бөрү

болуп туулган, кой болбойт, бөрү баласы ит болбойт - Волком родился

собакой не бывать, Ачкачылык карышкырды да токойдон кууп чыгат - Голод

и волка в лес гонит, Бөрүнүн оозу тойбойт, молдонун көзү тойбойт - Волчья

пасть да поповские глаза - ненасытная яма, Койчулар уурдашат да, жалааны

карышкырга жабышат - Пастухи воруют, а на волка поклёп.


155

Рассмотрим приметы: Карышкырдын чүкөсүнө көрүп тагынып ал -

Надень альчик волка - к удаче. Анологичны семантические дериваты и других

гиппологических лексем. Как видим, морфологическая и семантическая

деривация гиппологических лексем обогащает и расширяет сферу концепта

«Волк».

Ядро гиппологического семантического поля составляют концепты

«карышкыр, бөрү ближнюю периферию- волкодав, волчара, волчиха,

волчонок, волчишка, волчище, койот; дальнюю периферию- хищник, зверь,

серый, злой, вой, морда, укус, зубастый.

Специфические значения отразились в наиболее характерных значениях

концепта «волк»: квалитатив жадности: дайыма даяр карышкырга окшоп;

топонимический агент: астрономический номинатив: бөрү (созвездие);

квалитатив ложной тревоги; симилятивный продуктив: волчье молоко;

собирательный генетив: бөрү (Пусть лучше один волк съест, чем тысяча собак.

Миң иттен өзүнүн курсагын бакан карышкыр болсун).

Стереотип “волк” в кыргызском языковом сознании представлен как

хищный и очень опасный зверь, эталон тупой жадности и сильного голода,

произнесение звуков животного ассоциируется с фальшивыми музыкальными

нотами.

В азиатской культуре волк считался символом доблести воинов, но в

средневековье изменилась религия кыргызов, они стали бороться за

независимость суверенного народа. Волк стал символом тюркской империи и

служил для кыргызов олицетворением злобы, коварства, кровожадности,

хитрости и ереси.

Сопоставительный анализ показывает, что в ядре концепта «волк» в

русском языковом сознании имеются признаки: зооним, объект охоты,

квалитативы глупости и обмана, жадности, чужого пространства, колоратив

серого. А в ядре концепта «карышкыр, бөрү» - зооним, квалитатив хищника,

голода и жадности, коварства и опасности. Два ядерных признака совпадают -

зооним и квалитатив хищника, но последний в русском языковом сознании

представлен более широк, чем в кыргызском. В русском языке квалитатив


156

хищника представлен в пословицах (волку пальца в рот не клади; волку сеном

брюха не набить и т.д.), а в кыргызском - абстрактным существительным

«карышкыр, бөрү» и переносным значением слова «наш старый и знакомый

недруг».

Специфическим значением «русского» волка является объект охоты, а

именно глагол «волковать», означающий охотиться на волка с ружьем по

ночам. В кыргызском языке есть глагол «бөрүгө окшоп шашылып», но он

выступает как квалитатив жадности и голода и означает «еще раз спешить,

делать что-то очень быстро». Несмотря на то, что в кыргызском языке «бөрү»

не представлен как объект охоты, фабератив присутствует и в русском, и в

кыргызском, но в русском это и волчатник, и волкобой, и волковой, тогда как

в кыргызском - один “бөрүлөрчө”.

Специфическими значениями «русского» волка также являются его

ядерные признаки: квалитативы глупости, жертвы обмана и чужого

пространства, а «кыргызского» - квалитатив жадности и соответствующие

переносные значения. В целом соотношение между семантическими

падежами, репрезентирующими концепты «волк» и «карышкыр, бөрү» в

русском и кыргызском языках, можно считать в целом очень схожим.

Как видно из предыдущего анализа, ядерными признаками русских и

кыргызских концептов хищных животных являются их качества, которые в

кыргызском языке связаны с онтологическими признаками волка и лисы, а в

русском языке в ядро концепта входят еще обусловленные культурой

признаки. Русские и кыргызы выделяют разные качества у одних и тех же

животных, на которых основываются прямые и переносные значения слов,

показывающих концепт. Анализ эквивалентных концептов показал

универсальность человеческого мышления в отражении действительности, но

люди разных культур по-другому называют одни и те же явления в

окружающей действительности. Исследование лексических единиц,

вербализующих вышеназванные концепты как микромодели культуры,

осуществлено в рамках взаимодействия смыслового пространства


157

национальной культуры и этнического языка как основных форм отражения

этнокультурного опыта данного лингвокультурного сообщества.

Список литературы:

1. Абакумова О.Б. Языковая картина мира и падежная грамматика. / О.Б. Абакумова.

Язык и общество. Том 8. - Тула, 2004.

2. Алещенко Е.И. Проблемы вербализации концепта «Человек» в русском фольклоре. //

Культурные аспекты в языке и тексте. - Белгород, 2005. 536 с.

3. Большой толковый словарь русского языка. 1-е изд. - СПб.: Норинт, 1998.

4. Гумбатова Г.Р. Лексико-семантическое поле зоонима "волк" в русcком и тюркских

языках. // Актуальные проблемы гуманитарных и естественных наук, 2017, № 3-4,

с. 28-31.

5. Караулов Ю.Н., Черкасова Г. А., Уфимцева Н. В., Сорокин Ю. А., Тарасов Е. Ф.

Русский ассоциативный словарь. – М.: ИРЯ РАН, 2002.

6. Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г. Краткий словарь

когнитивных терминов. / Под общей редакцией Е.С. Кубряковой. - М., 1996. 245 с.

7. Маслова, В. А., Лингвокультурология. М.: Академия, 2001.

8. Мокиенко, В. М. Языковая картина мира в зеркале фразеологии. - М., 2007.

9. Попова З.Д., Стернин И.А. Понятие «концепт» в лингвистических исследованиях. /

З.Д. Попова, И.А. Стернин. - Воронеж, 2002.

10. Рахилина Е.В. Когнитивный анализ предметных имен. / Е.В. Рахилина. - М., 2000.

11. Толковый словарь русского языка. Сост. Д. В. Дмитриев. – М., 2003.

12. Филлмор Ч. Дело о падеже. / Ч. Филлмор. Новое в зарубежной лингвистике. - М., 1981.

13. Токарев С.А. Мифы народов мира. Энциклопедия. / С.А. Токарев. - М.: БРЭ, 2008. 719с.

14. Щербакова С.П. Когнитивный аспект репрезентации языковых стереотипов. // Ученые

записки Орловского ГУ. Серия: Гуманитарные и социальные науки, 2010, с. 239-246.


158

Қадыржан Дамира Бауыржанқызы

I курс магистранты

Абай атындағы Қазақ ұлттық педагогикалық университеті,

Қазақстан Республикасы

Курмамбаева Жұлдыз Балтабековна

Phd, аға оқытушы

Абай атындағы Қазақ ұлттық педагогикалық университеті,

Қазақстан Республикасы

ШЕТТІЛДІК БІЛІМ БЕРУ ҮДЕРІСІНДЕГІ МӘДЕНИЕТАРАЛЫҚ

ҚАТЫСЫМ ҚҰЗЫРЕТТІЛІГІНІҢ ҚАЛЫПТАСУЫ

Аңдатпа. Дүниежүзілік қауымдастықтың дамуына бағытталған бүкіләлемдік

жаһандану үрдісі жағдайында әртүрлі мәдениет өкілдерімен қарым-қатынас жасай

алудың маңызы орасан зор. Тіл үйренушілер жүйелі, сыни бақылаушы және мәдени мінез-

құлықты қалыптастыратын көзқарастар мен тұжырымдамаларды сипаттайтын

талдаушы болуы қажет. Олар өздерінің мәдениетін зерттеп, түсінуі керек және өмір

тәжірибесі мен өзіндік тұжырымдамаларын көбінесе өз мәдениетінен өзгеше болатын

адамдарға түсіндіруге дайын болуы маңызды.Тиімді мәдениетаралық байланысты

орната білу мақсатында, студенттердің коммуникативті құзыреттілігін арттырып

және тілін үйреніп жатқан елдің мәдениетін түсіне білуі үшін шеттілдік білім беруде

интерактивті, студенттердің сыни ойлау қабілетін арттыратын тәсілдерді

қолданғанымыз нәтижелі. Мақалада студенттерде мәдениаралық қатысым

құзыреттілігін қалыптастырудың теориялық тұжырымдарына және оқыту моделіне

ерекше назар аударылған. Автор өз ойын қорытындылай келе, өзге мәдениет өкілімен

байланыс орнату үшін тілді білу ғана жеткіліксіз, сонымен қатар, мәдениеті мен саналық

ерекшеліктерін ұғына білу маңызды деп санайды.

Түйін сөздер: жаһандану, шеттілдік білім беру, мәдениетаралық қатысым, құзыреттілік,

мәдениетаралық қатысым құзыреттілігі, тілдік тапсырмалар, әдістер

Кіріспе

Қоғамдық-саяси жағдайдың өзгеруі, барлық бағыттар бойынша

халықаралық байланыстардың қалыптасуы, мемлекетаралық қатынастардың

күшеюі өзге ұлт, мәдениет өкілдерімен диалогқа түсу қабілеттілігі мен қарым-


159

қатынас дағдыларын қалыптастырудың маңыздылығын арттыруға

айтарлықтай ықпалын тигізді.

Мәдениаралық қатысым - бұл әртүрлі ұлттық мәдениеттерге жататын екі

қатысушының адекватты түрде диалог жүргізуі. [1, 615] «Мәдениетаралық

қатысым» ұғымы «мәдениет» және «қатысым (коммуникация)» ұғымдарынан

алынған. Мәдениетаралық қарым-қатынас мәселесі тек тіл мәселесімен ғана

шектелмейді. Басқа мәдениетті өкілінің тілін білу қажет, бірақ

коммуникативті әрекетке қатысушылардың адекватты өзара түсіністігі үшін

ол жеткіліксіз. Осы орайда, болашақ мамандарда мәдениаралық қатысым

құзыреттілігін қалыптастырудың қажеттігі туындайтыны анық.

Мәдениетаралық қатысым құзыреттілігі дегеніміз - халықаралық

коммуникация этикетін құрайтын әмбебап ережелер мен мінез-құлық

нормаларын білуге, түсінуге және ұстануға негізделген, әр түрлі мәдениеттің

өкілдерімен, тіпті шетел тілдерін орташа меңгерген кезде де өзара түсіністікке

жету қабілеті. Студенттердің қалыптасқан мәдениаралық қатысым

құзыреттілігі студенттерді кәсіби даярлаудың қажетті компонентіне айналған

және қазіргі жаһандану процесінде олардың халықаралық еңбек нарығында

сәтті бейімделуіне ықпал етеді.

Әлеуметтік маңызы бар барлық салаға өзгеріс енгізген әлемдік жаһандану

үдерісі білім беру саласында да әсер етті. Әсіресе, шеттілдік білім беру

сапасының рөлін арттырды. Соңғы екі онжылдықта тұлғаға бағытталған білім

беру процестерінің едәуір өзгеруіне байланысты шетел тілдерін оқытудың

мазмұны мен әдістемелік тәсілдері өзгерді. Жоғары білім берудің бәсекеге

қабілеттілігін жоғарылатуда, қазіргі заманның талаптарына сай маман

қалыптастырудағы жетекші рөл шеттілдік білім беруде. Қазіргі уақыттағы

педагогиканың актуалды бағыты студенттерде белгілі бір құзыреттіліктерді

қалыптастыруға негізделген білім беру аясында жұмыс жасау.[2, 196] Ал,

студенттерді әр түрлі өмірлік жағдайларда қарым-қатынасқа дайындайтын

және қабілетті «мәдениетаралық қарым-қатынас субъектісі» болуын көздейтін

мәдениетаралық қатысым құзыреттілігін қалыптастыру - жоғарғы оқу

орындарында шеттілдік білім берудің түпкі мақсатының бірі. [3,15] Себебі,


160

мәдениетаралық қатысым құзыреттілігін меңгерген маман шетел (ағылшын)

тілінде сөйлегенде немесе үйреткенде ағылшындықтардың мәдениеті, дәстүрі,

өмірі, тарихы, саяси өмірі, сол елдің тұрғындарының күнделікті өмірі және

осы секілді сол халыққа тән аспектілері арқылы ағылшындықтардың санасын

(екінші тілдік сана) ескеріп сөйлеп үйрету керек.

Т.Н. Ушакова тілдік сана туралы былай дейді: «Тілдік сана» ұғымының

өрісі кең, оның екі түрін айқындауға болады: динамикалық – сананың жай-

күйін вербалдық түрде білдіру, санаға сөйлеу арқылы әсер ету, сондай-ақ

құрылымдық – субъектінің менталдық тәжірибесінің, оның санасының

әрекетінің нәтижесінде қалыптасатын тілдік құрылымдармен жасалады» [4,

13-23] Яғни, тілдік сана жаңа тіл үйренумен қатар толықтырылып отырады.

Бірінші тілдік сана ана тілді меңгерген кезде қалыптасса, ағылшын тілін

үйреніп жатқан кезде екінші тілдік сананы қалыптастыруға қадам басым

жатқандығымен түсіндіріледі. Тілдік сана тіл білімімен ғана шектелмейді, ол

сол үйреніп отырған тіл тасымалдаушыларының мәдениетін ұғынып, тілдің,

халықтың мәдениетінің рухани астарын жете түсінгенде ғана пайда болады.

Сондықтан, екінші тілдік сананы білім алушыларда қалыптастырудың соңғы

нәтижесі болып саналатын мәдениаралық қатысым құзыреттілігінің

субқұзыреттіліктеріне (компоненттеріне) жүгінгеніміз жөн.

Мәдениетаралық тұрғыдан шетел тілін оқыту коммуникативтік және

мәдениаралық қатысым құзыреттіліктерін дамытуды білдіреді.

Коммуникативті құзыреттіліктің субкомпоненттерінің бірі - грамматикалық

құзыреттілік және түрлі жағдайларда тілді қалай дұрыс қолдану керектігі

туралы білім (не, қашан, кіммен, қай жерде және қалай сөйлесесіз, сонымен

қатар қандай жағдайда сөйлеспейсіз). [5, 89]

Мәдениетаралық қатысым құзыреттілігі үшінші мыңжылдықтың негізгі

құзыреті ретінде қарастырылады. Бұл өз мәдениетін «шындық орталығы»

ретінде санайтын этноцентризмді жеңу, басқа мәдениеттерді тану және сол

немесе басқа мәдениетке сәйкес әрекет ету қабілетінің негізінде жатыр.[6, 24]

Мейер өз кезегінде, мәдениетаралық қатысым құзыреттілігі әлеуметтік және

коммуникативтік дағдылардың бірлігі, оның ішінде эмпатия, икемділік,


161

рефлексия өзіндік мәдениет туралы тұжырымдар, шетел тілінен хабардар

болу, сонымен қатар мәдениеттер арасында көптеген айырмашылықтар бар

екенін түсіну (ойлау және түсіндіру үлгілерінде, талқылау стилінде, сөйлеу

жылдамдығында, қарым-қатынас қиындықтарын жеңу әдістерінде және т.б.)

деп санайды. [7, 140]

Белгілі қазақстандық зерттеуші С.С.Құнанбаева (2010 ж.)

мәдениетаралық қатысымды құзыреттілігін адамның мәдениетаралық

құзыретті болуы үшін дамуы қажет субкомпоненттер жиынтығы

(лингвомәдени, әлеуметтік-мәдени, тұжырымдамалық, когнитивті, тұлғаға

бағытталған және коммуникативті) деп түсіндіреді. [8, 25]

– Лингвомәдени құзыреттілік - өзіндік мәдениеттің негізінде тілдік сана

мен менталитетті қалыптастыру;

– Әлеуметтік-мәдени құзыреттілік - «екінші» танымдық сананы

қалыптастыру;

– Тұжырымдамалық құзыреттілік - әлемнің жаңа тұжырымдамалық

бейнесін қалыптастыру;

– Когнитивті құзыреттілік - жаңа когнитивті құрылымдарды

қалыптастыру;

– Тұлғаға бағытталған құзыреттілік - семантика, синтаксис және

прагматика деңгейлерінде тілдік механизмдерді қалыптастыру;

– Коммуникативті құзыреттілік - тиімді мәдениаралық байланыс орната

алу қабілеттілігін қалыптастыру;

Негізгі бөлім

Мәдениетаралық қатысым құзыреттілігінің құрамы мен мазмұны

шеттілдік білім берудің түпкі мақсатын анықтауға байланысты. Ал, қазіргі

заманғы шеттілдік білім беру теорияларында түпкі мақсат мәдениетаралық

қатысым және коммуникативтік құзыреттілікті қалыптастыру деңгейіне

жетуімен анықталады. Мәдениетаралық қатысым және коммуникативті

құзыреттіліктің нәтижесі мен қорытынды деңгейі зерттеушілер ұстанған

теориялық платформаларға байланысты өзгереді: «екінші деңгейлі


162

лингвистикалық тұлға» немесе «мәдениеттер диалогының тұлғасы»

қалыптастырған деңгейден бастап, сол тілде сөйлей алатын және білетіндер,

мәдениеттің медиаторы ретінде сөйлеушілермен лайықты деңгейде байланыс

орнату арасында. [9, 41]

Британдық зерттеуші Байрамның мәдениетаралық қатысым

құзыреттілігінің моделі 5 компоненттен құралған. Олар: көзқарастар - мәдени

құндылықтардың әртүрлілігін бағалау қабілеті; өз және өзге мәдениеттің

әлеуметтік мәдени тәжірибесіне қанық болу; түсіндіру және байланыстыра

білу қабілеті - өз мәдениеті мен өзге мәдениеттің ерекшеліктерін түсіндіре

және байланыстыра алуы; ашықтық және өзара әрекеттесу дағдылары - жаңа

мәдениетке тән білімді алуға қатысты бұрыннан бар білім мен дағдыны

қолдану; және өзге мәдениетпен салыстырғанда өз мәдениетінің

құндылықтарына, сенімдері мен мінез-құлқына сын көзбен қарау қабілетінің

негізі болатын сыни мәдени сана.[10, 92]

Диаз (2013) мәдениетаралық қатысымға тілдік сана түсінігін қосты. Оның

пікірінше, тілдік сананың қалыптасуы үйренудегі іс-әрекет деңгейінің

күрделенуіне байланысты. Бастапқы деңгейде үйренушілер өз сөйлеу

мәдениетінің заңдылықтарын анықтап, өзге мәдениеттің тілдік

заңдылықтарын анықтап, салыстырады. Келесі деңгейде үйренушілер өз

тілдерінің құрылу заңдылықтарын талдап, сыни тұрғыдан қарауға шақырады,

ал бұл метакогнитивті анализ деңгейіне алып келеді. Мұнда студенттер

әртүрлі мәдениеттердің қалыптасқан стереотиптерін анализдеуді үйренеді.

Зерттеушінің өзі атап өткендей бұл модель циклдық болып табылады. Яғни,

әр деңгейге өту үшін жаңа бақылау, талдау, және анализдеу қажет болады.

Шеттілдік білім беруде тілдік сананы қалыптастыру маңызды. Себебі,

студенттер жергілікті мәдениет пен тілін үйреніп жатқан елдің мәдениетін

қарастыру, өзге ел мәдениетінің тәжірибесін жақсы түсінуіне ықпал тигізеді.

Мәдениетаралық қатысым құзыреттілігінің даму моделіндегі әр деңгейдің

мақсатына жету үшін мұғалім студенттердің мәдениет жайында өз

түсініктерін қалыптастыруда көптеген іс-шаралараға сілтеме жасай алады.

[11, 23]


163

Мәдениетаралық қатысым құзыреттілігін қалыптастыру процесінің

дидактикалық бағыты мыналармен анықталады: шет тілі - тілдің және

коммуникация қызметінің барлық аспектілерінде жаңа тілді меңгеру ретінде

түсіндірілетін коммуникативті субкомпетенттілік; субкомпетенттілік ретінде

түсіндірілетін түпнұсқа мәтіннің объективті мазмұнын көрсететін жаңа

когнитивтік лингвомәдени кешендерді игеру (проблема, тақырып бойынша

жалпы мәліметтер, пікірталас тудырған жағдай, ұсынылған шешімдер);

контексттік-коммуникативті субкомпетенттілік, маңызды мәселелердің кең

ауқымы бойынша еркін сөйлесу мүмкіндігі ретінде қарастырылады.

Шеттілдік білім берудегі мәдениетаралық қатысым құзыреттілігін

қалыптастырудың критерийлері келесі қабілеттерді меңгере білуі болып

табылады:

– сөйлеуші объекттің құндылықтар ұғымы мен категориялау түсінігіне

баға беру;

– қойылған коммуникативті міндеттерді (грамматикалық, лексикалық

және фонетикалық дұрыстығы, сөйлеу жылдамдығы, тұжырымдардың

логикалық дәйектілігі, мәлімдемелер көлемі, сөйлеудің эмоционалды бояуы)

шешуде барлық білім мен дағдыларды өзінің сандық және сапалық

сипаттамаларымен қолдана білу; - жылдамдық, дұрыстық және ақпаратты

қабылдай алатын ақыл-ой тереңдігі).

– болашақта коммуникациялық мәселелерді шешу үшін кіріс

ақпараттарды аналитикалық, семантикалық, бағалау және сыни өңдеуді

жүзеге асыру;

– сыпайылық ережелері, халық даналығы, алғыс білдіру сияқты қарым-

қатынас формулаларын білу, сондай-ақ қарым-қатынас стилі және ұлттың

мәдени нормаларына сәйкес келетін лингвистикалық құралдарды қолдану;

Нәтижелер

Қазіргі уақытта шеттілдік білім беруде мәдениетаралық қатысым

құзыреттілігін қалыптастыру үшін ауызша қарым-қатынасты жақсартатын

және жазуды дамытатын бейне сабақ, жобалық жұмыс, ситуациялық сұрақтар,

презентациялар сияқты оқу процесін ұйымдастырудың шығармашылық


164

формалары мен әдістерін қолданады. Шетел тілін үйрену кезінде танымдық

және сөйлеу қабілеттерін арттыру мақсатында студенттерді қабылдау, түсіну

және одан әрі талқылауға арналған аудио және бейне материалдармен

таныстыру өте маңызды. Білім беру кешендері мамандық туралы түсінікті

кеңейтетін, әлемнің мәдени және тілдік әртүрлілігімен таныстыратын құнды

ақпараттардан тұрады. Тапсырмаларды орындау арқылы студенттер жаңа

лингвистикалық білімдер алады және өз ұлтының және ағылшын тілді

халықтардың мәдениеті, дәстүрлері, әдет-ғұрыптары мен жетістіктері туралы

салыстырмалы білім қалыптастырады.

Мәдениетаралық қатысым құзыреттілігін қалыптастыруға арналған

тапсырмаларды құрастыруда келесі мақсаттар көзделуі керек:

– студенттердің мәдениаралық қарым-қатынастағы қажеттіліктеріне,

қызығушылықтары мен тәжірибелеріне назар аударуы;

– мәдениетаралық сананы дамыту тұжырымдамаларын қамтитын

ағылшын тілін халықаралық тіл ретінде оқытуға арналуы;

– студенттерді өздерінің және басқалардың мәдениеттері туралы білуге

шақыруы;

– студенттерді әртүрлі мәдениеттердегі адамдардың қарым-қатынас

тәсілдерінің маңыздылығына назар аударуға шақыруы;

– студенттерге жаңа мәдениеттермен және / немесе шетелдіктермен

кездескенде өзіне деген сенімділік сезімін бере алуы;

– мәдениетті бақылау, түсіндіру және сыни түсіну дағдыларын дамыта

білуі;

– оларға мәдени ассимиляцияны емес, мәдени медиацияны басқаруға

көмектесуі;

– студенттерді мәдениеттер арасындағы қақтығыстар мен

түсінбеушіліктерді шешудің стратегияларын жасауға талпындыруы; [12, 217]

Талқылау

Шеттілдік білім берудің басты мақсаты өзге мәдениет өкілдерімен тиімді

қарым-қатынас жасай алатын білікті маман иесін қалыптастыру десек,

мәдениетаралық қатысым ұғымы мен құзыреттілік негізінде оқытуға баса


165

назар аударғанымыз жөн. С.С.Құнанбаева мәдениетаралық диалог орнату

дағдысын «студенттер мен ғылыми, халықаралық қызметкерлерге өздерінің

кәсіби қызметін шетел тілінде тиімді жүзеге асыруға мүмкіндік беретін, шет

тілі арқылы қалыптасқан интеграцияланған мамандықтар жүйесі» деп

анықтайды. Ал, «мәдениаралық коммуникативті құзыреттілігін»

қалыптастыруда «құзыреттілікке негізделген тәсілді» қолдану тиімді әрі

нәтижелі. [8, 27]

Себебі, құзыреттілікке негізделген тәсіл - студенттердің жеке кәсіптік

сапаларына қойылатын талаптарға сәйкес бейіндік мәселелердің белгілі бір

класын шешу қабілетін дамытуға бағытталған оқыту әдісі: ақпаратты іздеу,

талдау, таңдау және өңдеу қабілеті. Сонымен қатар, алынған қажетті

ақпаратты беру, айналасындағы адамдармен өзара әрекеттесу дағдыларын,

топта жұмыс істей білу дағдыларын меңгеру, стандартты емес жағдайларда

немесе белгісіздік жағдайында өзінің қызметін жоспарлау, талдау, өзін-өзі

бағалау тетіктерін иелену; мәселелерді шешудің әдістері мен тәсілдерін игеру

болып табылады (Милруд, 2004). Құзыреттілікке негізделген тәсіл

студенттерге және шет тілін білу деңгейіне белгілі бір талаптар қояды. Осыған

байланысты студенттердің негізгі және жетілдірілген құзыреттіліктері

ажыратылады. Базалық деңгейде тілді білу қарым-қатынас құралы ретінде

қабылданады (белгілі бір сөздік қор, негізгі грамматикалық құрылымдарды

меңгеру, тілдің қызмет ету заңдылықтарын білу, мәдени ортамен танысу және

т.б.). Жетілдірілген деңгей студенттердің практикалық мәселелерді шешуде,

мысалы, өз мамандықтарының бейіні бойынша қажетті ақпаратты табуда шет

тілін қолдануы деп болжайды. Бұл деңгей пәнаралық сипатқа ие және белгілі

бір грамматикалық құрылымдар мен белсенді лексиканы дұрыс қолданумен

ғана емес, қол жеткізілген нәтижемен бағаланады. Қазіргі әлемде өзекті болып

табылатын құзыреттілікке негізделген білім беру оқу сапасын түпкілікті

нәтиже және «құзыреттілік жүйесінің» қалыптасуы ретінде анықтайды.[13, 19]

Құзыреттілікке негізделген тәсіл шет тілдің білім беруде оқу процесін

құруға, ұйымдастыруға, шетел тілінде сөйлеу мен практикалық дағдыларды

меңгертуге арналған шығармашылық көзқарасты қажет етеді. Сондықтан,


166

студенттерді оқыту процесінде интерактивті тапсырмаларды, сыни ойлауға

бағытталған, төзімділік пен мәдениеттерге ашықтыққа баулитын

аутентикалық тексттерді, жобаларды, ситуациялық қарым-қатынасты

модельдейтін тапсырмаларды қолдануымыз қажет. [9, 52]

Мәдениетаралық қатысым қалыптастыру нәтижесін көрсететін оқу

құралы сарапталып, бағаланды. «Foreign language», басқаша айтқанда «Basic

English» сауатты оқыту құралы деп санауға болады, өйткені оның мазмұны

практикалық тәжірибеге негізделген. «Foreign language» пәнінің қажетті

құзыреттіліктерді қалыптастыру үшін үлкен мүмкіндіктері бар. Шетел

тілдерін оқытудағы негізгі құзыреттіліктер ретінде анықталатын

«коммуникативті», «мәдениетаралық байланыс» және «мәдениетаралық

қатысым құзыреттілігін» қалыптастыруға бағытталған. Сонымен қатар

мұғалім жоғарыда айтылған тәсілдерді максималды деңгейде қолдану үшін

жеткілікті дәрежеде білікті және тыңғылықты дайндығы болуы керек, өйткені

мәдениетаралық қатысым құзыреттілігін қалыптастыру - шеттілдік білім

берудің басты мақсаты.

Қорытынды

Қорытындылай келе, болашақ мұғалімдерде мәдениетаралық қатысым

құзыреттілігінің қалыптасуы – шеттілдік білім берудің негізгі мақсаты және

нәтижесі деп санаймыз. Себебі, тілін меңгеріп отырған халық –

ағылшындықтардың мәдениетімен, тарихы және әдет-ғұрпымен танысып,

соның негізіндегі сөйлеу ерекшеліктері мен салт-санасын, болмысын ұғынған

білім алушы тіл иесі (native speaker) деңгейіне жете алады. Ал, білім

алушының сол деңгейде екендігін көрсететін – ол мәдениетаралық қатысымды

сауатты жүргізе алуы. Жоғарыда айтылғандай, ағылшын тілі маманында

мәдениаралық қатысым құзыреттілігі мен екінші тілдік сананың қалыптасуы

қатар жүреді. Екінші тілдік санаcы қалыптасқан маман деп отырғанымыз –

шетел (ағылшын) мәдениетіне енген адам, ағылшынша жәй ғана сөйлемей,

ағылшынның мәдениеті, тарихы, әдет ғұрпы, саяси өмірі, салт санасы арқылы

сөйлейді. Ал, бірінші тілдік сана (ана тілі,төл мәдениеті) сол ағылшын тілінің

мәдениетін түсіну процесінде, сөйлеу кезінде арқау болады деп есептейміз.


167

Зерттеу жұмысымыздың ғылыми негізі болып табылатын отандық

зерттеуші С.С.Құнанбаеваның “шеттілдік білім берудің соңғы нәтижесі –

мәдениетаралық қатысым құзыреттілігін қалыптастыруда, алдымен, сол

құзыреттің субкомпоненттерін (субқұзыреттерін) анықтап, соларды

меңгертуіміз абзал” деп баяндайтын әдістемелік пікірін алдық. Ал, осы орайда

оқу үдерісінде оқулықпен қатар ағылшын халқынының кешегі тарихы, және

қазіргі қоғамы жайлы ақпарат беретін лингвомәдени материалдарды

пайдалану нәтижелі екендігі сөзсіз. Оларды шет тілі сабағында қолдану тіл

үйренушілерге өздері байланыс орнатпақшы болған мәдениетті терең түсінуге

және осылайша мәдениаралық құзыретті болуға көмектесетіндігіне көзіміз

жетті.

Пайдаланылған әдебиеттер тізімі:

1. Василик М. А. Основы теории коммуникации. — М.: Гардарики, 2003. - 615 с

2. Алимжанова Г.М. Фундамент качественного образования – использование

компетентностного подхода // Вестник КазНПУ им. Абая. Серия «Филологические

науки». – № 3 (61). –Алматы, 2017. – С. 196-198.

3. Чакликова А.Т. Научно-теоретические основы формирования межкультурно-

коммуникативной компетенции в условиях информатизации иноязычного

образования; автореф. дисс д. пед. наук. – Алматы, 2009 – 15 с.

4. Ушакова Т.Н. Языковое сознание и принципы его исследования // Языковое сознание

и образ мира. – М., 2000. – С. 13-23

5. Grosu, M.M., Goia, L. Intercultural competence in the linguistic tandem. Between insider and

outsider. Applied Medical Informatics, №38, – 2016. – рр. 87-96.

6. Bennett, J. Towards ethnorelativism: A developmental model of intercultural sensibility. In

R.M. Paige (Ed.), Education for the intercultural experience – 1993. – pp. 21-71.

7. Meyer, M. Developing transcultural competence: Case studies in advanced language learners.

In Dieter Buttjes&Michael Byram (eds.), Mediating Languages and Cultures: Towards an

Intercultural Theory of Foreign Language Education – 1991. – pp. 135-155.

8. Кунанбаева С.С. Теория и практика иноязычного образования–Алматы, 2010. – С. 24-30.

9. Кунанбаева С.С. Компетентностное моделирование профессионального иноязычного

образования.– Алматы, 2014. С. 40-44, 50-52

10. Byram, M. Teaching and assessing intercultural communicative competence. London, UK:

Multilingual Matters. - 1997. pp. 90-110.


168

11. Díaz, A. Developing critical languaculture pedagogies in higher education. London, UK:

Multilingual Matters. - 2013.

12. Елизарова Г.В. Формирование межкультурной компетенции студентов в процессе

обучения иноязычному общению // Дис. д-ра пед. наук. – СПб., 2001.-217с.

13. Mil'rud, R.P. Competence in the study of language // Foreign language at school. - №7. -2004.

- pp. 18–24


169

Pavelieva Anna Kostiantynivna

candidate of Philological sciences, associate professor

of the Department of Germanic Philology and Translation

National University “Yuri Kondratyuk Poltava Polytechnic”, Ukraine

SYNTHESIS OF CHRONOTOPES IN NIKOLAI GOGOL’S

HORROR NOVELLA «VIY»

The time frame of the literary work is between 1744 and 1784. The events at

the beginning and at the end of the short-story unfold in chronicle-everyday

chronotope, which is a kind of framework for the main plot. “Viy” begins with the

description of the Kyiv morning and ends with the conversation of seminarians in

the Kyiv tavern. Thus, the spatial framework of the work is the topos of Kyiv, within

which the story unfolds and the plot of the story ends.

In Gogol’s text, the space of Kyiv has sacral character, in contrast to the

mystical space of the night steppe and the fantastic space of the night church. The

components of the chronicle-everyday chronotope are the chronotopes of the

seminary, road, tavern and inn, the antithesis of closeness/openness, the food

motive, time of day (morning and day) and calendar time (hot July). The everyday

household details of the “Viy” novella are the antithesis to the demonic fantastic,

while the main function of the chronicle-everyday chronotope is to create the

contrasting background for the introduction into the text of mystical and fantastic

characters and corresponding to them types of time and space [1].

The chronicle-everyday chronotope in “Viy” is closely connected with the

mystical and fantastic chronotopes that dominate in the spatio-temporal

worldbuilding of the short-story. Mystical space is characterized by images of

mermaids, dark scale of colours, spatial “curtain” – silver fog, sound distortion,

accelerated passing of time, spatial replacements, imitations of the real (everyday)

world, vertical “compression” of space, replacement of spiritual benchmarks at the

hamlet of the Cossack chief (kitchen instead of church), the change in the value


170

component of the house image, the “petrification” of the hero and his inability to

resist evil spirits and so on.

The mystical chronotope in the story, characterized by the synthesis of the

“living” and the “dead”, is closely connected with the motifs of the mirror and the

forbidden road, with the mythologem of the labyrinth. This type of chronotope

serves in this novella as a connecting link between real, everyday and fantastic

events, that is between chronicle-everyday and fantastic chronotopes. All three types

of chronotopes not only correspond to the plot gradation of events in the literary text

(from everyday to mystical and fantastic events), but also to the gradation of horrors

and dangers that lie in wait for the hero.

An example of the fantastic chronotope in Gogol’s short-story “Viy” is the

desecrated church at the hamlet of the Cossack chief, depicted at night before the first

cry of the rooster, filled with fantastic characters – the living dead, monsters (“gnomes”)

and Viy. The locus of the church is important in the plot of this novella, as the structure

of this space is dualistic: during the day it is sacred (light) space, the house of God, and

at night it is the “dark temple”, the space in which the servants of the devil appear. It is

both the space of peace and fear, of forgiveness and revenge [2].

The church in the story is spatially distant from the people and is located not in

the center, but on the outskirts of the settlement, and the axis of the Orthodox church

is the black coffin of the witch, which contradicts to the established tradition. The

church symbolizes in this text not the prototype of God’s house and God’s world,

but the demonic world order.

This fantastic space is full of contradictions: the face of the dead seems to the

seminarians “alive”; her “terrible beauty” is not horrid, but admirable; in the temple,

where there should have been good acoustics, Khoma Brut’s voice sounds quietly

and sullenly; in God’s place, the servants of his eternal antagonist, the devil, appear,

and the prayer for the resurrection of the soul causes an unnatural miracle – the

resurrection of a dead witch. It should be noted that in this temple, pagan magic

(magic circle) is more effective than Christian prayers.

All types of chronotopes in Nikolai Gogol’s story are united by Christian and

pagan symbols, motives of fear and “seeing/not seeing”, “transitional” characters


171

(the witch and Khoma), chronotope of the road. At the same time, each space-time

continuum has its specific features and is distinguished by the special sound content,

saturation of events and the flow of time.

References:

1. Turov Ya. ”Simvolicheskie obrazyi povesti N. V. Gogolya «Viy»”, available online:

http://www.proza.ru/2011/05/04/23, last visit: 28.09.2018.

2. Павельєва А. К. Про особливості містичного простору і часу в повісті М. В. Гоголя

«Вій» / А. К. Павельєва // Вісник Черкаського університету. Серія Філологічні науки :

[зб. наук. ст.]. – Черкаси, 2012. – Вип. 5 (218). – 152 с. – С. 119 – 125.

3. Gogol N. Cossack tales [Текст]: Translated from the original Russian by George Tolstoy. –

London, J. Blackwood, 1860. – 245 p.

4. Есаулов И. А. Изображение двух типов апостасии в художественной прозе

Н. В. Гоголя («Миргород» и «Мёртвые души»). Категория соборности в русской

литературе. Петрозаводск : Издательство Петрозаводского университета, 1995. 288 с.

С. 61 – 82.


172

Стовбур Любов Миколаївна

кандидат філологічних наук, доцент,

доцент кафедри української мови

Запорізький національний університет, Україна

ТИПОЛОГІЯ ОДНОСКЛАДНИХ НОМІНАТИВНИХ РЕЧЕНЬ

У РОМАНІ Ю. СМАЛЬ «КИТАЙСЬКИЙ ЩОДЕННИК

УКРАЇНСЬКОЇ МАМИ»

Анотація. Номінативні речення як тип односкладних речень активно досліджувалися

мовознавцями. Проте у сучасному мовознавстві не розв’язана низка проблем, пов’язаних із

цим типом односкладних речень. Провідною залишається проблема класифікації, яка

пов’язана з вибором принципу класифікації і недостатністю лише однієї ознаки для

розподілу номінативних речень на типи. Бракує також прикладних розвідок, здійснених на

матеріалі конкретного художнього твору.

Ключові слова: метод, методологія, односкладні речення, номінативні речення, типологія.

Номінативні речення як об’єкт синтаксичних досліджень активно

зацікавлювали мовознавців у різні періоди і продовжують активно

досліджуватися сучасними лінгвістами. Проте наявність значної кількості

досліджень не розв’язала низки питань, пов’язаних, у першу чергу, із

типологією номінативних речень і методологією їх досліджень.

Аналізуючи наявні у мовознавстві погляди на номінативне речення,

І. Слинько пропонує таке визначення: «Номінативні речення – це одноядерні

комунікативні варіанти речень буття, предикативна основа яких складається з

називного відмінка чи називного відмінка і суб’єктного члена для вираження

буття природи, навколишнього середовища, предметів, осіб, діяльності чи

стану» [4, c. 242].

Сучасні дослідження типології номінативних речень залишаються

дискусійними. Спираючись на різні мовознавчі аспекти, обираючи

методологію, дослідники виокремлюють різні групи. Так, наприклад,

Н. Вітрук, досліджуючи слов’янські і неслов’янські мови, на основі

формально-синтаксичних ознак виділяє непоширені (головний член речення


173

виражений іменником, займенником, прикметником, числівником, кількісно-

іменним словосполученням або дієприкметником) і поширені (у складі наявні

компоненти з означальними, об‘єктними чи обставинними значеннями)

номінативні речення [1, с. 86].

З. Коржак спираючись на комунікативну природу номінативних речень

виокремлює серед них ті, що містять раціональну експресивність, та такі,

експресивність яких емоціональна [3, с. 179].

Найпоширенішою у сучасному мовознавстві є класифікація

односкладних номінативних речень на буттєві, вказівні, оцінні, власне

називні/номінативні, спонукально-бажальні, вокативні, номінативний теми,

номінативний уявлення [6, с. 158].

У сучасному вітчизняному мовознавстві відбувається постійне оновлення

методологічної бази. Із появою нових напрямів у лінгвістиці з’являються нові

тенденції щодо дослідження мовних явищ. Такі процеси характерні і для

дослідження номінативних речень у сучасній українській мові, їх структури,

типології, засобів вираження головного члена, сфери використання, вживання

номінативних речень як засобу вираження експресії автора, стилевжиток

номінативних речень тощо.

Сучасна методологічна база українського мовознавства – це структура,

що складається із значної кількості методів та прийомів для дослідження

мовних явищ.

Варто наголосити на тому, що методи та прийоми типологізації

номінативних речень відрізняються залежно від напряму лінгвістики, у межах

якого досліджуються мовні одиниці. Проте існують методи, що є спільними

для будь-яких напрямів мовознавства.

Описовий метод мовознавства – продуктивний метод сучасної науки,

який застосовується для виявлення мовних одиниць, з’ясування їх

особливостей, Такий метод користується популярністю серед мовознавців,

оскільки дає можливість точно описати мовні одиниці. Цей метод

застосовується при досліджені різних мовних одиниць: слів, морфем, фонем,

синтаксичних конструкцій тощо. Отже, цей метод є одним з найбільш


174

продуктивних методів сучасного мовознавства. Використовуючи описовий

метод під час дослідження номінативних речень мовознавці отримують

можливість системно описати виявлені мовні одиниці, їх особливості.

Порівняльно-історичний метод полягає у відтворенні мовних одиниць,

що функціонували у певний історичний період. Порівняння особливостей

функціонування мовних одиниць на певних історичних етапах, зіставлення їх

структури дає можливість мовознавцям встановити закономірності розвитку

мови та конкретних одиниць у її межах. Такий метод широко застосовується

мовознавцями оскільки підходить для дослідження різних мовних явищ і

одиниць.

Ще одним універсальним методом мовознавства є зіставний метод, що

дає дослідникам змогу порівняти мовні одиниці і визначити наявність чи

відсутність певних рис. Універсальність цього методу полягає у можливості

застосування його для вивчення мовних явищ на усіх рівнях: лексичному,

граматичному, синтаксичному, морфемному тощо. Також, цей метод активно

застосовується у межах дослідження мовних явищ у межах різних мов, як

споріднених, так і неспоріднених.

Структурний метод мовознавства полягає у встановленні та дослідженні

відношень та зв’язків між мовними одиницями. Цей метод досліджує мову як

цілісну структуру, елементи якої пов’язані між собою різним видом

відношень. Перевага цього методу у тому, що він досліджує внутрішню

організацію мови у першу чергу.

Актуальною тенденцією сучасної лінгвістики є дослідження мовних

явищ використанням комплексного підходу. Тобто задля найточнішої

характеристики мовних одиниць, їхньої систематизації, дослідники

послуговуються широким спектром методів і засобів у межах цих методів.

Так, у дослідженні номінативних речень мовознавці покладають в основу

принципи антропоцентризму, структуралізму, функціоналізму та системності.

Принцип антропоцентризму полягає у дослідженні мови як продукту

людської діяльності. Під принципом структуралізму дослідники розуміють

вивчення мовних явищ як специфічної структурної системи. Таким чином, у


175

межах синтаксису як окремий структурний тип виділяються номінативні

речення. Принцип функціоналізму дає дослідникам змогу проаналізувати і

з’ясувати функції, що виконують мовні одиниці. Таким чином, номінативним

реченням властиві певні функції у мовленні. Принцип системності передбачає

дослідження мовних явищ у межах системи вищого порядку.

Семантично-когнітивний підхід дає дослідниками можливість з’ясувати

особливості ментальних схем мовних одиниць, їх семантику.

Серед інших прийомів та методів, що застосовують мовознавці у своїх

дослідженнях задля типології номінативних речень, варто звернути увагу на

методи контекстуального, компонентного та дистрибутивного аналізу.

Метод контекстуального аналізу полягає у дослідженні мовних одиниць

у межах їх функціонування, тобто у тексті. Цей метод використовується у

процесі вивчення функціональної специфіки мовних одиниць і їх залежності

від контексту.

Метод компонентного аналізу передбачає виділення у межах мовних

явищ певних компонентів значень.

Продуктивним задля типології номінативних речень є метод суцільної

вибірки фактичного матеріалу та метод структурного моделювання.

Застосування цих методів дає можливість з’ясувати структурно-семантичні

типи номінативних речень.

Типологія номінативних речень може бути здійснена за допомогою

трансформаційного, контекстологічного аналізів, а також прийому часткового

статистичного опрацювання мовних явищ. Використання такої бази методів

дає можливість виділити конструктивні особливості номінативних речень,

типологізувати їх відповідно структурно-функціональним різновидам.

Метод трансформації вживається переважно для визначення

функціональних особливостей номінативних речень, прихованих синтаксичних

зв’язків тощо. Цей метод передбачає трансформацію синтаксичної моделі

речення.

Залежно від обраного методу та аспекту дослідження в українському

мовознавстві наявні різні типології номінативних речень. Аналізуючи


176

номінативні речення, дослідники спираються в основному на зіставно-

типологічний метод, що дає змогу вивчити моделі наявних у мові

номінативних речень, типологізувати їх за тим чи тим чинником.

Досліджуючи номінативні речення на матеріалі творчості окремого

письменника, варто орієнтуватися на певні критерії, серед яких провідну роль

відіграють граматичний і семантичний критерії дослідження номінативних

речень.

Досліджуючи типологію номінативних речень у сучасній українській

мові, враховуючи семантику та структуру номінативних речень, дослідники

виділяють кілька типів:

1. Буттєві номінативні речення

2. Вказівні номінативні речення

3. Оцінні номінативні речення

4. Власне називні речення [Див. 2].

Користуючись описовим та зіставно-типологічними методами,

аналізуємо номінативні речення на матеріалі роману Ю. Смаль

«Китайський щоденник української мами». Цей твір зацікавлює

самобутністю, оригінальністю викладу матеріалу: письменниця у формі

щоденникових записів ділиться своїм досвідом півторарічного проживання

в Китаї разом з родиною – чоловіком і трьома дітьми. Це не інформація з

туристичного буклета, а реальні історії з життя родини в провінційному

містечку Піньху, а також враження від подорожей країною. Роздуми

українки про спільне і відмінне, смішне і сумне, кумедне і філософське

через призму глобалізації.

Відповідно до семантично-структурної організації, виділяємо такі

різновиди номінативних речень у межах аналізованого роману:

1. Буттєві номінативні речення. Речення такого типу фіксують наявність

певних явищ, предметів, страв, приладів, конструкцій, домашніх і диких

представників фауни тощо: Шоу [5, с. 57]; Креветки [5, с. 58]; Раки [5, с. 58];

Краби [5, с. 58]; Наше життя [5, с. 8]; Бродячий кролик… [5, с. 11]; Запах

китайської їжі [5, с. 11]; Тушені жаби, наприклад [5, с. 14]; Літаки [5,


177

с. 18]; Спостереження 1 [5, с. 28]; Сміття [5, с. 28]; Ціни [5, с. 29];

Європеїзація [5, с. 29]; Золотий тиждень [5, с. 58]; Акупунктура [5, с. 80].

2. Вказівні номінативні речення. Семантика і структура таких речень

ускладнюється наявністю значення вказівки, оформленого за допомогою

займенників відповідного розряду: От він глобалізм у всій красі [5, с. 53]; От

і все життя [5, с. 151]; Це бізнес для цілої родини [5, с. 26]; Це, до речі,

промисловий район [5, с. 34].

3. Оцінні номінативні речення. У межах таких речень значення

буттєвості ускладнюється наявністю оцінного компонента, вираженого

прикметниками різних типів, службовими словами: Просто камінчики [5,

с. 163]; Сіренькі такі [5, с. 163]; Плюс, якесь дуже гостре, своєрідне, бо

пекуче і солодке одночасно [5, с. 14]; Дивовижні гори, дивовижні пейзажі,

старовинні містечка [5, с. 128]. Подеколи головний член цих синтаксичних

конструкцій виражений субстантивованими морфологічними одиницями –

гостре, своєрідне, пекуче, солодке.

4. Власне називні речення. Цей тип номінативних речень уперше

виділений О. Пєшковським. До таких речень зараховують, у першу чергу,

оніми – власні назви країн, міст, вокзалів, закладів торгівлі тощо: Пекінський

південний вокзал [5, с. 195]; Шанхайський залізничний вокзал «Хончао» [5,

с. 195]; Залізнична станція «Джашан(нан)» [5, с. 195]; Піньху [5, с. 195];

А Піньху… [5, с. 28]; Бамблбі [5, с. 43]; Китай [5, с. 67]; Старовинне

містечко Шітанг [5, с. 116]; Міжнародний шанхайський автосалон [5,

с. 122].

Аналізуючи номінативні речення, враховуючи засіб вираження головного

члена односкладного речення, використовуючи описовий та структурно-

типологічний методи, з’ясовуємо, що номінативні речення за частиномовним

статусом головного члена речення у формі підмета в аналізованому романі

можна розподілити за такими групами:

1. Головний член номінативного речення виражений іменником у

називному відмінку: Краса [5, с. 185]; Закручений дашок з драконами, гінкго


178

і лотос [5, с. 185]; Романтика [5, с. 211]; Приклад [5, с. 195]; Двохтисячне

фото за день [5, с. 196].

2. Головний член номінативного речення виражений займенником у

називному відмінку: Все [5, с. 160]; Я і китайська [5, с. 194]; Китайська і я

[5, с. 194]; Отже, все по порядку [5, с. 20].

3. Головний член номінативного речення оформлений кількісно-

іменним словосполученням: Один коментар: китаєць [5, с. 144]; 2015 рік [5,

с. 164].

Залежно від наявності другорядних членів речення маємо такі структурні

види номінативних речень у творі:

1. Поширені, у яких окрім головного члена односкладного речення

наявні і другорядні члени речення: Субтропіки в тропічних широтах,

авжеж [5, с. 209]; Безліч вкладок, вклейок і вставок [5, с. 208]; Активна і

весела громада [5, с. 156]; Як не дивно, сьогодні лише третій день у Китаї

[5, с. 9]; А в Україні ще день [5, с. 10].

2. Непоширені, у яких немає другорядних членів речення: Літаки [5,

с. 18]; Сміття [5, с. 28]; Золотий тиждень [5, с. 58]; Акупунктура [5, с. 80];

Солодке [5, с. 113]; Аеропорти [5, с. 17]; Безпосередність [5, с. 99];

Неохайність [5, с. 99]. Як бачимо, у них, поряд із власне іменниками у ролі

головного члена, вживаються субстантивовані прикметники.

Функціональний аналіз номінативних речень полягає у дослідженні

номінативних одиниць від функцій до засобів їх вираження і навпаки.

Шляхом проведеного функціонального аналізу виокремлюємо такі типи

номінативних речень у романі:

1. Розповідні: Мої англомовні бусочки [5, с. 163]; Діти [5, с. 164];

Підлітки [5, с. 164]; Просто вітер і безперервний дощ [5, с. 158]; Китайці і

мої діти [5, с. 159].

2. Питальні: Хлопчик? [5, с. 87].

3. Окличні: Роботище! (хоча, насправді, маленька хроніка) [5, с. 208];

Азіяти! [5, с. 175]; Рай! [5, с. 165].


179

Застосовуючи лінгвопрагматичний метод для дослідження номінативних

речень, маємо змогу визначити комунікативно-прагматичні типи речень.

Аналізуючи прагматичне навантаження номінативних речень у межах цього

художнього тексту, виокремлюємо такі речення:

1. Репрезентативи. Речення цього типу характеризуються наявністю

здатності до номінації. Залежно від семантичних можливостей головного

недиференційованого члена таких речень можна виокремити ряд підтипів:

1.1. Буттєво-предметні номінативні речення, що позначають конкретні

поняття: Скутери [5, с. 98]; Ресторан [5, с. 14].

1.2. Буттєво-предметні речення, що позначають абстрактні поняття:

Безмежжя [5, с. 94]; Інша дивність [5, с. 34]; Новий рік [5, с. 101].

1.3. Буттєво-предметні речення, що містять інформацію про зовнішній

вигляд об’єкта: Розкішний вислів [5, с. 86].

1.4. Буттєво-ситуативні, що містять повідомлення про ситуацію

мовлення: Розмова з продавцем [5, с. 87]; І, нарешті, зустріч Нового року [5,

с. 22]

2. Експресиви. Такі типи номінативних речень характеризуються

наявність емоційної оцінки: Певно: кавуни! Кавуни! [5, с. 44]; Це ж

прекрасно [5, с. 81]; Це так мило [5, с. 17]; А навколо висотки, ілюміновані,

красиві [5, с. 22]

3. Квеситиви. Для таких типів номінативних речень характерна

наявність модального значення питання: Звідки в Китаї комунізм? [5, с. 107]

У межах структуралізму та функціонального підходу виявляється

можливим типологізація ланцюгів номінативних речень, де під ланцюгами

номінативних речень розуміємо три і більше одиниці, об’єднані спільною

комунікативною настановою. Номінативні ланцюги використовуються у

мовленні у першу чергу з метою передачі певного емоційного стану автора,

тобто такі конструкції характеризуються емоційно-експресивним

забарвленням. Такі одиниці характеризуються за кількома параметрами:

1. Кількістю ланцюгів: Гори травичок, різні овочі, починаючи від

огірків з помідорами, різної форми і смаку синеньких з кабачками,


180

закінчуючи лотосом і таким червоненьким бозна- чим, придатним до

запікання [5, с. 57].

2. Характером вияву головного члена номінативного речення: Різні

водорості, гриби, горіхи, насіннячка, паростки [5, с. 57].

Переважно – це конструкції з іменником у ролі головного члена

номінативного речення. Такі синтаксичні одиниці у тексті роману Ю. Смаль

«Китайський щоденник української мами» представлені поодинокими

випадками: А морепродукти [5, с. 58], Креветки [5, с. 58], Раки [5, с. 58],

Краби [5, с. 58], Лангустини [5, с. 58]. Такі речення використовуються

автором переважно з метою виділити конкретні лексичні одиниці, підсилити

враження від прочитаного.

Проаналізувавши методологічну базу сучасної української лінгвістики

можемо зробити висновок про широкі можливості дослідження номінативних

речень як загальнонауковими методами, так і методами, що характерні для

окремих напрямків досліджень. Типологія номінативних речень у сучасній

українській мові має спиратися на систему методів задля всебічного

дослідження номінативних одиниць.

Під час аналізу типів номінативних речень у романі Ю. Смаль

«Китайський щоденник української мами» нами були використані різні

методи, основним з яких став зіставно-типологічний метод. Серед інших

прийомів та методів, що дають змогу типологізувати номінативні речення,

виділяємо методи контекстуального, компонентного та дистрибутивного

аналізу.

Отже, використовуючи синтаксичну методологічну базу сучасної

української мови, вдалося типологізувати номінативні речення у романі

сучасної української письменниці Ю. Смаль «Китайський щоденник

української мами» і виокремити основні їх типи, спираючись на певні критерії.

Дібраний та опрацьований фактичний матеріал засвідчив, що номінативні

речення у творі сучасної української авторки вживаються часто: на матеріалі

роману було виявлено 290 номінативних конструкцій, частина з яких

репрезентована у цій статті.


181

Проведене дослідження також дає можливість здійснити цілісне

охоплення всього об’єкта вивчення і сприяє створенню цілісного образу

методологічної типології номінативних речень української мови, доповнюючи

наявні в сучасному мовознавстві погляди.


1. Вітрук Н. Різновиди односкладних речень репрезентації у сучасній українській

літературній мові. URL.: http://nbuv.gov.ua/UJRN/lingst_2011_22_32

2. Караман С. Сучасна українська літературна мова. Київ : Літера ЛТД, 2011. 560 с.

3. Коржак З. Предикативність у номінативних реченнях сучасної української мови.

Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету імені

І. Франка. Серія «Філологічні науки». Мовознавство. 2016. Т. 1. № 5 (1). С. 159–163.

4. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання: навчальний посібник /

І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. Київ : Вища школа, 1994. 670 с.

5. Смаль Ю. Китайський щоденник української мами. Київ : КМ-Букс, 2016. 224 с.

6. Харченко С. Односкладні номінативні речення в аспекті синтаксичної норми. URL.:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu_10_2012_9_47


182

LAW AND INTERNATIONAL LAW

Guyvan Petro Dmytrovych

Professor of Poltava Institute of Business,

Honored Lawyer of Ukraine

TEMPORAL SIGNS OF CIVIL LEGAL RELANIONS.

TIMELINESS OF SUBJECIVE LAW

Abstract. This article provides a general description of the relationship regulated by law as a

condition of movement and a way to specify the relationship in society, in particular, to determine

their subject composition, the functions that their participants have in relation to each other. In

the work the thesis is defended, according to which a significant role belongs to the legal

relationship and in the concretization of the duration of the social relations regulated by it. Legal

relations create specific social opportunities for legal entities to meet certain needs, either through

their own actions or the actions of others. The correctness of this approach, in particular, is

confirmed by the analysis of temporal factors inherent in the subjective substantive law of the

individual. Proper regulation in this area is to ensure a real opportunity for the authorized person

to exercise his subjective right within an adequate and appropriate period. The interconnection

of the subjective substantive law of its holder with the legal obligation of the obligated person

constitutes the quintessence of the legal relationship. The main thing is that the subjective right is

exercised during the time during which it exists. After the expiration of the time for the regulatory

implementation of the right, its violation begins, and consequently the effect of the protection-

legal material relationship occurs.

Keywords: legal relations, substantive law, term of realization of law.

Virtually all human actions, powers and responsibilities are temporary, so time

is crucial for understanding the legal nature and content of the relationship, including

those covered by civil law. Substantive legal interactions of subjects have practical

significance only when they acquire legal expression. Legal relations are a condition

of movement and a way of concretization of social relations, in particular, the

subjective composition of the latter, the functions that their participants have in

relation to each other [1, p. 522]. It is a legally regulated and state-protected public


183

relationship, the participants of which act as bearers of mutually corresponding legal

rights and obligations. When a relationship is governed by law, the behavior of its

participants becomes interconnected and legally fixed. Legal relations are also social

relations in which due to the existence of law (a set of legal features) other social

relations are expressed, arise, change and cease to exist [2, p. 33]. The parties to the

relationship act as bearers of subjective rights and responsibilities. A significant role

belongs to the legal relationship and in specifying the duration of the social relations

regulated by it.

Civil doctrine has traditionally encompassed the notion of temporal regulation

of such phenomena as the space of time during which an action is to take place and

a certain limit of time from which an action begins or ends, or another legally

significant consequence occurs. Each of the well-known researchers in the field of

civilization in one way or another paid attention to this issue. Thanks to the

conducted scientific researches in the theory of law separate conclusions concerning

the legal order of regulation of terms have been developed. At the same time, the

main problems concerning the organization of interaction of subjects at the level of

the authorized - the obliged person remain unresolved. In particular, in practical and

even theoretical areas there is an unjustified mixing of the essence of regulatory and

protective legal relations, often certain properties of security and legal regulation are

used to mediate regulatory relations, and vice versa. This is most evident in the

assessment of the temporal manifestations of civil interactions, when the terms of

the existence of subjective law are not carefully confused with the terms of their

protection. This work is aimed at achieving certainty in this issue.

There are different views in the literature on the essence of subjective civil law,

which is part of the content of the legal relationship. So, G.F. Shershenevich pointed

out that the main factor for subjective law is to determine what is prohibited for the

subject of duty. And from this follow the possibilities of the subject of law [3,

p. 574]. F.K. Savigny held approximately the same position. He noted, in particular,

that the freedom of will of the holder of a subjective right should be manifested in

his domination, but the latter should be directed not to the entire behavior of the

obligated person, but only to his individual action. This action will then be subject


184

to the will of the creditor, as an exception to the general freedom of the obligated

subject. Such an attitude of domination over a certain action of another person is

called an obligation [4, p. 462]. In other words, this legal position was that the

content of the right holder's behavior is manifested through the positive actions of

the obligated person and is not realized through his own active behavior. Meanwhile,

there is no doubt that the authority can be exercised by a person and through

independent positive actions, while the obligated entity must refrain from any

actions that prevent it. Thus, the tenant's exercise of the powers included in the right

to own and use the property is due to his active actions, while other persons are

deprived of the right to prevent him from doing so [5, p. 31].

In view of this, S.N. Bratus noted that the content of subjective law is not only

that it is forbidden to do to the obligated person, but also in the behavior allowed to

the subject [6, p. 33]. Disagreeing with this definition, O.S. Ioffe pointed out that

subjective law does not establish the permissibility, but the possibility of certain

behavior of its bearer. In other words, according to the scientist, the subjective right

is not reduced to the allowed own actions of the commissioner, but to ensuring the

possibility of these actions, which is achieved through legal means to guarantee

certain necessary behavior of obligated persons. Therefore, the subjective right is

always the right not to one's own, but to someone else's actions [1, p. 558-559].

However, the scientific doctrine of the content of subjective substantive law

continues to develop, and currently the most balanced is its legal interpretation,

which determines not only the behavior of one of the participants in the relationship.

Subjective law covers two elements in their interconnection: the ability to determine

their own behavior and the requirement of proper behavior from the bearers of legal

obligation [7, p. 382]. In other words, legal relations create specific social

opportunities for subjects of law to meet certain needs or their own actions or the

actions of others and are provided by the hypothesis of the legal norm of public

relations, which is expressed in mutual legal rights and obligations of subjects of

law [ 8, c. 127].

This legal position has now found quite broad support in our civilization [9,

p. 26-27]. The correctness of this approach, in particular, is confirmed by the


185

analysis of temporal factors inherent in the subjective substantive law of the

individual. After all, acts of civil law much more often do not limit the time of

existence of a subjective right, but set the terms of performance of the obligation by

the debtor. For example, periods of fulfillment of obligations in such civil

agreements as contracting, delivery, transportation are mandatory essential factors,

the condition of the period of fulfillment of obligations may be contained in

contracts of lease, sale, storage, etc. And, although the term of performance of the

obligation by the debtor may not be established by agreement of the parties, this

does not mean that the obligation does not have a term of its implementation. In this

case, the debtor's obligation to fulfill the obligation arises at a specific time or

immediately after the creditor's claim, which the latter may present at any time.

Thus, almost every binding legal relationship has a certain term for the fulfillment

of the obligation by the debtor: it can be defined in the contract by a period of time

or term, or indefinitely. In both cases, this period has an initial and final date. As has

been repeatedly noted in the legal literature, an important feature of subjective

substantive law is to ensure the real possibility of its implementation by the

authorized person [10, p. 112-113]. At the same time, it is important that the set of

legal norms that regulate certain relations should be sufficient for a clear and

unambiguous expression of the will of the legislator. Incompleteness, gaps in the

law, as well as its "overload" create conditions for different law enforcement. This

fully applies to the legal designation of temporal factors of subjective law. Indeed,

there can be no civil rights with indefinite content or those that do not involve their

physical exercise. The same applies to subjective rights with a lifetime of zero.

Therefore, each substantive right must have a period of validity during which it can

be exercised. Therefore, the existence of a subjective right cannot be "immediate".

In our opinion, it is necessary to clarify the content of the relevant concept. First,

although the law uses this term to describe the time during which the debtor must

perform the obligation, it still fully applies to the existence of the creditor's right.

After all, the action in the time of subjective duty corresponds to the same action of

subjective civil law. And, as pointed out, civil law cannot exist for a moment,

because the initial and final terms of instantaneity coincide. Secondly, we must agree


186

with the opinion expressed in the scientific literature that when the legislator deems

it necessary to immediately (immediately) fulfill the obligation, this term should be

understood as the minimum reasonable time required to perform a particular action,

[11, c. 210].

The term of existence of a subjective right may be determined not only by

transactions, but also by law and other legal acts, in particular, administrative ones.

Normally expressed rules must be comprehensive and understandable, when the

concept, set within its limits, separated from all related, words and expressions are

accurate, when they express only those terms that are intended to express, no more,

no less [12, p. 238]. However, our legislation does not always address this issue in

a balanced way: by formulating in detail the content of a certain authority of a

person, which arises under certain circumstances, it often leaves the question of the

duration of this power open. In this case, if the duration of the subjective right is not

explicitly stated, reasonableness criteria should be used to calculate the duration or

exercise of a particular subjective right. Traditionally, the result of understanding

and application of certain legislative provisions is determined by case law. In our

opinion, the rejection of the normative development of certain temporal factors

should be considered as an exceptional measure, as it means giving law enforcement

agencies an unlimited framework of judicial discretion in resolving this issue. As a

result, subjectivism is possible, as courts often assume a fairly broad interpretation

of the content (including duration) of a particular legal relationship.

The interrelation of the subjective substantive law of its bearer with the legal

obligation of the obligated person (including those whose temporal coordinates are

difficult to determine in the regulatory development of interaction) is the

quintessence of the legal relationship. However, the opinion once expressed in the

literature about the possibility of subjective rights, not secured by the obligatory

behavior of others, is still popular, as the law stipulates that the basis of subjective

law can be not only a contract under which counterparties form their volumes. rights

and responsibilities, but also directly an act of legislation [13, p. 17]. Examples are

the so-called intangible benefits: the right to life, name, freedom of movement, and

so on. We do not agree to accept this thesis. The correct view of the possibility of


187

the existence of certain subjective rights outside the legal relationship, ie without a

legal connection with the legal obligation of others, cannot be recognized as correct.

In fact, subjective law as a legal phenomenon will exist only when it is in one way

or another related to the obligations of other entities. Even if we consider property

relations or other absolute relations, it should be noted that they also contain specific

rights secured by corresponding obligations. In the process of their regulatory

implementation (ie, implementation in the desired, normative manner) between the

right holder and the obligated entities there is a relationship of an absolute nature.

The behavior of an indefinite number of obligated persons is that they do not have

the right to prevent the holder of a subjective right from exercising it. In other words,

- not to encroach on the freedom to exercise powers [14, p. 4]. Failure to perform

such an obligation is a violation of the rights of the right holder, which results in the

emergence of a subjective right to protection, which is already exercised in a binding

manner.

Instead, in relative legal relations, the subjective substantive law from the very

beginning is an integral element of the binding relationship, and it inevitably

corresponds to the obligation of another subject to commit a certain act (action or

omission) aimed at satisfying (exercising) rights. and the interests of the believer.

As we have just noted, the doctrine assumes that the content of a civil obligation is

the obligation of the debtor to perform a certain action (or to refrain from it) and the

right of the creditor to demand this action. Therefore, through the obligation the

legal status of the person is personified [15, p. 11-12]. A similar approach can be

observed in the current civil law (Article 509 of the CCU). In our opinion, such a

definition is not entirely correct. And, first of all, because in civilization the use of

terms as synonyms is possible only insofar as these terms do not have a specific

legal definition. Meanwhile, the expression "requirement" is mainly associated with

the implementation of a written or oral appeal of the managed entity to the obligor.

It is in this sense that it is repeatedly found in civil law (Article 680 of the CCU).

Therefore, it is more appropriate to characterize the obligation as a set of obligations

of the debtor to perform a certain act and the creditor's right to obtain a positive

effect of such an act. And the term "requirement" would be correct to use rather in


188

cases where the exercise of the right should be facilitated by a clearly expressed

active action of the entitled person. For example, the content of a monetary

obligation under a contract of sale is the obligation of the buyer to transfer the

amount of money and the right of the seller to receive the thing (not to be confused

with the term "accept"), because acceptance is often the responsibility of the subject)

specified funds. Under the property obligation under the lease agreement, the lessee

has the right to receive the property for use (and not to demand to grant him the

specified right), and the landlord is obliged to transfer the property.

At one time, the literature expressed the opinion that subjective law in its

development goes through several stages, including the stage of legal capacity

(potential state of law), the emergence of subjective law with the onset of certain

legally significant factors (legal status) and the implementation of subjective law

[16, p. 161]. Leaving without comment the expediency of classifying the rights that

lie in the sphere of the possible, to the elements of subjective law or to the content

of legal capacity, we can note that the separation of the existence of law from the

period of its implementation is incorrect from a methodological point of view. Such

an approach, no matter how much its apologists would like it, will still not allow to

give a clear answer to the question of how to draw conclusions that are universal

from the knowledge of a limited list of things, from incomplete induction. The

content of the subjective right is the amount of permissible behavior of the entitled

person, which he can perform to exercise his right. In other words, subjective law is

a measure of the possible behavior of an authorized person. In civil science, it is

convincingly proven that possible behavior, which is the content of subjective law,

and behavior aimed at the implementation of law, are correlated as a possibility and

reality [17, p. 32]. Thus, exercising his right, the subject performs real volitional

actions, turning this possibility into reality. Subjective right can be exercised by the

carrier immediately after its occurrence (lighter loan), can be realized in a certain,

sometimes quite long, period after that (if such realization involves a one-time act -

a refund), in the end, can be exercised by repeated long execution even every second

(use of leased property). The main thing is that the subjective right is exercised

during the time during which it exists. The exercise of law is a way of its existence,


189

the transformation of social needs into reality. After the expiration of the time for

the regulatory implementation of the right, its violation begins, and therefore the

effect of the protection and legal relationship.

From the above we can draw certain conclusions. Public relations, whether they

have a legal basis or not, are certain objective phenomena that exist in space and

time. The subjective rights and responsibilities of the parties to this relationship also

have spatial and temporal boundaries, moreover, quite often it is the time factor that

sometimes has a decisive influence on the content of subjective law or leads to its

change. A legal fact (time or event) is a necessary condition for the realization of

the possibility of judicial protection, with the occurrence of which the legislation

connects the emergence of the right to protection. The question of the terms (terms)

of performance of the obligation by the counterparty under the contract is very

important, because from determining the moment from which the debtor's obligation

to perform a certain obligation and the moment when such obligation ends, ie from

setting the deadline obligation, depends on the possibility of further exercise by the

creditor (creditor) of his subjective right and, ultimately, its protection. A legal fact

(time or event) is a necessary condition for the realization of the possibility of

judicial protection, with the occurrence of which the legislation connects the

emergence of the right to protection. And it is from the moment of the offense that

the regulatory legal relationship is terminated and the protective one begins.

References:

1. Ioffe O.S. Civil law. Selected works. Moscow: Статут, 2000. 777 р.

2. Bierling E.R. Zur Kritik der juristischen Gnindbegriffe. Gotha, 1883. Toil II. 562 s.

3. Shershenevich G. General theory of law. Issue. III. Moscow: Изд. Бр. Башмаковых, 1912.

814 p.

4. Savigny F.K. background. The system of modern Roman law. T. I. Transl. G. Zhigulina; Ed.

O. Kutateladze, V. Zubar. Moscow: Statut, 2011. 510 p.

5. Saitgalina Zh.R. The nature of subjective civil law. Вісник університету внутрішніх справ.

Kharkiv, 1999. P. 30-32.

2. Bratus S.N. Legal entities in Soviet civil law. Ученые труды ВИЮН Министерства

юстиции СССР. 1947, vol. XII, pp. 10-33.


190

3. Skakun O.F. Theory of State and Law: A Textbook for Universities. Kharkiv University of

Internal Affairs. Kharkiv: Konsum, 2000. 704 p.

4. Rabinovich P.M. Fundamentals of the general theory of law and the state. Kiev: Attica, 1999.

236 p.

5. Slipchenko S.A., Smotrov O.I., Kroytor V.A. Civil and Family Law Ed. 2nd, correct. and add.

Textbook. Kharkiv: Espada, 2006. 336 p.

6. Pokrovsky I.A. The main problems of civil law. Moscow: Statute (in the series "Classics of

Russian Civilization"), 1998. 353 p.

7. Bodnar T.V. Term (term) of fulfillment of a contractual obligation in the civil law of Ukraine.

Вісник господарського судочинства. 2004. № 2. Pp. 207-212.

8. Speransky M.M. Fundamentals of Russian law. Правоведение. 2001. № 4. Pp. 231-243.

9. Ioffe O.S. Legal relationship under Soviet civil law. Leningrad: LGU, 1949. 141 p.

10. Vieweg K., Werner W. Sachenrecht. 4. Installation. Jena, 2010. 700 p.

11. Civil law of Ukraine. Course of lectures. In 6 volumes. T.V. Book 1. General provisions of

contract law. / Edited by R.B. Shishkf. Kharkiv: Espada, 2005. 224p.

12. Yampolska Ts.А. On the subjective rights of Soviet citizens and their guarantees. In the

collection Questions of owls. of state law.- Moscow: USSR Academy of Sciences. 1959.

P.145-226.

13. Gribanov V.P. Limits of exercise and protection of civil rights. Moscow: Рос. Право, 1992.

208 p.


191

HISTORY AND ARCHEOLOGY, ARCHIVAL STUDIES

Романенко Яна Володимирівна

к.і.н., докторантка кафедри всесвітньої історії і міжнародних відносин

Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка, Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ УМОВ ТАБОРОВОГО ЖИТТЯ

ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ УГА НА ТЕРЕНАХ ПОЛЬЩІ

У СУЧАСНІЙ ВІТЧІЗНЯНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ

Аннотація. У статті робиться історіографічний аналіз сучасної вітчизняної літератури,

в якій досліджується умови таборового життя військовополонених Української Галицької

Армії на території Польщі. Здійснено комплексний аналіз наукових праць сучасних

істориків, який містить різнобічну інформацію про умови перебування вояків Галицької

Армії.

Ключові слова: УГА, військовополонені українці, табори військовополонених, сучасна

вітчизняна історіографія

Створення у 1918 р. на західно-українських землях Української Галицької

Армії було покликане необхідністю захисту Галичини від загарбницьких

планів Польщі. Нажаль, військова поразка новоствореної армії у червні 1919

р. призвела до того, що більша її частина опинилась в умовах польського

полону, а інша розійшлась між армією УНР та Червоною Армією (останні

перетворились на ЧУГА, і вже у квітні наступного року також долучились до

лав армії УНР). Слід зазначити, що із поразкою УГА на території Польщі

одразу було створено для них кілька таборів та перехідно-розподільчих

пунктів з жахливими умовами. Отже, саме за вищеозначену категорію

українських військовополонених і піде мова у цій статті.

Українська військова еміграція міжвоєнної доби є предметом багатьох

наукових досліджень, які активізувались в останнє десятиріччя ХХ століття і

продовжують привертати увагу науковців на сучасному етапі. Відтак, за цей

період з даної проблематики було видано низку монографій, статей та


192

захищено ряд кандидатських і докторських дисертацій, авторам яких вдалось

доволі докладно реконструювати непрості умови таборового життя

українських бійців, які опинилися у польському полоні. Однак, переважна

більшість з них містить глибинний та узагальнюючий матеріал про умови

полону вояків Армії УНР, і лише поодинокі праці приділяють значну або

фрагментарну увагу саме висвітленню становища військовополонених

українців Галицької Армії.

Потреба комплексного аналізу наукових праць сучасних вітчизняних

істориків, який містить різнобічну інформацію про умови перебування

військовополонених УГА у таборах Польщі й обумовлює мету нашого

дослідження.

Одними з перших комплексних досліджень проблем перебування

військовополонених та інтернованих українців у польських таборах (у яких

окрема увага відводиться висвітленню становища саме колишніх бійців УГА)

стали монографії М. Павленка та О. Колянчука [1; 2]. У дослідженні

М. Павленка аналізуються доволі скрутні умови перебування українських

військовополонених, особливо на початковому етапі полону, що пояснюється

неорганізованістю відповідних структур, а також відсутністю підтримки з

боку рідних, близьких і відстороненістю громадських організації. Все це

доповнювалось свавіллям таборової варти, яка дозволяла собі вдаватись до

грабувань, тортур і навіть вбивств. Значна увага у згаданій роботі приділяється

висвітленню змісту Угоди про умови інтернування та перебування у полоні

українців і поляків (підписана у Львові 1 лютого 1919 р.), яка базувалась на

принципах Гаагських конвенцій та передбачала опіку і надання необхідної

медичної допомоги пораненим полоненим та інтернованим українцям, а також

дозвіл отримання допомоги від жіночих організацій. Невиконання базових

умов цієї Угоди автор пояснює рядом об’єктивних причин, серед яких можна

виділити: скрутне економічне становищем Польщі; зневіра таборового

керівництва на отримання фінансових відшкодувань від уряду УНР;

незацікавленість самого польського уряду у наведенні порядку у таборах [1,

с. 63]. Як зазначає М. Павленко, ситуація у таборах почала поступово


193

поліпшуватися з середини 1920 р., що було пов’язано із втручанням у неї

українського населення Східної Галичини та приверненням уваги

міжнародної громадськості. Відтак, спільними зусиллями, було створено

сприятливий ґрунт для духовного розвитку таборитів. Дослідник детально

характеризує процес організації культурно-просвітницької праці у таборах,

першим кроком якої було «…згуртування таборитів, обрання керівних

структур і підпорядкування їм. У більшості таборів існували виборчі Ради або

Комітети військовополонених, створювались курси по ліквідації неписемності

і підвищенню освітнього рівня» [1, c. 64].

Окремої уваги заслуговують наукові праці активного дослідника

військової еміграції І. Срібняка, який має численні статті з таборової

проблематики та кілька комплексних монографій [3; 4; 5; 6; 7; 8]. Цікавими є

наукові розвідки, написані Ігорем Володимировичем спільно із зарубіжними

дослідниками [9;10; 11] в яких подається цінний фактологічний матеріал про

умови перебування військовополонених УГА у таборі Тухоля.

Багато публікацій І.В. Срібняка присвячено висвітленню побутових умов

таборян Тухоля. Як зазначає дослідник у спільній з А. Купцовим статті

«Освітянські гуртки полонених вояків-українців у таборі Тухоля в 1921-1922

рр.»: «1 липня 1920 року військова влада Польщі визначила Тухолю єдиним

місцем скупчення полонених українців (як стрільців так і старшин) зі Східної

Галичини, які у відповідності до цього рішення мали бути передислоковані до

цього табору». Як і монографія М. Павленка, згадана стаття побудована на

архівних матеріалах ЦДАВО України. Однак незрозумілими є деякі

розбіжності у даних стосовно кількісного складу табору Тухоля. Так, у

монографії зафіксовано цифри: 600 старшин й близько 4 тис. стрільців (дані

взяті автором із «Календаря Червона Калина» за 1922 рік і логічно

порівнюються автором з даними, наведеними у «Спогадах поручика УГА д-ра

Данила Богачевського» - 750 старшин і кількасот підстаршин та стрільців). В

той же час, як І. Срібняк і А. Купцов подають цифру 660 (старшин) із загальної

кількості 2460 осіб. Відмінні дані містяться й у іншій праці І.В. Срібняка [12],

де позначено, що на кінець червня кількість військовополонених старшин і


194

стрільців УГА становила 2135 чол. (а це на 325 чол. менше ніж заявлено у

вищезгаданій праці). Таку різницю можна пояснити лише тим, що точний

облік військовополонених відповідними польськими структурами не

проводився, а дані, зафіксовані у звітах представництв громадських

організацій, що відвідували польські табори, також відрізнявся один від

одного. Ситуація ускладнювалась постійними переведеннями із табору в

табір, звільненнями або новими поповненнями галицькими військовими з

Червоної Армії.

Серед узагальнюючих праць з історії таборового життя українських

військовополонених можна виділити працю А. Портнова, яка складаєтсья з 5-

ти розділів і містить аналіз польсько-українських взаємин та інформацію про

головні напрямки культурно-просвітньої роботи таборян [13].

Серед наукових праць останніх років особливу увагу привертає праця

В. Венглевича, який залучив цікавий мемуарний матеріал «Спогади

полковника Армії УНР Гната Порохівського» які подають цілісну картину

освітнього і культурного життя військовополонених у таборах Домб’є і

Ланцут. Описуючи нестерпні умови у таборі Домб’є, автор зосереджує увагу

читача на тому, що це був не результат суворої дисципліни, а «скоріше

безалаберності», оскільки його формувало не таборове керівництво, а

підстаршини і солдати «які були просякнені ненавистю до українців і робили

все від них належне, щоб витворити самі найтяжчі умови життя…» [14, с. 128].

Крім того, автор спогадів висловлює щиру подяку галицьким українцям, які

мали значно ліпші побутові умови та краще харчування, в той час як бійці

Армії УНР з Наддніпрянщини перебували в абсолютно скрутних умовах. У

статті детально висвітлено особливості організації культурно-просвітньої

праці полонених, з переліком новостворених організацій, які вдало

здійснювали цю роботу.

У підсумках, слід зазначити, що тема стосовно проблем перебування

українських військовополонених УГА достатньо глибоко висвітлена у

сучасній українській історіографії, насамперед завдяки чисельним працям

І.В. Срібняка, який активно залучає до своїх статей цінний архівний матеріал,


195

вдало кооперується з зарубіжними науковцями задля більш глибинного її

висвітлення. Вагоме місце у цьому плані обіймають дисертаційні дослідження

і монографії таких дослідників як О. Колянчук, М. Павленко та інших. Однак,

не зважаючи на високий рівень наукової розробленості обраної теми, досить

суперечливою залишається інформація про чисельні дані табору Тухоля, а

також потребує уточнення і більшого розширення інформація про табори, в

яких перебували бійці УГА.


1. Павленко М.І. Українські військовополонені й інтерновані у Польщі, Чехословаччині

та Румунії: став-лення влади і умови перебування (1919–1924 рp.) / М.І. Павленко. –К.:

Ін-т історії України НАН України, 1999. –352 с.

2. Колянчук О. Українська військова еміграція у Польщі (1920–1939) / О. Колянчук. –

Львів: Ін-т україно-знавства ім. І. Крип'якевича. НАНУ, 2000. –278 с.

3. Срібняк І. Українська військова еміграція в Польщі у 1921-1924 рр./ І. Срібняк //

Українська діаспора, К., 1996. – Ч.9. – С. 38-52

4. Срібняк І. Полонені старшини Української Галицької Армії (1920-1922)./ І. Срібняк,

О. Вішка. – Київ-Торунь, 2003. 52 с.

5. Срібняк І. Табір полонених вояків УГА в Тухолі (1920-1923 рр.) / І. Срібняк, А. Купцов

// Пам'ять століть. – К., 2003. – № 2. – С. 78-85

6. Срібняк І. Українці на чужині. Полонені та інтерно-ванівояки-українці в країнах

Центральної та Південно-Східної Європи: становище, організація, культурно-просвіт-

ницька діяльність (1919–1924) / І. Срібняк. –К., 2000. –280 с.

7. Срібняк І. «Високе і земне»: приватне життя полонених старшин УГА у таборі Тухоля

(Польща) у 1921 р. / І. Срібняк // Емінак. - 2016. - № 3(1). - С. 74-78.

8. Срібняк І.В. Енциклопедія полону: українська Tuchola / І.В. Срібняк. – 2-ге вид., доп.і

переробл. – Київ-Париж: Міжнародний науково-освітній консорціум імені Люсьєна

Февра, 2016. – Кн.1. – 156 с.

9. Вішка О. Тухоля. Знахідка у Варшавській бібліотеці: Список полонених старшин УГА

в таборі Тухоля (1920-1922) / О. Вішка, І. Срібняк // Вісник Київ.нац.ун-ту ім.

Т. Шевченка. Серія «Історія». – К., 2016.

10. Купцов А., Срібняк І. Освітянські гуртки полонених вояків-українців у польському

таборі Тухоля в 1920-1921 рр. (за матеріалами ЦДАВО України) // Український

історичний збірник. – К., 2001. – С. 235-249.

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=Ж25931


196

11. Срібняк І. Табір полонених вояків УГА в Тухолі (1920-1923 рр.) / І. Срібняк, А. Купцов

// Пам'ять століть, - К., 2003. - № 2. – С. 78-85.

12. Срібняк І. Полонені старшини Української Галицької Армії в таборі Тухоля (Польща)

восени 1920 р.: морально-психологічний стан та умови перебування // Europa Orientalis.

Studia z dziejów Europy Wschodniej і Państw Bałtyckich. – Toruń, 2016. – № 7. – S.31-44

13. Портнов В. Наука у вигнанні: Наукова і освітня діяльність української еміграції в

міжвоєнній Польщі (1919-1939). – Харків: ХІФТ, 2008. – 256 с.)]

14. Венглевич В. Спогади полковника Гната Порохівського про табори полонених вояків-

українців у Домбє і Ланцуті (Польща, 1919 р.) // Архіви України, Вип. 3 № 324 (2020):

липень-вересень. – С. 122-141


197

BIOLOGY AND BIOTECHNOLOGY

Dashgin Ganbarov

Doctor of Biological Sciences, assistant professor,

Head of the Department of Biology

Nakhchivan State University, Republic of Azerbaijan

CHANDES IN THE FLORISTIC ANALYSIS OF THE ASTRAGALUS

GENUS SPREADING IN THE FLORA OF THE NAKHCHIV

AN AUTONOMOUS REPUBLIC

Abstract. The article presents the taxonomic spectra of the species belonging to the species

Astragalus in the flora of Nakhchivan Autonomous Republic. It turned out that Astragalus species

includes two semi-genus and 85 species combined in 33 sections. Out of these species 54 species

combine in Astragalus semi-genus, but 31 species combine in Cercidothrix semi-genus. Also, 2

species Astragalus dasyantus Pall and A. cephalotes bankset Sol, is now for Nakhchivan and

Azerbaijan, as well as, 5 species A. mollis Bieb., A. alexandrii Charadze, A lunatus Pall.,

A.stevenianus DC. and A. contortuplicatus L. are noted to be new for territorial flora for the first

time.

Keywords: astragalus, taxonomic spectra, vital form, phenological observations, flora

İntroduction

Rich flora of Xerophyte type of Nakhchivan Autonomous Republic has

evolved in close genetic relation with the Mediterranean, Front Asia and Iran flora

historically. Researcher botanists, pharmaceutists, naturalist scholars

phytochemists, paleobotanists have been curious about plant diversity in the territory

since the ancient times. Florists were satisfied with inclusions of new taxons (family,

genus, species) to the territorial flora, exploration of useful features of some species

and its protection in the researches carried out by florists about various kinds, species

and families in different times. From this point, revealing of species component of

Astragalus genus spread in the flora of Nakhchivan AR, implementation of the

researches in order to explore the vital forms are considered to be essential.


198

Materials and Methods

Genus belonging to Astragalus species in the territory of Nakhchivan

Autonomous Republic has started to be studied since 2009. Expeditions have been

constantly conducted to the regions of Nakhchivan AR in spring-autumn seasons,

kinds belonging to Astragalus species have been looked for. During the researches,

phenological observations were carried out, natural conditions of the habitat where

the kinds had spread, phytosenoses generated by them, formations, associations

were studied through experimental ways (by making exemplary playgrounds).

Флора СССР [10], A.A. Qrossheym Флора Кавказа [4], Флора Азербайджана [9]

and other multiple modifiers, researches by L.I. Prilipco, methodological

observations were used in the specification of the species. Recent taxonimic

appendices and changes were carried out according to the factual materials in the

fund of Herbarium of ANAS botany Institute and ANAS Bioresources Institute and

Nakhchivan State University and to the International botanical nomenclature code,

as well as, to the works by S.K.Cherepanov, T.H.Talibov and A, S. Ibrahimov,

A.Asgarov [1, 2, 3, 6]. The last expedition was implemented with Andrew

Kirillovich who is considered to be the monographer of Astragalus species and all

collected herbaries were confirmed by him [5].

Dıscussıons and results of the research work

Materials belonging to Astragalus genus of Fabaceae Lindll. family grown in

the territory are found in some references. Nonetheless, reference information

doesn’t reflect completely the taxonomic spectra of Astragalus species and its

natural laws of spreading.

During the researches carried out in the region, it turned out that there are 2

semi-genus belonging to Astragalus species and 85 species combining in 33

sections. Out of these species 54 species combine in Astragalus semi-genus, but 31

species combine in Cercidothrix semi-genus. Also, 2 species Astragalus dasyantus

Pall and A. cephalotes bankset Sol, is now for Nakhchivan and Azerbaijan, as well

as, 5 species A. mollis Bieb., A. alexandrii Charadze, A. lunatus Pall., A.stevenianus

DC. and A. contortuplicatus L. are noted to be new for territorial flora for the first

time. Herbaria copies of those species are preserved in the herbaria fund of the


199

Botany Institute of the ANAS. Distribution of the kinds belonging to Astragalus

species is rendered for semi-genus in the followings;

Sect. 1. Astragalus (A. sect. Christiani DC. A. sect. Christiana Bunge, A. sect.

Chistianopsis Gontch.): 1. A. caraganea Fisch.et.Mey. (A. nachitschevanicus

Rzazade)

Sect. 2. Komaroviella Contsch.: 2. A. alpinus L.

Sect. 3. Hypoglottidei DC. (A. sect. Euhypoglottis Bunge): 3. A. saganlugensis

Trautv., 4. A. cicer L.,

Sect. 4. Glycyphyllos Bunge: 5. A. fraxinifolius DC. 6. A. glycyphylloides DC.

7. A. glycyphyllos L.

Sect. 5. Erionotus Bunge: 8. A. dasyantus Pall.

Sect. 6. Caprini DC. (A. sect. Myobroma Bunge): 9. A. fabaceus Bieb; 10.

A. angustiflorus C.Koch. 11. A. pinetorum Boiss. (A. talyschensis Bunge), 12.

A. polyphyllus Bunge; 13. A. aegobromus Boiss. & Hohen. 14. A. torrentum Bunge.

Sect. 7. Macrosemium Bunge: 15. A. paradoxus Bunge

Sect. 8. Malacothrix Bunge: qrup 1. Longicauli- 16. A. macrostachys DC.

qrup 2. Rosetti. 17. A. mollis Bieb. 18. A. takhtadzhjanii Grossh. (A. scbiscbkinianus

Gontsch.; A. cbrysotricus Grossh.), 19. A. aznabjurticus Grossh.; 20. A. macrourus

Fisch.et.Mey. (A. schachbuzensis Rzazade)

Sect. 9. Alopecuroidei DC. (A. sect. Alopecias Bunge): subsect. Megalotropis

Bunge- 21. A. macrocephalus Willd. (jobannis Rzazade.; A. finitimus Bunge,) 22.

A. echinops Aucher ex Boiss. (A. regelii Trautv.)

Sect. 10. Grammocalyx Bunge. 23. A. lineatus Lam. (A. grammocalyx Boiss.

& Hohen., A. gezeldarensis Grossh.)

Sect. 11. Anthylloidei DC. (A. sect. Halicacabus Bunge): 24. A. mesites Boiss.

& Buhse. 25. A. karakuschensis Gontsch.

Sect. 12. Macrophyllium Boiss.: 26. A. cephalotes Banks et Sol. (A. sommieri

Freyn); 27. A. karjaginii Boriss. 28. A. barba-carpina Al.Theod., Fed. & Rzazade

29. A. oleifolius (DC.

Sect. 13. Aegacantha Bunge (A. sect. Acanthophace Bunge): qrup-Hystricini.

30. A. euoplus Trautv.


200

Sect. 14. Adiaspastus Bunge (A. sect. Tragacantha W.D.J. Koch, nomen

İllegit. (non sect. Tragacantha DC. 1825). 31. A. aureus Willd. (A. flavirubens

Al.Theod., Fed. & Rzazade), 32. A.vedicus Takht. 33. A. karabaghensis Bunge

Sect. 15. Rhacophorus Bunge (A. sect. Stenonychium Bunge; A. sect.

Microithrix Sirj.): 34. A. meyeri Boriss. 35. A. compactus Willd. (A. strictifolius

Boiis, A. insidiosa (Boiss.) 36. A. stenonychioides Podl, 37. A. microcephalus Willd.

(A. pycnophyllus Stev.; A. andreji Rzazade; A. gudrathii Al.Theod., Fed.et

Rzazade), 38. A. alexeenkoana Podlech, 39. A. jucundus Al.Theod., Fed. & Rzazade

Sect. 16. Hymenostegis Bunge: 40. A. lagopoides Lam (A. lagurus Willd.), 41.

A. uraniolimneus Boiss, 42. A. persicus Fisch. & C.A.Mey. ex Bunge

Sect. 17. Ankylotus Bunge: 43. A. commixtus Bunge. 44. A. camptoceras

Bunge (A. bungei C. Winkl.et B.Fedrtsch)

Sect. 18. Annulares DC, (A. sect. Harpilobus Bunge): 45.

A. campylorrhynchus Fisch. & C.A. Mey., 46. A. crenatus Schult. (A. corrugatus

Bertol.); 47. A. resupinatus Bieb.

Sect. 19. Cycloglottis Bunge: 48. A. contorplicatus L.

Sect. 20. Aulacolobus Bunge: 49. A. guttatus Banks et Sol. (A. striatellus Pall.

ex Bieb.

Sect. 21. Oxyglottis Bunge: 50. A. ammophilus Kar. & Kir.,: 51. A. psiloglottis

Stev. ex DC.

Sect. 22. Sesamei DC. 52. A.asterias Stev.ex Ledeb. (A. criciatus Link.) 53.

A.tribuloides Delile.

Sect. 23. Magalocystis Bunge. 54. A. szovitsii Fisch. & C.A. Mey.

Yarımcins 2. Cercidothrix Bunge

Sect. 24. Bucerates DC. 55. A. hamosus L. (A. brachyceras Ledeb.)

Sect. 25. Uliginosi Gray (Euodmus Bunge): 56. A.falcatus Lam. 57.

A. odoratus Lam.

Sect. 26. İncani Dc. (A. sect. Proselius Bunge): group 1. Monspessulani- 58.

A. polygala Pall. 59. A. buschiorum Galuşko (A. alexandrii Charadze), 60.

A. achundovii Grossh. 61. A. ordubadensis Grossh. 62. A. montis-aguilis Grossh.;

qrup 2. Brachycari- 63. A. robustus Bunge, 64. A. longicuspis Bunge; qrup


201

3. Rostrati- 65. A. prilipkoanus Grossh.; group 4. Heterophyli - 66. A. latifolius Lam.

(A. candolleanus Boiss., A. choicus Bunge)

Sect. 27. Onobrychoiei DC. (A. sect. Onobrychium Bunge): group

1. Onobrychici- 67. A. sevangensis Grossh. 68. A. arguricus Bunge, 69.

A. cancellatus Bunge, qrup 2. Goktschaici – 70. A. goktschaicus Grossh.

(A. kosmaljanicus Rzazade), qrup 3. Adunci – 71. A. conspicuus Boriss., (A. aduncus

Willd.), 72. A. hajastanus Grossh.,

Sect. 28. Hololeuce Bunge: qrup Psooraloidi – 73. A. incertus Ledeb.

Sect. 29. Ornithopodium Bunge: qrup 1. Ornithopodes – 74. A.stevenianus

DC.75 A.kochianus Sosn., group 2. Lunati – 76. A. lunatus Pall. group

3. Shelkovnikoviani - 77. A. schelkovinikovii Grossh.

Sect. 30. Synochreati DC. 78. A. fragrans Grossh.:

Sect. 31. Dissitiflori DC. (A. sect. Vesicarii DC. A sect. Xiphidium Bunge,

A. sect. Cystodes Bunge): group. 1. Vesicarii -79. A. viridis Bunge. group 2.

Albicaules – 80. A. cornutus Pall. group 3. Xiphidiati – 81. A. argyroides G.Beck.

ex Stapf

Sect. 32. Trachycercis Bunge: 82. A. chalilovii Grossh. ex Fed., 83.

A. erivanensis Bornm. & Woronow, 84. A. badamliensis Chalilov

Sect. 33. Laguropsis Bunge: 85. A. calycinus Bieb.

Table 1

Distribution of the species for Astragalus vә Cercidothrix semi-genus

Astragalus semi-genus

№ Section

The

number

of kinds

№ Section The number of kinds

1 Astragalus 1 13 Aegacantha 1

2 Komaroviella 1 14 Adiaspastus 3

3 Hypoglottidei 2 15 Rhacophorus 6

4 Glycyphyllos 3 16 Hymenostegis 3

5 Erionotus 1 17 Ankylotus 2

6 Caprini 6 18 Annulares 3

7 Macrosemium 1 19 Cycloglottis 1

8 Malacothrix 5 20 Aulacolobus 1

9 Alopecuroidei 2 21 Oxyglottis 2

10 Grammocalyx 1 22 Sesamei 2


202

Table continuation 1

11 Anthylloidei 2 23 Magalocystis 1

12 Macrophyllium 4 Total 54

Cercidothrix semi-genus

1 Laguropsis 1 6 Onobrychoiei 6

2 Trachycercis 3 7 İncani 9

3 Dissitiflori 3 8 Uliginosi 2

4 Ornithopodium 4 9 Bucerates 1

Synochreati 1 10 Hololeuce 1

Total 31

As seen from the table 1, 6 Rhacophorus sections, 6 Caprini, 5 Malacothrix, 4

Macrophyllium, Glycyphyllos, Annulares, Adiaspastus, Hymenostegis in Astragalus

semi-genus and 3 species for each section, and the rest are represented with 1-2

species and 9 İncani, 6 Onobrychoiei and the remaining sections are represented

with 1-4 sections in Cercidothrix semi-genus.

Morphological features of species belonging to the genus Astragalus include

their life forms, anatomical structure of the trunk and leaves, features of wool

covering, structure of the beans and it is characterized by its opening features.

Analysis of symptoms amplitude of variability, rarity, phylogenetic lines in the

system of kinship on homology and parallelism, as well as the nature of adaptive

specializations creates imagination. This is, in its turn, the taxonomic and diagnostic

of symptoms that differentiate their importance on their biological diversity

materials and improve their traditional comparative-morphological method.

Analysis of vital forms of Astragalus in the flora of Nakhchivan AR has been

carried out according to the classification system by İ.G.Serebryakov and J.Raunkier

[7, 11].

Table 2

Vital forms of the genus belonging to Astragalus

species in the flora of Nakhchivan AR

Vital forms The number of

kinds

According to total number

by %

According to Serebryakov system

1 Shrubs 8 9,41

2 Subshrubs 9 10,58

3 Grass (perennial) 58 68,23


203

Table continuation 2

4 Grass (annual) 10 11,76

Total: 85 100

According to Raunkier system

1 Phanerophytes (Ph) 8 9,41

2 Chamaephytes (Ch) 9 10,58

3 Hemicryptophytes(Hk) 58 68,23

4 Therophytes (Th) 10 11,76

Total: 85 100

As seen from the table, there are 8 species of shrubs and phanerophytes

(9,41 %), 9 species of subshrubs and chamaephytes (10,58 %), 58 species of

perennial grasses and hemicryptophytes (68,23%), 10 species of annual grasses and

therophytes (11,76 %) in astragalus species.

To clarify the genesis and ways of formation of Astragalus species of

Nakhchivan AR the species are grouped according to their geographical elements.

Table 3

Spreading of Astragalus species in geographical area types

S Areal type Number of

species

According to the total number by

%

1 Kserofil 67 78,82%

2 Not known 8 9,41%

3 Caucasus 4 4,70%

4 Boreal 3 3,52%

5 Desert 2 2,35%

6 Steppe 1 1,17%

Total: 85 100

Phytogeographic analysis of the area shows that the xerophilous geographical

area type is more species and make up 78,82% of the total flora (67 species).

Caucasian areal 4 species (4,70%), boreal 3 species (3,52%), desert habitat type 2

(2,35%) and steppe habitat type are represented by 1 species (1,17%). The habitat

type of 8 species (9,41%) was found unknown.

Since the Autonomous Republic is a typical mountainous region, spreading of

plant species varies from plain to high mountainous in the vertical direction due to

changes in environmental conditions, due to the law of zoning. When determining

the species by altitude, there were taken 5 vertical zones, which differ from each


204

other in physical-geographical and ecological conditions, the altitude of their

spreading were specified and the spreading patterns of Astragalus species were

studied.

Diagram 1. Spreading of species belonging to the Astragalus genus

across the altitude zones

The plains are less suitable for plant life. There have spread 7 species of

Astragalus in the plains of the Autonomous Republic. These species A.ammophilus,

A.paradoxus, A.aduncus, A.asterias, A.arguroides, A.campylorrhynchus (8,23%)

form formations in plains and mountainous areas.

The foothills extend to altitudes of 1000-1200 m. Lack of moisture, very high

temperatures in the summer months and salinization of the soil are the main factors

affecting the foothills. Annual precipitation in the foothills does not exceed 200-300

mm. Rainfall occurs mainly in spring and autumn. During this period, annual

ephemeral plants grow abundantly, increasing the forage value of winter pastures.

The dry period here lasts 4-5 months. In the Autonomous Republic territory, 11

species of the Astragalus genus spread in the foothills - A. longicuspis, A.

corrugatus, A.psiloglottis A.tribuloides, A.hajastanus (12, 94%) and others. In the

lower mountain zones of the Autonomous Republic, 26 species of the Astragalus

10%

39%

31%

13%

7%

Number of species

High mountainous

Medium mountainou s

Low mountainous

The foothills

Plain


205

genus - A.hamosus, A.dasyanthus, A.mesitis, A.odoratus, A.schelkovinikovii, A.

montis-aquilae, A.conspiocus, A.candolleanus, A. caraganea, A.cancellatus, A.

cicer, A.commixtus, A.ordubadensis, A.strictilobus, A.szovitsii and others (30, 58%)

have spread.

The middle mountain zone is an area of various inclinations, relatively eroded,

characterized by a relatively large number of sediments, intensively fragmented,

volcanic sedimentary rocks.

Mesophytic mountain-steppe vegetation is more or less dominant in this zone,

and the formations formed by species belonging to the Astragalus and Onobrychis

genus are often interchangeable.

There are 34 species of Astragalus in the middle mountain zone. A.calycinus,

A.glycyphyllos, A. glycyphylloides, A.kochianus, A.persicus, A.lunatus,

A.schachbuzensis, A.striatellus, A.takhtadzhjanii, A.aegobromus, A.achundovii,

A.angustiflorus, A. aznabjurticus, A. badamliensis, A.chalilovii, A.choicus,

A.cornutus, A.compactus, A.erivanensis, A. fabaceus, A.karakuschensis,

A.Alexandri, A. macrostachys, A.mesites, A.prilipkoanus ( 38,82%) and others have

spread here.

In high mountainous areas, the humidity regime is formed according to the

general climatic background of the area. Therefore, in general, the ecological

conditions of the highlands are important in the life activities of plants as a whole,

especially in their structure, physiology and seasonal development. There are 8

species of Astragalus in the highlands. 4 of them A. goktschaicus, A. pinetorum and

others (9,41%) spread in the medium and high mountainous zones, 1 species -

A.polydala (1,17%) in the subalpine and alpine, 3, A.alpinus, A.gezeldarensis,

A.incertus (3,52%) spread in the alpine zones.

Results

1. As a result of the research carried out, a conspect of 85 species belonging

to Astragalus genus of Fabeceae Lindl. family of the region for the first time. Out

of these species 54 species combine in Astragalus semi-genus, but 31 species

combine in Cercidothrix semi-genus. Also, 2 species Astragalus dasyantus Pall and

A. cephalotes bankset Sol, is now for Nakhchivan and Azerbaijan, as well as, 5


206

species A. mollis Bieb., A. alexandrii Charadze, A lunatus Pall, A.stevenianus DC.

and A. contortuplicatus L. are noted to be new for territorial flora for the first time.

2. Analysis of vital forms show that, there are 8 species of shrubs and

phanerophytes (9, 41 %), 9 species of subshrubs and chamephytes (10, 58 %), 58

species of perennial grasses and hemicryptophytes (68,23%), 10 species of annual

grasses and therophytes (11,76 %) in Astragalus species.

3. Phytogeographic analysis of the area shows that the xerophilous

geographical area type has more species and accounts for 78,82% of the total flora

(67 species). There are 4 species of Caucasian (4,70%), 3 species of boreal (3,52%),

2 species of desert area (2,35%) and 1 species of steppe area (1,17%). 8 species

(9,41%) were found to have unknown habitat type.

4. According to spreading of species belonging to the Astragalus genus by

altitude, the plains and foothills include only 17 species. This is 20,23% of the

species of the Astragalus genus. There are 26 species (30,58%) in the lowlands. The

middle mountain zone of the area is richer than other zones in terms of the number

of species. 34 species (40%) and 8 species (9.41%) were recorded in this zone and

in the high mountain zones.

References:

1. Asgarov A.M. Plant world of Azerbaijan. Baku, Science, 2016, pp. 253-256

2. Ganbarov D.S. Floristic analysis of Astracantha and Astragalus species spread in the flora of

Nakhchivan Autonomous Republic.// Azerbaijan National Academy of Sciences, Gandja

section, 2015, pp. 35-45

3. Talıbov T.H., Ibrahimov A.S. Taxonymic Spectra of the Flora of Nakhchivan Autonomous

Republic (Spored, gymnosperm vә angiosperm plants). Nakhchivan: Ajami, 2008,

pp. 135-139

4. Grossheim AA. Analysis of flora of the Caucasus. AzFAN USSR, 1939, 230 p.

5. Sitin A.K. Astragalus L. (Astragalus L., Fabaceae) Eastern Europe and Caucasus systematics,

geography, evolution, doctoral in biology, synopsis of thesis, Sank Petersburg, 2009, 48 p.

6. Cherepanov SK. “Vascular plants of Russia and the Commonwealth of Independent States

(within the former USSR). S.- Petersburg: Peace and Family, 1995; 95:990 p

7. Serebryakov I.Q. The main directions of evolution of life forms of angiosperm bulletin,

Moskva, general test of the biology department 1955, V. 60, p. 71-91


207

8. Prilipko L.I. The plant cover of Azerbaijan, Baki science 1970, 170 c.

9. Flora of Azerbaijan. Baku, tt. I-VIII, Volume IV. Izd. AN Azerbaijan. SSR, 1953, c 141-322

10. Flora of the USSR. In the 30s. T. 13, M.-L .: Ed. AN USSR, 1934-1967

11. Raunker C. The life forms of plants and statistical plant geography.

12. Clparendon Press, Oxford, 1934, p. 48-150


208

Kutishchev Pavlo

candidate of Biology Sciences, Associate Professor, Acting Head of the department

Department of Water Bioresources and Aquaculture

Kherson State Agrarian And Economic University, Ukraine

Honcharova Olena

candidate of Agricultural Sciences, Associate Professor,



Korzhov Yevgen

candidate of Geographic Sciences, Senior Lecturer



TECHNOLOGICAL ASPECTS OF THE INTRODUCTION

OF NANOTECHNOLOGY IN AQUACULTURE FOR

STOCKING OF RESERVOIRS

Abstract. The results of the experimental use of biologically active nanoparticles for feeding

juvenile carp are presented. The obtained positive results: juvenile carp in the experimental group

were more resilient, had a higher growth rate and survival. The results represent active metabolic

processes, better blood oxygen capacity, histological indices of the intestines of juvenile carp from

the experimental group.

Keywords: aquaculture, hydrobionts, technological aspects, nanotechnology, organism resistance

In the context of modern ideas and opportunities of biotechnologies that are

integrated into each of the branches of the agricultural sector, first of all, the constant

development and improvement of technologies is envisaged. In today's world, one

of the leading issues that remains open in all areas related to "living objects" of

cultivation is the maximum control of the entire technological chain of production.

In our country programs are developed to replenish the ichthyofauna of reservoirs,

providing the population with high-protein food through aquaculture products. The

reservoirs have a characteristic that shows the importance of the issue of improving


209

the hydrobiological regime, as well as stocking with viable juvenile fish [1, 4]. One

of the urgent issues that will ensure the effective cultivation of aquatic organisms,

the quality of biological products and social demand can be the development of

improvements in the production of ecological products. Development in the

direction of nanotechnology, creation of preparations based on ultrafine particles of

metals.

Today, the use of recirculation systems is relevant and promising, which

provides an opportunity to cultivate the aquatic organism annually. By the way,

pond fish farming also remains a form of management, but even the use of

recirculation systems can be included in the technological scheme of the preparatory

stage of growing hydrobionts for further stocking of reservoirs. In the field of

aquaculture, the technology of reproduction and cultivation of various objects is

developing rapidly. The technological map of each of the industrial fisheries is based

and adapted to the biological characteristics of hydrobionts [1, 2, 3, 5]. Thus, the

development of new or improvement of existing technological conditions of feeding

provides an opportunity to improve productivity, reproductive capacity, which

acquires not only scientific but also practical value. the relevance of the use of

nanotechnology in aquaculture explains the basis of physiological and biochemical

processes in the body of hydrobionts, based on natural nanotransformation.

In accordance with the research topic, the goal was defined: improve

technology, the resistance of hydrobionts, increase the body's resistance, growth

rate, product quality. The part of the analyses was processed in the laboratory of the

“Kherson Production and Experimental Plant for Breeding of the Ordinary Fish”

State Institution and “Aquaculture Perspectives” Scientific Research Laboratory,

“Scientific Research Laboratory of Physiological and Biochemical Research named

in honor of S. Pentelyuk”, Scientific Research Laboratory on ecological and

chemical analysis and water monitoring of Public higher education institution

Kherson State Agrarian and Economic University. Research object – carp (Cyprinus

carpio L.) first body weight 29,3±0.21 g. Fish were reared in tanks (300m3). The

blood from heart and tail vein was obtained using Pasteur needle and heparinized

syringe. For biochemical studies, apart from blood plasma, the muscle part was also


210

collected. They were also frozen in ThermoMix and stored for further research.

Cytological studies of the leukocyte formula were performed on blood smears

stained by the method of Romanovsky-Giemsa and using a digital camera and

Micromed microscope. Hydrochemical monitoring in the module system was

performed systematically by express methods and in the laboratory according to the

leading commonly accepted indicators in fish breeding (Alyokyn, 1970). A

microtome was used to make tissue sections, and histological samples were stained

with hematoxylin-eosin. Photographs of the drugs were taken using a digital camera

and a microscope. The description of histological structures was performed using

atlases of histology of fish.

The ultrafine powder with nanoparticles was diluted according to a special

scheme. The resulting solution was used to treat food for hydrobionts. Each group

of juvenile carp was placed in reservoirs, where the hydrochemical regime

corresponded to the standards. In each group, the fish were of the same type, age,

and at the beginning of the experiment of the same weight.

The addition of active substances of nanoparticles for feeding young carp

contributed to an increase in mass by 12.5% after two weeks of use. Also, the

survival rate of juvenile carp in the experimental group increased, which was higher

than the control values by 3.1%.

The study of the peculiarities of the histology of the carp intestine in the

experimental group showed that the height of the villi (4.1±0.062), the width of the

microvilli (2.9±0.078) were significantly greater than in the control two times

(P<0.05) (Fig.1).

Fig. 1. Investigation of histological structures of carp Cyprinus carpio L.:

сontrol and еxperiment (M±m, n=15)


211

Comparative analysis of the intestinal histology of juvenile carp showed the

best performance in the experimental group.

Development processes in the body always correlate with physiological,

biochemical changes. The obtained positive results of improving the functional

status of the carp organisms, which additionally received active nanoparticles during

feeding (Table 1).

Table 1

Analysis of the morpho-functional state of carp blood under the conditions

of the influence of the metabolism corrector (M±m, n=15)

Parameters Control Experiment

Erythrocytes (RBC) (x106/ml) 1,34±0,08 1,47±0,04*

Hemoglobin, g/100ml 114,74±1,37 122,1±1,41*

Hematocrits (Packed cell volume), % 25,77±0,98 27,08±0,74

MCH, pk 92,24±3,46 93,45±2,71

MCHC, % 40,05±1,99 42,58±2,00

MCV, mkm3 201,34±11,22 223,43±12,63 *Correlationis Significant at the 0.05 level (P<0.05)

In the blood of carp, which received biologically active nanoparticles with the

element together with food, erythrocytes were 9.7 % higher than the values in the

control group. This can be an indicator of better oxygen saturation processes,

improved functioning of the bone marrow, respiratory, and transport functions of

blood in the body of the experimental fish. A positive effect was also obtained in the

experimental group in terms of hemoglobin concentration: in the blood of carp, this

parameter was higher by 6.4 %. At the structural level of carp red blood cells,

changes with positive dynamics also occurred: all parameters were higher than in

the control. Physiologically, these processes are explainable, since the total number

of erythrocytes and the content of hemoglobin exceeded the control group.

The use of biologically active nano-substances in the cultivation of juvenile

carp before stocking natural reservoirs, the Dnieper-Bug estuarine system of the

lower Dnieper river, helps to improve the metabolism in the fish body. Metabolic

processes are activated, as a result, the growth rate increases, the body's resistance

to adverse factors of influence improves. Young carp are becoming more resilient,


212

with positive growth potential. The results obtained acquire both practical

significance and scientific relevance.

References:

1. Honcharova, O., V. (2019, May 22). Physiological and biochemical justification of the

method of the treatment of cyanobacteria Spirulina (Arthrospira) platensis when feeding

young of the year carp [Conference], Modern Technologies of Propagation and Restocking of

Native Fish. Species: International Scientific and Practical Conference: book of abstracts,

Mukachevo, Ukraine, 24‒26.

2. Honcharova O.,V., Paranjak, R., P., Rudenkо, О., P., & Lytvyn N.А. (2020). Biological

substantiation of improvement of biotechnological map of production of aquaculture products

"eco - direction". Ukrainian Journal of Ecology, [Ecology science of Ukraine], 10(1), 261-

266. https://doi.org/10.15421/2020_41

3. Matassa, S., Boon, N., Pikaar, I., & Verstraete, W. (2016). Microbial protein: future

sustainable food supply route with low environmental footprint. Microbial biotechnology,

9(5), 568–575

4. Кorzhov, Ye., & Honcharova, O. (2020). Actual problems of natural sciences: modern

scientific discussions: Collective monograph. Riga: Izdevniecība “Baltija Publishing”, 684.

5. Wan, A., H. (2019). Macroalgae as a sustainable aquafeed ingredient. Reviews in Aquaculture,

Vol. 11 (3), 458‒492. https://doi: 10.1111/raq.12241


213

Міхєєв Андрій Олександрович

кандидат біологічних наук, доцент, доцент кафедри мікробіології та вірусології

Буковинського державного медичного університету, Україна

ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ МІКРООРГАНІЗМІВ

ДЛЯ ОТРИМАННЯ БІОПАЛИВА (КОРОТКИЙ ОГЛЯД)

Викопні види палива (нафта, газ, вугілля) є основним джерелом енергії в

сучасному світі, проте вони одночасно є обмеженими та невідновлюваними

ресурсами, а їх використання має серйозні наслідки для навколишнього

середовища і призводить до змін клімату та ряду проблем зі здоров’ям. Тому

за останні десятиліття кліматичні зміни стали одним із головних глобальних

ризиків, а залежність людства від невідновлюваних видів палива привертає

велику увагу. З метою вирішення цих проблем інтенсивно вивчається питання

та ведеться виробництво нових видів «зеленого палива», що стало можливими

завдяки досягненням синтетичної біології із використанням мікроорганізмів

або продуктів їх життєдіяльності.

Відповідно на сьогодні досить перспективним напрямком практичного

використання мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності є біоіндустрія

та біоенергетика, які охоплюють виробництво енергоносіїв біологічного

походження, «зеленого палива» або «біопалива». Біоіндустрія та

біоенергетика є категоріями промисловості, що позиціонуються на

виробництві біологічних джерел енергії із використанням досягнень

мікробіології, що може суттєво зменшити викиди вуглецю в атмосферу та

зменшення парникового ефекту [1, 2]. У якості «зеленого палива» найчастіше

розуміють рідке «біопаливо» (біодизель, біоетанол), а також тверде чи

газоподібне (біогаз, синтез-газ, піролізні рідини, відходи

сільськогосподарської й побутової продукції, залишки переробки деревини,

солома тощо) [3, 4]. Різні рослини й продукти їх переробки в найближчому

майбутньому можуть скласти істотну конкуренцію газу та нафті [5]. До них

належать як сільськогосподарські рослини (пшениця, соя, соняшник,


214

кукурудза й цукровий очерет), так і «дикі» (верба, тополя, багаторічні трави,

рапс, льон, водорості та ін.), а також опале листя дерев [6]. Крім того, до

можливих джерел одержання «біопалива» можна віднести придонний намул,

що складається з великої кількості органіки та містить різні види

мікроорганізмів [7]. Одним з перспективних напрямків одержання

«біопалива» розглядається і його одержання з поновлюваної природньої

сировини – масла й жири тваринного походження [8]. На сьогоднішній день

«зелене паливо» розглядається як основна альтернатива традиційним видам

пального за рахунок його головної переваги – відновлюваності, а також

безпечності для екології, відсутності токсичних відходів, економічності тощо.

Перетворення біомаси в енергоносії може відбуватися різними способами

– фізичним, хімічним і біологічним. Останнє, що базується на переробці

біомаси мікроорганізмами як із природніх джерел, так і рекомбінантними або

генетично модифікованими і є одним з найбільш перспективних і економічно

вигідних процесів [9]. Такими видами «зеленого палива» або «біопалива» на

сьогодні є біоетанол, водень та інші похідні.

Одним з можливих процесів одержання «біопалива» є одержання

біоетанолу [10]. Біоетанол, як один з компонентів біопалива, може бути

отриманий мікроорганізмами безпосередньо з деревини або її відходів [11],

відходів переробки цукрової тростини, цукрового буряка [12], кукурудзи [13],

картоплі [14] та навіть виробництва алкогольних напоїв [15] у процесі їх

ферментації.

Ще одним з корисних «побічних» продуктів мікробної переробки біомаси

може бути також водень, що заслуговує особливої уваги як альтернативне

джерело енергії, зокрема, для потреб автотранспорту [16]. При цьому чистий

водень може вироблятися деякими бактеріями безпосередньо також з води й

сонячного світла [17]. Наприклад, окремі види ціанобактерій використовують

сонячну енергію з утворенням газоподібного водню й кисню [18]. Цей спосіб

одержання дизельного палива із цукру, крохмалю чи деревної пульпи, що в

майбутньому дозволить суттєво скоротити споживання нафти й перейти на

поновлювані джерела енергії.


215

Не лише в дикій природі мікроорганізми здатні виробляти необхідні нам

компоненти чи власне саме біопаливо, але й мікрофлора тваринного

походження цілком для цього підходить. Наприклад, мікробна деградація

соломи, основного побічного продукту сільськогосподарського виробництва,

є економічним та ефективним засобом отримання водню [19]. Целюлозу при

цьому здатні ефективно розкладати мікроорганізми отримані з рубця корів і

перетворюють її на газоподібний водень, етанол та інші види біопалива.

Окрім участі у виробництві різних видів біопалива мікроорганізми самі

можуть бути джерелом та сировиною для їх отримання. Зокрема це стосується

різноманітних видів водоростей [20]. Різноманітні види водоростей та

мікроводоростей не лише заселяють водойми, але й вирощуються промислово,

що може бути підставою для їх потенційного використання як джерела

«зеленого палива» [21, 22].

Таким чином, у сучасних умовах енергетичної й екологічної кризи, складної

економічної ситуації в цілому, перспективними напрямками є пошуки нових видів

відтворюваних енергоносіїв та заміна ними традиційних видів енергоресурсів

(нафта, газ, ядерне паливо, вугілля) з можливістю використання мікробної

біодеградації біомаси природнього походження (водорості, опале листя, дерево),

органічних відходів промисловості (масла, жири, органіка) тощо. Окремо слід

зазначити про перспективність використання для одержання біопалива різних

видів мікроорганізмів та мікробної біомаси різноманітного походження.


1. Mehmood, M. A. (2018). Recent Trends in Biofuels and Bioindustry. Protein and peptide

letters, 25(2), 98-98.

2. Reid, W. V., Ali, M. K., & Field, C. B. (2020). The future of bioenergy. Global change biology,

26(1), 274-286.

3. Othman, M. F., Adam, A., Najafi, G., & Mamat, R. (2017). Green fuel as alternative fuel for

diesel engine: A review. Renewable and Sustainable Energy Reviews, 80, 694-709.

4. Irimie, F. D., Paizs, C., Toşa, M. I., & Bencze, L. C. (2018). Biodiesel, a Green Fuel Obtained

Through Enzymatic Catalysis. In Biomass as Renewable Raw Material to Obtain Bioproducts

of High-Tech Value (pp. 191-234). Elsevier.


216

5. Nguyen, D. C. (2019). Potential of Biomass Sources for Fural-Based Fuel Production in the

Consideration as a Green Fuel. European Journal of Engineering and Technology Research,

4(1), 42-48.

6. Kamani, M. H., Eş, I., Lorenzo, J. M., Remize, F., Roselló-Soto, E., Barba, F. J., .. &

Khaneghah, A. M. (2019). Advances in plant materials, food by-products, and algae

conversion into biofuels: use of environmentally friendly technologies. Green chemistry,

21(12), 3213-3231.

7. Yang, G., Hu, Y., & Wang, J. (2019). Biohydrogen production from co-fermentation of fallen

leaves and sewage sludge. Bioresource technology, 285, 121342.

8. Saraee, H. S., Jafarmadar, S., Sayadi, M., Parikhani, A., Kheyrollahi, J., & Pourvosoughi, N.

(2017). Green fuel production from Pistacia Khinjuk and its engine test analysis as a

promising alternative. Journal of Cleaner Production, 156, 106-113.

9. Majidian, P., Tabatabaei, M., Zeinolabedini, M., Naghshbandi, M. P., & Chisti, Y. (2018).

Metabolic engineering of microorganisms for biofuel production. Renewable and Sustainable

Energy Reviews, 82, 3863-3885.

10. Ursachi, V. F., & Gutt, G. (2020). Bioethanol production from lignocellulosic biomass-review.

Food & Environment Safety, 19(3).

11. Saifi, R. (2018). Bioethanol from Lignocellulosic Wastes. International Academic Journal of

Science and Engineering, 5(1), 191-199.

12. Cieciura-Włoch, W., Borowski, S., & Domański, J. (2020). Dark fermentative hydrogen

production from hydrolyzed sugar beet pulp improved by iron addition. Bioresource

Technology, 314, 123713.

13. Bastos, R. G. (2018). Biofuels from microalgae: Bioethanol. In Energy from microalgae (pp.

229-246). Springer, Cham.

14. Ojewumi, M. E., Akwayo, I. J., Taiwo, O. S., Obanla, O. M., Ayoola, A. A., Ojewumi, E. O.,

& Oyeniyi, E. A. (2018). Bio-Conversion of Sweet Potato Peel Waste to BioEthanol Using

Saccharomyces Cerevisiae. Bio-Conversion of Sweet Potato Peel Waste to BioEthanol Using

Saccharomyces Cerevisiae, 8(3), 46-54.

15. Eliodório, K. P., e Cunha, G. C. D. G., Müller, C., Lucaroni, A. C., Giudici, R.,

Walker, G. M., ... & Basso, T. O. (2019). Advances in yeast alcoholic fermentations for the

production of bioethanol, beer and wine. Advances in applied microbiology, 109, 61-119.

16. Bolatkhan, K., Kossalbayev, B. D., Zayadan, B. K., Tomo, T., Veziroglu, T. N., &

Allakhverdiev, S. I. (2019). Hydrogen production from phototrophic microorganisms: reality

and perspectives. International Journal of Hydrogen Energy, 44(12), 5799-5811.

17. Glinwong, C., Lertsriwong, S., & Chulalaksananukul, W. (2017). Hydrogen producer isolated

from agricultural wastewater and molasses. Energy Procedia, 138, 140-144.


217

18. Černý, M., Vítězová, M., Vítěz, T., Bartoš, M., & Kushkevych, I. (2018). Variation in the

distribution of hydrogen producers from the clostridiales order in biogas reactors depending

on different input substrates. Energies, 11(12), 3270.

19. Zhang, L., Chung, J., Jiang, Q., Sun, R., Zhang, J., Zhong, Y., & Ren, N. (2017).

Characteristics of rumen microorganisms involved in anaerobic degradation of cellulose at

various pH values. Rsc Advances, 7(64), 40303-40310.

20. Saad, M. G., Dosoky, N. S., Zoromba, M. S., & Shafik, H. M. (2019). Algal biofuels: Current

status and key challenges. Energies, 12(10), 1920.

21. Kumar, M., Sun, Y., Rathour, R., Pandey, A., Thakur, I. S., & Tsang, D. C. (2020). Algae as

potential feedstock for the production of biofuels and value-added products: Opportunities

and challenges. Science of the Total Environment, 716, 137116.

22. Anto, S., Mukherjee, S. S., Muthappa, R., Mathimani, T., Deviram, G., Kumar, S. S., .. &

Pugazhendhi, A. (2020). Algae as green energy reserve: Technological outlook on biofuel

production. Chemosphere, 242, 125079.


218

MEDICINE AND PHARMACY

Borş Eleonora

Conferenţiar universitar, Catedra de Fiziopatologie şi Fiziopatologie clinică,

Universitatea de Stat de Medicina şi Farmacie “Nicolae Testemiţanu” din

Republica Moldova

Sandulescu Margareta Petru

Student anul VI

Universitatea de Stat de Medicină şi Farmacie “Nicolae

Testemiţanu” din Republica Moldova

ROLUL NEUROPLASTICITĂȚII ÎN PATOGENIA

DURERII NEUROPATICE

Аdnotare. Evoluţia cunoştinţelor despre căile şi mecanismele durerii a realizat schimbări,

incredibile altădată, în teoriile care au circulat din cele mai vechi timpuri şi până în prezent. Din

timpurile vechi, o lege omenească de bază a fost: să eviţi durerea şi pe oamenii cu dureri. Acest

mod de gândire căruia i se pot găsi justificări în epocile trecute este de respins actualmente, fiind

o modalitate de a crea oameni deformaţi în gândire: cei care distrug suferinţa ucigând fiinţele

care suferă. Kininele sunt o familie de peptide implicate în mai multe evenimente fiziopatologice.

Majoritatea efectelor lor sunt probabil mediate de activarea a doi receptori cuplați cu proteina

G: B1 și B2. În timp ce receptorii B2 sunt entități constitutive, receptorii B1 se comportă ca

molecule cheie inductibile care pot fi reglate în sus în anumite circumstanțe speciale. Bradichinina

fiind un mediator al durerii, astfel receptorii bradykininici care sunt localizați in neuronii

senzoriali și antagoniștii lor au acțiuni analgezice. Termenul de neuroplasticitate se referă la

capacitatea creierului adult de a se adapta, de a se recupera sau de a compensa anumite

deficiențe, ca urmare a interacțiunilor pe care omul le are cu mediul înconjurător. Această

adaptare poate fi funcțională (presupune schimbări permanente în sinapse datorită învățării și

dezvoltării), fie structurală (formarea de noi conexiuni între neuroni deja existenți sau

modificarea puterii conexiunilor dintre aceștia). Rezultatul final al lucrării este argumentarea

rolului receptorilor bradykininici B1 şi B2 in durerea acută şi cronică, şi influenţa asupra

neuroplasticităţii.

Cuvinte cheie: fiziopatologie, neuroplasticitate, durere, receptorii bradichininici.


219

Plasticitatea creierului, cunoscută și sub numele de neuroplasticitate sau

neuroelasticitate, este capacitatea creierului nostru de a se schimba și de a se

modifica de-a lungul vieții [31]. Datorită acesteia, unele funcții ale creierului pot fi

realizate de zone care nu erau la conducerea lor la început, sinapsele pot fi create și

eliminate între neuroni și cantitatea de substanță cenușie prezentă în creier poate fi

modificată. Оbiectivul principal al neuroplasticității este optimizarea rețelelor

neuronale existente în creier. Acest proces este deosebit de important în perioade ca

antrenament al creierului, învățarea, dobândirea de noi activități [28, 29], precum și

după leziuni cerebrale sau în patogenia durerii.

Durerea este definită ca o experiență senzorială și emoțională dezagreabilă

secundară unei leziuni tisulare eventuale sau potențiale, un fenomen bio-psiho-

social. [6]. Etiopatogenetic durerea are mai multe criterii de clasificare. Conform

caracterului de percepţie şi transmitere a stimulilor algogeni, se distig două tipuri de

durere: acută și cronică.

Durerea neuropată este o durere spontană sau evocată (hiperalgezie, alodinie,

hiperpatie) ce se poate datora afectării sistemului nervos periferic/central prin boli

eredo-degenerative, compresie, secţionare, infiltrare, inflamaţie, ischemie,

dezechilibre metabolice şi carenţiale sau factori toxici şi medicamentoşi [9,20]. La

originea durerii neuropate stau leziuni traumatice sau de altă etiologie cu impact

asupra nervilor periferici, a rădăcinilor posterioare, a măduvei spinării sau a unor

regiuni cerebrale [2]. Se preconizează, că durerea neuropatică este asociată cu tipare

alterate de procesare cerebrală a semnalului algogen, pierderea din volumul

substanței cenușii, apariția conexiunilor anormale în substanța albă. În consecință,

creierul devine organizat optim pentru a genera și susține experiența durerii.

Modificările cerebrale persistă mult după dispariția stimulului noxic declanșator,

creierul remodelat generînd la nesfârșit durere. Astfel, controlul modificărilor

neuroplastice ar putea preveni sau atenua durerea neuropatică. Rolul decisiv în

formarea senzației durerii neuropatice îl dețin receptorii NMDA (N-metil D-

aspartat), care reprezintă canale suplimentare pentru ionii de sodiu și au afinitate

către glutamat asigurând o persistență de lungă durată a senzației algice. Aceeași

receptori sunt responsabili de sensitizarea periferică (mecanismul incipient al durerii


220

neuropatice). Prin sensitizare se subânțelege mărirea numărului sau/și a afinității

nociceptorilor periferici, scăzând pragul de sensibilitate. În combinație cu

modificările inflamatorii și cele immune, plasticitatea patologică din durerea

neuropată produce un cerc vicios, caracterizat prin neurodegenerare și glioză [18].

Plasticitatea neuronilor măduvei spinării stă la baza perpetuării semnalizării

neuronale aberante care duce la amplificarea nocicepţiei în absenţa unui stimul

(sensibilizare centrală) [16].

Activarea specifică a microgliei se produce pe tot traiectul căilor de transmitere

a stimulilor algogeni [30]. La nivelul microgliei nu doar se activează cascade de

semnalizare intracelulară, ci se produce și o sinteză și secreție majorată de citokine

și chemokine ( IL1 beta, IL6, TNF alfa, NFkB, PGE2, NO etc). Toți acești factori

inflamatori amplifică și mai mult activarea microgliei într-o manieră autocrină, și se

consideră că ar fi implicați în sensibilizarea neuronilor din cornul posterior al

măduvei spinale [19]. Multitudinea de neurotransmițători, implicați în experiența

durerii, cât și a mecanismelor patofiziologice descrise în procesul de tranziție de la

durerea acută spre cea cronică explică de ce, pănă la ora actuală nu există remedii

farmacologice capabile de a preveni și trata durerea neuropată. În acest context, are

sens încercarea de a ținti farmacologic anumite grupuri de mecanisme cu scopul de

a preîntămpina sensitizarea centrală [22].

Rolul gliei în patogenia durerii neuropatice: SNS conține trei tipuri de celule gliale

(microglie, astrocite, oligodendrocite). Odată activată, microglia poate migra și

secreta substanțe proinflamatorii, prolifera, fără a reveni la starea initială de repaos.

Se presupune, că microglia contribuie la tranziția de la durerea acută spre cea

cronică, prin perpetuarea sensitizării centrale. Astrocitele, pe lingă multitudinea de

alte funcții, secretă sau absorb neurotransmițători, asigură suportul metabolic

neronal. În cadrul răspunsului inflamator, astrocitele interacționează cu mastocitele,

contribuind la sensitizarea centrală. Astfel, microglia și astrocitele intrețin

neuroinflamația în procesul de cronicizare a durerii acute, contribuind substanțial la

formarea durerii neuropate [16].

Chemokinele, sinteza cărora crește în cadrul activării microgliei de catre

factorul lezional, au rol de sensitizare în interacțiunile neuroimune. De ex,


221

chemochina CCL2 induce sensitizarea centrală prin stimularea activării receptorului

NMDA.

Oxidul nitric (NO) și ionii de Ca 2+, acționează la nivelul transcripției genetice

prin modificarea expresiei genelor (c-FOS, c-JUN şi COX2), precum și a genelor

care codifică prodinorfina, receptorul substanței P (receptorul NK1), neurotrofinele

(de ex: BDNF) și receptorii neurotrofinici (de ex: TrkB, care interacționează cu

BDNF) [1].

Structurile neurale lezate eliberează molecule asociate pericolului (alarmine),

care activează receptorii sistemului imun TLR (eng., Toll-like receptors). TLR

activează celulele gliale prin cascada de semnalizare proinflamatorie. Se consideră,

că stimularea TLR4 poate servi ca marker al activării microgliei, un potențial

mecanism al sensitizării centrale și al generării durerii neuropate [1,4]. Mai multe

rapoarte demonstrează acum că TLR-urile au roluri cruciale în durerea neuropatică

cronică după leziunea nervului periferic. Studiile arată că TLR-urile pot fi activate

nu numai prin semnale moleculare bine-cunoscute „non-self”, ci și prin semnale

endogene (IL-1β, TNFα, IL-6 și NO) produse în timpul stărilor de durere cronică

neuropatică [3]. Activarea TLR2 în astrocite și microglia și activarea TLR3 în

microglie mediază procesarea neuropatică a durerii. TLR4 este, de asemenea, cheia

pentru activarea microglială și dezvoltarea durerii patologice după traumatismul

nervului periferic [11].

Fibronectina, un ligand TLR4 endogen care este produs ca răspuns la leziunea

tisulară, duce la o reglare ascendentă a purinoceptorului P2X4, care se exprimă

exclusiv pe microglie, iar antagonismul TLR4 din măduva spinării a fost raportat

pentru a inversa durerea neuropatică rezultată din deteriorarea nervului sciatic. S-a

demonstrat recent că opioidele activează glia printr-un receptor care este distinct de

receptorul clasic de opioizi de pe neuroni. Această activare a gliei indusă de opioide

îi determină să elibereze citokine proinflamatorii neuroexcitative, suprimând sau

controreglând analgezia opioidă [7].

Proteinele de șoc termic (HSP) sunt implicate în activarea gliei și a durerii

neuropatice. Studiile in vitro au arătat că HSP-urile pot activa TLR-urile în glie.

HSP-urile sunt chaperone intracelulare exprimate, care se leagă de proteine și


222

facilitează plierea lor în conformațiile lor native și active. Ca răspuns la stresul și

inflamația celulară, HSP-urile protejează celulele de structuri proteice anormale și

agregarea proteinelor. Atunci când celulele sunt deteriorate, HSP-urile sunt eliberate

și activează glia din apropiere direct, prin legarea la TLR-urile lor sau prin

promovarea eliberării activatorilor gliali din glia stresată sau neuroni. Astfel, HSP

declanșează, prin TLR, activarea glială și procese pro-inflamatorii care contribuie la

formarea durerii neuropatice [24,25].

Plasticitatea neuronilor măduvei spinării stă la baza perpetuării semnalizării

neuronale aberante care duce la amplificarea nocicepţiei în absenţa unui stimul

(sensibilizare centrală).

Astrocitele și microglia exprimă diferiți receptori activati de neurotransmițători

și neuromodulatori clasici; astfel, ei pot primi și răspunde la semnale în timpul

transmisiei sinaptice nocigene. Astrocitele dețin un rol integrativ în timpul

semnalizării sinaptice. Când neuronii eliberează ATP, glutamat și substanța P,

aceștia acționează ca surse de stimuli pentru astrocite și microglie. La rândul lor,

astrocitele și microglia eliberează glutamat și/sau ATP, ducând la perpetuarea

activării neuronale și gliale.

Transformările microstructurale anormale, alterarea codificării nervoase, care

generează fluxul continuu algogen duce în timp la scăderea în volum a substanței

cenușii la nivelul cornului posterior al măduvei, al regiunii mezencefalice,

talamusului somatosenzitiv, precum și la nivelul mai multor regiuni corticale și

subcorticale [3]. Pe fundalul persistent al durerii neuropate, modelul și numărul

legăturilor dintre regiunile cerebrale se schimbă, regiuni locale se conectează cu

regiuni îndepărtate, rezultând o transformare a arhitectonicii cerebrale.

Neuroplasticitatea se poate realiza prin urmatoarele mecanisme [12,13,14]:

Regenerare neuronală/germinare colaterală: aceasta include concepte precum

plasticitatea sinaptică și neurogeneza. Reorganizare funcțională: aceasta include

concepte precum echipotențialitatea, vicariatul și diaschizisul. Plasticitatea după

leziune, conceptul poate fi aplicat în cadrul leziunii creierului.

Neuroplasticitatea în mod tradițional, derulează în 3 faze:


223

– Primele 48 de ore: În funcție de mecanismul leziunii (cum ar fi accident

vascular cerebral sau TBI), există daune inițiale care se cumulează ca moarte

celulară cu pierderea anumitor căi corticale asociate cu neuronii pierduți. Creierul

încearcă să utilizeze rețele neuronale secundare pentru a menține funcția [4].

– Următoarele săptămâni: Recrutarea celulelor de sprijin are loc în această

perioadă pe măsură ce căile corticale trec de la neuron inhibitor la cel excitator.

Plasticitatea sinaptică și conexiunile noi se fac cu precădere în această

perioadă [4,10].

– Săptămâni până la luni după aceea: Creierul continuă să se remodeleze prin

înmugurirea axonală și reorganizarea suplimentară în jurul leziunilor neuronale [4].

Mecanismul de dezinhibiţie sinaptică ce survine după lezionarea unui nerv

periferic se datorează diminuării transmisiei sinaptice GABA-ergice de la nivelul

măduvei spinării şi datorită activării microgliei spinale (determină

hipersensibilizare, ducând la hipertrofia şi amplificarea astrocitelor ce conduce la

mecanisme adaptative defectuoase şi la exprimarea citokinelor/chemokinelor, ce pot

sensibiliza neuronii) [26,27].

Fenotipurile microgliei determină plasticitatea funcțională:

1. Fenotip Ramificat (în repaos/sesil)

– Expresează receptori pentru IL-10 și TGF-β

– Monitorizează activ mediul local și facilitează comunicarea sinaptică prin

intermediul prelungirilor celulare.

2. Fenotip Reactiv (activat)

– Expresează receptori pentru IL-1B și TNF-α

– Structură amoeboidă și în continui proces activ de căutare a substratului

pentru fagocitoză (celule moarte, agregate, bacterii/viruși)

Rolul Microgliozei reactive în durerea cronică

Microglioza reactivă este indusă de DAMPs (Damage-associated molecular

patterns), precum ADN, ARN, ATP, acid uric, heparina, etc. și PAMPs (Pathogen-

associated molecular paterns).

Etiologia DAMPs: leziunea neuronală de diferită geneză (hipoxia, stresul

cronic, depresia, contuziile cerebrale, boli autoimune, boli neurodegenerative etc).


224

Etiologia PAMPs: patologii infecțioase de origine preponderent

bacteriană/virală. La interacțiunea DAMPs și PAMPs, preponderent cu receptorii

Toll-like, microglia, din fenotipul sesil, se remodelează spre fenotipul inflamator, cu

secreția de substanțe pro-inflamatoare (SRO, IL-1β, IL-1α, IL-6, IL-10, IL-12, IL-

16, TNF-α, TGF- β etc.), inducându-se neuroinflamația. În consecință, neuronii

afectați de inflamație eliberează ATP, MMP (metaloproteinaze matriciale),

chemokine, citokine, Neuregulina-1 tip II (Glial Growth Factor-2), etc., ce duce la

durere cronică ce nu cedează la administrarea de analgezice opioide [24].

În cazul leziunii neuronale are loc eliberarea de factori ce stimulează microglia:

ATP, care se cuplează cu receptorii purinergici microgliali.

HMGB-1 (proteina high mobility group box 1/amfoterina) se cuplează cu

receptorii toll-like 2, toll-like 4 și receptorii RAGE (receptor for advanced glycation

endproducts).

Prin urmare, din fenotipul sesil, microglia se remodelează în fenotip inflamator,

care secretă IL-1β, TNF-α, etc. substanțe ce stimulează astrocitele. Astrocitele

activate secretă TNF-α, CSF-1 (macrophage colony-stimulating factor), care

acționează asupra microgliei sesile prin intermediul receptorilor TNFR (tumor

necrosis factor receptor superfamily) și CSF1R (colony stimulating factor 1

receptor), potențând remodelarea in fenotipul inflamator.

Totodată, microglia reactivă (fenotipul inflamator) și astrocitele activate

secretă NO și SRO, care induc suplimentar leziunea neuronală– veriga principală în

microglioza reactivă. Deci, obținem un cerc vicios de activare a microgliei și

astrocitelor, care induce neuroinflamația [23,27].

Implicarea microgliei în propagarea durerii, 6 mecanisme esențiale:

Moartea celulelor inhibitorii: liza interneuronilor din cornul posterior al

măduvei spinării reduce semnalele inhibitorii în transmiterea durerii.

Pruningul sinaptic: poate altera balanța excitație-inhibiție din cornul posterior

al măduvii spinării.

Remodelarea sinaptică: alterarea proteinelor sinaptice poate promova

disfuncția fibrelor ascendente, mediindu-se transmiterea durerii, cât și integrarea

neuronilor imaturi în circuitul din cornul posterior al măduvii spinării.


225

Remodelarea dendritică spinală: creșterea densității spinale promovează

hiperexcitabilitatea.

Spruting ectopic și de supraviețuire: sprutingul („înmugurirea”) și

supraviețuirea aferențelor excitatorii și a neuronilor descendenți poate promova

hiperexcitabilitatea și alterarea conectivității.

Neurogeneza: o neurogeneză crescută poate remodela circuitul neuronal din

cornul posterior al măduvei spinării și să medieze memoria durerii [15].

Microglia eliberează substanțe neuroexcitatorii, care potențează durerea prin

urmatoarele mecanisme:

Reglarea ascendentă a funcției și numărului receptorilor NMDA (receptorul

acidului N-metil-D-aspartic) și AMPA (receptorul acidului α-amino-3-hidroxi-5-

metil-4-isoxazolepropionic)

Reglarea descendentă a acidului gamma-aminobutiric(GABA) și a efluxului de

K+

Reglarea descendentă a transportorilor gliali pentru glutamat și a GRK2 (G

protein-coupled receptor kinase 2).

Activarea microgliei spinale are efect antagonist analgeziei intratecale, cu

administrarea de morfină și metadonă.

În condiții de laborator, aplicând stimuli dolori animalelor experimentale și

administrându-le analgezice opioide (morfină și metadonă), s-au depistat

următoarele:

Peste aproximativ 100 min de la injectarea opioidelor, are loc diminuarea

efectului analgezic;

Diminuarea analgeziei se datorează faptului ca opioidele activează microglia,

determinând eliberarea de IL-1;

Interleukina-1 determină neuroexcitația, efect contrar analgeziei, ceea ce scade

efectul acestor alagezice;

La administrarea intratecală de antagoniști ai receptorilor pentru IL-1, s-a

observat restabilirea efectului analgezic al morfinei și metadonei.

Blocarea activării microgliei, prin intermediul DREADDs (Designer Receptors

Exclusively Activated by Designer Drugs) Receptor „fals” – medicament „fals”,


226

reprezintă prima demonstrare a faptului că, pentru suprimarea durerii cronice, este

suficient de a împiedica eliberarea de substanțe neuroexcitatorii de către microglie.

Pe lângă ameliorarea durerii, blocarea activării gliale/imune determină:

Îmbunătățirea eficacității analgeziei opioide;

Suprimarea toleranței și dependenței opioide;

Împiedicarea suprimării respirației, dar și evitarea apariției constipației induse

de administrearea opioidelor [8].

Rolul receptorilor bradikininici în patogenia durerii neuropate

Există dovezi convingătoare în implicarea receptorilor bradikininici (BK) în

procesele fiziopatologice care însoțesc leziunea și inflamația țesuturilor, în special

în producerea durerii și hiperalgeziei. Au fost propuse mai multe mecanisme pentru

a explica hiperalgezia, inclusiv activarea directă a nociceptorilor, precum și

sensibilizarea nociceptorilor prin producerea de prostanoizi sau prin eliberarea altor

mediatori. În concordanță cu aceasta, antagoniștii receptorului BK B2 sunt agenți

analgezici și antiinflamatori eficienți în durerea inflamatorie acută [2]. Mai recent,

s-a sugerat, că atunci când inflamația devine persistentă, receptorii bradikininici

(BK B1), care nu sunt exprimați în țesuturile sănătoase într-o măsură semnificativă,

joacă, de asemenea, un rol important în menținerea hiperalgeziei. Acesta poate servi

drept unul dintre mecanismele adaptative care se instalează la activarea prelungită a

nociceptorilor în timpul inflamației sau leziunii neuronale [1].

În neuronii senzoriali, efectul principal al stimulării receptorilor de

bradichinină B2 este activarea de proteina Gq, a cărei subunitate activează

fosfolipaza C în membrană celulară pentru hidrolizarea fosfatidilinozitol-4,5-

bisfosfatului (PIP2). Aceasta duce la eliberarea de inozitol-1,4,5-trisfosfat (IP3) în

citosol, care la rândul său, eliberează ioni de calciu din reticul endoplasmatic,

producând o creștere în concentrația intracelulară de Ca2+. Creșterea Ca2+

intracelulară are ca rezultat două efecte simultane asupra neuronilor senzoriali.

Primul, inhibă influxul de potasiu transportat prin canalele Kv7.2/Kv7.3, așa-

numitul Curent M; acest lucru determină celulele să se depolarizeze și să declanșeze

mai multe potențiale de acțiune, când sunt provocate cu un curent depolarizant, adică

devin mai excitabile. Al doilea efect constă în activarea canalelor de clor dependente


227

de calciu, ce favorizează formarea potentialelor de repaus. Mecanismul

hipersensibilității induse de bradikinină se datorează şi creșterii sensibilităţii la

temperatură a canalului cationic tranzitoriu (TRPV1) în axonul senzorial.

Sensibilizarea TRPV1 se produce prin fosforilarea indusă de proteinkinaza activata

de DAG. Aceste canale răspund în mod normal doar la temperatura mai sus 42°C,

dar, după expunerea la bradikinină, ele răspund la temperaturi mult mai

scăzute [5,17].

Discuţii:

Toate studiile interesând durerea cronică sugerează că conceptul de plasticitate

centrală stă la baza patogeniei durerii cronice. Plasticitatea este în interacţiune

dinamică cu nociceptori şi funcţiile cognitive superioare, sistemul imun, celulele

endoteliale şi cîmpurile receptive. Un interes deosebit îl deține cortexul cingulat

anterior, incluzînd partea perigenuala deoarece joacă un rol dominant în modularea

durerii şi analgezie. Nu sunt date care să concluzioneze că leziunile sunt cauze sau

consecinte ale durerii cronice, dar se sugereză constant că schimbările morfologice

sunt cel puţin secundare durerii constante. De aceea ramîne o provocare pentru

viitoarele studii în care va trebui sa se ţină cont şi de genetica şi

electrofiziologie [21,32].

Concluzii:

Acest studiu evidențiază o dovadă puternică de principiu pentru implicarea

BK2 în durere și că monoterapia localizată cu un antagonist selectiv poate produce

ameliorare semnificativă a durerii.

Astfel HOE-140, un antagonist al receptorului B2, protejează împotriva

deficiențelor de memorie și a leziunilor cerebrale induse de leziunile moderate la

șoareci [33].

Plasticitatea este în interacţiune dinamică cu nociceptori şi funcţiile cognitive

superioare, sistemul imun, celulele endoteliale şi cîmpurile receptive

Microglia și astrocitele întrețin inflamația imună în procesul de cronicizare a

durerii.

Canalele de sodiu, de calciu de tip N, TRPV canale, sistemele modulatoare

algice inclusiv endocanabinnoidele și receptorii CB, receptorii opioizi centrali,


228

receptorii bradikininici B1 și B2, factorii de creștere neurali și celulel gliale

reprezintă la moment ținte potențiale în elaborarea strategiilor terapeutice ale durerii

neuropatice.

Stimularea TLR4 poate servi ca marker al activării microgliei, un potențial

mecanism al sensitizării centrale și al generării durerii neuropate. Transformările

microstructurale anormale, alterarea codificării excitației aferente excesive

determină pierdere neuronală, în special de neuroni inhibitori GABA, activarea

microgliei spinale– element cheie în apariţia durerii neuropate.

Glia impiedică/limitează eficacitatea clinică a opioidelor (morfina,

remifentanil, codeina, oxicodon, etc.). Terapia orientatea spre modelarea

funcționalității gliei are potențialul de a realiza conexiunea dintre aspectele teoretice

și practica clinică. Pentru suprimarea durerii cronice, este suficient de a împiedica

eliberarea de substanțe neuroexcitatorii de către microglie.

Referinţe bibliografice:

1. David A. Brown and Gayle M. Passmore; Some new insights into the molecular mechanisms

of pain perception; Department of Neuroscience, Physiology, and Pharmacology, University

College London, United Kingdom; 2010; 120(5):1380–1383.

2. Elmore P. R. M., et al. (2015). CSF1 receptor signaling is necessary for microglia viability,

which unmasks a cell that rapidly repopulates the microgliadepleted adult brain. Neuron 82,

380–397.

3. Bennett M. L. et al. (2016). New tools for studying microglia in the mouse and human CNS.

Proc. Natl. Acad. Sci. USA 113, E1738–E1746.

4. Buttgereit A. et al. (2016). Sall1 is a transcriptional regulator defining microglia identity and

function. Nat. Immunol. 17, 1397–1406.

5. Wang KK, Larner SF, Robinson G, Hayes RL. Neuroprotection targets after traumatic brain

injury. Curr Opin Neurol 2006; 19:514–519.

6. Carrillo-Mora P, Alcantar-Shramm JM. Pharmacological Stimulation of Neuronal Plasticity

in Acquired Brain Injury. Clin Neuropharmacol. 2017 May/Jun;40(3):131-139.

7. Khan F, Amatya B. Neurorehabilitation: applied neuroplasticity. J Neurol. 2017

Mar;264(3):603-615.

8. Sheng Yang, Chuan Qin, Dai-Shi Tian. Microglia reprogram metabolic profiles for phenotype

and function changes in central nervous system; Neurobiology of Disease 152 (2021) 105290;

5 February 2021


229

9. Gwak Y.S., Hulsebosch C.E. and Leem J.W. Neuronal-glial interactions maintain chronic

neuropathic pain after spinal cord injury. Neural Plast. 2017, 2480689.

10. Inoue K., Tsuda M. Microglia in neuropathic pain: Cellular and molecular mechanisms and

therapeutic potential. Nat. Neurosci. Rev.2018, 19,138–152.

11. Lively S. and Schlichter L.C. Microglia responses to pro-inflammatory stimuli (LPS,

IFNγ+TNFα) and reprogramming by resolving cytokines(IL-4,IL-10). Front. Cell. Neurosci.

12:215. (2018)

12. Vilalta A. and Brown G.C. Neurophagy, the phagocytosis of live neurons and synapses by

glia, contributes to brain development and disease. FEBS J. 285, 3566–3575. 2018.

13. Butovsky O, Weiner HL. Microglial signatures and their role in health and disease. Nat Rev

Neurosci 2018; 19:622–35.

14. Holland R., et al. Inflammatory microglia are glycolytic and iron retentive and typify the

microglia in APP/PS1 mice. Brain. Behav. Immun. 68, 183–196. (2018)

15. Agostinho P., Madeira D., Dias L.,(2020). Purinergic signaling orchestrating neuron-glia

communication. Pharmacol. Res. 162, 105253.

16. Liddelow S.A. and Barres B.A. Reactive astrocytes: production, function and therapeutic

potential. Immunity 46, 957–967. (2017)

17. Aby F, et al. Inflammatoryinduced spinal dorsal horn neurons hyperexcitability is mediated

by P2X4 receptors. Pain Rep 2018;3:e660.

18. Anderson S.R., Vetter M.L. Developmental roles of microglia: A window into mechanisms

of disease. Dev. Dyn. 2019, 248, 98–117.

19. Herzog C., et al. Rapid clearance of cellular debris by microglia limits secondary neuronal

cell death after brain injury in vivo. Development 146:dev174698. (2019)

20. Inoue K. Role of the P2X4 receptor in neuropathic pain. Curr. Opin. Pharmacol. 47, 33–39.

(2019)

21. K.R. Paap, R. Anders-Jefferson, L. Mason, K. Alvarado and B. Zimiga Frontiers in

Psychology, 9 (2018), p. 1409

22. Kara Rogers. Microglia, Encyclopaedia Britannica, Inc. Date Published: 03 April 2019 URL:

https://www.britannica.com/science/microglia, Access Date: April 14, 2021

23. Trettel F. et al. Chemokines: Key molecules that orchestrate communication among neurons,

microglia and astrocytes to preserve brain function. Neuroscience 2019.

24. Yeh H. and Ikezu T. Transcriptional and epigenetic regulation of microglia in health and

disease. Trends Mol. Med. 25, 96–111. (2019).

25. Lanneau D, de Thonel A, Maurel S, Didelot C, Garrido C. “Apoptosis versus cell

differentiation: role of heat shock proteins HSP90, HSP70 and HSP27.” Prion. 2007

Jan;1(1):53-60. Epub 2007 Jan 24


230

26. Tsuda M. Microglia-mediated regulation of neuropathic pain: Molecular and cellular

mechanisms. Biol. Pharm. Bull. 2019, 42, 1959–1968.

27. Zhou X.; Wahane S.; Friedl M. Microglia and macrophages promote corralling, wound

compaction and recovery after spinal cord injury via Plexin-B2. Nat. Neurosci. 2020, 23,

337–350.

28. Harry Ward and Steven J. West; Microglia: sculptors of neuropathic pain?

royalsocietypublishing.org/journal/rsos; 1 June 2020

29. Pannell M. et al. (2020). Imaging of translocator protein upregulation is selective for pro-

inflammatory polarized astrocytes and microglia. Glia 68, 280–297.

30. Lirong Zhu, Yangliang Huang. Toll-like receptor 4/nuclear factor-kappa B pathway is

involved in radicular pain by encouraging spinal microglia activation and inflammatory

response in a rat model of lumbar disc herniation; 2020;

31. Bernier L. et al. Immunometabolism in the brain: how metabolism shapes microglial function.

Trends Neurosci. 43, 854–869. 2020.

32. Hyungjun Kim. et al; Reduced tactile acuity in chronic low back pain is linked with structural

neuroplasticity in primary somatosensory cortex and is modulated by acupuncture therapy;

2020

33. Psychopharmacology (Berl). 2014 May;231(9):1935-48. doi: 10.1007/s00213-013-3336-

x. Epub 2013 Nov 8.


231

Galearsky Vasile

Doctor of medicine, Doctor at the Neurosurgical Department

State University of Medicine and Pharmacy “Nicolae Testemițanu”, Republic of Moldova

Ryeznikov Vyacheslav

6th year student

State University of Medicine and Pharmacy “Nicolae Testemițanu”, Republic of Moldova

CONTEMPORARY TREATMENT OF GLIAL TUMORS

Abstract. The research is dedicated to contemporary glioma treatment strategies, their

combination and their effectiveness. In the study presented surgical techniques, radio and

chemotherapeutic regimens. The effectiveness of each presented statistically. As well, promising

contemporary biotechnological developments mentioned. The data is collected from

neurosurgical books and papers published online. Conclusion that the conventional glioma

treatment, achieved a plateau in survival rates, and that further studies have to be conducted, is

the results.

INTRODUCTION

Glioma is a collective term for primary CNS intracranial tumors that

histologically can originate from all types of neuroglia cells. This particular paper is

addressed to glioma of astrocytic origin that is localized supratentorially.

General statistical picture for glioma has been shown to be as follows. 30-35%

of all intracranial tumors are glial in origin. Worldwide incidence rate per 100,000,

is approximately 2-5 cases. Neoplasia of astrocytic origin constitutes almost 80% of

all neuroglial tumors. The mean age of onset is usually 30-50 years, and occurs

slightly more frequently in males than in females.

Because currently there is no complete cure for glioma, efforts are being made

to increase the quality of patients' life and survival. Surgical intervention is the best

option for management of mass related symptoms and focal neurological

impairment. Tissue specimens can be obtained for more accurate diagnosis and

grading, and the effectiveness of chemo and radiotherapy is reinforced by the

surgery due to cytoreduction.


232

Though, through history progress was made in diagnostic and treatment

methods that noticeably improved patients' life quality and survival.

So, the first primary brain tumor was removed from a motor area by Rickman J

Godlee cooperating with Hughes Bennett, in 1884. [20] Invention of frame based

stereotactic device by Horsley and Clarke in 1908, increased significantly the accuracy

of the surgical procedures. That allowed to reduce perioperative morbidity and

mortality significantly.[17] Electrical cortical stimulation proposed by Harvey Cushing

for motor cortex studyings[23], contributed to development of intraoperative cortical

mapping that decreased postoperative neurological deficiencies.

And finally, in 1990, introduction of MR imaging methods[8], enabled

complete visualisation of tumor mass dispersion and functional brain areas. Its

reinforcement by computerized stereotaxy, increased the extent of resection which

is directly related to survival rates. As well, contemporary developed

biotechnological screening methods for tumor markers, allows to establish early

diagnosis that is associated with better outcome.[20] Adjuvants to surgical

cytoreduction, radiotherapy and chemotherapy with temozolomide, doubled patients

survival relatively to those who underwent surgical treatment only.[8]

Mutations in growth factor receptors genes and apparently p53, playing

fundamental roles in pathogenesis of neoplastic glioma outburst[14]. Clinical

manifestations are related to the mass effect of the tumor that lead to raised ICP

symptoms and focal neurological deficit, as well, epileptic activity is noted in 2/3 of

patients.[20]

Astrocytoma grading system relies on the degree cellular of differentiation,

mitotic activity, pleomorphism, nuclear heterogeneity, endothelial proliferation and

necrotic foci. Degree of malignancy is proportional to the amount of mentioned above

factors. 1-4 degrees are distinguished, where the forth one is the most aggressive form.

TREATMENT

Surgery

Removing of the tumor, traditionally, accomplished by excision of the

surrounding healthy tissue to ensure its complete resection, in case if there is

microscopical infiltrations. In brain tumors, that approach is correct only in silent


233

brain areas or if the tumor is small, because of the risk for excision of possibly

functional zones. Therefore, the primary goal of the excision will be symptomatic

relief and cytoreduction.

However, efforts should be made in order to take as much of tumor mass as

possible, because there is a strong correlation between the extent of the tumor removal

and survival rates.[20] As shown in the analysis of 416 patients, removal of more than

98% of the glioblastoma demonstrated median survival of 13 month, compared to 8

month for patients in whom was removed less than 98%.[2][11] Consequently, multiple

methods were developed to ensure as maximal excision as possible.

Preoperative considerations

Preoperative localization and study of the dimensions and volume of the tumor

by stereotactic devices, along with three dimensional computer reconstruction of the

CT image, contribute to accurate calculation of dimensions and localization of the

tumor. [20]

Functional MRI, which detects increase in blood flow to engaged brain area

during patients task performance, demonstrates accurate localization of healthy and

functional brain tissue which can be saved during the excision.

Preoperative medicamentous management is essential for prophylaxis of

complications which can emerge during the surgery. Dexamethasone and mannitol

administration, decrease in size brain edema, that is usually present especially with

large malignant gliomas, thus decreasing ICP and making the procedure more

safe.[20][1] Above mentioned drugs should be used with caution, especially

dexamethasone, because of risk for elevated blood glucose and enhanced brain

activity as result. That means increased blood supply and consequently more blood

loss during the procedure. Thus, laboratory glucose profile should be obtained.[18]

Anticonvulsants are used even if the patient did not have seizures previously,

especially if the resection is in the temporal lobe. That is because the consequences

of perioperative seizures can be catastrophic.[20]

Surgical procedure

Craniotomy should be performed above the lesion and correspond to its size,

in order to decrease the exposure of normal tissue. The incision through the cortex


234

is better to perform perpendicular to the gyrus, above the lesion, in order to get

maximal visualization of the tumor and to avoid excessive traction of normal tissue.

If any cysts are present, early decompression is advised to relax the adjacent

parenchyma and prevent accidental spilling of cysts content.

The method of the tumor mass lysis, if it will be ultrasonic, thermal or laser

aspirators, chosen according to the consistency and vascularity of the tumor.[20]

Special attention here attracts the ultrasonic aspirator. Possibility to regulate

vibration power of the aspirator, enable to adjust it to pathological tissue consistency

thereby avoiding damage to surrounding structures and blood vessels, aspirating

only the tumor. Its binary function of ablation and aspiration, reduces the necessity

in presence of other instruments in the surgical cavity thus decreasing the traction

of the normal tissue and improving the visualisation.[22]

After the tumor is ablated, careful hemostasis is essential before dural closure.

Bony flap is placed back. Contrast CT within the first 12 hours after the surgery

must be obtained to check for hematoma, edema, hydrocephalus or

pneumocephalus.

Frameless stereotactic surgery

Image guided or frameless stereotactic resection technique demonstrate high

efficacy in reaching most of the possible tumor secluded places, and what's more

important, identification of functional wite matter tracts and corresponding cortical

area around and within the tumor. Superposition of diffusion tensor image, or

functional MR image on a T2 weighted MRI, provides sufficient information about

the localization of viable cortical and white matter structures, which can be avoided

during the resection. Furthermore, registration of the instrumental or special probes

with infrared or electronic detectable transducers into the specialized stereotactic

computer program, display the position of those instruments on the image, relative

to the anatomical location, in real time. The shift of the tissue after CSF drainage or

removal of a large space occupying tumor, interfere with accuracy of the navigation

system and should be taken into consideration. Therefore, the surgeon should

compare the anatomical structures with external landmarks before the resection to

avoid the error. Additionally, special radiopaque catheters are introduced into the


235

tissue, fencing the tumor, and one image is done before the resection and second one

after the possible shift. Thereafter, both are compared and corresponding correctives

are done.[15]

Awake craniotomy

Awake craniotomy is useful in distinguishing functional eloquent and

sensorimotor cortical areas from inutility tumor infiltrated zones. Careful patient

selection for the procedure is necessary. So if the surgery has a risk of large blood

volume losses, general complete anesthesia is required for efficient blood pressure

control. As well, patients which require constant airway security by intubation are

not suitable for the procedure.

The patient is sedated along the surgery and lucid only during the mapping of

the cortex and the subcortical areas. Preservation of both, analyzer-executor

complex and its pathways is essential for reflector apparatus functioning. Bipolar

stimulation of 50Hz frequency and 8-16 mA charge, is proved to be efficient to

evoke adequate action potential. Subdermal electrodes are used to detect motor

activity. For eloquent areas, any deterioration in speech, provoked by stimulation, is

marked on the cortex and preserved as a functional zone.[6] Subcortical mapping

has been an open research still, however trial of 115 patients with grade 2 glioma,

showed good outcome with identification of arcuate, inferior fronto occipital and

subcallosal fasciculi during the mapping.[7]

Other useful intraoperative strategies

Additionally, there are intraoperative strategies which reinforce the

effectiveness of the procedure. Ultrasonic probes can demonstrate hyperechoic

tumoral zones in contrast to normal brain tissue, after the visible mass was removed.

5-aminolevulinic acid, that is uptaken by malignant cells, is converted to

fluorescent metabolite which can be visualized under violet-blue light. Hence,

pointing out tumoral tissue before the resection or its remnants after.

Intraoperative ultrasound angiography helps in mapping of vital vascular

patterns, prevents excessive traction of these vessels and contributes to more careful

excision of the tumor. Decrease the risk of postoperative bleeding and

infarctions.[20]


236

Radiotherapy

Radiotherapy as a method for malignant glioma treatment, was proved to be

effective in increasing the survival rates, proportionally to increasing of the radiation

dose till 60 Gy limit. Further radiation dose increases, damaging the normal brain

parenchyma. The strategy is to deliver till 60 Gy in several fractions of a small

portion of radiation during several weeks. Prolongation of life for additional 20

weeks was achieved for those patients who received radiation therapy of 50 Gy, in

comparison to those who did not.[20] Even more significant time gain was achieved,

in total of 3.4-5.3 years PFS in low grade glioma, by addition of 10 Gy more.[19]

For malignant glioma the picture is a bit different. Overall survival after irradiation

of postresection focus with adjuvant TMZ treatment, 1-2 years was achieved.[12]

T2 weighted MRI monitoring of the tumor size changes during the course of

radiotherapy, is performed.

Stereotactic radiosurgery conducted by gamma radiation emitter which

conglomerate multiple rays from different angles into one precise focus. Thereby,

concentrating the maximal dose at the tumor and avoiding high irradiation of normal

tissue. The technique can be used for small dimension gliomas in sites where

excision is fraught with unfavorable outcome.

Strategy of delivering maximally possible radiation dose to glioma with

minimal involvement of the normal brain tissue, applies placement of containers

with radioactive substance directly into the tumor mass. Radioactive iodine or

iridium is used for such purposes. This maneuver proved to prolong the survival for

an additional 6 month. The method is used preferably in recurrent cases.

Major risks of radiotherapy are cognitive dysfunction and radiation necrosis.

The last may appear between 3-12 months but in some cases, in several years after

the therapy, and even can be found at distant sites from the origin of the tumor.

Especially in the periventricular white matter.[20] That can be explained by

hypothesis that radiation induced endothelial injury produces vasogenic and

cytotoxic cerebral edema which is aggravate by TNF-𝛼 expression that lead to

astrocyte activation and even more BBB permeability.[3] Sometimes biopsy needed


237

to differentiate radiation necrosis from recurrent malignancy, and even surgical

intervention, if there is significant mass effect.[20]

Chemotherapy

Temozolomide usage along with radiotherapy demonstrated an increase in

median survival from 12 to 14.5 month, whereas the maximal, reached two years.

Efficacy predictor of the temozolomide therapy is methyl guanine transferase

expression by the tumor cells. The side effects, which are rarely occurring in

temozolomide treatment, are hematopoietic suppression, which can be minimized

by dosage adjustment. [20]

Chemosensitivity tests can provide even more efficient treatment results with

several cultures of cancer cells harvested during the surgery, subjected to different

kinds of chemotherapeutic agents. The cultures are analyzed by their metabolic

activity by the means of MTT assay test.[11]

Mitochondrial enzyme NADPH oxidoreductase in viable cells, reduces the

MTT dye to its insoluble form which has a purple colour. So, the probes which

affected by the drug will appear more transparent.[24]

DISCUSSION

Despite the progress in the fields of diagnostic and treatment methods which

overlap in the stereotactic system, and supplementary treatment by chemo and

radiotherapy, the prognosis of glioblastoma remains unfortunate.

The main criteria for survival time after the diagnosis of anaplastic astrocytoma

or glioblastoma, are preoperative independence (Karnofsky) score of the patient, the

age and radiotherapy subjection. Despite the early diagnosis and reduction in

perioperative mortality.[20] Analysis of 74 GBM patients with Karnofsky

performance score less than 50 and median age of 69 years subjected to treatment,

was 2.3 month.[19]

In contrast, patients group with more than 65 years of age, that is another

unfavorable prognostic factor, but with Karnofsky score of more than 70,

demonstrated 7.1 month survival rate.[21]

Less affecting factors for prognosis are histological variants and grades,

molecular markers and the extent of surgical excision. Different rates of survival for


238

anaplastic astrocytoma and glioblastoma are observed. Till 54% of patients with

anaplastic astrocytoma survive the 5 years period, which is only 5% for

glioblastoma.[20]

Combination of surgery, chemo and radiotherapy all together showed an

increase in mean survival rates (figure 1). As was demonstrated in study of 4 groups

of patients, were the first group recieved no treatment and the last one was subjected

to all three methods. One method was added for each subsequent group, starting

with surgery then adding radio followed by chemotherapy. The survival time range

between the group received only surgery and the last group was 1 year.[15]

Statistical analysis between 2007-2010 years of the 20-70 age group revealed

numbers approaching 5% and less, for 5 years survival after the diagnosis of

glioblastoma (figure 1).[2] That fact pointing out that the conventional methods

reached a plateau in their possibilities.[20] It is demonstrated in one retrospective

study, published in 2005, showing a record of 2 groups of patients dispersed in time,

one group of 88 patients between 1965-1974 and the second of 249 patients between

1986-1995, were reduction in perioperative morbidity and mortality was achieved,

but no improvement in survival rates since then.[9]

Fig. 1. RT-radiotherapy. Graphical representation of glioblastoma patients

survival rates by months, according to the method of treatment. [2]

Causes of death in patients with glioblastoma, as was revealed by autopsy of

117 patients, were herniation, surgical complications, severe systemic


239

complications, brainstem invasion by tumor and brainstem gliosis as a result of

radiation injury. Herniation was evident in 61% of patients.[5]

Perioperative mortality was registered in 2.2% from 15,918 patients that were

followed up through the 1955-2008 period. The most significant risk factors were

age more than 70 and histological grade with poor prognosis.[25]

Low grade glioma outcome with better prognosis if complete excision is

performed. Overall 5 year survival rates reaching 80% among patients which

managed to undergo surgery. Early intervention is beneficial, because of high risk

of malignant transformation. However, more than a half of the tumors appear to

grow in eloquent areas, and the benefits of surgery have to outweigh the risk of

possible neurological deficit. Therefore, watchful waiting can be justified in cases

when the glioma is asymptomatic, or the symptoms of which can be managed by

medicamentous treatment. Additionally, alternatives to surgery, like radiotherapy,

should be considered.[20]

New methods of treatment have to be developed as adjuvants to the

conventional one, and active trials to be continued in order to make a breakthrough

in the survival rates plateau. Several promising researches in the field are presented

below.

Glioma specific expression of molecular assembly, reveals a possibility to

develop drugs with mechanism of action particular to the neoplastic cells. Hence,

vascular and cellular growth factors as well as intracellular signaling pathways were

targeted. Thalidomide, vatalanib, and bevacizumab demonstrate promising results

but have to be used as adjuvant therapy to conventional methods.

Genetical intervention does not stand aside as probably the most potent

strategy, since its fundamental role in pathogenesis of neoplasia formation. Using

retro and herpes viruses as vectors for delivery of the genetic material, forcing the

cell to express some of the viral proteins, makes effective antiviral agents against

glioma.

As glioblastoma is known by its immunosuppressive environment, infecting it

with H-1 Parvovirus, elicit expression of two proinflammatory cytokines IFN-γ and

IL-2, that cause lymphocytes infiltration of the tumor. Lysosomal protease


240

expression, presumably designed by glioblastoma cells in order to eliminate the

virus, cathepsin B, activates microglia cells that induce apoptosis of glioblastoma in

vitro.[4]

Immunotherapy became available after the discovery of glioma specific

antigens. Particularly EphA2, IL-13Ralpha2 and Survivin, which enable T cell

activation through vaccine loaded with decaying autologous fibroblast cells that are

antigen implanted. However, the necessary time to produce such vaccine make it

disadvantageous and efforts should be made in order to make the production those

vaccines faster.[20]

Another research studied the effect of low radiation doses on glioblastoma

cells. Several cultures received different doses of radiation. The culture that was

irradiated with 6 Gy, expressed the highest amount of IL-8 that attracted genetically

designed CAR-T cells and induced tumor cells apoptosis.[13]

CONCLUSION

As was shown in a research, combination rather than a single method of

treatment should be used in order to achieve maximal survival rates. Stereotactic

neuronavigation technique shows the most efficient results of tumor ablation in

highly sensitive brain areas. An addition of fractionally delivered 60 Gy

radiotherapy with temozolomide treatment regimen, produces 4-5 years survival rate

for low grade glioma and 1-2 years for glioblastoma.

The prognosis strongly correlates with age and Karnofsky score at presentation

and less dependent on the extent of resection and tumor histological variant (as was

described in the classification). Thus demonstrating the dependence of survival on

the extent of the tumor infiltration of the brain, mass effect and neurologic damage

produced by the tumor, that cause irreversible damage to the normal tissue.

Recurrence rates for glioblastoma are almost inevitable and achieving almost

100%. As a result of constant recurrence, regrowth and expansion of the tumor,

glioblastoma remains very difficult in treatment. Patients mortality is associated

with mass effects of the tumor and infiltration of the brainstem and only a minor

percentage is related to treatment itself. Making the available treatment useful in life

prolongation.


241

For lower grades of glioma, complete cure is possible in approximately 1/3 of

the patients and depends on the extent of resection. But still there is a major risk in

recurrence and progression to a more malignant stage.

Multiple researches in genetical and immunotherapeutics fields are conducted

nowadays, and it's only a matter of time when the correct combination of glioma

subtype, virus, virally induced chemokines and differently designed T cell lines will

elicit efficient immunological response to glioma.

References:

1. Andrew H. Kaye and Edward R. Laws Jr. Brain Tumors 3rd Edition. Saunders Elsevier 2012.

P282-294.

2. Andrew Brodbelt, David C. Greenberg, Tim Winters. European journal of cancer (Oxford,

England: 1990). 2014 https://www.researchgate.net/figure/Kaplan-Meier-plot-

demonstrating-survival-by-treatment-type-for-patients-with-glioblastoma_fig7_272099387

3. Anastasia Zikou, Chrissa Sioka, George A. Alexiou, Andreas Fotopoulos, Spyridon

Voulgaris, and Maria I. Argyropoulou. Radiation Necrosis, Pseudoprogression,

Pseudoresponse, and Tumor Recurrence: Imaging Challenges for the Evaluation of Treated

Gliomas. Contrast Media and Molecular Imaging 2018. https://www.ncbi.nlm.

nih.gov/pmc/articles/PMC6305027/

4. Assia L. Angelova, Milena Barf, Karsten Geletneky, Andreas Unterberg, and Jean

Rommelaere.Immunotherapeutic Potential of Oncolytic H-1 Parvovirus: Hints of

Glioblastoma Microenvironment Conversion towards Immunogenicity. Viruses 2017.

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5744156/

5. D L Silbergeld, R C Rostomily, E C Alvord Jr. The cause of death in patients with

glioblastoma is multifactorial: clinical factors and autopsy findings in 117 cases of

supratentorial glioblastoma in adults. Journal of Neuro-Oncology 1991.

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/1654403/#:~:text=Factors%20considered%20as%20potent

ial%20COD,induced%20cerebral%20injury%20

6. George M Ibrahim & Mark Bernstein. Awake craniotomy. Future Medicine Vol. 1 2012

https://www.futuremedicine.com/doi/10.2217/cns.12.1#f1

7. Hugues Duffau M.D. Intraoperative subcortical stimulation mapping. Journal of

Neurosurgery 2008. https://thejns.org/view/journals/j-neurosurg/109/3/article-p461.xml

8. Ian E.McCutcheon, Mark C.Preul. Historical Perspective on Surgery and Survival with

Glioblastoma: How Far Have We Come? World Neurosurgery Volume 149, 2021, Pages 148-

168 https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S1878875021002394

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Zikou%20A%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=30627060

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Sioka%20C%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=30627060

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Alexiou%20GA%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=30627060

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Fotopoulos%20A%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=30627060

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Voulgaris%20S%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=30627060

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Voulgaris%20S%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=30627060

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Angelova%20AL%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=29244745

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Barf%20M%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=29244745

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Geletneky%20K%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=29244745

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Unterberg%20A%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=29244745

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Rommelaere%20J%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=29244745

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Rommelaere%20J%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=29244745

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Silbergeld+DL&cauthor_id=1654403

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Rostomily+RC&cauthor_id=1654403

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Alvord+EC+Jr&cauthor_id=1654403

https://www.futuremedicine.com/doi/10.2217/cns.12.1

https://www.futuremedicine.com/doi/10.2217/cns.12.1#f1

https://thejns.org/search?f_0=author&q_0=Hugues+Duffau

https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S1878875021002394#!

https://www.sciencedirect.com/science/journal/18788750

https://www.sciencedirect.com/science/journal/18788750/149/supp/C


242

9. Joachim Oertel, Ekaterina von Buttlar, Henry Werner Siegfried Schroeder, Michael Robert

Gaab. Prognosis of gliomas in the 1970s and today. 2005.

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/15844864/

10. J L Gil-Salú, P Román, E Benítez, E Maestro, J Pérez-Requena, M López-Escobar. Survival

analysis following the addition of temozolomide to surgery and radiotherapy in patients with

glioblastoma multiforme. 2004. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/15159792/

11. J L Gil-Salú, J Bosco-López, M Domi Nguez-Villar, I Domínguez-Pascual, J Pérez-Requena,

M J Palomo, M López-Escobar. Chemosensitivity test on brain tumors. 2008.


12. Kristin J Redmond and Minesh Mehta. Stereotactic Radiosurgery for Glioblastoma. Cureus

2015. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4725736/

13. Linchun Jin, Haipeng Tao, Aida Karachi. CXCR1- or CXCR2-modified CAR T cells co-opt

IL-8 for maximal antitumor efficacy in solid tumors. Nature Communications 2019.


14. Mark S. Greenberg. Handbook of Neurosurgery 8th Edition. Thieme, New-York 2016. p616

15. Mark Bernstein and Mitchel S.Berger. Neuro-Oncology, The Essentials 3rd Edition. Thieme,

New-York 2015. p121-127, 167-176.

16. Michel Lacroix M.D., Dima Abi-Said Ph.D. A multivariate analysis of 416 patients with

glioblastoma multiforme: prognosis, extent of resection, and survival. Journal of

Neurosurgery.2001 https://thejns.org/view/journals/j-neurosurg/95/2/article-p190.xml

17. Maryam Rahman M.D., Gregory J. A. Murad M.D., and J Mocco M.D., M.S. Early history of

the stereotactic apparatus in neurosurgery. Journal of Neurosurgery 2009.

18. Michael B Lukins, Pirjo H Manninen. Hyperglycemia in patients administered

dexamethasone for craniotomy. 2005 https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/15781533/

19. Ovidiu Marina, John H Suh, Chandana A Reddy, Gene H Barnett, Michael A Vogelbaum,

David M Peereboom, Glen H J Stevens, Heinrich Elinzano, Samuel T Chao. Treatment

outcomes for patients with glioblastoma multiforme and a low Karnofsky Performance Scale

score on presentation to a tertiary care institution. Journal of Neurosurgery 2011.


20. Prakash Narain Tandon and Ravi Ramamurthi. Textbook of Neurosurgery 3rd Edition. Jaypee

Brothers Medical Publishers. New Delhi 2012. P1495-1520

21. R. Soffietti,R. Rudà, in Handbook of Clinical Neurology, 2012

https://www.sciencedirect.com/topics/medicine-and-dentistry/karnofsky-performance-status

22. V A Fasano, S Zeme, L Frego, R Gunetti. Ultrasonic aspiration in the surgical treatment of

intracranial tumors. Journal of Neurosurgical Sciences 1981.


https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Oertel+J&cauthor_id=15844864

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=von+Buttlar+E&cauthor_id=15844864

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Schroeder+HW&cauthor_id=15844864

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Gaab+MR&cauthor_id=15844864

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Gaab+MR&cauthor_id=15844864


https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Gil-Sal%C3%BA+JL&cauthor_id=15159792

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Rom%C3%A1n+P&cauthor_id=15159792

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Ben%C3%ADtez+E&cauthor_id=15159792

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Maestro+E&cauthor_id=15159792

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=P%C3%A9rez-Requena+J&cauthor_id=15159792

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=L%C3%B3pez-Escobar+M&cauthor_id=15159792

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Gil-Sal%C3%BA+JL&cauthor_id=18335150

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Bosco-L%C3%B3pez+J&cauthor_id=18335150

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Domi+Nguez-Villar+M&cauthor_id=18335150

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Dom%C3%ADnguez-Pascual+I&cauthor_id=18335150

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=P%C3%A9rez-Requena+J&cauthor_id=18335150

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Palomo+MJ&cauthor_id=18335150


https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Redmond%20KJ%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=26848407

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Mehta%20M%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=26848407


https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Jin%20L%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=31488817

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Tao%20H%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=31488817

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Karachi%20A%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=31488817

https://thejns.org/search?f_0=author&q_0=Dima+Abi-Said

https://thejns.org/focus/search?f_0=author&q_0=Maryam+Rahman

https://thejns.org/focus/search?f_0=author&q_0=Gregory+J.+A.+Murad

https://thejns.org/focus/search?f_0=author&q_0=J+Mocco

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Lukins+MB&cauthor_id=15781533

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Manninen+PH&cauthor_id=15781533


https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Marina+O&cauthor_id=21548745

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Suh+JH&cauthor_id=21548745

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Reddy+CA&cauthor_id=21548745

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Barnett+GH&cauthor_id=21548745

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Vogelbaum+MA&cauthor_id=21548745

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Peereboom+DM&cauthor_id=21548745

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Elinzano+H&cauthor_id=21548745

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Chao+ST&cauthor_id=21548745


https://www.sciencedirect.com/handbook/handbook-of-clinical-neurology

https://www.sciencedirect.com/topics/medicine-and-dentistry/karnofsky-performance-status

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Fasano+VA&cauthor_id=7328433

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Zeme+S&cauthor_id=7328433

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Frego+L&cauthor_id=7328433

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Gunetti+R&cauthor_id=7328433


243

23. Harvey Cushing electrical stimulation invention https://en.wikipedia.org/wiki/

Harvey_Cushing#Legacy

24. MTT https://en.wikipedia.org/wiki/MTT_assay

25. Ole Solheim M.D., Ph.D. 1 , 2 , Asgeir Store Jakola M.D. Incidence and causes of

perioperative mortality after primary surgery for intracranial tumors: a national, population-

based study. Journal of Neurosurgery vol 116, issue 4, 2012.

https://thejns.org/view/journals/j-neurosurg/116/4/article-

p825.xml#:~:text=The%20overall%20risk%20of%20perioperative,term%20prognoses%20a

re%20risk%20factors.

https://en.wikipedia.org/wiki/MTT_assay

https://thejns.org/search?f_0=author&q_0=Ole+Solheim

https://thejns.org/view/journals/j-neurosurg/116/4/article-p825.xml#affiliation0

https://thejns.org/view/journals/j-neurosurg/116/4/article-p825.xml#affiliation1

https://thejns.org/search?f_0=author&q_0=Asgeir+Store+Jakola


244

Rotaru Adrian

PhD, Associate Professor, Department of Pediatrics: of the discipline Pediatrics,

Republic of Moldova

Oboroc Maria

6th year student

University of Medicine and Pharmacy “Nicolae Testemitanu”, Republic of Moldova

FEBRILE CONVULSIONS IN CHILDREN:

DIAGNOSIS AND TREATMENT

Abstract. Febrile convulsions are occasional convulsions occurring in children from 6 months to

5 years, relapse of - >38°C fever or 38,5 °C rectally, in the absence of any sign of brain distress.

There are three main factors that can cause febrile convulsion: fever, age and genetic

predisposition. Febrile convulsions which divided to simple and complex, are usually generalized

tonico-clonic or tonic, although they can be of any type. Febrile seizures are one of the major

problems of pediatrics and pediatric neurology. They are one of the most common causes of

triggering epileptic condition in children. Mortality of febrile seizures is low. Objective of the

study. Consists in development peculiarities of diagnostic and treatment of febrile convulsions in

children.

Keywords: febrile convulsions, fever, children, epilepsy, pediatric neurology.

Febrile seizures (FS), some of the most frequent and frightening for the parents,

events associated with a fever in the absence of an intracranial infection,

hypoglycemia or an acute electrolyte disorder [2,3]. The exact cause of febrile

convulsions is unknown but it is thought that genetic factors such as a family history

and environamental factors have a role. Common infections implicated in causing

febrile convulsions include viral infections, otitis media, tonsillitis, urinary tract

infections and gastroenteritis [1].

It is important to identify the cause of febrile seizures, using a detailed history,

clinical characteristics, seizures classification, EEG findings and additional

information, any physician may distinguish the type of seizures, and may further

formulate the patient's assessment plan and appropriate treatment [2,5]. The EEG


245

(electroencephalogram) exam is not useful in evaluating a child with FS, although

some experts suggest that the EEG may be a predictor of febrile or afebrile relapse

[2]. If the child presents a convulsive seizures caused by some factors, the causes

are identified and treated, the treatment of seizures is prescribed in accordance with

their specificity. If the seizures are primary unprovoked, it is need to carry out a

detailed examination of the child and if the cause is not established, it should be

clarified later [4,5].

The study was performed on a group of 42 patients with the diagnosis of febrile

convulsions, established according to the clinical criteria and including the

neurologic examination. The study was based on the examination of the files of

patients who were hospitalized in September 2019 – February 2020 in the IMSP

CNȘPDOSM și C, Neuropsychiatry Department. The study group was studied by

sex, by age, type and duration of crises, risk factors we identified. The simple

seizures prevailed - 88,09% of our cases, compared to complex seizures - 11,90%

cases. Among the seizures prevailed the tonic-clonic seizures - 61,90% cases,

followed by the clonic seizures -19,04% cases, tonic seizures - 14,28% cases, atonic

seizures - 4,76% cases. The risk factors associated with febrile convulsions in the

study are: history of epilepsy or febrile convulsions, viral infections, anemia,

craniocerebral trauma.

Conclusions. FS are the most frequent type of seizures in pediatric patients,

occurs more frequently in children up to one year of age, is was estimated at 50%,

1-3 year – 38,09% and more than 3 year – 11,90% of patients included in study

group . The diagnosis of FS is clinical, and is important to exclude intracranial

infections, in particular after a complex FS. Management consists of symptom

control and treating the cause of the fever.

References:

1. Behrman R.E., Kliegman R.M. (eds). Nelson textbook of pediatrics, 21st edition Philadelphia:

WB Saunders; 2019, cap.611.1 p.12071;

2. Daniela Laino, Elisabetta Mencaroni, and Susana Esposito, Management of Pediatric. Febrile

Seizures. Int J Environ Res Public Health. 2018; 15(10):2232.


246

3. Departament of Health Australia Emergency Departament Factsheets: Febrile Convulsion in

Children. [(accessed on 11 October 2018)]; 2010 Available online:

https://search.proquest.com/openview/3e1d51ff3d832faf730300c4baf03f56/1?pq-

origsite=gsholar&cbl=2042236.

4. Guideline for the Neurodiagnostic Evaluation of the Child With a Simple Febrile Seizure

Subcommittee on Febrile Seizures. Pediatrics, 2011, 127.2: 389-394;

5. S. Hadjiu, M. Sprincean, L. Feghiu, N. Lupușor, C. Grîu, L. Cuzneț, C. Călcîi, N. Revenco,

Convulsions in the child: the clinical protocol, Romanian Journal of Child and Adolescent

Neurology and Psychiatry, 2019, vol.25, nr.4, p.25-35;


247

Єскін Олександр Ростиславович

Кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології № 1


Авдєєнко Олександра Ігорівна

студентка 4 курсу


ВПЛИВ КАРАНТИНУ НА МІГРЕНЬ ТА ГОЛОВНИЙ

БІЛЬ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇЇ COVID-19

Актуальність. COVID-19 була оголошена Всесвітньою організацією

охорони здоров'я глобальною пандемією 11 березня 2020 року [1]. Більшість

країн в даний час реєструють безліч випадків хвороби. Тому уряди країн

Європи в першу чергу запровадили суворі соціальні порядки дистанціювання.

Стратегії соціального дистанціювання і пом'якшення наслідків націлені на

затримку основного потоку пацієнтів і скорочення потреби в госпіталізації

при збереженні найбільш вразливих суб'єктів [2,3]. 2014 року спалах

лихоманки Ебола в Африці довів, що карантин пов'язаний з декількома

негативними психологічними ефектами, такими як посттравматичні стресові

симптоми, сплутаність свідомості, злість, потенційне збільшення

суїцидального ризику [4]. Зміни в соціальній поведінці і трудової діяльності,

відсутність системи громадської охорони здоров'я для рутинного медичного

обслуговування і широко поширений страх перед інфекцією можуть привести

до важких психосоціальних наслідків.

Мета. У цьому дослідженні ми прагнули вивчити, чи вплинув

карантинний період на частоту і тяжкість головної болі та мігрені і днів з

гострим прийомом ліків та оцінити можливі відмінності в результатах мігрені

з урахуванням змін в образі життя, емоціях, інфекції COVID -19.

Матеріали та методи. Дослідження проводилося за допомогою

структурованого анкетування на вибірці пацієнтів зі скаргами на головний

біль. 43 добровольцям віком старше 18 років було запропоновано заповнити


248

щоденник головного болю, повідомивши про початок і інтенсивність

головного болю (від 1-легкої до 12 - сильного головного болю) і приймання

симптоматичних препаратів. Змінні включали частоту болю, виражену як

кількість днів болю на місяць, розраховане впродовж 3 місяців, що передують

карантину і під час карантину. Пацієнтів просили повідомляти про

інтенсивність головного болю і застосування симптоматичних препаратів в

передкарантинним і карантинний часи, згідно їх щоденників головного болю.

Питання включали наступне: кількість днів перебування вдома, поточні умови

роботи, рівень контактів з ризиком, індивідуальна інфекція, власні відчуття

про те, як COVID-19 впливає на мігрень, як можливий фактор ризику для

COVID-19, страх заразитися, можливі зміни в повсякденній поведінці (звички

прийому їжі, споживання алкоголю і якість сну) в результаті заходів

соціального дистанціювання, основні відчуття щодо пандемічної

надзвичайної ситуації (гнів, страх, відраза, тривога, смуток, щастя) за шкалою

від 0 (відсутність емоцій) до 10 (максимальна емоція).), і суб'єктивна оцінка

зміни настрою (погіршення, відсутність змін, поліпшення).

Результати дослідження. До карантину 24 пацієнти повідомляли про

епізодичні мігрені, в той час як інші страждали хронічними мігренями. Часті

напади головного болю і споживання анальгетиків було вище у пацієнтів з

хронічною мігренню, ніж з епізодичними болями. Вживання алкоголю,

куріння, прийом їжі, суб'єктивне сприйняття якості сну та умови праці не

впливали на частоту і інтенсивність приймання симптоматичних препаратів.

Поліпшення частоти головного болю корелювало з кількістю днів

перебування вдома. У загальній вибірці шість пацієнтів повідомили про

зараження SARS-CoV-2, два пацієнти були безсимптомними носіями, один

видужав, а троє перебували на лікуванні з приводу легких симптомів, які не

вимагали госпіталізації. Ці пацієнти не повідомляли про суттєві зміни в їх

мігрені після інфекції. Ми виявили загальне зниження частоти головного болю

(8 ± 11 дня з головним болем проти 6 ± 9) і інтенсивності (5 ± 6,5 проти 6,5 ±

8) під час карантину в порівнянні з передкарантинним. Спостерігалася

кореляція між поліпшенням стану і кількістю днів перебування вдома.


249

Висновки. Пацієнти з мігренню показали помірне поліпшення

особливостей мігрені, ймовірно, пов'язане зі стійкою поведінкою по

відношенню до пандемічного дистресу. Страх захворіти потенційно може

погіршити мігрень. Спонтанне обмеження тяжкості перебігу мігрені під час

карантину може сприяти спостереженню за пацієнтами за допомогою

щоденників і частих віддалених контактів.

Список літератури:

1. Kaur N, Gupta I, Singh H, Karia R, Ashraf A, Habib A и др. Эпидемиологические и

клинические характеристики 6635 пациентов с COVID-19. SN Compr Clin Med. (2020)

2:1048-52.

2. Майр В, Добреску А, Чепмен А, Персад Е, Клерінгс I і ін. Карантин сам по собі або в

поєднанні з іншими заходами громадського здоров'я з боротьбою з COVID-19:

швидкий огляд. Cochrane Database Syst Rev. (2020)

3. Пароди С. М., Лю В. Х. Від стримування до пом'якшення наслідків COVID-19 в США.

Джамі. (2020) 323: 1441-2

4. Брукс СК, Вебстер РК, Сміт ЛЕ, Вудленд Л, Вессель С, Грінберг Н і ін. Психологічний

вплив карантину і способи його зниження: швидкий огляд фактичних даних. Ланцет.

(2020)


250

Коструб Олександр Олексійович

Доктор медичних наук, завідувач відділом спортивної та балетної травми

ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», Україна

Котюк Віктор Володимирович

Кандидат медичних наук, старший науковий співробітник відділу

спортивної та балетної травми

ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» , Україна

Блонський Роман Іванович

Доктор медичних наук, провідний науковий співробітник відділу



Засаднюк Іван Андрійович

Кандидат медичних наук, науковий співробітник відділу спортивної та балетної травми


Смірнов Дмитро Олексійович

Кандидат медичних наук, лікар ортопед-травматолог відділу



ВПЛИВ КРІОКОНСЕРВОВАНИХ АУТОЛОГІЧНИХ

МЕЗЕНХІМАЛЬНИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН

НА ДЕГЕНЕРАТИВНЕ УШКОДЖЕННЯ СУХОЖИЛКІВ

ЩУРІВ ПРИ ЇХ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОМУ ВВЕДЕННІ

(ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Анотація. Дегенеративні ураження сухожилків зустрічаються найчастіше, проте

методи їх лікування розроблені мало. В даному дослідженні на щурах ми показали, шо

генералізоване введення кріоконсервованих мезенхімальних стовбурових клтин здатне

впливати на інтенсивність процесів регенеративного відновлення дегенеративно-


251

дистрофічно уражених сухожилків та на відновлення показника їх міцності, що є одним з

об'єктивних критеріїв ефективності клітинної терапії для лікування тендинопатій

Ключові слова: стовбурові клітини, сухожилки, тендинопатія.

Актуальність. Майже 67 % ушкоджень сухожилків пов’язані з

перевантаженням, 24,5 % – з гострою травмою і 8,5 % випадків – з іншими

чинниками. Тому саме синдром хронічного перевантаження сухожилків

(тендинопатія) – є причиною найбільш частого розвитку дегенеративного їх

ушкодження. Синдром хронічного перевантаження сухожилків (СХПС)

особливо часто трапляється у спортсменів. Частота і локалізація цього

синдрому безпосередньо залежить від виду фізичної діяльності [1].

Жоден із традиційних методів лікування не тільки не гарантує

позитивного результату на пізніх стадіях та на стадії дегенерації при

тендинопатіях, але й може посилити дегенеративно-дистрофічні зміни

(наприклад, місцеві ін’єкції стероїдних протизапальних препаратів). Це

зумовлено втратою дегенеративно-зміненими тканинами сухожилків своїх

біофізичних, біохімічних та біологічних властивостей (міцності, пружності,

еластичності, рН, швидкості біохімічних процесів, мітотичної активності

тощо). Порушення мікроциркуляції та іннервації призводять до значного

зменшення регенеративної та репаративної функції тканини сухожилків

внаслідок неможливості міграції в зону ушкодження стовбурових клітин,

клітин крові та факторів росту [2]. У зв’язку з цим, нині одним із

перспективних шляхів у вирішенні проблеми лікування хворих з СХПС є

залучення до медичної практики досягнень молекулярної та клітинної біології,

зокрема використання збагаченої тромбоцитами плазми, аутологічних

мультипотентних стовбурових клітин (АМСК), аутологічних фібробластів

тощо. На сьогодні в терапії дегенеративно пошкоджених Ахіллових

сухожилків найчастіше використовують аутологічну плазму, збагачену

тромбоцитами, культивовані АМСК кісткового мозку і жирової тканини,

аутологічні фібробласти дерми, а також культури клітин кордової крові і

тканин фетоплацентарного комплексу. Найпростішим і недорогим методом


252

терапії Ахіллових сухожилків є застосування аутологічної плазми, збагаченої

тромбоцитами. Однак, цей метод призводить до нетривалого ефекту

відновлення пошкоджених Ахіллових сухожилків, а найкращі результати

спостерігають у реципієнтів молодого віку [3, 4].

Локальним введенням може досягти більшої концентрації АМСК в

ураженому сухожилку. Втім при множинних тендинопатіях локальне

введення в численні ділянки має ряд недоліків. Пошук можливих рішень

привів нас до необхідності аналізу впливу на дегенеративно змінені

сухожилки генералізованого введення АМСК.

Матеріали та методи. Дослідження виконано на 30 статевозрілих щурах

згідно принципів Європейської конвенції поводження з тваринами [5]. У

роботі використовували АМСК, які отримували з резеційованого фрагмента

клубової кістки щурів. Клітини виділяли шляхом вимивання клітин за

допомогою розчину Хенксу (РАА, Австрія) з подальшим пропусканням крізь

голки з діаметром, що поступово зменшувався. Наступний етап включав

центрифугування при 1500 об./хв. протягом 5 хв. Отриману суспензію клітин

ресуспендували в живильному середовищі і висівали на культуральні

флакони. Під час культивування густина посіву клітин становила 103 клітин

на см2 культурального флакону площею 25 см2 (РАА, Австрія). Живильне

середовище культивування містило: середовище IMDM (PAA, Австрія), 10 %

ембріональної сироватки (ЕС) великої рогатої худоби (HyClone, США),

гентаміцин (150 мкг/мл.) (Фармак, Україна) й амфотеріцин Б (10 мкг/мл)

(РАА, Австрія). Живильне середовище змінювали кожні три доби. У роботі

були використані стандартні умови культивування при 37°С в атмосфері 5 %

СО2 з використанням інкубатора (Sanyo, Японія) [6]. Після досягнення

моношару культури клітин пасивували.

Кріоконсервування здійснювали під захистом 10 % ДМСО (ПанЕко, Росія)

з додаванням 20 % ЕС (РАА, Австрія) на середовищі IMDM (РАА, Австрія).

Отриману суспензію вміщували по 1 мл у кріопробірки Nunc. Швидкість

охолодження становила 1°С/хв до - 80°С з наступним зануренням у рідкий азот.

Відігрів здійснювали на водяній бані при 40°С до появи рідкої фази. Видалення


253

кріопротектора проводили шляхом повільного додавання 1:9 розчину Хенкса

(РАА, Австрія) з наступним центрифугуванням при 1500 об./хв протягом 5 хв.

Життєздатність АМСК оцінювали за виключенням суправітального барвника

трипанового синього (Sigma-Aldrich, США) – експрес-тесту на цілісність

мембрани клітин після кріоконсервування. На сьому добу культивування

кріоконсервованих АМСК (КрАМСК) проводили оцінювання морфологічних

характеристик і здатності до синтезу колагену І типу. Морфологічні

характеристики КрАМСК за умов культивування проводили на інвертованому

мікроскопі LOMO. Клітинні препарати фіксували 4% розчином

параформальдегіду з наступним фарбуванням азур-еозином за Романовським-

Гімза протягом 10 хв при кімнатній температурі [7, 8, 9].

Моделювання дегенеративно-дисторофічних ушкоджень Ахіллових

сухожилків проводили шляхом ін’єкційного триразового введення 0,03 мл

розчину Дипроспана кожну сьому добу [10]. На 28 добу тваринам вводили:

контрольна група (n = 15) – фізіологічний розчин у кількості 0,025 мл;

дослідна група (n = 15) – генералізоване введення КрАМСК в дозі 0,5∙106

клітин. Генералізоване введення проводили шляхом ін’єкції КрАМСК у

хвостову вену дослідних тварин. Після проведення терапії по 5 тварин

контрольної та дослідної групи 1 виводили з експерименту на 7, 21 та 45 добу.

Для гістологічного, імунофлюоресцентного та біомеханічного дослідження

витинали Ахіллові сухожилки разом із місцем кріплення до бугра п’яткової

кістки.

Отримані зразки Ахіллових сухожилків для гістологічного дослідження

фіксували в 10 % розчині формаліну та після зневоднення й обезжирювання в

ацетонах та спиртах наростаючої міцності заливали в целоїдин. Отримували

гістологічні зрізи в сагітальній площині, які забарвлювали гематоксиліном та

еозином. Густину клітинних елементів на гістологічних препаратах Ахіллових

сухожилків визначали як середнє арифметичне підрахунків кількості ядер на

одиниці площі зрізу сухожиль (0,1 мм2) з подальшим перерахунком на 1 мм2.

Оцінювання вмісту колагену І типу проводили на кріостатних зрізах

Ахіллових сухожилків завтовшки 7 мкм. Забарвлення на колаген І типу


254

проводили з використанням моноклональних антитіл до колагену І типу

(1:2000, COL-1, Sigma-Aldrich, США) та CFТМ488A (Sigma-Aldrich, США)

згідно з інструкцією фірми виробника. Люмінесцентну мікроскопію

препаратів зразків Ахіллових сухожиль проводили за допомогою

флуоресцентного мікроскопа (МИКМЕД-2, Росія). За наявності

аутолюмінесценції проводили гасіння 0,3 М розчином гліцину (РАА, Австрія)

протягом 20 хв з наступним повторним мікроскопіюванням препаратів.

Відносну площу ділянок фарбування до колагену І типу; вимірювали за

допомогою програми Axiovision Real.4.7 та визначали її відсоток як

співвідношення площі світіння до загальної площі зрізу АС, яку приймали за

100 %. Результати фіксували фотографуванням.

Руйнуюче навантаження при натязі − F (МПа), визначали за формулою:

F=N/S, де N− прикладене навантаження до виникнення розриву сухожилка; S

– площа січення сухожилка (S = π·a·b, де π = 3,14; а – висота; b – ширина).

Результати експериментального дослідження.

Було проведено оцінювання цілісності мембрани АМСК після

кріоконсервування. Життєздатність АМСК кісткового мозку після

кріоконсервування-відігріву становила 78,5±6,2 %, що в 1,2 рази нижче ніж у

нативних культурах (95,2±3,5 %). Морфологічні характеристики досліджених

клітин та їхня здатність до синтезу колагену І типу представлені на рисунку 1.

Кріоконсервовані АМСК (КрАМСК) кісткового мозку характеризувалися

наявністю веретеноподібних і вітрилоподібних клітин з високим рівнем

синтезу колагену І типу (89,6±2,7 % позитивно забарвлених клітин).

Аналіз даних гістологічного та імунофлуоресцентного досліджень

Ахіллових сухожилків тварин контрольної групи на сьому добу терапії

показав погіршення тинкторіальних якостей сухожильної тканини, що

проявлялося у послабленні фарбування сухожильних волокон і тендиноцитів,

відмічали дезорганізацію, хвилястість та погіршення тинкторіальних якостей

сухожильних волокон з візуалізацією невеликих за розміром та щільністю

ділянок колагену І типу.


255

а б

Рис. 1. Мікрофотографії КрАМСК кісткового мозку на сьому добу

культивування. Світлова мікроскопія (а), забарвлення азуром-II

і еозином. Люмінесцентна мікроскопія (б), імунологічне забарвлення

КрАМСК на колаген І типу (зелене світіння), ядра забарвлені DАРІ

(блакитне світіння)

У дослідній групі із генералізованим застосуванням КрАМСК кісткового

мозку на сьому добу явища хвилястості і дезорганізації у ділянках

дегенеративно-дистрофічного процесу зберігались, спостерігались осередки

накопичення клітинних елементів у паратеноні та частково у зоні

дегенеративно-дистрофічного процесу, люмінесценція волокон до колагену І

типу була не інтенсивною і охоплювала обмежені ділянки препарату. Усі

вищеперераховані зміни характерні для інтенсифікації процесів

диференціювання клітинних елементів та їх проліферативної активності в

осередку патологічного процесу.

На 21 добу дослідження у тварин контрольної групи спостерігали

наростання патологічних змін у вигляді явищ дезорганізації сухожильних

волокон та їх нерівномірному забарвленні (рис. 2, а). Ділянки світіння

колагену були не інтенсивними та мали дезорганізоване розташування (рис. 2,

б). Це свідчить про прогресування дегенеративно-дистрофічних змін

порівняно з попереднім строком спостереження. Іншу гістологічну картину

спостерігали у тварин з генералізованим введенням КрАМСК кісткового

мозку – накопичення клітинних елементів у деяких ділянках зони ушкодження


256

та зменшення хвилястості та дезорганізації сухожильних волокон, які мали

нерівномірне, слабо інтенсивне забарвлення до колагену І типу в центрі

препаратів (рис. 2, в, г).

За 45 діб в Ахіллових сухожилках тварин контрольної групи спостерігали

вираженіші порушення тинкторіальних властивостей і дезорганізації

сухожильних волокон, кількість волокон з ділянками колагену І типу була

зменшена порівняно з попередніми строками спостереження (рис. 3, а, б).

а б

в г

Рис. 2. Мікрофотографії ділянок Ахіллових сухожиків щурів

контрольної (а, б) та дослідної групи (в, г); 21 доба спостереження.

Забарвлення гематоксиліном та еозином, 200 (а, в). Люмінесцентна

мікроскопія, імунологічне забарвлення кріостатних зрізів сухожилків на

колаген І типу, 150 (б, г)

У сухожилках тварин дослідної групи на 45 добу, відбувались

покращення чіткості контурів сухожильних волокон, зменшення хвилястості,

клітинні елементи у деяких ділянках зони відновлення дегенеративно-


257

дистрофічного ураження, збільшення кількості ділянок колагену І типу й

інтенсивності його світіння (рис. 3, в, г). Описані зміни свідчили про перебіг

повільних відновлювальних процесів у зоні дегенеративно-дистрофічного

ураження сухожилка.

а б

в г

Рис. 3. Мікрофотографії ділянок Ахіллових сухожилків щурів

контрольної (а, б) і дослідної групи (в, г); 45 доба спостереження,

забарвлення гематоксиліном та еозином, 200 (а, в). Люмінесцентна

мікроскопія, імунологічне забарвлення кріостатних зрізів сухожилків

на колаген І типу, 150 (б, г)

Колагенові фібрили з колагеном I типу є головною складовою щільної

сполучної тканини сухожилля. У зразках Ахіллових сухожилків контрольної

групи тварин наявність ділянок світіння колагену І типу була незначною та

мала тенденцію до зменшення (в 1,1 рази на 21 добу, 1,2 рази на 45 добу

порівняно з попереднім терміном). Іншу картину відновлення площі ділянок

колагену І типу спостерігали в Ахіллових сухожилках тварин з терапією


258

КрАМСК кісткового мозку. На 7 добу у тварин дослідної групи не визначали

вірогідної різниці у порівнянні з контролем, на 21 добу спостерігали

збільшення відносної площі колагену І типу стосовно контролю в 1,2 рази.

Тенденція до відновлення колагену І типу зберігалась у тварин з терапією і на

45 добу досліду – цей показник був вище в 1,5 рази ніж у групі контролю.

Наступним етапом роботи було проведення морфометричного

дослідження гістологічних зрізів Ахіллових сухожилків тварин з

тендинопатією і терапією КрАМСК кісткового мозку. При мікроскопічному

дослідженні сухожилків тварин контрольної групи на 7, 21 та 45 добу після

введення фізіологічного розчину спостерігали низьку густину клітинних

елементів. У тварин дослідної групи за 7 діб після введення КрАМСК

кісткового мозку відмічали збільшення кількості клітинних елементів у зоні

дегенеративно-дистрофічного процесу та посилення інтенсивності їх

фарбування порівняно з контролем. На 21 добу в сухожилках тварин з

терапією виявляли прогресуюче збільшення кількості та інтенсивності

фарбування клітинних елементів, міжклітинної речовини та сухожильних

волокон. Щільність клітинних елементів в Ахіллових сухожилках цих тварин

була вищою у 2,1 рази (21 доба) та в 2,5 рази (45 доба), що свідчило про високу

проліферативну активність клітин в осередку патологічного вогнища.

Для об’єктивізації виявлених якісних змін додатково було проведено

дослідження міцності сухожилків. Останнє проводили способом визначення

руйнуючого навантаження при натягу в динаміці. Так, у тварин контрольної

групи показник міцності Ахіллових сухожилків мав тенденцію до зниження

на всіх термінах спостереження. Міцність сухожилків за умов терапії

КрАМСК кісткового мозку на всіх досліджених термінах достовірно

перевищувала відповідні показники в контрольній групі. Генералізоване

введення КрАМСК призводило до збільшення міцності на 7 добу в 1,3 рази,

на 21 добу в 1,7 рази, на 45 добу в 1,9 рази порівняно з контролем. Отримані

дані біомеханічного дослідження відповідали наведеним вище результатам,

які були отримані за допомогою гістологічного, морфометричного та

імунофлуоресцентного методів.


259

Висновки. Генералізоване введення КрАМСК кісткового мозку сприяє

регенерації в Ахіллових сухожилках, здатне впливати на інтенсивність

процесів регенеративного відновлення дегенеративно-дистрофічно уражених

сухожилків

Втім зміни, які відбувалися в тканині Ахіллових сухожилків охоплювали

обмежені ділянки дегенеративно-дистрофічного процесу, що, ймовірно,

пов’язано як з відносно слабким кровопостачанням в сухожилках, так і з

часом, потрібним для міграції клітин у зону ураження. Генералізоване

введення КрАМСК кісткового мозку призводить також і до поступового

відновлення показника міцності дегенеративно-дистрофічно змінених

Ахіллових сухожилків, що є одним з об'єктивних критеріїв ефективності

клітинної терапії для лікування тендинопатій.


1. Страфун СС, Батура ВА. Диагностика и лечение эпикондилопатий плечевой кости. К.:

Стилос, 2009. С. 7 – 21.

2. Maffuli N, Renstrom P. Tendom injuries. London:Springer; 2005. 321 p.

3. Jo CH, Kim JE, Yoon KS, et al. Does platelet-rich plasma accelerate recovery after rotator

cuff repair? A prospective cohort study. Am J Sports Med. 2011; 39(10):2082-90.

4. Muttini A, Salini V, Valbonetti L, Abate M. Stem cell therapy of tendinopathies: suggestions

from veterinary medicine. Muscles, Ligaments and Tendons J. 2012;2(3):187-192.

5. European convention for the protection of vertebrate animals used for experimental and other

scientific purpose: Council of Europe (18.03.1986). – Strasburg, 1986.– 52p.

6. Адамс Р. Методы культуры клеток для биохимиков. М:Мир. 1983.264 с.

7. Volkova NA, Goltsev AN. Сryopreservation effect on proliferation and differentiation

potential of cultured chorion cells. CryoLetters.2015;36(1):25-29.

8. Karp JM, Leng GS. Mesenchymal stem cell homing: the devil is in the details. Stem Cell.

2009;4:206-16.

9. Bhakta S, Hong P, Koc O. The surface adhesion molecule CXCR4 stimulates mesenchymal

stem cell migration to stromal cell-derived factor-1 in vitro but does not decrease apoptosis

under serum deprivation. Cardiovasc Revasc Med.2006;7(1):19-24.

10. Коструб ОО, Бруско АТ, Блонський РІ, та ін. Модель дегенеративно-дистрофічного

ураження сухожилля (експериментальне дослідження). Вісн oртопед, травматол та

протезув. 2009;3:26–28.


260

Коструб Олександр Олексійович

Доктор медичних наук, завідувач відділом спортивної та балетної травми


Котюк Віктор Володимирович

Кандидат медичних наук, старший науковий співробітник відділу



Подік Володимир Анатолійович

Лікар ортопед-травматолог відділу спортивної та балетної травми


Смірнов Дмитро Олексійович

Кандидат медичних наук, лікар ортопед-травматолог відділу



Вадзюк Назар Степанович

Кандидат медичних наук, старший науковий

співробітник відділу спортивної та балетної травми


ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА ТА КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

СПОРТСМЕНІВ ІЗ РОЗРИВОМ ПЕРЕДНЬОЇ ХРЕСТОПОДІБНОЇ

ЗВ’ЯЗКИ, ТА ДИНАМІКА ВІДНОВЛЕННЯ ЇХ

ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СПРОМОЖНОСТІ

Анотація. У спортсменів навіть часткові незначні розриви передньої хрестоподібної

зв’язки (ПХЗ) нерідко призводять до зниження функціональних можливостей та

спортивних результатів. Дослідження засноване на аналізі 34 пацієнтів (35 колінних

суглобів) спортсменів із ушкодженням ПХЗ. Виявлено, що ушкодження ПХЗ трапляється

переважно у другій половині тренувань (змагань), що вказує на більшу роль в ушкодженні

ПХЗ втоми та втрати контролю за технікою, ніж недостатньої розминки перед


261

тренуванням. Перше місце серед в структурі ушкоджень ПХЗ займає футбол. Розподіл

причин ушкодження ПХЗ за видами спорту частково співпадає з популярністю видів

спорту в Україні. На пластику ПХЗ звертаються достатньо активні та функціонально

спроможні пацієнти із досить високими функціональними вимогами. Багато пацієнтів

можуть до операції навіть займатись спортом на певному рівні, але вони відчувають при

цьому біль або нестабільність різного ступеню. Хірургічне лікування ушкоджень ПХЗ

значно більше впливає на функціональну здатність пацієнта ніж на зміну рівня його

спортивної діяльності, адже вмотивовані спортсмени тренуються і з ушкодженою ПХЗ,

хоча і з гіршими результатами та суб’єктивним дискомфортом. Тести Lachman та Lelli

дають більше хай і суб’єктивної інформації про ступінь ушкодження ПХЗ, наявність

збережених волокон, ніж інші тести.

Ключові слова: передня хрестоподібна зв’язка, ПХЗ, розрив, клінічні тести, епідеміологія.

Актуальність. “Золотим стандартом” діагностики розриву ПХЗ є

артроскопія [1, 2]. Утім, це інвазивна та досить економічно затратна

процедура. Клінічне ж обстеження пацієнта із гострим ушкодженням

передньої хрестоподібної зв’язки (ПХЗ) або із частковим її розривом навіть у

віддалені терміни після травми часто лишає сумніви у діагнозі. Існують

численні клінічні тести, втім на практиці ортопедами – травматологами в

більшості випадків використовуються лише кілька з них. МРТ-дослідження

само по собі, на жаль, на даний час, також не завжди може поставити

вирішальну крапку у діагностиці ушкодження ПХЗ, тому клінічне

дослідження все так же продовжує використовуватись наряду із МРТ, а отже

також вимагає удосконалення.

У спортсменів високого класу, особливо тих, що займаються видами

спорту з різкою зміною напрямку руху та ротаційними рухами, навіть часткові

незначні розриви ПХЗ нерідко призводять до зниження функціональних

можливостей та спортивних результатів. Втім в літературі недостатньо

інформації про часові обставини травмування ПХЗ, про рівень спортсменів,

що звертаються для її хірургічного лікування та на динаміку рівня активності

цих пацієнтів після хірургічного лікування.

Мета дослідження. Оцінити обставини травмування, вихідний рівень

активності пацієнтів при звертанні для хірургічного лікування, чутливість та


262

специфічність симптомів ушкодження ПХЗ, а також отримати вихідні дані для

подальшого аналізу результатів лікування через 3, 6 та 12 місяців, оцінити

вплив пластики ПХЗ на рівень активності спортсменів у різні терміни після

операції.

Матеріали та методи. Клінічне дослідження проводилось 34 пацієнтам

(35 колінних суглобів) із ушкодженням ПХЗ, які займаються спортом на

любительському рівні та професійно та отримали травму під час занять

спортом. Середній вік пацієнтів склав (32±7,86) роки. Серед хворих, що

проходили лікування, було 8 жінок та 26 чоловіків. Усім дослідженим

пацієнтам проводилось хірургічне лікування – артроскопічна пластика ПХЗ, а

передопераційно проводилось МРТ дослідження. Діагноз остаточно

верифікувався інтраопераційно, артроскопічно.

Усім пацієнтам проводили збір анамнезу щодо обставин травми –

визначався вид активності чи спорту, що призвів до розриву ПХЗ. У разі

спортивних травм виявляли час їх настання – на початку тренування, що

можна було б пояснити у тому числі недостатньою розминкою, чи в кінці

тренування, що можна було б пояснити фізичною втомою м’язів, виснаженням

нервової системи, порушеннями нервово-м’язової передачі імпульсу,

зниженням контролю за технікою та якістю виконання вправ чи іншої

спортивної активності, порушенням пропріорецепції тощо. На підставі

отриманих результатів планувалось зробити припущення про потенційні

фактори ризику ушкодження ПХЗ, пов’язані із тренувальним процесом чи

змаганнями, для того щоб розробити чи вдосконалити заходи профілактики її

ушкоджень. Також з метою підтвердження чи спростування припущення, що

ушкодження ПХЗ може траплятись частіше при максимально інтенсивних

навантаженнях, коли втрачається чи погіршується контроль за технікою або

розвивається виснаження м’язової та/або нервової системи, або нервово-

м’язової передачі імпульсу, оцінювалась частота ушкоджень ПХЗ під час

тренувань чи змагань. Припускалось, що під час змагань спортсмени

працюють на межі фізіологічних можливостей, що створює більш сприятливі

для травмування ПХЗ умови.


263

Вихідний рівень функціональної активності оцінювався за допомогою

шкал Tegner та Lysholm [3, 4]. Для оцінки стабільності колінного суглоба

застосовували тести Lachman (традиційно вважається золотим стандартом

клінічної діагностики ушкодження ПХЗ), Lelli (симптом важеля

запропонований Lelli у 2016 році [5], який останні роки набирає популярності

у світі), тести передньої висувної шухляди (традиційний тест, який вважається

менш інформативним, втім все ще використовується більшістю ортопедів-

травматологів, оскільки є легким для виконання, а також дозволяє певною

мірою оцінити передньомедіальну та передньолатеральну нестабільність) та

Pivot-shift тест. Біль оцінювався за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ) у

спокої, при рухах та при навантаженні.

Систематизацію та статистичний аналіз здійснювали у програмі Statistica

7 та Microsoft Office Excel 2007. Протокол дослідження затверджено

локальним комітетом з біоетики ДУ "Інститут травматології та ортопедії

НАМН України" (протокол № -5 від 12 грудня 2019р.).

Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що у

більшості спортсменів із ушкодженням ПХЗ травма трапилась під час

тренування (24 з 28 випадків, 85, 71 %). Лише у 14, 29 % під час спортивних

змагань. Цей результат був очікуваним, оскільки тренування відбуваються

набагато частіше ніж змагання, втім ми припускали все ж таки більшу частоту

травм під час змагань, оскільки саме на змаганнях спортсмени частіше

працюють на грані своїх можливостей та виконують більш ризиковані рухи,

що є фактором ризику для отримання травми.

Також нами було встановлено, що ушкодження ПХЗ траплялось

переважно у другій половині тренувань (змагань) (82,14 % від спортивних

травм). Як можливі фактори ризику розриву ПХЗ ми розглядали як

недостатню розминку перед тренуванням, так і м’язову втому, вичерпання

медіаторів у нервово-м’язових синапсах та втрату контролю за технікою

наприкінці тренування (змагання). Тому отриманий результат вказує на

більшу роль в ушкодженні ПХЗ втоми та втрати контролю за технікою, ніж

значення недостатньої розминки перед тренуванням. На це треба звертати


264

увагу як спортсменів (особливо із факторами ризику щодо ушкодження ПХЗ),

так і тренерів. Розуміння цього факту може попередити частину розривів ПХЗ.

Найчастіше ушкодження ПХЗ траплялось під час занять футболом – у

34,29 %, що цілком очікувано, враховуючи особливості цього виду спорту та

його популярність в Україні. На другому місці опинились гірські лижі – 14,29

%. Третє місце з видів спорту посів волейбол. Розподіл причин ушкодження

ПХЗ за видами спорту частково співпав з популярністю видів спорту в Україні

за результатами Олімпійських ігор – футбол, бокс, волейбол, інші види спорту

[6]. Але місце боксу серед ризикованих в плані ушкодження ПХЗ видів спорту

зайняли гірські лижі. Втім популярність виду спорту може вимірюватись не

лише результатами Олімпійських ігор, але й кількістю любителів, тривалістю

заняття в роках, частотою тренувань на рік. Є також популярність видів спорту

по частоті відвідувань чи переглядів змагань уболівальниками. Але нас

цікавить популярність саме за частотою заняття серед населення. Так,

наприклад, серед студентів найбільш популярними є волейбол, футбол,

баскетбол [7].

Рівень активності перед лікуванням за шкалами Tegner та Lysholm мав

орієнтовне значення для порівняння в подальшому із рівнем активності в різні

стандартизовані терміни (3, 6 та 12 місяців) після хірургічного лікування. Сам по

собі передопераційний рівень активності – відносний показник, оскільки

пацієнти звертались за допомогою у різні терміни після травми, тому не можна

порівнювати рівень активності в гострому періоді та при хронічній

передньомедіальній нестабільності. Втім і в цьому випадку отримані дані дають

інформацію про середній рівень активності спортсменів на момент звертання для

хірургічного втручання. Ми бачимо, що в середньому це не зовсім

функціонально неспроможні люди в середньому 3,57 балів за шкалою Tegner (від

0 до 9) та (51,22±24,82) балів за шкалою Lysholm. Ббагато пацієнтів можуть до

операції навіть займатись спортом на певному рівні, але вони відчувають при

цьому біль або нестабільність різного ступеню. Це вказує на те, що за пластикою

ПХЗ звертаються пацієнти із досить високими функціональними вимогами, адже

виконання звичної діяльності у них в середньому порушене незначно.


265

Рівень активності за шкалами Tegner та Lysholm через 3 місяці після

пластики ПХЗ зріс у середньому до 4,00 балів (на 0,43) та (73,67±9,02) балів

відповідно, через 6 місяців – до 4,33 балів (додатково на 0,33 бали) та

(80,78±11,69), через 12 місяців – до 4,67 балів (ще на 0,33 бали) та (94,00±1,73).

По отриманим даних простежується позитивний вплив пластики ПХЗ на

функціональну здатність спортсменів. Через 3 місяці після операції значного

покращення ми ще не спостерігаємо, в тому числі і через накладені лікарем

обмеження, але чим далі після операції, тим кращі результати функціональної

спроможності ми отримуємо. Рівень активності за шкалою Tegner – важливий

показник, втім він не в змозі відобразити усієї динаміки. Адже частина пацієнтів,

оперованих з приводу хронічної передньомедіальної нестабільності, займалась

спортом на високому рівні і до операції, втім через відчуття нестабільності

результати цих тренувань та змагань їх не влаштовували. Повернувшись на той

самий рівень активності після операції ці пацієнти були задоволені результатом,

хоча суттєвих змін саме у рівні активності могло і не відбутись.

У той же час аналіз результатів хірургічного лікування ушкоджень ПХЗ

чи її трансплантату показав набагато більше виражену динаміку по шкалі

Lysholm – особливо через 3 місяці після операції. Далі динаміка була менш

разючою, втім результати були все більш і більш однорідні, що пов’язано із

тим, що не дивлячись на досить різну за шкалою Tegner когорту пацієнтів до

операції через 3, 6 та особливо 12 місяців пацієнти досягали певного, відносно

однорідного та високого результату за шкалою Lysholm.

Це дозволяє зробити висновок про те, що хірургічне лікування

ушкоджень передньої хрестоподібної зв’язки значно більше впливає на

функціональну здатність пацієнта ніж на зміну рівня його спортивної

діяльності, адже вмотивовані спортсмени тренуються і з ушкодженою ПХЗ,

хоча і з гіршими результатами та суб’єктивним дискомфортом. Це приводить

нас до доцільності визначити вплив хірургічного лікування ушкоджень ПХЗ

або її трансплантату саме на рівень спортивних результатів та досягнень.

Ми оцінювали чутливість та специфічність симптомів Lachman, Lelli,

передньої висувної шухляди по відношенню до ушкодження ПХЗ.


266

Симптом передньої висувної шухляди сьогодні традиційно вважається

менш інформативним за симптоми Lachman та Lelli. Серед наших пацієнтів із

ушкодженням ПХЗ він виявився позитивним до операції у 66,67 % пацієнтів

(сумнівний у 26,67 %), у порівнянні із тестами Lachman (позитивний у 97,10 %,

сумнівний у 2,90 %) та Lelli (позитивний у 79,31 %, сумнівний у 17,24 %,

негативний у 3,45 %). Як можна пояснити такий факт? Справа у тому, що не

дивлячись на високу частоту позитивного тесту передньої висувної шухляди у

пацієнтів із ПХЗ, він дає менше інформації про ступінь ушкодження, часто

виявляється сумнівним або хибно позитивним у пацієнтів без розриву ПХЗ,

часто по ньому важко оцінити ступінь ушкодження ПХЗ. Натомість тести

Lachman та Lelli дають більше хай і суб’єктивної інформації про ступінь

ушкодження ПХЗ, наявність збережених волокон і т.і. Останні тести вимагають

більшого досвіду та вміння лікаря при їх проведенні та оцінці. Тест Lelli

останнім часом широко обговорюється в науковій літературі. Тому ми

вирішили сформувати і своє відношення до нього. Цей тест за нашими

спостереженнями виявився хоч і не таким чутливим та специфічним, як тест

Lachman, втім не набагато відстав від останнього. До того ж він в ряді випадків

давав вирішальну інформацію про ступінь ушкодження ПХЗ. Важко надати

перевагу одному з двох тестів, не дивлячись на начебто кращі показники тесту

Lachman. Кожен з тестів (Lachman та Lelli) доповнював один-одного, особливо

у вирішенні питання ступеню ушкодження ПХЗ. Тест Lelli виявився більш

інформативним при гострих ушкодженнях ПХЗ, оскільки пацієнт часто не міг

достатньо розслабити м’язи для якісного виконання тесту Lachman. Натомість

тест Lelli є більш небезпечним для проведення оцінки якості фіксації

трансплантату у ранньому післяопераційному періоді, оскільки він може

надмірно натягувати трансплантат. Цей тест був менш звичним для нас, тому

перший час виникали складності із якістю його проведення та інтерпретацією

результатів. Важливо знайти правильне положення для нижньої руки, яка

підкладається під гомілку. Це має вирішальне значення при проведенні тесту.

У той же час при цьому тесті менше значення має повноцінне розслаблення

м’язів пацієнтом, що є його перевагою. Тому тест Lelli виявився більш


267

інформативним у пацієнтів, що не можуть розслабити м’язи стегна під час

обстеження, у пацієнтів із надлишковою вагою, коли лікарю із невеликою

кистю важко адекватно захопити стегно та гомілку для якісного проведення

тесту Lachman, та у пацієнтів у гострому періоді. Ми припускаємо що більш

тривале користування тестом Lelli дозволить збільшити його інформативність.

А менший досвід у застосуванні цього тесту може також бути причиною дещо

гірших його показників.

Що стосується pivot-shift тесту, то його ми виявляли лише у 16,13 %

пацієнтів (сумнівний у 64,52 %), що не багато, втім у літературі описана його

чутливість як 32 %, а специфічність – 98 % [8]. Причин цьому може бути кілька.

Вважається, що повторно провести pivot-shift тест у пацієнта проблематично,

оскільки він є дуже неприємним, і пацієнт не дає його провести. До того ж

існують варіації проведення тесту, а результати суттєво відрізняються між

дослідниками [9, 10]. В ДУ ІТО НАМНУ пацієнти потрапляють у більшості

випадків вже після відвідування травмпункту, а часто і кількох травматологів,

тому існує ймовірність, що спроба в черговий раз провести pivot-shift тест

викликає напруження м’язів та неможливість його провести. Іншими можливими

причинами можуть бути вміння ортопедів щодо проведення саме цього тесту,

важкість ушкодження у пацієнтів, що звернулись до нас і т.і.

Атрофія та/або зниження сили чотириголового м’яза мали місце

переважно при підгострих та хронічних розривах ПХЗ, тому виявлялись перед

операцією лише у 32,26 % випадків, а у термін 6 місяців – у 66,67 % пацієнтів.

Такі дані отримані не дивлячись на рекомендації пацієнтам стосовно ЛФК у

перед- та післяопераційному періоді, та навіть у випадках відомо якісного

виконання ЛФК пацієнтами. Це може вказувати щонайменш на два моменти –

на неадекватність існуючої реабілітаційної програми або на те, що навіть за

адекватної реабілітації навіть через 6 місяців після операції значний відсоток

пацієнтів не може досягнути сили чотириголового м’яза так, як на здоровій

контрлатеральній кінцівці. Обмеження мобільності надколінка та розвиток

низького стояння надколінка мали місце у одиничних хворих. Таку низьку

частоту розвитку цих ускладнень ми пов’язуємо з адекватною реабілітацією. І


268

якщо зниження сили або незначна атрофія чотириголового м’яза у ранньому

післяопераційному періоді може мати місце і при адекватній реабілітації, то

решта симптомів вказують на її недоліки.

Біль у спокої, при рухах та навантаженні за ВАШ до операції становив у

середньому 0,47 балів у спокої, 1,43 бали при рухах та 3,33 бали перед

операцією. Через 6 місяців біль за ВАШ становив у середньому 0,25, 0,62 та 2

бали відповідно.

Висновки. Ушкодження ПХЗ трапляється переважно у другій половині

тренувань (змагань), що вказує на більшу роль в ушкодженні ПХЗ втоми та

втрати контролю за технікою, ніж недостатньої розминки перед тренуванням.

Перше місце серед в структурі ушкоджень ПХЗ займає футбол, друге – гірські

лижі, третє – волейбол. Розподіл причин ушкодження ПХЗ за видами спорту

частково співпав з популярністю видів спорту в Україні. На пластику ПХЗ

звертаються достатньо активні та функціонально спроможні пацієнти із

досить високими функціональними вимогами, адже виконання рутинної

діяльності у них в середньому порушене незначно. В середньому багато

пацієнтів можуть до операції навіть займатись спортом на певному рівні, але

вони відчувають при цьому біль або нестабільність різного ступеню.

Хірургічне лікування ушкоджень ПХЗ значно більше впливає на

функціональну здатність пацієнта ніж на зміну рівня його спортивної

діяльності, адже вмотивовані спортсмени тренуються і з ушкодженою ПХЗ,

хоча і з гіршими результатами та суб’єктивним дискомфортом. Тести Lachman

та Lelli дають більше хай і суб’єктивної інформації про ступінь ушкодження

ПХЗ, наявність збережених волокон, ніж інші тести. Хірургічне лікування

ушкоджень ПХЗ має позитивний вплив не лише на стабільність, але й на

больовий синдром за ВАШ з 6 місяців після операції.


1. CE Vaz, OP Camango, JP Santana [et al.]. Accuracy of magnetic resonance in identifying

traumatic intraarticular knee lesions. Clinics. 2005;60(6):445–450. DOI: 10.1590/S1807-

59322005000600003.


269

2. MA Siddiqui, I Ahmad, A Bin Sabir [et al.]. Clinical examination vs MRI: evaluation of

diagnostic accuracy in detecting ACL and meniscal injuries in comparison to arthroscopy.

Pol. Orthop. Traumatol. 2013;78:59–63. PubMed: 23416722.

3. Tegner Y, Lysholm J. Rating systems in the evaluation of knee ligament injuries. Clin Orthop

Relat Res. 1985;(198):43-49.

4. Hambly K. The use of the Tegner Activity Scale for articular cartilage repair of the knee: a

systematic review. Knee Surg Sports Traumatol Arthrosc. 2011 Apr;19(4):604-14. doi:

10.1007/s00167-010-1301-3.

5. Lelli A, Di Turi RP, Spenciner DB, Dòmini M. The "Lever Sign": a new clinical test for the

diagnosis of anterior cruciate ligament rupture. Knee Surg Sports Traumatol Arthrosc. 2016

Sep;24(9):2794-2797. doi: 10.1007/s00167-014-3490-7.

6. Сушко РО. Рейтингова оцінка популярності видів спорту в країнах із високим рівнем

розвитку баскетболу. Вісник Запорізького національного університету. 2015;

№ 2:78-85.

7. Сотник ОВ. Аналіз популярізації спортивних ігор у фізичному вихованні серед

студентської молоді. Науковий часопис Національного педагогічного університету

імені М. П. Драгоманова : [зб. наук. праць]. М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-

т ім. М. П. Драгоманова. Київ: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2016. Серія 15:

Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і

спорт),Вип.4(74):97-101.

8. Prins M. The Lachman test is the most sensitive and the pivot shift the most specific test for

the diagnosis of ACL rupture. Aust J Physiother. 2006;52(1):66. doi: 10.1016/s0004-

9514(06)70069-1.

9. Kopf S, Musahl V, Perka C, Kauert R, Hoburg A, Becker R. The influence of applied internal

and external rotation on the pivot shift phenomenon. Knee Surg Sports Traumatol Arthrosc.

2017;25(4):1106–1110. doi: 10.1007/s00167-017-4429-6.

10. Noyes FR, Grood ES, Cummings JF, Wroble RR. An analysis of the pivot shift phenomenon.

The knee motions and subluxations induced by different examiners. Am J Sports Med.

1991;19(2):148–155. doi: 10.1177/036354659101900210.

http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/23416722?dopt=Abstract


270

Кремсарь Ірина Миколаївна

Асистент кафедри соціальної медицини, громадського здоров’я,

медичного та фармацевтичного права

Запорізький державний медичний університет, Україна

РОЛЬ КЕРІВНИКА - МЕНЕДЖЕРА ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ

ЗДОРОВ’Я ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ В

НАДАННІ ЯКІСНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ

В рамках реформування охорони здоров'я нашої країни керівництво

медичних закладів, первинної ланки тощо, стикається з неминучою

проблемою – узгодити потреби та попит на медичні послуги з наявними

ресурсами.

Метою роботи стало проведення оцінки ефективності системи

менеджменту закладів охорони здоров’я на прикладі Запорізької області на

підставі ресурсно - потенційного підходу.

Матеріали та методи дослідження. Аналіз ефективності роботи

сімейних лікарів проведено на підставі результатів анонімного соціологічного

опитування шляхом анкетування 514 лікарів первинної ланки Запорізької

області по анкетам закритого типу. Обробка отриманих даних потребувала

формування комп’ютерної бази даних на основі Microsoft Excel, cтатистична

обробка отриманого матеріалу проводилась шляхом розрахунку відносних

величин.

Результати та їх обговорення. З введенням в дію Закону України «Про

державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» [1] сучасна

система охорони здоров’я України характеризується активним процесом

реформування, пов’язаним з переходом від бюджетно-страхової до ринково-

страхової моделі функціонування системи, зокрема, перетворення медичних

установ первинної ланки у нові організаційно-правові форми, управляти

якими повинні керівники - менеджери. Відомо, що інструментами

менеджменту є стратегічний та оперативний менеджмент. Стратегічний -

зосереджений на розробці цілей підприємства, прогнозуванні його розвитку та


271

довгостроковому плануванню його діяльності. Оперативний - реалізує плани

стратегічного менеджменту шляхом організації, керівництва та контролю за

поточною діяльністю установи, саме цими навичками повинен володіти

керівник закладів охорони здоров’я, первинного рівня тощо. Кількість та

якість медичних кадрів є необхідною умовою і запорукою забезпечення

доступності, якості та ефективності медичної допомоги, адже від них залежить

виконання завдань, які стоять перед галуззю, та обсяг проведеної роботи [2].

Тривалий час система охорони здоров’я України розвивалася

екстенсивним шляхом, який було спрямовано на кількісні показники, що

призвело до появи серйозних проблем, серед яких головними залишаються

зниження якості медичної допомоги, брак устаткування і лікарських засобів.

Наслідком недостатності економічних стимулів стали низька ефективність

використання ресурсів та недостатній професіоналізм медиків. За даними

анкетування показано недостатній, а інколи і низький рівень знань медичних

працівників про ЧР ХСК, що зводить до мінімуму профілактичну роботу і

навіть найкращі матеріальні ресурси не допоможуть в цьому [3].

Також, незважаючи на скасування нормативів відведених на прийом

хворого, лікарі первинної ланки, за даними анкетування, продовжують

витрачати на прийом пацієнтів 10-20 хвилин (82,2±3,72%), разом з тим майже

кожен п’ятий терапевт достовірно частіше приділяє більше часу (понад 20

хвилин) - 19,05±8,57% проти 2,92±1,44% сімейних лікарів (р<0,01). Згідно

опитування,

Навіть введення в дію Постанови КМУ від 28.03.2018 № -302 «Про

затвердження Положення про систему безперервного професійного

розвитку фахівців у сфері охорони здоров’я» [4] не призвело до ефективних

дій керівництва лікарні. Так, при аналізі щодо наявності категорії нами

встановлено, що більше третини лікарів 38,2 (22,8÷50,0)% не мають взагалі

атестаційної категорії за спеціальністю незалежно від місця роботи за

адміністративним розташуванням надання первинної медичної допомоги

(місто чи район області) на тлі того, що лише 18,8 (11,3÷21,8)% мають стаж

роботи до 5 років.


272

Висновки. Тривалий час управління вітчизняною охороною здоров’я

ґрунтувалося на прямому адмініструванні, а роль економічних методів була

незначна, що не сприяло підвищенню якості медичних послуг. Керівники-

менеджери закладів первинної медичної допомоги, які повинні вдало

застосовувати управлінські навички, стикаються з багатьма проблемами щодо

ресурсного забезпечення установ та надання якісної медичної допомоги

населенню, але все ще залишається недостатньо вивченим питання щодо

контролю ефективної і якісної роботи самого менеджера – керівника.


1. Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення : Закон України

від 19.10.2017 р. № -2168 – VIII. [Електронний ресурс] Відомості Верховної Ради

України. 2018. № 15. С. 31. Режим доступу до журн.: https://zakon.rada.gov.ua/

laws/show/2168-viii

2. Клименко В.І., Кремсарь І.М., Корогод Н.О. «Медичні кадри - найголовніший ресурс

закладів охорони здоров’я Запорізької області первинного рівня» // «Вісник соціальної

гігієни та організації охорони здоров’я України» № 4, 2020, с.40-45

3. «Безперервний професійний розвиток медичних працівників первинної ланки-

запорука удосконалення профілактики хвороб системи кровообігу» Клименко В.І.,

Кремсарь І.М. Матеріали міжнародного конгресу «XVIII конгрес світової федерації

Українських лікарських товариств», 01-03 жовтня 2020р., м.Львів

4. Про затвердження Положення про систему безперервного професійного розвитку

фахівців у сфері охорони здоров’я: Постанова КМУ від 28.03.2018 № 302.

[Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.apteka.ua/article/455594


273

Руди Ричард Валерьевич

Студент IV курса Школы Фармации

НАО «Казахский национальный медицинский университет

имени С.Д. Асфендиярова», Республика Казахстан

ИЗУЧЕНИЕ ТЕХНОЛОГИЧЕСКИХ ПАРАМЕТРОВ И ЧИСЛОВЫХ

ПОКАЗАТЕЛЕЙ КАЧЕСТВА СЫРЬЯ JUNIPERUS COMMUNIS L

Аннотация. Настоящая работа изучениютехнологии получения можжевельника

обыкновенного Juniperus communis L, произрастающего на территории Казахстана для

использования полученных данный в последующей разработке технологии получения

экстракта сухого из данного сырья.

Ключевые слова: можжевельник, вещества, параметры, изучение.

Можжевельник (арча, верес, теревиный куст) принадлежит к семейству

кипарисовых Cupressaceae. Род Juniperus L. был впервые описан в 1700 году

П. Турнефором, разделившим игольчатохвойные и чешуйчатые

можжевельники на два рода. В 1737 году К. Линней объединил их в один род

- Juniperus L. По мнению большинства систематиков, это самый крупный род

в семействе, объединяющий в себе около 70 видов [1].

Главным отличительным признаком, характеризующим род Juniperus L.,

является наличие шишкоягоды (рис. 1) – ягодообразной шишки, которая

образуется в результате срастания чешуевидных мегаспорофилов [2].

Основным компонентом сырья при выполнении данного проекта

является можжевельник обыкновенный Juniperus communis L. Это небольшое

вечнозеленое дерево с прямым стволом, чаще всего достигает 1-3 метров в

высоту. Плоды данного растения используются в народной медицине и

лечебной косметике не один десяток лет.

Наиболее точное описание кустарника представлено В. Л. Комаровым в

сборнике «Флора СССР» [3]. Это небольшое вечнозеленое дерево с прямым

стволом, чаще всего достигает 1-3 метров в высоту, но встречались и редкие

экземпляры в высоту до 12-ти метров.


274

Рис. 1. Шишкоягоды Juniperus communis L

Кора имеет темно-серый, серо-бурый оттенок, обильно шелушится.

Форма кроны весьма различна, в зависимости от мест произрастания и

наличия ухода за ней: идеально прижатые к стволу ветви (конусовидная

форма), свободно-растущие ветви (яйцевидная форма), прижатые к земле

ветви. Листья жесткие, колючие, линейные, длинно-заостренные, 4-16 мм в

длину, 0,7-0,75 мм в ширину. Имеют широкую белую полоску вдоль средней

жилки, сверху неглубоко желобчатые, снизу с тупым килем (рис. 2).

Состав можжевеловых плодов изучен достаточно хорошо и описан

подробно в нескольких работах [4]. Плоды можжевельника содержат до 40%

процентов сахаров, смолы (до 9,5%), жирное масло (2%), воск (0,7%),

флавоноиды - бифлавоноиды (50%), скутелляреин-7-О-глюкозид (22%) и

гликозиды апигенина (14%). В составе также встречаются органические

кислоты – яблочная, муравьиная, уксусная. В качестве красящего вещества

был выявлен юниперин, а также соли K – 12,70 мг/г, Ca – 7,00 мг/г, Mg – 0,19

мг/г, Ni – 1,35 мг/г, B – 89,20 мгк/г, Fe – 0,14 мг/г, Cu – 0,46 мг/г, Mn – 1,00

мг/г, Al – 0,04 мг/г [5].


275

Рис. 2. Ветви можжевельника Juniperus communis L

Все части растения содержат эфирное масло с характерным запахом, в

состав которого входят пинен, камфен, терпинеол, борнеол, можжевеловая

камфора, α-терпинен, α-фелландрен, витамин С, хлорогеновую,

p-гидробензойную, кофейную, ферулическую, ванильную, розмариновую,

циннамическую кислоты, рутин, кверцетин, нарингенин (таблица 1).

Таблица 1

Состав эфирных масел и хвои можжевельника

Шишкоягоды

Juniperus communis

L.

Шишкоягоды: (0,5-2%): α-пинен (33,0 – 35,0%), β-пинен (13,0%),

β-мирцен (28%), лимонен (4,0-10,0%), сабинен (1,0%), γ-

мууролен (4,0%), камфен (3,6%), терпениол, α-терпениол, α-

терпинен, γ-терпинен, терпинолен (0,5-0,8%), α-туйен, α-

терпинолен, кариофиллен, γ-кадинен, γ-фелландрен, гумулен, n-

цимол.


276

Растение зачастую служит в качестве декоративного кустарника. В

хозяйстве красноватая древесина можжевельника применяется для токарных

работ, резьбы, изготовления украшений. Из древесины также можно получить

коричневый и красный краситель, а шишкоягоды окрашивают ткани в желтый

и желто-зеленый цвета. Применяется в кулинарии в качестве приправы и

ароматизатора алкоголя [6].

В народной медицине используется как мочегонное, желчегонное,

отхаркивающее и улучшающее пищеварение средство. В научной медицине

ягоды Juniperus communis L. наиболее часто используются в качестве

мочегонного средства, однако противопоказаны при наличии острых

воспалительных заболеваний почек, из-за наличия в составе ягод веществ,

вызывающих раздражение эпителия почечных канальцев. Как мочегонное

средство плоды можжевельника применимы при отеках сердечного

происхождения или при необходимости санации мочевыводящих путей.

Плоды Juniperus communis L. оказывают выраженное раздражение на

слизистую оболочку желудка, что не позволяет принимать их длительными

курсами. К противопоказаниям также относятся язвенная болезнь, гастрит,

энтерит, водянка и беременность [7].

Основу биологической активности шишкоягод Juniperus communis L.

составляет эфирное масло, которое оказывает легкое гипотензивное действие,

определяет диуретический, антимикробный, желчегонный и отхаркивающий

эффекты [8].

Мочегонное действие в эфирном масле оказывает, содержащийся в нем

терпениол, который усиливает фильтрацию в почечных клубочках, тормозит

обратную резорбцию ионов натрия и хлора в извитых канальцах почек.

Исследования на животных показали, что мочегонный эффект после приема

отвара из плодов можжевельника наступает примерно через 4 часа и длится

около 4 часов, а процесс выделения мочи сопровождается повышенной

секрецией натрия и хлора. Помимо эфирного масла, мочегонный эффект

плодов можжевельника обусловлен содержанием в них полифенолов [9].


277

Таблица 2

Основные соединения экстракта можжевельника [10]

Название % от суммы летучих

компонентов Действие

α-Пинен 23 Отхаркивающий, мукалитический эффект.

Легко проникает через эпидермис, раздражает

нервные окончания, вызывает интенсивный

прилив крови

Мирцен 14 Седативный эффект

Гермакрен-D 9.7 Отхаркивающий эффект, анти аллерген

Сабинен 5.7 Стимулирующий эффект, антимикробный

эффект, антигельминтное

β-Карриофиллен 2.9 Применение в качестве отдушки в

парфюмерии и косметике

Лимонен 2.4 Парфюмерная отдушка, эффективен при

борьбе с грибками, плесенью, бактериями,

репеллент.

β-Элемен 2.4 Противовоспалительный эффект,

противораковое, иммуномодулирующее

β-Цедрен 2.3 Антибактериальный эффект, фитонцидное

действие, репеллент

Эликсен 2.2 Антибактериальный эффект

Маноол 0.4 Антимикробный эффект, противовирусная

активность

Плоды можжевельника входят с состав многих фитосборов и травяных

лечебных чаев, однако стоит помнить, что растение обладает токсическими

свойствами, поэтому не стоит допускать передозировки.

Подготовка проб сырья для исследования. Исходное сырье было

предварительно высушено в сушильном шкафу при температуре 50 0С в

течение 3 часов [11]. Степень измельчения шишкоягод была 1-2 мм.

Удельная масса (г/см3). Удельная масса – отношение массы абсолютно

сухого измельченного сырья к объему растительного сырья.

Формула, по которой ведется расчет удельной массы сырья, г/см3:

𝑑𝑦 = 𝑃∗𝑑ж

𝑃+𝐺−𝐹, (1)

где P – масса абсолютно сухого сырья, г;

G – масса пикнометра с водой, г;

F – масса пикнометра с водой и сырьем, г;

dж – удельная масса воды,г/см3(dж = 0,9982 г/см3).


278

Насыпная масса (dн, г/см3). Насыпная масса – это отношение массы

измельченного сырья при естественной влажности к занятому сырьем

полному объему.

Формула, по которой ведется расчет насыпной массы, г/см3:

dн =𝑃н

𝑉н, (2)

где Pн – масса измельченного сырья при определенной влажности, г;

Vн – объем, который занимает сырье, см3.

Объемная масса (d0, г/см3). Объемная масса – это отношение

измельченного сырья при определенной влажности к его полному объему,

который включает поры, трещины и капилляры, наполненные воздухом.

Формула, по которой ведется расчет объемной массы, г/см3:

𝑑0 =𝑃0

𝑉0, (3)

где P0 – масса измельченного сырья при определенной влажности, г;

V0–объем, который занимает сырье, см3.

Пористость (Пс). Пористость – это величина пустот внутри растительной

ткани. Отношение разницы между удельной массой и объемной массой к

удельной массе.

Формула, по которой ведется расчет пористости:

Пс =𝑑𝑦−𝑑0

𝑑𝑦, (4)

где dy – удельная масса сырья, г/см3;

d0 – объемная масса сырья, г/см3.

Порозность (Пш). Порозность – это величина пустот между кусочками

измельченного материала. Отношение разницы объемной и насыпной

массами к объемной массе.

Формула, по которой ведется расчет порозности:


279

Пш =𝑑0−𝑑н

𝑑0, (5)

где dн – насыпная масса сырья, г/см3;

d0 – объемная масса сырья, г/см3.

Свободный объем слоя сырья (V). Свободный объем слоя сырья – это

относительный объем пустот в единице слоя сырья. Отношение между

разницей удельной массы и насыпной массы к удельной массе.

Формула, по которой ведется расчет свободного объема сырья:

𝑉 =𝑑𝑦−𝑑н

𝑑𝑦, (6)

где dy – удельная масса сырья, г/см3;

d0 – насыпная масса сырья, г/см3.

Коэффициенты поглощения экстрагентов (Х, мл/г). Коэффициент

поглощения экстрагентов – это количество растворителя, который заполнял

межклеточные поры, вакуоли, воздушные полости в сырье и не извлекался из

шрота.

Формула, по которой ведется расчет коэффициента поглощения

экстрагентов лекарственного растительного сырья:

Х =𝑉−𝑉1

𝑃, (7)

где V – объем экстрагента, которым заполняли сырье, мл;

V1 – объем экстрагента, полученного после поглощения сырьем, мл;

P – масса измельченного сырья, г.

Определение влажности сырья, %. ГФ РФ XIII, ОФС 1.5.3.0007.15.

«Определение влажности лекарственного растительного сырья и

лекарственных растительных препаратов».

Формула, по которой ведется расчет влажности лекарственного

растительного сырья:

𝑊 =(𝑚−𝑚1)∗100

𝑚, (8)


280

где m – масса до высушивания, г;

m1 – масса после высушивания, г.

Определение содержания экстрактивных веществ, %. ГФ XIII, ОФС

1.5.3.0006.15 «Определение содержания экстрактивных веществ в

лекарственном растительном сырье и лекарственных растительных

препаратах». В качестве экстрагентов использовали воду очищенную и смеси

воды и этанола (30, 50, 70, 90%).

Формула, по которой вели расчет содержания экстрактивных веществ в

абсолютно сухом лекарственном растительном сырье:

Х =𝑚 ∗100∗100∗𝑉

𝑎∗(100−𝑊)∗25, (9)

где m – масса сухого остатка, г;

a – навеска лекарственного растительного сырья, г;

V – объем экстрагента, используемый при однократной обработке

лекарственного растительного сырья, мл;

W – влажность лекарственного растительного сырья, %.

Таблица 3

Технологические параметры можжевельника Juniperus communis L.

Показате

ль

Удельн

ая

масса

(dy),

г/см3

Насыпн

ая масса

(dн),

г/см3

Объемн

ая масса

(d0),

г/см3

Пористос

ть (Пс)

Порознос

ть (Пж)

Свободн

ый объем

слоя

сырья

(V0)

Влажнос

ть сырья,

%

Среднее

значение

1,589 0,321 0,835 0,369 0,616 0,7986 11,361

Таблица 4

Коэффициенты поглощения экстрагентов можжевельником

Juniperus communis L

Экстрагент 30% этанол 50% этанол 70% этанол 90% этанол Вода

очищенная

Среднее

значение

1,51 1,59 1,82 1,39 1,89


281

Таблица 5

Содержание экстрактивных веществ в можжевельнике

Juniperus communis L

Экстрагент 30% этанол 50% этанол 70% этанол 90% этанол Вода очищенная

Среднее

значение

52,67 56,9 55,28 51,03 51,44

Заключение

В результате исследований представлены технологические параметры на

можжевельник Juniperus communis L. которые будут использованы при

выполнении дипломной работы связанной с данным растением, а также при

разработке технологий получения экстрактов из данного растения для

терапевтических целей.


1. Новиков О.О., Писарев Д.И., Жилякова Е.Т., Трифонов Б.В. Можжевельник:

фитохимия и фармакология рода. - М.: Изд-во РАМН, 2014. - 178 с.

2. Исмаилов М.И. Ботанико-географический обзор можжевельников в связи с их

происхождением и развитием // Вопросы экологии и географии растений. - Душанбе,

1974. - ? с.

3. Комаров В.Л. Можжевельник – Juniperus L. // Флора СССР. – М.; Л.: Изд-во АН СССР,

1934, Т. 1. — С. 179-180.

4. Лысых Е.Г., Жилякова Е.Т., Писарев Д.И., Корниенко И.В. Анализ эфирных масел

можжевельника // Беликовские чтения: материалы IV Всероссийской научно-

практической конференции. – Пятигорск: Рекламно-информационное агентство на

Кавминводах, 2015. – С. 71-75.

5. Adams R.P., Pandey R.N. Analysis of Juniperus communis and its varieties based on DNA

fingerprinting // Biochem. Syst. Ecol. - 2003. - N31. - P. 1271-1278.

6. Можжевельник, Juniper [Электронный ресурс]. Режимдоступа: URL: http

://ukrspice.kiev.ua/special/juniper. html (дата обращения 16.10.2020).

7. Дрозд Г.А. Ограничения и противопоказания для применения лекарственного

растительного сырья: информационно-аналитическое пособие по побочным эффектам

лекарственных растений. - Курск : КГМУ, 2006. - 83 с.

8. Корсун В.Ф., Викторов В.К. Можжевельник исцеляющий и омолаживающий. - СПб.:

ДИЛЯ, 2001. - 192 с.


282

9. Соколов С.Я. Фитотерапия и фитофармакология: рук. для врачей. -М.: Мед. информ.

агентство, 2000. - 976 с.

10. СО2-экстракт можжевельника [Электронный ресурс]. Режим доступа: URL:

http://www.biozevtika.ru/co2-extract-mozhevelnik-juniper/(дата обращения 01.12.2020).

11. Демидова Е.И. Фармакогностическое изучение нефармакопейных лекарственных

растений // Смоленский медицинский альманах. - 2016. - № 1. - С. 78-81.


283

Юрко Катерина Володимирівна

доктор медичних наук, професор, завідувачка кафедри інфекційних хвороб


Соломенник Ганна Олегівна

кандидат медичних наук, доцент, доцент кафедри інфекційних хвороб


МІСЦЕ ГЕПАТОПРОТЕКТОРІВ У ЛІКУВАННІ

ХРОНІЧНИХ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Анотація. У статті розглянуто питання застосування гепатопротекторів у

комплексному лікуванні хворих на хронічні вірусні гепатити на сучасному етапі. Наведено

їхню класифікацію, механізм дії та характер впливу на різні ланки патологічного процесу

в печінці. Під час вибору препарату запропоновано враховувати стан показників ліпідного

обміну.

Ключові слова: хронічний вірусний гепатит, гепатопротектори, показники ліпідного

обміну.

Хронічні вірусні гепатити (ХВГ), зокрема хронічний гепатит С (ХГС) і

хронічний гепатит В (ХГВ) залишаються глобальною та надзвичайно

актуальною медичною й соціальною проблемою. Це пов’язано з їх повсюдним

поширенням, нестримним зростанням захворюваності, перебігом, який

швидко прогресує аж до цирозу печінки (ЦП) і гепатоцелюлярної карциноми

(ГЦК). Так, ризик виникнення несприятливих наслідків ХВГ у вигляді ЦП і

ГЦК становить 60 % та 40 % відповідно [1–5]. За даними ВООЗ, вірусом

гепатиту С (HCV) у світі інфіковано щонайменше 200 млн. населення, вірусом

гепатиту В (HВV) – близько 400 млн., обома вірусами – понад 35 млн. [5–7].

Лікування хворих на ХВГ є складною та надто відповідальною задачею,

що вимагає від лікаря індивідуального та вдумливого підходу. Величезним

досягненням сучасного часу стали розроблення та впровадження в практичну

охорону здоров’я етіотропної терапії ХВГ із застосуванням противірусних


284

засобів прямої дії. Ця терапія дає змогу досягти стійкої вірусологічної та

біохімічної ремісії та, навіть, повної елімінації (ерадикації) збудника,

покращує гістологічні зміни в печінці [7–9].

Водночас залишається великий прошарок хворих на ХВГ, які за різних

причин не можуть бути охоплені етіотропною терапією. Це може бути

пов’язано з фінансовими проблемами, наявністю протипоказань, виникненням

побічних реакцій, відсутністю відповіді на терапію, рецидивами хвороби тощо

[8, 10]. Разом із цим, зміни, що є основою патологічного процесу в печінці при

ХВГ (дистрофія, запалення та некроз, активація перекісного окислення ліпідів,

виснаження антиоксидантних ресурсів, пошкодження фосфоліпідного шару

мембран, руйнування клітин, порушення метаболічних процесів з боку всіх

видів обміну, порушення функції детоксикації, утворення та виведення жовчі,

апоптоз, фіброз), потребують відповідної корекції [1, 3–7, 11]. Таким чином

перший план у лікуванні таких хворих посідають засоби патогенетичної дії –

гепатопротектори. Розрізняють декілька основних груп гепатопротекторів:

препарати урсодезоксихолевої кислоти (урсофальк, урсосан, урсохол),

препарати фосфатидилхоліну (есенціале, ліолів, ліволін), донатори тіолових

сполук (метіонін, гептрал), рослинні сілімарінові (карсил, легалон, гепабене,

сімепар, галстена, гепатофальк планта), синтетичні (глутаргін, цитаргінін,

антраль), комбіновані (гепадиф, фосфоглів) [12–14]. Основними їх ефектами

при ХВГ є: активація антиоксидантної системи гепатоцитів, пригнічення

перекісного окислення ліпідів, стабілізація клітинних мембран, регенерація

печінкової тканини та відновлення структури та функції печінки, поліпшення

енергозабезпечення клітин, відновлення активності ферментів, поліпшення

антитоксичної функції печінки та зниження азотумісних речовин у крові,

відновлення утворення жовчі та стабілізація складу жовчі, гальмування

процесів фіброзу й апоптозу. Проте слід враховувати той факт, що жоден з

гепатопротекторів не є «універсальним», тобто таким, що однаково впливає на

всі ланки патологічного процесу в печінці, а їхня різноманітність передбачає

певні відмінності в механізмі дії. І, якщо перевага у виборі препарату з цієї

групи залежно від ґенезу ураження печінки є досить очевидною [15], то


285

питання вибору гепатопротектора в хворих на ХВГ за відсутності супутньої

патології є вельми актуальним і певною мірою суперечливим.

Вочевидь вибір препарату має ґрунтуватися на морфофункціональному

стані печінки та враховувати ступінь наявних порушень, а саме вираженість

запально-некротичних процесів, фіброзу та стеатозу. Відомо, що останній

погіршує прогноз хвороби шляхом прискорення формування ЦП і ГЦК,

негативного впливу на ефективність противірусної терапії.

Незважаючи на те, що HCV-інфекція традиційно характеризується

тривалою персистенцією збудника в організмі людини та безсимптомним

перебігом упродовж багатьох років, патологічні процеси, що відбуваються в

печінці, врешті решт призводять до порушення її функцій, однією з яких є

участь у жировому обміні [1–3, 16, 17]. Доведено, що безпосередньо сам HCV

здатен змінювати гени клітини, які відповідають за метаболізм ліпідів [18]. За

літературними даними, частота стеатозу печінки в хворих на ХГС сягає 40 %,

зокрема серед пацієнтів з генотипом вірусу 3а – 85,7 % [3, 11].

Нами було вивчено ліпідограми 135 хворих на ХГС, зокрема вміст у

сироватці крові загального холестерину (ЗХ), тригліцеридів (ТГ),

ліпопротеїдів високої (ЛПВЩ), низької (ЛПНЩ) і дуже низької щільності

(ЛПДНЩ). Середній вік пацієнтів склав 38,66±1,85 років. З них чоловіків було

87 (64,44 %), жінок – 48 (35,56 %). Активність аланінамінотрансферази у

сироватці крові склала 1,86±0,17 ммоль/л·г за діапазону значень від 0,18 до

5,55 ммоль/л·г. Генотип вірусу 1в траплявся в 88 (65,19 %), 3а – в 39 (28,89 %),

2 – у 8 (5,92 %) пацієнтів.

У клінічній картині в досліджених хворих превалювали прояви астено-

вегетативного (74,07 %), абдомінально-больового (66,67 %), диспепсичного

(31,11 %) синдромів, гепатомегалія (88,89 %), спленомегалія (40,74 %). Дещо

рідше траплялися жовтяничний (17,78 %), гарячковий (13,33 %), суглобовий

(13,33 %) синдроми.

У досліджених хворих виявлено зниження вмісту в сироватці крові ТГ і

ЛПВЩ (р<0,01). Середні значення ЗХ, ЛПНЩ і ЛПДНЩ не відрізнялися від

контрольних (табл. 1). Нормальний уміст ТГ і ЛПВЩ у сироватці крові


286

траплявся в 24 (17,78 %) і 33 (24,44 %) пацієнтів відповідно, а значне

підвищення цих показників спостерігалося в 12 (8,89 %) осіб. Уміст ЗХ,

ЛПНЩ і ЛПДНЩ був підвищений в 21 (15,56 %), 18 (13,33 %) і 12 (8,89 %)

осіб, знижений – у 27 (20 %), 33 (24,44 %) і 15 (11,11 %) хворих відповідно.

У хворих на ХГС із генотипом вірусу 3а вміст ТГ і ЛПДНЩ у сироватці

крові був нижче, ніж у хворих із генотипом 1в (табл. 2).

Таблиця 1

Показники ліпідного обміну в хворих на ХГС

Показник Хворі на ХГС

(n=135)

Контроль

(n=33) р

ЗХ, ммоль/л 4,05±0,22 3,79±0,08 р > 0,05

ТГ, ммоль/л 1,01±0,08 1,28±0,05 р < 0,01

ЛПВЩ, ммоль/л 1,22±0,06 1,45±0,05 р < 0,01

ЛПНЩ, ммоль/л 2,25±0,18 2,16±0,08 р > 0,05

ЛПДНЩ, ммоль/л 0,52±0,06 0,61±0,03 р > 0,05

Таблиця 2

Уміст ТГ і ЛПДНЩ у сироватці крові хворих

на ХГС залежно від генотипу вірусу

Показник

Генотип HCV Контроль

(n=33) р1 р2 р3 1в

(n=88)

3а

(n=39)

ТГ, ммоль/л 1,21±0,09 0,85±0,11 1,28±0,05 р < 0,02 р > 0,05 р < 0,01

ЛПДНЩ, ммоль/л 0,55±0,05 0,38±0,04 0,61±0,03 р < 0,05 р > 0,05 р < 0,01

Примітка: р1 – різниця між групами хворих на ХГС; р2 – різниця між хворими на ХГС,

спричиненим генотипом вірусу 1в, і контролем; р3 – різниця між хворими на ХГС,

спричиненим генотипом вірусу 3а, і контролем.

Можна припустити, що гіпотригліцеридемія є наслідком порушення

утворення та виведення ліпідів з печінки, ймовірно, як результат зниження

синтезу апопротеїнів, і свідчить про накопичення жиру в гепатоцитах [1].

Виявлене нами зниження вмісту ЛПВЩ у сироватці крові в більшості

хворих може бути пов’язано з порушенням перетворення холестерину на його

ефіри внаслідок дефіциту ферменту лецитинхолестеринацилтрансферази,

який закономірно виникає у разі печінково-клітинного ураження. Крім того,

зниження ЛПВЩ може бути спричинено нестачею фосфоліпідів в організмі та


287

порушенням їх синтезу в печінці [1, 16, 19]. Зниження вмісту ЛПНЩ у частини

хворих (24,44 %) скоріше за все свідчить про активацію в них клітин

Купффера та підвищення захоплення ними ЛПНЩ із крові, що створює умови

для активнішого проникнення вірусу в клітини печінки, що характерно для

відносно більш ранніх етапів патологічного процесу [1, 11]. Водночас

поєднання зниження ЛПНЩ з нормальним або підвищеним значеннями

ЛПДНЩ свідчить про порушення процесів їх перетворення внаслідок

дефіциту ферменту ліпопротеїнліпази [20].

Можна припустити, що більш низький уміст ТГ і ЛПДНЩ у хворих на

ХГС з генотипом вірусу 3а відбиває наявність у них вираженого порушення

виведення ліпідів із гепатоцитів, що є основою для виникнення стеатозу, який

є закономірним супутником ХГС, спричиненого цим генотипом. Це може

свідчити про здатність генотипу HCV 3а пригнічувати зв’язування

апопротеїну з ТГ або його синтез.

Отже, і результати наших досліджень і дані літератури свідчать про

порушення ліпідного обміну в більшості хворих на ХГС. При цьому виявлені

зміни часто мають різну спрямованість і є вельми неоднозначними, що може

бути пов’язаним із різною давністю та активністю патологічного процесу та,

ймовірно, відбивати ступінь морфологічних змін і функціональних порушень.

Саме тому оцінювання стану показників ліпідного спектру крові в хворих на

ХГС дає змогу індивідуального підходу до патогенетичної терапії таких

пацієнтів із урахуванням виявлених змін (табл. 3).

Таблиця 3

Алгоритм вибору гепатопротектору залежно від характеру порушень

ліпідного обміну в хворих на ХГС

Показник Характер змін Препарат, який доцільно

призначити

ЗХ Зниження Препарати урсодезоксихолевої

кислоти

(урсофальк, урсохол, урсосан)

Сілімаринові похідні

(карсил, легалон, гепабене тощо)


288

Продовження таблиці 3

ТГ,

ЛПДНЩ

Зниження Метіонін

Гептрал

Есенціальні фосфоліпіди

Дієта

ТГ,

ЛПДНЩ

Підвищення Есенціальні фосфоліпіди

Гепадиф

Цитраргінін

Дієта

ЛПВЩ Зниження Есенціальні фосфоліпіди

Таким чином, під час визначення показань до призначення

гепатопротектору хворому на ХВГ доцільним є врахування поряд із іншими

факторами особливостей порушень ліпідного обміну в кожного конкретного

пацієнта.


1. Шерлок Ш., Дули Дж. Заболевания печени и желчных путей: Практич. рук.: Пер. с англ.

/ Под ред. З. Г. Апросиной, Н. А. Мухина. М.: Гэотар Медицина, 1999. 864 с.

2. Игнатова Т. М. Естественное течение хронической HCV-инфекции // Рос. журн.

гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 2002. № 2. С. 20–30.

3. Федорченко С. В. Хроническая HCV-инфекция: монография. Киев: ВСИ «Медицина,

2010. 272 с.

4. Малоинвазивная диагностика тяжести фибротических изменений печени у больных

хроническим гепатитом С / В. Н. Козько, Е. В. Юрко, Н. В. Анцыферова и др.

Международный медицинский журнал. 2019. Том 25, № 1(97). С. 82–85.

5. Рекомендации EALS по лечению гепатита С. Журнал гепатологии. 2017. Том 66.

С. 153–194.

6. Мязин Р. Г. Эффективная профилактика и лечение хронического гепатита В.

Медицинский совет. 2017. № 4. С. 47–51.

7. Федорченко С. В. Коинфекция HCV/HBV: монография. Киев: ВСИ «Медицина»,

2018. 120 с.

8. Christoph Sarrazin. Клиническое значение устойчивости вируса гепатита С к

противовирусным препаратам прямого противовирусного действия. Journal of

Hepatology. 2016. Vol. 64. P. 486–504.

9. Особливості метаболізму білка гострої фази запалення гаптоглобіну у пацієнтів із

хронічними формами HCV-інфекції / К. В. Юрко, Г. О. Соломенник, О. Є. Бондар та ін.

Международный медицинский журнал. 2020. Том 26, № 2(102). С. 70–76.


289

10. Prognostic and pathogenetic significance of serum autoantibodies in patients with chronic

hepatitis C / G. O. Solomennyk, O. M. Vinokurova, D. Y. Shevchenko. An International

Journal «Herald pedagogiki. Nauka i Praktyka». 2020. № 53. С. 115–117.

11. Телєгін Д.Є. Частота та засоби корекції стеатозу печінки у хворих на хронічні вірусні

гепатити змішаної етіології // Матеріали науково-практичної конференції з участю

міжнародних спеціалістів, присвяченої 85-річчю кафедри інфекційних хвороб ХНМУ

«Актуальні проблеми клініки, профілактики ВІЛ-інфекції і парентеральних гепатитів»

(12-13 лютого 2009 року, м. Харків). Харків, 2009. С. 112–115.

12. Оковитый С. В. Актуальные вопросы применения гепатотропных средств: лекции для

практикующих врачей // Труды юбилейного ХХ Hационального конгресса «Человек и

лекарство». М., 2014. С. 386–408.

13. Гепатопротекторы: от теории к практике / Н. Б. Губергриц, Г. М. Лукашевич,

П. Г. Фоменко. М.: 4ТЕ Арт, 2012. 52 с.

14. Кучерявый Ю. А., Морозов С. В. Гепатопротекторы: рациональные аспекты

применения: учеб. пособие для врачей. М.: ФортеПринт, 2012. 36 с.

15. Бусалаева Е. И., Тарасова Л. В., Матвеева Т. С. Гепатопротекторы в клинической

практике. Алгоритм выбора // Журнал «Здравоохранение Чувашии». 2015.

№ 2. С. 25–31.

16. Макаров В. К., Чайникова Е. А. Возрастные особенности липидного спектра сыворотки

крови у больных острым вирусным гепатитом А // Эпидемиология и инфекционные

болезни. 2007. № 1. С. 34–37.

17. Подымова С. Д. Жировой гепатоз, неалкогольный стеатогепатит. Клинико-

морфологические особенности. Прогноз. Лечение. // Рус. мед. журнал. 2005. Том 7,

№ 2. С. 61–67.

18. Iino S., Koike M. Hepatitis virus and malignant lymphoma // Nippon. Rinsho. 2000. Vol. 58,

P. 107–111.

19. Соломенник А. О. Сложные липиды крови у больных хроническим гепатитом С //

Експериментальна і клінічна медицина. 2013. № 3(60). С. 99–104.

20. Комариця О. Й., Панчишин М. В. Особливості обміну ліпідів у хворих на хронічний

гепатит С та неходжкінські лімфоми // Вирусные гепатиты с парентеральным

механизмом передачи и их исходы. К., 2001. С. 115–118.


290

ZOOLOGY AND VETERINARY MEDICINE

Махашов Едил Шакибаевич

Ветеринария ғылымдарының кандидаты, профессор,

«Биологиялық қауіпсіздік» кафедрасының профессоры

Қазақ Ұлттық аграрлық зерттеу университеті, Республика Казахстан

Есімханқызы Дана

ІІ курс магистранты

Қазақ Ұлттық аграрлық зерттеу университеті, Республика Казахстан

BRUCELLA ТЕКТЕС БАКТЕРИЯЛАРДЫҢ СЫРТҚЫ

ЖАРҒАҚШАСЫ АҚУЫЗДАРЫНЫҢ АНТИГЕНДІЛІГІН ЗЕРТТЕУ

Аннотация. Мақалада B. abortus 19 және B. melitensis Rev-1 алынған OMPs бруцеллдің

электрофорезінің НДС-ПААГ нәтижелері, классикалық серологиялық сынақтар бойынша

бруцеллезге оң реакциясы бар сиырлардың ИФТ нәтижелері көрсетілген. Зерттеулер

нәтижесі бойынша ЛПА қарағанда B. abortus 19 және B. melitensis Rev-1-дің сыртқы

жарғақшасынан алынған антигендердің жоғарғы антигенділігін көрсетті.

Кілт сөздер: B. Abortus, B. Melitensis, Omp, серологиялық реакциялар, антиген.

Кіріспе. Бруцеллез ( brucellosis) - жануарлар мен адамның созылмалы

жұқпалы ауруы. Мал шаруашылығында түсік пен бедеуліктің салдарынан

төлдің жоғалуынан экономикалық залал туындатады. Бруцеллез әлеуметтік

қауіптілігіне байланысты карантиндік аурулар тізіміне кірген. Бруцеллезбен

күресу үшін іс жүзінде аттенуирленген B.abortus 19, B. melitensis Rev l,

B.abortus RB51 штамм негізінде тірі вакциналар қолданылады. Алайда тірі

аттенуирленген вакциналар жеткілікті тиімді емес, өйткені онымен

иммунизацияланған буаз жануарлардың түсік тастауы, адам үшін патогенді

болуы, антибиотиктерге төзімділігін дамытуы мүмкін, ал полисахаридтердің

болуы спецификалық емес реакцияның әсерінен ауруды диагностикалауда

қиындық туғызады[1]. Қазіргі уақытта Қазақстанда малдарды бруцеллезден

емдеу жүргізілмейді, ал мал басын вакцинациялау үлкен табыс әкелмеді.


291

Сараланған диагностикалық жиынтықтарды әзірлеу бойынша зерттеулер

көбінесе бруцеллалардың иммуногендік қасиеттерін көрсететін құрылымдық

компоненттерін іздестіруге бағытталған[2].

Біздің елде және шетелде бруцеллездің серологиялық диагностикасында

РА, РБС, РСК, КР, РИФ және т.б. тесттер қолданылады. Соңғы кездері

диагностикалық тәжірибеде ИФТ тест – жүйесі қолданысқа енгізілуде. Алайда

ИФТ ерекшелігі қолданылатын антиген қоздырғышының табиғатына толық

байланысты. Бруцеллездің серологиялық диагностикасы үшін коммерциялық

ИФТ-жиынтықтарда антиген ретінде, әдетте, ЛПС пайдаланылады. Жасушаның

осы компоненттерінің бруцеллалар мен көптеген грамтеріс бактериялар

арасындағы айқаспалы реакцияларды туындататыны белгілі[3]. Дегенмен,

диагностикум өндірушілер оларды алу жеңілдігінен полисахаридті

компоненттерге артықшылық береді. Қазақстан диагностикасының тәжірибесіне

ИФТ енгізумен бруцеллезге оң нәтиже берген жануарлардың саны күрт өсті,

алайда эпизоотиялық жағдайдың жақсаруы орын алған жоқ. Қалыптасқан

жағдайды ескере отырып, ҚР АШМ бруцеллез серологиялық диагностикасы

үшін классикалық реакцияларды қайта пайдалану және жануарларды

вакцинациялауды қайта жалғастыру туралы шешім қабылдады. Жоғары сезімтал

тест ретінде ИФТ реакциясын вакцинацияланбаған төлді зерттеу үшін

ұсынды[4]. Алайда, бұл жағдайда да ИФТ реакциясында бруцеллез

қоздырғышына тән әлсіз антигенді пайдалану, сондай-ақ жануарлардың ЛПС

құрамында бруцеллаларға ұқсас детерминанттары бар микроорганизмдермен

табиғи жанасуына байланысты ірі қара малдың төлін қайта союға жіберуі

мүмкін. Осыған байланысты, бруцеллаларға тән антигендерді іздеу және ИФТ

жаңа тест-жүйесін әзірлеу Қазақстанның ветеринариялық ғылымы мен

тәжірибесінің маңызды мәселесі. Бруцеллалардың ақуызды антигендері үлкен

қызығушылық тудырады, ол тек белгілі бір бруцелла түрін ғана емес, сонымен

қатар бруцеллалардың басқа түрлерін де анықтай алады[5].

Мaтepиaлдapы мeн әдiстepi.

Қан сарысуы. Сау емес шаруашылықтан алынған, АР және КБР бойынша

бруцеллезге оң нәтиже берген 50 бас ІҚМ қан сарысуы


292

Қан сарысуларын ж-ИФТ-да серологиялық зерттеу. Полистирол

планшетінің тесіктері (ThermoFisherScientific, АҚШ) бруцелланың ақуыз

антигендерімен бөлек сенсибилизацияланды. Шұңқырларды

сенсибилизациялағаннан және жуғаннан кейін қатты фазаның белсенді

орталықтары бұқа сарысуы альбуминінің 1% ерітіндісімен

бейтараптандырылды. Әрі қарай, екі тесікте ЗФР-Тв-да зерттелетін қан

сарысуының үлгілерін сұйылту дайындалды, 1 сағат бойы инкубацияланды

және жуғаннан кейін планшетті тесіктерге желкек пероксидазасымен

(Sigmaaldrichssha) таңбаланған бұқаға қарсы IgG антиденелері енгізілді.

Реакциялардың нәтижелері фермент субстратының көмегімен көрсетілді. Егер

зерттелетін сарысудың оптикалық тығыздығының (зсОТ) көрсеткіші 1:100

сұйылтудағы бақылау үлгісінің оптикалық тығыздығының (бүОТ) орташа

мәнінен 2 және одан көп есе асып кетсе, реакция оң деп саналды. Теріс

бақылау ретінде бруцеллезден таза фермадан 4-5 айлық егілмеген ірі қара мал

төлінің қан сарысуы қолданылды.

Зерттеу нәтижелері.

B. abortus 19 және B. melitensis Rev-1 алынған OMPs бруцеллдің

электрофорезінің НДС-ПААГ нәтижелері 1-суретте көрсетілген.

1 – Omp B.melitensis Rev-1; 2 –Omp B.abortus 19; 3 – Маркер ақуыздары

Cурет – 1. B.melitensis Rev-1 және B.abortus 19 OMP

электрофорограммасы


293

Omp B. melitensis Rev-1 электрофорограммасын талдау 16,5 кДа-дан

101,1 кДа-ға дейінгі мол.м. 17 ақуыз жолағын көрсетті, олардың арасында бес

фракцияның мол.м. негізгі болып шықты: 58,2 кДа; 55,7 кДа; 44,3 кДа; 40,1

кДа, және 31,5 кДа. Omp B. abortus 19 құрамында 18,8 кДа-дан 101,1 кДа-ға

дейінгі мол.м. 11 ақуыз табылды. Бес негізгі жолақтың мол.м. болды: 56,7 кДа;

38,4 кДа, 31,5 кДа; 22,5 кДа және 18,8 кДа.

1-суреттен негізгі ақуыздардың ішінде бруцеллалардың екі түрінде де ең

көп кездесетіні - 55,7-58,2 кДа диапазонында орналасқан мол.м. жолақтары.

Сонымен қатар, Omp B. abortus 19 ақуызы бар.м. 18,8 кДа бір айқын жолақты

құрады, ал B. melitensis Rev-1 ақуыз аймағында мол.м. бар үш кіші фракция

анықталды:19,1 кДа; 18,1 кДа және 16,5 кДа.

Бөлінген Omp B. abortus және B. melitensis препараттарының

антигенділігі АР және КБР бойынша бруцеллезге оң әсер ететін 50 бас

сиырдың қан сарысуының үлгілерінде жанама ИФТ-да сыналды (1-кесте).

Кесте 1

Классикалық серологиялық сынақтар бойынша бруцеллезге оң

реакциясы бар сиырлардың ИФТ нәтижелері

Антиген ИФТ көрсеткіші (n=50 бас) Айырмашылықтардың сенімділігі

Сарысу

антиденелерінің

титрі

ОТ

реакциялық

сұйықтық

ОТ

көрсеткіштері

арасында.

t

P

1 2 3 4 5 6

ЛПС B.

abortus

1:610 (+26,6%; -

21,1%)

0,189±0,002 ЛПС-БВМ B.

abortus 19

0,89 >0,11

Omp B.

abortus 19

1:2 110 (+10,2%; -

9,3%)

0,192±0,004

ЛПС- Omp B.

melitensis Rev-1

22,0

<0,001

Omp B.

melitensis

Rev-1

1:4220 (+14,1%; -

12,3%)

0,299±0,005

Omp B. abortus

19- Omp B.

melitensis Rev-1

17,7

<0.001

Ескерту

Реакция сұйықтығының ОT қан сарысуының үлгілері 1:100-ден 1:800-ге дейін

сұйылтылған алғашқы төрт тесік көрсеткіштерінің орташа мәнін білдіреді

1-кестеден көріп отырғанымыздай, барлық серопозитивті жануарлардың

сарысуы антиденелері Omp Brucella-мен, оның ЛПС-пен салыстырғанда,

белсенді түрде байланысқан, бұл дайындалған ақуыз препараттарының


294

салыстырмалы түрде жоғары антигенділігін көрсетеді. Сонымен,

серопозитивті жануарлардың қан сарысуында ЛПС-ке қарсы антиденелердің

орташа титрі 1:610 (+26,6%; - 21,1%), ал OMP B. abortus 19 және B. melitensis

Rev-1-мен байланысатын антиденелер сәйкесінше 1:2110 (t=4,76; P 0,001) қан

сарысуын сұйылтқанға дейін анықталды. Серопозитивті жануарлардың

антиденелері Omp B. abortus 19 (t=6,19; p<0.001) және B. Melitensis Rev-1

(t=7.5; P<0.001) - мен белсенді түрде байланысқан. Ұқсас айырмашылықтар

аталған антигендермен сенсибилизацияланған ОТ тесіктерінің көрсеткіштері

бойынша да тіркелді.

ЛПС сезімталдандырылған тесіктердің орташа OT реактивті сұйықтығы

Omp B. melitensis (p<0.001) жабылған тесіктердің экстракциясынан едәуір

төмен болды. Сонымен қатар, бруцелланың осы түрінің ақуыздары Omp B.

abortus (p<0.001) қарағанда антигені жоғары болып шықты. ОТ реакция

сұйықтығының орташа көрсеткіштері бойынша ЛПС және Omp B. abortus-пен

жабылған тесіктер айтарлықтай ерекшеленбеді, дегенмен оң нәтиже соңғы

антигенді қолданған кезде айқын болды. Мысалы, ИФА-да серопозитивті

жануарлардың қан сарысуын сынау кезінде ЛПС бар тесіктердің ОТ орташа

мөлшері бақылау тесігінің экстракциясынан 2,73 есе асып кетті (сәйкесінше

0,189 және 0,69), ал Omp B. abortus 19 қолданған жағдайда бұл артықшылық

анағұрлым маңызды болды – 10,1 есе (сәйкесінше 0,192 және 0,19).

Қорытынды.

Omp B. abortus 19 кДа және 15 кДа және B. melitensis 19 кДа, 15 кДа және

12 кДа сиырдың қан сарысуының антиденелерімен анықталды, олар

серологиялық сынақтар мен ПТР бойынша бруцеллезге оң нәтиже көрсетті.

Осылайша, алынған нәтижелерге сүйене отырып, Omp бруцелласы рВР26

рекомбинантты ақуызының антигендігінен едәуір асып түсетіні байқалады.

Бұл ИФА-да бруцеллезді диагностикалау үшін бір рекомбинантты ақуызды

қолдану серологиялық зерттеулердің сезімталдығын төмендететінін

көрсетеді. Осыған байланысты, теориялық тұрғыдан алғанда, жеткілікті

иммуногенділігі бар бір емес, бірнеше рекомбинантты ақуыздарды қолдануға

негізделген біріктірілген диагностикалық тест жүйелері перспективті болады.


295

Пайдаланылған әдебиеттер:

1. Иванов Н.П. Бруцеллез сельскохозяйственных животных, методы и средства борьбы с

ним. – Алматы,2002.

2. Mandal SS, Duncombe L, Ganesh NV, Sarkar S, Howells L et al. Novel solutions for vaccines

and diagnostics to combat brucellosis. ACS Central Science 2017; 3(3):224–231.

doi: 10.1021/acscentsci.7b00019.

3. Erdenebaatar J, Bayarsaikhan B, Watarai M, Makino S, Shirahata T. Enzyme-linked

immunosorbent assay to differentiate the antibody responses of animals infected with Brucella

species from those of animals infected with Yersinia enterocolitica O:9. Clinical and

Diagnostic Laboratory Immunology 2003; 10 (4): 710-714.

4. Ko K, Kim J, Her M, Kang S, Jung S et al. Immunogenic proteins of Brucellaabortus to

minimize cross reactions in brucellosis diagnosis. Veterinary Microbiology 2012; 156

(3-4):374-380.doi: 10.1016/j.vetmic.2011.11.011.

5. Gupta V, Verma D, Singh S, Vihan V. Serological diagnostic potential of recombinant outer

membrane protein (Omp31) from Brucellamelitensis in goat and sheep brucellosis. Small

Ruminant Research 2007; 70(2-3):260- 266.doi.org/10.1016/j.smallrumres.2006.01.012


296

Мехтиева Карина Сергеевна

кандидат биологических наук, доцент кафедры генетики

и разведения животных имени В.Ф. Красоты,

ФГБОУ ВО МГАВМиБ – МВА имени К.И. Скрябина, Российская Федерация

ВЛИЯНИЕ ВОЗРАСТА ПЕРВОГО ОСЕМЕНЕНИЯ КОРОВ ЧЕРНО-

ПЕСТРОЙ ПОРОДЫ НА ИХ МОЛОЧНУЮ ПРОДУКТИВНОСТЬ

Молочная продуктивность коров является главным хозяйственным и

селекционным признаком при разведении крупного рогатого скота. На нее

оказывают влияние множество факторов, одним из важнейших является

возраст первого осеменения [1, С.6; 2, С.54; 3, С.51].

Исследования были проведены по данным первичного зоотехнического

учета АО ПЗ Повадино. Для оценки влияния возраста первого осеменения

коров на их дальнейшую молочную продуктивность животные были

распределены на группы: в первую группу вошли коровы, которых осеменили

до 15 месяцев (n=14), во вторую - от 15,1 до 17,0 месяцев (n=63), в третью - от

17,1 до 19,0 месяцев (n=139), в четвертую - от 19,1 до 21,0 месяцев (n=94) и в

пятой группе оказались коровы, возраст первого осеменения которых

составил более 21,1 месяцев (n=48).

Величина удоя за первую лактацию находилась в пределах от 4447 кг до

6024 кг (рис.1). Большей она установлена у коров II группы с возрастом

первого осеменения от 15,1 до 17,0 месяцев – 6024 кг, что достоверно

превосходит показатели по удою у коров с более поздним возрастом первого

осеменения VI и V групп - на 789 кг (Р˃0,99) и на 1577 кг (Р˃0,999)

соответственно. У коров I группы с наиболее ранним возрастом первого

осеменения (до 15 месяцев) удой за 305 суток первой лактации находился на

достаточно высоком уровне и составил 5625 кг.

Выявлены достоверно значимые различия по массовой доле жира

(табл.1), жирномолочными, оказались первотелки с возрастом первого

осеменения до 15 месяцев - 4,06%, им уступали животные всех групп.


297

Рис. 1. Удой за 305 суток 1 лактации у коров черно- пестрой породы с

разным возрастом первого осеменения

Таблица 1

Показатели молочной продуктивности коров в зависимости

от возраста первого осеменения

Группы

Массовая

доля жира,

%

Продукция

молочного жира, кг

Массовая

доля белка, %

Продукция

молочного белка,

кг

I (n=14) 4,06±0,07 229±15 2,95±0,04 167±11

II (n=63) 3,94±0,05 237±8 2,92±0,03 178±6

III (n=139) 3,81±0,04 219±7 2,97±0,02 171±5

VI (n=94) 3,87±0,05 203±8 2,97±0,02 156±6

V (n=48) 3,77±0,05 168±9 2,97±0,02 132±6

Величина удоя определяет количество продукции молочного жира,

достоверно больше получено молочного жира - 237 кг от коров с удоем 6024

кг во второй подгруппе с возрастом первого осеменения от 15,1 до 17,0

месяцев. Меньшее количество продукции молочного жира показали коровы с

удоем 4447 кг и с низким содержанием жира в молоке 3,77%, имеющие

поздний возраст первого осеменения более 21,1 мес.

0 1000 2000 3000 4000 5000 6000 7000

I группа

II группа

III группа

IV группа

V группа

5625

6024

5756

5235

4447

Удой, кг


298

Содержание массовой доли белка в молоке у коров находилось в пределах

от 2,92% до 2,97%, достоверно значимых различий между группами не

выявлено. Лучшими по количеству молочного белка - 178 кг являлись коровы

второй подгруппы.

Важно, что при выборе срока осеменения необходимо учитывать и

возраст телки, и ее живую массу. Поскольку раннее осеменение возможно

только лишь при достижении животными оптимальной живой массой, возраст

первого осеменения телок является очень важным показателем не только с

точки зрения воспроизводства стада, но и как характеризующий в целом

уровень ведения хозяйства.

Как показали результаты исследований, животные при рождении

отличались по живой массе. В группе коров с возрастом первого

плодотворного осеменения до 15 месяцев живая масса при рождении

составила 26,3 кг, что является минимальным показателем и достоверно ниже

живой массы при рождении коров в других группах (рис. 2).

Выявлена некоторая разница по живой массе при первом плодотворном

осеменении. Так среди всех коров достоверно меньшую живую массу имели

коровы с возрастом первого осеменения до 15 месяцев - 364 кг. У коров V и

IV групп живая масса при первом осеменении составила – 378 кг и 379 кг

соответственно, они превосходили коров всех групп.

Рис. 2. Живая масса коров с разным возрастом первого осеменения, кг

0 30 60 90 120 150 180 210 240 270 300 330 360 390

I группа

II группа

III группа

IV группа

V группа

26,3

29,1

28,5

28,9

28,8

364

366

372

379

378

Живая масса при первом осеменении, кг Живая масса при рождении, кг


299


1. Кровикова, А.Н., Продуктивные качества и племенная ценность коров черно-пестрой

породы в зависимости от возраста первого осеменения / Кровикова А.Н., Бакай А.В.,

Бакай Ф.Р. // Зоотехния. - 2020. - № 3. - С. 6-11.

2. Лепёхина Т.В. Высокопродуктивное племенное стадо голштинской породы /

Т.В. Лепёхина, А.В. Бакай, Ф.Р. Бакай // Вестник Курской государственной

сельскохозяйственной академии. - 2020. - № 4. - С.54-58.

3. Мухтарова О.М. Молочная продуктивность коров разных генотипов за 305 дней 1

лактации в условиях московской области / Мухтарова О.М., Бакай А.В. // В сборнике:

Актуальные вопросы современной науки и практики. Материалы Международной

научно-практической конференции. Под общей редакцией Е.А. Назарова. - 2019. -

С. 51-56.


300

ENERGETICS

Kvasnikov Volodymyr

Honoured metrologist of Ukraine, D.Sc., Professor, Head of Computerized

Electrotechnical Systems and Technologies Department


Vasylets Kateryna

PhD student


OPERATION OF THE TRANSFORMER CONNECTED

ELECTRICITY METER IN REDUCED LOAD MODE

Metering units are widely used for commercial metering of electrical energy.

In 0.38 kV power grids the unit includes electricity meter and current transformers.

The devices of accuracy classes 1, 0.5 or 0.5s are widespread. Inductive current

transformers are characterized by minimum primary current, for which

measurement error are normalized [1]. For devices of accuracy class 0.5 this current

is 5%, for accuracy class 0.5s – 1%. Furthermore, sensitivity of digital electricity

meter, in most cases, stands at 5 mA when measuring active energy.

Situations, when the load current does not exceed a few per cent of rated value,

happen quite often during operation of metering unit. Such reduced load mode exists

during downtime of production facilities, repair work, quarantine restrictions,

reorganization of production etc. In such cases the precision of energy accounting

significantly decreases [2], as the errors of current transformers [3] and electricity

meter [4] rise.

The objective of the research consists in increasing of energy accounting

precision through evaluation of the relative error value in reduced load mode.

The research was conducted in laboratory and industrial conditions. Laboratory

facility, Fig. 1, includes digital electricity meter PI1 of type NIK2307 ART

T.1600.M2.21 accuracy class 0,5s, connected to power grid via current transformers


301

Т-0,66-600/5 or Т-0,66-300/5 of the same accuracy. The directly connected

electricity meter PI2 of type NIK2307 ARP3 T.1600.M2.21 is used to estimate the

true value of consumed active energy.

Fig. 1. Laboratory facility to research into metering unit

operation in reduced load mode

Assume that the value of active energy, consumed during each experiment

according to the meter PI2 readings, is the most accurate, in these conditions,

approximation to the true value of the consumed active energy. Then the relative

error of measurement of consumed active energy during the experiment is:

( )1 2 1 1 2 2 2 1

2 2 2 1

W W W WδW 100

W W

TA PI . PI . PI . PI .

PI . PI .

k%

− − +=

− , (1)

where 1 1WPI . , 1 2WPI . – direct active energy according to the PI1 meter readings

at the beginning and the end, respectively, of the experiment, kW∙h; 2 1WPI . ,

2 2WPI . – similarly for the PI2 meter; TAk – current transformer ratio.

Using laboratory facility, the samples of δWvalues of 23 points were obtained

for current transformers 300/5 and 600/5. The statistical analysis methods made it

possible to combine these samples, Fig. 2. Analysis of the position of the

experimental points allows to establish the significant errors during the accounting


302

at the values of the phase-averaged primary current up to 0.25% for current

transformers of both types.

Fig. 2. Experimental points and regression curves of dependences of the

electricity metering relative error δW,%, on the absolute average value

of the secondary current of current transformers Is , mA,

for the consumer № 1 and laboratory facility

The dependence of δW on the phase-averaged relative value of the secondary

current Is of current transformers, based on laboratory data, is described by a

regression model (Fig. 2):

11 12I Ilab 11 12 1δW (I )= s s/ B / B

s A e A e C− −

+ + , (2)

where 11A = -52.6340, 12A = -49.5386, 11B = 4.8155; 12B = 4.8155; 1C = 1.2693 -

regression coefficients.

To analyze the error of energy metering in real conditions, PJSC

"Rivneoblenergo" provided data on the consumption of private dry cleaning

(consumer № 1) during September 2020. The data were recorded by electricity

meters of transformer and direct connection of accuracy class 0,5s with an interval

of 15 min, Fig. 2.


303

The regression model, describing the dependence of the relative error on the

average relative value of the secondary current, is the next (Fig. 2):

21 22I Icon 21 22 2δW (I )= s s/ B / B

s A e A e C− −

+ + , (3)

where 21A = –27.0905; 22A = –312.2481; 21B = 16.8407; 22B = 2.7478; 2C = –

0.0631.

Comparison of regression curves for laboratory conditions and consumer № 1

allows to establish the 10% maximum discrepancy, while the error in the conditions

of consumer № 1 exceeds the error in laboratory. The error of electricity metering

decreases exponentially with increasing load. At low loads there is a significant

underestimation of electricity.

Thus, for conditions similar to the functioning of the consumer № 1 and

laboratory conditions (types of metering devices, current transformers, arrangement

of metering units), the relative phase-averaged value of primary current more than

1% ensures not exceeding the accounting error of 2%. To increase the accuracy of

electricity metering, it is recommended to choose current transformers taking into

account the operation of the consumer in the minimum mode.

References:

1. International Electrotechnical Commission. (2012). Instrument transformers - Part 2:

Additional requirements for current transformers (IEC 61869-2:2012).

https://webstore.iec.ch/publication/6050.

2. Cepisca, C., & Buzac, E. (2008). The importance of accurate measurement of electrical

energy, and the performance of modern electricity meters. Organisation Internationale de

Métrologie Légale Bulletin, XLIX (1), 5-9.

3. Wath, M. G., Raut P., & Ballal, M. S. (2016, July 4-6). Error compensation method for current

transformer. 2016 IEEE 1st International Conference on Power Electronics, Intelligent

Control and Energy Systems, Delhi, India. https://doi.org/10.1109/ICPEICES.2016.7853244.

4. Chen, J., Guo, Y., & Chen, Y. (2016, March 12-13). Research on error ratio calculator for

the electric energy meter error calibrator device. The 2016 International Symposium on

Advances in Electrical, Electronics and Computer Engineering, Guangzhou, China.

https://doi.org/10.2991/isaeece-16.2016.51.


304

Кулик Михайло Павлович

кандидат технічних наук, доцент кафедри

техногенно-екологічної безпеки та охорони праці

Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, Україна

ВИБІР МЕТОДУ ГЕНЕРАЦІЇ ДЛЯ МАНЕВРЕНОЇ

ЧАСТИНИ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СИСТЕМИ

Об’єднана система України (ОЕС)базується на наступних об’єктах гене-

рації – гідравлічні та гідроакумулюючі (ГЕС, ГАЕС) електростанції, теплові

та атомні (ТЕС і АЕС) електричні станції, які разом виробляють для

комунального сектора та промисловості основну частину електричної енергії.

Ще певна частка електроенергії виробляється малими ГЕС та тепловими

електроцентра-лями(ТЕЦ), які додатково забезпечують теплом великих

промислових споживачів та населення країни. Згадані вище основні об’єкти

генерації ОЕС України доповнюються так званими об’єктами

відновлювальної та альтернативної енергетики, серед яких виділяються

сонячні (СЕС), вітрові (ВЕС), біогазові установки з електричною генерацією

(БіоГЕС), а також об'єкти малої гідроенергетики (припливні, хвильові, міні і

мікро ГЕС). Більшість з них попадають так званий “зелений” тариф.

Співвідношення потужностей вказаних є нестабільним, та може

змінюватися з тих чи інших причин. Загальна встановлена потужність всіх

об’єктів генерації України на даний момент часу приблизно становить майже

56 ГВт, а перерозподіл по видам генерації виглядає наступним чином: 60 %

припадає на ТЕС, ТЕЦ та блок-станції, 25 % - на АЕС, 11.5 % - на ГЕС та

ГАЕС, решта трішки більше 3 % потужностей припадає на СЕС, ВЕС і БіоГЕС.

Всі об’єкти генерації об’єднаної ОЕС України, за незначним винятком,

мають суттєві недоліки. Теплові станції, що базуються на вугільних блоках,

мають застаріле обладнання, яке на даний час, в середньому на 70-80 %,

вичерпало свій технічний ресурс. На відміну від зарубіжних аналогів, які

працюють з дотриманням екологічних вимог відповідних Директив

Європейського Союзу та коефіцієнтом корисної дії не нижче за 45 %, робота


305

вітчизняних ТЕС характеризується значним впливом на довкілля, а їх к.к.д. на

вугільних блоках не перевищує 33-34 %. Ефективність їхньої роботи досить

яскраво характеризується питомою витратою палива, яка для вітчизняних ТЕС

становить величину дещо вищу за 430 г.у.п./кВт∙год для вугільних блоків[1],

та 350 г.у.п./кВт∙год для газомазутних котлів.

В Енергетичній стратегії України до 2030 року, затвердженої

розпорядженням КМУ від 15.03.2006 р. (Стратегія-2030), стверджувалось, що

основою ОЕС електроенергетичної системи України залишатиметься теплова

енергетика, яка і в майбутньому буде базуватися на переважному використанні

вугілля в паливному балансі. Згадана стратегія на період до 2030 р. має три

редакції (2006, 2008 та 2013 р.р.), а спочатку після схвалення КМУ, на чолі з

Ю.І.Єхануровим майже кожен наступний прем’єр вносив суттєві правки, в

результаті не все заплановане було виконано. В одній із редакцій самі автори

стверджували, що вже при її розробці у 2006 році не були враховані наявні, на

тодішній момент, тенденції тодішнього розвитку енергетичної галузі у світі, а

також в Європі та Україні. До серпня 2017р. вказані недоліки були усунуті, а

КМУ своїм розпорядженням від 18 серпня 2017 року за № 605-р затвердив

Енергетичну Стратегію України [2] на період до 2035 року ”Безпека,

енергоефективність, конкурентоспроможність”. Цьому сприяли, як критичні

зауваження авторів Стратегії - 2030, так і співробітників Національного

інституту стратегічних досліджень, зокрема автора [3]. Вказаний документ

запропонував механізми трансформаційного характеру на період до 2020 р. та

визначив стратегічні перспективи до 2035 року. Питання зараз за малим, чи

спроможне керівництво галузевого міністерства та КМУ, уяснити причини

невиконання попередньої програми та виконати діючу Стратегію - 35.

Другим видом генерації в Україні по величині внеску в ОЕС є атомна

генерація, що реалізована та типових блоках РБМК - 1 000 і ВВЕР-1 000

потужністю 1 000 МВт. Зараз в Україні, після закриття Чорнобильської

станції, на чотирьох АЕС працює 15 блоків вказаних типів.

До найбільш вагомих переваг АЕС можна зарахувати дешевизну виробле-

ної електроенергії, компактність планування проммайданчиків, а також їхню,


306

зовнішньо видиму чистоту. А до суттєвих недоліків, вірніше небезпек, слід

віднести наявність [4,с.13-33] радіоактивних відходів, зокрема

відпрацьованого ядерного палива, для якого необхідні додаткові затрати на

їхню утилізацію. Крім того, для них характерним є теплове забруднення

довкілля, яке для станції, що працює на водоохолоджуваних реакторах є

значно вищим, ніж навіть для ТЕС. Коефіцієнт корисної дії АЕС, діючих в

Україні, не перевищує 35 %, а це означає, що майже дві третини тепла, яке

виробляється в реакторі, потрапляє у довкілля.

Розрахунки, проведені вітчизняними та зарубіжними вченими, а також

зокрема Легасовим В.О., показують, що щільність теплової енергії від АЕС

середньої потужності сягає 103 – 104 Вт/м2 .Таке забруднення довкілля

співмірне із тепловими потоками від лісових пожеж, вулканів, пожеж на

нафтових газових промислах. Очевидно, що такі величезні та постійно діючі

джерела тепла не можуть не впливати на гідросферу та атмосферу. Кінцевим

результатом такої дії АЕС та ТЕС на довкілля є утворення потужної хмарності,

зростання грозової активності, випадання граду та утворення вихорів.

Надзвичайно простим та дешевим процесом є вироблення електричної

енергії на ГЕС, для якого необхідні лише два пристрої – гідротурбіна та

електричний генератор, а також невеликий перепад висот русла річки. Для

утворення водосховища спеціально будують дамбу, при цьому затоплюється

певна площа земельних угідь. Накопичена вода під гідродинамічним напором,

стікаючи з дамби, потрапляє на лопаті турбіни та обертає вал електро-генератора.

Всі ГЕС, що входять до ОЕС, зосереджені на р.Дніпро (Дніпровський

гідровузол включає 6 ГЕС та одну ГАЕС), а другий гідровузол знаходиться на

р. Дністер, де знаходиться дві ГЕС, одна ГАЕС та ще одна ГАЕС на

завершальній стадії будівництва, а також на річці Південний Буг - дві ГЕС.

Деякі з ГЕС можуть працювати в насосному режимі, завдяки чому вони разом

з ГАЕС використовуються для покриття пікових навантажень.

Недоліки ГЕС, ГАЕС, а також об’єктів відновлювальної та альтер-

нативної енергетики, тобто їхній вплив на довкілля є неспівмірними зі

шкодою, яку завдають вище згадані ТЕС та АЕС.


307

Малі та міні ГЕС, БіоГЕС та інші об’єкти (альтернативні та

відновлювальні) генерації підпадають під так званий “зелений тариф”. Однак,

надмірне захоплення зеленою енергетикою (за останні два-три роки її обсяг

зріс майже удвічі до 3.4 ГВт).

Крім означених вище недоліках ОЕС України, а це критичний стан

основних об’єктів(ТЕС та АЕС) генерації через зношеність технологічного

обладнання, його низьку ефективність та значний вплив на екологічну

ситуацію в зоні їх розташування, суттєвим недоліком є нестача маневрових

потужностей. Адже для підвищення енергетичної безпеки обсяг[5]

маневрових потужностей має бути не менше третини від загальної потужності

ОЕС. Із описаних вище методів генерації найкращі маневрові властивості є

характерними для АЕС, крім того деякі ГЕС можуть працювати в насосному

режимі, але така їхня робота є не дуже ефективною. Для покриття пікових

навантажень використовують вугільні блоки ТЕС, а часті пуски та зупинки

збільшує частоту виникнення аварійних ситуацій та скорочує міжремонтний

період. Робота вугільних блоків у непроектних режимах супроводжується

збільшення утворення шкідливих речовин, а також погіршує техніко-

економічні показники генерації та фінансовий стан не тільки підприємства, а

також зменшує поступлення до державного бюджету.

Досить швидке нарощування потужностей у сфері ВДЕ та зростання

виробництва електричної енергії на СЕС тільки загострює проблему

маневровості, що приводить до збільшення потреби у вугільній генерації.

Справа дійшла до того, що появився такий термін, як ”зелена металургія”. А

це приводить збільшення видатків із бюджету. Таким чином, Україна стала

заручницею ”зелено-вугільного” тарифного парадоксу.

В Україні існує певна інфраструктура в плані проектування, наявності

рідкого та газоподібного палива та випуску газових турбін [6], а газова

генерація не знаходить широкого використання. Підприємством ДВКГ “Заря”-

Машпроект” пущена в дію ГТУ “Водолій” на одній із компресорних станцій.

В період до 2013р. три ПГУ виробництва Японія були поставлені

потужністю 150 МВт Алчевському металургійному комбінату загальною


308

вартістю 800 млн. доларів США, а одна з них була урочисто запущена в

роботу.

Подальша доля такого цікавого та дорогоцінного проекту невідома, а такі

установки частково вирішували проблему маневрових потужностей.

Список джерел.

1. Вольчин І.А. Перспективи впровадження чистих вугільних технологій в енергетику

України / Вольчин І.А., Дунаєвська Н.І., Гапонич Л.С. / - Київ, ”Гнозіс”, 2013, 308с.

2. 2.Енергетична стратегія України на період до 2035 року ”Безпека, енергоефективність,

конкурентоспроможність” / Електр. ресурс: mpe.kmu.gov.ua/

minugol/control/publish/article?art_id=245239564

3. Воронцов С. Про відповідність Енергетичної стратегії України на період до 2030 року

сучасним викликам і загрозам у сфері енергетичної безпеки //Національний інститут

стратегічних досліджень. – Електронний ресурс /, http://www.niss.gov. ua/articles/470/.

4. Пристер Б.С.Проблемы безопасности атомной энергетики.Уроки Чернобыля.

/Б.С.Пристер, А.А.Ключников, В.М.Шестопалов, В.П.Кухарь //- Київ,- 2012р., ПАТ

”ВІПОЛ”- 201с.

5. Праховник А. В. Развитие маневренной генерации ОЭС Украины как фактор

повышения энергетической безопасности государства / А.В.Праховник , А.В.Попов,

В.Ф.Находов, А.Г. Баталов К. Б. Денисович//, – Енергетика та електрифікація, – 2008.

– № 7. – c. 9–12.

6. Патон Б.Є., Долинський А.А., Халатов А.А. і інш. Перспективи розвитку віт чизняної

парогазової технології. Вісник НАН України (Київ), 2009,№ 4,с.62.


309

PHYSICS AND MATHS

Зайцева Тетяна Анатоліївна

кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри комп'ютерних технологій

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

Шмельов Іван Ігорович

аспірант кафедри комп'ютерних технологій

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ДЛЯ АВТОМАТИЗАЦІЇ АНАЛІЗУ РОЗВ'ЯЗКІВ ЗАДАЧ МЕХАНІКИ

Побудова математичних і комп’ютерних моделей природних і

техногенних процесів, описуваних крайовими задачами для диференціальних

рівнянь, та методи їх розв’язання – актуальна задача сьогодення. Прикладом

природних процесів, що існують у повсякденному житті та втілюються в

наукову форму, є механіка контактних взаємодій. Це значна сучасна галузь

науки, що активно розвивається. Контактна взаємодія елементів конструкцій

завжди наявна в процесі експлуатації техніки в багатьох галузях

промисловості та будівництва.

Загальний математичний апарат для розв’язання просторових контактних

задач теорії пружності з різними умовами контакту та різними формами

контактуючих тіл достатьньо складний. Навіть у тих випадках коли є змога

отримати розв’язок задачі у аналітичному вигляді, виконання математичних

розрахунків за отриманими формулами, стає черговою складною задачею.

Саме з метою автоматизації етапу проведення математичних розрахунків

для аналізу отриманих результатів розв’язку задачі, було розроблено

програмне забезпечення на Java [1]. Строго типізована об’єктно-орієнтована

мова програмування використовувалася через той факт, що програми на Java

транслюються та інтерпретуються віртуальною машиною. Це дозволяє


310

виконувати Java-додатки на будь-якому пристрої, для якого існує відповідна

віртуальна машина.

Деякі дослідники, до недоліків такої концепції відносять низьку

продуктивність, але це не так. Java, як середа виконання програм, здатна

надавати еквівалентний рівень швидкості виконання програм у порівнянні з

C++ завдяки технології трансляції байт-коду в машинний безпосередньо під

час роботи програми, широкого застосування native-коду в стандартних

бібліотеках та інших засобів, які значно прискорюють обробку байт-коду.

Іншою важливою причиною використання Java стало те, що в

майбутньому додаток можна трансформувати як у форму мобільного додатку,

так і у форму WEB додатку для забезпечення можливості широкого

паралельного доступу.

Таким чином, програмний додаток саме на Java став достатньо потужним

інструментом для обробки аналітичного розв’язку за отриманими

розрахунковими формулами [2] завдяки поєднанню ключових особливостей

цієї мови – крос-платформності, високої швидкодії та великої кількості open

source бібліотек.


1. Зайцева Т. А., Шмельов І. І. Сучасні підходи до розв’язання контактної задачі про

втиснення двозв’язного штампу в пружній півпростір. Вісник Національного Технічного

Університету «ХПІ». Серія: Системний аналіз, управління та інформаційні

технології. Харків: НТУ «ХПІ». 2021. № 1 (5).

2. Shyshkanova G. A., Zaуtseva T. A., Frydman A. D. The analysis of manufacturing errors

effect on contact stresses distribution under the ring parts deformed asymmetrically.

Metallurgical and Mining Industry. 2015. № 7. С. 352–357.


311

CHEMISTRY AND MATERIALS SCIENCE

Исабаев Нурпейс Нургалиулы

докторант І-курса

Казахский Национальный университет им. Аль-Фараби, Республика Казахстан

Аубакиров Ермек Айтказынович

Доктор химических наук, профессор, профессор кафедры

«физическая химия, катализ и нефтехимия»

Казахский национальный университет им. Аль-Фараби, Республика Казахстан

Полина Прокопович

PhD, профессор,

Кардиффский университет, Великобритания

Азимов Абдугани Муталович

PhD,

Южно-Казахстанский университет им. М. Ауезова, Республика Казахстан

ЭЛЕКТРИЧЕСКОЕ ПОВЕДЕНИЕ ПОЛИКОРБОНОВЫХ КИСЛОТ

В НЕВОДНЫХ СРЕДАХ НА ТВЁРДОМ ЭЛЕКТРОДЕ

Интерес к электрохимии комплексных соединении в неводных растворах

обусловлен рядом причин. С одной стороны, бурное развитие неорганической

химии и прежде всего химии комплексных соединении с другой стороны,

прогресс электрохимии в растворах с высоким омическим сопротивлением,

что стимулирует изучение комплексов в неводных средах

электрохимическими методами. Многие хелаты растворимы в водных средах,

и поэтому использование неводных растворителей обеспечивает условие для

исследования. В практике это область позволяет решать вопросы

электросинтеза металлоорганических комплексов, электроаналитического

определения металлов. электрокатализа, гальваностегии. Практически все


312

органические вещества адсорбируются на поверхности электрода. Поэтому,

сдвиги потенциалов и изменение наклонов волн восстановления ионов

металов в неводных растворах в присутствии органического лиганда, дают

возможность оценить устойчивость комплексов. Изменение могут быт

вызваны только комплексообразованием. Этот эффект наблюдаются главным

образом тогда, когда область восстановления ионов металлов совпадает с

областью максимальной адсорбции органического лиганда. Причём, в этих

условиях практически отсутствует явление гидролиза в растворах. Низкая

диэлектрическая проницаемость органических растворителей оказывает

существенное влияние на поведение комплексов на электроде. Ионы

металлов, образующие комплексы в органических растворителях сильно

сольватированы. Сольватация катионов металлов рассмотрены в статье [1].

Обсуждены условия выбора растворителя, фонового электролита и

электродов сравнения для исследования хелатов. Установлена возможность

проведения на основе полярографических данных выбор условий для

электрохимического синтеза хелатных комплексов.

Целью данной работы является исследования электрохимического

поведения карбоксильных кислот в спиртовых средах на графитовом

электроде.

Методика эксперимента.

Измерение емкости двойного электрического слоя (ДЭС) про водилось на

установке. Установка состоит из моста переменного тока Р-568, инди катора

нуля Ф-550, электрической ячейки с вращающимся электродом и лампового

вольтметра ВЗ-13. Эквивалентом электрода служили последовательно

включение сопротивление и емкость СЦ. Переменное синусоидальное

напряжение с амплитудой V=6мВ на кладывалось на ячейку от

высокочастотного генератора сигналов ГЗ-33. Величина напряжения

измерялась с помощью лампового вольт метра 33-13. Для поляризации

рабочего электрода переменным током использовался коксиально

расположенный платиновый цилиндр диа метром ф =5,4см. Емкость

платинового цилиндра в общем импедан се ячейки не учитывалась. Для


313

предотвращения влияния перемен ного тока на постоянный в цепь последнего

последовательно вклю чался дроссель (Др.) с индуктивностью L=I Генри.

Рабочий электрод поляризовался постоянным током с помощью

потенциостата П-5848. Для более тщательной фильтрации постоянного тока

от переменного в его цепь параллельно включалось дополнительная емкость

Сдоп=0,5мк. Заданные величины электродного потенциа ла поддерживались с

помощью потенциостата П-5848 [2].

По результатам предварительно проведенных измерений были

подобраны наиболее оптимальные условия: время продувки раствора (объем

50 мл) азотом 40 минут, скорость вращения электрода рав на ≈ 2000 об/мин,

при такой скорости практически устраняются диффузионные ограничения и

экранирующее влияние образующихся на поверхности электрода пузырьков

газа.

Рабочий электрод перед снятием серии емкостных кривых об

рабатывался химически и подвергался катодно-анодной поляризации.

Рис.1. Кривые дифференциальной емкости графитового электрода

в 0,2 М H2SO4 (кривая-1) с добавками лимонной кислоты

(М): 2-10-3; 3-0,1; 4-0,5

Адсорбцию лимонной кислоты на поверхности графитового - электрода

на глядно иллюстрируют кривые зависимости дифференциальной емкости


314

ДЭС от потенциала [рис.1]. Введение поликорбоновой добавки 4 М заметно

снижает емкость ДЭС в области потенциалов Ек = - 0,4 – -1,4 В. С увеличением

объемной концентрации добавки емкость ДЭС снижается.

Во всех случаях на кривых зависимости дифференциальной емкости ДЭС

от потенциала в присутствии поликарбоновых кислот (лимонной, яблочной,

винной) на графитовом электроде наблюдается ингибирование катодного

процесса (0,5М), что согласуется с данными авторов [3-5].

Таким образом, можно сказать, что адсорбция поликарбоновых кислот в

неводных средах наблюдается и на твёрдых электродах. Это даёт возможность

исследованиям с целью электросинтеза хелатных комплексов на твёрдых

электродах в неводных средах.


1. Кравцов В.И. Равновесие и кинетика электродных реакций комплексов металлов. Л.:

Химия, 1985.

2. Дамаскин Б.Б., Петрий О.А., Батраков В.В. Адсорбция органических соединений на

электродах. М.: Наука, 1968. С.176

3. Конарев А.А, Лукьянц Е.А., Негримовский В.М. Электросинтез гидрохлорида 5-амино-

4-оксопентановой кислоты. // Электрохимия. // - 2007, том 43, № 11, с.1320 – 1328.

4. Лялин Б.В., Петросян В.А., Уграк Б.И. Электросинтез 4-хлорпроизводных пиразола и

его алкилзаменяющих. // Электрохимия.// - 2008, том 44, № 12, с.1418 – 1425.

5. Сигел (Ed.), Х., Ионы металлов в биологических системах, 1973,.2. Деккер, Нью-Йорк.


315

GENERAL ENGINEERING AND MECHANICS

Миралимов Мирзахид Хамитович

Доктор технических наук, доцент кафедры «Мосты и тоннели»

Ташкентский государственный транспортный университет, Республика Узбекистан

Хазратов Ахмад Камалович

магистр 2 - го курса

Ташкентский государственный транспортный университет, Республика Узбекистан

Рахмонқулов Маъруф Али уғли

магистр 2 - го курса

Ташкентский государственный транспортный университет. Республика Узбекистан

К ЗАДАЧЕ С ДЕМПФИРУЩИМИ СВОЙСТВАМИ

ДЕФОРМИРОВАНИЯ МАТЕРИАЛОВ

В последнее время большое внимание уделяется развитию

математических моделей, в которых учитывается реологические и

наследственно-деформируемые свойства материала для описания

напряженно-деформированного состояния конструкции инженерных систем.

Это вызвано, с тем, что в процессе деформирования реальных материалов с

ярко выраженными вязкоупругими (демпфирующими) свойствами

существенную роль играет фактор времени [1]. С другой стороны, при

использовании наследственных моделей для описания внутреннего

демпфирования в материалах уравнения колебаний упругих систем

записываются в такой же форме, как и для вязкоупругих систем.

При произвольной матрице демпфирования многомассовой системы с

конечным числом степеней свободы, силы демпфирования одной формы

колебаний совершают работу не равную нулю с другими гармониками.

Применение учета частотно-независимого внутреннего трения модели


316

стандартного линейного вязкоупругого тела присутствием производной

напряжения по времени несколько смягчает, но и не устраняет существенных

противоречий с опытом [2]. Наиболее удачной из элементарных моделей

частотно-независимого внутреннего трения, получившей широкое

применение, вследствие простоты решений традиционных решений задач

теории колебаний, является концепция комплексного внутреннего трения [3].

Рис. 1. Модель среды Кельвина-Фойгта

Однако, общим недостатком всех элементарных моделей,

предназначенных для учета частотно-независимого внутреннего трения,

является их неспособность описывать другое отклонение от свойств

идеальной упругости последействия и релаксации (рис. 1).

При исследовании динамических задач существенное значение имеет

выбор ядра релаксации, достаточно хорошо воспринимающего свойства

реальных материалов. Теория суперпозиции Больцмана предполагает, что

упругие силы )(t зависят не только от мгновенно полученных смещений, но

и от пред шествующих деформаций, которые оказывают тем меньшее влияние

на них, чем больше вре мени τ протекло с момента предшествующих де

формаций. Если в какой-либо момент времени τ в течение Δτ тело получило

деформацию ε(τ), то изменение силы, которая производит это растяжение во

время t, пропорционально ε(τ)dτ и функции времени t–τ. Влияния полученных

в разное время де формаций складываются, то есть объединяют ся путем

непосредственного сложения. Математическая запись зависимостей напря


317

жений от деформаций, основанная на ги потезах Больцмана, выражается в

виде интегральных уравнений Вольтерра II рода:

( )

dtKEE

tt

dtREtEt

t

t

)()(1)(

)(

, )()()()(

0

0

−+=

−−=

(1)

где σ – напряжения; ε – деформация; Е – мо дуль упругости; R(t–τ) – функция

влияния, убывающая при возрастании t–τ; K(t–τ) – функция влияния,

убывающая при возрастании t–τ, t – время наблюдения; τ – предшествующее

моменту наблюдения время.

К настоящему времени проанализировано большое количество функций,

которые могут быть использованы в качестве ядер наследственности. В

качестве таких функций чаще всего рассматриваются степенные и

экспоненциальные функции, а также различные комбинации этих функций

[4]. Для слабо-сингулярных ядер наследственности, удовлетворяющих

приведенным условиям могут быть выбрано степенное ядро Абеля –

Ржаницына-Колтунова

)10(,0,)( 1 = − ttR . (2)

или ядро в комбинации степенной и экспоненциальной функций типа

Абеля – ядро Ржаницына-Колтунова

)10(,0,0,)( 1 = −− tetR t

(3)

где ,, – параметры ядер, подлежащие определению из экспериментов.

Закон деформирования при напряженном состоянии получается

обобщением уравнения (1) на модель с бесконечным числом упругих и вязких

элементов. Тогда уравнение движение, для системы содержащее

наследственный характер, (интегральная связь между напряжениями и

деформациями в виде )1( *RE −= ) запишется в следующей форме:

mtFtZRtZ /)()()1()( *2 =−+ (4)


318

где −=

t

dZtRtZR0

* )()()(

, 1)( −−= tetR t

- ядро релаксации, имеющей слабо-

сингулярную особенность ядер наследственности. На основании полученных

уравнений, приведенных в [3, 4] для интегро-дифференциальной зависимости

по формуле (4) при ненулевых начальных условиях можем записать следующее

решение:

.......2,1,)(1

0 0

2

10 =

−−−+=

−

= =

− nZeBZttStaaZn

j

j

k

kj

t

kjjnjnnk

1,1,)1()1(

2

)(,

2

)(

)(,1,1,,2

0

−=−−+

=

=

==−==

=

jkkkt

Bt

B

ZtZtntnjtSt

S

kk

nnnj

(5)

где a0 и a1 – начальные условия.

Таким образом, можно сказать, что предложенная математическая

модель и алгоритм численного решения позволяют исследовать собственные

и вынужденные колебания конструкций из вязкоупругих материалов.


1. Бадалов Ф.Б. Динамические гасители колебаний наследственно-деформируемых

систем. Ташкент:ТашГАИ,2003.81с.

2. Худаяров Б.А. Нелинейный флаттер вязкоупругих пластиН цилиндрических панелей:

дис...канд.физ.-мат.наук.Ташкент,1998.129 с.

3. Сорокин, Е.С. Разностная форма учета внутреннего трения при колебаниях упругих

систем / Е.С. Сорокин, Б.А. Альтшуль // Проблемы прочности.- 1971. - № 5.- С.11-12.

4. Abdukarimov A. Decision of some problems of dynamics of one-dimensional and two-

dimensional non-homogeneous designs in view of internal and external friction. The

international scientific conference. Problems of mechanics and seicmodynamics. Tashkent,

2007. pp. 112 -124


319

RADIO ENGINEERING, ELECTRONICS AND ELECTRICAL ENGINEERING

Улжаев Эркин

доктор технических наук, доцент, профессор кафедры

«Системы обработки информации и управления»

Ташкентского государственного технического университета имени Ислама Каримова,

Республика Узбекистан

Убайдуллаев Уткиржон Муродиллаевич

доктор философии по техническим наукам, доцент кафедры

«Системы обработки информации и управления»

Ташкентского государственного технического университета имени Ислама Каримова,

Республика Узбекистан

Абдулхамидов Азизжон Абдулла угли

ассистент Ферганского филиала

Ташкентского университета информационных технологии, Республика Узбекистан

ВЫБОР СПОСОБОВ И ДАТЧИКОВ КОНТРОЛЯ ИЗМЕНЕНИЯ

ШИРИНЫ МЕЖДУ ПЕРЕМЕЩАЮЩИМИ ОБЪЕКТОВ

В работе проведен обзор и анализ известных публикаций по

автоматизации контроля и регулирования ширины рабочих щелей уборочного

аппарата (УА) хлопкоуборочной машины (ХУМ), которые наиболее

чувствительны к изменениям сельскохозяйственного фона поля, определяют

производительность ХУМ и чистоту сборка хлопчатника. В связи с этим в

работе проведен краткий обзор и анализ известных работ по контролю и

регулирования ширины рабочей щели (РЩ) УА. В частности, авторами работ

[3,4,5,9,10,11,12] проведены исследования и выполнены ряд разработок. В

этом направлении достигнуты определенные успехи. Например, предложены

системы контроля и регулирования [1,2,13,14].


320

Однако из-за некоторых упущений, связанных с точностью контроля и

преобразования ширины рабочей щели в пропорциональные другие

параметры удобные для измерения, они не нашли фактического применения.

В связи с этим проведение поиска новых способов и датчиков контроля

изменения ширины (зазоров) между шпиндельными барабанами уборочного

аппарата продолжает оставаться актуальным вопросом.

В работе приведены исходные данные и сформулированы технические

требования для выбора и разработки датчиков контроля ширины рабочей

щели УА. При этом основным требованием к датчикам контроля является

точность и линейность их характеристик при изменении ширины рабочей

щели в интервале от 20мм до 40мм, а также простота преобразования и

передача этой преобразованной величины (сигнала) для дальнейшей

обработки и пользования.

К общим требованиям, предъявляемым к датчикам линейного

перемещения (ДЛП) отнесены эксплуатационно-производственные

характеристики [14,15,16].

Точностные характеристики ДЛП и возможности их применения

определяются следующими параметрами: линейностью шкалы, оцениваемой

по приведенной погрешности измерений:

γпр = (∆а/аmах) 100%,

где ∆а – максимальная абсолютная погрешность измерения при оптимальном построении

прямой, аппроксимирующей характеристику ДЛП; аmах – максимально измеренное

перемещение. При этом в зависимости от класса решаемых с помощью ДЛП задач,

высокоточные датчики перемещения характеризуются следующими значениями: 0,01 ‹ γпр

‹ 0,1% . стабильностью масштабного коэффициента, которая оценивается значением

порядка 0,01%; ошибкой смещения нуля; порогом чувствительности, порог

чувствительности оценивается значением ∆ао; динамическим диапазоном измерений, D =

аmах / ∆а, который варьируется в пределах 104 … 106 и др.

В результате проведенного анализа исследовательских работ, связанные

с контролем, преобразованием и регулированием рабочей щели ХУМ


321

выявлены основные причины влияющие на точность преобразования ширины

рабочей щели. К ним относятся, кроме нелинейности характеристик и

погрешности датчиков, наличие большой вибрации на местах контроля

исследуемого параметра, т.е. в зоне изменения ширины рабочей щели

уборочного аппарата ХУМ, а также влияния изменении параметров

окружающей среды и др.

В связи с этим, в работе проведен анализ известных способов и датчиков

по контролю и преобразованию ширины рабочей щели уборочного аппарата;

выбору способа и датчиков, удовлетворяющих заданным требованиям. В

результате проведенных работ выбраны способы и датчики имеющие

наиболее применимые для контроля изменения ширины рабочей щели УА

ХУМ. К таким датчикам относятся: потенциометрические датчики (ПД)

линейного перемещения и кругловращающиеся; ёмкостные датчики

линейного перемещения и кругловращающиеся; фотоэлектрические и

магнитные датчики линейного перемещения.

В работе приведены типы и характеристики потенциометрических

датчиков линейного перемещения (ПДЛП) серии HEM12, а также типы и

характеристики фотоэлектрических и магнитных датчиков линейного

перемещения, разработанные авторами [4,5,6].

Основные характеристики потенциометрического датчика линейного

перемещения серии HEM12 приведены в таблице 1.

Таблица-1

Электрические характеристики

Серия HEM12

Электрический диапазон перемещений, мм 50, 100, 150, 200, 250, 300, 350, 400, 450,

500, 550, 600, 750, 800, 850, 900, 950, 1000

Сопротивление 5 кОм (50-300 мм) // 10 кОм (350-600 мм) //

20 кОм (750-1000 мм)

Допуск по сопротивлению ± 20%

Линейность, стандартная % ± 0,35

Номинальная мощность, Вт (40°С) 1 (50 мм) // 2 (100 мм) // 3 (150-1000)

Максимальное рабочее напряжение, В 60

Температурный коэффициент сопротивления 400 ppm/K

Температурный коэффициент делителя

напряжения

5 ppm/K


322

Продолжение таблицы 1

Изоляция Свыше 100 МОм при 500 В DC

Максимальный ток, ма штоке 10 мА

Рекомендуемый ток, ма штоке Менее 0,1 мкА

Механические характеристики

Серия HEM12

Максимальная скорость перемещения 5 м/с

Максимальное ускорение 10 м/с2

Максимальное рабочее трение 0,5 Н

Гистерезис менее 0,25 мм

Серия HEM12

Условия окружающей среды

Рабочая температура - 30...+100°С

Температура хранения - 50...+120°С

Класс защиты IP67

К преимуществам потенциометрического и фотоэлектрического

датчиков линейного перемещения относятся возможности измерения

линейного перемещения в больших переделах с достаточной точностью.

Недостатком потенциометрического датчика является наличие

механической части (контакт между подвижной части пластины и обмоткой

резистора), что может привести к уменьшению срока службы и ухудшению

точности измерения, другим недостатком является большая размерность, т.е. для

измерения большого расстоянии (длины) требуется ПДЛП больше этой длины.

Недостатком фотоэлектрического датчика линейного перемещения

является сложность конструкции и зависимость точности преобразования от

изменения напряжении питания. Аналогичным образом, проведен анализ

магнитного и ёмкостного датчиков, с точки зрения возможности их

применения для измерения линейных перемещений рабочей щели УА.

На основе проведенного анализа сделан вывод о необходимости

продолжения исследований по модернизации существующих и разработке

новых способов и датчиков контроля ширины рабочих щелей и линейного

перемещения контролируемых объектов.


1. Садриддинов А.С., Абдазимов А. Д., Улжаев Э. Совершенствование рабочих органов и

управляемости хлопкоуборочной машины с расположением уборочных аппаратов за


323

ведущим мостом трактора. Материалы междунар. НТК «Современные проблемы

механики». – Ташкент: НИИ Механики и СС АН Руз , 2009. С.273-277.

2. Абдазимов А.Д. Следящая система управления ширины рабочей щели уборочного

аппарата хлопкоуборочной машины. Вестник ТашГТУ,2003, № .4. с.103-106.

3. Улжаев Э., Абдазимов А.Д., Убайдуллаев У.М., Шеркобилов С.М., Шодиев Ж.Г.,

Носиров А.М. Механизм регулировки рабочих щелей вертикально-шпиндельного

хлопкоуборочного аппарата // Агентства по интеллектуальной собственности при

Министерстве юстиции Республики Узбекистан. № IAP 06346, 18.11.2020.

4. А.Д.Абдазимов, Э.Улжаев, У.М.Убайдуллаев, Н.Н.Омонов. Основы автоматизации

контроля и управления технологическими параметрами хлопкоуборочных машин. –

Ташкент, ТашГТУ, 2014г. - 164 с.

5. E. Uljaev, U.M.Ubaydullaev. Diagnostic device for air flow speed variation in pneumatic

chamber of cotton pickers. //Ninth World Conference “Intelligent Systems for Industrial

Automation”, WCIS-2016, 25-27 October 2016, Tashkent, Uzbekistan.

6. Промышленные приборы и средства автоматизации: - Справочник /под ред.

В.В. Черенкова. - Л.: «Машиностроение», 1987, -847 с.

7. Шишмарев В.Ю Типовые элементы систем автоматического управления: Учебник для

сред. проф. образования / Владимир Юръевич Шишмарев. - М.; Издателъский центр

«Академия», 2004. - 304с.

8. Бабиков М.А., Косинский А.В. Элементы и устройства автоматики. - М.: Высш. шк.,

1975.

9. Uljayev E., Ubaydullayev U.M., Tadjitdinov G.T., Narzullayev S. (2021) Development of

Criteria for Synthesis of the Optimal Structure of Monitoring and Control Systems. In: Aliev

R.A., Yusupbekov N.R., Kacprzyk J., Pedrycz W., Sadikoglu F.M. (eds) 11th World

Conference “Intelligent System for Industrial Automation” (WCIS-2020). WCIS 2020.

Advances in Intelligent Systems and Computing, vol 1323. Springer, Cham.

https://doi.org/10.1007/978-3-030-68004-6_73

10. Улжаев Э., Убайдуллаев У.М., Улжаев З.Э. Электронная бортовая система контроля

эксплуатационно-технологических параметров хлопководческих МТА // Ежемесячный

научно-практический журнал «Тракторы и сельхозмашины». – М., 2014. № 10. –

С. 11–15.

11. Улжаев Э., Абдазимов А.Д., Убайдуллаев У.М. Методика диагностики вероятности

безотказной работы хлопкоуборочной машины // Известия Санкт-Петербургского

государственного аграрного университета. 2018. № 4(53). – С. 270–276.

12. Улжаев Э. У., Абдазимов А. Д., Убайдуллаев У. М. Интеллектуальная бортовая МПС

контроля и управления технологическими параметрами МТА с трактором ТТЗ //


324

Международная научно-практическая конференция «Техника будущего: перспективы

развития сельскохозяйственной техники». – Краснодар, 2013. – С. 189–191.

13. Абдазимов А.Д. Следящая система управления ширины рабочей щели уборочного

аппарата хлопкоуборочной машины. Вестник ТашГТУ,2003, № .4. с.103-106.

14. Улжаев Э., Абдазимов А.Д., Равутов Ш.Т., Тулбаев Ф.А. Микропроцессорная система

контроля и регулирования рабочей щели хлопкоуборочного аппарата // Узбекский

журнал «Проблемы информатики и энергетики». –Ташкент, 2011. № 5. –С. 48–52.

15. Улжаев Э., Убайдуллаев У.М. Одноканальная система контроля и регулирования

рабочей щели уборочного аппарата хлопкоуборочной машины // Международный

научный журнал «Наука. Образование. Техника» Кыргызско-Узбекского университета.

№ 2(65) 2019. – С. 77–81.

16. Uljayev E., Ravutov Sh.T., Ubaydullayev U.M. Remote control device to control the contact

uniformity of the brush strippers on the spindle’s surface of the cotton picking apparatus //

“1st International Conference on Energetics, Civil and Agricultural Engineering 2020” 14-16

October 2020, Tashkent, Uzbekistan. IOP Conf. Series: Earth and Environmental Science 614

(2020) 012139. doi:10.1088/1755-1315/614/1/012139.

17. Абдазимов А.Д., Улжаев Э., Убайдуллаев У.М., Омонов Н.Н. Выбор и обоснование

пределов изменения технологических параметров хлопкоуборочной машины //

Химическая технология. Контроль и управление. – Ташкент, 2013. № 5. –С. 31–35.

18. Улжаев Э., Убайдуллаев У.М., Абдулхамидов А.А. Анализ современного состояния

автоматизации контроля и регулирования ширины рабочих щелей уборочного аппарата

хлопкоуборочной машины с вертикальным шпинделем // Proceedings of the 8th

International Scientific and Practical Conference “CHALLENGES IN SCIENCE OF

NOWADAYS”, WASHINGTON, USA, 4-5.04.2021.


325

INFORMATION AND WEB TECHNOLOGIES

Pohurska Mariia

Assistant of the Department of Artificial Intelligence

Kharkiv National University of Radio and Electronics, Ukraine

Sokolovska Mariia

Undergraduate student

Kharkiv National University of Radio and Electronics, Ukraine

WHY ARE OPTIMIZATION TECHNIQUES ALWAYS RELEVANT?

Optimization is a choice. A person very often has to make choices in his life.

The ultimate goal of optimization is to find the best solution, in other words, the best

choice. In practice, it is often necessary to choose the optimal solution from many

possible solutions to the problem. For example, from several options for the

transportation of raw materials, consumers need to choose the cheapest one, but one

that takes into account the restrictions on acceptable terms of supply. Or, for example,

from the possible plans for cutting material, choose one that will allow you to fulfill

the plan with the least amount of waste, etc. Therefore, we can conclude that

optimization methods are always relevant, but let's take a closer look at this issue.

Despite the fact that numerical optimization methods have always been

extremely relevant, in the last 10-15 years, interest in these methods has sharply

increased. This is mainly due to the great interest in data analysis.

How and why did optimization methods appear? As you know, nature speaks

the language of optimization. Humanity has tried to explain to itself how something

works or moves. If we want to find the equation of motion of some object, we want

to understand how to do something in an optimal way, then we need to solve the

optimization problem. In the 18th century, Lagrange and Euler proposed an equation

describing the trajectory of a mechanical system, and this trajectory can be obtained

from solving a variational problem.


326

The ten-volume book by Landau-Livshits, which is used to study theoretical

physics at institutes, is written in such a way that in order to find a law, to understand

how it works, it is necessary to solve the optimization problem. The same is

happening in economics and in many other areas in which we must ultimately solve

optimization problems.

When, for example, you need to solve a system of equations or some inverse

problem, oddly enough, you need to use optimization methods. Let's say there is

some system of differential equations, it has a right-hand side or some coefficients.

We do not know them, but we observe a solution at some time interval and must

reconstruct unknown coefficients, unknown boundary conditions, proceeding from

the observed solution. These tasks play an extremely important role because they

are used in oil production, medical tomography, and in many other areas where

similar problems arise.

In practice, many problems have to be solved many times, but with different

parameters. The more efficient the invented algorithm, the more options for solving

the problem with different data you will receive. Thus, a lot of different tasks are

reduced to optimization.

Optimization techniques are also used to fit simulation models to measured

data. This method was investigated by Schmidt, Guldner, Lederer et al. Using the

well-known annealing simulation approach. Genetic algorithms provide an

alternative optimization approach that may have some advantages, especially when

considering the more complex problem of simultaneous fitting of multiple

contours.

Also, now it is quite popular to use methods of optimization of tasks when

training neural networks. Scientists are trying to further understand the very

structure of the problem. This is necessary in order to take into account the specifics

of the task in order to further accelerate.

In general, the more complex an event is organized, the more material resources

are invested in it, the wider the spectrum of its possible consequences, the less

permissible are the so-called "volitional" decisions that are not based on scientific

calculation, and the more important is the set of scientific methods that make it


327

possible to assess in advance the consequences of each decision, discard in advance

the unacceptable options and recommend those that seem to be the most successful.

Practice gives rise to more and more optimization problems and their

complexity is growing. New mathematical models and methods are required that

take into account the presence of many criteria and conduct a global search for the

optimum. In other words, life forces us to develop the mathematical apparatus of

optimization.

To sum up, optimization techniques have been, are and will be used in many

areas of research to find solutions that maximize or minimize certain research

parameters, such as minimizing the cost of producing a product or service ,

maximizing profits, minimizing the amount of raw materials, materials when

developing a product or maximizing production.

References:

1. Borisevich, M.N., 2017. Basic of information technologies. Vitebsk: Establishment of

Education “Vitebsk Order” Eing of Eonor “State Scademy of Veterinary Medicine”, p: 810.

2. Serpilin A. Principles of constructing an optimal investment and loan system of cities and

regions // Securities market. - 2004, No. 20, p. 60-69.

3. Shelobaev S.I. Mathematical methods and models in economics, finance, business: Textbook.

manual for universities.- M .: UNITI-DANA, 2000.- 367 p.


328

Кепша Ганна Іванівна

Студентка I курсу факультету математики та цифрових технологій

ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна

ВИКОРИСТАННЯ ОНЛАЙН ДОШКИ

«GOOGLE JAMBOARD»

ХХІ століття – суспільство інформаційних технологій –постіндустріальне

суспільство, яке зацікавлено в особистостях, здатних самостійно і активно

діяти, приймати рішення, гнучко адаптуватися до змінних умов життя.

Особливого значення набувають освітні технології, тому що вони є одним із

головних системо-твірних чинників освітнього процесу і освітньої діяльності,

забезпечують їх цілісність.[1]

Jamboard – новий сервіс від Google. Ще у грудні 2018 року компанія

Google оголосила про запуск нового сервісу, який доповнюватиме функціонал

офісного пакета Google Docs. Нова програма отримала назву Google Jamboard

й стала найпростішим сервісом для малювання.

Google Jamboard – інтерактивна віртуальна дошка, яка дозволяє вчителю

демонструвати ключову інформацію під час уроку в Zoom чи Google Meet, а

також одночасно взаємодіяти з усім класом чи окремою групою школярів у

режимі реального часу. Робоча поверхня Google Jamboard – добірка зі

сторінок-слайдів фіксованого розміру. У межах одного документу можна

створювати до 20 сторінок.

Для наповнення слайдів доступні такі інструменти:

– пензлик (чотири види – ручка, фломастер, пензель, маркер);

– гумка (очищає поверхню від зайвих елементів);

– курсор (дозволяє переміщати елементи);

– різнобарвний стікер (для розміщення текстових заміток)

– форми (додавання різних форм та заливка їх кольором);

– текст (доступні кілька типів тексту за розміром);

– вставка зображень;


329

– лазерна вказівка (дозволяє фіксувати увагу учнів на окремих

елементах).

Переваги Google Jamboard

– Цей інструмент має зручний функціонал і створює ряд можливостей для

організації ефективного навчального процесу у віртуальному просторі.

Наприклад:

– фіксувати ідеї вчителя та учнів класу за допомогою різнокольорових

стікерів;

– створювати записи та малювати за допомогою цілого набору функцій,

у тому числі з допомогою розпізнання рукописного тексту і перетворення його

у друкований;

– здійснювати опитування з використанням спеціальних шаблонів;

– завантажувати зображення та текст із Google Диску;

– приєднуватись як за допомогою комп'ютера, так і зі звичайного

смартфона, завантаживши додатки Android чи iOS;

– привертати увагу учнів до окремих частин робочої поверхні за

допомогою інструменту «лазерна вказівка»;

– змінювати фон робочої поверхні, у тому числі завантажувати окремі

шаблони для роботи;

– зберігати усі напрацювання на Google Диску кожного учасника;

– експортувати проєкти у PDF чи PNG;

Отже, розповсюдження персональних комп'ютерів і бурхливий розвиток

глобальних комп'ютерних комунікацій висуває нові вимоги до інтенсивності

оновлення знань і умінь фахівців, а отже, і до освіти в цілому[3].

Чому варто спробувати дошку Google Jamboard? Інтерфейс сервісу

настільки інтуїтивно зрозумілий і зручний, що перед початком роботи навіть

не потрібно вчитися.

Новий проєкт від Google Jamboard – працює не тільки через браузер, а й

має повноцінний мобільний додаток Google Jamboard, який користувачі мають

можливість безкоштовно завантажити з Google Play Market.


330

Список використаний джерел:

1. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учебное

пособие для студентов педагогических вузов и системы повышения квалификации

педагогических кадров / Е.С. Полат, М.Ю. Бухаркина, М.В. Моисеева, А.Е. Петров ;

под. ред. Е.С. Полат. – 2-е изд., стер. – М. : Издательский центр «Академия», 2005. –

с. 37.обистісну і соціально-економічну значущість.

2. Шишкіна М. Перспективні технології розвитку систем електронного навчання /

М. Шишкіна // Інформаційні технології в освіті. – - 2011. - Вип. 10. – С. 132-139. –

Режим доступу : URL : http://ite.kspu.edu/issue-10/p-132-139/full.

3. Кудрявцева С. П.Міжнародна інформація: навчальний посібник для студентів вищих

навчальних закладів / С.П. Кудрявцева, В. В. Колос. – К.: Видавничий дім «Слово». –

2005.


331

Рогоза Валерій Станіславович

доктор технічних наук, професор кафедри системного проектування

ННК «Інститут прикладного системного аналізу»

НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського», Україна

Акимов Вадим Сергійович

аспірант кафедри системного проектування

ННК «Інститут прикладного системного аналізу»

НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського», Україна

КВАНТОВІ ОБЧИСЛЕННЯ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ГЛИБОКИХ

ЗГОРТКОВИХ НЕЙРОННИХ МЕРЕЖ

Квантові обчислення - це потужна обчислювальна парадигма з

потенціалом використання в декількох сферах, в тому числі в машинному

навчанні. Останнім часом глибоке навчання, а саме згорткові нейронні мережі

стали основним інструментом для аналізу цифрових сигналів та в сфері

розпізнавання зображень.

Квантові обчислення на сьогоднішній день є маловивченої галуззю

інформаційних технологій, проте існуючі наукові роботи показують більший

потенціал квантових нейронних мереж у порівнянні з класичними, а саме у

швидкості навчання та оцінюванні отриманих моделей нейронних мереж, у

можливості використання більшої кількості згорткових ядер різного розміру

при вирішенні задачі класифікації зображень, у максимальній розмірності

входів та кількості вхідних вимірів.

Розвиток алгоритмів глибокого машинного навчання довгий час

перебував у стані стагнації через відставання розвитку апаратних засобів.

Саме це стало поштовхом для розробки різноманітних прискорювачів

штучного інтелекту (окремого класу мікропроцесорів для прискорення

навчання штучних нейронних мереж), а в 2016 році на конференції Google I/O

компанія Google представила тензорний блок обробки (TPU). Тензорний блок

обробки є інтегральною схемою для прискорення розрахунків при навчанні


332

нейронних мереж, що була розроблена для програмного комплексу

TensorFlow. Даний блок розрахований на великі обсяги обчислень з низькою

точністю (наприклад, 8-бітна точність), але дозволяє здійснювати велику

кількість операцій вводу-виводу в секунду. Також даний юніт монтується

разом з радіатором, що вирішує проблему охолодження апаратного засобу.

Дані розробки висвітлюють проблему відставання розвитку апаратного

забезпечення від попиту на обчислювальну потужність зі сторони програмних

комплексів з алгоритмами глибокого машинного навчання.

Кількість світових даних зростає експоненційно, а сучасні методи збору

даних та здешевлення носіїв інформації призводять до зростання якості і

розміру датасетів, що в свою чергу створює попит на зростання

обчислювальної потужності апаратних комплексів. В той час як спеціалісти з

усього світу змагаються в покращені моделей глибокого машинного навчання

на долі відсотку маючи в арсеналі класичні апаратні платформи та алгоритми,

потенціал квантових обчислень для навчання таких нейронних мереж

залишається невивченим і представляє науковий інтерес.

Задачі машинного навчання пов'язані з проблемами маніпулювання та

класифікації значної кількості векторів у просторах з великою розмірністю.

Алгоритми згорткових нейронних мереж страждають від вузького місця в

недостатній обчислювальній потужності через розмір оптимізаційного

простору та складність внутрішніх операцій, ці вузькі місця роблять ресурси

для навчання згорткових нейронних мереж дорогими. Також класичні

алгоритми для розв’язання подібних задач зазвичай потребують

поліноміального часу. В той час як квантові комп’ютери більш пристосовані до

управління тензорами високої розмірності. У роботі Seth Lloyd, Masoud

Mohseni та Patrick Rebentrost Quantum algorithms for supervised and unsupervised

machine learning [1] описані алгоритми квантового машинного навчання з

вчителем та без вчителя для вирішення задачі кластеризації інформації. Дана

робота показує що квантові алгоритми машинного навчання можуть вирішити

задачу за логарифмічний час з такою ж кількістю та розмірністю векторів, що є

експоненційним пришвидшенням порівняно з класичними алгоритмами.


333

У роботі Iordanis Kerenidis, Anupam Prakash Quantum Gradient descent for

linear systems and least squares [2] представлено перший квантовий алгоритм

градієнтного спуску для афінних функцій. Виконання τ кроків градієнтного

спуску вимагає часу O(τCS), де CS - оцінка часу виконання одного кроку

квантового градієнтного спуску, що часом може бути значно меншим, ніж час

виконання класичного алгоритму.

Розглянемо основні поняття що необхідні для представлення даних та

виконанні подальших квантових обчислень. Базовим юнітом представлення

даних є кубіт. Він може перебувати в стані 0 або 1. Але, на відміну від

класичного біту, вводиться поняття суперпозиції обох станів 𝛼|0 > + 𝛽|1 > з

коефіцієнтами 𝛼 та 𝛽 такими що |𝛼|2 + |𝛽|2 = 1. Так звані амплітуди 𝛼 та 𝛽

пов’язані з ймовірністю спостереження стану 0 або стану 1 під час

вимірювання стану кубіта. Перед виміром стану, будь-яка суперпозиція є

можливою, в результаті чого отримуємо важливу особливість квантових

обчислень. Маючи n кубіт, 2𝑛 можливих бінарних комбінацій може існувати

одночасно, кожна комбінація з власною специфічною амплітудою. Поєднання

множини кубітів отримало назву квантовий регістр. Саме цей факт і робить

можливим отримання експоненційного покращення для ряду алгоритмів, що

використовуються в глибокому машинному навчанні. Важливим також є те,

що в існуючі квантові комп’ютери вбудовано десятки кубітів. Компанією IBM

був випущений перший комерційний квантовий процесор IBM Q, зараз він

налічує 65 кубітів. На ринку квантових комп’ютерів також наявні квантові

симулятори та окремі мови програмування для них (разом із стандартною

бібліотекою функцій) - Microsoft Q# та Google QScript. В загальному вигляді,

квантовий стан з n кубіт можна представити у вигляді вектору в Гільбертовому

просторі з 2𝑛 вимірами. Такий вектор необхідно нормалізувати таким чином

щоб сума квадратів амплітуд давала в результаті 1.

Для обробки кубітів (а також регістрів кубітів) пропонується

використовувати унітарні оператори простору Гільберта, які відображають

одиничні вектори норм у інші одиничні вектори норм. Також важливою

задачею є кодування даних з використанням нововведених квантових станів.


334

Існує декілька підходів для вирішення даної задачі, але в даній роботі

пропонується розглянути амплітудне кодування. Більше про даний підхід

можна дізнатись зі статті Data Encoding Patterns for Quantum Computing [3].

Для реалізації повноцінної квантової згорткової нейронної мережі необхідним

є представлення в термінах квантових обчислень наступних шарів:

– Конволюційний шар - застосовують певну кількість фільтрів згортки до

зображення. Для кожного субрегіону шар виконує набір математичних

операцій для одержання одного значення на карті функцій виходу.

Конволюційні шари зазвичай застосовують функцію активації ReLU до

виводу для введення нелінійності в модель.

– Агрегувальний шар - допомагає зменшувати розмірність карти об’єкту,

оброблюючи отримані дані з конволюційного шару. Загальнопоширеним

алгоритмом злиття є макс-об’єднання, що зберігає максимальні значення карт

ознак та відкидає всі інші.

– Щільний шар (повністю з’єднаний) - виконує класифікацію за

ознаками, отриманими конволюційними шарами зі зменшеною розмірністю

після використання агрегувальних шарів. Для оптимізації ваг даного шару

можна використовувати квантовий алгоритм зворотного поширення помилки.


1. Seth Lloyd, Masoud Mohseni, and Patrick Rebentrost. Quantum algorithms for supervised

and unsupervised machine learning. arXiv, 1307.0411:1–11, 7 2013. URL http://arxiv.org/

abs/1307.0411.

2. Iordanis Kerenidis and Anupam Prakash. Quantum gradient descent for linear systems and

least squares. arXiv:1704.04992, 2017b.

3. M. Weigold, J. Barzen, F. Leymann, and M. Salm. 2020. Data Encoding Patterns for Quantum

Algorithms. HILLSIDE Proc. of Conf. on Pattern Lang. of Prog. 22 (October 2020), 10 pages.

4. Iordanis Kerenidis, Jonas Landman, and Anupam Prakash. Quantum algorithms for deep

convolutional neural networks. In International Conference on Learning Representations,

2020.

5. Kerstin Beer, Dmytro Bondarenko, Terry Farrelly, Tobias J Osborne, Robert Salzmann, and

Ramona Wolf. Efficient learning for deep quantum neural networks. arXiv preprint

arXiv:1902.10445, 2019.


335

6. Gilles Brassard, Peter Hoyer, Michele Mosca, and Alain Tapp. Quantum amplitude

amplification and estimation. Contemporary Mathematics, 305:53–74, 2002.

7. Iris Cong, Soonwon Choi, and Mikhail D Lukin. Quantum convolutional neural networks.

arXiv preprint arXiv:1810.03787, 2018.


336

PHYSICAL EDUCATION AND SPORTS

Антіпова Жанна Ігорівна

ORCID: 0000-0002-3052-0862

старший викладач кафедри фізичного виховання

Національний університет «Одеська юридична академія», Україна

Шурхал Людмила Олександрівна

старший викладач кафедри фізичного виховання

Національний університет «Одеська юридична академія», Україна

ГРА В ВОЛЕЙБОЛ - ОДНЕ З ЕФФЕТІВНИХ ЗАСОБІВ

ПІДВИЩЕННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ФІЗИЧНИХ ЗАНЯТЬ У

СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

У статті розглядається додаткова програма початкового етапу навчання

здобувачів грі в волейбол; новий, експериментальний підхід у навчанні

навичкам гри, а також говоритися, що волейбол - це один з ефективних засобів

підвищення мотивації у здобувачів до регулярних занять фізичним

вихованням і спортом. Загалом, дисципліна «Фізичне виховання» в закладі

вищої освіти виступає мірою комплексного впливу на формування гармонійно

розвиненої особистості молодого фахівця [1,c.41]. Важливим засобом для

досягнення цього результату представлена методика навчання грі в

волейбол[2,c. 1-329].

Волейбол в юридичних закладах вищої освіти сприяє формуванню у

здобувачів навичок, необхідних для майбутньої професійної юридичної

діяльності. Професійний статус юриста передбачає високий рівень фізичного

і психічного здоров'я, що необхідно як для виконання посадових обов'язків,

так і для підтримки довіри населення до тих, хто стоїть на сторожі

справедливості.

Новизна, актуальність і доцільність програми полягає в тому, що в ній

представлена додаткова програма початкового етапу навчання техніці грі, яка


337

спрямована на розвиток спеціальних фізичних якостей, навчання техніці і

тактиці гри із застосуванням додатково виділених годин на рухливі ігри з

елементами волейболу та навчальну гру. Такий підхід сприяє підвищенню

інтересу студентів до навчання, сприяє вдосконаленню спеціальних фізичних

якостей і спортивної майстерності.

У зміст програми початкового етапу навчання включено навчання теорії,

техніці гри в волейбол, тактиці ведення гри. Основна мета статті –ознайомити

із запропонованою методикою навчання, дати оцінку та проаналізувати

застосування спеціальних вправ, що сприяють підвищенню рівня технічної

підготовки волейболістів. У процесі навчання у здобучів формується

цілеспрямованість, почуття колективізму, загартовується воля і

працездатність, з'являється можливість поглибленого вивчення даної

спортивної гри, виникає усвідомлена мотивація до активного способу життя.

Колективний характер ігрової діяльності виховує у здобувачів необхідні

морально-вольові якості: відповідальність і дисциплінованість, повага до

партнерів і суперників, активність, сміливість, рішучість. Кожен здобувач

може проявити свої особисті якості: самостійність, ініціативу, творчість.

Разом з цим гра вимагає підпорядкування особистих прагнень інтересам

колективу. Різні функції гравців зобов'язують їх постійно взаємодіяти один з

одним для досягнення спільної мети.

Систематичні заняття волейболом надають комплексний і різнобічний

вплив на організм здобувача, розвиток основних фізичних якостей -

швидкості, спритності, витривалості, сили. Розвиток фізичних якостей

здобувачів є важливою частиною навчального процесу, робить позитивний

вплив на загальний стан організму здобувача. При цьому виховуються важливі

звички до постійного дотримання культури побутового, трудового,

навчального та спортивного режимів, що сприяє формуванню здорового

способу життя, досягнення творчого довголіття.

Завдяки різноманітності рухової діяльності та координаційним

можливостям, здобувачі, які займаються волейболом, швидше й успішніше


338

освоюють життєво важливі рухові вміння і навички, в тому числі необхідними

для майбутньої професійної діяльності.

Змагальний характер, висока емоційність, самостійність дій роблять

волейбол ефективним засобом не тільки в проведенні навчальний занять

закладів вищої освіти, а й активного відпочинку. Удосконалення способів і

методів організації навчання грі в волейбол є актуальним питанням.

Актуальність даної теми ще й в тому, що, тільки вирішуючи специфічні

завдання при навчанні грі волейбол із застосуванням спеціальних коштів та

методів навчання, можна досягти позитивних результатів на початковому

етепе навчання грі, що дасть можливість досягнення високих спортивних

результатів в майбутньому.

Дослідно-експериментальна робота по застосуванню програми

початкового етапу навчання техніці гри в волейбол проводилась в

Національному університеті "Одеська юридична академія". Для дослідження

були залучені студенти 1-го курсу Судово-адміністративного факультету в

кількості 154-х осіб. Застосовувалися наступні методи: Педагогічне

спостереження - на першому етапі. Оцінка рівня фізичної та технічної

підготовленості - на другому етапі. Метод математичної статистики - на

третьому етапі.

На першому етапі дослідження нами був використаний метод

спостереження, за допомогою якого ми змогли детально вивчити і

проаналізувати різні форми проведення навчальних занять. На підставі

вивченої наукової літератури, з урахуванням рівня фізичної та технічної

підготовленості студентів нами була апробована методика навчання

технічним прийомам.

На другому етапі дане тестування, яке представляло собою ряд фізичних

вправ і вправ по техніці волейболу. Рівень фізичної підготовленості студентів

визначається за таблицею оцінювання восьми спеціально розроблених

нормативів. Оцінюються три рівня: "Н." – низький, "Ср." - середній, "Вис." -

високий.


339

Н. Ср. Вис.

1.

Верхня передача м'яча в

стіну, на відстані не менше

одного метра (к-ть разів)

Чол. 12 14 16

Жiн.

9

11

14

2.

Нижня передача м'яча в

стіну, на відстані не менше

одного метра (к-ть разів)

Чол. 10 12 14

Жiн. 8 10 12

3.

Передача м'яча в парах, без

втрат. На відстані 5-6 м (к-

ть разів)

Чол. 17 20 25

Жiн. 12 15 20

4.

Подача (нижня / верхня),

кількість попадань в

площадку

Чол. 5 10 15

Жiн. 3 6 10

5.

Подача (нижня / верхня),

кількість попадань в ліву /

праву половину

майданчика, за завданням

викладача

Чол. 2 3 4

Жiн. 1 2 3

6.

Передача на точність через

сітку, із зони

4 в зону 6, з 5 спроб

Чол. 3 4 5

Жiн. 3 4 5

7.

Нижні передачі над собою Чол. 15 20 25

Жiн. 10 15 20

8.

Верхні передачі над собою

Чол. 15 20 25

Жiн. 10 15 20

На третьому етапі проводився аналіз отриманих результатів, для їх

обробки використовувався метод математичної статистики, на підставі чого

були зроблені висновки. Результати тестування. Порівняльна

характеристика спеціалізованих контрольних нормативів показала позитивні

зміни у володінні студентами основними технічними навичками гри в

волейбол. Середній рівень показників за всіма 8-ми нормативам (юн.та дів): –

високий рівень – 46 осіб, що склало – 29,8 (було 3.4%), – середній рівень – 80

осіб, що склало – 51,9% (було 48,1%), – нормальний рівень – 28 осіб, що склало

– 18,3% (було 48,5%).

Результатом навчання за даною програмою були проведення змагань з

волейболу, присвячених закінченню навчального року. До змагань

допускалося будь количесво команд від факультетів (груп). Змагання

проводилися в трьох підгрупах, з фінальними стиковими іграми для виявлення

найсильнішої команди академії. Такий підхід до підведення підсумків

навчання дозволив кожному здобувачу ноказать свій рівень володіння


340

навичками гри, підвищити рухову активність здобувачів, їх стійку мотивацію

до занять, а викладачам - об'єктивно оцінити кожного здобувача.

Гра в волейбол сприяє вдосконаленню фізичних і професійно важливих

психофізичних якостей здобувачів. Навчання за розробленою нами

програмою сприяло формуванню стійкої мотивації до занять з фізичного

виховання. Дисципліна, виконання завдань гри, наполегливість в досягненні

перемоги, емоційність і велике фізичне навантаження в змаганнях сприяло

розвитку у здобувачів фізичних якостей. Всі придбані якості не тільки

підвищують майстерність у грі, а й зміцнюють здоров'я здобувачів, що

яаляется вкрай необхідним для розвитку професійної компетентності.


1. Фатьянова Т.Е. Роль физической культуры в укреплении и сохранении здоровья

студентов / Т.Я.Фатьянова, Т.В.Синицына, О.А.Ерохина // Педагогические науки,

ВФВГУ. Р., - 2019. - С. 41-45.

2. Фурманов А. Г. Подготовка волейболистов. Минск: МЕТ, 2007. 329 С.

3. Антипова Ж.И., Фидирко М.А. Значение физического воспитания в развитии и

укреплении здоровья студентов Ж.И.Антипова, М.А.Фидирко/ Науковий простiр:

Актуальни питання, досягнення та iнновацii, мiж.наук.-практ.конф., 02.10.2020р.,т.2,

с.20-23.


341

Базилевич Наталія Олександрівна

кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри теорії та методики фізичного виховання і спорту

Університет імені Григорія Сковороди в Переяславі, Україна

Тонконог Олександр Станіславович

старший викладач кафедри спортивних дисциплін і туризму

Університет імені Григорія Сковороди в Переяславі, Україна

РОЗВИТОК КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІВЧАТ

6-9 РОКІВ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬОЇ ГІМНАСТИКИ

В УМОВАХ ШКІЛЬНОЇ СЕКЦІЇ

Анотація. В статті розглянуті основні методи і засоби художньої гімнастики, що

сприятимуть розвитку координаційних здібностей дівчат 6-9 років. Доведено, що в

процесі занять художньою гімнастикою дівчат молодшого шкільного віку в шкільній секції

відбулося поліпшення показників у координованості та музикальності, здатності до

орієнтування в просторі, зберігати рівновагу і керувати просторово-часовими

характеристиками.

Ключові слова: молодші школярі, художня гімнастика, координаційні здібності,

спритність.

Художня гімнастика, представляє одну з різновидів гімнастики, яка є

цінним методом фізичного виховання. Користуючись рухом, як основним

засобом фізичного виховання, спрямованого на загальне укріплення організму

та його всебічний фізичний розвиток, художня гімнастика в значній мірі

допомагає вирішенню ряду основних завдань, що стоять перед фізичним

вихованням.

Притаманні художній гімнастиці специфічні засоби і методи роботи

сприяють здійсненню естетичного і художньо-рухового виховання учнів.

Окрім розвитку важливих морально-вольових і рухових якостей: сили,

спритності, точності, швидкості і витривалості, витримки, винахідливості і

організованості – в художній гімнастиці акцентуються і поглиблюються такі


342

моменти, які спрямовані на виховання у дітей естетичного відчуття форми і

краси самих рухів, і сприяють вмінню передавати в русі певний емоційний

стан, різний настрій, переживання або почуття [3, 5].

Однією з позитивних сторін художньої гімнастики є забезпечення

гармонійного розвитку організму дівчат завдяки різноманіттю її засобів.

Вправи художньої гімнастики формують правильну поставу, розвивають силу,

витривалість, збільшують рухливість у суглобах, покращують координацію

рухів, удосконалюють відчуття рівноваги.

За даними наукових досліджень (Т.І. Нестерова), під час уроків, де

використовуються вправи художньої гімнастики й інші засоби оздоровчих

видів гімнастики, діти (хлопчики і дівчатка) відчувають величезне

задоволення, особливо від вправ з предметами. Музичний супровід уроків з

допомогою веселої і улюбленої музики створюють добрий настрій у дітей. Усе

це є ефективним засобом естетичного виховання, за допомогою якого з

успіхом розвиваються й удосконалюються основні рухові якості, і навіть

формуються і коригуються функціональні порушення постави [5].

Теоретичний аналіз спеціальної літератури показав відсутність науково

обґрунтованої інформації про методичні особливості вдосконалення різних

форм спритності (координаційних здібностей) дівчат з урахуванням вікових

особливостей в умовах шкільної секції, що вказує на актуальність обраної

проблеми. Назріла необхідність опрацювання змісту методик розвитку

основних фізичних і рухово-коордінаційних якостей юних спортсменів із

урахуванням рівнів здоров'я, рухової і функціональної підготовленості.

Проблема власне рухової підготовки дівчат, які займаються художньою

гімнастикою пов'язана з розвитком їх фізичних і рухово-координаційних

якостей, залишається маловивченою, що вимагає подальшого її дослідження.

Мета дослідження – дослідити особливості розвитку координаційних

здібностей дівчат 6-9 років в процесі занять художньою гімнастикою.

Художня гімнастика підрозділяється на основну, прикладну і художню

гімнастику зі спортивної спрямованістю. Наявність окремих видів гімнастики

дає можливість більш успішно реалізовувати основні принципи системи


343

фізичного виховання в залежності від вікових і статевих особливостей учнів,

ступені їх підготовленості, схильності до інших конкретних умов [3, 5].

Особливістю методики художньої гімнастики є прагнення залучити дітей

в творчий процес, як для прояву свого емоційного переживання при виконанні

вправ, так і для самостійного зіставлення різних комбінацій з предметами та

без предметів, з метою покращення психоемоційного стану та оздоровлення

організму [3, 5].

Досліджуючи загальний розвиток моторики учнів початкової школи,

науковці зазначають, що даний процес протікає в напрямку постійного

оволодіння координаційними можливостями, які створилися у дитини в

результаті остаточного анатомічного дозрівання рухової сфери. Однак, діти

молодшого шкільного віку мають різний рівень розвитку окремих

координаційних здібностей [2, 4, 6].

Встановлено, що координаційні здібності є необхідними при розвитку

швидкості, щільності і кількості виконуваних технічних прийомів, що висуває

все більш високі вимоги до фізичної форми юних спортсменів з художної

гімнастики [1, 2, 4, 6].

Враховуючи вищевикладене, була розроблена експериментальна

програма занять з художньої гімнастики для учнів початкових класів, що

займаються в шкільній секції. Основним завданням експериментальної

методики було сприяння покращенню координаційних здібностей дівчат 6-9

років засобами художньої гімнастики. Дана програма також буде

забезпечувати формуванню постійного інтересу до занять фізичною

культурою і в той же час буде ефективна в плані зміцнення здоров’я,

підвищення фізичного розвитку і фізичної підготовленості.

Розроблена програма занять враховує:

1) інтерес до таких видів рухової активності, які проявляються в рухах під

музику, пластичних вправах та різних видах художньої гімнастики, що

підвищують емоційність заняття;

2) мотиваційні пріоритети – дівчата вважають, що заняття повинні бути

цікавими, музичними, сприяти покращенню фігури, постави, зміцненню здоров’я;


344

3) диференційований підхід до підбору фізичного навантаження з

урахуванням біологічного віку та рівня соматичного здоров’я дівчат.

Підбираючи засоби вирішення поставлених завдань, враховували

класифікацію вправ художньої гімнастики. Їх умовно можна поділити на

класи елементів. Одні з них складають прості вправи, другі – складні. Прості

вправи є найбільш елементарними, найчастіше вони грають в комбінації роль

сполучних рухів. Це насамперед різновиди ходьби і бігу (частіше стилізовані),

переміщення простими стрибками і т. п. До класу складних вправ умовно

віднесені елементи, розучування яких пов'язане з утворенням більш-менш

складного рухової навички. Це вправи типу хвиль, рівноваг, поворотів,

стрибків, елементи акробатичного характеру.

В експериментальній групі на тренувальних заняттях в шкільній секції

використовувався метод не чіткого регламентованого варіювання з

наступними прийомами:

− варіювання, яке пов’язане з використанням незвичних умов

природного середовища (виконання технічних прийомів на піску, тощо);

− варіювання, пов’язане з використанням на тренувальних заняттях

незвичного інвентарю чи приладів (стрибки у висоту через планку, мотузку,

гумовий джгут, тощо);

− здійснення різних взаємодій у процесі технічної підготовки з довільно

обраними чи незнайомими предметами, з різним музичним супроводом [5].

У навчально-тренувальному процесі експериментальної групи юних

гімнасток був застосований системний підхід до використання тренувальних

засобів, визначено рівень розвитку координаційних здібностей та проведено

порівняльний аналіз отриманих результатів спортсменів основної та

контрольної груп.

При застосуванні методів варіативної (змінної) вправи використовували

невелику кількість (8-12) повторень різноманітних фізичних вправ, що

пред’являють схожі вимоги до способу управління рухом; багаторазово

повторювали ці вправи, якомога частіше і більш цілеспрямовано, змінюючи


345

при виконанні їх окремі характеристики і рухові дії в цілому, а також умови

здійснення цих дій [3, 5].

У сукупному навчально-тренувальному процесі в експериментальній

групі була витримана поступова наростаюча динаміка тренувальних

навантажень, використані загальнопідготовчі засоби, спеціальна фізична

підготовка (спеціальні вправи структурно наближені до основних рухових

навичок, необхідних при виконанні змагальних композицій; комплекси

підвідних вправ для технічних елементів; застосовувалися засоби акробатики

та хореографії).

Розроблена методика розвитку координаційних здібностей, включала:

раціональний вибір засобів і методів тренувального впливу в аспекті їх

подібності та відмінності з цільовою змагальної діяльністю, по відношенню до

якої будувалась підготовка дівчат молодшого шкільного віку, що обрали

художню гімнастику.

В основу методики вдосконалення здібності до оцінки і регуляції рухів

покладено підбір тренувальних засобів, який забезпечує підвищені вимоги до

відтворення точності динамічних і просторово-часових параметрів рухів.

Найбільш ефективними є завдання з акцентом на точність їх виконання за

параметрами часу, зусиль, темпу, простору.

Важлива роль у вдосконаленні здібностей, заснованих на

пропріорецептивній чутливості, відводилась вправам, які були спрямовані на

підвищення виразності м'язово-рухового сприйняття або відчуття м'яча,

стрічки, булави, обручу. Наприклад, для підвищення відчуття м'яча під час

кидка, прийому, передачі використовували м'ячі різного розміру і маси,

широку варіативність сили кидків, ударів і дальність польоту; для підвищення

відчуття снаряду (булави, стрічки, обручу) використовувались різні снаряди

за формою та масою.

Важливим елементом в методиці підвищення здібності до оцінки і

регуляції динамічних і просторово-часових параметрів рухів було актуальним

широке варіювання різними характеристиками навантаження (характер вправ,


346

інтенсивність роботи, тривалість роботи, режим роботи і відпочинку) у

процесі виконання вправ.

Особливе місце приділялось різноманітності навантажень, які

застосовувались у вправах, що спрямовані на підвищення координаційних

можливостей. Коливання навантажень сприяло активізації функціонування

сенсорної системи і поліпшенню здатності до диференціації і опрацювання

аферентної сигналізації, що в свою чергу забезпечувало своєчасність корекції

рухової дії.

Для вдосконалення здібностей збереження рівноваги використовували

декілька самостійних груп рухових дій:

− збереження рівноваги на одній нозі з різними положеннями і рухами

рук, тулуба і вільної ноги;

− різноманітні різкі повороти, нахили і обертання голови, стоячи на одній

або двох ногах, з різними положеннями і рухами рук, тулуба і вільної ноги;

− різноманітні обертання тулуба, стоячи на одній або двох ногах;

− різноманітні рухи, стоячи на обмеженій опорі (гімнастична лава.

колода);

− виконання завдань (за сигналом) на різке припинення рухів (при

збереженні заданої пози) або різку зміну напряму чи характеру рухів;

− виконання різноманітних рухових дій із закритими очима.

При цьому орієнтували учнів на точне уявне відтворення основних

характеристик рухових дій, а також концентрацію уваги на виконання

найбільш вагомих конкретних елементів рухів, їх раціональну послідовність і

взаємозв'язок. Для вдосконалення здатності до орієнтування в просторі

пропонували учням виконання завдань в ускладнених умовах. З цією метою

вправи виконували при браку простору, часу, при недостатній або

надлишковій інформації. На заняттях використовували біг по сильно

пересіченій місцевості, естафети з подоланням різних перешкод (стійок,

бар'єрів, лабіринтів), вправи з м'ячами. Додатково застосовували вправи на

досягнення заданої рухової діяльності: пробіжки і проходження 10-20м із


347

закритими очима; кидки м’ячів в ціль (обруч) із закритими очима; стрибки з

поворотом на 90, 180, 360 градусів; вправи із суворо регламентованими

зусиллями і оперативним контролем за результатами.

На початку і по завершенню експерименту в експериментальній і

контрольній групах було проведено тестування. Визначався рівень розвитку

координаційних здібностей спортсменів які спеціалізуються у художній

гімнастиці. Вибір тестів для оцінки координаційних здібностей спортсменів

здійснювали на основі аналізу домінуючого рухового режиму змагальної

вправи і специфіки художної гімнастики, вікових особливостей юних

спортсменів, вимог правил змагань, даних раніше проведених досліджень у

складно координаційних видах спорту (спортивної гімнастики, акробатики,

аеробіки та ін.) із урахуванням загальноприйнятих тестів [1, 2, 5]. Були

запропоновані наступні тестові завдання:

1. Човниковий біг 3x10 м з оббіганням набивних м’ячів (с);

2. Біг до пронумерованих набивних м’ячів (с);

3. Статична рівновага за методикою Бондаревського (с);

4. Ходьба зі сплескуванням долонями у заданому ритмі (бали);

5. 2 перекиди вперед, стрибок з поворотом на 360° (бали);

Результати тестування координаційних здібностей юних гімнасток

наведено в таблиці 1. Отримані результати свідчать, що в обох групах

спостерігається зростання показників координаційних здібностей. Як ми і

передбачали, використання методів чітко регламентованої вправи, як і не

чіткого регламентованого варіювання по-різному вплинули на показники

координаційних здібностей.

Проведений порівняльний аналіз показників координаційних здібностей

юних гімнасток експериментальної та контрольної груп показує

варіабельність показників, що, очевидно, свідчить про складну рухову

діяльність художньої гімнастики та про важливість розвитку координаційних

здібностей. Фактичним доказом цього є збільшення рівня всіх показників в

обох групах. Однак найбільш значний приріст показників спостерігався у


348

дівчаток експериментальної групи в тестових завданнях, що характеризують:

статичну рівновагу (20,2%), відчуття ритму юних спортсменок (8,7%),

координованість (3,9%).

Таблиця 1

Показники рівню розвитку координаційних здібностей контрольної

та експериментальної групи (X ±m)

№

п/

п

Показники

координаційних

здібностей

Експериментальна група

Контрольна група

До

експе

рим

Після

експерим

абс. % До

експер

им

Після

експерим

абс. %

Просторово-часові та динамічні параметри рухів

1. Човниковий біг

3x10 м з

оббіганням

набивних м’ячів

10,66±

0,09

10,34±

0,3

0,32 3,0 10,65±

0,08

10,56±

0,06

0,09 0,8

4

Контроль здібностей до орієнтування в просторі

2. Біг до

пронумерованих

набивних м’ячів

23,31±

1,02

22,56±

0,2

0,75 3,2 23,41±

1,06

23,22±1,3 0,19 0,8

1

Контроль стійкості рівноваги (статичної)

3. Статична

рівновага за

методикою

Бондаревського

1,78±

0,38

2,14±0,8 0,36 20,2 1,83±

0,82

1,95±

0,02

0,12 6,6

Контроль відчуття ритму

4. Ходьба зі

сплескуванням

долонями у

заданому ритмі

3,67±

1,12

3,99±

1,02

0,32 8,7 3,77±

1,21

3,82±

1,01

0,05 1,3

Контроль координованості рухів

5. 2 перекиди

вперед, стрибок з

поворотом на 360°

2,75±

1,02

2,86±

1,04

0,11 3,9 2,76±

1,01

2,84±

1,01

0,08 2,

8

Така динаміка пояснюється тим, що відчуття ритму та координованість,

як здатність точно відтворювати і цілеспрямовано змінювати швидкісно-

силові і просторово-часові параметри рухів значною мірою зумовлюють

рівень спортивних досягнень у художній гімнастиці.

Виявлено також достовірні зміни у дівчат експериментальної групи і в

показниках здатності до орієнтування в просторі і спритності (човниковий біг)

– 3,2% і 3,0% відповідно. Це пояснюється тим, що в художній гімнастиці


349

здатність зберігати рівновагу, проявляється при самих різних положеннях

тіла, в статичних і динамічних умовах, за наявності опори і без опори. Під

впливом занять художньою гімнастикою у досліджуваних молодших

школярів виявився істотно вищий рівень статичної рівноваги, що підтвердило

дані науковців (Т.І. Нестерова, А.Х. Дейнеко, І.В. Красова.) про значимість

урахування сенситивних періодів у процесі розвитку координаційних

здібностей [3, 5]. Це безперечно свідчить про те, що заняття художньою

гімнастикою сприяють зростанню показників статичної рівноваги, якщо

враховуються важливі чинники формування рухових здібностей спортсменів.

Всі ці показники можуть бути обумовлені специфікою художної

гімнастики − так як ці здібності проявляються при виконанні технічних

елементів даного виду спорту. Отримані результати свідчать про раціональне

використання тренувальних засобів і методів, що застосовувались з

дівчатками молодшого шкільного віку, які займались художньою гімнастикою

у позанавчальний час.

Висновки. Таким чином, у дівчат як контрольної, так й

експериментальної групи спостерігалось поліпшення показників у

координованості та музикальності, здатності до орієнтування в просторі,

здатності зберігати рівновагу і здатності керувати просторово-часовими

характеристиками. Порівняльний аналіз координаційних здібностей

молодших школярів обох груп показав, що за показниками всіх досліджуваних

параметрів у дівчаток експериментальної групи виявлено перевагу щодо

дівчат контрольної групи. Підтверджена ефективність запропонованої

методики у процесі з формування координаційних здібностей юних гімнасток.


1. Белокопытова Ж.А. Развитие координационных способностей у девочек 10-13 лет,

занимающихся художественной гимнастикой. Учебное пособие. К., 2007. 126 с.

2. Лях В.И. Совершенствование специфических координационных способностей

Физическая культура в школе. 2010. № 2. С. 7–14.

3. Муллагильдина А.Я., Дейнеко А. Х., Красова И. В. Развитие координационных

способностей девочек 7-8 лет, занимающихся художественной гимнастикой.


350

Педагогіка, психологія та медико-бiолічні проблеми фізичного виховання і спорту: Х.:

ХДАДМ (ХХПІ), 2012. № 2. С. 78 – 82.

4. Назаренко Л.Д. Засоби і методи розвитку рухових координацій. М.: Теорія і практика

фізичної культури, 2003. 259 с.

5. Нестерова Т.І. Вплив засобів художньої гімнастики на дітей початкових класів на

уроках фізичної культури. Науковий часопис Національного педагогічного

університету імені М. П. Драгоманова. Серія 15: зб. наук. праць. Київ : Вид-во НПУ

імені М. П. Драгоманова, 2018. Вип. 3К (97). С. 362-365.

6. Фролова Н.О. Особливості психофізичного розвитку молодших школярів. Спортивний

вісник Придніпров’я, наук-теорет журнал Дніпропетрівськ № 7/2004. С.95-98.


351

MILITARY AFFAIRS AND NATIONAL SECURITY

Абрамова Марина Вадимівна

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник відділу економічного аналізу

«Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України»

РЕЗУЛЬТАТИ ВИЗНАЧЕННЯ МОЖЛИВИХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ

МІЖ ЗМІНОЮ РІВНІВ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ

ТА ПОТРЕБ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ

Постійність державної політики має сприятливий вплив, як на динаміку

розвитку економіки в цілому, так і – окремих її секторів. Якісне регулювання

оборонних витрат, визначене на основі комплексного воєнно-економічного

аналізу, що враховує інтереси як оборони, так і економіки в цілому, здатні

спричиняти позитивний вплив на темпи воєнно-економічного розвитку

країни. Таким чином, існують як несприятливі, так і сприятливі фактори

впливу воєнних витрат на економіку країни.

Процес прийняття рішень щодо вибору методики прогнозування

спирається на якість інформаційного забезпечення, усвідомлення характеру

залежності між показниками та причинно-наслідковими зв’язками, а також

врахування динаміки змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі. Часті

зміни курсу державної політики можуть не тільки викликати дисбаланс у

державних процесах, а й – невиконання планів та програм розвитку, тощо. В

свою чергу, це призводить до завищення очікувань та нереалістичних

довгострокових прогнозів.

Для визначення можливих зв’язків (залежностей) були використані

результати розрахунку таких коефіцієнтів кореляції, як: Кендела, Фехнера та

Спірмена, що є базовими, для визначення можливих зав’язків між (в нашому

випадку) між зміною обсягів ВВП, інфляційних зрушень та обсягами

фінансового ресурсу, що виділені на задоволення потреб оборонного сектору.


352

Серед даних країн (в нашому випадку: США, Китай, Чехія, Угорщина,

Литва, Польща, Румунія, Молдова, Росія, Україна, Німеччина та

Великобританія) під час проведення досліджень у сфері «зв'язок воєнних

витрат та ВВП держави» (табл. 1), за результатами проведених розрахунків,

доцільно звернути увагу на зміну ВВП Китаю, Росії та Німеччини.

Таблиця 1

Узагальнені результати визначення можливих зв’язків/залежностей

між зміною обсягів витрат на потреби Міністерства Оборони та ВВП

найближчих до України та провідних країн світу

Коефіцієнт

Кендела Коефіцієнт Спірмена Коефіцієнт Фехнера

США значний 0,74 сильний та прямий 0,62 прямий

Китай значний 1 сильний та прямий 1 прямий

Чехія значний 0,77 сильний та прямий зв'язок не сильний

Угорщина значний 0,68 помірний та прямий зв'язок не сильний

Литва значний 0,85 сильний та прямий зв'язок не сильний

Польща значний 0,85 сильний та прямий 1 прямий

Румунія значний 0,97 сильний та прямий 0,71 прямий

Молдова значний 0,91 сильний та прямий 0,71 прямий

Росія значний 0,9 сильний та прямий 0,9 прямий

Україна значний 0,73 сильний та прямий 0,62 прямий

Німеччина значний 0,91 сильний та прямий 0,9 прямий

Вели-

кобританія значний 0,66 помірний та прямий 0,33 прямий

В усіх показниках досліджуваних держав відсутній обернений зв'язок між

зміною ВВП та воєнними витратами, що є свідченням раціонального

відсоткового виділення ресурсів на задоволення оборонних потреб відносно

видаткової частини державного бюджету. Також, серед даних досліджуваних

країн під час проведення досліджень у сфері «зв'язок воєнних витрат та

інфляційних процесів держави» (табл. 2), за результатами проведених

розрахунків, доцільно звернути увагу на зміну інфляції Великобританії,

Румунії та Литви.

Приклад України показує, що за збільшення воєнних витрат – ВВП на

душу населення знизився, економічний розвиток сповільнився. Але ця

залежність, в більшій мірі, може бути наслідком воєнного конфлікту, тому


353

доцільно провести більш глибинний аналіз змін економічних процесів. Війна

негативно впливає на вітчизняний економічний розвиток та на основні

показники економічної діяльності в країні. Іншим негативним проявом є чітка

виражена необхідність зростання витрат на оборонні заходи та реформування

Збройних Сил України, тобто, спостерігався значний приріст витрат на

оборонну функцію держави на противагу видатків на розвиток економіки,

соціальної інфраструктури, зростання оплати праці та інші заходи

економічного розвитку країни.

Таблиця 2

Узагальнені результати визначення можливих зв’язків/залежностей

між зміною обсягів витрат на потреби Міністерства Оборони

та інфляційними процесами найближчих до України

та провідних країн світу

Країни Коефіцієнт

Кендела Коефіцієнт Спірмена

Коефіцієнт

Фехнера

США незначний зв'язок не значний зв'язок не значний

Китай незначний зв'язок не значний 0,55 прямий

Чехія незначний 0,44 слабкий та прямий зв'язок не значний

Угорщина незначний зв'язок не значний зв'язок не значний

Литва значний 0,517 помірний та прямий 0,52 прямий

Польща незначний зв'язок не значний зв'язок не значний

Румунія значний -0,8 сильний та зворотній -0,52 зворотній

Молдова значний -0,592 помірний та зворотній 0,48 зворотній

Росія значний -0,754 сильний та зворотній зв'язок не значний

Україна незначний зв'язок не значний зв'язок не значний

Німеччина незначний зв'язок не значний зв'язок не значний

Вели-

кобританія значний 0,706 сильний та прямий 0,52 прямий

Отже, наявність зв'язку між зміною обсягів витрат на потреби

Міністерства Оборони та ВВП є суто індивідуальною особливістю кожної

держави. Країнами з найбільшими значеннями таких коефіцієнтів, як: Кендела

(застосовується для виявлення взаємозв’язку між кількісними або якісними

показниками, якщо їх можна ранжувати), Спірмена (ранговий коефіцієнт

кореляції, що більше придатний в порівняння зі звичайним коефіцієнтом для

характеристики кореляцій у випадках нелінійного зв’язку і для даних,


354

розподіл даних, розподіл яких відрізняється від нормального) та Фехнера

(ґрунтується на застосуванні перших степенів знаків у відхиленнях від

середньої у різних пар значень ознак) є Китай, Німеччина, Росія, Румунія,

Молдова, Польща, США та Україна. Країнами, у яких не підтверджено

сильний зв'язок відповідної залежності є: Чехія, Угорщина, Литва та

Великобританія. Тобто у цих країнах вплив змін обсягів витрат на потреби

оборони та зміною ВВП не має статистичної вагомості для подальшого

аналізу.


1. Пустовійт Р. Ф. Військові витрати та їх вплив на національну економіку. Фінанси

України. 2016. № 11. С. 79-93.

2. Hou N., Chen B. (2014). Military spending and economic growth in an augmented solow

model: A panel data investigation for OECD countries. Peace Economics, Peace Science and

Public Policy. Vol. 20(3). P.395–409.

3. Danek T. (2013). Analysis of Relationship between Military Expenditure and Economic

Growth. The Business & Management Review. Vol. 3(3). P.117-125.

4. Колінець Л. Б., Радинський С. В. Вплив зростання військових витрат на економічний

розвиток країн. Ефективна економіка. 2020. № 8. – URL: http://www.economy.nayka.

com.ua/?op=1&z=8095 (дата звернення: 13.04.2021). DOI: 10.32702/2307-2105-2020.8.8

(дата звернення 4.07.2021)

5. Сохацький О.Ю. Макроекономічні ефекти військових витрат у відкритих економіках.

– Дисертація – URL: https://www.wunu.edu.ua/svr/disertatcia/sohatskuy/dusertatsia.pdf

(дата звернення 4.05.2021)

SCIENTIFIC EDITION

SCIENTIFIC COLLECTION «INTERCONF»

№ 56 | May , 2021

The i ssue conta ins :

Proceed ings o f t he 2 n d I n te rna t i ona l Sc ien t i f i c and Prac t i ca l Con fe rence


TALL INN, ESTONIA 11 -12 .05 .2021

Pub l i shed on l i ne : May 23 , 2021 P r in ted : June 7 , 2021 . C i r cu la t i on : 200 cop ies .

Contacts o f the ed i to r ia l o f f i ce :

Sc ien t i f i c Pub l i sh ing Cen te r « In te rCon f»E-ma i l : i n f o@ in te r con f . t opURL: h t tps : / /www. in te rcon f . t op

Documents

Scientific Collection «InterConf», (56): with the