Vicariate of the Ukrainian Orthodox Church Kyivan ...У День Гідності та Свободи ми низько вклоняємося всім захисникам української

Помісна Українська Православна Церква Київського Патріархату в США 11-гру-17 Рік XIX Число 374 c. 1

Vicariate of the Ukrainian Orthodox Church Kyivan

Patriarchate in the United States of America and

Canada 300 East Army Trail Road, Bloomingdale, IL 60108

His Holiness Patriarch of Kyiv and all Ukraine FILARET

Secretary of the Vicariate Rev. Victor Poliarny - Tel: (630) 217-5524

E-Mail: [email protected] “Любити Бога і любити Батьківщину – це є найбільша чеснота.

Служити Українській Церкві і Батьківщині – це є найбільший обов’язок”. Митрополит Василь Липківський

mailto:[email protected]


Святійший Владико благословіть!

І знову зустрічаємо день 14-го грудня, коли наша Свята Помісна Українська Православна Церква Київського Патріархату святкує дату тезоіменитства Святійшого Патріарха ФІЛАРЕТА. Ваша Святосте, від імені Вікаріату Помісної Української Православної Церкви Київськго Патріархату в США та Канаді, ми вірні діти нашої Святої Материнської Церкви покірно схиляємо

наші голови і просимо Вашого благословення. Святійший Владико прийміть від заокеанських вірних найглибші, найщиріші й найкращі побажання у Вашій відданій праці у винограднику Господа Бога нашого Ісуса Христа. В Старому Заповіті написано, що пророк Ісая бачив Царя, Господа Саваота і почув голос Його: “Кого пошлю?! І хто піде до Мого народу?!”, а Ісая сказав “Ось я, - пошли Ти мене!” І Господь сказав: “Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте” (Книга Пророка Ісаї 6,9). В часи безбожницької комуністичної влади Ви почули голос совісті й вибрали собі нелегкий шлях життя, бо Ваша Святість непохитно вірили, що: “Народ, який в темряві сидить, Світло велике побачить” (Книга Пророка Ісаї 6,9) і ось вже 68-ий рік Ви постійно проповідуєте до свого народу і бeзупинно збільшуєте йому радість. Святійший Владико, почувши голос Господа Бога нашого, Ви вже тоді знали, що на Вас випав тяжкий жереб пастирства. І хоча частина українського народу за словами пророка Ісаї слухає Ваші глибокого змісту душпастирські послання, але, на жаль, повністю ще їх не розуміє, тому що їхні очі затьмарені лудою. Співпрацівник Божий добре розуміє, що нелегкою працею в Христовому винограднику є пастирське служіння примирення і за словами апостола Павла це примирення не повинно йти від чужого ярма (2 Кор.5 і 6). Ваша Святосте, Ваша невтомна та віддана праця для Бога, Його Святої Церкви і нашої Многострадальної Матері України заслуговує на велике признання всієї Руси-України і Української Діаспори, бо Ваша Святість стоїть непохитно на сторожі нашої Святої Помісної Української


Православної Церкви Київського Патріархату. Ми повністю поділяємо Ваші слова виголошені на відкритті наукової конференції “Національні засади та моделі української держави у ХХ столітті”: “В побудові Української Держави Церква не може стояти осторонь, бо наша Свята Церква хоче взяти активну участь у побудові Незалежної Української Держави... Без єдиної Православної Церкви в Україні, як гаранта духовної незалежності держави, не може бути Української Держави”. Ми молимось, щоб Всемилостивий Господь Бог наш послав Вашій Святості щастя, кріпкого здоров’я, безмежної витривалости і найкращих успіхів у розвитку і закріпленні нашої Святої Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату в Самостійній і Незалежній Україні. Ми звертаємося до Пречистої Діви Марії, щоб Вона в Своїх молитвах заступилася перед Найвищим Престолом і тримала увесь Український народ під Своїм всезахищаючим Покровом. Просимо Ваших молитов і бажаємо Вашій Святості многих і щасливих літ. З любов’ю у Христі лишаємося завжди Ваші вірні й віддані. Прот. Віктор Полярний – Секретар Вікаріату і

настоятель Громади Святого Андрія

Митрополита Василя

Липківського розстріляли у

73 роки 27 листопада 1937 року було вбито митрополита Української Автокефальної Православної церкви Василя Липківського. Він народився 20 березня 1864 року в селі Попудня, Липовецького повіту

(сучасна Черкаська область) в сім'ї священика. Навчався у Київській духовній академії. Отримав ступінь кандидата богослов'я. 1891 отримав сан священика та став настоятелем в Липовецькому міському соборі. 1905 його усунули з роботи, звинувативши в українофільстві та ліберальних поглядах. З початком Української революції 1917 він став боротися за утвердження Української Автокефальної Православної Церкви. 23 жовтня 1921 року його обрали на посаду митрополита Київського та всієї України. 1929 радянська влада оголосила УАПЦ "однією з ланок антирадянського підпілля" і розпустила її.

22 жовтня 1937 року 73-літнього Митрополита Василя арештували. "Від нього я вперше дізнався про постулати автокефалії, її церковні догмати, що були цілком людяними, демократичними. Як заворожений слухав я цю мову, вдивлявся в мученицьку постать, добрі очі. І поволі


тюремна реальність зникала. Та недовго я тішився цим спілкуванням, десь за два-три тижні викликали його "с вещами". Лише за п'ятдесят років по тому з'явились повідомлення, що він помер 28 квітня 1938 року в таборах Воркути. Але то була брехлива інформація, вона виходила, як і багато інших подібних, від КДБ. За документальною довідкою Київського фонду культури, Липківського приречено на смерть 20 листопада 1937 року. Вирок виконано, цебто розстріляно, – 27 листопада того ж року. За клопотанням родичів його посмертно реабілітовано через 52 роки", - згадує письменник Анатоль Костенко. Точне місце поховання Василя Липківського невідоме.

Українська Громада

Святого Андрія в

Блумінгдейл вшанувала

пам'ять жертв Голодомору і

Небесну Сотню

26 листопада громада Української Православної Церкви Київського Патріархату Святого Апостола Андрія Превозваного вшанувала пам'ять безвинних жертв страшного голоду 1932-33 років в Україні, зібравшись біля Пам’ятника жертвам Голодомору -геноциду в Україні 1932-33 років, який встановлено біля Української Православної Церкви Святого Андрія Первозванного у м.Блумінгдейл. Генеральний консул України в Чикаго Високодостойна пані Лариса Герасько поклала вінок перед пам’ятником Голодомору-Геноциду і богослужіння духовенства учасники цього жалібного відзначення вшанували жертв Голодомору хвилиною мовчання. Водночас громада відзначила День Гідності та Свободи зібравшись біля пам'ятника "Героям Небесної Сотні та Героям України", щоби вшанувати пам'ять тих сміливих дівчат та юнаків, які у листопаді 2013 зібралися щоб висловити мирний протест проти дій режиму та сказати своє свідоме й непохитне «за» демократичним цінностям та «європейському» майбутньому України.

У День Гідності та Свободи ми низько вклоняємося всім захисникам української державності, подвигу загиблих патріотів, які пішли у вічність заради нашого з вами майбутнього. Цей день назавжди став

http://www.uapost.us/content/gallery/image/r6oiywrh/original.jpg


безперечним доказом відродження української нації. «Майдан» змінив народ України та його погляди, адже саме події Революції Гідності безповоротно визначили європейське майбутнє України. Залишаючись у світлій пам’яті народу, Небесна сотня, українські військові та волонтери які стали на захист Батьківщини, - є нашим прикладом та нашою гордістю!

Притча про милосердного

самарянина

Розглядаючи сьогодні євангельське

читання про милосердного самарянина,

я бажав би щоб це пояснення почули

всі віруючі Православної Церкви в

Австралії і запитали самих себе, чи ми

не поступаєм подібно як поступили

священник і левіт в сьогоднішній притчі

відносно нашої рідної Церкви

Київського Патріархату в Україні?

Всі ми знаєм добре, як нашу

Українську Церкву в Україні,

Московський Патріархат намагається

ліквідувати, всім нам відомо, як наші

недруги зневажають, понижують нашу

рідну Церкву.

В такому прикрому і болючому стані

духовний провід Київського Патріархату

не раз звертався за підтримкою до

православних віруючих в Діаспорі, щоб

ми в той важкий час підтримали свою

рідну Церкву, щоб світ побачив що

Церква в Україні сильна і велика, що Її

ніхто не зруйнує, і що ніхто наш

віруючий народ не розділить.

На жаль невелика кількість

православних українців як в Австралії

так і у всій Діаспорі відгукнулась на

нужду та страдання нашої Церкви в

Україні, невелика кількість віруючих

пішла за покликом свого серця до

рідної Церкви, щоб в той важкий для

Неї час подати руку помочі.

Чому нас усіх православних віруючих

в Австралії повинно турбувати

положення Церкви Київського

Патріархату в Україні? Тому що ми всі є

патріотами своєї Батьківщини і це є

наш обов’язок перед Богом допомогти в

прикрий час подолати ті труднощі, які

випали на нашу рідну Церкву

Київського Патріархату в Україні. Вина

в тому, що православні українці в

Австралії не змогли приєднатись до

Церкви в Україні і підтримати її в

нелегкий час лежить не на простих

віруючих, а на ієрархах і духовному

проводі як в Австралії так і у Діаспорі,

які всіма силами не дозволили

віруючим дати практичну підтримку

нашій Церкві в Україні.

Не помогло нашим ієрархам побачити

страдання нашої Церкви в Україні

навіть те, що першим Патріархом в

незалежній Україні був світлої пам’яті

митрополит Мстислав з Америки, який

своїм прикладом вказав духовним

провідникам в Діаспорі з ким належить

єднатись і кого належить підтримати.

Говорячи за самих себе православних

в Австралії я згадую ієрархів з Діаспори

тому, що ми належали до Америки і

свого ієрарха в Австралії ми не мали

постійно. Не має потреби мені

розказувати весь обман наших

віруючих в Австралії, всі ті залякування

вірних, заборони священників, світські

суди проти парафій, всі ті безглузді

знущання і покарання яких ми зазнали

від наших ієрархів та духовного

проводу тут в нашій австралійській

Єпархії, які всіма силами не дозволяли

віруючим приєднатись до України.

Наших ієрархів в Діаспорі можна

розуміти, коли твою Церкву ніхто не

признає, це не дуже зручно почуватися


неканонічним серед більшості

канонічних, а з Патріархом

Варфоломієм – всі двері перед тобою

відкриваються, всі з тобою рахуються,

всі з тобою спілкуються.

Але п’ятдесять років могла наша

Православна Церква в Австралії бути

неканонічною чи по простому сказати

ніким не признаною і ніхто не мав

проблем з того, що нас не признавали.

Ми для себе в усій Діаспорі були

канонічними тому, що ми жили по

Божих Законах і в Бога ми були

канонічними. Так само ніхто з нас не

може сказати, що Церква Київського

Патріархату є неканонічною. Вона

неканонічною є лише для тих, хто не

хоче бачити страдання Церкви в

Україні і хто хоче втримати свою владу

над нашою Церквою і над нашим

народом. Не час тепер осуджувати

наших ієрархів за те, що не хотіли

бачити біль і зневагу нашої Церкви, нам

тепер належить всім подумати, як

найкраще поступити, щоб в тій нашій

ситуації ми собі не зашкодили і разом з

тим дали підтримку нашій Церкві

Київського Патріархату в Україні. Як

знаєте, наші ієрархи в Діаспорі коли

приєднував нашу Церкву до Патріарха

Варфоломія, то обіцяли, що в той

спосіб Діаспора допоможе Церкві в

Україні скоріше дістати автокефалію.

Як самі бачите, ті наші сподівання

виявилися марними.

Наші бувші ієрархи в Діаспорі не в

силі випросити автокефалію у

Патріарха Варфоломія для Церкви

Київського Патріархату.

З релігійної сторони перешкода є в

тому, що власником церковної території

в Україні довгий час був Московський

Патріарх, він і тепер вважає, що

церковні справи в Україні має право

вирішувати тільки він. Патріарх

Варфоломій мав би великий неспокій у

Вселенській Церкві, якщо би посягнув

показати своє право на територію

України. Відсутність Московського

Патріарха на восьмому Вселенському

Соборі, що відбувся цього року, це було

тільки попередження Вселенському

Патріарху Варфоломію, щодо надання

автокефалії Україні. Вирішити цю

релігійну проблему може тільки уряд

України, коли признає Церкву

Московського Патріархату в Україні як

Російську Зарубіжну, а не як Українську

Православну Церкву. Через складну

політичну ситуацію яка є в Україні,

через агресію Росії, наш уряд не може

полагодити це складне релігійне

питання, воно може бути вирішене в

мирний спосіб тільки тоді, коли

православний народ України

згуртується навколо рідної Церкви

Київського Патріархату.

Всі ми бачим як в Україні з

Московського Патріархату парафії

чисельно переходять до Церкви

Київського Патріархату і ніхто з них не

дивиться на погрози, на перешкоди, на

канонічність, а дивиться на те, щоб

дати підтримку своїй рідній Церкві, щоб

в Україні була своя Церква незалежна

від Москви. Яка би була велика

підтримка нашій рідній Церкві в Україні,

якщо би хоча половина парафій з

Діаспори в той важкий для України час

подала руку помочі своїм братам на

Батьківщині?

В який спосіб віруючі канонічної

Церкви з Діаспори, можуть бути тим

милосердним самарянином, і об’єднати

народ України в одну Церкву? Для того

нам не має потреби розривати зв’язок з

Патріархом Варфоломієм, не потрібно

нічого міняти нашим канонічним

парафіям в Австралії і бути дальше в

підпорядкуванні нашим ієрархам. Нам


потрібно тільки щоб віруючі двох

юрисдикцій в Австралії тимчасово і

неофіційно стали самі для себе

євхаристично об’єднані і канонічними,

щоб за богослужінням крім правлячого

митрополита Антонія згадували і

Святійшого Патріарха Філарета. Це

буде тільки першим кроком показати

нашим ієрархам в Америці, що ми

православні українці в Діаспорі не

залишим в біді нашу Церкву в Україні і

свій народ.

Якщо наші ієрархи в Діаспорі не

підуть нам на уступки і не приймуть

таких умови віруючих, щоб до часу

отримання автокефалії Церкви

Київсього Патріархату, ми в Австралії

були в єдності з Україною, тоді нехай

вірно виконують дальше своє

архипастирське служіння так як

священик і левит в нинішній

євангельській притчі, а милосердний

самарянин нехай буде їм в осуд за те,

що канонічність поставили вище

найбільшої заповіді Божої любові до

ближнього.

Дорогі в Христі брати і сестри,

бажаючи щоб сьогоднішне слово

почули всі православні в нашій

австралійській Єпархії, я в своїх

поглядах не керуюсь патріотичними

емоціями чи почуттями до рідного краю

і не маю наміру патріотичними

почуттями віруючих порушувати спокій і

мир в нашій Церкві тут в Австралії.

Як самі бачите, мої погляди

базуються на євангельському вченні,

яке ми сьогодні чули з прочитаного

Святого Євангелія.

Помогти своєму ближньому, це є

найбільша заповідь Божа, а хто нам є

найближчим після наших рідних? Наші

брати по крові, а потім і всі інші люди

які живуть на тій землі. Не має потреби

мені доказувати, переконувати, що

пропонований спосіб помочі рідній

Церкві в Україні базується на основі

євангельського вчення, з цим ніхто з

віруючих не може сперечатись, навіть

не цілком добре обізнані з Христовим

вченням віруючі, серцем можуть

признати, що коли можем зробити

добро для своєї Церкви, для свого

народу а не робим, це для нас буде

гріхом.

Все що нас віруючих тримає і не дає

робити добро нашій Церкві в Україні, це

наші ієрархи в Діаспорі, які сам нічого

не роблять для визнання Церкви

Київсього Патріархату і нашим

віруючим не дають робити добро нашій

Церкві. Ми можем помогати

матеріально нашій Церкві, але для

визнання Київського Патріархату

фінансова підтримка не має ніякої

вартості, це всі ми розумієм, що Церква

Київського Патріархату потребує нашої

посвяти, а не наших грошей. Наші гроші

не дають силу нашій Церкві дістати

визнання, тут потрібно тільки на ділі

засвідчити світовому правослов’ю, що

Церква Київсього Патріархату є

визнана всім нашим народом як в

Україні так і в Діаспорі. Коли ми

православні українці самі себе

визнаємо, тоді і світове православ’я

нас визнає.

Не беручись осуджувати наших

архиєреїв в Діаспорі за те, що вони

бачучи неможливість переконати

Патріарха Варфоломія у справі

визнання Київського Патріархату, не

шукають іншого способу допомогти

Церкві в Україні укріпити себе і визнати

самих себе канонічними перед усім

світовим православ’ям, я хочу лишень

довести до відома наших ієрархів, щоб

вони не забували, що минув вже той

час диктаторства в нашій Церкві, коли

наші ієрархи лякали віруючих


світськими судами, коли могли гримати

кулаками, погрожувати, без підстав, без

розгляду заборонювати священників у

служінні і без погодження з парафією

закривати Церкви.

Не може бути мирне і спокійне життя

віруючих в Діаспорі яке тримається на

насильстві, на залякуванні і погрозах.

Якщо цей євангельський самарянин

бувши напів поганином, серцем

відчував як належить правильно

поступити по Божому бачучи людину в

біді, то чи нас правильно віруючих

християн потрібно вчити чи

переконувати в тому щоб допомогти

нашим братам в Україні? Зрозуміло

всім нам, що на такий пропонований

варіант допомоги, наші ієрархи по

доброму ніяк не погодяться, але

пропонований план об’єднання наших

Церков заради підтримки нашій Церкві

в Україні актуальний і живучий тому, що

рушійна сила в цьому плані є та, що ця

ідея живе в мріях багатьох щирих

українців, які за покликом серця готові

причинитися на ділі подати поміч рідній

Церкві Київського Патріархату в Україні.

Щоб нам віруючим сміливіше було

причинитися до такого добродійства за

яке прийдеться трохи самим

пострадати, подивімся на того воїна,

який залишивши свою сім’ю,

добровільно пішов на війну боронити

свій рідний край від ворога. Його по

людській логіці можна осуджувати за

те, що залишив сім’ю напризволяще і

взяв на себе великий риск і навіть в

Святому Письмі знайдемо слова, що

“хто про своїх домашніх не дбає, той

віри відцурався, він гірший ніж

невірний”, а коли вникнем більше в суть

християнського вчення, то ніхто не

осуджує тих місіонерів які в нинішній

час їдуть в небезпечні місця і віру

Христову проповідують, ніхто не

осуджує воїнів які життя своє віддали

захищаючи рідний край.

Так само і ми поступим правильно,

коли людську заповідь тобто людські

канони переступим для того, щоб

виконати Божу заповідь любові до

наших братів по крові. Бог і без нашої

підтримки може дати перемогу нашій

Церкві в Україні, але Бог кожного з нас

запитає Свого часу, “Що ти зробив,

чим послужив щоб ту зневажену і

погорджену ворогами нашими

Церкву в Україні підтримати у

важкий для неї час?”

Дорогі в Христі брати і сестри,

прислухаймося до свого серця і

прийміть добровільно той хрест

посвячення себе нашій Церкві і нашому

народу. Нехай Господь Бог наш Духом

Святим утвердить наших віруючих в

Австралії виконати на ділі ваші благі

наміри та бажання. Амінь.

Прот. Євстахій Дорош - Настоятель Свято-Преображенської парафії у Блектауні, Австралія

Посольство України в Японії

19 листопада ц.р. в Японії відбулися заходи з вшанування 85-их роковин Голодомору 1932-1933 р., організовані Посольством України в Японії. У церкві Св. Альбана у м.Токіо відбулася Поминальна служба місії Св. Юди Української Православної Церкви Київського Патріархату з вшанування пам’яті жертв Голодомору, в якій взяли участь співробітники Посольства України в Японії, українці, що проживають в Японії, а також наші вірні японські друзі. Помолитися за душі мільйонів українців, замучених до смерті тоталітарним радянським режимом, прийшли й представники духовенства


Римо-католицької та Англіканської церкви Японії. У рамках заходу було проведено спільну молитву-реквієм за жертвами Голодомору. Після панахиди Посол України в Японії Ігор Харченко звернувся до присутніх, зазначивши, що сьогодні війна проти України продовжується, але зараз українці мають свою міцну державу і надійних партнерів, тому обовязково переможуть.

Після поминальної служби відбулася традиційна акція відтворення гербу України у самому центрі японської столиці. Українська громада в Японії «Краяни» та всі присутні запалили більше 100 свічок та виклали їх у формі Тризубу, який символізує силу та незламність українського народу, а також віру у те, що Україна зможе подолати усі труднощі на своєму шляху.

ГРОМАДА ЧИКАГО НА

ПОМІЧ ЗБРОЙНИМ СИЛАМ

УКРАЇНИ

Приємно мати нагоду звітувати про результати благодійної збірки на потреби бійців на передовій саме у день Збройних Сил України! Під час урочистостей з нагоди 50-річчя жіночої організації Оборони чотирьох свобід України Organization for the Defense of Four Freedoms for Ukraine

(ODFFU / ООЧСУ) у Чикаго 2 грудня для потреб бійців було зібрано $3530! Із цих коштів $1000 це пожертва Організації жінок організації оборони чотирьох свобід України, $1000-пожертва від St. Andrew Ukrainian Orthodox Cathedral - Kyivan Patriarchate та фонду імені Симона Петлюри. Ще $200 окрема пожертва від Peter Koutun на потребу поранених бійців.Наша справа рухається вперед, а в нас з вашою поміччю з'явилася можливість для наших захисників почати робити найнеобхідніші подарунки! Дякуюємо всім, хто не залишився байдужим!!! Дякуємо всім, хто будує Україну так далеко від рідної землі! Низький Вам уклін!

СЛАВА УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!

ХРАМОВЕ СВЯТО ГРОМАДИ

СВЯТОГО АНДРІЯ

10-го грудня 2107 року Громада

Святого Апостола Андрія Первозваного

Помісної Української Православної

Церкви Київського Патріархату

відзначила День Покровителя.

Прот. Віктор Полярний звершив

Божественну Літургію, в сослужінні

ієрея Михайла Лещишина, прот

Ярослава Марикота і прот. Миколи

Липко.

Після відпусту священнослужителі

відправили Подячний Молебень до

Пресвятої Богородиці, який

завершився многоліттям Святійшому

Отцеві нашому Патріарху Київському і

всієї Руси-України Філарету та всім

парафіянам Громади Святого Андрія.

Церковний хор, під проводом Тараса

https://www.facebook.com/groups/udffu/?fref=mentions



https://www.facebook.com/groups/115588978482090/?fref=mentions

https://www.facebook.com/groups/115588978482090/?fref=mentions

https://www.facebook.com/profile.php?id=100008504655575&fref=mentions

https://www.facebook.com/profile.php?id=100008504655575&fref=mentions


Руденка, чудово виконував

торжественні піснеспіви у

переповненій до вінця катедрі.

В Культурному Осередку сестриці

святочно увінчали залю де присутні

насолоджувалися дуже смачними

стравами.

Церковний Хор молитвою «Отче

наш» розпочав сьогоднішю урочистість,

а Голова Громади Іван Яресько

привітав присутніх і запросив до

святочного слова настоятеля парафії

прот. Віктора Полярного, який

звернувся до громади слідуючими

словами:

«Високопреподобні Отці,

Високопавжні пані матки,

Високодостойний Генеральний Консул

України в Чикаго - пані Лариса

Герасько, дорогий пане Голово

Громади Івась Яресько,

дорогі парафіяни і прихожани Катедри

Святого Апостола Андрія

Первозваного, дорогі пані і панове!

Слава Ісусу Христу!

Від імені Громади Святого Андрія

Первозваного вітаю Вас із

святкуванням нашого храмового свята.

Від щирого серця дякую всім тут

присутнім і учасникам в спільних

молитвах за Рідну нашу Батьківщину

Україну та молитви за спокій кращих

дітей нашого многострадального

українського народу.

Коли ми вдумаймось в минуле, то ми

згадаємо скільки було зусилля і

відданої праці в заснуванні і постійної

розбудови Громади Святого Апостола

Андрія Первозваного.

Згадаймо наших попередників, які

вже оселилися у Царстві Небеснім,

згадаймо піонерів і наших батьків, які

вклали свої зусилля в заснуванні

Парафії Святого Андрія, щоб наші діти,

наші внуки мали можливість

продовжувати громадське і релігійне

життя на цьому маленькому осторові

української землі.

Честь і хвали засновникам і піонерам

нашої Громади, а тим які вже відійшли

від нас – Царство Небесне і вічна їм

пам’ять.

Коли ми знаходимося на посилості

парафії Святого Андрія, то ми

відчуваємо подух повітря пахучого

поля української землі. Ми відчуваємо,

що ми є невід’ємна частина

українського народу і нерозривна

частина Помісної Української

Православної Церкви Київського

Патріархату.

Сьогодні переглянувши події на нашій

нескореній Україні, ми бачимо багато

відданих дітей української нації, які

проявляють найбільшу любов до свого

ближнього, бо наша свята Церква

вчить нас, що немає більшої любові, як

хто покладе свою душу за друзів своїх,

тобто хто віддасть своє життя, щоб

забеспечити свобідне і вільне життя

для своїх приятелів та своїх рідних.

Ми тішимося, що наша Церква


підтримує ідею повної незалежности

Національної Церкви і Української

Держави. Бо наша Рідна Церква

бореться проти нищівної русифікації,

несправедливости і деморалізації

нашого українського народу.

Сьогодні, як ніколи ми повинні

показати всьому світові, що українська

діаспора повинна проявити єдність і

солідарність з українським народом у

змаганні за повну незалежність

Української Нації і збереження

українських кордонів.

Сьогодні ми повинні усвідомити, що

наш рідний край це – нечужа, небажана

далечінь, яка стоїть на заваді

особистих амбіцій.

На привеликий жаль, частина

української діаспори стала осторонь від

своєї Батьківщини та втратила всяке

почуття до самого буття Української

Нації та Рідної Церкви Київського

Патріархату.

З волі Божої, де б ми не були, не

забуваймо що ми є діти нашої Матері –

Страдниці – України, нащадки

побожного українського народу, який в

найтяжчі часи своєї історії не забував

Бога, не втрачав надії на Нього,

гуртувавася навколо своєї Рідної

Церкви, шанував її пастирів.

Як найдорожчий скарб, бережім нашу

Рідну Батьківщину і будьмо вірні нашій

Святій Помісній Українській

Православній Церкві Київського

Патріархату до кінця нашого життя.

Сьогодні ми звертаємося до всіх

українців в Україні і поза її межами,

словами нашого Пророка Тараса

Шевченка, загляньте в свою душу

глибоко - глибоко. Нехай ваше

сумління підкаже Вам «чиї Ви діти, ким

і защо закуті і чия на вас шкура».

Від щирого серця, дякуємо нашим

сестрицям за тяжку працю на кухні та

за запезпечення красоти Господнього

Дому, завдяки вашої відданості і

кропітливої праці Громада Святого

Андрія дістає величезну фінансову

підтримку, дякуємо нашим братчикам,

які тримають господарку посилості в

найкращому стані, дякуємо хористам

які своїми голосами збагачують наші

богослужіння, дякуємо управлінню і

вчителям школи українознавства які

виховують нашу майбутність в

українськім дусі, дякуємо членам

Парафіяльного Уряду, за чесне

проведення громадської діяльності та

утримання церковного цвинтаря,

дякуємо нашому Голові Уряду пану

Івану Яресько за його довголітню

відданість Помісній Українській

Православній Церкві Київського

Патріархату, і сердечне спасибі всім

присутнім за Вашу участь в

сьгодняшнім торжестві Громади

Святого Андрія.

Многі і щасливі літа Вам дорога

громадо! Слава Ісусу Христу і Слава

Україні!».

Посол України в Америці

Високодостойний Валерій Чалий

прислав низче подане привітання:



В мистецькій частині діти школи

Українознавства чудово виконали дві

мелодії – «я піду до неба, складу

рученяти, помолюсь за маму,

помолюсь за тата, а друга пісня про

Гриця».

Після привітів та товариського

спілкування ієрей Михайло Лещишин

подякував учасникам торжества і

молитвою завершив наше храмове

свято.

Того ж вечора, Голова Громади – Іван

Яресько подав на FACEBOOK

слідуючий коротенький звіт: «Сьогодні

наша парафія відсвяткувала Храмове

Свято і хочу щиро подякувати всім

священикам, парафіянам та гістям за

їхню присутність та за такі щедрі

пожертви.

Зокрема, хочу скласти подяку

прицерковним організаціям, що склали

пожертви а саме, Сестрицтво св. Софії

$75,000, Винаймання Зали $40,000,

Церковний Хор $1,000, Цвинтар св.

Андрія $5,000, Українська-

Американська Федеральна Кредитова

Спілка Самопоміч $2,000, Комітет

Святкування 65-ліття Української

Повстанської Армії $1,000.

Мушу похвалитися тому, що ніяка

парафія не має таких відданих та

працьовитих людей як у нас!

Також наша Школа Українознавства

отримала дар від Українського Уряду в

сумі $500 доларів на придбання книжок

та примірників.

Крім того, поверх $20 тисяч доларів

склали пожертви учасники

сьогоднішнього торжества. Як усі

сьогодні бачили проєкт іконописання в

куполі закінчено і пані Марія Яресько з

її чоловіком Іваном Лесняк

пожертвували-спонсорували розпис

ікони Пантократора в сумі $15 тисяч

доларів.

СЛОВО У ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ

ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ В

УКРАЇНІ

І коли Він зняв п’яту печать, я побачив під жертовником душі убитих за слово Боже і за свідчення, яке вони мали. І викликнули вони гучним голосом, кажучи: доки, Владико Святий і Істинний, не судиш і не мстишся тим, що живуть на землі, за


кров нашу? дано було кожному з них одяг білий, і сказано їм, щоб вони заспокоїлися ще на деякий час, доки і співробітники їхні, і брати їхні, які будуть убиті, як і вони, доповнять число. Одк. 6:9-11 Ми сьогодні зібралися, щоб помолитися за українських мучеників: чоловіків, жінок, дітей – всіх тих, хто став жертвою Голодомору. Він не був стихійним лихом або наслідком невмілого господарювання на землі. Це було ретельно спланований і здійснений злочин комуністичного керівництва СРСР. У Кремлі, в теплі і ситості, керівники держави ретельно продумували план знищення мільйонів українців. Чому їх вирішили знищити? Для чого і проти кого був спрямований удар з далекої Москви? Відповідь очевидна: українські православні селяни були опорою здорової духовності української нації. Вони любили Бога, любили свою землю, любили Україну … і в цьому комуністи бачили їх головний злочин. Адже з людини, яка любить Бога і свою Батьківщину, з людини, яка намагається жити за заповідями Христовими, неможливо зробити раба князя світу цього – диявола. А саме диявольським, сатанинським був той режим, який більшовицькі орди принесли в Україну. Тому ми з повним правом можемо назвати їх, померлих в страшних муках голоду, мучениками Христовими, що віддали своє життя за Христа. Сьогодні ми вшановуємо їх пам’ять і молимося за їх душі … але можливо нам потрібно просити їх молитися за нас, щоб навічно в наших серцях, серцях наших дітей, онуків і правнуків був біль і пам’ять. Адже тільки біль і пам’ять є гарантією того, що кошмар Голодомору ніколи не повториться на нашій землі. Ми завжди повинні пам’ятати, що бій

Церкви Христової зі злом йде весь час. Для нас, православних, немає секрету в тому, що постійно та повсюдно йде боротьба за душі людей. Справжнє Українське Православ’я робить упор на правдиву історію власного народу. На Правду, яку богоборці намагалися і намагаються спотворити до невпізнанності і приховати, щоб ніхто про неї не дізнався ніколи. Але все таємне стає явним і під тиском народного опору почали спливати факти українське історії, які навіть сьогодні ще влаштовують не всіх, бо багато є тих, хто брав та бере участь у злочинах проти українського народу. Хто до сьогодні марить знищити Україну. Вони сподіваються, що ми з вами, всі люди в Україні та Світі, забудуться про минуле, що нас можливо підманути… Адже, якщо ми збудемо, як що будемо спокушені «солодкими обіцянками слуг князю світу цього», вони знову зможуть прийти до влади, отримати можливість знову вбивати, рабувати, руйнувати, у ім’я міфічного «загального раю», а точніше – царства антихриста. Сьогодні ми стоїмо і молимося про спокій, радість і світло для кожної загиблої в страшних муках Голодомору душі. Ми прийшли засвідчити: вони не даремно жили; що вони посіяли в наших душах любов. Любов вічну, любов, яка дедалі глибше, все росте, все очищає, все висвітлює і огортає не тільки їх пам’ять, але всіх нас, їх братів і сестер в Україні. Ми прийшли свідчити про те, що вони не даремно мучилися і вмирали … свідчити про свою пам’ять, віру і любов до Христа і нашої Батьківщини. Ми зараз помолимося за спокій невинно вбитих голодом… Але навіть у скорботі будемо пам’ятати, що «віра без справ мертва», що ліпшим пам’ятником для тих, хто загинув у муках Голодомору, буде добрий плід життя нашого – захист та відбудова


Вільної та Заможної України на засадах Правди Христової. Тільки буде гарантією того, що трагедія ніколи не повториться. прот. Сергій Горбик

В катедрі Св. Андрія

ОХРЕЩЕНО

15 жовтня Марію Столяр доньку Людмили Яренчук і Влада Столяр

22 жовтня Валерію Семенць доньку Інни і Миколи Семенець

28 жовтня Вахтанга Шадунелі сина Алли і Міхейла Шадунелі

11 листопада Валерію Ухман доньку

Олени Іванова і Романа Ухман

18 листопада Данієла Бендерський сина Валентини і Ігоря Бендерський

19 листопада Андрія Скуба сина

Наталії Клевчук і Юрія Скуба

23 листопада Євгенія Лукінов сина Оксани і Александра Лукінов

2 грудня Нікол Марію Харух доньку

Олени Мороз і Василя Харух

3 грудня Єву Вікторію Князев доньку Марії Пасєка і Любомира Князев

ПОВІНЧАНО

21 жовтня Христину Пришляк і Сергія Мельник

ПОХОРОНЕНО

27-го листопада Таню Гарбуз на цвинтарі Святого Андрія

5-го грудня Александру Габер на

цвинтарі Елмвуд

Многі і щасливі літа всім, що прийняли Божественні Таїнства у Катедрі Святого

Андрія!

В Катедрі Святого Апостола Андрія Первозваного Божественна Літургія

відправляється кожної неділі і Дванадесятих Святах о 10:00 годині ранку.

Ласкаво просимо помолитися разом з нами за мир, злагоду та Божу

благодать в Україні. В Катедрі Святого Апостола Андрія

Первозваного Божественна Літургія відправляється кожної неділі і

Дванадесятих Святах о 10:00 годині ранку.

Ласкаво просимо помолитися разом з нами за мир, злагоду та Божу

благодать в Україні.

Що пишуть наші читачі? Слава Ісусу Христу!

Шановний отче Віктор! Надсилаю дар на Бюлетень в сумі $50 доларів в пам’ять покійного друга інженера бл. п. Петра Матули, який неухильно жив за заповітом великого Митрополита Василя Липківського: «Любіть Бога і любіть Батьквіщмну – це є найбільша чеснота. Служити Українській Церкві - це є найбільший обов’язок.» Леонід Гусак

НАШЕ ВЕЛИКЕ і ЩИРЕ

СПАСИБІ! Хочемо подякувати всім Вам за вашу

жертвенність і заохочення до дальшої

праці. Нехай Милосердний, Господь Бог,

пошле Вам міцного здоров’я і всього

найкращого у вашому житті. Завдяки

Вам це вже є 374-е число нашого

видання. Сердечно дякуємо

жертводавцям на видавничий фонд


“Інформаційного Бюлетня”: 26,110 Марія і бл.п. Іван Гнип

11,000 Надя і Юрій Федорів

4,800 Володимир і бл.п. Раїса Братків

4,560 Тереза і Стефан та бл.п. Володимир Бакум

3,245 Лідія Ємець Капустянська і бл.п. Яків Ємець

3,225 бл.п. др. Володимир і бл.п. Галина Король

2,890 бл.п. Люба і бл.п. Іван Заковоротний

2,335 Марія Савеленко Гнип

2,300 Марія Товстоп’ят

2,250 Лариса і бл.п. Андрій Івашко

2,215 Раїса і Євген Дикун

2,200 Надія і Олександер Северин

2,060 бл.п. Віталій і бл.п. Катерина Шумаков

1,950 Тамара і бл.п. Василь Дудка – Канада

1,825 бл.п. Ляля і бл.п. Юрій Вибачинський

1,790 Іванка і бл.п. Іван Богданів

1,725 Люба і бл.п. Володимир Шипілка

1,650 Катя і др. В’ячеслав Вестон

1,500 бл.п. Паша і Микола Таран

1,405 Анна і Олег Федак

1,395 Галина і Олексій Воскобійник

1,375 бл.п. Галина Черінь Паньків і Інна Момотюк

1,350 Maрія і бл.п. Петро Салівон

1,285 Галина і др. Михайло Темник

1,270 бл.п. Марія і Василь Кушнір

1,240 Галина і Петро Слюсаренко

1,230 бл.п. Олена Зубенко

1,200 п/м. Поліна і бл.п. прот. Григорій Крамаренко,

Марія і Віктор Одарченко

1,165 Мінодора і бл.п. Анатолій Яцюк

1,135 Ольга і бл.п. Микола Пайчук

1,125 Оля Гнип Трущ і бл.п. Григорій Гнип

1,100 Ольга і бл.п. Петро Матула, Валентина і бл.п.

Василь Косогор

1,085 бл.п. Галина Шевченко

1,050 Катерина і Іван Безпалий, Марія Ярмоленко

1,030 Ярина і бл.п. Віктор Лютий

1,025 прот. Георгій Ощапівський та п/м. Віра

1,010 Людмила і бл.п. Петро Доброноженко, Євгенія і

бл.п. Осип Головацький

960 Ольга і Василь Карпенко

950 бл.п. Антоніна і Леонід Гусак, Анна і бл.п. Тихон

Кульбіда, Ніна і Михайло Ґлавчеф, Валентина і бл.п.

Андрій Опанащук

920 Галина і бл.п. др. Михайло Воскобійник

910 Надія і бл.п. Анатолій Фалько,

900 Марія і Петро Новик, Віра і Юрій Капустянські

856 Александра і Віктор Братків

850 Ольга і бл.п. Юрій Вермонт, Лідія і др. Петро Шаєнко

840 Віра Самодіна

800, бл.п. Стефан і бл.п.Тамара Фаберовська

780 «САМОПОМІЧ» Українсько-Американська Федеральна

Кредитова Спілка - Чикаго

770 Парафія Святої Тройці - Норт Роялтон, Огайо

760 бл.п. Юрій Сиволап

750 бл.п. Людмила і бл.п. Євстахій Мазяр

720 Соня Ґавірко, бл.п. Таня і бл.п. Яків Сененко

700 бл.п. Надія Лотоцька, бл.п. Леся і бл.п. Микола

Дудка

675 Лідія Овечко

660 бл.п. Марія і Микола Андріянів

651 бл.п. Катерина Васильченко

650 Ольга Петрончак, Петро Корнієнко

615 бл.п. Іван і Сусана Білобронь

610 Андрій Загура

605 бл.п. Юрій Шеляк

600 Леся Татарко, Ukrainian National Federal Credit Union -

New York

580 Євгенія Громницька

570 бл.п. п/м. Олена і бл.п. архєп. Степан Біляк

550 Валентина і Володимир Мантика, Леся і бл.п. Іван

Мельник,

525 бл.п. Галина Білоус

500 Парафія Св. Михаїла, Юніондейл, “О.Л.”, Стефан

Матковський, бл.п. Марія і бл.п. Михайло Сущенко, Марія і

Василь Краснобрижий, Оля Лак, Наталія і Арнольд Бірко

480 Анна Боровик

475 Валентина і Микола Міщенко

470 п/м Валентина i прот. Віктор Полярний

460 бл.п. Александра і бл.п. Михайло Ґабер

450 Ліда і Тарас Кохно, Алла і бл.п. Ігор Черний

400 Ярослав Сидоренко, Леся і Юрій Мацик, бл.п.

Олександра і Василь Дорошенко

390 Елізабет і Микола Ляшенко

385 бл.п. Анна і Петро Макуха

375 Афанасія і Михайло Рачкевич

365 Віра і бл.п. Василь Масланчук

360 Наталка і бл.п. Антін Угляр

350 Микола Сороколіт, Лариса і др. Анатолій Вальков, Ольга

Фрит

345 Ліліана і Григорій Гнип

330 Любов і Борис Журa, Марія Кравець

325 Марія і Микола Барнай

305 Христя і Ярослав Верещак

300 Парафія Святої Покрови, Чикаго, Марія і Йосип Серна,

Александер Власенко, Анна і Микола Кучеренко

295 Петро Гнип

280 Галина і бл.п. Славко Лин

275 Валентина і Віктор Бабанський, Раїса і бл.п. Валентин

Кохно

260 бл.п. Ольга Басараб

250 Раїса Мачула, Галина і Роман Боднар

240 Леся Марченко

220 Раїса Шлеґа

200 Маруся і Іван Міщенко, ієрей Олег і п/м. Роксоляна

Сацюк, Лариса і Стефан Андрусяк-Ємець, Сестрицтво

Святої Софії при Катедрі Святого Андрія, Блумінгдейл, бл.п.

Клавдія Люба і бл.п. Василь Мирутенко, Леся і др.

Теодор Костюк, Ліда і др. Василь Трухлий, бл.п. Лідія

Щербак, Тамара і бл.п. Бруно Моске, Іван Деркач, Надія і

Володимир Сулим, Елеонорa і Теодор Бабій, Іван Тищенко

180 Maрія і Юрко Бурлій

175 Елізабет і Юрій Ємець, Стефані і Валентин Ємець,

Ольга Федак

160 Ана Столець, Ізаура і Володимир Хремко

150 Катерина і Василь Вільчинський, Марія і Олександер

Багнівський, Борис Кучинський, Віра і бл.п.Василь Швець,

бл.п. Софія Барусевич

140 Марія Сулківська, Анна Грицик

135 Зінаїда і бл.п. Віталій Гречнів

110 Анна Снігач, Ніколас Забродський

100 Livingston Farmers Association, Галина Сивий, Валентин

Кап, Валентина Бунь, Парафія Святої Покрови-Фінікс, бл.п.

Іван Сірик, Марія Антонишин, Петро і Наталія Буняк,

Володимир і Ліда Коновал, бл.п. Таня Гарбуз, бл.п. Віра

Кропівна, Добродійка Галина і прот. Ярослав Думанський,

Ігор Яремкевич, Богдан Гальчак, Зіна Лупо, Леонід Клочко,

Соня і Ендру Ґаудер Одарченко, Наталія і бл.п. Павло

Коновал, Іларіон Хейлик, Катерина О. Северин, Галя О.

Северин-Вітінґ

80 Михайло Дзвінка, Марія і Тоні Зулім

75 Ніна Брикнер, бл.п. В’ячеслав Партикевич, Катерина

Довбенко, Петро Кардаш, Раїса і бл.п. Василь Євтушенко,

Віра Руденко, бл.п. Магдалина Кавшан


70 Зоя Филипович

60 Наталка Ортіз, Марія Лукасевич, Клара і Володимир

Хомяк, Людмила і Андрій Задерей

55 Ліна Швейко, Александра Медвідь

50 Семен Овечко, Сусана і Алберт Дідомізіо, Памела і Івась

Яресько, Віра і Тоні Лаврішин, Роман Боднарук, Aлександер

і Євгенія Тищенко, Рімма Івченко, Наталка Флендерс, Леонід

Шаргородський, Василина Швейко, Дуся і Іван Швець, Люба і

Яків Середа, Люба Ведмедик, Лілія Кіхевка, бл.п. Інна

Врублівська

45 Михайло Цар, Люся і Михайло Гарасимів, бл.п. Андрій

Полярний, Люба і Олексій Шевченко, бл.п. Василь Кива

40 Пантелеймон Завірюха, Ірена і др. Володимир Ґерент,

бл.п. Леонід Лисенко, бл.п. Валентина Бранчанська

30 п/м. Місако і ієрей Павло Королюк, др. Андрій Олесюк,

Галина Бистрицька, Антоніна Леcь

25 Валентина A. Lapierre, Галя Савеленко, Ольга Кобзяр,

Ярослав Цетенко, Наталка Рибій, Віра Руденко, Уляна і

Роман Романів, Наталка Погребінська, Любомир

Кульчитський, п/м. Лідія Ковальчук, Микола Криворук,

Євгенія Мельничук, бл.п. Юрій Благодатний

Парафія Святого Андрія Первозваного в

Блумінгдейлі відповідає за всі кошти друку і

розповсюдження нашого видання. Отже,

просимо всі пожертви пересилати на вище

подану адресу Вікаріату і Управа Громади

Святого Андрія випише Вам відповідне

поквитування. Зазначити, що пожертва

призначена на Інформаційний Бюлетень.

Виписувати чеки на:

St. Andrew Ukrainian Orthodox Church

Documents

Vicariate of the Ukrainian Orthodox Church Kyivan ...У День Гідності та Свободи ми низько вклоняємося всім захисникам української