³ñíèê ïàðàô³¿ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à ëèñòîïàä 2002 ¹6

(Iâ.1,1-2)

Ñîáîð àðõèñòðàòèãà Ìèõà¿ëà é ³íøèõ ñèë áåçò³ëåñíèõ“Вірую в єдиного Бога, Творця неба, і землі, і всього видимого і неневидимого”

Ще перед тим, як Господь Бог покликавдо існування людство, Він створив Ангелів.Головне завдання Ангелів у небі - вічнопрославляти Господа Бога. Пророк Ісаябачив у видінні, як Серафими у небівзивали: “Свят, свят, свят Господь сил; всяземля повна його слави.” Слово “Ангел” -це грецьке слово, яке означає “посланець,вістун”. Воно говорить про їх ревне і скореслужіння Богові.

Про призначення Ангелів, як посланцівБожих, багато розповідає Старий і НовийЗавіт. Пророк Даниїл бачив у видінні престілБога, де “тисячі тисяч Йому служили, ісиленна безліч перед Ним стояла”. СвятийІван Богослов у книзі “Об’явлення” каже:“Потім я бачив і чув голос Ангелів багатьохнавколо престола, й істот, і старших; і булочисло їх - множини множин і тисячі тисяч”.

Стосовно людей, Ангели, з волі Божої, єнашими опікунами та охоронцями. У псаль-мі 90 є такі слова: “Бо Ангелам своїм Вінповелить про тебе, щоб берегли тебе на всіхтвоїх дорогах.” Святий Василій Великийкаже: “Ніхто цього не заперечить, що

кожний вірний має свого Ангела”.Свята Церква, маючи на увазі велике

значення Ангелів для Божої слави і нашогоспасіння, в мозаїці церковного року при-святила осібне місце і почитанню Ангелів.Тут на першому місці стоїть празник - Соборсв. Архистратига Михаїла і прочих без-тілесних Сил.

Празник у честь св.Архангела Михаїла ідругих безтілесних Сил був установлений у4-у столітті. Цей празник зветься соборомтому, що цього дня почитається збір усіхбезтілесних Сил разом із АрхангеломМихаїлом. Відзначаємо це свято в листо-паді. Колись, коли рік починався з березня,тоді цей місяць був дев’ятим у році, томумає символічне відношення до дев’ятиангельських хорів.

Головна ціль празника - звеличити іпрославити св. Архангела Михаїла, а з нимі інших Ангелів. Його прославляють за те,що в обороні Божої честі він став у проводідобрих Ангелів проти бунту сатани. Пов-чальним для кожного християнина є те, щоми повинні не тільки почитати Ангелів і до

них молитися, але передусім маємо їхнаслідувати у відстоюванні добра та правдиі тим виконувати Божу волю.

о. прот. Мирослав Соболта

ÇÂÅÐÍÅÍÍß ÑÈÍÎÄÓ ªÏÈÑÊÎϲ ÊȪÂÎ-ÃÀËÈÖÜÊίÌÈÒÐÎÏÎ˲¯ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ÃÐÅÊÎ-ÊÀÒÎËÈÖÜÊί ÖÅÐÊÂÈ

ÄΠ²ÐÍÈÕ ² ÂÑ²Õ ËÞÄÅÉ ÄÎÁÐί ÂÎ˲ Ç ÏÐÈÂÎÄÓ²ÄÇÍÀ×ÅÍÍß 70-¿ в×ÍÈÖ² ÃÎËÎÄÎÌÎÐÓ Â ÓÊÐÀ¯Í²

(Продовження на стор. 2)

Дорогі Брати і Сестри!Найвище небо належить Господеві,

а землю він дав синам людським.Пс. 113, 24

Наближається 70-а річниця страшногозлочину радянського режиму проти укра-їнського народу, який забрав життя, заприблизними підрахунками, від 7 до 11 млн.людей. Протягом десятиліть так званийвільний світ замовчував цю страшну сторінкунашої історії, хоч був добре поінфор-мований, а радянський уряд старавсявикоренити спогади про голодомор навітьв очевидців і заперечити його існування.Однак, незважаючи на те, український народзберіг у своїх серцях пам’ять про жахливутрагедію і цьогорічним листопадовимвідзначенням віддає належну шану своїмзагиблим землякам. Ми, єпископи Укра-їнської Греко-Католицької Церкви, разом зцілим нашим народом підносимо доГоспода молитви за душі жертв голодо-мору і закликаємо молитися, щоб таке лихобільше ніколи не повторилося.

Наслідки голодомору ми відчуваємо ідосі, адже водночас із фізичним вини-щуванням українського народу, зокремасільських власників, було завдано жахливийудар по його духовності. В результатірозкуркулення і насильної колективізаціїзнівельовано образ селянина-господаря,носія духу економічної свободи, з метоюперетворити його на маріонетку; зруй-новано культуру та устрій українського села,які формувалися віками. Широко оспі-вуваний у нашій літературі зв’язок українцязі своєю землею, який стосовно селяниназдавався незнищенним, був раптово інасильно обірваний. Селяни, в яких віді-брали землю-годувальницю і натомістьдали колгосп, втратили свої корені, позбу-лися власної гідності та духовної неза-лежності.

Процес руйнування людини реалі-зовувався і через пов’язані з голодоморомінші лиха XX ст. – переселення, тюрми,табори – та поширився не тільки на сільську,але й на міську еліту України. Крім того,

програма голодомору 1932-33 рр. включалаповальну русифікацію, яка полягала упереконуванні людей, що українська мова– непрестижна, вторинна, що вона не можефункціонувати у сфері культури, науки,економіки. Цього перелому свідомостіукраїнський народ не міг позбутися про-тягом десятиліть і увійшов з ним у новетисячоліття.

Тож чи не шукати джерела наших нині-шніх негараздів – невміння організуватисуспільне, політичне, економічне життя – улихах минулого століття, чільне місце середяких посідає голодомор? Усвідомлюючи усіжахливі наслідки подій 70-літньої давності,ми не можемо обмежуватися їх аналізом –нам необхідно докладати зусиль до їхподолання. І першим кроком на цьомушляху повинно стати повернення людинітривалих одвічних правд, символом яких урізних культурах світу, а особливо в нас, єземля: „Рід відходить і рід приходить, земляж перебуває повіки” (Проп. 1, 4). Цей процес

Ñïîêîíâiêó áóëî ñëîâî, iç Áîãîì áóëî Ñëîâî,i Ñëîâî áóëî - Áîã. Ç Áîãîì áóëî âîíî ñïîêîíâiêó.

ëèñòîïàä 2002 ðîêó2

Äîðîãà äî Áîãà âåäå ÷åðåç õðàìРоздумуючи про внутрішнє влаштування

церкви, минулого разу ми застановилисянад духовним розмаїттям і практичнимизастосуваннями притвору як однієї із частинхраму. Розглядали його історичний розвій.У цьому номері нашого часопису поста-раємося дещо зрозуміти із тієї частинибожого дому, яка називається храмомвірних. Властиво, він є основним у духов-ному житті християнина, бо у ньому вірнийотримує всі ці Божі ласки, які йдуть чи точерез слухання Божого слова, чи участі уСвятих Тайнах.

Середня частина храму - храм вірних,це властивий храм, де вірні збираються намолитву, на Богослужіння. Називається тактому, що сюди дозволено заходити тількивірним, тобто охрещеним. Посерединіхраму вірних стоїть тетрапод – чотирикутнийстолик, на якому є хрест, ікона храму чисвята, по боках - свічі. При ньому від-правляються Святі Тайни Хрещення та

Вінчання, парастаси, панахиди, акафісти ірізні чини освячення та благословення. Насамому переді у храмі вірних по боках - такзвані крилоси, тобто місця, призначені длядяків, співців, хористів.

Храм вірних є відділений від святилищаіконостасом, який розміщений на під-вищенні, званім солея. На середині солеї єпівкруглий випуск на храм вірних - і цейпівкруг називається амвоном. Він має нага-дувати вірним камінь, що його ангел відкотиввід гробу Христа Господа в Єрусалимі. Наамвоні диякон чи священик читає євангеліє,проповідує Боже слово, виголошує ектенії.

Посередині храму у давнину стоявархиєрейський амвон, що зображав горублаженств, з якої Христос Спасительвиголосив блаженства. Цей амвон зобра-жав також і камінь, з якого ангел звістивжінкам-мироносицям Воскресіння ХристаГоспода. Сьогодні архиєрейські амвонибувають у катедральних храмах, однак дещопосунені на південну сторону, для того щоб

дати вірним можливість брати участь уБогослужіннях. Архиєрейський амвонназивається в церковних книгах “обла-чальне” місце, однак на ньому не тільки об-лачається архиєрей, але й звершує частинуБогослужіння, а часом, і цілу відправу, якмолебні, панахиди, царські часи та ін.

Стінопис Храму вірних наповнюють іконичи епізоди зі Старого чи Нового Заповітів, атакож постаті мучеників, святих дів, под-вижників, які у свій час своїм життям свідчиливідданість Христу-Богу. Особливістю нашихгалицьких храмів є те, що у цій частині миможемо побачити національних героїв,релігійних провідників, новітніх мучеників,святителів, ісповідників.

У духовному розумінні храм вірнихуособлює ту частину корабля спасіння, яканайбільше наповнена вірними. А нашаучасть у різного роду богослужіннях єпредсмаком того блаженного життя, доякого покликане ціле людство.

о. Віктор Коцеміра

Äî 70-¿ ð³÷íèö³ øòó÷íîãîãîëîäîìîðó â Óêðà¿í³

Сьогоднішній рік є багатим на різні ювілейні події. Одні із цих подій радісні,інші - сумні. Дана стаття присвячена не просто сумній, а одній з найжахливішихподій не лише в історії нашого народу, а фактично, в історії людства. Це трагедіяголодомору 1932-33 років. Звичайно, однієї статті замало, щоб описати цюстрашну трагедію, яку повністю не змогли б осмислити навіть у багатотомнихпрацях. 1933-й рік змушує кожного з нас серйозно замислитись над правдивимивартостями. Події цих часів тільки черговий раз підтвердили стару істину про те,що будова раю без Бога перетвориться на будову пекла. Сьогодні ми теж повинніпро це дуже добре пам’ятати. Бо і в наш час багато хто вважає, що збудуватищастя особисте, сімейне, суспільне можна шляхом ламання Божих законів.І не потрібно довго чогось шукати, бо в теперішній ситуації ми бачимо плодицього дуже яскраво. З іншого боку, згадувані вище вчать нас цінувати Божий дарсвободи. Цим даром, на який ми в останні роки дуже звикли нарікати і від якогозгідні відмовитися за невідомо які примарні обіцянки. Однак ще раз повернемосьна 70 років назад. Подивімся на зображення ще живих скелетів українськихдітей, почитаймо спогади тих, хто пережив ці жахіття, і тоді не буде потреби щераз доводити, для чого нам потрібна свобода, для чого нам потрібна Україна.Важко сказати, що в нашій сучасній державі є свобода, але цей факт має бутилише стимулом до того, щоб іти вперед, а не назад. Історія української трагедії1932-33 років доводить, що зло завжди залишається злом, якими б красивимигаслами воно не прикривалося. Пройде ще декілька років, і більшість із тихдіячів, котрі спричинили голодомор, самі стануть жертвами терору - насампередрозв’язаного ними самими, загинувши від рук своїх спільників. Справдилосястаре прислів’я “носив вовк, понесли і вовка”. В контексті відповідальності за те,що відбувалося тоді, хотілось би застановитись над ще одним моментом, який,можливо, у багатьох людей залишився поза увагою. А саме, що в той періоднемало політиків і журналістів з вільного світу, які відвідували тодішній РадянськийСоюз і навіть побували на Україні, повернувшись назад, заявили на весь голос,що все в порядку, а навіть хвалили діяльність тодішньої системи. Ясна річ, щобуло не менше їхніх колег, які, навпаки, намагалися донести цілому світові правду.Однак сам факт такої поведінки тих людей, обов’язком яких було надаватиправдиву інформацію, а вони писали щось цілком протилежне, не може спокійносприйматися. Тепер погляньмо на наше сьогодення. І в наш час іде такий геноцидукраънського народу. Правда, в інший спосіб - через вбивства ненародженихдітей. І так само, як і 70 років тому, не бракує тих, які через ЗМІ відверто цьомусприяють. Це є той фактор, який кожен із нас повинен дуже ретельно зважитиперед тим, як зробити певний крок у своєму житті.

Тому, підсумовуючи все вище сказане, помолимось за душі тих, які сталижертвами цього страшного лиха, також за те, щоб більше нічого подібного внашій історії ніколи не повторилось.

Ігор Бриндак

повернення, на наш погляд, потрібно здійснюватиу напрямі, протилежному тому, що відбувалося в30-ті рр. минулого століття, а саме: відновитиконтакт людини із землею, відродити почуття їїгідності, справедливості та стабільності, даючи їйможливість вибирати відповідне місце для праці іотримувати за неї належну винагороду.

Те, що ми сьогодні знаходимося ще дужедалеко від досягнення цієї мети, засвідчуютьмільйонні втрати наших громадян, які вже негинуть з голоду під тином, а добровільно покидаютьрідну землю у пошуках кращої долі. Алкоголізм,наркоманія, аборти, самогубства – наступні доказитого, що геноцид українського народу з 1932-33 рр.триває і до сьогодні. Це усвідомлення мало бпроникнути в національну ментальність, щобизцілити жахливу рану минулого і сьогодення. І внадії на майбутнє передбачити ті кроки, якінеобхідно зробити нашій державі для поверненнянародові його національної гідності, щоб Українастала для своїх дітей рідною домівкою, в якій вонихотіли б „рости, множитися, наповнювати землю іпідкоряти її собі” (Бут. 1, 28), до якої поверталися бяк до „землі обіцяної”, знаючи, що саме набатьківщині можуть реалізувати свої найсміливішіжиттєві проекти.

Не забуваймо, що Україна і всі її багатства – цеБожий дар для нашого народу, яким він повиненуправляти згідно з Господньою волею. Навченітрагічним досвідом минулого, подякуймо Творцевіза Його доброту і попросімо прощення за нашузневагу і недбальство. Поставмо перед собоюзавдання – під Його проводом забезпечитидобробут усім.

Отож Богові – подяка, загиблим – вічна пам’ять,живим – гідне життя, а ще не народженим – кращадоля!

Благословення Господнє на Вас!Від імені Єпископів Києво-Галицької

Митрополії УГКЦ+ЛЮБОМИР

ÇÂÅÐÍÅÍÍß ÑÈÍÎÄÓ ªÏÈÑÊÎϲÂÊȪÂÎ-ÃÀËÈÖÜÊί ÌÈÒÐÎÏÎ˲¯

ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ÃÐÅÊÎ-ÊÀÒÎËÈÖÜÊίÖÅÐÊÂÈ ÄΠ²ÐÍÈÕ ² ÂÑ²Õ ËÞÄÅÉ

ÄÎÁÐί ÂÎ˲ Ç ÏÐÈÂÎÄÓ Â²ÄÇÍÀ×ÅÍÍß70-¿ в×ÍÈÖ² ÃÎËÎÄÎÌÎÐÓ Â ÓÊÐÀ¯Í²

(Продовження поч. на стор. 1)

(Продовження. Поч. у №№ 1-4 вісника)

ëèñòîïàä 2002 ðîêó 3

Ëþäèíà äëÿ âñ³õ ÷àñ³â“Господи, Ти – вічний. Тобіналежить вічне служіння.”

Преп. Йосафата(Гордашевська), ССНДМ

20 листопада наша Церквавже вдруге буде вшановуватипам’ять преподобної МатеріЙосафати – Михайлини Горда-шевської, співзасновниці СестерСлужебниць Непорочної ДівиМарії. Сестра Йосафата наро-дилась 20 листопада 1869 рокуу Львові. Вже з раннього дитин-ства вона була молитовною іпрагнула служити Богу. 18-річною дівчиною Михайлиназробила реколекції під про-водом о. Єремії ЛомницькогоЧСВВ, який став її духовнимпровідником. На 19-у році життявона склала приватний обітчистоти. У 1892 р. разом з о.Єремією Ломницьким і о. Кири-лом Селецьким сестра засну-вала першу активну спільнотучерниць у візантійсько-укра-їнській Церкві – ЗгромадженняСестер Служебниць Непороч-ної Діви Марії. При облечинахприйняла ім’я Йосафата. Вонаприщепила черницям ново-створеного згромадження гли-боку любов до народу, середякого сестри мали звершуватисвоє служіння. У своєму корот-кому житті чениця перенеслабагато страждань через непо-розуміння, наклепи, гордістьінших. Померла сестра Йоса-фата на 49 році життя в нічперед празником БлаговіщенняПресвятої Богородиці. Прий-няла смерть у важких болях, якіприносила страшна хвороба –туберкульоз кісток.

Ìîëèòâè-ðîçäóìèïðåïîäîáíî¿ Éîñàôàòè

Уповання на Богородицю.Пречиста Діво, Божа Мати!Навчи мене любити Господа.Обираю Тебе собі за Матір.Прости мені, якщо я чомусь

була негідною Твоєї любові.Я все поручаю нашій

Непорочній Діві Марії.

* * * * *Ти знаєш, о Господи, що я

сама з себе нічого не можу, хібащо навіки себе згубити.

Знаєш, Господи, що пере-бування в доброму, яке єдине єгідне нагороди, не залежить відлюдини, а від Твого милосердя.

Отож, віддаюся Твоєму ми-лосердю і прошу Тебе, щоб без-печно запровадив мене до моєїцілі, якою є Ти Сам. Амінь.

Ìîëèòâà çà ïîñåðåäíèöòâîìÏðåïîäîáíî¿ Ñåñòðè

ÉîñàôàòèПреподобна Мати Йосафато,

що жертовно жила своєю посвя-тою як Служебниця НепорочноїДіви Марії, навчи нас, щоб затвоїм прикладом ми уповалитільки на Бога. Вислухай нашумолитву й благай Пресвяту Тро-йцю про ласку, яку ми так гарячепросимо на прославу Божу.

Амінь.Преподобна Мати Йосафато,

молися за нас!

* * * * *Повідомлення про молитви,

вислухані за посередництвомПресвятої Йосафати, надсилатина адресу: м. Львів, вул. Пасічна,8, Постуляційне бюро.

Сестра Йосафата була осо-бою глибокої молитви і водно-час правдивої ревності у слу-жінні ближнім. Вона зумілапоєднати в одне горіння любовіглибоке молитовне життя і не-втомну працю для людей. Томувизнаючи геройські чеснотислугині Божої Йосафати, ПапаІван Павло ІІ причислив її до ликупреподобних, звершуючи свій

візит в Україну 2001р.Тепер в мозаїці українських

святих можна віднайти ще одиндорогоцінний камінь, яким єнаша українська черниця – пре-подобна Мати Йосафата, яку миз шаною можемо назвати люди-ною для всіх часів.

Подали Сестри СлужебниціНепорочної Діви Марії

26 грудня 1989 року впершепрозвучала літургія з хором“Дзвін” (Одинадцятка) в греко-католицькій громаді. З того часухор постійно брав участь в усіхзаходах, які проводила громадаміста під проводом Церкви. Це іосвячення каменів під будови

храмів у нашому місті, посвя-чення відновленого хреста приХрамі Св. Юрія в Дрогобичі. Хорсупроводжував чин перезахро-ронення жертв сталінськогорежиму. Протягом кількох роківхор супроводжував перші літургіїу храмах, які починали діяти, а

також Архиєрейські Літургіїв день Храмового свята.

Хор у складі зведеного –Рихтичі, Гирівка і хориТрійці – виконував упершеЛітургію українською мовою,накладену о. І. Заяцем, напосвяченні храму на Гирівці.

Урочистим святом булазустріч Кардинала Миро-слава Івана Любачівського вДрогобичі, де хор “Одина-дцятка” разом з хором“Дев’ятка” виконував уро-чисту Св. Літургію компо-зитора М. Вербицького.

В Дрогобичі відбулась уро-чиста інтронізація ВладикиЮліяна, яка супроводжуваласьспівом “Одинадцятки”, “Дев’ят-ки” і дитячого хору “Відлуння”.

Крім суто церковних Бого-служінь, хор брав участь вконкурсах імені В. Стуса, у свя-тах хорової музики на Велик-день, у фестивалях колядок. Такіконкурси проводяться щорічно,і хор є незмінним їх учасником.

У програмі хору – літургії М.Вербицького, І. Заяця, Д. Січин-ського, М. Федоріва, які вико-нуються цілим циклом, єпостова Сл. Божа, що в основімає твори М. Р. Корсокова, Д.Бортнянського, та багато інших.

До 1997 року хор виконувавпрактично весь Цикл Богослу-жінь в церкві. Постійно викону-ються хором пісні з нагоди свят.

Варто згадати, що з основи

“Дзвону” утворено хор храмцУспіння Пресвятої Богородиціпо вул. В.Великого (10 осіб),частина є в хорах церков по вул.Самбірській, Горішній Брамі,Спортивній, Стрийській.

Ветерани хору:І. Глубіш, В. Копач, С. Каль-

ченко, І. Савчин, сім’я Ковалів,М. Сенечин, Л. Міхович, Я.Кухар, сім’я Янишин.

Солісти хору: М. Сенечин, В.Копач, М. Янишин, О. Лупак, Г.Катрич, Є. Семако.

Звичайно, хор співав у кож-ному храмі та на кожному святіхорової музики в м. Дрогобичі,на святкуванні 10-ї річниці УГКЦ.Склад хору дещо змінювався,поповнювався новими людьми.Також “Дзвін” має свої традиції,які передаються ветеранаминовому поколінню співаків.

Õîð “Äçâ³í” (Îäèíàäöÿòêà)

Сучасний склад “Одинадцятки”(Продовження на стор. 4)

4

Видавець:ректор Катедрального Собору

о.митр.прот.ТарасГАРАСИМЧУК

Адреса парафії:вул. Трускавецька, 2м. Дрогобич 82100тел. (03244) 2-73-79ел. пошта: kurtiak@ukr.net

Коректор:Світлана ФАРИНОВИЧКомп’ютерна верстка:Ростислав КУРТЯК

Редколегія залишає за собою правоскорочувати дописи.

Матеріали, надіслані на нашу адресу, не зберігаються і не повертаються.

ëèñòîïàä 2002 ðîêó

Друк ПП “Коло”

Розклад Богослужіньз 18.11 по 19.12.2002 р.Б.Кожної неділі:7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія;17.00 – Вечірня. Молебень або Акафіст.

У будні дні:6.30 – Семінарійна Божественна Літургія;7.20 – Утреня;8.00 – Божественна Літургія за упокій;17.30 – Божественна Літургія за здоров’я;19.00 – Вечірня.

Кожної суботи:6.30 – Семінарійна Божественна Літургія;7.20 – Утреня;8.00 – Божественна Літургія за упокій;9.30 – Божественна Літургія за здоров’я;17.00 – Велика Вечірня. Утреня.

Середа, 20 листопада16.30 – Божественна Літургія за здоров’я;17.30 – Велика Вечірня з Литією. Утреня.

Четвер, 21 листопада. Святого арх.Михаїла7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія;17.00 – Вечірня. Молебень.

Понеділок, 25 листопада. Святого свмч.Йосафатаокрім звичайного розкладу10.00 – Святкова Божественна Літургія;

Вівторок, 3 грудня.16.30 – Божественна Літургія за здоров’я;17.30 – Велика Вечірня з Литією. Утреня.

Середа, 4 грудня. Введення в храмПресвятої Богородиці.7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія;опускання ікони Почаївської Божої Матері.17.00 – Вечірня. Акафіст до ПресвятоїБогородиці. Благословення дітей.

Середа, 18 грудня.16.30 – Божественна Літургія за здоров’я;17.30 – Велика Вечірня з Литією. Утреня.

Четвер, 19 грудня. Святого Миколая.7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія;17.00 – Вечірня. Акафіст до СвятогоМиколая.

Кожної п’ятниці:18.30 – Науки для хресних батьків.

Віктор Бабій, 1979 р.н. – Мар ’яна Климів, 1981 р.н.Ілля Михайляк, 1980 р.н. – Галина Качмарик, 1982 р.н.Юрій Коваль, 1978 р.н. – Людмила Коваль, 1978 р.н.Володимир Бойченюк, 1973 р.н. – Оксана Левицька, 1980 р.н.Ігор Білик, 1966 р.н. – Оксана Гірчак, 1978 р.н.Іван Гац, 1979 р.н. – Наталія Паращак, 1984 р.н.Ігор Медвідь, 1982 р.н. – Галина Саврук, 1983 р.н.Петро Скурчанський, 1976 р.н. – Надія Городиська, 1979 р.н.Олександр Гарник, 1977 р.н. – Наталія Фещак,1979 р.н.Юрій Пікуш, 1971 р.н. – Наталія Спіцерова, 1977 р.н.Володимир Кулиняк, 1976 р.н. – Ірина Мороз, 1979 р.н.

Наші парафіяни:

отримали Святу Тайну Подружжя.Вітаємо Вас, дорогі у Христі, із одруженнямі зичимо Вам любові, злагоди, миру, здоров’я,

вірності та багато діточок!

Отримали Святі ТайниХрещення та Миропомазання:

Василь-Ігор Ваврин, Роман Бунько,Богдан Яцуляк, Андрій Кравців,Анастасія Вовк, Богдан-Карім

Жендубі, Руслан Риб’як, Діанна-АннаГембусь, Таїсія Зварич, Тарас Феник,Богдан Осередчук, Анна Британ,Дмитро Бігуняк, Анна Бебкевич,

Дмитро Піць.

Вітаємо у нашій спільнотінових парафіян.

Вітаємо Василя Гоя та ЛюбомираГригеля, наших парафіян, із поставлення

їх у диякони.Пам’ятаємо про Вас у наших молитвах.

Після Вечірні у неділю,24 листопада 2002 р.,

в нашому храмі відбудетьсяАкадемія, приурочена 70-й річниці

голодомору на Україні.Запрошуємо всіх до участі та

спільної молитви.

У четвер,28 листопада,розпочинаєтьсяРіздвяний піст(Пилипівка).Звертаємо

вашу увагу назаховуванняприписів

даного посту.

Висловлюємо сердечні співчуттяпротодиякону Миколі Рику та всійродині з приводу смерті матері йогодружини.

Молимося за упокій душі усопшої.Духовенство та вірні

катедрального храму.

Олександр Задерецький, 56р.; РоманЧеревко, 61р.; Любов Тарас, 41р.; РоманВанівський, 43р.; Юліан Лаганяк, 56р.;Мирослав Грицик, 62р.; ДмитроПетрунів, 66р.; Іван Тодоренко, 78р.;Михайло Нечипор, 59р.; АнатолійКургаєв, 62р. Кароліна Габієва, 72р.;Ніна Нємцева, 81р.; Гелена Стіг, 92р.;Кароліна Шрамко, 79р.; РоманДробеняк, 33р.; Богдан Стецько, 52р.;Іван Ковалів, 74р.; Марія Городнова,76р.; Василь Качар, 81р.; РоманСидорович, 41р.; Євдокія Товстик, 64р.;Петро Баранович, 62р.; МихайлоПетришин, 68р.; Емілія Стремецька,66р.; Михайло Каракевич, 67р.; МихайлоГерій, 83р.; Микола Дзюбан, 73р.

Сумуємо з приводу смерті нашихпарафіян і складаємо співчуттярідним та близьким покійних.

Відійшли у вічність:

Наші жертводавці:п. Віра Бальовська - 50 грн.; п. Олена -10 грн.; безіменний - 20 грн.; п. Лідія -20грн.; п. Ярослав - 10 грн.; п. МаріяСтеців - 10 дол. США; п. Юрій 25 грн.;п. Ольга Бурмило - 10 грн.; п. Олексій -25 грн.; п. Андрій - 5 грн., безіменний -

20 грн.; безіменний - 20 грн.;безіменний- 10 грн.;безіменний - 50 грн.;

безіменний - 50 євро.; п. Я. Мелько - 5грн.; п. Петро Сабат - 20 дол.; п. Хайнус -10 грн.; п. Лідія - 25 грн.; безіменний - 15

грн.; п. Віра - 10 дол.США;Жертви на будинок для одиноких

п. Марія Винниченко (Чікаго) - 300 дол.;Управа крамнички “Сумління” (Чікаго) -

500 дол.Нехай милостивий Господь сторицею

винагородить Вас за складені Вами пожертви.

Робота, проведена хором на духовно-просвітницькій ниві, залишила помітнийслід. Хор завжди супроводжує духовнуроботу священика, бо слово, підсиленемузичним звуком, впливає на свідомістьлюдей, будить почуття, заставляє осмис-лити ціль життя. Хор є невід’ємною час-тинкою Української Церкви, і його роль уформуванні естетичного рівня цілогонароду є дуже важливою.

Власне, наша нація, культура зберег-лась завдяки церковному співу, церковномуобряду та глибокій вірі.

п. Ірина Захарій,регент хору “Дзвін”.

Õîð “Äçâ³í”(Îäèíàäöÿòêà)

(Продовження. Поч. на стор. 3)

³òàºìî³òàºìî³òàºìî³òàºìî³òàºìî ðåêòîðà ÊàòåäðàëüíîãîÑîáîðó Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³,

î. ìèòð. ïðîò.Òàðàñà Ãàðàñèì÷óêà

³ç 10 - ð³÷÷ÿì ºðåéñüêèõñâÿ÷åíü òà Äíåì óðîäèí.

Благословенним хай буде Ваш дім,І тиха молитва до Спаса злітає...А серця тепло і надалі в життіДо Бога всіх ближніх завжди пригортає.

Духовенство та вірніКатедрального Собору