Виконав: учень 11–М класу

Дрогобицької ЗОШ № 1

Лихтей Андрій

Зміст

Вступ. Загальна характеристика Ялівця звичайного як

представника родини Кипарисових. Види Ялівцю родини Кипарисових. Фармакологія та народна медицина. Природно-географічна характеристика місця

зростання Ялівця звичайного на території села Медвежа.

Особливості поширення Ялівця звичайного на території села Медвежа Дрогобицького району.

Експерминтальні дослідженя росту та розвитку ялівця звичайного під впливом зовнішніх чинників.

Висновок.

ВСТУП Запашний аромат ялівця у хаті -

виринає як спогад, який неможливо забути. Ще близько 20-ти років тому невимовна кількість та велич ялівців огортала околиці села. А тепер прогулюючись узліссям, рідко коли зустрінеш його. Два, інколи три дерева стоять самотньо, ніби вічні охоронці, носячи пам'ять про тих які давно росли з ними. Можна на одній руці підрахувати місця де ялівців ледь за 10.

Відомо близько 70 видів ялівців, які поширені помірних зонах північнї півкулі. Більшість з них гірські рослини, вони світлолюбні, посухостійкі, невибагливі до грунтів. Рослини мають добре розвинену кориневу систему, вони цінні для лісомеліорації, очищають повітря і виділяють фітонциди, мають велике санітарно – гігієнічне значення, особливо у курортних зонах. Із смоли деяких видів добувають цінний продукт –синдарак, а із хвої – ефірну олію. Проблемою вивчення ялівця займались Зубицька Н. П. та Комаров В.Л з метою його використання у медицині. Ця проблема є не до кінця вивчена тому є перспектива її подальшого дослідження

Мета: дослідити та описати місцезростання ялівцю звичайного на території с. Медвежа, охарактеризувавши особливості його поширення та причини зникнення

Актуальність роботи: полягає у тому, щоб зрозуміти причину масового зникнення ялівцю у с. Медвежа; перспектививикористання екстрактів ялівцю та ефірних олій.

Об’єкти дослідження: територія с. Медвежа у двох різних ділянках: Солтинський лан та хвойні ліси («соснина»). Предмет: ялівець звичайний (Juniperus communis) як представник родини Кипарисових та ін.. види ялівцю які

зустрічаються на території України та поза її межами. Завдання:

охарактеризувати ботаніко – географічну значущість видів ялівцю дати оцінку поширення ялівцю звичайного на території с. Медвежа

застосування ялівцю у народній медицині.

Ялівець звичайний(Juniperuscommunis) росте в підліску хвойних, рідше мішаних лісів. Вічнозелений, дводомний, рідше однодомний кущ 1 – 3 м. заввишки або дерево до 12 м. заввишки з яйцеподібною або конусоподібною кроною. Голки розміщені моторками по 3 голки в кожній, колючі, жорсткі, лінійно-шилоподібні. Пильникові і насінні шишки розміщені окремо. Чоловічі шишки жовтого кольору, мають вигляд колосків, жіночі складаються з кількох насінних лусок і трьох насінних зачатків, що нагадують зелені бруньки.

Загальна характеристика Ялівця звичайного як представника родини Кипарисових.

Стебла і хвоя ялівцю також містять ефірне масло. У його корі знайдено дубильні речовини (до 8%) і ефірне масло (до 0,5%), у хвої – аскорбінова кислота (близько 266 мг/100г). З деревини ялівцю звичайного виділені також дитерпеновіспирти, такі як феругінол і сучіол. Деревина Ялівця звичайного, ядрова, з характерним запахом. Колір ядра –червонуватий або рожевий. Вона не підвладна ні шкідникам, ні гниттю і є дуже щільною.

Розмножуються ялівці: насінням, при цьому сходи з'являються

зазвичай лише через рік після посіву; живцями, які заготовляють на початку

осені; відведеннями - в основному сланкі види; щепленнями - особливо рідкісні, цінні

види і форми прищеплюють на екземпляри того ж або близьких видів.

Види Ялівцю родини Кипарисових

Рід налічує від 50 до 67 видів. На території України поширені - 12 видів ялівцю. 1.(Juniperus communis) - Ялівець звичайний 2.(Juniperus conferta) - Ялівець прибережний 3.(Juniperus davurica) - Ялівець даурский 4.(Juniperus excelsa) - Ялівець високий 5.(Juniperus oxycedrus) - Ялівець колючий, або Ялівець червоний 6.(Juniperus foetidissima) - Ялівець смердючий 7.(Juniperus polycarpos) - Ялівець багатоплідний 8.(Juniperus pseudosabina) - Ялівець ложноказацкій 9.(Juniperus rigida) - Ялівець твердий, або Ялівець жорсткий 10.(Juniperus sabina) - Ялівець козачий 11.(Juniperus semiglobosa) - Ялівець напівкулястий 12.(Juniperus virginiana) - Ялівець віргінський

Фармакологія та народна медицина

У повсякденному житті ялівець по-іншому називають: верес, арса, можевел, ягоди тетеруків. Ця рослина-лікар дає людині набагато більше, ніж отримує від неї. З лікувальною метою збирають в основному «ягоди» в пору їх повного дозрівання –пізно восени.

"Ягоди" ялівцю застосовують як засіб для збудження апетиту; ялівцевих чай дають при кашлі, як сечогінний, при метеоризмі, печії, захворюваннях жовчних шляхів і печінки, проти самих різноманітних ревматичних захворювань

Існує декілька рецептів по використанню ялівцю:

Настій: 10 г. сухої подрібненої сировини залити 1 стаканом крутого окропу, настоювати до охолоджування і процідити. Полоскати горло при фарингіті. Також цим настоєм можна полоскати рот при стоматиті.

Відвар: 200 г. шишкоягід ялівцю залити 2 л. води (кип’ятити 20 хв., потім настоювати 10 – 15 хв.) додати у ванну при лікуванні ревматизму.

Чай: роздавлені шишкоягоди ялівцю (2ч. ложки з верхом) залити 0,5 л. киплячої води і настоювати 10 хвилин.

Ванна: 200 г. плодів або хвої ялівцю кип’ятити в 2 л. води протягом 30 хв., потім процідити і додати у ванну. Тривалість процедури 30 хв., температура води 370С. використовують при подагричних болях у суглобах.

Протипоказання: плоди ялівцю не можна приймати при гострих запальних захворюваннях нирок (нефрит, нефрозо - нефрити), виразковій хворобу шлунку і 12-палої кишки, гострих гастритах і коліті, а також вагітним жінкам, тому що плоди підсилюють приплив крові до тазових органів. Препарати, до складу яких входять плоди рослини, не слід призначати на тривалий термін, оскільки вони дратують ниркову паренхіму. Необхідно строго дотримуватися дозування.

Природно-географічна характеристика місця зростання Ялівцю звичайного на території села Медвежа

Село Медвежа знаходиться в Дрогобицькому районі Львівської області в північно – західному напрямку від м. Дрогобич. Загальний вид місцевості переважно рівнинний, проте має загальний похил на північ. Оцінюючи якість родючості грунтівс. Медвежа у місцях безпосереднього зростання ялівцю, можна говорити, що це є середньородючі грунти лучних та лісових масивів.

Враховуючи екологічний аспект відносної чистоти навколишнього середовища та достатню мінерально– сировинну базу є перспективи для подальшого вирощування ялівцю та спостереженням за ним

Особливості поширення Ялівцю звичайного на території села Медвежа Дрогобицького району

Село Медвежа розташоване на висоті 301,9 –374,2 м. над рівнем моря (відповідно це координати найвищої та найнижчої точок). Місцезростання Ялівцю звичайного ( Juniperus communis ) характеризується неоднорідністю поширення на досліджуваній мною території. Ялівець звичайний ( Juniperus communis) – типовий вид підліску соснових, ялинових і дубових лісів. Досить витривалий до умов зростання. Група ялівцю з приблизно двох десятків особин виявлена на невеликій ділянці липового лісу серед соснових і дубових насаджень, на пониженні біля болотистої місцевості. Загальна кількість ялівців на території становила 8 шт. дві особини за висотою сягали 1,7м, решта – від 50 до 70 см. Три особини відмерло. Плодоношення не спостерігалось. Також було знайдено двох представників, які значно віддалені від основного ареалу і це наводить на думку про випадковий занос. Проте не слід повністю відкидати й те, що ця група може бути залишком окремого місцезростання ялівцю.

Я також проводв спостереження за ялівцем на території Солтинськоголану ( південно – західна частина), у період з листопада по грудень, які відповідно співпадали із періодом дозрівання шишкоягід. Загальна кількість ялівців становила 21, з них 4 – плодоносних. Зустрічались ялівці у формі дерев та кущів, відповідно у співвідношенні 16:5. Грунти на досліджуваній території сірі – лісові з кислим рН середовищем.

Територія Чотири представники ялівцю від 1,5м до 2м (три дерева і один кущ) росли на галявині поміж беріз. Оцінюючи плодоношення усіх дорослих дерев та кущів ялівцю на даній площі, можна стверджувати, що для них характерне середнє плодоношення, оцінюючи його за 5-ти бальною шкалою. Шишкоягоди ростуть рівномірно, подекуди групами на багатьох гілках у верхній і середній частинах крони, особливо з південного боку.

Експерминтальні дослідженя росту та розвитку ялівця звичайного під впливом зовнішніх чинників.

Спершу обрізаємо частину стебла ялівцю.

Для того, щоб посилити утворення фітогормонів я завернув частину ялівця у чорний папір.

Фітогормони прискорюють ріст і розвиток пагона, а вони утворюються (у ялівцю) при від’ємних температурах.

Помістивши пагін у сік алеє, я підсилив резогенез ( пришвидшене утворення кореня).

Висновки Ялівець звичайний широко

використовується в народній та традиційній медицині, у вигляді різноманітних відварів, настоїв, чаїв, а також можна вживати і самі плоди. Стосовно хвої, вона не тільки має багато вітамінів, каротин, ефірні масла і смоли, а й має властивість виводити з організму радіонукліди, тяжкі метали. Використовують ялівець і в кулінарії, адже його шишки мають високу ароматичність, містять різноманітні смакові речовини.

Перспективи подальшого дослідження ялівцю звичайного є надзвичайно великі. Перед вченими й досі стоїть питання, які є причини, і чим власне вони зумовлені, що ялівець здатний до зміни статі. Відповідь на це питання дасть лише час, а нам залишається чекати і вчитись любити природу так, щоб знайти у ній свій захист, порятунок і спокій.

Для того, щоб збільшити популяцію ялівцю рекомендую:

контролювати стан популяції, забезпечити організацію моніторингу за станом угрупувань.

не допускати пожежі, адже потенціал відновлення –незадовільний (після пожежі практично не відновлюється).

створення заповідного та заказного режиму збереження ялівцю звичайного.

контроль за екологічним станом навколишнього середовища.

Спасибі за увагу!!!