«А квіти я буду

малювати

і малювати…» Катерина Білокур

Катерина

Білокур

(1900-1961)

Хата в Богданівці. 1955 р.

За рідною Богданівкою. 1950

В Богданівці на загреблі

Буйна

Квіти ввечері (1942)

Квіти за тином

Квіти на блакитному тлі

Букет квітів

Півонії

Мальви та троянди

Півонії

Рожі (Мальви)

Букет квітів

Натюрморт із колосками і глечиком.

«Богданівські яблука» (1958—1959)

«Сніданок» (1950)

«Натюрморт» (1960)

Привіт врожаю

Три картини Білокур —

«Цар-Колос», «Берізки» і

«Колгоспне поле» —

були включені до експозиції

радянського мистецтва

на Міжнародній виставці

в Парижі

в 1954 році.

Цар-колос (1949)

Квіти та берізки ввечері

Колгоспне поле

«Якби ми мали художницю такого

рівня майстерності, то змусили б

заговорити про неї цілий світ!»

Пабло Пікассо.

Автопортрети

Музей-садиба Катерини Білокур

Олійні фарби, якими малювала Катерина Білокур. Яготинська картинна галерея

Хата Білокурів у Богданівці — давно

вже Музей-садиба Катерини Білокур. Тут і

вона сама, із трояндами — скульптура

роботи Івана Білокура, племінника

художниці.

У селі Богданівці на її могилі

споруджено пам'ятник художниці (автор Іван

Гончар), у Яготині теж є погруддя - пам'ятник

(скульптор Галина Кальченко).