Торговицька ЗШ I – III ступенів імені Є.Ф. Маланюка.

Презентація відкритого виховного заходу

«Славетний кошовий отаман Іван Сірко»

Підготувала класний керівник 8 класу Екало Н. М.

2014 – 2015 н. р.

Ой як крикне старий орел, що під хмари в’ється, Гей , загуло Запорожжя та й до Сірка тнеться.

Ой не вітер в полі грає, не орел літає – Ото ж Сірко з товариством на Січі гуляє. Старий Сірко перед стягом раду оглядає, Козаченьків привітає, стиха промовляє:

«Гей, молодці – запорожці ,татарва лякає! Не дрімайте , товариші, бо в руки злапає, Збирайтеся докупоньки та сідлайте коні,

Тії коні воронії, що ждуть на припоні!»

Якщо побуваєш у древній Торговиці, познайомишся з історією цього краю, то переконаєшся, що дух лицарства українського козацтва на землях козацьких волостей ще живий. За легендою саме в Торговиці з 1654 – 1679 рр., знаходилась резиденція кошового отамана Івана Сірка, звідки він здійснював переможні походи проти турків та татар. Ще за життя про нього складали легенди. Його ім’я оспівувалося в народних піснях та думах, воно було символом звитяги й волелюбності не лише запорізького козацтва , а й всього українського народу. Знаменитий лист запорозьких козаків султанові Отаманської Порти, невідомо коли і ким складений, бо існують його варіанти ще с початку ХVII століття, народна пам’ять тісно пов’язує цього листа з ім’ям Івана Сірка, тому не виключення, що на берегах Синюхи козаки писали саме цього листа. За легендою , великий Рєпін писав етюди для своєї відомої картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану» саме в наших краях.

У центрі Торговиці встановлений пам’ятний знак Івану Сірку, а також названа головна вулиця села на честь

великого отамана.

У 2002 році відкрили монумент «Козак – захисник Вітчизни» - це узагальнений образ українського лицаря, мужнього,

благородного, безмежно відданого рідній землі.

Народився Іван Сірко на Поділлі, походив з родини дрібної православної української шляхти. Час його

народження , ймовірно , припадає десь на початок XVII століття.

Два с половиною десятиріччя Сірко боронив рідну землю від ханських орд і ніколи не знав поразки. ( Явище у світовій історії унікальне). Він провів близько ста походів козаків

у Крим і ногайські улуси, давав відсіч ордам, що вдиралися на територію України, намагався перешкодити грабіжницьким нападам.

Запорожці під його орудою вели розвідку в степу та пониззі Дніпра, влаштовували засідки біля переправ та обіч шляхів, чатували на « морських» розливах, громили орди,

які поверталися у Крим з полоненими і здобиччю

Загальне визнання і безмежну вдячність сучасників набула тоді очолена Іваном Сірком безперервна героїчна боротьба козацтва проти турецько – татарських агресорів , що загрожували геноцидом українському народові. Запорозький витязь вважав найпершою і найголовнішою метою кожного походу врятування бранців з полону, визволення невільників, що конали в тяжкому рабстві у султанській Туреччині та Кримському ханстві. Великий талант полководця, особиста хоробрість, мужність і відвага поєднувалися в ньому з безмежною відданістю народній справі. Відзначаючи ці якості, треба б наголосити і на суто людських рисах характеру Івана Дмитровича : розважливий і мудрий, демократичний, він був до аскетизму скромний у побуті і глибоко віруючий. На Січі жив у курені, їв разом з козаками з одного казана, носив, як і всі, простий одяг. Історики вважали , що за своїми спартанськими звичками нагадував кошовий київського князя Святослава.Ще за життя Івана Сірка про нього ходили легенди, про його подвиги звучали думи й пісні.

Та ой крикнув же та козак Сірко Та ой на своїх же, гей, козаченьків: « Та сідлайте ж ви коней, хлопці – молодці , Та збирайтеся до хана в гості! Та сідлайте ж ви коней, хлопці – молодці , Та збирайтеся до хана в гості!» Та туман поле покриває, Гей , та Сірко з Січі виїжджає, А ми думали , а ми думали, Що орел із Січі вилітає. А ми думали , а ми думали, Що орел із Січі вилітає.

Як Сірко переміг татар.

ПРЕВЕЛИКИЙ ХАРАКТЕРНИК 

Поховали Івана Дмитровича у селі Копулівка.1967 року його перепоховали на іншому краю села,через те , що води Каховського водосховища наблизилися до могили.

. Прикро, але Сірко лежить у землі без голови: череп деякий час « мандрував» - до Москви в антропологічну лабораторію, до Нікополя,й нарешті опинився у Дніпропетровському історичному музеї.

Там, де Січ — святая ненька, Де Дніпро–ріка, Закричали запорожці Кошовим Сірка, Обирали отаманом, На чоло — землицю, Щоби знав козацьку шану, Щоб не став гордиться Кошовий отаман — своїй шабельці пан — Отаман Сірко. Своїй шабельці пан — вороженькам шайтан Отаман Сірко. Не король і не хан, не турецький султан — Не шинкар і не дяк — запорізький козак — Отаман Сірко! Як збирались запорожці Брати Перекоп, Попереду кониченьком Кошовий Сірко. Вилітав орлом з долини У широке поле. Буде слава Україні, Її дітям воля. Як нагонить бусурманів Кровожерний кат, Гайда, братці, на могилу Славного Сірка, Відкопайте шаблю гостру З правою рукою, Хай не знають вражі гості Сім років покою.