Судорожний синдром

Епілептичний синдром - одна з універсальних реакцій організму на багато видів дій.

Він включає: епілепсію як хворобу, епілептичні припадки, епілептичний статус.

До епілептичного синдрому відносяться три категорії клінічних проявів.

Перша категорія - судорожна форма епілептичного статусу, при якій необхідна екстрена допомога, часто з використанням прийомів реанімації.

Друга категорія - присмерковий стан свідомості як прояв безсудомної форми епілептичного статусу, що вимагає екстреної стаціонарної психіатричної допомоги.

Третя категорія - одиничні судорожні припадки; парціальні судорожні і безсудомні припадки; малі епілептичні напади (petit mal); статус міоклонічних судом. При них необхідне спостереження за хворим.

Лікувальні заходи слід робити лише у випадках, коли згадані прояви епілептичного синдрому різко виражені або тривалі.

Купірування епілептичного статусу Попередження травматизації Голову повертають набік. Під голову підкладають подушку або який-небудь

м'який предмет. Необхідно розстебнути комір. Відкрити доступ до кубітальних вен. Великим і вказівним пальцями або долонею

правої руки натиснути на підборіддя і відтягнути нижню щелепу. Витягнути наявні знімні зубні протези.

Не пізніше 5 хвилин з моменту надходження хворого під спостереження в/в повільно ввести препарат першої черги вибору з групи бензодіазепінів - діазепам (седуксен, реланіум, сібазон) по 2-4 мл на 10 мл ізотонічного розчину.

При швидкому в/в введенні може виникати пригнічення дихання і западання язика (!).

Окрім діазепама показаний інший препарат з групи бензодіазепінів - лоразепам: вводиться в/в по 4 міліграми (1 ампула по 1 мл).

Лоразепам володіє тривалішою дією, ніж діазепам (близько 12 годин), і тому призначається одноразово; не чинить негативного впливу на дихання і гемодинаміку.

Вимірюють АТ і пульс. При необхідності коригують АТ і боряться

з аритмією.

Якщо через 10 хв після введення діазепама або його аналогів судоми не припиняються, згадані препарати в тих же дозах вводяться в/в повторно.

Для попередження розвитку набряку мозку в/в вводиться лазикс (фуросемід) – 40 міліграм (2 ампули) на 10-20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, а також 8-10 міліграм дексаметазону.

Хворим літнього і старечого віку додатково в/в вводяться калія хлорид - 10 мл 10% розчину або панангін - 10 мл на 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Якщо через 20 хв після другого введення діазепаму судоми не припиняються, призначаються препарати другої черги вибору - натрію оксибутірат і діфенін (фенітоїн).

Натрію оксибутірат вводять повільно в/в по 10 мл 20% розчину. Залежно від маси тіла 1 або 0,5 пігулки діфенін розтирають і в

проміжках між судомами вводяться через назогастральний зонд.

Діфенін призначається під контролем за пульсом - при появі брадикардії введення препарату припиняється.

Протипоказання до призначення діфеніна - аритмія.

Якщо статус не купірується через 15 хв після призначення препаратів другої черги вибору доводиться вдаватися до використання заходів третьої черги вибору.

До них відносяться інгаляційний наркоз сумішшю закису азоту з киснем і барбітурати - гексенал і натрію тіопентал.

Для інгаляційного наркозу сумішшю закису азоту з киснем в співвідношенні 2:1 використовуються наркозні апарати, якими оснащені бригади невідкладної і «швидкої допомоги».

Ефективність інгаляційного наркозу характеризується звуженням зіниць, різким зниженням корнеального рефлексу, нормалізацією дихання (16-20 в хв ), зменшенням тахікардії.

У цих умовах статус припиняється або частота епілептичних припадків різко зменшується і, таким чином, представляється можливим транспортувати хворого в стаціонар.

Гексенал і натрію тіопентал можуть застосовуватися тільки неврологами і реаніматологами спеціалізованих бригад «швидкої допомоги», оскільки обидва препарати нерідко викликають серйозні побічні ефекти – пригнічення дихання, артеріальну гіпотензію і ларингоспазм.

Тому при їх використанні лікарі повинні бути готові до переводу хворого на ШВЛ при виникненні диспное, до призначення кардіотонічних засобів, введення атропіну при розвитку ларингоспазму.

Гексенал вводять в/в із швидкістю 1 мл/хв; спочатку вводять 1-2 мл 1-2% розчину і за відсутності протягом 30-40 сек згаданих побічних явищ вводять додаткову кількість розчину.

Загальна доза складає 0,5-0,7 г препарату (8-10 мг/кг).

Натрію тіопентал вводять в/в повільно по 20-30 мл 2% розчину.

Гексенал і натрію тіопентал несумісні з адреналіном.

Обидва препарати протипоказані особам літнього і старечого віку, оскільки у них згадані вище побічні ефекти виникають особливо часто і погано купіруються.

У окремих випадках, при найбільш важких і тривалих формах статусу неврологами або реаніматологами спеціалізованих бригад «швидкої допомоги» здійснюється перевод хворих на ШВЛ з попереднім введенням міорелаксантів.

Інші необхідні заходи

Одночасно з ліками і прийомами, необхідними для безпосереднього купірування статусу, у ряді випадків доводиться вдаватися до призначення препаратів, що коригують або ліквідовують патологічні процеси, обумовлені статусом:

при артеріальній гіпертензії, що супроводжується тахікардією, призначається анапрілін (обзідан) - по 10-30 міліграм залежно від рівня АТ і ЧСС; пігулки розтирають і з невеликою кількістю води вводять в ротову порожнину в проміжку між судомами;

при артеріальній гіпертензії, що супроводжується брадикардією, призначається корінфар по 20-40 міліграм залежно від АТ і ЧСС; пігулки розтирають з невеликою кількістю води;

при брадикардії менше 50 уд/хв в/м вводиться 0,5 мл 0,1% розчину атропіну;

при гіпертермії в/м вводиться 2-4 мл 50% розчину анальгіну;

при різкому головному болі, що виникає після купірування судом, призначаються різні анальгетики; найбільш ефективний трамадол (трамал);

для купірування психомоторного збудження, що часто виникає після припинення судом, повільно вводять діазепам або його аналоги (в/в по 2-4 мл на 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду).

Статус малих нападів (petit mal), фокальних припадків і «складних» абсансів.

При цих формах епілептичного синдрому лікування проводиться так само, як при статусі генералізованих припадків.

Еклампсія - статус судорожних припадків у вагітних.

Призначаються діазепам і його аналоги по вказаній вище схемі з додаванням магнію сульфату - по 20-25 мл в/м (10-15 мл можна вводити в/в).

Щоб уникнути асфіксії плоду виключено застосування барбітуратів.

При статусі, що не купірується цими засобами, вдаються до короткочасного інгаляційного наркозу фторотаном або ефіром обов'язково у поєднанні з сумішшю закису азоту з киснем в співвідношенні 1:1 або 2:1.

Застереження: Категорично протипоказано введення

аміназіна, трифтазіна і інших нейролептіков, оскільки вони різко пригнічують дихання і гемодинаміку.

Категорично протипоказано введення препаратів, що володіють епілептогенною дією - камфора, коразол, кордіамін, бемегрід.

Одиничний судорожний припадок. Після нього з метою профілактики повторних припадків призначається в/м діазепам (седуксен, реланіум, сибазон) по 2-4 мл на 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Хворі з першим в житті судорожним припадком повинні бути госпіталізовані для з'ясування його причини.

У разі відмови хворого від госпіталізації він підлягає обстеженню в поліклініці за місцем проживання.