№ 20 (037) 30 вересня - 7 жовтня 2010 року ціна 45 коп.

нас підписали вже 13 187 читачів!

наш індекс 49127

www.vybir- lviv.com

Закінчення на 2-й стор.

в Україні - чергові вибори. Цього разу - в місцеві органи влади. і вперше в новітній історії країни вони відокремлені від парламентських. імена переможців довідаємось після 31 жовтня. другого туру не буде. Кампанія пройде за змішаною пропорційно-мажоритарною системою: половину депутатів оберуть за партійними списками, другу – в одномандатних округах. Хоча висувати в цих округах можуть тільки місцеві партійні організації. а в сільські і селищні ради підуть самовисуванцями за мажоритаркою. і це далеко не всі відмінності нинішніх виборів. У чому їхня специфіка? із цим запитанням ми звернулися до помічника-консультанта народного депутата Юрія Кармазіна, голови львівської організації партії захисників вітчизни, депутата дрогобицької райради павла Барнацького.

партії КнязьКів сХодять зі сЦени

- Основною відмінністю я б на-звав те, що зі сцени зникають ве-личезні політичні сили, які понад 10 років домінували на владному олімпі і яких очолювали князьки, гетьмани та вожді. Їхня пробле-

ма в тому, що за роки існування вони із політичних структур пере-творилися на бізнесові конгломе-рати. А тепер, коли час підкинув нові завдання, не здатні заповни-ти ідеологічну площину, оскільки олігархічні клани, які заполонили

Закінчення на 2-й стор.

Павло Барнацький, заслужений юрист України,

голова Львівської обласної організації Партії

захисників Вітчизни

Політична ситуація в Україні сьогодні нагадує один популяр-ний анекдот. Коли зірвалися у прірву двоє альпіністів. Песиміст кричить: «Падаю!», а оптиміст: «Лечу…»

У ролі оптиміста сьогодні виступає партія влади. Послуха-ти регіоналів, ще крок – і ми в раю. Українці купатимуться у доларах, всі переїдуть у вілли, відпочива-тимуть на Майамі або Канарах, роз’їжджатимуть в «Каділаках» чи «Порше», холодильники ломи-тимуться від делікатесів, всі ста-нуть крутими бізнесменами і біз-несвуменами. Таке враження, що кимось запущена шарманка, і представники партії влади в один голос затягують: «Летимо…»

Питання: куди? Звичайно, мож-на заплющити на мить очі, впасти у транс, уявити себе в піднебессі і прокручувати на магнітофоні сло-ва глави фракції Партії регіонів Єфремова: «Щонайбільше через рік почнеться суттєве поліпшення життя людей». Такий собі гіпноз. От тільки чим більше влада пере-конує, мовляв, усе йде за планом, тим швидше співгромадяни скупо-вують стратегічні товари і нала-штовуються на скрутні часи.

Ні, звісно, мало хто сумніваєть-ся, що через рік життя суттєво покращиться. Але для яких саме людей? Те, що сьогодні у регіо-налів рідко хто ходить на засідан-ня Верховної Ради із годинниками дешевшими за $50-60 тисяч, то це факт. Не виключено, що через рік вони носитимуть на руках годин-ники за ціною $150-200 тисяч, як це вже роблять деякі їхні партійні боси. Але причім тут народ? І кого вони вважають за «людей»? Бува-ючи постійно в регіонах ледь не

Польоти уві сні та наяву

Закінчення на 3-й стор.

придБати нашУ газетУ ви можете

в кіосках «високий Замок»

реКлама

У «виборі»

тел. +38 050 4304704

Павло Барнацький:«Бог дає народові ту владу, якої він вартий»

газета Львівської обласної організаціїПАРТІЇ ЗАХИСНИКІВ ВІТЧИЗНИ

Гуляння до раннядрогоБиччани вдвадЦяте відзначили день міста. однаК влада не надала вітального слова голові львівсьКої оБласної організаЦії партії заХисниКів вітчизни павлУ БарнаЦьКомУ, Боячись, що він почне розповідати про темні справи місЦевиХ КнязьКів.

Закінчення на 4-й стор.

По центру - П. Барнацький, по праву руку - кандидат від ПЗВ на посаду мера Дрогобича Б. Мозоль, та інші члени ПЗВ

нафталіновий діяч

Повіям-сендакам українців не скоритивиборчі перегони – унікальний період. особливо тим, що кожен із учасників розкривається. спадають маски з облич, виставляються напоказ реальні наміри. і люди мають прекрасну нагоду побачити: «ху із ху»?

Ці перегони – не виключення. Вибори лише стартували, а маски вже посипалися. Зокрема, з недав-но призначеного регіоналами го-лови Дрогобицької РДА, а в народі більш відомого в якості політич-ної повії Михайла Сендака. Лише за останні десять років Львівщина збилася з рахунку, скільки разів цей політичний перевертень пере-фарбовувався. То він «рухівець», то - «нашоукраїнець», то – «бюті-вець», а нині – вірний служитель партії влади. Щоправда, свого часу, будучи головою Львівської облради, він імітував бурхливий конфлікт із «есдеками». Але всі чудово знали, що не народні про-блеми відстоює цей новоявлений Дон Кіхот, а лобіює інтереси сво-го реального патрона, якому і за-вдячував посадою, – галицького

олігарха Петра Димінського, що колись добряче нажився на керу-ванні НПК «Галичина».

От і тепер цього нафталіново-го діяча пенсійного віку «підігна-ли» на голову Дрогобицької РДА саме напередодні виборів лише через те, що, як стверджують різ-ні поінформовані джерела, він за-присягнувся «нагорі» переламати виборчу ситуацію на Дрогобич-чині за будь-яку ціну (не нехтую-чи, вочевидь, й фальсифікацією) і всупереч народній волі на місце-вих виборах забезпечити перемо-гу партії влади. Подейкують, що новим господарям він навіть по-обіцяв «провести» у місцеві орга-ни влади 51% «регіоналів». Сен-дак так і заявив, всівшись у крісло: «Своє головне завдання вбачаю у реалізації політики Віктора Яну-ковича на Дрогобиччині! Будемо

2 Юрій кармазін: «тільки принципова влада дає принципові результати»

Закінчення. Поч. на 1 стор.по всій Україні, я ще не зустрічав пересічного українця з таким го-динником на руці.

Селяни, скажімо, зараз після засушливого літа, стурбовані од-ним: як врятувати залишки вро-жаю і хоч якось пережити зиму. А особливо з огляду на «народ-ну» політику уряду, який «по-бать-ківськи» дбає за аграрний сек-тор, то наступної весни невідомо, за які гроші більшість селян і се-лянських господарств проводити-ме посівну.

Так само і більшість робочого люду. Їм не до розкішних годинни-ків. Тільки б вибити у роботодав-ців зароблені гроші і розтягнути їх до кінця місяця, до наступної за-рплатні.

Все менше криків «летимо». Уже зрозуміло, що подорожчан-ня круп – лише верхівка айсбер-гу і перша ластівка майбутньо-го дефолту. Навіть експерти ООН відкрито заявили минулого тиж-ня, що нестабільність на світово-му продовольчому ринку, викли-кана зниженням врожаю зернових в країнах-експортерах, може при-звести до повторення кризи 2008 року. І серед тих, хто першими потраплять під її удари, назива-ють Україну.

Можна й далі горланити «лети-мо!» Але порівняємо в гривнево-му еквіваленті вартість лише де-яких продуктів в Україні й сусідній Польщі. Літр молока в нас – 8 грн., у поляків – 4, сирокопчена ковбаса на наших прилавках по 45-50 грн., у них – щонайбільше – 30, цукор відповідно в нас – 8 грн., у сусідів – 6,2. Невже польська влада гірше печеться про народ? Але там, на відміну від наших політиків, навіть за таких цін волають: «Падаємо!». Хоч і не називають себе песиміс-тами. Але, погодьтеся, це вже певний діагноз кричати «летимо», коли лише за останні місяці хліб в Україні подорожчав на 40-50%, гречка – на 70-80%, м’ясо – на 25-40%, молоко – на 30-50%, сир – на 30-50%, картопля – на 30-40%.

І це не кінець. Експерти переко-нані, що до завершення року ціни на основні продукти підскочать ще на 40-50%. А вартість м’яса вже у жовтні-листопаді може зрости в 2,5-3 рази. Адже зерно вже подо-рожчало на 10% і це автоматично потягне зростання ціни на корми. Ще додайте сюди відміну держав-них дотацій виробникам м’яса і молока, яку з такою «турботою» про народні інтереси лобіює пар-тія влади. Плюс – урізання бюдже-ту на сільгосптрудівниках.

Навіть з основним для україн-ців продуктом – картоплею – да-леко не все благополучно. Врахо-вуючи, що ми зібрали найгірший за останні десять років врожай, вже зараз на ринках просять по 4,5-5 грн. за кілограм. А до зими ціна може подвоїтися. Селяни за-лишилися не тільки без картоплі, а й без капусти, моркви, буряка.

Підраховують втрати і пасічни-ки: бджолам просто не було з чого збирати мед. Не виключені про-блеми з олією. Одне слово, справ-ді «летимо». Як фанера над Пари-жем.

Дивує в цьому плані політика місцевої влади. Знаючи про тяж-кий продовольчий стан у країні, рідко хто із місцевих політиків турбується про створення про-довольчих резервів на місцево-му рівні. Їхні голови зайняті більш «актуальним»: як встигнути перед переобранням побільше урвати. А там – хоч «летіть», хоч «падайте».

Закінчення. Поч. на 1 стор.

Павло Барнацький:

ці партійні угруповання, не ро-зуміють слів «опозиція», «про-тистояння», «народні інтереси».

Тому безперспективними виг-лядають їхні спроби вивести лю-дей на барикади. Народ прозрів і не хоче під їхніми прапорами бути «гарматним м’ясом». Довіри князь-кам, вождям більше немає. І вихо-дить, що стара політична модель, по суті, себе вичерпала. Ці вибори мають породити нові постаті, дати поштовх новим політичним силам і об’єднанням.

- А чи готові нові постаті й політсили до такої відповідаль-ності?

- Вони-то готові, але головна проблема не в них, а в інертності виборців. Кажуть, люди втомили-

ся від політики, брехні, нікому не вірять. З одного боку, все пра-вильно: політики своєю брехливіс-тю розчарували всіх і вся. Але з іншого: хто винен? Хіба право ви-бору не в наших руках? Хіба не ми формуємо владу? Жити краще хо-чуть усі. Але чомусь під час виборів оби-раємо тих, хто рветь-ся до вла-ди за одним – власним збагаченням, н е г і д н и к і в , а ф е р и с т і в , шахраїв. Де логіка? Невже їхня словесна риторика, підкріплена крикливою рекламою та разовими бутерб-родним подачками, здатна засліп-лювати нашу внутрішню совість і свідомість, напрацьовану віковим досвідом дідів і прадідів, що пок-лали свої життя за нинішню неза-лежність? Чому ми не обираємо тих, хто поруч, кого чудово знає-мо, з ким живемо, вчимося, пра-цюємо? Хто здобув авторитет своїм відповідальним підходом до вирішення справ і відстоюван-ням інтересів ближніх, а не деше-вим заграванням і піаром. Ми хо-чемо будувати щасливе майбутнє на словах чи на ділі? Що скажемо своїм дітям, онукам, коли Господь Бог надав нам шанс, а ми, піддав-шись пустопорожнім обіцянкам і дешевим деклараціям, із року в рік його упускаємо? Легше за все, сидячи на кухнях чи із сусідами на лавочці, нарікати і скаржитись. От тільки парадокс цих ситуацій у тім, що скаржимось і нарікаємо самі на себе, на свою недалекоглядність і обмеженість. Адже відома Біблій-на мудрість: Бог дає народові ту владу, якої він вартий.

ОберемО шАхрАїв чи ПрОфі?

- і як на вашу думку, кого вар-ті зараз українці?

- А найкращим показником люд-ської зрілості саме і є місцеві виб-ори. Люди обиратимуть делегатів у місцеві органи самоврядуван-ня, тобто в ті структури, які без-посередньо займатимуться їхніми проблемами. Наївно сподівати-ся, що місцеві олігархи, які нажи-ли свої статки на людській біді, чи

колишні, що пробули при владі по два-три терміни і нічого не зроби-ли для населення, раптом повер-нуться обличчям до людей. Коли в нас ламається телевізор чи хо-лодильник, ми ж не кличемо ама-тора або неука, а платимо гроші майстрові, якій гарантовано це по-лагодить.

Депутати – ті ж самі майстри оперативного реагування на міс-цеві біди. Ми або делегуємо туди фахівців і професіоналів, або пройдисвітів. І саме від нашо-го вибору залежатиме, наскіль-ки добре житимемо ми і наші діти. Адже передовий партійний досвід західних демократій свідчить, що «велику» політику формують на місцевому рівні. Можна, звісно, проігнорувати вибори, відсидітися вдома чи поїхати на пікнік. Але за

наслідки обрання некомпетентної чи корумпованої влади, яка пра-цюватиме проти інтересів вибор-ців, варто нарікати лише на себе.

- водночас українська дійс-ність не дозволяє розглядати місцеві інститути влади відірва-

но від цен-тралізова -них. місцеві ради дуже залежні і ф і н а н с о -во, і полі-тично від с т о л и ч -них та о б л а с -

них струк-тур. Де ж баланс і що

пропонуєте ви?- Давно назріла необхідність

реального місцевого самоуправ-ління. Не можуть райони і облас-ті нормально виживати, коли біль-шість прибутків віддають у центр, а вже звідти отримують крихти. Але знову ж – під лежачий камінь вода не тече. Має бути масова ініціати-ва з місць, від самих депутатських корпусів, які лобіюватимуть інте-реси регіону. Повальна централі-зація дискредитувала себе роз-валом наддержави – СРСР, тепер нищить під корінь економічний по-тенціал України. Позиція Партії за-хисників Вітчизни в цьому питанні проста: децентралізувати владу і дати кожному регіону більшу са-мостійність.

Це також нівелює згубний вплив різних викликів. Коли в ру-ках місцевої влади економічні й фінансові можливості, вона ефек-тивніше реагуватиме на різні кри-зи та катаклізми. Вона не чекатиме милостині з Киє-ва, а оперативно включа-тиме механізми блокуван-ня і нейтралізації небезпек. Скажімо, партія влади вирі-шила нині вибиратися з фі-нансової кризи за рахунок найбідніших верств населен-ня. І цьому має підкоритися вся країна? В руках місцевих рад – великі повноваження. Якщо депутатський корпус про-фесійний, то він зробить усе, аби мімінізувати згубний вплив спуще-них згори непопулярних рішень, і розробить розумні та ефективні заходи для виходу із кризової ями. Деякі закордонні експерти саме ці вибори на місцевому рівні назва-ли переломними для України.

влАДу сліД ДАти не чинОвникАм, А люДям

- навіть так? - Дивного нічого немає. З боку

партії влади ми сьогодні спостері-гаємо якусь малозрозумілу ей-форію і пихатість. Вони ведуть себе наче діти, які дорвалися до всього, що їм забороняли, і те-пер їм здається, що вони всемо-гутні. На фоні фактично дефолту і колапсу це виглядає, м’яко кажу-чи, дико. Адже саме їм доведеть-ся відповідати за наслідки еконо-мічного краху України. Пенсійний Фонд вже визнав, що може покри-ти пенсії за вересень зі своїх ре-сурсів тільки на 48% (!) і недоїмка лише за останній місяць зросла на 4 млрд. грн. А попереду – шалений ціновий виток, неадекватне зрос-тання вартості комунально-житло-вих послуг. Ті, хто сьогодні вважа-ють себе переможцями, насправді

є живими поки що. Тому основний тягар ляже на місцеві органи вла-ди. І саме в цьому є переломність моменту: чи зможуть виборці об-рати кваліфікований і професійний депутатський корпус, який допо-може встояти й пережити всі кри-зові удари. Бо в тяжкі часи краси-вими гаслами та пустопорожніми обіцянками сім’ю не прогодувати.

- Що ви пропонуєте удоско-налити?

- Ми йдемо до влади – з кон-кретною програмою модерніза-ції моделі діяльності місцевих ор-ганів влади. Скажімо, пропонуємо розв’язати руки населенню. Так, як це зробили, наприклад, в Польщі,

Ч е х і ї ще десять років тому.

Кажу про так звані кондомініуми – спілки власників житла. Саме вони багато в чому сприяли пере-творенню посткомуністичних єв-ропейських країн у цивілізовані держави. І саме вони допомогли населенню пережити кризову хви-лю і продовжують розвиватися.

Із цієї самоорганізації народився могутній клас дрібних і середніх власників, які зажадали від вищої ієрархії – чиновників і олігархів – влади і грошей на місцевому рів-ні. У результаті громади отрима-ли гроші та владу, і сьогодні міста і муніципалітети фактично стають в цих країнах ключовими структу-рами розвитку. А в Україні, як ска-зав Янукович китайцям, «з’явився один водій». Не власник, а водій! Тобто він вважає, що у нього є право вести автомобіль. І не біль-ше. Та біда в одному – автівки-то немає.

На нашу думку, депутатсь-кі корпуси на місцях повинні вий-ти із окопних віянь і, сформував-ши дієві блоки, почати ініціювання реформ із низу. Вони мають не просити, а зажадати влади. Але не для себе, а для місцевих са-моорганізацій. Завдання депу-татів – допомогти утворити такі кондомініуми і узаконити їх. Ради

повинні на місцевому рівні спри-яти розвитку дрібних та серед-ніх власників, а не рубати їх під корінь своїми невиваженими чи корупційними рішеннями. Питан-ня лише за виборцями – кому вони довірять важелі влади в руки: тим, хто вже дискредитував себе, чи тим хто реально готовий змінити ситуацію на місцях.

Партія захисників Вітчизни до-вела свою фаховість справами. Наші представники, делеговані в місцеві ради, сміливо можуть ди-витися в очі виборцям, бо, нез-важаючи на чисельну перевагу різних олігархічних груп і фінансо-во-політичних кланів у місцевих органах самоврядування, роби-ли все в інтересах громад. І про популярність місцевих осеред-ків свідчить те, що лише за ос-танні два роки кількісний пар-тійний склад на Львівщині зріс на 70%. До нас просяться ко-лишні представники БЮТ, «Нашої України», «Свободи» та інших політсил. Але не ті, яких вони вигнали зі своїх

лав, а справді політично грамот-ні й професійно підкуті кадри. Їм, як і нам, набридли пустопорожні гасла. Вони, як і ми, прагнуть ра-зом із громадою покращити життя у своєму регіоні. Аби не було со-ромно перед дітьми та онуками. А головне – перед пам’яттю дідів і прадідів, які ціною крові забезпе-чили нам незалежність.

Польоти уві сні та наяву

«Бог дає народові ту владу, якої він вартий»

ДеПутАти – ті ж сАмі

мАйстри ОПерАтивнОгО ре-

АгувАння нА місцеві біДи.

ми АбО ДелегуємО туДи

фАхівців і ПрОфесіОнАлів,

АбО ПрОйДисвітів. і сАме

віД нАшОгО вибОру ЗАле-

жАтиме, нАскільки ДОбре

житимемО ми і нАші Діти.

нА нАшу Думку, ДеПутАтсь-

кі кОрПуси нА місцях ПОвин-

ні вийти іЗ ОкОПних віянь

і, сфОрмувАвши Дієві блО-

ки, ПОчАти ініціювАння ре-

фОрм іЗ ниЗу. вОни мАють не

ПрОсити, А ЗАжАДАти влАДи.

Але не Для себе, А Для міс-

цевих сАмООргАніЗАцій.

3 Павло барнацький: «із Партією захисників вітчизни - майбутнє гарантовано»

Аби східницька вода не текла крізь пальці

У попередньому номері в публікації «Джерела Східниці залишились народові» ми роз-повіли про спільне пікетуван-ня Львівської облради, у яко-му взяли участь представники східницької громади і Львівсь-кої обласної організації Партії захисників Вітчизни.

Мета – не допустити групу діл-ків із облради «загребти» цілющі курортні джерела. Депутати мит-тєво відреагували на захід, пові-домивши, що спірне питання зня-то з розгляду сесії.

Тим часом, як стало відомо, певні зацікавлені особи, виріши-ли провести свої закулісні ігри, розпустивши чутки, що ПЗВ вико-нувала замовлення хитромудро-го депутата Київської облради від фракції БЮТ В. Ничипоренка. Мо-вляв, він, як власник Східницько-го готельно-санаторного комплек-су «Три сини», давно поклав око на унікальні джерела, а всіх інших використовує для власних цілей.

Ще торік, 29 вересня, Ничи-поренко намагався закулісно від східничан заволодіти тендером, організованим Міністерством еко-номіки, на розробку і видобуток східницьких джерел. Але для цьо-го слід було мати на руках доз-віл Львівської облради. Оскільки дозволу не було, то він пошився в дурні.

Однак спритник не зупинився. Неприємним сюрпризом для ньо-го стала інформація про те, що те-пер вже депутат Львівської облра-ди В. Доскич, близький приятель голови облради Сеника, вирішив скористатися цією ідеєю. Врахо-вуючи, що каденція наближаєть-ся до завершення, той запустив через депутатський корпус про-ект рішення про створення кому-нального підприємства «Східни-цькі джерела». Мовляв, усе для блага східничан і гостей курорту. Однак із чітким розрахунком вже найближчого часу прихватизува-ти його і стати монопольним влас-ником даних Богом Україні цілю-щих джерел.

А тут ще й 11 вересня, аби за-вадити ділкам із облради, під тис-ком громадськості та депутатсь-кого корпусу Східницька селищна рада прийняла рішення про ство-рення свого підприємства. Втім це виявилось на руку Ничипоренкові. Нині він активно просуває на по-саду голови селищної ради І. Пі-ляка, виконавчого директора сво-го санаторію «Три сини». Неважко здогадатися, що як тільки той до-береться до владного крісла, то підприємство швиденько може підім’яти під себе Ничипоренко.

А щоб Львівська облрада не за-вадила цим намірам, він під бла-гим приводом делегував на її пікетування своїх посланців, спро-бувавши усіх пошити в дурні. Мо-вляв, східничани не допустять же нахабної прихватизації джерел Доскичем. І він тоді виступає ледь не героєм – разом зі всіма його посланці відстоювали національ-ні багатства. А підступні плани, як розраховував, мало хто розгадає.

Але ПЗВ, взявши участь у пі-кетуванні, ставила за мету не до-пустити прихватизації джерел ні Доскичем, ні Ничипоренком, ні ки-мось іншим. Довідавшись про це, Ничипоренко поспішив дискре-дитувати ПЗВ, запустивши деякі чутки. Але не знав, що нардеп Ю.

закінчення на 4-й стор.

ПоВертаючиСь До темиПовіям-сендакам українців не скоритиЗакінчення. Поч. на 1 стор.

консолідувати людей, об’єднувати зусилля політичних і громадсь-ких організацій на вирішення цьо-го завдання». Які політика у Яну-ковича – вже зрозуміло всім. А от що означає «консолідувати» і «об’єднувати» в вустах Сендака, пояснили поінформовані особи: почне «нагинати» голів сільрад, освітян, медиків, підприємців, аби працювали на Партію регіонів.

П. Барнацький: СенДака – За Борт!

І ці його підступні наміри аж че-рез край полізли під час сесії Дро-гобицької райради, що відбулася 23 вересня. Зірвати маску із Сен-дака допоміг депутат райради від Блоку «Юрія Кармазіна», голо-ва Львівської обласної організації Партії захисників Вітчизни Павло Барнацький.

У порядок денний він вніс де-кілька конструктивних питань. А саме: запропонував скерува-ти звернення на ім’я Президен-та України та Голови Верховної Ради щодо недопущення прий-няття Закону України «Про мови» у новій редакції; створити постій-но діючу комісію із депутатів рай-ради щодо недопущення фальси-фікацій на виборах і не закривати сесію. Свою позицію П. Барнаць-кий обґрунтував тим, що влада го-тує широмасштабне підтасування виборів і тиск на кандидатів у де-путати від інших політичних сил. А з метою миттєвого реагування на такі незаконні дії слід мати постій-но діючий орган. Депутати вклю-чили ці питання в порядок денний і після бурхливого обговорення їх затвердили.

Такий незапланований поворот найбільше рознервував Сендака. Особливо вивела його із себе про-позиція П. Барнацького включити

в порядок денний ще одне питан-ня – про висловлення недовіри новопризначеному голові Дрого-бицької РДА.

Який СенДак БеЗ оБорУДок?

Павло Степанович аргументу-вав свою пропозицію конкретними кричущими фактами. Дрогобичча-ни чудово пам’ятають: саме завдя-ки зусиллям Сендака збанкрутува-ло одне з найкращих підприємств - ВАТ «Дрогобицьке АТП-14607» (20 років тому воно було другим за рентабельністю в області). Очо-ливши ВАТ, Сендак замість того, аби продовжити його славні тра-диції, швиденько наштампував власні дочірні підприємства, куди переорієнтував усі фінансові по-токи. Погрожуючи звільненням, змусив більшість працівників за безцінь віддати майнові сертифі-кати і зосередив у своїх руках май-

же 60% акцій. За кілька років його «професійного» керування підпри-ємство перетворилося на руїну. Понад 650 тис. грн. - таку заборго-ваність по зарплаті залишив за со-бою горе-очільник. 500 працівни-ків АТП вимагали порушити проти Сендака кримінальну справу. Вря-тував Димінський: за його сприян-ня Сендак перескочив у крісло го-лови облради.

І там проявив себе у всій красі. На одній із сесій він офіційно за-явив, що не претендуватиме на житлову площу у Львові. І незаба-ром прихопив квартиру площею 100 кв. м. на вул. Дорошенка.

За його керування облрада за копійки реалізувала комунальне

майно підставним особам і різним ділкам. Громада Львівщини зазна-ла збитків на понад 100 млн. грн. Дійшло до того, що Сендак за без-цінь реалізував «Мерседес» пред-ставницького класу, що належав облраді. Самі ж депутати відкрито зізнавалися, що жодна оборудка в облраді не обходилася без спри-яння голови.

Коли «поперли» з цього крісла, Сендак, будучи депутатом-бютів-цем, у серпні 2007 р. за підтрим-ки Партії регіонів (Янукович тоді був прем’єром), відвоював посаду керівника облуправління захисту прав споживачів. Заважав віковий ценз. І тоді Сендак сміливо пішов на злочин: переробив паспорт, «омолодивши» себе на рік.

А нині, коли облрада вдруге вис-ловила недовіру голові Львівської ОДА В. Горбалю, Сендак був єди-ним, хто проголосував проти. Го-лосуючи за підтримку Горбаля, він тим самим виступив за передачу Чорноморського флоту Росії, за будівництво газотранспортної ар-терії в обхід України - «Сєвєрний потік», за створення на базі ук-раїнської газотранспортної систе-ми спільного консорціуму, що фак-тично є прямою здачею державних інтересів, за підвищення цін на газ, за дві державні мови і за багато ін-ших антиукраїнських ініціатив і за-конів.

«регіонаЛьні» ПорЯДки СенДака

Перескакуючи, наче політична шльондра, із партії в партію, Сен-дак, без жодних докорів сумління обливає брудом своїх попередни-ків. Ще задовго до виборів, неза-конно користуючись своїми пов-новаженнями, їздив по селах, де збирається висунути свою канди-датуру на депутата облради, і за

державний кошт агітував за себе. А щоб «ніхто не здогадався», на-звав такі поїздки ознайомлюваль-ними. Але навіщо для цього тягати по селах концертні бригади? І на-віщо щотижня викликати на різні наради голів сільрад? Причім – бук-вально під погрозами: змушує пи-сати пояснення тих, хто не приїжд-жає. Відколи голови сільрад стали підзвітними райдержадміністра-ціям? Чи Сендак, катапультований на цю посаду, наводить тепер тут «регіональні» порядки?

А найбільший інтерес Сендак виявив до перевізників. Ясна річ, не для усунення проблем. Його ці-кавлять більш прозаїчні речі – по-переду пенсія, забуття, а бідність

цього не прикрашає. - Чи має право така людина ке-

рувати районом? – підсумував П. Барнацький.

ЗаБракЛо ДУхУ На жаль, підтримали його всьо-

го 7 депутатів – всі представни-ки Партії захисників Вітчизни – П. Барнацький, О. Загродський, М. Лунишин, Р. Сторонський, а також - В. Колінько, Г. Муравський і Я. Бо-бешко. П. Барнацький наголосив, що йому дуже боляче, що інші де-путати не виявили принциповості. Втім, голосування показало реаль-ні обличчя кожного. І тих, хто нині, незважаючи на адмінтиск і пере-слідування, готовий відстоювати народні інтереси, і тих, хто, наче перевертень, зазирає в рота пар-тії влади. Цікаво, що пізніше чима-ло депутатів потай тиснули руку П. Барнацькому.

Відразу після сесії, як стало ві-домо, Сендак викликав до себе представників районної освіти і наказав розібратися з Я. Бобеш-ком, що голосував за внесення пи-тання недовіри в порядок денний і який працює завучем школи у Ста-рому Кропивнику. Що й казати, на-очна «регіональна» демократія.

ПерефарБоВані ЗемЛЯчки

А от кілька депутатів, зокрема й голова райради, які відкрито про-демонстрували готовність «ляг-ти» під партію влади, спробували пропозицію Барнацького подати як політичне шоу. Щоправда, такі репліки були поодинокими і радше нагадували дешеве підлабузниц-тво перед Сендаком. Хоча дрого-биччани давно і так розібралися в їхній двоякій грі. А щоб відкри-то не виявити свою прихильність

до Партії регіонів, окремі депута-ти швиденько перефарбовуються у представників «Сильної Украї-ни» (лідер - Тигіпко), Партії про-мисловців і підприємців (Кінах), начебто ті напряму не пов’язані з «регіоналами». Більш вишукані землячки йдуть до Яценюка, який в принципі нічим не відрізняється від вищеназваних партій, оскільки годується з того ж корита. Як на-голошували в кулуарах самі ж де-путати, такі люди ще більш небез-печні, оскільки, вводячи виборців в оману, насправді виступають хо-луями у партії влади і готові вико-нати будь-який їхній наказ.

Звичайно, Сендак після такої викривальної правди змовчати не міг. Але єдине, що витиснув із себе, це те, що Барнацький парив-ся в бані з… Медведчуком. Зал ви-бухнув реготом. Бо відомо: Барна-цький як лідер обласної організації Партії захисників Вітчизни, на відмі-ну від Сендака, що виконував полі-тичні замовлення свого патрона Димінського, був одним із небага-тьох реальних політичних опонен-тів Медведчука на Львівщині. Мало того, у 2004 році під час виборів Президента, коли «есдеки» актив-но прикладалися до фальшуван-ня виборів, Барнацький, довідав-шись, де саме приховані мільйонні тиражі антиющенківської реклами, привів туди народних обранців, представників силових структур і журналістів. У люті тодішній вір-ний есдек Шуфрич (більш відомий у народі за прізвиськом «Мобіль-ник Медведчука») завдав Барна-цькому травму ноги, після чого той пробув у лікарні 1,5 місяці, пере-нісши не одну операцію. А один із нинішніх обласних очільників, аби прикрити есдеківські наміри, ще й намагався всунути Барнацькому в кишеню наркотики.

іСтеричні ПогроЗи ВіД СенДака

Через дві години після сесії П. Барнацькому на мобільний зате-лефонував невідомий за №067-380-80-51 і почав відкрито пог-рожувати. Причім, крізь потік нецензурщини лише зрідка про-ривалися нормативні слова. Не-відомий пригрозив, що з Барнаць-ким фізично розберуться, а газету «Вибір» знищать. З’ясувалось, що телефонував Сендак. Нахаба від влади так зарвався, що забув: у телефоні є гучномовець, і його не-цензурщину уважно слухало кіль-ка політиків. Забув він і про те, що в мобільному є й інші функції, яки-ми Барнацький скористався. Оче-видно, Сендак, продавшись регіо-налам, вирішив, що йому тепер дозволено все. Особливо, коли над головою завис меч пенсійно-го і політичного небуття.

Тож, не дивно, що більшість голів сільрад та інших місцевих керівників у розмовах натякають про погрози від Сендака. Однак політичні повії-сендаки приходять і відходять, а Україну, яка кров’ю здобула незалежність, так і не ско-рили. А П. Барнацький, що за своє життя засадив за грати сотні за-тятих злочинців і казнокрадів, не з тих людей, які впадають у транс від несамовиті істерії перелякано-го за можливу втрату останньої у житті посади пенсіонера-перевер-тня.

P.S. Про те, що скаже Пре-зидент україни в. Янукович на розшифровані погрози свого ставленика на Дрогобиччині сендака, ми розповімо в одному з найближчих номерів.

4

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: двічі на місяць pzv_lviv_obl@ukr.net

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 892/145 від 19 листопада 2008 р., видане Держкомітетом телебачення і радіомовлення УкраїниЦіна договірна C

MYK

№ замовлення: 37 Тираж: 30 000 екз.

Надруковано на партійному ротопринтері, свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.

подробиці читайте на сайтах www.pzv.lviv.ua та www.vybir-lviv.com

У травні наш кореспондент побував на останньому дзвони-ку у Львівській спеціалізованій школі «Надія» з поглибленим вивченням предметів еколого-правового профілю («У життя – з «Надією» в серці», «Вибір» №28 від 10-17 червня).

Нас цікавило, наскільки такі молоді навчальні заклади, які не-щодавно з’явилися як експери-ментальні, виправдали себе. З-по-серед інших «Надія» вирізняється тим, що є єдиною школою, у якій здобувають освіту за українсько-канадською програмою «Лицем до дитини».

Начальник управління осві-ти Львівської міськради Надія Ок-сенчук свого часу мріяла про та-кий освітній заклад. Учнів у ньому небагато, але це дозволяє підви-щити рівень їхньої підготовки. Відразу п’ятеро випускників із 30 закінчили цьогоріч школу із золо-тими та срібними медалями. А нас

«Надія» подарувала шанс«До ПЗВ просяться з інших партій»Богдан Когут:

Гуляння до ранняЗакінчення. Поч. на 1 стор.Того дня Дрогобич гудів. І від

кількості людей, і від багатоголос-ся. Святковий настрій підігрівався файною погодою і веселими заба-вами.

Програма була насиченою. Численні конкурси, виставки, вер-нісажі. Артисти «різігрівали» пуб-ліку відразу з двох сцен.

Чимало веселих розіграшів очі-кувало й на дітей. Щасливий ди-тячий сміх доносився звідусіль і надовго заполонив центральну частину міста.

А пізно ввечері небо над Дро-

гобичем спалахнуло багатобарв-ним феєрверком.

І знову свято не минуло без ложки дьогтю. Активну участь у підготовці й проведенні його взя-ли представники Дрогобицької міської організації Партії захис-ників Вітчизни. Окрім влаштуван-ня різних святкових заходів, вони роздали дрогобиччанам святко-вий випуск газети «Вибір» із приві-таннями, партійні сувеніри. Однак, міська влада, виконуючи настано-ви обласного регіонального керів-ництва, навідріз відмовилася на-дати слово для привітання голові

Львівської обласної організації Партії захисників Вітчизни Пав-лу Барнацькому, відверто побою-ючись, що він почне говорити про темні справи місцевих князьків, про що «Вибір» писав у поперед-ніх номерах. П. Барнацькому так відверто і заявили, що його при-нципова позиція щодо очищен-ня лав міськради від різного роду політичних повій не збігається з планами місцевого керівництва. Не зважили навіть на те, що він суттєво доклався до покращен-ня життя дрогобиччан. Однак це не завадило представникам Пар-тії активно поспілкуватися із насе-ленням. Діалог вийшов жвавим і корисним для обох сторін.

Петро Каниш

Аби східницька вода не текла крізь пальці

Закінчення. Поч. на 3 стор.

Кармазін, як голова ПЗВ, підготу-вав депутатські запити на ім’я Ге-нерального прокурора, голови СБУ, міністра внутрішніх справ, міністра охорони навколишнього природного середовища та інших відомств щодо недопущення за-гарбання національних цілющих джерел різними ділками. І попро-сив силові відомства заблокувати аналогічні спроби та притягнути винних до відповідальності.

У них же він інформує керівників силових відомств, що санаторний комплекс «Три сини» мало того, що незаконно побудований в сані-тарній зоні №1, так ще й своїми за-будовами власник знищив цілюще мінеральне джерело №1-с.

Східничанам також відомо, що власник взяв в оренду землю в районі гори Бухів (поселення «Зо-лота лазня»), а заразом викупив землі на вул. Зарічній. І створив трикутник, де всередині опини-лися нібито нічийні ще 7 га (із них – 5 га лісу і 2 га польових угідь). Змовившись із посадовцями з об-ласного «Львівлісу», Ничипорен-ко прагне за безцінь заволодіти й цими територіями.

ПЗВ не дозволила Доскичу за-хопити джерела, не дозволить це й Ничипоренку. Хоч які б той чут-ки не запускав. Богом дані націо-нальні багатства мають належа-ти східничанам. Єдине, що й люди мали б вдумливо обирати пред-ставників влади у селищну раду, аби потім не кусати лікті…

цікавило, скільки із них поступлять до вищих навчальних закладів.

І от, як повідомила директор школи Ірина Хміль, 25 випускників стали студентами ЛНУ ім. І. Фран-ка, ЛНУ «Львівська політехніка», Львівського держмедуніверсите-ту ім. Данила Галицького та інших вузів. Відсоток доволі високий. 55% із них навчаються на факуль-тетах за державним замовлен-ням, ще 15% - обрали майбутню професію, пов’язану з профілем школи. Найвищого результату до-сягла Анна Шевченко, ставши сту-денткою Києво-Могилянської ака-демії.

Як бачимо, експеримент себе виправдав: «Надія» справді пода-рувала шанс своїм випускникам на престижну освіту і хорошу ро-боту. Тож, педагогічному колекти-ву школи хочеться побажати ще більших здобутків на освітянсь-кій ниві.

Олексій Ваніш

ПОВертаючись дО теми

Купив заєць пляшку горілки, сховав у кущах і написав таб-личку: «Тут горілки немає». На-ступного дня приходить і бачить на цьому ж місці табличку: «Їжак не брав».

* * * Курка знесла яйце вагою в 5 кг.

Набігли репортери, запитують:- Як вам це вдалося?- Таємниця.- А які у вас плани на майбут-

нє?

- Знести яйце вагою 7 кг!Репортери - до півня:- Як вам це вдалося?- Таємниця!- А які плани на майбутнє?- Набити морду страусові!

* * * - Ой, як смачно в тебе вийш-

ло! Ти сам готував?- Ні, дружина допомогла.- Яка розумниця! І як допомог-

ла? - Не лізла з порадами...

Завершення каденції - найкращий час проаналізувати, наскільки депутати дотримали свого слова. Одна річ – обіцянки, якими вони щедро сипали на виборах, інша – звіт. а що зробили за період перебування у Бориславській міськраді представники Партії захисників Вітчизни? Про це наша розмова з депутатом Богданом Когутом.

- І з якими очима ви готові вийти до виборців на наступні вибори?

- Зі спокійними. Ми за цю ка-денцію зробили все можливе, аби наші слова не розходилися зі справами. У міськраді партію представляли четверо. Ми входи-ли до опозиційної фракції «Солі-дарність».

- а чому опозиційної?- Бо на першому засіданні но-

вообраної міськради БЮТ і «Наша Україна» створили більшість. Нас і ще п’ять партій проігнорували. Тоді ми зібралися у фракцію «Солідар-ність». І не покривлю душею: саме наша фракція, хоч у нас усього 15 депутатів із 46, найбільш послідов-но відстоювала інтереси громади. Саме ми змусили владу більше працювати на людей і не дозво-лили зробити низку хибних кроків, які боляче вдарили б по інтересах мешканців.

- а саме? - Найбільш скандальними були

земельні питання. Останні кримі-нальні справи, порушені проти чи-новників у Києві, інших обласних містах, відкривають людям очі на те, що насправді витворяли деякі керівники міськрад разом із депу-татами. Основна стаття їхніх лівих доходів – незаконна реалізація землі. Представники нашої пар-тії разом із фракцією, скажімо, не дозволили певним особам за без-цінь придбати 13,5 га землі нав-проти Трускавецького озера, при-пинили дерибан і виділення нових земельних ділянок під гаражі пло-щею 100 кв. м. Ми зупинили про-даж за заниженою в декілька разів вартістю цінної ділянки на тери-торії колишньої фабрики нетканих клейних матеріалів. Бориславці чудово знають, скільки разів наша партія разом із фракцією ініціюва-ла відміну рішень міськвиконкому щодо безпідставного збільшення

тарифів на надання комунальних послуг, води та опалення. Змусили перевізників виконувати тендерні зобов’язання, що покращило па-сажироперевезення у Бориславі. Відстоювали інтереси малого та середнього бізнесу, не дозволив-ши владі піднімати податкові став-ки. Брали активну участь у роботі тимчасових депутатських комісій з питань нецільового використан-ня коштів під час ліквідації повені 2008 року, банкрутства Борис-лавського хлібокомбінату, фінан-сово-господарської діяльності КП «Бориславводоканал». На жаль, звіти цих комісій із конкретними пропозиціями влада проігнорува-ла, а для прийняття деяких рішень іноді бракувало кількох голосів.

Взагалі найприкрішим є те, що всі ці питання на сесіях доводило-ся вирішувати з боєм. Далеко не всі, кому люди довірили депутат-ський мандат, прийшли до місь-кради відстоювати їхні інтереси. Нас, наприклад, звинувачували в тому, що ми блокуємо роботу міськради, особливо в земель-них питаннях. Але не уточнюва-ли, що ми блокуємо питання, за якими стоять зловживання, афе-ри, оборудки. Влада викручуєть-ся, заявляючи, що реалізація спір-них земельних ділянок врятувала би бюджет. Це блеф. Насправді бюджет ненаповнено через про-рахунки керівництва міськради. Чиновники отримують пристой-ну зарплату, але нічого не роб-лять для збільшення надходжень у бюджет. Саме їм і немає про що звітуватися громаді.

Я, скажімо, особисто підготу-вав понад 60 депутатських за-питів і звернень до міського го-лови, заступників та начальників комунальних підприємств щодо

вирішення колективних скарг, жит-лово-комунальних питань. І що? Довелось писати по кілька разів, аби нарешті батьки міста згляну-лися на людські проблеми. На-томість у мене спокійна душа, бо проведено ремонти дороги на вул. В. Великого, даху будинку на вул. Трускавецькій, поточні ремонти під’їздів, ліфтів, дитячих майдан-чиків, тощо.

Тішить, що громада побачила реальне обличчя кожного депута-та. Сподіваюсь, на нинішніх вибо-рах люди обиратимуть виважені-ше і не наступатимуть на одні й ті самі граблі. Ми, наприклад, очі-куємо, що до міськради від нашої партії пройде до 10 осіб. Бо до нас сьогодні просяться навіть ті, хто був у БЮТ і «Нашій Україні». Авто-ритет нашої організації за останні роки лише зріс. Люди бачать, що ми тісно співпрацюємо з головою партії, народним депутатом Юрієм Кармазіним і головою обласної партійної організації Павлом Бар-нацьким, які допомагають вирі-шити найбільш наболілі для меш-канців Борислава проблеми. Так, завдяки їхньому сприянню вда-лося зберегти трудовий колектив УБР від звільнення. Міська влада відмахнулася від проблем управ-ління, а Павло Барнацький осо-бисто брав участь у міністерській нараді, де відстояв інтереси пра-цівників. Лише за останні два роки Ю. Кармазін і П. Барнацький допо-могли вирішити понад три десятки проблемних питань у Бориславі. Скажіть, хто з інших політиків зро-бив більше від них?

Тому, зваживши весь комплекс проблем, який нагромадився у Бориславі за останні десятиліття, ми вирішили від Партії захисни-ків Вітчизни висунути кандидатом на міського голову Михайла Ла-зара. Людина, яка добре знаєть-ся на господарці і має конкретний план дій щодо розвитку міста. Од-нією із болючих проблем є робо-та водоканалу. Стара мережа не витримує надмірного тиску, і по-над 90% води до споживача не доходить. Мало того, що подають її лише за графіком, так іще у на-фтовиків часто виникають надз-вичайні ситуації – коли десятки будинків залишаються без води. Влада обіцяла вирішити пробле-ми. І не вирішила. Михайло Лазар пропонує конкретний комплекс дій по поліпшенню водопостачання. І так - по багатьох питаннях. Меш-канці Борислава зацікавлені у по-зитивних змінах. А цей кандидат саме їх і несе.