Безпековий огляд ЦДАКР №3 (42)

15 лютого 2016

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2016

2

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії,

конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється

аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки

оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові

фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому

середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»

є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та

громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки

України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні),

та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною

позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКРКопчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКР

Члени Редакційної колегії:Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressКабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпекиКонопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпекиЛитвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпекиПоляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressЩербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2016

3

ЗМІСТ

Загальні оцінки

У дзеркалі експертноі

думки

Аналітичні розробки

Ключові виклики та ризики для України у першій половині лютого 2016 року

Державницький підхід – головний чинник у сфері виробництва та закупівлі ОВТ

Країни ЄС нелегально торгують військовою технікою з Росією

Російський «відчай». Чим викликана остання агонія Кремля в інформаційній війні

Невоєнні аспекти російсько-української війни та можливі наслідки

Звіт про хід і результати виконання програми діяльності Кабінету міністрів України у 2015 році(у частині сектору безпеки, супроводжено коментарями «ВіР»)

Воссоздание дивизий в России. Продолжение следует…

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2016

4

Початок лютого 2016 року харак-теризувався низкою негативних тен-денцій світового та регіонального рівня, які створили додаткові викли-ки для України. Вони відбувалися на тлі подальшої кризи всередині укра-їнської влади, що збільшувало ризи-ки практично в усіх вразливих сфе-рах: політичній – у розрізі сприйняття України країнами-парт-нерами, фінансово-економічній – у контексті отримання фінансової та матеріально-технічної допомоги, ін-формаційній – у сенсі збільшення можливостей для ворожої Росії в сегменті проведення інформаційних операцій проти України, військо-вій – у гальмуванні створення адек-ватних оборонних спроможностей.

Поглиблення кризи відносин між Заходом та Росією мали б пози-тивний контекст для України лише в разі наявності потужних оборон-них можливостей. Однак у ниніш-ній ситуації протистояння

з’являється ризик подальшого ви-користання території України як полігону відпрацювання завдань російсько-західного геополітичного суперництва. Показовим символом сьогодення можна вважати заяву російського прем’єр-міністра Дми-тра Медведєва (13 лютого), що Росія і країни Заходу вже увійшли в пері-од «нової холодної війни». Фраза чиновника про те, що в Україні «йде громадянська війна» – це пряма ознака інформаційної операції про-ти України, що спрямована на ство-рення стереотипу та примус до пев-ної реакції (поведінки) країн Західного світу.

Слід визнати, що зміни у світо-вій політиці, які відбулися після збиття турецькими ВПС російсько-го Су-24, зробили безперспектив-ними переговори у «норманському форматі».

Про нездатність сучасної систе-ми міжнародних відносин та існую-

Загальні оцінки

Ключові виклики та ризики для України у першій половині лютого 2016 року

Слід визнати, що зміни у світовій політиці, які відбулися після збит-

тя турецькими ВПС російського Су-24, зробили безперспективними

переговори у «норманському фор-маті»

5

чих інструментів міжнародної безпе-ки створити умови для вирішення російсько-українського протистоян-ня писав і попередній «ВіР». Але на-віть порівняно з січнем, українські перспективи дещо погіршилися. Важливо наголосити, що практично усі загрози викликані подіями всере-дині України. Останні характеризу-ються все більш відчутним падінням рівня довіри до чинної владі з боку українців і, як наслідок, це викликає зміну сприйняття «української про-блеми» з боку заходу.

Урядова криза в Україні викли-кала вкрай негативне сприйняття Західним світом заяву про відставку міністра економічного розвитку та торгівлі А.Абромавичуса. До того ж це висвітлило факт, що парламент-ська коаліція на межі розвалу, – й усе це знайшло негативний відби-ток на перспективах національної економіки. А саме, заява МВФ про прийняття рішення щодо видачі чергового траншу кредиту лише після звіту уряду у Верховній Раді свідчить про зростання настороже-ності Заходу відносно дій україн-ської влади. Не менш показовими виявилися телефонні переговори віце-президента США Д.Байдена із президентом П.Порошенком, під час яких американський посадовець відверто закликав відновити до по-літичної єдності в країні заради проведення реформ.

Фактично йдеться про необхід-ність для глави держави проведення

як термінової кадрової чистки, так і швидкої демонстрації досягнень у реформуванні країни. У зв’язку із цим збільшується й загроза для України щодо імплементації тут сценаріїв Кремля, які певною мірою підтримуватимуться послабленою Європою.

Головні ризики військового характеру

Цілком очевидно, що безперерв-ні обстріли позицій українських сил оборони проросійськими угрупо-ваннями та періодичні втрати (по-ранення) військовослужбовців на передовій є віддзеркаленням сприй-няття Кремлем пікового моменту російсько-західного протистояння. Також це може свідчити про підго-товку до більш сприятливих умов для проведення переговорів. З 8 лю-того задля цього розпочалася комп-лексна раптова перевірка бойової готовності збройних сил РФ. До неї були залучені війська Південного військового округу, окремі з’єднання і частини Центрального Воєнного округу, а також Повітрянодесантні війська і військово-транспортна авіація Повітряно-космічних сил. Біля кордонів України у маневрах взяли участь та наразі залишаються близько 70 тисяч російських вій-ськових. Крім того, за оцінками Ге-нерального штабу, чисельність ро-сійських військових і бойовиків на Донбасі становить близько 34 тис. чоловік.

Фактично йдеться про необхідність для глави держави проведення як

термінової кадрової чистки, так і швидкої демонстрації досягнень у

реформуванні країни. У зв’язку із цим збільшується й загроза для

України щодо імплементації тут сценаріїв Кремля, які певною мірою

підтримуватимуться послабленою Європою

6

Цілком виправданою та реаліс-тичною є заява секретаря РНБОУ Олександра Турчинова про те, що військові навчання Росії безпосе-редньо біля східного кордону з Україною можна інтерпретувати як можливу підготовку до агресивних бойових дій. Хоча військове втру-чання РФ на тлі економічного ви-снаження та військових проблем у Сирії виглядає малоймовірним, за-грозливий сценарій з огляду на при-вабливість України як мішені для атаки Заходу знімати із порядку денного не варто.

Втім, головні ризики лютого та, ймовірно, початку березня, будуть пов’язані із розв’язанням владою внутрішніх проблем, а також із до-несенням результатів до західних партнерів, від позиції яких Україна сьогодні істотно залежить.

Виклики для України на міжнародній арені

Загалом підвищений градус ро-сійської та західної риторики не на користь Україні. Так, НАТО у пер-шій половині лютого проголосив створення стратегії стримування ХХІ століття, де опір Росії має клю-чове значення. Західні офіційні осо-би зробили наголос на можливому поверненні до «холодної війни». На-приклад, про це заявив глава Пента-гону Ештон Картер, зазначивши, що «Китай і Росія є нашими головними суперниками» у військовій сфері». Він також зауважив, що США «не

хочуть жодних конфліктів з цими країнами» (2 лютого). Ця заява між іншим свідчить про обережність ад-міністрації Б.Обами у формуванні позиції щодо «українського питан-ня». США у поточному році прово-дитимуть радше м’яку та мляву по-літику, надаючи перевагу переговорному процесу та поступо-вій облозі, а не рішучій конфронта-ції.

З іншого боку після збиття ро-сійського Су-24 турецькими ВПС Альянс фактично вимушений де-монструвати підготовку до відбиття агресії РФ на межі кордонів НАТО. Зокрема, Альянс посилює як власне Туреччину, так і країни Балтії, а та-кож регіон Центральної та Східної Європи. Члени НАТО занепокоєні готовністю РФ використовувати збройні сили на території сусідніх держав, однак вони готові боронити лише країни, що є власне членами Альянсу. Експерти наголошують, що відносини між США та Росій-ською Федерацією можуть реально повернутися до рівня «холодної ві-йни». «Можливо, ми поступово ру-хаємося до ситуації, схожої на хо-лодну війну», - заявив 8 лютого під час виступу в Сенаті США директор національної розвідки США Джеймс Клеппер. Це створює висо-кий рівень постійних загроз для України, яку Кремль намагатиметь-ся розхитувати й надалі.

Позиція Заходу сприймається Кремлем із великим роздратуван-

7

ням, оскільки економічних, полі-тичних, технологічних ресурсів для протистояння із Заходом Росія не має. Тому вона шукатиме асиме-тричні можливості та «больові точ-ки» — Сирію, Україну або, можли-во, й інші ділянки, щоб здійснити вплив на Захід. Не можна виключа-ти, що в разі формування більш ак-тивної наступальної позиції Заходу відносно РФ, можуть відбутися нові військові атаки на Донбасі з вико-ристанням важких озброєнь.

Крім того, Росія намагається в авральному режимі посилити блок своїх союзників в Європі, в тому числі, у НАТО. Варто звернути ува-гу на приїзд 17 лютого до Росії угор-ського прем’єра Віктора Орбана. Та-кож Росія співпрацює з Італією, яка в обхід санкцій продає росіянам легку бронетехніку (див. окрему статтю Михайла Самуся на цю тему).

Окрім Італії, Греції та Угорщини Москві вдалося досягти ситуації, коли Австрія публічно виступила за скасування санкцій проти Росії (4 лютого). А саме, віце-канцлер і мі-ністр економіки, науки і наукових досліджень Австрії Райнхольд Міт-терленер зайняв чітку проросійську позицію та почав здійснювати кро-ки, які можуть призвести до закін-чення санкційного режиму. Крім того, Австрія підтримала будівни-цтво «Північного потоку-2».

Окрім означеного вище РФ пе-редала Білорусії 4 дивізіони ЗРК

С-300 — це слід також вписати у контекст військових навчань у цій країні — біля кордонів з Україною. Цей крок є намаганням зробити Білорусь чітким воєнним союзни-ком у протистоянні із західним світом. Але питання створення там російської воєнної бази та го-товності цієї держави стати плац-дармом для атаки досі залишаєть-ся відкритим.

Є ще одна геополітична ділянка, що активно пророблює Кремль. Йдеться про постачання Росією ЗРС С-300 до Ірану. До того ж 10 лю-того Тегеран офіційно проголосив про зацікавленість у налагодженні на своїй території виробництва ви-нищувачів Су-30. Про те, що Іран планує підписати контракт із Росі-єю, заявив міністр оборони країни Хоссейн Дегхан. Хоча Тегеран лише ситуативно використовує геополі-тичний розклад (наприклад, 4 лю-того Іран уклав перший контракт на експорт нафти до Європи), загра-вання із Росією може суттєво зміни-ти ситуацію на Близькому Сході.

Водночас, зусилля Кремля вия-вилися марними у Болгарії та Сло-ваччині. Так, 3 лютого болгарські депутати відхилили пропозицію проросійської опозиційної партії «Атака» відновити роботу над про-ектом «Південний потік». А Словач-чина вказує на неприпустимість бу-дівництва газопроводу «Північний потік-2» (заява віце-прем’єра Лай-чака, 2 лютого).

Не можна виключати, що в разі формування більш активної насту-пальної позиції Заходу відносно РФ,

можуть відбутися нові військові атаки на Донбасі з використанням

важких озброєнь

8

Резонансною ділянкою на між-народній арені все більше стають США, де уся увага прикута до пре-зидентських перегонів на тлі рито-рики щодо протидії «ІДІЛ». Плюс ще більш непередбачуваною у пи-танні підтримки України стає Євро-па, яка сфокусована на вирішенні проблем біженців.

Україні варто зосередити увагу на посиленні власних можливостей у контексті отримання міжнародної допомоги. Зокрема, у 2016 році США планують виділити 335 млн. дол. на посилення української обо-роноздатності. Згідно з інформаці-єю посла США в Україні Джеффрі Пайєтта, це більше, ніж було виділе-но протягом двох минулих років. (З початку конфлікту на сході України в 2014 році США виділили понад 266 млн. дол. на сприяння зміцнен-ню безпеки). Крім того, НАТО на-дасть Україні серйозну організацій-ну й фінансову допомогу не лише на створення сучасних Сил спеціаль-них операцій (ССО), а й на форму-вання нових Військово-морських сил (відповідні угоди мають підпи-сати найближчим часом). Цю фі-нансову, матеріально-технічну та консультаційну допомогу країн За-ходу Україні слід розглядати не лише як внесок іноземних країн у розбудову держави, а й як реальну можливість перетворення партне-рів на союзників. Наявні можливос-ті було б добре використати й для розширення військово-технічного

співробітництва (ВТС) та залучен-ня західних оборонних компаній (ЗОК) до проектів спільного вироб-ництва озброєнь і військової техні-ки (ОВТ), а за певних умов і до учас-ті у приватизації оборонних підприємств.

Виклики у площині економікиУрядова криза в державі зумов-

лює погіршення економічних по-казників. Так, за даними Bloomberg, Україна залишиться в топ-5 «най-більш нещасливих» економік світу (4 лютого).

Негативний резонанс створила заява керівництва МВФ про те, що терміни надання наступного тран-шу кредиту залежать від прогресу української влади в боротьбі з ко-рупцією, темпів проведення ре-форм, вирішення питань державно-го управління та ясності парламентської коаліції щодо стату-су уряду. Представники Кабміну мають підписати оновлений мемо-рандум після звіту уряду у Верхо-вній Раді 16 лютого.

В результаті подій початку міся-ця офіційний курс гривні пробив психологічну позначку у 27 гривень за долар, гривня продовжувала па-дати – подальші перспективи націо-нальної валюти залишаються, м’яко кажучи, сумнівними.

Водночас, серед безумовно пози-тивних даних у цій царині є заява президента про те, що Україна впер-ше переживає зиму без російського

Цю фінансову, матеріально-техніч-ну та консультаційну допомогу

країн Заходу Україні слід розглядати не лише як внесок іноземних країн у

розбудову держави, а й як реальну можливість перетворення партне-

рів на союзників

9

газу (скоротивши споживання газу на 21%).

Основні виклики всередині держави

Однією з найбільш важливих безпекових опцій лютого є заява президента П.Порошенка про те, що формування Української Армії має відбуватися за контрактним прин-ципом. Не виключено, що ця заява глави держави пов’язана із гучним скандалом довкола демаршу військо-вих 53-ї бригади на полігоні «Широ-кий лан» на Миколаївщині. Конфлікт пов’язаний із недбалим утриманням вояків – ситуація цілком підтверди-ла об’єктивність критики фахівців ЦДАКР і відповідних розрахунків аналітиків центру про те, що Україні потрібна виключно професійна ар-мія. Відомо, що до процесу плану-вання і проведення оборонної ре-форми долучиться НАТО (про що президент домовився в грудні) і це, на думку фахівців, може суттєво пришвидшити реформи, включно із обранням курсу на створення про-фесійного війська. Без цього револю-ційних змін у реформуванні ЗСУ не відбудеться. Що стосується поточно-го моменту, то питання і напрямки модернізації Збройних сил України ще викликають значних зауважень аналітиків. Так, якісний рівень ЗСУ покращився, але це явно ще не той рівень, який би мав бути у країні, яка живе у небезпеці атаки з боку сусід-ньої держави.

На жаль, урядова криза позначи-лася й на сфері безпеки і оборони. А показову присутність президента П.Порошенка на нараді в НАБУ оглядачі оцінили негативно – як ймовірне безпосереднє втручання у розгляд справи проти його бізнес-партнера Кононенка, колишнього заступника глави фракції Блоку По-рошенка в парламенті (останнього міністр економічного розвитку А.Абромавічус звинуватив у коруп-ційному тиску при призначенні ключових чиновників відомства). Це відомство має безпосереднє від-ношення до формування та затвер-дження державного оборонного за-мовлення (детальніше можна прочитати у «Дзеркалі тижня» ( ht tp : / / g a z e t a . z n . u a / i nt e r n a l /g o s o b o r o n z a k a z - 1 6 - d e l o - v -detalyah-_.html). Варто лише заува-жити, що попри урядову кризу, 8 лютого Кабінет Міністрів затвердив держоборонзамовлення (ДОЗ) на 2016 р. Діло залишилося за малим — підписом прем’єра під відповідною постановою. У Мінекономрозвитку і торгівлі, де категорично не згодні з формулюванням, що міністерство провалило ДОЗ, стверджують: за-мовники цілком можуть вже зараз укладати контракти з оборонними підприємствами. А одним із ключо-вих аспектів цієї справи стало те, що уперше після двох років війни в Україні нарешті «ввімкнули маяк», який освітлює шлях творцям і ви-робникам стратегічної зброї. У

Однією з найбільш важливих безпе-кових опцій лютого є заява прези-

дента П.Порошенка про те, що формування Української Армії має

відбуватися за контрактним прин-ципом

10

ДОЗ-16 досить важливе місце посі-дає ракетна тематика — напрям, де національні школи можуть створю-вати зразки, не зважаючи на постав-ки імпортних комплектуючих. Важ-ливо, що присутні теми посилення ППО, наземних високоточних засо-бів ураження, авіаційного озброєн-ня, тощо. Скоріш за все, окремо від-значені верховним головнокомандувачем на січневому засіданні РНБОУ проекти ракетно-го озброєння в рамках теми «Віль-ха» і комплексів крилатих ракет на базі технічних рішень роботи «Не-птун», опинилися в списку пріори-тетних.

Втім, на Заході зростає незадово-лення діями чинної української вла-ди. Не можна проігнорувати дані екс-голови Служби безпеки Украї-ни, лідера «Антикорупційного руху» Валентина Наливайченка, який у лютому відвідав Вашингтон. «Американський істеблішмент вже не приховує роздратування олігар-хічною корупцією в Україні й очікує жорстких дій щодо ТОП-корупціонерів у владі. Американ-ська преса пише про корупцію в Україні, відкрито згадуючи прізви-

ща Кононенка і Шокіна, офіси сена-торів і конгресменів шоковані, ви-бачте, за тавтологію, ненажерливістю українських корупціонерів у владі й бездіяльністю органів правосуддя. Прямим текстом кажуть: «Хай пе-рестануть красти! Ми ж даємо вели-чезну міжнародну допомогу! Невже вони думають, що використовуючи Віргінські острови, офшори, можна приховати ці оборудки від нас?». Про це відомо і фінансовим інсти-туціям, і фінансовим розвідкам» (газета «День», 8 лютого)…

У зв’язку з вищеозначеним мож-на прогнозувати негативні для України події у лютому – березні, передусім у політичній та економіч-ній площині. Не виключена активі-зація Росії на міжнародній арені з метою дискредитації чинної україн-ської влади. Крім того, не виключе-но, що Кремль на початку весни проводитиме низку диверсійних за-ходів, терористичних актів та полі-тичних зворушень, які можна буде видавати за акти громадянської не-покори владі. В цілому наступний місяць слід вважати небезпечним періодом для функціонування Укра-їнської держави.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2016

11

У виступі перед засобами ЗМІ у грудні 2015 року Міністр Оборони України наголосив, що головними досягненнями 2015 року є те, що ми зупинили ворога, армія відновила боєздатність, набула бойовий до-свід, оперативну спроможність, тех-нічну оснащеність, забезпеченість для успішного виконання завдань щодо захисту держави.

Хотів би зазначити, що за мину-лий рік зроблено достатньо багато речей. Так, в рамках комплексного огляду сектору безпеки і оборони проведено оборонний огляд. В трав-ні 2015 року Президентом України затверджено Стратегію національ-ної безпеки України, а у вересні мі-сяці - прийнято Воєнну доктрину

України. Було розроблено проекти: Концепції розвитку сектору безпе-ки і оборони України; Стратегічно-го оборонного бюлетеню України; Державної цільової оборонної про-грами розвитку озброєння та вій-ськової техніки до 2020 року. Однак, швидкоплинність, глобальність і непередбачуваність подій, що відбу-валися протягом року, не дозволили завершити процедури ухвалення деяких зазначених документів у 2015 році.

Одночасно з цим, з метою зміц-нення обороноздатності держави у минулому році Міністерством обо-рони України був ініційований та затверджений новий військово-ад-міністративний та оперативно-

Державницький підхід – головний чинник у сфері виробництва та закупівлі ОВТ

У дзеркалі експертноі

думки

Іван Руснак,перший заступник міністра оборони України

Швидкоплинність, глобальність і непередбачуваність подій, що відбу-валися протягом року, не дозволили

завершити процедури ухвалення деяких зазначених документів у 2015

році

12

стратегічний поділ території Украї-ни. Бойовий склад Збройних Сил збільшився на 15 нових бригад та полків. В рамках реалізації запрова-дженої нової комплексної системи підготовки військ, наближеної до стандартів НАТО, у 2015 році про-ведено 650 навчань на території України та за її межами, а також 225 заходів оперативної підготовки. Та-кож у минулому році прийнято на озброєння 18 зразків ОВТ, закупле-но близько 4700 одиниць озброєння та військової техніки та понад 400 тисяч одиниць ракет і боєприпасів.

Сьогодні Міністерство оборони активно займається підготовкою Стратегічного оборонного бюлетеня України, який має стати основою для реформування сектору безпеки та оборони країни. Він ґрунтується на нових поглядах на підготовку держа-ви до можливого воєнного конфлік-ту, застосування воєнної сили для захисту державного суверенітету, те-риторіальної цілісності України за стандартами і принципами, прийня-тими в державах-членах НАТО.

Їх імплементація передбачає:• запровадження безпосередньо-

го військового керівництва об’єднаними силами оборони на основі принципів і стандар-тів НАТО;

• впровадження ефективного обо-ронного планування та управ-ління оборонними ресурсами;

• набуття силами оборони осно-вних оперативних (бойових, спе-

ціальних) спроможностей для гарантованої відсічі збройній агресії;

• створення об’єднаної системи логістичного забезпечення;

• професіоналізація сил оборони та створення необхідного вій-ськового резерву.Реалізації цих завдань в рамках

оборонної реформи має відбутися в три етапи:• до кінця 2018 року - реформу-

вання Міністерства оборони, Ге-нерального штабу, інших органів військового управління, запро-вадження військового керівни-цтва об’єднаними силами обо-рони, ефективного оборонного планування та управління обо-ронними ресурсами, демокра-тичного цивільного контролю;

• до кінця 2020 року - набуття ви-значених спроможностей Зброй-ними Силами, іншими складо-вими сил оборони, досягнення ними сумісності та військових критеріїв необхідних для член-ства в НАТО, створення єдиної системи логістичного забезпе-чення військ (сил);

• до кінця 2025 року - нарощуван-ня основних спроможностей Збройних Сил та інших складо-вих сил оборони за рахунок їх подальшого переозброєння та професіоналізації.В результаті, система управління

Збройними Силами набуде значних змін, які направлені на чітке роз-

Міністерство оборони активно займається підготовкою Страте-

гічного оборонного бюлетеня Украї-ни, який має стати основою для

реформування сектору безпеки та оборони країни

13

межування повноважень і відпові-дальності органів військового управління щодо військово-полі-тичного керівництва, яке поклада-тиметься на Міністерство оборони, як центрального органу виконавчої влади, та військового керівництва силами оборони, яке буде компе-тенцією Генерального штабу, як го-ловного військового органу плану-вання оборони держави, а також управління застосуванням сил обо-рони.

Органи управління інших скла-дових сил оборони прийматимуть участь у плануванні оборони дер-жави та визначенні вимог до спро-можностей сил оборони, погоджу-ватимуть з Генеральним штабом програми і плани розвитку, техніч-ного оснащення, підготовки, всебіч-ного забезпечення та застосування відповідних складових сил оборо-ни.

Також передбачено чітке роз-межування ланки підготовки військ (сил), якою опікуватимуться види Збройних Сил, та питання опера-тивного управління застосуванням військ, яке буде покладено на Об’єднаний оперативний штаб.

Участь у підготовці Стратегічно-го оборонного бюлетеня України приймали провідні вітчизняні та іноземні аналітичні структури, се-ред яких американська компанія RAND Corporation. У рекомендаці-ях, наданих у підсумковому звіті експертною групою RAND

Corporation, ніякого копіювання американської системи побудови Збройних Сил не існує.

Надані пропозиції містять за-гальні принципи, якими слід керу-ватися при реформуванні, та кон-кретні дії з реформування відповідно до стандартів і практик країн НАТО та Європейського Со-юзу. У цьому питанні наші погляди повністю збігаються. Зрозуміло, що особливістю для України є те, що реформування Збройних Сил здій-снюється одночасно з проведенням АТО. Проте особливих проблем в імплементації пропозицій фахівців RAND Corporation на сьогодні не-має. Наразі керівництвом Міністер-ства оборони прийнято рішення врахувати результати роботи екс-пертної групи цієї компанії у новій редакції Стратегічного оборонного бюлетеня.

Що стосується проектів Дер-жавної програми розвитку Зброй-них Сил та Державної цільової обо-ронної програми розвитку озброєння та військової техніки на період до 2020 року, то фактично ці документи перебувають в черзі на розгляд та затвердження Урядом, Радою національної безпеки та обо-рони, Президентом України.

Одночасно з цим слід зазначити, що відсутність затверджених про-грамних документів не стала на за-ваді реформування Збройних Сил. Так, у 2015 році було нарощено бо-йовий потенціал Збройних Сил та

У рекомендаціях, наданих у підсум-ковому звіті експертною групою

ніякого копіювання американської системи побудови Збройних Сил не

існує

14

створено необхідні угрупування військ на загрозливих напрямах. Набули спроможностей Генераль-ний штаб, командування видів Збройних Сил, чотири оперативних та три повітряні командування. Створено чітку систему управління Збройними Силами та формується Об’єднаний оперативний штаб. Удосконалюються організація і під-готовка Високомобільних десант-них військ. Створено Командуван-ня Сил спеціальних операцій.

Відносно Державної цільової програми реформування та розви-тку оборонно-промислового комп-лексу (ОПК) на період до 2020 року, то ці питання віднесені до компе-тенції Мініекономрозвитку. Міно-борони тісно співпрацює у відпра-цюванні цього документу. 20 січня 2016 року Кабінет Міністрів Украї-ни схвалив Концепцію цієї програ-ми. Надалі буде сама програма.

Паралельно з цим Міноборони активно впроваджує стандарти НАТО. Так, наприклад, у 2015 році із 102 стандартів НАТО щодо підго-товки військ вже у Збройних Силах набрали чинності близько сімдеся-ти. Також введено в дію 13 нових стандартів з речового забезпечення. Крім того ми робимо акцент і на стандартах підготовки військ. За-просили для цього відповідних ін-структорів, в першу чергу, підрозді-лів сил спецоперацій, високо мобільних десантних військ. В по-дальшому робота з впровадження

стандартів НАТО буде поширюва-тися і на Повітряні сили, зокрема на авіацію, на Військово-Морські сили і т.д.

Крім того, в минулому році Мі-ністр оборони підписав адміністра-тивну угоду з Європейським обо-ронним агентством. Це дає можливість обмінюватися інформа-цією про можливості забезпечення потреб, в першу чергу оборонної промисловості. Той наявний дефі-цит, що в нас є в агрегатах, вузлах та деталях для ремонту військової тех-ніку і озброєння, можна задовіль-ними за рахунок співпраці з країна-ми східної Європи. Адже вітчизняна техніка в переважній більшості ра-дянського виробництва, потужні запаси якої є у наших сусідів. Так не-щодавно мені довелося за рішенням Міністра їздити до Польщі і розмов-ляти з керівниками їхніх структур, які працюють в галузі оборонно-промислового комплексу. В резуль-таті було досягнуто деякі домовле-ності, щодо постачання до нас низки вузлів та агрегатів, для задоволення потреб наших підприємств в прове-денні ремонту та модернізації вій-ськової техніки.

Тут слід наголосити, що анало-гічна робота проводиться і поза EDA. Ми активно співпрацюємо зі США та з іншими країнами, де є по-трібні нам запаси в комплектуючих, або де є їх аналоги. Вважаю, що нам нададуть повну допомогу в отри-манні такої кількості запасних час-

Міністр оборони підписав адміні-стративну угоду з Європейським

оборонним агентством. Це дає можливість обмінюватися інфор-

мацією про можливості забезпечен-ня потреб, в першу чергу оборонної

промисловості

15

тин, агрегатів та вузлів, яка нам буде потрібна.

Якщо говорити про фінансовий ресурс Міністерства оборони Укра-їни на 2016 рік, то загалом він дає змогу виконати завдання, визначені Президентом України щодо забез-печення обороноздатності держави, а також суттєвого підвищення гро-шового забезпечення військовос-лужбовців.

Так, держбюджетом України на 2016 рік на Міністерств оборони пе-редбачено видатки в сумі 55,5 млрд. грн., або 2,45 % валового внутріш-нього продукту, у тому числі: 51,0 млрд. грн. - за загальним фондом; 4,5 млрд. грн. - за спеціальним фон-дом, з них 3,6 млрд. грн. - кошти, які плануються отримати з держбю-джету від реалізації конфіскату.

Якщо порівнювати з бюджетом минулого року, то передбачений у 2016 році ресурс збільшено на 7,6 млрд. грн. або на 16 %.

При цьому видатки розподіля-ються наступним чином: на розви-ток озброєння та утримання вій-ськової техніки розподілено 20 % всього ресурсу, на підготовку військ (сил) - 6 %, на утримання Збройних Сил - 74 %.

Безперечно, ідеальний варіант, коли видатки МО на утримання військ, підготовку та закупівлю ОВТ є співрозмірними. Десь по третині частини з бюджету по кожному з напрямів. До цього треба наближа-тися в перспективі. Поки що, ці по-

казники не досягнуті, по причині того, що на цей рік є певні особли-вості, які треба враховувати.

По-перше, надання занадто ба-гато грошей Міністерству оборони на закупівлю ОВТ, ще аж ніяк не означає, що вони будуть повністю освоєні вітчизняним оборонно-промисловим комплексом по низці різноманітних причин. Тому, взяти гроші і їх не використати - буде дуже не раціонально, адже в кінці року їх потрібно буде повертати до бюдже-ту.

По-друге, Президент поставив завдання – в два с половиною рази підняти грошове забезпечення. В результаті витрати на грошове за-безпечення військових відразу зрос-ли з 14 до 29 млрд. млрд грн.

Тим не менш, отриманий фінан-совий ресурс 2016 році, МО намага-тиметься витрачати на пріоритетні напрямки. Так, за рішенням колегії Міністерства оборони України в по-точному році головний акцент буде зроблений на посилені системи протиповітряної оборони та наро-щуванні бойових спроможностей, в тому числі і ВМС. Із фінансового ре-сурсу, передбаченого у 2016 році на виконання заходів розвитку ОВТ, на протиповітряну оборону та Вій-ськово-Морські Сили спрямовано 30% від цієї суми.

Під зазначений ресурс плануєть-ся закупити 28 радіолокаційних станцій, 6 малих броньованих арти-лерійських та десантних катерів, 100

Із фінансового ресурсу, передбачено-го у 2016 році на виконання заходів розвитку ОВТ, на протиповітряну

оборону та Військово-Морські Сили спрямовано 30% від цієї суми

Збитий винищувач та загибель пілота (до того ж зняті на камеру)

можна розцінювати як сигнал росій-ській стороні

16

од. техніки морської навігації, РЕБ та РЕР, 214 од. пошуково-рятуваль-ного майна та 50 од. засобів зв’язку для підрозділів ВМС. Крім того, мо-дернізації підлягатимуть 6 од. радіо-локаційних станцій.

Якщо говорити загалом про ОВТ для потреб ЗС України, то на сьо-годнішній день, закуповувати нову техніку на озброєння є надто доро-го. Тому в переважній більшості оборонне відомство в поточних ре-аліях зосереджено на модернізації та оновленні наявного ОВТ. Безпе-речно, є окремі напрямки, де розро-блятимуться нові зразки, однак, поки що, існує нагальна потреба в проведенні оновлення та модерніза-ції різних зразків озброєння в рам-ках тих розробок, які були і які дій-сно покращують можливості озброєння і дозволяють отримати, фактично, новий зразок.

Всього з початку АТО військові ремонтники та бригади державних підприємств «надали друге життя» понад 35 тисячам 300 одиницям озброєння і військової техніки, із яких майже 33 тисячі 700 повернули у стрій ремонтно-відновлювальні бригади Збройних Сил України. Така диспропорція викликана тим, що вітчизняна оборонна промисло-вість за весь період свого існування, після здобуття Україною незалеж-ності, була зосереджена на експорті. Вони звикли працювати за вимога-ми іноземного замовника, який ви-магав свою комплектацію тією чи

іншої техніки, користуючись влас-ними вподобаннями. Натомість по-стачати такі зразки до лав ЗС Украї-ни є проблематичним, адже вони не відповідають наявними у нас стан-дартам. Оборонне відомство просто не може взяти на озброєння ті чи інші зразки ОВТ, які не задовольня-ють нашим вимогам. Адже це може мати непередбачувані наслідки. Тому і виходить, що поки що значна частина ОВТ у війська надійшла за рахунок роботи ремонтно-віднов-лювальних бригад ЗС України. Можливо в майбутньому ситуація зміниться.

Сьогодні точиться багато спорів в приводу безпосередньої закупівлі Міністерством обороті України ОВТ за кордоном напряму у вироб-ника, без участі спецекспортерів. Позиція МО з цього питання на-ступна:

По-перше, Міноборони здій-снює закупівлю ОВТ у відповідності до Закону України «Про здійснення державних закупівель», введеного в дію у квітні 2014 року, а також відо-мчого Річного плану закупівель. І це нас задовольняє.

По-друге, аналіз діяльності обо-ронних відомств країн ЄС і НАТО свідчить про відсутність у їх повно-важеннях функції безпосередньої закупівлі озброєння та військової техніки за кордоном у виробника. А це та побудова до якої ми прагнемо, проводячи оборонну реформу Мі-ністерство оборони шляхом впро-

17

вадження європейських норм і принципів функціонування сектору оборони.

До того ж наділення МО відпо-відних функцій із самостійної заку-півлі ОВТ закордоном, потребує створення відповідних структур, наповнення штату професійними спеціалістами, отримання ліцензії, тощо. Навіщо збільшувати таку кількість спецекспортерів, якщо вже існують профільні структури? Нехай вони цим професійно займа-ються, адже мають відповідний до-свід.

Одночасно з цим, зважаючи на діючий механізм придбання ОВТ, то тут має бути державницький під-хід. Спецекспорт не повинен визна-чати на внутрішній ринок захмарні процентні ставки, які для нас є не-прийнятними. Це одразу вказує на те, що вони просто заробляють гро-ші на оборонному відомстві. Це вже не є державницький підхід. Пови-нна бути жорстка політика в сфері ціноутворення, визначена законо-давством, яка має контролюватися державними органами. Якщо ми хо-чемо дати бізнесу розвиватися, то після завершення АТО. Але, зараз, коли ми рахуємо кожен зразок озброєння і техніки, і коли нам, бук-

вально за 3-4 місяці можуть збіль-шити в півтора рази вартість ремон-ту одного й того ж зразка озброєння, то це говорить лише про бажання заробити гроші, а не захистити дер-жаву від агресора.

На звершення, хотілося б сказа-ти про процес позбавлення Мініс-терства оборони нехарактерних для неї функцій. МО вже розпоча-ло роботу в цьому напрямку. Фак-тично, в нас більше ста, підпри-ємств, де були «Військторгсервіс», «Техвоєнсервіс», технічні інститу-ти, заводи, лісгоспи і багато іншо-го, які повинні були працювати на оборонку. В дійсності вони не пра-цюють, тому, що з них майже по-ловина це банкроти, які роздавали всі свої приміщення та нерухо-мість в оренду і за рахунок цього існували. Тому на сьогодні при-йнято рішення провести аналіз стану цих підприємств та визначи-ти їх рентабельність. Ті, що вияв-ляться рентабельними і які працю-ють з замовленнями Міноборони, будуть переведенні в ранг військо-вих частин і ми їх залишимо в структурі матеріально-технічного забезпечення. Всі інші будуть пе-редані до Фонду держмайна для реалізації.

Зважаючи на діючий механізм при-дбання ОВТ, то тут має бути

державницький підхід. Спецекспорт не повинен визначати на внутріш-

ній ринок захмарні процентні став-ки, які для нас є неприйнятними. Це

одразу вказує на те, що вони про-сто заробляють гроші на оборонно-

му відомстві. Це вже не є держав-ницький підхід

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2016

18

Країни ЄС торгують військовою технікою з Росією, яка окупувала Крим і Донбасс і вбила тисячі укра-їнців. Італійські бронемашини по-ставляються Росією до Сирії. Чи знає про це італійський уряд? І чи знає італійський уряд, що ці обо-рудки прямо порушують санкції ЄС проти країни-агресора та Ко-декс поведінки ЄС у сфері експорту озброєнь? Більш того, Італія подає поганий приклад іншим членам ЄС. Угорщина та Греція вже також активно намагаються відновити оборонно-промислові контакти з Кремлем.

Продаж Росії сотень бронема-шин Iveco LMV «Рысь» може пояс-нювати, чому власне з Італії по-

стійно лунають голоси про необхідність відміни санкцій про-ти Росії. Виявляється, Італія, незва-жаючи на пряму заборону постав-ки озброєнь та військової техніки Росії, продовжує успішно постав-ляти російському Міністерству оборони найдосконаліші броньо-вані машини.

Контракт щодо закупівлі близь-ко 350 новітніх італійських броне-машин Iveco LMV «Рысь» був укла-дений між РФ та Італією у 2011 році. 10 машин було передано Росії у готовому вигляді, а інші почали збирати з італійських машино-комплектів на ВАТ «172 Централь-ний автомобільний ремонтний за-вод» у Вороніжі та ТОВ «Ремдізель»

Михайло Самусь,заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань

Продаж Росії сотень бронемашин Iveco LMV «Рысь» може пояснювати,

чому власне з Італії постійно луна-ють голоси про необхідність відміни

санкцій проти Росії

Країни ЄС нелегально торгують військовою технікою з Росією

19

у Набережних Чєлнах. Після почат-ку агресії Росії проти України та введення санкцій ЄС, країни Євро-пи припинили оборонні та оборон-но-промислові контакт из Мо-сквою. Франція відмовилась від мільярдного контракту щодо про-дажу Росії кораблів «Містраль», ФРН припинила будівництво на території Росії військових навчаль-них центрів вартістю близько 350 млн євро. Ряд країн ЄС також ого-лосив про припинення оборонних контрактів з РФ.

І раптом виявляється, що Італія продовжує торгувати з країною-агресором. Порушуючи санкції ЄС і, що важливо, Кодекс поведінки ЄС у сфері експорту озброєнь, який прямо забороняє поставляти озброєння та військову техніку країні, яка бере участь у збройному конфлікті. Дані документації, яка супроводжує реалізацію росій-сько-італійського контракту на по-ставку Iveco LMV «Рысь», свідчить, що ця робота не припинялась ні на день. Зокрема, протягом 2014 року до Росії з Італії було ввезено 81 ма-шинокомплект, за 2015 рік – 93 комплекти. Загалом, уточнена ви-робнича програма на 2015-2016 рік передбачає випуск в Росії 356 іта-лійських бронемашин. Що цікаво, кінцевим отримувачем всіх машин, які виготовляються у 2015-2016 рр. встановлено в/ч 48670, м. Каменськ Шахтинський Ростовської області (91-а центральна база резерву ав-

томобільної техніки). Мабуть, щоб відразу переправляти їх росій-ським військам на окупований Донбасс. До речі, Iveco LMV «Рысь» вже були помічені як у складі ро-сійського угруповання в Сирії, так і у складі урядових сирійських військ. При цьому, протестів з боку італійського уряду на адресу РФ, яка переправляє італійські броне-машини тиранічному режиму Аса-да, поки що не чутно.

Інший приклад, цинічної пове-дінки європейців. Російська преса повідомила про намір Міністер-ства оборони Угорщини закупити в РФ близько 30 багатоцільових вертольотів Мі-8/17. Як відзнача-ється, це питання буде обговорю-ватися на переговорах на вищому рівні 17 лютого 2016 року під час візиту прем‘єр-міністра Угорщини Віктора Орбана до Москви. Вар-тість контракту оцінюється в суму близько $400 млн.

Що примушує Будапешт йти на ризик і закупати військову техніку в Росії всупереч санкціям ЄС? Існу-ють об‘єктивні та суб‘єктивні при-чини. Скажімо, ніхто не сумніваєть-ся, що угорській армії потрібні вертольоти, оскільки, на цей час вона не має жодного боєготового гвинтокрила. Жодного. Через це Угорщина не виконує взяті на себе зобов‘язання щодо створення вер-толітного крила в інтересах НАТО і постійно критикується за це в рам-ках Альянсу. Також, безумовно, від-

Кінцевим отримувачем всіх машин, які виготовляються у 2015-2016 рр. встановлено в/ч 48670, м. Каменськ

Шахтинський Ростовської області (91-а центральна база резерву

автомобільної техніки). Мабуть, щоб відразу переправляти їх росій-

ським військам на окупований Донбасс

20

сутність багатофункціональних вертольотів перешкоджає подаль-шій розбудові Сил спеціальних опе-рацій ЗС Угорщини, незважаючи на те, що уряд декларує пріоритетність розвитку цього компоненту ЗС.

При цьому, уряд Угорщини вже встиг продемонструвати непослі-довність у реалізації вертолітного проекту, водячи за ніс США та єв-ропейських виробників. До серед-ини 2015 року угорський уряд анонсував чіткі плани стосовно за-купівлі нових вертольотів загаль-ною вартістю близько $600 млн і назвав дві компанії-фаворити - Augusta Westland та Sikorsky. Од-нак, всередині 2015 року уряд рап-тово скасував плани щодо закупівлі нових вертольотів через відсут-ність необхідних коштів. Це дуже не сподобалося західним партне-рам Угорщини.

Інший аспект, який тисне на угорський уряд — Росія надзви-чайно роздратована непослідовніс-тю угорського уряду через пробле-ми з реалізацією проекту з будівництва АЕС в Угорщині. Не-зважаючи на те, що В.Орбан вже взяв частину російських коштів, призначених для цього проекту, і особисто гарантував В.Путіну, що проект буде реалізовано без про-блем, зараз ЄС заявляє, що контр-акт суперечить законодавству Єв-росоюзу і блокує його виконання.

В результаті, В. Орбан має про-блеми і з НАТО, і з ЄС, і Росією.

Хоча, звісно, реальну загрозу він відчуває з боку В.Путіна, який має на В. Орбана компромат, в тому числі, щодо бізнес-інтересів най-ближчого оточення Орбана в Росії і може легко притиснути угорського прем‘єр-міністра до стінки.

До речі, дата 17 лютого обрана не випадково. Саме рівно рік тому 17 лютого 2015 року Путін з вели-кими почестями перебував у Буда-пешті і підписував угоди з В.Орба-ном. Пам‘ятаєте, як Путін посміхався і розказував про «доне-цьких трактористів», яких не може перемогти українська армія під Де-бальцево. Це було саме в Будапе-шті. Орбан також посміхався, хоча, мабуть знав, що саме в цю мить ли-лась кров сотень українських сол-дат. І ось час розплати наступив. Путін фактично викликає угор-ського прем‘єра на килим, щоб пропісочити його за зрив мільярд-ного атомного контракту і знову шантажувати компроматом.

Окрім іншого, російський пре-зидент-кагебіст, у своїй манері, вже натякнув Орбану про можливі проблеми у майбутньому, бо опу-блікував інформацію про візит угорської делегації до Москви че-рез опозиційну пресу. Такий собі сигнал угорському партнеру, що Кремль може дати грошей не тіль-ки правлячій партії, але й опозиції.

Саме через цей цуцванг, Орбан і намагаєтсья довести Путіну свою лояльність. Закупівля вертольотів

Уряд Угорщини вже встиг продемон-струвати непослідовність у реалі-

зації вертолітного проекту, водячи за ніс США та європейських виробни-

ків

В результаті, В. Орбан має пробле-ми і з НАТО, і з ЄС, і Росією

21

може бути непоганою компенсаці-єю. Оскільки, у вертолітній обо-рудці присутній значний політич-ний підтекст, а це дуже ціниться Путіним.

Хоча, не виключено, насправ-ді, ця вертолітна пропозиція, яку найбільш ймовірно, ЄС також за-блокує — ще одна спроба Орбана відтягнути час. Якщо нинішні тенденції розвитку економічної ситуації в РФ збережуться, а надії більшості цивілізованих країн справдяться і режим Путіна за-знає краху, то у Орбана залиша-ється шанс вийти сухим з води, невиконавши зобов‘язання перед Кремлем і уникнувши покарання з боку ЄС.

Зі свого боку, Путін буде нама-гатися «підчепити» угорського прем‘єра ще на один гачок і при-мусити його підписати вертолітну оборудку. Адже, якщо Угорщина дійсно купить російські вертольо-ти, це буде успіхом для Кремля, як з політичної (руйнування режиму санкцій ЄС та демонстрація веден-ня «business as usual» з європей-ськими країнами, незважаючи на окупацію територій в Україні), так і з економічної точки зору. В Угор-щині на придбання вертольотів коштів немає і навряд чи з‘являться. Росія може виділити Орбану кредит для закупівлі ро-сійських вертольотів і втягнути його в ще одну фінансову пастку.

Ну, і звісно російська пропаганда заявить про посилення «корозії євроатлантичної солідарності» і «посилення союзницьких зв‘язків між РФ та Угорщиною», що і є го-ловним стратегічним завданням Путіна.

І на завершення ще один при-клад, як європейці прагнуть врегу-лювати українсько-російський збройний конфлікт і «примусити агресора виконувати міжнародне право». Всередині січня ц.р. парла-мент Греції ратифікув угоду з Росі-єю щодо поставок продукції вій-ськового призначення. Документ є концептуальним і встановлює всі необхідні правові рамки для поста-вок з Росії продукції військового призначення до Греції. Слід додати, що Греція встигла озброїтися ро-сійськими кораблями та комплек-сами протиповітряної оборони С-300. Здається, греки хочуть при-купити ще російської зброї. І, ма-буть, так само, як і угорці, за гроші Путіна.

Цікаво, скільки ще крові пови-нно пролитися, скільки міжнарод-них угод зруйновано, людських до-лей покалічено кремлівськими агресорами, щоб європейці зрозу-міли, що «business as usual» з Росі-єю  — це оборудки з агресорами, окупантами і вбивцями. Чи в Афі-нах, Римі та Будапешті думають, що криваві пальці Кремля до них не дотягнуться?

Російська пропаганда заявить про посилення «корозії євроатлантич-

ної солідарності» і «посилення союзницьких зв‘язків між РФ та

Угорщиною», що і є головним стра-тегічним завданням Путіна

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2016

22

Період кінця січня — початку лютого поточного року відзначив-ся значним збільшенням актив-ності Росії в інформаційній війні проти України, за рівнем абсурд-ності — безпрецедентним навіть за мірками Кремля. Чим можна пояс-нити таку активізацію тут і зараз?

Так, спочатку головний росій-ський «інформаційний боєць» — телеканал Life News повідомив, що ФСБ РФ отримала інформацію про підготовку терористичних нападів з боку ІДІЛ в місцях масового скупчення людей в Києві. Більше того, ФСБ встановило 10 осіб по-тенційних терористів, дані про яких буцімто були передані до СБУ. Реакція СБУ була короткою і вива-

женою — суха констатація того, що не існує жодних контактів з ФСБ, а даний посил — чергова під-робка. «Сенсація» навіть залиши-лася майже поза увагою україн-ських ЗМІ…

Далі, буквально за декілька днів британське видання The Independent публікує матеріал, що взагалі не ви-тримує жодної критики, в якому лейтмотивом стало планування Україною відправки військ на ві-йну в Сирію. При цьому наводить-ся «анонімне джерело в Міністер-стві оборони України». За даними газети, Київ готується відправити військовий контингент до Сирії для підтримки Заходу в боротьбі з ІДІЛ. Плюс один із мотивів є мож-

Російський «відчай». Чим викликана остання агонія Кремля в інформаційній війні

Павло Кост,координатор проектів Демократичного співтовариства Схід (Варшава), член

Експертної Ради ЦДАКР

23

ливість зіткнутися з російськими військами, тому що українці зараз найкращі в світі «у знанні тактики і мови росіян», — пише The Independent. На відміну від попе-редньої новини, дана «сенсація» мала певний резонанс в Україні. МО України, звичайно, заперечи-ло наведені «одкровення». Також було привернуто увагу, що The Independent належить російському олігархові Олександру Лєбєдєву, що має вагомі частки в таких гіган-тах російського бізнесу як РАО ЄЕС «Россия» і «Аэрофлот».

Обговорювати достовірність наведеної інформації не має жод-ного сенсу, вміст брехні перевищує межі здорового глузду, навіть якщо взяти до уваги російські стандарти журналістики. Інша річ, що ми ма-ємо справу із чіткою спланованою інформаційною акцією. Про це, приміром, свідчить оперативна ре-акція прокремлівських політоло-гів, які одразу взялися за коментарі такої «непересічної події». Зокре-ма, Михайло Погребінський, який традиційно і послідовно дбає про «інформаційну оболонку» і за-барвлення діяльності Кремля, ґрунтовно пояснює російським ЗМІ: загартовані українські солда-ти хочуть перевірити себе в Сирії, продемонструвати свою корис-ність для НАТО і, серед іншого, за-робити гроші.

Цинізм і зашкалювання абсур-ду: що це — агонія Кремля чи під-

готовка інформаційного плацдар-му для наступних дій?

Гіпотеза перша — оптимістич-на. Найбільш вірогідним пояснен-ням є бажання покращити різко зі-псований останнім часом імідж Кремля і Володимира Путіна одра-зу після серії важких ударів в іно-земному медіа просторі. Накалю-вання громадської думки проти України — один із зручних і переві-рених інструментів відведення ува-ги як всередині Росії, так і за кордо-ном. Говорячи про «важкі інформаційні удари», виділити слід фільми британського каналу BBC про справу Литвиненка і таємні ба-гатства російського президента («Таємниця багатств Путіна»). Кар-тини-викриття окрім нанесення іміджевих втрат провели перед єв-ропейцями таку собі червону лінію морально-психологічного сприй-няття очільника Кремля. Згадаймо, що раніше не менш резонансно від-значився німецький провідний ТВ канал ZDF із власним докумен-тальним фільмом «Путін — люди-на влади»...

Показово, що відповідь Крем-ля, на відміну від «західних атак», має скандально низьку якість, що помічається неозброєним оком і може свідчити про відчайдушність даних кроків. Згадаймо вже півза-буте підняття на поверхню із гли-боких архівів теми викрадених в Нідерландах творів мистецтва із прив’язкою до українських націо-

Вміст брехні перевищує межі здоро-вого глузду, навіть якщо взяти до уваги російські стандарти журна-

лістики

Накалювання громадської думки проти України – один із зручних і

перевірених інструментів відведен-ня уваги як всередині Росії, так і за

кордоном

24

налістів. Зараз же із періодичністю раз на тиждень відомий французь-кий канал Canal+ у прайм-тайм крутить тенденційний низько-пробний пропагандистський фільм про події на київському Майдані, який далекий від реаль-ності, однак чітко формує образ України, що «скочується у фа-шизм». Власників французького каналу, що переживає непрості бізнесові часи, не зупиняють жор-сткі іміджеві втрати, що в подаль-шому лише поглиблять фінансову прірву.

Таке враження, що провокація надто вже добре проплачена. По-казовою є й відсутність реакції французьких властей…

Навмисне продукування скан-далів довкола України, є підстави вважати, лише набиратиме обертів. Сьогодні все більш очевидним стає той факт, що ситуація із мінськими домовленостями (Мінськ-2) оста-точно зайшла у глухий кут. Пара-лельно головною метою Кремля стають результати квітневого ре-ферендуму в Нідерландах щодо асоціації України з ЄС. Негативний для Києва результат може стати ключовою перемогою Москви. Бо далі Україна виглядатиме або вину-ватцем невиконання Мінська-2, або ляже під мінський формат, який однозначно вигідний Крем-лю. Недарма на тлі санкцій і низь-ких цін на нафту, Росія нещодавно відкрила новий прихований фронт,

який можна охарактеризувати як «поступове братання» із українця-ми. Звичайно, «братання» має про-ходити на умовах Кремля, а вико-нання Мінська-2 і відміна санкцій має стати вінцем даного процесу.

Однак, російські провокації та «піклування» про Україну є на-стільки низькоякісними і абсурд-ними, що це може свідчити про зростаючий у Москві відчай - а це вагомий прояв слабкості…

Гіпотеза друга — песимістична. На жаль, розвиток агресії Росії про-ти України дає підстави не виключа-ти перспективи найбільш драма-тичного розвитку подій: періодичні вкидання і прив’язки в інформацій-ному просторі теми ІДІЛ до України можуть свідчити про підготовку ФСБ до терактів над Дніпром. Мо-делюємо ситуацію і розуміємо, що тоді Кремль може розраховувати на дестабілізацію ситуації в Києві і, що більш важливо, мати важелі впливу на критичну масу громадської дум-ки у східній та центральній частині України (передусім, прифронтові підконтрольні Києву території, Хар-ків, Одеса).

Без сумніву, «сліди ісламських терористів» російськими курато-рами будуть знайдені дуже швид-ко. І все це на тлі протягнутої «руки допомоги» з ФСБ, яка ніби-то надавала до СБУ інформацію про потенційних терористів, а Україна не скористалися цими цінними даними. А далі — добре

Росія нещодавно відкрила новий прихований фронт, який можна

охарактеризувати як «поступове братання» із українцями

25

відома і опрацьована, приміром, у Франції, пісня про необхідність об’єднуватись (в нашому випадку «найбільш братнім народам» або взагалі «одному народові») перед лицем такої спільної загрози, як тероризм…

Звичайно, такий сценарій є надто ризикованим власне і для Кремля, на який в нинішніх умо-

вах протистояння з Києвом одразу паде тінь як на організатора терак-тів. Плюс біда такого порядку може лише консолідувати українців.

Реалізація «песимістичної гіпо-тези» наразі видається таки нере-альною. Єдиним серйозним аргу-ментом, який не дає змоги її виключати, — подальше погли-блення відчаю і агонії Кремля…

Реалізація «песимістичної гіпотези» наразі видається таки нереальною.

Єдиним серйозним аргументом, який не дає змоги її виключати, —

подальше поглиблення відчаю і агонії Кремля

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2016

26

«Мінський процес» став еле-ментом технології агресії гібрид-ного типу проти України.

Так, на відміну від лінійної ві-йни, перша особливість гібридної війни — це ретельне маскування військового компоненту на почат-ковому етапі, що не дозволяє про-тивнику встановити факт початку агресії проти нього. Приклад  —окупація Криму.

Друга найважливіша особли-вість — це те, що військовий успіх забезпечується мінімальним засто-суванням збройних сил. Це ство-рює ілюзію у супротивника і третіх сторін — потенційних союзників противника, що має місце війна низької інтенсивності, що не загро-жує третім сторонам.

Третя особливість — агресор, мінімально використовуючи вій-ськовий компонент на початково-му етапі, максимально працює зсе-редини противника, поглиблюючи «тріщини» і створюючи «розломи» у його інформаційному, політич-ному, економічному і соціальному середовищах та не даючи йому можливості відмобілізувати свої потенціали для оборони та дій у відповідь.

Четверта особливість полягає в тому, що агресор створює спеці-альну схему «розумного менедж-менту впливів», за якою потенціал супротивника буде працювати на досягнення цілей агресора і його власне ослаблення. Яскравий при-клад – спроби примусу України до

Невоєнні аспекти російсько-української війни та можливі наслідки

Михайло Гончар,президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»

«Мінський процес» став елементом технології агресії гібридного типу

проти України

27

фінансування окупованих Росією територій на сході Донбасу, вико-ристання внутрішніх ринків краї-ни - жертви для отримання дохо-дів, частина з яких можуть спрямовуватись на фінансування війни.

П’ята особливість — ініціюван-ня агресором власної миротвор-чості та стримування активності третіх сторін, не залучених у війну, але таких, що потенційно виступа-ють на стороні жертви, їхнє дис-танціювання, що не дасть можли-вості країні-мішені посилити свій потенціал відсічі агресору. При-клад — відмова США і низки ін-ших західних країн надати оборон-ні системи озброєнь України і розглядати пропозицію України про миротворчу місію ЄС.

Агресія гібридного типу — це комплекс різнорідних впливів на супротивника регульованої вели-чини і комбінованого характеру, що застосовуються за варіативним алгоритмом, де військові засоби не є домінуючими, їх застосування ретельно маскується і заперечу-ється, а сам акт агресії генерує не-визначеність, що ускладнює його ідентифікацію.

Глибинною сутністю гібридної війни є багатовимірна цілеспрямо-вана полідеструкція, тобто руйну-вання однією державою іншої комплексним комбінованим засто-суванням сил і засобів військового і невійськового характеру в різних

вимірах (політичному, економіч-ному, військовому, гуманітарному та ін.), але направлене концентро-ваних на меті знищення противни-ка не тільки і не стільки на полі бою, скільки шляхом підриву його життєвих потенціалів, насамперед, зсередини за певних синхронізова-них діях ззовні.

Останнє є ключовою особли-вістю на додаток до п’яти описаних вище. Гібридна війна починається не з акту відкритого збройного вторгнення, а діями агресора зсе-редини країни-жертви, спрямова-ними на його внутрішнє руйну-вання та саморуйнування. Зовнішні впливи мають місце як допоміжні («ввічливі люди», «ту-ристи», «відпускники»). Пропаган-дистськи це маскується агресором під громадянський конфлікт в кра-їні чи/та захист співвітчизників в регіонах їх компактного прожи-вання від хаосу у центрі. Одна з ці-лей інформаційно-пропагандист-ського супроводу — генерування невизначеностей. Це дозволяє ввести в оману громадську думку як всередині, так і у зовнішньому світі, нав’язувати вигідні інтерпре-тації всього, що відбувається, як продовження глибокого внутріш-нього конфлікту (громадянської війни). Зовнішній світ та й багато громадян в країні-жертві, що зна-ходяться під впливом ворожої пропаганди, сприймають саме таку інтерпретацію. Яскравий при-

Агресія гібридного типу — це комп-лекс різнорідних впливів на супро-тивника регульованої величини і комбінованого характеру, що за-

стосовуються за варіативним алгоритмом, де військові засоби не

є домінуючими, їх застосування ретельно маскується і заперечу-

ється, а сам акт агресії генерує невизначеність, що ускладнює його

ідентифікацію

Гібридна війна починається не з акту відкритого збройного втор-

гнення, а діями агресора зсередини країни-жертви, спрямованими на

його внутрішнє руйнування та саморуйнування

28

клад — оперування міжнародними інститутами, урядами провідних країн світу термінами «українська криза», «конфлікт в Україні» за-мість «російська агресія проти України».

Головними засобами нанесення шкоди супротивнику стають ін-формаційно-психологічні, торго-вельно-економічні, фінансові та політико-дипломатичні впливи. Такі методи дозволяють досягати відчутних результатів: дезоргані-зація державної системи управлін-ня, нанесення територіальних втрат, політичних та економічних збитків, деморалізація суспільства.

Тому, з урахуванням цієї осо-бливості, слід розглядати певну етапність підготовки, ведення і за-вершення гібридної війни.

Крипто-війна є окремим ета-пом агресивних дій в неявному ви-гляді, війна яка не сприймається як така, а є своєрідною недовійною. Вона є обов’язковим етапом, що передує подальшим, але не є фа-зою власне гібридної війни. Крип-то-війна — це прихована форма поступового, систематичного і довготривалого нанесення збитку супротивникові з метою макси-мального виснаження його потен-ціалу до часу, коли буде прийнято рішення про агресію класичного або гібридного типу.

У випадку України, базовим еле-ментом крипто-війни став енерге-тичний, а точніше газовий. Викорис-

товуючи гіпертрофовану залежність економіки України від постачань газу з РФ та збільшуючи ціну газу, РФ здійснювала систематичне та по-слідовне фінансове виснаження еко-номіки України. Паралельно нав’язувались непрозорі схеми газо-вого бізнесу з корупційним підґрун-тям, культивувалась корупція на ви-щих щаблях влади, у владу просувалась як явні та приховані лоббісти, так і креатури спецслужб.

Коли вважається, що крипто-війна максимально знесилила жертву, здійснюється перехід до власне гібридної війни, що розпо-чинається з проксі-фази.

Проксі-фаза є частиною гібрид-ної війни. Вона – свого роду куль-мінація невійськових зусиль, що передує фазі дифузного вторгнен-ня. Проксі-фаза, як правило, не-тривала й швидкоплинна – кілька місяців. Це етап інтенсивного ви-користання наявних у держави-агресора невійськових сил і засо-бів проти держави-жертви з метою отримання кумулятивного ефекту його поразки, що приводить до дисфункції його економіки і робо-ти державного апарату й схиляє країну до прийняття умов агресора (фактично, капітуляції). В україн-ському випадку це було зупинення експорту до РФ під надуманими приводами (митні, фіто-санітарні та інші обмеження).

Якщо проксі-фаза не принесла успіху (капітуляції), далі йде фаза

Крипто-війна – це прихована форма поступового, систематичного і

довготривалого нанесення збитку супротивникові з метою макси-

мального виснаження його потенці-алу до часу, коли буде прийнято

рішення про агресію класичного або гібридного типу

29

дифузного вторгнення — агресії зсередини, що підживлюється ззовні державою-агресором. Ця та наступна фаза — інтра-фаза — основні етапи гібридної війни. Вона має бути досить стрімкою (бліцкриг), якщо конфліктогенний потенціал країни-жертви досить «розігрітий» в процесі проксі-фа-зи, а ще раніше вона знесилена в ході крипто-війни.

Кримська кампанія Росії стала хрестоматійним прикладом успіху такої гібридної війни на етапі ди-фузного вторгнення. А проект «Новоросія» — приклад краху, коли калька кримської кампанії була автоматично накладена на ре-гіон, особливості якого були від-мінними від Криму.

Дифузне вторгнення («зелені чоловічки», «ввічливі люди») — пролог інтра-фази гібридної війни. Воно спрямоване на провокування нових й роздмухування існуючих внутрішніх вогнищ напруженості і конфліктів, а також проголошення сепаратних утворень, формування ними підрозділів «параміліта-рес»  — «загонів самооборони», «народного ополчення».

Якщо дифузне вторгнення не привело до успіху, то лишається дві опції. Перша — перехід до пря-мого збройного вторгнення, але тоді це означатиме кінець війни гі-бридного типу. Друга опція – ін-тра-фаза може бути продовжена з паралельним відновленням про-

ксі-фази. У цей час військовий компонент мінімізується, а макси-мізуються невійськові механізми руйнування держави як ззовні, так і зсередини. Мінські домовленості дали можливість Росії відновити інтра-фазу з орієнтацією як на по-силення внутрішньої конфлік-тності в Україні внаслідок помилок Києва і реалізованих дестабіліза-ційних заходів, так і на креативний підхід у ході розвитку подій.

Базовий сценарій, на який орі-єнтована інтра-фаза – це створити підґрунтя для майбутньої мирот-ворчої операції. Оскільки в країні-жертві з погляду країни-агресора виник внутрішній конфлікт, він потребує негайного врегулювання. Враховуючи тривалість процедур вироблення рішення на міжнарод-ному рівні, ініціатор «миротворчої операції» може діяти більш опера-тивно заради найшвидшого вирі-шення «конфлікту в країні».

Завершальним етапом є фаза стабілізації-трансформації окупо-ваної території. Це перехідний етап, коли цілі гібридної агресії до-сягнуті і завдання, що вирішуєть-ся — остаточно стабілізувати ста-новище на окупованій території і трансформувати її в найбільш оптимальну форму існування у складі країни-окупанта або ж фор-мально незалежного протекторату.

Впливи на супротивника мо-жуть варіюватися верховним го-ловнокомандуванням агресора за

30

алгоритмом, який теж може бути варіабельним. Варіабельний ха-рактер впливів, які до того ж мо-жуть комбінуватися в різних про-порціях - характерна риса війни нового покоління. Сценарій гі-бридної війни може створюватися у ході самої війни. Тому, тактика тут превалює над стратегією. Той факт, що В.Путіну багато експертів і політиків, включаючи президента США Б.Обаму, дали характеристи-ку гарного тактика, але поганого стратега, якраз свідчить про цю особливість ведення гібридної ві-йни. Тактика в гібридній війні ви-сувається на передній план. Стра-тегія закладається і реалізується з допомогою іншого інструмента-рію.

Тому окремо слід зупинитися на так званій «організаційній зброї», яку вірніше було б кваліфі-кувати як фальш-цільове програ-мування (ФЦП). В одній з допові-дей пропутінського Ізборського клубу зазначається: «С его помо-щью можно направить политику противника в стратегический ту-пик, измотать его экономику неэффективными (непосильными) программами, затормозить разви-тие вооружений, исказить основы национальной культуры, создать среди части населения «пятую ко-лонну». В итоге в государстве воз-никает обстановка внутриполити-ческого, экономического, психологического хаоса».

Приклади політичного ФЦП з боку Кремля щодо України, Євро-союзу та США є констатації та ме-сиджі на кшталт: «В Україні має місце громадянський конфлікт», «Україні і Донбасу потрібен мир-ний діалог», тощо. Оскільки мир є універсальною цінністю, передба-чається отримання цілком прогно-зованих реакцій з Києва, Брюсселя і Вашингтона. Зустрічні месиджі фактично були запрограмовані. З Брюсселя та інших столиць ЄС до-линуло: «Військового рішення кон-флікту в Україні не існує». З Києва: «Я - президент миру, а не війни» (Петро Порошенко). З Вашингто-на: «Ми продовжуємо закликати до дипломатичного вирішення проблеми». Так з’явився Мінський процес, який відповідає цілі агре-сора (РФ) щодо спрямування про-тивника (України) та її потенцій-них партнерів (США, ЄС) до стратегічного глухого кута.

ФЦП для лідерів ЄС, що не во-лодіють адекватними уявленнями про природу російської агресії та зацікавлених у відновленні еконо-мічних відносин з РФ, обмежених через санкції, принесло кілька по-трібних агресору результатів: • не допустити задіяння Україною

та її потенційними спільниками механізму Будапештського ме-морандуму 1994 року;

• нав’язати програшний для України псевдомирний процес у вигляді «Мінську-1» та

Так з’явився Мінський процес, який відповідає цілі агресора (РФ) щодо

спрямування противника (України) та її потенційних партнерів (США, ЄС) до стратегічного глухого кута

31

«Мінську-2» з перспективою Мінська-3;

• мінімізувати ймовірність вве-дення фатальних для російської економіки додаткових санкцій (відключення від SWIFT, обме-ження котирувань російської нафти Urals, заміщення її іншими сортами нафти неросійського походження та ін.);

• унеможливити надання Україні летальної зброї. ФЦП щодо США дається Крем-

лю важче, але все ж Адміністрація США стала його жертвою, оскіль-ки лауреат Нобелівської премії миру Б.Обама так і не зміг прийня-ти відповідне рішення про поста-чання ОВТ Україні, незважаючи на резолюції Конгресу.

Захід не зміг виставити агресо-ру червоні лінії, точніше, ці черво-ні лінії постійно відсовувались, що тільки збільшувало апетити РФ. Не було поставлено жорсткої ви-моги — зняття санкцій можливе лише після відновлення Росією Status quo ante, тобто звільнення усіх окупованих територій: райо-нів Донецької та Луганської облас-тей, АР Крим та Севастополя, що відповідає положенням Хельсінк-ського заключного акту НБСЄ 1975 року.

Тепер, з урахуванням описано-го вище, варто пригадати напра-цювання російського генерально-го штабу, які були оприлюднені його начальником генералом

В.Герасимовим на засіданні Акаде-мії воєнних наук ще у січні 2013 року, себто за рік до початку втор-гнення «зелених чоловічків» до українського Криму.

Варто звернути увагу на на-ступний фрагмент: «К открытому применению силы зачастую под видом миротворческой деятель-ности и кризисного урегулирова-ния переходят только на каком-то этапе, в основном для достижения окончательного успеха в конфлик-те». Як відомо, «кримський бліц-криг» на сході України Росії не вда-лося повторити. Як і у випадку невдачі гітлерівського «бліцкригу», путінський обернувся затяжною, хоча й низької інтенсивності, ві-йною. Особливо, після того, як 95-та окрема аеромобільна бригада за участі підрозділів 30-ї омбр, 51-ї омбр, 25 опдбр здійснили безпре-цедентний рейд окупованими те-риторіями 19.07 — 10.08.2014 р., завдавши нищівного удару неза-конним збройним формуванням та частинам російських військ, що вторглися в Україну, й унеможли-вивши подальшу експансію «ДНР/ЛНР» на весь Донбас.

Практично отримано ініційо-ваний «мирний процес», епіцен-тром якого став Мінськ — столиця країни, що перебуває в усіх існую-чих на пострадянському просторі альянсах з агресором (ОДКБ, Єв-рАзЕС, Союзна держава Росії та Бі-лорусії). Це вписується в техноло-

Результатом Мінських домовленос-тей може стати не мирне врегулю-вання, а в кінцевому підсумку — від-

крите збройне вторгнення під видом миротворчої операції Росії,

яка може виявитися єдиною бажаю-чою «допомогти братньому народу

України». Особливо, якщо «рапто-во» трапиться фатальний випадок

з якоюсь з груп спостерігачів СММ ОБСЄ, що призведе до згортання місії й карт-бланшу для Росії, яка

виступить у гібридній ролі — являю-чись агресором і стороною конфлік-

ту, виконуватиме роль миротворця

32

гію ведення гібридної війни, коли агресор не може досягти поставле-них цілей внаслідок збройного опору противника і, водночас, не може перейти до відкритої зброй-ної агресії, не наражаючись на ри-зик конфлікту чи як мінімум жор-стких санкцій з боку третіх сторін. За такого підходу, здійснюється переведення агресії в режим інтра-фази з поступовою мінімізацією воєнного компоненту. Інтра-фаза означає роздмухування внутріш-нього конфлікту в Україні. Меха-нізм його полягає не лише у під-тримці «п’ятої колони» та диверсійних діях в крупних містах країни, але й у намаганні «пере-програмувати» конституційне та законодавче поле, що за задумом Кремля, породить системний кон-флікт в Україні. І тоді Росія повідо-мить західним партнерам, про те, що в Україні – громадянська війна і немає ніякої агресії Росії, - як це й «діагностував» В.Путін ще в 2014-му році. Якщо інтра-фаза гібрид-ної війни вдається РФ, й Україна отримує «імплантований» грома-дянський конфлікт, то далі – етап «миротворчої операції». Саме це й було свого часу показано на схемі НГШ ЗС РФ В. Герасимова. Тому, результатом Мінських домовле-ностей може стати не мирне врегу-лювання, а в кінцевому підсумку – відкрите збройне вторгнення під видом миротворчої операції Росії, яка може виявитися єдиною бажа-

ючою «допомогти братньому наро-ду України». Особливо, якщо «рап-тово» трапиться фатальний випадок з якоюсь з груп спостері-гачів СММ ОБСЄ, що призведе до згортання місії й карт-бланшу для Росії, яка виступить у гібридній ролі – являючись агресором і сто-роною конфлікту, виконуватиме роль миротворця.

Паралельно з інтра-фазою, Ро-сія відновила й проксі-фазу війни проти України, з тим, щоб додати до політичної напруги всередині країни ще й економічні проблеми, що спричинять згодом й соціальні. Як відомо, з 2016 року РФ прак-тично ввела торговельне ембарго проти України, причому, більш масштабне, аніж у 2014-му році. Росія продовжує виставляти для України завищені ціни на імпорт газу. Також фіксується зростаюча кількість кібер-атак проти критич-ної енергетичної інфраструктури України, що загрожує як тимчасо-вим виведенням з ладу об’єктів енергетики, так і техногенними аваріями.

На завершення деякі ключові висновки:1. «Мирне врегулювання» «кон-

флікту в Україні» через «Мінські домовленості» є прикладом за-стосування Росією технологій фальш-цільового програмуван-ня України та її партнерів, коли за «миролюбною» риторикою та дипломатією агресора маску-

33

ються дії як воєнного, так і нево-єнного характеру, що мають по-сприяти агресору перемозі у війні.

2. Політичне врегулювання (Мін-ський процес) відповідно до тех-нології ведення гібридної війни та за логікою агресора, є «пере-микачем фаз» — з військової на інтра-фазу та навпаки - залежно від поступу до кінцевої мети — знищення супротивника.

3. Мінський процес міг би прине-сти обмежені позитивні резуль-тати для країни-жертви тільки за умови міжнародного гетеро-генного тиску на агресора з ме-тою його нейтралізації (нафтове ембарго, відключення від SWIFT, вимога демілітаризації Чорного моря, надання летальної зброї Україні, тощо).

4. За обставин відсутності політи-ки нейтралізації агресора, Мін-ський процес перетворюється в пастку для країни-жертви та є обманом міжнародного співто-вариства паралельно з техноло-гією створення мультикризи для західних партнерів (сирійський конфлікт, міграційні хвилі в ЄС, насилля мігрантів над місцеви-

ми жінками, наростання попу-лярності правих та ультрапра-вих сил у країнах ЄС, тощо), для яких відновлення бізнес-відно-сини з агресором є більш пріо-ритетним, аніж відновлення Status quo ante міжнародного права (в частині територіальної цілісності та непорушності кор-донів згідно Хельсінкського За-ключного Акту НБСЄ 1975 р.), порушеного агресором.

5. Відповідно до технологій про-тидії агресіям гібридного типу необхідно створювати альтер-нативну Мінським домовленос-тям модель, до прийняття якої має бути схилено агресора через примус до миру невоєнним шляхом (нафтове ембарго, від-ключення від SWIFT, надання летальної зброї Україні, тощо) або ж створенням для РФ сце-нарію мультикризи. Базисом для такої альтернативи має по-служити «Хельсінкський про-цес» (який може відбуватися і в Мінську), метою якого має ста-ти відновлення Status quo ante міжнародного права разом з Бу-дапештським меморандумом 1994 року.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2016

34

I. Нова оборонна політика, що гарантує національну безпеку і обороноздатність України та від-новлення національного суверені-тету на всій території держави

Формування нової української армії за змістом та якістю

Протягом 2015 року українська армія відновила боєздатність, на-була бойовий досвід, оперативну спроможність, технічну оснаще-ність, забезпеченість для успішно-го виконання завдань щодо захис-ту держави.

Президентом України затвер-джено нову редакцію Воєнної док-трини України (Указ від 24.09.2015 № 555), Урядом схвалено Концеп-цію розвитку сектору безпеки і оборони України, яку подано на розгляд Ради національної безпеки і оборони України.

Міноборони за участю інозем-них та вітчизняних експертів роз-

роблено нову редакцію Стратегіч-ного оборонного бюлетеня України з урахуванням національного досві-ду оборонного планування, євроат-лантичних принципів і стандартів, цілей партнерства України з НАТО, проведено громадське обговорення проекту та надіслано на погоджен-ня до органів державної влади.

Урядом затверджено Державну цільову оборонну програму розви-тку озброєння та військової техні-ки Збройних Сил до 2020 року.

(Коментар «ВіР». Хоча уряд спромігся 8 лютого затвердити Державне оборонне замовлення (ДОЗ) на 2016 рік, загрози вико-нання основних програм створен-ня озброєнь і військової техніки (ОВТ) в цілому не ліквідовано вна-слідок ручного режиму управління ОПК).

У рамках реформування Міно-борони та Генерального штабу

Аналітичні розробки

Звіт про хід і результати виконання програми діяльності Кабінету міністрів України у 2015 році

Урядом схвалено Концепцію розви-тку сектору безпеки і оборони Украї-ни, яку подано на розгляд Ради націо-

нальної безпеки і оборони України

(у частині сектору безпеки, супроводжено коментарями «ВіР»)

Урядом затверджено Державну цільову оборонну програму розвитку

озброєння та військової техніки Збройних Сил до 2020 року

35

опрацьовано програмні заходи щодо приведення їх структури до стандартів країн-членів НАТО та набуття ними сучасних принципів керівництва обороною.

(Коментар «ВіР». Водночас, ві-тчизняні та західні експерти вже зафіксували фактичний опір на-чальника Генштабу ЗСУ щодо під-порядкування Міноборони та від-повідно збільшення відповідальності керівництва вій-ськового відомства – це віднесено до вад оборонної реформи. Крім того, різко негативно оцінюється західними партнерами небажання робити посаду міністра оборони України цивільною (зараз він гене-рал армії). Це, на переконання фа-хівців, могло б суттєво посилити цивільний і парламентський контр-оль, які знаходяться на вкрай низь-кому рівні).

Для здійснення запланованих заходів підготовлено дорожню кар-ту, якою передбачено реформуван-ня Міноборони та Генерального штабу на період до 2018 та 2020 ро-ків.

Для проведення реформ плану-ється створити Комітет реформ оборонного відомства з урахуван-ням досвіду країн-членів НАТО.

Створено чітку систему управ-ління Збройними Силами. Набра-ли спроможності командування видів, чотири оперативні та три по-вітряні командування Збройних Сил, сформовано Об’єднаний опе-

ративний штаб.Затверджено Концепцію фор-

мування та розвитку Сил спеціаль-них операцій Збройних Сил, сфор-мовано Командування Сил спеціальних операцій та прово-дяться заходи щодо підготовки ви-значених частин та підрозділів.

(Коментар «ВіР». Водночас, пи-тання створення Командування ССО та затвердження згаданої Концепції оборонної реформи су-проводжувалося неабиякими скан-дальними історіями – переважно внаслідок прихованого опору ке-рівництва Генштабу ЗСУ. На жаль, ситуація вийшла на міжнародний рівень та мала негативний публіч-ний резонанс для України.

Ситуація дещо змінилася у по-зитивний бік після того, як в ході візиту президента Петра Порошен-ка в штаб-квартиру НАТО у грудні 2015 р. було досягнуто домовленос-ті щодо надання Україні організа-ційної і фінансової допомоги з боку НАТО у створенні сучасних Сил спеціальних операцій (ССО) і фор-муванні нових Військово-морських сил. Відповідні угоди будуть підпи-сані, можливо, до кінця лютого).

Підвищено бойові спроможнос-ті Високомобільних десантних військ, удосконалюються їх органі-зація і система підготовки, зокрема за допомогою спеціалістів країн-членів НАТО.

Триває відновлення Військово-Морських Сил.

36

У системі мобілізаційної підго-товки та мобілізації сформовано 138 нових військових комісаріатів.

Створено військовий оператив-ний резерв першої черги.

Оптимізовано систему військо-вої освіти. У системі підготовки зроблено чіткий акцент на прак-тичну складову навчання. Запрова-джується нова система підготовки сержантів, наближена до стандар-тів країн-членів НАТО.

Повернуто до сфери управління Міноборони два військових інсти-тути (Військовий інститут телеко-мунікацій та інформатизації та Житомирський військовий інсти-тут імені С. П. Корольова).

У 2015 році видатки на оборону і безпеку порівняно з 2014 роком збільшено у 1,5 раза (на 32,1 млрд. гривень) і за оперативними даними фактично становили 95,8 млрд. гривень.

Закуплено та поставлено для Збройних Сил 4 714 одиниць нових і модернізованих зразків озброєн-ня та військової техніки та 401 500 одиниць боєприпасів різного калі-бру, 14 982 комплекти ключів до за-собів криптографічного захисту інформації. Зокрема, це модернізо-вані літаки та вертольоти, облад-нання для літаків та вертольотів, безпілотні авіаційні комплекси, танки, бойові машини піхоти, бро-нетранспортери, спеціалізовані броньовані та вантажні автомобілі, броньовані артилерійські катери,

артилерійські гармати, переносні протитанкові ракетні комплекси та керовані ракети до них, стрілецька зброя різного призначення, радіо-локаційні станції, засоби інженер-ного озброєння, контрбатарейні станції, засоби радіоелектронної боротьби, радіотехнічні засоби, за-соби топогеодезичного і навігацій-ного забезпечення, пристрої радіо-моніторингу систем зв’язку, засоби нічного бачення, тепловізійні і оптичні засоби прицілювання, за-соби розмінування тощо.

(Коментар «ВіР». Водночас, від-сутність координації оборонною промисловістю не дозволило по-вністю виконати ДОЗ-15 та опану-вати виділені в його рамках кошти. Це свідчення невдалого керівни-цтва ОПК з боку держави та наслі-док небажання її лідерів створити вертикаль управління ОПК).

За результатами проведених державних випробувань (дослідної експлуатації) протягом 2015 року було прийнято на озброєння (по-стачання) Збройних Сил 18 нових зразків озброєння та військової техніки.

Силами і засобами ремонтно-відновлювальних органів Зброй-них Сил та державних підприємств відремонтовано понад 34 тисячі одиниць озброєння та військової техніки.

З метою реформування системи матеріально-технічного забезпе-чення започатковано сім проектів у

За результатами проведених дер-жавних випробувань (дослідної

експлуатації) протягом 2015 року було прийнято на озброєння (поста-чання) Збройних Сил 18 нових зразків

озброєння та військової техніки

37

сфері закупівель, управління дер-жавними підприємствами, речово-го та продовольчого забезпечення, харчування військовослужбовців, а також забезпечення їх житлом.

Запроваджена система електро-нних закупівель дала змогу приско-рити процедури торгів та заощади-ти значні державні кошти.

Норми харчування військовос-лужбовців доведено до загальноєв-ропейських вимірів.

Систему речового забезпечення наближено до стандартів країн-членів НАТО.

У 2015 році війська отримали близько 98,6 тис. бронежилетів та 99,6 тис. кевларових шоломів, 336,4 тис. комплектів літніх польових костюмів, 310 тис. пар черевиків з високими берцями, 216,7 тис. уте-плених курток, 122,7 тис. костюмів захисту від води, 100,7 тис. спаль-них мішків.

Запроваджено нові стандарти медичного забезпечення.

Налагоджено лікування та реа-білітацію поранених у лікувальних закладах МОЗ та за кордоном. По-над 6 тис. учасників антитерорис-тичної операції охоплені Програ-мою медико-психологічної та соціальної реабілітації.

Відпрацьовано Військово-ме-дичну доктрину України.

Значно покращено систему ка-дрового забезпечення, підготовле-но нову редакцію Концепції кадро-вого забезпечення в Збройних

Силах, яка передбачає систему управління кар’єрою військовос-лужбовців з персональним плану-ванням підготовки військовослуж-бовця та проходження ним служби.

Створено та затверджено Міні-стром оборони кадровий резерв осіб офіцерського складу – учасни-ків антитерористичної операції (включено понад 1,6 тис. осіб).

(Коментар «ВіР». На жаль, вій-ськово-політичне керівництво не наважилося проголосити курс на створення професійного війська, з відповідним «мотиваційним паке-том» для військовослужбовця. Вна-слідок цього тільки ЗСУ втратили під час мобілізації в 2015 році, за оцінками ЦДАКР, від 5 до 7 тис. до-свідчених, з досвідом бойових дій, солдатів та сержантів, які пішли з армії через непривабливі умови. Цю системну помилку не виправ-лено й у поточному році – проект Стратегічного оборонного бюлете-ня).

Забезпечено нормативно-пра-вове врегулювання питань ство-рення бази даних військовозобов’язаних і призовни-ків та автоматизації процесів вій-ськового обліку громадян України (проект Закону України “Про Єдиний державний реєстр військовозобов’язаних” (реєстра-ційний номер 2504а).

Проводяться заходи щодо вико-нання плану будівництва (рекон-струкції) та капітального ремонту

Створено та затверджено Міні-стром оборони кадровий резерв осіб

офіцерського складу — учасників антитерористичної операції (вклю-

чено понад 1,6 тис. осіб)

38

військових об’єктів на 39 об’єктах інфраструктури ВМС Збройних Cил на загальну суму 30,04 млн. гривень, а також передача фондів, визначених для постійної дислока-ції нових військових частин у міс-тах Артемівську, Сіверську, Кос-тянтинівці, Дружківці Донецької області та місті Сєверодонецьку Луганської області, до сфери управ-ління Міністерства оборони Украї-ни.

Забезпечено відмову від поза-блокового статусу

Створено додаткові умови для гарантування безпеки, стабільнос-ті і сталого розвитку України в умо-вах вже існуючих та потенційних загроз територіальній цілісності та суверенітету держави шляхом від-мови України від здійснення полі-тики позаблоковості та відновлено курс на євроатлантичну інтеграцію (Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відмови України від здійснення по-літики позаблоковості” від 23.12.2014 № 35-VIII, Стратегія на-ціональної безпеки України, за-тверджена Указом Президента України від 26.05.2015 № 287, нова редакція Воєнної доктрини Украї-ни, затверджена Указом Президен-та України від 24.09.2015 № 555).

15 жовтня 2015 р. Україну обра-но непостійним членом Ради без-пеки ООН на 2016–2017 роки. Україна отримала 177 голосів на підтримку непостійного членства

як консолідовану відповідь наших партнерів на агресію Російської Федерації проти нашої держави. Це стало підтвердженням світової ізо-ляції держави-агресора.

Таким чином, зазначені дії за-свідчили рішучість намірів України щодо відновлення курсу на євроат-лантичну інтеграцію.

Забезпечено впровадження стандартів НАТО

Прийнято та забезпечено вико-нання Річної національної програ-ми співробітництва України з НАТО на 2015 рік (Указ Президен-та України від 23.04.2015 № 238)(за-ходи Програми виконано на 74,6 %).

16 грудня 2015 р. на засіданні Уряду схвалено Річну національну програму співробітництва України з НАТО на 2016 рік.

17 вересня 2015 р. підписано Імплементаційну угоду між Мініс-терством оборони та Організацією НАТО з підтримки та постачання (ОНПП) щодо Програми Україна – НАТО з надання допомоги Україні у сфері логістики та стандартизації (набрала чинності з дати підписан-ня), у тому числі розроблено мо-дуль автоматизованої системи об-ліку та руху матеріальних засобів (за напрямом речового забезпечен-ня); розроблено та затверджено 22 військових стандарти на основі стандартів НАТО (STANAG); в проекті оновленого пакета Цілей партнерства для України на 2016–

15 жовтня 2015 р. Україну обрано непостійним членом Ради безпеки

ООН на 2016–2017 роки. Україна отримала 177 голосів на підтримку

непостійного членства як консолі-довану відповідь наших партнерів

на агресію Російської Федерації проти нашої держави

39

2021 роки передбачено Цілі парт-нерства “Реформування системи оборонного планування”, “Впрова-дження стандартів НАТО” та “Сис-тема управління національною стандартизацією”.

Розроблено та здійснюється ви-конання імплементаційного плану Багатонаціонального об’єднаного координаційного комітету з пи-тань військового співробітництва та оборонного планування в рам-ках підкомітету з матеріально-тех-нічного забезпечення щодо ство-рення системи логістичного забезпечення Збройних Сил за стандартами НАТО.

17 грудня 2015 р. підписано До-рожню карту Україна–НАТО з обо-ронно-технічного співробітництва, якою передбачені основні завдання з впровадження стандартів Альян-су в Україні.

Відновлено роботу веб-порталу “Україна–НАТО” (http://ukraine-nato.mfa.gov.ua).

У 2015 році забезпечено участь представників Збройних Сил в де-сяти багатонаціональних військо-вих навчаннях (п`ять навчань на території України та п`ять навчань поза її межами), до яких від Зброй-них Сил залучалося близько 1500 осіб особового складу та 22 одини-ці військової техніки.

Формування та реалізація дер-жавної політики, спрямованої на фактичне повернення Автономної Республіки Крим та м. Севастополя

до складу України, а також на від-новлення діяльності законних ор-ганів влади на всій території Доне-цької та Луганської областей

Питання військової агресії про-ти України та невизнання анексії Автономної Республіки Крим і м. Севастополя залишається осно-вним у порядку денному міжна-родних контактів та визначає по-рядок відносин наших партнерів з Російською Федерацією. На сьогод-ні будь-яке співробітництво з так званою владою Автономної Респу-бліки Крим та м. Севастополя зупинене. МЗС оперативно та адек-ватно реагує на контакти незакон-ної влади Криму з іноземними партнерами.

Результатом роботи Уряду Укра-їни в рамках міжнародних органі-зацій стало значне зменшення кіль-кості та чітка ідентифікація держав з проросійською політикою.

Реалізовувався комплекс захо-дів щодо забезпечення максималь-но ефективного використання в інтересах України всього інстру-ментарію ОБСЄ, ООН та РЄ щодо зміцнення поваги до принципів де-мократії, верховенства права, на-лежного врядування, прав людини та фундаментальних свобод, вклю-чаючи права національних мен-шин.

8 грудня в Женеві та Нью-Йорку була представлена 12-а доповідь Управління Верховного комісара ООН з прав людини. Доповідь під-

У 2015 році забезпечено участь представників Збройних Сил в деся-ти багатонаціональних військових навчаннях (п`ять навчань на тери-

торії України та п`ять навчань поза її межами)

40

готовлена Моніторинговою місією ООН з прав людини в Україні (ММПЛ). Серед найважливіших висновків місії є прямі підтвер-дження постачання на Донбас з Ро-сійської Федерації зброї та найман-ців через тимчасово неконтрольовану Україною ділян-ку кордону з Російською Федераці-єю. Місією задокументовані злочи-ни, скоєні підконтрольними Росії незаконними збройними форму-ваннями на окремих територіях Донецької та Луганської областей. Традиційно в окремому розділі 12-ї доповіді йдеться про ситуацію в окупованих Російською Федераці-єю Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, де продовжують грубо порушуватися права крим-ських татар та етнічних українців.

Інформація щодо протиправ-них дій Росії на території Автоном-ної Республіки Крим, частині тери-торії Донецької і Луганської областей, стану виконання Мін-ських домовленостей на постійній основі доводяться під час зустрічей з представниками органів держав-ної влади, громадськими діячами, think tanks, представниками діло-вих кіл країн акредитації, у рамках інтерв’ю для місцевих ЗМІ, тема-тичних конференцій, за посередни-цтвом соцмереж, а також у ході ві-зитів на високому та найвищому рівнях.

Створено основи для розвитку оборонно-промислового комплексу

Розроблено пропозиції стосов-но внесення до законодавства змін щодо удосконалення сфери дер-жавного оборонного замовлення, спрямованих на ефективне матері-ально-технічне забезпечення Збройних Сил та інших військо-вих формувань України, затвер-дження Кабінетом Міністрів осно-вних показників державного оборонного замовлення у строк, максимально наближений до дня набрання чинності Законом Украї-ни про Державний бюджет Украї-ни на відповідний рік (Закон Укра-їни “Про внесення змін до Закону України “Про державне оборонне замовлення”, реєстраційний но-мер 2090а, закон прийнято 26.01.2016). Затверджено Концеп-цію Державної цільової програми реформування та розвитку обо-ронно-промислового комплексу України на період до 2020 року та на її основі у двомісячний термін буде розроблено Державну цільо-ву програму реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу України на період до 2020 року (розпорядження Кабі-нету Міністрів України від 20.01.2015 № 19).

Розроблено наступні проекти законів, які будуть прийняті до 03.2016 (зараз стадія погодження):• проект Закону України “Про

створення та виробництво озброєння, військової і спеціаль-ної техніки”

41

• проект Закону України “Про вій-ськово-технічне співробітни-цтво”.Започатковано діяльність шес-

ти трастових фондів, що сприяють посиленню обороноздатності, на загальну суму 6,5 млн. доларів США.

У 2015 році розпочато виконан-ня Плану заходів щодо інженерно-технічного облаштування україн-сько-російського державного кордону, територій, прилеглих до районів проведення антитерорис-тичної операції та Автономної Рес-публіки Крим (розпорядження Ка-бінету Міністрів України від 14.05.2015 №439).

Зазначеним планом передбаче-но створення комплексу інженер-них та фортифікаційних споруд, а також впровадження сучасних тех-нічних рішень. Їх інтеграція в єди-ну систему дасть змогу створити автоматизовану технічно інтелек-туальну форму охорони державно-го кордону.

До виконання плану залучені проектний інститут СБУ, вісім ге-неральних підрядних будівельних організацій.

З урахуванням пріоритетів ро-боти з облаштування українсько-російського кордону в 2015 році проводилися в Чернігівській та Харківській областях:• обладнано протитанкові рови

протяжністю 230 км, металевий загороджувальний паркан – 72

км, рокадні дороги – 115 км, об-лаштовано дев’ять вогневих по-зицій на 10 осіб; п’ять опорних пунктів;

• встановлено 32 металеві спосте-режні вежі;

• розгорнуто сім нових підрозді-лів;

• придбано чотири бойові модулі на базі легкоброньованої плат-форми “Тритон”;

• розгорнуто систему оптико-електронного спостереження в Дергачівському районі Харків-ської області, яка складається із трьох основних елементів:

• сенсорної підсистеми (оптоволо-конний кабель з програмно-апа-ратним комплексом) – 3,5 км ді-лянки кордону;

• мультиспектральної оптичної підсистеми (телевізійна та оптична камери в одному пово-ротному модулі) – дві камери;

• цифрових керованих відеокамер з інфрачервоним підсвічуван-ням – 14 камер. На виконання робіт з державно-

го бюджету отримано 400 млн. гри-вень. Кошти освоєно повністю.

Здійснення заходів Програми сприятиме підвищенню національ-ної безпеки шляхом удосконалення інженерно-технічного облашту-вання українсько-російського дер-жавного кордону, територій, при-леглих до районів проведення антитерористичної операції та Ав-тономної Республіки Крим.

42

(Загальний коментар «ВіР». Дій-сно, в 2015 р. Урядом України здій-снено низку важливих заходів щодо укріплення оборонного потенціалу держави. Водночас, до недоліків, що негативно впливають на створення і удосконалення оборонних спро-можностей, слід віднести такі:

Ручне управління у галузі обо-ронного реформування;

Нездатність сформувати верти-

каль управління ОПК;Відсутність системного бачення

розвитку ЗСУ та, відповідно й, ОВТ;

Недосконала кадрова політика, що здійснюється шляхом протек-цій, які не пов’язані із професійним рівнем кандидатів;

Загальна повільність у при-йнятті рішень у галузі безпеки і оборони).

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 лютого 2016

43

Министр обороны России С. Шойгу 12 января на первом в 2016 г. селекторном совещании одной из важнейших задач своего ведомства на этот год назвал формирование трех новых дивизий на западном направлении. «Необходимо не только сформировать эти дивизии, но и обустроить места постоянной дислокации, в частности, создать соответствующие полигоны, места для хранения техники и прожива-ния личного состава», – добавил министр. Правда, он не сообщил типы этих дивизий, мест их дисло-кации и каким армиям они будут подчиняться.

Это сообщение хотя и вызвало некоторый ажиотаж в СМИ, но се-

рьезной новостью не стало. Посколь-ку еще летом 2015 г. Генштаб воору-жённых сил (ВС) России сообщил, что к 1 декабря 2015 г планирует в составе Западного военного округа (ВО) воссоздать 1-ю гвардейскую танковую армию (ТА), а также пере-формировать и пополнить 20-ю гвардейскую общевойсковую армию (ОА). Вот для них и потребовались новые дивизии [1-3].

Известно, что ещё в 2013 г были сформированы первые две гвар-дейские дивизии: 4-я Кантемиров-ская танковая и 2-я Таманская мо-тострелковая (ТД и МСД). При этом данные дивизии до сих пор имеют каждая по два боевых полка, артиллерийский и зенитно-ракет-

Воссоздание дивизий в России. Продолжение следует…

Юрий Бараш, член Экспертного совета ЦИАКР

Еще летом 2015 г. Генштаб воору-жённых сил (ВС) России сообщил,

что к 1 декабря 2015 г планирует в составе Западного военного округа

(ВО) воссоздать 1-ю гвардейскую танковую армию (ТА), а также

переформировать и пополнить 20-ю гвардейскую общевойсковую

армию (ОА)

44

ный полк и неполный дивизион-ный комплект подразделений (до реформы 2009 г, в соответствии с которой их переформировали в бригады, дивизии имели по 4 бое-вых полка).

В настоящее время 1-я гв. ТА включает две гвардейские дивизии неполного состава (4-ю ТД и 2-ю МСД), 2 отдельные боевые брига-ды (6-ю танковую и 27-ю мото-стрелковую (ОТбр и ОМСбр)) [4, 5]. Армейский комплект представ-лен всего лишь тремя бригадами (60-й управления, 112-й ракетной, инженерно-сапёрной) [4], то есть, не хватает многих бригад (артилле-рийской, зенитно-ракетной, разве-дывательной, материально-техни-ческого обеспечения), полка РХБЗ и других формирований обеспече-ния. Нелишне напомнить, что, на-пример, в 1991 г 1-я гв. ТА Запад-ной группы войск имела 3 дивизии (2 ТД и 1 МСД), а также полный армейский комплект: 6 бригад (2 ракетные, артиллерийская, зенит-но-ракетная, инженерно-сапёрная, материального обеспечения), 5 от-дельных полков (2 вертолётных, понтонно-мостовой, связи, радио-технический) и ряд отдельных ба-тальонов.

В то же время, 20-я гв. ОА вклю-чает сейчас всего лишь две боевые бригады в Богучаре (сформирован-ную в 2015 г 1-ю ОТбр и передисло-цированную из Нового 9-ю ОМСбр). Зато её армейский ком-

плект значительно полнее, чем в 1-й гв. ТА: 4 бригады (9-я управле-ния, 448-я ракетная, 288-я артилле-рийская, 69-я материально-техни-ческого обеспечения), 20-й полк РХБЗ, 750-й узел связи и 3 отдель-ных батальона (232-й радиоразвед-ки ОсН, 456-й РХБЗ, 74-й ремонт-но-восстановительный) [4]. Однако и в армейском комплекте 20-й гв. ОА не хватает ряда бригад (зенитно-ракетной, разведыватель-ной, инженерно-сапёрной). А во времена СССР общевойсковая ар-мия обычно имела 4 дивизии (3 МСД и 1 ТД), а также полный ар-мейский комплект формирований обеспечения.

В отчёте за 2015 г. министерство обороны (МО) России сообщило о формировании 8 бригад разного типа, часть из которых вошла в эти армии [1]. И вот теперь обнародо-ваны планы формирования трёх новых дивизий на западном на-правлении.

Задачей данной статьи является уточнение дислокации, типов, ор-ганизации и вооружения этих ди-визий и армий, в которые они вой-дут, а также целей этих организационных мероприятий, и выработка предложений для руко-водства Украины по принятию от-ветных мер.

Факты и предположения. Под «западным направлением» С.Шой-гу, скорее всего, имел в виду Запад-ный ВО, включающий три армии

45

(1-ю гв. ТА, 6-ю и 20-ю гв. ОА). Но новые дивизии, очевидно, предна-значены лишь для 20-й гв. ОА (6-я ОА расположена на северо-западном направлении, а 1-й гв. ТА уже имеет 2 дивизии и 2 боевые бригады).

Военные эксперты предполага-ют, что три новые дивизии войдут в состав 20-й гв. ОА, расположен-ной у границы с Украиной. Они считают, что среди них будут две мотострелковые и одна танковая дивизии. А член экспертного сове-та военно-промышленной комис-сии РФ, полковник в отставке В. Мураховский заявил, что части этих дивизий будут размещены в Воронежской, Белгородской и Смо-ленской областях [6]. По сообще-ниям прессы, места дислокации указанных дивизий включают Бо-гучар Воронежской обл. (10-я гв. ТД), Валуйки Белгородской обл. (? МСД) и Ельня Смоленской обл. (144-я гв. МСД) [2]. Данные о 10-й гв. ТД в Богучаре и 144-й гв. МСД в Ельне представляются достовер-ными. Сомнение вызывают лишь дислокация дивизии в Валуйках, поскольку военный городок, кото-рый там строится, рассчитан лишь для бригады. Так что там может быть размещена или бригада, или дивизия сокращённого состава, или её части, а для других частей дивизии военные городки могут построить в дальнейшем.

Другие сообщения, утверждаю-щие, что эта дивизия будет создана

на базе 33-й ОМСбр, размещенной в Новочеркасске [2], представля-ются менее достоверными, по-скольку 33-я ОСМбр относится к Южному ВО и находится на его территории. Наименее достовер-ным выглядит предположение о формировании на базе 7-й ОМСбр в Калининграде (Калининградский особый район, Балтийский флот) 1-й гв. МСД, поскольку это северо-западное направление.

Но возможно, что С. Шойгу имел в виду другой тип дивизии. Как сообщил источник в Генштабе ВС России, 31-ю отдельную десант-но-штурмовую бригаду ВДВ (Улья-новск) планируется преобразовать в 104-ю десантно-штурмовую ди-визию (ДШД). Воссозданное соеди-нение будет иметь в боевом соста-ве три десантных полка [7].

Итак, налицо 3 возможных ва-рианта боевого состава 1-й и 20-й армий:1. 1-я гв. ТА: 2 гв. дивизии (4-я ТД и

2-я МСД), 2 бригады (6-я ОТбр и 27-я ОМСбр); 20-я гв. ОА: 3 гв. дивизии (10-я ТД, 144-я МСД, МСД в Валуйках), 9-я ОМСбр;

2. 1-я гв. ТА: 3 гв. дивизии (4-я ТД, 2-я и 144-я МСД), 2 бригады (6-я ОТбр и 27-я ОМСбр); 20-я гв. ОА: 2 гв. дивизии (10-я ТД и МСД в Валуйках), 9-я ОМСбр;

3. 1-я гв. ТА: 2 дивизии (4-я гв. ТД и 2-я гв. МСД) и 2 бригады (6-я ОТбр и 27-я ОМСбр); 20-я гв. ОА: 2 гв. дивизии (10-я ТД и 144-

Военные эксперты предполагают, что три новые дивизии войдут в

состав 20-й гв. ОА, расположенной у границы с Украиной

46

я МСД) и 2 бригады (9-я и 23-я (?) ОМСбр) плюс 104-я ДШД в составе ВДВ.Наиболее вероятным представ-

ляется 3-й вариант, в большей сте-пени отвечающий имеющейся ин-формации. Исходя из него, обычный боевой состав армии бу-дет 2 дивизии и 2 бригады. Впро-чем, поскольку армия – объедине-ние непостоянного состава, она может меняться в зависимости от ситуации и задач.

Ниже более подробно приведен предполагаемый состав 1-й гв. ТА и 20-й гв. ОА и возможные направ-ления их дальнейшего усиления.

1-я гв. ТА (штаб – Баковка, Мо-сковской обл.) получила свои бое-вые соединения (4-ю гв. ТД, 2-ю гв. МСД, 6-ю ОТбр) от 20-й гв. ОА, а 27-ю ОМСбр – от Западного ВО. В составе 1-й гв. ТА имеется:

60-я бригада управления (Се-лятино и Баковка, Московской обл.)

4-я гв. ТД (штаб – Наро-Фо-минск, Московской обл.) имеет управление, 4 полка (12-й и 13-й танковые, 275-й самоходно-артил-лерийский, 538-й зенитно-ракет-ный (Тп, САп, ЗРп)) и 5 батальонов (137-й разведывательный, 413-й связи, 330-й инженерно-сапёрный,

Л/С и вид ВВТ

4-я танковая дивизия 12/13-й танковые полки 2-я мотострелковая дивизия

1/15-й мотострелковые полки

Л/С 6,7 тыс. чел. 1,77 тыс. чел. 8,55 тыс. чел. 2,43/2,3 тыс. чел.Танки 189 Т-80У 94 Т-Т-80У 144 (132 Т-72Б3, 12

Т-80У/90А) 56 (44 Т-72Б3, 12 Т-80/90) /57 Т-72Б3

БМП 80 (66 БМП-2, 14 БТР-82А) 33 БМП-2 113 БМП-2 /113 БМП-2 (15-й Мсп)БТР 62 (56 МТ-ЛБ,

6 БТР-80)28 (25 МТ-ЛБ, 3 БТР-80)

155 БТР-80 141 БТР-80 (1-й Мсп) /

М 16 2С12 Сани 8 2С12 Сани 51 (24 2С12 Сани, //27 Поднос)

24 2С12 Сани / 27 Поднос

СГ 72 (36 2С1 Гвоздика, 36 2С19 Мста-С)

18 2С1 Гвоздика 72 СГ (36 2С1, 36 2С19) 18 2С1

РСЗО 18 Торнадо-Г - 30: 12 Град,//18 Торнадо-Г 6 ГрадПТП - - 12 МТ-12 Рапира -СПТРК - - 36 Штурм-С 12 Штурм-С / -ПТРК - - 27 Метис-М 27 Метис-М / -ЗПРК 6 Тунгуска - 6 Тунгуска -ЗРК 18 (12 Тор,

6 Стрела-10)- 18 (12 Оса,

6 Стрела-10)-

Таблица 1

47

1088-й материального обеспечения и 165-й медицинский). Числен-ность личного состава и количе-ство ВВТ ТД и Тп приведено в табл. 1 [4].

Тп имеет управление и 4 бата-льона (3 танковых с танками Т-80У и мотострелковый с БМП-2 и ми-номётами «Сани»), артдивизион СГ «Гвоздика», а также 7 рот (раз-ведки, связи, РЭБ, инженерно-са-пёрная, ремонтная, материального обеспечения, медицинская), бата-рея управления начальника артил-лерии и 3 взвода (снайперов, защи-ты от ОМП, комендантский).

САп имеет управление и 3 ди-визиона (2 артиллерийских с СГ «Мста-С» и реактивный с РСЗО «Торнадо-Г»), 2 батареи (разведки и управления), 2 роты (ремонтная и материального обеспечения), ко-мендантский взвод.

ЗРп имеет управление и 2 зе-нитных дивизиона (ракетный с ЗРК «Тор» и ракетно-артиллерий-ский с ЗРК «Стрела-10» и ЗПРК «Тунгуска»), 2 роты (ремонтная, материального обеспечения), тех-ническую батарею.

Необходимо отметить, что в 2009 г, до переформирования в бри-гаду, 4-я гв. ТД включала управле-ние, 6 полков (12-й, 13-й и 14-й Тп, 423-й МСп, 275-й САп, 538-й ЗРп) и 8 батальонов (137-й разведыватель-ный, 413-й связи, 996-й РЭБ, 616-й РХБЗ, 330-й инженерно-сапёрный, 1088-й материального обеспечения,

ремонтно-восстановительный и 165-й медицинский). То есть сейчас в дивизии относительно прежнего штата отсутствуют 2 полка (Тп, МСп) и 3 батальона (РЭБ, РХБЗ и ремонтно-восстановительный) [5]. Для приведения дивизии в полную боеготовность она должна быть до-развёрнута, что требует времени и, говорит о недостаточной боеготов-ности и боеспособности. Впрочем, и в нынешнем штате она вдвое силь-нее украинской танковой бригады.

2-я гв. МСД (Калининец, Мо-сковской обл.) имеет 4 полка (1-й и 15-й МСп, 147-й САп, 1117-й ЗРп) и 6 батальонов (87-й танковый, 136-й разведывательный, 47-й связи, 211-й инженерно-сапёрный, 1063-й ма-териального обеспечения, 370 меди-цинский), а также 1174-й противотанковый дивизион Чис-ленность личного состава и количе-ство вооружения 2-й МСД и её МСп приведено в табл. 1 [4].

МСп имеет управление и 4 бата-льона (3 мотострелковых и танко-вый), артдивизион с СГ «Гвоздика» и батарею РСЗО «Град», а также 7 рот (разведки, связи, РЭБ, инже-нерно-сапёрная, ремонтная, мате-риального обеспечения, медицин-ская), батарею управления начальника артиллерии и 3 взвода (снайперов, РХБЗ, комендантская). 1-й полк имеет мотострелковые ба-тальоны с БТР-80 и миномётами «Сани», 15-й полк – БМП-2 и мино-мётами «Поднос».

48

САп и ЗРп дивизии организова-ны как в 4-й ТД. Противотанковый дивизион имеет 3 батареи (2 ПТРК и 1 пушек).

Необходимо отметить, что в 2009 г, до переформирования в бригаду, 2-я гв. МСД включала управление, 6 полков (1-й, 15-й и 283-й МСп, 1-й Тп, 147-й САп, 1117-й ЗРп) и 6 батальонов (136-й разведывательный, 47-й связи, 1586-й РЭБ, 211-й инженерно-са-пёрный, 614-й РХБЗ, 190-й ремонт-но-восстановительный, 1063-й ма-териального обеспечения, 370 медицинский), а также 1174-й про-тивотанковый дивизион. То есть сейчас в дивизии относительно прежнего штата отсутствуют 2 пол-ка (Тп, МСп) и 3 батальона (РЭБ, РХБЗ и ремонтно-восстановитель-ный) [5]. Добавление отдельного танкового батальона является по-пыткой компенсировать относи-

тельную слабость дивизии. Впро-чем, и в нынешнем штате она более чем вдвое сильнее украинской ме-ханизированной бригады.

6-я ОТбр (Дзержинск, Нижего-родской обл.) по штату имеет 7 ба-тальонов (3 танковых, мотострел-ковый на БМП-2, разведывательный, связи, матери-ально-технического обеспечения), 4 дивизиона (самоходный гаубич-ный, реактивный, зенитный и зе-нитный ракетный), 8 рот (снайпе-ров, беспилотных летательных аппаратов (БпЛА), РЭБ, инженер-но-сапёрная, РХБЗ, ремонтная, ме-дицинская, комендантская), бата-рею управления начальника артиллерии, 4 взвода (управления начальников ПВО и разведки, ин-структоров, тренажёров), полигон, оркестр. Численность личного со-става и количество вооружения 6-й ОТбр приведено в табл. 2 [4].

Таблица 2Вид ВВТ 6-я танковая бригада 27-я мотострелковая бригада 9-я мотострелковая бригадаЛ/С 2,6 тыс. чел. 2,7 тыс. чел. 3,84 тыс. чел.Танки 94 Т-72Б3 33 Т-90А 41 Т-72Б3БМП 52 БМП-2 155 (118 БТР-82А, 37 БМП-3) 114 БМП-2 БТР 6 БТР-80 11 БТР-80 4 БТР-80М 8 2С12 Сани 24 2С12 Сани 24 2С12 СаниСГ 18 2С19 Мста-С 18 2С3 Акация 36 2С3 АкацияРСЗО 18 Град - 18 Град

49

27-я ОМСбр (Мосрентген, Мо-сква) имеет 9 батальонов (3 мото-стрелковых на БТР-82А, 1 – на БМП-3, танковый, разведыватель-ный, связи, инженерно-сапёрный, материально-технического обеспе-чения), 4 дивизиона (самоходный гаубичный, реактивный, противо-танковый и зенитно-ракетный), 7 рот (снайперов, БпЛА, РЭБ, РХБЗ, ремонтная, медицинская, комен-дантская), батарею управления на-чальника артиллерии, 4 взвода (управления начальников ПВО и разведки, инструкторов, тренажё-ров), полигон, оркестр [4]. Числен-ность личного состава и количе-ство вооружения 27-й ОМСбр приведено в табл. 2.

112-я ракетная бригада (Шуя, Ивановской обл.) включает управ-ление, 5 дивизионов (3 ракетных, регламентно-технический, снабже-ния и сопровождения), батарею управления. В дивизионе 2 батареи по 2 ПУ ОТРК «Искандер-М» и 2 ТЗМ. В бригаде 12 ПУ, 12 ТЗМ, 11 КШМ, 14 машин жизнеобеспече-ния, пункт подготовки информа-ции, машина техобслуживания, 9 БТР связи.

инженерно-сапёрная бригада (Московская обл.) [4].

Всего в армии 12 ОТРК, 460 танков, 400 БМП, 234 БТР, 180 СГ, 99 миномётов, 66 РСЗО, 24 ЗПРК, 60 ЗРК.

Предполагаемое усиление 1-й гв. ТА в перспективе:• будут полностью развёрнуты 4-я

гв. ТД и 2-я гв. МСД, в каждой дивизии добавится по 2 боевых полка и 3 батальона (РЭБ, РХБЗ и ремонтно-восстановитель-ный). Впоследствии 4-я гв. ТД может быть переоснащена тан-ками Т-14 и БМП-Т Т-15, а 2-я гв. МСД – БТР/БМП Б-10/11 и К-16/17; обе дивизии – САО 2С34 «Хоста» и 2С35 «Коалиция-СВ», ЗРК «Сосна» и «Тор-М2У».

• 6-я гв. ОТбр может быть переос-нащена танками Т-14 и БМП-Т Т-15, а 27-я гв. ОМСб – БТР/БМП К-16/17; обе бригады – САО 2С34 «Хоста» и 2С35 «Коалиция-СВ», РСЗО «Торнадо-Г», ЗРК «Сосна» и «Тор-М2У».

• добавятся 2 бригады (артилле-рийская с 72 СГ «Коалиция-СВ» и реактивная с 24 РСЗО

ПТП - 12 МТ-12 Рапира ? 6 МТ-12 Рапира СПТРК - 9 Конкурс 16 Штурм-СПТРК - 27 Метис-М 27 Метис-МЗПРК 6 Тунгуска 6 Тунгуска 6 Тунгуска ЗРК 18 (12 Оса, 6 Стрела-10) 6 Стрела-10 18 (12 Оса, 6 Стрела-10)

50

«Торнадо-У»/«Ураган-1М» и 36 ПТРК «Хризантема-С»).

• добавится 49-я зенитно-ракет-ная бригада (Красный Бор, у Смоленска). Она включает управление и 4 зенитно-ракет-ных дивизиона. В дивизионе 3 батареи по 2 СОУ и 1 ПЗУ ЗРК «Бук-М2/3». Всего в бригаде 24 СОУ и 12 ПЗУ ЗРК.

• добавятся 2 бригады (разведки и МТО).

• в оперативное управление пере-йдёт полк армейской авиации из управления и 4-х эскадрилий. Всего в полку будет 66 вертолё-тов (18 Ка-52, 16 Ми-28Н, 16 Ми-8АМТШ, 16 Ми-8МТВ-5) [5]. В перспективе в армии может

быть до 675 танков, 805 БМП, 278 БТР, 216 СГ, 166 миномётов, 72 РСЗО, 48 ЗПРК, 140 ЗРК.

20-я гв. ОА (штаб – Воронеж) передала свои боевые соединения 1-й гв. ТА, а её управление переба-зировалось в Воронеж и получило 9-ю ОМСбр. Армия предназначена для руководства соединениями на границе с Украиной. В составе 20-й гв. ОА имеется:

9-я бригада управления (Воро-неж).

9-я ОМСбр (Богучар, Воронеж-ская обл., в 50 км от границы с Украиной) по штату имеет 8 бата-льонов (3 мотострелковых на БМП-2, танковый, разведывательный, связи, инженерно-сапёрный, мате-риально-технического обеспече-

ния), 6 дивизионов (2 самоходных гаубичных, реактивный, противо-танковый, зенитный и зенитно-ра-кетный), 7 рот (снайперов, БпЛА, РЭБ, РХБЗ, ремонтная, медицин-ская, комендантская), батарею управления начальника артилле-рии, 4 взвода (управления началь-ников ПВО и разведки, инструкто-ров, тренажёров), полигон, оркестр [4]. Численность личного состава и количество вооружения 9-й ОМСбр приведено в табл. 2. Со-общается, что при воссоздании 10-й гв. ТД может быть использо-вано вооружение и личный состав 9-й ОМСбр.

1-я ОТбр (Богучар, Воронеж-ская обл., в 50 км от границы с Украиной), как сообщили 14 сен-тября 2015 г, была развернута на базе вооружения 262-й базы хране-ния и ремонта военной техники (БХиРВТ), созданной при расфор-мировании 10-й гвардейской тан-ковой дивизии. В бригаде 94 танка Т-72Б3, 55 БМП-2, 6 БТР-80, 20 МТ-ЛБТ, 4 БРДМ-2, 18 152-мм СГ «Мста-С», 18 РСЗО «Град», 6 82-мм миномётов «Поднос», 6 ЗПРК «Тунгуска», 6 БМ ЗРК «Стрела-10М3» и 18 57-мм АЗП С-60.

На основе этой бригады плани-руется в 2016 г. воссоздать 10-ю гв. танковую дивизию [2, 5, 8, 9]. Пер-воначально она была сформирова-на в начале 1943 г. как 30-й Ураль-ский добровольческий танковый корпус, который в октябре 1943 г.

51

стал гвардейским и получил номер 10-й. Он завершил свой боевой путь в Великой Отечественной во-йне в Чехословакии. Летом-осенью 1945 г. корпус был переформиро-ван в 10-ю гв. ТД, которая дислоци-ровалась в Германии (входила в ГСВГ и ЗГВ в состав 3-й ОА со шта-бом в Альтенграбове).

В 1993-1994 годах дивизия, ос-нащенная танками Т-80Б, была вы-ведена из Германии и дислоцирова-на в Воронежской области со штабом в Богучаре, войдя в подчи-нение также выведенного из Герма-нии в Воронеж управления 20-й гв. ОА. В 1997 г в состав дивизии был включен 6-й гв. МСп, переформи-рованный из выведенной из Герма-нии 6-й гв. ОМСбр. Этот полк дис-лоцировался в Курске. Фактически 6-й гв. МСп после этого был един-ственным развернутым (на 50%) полком дивизии, все остальные ча-сти которой были «свернутыми». 6-й гв. МСп принимал участие во II-й Чеченской войне.

В декабре 2009 г при переходе СВ на «новый облик» 10-я гв. ТД была расформирована, а на основе её ВВТ в Богучаре была создана 262-я гв. БХиРВТ (танковая), кото-рая стала основой для развертыва-ния при проведении мобилизаци-онных мероприятий 1-й гв. ОТбр.

Информацию о предстоящем восстановлении 10-й гв. ТД под-твердил известный военный экс-перт В. Мураховский.

10-я гв. ТД на 1 января 2003 г. включала 6 полков (61-й и 62-й танковые, 6-й и 248-й мотострелко-вые, 744-й самоходно-артиллерий-ский, 359-й зенитно-ракетный) и ряд отдельных батальонов (112-й разведывательный, 152-й связи, 127-й РХБЗ и другие). Оба танко-вых и артиллерийский полки были развёрнуты на 25%, 6-й мотострел-ковый и зенитно-ракетный – на 50%, 248-й мотострелковый – на 20%. Части и подразделения диви-зии имели:• 61-й Тп – 304 чел., 95 Т-80Б, 19

БМП (15 БМП-1, 4 БМП-2), 24 СГ «Акация», 6 ЗРК «Стрела-10» и 6 ЗПРК «Тунгуска».

• 62-й Тп – 304 чел., 95 Т-80Б, 23 БМП (2 БМП-1, 16 БМП-2, 5 БРМ-1К), 24 СГ «Акация», 6 ЗРК «Стрела-10» и 6 ЗПРК «Тунгу-ска».

• 6-й МСп – 1095 чел., 13 Т-80Б, 54 БМП (40 БМП-1, 9 БМП-2, 5 БРМ-1 К), 2 БТР-70, 24 СГ «Ака-ция», 18 миномётов «Поднос», 9 ПТРК «Конкурс», 6 ЗРК «Стре-ла-10» и 6 ЗПРК «Тунгуска».

• 248-й МСп – 402 чел. 18 Т-80Б, 125 БМП (107 БМП-1, 13 БМП-2, 5 БРМ-1 К), 1 БТР-70, 24 СГ «Ака-ция», 18 миномётов «Поднос», 9 ПТРК «Конкурс», 6 ЗРК «Стре-ла-10» и 6 ЗПРК «Тунгуска».

• 744-й САп – 141 чел, 36 СГ «Мста-С» и 12 РСЗО «Град».

• 359-й ЗРп – 185 чел. и 20 БМ ЗРК «Оса-АКМ».

52

• 112-й разведывательный бата-льон – 36 чел., 16 БМП (5 БМП-2, 11 БРМ-1К), 5 БТР-70.

• 152-й батальон связи – 85 чел., 127-й батальон РХБЗ – 10 чел.Всего в дивизии было 3,1 тыс.

чел., 221 танк Т-80Б, 245 БМП (164 БМП-1, 47 БМП-2, 26 БРМ-1К) и 8 БТР-70, 132 СГ (36 2С19 «Мста-С» и 96 2С3 «Акация»), 12 РСЗО БМ-21 «Град», 36 миномётов 2Б14 «Поднос», 18 ПТРК 9П148 «Конкурс», 20 БМ 9А33БМ3 ЗРК «Оса-АКМ», 24 БМ 9А34/35 ЗРК «Стрела-10», 24 ЗПРК 2С6М «Тунгуска» и другое ВВТ.

На 1.01.2008 г. в 10-й гв. ТД было уже 2,1 тыс. чел., 223 танка (3 Т-64, 220 Т-80Б), 152 БМП (126 БМП-1, 26 БМП-2) и 8 БТР-70, 132 СГ (60 2С19 «Мста-С» и 72 2С3 «Акация»), 12 РСЗО БМ-21 «Град», 36 миномётов 2Б14 «Поднос», 18 ПТРК 9П148 «Конкурс», 20 БМ 9А33БМ3 ЗРК «Оса-АКМ», 24 БМ 9А34/35 ЗРК «Стрела-10», 24 ЗПРК 2С6М «Тунгуска» и другое ВВТ. От-сюда видно, что дивизия к тому времени была почти полностью скадрирована (кроме 6-го МСп). Части дивизии имели:• 6-й МСп – 1086 чел., 16 танков (3

Т-64 и 13 Т-80Б), 102 БМП (95 БМП-1, 7 БМП-2), 2 БТР-70, 24 СГ «Мста-С», 18 миномётов «Поднос», 9 ПТРК «Конкурс», 6 ЗРК «Стрела-10» и 6 ЗПРК «Тун-гуска».

• 248-й МСп – 316 чел., 18 Т-80Б, 40 БМП (29 БМП-1 и 11 БМП-2),

1 БТР-70, 24 СГ «Акация», 18 ми-номётов «Поднос», 9 ПТРК «Конкурс», 6 ЗРК «Стрела-10» и 6 ЗПРК «Тунгуска» [5].Возрождённую 10-ю гв. ТД ве-

роятно будут формировать по дру-гим штатам и с более современным вооружением, хотя номера её ча-стей и подразделений, очевидно, будут сохранены.

Развёртывается новая ОМСбр, а затем МСД (Ельня, Смоленской обл.). В 2016 г. на базе бригады пла-нируется развёрнуть, как предпо-лагают, 144-ю гв. МСД. Правда, по некоторым сообщениям, она мо-жет войти не в 20-ю гв. ОА, а в 1-ю гв. ТА. Дивизия будет дислоциро-ваться в хорошо оборудованном военном городке (ныне Кутузов-ский микрорайон Ельни, рассчи-танный на 25 тыс. чел.), который в своё время ФРГ построила для вы-веденной в 1994 г из Таллина 144-й гв. МСД. Но в 1998 г. эта дивизия была расформирована, а вооруже-ние собрано в БХиРВТ. Но в 2003 г эта БХиРВТ тоже была ликвидиро-вана [10-12].

144-я гв. МСД в 1990 г включа-ла 6 полков (182-й, 188-й и 254-й мотострелковые, 228-й танковый, 450-й артиллерийский, 1259-й зе-нитно-артиллерийский), 2 отдель-ных дивизиона (156-й ракетный и 1281-й противотанковый) и 5 от-дельных батальонов (148-й разве-дывательный, 295-й инженерно-са-пёрный, 686-й связи, 379-й

53

ремонтно-восстановительный, 1032-й материального обеспече-ния). Части и подразделения диви-зии имели:• 182-й МСп – 31 Т-72, 4 БМП-2, 2

БРМ-1К.• 188-й МСп – 30 Т-72, 4 БМП-2, 2

БРМ-1К., 5 СГ (3 «Гвоздика», 3 «Акация»), 2 гаубицы Д-20, 1 ми-номёт «Сани».

• 254-й МСп – 29 Т-72, 125 БТР-70, 6 БТР-60, 4 БМП-2, 2 БРМ-1К.

• 228 Тп – 94 Т-72, 14 БМП-2, 2 БРМ-1К.

• 450-й Ап – 12 РСЗО «Град». • 1259-й ЗАп – 24 ЗП С-60.• 156-й ракетный дивизион – 4 ПУ

ТРК «Луна-М».• 1281 противотанковый дивизи-

он – 12 ПТП «Рапира» и 9 ПТРК «Конкурс».

• 148-й разведывательный бата-льон – 10 БМП-2 и 7 БРМ-1К.Всего в дивизии было 184 танка

Т-72, 131 БТР-70/60, 36 БМП-2, 15 БРМ-1К, 6 СГ, 12 РСЗО «Град». Она имела 20% личного состава, большой некомплект БТР, БМП и особенно артиллерии, слабую ПВО и низкую боеготовность. В двух её МСп мото-стрелки перевозились на автомоби-лях. Возрождённую 144-ю гв. МСД вероятно будут формировать по другим штатам и с более современ-ным вооружением, хотя номера её частей и подразделений, очевидно, будут сохранены. Возможно, что 144-я гв. МСД будет формироваться с вооружением 99-й БХиРВТ.

Планируемая к развёртыва-нию новая ОМСбр (или передис-лоцируемая 23-я ОМСбр) (Валуй-ки, Белгородской обл.) – пока неясно, это 23-я ОМСбр 2-й ОА Центрального ВО, которая переба-зируется из Самары, или новая бригада, создаваемая на основе подразделений 23-й ОМСбр (из-вестно, что они уже участвовали в боях на Донбассе). Под неё строит-ся военный городок площадью 300 га, который планируется сдать до мая 2016 г, в т.ч. казармы на 3,5 тыс. чел., парк, склады и т.д. Военный городок расположен в 25 км от гра-ницы с Украиной [13, 14]. Но дан-ных о дальнейшем переформиро-вании бригады в дивизию пока нет, а строящиеся казармы позволяют вместить личный состав бригады, но не дивизии.

23-я ОМСбр (Самара) по штату имеет 8 батальонов (3 мотострелко-вых на БТР-82А, танковый, разве-дывательный, связи, инженерно-са-пёрный, материально-технического обеспечения), 6 дивизионов (2 са-моходных гаубичных, реактивный, противотанковый, зенитный и зе-нитно-ракетный), 7 рот (снайперов, БпЛА, РЭБ, РХБЗ, ремонтная, меди-цинская, комендантская), батарею управления начальника артилле-рии, 4 взвода (управления началь-ников ПВО и разведки, инструкто-ров, тренажёров), полигон, оркестр. В бригаде по штату 41 танк Т-72БМ, 130 БТР-82А, 15 БТР-80, 15 МТ-ЛБТ,

54

4 БРДМ-2, 36 152-мм СГ «Акация», 18 РСЗО «Град», 18 120-мм мино-мётов «Сани», 12 БМ ЗРК «Оса», 6 «Стрела-10М3» и 6 ЗПРК «Тунгу-ска» [4]. Реально в бригаде 4,1 тыс. чел., 31 танк Т-72БМ, 2 БМП-2, 240 БТР-82А, 32 БТР-80, 4 БРДМ-2, 18 120-мм САО 2С23 «Нона-СВК», 6 122-мм гаубиц Д-30, 24 152-мм гау-бицы 2А65 «Мста-Б», 6 РСЗО «Град», 12 БМ ЗРК «Оса», 6 «Стрела-10М3» и 6 ЗПРК «Тунгуска». Удво-енный комплект БТР-82А говорит о том, что в бригаде не 3 мотострелко-вых батальона, а 6, и часть их уже передислоцирована в Валуйки (сей-час временно расположены побли-зости). Судя по комплекту воору-жения, на 23-й ОМСбр испытывалась организационно-штатная структура «средней брига-ды сверхнового облика» на колёс-ных ББМ.

448-я ракетная бригада (Курск) включает 3 ракетных дивизиона по 2 батареи (в каждой 2 ПУ и 2 ТЗМ). В бригаде 12 ПУ ТРК «Точка-У» и 12 ТЗМ, 12 транспортных машин, контрольно-испытательные маши-ны, машины техобслуживания, 9 БТР связи.

288-я артиллерийская бригада (Мулино, Нижегородской обл.) включает управление, 4 дивизиона (самоходный гаубичный, реактив-ный, противотанковый и разведы-вательный), батарею управления, 2 роты (ремонтная и материального обеспечения), 2 взвода (инженер-

но-сапёрный, РХБЗ). В бригаде 18 СГ «Мста-С», 8 РСЗО «Ураган», 6 ПТП МТ-12 «Рапира», 27 ПТРК «Штурм-С».

99-я БХиРВТ (Тверь) имеет 41 танк Т-72, 18 миномётов «Поднос», 36 СГ «Мста-С», 18 РСЗО «Град», 12 ПТП МТ-12 «Рапира», 12 ПТРК «Штурм-С», 6 ЗРК «Стрела-10», 6 ЗПРК «Тунгуска». Первоначально на основе вооружения базы плани-ровалось сформировать 13-ю ОМСбр. Возможно, что это воору-жение будет использовано при фор-мировании в Ельне 144-й гв. МСД.

232-й отдельный батальон РРТР ОсН (Остров-3, Псковской обл.).

750-й узел связи (Воронеж).20-й полк РХБЗ (Нижний Нов-

город).456-й отдельный батальон

РХБЗ (Курск)69 отдельная бригада МТО

(Мулино, Нижегородской обл.).74-й отдельный ремонтно-вос-

становительный батальон (Калу-га) [4].

Сейчас в армии 12 ТРК, 135 танков, 169 БМП, 30 БТР, 72 СГ, 30 миномётов, 44 РСЗО, 12 ЗПРК, 24 ЗРК. В конце 2016 г в армии плани-руется иметь 12 ТРК, 394 танка, 462 БМП, 260 БТР, 216 СГ, 115 миномё-тов, 84 РСЗО, 48 ЗПРК, 72 ЗРК.

Предполагаемое усиление 20-й гв. ОА в перспективе:• будут сформированы 10-я гв. ТД

и 144-я гв. МСД – сначала по

55

штатам 4-й гв. ТД и 2-й гв. МСД, затем их развернут полностью. Впоследствии 10-я гв. ТД может быть переоснащена танками Т-14 и БМП-Т Т-15, а 144-я гв. МСД – БТР/БМП Б-10/11 и К-16/17; обе дивизии – САО 2С34 «Хоста» и 2С35 «Коалиция-СВ», РСЗО «Торнадо-Г», ЗРК «Сосна» и «Тор-М2У».

• 9-я ОМСбр может быть переос-нащена БТР/БМП Б-10/11 и СГ «Коалиция-СВ», а 23-я (?) ОМСб – БТР/БМП К-16/17 и СГ «Коалиция-СВ-КШ»; обе брига-ды – САО 2С34 «Хоста», РСЗО «Торнадо-Г», ЗРК «Сосна» и «Тор-М2У».

• 448-я ракетная бригада будет пе-ревооружена на ОТРК «Искандер-М».

• 288-я артиллерийская бригада будет переформирована и пере-вооружена на СГ «Коалиция-СВ-КШ».

• добавится реактивная бригада с 24 РСЗО «Ураган-М»/«Торнадо-У» и 36 ПТРК «Хризантема-С».

• добавится 53-я зенитно-ракет-ная бригада (Жуков, Курской обл.). Она будет перевооружена на ЗРК «Бук-М2/3».

• добавятся бригада разведки.• в оперативное управление пере-

йдёт полк армейской авиации [5]. В перспективе в армии может

быть 12 ОТРК, до 622 танков, 863

БМП, 234 БТР, 270 СГ, 176 миномё-тов, 106 РСЗО, 60 ЗПРК, 140 ЗРК.

Анализ ситуации. Военные экс-перты утверждают, что в России в 2014-2015 годах была выбрана но-вая модель построения организа-ционно-штатных структур соеди-нений, подразумевающая воссоздание дивизионного звена в западной части страны. Это, по их мнению, связано с вскрывшимися в ходе учений и тренировок недо-статками бригад «нового облика» в возможном противостоянии с сое-динениями стран НАТО. Отсюда вытекает, что формирование диви-зий в Западном ВО будет продол-жаться. Но это достаточно сложное и затратное дело. Формирование трёх новых дивизий в 2016 г. потре-бует 30-35 тыс. чел. личного соста-ва [6]. Реально же – до 39 тыс. чел. Кроме того, здесь не учтена числен-ность создаваемых недостающих формирований армейского ком-плекта для 1-й гв. ТА и 20 гв. ОА. Известно, что сформированные в 2013 г. две гв. дивизии (4-я ТД и 2-я МСД) до сих пор имеют частично «скадрированный» состав (у них отсутствуют по 2 боевых полка и 3 батальона обеспечения). Числен-ность их личного состава – лишь 6,7 тыс. чел. и 8,55 тыс. чел. соот-ветственно. Можно уверенно пред-положить, что три новые дивизии первоначально будут сформирова-ны по таким же штатам, но и тогда их суммарная численность будет не

56

менее 24 тыс. чел. (плюс формиро-вания армейского комплекта). Для формирования трёх новых диви-зий будет чрезвычайно трудно изыскать необходимые средства (особенно в условиях нарастающе-го экономического кризиса).

Каковы же цели этих широко-масштабных организационных мероприятий? К чему все эти неи-моверные усилия и немереные за-траты? Зачем на западном направ-лении воссозданы две дивизии, затем танковая армия, после чего запланировано развернуть всего за год ещё три дивизии? И наконец, кому адресовано заявление о воз-можном формировании в России ещё одной танковой армии? [15]

Во-первых, это сделано для уси-ления военной угрозы Украине, с целью оказания на неё давления, а в случае невыполнения российских требований по Донбассу – для ши-рокомасштабного наступления на украинскую территорию до Днепра (а может, и дальше). Хотя офици-альные заявления и статьи ангажи-рованных российских экспертов это «дружно» отвергают [2, 6]. При этом 20-я гв. ОА во взаимодей-ствии с двумя армейскими корпу-сами «Новороссии» могут насту-пать на центральном направлении, а 1-я гв. ТА с дивизиями ВДВ – на северном.

Во-вторых, это сделано для де-монстрации военной угрозы стра-нам НАТО. Мотивируется это яко-

бы возросшей угрозой России со стороны НАТО. Как заявил в дека-бре 2015 г министр Шойгу, в стра-нах НАТО, граничащих с РФ, «только за этот год контингент уве-личился по самолетам в восемь раз, а по количеству военнослужащих – в 13 раз». К границам РФ «допол-нительно переброшены до 300 тан-ков и БМП» [2]. Но количество во-еннослужащих и самолётов в странах НАТО, граничащих с РФ, было чрезвычайно мало, а «300 танков и БМП» – это комплект во-оружения усиленной бригады, а не «полноценный дивизионный ком-плект», как утверждают россий-ские эксперты. Причём это воору-жение находится на складах, а личный состав к нему ещё надо бу-дет перебросить с территории США. И против этой «бронетанко-вой бригады» планируется развер-нуть целых три российские диви-зии, да к тому же угрожают создать ещё одну танковую армию. Возни-кает законный вопрос – кто кому угрожает?

Возвращаясь к реалиям Украи-ны можно сделать ещё один вы-вод  – существующая российская дивизия, даже неполного штата, вдвое сильнее соответствующей бригады СВ Украины, и разобьёт её в открытом столкновении. В конце 2016 г российское военное руко-водство планирует иметь до пяти дивизий на западном направлении (в т.ч. две танковые), а дальнейшем,

57

вероятно, ещё больше. В таких ди-визиях будет значительное количе-ство танков и БМП, в перспекти-ве — новых, имеющих повышенную защищённость (в т.ч. за счёт ком-плексов активной защиты (КАЗ)). Поэтому представляется целесоо-бразным, чтобы украинское руко-водство рассмотрело вопрос о при-нятии ответных симметричных и асимметричных организационно-технических мер, среди которых могут быть:• Формирование механизирован-

ных дивизий и противотанко-вых бригад, способных успешно отразить наступление россий-ских танковых и мотострелко-вых дивизий.

• Использование в краткосрочной перспективе для борьбы с рос-сийскими танками Т-72Б3 и Т-90А украинских ПТРК «Скиф»/«Барьер» с дальностью стрельбы до 5 км, пробивающих и броню 800 мм; установка на эти ПТУР 152-мм БЧ, с пробива-ющих броню 1200-мм.

• Использование в перспективе для борьбы с новыми россий-скими танками Т-14 и БМП Т-15 существующих 152-мм пушек «Гиацинт-Б/С», (буксируемых 2А36 и самоходных 2С5). ВС Украины в 2013 г имели 278 пу-шек 2А36 и 24 – 2С5. В боеком-плекте пушек есть кумулятив-ные снаряды, но даже осколочно-фугасные снаряды

способны вывести из строя танк Т-14 «Армата». Целесообразно создать для этих пушек подкали-берные снаряды, а для повыше-ния мобильности – создать са-моходные противотанковые установки с пушками 2А36 на шасси танков Т-64 или Т-72.

• Создание в среднесрочной пер-спективе и внедрение в войска новых ПТРК (возможно, на базе украинской ПТРК «АЛЬТА» с дальностью стрельбы 7,5/12 км и пробивающих броню св. 1200 мм), способных успешно бо-роться с танками Т-14 «Армата», БМП Т-15 «Барбарис» и Б-11 «Курганец», оснащёнными уси-ленной бронёй и КАЗ. Постскриптум: 22 января, когда

эта статья была уже закончена, главнокомандующий СВ России ге-нерал-полковник О. Салюков зая-вил журналистам, что в 2016 г бу-дут усилены группировки российских войск в западном и центральном направлениях в ответ на рост интенсивности учений НАТО. «В 2016 году будут сформи-рованы три дивизии на западном направлении и одна — на цен-тральном», – уточнил он и отме-тил, что новые дивизии будут фор-мироваться на базе существующих бригад [16].

Итак, в России создаются не три новые дивизии, а четыре. Эта чет-вертая дивизия будет формиро-ваться во 2-й гв. ОА Центрального

58

ВО очевидно на базе 21-й ОМСбр. Вероятно, это будет 27 гв. МСД (до 2009 г дислоцировалась в Тоцком).

21-я ОМСбр (Тоцкое) по шта-ту имеет 8 батальонов (2 мото-стрелковых на БМП-2, 2 танко-вых, разведывательный, управления, инженерно-сапёр-ный, материально-технического обеспечения), 3 дивизиона (2 са-моходных гаубичных и зенитный ракетно-артиллерийский), 3 бата-реи (реактивную, противотанко-вую и управления начальника ар-тиллерии), 7 рот (снайперов, БпЛА, РЭБ, РХБЗ, ремонтная, ме-дицинская, комендантская), 4 взвода (управления начальников ПВО и разведки, инструкторов, тренажёров), полигон, оркестр. В бригаде по штату 84 танка Т-72Б3, 132 БМП-2, 12 120-мм САО 2С34 «Хоста», 36 152-мм СГ 2С19 «Мста-С», 6 РСЗО «Град», 12 ПТРК «Штурм-С», 12 БМ ЗРК «Тор-М1» и 6 «Стрела-10М3», 6 ЗПРК «Тунгуска» [4].

Реально в бригаде 4,26 тыс. чел., 88 танка Т-72Б3, 145 БМП-2, 11 БТР-80, 14 МТ-ЛБ, 36 152-мм 2С19 «Мста-С», 6 РСЗО «Град», 20 ПТРК «Штурм-С», 12 БМ ЗРК «Тор», 6 «Стрела-10М3» и 8 ЗПРК «Тунгу-ска».

27-я гв. МСД в 2008 г включала управление и 6 полков (81-й, 433-й и 506-й мотострелковые, 152-й тан-ковый, 268-й самоходный артилле-рийский, 838-й зенитно-ракетный),

1017-й противотанковый дивизион и 7 отдельных батальонов (907-й разведывательный, 1614-й инже-нерно-сапёрный, 834-й связи, 932-й РЭБ, 367-й РХБЗ, 481-й ремонтно-восстановительный, материального обеспечения). Части и подразделе-ния дивизии имели:• 81-й МСп – 2,02 тыс. чел., 3 Т-64,

31 Т-72, 13 БМП-1, 124 БМП-2, 2 БТР-70, 2 БТР-80, 18 СГ «Ака-ция», 9 ПТРК «Штурм-С», 6 «Стрела-10М3» и 6 ЗПРК «Тун-гуска».

• 433-й МСп – 2,14 тыс. чел., 3 Т-62, 31 Т-72, 1 БМП-1, 1 БМП-2, 12 БТР-70, 140 БТР-80, 1 МТ-ЛБ, 18 СГ «Акация», 9 ПТРК «Штурм-С», 6 «Стрела-10М3» и 6 ЗПРК «Тунгуска».

• 506-й МСп – 2,02 тыс. чел., 3 Т-64, 28 Т-72, 12 БМП-1, 127 БМП-2, 2 БТР-70, 2 БТР-80, 2 МТ-ЛБ, 9 ПТРК «Штурм-С», 6 «Стрела-10М3» и 6 ЗПРК «Тун-гуска».

• 152 Тп – 1,09 тыс. чел., 13 Т-64, 94 Т-72, 15 БМП-2, 1 БТР-70, 2 БТР-80, 18 СГ «Акация», 6 «Стрела-10М3» и 6 ЗПРК «Тунгуска».

• 268-й Ап – 900 чел., 36 «Мста-С», 12 РСЗО «Град».

• 838-й ЗАп – 430 чел., 16 ЗРК «Тор».

• 1017 противотанковый дивизи-он – 206, 12 ПТП «Рапира».

• 907-й разведывательный бата-льон – 340 чел., 12 БМП-2 и 13 БТР-70.

59

• 1614-й инженерно-сапёрный ба-тальон – 270 чел., 5 бТР-70. Всего в дивизии было 11,2 тыс.

чел, 206 танков (22 Т-64, 184 Т-72), 494 ББМ (38 БМП-1, 267 БМП-2, 23 БТР-70, 163 БТР-80, 3 МТ-ЛБ), 102 артсистемы (54 СГ «Акация» и 36 «Мста-С», 12 РСЗО «Град»), 27 ПТРК «Штурм», 64 зенитные си-стемы (24 БМ ЗРК «Стрела-10М3» и 16 «Тор», 24 ЗПРК «Тунгуска»). Дивизия имела высокую укомплек-тованность, боеготовность и бое-способность, но в 2009 г её пере-формировали в 21-ю ОМСбр.

На базе 21-й ОМСбр испытыва-лась организационно-штатная структура «тяжёлой бригады типа «Б» сверхнового облика». Но, как мы видим, эксперименты с этой бригадой закончились. В СВ России на западном и центральном направ-лениях опять возвращается эра ди-визий. Продолжение следует…

ЛИТЕРАТУРА1. Министр обороны генерал

армии Сергей Шойгу провёл селек-торное совещание с руководством Вооружённых Сил // http://function.mil.ru/news_page/country/more.htm?id=12073634@egNews

2. Ищенко С. Дивизии восста-нут из пепла // http://army-news.ru/2016/01/divizii-vosstanut-iz-pepla/

3. Шойгу объявил о формиро-вании трёх новых дивизий на за-падном направлении // http://lenta.ru/news/2016/01/12/divs/

4. Западный военный округ // http://www.milkavkaz.net/2015/12/zapadnyj-voennyj-okrug.html

5. Бараш Ю. ВООРУЖЁННЫЕ СИЛЫ РОССИИ: НОВАЯ АРМИЯ И ДИВИЗИИ // ВИКЛИКИ та РИ-ЗИКИ. Безпековий огляд ЦДАКР. – 2015. – №16. – С.45-57

6. Зачем России новые диви-зии в Западном округе? // http://w w w . b b c . c o m / r u s s i a n /news/2016/01/160113_russia_new_army_divisions

7. Источник в Генштабе: Улья-новскую бригаду ВДВ преобразуют в дивизию // http://tass.ru/armiya-i-opk/2018476

8. В Воронежской области сформирована новая танковая бригада // http://lenta.ru/news/2015/09/14/tank/

9. На границе с Украиной бу-дет восстановлена 10-я гвардей-ская танковая дивизия // http://military-informant.com/force/na-granitse-s-ukrainoy-budet-vosstanov.html

10. Новая мотострелковая бри-гада в Смоленской области // http://bmpd.livejournal.com/1069302.html

11. В Ельне на базе бригады будет сформирована мотострелковая ди-визия // http://topwar.ru/89253-v-elne-na-baze-brigady-budet-sformirovana-motostrelkovaya-diviziya.html/

12. Ельнинская мотострелковая бригада будет переформирована в дивизию // http://vpk-news.ru/news/28807

60

13. Бригадный военный горо-док в Белгородской области // h t t p : / / t w o w e r . l i v e j o u r n a l .com/1777930.html

14. Махно Н. Россия строит во-енную базу на Харьковском на-правлении и перебрасывает 23-ю ОМСБр // https://informnapalm.o r g / 1 6 1 7 4 - s t roy t e l s t v o - v o e n -gorodka/

15. Российские военные собра-лись создавать вторую танковую армию // http://lenta.ru/news/2015/07/29/second/

16. В России будут сформиро-ваны четыре новые дивизии // h t t p : / / r i a . r u / d e f e n s e _safety/20160122/1363230938.html