12
40 років громаді Луцька с.2 Скіфи і Сармати були християнами задовго до хрещення Русі с.8 Обтрушуючи пил століть с.10 Свято чебурека с.7 Ювілейний телемарафон с.4 Кулінарний клас с.5 Концерт у шпиталі с.6 Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня

№126 (03_2015)

Embed Size (px)

Citation preview

Page 1: №126 (03_2015)

40 років громаді Луцька с.2

Скіфи і Сармати були християнами задовго до хрещення Русі с.8

Обтрушуючи пил століть с.10

Свято чебурека

с.7

Ювілейний телемарафон с.4

Кулінарний клас с.5

Концерт у шпиталі

с.6

Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня

Page 2: №126 (03_2015)

2 №126 березень 2015НадіїГолос

31 січня 2015 відбулося святкове Богослужіння при-свячене 40-річчю утворення Луцької громади церкви Адвентистів сьомого дня, яка налічує 245 членів.

Вітання від гостейГромаду з ювілеєм привітали керівники Західної

Конференції та Українського Уніону а також представ-ники влади: голова обласної державної адміністрації Володимир Гунчик, міський голова Микола Романюк, секретар міської ради Сергій Григоренко, депутат місь-кої ради Григорій Пустовіт.

Володимир Гунчик, вітаючи присутніх на урочис-тостях, зазначив, що 40 років тому потрібно було про-явити велику мужність, щоб створити релігійну грома-ду. Тепер релігійні громади нашої області — це школи, духовні клуби, де люди вчаться поклонятися Богу, ці-нувати добро, злагоду, мир, виховують дітей жити в мирі, любові, працювати на благо сім'ї та Батьківщини. Він подякував за молитовну та матеріальну підтримку військовослужбовців в цей непростий для України час. Висловив упевненість, що Волинь надалі буде робити все можливе, щоб цей прекрасний мир розцвів у всьо-му світі.

На знак поваги до Церкви вручив Подяку та пам'ятну адресу, пастору Церкви адвентистів сьомого дня у Волинській області Анатолію Антонюку.

Микола Романюк висловив найщиріші вітання з на-годи 40-річчя утворення Луцької громади Церкви ад-вентистів сьомого дня. Подякував усім, незалежно від того, хто яку церкву відвідує, за розвиток нашої рідної України, за підтримку сімей загиблих учасників АТО. Побажав прихожанам церкви Божого благословення, щастя і миру та вручив пастору громади Анатолію Ан-тонюку вітальний лист.

Історія громадиПерші зібрання церкви у Луцьку почали проводити

у 1929 році. Саме тоді група людей прийняла трьох-

ангельську вістку. Вони збиралися в будинку на вулиці Шевченка, який можна оглянути і тепер. На жаль, не минуло і 10 років, як громада із ЗО-ти членів перестала існувати. Причиною цього була війна, що змусила за-лишити країну.

Відродження після війниПісля війни у Луцьку оселилися сім'ї Бортнік, Круп-

нов, Грицюк, Климчук, Корчунових, сестри Уніжонна, Никонюк, Осьолко, Мазурок. Потому у Луцьк переїха-ли брат Корчук, сестри Корольчук — Рая та Галина, се-стра Клава Крачунова, сім’я Завадських — Микола, Єв-докія, Женя, Петро, сім’я Майданця Василя і Зіни, сім’я Антонюка Віктора і Надії, сім’я Ярощука Володимира та Ніни з родиною, а також сім’я Антонюка Володимира і Софії.

Усі вищезгадані брати і сестри були членами по-жарківської громади, куди їздили на богослужіння. З 1972 року зібрання проводили у Луцьку в будинках братів Корчука І.Т., Ярощука В., Завадського М., Анто-нюка В.

Шлях до офіційного визнання...Впродовж наступних трьох років лучани адвентис-

ти звертались з проханням про реєстрацію громади у державні органи. Просили також проводити богослу-жіння у молитовному будинку євангельських християн баптистів, що на вул. Кічкарівській. Молитви братів і сестер були почуті. І вони отримали відповідь — брати баптисти дали добро. А державні органи — дозвіл.

Перше зібрання в домі молитви провели у першу суботу нового 1975 року. Основою Луцької громади (а це 92 члени із 135) стали мешканці Луцька та Рожищ. На сьогоднішній день громада налічує 245 членів. У всі часи й аж до тепер громада проводила місіонерську роботу, результатом якої було надбання для Божого Царства щирих християн.

40-річний ювілей святкувала громада міста Луцька

Анатолій Салюк

Page 3: №126 (03_2015)

3№126 березень 2015 НадіїГолос

... і власної церквиІз 1989 року церква зверталася у державні органи

з проханням про виділення земельної ділянки. Два роки громада збирала кошти на будівельні матеріали. Завдячуючи наполегливості покійного брата Петра Лу-кича Бурило, ми отримали земельну ділянку з оформ-леною проектною документацією.

Навесні 1991 року громада розпочала будівництво. Керівництво будовою рада громади доручила брату Корчуку І.Т. Він в свою чергу передав завершення бу-дівництва Новосаду Олегу.

Завдяки невтомній фізичній праці молоді та стар-шого покоління, в останню суботу 1994 року громада провела перше служіння у підвальному приміщенні. Будівництво продовжували аж до 1998 року. У березні цього ж року відбулося посвячення.

Місіонерська роботаНа базі нашої громади з 1993 року відбулися єван-

гельські програми за участі закордонних гостей: Вілма-ра Гонзалеса (Аргентина), Антоніо Артеаги (Мексика), Віктора Гіла (Канада), Джона Віткома (США), Михайла Дем’яна (США), а також українців — Івана Черничко, Володимира Нестерука, Володимира Гриневича, Ігора Скачкова, Юрія Матвійчука, Віталія Жаруна, Ігора Ко-рещука.

Під час усіх цих програм хрестилося чимало лю-дей. І разом з деякими членами нашої громади вони утворили свої за місцем проживання. Туди відносяться Луцьк-2, Луцьк-3. а також містечка і селища Рожище, Ківерці, Підгайці, Острожець.

Соціальне служіння Декілька слів про соціальне служіння членів гро-

мади. Нещодавно відбувся ювілейний — 10-й благо-дійний телерадіомарафон «Бог багатий милосердям». Щороку музичні колективи нашої громади допомага-ють зібрати кошти для малозабезпечених верств на-селення.

До свята першого вересня громада у своїх стінах збирає дітей із неблагополучних та малозабезпечених сімей нашого міста даруючи їм своє тепло, любов та шкільні подарунки.

Наймолодшою у церкві є канікулярна школа. Має-мо бажання і натхнення відкрити маленьку школу. Але зараз нам бракує вчителів та фінансів.

Тому, якщо «аж до цього місця 40 років нам допо-міг Господь», то ми віримо, що Він допоможе і нашим дітям, і нашим онукам.

Page 4: №126 (03_2015)

4 №126 березень 2015НадіїГолос

Марія Литовченко

Зимова євангельська програма на «Барвінку»

принесла результатСанаторій Барвінок, що на Львівщині знову відкрив свої двері для усіх охочих оздоровити своє тіло і дух. З 4 по 14 лютого там проходила програма «Таємниці стародавніх пророцтв».

Цього разу запросили євангеліста з Дніпропетров-ська Олексія Мельніка. Він щодня говорив на духовні теми, знайомив людей з церквою, доктринами, та любов’ю нашого Господа.

50 чоловік з різних куточків України слухали лекції по здоровому способу життя. Кожен день всі бажаючі приймали оздоровчі процедури, мали спілкування у створених малих групах. Всі 10 днів програми праців-ники кухні готували корисну і поживну їжу, яка давала сили і покращувала самопочуття.

Завдяки синтезу природи, здорового способу життя, натхненного співу, духовних настанов пастора Олексія і впливу Святого Духа — програма заверши-лась хрещенням 11 братів та сестер. Деякі виявили ба-жання охреститися в своїй громаді.

Анатолій Салюк

На Волині відбувся ювілейний телемарафон

Волинська Рада Церков 16 січня 2015 провела Різдвяний десятий благодійний телемарафон «Бог багатий милосердям», під час якого збирали кошти для дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування та

малозабезпечених.

Телемарафон під назвою "Бог багатий милосер-дям" пройшов за підтримки облдержадміністрації та Луцької міської ради. Мета дійства — зібрати кошти для тих, хто потребує нашого милосердя та матеріаль-

ної допомоги. Протягом дня в обласному муздрам-театрі, імені Тараса Шевченка, проходили виступи музичних колективів, які належать до різних церков і конфесій Волині.

Церква адвентистів сьомого дня у Волинській об-ласті входить до складу Волинської ради церков. Що-року музичні колективи нашої громади допомагають зібрати кошти для малозабезпечених верств населен-ня.

Збір коштів триватиме до 1 березня 2015 року.

Page 5: №126 (03_2015)

5№126 березень 2015 НадіїГолос

Ольга Ношин

Як не стати заручником свого шлунка знають

у ЛьвовіКулінарний клас, який діє у рамках програми «Львів — місто надії», пропонує попередити різноманітні розлади організму і перейти на здорове харчування. Адже воно впливає позитивно не лише на наше здоров'я, але

також на зовнішній вигляд.

Існує масовий стереотип, що дієта і здорове харчу-вання ― це одне і те саме. Найчастіше дієта передба-чає тимчасове дотримання раціону харчування задля досягнення конкретної мети.

Правильне харчування ― це ваш свідомий вибір бути здоровим і дотримуватися його необхідно все життя.

Заняття «Кулінарного класу» впродовж лютого ор-ганізовуються силами вірян другої львівської громади церкви Адвентистів сьомого дня. Керівник медичного відділу Наталія Самійленко разом з помічницею Ната-лею Зубач пропонують присутнім різноманітне меню: гарячі страви, закуски та десерти.

На заняттях можна почути про смачні та корисні рецепти, дізнатися секрети приготування. Говорять про користь горіхів, висівок та насіння. Вони містять антиоксиданти, вітаміни та макроелементи: кальцій, залізо, мідь, магній. До речі, саме останній допомагає боротися зі стресами, перешкоджає старінню.

Відвідувачам цікаво було дізнатися, що рекордсме-ном за вмістом магнію — є насіння соняшника — таке поширене у нашому регіоні і цілком доступне.

Ентузіазму організаторів можна лише позаздрити: обмежені у коштах, інвентарі і площі, — вони не пада-ють духом і продовжують працювати для своїх ближ-ніх.

Як свідчить відомий вислів: «Ми ― те, що ми їмо». Придивіться уважніше до вашого раціону. Можливо, ви вже стали заручником свого шлунка. Тоді час зміни-ти усталені погляди на їжу та зазирнути до меню здо-рового харчування. Харчуйтесь правильно і «змініть своє життя на краще».

Ольга Ношин

Львів'ян навчали зберегти зуби здоровими

У рамках соціального проекту «Львів – місто надії» на освітній програмі розповідали про профілактику основних стоматологічних

захворювань.

Масове ураження карієсом 90% населення Укра-їни в усіх вікових групах, високі рівні ураженості на-селення хворобами тканин пародонта та іншими сто-матологічними захворюваннями свідчать про те, що їх профілактика є однією з провідних медико-соціальних проблем сучасності.

Програма «Здорові зуби» ініційована лікарем-сто-матологом, керівником відділу здоров’я церкви Ад-вентистів сьомого дня у Західному регіоні Богданом Яремцьо.

Мета зустрічі — розповісти про фактори ризику ви-никнення стоматологічних захворювань та методи їх попередження; переконати в необхідності відмови від шкідливих звичок, ведення здорового способу життя, а також формувати звичку регулярно доглядати за ро-товою порожниною.

Дві зустрічі – 25 і 26 січня відбулися в приміщенні першої львівської громади Церкви адвентистів сьомо-го дня.

Особливий акцент був зроблений на проблемі не-задовільної гігієни порожнини рота, яка є причиною утворення зубного нальоту і зубного каменю. Лектор розповів, що на здоров’я зубів має вплив не стільки форма і бренд зубної щітки, скільки їх регулярне і пра-вильне чищення. На спеціальній моделі він продемон-стрував принципи ефективного чищення зубів. Теорію закріпили на практиці — кожен присутній спробував відтворити побачене.

Після зустрічі усі присутні отримали подарунки і змогли поспілкуватись з фахівцем більш детально.

Експерти ВООЗ стверджують, що попередити за-хворювання можна лише в тому випадку, якщо змі-няться ставлення населення до проблеми захворювань порожнини рота і його гігієнічні звички. Тож завдання стоматолога — забезпечити зворотній зв'язок з насе-ленням і контролювати вироблення стійких здорових звичок.

Page 6: №126 (03_2015)

6 №126 березень 2015НадіїГолос

Ольга Ношин

Музичну терапію організували для воїнів

поранених у зоні АТОДуховний концерт відбувся у львівському

шпиталі для воїнів поранених у зоні АТО.Беручи до уваги цілющий вплив духовної музики,

віряни третьої львівської церкви Адвентистів сьомого дня, 25 січня організували духовний концерт для по-ранених воїнів із зони АТО, які перебувають на лікуван-ні у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону.

Через травми і важких стан лише близько десяти пацієнтів зібрались у приміщені клубу, розташованого на території шпиталю. Для тих, хто залишився у палатах організували трансляцію концерту через гучномовці.

Іван Держило, заступник начальника центру по роботі з особовим складом повідомив, що на даний момент 50 пацієнтів військово-медичного центру — це військовослужбовці, поранені у зоні АТО. Загалом шпиталь уже надав допомогу понад тисячі пораненим у воєнному конфлікті.

На початку вшанували хвилиною мовчання пам’ять загиблих у зоні АТО. До уваги слухачів у програмі кон-церту—- спів хору, виступи дітей, інструментальні ком-

позиції, декламації. Особливо сподобався слухачам виступ ансамблю бандуристів «Срібні струни». У їхньо-му виконанні прозвучали, як українські народні пісні, так і духовні гімни. Пастор громади Руслан Вільховий звернувся до присутніх з коротким привітанням і по-молився за мирне вирішення конфлікту, за військовос-лужбовців і сім’ї загиблих.

Усі присутні отримали газету «Моя здорова сім’я». А діти привітали пацієнтів шпиталю зробленими влас-норуч листівками.

Духовна музика володіє дивовижною силою. Для осіб, які пережили стресові ситуації і були поранені на полі бою, вона здатна внести гармонійну згоду у фізич-не і психологічне здоров’я, подолати депресію, усуну-ти похмурі передчуття і відчай.

Церква адвентистів сьомого дня проповідує прин-ципи миру і не бере участі у воєнних конфліктах. Про-те, за прикладом Ісуса Христа, несе служіння підтрим-ки і допомоги знедоленим та хворим.

Іван Капітан

На Закарпатті збирають кошти для потерпілих на

Сході УкраїниБільше десяти тисяч гривень зібрали в Ільниці на благодійному концерті гурту «Ambassador».

Концерт відбувся завдяки спільному проекту АДРА України, телеканалу «Надія», церкви Адвентистів сьо-мого дня та Віктора Андійовича Симканинця в.о. голо-ви Іршавської районної державної адміністрації Закар-патської області.

Приміщення церкви Адвентистів сьомого дня в с. Ільниця 17 січня було переповнене.

Для допомоги постраждалим в зоні АТО на сході України зібрали 17174 грн. Всім хотілося допомогти постраждалим — мирним людям, послухати музичні твори гурту та дитячий інструментальний ансамбль.

Кошти перерахували постраждалим через органі-зацію АДРА України. Організатори висловлюють подя-ку усім небайдужим, які підтримали тих, хто сьогодні має особливу потребу.

Page 7: №126 (03_2015)

7№126 березень 2015 НадіїГолос

День чебурекаДля запрошених гостей цього дня приготували не-

звичайне частування. Про що свідчила і назва зустрічі — «День чебурека». Епіграфом цього заходу були слова за-прошення: «Хорошим сусідам — хороша пропозиція». Було роздано більше сотні запрошень людям, які живуть поруч з церквою.

Незвичайний західЦей захід відразу мав, як своїх прихильників так і про-

тивників. Але його підтримала і ухвалила рада першої львівської громади, як один із заходів підготовки до єван-гельської програми «Львів — місто надії».

Це була можливість розказати своїм сусідам, рідним про євангельську подію.

Це надзвичайно важливе завдання, адже люди не за-вжди правильно розуміють події які відбулись в земному житті Ісуса Христа.

Сьогодні люди втрачають духовне значення цієї по-дії — Стрітення Господнього, а більше говорять і приділя-ють увагу зустрічі двох пір року — зими та літа. Хоч біблій-на історія про це нічого не згадує.

Свято, як воно є у Біблії

Свято Стрітення засновується на події з життя нашо-го Спасителя, яку записав святий євангеліст Лука. Кожна жінка після народження сина 40 днів не сміла входити до храму, бо в той час вона вважалася нечистою. Після закін-

Ірина Бабій

Біблія продовжує зацікавлювати і малих

і дорослихБлизько 30 дітей відвідали 7 лютого програму

«День Біблії», в громаді м. Костополя.Діти та молодь, Костопільської громади, приготу-

вали програму про унікальну книгу «Біблію». Звучали вірші, пісні, показували сценки. Навіть була поставле-на невелика лялькова вистава. Всім гостям подарували подарунки: канцелярське приладдя, солодощі, журна-ли «Страна историй» та газети «Скарбничка».

«Ми вирішили провести програму для дітей з ба-гатодітних, малозабезпечених сімей, які проживають в нашому місті, — говорить пастор громади м. Косто-піль, Руслан Бабій, — сьогодні прийшли 30 із 36 запро-шених дітей, а також їхні батьки».

Всім діткам подякували, що вони відгукнулись на наше запрошення і прийшли на програму а та-кож запросили приходити на слідопитський клуб

«PATHFINDER», який проходить що неділі в домі мо-литви. Після закінчення програми, всіх присутніх гос-тей запросили на сімейну вечерю, яку радо приготу-вали господині Костопільської громади.

Наступного дня, на заняття клубу прийшло 9 дітей. Хотілось би подякувати Богу, за Його благословення, що допоміг провести програму.

Хорошим людям – хороша пропозиція

Надія Вовк

15 лютого православний світ відмічає свято стрітення Господнього. Цього ж дня Відділ жіночого служіння вирішив провести час в духовних роздумах з людьми, які проживають по сусідству

з першою львівською громадою церкви Адвентистів сьомого дня.

Page 8: №126 (03_2015)

8 №126 березень 2015НадіїГолос

Продовження. Початок читайте у попередньому номері.

Свідчення літописців про вірність перших християн

Божим Заповідям у Скіфії та Сарматії

Теодорит Кірський (386-457), один із найосвіченіших богосло-вів V ст., автор «Церковної історії», джерелами для якої служили твори Євсевія, Руфіна, Філосторгія, Євста-фія, Афанасія.

Він повідомляє про єпископа Бретаніона, який ”правив міста-ми всієї Скіфії”1. Також він писав,

1 Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе // ВДИ. 1948,

що місіонери ”принесли всім лю-дям євангельські закони і переко-нали прийняти закон Розп’ятого не тільки римлян і підвладні їм народи, але і племена скифські і савроматські”2. «До скіфів та інших варварських народів зако-ни перейшли після їх (апостолів) смерті, і, незважаючи на проти-№ 3, С. 296

2 Там же, С. 300

Віталій Нероба, магістр релігієзнавства

Скіфи і Сармати були християнами

задовго до хрещення РусіІснує думка, що християнство почало поширюватись на наших землях починаючи з хрещення киян Володимиром в 988 р. Такий погляд дуже поширений, але чи відповідає він дійсності? Що кажуть літописи минулого відносно початку широкої присутності

християн на території Русі?

чення цих днів мати новонародженої дитини приходила до храму і прино-сила жертву очищення. Багатша жінка жертвувала однолітнє ягня та моло-дого голуба або горлицю, а вбога по-винна була принести пару голубів або пару горлиць.

Батьки Ісуса Христа, Марія та Йо-сиф, принесли новонародженого хлопчика до Єрусалимського храму на 40 день, і як того вимагав іудейським закон — принесли в жертву Богу двох горлиць або двох голуб’ят. В цей час в храмі пробували Симеон та Анна і вони в маленькій дитині визнали і по-бачили свого особистого Спасителя.

Сімейне святоДень був похмурим, але це не

завадило прийди багатьом гостям. Молитву за мир в Україні, за кожного присутнього звершував пастор Ми-хайло Опіяр. Духовну частину прово-див пастор Мирон Вовк.

Він наголосив, що мета кожного християнина зустрітися з Ісусом Хрис-том і визнати Його, як свого особис-того Спасителя, як це зробили свого часу Симеон та Анна.

Впродовж програми слухали піс-ні, співали всі разом, звучала музика і тепла усмішка кожного присутнього робила цей захід приємним і особли-вим.

Смачне частуванняНа завершення присутніх частува-

ли чебуреками. Галина Гутей розповіла багато ці-

кавинок про цю страву. Одна з легенд говорить, що перші чебуреки при-думали воїни Чингисхана, адже під час своїх довгих походів вони хотіли поїсти чогось ситного і гарячого, що б додавало їм сили. Вони замішували тісто, а в середину клали м'ясо барана і пекли на своїх металевих щитах на відкритому вогні.

А їсти чебуреки потрібно трима-ючи руками без допомоги столових приборів. Процес поїдання починати з верхнього кінця, бо часто в середи-ні чебурека може міститися рідка начинка, яка може витекти назовні, якщо надкусити його із прямого чи дугоподібного боку.

Начинкою для чебуреків може бути не тільки м'ясо, а різні продук-

ти: капуста, картопля з грибами, різні каші, сир та навіть варення для солод-ких чебуреків.

На закінчення ведуча застерегла присутніх: чебуреки можна їсти, але не часто, адже вони дуже ситні і сма-жені, а це не зовсім корисно для ор-ганізму.

Цікава програмаДо уваги присутніх запропонува-

ли відео майстер-клас з приготування чебуреків. Кожен отримав 18 рецеп-тів страви, і назва одного із рецептів «Дієтичні чебуреки» — їх потрібно не смажити, а варити і наповнені вони пшоняною кашею.

Півтори години проминули дуже швидко. На закінчення пастор Іван Ба-бич помолився про ті потреби, які має кожен із нас.

Хочеться дуже подякувати нашим сестрам за ті смачні чебуреки, які вони приготували і принесли ще гарячими до шкільної їдальні, де проходив цей захід. Кожна господиня ділилася сво-їм рецептом і своєю начинкою, яку вона вкладала в чебурек.

Page 9: №126 (03_2015)

9№126 березень 2015 НадіїГолос

дію всіх, не тільки варварів, але й самих римлян, (закони) продовжу-вали зберігати однакову силу"3.

Цей уривок показує переміну християнського вчення в імперії, коли Констянтин в 321 р. ввів свят-кування неділі замість суботи. А на території Скіфії Божі заповіді не були відмінені, а «продовжували зберігати однакову силу».

В усі часи вірність Божим за-повідям була «лакмусовим папір-цем», який показував відмінність між справжнім та фальшивим хрис-тиянством. Християни згодні були померти, ніж порушити Божі 10 за-повідей, і цим само зректися свого Господа.

В історії залишилось ім’я ліде-ра народу антів (територія України) Божа, якого разом із синами і сім-десятьма старійшинами, як хрис-тиян, в 372 р. розп’яли на хрестах ґоти—язичники, за відмову пору-шити Божі заповіді і поклонятися ідолам.

А минологія імператора Васи-ля II містить оповідь про учнів Ан-дрія — Інну, Римму і Пінну, які по-ходили зі “Скіфії, країни північної” та навчали скіфів зберігати все те, що Христос їм заповів, і багатьох охрестили. Пізніше вони були за-мучені — їх прив’язали до стовпів вставлених у воду і заморозили4.

Свідчення істориків про переклади Біблії

мовами наших предків та їх ставлення до Божого Слова

Іван Златоус́т (347–407) патріарх Константинопольський: «І скіфи, і савромати… перекладаю-чи Святе Писання кожен на свою мову, філософствують про ці сло-веса5». Згідно цих слів, переклади Біблії мовами скіфів та сарматів в ІV ст. були звичним явищем. Але про це в наступних статтях.

Євсевій Ієронім Стадон-ський (340–420) з захопленням писав: “Християнство розповсю-джується в усьому світі, так що навіть гунни вивчають Псалтир, холоди Скіфії палають жаром віри,

3 Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе // ВДИ. 1949, №3, С.239

4 Огієнко І.І. Українська Церква. К., 1993. С.14

5 Латышев В.В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. Вопросы древней истории- 1949 № 3 С.271

руде і біляве військо готів возить із собою намети церков6». Холоди Скіфії палали жаром віри… А чим характерна наша віра? Чи читаємо ми щодня Святе Письмо? Чи палає наше серце жаром віри?

Свідоцтва сучасників про віру скіфських християн та їх відносини з Богом

Тертуліан (160–220) свідчить про ранній початок проникнення християнства в Скіфію: “різні галль-ські племена, і недоступні для римлян місця Британії скорилися Христу, а також і країни сарма-тів, даків, германців, скіфів”.

Гермій Созомен в ”Церковній історії”, (події описані до 423 г.), пи-сав: ”Вже визнали християнську віру кельти.., а також готи і пле-мена, які жили раніше по сусідству з ними по берегам ріки Істра, (Ду-най) давно уже, прийнявши віру в Христа, перемінили свої звичаї на більше лагідні та розумні”7. В при-веденому уривку особливу увагу привертає слово ”давно”. Навряд чи може йти мова про десятиліття, скоріше — про століття.

Афанасій Олександрійський (300–373) серед народів, які при-йняли ”слово Христове”, називає скіфів та готів8. В епіграмі Альціма Авіта (V ст.) до ”благочестивого со-юзу Христа” зараховані: ”склави, сармати, остроготи, даки, ала-ни… Всі вони радіють, що пізнали Бога”9

Справжня віра проявляється в послухові

Божим ЗаповідямЗауважте, як літописці описують

віру наших предків — скіфів, сар-матів та готів — «вони скорилися Христу, перемінили свої звичаї на більш лагідні та розумні, радіють, що пізнали Бога». Ми бачимо, що їхня віра характери-зується послухом Божому Закону.

Ось як про справжню віру ска-зав сам Христос: «Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! уві-

6 Там же С. 2297 Латышев В. В. Известия древ-

них писателей о Скифии и Кавказе // ВДИ. 1948, №3, С.303

8 Там же, С.6829 Латышев В.В. Известия древних

писателей о Скифии и Кавказе. Вопросы древней истории. 1949 №3. С. 294

йде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Тво-їм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?

І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чи-нить беззаконня!

Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збу-дував на камені. І линула злива, і роз-лилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на ка-мені був він заснований.

А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його!» Матв.7:21-27.

А ми слухаємося Його слів кож-ного дня? Чи підкоряємо ми свою волю Христу? На чому збудована наша віра — на Божому Слові та по-слухові Його заповідям, чи на люд-ських ідеях та традиціях?

І дійсно на підставі цих авто-ритетних письмових свідчень ми можемо стверджувати — на зем-лях сучасної України в ті давні часи серед скіфів, готів і сарматів хрис-тиянство набуло значного поши-рення, ми можемо говорити, що християнство в Україні у III ст. наби-рало ще більшої сили, ніж це було у ІІ ст. І

Блага вістка про спасіння поча-ла проповідуватися не з днів Воло-димира, а задовго до нього. Тому ми з радістю можемо подякувати Богові за те, що наші прабатьки сповідували справжнє християн-ство, засноване на Біблії, а не на людських переданнях.

Думаю варто і сьогодні кожно-му з нас, шукати Божу Церкву та вірити в ті біблійні істини, які спо-відували Ісус, та його перші послі-довники.

Важливим фактором є підтвер-дження цих даних свідченнями археології — зокрема доведення ймовірності існування значного відсотка християн серед племен черняхівської археологічної культу-ри II-Vст. (анти). Про це в наступній статті.

Page 10: №126 (03_2015)

10 №126 березень 2015НадіїГолос

«Дослідіть Писання, бо ви дума-єте через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене» (Івана 5:39).

Незвичайна пропозиція

У 1977 році, Пінін Брамбілла Барсілон отримала незвичайну пропозицію — її попросили очо-лити групу з реставрації одного з найвідоміших і загадкових творінь епохи Відродження — роботи Ле-онардо да Вінчі "Остання Вечеря". У той час, вже досить відома рес-тавратор не уявляла собі, наскільки напруженими і захоплюючими ви-являться наступні 23 роки її життя.

Сторіччя були нещадні до живо-пису Леонардо, виконаного на стіні міланського монастиря в 1498 році.

Фатальна помилка

Завжди експериментуючи, ве-ликий майстер цього разу зробив фатальну помилку, застосувавши нову техніку настінного малярства. Він попередньо обробив ідеальні стіни гіпсом, мастикою і смолою, на суху поверхню художник почав на-носити фарби — темперу, виготов-лену на основі порошкових нату-ральних пігментів. Та не врахував, що при такому підході відсутність адгезії між шарами фарби та стіни приведе до швидкої руйнації його роботи.

«Таємна вечеря» — це навіть і не фреска. Фреска в перекладі з іта-лійської мови означає — свіжий, це розпис по сирій штукатурці, який передбачає класична техніка на-стінного малярства. Чому Леонар-до вирішив писати по сухому?

Мабуть, йому потрібен був час. По сирій штукатурці писати потріб-но швидко, доки вона не висохла, по сухій же стіні це можна писати скільки завгодно довго, обмірко-вуючи і виводячи кожну дрібну де-таль.

Малюнок складався щодня з маленьких шматочків його свідо-мості, як дитяча мозаїка. Іноді і в дощ, і в спеку великий майстер пензля втікав до монастиря, щоб провести одну єдину рисочку. Бу-

вало, що він малював без зупинки. Бувало, цілими днями просиджу-вав поруч у глибоких роздумах, не торкаючись ні пензлика, ні води, ні їжі...

Але, на жаль, нові фарби ви-явилися неміцними, і почали від-лущуватися ще за життя великого майстра. І хоча його робота була відразу визнана шедевром світо-вого мистецтва, все ж вона зали-шилася незахищеною від столітніх нашарувань бруду.

Коли Барсілон розпочала рес-таврацію, п'ять століть пилу, цвілі, і кіптяви зі свічок затемнили це зо-браження майже до стану невиди-мості.

22-літні труднощіПроте справжньою складністю

для групи реставраторів було при-бирання колишніх спроб реставру-вати цю працю, які проводилися з 1700-их років. Важкі пласти лаку, клею, і воску були накладені звер-ху, кожен з них прискорював про-цес потемніння живопису.

Але найгірше, — "наймані" фа-хівці-аматори фарбували цю фрес-ку знову і знову, спотворюючи її об-рази, стираючи деталі яких вони не зрозуміли, і додаючи у своїй влас-ній інтерпретації те, чого їм здава-лося бракує — підправляючи робо-ту великого художника.

Знадобилися місяці лише на фотографування кожного квадрат-ного сантиметра поверхні картини, глибокого й серйозного її аналізу, з використанням найкращої техніки того часу. І нарешті команда Барсі-лон приступила до роботи.

Протягом більше ніж 22-х ро-ків, вони в напівзігнутому стані, під мікроскопом, з величезною обе-режністю і терпеливістю, акуратно знімали 500-річний пил, підфарбо-вування і підправлення. Якщо все вдало складалося, то в день вони могли реставрувати ділянку розмі-ром всього з поштову марку!

У 1999 році коли малюнок, ви-конаний пензлем великого май-стра, нарешті постав перед зором відвідувачів, — важка, ретельна, педантична робота команди Барсі-лон нарешті була винагороджена.

Незвичайне перетворення

Пінін назвала цей період «по-вільною, виснажливою бороть-бою, яка пласт за пластом, день за днем, міліметр за міліметром, фрагмент за фрагментом, наре-шті повернула оригінальне уяв-лення про розміри і розмах, про експресивність, розпечені емоції та насиченість кольору фрески. Їм вдалося повернути те, що здава-лося було втрачено назавжди».

Обтрушуючи пил століть…Володимир Овчаренко

Фрагмент фрески Леонардо да Вінчі "Таємна вечеря". Мілан, 1498.

Page 11: №126 (03_2015)

11№126 березень 2015 НадіїГолос

Похмурі тіні зникли; обідня зала посвітліла. Борода і ніс Петра звіль-нилися від незграбної тяжкості, доданої в процесі невдалих спроб реставрації. У Матвія, виявляється, в оригіналі було світле волосся, а не темне. Фомі повернули ліву руку. Вираз обличчя Андрія перетвори-ли — він уже не похмурий, але зди-вований. А обличчя Ісуса засяяло новим світлом.

Сюжет шедевра залишився незмінним. Да Вінчі зобразив фа-тальну сцену, — момент, коли Ісус відкрив, що один з його учнів неза-баром видасть Його. Після століть нашарувань кіптяви, бруду і бурх-ливих фантазій горе-реставраторів, які зробили картину темною та по-хмурою, відновлення роботи від-крило сучасникам справжній задум майстерного зображення виразів обличчя та мови жестів учнів. Об-раз Христа засяяв знову у своїй чу-десній оригінальної красі!

Власний образ Ісуса

Кожна нація чи народ при на-писанні образу Ісуса Христа на-магаються привласнити Його собі. Кожен малює Його схожим на себе. Люди не готові уподібнюватись до Нього, а скоріше уподібнюють Його до собе. Африканці малюють Ісуса темношкірим, забуваючи про те, що за національністю Він був євре-єм.

За даними щорічного дослі-дження число християнських де-номінацій в світі постійно зростає. У зв'язку з цим сюжет загальної євангельсько-християнської карти-ни хоча і залишається незмінним, проте за останні дві тисячі років з'явилися істотні деталі, які рясні-ють своїм різноманіттям і супереч-ливістю.

Безліч деномінацій претенду-ють на статус винятковості і право розповісти абсолютну істину про Іс-уса та Його вчення, але по своєму ... Чи не є це наслідком накопичення пилу, бруду і кіптяви людських пе-реказів та умовиводів; різноманіт-них міфів із запалом і щирим за-взяттям закидаючи товстим шаром лже-фарби ясний образ Господа.

Якби ми змогли зішкребти пил і бруд століть, щоб побачити ори-гінал — справжнього Ісуса в Єван-гелії? Якби дозволили ожити тим

пейзажам, щоб побачити Його зно-ву в рідному середовищі?

Слова Ісуса не змінилися б, але наповнилися новим змістом, при-йнявши своє первинне значення. Ми змогли б побачити Ісуса з но-вою ясністю, розгледіти фон — світ мандрівників і палестинських се-лян, царів і пастухів, рабинів та си-нагог...

Прихована істина...Відкривати для себе істину —

справа не проста, а іноді навіть не-безпечна. Можливо, саме тому ба-гато віруючих християн вважають краще не ризикувати; а раптом ви-явиться, що потрібно буде відмови-тися від тих вірувань і переконань до яких ти звик і якось уже ужився? А якщо, після того як відкриється оригінальна істина, від усього вчен-ня в якому народився, залишиться лише одне ім'я?

Чимало скажуть: «Та ні, адже не може помилитися стільки славного люду: Отці Церкви, святі подвижни-ки, відомі євангелісти, авторитетні пастори і сучасні «апостоли і про-роки»!? В кінці-кінців так вірили мої батьки, та й всі родичі…» У цьо-му сенсі одним з найпоширеніших міфів є нав’язана думка про те, що батьківської віри не можна міня-ти — це великий гріх…

Тільки чи погодились би з цим твердженням видатні Біблійні ге-рої віри: Мойсей, який зрікся бути фараоном Єгипту, пророк Єремія — прийняв наругу співвітчизників як зрадник батьківщини, та й Сам Ісус Христос став каменем спотикання для багатьох…

Розум людини дивно спотворе-ний, а серце надто лукаве. Люди, в принципі, не люблять змін; вони їх бояться. Збереження «статус-кво» набагато комфортніше; в усякому разі так здається. Саме тому, на-певно, народ не приймав звістку біблійних пророків.

... Божа істинаА пророки передавали вістку

від Бога. Вони голосили, що потріб-но зупинитися, озирнутися і роз-питати про якісь шляхи стародавні і йти ними .... Коли пророк Єремія звертався до своїх співвітчизників з закликом стати на дорогу Господню вони відповідали: «Ні, не підемо» (Єр. 6:16).

І все б нічого, подумаєш, — від-кинули, відрубали голову або роз-пиляли чергового розумника і по-рушника спокою.

Можна і так, звичайно, але є одна суттєва деталь! Пророк той був — Божий пророк, і істина була — Божа Істина! Якось до болю сучасно звучать ці слова пророка. Дивно, що в принципі, нічого не змінилося за тисячоліття: скоріше навпаки, ще більше загострилося.

Обтрусивши пил століть

А можливо обтрусивши пил сто-літь, ми би побачили справжній об-раз Ісуса, яким Він був в оригіналі. Як Спаситель навчав про прощен-ня, спасіння від гріха та смерті.

Ми би змогли дізнатися про стан людини між смертю й воскре-сінням, бо саме Христос пройшов за нас цією долиною смертельної темряви. Досліджуючи Писання можна побачити на якому храмі варто більш концентрувати увагу: де Христос здійснює Своє посеред-ницьке служіння, чи тому в який звикли ходити більшість християн.

Напевне ми б тоді змогли дові-датись який день насправді святку-вав Ісус Христос — суботу чи неді-лю?..

Багато, багато іншого нині при-ховане нашаруваннями тисячоліт-ньої історії. Та питання залишається в тому, чи потрібний мені Справ-жній, Біблійний Ісус, чи мені краще мати свого, створеного нами, за-твердженого батьками.

Хто кому господь? Як вам здається християни і

церква мають бути слугами Єванге-лія, чи його господарями?

Найфатальніші слова в Біблії, як мені здається, були вимовлені Ісусом в контексті майбутніх подій пов'язаних з Другим Пришестям: «Не кожен, хто каже до Мене: Госпо-ди, Господи! увійде в Царство Небес-не, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.

Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Тво-їм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили?

І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чи-нить беззаконня!» (Мт.7:21-23).

Page 12: №126 (03_2015)

1.03 – Зустріч вчителів дитячої Суботньої Школи на Закарпатті. с. Ільниця (або Іршава).

15.03 – Зустріч вчителів дитячої Суботньої Школи Волинської та Рівненської обл. Луцьк-2, о 10:00.

Місіонерські конгреси

7.03 – Грушево, Солотвино, Рахів, Кобилецька Поляна, В. Водяне

Маневичі, Кузнецовськ, Любешів, Ківерці

Привітне, Горохів, Ст Загорів, Локачі, Печихвости

14.03 – Броди, Буськ, Радехів, Львів - 2, Львів - 4

137. Яка доля воскрес-лих під час служіння Христа?

«Під час Свого служіння Ісус во-скрешав померлих. Він воскре-сив сина вдови із Наїна, доньку Яїра, Лазаря, та при цьому вони не були одягнені в безсмертя. Після Його воскресіння вони за-лишились підвладними смерті.» (Вибрані вісті, к.1, с.304,305).

138. Які сліди гріха за-лишаться на небі наза-вжди?

«Навіки залишиться лише одне: сліди розп'яття на тілі нашого Викупителя... Це Його найвища гідність і протягом не-

скінченних століть Голгофські рани будуть прославляти Його і проровідувати Його силу» (Велика боротьба с.674).

А ви знаєте, що...

... Елен знала, як заощаджу-вати гроші в домашньому гос-подарюванні. Вона була уваж-ним покупцем і мала гостре око щодо оцінки співвідношення ці-на-якість. Також вона регуляр-но поповнювала свою комору овочами і фруктами із власного саду.Проте її ощадність найбільше виявилась в шитті. Зрозуміло, спочатку лише гостра необхід-ність змушувала її так заоща-джувати.

136. Хто із людей во-скрес під час воскре-сіння Христа?

«Коли він виходив із своєї тем-ниці, як могутній Переможець над смертю і могилою, здригну-лась земля і все навколо осяяла небесна слава. В той же час від голосу небесного Батька разом із ним із могил вийшли помер-лі праведники, як свідки Його славного воскресіння. Це були вибрані святі усіх століть від створення світу до днів Хрис-та... Це були полонені, які під-нялись із Ним, як трофеї Його перемоги над смертю і моги-лою» (Ранні твори, с.184).

“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують значення Слова Божого, але

навпаки підносять Його і приваблюють свідомість людей до Нього...” Елен Уайт

“Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій [email protected] Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Валентин Шевчук, Віталій Шевчук, Михайло Матвійчук, Руслан Бабій. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників.

Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: [email protected]На обкладинці — святкування 40-річного ювілею громади м. Луцька. Фото: Володимир Романишин.