Над презент

ацією

працю

вала

Ст

удентка групи Ф

ФІ-32

Дж

игін Ярина

Виборча система у Чеській Республіці

Загальна характеристика виборчої системи Чеської Республіки

Чеська Республіка (ЧР) з більш ніж десятимільйонним населенням є яскравим прикладом парламентської демократії, де інститут вільних ви-

борів закріплено в основному законі країни – Конституції42. Згідно зі статтями 16 та 18 Конституції ЧР Палата депутатів парла-

менту (нижня палата) складається з 200 депутатів, які обираються термі-ном на чотири роки згідно з принципами пропорційного представництва. До Сенату (верхня палата) входить 81 сенатор, які обираються терміном

на шість років згідно з принципами мажоритарної системи. При цьому кожні два роки переобирається третина складу сенату.

Вибори у ЧР проводяться на основі загального, рівного та прямого ви-борчого права шляхом таємного голосування (ст. 18 Конституції ЧР)

Активним виборчим правом (правом голосувати) володіють громадя-ни Чеської Республіки, яким на день виборів виповнилося 18 років (ст. 18 Конституції ЧР). На відміну від словацької практики, виборчою ре-

формою 1998-2002 рр. у ЧР право брати участь у виборах було надано і тим громадянам країни, які у день виборів перебувають за межами її

території. Пасивним виборчим правом (правом бути обраним) користуються

громадяни Чеської Республіки, які володіють активним виборчим правом та на день виборів досягли віку 21 рік – для виборів до Палати депутатів Парламенту ЧР, та віку 40 років – для виборів до Сенату Парламенту ЧР

(ст. 19 Конституції ЧР).

Виборче право

Під час проведення парламентських виборів у Чехії застосовується те-риторіальний принцип. Виборчою територією для всіх палат є територія республіки, яка, в залежності від застосування виборчої системи та спосо-бу оновлення даної палати, ділиться на менші територіальні одиниці. Такі спеціальні утворення організаційно забезпечують делегування кандидатів окремими політичними суб’єктами для цих утворень та подальше виборче

змагання між ними, в тому числі змагання у розподілі мандатів. Так, для проведення виборів до Палати депутатів Парламенту ЧР територія країн

ділиться на 14 багатомандатних виборчих областей

У свою чергу виборчі округи територіально діляться на виборчі діль-ниці. Виборчі дільниці формуються у такий спосіб, щоб кожна дільниця

об’єднувала біля 1000 виборців, не порушувала встановлені природні те-риторіальні одиниці та забезпечувала доступність для виборців виборчих приміщень. Зміна виборчих дільниць згідно з § 26 закону ЧР № 491/2001 Зб. «Про вибори до місцевих представництв» можлива тільки при суттє-вій зміні кількості виборців (збільшення або зменшення їхньої чисельнос-

ті на одну третину) чи при зміні кордонів населеного пункту. Крім того, для віддалених частин населеного пункту можна утворити самостійні ви-борчі дільниці, за умови, якщо в них буде голосувати не менше десяти

виборців

Списки виборців у Чеській Республіці ведуться за принципами служ-бової повинності та постійності. Це означає, що такі списки не склада-

ються окремо на кожні вибори, а постійно ведуться адміністраціями на-селених пунктів. Зміни до них вносяться за офіційним обов’язком або на вимогу виборця. Кожного року проводиться контроль їхньої правильності

та повноти. Списки виборців закриваються за два дні до виборів, а ви-борчим дільницям надаються відповідні витяги із цих списків. Виборчі

закони (§ 5, 6 Виборчого закону ЧР) закріплюють два варіанти списків ви-борців, а саме список постійний та спеціальний.

Виборчі списки

Аналіз вищевикладеного дає підстави говорити про відносну ефек-тивність виборчої системи Чехії, яка узгоджується із законодавством

Європейського Союзу, толерує демократичні цінності і протягом трива-лого часу дозволяла сформувати дієздатні уряд та законодавчий орган. За

період з 1998 року у Чехії тричі проводилися вибори до Палати депута-тів і чотири рази – до Сенату. У формуванні урядового кабінету загалом брали участь п’ять політичних суб’єктів із шести представлених протягом цього часу в Парламенті ЧР. При цьому, згідно з чеською практикою, до правлячого кабінету входить 1-3 партії. За цей же період змінилося сім урядів. Урядові кризи здебільшого були наслідком внутрішньопартійних

негараздів, корупційних скандалів, пов’язаних з іменами правлячих політи-ків. З іншого боку, окремі елементи реформи виборчої системи Чехії пере-слідували за мету посилення впливу та існуючого статус-кво правлячих

політичних сил і зменшення шансів опозиційних, чи потенційних поза-парламентських конкурентів, що мало негативний вплив на формування

законодавчого органу, уряду країни.

ВИСНОВКИ: