Д А Й Д Ж Е С Т

Б Ф « В О С Т О К - S O S »

П О Л О Ж Е Н Н Я

П Р А В В П О В У К Р А Ї Н І

Ч Е Р В Е Н Ь 2 0 1 6

2

Благодійна організація «Благодійний фонд «Восток-СОС» (http://vostok-sos.org/) з самого початку окупації надає правову та гуманітарну допомогу внутрішньо пере-міщеним особам (надалі — ВПО), а також тим, хто безпосередньо постраждав в ході конфлікту на сході країни. Починаючи з травня 2014 року працюють телефони «гаря-чої лінії» з надання правових консультацій вимушеним переселенцям з Криму, Доне-цької та Луганської областей. Крім того, діє правова приймальня в м. Києві, а також шість приймалень у Луганській (Старобільськ, Сєвєродонецьк та Рубіжне) та Доне-цькій (Бахмут, Краматорськ, Маріуполь) областях, а також он-лайн консультації.

За цей період юристами «Восток-СОС» було надано близько 15 000 правових кон-сультацій — в телефонному режимі через «гарячі лінії», на особистому прийомі, через он-лайн консультації. Постійний безпосередній зв’язок та робота з внутрішньо пере-міщеними особами дозволяє нашій організації виявляти гострі проблеми, наявні у ВПО, швидко проводити аналіз нових викликів, які виникають в процесі реалізації законодавчих нововведень у цій царині, виявляти загальні тенденції та розробляти рекомендації для органів влади. Узагальнення масиву інформації, яка надходить в процесі нашої роботи з переселенцями зі всіх регіонів України, а також з органами влади, дозволяє нам констатувати наявність певних тенденцій, які суттєво вплива-ють на становище ВПО та реалізацію їхніх прав.

1. Масове припинення всіх видів соціальних виплат внутрішньо переміщеним осо-бам (ВПО). Починаючи з середини лютого 2016 року Міністерство соціальної політики України разом із СБУ проводили процедури так званої «верифікаці» всіх соціальних виплат ВПО (у тому числі, пенсій). Для її проведення були використані списки пере-селенців, надані СБУ та Державною прикордонною службою України (ДПСУ). У цих списках нібито містяться дані осіб, які фактично проживають на тимчасово непідкон-трольній території України, проте продовжують отримувати пенсії та інші соціальні виплати на територіях, що контролюються українською владою. Також до цих «спис-ків» потрапили ВПО, які ніколи не зверталися за отриманням пропуску (дозволу) для перетину лінії зіткнення. З 19 лютого на підставі наданих до УПЗСНів та управлінь ПФУ в п’яти регіонах списків, всі виплати соціальної допомоги (зокрема, адресної допомоги ВПО для покриття виплат на оплату проживання) та пенсій були припинені до з’ясування (підтвердження) факту проживання ВПО у певному населеному пункті. В результаті, всі види соціальних виплат були припинені майже 450 тисячам пересе-ленців, із яких, станом на 16 травня, виплати були поновлені тільки 80 тисячам ВПО. 1

Також, не дивлячись на прийняття Верховною Радою України 24 грудня 2015 року законопроекту № 2166 та внесення важливих змін до ЗУ «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – Закон), його норми не виконуються на

1 http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=249031506&cat_id=244276429

АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ (ВПО) БО БФ «ВОСТОК-SOS»

3

практиці. Так, починаючи із січня 2016 року, переселенці, які з різних причин не мають на довідці переселенця відмітки Державної міграційної служби (до внесення змін в Закон, передбачалося, що довідка переселенця не дійсна без проставлення на ній відмітки про реєстрації місця проживання; внесеними змінами ця норма була виклю-чена), були позбавлені права на отримання всіх видів соціальних виплат, включно з пенсіями. Таку ситуацію органи державної влади були схильні «виправдовувати» не-прийняттям змін до Постанови КМУ № 509 від 01.10.2014 року, які повинні були бути внесені протягом трьох місяців після прийняття Закону, проте вони внесені не були. Вочевидь, Закон має вищу юридичну силу, а тому повинен був застосовуватися пря-мо у разі відсутності відповідних підзаконних актів або їх протиріччя його положен-ням, проте на практиці УПСЗНами повсюдно застосовувалася Постанова №509 та від переселенців вимагали наявності відмітки ДМС на довідці . Варто зазначити, що зміни до Постанови КМУ №509 були внесені лише 8 червня 2016 року, та оприлюдне-ні на Урядовому порталі лише 10 червня. Тобто протягом майже півроку переселенці масово були позбавлені всіх видів соціальних виплат, і на сьогоднійшній день важко оцінити, яка кількість ВПО постраждала внаслідок цього.

2. Прийняті 08 червня 2016 року зміни до Постанови КМУ від 05.11.2014 №637 є дискримінаційними по відношенню до переселенців, порушують право на свободу пересування та на соціальний захист ВПО. Разом із змінами до Постанови КМУ від 01.10.2014 №509, на засіданні Уряду 08 червня 2016 року були прийняті зміни до Постанови №637 від 01.11.2014, яка регулює питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Запропонованими змінами планується ввести си-стему періодичних та додаткових перевірок місць проживання переселенців силами співробітників УПСЗНів, а також СБУ, МВС, ДМС тощо. У разі відсутності переселенця вдома на момент перевірки та нез’явлення його/її до УПСЗНів у строк, всі види соці-альних виплат переселенцям будуть припинені із правом поновити їх не раніше, ніж через два місяці фактично без права отримання виплат протягом цього строку та компенсації їх у подальшому (у разі скасування довідки переселенця цей строк ста-новить шість місяців). Також запропоновані зміни передбачають доволі жорсткий механізм контролю за всіма виплатами ВПО (детальніше у додатку). При цьому, про-ект Постанови не пройшов процедури громадського обговорення, а також антидис-кримінаційної експертизи.

3. Фактична неможливість реалізації базових прав ВПО через неприйняття відпо-відних Законів та підзаконних нормативно-правових актів. Однією із найважливі-ших проблем переселенців залишається житло. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про за-безпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщена особа має право на забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права можливості безоплатно-го тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Проте порядку отримання у користування такого житла немає. На практиці це ви-ливається в те, що на місцях переселенцям відмовляють у наданні житла через на-чебто його відсутність. Іншою проблемою є компенсація (відшкодування) вартості зруйнованого житла. Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про боротьбу із тероризмом» (відповід-но до цього Закону 14 квітня 2014 розпочалася антитерористична операція на сході країни), відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, прова-диться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону. Проте, такий закон досі не прийнято. Крім того, законопроект №2167, щодо декларації дер-

4

жавної гарантії компенсації вартості пошкодженого майна, протягом 2015 року так і не був розглянутий Верховною Радою України, попри його наявності тричі у порядку денному, фактичний розгляд питання в сесійній залі не відбувся. Відповідно, жодних гарантій, щодо допомоги особам з числа ВПО, що втратили майно, на сьогодні держа-вою не передбачено.

Така сама тенденція спостерігається і у інших сферах відповідальності держави сто-совно переселенців. Так, ще 14 травня 2015 року Президентом України був підписаний Закон України № 425-VIII, відповідно до якого діти-ВПО забезпечуються державною цільовою підтримкою для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, при цьому виконання цього Закону пов’язано із розробкою та затвердженням Кабінетом Міні-стрів України відповідної державної цільової програми, яка станом на початок 2016 року так і не затверджена. При цьому діти-переселенці не мають змоги скористатися пільгами, які повинні їм бути надані відповідно до Закону. Варто зауважити, що у дер-жавному бюджеті на 2016 рік не закладено фінансування на забезпечення виконання норми цього закону, що часто стає перепоною для отримання освіти дітям-ВПО.

4. Обмеження переселенців в виборі банку, через який вони можуть отримувати щомісячну адресну допомогу та пенсію, Державним ощадним банком України, є непропорційним та необґрунтованим. Відповідно до змін, які були внесені Постано-вами КМУ № 427 від 15.06.2015 та №167 від 14.03.2016, переселенці мають право отримувати всі соціальні виплати виключно на рахунки, відкриті у державному банку ПАТ «Ощадбанк» (до внесення змін ВПО самостійно обирали, послугами якого банку користуватися для отримання допомоги). Ці зміни були пояснені нібито необхідністю додаткового захисту фінансових прав переселенців, при тому що не-переселенці – отримувачі державної допомоги або пенсії – не обмежені у виборі банку, через який ці виплати вони можуть отримувати. Також на відділення «Ощадбанку» покладаєть-ся обов’язок приймати весь пакет документів на отримання/продовження виплат адресної допомоги для покритті виплат на проживання від переселенців, а потім са-мостійно передавати їх до УПСЗНів.

Крім того, планується, що з 1 серпня 2016 року для ідентифікації одержувачів пенсій, які є ВПО, та забезпечення виплати їм пенсій буде здійснюватися емісія платіжних карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису. Строк дії карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, встановлюється до трьох років за умови проходження фізичної ідентифікації клієнта в установах публічного акціо-нерного товариства «Державний ощадний банк України» перші 2 рази кожні шість місяців, у подальшому – кожні 12 місяців. Після завершення строку дії картки вона перевипускається за рахунок ПАТ «Ощадбанк». За відсутності проходження фізичної ідентифікації одержувачів пенсій ПАТ «Ощадбанк» зупиняє видаткові операції за по-точним рахунком до моменту звернення клієнта.

Велике занепокоєння викликає той факт, що державні органи влади навіть не запе-речують той факт, що обмеження права ВПО на обрання банківської установи для отримання соціальних виплат та пенсій, відбувається для більш ефективного контро-лю за отриманням грошових коштів переселенцями (а за умови, що державні органи мають доступ до інформації про банківські транзакції переселенців, контроль може бути тотальним). А це, у свою чергу, є дискримінаційною практикою, яка суттєво по-гіршує становище внутрішньо переміщених осіб у порівнянні з іншими громадянами України.

5

5. Зменшення суми щомісячної адресної допомоги для переселенців працездатного віку, які не працевлаштувалися протягом двох місяців після взяття на облік, а та-кож імперативна норма щодо позбавлення права на повторне отримання цією кате-горією адресної допомоги на наступний шестимісячний термін, є непропорційними. Відповідно до п. 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 № 505, сума допомоги для працездатних осіб ста-новить 442 грн (приблизно $18). Ця сума підлягає зменшенню вдвічі, якщо особа не працевлаштувалася протягом двох місяців, та повне припинення виплат у разі не-працевлаштування протягом чотирьох місяців. Після припинення виплат адресної допомоги за цією підставою, працездатні особи позбавляються права звернення за призначенням грошової допомоги на наступний шестимісячний термін. Така імпера-тивна вимога Порядку на практиці призвела до того, що навіть якщо працездатна особа знайшла роботу, УПСЗН відмовляють у призначенні їй виплат на наступний період. Крім того, Порядок взагалі не містить механізму перегляду суми призначеної адресної допомоги, якщо особа змінила свій статус протягом шестимісячного строку, на який була призначена допомога. Зважаючи на високий рівень безробіття в Україні та наднизьку ефективність Державної служби зайнятості у працевлаштуванні, змен-шення розміру адресної допомоги, а потім припинення її для непрацевлаштованих переселенців працездатного віку не є фактором стимулювання пошуку роботи або запобіжником «утриманства», а стає механізмом покарання переселенців за те, що не змогли працевлаштуватися.

6. Існуюча система отримання, обміну та поновлення документів, зокрема, паспорту громадянина України, для внутрішньо переміщених осіб є вкрай складною та нее-фективною. По-перше, територіальні підрозділи Державної міграційної служби Укра-їни (ДМС) відмовляються надавати будь-які адміністративні послуги переселенцям, у яких з різних причин немає відповідної довідки ВПО. Це є суттєвою проблемою для осіб, які втратили паспорт та не встигли цю довідку оформити. По-друге, при заміні паспорта, видачі паспорта замість втраченого чи викраденого, де-юре місце реєстра-ції переселенців на тимчасово непідконтрольній території України не поновлюється при видачі нових документів, навіть якщо заявник має докази, що підтверджують його/її право на проживання у вказаному житлі. По-третє, існують суттєві складнощі при проведені так званої «процедури встановлення особи». Ця процедура застосо-вується у випадку, якщо заявник, що звертається за отриманням паспорту замість втраченого або викраденого, не має інших документів із фотокарткою, та включає опитування не менше трьох родичів, сусідів або будь-яких інших осіб із метою вста-новлення особи заявника. При цьому для переселенців, які виїхали з території сво-го постійного проживання, забезпечення явки трьох «свідків» для проходження цієї процедури стає майже неможливим.

7. Система обмеження права на пересування через лінію зіткнення суттєво пору-шує права ВПО. Станом на сьогоднішній день, через лінію зіткнення функціонує п’ять Контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ). Чотири КПВВ, а саме «Гнутове», «Новотро-їцьке», «Мар’їнка» та «Зайцеве» розташовані у Донецькій області. Ще один КПВВ — «Станиця Луганська» розташований у Луганській області, при цьому це єдине КПВВ на усю область та єдине на усій лінії зіткнення, де транспортні засоби не можуть пере-тинати лінію зіткнення. Тривалий час лунають обіцянки про відкриття повноцінного КПВВ «Золоте» у Луганській області, проте, дана обіцянка не реалізована. 31 березня 2016 р., коли КПВВ «Золоте» мав відновити свою роботу, представники незаконних збройних формувань не дозволили людям перетнути лінію зіткнення. Варто відзна-

6

чити, що сторони не можуть самостійно приймати рішення про відкриття дорожніх коридорів, відтак відкриття КПВВ “Золоте” мало б бути узгоджене у Мінську, що свід-чить про вину незаконних збройних формувань у затягуванні відновлення роботи КПВВ «Золоте».

Попри те, що у червні 2015 року Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах До-нецької та Луганської областей було суттєво оновлено, мають місце вагомі незруч-ності, оскільки відповідно до п. 1.6. Порядку, заборонено перетин лінії зіткнення гро-мадським пасажирським транспортом, за винятком нерегулярних перевезень для окремих організованих груп людей (біженців, дітей для оздоровлення та відпочинку, тощо). Так само залишаються проблеми отримання перепустки (дозволу) для пе-ретинання лінії розмежування, величезні черги на контрольних пунктах в’їзду-виїз-ду, нестача актуальної інформації (про дійсність попередньо отриманих документів тощо, про спірні ситуації). Варто відзначити суттєве покращення строків розгляду за-яви на отримання дозволу (перепустки). Наразі, розгляд заявки переважно здійсню-ється в обіцяні строки розгляду – до 10 календарних днів. Окрім природніх проблем із чергами на КПВВ, іншими проблемами з їх облаштування є обмежений доступ до медичної допомоги, туалетів, пунктів обігріву, питної води та інформації. Щоденно лі-нію зіткнення в обидва боки перетинають більше 30 000 людей, з яких більше 10 000 тільки по коридору Горлівка – Бахмут. Це свідчить про гостру необхідність у відкритті нових дорожніх коридорів, особливо на Луганщині, де діє лише один коридор, і то пі-ший. Крім того, суттєвим порушенням прав громадян є передача списків людей, які перетинали лінію зіткнення до соціальних служб з метою прийняття рішень про (не)виплати соціальних виплат. Крім того, Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 332-1, яка передбачає відповідальність за Порушення порядку в’їзду на тим-часово окуповану територію України та виїзду з неї. Не дивлячись на те, що у даній статті йде прив’язка мети до заподіяння шкоди інтересам держави, при бажанні дане уточнення можна трактувати як завгодно.

8. Існування так званої «сірої зони» — формально розташовані на підконтрольній Україні території, вони не зайняті незаконними збройними формуваннями, проте фак-тично, деякі з них знаходяться за межами крайніх блокпостів української армії, деякі з яких час від часу обстрілюються. Так, існує цілий ряд «прифронтових» населених пунктів вздовж лінії зіткнення, тобто вздовж лінії умовного розмежування між під-контрольною та непідконтрольною Україні територією. Загальні проблеми на цій те-риторії: обмеження функціонування органів виконавчої влади та місцевого самовря-дування, відсутність регулярного та нерегулярного транспортного сполучення з цими селами (фактично, доступ до «сірої зони» обмежено), медичних, соціальних установ, проблеми із доставкою продуктів харчування тощо. Ігнорування з боку влади зазна-чених проблем неминуче призведе та вже призводить до переміщення мешканців підконтрольних Україні сіл, які знайдуть змогу виїхати. Також важко оцінити, яка кіль-кість переселенців знаходиться на цих територіях, оскільки органи соціального захи-сту населення, відповідальні за ведення обліку переселенців, фактично не працюють у «сірій зоні».

7

Рекомендації

1. Припинити практику зняття переселенців з обліку та припинення виплат їм соці-альної допомоги та пенсій за інформацією, що надходить від СБУ та ДПСУ.

2. Невідкладно поновити соціальні виплати переселенцям у разі припинення виплат через відсутність відмітки ДМС у довідці про взяття на облік ВПО.

3. Розробити механізм здійснення виплат соціальної допомоги та пенсій жителям тимчасово непідконтрольної території України.

4. Прийняти відповідні Закони та підзаконні нормативно-правові акти, які дозволять реалізувати права внутрішньо переміщених осіб, зокрема, на житло, на освіту тощо, а також у найкоротші терміни забезпечити розгляд законопроектів, що стосуються реалізації прав ВПО (зокрема, № 2167).

5. Скасувати Постанови КМУ № 427 від 15.06.2015 та Постанову КМУ №167 від 14.03.2016 у частині обмеження права внутрішньо переміщених осіб на обрання бан-ку, через який вони можуть отримувати всі види соціальних виплат.

6. Збільшити розмір адресної допомоги для переселенців працездатного віку, а також внести зміни до п. 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги ВПО, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 №505, у частині скасування норми щодо непризначення адресної допомоги на наступний шестимісячний термін пра-цездатним особам, яким виплати у попередній період були припинені через непра-цевлаштування.

7. Прийняти зміни до існуючих механізмів видачі та поновлення втрачених доку-ментів ВПО. Залучити громадські організації та ініціативи до розробки вказаних ме-ханізмів.

8. Скасувати п. 1.6. Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, тран-спортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей та дозволити регулярне транспортне сполучення громадського транспорту з тимчасово непідконтрольною територією України.

9. Облаштувати дорожні коридори медичними бригадами, туалетами належного рів-ня та повноцінною інформацією для осіб, що перетинають лінію зіткнення.

10. Забезпечити населені пункти, що розташовані в безпосередній близькості до лінії зіткнення, транспортним сполученням, регулярними поставками товарів та гумані-тарної допомоги, можливістю отримувати медичній послуги.

8

8 червня на засіданні Уряду були прийняті зміни до Постанови КМУ від 05.11.2014 №637 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним осо-бам» (далі – Постанова). Зокрема, запропонованими змінами встановлюються По-рядки призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним осо-бам та здійснення контролю за соціальними виплатами переселенцям за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Вказані зміни суттєво погіршують положення осіб, які вимушені були покинути свої домівки через збройний конфлікт на сході країни, вводять додаткові дискримінаційні механізми відновлення соціальних виплат та контролю за ними з боку держави. Тим більше, такі нововведення є критичними в умовах повсюдного припинення виплат усіх видів соціальної допомоги та пенсій тисячам переселенцям протягом майже п’яти місяців, що стало наслідком неприйняття Урядом змін до Постанови КМУ від 01.10.2014 №509.

Прийняттям змін до Постанови КМУ №637 передбачається:

1. Введення системи перевірок місць фактичного проживання/перебування внутріш-ньо переміщених осіб як умови для призначення (відновлення) чи відмова у призна-ченні (відновленні) усіх видів соціальних виплат навіть у тому разі, коли у загальному порядку, для всіх громадян України, така перевірка місця проживання не передбаче-на (наприклад, для призначення пенсії).

2. Відповідно до п. 10 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО, за наслідками проведеної перевірки складається Акт обстеження матеріально-по-бутових умов проживання сім’ї за встановленою формою, який підписується всіма повнолітніми дієздатними внутрішньо переміщеними особами, а у випадках, визна-чених чинним законодавством – їхніми законними представниками. Це означає, що на момент проведення обстеження всі члени сім’ї – ВПО повинні знаходитися за місцем фактичного проживання/перебування (хоча практика показує, що зазви-чай такі перевірки проводяться без попередження, у робочий час, коли переселенці, як і будь-які інші громадяни України, можуть знаходитися, наприклад, на роботі чи у будь-якому іншому місці). Ця вимога сама по собі обмежує свободу пересування осіб, гарантовану ст. 33 Конституції України, та прямо суперечить нормі статті 12 ЗУ «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб», якою встановлено, що не є підставою для скасування довідки внутрішньо переміщеної особи її відсутність за місцем проживання до 60 днів (а в окремих випадках – до 90). Крім того, порушен-ням гарантованої свободи пересування є вимога до переселенців у 10-денний строк письмово повідомляти про зміну їхнього фактичного місця проживання/перебуван-

ПОЗИЦІЯ БО «БФ «ВОСТОК-SOS» ЩОДО ПРИЙНЯТТЯ КАБІНЕТОМ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПРОЕКТУ ЗМІН ДО ПОСТАНОВИ № 637 «ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ВИПЛАТ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМ ОСОБАМ»

9

ня управління праці та соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування.

3. Створення додаткового органу – Комісії з питань призначення (відновлення) со-ціальних виплат внутрішньо переміщеним особам – який буде мати повноваження, судячи із назви органу, призначати та відновлювати соціальні виплати виключно пе-реселенцям, потягне за собою необґрунтоване затягування процесу призначення та відновлення соціальних виплат. Крім того, незрозуміло, яким чином будуть розмеж-овуватися повноваження управлінь соціального захисту населення, Пенсійного Фон-ду України тощо, які проводять, відповідно до чинного законодавства призначення соціальних виплат всім громадянам України, із новоствореними Комісіями.

4. Незрозумілою та такою, що суперечить принципу юридичної визначеності, є норма п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО, відповідно до якої за наслідками розгляду питання щодо призначення (відновлення) соціальних виплат, з урахуванням акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, Комісія приймає рішення щодо призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту їх припинення, у тому числі, з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному сайті Мініс-терства соціальної політики України, або інших органів, що здійснюють соціальні ви-плати. У Порядку не деталізується, яким чином і яку саме інформацію, що міститься у акті обстеження, Комісія повинна врахувати, і що може призвести до відмови у при-значенні (продовженні) соціальних виплат. Також непрозорою є вимога врахування інформації про стан фінансування, оскільки порушення зобов’язань держави у сфері соціального захисту населення, гарантованому ст. 46 Конституції України, не можуть бути виправдані відсутністю бюджетних асигнувань чи поганою економічною ситуа-цією в країні.

5. Дискримінаційна за своєю суттю додаткова підстава для відмови у призначенні (відновленні) соціальних виплат переселенцям у разі їхньої відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, вказаним у заяві про її призначення (відновлення), передбачена п. 16 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО. При цьому, зокрема, не вказані строки відсутності (наприклад, строк тривалої відсутності визначений Законом). Це може призвести до того, що на практиці, відсутність пере-селенця вдома на момент проведення обстеження матеріально-побутових умов сім’ї буде вважатися відсутністю переселенця за місцем свого фактичного проживання/перебування та може стати піставою для відмови у призначенні (продовженні) ви-плат.

6. Само по собі прийняття окремого Порядку здійснення контролю за соціальними виплатами внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, є таким, що порушує принцип заборони дискримінації за будь-якою оз-накой, а також норму ст. 14 Закону України «Про забезпечення прав та свобод вну-трішньо переміщених осіб», відповідно до якої ВПО користуються тими ж правами та свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в України. Також цією нормою пря-мо забороняється дискримінація ВПО при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на тій підставі, що вони є переселенцями.

7. Уряд пропонує контролювати соціальні виплати переселенцям шляхом проведен-ня періодичних перевірок місця проживання/перебування силами працівників управ-

10

лінь соціального захисту населення (один раз на шість місяців), а також додаткових перевірок так званими «мобільними групами», із залученням представників терито-ріальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Нацполіції та Пенсійного фонду. Проте ще більшу занепокоєність викликають підстави для проведення додаткових перевірок, перелік яких міститься у пп.3.1 – 3.5 нового Порядку здійснення контролю за соціальними виплатами внутрішньо переміщеним особам. Зокрема, це може бути так звана «влас-на інформація» УПСЗН, або інформація органів державної влади (у тому числі, МВС, СБУ, Держприкордонслужби, Нацполіції, ДМС), органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, волонтерських, благодійних організацій тощо, що може свід-чити про масовий збір персональних даних переселенців та обмін ними поза вста-новленими процедурами, що порушує право на приватність та норми ЗУ «Про захист персональних даних».

11

On June 8, 2016 during the session of the Cabinet, the Government adopted the amendments to the CMU Resolution № 637 “On welfare payments to persons displaced from the temporarily occupied territory of Ukraine and antiterrorist operation conduct districts” (further in text – Resolution). In particular, these amendments, which are expounded in two respective Resolutions, determine the procedure of assignment (resumption) of welfare payments to internally displaced persons and the procedure of execution and control of welfare payments to displaced persons at the place of registration/residence. These amendments put people who had to leave their homes because of armed conflict on the East of the country in tight situation and set the additional discriminating mechanisms of resumption of welfare payments and state’s control. Especially these innovations are crucial in conditions of countrywide suspension of all kinds of welfare payments and pensions for thousands of displaced persons during almost five months that was a consequence of CMU’s failure to adopt amendments to the Resolution of the CMU № 509 of 01.10.2014.

According to the amendments to the Resolution of the CMU № 637:

1. The procedure of the inspection of places of actual residence of IDPs is determined as a condition for assignment (resumption) or denial of assignment (resumption) of all kinds of welfare payments, even if there is no requirement in legislation of such an inspection for all citizens of Ukraine in general order (in example, for the assignment of pensions).

2. According to the paragraph № 10 of the Resolution “On assignment (resumption) of welfare payments to IDPs”, under the results of inspection the Act of inspection of social conditions is compiled according to the adopted form, which is signed by all adult and capable IDPs or, in cases, determined by actual legislation, by their legal representative. That means that at the time of the inspection all members of the family which are IDPs have to be at the place of their place of actual residence (although, in practice such kind of inspections are executed without any notification during the working hours when IDPs, as any other citizens of Ukraine, can be at work or any other place). This requirement itself limits the freedom of movement, which is guaranteed by the art. 33 of the Constitution of Ukraine and is in direct contradiction with the rule in art. 12 of the Law of Ukraine “On ensuring the rights and freedoms of internally displaced persons”, which determines that the absence of IDP in the place of residence less than during 60 days (in some cases – 90 days) is not a ground for annulment of the certificate of IDP. Moreover, the requirement to address to regional headquarters in charge of social protection of citizens of Ukraine with notification about the change of actual place of residence in the region of the new place of residence during 10 days.

THE POSITION OF THE CHARITABLE FOUNDATION “EAST-SOS” CONCERNING THE ADOPTION OF AMENDMENTS TO THE RESOLUTION № 637 “ON WELFARE PAYMENTS TO PERSONS DISPLACED FROM THE TEMPORARILY OCCUPIED TERRITORY OF UKRAINE AND ANTITERRORIST OPERATION CONDUCT DISTRICTS” BY THE CABINET OF MINISTERS OF UKRAINE

12

3. The creation of additional state body – the Commission on assignment (resumption) of welfare payments to IDPs, which (according to its name) will have the authority to assign and to resume the welfare payments exceptionally for IDPs. Its activity will lead to unreasonable delaying of assignment (resumption) of welfare payments. Also, it is unclear, how the authority of different headquarters in charge of social protection of citizens, bodies of the Pension Fund of Ukraine and other state structures that are in charge of assignment (resumption) of welfare payments to all the citizens of Ukraine, will be divided with the authority of new Commissions.

4. The rule of paragraph 15 of Resolution “On assignment (resumption) of welfare payments to IDPs” is unclear and contradicts the principle of legal certainty. According to that rule, by results of consideration of the question of assignment (resumption) of welfare payments, taking into account the Act of inspection of social conditions, the Commission makes a decision of assignment (resumption) or rejection on assignment (resumption) of welfare payments from the moment of its stopping taking into consideration the information about the status of financing and payments, which is published on the official site of the Ministry of Social Policy of Ukraine or other state structures, which provide social payments is. There is no clarification in the Resolution about what information from the Act of inspection the Commission may be taking into consideration and it is unclear what issues can lead to rejection on assignment (resumption) of welfare payments. Also, the requirement of taking into account the information about the status of financing is unclear because the state’s breach of obligation in the sphere of social protection of the population, which is guaranteed by the art. 46 of the Constitution of Ukraine, cannot be justified by the absence budget appropriations or complicated economic situation in the country.

5. Additional ground for rejection on assignment (resumption) of welfare payments for IDPs, which is discriminative by its nature, is their absence on the actual place of residence that indicated in the application for assignment (resumption) of such payments and that is mentioned in paragraph № 16 of the Resolution “On assignment (resumption) of welfare payments to IDPs”. Moreover, this Resolution does not determine the time of such absence (in example, significant time of absence, determined by the Law of Ukraine “On ensuring the rights and freedoms of internally displaced persons”). In practice, such gap can lead to the situation when the absence of IDP at home by the address of actual place of residence at the moment of providing the inspection of social conditions of the family can be the ground for rejection on assignment (resumption) of welfare payments.

6. The adoption of special procedure in the Resolution “On the execution and control of welfare payments to displaced persons at the place of registration/residence” itself is a breach of the principle of the prohibition of discrimination on any basis and the ruse of art. 14 of the Law of Ukraine “On ensuring the rights and freedoms of internally displaced persons”, according to which IPD enjoy the same rights and freedoms as all the other citizens enjoy according to the Constitution, laws and international treaties of Ukraine. This article also prohibits the discrimination of IDP in realization of their rights and freedoms on the ground of their legal status of displaced persons.

7. The CMU proposes to control the welfare payments to the IDP by providing the periodical inspection of places of their residence by workers of headquarters in charge of social protection of citizens (one time at six month) and the additional inspections by so called “mobile groups”, which recruit the representatives of territorial headquarters of Ministry of Internal Affairs, State Migration Service, Security Service of Ukraine, National Police and Pension Fund of Ukraine. Also, the ground for executing such additional inspections that

13

is determined by paragraphs 3.1. – 3.5. of the Resolution “On the execution and control of welfare payments to displaced persons at the place of registration/residence” causes serious concern. In particular, it can be so-called “own information” of headquarters in charge of social protection of citizens or information of state institutions (as MIA, SSU, SMS, State Border Guard Service, National Police of Ukraine), bodies of local government, non-governmental organizations, voluntary associations, charitable organizations and so on, which can indicate the massive gathering of personal data of IDPs and its exchanging beyond established rules in violation of the right for privacy and rules of the Law “On protection of personal data”.

8. In case of the IDP was absent during the inspection at the place of actual residence, that person have to visit the headquarters in charge of social protection of citizens to confirm the place of living (during three days after composing the act and three more days after sending the invitation by letter). If the IDP does not visit the facility during the determined period, his welfare payments will be suspended (although, there is no such procedure and a term as “suspension” in the legislation that regulates assignment, prolongation and resumption). In that case the procedure of its resumption includes the addressing of the IDP to the Commission with the respective application, providing the inspection of social conditions and composing the respective act. In case of positive decision of the Commission, welfare payments are resumed only after two month after the month when payments were suspended. Welfare payments are not compensated for two month when they were not payed (except cases when the applicant is in a tight situation and couldn’t fulfil requirements of headquarters in charge of social protection of citizens because of good reason), which is in contradiction with actual legislation of Ukraine and violation of the right of IDPs for social protection without discrimination.

9. In case when welfare payments were suspended because of annulment of the certificate of IDP, the resumption can be provided only after six months after the annulment and fulfilment all procedures, which are obligatory for its assignment and determined by the legislature of Ukraine.

Thus, the amendments to the CMU’s Resolution № 637 “On welfare payments to persons displaced from the temporarily occupied territory of Ukraine and antiterrorist operation conduct districts” passed by the Cabinet of Ministers of Ukraine are frankly discriminative, they violate rights of IDPs and freedoms, which are guaranteed by the Constitution of Ukraine. These amendments limit their freedom of movement, the right for social protection and the principle of prohibition of discrimination. Moreover, every limitations of human rights can be provided only according to the law but the Cabinet openly impose limitations in rights of IDPs and prescribes them in the Resolutions of the CMU, which violates the Constitution of Ukraine and the state’s obligations by international law in the field of providing and securing of human rights.

These above-mentioned amendments will inevitably lead to grave repercussions for IDPs that had left the temporary uncontrolled areas of Ukraine but want to save communication with relatives and to protect their property, which they had to leave.

14

У квітні 2016 року Міністерство юстиції України презентувало Проект Закону Укра-їни «Про попередження зникнення людей та сприяння в розшуку безвісно зниклих осіб» (далі – Проект), який має на меті попередити зникнення людей і забезпечити правове сприяння у розшуку безвісно зниклих осіб, у тому числі які зникли в умовах збройного конфлікту, масових заворушень або насилля всередині країни, під час сти-хійного лиха, катастроф або інших надзвичайних ситуацій, а також захистити права та інтереси безвісно зниклих та їх родичів.

Даний Проект Закону був запропонований громадськості для обговорення та вне-сення пропозицій. Благодійна організація «Благодійний Фонд «Восток-SOS» долучи-лася до процесу розробки пропозицій та зауважень до законопроекту.

Перш за все варто зазначити, що за формою і змістом Проект є трансформацією Модельного закону СНД щодо осіб, що зникли безвісти 2008 року. Проект зберіг мо-дельний, описовий характер положень і, на нашу думку, не може бути використаний як джерело правового регулювання і потребує значного доопрацювання.

Задля створення дієвого механізму виконання покладеної на Проект мети, ми вва-жаємо за доцільне використати відповідний досвід Боснії та Герцеговини, Косова, а також положення Модельного закону про осіб, що зникли безвісти, розробленому Міжнародним Комітетом Червоного Хреста.

1. Недоцільним є призначення єдиного державного органу в якості уповноваженого щодо розшуку безвісно зниклих осіб, приймання заяв про безвісне зникнення осіб та ведення реєстру безвісно зниклих осіб. Проект передбачає застосування його по-ложень до таких ситуацій, що можуть призвести до масової загибелі людей як вій-ськові дії, масові заворушення, насилля всередині країни, стихійне лихо. Відповідно до положень Проекту даний список не є вичерпним. За таких обставин можна перед-бачити, що компетентними органами, уповноваженими здійснювати розшук зниклих осіб, ліквідувати наслідки стихійного лиха чи іншої надзвичайної ситуації чи в будь-який інший спосіб стати розпорядником інформації щодо долі безвісно зниклої осо-би, невпізнаних тіл, інформації щодо безвісного зникнення особи.

Крім того, в умовах нинішнього збройного конфлікту представники державних орга-нів України не мають доступу до тимчасово окупованих територій Луганської та До-нецької областей, а також АР Крим та м. Севастополя. В той же час неурядові органі-зації в деякій мірі працюють на зазначених територіях, відвідують місця незаконного позбавлення волі, проводять опитування осіб, які були незаконно позбавлені волі чи стали жертвами насильницького зникнення або їх родичів, або свідків даних злочи-нів, проводять розшук та ексгумацію останків зниклих осіб.

ПРОПОЗИЦІЇ БО «БФ «ВОСТОК-SOS»

ЩОДО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ПРОЕКТУ ЗАКОНУ «ПРО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗНИКНЕННЯ ЛЮДЕЙ ТА СПРИЯННЯ В РОЗШУКУ БЕЗВІСНО ЗНИКЛИХ ОСІБ»

15

Відповідно до зазначеної практики іноземних держав, є доцільним створення коле-гіального органу, який включав би представників всіх державних органів та неуря-дових організацій, котрі можуть мати у своєму розпорядженні інформацію, яка може стосуватися безвісно зниклих осіб, а також державних органів, відповідальних за призначення та виплату державної допомоги родичам безвісно зниклих осіб (Спеці-альна комісія по безвісно зниклим особам).Основним завданням даного органу нами пропонується визначити координацію ді-яльності державних та недержавних структур з розшуку безвісно зниклих осіб, при-ймання обов’язкових для виконання компетентними органами рішень для виконан-ня покладених на даний колегіальний орган завдань.

2. В умовах триваючого військового конфлікту та можливості виникнення ситуацій, що можуть призвести до масової загибелі людей у майбутньому ми вважаємо за необхідне створення спеціального постійно діючого органу (Виконавчий орган Спеці-альної комісії), на котрий покладаються завдання з безпосередньої роботи із заяв-никами та родичами безвісно зниклих осіб, ведення Реєстру безвісно зниклих осіб.Передбачаючи, як було викладено вище, можливість того, що розпорядниками ін-формації щодо безвісно зниклих осіб або невпізнаних останків можуть стати різні державні органи, неурядові організації або приватні особи, зазначений орган повинен бути уповноважений отримувати таку інформацію від зазначених суб’єктів, зберігати та передавати її компетентним органом. Для підвищення ефективності роботи Ви-конавчий орган Спеціальної комісії пропонується встановити обов’язок державних органів надавати інформацію, яка стосується безвісно зниклих осіб або невпізнаних останків. Ми вважаємо необхідним створити Виконавчий орган Спеціальної комісії як такий орган, який активно здійснює контроль за діяльністю державних органів, яка стосується безвісно зниклих осіб. Так, Виконавчий орган звертається до держав-них органів, з інформаційними запитами щодо безвісно зниклих осіб і, за необхідно-сті, передає таку інформацію компетентним органам або неурядовим організаціям.З метою забезпечення ефективності розслідування випадків насильницького зник-нення або у випадках, коли правоохоронні органи чи органи держбезпеки відмов-ляють у відкритті кримінального провадження, уповноважена особа проводить ін-терв’ювання потерпілого від зазначених злочинів.

3. Також, у пропозиціях до Проекту нами були внесені положення, які розширю-ють права безвісти зниклих осіб, їх родичів, а також заарештованих, затриманих та інтернованих осіб. Було визначено співвідношення правових статусів «безвісно зникла особа», «безвісно відсутня особа» та «особа, визнана померлою». З метою приведення понятійного апарату Проекту у відповідність з міжнародними стандарта-ми регулювання розшуку безвісно зниклих осіб, запобіганню звуженню прав безвіс-но зниклих осіб та їх родичів, а також з метою удосконалення механізму обліку та розшуку безвісно зниклих осіб нами було запропоновано внести зміни до визначень термінів, що використовуються в тексті Проекту.

4. Вважаємо, що передбачена Проектом модель надання фінансової допомоги ро-дичам безвісно зниклих осіб є неефективною. На відміну від пропозицій, викладених у Проекті Міністерством юстиції, ми вважаємо за доцільне замість створення окре-мої системи такого забезпечення надати родичам безвісно зниклих осіб право отри-мувати пенсію у зв’язку з втратою годувальника незалежно від наявного у безвісно зниклої особи страхового стажу.

Додаток: порівняльна таблиця до Проекту Закону із пропозиціями та коментарями БО «БФ «Восток СОС» (доступна по ссылке bit.ly/28v9u9O)