МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

ЛАТИШ КАТЕРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 343.98

КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-

ТАКТИЧНІ ОСНОВИ РОЗСЛІДУВАННЯ ВАНДАЛІЗМУ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація

на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:

Шепітько Валерій Юрійович,

доктор юридичний наук, професор

Харків – 2016

2

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ................................................................3

ВСТУП.....................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВАНДАЛІЗМУ

1.1. Поняття та види вандалізму................................................................11

1.2. Предмет злочинного посягання..........................................................25

1.3. Способи вчинення вандалізму............................................................35

1.4. Обстановка, місце та час учинення вандалізму.................................46

1.5. Особа злочинця.....................................................................................55

1.6. Типові сліди вандалізму......................................................................66

Висновки до розділу 1.........................................................................................73

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

ВАНДАЛІЗМУ

2.1. Типові слідчі ситуації вандалізму та програма дій по їх

вирішенню..............................................................................................................76

2.2. Побудова слідчих версій під час розслідування вандалізму............91

Висновки до розділу 2.......................................................................................106

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ

(РОЗШУКОВИХ) ДІЙ І ТАКТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ ПІД ЧАС

РОЗСЛІДУВАННЯ ВАНДАЛІЗМУ

3.1. Тактика проведення окремих слідчих (розшукових) дій...............107

3.2. Тактичні операції під час розслідування вандалізму.....................133

3.3. Застосування спеціальних знань під час розслідування

вандалізму............................................................................................................157

Висновки до розділу 3.......................................................................................175

ВИСНОВКИ........................................................................................................177

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................182

ДОДАТКИ...........................................................................................................226

3

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВРУ – Верховна Рада України

РДР – диний ре стр досудових розслідувань

СПЛ – вропейський суд з прав людини

ЗУ – Закон України

КК України – Кримінальний кодекс України

КМУ – Кабінет Міністрів України

КПК України – Кримінальний процесуальний кодекс України

лат. – латинська

МВС – Міністерство Внутрішніх Справ

НДЕКЦ – Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр

НДІСЕ – Науково-дослідний інститут судових експертиз

н. е. – наша ера

ООН – Організація Об’ днаних Націй

ПВСУ – Пленум Верховного Суду України

р. – рік

р. н. – рік народження

ст. – стаття

ст. – століття

США – Сполучені Штати Америки

ч. – частина

4

ВСТУП

Актуальність теми. Трансформація суспільно-політичних та

економічних процесів в Україні створила умови для національної

консолідації та реформування наявної правової системи у напрямку

вропейських стандартів, а також зумовила необхідність активізації наукових

досліджень з використанням світового досвіду країн, в яких вже було

проведено успішне реформування.

Революційні перетворення призвели як до позитивних, так і до

негативних наслідків. Масові заворушення під час подій кінця 2013 р. –

початку 2014 р., російська агресія, викривлене трактування історичних подій

дали значний поштовх для масового знесення, пошкодження, осквернення

пам’ятників, меморіальних дошок та інших пам’ятних символів історії на

всій території країни. На тлі цього, відчуваючи свою безкараність, паростки

молодіжних субкультур все більше продовжили несанкціоновано

використовувати поверхні будинків, громадського транспорту, пам’ятників

та інших об’ ктів для виміщення агресії, бажання самоствердитися,

принизити певну соціальну групу (релігійну, національну, політичну тощо)

та з інших причин, шляхом нанесення графіті, малюнків, написів та інших

форм порушення верхнього шару поверхні.

Вагомий внесок у розроблення окремих криміналістичних методик

здійснили відомі вчені-криміналісти: Т. В. Авер’янова, Ю. П. Аленін,

Р. С. Б лкін, В. Д. Берназ, О. М. Василь в, В. І. Галаган, В. К. Гавло,

Л. Я. Драпкін, В. А. Журавель, О. Н. Колесниченко, В. П. Колмаков,

В. О. Коновалова, В. Г. Лукашевич, . Д. Лук’янчиков, В. В. Тіщенко,

В. Ю. Шепітько, В. М. Шевчук, Б. В. Щур, М. П. Яблоков та ін.

Окремі аспекти вандалізму досліджувалися у працях таких вчених

України та зарубіжних країн, як: Д. А. Сафонова, Л. С. Філіппової,

Е. Н. Харіної, В. О. Шурухнова, Е. Бейтс, Б. Вебба, П. Вікстрема,

А. Гольдштейна, М. Фелсона, Д. Кантера, С. Коена та ін.

5

Актуальність теми дисертації визнача ться необхідністю розробки

нових підходів до розслідування вандалізму, що зумовлено активною

інформаційною глобалізаці ю внаслідок якої модернізуються способи та

обстановка вчинення вандалізму, типовий портрет вандала, а також

видозмінюються сліди протиправних діянь. Крім того, на сьогодні відсутні

фундаментальні наукові розробки щодо організаційно-тактичних основ

розслідування вандалізму у світлі чинного кримінально-процесуального

законодавства та досягнень науково-технічного прогресу. Ці обставини

дозволяють віднести проблеми, що досліджуються, до актуальних.

Нині існу нагальна потреба у теоретичних розробках щодо

формування типової криміналістичної характеристики вандалізму та

побудови організаційно-тактичних основ його розслідування відповідно до

сучасних тенденцій розвитку науки і практики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація підготовлена відповідно до плану наукових досліджень кафедри

криміналістики Національного юридичного університету імені Ярослава

Мудрого у межах Цільової комплексної програми «Проблеми

криміналістичного забезпечення діяльності органів кримінальної юстиції»

(номер державної ре страції №0111U000956). Тема дисертації затверджена

на засіданні Вченої ради Національного юридичного університету імені

Ярослава Мудрого (протокол №4 від 23.12.2011 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації формування

криміналістичної характеристики вандалізму та розроблення організаційно-

тактичних основ його розслідування, на підставі узагальнень слідчої та

судової практики. Для досягнення ці ї мети у дисертації передбачалося

вирішення низки наукових завдань:

1) визначити сутність вандалізму через історичну призму, з аналізом

зарубіжного правового регулювання, та запропонувати його дефініцію,

ознаки, види за певними критеріями;

2) побудувати криміналістичну характеристику вандалізму;

6

3) встановити криміналістично значущі елементи криміналістичної

характеристики вандалізму та охарактеризувати їх відповідно до практики,

що склалася;

4) визначити типові слідчі ситуації досудового розслідування

вандалізму, на підставі чого розробити систему типових слідчих версій у

процесі розслідування вандалізму;

5) запропонувати систему слідчих (розшукових) дій під час досудового

розслідування вандалізму та розробити тактику проведення огляду місця

події, допиту та обшуку;

6) на підставі даних узагальнення матеріалів кримінальних проваджень

та анкетування слідчих визначити проміжні (локальні) тактичні завдання

розслідування вандалізму та розробити тактичні операції, які спрямовані на

їхн вирішення;

7) встановити особливості застосування спеціальних знань при

розслідуванні вандалізму.

Об’єктом дослідження закономірності злочинної діяльності щодо

вчинення актів вандалізму, а також слідча діяльність, спрямована на

розслідування вандалізму.

Предметом дослідження криміналістична характеристика вандалізму

та організаційно-тактичні основи його розслідування.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять

положення теорії пізнання та концептуальні положення загальної теорії

криміналістики. Під час дослідження було застосовано: системно-

структурний метод використаний при визначенні системи елементів

криміналістичної характеристики, їх вза мозв’язків та залежностей, розробці

системи слідчих ситуацій та типових слідчих версій при розслідуванні

вандалізму; порівняльний метод – під час дослідження вітчизняного та

зарубіжного законодавства; історико-правовий метод сприяв встановленню

сутності та розвитку положень змісту вандалізма; конкретно-соціологічний

та статистичний методи застосовувалися під час проведення інтерв’ювання,

7

анкетування та узагальнення матеріалів кримінальних проваджень.

Емпіричну базу дисертації становлять результати узагальнення за

розробленими анкетами 100 матеріалів кримінальних проваджень за ст.ст.

178, 179, 194, 241, 243, 252, 277, 292, 294, 296-298, 338, 347, 361, 378, 399, 411

Кримінального кодексу України (далі – КК України), за період з 2009 р. по

2014 р. у Запорізькій, Київській, Львівській, Полтавській, Сумській,

Харківській та Херсонській областях; результати анкетування та

інтерв’ювання 100 слідчих працівників, співробітників оперативно-

розшукових підрозділів Національної поліції України, прокурорів органів

прокуратури України в Дніпропетровській, Львівській, Полтавській,

Тернопільській та Харківській областях.

Наукова новизна одержаних результатів дисертації поляга у

розробленні типової криміналістичної характеристики вандалізму на основі

узагальнення емпіричних даних, аналізу наукових концепцій, вітчизняного та

зарубіжного законодавства, а також вироблення практичних рекомендацій з

організаційно-тактичних основ розслідування вандалізму. Зокрема, у

дисертації:

вперше:

– запропоновано авторське визначення вандалізму як глумління,

наруги, знищення, зруйнування, зіпсування або заподіяння шкоди іншим

чином об’ ктам у громадських місцях, у тому числі у громадському

транспорті, об’ ктам, що становлять виняткову історичну, художню, наукову,

культурну, меморіальну, археологічну цінність, шляхом вираження зневаги,

цинізму до цінності цих об’ ктів;

– виявлено та згруповано ознаки вандалізму: 1) вид деструктивної

поведінки; 2) дії вандала спрямовані на те, що для нього не ма цінності, але

ма істотну цінність для інших; 3) ірраціональність поведінки особи

злочинця; 4) психологічний механізм заміщення агресії; 5) бажання

самоствердитися шляхом приниження у різних формах того, що ма цінність

для інших, особливо зневажливим способом; 6) нездатність до

8

самореалізації;

– виокремлено класифікацію вандалізму за предметом злочинного

посягання (меморіальний, транспортний, звичайний (повсякденний),

екологічний) та за способами вчинення (інструментальний, технологічний

(електронний), професійний, деструктивний);

– визначено предмет злочинного посягання у вигляді тричленної

системи: «регламентований», «особливий» та «публічний» предмет

злочинного посягання з встановленням відповідних криміналістично

значущих ознак, які характерними для кожного з видів предмета;

– розкрито спосіб учинення вандалізму як умисні протиправні дії з

глумління, наруги, знищення, зруйнування, зіпсування або заподіяння шкоди

іншим чином предмету злочинного посягання, які такими, що ображають

громадську моральність та спричиняють матеріальну шкоду, пов’язану з

відновленням предмета злочинного посягання;

– диференційовано спосіб учинення вандалізму за такими

класифікаційними ознаками: за предметом злочинного посягання, видами

вандалізму, тривалістю вчинення, мотивами вчинення, видами

використовуваних знарядь, характером локалізації, особою, яка вчинила акт

вандалізму, характером учинення вандалізму.

– запропоновано типові інформаційні портрети особи вандала:

«Металіст», «Неформал» («Бездумний наслідувач»), «Бомбер», «Віртуальний

вандал», «Екстреміст», «Чорний археолог» та визначено їхні криміналістично

значущі ознаки;

– встановлено типові слідчі ситуації щодо розслідування вандалізму та

програму дій щодо їх вирішення;

– типізовано версії під час розслідування вандалізму за механізмом

учинення вандалізму; знаряддям учинення вандалізму; місцезнаходженням

вилученого предмета злочинного посягання чи його частин; кількістю осіб,

які брали участь у вчиненні акту вандалізма; наявністю/відсутністю рецидиву

в особи, що вчинила вандалізм; мотивом учинення вандалізму; місцем

9

можливого перебування злочинця; професійною чи іншою належністю до

певної соціальної групи;

– системно розроблено трирівневу концепцію проміжних (локальних)

тактичних завдань та запропоновано тактичні операції, спрямовані на їхн

вирішення;

– з’ясовано оптимальний комплекс слідчих (розшукових) дій та

типовий комплекс судових експертиз щодо розслідування вандалізму;

– надано типізацію слідчих ситуацій огляду місця події та тактичні

прийоми до них;

удосконалено:

– криміналістичну характеристику вандалізму та зміст її структурних

елементів;

– наукові підходи до обстановки вчинення вандалізму;

– положення щодо утворення типових слідів вандалізму залежно від

локалізації слідів, форми відображення, способу впливу, рівня вза модії між

особою злочинця, предметом злочинного посягання, знаряддям учинення

злочину та іншими предметами, які залишилися на місці події;

набули подальшого розвитку:

– підходи до розуміння поняття вандалізму, його історичного

походження, розвитку та ознак;

– рекомендації щодо проведення окремих слідчих (розшукових) дій під

час розслідування вандалізму;

– положення щодо особливостей застосування спеціальних знань під

час розслідування вандалізму.

Практичне значення одержаних результатів відображено у формі

конкретних пропозицій та рекомендацій, що можуть бути використані :

– у науково-дослідницькій роботі – як основа для подальшого

розроблення криміналістичної методики розслідування вандалізму;

– у практичній діяльності правоохоронних органів – як рекомендації

для оптимізації розслідування досліджуваної групи злочинів;

10

– у законотворчій діяльності – як пропозиції для розроблення

нормативно-правових актів;

– у навчальному процесі – як матеріал для підготовки підручників,

навчальних посібників з курсу «Криміналістика», а також у навчальному

процесі вищих навчальних юридичних закладів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації

апробовані на таких конференціях: Х (позачерговій) міжнародній науково-

практичній конференції «Криміналістика та судова експертиза: наука,

навчання, практика» (м. Ужгород, 2014 р.); міжнародній міжвузівській

науково-практичній конференції молодих учених «Традиції і новації у

системі сучасного російського права» (м. Москва, 2013 р.); міжнародній

науковій конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Ломоносов-

2012» (м. Санкт-Петербург, 2012 р.); засіданні круглого столу «Іноземна мова

і сучасні тенденції науки очима молодих учених» (м. Харків, 2012 р.);

міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих учених

«Ломоносов-2011» (м. Санкт-Петербург, 2011 р.).

Окремі пропозиції автора знайшли сво застосування у розробленому

за результатами дисертації проекті Закону України «Про внесення змін до

статті 194 КК України (щодо відповідальності за вандалізм)», ре страційний

номер 4220а від 02.07.2014 р., що підтверджу ться актом впровадження

результатів дисертаційного дослідження №79/7 від 24.07.2014 р.)

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації

викладені у 12 наукових публікаціях – 7 наукових статтях, які опубліковані у

фахових періодичних виданнях з юридичних наук, у тому числі одна – у

фаховому юридичному виданні іноземної держави, а також 5 тезах доповідей

та наукових повідомлень на науково-практичних конференціях, круглих

столах та інших наукових заходах.

11

РОЗДІЛ 1

КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВАНДАЛІЗМУ

1.1. Поняття та види вандалізму

Вандалізм знаходить сво вираження у різних проявах, які з кожним

роком модернізуються. Поширеними стали випадки розмальовування, у тому

числі нанесення рисунків-графіті на різні поверхні та інші об’ кти,

пошкодження, знищення пам’ятників, святинь, у тому числі тих, що не

внесені до Державного ре стру нерухомих пам’яток України, підпалів і

вибухів, які заподіюють значної матеріальної шкоди. З огляду на

небезпечність цього явища та наслідків, що настають після його вчинення,

підстави розглядати вандалізм як особливе явище. Проте, незважаючи на

викладене, у КК України відсутня окрема стаття, що передбача кримінальну

відповідальність за вчинення вандалізму. Тому злочинні дії, що мають ознаки

вандалізму, кваліфікуються як знищення або пошкодження чужого майна,

хуліганство, наруга над могилами, знищення, руйнування чи псування

пам’яток історії або культури, забруднення водоймищ та атмосферного

повітря тощо.

Розуміння етимологічного походження терміну «вандалізм» у

літературі практично схожим серед науковців. Деякі дослідники

зазначають, що перший акт вандалізму був вчинений у 365 р. до н.е.

мешканцем міста Ефес Геростратом: грек, осліплений бажанням слави, з

метою закарбувати у пам’яті історії сво ім’я, підпалив храм богині Артеміди

Ефеської – одне з семи див світу Стародавнього світу [5, c. 141]. Однак

більшість дослідників вважають, що термін «вандалізм» походить від назви

стародавнього німецького племені вандалів, які у 455 р. розграбували Рим і

знищили багато пам’яток античної та християнської культури [99, c. 22].

Підкреслю ться, що вандали відрізнялися особливою жорстокістю: вони не

лише руйнували храми та святині, вони намагалися зробити це особливо

12

жорстоким та принизливим способом [201, c. 47]. Тому при згадуванні

поняття «вандалізм» за умови кваліфікації дій певної особи поширеними

випадки виникнення асоціативного ряду із «вандалами» стародавнього віку

саме 455 р.. На захист сво ї позиції дослідники наводять такі факти та

обґрунтування.

Термін «вандалізм» (від франц. vandalisme, від лат. vandali (i)) походить

від назви давньогерманських племен вандалів. На початку V ст. н.е. на

території Західної Римської імперії почали засновуватися автономні

варварські королівства (вестготи у південно-західній Галії, королівство

бургундів у південно-східній Галії, на південному сході римської провінції

Британії народилася держава саксів). Ці варварські племінні королівства не

визнавали верховенства Риму. Варвари (вестготи, бургунди та ін.) певний

період перебували в союзі з імпері ю, відігравши визначну роль у перемозі

Риму над гунами, та, посиливши свою могутність, варвари перестали

підкорятися римлянам. Ставши мореплавцями, північно-африканські вандали

почали нападати з Африки на вропу, спустошуючи побережжя Сицилії,

Сардинії, Корсики. У 455 р. варвари з моря увірвалися до Риму, піддали його

нищівному двотижневому пограбуванню [350, c. 25-27]. Те, що варвари не

змогли захопити, знищували заради задоволення. Звідси і виник термін

«вандалізм», під яким розуміли безглузде знищення культурних цінностей, а

людей, що їх скоїли, вважали неспроможними до культуротворення [276,

c. 66].

Інша група вчених-дослідників приписують безпосередн

запровадження терміну «вандалізм» члену конвенції Генеральних Штатів

абату Анрі Грегуару під час його виступу у 1794 р. «Raport sur les

destrunctions opérées par le vandalisme» («Доклад о разрушениях, творимых

вандализмом, и средствах их предотвращения»). З ці ю точкою зору можна

погодитися лише в окремих її положеннях. У доповіді абата Анрі Грегуара

наводився фактичний виклад обставин протиправних дій якобінців під час

Великої французької революції. Основною тезою доповіді був заклик до

13

найсуворішого запобігання пошкодженню пам’яток мистецтва,

відповідальність за виконання якого була покладена на армію молодої

Французької республіки, що намагалася побороти повстання французьких

християн у Вандеї. Під час свого виступу абат Анрі Грегуар мав на увазі

жорстоку розправу республіканців над вандейцями (мешканцями провінції

Вандеї), а не стародавніх вандалів, які зруйнували Рим у 455 р. [5, c.141].

Саме ці революційні війська необхідно вважати першими вандалами

новітньої епохи.

У ХІХ ст. вандалізм визначали як пошкодження чи знищення витворів

мистецтва чи пам’ятників архітектури. Зокрема, наступні згадування про

вандалізм мали місце у 1846 р. у роботі графа де Монталамбера, в якій автор

засуджував пошкодження католицьких церков [52].

Історичний екскурс у законодавчу регламентацію відповідальності за

наругу над святинями, місцями поховання та тілами померлих, показу , що

вже у таких важливих документах, як Руська Правда, Устав Володимира

«Про церковні суди», Саксонське зерцало, Литовський статут (1588 р.), Звід

законів Російської імперії «Про права, за якими судиться малоросійський

народ» (1743 р.), Уложення «Про покарання кримінальні та виправні» (1845

р.), статут про покарання, які накладаються мировими суддями (1864 р.),

Кримінальне уложення (1903 р.), Кримінальний кодекс УРСР (1926 р.), чітко

вказано, що дії, спрямовані на вчинення наруги над святинею, місцем

поховання або над померлим, визнавалися злочином. Крім того, такі злочини

вважалися гріхом [3, c. 71-75].

Отже, феномен вандалізму переважно не визнавався та спроби його

дослідження постійно блокувалися керівництвом держав. Проте у другій

половині ХХ століття почали спостерігатися спалахи вандалізму в усьому

світі у зв’язку з чим у 80-тих р. р. західні вчені почали проводити його

дослідження, але з практичної точки зору, аналізуючи здебільшого не

правовий аспект, а психологічний. До таких вчених, зокрема, належать

С. Коен [357, 358], Д. Кантер [359], Дж. Деннермейер [274].

14

У чинному КК України вандалізм ма значну кількість проявів

вчинення, зокрема, він виявля ться у пошкодженні релігійних споруд чи

культових будинків (ст. 178 КК), оскверненні або знищенні релігійних

святинь (ст. 179 КК), умисному знищенні або пошкодженні майна (ст. 194

КК), погромах, підпалах, знищенні майна під час масових заворушень

(ст. 294 КК), хуліганстві (ст. 296 КК), нарузі над могилою, іншим місцем

поховання (ст. 297 КК), незаконному проведенні пошукових робіт на об’ кті

археологічної спадщини, знищенні, руйнуванні або пошкодженні об’ ктів

культурної спадщини (ст. 298 КК), нарузі над державними символами

(ст. 338 КК), знищенні або пошкодженні майна працівника правоохоронного

органу (ст. 347 КК), знищенні або пошкодженні майна судді, народного

засідателя та присяжного (ст. 378 КК), захисника або представника особи

(ст. 399 КК), військового майна (ст. 411 КК), пошкодженні об’ ктів

магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктів (ст. 292 КК), пошкодженні

шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК), забрудненні

атмосферного повітря (ст. 241 КК), порушенні правил охорни вод

(ст. 242 КК), забрудненні моря (ст. 243 КК), умисному знищенні або

пошкодженні територій, взятих під охорону держави, та об’ ктів природно-

заповідного фонду (ст. 252 КК), несанкціонованому втручанні у роботу

електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем,

комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку (ст. 361 КК).

У філософсько-правовому вимірі під вандалізмом розуміють прояв у

індивідів і груп варварської схильності до руйнування і знищення предметів

цивілізації та цінностей культури. Вандалізм може виявлятися у вигляді

механічних пошкоджень, підпалів, вибухів із використанням різноманітних

засобів, починаючи від найпримітивніших і закінчуючи найсучаснішими, що

втілюють новітні досягнення технічної думки [41, c.40]. У соціальній

філософії вандалізм визнача ться як безглузде знищення духовних і

матеріальних цінностей [276, c. 66]. Юридична енциклопедія нада таке

визначення вандалізму: немотивоване, безглузде руйнування культурних і

15

матеріальних цінностей [339, c. 304]. Колектив авторів Енциклопедії

Сучасної України розумі вандалізм як протиправне, безглузде знищення або

пошкодження матеріальних та культурних цінностей [111, c. 63]. В. Даль

зверта увагу на невідповідність ці ї дії моральним нормам, визначаючи її як

«вчинок грубий, огидний просвітництву, освіченості» [92, c. 63].

Окcфордський словник визнача вандалізм як умисне пошкодження або

знищення майна, що перебува у публічній або приватній власності [378].

Схожу дефініцію нада також Е. Бейтс, визначаючи вандалізм як

пошкодження або знищення об' ктів власності без дозволу власника [353].

Деякі вчені визначають вандалізм як безглузде знищення, руйнування

культурних, духовних чи матеріальних цінностей [276, c. 66; 339, c. 304]. Але

із ці ю точкою зору можна погодитися частково, оскільки безглуздість дій

ма лише об’ ктивне вираження (зміст), тобто діяння, що містять ознаки

вандалізму, сприймаються лише суспільством як такі, що позбавлені будь-

якого сенсу, тобто абсурдними. Суб’ ктивний зміст включа у себе мотиви,

які можуть бути найрізноманітнішими – від бажання помститися,

висловитися, приховати інший злочин, заробити гроші до так званих

«хуліганських», корисливих, релігійних, політичних, стану фрустрації, або ж

як частина гри [374]. Подібним чином тракту ться це явище і в одній з

енциклопедій: «Безглуздим визна ться вчинок, у якому виявля ться

невідповідність між мотивом поведінки та її наслідками і нормами моралі у

суспільстві. Знищення або пошкодження майна, необхідного і корисного

людям, якщо це не зумовлено крайньою потребою, суспільство сприйма як

безглузду поведінку, незалежно від того, що дума з цього приводу

руйнівник. В основі мотивів вандалізму лежать деструктивні потяги до

руйнації та знищення» [111, c. 63]. З огляду на наявність мотиву, із

суб’ ктивного змісту, вандалізм не можна характеризувати як безглуздий

вчинок. Отже, тлумачення терміну «вандалізм» дослідниками у цілому схожі.

Ними акценту ться увага на ірраціональності поведінки особи злочинця,

пошкодженні або знищенні предметів матеріального світу, у тому числі

16

культурних та історичних цінностей; заподіянні шкоди, – як матеріальної,

так і духовної.

Дефініції вандалізму варіюються залежно від правової системи.

Проаналізувавши кримінальне законодавство зарубіжних держав,

констату мо, що кримінальна відповідальність за вчинення вандалізму

передбачена у багатьох країнах, зокрема і у Канаді (розділ 430), Сполучених

Штатах Америки (штат Каліфорнія), Нідерландах (ст. 149 і ст. 429bis КК),

Шотландії (секція 52 КК), Іспанії (статті 321 – ст. 333 КК), Німеччині (§§ 168

і 304 КК), Польщі (ст. 261 КК), Данії (§ 194), у Казахстані (ст. 258 КК),

Киргизстані (ст. 235 КК), Молдові (ст. 288 КК), Російській Федерації (ст. 214

КК).

Так, учинення акту вандалізму кримінальним злочином відповідно до

розділу 430 Кримінального кодексу (далі – КК) Канади, згідно з яким

вандалізмом умисне пошкодження або псування майна, що належить іншій

особі або громадськості [379]. Кримінальне законодавство штату

Каліфорнія, Сполучені Штати Америки, визнача вандалізм так: кожна особа,

що умисно вчинила будь-які з перерахованих нижче дій, щодо чужої

нерухомої або приватної власності, у випадках, які не визначені

законодавством штату, винною у вандалізмі: пошкодження шляхом

нанесення графіті або нанесеним іншим шляхом надпису; інші пошкодження;

знищення [357].

Кримінальне законодавство Нідерландів відносить до вандалізму:

осквернення могили або умисне незаконне знищення чи пошкодження будь-

якого пам’ятника, розташованого на кладовищі (ст. 149 КК); нанесення або

не прибирання слів, зображень у місцях, що видимими з громадської

дороги, які ображають релігійні почуття через їхній злісний та богохульний

характер (ст. 429bis КК) [289, c. 469].

У КК Німеччини нада ться розширеніше тлумачення вандалізму. Так,

під наругою над могилою розумі ться вилучення з правомочного володіння

тіла або частини тіла померлої особи, мертвого плоду, його частини або

17

праху померлого, не маючи на це відповідних повноважень, та, при цьому

здійснення образливого безчинства, а також пошкодження, знищення

гробниці катафалків траурної процесії, місць поховання або громадські місця

поминання, або здійснення там образливого безчинства (§ 168 КК) [297,

c. 105-106]. Під пошкодженням предметів громадського надбання слід

розуміти протиправне пошкодження або знищення предметів, які об’ ктом

шанування у релігійному суспільстві, що законно ді на території держави,

або речі, пристосовані для проведення богослужіння, або могили, громадські

або природні пам’ятники, предмети мистецтва або ремесла, які зберігаються

у публічних збірках або публічно виставлені, або предмети, які слугують

громадським потребам чи призначені для прикрас громадських доріг, площ

або установок (§304 КК) [297, c. 168].

Цікавою тенденція криміналізації актів вандалізму у Шотландії, адже

до 1980 р. не було жодного статутного документу, відповідно до якого

наставала б кримінальна відповідальність за вчинення вандалізму. Так,

відповідно до Шотландського кримінального права, будь-яка особа, яка без

належної правової підстави, умисно або через необережність знищила або

пошкодила майно, що належить іншій особі, може бути визнана винною у

вчиненні вандалізму (секція 52 Кримінального закону Шотландії, 1995 р.)

[353].

КК Данії під вандалізмом розумі усунення, пошкодження або

знищення публічних пам’ятників або інших суспільно-корисних об’ ктів, або

прикрас, або належних суспільству колекцій, що підлягають громадському

зберіганню (§194) [290, c. 163]. КК Польщі не обмежу охорону лише

захистом пам’ятників, а й захища від осквернення будь-яке інше громадське

місце, що влаштоване з метою ознаменування історичної події або надання

почестей особі (ст. 261). Що стосу ться наруги над могилою, то під охорону

кримінального законодавства підпадають останки, прах особи або місце

вшанування померлого [295, c. 90].

18

КК Іспанії у гл. 2 «Про злочини, що стосуються історичної

спадщини» визнача такі предмети охорони та способи посягання на них:

знесення або сильне пошкодження будівлі, що ма особливий захист в силу її

історичної, художньої або видатної цінності (ст. 321); посадова особа або

державний службовець, який завчасно знав про незаконність цього, але надав

позитивний висновок на проекти знесення або погіршення будівель, що

мають особливий захист (ст. 322); заподіяння шкоди архіву, ре стру, музею,

бібліотеці, учбовому закладу, науковому кабінету (лабораторії),

аналогічному інституту або майну, що ма історичну, художню, наукову,

культурну або меморіальну цінність, а також археологічним розкопуванням

(ст. 323) [291, c. 104-105].

Відповідно до ст. 258 КК Республіки Казахстан, вандалізм – це

осквернення будівель та інших споруд надписами або малюнками, або

іншими діями, що ображають суспільну моральність, а також умисне

псування майна у транспорті або в інших громадських місцях [293]. У

Республіці Киргизстан (ст. 235 КК) під вандалізмом розуміють осквернення

будівель та інших споруд надписами, що грубо ображають суспільну

моральність, псування майна на транспорті або в інших громадських місцях

[288]. Відповідно до ст. 288 КК Молдови, вандалізм - це осквернення

будівель та інших споруд, а також знищення майна на транспорті або в інших

громадських місцях [294]. У Російській Федерації (ст. 214 КК) під

вандалізмом розуміють осквернення будівель та інших споруд, а також

знищення майна на транспорті або в інших громадських місцях [288].

Отже, вандалізм визнача ться як умисне, свідоме та злісне

пошкодження об’ ктів власності, зокрема таких, як обладнання та будівлі.

Вандалізм дуже часто асоцію ться і з іншими видами соціального безладу,

наприклад, з порушенням громадського порядку. Крім того, випадки

вандалізму призводять до значних витрат на відновлення пошкодженого або

забрудненого майна. Вандалізм не завжди безсвідомим пошкодженням

майна. Особи вчиняють вандалізм через низку причин, зокрема таких, як

19

бажання висловитися, стан фрустрації, бажання помститися, заробити

гроші або як частину гри [374], що підтверджу нашу тезу, викладену вище.

Дефініції вандалізму у названих вище країнах ґрунтуються на такому:

предметом злочинного посягання об’ кти власності (у тому числі, об’ кти

історичної й культурної спадщини), транспортні засоби (при пошкодженні) й

моральність (при нанесенні написів тощо); спосіб учинення вандалізму

поляга в оскверненні, пошкодженні, знищенні майна та в інших діях, що

ображають суспільну моральність.

З метою наведення найбільш оптимальної дефініції терміна

«вандалізм», визначимо ознаки, що характерними для акту вандалізму:

1) вид деструктивної поведінки; 2) дії вандала спрямовуються на те, що для

нього нема цінності, але ма істотну цінність для інших; 3) ірраціональність

(від лат. irrationalis – нерозумність, нелогічність) поведінки особи злочинця,

яке ма об’ ктивне вираження, тобто лише для суспільства дії особи вандала

безглуздими. Водночас, суб’ ктивний зміст, тобто ставлення особи

злочинця-вандала до вчинюваного ним діяння може мати під собою різні

мотиви, які більш детально розглядаються нижче; 4) несвідомий потяг до

агресії, що стриму ться вихованням і трансформу ться у більш-менш

прийнятні форми (за З. Фрейдом – сублімація). При цьому в підґрунті

вандалізму ма місце психологічний механізм заміщення агресії, за якого

агресія спрямову ться не проти джерела стресу, а на інший об’ кт,

впливаючи на який особа виміща свій гнів [201, c. 47]. Цьому стану сприя

також стан фрустрації й розчарування, зневіри в ідеалах; 5) бажання

самоствердитися шляхом приниження у різних формах того, що ма цінність

для інших, особливо зневажливим способом; 6) нездатність до

самореалізації, що призвела до активного цинічного протесту проти

суспільства. Отже, під вандалізмом слід розуміти глумління, наругу,

знищення, зруйнування, зіпсування або заподіяння шкоди іншим чином

об’ ктам у громадських місцях, в тому числі у громадському транспорті,

об’ ктам, що становлять виняткову історичну, художню, наукову, культурну,

20

меморіальну, археологічну цінність, шляхом вираження зневаги, цинізму до

цінності цих об’ ктів.

У науковій літературі досліджу ться значна кількість класифікацій

вандалізму. Як уже зазначалося вище, з об’ ктивного змісту (сенсу), тобто з

точки зору суспільства, вандалізм часто поста безцільним, безглуздим,

невмотивованим, але суб’ ктивний зміст завжди у вигляді відповідної

мотивації. Саме виявлення мотивів вандалізму стало одним з головних

завдань соціальних дослідників з моменту появи перших публікацій з ці ї

проблеми. Зупинимося на класифікаціях вандалізму за мотивами вчинення.

Розглянемо класифікацію С. Коена [361], яка найбільш часто

згаду ться в літературі. Залежно від панівного мотиву руйнування С. Коен

виділя сім видів вандалізму. 1. Вандалізм як спосіб придбання, основним

мотивом пошкодження якого матеріальна вигода. До якого, зокрема можна

віднести пошкодження, демонтування пам’ятників або його частин на

кладовищах, інших об’ ктів, які містять кольорові метали (меморіальні

дошки, деталі приладів тощо) [25; 26]. 2. Тактичний вандалізм: знищення та

(або) пошкодження, що виступа як засіб для досягнення інших цілей.

Наприклад, при фіктивній реставрації будівель, що пам’ятками архітектури,

які розташовані у центральній частині міста, з метою подальшої «ліквідації»

цього спеціального статусу та перебудови у бізнес-центр. 3. Ідеологічний

вандалізм, сутність якого поляга у пошкодженні об’ ктів-символів через

соціально-політичні, релігійні та інші ідеологічні мотиви. Соціальні

революції і катаклізми зазвичай супроводжуються посиленням цього

різновиду вандалізму1. Під час німецької окупації України у 1941-1944 р. р. з

перших днів було здійснено повну елімінацію пам’ятників радянської доби,

зокрема В. Леніну, Ф. Дзержинському, М. Щорсу [280, c. 31]. Так, у 2013-

1 Примітка. Руйнування пам’яток архітектури під час Великої Французької революції носило

антимонархічний, антифеодальний і антикатоличний характер. Саме ці символи знищувалися особливо

інтенсивно. На королівському цвинтарі Сен-Дені за 3 дні була знищена 51 пам’ятка. Усього ж за 1789-1800

рр. у Франції було зруйновано 168 пам'яток мистецтва і архітектури. Добре відомо, наскільки інтенсивно

знищувалися символи та пам’ятки у революційній Росії. Наприклад, за період з 1917 р. зруйновано 25-30

тис. церков і соборів, близько 500 монастирів, знищено щонайменше 20 млн. ікон, близько 400 тис. дзвонів

(Див.: [274] Скороходова А. С. Вандалізм [Електронний ресурс] / А. С. Скороходова. – Режим доступу:

http://www.nir.ru/SOCIO/SCIPUBL/sj/sj3-4-99skoro.html. – Назва з екрану.)

21

2015 р. р. поширеним стали випадки осквернення пам’ятників

комуністичним діячам, їхн демонтування, так званий «Ленінопад», а також

пам’ятників Р. Шухевичу, С. Бандері та ін. [207]. 4. Вандалізм як помста ма

місце у випадках, коли пошкодження, осквернення наслідком висловлення

негативного ставлення, образи, при цьому предмет злочинного посягання

може бути лише побічно або символічно пов’язаний з первинним джерелом

ворожості [358, c. 78]. 5. Вандалізм як гра найпоширенішим різновидом

підліткового вандалізму та вчиня ться з метою підвищення або зміцнення

поваги «в очах» однолітків. 6. Зловмисний (шкідливий) вандалізм вчиня ться

з метою заподіяння матеріальної шкоди внаслідок розчарування, гніву,

заздрості, задоволення від заподіяння шкоди тощо. Наприклад, нанесення

подряпин на автомобілі [218], обливання предметів фарбою, зеленкою [287].

7. Випадковий вандалізм, зокрема шляхом пошкодження сидінь,

розмальовування графіті, вибиття шибок вікон, умисел на вчинення яких

виника ситуативно [119].

Інша класифікація за диференціаці ю мотивів вандалізму представлена

Д. Кантером. Крім уже розглянутих мотивів помсти і отримання вигоди,

Д. Кантер назива такі: 1) гнівний вандалізм вчиня ться через нездатність

самореалізуватися, почуття гніву, досади, розчарування тощо; 2) вандалізм

через нудьгу, бажання розважитися, пошук нових вражень, відчути

адреналін, «піти проти правил»; 3) вандалізм-дослідження, до якого схильні

особи-шукачі, які бажають пізнати механізм роботи того чи іншого приладу,

предмета, процеса тощо шляхом безпосереднього досліду (це можуть бути як

діти, так і дорослі); 4) естетичний вандалізм, при якому особа вандала зазна

задоволення від певних процесів, зокрема від звуків, голосів,

безпосереднього спостереження за перебігом «картини злочину»;

5) екзистенціальний вандалізм, який поста засобом самоствердження та

привертання уваги до сво ї персони [359, c. 79]. Напевно, найбільш

стародавнім прикладом акту вандалізму накшалт цього вчинок Герострата,

який спалив храм заради особистої слави. Досить поширеними випадки,

22

коли «химерне» прагнення до залучення громадської уваги ста мотивом

псування великих творів живопису. Як правило, руйнівники такого типу не

намагаються уникнути арешту і намагаються зробити зі свого вчинку

публічну подію [274].

Залежно від конкретного соціального, культурно-історичного

контексту вандалізм може набувати різних кримінальних видів:

1) геростратівський вандалізм – той, що ма за мету особисте

самоствердження; 2) революційний вандалізм – націлений на зміну знищених

культурних цінностей новими; 3) хуліганський вандалізм – здійсню ться

індивідами з нерозвиненою морально-правовою свідомістю, які не здатні до

рефлексії і не мають зрозумілих цілей під час актів деструкції, тобто

руйнують заради руйнування [41, c. 40]. А. Ф. Зелинський та О. М. Бандурка

виділяють шість видів вандалізму на основі кримінологічного критерію –

провідних мотивів та тих суспільних відносин, в яких вчиня ться агресивне

правопорушення: побутовий; епатажний; кримінальний; ідеологічний;

терористичний; державно-чиновний [38, c. 24]. . В. вменова виділя такі

види вандалізму: екологічний; ідеологічний; вандалізм, що вчиня ться з

мотивів помсти; вандалізм музичних та спортивних фанатів; корисливий;

вчинюваний у відношенні будівель малих архітектурних форм; знищення та

пошкодження пам’яток культури; осквернення могил; електронно-

обчислювальний вандалізм [108, c. 157-158]. Однак з останньою

класифікаці ю погодитися не можна, оскільки в ній ма місце змішування

критеріїв диференціації, тобто відсутня класифікаційна ознака, за якою

здійсню ться розмежування вандалізму на види. Градація на такі види, як

ідеологічний, корисливий та вандалізм, що вчиня ться з мотивів помсти,

здійсню ться за ознакою мотиву вчинення. Екологічний вандалізм та

вандалізм, вчинюваний у відношенні будівель малих архітектурних форм,

осквернення могил, знищення та пошкодження пам’яток культури – за

предметом злочинного посягання, електронно-обчислювальний вандалізм –

за способом вчинення, а вандалізм музичних та спортивних фанатів – за

23

особою злочинця. Деякі вчені підкреслюють, що злочини проти об’ ктів

культурної спадщини мають одночасно декілька мотивів – і з ці ю точкою

зору ми погоджу мося, – та виділяють додатково до тих, що вже розглянуті

вище (хуліганський, корисливий, національний, расовий, релігійний), ще такі

мотиви: емоційно-особистий (проявля ться у нарузі над могилою і несе у

собі заздрість або помсту покійному або членам його сім’ї) та сексуальний

мотив (некрофілія) [3, c. 71-75].

Вважа мо, що вандалізм може бути класифікований на види за

предметом злочинного посягання (І група) та за способом вчинення

(ІІ група). Розглянемо кожну з груп та їх підвиди. Так, до першої групи

відносяться такі підвиди: 1) меморіальний (від лат. memorialis – «пам’ятний»)

– предметом якого виступають пам’ятники, інші об’ кти, які увіковічують

певні соціальні та інші цінності (наприклад, наруга над могилами,

пам’ятниками та державною символікою, руйнування історичних святинь); 2)

транспортний – пошкодження транспортних засобів, трубопроводів та інших

складних технічних систем; 3) звичайний (повсякденний) – пошкодження,

знищення предметів без спеціального правового статусу, але тих, які

охороняються на підставі закону, зокрема гаражі, будівлі, вагони потягів,

вікна тощо; 4) екологічний – забруднення атмосферного повітря, моря,

заподіяння збитків паркам та зеленим насадженням.

Друга група видів вандалізму граду ться за способом вчинення на:

1) інструментальний, що поляга у нанесенні графіті, у тому числі «тегінг» та

«бомбінг», у частині, що ма аморальний, антигромадський, расистський,

націоналістичний, політичний тощо зміст; 2) технологічний (віртуальний,

інформаційний, електронний) – несанкціоноване втручання у роботу

програмного забезпечення, програм, сайтів, викривлення змісту інформації,

завантаженої на сайт; 3) професійний – незаконне проведення пошукових

робіт на об’ кті археологічної та культурної спадщини; 4) деструктивний, що

вчиня ться шляхом розбиття вікон або пошкодження власності іншим чином,

зазвичай здійсню ться імпульсивно, під ді ю алкогольних напоїв чи

24

наркотичних речовин, під тиском спільників, особливо у провадженнях, де

неповнолітні, або через бажання самоствердитись, показати перевагу над

суспільством, як гра, бажання відчути «адреналін».

За арсеналом використовуваних знарядь вандалізм поділя ться на

такий, що вчиню ться за допомогою: балончиків із фарбою, маркерів,

металевих об’ ктів, гравивувальних ручок, скла, а також балончиків для

взуття з метою пошкодження поверхні кислотою. Травлення на поверхні

кислотою пошкоджу скляні та металеві поверхні надовго [374].

Таким чином, для вандалізму притаманними такі ознаки:

1) вид деструктивної поведінки;

2) дії вандала спрямовуються на те, що для нього не ма цінності, але

ма істотну цінність для інших;

3) ірраціональність (від лат. irrationalis – нерозумність, нелогічність)

поведінки особи злочинця, яка ма об’ ктивне вираження, але суб’ ктивний

зміст може бути виражений у вигляді різних мотивів, що розглядалися вище;

4) ма місце психологічний механізм заміщення агресії;

5) бажання самоствердитися шляхом приниження у різних формах

того, що ма цінність для інших, особливо зневажливим способом;

6) нездатність до самореалізації, що призводить до активного

цинічного протесту проти суспільства.

Під вандалізмом слід розуміти глумління, наругу, знищення,

зруйнування, зіпсування або заподіяння шкоди іншим чином об’ ктам у

громадських місцях, в тому числі у громадському транспорті, об’ ктам, що

становлять виняткову історичну, художню, наукову, культурну, меморіальну,

археологічну та іншу цінність, шляхом вираження зневаги, цинізму до

цінності цих об’ ктів.

Вандалізм може бути класифікований на види за предметом

злочинного посягання (І група): меморіальний, транспортний, «звичайний»

(повсякденний), екологічний та за способом вчинення (ІІ група):

25

інструментальний, технологічний (віртуальний, інформаційний,

електронний), професійний, деструктивний.

1.2. Предмет злочинного посягання

Предмет злочинного посягання важливим елементом

криміналістичної характеристики вандалізма. Криміналістична

характеристика, як система відомостей про криміналістично значущі ознаки

цього злочину, що відтворю закономірні зв’язки між ними і слугу побудові

й перевірці слідчих версій у розслідуванні вандалізму, крім предмету

посягання, включа в себе ще й систему певних елементів: спосіб злочину,

час, місце й обстановку його вчинення, особу злочинця, типові сліди

злочину. Криміналістична характеристика – це типова інформаційна модель

криміналістично значущих особливостей злочину, заснована на науково

зібраних та узагальнених даних [85, c. 67].

При вчиненні вандалізму особа злочинця вза моді з предметами

навколошнього середовища, але предметом злочинного посягання буде

виступати лише той предмет, на який особа здійснила безпосередній

злочинний вплив: надругалася, обмалювала, розписала, пошкодила, знищила

та (або) яким вона заволоділа без спеціальних на це повноважень. Вза модія

злочинця з предметом посягання пов’язана з виникненням різноманітних

змін предмета. «Ці зміни локалізуються: 1) на місці злочинної події; 2) на

самому предметі і його частинах; 3) у місцях подальшого його знаходження,

приховування, реалізації; 4) на злочинці (його тілі, одязі тощо); 5) на

знаряддях злочину, технічних засобах, що використовувалися злочинцем»

[311, c. 21].

До предмета злочинного посягання вандалізму відносяться релігійні

споруди, культові будинки, релігійні святині, пам’ятники археологічної та

культурної спадщини, державні символи (Державний Прапор України,

Державний Герб України, Державний Гімн України), майно працівника

26

правоохоронного органу, майно судді, народного засідателя та присяжного,

захисника або представника особи, майно військового, братські могили, інші

могили, предмети, які знаходяться над могилою, а також інші предмети, що

перебувають у власності (кузов автомобілю, вагону, стіни будівель та інші

площини тощо). За результатами узагальнення матеріалів кримінальних

проваджень встановлено, що найбільше предметом злочинного посягання

стають об’ кти культурної, історичної та археологічної спадщини (13%),

об’ кти, що не занесені до Державного ре стру національного культурного

надбання (13%), братські могили, могили, предмети, які знаходяться над

могилою (62%) та ліфти, будівлі, кузов громадського транспорту та

предмети, що знаходяться у ньому, приватні автомобілі, які знаходяться у

громадських місцях (7%). Найменше поширю ться вандалізм на релігійні

споруди, культові будинки, релігійні святині (2%), державні символи

(Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн

України), майно працівника правоохоронного органу (2%).

Тобто, група предмета вандалізму, якій властиві «ціннісні» ознаки,

оскільки вони мають певну антропологічну, археологічну, естетичну,

етнографічну, мистецьку, релігійну, наукову чи художню цінність, зберегли

свою автентичність та мають визначений правовий статус, тобто взяті

державою під спеціальну охорону шляхом включення до об’ ктів культурнї

спадщини національного чи місцевого значення і занесені до Державного

ре стру нерухомих пам’яток України.

Зважаючи на те, що піддаються вандалізму також пам’ятники та інші

об’ кти, які не внесені до Державного ре стру нерухомих пам’яток, але мали

б бути включені через наявність відповідних ознак для такого внесення,

пропону мо їх віднести до другої групи предмета вандалізму, яка

характеризу ться «особливими» ознаками, але без визначення у певному

ре стрі конкретного вичерпного кола предметів, що підпадають під охорону,

на відміну від першої групи. Наприклад, релігійні споруди, культові будинки,

релігійні святині, пам’ятники археологічної та культурної спадщини, які не

27

внесені до Державного ре стру нерухомих пам’яток України, державні

символи (Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний

Гімн України), майно працівника правоохоронного органу, братські могили,

інші могили, предмети, які знаходяться над могилою.

Третя група предмета злочинного посягання вандалізму охоплю будь-

які предметы незалежно від форм власності, які не становлять культурної,

історичної чи археологічної цінності, але мають матеріальну вартість,

знаходиться у громадському місці (ліфти, будівлі, кузов громадського

транспорту та предмети, що знаходяться у ньому, приватні автомобілі, які

знаходяться у громадських місцях). Її можемо умовно назвати «публічні» з

огляду на те, що акти вандалізму вчиняються щодо предмету, який

знаходиться у громадському та іншому публічному місці для того, щоб цей

вчинок став зрозумілим не лише потерпілому та очевидцям, але й громаді,

об’ днаній спільними етичними і моральними нормами, інтересами,

культурою, що критері м оцінки вчинку ці ї особи вандала. Саме цей

вчинок усвідомлю ться і особою злочинця, і іншими людьми як ганебний,

образливий, негативний [219, c. 83].

Зважаючи на викладене, пропону мо розглядати предмет злочинного

посягання вандалізму у вигляді тричленної системи: 1) «регламентований» з

прямо передбаченим законодавством спеціальним статусом, 2) «особливий»

та 3) «публічний».

Результати проведеного інтерв’ювання слідчих свідчать, що злочини

щодо об’ ктів культурної, історичної, археологічної спадщини, релігійних

споруд, культових будинків, релігійних святинь, державних символів «не

доходять» до суду через відсутність юридичного статусу пам’ятника, який

об’ ктивно таким та мав би бути закріплений у Державному ре стрі

нерухомих пам’яток, але не закріплений, зокрема з таких причин: 1) затяжну

процедуру легалізації визнання статусу (понад три місяці), 2) невизначеність

ознак зазначених релігійних споруд, 3) малозначущістю (за думкою слідчого)

вчиненого та віддання переваги розслідуванню інших злочинів (такий

28

«слідчий компроміс» ма місце, у тому числі через значну процесуальну

навантаженість на одного слідчого та бюрократичні перепони).

Зафіксовані нами результати дослідження підтверджуються й іншими

науковцями, зокрема В. В. Базелюк, . П. Гайворонським [81, c. 171-176], які

зазначають, що деякі працівники правоохоронних органів України не лише

«кришують» незаконні археологічні розкопки, а й виганяють з місця їх

проведення професійних археологів [36, c. 64]. Підтверджуючи

вищезазначене, Л. Р. Клебанов вказу , що багато об’ ктів культурної

спадщини не мають паспортів, затверджених в установленому законом

порядку, та, з огляду на їхн знаходження на земельних ділянках високої

інвестиційної привабливості, все частіше стають об’ ктами рейдерських

захоплень [144, c. 63].

Предметом вандалізму пам’ятники та інші об’ кти культурної,

історичної та археологічної спадщини. Об’ кт культурної спадщини –

визначне місце, споруда (витвір), їхні частини, пов’язані з ними рухомі

предмети, а також території чи водні об’ кти, інші природні, природно-

антропогенні або створені людиною об’ кти незалежно від стану

збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного,

естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького,

наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. За видами

об’ кти культурної спадщини поділяються на археологічні, історичні,

об’ кти монументального мистецтва, об’ кти архітектури, об’ кти

містобудування, об’ кти садово-паркового мистецтва, ландшафтні, об’ кти

науки і техніки [139, c. 28].

Пам’ятники історії та культури повинні мати певну антропологічну,

археологічну, естетичну, етнографічну, мистецьку, наукову чи художню

цінність, зберегти свою автентичність та відповідний правовий статус, тобто

бути взятими державою під спеціальну охорону шляхом залучення до

об’ ктів культурної спадщини національного чи місцевого значення і

29

занесеними до Державного ре стру нерухомих пам’яток України [222,

c. 776].

У науці точаться дискусії з приводу змісту предмета цього злочинного

посягання. Так, одна група вчених до предмету злочинного посягання за ст.

298 КК України відносить пам’ятку як об’ кт культурної спадщини, пам’ятку

національного значення, археологічну пам’ятку та рухомі предмети, що

походять з об’ ктів археологічної спадщини, [139, с. 28-30, с. 39; 209, c. 204-

209; 221, c. 1010; 232, c. 9]. Деякі з вчених пропонують визнавати предметом

лише нерухомі пам’ятки культурної спадщини [178, c. 24]. Однак з такою

точкою зору погодитися не можна, оскільки предметом злочинного посягання

у цьому разі постають також рухомі пам’ятки. У більшості випадків у

законодавстві поняття «культурна спадщина» та «культурні цінності»

вживаються як тотожні. В. В. Базелюк пропону розуміти під культурними

цінностями – унікальні речові результати людської діяльності, що мають

важливе історичне, наукове, художн або інше культурне значення для

всього людства, та виділя специфічні ознаки, що притаманні культурним

цінностям: унікальність (втілюють у собі виключні інтелектуальні і фізичні

здібності творця як особистості, його індивідуальну майстерність,

уособлюють дині й неповторні у сво му роді приклади творчості індивіда в

якій-небудь зі сфер його житт діяльності), всезагальність (культурні цінності

відбивають процес становлення й розвитку фізичних та інтелектуальних

можливостей, формування інтересів і потреб не окремо взятого індивіда, а

представника людського роду) та їх конкретно-історичний характер [37, c.

184-191]. Каткова Т. Г. також поділя культурну спадщину на нерухому та

рухому, під якими розумі таке: 1) нерухома культурна спадщина – сукупність

успадкованих людством від попередніх поколінь об’ ктів культурної

спадщини, якими визначено визначне місце, споруда (витвір), комплекс

(ансамбль), їхні частини, пов’язані з ними рухомі предмети, а також території

чи водні об’ кти, інші природні, природно-антропогенні або створені

людиною об’ кти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого

30

часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного,

архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли

свою автентичність; 2) рухома культурна спадщини – культурні цінності,

предмети, що мають художн , історичне, етнографічне та наукове значення, а

саме: оригінальні, художні твори живопису, графіки та скульптури, художні

композиції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-

прикладного мистецтва і традиційного народного мистецтва; предмети,

пов’язані з історичними подіями, розвитком суспільства та держави, історі ю

науки і культури, а також такі, що стосуються життя та діяльності видатних

діячів держави, політичних партій, громадських та релігійних організацій,

науки, культури та мистецтв; предмети музейного значення, знайдені під час

арехологічних розкопок; складові частини та фрагменти архітектурних,

історичних, художніх пам’яток і пам’яток монументального мистецтва;

старовинні книги та інші видання, що становлять історичну, художню,

наукову та літературну цінність, окремо чи в колекції; манускрипти та

інкунабули, стародруки, архівні документи, включаючи кіно-, фото- і

фонодокументи, окремо чи в колекції; унікальні та рідкісні музичні

інструменти; різноманітні види зброї, що ма художню, історичну,

етнографічну та наукову цінність; рідкісні поштові марки, інші

філателістичні матеріали, окремо чи в колекції; рідкісні монети, ордени,

медалі, печатки та інші предмети колекціонування; зоологічні колекції, що

становлять наукову, культурно-освітню, навчально-виховну або естетичну

цінність; рідкісні колекції та зразки флори і фауни, мінералогії, анатомії

та палеонтології [139, c. 39-40].

Зважаючи на те, що значна кількість таких культурних цінностей

фактично пам’ятками, але вони з об’ ктивних чи суб’ ктивних причин не

внесені до Державного ре стру національного культурного надбання,

пропону мо розширити предмет досліджуваного злочинного посягання,

підкресливши, що це майно, яке становить виняткову історичну, художню,

наукову, культурну, меморіальну або археологічну цінність. При цьому зміст

31

цих понять залиша ться таким самим, як і в положенні «Про Державний

ре стр національного культурного надбання», затвердженому постановою

КМУ від 12 серпня 1992 р. за № 466 [248]. Так, до пам’яток історії належать

будинки, споруди, пам’ятні місця і предмети, пов’язані з найважливішими

історичними подіями в житті народу, з розвитком науки, техніки, культури,

життям і діяльністю видатних діячів; до пам’яток археології – городища,

кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів,

шляхів, стародавні місця поховань, кам’яні скульптури, наскельні

зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару

стародавніх населених пунктів та археологічні знахідки, що епохальними

пам’ятками національної культури й характеризують певні етапи

історичного розвитку нації. Пам’ятки містобудування й архітектури – це

унікальні ансамблі й комплекси, окремі об’ кти архітектури, а також

пов’язані з ними твори монументальної скульптури й живопису,

декоративно-вжиткового й садово-паркового мистецтва, природні

ландшафти; мистецтва – твори монументального, образотворчого й

декоративно-ужиткового мистецтва; документальні унікальні акти

державності, інші важливі архівні матеріали, кіно-, фото- й фонодокументи,

старовинні рукописи, рідкісні друковані видання [248].

До предмета злочинного посягання вандалізму належать релігійні

споруди, культові будинки, релігійні святині. На доктринальному рівні

погляди розділилися умовно на два «табори» – вузького та широкого

тлумачення означених понять. Перші – відносять до предмета злочинного

посягання лише приміщення, призначені для проведення релігійних

церемоній, богослужінь, а саме: будівлі обрядового призначення, які, як

правило, мають внутрішн приміщення [172, c. 481]. Це, зокрема церкви,

мечеті, синагоги, монастирі, каплиці, молебні будинки та інші приміщення,

де можуть справлятися церковні служби [128, c. 66]. Прихильники ж

«широкого» тлумачення, крім вищезазначених об’ ктів, в яких можуть

проводитися богослужіння, справлятися релігійні церемонії, відносять ще й

32

об’ кти для забезпечення здійснення цих дій (дзвіниці, каплиці, мінарети,

молитовні тощо) [222, c. 443].

До змісту категорії «культові будинки» можна віднести різного роду

будівлі, приміщення, споруди, які спеціально призначені і пристосовані для

того, щоб громадяни брали участь у богослужіннях, у виконанні релігійного

обряду, церемоній чи процесій [193, c. 311; 221, с. 499]. У кожної конфесії

така споруда ма свої найменування: у християнстві – це собор, церква,

костел, кірха; в ісламі – мечеть, в іудаїзмі – синагога. Кожна деталь культової

споруди (її архітектура, живопис тощо) суворо регламентована канонами ті ї

чи іншої релігії [310, c. 196]. Під релігійними спорудами С. Я. Лихова

пропону розуміти, крім культових будинків, ще й архітектурні конструкції,

зведені з метою задоволення релігійних потреб людини сповідувати чи

поширювати віру (наприклад, побудовані чи споруджені православні або

католицькі хрести тощо) [193, c. 311]. З метою з’ясування змісту та

співвідношення понять «релігійна споруда» і «культовий будинок»

необхідним вида ться звернутися до норм чинного законодавства, крім КК

України, який вже був проаналізований вище. Цікавим те, що у

законодавстві категорії «культова будівля» [253; 254] і «культова споруда» не

знаходять розкриття своїх ознак, окрім ст. 21 ЗУ «Про свободу совісті та

релігійні організації», де вказано, що богослужіння, релігійні обряди,

церемонії та процесії безперешкодно проводяться в культових будівлях [253].

Отже, культові будинки – це лише ті об’ кти, всередині яких можуть

знаходитися люди, тобто об’ кти, що мають внутрішн приміщення [200,

c. 193-194].

Третя категорія, яка використову ться у КК України – це релігійні

святині, до яких можуть відноситися шановані вірянинами певної релігії

предмети та місця релігійного поклоніння, а також місця паломництва вірян

[222, c. 444-445]. Водночас частина дослідників наводить у власних

визначеннях додаткові ознаки релігійних святинь, звужуючи обсяг цього

поняття. Ознаками, які зумовлюють кримінально-правову специфіку

33

релігійних святинь як предмета складів злочинів проти свободи

віросповідання, сакральні ознаки. Сакральне – категорія, що познача

властивість, володіння якою робить об’ кт у винятково значущим, ціннісним,

тому потребу до нього шанобливого ставлення [256, c. 962]. Отже,

підтриму мо точку зору В. Маркіна, який зазнача , що релігійні споруди та

культові будинки як предмети злочинного посягання характерна сукупність

фізичних, соціальних та юридичних ознак [200, c. 199].

При нарузі над могилою ст. 297 КК України визначено предмети

злочинного посягання: тіла померлих, могила або інші місця поховання, урна

з прахом померлого, склеп, предмети, які знаходяться на трупі або у місці

поховання та символізують ставлення людей до померлого [221, c. 1006]. При

цьому могила може бути як індивідуальною, так і братською. Під місцем

поховання слід розуміти кладовище, крематорій, колумбарій або іншу

будівлю чи споруду, призначену для організації поховання померлих [252].

Найбільш поширеним предметом злочинного посягання надмогильні

споруди, тобто пам’ятні споруди, що встановлюються на могилах та

увічнюють пам’ять померлих.

Серед предметів, які знаходяться у місці поховання або на трупі та

викрадаються злочинцями, можуть бути нагороди померлого (медалі, ордени,

іменна зброя), вставні щелепи, зубні коронки з дорогоцінних металів, а також

предмети, що мають культурну цінність [340, c. 508]. Д. А. Сафонов поділя

предмети злочинного на посягання на дві групи: 1) предмети, поховані

безпосередньо в могилі (тіло (останки, прах) померлого, одяг або

коштовності при ньому, труна або урна з прахом); 2) предмети, що

знаходяться над місцем поховання (кладовищенські споруди, окремі елемнти,

предмети облаштування місця відпочинку) [266, c. 130-134]. Як

продемонструвало узагальнення матеріалів кримінальних проваджень,

найбільш часто у 37% випадків піддавалися вандалізму саме надмогильні

споруди, у 14% – дрібні металеві предети (вінки, металеві листя, металеві

букви, металеві таблички, обеліск), 11% – металеві ґрати.

34

В умовах сучасного розвитку соціуму слід виділити «публічний»

предмет злочинного посягання вандалізму, до якого потрібно відносити

громадські місця, дину транспортну систему, приватні автомобілі, стіни

будинків, паркани та інші об’ кти, що призначені для громадського

користування. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про транспорт» від 10

листопада 1994 р. за №232/94-ВР, дину транспортну систему України

становлять: транспорт загального користування (залізничний, морський,

річковий, автомобільний, авіаційний, міський електротранспорт, у тому числі

метрополітен), промисловий залізничний, відомчий, трубопровідний, шляхи

сполучення загального користування. Предмет злочинного посягання

вандалізму становлять також об’ кти, розташовані у громадських місцях.

Виходячи з тлумачення терміна «громадський» [68, c. 270], під цими

об’ ктами розумі мо ті, що належать усій територіальній громаді

(мешканцям села, селища, міста), призначені для загального користування.

До предмета вандалізму відносять об’ кти, що мають певну матеріальну або

духовну вартість, важливими, значущими для суспільства [68, c. 1592].

До майна, що знаходиться у громадському транспорті, відноситься як

обладнання транспортного засобу (наприклад, сидіння, пульти керування,

переговорні пристрої, туалети, вікна, двері), так і самі транспортні засоби

(наприклад, пошкодження кузову пасажирського автобусу), а також інші

елементи транспорту, зокрема світлофор на вулиці, ескалатор у метро тощо.

Майно, що знаходиться в іншому громадському місці, ма бути складовою

частиною цього місця, наприклад, обладнання кінотеатру, парку, пошти,

магазину. До майна відноситься й безпосередньо громадське місце

(наприклад, будівля кінотеатру). А. Гольдштейн та Л. Л буе р до предмету

вандалізму також відносять автобуси, сидіння у потягах, телефонні будки,

двері, вікна, зупинки автобусів, столи для пікніку та інші предмети, що

знаходяться на вулиці. При цьому, стримуючим фактором для вандалізму

огорожі будівель, посилена зміцненість предметів, що позбавлю їх

уразливості до пошкодження [367, c. 18].

35

Отже, предмет злочинного посягання вандалізму поданий

тричленною системою: «регламентований» предмет вандалізму з прямо

передбаченим законодавством спеціальним статусом (об’ кти археологічної

та культурної спадщини), «особливий» (релігійні споруди, культові будинки,

релігійні святині, об’ кти археологічної та культурної спадщини, що не

занесені до Державного ре стру нерухомих пам’яток, державні символи

(Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн

України), майно працівника правоохоронного органу, майно судді, народного

засідателя та присяжного, захисника або представника особи, майно

військового, братські могили, могили, предмети, які знаходяться над

могилою); «публічний» предмет злочинного посягання не становить

культурної, історичної чи археологічної цінності, але ма матеріальну

вартість, перебува у власності певного суб’ кта, знаходиться у

громадському місці ( дина транспортна система, у тому числі кузов

громадського транспорту та предмети, що знаходяться у ньому (сидіння,

поручні, вікна), ліфти, будівлі, приватні автомобілі, які знаходяться у

громадських місцях).

1.3. Способи вчинення вандалізму

Спосіб злочину містить найбільший обсяг інформації, яка дозволя

зорі нтуватися у сутності того, що відбува ться у цілому, та в його окремих

обставинах з метою швидкого і повного розслідування злочину. З

криміналістичної точки зору спосіб злочину способом дії злочинця, що

виража ться у певній вза мозалежній системі операцій і прийомів

підготовки, вчинення й приховування злочинів [150, c. 22]. Спосіб злочину

відбива ться у слідах-наслідках [343, c. 48-50]. Сліди злочину детерміновані

його способом, тому фактичне дослідження слідів не можливе без аналізу

особливостей способів цього виду злочинів. Інформація про спосіб

36

вандалізму основою для висунення криміналістичних версій, планування

та організації розслідування.

Спосіб злочину – це образ дій злочинця, що виража ться у певній

системі операцій і прийомів. Він відображу якісне виконання злочинного

посягання (modus operandi (лат.) – образ дій, метод) та вказу на те, як, яким

чином, шляхом використання яких сил та засобів суб’ кт учиня суспільно

небезпечне діяння, яке визна ться злочином. З часом «модус операнді»2

набув суто криміналістичного значення та тлумачився, як спосіб вчинення

злочину певною особою.

Спосіб злочину – це збірне поняття. Його структура охоплю : способи

готування до злочину, способи його вчинення і способи приховування

(маскування). Спосіб злочину не завжди ма повну структуру. Існують

злочини, які можуть вчинятися без попередньої підготовки або не мають на

меті подальше приховування події чи слідів [322, c. 328]. У зв’язку з цим

слушно зазначав Р. С. Б лкін, вказуючи, що спосіб учинення та спосіб

приховування злочину можуть існувати окремо, у розриві один від одного

[44, c. 313].

Діяльність суб’ кта несе на собі відбиток індивідуального досвіду,

психічного стану, індивідуальних можливостей, властивостей та інтересів

злочинця [286, c. 99]. Відповідно, індивидуальні особливості злочинця

відображаються у продуктах його праці та слідах, залишених його

діяльністю. У способі значною мірою відбиваються як фактичні, так і

соціальні риси та властивості злочину, а також особи, що його вчинили. У

зв’язку з цим спосіб учинення злочину вивча ться багатьма науками

кримінального циклу: кримінальним правом, кримінологі ю, кримінальним

процесом, криміналістикою, які розробляють різні аспекти проблеми

2 Примітка. Модус операнді система — це особливим чином організована система фіксації,

накопичення, зберігання та обробки даних модус операнді відомих та невідомих злочинців. Модус операнді

фіксу ться у спеціальних картках. Перші спроби систематизувати способи вчинення злочинів мали місце у

німецьких державах у ХV столітті у збірнику “Baseler Ratsmandat" (“Базелер ратсмандат”, 1400 р.) та "Liber

Vagotorum” (“Лібер вагаторум”, між 1492 р. та 1499 р.) (Див.: [129] Зуйков Г. Г. Поиск преступников по

признакам способов совершения преступлений: учеб. пособие / Г. Г. Зуйков ; ВШ МВД СССР. - М. : НИ и

РИО ВШ МВД СССР, 1970. – С. 9-10.)

37

боротьби зі злочинністю, що для них загальним об’ ктом дослідження.

Кожна з вказаних наук аналізу спосіб учинення злочину, виходячи із

завдань, які визначаються відповідно до предмету цих наук.

У криміналістиці шляхом вивчення способу вчинення злочину

формуються та використовуються криміналістичні прийоми, засоби та

методи виявлення, фіксації та дослідження доказів та на цій основі

розробляються загальні та спеціальні методики розкриття та розслідування

злочинів [236, c. 17-18]. Зважаючи на нагальну потребу формування

методики розслідування вандалізму, важливим дослідження та

формулювання способів учинення вандалізму.

Вандалізм відноситься саме до ті ї групи злочинів, які не завжди мають

повну структуру. Так, лише у 9% кримінальних проваджень з

проаналізованих нами вандалізм вчинявся з попередньою підготовкою та мав

на меті подальше приховування події чи слідів. Таким чином, вандал не

завжди здійсню ретельний відбір предметів свого злочинного посягання, а

обира найперше, що «впаде в око», «підпаде під руку». Це зумовлено тим,

що у підґрунті вандалізму лежить психологічний механізм заміщення агресії,

за якого агресія спрямову ться не проти джерела стресу, а на інший об’ кт,

впливаючи на який особа виміща свій гнів [201, c. 47]. Ма місце бажання

самоствердитися шляхом приниження в різних формах того, що для нього не

ма цінності, але ма сутт ву цінність для інших, особливо зневажливим

способом. Тому злочинець може не здійснювати ретельного готування до

акту вандалізму, не підшукувати співучасників, умисел на вчинення

вандалізму виника раптово, як результат спалахнувшої агресії та бажання

негайно її вимістити на предметах, що опинилися поруч. Дії вандала носять

публічно-демонстраційний характер [142], тобто спрямовані на те, щоб

привернути увагу до результатів своїх злочинних дій. Зважаючи на це,

вандалізм не ма на меті подальшого приховування події чи слідів злочину.

Дії вандала вирізняються досить великою різноманітністю за

предметом злочинного посягання, за характером учинення, тривалістю

38

здійснення, за мотивом учинення, за використаними знаряддями, за

характером локалізації актів вандалізму, за особою злочинця.

У літературі пропону ться поділяти дії вандала на: 1) дії, що

безпосередньо не визначені статтями КК (зривання афіш, плакатів, написання

непристойних напиів та малюнків на парканах, стінах, дверях тощо); 2) дії,

що передбачені статтями КК. Проте ці дії вчиняються не з метою досягнення

передбаченого цими статтями злочинного результату, а з метою грубого

порушення громадського порядку, яке виража явну неповагу до суспільства

[179, c. 37].

За предметом злочинного посягання можна виділити такі способи

вчинення вандалізму: а) у відношенні пам’ятників, інших об’ ктів, які

увіковічують певні соціальні та інші цінності; б) щодо транспортних засобів

та інших об’ ктів, що відносяться до диної транспортної системи,

трубопроводів, інших складних технічних систем; в) щодо предметів без

спеціального правового статусу, але тих, які охороняються на підставі

закону, зокрема гаражі, будівлі, вагони потягів, вікна тощо; г) у відношенні

парків та зелених насаджень.

За видом вандалізму, способи поділяються на: 1) ті, що мають

матеріальне вираження у формі несанкціонованого нанесення графіті та

інших форм розмальовування; 2) ті, що передбачають втручання у роботу

програмного забезпечення, програм, сайтів, викривлення змісту інформації,

що завантажена на сайт; 3) незаконне проведення пошукових робіт на об’ кті

археологічної та культурної спадщини; 4) розбиття вікон або інше

пошкодження власності, що зазвичай вчиня ться імпульсивно, під ді ю

алкогольних напоїв чи наркотичних речовин, під тиском спільників,

особливо у провадженнях, де неповнолітні, або через бажання

самоствердитись, показати перевагу над суспільством, як гра, бажання

відчути «адреналін».

Залежно від тривалості вчинення актів вандалізму: одноразові та

тривалі (систематичні). Систематичні акти вандалізму можуть учинятися у

39

певному часовому проміжку (декілька разів на тиждень та (або) на місяць)

щодо певної групи передметів злочинного посягання, зокрема у відношенні

до металевих предметів, розташованих на кладовищах, релігійних святинь,

пам’ятників та інших предметів, розташованих у різних куточках міста або

щодо того самого, але з певною перервою у часі.

Спосіб учинення вандалізму диференцію ться за мотивами вчинення:

1) за кількісним змістом – з одним мотивом та полімотивовані способи, 2) за

якісним змістом – хуліганський, корисливий, національний, расовий,

релігійний, емоційно-особистий та сексуальний мотив (некрофілія).

За видами використовуваних знарядь виділя мо способи вчинення

вандалізму із застосуванням: балончиків із фарбою, маркерів, металевих

об’ ктів, гравивувальних ручок, скла, а також балончиків для взуття з метою

пошкодження поверхні кислотою та інших «підручних» засобів, що

використовуються у побуті. При цьому при вчиненні акту вандалізма,

особливо з корисливих мотивів, можуть використовуватися спеціальні

засоби, які мають за мету не пошкодження чи зруйнування предмету

злочинного посягання, на відміну від знарядь вчинення, а лише допомагають

ідентифікувати предмет чи його частини, наприклад, у земній поверхні.

Отже, засоби вчинення вандалізму відрізняються від знарядь тим, що засоби

не здійснюють безпосереднього фізичного впливу на цілісність предмету

злочинного посягання, а лише полегшують вчинення злочину. До них слід

відносити металошукачі, георадари, детектори неоднорідності ґрунту та інші

пошукові прилади, технології. Що стосу ться «екологічного» вандалізму, то

знаряддями вчинення можуть виступати будь-які забруднюючі речовини,

матеріали, інші інородні предмети, що завдають шкоди об’ ктам охорони.

Залежно від характеру локалізації вандалізму розрізня мо способи,

спрямовані на один предмет посягання та (або) на декілька.

За особою, що вчинила акт вандалізму, можуть бути способи вчинення

особою, яка володі певними професійними навичками (художник,

«графітер», археолог), раніше засудженою особою (за ці ю ж статтею КК, за

40

іншою статтею КК, але яка охоплю ться складом вандалізму, за іншою

статею КК, не пов’язаною із вандалізмом (наприклад, за зберігання

наркотиків)); особою, що перебува за межею бідності (за стандартами ООН,

такою особою така, що витрача на проживання та продукти харчування

менше 5 доларів на день, а на місяць менше 150 доларів [70], не ма постійної

чи тимчасової роботи); неповнолітнім; особою, яка ма значну прихильність

до певної соціальної групи, політичної партії, громадського руху тощо;

особою, яка перебувала у стані алкогольного, наркотичного та іншого виду

сп’яніння.

За характером учинення вандалізму способи поділяються на: наругу,

яка виража ться в оскверненні, глумлінні над майном; заподіяння шкоди

майну шляхом знищення, зруйнування, зіпсування.

Вандалізм учиня ться із цинізмом шляхом глумління, знищення,

зруйнування, зіпсування, наруги над об’ ктами, що мають цінність, у

громадських місцях. Цинізм поляга у відверто зневажливому, зухвалому

ставленні до загальноприйнятих норм моралі, етики, до всього, що

користу ться загальним визнанням, повагою [68, c. 1592]. Явна неповага до

суспільства – це зневажливе ставлення до законів, норм моралі, правил

співжиття, протиставлення сво ї особи колективу, громадським інтересам,

непристойне ставлення до свого оточення, а явною неповага буде у тому

випадку, коли вона очевидна як для самого порушника, так і для його

оточення [175, c. 11]. Зневага виража ться у вигляді почуття презирства,

очевидним браком поваги до предмета посягання, навмисного приниження

гідності, нехтування [68, c. 478]. На публічному характері неповаги

наполягають, крім Ф. А. Лопушанського, ще й В. В. Налуцишин [216, c. 82].

А. П. Тузов частково відходить від цих поглядів та пропону дуалістичний

підхід, який поляга у тому, що хуліганьскі дії, у результаті яких настали

наслідки матеріального характеру, можуть мати подвійний характер, тобто

бути вчинені як публічно, так і за відсутності громадян, а хуліганські дії, які

мали наслідком нематеріальний характер вираження, можуть здійснені лише

41

публічно [285, c. 27]. Притримуючись точки зору В. В. Налуцишина,

вважа мо, що спосіб учинення лише публічним, оскільки особа умисно і

цілеспрямовано скерову свої дії на завдання шкоди інтересам будь-якої

особи таким чином, щоб все це стало зрозумілим для невизначеного кола

фізичних або юридичних осіб, і викликало у них, як під час учинення

злочину, так і після ско ного, тривогу (неспокій) небезпечністю вчиненого

[219, c. 84].

Наруга поляга у висміюванні предмета злочинного посягання, у

глузливому, зневажливому ставленні до нього [68, c. 742].

П. С. Матишевський також застосову означену термінологію при визначенні

способів учинення: опоганення громадських місць, глумління над

пам’ятниками культури [203, c. 77-78]. Осквернення тлумачиться як

капощення, опоганювання, поругання [92, c. 1143] майна та визнача спосіб,

яким здійсню ться наруга. Глумління – це висміювання чогось, насміхання

над чимось [68, c. 254].

Поширеним способом учинення вандалізму шляхом наруги нанесення

за допомогою аерозольних балончиків або маркерів із фарбою різних

малюнків, написів і зображень, так звані «графіті». Цей термін похідним від

італійського «il Graffito». Наприкінці 60-х рр. ХХ ст. його було введено в обіг

у США для визначення надписів, які представники субкультури наносили на

внутрішні й зовнішні стіни будівель і приміщень. Графіті як засіб комунікації

виник набагато раніше: його можна було виявити на стінах, навколо церков,

тюрем, замків. Націонал-соціалісти використовували графіті «Не купуйте у

вреїв», як засіб пропаганди через засоби масової інформації; борці руху

«Опір» теж застосовували цей метод. Цим видом надписів оперують і досі

певні угруповання з метою агітації. В. Н. Кігас відміча , що сьогодні цей вид

вербальних графіті віднесено на другий план, на першому ж – так звані

«американські графіті», у Нью-Йоркському стилі [382, c. 2]. Їхня сутність

поляга у нанесенні за допомогою фарб або спрея надписів на потяги, великі

площини будівель, тунелі, які мовою «пульверизаторщика» називаються

42

«Tags» – «мітки» (особливий вид письма) та «Piece» (картина-мозаїка) [141,

c. 6].

У цьому контексті необхідно відзначити наявні дискусії з приводу

віднесення чи невіднесення всіх графіті, надписів, зображень до вандалізму.

На нашу думку, зміст графіті не повинен ображати суспільну моральність,

принижувати чи глумитися над певними цінностями, які

загальновизнаними у суспільстві. Так, виконання художніх зображень на

стінах будівель або парканах, написання пристойних, без ненормативної

лексики, віршів, оповідань, висловів, патріотичних лозунгів, не може

кваліфікуватися як злочин. За наявності заподіяної внаслідок цього шкоди

слід застосовувати лише адміністративну або матеріальну відповідальність.

Теж саме стосу ться і графіті політичного змісту, які набули поширення в

Україні. Прикладом може послужити нанесення краскою чорного кольору

зображення обличчя особи, схожої на Президента України з точкою красного

кольору на чолі в Сумах, Львові та в інших містах. Суд Зарічного району

м. Сум кваліфікував ці діяння як хуліганство (ч. 2 ст. 296 КК України) й у

сво му вироку вказав, що вандали діяли з надзвичайним цинізмом, що їх

зображання непристойними, викликають в оточуючих негативні асоціації з

пораненням або вбивством людини [88].

У цьому разі ма місце саме вандалізм, а не хуліганство, адже

порушено було не громадський порядок, а суспільну моральність, заподіяно

шкоди фасадам будівель шляхом зіпсуття зовнішнього шару будівлі

зображеннями, які, як вказано вище, « непристойними, викликають в

оточуючих негативні асоціації з пораненням або вбивством людини» [88].

Явна неповага до суспільства у цьому випадку поляга у тому, що саме

зображення особи з пораненою головою усвідомлю ться оточуючими як

негативне, образливе, як таке, що виклика почуття страху, нехтування

суспільної моралі. У Постанові ПВСУ «Про судову практику у справах про

хуліганство» від 22.12.2006 р. №10 під особливою зухвалістю розумі ться

таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося,

43

наприклад, знищенням або пошкодженням майна, зривом масового заходу,

тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підпри мства чи

організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке тривалий час

уперто не припинялося [244, c. 391]. Зважаючи на те, що верхній шар

поверхні будівлі було пошкоджено, тим самим завдано матеріальної шкоди

власнику будівель та інших об’ ктів, що були осквернені, ознаки особливої

зухвалості мають місце.

Крім того, у цьому контексті заслугову на значну увагу змістовність

цих зображень, яка ма політичне підґрунтя: зображене обличчя схоже на

обличчя Президента України, а червона крапка в області чола, свідчить про

бажання «ліквідувати» цю особу з державного шляху. Але суд не проводить

такої паралелі, визнаючи це зображенням пересічного громадянина, і тим

самим «йде у ногу» із практикою СПЛ. Так, відповідно до п. 59 рішення

СПЛ у справі «Обшерлік проти Австрії»: «межі допустимої критики

ширшими відносно політичного діяча, якщо його критикують саме в такій

якості, ніж стосовно пересічного громадянина. На відміну від останнього,

перший неминуче та свідомо відкрива ться для причепливого відображення

своїх слів та дій як для журналістів, так і для громадськості, і тому йому

належить проявляти більшу терпимість, особливо, коли він сам робить

публічні заяви, які не можуть не бути розкритиковані. Безперечно, політик

також ма право на захист сво ї репутації, навіть, коли він виступа як

приватна особа, але у цьому випадку необхідність такого захисту ма

урівноважуватися інтересами вільної дискусії на політичні теми» [226, c. 23]

Тому, якби суд встановив у сво му рішенні, що зображена особа схожа на

високопоставленого політика, тоді прийняте ним рішення можна було б

кваліфікувати як сво рідну, завуальовану цензуру та порушення права на

свободу вираження своїх поглядів.

Заподіяння шкоди майну може бути вчинено у найрізноманітніших

формах з досить різними наслідками. Тому залежно від наслідків, які

44

настають у результаті вчинення вандалізму, виділя мо такі форми

заподіяння шкоди:

– знищення – приведення об’ кта до повної непридатності із втратою

можливості його відновлення (наприклад, особа в с. Клішківці Хотинського

району Чернівецької області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з

метою умисного знищення чужого майна шляхом підпалу прийшла на

територію будинку культури, де знаходився пам’ятник В. І. Леніну і,

використовуючи принесений з собою бензин у 2-х літровій пластиковій

пляшці, облив вищевказаний пам'ятник бензином і за допомогою сірників

запалив його. Пізніше, з періодичністю у декілька років у с. Бочківці

Хотинського району з метою умисного знищення чужого майна шляхом

підпалу, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, ця особа вчинила

підпали у 8 господарствах жителів села [28]);

– зруйнування – заподіяння об’ кту серйозних пошкоджень, унаслідок

чого він втрача свою цінність, але може бути відновлений (наприклад, у

стані алкогольного сп'яніння з метою вчинення злісного хуліганства, діючи

групою осіб на сільському кладовищі, дві особи навмисно зруйнували

пам’ятники, які були встановлені на могилах померлих, а саме: 4 гранітних

пам’ятники чорного кольору, мармуровий пам’ятник сірого кольору, 2

пам’ятники із сірої крихти, 2 бетонних пам’ятники у вигляді хреста,

кам’яний пам’ятник білого кольору на могилі. Не припиняючи свої

хуліганські дії, вони на цьому ж місці зняли ворота кладовища та, нехтуючи

загальноприйнятими нормами поведінки, з мотивів явної неповаги до

суспільства навмисно перенесли ковані вхідні ворота кладовища на

проїжджу частину автодороги сполученням Клішківці-Чернівці,

перешкодивши руху транспорту) [27];

– зіпсування (пошкодження) – заподіяння пошкоджень, що знижують

історичну, наукову, естетичну або рекреаційну цінність об’ ктів культури і

природи [68, c. 633] (наприклад, особа, перебуваючи у стані алкогольного

сп’яніння, безпричинно, проявляючи особливу зухвалість, грубо порушуючи

45

громадський порядок, проявляючи свою п’яну завзятість, підійшла до

дошки оголошень, яка перебува на балансі сільської ради с. Волохівка, і

сокирою пошкодила її, завдавши близько 10 ударів. Хуліганські дії тривали

не менше 10 хвилин. Далі, знаходячись навпроти будівлі сільської ради в с.

Волохівка вул. Колокольцева, 44 Вовчанського району Харківської області,

чоловік сокирою пошкодив пам'ятник і стелу воїнам загиблим у боях за

визволення с. Волохівка, де поховані 37 радянських воїнів, нанісши близько

40 ударів, чим вчинив дій, образливі для пам’яті померлих, порушивши їх

спокій в місці поховання [14]. Саме ці способи найбільш комплексно

відбивають цілісну картину способів учинення вандалізму, їх цинічну,

зневажливу спрямованість. Т. В. Каткова та Т. Г. Каткова, узагальнюючи

вищевказані способи вчинення злочину, визначають їх таким чином:

«внесення в об’ кт культурної спадщини негативних змін, внаслідок яких

зменшу ться або втрача ться його художня, історична, етнографічна, наукова

чи інша цінність, відбува ться його знищення, руйнування або

пошкодження» [139, c. 29].

Отже, спосіб учинення вандалізму – це умисні протиправні дії з

глумління, наруги, знищення, зруйнування, зіпсування або заподіяння шкоди

іншим чином предмету злочинного посягання, які такими, що ображають

громадську моральність, та спричиняють матеріальну шкоду пов’язану з

відновленням предмета злочинного посягання. Виража ться вандалізм у двох

формах: наруга (у вигляді осквернення та глумління) та заподіяння шкоди

(шляхом знищення, зруйнування, зіпсуття). Вандалізм, так би мовити,

учиня ться «осторонь чужого ока», тобто та мно. Демонстративними лише

наслідки, результат учиненого вандалізму. При вандалізмі мають місце

активні дії, що призводять до спотворення будівель, пам’ятників тощо, які

предметом суспільної уваги (наприклад, нанесення непристойних зображень

і надписів, розклеювання плакатів, репродукцій, фотокарток аморального

змісту), він може бути вчинений і шляхом глумління над загальновизнаними

духовними й історичними цінностями (приміром, розміщення фашистської

46

символіки або нацистських лозунгів у місцях, пов’язаних з боротьбою

проти фашизму, нанесення зображень і надписів, що ображають почуття

вірян, на культових будівлях). Наслідки виникають у момент виявлення

слідів злочину, оскільки, доки їх не виявили, про них нікому не відомо. Зміст

нанесених графіті, інших видів зображень, надписів ма бути явно

непристойного характеру, злобно-цинічного спрямування, ображати

суспільну моральність, цінності, які прийнятими у цьому суспільстві.

Вандалізм може вчинятися без попередньої підготовки та не мати на меті

подальшого приховування події чи слідів.

1.4. Обстановка, місце та час учинення вандалізму

Обстановка вчинення злочину ма важливе значення для конкретизації

механізму вчиненого злочину, висунення та перевірки слідчих версій, а

також визначення тактики проведення слідчих (розшукових) дій. Обстановка

вчинення злочину врахову ться злочинцем як чинник, який може сприяти

його злочинним діям або заважати здійсненню злочинного умислу.

Обстановка місця злочину та обстановка злочину співвідносяться, як

«частина та ціле», тобто обстановка місця злочину частиною обстановки

злочину, яка включа , крім матеріальної обстановки, поведінку учасників

події, психологічні відносини між ними [48, c. 139-140]. В. Ю. Шепітько

уточню та оновлю зазначене поняття обстановки місця вчинення злочину

та пропону розуміти під нею частину матеріального середовища, що

містить, крім ділянки території, сукупність різних предметів, поведінку

учасників події, психологічні вза мовідносини між ними [220, c. 184].

Обстановка злочину полем діяльності (дій) злочинця, яке він обира

заздалегідь або опиня ться у ньому випадково [162, c. 30]. В. О. Образцов

визнача обстановку злочину як територіальну, кліматичну, демографічну та

іншу специфіку регіону, в якій вчинено злочин, а також обставини, які

47

безпосередньо характеризують місце, час, умови та інші особливості

вчинення злочину [229, c. 98]. На думку М. П. Яблокова, під обстановкою

злочину необхідно розуміти систему різного роду вза модіючих між собою

до та у момент злочину об’ ктів, явищ та процесів, які характеризують місце,

час, речові, природничо-кліматичні, виробничі, побутові та інші умови

навколишнього середовища, особливості поведінки непрямих учасників

протиправної події, психологічні зв’язки між ними та інші чинники

об’ ктивної реальності, які визначають можливість, умови та інші обставини

вчинення злочину [345, c. 116].

Обстановка як сукупність матеріальних об' ктів на місці злочину

відобража механізм злочинної події, особливості дій злочинця та інших

учасників. Криміналістичні ознаки обстановки можуть мати вза мозумовлені

зв’язки з іншими елементами криміналістичної характеристики [322, c. 330].

До ознак обстановки належать як ознаки, що визначають речове середовище,

в якому вчиня ться злочин, так і його об’ ктивні умови [150, c. 41]. У

криміналістичному розумінні обстановка злочину – це система різного роду

вза модіючих до й у момент учинення злочину об’ ктів, явищ і процесів, що

характеризують місце, час, речові, природно-кліматичні, виробничі, побутові

й інші умови навколишнього середовища, особливості учасників

протиправної події, психологічні зв’язки між ними й інші чинники

об’ ктивної реальності, що визначають можливість, умови й інші обставини

вчинення злочину. Обстановка родовим визначенням стосовно поняття

умов, місця та часу вчинення злочину [241, c. 54].

За результатами узагальнення матеріалів кримінальних проваджень

встановлено, що для обстановки вчинення вандалізму характерними:

- безлад та недотримання людьми прийнятих правил поведінки,

масові заворушення, безкараність (наприклад, саме під час масових

заворушень з грудня 2013 р. та по вересень 2014 р. руйнувалися, псувалися,

осквернювалися пам’ятники вождям комуністичного режиму, так званий

«Ленінопад», який трива й досі, з огляду на безкараність винних осіб;

48

найчастіше вандалізму піддавалися занедбані, захаращені могили, а також

пам’ятники та інші предмети злочинного посягання, які були раніше піддані

актам вандалізму (розмальовані, подряпані, частково зруйновані)), науковим

підґрунтям означеного також слугу «Теорія розбитих вікон», авторами якої

Джеймс Вілсон і Джордж Келлінг;

- відсутність належного контролю та охорони предмету

злочинного посягання (так, за пам’ятниками, крім тих, що знаходяться у

безпосередній близькості до іншого об’ кта охорони, наприклад, суду, не

ведеться ні відеоспостереження, ні встановлено охорони; на кладовищах така

охорона , але охороняються ділянки, що прилягають до пункту пропуску та

охорони), зазначену тезу також підтверджу наукова концепція «routine

activity theory», розробниками якої Маркус Фелсон та Лоренс Коен;

- місця, що тимчасово недоступними до зовнішньго

спостереження під час безпосереднього вчинення протиправних дій, але

наслідки цих дій мають бути відкритими для споглядання широкого загалу

(мова йде про відсутність або слабке освітлення місця вчинення вандалізму,

відсутність людей через певні обставини, зокрема у нічний та ранній час),

підтвердженням вказаного принцип «економіки громадської уваги», як

назвав його Брігенто;

- економічно нерозвинені, бідні райони із слабким «колективним

ресурсом», де громадяни не спроможні об’ днуватися для вирішення

конфліктних ситуацій і запобіганню вчиненню правопорушень («Теорія

граді нту» була запропонована Кліфордом Шовом та Генрі Макке м, яка

пізніше була допрацьована Робертом Семпсоном).

Розглянемо детально кожну з ознак обстановки вчинення злочину. У

1982 р. американські кримінологи Джеймс Вілсон і Джордж Келлінг

сформулювали «Теорію розбитих вікон», яка суперечливою та

неоднаразово піддавалась сумніву. Відповідно до ці ї Теорії, якщо у домі

розбито та не відремонтовано хоча б одне вікно, то незабаром усі інші вікна

будуть також розбиті. Одне не відремонтоване вікно сигналом того, що

49

оточуючим байдуже до цього, що, як наслідок, провоку до вчинення

інших нетяжких правопорушень [370]. Застосування ці ї Теорії мало місце у

Нью-Йорку в середині 1990 р.3. «Теорія розбитих вікон» дискусійною та

ма як своїх прихильників, так і опонентів. Мартін Іннес стверджу , що

вандалізм одним із видів «сигнальних» злочинів: наприклад, розбите вікно

може бути сигналом для місцевого співтовариства, що існу проблема

злочинності у районі [368, c. 335-355]. Ванья Секатто підкреслю , що

вандалізм ма високий рівень поширення у районах, де «слабкий

колективний ресурс», тобто громадяни не спроможні до об’ днання з метою

попередження чи подолання вандалізму та його наслідків [360, c. 1637-1656].

Натомість, Національна дослідницька рада у Вашінгтоні стверджу , що

«Теорія розбитих вікон» не ма емпіричної бази та відсутня чітка дефініція

«безладу» («disorder») [364, c. 189].

Зважаючи на існування подібних доводів, вчені Гронінгенського

університету (Нідерланди) провели шість експериментів для перевірки

істинності «Теорії розбитих вікон»4. Результати яких дозволили зробити

висновок, що порушення певної норми права призводить до збільшення

порушень інших законів та норм, у тому числі ті, що встановлюються

3 Примітка. Мер Нью-Йорку та місцева поліція прийняли акт «Кампанія підвищення якості життя»,

метою якої було видалення графіті та будь-яких інших ознак вандалізму, прибирання та вичищення вулиць.

Після впровадження ці ї акції, кількість злочинів невеликої тяжкості та дрібних адміністративних порушень

значно зменшилася. Нью-Йорк не був винятком, ця Теорія знайшла сво поширення в інших штатах, а також

у Великобританії, Нідерландах, Індонезії, Південній Африці (Див.: [369] Keizer K., Lindenberg S., Steg L. The

spreading of Disorder // Електронний ресурс: Режим доступу: [http:// www.sciencexpress.org / 20 November

2008 / Page 2 / 10.1126/science.1161405). 4 Примітка. Так, один з шести експериментів було проведено у провулку, який часто

використову ться для паркування велосипедів. Як і у всіх своїх експериментах, дослідники створили два

режими: «порядок дотримано» і «порядок порушено». В обох випадках було встановлено яскравий, добре

помітний знак, який забороняв малювати на стінах. Спочатку стіна була чистою. Експериментатори

повісили на кермо кожного велосипеда (всього велосипедів було 77) папірець зі словами «Бажа мо всім

щасливих свят!» і логотипом неіснуючого магазину спортивних товарів. Дослідники стали та мно

спостерігати за діями велосипедистів. На вулиці не було урн, тому людина могла або кинути папірець на

землю, або повісити на інший велосипед, або взяти з собою, щоб викинути пізніше. Перші два варіанти

розглядалися як порушення прийнятих норм, третій — як їх дотримання. З 77 велосипедистів лише 25 (33%)

повели себе некультурно. Потім експеримент повторили, при такій самій погоді і в той же час доби,

попередньо розмалювавши стіну беззмістовними малюнками. Цього разу насмітили 53 особи з 77 (69%).

Виявлена різниця ма високу ступінь статистичної значущості. Таким чином, порушення заборони

малювати на стінах виявилося серйозним стимулом, що провоку людей порушувати інше загальноприйняте

правило — не смітити на вулицях (Див.: [358] Can the Can - The idea that graffiti-spraying and other forms of

low-level delinquency promote further bad behaviour has now been tested experimentally‟// The Economist. – 22

nd

November 2008. – Режим доступу: [http://www.economist.com/node/12630201).

50

локальними актами на підпри мствах. Отже, ігнорування неправомірної,

неадекватної поведінки, такої як графіті або розбиті вікна, призведе до інших

форм неправомірної поведінки (наприклад, безлад та крадіжки), що, в свою

чергу, призведе до недотримання інших норм (тобто, до загального

недотримання правопорядку).

У контексті дослідження обстановки вандалізму варта уваги «routine

activity theory», розробниками якої Маркус Фелсон та Лоренс Коен.

Відповідно до положень ці ї теорії, злочинець вчинить злочин, якщо буде

вважати, що такі три елементи мають місце: 1) доступна ціль – бажаний

предмет злочинного посягання; 2) відсутність належної охорони цього

предмету та інших факторів, які можуть завадити злочинному посяганню;

3) наявність злочинця із мотивом. Отже, «routine activity theory» розгляда

злочини з точки зору правопорушника [353]. Це оцінка ситуації

правопорушником, яка визнача чи буде вчинено злочин. Другий елемент

потребу уточнення: крім професійного охоронця майна, завадити

злочинному посяганню може й пересічний громадян, який одні ю сво ю

присутністю буде стримувати потенційних злочинців від ско ння злочину,

також може бути відеоспостереження, за умови, що хтось стежить за

камерою на іншому кінці увесь час. Крім того, як приклад можуть виступати:

поліцейські патрулі, консь ржі, друзі, сусіди. Зовнішній контролер може

бути присутнім, але не бути ефективним. Наприклад, камера

відеоспостереження неефективною, якщо вона налаштована неправильно,

не контролю ться або направлена не на ту ціль; персонал крамниці може

бути присутнім, але, зважаючи на недостатність підготовки або

неможливість негайного (вчасного) інформування правоохоронних органів,

не може бути ефективним стримуючим фактором [365, c. 70-77]. Ця теорія

знайшла сво підтвердження, як у літературі, так і на практиці [382, c. 1-4].

Злочин буде досконалим тільки тоді, коли злочинець вважа , що

предмет злочинного посягання належний та відсутня особа, яка може

втрутитися (зовнішній контролер).

51

Важливим елементом криміналістичної характеристики вандалізму

місце вчинення злочину. Місцем учинення вандалізму виступають:

громадські місця – у 33% кримінальних проваджень (транспорт, вокзал,

офісні бізнес-центри, індустріальні комплекси, кінотеатр, кафе, парк,

малолюдні вулиці, подвір’я, під’їзд, культурно-спортивні заклади, паркові

зони), безлюдні місця – у 3% (ліс, пустир) та місця зі спеціальним статусом

(релігійні споруди (1%), культові будинки, релігійні святині, пам’ятники –

об’ кти культурної (19%), арехологічної спадщини (3%), могили та інші

місця поховання (41%). Дослідження місця злочину також містить у собі

багато інформації: важливим місце розташування об’ кта, над яким було

здійснено акт вандалізму, до транспортних артерій, жилих масивів,

навчальних закладів [373, c. 56], торгівельно-розважальних центрів та інших

місць відпочинку, розваг і дозвілля.

На думку В. Влайета та П. Вікстрома, вандалізм зазвичай вчиня ться у

публічних місцях із значною концентраці ю людей [381, c. 163]. Р. Бромлей,

А. Нельсон, В. Цекатто та Р. Хайнінг уточнюють ці місця: уздовж парків,

перехресть вулиць, торгівельно-розважальних центрів та інших місць

проведення дозвілля [356, c. 240; 360, c. 1638]. Обрання місця нанесення

графіті опосередкову ться зоною загальної видимості. Брігенто назива це

явище «економікою громадської уваги» [355, c. 329]. За оцінками західних

дослідників, більшість актів вандалізму вчиня ться у місцях, що

сприймаються як недоступні для зовнішнього спостереження [380, c. 1].

Типовими неосвітлені або малоосвітлені місця, де можливість сховатися

або залишитися непоміченим [373, c. 56]. Феррел та Вейд стверджують, що

вандали потребують визнання, аби громадськість побачила результати їхніх

дій [366, c. 51]. Таким чином, з одного боку, місце вчинення акту вандалізму

ма бути схованим від пильних поглядів під час безпосереднього вчинення

протиправних дій, а з іншого - наслідки цих протиправних дій мають бути

відкриті широкому загалу.

52

Особливість місця вчинення вандалізму поляга в тому, що місце, де

було безпосередньо вчиненно вандалізм, та місце настання суспільно

небезпечних наслідків завжди співпадають [331, c. 25]. Еллі Бейтс наголошу

на тому, що вандалізм – це злочин у більшій мірі «проти місця», а не «проти

майна» [353]. Акти вандалізму вчиняються у покинутих, безхазяйних місцях

[375, c. 27]. Підтвердженням цього може також слугувати описана вище

«Теорія розбитих вікон», відповідно до якої саме обстановка місця вчинення

у певній мірі спонука до вчинення вандалізму: чим більший безлад,

засміченість, тим більша вірогідність вчинення злочину.

Загрозі вандалізму піддаються об’ кти, розміщені у громадських

місцях, та ті, що перебувають у державній або комунальній власності.

Феррел та Вейд посилаються на існування сво рідного «морального

кодексу», який, зокрема, не дозволя наносити графіті на майно, що

знаходиться у приватній власності [366, c. 54-55]. Наприклад, з 1980-х рр. у

Мельбурні графіті переважно наносилося вздовж залізничних шляхів та на

вагонах потягів. Проте, коли у 1993 р. залізнична інфраструктура була

приватизована, а система контролю модернізована, то вандали перемістилися

на вулиці міста. Що стосу ться теперешньої ситуації в Україні, то, зважаючи

на відсутність належного відеоспостереження, охорони, забезпечення

чистоти та порядку, будівлі, воріт, сам транспортний засіб (вагони)

підда ться актам вандалізму, але подібні явища залишаються поза увагою

правоохоронних органів через малозначущість. Так, особа Д. з мотивів явної

неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та

винятковим цинізмом, грубо порушив громадський порядок, зокрема, за

допомогою аерозольних фарб на території депо Львів у першому топіку

розмалював кузов МВЗ дизель поїзда №199 сполученням «Львів-Сокаль»,

чим завдав збитків ДТГО «Львівська залізниця» на суму 712,97 гривень [12].

Отже, злочинець обира місця з мінімальним або взагалі відстунім рівнем

охорони. До такої саме думки схиляються й науковці Лоуренс Коен та

Маркус Фелсон, пропонуючи свою формулу вчинення злочину як сукупності

53

трьох складових: «типовий порушник», віктимність предмету та його

низька охоронюваність, а як результат – вчиня ться злочин [365, c. 73]. Ця

концепція також відома під назвою «routine activity theory».

Цікавою «теорія граді нту», запропонована ще у 1942 р. Шовом та

МакКе м: чим вище економічний рівень добробуту населення, тим нижчим

рівень злочинності [376, c. 47]. Звичайно, що така побудова не унікальною

для всіх країн без винятку, але основа ідеї була використана та вдосконалена

у подальшому, зокрема у роботах Роберта Семпсона, який стверджу , що

рівень злочинності завжди вищий у бідних районах із низьким рівнем

спільної співпраці, де громадяни не спроможні об’ днуватися для вирішення

проблем та врегулювання конфліктів [354, c. 87]. Означені положення

знайшли сво підтвердження, зокрема, при вчиненні вандалізму у формі

наруги над могилою: 1) вільний доступ до предметів злочинного посягання;

2) відсутність постійного скупчення осіб, які відвідують місце поховання;

3) відсутність у більшості випадків на території цвинтаря охорони, свідків та

очевидців; 4) наявність часу для визначення особою об’ кта злочинного

посягання, проведення необхідних дій та можливість без перешкод залишити

місце події [266, c. 130].

Сутт ве значення ма і час учинення вандалізму. З точки зору методики

розслідування час не лише елементом криміналістичної характеристики

злочину, але й дозволя встановити черговість, розвиток різних явищ та

процесів у часі. Виявлення вза мозв’язку та вза мообумовленості пов’язане

із встановленням того, що саме (яка подія, факт тощо) відбулося раніше,

пізніше або одночасно. Значення часу як елементу криміналістичної

характеристики визнача ться тим, що ма місце певна вибірковість дій

злочинця у часі вчинення (у певний час предмет злочинного посягання

менше охороня ться, тому менша вірогідність бути поміченим). Також час

вчинення злочину може бути пов’язаний з умовами, в яких ді злочинець

[150, c. 42]. Час учинення вандалізму необхідно визначати не лише годинами,

54

хвилинами, днями, місяцями, але й такими параметрами, як пора року -

зима, весна, літо, осінь, а також частинами дня - вечір, ніч, день, ранок.

Вандалізм ма тенденцію до збільшення вчинення протиправних актів

під час проведення публічних заходів, мітингів, демонстрацій, фестивалів,

ярмарок [373, c. 56] тощо. Наприклад, пам’ятник імені В. І. Леніну, який

розташовувався на перехресті бульвару Тараса Шевченко та вулиці

Хрещатик, перед Бессарабською площею, саме під час мітингувальних подій

у Ки ві з 1-го по 8-ме грудня 2013 р. неоднаразово піддавався актам

вандалізму: спочатку був розмальований графіті, а пізніше - зовсім звалений

й розтрощений на шматки [215]. Після цього випадку, у 2014 р. акти

вандалізму щодо пам’ятника В. І. Леніну та інших комуністичних діячів

набули значного поширення (більше 1504 пам’ятників) [121].

Вандалізм ма тенденцію до вчинення ввечері, вночі [352, c. 52] та у

вихідні дні [185, c. 42]. Якщо розглядати вчинення актів вандалізму у

годинному вимірі, то у 32% кримінальних проваджень час вчинення

вандалізму колива ться переважно з 4 до 11 години ранку, у 11%

кримінальних проваджень – 12-16 години та з 23 години по 02 годину у 49%,

що може бути обумовленим відсутністю людей, можливістю розпорядитися

цим майном на власний розсуд: спочатку продати його приватним особам чи

здати до пунктів металоприйому, а потім використати отримані гроші на

відповідні потреби. Зрозуміло, характер злочинного діяння, пов’язаного

наприклад, з оскверненням будівель вдень та вночі може істотно

відрізнятися. Зокрема, сліди злочинного діяння, вчиненого вночі, наприклад,

надписи на стінах будівель, з одного боку, через затемненість можуть

виявитися меньш чіткими, більш розмитими та невизначеними, з іншого —

орі нтація на відсутність контролю може сприяти їх більшій об’ мності у

порівнянні з аналогами, зробленими у денний час. Д. Де Грюші та

Д. Хенсфорд дослідили тенденції нападів на торгівельні точки (226

магазинів): будівлі зазвичай виділялися від загальної маси домів, оскільки

мали фасади з великою кількістю вікон або скляних поверхонь, були

55

розташовані у місцях, близьких до розважальних закладів, що працювали

ввечері та вночі. Найбільш часто напади відбувалися вночі та у вихідні дні

[363, c. 2].

Таким чином, обстановка вчинення вандалізму характеризу ться

наявним безладом, хаосом, відсутністю територіальної громади, здатної

об’ днуватися задля приведення до порядку території проживання, тобто

такою ознакою, як «слабкий колективний ресурс». Дії особи злочинця-

вандала провокуються саме відсутністю порядку, чистоти,

невідремонтованими, розбитими предметами навколо, неконтрольованістю

(відповідно до «Теорії розбитих вікон», спроможність якої була доведена

вище). Вандалізм ма тенденцію до вчинення у економічно нерозвинутих

районах («Теорія граді нту») та у випадках, коли злочинець вважа , що

предмет злочинного посягання не охороня ться, не контролю ться або

контролю ться, але недостатньо, тобто це не завадить йому вчинити злочин

(«routine activity theory»). Логіка обрання місця вчинення злочину також

опосередкову ться принципами «економіки громадської уваги», відповідно

до яких безпосередн вчинення акту вандалізму ма відбуватися «поза очі»

громадян, але наслідки цих протиправних дій повинні бути доступними для

споглядання широким загалом. Вандалізм ма тенденцію до вчинення у

вихідні дні зранку (04.00-11.00) та нічний час доби (23.00-02.00). Кількість

випадків вандалізму збільшу ться під час проведення публічних заходів,

мітингів, демонстрацій, фестивалів, ярмарок.

1.5. Особа злочинця

Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики

вандалізму визнача ться тим набором ознак особи, які специфічними для

злочинців, що вчиняють злочини цього виду і важливими для успішного

розслідування [162, c. 47] (визначення ефективних шляхів та методів

56

встановлення, розшуку винуватого, організації розслідування злочинів,

обрання найбільш ефективної тактики розслідування).

Одним із перших на необхідність розроблення портрета особи

злочинця, ґрунтуючись на способі, часі, місці вчинення злочину, предметі

злочинного посягання, діях з підготовки, приховування злочину та на інших

обставинах розслідування злочину, звернув увагу Г. Гросс ще в 1895 р. [89, c.

42]. Дослідженням особи злочинця (вандала) займалися, зокрема такі

українські та зарубіжні вчені, як О. В. Александренко, Н. О. Веселовська [3],

О. М. Бандурка [38], Л. С. Ватова [63], І. В. Воробйова, О. В. Кружкова [76],

В. А. Джемилінський, А. І. Натура [95]. Однак особа вандала розглядалася

здебільшого фрагментарно та з позиції наук кримінального та кримінально-

виконавчого права, психології. Тому важливим та необхідним дослідження

особи злочинця саме з криміналістичної точки зору як елемента

криміналістичної характеристики вандалізму.

Для розробки криміналістичної характеристики осіб, що вчинили

вандалізм, мають значення дані, які стосуються структури особи злочинця.

Схема ці ї структури ма такий вигляд: біологічні, демографічні, моральні

(світогляд, інтереси, хобі та ін.), соціальні (трудові, сімейно-побутові),

психологічні ознаки [194, c. 47]. У криміналістичному сенсі важливими такі

дані про особу злочинця, які вказують на закономірні зв’язки між особою

злочинця та вчиненим злочином, що виявляються ззовні – у різних наслідках

вчиненого. У цьому плані особистість треба вивчати як слідоутворюючий

об’ кт, джерело інформації про вчинений злочин і як засіб його розкриття

[78, c. 197].

Біологічні ознаки охоплюють стать, вік, особливості фізичної

конституції, стан здоров’я. Так, серед осіб, засуджених за вчинення

вандалізму, частка чоловіків становить 92%, жінок – 8%. Вік злочинців

характеризу ться такими показниками: 14-18 років – 17%; 21-30 років – 42%;

31-45 років – 38%; старше 45 років – 3%. У 24% кримінальних проваджень

вандалізм учинявся раніше засудженими за злочини, пов’язані з корисливими

57

мотивами та на ґрунті ідеологічної приналежності. Дослідження вчених

також приходять до висновків, що серед вандалів переважна більшість це

чоловіки (на підставі вивчених матеріалів встановлено 147 осіб, які вчинили

різного роду акти вандалізму, з них лише дві жінки [38, c. 77]). Зазначене

також підтверджу ться теорі ю маскулінної ідентичності Д. Месершміта,

відповідно до якої досягнення маскулінної ідентичності досяга ться через

участь у протиправній субкультурі, при цьому маскулінність ототожню ться

з ризиком, хоробрістю, протистоянням із суперниками, владою [371, c. 25-

26].

Встановлено, що у 25% кримінальних проваджень, у момент учинення

злочину вандал перебував у стані алкогольного сп’яніння. Слід зазначити, що

вживання алкоголю негативно познача ться на нервовій системі людини,

дезорганізуючи найважливіші психолого-етичні процеси збудження і

гальмування, що призводить до втрати самоконтролю. Систематичне

вживання алкоголю особою поступово призводить до десоціалізації їх

особистості, остаточно нейтралізу залишки позитивної моралі [133, c. 17].

Серед злочинців, що скоюють злочин у стані сп’яніння, досить великий

відсоток осіб з аномаліями психіки. Вони психопатичними особами [95,

c. 43-44]. Підтвердження наявності психіатричних аномалій у вандалів

знаходимо й у праці Л. С. Ватової, яка зазнача , що залежно від ставлення до

оточуючих можна виділити кілька груп підлітків та молоді, причетних до

вандалізму: 1) поступливі – молоді люди шизоидного (інтроверти) типу з

гальмівними реакціями астенодепресивного типу; 2) залежні: молоді люди з

конформністю, схильністю до наслідування, навіювання, емоційно-вольової

нестійкістю; 3) упевнені у собі: молоді люди з проявом епілептоідності; 4)

домінуючі: молоді люди з проявом демонстративності, гіперактивності,

агресивності [63, c. 89].

До демографічних ознак відноситься освіта, соціальне становище,

місце проживання, професія, спеціальність, рід занять, дані про вчинені

злочини та інше. Аналіз кримінальних проваджень про вандалізм демонстру

58

низький рівень освіти особи вандала: з середньою освітою – 82% осіб; із

середньою спеціальною – 6%; з незакінченою вищою – 8%; вищою – 4%.

Найбільш типовою відсутність певного роду занять, джерела доходів або

відсутні взагалі, або мають непостійний характер. Серед них 25% – особи, які

працюють, 16% – навчаються в школах, професійно-технічних училищах,

вищих навчальних закладах, 59 % – безробітні. Незайнятість працездатної

особи роботою та (або) навчанням ма криміногенне значення, оскільки

позбавля її можливості здобувати чесним шляхом кошти для існування,

нада багато вільного часу, який може бути використано ним всупереч

інтересам суспільства, виводить зі сфери необхідного рівня соціального

контролю і позитивних зв'язків у колективі [133, c. 17]. Постійного місця

проживання така особа вандала зазвичай не ма , веде «гостьовий» режим

проживання. Особа злочинця ма викривлене уявлення про релігію,

ставиться до релігійних канонів байдуже або атеїстом. Щодо

характеристики за місцем проживання та роботи, якщо такі , то вони

складаються формально за шаблонами з позитивним змістом, без визначення

будь-яких індивідуальних особливостей особи.

У криміналістичній літературі виокремлюють такі категорії злочинців,

що вчиняють акти вандалізму: групи неповнолітніх; дорослі особи, що

скоюють дані злочини з користі, помсти та інших мотивів; особи з

аномаліями психіки; особи без певного місця проживання; групи осіб, що

вчиняють акт вандалізму з мотивів расової ненависті або національної

ворожнечі [3, c. 74]. При цьому необхідно зауважити, що вандалізм

вчиня ться зазвичай групою із двох осіб (52%), одноособово (37%) та більше

трьох (11%). Вандали об’ днуються у групи більше двох осіб при наявності

спільних ідеологічних настанов з метою поширення своїх поглядів

невербальним шляхом. Наприклад, молодіжні екстремістські групи

(скінхеди, готи), прихильники крайніх політичних сил, націоналісти (ОУН,

УНА-УНСО) та їх опоненти (прихильники «Руського миру»).

59

Цікавою типологія особи злочинця, запропонована Дж. Мартіном,

який поділяв вандалів на три види: «занепоко ний вандал» (вчинив вандалізм

через серйозні емоційні проблеми, які невзмозі самостійно вирішити),

«законослухняний» (вчинив вандалізм з необережності) та «субкультурний»

( прихильником певної соціальної групи, у тому числі певного ідеологічно

вмотивованого молодіжного угрупування, приналежність до якого зобов’язу

до вчинення акту вандалізма) [372, c. 189].

Сутт во доповнюють означену класифікацію І. В. Воробйова,

О. В. Кружкова, пропонуючи власну класифікацію5. На наш погляд, така

типологія дискусійною з огляду на те, що вона містить ознаки не лише

кримінально караних актів вандалізму, а також в окремих випадках містить

дублювання: п. 3 «Негативні лідери» та п. 11 «Ті, якими управляють» – в

обидвох акти вандалізму вчиняються через бажання «закріпитися у групі».

При цьому виокремлення типових моделей особи злочинця дозволя

оптимізувати процес виявлення кола осіб, серед яких доцільно здійснювати

пошук злочинця. Тому пропону мо виділяти такі типові інформаційні моделі

особи злочинця вандала, як «Металіст», «Неформал» («Бездумний

наслідувач»), «Бомбер», «Віртуальний вандал», «Екстреміст», «Чорний

археолог» (див. Додаток Б).

5 Примітка. 1) "Переконані райтери" – для них вандалізм (графіті) актом усвідомленої

самореалізації, самовираження, що не знайшло більш прийнятного у соціальному плані виходу; 2)

"Маргінали" – не зважаючи на високу усвідомленість суті вчиненого діяння, вони орі нтовані на

самозбереження, тому не беруть на себе відповідальність за вчинене. Вандалізм для них способом

пристосування до специфічного соціального середовища; 3) "Негативні лідери" – акти вандалізму

вчиняються у результаті прагнення до визнання іншими, бажання утримати, зміцнити сво становище; 4)

"Протестувальники" – вандалізм актом усвідомленого прагнення до свободи або протестом проти наявних

соціальних підвалин; 5) "Творчі" – вандалізм як перетворення навколишнього простору шляхом

імпульсивного й не завжди контрольованого перенесення внутрішнього на зовнішн ; 6) "Конформісти" –

прагнуть до самозбереження і не йдуть на відкритий конфлікт з групою, ситуативно усвідомлюють

негативність своїх дій, але здійснюють акти вандалізму, тому що цього вимага їхня група; 7) "Новачки у

групі" – орі нтовані на визнання, ситуативно усвідомлюють неприпустимість сво ї поведінки, але через

бажання зайняти "сво " місце у новому середовищі готові на схвалювані групою вандальні дії; 8) "Нігілісти"

– орі нтація на заперечення наявних суспільних цінностей. Вандалізм не сприйма ться ними як аморальний

вчинок, оскільки заперечу ться сама цінність об' ктів руйнування; 9) "Сумуючі" – вандалізм як спосіб

зайняти себе, при якому характерним вкрай низький ступінь усвідомленості дій; 10) "Тривожні" –

вандальні дії як захисний автоматизм; 11) "Ті, якими управляють" – їм притаманна відсутність

відповідальності за свої вчинки, вони прагнуть до прийняття і визнання у групі і діють відповідно до

вказівок лідера, акти вандалізму вчиняють "за компанію"; 12) "Агресивні" – неусвідомлене прагнення до

свободи через руйнування навколишнього простору (Див.: [75] Воробьева И.В., Кружкова О.В. Психология

вандального поведения: Монография / И.В. Воробьева, О.В. Кружкова. – Екатеринбург, 2014. – С. 89-90).

60

До категорії «Металіст» відносяться особи, що мають корисливий

мотив заволодіння металевими предметами з метою їх подальшої реалізації.

При цьому подальша реалізація може здійснюватися як пересічним

громадянами, що мають приватні садиби, чи-то будують певні об’ кти, так і у

спеціалізовані пункти металоприйому (як законні, так і без наявності

спеціальних дозвільних документів). Така модель зустріча ться у 78%

кримінальних проваджень та характеризу ться такими ознаками: особи

мають середню освіту, належать до малозабезпечених верств населення (не

мають постійного місця роботи та проживання), асоціальні (не мають ні

дітей, ні дружини (чоловіка)), вони морально деградовані, можуть вживати

спиртні напої, наркотичні чи психотропні речовини, були раніше засуджені

за вчинення аналогічних або корисливих злочинів. Так, наприклад,

08.01.2014 р. близько 10 год. 00 хв. особа Б., перебуваючи на території

центрального цвинтаря, розташованого у м. Зіньків Полтавської області,

знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, шляхом підпушування землі

дерев’яною палицею демонтував металевий обеліск на могилі невідомої

особи, після чого шляхом вільного доступу з корисливою метою та мно

викрав даний металевий обеліск. Того ж дня о 13 год. 00 хв. особа Б. здав

викрадений металевий обеліск на металоприймальний пункт «Інтерресурс»

та отримав 90 грн. Особа Б. неодружений, не працюючий, раніше не

судимий, з базовою вищою освітою [17].

«Неформал» («Бездумний наслідувач»), до категорії яких відносяться

особи віком від 14 до 27 років з депресивних районів, з бідних багатодітних

сімей, з середнім рівнем освіти [382, c. 2] або незакінченою вищою, які

зазвичай вчиняють акти вандалізму з хуліганських мотивів (9% кримінальних

проваджень), у структурі яких можна виділити панків, скінхедів, готів та

сатаністів. Серед них можуть бути особи, які дійсно сповідують нетрадиційні

релігії, а також ті, що прираховують себе до неонацистів, не повною мірою

розуміючи зміст ці ї категорії, але «бездумно» розповсюджуючи ганебні

надписи, фашистську свастику, певні слова та словосполучення, що мають на

61

меті спаплюжити пам’ять та принизити почуття певної соціальної групи.

Типовий портрет скінхеда – голені або коротко стрижені підлітки у високих

шнурованих черевиках і підвернутих джинсах, впевнені, що «очищують

країну». Як приклад ілюстрування моделі «Неформала» («Бездумного

наслідувача») наведемо такий випадок з практики. Так, чотири особи у

період часу з грудня місяця 2010 р. по серпень місяць 2011 р. вчинили низку

хуліганських дій, обравши такий спосіб, який очевидний для оточуючих

громадян, з метою демонстрації свого зневажливого ставлення до наявного

суспільства, врейської громади та іноземців. Реалізуючи задумане, Б. на

початку грудня 2010 р. (точної дати встановити не вдалось), та 04.04.2011 р.

близько 23.00 год. заповнив прозорі поліетиленові пакети фарбою світло-

коричневого кольору, маючи намір за їх допомогою пошкодити стіни споруд

на території м. Суми. Тро з цих осіб та невстановлена особа кинули пакети з

фарбою у фасад будівлі Сумського благочинного врейського центру «Хесед

Хаїм», від чого на фарбованому покритті фасаду за верхнім та нижнім

четвертими вікнами утворились плями світло-коричневого кольору різного

розміру. Внаслідок своїх хуліганських дій зазначені особи частково змінили

забарвлення фасаду та надали неестетичного вигляду будівлі, чим

пошкодили майно та заподіяли Сумському благочинному врейському

центру «Хесед Хаїм» збитку на суми, згідно з висновком судової будівельно-

технічної експертизи – 9265 грн. та 8258 грн. відповідно. Далі, зазначені

чотири особи у період з 23.30 год. 08.08.2011 р. до 01.30 год. 09.08.2011 р.,

слідували по території м. Суми та, ігноруючи загальновизнані правила

поведінки, наносили на стіни парканів, будівель по всьому місту фарбою

чорного кольору зображення обличчя людини та проставляли в області чола

крапку червоного кольору, чим створювали непристойний малюнок, яким

викликали у оточуючих негативні асоціації з пораненням чи вбивством

людини, тобто діяли з винятковим цинізмом. Цього ж дня близько 20.00 год.

зазначені особи зустрілись на мосту по вул. Харківській м. Суми та узгодили

між собою подальші свої дії та обрали об’ ктом для вчинення злочину

62

територію, на якій розташовані гуртожитки Сумського державного

університету по вул. Санаторна м. Суми, користуючись при виборі місця

тим, що там мешкають іноземці. Таким чином, попередньо зорганізувавшись

для подальшого вчинення злочину з метою демонстрації зневажливого

ставлення до моральності та загальноприйнятих норм поведінки у

суспільстві, вираження сво ї неповаги до іноземців, зазначені особи прийшли

до цього гуртожитку. Реалізуючи задумане, Б., діючи з винятковим цинізмом,

фарбою чорного кольору ліворуч від вікна до приміщення кімнати

гуртожитку, намалював напис: «HOME!» та знак свастики, які у своїй

сукупності та значенні образливими та викликають негативні асоціації у

людини. У цей час дві інших особи знаходилися поруч з Б. та, забезпечуючи

безперешкодне вчинення злочину, слідкували, щоб їх ніхто не помітив [14].

Серед чотирьох відомих осіб, що вчинили серію визначених вище злочинів,

всі четверо громадянами України, що проживають на території міста, де

було вчинено злочин, неодружені та не були раніше засудженими. Один з

них ма вищу освіту, інші тро – неповну вищу, але студентами другого

курсу вищих навчальних закладів (Сумського НАУ, Сумського педагогічного

університету, Київського національного економічного університету). Як й

описувалося нами вище, вони пропагандують зневагу до певних соціальних

груп ( вреїв, іноземців), бездумно використовуюють певні символи (зокрема,

свастику та іноземні слова) та відповідають запропонованим нами ознакам.

Новим видом учинення вандалізму нанесення графіті, які здійснюють

так звані «Бомбери». Вирізняють також «Райтерів», але вони виконують

графіті у художньому стилі на замовлення або стають аерографами, при

цьому не порушуючи законодавства. Зазвичай «Бомбери» маркують плоскі

поверхні «Тегами» («Taggs»), «Муралами» («Muralls»), стенсіл-арт

(використання трафаретів), каракулями, обмальовують пам’ятки архетуктури

та інші поверхні [188, c. 159]. Відповідно, серед «Бомберів» за рівнем

професійності виконання можна виділити такі підгрупи особи злочинця:

«Теггери», «Муралли», «Стенсіл-артери», «Стріт-артери». Знаковою

63

особливістю «Теггера» використання ним невеликим за розміром,

коротких стилізованих букв, символів, підписів, виконуваних одним чи

декількома кольорами, при нанесенні за допомогою певного приладдя

(аерозольного балончика, маркера, гострого приладдя тощо) на поверхню

предмета. Відмінність «Теггерів» від «Мураллів» у тому, що останні

виконують свої «роботи» у великому масштабі, вона може включати

малюнки, надписи тощо. «Стенсіл-артери» використовують у своїй

злочинній діяльності «трафарети» – певні шаблони, викопіювання тощо.

«Стріт-артери» мають найвищий рівень майстерності у виконанні графіті та

інших малюнків, репродукцій картин відомих авторів. Спосіб, яким

«Бомбери» наносять свої надписи, ма іноземне коріння, загалом

американську та канадську, та назива ться «графіті», що ма безліч

різновидів та підвидів. Вандалів, що наносять графіті, називають

«monikering». Зважаючи на те, що такі акти вандалізму, як несанкціоноване

нанесення графіті, як вже зазначалося, мають іноземну природу, то

термінологія відповідно прозахідна. Так, у Канаді, наприклад, вандали

воліють себе називати: «case», «low», «take», «chrome», «fear», «alone»,

«other», «solo», «high». Вони об’ днуються у групи з такими назвами, як «Ці

кляті вандали» («Those Damn Vandals») або «Геть, бомбінг» («Bombs Away»)

та залишають однойменні надписи на стінах, інших поверхнях. Цікавим те,

що в іноземних країнах вандалізм вчиняли й особи з вищою освітою із

поважних сімей. Так, деякі з цих злочинців походили з сімей банкірів або

викладачів університету [352, c. 52-53]. Більшість таких осіб мають

особливості у зовнішності, зокрема специфічну зачіску, одяг та відповідну

атрибутику. В. Секатто і Р. Хайнінг вважають, що подібна поведінка може

бути одні ю з форм розваг для груп молодих людей; крім того, вчинення

вандалізму виступа символічним актом або маркуванням території групи.

До того ж, таким чином група може висловити обурення чи розчарування

стосовно ситуації або позначити конфлікт між поколіннями. Бути

предметами злочинного посягання вандалізму часто схильні бесхазяйні

64

будинки та інші вертикальні чи горизонтальні площини, а не на приватні

будинки та їх території. Також акти вандалізму часто скоюються групами

молодих людей, які приїжджають з бідних житлових районів і таким чином

висловлюють свій протест щодо соціальної нерівності [360, c. 1637]. Вік цих

осіб не досяга більше 40 років, деякі з них навчалися чи навчаються у

художніх навчальних закладах.

Розвиток інформаційних технологій зумовля також появу нового виду

особи злочинця – «Віртуальний вандал» (спамери, хакери, автори вірусів), дії

якого спрямовані на деструктивну діяльність у мережі Інтернет. До них

можуть відноситися навіть школярі, які відвідують приватні школи з

програмування, студенти профільних навчальних закладів, професійні

розробники програмного забезпечення та інших продуктів, системні

адміністратори, налаштувачі програмного забезпечення, тобто особи, які

володіють спеціальними знаннями у галузі програмування, а тип характеру,

особистості при цьому не важливим. Для українського правозастосовувача

такий вид особи злочинця досить новим, тому необхідно звернутися до

практики країн, де цей вид більш дослідженим. Так, наприклад, у

Російській Федерації такі особи мають вищу або незакінчену вищу технічну

освіту – 52,9% (іншу вищу або незакінчену вищу освіту мають 20% суб’ ктів

комп’ютерних злочинів, середньо-спеціальну технічну освіту – 11,4%, іншу

освіту – 15,7%) [83]. Наявним вза мозв’язок віку вандала з мотивом та

способом вчинення злочину: якщо мотив та спосіб не завдають значної

шкоди, а, наприклад, мають за мету самостверждення, то особа вандала –

віком від 14 до 22 років; чим старшим за віком ста індивід, тим прогресу

суспільна небезпечність, що ним вчиня ться. Крім того, у «віртуального

вандала» можна знайти значну кількість спеціалізованої літератури, зокрема

з «хакінгу», захисту комп’ютерної інформації. Також мають місце певні

особливості зовнішності такої особи, такі, як специфічна зачіска,

невибагливість в одязі та вживання жаргонів (наприклад, «крута мати» –

материнська плата) [205, c. 30].

65

«Екстреміст» категорично «відсіка » панівні погляди у певній

соціальній сфері: політиці, релігії, культурі тощо шляхом вчинення

протиправних рішучих дій до об’ кту протистояння чи його складових.

«Екстреміст» може належити до комуністичних, крайньо «лівих» течій та

рухів та націоналістичних, крайньо «правих» (наприклад, «Біла Влада –

Скінхед Спектрум» (White Power – Skinhead Spektrum); українська філія

світової екстремістської мережі «Кров і Честь» (Blood&Honour); во нізована

неонацистська секта «Світова Церква Творця Рутенія» (World Church of the

Creator Ruthenia, WCOTC)). Метою його діяльності насильницька зміна

конституційного ладу та порушення цілісності держави, публічне

виправдання тероризму проти своїх опонентів (прихильники «Руського

Миру», учасники бойових дій в окупованих Донецькій та Луганській

областях), розжигання та поширення соціальної, расової, національної або

релігійної ворожнечі (пропагандування виключності або неповноцінності

людини за ознаками мовної, національної, расової, релігійної

приналежності), публічне зображення на предметах нацистської атрибутики

та символіки. Також, у зв’язку із «Революці ю Гідності» (2013-2014 рр.),

набула поширення діяльність екстремістських груп ультраправого та

націоналістичного напрямку та їхніх прихильників з самовільної

«декомунізації» України, зокрема шляхом осквернення, пошкодження та

знищення пам’ятників комуністичним діячам. До таких груп відносяться такі,

як «Свобода», «Соціальна Національна Асамблея», «Патріоти України»,

«Братство», всеукраїнська організація «Тризуб» ім. Бандери», члени якої

обвинувачувалися в умисному знищенні пам’ятника Йосипу Сталіну у місті

Запоріжжя та інші.

«Чорний археолог» – це особа зазвичай чоловічої статі, яка ма певні

професійні знання у галузі археології, як на рівні фундаментальних (це

можуть бути й особи із науковим ступенем та званням), так і “початківець”

(студент профільного навчального закладу або допитливий пересічний

громадянин, для якого це хобі). Важливим те, що переважна більшість

66

серед “чорних археологів” – це особи, які мають професійну приналежність

до науки археології, оскільки для них постійним доступ до архівних

матеріалів, карт розташування курганів, поселень, могил, яких нема у

вільному доступі. Однак зустрічаються й допитливі пересічні громадяни, які

придбали металошукач та здійснюють пошук з подальшим розкапуванням.

Також можуть відноситися до ці ї категорії працівники відділів земельних

ресурсів, які погоджували землевпорядну документацію, або власники

земельних ділянок та архітектурних пам’яток [139, c. 30]. Серед “чорних

археологів” можна виділити також “скарбошукачів, “трофейщиків” та

“діггерів” (ті, що проникають вглубину поверхні)6.

Отже, на основі узагальнення результатів практики та наукових джерел

виділено основні ознаки, що характеризують особу злочинця, та запроновано

такі моделі особи вандала, як «Металіст», «Неформал» («Бездумний

наслідувач»), «Бомбер», «Віртуальний вандал», «Екстреміст», «Чорний

археолог», а також визначено їхній типовий інформаційний портрет.

1.6. Типові сліди вандалізму

Типові сліди злочину одним з елементів криміналістичної

характеристики злочину [245, c. 1036]. Сліди як зміна об’ ктів, процесів, що

наступили внаслідок події злочину, несуть інформацію про те, хто (що)

залишив (залишило) їх, як вони були залишені і, нарешті, чим , виходячи з

наявної слідової картини, сама подія злочину [307, c. 55]. Таким чином,

6 Примітка. Так, наприклад, у період часу з 20 по 23 травня 2011 р., Б. знаходячись у полі контур 65

поблизу с. Качкарівка Бериславського району Херсонської області, посягаючи на суспільні відносини щодо

збереження об’ ктів археологічної спадщини, умисно, з метою пошуку металу, який знаходиться на

державному обліку, під державною охороною та пам’яткою археології місцевого значення, розташований

у групі курганів під охоронювальним номером 1219, розкопав його за допомогою лопати, знявши шар

ґрунту з поверхні кургану глибиною приблизно 5 метрів, вчинивши дії, спрямовані на проведення інших

земельних робіт на об’ кті археологічної спадщини (Див.: [11] Архів Бериславського районного суду

Херсонської області, 2011 р., кримінальне провадження №1-347/11). У цьому випадку особа Б.

громадянином України, не працю , одружений, раніше судимий згідно з вироком Бериславського районного

суду Херсонської області від 23.06.2011 р. за ст. 185 ч. 3 КК України на строк три роки позбавлення волі, із

застосуванням ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим

строком у два роки. Цей факт свідчить про те, що особа вандала дилетантом, належить до “діггерів”, які

здійснюють розкопування землі для пошуку цінних предметів з метою її подальшої реалізації.

67

залишені сліди на місці події матеріальним відображенням дій особи, що

вчинила злочин, джерелом відомостей, інформації для пізнання події

злочину [263, c. 142].

Обов’язковою умовою ефективного виявлення і подальшого

розслідування вандалізму дослідження слідів учинення злочину. Вагоме

значення виявлення слідів злочину було визначено ще у стародавні часи. Про

це свідчать, зокрема староіндійські Закони Ману [176, c. 11]. Крім того,

згадки про сліди й у таких староруських джерелах, як “Руська Правда”,

Договір Русі з Візанті ю 911 р.. Засновником вчення про сліди І. М. Якімов,

у подальшому наукові основи ці ї галузі криміналістичної техніки

розвивалися, зокрема Р. С. Б лкіним, І. Ф. Криловим та іншими дослідниками

[347; 140; 177; 44; 327].

Фактичний зміст терміну “слід” може включати у себе значний спектр

фізичних змін на поверхні, які мають місце внаслідок певних діянь злочинця.

До таких змін, зокрема відносяться: безпосередн зникнення предметів, його

частин, певні зміни ознак у предметів та (або) виникнення у них нових ознак,

трансформація предметів у якісно інші тощо. В етимологічному розумінні

слід – це залишок або ознака чого-небудь [233, c. 648], слід злочину – носій

інформації про ознаки певних явищ, інформаційна база слідчої діяльності,

система відомостей про механізм злочину та особу злочинця. У

криміналістиці розрізняють сліди у широкому та вузькому розумінні: слід як

ознака якоїсь події і слід як відбиток певного об’ кта на іншому [42, c. 60]. У

вузькому сенсі сліди-відображення або матеріально-фіксовані сліди та у

широкому – сліди як залишкові явища, маючи на увазі під ними різні

об’ кти: від залишків матеріалів і речовин до переміщення об’ ктів у

просторі [176, c. 45]. У межах ці ї дисертації, типові сліди аналізуються у

широкому розумінні. Слідову картину злочину необхідно розуміти як таку,

що виникла внаслідок вза модії матеріальних елементів події, як цілісну

систему речових джерел кримінально-релевантної інформації, що

використову ться для формування динамічної інтегральної моделі механізму

68

події, що розсліду ться, на відповідних стадіях процесу розкриття та

розслідування злочину [97, c. 20].

При інтегрованому аналізі слідів, виявлених на місці події, можна

встановити обставини вчинення вандалізму. За слідами можна встановити

механізм вчинення злочину або окремі елементи криміналістичної

характеристики, з’ясувати черговість утворення слідів та на цій основі

послідовність дій злочинця.

Під час аналізу матеріалів кримінальних проваджень про вандалізм:

сліди рук зустрічалися у 52% випадків, сліди взуття – у 17%, сліди знарядь –

100%, сліди транспортних засобів – 4%, сліди-мікрочастинки – 8%. Це

визнача ться саме механізмом учинення цього злочину, тому що більшість

дій здійсню ться за допомогою рук і ніг. Однак, нами розширено

класифікацію типових слідів при вчиненні вандалізму, особливо у контексті

розвитку інформаційних технологій, які допомагають у виявленні

електронних та інших слідів. Так, при розслідуванні вандалізму можна

поділити типові сліди на групи за такими критеріями (див. Додаток В):

1) за формою відображення:

- матеріально-фіксовані (сліди ніг, рук, транспортних засобів,

інструментів, знарядь, мікросліди);

- ідеальні сліди (сліди у пам’яті потерпілого, сліди у пам’яті свідків,

сліди у пам’яті злочинця та його співучасників);

- одорологічні сліди;

- електронні сліди;

- звукові сліди;

- сліди біологічного походження.

2) за локалізаці ю слідів, тобто за їхнім місцерозташуванням:

- на предметах, що знаходяться на місці події або залишені на ньому;

- на предметі злочинного посягання, його частинах;

- у пункті металоприйому;

- на особі злочинця, його речах;

69

- за місцем проживання злочинця;

- за місцем роботи злочинця.

3) за способом впливу:

- сліди фізичних знарядь (сліди розрізу, сліди розрубу, розпилу або

свердління, сліди розлому);

- сліди хімічних знарядь (сліди окислення, оплавлення, обвуглення,

обкопчування).

4) за рівнем вза модії між особою злочинця, предметом злочинного

посягання, знарядь вчинення злочину та інших предметів, які залишилися на

місці події:

- сліди лакофарбованих, горючих та інших матеріалів, які залишилися

на одязі, взутті злочинця;

- сліди біологічного походження особи злочинця, залишені на предметі

злочинного посягання та/або інших предметах, залишених на місці події.

Шляхом дослідження слідів людини на місці події можна встановити:

загальнофізичні та окремі ознаки (стать, вік, зовнішність, стан здоров’я та

ін.), психофізичні властивості (пам'ять, спостережливість та ін.), здібності та

навички (професійні, побутові, спортивні та ін.), соціальні (освіта та ін.),

спеціальні злочинні навички, форми, види, особливості діяльності, поведінки

тощо [8, c. 574]. Так, наприклад, деякі відомості діагностичного характеру

можуть надати частини зруйнованого або пошкодженого предмету

злочинного посягання вандалізму. Зокрема, за їх розташуванням на місці

вчинення злочину можна встановити, як і приблизно за допомогою чого

здійснювалася фізична дія на предмет руйнування. Також можна судити про

розмір знаряддя, фізичну силу підозрюваного, а в сукупності зі слідами

взуття з’ясувати правша або лівша завдавав удари. Отже, на підставі

матеріальних і нематеріальних слідів злочину можна зробити висновок про

психологічні та фізичні особливості злочинця, його місце у навколишньому

середовищі [62, c. 66].

70

При руйнуванні об’ кта археології можуть залишитися розрита

земельна ділянка, вирита розбита кераміка, залишені технічні засоби, робочі

рукавички, залишена питна тара із слідами рук [139, c. 42]. Значна кількість

слідів залиша ться на місці вчинення вандалізму у зв’язку з вживанням

алкогольних та інших напоїв на самому кладовищі чи іншому місці події,

причому як слідів-відображень, так й ідеальних слідів. Характерним

виявлення мкостей з-під спиртних напоїв із слідами пальців рук. Як

знаряддя вчинення злочину найчастіше застосовуються підібрані випадково

предмети: елементи надгробків, огорожі місць поховання, камені, шматки

вугілля і вапно. Нерідко на місці вчинення злочину залишаються ножі,

предмети одягу, побутові предмети та інші знаряддя вчинення злочину, на

яких можуть залишитися сліди особи злочинця. Крім того, якщо поряд з

місцем події знаходиться крамниця, то ймовірно, що саме у ній ці напої й

купували. У такому випадку продавець може упізнати певну особу. Як

приклад: 15 березня 2011 р. біля магазину «Комфі» у м. Дніпропетровську

громадянин П., який перебував у стані алкогольного сп’яніння, вчинив

хуліганські дії. Шляхом опитування продавців магазину та перегляду записів

відеокамер було складено фоторобот підозрюваного, у результаті чого його

було затримано «по гарячих слідах» [107, c. 77-78]. Тож, за наявності

очевидців злочину інформація, яку вони можуть повідомити у зв’язку з

поді ю, що бачили, може бути використана у провадженні [275, c. 151] поряд

з іншими матеріально-фіксованими слідами (слідами-відображеннями). У

криміналістичній літературі такі сліди у пам’яті людини називають

ідеальними слідами та розуміють під ними сліди у свідомості людини, що

специфічною формою вищого рівня психічного, цідеспрямованого,

активного, вибіркового відображення, здійснюваного у чутт во-раціональній

формі, у результаті якого форму ться відносно адекватний, суб’ ктивно-

об’ ктивний “відбиток” – уявний образ у пам’яті людини, заснований на

раніше сприйнятій інформації, та формою збереження відповідної

інформації [124, c. 21-22].

71

Одорологічні сліди можуть залишатися на предметах, речах, які

перебували у тривалому контакті з особою злочинця (наприклад, особисті

речі, одежа, взуття, капелюх тощо) або у тимчасовому (інструменти,

знаряддя, дверні ручки, сумки тощо), частинки волосся, кров, сеча та інші

виділення людини. За допомогою їхнього аналізу можна встановити

учасників злочину, тотожність запаху, приналежність особі відібраних з

різних місць злочину, предметів, виявлених на місці події і в інших місцях;

приналежність предметів (вилучених у злочинця чи інших осіб) потерпілому;

походження запаху від конкретних осіб при комплексному дослідженні

речових доказів (наприклад, при дослідженні поту, крові, волосся, предметів

одягу, взуття індивідуального користування).

Слідову картину вандалізму утворюють сліди біологічного (кров, піт,

слина або потожирові відбитки) і хімічного (фарба, вапно) походження, сліди

взуття і знарядь злочинного посягання. Як продемонстрували результати

узагальнення матеріалів кримінальних проваджень, найбільш характерними

для вандалізму необхідно визнати матеріально-фіксовані відображення

слідів. Так, зокрема, за слідами взуття можна встановити особливості особи,

яка їх залишила: у кульгавої людини довжина кроку хворої ноги значно

менша, ніж у здорової; у втомленого, хворого – елементи дорожки слідів

значно вар’юються, оскільки йому важко витримувати однаковий ритм руху;

про наявність плоскостопості можна судити за посиленим зносом

внутрішньої сторони підошви; довжина кроку жінки на 5-10 см коротша за

крок чоловіка [8, c. 574]. Найчастіше як такі під час осквернення

застосовуються автофарби, емалі у балончиках; розведене вапно, мастила,

нітрофарби; крейда, вугілля тощо.

При вчиненні вандалізму сліди характеризуються певною специфікою.

Особливості слідоутворення залежать від слідоутворювального об’ кта,

зокрема від знарядь та засобів, що були використані для вчинення акту

вандалізма. При корисливій мотивації вчинення вандалізму можуть

залишатися сліди від застосування предметів побутового призначення:

72

лопати, лома, сокири, слюсарних кусачок, шліфувальної машини і т.д.

Характерними слідами від знарядь при вчиненні вандалізму хуліганської,

релігійної спрямованості, а також діянь з мотивів національної або расової

ворожнечі сліди від предметів, спеціально підготовлених: металевої

арматури, прутів, ланцюгів, мностей з фарбувальними речовинами,

аерозольних балончиків.

Сліди приховування вандалізму можуть бути у вигляді слідів-

відображень у матеріальній обстановці, документах, речових доказах,

засобах перевезення викрадених цінностей [139, c. 42].

При вчиненні вандалізму у разі значної ваги майна (наприклад, плити з

природного каменя, елементів споруди з кольорового металу і т.п.) для його

вивозу злочинці використовують автомобілі [35, c. 117], інші самохідні

машини тощо. Сліди коліс транспортних засобів можна виявити як на місці

вчинення злочину, так і на під’їздах до кладовища, пам’ятників та інших

об’ ктів. При вчиненні вандалізму можуть використовуватися колісні

транспортні засоби (велосипеди, моторолери, автомобілі та інші самохідні

машини), гусеничний транспорт (трактори, ескаватори [81, c. 171]) [166,

c. 11-12]. Так, К., маючи намір на незаконне проведення земляних робіт на

об’ кті археологічної спадщини, навмисне незаконне руйнування об' ктів

культурної спадщини, що пам’ятником національного значення, 01 червня

2012 р. уклав договір з приватним підпри мцем Б., про надання йому

автомобільної техніки для виконання робіт. Використовуючи найняту

автомобільну техніку, К., знаходячись на півострові м. Кам’янка-Дніпровська

Запорізької області, що об' ктом культурної спадщини національного

значення “Кам’янське городище” (охоронний номер 08888-Н), яке, згідно

Постанови Кабінету Міністрів України №928 від 03 вересня 2009 р. занесене

до Державного ре стру нерухомих пам'яток України та взято під охорону

державою, незаконно, діючи навмисно в порушенні Закону України “Про

охорону археологічної спадщини” із змінами і доповненнями, провів земляні

роботи із зняття верхнього шару ґрунту, після чого, використовуючи найняті

73

два автомобілі “МАЗ-500”, “ГАЗ САЗ” та автозавантажувач в указаний

термін, періодично вивозив пісок, у результаті чого вирив котлован, чим

частково зруйнував об’ кт культурної спадщини [22].

Отже, типові сліди як елемент криміналістичної характеристики

вандалізму сприяють встановленню місцезнаходження предмету злочинного

посягання, способу вчинення злочину, особи злочинця, відтворюють

обстановку, в якій було вчинено злочин.

На підставі проведеного дослідження, виявлено такі ймовірні зв’язки

між елементами криміналістичної характеристики вандалізму: 1) «сліди

вандалізму» – «особа злочинця вандала»; 2) «особа злочинця вандала» –

«сліди вандалізму»; 3) «особа злочинця-вандала» – «способи вандалізму» –

«типові сліди»; 4) «особа злочинця-вандала» – «обстановка, місце та час

учинення вандалізму» – «типові сліди»; 5) «предмет злочинного посягання

вандалізму» – «сліди злочину» – «особа злочинця вандала»; 6) «предмет

злочинного посягання вандалізму» – «особа злочинця вандала»; 7) «спосіб

злочину» – «особа злочинця вандала»; 8) «спосіб злочину» – «знаряддя і

засоби вчинення вандалізму» – «особа злочинця вандала»; 9) «знаряддя і

засоби вчинення вандалізму» – «сліди вандалізму».

Висновки до розділу 1

1. Ознаками вандалізму : 1) вид деструктивної поведінки; 2) дії вандала

спрямовуються на те, що для нього нема цінності, але ма істотну цінність для

інших; 3) ірраціональність поведінки особи злочинця, яке ма об’ ктивне

вираження, тобто лише для суспільства дії особи вандала безглуздими. У той

самий час, суб’ ктивний зміст, тобто відношення особи злочинця-вандала до

вчинюваного ним діяння може мати під собою різні мотиви; 4) несвідомий потяг

до агресії та психологічний механізм її заміщення, за якого агресія спрямову ться

не проти джерела стресу, а на інший об’ кт, впливаючи на який особа виміщу

свій гнів; 5) бажання самоствердитися шляхом приниження у різних формах того,

74

що ма цінність для інших, особливо зневажливим способом; 6) нездатність до

самореалізації, що призвела до активного цинічного протесту проти суспільства.

Встановлено, що під вандалізмом розумі мо глумління, наругу, знищення,

зруйнування, зіпсування або заподіяння шкоди іншим чином об’ ктам у

громадських місцях, у тому числі у громадському транспорті, об’ ктам, що

становлять виняткову історичну, художню, наукову, культурну, меморіальну,

археологічну цінність, шляхом вираження зневаги, цинізму до цінності цих

об’ ктів. Вважа мо, що вандалізм може бути класифікований на види за

предметом злочинного посягання (І група): меморіальний, транспортний,

«звичайний» (повсякденний), екологічний та за способом вчинення (ІІ група):

інструментальний, технологічний (віртуальний, інформаційний, електронний),

професійний, деструктивний.

2. Предмет злочинного посягання розглянуто у вигляді тричленної

системи з визначенням відповідних ознак, які характерними для кожного з

видів предмета: «регламентований» предмет вандалізму з прямо

передбаченим законодавством спеціальним статусом, «особливий» та

«публічний» предмет злочинного посягання.

3. Спосіб учинення вандалізму – це умисні протиправні дії з глумління,

наруги, знищення, зруйнування, зіпсування або заподіяння шкоди іншим

чином предмету злочинного посягання, які такими, що обража громадську

моральність, та спричиняють матеріальну шкоду пов’язану з відновленням

предмета злочинного посягання. Виража ться вандалізм у двох формах:

наруга (у вигляді осквернення та глумління) та заподіяння шкоди (шляхом

знищення, зруйнування, зіпсування). Способи вчинення вандалізму можна

диференціювати за такими класифікаційними ознаками: за предметом

злочинного посягання, видам вандалізму, тривалістю вчинення, мотивами

вчинення, видами використовуваних знарядь, характером локалізації,

особою, яка вчинила акт вандалізму, характером учинення вандалізму.

4. Обґрунтовано такі криміналістично значущі ознаки обстановки вчинення

вандалізму: 1) безлад та недотримання людьми прийнятих правил поведінки,

75

масові заворушення, безкараність; 2) відсутність належного контролю та

охорони предмету злочинного посягання, зазначену тезу також підтверджу

наукова концепція «routine activity theory»; 3) місця, що тимчасово

недоступними до зовнішньго спостереження під час безпосереднього

вчинення протиправних дій, але наслідки цих дій мають бути відкритими для

споглядання широкого загалу; 4) економічно нерозвинені, бідні райони із

слабким «колективним ресурсом». Вандалізм ма тенденцію до вчинення у

вихідні дні зранку (04.00-11.00) та нічний час доби (23.00-02.00). Кількість

випадків вандалізму збільшу ться під час проведення публічних заходів,

мітингів, демонстрацій, фестивалів, ярмарок.

5. На основі узагальнення практики та наукових джерел, виділено

криміналістично значущі ознаки, що характеризують особу вандала, та

запроновано його типові інформаційні портрети такі, як «Металіст»,

«Неформал» («Бездумний наслідувач»), «Бомбер», «Віртуальний вандал»,

«Екстреміст», «Чорний археолог».

6. Визначено такі класифікаційні групи типових слідів залежно від: 1)

локалізації слідів; 2) форми відображення; 3) способу впливу; 4) рівня

вза модії між особою злочинця, предмета злочинного посягання, знарядь

учинення злочину та інших предметів, які залишилися на місці події.

76

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

ВАНДАЛІЗМУ

2.1. Типові слідчі ситуації вандалізму та програма дій по їх

вирішенню

Важливою умовою якісного розслідування вміння слідчого

(прокурора) правильно аналізувати, оцінювати наявний інформаційний базис

про подію, що відбулася, а також обирати подальші напрямки розслідування.

Слідча ситуація сприя повноті та правильності висування версій при

розслідуванні та обумовлю тактику окремих слідчих (розшукових) дій.

Дослідження літературних джерел демонстру відсутність дності у

визначенні поняття слідчої ситуації. Диференціація наукових точок зору на

зміст слідчої ситуації граду ться на трактування слідчої ситуації у широкому

та вузькому значеннях.

Так, В. О. Коновалова та О. Н. Колесниченко пропонують розуміти під

слідчою ситуаці ю характеристику стану розслідування на данний момент,

яка визнача ться наявністю доказової та оперативної інформації [163, c. 18-

19]. В. К. Гавло визнача слідчу ситуацію, як сукупність фактичних даних,

що відображають сутт ві риси події, якою вона уявля ться на тому чи

іншому етапі розслідування злочинів [79, c. 40]. В. Ю. Шепітько наголошу

на застосуванні слідчої ситуації у вузькому розумінні – як характеристики

інформаційних даних, які ма слідство на різних стадіях досудового

розслідування [171, c. 432]. У кожному конкретному кримінальному

провадженні на певний момент часу певна (різна для окремих справ)

кількість інформації, необхідної для успішного розслідування [322, c. 337].

В. А. Журавель також дотриму ться вузького розуміння слідчої ситуації

[114, c. 190]. Деякі автори розглядають слідчу ситуацію широко – як

обстановку, умови, в яких у певний момент здійсню ться розслідування. Так,

77

Л. Я. Драпкін визнача слідчу ситуацію як динамічну інформаційну

систему (сукупність даних), що відобража з різнем ступенем адекватності

різноманітні інформаційно-логічні, тактико-психологічні, тактико-

управлінські та організаційний стан розслідування, який реально склався по

справі і характеризу сприятливу або несприятливу обстановку

розслідування [101, c. 9, 10]. Г. М. Мухін розумі під слідчою ситуаці ю

сукупність умов, які виникають у процесі розслідування справ ці ї категорії,

та, які характеризуються сумою доказової та іншої інформації, що

знаходиться у розпорядженні слідчого та оперативного працівника на певний

момент розслідування [214, c. 292]. При такому підході у зміст слідчої

ситуації включа ться не тільки обсяг інформації по конкретній справі, яка у

наявності правоохоронних органів, але й організаційно-технічні можливості

слідчого, їх оснащенність матеріальними засобами, а також рівень

професійної підготовки, психологічні та інші особисті якості слідчого,

відповідні якості осіб, що протистоять йому, рівень завантаженості слідчого

іншими справами тощо. Така широка трактовка поняття, яке розгляда ться,

робить неможливою типізацію слідчих ситуацій і, відповідно, розробку

практично значимих рекомендацій стосовно ті ї чи іншої ситуації [301, c. 71].

З урахуванням викладеного, ми дотриму мося погляду трактування

поняття слідчої ситуації у вузькому розумінні – «як характеристики

інформаційних даних, що існують у розпорядженні слідства на конкретних

етапах розслідування» [308, c. 13]. У цьому вигляді зміст слідчої ситуації

більш конкретним, визначеним та може реально слугувати практиці

розслідування [150, c. 64]. При цьому інформаційна основа певної слідчої

ситуації не лише включа у себе фактичні дані про подію злочину, які у

слідства, але й інші відомості, що необхідні для організації розслідування:

відносно можливих джерел отримання додаткової інформації, щодо

передбачуваної лінії поведінки причетних до події злочину осіб, відносно

їхньої обізнананості про плани та майбутні дії слідчого.

78

Важливе значення ма теорія криміналістичної ситуалогії,

запропонована Г. Л. Грановським [87, c. 20] та розроблена більш детально

Т. С. Волчецькою [73, c. 46]. Однак, основи з використання моделювання у

слідчій практиці були закладені також у роботах “батька” криміналістики

Г. Гросса і містяться також у працях таких учених, як В. І. Громов та

І. М. Якімов, проте терміни “модель”, “моделювання” ще не

використовувалися в їхніх роботах. Вони рекомендували слідчим

відтворювати при розслідуванні уявну картину події і використовувати її для

пошуків винуватого. Термін “модель” набув широкого вжитку у

криміналістів на початку 80-х рр. завдяки роботам І. М. Лузгіна [197], які

набули свого розповсюдження у зв’язку з розвитком криміналістичної

методології і кібернетики.

Важливим кроком для створення ефективних програм розкриття та

розслідування злочину метод узагальнення ситуацій, так зване “ситуаційне

моделювання”. На його думку, сутність цього методу поляга у тому, що

велика кількість конкретних ситуацій, аналогічних в якомусь істотному

відношенні, “зливаються”, об’ днуються в одну або кілька узагальнених

ситуацій, для яких і розробля ться оптимальна програма прийняття рішень і

проведення практичних дій [103, c. 15]. Т. С. Волчецька у цілому

погоджу ться з визначенням Л. Я. Драпкіна, однак, зауважу , що

Л. Я. Драпкін звузив можливості цього методу, обмеживши сферу його

застосування рамками слідчих ситуацій, не враховуючи доцільність його

використання у пізнанні ситуацій вчинення злочину (кримінальних).

Т. С. Волчецька розумі під ситуаційним моделюванням метод дослідження

ситуацій, що включа у себе побудову моделі реальної ситуації і проведення

з нею різного роду уявних експериментів: прогнозування напрямків її

розвитку та (або) “програвання” передбачуваних рішень з управління

ситуаці ю з метою вибору оптимального. З одного боку, ситуаційне

моделювання виступа як сво рідна форма розумової (пізнавальної)

79

діяльності слідчого, з іншого – це й інструмент пізнання (метод), широко

використовуваний в слідчій практиці [75, c. 37].

З урахуванням того, що при розслідуванні практично будь-якого

злочину слідчий щоразу змушений встановлювати: хто, коли і де вчинив

злочин, в якій обстановці, яким способом тощо, структуру моделі будь-якої

кримінальної ситуації у найзагальнішому вигляді визначатимуть такі основні

блоки: інформація про суб’ кт злочину; інформація про об’ кт; інформація

про суб’ ктивну сторону злочину (мета і мотив учиненого); інформація про

засоби, способи і механізми вчинення злочину (про дії, вчинені злочинцем і

потерпілим, способи підготовки, вчинення, приховування злочину);

інформація про обстановку вчинення злочину; інформація про місце і час

учинення злочину; інформація про інших учасників злочину, співучасників,

свідків [75, c. 47].

Під час розслідування злочину вищеназвані структурні блоки-моделі

будуть наповнюватися конкретним змістом. Тобто, з інтенсивним пошуком

необхідної для розслідування інформації буде поступово вибудовуватися

модель кримінальної ситуації. Однак, може виявитися і так, що окремі

елементи структури моделі тривалий час не можуть бути заповнені

відповідною інформаці ю. У таких випадках істотну допомогу слідчому

можуть надати типові криміналістичні характеристики відповідного виду

злочинів, які створюються на основі наукового узагальнення розслідуваних

злочинів. Криміналістична характеристика злочину ті ю інформаційною

базою, яка дозволя слідчому дати правильну оцінку ті ї чи іншої, реально

існуючої ситуації розслідування [214, c. 291]. Подібний аналіз відомостей та

результатів узагальнення слідчої практики дозволя виявити закономірні

зв’язки ймовірснісного характеру, які виявляються у тому, що окремим

елементам моделі кримінальної ситуації відповідають інші, заздалегідь

невідомі.

Загальну процедуру використання ситуаційного моделювання для

пізнання і дозволу слідчих ситуацій можна представити таким чином.

80

Перший етап: побудова моделі слідчої ситуації (усвідомлення і аналіз

ситуації): сприйняття інформації про ситуацію; фільтрація отриманої

інформації за ознаками належності і допустимості у кримінальному процесі;

систематизація інформації відповідно до структури відповідного типу

ситуації; визначення “прогалин” (незаповнених інформаці ю структурних

елементів ситуації), їх заповнення за допомогою одержання відповідних

додаткових відомостей; аналіз об’ ктивних і суб’ ктивних факторів, здатних

сутт во вплинути на динаміку ситуації. Другий етап: модельні експерименти

(типізація ситуації, вироблення рішення): узагальнення ситуації допомогою

абстрагування від несутт вих для дослідження ознак; типізація ситуації

відповідно до прийнятої класифікації; пошук відповідних типових програм;

визначення ряду альтернативних рішень з управління ситуаці ю;

“програвання” рішень на моделі, оцінка отриманих результатів; вибір

оптимального рішення з числа допустимих [72].

З усі ї безлічі властивостей злочинця для криміналістики ма значення

лише ті з них, які беруть участь у процесі детермінації механізму злочину,

обумовлюють особливості його відображених можливостей і процесу

слідоутворення і, разом з тим, відзеркалюють на собі вплив інших осіб,

предметів і обставин.

В криміналістичній літературі справедливо підкреслю ться динамічний

характер слідчої ситуації. Л. Я. Драпкін зазнача , що слідчі ситуації

незалежно від їх класифікаційного групування являють собою динамічні

системи, які змінюють свій зміст, структуру і форму у результаті впливу

різноманітних зовнішніх і внутрішніх чинників [101, c. 22]. Слідча ситуація –

це динамічний стан розслідування, що безперервно зміню ться [150, c. 55].

Слідча ситуація в міру заглиблення, розширення меж пізнання,

поступального його руху у бік адекватного відбиття явища, що

досліджу ться, а також рішення інших завдань у динамічній рухомій системі

розслідування, перероста у нову, яка, в свою чергу, трансформу ться у

наступну ситуацію та ін. «Вихід» із одні ї слідчої ситуації, таким чином,

81

«входом» в іншу [231, c. 110].

Типові ситуації характеризуються спільними груповими ознаками і

відносною повторюваністю. Сукупність даних про злочин і умови, в яких

здійсню ться розслідування у кожний окремий момент, створюють слідчу

ситуацію, котра похідною до групи однорідних злочинів, тобто типовою

[198, c. 262].

Типізація слідчих ситуацій дозволя : а) висунути найбільш

обґрунтовані слідчі версії і визначити (скоректувати) напрями подальшого

ходу розслідування у потрібному для справи напрямку; б) накреслити

оптимальний набір слідчих та інших дій і цілеспрямовану їх черговість з

метою належного розвитку ситуації; в) звести до мінімуму число методичних

рішень слідчого, заснованих на спробах і можливих помилках [346, c. 13-14].

Як відзнача Р. С. Б лкін, типізація слідчих ситуацій за всіма

складовими їх компонентами практично неможлива, оскільки вона ма

нараховувати колосальну кількість варіантів [45, c. 636]. Отже, мова йде про

типізацію за яким-небудь одним, рідше двома компонентами, найчастіше – за

інформаційним компонентом [43, c. 94].

В основу типізації слідчих ситуацій можуть бути покладені

різноманітні критерії: 1) обсяг і зміст даних, які відомі на момент внесення

запису про кримінальне провадження до диного ре стру досудових

розслідувань; 2) визнання особою, що вчинила злочин, сво ї вини і бажання

співпрацювати з органами слідства; 3) кількість можливих співучасників

злочину; 4) джерело одержаної інформації про вчинений акт вандалізму; 5)

вилучення предмету злочинного посягання, його частин, з метою подальшої

реалізації чи осквернення його та залишення на місці події; 7) характер

мотиву: корисливий, хуліганський, політичний, ідеологічний,

екстремістський чи інший.

Аналіз слідчої практики розслідування актів вандалізму дозволя

виокремити такі типові слідчі ситуації: 1) предмет злочинного посягання

пошкоджений або осквернений, але залишений на місці події, встановлено

82

особу, що вчинила злочин, і вона визна свою причетність – 21%; 2) заява

від третіх осіб (очевидців або жителів району (сусідів), які під час вчинення

злочину, перебували на місці події або у громадському місці, транспорті),

особа вчинила акт вандалізму та зникла, залишивши сліди злочину, про цю

особу певна інформація за ознаками зовнішності, очевидці злочину,

виявлено предмет злочинного посягання – у 28% кримінальних проваджень;

3) встановлено факт вчинення акту вандалізма, відсутня будь-яка інформація

щодо злочинця; очевидці злочину також відсутні; дані про особу, що вчинила

злочин, та про предмет злочинного посягання отримані у ході розслідування

інших злочинів – у 14% кримінальних проваджень; 4) дані про вчинений

акт вандалізму, предмет злочинного посягання був викрадений та не

виявлений, особу, що вчинила злочин, не встановлено – 19%; 5) дані про

вчинений акт вандалізму, про обстановку вчинення злочину (масові

заворушення, беспорядки, мітинги), про те, що злочин був вчинений групою

осіб, але відомості щодо цих осіб відсутні – у 18% кримінальних проваджень.

Перша слідча ситуація: предмет злочинного посягання пошкоджений

або осквернений, але залишений на місці події, встановлено особу, що

вчинила злочин, та вона визна свою причетність.

У цій ситуації в основному висуваються версії щодо мотивів вчинення

злочину, спрямованості умислу та мети. З урахуванням результатів

узагальнення матеріалів кримінальних проваджень та інтерв’ювання слідчих

встановлено, що для перевірки цих версій рекоменду ться проводити такі

слідчі (розшукові) та інші дії: 1) огляд місця події, місця затримання

злочинця, огляд предметів та інших об’ ктів, вилучених у злочинця, а також

пов’язаних із вчиненням акту вандалізма; 2) огляд Інтернет-сайта “Youtube”

та інших інтернет-контентів, соціальних мереж; 3) обшук підозрюваного,

його освідування, огляд одягу; 4) допит підозрюваного; 5) одержання зразків

(змивів з рук, піднігтевого вмісту тощо); 6) обшук за місцем проживання

(місцем роботи) підозрюваного; 7) допит свідків; 8) застосування

спеціальних знань (призначення судових експертиз); 9) надання доручення

83

щодо вивчення особи підозрюваного, його способу життя, кола знайомих,

мотивації його поведінки7.

Друга слідча ситуація поляга у такому: заява від третіх осіб

(очевидців або жителів району (сусідів), які під час вчинення злочину,

перебували на місці події або у громадському місці, транспорті), особа

вчинила акт вандалізму та зникла, залишивши сліди злочину, про цю особу

певна інформація за ознаками зовнішності, очевидці злочину, виявлено

предмет злочинного посягання. У цій слідчій ситуації висувають версії щодо

особи та місцезнаходження злочинця. При цьому мають виокремлюватися

розшукові версії, перевіряючи які слідчому необхідно мати деякі відомості

про особу підозрюваного (демографічні, особливі прикмети зовнішності,

одягу, мови тощо), щодо кола його знайомих та родичів, способу життя,

майнового стану.

З метою перевірки ці ї ситуації проводяться: 1) огляд місця події; 2)

огляд Інтернет-сайта “YouTube” та інших інтернет-контентів, соціальних

мереж; 3) опитування очевидців злочину (під час опитування особливу увагу

приділити на встановлення підстав виникнення підозр щодо конкретної

особи, дані про особу злочинця, звернувши особливу увагу на відомості про

злочинця, необхідні для організації його пошуку “за гарячими слідами”

(прикмети його зовнішності, особливості поведінки)); 4) пошук та перевірка

пунктів металозбору, у тому числі й нелегальних; 5) переслідування “за

гарячими слідами” та пошук злочинця у місцях можливого його перебування;

6) застосування спеціальних знань (призначення судових експертиз); 7)

7 Примітка. Так, 30 червня 2009 р., приблизно о 04 год. 00 хв., п’ять осіб, знаходячись біля

пам'ятника В. І. Леніну (м. Київ, бул. Т. Г. Шевченка, буд. 2), прагнучи показати свою зневагу до існуючих

правил і норм поведінки у суспільстві, протиставити себе іншим громадянам, суспільству та державі, діючи

в групі, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи

свої дії особливою зухвалістю, пошкодили вказаний пам'ятник: відбили ліву руку цього пам'ятника та

пошкодили його обличчя. Зазначені дії продовжувалися 10-15 хвилин, після чого були припинені

працівниками міліції (Див.: [31] Архів Шевченківського районного суду м. Київа, 2013 р., кримінальне

провадження №1/761/48/2013). У цьому кримінальному провадженні було проведено огляд місця події;

огляд Інтернет-сайта “Youtube”, в ході якого виявлено відеозапис, на якому зафіксовано руйнування

пам’ятника В. І. Леніну, перебіг подій, як перед пошкодженням вказаного пам'ятника, у тому числі і

звернення підсудного з цього приводу, так і сам процес руйнування згаданого пам'ятника останнім; допит

свідків, а саме охоронця готелю “Прем’ р Палац” та офіціанта з кафе “Містер Снек”, що знаходяться поряд з

місцем події; одночасний допит кожного з обвинувачених з свідками.

84

доручення проведення перевірки причетності до вчиненого злочину осіб,

які відповідно до криміналістичної характеристики вандалізму, можуть

вчинити подібні злочини: раніше засуджені за вчинення злочинів проти

громадського порядку та моральності; безробітних та осіб, які ніде не

навчаються, зловживають спиртними напоями, які проживають у районах

вчинення злочину та схильних до вчинення протиправних діянь; компаній

підлітків, які проводять дозвілля в районі вчинення злочину та схильних до

вчинення протиправних діянь; 8) зняття інформації з електронних

інформаційних систем або її частин, яке поляга в одержанні інформації із

електронних інформаційних систем, що містять відповідну інформацію, у

тому числі із астосуванням технічного обладнання.

У більшості випадків ма місце вчинення вандалізму саме з

корисливого мотиву, а не з хуліганського, як у попередній слідчій ситуації.

Тому важливим відпрацювання пунктів збору металобрухту та потенційних

“металошукачів”: переважно серед осіб, що знаходяться за “межею бідності”.

Означене підтверджу ться слідчою практикою. Так, невідомою особою

вчинено акт вандалізму над пам'ятником “Воїнам-Визволителям” та

викрадено чавунну огорожу. Внаслідок відвідування пунктів збору

металобрухту було з’ясовано особу, що вчинила злочин, його “псевдоним” у

злочинних колах. У результаті спілкування з іншими “Металістами”, вдалося

з’ясувати місце перебування вандала – занедбане бомбосховище – та

затримати його. Він докладно надав пояснення та визнав свою вину [199].

Аналіз наявної у розпорядженні слідчого інформації про злочин

відповідно до типової структури моделі дозволя визначити: а) чи нема у

наявних даних протиріч; б) відомості щодо яких саме компонентів

кримінальної ситуації поки відсутні. За формулою: "дано: а, b, с ..... ;

потрібно визначити (знайти) х, у ......." можна визначити сутність, основний

зміст проблеми. Однак для того, щоб перейти до осмислення проблемної

ситуації, у вказану формулу необхідно внести додаткові дані, а саме: умови, в

яких потрібно знайти необхідний елемент. Ці умови – не що інше, як "стан"

85

інших компонентів слідчої ситуації (психологічного, процесуально-

тактичного, матеріально-технічного) характеру: матеріальні ресурси,

можливості слідчого, процесуальний стан розслідування, психологічні

особливості учасників кримінального процесу тощо. Таким чином, у

свідомості слідчого поступово вибудову ться модель проблемної ситуації,

яка допомага визначити невідоме у справі або знайти шляхи його пошуку

[75, c. 43].

З огляду на викладене, інформаційна модель8 зазначеної ситуації буде

мати такий вигляд: дії злочинця – викрадення чавунної огорожі пам’ятника;

необхідно встановити механізм учинення вандалізму, особу злочинця, час

вчинення; місцезнаходження вилученої огорожі. Необхідні дії слідчого:

огляд місця події; пошук пунктів металозбору, що розташовані поряд з

місцем події, опитування його працівників, опитування сусідів, очевидців;

використання відомостей криміналістичних обліків на предмет пошуку осіб,

раніше засуджених за вчинення актів вандалізму.

Третя слідча ситуація: встановлено факт вчинення акту вандалізма,

відсутня будь-яка інформація щодо злочинця, очевидці злочину також

відсутні, але дані про особу, що вчинила злочин, та про предмет злочинного

посягання, отримані у ході розслідування інших злочинів. Ілюстративним у

цьому випадку таке кримінальне провадження9. Акт вандалізму на

8 Примітка. Процес створення криміналістичної інформаційної моделі особистості злочинця

розгляда ться у вигляді системи, що включа у себе такі етапи: 1) побудова моделей його біологічних,

соціальних і психологічних характеристик; 2) створення інтегральної моделі, що містить всі зазначені

властивості; 3) корекція моделі з урахуванням даних криміналістичної характеристики відповідного виду

злочину і типологічної криміналістичної характеристики злочинців. Особа злочинця, будучи складною

динамічною системою, одночасно виступа і як компонент більш широкої системи – механізму вчинення

злочину, внаслідок прояву якого у навколишньому середовищі з'являються різного роду зміни - сліди

злочину. Саме за такими матеріальними та ідеальними слідами й здійсню ться моделювання особи злочинця

(Див.: [75] Волчецкая Т. С. Современные проблемы моделирования в криминалистике и следственной

практике [Электронный ресурс]: учебное пособие / Т. С. Волчецкая. – Калининград: Калининград. гос. ун-т,

1997. – С. 43.) 9 Примітка. До міліції звернувся сільський голова із заявами жителів с. Ковалів Коростенського

району Житомирщини про наругу над могилами на місцевому кладовищі. Невідомі сплюндрували разом з

десяток місць поховань, викорчувавши хрести та зрізавши огорожі. На місце події виїхала слідчо-

оперативна група, й працівники міліції почали проведення першочергових заходів, направлених на

розкриття кримінальних правопорушень та встановлення причетних до їх вчинення осіб. Поки

правоохоронці працювали на одному кінці кладовища, опитуючи заявників, що зібралися, на

сплюндрованих місцях поховань своїх рідних, з іншого боку цвинтаря почувся підозрілий шум, схожий на

скрегіт металу. Водночас наряд працівників ДАІ, що забезпечували безпеку руху у населеному пункті,

86

кладовищі селища Гольмівський (м. Горлівка, Донецької області) вчинив

35-річний безробітний місцевий житель. Затримали ж чоловіка при спробі

збути викрадене майно у пункт прийому металобрухту, де на той момент

перебували працівники міліції та документували факт порушення порядку

здійснення операцій з металобрухтом. За наявністю доказів затриманий

зізнався у вчиненому [131].

У даному разі проводяться такі слідчі та інші дії: 1) затримання

підозрюваного, його обшук та встановлення особи підозрюваного; 2) огляд

предметів, які мають відношення до злочину; 3) допит осіб, які виявили і

затримали з речовими доказами злочинця; 4) допит свідків-очевидців про

обставини злочину та затримання; 5) призначення експертиз; 6) обшук за

місцем проживання підозрюваного; 7) зняття інформації з електронних

інформаційних систем або її частин, яке поляга в одержанні інформації із

електронних інформаційних систем, що містять відповідну інформацію, у

тому числі із астосуванням технічного обладнання.

Четверта слідча ситуація: дані про вчинений акт вандалізму, предмет

злочинного посягання був викрадений та не виявлений, особу, що вчинила

злочин, не встановлено. У цьому разі слідчі версії висуваються щодо особи

помітили біля кладовища припаркований автомобіль з вантажним відсіком, а за огорожею – декількох

чоловіків, що тягнули до нього щойно викорчені хрести. Виявилося, що це були “Металісти” – ті, що мають

за мету збір металу з метою подальшої реалізаці ю. Працівники миліції затримали трьох чоловіків, один з

яких – раніше судимий місцевий мешканець, а дво інших – жителі райцентру. Біля їхнього автомобіля

виявили й докази їхньої протиправної діяльності – металеві частини оздоблення, викрадені з могил на

кладовищі. Водночас й будь-яких документів, які б дозволяли чоловікам здійснювати операції з

металобрухтом, у них не виявилося. У Коростенському міськвідділі міліції, куди було доставлено

затриманих разом з автомобілем, ті зізналися, що займалися скуповуванням металобрухту у населення

навколишніх сіл. Бувало, заглядали й на цвинтарі, адже там, за їхніми словами, завжди можна знайти

металевий непотріб. Тож, у селі Ковалях на кладовищі вирішили демонтувати старі огорожі та хрести,

самовільно списавши їх за строком давності. Затримані скупники перевіряються на причетність до ско ння

інших аналогічних злочинів, зафіксованих на території району. Під час проведення обшуку за місцем

проживання одного із затриманих було виявлено та вилучено інші металеві частини з місць поховання

(Див.: [216] На Житомирщині за наругу над могилами міліція затримала трьох молодиків // Электронний

ресурс [Режим доступу]: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/printable_article/869898]. Побуду мо

інформаційну модель четвертої слідчої ситуації на наведеному вище прикладі, розташувавши наявну

інформацію про злочин відповідно до типової модельної структури, визначивши відоме та невідоме. Дано:

потерпілі – місцеві мешканці; дії злочинця – наруга над могилами шляхом викорчувування хрестів та

зрізання огорожі. Потрібно встановити: особу злочинця, час учинення злочину, механізм учинення злочину.

Необхідні дії слідчого: проведення огляду місця події на предмет виявлення слідів рук, ніг, слідів злочинної

дії на огорожу, металеві хрести (наприклад, сліди розпилу тощо), знарядь, проведення опитування осіб,

встановлення пунктів металоприйому, використання даних криміналістичних обліків на предмет пошуку

осіб, раніше засуджених за вчинення актів вандалізму.

87

злочинця (злочин вчинено одні ю особою або групою осіб, місцевим

жителем або приїжджим, раніше не судимим або судимим тощо). Головним

завданням у цій ситуації встановлення особи злочинця, його розушук та

затримання. Для побудови моделі особи злочинця інформація може бути

отримана як з процесуальних, так і з непроцесуальних джерел10. Крім того,

при моделюванні особистості злочинця необхідно використовувати зв'язки

між елементами криміналістичних характеристик: предмет злочинного

посягання – особа злочинця-вандала; особа злочинця-вандала–спосіб, особа

злочинця-вандала–обстановка. Важливим встановлення даних про:

1) предмет злочинного посягання, кількісно-якісні показники, які можуть

вказувати на вікові, професійні та інші особливості особи вандала; 2) спосіб

учинення вандалізму; 3) залишені сліди на місці злочину, які можуть

характеризувати вік, стать, фізичну силу, професійну та іншу приналежність,

кількість вандалів; 4) типовий портрет особи вандала. З таких позицій

становить інтерес методика моделювання особи злочинця за даними про

спосіб учинення злочину. У ній передбачено використання під час

моделювання широкого обсягу вихідної інформації, сувора її формалізація і

застосування можливостей штучного інтелекту з метою накопичення

відомостей щодо раніше розслідуваних злочинах певного виду, встановлення

численних кореляційних залежностей між особою злочинця та іншими

елементами криміналістичної характеристики злочину, а також і

автоматизація самого процесу моделювання [75].

Враховуючи результати узагальнення матеріалів кримінальних

проваджень, інтерв’ювання слідчих, пропону мо для досягнення зазначеної

мети проводити такі дії: 1) опитати заявника про обставини, що відбулися

10 Примітка. В якості інформації, здобутої з процесуальних джерел, слід розглядати, наприклад,

відповідним чином вилучені і залучені до кримінального провадження матеріально-фіксовані сліди злочину.

Аналізуючи використовувані слідчими непроцесуальні джерела отримання інформації про властивості

особистості злочинця, відзначимо, що деякі практики, крім традиційних, сутт ву увагу приділяють, так

званим нетрадиційним методам. Так, при дослідженні графіті та інших надписів на стінах, будь-яких

поверхнях можуть застосовуватися окремі положення графології – галузі знання, що вивча вза мозв'язок

психофізичних якостей і почерку людини. Створення цілісної моделі кримінальної ситуації дозволя

цілеспрямовано оцінити всю сукупність змін обстановки місця події та забезпечу комплексний підхід до

вирішення завдання встановлення як обставин ско ння злочину, так і ознак особи, яка його вчинила (стать,

вік, функціональні, професійні та інші особливості).

88

(сталися); 2) здіснити огляд місця події; 3) вирішити питання про

призначення експертиз виявленних в ході огляду об’ ктів; 4) звернутися до

відповідних криміналістичних обліків (дактилоскопічного, обліку за

особами, способами вчинення злочинів тощо); 5) одночасно з оглядом місця

події провести заходи, спрямовані на пошук можливих свідків (поквартирний

обхід, опитування жителів будинку, працівників організацій та установ

тощо); 6) доручити оперативним працівникам перевірку відношення до

вчинення цього злочину осіб, які відповідно до криміналістичної

характеристики вандалізму, можуть вчинити подібні злочини: раніше

засуджені за вчинення злочинів проти громадського порядку та моральності;

безробітних та осіб, які ніде не навчаються, зловживають спиртними

напоями, які проживають у районах вчинення злочину та схильних до

вчинення протиправних діянь; компаній підлітків, які проводять дозвілля в

районі вчинення злочину та схильних до вчинення протиправних діянь; 7)

проаналізувати дані про оперативну обстановку, що склалася у районі,

звернувши особливу увагу на виявлення подібних злочинів; 8) встановлення

місцезнаходження радіоелектронного засобу; 9) зняття інформації з

електронних інформаційних систем або її частин.

Запропонована система дій вимага від слідчого ініціативи та творчого

підходу до виконання завдань розслідування. Крім того, при використанні

ситуаційного моделювання проблемних ситуацій можна використовувати

такі його варіанти: 1) метод проблемного моделювання, заснований на оцінці

тенденцій зміни змодельованої проблемної ситуації; 2) метод цільової

імітації – "входження" в образ іншої людини, групи людей (при його

використанні слід поставити себе на місце іншої людини і спробувати

подивитися на ситуацію його очима); 3) метод мозкової атаки - творче

обговорення проблеми, яка передбача генерування ідей і більш точну оцінку

89

проблемної ситуації [74]. Проілюстру мо викладені вище положення на

прикладі11

.

Робота з інформаційною моделлю кримінальної ситуації багато в чому

сприя безпосередньому вирішенню ситуацій пізнавального типу, логічному

"виведенню" відсутніх знань про злочинця, творчо, пристосовуючи її для

конкретного процесу розслідування.

П'ята слідча ситуація: дані про вчинений акт вандалізму, про

обстановку вчинення злочину (масові заворушення, беспорядки, мітинги),

про те, що злочин був вчинений групою осіб, але відомості щодо цих осіб

відсутні. Показовими у цьому випадку так званий “Ленінопад”, хвиля

осквернень та подальшого пошкодження, у деяких випадках демонтування,

пам’ятників, зокрема, С. Бандері, Р. Шухевичу, В. Леніну, К. Марксу,

М. Островському, Ф. Дзержинському та ін.

У цій ситуації необхідно мати на увазі, що злочин міг бути вчинений

групою осіб, які налаштовані радикально (“Правий сектор”, прихильники

“Руського Миру”, екстремістські угруповування), можливо мають певне

відношення до радикально налаштованих політичних сил (наприклад,

ВО “Свобода”) чи громадських організацій (ВГО “Патріот України”).

Ознаками, які вказують на те, що злочин учинено групою осіб, : 1) наявність

11

Примітка. Проілюстру мо викладене прикладом із слідчої практики. До чергової частини

Ізюмського міськвідділу міліції Харківської області від секретаря Комарівської сільської ради надійшло

повідомлення про те, що в ніч на 7 жовтня 2010 р. у селищі Ізюмського району, на території місцевого

цвинтаря, невідомий здійснив акт вандалізму. Пошкоджено пам’ятники та надмогильні плити, зламані та

розкидані надмогильні атрибути. На місце злочину негайно виїхала слідчо-оперативна група, яка

встановила, що на кладовищі пошкоджено близько 25 могил похованих громадян. Зламані, погнуті хрести,

розбиті та повалені надгробні плити. Все це говорило про навмисну зухвалість та жорстокість невідомого. З

місця злочину слідчим були вилучені фрагменти пошкоджених плит. За результатами проведення слідчих

(розшукових) та інших дій, працівниками поліції, за вчинення цього злочину було затримано мешканця

селища 1997 р.н.. Як повідомив підозрюваний, він пішов до цвинтарю зібрати солодощі та в якийсь момент

вирішив пошкодити надгробні плити. На питання навіщо він це зробив, відповідь була – заради розваги

(Див.: [123] Заради розваги 13-річний школяр пошкодив майже 25 могил // Электронний ресурс [Режим

доступу]: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/425864]. Побуду мо інформаційну модель ці ї

ситуації, розташувавши наявну інформацію про злочин відповідно до типової модельної структури,

визначивши відоме та невідоме. Дано: потерпілі – місцеві мешканці; дії злочинця – наруга над могилами,

зламані та розкидані надмогильні атрибути. Потрібно встановити: особу злочинця, час вчинення злочину,

механізм вчинення злочину. Необхідні дії слідчого: проведення огляду місця події на предмет виявлення

слідів ніг, слідів злому огорожі, знарядь, проведення опитування осіб, встановлення пунктів металоприйому,

використання даних криміналістичних обліків на предмет пошуку осіб, раніше засуджених за вчинення

актів вандалізму, а також неповнолітніх осіб, які перебувають “під особливим контролем” у правоохоронних

органів через раніше вчиненні кримінальні правопорушення).

90

надписів, малюнків, абстракцій націоналістичного змісту; 2) виявлення

слідів і матеріальних збитків; 3) добра поінформованість про властивості

конкретного предмета вандалізму; 4) використання групою вандалів

автотранспорту, певної атрибутики; 5) відчуття явної пригніченості,

розгубленості і замкнутості свідків, вираження ними панічного страху перед

можливістю розправи з ними з боку злочинців за дачу показань, ухилення від

співробітництва з правоохоронними органами; 6) постійна «увага» до

основних свідків з метою вплинути на їхню позицію; 7) вкрай визиваюча і

цинічна поведінка підозрюваних у ставленні до слідчих та оперативних

співробітників (вияв виключного цинізму, розв’язності, грубості, нахабства,

підкресленої неповаги до працівників правоохоронних органів, образливий

тон у розмові з ними); 8) заперечення сво ї причетності до злочинної

діяльності, навіть всупереч очевидним фактам; 9) спроби дискредитувати

слідство, саботувати хід розслідування [261, c. 577]; 10) тиск на слідчого

збоку тих чи інших зацікавлених у вирішенні провадження осіб з метою

переконати його припинити кримінальне провадження, завести

розслідування в “глухий кут” чи перекваліфікувати ско не на менш тяжкий

злочин з відповідною «реконструкці ю» доказової бази [269, c. 104].

Для виявлення осіб, причетних до злочину, необхідно провести такі дії:

1) огляд місця події; 2) виявити усіх радикально налаштованих осіб, груп, які

можуть бути причетними до вчинення подібного злочину, пошук осіб, раніше

судимих за подібні злочини; 3) пошук та допит свідків, аналіз оперативної

обстановки району, виявлення осіб, які брали участь у масових заходах;

4) затримання підозрюваного, його обшук, обшук місця його проживання, та

прилеглих територій до місця його проживання та до місця події; 5) допит

підозрюваного; 6) допит свідків.

Отже, розглянуто типові слідчі ситуації і відповідно головні напрямки

розслідування, що вимагають від слідчого творчого мислення та врахування

всіх індивідуальних особливостей ситуацій, випадкових чинників. Серед

яких виокремлю мо такі слідчі ситуації: 1) предмет злочинного посягання

91

пошкоджений або осквернений, але залишений на місці події, встановлено

особу вандала; 2) предмет злочинного посягання виявлено, особа вандала

зникла, але про неї певна інформація від очевидців злочину; 3) відсутня

інформація щодо особи вандала та нема очевидців, але певні дані про

особу, що вчинила злочин, та (або) про предмет злочинного посягання, які

отримані під час розслідування інших злочинів; 4) предмет злочинного

посягання був викрадений та не виявлений, особу вандала не встановлено; 5)

дані про обстановку вчинення вандалізму (масові заворушення, мітинги),

про вчинення вандалізму групою осіб.

2.2. Побудова слідчих версій під час розслідування вандалізму

Типізація версій ма важливе значення, оскільки забезпечу слідчого

інструментарі м на шляху “пошуку істини” у кримінальному провадженні.

Розслідування вандалізму відбува ться у певній обстановці, яка

характеризу ться системою фактичних та інших даних, відбива хід та стан

як проведення окремих слідчих (розшукових), негласних слідчих

(розшукових) дій, організаційно-технічних та інших заходів, так

розслідування у цілому, тобто у певній слідчій ситуації.

З’ясування ролі слідчих версій у розкритті злочинів вимага розгляду

питання про співвідношення версій та планування розслідування. У

криміналістиці проблема висування і перевірки версій розглянута низкою

провідних учених. Деякі криміналісти розглядають слідчі версії як частину

планування розслідування, інші – як самостійну сторону слідчої діяльності і

зазначають, що розробка і перевірка версій переду плануванню

розслідування (тобто планування – це перевірка слідчих версій). На думку

О. Н. Колесниченка та С. О. Голунського відділення версій від планування

необґрунтованим: необхідно розглядати діяльність слідчого з планування як

диний процес [149, c. 165-166]. Слідча версія, обумовлюючи процес

92

планування, його базою, основою. Органічний вза мозв’язок та

вза мообумовленість процесів планування та побудови слідчих версій

знаходить сво вираження у тому, що без слідчих версій практично

неможливо скласти план розслідування та без плану розслідування по суті

неможливо перевірити висунуті версії [239, с. 23]. На практиці план

формою перевірки висунутої версії, а версія, у свою чергу, необхідною

передумовою (основною іде ю) для складення плану.

Аналізуючи отримані докази, слідчий висува найбільш ймовірні

версії, серед яких вагомого значення набувають версії відносно осіб, що

вчинили злочин, мотивів і способів учинення злочину. Версія виступа

передумовою для планування роботи у справі, постаючи одночасно тим

орі нтиром, якого дотриму ться слідчий у процесі збирання, дослідження і

оцінки доказів. Побудова версій і планування їх перевірки – це два боки, два

напрямки процесу мислення слідчого. Перевірка версій включа не лише

здійснення запланованих дій, але й оцінку фактичних даних, здобутих у

результаті їх проведення, а також побудову висновків про істинність і

помилковість версій. Планування розслідування ма створювати умови для

паралельної й одночасної перевірки усіх висунутих версій [105, с. 8-9].

Дискусійним питання щодо паралельності чи черговості перевірки

висунутих версій. Так, Т. М. Арзуманян, Р. С. Б лкін, С. О. Голунський,

О. Н. Колесниченко, І. М. Лузгін, П. І. Тарасов-Родіонов, М. О. Чельцов

вказують на доцільність паралельності, інші, наприклад, О. М. Василь в,

Р. Д. Рахунов відмічають необхідність перевірки у першу чергу найбільш

ймовірної версії. На нашу думку, теоретично та практично більш

обгрунтованим паралельна перевірка версій, тим більше, що значна

кількість слідчих дій та організаційно-тактичних заходів дозволяють

одночасно вирішити комплекс завдань, пов’язаних із перевіркою різних за

характером версій [189, с. 48].

При формуванні та перевірці версій слідчий застосову увесь арсенал

логічних прийомів та засобів: індукцію, дедукцію, аналогію, аналіз та синтез,

93

порівняння, абстрагування тощо12. Також підставою для побудови слідчої

версії може бути інтуїція, однак це питання дискусійне. О. Р. Ратінов вважа

за можливе її використання при побудові версій, адже властивість інтуїції

поляга у тому, що вона прихову хід думок та “вида ” лише результат у

формі здогадки. Однак, якщо дослідити її виникнення, виявиться, що це плід

великого досвіду, глибокого знання життя, логічного мислення. Деякі вчені,

зокрема М. С. Строгович, заперечують це, оскільки розуміють інтуїцію як

емоцію та відносять її до поняття “голої” фантазії, що не може бути взяте за

основу побудови слідчої версії [62, с. 58-60]. Негативним моментом також

професійна деформація у вигляді шаблонності організації розслідування,

відсутності творчого підходу до проведення окремих слідчих дій.

Призначення типових версій поляга у тому, щоб озброїти осіб, які

розслідують злочини, орі нтирами високого рівня. Це да підстави

стверджувати, що типові версії виступають сво рідним орі нтиром високого

рівня абстракції, до якого може звертатися слідчий у перебігу розслідування

конкретного злочину, особливо вчиненого в умовах неочевидності [114, с.

163].

Типова версія – це реальна, а не уявна модель, що базу ться не на

припустимому, а на позитивному, достовірному знанні, котре сформоване на

підставі узагальнення практики розслідування окремої категорії злочинів та

трансформації результатів цього узагальнення у теоретичні положення, де

особливим джерелом виступають відомості про наявність кореляційних

зв’язків між елементами криміналістичної характеристики цих злочинів. За

12

Примітка. Індуктивний метод найбільш широко застосову ться у випадках, коли наявна хоча б

мінімальна кількість доказів. У випадку відсутності таких доказів, методом побудови версій може бути

дедукція та в окремих випадках аналогія. У слідчій практиці висновки за аналогі ю робляться здебільшого

на основі повторюваності явищ: чим частіше така повторюваність зустріча ться, тим більш переконливий

висновок за аналогі ю, але це не більше, ніж припущення. Аналогія підказу можливий напрямок версії та її

перевірки, їй недостатньо для пояснення усього процесу формування версії, вже у процесі розвитку версії

аналогія доповню ться індукці ю та дедукці ю. Джерелами аналогії при конструюванні версії у процесі

розслідування можуть бути: 1) оперативні та слідчі дані про схожі за складом та способами вчинення

розкриті злочини; 2) оперативні та слідчі дані про однотипні нерозкриті злочини; 3) загальні теоретичні

положення, засновані на узагальненні слідчої практики, та ті, які дозволяють намітити певні версії за

конкретною категорі ю злочинів; 4) теоретичні знання слідчого та власний досвід у розслідуванні злочинів

(Див.: [158] Коновалова В. Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве / В. Е. Коновалова, 2007. -

С. 24.).

94

природою походження типові версії абстрактними утвореннями, деяким

узагальненням кримінальної практики з її подальшим трансформуванням у

теоретичні залежності. Ці залежності реалізуються у положеннях

криміналісттичної методики і використовуються як підгрунтя для побудови

робочих слідчих версій при розслідуванні конкретного злочинного прояву

[273, с. 291].

Побудова слідчої версії поляга у поясненні відомих відомостей

припущеннями про невстановлені ще обставини та їх зв’язки, які (якщо вони

існують) можуть мати значення для розслідуваної справи. Потенційно

пояснювальні встановлені дані (експланандум) підставами версії [184,

с. 75]. З одного боку, висунення версій вільною мисленн вою діяльністю,

діапазон якої нічим необмежений, а лише орі нтований на вирішення

завдань, пов’язаних із поді ю злочину. З іншого – всі дії, що здійснюються як

для створення версії, так і для подальшої її перевірки, регламентовані

суворими правилами, які містяться у кримінально-процесуальному

законодавстві [161, с. 586-589].

Інформаційну основу для висунення слідчих версій утворюють дві

системи даних: 1) сукупність наявної у справі доказової та допоміжної

інформації (фактична база); 2) система уявлень, сформованих за

результатами наукового вивчення та узагальнення подібних злочинів

(теоретична база). На основі синтезу теоретичної та фактичної баз й

форму ться версія [91, с. 297]. О. М. Василь в пропону такі підстави для

слідчих версій: 1) докази, тобто фактичні дані, отримані процесуальним

шляхом; 2) дані, отримані шляхом оперативно-розшукових дій; 3) відомості,

отримані з випадкових джерел (анонімні повідомлення, відомості з

невстановлених першоджерел) [62, с. 56]. Використання теоретичної бази

при побудові версій засновано на методі матрицирування – співставлення

узагальнених за конкретною категорі ю злочинів фактичних даних з наявною

інформаці ю щодо розслідуваної події та пов’язаних з нею окремих фактів

[170, с. 51-52]. На практиці це реалізу ться шляхом систематизації відомої

95

інформації щодо елементів криміналістичної характеристики злочину, її

зв'язках та відображеннях, а також співставленням із системою узагальнених

відомостей про певний вид злочину у вигляді матриці-моделі.

З огляду на слідчу практику, випадковий пошук доказів

неефективним. Значно результативнішим метод пошуку за програмами,

роль яких відіграють типові версії. Останні “зіставленими за результатами

узагальнення слідчої практики умовними ймовірнісними судженнями типу:

“Якщо при розслідуванні виявляються деякі ознаки злочину певного виду, то,

ймовірно, злочин вчинено особою з певними даними, через певний мотив”

[271, с. 11-15]. Уточнюючи сказане, необхідно пояснити, що у розслідуванні

злочинів найрізноманітніші обставини та окремі факти можуть бути пояснені

неоднозначно. Тому можна зазначити лише основні групи обставин, за якими

будуються окремі версії: 1) об’ ктивні обставини злочину (припущення про

час, місце, способи, знаряддя здійснення, обстановку і умови, за яких

відбулася подія); 2) суб’ кт і суб’ ктивні обставини злочину (припущення

про винного, кількість злочинців, мету, мотиви їхніх дій тощо); 3) поодинокі

факти (певні предмети на місці події, сліди тощо) [255, с. 181].

Для успішного висунення версій під час огляду місця події діяльність

слідчого доцільно підпорядкувати вирішенню трьох основних

вза мопов’язаних завдань. Перше – зібрати всю інформацію, яка може

стосуватися розслідуваної події. На цьому етапі не треба обмежуватися

збором відомостей під впливом лише одні ї версії. Друге – проаналізувати

зібрану інформацію і на цій основі спробувати сформувати версії, які б

пояснювали подію, що відбулася. Трет поляга у зіставленні кожної

висунутої версії з усі ю обстановкою місця події. Під час такого зіставлення

мають бути відмічені та враховані всі суперечності (негативні обставини).

Якщо при вирішенні другого завдання нема можливості висунути хоч би

одну досить обгрунтовану версію, потрібно визнати, що слідчий поквапився,

і повернутися до вирішення першого завдання (збору інформації) [137,

с. 214]. В. О. Коновалова виділя чотири стадії розвитку версії: 1) аналіз та

96

узагальнення фактичного матеріалу, необхідного для подальшого розвитку

знання про окремий факт або сукупності фактів; 2) конструювання слідчої

версії, яка обгрунтована наявною інформаці ю; 3) розробка низки наслідків,

які випливають із сформульованого припущення; 4) перевірка теоретично

виведених наслідків [158, с. 17].

З проблемою обґрунтованості слідчих версій безпосередньо пов'язане

питання щодо моменту висунення версій. Деякі вважають, що висунення

версій по кримінальному провадженню почина ться ще до початку огляду

місця події, після телефонного дзвінка із повідомленням про вчинене. Однак,

у цей період, як правило, висунуті припущення будуть мати умовний,

абстрактний характер. Незрозуміло, звідки у слідчого з’явилися версії, якщо

він ще не проводив огляд місця події [184, с. 75]. Ці ї ж точки зору

дотримуються А. Свенссон та О. Вендель: “слідчий не ма висувати

припущення ні до прибуття на місце події, ні при вивченні доказів; його мета

встановити особу, що вчинила злочин, тому із самого початку необхідно

з’ясувати, чи свідчать обставини, що досліджуються, про вчинення злочину

або лише результатом нещасного випадку” [267, с. 77]. Інші вчені

вважають, що слідчі версії мають висуватися лише після проведення огляду

місця події та інших невідкладних слідчих дій (проведення судових

експертиз, допитів свідків тощо). У період проведення цих першочергових

слідчих (розшукових) дій, слідчий ма “бути відкритим” та спостерігати,

фіксувати наявні сліди злочину. Проте ця рекомендація призводить до

бездіяльності слідчого та недоцільною з тактичної точки зору. Роль слідчої

версії не лише у тому, щоб після огляду місця події, після допитів та

експертиз визначити основні напрямки для пошуку та розробки плану

розслідування, а й у накопиченні фактичних відомостей щодо події, яка

перевіря ться. Слідчі версії допомагають побачити місце події з різних боків.

Саме тому досвідчені слідчі намагаються будувати слідчі версії під час

огляду місця події [32, с. 35].

97

У контексті розбудови системи слідчих версій диференцію мо слідчі

ситуації на дві групи: 1) слідча ситуація, за якої відомі дані про вчинення

вандалізму, та особу, яка вчинила злочин; 2) слідча ситуація, що

характеризу ться наявністю даних про вчинення вандалізму та недостатньою

кількістю відомостей про можливого злочинця.

Важливим джерелом формування версій вивчення слідчим обставин,

що мають значення для справи, шляхом проведення огляду місця події.

Всебічний огляд із використанням науково-технічних засобів

криміналістичної техніки забезпечить побудову обґрунтованих версій.

Проводячи слідчі (розшукові) дії, слідчий ма не лише фіксувати ті чи інші

факти, а й аналізувати кожний з них разом і окремо, з’ясувати значення та

роль у конкретних обставинах справи. Це значить, що слідчий конструю

логічний умовивід за правилами індукції, а потім перевіря його за

правилами дедукції, із виведенням наслідків. Так, зокрема протягом березня-

квітня 2014 р. на території м. Харкова органами міліції було заре стровано

факти умисного знищення банкоматів [120]. Також подібні акти вандалізму

мали місце у містах Донецьку та Одесі [55]. При огляді місця події слідчий

(прокурор) у першу чергу ма встановити: що саме було вчинено, до

юрисдикції норм якого законодавства відноситься вчинене, за якою статтею

його потрібно кваліфікувати. У цьому сенсі доречною класифікація

типових версій Л. С. Філіпової: 1) вчинено акт вандалізму, який передбачено

окремою нормою КК України; 2) вчинено адміністративне, цивільно-правове

правопорушення; 3) подія сталася внаслідок звичайного природнього впливу

[302, с. 12]. Для обрання відповідної версії необхідно провести огляд місця

події. У цьому випадку слідчий дійшов висновку, що ма місце умисне

знищення майна (ч. 2 ст. 194 КК України). Після цього слідчий перевіря

слідчу версію щодо мотивів його вчинення: з корисливих, хуліганських,

політичних, ідеологічних тощо. Подальший огляд місця події та інші слідчі

(розушукові) дії проводяться з урахуванням обставин, які демонструють

характер мотиву. Так, у нашому випадку ма місце хуліганський мотив та

98

мотив помсти вчинення підпалів банкоматів лише певного банку.

Важливим для висунення слідчих версій аналіз способу вчинення та

приховування злочину, який дозволя встановити наявність або відсутність

зв'язку між вандалом та предметом посягання, визначити напрям пошуку

винних. Так, шибки вікон та дверей розламувалися, фасади будівлі та

банкомати підпалювалися за допомогою “коктелей Молотова”. Грошові

кошти не постраждали у результаті актів вандалізму. Більше того, за

результатами слідства було встановлено, що сам злочинець витратив близько

1000 доларів на організацію серії підпалів банкоматів [164].

Аналіз цих даних щодо способу та обстановки вчинення підпалів,

надав слідчому можливість висунути версію про те, що в осіб, які вчинювали

злочин, не було корисливого мотиву. Мотив був хуліганьский, проте

зважаючи на те, що випадки підпалу не були поодинокими та мали місце у

декількох областях України, а також поширювалися лише на майно певного

банку, необхідно проаналізувати підстави спрямованості умислу. Як

зазначалося вище, одним із знарядь вчинення злочину був “коктейль

Молотова” – це назва найпростіших саморобних вибухових пристроїв на

основі легкозаймистої суміші (бензину, розчинника, спирту тощо). Оскільки

такий “коктейль Молотова” легко виготовити, то його використання досить

поширеним під час партизанських, вуличних війн, масових заворушень,

акцій громадянської непокори. Отже, під підозру підпадають радикально

налаштовані групи, серед арсеналу знарядь яких саме “коктейль Молотова”.

Якщо проаналізувати зв’язок між наступними подіями, можна вийти на

групову приналежність цих радикальних осіб: член наглядової ради банку,

що неодноразово піддавався підпалам, оголосив винагороду за доставлення

окупантів та озбро них людей, які насильницьки захоплюють

адміністративні будівлі (обласні державні адміністрації, будівлі

правоохоронних органів тощо) [152]. За результатами розслідування було

встановлено, що організатором цих підпалів був один із організаторів

99

проросійських мітингів. Отже, крім хуліганського, мав місце мотив помсти

[186, c. 371].

Зазначений аналіз ситуації підтверджу також тезу І. М. Лузгіна щодо

того, що логічним розвитком версії виведення наслідків версії [195, с. 48]. У

числі засобів виведення наслідків із версій в юридичній літературі частіше за

все називають: моделювання, різноманітні тактико-психологічні прийоми,

логічні прийоми розумової діяльності, певні технічні прийоми, прийоми

органолептичного вивчення (огляду) прилеглої до місця вчинення злочину

обстановки, вивчення подібних проваджень, поради керівництва,

консультації з відповідними спеціалістами тощо [197, с. 10]. При перевірці

наслідків, виведених з версії, достовірність останніх буде тим більша, чим

більша кількість наслідків буде підтверджена обставинами справи. Істинність

справи буде визначатися тим, наскільки вона здатна пояснити не лише

раніше відомі обставини, але й такі, які стали відомі у процесі перевірки

наслідків [158, с. 24].

Крім огляду місця події, речових доказів та слідів, підставою для

побудови версій дані, що отримані шляхом проведення допиту, вивчення

документів та проведення інших слідчих (розшукових) дій, експертизи.

Також можуть використовуватися факти, які не знаходяться у

безпосередньому причинному зв'язку з цим злочином: використання

архівних матеріалів про інші розкриті злочини, що мають подібні риси із

розслідуваною справою у способах вчинення злочину тощо. Вивчення таких

матеріалів допоможе слідчому побудувати версію по кримінальному

провадженню, визначити коло осіб, серед яких слід шукати злочинця. Також

можуть бути корисними певні відомості, які слідчий може отримати з

матеріалів кримінальної ре страції [149, с. 167].

Необхідним використання даних, отриманих під час розслідування

інших злочинів, оскільки відмова від цього може призвести до обмеження

творчого мислення та ініціативи слідчого, звуження можливостей розкриття

злочину [62, с. 58]. Так, за результатами перевірки одного із металопунктів

100

на території м. Харкова було виявлено металеві таблички, калитки, що

були характерні для тих, які знаходяться на кладовище. Особа була

затримана під час наступної спроби здати вкрадене до пункту металозбору.

Ним виявився мешканець селища Буди, Харківської області, 1972 р.

народження, із середньою освітою, розлучений, безробітний, раніше не

засуджений [23]. Провину у ско ному визнав повністю, пояснення надавав

добровільно. Результатами слідства було встановлено вчинення 9-ти епізодів

наруги ще й над іншими могилами. Схожа ситуація мала місце й у

кримінальному провадженні № 61100048 у Київському районному суді

м. Харкова, де особа вчинила 11 епізодів наруги над могилами. Частину

демонтованних металевих предметів чоловік сховав, іншу частину реалізував

у пункт металоприйому, де й був затриманий [24]. Затриманий, 1973 р.

народження, безробітний, із середньою освітою, неодружений, раніше

засуджений за подібний злочин (ч. 3 ст. 185 КК України), визнав свою

провину повністю, надавав добровільні пояснення.

У слідчих ситуаціях, коли предмет вандалізму пошкоджено, але

залишено на місці події, встановлено особу злочинця та вона визна свою

причетність, важливим планомірне закріплення доказів [32, с. 10]. Потрібно

брати до уваги, що особа вандала згодом може відмовитися від своїх

пояснень та заявити, що вона здійснила самообмову та не вчиняла акт

вандалізму. Тому за наявністю правильно зібраних та зафіксованих доказів

такі заяви будуть нівельовані. Наприклад, о 14 годині 13 травня 2010 р. на

кладовище №7 охоронцем був помічений чоловік, який здійснював

демонтування пам’ятника та швелерів з могили. Охоронець повідомив

органи внутрішніх справ, особа була затримана. При затриманні у неї було

вилучено 2 швелери, шкода завдана потерпілому на суму 3850 гривень. Як

було встановлено, особа використовувала випадково обрані знаряддя для

вчинення злочину: металевий редмет, знайдений за межами кладовища.

Чоловік перебував у стані алкогольного сп’яніння, 1973 р. н., безробітний,

мешкав неподалік від місця злочину, раніше був засуджений за ч. 2 ст. 140

101

КК України (2000 р.), ч. 2 ст. 140 КК України (2001 р.), ч. 3 ст. 185 КК

України (2005 р.), ч. 1 ст. 309 КК України (2009 р.). Надавав добровільно,

безконфліктно пояснення одразу після затримання, допитаний був пізніше

[16]. Одним з недоліків проведення слідчої (розшукової) дії була відсутність

фотофіксації місця події через несправність фотоапарату, що призвело до

неможливості виготовлення фотознімків огляду місця події. Отже, необхідно

пам'ятати, що очевидні на перший погляд обставини можуть виявитися в тій

чи іншій частині сумнівними, недостовірними та змінити перспективи

справи.

Щодо предмета злочину при актах вандалізму, пов’язаних із

нанесенням надписів на фасади, стіни будівель, пошкодження майна у

громадському транспорті, в інших громадських місцях, важливо

проаналізувати низку версій для з’ясування по відношенню до якого саме

предмету вчинено злочинне діяння. Предметом аналізу мають стати:

функціональне призначення об' кту, його роль у громадському процесі,

розташування до транспортних артерій, пішохідних переходів, удаленість від

них, освітлюваність у темний час доби, аналіз знарядь злочину, зокрема,

фарбників, що використовувалися, та джерел їхнього придбання:

1) винесення з роботи з хімічного заводу, що знаходиться у регіоні;

2) придбання “з рук” на регіональному ринку; 3) придбання у крамниці,

торгівельному центрі тощо. Щодо суб' кта злочину, то необхідно

враховувати мотиви злочинного діяння: ідейні, культурні, сектанські,

релігійні, вандалізм як гра, вандалізм-помста, реакція на несправедливість,

неправомірні дії владних структур тощо [303, с. 62].

При побудові слідчих версій важливим недопущення найбільш

поширених помилок: не висунення всіх можливих у конкретній слідчій

ситуації версій та, відповідно, не перевірка їх; надання переваги і перевірка

одні ї найбільш реальної версії. В. П. Крамаренко уточнив та доповнив

вказаний перелік такими типовими помилками, що допускають слідчі:

1) слідчий висува лише одну версію, хоча були підстави висунути дві або

102

більше версій; 2) слідчий висува декілька версій, але перевіря лише

одну, з його точки зору, найбільш реальну; 3) слідчий допуска ігнорування

доказової та орі нтуючої інформації, що суперечить основній версії у справі;

4) неуважне ставлення до деталей, незначних відмінностей в отриманій

інформації; 5) не з’ясовано інформацію щодо окремих елементів

кримінальної ситуації; 6) слідчий робить висновок про елемент кримінальної

ситуації на основі нічим не підтвердженого припущення; 7) помилки у

пізнанні події злочину, засновані на ігноруванні його специфіки [167, с. 131-

138].

Типова версія як різновид слідчої версії ма ймовірносне значення і

потребу перевірки характеру, суті (або причини) досліджуваних у

провадженні подій, факту обставини [230, с. 127]. Такі версії, будучи

результатом наукового узагальнення практики, відображають методику

розслідування окремих видів злочинів [151, с. 10] і дозволяють слідчому з

урахуванням конкретної ситуації дати загальну характеристику події у

цілому, правильно обрати ті або інші тактичні прийоми розслідування,

визначити іх зміст і послідовність [9, с. 72-82].

За наявності мінімальних первинних даних необхідним використання

загальних типових слідчих версій стосовно характеру вчиненого діяння,

тобто про те, що саме мало місце: 1) злочин, передбачений відповідною

статтею КК України, 2) адміністративне правопорушення; 3) цивільне

правопорушення; 4) наслідок впливу природньої події, зокрема, стихійного

лиха тощо; 5) інсценування акту вандалізма; 6) надійшла неправдива заява чи

повідомлення, акту вандалізму не було.

Результати проведеного нами анкетування слідчих продемонстрували

можливість використання таких слідчих версій при розслідуванні вандалізму:

вандалізм вчинено з хуліганських мотивів – 68% або вважаючи вчинене

“актом мистецтва” – 13%; вандалізм вчинено з політичних, ідеологічних

міркувань представником радикальної партії, громадського руху тощо – 37%;

вандалізм вчинено з корисливих мотивів особою, що перебува “за межою

103

бідності” – 41%. Однак нами розширено перелік версій, що можуть

використовуватися слідчим, та запроновано систему типових версій при

розслідуванні вандалізму (див. Додаток Г).

Побудова слідчих версій передбача знання типових елементів

криміналістичної характеристики вандалізму. Так, можна визначити такі

типові слідчі версії щодо механізму вчинення вандалізму: 1) вандалізм

вчинено шляхом розбиття скляних, полімерних та інших предметів

кінцівками людини або різноманітними предметами; 2) вандалізм внаслідок

деформації об’ ктів кінцівками або предметами; 3) пошкодження відбулося

внаслідок розрізання поверхонь об’ ктів різноманітними приладдями;

4) вандалізм учинено за допомогою вибухових речовин та приладів;

5) вандалізм учинено шляхом демонтування предмета злочинного посягання

чи його частин. Підґрунтям цих типових версій відомості, набуті при

проведенні невідкладних першочергових слідчих (розшукових) дій.

Важливим джерелом такої інформації також “слідова картина”, обстановка

місця події. Встановлення знарядь учинення вандалізму допомага зробити

висновок щодо наявності чи відсутності професійних навичок у особи, що

вчинила злочин, встановити місця придбання чи отримання в оренду. Так,

знаряддя вчинення вандалізму можна диференціювати на “професійні” та

“підручні”, тобто ті, що використовуюються у побуті. Знаряддя, за

допомогою яких зійсню ться нанесення певних надписів, малюнків тощо на

предмет злочинного посягання можуть бути поділені на п’ять груп:

1) надписи виконані за допомогою аерозольних балончиків; 2) надписи

виконані приладами промислового виробнцитва для нанесення фарби на

об' кти; 3) надписи зроблені приладами для нанесення фарби кустарного

виробництва; 4) надписи зроблені шляхом виливання фарби на поверхні;

5) надписи зроблені за допомогою металевих предметів та інших “підручних”

інструментів.

Типові слідчі версії щодо місцезнаходження вилученого предмета

злочинного посягання чи його частин поділяються: 1) за місцем проживання,

104

роботи злочинця, його знайомих, родичів, 2) у підвалах, 3) у гаражах,

4) покинутих будинках, 5) реалізовано до пунктів металозбору або

приватним особам; 6) вивезено за межі цього населеного пункту.

Типові слідчі версії вандалізму обумовлені, перш за все, завданнями

розслідування, серед яких провідними дані про особу, що вчинила злочин.

Вирішити ці завдання можна шляхом пропонування комплексів слідчих

версій із встановлення особи, що вчинила злочин, місць можливого

перебування злочинця та щодо місць знаходження викраденого майна. В

умовах дефіциту персоніфікованої інформації про можливих злочинців

особливої значущості набува чітка реалізація модельного підходу до

виявлення особи, що встановлю ться [137, с. 203].

З урахуванням узагальнень матеріалів кримінальних проваджень та

інтерв’ювання слідчих, пропону мо такі типові слідчі версії щодо

вандалізму, вчиненого шляхом пошкодження, демонтування, знищення

предмету злочинного посягання за особою злочинця:

1) щодо кількості осіб, які брали участь у вчиненні акту вандалізма:

одноособово; групою осіб у складі від 2 до 7 осіб; більше семи осіб

(наприклад, під час масових заворушень, мітингів, демонстрацій тощо);

2) за наявністю/відсутністю рецидиву в особи, що вчинила

вандалізм: вчинення вандалізму особою, раніше засудженою за ті самі дії;

вчинення вандалізму особою, засудженою раніше за вчинення інших

корисливих чи хуліганських злочинів; особа не була раніше засуджена;

3) за мотивом учинення вандалізму, тобто за характером прояву

зневаги до предмету злочинного посягання, того, що він символізу :

- вандалізм учинила особа з політичних, ідеологічних, релігійних

тощо міркувань,

- вандалізм учинила особа з хуліганських мотивів;

- вандалізм учинила особа, помилково вважаючи вчинене актом

мистецтва, тобто надання предмету злочинного посягання належного, на її

думку, вигляду шляхом нанесення малюнків, зображень, вчинення

105

пошкодження певних елементів предмету тощо;

- вандалізм учинила особа з корисливих мотивів, серед яких,

зокрема, може бути: 1) особа, що перебува “поза межею бідності”, з метою

подальшої реалізації предмету злочинного посягання; 2) особа, яка здійсню

пошук та збирання металобрухту; 3) працівник пунктів металозбору;

- вандалізм учинено як протест через невдоволення діями

представників влади або адміністрації;

- вандалізм учинила особа заради помсти або з інших емоційно-

особистих мотивів.

4) щодо місць можливого перебування злочинця: за місцем власного

проживання, за місцем проживання сусідів, близьких родичів, друзів, за

місцем роботи, у покинутих будинках, підвалах, у соціальних центрах, у

лікарні;

5) за професійною чи іншою належністю до певної соціальної групи:

вандалізм учинено “Чорним археологом”; вандалізм учинено “Екстремістом”

або “Неформалом” (до останніх відносяться скінхеди, неонацисти, сатаністи,

готи, панки, прихильники нетрадиційних релігій); вандалізм вчинено

“Металістом”, тобто демонтування предметів, що містять сплави чорних та

кольорових металів; вандалізм вчинено “Бомбером”; вандалізм вчинено

мешканцем будинків, розташованих у безпосередній близькості від місця

вчинення злочину.

Отже, розроблено систему типових слідчих версій при розслідуванні

вандалізму, типізація яких відбува ться за: механізмом учинення вандалізму;

знаряддями вчинення вандалізму; місцезнаходженням вилученого предмета

злочинного посягання чи його частин; кількістю осіб, що брали участь у

вчиненні акту вандалізма; наявністю/відсутністю рецидиву в особи, що

вчинила вандалізм; мотивом учинення вандалізму; місцем можливого

перебування злочинця; професійною чи іншою належністю до певної

соціальної групи.

106

Висновки до розділу 2

1. Типізовано слідчі ситуації, які мають місце під час розслідування

вандалізму. Аналіз слідчої практики розслідування актів вандалізму дозволя

виділити такі типові слідчі ситуації: 1) предмет злочинного посягання

пошкоджений або осквернений, але залишений на місці події, встановлено

особу, що вчинила злочин, і вона визна свою причетність; 2) заява від

третіх осіб (очевидців або жителів району (сусідів), які під час вчинення

злочину, перебували на місці події або у громадському місці, транспорті),

особа вчинила акт вандалізму та зникла, залишивши сліди злочину, про цю

особу певна інформація за ознаками зовнішності, очевидці злочину,

виявлено предмет злочинного посягання; 3) встановлено факт учинення акту

вандалізма, відсутня будь-яка інформація щодо злочинця; очевидці злочину

також відсутні; дані про особу, що вчинила злочин, та про предмет

злочинного посягання отримані під час розслідування інших злочинів; 4)

дані про вчинений акт вандалізму, предмет злочинного посягання був

викрадений та не виявлений, особу, що вчинила злочин, не встановлено; 5)

дані про вчинений акт вандалізму, про обстановку вчинення злочину (масові

заворушення, беспорядки, мітинги), про те, що злочин було вчинено групою

осіб, але відомості щодо цих осіб відсутні.

2. Розроблено систему типових версій. Так, типізовано версії за

механізмом учинення вандалізму; знаряддями вчинення вандалізму;

місцезнаходженням вилученого предмета злочинного посягання чи його

частин; кількістю осіб, які брали участь у вчиненні акту вандалізма;

наявністю/відсутністю рецидиву в особи, що вчинила вандалізм; мотивом

учинення вандалізму місцем можливого перебування злочинця; професійною

чи іншою належністю до певної соціальної групи.

107

РОЗДІЛ 3

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ

І ТАКТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ВАНДАЛІЗМУ

3.1. Тактика проведення окремих слідчих (розшукових) дій

Ефективне розслідування вандалізму передбача використання системи

слідчих (розшукових) дій, яка була сутт во змінена з прийняттям КПК.

Вперше на законодавчому рівні надано визначення слідчих (розшукових) дій,

під якими пропону ться розуміти дії, спрямовані на отримання (збирання)

доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному

провадженні [174].

Однак дискусійним питання про співвідношення слідчих та

розшукових дій. Так, група науковців, які не заперечують проти такого

змішування понять та зазначають, що такі дії мають пізнавальний і водночас

процесуальний характер, а також розшукову спрямованість, сутність якої

поляга у намаганні процесуальної особи розшукати й належним чином

зафіксувати у відповідних процесуальних джерелах фактичні дані, що мають

значення для кримінального провадження [173, с. 482; 272, с. 55]. Зокрема,

В. А. Журавель вважа , що такий підхід законодавця суперечливим з огляду

на відмінність мети, характеру та змісту слідчих та розшукових дій: важко

уявити розшукову складову при проведенні пред’явлення для впізнання,

слідчого експерименту та отримання зразків для експертизи [115, с. 57-58].

Ці ї самої думки дотриму ться й Ю. І. Азаров, зазначаючи, що у новому КПК

України допущено змішання різних за своїм змістом, формою, суб’ ктами,

правовою регламентаці ю видів пізнавальної діяльності, пов’язаної з

обставинами злочину [2, с. 45-47].

Конкретизуючи поняття розшукової діяльності на науковому рівні слід

зазначити, що тут також суперечливі питання: одні науковці зводять

розшукову діяльність лише до встановлення місцезнаходження відомих осіб

108

й об’ ктів, що мають значення для розкриття та розслідування злочину

[157, с. 23], а інші – виключно до розшуку підозрюваних, обвинувачених,

місцезнаходження яких не встановлено, тобто тих, які підлягають розшуку

або оголошені у розшук, та свідків, потерпілих, які ухиляються від явки до

органів слідства для проведення слідчих дій [122, с. 14]. Крім того,

розширено коло суб’ ктів проведення слідчих (розшукових) дій: замість

раніше наявної монополії слідчого, тепер мають право на їхн проведення й

прокурор, й співробітник оперативного підрозділу.

Ще одні ю новелою КПК України впровадження інституту негласних

слідчих (розшукових) дій, який різновидом слідчих (розшукових) дій [174].

Проте з цим положенням також важко погодитися, якщо розглядати

проблему під призмою загальних засад кримінального провадження, оскільки

деякі з цих засад не можуть бути принципами проведення негласних слідчих

(розшукових) дій, зокрема такі, як недоторканість житла чи іншого володіння

особи, та мниця спілкування, недоторканість права власності, гласність,

публічність. Як зазнача Р. Ю. Савонюк, кримінальний процес не може

одночасно бути гласним, та мним та змагальним [262, с. 209].

Дослідженням слідчих (розшукових) дій при розслідуванні вандалізму

приділили увагу у своїх роботах такі науковці, як Л. С. Філіппова [302],

В. О. Шурухнов [330; 331], Е. Н. Харіна [304], Д. А. Сафонов [265],

Ю. А. Олійник [234] та інші науковці. Так, Л. С. Філіппова присвятила розділ

свого дисертаційного дослідження розгляду особливостей проведення огляду

місця події, допиту свідка, підозрюваного, обвинуваченого, обшуку та

виїмки, призначення судових експертиз [302]. В. О. Шурухнов [330; 331] та

Е. Н. Харіна [304] зосередили увагу на проведенні огляду місця події, допиту,

а Е. Н. Харіна ще відобразила особливості призначення судових експертиз

при розслідуванні вандалізму. Однак у працях зазначених учених переважно

опису ться процесуальний порядок провадження лише деяких слідчих

(розшукових) дій, їх організація, залучення спеціалістів та використання

технічних засобів. Разом з тим тактика проведення слідчих (розшукових) дій

109

не досліджена та тактичні прийоми слідчих (розшукових) дій не виділено.

Зважаючи на це, розглянемо особливості окремих слідчих (розшукових) дій,

типові ситуації огляду при розслідуванні вандалізму та тактичні прийоми, що

їм притаманні.

Беручи до уваги емпіричні дані та наукове підґрунтя, можна

сформувати таку систему слідчих (розшукових) дій при розслідуванні

вандалізму: огляд місцевості, приміщення, речей; пред'явлення для впізнання

особи та (або) речей; допит потерпілого, підозрюваного, свідка, одночасний

допит; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення

майна; обшук приміщення та особи; слідчий експеримент; залучення

спеціаліста та експерта; аудіо-, відеоконтроль особи; зняття інформації з

транспортних телекомунікаційних мереж; зняття інформації з електронних

інформаційних систем; установлення місцезнаходження радіоелектронного

засобу13

.

Важливого значення набува проведення огляду місцевості,

приміщення та речей під час розслідування вандалізму, оскільки негайне

його проведення дозволя правильно змоделювати подію злочину, що

відбулася, зафіксувати залишені сліди, знайти свідків злочину та особу

злочинця “по гарячих слідах”. Сліди, залишені на місці події, можуть бути

знищені, сховані тощо (наприклад, намальовані графіті, малюнки – стерті,

зламані частини пам’ятників – розкрадені іншими особами, інші сліди –

знищені або пошкоджені особами, якщо місце події знаходиться у

13

Примітка. Результати анкетування та інтерв'ювання слідчих МВС України свідчать про те, що

найбільш ефективними при розслідуванні вандалізму такі слідчі (розшукові) дії: огляд місцевості,

приміщень та речей (95% опитаних); пред'явлення особи або речей для впізнання (25% опитаних); допит

потерпілого, підозрюваного, свідка (98% опитаних); одночасний допит (42% опитаних); обшук приміщень

(15% опитаних); слідчий експеримент (88%); зняття інформації з електронних інформаційних систем (15%);

установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (21%). Узагальнення кримінальних проваджень

про вандалізм демонстру , що, такі слідчі (розшукові) дії були проведені при розслідуванні вандалізму:

огляд місцевості (100% випадків), приміщень (72%) та предметів, речей (95%); допит потерпілого,

підозрюваного, свідка (100%); одночасний допит (37%); обшук приміщень (14%); слідчий експеримент

(81%); залучення експерта (25%). З огляду на певні особливості, що мають місце при розслідуванні

вандалізму, під час проведення огляду, допиту та обшуку, зупинимося на тактиці провадження саме цих дій,

а також зупинемося на деяких особливостях провадження зняття інформації з транспортних

телекомунікаційних мереж та електронних телекомунікаційних систем; установлення місцезнаходження

радіоелектронного засобу.

110

громадському місці з пожвавленим рухом, особливо у “часи пік”), тому

огляд ма бути проведений якнайшвидше.

За результатами проведеного узагальнення кримінальних проваджень

встановлено види огляду, які проводилися при розслідуванні вандалізму:

1) місця де було вчинено злочин (могил на кладовищі, громадського місця,

пам'ятника, археологічної пам'ятки тощо) – у 100% випадків; 2) місця

проживання підозрюваного (зазвичай він не ма свого помешкання, а мешка

у друзів, знайомих, родичів) – у 17% випадків; 3) місця, де міг перебувати

підозрюваний після вчинення злочину – з метою пошуку схованих або

реалізованих предметів злочинного посягання, знаряддя злочину – 11%14

.

Сво рідність огляду поляга у тому, що під час його здійснення

досліджуються наслідки події, що відбулася, у вигляді матеріальних

відображень – обстановки місця події. Огляд місця події передбача

здійснення пізнавальної діяльності, якій притаманні такі особливості:

1) ретроспективний характер діяльності (пізнання звернене до минулого);

2) пізнання провадиться у формі доказування (за допомогою кримінально-

процесуальних засобів); 3) така діяльність викону ться спеціальним

суб’ ктом (слідчим або прокурором); 4) пізнання пересліду мету –

отримання інформації, що ма значення для встановлення істини у справі;

5) засоби здійснення діяльності визначені у кримінально-процесуальному

законодавстві [317, c. 88-89].

Тактика огляду місця вчинення вандалізму пов’язана з формуванням

системи тактичних прийомів, розроблених відповідно до чинного

кримінально-процесуального законодавства на основі узагальнення слідчої

практики. Реалізація тактичних прийомів огляду потребу дослідження їхньої

14

Примітка. З метою ілюстрації викладеного, наведемо такий випадок зі слідчої практики. У кінці

вересня 2013 р. (точна дата не встановлена) С. викрав з місця поховання частину огорожі. Свідок вказав

будинок, до якого С. вніс огорожу. У цій справі було проведено: 1) огляд місця події (могили на кладовищі,

з якої було викрадено огорожу); 2) огляд місця проживання підозрюваного (він мешкав без ре страції

“шведською сім’ ю” з чоловіком та жінкою, які перебували у цивільному шлюбі); 3) будинок, на який

вказав свідок, де було знайдено викрадену огорожу. З’ясувалося, що С. запропонував мешканцям цього

будинку придбати металевий предмет, оскільки він знав, що вони роблять ремонт та подібні речі їм можуть

знадобитися. (Див.: [18] Архів Жовтневого районного суду м. Харкова, 2013 р., кримінальне провадження

№639/9938/13к).

111

ситуаційної обумовленості, вивчення повторюваності та типовості

ситуацій. Відмінність слідчих ситуацій обумовлю тактику конкретних

слідчих (розшукових) дій. Слідчий, прокурор ма обрати зі всі ї сукупності

відомих йому прийомів найбільш ефективний та доцільний конкретно у цій

ситуації. Зважаючи на це, можна виділити 8 типових ситуацій огляду, які

умовно доцільно об’ днати у дві групи відповідно за ознакою предмета

злочинного посягання15

(перша група) та способу вчинення16

(друга група).

Перша група, коли предмет злочинного посягання: 1) осквернено або

пошкоджено, особу злочинця затримано під час вчинення злочину або

приховування його слідів, очевидці; 2) осквернено або пошкоджено, особу

злочинця встановлено, очевидців нема ; 3) осквернено або пошкоджено,

особу злочинця не встановлено, очевидці; 4) осквернено або пошкоджено,

особу злочинця не встановлено, очевидців нема . Друга група, у випадку,

коли предмет злочинного посягання: 1) пошкоджено та вилучено з місця

події повністю або частково, особа злочинця не встановлена, очевидців

нема ; 2) пошкоджено та вилучено з місця події повністю або частково, особа

злочинця не встановлена, очевидці; 3) пошкоджено та вилучено з місця

події повністю або частково, особа злочинця встановлена, очевидців нема ;

4) пошкоджено та вилучено з місця події повністю або частково, особа

злочинця встановлена, очевидці.

Для першої ситуації огляду місця події17

необхідним застосування

таких тактичних прийомів: 1) визначення можливих мотивів учинення

15

Примітка. 1) осквернення, пошкодження предметів у громадському транспорті або громадському

місці, релігійних споруд, святинь або культових будинків, пам’ятників історичної та культурної спадщини, у

тому числі не внесених до Державного ре стру національного культурного надбання, шляхом нанесення

графіті, надписів, малюнків на стіни, паркани тощо, публічна наруга над державними символами, а також

наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого; 2) умисне знищення або

пошкодження майна працівника правоохоронного органу, судді, народного засідателя та присяжного,

захисника або представника особи, військового майна; 3) незаконне проведення пошукових робіт на об' кті

археологічної спадщини. 16

Примітка. 1) незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці

поховання, на тілі (останках, прахові) померлого; 2) вилучення рухомих предметів, що походять із об' ктів

археологічної, культурно-історичної спадщини. 17

Примітка. Прикладом першої ситуації, коли предмет злочинного посягання осквернено або

пошкоджено, особу злочинця встановлено, очевидці, може бути такий випадок зі слідчої практики: 23

лютого 2014 р. у м. Дніпропетровськ було розбито «Шар бажань» на Набережній. Як стало відомо з

повідомлень очевидців, «Шар бажань» розбив чоловік у вишиванці, з довгим волоссям та бородою, за

112

вандалізму шляхом встановлення ідеологічних, політичних, релігійних

тощо, опонентів предмета злочинного посягання; 2) встановлення способів

осквернення або пошкодження та зіставлення з інформаці ю, отриманої зі

слів очевидців, затриманого; 3) зіставлення слідів, об’ ктів і предметів, речей

чи їх частин, вилучених з місця події, з тими, що відібрані у затриманого;

4) встановлення наявності або відсутності документації, що підтверджу

юридичний статус пам’ятки, на чи му балансі вона перебува , чи занесена до

Державного ре стру нерухомих пам'яток національного або місцевого

значення18. До облікових документів пам'ятника відноситься: облікова

картка, паспорт, коротка історична довідка, акт технічного стану, довідка про

майнову цінність об’ кта [251]. Цей тактичний прийом було застосовано у

кримінальному провадженні №1-258/2011, яке знаходиться в архіві

Жовтневого районного суду м. Запоріжжя19

. Також було використано

четвертий тактичний прийом – зіставлення слідів, вилучених з місця події, з

тими, що відібрані у затриманого: слідів, що залишені на пам’ятнику за

допомогою аерозольних балончиків, та фарби, яка міститься у самих

аерозольних балончиках, вилучених у затриманих.

допомогою кувалди. Очевидці фотографували, однак не намагалися зупинити протиправні дії злочинця.

Зазначені фотокартки були опубліковані у соціальних мережах, де й було ідентифіковано особу злочинця,

який виявився прихильником язичеського направлення «старовіри». Він пояснив, що вирішив розбити «Шар

бажань» за вказівкою Бога Тора. (Див.: [98] Дніпропетровськ залишився без кулі на Набережній. –

Електронний ресурс: [Режим доступу]: http://studic.info/regioni/122069.html). 18

Примітка. Так, у Полтаві постамент колишнього пам’ятника імені В. І. Леніну, який був

прикрашений патріотичним малюнком та віршами пам’яті «Небесної сотні», забруднили жовто-чорною

фарбою з балончика. Замість національної символіки на монументі ма місце напис "Русь" (Див.: [180]

Кучер Н. У Полтаві розмалювали пам’ятник Героям Небесної Сотні. – Електронний ресурс: [Режим

доступу]: http://kolo.poltava.ua/novini-poltava/u-poltavi-na-monumenti-nebesnii-sotni-21098.html). Одним з

першочергових способів здійснення процесуальної дії було встановлення юридичного статусу пам'ятника,

що підтверджу вищенаведену тезу. 19

Примітка. Під час патрулювання працівниками батальйону патрульної служби було затримано

двох осіб, які розмальовували аерозольними балончиками пам’ятник ім. Ф. Е. Дзержинському. Довідкою з

управління культури встановлено, що пам’ятник Ф. Е. Дзержинському пам’яткою монументального

мистецтва місцевого значення і знаходиться на балансі у відділі комунального господарства Жовтневої

районної адміністрації міської ради. Згідно з Довідкою з головного управління архітектури та

містобудування місцевої ради, пам’ятник Ф. Е. Дзержинському входить до переліку об' ктів історично-

культурного призначення м. Запоріжжя, як пам’ятник монументального мистецтва місцевого значення та

знаходиться на балансі Жовтневої районної адміністрації місцевої ради. Відповідно до Довідки Відділу

комунального господарства Жовтневої районної адміністрації Запорізької місцевої ради, пам’ятник

Ф. Е. Дзержинському пам’ятником історії та монументального мистецтва м. Запоріжжя і перебува на

балансі зазначеного відділу. (Див.: [15] Архів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, 2011 р.,

кримінальне провадження №1-258/2011).

113

Застосування цих тактичних прийомів допоможе «відфільтрувати»

правдиву інформацію: виключити випадки приховування інших учасників

злочину, виявлення групи осіб або злочинної організації для якої

характерним подібний «злочинний почерк», до складу якої входять особи, які

не брали участь у вчиненні цього злочину, але вчиняли раніше інші подібні

злочини.

У другій ситуації, коли предмет злочинного посягання осквернено або

пошкоджено, особу злочинця встановлено, але нема очевидців, доцільним

застосування таких тактичних прийомів: 1) визначення можливих мотивів

вчинення вандалізму шляхом встановлення ідеологічних, політичних,

релігійних тощо опонентів предмета злочинного посягання; 2) встановлення

способів осквернення або пошкодження та зіставлення з інформаці ю,

отриманої зі слів затриманого; 3) зіставлення слідів, об’ ктів і предметів,

речей чи їх частин, вилучених з місця події, з тими, що відібрані у

затриманого; 4) виявлення осіб, які могли бути на місці події (осіб, що

мешкають поряд, або перебували на місці події у момент вчинення злочину,

але були введені в оману злочинцем щодо своїх дійсних намірів (наприклад,

повідомлення про наявність дозволу на проведення земляних робіт на

археологічній пам'ятці, а насправді його відсутність) або записів камер

спостереження на місці події або у місцях, суміжних з місцем події20

;

5) аналіз наявних пошкоджень на предмет джерела їхнього виникнення,

зіставлення з довідковими даними, погодними умовами, що мали місце у

заданий час; 6) зіставлення цільового призначення об’ кта, який було

осквернено або пошкоджено, та можливих шляхів його подальшого

використання.

20

Примітка. Значна за обсягом криміналістична інформація, що стосу ться функіцональних

(динамічних) ознак зовнішнього вигляду людини міститься у матеріалах відозаписів. У випадку, якщо

зазначена інформація зафіксована у несприятливих для слідства умовах необхідним застосування

прикладних математичних програм, які дозволяють дослідити динамічні ознаки як нерозривний

ідентифікований механіз зовнішнього обліку людини ( Див.: [64] Ващук, О. П. Возможности исследования

невербальной информации, содержащейся в динамических признаках человека / О. П. Ващук //

Інформаційне забезпечення розслідування злочинів: матеріали Міжнародного круглого столу. Одеса. 30

травня 2014 р. / відп. за вип.: проф. В. В. Тіщенко. доц. О. П. Ващук. – Одеса: Юридична література, 2014. –

С. 31-32).

114

Останнім часом все більше приватних фірм, фондів та інших

спонсорів бажають долучитися до виконання робіт щодо реставрації та

ремонту пам’яток історичної та культурної спадщини [3, c. 73]. Однак,

виника питання встановлення мотиву вчинення таких дій, адже мета

діяльності комерційних структур – це прибуток. Відповідь кри ться у місці

розташуванні цих пам’яток – ліквідна частина міста – центр, яка “ласим

шматочком” для бізнес-структур. Зважаючи на те, що знесення пам'яток

взагалі заборонено, диною можливістю легально “отримати” цю будівлю

декларування бажання реставрувати об’ кт. Готуються псевдозаконні,

фіктивні документи, встановлюються неслужбові, корупційні стосунки з

конкретними посадовими особами. Насправді, робиться все для того, аби

пам’ятку було пошкоджено та нівельовано її правовий статус як об’ кта

культурної або історичної спадщини внаслідок псевдозаконних діянь (дій або

бездіяльності)21

.

Зіставлення цільового призначення об’ кту, який було осквернено або

пошкоджено, та можливих шляхів його подальшого використання – це третій

тактичний прийом, який необхідно застосовувати у ситуації слідчого огляду,

коли предмет злочинного посягання осквернено або пошкоджено, особу

злочинця встановлено, але нема очевидців. У вищевказаному випадку

необхідно буде зіставити мету фактичного використання об' кта з заявленою

раніше метою, тобто, якщо об' кт взято в оренду з метою демонстрації його

відвідувачам, а насправді він просто стоїть “без діла”, за ним ніхто не

слідку та ще й ма місце погіршення технічного стану об’ кту, можна

висунути версію, що цей об’ кт було взято в оренду з іншою метою —

21 Примітка. Наприклад, об' кт культурної спадщини береться в оренду та замість використання

його за цільовим призначенням створюються такі умови використання, за яких з часом будівля втрача свій

правовий статус пам’ятника через непридатність до використання. Може розбиратися дах або не вживатися

заходи щодо схоронності об' кту (латання даху, встановлення скла у вікнах, утеплення, заклеювання шибок

у вікнах, запобігання виникненню вологості у приміщенні тощо). У таких випадках ефективним

застосування такого тактичного прийому, як аналіз наявних пошкоджень на предмет джерела їхнього

виникнення, зіставлення з довідковими даними, погодними умовами, що мали місце у заданий час. Тобто,

потрібно встановити, чи був у періоді, що досліджу ться, відповідний рівень опадів, вологості, температури,

який міг би завдати такої шкоди об' кту культурної, історичної спадщини; чи були вжиті заходи щодо

забезпечення схоронності об’ кту; чи дійсно було завдано шкоди об’ кту внаслідок природного перебігу

подій без втручання ззовні, у тому числі за допомогою людей. Для реалізації ці ї мети, можна залучити до

участі в огляді експертів та спеціалістів.

115

привести його до непридатного стану, тим самим нівелювати його як

пам'ятник культурної або історичної спадщини, а потім викупити за безцінок.

Також можливі ситуації, коли викрадений об’ кт демонту ться на частини з

метою замаскувати його приналежність до майна зі спеціальним охоронним

статусом, полегшення переносу до іншого місця зберігання або реалізації.

У наступних двох ситуаціях особу злочинця не встановлено, тому

основним завданням огляду буде встановлення слідів, очевидців тощо для

виявлення особи злочинця та знарядь вчинення злочину. Так, для третьої

ситуації слідчого огляду (предмет злочинного посягання осквернено або

пошкоджено, особа злочинця не встановлена, очевидці) характерними такі

тактичні прийоми: 1) моделювання події злочину за допомогою інформації,

яку повідомили очевидці; 2) діагностування статі злочинця, віку, злочинного

досвіду, наявності професійних навичок за залишеними слідами; 3) аналіз

змісту надписів, графіті-малюнків та інших слідів осквернення,

пошкодження предмету посягання. Одним із різновидів криміналістичної

інформації невербальна інформація, яка може використовуватися при

висуванні, побудові та перевірці версій, формуванні тактики проведення

слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Під

невербальною інформаці ю слід розуміти систему даних особистого

характеру про соціальні, психологічні, фізіологічні та інші властивості

учасників кримінального провадження, одержані безпосередньо за

допомогою немовних засобів спілкування [65, c. 113].

Моделювання події злочину, що мала місце, на основі тих даних, які

повідомили очевидці, ма бути проведена з урахуванням слідів, залишених

на місці події, та інших ознак обстановки місця події. Деталізація моделі

місця події можлива за допомогою аналізу слідів на місці події та

діагностування мотиву вчинення вандалізму, біологічних та соціальних

характеристик особи злочинця, програми його дій.

116

Типовими слідами на місці події сліди-відображення: сліди рук

людини, ніг, взуття, транспортних засобів, знарядь та інструментів тощо22

.

Дослідження слідів-відображень допоможе встановити не лише механізм

злочину, а й особу злочинця, рівень її професійних навичок. Як показали

результати анкетування слідчих органів внутрішніх справ, у 81% випадків на

місці події залишено сліди ніг, рук, фарби, якою були нанесені надписи,

сліди знарядь, що використовувалися для пошкодження майна. На підставі

аналізу слідів ніг, рук, довжини шагу, напрямку руху, висоти надписів можна

визначити деякі риси особи злочинця: особливості ходи, фізичної сили,

зросту, фігури тощо.

Наступний тактичний прийом третьої типової ситуації – це аналіз

змісту надписів, графіті-малюнків, який також необхідним для аналізу,

зважаючи на можливу ідеологічну, релігійну, політичну та інші

спрямованості мотиву. Так, за останні півроку стали поширеними випадки

нанесення написів націоналістичного, сепаратистського і комуністичного

змісту та розмальовування пам’ятників В. І. Леніна [56], О. С. Пушкіна [57],

Богдану Хмельницького [58], Героям “Небесної Сотні” [54]. Такий “почерк”

характерним для неформальних радикально налаштованих молодіжних

угруповувань націоналістів, футбольних фанів, а також прихильників, так

званої “Новоросії” та “Харківської народної республіки” (ХНР). Також серед

неформально налаштованих молодіжних угрупувань виділяють культурно-

екологічних радикалів (“зелені” радикали), вандали-готи, диявопоклонники

(сатаністи-вандали), радикальні неоконсерватори, релігійні екстремісти

(ваххабіти, православні екстремісти), радикальні мімікранти (формування,

що мімікрують під яких-небудь радикалів) [7, с. 251].

22 Примітка. Наведемо приклад зі слідчої практики, коли за допомогою фіксації слідів-відображень

та подальшого проведення судово-трасологічної експертизи було встановлено особу злочинця. Так, 03

червня 2013 р. А. та Р. пішли на кладовище Соборне у м. Охтирка, де побачили залізний надгробок, який

вирішили здати на металобрухт. На могилі залишилися сліди ніг, були розкидані квіти. Свідок розповіла, що

бачила, як із сусідньої могили незнайомі їй чоловіки, демонтували надгробок, за їхніми словами, з метою

заміни. Під час пред'явлення для впізнання осіб за фотознімками, свідок впізнала А. та Р. Висновком

судово-трасологічної експертизи підтверджувалося, що сліди низу підошви взуття на гіпсовому зліпку,

вилученому з місця події, залишені взуттям такого ж типу і розміру, що і взуття, вилучене у Р. та А. у

приміщенні гаражу. (Див.: [25] Архів Охтирського міськрайонного суду Сумської області, 2013 р.,

кримінальне провадження №583/2515/13-к).

117

Під час проведення огляду за фактами пошкодження релігійних

споруд, культових будинків, об’ ктів культурної спадщини, осквернення

релігійних святинь, наруги над могилою шляхом нанесення написів,

розмальовуванням або домальовуванням слідчому необхідно встановити: а)

фарбою якого виду було здійснене осквернення, за необхідності провести

експертизу речовин та матеріалів; б) чим саме було нанесено надписи,

зображення на предмет злочинного посягання (для яких щіточок, пензлів

характерним нанесення подібного типу штрихів, з балончика чи якогось

іншого пристосування) [187, c. 226]. Незважаючи на те, що техніка

виконання малюнків “графіті” достатньо стандартизована, кожний

виконавець ма свій “почерк”. Подібно до того, як за рукописним текстом у

межах почеркознавчої експертизи можливо встановити його виконавця, за

штрихами малюнка, накладеннями ліній одного кольору, іншим ознакам у

їхній сукупності та за малюнками “графіті” можна вирішити ідентифікаційні

завдання. З огляду на можливу відсутність таких експертів у сфері

дослідження малюнків проведення експертизи слід доручати експерту-

мистецтвознавцю [61, с. 597]. Зазвичай знаряддя, використані для вчинення

злочину, викидаються злочинцями у безпосередній близькості від місця

вчинення злочину або забираються з собою і можуть бути виявлені при

проведенні обшуку у підозрюваних осіб; в) зафіксувати виявлені написи або

малюнки. При розслідуванні вандалізму, що поляга в оскверненні

релігійних споруд, культових будинків, релігійних святинь, могил тощо, як

правило, можливість встановити зміст написів навіть у тих випадках, коли

вони виконані іноземною мовою. Під час огляду таких об’ ктів доцільно

залучати фахівців, досвідчених у відповідних питаннях (спеціалісти,

перекладачі тощо). Найефективнішим отримання інформації про зміст

написів і малюнків від осіб, що мають певні “знання” у цій галузі, а також від

представників молодіжних рухів різних напрямів.

У четвертій типовій ситуації слідчого огляду, коли предмет злочинного

посягання осквернено або пошкоджено, особу злочинця не встановлено,

118

очевидці відсутні, необхідним застосування таких тактичних прийомів:

1) аналіз способів учинення та ознак, які можуть свідчити про приналежність

злочинця до певної соціальної групи (неповнолітні, наркомани, радикали,

сектанти тощо); 2) встановлення виду знарядь, якими вчинявся вандалізм, та

рівень їхньої технічної оснащеності (використання бульдозерів); 3) аналіз

змісту надписів, графіті-малюнків та інших слідів осквернення,

пошкодження предмету посягання; 4) виявлення осіб, які можуть мати

інформацію про особу злочинця (приватних підпри мців, що надають

послуги з оренди транспортних засобів, землерийних машин, бульдозерів

тощо [22]; службових осіб, які можуть мати інформації щодо осіб,

організацій, які зверталися з наданням клопотання про видачу дозволу на

проведення археологічних розкопок тощо, але їм було відмовлено в

отриманні [20]).

При проведенні огляду важливого значення набува аналіз способів

учинення та ознак, які можуть свідчити про приналежність злочинця до

певного соціального зрізу. Так, мають місце ситуації осквернення,

пошкодження та знищення майна, які позбавлені здорового сенсу, бо

мотиваці ю виступа гнів, орі нтація на самоствердження тощо. Це

призводить до висновку щодо необхідності дослідження такого соціального

зрізу, як неповнолітні, які самостверджуються, та соціально неадаптованих

людей, яких переповнюють почуття злоби та гніву. У цьому контексті

необхідно також звернути увагу на певний зв’язок між місцем проживання та

місцем учинення вандалізму, адже зазвичай вони поряд, особливо, якщо

злочин вчинив неповнолітній. У неповнолітнього правопорушника відсутній

житт вий і професійний досвід. Його особисті якості найповніше

відображаються у способі вчинення злочину, що характеризу ться

відсутністю цілеспрямованих, продуманих дій, спрямованих на підготовку до

вчинення злочину, відсутністю професійних і тим більше специфічних

злочинних навичок, у зв’язку з чим застосовуються прості способи вчинення

актів вандалізму. Крім того, у цьому випадку можуть бути використані як

119

знаряддя і засоби злочину предмети повсякденного вжитку (ножі, ножиці,

викрутки, молотки, маркери, ручки тощо) і – навпаки – не застосовані заходи

до приховання слідів учиненого злочину. Для подібних вчинків характерним

пустощі; залишення записок і нанесення автографів тощо. Про участь у

вчиненні злочину неповнолітніх також можуть свідчити невеликі за

розмірами сліди рук людини, які залишають малолітні і підлітки; сліди

взуття, яке звичайно носять діти і підлітки (кеди, кросівки і т.д.); особисті

предмети злочинця, які забуті або упущені, за якими можна судити про вік,

соціальний статус їх власника; сліди і написи на поверхнях, які свідчать про

вік правопорушника, а також написи цинічного характеру, виконані часто з

помилками і явною невиробленістю почерку [260 с.134; 302]23

.

Серед способів фіксації слідів лише у 26% кримінальних проваджень

було використано фотографування та відображення слідів у протоколі

огляду, але такі фотокартки не завжди вдавалося виготовити, оскільки при

перенесенні на комп’ютер файли ставали пошкодженими через невідомі

причини. Крім того, траплялися випадки фотографування місця події на

фотоапарати у телефоні, знімки з яких у подальшому не вдавалося

роздрукувати та використати, при складенні протоколу огляду. Такі способи

фіксації, як копіювання, виготовлення зліпків, складання схем і замальовок

використовувалися дуже рідко. Це свідчить про низький рівень професійної

23

Примітка. Як приклад реалізації зазначених тактичних прийомів у слідчій практиці наведемо таку

ситуацію: 10 листопада 2009 р. після 23 год. неповнолітній О. за попередньою домовленістю з

неповнолітнім Б. взяли з собою фарбу білого кольору, пензлики для фарбування та розчинник, щоб

намалювати його дівчині зайчика на асфальті перед її будинком. По дорозі до неї проходили повз пам’ятник,

на якому О. запропонував зобразити написи “анархія-мати порядку”, “панк”, також зобразили знак, який

фашистською свастикою та одночасно ма значення символу безкінечності у буддизмі. Далі пішли до

дівчини Б., біля будинку якої останній намалював зайчика. Повертаючись від неї, Б. запропонував на

паркані церкви теж зробити певні написи. Підійшовши до церкви, на паркані намалював хрест, три шістки,

англійською мовою написав “панки не померли”. Повернулися до пам'ятника і кинули на нього банку

фарби, також обмалювали у містечку кіоски, банкомат, після чого пішли додому. Свої дії пояснили тим, що

намагалися довести свою особисту позицію, яка поляга у негативному ставленні до пам'ятника. У зв’язку з

тим, що фарба, якою був намальований зайчик та якою осквернювалися вищеперераховані предмети, при

поверхневому огляді були схожі, висунуто версію, що ці “твори вандалізму” здійснила одна й та сама особа.

Тому у будинку, що стояв поряд із малюнком зайчика, виявлено дівчину, на честь якої він був

намальований, та допитано. Під час допиту з’ясувалися “автори” малюнку. Відповідно до протоколу огляду

місця події від 11 листопада 2009 р. за місцем проживання осіб О. та Б. оглянуто речі осіб О. та Б., в які вони

були одягнені та мали при собі під час вчинення інкримінованих їм дій. На одязі виявлено плями білого

кольору, а на рюкзаку О. написи “анархия мать порядка”, “анархию в кровь”, тобто аналогічні написам на

пам’ятнику. (Див.: [30] Архів Черняхівського районного суду Житомирської області, 2011 р., справа

№1/0624/16/2011).

120

підготовки слідчого, а, при судовому розгляді завадить судді отримати

повне уявлення про кримінальне провадження.

Наступний блок типових ситуацій слідчого огляду при розслідуванні

вандалізму пов’язаний із випадками, коли предмет злочинного посягання

пошкоджено та (або) вилучено з місця події повністю або частково. Це

стосу ться незаконного заволодіння предметами, що знаходяться на (в)

могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого,

вилучення рухомих предметів, що походять із об’ ктів археологічної,

культурно-історичної спадщини.

У п’ятій ситуації слідчого огляду вандалізму, коли предмет злочинного

посягання пошкоджено та вилучено з місця події, особу злочинця

встановлено, очевидці, необхідним застосування таких тактичних

прийомів: 1) зіставлення інформації, отриманої зі слів очевидців,

затриманого, з обставинами місця події; 2) зіставлення слідів, вилучених з

місця події, з тими, що відображені у затриманого; 3) реконструкція

предмету злочинного посягання шляхом зіставлення слідів, які залишилися

на частинах предмету злочинного посягання, що на місці події, з тими

слідами, що виявлені під час розслідування злочину, а також зіставлення

частин предмета злочинного посягання, що залишений на місці події, з

іншими, якщо вони були виявлені.

У ситуаціях, коли особу злочинця, який пошкодив та вилучив предмет

злочинного посягання, встановлено, але очевидці відустні (шоста ситуація),

застосовуються такі тактичні прийоми: 1) визначення методу слідчого огляду

та меж місця події з метою виявлення слідів вандалізму24; 2) виявлення осіб,

24

Примітка. При прибутті на місце події необхідно визначити предмет злочинного посягання та

встановити мотив учинення вандалізму. Необхідно здійснювати огляд ексцентричним методом, тобто від

центру місця події до периферії. Потрібно встановити наявність предмету злочинного посягання, чи не був

він викрадений, можливий напрямок його реалізації або приховування. Далі необхідно розширити межі

огляду місця події з метою визначення напряму, за яким злочинці віддалялися від місця події, подальшу

долю предмету злочинного посягання, якщо він був викрадений, та знарядь. З огляду на те, що значна

кількість слідів залиша ться на місці вчинення злочину у зв'язку із вживанням алкогольних напоїв на

самому місці події, необхідним ретельний огляд місцевості поряд з місцем події з метою виявлення

мностей з-під спиртних напоїв. (Див.: [260] Ростомян Л. С. Розслідування кримінально-правових проявів

вандалізму: наруга над могилою // Право і суспільство. – 2008. – №4. – С. 133). У 64% випадків мотив

учинення вандалізму корисливим, тому для пошуку предметів злочинного посягання, встановлення

121

які були на місці події (осіб, що мешкають поряд або перебували на місці

події у момент вчинення злочину, але були введені в оману злочинцем щодо

своїх дійсних намірів (наприклад, демонтаж пам’ятника з метою здачі на

металобрухт було завуальовано на звичайну заміну пам’ятника на більш

новий); 3) реконструкція предмету злочинного посягання шляхом

зіставлення слідів, які залишилися на частинах предмету злочинного

посягання, що виявлені на місці події, з тими слідами, що виявлені під час

розслідування злочину, а також зіставлення частин предмету злочинного

посягання, що залишений на місці події, з іншими, якщо вони були виявлені.

Сьома ситуація слідчого огляду при розслідуванні вандалізму: предмет

злочинного посягання пошкоджено та вилучено з місця події, особа не

встановлена, але очевидці злочину. У цій ситуації мають бути вжиті такі

тактичні прийоми: 1) моделювання події злочину за допомогою інформації,

яку повідомили очевидці; 2) діагностування статі, віку, злочинного досвіду,

наявності чи відсутності професійних навичок за залишеними слідами, а

також шлях яким злочинець міг дістатися місця події та його покинути з

викраденим; 3) аналіз спрямованості умислу (з хуліганських мотивів,

професійний інтерес), ознак «злочинного почерку». Незастосування

зазначених тактичних прийомів «завело у глухий кут» розслідування

кримінального провадження25

.

інформації про особу злочинця необхідно звертатися до пунктів металоприйому, у тому числі незаконних,

що не мають відповідної ліцензії на здійснення цього виду діяльності. Власники таких незаконних пунктів

металозбору та приватні громадяни, які скупляють металобрухт для власних цілей, можуть бути

вмотивовані на надання правдивої інформації про злочинця шляхом пояснення можливості настання

кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213

Кримінального кодексу України). 25

Примітка. Так, у дворі дому у проміжок часу між 24.00 та 4.00 невідомий підпалив автомобіль та

зник. Протоколом допиту потерпілого було встановлено, що останній перебува у неприязнених стосунках

із сусідом з приводу розміщення його автомобіля у дворі. Під час допиту сусідка потерпілого повідомила,

що за декілька хвилин до вибуху чула, як хтось легкою ходою швидко пробіг. Але ніхто на це не звернув

уваги, тому версії з цього приводу не висувалися. Огляд місця події відбувався у темний час доби без

використання науково-технічних засобів. Через 2 місяці слідство було призупинено, оскільки особи, які

вчинили злочин, не були встановлені, а 28 вересня 2011 р. постановою суду провадження у справі

припинено у зв'язку зі спливом строків давності (Див.: [17] Архів Жовтневого районного суду м. Харкова,

2011 р., кримінальне провадження №65960848). Як показали результати узагальнення кримінальних

проваджень, така сама ситуація із подібним формулюванням мала місце у 12% випадках. Крім того,

науково-технічні засоби під час огляду місця події у 75% випадків не використовувалися.

122

Восьма ситуація слідчого огляду, коли особу злочинця, який

пошкодив та вилучив з місця події предмет злочинного посягання, не

встановлено, очевидці відсутні. У цьому разі необхідним такі тактичні

прийоми: 1) встановлення пунктів металоприйому, у тому числі незаконних,

які не мають дозволу на здійснення цього виду діяльності, поблизу з місцем

події; 2) аналіз слідів-відображень, залишених знаряддями вчинення

вандалізму, та інших слідів, залишених на місці події; 3) моделювання події

злочину за допомогою інформації, яку повідомили очевидці;

4) діагностування статі, віку, злочинного досвіду, наявності чи відсутності

професійних навичок за залишеними слідами, а також шлях, яким злочинець

міг дістатися місця події та його покинути з викраденим.

Необхідною слідчою (розшуковою) ді ю під час розслідування допит.

Допит важливим інструментом отримання інформації з метою викриття

винних у вчиненні вандалізму осіб. За допомогою результатів його

проведення слідчий, прокурор встановлю факти, які раніше не були відомі,

перевіря , оціню та висува нові версії. Існу ряд специфічних

особливостей, властивих допиту при розслідуванні вандалізму: коло осіб,

яких необхідно допитати, та предмет допиту свідка, підозрюваного.

Значний обсяг інформації, необхідної для розслідування вандалізму,

слідчий, прокурор отриму від свідків. До свідків, які можуть бути допитані

під час розслідування вандалізму слід віднести: 1) осіб, які здійснювали

охорону об’ кта за своїми професійними обов’язками (охоронець, сторож,

особа, яка відповідальна за відеофіксацію місця події тощо, міліціонер, якщо

акт вандалізму було вчинено під час мітингів, інших масових зібрань,

масових заворушень); 2) осіб, які здійснюють прийом металевих предметів як

на постійній основі (законно чи незаконно), так і одноразово для власних

потреб; 3) осіб, які були присутні при затриманні підозрюваного на місці

злочину; 4) осіб, які перебувають у родинних зв’язках, в одній й тій самій

партії (наприклад, ВО “Свобода” брала активну участь у несанкціонованих

демонтажах пам’ятників), громадській організації чи громадському русі

123

(громадська організація “Патріоти України”, СНАУ, так звані “Харківські

партизани” тощо) чи іншому зв’язку з вандалами; 5) осіб, які виявили

осквернення будівлі, інших споруджень, могил, пам'яток та пам'ятників, або

осіб, які виявили пошкодження майна у громадському транспорті або інших

громадських місцях; 6) інших громадян, які можуть свідчити про будь-які

обставини, що підлягають доказуванню. Необхідно відзначити, що раніше

криміналістика та слідча практика не розглядала свідків та потерпілих як

потенційних суб' ктів протидії слідству, не розробляла особливої тактики

слідчої роботи у такій якості [318, с. 35].

Допит – це не просто повідомлення допитуваними інформації, яка їм

відома, це вза модія між суб' ктами допиту (слідчим, прокурором та свідком,

підозрюваним), обумовлена метою встановлення обставин, які мають

значення для встановлення істини по кримінальному провадженню, тобто

обумовлена предметом допиту. Вагомий внесок у дослідження різних

аспектів проблем предмета допиту здійснили Л. Ю. Ароцкер [10],

Р. С. Б лкін [46], В. А. Журавель [113], В. О. Коновалова [160], М. І. Порубов

[242], А. Л. Ривлін [257], О. О. Соя-Серко [277], В. Ю. Шепітько [312; 316;

323]. У працях цих науковців розглядаються здебільшого теоретичні основи

допиту свідків, підозрюваних. Водночас розслідування вандалізму визнача

свою специфіку предмету допиту, яка характерною лише вандалізму.

Предмет допиту охоплю обставини, що підлягають встановленню при

розслідуванні, та визнача ться двома чинниками: переліком обставин, які

підлягають з'ясуванню по провадженню, та даними, які мають бути відомими

або відомі особам, що мають відношення до події злочину. Таким чином,

предмет допиту не співпада за обсягом з предметом показань свідків та

підозрюваних, оскільки свідки та підозрювані повідомляють лише ті

обставини, що їм відомі у зв’язку з поді ю злочину, а предметом допиту

ширше коло обставин, які підлягають встановленню незалежно від

обізнаності допитуваних про них [160, с. 6].

124

У кримінальних провадженнях про вандалізм предметом допиту

обставини, пов’язані із встановленням таких обставин: способу вчинення

вандалізму (осквернення, пошкодження, знищення); місця, часу вчинення

акту вандалізму, передумови обрання саме такого місця та часу;

встановлення та фіксація ознак почерку особи, яка нанесла надпис, графіті з

метою її подальшої ідентифікації; мотиву вчиненого шляхом аналізу змісту

надпису та інших слідів на місці події; встановлення використаних знарядь,

встановлення виду фарбувальних матеріалів; можливості вчинення акту

вандалізму одноособово чи групою осіб; встановлення характеру злочинної

діяльності кожної з таких осіб; яким чином маскувалася злочинна діяльність

та способи маскування; зв’язок з іншими злочинами; ким і куди був

реалізований предмет злочинного посягання; наявність зв’язку з іншими

особами; яким чином здійснювалася діяльність злочинців щодо підготовки

до вчинення злочину; оцінки заподіяної шкоди.

Предмет допиту свідка становлять дані, отримані на такі запитання:

1) чи свідок безпосереднім очевидцем учинення акту вандалізму: свідку

стало відомо про злочин шляхом безпосереднього сприйняття вчинення

вандалізму або завдяки інформації третіх осіб (від кого дізнався, що саме,

коли); 2) чому та яким чином свідок опинився на місці події: куди прямував

(пункт початку руху та кінця), чому свідок звернув увагу на місце події та

осіб, які там перебували, чи ставив свідок вандалу які-небудь питання або він

йому, які саме, які відповіді були отримані; 3) чи поспішав свідок, чи

запізнився він; 4) як часто особа користу ться маршрутом, який проходить

через місце події, якщо він був обраний випадково саме в цей день, чому

особа обрала саме такий шлях; 5) дата вчинення вандалізму, за яких

обставин, особа вчинила вандалізм одноособово чи у змові з кимось; 6) які

прикмети зовнішності запам’яталися, чи бачив, зустрічав свідок раніше цю

особу, за яких обставин (наприклад, випадки, коли особа вида себе за особу-

сусіда, яка здійсню нагляд за могилою та ма намір поміняти могильний

надгробок, а насправді демонту його з метою здачі до пункту

125

металоприйому); 7) яким способом вчинено злочин, у чому саме полягав

акт вандалізму, які надписи, графіті-малюнки було нанесено, чи зачепив

зміст цих надписів, малюнків або спосіб вчинення вандалізму почуття особи;

8) чи знаходилися транспортні засоби поряд з місцем події, які ймовірно

могли належати особі, що вчинила злочин, або могли бути використані нею

для транспортування, попросити описати транспортний засіб; 9) чи

зустрічалися ще в іншому місці схожі або такі самі графіті-малюнки,

надписи, де саме; 10) чи піддавалося майно сусідів свідка, його знайомих

актам вандалізму, коли, як саме; 11) у якому напрямку, яким чином покинув

місце події злочинець. Як свідчать результати проведеного узагальнення

кримінальних проваджень про вандалізм, повнота предмету допиту свідків

мала місце у 47% випадків, виявленню злочинця сприяли допити свідків – у

34% і допити підозрюваного (коли вандалізм учинено групою осіб) у 68%26

.

При допиті підозрюваного слідчому, прокурору необхідно встановити

такі обставини: 1) дату, конкретний час, місце, спосіб вчинення, мету та

мотив вчинення вандалізму; 2) чи був розподіл ролей, якщо злочин вчинявся

у співучасті, за яким принципом; 3) де були придбані знаряддя вчинення

вандалізму, у тому числі балончики з фарбою, вибухові пристрої тощо; 4) хто

безпосередньо здійснював акт вандалізму, наносив надписи, малюнки,

розбивав пам’ятник тощо; 5) чи був завчасно підготовлений план залишення

місця події; 6) чи продумувався розмір надписів, їхній зміст, місце

нанесення; 7) чи здійснювала особа раніше акти вандалізму до інших об’ ктів

(це було одноразово чи серія багатоепізодних актів); 8) коли, за яких

обставин виник умисел на вчинення вандалізму, хто запропонував його

реалізувати, обставини, що спровокували здійснення акту вандалізму, або

сприяли його здійсненню; 9) які хобі, інтереси у підозрюваного, чи у нього

26

Примітка. Так, 31 липня 2012 р. у період з 20.00 до 21.00 тро неповнолітніх на території

кладовища вчинили наругу над могилою шляхом заволодіння декоративними решітками огорожі могил.

Була створена слідча група з огляду на значну кількість слідчих (розшукових) дій. Двох зі злочинців вдалося

встановити шляхом допиту осіб, яким вони здали металеві огорожі. За результатами допиту затриманих

двох вандалів вдалося встановити, що третій неповнолітній ма певні фізичні вади (глухонімий), його місце

проживання, де він й був затриманий (Див.: [29] Архів Червонозаводського суду, м. Харків, кримінальне

провадження №646/459/14к, 2012 р.).

126

хист до малювання; 10) яка його думка до творчості Бенксі; 11) чи у

нього матеріальні труднощі, де він працю ; 12) хто знав про підготовлюваний

або вчинений злочин; 13) чи відчува особа нетерпиме ставлення або

ненависть, бажання помсти до певних соціальних груп за національністю,

расовою, політичною приналежністю; 14) чи докази на підтвердження часу,

способу вчинення та інших обставин, повідомлених допитуваним.

Цікавою пропозиція щодо застосування прийомів27

верифікації даних

(отриманих вербально та невербально) при проведенні слідчих (розшукових)

дій, у тому числі допиту, яка сприя точності та сво часності діагностики

інформаційного та психологічного стану учасників слідчої (розшукової) дій,

полегшу встановлення подальшого емоційного контакту з ними, допомога

виявити їх дійсне відношення до обставин події, що розсліду ться [66,

c. 293].

Важливою слідчою (розшуковою) ді ю при розслідуванні вандалізму

обшук. Як довело узагальнення кримінальних проваджень, обшук житлових

приміщень підозрюваних, у тому числі підвалів, лоджій, балконів, комірок

тощо, проводився у 22% випадків, обшук пунктів прийому металевих

виробів, як законних, так і незаконних – у 8% випадків, обшук приміщень

приватних осіб, які пов’язані родинними, дружніми, робочими та іншими

зв’язками – у 17% випадків, обшук особи – 53%. Проведення обшуку ма на

меті виявлення і вилучення предметів, які були знаряддям учинення

вандалізму, самого предмета злочинного посягання вандалізму, його частин.

27

Примітка. О. П. Ващук рекоменду при проведенні слідчих (розшукових) дій для верифікації

отриманих даних використовувати такі прийоми: 1. Психологічний вплив на учасника слідчої (розшукової)

дії, мета якого поляга в подоланні його внутрішніх і зовнішніх захисних бар’ рів. 2. Організація

місцерозташування учасників слідчої (розшукової) дії, яка ґрунту ться на врахуванні просторової близькості

(мізансцена). 3. Реалізація прийому вторгнення у чужу психологічну зону. 4. Прийоми перевірки одержаних

даних (пізнавальна діяльність при застосуванні прийомів якого професійний рівень слідчого і успіх у

веденні діалогу ґрунту ться на знаннях криміналістики, психології, природничих, технічних і інших наук, в

залежності від різних факторів в перевірці істинності наданих даних). 5. Прийом демонстрації учасникам

слідчої (розшукової) дії матеріалів відеозапису проведених дій з підкресленням їх доказового значення для

ходу слідства. 6. Прийом експериментального отримання, перевірки або підтвердження даних щодо події

злочину, інших обставин. 7. Прийом відволікання уваги від предмету слідчої (розшукової) дії на сторонні

теми. 8. Прийом участі у слідчій (розшуковій) дій двох або більше слідчих, які грають ролі «добрих» та

«злих». 9. Прийом поділу слідчої (розшукової) дії на певні періоди з врахуванням психологічного стану

учасників (Див.: [67] Ващук, О. П. Тактика використання невербальної інформації при проведенні слідчих

(розшукових) дій / О. П. Ващук // Ученые записки Таврического национального университета им.

В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». – Том 26 (65). 2013. – №2-2. – С. 297).

127

Важливою умовою ефективності обшуку сво часна, змістовна

оперативна інформація, яка містить дані про час появи у приміщенні об’ ктів,

які шукають, їх розташування, упакування. Негативним фактором, який

вплива на значне зниження ефективності проведення обшуку,

бюрократизація процедури обшуку за чинним Кримінальним процесуальним

кодексом. Так, у разі потреби провести обшук слідчий за погодженням з

прокурором або прокурор зверта ться до слідчого судді з відповідним

клопотанням. Клопотання розгляда ться слідчим-суддею, який може

відмовити якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав

вважати, що: було вчинено кримінальне правопорушення; відшукувані речі і

документи мають значення для досудового розслідування; відомості, які

містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час

судового розгляду; відшукувані речі, документи або особи знаходяться у

зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи. Доки всі ці

процедурні етапи слідчий (прокурор) пройдуть, у особи буде час змінити

місцезнаходження предмету злочинного посягання.

У випадках, коли особу підозрюваного встановлено до її затримання,

проведення обшуку варто планувати одночасно з її затриманням – цим буде

досягнуто раптовості. Якщо ж дані про підозрюваного отримані лише після

його затримання, то слід вжити невідкладних заходів щодо встановлення

адреси інших приміщень, де може знаходитися предмет злочинного

посягання, знаряддя вчинення злочину, і провести там обшуки. Особливу

увагу при проведенні обшуку слід звернути на присутність сторонніх осіб,

які можуть перебувати в обшукуваному приміщенні. У них слід з’ясувати, з

якою метою вони перебувають у цьому приміщенні. Однак досліджена нами

слідча практика продемонструвала, що обшук при розслідуванні вандалізму

проводиться рідко – у 14% кримінальних проваджень.

Зокрема, під час проведення ці ї слідчої (розшукової) дії пошуку і

вилученню підлягають: одяг, сумка, коляска та інші предмети, на яких могли

залишитися сліди від злочину; знаряддя та засоби вчинення акту вандалізму

128

(пилка, лом, монтировка та інші залізні предмети, ніж, фарбувальні

речовини, вугілля, крейда, чорнила, заготовки, пензлі, щітки, розпилювачі,

розчинники, частини від транспорту, зразки біологічного походження, інші

предмети); предмет злочинного посягання вандалізму або його частини;

документи, які містять дані про особу підозрюваного (медичні довідки,

посвідчення, трудова книга, характеристики з місця роботи та навчання,

застосування нагороджувальних, заохочувальних заходів, інші дані);

предмети, які мають відношення або можуть сприяти отриманню інформації

щодо можливого місцезнаходження підозрюваного, його родинних та (або)

дружніх стосунках завдяки яким можливим визначення особистих даних

осіб, в яких він може переховуватися або зберігати предмети злочинного

посягання, фото-, відеоматеріали вчиненого акту вандалізма. З метою

встановлення міцезнаходження особи вандала можливим пошук його

документів, які посвідчують особу, оскільки, якщо б особа змінила місце

перебування, їй скоріше за все знадобився би паспорт для зміни міста або

країни проживання. Крім того, необхідним пошук допоміжних засобів

учинення вандалізму, зокрема таких, як вовибухові засоби, щупи, GPS-

пристрої, старовинні карти, їх репринти, зйомки місцевості зі супутника,

наявність у ноутбуку комп’ютерної програми Google Maps тощо [139, c. 42],

наявність встановлених програм на смартфоні зі старовинними картами

(наприклад, такої, як “Androzik”).

Під час обшуку у кримінальних провадженнях про вандалізм можуть

використовуватися спеціальні науково-технічні засоби з метою відшукання

знарядь вчинення вандалізму, предметів злочинного посягання та його

частин, інших предметів, слідів, які мають значення для розслідування у

кримінальному провадженню. До таких засобів можна, зокрема віднести такі

пошукові прилади: різноманітні щупи та насадки на них, магнітіні підіймачі

(шукачі), пінпоінтери, металошукачі, бур-ложка (необхідний під час

розслідування актів вандалізму, зокрема таких, як проведення незаконних

пошукових робіт на об’ кті культурної спадщини) та ін.

129

Реалізація тактичних прийомів обшуку потребу розгляду їх

ситуаційної зумовленості, вивчення повторюваності та типовості ситуацій

[322, с. 265]. Так, результати анкетування слідчих, проведеного нами,

свідчать про те, що, на думку практичних працівників, найбільш часто

обшукувані у процесі обшуку обіймають такі позиції: активної протидії –

назвали 6%; нейтральної поведінки та відмови від спілкування – зазначили

12% та 72% опитаних; а надання допомоги слідчому під час здійснення

пошукових дій – вказали 10%.

Обшук особи вандала ма проводитися одразу після його затримання та

ма включати обстеження всіх предметів, що знаходяться на ньому (одяг,

капелюх, кармани) та у нього (сумки, тележки, автомобіль тощо). Під час

проведення обшуку необхідно брати до уваги, що вандал, як правило,

зберіга знаряддя та засоби вчинення злочину відкрито, носить з собою та

користуються без маскування, адже, зазвичай, це предмети побутового

вжитку, які не викликають почуття підозри у оточюючих. Крім того,

важливим обстеження всіх предметів, які мають відношення до

підозрюваного та події злочину, оскільи вони можуть мати на собі сліди

вчиненного акту вандалізма (наприклад, на одязі можуть залишитися сліди

самого предмета злочинного посягання або у приміщенні ці ї особи вони

можуть залишитися [13].

У випадках, коли надмогильні пам’ятники, історичні та інші габаритні

об’ кти вилучаються особою вандала з місця події, вони можуть зберігатися

ними у прилеглій до помешкання вандала території або бути реалізованими у

пункти металоприйому, сусідам тощо. З метою встановлення таких предметів

чи знарядь проводиться обшук відповідної території.

Провадження негласних слідчих (розшукових) дій ма деякі спільні

риси з методами проведення оперативно-розшукової діяльності. Як

зазнача ться в Інструкції про організацію проведення негласних слідчих

(розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному

провадженні, затвердженій наказом Генеральної прокуратури України, МВС

130

України, Адміністрації Державної прикордонної служби України,

Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від

16.11.2012р. №114/1042/516/936/1678/5, методи проведення негласних

слідчих (розшукових) дій – це сукупність організаційних, практичних

прийомів, у тому числі із застосуванням технічних засобів, які дозволяють у

порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством

України, отримати інформацію про злочин або особу, яка його вчинила, без її

відома. При цьому тактика та методика проведення цих дій, вза модія

уповноважених оперативних підрозділів з особами (підрозділами), що

залучаються до проведення таких дій, регулюються окремим нормативно-

правовим актом органів, у складі яких перебувають уповноважені оперативні

підрозділи. На практиці у багатьох випадках негласні слідчі (розшукові) дії

здійснюють оперативні працівники відповідно до порядку та правил, із

застосуванням тактичних прийомів саме оперативної діяльності [134]. Однак,

зважаючи на те, що ці дії мають місце у межах кримінального провадження,

то вони повинні відповідати вимогам КПК України.

Аудіо-, відеоконтроль особи негласною слідчою (розшуковою) ді ю,

пов’язаною із втручанням у приватне спілкування, і поляга у негласному

(без відома особи) сприйнятті, фіксації та обробці із використанням

технічних засобів розмови ці ї особи або інших звуків, рухів, дій, пов’язаних

з її діяльністю або місцем перебування. Проведення ці ї слідчої (розшукової)

дії правомірним, якщо достатні підстави вважати, що розмови ці ї особи

або інші звуки, рухи, дії, пов’язані з її діяльністю або місцем перебування

тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового

розслідування [223, с. 147-148] (наприклад, підтвердження факту вчинення

злочину, встановлення контактів з перевізниками габаритних грузів,

налогодження спілкування з працівниками пунктів металоприйомів,

охоронцями кладовищ, інформацію про час, місце, спосіб, знаряддя та інші

обставини його вчинення, місцезнаходження осіб, які вчинили злочин).

131

Необхідним застосування такої негласної слідчої (розшукової) дії,

як зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, яке

поділя ться на певні види: 1) контроль за телефонними розмовами, що

поляга у негласному проведенні із застосуванням відповідних технічних

засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних

мережах, спостереження, відбору та фіксації змісту телефонних розмов,

іншої інформації та сигналів (SMS, MMS, факсимільний зв'язок, модемний

зв'язок тощо), які передаються телефонним каналом зв'язку, що

контролю ться; 2) зняття інформації з каналів зв’язку, що поляга в

негласному одержанні, перетворенні і фіксації із застосуванням технічних

засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних

мережах, у відповідній формі різних видів сигналів, які передаються

каналами зв’язку мережі Інтернет, інших мереж передачі даних, що

контролюються [223, с. 164]. Алгоритм дій слідчого або оперативного

працівника на підготовчому етапі отримання дозволу можна визначити таким

чином: аналіз матеріалів кримінального провадження та визначення

доцільності й можливості проведення зняття інформації з транспортних

телекомунікаційних мереж; планування заходів зі зняття інформації з

транспортних телекомунікаційних мереж; визначення підрозділів та органів,

з якими необхідно буде вза модіяти під час проведення зняття інформації з

транспортних телекомунікаційних мереж; складання клопотання на

отримання дозволу на проведення зняття інформації з транспортних

телекомунікаційних мереж та підготовка відповідних матеріалів; отримання

дозволу суду на проведення зняття інформації з транспортних

телекомунікаційних мереж та направлення матеріалів до уповноважених

підрозділів на проведення ці ї слідчої (розшукової) дії [309, с. 337].

Зняття інформації з електронних інформаційних систем або її частин

поляга в одержанні інформації із електронних інформаційних систем, що

містять відповідну інформацію, у тому числі із застосуванням технічного

обладнання. Сучасні нові технології дозволяють оперативно відстежувати

132

діяльність злочинців на принципово іншому рівні. Представля значний

інтерес досвід спецслужб США в розробці і застосуванні систем “Oasis”

(ЦРУ) і “Magic Lantern” (ФБР), які надають можливості не тільки

контролювати інформаційний обмін злочинних угруповань, але і “зламувати”

комп’ютери підозрюваних, упроваджувати у них “трояни” (програми-віруси,

що дозволяють відстежувати інформацію у цьому комп’ютері) тощо. Magic

Lantern (у перекладі – “Чарівний Ліхтар”) встановлю на комп’ютер

програму, яка ре стру всі натиснення клавіш на клавіатурі. У такий спосіб за

допомогою ці ї програми можна зчитувати з комп’ютерів зашифровану

інформацію. Віруси програма Magic Lantern відсила до підозрюваного

електронною поштою. Якщо можливо, то це робиться від імені родича

підозрюваного або його доброго знайомого. Для переміщення в комп’ютер

програма Magic Lantern використову також відомі “дірки” у поширених

програмних продуктах [207, с. 12].

Встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу. Технологія

визначення місця розташування абонента по стільниковим вишках

назива ться Cell ID. Вона існу нарівні з технологі ю визначення місця

розташування по GPS. Але остання не завжди працю , бо не у всіх телефонах

GPS. Щоб визначити розташування телефону і прикріпленого до нього

власника по стільниковим вишкам, треба володіти базою даних цих вишок.

Можна домогтися точності в 150 метрів в місті і 2 кілометри на природі.

Найбільш точні результати да тріангуляція між трьома вежами. Отримані з

вишок коди країни, оператора, стільники перетворюються на координати.

Потім виведені координати уточнюються за допомогою виміру сили сигналу.

Далі робиться поправка на місцевість: у полі швидкість проходження сигналу

вище, в місті - нижче. У результаті визнача ться досить точна (до 5 м),

динамічно (через 10-15 секунд) оновлювана картина переміщення

користувача [136]. Також технології дистанційної активації вимкненого

мобільного телефону.

133

3.2. Тактичні операції під час розслідування вандалізму

Важливою криміналістичною категорі ю тактична операція, яка

сприя вирішенню конкретних (проміжних) тактичних завдань під час

розслідування злочину шляхом синтезу у певну послідовність та

вза мозв’язок однойменних і різнойменних гласних слідчих (розшукових) та

негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій,

організаційно-технічних та інших заходів [171, с. 232]. Дискусійними

залишаються питання щодо визначення місця тактичних операцій у системі

криміналістики, різновидів тактичних завдань, змісту тактичних операцій.

Тому необхідним дослідження наукових концепцій, пов’язаних із

розкриттям сутності тактичних операцій, їхніх завдань з метою подальшого

формування тричленної концепції тактичних проміжних (локальних) завдань

розслідування вандалізму та відповідних тактичних операцій, спрямованих

на їхн вирішення.

Визначення місця тактичних операцій у системі криміналістики

проблемним та досі однозначно не вирішеним питанням. Так, одна група

науковців (зокрема, такі, як Р. С. Б лкін [169], С. Ф. Здоровко [126],

В. І. Комісаров [156], І. Ф. Пантел в [237], В. Ю. Шепітько [323]) відносять

тактичну операцію до криміналістичної тактики, інші (Л. Л. Каневський

[138], С. Ю. Якушин [349], В. О. Образцов [228], О. В. Лагутін [182], М. О.

Селіванов [270], Б. В. Щур [336]) – до криміналістичної методики.

Криміналістична тактика у семантичному розумінні сво рідним

мистецтвом проведення окремих слідчих дій [326, с. 187], способом їхнього

проведення, а завдання тактичних операцій значно ширшими, ніж завдання

окремих слідчих (розшукових) дій: фактично це система завдань, яку окрема

слідча (розшукова) дія вирішити нема можливості, тому її комплексно

розв’язують усі компоненти структури тактичних операцій [155, с. 16].

Зважаючи на викладене, підтриму мо таку точку зору, відповідно до якої

тактичні операції необхідно розробляти у контексті формування відповідної

134

окремої криміналістичної методики, тобто вони мають бути її невід’ мною

складовою, виходити із конкретних тактичних завдань, що стоять перед

слідчим, і бути максимально “прив’язані” до типових слідчих ситуацій [326,

с. 193]. Тактичні операції виступають днальною ланкою між слідчою

тактикою й методикою розслідування окремих видів злочинів [313, с. 201].

Як зауважу В. О. Коновалова, розробка тактичних операцій як наукової

концепції стала сво рідним мостом, що об’ дну тактику та методику

розслідування [159, с. 348].

Новаці ю у сучасному науковому апараті пропозиція розглядати

тактичну операцію як організаційно-тактичний засіб [326, с. 190] проведення

розслідування, що охоплю оптимальну сукупність вза мопов’язаних диною

метою дій (слідчих, оперативно-розшукових, організаційних), які при їх

комплексному застосуванні спрямовані на забезпечення найбільш

ефективного вирішення тактичних (локальних, проміжних) завдань, що

виникають у певній слідчій ситуації [117, с. 197]. В. М. Шевчук визнача

тактичну операцію як криміналістичний комплекс організаційно-тактичної

спрямованості, який системою слідчих (розшукових), негласних слідчих

(розшукових) дій, оперативно-розшукових, організаційно-технічних та інших

заходів, обумовлених слідчою ситуаці ю і пов’язаних з вирішенням окремого

тактичного завдання [313, с. 96].

У цілому дефініції тактичних операцій, їх види та зміст дискусійним

питанням. Зокрема, за визначенням фундатора концепції тактичних операцій

А. В. Дулова, тактична операція – це сукупність слідчих, оперативних,

ревізійних та інших дій, які розробляються і проводяться за диним планом

під керівництвом слідчого з метою реалізації такого тактичного завдання, яке

не може бути вирішене провадженням у справі окремих слідчих дій [106,

с. 44]. Ця теорія була підтримана науковцями [102, с. 41; 196, с. 109; 328, с.

116] та дістала подальшого розвитку і вдосконалення. Так, В. . Корноухов

розгляда тактичну операцію як багатоваріантний, багаторівневий комплекс

слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів, адаптованих до умов

135

діяльності, які мають різну вирішальну пізнавальну здатність у виявленні

свідчень щодо слідів злочину і спрямовані на вирішення системних завдань

розслідування злочинів [165, с. 94-97]. С. Ф. Здоровко визнача тактичну

операцію як систему однойменних або різнойменних процесуальних або

непроцесуальних дій і заходів (слідчих, оперативно-розшукових,

організаційних), які спрямовані на вирішення проміжного завдання

розслідування, об’ днані диним планом і диним задумом,

характеризуються вибірковістю і ситуаційною обумовленістю та

виконуються правомочними посадовими особами під керівництвом слідчого

[127, с. 15]. Як підкреслюють П. Д. Біленчук і В. І. Перкін, тактична операція

– це комплекс слідчих дій, оперативно-розшукових, організаційно-технічних

та інших заходів, спрямованих на досягнення конкретної мети в ході

розслідування злочинів [49, c. 16]. С. Ю. Якушин зазнача , що тактична

операція комплексним тактичним засобом, формою організації

розслідування, що включа комплекс слідчих дій, відповідних тактичних

прийомів і комбінацій, а також оперативно-розшукових та інших заходів,

об’ днаних вирішенням конкретного проміжного завдання розслідування й

здійснюваних за диним планом [349, с. 4-6]. О. О. Михальчук і

В. В. Степанов уважають, що цю криміналістичну категорію становить

комплекс узгоджених і вза мопов’язаних слідчих (розшукових) дій,

організаційно-підготовчих, оперативно-розшукових, контрольно-ревізійних,

тактичних та інших заходів, здійснюваних відповідно до відображеної в

плані тактичної лінії слідчого і спрямованих на вирішення конкретного

проміжного завдання, яке виникло на певному етапі розслідування у тій чи

іншій слідчій ситуації, що проводиться за диним планом [210, с. 33].

Отже, з урахуванням аналізу зазначених наукових поглядів, дійшли

висновку, що у криміналістичній літературі тактичну операцію визначають

як по днання (сукупність, комплекс, систему) слідчих (розшукових) дій,

оперативно-розшукових і організаційних заходів, спрямованих на вирішення

тактичних (проміжних) завдань [34, с. 218-219; 106, с. 43; 153, с. 33; 342,

136

с. 199]. При цьому, неузгодженою залиша ться позиція науковців щодо

сутності цього по днання, оскільки ними використовуються різні за

змістовним навантаженням терміни – сукупність, система, комплекс. До

певних криміналістичних новацій можна віднести пропозиції розглядати

тактичні операції як програмно-цільовий метод, під яким у літературі

розуміються науковий аналіз і організація діяльності для одержання нових

знань за допомогою заздалегідь розроблених типових криміналістичних

програм [312, с. 28]. І. М. Комаров визнача криміналістичну операцію як

алгоритм вирішення певного завдання [153, с. 103]. Зважаючи на викладене,

під тактичною операці ю розумі мо ситуаційно зумовлену систему слідчих

(розшукових) дій, негласних слідчих (рошукових) та інших процесуальних

дій, організаційних та інших заходів, що мають дине цільове навантаження,

спрямоване на досягнення проміжного (локального) завдання.

Розроблення тактичних операцій пов’язане з визначенням тактичних

завдань розслідування злочину. А. В. Дулов ознакою тактичного завдання

розслідування вважа високий рівень спільності та зазнача , що тактична

операція засобом вирішення тактичного завдання такого загального класу,

де окрема слідча (розшукова) дія вирішити завдання не може [106, с. 14].

Т. М. Вагабов виокремлю такі ознаки тактичних завдань, як значний рівень

конкретності у порівнянні з тактичною метою; її обумовленість зі слідчою

ситуаці ю, що склалася, на певний момент розслідування; її залежність від

процесуальних цілей, для досягнення яких ставляться конкретні завдання

розслідування; багаторівневий характер, який відповіда проміжному чи

кінцевому завданню; її спрямованість на зміну несприятливої ситуації

розслідування або на використання сприятливої обстановки; можливість її

вирішення з використанням криміналістичних засобів та методів,

розроблених криміналістичних рекомендацій [59, с. 19]. Ми, однак,

підтриму мо науковців, які наголошують, що тактичні операції спрямовані

на вирішення саме проміжних (локальних) тактичних завдань, а не

стратегічних, таких, що випливають із обставин, які підлягають з’ясуванню у

137

цілому під час розслідування окремого різновиду злочину [114, с. 210].

Зв’язок між тактичними операціями та тактичними завданнями

простежу ться у такому: 1) тактична операція розробля ться щодо

проміжного завдання розслідування; 2) реалізація тактичної операції

здійсню ться для вирішення проміжного завдання; 3) тактична операція буде

ефективною тільки при наявності інформаційних даних, у відповідній слідчій

ситуації [323, с. 185]. Тому поста нагальна потреба визначення проміжних

(локальних) завдань розслідування вандалізму та конкретних тактичних

операцій для їхнього вирішення.

Типізація тактичних завдань надасть можливість визначити “вектор”

розслідування, обставини, що підлягають з’ясуванню, та типові засоби їх

розв’язання. М. П. Яблоков виділя тактичні завдання пошукового характеру

(виявлення слідів, речових доказів та інших доказів), завдання

організаційного характеру (нейтралізація організованої протидії з боку

підозрюваних та інших осіб, встановлення психологічного контакту) [344,

с. 85]. С. Ю. Якушин пропону поділ тактичних завдань на пізнавальні

(встановлення обставин розслідуваної події шляхом виявлення та

дослідження криміналістично значущої інформації); управлінські

(встановлення ефективної вза модії з особами, що беруть участь у

розслідуванні); організаційно-технічні (забезпечення оптимальних зовнішніх

умов та наявність необхідних організаційно-технічних засобів діяльності)

[348, с. 61]. А. В. Дулов виділя тактичні завдання загального характеру

(завдання, які виникають при розслідуванні будь-яких злочинів) і завдання,

які виникають про розслідуванні певних видів злочинів (розкрадань, вбивств,

дорожньо-транспортних подій тощо) [106, с. 14, 15]. Правильне визначення

тактичного завдання ма важливе значення для уникнення тактичних

помилок при розслідуванні вандалізму, які можуть виявитися у: неточному

формулюванні тактичного завдання; виборі методів, прийомів та засобів

тактичного впливу на слідчу ситуацію, що склада ться, на процес

розслідування в цілому, які не відповідають поставленому завданню; у

138

відмові від прийняття необхідного рішення [84, с. 21]. Пропону ться

поділяти тактичні завдання за характером завдань, що вирішуються (загальні

та організаційні), які, у свою чергу, класифікуються на типові та

індивідуальні [59, с. 19].

З урахуванням зазначених положень, а також нерозривного зв’язку

тактичних завдань та тактичних операцій, доцільно виділити таку трирівневу

концепцію тактичних проміжних (локальних) завдань при розслідуванні

вандалізму: пізнавальні, діагностичні та пошукові тактичні завдання

розслідування вандалізму, вирішенню яких кореспондують відповідні

тактичні операції.

Пізнавальні тактичні завдання спрямовані на сприйняття й фіксацію

реальної “картини” події, що відбулася. До них відносяться такі тактичні

завдання та тактичні операції, які їм кореспондують: 1) визначення способу

вчинення вандалізму – тактична операція “Механізм вчинення вандалізму”;

2) визначення умов, в яких вчинявся вандалізм, – тактична операція

“Обстановка вчинення вандалізму”; 3) встановлення “інструментарію”

вчинення вандалізму, наявності професійних навичок (виконання малюнків-

графіті на високому чи середньому рівні майстерності) чи “злочинного

почерку”, використання спеціальних знарядь, знань археологами та іншими

фахівцями через свою професійну приналежність, характерних ознак знарядь

– тактична операція “Знаряддя вандалізму” (“Псевдопрофесіонал-вандал”).

Діагностичні тактичні завдання покликані виокремити, проаналізувати

інформацію, отриману під час досудового розслідування вандалізму. Серед

них викоремлюють такі: 1) встановлення властивостей предмету злочинного

посягання, наявність спеціального правового режиму його охорони –

“Пам’ятник”; 2) встановлення мотивів учинення вандалізму та соціальної

групи, до якої може належити особа злочинця чи особа потерпілого –

“Мотивація вандалізму” (“Радикал”); 3) встановлення кількості осіб, що

вчинили вандалізм – “Груповий характер вандалізму”; 4) встановлення

причетності затриманих осіб до вчинення інших актів вандалізму – “Зв’язок

139

вандалізму з іншими злочинами”; 5) визначити, на яку суму завдано

збитків діями вандала – “Розмір спричиненої шкоди”.

До пошукових тактичних завдань розслідування вандалізму

відносяться такі: 1) переслідування й затримання осіб, які вчинили вандалізм,

або групи осіб, у тому числі за “гарячими слідами” – “Затримання особи

злочинця (вандала) на “гарячому” або при контрольованій реалізації

предмету злочинного посягання”; 2) встановлення особи злочинця-вандала –

“Пошук злочинця за прикметами та іншими даними”; 3) пошук частин

пам’ятника, вилучених з місця події, частин інших видів предмету

злочинного посягання вандалізма – “Розшук предмета злочинного

посягання”; 4) пошук знарядь вчинення вандалізму – “Пошук знарядь

вчинення вандалізму”; 5) визначення кола жертв, які постраждали від

злочинного посягання вандалів – “Особа потерпілого”; 6) пошук очевидців, у

тому числі камер спостереження, записів відеоре стратора, відзнятих відео,

розміщених у мережі – “Очевидець”.

У наукових джерелах мали місце спроби виокремлення типових

тактичних операцій відносно різних категорій злочинів [50; 51; 53; 60; 126;

146; 182; 183; 213; 241; 264], проте відсутні розроблення тактичних операцій

щодо розслідування вандалізму. Дослідження слідчої практики та

інтерв’ювання слідчих органів внутрішніх справ доводить, що при

розслідуванні вандалізму слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові)

дії, організаційно-технічні та інші заходи використовуються у певних

комплексах. За результатами анкетування слідчих встановлено, що як

тактичні операції при розслідуванні вандалізму найчастіше

використовуються: “Механізм вчинення вандалізму” – 47%, “Обстановка

вчинення вандалізму” – 19%, “Знаряддя вандалізму” (“Псевдопрофесіонал-

вандал”) – 28%, “Груповий характер вандалізму” – 14%, “Пам’ятник” – 24%,

“Мотивація вандалізму” (“Радикал”) – 12%, “Зв’язок вандалізму з іншими

злочинами” – 33%, “Розмір спричиненої шкоди” – 39%, “Затримання особи

злочинця (вандала) “на гарячому” або при контрольований реалізації

140

предмету злочинного посягання” – 87%, “Пошук злочинця за прикметами

та іншими даними” – 92%, “Розшук предмета злочинного посягання” – 68%,

“Пошук знарядь вчинення вандалізму” – 38%, “Особа потерпілого” – 21%,

“Очевидець” – 33%. Наповненість кожної з тактичних операції буде залежити

від конкретної слідчої ситуації.

У процесі розслідування вандалізму може бути застосована тактична

операція “Механізм вчинення вандалізму”. Механізмом злочину складна

динамічна система, елементами якої : особа злочинця, ставлення особи

злочинця до своїх дій, їх наслідків, до співучасників злочину, предмет

посягання; спосіб вчинення як система детермінованих дій, злочинні зв’язки і

відношення між перерахованими елементами механізму злочину [169, с. 47].

Однак, у межах ці ї тактичної операції обмежимося встановленням саме

способів учинення вандалізму з огляду на спрямованість тактичної операції

на вирішення проміжного (локального), а не стратегічного тактичного

завдання розслідування вандалізму. Деякі науковці викоремлюють такі

тактичні операції, як “Збирання доказової інформації”, “Збирання первинної

інформації”, проте, погоджуючись з точкою зору В. . Корноухова, вважа мо

не бажаним таке диференціювання, оскільки збирання доказів пронизу увесь

процес розслідування, а тому покликаний на вирішення стратегічних

тактичних завдань розслідування [165, с. 126].

З урахуванням результатів інтерв’ювання слідчих та вивчення слідчої

практики, тактична операція “Механізм вчинення вандалізму” ма такий

зміст: 1. Огляд місцевості. 2. Огляд предмета вандалізму та слідів, залишених

на ньому, їх фіксація. 3. Аналіз нанесених пошкоджень предмету злочинного

посягання та встановлення давності їхнього нанесення. 4. Встановлення та

огляд знарядь вчинення вандалізму. 5. Встановлення наявності професійних

навичок, виконання малюнків-графіті з високою майстерністю чи без такої. 6.

Отримання зразків для порівняльного дослідження. 7. Виявлення та допит

свідків (зокрема, сторожів кладовища, охоронців суміжних комерційних та

інших структур, що знаходяться поряд з місцем події). 8. Використання

141

даних територіально орі нтованих систем відео- та інших видів

спостереження, мобільного зв’язку (виявлення можливих камер

спостереження у комерційних та інших об’ ктах, які знаходяться у

безпосередній близькості до місця події, поквартирні та побудинкові

обходи). 10. Допит підозрюваного. 11. Призначення експертиз: трасологічної,

дактилоскопічної, почеркознавчої, експертизи речовин та матеріалів,

ґрунтознавчої.

Метою тактичної операції “Обстановка вчинення вандалізму”

визначення умов, в яких вчинявся вандалізм, тобто дослідження частини

матеріального середовища, що включа , крім ділянки території, сукупність

різних предметів, поведінку учасників події, психологічні стосунки і

вза мини між ними [48, с. 139-140]. Як зазнача В. О. Коновалова,

обстановка певним полем діяльності (дій) злочинця, яке він обира завчасно

або опиня ться у ньому випадково та яке вплива на нього відповідно: сприя

вчиненню вандалізма чи, навпаки, заважа , створю певні перепони [162,

с. 31]. Так, за результатами інтерв’ювання слідчих органів внутрішніх справ

та вивчення слідчої практики пропону мо такий алгоритм дій та заходів:

1. Оцінка оперативної інформації про характер події. 2. Встановлення часу і

місця вчинення вандалізму. 3. Встановлення найближчих пунктів

металоприйому, у тому числі незаконних, та допит їхніх працівників.

4. Допит свідків (зокрема, сторожів кладовища, охоронців суміжних

комерційних та інших структур, що знаходяться поряд з місцем події).

5. Виявлення і допит інших можливих очевидців і свідків. 6. Використання

даних територіально орі нтованих систем відео- та інших видів

спостереження, мобільного зв’язку (виявлення можливих камер

спостереження у комерційних та інших об’ ктах, які знаходяться у

безпосередній близькості до місця події, поквартирні та побудинкові

обходи). 7. Виявлення та вивчення кримінальних проваджень щодо злочинів,

аналогічних розслідуваному за способом вчинення або родової групи

предмету посягання, а також кримінальних проваджень, пов’язаних із

142

здійснюваною підпри мницькою діяльністю з прийому металобрухту без

наявності відповідних дозволів.

Замика коло тактичних операцій, спрямованих на вирішення

пізнавального тактичного завдання розслідування вандалізму, тактична

операція “Знаряддя вандалізму” (“Псевдопрофесіонал-вандал”). Мета її

проведення поляга у встановленні “інструментарію”, знарядь вчинення

вандалізму, наявності певних професійних навиків (наприклад, виконання

малюнків-графіті на різних рівнях майстерності, використання спеціальних

знарядь, знань археологами та іншими обізнананими особами завдяки своїй

професії). Знаряддя злочину – це предмети і речовини, які злочинець

використову для досягнення очікуваного злочинного результату [322,

с. 331]. Можна виділити такі групи знарядь вчинення вандалізму: 1) за

характером впливу (механічні (для нанесення нашарувань, для відшарування

поверхні), термічні, хімічні, вибухові тощо), 2) за функціональним

призначенням (“професійні”, “підручні”, спеціально виготовлені для

вчинення цього злочину), 3) за розміром (малогабаритні, габаритні).

Обмеження ці ї тактичної операції пізнанням лише “арсеналу використаних

знарядь” зумовлено саме проміжним, а не стратегічним, тактичним

завданням. Проведення комплексу слідчих (розшукових), негласних слідчих

(розшукових) дій та інших заходів сприя одержанню інформації про

використання спеціальних знарядь, про застосування вибухових пристроїв,

відкритий і зухвалий характер вчинення вандалізму, про навички злочинців,

професійну спрямованість, їх кількість, про ступінь підготовленості злочину.

З урахуванням результатів інтерв’ювання слідчих органів внутрішніх справ

та вивчення слідчої практики, тактична операція “Знаряддя вчинення

вандалізму” (“Псевдопрофесіонал-вандал”) ма такий зміст: 1. Огляд

місцевості та предмета вандалізму. 2. Встановлення та огляд знарядь

вчинення вандалізму: ознак, властивостей знарядь, якими було вчинено

вандалізм: виду, типу, марки, можливіх пунктів продажу, використаної

кількості, надання в оренду. 3. Аналіз способу та механізму вчинення,

143

встановлення наявності професійних навичок, виконання малюнків-графіті

з високою майстерністю чи без такої. 4. Отримання зразків для порівняльного

дослідження. 5. Встановлення “злочинного почерку” з метою виявлення

можливого зв’язку з іншими злочинами. 6. Допит підозрюваного.

7. Призначення експертиз: трасологічної, дактилоскопічної, почеркознавчої,

експертизи речовин та матеріалів, ґрунтознавчої.

Другий блок – це діагностичні тактичні завдання розслідування

вандалізму, на вирішення одного з яких спрямована тактична операція

“Пам’ятник”. Її мета поляга у виключенні предметів, які не підпадають під

охорону кримінального закону. Особливість ці ї тактичної операції у тому,

що аналіз предмета злочинного посягання, передумов його встановлення та

зміст “історичного чи культурного феномену” допоможе встановити

соціальну групу, яка може бути причетною до вчинення вандалізму. Тому в

межах ці ї тактичної операції підлягають встановленню: 1) віднесення чи не

віднесення споруди, пам’ятника, кургану чи іншого об’ кта до Державного

ре стру нерухомих пам’яток України чи-то іншого ре стру, об’ кти якого

підпадають під охорону кримінального законодавства; 2) наявність

радикально налаштованих прихильників чи опонентів встановлення цього

об’ кта; 3) встановлення місць можливої реалізації (продажу) або

приховування вилученого предмета злочинного посягання, його частин.

Вивчення слідчої практики та інтерв’ювання слідчих органів внутрішніх

справ дозволило встановити, що до складу тактичної операції “Пам’ятник”

входять такі слідчі (розшукові) та інші дії: 1. Огляд місцевості та предмета

злочинного посягання з метою визначення властивостей предмета

вандалізма, кількості та вигляду вилучених частин чи самого предмета

вандалізма28. 2. Залучення спеціалістів до проведення огляду. 3. Отримання

28

Примітка. Вивчення слідчої практики продемонструвало низький рівень проведення огляду:

протоколи складаються поверхово; не використовуються науково-технічні засоби такі, як пошукові засоби,

“слідчі валізи”, фото- і відеотехніка (у 47% випадків фотофіксація здійснювалась на мобільний телефон, з

яких у 38% випадків у протоколах огляду зазначено, що фотознімки неможливо виготовити, оскільки при

переносі з телефону на носій було втрачено інформацію через збій); обстановка і сліди злочину не

фіксуються належним чином, спеціалісти-криміналісти не залучаються. З огляду на це, необхідним

144

інформації від управління культури та інших уповноважених органів щодо

статусу предмета злочинного посягання. 4. Допит потерпілого щодо

зовнішнього вигляду предмета злочинного посягання, наявності чи

відсутності режиму його охорони, як часто особа відвідувала

місцезнаходження предмету, коли останній раз та за яких обставин вона

виявила вчинення акту вандалізма по відношенню до предмета. 5. Допит

підозрюваного. 6. Допит свідків, у тому числі осіб, які перебували на місці

події як з особистих потреб, так і у зв’язку із виконанням трудових

обов’язків. 7. Призначення судово-товарознавчої експертизи з метою

встановлення розміру спричиненої шкоди, а також призначення інших видів

експертиз: мистецтвознавчої, культурознавчої.

Важливою тактичною операці ю при розслідуванні вандалізму

“Мотивація вандалізму” (“Радикал”), яка спрямована на встановлення певної

заангажованості, досягнення певної мети, “утискання”, дискримінації певної

соціальної групи тощо, встановлення ознак, які свідчать про те, що злочин

може бути вчинений радикальним угрупуванням. Як продемонструвало

інтерв’ювання слідчих, слідчими (розшуковими) діями, оперативно-

розшуковими заходами та організаційними засобами у досягненні ці ї мети :

1. Огляд місцевості та предмета вандалізму. 2. Встановлення політичних,

ідеологічних, релігійних тощо опонентів встановлення предмета вандалізму.

3. Пошук груп, спільнот, постів у соціальних мережах із закликами до

вчинення вандалізму щодо конкретного предмета. 4. Використання даних

мережевих ресурсів (пошук відеозвернень у Youtube та інших інтернет-

контентах, у тому числі серед блогів, форумів). 5. Аналіз змісту надписів,

малюнків чи інших способів учинення вандалізму з метою встановлення

того, що саме хотів цим сказати автор-злочинець. 6. Допит свідків та

опитування очевидців. 7. Призначення судово-психологічної експертизи.

8. Призначення судово-лінгвістичної експертизи та експертизи змісту

залучення спеціалістів до проведення огляду, що наступним заходом, який підляга застосуванню слідчим,

прокурором.

145

надписів, малюнків тощо для встановлення націоналістичного характеру

діяння. 9. Зняття інформації з електронних інформаційних систем або її

частин, яке поляга в одержанні інформації із електронних інформаційних

систем, що містять відповідну інформацію, у тому числі із застосуванням

технічного обладнання.

Тактична операція “Груповий характер вандалізму” спрямована на

встановлення кількості осіб, що вчинили вандалізм, шляхом проведення

таких дій та заходів: 1. Огляд предмета злочинного посягання.

2. Встановлення знарядь злочину та шляхів відходу з місця події.

3. Встановлення найближчих пунктів металоприйому, у тому числі

незаконних, та допит їхніх працівників. 4. Допит сторожів кладовища,

охоронців суміжних комерційних та інших структур, що знаходяться поряд з

місцем події. 5. Виявлення і допит інших можливих очевидців і свідків.

6. Використання даних територіально орі нтованих систем відео- та інших

видів спостереження, мобільного зв’язку (виявлення можливих камер

спостереження у комерційних та інших об’ ктах, які знаходяться у

безпосередній близькості до місця події, поквартирні та побудинкові

обходи). 7. Встановлення навчальних закладів, у тому числі гуртків

художньої самодіяльності, та опитування їхніх працівників.

Вчинення вандалізму тісно пов’язано з іншими кримінальними

правопорушеннями, наприклад, крадіжкою (ст. 185 КК), порушенням

порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК), зловживанням

владою або службовим становищем (ст. 364 КК), зловживанням

повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 3652 КК). Крім

того, у 65% кримінальних проваджень вчинення вандалізму

багатоепізодним: від 2 до 12 епізодів по відношенню до предметів одні ї

родової групи, але у різних місцях. У 51% кримінальних проваджень особа

злочинця була раніше засуджена за вчинення вандалізму або інших злочинів.

Однак способи вчинення вандалізму, “злочинний почерк” особи

зберігаються. Тому необхідним застосування тактичної операції “Зв’язок

146

вандалізму з іншими злочинами”, у структурі якої необхідно виділяти дві

ситуації: “внутрішній зв’язок” – аналіз усіх випадків вандалізму на території

певного району під час масових заворушень, кримінальних проваджень, в

яких предмети злочинного посягання належать до одні ї родової групи,

мають суміжний мотив та спосіб вчинення щодо осіб, які були раніше

засуджені за подібні діяння (наприклад, випадки вандалізму із посяганням на

хрести, пам’ятники на кладовище, а також на пам’ятники певній особі);

“зовнішній зв’язок” – встановлення та аналіз кримінальних проваджень за

такими складами злочину: крадіжка (ст. 185 КК), порушення порядку

здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК), зловживання владою або

службовим становищем (ст. 364 КК), зловживання повноваженнями особами,

які надають публічні послуги (ст. 3652 КК). Об’ ктами дослідження можуть

виступати: 1) кримінальне провадження з усіма речовими доказами та

додатками (наприклад, відео- та аудіозаписами допитів, слідчого

експерименту та інших дій); 2) плани розслідування, що проводилося;

3) оперативно-розшукові справи та матеріали, що відносяться до

кримінального правопорушення; 4) матеріали у сукупності декількох

кримінальних проваджень щодо злочинів, аналогічних нерозкритому за

способом їх учинення; 5) матеріали перевірки заяв і повідомлень (за якими не

було внесено дані у диний Ре стр досудових розслідувань), що відносяться

до потерпілого, підозрюваного або місця вчинення нерозкритого

кримінального правопорушення [181, с. 84]. Під час проведення ці ї

тактичної операції здійсню ться перевірка затриманих на причетність до

інших кримінальних правопорушень. Ця типова тактична операція охоплю :

1. Виявлення та вивчення кримінальних проваджень щодо кримінальних

правопорушень, аналогічних розслідуваному за способом вчинення або

родової групи предмету посягання, а також кримінальних проваджень,

пов’язаних із здійснюваною підпри мницькою діяльністю з прийому

металобрухту без наявності відповідних дозволів. 2. Отримання інформації

шляхом використання криміналістичних обліків, використання електронних

147

інформаційно-пошукових систем (наприклад, із визначення виду лаків,

фарб, паливно-мастильних матеріалів, автоматизовані системи “Марка”,

“Проволока”, “Взуття”). 3. Складення фотороботів та психологічних

портретів (профілю). 4. Перевірку затриманих на причетність до інших

кримінальних правопорушень. 5. Перевірку осіб без певного місця

проживання у районі вчинення вандалізму. 6. Встановлення найближчих

пунктів металоприйому, у тому числі незаконних, та допит їхніх працівників.

7. Допит свідків (працівників пунктів металоприйому, сторожів кладовища,

охоронців суміжних комерційних та інших структур, що знаходяться у

безпосередній близькості до місця події). 8. Моніторинг у соціальних

мережах, блогах тощо груп, об’ днань, течій, які на шпальтах інтернет-

форумів реалізують (продають) або сприяють реалізації, у тому числі шляхом

оголошення аукціону, пам’ятника, його частин та інших вилучених з місця

події предметів. Необхідність проведення цих дій підтвердив випадок у

м. Харків, коли під час масового мітингу було знесено пам’ятник В. І. Леніна

[77], а також у м. Гадяч Полтавської області, де за гроші, отримані від

здавання на металобрухт знесеного пам’ятника, купили необхідне для бійців

Антитерористичної операції [217]. 9. Обшук за місцем проживання або

роботи особи злочинця з метою виявлення предмета вандалізму, його частин

та знарядь вчинення. 10. Встановлення місцезнаходження радіоелектронного

засобу. 11. У випадку, якщо вчинений злочин відноситься до категорії

тяжкого злочину, необхідним застосування такої негласної слідчої

(розшукової) дії, як зняття інформації з транспортних телекомунікаційних

мереж.

Для відшкодування нанесеної матеріальної шкоди та правильної

кваліфікації діяння важливо встановити суму, на яку завданий збиток діями

вандала. На вирішення ці ї мети і спрямована тактична операція “Розмір

спричиненої шкоди”. Для експертного дослідження з метою вирішення цього

питання необхідно провести цілу низку організаційних заходів і слідчих

(розшукових) дій: 1. Допит потерпілих. 2. Допит свідків. 3. Отримання

148

консультацій у оцінювачів або спеціалістів-товарознавців. 4. Призначення

товарознавчої експертизи. Товарознавча експертиза призначалася у 37%

кримінальних проваджень.

Третім блоком тактичних завдань пошукові, які диференціюються на

декілька видів та вирішуються за допомогою таких тактичних операцій:

“Затримання особи злочинця (вандала) “на гарячому” або при

контрольований реалізації предмета злочинного посягання”, “Пошук особи

злочинця за прикметами та іншими даними”, “Розшук предмета злочинного

посягання”, “Пошук знарядь вчинення вандалізму”, “Особа потерпілого”,

“Очевидець”. Так, важливим проведення такої тактичної операції, як

“Затримання особи злочинця (вандала) на “гарячому” або при

контрольованій реалізації предмету злочинного посягання”, яка ма

застосовуватися у тих випадках, коли здійсню ться переслідування осіб, які

вчинили вандалізм, або групи осіб, у тому числі за “гарячими слідами”. У

юридичній літературі мають місце пропозиції з висунення таких тактичних

операцій: як “Викриття злочинців” [192, с. 24], “Розшук злочинця, що

перехову ться” [50, с. 15-16]. Однак, як зазнача В. А. Журавель та

обґрунтовувалося вище, тактичні операції покликані вирішувати завдання

проміжного (локального) характеру, тоді як запропоновані вище тактичні

операції покликані вирішувати стратегічні завдання, які забезпечують

генеральну лінію розслідування та не можуть бути вирішені за допомогою

суто тактичних засобів, тобто за рахунок проведення тактичної операції [118,

с. 30-36]. Формулювання саме у такій редакції як “Затримання особи

злочинця (вандала) на “гарячому” або при контрольованій реалізації

предмета злочинного посягання” відповіда науковим тенденціям,

обумовлене тактичним завданням та відповіда вимогам практики.

Теоретичною основою ці ї тактичної операції алгоритм ідентифікації,

запропонований В. Я. Колдіним [149]. Ця тактична операція становить

сукупність слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій, які

проводяться під керівництвом слідчого, прокурора, що здійсню

149

розслідування вандалізму. Завданням ці ї тактичної операції

встановлення і виявлення особи, що вчинила вандалізм, для чого необхідно:

1) зібрати інформацію про особу, зафіксувати всі сліди, залишені на місці

події, у тому числі біологічні сліди, виділення організму людини (волосся,

кров, клапті шкіри, мікросліди), речі, одяг, їхні частини; 2) встановити коло

осіб, серед яких може перебувати розшукуваний; 3) перевірити місця

можливого знаходження злочинця. Виконання цих завдань багато у чому

залежать від якості проведеного слідчого огляду.

У зазначеній ситуації дії слідчого, прокурора мають бути спрямовані на

збір даних, що характеризують особу розшукуваного, з’ясування його

зв’язків, встановлення можливого місцезнаходження або появи, прийняття

заходів для затримання злочинця і доставку його за місцем проведення

слідства.

Заходи, які вживаються слідчою групою під час розшуку злочинця,

повинні бути спрямовані на: а) створення умов, які змушують розшукуваного

діяти в ускладненій для нього обстановці, яка не дозволя йому вільно

пересуватися, відшукувати сховища і тривалий час переховуватися в них; б)

створення ситуації, яка змушу обвинуваченого відвідати те чи інше місце,

де ведуть спостереження співробітники міліції; в) спонукання розшукуваного

до явки з повинною, з залученням осіб, які користуються у нього

авторитетом; ґ) встановлення каналів зв’язку і місць можливого знаходження

розшукуваного, а також членів його сім’ї.

У результаті проведеного інтерв’ювання слідчих органів внутрішніх

справ вдалося з’ясувати, що найоптимальніший комплекс слідчих

(розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів у тактичній операції

“Затримання особи злочинця (вандала) на “гарячому” або при

контрольованій реалізації предмета злочинного посягання” може виглядати

таким чином: 1. Переслідування “по гарячих слідах”, спостереження за

поведінкою вандалів у момент вчинення акту вандалізму, на шляху

слідування з місця події, під час реалізації частин предмету злочинного

150

посягання тощо. 2. Огляд місцевості, предмета злочинного посягання

вандалізму, місця його подальшої реалізації, пакувального матеріалу,

збирання медико-криміналістичної інформації (кров, відбитки пальців, сліди

ніг, взуття, волосся тощо) [80, с. 48]. 3. Виявлення та допит свідків,

очевидців. 4. Допит потерпілого. 5. Використання даних територіально

орі нтованих систем відео- та інших видів спостереження, мобільного

зв’язку (виявлення можливих камер спостереження у комерційних та інших

об’ ктах, які знаходяться у безпосередній близькості до місця події,

поквартирні та побудинкові обходи). Слідчий може звертатися до

громадськості через засоби масової інформації. 6. Встановлення

місцезнаходження радіоелектронного засобу. 7. Ідентифікація користувача в

мережі Інтернет, в основі якої лежить залишення “електронних слідів”: деякі

характеристики браузера (тип, мова, вбудовані розширення, підтримка

прикладних програм) та інши технічні параметри, які були передані на

сервер; сторінки, що переглядалися та з яких йшло посилання; ІР-адреса; дані

проксі-сервера; підтримка cookie і Java; годинний пояс тощо [238, с. 252-253].

8. Обшук особи злочинця. 9. Обшук за місцем проживання особи злочинця та

місцем його роботи.

Тактична операція “Пошук злочинця за прикметами та іншими

даними” спрямована на виявлення особи злочинця-вандала за об’ ктивно та

суб’ ктивно встановленими даними шляхом проведення таких дій та заходів:

1. Огляд місцевості, предмета злочинного посягання вандалізма, місця його

подальшої реалізації, пакувального матеріалу, збирання медико-

криміналістичної інформації (кров, відбитки пальців, сліди ніг, взуття,

волосся тощо). 2. Встановлення предмета вандалізму та його огляд з метою

встановлення мотивів вчинення вандалізму. 3. Виявлення та допит свідків,

очевидців. Під час допитів свідків (родичів, друзів, колег тощо) з’ясовуються

відомості про розшукуваного щодо його роботи, наявності достатнього

грошового забезпечення, політичних поглядів, прихильності до певних

радикальних угруповань. 4. Допит потерпілого. 5. Використання даних

151

територіально орі нтованих систем відео- та інших видів спостереження,

мобільного зв’язку (виявлення можливих камер спостереження у

комерційних та інших об’ ктах, які знаходяться у безпосередній близькості

до місця події, поквартирні та побудинкові обходи). 6. Складення

фотороботів (наприклад, RAIPS-портрет): використання комп’ютерної

програми та методів комп’ютерної графіки з метою побудови

фотокомпозиційних портретів учасників кримінального правопорушення зі

слів очевидців [314, с.115]. У криміналістичній літературі висува ться

пропозиція щодо складення психологічного портрету (психологічного

профілю) вандала за слідами, залишеними на місці події [227, с. 58; 341, с.

533]. 7. Встановлення найближчих пунктів металоприйому, у тому числі

незаконних та допит їхніх працівників. 8. Подання запитів до уповноважених

органів з метою встановлення організацій, які зверталися з клопотанням про

отримання дозволу на проведення пошукових робіт на археологічних

пам’ятках, курганах тощо. Так, у ході розслідування актів вандалізму за ч. 2

ст. 297 та ч. 2 ст. 298 КК України, за фактом незаконного розкопування

братських могил радянських воїнів Великою Вітчизняної війни, які внесені

до списків історичних об’ ктів та об’ ктів монументального мистецтва

Зіньківського району, було встановлено, що ці злочини вчинено головою

правління історико-пошукової громадської організації “Історична

Полтавщина”, яка на даний момент налічу 14 осіб. Основним завданням

організації було виявлення, ідентифікація та перепоховання в дине місце

решток загиблих радянських воїнів часів Великої Вітчизняної війни та

створення в подальшому диного збірного військового цвинтаря, а також

музею солдата в с. М. Будища, Зіньківського району. Організація просила

дозвіл у селищного голови Опішнянської селищної ради на надання землі під

створення військово-меморіального цвинтаря радянських солдат, а також на

проведення ексгумаційних робіт з метою перепоховання, можливої

ідентифікації, а також встановлення точної кількості загиблих невідомих

воїнів часів Великої Вітчизняної війни, але виконавчий комітет селищної

152

ради відмовив організації в отриманні такого дозволу. Тоді підозрюваний

вирішив здійснювати перепоховання інших братських могил, не віднесених,

на його думку, до тих, що перебувають під охороною закону, але таких, які

входять до історичних об’ ктів та об’ ктів монументального мистецтва

Зіньківського району [20]. 9. Встановлення місцезнаходження

радіоелектронного засобу. 10. Ідентифікація користувача в мережі Інтернет, в

основі якої лежить залишення “електронних слідів. 11. Обшук особи

злочинця. 12. Обшук за місцем проживання особи злочинця та місцем його

роботи. 13. Ідентифікаційні експертні дослідження з метою ототожнення

підозрюваного за залишеними ним слідами на місці події, ототожнення

об’ ктів, причинно пов’язаних зі злочином, за слідами, виявленими на

підозрюваному, його одязі або у житлі.

Тактична операція “Розшук предмета злочинного посягання”

спрямована на пошук частин пам’ятника, вилучених з місця події, частин

інших видів предмета злочинного посягання вандалізму. Її зміст становить

такий комплекс слідчих (розшукових) дій: 1. Огляд місця події, під час якого

виявляються сліди-відображення або частини цілого предмета, знаряддя

вчинення злочину, використання транспортних засобів. 2. Обшук

підозрюваного та його житла. 3. Встановлення виду, типу, класу об’ ктів,

сліди яких виявлено. 4. Використання даних криміналістичних обліків. Так,

виявлені сліди злочину направляються до НДЕКЦ для перевірки за

відповідними масивами оперативно-пошукових криміналістичних обліків. 5.

Допит свідків (сторожів кладовища, охоронців суміжних комерційних та

інших структур, що знаходяться поряд з місцем події). 6. Виявлення і допит

інших можливих очевидців і свідків. 7. Встановлення найближчих пунктів

прийому металобрухту, у тому числі незаконних, та допит їхніх працівників.

8. Використання даних територіально орі нтованих систем відео- та інших

видів спостереження, мобільного зв’язку (виявлення можливих камер

спостереження у комерційних та інших об’ ктах, які знаходяться у

безпосередній близькості до місця події, поквартирні та побудинкові

153

обходи). 9. Використання даних мережевих ресурсів (пошук відеозвернень

у Youtube та інших інтернет-контентах, у тому числі серед блогів, форумів, з

пропозиці ю продажу частин предмету злочинного посягання). 10. Зняття

інформації з електронних інформаційних систем або її частин.

Необхідним у межах тактичної операції “Пошук знарядь вчинення

вандалізму” встановлення знарядь, якими було вчинено акт вандалізму,

зважаючи на те, що у 38% випадків знаряддя вчинення вандалізму залишені у

безпосередній близькості до місця події. Зазначена тактична операція буде

мати такий зміст: 1. Огляд місцевості та предмета вандалізму. 2. Аналіз

способу та механізму вчинення, встановлення наявності професійних

навичок. 3. Встановлення “злочинного почерку” з метою виявлення

можливого зв’язку з іншими злочинами. 4. Встановлення ознак, властивостей

знарядь, якими було вчинено вандалізм: вид, тип, марка, можливі пункти

продажу, використана кількість, надання в оренду. 5. Отримання зразків для

порівняльного дослідження. 6. Допит підозрюваного. 7. Обшук особи

злочинця. 8. Обшук за місцем проживання особи злочинця та місцем його

роботи. 9. Поквартирні та побудинкові обходи. 10. Встановлення та допит

працівників можливих пунктів продажу знарядь, якими було вчинено

вандалізм, надання в оренду. 11. Встановлення навчальних закладів, у тому

числі гуртків художньої самодіяльності, та опитування їхніх працівників.

12. Призначення експертиз: трасологічної, дактилоскопічної, почеркознавчої,

експертизи речовин та матеріалів, ґрунтознавчої.

У процесі розслідування проблемою встановлення особи потерпілого

внаслідок акта вандалізму. У 21% проаналізованих кримінальних проваджень

щодо розслідування вандалізму не встановлено осіб, що постраждали

внаслідок вчинення щодо їхнього майна акту вандалізму. За результатами

проведеного інтерв’ювання слідчих вдалося встановити, що проблемою

визначення власника майна: родичів осіб, які захоронені у місці, що було

піддане вандалізму, балансоутримувача пам’яток історичної, культурної та

археологічної спадщини. Тому необхідним та важливим застосування

154

тактичної операції “Особа потерпілого”, до змісту якої входять такі дії та

заходи: 1. Використання оперативно-розшукової інформації про осіб, що

навідуються до місцерозташування предмета злочинного посягання та

доглядають за ним. 2. Огляд місця події. 3. Допит заявника. 4. Огляд

документів та предметів. 5. Виявлення та допит осіб, які могли спостерігати

факт вчинення вандалізму. 6. Виявлення можливих камер спостереження у

комерційних та інших об’ ктах, які знаходяться у безпосередній близькості

до місця події. 7. Допит підозрюваного. 8. Подання запитів до обласних,

міських, сільських, селищних рад та інших уповноважених органів з метою

встановлення балансоутримувача предмета, який був підданий акту

вандалізму29

. Отже, встановленню особи потерпілого у кримінальних

провадженнях, в яких предметом злочинного посягання пам’ятники та інші

об’ кти історичної, археологічної та культурної спадщини, переду складний

29

Примітка. Так, 28.09.2014 р. під час мітингу невстановаленими особами було повалено пам'ятник

В. І. Леніна розташований на майдані Свободи у м. Харкові. Однак виникло суперечливе питання щодо

приналежності пам’ятника В. І. Леніна до комунальної чи державної власності, тобто, хто потерпілою

особою внаслідок повалення пам'ятника В. І. Леніна (Див.: [243] Постанова Харківського апеляційного

адміністративного суду від 07.04.2015 р. по справі №820/17488/14К. – Електронний ресурс: [Режим

доступу]: http://reyestr.court.gov.ua/Review/43552857). Як встановлено з Паспорту пам’ятки історії та

культури СРСР від 22.01.1974 р., відкриття пам’ятника Леніну В.І. відбулося 5.11.1963 р., після чого

пам’ятник перебував на балансі та в користуванні Харківської міської виробничої контори зеленого

господарства. Постановою Ради Міністрів Української РСР від 21.06.1965 р. за № 711 пам'ятник В. І. Леніну

включений до списку пам’ятників республіканського значення, що перебувають під охороною держави.

Таким чином, на час створення пам'ятник В. І. Леніну належав до власності держави та перебував під

охороною держави. Рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від

12.03.1992 р. за № 68 проведено розмежування комунальної власності між адміністративно-територіальними

одиницями Харківської області та передано до комунальної власності міської ради Виробниче об' днання

«Харківзеленбуд». Однак, відомостей щодо передачі державного майна, що перебувало у користуванні

вказаного об' днання, у комунальну власність вказане рішення не містить. При цьому на виконання

розпорядження Представництва Фонду державного майна України в м. Харкові від 10.04.1995 р. № 327

«Про укладення договору передачі майна у повне господарювання державному спеціалізованому

комунальному підпри мству «Харківзеленбуд» між представництвом Фонду державного майна України в

м. Харкові, як власником переданого майна та Державним спеціалізованим комунальним підпри мством

«Харківзеленбуд» був укладений договір від 10.04.1995 р. про передачу майна у повне господарське відання

комунального підпри мства. Згідно з додатком 1.1. до вказаного договору у повне господарське відання

комунального підпри мства був переданий пам'ятник В. І. Леніну. Таким чином, до передачі пам'ятника у

господарське відання ДСКП «Харківзеленбуд» він перебував у державній власності та у користуванні

виробничого об' днання «Харківзеленбуд». За приписами ст.ст. 31, 32 Закону України «Про власність», до

державної власності в Україні належать загально-державна (республіканська) власність і власність

адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб' ктом права загальнодержавної

(республіканської) власності держава в особі Верховної Ради України. Суб' ктами права комунальної

власності адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних,

сільських Рад народних депутатів. При цьому, відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від

21.06.1965 р. № 711 вказаний пам'ятник ма республіканське значення Української РСР та перебува під

охороною держави, що доводить належність пам'ятника В. І. Леніну до об' кта загально-державної

(республіканської) власності (Див.: [243] Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від

07.04.2015 р. по справі №820/17488/14К. – Електронний ресурс: [Режим доступу]:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43552857).

155

процес аналізу та співставлення архівних матеріалів та норм закону.

Складним процес встановлення особи потерпілого у справах

“кладовищенського вандалізму”, особливо зважаючи на те, що об’ ктами

злочинного посягання стають саме занедбані та старі могили.

З урахуванням невпинного розвитку інформаційних технологій

тактична операція “Очевидець” [305], метою якої пошук очевидців, ма

бути оновлена та введена до структури “електронних накопичувачів

інформації”, зокрема таких, як камери спостереження, записи

відеоре страторів, відзняті відео, розміщених у мережі, профілі у соціальних

мережах. В. Ю. Шепітько та В. В. Білоус також зазначають, що дедалі

поширеними випадки завантаження у мережу матеріалів фото-,

відеофіксації злочинної діяльності, що здійсню ться її автором одноособово

або у співучасті [320, с. 7]. О. Ю. Горун та С. П. Ковальчук пропонують

виділити підгрупи номінальної соціальної групи, яка певною поведінковою

інноваційною моделлю за такими ознаками: “Працюючі” – регулярне

перебування осіб у визначеній зоні у робочі дні тижня у часовому інтервалі з

8.00 до 19.00; “Мешканці” – регулярне перебування осіб у визначеній зоні у

вихідні дні тижня з 20.00 до 6.00; “Учні” – регулярне перебування осіб у

визначеній зоні у робочі дні тижня з 8.00 до 16.00; “Працівники сервісних

служб” (служби доставки, таксі тощо) – нерегулярне перебування осіб;

“Випадкові” – поодиноке перебування осіб (випадковий маршрут);

“Невідомі” – перебування осіб, поведінка яких не характеризу ться

вищенаведеними ознаками [86, с. 255].

У результаті проведеного інтерв’ювання слідчих вдалося з’ясувати, що

найбільш оптимальний комплекс слідчих (розшукових) та негласних слідчих

(розшукових) дій, організаційних та інших заходів у тактичній операції

“Очевидець” може бути поданий таким чином: 1. Допит свідків (зокрема,

сторожів кладовища, охоронців суміжних комерційних та інших структур,

що знаходяться поряд з місцем події). 2. Виявлення і допит інших можливих

очевидців і свідків. 3. Використання даних територіально орі нтованих

156

систем відео- та інших видів спостереження, мобільного зв’язку

(виявлення можливих камер спостереження у комерційних та інших об’ ктах,

які знаходяться у безпосередній близькості до місця події, поквартирні та

побудинкові обходи). 4. Встановлення навчальних закладів, у тому числі

гуртків художньої самодіяльності, та опитування їхніх працівників. 5. Пошук

груп, спільнот, постів у соціальних мережах із закликами до вчинення

вандалізму щодо конкретного предмета. 6. Використання даних мережевих

ресурсів (пошук відеозвернень у Youtube та інших інтернет-контентах, у

тому числі серед блогів, форумів). 7. Зняття інформації з електронних

інформаційних систем або її частин, яке поляга в одержанні інформації із

електронних інформаційних систем, що містять відповідну інформацію, у

тому числі із застосуванням технічного обладнання.

Отже, запропоновано виділяти такі проміжні (локальні) тактичні

завдання:

1) пізнавальні тактичні завдання, на вирішення яких спрямовані такі

тактичні операції, як: “Механізм учинення вандалізму”; “Обстановка

вчинення вандалізму”; “Знаряддя вандалізму” (“Псевдопрофесіонал-

вандал”);

2) діагностичні тактичні завдання, які покликані вирішити наступні

тактичні операції: “Пам’ятник”, “Мотивація вандалізму” (“Радикал”),

“Груповий характер вандалізму”, “Зв’язок вандалізму з іншими злочинами”,

“Розмір спричиненої шкоди”;

3) пошукові тактичні завдання розслідування вандалізму, які можуть

бути вирішені зазначеними тактичними операціями: “Затримання особи

злочинця (вандала) на “гарячому” або при контрольованій реалізації

предмета злочинного посягання”, “Пошук злочинця за прикметами та

іншими даними”, “Розшук предмета злочинного посягання”, “Пошук знарядь

вчинення вандалізму”, “Особа потерпілого”, “Очевидець”.

157

3.3. Застосування спеціальних знань під час розслідування

вандалізму

Необхідність застосування спеціальних знань у кримінальних

провадженнях про вандалізм обумовлена специфікою предмета злочинного

посягання, способом учинення та залишеними на місці події слідами. Так,

несанкціоноване нанесення графіті та інших рисунків, написів на поверхні

будівель, заборів тощо, характеризуються такими особливостями:

використання нестандартних речовин та матеріалів для нанесення, особливі

поверхні за сво ю внутрішньою будовою, незвична поза виконавця, короткі

надписи, наявність збиваючих зовнішніх чинників. Це все зумовлю

виникнення певних особливостей при виявленні, фіксації та вилученні слідів,

проведенні судових експертиз під час розслідування вандалізму. У зв’язку з

цим, важливим застосування спеціальних знань, яке може здійснюватись

шляхом: 1) залучення спеціаліста до провадження слідчих (розшукових) дій

(ст. 224, ст. 226, ст. 227, ст. 228, ст. 236, ст. 237, ст. 240, ст. 245 КПК);

2) залучення спеціаліста до провадження негласних слідчих (розшукових) дій

(ст. 262, ст. 266 КПК); 3) проведення судових експертиз, як традиційних, так

й нетрадиційних (ст. 242, ст. 243 КПК).

Застосування зазначених форм використання спеціальних знань сприя

встановленню елементів криміналістичної характеристики вандалізму,

обставин провадження, висуненню та перевірці слідчих версій.

У криміналістичній літературі проблемі використання спеціальних

знань у розслідуванні злочинів була приділена значна увага. Ще у першій

праці з криміналістики Г. Гроса “Руководство для судебных следователей как

система криминалистики” [89] мали місце звернення до використання

спеціальних знань у певній галузі під час розслідування злочинів. Так, у цій

праці були визначені такі розділи: “Привлечение специалиста по

микроскопическим исследованиям”, “Привлечение химика”, “Привлечение

физика”, “Привлечение специалистов по минералогии, зоологии и ботаники”.

158

Надалі, розробленням окремих теоретичних та практичних аспектів

використання спеціальних знань під час досудового розслідування займалися

такі провідні науковці, як Т. В. Авер’янова [246], В. П. Бахін [40],

А. І. Вінберг [71], В. Г. Гончаренко [109], Н. І. Клименко [145],

В. В. Коваленко [147], К. В. Легких [190], О. М. Моїсе в [212], Б. В. Романюк

[258], О. Р. Россинська [259], М. Я. Сегай [268], В. Ю. Шепітько [377],

М. Г. Щербаковський [332], О. Р. Шляхов [329], В. О. Яремчук [351] та ін.

Однак, у працях зазначених учених не було приділено достатньо уваги

використанню спеціальних знань при розслідуванні вандалізму. На наше

переконання, спеціальні знання під час розслідування зазначеної категорії

злочинів можуть використовуватися шляхом участі спеціаліста у слідчих

(розшукових) та негласних слідчих (розшукових) діях, а також при

проведенні експертиз (див. Додаток Ж).

Одні ю з форм застосування спеціальних знань при розслідуванні

вандалізму участь спеціаліста у слідчих (розшукових) та негласних

(розшукових) діях, яка дозволя істотно доповнити уявлення слідчого,

прокурора про подію злочину, професійно здійснювати пошук, вилучення й

упакування слідів, речових доказів, а в деяких випадках — запобігти

помилковим висновкам та висуненню неправильних версій. При цьому

спеціаліст – це особа, яка не підміня слідчого, а обізнана у певній галузі,

покликана своїми спеціальними знаннями допомогти слідчому у всіх тих

випадках, коли з питань, що мають значення для кримінальних проваджень,

необхідна його допомога [70, с. 31-32]. Використовуючи знання останнього,

можна з’ясувати механізм утворення слідів, можливість виникнення ті ї чи

іншої події або явища. Cпеціаліст використову свої спеціальні знання та

навички для сприяння слідчому у виявленні, фіксації, вилученні доказів, а

також здійсню їхній опис, фотографування, складення планів, схем,

відібрання зразків для проведення експертизи; нада пояснення з приводу

спеціальних питань, які виникають при провадженні слідчих дій [338, с. 402].

Наприклад, спеціаліст нада консультацію щодо переліку документів,

159

вивчення яких необхідним для розслідування, для прийняття рішення

щодо обов’язковості подальшого призначення експертизи чи достатності

надання консультації з певного проблемного питання (або неможливості

проведення експертизи через відсутність відповідної методики дослідження);

щодо необхідності проведення комплексної експертизи. Крім того, виділяють

такі форми допомоги спеціаліста у процесі проведення слідчої (розшукової)

дії: 1) організаційно-технічна, 2) консультативна (ч. 1 ст. 71 КПК України),

3) інформаційна, за якої спеціаліст бере участь у формулюванні й постановці

запитань учасникам вербальних слідчих (розшукових) дій; 4) аналітична, що

виявля ться при аналізі результатів слідчої (розшукової) дії, перевірці чи

оцінюванні висновку експерта при залученні останнього, та ін.; 5) пошукова,

6) допомога у формі надання “висновку спеціаліста” [351, с. 8]. Отже,

спеціалістом у кримінальному провадженні особа, яка володі

спеціальними знаннями та навичками застосування науково-технічних та

інших засобів, а також нада консультації під час проведення слідчої

(розшукової) дії з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і

навичок.

Участь спеціаліста у проведенні слідчих (розшукових) дій відбува ться

у процесі: огляду місця події (ч. 3 ст. 237 КПК України), допиту (ч. 3 ст. 224

КПК України), пред’явлення особи для впізнання (ч. 8 ст. 228 КПК України),

обшуку (ч. 1 ст. 236 КПК України ), слідчого експерименту (ч. 2 ст. 240 КПК

України), отримання зразків для експертизи (ч. 1 ст. 245 КПК України), а

також спеціаліста обов’язково залучають для участі у допиті малолітньої або

неповнолітньої особи (ч. 1 ст. 226 КПК України), проведення слідчих

(розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи (ч. 1

ст. 227 КПК України) [174]. Необхідним залучення спеціаліста й при

проведенні деяких негласних слідчих (розшукових) дій. Наприклад, зняття

інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України),

електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК України), здійснення аудіо-,

відеоконтролю особи (ст. 260 КПК України), що потребу застосування

160

технічного обладнання, пристроїв та приладів. В усіх інших випадках

законодавець не передбачив право слідчого, прокурора під час проведення

негласних слідчих (розшукових) дій залучати спеціаліста, що може

викликати певні запитання. Зокрема, законодавчо закріплена можливість

залучення спеціаліста до участі у слідчому екперименті або під час

отримання зразків для експертизи (ст. 240 та ст. 245 КПК) і водночас не

передбачена можливість його участі у спеціальному слідчому експерименті

або негласному отриманні зразків, необхідних для порівняльного

дослідження (ст. 271, ст. 274 КПК) [299, с. 127-128]. Також незрозуміло,

фахівця якого профілю знань потрібно залучати для виконання цих дій: якщо

спеціаліста НДЕКЦ, то потрібно прописати його повноваження у відповідних

відомчих інструкціях [168, с. 122].

Під час розслідування вандалізму найпоширенішою слідчою

(розшуковою) ді ю у ході якої залуча ться спеціаліст огляд місця події, про

що свідчать узагальнення кримінальних проваджень про вандалізм.

Залучення спеціаліста до проведення ці ї слідчої (розшукової) дії особливо

важливим з огляду на низький рівень технічного оформлення огляду місця

події, фотозйомку слідчими на камери телефону, які, при переносі на

комп’ютер зазнають змін або зовсім знищуються, внаслідок чого протокол

огляду місця події не відобража усі ї картини слідів злочину. Зазначене

також підтверджу ться й дослідженнями вчених. Як зазнача

В. Ю. Шепітько, зразки повинні мати репрезентативність (достатню кількість

та якість) і порівняльність (можливість порівняння), однак, слідчий не

завжди дотриму ться цих вимог при відборі та дослідженні зразків [315,

с. 19]. Самостійне (без використання допомоги спеціаліста) вилучення

слідчим, прокурором речових доказів часто провадиться з порушенням

тактичних правил, яке призводить до неможливості вирішення експертних

завдань [4, с. 135]. Лише незначний відсоток протоколів слідчих

(розшукових) дій містять вказівку на використання технічних засобів,

приладів і спеціального обладнання (у 5,26% протоколів огляду записано про

161

здійснення спеціалістом фото-, відеозйомки, звукозапису, у 1,32%

протоколів допиту зазначено про використання спеціалістом фото-,

відеозйомки, звукозапису) [351, с. 23].

Вибір спеціаліста здійсню ться відповідно до завдань, які вирішуються.

При цьому, участь спеціаліста під час огляду не обмежу ться використанням

криміналістичних знань у пошуку слідів рук, ніг, слідів злому, транспортних

засобів, слідів фарбувальних та інших речовин різного хімічного складу

(наприклад, автофарби, емалі у балончиках, розведеного вапна, мастила,

нітрофарби, крейди, вугілля тощо) [260, с. 133]. Необхідним запрошення

спеціалістів у сфері мистецтвознавства, реставрації, архітектури, археології.

Так, перед початком огляду у кримінальних провадженнях, так званих

“чорних археологів”, знищення, руйнування або пошкодження об’ ктів

культурної спадщини, необхідно визначити наявність або відсутність

документації, що підтверджу юридичний статус пам’ятки, на чи му балансі

вона перебува , чи занесена до Державного ре стру нерухомих пам’яток

національного або місцевого значення. До облікових документів пам’ятника

відноситься: облікова картка, паспорт, коротка історична довідка, акт

технічного стану, довідка про майнову цінність об’ кта [251]. Так, у Полтаві

постамент колишнього пам’ятника Леніну, який був прикрашений

патріотичним рисунком та віршами пам’яті «Небесної сотні», забруднили

жовто-чорною фарбою з балончика. Замість національної символіки на

монументі видні ться напис «Русь» [180]. Одним з завдань слідства було

встановлення юридичного статусу пам'ятника, що підтверджу вищенаведену

тезу. Також мають місце випадки розкопування археологічних об' ктів не

лише за допомогою звичайних лопат, а й з використанням екскаваторів [81,

с. 171], бульдозерів та інших землерійних машин. Тому важливим

встановлення чим саме було здійснено розкопування з метою встановлення

потенційного кола власників такої техніки. Крім того, на ґрунті можуть

залишатися сліди транспорних засобів, зазвичай позашляховиків, які також

необхідно зафіксувати та визначити модель, марку автомобіля. Необхідно

162

також залучення спеціаліста-археолога, який би надав допомогу у

визначенні сутності події, відтворенні первісної форми археологічного

об’ кта. Також можуть бути залучені історики, мистецтвознавці, спеціалісти

архівних установ.

Специфіку ма участь спеціаліста при огляді за фактами пошкодження

релігійних споруд, культових будинків, об’ ктів культурної спадщини,

осквернення релігійних святинь, наруги над могилою шляхом нанесення

написів, розмальовуванням або домальовуванням, що поляга у вирішенні

таких завдань: 1) чим саме було нанесено надписи, зображення на предмет

злочинного посягання (для яких щіточок, пензлів характерним нанесення

подібного типу штрихів, з балончика чи якогось іншого пристосування).

Незважаючи на те, що техніка виконання малюнків “графіті” достатньо

стандартизована, кожний виконавець ма свій “почерк”. Подібно до того, як

за рукописним текстом у межах почеркознавчої експертизи можливо

встановити його виконавця, за штрихами малюнка, накладеннями ліній

одного кольору, іншими ознаками у їхній сукупності та за малюнками

“графіті” можливе проведення ідентифікаційної експертизи. З огляду на

можливу відсутність таких експертів у сфері дослідження рисунків,

проведення експертизи слід доручати експерту-мистетцтвознавцю [61,

с. 597]; 2) фарбою якого виду, фірми тощо було здійснене осквернення, за

необхідності провести відповідну експертизу речовин та матеріалів;

3) можливе місце придбання знаряддя вчинення вандалізму; 4) виявлення

слідів безпосередньо на місці події та поряд з ним з метою визначення

спрямованості руху вандала, особливості його ходи, а також пошуку окремих

предметів, частин предмету вандалізма, слідів, знарядь вчинення акту

вандалізма, і т.п.; 5) процесуально оформити виявлені надписи або рисунки

та здійснити фото-, відеофіксацію.

Під час розслідуванні вандалізму, що поляга в оскверненні релігійних

споруд, культових будинків, релігійних святинь, могил тощо, як правило,

можливість встановити зміст написів, навіть у тих випадках, коли вони

163

виконані іноземною мовою. Під час огляду таких об’ ктів доцільно

залучати фахівців, які досвідчені у відповідних питаннях, а також

перекладачів. Найбільш ефективним отримання інформації про зміст

написів і малюнків від осіб, що мають певні “знання” у цій галузі, а також від

представників молодіжних рухів різних напрямів [260, c. 134; 302].

Сутність судової експертизи поляга в аналізі експертом за завданням

слідчого (прокурора), судді, клопотанням адвоката наданих йому

матеріальних об’ ктів (речових доказів), а також різноманітних документів з

метою встановлення фактичних даних, що мають значення для правильного

вирішення кримінального провадження [110, с. 19]. Результати проведеного

нами анкетування слідчих, показують, що при розслідуванні актів вандалізму

призначають такі експертизи: судово-трасологічну (92%), судово-

товарознавчу (29%), судово-вибухотехнічну (19%), матеріалознавчі

експертизи (18%), судово-біологічну (12%), експертизу лаків, фарб та

покриттів, скла, волокон (2%), фототехнічну, фотопортретну (2%), судово-

лінгвістичну (2%), мистецтвознавчу (1%), експертизу відео-, звукозапису

(1%), комплексну трасолого-матеріалознавчу (11%). На нашу думку,

використання лише цих видів судових експертиз недостатнім та

обмеженим, тому додатково до зазначених експертиз, пропону мо включити

до переліку: лінгвістичну експертизу писемного та усного мовлення;

фототехнічну; портретну (габітоскопічну) експертизу за фотознімками та

відеозвукозаписом; експертизу відеозвукозаписів; судово-медичну; судово-

ґрунтознавчу; пожежно-технічну; екологічну; комплексну трасолого-

матеріалознавчу; комплексну психолого-психіатричну; комплексну

психолого-почеркознавчу; комплексну психолого-лінгвістичну. Аналіз

матеріалів для проведення експертного дослідження, які повернено без

виконання, свідчить про наявність таких основних причин: відсутність

оплати вартості експертного дослідження, неповнота та (або) непридатність

об’ ктів дослідження або їх непред’явлення для дослідження, постановка

питань, що знаходяться за межами компетенції експертів.

164

Особливостями проведення судових експертиз у кримінальних

провадженнях про вандалізм : нетрадиційність використаних знарядь

(фарбувальний аерозольний балончик, крейда, фаба, сірка з сірників, кисть,

маркери, фломастери, гострі предмети, пристосовані для викарбування на

твердій поверхні); нестандартний матеріал, на якому викону ться надпис,

малюнок тощо; незвична поза виконавця; виконання надписів друкованими

літерами та коротких за змістом.

На вирішення цих завдань, спрямована, зокрема, судово-почеркознавча

експертиза. За останні 30 років в експертній практиці Одеського НДІСЕ

зустрілося не більше 15 випадків проведення таких нетрадиційних

ідентифікаційних долсіджень, як судово-почеркознавча експертиза об’ ктів,

виконаних під впливом зовнішніх збиваючих факторів. Майже всі вони

збереглися в пам’яті експертів, оскільки характеризувалися тривалим

пошуком шляхів вирішення ідентифікаційних завдань і складністю

оціночного процесу [104, с. 250]. У Харківському НДІСЕ подібні

дослідження також досить рідкими та становлять близько 3 % від загальної

кількості експертиз, що проводяться, і в більшості випадків експертам

уда ться дійти категоричних висновків при вирішенні ідентифікаційних

завдань за такими об’ ктами [96, с. 267]. Основним методичним підґрунтям

проведення зазначеного експертного дослідження виступають роботи

Р. А. Дракової та І. В. Грекової [100], Т. А. Дроздової [104],

В. В. Липовського [191], Л. П. Небесної [224], В. А. Трубнікової [284],

В. В. Томіліна [282]. Як вказу Т. А. Дроздова, ступінь зміни загальних ознак

почерку при написанні з використанням неординарного матеріалу та/або

неординарних знарядь написання залежить від ступеня виробленості почерку

(чим вище ступінь виробленості, тим стійкіші прояви ознак), властивостей

використовуваних для написання знарядь та наявності або відсутності інших

збивають; ідентифікаційні окремі ознаки в основному не виходять за межі

природної варіаційності ознак почерку певної особи та їх виявлення не

виклика ускладнень при наявності достатнього обсягу порівнянного

165

порівняльного матеріалу [104, с. 257]. Формування навиків почерку з

фізіологічної сторони поясню ться виникненням у діяльності центральної

нервової системи складного по днання умовних рефлексів. Зміцнівший в

результаті продовжуваних повторень одних і тих самих дій, ця сукупність

умовних рефлексів (за вченням І. П. Павлова — “динамічний стереотип”)

набува міцність, усталеність. Вона може частково змінюватися, але для

цього необхідні зусилля. Більш вагомі зміни потребують відповідно більших

зусиль та значного часу, протягом якого відбува ться перебудова навику.

Повне його знищення можливе лише під впливом надзвичайних факторів

(наприклад, нервового захворювання) [39, с. 123].

При дослідженні коротких записів, виконаних на неординарному

матеріалі та/або неординарним приладдям, важливо виявити усі загальні та

окремі ознаки почерку, за можливістю, необхідно досліджувати надпис у

оригіналі за місцем його нанесення та дуже уважно підходити до відбору

вільних, експериментальних зразків.

Підтвердженням означеного виступа експертне дослідження,

проведене експертами Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса,

де об’ ктом дослідження був рукописний запис, виконаний за допомогою

балона із фарбою на рель фній підпорній бетонній стіні будівлі одного з

районних судів Харківської області [96, с. 269-271]. Особливості дослідження

полягали в тому, що цей рукописний запис було надано (у зв’язку з умовами

виконання) у вигляді зображення на фотографічному знімкові та виконано

іноземною (англійською) мовою. Завданням експерта було встановити, чи не

виконаний даний рукописний запис кимось із чотирьох осіб, зразки почерків

яких надано для перевірки. Для порівняльного дослідження надійшли вільні

й умовно-вільні зразки почерків кожної з осіб, які перевірялися, у вигляді

рукописних записів буквами англійського, російського та українського

алфавітів; а також експериментальні зразки почерків, що виконані буквами

англійського та російського алфавітів за допомогою балонів із фарбою на

бетонній стіні (зображення яких містилося на фотографічних знімках), і

166

експериментальні зразки почерків у вигляді рукописних записів латиною

та кирилицею, які виконані у звичних умовах звичним пишучим приладом, а

саме: кульковою ручкою на аркушах паперу, сидячи. Специфічним також те,

що нерівна поверхня (стіна, збудована з великих рель фних бетонних блоків)

за даних умов письма не впливала на почерк, оскільки виконавець запису не

торкався пишучим приладом поверхні стіни, а його рука не була зафіксована

на якійсь підпорі. Особа, яка виконувала досліджуваний запис, стояла й

водила рукою в повітрі. Така поза незвичною при письмі. Незвична поза

вплива на почерк у зв’язку з тим, що точки опори письма переміщуються

при зміні звичного положення руки та корпуса пишучого. Під час письма

стоячи й тримаючи балон із фарбою в повітрі опора взагалі відсутня, у

зв’язку з чим збільшу ться напруження в м’язах усі ї руки, починаючи від

передпліччя та закінчуючи м’язами пальців, і рухи перестають бути такими ж

вільними й точними, як під час письма у звичній позі. Ступінь виробленості

рухів за умов письма в незвичній позі залиша ться незмінним, однак

змінюються такі його показники, як координація рухів і темп. Порівняльним

дослідженням описаного почерку з почерками осіб, які перевірялися, експерт

установив збіг усіх наведених загальних, діагностичних і низки окремих

ознак із почерком одні ї з цих осіб: високий ступінь виробленості, темп

виконання – у межах середнього, зв’язність букв відсутня, розмір букв –

великий, нахил переважно лівий. Такі тотожні ознаки утворили

ідентифікаційний комплекс, достатній для категоричного висновку про те, що

ця особа виконавцем досліджуваного рукописного запису [96, с. 269-271].

У випадку дослідження нецензурних текстів на стінах будинків,

парканах тощо для проведення експертизи потрібно сфотографувати напис і

експертизу проводити за зображеннями на знімку. Результат експертизи

залежатиме від якісного порівняльного матеріалу (вільних, умовно-вільних та

експериментальних зразків). При цьому для вирішення завдань

ідентифікаційного характеру експерту можна поставити такі запитання: Хто

із зазначених осіб виконав рукописний текст або його частину? Чи виконано

167

тексти або різні частини одного тексту одні ю особою? До якої групи за

віком належить виконавець рукопису? [107, с. 78] Однак, у той же час, крім

ідентифікаційних досліджень, можуть проводитися і неідентифікаційні

дослідження, які ставлять за мету: встановлення придатності певного тексту

для дослідження з метою ідентифікації особи виконавця; встановлення факту

письма у незвичайних умовах або при незвичайному стані особи, що

виконувала напис; визначення статі виконавця за рукописним текстом тощо

[112, с. 244]; встановлення одночасності виконання усіх фрагментів тексту,

який підляга експертизі; вирішення питання щодо давності виконання

досліджуваного рукопису, області дослідження техничних доказів (невідома

рука) [39, с. 121].

Основними завданнями судово-трасологічної експертизи : 1)

ідентифікаційні: встановлення тотожності та групової належності людей,

знарядь, механізмів, що залишили сліди, а також встановлення цілого за

частинами; 2) діагностичні: виявлення, фіксація слідів; визначення їх

придатності для ідентифікації; встановлення часу та механізму впливу,

котрий зумовив появу слідів; 3) ситуалогічні (ситуаційні) завдання

вирішуються у результаті комплексного дослідження речової обстановки

місця події (наприклад, встановлення механізму слідоутворення тощо) [110,

с. 97-98].

На вирішення судово-трасологічної експертизи можуть ставитись

питання про наявність на предметах обстановки місця події слідів від

вза модії з іншими предметами, придатність цих слідів для ідентифікації або

про наявність у цих слідах ознак, що орі нтують на пошук зазначених

об’ ктів [206, с. 29]. Наприклад, за наслідками розкопування курганів

необхідне встановлення знарядь, обладнання, використання спеціальної

техніки з метою встановлення потенційного кола власників такої техніки.

Крім того, на ґрунті можуть залишатися сліди транспорних засобів, зазвичай

позашляховиків, які також необхідно зафіксувати та визначити модель, марку

автомобіля. Отже, у провадженнях про вандалізм можливі проведення

168

експертизи: слідів рук, залишених на місці події; слідів ніг, взуття; слідів

рукавичок, одягу; слідів транспортних засобів; слідів пошкоджень на

об’ ктах, слідів нашарувань на об’ ктах; слідів знарядь, агрегатів,

інструментів, холодної зброї і залишених ними слідів; ідентифікація цілого за

частинами; експертиза рель фних знаків на металі, пластмасі та інших

матеріалах. Необхідно зауважити, що рівень змінюваності слідів у часі

залежить від виду металу або сплаву (залізо, мідь, алюміній, нікель, цинк

тощо) та відповідно від його фізично-хімічних властивостей (швидкості

окису, плотності, твердості), температури та вологості повітря, рівня дії

агресивних хімічних та паливно-мастильних речовин. Так, зокрема, поверхня

слідів, що залишені твердими предметами, на виробах з низьковуглеродної

сталі (найбільш поширеного сплаву на основі заліза), протягом одні ї доби

(навіть у суху погоду) вкрива ться тонким шаром роси, що може істотно

викривити результати експертного дослідження [1, с. 340]. Якщо розглядати

вза модію рук із нікельованою сталлю, то потожирові сліди рук на такій

сталлі на відкритій місцевості зберігаються придатними для ідентифікації

протягом 25-35 діб, та їх можна виявити за допомогою дактилоскопічних

порошків [1, с. 335]. Позитивні результати (з огляду на те, що особа злочинця,

як правило, не турбу ться про знищення відбитків пальців на місці події)

дозволя отримати дактилоскопічна експертиза. Негайна перевірка таких

слідів за дактообліками (за допомогою АДІС «Дакто-2000», «Папілон»,

«Sonda») забезпечу швидкий результат щодо встановлення особи злочинця,

його місця ре страції, проживання, причетності до вчинення інших злочинів

(звісно, за умови, якщо його відбитки у базі даних) [107, с. 78].

Матеріалознавчі експертизи (експертиза матеріалів, речовин та виробів

з них), об’ ктами дослідження яких виступають: предмети волокнистої

природи; лакофарбові матеріали і покриття; нафтопродукти; паливно-

мастильні речовини; скло та кераміка, ґрунт; метали, сплави і вироби з них;

полімерні матеріали; пластмаси, гума. Основними завданнями експертизи

виявлення на предметах обстановки місця події (предметах-носіях)

169

мікрочастинок або мікрослідів певних матеріалів і речовин (частинок

фарби, слідів паливно-мастильних матеріалів, слідів металізації,

мікроволокон тощо), визначення роду (виду) матеріалів і речовин за

класифікаціями, що існують у науці, техніці та на виробництві (за хімічним

складом, фізичними властивостями, призначенням тощо), установлення

спільної родової (групової) належності матеріалів і речовин, установлення

походження матеріалів і речовин з певного джерела [250]. У товарознавстві

лакофарбові матеріали прийнято класифікувати за природою

плівкоутворюючої речовини (залежно від цього розрізняють, наприклад,

масляні фарби, меламіноалкідні, алкідні, нітроцелюлозні емалі тощо). Марки

лакофарбових матеріалів визначають за співвідношенням компонентів, які

входять до їх складу [110, с. 323]. Зазвичай для нанесення графіті

використовують такі види фарб: Abro (найдешевша та швидко вицвіта ), Abro

Sabotage, MontanaBlack, MTN Hardcore (використову ться для “бомбінга”),

MTN, Belton Molotow (використову ться взимку), Rust-Oleum, Dutch Boy, Red

Devil, Sparvar [202]. Зазначені фарби у вільному продажі, але лише у

спеціалізованих магазинах. На вирішення експерту можуть бути поставлені

такі питання: Який склад речовини, якою було зроблено напис, малюнок

тощо? Якими призначення, галузь застосування цього лакофарбового

матеріалу, що був нанесений на предмет? Чи дана речовина фарбою, до

якого виду фарби належить? Яка групова приналежність балончика з фарбою

(у випадку його виявлення на місці події)? Яка групова приналежність

речовини та балончика з фарбою (у випадку виявлення балончика у особи)?

Чи на одязі, предметах, що надані на дослідження, нашарування

лакофарбованих матеріалів? Яким спосіб нанесення лакофарбового

матеріалу на цей предмет?

Що стосу ться експертизи металів та сплавів, то поширеними

випадки незаконного повного або часткового демонтажу різноманітних

металевих конструкцій (виробів з чорного металу: рейки, шпали, вироби з

чавуну; вироби з кольорового металу: пам’ятники [273], труби, арматури).

170

Для аналізу надаються будь-які металеві частинки, які виявлені на місці

злочину, на одязі підозрюваного, частки знарядь злочину. Основні питання,

які можуть ставитися у межах ці ї експертизи: Чи присутні на

досліджуваному предметі металеві частки? Протягом якого періоду часу

відбувалося окислення наданого на дослідження металевого предмета? Яким

механізм руйнування наданого на дослідження металевого предмета? Як

саме був поділений на частини досліджуваний металевий об’ кт (пам’ятник,

калитка, ворота тощо)? Чи мала особа, яка виконувала різку металу,

спеціальну професійну кваліфікацію? Чи збігаються типи сплавів, з яких

виготовлено досліджуваний об’ кт, та надані зразки? Чи досліджуваний

металевий фрагмент частиною наданого предмета?

З розвитком інформаційних технологій дедалі важливим ста

проведення портретної (габітоскопічної) експертизи за фотознімками та

відеозаписом, яка одні ю з форм встановлення особи [130, с. 5]. Завданнями

ці ї експертизи ототожнення живих осіб за матеріальними відображеннями

фото та іншими носіями зображень. Цей окремий вид ідентифікаційних

досліджень, який у літературі назива ться ще фотопортретною експертизою,

поляга у роздільному та порівняльному аналізі зовнішніх прикмет особи, які

відобразилися на фотографічних знімках, із застосуванням спеціальних

методик зіставлення, суміщення, графічного моделювання і розрахунків

вза морозташування ознак обличчя [110, с. 124-125]. Фото- та відеофіксація

використову ться в усіх сферах життя, у тому числі для фіксування самого

процесу вчиненого злочину, з метою подальшого розміщення у Інтернет-

мережі для отримання популярності, у відділенях банків, банкоматах,

відеоре страторах, пристроях спостереження за дорожнім рухом (у тому

числі у транспортних засобах працівників поліції), вхідних дверях житлових

будинків. Так, під час масових заворушень навесні 2014 р. приватними

особами – пересічними громадянами здійснювалася фіксація на фото- та

відеокамери саме облич учасників. За результатами аналізу таких фото- та

відеоматеріалів наразі здійсню ться розшук осіб, які брали участь у масових

171

заворушеннях 1 березня 2014 р. [305]. Крім того, постійно збільшу ться

кількість камер відеоспостереження не лише на приватних, комерційних

об’ ктах, але й у громадських місцях. Ототожнення особи за фотокартками, в

основі якого лежить детально розроблена система опису ознак зовнішності

(метод словесного портрету), ма досить давню історію30. Призначення

портретної експертизи здійсню ться у випадках, коли виявля ться чи

затриму ться особа, схожа з людиною, яка розшуку ться, та для встановлення

факту причетності конкретної людини до певної події, що знайшло

відображення на фотознімках чи відео [298]. Основними питаннями, що

ставляться на вирішення портретної експертизи, : Чи зображена на певному

знімку конкретна особа (чи одна й та ж особа зображена на представлених на

дослідження об’ ктах)? Одна чи різні особи зображені на даних знімках?

Завданнями експертизи відеозвукозапису встановлення технічних

умов та технології отримання відеозвукозапису, а також ототожнення особи за

фізичними параметрами голосу [250]. В. Г. Гончаренко зазнача , що

отримання відеозвукозапису склада ться з трьох самостійних експертних

підвидів: технічного дослідження відеофонограм і засобів їх фіксації;

фоноскопічного дослідження акустичних сигналів, зафіксованих на

відеофонограмах; лінгвістичного дослідження усного мовлення [109, с. 155].

Останнім часом стало поширеним знімати на відео вчинювані акти

вандалізму та викладати їх у Інтернет-мережу. У таких випадках слід

встановлювати особливості виготовлення цих відеозаписів, речовини та інші

знаряддя, що використовувалися, а також за можливості учасників цього

відео. Що стосу ться експертного дослідження відеозаписів, то, як зазнача

О. М. Зінін, відеокадри досліджуються подібно до фотографічних зображень,

що некоректним з огляду на відмінність принципів фіксування зовнішності,

а тому вимагають застосування нових підходів до аналізу самих зображень та

зафіксованих на них ознак зовнішності. Проте існуючі методичні

30

Примітка. Цей метод був науково обґрунтований ще в 1893 р А. Бертильйоном, а потім

розвинутий Р. Рейссом, К. Прохоровим, Г. Шнейкертом. Пізніше його втіленням та удосконаленням

займалися В. Л б д в, С. Потапов та інші вчені.

172

рекомендації з проведення експертного дослідження кадрів відеозапису

зводяться в основному до аналізу способів відеозйомки, можливостей

технічного коректування зображень [129, с. 152]. Основними завданнями

портретної (габітоскопічної) експертизи ідентифікація особи за

фотознімками (фотокарткою) та відеозаписом, а експертизи відеозвукозапису

ототожнення особи за фізичними параметрами голосу. У літературі цю

експертизу ще називають фоноскопічною під якою розуміють вид

криміналістичної експертизи, до числа основних завдань якої належать

ідентифікація людини за голосом, а також ототожнення звуко- і

відеозаписуючої апаратури [338, с. 465-466]. Це зумовлено тим, що в процесі

розкриття ці ї категорії злочинів використовуються технічні засоби

контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів. Крім того, як

вже зазначалося вище, розвиток інформаційних технологій створили умови

для оснащення сучасними технічними засобами не лише оперативних

співробітників правоохоронних органів, але і злочинців [125, с. 76].

Експертиза відезвукозапису дозволя вирішувати такі питання: Чи належить

усне мовлення, зафіксоване на фонограмі, відеозаписі певній особі? Скільки

осіб брало участь у розмові? Кому з учасників бесіди належать фрагменти

записаної розмови? Який значенн вий зміст фонограми, якщо запис був

низької якості? та ін. [162, с. 285].

Лінгвістична експертиза мовлення поділя ться на підвиди: лінгвістична

експертиза писемного мовлення та лінгвістична експертиза усного мовлення.

Лінгвістична експертиза писемного мовлення поділя ться на авторознавчу

експертизу та семантико-текстуальну експертизу [250]. Основним завданням

ці ї судової експертизи ідентифікація автора тексту. Авторознавчою

експертизою вирішуються ідентифікаційні завдання (щодо ототожнення

особи автора тексту), а також неідентифікаційні завдання (діагностичні) про

умови складання тексту, факт викривлення ознак писемного мовлення тощо,

класифікаційні завдання про місце формування мовленн вих навичок, рідну

мову, освіту автора документа. Орі нтовний перелік вирішуваних питань: Чи

173

певна особа автором наданого на дослідження тексту? Чи певна особа

автором декількох різних текстів? Чи автор та виконавець тексту одні ю або

різними особами? Які риси соціально-демографічного портрета автора можна

встановити за даним текстом? Яка основна мова спілкування (рідна мова)

певної особи - автора даного тексту? Чи спостерігаються в даному тексті

ознаки, які можуть свідчити про незвичний психофізіологічний стан автора?

Чи містять висловлювання автора статті негативну або позитивну оцінку

конкретної особи та її діяльності? Які значення мають слова,

словосполучення, фрази у тексті?

Необхідним проведення мистецтвознавчої експертизи, завданням якої

: проведення атрибуції пам’ятника історичної, культурної, археологічної

спадщини (встановлення автора, періоду створення тощо); визначення

художнього рівня, історичного значення, культурної цінності та стану

пам’ятника; визначення оціночної або страхової вартості; визначення

відповідності написів, малюнків-графіті, несанкціоновано зображених на

предметах, вимогам законодавства про захист суспільної моралі [247, с. 317].

Орі нтовний перелік вирішуваних питань: Чи підлягав даний пам’ятник

історичної, культурної, археологічної спадщини реставрації (який фрагмент

тощо)? Яку вартість ма пам’ятник історичної, культурної, археологічної

спадщини, що досліджу ться? Чи належить наданий на дослідження предмет

до культурних цінностей, що мають художн , історичне, наукове або інше

значення? Якщо перед експертом ставиться питання про вартість твору, у

документі про призначення експертизи (залучення експерта) обов’язково

зазнача ться період (час), станом на який необхідно вирішити поставлене

питання [332, с. 205].

Судово-медичну експертизу проводять з метою встановлення типу

досліджуваної речовини, що знаходиться предметах, виявлених на місці події

(наприклад, слина, піт, кров, волосся, сеча тощо), що надасть можливість

ідентифікувати особу, яка перебувала на місці злочину [225, с. 19]. Однак,

вона проводилася у 2% кримінальних проваджень, що незрозумілим з

174

огляду на те, що особа злочинця у будь-якому разі контакту з предметами

навколишнього середовища та залиша на них свої біологічні сліди. Перед

експертом можуть бути поставлені такі питання: Чи наявна у сліді кров? Кров

належить чоловікові чи жінці? Яким механізм утворення слідів крові на

речових доказах? Яке регіональне походження крові (з якої вона частини

тіла)? Як давно утворився слід? Яка кількість рідкої крові, що створила сліди

на речових доказах? [143, с. 37].

Отже, застосування спеціальних знань при розслідуванні вандалізму

можливе у таких формах: 1) залучення спеціаліста до провадження слідчих

(розшукових) дій: за процесуальною ді ю (при огляді місця події, при

освідуванні, при допиті, при пред’явленні для впізнання, при слідчому

експерименті, при обшуку); за професійною належністю (спеціалісти

окремих видів досліджень (мистецтвознавець, релігі знавець, архітектор,

археолог), педагог, психолог, лікар, перекладач, сурдоперекладач); за

формою надання (очна, заочна); 2) залучення спеціаліста до провадження

негласних слідчих (розшукових) дій; 3) проведення експертиз: судово-

почеркознавчої; судово-трасологічної; експертизи лаків, фарб, покриттів,

скла, волокон; портретної (габітоскопічної) експертизи за фотознімками та

відеозвукозаписом; фототехнічної; експертизи відеозвукозаписів;

лінгвістичної експертизи писемного та усного мовлення; судово-

трасологічної; судово-товарознавчої; судово-мистецтвознавчої; судово-

ґрунтознавчої; екологічної; пожежно-технічної; судово-медичної; судово-

вибухотехнічної; комплексні (трасолого-матеріалознавча; техніко-

лінгвістичне дослідження відеофонограми та усного мовлення; психолого-

психіатрична; психолого-почеркознавча; психолого-лінгвістична).

Висновки до розділу 3

175

1. Запроновано систему слідчих (розшукових) дій при розслідуванні

вандалізму: огляд місцевості, приміщення, речей; пред'явлення для

впізнання; допит потерпілого, підозрюваного, свідка, одночасний допит;

тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна;

обшук приміщення та особи; слідчий експеримент; залучення спеціаліста та

експерта; аудіо-, відеоконтроль особи; зняття інформації з транспортних

телекомунікаційних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних

систем; установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу. З огляду

на певні особливості, що мають місце при розслідуванні вандалізму, під час

проведення огляду, допиту та обшуку, запроновано тактику провадження

саме цих дій, а також розглянуто деякі особливості провадження зняття

інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та електронних

телекомунікаційних систем, установлення місцезнаходження

радіоелектронного засобу.

2. Розроблено три рівні проміжних (локальних) тактичних завдань та

запропоновано чотирнадацять тактичних операції, спрямованих на їхн

вирішення, серед яких: «Механізм учинення вандалізму», «Обстановка

вчинення вандалізму», «Знаряддя вандалізму» («Псевдопрофесіонал-

вандал»), «Груповий характер вандалізму», «Пам’ятник», «Мотивація

вандалізму» («Радикал»), «Зв’язок вандалізму з іншими злочинами», «Розмір

спричиненої шкоди», «Затримання особи злочинця (вандала) «на гарячому»

або при контрольований реалізації предмету злочинного посягання», «Пошук

злочинця за прикметами та іншими даними», «Розшук предмета злочинного

посягання», «Пошук знарядь вчинення вандалізму», «Особа потерпілого»,

«Очевидець».

3. Запропоновано такі форми застосування спеціальних знань:

1) залучення спеціаліста до провадження слідчих (розшукових) дій: за

процесуальною ді ю (при огляді місця події, освідуванні, допиті,

пред’явленні для впізнання, слідчому експерименті, обшуку); за

професійною належністю (спеціалісти окремих видів досліджень

176

(мистецтвознавець, релігі знавець, архітектор, археолог), педагог,

психолог, лікар, перекладач, сурдоперекладач); за формою надання (очна,

заочна); 2) залучення спеціаліста до провадження негласних слідчих

(розшукових) дій; 3) проведення експертиз: лаків, фарб, покриттів, скла,

волокон, фотопортретна, відеозвукозапису, судово-почеркознавча, судово-

трасологічна, судово-лінгвістична, судово-мистецтвознавча, судово-

товарознавча, судово-ґрунтознавча, судово-психологічна, судово-

психіатрична, судово-біологічна, судово-вибухотехнічна; комплексні

(трасолого-матеріалознавча, техніко-лінгвістичне дослідження

відеофонограми та усного мовлення, психолінгвістична, психолого-

психіатрична.

177

ВИСНОВКИ

У дисертації викладено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення

наукового завдання, що поляга у розробці типової криміналістичної

характеристики вандалізму та організаційно-тактичних основ його розслідування

на підставі синтезу наукових та практичних положень. Головними теоретичними і

прикладними результатами роботи такі висновки:

1. Визначено ознаки вандалізму: 1) вид деструктивної поведінки; 2) дії

вандала спрямовуються на те, що для нього нема цінності, але ма істотну

цінність для інших; 3) ірраціональність поведінки особи злочинця, яке ма

об’ ктивне вираження, у той самий час, суб’ ктивний зміст може мати під собою

різні мотиви; 4) несвідомий потяг до агресії, за якого агресія спрямову ться не

проти джерела стресу, а на інший об’ кт, впливаючи на який особа виміщу

свій гнів; 5) бажання самоствердитися шляхом приниження у різних формах того,

що ма цінність для інших, особливо зневажливим способом; 6) нездатність до

самореалізації, що призвела до активного цинічного протесту проти суспільства.

Встановлено, що під вандалізмом розумі мо глумління, наругу, знищення,

зруйнування, зіпсування або заподіяння шкоди іншим чином об’ ктам у

громадських місцях, у тому числі у громадському транспорті, об’ ктам, що

становлять виняткову історичну, художню, наукову, культурну, меморіальну,

археологічну цінність, шляхом вираження зневаги, цинізму до цінності цих

об’ ктів. Вважа мо, що вандалізм може бути класифікований на види за

предметом злочинного посягання (І група): меморіальний, транспортний,

звичайний (повсякденний), екологічний та за способом учинення (ІІ група):

інструментальний, технологічний (віртуальний, інформаційний, електронний),

професійний, деструктивний.

2. Предмет злочинного посягання розглянуто у вигляді тричленної

системи з визначенням відповідних ознак, які характерними для кожного з

видів предмету: «регламентований» предмет вандалізму з прямо

передбаченим законодавством спеціальним статусом (об’ кти археологічної

178

та культурної спадщини), «особливий» (релігійні споруди, культові

будинки, релігійні святині, об’ кти археологічної та культурної спадщини,

що не занесені до Державного ре стру нерухомих пам’яток, державні

символи (Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний

Гімн України), майно працівника правоохоронного органу, майно судді,

народного засідателя та присяжного, захисника або представника особи,

військового майна, братські могили, могили, предмети, які знаходяться над

могилою); «публічний» предмет злочинного посягання не становить

культурної, історичної чи археологічної цінності, але ма матеріальну

вартість, перебува у власності певного суб’ кта, знаходиться у

громадському місці ( дина транспортна система, у тому числі кузов

громадського транспорту та предмети, що знаходяться у ньому (сидіння,

поручні, вікна), ліфти, будівлі, приватні автомобілі, які знаходяться у

громадських місцях).

3. Спосіб учинення вандалізму – умисні протиправні дії з глумління,

наруги, знищення, зруйнування, зіпсування або заподіяння шкоди іншим

чином предмету злочинного посягання, які такими, що ображають

громадську моральність, та спричиняють матеріальну шкоду пов’язану з

відновленням предмета злочинного посягання. Виража ться вандалізм у двох

формах: наруга (у вигляді осквернення та глумління) та заподіяння шкоди

(шляхом знищення, зруйнування, зіпсування). Способи вчинення вандалізму

можна диференціювати за такими класифікаційними ознаками: за предметом

злочинного посягання, за видами вандалізму, за тривалістю вчинення, за

мотивами вчинення, за видами використовуваних знарядь, за характером

локалізації, за особою, яка вчинила акт вандалізму, за характером учинення

вандалізму.

4. Обґрунтовано такі криміналістично значущі ознаки обстановки

вчинення вандалізму: 1) безлад та недотримання людьми прийнятих правил

поведінки, масові заворушення, безкараність; 2) відсутність належного

контролю та охорони предмету злочинного посягання; 3) місця, що

179

тимчасово недоступними до зовнішньго спостереження під час

безпосереднього вчинення протиправних дій, але наслідки цих дій мають

бути відкритими для споглядання широкого загалу; 4) економічно

нерозвинені, бідні райони із слабким «колективним ресурсом», де громадяни

не здатні об’ днуватися для вирішення конфліктних ситуацій і запобіганню

вчиненню правопорушень.

5. На основі узагальнення практики та наукових джерел, виділено

криміналістично значущі ознаки, що характеризують особу вандала, та

запроновано його типові інформаційні портрети такі, як «Металіст»,

«Неформал» («Бездумний наслідувач»), «Бомбер», «Віртуальний вандал»,

«Екстреміст», «Чорний археолог».

6. Визначено такі класифікаційні групи типових слідів залежно від: 1)

локалізації слідів, тобто за їхнім місцерозташуванням; 2) форми

відображення; 3) способу впливу; 4) рівня вза модії між особою злочинця,

предметом злочинного посягання, знаряддям учинення злочину та іншими

предметами, які залишилися на місці події.

7. Типізовано слідчі ситуації, які мають місце під час розслідування

вандалізму на такі: 1) предмет злочинного посягання пошкоджений або

осквернений, але залишений на місці події, встановлено особу, що вчинила

злочин, і вона визна свою причетність; 2) заява від третіх осіб (очевидців

або жителів району (сусідів), які під час учинення злочину, перебували на

місці події або у громадському місці, транспорті), особа вчинила акт

вандалізму та зникла, залишивши сліди злочину, про цю особу певна

інформація за ознаками зовнішності, очевидці злочину, виявлено предмет

злочинного посягання; 3) встановлено факт учинення акту вандалізма,

відсутня будь-яка інформація щодо злочинця; очевидці злочину також

відсутні; дані про особу, що вчинила злочин, та про предмет злочинного

посягання отримані під час розслідування інших злочинів; 4) дані про

вчинений акт вандалізму, предмет злочинного посягання був викрадений та

не виявлений, особу, що вчинила злочин, не встановлено; 5) дані про

180

вчинений акт вандалізму, про обстановку вчинення злочину (масові

заворушення, беспорядки, мітинги), про те, що злочин було вчинено групою

осіб, але відомості щодо цих осіб відсутні.

8. Розроблено систему типових версій (за механізмом учинення

вандалізму; знаряддям учинення вандалізму; місцезнаходженням вилученого

предмета злочинного посягання чи його частин; кількістю осіб, які брали

участь у вчиненні акта вандалізма; наявністю/відсутністю рецидиву в особи,

що вчинила вандалізм; мотивом учинення вандалізму; місцем можливого

перебування злочинця; професійною чи іншою належністю до певної

соціальної групи).

9. Сформовано оптимальний комплекс слідчих (розшукових) дій під час

розслідування вандалізму: огляд місцевості, приміщення, речей; пред'явлення

для впізнання; допит підозрюваного, потерпілого, свідка, одночасний допит;

тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна;

обшук приміщення та особи; слідчий експеримент; залучення спеціаліста та

експерта; аудіо-, відеоконтроль особи; зняття інформації з транспортних

телекомунікаційних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних

систем; установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу.

10. Розроблено три рівні проміжних (локальних) тактичних завдань та

запропоновано тактичні операції, спрямовані на їхн вирішення, серед яких:

«Механізм учинення вандалізму», «Обстановка вчинення вандалізму»,

«Знаряддя вандалізму» («Псевдопрофесіонал-вандал»), «Груповий характер

вандалізму», «Пам’ятник», «Мотивація вандалізму» («Радикал»), «Зв’язок

вандалізму з іншими злочинами», «Розмір спричиненої шкоди», «Затримання

особи злочинця (вандала) «на гарячому» або при контрольований реалізації

предмета злочинного посягання», «Пошук злочинця за прикметами та

іншими даними», «Розшук предмета злочинного посягання», «Пошук знарядь

учинення вандалізму», «Особа потерпілого», «Очевидець».

11. Запропоновано форми застосування спеціальних знань під час

розслідування вандалізму, визначено особливості їхнього використання та

181

сформульовано переліки типових питань, що можуть бути поставлені на

вирішення окремих судових експертиз.

182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдеева Г. К. Анализ следов-отображений на месте

происшествия с целью установления давности их образования / Г. К. Авдеева

// Теорія та практика судової експертизи і криміналістики : зб. наук. праць /

ХНДІ судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса, Нац. юрид. акад. України ім.

Ярослава Мудрого. – Х., 2011. – Вип. 11. – С. 332–340.

2. Азаров Ю. І. Провадження негласних слідчих (розшукових) дій –

крок вперед чи назад? / Ю. І. Азаров // Становлення системи негласного

розслідування у кримінально-процесуальному законодавстві України:

матеріали круглого столу (м. Київ, 7 жовтня 2011 р.). – К., 2011. – С. 45–47.

3. Александренко О. В. Прояви вандалізму на об' ктах культурної

спадщини / О. В. Александренко, Н. О. Веселовська // Young Scientist. – 2013.

— November № 1 (01). – C. 71–75.

4. Алексейчук В. І. Огляд місця події: тактика і психологія:

монографія / В. І. Алексейчук ; за ред. В. О. Коновалової. – Х. : Апостіль,

2011. – 176 с.

5. Алиев Х. К. Вандализм: возникновение, сущность и

разновидности / Х. К. Алиев // Современное право. – 2011. – № 5. – С. 141–

145.

6. Алиев Х. К. Уголовно-правовые аспекты вандализма / Х. К.

Алиев // Современное право : науч.-практ. журнал. – 2012. – № 2. – С. 94–97.

7. Алфьоров С. Поняття неформальних радикально налаштованих

молодіжних угруповань: кримінологічний аспект / С. Алфьоров, Д. Сіц //

Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2011. – Вип. 52. –

С. 248–253.

8. Аминев Ф. Г. О некоторых вопросах экспертно-

криминалистического обеспечения раскрытия и расследования преступлений

/ Ф. Г. Аминев // Криміналістика ХХІ століття : матеріали міжнар. наук.-

практ. конф., 25–26 листоп. 2010 р. / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава

183

Мудрого, Ін-т вивчення проблем злочинності Нац. акад. прав. наук

України.– Х., 2010. – С. 574–578.

9. Антипов В. П. Планирование расследования в проблемных

ситуаций / В. П. Антипов // Вопросы борьбы с преступностью : [сб. ст.] / отв.

ред. Б. В. Коробейников. – М., 1981. – Вып. 34. – С. 72–82.

10. Ароцкер Л. Е. Тактика и этика судебного допроса / Л. Е. Ароцкер.

– М. : Юрид. лит., 1969. – 120 с.

11. Архів Бериславського районного суду Херсонської області

Кримінальне провадження №1-347/11, 2011 р.

12. Архів Буського районного суду Львівської області

Кримінальне провадження №1-62/2011, 2011 р.

13. Архів Валківського районного суду, м. Харків

Кримінальне провадження №646/348/10к, 2010 р..

14. Архів Вовчанського районного суду Харківської області

Кримінальне провадження №1/2008/113/2012, 2012 р.

15. Архів Жовтневого районного суду, м. Запоріжжя

Кримінальне провадження №1-258/2011, 2011 р.

16. Архів Жовтневого районного суду, м. Харків

Кримінальне провадження №65100276, 2010 р.

17. Архів Жовтневого районного суду, м. Харків

Кримінальне провадження №65960848, 2011 р.

18. Архів Жовтневого районного суду, м. Харків

Кримінальне провадження №639/9938/13к, 2013 р.

19. Архів Зарічного районного суду, м. Суми

Кримінальне провадження №1/591/64/13, 2013 р.

20. Архів Зіньківського районного суд Полтавської області

Кримінальне провадження №1-3, 2011 р.

21. Архів Зіньківського районного суду Полтавської області

Кримінальне провадження №1-кп/530/15/14, 2014 р.

184

22. Архів Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької

області

Кримінальне провадження №318/1929/13к (1-кп/318/127/2013), 2013

р.

23. Архів Київського районного суду, м. Харків

Кримінальне провадження №61091649, 2009 р.

24. Архів Київського районного суду, м. Харків

Кримінальне провадження №61100048, 2010 р.

25. Архів Охтирського міськрайонного суду Сумської області

Кримінальне провадження №583/2525/13к, 2013 р.

26. Архів Охтирського міськрайонного суду Сумської області

Кримінальне провадження №583/3428/13к, 2013 р.

27. Архів Хотинського районного суду Чернівецької області

Кримінальне провадження №1-60/09, 2009 р.

28. Архів Хотинського районного суду Чернівецької області

Кримінальне провадження №1-15/2011, 2011 р.

29. Архів Червонозаводського районного суду, м. Харків

Кримінальне провадження №646/459/14к, 2012 р.

30. Архів Черняхівського районного суду Житомирської області

Кримінальне провадження №1/0624/16/2011, 2011 р.

31. Архів Шевченківського районного суду, м. Київ

Кримінальне провадження №1/761/48/2013, 2013 р.

32. Арцишевский Г. В. Выдвижение и проверка следственных версий

/ Г. В. Арцишевский. – М. : Юрид. лит, 1978. – 104 с.

33. Баев О. Я. Избранные работы : в 2 т. Т. 2. / О. Я. Баев. –

Воронеж : Изд-во Воронеж ун-та, 2011. – 432 с.

34. Баев О. Я. Основы криминалистики: курс лекций / О. Я. Баев. –

М. : Экзамен, 2001. – 468 с.

35. Базелюк В. В. Кримінальна відповідальність за знищення,

руйнування або пошкодження пам´яток – об´ ктів культурної спадщини та

185

самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам´ятці (ст. 298

КК України) / В. В. Базелюк // Теоретичні основи забезпечення якості

кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері

боротьби зі злочинністю в Україні : матеріали наук. конф., м. Харків, 15 трав.

2009 р. / Нац. юрид. акад. ім. Ярослава Мудрого, Ін-т вивчення проблем

злочинності. – Х., 2009. – С. 116–118.

36. Базелюк В. В. Кримінологічні фактори встановлення

кримінальної відповідальності за незаконне проведення пошукових робіт на

об’ кті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження

об’ ктів культурної спадщини / В. В. Базелюк // Проблеми законності : акад.

зб. наук. пр. / Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого". – Х.,

2015. – Вип. 128. – С. 59–67.

37. Базелюк В. В. Предмет незаконного проведення пошукових робіт

на об' кті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження

об' ктів культурної спадщини (ст. 298 КК) / В. В. Базелюк // Проблеми

законності : акад. зб. наук. пр. / Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава

Мудрого". – Х., 2011. – Вип. 116. – С. 184–191.

38. Бандурка А. М. Вандализм : научное издание / А. М. Бандурка,

А. Ф. Зелинский ; Университет внутренних дел МВД Украины. – Х. : Ун-т

внутр. справ, 1996. – 199 с.

39. Бастрыкин А. И. Криминалистика. Техника, тактика и методика

расследования преступлений : науч.-практ. пособие / А. И. Бастрыкин. – 2-е

изд., доп. – Спб. : Юридический центр Пресс, 2010. – 460 с.

40. Бахін В. П. Вза модія слідчого з фахівцями під час огляду місця

події: наук.-практ. посібник / В. П. Бахін, О. О. Волобу ва. –

Донецьк : Донецьк. юрид. ін-т , 2005. – 71 с.

41. Бачинін В. А. Філософія права : словник / В. А. Бачинін,

В. С. Журавський, М. І. Панов. – К. : Ін Юре, 2003. – 408 с.

186

42. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня.

Злободневные вопросы российской криминалистики / Р. С. Белкин. –

М. : НОРМА-ИНФРА М, 2001. – 360 с.

43. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы, тенденции,

перспективы. От теории к практике / Р. С. Белкин. – М. : Юрид. лит., 1988. –

304 с.

44. Белкин Р. С. Курс криминалистики : в 3 т. Т. 3.

Криминалистичекие средства, приемы и рекомендации / Р. С. Белкин. –

М. : Юристъ, 1997. – 470 с.

45. Белкин Р. С. Курс криминалистики / Р. С. Белкин. – 3-е изд., доп.

– М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 971 с.

46. Белкин Р. С. Общая теория советской криминалистики /

Р. С. Белкин. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1986. – 398 с.

47. Белкин Р. С. Перспективы исследования проблемы следственной

ситуации / Р. С. Белкин // Следственная ситуация : сб. науч. тр. / Всесоюз. ин-

т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М.,

1984. – С. 3–5.

48. Белкин Р. С. Собирание, исследование и оценка доказательств /

Р. С. Белкин. – М. : Наука, 1966. – 295 с.

49. Біленчук П. Д. Тактичні прийоми, тактичні комбінаціі та тактичні

операціі в розслідуванні злочинів : навч. посіб. / П. Д. Біленчук, В. І. Перкін.

– К. : Укр. акад. внутр. справ, 1996. – 316 с.

50. Білоус В. В. Проблеми методики розслідування фіктивного

підпри мництва : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 „Кримінальний

процес та криміналістика. Судова експертиза. Оперативно-розшукова

діяльність”/ В. В. Білоус ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. –

Х., 2004. – 20 с.

51. Борисенко І. В. Методика розслідування вбивств з

розчленуванням трупа : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09

„Кримінальний процес та криміналістика. Судова експертиза. Оперативно-

187

розшукова діяльність”/ І. В. Борисенко ; Нац. юрид. акад. України ім.

Ярослава Мудрого. – Х., 1999. – 19 с.

52. Брут А. Вандализм. Преступление без наказания? [Электронный

ресурс] / А. Брут. – 2007. – Режим доступа : http://h.ua/story/55930. – Загл. с

экрана

53. Булулуков О. Ю. Методика розслідування вбивств при

відсутності трупа : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09

„Кримінальний процес та криміналістика. Судова експертиза. Оперативно-

розшукова діяльність” / О. Ю. Булулуков. – Х., 1997. – 24 с.

54. В Киеве разрисовали памятник Героям “Небесной Сотни” и

мостовую [Электронный ресурс]. Режим доступа :

http://112.ua/obshchestvo/v-kieve-na-institutskoy-neizvestnye-razrisovali-

mostovuyu-i-pamyatnik-geroyam-nebesnoy-sotni-106295.html. – Загл. с экрана.

55. В Одесі затримано підозрюваних у підпалах банкоматів

“Приватбанку” [Електронний ресурс]. Режим доступу :

http://fakty.ictv.ua/ua/index/read-news/id/1513018. – Заголовок з екрану

56. В Одессе неизвестные разрисовали памятник Ленину

[Электронный ресурс]. Режим доступа :

http://society.lb.ua/life/2014/02/08/254725_odesa.html. – Загл. с экрана

57. В Харькове разрисовали памятник А. С. Пушкину [Электронный

ресурс]. Режим доступа : http://kh.vgorode.ua/news/225499/. – Загл. с экрана

58. В Черкассах разрисовали памятник Богдану Хмельницкому

[Электронный ресурс]. Режим доступа : http://www.mnenie-ua.com/news/v-

cherkassah-razrisovali-pamyatnik-hmelnitskomu/. – Загл. с экрана

59. Вагабов Т. М. Теоретические и практические основы

криминалистической тактики проверки показаний подозреваемого и

обвиняемого в ситуациях противодействия расследования : автореф. дис. …

канд. юрид. наук : 12.00.12. „Криминалистика; судебно-экспертная

деятельность; оперативно-разыскная деятельность” / Т. М. Вагабов. –

М., 2014. – 26 с.

188

60. Варцаба В. М. Розслідування злочинів організованих

злочинних груп (тактико-психологічні основи) : дис. ... канд. юрид. наук :

12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика. Судова експертиза.

Оперативно-розшукова діяльність” / В. М. Варцаба. – Х., 2003. – 188 с.

61. Васильев А. Н. Возможности использования специальных знаний

при расследовании преступлений связанных с рисунками "граффити" /

А. Н. Васильев // Криміналістика XXI століття : матеріали наук.-практ. конф.,

25–26 листоп. 2010 р. / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, Ін-т

вивчення проблем злочинності Нац. акад. прав. наук України. – Х., 2010. –

С. 594–597.

62. Васильев А. Н. Следственная тактика / А. Н. Васильев. –

М. : Юрид. лит, 1976. – 200 с.

63. Ватова Л. С. Социально-психологические основания

молодежного вандализма и его профилактика / Л. С. Ватова. – М. : Народное

образование, 2007. – 298 с.

64. Ващук О. П. Возможности исследования невербальной

информации, содержащейся в динамических признаках человека /

О. П. Ващук // Інформаційне забезпечення розслідування злочинів: матеріали

Міжнародного круглого столу, (Одеса. 30 травня 2014 р.) / відп. за вип.

В. В. Тіщенко, О. П. Ващук. – Одеса, 2014. – С. 30–32.

65. Ващук О. П. Невербальна інформація як один із видів

криміналістичної інформації / О. П. Ващук // Науковий вісник Міжнародного

гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. – 2013. – № 6-2. – Т. 2. –

С. 110–113.

66. Ващук О. П. Прийоми верифікації даних при проведенні слідчих

(розшукових) дій / О. П. Ващук // Право і суспільство. – 2013. – № 6. –

С. 293–297.

67. Ващук О. П. Тактика використання невербальної інформації при

проведенні слідчих (розшукових) дій / О. П. Ващук // Ученые записки

189

Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия:

Юридические науки. – 2013. – Т. 26 (65). – № 2-2. – С. 293–299.

68. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і

доп.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. –

1728 с.

69. Вісімдесят відсотків Українців живе за межею бідності – ООН

[Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.radiosvoboda.org/content/article/26959841.html. – Назва з екрану.

70. Винберг А. И. Специалист в процессе предварительного

расследования / А. И. Винберг // Социалистическая законность. – 1961. –

№ 9. – С. 31–32.

71. Винберг А. И. Судебная экспертология. (Общетеоретические и

методологические проблемы судебных экспертиз) : учеб. пособие /

А. И. Винберг, Н. Т. Малаховская. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1979. –

184 с.

72. Волчецкая Т. С. Криминалистическая ситуалогия : монография /

Т. С. Волчецкая ; под ред. Н. П. Яблокова. – М. ; Калининград : Калинингр.

ун-т., 1997. – 248 с.

73. Волчецкая Т. С. Ситуационное моделирование в расследовании

преступлений : дис. ... канд. юрид. наук / Т. С. Волчецкая. – М., 1991. – 110 с.

74. Волчецкая Т. С. Ситуационный подход в практической и

исследователькой криминалистической деятельности / Т. С. Волчецкая. –

Калининград : Калинингр. гос. ун-т, 1999. – 74 с.

75. Волчецкая Т. С. Современные проблемы моделирования в

криминалистике и следственной практике : учебное пособие /

Т. С. Волчецкая. – Калининград : Калининград. гос. ун-т, 1997. – 95 с.

76. Воробьева И. В. Психология вандального

поведения : монография / И. В. Воробьева, О. В. Кружкова. – Екатеринбург :

УГПУ, 2014. – 322 с.

190

77. Вухо Харківського Леніна виставлено на аукціон [Електронний

ресурс]. – [Режим доступу] : http://uapress.info/uk/news/show/41074;

https://www.facebook.com/xyeviikharkov/posts/844068455626598. – Назва з

екрану.

78. Гавло В. К. Теоретические проблемы и практика применения

методики расследования отдельных видов преступлений / В. К. Гавло –

Томск : ТомГУ, 1985. – 297 с.

79. Гавло В. К. Следственная ситуация / В. К. Гавло // Следственная

ситуация : сб. науч. тр. / Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер

предупреждения преступности. – М., 1985. – С. 40–46.

80. Гавриляк Е. В. Проблемы организации и проведения отдельных

тактических операций при расследовании вымогательств, совершенных

организованными группами / Е. В. Гавриляк // Вісник Луганської академії

внутрішніх справ МВС. – 2005. – Спец. вип.: у 2 ч. Ч. 2: Виявлення, фіксація

та використання доказів у процесі досудового слідства / голов. ред.

Е. О. Дідоренко. – С. 46–51.

81. Гайворонський . П. Незаконні археологічні розкопки та їх

зв'язок з контрабандою культурних цінностей / . П. Гайворонський //

Проблеми законності : зб. наук. пр. / Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім.

Ярослава Мудрого". – Х., 2007. – Вип. 88. – С. 171–176.

82. Герасимов И. Следственные ситуации на первоначальном этапе

расследования / И. Герасимов // Социалистическая законность. – 1977. – № 7.

– С. 60–65.

83. Головин А. Ю. Криминалистическая характеристика лиц,

соверщающих преступления в сфере компьютерной информации

[Электронный ресурс] / А. Ю. Головин // Центр исследования проблем

компьютерной преступности. – Режим доступа : http://www.crime-research.ru.

– Загл. с экрана.

191

84. Головин А. Ю. Тактические ошибки в расследовании

преступлений / А. Ю. Головин. – Тула : Изд-во Тульского гос. ун-та, 2001. –

378 с.

85. Головин А. Ю. Частные криминалистические методики:

проблемы структуры и качества / А. Ю. Головин // Криміналіст

першодрукований = Криминалистъ первопечатный : міжнар. наук.-практ.

юрид. журн. – 2013. – № 7. – С. 67–74.

86. Горун О. Ю. Використання сучаних інноваційних технологій та

інновацій під час досудового розслідування у кримінальних провадження /

О. Ю. Горун, С. П. Ковальчук // Досудове розслідування: актуальні проблеми

та шляхи їх виршення: матеріали наук.-практ. семінару, 27 лист. 2015 р. /

голов. ред. С. . Кучерина [та ін.]. – Х., 2015. – Вип. 7. – С. 253–257.

87. Грановский Г. Л. О понятии, предмете и методике

криминалистического ситуационного анализа / Г. Л. Грановский //

Следственная ситуация : сб. науч. тр. / Всесоюзн. ин-т по изучению причин и

разработке мер предупреждения преступности Следственная ситуация. – М.,

1985. – С. 20–25.

88. Граффити с Януковичем суд назвал неприличным, а действия

осужденных – циничными [Электронный ресурс]. – Режим доступа :

http://gazeta.ua/ru/articles/politics/_graffiti-s-yanukovichem-sud-nazval-

neprilichnym-a-dejstviya-osuzhdennyh-cinichny/477917. – Загл. с экрана.

89. Гросс Г. Руководство для судебных следователей,как система

криминалистики : практ. руководство [Электронный ресурс] / Ганс Гросс ;

пер. с нем. Л. Дудкин, Б. Зиллер. – Изд. 4-е, доп. – СПб. : Тип. М. Меркушева,

1908 / Г. Гросс // Раритетні видання. Суди. Судочинство. – Х. : Нац. юрид.

акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2009. – 1 CD-ROM.

90. Гусаков А. Н. Следственная тактика: (в вопросах и ответах):

учеб. пособие / А. Н. Гусаков, А. А. Филющенко. – Свердловск : Изд-во

Урал. ун-та, 1991. – 195 с.

192

91. Гучок А. Е. Криминалистическая структура преступления в

системе деятельности по построению и проверке следственных версий /

А. Е. Гучок // Право и демократия / Белорус. гос. ун-т. – Минск, 2009. –

Вып. 20. – С. 295–305.

92. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : в

4 т. Т. 2. И–О / В. И. Даль. – М. : АСТ ; Астрель, 2003. – 1280 с.

93. Демидова . . Тактика допиту обізнаних осіб: монографія /

Демидова . . ; за ред. В. Ю. Шепітька. – Х. : Апостіль 2013. – 232 с.

94. Денисюк С. Ф. Обыск в системе следственных действий

(Тактико-криминалистический анализ) : науч.-практ. пособие /

С. Ф. Денисюк, В. Ю. Шепитько. – Х. : Консум, 1999. – 282 с.

95. Джемелинский В. А. Первоначальный этап расследования

надругательств над телами умерших и местами их захоронений: учеб.-практ.

пособие / В. А. Джемелинский, А. И. Натура ; под общ. ред. А. И. Натура. –

М. : Юрлитинформ, 2006. – 160 с.

96. Дідушок Н. Я. Із практики дослідження рукописних записів,

виконаних у незвичних умовах письма / Н. Я. Дідушок, О. М. Смоліна,

О. С. Дробишева // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики :

зб. наук. пр. / ХНДІ судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса, Нац. ун-т "Юрид.

акад. України ім. Ярослава Мудрого". – Х., 2013. – Вип. 13. – С. 266–272.

97. Дикунов А. И. Криминалистический анализ следовой картины

расследуемого события с признакамы преступления. : автореф. дис. ... канд.

юрид. наук : 12.00.09 „Уголовный процесс, криминалистика; оперативно-

розыскная деятельность” / А. И. Дикунов. – М., 2005. – 22 с.

98. Дніпропетровськ залишився без кулі на Набережній. –

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://studic.info/regioni/122069.html.

– Назва з екрану.

99. Донченко А. Ненаказуемый вандализм? / А. Донченко //

Российская юстиция. – 1998. – № 6. – С. 22.

193

100. Дракова Р. А. Идентификация исполнителя краткой записи,

выполненной необычным пишущим прибором / Р. А. Дракова, И. В. Грекова

// Вопросы криминалистики и судебной экспертизы. – Минск, 1980 – Вып. 7.

– С. 56–58.

101. Драпкин Л. Я. Основы криминалистической теории следственных

ситуаций : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.09 „Уголовный процесс,

криминалистика; оперативно-розыскная деятельность” / Л. Я. Драпкин. – М.,

1987. – 45 с.

102. Драпкин Л. Я. Первоначальные следственные действия в

методике расследования преступлений и проблема повышения их

эффективности / Л. Я. Драпкин // Вопросы методики расследования

преступлений : науч. тр. Свердлов. юрид. ин-та. – Свердловск, 1976. – С. 39-

59.

103. Драпкин Л. Я. Ситуационный подход в раскрытии отдельных

групп преступлений / Л. Я. Драпкин // Особенности расследования

отдельных видов и групп преступлений / М-во высш. и среднего спец.

образования РСФСР, Свердлов. юрид. ин-т. – Свердловск , 1980. – С. 10–21.

104. Дроздова Т. А. Идентификация исполнителей почерковых

объектов, выполненных под влиянием внешних сбивающих факторов /

Т. А. Дроздова // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: зб.

наук. пр. / ХНДІ судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса, Нац. ун-т "Юрид.

акад. України ім. Ярослава Мудрого". – Х., 2011. – Вип. 11. – С. 249–257.

105. Дубровицкая Л. П. Планирование расследования: учеб. пособие /

Л. П. Дубровицкая, И. М. Лузгин. – М. : Юрид. лит., 1972. – 189 с.

106. Дулов А. В. Тактические операции при расследовании

преступлений / А. В. Дулов. – Минск : Изд-во БГУ, 1979. – 128 с.

107. фімов М. М. Організаційно-тактичні особливості призначення

експертиз при розслідуванні хуліганства / М. М. фімов, О. А. Чаплинська //

Криміналістичний вісник. – 2014 – № 2 (22). – С. 74–80.

194

108. Евменова Е. М. Вандализм: этиология, направление

исследования и профилактики / Е. М. Евменова // Проблемы

совершенствования расследования и профилактики преступлений на

современном этапе сб. ст. / отв. ред. Л. Л. Каневский. – Уфа, 1990. – С. 157–

158.

109. Експертизи у судовій практиці : наук.-практ. посіб. / Київський

НДІ судових експертиз ; Академія адвокатури України / за ред.

В. Г. Гончаренко. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 386 с.

110. Експертизи у судочинстві України: наук.-практ. посіб. / за заг. ред.

В. Г. Гончаренка та І. В. Гори. – К. : Юрінком Інтер, 2015. – 504 с.

111. Енциклопедія Сучасної України. Т. 4. В-Вог / редкол. І. М. Дзюба

[та ін.]. – К. : Ін-т енцикл.дослідж. НАН України, 2005. – 700 с.

112. Жижина М. В. Проблема диагностики пола по почерку в

современных условиях и возможности ее решения / М. В. Жижина, В. Ф.

Орлова, А. В. Смирнов // Теорія та практика судової експертизи і

криміналістики : зб. наук. пр. / ХНДІ судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса,

Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого". – Х., 2010. – Вип. 10.

– С. 243–251.

113. Журавель В. А. Допрос потерпевшего и использование его

показаний для построения методики расследования отдельных видов

преступлений : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 „Уголовный

процесс, криминалистика; оперативно-розыскная деятельность” /

В. А. Журавель. – Х., 1983. – 17 с.

114. Журавель В. А. Криміналістичні методики: сучасні наукові

концепції: монографія / В. А. Журавель. – Х. : Апостіль, 2012. – 304 с.

115. Журавель В. А. Новый Уголовный процессуальный кодекс

Украины: взгляд криминалиста / В. А. Журавель // Криміналіст

першодрукований = Криминалистъ первопечатный : міжнар. наук.-практ.

юрид. журн. – 2014. – № 8. – С. 57–63.

195

116. Журавель В. А. Проблеми формування базової методики

розслідування злочинів / В. А. Журавель // Вісник Академії правових наук

України. – 2008. – Вип. 1 (52). – С. 231–242.

117. Журавель В. Системи слідчих дій та тактичні операції в структурі

окремої криміналістичної методики розслідування злочинів / В. Журавель //

Вісник Академії правових наук України. – 2009. – № 2 (57). – С. 197–208.

118. Журавель В. В. Тактичні операції в системі криміналістичних

засобів протидії злочинності / В. В. Журавель // Теорія і практика судової

експертизи і криміналістики : зб. наук.-практ. матеріалів / М-во юстиції

України, Харк. наук.-дослід. ін.-т судових експертиз ім. засл. проф. М. С.

Бокаріуса ; Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого ; ред.

М. Л. Цимбал, В. Ю. Шепітько, Л. М. Головченко [та ін.]. – Х., 2006. – Вип. 6.

– С. 187–195.

119. З початку 2015 року 19 випадків вандалізму безпосередньо

загрожували безпеці руху приміських поїздів [Електронний ресурс] //

Офіційний сайт Міністерства інфраструктури України. – 2015. – Режим

доступу : http://www.mtu.gov.ua/uk/news/50364.html. – Назва з екрану.

120. За організацію та вчинення підпалів банкоматів затриманий

Харківський активіст [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/1031000. – Назва з екрану.

121. За цей рік в Україні впало більше півтисячі Ленінів та один

Янукович [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://radio24.ua/news/showSingleNews.do?objectId=27813. – Назва з екрану.

122. Закатов О. О. Криминалистическое учение о розыске : учеб.

пособие / О. О. Закатов. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1988. – 24 с.

123. Заради розваги 13-річний школяр пошкодив майже 25 могил

[Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/425864. – Назва

з екрану.

196

124. Затенацький Д. В. Ідеальні сліди в криміналістиці (техніко-

криміналістичні та тактичні прийоми їх актуалізації): монографія /

Д. В. Затенацький ; за ред. В. Ю. Шепітька. – Х. : Право, 2010. – 160 с.

125. Зеленецкий В. С. Использование в доказывании фонограмм

переговоров, записанных техническими средствами / В. С. Зеленецкий,

Н. В. Куркин // Современные проблемы судебной фоноскопической

экспертизы (материалы спец. семинара). – Х., 1999. – С. 76.

126. Здоровко С. Ф. Розслідування вбивств, що вчиняються

організованими злочинними групами (типові тактичні операції): монографія /

С. Ф. Здоровко ; за ред. В. Ю. Шепітько ; Нац. юрид. акад. України

ім. Ярослава Мудрого. – Х. : Гриф, 2004. – 176 с.

127. Здоровко С. Ф. Тактичні операції при розслідуванні вбивств, що

вчиняються організованими групами і злочинними організаціями : автореф.

дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика.

Судова експертиза. Оперативно-розшукова діяльність” / С. Ф. Здоровко. – Х.,

2002. – 19 с.

128. Зінченко І. О. Кримінально-правова охорона виборчих, трудових

та інших особистих прав і свобод людини і громадянина. Аналіз

законодавства і судової практики : [монографія] / Зінченко І. О. – Х. : СПД

ФО Вапнярчук Н. М., 2007. – 320 с.

129. Зинин А. М. Проблемные вопросы экспертной портретной

идентификации / А. М. Зинин // Криміналіст першодрукований =

Криминалистъ первопечатный : міжнар. наук.-практ. юрид. журн. – 2012. –

№ 4. – С. 146–153.

130. Зинин А. М. Руководство по портретной экспертизе /

А. М. Зинин. – М. : ЭКСМО, 2006. – 225 с.

131. Злодій приніс вкрадений столик прямо в руки міліціонерів

[Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/722872. – Назва

з екрану.

197

132. Зуйков Г. Г. Поиск преступников по признакам способов

совершения преступлений : учеб. пособие / Г. Г. Зуйков ; ВШ МВД СССР. –

М. : Изд-во ВШ МВД СССР, 1970. – 189 с.

133. Ильяшенко А. Н. Социальная среда в генезисе преступного

поведения (особенности криминализации несовершеннолетних под влиянием

социальной микросреды) / А. Н. Ильяшенко. – М. : ВНИИ МВД России, 2001.

– 317 с.

134. Інтерв’ю з Колесником В. щодо нового Кримінального

процесуального кодексу України [Електронний ресурс]. – [Режим

доступу : http://zib.com.ua/ua/print/96991-profesor_aau_valeriy_kolesnik.html. –

Назва з екрану.

135. Как выбрать краску для граффити [Электронный ресурс]. –

Режим доступа : http://graffiti-art.ru/2011/08/07/kak-vyibrat-krasku-dlya-graffiti/.

– Загл. с экрана.

136. Как определить местоположение по сетям сотовой связи

[Электронный ресурс]. – Режим доступа :

http://habrahabr.ru/company/promwad/blog/223635/. – Загл. с экрана.

137. Калюга К. В. Мистецтво здобувати і використовувати початкову

інформацію про особу злочинця: від моделювання зовнішнього вигляду та

психологічних властивостей до висування і розробки криміналістичних

версій щодо кола осіб, причетних до злочину: монографія / К. В. Калюга,

В. Г. Лукашевич. – Запоріжжя : Дніпровський металург, 2012. – 352 с.

138. Каневский Л. Л. Организация расследования и тактика

следственных действий по делам несовершеннолетних: учеб. пособие /

Л. Л Каневский. – Уфа : Башкир. гос. ун-т, 1978. – 86 с.

139. Каткова Т. Г. Особливості розслідування злочинів, пов'язаних із

посяганнями на культурну спадщину: практ. посіб. / Т. Г. Каткова,

Т. В. Каткова. – Х. : Право, 2011. – 240 с.

198

140. Катона Г. По следам преступления. Очерки из истории

криминалистики / Г. Катона, И. Кертэс ; под общ. ред. Р. С. Белкина. –

М. : Юрид. лит., 1982. – 192 с.

141. Кигас В. Н. Безопасность на общественном транспорте /

В. Н. Кигас // Борьба с преступностью за рубежом. – 2005. – № 6. – С. 3–11.

142. Кисилев С. В. Знаково-психологические мотивы граффити в

молодежной субкультуре [Электронный ресурс] / С. В. Кисилев. – Режим

доступа : http://ecsocman.hse.ru/data/846/925/1219/013.KISSELEV.pdf. – Загл. с

экрана.

143. Кисин М. В. Следы крови: пособие / М. В. Кисин, А. К. Туманов.

– М. : Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1972. – 88 с.

144. Клебанов Л. Р. О юридической ответственности за причинение

вреда памятникам истории и культуры / Л. Р. Клебанов // Журнал

российского права. – 2012. – № 3. – С. 62– 65.

145. Клименко Н. І. Судова експертологія : курс лекцій : навч. посіб.

для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. / Н. І. Клименко. – К. : Ін Юре, 2007.

– 528 с.

146. Князев В. А. Проблемы тактических операций в методике

расследования хищений государственного или общественного имущества :

автореф. дис. … канд. юрид. наук / В. А. Князев. – Х., 1986. – 22 с.

147. Коваленко В. В. Актуальні проблеми застосування науково-

технічних засобів спеціалістами при провадженні слідчих дій : автореф. дис.

... канд. юрид. наук : 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика.

Судова експертиза. Оперативно-розшукова діяльність”/ В. В. Коваленко. –

К., 2004. – 20 с.

148. Колдин В. Я. Судебная идентификация / В. Я. Колдин. –

М. : ЛексЭст, 2002. – 528 с.

149. Колесниченко А. Н. Роль следственных версий и построение их

при расследовании преступлений / А. Н. Колесниченко // Ученые записки

[Харьковского юридического института].– 1957. – Вып. 9. – С. 163–171.

199

150. Колесниченко А. Н. Криминалистическая характеристика

преступлений : учеб. пособие / А. Н. Колесниченко, В. Е. Коновалова. –

Х. : Юрид. ин-т, 1985. – 93 с.

151. Колесниченко А. Н. О системе версий и методике их построения /

А. Н. Колесниченко, Г. А. Матусовский // Криминалистика и судебная

экспертиза. – К., 1979. – Вып. 7. – С. 7–13.

152. Коломойський оголосив винагороду у $20 тис. за кожного

"зеленого чоловічка" і $200 тис. за звільнену адмінбудівлю [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://tyzhden.ua/News/107824. – Назва з екрану.

153. Комаров И. М. Криминалистические операции в досудебном

производстве: монография / И. М. Комаров. – Барнаул : Изд-во Алт. ун-та,

2002. – 333 с.

154. Комаров И. М. О криминалистических операциях и следственных

ситуациях в системе криминалистической характеристики расследования

преступлений / И. М. Комаров // Воронежские криминалистические чтения:

сб. науч. тр. / под ред. О. Я. Баева. – 2014. – Вып. 16. – С. 91–103.

155. Комаров И. М. О месте частной теории криминалистических

операций в системе криминалистики и некоторых перспективах ее развития /

И. М. Комаров // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики : зб.

наук. праць / ХНДІ судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса, Нац. юрид. акад.

України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2011. – Вип. 11. – С. 16– 23.

156. Комиссаров В. И. Теоретические проблемы следственной

тактики: монография / В. И. Комиссаров. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та,

1987. – С. 107– 110.

157. Коновалов Е. Ф. Розыскная деятельность следователя : учебно-

практ. пособие / Е. Ф. Коновалов. – М. : Юрид. лит., 1973. – 140 с.

158. Коновалова В. Е. Версия: концепция и функции в

судопроизводстве / В. Е. Коновалова. – Х. : Консум, 2007. – 192 с.

159. Коновалова В. Е. Генезис криминалистической тактики /

В. Е. Коновалова // Криміналістика XXI століття: матеріали наук.-практ.

200

конф., 25–26 листоп. 2010 р. / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава

Мудрого, Ін-т вивчення проблем злочинності Нац. акад. прав. наук України.

– Х., 2010. – С. 347–350.

160. Коновалова В. Е. Допрос тактика и психология /

В. Е. Коновалова. – Х. : Консум, 2006. – 176 с.

161. Коновалова В. Е. Криминалистическая версия: познавательная

функция в судопроизводстве / В. Е. Коновалова // Проблеми правового

забезпечення економічної та соціальної політики в Україні: Матеріали наук.-

практ. конф. (м. Харків, 24–25 трав. 2005 р.) / Нац. юрид. акад. України ім.

Ярослава Мудрого ; відп. за вип. Ю. М. Грошевий. – Х., 2005. – С. 586–589.

162. Коновалова В. Е. Убийство: искусство расследования:

монографія / В. Е. Коновалова. – Х. : Факт, 2013. – 311 с.

163. Коновалова В. Е. Теоретические проблемы криминалистической

характеристики / В. Е. Коновалова, А. Н. Колесниченко //

Криминалистическая характеристика преступлений : сб. науч. тр. / Всесоюз.

ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. –

М., 1984. – С. 15–19.

164. Координатор сепаратистів у Харкові витратив на підпал

банкоматів “Приватбанку” $1000 [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://www.day.kiev.ua/uk/news/240414-koordinator-separatistiv-u-

harkovi-vitrativ-na-pidpal-bankomativ-privatbanku-1100. – Назва з екрану.

165. Корноухов В. Е. Методика расследования преступлений:

теоретические основы / В. Е. Корноухов. – М. : Норма, 2008. – 297 с.

166. Коросташова Т. О. Курс лекцій з криміналістики. Вип. 18.

Основи слідознавства / Т. О. Коросташова, Ю. О. Ланцедова, О. С. Тунтула. –

Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. П. Могили, 2012. – 44 с.

167. Крамаренко В. П. Технологии ситуационного подхода в

преодолении информационно-познавательных ошибок при интерпретации

доказательственной информации и выдвижении версий / В. П. Крамаренко //

201

Криміналіст першодрукований = Криминалистъ первопечатный : міжнар.

наук.-практ. юрид. журн. – 2013. – № 6. – С. 126–138.

168. Кривонос М. В. Участь спеціаліста в проведенні слідчих

(розшукових) дій: правовий аспект / М. В. Кривонос // Вісник Академії

Митної служби. – 2013. – № 2 (11). – С. 118–124.

169. Криминалистика : учебник для вузов / Т. В. Аверьянова,

Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская ; под ред. Р. С. Белкина. –

М. : НОРМА-ИНФРА, 1999. – 990 с.

170. Криминалистическая техника: учебник / В. П. Антонов [и др.] ;

под ред. Н. М. Балашова. – М. : Юрлитинформ, 2002. – 60 с.

171. Криміналістика: підручник / за ред. В. Ю. Шепітька ; Нац. юрид.

ун-т ім. Ярослава Мудрого. – 5-те вид., перероб. та доп. – К. : Ін Юре, 2016. –

649 с.

172. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар /

[Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.] ; за заг. ред. В. В. Сташиса,

В. Я. Тація. – 3-т вид., переробл. та доп. – Х. : Одісей, 2007. – 1184 с.

173. Кримінальний процесуальний кодекс України: науково-

практичний коментар / за заг. ред. В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора,

М. . Шумила. – К. : Юстініан, 2012. – 1224 с.

174. Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний

ресурс] : Закон України від 13.04.2013 р. №4651-VII // Верховна Рада

України: офіц. веб-сайт. – Режим

доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2256#n2256. –

Назва з екрану.

175. Кримінально-правова боротьба з хуліганством. Соціологічне

дослідження діяльності слідчих і судових органів по запобіганню хуліганства

/ відп. ред. Ф. А. Лопушанський. – К. : Наук. Думка, 1971. – 152 с.

176. Крылов И. Ф. Криминалистическое учение о следах /

И. Ф. Крылов. – Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1976. – 198 с.

202

177. Крылов И. Ф. Следы на месте преступления / И. Ф. Крылов. –

Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1961. – 132 с.

178. Кузьменко . І. Предмет злочинного посягання на пам’ятки –

об’ кти культурної спадщини / . І. Кузьменко // Адвокат. – 2009. – № 3 (102).

– С. 23–25.

179. Куц Н. Т. Ответственность за хулиганство по советскому

уголовному праву: учебное пособие / Н. Т. Куц ; отв. ред. П. П. Михайленко ;

М-во охраны обществ. порядка УССР. – К. : [Б. и.], 1963. – 95 с.

180. Кучер Н. У Полтаві розмалювали пам'ятник Героям Небесної

Сотні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://kolo.poltava.ua/novini-

poltava/u-poltavi-na-monumenti-nebesnii-sotni-21098.html. – Назва з екрану.

181. Лавров В. П. Расследование нераскрытых преступлений, дела о

которых приостановлены / В. П. Лавров // Курс лекций по криминалистике :

для слушателей следств. ф-та Юрид. ин-та МВД России и студ. юрид. ф-та /

под ред. В. П. Лаврова. – М., 1999. – Вып. 9. – С. 84–89.

182. Лагутин А. В. Тактические операции при расследовании

нарушений правил о валютных операциях /по материалах Украинской ССР/:

автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 „Уголовный процесс,

криминалистика; оперативно-розыскная деятельность” / А. В. Лагутин. –

Минск, 1985. – 21 с.

183. Лапин А. В. Теория и практика производства тактических

операций при расследовании квартирных краж : автореф. дис. ... канд. юрид.

наук : 12.00.09 „Уголовный процесс, криминалистика; оперативно-розыскная

деятельность” / А. В. Лапин. – Минск, 1986. – 20 с.

184. Ларин А. М. От следственной версии к истине / А. М. Ларин. . –

М. : Юрид. лит., 1976. – 198 с.

185. Латыш Е. В. Обстановка совершения вандализма как элемент

криминалистической характеристики преступления / Е. В. Латыш // «Legea si

Viata». – 2014. – №4. – С. 38-44.

203

186. Латиш К. В. Типові слідчі версії при розслідуванні вандалізму /

К. В. Латиш // Юридичний вісник. – №6. – 2014. – С. 369-374.

187. Латиш К. В. Слідчий огляд під час розслідування вандалізму / К.

В. Латиш // Науковий вісник Херсонського Державного університету. Серія

«Юридичні науки». – 2014. – Випуск 4. – Том 2. – С. 223-228.

188. Латиш К. В. Особа злочинця як елемент криміналістичної

характеристики вандалізму / К. В. Латиш // Науковий вісник Ужгородського

національного університету. Серія «Юридичні науки». – Вип. 33. – 2015. –

Том 2. – С. 157-160.

189. Левков В. Н. Ситуационная обусловленность следственных

версий / В. Н. Левков // Криминалистика и судебная экспертиза / отв. ред.

С. И. Рудик. – К., 1987. – Вып. 34. – С. 45–49.

190. Легких К. В. Загальнонаукові та процесуальні питання

проведення судової правової експертизи в судочинстві України : автореф.

дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика.

Судова експертиза. Оперативно-розшукова діяльність”/ К. В. Легких. – К.,

2009. – 20 с.

191. Липовский В. В. Исследование текста, выполненного на

необычном материале / В. В. Липовский, С. А. Ципенюк // Экспертная

практика и новые методы исследования : сб. ст. – М., 1982. – Вып. 24. – С. 1–

6.

192. Лисенко В. В. Проблеми криміналістичного забезпечення

розслідування податкових злочинів : автореф. дис. ... д-ра юрид.

наук : 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика. Судова експертиза.

Оперативно-розшукова діяльність”/ В. В. Лисенко ; Київ. нац. ун-т внутр.

справ. – К., 2006. – 25 с.

193. Лихова С. Я. Злочини у сфері реалізації громадянських,

політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V

Особливої частини КК України): [монографія] / С. Я. Лихова. – К. : Видав.-

поліграф. центр „Київський університет”, 2006. – 573 с.

204

194. Личность преступника / В. Н. Кудрявцев, Н. Н. Кондрашков,

Н. С. Лейкина ; отв. ред. А. И. Долгов. – М.: Юрид. лит., 1971. – 190 с.

195. Лузгин И. М. К вопросу о теории криминалистического

моделирования / И. М. Лузгин // Актуальные проблемы советской

криминалистики: сб. науч. ст. – М., 1980. – С. 48–60.

196. Лузгин И. М. Методологические проблемы расследования /

И. М. Лузгин. – М. : Юрид. лит., 1973. – 216 с.

197. Лузгин И. М. Моделирование при расследовании преступлений /

И. М. Лузгин. – М. : Юрид. лит., 1981. – 152 с.

198. Лук’янчиков Б. . Типові слідчі ситуації і шляхи їх розв’язання в

окремих позавидових методиках розслідування / Б. . Лук’янчиков,

. Д. Лук’янчиков // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного

інституту МВС України. – 2001. – № 1(4). – С. 260–265.

199. Лутугинські міліціонери упродовж доби затримали вандала

[Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/466214. – Назва

з екрану.

200. Маркін В. Предмет складів злочинів проти свободи

віросповідання / В. Маркін // Вісник Львівського Університету. Серія

юридична. – Вип. 47. – 2008. – С. 192-201.

201. Маршуба М. О вандализме и борьбе с ним / М. Маршуба //

Актуальные проблемы становления государственности в Украине: краткие

тез. докл. и науч. сообщений межрегион. науч. конф. молодых ученых и

соискателей / отв. ред. Н. И. Панов. – Х., 1995. – С. 47–48.

202. Материалы для граффити: выбор и использование граффити

[Электронный ресурс]. – Режим

доступа : http://ustyles.ru/encyclopaedia/materialy-dlja-graffiti-vybor-i-

ispolzovanie/. – Загл. с экрана.

205

203. Матышевский П. С. Ответственность за преступления против

общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения /

П. С. Матышевский. – М. : Юрид. лит., 1964. – 178 с.

204. Махов В. Н. Использование знаний сведущих лиц при

расследовании преступлений: монография / В. Н. Махов. – М. : Изд-во

РУДН, 2000. – 296 с.

205. Менжега М. М. Методика расследования создания и

использования вредоносных программ для ЭВМ / М. М. Менжега. –

М. : Юрлитинформ, 2009. – 184 с.

206. Методичний посібник для працівників органів досудового

слідства з питань призначення та проведення судової експертизи / за заг. ред.

П. В. Коляда. – К. : УВПД ГШ МВС України, 2008. – 278 с.

207. Міліція не може спіймати вандалів, які зруйнували пам'ятник

Бандері та Шухевичу [Електронний ресурс] // ТСН. – 2013. – Режим доступу

до ресурсу: http://tsn.ua/ukrayina/miliciya-ne-mozhe-spiymati-vandaliv-yaki-

zruynuvali-pam-yatniki-banderi-i-shuhevichu-289624.html. – Назва з екрану.

208. Міліція Харкова розсліду факти підпалів банкоматів у місті //

[Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/1033032. – Назва з екрану.

209. Міщенко М. С. Пам’ятки – об’ кти культурної спадщини як

предмет злочину, передбаченого ч. 1 ст. 298 КК України / М. С. Міщенко //

Право України. – 2010. – № 7. – С. 204–209.

210. Михальчук Т. В. Використання інформації, отриманої

телекомунікаційним шляхом, у розслідуванні злочинів : автореф. дис. ... канд.

юрид. наук : 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика. Судова

експертиза. Оперативно-розшукова діяльність”/ Т. В. Михальчук. – К., 2010.

– 20 с.

211. Михальчук А. Е. Соотношение тактических операций в

криминалистике / А. Е. Михальчук, В. В. Степанов // Проблемы

206

интенсификации деятельности по расследованию преступлений: сб. науч.

тр. – Свердловск, 1987. – С. 32–34.

212. Моїс в О. М. Експертні технології: теорія формування і

практика застосування: монографія / О. М. Моїс в ; Нац. ун-т "Юридична

академія України ім. Ярослава Мудрого". – Х. : Апостіль, 2011. – 424 с.

213. Мусі нко О. Л. Теоретичні засади розслідування шахрайства в

сучасних умовах : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 „Кримінальний процес

та криміналістика. Судова експертиза. Оперативно-розшукова діяльність”/

О. Л. Мусі нко. – Х., 2007. – 192 с.

214. Мухин Г. Н. Криминалистика: современные проблемы, история и

методология: науч.-метод. пособие / Г. Н. Мухин, Д. В. Исютин-Федотков. –

Минск : Акад. МВД Респ. Беларусь, 2012. – 320 с.

215. На Бесарабці зруйнували пам'ятник Леніну, 8 грудня 2012 року

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : [http://www.unian.ua/politics/860794-

na-besarabtsi-zlamali-pamyatnik-leninu-zmi.html]. – Назва з екрану.

216. На Житомирщині за наругу над могилами міліція затримала

трьох молодиків [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/printable_article/869898.

– Назва з екрану.

217. На Полтавщині для бійців АТО купили два автомобілі за гроші,

виручені після здачі пам’ятника Леніна на брухт [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://tsn.ua/groshi/na-poltavschini-za-povalenogo-lenina-kupili-

dva-avtomobili-dlya-ato-406001.html. – Назва з екрану.

218. На Харковщине мужчина разбил чужую машину «от нечего

делать» [Электронный ресурс] // Сайт города Харьков “057.ua”. – 2014. –

Режим доступа : http://www.057.ua/news/539198. – Загл. с экрана.

219. Налуцишин В. В. Кримінальна відповідальність за хуліганство

(ст. 296 КК України) : дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 „Кримінальне право

та кримінологія; кримінально-виконавче право” / В. В. Налуцишин. – К.,2009.

– 252 с.

207

220. Настільна книга слідчого / М. І. Панов, В. Ю. Шепітько,

В. О. Коновалова [та ін.] ; ред. В. Я. Тацій. – 3-т вид., перероб. і доп. – К. : Ін

Юре, 2011. – 736 с.

221. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України

/ за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, . В. Фесенка. – Вид. 2-ге,

перероб. і доп. – К. : Дакор, 2008. – 1428 с.

222. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України /

за ред. М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. – К. : Юрид. думка, 2009. – 1236 с.

223. Науково-практичний коментар Кримінального процесуального

кодексу України: у 4 т. Т. 2. / за заг. ред. О. В. Стовби. – Х. : Апостіль, 2015. –

329 с.

224. Небесная Л. П. Исследование влияния необычного положения

руки и материалов письма на признаки почерка / Л. П. Небесная //

Экспертная практика и новые методы исследования. – М., 1988. – Вып. 7. –

С. 8–10.

225. Николайчик Н. И. Методика расследования хулиганства : лекция /

Н. И. Николайчик. – Минск : МВШ МВД СССР, 1985. – 28 с.

226. О’Флахерти М. Свобода слова и профессиональная деятельность

журналистов в свете Европейской конвенции прав человека / М. О’Флахерти

// Европейская конвенция прав человека и судебная реформа в

Украине : Материалы семинаров (г. Трускавец, 6–8 марта, г. Донецк, 15–16

мая 1997 г. – Донецк, 1998 г. – С. 21–23.

227. Образцов В. А. Выявление и изобличение преступника /

В. А. Образцов. – М. : Юристъ, 1997. – 483 с.

228. Образцов В. А. К вопросу о методике раскрития преступлений /

В. А. Образцов // Вопросы борьбы с преступностью [сб. ст.]. – М., 1977. –

Вып. 27. – С. 165–169.

229. Образцов В. А. Теоретические основы раскрытия преступлений,

связанных с ненадлежащим исполнением профессиональных функций в

сфере производства / В. А. Образцов. – Иркутск : ИркГУ, 1985. – 198 с.

208

230. Образцов В. А. О теории тактических операций и ее связях с

другими структурными элементами науки криминалистики / В. А. Образцов,

А. А. Протасевич // Оптимизация расследования преступлений : сб. науч. тр.

Иркутск, 1982. – С. 127–131.

231. Образцов В. А. Понятие и криминалистическое значение

следственной ситуации / В. А. Образцов, В. Г. Танасевич // Советское

государство и право. – 1979. – № 8. – С. 110–112.

232. Одайник Б. М. Кримінальна відповідальність за знищення,

руйнування або пошкодження пам’яток – об’ ктів культурної спадщини:

автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 „Кримінальне право та

кримінологія; кримінально-виконавче право” / Б. М. Одайник. – К., 2010. –

20 с.

233. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов ; под ред.

Н. Ю. Шведовой. – 15-е изд., стереотип. – М. : Рус. яз., 1984. – 816 с.

234. Олійник Ю. Я. Допит свідків, підозрюваних та обвинувачених під

час розслідування умисного знищення або пошкодження об' ктів житлово-

комунального господарства / Ю. Я. Олійник // Держава і право. Юридичні і

політичні науки : зб. наук. пр. / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького

НАН України. – К., 2012. – Вип. 56. – С. 432–437.

235. Памятник Ленину разрисовали антикоммунистическими

лозунгами [Электронный ресурс]. Режим доступа :

http://www.segodnya.ua/ukraine/pamjatnik-leninu-razricovali-

antikommunicticheckimi-nadpicjami.html. – Загл. с экрана

236. Панов Н. И. Об изучении способа совершения преступления в

науках криминального цикла: междисциплинарный поход / Н. И. Панов,

Б. В. Щур // Криміналіст першодрукований = Криминалистъ первопечатный:

міжнар. наук.-практ. юрид. журн. – 2013. – № 6. – С. 17–33.

237. Пантелеев И. Ф. Теоретические проблемы советской

криминалистики : учеб. пособие / И. Ф. Пантелеев. – М. : Тип. ТАСС, 1980. –

181 с.

209

238. Пашн в Д. В. Ідентифікація користувача мережі Інтернет в

цілях розслідування злочину / Д. В. Пашн в // Актуальні проблеми

кримінального права, процесу та криміналістики : Матеріали 2-ї міжнар.

наук.-практ. конф., м. Одеса, 8 жовт. 2010 р. : у 2 т. / Нац. ун-т "Одеська

юридична академія", Міжнар. гуманіст. ун-т, Одес. нац. ун-т ім. І. Мечнікова,

Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, Прикарпат. юрид. Ін.-т Львів. держ. ун-ту

внутр. справ. – Т. 2 : Кримінальний процес, криміналістика, оперативно-

розшукова діяльність та судова експертиза. – Одеса, 2010. – С. 251–253.

239. Планирование расследования / Л. А Сергеев, Л. А. Соя-Серко,

Н. А. Якубович ; под ред. Н. И. Сапожникова. – М. : НИИ Прокуратуры

СССР, 1975. – 115 с.

240. Положення про Державний комітет України у справах

національностей та релігій, затверджено постановою КМУ від 14 лютого

2007 року №201 [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://www.rada.gov.ua. – Назва з екрану.

241. Полях А. М. Криміналістична характеристика та основи

розслідування контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх

аналогів або прекурсорів: монографія / А. М. Полях ; за ред.

В. Ю. Шепітька ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. –

Х. : Право, 2010. – 160 с.

242. Порубов Н. И. Научные основы допроса на предварительном

следствии / Н. И. Порубов. – 3-е изд., перераб. – Минск : Вышэйшая шк.,

1978. – 176 с.

243. Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від

07.04.2015 р. по справі №820/17488/14К. [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/43552857. – Назва з екрану.

244. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних

справах / за заг. ред. В. Т. Маляренка ; упоряд. П. П. Пилипчук. – К. :

Юрінком Інтер, 2007. – 408 с.

210

245. Правова доктрина України : у 5 т. Т. 5. Кримінально-правові

науки в Україні: стан, проблеми та шляхи розвитку / за заг. ред. В. Я. Тація,

В. І. Борисова / Нац. акад. прав. наук України ; редкол. В. Я. Тацій [та ін.]. –

Х. Право, 2013. – 1240 с.

246. Практическое руководство по производству судебных экспертиз

для экспертов и специалистов: науч.-практ. пособие / под ред.

Т. В. Аверьяновой, В. Ф. Статкуса. – М. : Юрайт, 2011. – 719 с.

247. Практичний посібник для працівників органів досудового

слідства та експертних підрозділів з питань призначення судової експертизи /

за заг. ред. П. В. Коляди. – К. : УВПД ГШ МВС України, 2009. – 526 с.

248. Про Державний ре стр національного культурного надбання»:

положення, затв. пост. КМУ від 12.08.1992 р., № 466 [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/466-92-

%D0%BF/card2#Card. – Назва з екрану.

249. Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного

(нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди

їхньої символіки [Електронний ресурс] : Закон України від 09.04.2015 р.

№ 317-VIII. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/317-19. –

Назва з екрану.

250. Про затвердження Інструкції про призначення та проведення

судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних

рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та

експертних досліджень [Електронний ресурс] : Наказ від 08.10.1998 р. №

53/55 – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0705-

98/page2?text=%EB%B3%ED%E3%E2%B3%F1%F2%E8%F7%ED%E0. –

Назва з екрану.

251. Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток для

занесення об’ ктів культурної спадщини до Державного ре стру нерухомих

пам'яток України [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів

211

України від 27.12.2001 р. № 1760 – Режим

доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1760-2001-п. – Назва з екрану.

252. Про поховання і похоронну справу [Електронний ресурс] : Закон

України від 10.07.2003 р. №1102-ІV. – Режим доступу :

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1102-15. – Назва з екрану.

253. Про свободу совісті та релігійні організації : Закон України від 23

квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 25. – Ст. 283.

254. Про умови передачі культових будівель – визначних пам’яток

архітектури релігійним організаціям [Електронний ресурс] : Постанова

Кабінету Міністрів України №137 від 14 лютого 2002 року. – Режим

доступу : http://www.rada.gov.ua. – Назва з екрану.

255. Радянська криміналістика. Криміналістична техніка і слідча

тактика : підручник / за заг. ред. В. П. Колмакова. – К. : Вища шк., 1973. –

296 с.

256. Религиоведение: Энциклопедический словарь : / [под ред.

А. П. Забияко, А. Н. Красникова, Е. С. Элбакян]. – М. : Академ. Проект, 2006.

– 1256 с.

257. Ривлин А. Л. Допрос в уголовном суде / А. Л. Ривлин. – Х. : Изд.

ин-та права НКЮ УССР, 1939. – 160 с.

258. Романюк Б. В. Участь спеціаліста на стадії досудового

слідства : навч. посіб. / Б. В. Романюк. – К. : Аванпост Прим, 2010. – 303 с.

259. Россинская Е. Р. Судебная экспертиза в гражданском,

арбитражном, административном и уголовном процессе / Е. Р. Россинская. –

2-е изд., перераб. и доп. – М. : НОРМА, 2009. – 688 с.

260. Ростомян Л. С. Розслідування кримінально-правових проявів

вандалізму: наруга над могилою / Л. С. Ростомян // Право і суспільство. –

2008. – № 4. – С. 131–135.

261. Руководство для следователей / под ред. Н. А. Селиванова,

В. А. Снеткова. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 977 с.

212

262. Савонюк Р. Ю. Щодо проектів кримінально-процесуального

кодексу України / Р. Ю. Савонюк // Право України. – 2010. – № 2. – С. 206-

212.

263. Салтевский М. В. Криминалистика. В современном изложении

юристов / М. В. Салтевский. – Х. : Рубикон, 1997. – 342 с.

264. Самойленко О. А. Особливості розслідування викрадень майна,

вчинених із використанням комп'ютерних технологій: монография /

О. А. Самойленко. – К. : КНТ, 2009. – 328 с.

265. Сафонов Д. А. Загальні положення тактики огляду місця події по

злочинам про наругу над могилою / Д. А. Сафонов, С. О. Торопов // Теорія та

практика кримінального судочинства: матеріали міжнар. наук.-практ. конф.

(Харків, 20–21 трав. 2011 р.) / Харк. нац. ун-т внутр. справ, Навч.-наук. ін-т

підготов. фахівців для підрозділів слідства та дізнання. – Х., 2011. – С. 311–

313.

266. Сафонов Д. А. Криміналістична характеристика наруги над

могилою / Д. А. Сафонов. // Право і безпека. – 2009. – № 4. – С. 130–134.

267. Свенсон А. Раскрытие преступлений. Современные методы

расследования уголовных дел / А. Свенссон, О. Вендель. – М. : Изд-во

иностр. лит., 1957. – 475 с.

268. Сегай М. Я. Судебная экспертиза материальных следов-

отображений (проблемы методологии): монография / М. Я. Сегай,

В. К. Стринжа ; Акад. прав. наук Украины, Киев. регион. центр, Киевский

НИИСЭ. – К. : Ін Юре, 1997. – 174 с.

269. Селиванов Н. А. Некоторые особенности расследования

преступлений, совершаемых организованными группами / Н. А. Селиванов //

Прокурорская и следственная практика. – 1997. – № 1. – С. 103–107.

270. Селиванов Н. А. Советская крминалистика: система понятий /

Н. А. Селиванов. – М. : Юрид. лит., 1982. – 192 с.

213

271. Селиванов Н. А. Типовые версии, следственные ситуации и их

значение для расследования / Н. А. Селиванов // Социалистическая

законность. – 1985. – № 7. – С. 11–15.

272. Серг ва Д. Б. Щодо визначення поняття слідчих (розшукових)

дій за новим Кримінальним процесуальним кодексом України /

Д. Б. Серг ва // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх

справ. – 2013. – № 2. – С. 52–56.

273. Синчук О. В. Природа типових версій / О. В. Синчук // Питання

боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. / Акад. прав. наук України, Ін-т

вивчення проблем злочинності. – Х., 2008. – Вип. 16. – С. 290–294.

274. Скороходова А. С. Вандалізм [Електронний ресурс] /

А. С. Скороходова. – Режим

доступу : http://www.nir.ru/SOCIO/SCIPUBL/sj/sj3-4-99skoro.html. – Назва з

екрану.

275. Соколова О. А. К вопросу о комплексном подходе к диагностике

человека по его следам и отображениям / О. А. Соколова // Криміналістика

ХХІ століття: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 25–26 листоп. 2010 р. /

Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, Ін-т вивчення проблем

злочинності Нац. акад. прав. наук України. – Х., 2010. – С. 149–153.

276. Соціальна філософія: короткий енциклопедичний словник / заг.

ред. і уклад. В. П. Андрущенко, М. І. Горлач. – К. ; Х. : Рубікон, 1997. – 400 с.

277. Соя-Серко О. А. Допрос подсудимого в советском уголовном

процессе : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / О. А. Соя-Серко. – М., 1969. –

16 с.

278. Снесенного в Славянске Ленина могут продать как металл

[Электронный ресурс]. – Режим

доступу : http://www.dsnews.ua/society/snesennogo-lenina-v-slavyanske-mogut-

prodat-kak-metall-04062015024500. – Загл. с экрана.

279. Специализированный курс криминалистики для слушателей

вузов МВД СССР, обучающихся на базе среднего специального

214

юридического образования: учебник. – К. : НИи РИО КВШ МВД СССР,

1987. – 297 с.

280. Стельникович С. “Війна пам’ятників” на території Житомирсько-

Вінницького регіону у період німецької окупації” / С. Стельникович // Історія

України. – 2014. – № 1. – С. 31–33.

281. Тетюев С. В. Формы использования специальных знаний /

С. В. Тетюев // Законность. – 2009. – № 11. – С. 37–38.

282. Томилин В. В. Основы судебно-медицинской экспертизы письма

/ В. В. Томилин. – М. : Медицина, 1974. – 252 с.

283. Трофименко Н. С. Питання призначення та проведення деяких

видів судових експертиз (за матеріалами узагальнення експертної практики) /

Н. С. Трофименко // Вісник Академії митної служби. Серія: Право. – 2013. –

№1 (10). – С. 107–112.

284. Трубникова В. А. Признаки почерка, свидетельствующие о

выполнении рукописи в измененных внешних условиях (непривычная поза,

необычные материалы письма и способ держания пишущего прибора, письмо

при недостаточном освещении и в темноте) / В. А. Трубникова // Судебно-

почерковедческая экспертиза : [в 2 ч.]. – М., 1971. – Ч. 1. – С. 128–144.

285. Тузов А. П. Попередження хуліганства неповнолітніх /

А. П. Тузов. – К. : Наук. думка, 1972. – 128 с.

286. Тюхтин В. С. О природе образа / В. С. Тюхтин. – М. : Высш. шк.,

1963. – 256 с.

287. У Кіровограді вандали облили зеленкою меморіальну дошку

Герою Небесної Сотні [Електронний ресурс] // ТСН. – 2013. – Режим

доступу : http://tsn.ua/video/video-novini/u-kirovogradi-vandali-oblili-zelenkoyu-

memorialnu-doshku-geroyu-nebesnoyi-sotni.html. – Назва з екрану.

288. У Ки ві повалили пам'ятник Леніну [Електронний ресурс]. –

Режим

доступу : http://zaxid.net/news/showNews.do?u_kiyevi_povalili_pamyatnik_lenin

u_foto_video&objectId=1298814. – Назва з екрану.

215

289. Уголовный кодекс Голландии / науч. ред. Б. В. Волженкин ;

пер. с англ. И. В. Мироновой. – 2-е изд. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. –

510 с.

290. Уголовный кодекс Дании / науч. ред. и предисл. С. С. Беляева ;

пер. С. С. Беляева, А. Н. Рычовой. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 230 с.

291. Уголовный кодекс Испании / под ред. и с предисл.

Н. Ф. Кузнецовой, Ф. М. Решетникова. – М. : Зерцало, 1998. – 218 с.

292. Уголовный кодекс Кыргызской Республики [Электронный

ресурс]. – Режим доступа : http:prokuror.kg/images/docs/criminal-code.pdf. –

Загл. с экрана.

293. Уголовный кодекс Республики Казахстан [Электронный ресурс].

– Режим доступа :

http://online.zakon.kz/Document/?doc_id=1008032&sublink=2580000. – Загл. с

экрана.

294. Уголовный кодекс Республики Молдовы [Электронный ресурс]. –

Режим доступа : http://lex.justice.md/ru/331268/. – Загл. с экрана.

295. Уголовный кодекс Республики Польша / пер. Д. А. Барилович [и

др.] ; адапт. пер. и науч. ред. Э. А. Саркисова, А. И. Лукашов ; под общ. ред.

Н. Ф. Кузнецовой. – Минск : Тесей, 1998. – 128 с.

296. Уголовный кодекс Российской Федерации [Электронный ресурс].

– Режим доступа : http://www.ug-kodeks.ru/ug/ug-kodeks.ru/ugolovnij_kodeks_-

_glava_24.html. – Загл. с экрана.

297. Уголовный кодекс ФРГ / пер. с нем. А. В. Серебрянникова. – М. :

Зерцало, 2000. – 208 с.

298. Українські експерти-криміналісти відкривають нові обрії

портретних досліджень [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/rozshuk/uk/publish/printable_articl

e/194740;jsessionid=48AB7B0FB42C3B923A7BF85253A17482. – Назва з

екрану.

216

299. Фастовець В. А. Окремі аспекти залучення спеціаліста до

участі в процесуальних діях / В. А. Фастовець // Теорія та практика судової

експертизи і криміналістики: зб. наук. пр. / ХНДІ судових експертиз ім. М. С.

Бокаріуса, Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого". – Х., 2013.

– Вип. 13. – С. 125–130.

300. Федаркова Т. В Интернете продают части Ленина [Электронный

ресурс] / Т. В. Федаркова. – Режим доступа : http://www.mediaport.ua/v-

internete-prodayut-chasti-harkovskogo-lenina. – Загл. с экрана.

301. Филиппов А. Г. О соотношении понятий криминалистической

характеристики преступлений и следственной ситуации / А. Г. Филиппов //

Следственная ситуация : сб. науч. тр. / Всесоюз. ин-т по изучению причин и

разработке мер предупреждения преступности. – М., 1984. – С. 71–81.

302. Філіппова Л. С. Розслідування кримінально-правових проявів

вандалізму : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 „Кримінальний

процес та криміналістика. Судова експертиза. Оперативно-розшукова

діяльність” / Л. С. Філіппова. – К., 2008. – 20 с.

303. Харина Э. Н. Построение криминалистических версий при

расследовании вандализма / Э. Н. Харина // Проблемы разработки, внедрения

и практического использования криминалистических автоматихированных

систем при проведении следственных действий, производстве судебных

экспертиз, ведении криминалистических учетов : Материалы науч.-практ.

семинаров по криминалист. технике, состоявшихся в рамках “Интерполитех”

в 2004–2005 годах. – М., 2004–2005. – С. 60–63.

304. Харина Э. Н. Расследование вандализма: Криминалистические и

уголовно-правовые аспекты: автореферат дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09

„Уголовный процесс, криминалистика; оперативно-розыскная деятельность”

/ Э. Н. Харина. – М., 2005. – 25 с.

305. Харківська міліція встановлю особи громадян [Електронний

ресурс]. – Режим

217

доступу : http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/kharkiv/uk/publish/article/14741

5. – Назва з екрану.

306. Харьковская милиция разыскивает свидетелей, которые видели,

кто повредил монумент с Вечным огнем [Электронный ресурс]. – Режим

доступа : http://www.057.ua/news/815192. – Загл. с экрана.

307. Цимбал М. Л. Розслідування пожеж (огляд місця події та

проблеми застосування спеціальних знань): монографія / М. Л. Цимбал ;

Харк. НДІ суд. Експертиз ім М. С. Бокаріуса. – Х. : Гриф, 2004. – 192 с.

308. Цимбал М. Л. Тактика огляду місця події при розслідуванні

пожеж : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 „Кримінальний процес

та криміналістика. Судова експертиза. Оперативно-розшукова діяльність”/

М. Л. Цимбал ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1999. –

20 с.

309. Шевченко В. М. Зняття інформації з транспортних

телекомунікаційних мереж як оперативно-розшуковий захід, який

проводиться при розслідуванні та розкритті корупційних діянь в органах

судової влади України / В. М. Шевченко // Часопис Київського університету

права. – 2013. – № 3. – С. 336–339.

310. Шевченко В. М. Словник-довідник з релігі знавства /

В. М. Шевченко. – К. : Наук. думка, 2004. – 560 с.

311. Шевчук В. М. Методика розслідування контрабанди: проблеми

теорії та практики: монографія / В. М. Шевчук. – Х. : Гриф, 2003. – 280 с.

312. Шевчук В. М. Наукові підходи до розуміння тактичної операції //

В. М. Шевчук // Теорія і практика судової експертизи і криміналістики : зб.

наук.-практ. матеріалів / М-во юстиції України, Харк. наук.-дослід. ін.-т

судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса ; Нац. юрид. акад. України

імені Ярослава Мудрого ; ред. М. Л. Цимбал, В. Ю. Шепітько, Л. М.

Головченко [та ін.]. – 2012. – Вип. 12. – С. 12–33.

313. Шевчук В. М. Тактичні операції у криміналістиці: теоретичні

засади формування та практика реалізації: монографія / В. М. Шевчук; Нац.

218

ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого". – Х. : Апостіль, 2013. –

440 с.

314. Шепитько В. Ю. Проблемные лекции по криминалистике : учеб.

Пособие / В. Ю. Шепитько. – Х. : Апостіль, 2012. – 152 с.

315. Шепитько В. Ю. Развитие судебно-экспертной деятельности в

Украине: проблемы и перспективы / В. Ю. Шепитько, М. Л. Цымбал // Теорія

та практика судової експертизи і криміналістики : зб. наук. пр. / ХНДІ

судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса, Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім.

Ярослава Мудрого". – Х., 2002. – Вип. 2 : Збірник матеріалів міжнар. наук.-

практ. конф. (м. Харків, 19–20 червня 2002 р.). – С. 18–19.)

316. Шепітько В. Ю. Тактика допиту: текст лекції / В. Ю. Шепітько. –

Х. : Укр. юрид. акад., 1992. – 23 с.

317. Шепітько В. Ю. Тактика огляду місця події (проблеми

використання типового та еврестичного у діяльності слідчого) /

В. Ю. Шепітько // Юридичний радник: журнал юристів України. – Х., 2006. –

№1 (9). – С. 88–89.

318. Шепитько В. Ю. Тактика расследования преступлений,

совершаемых организованными группами и преступными организациями:

монография / В. Ю. Шепитько ; Нац. юрид. акад. Украины им. Ярослава

Мудрого, Харьк. Центр изучения организованной преступности. – Х. : [Б. и.],

2000. – 88 с.

319. Шепитько В. Ю. Теоретические проблемы систематизации

тактических приемов в криминалистике / В. Ю. Шепитько. – Х. : Оригинал,

1995. – 197 с.

320. Шепитько В. Ю. Теория криминалистической тактики:

монография / В. Ю. Шепитько. – Х. : Гриф, 2002. – 398 с.

321. Шепітько В. Ю. Допит: наук.-практ. посіб. / В. Ю. Шепітько. –

Х. : КримАрт, 1998. – 35 с.

322. Шепітько В. Ю. Криміналістика: підруч. студ. вищ. навч. закл. /

В. Ю. Шепітько. – К. : Ін Юре, 2010. – 496 с.

219

323. Шепітько В. Ю. Криміналістична тактика (системно-

структурний аналіз): монографія / В. Ю. Шепітько. – Х. : Харків юрид., 2007.

– 432 с.

324. Шепітько В. Ю. Проблеми та перспективи розвитку судово-

психологічної експертизи / В. Ю. Шепітько // Правова доктрина України :

у 5 т. / Нац. акад. прав. наук України ; редкол. В. Я. Тацій [та ін.]. – Х., 2013.

– Т. 5 : Кримінально-правові науки в Україні: стан, проблеми та шляхи

розвитку. – С. 1190–1195.

325. Шепітько В. Ю. Роль сучасних інформаційних технологій у

встановленні особи злочинця / В. Ю. Шепітько, В. В. Білоус // Теорія та

практика судової експертизи і криміналістики : зб. наук. пр. / ХНДІ судових

експертиз ім. М. С. Бокаріуса, Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава

Мудрого".– Х., 2014. – Вип. 14. – С. 5–11.

326. Шепітько В. Ю. Організаційно-тактичні засоби: поняття та

значення / В. Ю. Шепітько, В. А. Журавель // Питання боротьби зі

злочинністю: зб. наук. пр. – Х., 2009. – Вип. 18. – С. 185–193.

327. Шеремет А. П. Теоретичні основи джерел доказової інформації:

монографія / А. П. Шеремет ; Київ. ун-т права, Нац. акад. наук України. –

К. : вроп. ун-т, 2012. – 111 с.

328. Шиканов В. И. Информация к тактической операции "Атрибуция

трупа": учеб. пособие / В. И. Шиканов. – Иркутск : Изд-во Иркутск. ун-та,

1975. – 182 с.

329. Шляхов А. Р. Судебная експертиза: организация и проведение /

А. Р. Шляхов. – М. : Знание, 1979. – 84 с.

330. Шурухнов В. А. Расследование вандализма: автореф. дис. ... канд.

юрид. наук : 12.00.09 „Уголовный процесс, криминалистика; перативно-

розыскная деятельность” / В. А. Шурухнов. – М., 2002. – 25 с.

331. Шурухнов В. А. Расследование вандализма: учеб. пособие /

В. А. Шурухнов ; под ред. Т. В. Аверьяновой. – М. : Юрлитинформ, 2005. –

195 с.

220

332. Щербаковський М. Г. Призначення та провадження судових

експертиз / М. Г. Щербаковський. – Х. : Фактор, 2011. – 400 с.

333. Щербаковский М. Г. Применение специальных знаний при

раскрытии и расследовании преступлений / М. Г. Щербаковский,,

А. А. Кравченко. – Х. : Ун-т внутр. дел, 1999. – 78 с.

334. Щур Б. В. Тактика нейтралізації протидії розслідуванню

злочинів, вчинених організованими групами: монографія / Б. В. Щур ; за ред.

В. Ю. Шепітько; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. –

Х. : Гриф, 2005. – 176 с.

335. Щур Б. В. Теоретичні основи формування та застосування

криміналістичних методик: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.09

„Кримінальний процес та криміналістика. Судова експертиза. Оперативно-

розшукова діяльність” / Б. В. Щур ; Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім.

Ярослава Мудрого". – Х., 2011. – 32 с.

336. Щур Б. В. Теоретичні основи формування та застосування

криміналістичних методик: монографія / Б. В. Щур. – Х. : Харків юрид., 2010.

– 320 с.

337. Щур Б. В. Функції окремих криміналістичних методик: [підрозд.

6.4.4] / Б. В. Щур // Правова доктрина України : у 5 т. / Нац. акад. прав. наук

України; редкол. В. Я. Тацій [та ін.]. – Х., 2013. – Т. 5: Кримінально-правові

науки в Україні: стан, проблеми та шляхи розвитку. – С. 1003–1010.

338. Энциклопедия судебной экспертизы / под ред. Т. В. Аверьяновой,

Е. Р. Россинской. – М. : Юристъ, 1999. – 1130 с.

339. Юридична енциклопедія : в 6 т. Т. 1. [А–Г] / відп. ред.

Ю. С. Шемчушенко. – К. : Укр. енцикл., 1998. – 672 с.

340. Юсупов В. В. Криміналістична характеристика наруги над

могилою: аналіз елементів / В. В. Юсупов // Форум права. – 2008. – № 2. –

С. 507–512.

341. Юшкявичюте Я. Ч. Применение метода составления профиля

преступника в Литве / Я. Ч. Юшкявичюте // Теорія і практика судової

221

експертизи і криміналістики : зб. наук.-практ. матеріалів / М-во юстиції

України, Харк. наук.-дослід. ін-т судових експертиз ім. засл. проф. М. С.

Бокаріуса ; Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого ; ред.

М. Л. Цимбал, В. Ю. Шепітько, Л. М. Головченко [та ін.]. – Х., 2004. – Вип. 4.

– 656 с.

342. Яблоков Н. П. Криминалистика: учебник / Н. П. Яблоков. – 2-е

изд. перераб. и доп. – М. : Норма, 2008. – 399 с.

343. Яблоков Н. П. Криминалистика: учебник для вузов /

Н. П. Яблоков. – М. : БЕК, 1996. – 318 с.

344. Яблоков Н. П. Криминалистическая методика расследования /

Н. П. Яблоков. – М. : Изд-во МГУ, 1985. – 285 с.

345. Яблоков Н. П. Криминалистическая характеристика

преступления и типичные следственные ситуации как важные факторы

разработки методики расследования преступлений / Н. П. Яблоков //

Вопросы борьбы с преступностью : [cб. ст.]. – М., 1979. – Вып. 30. – С. 115–

117.

346. Яблоков Н. П. Следственные ситуации в методике расследования

и их оценка / Н. П. Яблоков // Вестник Московского университета. Сер. 11.

Право. – 1983. – № 5. – С. 13–14.

347. Якимов И. Н. Криминалистика. Руководство по уголовной

технике и тактике / И. Н. Якимов. – М. : НКВД РСФСР, 1925. – 430 с.

348. Якушин С. Ю. Тактические задачи и средства их решения при

расследовании преступления / С. Ю. Якушин // Криміналіст

першодрукований = Криминалистъ первопечатный : міжнар. наук.-практ.

юрид. журн. – 2011. – № 3. – С. 51–66.

349. Якушин С. Ю. Тактические средства расследования

преступлений: понятие и соотношение / С. Ю. Якушин // Российский

следователь. – 2004. – № 10. – С. 4–6.

350. Яни С. Вандализм: [Рост правонарушений в странах Запада] /

С. Яни // Советская юстиция. – 1988. – № 9. – С. 25–27.

222

351. Яремчук В. О. Залучення спеціаліста до проведення слідчих

дій (організація та тактика) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09

„Кримінальний процес та криміналістика. Судова експертиза. Оперативно-

розшукова діяльність”/ В. О. Яремчук. – Х., 2014. – 21 с.

352. Allen A. The art of vandalism / A. Allen // Saturday Night. – 2000. –

Vol. 115. – Issue 2. (March ). – P. 50–54.

353. Bates E. Exploring the Place and Time dynamics of vandalism with

Exploratory Spatial Data Analysis [Electronic Resource] / E. Bates. – 2011. –

25 April. – Mode of

access : http://www2.law.ed.ac.uk/file_download/communities/303_e%20bates%2

0-

%20exploring%20the%20place%20and%20time%20dynamics%20of%20vandalis

m.pdf. – Title from the screen.

354. Bottoms A. The relationship between theory and empirical

observations in criminology / A. Bottoms, D. King, Roy, E. Wincup. – Oxford :

Oxford University Press, 2008. – 2nd

ed. – 569 р.

355. Brighenti A. At the wall / A. Brighenti // Space and culture. – 2010. –

№ 13 (3). – P. 315–332.

356. Bromley R. Alcohol-related crime and disorder across urban space

and time:evidence from a British city / R. Bromley, A. Nelson // GeoForum. –

2002. – № 33. – P. 239–254.

357. California Penal Code Section 594 [Electronic Resource]. – Mode of

access : http://law.onecle.com/california/penal/594.html. – Title from the screen.

358. Can the Can - The idea that graffiti-spraying and other forms of low-

level delinquency promote further bad behaviour has now been tested

experimentally‟// The Economist. – 2008. – 22 November. – Mode of access :

[http://www.economist.com/node/12630201. – Title from the screen.

359. Canter D. Vandalism: Overview and prospect / D. Canter //

Vandalism, behaviour and motivations / ed. C. Levy-Leboyer. – New York :

Elsevier Science Publishers, 1984. – 690 р.

223

360. Ceccatto V.Assessing the geography of vandalism: Evidence from a

Swedish city / V. Ceccatto, R. Haining // Urban Studies. – 2005. – № 42. –

Р. 1637–1656.

361. Cohen S. Destruction of property: Motives and meanings / S. Cohen //

Vandalism / ed. by C. Ward. – London, 1973. – P. 22–53.

362. Cohen S. Vandalism: Its Politics and Nature / S. Cohen // Juvenile

Delinquency, The Family and the Social Group, Longman / ed. J. B. Mays. –

London, 1972. – P. 307–317.

363. De Gruchy G. F. An environmental and architectural investigation of

the crimes of burglary and vandalism in 4 commercial subcenters in Brisbane / De

G. F. Gruchy, G. J. Hansford // Man-Environment Systems. – 1980. – № 10. –

P. 2–8.

364. Fairness and Effectiveness in Policing: The Evidence / ed. W. Skogan,

K. Frydl. – Washington : National Academies Press, DC, 2004. – 489 р.

365. Felson M. Routine activity approach / M. Felson // Environmental

Criminology and Crime Analysis / ed. R. Wortley, I. Mazerolle. – Oxford, 2008. –

– P. 70–77.

366. Ferrell J. Spot theory / J. Ferrell, R. Weide // City. – 2010. – № 14 (1–

2). – Р. 48–62.

367. Goldshtein A. P. The Psychology of Vandalism / A. P. Goldshtein. –

New York : Plenum Press, 1996. – 559 р.

368. Innes M. Signal crimes and signal disorders: notes on deviance as

communicative action / Innes M. // British Journal of Sociology. – 2004. – № 55. –

Р. 335–355.

369. Keizer K. The spreading of Disorder [Electronic Resource] /

K. Keizer, S. Lindenberg, L. Steg. – Mode of access : http://

www.sciencexpress.org / 20 November 2008 / Page 2 / 10.1126/science.1161405.

– Title from the screen.

370. Kelling G. L. Broken windows [Electronic Resource] / G. L. Kelling,

J. Q. Wilson // The Atlantic Monthly. – 1982. – 29 March (№ 38). – Mode of

224

access : http://www.theatlantic.com/magazine/archive/1982/03/broken-

windows/304465/. – Title from the screen.

371. Macdonald N. The Graffiti Subculture: Youth, Masculinity and

Identity in London and New York / N. Macdonald. – New York : Palgrave

Macmillan, 2002. – 272 p.

372. Martin J. M. Juvenile vandalism: A study of its nature and prevention

/ J. M. Martin. – Springfild, IL: Charles C. Thomas, 1961. – 278 р.

373. Naso M. Vanquishing vandalism: persistence and problem-solving

help property managers deal with destruction / M. Naso // Journal of Property

Management. – 2007. – September–October. – P. 56–58.

374. Preventing Vandalism

[Electronic Resource]. – Mode of access :

http://www.mysafecity.com/files/D3DF/SC_Vandalism_HR.pdf... – Title from the

screen.

375. Reynald D. The future of Newman’s defensible space theory and the

routine activities of place / D. Reynald, H. Elffers // European Journal of

Criminology. – 2009. – № 6 (1). – Р. 25–46.

376. Shaw C. Juvenile Delinquency and Urban Areas / C. Shaw,

H. D. McKay. – Chicago : University of Chicago Press, 1942. – 178 р.

377. Shepitko V. Principles of Forensic Expert Activity / V. Shepitko,

V. Sherstiuk // Law of Ukraine. – 2012. – № 9/10. – P. 361–365.

378. The Oxford Dictionary of English [Electronic Resource] / ed.

Catherine Soanes and Angus Stevenson. – Oxford : Oxford University Press, 2005.

– Mode of access :

http://www.oxforddictionaries.com/definition/learner/vandalism. – Title from the

screen.

379. Vandalism [Electronic Resource]. – Mode of access :

http://toolkit.crimepreventionottawa.ca/pg_Vandalism.php#sthash.CgqbhxNr.dpuf.

– Title from the screen.

380. Webb B. Is there place for vandalism? // Vandalism: Behavior and

motivation / ed. by C. Levy-Leboyer. – Amsterdam : North-Holland, 1983. –

225

115 р.

381. Wikstrem P.-O. H. Urban Crime Criminals and Victims The Swedish

Experience in an Anglo-American Comparative Perspective. – New

York : Springer-Valeg, 1991. – 355 р.

382. Wilson P. Research brief: Graffiti and vandalism on public transport /

Paul Wilson // Australian Institute of Criminology: trends and issues in crime and

criminal justice. – 1987. – № 6. – P. 1–4.

226

ДОДАТКИ

Додаток А

Схема “Класифікація способів вчинення вандалізму”

227

Додаток Б

Схема “Особа вандала”

228

Додаток В

Схема “Типові сліди вандалізму”

229

Додаток Г

Схема “Типові слідчі версії”

230

Додаток Д

Таблиця “Типові ситуації слідчого огляду за предметом злочинного посягання та

способом учинення”

Типова ситуація слідчого огляду Ознаки (за предметом злочинного посягання та

способом учинення)

1. Предмет злочинного посягання

осквернено або пошкоджено, особу

злочинця затримано під час вчинення

злочину або приховування його слідів,

очевидці.

(1) осквернення, пошкодження предметів у

громадському транспорті або громадському місці,

релігійних споруд, святинь або культових будинків,

пам’ятників історичної та культурної спадщини, у

тому числі не внесених до Державного ре стру

національного культурного надбання, шляхом

нанесення графіті, надписів, малюнків на стіни,

паркани тощо, публічна наруга над державними

символами, а також наруга над могилою, іншим

місцем поховання або над тілом померлого; (2)

умисне знищення або пошкодження майна

працівника правоохоронного органу, судді,

народного засідателя та присяжного, захисника або

представника особи, військового майна; (3)

незаконне проведення пошукових робіт на об' кті

археологічної спадщини.

2. Предмет злочинного посягання

осквернено або пошкоджено, особу

злочинця встановлено, очевидців нема .

3. Предмет злочинного посягання

осквернено або пошкоджено, особу

злочинця не встановлено, очевидці.

4. Предмет злочинного посягання

осквернено або пошкоджено, особу

злочинця не встановлено, очевидців нема .

5. Предмет злочинного посягання

пошкоджено та вилучено з місця події

повністю або частково, особа злочинця не

встановлена, очевидців нема .

(1) незаконне заволодіння предметами, що

знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання,

на тілі (останках, прахові) померлого; (2) вилучення

рухомих предметів, що походять із об' ктів

археологічної, культурно-історичної спадщини.

6. Предмет злочинного посягання

пошкоджено та вилучено з місця події

повністю або частково, особа злочинця не

встановлена, очевидці.

7. Предмет злочинного посягання

пошкоджено та вилучено з місця події

повністю або частково, особа злочинця

встановлена, очевидців нема .

8. Предмет злочинного посягання

пошкоджено та вилучено з місця події

повністю або частково, особа злочинця

встановлена, очевидці.

231

Додаток Е

Таблиця “Проміжні (локальні) тактичні завдання та тактичні операції, спрямовані на

їхнє вирішення”

Назва

тактичного

завдання

Зміст тактичного завдання Тактична операція

Пізнавальні

тактичні

завдання

1.1. Визначення способу вчинення

вандалізму.

“Механізм учинення

вандалізму”

1.2. Визначення умов, в яких вчинявся

вандалізм.

“Обстановка

вчинення

вандалізму”

1.3. Встановлення “інструментарію”

вчинення вандалізму, наявності

професійних навичок (виконання

малюнків-графіті на високому чи

середньому рівні майстерності) чи

“злочинного почерку”, використання

спеціальних знарядь, знань археологами та

іншими обізнаними у силу сво ї

професійної приналежності, характерних

ознак знарядь.

“Знаряддя вчинення

вандалізму”

(“Псевдопрофесіонал-

вандал”)

Діагностичні

тактичні

завдання

2.1. Встановлення властивостей предмета

злочинного посягання, наявність

спеціального правового режиму його

охорони.

“Пам’ятник”

2.2. Встановлення мотивів учинення

вандалізму та соціальної групи до якої

може належити особа злочинця чи особа

потерпілого.

“Мотивація

вандалізму”

(“Радикал”)

2.3. Встановлення кількості осіб, що

вчинили вандалізм.

“Груповий характер

вандалізму”

2.4. Встановлення причетності затриманих

осіб до вчинення інших актів вандалізму.

“Зв’язок вандалізму з

іншими злочинами”

2.5. Визначити, на яку суму завданий “Розмір спричиненої

232

збиток діями вандала. шкоди”

Пошукові

тактичні

завдання

3.1. Переслідування й затримання осіб, які

вчинили вандалізм, або групи осіб, у тому

числі за “гарячими слідами”.

“Затримання особи

злочинця (вандала)

на “гарячому” або

при контрольованій

реалізації предмета

злочинного

посягання”

3.2. Встановлення особи злочинця-вандала. “Пошук особи

злочинця-вандала”

3.3. Пошук частин пам’ятника, вилучених

з місця події, частин інших видів предмета

злочинного посягання вандалізма.

“Розшук предмета

злочинного

посягання”

3.4. Пошук знарядь учинення вандалізму. “Пошук знарядь

учинення

вандалізму”

3.5. Визначення кола жертв, які

постраждали від злочинного посягання

вандалів.

“Особа потерпілого”

3.6. Пошук очевидців, у тому числі камер

спостереження, записів відеоре страторів,

відзнятих відео, розміщених у мережі.

“Очевидець”

233

Додаток Ж

Схема “Форми застосування спеціальних знань при розслідуванні вандалізму”

234

Додаток З

РЕЗУЛЬТАТИ АНКЕТУВАННЯ

слідчих прокуратури та Національної поліції України щодо можливостей

розкриття та розслідування вандалізму

(опитано 100 респондентів)

1. Вкажіть з якими з перерахованих нижче випадків Вам доводилося стикатися:

Варіанти відповіді Кількі

сть

% від

кількості

1) пошкодження, осквернення об’ ктів у громадському

транспорті;

12 12

2) хуліганські дії щодо псування майна в громадських

місцях, житлових будинках;

23 23

3) несанкціоноване нанесення графіті на різноманітних

поверхнях будівель, парканів, автомобілів;

19 19

4) умисне знищення, пошкодження або осквернення

культурних та матеріальних цінностей;

43 43

5) пошкодження, знищення, руйнування, осквернення,

глумління над пам’ятниками історії, культури,

архітектури, творами мистецтва, релігійними святинями;

56 56

6) випадки «чорної археології»; 14 14

7) фіктивна реставрація пам’яток історії, культури,

архітектури, що призвела до втрати ними свого

«унікального» статусу;

1 1

Вказали один варіант 59 59

Вказали кілька варіантів 41 41

2. До предмету злочинного посягання, при розслідуванні вандалізму, на Вашу

думку, відноситься?

Варіанти відповіді Кількі

сть

% від

кількості

1) об’ кти культурної, історичної та археологічної

спадщини;

71 71

2) об’ кти культурної, історичної та археологічної

спадщини, що не включені до Державного ре стру

національного культурного надбання;

18 18

3) ліфти, громадські місця; 0 0

4) релігійні споруди, культові будинки, релігійні

святині;

52 52

235

5) об’ кти, розміщені у транспортних засобах (сидіння,

поручні, вікна);

0 0

6) приватні автомобілі; 11 11

7) паркани, стіни будинків; 23 23

8) державні символи (Державний Прапор України,

Державний Герб України, Державний Гімн України);

34 34

9) могили, металеві таблички та інші предмети, що

знаходяться на кладовище;

62 62

Вказали один варіант 23 23

Вказали кілька варіантів 77 77

3. Для обстановки вчинення вандалізму є найбільш характерним:

Варіанти відповіді Кількі

сть

% від

кількості

1) безлад та недотримання людьми прийнятих правил

поведінки, масові заворушення, безкараність;

92 92

2) відсутність належного контролю та охорони предмету

злочинного посягання;

0 0

3) місця, що тимчасово недоступними до зовнішньго

спостереження під час безпосереднього вчинення

протиправних дій, але наслідки цих дій мають бути

відкритими для споглядання широкого загалу;

28 28

4) економічно нерозвинені, бідні райони із слабким

«колективним ресурсом», де громадяни не здатні

об’ днуватися для вирішення конфліктних ситуацій і

запобіганню вчиненню правопорушень;

21 21

Вказали один варіант 65 65

Вказали кілька варіантів 35 35

4. У Вашій практиці який з видів вандалів є найбільш поширеним:

Варіанти відповіді Кількі

сть

% від

кількості

1) “Металіст”; 56 56

2) “Неформал” (панки, скінхеди, готи та сатаністи та ін.); 41 41

3) “Бомбер” (наносять графіті та інші написи на різні

поверхні);

4 4

4) “Віртуальний вандал” (спамери, хакери, автори

вірусів);

0 0

5) “Екстреміст” (категорично “відсіка ” панівні погляди

у певній соціальній сфері: політиці, релігії, культурі

19 19

236

тощо шляхом учинення протиправних рішучих дій до

об’ кту протистояння чи його складових);

6) “Чорний археолог”; 12 12

Вказали один варіант 68 68

Вказали кілька варіантів 32 32

5. Які сліди найбільш часто залишаються на місці події:

Варіанти відповіді Кількіс

ть

% від

кількості

1) сліди ніг; 100 100

2) сліди рук; 33 33

3) сліди фарби, якою були нанесені надписи; 31 31

4) сліди знарядь учинення вандалізму; 28 28

5) сліди памяті особи; 0 0

6) електронні сліди; 0 0

7) запахові сліди; 2 2

8) сліди-мікрочастки; 19 19

9) звукові сліди; 0 0

Вказали один варіант 46 46

Вказали кілька варіантів 54 54

6. Які слідчі ситуації є найбільш поширеними при розслідуванні вандалізму?

Варіанти відповіді Кількіс

ть

% від

кількост

і

1) предмет злочинного посягання пошкоджено або

осквернено, але залишено на місці події, встановлено

особу, що вчинила злочин, і вона визна свою

причетність;

19 19

2) заява від третіх осіб (очевидців або жителів району

(сусідів), які під час учинення злочину, перебували на

місці події або у громадському місці, транспорті), особа

вчинила акт вандалізму та зникла, залишивши сліди

злочину, про цю особу певна інформація за ознаками

зовнішності, очевидці злочину, виявлено предмет

злочинного посягання

52 52

3) встановлено факт учинення акту вандалізма, відсутня

будь-яка інформація щодо злочинця; очевидці злочину

також відсутні; дані про особу, що вчинила злочин, та

про предмет злочинного посягання отримані під час

38 38

237

розслідування інших злочинів

4) дані про вчинений акт вандалізму, предмет

злочинного посягання був викрадений та не виявлений,

особу, що вчинила злочин, не встановлено

9 9

5) дані про вчинений акт вандалізму, про обстановку

вчинення злочину (масові заворушення, беспорядки,

мітинги), про те, що злочин було вчинено групою осіб,

але відомості щодо цих осіб відсутні

98 98

Вказали один варіант 19 19

Вказали кілька варіантів 81 81

7. При розслідуванні вандалізму:

Варіанти відповіді Кількіст

ь

% від

кількос

ті

1) Ви висува те всі можливі версії щодо події злочину; 85 85

2) відда те перевагу лише одній найбільш ймовірній; 8 8

3) не вважа те за необхідне висувати всі можливі за

обставинами справи версії.

7 7

Вказали один варіант 100 100

Вказали кілька варіантів 0 0

8. Які Ви висуваєте версії при розслідуванні актів вандалізму?

Варіанти відповіді Кількіс

ть

% від

кількос

ті

1) вандалізм вчинено з хуліганських мотивів; 68 68

2) особа, що вчинила акт вандалізму, вважа вчинене

актом мистецтва;

13 13

3) вандалізм вчинено з політичних, ідеологічних

міркувань представником радикальної партії,

громадського руху;

37 37

4) вандалізм вчинено з корисливих мотивів особою, що

знаходиться “за межою бідності”;

41 41

Вказали один варіант 13 13

Вказали кілька варіантів 87 87

9. На Вашу думку, які слідчі (розшукові) дії є найбільш ефективними при

розслідуванні вандалізму (визначте послідовність важливості (1,2,3 ...):

Варіанти відповіді Кількіс % від

238

ть кількос

ті

1) огляд місця події, допит; 35 35

2) огляд місця події, допит, призначення експертизи,

обшук, одночасний допит;

42 42

3) огляд місця події, допит, призначення експертизи; 16 16

4) огляд місця події, призначення експертизи, допит,

обшук, слідчий експеримент, пред’явлення для впізнання,

одночасний допит, освідування;

7 7

Вказали один варіант 100 100

Вказали кілька варіантів 0 0

10. Які з перелічених негласних слідчих (розшукових) дій є найбільш

ефективними при розслідуванні вандалізму:

Варіанти відповіді Кількіс

ть

% від

кількос

ті

1) аудіо-, відеоконтроль особи; 41 41

2) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних

мереж;

52 52

3) зняття інформації з електронних інформаційних

систем;

19 19

4) обстеження публічно недоступних місць, житла чи

іншого володіння особи;

0 0

5) встановлення місцезнаходження радіоелектронного

засобу;

21 21

6) спостереження за особою, річчю або місцем; 9 9

7) аудіо-, відеоконтроль місця; 32 33

Вказали один варіант 42 42

Вказали кілька варіантів 58 58

11. Що найчастіше сприяло викриттю особи, що вчинила вандалізм:

Варіанти відповіді Кількіс

ть

% від

кількос

ті

1) допит підозрюваних; 43 43

2) допит свідків; 68 68

4) результати огляду місця події; 76 76

5) результати обшуків; 12 12

6) результати оперативно-розшукових заходів; 65 65

239

7) результати проведення негласних слідчих

(розшукових) дій

27 27

Вказали один варіант 2 2

Вказали кілька варіантів 98 98

12. Які ситуації огляду місця події найбільше мали місце у Вашій практиці:

Варіанти відповіді Кількіс

ть

% від

кількос

ті

1) предмет злочинного посягання осквернено або

пошкоджено, особу злочинця затримано під час вчинення

злочину або приховування його слідів, очевидці;

33 33

2) предмет злочинного посягання осквернено або

пошкоджено, особу злочинця встановлено, очевидців

нема ;

21 21

3) предмет злочинного посягання осквернено або

пошкоджено, особу злочинця не встановлено, очевидці;

18 18

4) предмет злочинного посягання осквернено або

пошкоджено, особу злочинця не встановлено, очевидців

нема ;

82 82

5) предмет злочинного посягання пошкоджено та

вилучено з місця події повністю або частково, особа

злочинця не встановлена, очевидців нема ;

28 28

6) предмет злочинного посягання пошкоджено та

вилучено з місця події повністю або частково, особа

злочинця не встановлена, очевидці;

12 12

7) предмет злочинного посягання пошкоджено та

вилучено з місця події повністю або частково, особа

злочинця встановлена, очевидців нема ;

11 11

8) предмет злочинного посягання пошкоджено та

вилучено з місця події повністю або частково, особа

злочинця встановлена, очевидці.

8 8

Вказали один варіант 26 26

Вказали кілька варіантів 74 74

13. Який метод огляду місця події є найбільш ефективним:

Варіанти відповіді Кількіс

ть

% від

кількос

ті

1) ексцентричний (від центра місця події до периферії); 29 29

240

2) концентричний (від зовнішніх меж місця події до його

умовного центру);

30 30

3) фронтальний (коли об' кти оглядаються послідовно при

русі в одному напрямку).

41 41

Вказали один варіант 100 100

Вказали кілька варіантів 0 0

14. Найбільш часто обшукувані у процесі обшуку при вандалізмі займають такі

позиції:

Варіанти відповіді Кількіс

ть

% від

кількос

ті

1) нейтральної поведінки; 12 12

2) відмови від спілкування; 72 72

3) активної протидії; 6 6

4) надання допомоги слідчому під час здійснення

пошукових дій.

10 10

Вказали один варіант 100 100

Вказали кілька варіантів 0 0

15. До яких слідчих (розшукових) дій Ви найчастіше залучаєте спеціаліста?

Варіанти відповіді Кількіс

ть

% від

кількос

ті

1) огляд місцевості, приміщень та речей; 92 92

2) пред’явлення особи або речей для впізнання; 9 9

3) допит; 17 17

4) обшук приміщень та обшук особи; 22 22

5) слідчий експеримент; 23 23

6) отримання зразків для експертизи; 21 21

7) не запрошував. 5 5

Вказали один варіант 36 36

Вказали кілька варіантів 64 64

16. Спеціаліста якої галузі Ви найчастіше залучаєте до проведення допиту під

час розслідування актів вандалізму:

Варіанти відповіді Кількіс

ть

% від

кількос

ті

1) педагога, 28 28

241

2) лікаря, 9 9

3) психіарта, 36 36

4) психолога, 47 47

5) спеціаліст-дактилолог (сурдоперекладач), 11 11

6) поліграфолога, 0 0

7) перекладача, 0 0

8) мистецтвознавства, 12 12

9) релігі знавства, 13 13

10) архітектури, 0 0

11) археології, 14 14

12) історії, 0 0

13) інших спеціалістів 0 0

14) не запрошував 5 5

Вказали один варіант 33 33

Вказали кілька варіантів 67 67

17. Які судові експертизи Ви найбільш часто призначаєте при розслідуванні

фактів вандалізму:

Варіанти відповіді Кількіс

ть

% від

кількос

ті

1) судово-почеркознавча; 0 0

2) експертиза лаків, фарб та покриттів, скла, волокон; 23 23

3) судово-вибухотехнічна; 19 19

4) судово-трасологічна (дактилоскопічні, слідів ніг і

взуття, знарядь злочину);

92 92

5) фототехнічна, фотопортретна; 2 2

6) експертиза відео-, звукозапису; 1 1

7) експертиза матеріалів, речовин і виробів (лакофарбних

матеріалів та покриттів);

18 18

8) судово-біологічна; 12 12

9) судово-ґрунтознавча; 0 0

10) судово-товарознавча; 29 29

11) судово-мистецтвознавча; 1 1

12) судово-лінгвістична; 2 2

13) комплексна психолінгвістична; 0 0

14) комплексна психолого-психіатрічна; 0 0

15) комплексна трасолого-матеріалознавча; 11 11

16) комплексна техніко-лінгвістичне дослідження 0 0

242

відеофонограми та усного мовлення;

Вказали один варіант 25 25

Вказали кілька варіантів 75 75

18. З яких причин експерти повертають матеріали без проведення експертного

дослідження:

Варіанти відповіді Кількіс

ть

% від

кількос

ті

1) неповнота та (або) непридатність об’ ктів дослідження, 88 88

2) непред’явлення для дослідження об’ ктів дослідження, 31 31

3) постановка питань, що знаходяться за межами

компетенції експертів,

22 22

Вказали один варіант 62 62

Вказали кілька варіантів 38 38

19. Позначте, що Ви відносите до проміжних тактичних завдань розслідування

вандалізму:

Варіанти відповіді Кількіс

ть

% від

кількос

ті

1) встановлення механізму, знарядь та обстановки

вчинення вандалізму;

44 44

2) встановлення мотиву, кількості осіб, що вчинила

вандалізм, спеціального правового режиму предмету

злочинного посягання, встановлення причетності

затриманих осіб до вчинення інших актів вандалізму;

43 43

3) переслідування й затримання осіб, які вчинили

вандалізм, або групи осіб, у тому числі за “гарячими

слідами”; пошук предмета злочинного посягання; пошук

знарядь вчинення вандалізму; встановлення особи

потерпілого та очевидців.

29 29

Вказали один варіант 87 87

Вказали кілька варіантів 13 13

20. Які тактичні операції Ви найчастіше використовуєте під час розслідування

злочинів:

Варіанти відповіді Кількіс

ть

% від

кількос

ті

243

1) “Механізм учинення вандалізму”; 52 52

2) “Обстановка вчинення вандалізму” 8 8

3) “Знаряддя вандалізму” (“Псевдопрофесіонал-вандал”) 19 19

4) “Пам’ятник” 14 14

5) “Мотивація вандалізму” (“Радикал”) 27 27

6) “Груповий характер вандалізму” 8 8

7) “Зв’язок вандалізму з іншими злочинами” 9 9

8) “Розмір спричиненої шкоди” 17 17

9) “Затримання особи злочинця (вандала) “на гарячому”

або при контрольований реалізації предмету злочинного

посягання”

36 36

10) “Пошук злочинця за прикметами та іншими даними” 81 81

11) “Розшук предмета злочинного посягання” 7 7

12) “Пошук знарядь вчинення вандалізму” 58 58

13) “Особа потерпілого” 19 19

14) “Очевидець”. 37 37

Вказали один варіант 0 0

Вказали кілька варіантів 100 100

21 Недостатність яких даних методики розслідування вандалізму відчувається

особливо гостро:

Варіанти відповіді Кількіс

ть

% від

кількос

ті

1) про ознаки вандалізму, зміст елементів

криміналістичної характеристики вандалізму;

19 19

2) про особливості організації розкриття та

розслідування;

62 62

3) про тактику проведення окремих слідчих дій; 29 29

4) про тактичні операції; 48 48

5) про новітні експертні можливості; 41 41

Вказали один варіант 44 44

Вказали кілька варіантів 56 56

22 Які виникають складнощі під час розслідування вандалізму?

Варіанти відповіді Кількіс

ть

% від

кількос

ті

1) встановлення особи злочинця; 69 69

2) виявлення і фіксація слідів вчиненого злочину

(речових, електронних тощо);

28 28

244

3) протидія розслідуванню з боку зацікавлених осіб; 0 0

4) відсутність досвіду у розкритті та розслідуванні

вандалізму;

9 9

5) недоліки нормативно-правової бази для розкриття та

розслідування вандалізму;

22 22

6) відсутність методик розслідування; 63 63

7) слабке оперативне супроводження розслідування

кримінальних проваджень ці ї категорії;

8 8

Вказали один варіант 28 28

Вказали кілька варіантів 72 72

23 Ваш стаж роботи у правоохоронних органах

Варіанти відповіді Кількіс

ть

% від

кількос

ті

1) до 2 36 36

2) 2-5 років 26 26

3) Більше 5 років 38 38

Вказали один варіант 100 100

Вказали кілька варіантів 0 0

245

Додаток И

“Зміст тактичних операцій під час розслідування вандалізму”31

31

Наведені дані результатом наукового опрацювання відомостей, отриманих внаслідок інтерв’ювання слідчих та проведеного узагальнення кримінальних

проваджень

“Механізм учинення вандалізму”

o Огляд місцевості.

o Огляд предмета вандалізму та слідів,

залишених на ньому, їх фіксація.

o Аналіз нанесених пошкоджень

предмету злочинного посягання та

встановлення давності їхнього нанесення.

o Встановлення та огляд знарядь

вчинення вандалізму.

o Встановлення наявності професійних

навичок, виконання малюнків-графіті з

високою майстерністю чи без такої.

o Отримання зразків для порівняльного

дослідження.

o Виявлення та допит свідків (зокрема,

сторожів кладовища, охоронців суміжних

комерційних та інших структур, що

знаходяться поряд з місцем події).

o Використання даних територіально

орі нтованих систем відео- та інших видів

спостереження, мобільного зв’язку

(виявлення можливих камер спостереження

у комерційних та інших об’ ктах, які

знаходяться у безпосередній близькості до

місця події, поквартирні та побудинкові

обходи).

o Допит підозрюваного.

o Призначення експертиз:

трасологічної, дактилоскопічної,

почеркознавчої, експертизи речовин та

матеріалів, ґрунтознавчої.

“Обстановка вчинення

вандалізму”

o Оцінка оперативної інформації про

характер події.

o Встановлення часу і місця

вчинення вандалізму.

o Встановлення найближчих пунктів

металоприйому, у тому числі незаконних,

та допит їхніх працівників.

o Допит свідків (зокрема, сторожів

кладовища, охоронців суміжних

комерційних та інших структур, що

знаходяться поряд з місцем події).

o Виявлення і допит інших

можливих очевидців і свідків.

o Використання даних територіально

орі нтованих систем відео- та інших

видів спостереження, мобільного зв’язку

(виявлення можливих камер

спостереження у комерційних та інших

об’ ктах, які знаходяться у безпосередній

близькості до місця події, поквартирні та

побудинкові обходи).

o Виявлення та вивчення

кримінальних проваджень щодо злочинів,

аналогічних розслідуваному за способом

вчинення або родової групи предмету

посягання, а також кримінальних

проваджень, пов’язаних із здійснюваною

підпри мницькою діяльністю з прийому

металобрухту без наявності відповідних

дозволів.

“Знаряддя вандалізму”

(“Псевдопрофесіонал-вандал”)

o Огляд місцевості та предмета

вандалізму.

o Встановлення та огляд

знарядь вчинення вандалізму.

o Аналіз способу та механізму

вчинення, встановлення наявності

професійних навичок, виконання

малюнків-графіті з високою

майстерністю чи без такої.

o Отримання зразків для

порівняльного дослідження.

o Встановлення ознак,

властивостей знарядь, якими було

вчинено вандалізм: вид, тип, марку,

можливі пункти продажу,

використану кількість, надання в

оренду.

o Встановлення “злочинного

почерку” з метою виявлення

можливого зв’язку з іншими

злочинами.

o Допит підозрюваного.

o Призначення судових

експертиз: трасологічної,

дактилоскопічної, почеркознавчої,

експертизи речовин та матеріалів,

ґрунтознавчої.

“Пам’ятник”

o Огляд місцевості та

предмету злочинного посягання з

метою визначення властивостей

предмету вандалізма, кількості та

вигляду вилучених частин чи самого

предмету вандалізма.

o Залучення спеціалістів до

проведення огляду.

o Отримання інформації від

управління культури та інших

уповноважених органів щодо

статусу предмета злочинного

посягання.

o Допит потерпілого.

o Допит підозрюваного.

o Допит свідків, у тому числі

осіб, які перебували на місці події,

як з особистих потреб, так і у зв’язку

із виконанням трудових обов’язків.

o Призначення судово-

товарознавчої експертизи з метою

встановлення розміру спричиненої

шкоди, а також призначення інших

видів експертиз: мистецтвознавчої,

культурознавчої.

246

“Мотивація вандалізму” (“Радикал”)

o Огляд місцевості та предмету

вандалізма.

o Встановлення політичних,

ідеологічних, релігійних тощо опонентів

встановлення предмету вандалізма.

o Пошук груп, спільнот, постів у

соціальних мережах із закликами до

вчинення вандалізму щодо конкретного

предмету.

o Використання даних мережевих

ресурсів (пошук відеозвернень у Youtube та

інших інтернет-контентах, у тому числі

серед блогів, форумів).

o Аналіз змісту надписів, малюнків чи

інших способів вчинення вандалізму з

метою встановлення що саме хотів цим

сказати автор-злочинець.

o Допит свідків та опитування

очевидців.

o Призначення судово-психологічної

експертизи.

o Призначення судово-лінгвістичної

експертизи та експертизи змісту надписів,

малюнків тощо по встановленню

націоналістичного характеру.

o Зняття інформації з електронних

інформаційних систем або її частин, яке

поляга в одержанні інформації із

електронних інформаційних систем, що

містять відповідну інформацію, у тому числі

із застосуванням технічного обладнання.

“Груповий характер вандалізму”

o Огляд предмета злочинного

посягання.

o Встановлення знарядь злочину та

шляхів відходу з місця події.

o Встановлення найближчих

пунктів металоприйому, у тому числі

незаконних, та допит їхніх працівників.

o Допит сторожів кладовища,

охоронців суміжних комерційних та

інших структур, що знаходяться поряд з

місцем події.

o Виявлення і допит інших

можливих очевидців і свідків.

o Використання даних

територіально орі нтованих систем відео-

та інших видів спостереження,

мобільного зв’язку.

o Встановлення навчальних

закладів, у тому числі гуртків художньої

самодіяльності, та опитування їхніх

працівників.

“Зв’язок вандалізму з іншими

злочинами”

o Виявлення та вивчення

кримінальних проваджень щодо

кримінальних правопорушень,

аналогічних розслідуваному за

способом вчинення або родової групи

предмету посягання, а також

кримінальних проваджень, пов’язаних

із здійснюваною підпри мницькою

діяльністю з прийому металобрухту

без наявності відповідних дозволів.

o Отримання інформації

шляхом використання

криміналістичних обліків,

використання електронних

інформаційно-пошукових систем

(наприклад, із визначення виду лаків,

фарб, паливно-мастильних матеріалів,

автоматизовані системи “Марка”,

“Проволока”, “Взуття”).

o Складення фотороботів та

психологічних портретів (профілю).

o Перевірка затриманих на

причетність до інших кримінальних

правопорушень.

o Перевірка осіб без певного

місця проживання у районі вчинення

вандалізму.

o Встановлення найближчих

пунктів металоприйому, у тому числі

незаконних, та допит їхніх

працівників.

o Допит свідків (працівників

пунктів металоприйому, сторожів

кладовища, охоронців суміжних

комерційних та інших структур, що

знаходяться у безпосередній

близькості до місця події).

o Моніторинг у соціальних

“Розмір спричиненої шкоди”

o Допит потерпілих.

o Допит свідків.

o Отримання консультацій у

оцінювачів або спеціалістів-

товарознавців.

o Призначення товарознавчої

експертизи.

247

мережах, блогах тощо груп,

об’ днань, течій, які на шпальтах

інтернет-форумів реалізують

(продають) або сприяють реалізації, у

тому числі шляхом оголошення

аукціону, пам’ятника, його частин та

інших вилучених з місця події

предметів.

o Обшук за місцем проживання

або роботи особи злочинця з метою

виявлення предмету вандалізму, його

частин та знарядь вчинення.

o Встановлення

місцезнаходження радіоелектронного

засобу (ст. 268 КПК).

o Зняття інформації з

транспортних телекомунікаційних

мереж.

“Затримання особи злочинця (вандала)”

o Переслідування “по гарячих слідах”,

оперативне спостереження за поведінкою

вандалів у момент вчинення акту

вандалізма, на шляху слідування з місця

події, у ході реалізації частин предмету

злочинного посягання тощо.

o Огляд місцевості, предмету

злочинного посягання вандалізма, місця

його подальшої реалізації, пакувального

матеріалу, збирання медико-

криміналістичної інформації (кров, відбитки

пальців, сліди ніг, взуття, волосся тощо).

o Виявлення та допит свідків,

очевидців.

o Допит потерпілого.

o Використання даних територіально

орі нтованих систем відео- та інших видів

спостереження, мобільного зв’язку.

o Встановлення місцезнаходження

радіоелектронного засобу.

o Ідентифікація користувача в мережі

“Пошук злочинця за прикметами та

іншими даними”

o Огляд місцевості, предмету

злочинного посягання вандалізма, місця

його подальшої реалізації, пакувального

матеріалу, збирання медико-

криміналістичної інформації

o Встановлення предмету

вандалізма та його огляд з метою

встановлення мотивів вчинення

вандалізму.

o Виявлення та допит свідків,

очевидців.

o Допит потерпілого.

o Використання даних

територіально орі нтованих систем відео-

та інших видів спостереження,

мобільного зв’язку.

o Складення фотороботів

(наприклад, комп’ютерний фоторобот

RAIPS).

o Встановлення найближчих

“Розшук предмета злочинного

посягання”

o Огляд місця події.

o Обшук підозрюваного та його

житла.

o Встановлення виду, типу,

класу об’ ктів, сліди яких виявлено.

o Використання даних

криміналістичних обліків.

o Допит свідків (сторожів

кладовища, охоронців суміжних

комерційних та інших структур, що

знаходяться поряд з місцем події).

o Виявлення і допит інших

можливих очевидців і свідків.

o Встановлення найближчих

пунктів металоприйому, у тому числі

незаконних, та допит їхніх

працівників.

o Використання даних

територіально орі нтованих систем

відео- та інших видів спостереження,

“Пошук знарядь учинення

вандалізму”

o Огляд місцевості та

предмету вандалізма. Аналіз

способу та механізму вчинення,

встановлення наявності професійних

навичок. Встановлення “злочинного

почерку” з метою виявлення

можливого зв’язку з іншими

злочинами.

o Встановлення ознак,

властивостей знарядь, якими було

вчинено вандалізм: вид, тип, марку,

можливі пункти продажу,

використану кількість, надання в

оренду.

o Отримання зразків для

порівняльного дослідження.

o Допит підозрюваного.

o Обшук особи злочинця.

o Обшук за місцем

проживання особи злочинця та його

248

Інтернет, в основі якої лежить залишення

“електронних слідів”.

o Обшук особи злочинця.

o Обшук за місцем проживання особи

злочинця та його роботи.

пунктів металоприйому, у тому числі

незаконних та допит їхніх працівників.

o Подання запитів до

уповноважених органів з метою

встановлення організацій, які зверталися

з клопотанням про отримання дозволу на

проведення пошукових робіт на

археологічних пам’ятках, курганах тощо.

o Складення фотороботів та

перевірка особи за оперативно-

довідковими обліками МВС.

o Встановлення місцезнаходження

радіоелектронного засобу. Ідентифікація

користувача в мережі Інтернет, в основі

якої лежить залишення “електронних

слідів.

o Обшук особи злочинця.

o Обшук за місцем проживання

особи злочинця та його роботи.

o Ідентифікаційні експертні

дослідження з метою ототожнення

підозрюваного за залишеними ним

слідами на місці події, ототожнення

об’ ктів, причинно пов’язаних зі

злочином, за слідами, виявленими на

підозрюваному, його одязі або у житлі.

мобільного зв’язку.

o Використання даних

мережевих ресурсів (пошук

відеозвернень у Youtube та інших

інтернет-контентах, у тому числі

серед блогів, форумів з пропозиці ю

продажу частин предмету злочинного

посягання).

o Зняття інформації з

електронних інформаційних систем

або її частин.

роботи.

o Поквартирні та побудинкові

обходи.

o Встановлення та допит

працівників можливих пунктів

продажу знарядь, якими було

вчинено вандалізм, надання в

оренду.

o Встановлення навчальних

закладів, у тому числі гуртків

художньої самодіяльності, та

опитування їхніх працівників.

o Призначення експертиз:

трасологічної, дактилоскопічної,

почеркознавчої, експертизи речовин

та матеріалів, ґрунтознавчої.

“Особа потерпілого”

o Використання оперативно-

розшукової інформації про осіб, що

навідуються до місцерозташування

предмета злочинного посягання та

доглядають за ним.

o Огляд місця події.

o Допит заявника.

o Огляд документів та предметів.

o Виявлення та допит осіб, які могли

спостерігати факт вчинення вандалізму.

o Виявлення можливих камер

спостереження у комерційних та інших

“Очевидець”

o Допит свідків (зокрема, сторожів

кладовища, охоронців суміжних

комерційних та інших структур, що

знаходяться поряд з місцем події).

o Виявлення і допит інших

можливих очевидців і свідків.

o Використання даних

територіально орі нтованих систем відео-

та інших видів спостереження,

мобільного зв’язку.

o Встановлення навчальних

закладів, у тому числі гуртків художньої

249

об’ ктах, які знаходяться у безпосередній

близькості до місця події.

o Допит підозрюваного.

o Подання запитів до обласних,

міських, сільських, селищних рад та інших

уповноважених органів з метою

встановлення балансоутримувача предмету,

який був підданий акту вандалізма.

самодіяльності, та опитування їхніх

працівників.

o Пошук груп, спільнот, постів у

соціальних мережах із закликами до

вчинення вандалізму щодо конкретного

предмету.

o Використання даних мережевих

ресурсів (пошук відеозвернень у Youtube

та інших інтернет-контентах, у тому

числі серед блогів, форумів).

o Зняття інформації з електронних

інформаційних систем або її частин, яке

поляга в одержанні інформації із

електронних інформаційних систем, що

містять відповідну інформацію, у тому

числі із застосуванням технічного

обладнання.

250

Додаток К

РЕЗУЛЬТАТИ УЗАГАЛЬНЕННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ

за фактами вчинення актів вандалізму

(ст. ст. 178, 179, 194, 241, 243, 252, 277, 292, 294, 296-298, 338, 347, 361, 378,

399, 411 КК України)

1. Предмет злочинного посягання:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) майно, що знаходиться у громадських місцях

(рекламні стенди, телефони-автомати, під’їзди, ліфти,

гаражі, сараї, автомобілі, паркани, внутрішні та

зовнішні стіни (фасади) будинків)

7 7

2) релігійні споруди, культові будинки, релігійні

святині

2 2

3) братські могили, могили, предмети, які знаходяться

над могилою, у тому числі:

- надмогильні споруди

- дрібні металеві предети (вінки, металеві листя,

металеві букви, металеві таблички, обеліск)

- металеві ґрати

62

37

14

11

62

37

14

11

4) об’ кти культурної, історичної й археологічної

спадщини, що включені до Державного ре стру

національного культурного надбання

13 13

5) об’ кти культурної, історичної й археологічної

спадщини, що не включені до Державного ре стру

національного культурного надбання

13 13

6) державні символи (Державний Прапор України,

Державний Герб України, Державний Гімн України)

2 2

7) майно працівника правоохоронного органу 1 1

2. Взаємозв’язки елементів способу злочину за структурою:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) спосіб готування – спосіб учинення – спосіб

приховування;

7 7

251

2) спосіб учинення; 91 91

3) спосіб готування – спосіб учинення; 2 2

4) спосіб учинення – спосіб приховування 0 0

3. Спосіб учинення вандалізму:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) наруга (глумління, осквернення); 26 26

2) знищення 6 6

3) зруйнування 19 19

4) зіпсування 49 49

4. Місцем знаходження предмета злочинного посягання вандалізму:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) за місцем проживання злочинця; 6 6

2) за місцем проживання родичів, друзів, знайомих

злочинця;

28 28

3) за місцем роботи злочинця; 3 3

4) інше місце 63 63

5. Час доби та період року вчинення злочину:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) вранці (4.00-11.00) 32 32

2) у день (12.00-16.00) 11 11

3) ввечері (17.00-22.00) 5 5

4) у ночі (23.00-02.00) 49 49

6. Знаряддя вчинення злочину:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) спеціально виготовлені, підготовлені для вчинення

злочину (вибухових речовин, аерозольних балончиків із

фарбою тощо);

9 9

2) застосовувані у побуті, виробничій або іншій

діяльності;

42 42

252

3) обрані випадково (каміння, арматура); 49 49

7. Відомості про особу злочинця:

Вік:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) до 18 років 17 17

2) 21-30 42 42

3) 31-45 38 38

4) старше 35 3 3

Освіта:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) вища 4 4

2) незакінчена вища 8 8

3) середня 82 82

4) сер. спеціальна 6 6

5) початкова 0 0

Стать

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) чоловік 92 92

2) жінка 8 8

Соціально-професійна належність:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) ма місце роботи 25 25

2) школяр, студент (навча ться у школі, професійно-

технічних училищах, вищих навчальних закладах)

16 16

3) безробітний 59 59

Дані про антисоціальну діяльність:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) засуджений раніше за подібні дії 34 34

253

2) засуджений раніше за інші злочини 17 17

3) раніше не засуджений 49 49

Дані про фізичний та психічний стан злочинця в момент вчинення

злочину:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) перебував у стані алкогольного сп’яніння; 25 25

2) перебував у стані наркотичного чи іншого виду

сп’яніння;

0 0

3) не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи

іншого виду сп’яніння

75 75

8. Сліди вандалізму:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) сліди рук особи 52 52

2) сліди взуття особи 17 17

3) сліди знарядь, інструментів 100 100

4) сліди транспортних засобів 4 4

5) сліди-мікрочастинки 8 8

9. Предметами-носіями слідів вандалізму виступали:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) безпосередній предмет вандалізму 100 100

2) тіло або одежа злочинця 12 12

3) знаряддя та засоби, за допомогою яких злочинець

учиня вандалізм

36 36

4) різноманітні предмети обстановки 9 9

10. Мотиви вчинення злочину:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) хуліганські 13 13

2) із помсти 3 3

3) релігійні 8 8

4) корисливі 64 64

254

5) політичні 12 12

11. Типові слідчі ситуації під час розслідування вандалізму:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) заява потерпілого про вчинення щодо його майна

акту вандалізма, предмет злочинного посягання

пошкоджений або осквернений, але залишений на місці

події, встановлено особу, що вчинила злочин, та вона

визна свою причетність

21 21

2) заява від третіх осіб, які під час учинення злочину,

перебували на місці події або у громадському місці,

транспорті), особа вчинила акт вандалізму та зникла,

залишивши сліди злочину, про цю особу певна

інформація за ознаками зовнішності, очевидці злочину,

виявлено предмет злочинного посягання

28 28

3) встановлено факт вчинення акту вандалізма, відсутня

будь-яка інформація щодо злочинця; очевидці злочину

також відсутні; дані про особу, що вчинила злочин, та

про предмет злочинного посягання отримані оперативно-

розшуковим шляхом, у ході розслідування інших

злочинів

14 14

4) дані про вчинений акт вандалізму, предмет

злочинного посягання був викрадений та не виявлений,

особу, що вчинила злочин, не встановлено

19 19

5) осквернення та пошкодження предметів злочинного

посягання під час масових заворушень та беспорядків,

мітингів, особливо в умовах політичної та економічної

нестабільності.

18 18

12. Слідчі (розшукові) та інші дії, які проводилися під час

розслідування:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) огляд місця події, у тому числі огляд:

– місця де було вчинено злочин (могил на кладовищі,

громадського місця, пам'ятника, археологічної пам'ятки

100

100

100

100

255

тощо);

– місця проживання підозрюваного (зазвичай він не ма

свого помешкання, а живе у друзів, знайомих, родичів)

– місця, де міг перебувати підозрюваний після вчинення

злочину

17

11

17

11

2) огляд речей 95 95

3) обшук приміщень 14 14

4) допит підозрюваного, свідка (-ів) 100 100

5) одночасний допит 37 37

6) слідчий експеримент 81 81

7) залучення експерта 25 25

13. Що було вилучено під час затримання особи:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) знаряддя злочину 17 17

2) предмет злочинного посягання або його частини 62 62

3) інші речові докази 21 21

14. Відомості про допити свідків:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) добровільне (безконфліктне) надання показань 78 78

2) не хотіли надавати показання 13 13

3) виникали конфліктні ситуації 9 9

15. Відомості про допити підозрюваних:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) надавали правдиві показання 49 49

2) відмовлялися від дачі показань 28 28

3) надавали неправдиві показання 23 23

16. Коли відбувався допит підозрюваних:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) відразу після затримання 33 33

256

2) на наступний день 58 58

3) пізніше 9 9

17. Допит підозрюваного (обвинуваченого) відбувався у вигляді:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) вільна розповідь 15 15

2) питання-відповідь 28 28

3) змішаної форми 57 57

18. Місце провадження обшуку:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) за місцем проживання підозрюваного (у тому числі

підвалів, лоджій, балконів, комірок тощо)

22 22

обшук особи 53 53

2) обшук приміщень приватних осіб, які пов'язані

родинними, дружніми, робочими та іншими зв'язками

17 17

3) обшук пунктів прийому металевих виробів, як

законних, так і незаконних

8 8

19. У ході обшуку виявлені:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) предмети злочину 64 64

2) знаряддя злочину 32 32

3) плани, схеми, щоденники в яких зафіксовані дії, що

вказують на підготовку злочину

4 4

20. Які призначалися судові експертизи при розслідуванні актів

вандалізму:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) судово-почеркознавчі 0 0

2) експертизи матеріалів, речовин і виробів

(лакофарбних матеріалів та покриттів)

11 11

3) судово-трасологічні (дактилоскопічні, слідів ніг і

взуття, знарядь злочину)

85 85

257

4) товарознавчі 37 37

5) судово-медична 2 2

6) біологічні 1 1

7) ґрунтознавчі 0 0

8) пожежно-технічні 4 4

9) мистецтвознавчі 1 1

21. Злочин, що розслідується, вчинявся:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

1) виконавцем одноособово 37 37

2) дві особи 52 52

3) 3-4 особи 11 11

22. Використання науково-технічних засобів слідчим:

Варіанти відповіді Кількість % від

кількості

- засоби фото-, відео фіксації 25 25

- засоби виявлення та вилучення слідів рук, ніг, знарядь 100 100

- спеціальні (криміналістичні) пересувні лабораторії 0 0

- не використовувався 75 75