2(10) - pamjatky.org.uapamjatky.org.ua/wp-content/uploads/2011/10/vv_2_2008.pdf · Р. Терпиловський О. Титова — заступник головного редактора

ЗМІСТ

ОФІЦІЙНА ІНФОРМАЦІЯ

Закон України № 574�VI “Про Перелік пам’яток культурної

спадщини, що не підлягають приватизації” . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

ЧЕРВОНА КНИГА

Валентина Шевченко. Чи можливий Київ без Подолу? . . . . . . . 5

Іван Давиденко. Гине перлина Новомиргородщини . . . . . . . . . . 14

Будівельна лихоманка на Київських схилах . . . . . . . . . . . . . . . 16

ПЕРЛИНИ МУЗЕЙНИХ КОЛЕКЦІЙ

Юлія Яворська. Мистецтво “сакрального спокою” . . . . . . . . . . . 18

АРХІТЕКТУРА ТА ІСТОРИЧНІ ЛАНДШАФТИ

Ольга Самойленко. Реставрація виставково�демонстраційного

макета стародавнього Києва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21

Олександр Харлан. Неповторна пам’ятка архітектури

запорозьких козаків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26

Сергій Юрченко. Земля Брянська — п’ятдесят років

по тому . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

ШЕДЕВРИ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ

Перлина українського бароко XVIII ст. — історія загибелі та

відродження. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49

ПАМ’ЯТКИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Лариса Амеліна. “Святий Георгій": таємниці залишаються . . . 54

КРАЄЗНАВЧО�ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ

Вадим Перегуда. Сеньківка: історія села та походження назви . . 60

УКРАЇНСЬКІ МЕЦЕНАТИ

Богдан Гаврилів. Володимир Войцюк. Педагог і меценат . . . . . 66

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:М. Пархоменко — головний редакторВ. АкуленкоМ. Бур’янова В. ГорбикГ. ІвакінО. РеєнтМ. СелівачовЛ. СкорикД. Телегін Р. ТерпиловськийО. Титова —

заступник головногоредактора

В. Франчук М. ХодаківськийВ. Чешко —

відповідальний редактор

Свідоцтво про реєстрацію: серія КВ № 8442 від 09.02.2004 р.

Засновники:Українське товариствоохорони пам’яток історії та культуриЦентр пам’яткознавства НАН України і Українськоготовариства охорони пам’ятокісторії та культуриМіжнароднийкультурологічний центр

©Українське товариство охоронипам’яток історії та культури,2008

©Центр пам’яткознавства НАНУкраїни і Українського това�риства охорони пам’ятокісторії та культури, 2008

Адреса:01015, м. Київ, вул. ІванаМазепи, 21, корп.19Тел. (044) 280�85�51E�mail: utopik�[email protected]

№ 2(10).2008№ 2(10).2008

МАНДРИ

Олена Титова. Петра — чудовий світ минулого . . . . . . . . . . . . . 69

ПОДОРОЖУЄМО УКРАЇНОЮ

Ірина Пустиннікова. Дерев’яна готика Мараморошу . . . . . . . . 71

ЗНАМЕННІ ДАТИ

Творець музейної Мекки. До 85�річчя від дня народження

Михайла Сікорського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76

Сергій Смолянніков. М.П. Ігнатьєв — видатний дипломат,

політик, громадський діяч та господарник . . . . . . . . . . . . . . . . . 79

На сторожі культурної спадщини. До 75�річчя від дня

народження Володимира Любінця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82

Невтомна праця для майбутніх поколінь. До 75�річчя від дня

народження В.Я. Люленка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83

ВИСТАВКИ

Уляна Головчанська. Софія Київська репрезентує мистецтво

Прикарпаття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84

Валентина Залуніна. Українська писанка крізь призму

дизайну. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86

ХРОНІКА ТА ІНФОРМАЦІЯ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89

НОВІ ВИДАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101

Анатолій Ситник. Відлуння пам’яті: назад у майбутнє . . . . . 101

Видано в рамках пам’ятко�охоронних програмУкраїнського товаристваохорони пам’яток історії такультури

Âèäàâíèöòâî ÒÎÂ “Õ²Ê”òåë. 254-51-20, 254-51-09

Літературний редактор —В. Чешко

Дизайн та комп’ютернаверстка — М. Пожарова

Передрук матеріалів — тільки здозволу редакції. Точка зоруредакції може не співпадати зточкою зору авторів.Відповідальність задостовірність фактів, власнихназв та імен, інших відомостейнесуть автори.

На першій та четвертійсторінках обкладинки: Месмер Йозеф (1780–1845). Вид маєтку князя О.Б. Куракінав с. Надєждіно (нині Куракіно).1800�і рр. Папір, акватинтапідфарбована. Київський музейросійського мистецтва.

ОФІЦІЙНА ІНФОРМАЦІЯОФІЦІЙНА ІНФОРМАЦІЯ

Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:

I. Затвердити Перелік пам’яток культур�ної спадщини, що не підлягають привати�зації (додається).

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня йогоопублікування.

2. Внести зміни до таких законів України: 1) абзац п’ятий частини другої статті 4

Закону України “Про оренду державного такомунального майна” ( 2269�12 ) (ВідомостіВерховної Ради України, 1995 р., № 15,ст. 99; 1998 р., № 49, ст. 301; 2004 р., № 50,ст. 539; 2006 р., № 8, ст. 89) після слів “За�кону України “Про приватизацію держав�ного майна” доповнити словами “(крімпам’яток культурної спадщини)”;

2) у Законі України “Про охорону куль�турної спадщини” (1805�14 ) (Відомості Вер�ховної Ради України, 2000 р., № 39, ст. 333;2005 р., № 5, ст. 114):

абзац шостий статті 1 після слова “пам’ят�ка” доповнити словами “культурної спадщи�ни (далі — пам’ятка)”;

частину першу статті 18 після абзацудругого доповнити новим абзацом такогозмісту:

“Пам’ятка може бути приватизована ли�ше за умови укладення майбутнім власни�ком з відповідним органом охорони куль�турної спадщини попереднього договорупро укладення в майбутньому охоронногодоговору на пам’ятку (її частину) з викла�денням його істотних умов, у тому числі що�до цільового використання пам’ятки, робіт,які майбутній власник зобов’язується про�вести на пам’ятці з метою утримання її в на�лежному стані”.

У зв’язку з цим абзаци третій — четвер�тий вважати відповідно абзацами четвер�тим — п’ятим.

3. Визнати таким, що втратив чинність,Закон України “Про тимчасову заборонуприватизації пам’яток культурної спадщи�ни” ( 2391�15 ) (Відомості Верховної РадиУкраїни, 2005 р., № 11, ст. 201).

Президент України В. ЮЩЕНКО

м. Київ, 23 вересня 2008 року

Закон України № 574�VI вiд 23.09.2008

“Про Перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації”

Єдиний в Україні автентичний дерев’яний будинок козацької старшини середини XVIII ст. (садиба “Покорщина” на околиці селища Козелець Чернігівської області). Державою забутий,

до приватизації заборонений, шанси на порятунок — мінімальні. Фото І. Дивного. 2008 р.

4 ОФІЦІЙНА ІНФОРМАЦІЯ

На жаль, повний варіант наведеногоЗакону включно з Переліком пам’яток бувоприлюднений на офіційному сайті Верхов#ної Ради України з величезним запізненням.Нагадаємо, що він був проголосований 359#маголосами “за” ще 23#го вересня, а підписанийПрезидентом Ющенком 14#го жовтня. Ро#зуміючи важливість цього документу, мизнову звертаємо на нього увагу відвідувачівсайту.

Наша оцінка однозначна: маємо логічнийрезультат дивовижно несистемної і халтурноїпідготовки тексту Закону, що ще не раз тяжковідгукнеться багатостраждальним українськимпам’яткам. Проблема не в потрібності чи не#потрібності їхньої приватизації, бо це питанняфактично вирішене і альтернативи йому немає.Держава яскраво засвідчила власну неспро#можність самотужки тримати на плаву 130 ти#сяч об’єктів культурної спадщини України.

Біда в іншому: приватизаційний процес втакій делікатній царині запускається абияк,без забезпечення належного державногоконтролю, без створення дієвої державноїпам’яткоохоронної вертикалі та, власне, безбазового елементу державної пам’яткоохо#ронної політики — єдиного Державногореєстру нерухомих пам’яток України.

Перелік об’єктів з Закону № 574#VI лишепосилює тривогу. В ньому ПОВНІСТЮВІДСУТНІ цілі історичні зони, густо насиченінайрізноманітнішими архітектурними пам’ят#ками (наприклад, Новгород#Сіверський районна Чернігівщині включно з однойменниммістом). Інші зони представлені коли більш#менш вичерпно (Київ, Одеса, Львів, Севасто#поль), коли відверто випадковим наборомпам’яток (Ніжин, Глухів та ін.).

Між тим, пункт 3 Закону проголошує:“Визнати таким, що втратив чинність, ЗаконУкраїни “Про тимчасову заборону привати#зації пам’яток культурної спадщини”. Тобто,ніхто нікого не чекатиме, поїзд пішов і ремон#тувати паровоз доведеться, у кращому випад#ку, на повному ходу підручними матеріалами.

Нам цей процес добре знайомий, ми дітиавралу і їздили так ледь не всю свою історич#ну ретроспективу. От тільки яка частина до#рогоцінного вантажу на цей раз “доїде” докінцевої станції? Адже ж веземо не дрова і незалишки утилізованого майна (як би це деко#му не здавалося). Веземо ресурс універсаль#ного суспільного значення і, водночас, засад#ничо невідновлюваний.

Різною мірою, але можна надати новогоімпульсу економіці, політиці, навіть нема#теріальній культурі. А от матеріальну спадщи#ну минулого можна лише втратити — вонареінкарнації не піддається.

Сила її в автентиці, в справжньості, у не#повторності. Тож, раз втративши оригінал,“відроджувати” потім старовину новозбудо#ваними подобами — себе дурити. Лише себе,бо “люди” давно знають різницю між оригіна#лом та імітацією. І різницю в вартості між нимизнають також, якщо вже про приватизацію го#воримо ...

Здається, усвідомлення цього виявилосязаскладним для нинішнього українськогосуспільства. Звідси й плоди.

Коментар відповідального редактора сайту УТОПІК “Відлуння віків” ІВАНА ДИВНОГО:

Садиба “Покорщина” . Фото І. Дивного. 2008 р.

ЧЕРВОНА КНИГА ЧЕРВОНА КНИГА

Поділ — один із найстаріших йнайцікавіших районів Києва. Яксвідчать археологічні знахідки, в

першій половині І тис. н.е. тут вже існувалопоселення, що являло собою значний торго�вельний осередок. З середини ІХ ст., колисклалась перша держава східних слов’ян,Київська Русь, і Київ став її столицею, наз�ваною літописцями “матір’ю городам русь�ким”, Поділ був ремісничо�торговельнимрайоном міста. Тут була розташованакиївська гавань (в районі Поштової площі),тут містився головний ринок міста —Житній. Поділ був осередком усіх народнихрухів у Києві ХІ–ХШ ст., тут починалисьповстання 1046, 1068 років та інші, збира�лось Київське віче, яке виступало виразни�ком волі киян.

Після татаро�монгольської навали 1240року, коли було зруйновано Нагірне місто,

Поділ взяв на себе його адміністративні,культурні функції. Саме з нього почаласьвідбудова Києва. В центрі Ринкової площіпісля надання Києву самоуправління затак званим Магдебурзьким правом бу�дується дерев’яна ратуша, яку пізнішезамінили на цегляний магістрат. Передмагістратом, за традицією європейськихміст, розташовувався з ХVІII ст. так зва�ний фонтан “Феліціан”, названий на честьбогині Феліціти (Благодатної), який на по�чатку ХІХ ст. з появою скульптурюї групи“Самсон і Лев” був перейменований у “Сам�сонівський”. Ротонда фонтану увінчува�лась скульптурною фігурою апостолаАндрія Первозванного, що, за легендою,пророкував славне майбутнє Києва. Це бу�ла не тільки гідротехнічна споруда, відякої подавалась вода в необхідні місця, алей місце, де обговорювались новини,

ЧИ МОЖЛИВИЙ КИЇВБЕЗ ПОДОЛУ?ЧИ МОЖЛИВИЙ КИЇВБЕЗ ПОДОЛУ? Валентина Шевченко

Житловий будинок першої половини XIX cт., вул. Борисоглібська, 13. Фото 1974–76 рр.

призначались зустрічі, з басейну фонтананабиралась вода, яка надходила зАндріївської гори і вважалася чудодійною.

Зі східної сторони на площу виходилибудівлі садиби Братства і славетної Ака�демії. Відомо, що Київське братство, вдіяльності якого брало участь запорозькекозацтво, було утворено у 16І5 році. ПриБратстві заснували школу, яка з 1632 рокуперетворилась на колегію. Це був першийвищий учбовий заклад у східнослов’янсь�ких народів, що відіграв величезну роль удуховному житті не лише України, Росії таБілорусії, а й усього православного світу —Греції, Болгарії, Молдавії та ін.

Західна сторона завершувалась церквоюПирогощої Богоматері, про яку у XII ст. зга�дував автор “Слова о полку Ігоревім”.

З 1798 по 1926 рік на площі, названій напочатку ХІХ ст. Контрактовою, відбувалисьКонтрактові ярмарки. Сюди приїздили ко�мерсанти з Австрії, Італії, Греції, Польщі,Росії та інших країн. Із ярмарками булипов’язані численні заходи публічного ха�рактеру: парад київських цехів, атракціонитощо.

У 1817 році на північній стороні площіспоруджується Контрактовий будинок, напершому поверсі якого підписували конт�ракти, укладали угоди. На другому поверсіу відомому своєю акустикою залі відбува�лись концерти знаменитих акторів, дири�гентів, співаків. Тут виступали італійські,іспанські театральні та балетні трупи, тут

збирались на свої з’їзди громадськіпатріотичні товариства,

Контрактовий ярмарок мав величезнезначення в економічному і культурномужитті не тільки Києва, а й усієї країни.

Головна площа Подолу здавна булапов’язана з унікальною історичною забудо�вою. Біля неї розміщуються ансамблі: церк�ви Миколи Притиска (ХVІІ–ХІХ ст.),Флорівського монастиря (ХVІІ–ХІХ ст.) зФлорівською вулицею, що виходить на пло�щу, Покровської церкви 1766 року іздзвіницею та вулицею Покровською, сади�би Київського братства та академії (теперКиєво�Могилянська академія), головні фа�сади будинків якої виходять на площу,Іллінської церкви (ХVІІ–ХVІІІ ст.), Набе�режно�Микільської церкви І772 р. з дзвіни�цею ХІХ ст., Бурси 1778 р. та будинку Пет�ра І (ХVІІІ ст.), розташованого поблизуплощі.

У ХVІІ ст. з Подолом була пов’язанадіяльність таких визначних майстрів архі�тектури, як Іван Григорович�Барський, Йо�сиф Старцев, Йоган Шедель. У формуванні жзабудови Подолу в першій половині ХІХ ст.значну роль відіграла творчість головнихархітекторів Києва А.Меленського, П. Дуб�ровського, І. Кедріна та архітектора У. Гесте.

Після пожежі 1811 року, яка знищиламайже всі будівлі Подолу, а це були в основ�ному дерев’яні споруди (згоріло 1240дворів, 3 монастиря, 19 церков, магістрат,гамазей, гостиний двір), архітектори У.Гес�

6 ЧЕРВОНА КНИГА

Житловий будинок першої половини XIX cт., вул. Хорева, 16. Фото 1974–76 рр.

те та А. Меленськкй запропонували у проектігенплана Подолу замість радіального допо�жежного планування регулярне планування,яке після корегування можна було назватизмішаним, бо за новим проектом залишалисьдеякі вулиці та головна площа. Радіальнепланування Подолу бачимо на плані І803 р.,виконаному “стараннями” А.Меленського:вулиці спрямовано до гавані (тепер Поштовоїплощі), позначена кожна садиба, площа на�була майже трикутної форми.

Квартали Подолу на початку ХІХ ст. ма�ли характер садибної забудови з одно� і дво�поверховими будинками, спорудженими почервоній лінії . Їхні фасади оформлювалисьза схемами зразкових фасадів з альбомівІ809, 18І2 рр., виданих для будівництважитлових будинків, служб, воріт. Плану�вання приміщень вирішувалось за смакомвласника.

Надзвичайно цінною в будівництві Подо�лу була творчість виконавців�майстрів, які,зберігаючи традиції дерев’яного зодчества,вносили в архітектуру фасадів риси,відмінні від офіційної архітектури. Середних і далеко відступаючий карниз, ісвоєрідного трактування фризи, дерев’янікутові русти на потинькованих стінах тощо.На Подолі найкраще збереглися особнякивласників середнього достатку, де простомуплануванню приміщень будинку відповіда�ють лаконізм і простота архітектури фа�садів. На першому поверсі або напівпо�версі — рустована і потинькована стіна ззамковими каменями над отворами, на дру�

гому — гладка потинькована поверхнястіни. Головні фасади мають 3–5–7 вікон.

Інший тип житлових будівель, пошире�ний на Подолі — зруб, обшитий дошками надругому поверсі і обкладений цеглою — напершому. Виступаюча центральна частинаголовного фасаду завершувалась фронтономз вікном напівциркульної форми. Стіни фа�садів другого поверху оздоблювались ка�нельованими пілястрами, капітелями та ба�зами класичних ордерів. Віконні отвори(5–7 вікон) мали сандрики, далеко відсту�паючий карниз із модульйонами.

У першій половині ХІХ ст. з’являютьсяжитлові та громадські споруди зі спрощени�ми або зміненими пропорціями співвідно�шень складових частин класичних ор�дерів — зменшується висота антаблементу,зникають бази колон, капітелі спрощують�ся. Подібні новації в оформленні фасадів од�ноповерхового Гостиного двору втілив го�ловний архітектор міста А. Меленськийвсупереч проекту архітектора Луїджі Рус�ка. До середини ХІХ ст. будуються спорудив класицистичному стилі. Серед житлово�торгівельних будівель цього періоду слідвідмітити унікальний будинок І850 р.архітектора І. Станзані на вул. Набережно�Хрещатицькій 5/13, нині...знесений.

Таким чином, будинки першої половиниХІХ ст., як і пам’ятки більш ранніхперіодів, становлять значну пізнавальнуцінність, заслуговують на дбайливе став�лення та потребують професійної рестав�рації.

Житловий будинок першої половини XIX cт., вул. Хорева, 5. Фото 1974–76 рр.

Втративши з середини ХІХ ст. значеннязагальноміського центру, Поділ все жзберігає свою роль у розвитку ремесел таторгівлі. Риси класицизму зникають, на�томість формуються особливості архітекту�ри так званого “київського цегляного сти�лю”, що переважає в київському будівницт�ві кінця XIX–початку ХХ ст.

Цегляний стиль відзначається характер�ною обробкою кладки фасадів, що вико�нується в різних сполученнях. В цей часзастосовувались також ліпні або керамічніприкраси у вигляді орнаментальних вста�вок над дверима і вікнами, під вікнами і нафризах. Захоплення цегляним стилем булонастільки великим, що до дерев’янихоб’ємів будинків прибудовувались цегляніфасадні стіни. Цегляний стиль пізніше зне�важливо називали “стилем київськихпідрядників”, хоча він мав своєрідні ху�дожні якості, виразність, матеріальну цін�ність, раціональне використання можли�востей цегли.

Уже в першій половині ХХ ст. на По�долі з’являються споруди з рисами псев�достилів: неоготики, неонормандського,давньоруського, а також у формах ранньо�го і пізнього модерну. Ці споруди створю�ють виразне, своєрідне тло забудови. Ви�никає суцільний фронт вулиць з замкне�ними дворами будинків, житло “підрос�тає” до 3, 4, 5 поверхів. Зводяться прибут�кові будинки, готелі, крамниці, будують�ся промислові підприємства, склади,електрична станція, млин Бродськоготощо.

За роки радянської влади сакральні спо�руди не тільки втратили своє значення — їхпочали нищити. Так, на Контрактовійплощі у 30�і роки були підірвані церква Пи�рогощої Богоматері ХІІ ст. і фонтан “Сам�сон” з ротондою ХVШ ст. за те, що... йоговода вважалася в народі чудодійною. У кра�щих випадках церкви використовувались уякості складських приміщень: Миколи На�бережного, Миколи Притиска, Покровсь�ка... список можна продовжувати. У цейперіод будуються промислові та енерге�тичні корпуси, школи, 4–5�поверхові жит�лові будинки, громадські споруди (кіноте�атр, клуб харчовиків тощо).

Той факт, що Поділ впродовж століть бувміським центром, додав його забудові особ�ливої цінності. Забудова, що склалась напочатку ХІХ ст. з включенням до неї ан�самблів пам’яток ХVІІ–ХVIII ст., набула са�мостійної історико�культурної цінності ізначення, і як унікальний містобудівнийкомплекс заслуговує на особливу увагу івідповідне ставлення.

На початку 70�х років ХХ ст. подільськійзабудові загрожувало знищення: Поділрозглядали як будівельний майданчик длямодних тоді мікрорайонів. Були й іншіваріанти забудови, але всі вони зводилисьдо знищення цієї стародавньої частини Киє�ва. Активна в ті часи міська організація Ук�раїнського товариства охорони пам’ятокісторії та культури стала ініціатором і за�мовником історико�культурної інвентари�зації забудови цього району, що було дужеважливо для вирішення питання про її істо�


Житловий будинок першої половини XIX cт., вул. Костянтинівська, 2. Фото 1974–76 рр.

ричну цінність. Замовлен�ня одержало і вперше вУкраїні таку роботу вико�нало Українське спеціаль�не науково�реставраційневиробниче управлінняДержбуду УРСР.

Керівник і автор візу�альної оцінки — архітек�тор�реставратор В. Шев�ченко, автори історичнихдовідок — кандидат істо�ричних наук М. Брай�чевський, кандидат архі�тектури Ю. Нельговсь�кий. Автори пропозиційдо проекту детального планування ПодолуМ. Брайчевський, В. Шевченко. В архівнихдослідженнях брали участь: мистецтвозна�вець І. Шамраєва, наукові співробітникиЦентрального державного історичногоархіву УРСР — Г. Топчій, Т. Слюдікова,картограф Л. Пономаренко (АН УРСР).

Відповідно до розробленої методики�інструкції в основу історико�культурноїінвентаризації було закладено такі прин�ципи:

1. Розглядати всі типи і різновиди забудо�ви, всі епохи і стилі як рівноцінні длядослідження об’єкти.

2. Розглядати забудову Подолу як однеціле, враховуючи, що окремі споруди чибудівлі є складовими елементами квар�талів, а квартали — складовими части�нами району.

Отже, інвентаризацію проводили не завулицями, а за кварталами. Вона повиннабула здійснюватись у 2 етапи:

1) візуальна оцінка наявного фонду;2) поглиблене дослідження тих об’єктів,

що мають історико�культурну цінність, абож тих, де є підстави припускати наявністьтакої цінності.

Але в процесі інвентаризації, поглибле�ної роботи з архівними документами відбу�лось часткове суміщення 2�х етапів.

Інвентаризація охоплювала південнучастину Подолу від Поштової площі до ву�лиці Ратманського (Введенської) і відДніпра до схилів гір Старокиївської, Замко�вої (Киселівки) та Щекавиці. Стародавнійрайон Гончарів та Кожум’як не обстежував�ся, оскільки його інвентаризацію здійсню�вав інститут “Київпроект”. Обстежений на�ми район складався з 56�ти кварталів. Кож�

на споруда кварталу мала свійномер, адресу, дату споруд�ження, короткий опис, визна�чення художньої та ма�теріальної цінності.

В результаті проведеної ро�боти було досліджено 2764цегляних та дерев’яних буді�вель. Серед них:

а) пам’яток архітектури,які перебували під охороноюдержави — 46 (4,7). В дужкахподано розподіл у % площі за�будови за категоріями;

б) будівель, які мали істори�ко�культурну цінність, а та�кож тих, що могли бути реко�мендовані до складу пам’ятокархітектури — 168 (11,3) — цібудівлі підлягали збереженню;

ЧЕРВОНА КНИГА 9

Житловий будинок другої половини XIX cт. – поч. XX ст., вул. Спаська, 33. Фото 1974–76 рр.

Житловий будинок другої половини XIX – поч. XX ст., вул. Сагайдачного, 37. Фото 1974–76 рр.

в) будівель, які не порушували ансамбле�вості, мали ознаки архітектурного стилю,матеріально�експлуатаційну вартість,зав�дяки чому також підлягали збереженню —446 (31,5%);

г) будівель, що мали матеріально�екс�плуатаційну вартість — 376 (20,9%);

д) будівель, які не мали ані культурно�історичної, ані матеріально�експлуатацій�ної вартості і безумовно підлягали знищен�ню — 1630 (23,3%);

е) будівель, які мали матеріально�експ�луатаційну вартість, але суперечили прин�ципу ансамблевості, — їхня доля малавирішуватись конкретно у кожному випад�ку — 5 (0,7%);

ж) будівель, що потребували для своєї ос�таточної оцінки додаткового поглибленогодослідження — 68;

з) меморіальних будівель — 20.

Як бачимо, проведена інвентаризація ви�явила необхідність збереження історичноїзабудови Подолу і дала змогу поточнитимежі його охоронних зон.

Головним принципом для визначеннязон були: насиченість пам’ятками архітек�тури, будівлями, які мали історико�куль�турну цінність; характер фонової забудови;ступінь її відповідності історично складе�ним традиціям містобудівництва; архео�логічна цінність території; її значення в за�гальній містобудівній структурі району;кількість малоцінного фонду, що підлягавзнесенню і, отже, розміри площі для новогобудівництва. Пропонувалось визначити наПодолі такі охоронні зони:

Заповідні зони, де забороняється нове бу�дівництво (окрім пов’язаного з реставрацієюпам’яток архітектури), або відтворення еле�ментів історично складених ансамблів:

Вулиця Зелінського (Покровська) відАндріївської вулиці до Андріївського уз�возу та Червоної (Контрактової) площі;

Червона (Контрактова) площа в її того�часних червоних лініях;

Садиба Київського братства та академії;

Садиба Флорівського монастиря;

Квартал між вулицями Почайнинською,Іллінською, Набережно�Хрещатицькоюта Набережно�Микільською;

Район довкола будинку Петра І та церк�ви Миколи Притиска, включаючи пе�рехрестя вулиць Хоревої та Костян�тинівської.

Зона суворого режиму, що в основномузбігається з територією середньовічного По�долу до північної лінії укріплень (“стол�пія”) у межах блакитної лінії. Від набереж�ної Дніпра до схилів гір Старокиївської, Ки�селівки і Щекавиці та від Поштової площідо вул. Щекавицької в західній частині зо�ни (під схилами Щекавиці) і до вул. Ярос�лавської у східній, прибережній, частині. Уцій зоні нове будівництво мало підпорядко�вуватися цілям збереження історично�скла�деного образу міста: нове будівництво по�винно було здійснюватись з дотриманнямчервоних та блакитних ліній з обов’язко�вим попереднім археологічним досліджен�ням території. У цій зоні є обов’язковим об�меження у розташуванні споруди в плані,за її висотою, довжиною, матеріалом, кольо�ром, композиційним масштабом.

Зона регулювання забудови в межахплану реконструкції Київського Подолу1811 року — до вул. Оленівської. В цій зонінове будівництво мало здійснюватися з дот�риманням визначених червоних ліній та зобов’язковим попереднім археологічнимдослідженням території.

Таким чином, інвентаризація історичноїтериторії Подолу виявила, що забудова По�долу підлягає регенерації. Вчена радаДержбуду УРСР у 1974 році визнала за не�обхідне зберегти історичну забудову Подо�лу — стародавній Поділ було врятовано. Наоснові затвердженої історико�культурноїінвентаризації, що стала основою проектудетального планування Подолу, і подаль�ших пошуків архівних, літературних ма�теріалів, світлин, а також результатів архе�ологічних розкопів Українським спеціаль�ним науково�реставраційним виробничимуправлінням у 1976 році було виконано про�ект містобудівної регенерації Червоноїплощі (автор — архітектор В. Шевченко).

Основний принцип, на якому базувавсяпроект — відмова від включення до ансамб�лю площі будь�яких принципово новихоб’ємів. Зберігаючи історичну забудову, про�ект доповнював її найважливішими втраче�ними або нереалізованими елементами.

Поза сумнівом, порушення цього прин�ципу призвело б до нових містобудівних хибі втрат, оскільки будь�яке нове, не пов’яза�не з історично сформованим образом площі,нехарактерне для неї архітектурно�просто�рове рішення, зруйнує усталену компо�зицію і руйнуватиме її усталений ансамбль.Контрактова площа має величезні по�


тенції — впровад�ження нових емо�ційно гострих прос�торово�архітектур�них елементів приз�веде лише до нега�тивних наслідків.

Проект реконст�рукції на історич�ній основі переду�сім передбачав пов�ну реставрацію всіхархітектурних па�м’яток, розташова�них в межах пло�щі — Гостинийдвір, Старий і Но�вий корпуси Києво�Могилянської ака�демії, Контракто�вий будинок, буди�нок Назарія Сухо�ти, Цеховий буди�нок, а також будинок на розі площі і вул.Сагайдачного, корпуси Грецького монасти�ря та інші. До цього були зроблені застере�ження: Гостиний двір має відновлюватисяза проектом Л. Руска — двоповерховим, щопередбачено у проекті Контрактової площіархітектора У. Гесте. Його висота узгод�жується з висотою давніх будівель — церквиПирогощої Богородиці, ротонди фонтану“Самсон”, Старого магістрату, Старого кор�пусу Києво�Могилянської академії. Він виз�начає масштаб нових споруд, насамперед,ансамблю У. Гесте.

Проект передбачав наукове й документо�ване відтворення втрачених в минуломупам’яток, а саме: церкви Пирогощої Бого�родиці XII ст., фонтану “Самсон” з ротон�дою ХVІІІ ст., давньої споруди магістрату і,нарешті, пропонувалось завершити не�закінчений свого часу ансамбль Громадсь�кого центру арх. У. Гесте — увздовжпівнічного щита площі.

Проект був схвалений в 1976 році Вче�ною та містобудівною радами ДержбудуУРСР і затверджений Київським міськви�конкомом в рамках проекту детального пла�нування Подолу.

Пройшов час, і за проектом регенераціїплощі було відтворено двоповерховий Гос�тиний двір, церкву Богородиці Пирогощої,фонтан “Самсон” з ротондою, дзвіницюГрецького монастиря, реставровано Конт�рактовий будинок, Староакадемічний кор�

пус Києво�Моги�лянської академії,наріжний будинокплощі і вул. Сагай�дачного, розробле�но проектну доку�ментацію відтво�рення старої спору�ди Магістрату ітехніко�економічнеобґрунтування тапершу чергу завер�шення ансамблюарх. У. Гесте.

Немає сумніву,що із завершеннямпроекту містобудів�ної регенераціїКонтрактової площі1976 року її істори�ко�культурний ан�самбль зможе кон�курувати із багать�

ма уславленими містами Старої Європи.У 1987 році всю територію старого істо�

ричного Подолу було оголошено заповід�ником “Стародавній Київ”, хоча різні части�ни його забудови мали різну художньо�істо�ричну цінність. Ця “зрівнялівка”, на мійпогляд, призвела до знецінення старовин�них ансамблів. Невдовзі на території, оголо�шеній заповідною, розпочалося будівницт�во, аж ніяк не сумісне з її статусом.

Так, поблизу церкви Миколи Набереж�ного виросла висотна споруда зі скла й бето�ну (автор Сергій Бабушкін), яка “вбиває”своїми розмірами і чужою для цього місцяархітектурою монументальність бароковоїпам’ятки українського архітектора ІванаГригоровича�Барського. До того ж, цебудівництво призвело до руйнації пам’ят�ки: її стіни вкрилися тріщинами, розписигинуть, бо під час будівельних робіт пору�шено гідрогеологічний режим підводнихджерел.

Біля Контрактової площі, за Контракто�вим будинком, з’явилася довжелезна спо�руда (автор А. Пашенько), архітектура іпофарбування якої зовсім не вписуються укамерний історичний колорит забудовиПодолу, його головної площі. На вулиціВоздвиженській, в місці виходу на Анд�ріївський узвіз, побудовано таку ж чужо�рідну для цього місця будівлю (авторарх. Я. Дехтяр). На вулиці Щекавицькій,6/8, поруч із Димитрієвською церквою


Проект реконструкції Червоної (Контрактової)площі на історичній основі. 1976 р.

Автор — арх. В. Шевченко. Аксонометрія

ХVІІІ ст. І. Григоровича�Барського завер�шено будівництво громіздкої, немасштаб�ної до церкви і її оточення, споруди.

Велике занепокоєння викликає те, щодіється на Поштовій площі. Це — головнийв’їзд на Поділ, його ворота, його візитнакартка. Проте ще в 70�ті роки минулогостоліття з проходженням траси метро�політену верхнім закладенням через Пош�тову площу та вулицю Жданова (нині — Са�гайдачного) було знесено історичну забудо�ву двох кварталів, які входили до плануван�ня арх. У. Гесте та А. Меленського 1811 ро�ку. Це квартал, розміщений біля підніжжяВолодимирської гірки, між площею та ву�лицями Хрещатицький узвіз, Боричів Тік з2–3–4�поверховими цегляними будинками,фасади яких мали характерні стилі дляісторичного Подолу — класицизм, цегля�ний. Другий квартал — між площею та ву�лицями Набережно�Хрещатицькою, Бори�чевим Током, комплексом будівель Пошто�вої станції ХІХ ст. (двоповерховий готель,каретний ряд, господарчі споруди тощо).Поруч в минулому була розміщена церкваРіздва, побудована в стилі класицизмуарх. А. Меленським. Квартал, окрімархітектурно�історичного, мав ще й ме�моріальне значення — на Поштовій станціїзупинялись видатні діячі культури, в церк�

ві Різдва кияни прощались з прахом ТарасаШевченка.

Із знесенням забудови цих кварталів бу�динок Поштової станції та відтворена не�давно церква Різдва опинились в центрі не�масштабної величезної площі з великим по�током транспорту навколо них.

Не маючи принципової концепції забудо�ви площі, а це, на наш погляд, — рекон�струкція на історичній основі, площу поча�ли забудовувати новими, чужими для Подо�лу спорудами. Так, у 2003 році почалосьодіозне будівництво 6�поверхового комплек�су готелю “у віденському стилі” з підземнимпаркінгом біля підніжжя Володимирськоїгірки. Не дивлячись на те, що членами нау�ково�методичної ради Управління охоронипам’яток історії та культури і історичногосередовища був одностайно відхилений про�ект комплексу готелю (автор — архітекторВ. Смірнов), начальник управління Р. Куха�ренко погодив його. На листи наукової гро�мадськості щодо необґрунтовано погоджено�го будівництва від ГоловАПУ було одержаноформальну відписку. Наразі частина комп�лексу праворуч від фунікулера побудована,зліва — будується. Збудована частина комп�лексу готелю вже зараз вражає своєюгроміздкістю та далекою від подільськоїархітектурою. Ліва споруда настільки нема�сштабна до забудови площі і вулиць, які ви�ходять на неї, що архітектори знайшливихід: підтягти до її масштабу аутентичнібудівлі вулиці Сагайдачного (не дай Боже,їм це вдасться), а там…Поділ великий.

Насувається справжнє лихо, бо авториновітньої архітектури не замислюються надтим, що споруди за їх проектами та “прикра�шені” мансардами історичні будівлі (що, доречі, зовсім не є властивим для київськоїісторичної забудови), руйнують історичне се�редовище, знищують душу старого міста.Парадокс: автор проекту готелю та іншиходіозних проектів архітектор В. Смірнов ба�гато років пропрацював у реставрації, та, нажаль, не навчився з повагою ставитись допам’яток і історичного середовища. Як бачи�мо, він не один. Які ж архітектурні кадри миодержимо, якщо цинізм та зневага до своєїспадщини стали повсякденною практикоюїхніх вчителів — діючих архітекторів!?

В 70–90�х роках минулого століття гро�мадськість вела невпинну боротьбу за збере�ження та охорону історичної спадщиниКиєва. В ній брали участь відомі українськівчені та громадські діячі — Михайло

Нова висотка ( арх. С. Бабушкін) поблизуцеркви Миколи Набережного. Фото В. Чешко

Комплекс висотних споруд позадуКонтрактового будинку (арх. А. Пашенько). Фото В. Чешко

Юліанович Брайчевеький, Юрій СергійовичАсєєв, Григорій Никонович Логвин, ІванОлександрович Ігнаткін, Лесь ПанасовичСилин та інші. На жаль, вони пішли від нас.В той час для збереження історичного сере�довища була створена й теоретична база, асаме: в Києві вперше в СРСР було розробле�но систему охоронних зон з різним ступенемсуворості. В нашому місті народився і бувсформульований екологічний принцип охо�рони пам’яток, який вимагав не тільки збе�реження споруд, взятих під охорону держа�ви, а й історично складеного оточення, об�ґрунтована можливість та доцільність від�новлення втрачених пам’яток і визначенікритерії цієї можливості та доцільності.Впродовж тих років траплялися й поразки,але були і перемоги. Накопичувався досвід.На превеликий жаль, цей досвід перерва�но — Київ почали “оновлювати”!

Ще в 1995 році історик Михайло Брай�чевський застерігав: “Хибність ідеї “онов�лення” в 60–90�х роках була освоєна гро�мадськістю і в тому числі чиновництвом,від якого залежала доля містобудівної спад�щини нашого народу. Зараз прийшло новепокоління з великими амбіціями і відсут�ністю пієтету до своїх попередників. Вонизахоплюються принадами бізнесу і праг�нуть перетворити Київ, який завжди буввтіленням духовності, на торговельно�бан�ківсько�офісний заповідник, де для духов�ного життя не лишається місця. Над нашоюстолицею нависла серйозна загроза з бокучиновницької еліти, яка оновлює місто,знищуючи київську старовину.”

Відтоді минуло 12 років, за цей час Київвтратив близько 100 пам’яток історії такультури, в тому числі й національного зна�чення, і одержав понівечене історичне сере�довище. Ось лише декілька прикладів сучас�ного стану Подолу. Повністю втрачена істо�рична забудова Гончарів та Кожум’як, зне�сені унікальні пам’ят�ки — двоповерховийжитловий будинок по�чатку ХІХ ст. на вул. Бо�рисоглібській, 13, жит�лово�торговельний буди�нок 1850 року архітекто�ра І. Станзані на вул.На�бережно�Хрещатиць�кій, 5/13, знесено па�м’ятку 1912 рокуарх. О. Вербицького навул. Набережно�Хреща�

тицькій, 1�а. Зносяться історичні будівлі навулицях Боричів Тік, Межигірська, Набе�режно�Хрещатицька тощо.

Зовсім неприпустимою є практика пере�будови пам’яток, бо, перебудовуючи, їхспотворюють, “прикрашаючи” надуманимичи запозиченими елементами з іншихархітектурних стилів, і вони втрачаютьсвою історико�культурну цінність. Прик�ладів вистачає.

Наші політики обіцяють збудувати Євро�пу в Україні, але в європейських країнах —Польщі, Угорщині, Чехії, Голландії, Німеч�чині, Італії — такого неподобства, як у нас,немає. Там з повагою ставляться до своєї ми�нувшини, дотримуються традицій у поступо�вому розвитку нашарувань культури всупе�реч будівництву хмарочосів, які руйнуютьісторичний образ міста. Там нове будівницт�во підпорядковане історичному середовищу.

За радянських часів нищили сакральніпам’ятки, але та шкода, що чиниться зараз,набагато масштабніше — бездуховність,зневага до своєї історичної спадщини з бокуархітекторів, чиновницької еліти, олігар�хів�замовників веде до знищення уславле�ного своєю красою Києва і його історичногоцентру — Подолу.

Громадськість не повинна мовчати. На�ша мовчазна байдужість сприяє щоденному

спотворенню щенедавно прекрас�ного, славногосвоєю неповторноюкрасою Києва —древньої столиціміст руських!

Будівництво нового “плавучого” ресторанунеподалік Іллінської церкви. Фото В. Чешко

Готельний комплекс “поглинув” пам’яткунауки і техніки — київський фунікулер(арх. В. Смірнов). Фото В. Чешко

Українська держава має багатовіковуісторію та культуру. Але ми ще не нав�чилися шанобливо ставитися до мину�

лого свого народу, до його культурних та ду�ховних цінностей, зберігаючи надбання попе�редніх поколінь для майбутнього. Необхіднозаохочувати зацікавленість і потяг молоді доісторичної спадщини нашого народу.

Як уродженець міста Новомиргород, щона Кіровоградщині, не можу бути байдужим,спостерігаючи, як на очах гине від бездіяль�ності місцевих керівників перлина цегляно�го мистецтва, споруджена на початку XX ст.

У 1910 році мешканка міста Новомирго�род, меценатка Ганна Дмитрян, прийшовшидо міської управи, заявила, що вона бажаєпобудувати лікарню для народу.Після деяких вагань місцева владанадала дозвіл для будівництва тавиділила ділянку під забудову. Післяцього Ганна Дмитрян разом з архітек�тором�художником М. Павученком,якого вона привезла з Києва, взялисядо роботи.

У 1912 р. лікарню для народу“Цегляне диво” або “Палац для хво�рих” було відкрито. В ній безкош�товно лікували та харчували хво�рих — мешканців міста та навко�лишніх сіл.

Будівля лікарні пережила чимало тяж�ких днів: революція, громадянська та Дру�га світова війни. Медики лікарні на чолі зголовним лікарем І.В. Даценком рятувалижиття нашим воїнам та партизанам, про щосвідчить меморіальна дошка на фасадіспоруди. Але найважчі часи для будівлі нас�тали в останнє десятиліття, коли на посадіголовного лікаря став Юрій ПетровичСірант, який занедбав будинок, довівшийого майже до повного розвалу. У стінахз’явилося багато тріщин, на даху вирослидеревця та бур’ян, дах будівлі під час дощівпротікає, вікна побиті, деякі стіни просіли.На фасаді лікарні ще й досі відсутня охо�ронна дошка — підтвердження того, що


ГИНЕ ПЕРЛИНАНОВОМИРГОРОДЩИНИГИНЕ ПЕРЛИНАНОВОМИРГОРОДЩИНИ

Іван Давиденко

Фото автора

споруда є пам’яткою архітектури. Огоро�жа — витвір місцевих ковалів, хоча і вкри�та іржею, але ще милує око пішоходів. Я ра�зом з іншими мешканцями міста неоднора�зово звертався до місцевої та обласної влад зпроханням врятувати будинок, аналогівякого немає в Україні. Відповідь одна — не�має грошей. Але ж конче потрібно, щоблікарня�пам’ятка виконувала свої функ�ції — рятувала хворих і немічних, а не сто�яла зачиненою, продовжуючи тихо руйну�ватися, чекаючи на повільну смерть. Пасив�не очікування загибелі “Палацу для хво�рих”, побудованого благодійним коштом,без сумніву, є злочином, адже сучаснийстан споруди дає всі шанси для її порятун�ку. Для цього потрібні лише небайдужість іпрофесіоналізм можновладців, а кошти…вони обов’язково знайдуться, якщо буде ве�лике бажання їх відшукати.


БУДІВЕЛЬНА ЛИХОМАНКА

НА КИЇВСЬКИХ СХИЛАХ

До Дня 75�х роковин Голодомору вУкраїні 22 листопада на територіїпарку Вічної слави у Києві урочисто

відкрили першу чергу грандіозного комп�лексу, присвяченого жертвам голодоморів1932–1933 років.

Меморіал зводився авральними темпа�ми, бо лише за три місяці до відкриття булозатверджено навіть не проект, а передпро�ектні пропозиції. Грандіозне за масштаба�ми будівництво розпочалося, не дивлячисьна протести багатьох фахівців щодо місцярозташування, співзвучності нового комп�лексу існуючим поряд пам’яткам і невизна�ченості багатьох деталей проекту навіть дляйого авторів. Вже декілька років обгово�рюється питання про визнання ділянкидніпровських схилів від моста Патона доПоштової площі національним надбанням іоголошення її комплексною пам’яткоюприроди, історії та архітектури, але схили

швидкими темпами продовжують забудову�ватися багатоповерховими величезнимиспорудами.

Три місяці не вщухала робота. Затишнийпарк перетворився на суцільний будівель�ний майданчик, вірніше, великий котло�ван, де безперервно працювали сотні людей.Три місяці не знали спокою заповіднідніпровські схили. Вдень і вночі поруч злітописною церквою Спаса на Берестові імогилою Невідомого солдата перевертализемлю десятки бульдозерів і екскаваторів,зрізаючи масивні шари ґрунту разом з ко�рінням старих паркових дерев, у глибокі ро�ви закладалися тисячі метрів труб, кабелів,арматури, у схил забивалися сотні паль, за�ливалися незліченні кубометри бетону.

З оборонних валів старої Печерської фор�теці ХVІІІ ст. поспіхом зривали бага�торічний, завжди акуратно підстрижений,трав’яний шар, замість якого десятки людей

Всі фото В. Чешко

впродовж двох тижнів повзаючи валом, роз�гортали дорогі рулонні газони (такими ж ру�лонами пізніше вкрили всю незамощену те�риторію парку). Так само вчинили і з декора�тивною тротуарною плиткою, якою зовсім не�давно, під час останньої реконструкції Паркуслави, було вимощено його численні алеї:щодня на майданчик під’їжджали нові й новівантажівки з ящиками плитки зі справжньо�го граніту — вона зайняла місцезірваної тротуарної. За день довідкриття майбутній меморіал яв�ляв собою мішанину з безлічі ма�шин (половина з них —персональні авто чиновниківрізного рангу), привезених, але щене посаджених великих і малих де�рев і кущів, ящиків з плиткою,штабелів згорнених газонів, і —людей, що за будь�яку ціну по�винні були завершити всі роботи доранку 22 листопада.

У жодному разі не сумніваємо�ся: пам’ять про страшні сторінкиГолодомору українського народуповинна жити вічно в наших ду�шах — у ті страшні роки ми, як і мільйониукраїнців, втратили своїх близьких. Але жставлення людей до своєї історії вимірюєть�ся не розмірами споруджених меморіалів іне сумою коштів, витрачених на їхнє зве�дення. Справжня пам’ять тихо й тремтливо

живе у серцях, а не в помпезних спорудах, ізовсім не обов’язково ставити свою свічкупам’яті привселюдно.

Перша черга Меморіалу обійшлася дер�жаві у 134 млн грн., а весь комплекс, щопростягнеться схилом аж до дніпрової набе�режної, лише за попередніми розрахунка�ми, “потягне” на 750 млн грн. Та чи вартопід час небаченої економічної кризи, на�

слідки якої сьогодні годі й перед�бачити, витрачати такі непомірнікошти на великомасштабний про�ект, хай навіть і освячений най�шляхетнішими намірами? До�рожчим є тільки проект Ме�моріалу жертв терактів 11 верес�ня у Нью�Йорку, але уряд США узв’язку з фінансовою кризою при�зупинив всі роботи до 2012 року.

До речі, тисячі киян за велін�ням своїх сердець, а не в рамкахофіційних урочистостей, прийш�ли 22 листопада на Михайлівськуплощу, де вже кілька років білястіни Михайлівського монастирястоїть скромний, але дуже вдалий

за мистецьким і духовним вимірами,пам’ятник жертвам Голодомору 1932–33 рр.в Україні (саме його абриси стали символомювілейних жалобних заходів). І кожен ба�жаючий міг, як і раніше, поставити біля йо�го підніжжя свою жалобну свічку.

Пам’ятний знак,присвячений жертвамГолодомору 1932–33 рр.

на Михайлівськийплощі

18

ПЕРЛИНИ МУЗЕЙНИХ

КОЛЕКЦІЙ

ПЕРЛИНИ МУЗЕЙНИХ

КОЛЕКЦІЙ

Колегіальний костел Непорочного За�чаття Найсвятішої Діви Марії св.Андрія та Станіслава в минулому, а

починаючи з 1980 року — Івано� Франківсь�кий художній музей, відчиняє свої важкідерев’яні двері для пізнання і індивідуаль�ного осмислення представлених тут уні�кальних зразків сакрального мистецтва, щотворилось на теренах галицького краювпродовж XV–XX ст.

Перед нами розгортається інтер’єр като�лицького колегіального костелу (1672–1703 рр.), пишно оздобленого бароковоюліпниною, станковими скульптурними тво�рами та розписами у найкращих рисах ре�

несансно�класицистичного стилю. З висо�ких кам’яних стін у пишному обрамленніквітчастих узорів�розписів дивляться нанас згори святі та пророки, іконописці тамученики, чиї зображення так і не зміг зни�щити час та не змогла безслідно забілитилюдська рука.

Крок за кроком поринаємо у довгу подо�рож, минаючи століття за століттям, вивча�

МИСТЕЦТВО “САКРАЛЬНОГО

СПОКОЮ”

МИСТЕЦТВО “САКРАЛЬНОГО

СПОКОЮ”

Юлія Яворська


ючи стиль за стилем, що ним чітко — а деко�ли й не дуже — різниться кожна з представ�лених у двох бічних навах костелу ікона.

Ось перед нами лик ранньохристиянсь�кої мучениці Маргарити. Ікона датуєтьсядалеким XV ст. Вона єдина в експозиції му�зею належить пензлю не галицькогомайстра і, на відміну від інших, виконана уготичному стилі, який у деяких іконах хоча

й перегукується з іншими іконописнимистилями, але не виражений у такій яск�равій формі. Далі проходимо біля ікон“святкового ярусу іконостасу”, що маютьпоходження із Калущини. Ще далі — іко�ни, виконані рожнятівськими, войнилівсь�кими, болехівськими чи рогатинськимимайстрами і, в свою чергу, характеризують�ся рисами, притаманними тому чи іншомуіконописному осередку.

Поволі завершуючи подорож мистецтвомгалицького іконопису XVI–XVIII ст., опи�няємося під пильними й суворими погляда�ми закам’янілих скульптурних образів, щоцілим ансамблем розташовані у пресбітерії

19

костелу. Реставрованаскульптурна збірка, щозбереглась з часів Ко�

легіати, яскраво поз�начена художніми

впливами пласти�ки австро�німець�

ких земель та,на противагу

іконам, пере�буває в ор�ганічному й

звичному для себе інтер’ єрі. Прямуємо до бічної західної нави, де

умиротворено розташувались твори народ�ного іконопису та дерев’яної пластикиXVIII–XX ст., завезені до музею із далекихчи близьких прикарпатських сіл і присілок.Тут “сакральний спокій” ікон, напротивагу аскетично�канонізо�ваному сакральному трак�туванню XVI–XVII ст.,виглядає дещо коміч�ним та по�дитячомунаївним через неви�правне та самобутнєвираження народнимимайстрами свого ро�зуміння іконопису. Де�рев’яні різьблені хрести,статуетки та навіть кіль�ка представлених тутікон, мальованих на

склі — поетапно завершують нашу по�дорож XVIII–XX ст.

Тепер маємо можливість спогля�дати мистецтво новітнього часу,що завжди розгортається у змін�них експозиціях на стелажах тау вітринах, розташованих у го�ловній наві костелу.

Завершуючи довгу подорожсакральним мистецтвом мину�лих часів, що супроводжува�лось зміною мистецьких сти�лів, технік, типажів представ�лених образів та їх трактуван�ня, можемо зупинитись, від�творити в уяві все побаченета співставити очевиднурізницю, яку може й важ�ко чітко осягнути розумом, але

яку добре провідчувало сер�це — від далекого XV ст. і досьогодення людина шукала ішукатиме завжди різні шля�

хи самовираження в за�лежності від того, що роз�повідатиме їй сучасність…

На душі спокійно! Цьо�му сприяє особлива атмосфе�ра цього храму�музею, щодивував і дивуватиме кож�ного свого відвідувача такимвеличним і незбагненним“сакральним спокоєм”.

АРХІТЕКТУРА ТА ІСТОРИЧНІ

ЛАНДШАФТИ

АРХІТЕКТУРА ТА ІСТОРИЧНІ

ЛАНДШАФТИ

Серед багатьох творів мистецтва, щозберігаються в наукових фондах таекспонуються у виставкових залах

Національного заповідника “Софія Київсь�ка”, заслуговують на увагу виставково�де�монстраційні макети. Серед них є унікальнітвори — макети стародавнь�ого Києва та Золотих воріт,створені завдяки таланту тависокому професіоналізмуукраїнської художниці�гра�фіка Дінори Павлівни Ма�зюкевич. Макет стародавнь�ого Києва Х–ХІІ ст. — цеперша спроба відтворення вєдиному музейному експо�

наті планування, архітектури, соціальноїта геофізичної топографії Києва домон�гольського періоду.

Саме цей макет зараз експонується впівнічній галереї Софійського собору. Вінвідтворює “Гору” або Верхнє місто, до якоговходили: “місто Володимира”, “місто Ярос�лава”, ансамблі Михайлівської гори та Ко�пирєва кінця, гора Хоревиця та частина По�долу.

У ньому відображено історичний час, ко�ли закладалися основи архітектурно�місто�будівної своєрідності міста Києва. Саме тодісформувалися системи розселення та укріп�лень, основні архітектурні домінанти, пла�нувальна сітка вулиць, об’ємно�просторовакомпозиція міста. Головною її особливістюбув спосіб орієнтації у просторі, заснованийна об’ємних орієнтирах, якими були церк�ви, собори, дзвіниці і вежі, що формувалисистему опорних точок орієнтації. Виглядміста того часу був напрочуд цілісний і дос�коналий: тут гармонійно поєднувалиськультові і житлові споруди, дерев’яні такам’яні будівлі. У забудові стародавньогоКиєва не було монотонності і скупченості,саме цим місто відрізнялося від містВізантії, Заходу і Сходу.

РЕСТАВРАЦІЯ ВИСТАВКОВО�ДЕМОНСТРАЦІЙНОГОМАКЕТА СТАРОДАВНЬОГО КИЄВА

Ольга Самойленко

До 100�річчя від дня народження Дінори Мазюкевич

Фото із фондів НІАЗ “СофіяКиївська” та С. Ніколаєва.

Найбільшу площу міста займала “Го�ра” — “місто Ярослава”, оточене землянимиукріпленнями — валами з воротами, відворіт простягались вулиці, які сходилисяна міських майданах біля соборів.

У центрі “міста Ярослава” — ансамбльСофійського собору. На першому плані ма�кета — головний в’їзд до міста — Золоті во�рота. Між ними і Софійським собором ви�сочіли три церкви першої половини XI ст.:Ірининська, Георгіївська та невідомийхрам, присвячення якого ще остаточно нез’ясоване. Зі сходу до міста вели Лядські во�рота, із заходу — Львівські.

На задньому плані — Софійські або Ба�тиєві ворота — в’їзд до найдавнішої части�ни Києва — Старокиївської гори — “містаВолодимира”. Його центральна споруда —Десятинна церква, оточена князівськимипалацами кінця X ст.

Праворуч — Михайлівська гора, де ви�никло “місто Ізяслава�Святополка”. Вцентрі — Михайлівський Золотоверхий со�бор початку XII ст. Ліворуч від “міста Ярос�

лава” — Копирєв кінець — багате пе�редмістя з боярськими та купецькими сади�бами. З південного сходу — розлогі хащі уХрещатому яру, Перевісище — місце ко�лишніх княжих полювань та сучасногоХрещатика.

Між Верхнім містом та річкою Почайноюпростягся торгово�ремісничий посадКиєва — Поділ із церквою Богородиці Пи�рогощої, яка опікувалася торгівлею. Побли�зу розташовані торжище з церквою Новго�родською та Туровою Божницею. Далі, підукріпленнями, — церква Василя.

За підрахунками вчених, площа Києва уXII ст. становила близько 400 га. На думкудослідників, у місті проживало до 50 тисячмешканців. За кількістю населення Київбув другим містом Європи після Парижа.На жаль, більшість споруд періоду Київсь�кої Русі не збереглися до наших днів.

Пам’ятки тієї доби, що дійшли до нашо�го часу, є окрасою сучасного міста, а архі�тектурно�просторова структура Верхньогоміста, що склалася з виникненням “містаЯрослава”, стала взірцем для розвиткумістобудування у Східній Європі. Сьогодніцілісний історичний містобудівний комп�лекс Верхнього міста, відтворений у ма�кеті, — сучасна охоронна зона ансамблюСофійського собору, який включено доСписку Всесвітньої культурної спадщиниЮНЕСКО.

Роботу над створенням макета, яка три�вала понад 8 років, з 1965 по 1973, умовноможна поділити на два етапи.

Перший — це науково�дослідницька ро�бота, коли автору довелось опрацювати ве�лику кількість розрізнених джерел, щобзібрати відомості для створення такогоунікального експоната, а саме — архео�логічні та архітектурні дослідження Києва,архівні матеріали, літописи та стародруки,наукові праці. Для відтворення давньої то�пографії художниця вивчила та використа�ла стародавні різномасштабні плани, працю�

вала з фахівцями з історії Київської Русі —археологами, архітекторами, мистецтво�знавцями, художниками, істориками. Нау�ковими консультантами були відомі ук�раїнські вчені — доктор архітектури ЮрійАсєєв; доктор історичних наук Василь Дов�женок; майбутній академік, а тоді кандидатісторичних наук, Петро Толочко; археолог,кандидат історичних наук СтефаніяКілієвич. Крім того, в роботі над виготов�ленням макета брали участь: Л. Грищенко,Ю. Химич, І. Барчук, М. Пусенкова,М. Кравченко, Ю. Камєнцев. У звіті про ро�боту, який зберігається у фондах Націо�нального заповідника “Софія Київська”,Дінора Мазюкевич пише, що для консуль�тацій було проведено понад 60 нарад. Ре�зультатом першого етапу роботи було ство�рення остаточного варіанту мапи з розташу�ванням вулиць, храмів, окремих боярськихсадиб тощо.

Другим етапом проекту, в якому бралиучасть художники Юрій Химич та ЛеонілаГрищенко, мало стати створення макета якекспоната. У світі не існує готових рецептів,як слід виготовляти макети, оскільки зав�дання завжди конкретне і вирішується увідповідності до потреб. При виготовленніпланувальних макетів вирішальне значен�

ня має рельєф місцевості, забудова тери�торії (об’єми будівель), озеленення та благо�устрій. Технологію виготовлення рельєфу,окремих будівель, озеленення, вибірспіввідношення кольору окремих деталеймакета, його загального тону, пофарбуван�ня рельєфу — все це має вирішувати ми�тець. Тут творча фантазія Дінори Павлівнибула безмежною. Так, з гумового мочала“виростали” дерева, а перфорований картонвикористовувався як паркан для подільсь�ких городів. Автор задіяла весь арсеналпідручних матеріалів: глину, пластилін, га�зетний папір, картон, гіпс. Застосовувалисьрізноманітні технології: ліплення, пап’є�маше, лиття, фарбування тощо.

Була розроблена конструкція металевогопідмакетника, на яку встали 49 окремихфрагментів — “ящиків”, виготовлених зпап’є�маше за глиняними формами, щовідтворювали рельєф місцевості. Виготов�лення цих форм з відображенням 150 топо�графічних горизонталей та шаблонів дляних складало 21 технологічну позицію.Фрагменти були об’єднані між собою,згідно монтажної схеми, за допомогою 85бовтів та 21 металевої тяги. Особливі склад�ності виникли при створенні об’ємних ма�кетів споруд у масштабі 1 м —: 2,7 мм. Цей

АРХІТЕКТУРА ТА ІСТОРИЧНІ ЛАНДШАФТИ 23

незвичний та важкий для використаннямасштаб був обумовлений розмірами жит�лової кімнати Дінори Мазюкевич, в якій ви�готовлявся макет(!). Зразки 80 споруд, зроб�лених з пластиліну, було ретельно обговоре�но з науковими консультантами, за нимивиготовили гіпсові форми та відлили спору�ди з гіпсу. Останні спочатку оброблялисьрізцем, а потім розмальовувалися гуашшю.На 12 кв. м макета розташувались 20 со�борів і церков, для позолоти бань деяких зних вперше було використано сусальне зо�лото, 1200 різноманітних будівель, 30 кри�ниць, 200 брам, подільські хатинки змініатюрними парканчиками і колодязями�журавлями, князівські садиби з палатами,кріпосні стіни з бійницями. Макет було ви�готовлено на високому професійному рівніта схвалено комісією Міністерства культу�ри. Розмістили його в Державному історич�ному музеї, згодом, у зв’язку з ремонтнимироботами в приміщеннях музею макет булопередано в заповідник “Софія Київська”.Багато років цей унікальний експонатприкрашав експозицію виставки “Архітек�тура та мистецтво стародавнього Києва” вСофійській Трапезній. Експонат завжди вик�ликав велику зацікавленість у відвідувачів.

З часу створення макета минуло 30 роківі, на жаль, за цей період проводилось лишевидалення пилу за допомогою щітки і пило�сосу та дезинфекція від шашелю. В 2003

році було проведено його детальне обсте�ження та з’ясовано, що цей унікальний екс�понат деформовано, він має значні втрати,забруднення і потребує детальної рестав�рації. Науково�методичною радою Націо�нального заповідника “Софія Київська” начолі з генеральним директором Нелею Ку�ковальською було прийнято рішення рес�таврувати макет з виділенням коштів зіспеціального фонду Заповідника на проектреставрації та його реалізацію.

Макет стародавнього Києва задумано ав�тором як експонат, що дозволяє всебічнийогляд, але у Трапезній його встановили фак�тично у ніші. Експозиція дозволяла лишефронтальний огляд, що значно погіршувалойого цінність як містобудівного експоната.Глядачі, дивлячись на Гору з боку Золотихворіт, не бачили Подолу, важко було уявитисобі, як виглядає місто Ярослава, наприк�лад, з боку Дніпра, а “річковому фасаду” підчас створення Києва приділялося особливезначення. Необхідно було надати можли�вість повноцінного сприйняття макета відві�дувачами, для чого було вирішено перенестимакет у північну галерею Софійського собо�ру. Пропозицію з його розміщення було по�годжено з інститутом “УкрНДІпроектрестав�рація”, який здійснює науково�методичнекерівництво всіма роботами у Заповіднику.

Реставрація макета починалась з вив�чення архівних матеріалів наукового фон�

24 АРХІТЕКТУРА ТА ІСТОРИЧНІ ЛАНДШАФТИ

ду Заповідника щодо виготовлення макета,ретельного обстеження його стану на тойчас та розробки концепції реставрації екс�поната.

Розробку проекту реставрації було дору�чено художнику�архітектору ВолодимируГаврилову, який вже мав досвід такої робо�ти. За його проектом під час реставрації ви�користовували лише ті матеріали, з якихвиготовлено макет: дерево, гіпс, пап’є�ма�ше, картон та папір.

Обстеження виявило причину деформу�вання макета — нею була інженерна помил�ка, яка не враховувала досить велику пло�щу та вагу макета. Він спирався на метале�вий нестійкий каркас тільки краями свогопериметру, сторони якого прогнулися до10 см, середина провисала ще більше, макетзнизу фактично набрав форми яйцеподібноїсфери. Передбачені металеві стержні�стяж�ки були відсутні.

Під шаром пилу, який вкривав макет, бу�ли жирні плями від оліфи, мідного купоросута вапна. Позолоти на куполах не було вид�но, будівлі та ландшафт зливалися в од�норідну сіру масу. В багатьох місцях макетбув пробитий, стики з’єднань рядів післядекількох його переносів — грубо заляпані.Значна частина зелених насаджень була зла�мана та просто лежала на макеті. Будівлі ма�ли часткові пошкодження, частина оборон�них укріплень вдавлена в середину макета,або й зовсім знищена. Були втрачені деяківежі, огорожі. Матеріал річок зіпсувавсязовсім. Рельєф макета, зроблений з пап’є�маше, від перепадів температури і вологостіта прогинання основи розшарувався тапотріскався. Під час обстеження з’ясува�лось, що шашіль буквально сточив “Старемісто”. Це зумовило проведення дезинфекціїз наступним ін’єктуванням отворів.

Стала в нагоді монтажна схема, дбайливовиготовлена Дінорою Павлівною та збере�жена у фондах Заповідника: макет булорозібрано на 3 блоки, кожний з яких окре�мо, на спеціально виготовлених ношах, бу�ло перенесено до Собору. Під час реставраціїзастосовано індивідуальний підхід до кож�ної споруди та ландшафту. Збереженопервісну кольорову гаму, розчищено су�сальне золото на банях соборів. Домінуючіоб’єкти виділено спеціальним підсвічен�ням. Оновлений експонат встановили наспеціальну жорстку основу, вкрили прозо�рим ковпаком та розмістили в північній га�лереї Софійського собору, забезпечивши йо�го всебічний огляд.

Таким чином було проведено повну рес�таврацію унікального експоната, яка можевважатися нашою даниною талановитій ху�дожниці, що створила цю унікальну роботу,своєрідну “лебедину пісню” своєї творчості.Реставрацію виконували: член Національ�ної спілки художників України Марія Гав�рилова, художники Анна та Андрій Гаври�лови. Керівник групи — член НСХУ Воло�димир Гаврилов.

Координатор робіт, пов’язаних з рестав�рацією, демонтажем і монтажем макета тайого розміщенням, — головний архітекторНаціонального заповідника “Софія Київсь�ка” Ольга Самойленко.

Художні фотографії відреставрованогомакета з досконалою комп’ютерною оброб�кою зробив фотохудожник Сергій Ніко�лаєв.

Поновлений планувальний макет наочноі яскраво ілюструє просторовий задуммістобудівничих минулого, збуджує інтересдо історії й архітектури міста та викликаєвелику зацікавленість відвідувачів як ви�твір мистецтва.


Література

1. Äîêóìåíòè, ëèñòóâàííÿ, çâ ³òè ùîäî âèãîòîâëåííÿ ìàêåòà ÑòàðîäàâíüîãîÊèºâà. Ôîíäè Íàö³îíàëüíîãî çàïîâ³äíèêà “Ñîô³ÿ Êè¿âñüêà”.

2. Çâ ³ò “Ðåñòàâðàö³ÿ ìàêåòà Ñòàðîäàâíüîãî Êèºâà” . — 2005.

3. Âå÷åðñüêèé Â.Â. Ñïàäùèíà ì³ñòîáóäóâàííÿ Óêðà¿íè. — Ê.: ÍÄ²Ò²ÀÌ — Ã î ë î-âàðõ³òåêòóðà, 2003.

4. Ìàðäàñîâ Í.Ä. Àðõèòåêòóðíûå ìàêåòû. Ëåíèíãðàä: Ñòðîéèçäàò, 1965.

Троїцький собор у місті НовомосковськДніпропетровської області посідає важ�ливе місце в історії дерев’яної сакраль�

ної архітектури України. Він належить до ти�пу хрещатих храмів, що був розповсюдже�ним у православній архітектурі ЗапорозькихВольностей та Слобожанщини. Дерев’янасвятиня увібрала і сконцентрувала у собі ос�новні риси великої кількості пам’яток, якібуло споруджено раніше на теренах сивогоЗапорожжя (як довели дослідження де�рев’яного зодчества останніх років, ареалбудівництва церков такого типу не обмежу�вався північною частиною Запорозьких зе�мель, будувалися вони й у південних райо�нах). Відомі нам хрещаті церкви одноверхі,триверхі, п’ятиверхі також було збудовано узапорозьких слободах — Письмачівці, Старо�му Кодаку, Улаклі, Перещепині, Петриківці,Васильківці та багатьох інших.

Тож, як бачимо, тип хрещатих церков небув рідкісним явищем на землях Вольнос�

тей Запорозьких, але саме дев’ятизрубна тадев’ятиверха церква, якою є Троїцький со�бор міста Новомосковськ, єдина відома насьогодні пам’ятка цього типу.

Існує велика кількість статей та публіка�цій, присвячених Троїцькому собору: ма�теріали друкувались як у дореволюційнійлітературі, так і в роботах сучасних вчених.Та все ж не можна сказати, що йомуприділяли достатню увагу дослідники істо�рії архітектури.

На жаль, досі не залучалися письмові таіконографічні джерела, а саме вони дозво�ляють відповісти на велику кількість пи�тань, що виникають у ході вивчення та рес�таврації пам’ятки.

Нові унікальні матеріали, виявлені урізних архівах України та Росії, впершевводяться до наукового обігу у даній статті.


НЕПОВТОРНА ПАМ’ЯТКА АРХІТЕКТУРИ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВНЕПОВТОРНА ПАМ’ЯТКА АРХІТЕКТУРИ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ Олександр Харлан

До 230�річчя від часу збудування Троїцького соборуу місті Новомосковськ

Сучасний вигляд Троїцького собору. Малюнок автора 1999 р.

Місто Новомосковськ на мапі другої пол. ХІХ ст.Місце розташування Троїцького собору вприлеглій забудові (фрагмент). Прорис автора.

Згідно з писемними джерелами, рішенняпро будівництво нового Троїцького храму упаланковому містечку Самарчук (назву Но�вомосковськ місто одержало у 1795 р.) булоприйняте в 1773 р. полковим старшиноюСамарської паланки Війська ЗапорозькогоЯковом Легкоступом (Легким) та місцеви�ми мешканцями [1].

21 травня 1774 р. (за старим стилем) ду�ховне Правління Старокодацького Хресто�вого Намісництва просить дозволу у Київсь�кого митрополита на будівництво трьох�престольної церкви на новому місці, зсереднім престолом в ім’я ПресвятоїТрійці, лівим — в ім’я святителів Ва�силя Великого, Григорія Богослова таІоанна Златоуста і правим — в ім’ясвятих апостолів Петра і Павла.

2 червня 1775 року (за старим сти�лем) освячено місце і закладено церк�ву після отримання дозволу на будів�ництво. Місце для храму вибралитак, щоб його було добре видно з усіхбоків та чітко простежувалась голов�на роль сакральної споруди в оточу�ючій забудові — недалеко від берегарічки на високому місці (відноснорівня води) в центрі містечка.

Для будівництва храму було за�прошено талановитого зодчого — ко�зака з містечка Нові Водолаги (ко�лишня Харківська губернія) Якима

(Іоакима) Погребняка. Цей майстерзбудував також церкву Преображен�ня Господня у слободі Кам’янка Ліво�бережна [2] (територія сучасного міс�та Дніпропетровськ, будівництво за�кінчено у 1777 р.) і Введенську церк�ву на Полтавщині (сучасне село Ар�темівка Чутівського району, будів�ництво закінчено у 1761 р.) [3].

Собор було зведено у 1778 р., вжепісля скасування Запорозької Січі.Саме тоді встановлено й освячено іко�ностас головного престолу, перенесе�ний зі старої Троїцької церкви. У1780 р. виготовили і освятили новііконостаси в бічних притворах, а та�кож розпочато монтаж нового голов�ного іконостасу середнього притвору.З освяченням нового іконостасу го�ловного притвору 18 квітня 1781 р.(за старим стилем) будівництво храмубуло завершено.

Дерев’яний храм збудували на дубовихпідставах (стовпах), “…щоб вітер вільно гу�ляв під долівкою, або помостом, і просушу�вав вогкість і вологу під спорудою”. Стовпивстановили на кругле каміння (колишніжорна млина). Пізніше, у 1830 р., під ду�бові підвалини було заведено цегляний фун�дамент.

Стіни церкви влаштували з “…дерева сос�новаго, толщиною в основании…6 вершкови кверху до 3�х вершков; сосна употребленастолистая, красная…Все здание снаружи

Зовнішній вигляд Троїцького собору. Фото 1886 року. (З книги С.А.Таранушенка “Монументальна дерев’янаархітектура Лівобережної України”, 1976 р.).

Первинний вигляд СвятоEТроїцького собору містечкаСамарчик, збудованого Якимом Погребняком у 1775–1778роках. Реконструкція автора.

обшито тесом, или шелевкою. Резных укра�шений нет” [4].

Зрубна конструкція собору відзначала�ся міцністю. Стіни виводилися з невели�ким нахилом, перерозподіл ваги до центруспоруди забезпечував статичність і жорст�кість конструкції. Ці конструктивні особ�ливості виключали необхідність підводи�ти під дерев’яну церкву мурований фунда�мент. Традиція ставити церкву на підму�рок у багатьох регіонах України не є на�родною, вона з’явилася вже в синодаль�ний період.

Дахи собору були криті дубовим гонтом.Цей дах простояв більше 50�ти років, а у1830 р. гонт замінили на залізо, пофарбова�не зеленою фарбою. Кожна з дев’яти баштмає купол, завершений глухим ліхтарем.

Металеві хрести на верхах були теж ви�золочені, усі чотирьохкінцеві з випуклимидуговими раменами, із зорями на кінцях ра�мен та промінцями у прямих кутках.

Віконні прорізи в соборі (їхня загальнакількість — 88!), мали різні форми ірозміщувалися на різних рівнях. Це булозроблено для кращого освітлення внутріш�нього простору собору. Велика кількістьвікон на фасаді сприяла зоровому підвищен�ню об’єкта, а відсутність деталей і малі вікнастворювали ефект масштабності споруди.Виходячи з того, що вікна виступають показ�ником масштабності, так само як і двері,Яким Погрібняк зменшив вікна верхніх

Зовнішній вигляд першої дзвіниці Троїцькогособору, збудованої у 1778–1781 рр. Проіснуваладо 1830 року (Прорис С.А.Таранушенка зкартини Васильківського “Соборна площа вНовомосковську”).

Головний фасад другої дзвіниці Троїцькогособору, збудованої у 1830 році. Сучасний стан(кресленик з архіву Вандюк О.П.)

Дерев’яний клірос посеред СвятоEТроїцькогохраму в Новомосковську (З фото В.Машуковакінця ХІХ століття).

ярусів, що створювало додатковий оптичнийефект перспективного збільшення висоти.

За архівними джерелами вдалося встано�вити, що троє вхідних дверей собору буловиконано з дубового дерева і розписано

олійними фарбами. Одвірки були різьбле�ними з виноградними гілками і китицямивинограду. Пізніше їх замінили, а двері об�били залізом. Тож, можливо, на дверях підзалізними смужками ще зберігся давнійживопис?!

Наразі важко сказати, коли саме булиприбудовані паперті до трьох вхідних две�рей (можливо, у 1830 р.), але відомо, що са�ме тоді прибудовано з півночі (коло лівоговівтаря) комору старости, а з півдня (колоправого вівтаря) — пономарню.

Іоанікій Вахнін у 1887 р. наводить такірозміри споруди собору: “…Висоту соборногоздания полагают около 30�ти сажень (приб�лизно 64,0 м — О.Х.); техники считают висо�ту до 70�ти аршин (приблизно 49,8 м); ок�ружность — около 58�ми сажень (близько

Репродукція оригінального малюнку “Соборнаплоща у Новомосковську” Васильківського С.І. (З журналу “Нива”, 1902. № 15 ).

Головний іконостас Троїцького собору.Передвівтарний іконостас писано у 1781 році.Майстер невідомий. Вівтарний іконостасписано у 1808 році священиком Бураковим(З фото В.Машукова кінця ХІХ століття).

Царські ворота головного іконостасуТроїцького собору в місті Новомосковськ(З фото В.Машукова кінця ХІХ століття).

Іконостас лівого приділу (фрагмент) (З фото В.Машукова кінця ХІХ століття).

123,7 м); длина и ширина с папертями оди�наковые — 35 аршин (приблизно 24,9 м)…”

Всередині храму було влаштовано де�рев’яні кліроси у вигляді хор, прибудовані зпівденної та північної сторін до двох колон(У дерев’яних храмах не існувало однієїобов’язкової схеми розміщення дійових осібпід час церковної відправи, тому існувалодекілька схем розміщення кліросів, які рег�ламентувалися каноном. В бічних північно�му і південному зрубах їх розміщували самеу хрещатих церквах). Їхня висота — 3,25аршина (2,3 м), довжина й ширина одна�кові — 3 аршина (2,1 м). До кожного кліро�су вели окремі сходинки [5].

Тричасний вівтар займав майже третинузагального простору храму і був розділенийдвома поперечними стінами (кожна з двомапрогонами).

Триярусні іконостаси із золоченимипілястрами, карнизами і різьбленою кай�мою були справжніми витворами мистецт�ва. Первинне тло вівтарного іконостасу —червоне, передвівтарних — зелене. Пізнішеіконостаси пофарбовано в синій та білийкольори (на фотографіях В.Машукова збе�реглося зображення цієї пам’ятки декора�тивного мистецтва).

Д.І. Яворницький теж залишив стислийопис Троїцького собору: “Архітектура церк�

ви проста: ні колон, ні прикрашень; з зовніцерква була обшальована і пофарбованабілою фарбою; з середини стіни і склепінняїї розписано було картинами релігійногозмісту. Іконостас зведено до склепінь, з різь�бою і різними фестонами, завитками і інши�ми хитрощами столярного мистецтва. Живо�пис на ньому зроблений в старовиннійвізантійській манері. Висота церкви 31 са�жень... При церкві пізніше було окремо пос�тавлено дзвіницю з шістьма дзвонами, з якихнайбільший важив 262 п. і 24 ф. … два будин�ки, дерев’яна огорожа і за огорожею крини�ця з дерев’яним наметом. Дзвіниця, крини�ця, також як і собор, пофарбовані білою фар�бою (їх добре видно на відомому малюнкуВасильківського “Соборна площа у м.Ново�московську” — О.Х.). З зовні, на стіні, колозахідних дверей, повішено чавунне “било” зприкрашенням зверху, у вигляді двох коня�чих голів” (Зараз било зберігається в експо�зиції Дніпропетровського історичного му�зею ім. Д.І. Яворницького).

Завдяки нахилу стін і заломів у соборістворювався ефект ілюзійного збільшеннявисоти. Для створення подібного ефекту вінтер’єрі перспективні скорочення підкрес�лили нанесенням розписів на внутрішнійбік бань. Розписи собору мали фрагментар�ний характер.


Майстер О. Пахучий, який відбудував Троїцькийсобор у 1888 році. Малюнок автора.

Загальний вигляд Троїцького собору з заходу.Фото виконано з дзвіниці у 1980Eх роках.


Стіни Троїцькогособору були прикрашені ве�ликою кількістю ікон. Дослідникивиділяли серед них три запорозькі якнайбільш цікаві — Спасителя, Божої Ма�тері і Святого Миколи.

Наведені матеріали свідчать, наскількивеличною і цікавою була будівля Троїцько�го собору, збудована під керівництвом зод�чого Я.Погребняка. Не випадково таку ви�датну споруду зведено у паланковомумістечку: оплатити роботу майстрів такогорівня могли собі дозволити тільки заможнігромади.

Яка ж доля спіткала цю видатну пам’ят�ку? За одними джерелами [6], на початку1880�х років виникла потреба в новомукапітальному ремонті собора, оскільки черезруйнацію деревини стіни втратили первиннуміцність, і бані помітно нахилилися до цент�ру. Інші ж джерела [7] звинувачують місцеведуховенство у необґрунтованих спробах зак�риття храму з причини його старіння.Спеціальна комісія, у роботі якої брав участь“катеринославський віце�губернатор”, післяогляду і випробувань на міцність деревинизробила висновок не на користь позиціїдухівництва. Було зафіксовано гарний стан івисоку конструктивну міцність дерева відкупола (маківки) до фундаментів.

Від 1803 року вступив у дію закон Мос�ковського церковного Синоду щодо заборо�ни спорудження церков в українському на�родному стилі, тому велику кількість старо�винних храмів колишнього Запорожжя,

збудованих у традиційних формах, біль�шість з яких мала прекрасний стан збере�ження, було замінено на нові (в так званому“єпархіальному” стилі).

У 1887 р. граф Ностіц послав листа баро�ну Бюлеру, в якому просив його як членаАрхеологічного Товариства звернути увагуна небезпеку, що загрожувала давньому за�порозькому собору у Новомосковську Кате�ринославської губернії. Храм планувалосярозібрати, не дивлячись на те, що на йоговідновлення вже було зібрано до 20000рублів [8].

Так чи інакше, але всі добре знають роз�виток подій навколо запорозького собору.Було проведено торги на ремонт храму, вяких переміг Олексій Пахучий, проте губе�рнський архітектор Едуард Харманськийне дав дозволу на ремонтні роботи. Роботидоручили іншому підряднику — Кажинко�ву. Той швидко взявся до роботи, але “из�занеумения и жульничества был отставлен”, іроботи знову було доручено Олексію Паху�чому. На цей момент собор було повністюрозібрано, і ніякої технічної документаціїна його відновлення не існувало!

На засіданні Археологічного Товариства,проведеному 29 березня 1888 р., було зачита�но Відношення Катеринославської духовної

Макет комплексу Троїцького собору, виготовлений школярами Новомосковська підкерівництвом Запари Ю.П. 1980 р. (Зберігається в Новомосковському краєзнавчому музеї).

Фото Закидальського В.І., 2004 р.

32

Консисторії від 29 лютого за № 2680 з увідом�ленням, що дерев’яний Новомосковський со�бор, збудований запорожцями, розібрановпродовж жовтня 1887 р. повністю, і що спо�рудження на його місці нового собора, зі збе�реженням колишнього вигляду, почнетьсянавесні поточного року [9].

Собор фактично відновлювали за фотог�рафією, зробленою у 1883–1884 рр. (передпочатком робіт) на замовлення ОдеськогоАрхеологічного Товариства фотографом зКатеринослава Івановим.

Найвірогідніше, Троїцький собор не зби�ралися відновлювати, оскільки перед роз�боркою не було зроблено жодних креслень,також не залучалися фахівці. І лише напо�легливість громади міста та відомихпоміщиків (різні джерела називають Алек�сєєва та Ностіца), що звернулися до Імпера�торського Археологічного Товариства, дализмогу знову залучити до роботи О.Пахучогота побудувати в центрі міста дерев’янийхрам зі збереженням колишнього вигляду.

Восени 1888 р. нову споруду собору булоосвячено. Його “ремонт” обійшовся у 75000рублів.

Відомий дослідник української дерев’я�ної архітектури С.А. Таранушенко приїздиву липні 1928 року на запрошення Д.І.Явор�ницького до Новомосковська, де досліджу�вав архітектурні властивості Троїцького со�бору. Він та його помічники виконувалиобміри та розпитували місцевих жителівпро історію відбудови храму у 1888 р.Ось який запис Стефан Андрійович за�лишив у своєму щоденнику: “…пооповіданням (мешканців — О.Х.) бу�дування не йшло добре. Старе деревобуло цілком викинуте, а взято новесоснове, бруса квадратові і дужетовсті (20–27 см). Всі старі зазна�чають, що стара центральна баш�та (верх) була вища, що стара бу�ла “стіжком”, що старі бані бу�ли менш тісно поставлені, щопобудування верхів виклика�ло забруднення і майстри ру�бали верхи на землі, по мірістарих верхів, а потімрозбирали, мітили і виноси�ли на гору…”. Дослідник та�кож зазначив, що “технікавиконання — дуже чиста,надзвичайно правильна і то�

му дуже суха і скучна, форми “арок” переко�нали, що дійсно від старого собору тут малощо лишилося…Перевірка стін показала, щовони — “по отвісу”, чого в старих церквахніколи не було”.

Отже, завдяки небайдужій громадсь�кості Катеринославщини і таланту народно�го майстра О.Пахучого пам’ятка народила�ся знову у 1888 році!

Не дивлячись на спроби єпархіальногокерівництва викреслити і цю запорозькусвятиню з обличчя колишніх Вольностей,вона знову постала у всій своїй красі! Відтак,маємо перший приклад реабілітації пам’ят�ки, знищеної наприкінці ХІХ століття!

За часів незалежності серед фахівців про�довжується дискусія щодо припустимостівідбудови знищених стародавніх храмів.Наведений приклад — яскравий доказ накористь відродження зруйнованого!

Тож нехай Новомосковський собор станесимволом не тільки архітектурної доби за�порозького козацтва, а й символом відтво�рення зруйнованих святинь Козацької доби!

Десятки знищених стародавніх храмівочікують на дослідників! На основі залучен�ня різних архівних джерел, мистецтвознав�чих, архітектурних та археологічних дос�ліджень у майбутньому стануть можливимилокалізація та відтворення визначних спо�руд Запорозького краю!

Троїцький собор навесні. Фото Токарської Т. В.,

2008 р.



1. Ìàêàðåâñüêèé Ô. Ìàòåð ³àëè äëÿ ³ ñòîðèêî-ñòàòèñòè÷íîãî îïèñó Êàòåðè-íîñëàâñüêî¿ ºïàðõ³ ¿ . Öåðêâè òà ïðèõîäè ìèíóëîãî ñòîë³òòÿ. — Äí³ïðî-ïåòðîâñüê: ÂÀÒ “Äí³ïðîêíèãà”, 2000. — Ñ. 416.

2. Ñòàðîñò³í Â. Ñòîëèöÿ ñòåïîâîãî êðàþ. — Äí³ïðîïåòðîâñüê: ÂÀÒ “Äí³ïðîê-íèãà”, 2004. — Ñ. 43.

3. Âå÷åðñüêèé Â.Â. Âòðà÷åí³ îá’ºêòè àðõ³òåêòóðíî¿ ñïàäùèíè Óêðà¿íè. — Ê.:ÍÄ²Ò²ÀÌ-Ãîëîâêè¿âàðõ³òåêòóðà, 2002. — Ñ. 195.

4. Âàõíèí È. Ìåòðèêà äëÿ ïîëó÷åíèÿ âåðíûõ ñâåäåíèé î äðåâíå-ïðàâîñëàâíûõõðàìàõ Áîæèèõ, çäàíèÿõ è õóäîæåñòâåííûõ ïðåäìåòàõ. ÍîâîìîñêîâñêèéÑâÿòî-Òðîèöêèé ñîáîð, ìàðò-èþíü 1887 (ðóêîïèñ). — Ñ. 2.

5. Ìàøóêîâ Â. Ìàòåðèàëû ê èçó÷åíèþ öåðêîâíîé ñòàðèíû Óêðàéíû. — Õàðüêîâ:“Ïå÷àòíîå äåëî”, 1905. — Ñ. 37.

6. Ï.Ã. Çàïîðîæñêèé õðàì â Íîâîìîñêîâñêå // Êèåâñêàÿ ñòàðèíà. — 1888. —Ò.ÕÕ, ÿíâ., ôåâðàëü, ìàðò. — Ñ. 47.

7. Çàïîðîæñêèé ñîáîð â Íîâîìîñêîâñêå // Åêàòåðèíîñëàâñêèé ÞáèëåéíûéËèñòîê. — 1887. — ¹ 15, ñóáîòà, 9 ìàÿ. — Ñ. 141.

8. Ëèñòà çà÷èòàíî íà çàñ ³äàíí³ ²ìïåðàòîðñüêîãî Ìîñêîâñüêîãî Àðõåî-ëîã³÷íîãî Òîâàðèñòâà 20 æîâòíÿ 1887 ðîêó, ÿêå î÷îëþâàëà ãðàôèíÿ Óâàðîâà,é çàíåñåíî äî ïðîòîêîëó çàñ ³äàííÿ. — Äèâ. “Äðåâíîñòè” // Òðóäû Èìïåðàòî-ðñêîãî Ìîñêîâñêîãî àðõåîëîãè÷åñêîãî Îáùåñòâà. Èçäàí. ïîä ðåä. À.Â.Îðåø-íèêîâà. — Ò. 12. — Âûï. II. — Ìîñêâà, 1888 ã. — Ñ. 146.

Зони охорони пам’яток архітектури —Троїцького собору із дзвіницею. 2004 р. Виконали архітектоEри Вандюк О.П., Сахнюк А.А. Робота увійшла до складу “Проекта красных линий центральной частигорода отдельных градостроительных комплексов г.Новомосковска”, АПБ ОБЛПРОЕКТ, 2004 .

В середині XX ст. відомий українськийісторик архітектури Михайло Цапенко всерії “Дороги к прекрасному” видав книгу“Земля Брянская”. В цій публікації він упер�ше розглянув наявний в області історико�архітектурний матеріал, висунув свої пропо�зиції щодо датування пам’яток та їхньогозначення для розвитку української архітек�тури. У травні 2008 р. група науковців Цент�ру пам’яткознавства НАН України, архітек�торів та істориків вирішила повторити цеймаршрут. Метою поїздки було візуальне обс�теження пам’яток архітектури Брянщини,збір матеріалу для наукових та дослідниць�ких робіт, формування теки аналогів для по�дальшого їх використання при реставраціїоб’єктів архітектурної спадщини України.Вибір саме Брянщини не є випадковим, аджевпродовж кількох століть частина області, асаме Стародубщина, входила до складу Геть�манської України, сам Стародуб був центромоднойменного полку, тому тут збереглося чи�мало пам’яток української архітектури. Ба�гато з них, на жаль, ще й досі не введено донаукового обігу в Україні. Пропонована чи�тачам стаття має на меті привернути ширшікола науковців та громадськості до пам’ятокБрянщини, що дозволить розширити геог�рафічні межі історико�архітектурного по�шуку.

ЗЕМЛЯ БРЯНСЬКА —П’ЯТДЕСЯТ РОКІВ ПО ТОМУЗЕМЛЯ БРЯНСЬКА —П’ЯТДЕСЯТ РОКІВ ПО ТОМУ

Сергій Юрченко

Десна біля Трубчевська

Троїцька церква в Погарі. Вигляд із заходуФото автора

Першим населеним пунктом, до якогопотрапляєш відразу після перетину ук�раїнсько�російського кордону, є містечкоПогар. В центрі містечка зберігся невеликийхрамовий комплекс, що складається з двохцерков: Троїцької, збудованої в 1783 р., таСв. Ганни, зведеної у XIX ст. Перша з нихцікава своєю планово�просторовою компо�зицією, утвореною з чотирьох конх, що при�микають до квадратного приміщення,увінчаного банею на восьмикутному світло�вому барабані. Особливо приємне враженнясправляє розкритий вгору та в напрямкуконх інтер’єр, що завдяки цілісному прос�тору має урочистий та піднесений вигляд.Що ж до другого храму — Св. Ганни — тозроблене свого часу М.Цапенком припу�щення про те, що це перебудований костьолXVII ст., не підтвердилося: пам’ятка є типо�вим прикладом єпархіальної архітектуриXIX ст. В об’ємному вирішенні збереженотрадиційну українську тридільність.

У Трубчевську, розташованому на східвід Погару, також збереглося кількапам’яток барокової доби. Головний міськийсобор зберіг підземну крипту, яка, за надг�робною плитою з написом 1520 р., датуєть�ся початком XVI ст. Наземна частина маєвсі ознаки архітектури другої половиниXVIII ст. — віконні наличники, карнизи,тяги тощо. Дзвіницю добудовано на початкуXIX ст. у формах спрощеного класицизму.Собор зведено на території дитинця, на горі,з якої відкривається мальовнича панорамапойми Десни.

Неподалік собору знаходяться ще двіцеркви. Більш давньою є Спасо�Преобра�женська. Як встановлено дослідженнямиреставраторів, її зведено у 1693 р., в 1760 р.збудовано дзвіницю, а у першій половиніXIX ст. будівлю розширено шляхом влашту�вання між церквою та дзвіницею трапезної.Цікавим з архітектурної точки зору є збере�жений декор кінця XVII ст. — віконні на�личники, що зараз зтесані і проглядаютьсяза слідами, спарені наріжні колонки та псев�дозакомари, які увінчують основний четве�рик. Дзвіницю витримано в стилістиці ран�нього класицизму. На невеликій відстані відПреображенської знаходиться Покровськацерква, вимурувана 1787 р. В 1860�х рр. до�дано два приділи — із півночі та півдня. За�раз храм ремонтується.

В центральній частині міста — ще однацінна споруда — кам’яниця. Первісновона являла собою мурований будинок з


Церква Ганни в Погарі. Східний фасад

Троїцький собор у Трубчевську

поширеним на Україні плануванням — “ха�та на дві половини” — два приміщення,розділені сінями. Збереглося тільки однесклепінчасте приміщення. Спарені піляст�ри на фасаді дозволяють датувати пам’яткупершою половиною XVIII ст.

Під Трубчевськом частково зберігсяЧолнський монастир, відомий тим, що йогомонахи в середині XVII ст. не схотіли бути“під царем московським” і перейшли на те�риторію Гетьманщини до Максаків колоМени, де заснували однойменний монастир.

Між Погаром та Стародубом при дорозірозташоване село Гринів, що на рубежіXVIII та XIX ст. належало Іллі Безбородь�ку — українцю за походженням, брату ка�терининського царедворця канцлера Олек�сандра Безбородька. Його коштом за проек�том Д. Кваренгі тут зведено палац та церк�ву. Палац було пошкоджено під час війни,пізніше в ньому була школа. Зараз стоїтьпусткою. Церква ж, що розвиває типдев’ятикамерного храму, ремонтуєтьсямісцевою громадою.

З Гриніва дорога веде до Стародуба. Най�давнішою пам’яткою Стародуба є так званий“полковий собор” — храм Різдва Богоро�

диці, зведений в останнійчверті XVII ст. “записным го�сударевым мастером” МатвіємЄфимовим. Майстер, що таквдало поєднував у своїй твор�чості український тип триділь�ного триверхого храму з деко�руванням фасадів у дусіросійської архітектури кінцяXVII ст., відомий також своїмироботами в Глухові та його пе�редмістях. Оригінальною особ�ливістю собору є вирішеннясхідної частини основноговосьмикутного об’єму — тут

СпасоEПреображенська церква у Трубчевську.Південний фасад

Кам'яниця у Трубчевську

Покровська церква у Трубчевську.Вигляд з південного заходу

Дзвіниця Чолнського монастиря

влаштовано додаткові виступи для влашту�вання у підкупольному просторі іконостасу.Бічні барабани перемуровано, мабуть, напочатку XIX ст.

Миколаївську церкву (стару) збудовано1803 р. На її прикладі можна спостерігатипереосмислення того ж таки триверхого ук�раїнського храму, але вже виконаного на ес�тетичних засадах класицизму.

Відносно непогано зберігся тюремний за�мок — приклад будівництва “казенных стро�ений” за зразковими проектами А. Захарова.Для пластики фасадів прикметним є проти�ставлення декорованих елементів (зокрема,порталів) великим пласким площинам.

На певній відстані від історичного цент�ру розміщено Богоявленську муровануцеркву (1789 р.), що являє собою рідкіснийархітектурний тип з однією, у всю ширинухраму, гранчастою абсидою.Внутрішній простір центрич�ний, з пристінними опорами.Увінчує церкву багатозалом�ний верх, добре відомий з ук�раїнських дерев’яних церков.В інтер’єрі збереглися частинипервісного барокового іконос�тасу, що зараз виставлені втрапезній.

З цивільної архітектури уСтародубі привертають увагудерев’яні неокласицистичніособняки, що можуть бути да�тованими початком XX ст.

Понурівка розташована на південь відСтародуба. Село здавна належало українсь�кому козацько�старшинському роду Мик�лашевських. На їхнє замовлення в кінціXVIII ст. за проектом Д. Кваренгі створенопалацово�парковий комплекс, від якого донашого часу збереглися флігель та парк.Поруч, на узвишші, у 1778 р. Оленою Мик�лашевською збудовано церкву Різдва Бого�родиці. За стилістикою — це представникпізнього бароко, в якому творчо переосмис�лено дев’ятикамерний храм із чотирма за�округленими в плані раменами просторово�го хреста. В цьому вбачається наслідуваннясобору з тією ж назвою в Козельці, який,вірогідно, і став прототипом для Понурівки,щоправда, в дещо спрощеному варіанті — зоднією главою.

На шляху до Климового варто оглянутимуровану Покровську церкву в Соловій. Цехрещата в плані, однобанна споруда із

Миколаївська церква у Стародубі. Вигляд з північного заходу

Полковий собор у Стародубі. Вигляд з північного сходу

Тюремний замок у Стародубі. Головний вхід

дзвіницею на західному фасаді.Тут привертають увагу крепо�вані карнизи та виразна пласти�ка дзвіниці, франкованої на�ріжними колонками та увінча�ної складного обрису шпилем.

Дерев’яна церква старооб�рядців в селі Єлеонка (XIX ст.)має гарні пропорції п’яти баньта збережене декорування фасадів.

В напрямку з Климового до НовогоРопська при дорозі стоїть Покровська церк�ва села Сачковичі, що датується 1846 р. Вплані вона тридільна, причому середня час�тина значно перевищує за розмірами бічні.Таким чином утворено великий простірінтер’єра, освітлений вгорі світловим бара�баном. Архітектура фасадів є зразком ран�нього застосування т. зв. “псевдоросійсько�го” стилю, коли поруч зновими кілеподібними де�талями зберігається за�гальна класицистична по�будова фасадів. Це дозво�ляє припустити, що у про�екті церкви використаноальбоми К. Тона.

В Старому Ропську, вцентрі села, стоїть де�рев’яна церква Різдва Бо�городиці. Збудована у1730 р. як тридільна три�верха церква. Після пере�будови у 1871 р. з додан�ням двох бічних рамен пе�ретворилася на п’ятивер�ху хрещату.

Її ровесницею є Миколаївська церк�ва в сусідньому Новому Ропську, щодатується 1732 р. і пов’язується зім’ям мецената, гетьмана України Да�нила Апостола. Храм п’ятиверхий,хрещатий з опасаннями навколо.Обидві церкви добре збереглися і до�несли до наших днів багато автентич�ного архітектурного матеріалу XVIIIст. — портали, двері, карнизи, різьб�лені ригелі, хрести тощо. Церква в Но�вому Ропську зберегла первісну формубань. Завдяки прекрасним пропорціям

вона мусить посісти одне ізчільних місць в досліджен�нях про дерев’яні пам’яткиУкраїни першої половиниXVIII ст.

Недалеко від села Заб�рам’я, біля самого українсь�ко�російського кордону, зна�ходився Кам’янський Ус�пенський монастир. Від ве�ликого в минулому комплек�су збереглися тільки собор,дзвіниця, два дерев’яні бу�динки та підвали трапезної.Монастир засновано на ост�

рові Камінь (звідки й назва) у 1681 р. старцемІоною Болховським, що був духівником ІванаМазепи. Найбільший розквіт монастиря при�падає на 1754–1782 рр. — час управління ігу�мена Іоасафа Миткевича, за якого почалосьмуроване будівництво. Саме тоді зведено Ус�пенський собор (1776–1779 рр.), трапезну зцерквою Іоанна Предтечі (1758 р.), мурованілікарняний корпус та огорожу. Існуюча нинідзвіниця зведена у 1860�х роках.

38

Богоявленська церква у Стародубі. Північний фасад.

Царські врата Богоявленськоїцеркви у Стародубі. Фрагмент

Церква Різдва Богородиці в Понурівці

Головний храм монастиря — хрещатий,п’ятидільний у плані, одноверхий. Нагадуєсобор Видубицького монастиря. Це й недивно, адже родина Миклашевських, щобудувала останній, мала, як вже згадувало�ся, неподалік свої маєтки. Під пізнім тинь�ковим декором фасадів середини XIX ст.проглядають наличники та портали другоїполовини XVIII ст. Цікавими є трьохчет�вертні колонки, розміщені між раменамипросторового хреста ззовні. Вони, можливо,увінчувалися окремими главками. Сильневраження справляє висотно розкритийінтер’єр собору.

За часів Гетьманщини Стародубщинастала місцем поселення старообрядців, щозмушені були втікати від утисків офіційноїцеркви. Збереглося кілька пам’яток,пов’язаних із старообрядницьким мистецт�вом. Це, перш за все, пам’ятки Новозибковаі Клинців. В Новозибкові маємо дві де�рев’яні церкви. Миколаївська зведена в1782 р. і використовується безпопівцями.Це зразок дерев’яного класицизму. Особли�вою виразністю ордерних членуваньвирізняється дзвіниця. Центральний четве�рик завершує велика баня, оточена чотирмаглавками. Інтер’єр перекриває дерев’янаглуха баня та дерев’яні склепіння. Другацерква — Спасо�Преображенська — збудо�вана 1911 р. і є зразком дерев’яного зодчест�ва цієї пори.

Скромна за розмірами та архітектурнимоздобленням Старообрядницька церква вКлинцях є пам’яткою поч. XX ст.

Між Новозибковом та Клинцями, в селіКаташин, знаходився колись відомий Ката�шинський монастир. Зараз від нього зберег�лися лише дзвіниця та нижні частини стінсобору.

Покровська церква в Соловій. Фрагмент фасаду

Покровська церква в Сачковичах. Північний фасад

Церква Різдва Богородиці в Старому Ропську.Вигляд з південного сходу

Миколаївська церква в Новому Ропську

Собор зводився коштом Стародубськогобурмистра Дем’яна Скорупи у 1720–1729 рр.Контракт на його будівництво описав на поч.XX ст. І. Каманін. Збереглися навіть іменамайстрів — це “мешканець шкловський” ЯнФедорович, що розпочинав будівництво, тамешканець Києва, “муровщицький майс�тер” Прокопій Корнієвич, котрий будівницт�во завершував. Здається, що за планово�просторовим типом це був храм, наближе�ний до собору Св. Духа в Ромнах, Вознесенсь�кого собору Флорівського монастиря та Ге�оргіївського собору в Данівці.

Дзвіниця за архітектурними формамиможе бути датованою другою половиною

XVIII ст. Вона справляє враження недобу�дованої, її ранньокласицистичні деталі таувігнуті фасади наводять на думку щодовпливу архітектури дзвіниці в Козельці.

Одним з найбільш відомих палацово�пар�кових комплексів доби класицизму вва�жається ансамбль в Ляличах. Він належавграфу Петру Завадовському — сину бунчу�кового товариша Василя Завадовського,уродженцю цих місць. П.Завадовський буводнією з найвидатніших особистостей свогочасу, наближеним Катерини ІІ. Палац,


Успенський собор Кам'янського монастиря

Дзвіниця Кам'янського монастиря

СпасоEПреображенська церква у Новозибкові.Вигляд з південного сходу

Дзвіниця Каташинського монастиря

Катерининська церква в Ляличах. Західний фасад Катерининська церква вЛяличах. Інтер'єр

Миколаївська церква у Новозибкові. Північний фасад

Учасники поїздки біля руїн палацу в Ляличах

парк та церкву збудовано за проектом вжезгаданого Джакомо Кваренгі. Палац завер�шено у 1794 р. Як видно із старих фотог�рафій, це була триповерхова споруда підко�воподібної форми у плані, багато декорова�на всередині ліпленням та розписами. Збе�реглися флігелі та галерея, що з’єднує їх зпалацом. Палац зберігся частково — тількицокольний поверх.

На поздовжній композиційній вісі пала�цу поставлено Єкатерининську церкву. Уплані це хрещата споруда, вписана в квад�рат. Для опорядження інтер’єру вжито ви�

сокий ордер, що якнайкраще підкреслює ве�личність простору і надає йому виразної мо�нументальності. Цією рисою храм перегу�кується з собором Петра у Римі. Парале�лепіпед зовнішнього об’єму, окрім головноїбані на світловому барабані, фланкованийнаріжними декоративними банями. Особли�вої урочистості та помпезності фасаду дода�ють дві дзвіниці, поєднані з церквою галере�ями. Утворений таким чином лінійнийфронт надає комплексу рис особливо підне�сеної виразності, характерної для класициз�му. Вишуканість та бездоганність пропорційокремих деталей дозволяє говорити продійсно столичний рівень архітектури.

У місті Мглин, що на півдорозі до Поче�па, зберігся храмовий комплекс XIX ст. Ус�пенський собор (1830 р.) належить до епохиампіру, а розміщена поруч тепла церква —до періоду стилізаторства.

Почеп відомий перш за все завдякисвоєму храму Воскресіння Христового.Після того, як містечко стало власністюгетьмана Кирила Розумовського, тут роз�горнулися значні будівельні роботи. Так,придворним архітектором Олексієм Яновсь�ким за проектом Валлена Деламота булозбудовано палац (1765–1771 рр.), а за про�ектом Антоніо Рінальді — згаданий вже со�бор, з’єднаний з палацом переходом.

Воскресенська церква в Почепі.

Успенська церква в Красному Розі. На першомуплані — могила Олексія Толстого.

Стрітенська церква Свенського монастиря.Вигляд з південного сходу

СпасоEПреображенська церква Свенськогомонастиря. Вигляд зі сходу

Стіни та вежі Свенського монастиря

Собор — прекрасний зразок перехідногостилю від бароко до раннього класицизму звитонченими деталями та цікавою просто�ровою композицією на плані трилисника.Такий план, що походить з Афону, був відо�мий в Україні ще за часів Київської Русі і зно�ву набув поширення у XVIII ст. у творчостітаких провідних архітекторів, як І. Григоро�вич�Барський.

По дорозі з Почепа на Брянськ знахо�диться село Красний Ріг — батьківщина ви�датного поета Олексія Толстого, що бувпов’язаний з Розумовськими родиннимистосунками, адже його матір була донькоюсина гетьмана — Олексія. До нашого часузбереглася дерев’яна первісно тридільнацерква, збудована 1780 р. і розширена уXIX ст., біля якої поховано поета та йогодружину. В селі є також меморіальна сади�

ба�музей, головний будинок якої, знище�ний під час війни, відтворено нещодавно.Флігель є автентичним, його стіни пам’ята�ють свого видатного власника.

На під’їзді до Брянська на високому па�горбі розміщено Свенський монастир, зас�нований у XIII ст. монахами Києво�Пе�черської Лаври. У 1567 р. Іваном Грознимтут було закладено дві муровані церкви —собор та трапезну, проте невдовзі склепіннясобору завалилися. 1681 р. монастир пере�дано Києво�Печерській Лаврі, після чоговін почав зватися Ново�Печерським. Обидвіцеркви на цей час перебували у напівзруй�нованому стані. У 1690�х роках Лаврою збу�довано надбрамну Стрітенську церкву. Їїархітектура своєрідно поєднує українськуоб’ємну композицію із елементами російсь�кої архітектури — три абсиди, декоративні

Покровський собор у БрянськуВведенська церква Петропавлівського

монастиря у Брянську

Тихвинська церква у Брянську

деталі. Друга надбрамна церква — Спасо�Преображенська — зведена 1742 р. і являєсобою інший тип храму — восьмерик на чет�верику. Багатоярусна форма завершеннясвідчить про вплив тогочасної лаврськоїархітектури. І. Грабар схильний пов’язува�ти її з І. Мічуріним.

У середині XVIII ст. в центрі монас�тирського двору за проектом І. Мічуріназведено мурований п’ятибанний собор, ви�саджений у повітря в 1930�х рр. Зараз, таксамо, як і трапезна, він знаходиться вруїнах. Невід’ємною частиною монастирсь�кого комплексу є стіни та вежі, що зводи�лися у другій чверті XVIII ст. Це один ізнайпізніших прикладів споруд з виражени�ми оборонними рисами.

Брянськ за часів Київської Русі входивдо складу Новгород�Сіверського князівства.Найдавніший у місті — Покровський собор(1626 р.), прикметною особливістю якого єрозстановка глав не на рогах четверика, а засторонами світу, що було традиційним дляукраїнської архітектури.

Введенська церква Петропавлівськогомонастиря (1702 р.) є прикладом московсь�кої архітектури кінця XVII ст. — із ярусамикокошників та шатровою дзвіницею із захо�ду. Зараз вона реставрована, відтворено їїзавершення.

Воскресенська церква будувалася в1738–1741 рр. і є типовим зразком російсь�кої архітектури XVIII ст. Центральна час�тина з іконостасом (світловий восьмерик на

Микільська церква у Брянську

Воскресенська церква у Брянську

Іконостас Воскресенської церкви

Фасад "Петровської митниці" у Брянську

Михайлівська церква у Сівську

Хрестовоздвиженська церква у Сівську. Вигляд з північного сходу

СпасоEПреображенський монастир у Сівську.Загальний вигляд із заходу

Дзвіниця Успенського собору у Сівську

Вознесенська церква у Сівську. Вигляд з північного сходу

Собор Троїцькогомонастиря у Сівську.

Вигляд з південного сходу

четверику) відділена від теплоїцеркви (трапезної) невеликою ар�кою, чим створено два окреміпростори, що не характерно, на�приклад, для тогочасної ук�раїнської архітектури, де церквиоднопросторові.

Цей же тип церкви втілено вдвох інших храмах — Микільсь�кому (1751 р.) та Тихвинському(1769 р.).

Серед споруд світських великий інтересвикликає так звана “Петровська митниця”початку XVIII ст. Збереглися фасади, що за�раз реставровані, з характерними налични�ками та пілястрами. Промислову архітекту�ру представляє “литейный дом” кінцяXVIII ст.

Місто Сівськ розташовується у південнійчастині області — у напрямку від Брянськадо Рильська. На Красній площі — головнійу місті — знаходився Успенський собор(1747 р.), від якого збереглася лише дзвіни�ця (1811 р.).

У східній частині міста можна оглянутиВознесенську церкву (1765 р.), що має вжезнайому нам із Брянська архітектурно�просторову композицію.

Подібною до неї є Петропавлівська церк�ва (1809 р.), прикметною особливістю якої євлаштування критих сходів із “повзучими”арками для входу на другий поверх.

Недалеко від центру, на ВеликійКиївській вулиці, стоїть Троїцький монас�

тир. Однойменний собор, зведений 1872 р.,є тринавною двостовпною залою без світло�вих барабанів. В бічних навах влаштованімонументальні галереї для хорів. У декору�ванні фасадів собору і розміщеної поручдзвіниці відчувається вплив творчих ме�тодів Костянтина Тона.

На протилежному березі річки Сів маємодобре збережену Хрестовоздвиженську церк�ву 1808 р., поблизу неї знаходяться решткиїї ровесниці — Михайлівської церкви.

Спасо�Преображенський монастир наоколиці міста зберіг всі основні споруди.Найбільш давні датуються 1713–1718 рока�ми — це собор та оборонні стіни з вежами. Усередині XVIII ст. собор перебудували —влаштовано бароковий верх та прикрашеноінтер’єр ліпленням рокайлевого характеру,що відразу примушує згадати творчістьРастреллі. Можливо, його перебудовувавхтось із наближених до видатного зодчогомайстрів, наприклад, І. Мічурін. Подібнийдекор можна спостерігати і в Курську — у

Сергієво�Казанському соборі, щомає ознаки впливу растрелліївськихформ, та у вже згаданому соборіСвенського монастиря.

Дзвіниця, що була триярусною,за архітектурою наближена додзвіниці П’ятницької церкви уМоскві, зведеної І. Мічуріним.

Огорожа із зубцями “у ластівчинхвіст” нагадує стіни МосковськогоКремля. Наріжні вежі восьмикутні,із шатровими завершеннями. Нижнячастина має конусоподібну форму —

47

Собор СпасоEПреображенського монастиря.Північний фасад

“Мазепині палати” в Іванівському

таким чином зодчі намагалися розосереди�ти навантаження і надати вежам більшоїстійкості.

Дві інші споруди XVIII ст. — архієрейсь�кий корпус та консисторія — зараз обшитіпластиковою вагонкою, тому сказати щосьпевне щодо їхньої архітектури неможливо.

Село Іванівське біля Рильська Курськоїобласті відоме завдяки так званим “палатамМазепи” — житловому будинку XVIII ст. Ціземлі дійсно належали гетьману, тут вінзаснував села свого імені — Іванівське, Сте�панівку та Мазепівку.

“Будинок Мазепи” — прямокутний вплані, з тамбуром головного входу, однопо�верховий на високому цоколі. В декоруванніфасадів використано колони, віконні налич�ники мають у нижній частині напівкруглі

підвіконні тяги, а тамбур — наріжні русти.Така архітектура характерна для серединиXVIII ст., а не для його початку, тому мало�ймовірно, щоб цей будинок міг виникнутираніше 1750�х років. Це припущення під�тверджує і дещо ускладнене плануванняпам’ятки, відмінне від планувань українсь�ких кам’яниць. Сусідній флігель, від якогозберігся лише нижній ярус, датується напідставі архівних документів 1760�ми рока�ми. Швидше за все, обидві споруди збудо�вані вже князем Баратинським, якому цімісця дісталися після Мазепи.

Сусідній палац з парком у Мар’їно — зра�зок неокласицизму — милує око напрочуддобрим станом утримання. Це й не дивно,адже сьогодні тут розміщується одна із ре�зиденцій Президента Росії.


Палац у Мар’їно


49


Cофія Київська — одна з найціннішихперлин української архітектури і мо�нументального мистецтва ХІ століття,

що входить до Списку Всевітньої спадщиниЮНЕСКО. Заснування собору згадується улітописах як під 1017, так і під 1037 роком.Джерела засвідчують, що цією величноюсправою київський князь Ярослав Мудрийзавершив починання свого батька Володими�ра. Софія як головний храм держави повсяк�час відігравала роль духовного, політичногота культурного центру. Під склепінням собо�ру відбувалися урочисті “посадження” на ве�ликокняжий стіл, церковні зібрання, прийо�ми послів, затвердження політичних угод.

Царські врата головного вівтаря Со�фійського собору виготовили протягом1747–1750 рр. на замовлення київськихмитрополитів Рафаїла Заборовського й Ти�мофія Щербацького відомі київські майстри

23 червня 2008 року до Софії Київської повернулися срібні Царські врата головногоіконостасу, які два роки перебували на реставрації у Кракові. Загальноукраїнські уроEчистості з приводу повернення срібних врат до Софійського собору в Києві відбулисяза участю президента України Віктора Ющенка та Вселенського патріарха ВарфоEломея І під час святкування в Україні 1020Eї річниці Хрещення Київської Русі. ЗначенEня цієї події підкреслював так званий “мазепинський передзвін”, що супроводжувавцеремонію передачі воріт польськими майстрами — за традицією він звучить усвятій Софії лише на великі церковні свята.

Мудрість, з обачністю я перебуваю; я посідаю знання розважливе. Мною царі царюють,Мною старшини правлять,вельможі судять усю землю.

(Припов. 8, 12–16)

ПЕРЛИНА УКРАЇНСЬКОГОБАРОКО XVIII ст. —ІСТОРІЯ ЗАГИБЕЛІ ТА ВІДРОДЖЕННЯ

ПЕРЛИНА УКРАЇНСЬКОГОБАРОКО XVIII ст. —ІСТОРІЯ ЗАГИБЕЛІ ТА ВІДРОДЖЕННЯ

Вид Царских врат до демонтажа — поч.ХХ в. Всі фото надані НІАЗ “Софія Київська”

П. Волох, І. Завадський за мідною моделлю,яку виконав Семен Таран (Тарановський).Висота церковного шедевру — 4 м, вага —140 кг, з яких 85 — срібло. Майстри вкрилисвій унікальний витвір позолотою, витра�тивши на це 120 тогочасних червонців.

За канонами християнської іконографіїцентральні двостулкові двері (врата) голов�ного вівтаря зазвичай прикрашаються сю�жетними композиціями і вишуканим орна�ментальним декором. У верхній частинісофійських Царських врат розміщуваласятрадиційна сцена Благовіщення, обабіч сту�лок зображено фігури чотирьох єван�гелістів — Матвія, Марка, Луки й Іоанна,оточені майстерним рослинним орнамен�том, виконаним на підставі бароковихвзірців, опрацьованих ще самим Альбрех�том Дюрером. У центрі подано фігуркиБогоматері та Св. Єлизавети, у нижніх ку�тах — образи святих. Композицію завершу�вала фігура царя Давида з відкритою кни�гою псалмів і берлом (скипетром) у руках.Усі постаті виконано у техніці високогорельєфу. Складна сюжетна композиція до�повнювалася численними накладними де�талями — голівками херувімів, медальйо�нами з образами святих і великою короною.Увінчувало врата зображення голуба усяйві — символу Святого духа. Для полег�шення площин стулок майстри зробили ор�наментальне оздоблення ажурним.

Срібні Царські врата іконостасу Софійсь�кого собору, що символізують вхід доЦарства Божого, навесні 1922 року розріза�ли на фрагменти — саме тоді розпочалосявилучення церковних цінностей: радянськувладу більше цікавив дорогоцінний метал,аніж мистецька цінність незрівняного ше�девру українського бароко. Збереглися ли�ше окремі фрагменти: як з’ясувалося, один�надцять понівечених срібних уламків пере�

50 ШЕДЕВРИ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ

бували у фондах Києво�Печерського істори�ко�культурного заповідника. У 1984 році їхвдалося повернути до Софії Київської.

Впродовж 2001–2002 рр. реставраційнарада Національного заповідника розгляда�ла питання про відновлення шедевра. Ос�танніми роками реставрація відкладалася зоднієї причини — не було коштів... І лише в2006 році вдалося зрушити з мертвої точ�ки — допомогли київські бізнесмени, які івиділили гроші. Повне фінансування рес�тавраційних робіт взяло на себе акційне то�вариство “Енран” з Києва та особисто йогопрезидент Микола Георгієвський.

Нарешті було оголошено конкурс, якийповинен був визначити виконавців. У кон�курсі брали участь найкращі рестав�раційні центри України, Росії, Німеччиниі Польщі. Однак жодна з фірм не була узмозі виконати такий складний проект.Влітку 2005 р. в Музеї “Софія Київська”перебував архітектор і реставратор ЯнПавліцький з Кракова — автор відбудовинайважливішої православної святиніПольщі, відомої своїми чудесами і спале�ної у 1991 р., — Преображенської церквина Святій горі Грабарці. Ян Павліцький якреставратор і координатор українськоговідділу найбільшої польської реставра�торської фірми — Польських МайстереньРеставрації Пам’яток А.Т. з Варшави,після ознайомлення з умовами конкурсунадав пропозицію та повну програму рес�таврації срібних Царських врат, яка булаповністю підтримана українською сторо�ною. Польські реставратори взялися відно�вити врата у первозданному вигляді, хочазбереглася лише частина фрагментів. Вра�та відновлювалися тими ж методами іінструментами, за допомогою яких буливиготовлені українськими майстрами уXVIII столітті. Враховуючи складністьтехнологічного процесу, за розпоряджен�ням Кабміну України, вратам дозволенобуло перебувати за межами держави 730днів. Страхове покриття безцінного ванта�жу забезпечила СК “ЛЕММА” як меце�натський внесок у справу збереження істо�рико�культурної спадщини України. Стра�хова сума складає 2 млн 225 802 грн.

Срібні врата поставали у XVIII ст. впро�довж чотирьох років — реставрація творув XXI ст. тривала довгі два роки. Викона�ти проект зобов’язався митець�різьбярМарек Ґанев, який проводив всі заходи звикористанням тотожньої, відомої від

ШЕДЕВРИ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ 51

століть, технології тиснення металу. Буливикористані навіть такі, як в епоху бароко,знаряддя — чекани. Під час реконструкціїсрібних врат були застосовані також най�новіші надбання техніки — однак неювелірні, а комп’ютерні. Завдяки бага�толітнім детальним пошукам в різно�манітних архівах, вдалося знайти лишедекілька фотографій барокового шедевру.Невиразні, часом пошкоджені, склянікліше з початку XX ст. небагато говорилипро дійсну вроду срібних врат. Однак в ру�ках Лєха Дзєвульського і МирославаДильського — фахівців�фотографіків,

київські фотографії відкрили глибоко при�ховану первинну красу пам’ятки. Архівніфотографії розміром у декілька сантиметрівзбільшили майже стократно, тобто до вели�чини 3–4 метрів. Спеціальні комп’ютерніпрограми дозволили також показатиповністю невидимий, додатковий шар майс�терних оздоблень, які покривають, на пер�ший погляд, єдиний, грубий контур рослин�ного орнаменту і шати святих. Виявилосятакож, що лінії тіней, які проглядалися накнигах і сувоях — це фрагменти текстів ізЄвангелія і Псалмів. Тексти врешті рештвдалося прочитати. Цю копітку роботу ви�конав реставратор, іконописець і богословСотирис Пантопулос — македонець, так са�мо як і Марек Ґанев, випускник Краківсь�кої академії мистецтв.

У червні 2008 р. реставраційні роботи піднаглядом Польських Майстерень Рестав�рації Пам’яток А.Т. з Варшави й особистоїхнього голови, архітектора і реставраторад�ра Марека Баранського, закінчилися. Ше�девр української металопластики набуввигляду, ще кращого від засвідченого на фо�

52 ШЕДЕВРИ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ

тографіях початку минулого століття. Цесталося завдяки тому, що були виправленісліди не завжди сумлінних “ремонтнихробіт” XIX ст., про які згадувалося у цер�ковних документах.

Почесний патронат над процесом рес�таврації срібних врат взяли на себе попе�редній та нинішній міністри культури інаціональної спадщини Республіки Поль�ща Казимір Міхал Уяздовський та панБогдан Здроєвський.

Повернення врятованого шедевру ук�раїнського мистецтва ХVІІІ ст. — великесвято для української культури і не меншвелике для польської школи реставраціїпам’яток, яка нині долучилася до розвиткупольсько�українського стратегічного парт�нерства.

54

ПАМ’ЯТКИ ОБРАЗОТВОРЧОГО

МИСТЕЦТВА

ПАМ’ЯТКИ ОБРАЗОТВОРЧОГО

МИСТЕЦТВА

Унікальний твір давнього мистецтваіз мало поширеною іконографією татехнікою, виконаний у візантійсь�

ких традиціях, завжди привертав увагуфахівців. 1997 року “Святий Георгій зжитієм” був удостоєний права експонуван�ня на виставці “Слава Візантії” у нью�йоркському Метрополітен музеї [1]. Інтри�гуючим фактом для дослідників ікониХІХ–ХХ ст.: А. Бертьє�Делагарда, М. Пок�ровського, Й. Мисливця, Г. Логвина, Л.Міляєвої, В. Пуцка, Л. Членової, І. Пархо�менко — були взаємопов’язані питання їїпоходження і датування. Вік пам’ятки буловизначено у діапазоні ХІ–ХІІІ століття.Взагалі, ранні ікони важко ідентифікувати

за часом і школами у випадку відсутностіісторичних джерел і прямих аналогів, оче�видними є лише спільні візантійські кано�ни. Відомий російський дослідник давньо�руських ікон В. Лазарєв вважав: “Тут допо�магають лише ретельний стилістичнийаналіз і встановлення місця походженняікон, оскільки дати заснування церков чи

“СВЯТИЙ ГЕОРГІЙ”:“СВЯТИЙ ГЕОРГІЙ”:ТАЄМНИЦІ ЗАЛИШАЮТЬСЯ

І досі не розкриває своїх таїн ікона“Святий Георгій з житієм” із колекціїНаціонального художнього музею УкEраїни. Виконана на дереві в техніці баEрельєфу, розміром 107х82х7,5 см, вонамає поліхромне зображення: в центрі —Георгій із списом та щитом в руках,обабіч — по п’ять житійних клейм, щорозповідають про мучеництва і чудесасвятого. На жаль, пам’ятка дійшла донас у пошкодженому вигляді, з великиEми втратами та обпаленнями, слідамивід жукаEточильника. Надійшла іконадо музею 1965 року з Маріуполя. На муEзейній етикетці стоїть дата —ХІІ століття, місце походження ікоEни — Балаклавський Георгієвський моEнастир в Криму.

Св. Георгій з житієм. ХІ–ХІІ ст. Національнийхудожній музей України. Фото автора

Лариса Амеліна

монастирів нерідко слугують вагомою точ�кою опори не тільки для уточнення дату�вання, але й для встановлення тієї школи, зякої ці ікони походять” [2].

Традицію вшанування воїна�великому�ченика Георгія заклав Костянтин Великий(правив 307–337), який розмістив його об�раз над входом в імператорський палац уКонстантинополі. Культ Георгія став одниміз найпоширеніших в країнах візантійсько�го впливу, в тому числі у Київській Русі. Яксвідчив Софійський літопис, першу церквуСвятого Георгія побудував у Києві великийкнязь Володимир у 987 р. Згадаємо, що йо�го син Ярослав Мудрий у хрещенні був на�речений Георгієм. На честь перемоги надпеченігами він збудував у Києві Георгіївсь�кий храм, освячення якого 26 листопада1054 року увійшло до церковної традиції якЮріїв день1. Ярослав заснував також містоЮріїв та Юріївський монастир у Новгороді.Великого князя поховали в Софійському со�борі в Георгіївському притворі з житійнимциклом у розписах стін.

В іконописі іконографія Георгія зазналаскладної еволюції: від образу мученика навізантійських іконах після іконоборчої до�би — до образу воїна, що стало традицією іканоном, починаючи від Х століття. Вдавньоруських іконах святого найчастішезмальовували у вигляді вершника на біломуконі, який списом вбиває змія — ікони “Чу�до Георгія про змія” або “Юрій Змієборець”(російська назва — ”Георгий Победоно�сец”). Вони втілювали ідею мужності й ге�роїзму заради святої віри, були символомперемоги добра над злом та християнстванад язичництвом.

Водночас у Візантії в ХІ–ХІІ століттяхпостає тип іконописної композиції, яказмальовує Георгія в оточенні житійнихклейм. Такі ікони набули поширення наРусі як в іконописі, так і в настінному роз�писі, у вирізаних на камені іконках(приміром, таких, що були знайдені під часрозкопок Херсонесу). Треба зазначити, що уВізантії, незважаючи на заборону скульпту�ри у храмі, рельєфні зображення у камені,дереві, слоновій кістці не заборонялися.

“Святий Георгій з житієм” із Національ�ного художнього музею України” — нале�

жить саме до житійного типу рельєфноїікони. Існує його близький аналог ХІІІстоліття, що зберігається у Візантійськомумузеї в Афінах. Враження від наочногознайомства автора статті з цим твором булодуже сильним — перед очима постала прек�расно збережена рельєфна поліхромна іко�на із Касторії — північного регіону Греції(стародавнього міста із численними пам’ят�ками візантійського мистецтва). Одразукинулися в око як схожість, так і суттєвавідмінність двох ікон однакової іконог�рафії. На жаль, через обмаль часупоспілкуватись із співробітниками знаме�нитого Візантійського музею не вдалося.Зрозуміло, вони були знайомі з нашоюпам’яткою, бо, як ми вже згадували, вонапрезентувалась на виставці “СлаваВізантії”, в якій також брав участьВізантійський музей. На обох рельєфах —центральне зображення Георгія�воїна та

ПАМ’ЯТКИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА 55

Св. Георгій з житієм. ХІІІ ст. Візантійський музей. Афіни. Фото автора

1 Собор знаходився в кінці Золотоворітської вулиці. У ХVІІ ст. на місці його руїн збудували нову церкву,де було поховано володаря Молдови і Валахії Костянтина Іпсіланті, вигнаного турками.

ряди клейм обабіч. Видовжена постать свя�того у нашій іконі є анфас, а на афінській —звернена у правий бік від глядача. Однакнайголовніше — ікони різняться в ху�дожньому й образному вирішенні, в тлума�ченні релігійного канону. У нас Георгіяпредставлено у вигляді римського воїна зісписом і щитом в руках, на кшталтрельєфних зображень воїнів на римськихтріумфальних арках. В грецькій іконі —святий стоїть, як звичайна людина, в моли�товній позі, склавши долоні рук і звертаю�чись до божественного променя, сим�волічно зображеного у верхньому куті. Ту�ди ж спрямовано й погляд його округлихочей. Невідомий майстер передає обличчя,постать і руки святого узагальнено і дещонаївно, як в народній пластиці — Георгійсхожий на зображення ктиторів чи дона�торів. Незважаючи на військовий одяг ітрадиційний червоний плащ, його фігураабсолютно не виглядає героїчною. Привер�тає увагу червоно�чорний великий щит з ге�ометричним орнаментом, що стоїть біля нігвеликомученика. Його гострі готичні фор�ми, а не округлі, як в нашій іконі, нагаду�ють щити хрестоносців.

Відрізняються в іконах також житійніклейма. У нас з боків маємо по чотирирельєфні сцени, обрамлені традиційнимвізантійським орнаментом: плетінкою йбігунцем. За традицією, клейма розташо�вані послідовно: згори�донизу, зліва�нап�раво: Діоклетіан і Максиміан судять Ге�оргія, його ведуть до в’язниці, карають ка�менуванням та надіванням кайданів, коле�сують, ставлять у бочку з вапном, тілошматують гаками. Далі в іконі зображеносцени чудес: Георгій воскрешає сина сот�ника Леона, зцілює вола Гликерія, звалюєпоганських богів. Остання сцена — усікно�вення голови великомученика. Лише по

одному в нижньому ряду розміщувалисьживописні клейма (на жаль, повністювтрачені). На відміну від нашої, вафінській іконі клейма не рельєфні, а на�мальовані темперою. Зображено по шістьсцен з боків та двох архангелів у верхньомурегістрі: Михаїла і Гавриїла. Сцени тортуртут виглядають дещо по�іншому: із біль�шою кількістю постатей. Взагалі, у нашо�му рельєфі композиції більш лаконічні,мабуть, через те, що вирізалися на дереві,а не малювалися. Заключним сюжетом,який у нас не зберігся, очевидно, міг бути,як в афінській — “Покладання святого дотруни”.

В колориті ікони з Касторії переважаєчервоний колір, постать Георгія традиційноподано на жовтуватому тлі (охра). Кидаєть�ся в око, що волосся у святого світле, а унас — темне. До того ж наша ікона написа�на не темперою на яєчному жовтку, а гуаш�шю і має тло блакитного відтінку фарби“рervenche” (з французької — барвінок) [3].Зауважимо, що на латах Георгія є позолота,і, не дивлячись на численні втрати, нашаікона вражає благородством і витонченістю.

Розглянуті твори сакрального мистецтвазагалом відрізняються за стилістикою,скульптурною пластикою та зображеннямсюжетів в клеймах. Цей незаперечний фактможна пояснити трансформацією візантій�ських традицій у трактуванні образу свято�го воїна�великомученика. Здається, іконистворено у різних регіонах. Їхні анонімніавтори наслідували різні естетичні ідеали іхудожні уподобання. Музейна ікона “Свя�тий Георгій в житії” є високим взірцемдавнього мистецтва — одночасно іконописуі пластики, її творець надихався античноюскульптурою: як рельєфами, так і круглоюпластикою.

Де ж був створений даний музейний ше�девр? Чому його пов’язують із Балаклавсь�ким Георгіївським монастирем? За леген�дою, монастир у Балаклаві, неподалік відантичного Херсонесу (Корсуня), заснувалигрецькі моряки у 891 році. Біля мисуФіолент їх корабель потрапив у шторм, іморяки молилися Христу, благаючи проспасіння. Перед ними з’явився святий Ге�оргій, і море одразу заспокоїлося. Побачив�ши цей знак, греки припливли до скелі, наякій він стояв і знайшли на камені іконусвятого. Сповнені вдячності своєму спаси�

56 ПАМ’ЯТКИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Балаклавський Георгіївський монастир у XIX ст.

телю, вони влаштували для неї печернуцеркву2.

Роль Корсуня в історії Київської Русі євідомою — саме тут у 988 році прийняв хре�щення рівноапостольний князь Володимир.У православ’ї завжди підкреслювалось, щодревня Таврида, як і Київська Русь, є духов�ним нащадком Візантії. У Тавриді бувавапостол Андрій Первозваний. Поблизу дав�нього Херсонесу зазнав мученицької смертівід язичників папа римський Климент, ученьапостола Петра (пізніше його мощі князь Во�лодимир переніс до київської Десятинноїцеркви), і на цьому місці було збудовано одиніз перших християнських храмів.

За часи свого більш ніж тисячолітньогоіснування Георгіївський монастир у Балак�лаві пережив і розквіт, і занепад, але му�сульмани його не чіпали (був зруйнований в1929 р., зараз відновлений). Однак історикине мають однозначної думки щодо дати йогозаснування, літературні джерела дають су�перечливу інформацію. У першому дос�товірному записі про монастир, зробленомудля Стефана Баторія в 1578 році М. Бро�нєвським, чомусь не згадується чудотворнаікона. Також нема жодного слова щодо неї ів листуванні ігумена із московським царемБорисом Годуновим про “жалованье” оби�телі. У 1839 році на запит Херсонської ду�ховної консисторії настоятель Агатангелписав, що відомості про заснування монас�тиря відсутні, але він існує від часів во�лодіння генуезцями Херсонесом (з серединиХІV століття). Англійський мандрівник

Мілнер у своїй праці про Крим 1855 року,навпаки, повідомляє: “Монастир було зас�новано у Х столітті, коли кілька грецькихмонахів відмовились приєднатися до єресіФотія і усамітнились у цих місцях”. Севас�топольський краєзнавець В. Шавшин наво�дить версію, згідно з якою монахи з’явля�ються поблизу Фіолента після захопленнятурками у 1475 році князівства Феодоро ігенуезьких фортець. Монахи немовби втек�ли з печерної церкви Святого Климента вІнкермані. Як не дивно, але про чудотворнуікону Георгія в наведених джерелах ані сло�ва, хоча про такі речі зазвичай не промовчу�ють, тож вірогідно, що на той час її не булов монастирі.

Перший дослідник музейної ікони “Свя�тий Георгій з житієм”, знавець кримськихстарожитностей А.Л. Бертьє�Делагард назапитання, звідки з’явилась дана ікона вГеоргіївському монастирі, у своїй праці1839 року відповідав — завдяки митропо�литу Ігнатію. Буцімто останній привіз її у1771 році з Греції як власну домову ікону(роду Гозадінових). Вісім років по тому,тікаючи від турок, він перебрався із своєюмитрополією до Маріуполя, забравши іконуз собою (за усним переказом, православніперенесли її на руках). Після смерті митро�полита її помістили до храму Святого Хар�лампія, де вона зберігалась під срібним ок�ладом�шатами (з 1848 року була в новозбу�дованому соборі).

Із останніх наукових розвідок цікавоювидається гіпотеза провідного науковця


Балаклавський Георгіївський монастир сьогодні

2 Вперше легенду навів архимандрит Никон 1862 р. у своїй книзі “Балаклавский Георгиевский перво�классный монастырь”. Існує ще легенда про чудотворний образ Георгія, який з’явився на дереві. Цікаво,що в кримсько�татарському фольклорі є схожий на Георгія богатир, що перемагає дракона саме біля скельФіолента.

стародавнього відділу Національного Ху�дожнього музею І. Пархоменко щодо приве�зення ікони до Херсонесу з монастиря містаСумела із візантійського князівства Трапе�зунд одним із нащадків роду Феодора Стра�тилата — Костянтином Гавросом. І це стало�ся, на її думку, в ХІ столітті [4].

Достеменно ж відомими є ближчі за ча�сом факти. 1891 року ікону разом з іншимисакральними творами привезли з Маріупо�ля до Севастополя у зв’язку із святкуван�ням тисячоліття християнства в Криму таювілеєм Георгіївського монастиря. Її ото�тожнювали з легендарною чудотворною іко�ною і як святу реліквію вшановували хрес�

ним ходом навколо обителі. Згодом іконуповернули до Маріуполя. Після революції,наприкінці 1920�х років, давню пам’яткубуло вилучено з Харлампієвської церкви тапередано Маріупольському історико�крає�знавчому музею, де вона пролежала впро�довж багатьох років у повному забутті.“Відкрили” ікону за часів “відлиги” у1965 році Григорій Логвин та ЛюдмилаМіляєва, знайшовши її в жахливому стані:дерево розсипалось через сильне пошкод�ження жуком. Ікона потребувала негайноїдопомоги реставраторів, тож її відправилидо одного з найкращих реставраційнихцентрів тодішнього СРСР при Музеї

58 ПАМ’ЯТКИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Історико�релігійний аспект культу святого ГеоргіяСвятий Георгій#великомученик був родом з малоазійської Каппадокії (тепер на території Ту#

реччини). Його заможний батько був християнином й зазнав мученицької смерті, коли Георгійбув хлопчиком. Після цього мати з сином переселилася до своєї батьківщини — Палестини.Ставши дорослим, Георгій з іменем Христа на вустах неодноразово виявляв неабияку хо#робрість. За легендою, він врятував дівчину від смерті, перемігши змія#дракона (за однієюверсією, він водився в озері поблизу Бейруту). Згодом Георгій вступив на службу до римськоговійська і був помічений імператором Діоклетіаном, резиденція якого знаходилась в місті Ніко#медії (сучасний Ізміт в Турції). Та коли за його наказом розпочалися переслідування християн,Георгій роздав бідним своє добро і відмовився служити тирану та поклонятись римським богам#ідолам. Розгніваний Діоклетіан наказав піддати його страшним тортурам, що й ілюструютьжитійні сцени. Відомо багато апокрифічних текстів про житіє святого. В Мінеї говориться, щопісля восьмиденних мук катування Георгій помер 23 квітня 303 року, проживши неповних 30років. Гробниця, в якій, за переказом, збереглися останки святого, знаходиться в містечку Лід(Лідда), неподалік від Тель#Авіва (територія Палестини). Голова Великомученика зберігається вГеоргіївському храмі Риму.

Ім’я Георгія перекладається з грецької мови як “землероб”, тому він вважався покровителемземлеробів і скотарів. Образ “Єгора хороброго” з мечем у руці прикрашав печатки давньо#руських князів у ХІ–ХІІІ ст. Його ім’я носив засновник Москви Юрій Долгорукий. Після Кулико#вої битви він став покровителем Москви, від того часу його зображення прикрашає герб міста.Вирізьблена кам’яна скульптура Георгія Побєдоносця була встановлена над Спаськими воро#тами Кремля (1464 р.).

Слід згадати, що воїн#великомученик був також небесним патроном Грузії, країни Георгія(звідти походить чеканений хрест — так званий Местийський, за композицією подібний до му#зейної ікони). Георгія вважають також заступником у багатьох країнах і містах католицькогосвіту. Під час хрестових походів ХІ–ХІІІ ст. постать закованого в лати святого воїна прикраша#ла лицарські стяги, щити, зброю тощо. Він став героєм лицарських романів, балад і поем.

В епоху Відродження Георгій став шанованим образом у мистецтві, особливо італійському.Добре відома статуя Георгія в ніші флорентійського собору роботи знаменитого скульптораДонателло (1416 р).У Швеції в головному соборі Сторкирхе, де коронуються шведські королі,з 1489 року стоїть дерев’яна скульптура із зображенням Георгія, що перемагає змія. В Італіїсвятий воїн здобув велику популярність у творах епохи Ренесансу.

В Україні чимало церков, присвячених Георгію, зокрема, собор Святого Юра у Львові таГеоргіївська церква у Видубецькому монастирі в Києві. Його образ є в розписах церкви Спасана Берестові, збудованої Петром Могилою. В Георгіївському монастирі неподалік від Козельцяна Чернігівщині знаходиться чудотворна ікона, за переказом, із місця поховання святого.

Російського мистецтва в Ленінграді (Петер�бурзі). Після чотирирічного циклу рестав�раційних робіт під керівництвом М.В. Пер�цева вона зайняла чільне місце в першомузалі Державного музею українського обра�зотворчого мистецтва в Києві (тепер Націо�нальний художній музей України).

У 1999–2000 рр. для атрибуції ікони буловикористано сучасний метод ізотопногорадіовуглецевого аналізу дерев’яної дошки.Київські та голландські фахівці спільнодійшли сенсаційного на той час висновку: се�редина ХІ століття, плюс�мінус 20–50 років(на етикетці тоді стояло: кінець ХІІ — поча�ток ХІІІ). Тогочасний завідувач відділудавнього мистецтва музею Л.Г. Членова по�годилась з таким висновком, підкресливши,що твір, безсумнівно, “просякнутий еллініс�тичним духом” [5]. (На сьогоднішній ети�кетці обережно зазначено: ХІІ ст.).

Підтвердженням більш раннього дату�вання пам’ятки може слугувати вищезроблене її порівняння з аналогічною іко�ною ХІІІ століття з Візантійського музею.Відкритим питанням залишається первіс�не місцезнаходження ікони, а також їїкультове призначення: виготовлялась вонадля собору, чи для іншої споруди. Дозволюсобі висловити власну думку щодо поход�ження ікони. Враховуючи її високий ху�дожній рівень, її могли створити у сто�личній майстерні. Використання золота воздобленні свідчить, що замовником (чизамовниками) була заможна особа. Чи не зКонстантинополя, із середовища візантій�ського імператора? Звертаючись до історії,

можна констатувати, що Візантія тих часіввже втрачала свою могутність через пос�тійні напади турків. Київська Русь, навпа�ки, — у розквіті. Також відомо, що князьВолодимир, повертаючись до Києва із Кор�суня (Херсонесу), віз із собою не тількигрецьких священиків, вчителів, але йбудівничих, художників, ремісників. Кор�сунь був синонімом культури Візантії. Ав�тору статті здається досить вірогідним, щоікону могли виконати у Києві на замовлен�ня великого князя Ярослава Мудрого (а мо�же, для Георгіївського собору?). Є спорід�неність образів Георгія і мозаїчного зобра�ження Дмитра Солунського ХІ ст. уКиївському Михайлівському соборі. Піз�ніше якимось чином ікона потрапила доБалаклавського Георгіївського монастиря.Можливо, після смерті Ярослава при роз�браті, або ж під час татаро�монгольськоїнавали.

Автор статті не відкидає і давньої версіїщодо місцевого, корсунського походженняікони. При цьому не можна обійти увагоюіталійський вплив у Криму. З Венеції та Ге�нуї італійці туди потрапили в ХІ столітті,згодом заснували свої міста�колонії, зокре�ма і Чембало — Балаклаву. Логічно припус�тити, що виконавцем ікони міг бутиіталієць, а не грек (звідси близькість доримських рельєфів). Беззаперечним є лишеодне — ця пам’ятка належить до золотогофонду давнього мистецтва, ми маємо усіпідстави пишатися цією перлиною світовоїкультури...і продовжувати розкривати їїзагадки.



1. The glory of Bizantium Art and Culture of the middle Bizantine era. — New York, 1997. —¹202.

2. Ëàçàðåâ Â.Í. Ðóññêàÿ èêîíîïèñü. Îò èñòîêîâ äî íà÷àëà ÕII âåêà. — Ìîñêâà,1983. — Ñ. 32.

3. Ì³ëÿºâà Ëþäìèëà, Ëîãâèí Ãåîðã³é. Óí³êàëüíà ïàì'ÿòêà // Îáðàçîòâîð÷åìèñòåöòâî. — Êè¿â, 1970, ¹.1. — Ñ. 31.

4. Ïðàâîñëàâíûé âåñòíèê. — Êè¿â, 2002. — ¹1.

5. Øåäåâðè óêðà¿íñüêîãî ³êîíîïèñó ÕII–ÕIÕ ñò. Àëüáîì / Óïîðÿäíèê ³ àâòîðâñòóïíî¿ ñòàòò³ Ë.Ã. ×ëåíîâà. — Êè¿â, 1999.

60

КРАЄЗНАВЧО!ЕТНОГРАФІЧНІ

НАРИСИ

КРАЄЗНАВЧО!ЕТНОГРАФІЧНІ

НАРИСИ

Виникнення назви села Сеньківка Бо�риспільського району в етимо�логічному комплексі вивчення назв

населених пунктів Перегуди, Велика Ста�риця, Дударків несе багато цікавого. Так,наприклад, прізвище Синько ми зустрічає�мо у другому договорі князя Ігоря з грекамище у 912 році, а герб “Долмат–Долмат” здавніх часів використовував шляхетськийрід Сенько, польське Senko, білоруськеСянько. Історія цієї назви ще і досі зали�шається малодослідженою. У топонімах,гідронімах, прізвищах тощо простежуєтьсячіткий взаємозв’язок білоруського Слуцька

і київського Слукова, що, вірогідно, пов’я�зано з родиною литовських князів Олелько�вичів та їхнього вимушеного переселення зКиєва до Слуцька. Відповідно до цього буловиявлено, що шляхетні роди Перегуд іСеньків однаково часто зустрічаються і уКиєві, і у Слуцьку. Дослівно Сеньківка поз�начає “місто Синька” або “місто, яке засну�вав Синько”, бо “ков” у назвах багатьохдавніх міст і сіл вказує саме на ознакуремісничого центру. “Ков” походить відслова “кувати, виковувати” тощо, відомо,що сама постать коваля вважалася у давнічасі найважливішою. Ковалів сприймали

СЕНЬКІВКА: СЕНЬКІВКА:

ІСТОРІЯ СЕЛА ТА ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИІСТОРІЯ СЕЛА ТА ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ

Вадим Перегуда

Історія села Сеньківка сягає часів виникнення жовтоEблакитної символіки нашоїдержави та символу — Тризуба. На жаль, глибина віків, як і дрімучі дубові гаї цьогокраю, відгороджують ту велику історичну правду від сучасної людини. А може, самаприрода так охороняє себе від невігласів сучасності — не відкриває їм секретів минулоEго, бо вони того не варті…

синами Сварожими, тими, хтобув найближче до ріднихбогів. У своїй відомій праці“Утвердження християнствана Русі” Михайло Брайчевсь�кий назву столиці України ви�водить від імені легендарногоїї засновника князя Кия, щоетимологічно також пов’язаноз терміном “кувати” (слово“кий” у давньоруській мові оз�начало “молот”). У візантійсь�ких текстах Кий виступає підіменем Кувер. На переконливоаргументовану думку мовоз�навців, слов’янське ім’я Кий вархетипі звучало як “Кув” [3].У цьому аспекті назва Київдослівно може позначати “ве�лике місто ремісників” і єподібним до таких давніх утво�рень, як Ковно (стара назва Вільнюса), Ко�вежичи під м. Слуцьк, Ковечичи під м.Чер�нігів тощо.

Хто ж той легендарний Синько, що мігзаснувати Сеньківку у такі давні часи, щопам’ять людська майже нічого не зберегладля наступних поколінь? Назву селища, якуще ототожнюють із синім кольором, одним ізстаровинних та державних кольорів Ук�раїни, відомий дослідник української міфо�логії Валерій Войнович пояснює так:“Синій — колір небесного простору і моря. Уньому — таїна пізнання світу. Символізуєчесність, доброту, славу, вірність. Разом ізтим викликає почуття холоду та нагадує протінь. Синій колір символізує також блискав�ку, яка порівнюється із синіми вогниками,що перебігають по червоних жаринах дого�ряючого вогнища” [9]. У “Слові о полку Іго�ревім” є вислів “тріпотять сині блискавиці”.У своїй великій монографії “УкраїнськаМіфологія” Валерій Войтович із синім кольо�ром пов’язує такі язичницькі імена: Синець,Синиця, Синька (Синько), Синявка та ін.Довго вважалося, що синій колір не вико�ристовувався чи використовувався доситьобмежено у стародавні часи. Виявилося, цезовсім не так, підказку знайшли у неочіку�ваній галузі — народній медицині [14]. Ро�били синю фарбу з кореня дев’ясилу високо�го — ця рослина з давніх часів була однією знайшанованіших та найпопулярніших рос�лин України. Поширена народна назвадев’ясилу — “Ом Ману Бадра” або Оман —відома прадавня індо�європейська мантра

часів Трипільської культури. Інші народніназви цієї ж рослини — Око Христове, ОкоЛади, Старий Хліб тощо красномовно гово�рять самі за себе [15]. Глибокий аналіз наз�ви села Сеньківка доводить, що ця назвапов’язана з язичницькими культами вша�нування богів Лади і Перуна.

Археологічні пам’ятки, знайдені безпо�середньо у самому селищі та на його околи�цях, розповідають про дуже давню і бурхли�ву історію цієї місцевості. Великий курган�ний могильник підтверджує існування у ціймісцевості потужного древнього культурно�ремісничого центра, що у якійсь мірі відпо�відає та перегукується із загальною назвоюцих місць — Велика Стариця [10]. Відомо,що вздовж річок Трубіж і Остер проходивдавній “Змійовий вал”, частини якого збе�реглися і донині. Сьогодні, згідно з тверд�женням відомого краєзнавця і дослідникацієї місцини Володимира Гузія, старо�давній вал чітко простежується до Русано�ва, а далі, через Бориспіль — Воронків йде унапрямку Києва. Між древніми містами Го�голів і Бориспіль проходив давній шлях, с.Сеньківка знаходиться прямо на цьомушляху. В описі села Перегуд, що межуютьіз Сеньківкою, ще на початку ХХ століттямісцевий краєзнавець і старожил М. Під�грушний наводить цікаву народну назву од�ного з кутків села — “Пригородок”. Це щераз підтверджує думку про те, що історичнаСеньківка могла існувати задовго до першоїфіксації назви цього селища в історичнихдокументах. На думку Володимира Гузія, у

КРАЄЗНАВЧО!ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ 61

Перегудах і Сеньківці могли мешкати за�хисники давнього “Змієвого валу”, що та�кож контролювали давній шлях від Борис�поля до Оглава (Гоголів) і далі, який прохо�див до самого селища Княжичі. Безумовно,Княжичи, Бориспіль, Воронків, Русанів,Оглав, Велика Стариця тощо — прадавніміста і містечка, що були тісно пов’язані здолею багатьох київських князів. На жаль,ще й сьогодні ми дуже мало усвідомлюємоглибину історії та важливість цих місць.Знаходячись на кордоні з так званим “Ди�ким полем”, всі ці міста неодноразово руй�нувалися і так і не змогли досягти свого роз�витку, на відміну від численних княжихмістечок на правому березі Дніпра. Великакількість давніх міст, давні шляхи і залиш�ки могутніх валів на лівому березі Дніпрасвідчать лише про те, що ще до ІХ–Хстоліть і появи завойовників�печенігів цірайони були дуже густо заселені. Можливо,саме тут знаходився і територіальний центрплемінного об’єднання сіверян. Що намвідомо про них сьогодні? Лише скупі даніпро об’єднання останніх з племенем полянта численні легенди про місцевого князя Со�лов’я, що стояв в опозиції до київської кня�жої влади. Слушним буде відмітити, щобільша частина населення цих місць післяпочатку набігів печенігів, а, можливо, йраніше — з часів розквіту Хазарського кага�нату — змушена була переселитися на пра�вий, більш спокійний та захищений берегДніпра. Правий берег Дніпра, як відомо,стоїть на горах, що створює кращі умовидля захисту поселення. Але все це не вик�лючає думки, що задовго до появи небезпе�ки зі степу, центр Русі міг виникнути і фор�муватися на лівому березі Дніпра. На ко�

ристь цієї версії говорить не ли�ше те, що лівий беріг дійснокраще пристосований до жит�тя: велика кількість озер,рівнинна місцевість, великіліси, частина яких збереглася ідо сьогодні, а й наявність біль�шої кількості давніх поселень.Потребу оселятися на горахмогла викликати лише необ�хідність захиститися, яка і ви�никла у часи великого пересе�лення народів. Лівий берег іісторія загадкових сіверян щезовсім не досліджені, у май�бутньому на нас ще чекаютьнаукові сенсації та відкриття з

так званої “Великої Стариці”. Всім відомалегенда про Кия — перевізника черезДніпро. У такому разі, він дійсно міг очоли�ти “перевіз”, фактично бути рятівником ба�гатьох мешканців лівого берега Дніпра у ча�си, коли виникла небезпека. Легенда провеличезне озеро, де плавали варязькі ко�раблі, ставить перед майбутніми пошуков�цями багато запитань. Велика кількістьболіт і солончаків поблизу Сеньківки — чине є красномовним доказом існування тогоозера�моря? Якщо і було те озеро�море, точи не сполучалося воно із Дніпром, та чи немогла Велика Стариця або Сеньківка знахо�дитися на березі того моря і мати власні ко�рабельні причали? Чи не підходили до тихпричалів варязькі кораблі Аскольда чи Рю�рика перед тим, як іти по озеру до Дніпра іКиєва ? Все це можна було б вважати фан�тазіями закоханих у свою малу батьківщи�ну краєзнавців. Але… великі поклади торфута розташування села у природній западинідозволяють припускати можливість існу�вання в минулому у цій місцевості такогоозера. Слід нагадати ще й про загадковийострів Кучаків, що згадується поблизуСеньківки. Цілком ймовірно, що у ХVІстолітті води у цій місцевості було значнобільше, ніж спостерігаємо сьогодні [10].

У документах стосовно будівництва Біло�церківського замку 1552 р. згадується тата�рин Сенька Романович, у якого “за шістькоп. грошей найняли два вози по одному ко�ню з Вільни до Києва” [16]. Вихідці з татар,шляхетний рід Сенкевичів, що фіксуютьсясеред легітимованої шляхти Київської гу�бернії, належали до герба “Сенюта” [17]. Цевикликає припущення про можливість зас�нування Сеньківки вже після зруйнування

62 КРАЄЗНАВЧО!ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ

Києва татаро�монгольською ордою під про�водом Батия у 1240 році. Чи має відношен�ня відомий польський письменник ГенрікСенкевич до роду Сенкевичів з Київськоговоєводства, на жаль, ніким досі недосліджувалося, але відомо, що нобелівсь�кий лауреат з літератури мав у своїй генеа�логії монголоїдних предків.

Поблизу Сеньківки є місце, де на давньо�му городищі знаходять велику кількістькам’яних голок. Ця територія і досі вва�жається сакральною, еніологи дійшли вис�новку про існування тут однієї з найпо�тужніших геоенергетичних зон Київщини.Водночас, загальновідомою є знахідка риту�альної сокири із зображенням вовків, яке на�водиться практично у кожній книзі з пра�давньої історії та міфології України. Знайш�ли цю сокиру неподалік від сучасноїСеньківки, добуваючи торф у районі села Ду�дарків. Цікаво, що саме тут знаходиться не�великий, але дуже давній хутір з дивовиж�ною назвою — Вовчий Ріг. Один із моїх ста�рих знайомих якось запитав: “І де ви бачилиу вовків роги?”. Виявляється, були, але вов�ки були не справжні, а міфологічні, подібнідо таких загадкових істот, як “грифони” або“кло”. З міфології відомо про поклоніннявовкам древніх слов’ян. У давньоруській би�лині є відомий персонаж — Вольга Волхв,який, перекидаючись на хижого звіра, годуєсвою дружину. Найулюбленішим персона�жем української міфології є вовкулака абоперевертень. “Вовкулаки тікають до лісу йтам живуть, як звірі.” Згадка про переверт�ництво є у “Слові о полку Ігоревім”: “Упав набистрого коня і скочив з нього сірим вовком”або “Великому Хорсові вовком путь пе�ребігав” [9]. Красномовні свідчення про яск�раві полювання на цього звіра відомі ще відкнязівських часів. І хоча ні Л.Похілевич, нісучасна історія назв і сіл Бо�риспільського району про цейхутір практично не згадують,сама назва повертає нас до тихдавніх часів, коли у слов’яніснували культи поклоніннявовку. Було це дуже давно, щедо впровадження християнства,мабуть, у ті часи, коли різні тва�рини чи птахи ставали тотема�ми окремого роду або навітьплемені. Наприклад, про тоте�ми сокола, тура�бика або со�лов’я на Київщині відомо дос�татньо. А тотем вовка і досі за�

лишається великою таємницею. На самомухуторі, під час етнографічної розвідки, знай�дено стародавню кераміку, цінні зразки цег�ли ХVІІІ–ХІХ ст. з клеймами.

Відомо, що Сеньківка, як і Перегуди,відноситься до дуже давніх кельтськихназв. На думку видатних науковців Костян�тина Тищенка та Віталія Скляренка, назвиСеньківка і Перегуди мають дуже давнєкельтське походження [1].

Цікаво, що у літописному тексті русько�грецького договору зустрічаємо поруч іменакнязівських бояр і послів — Синько і Гуда.Доречно було б припустити, що історія цихсіл починається ще за дохристиянської до�би — часу появи на Русі перших варягів здружини Олега Віщого. Ім’я Синько відно�ситься до прадавніх язичницьких часів, і,як вважають деякі дослідники, походить відімені одного з легендарних братів Рюрика —Синеуса. Зменшена форма імені Синеус мо�же звучати, як Синько. “Від Синеус, очевид�но, за допомогою слов’янського суфікса ут�ворено ім’я Синько”, — пише у своїй відоміймонографії “Русь і варяги” академік НАНУкраїни, доктор філологічних наук, профе�сор Віталій Григорович Скляренко [1]. Мо�же, один із синів Синеуса — Синько і засну�вав Сеньківку у ті давні часи? Якщо це так,було б доречним у 2011 році відмітити 1100річницю заснування села Сеньківка, бо самеу 911 році у русько�грецькому договорі кня�зя Олега згадуються посли і представникибоярства: Гуди і Синько. Святкування 1500�ліття Києва, яке офіційно відмічалося на са�мому вищому рівні, базується на припу�щенні, що саме у ті часи легендарний князьКий заснував місто. Всі добре знають, що тадата виведена досить умовно — Київ міг бутизаснованим і існував набагато раніше відофіційно прийнятої дати. Що заважає на тих

самих умовах і за аналогічних методів аргу�ментації, відсвяткувати тисячолітню історіюсела Сеньківка? До того ж, це майже доведе�ний факт! Як вважають Віктор та Ольга Ко�цюби, “Поселення Сеньківка було названотак від імені обраного старости громади Се�мена — Сеня — Сенька, який доклавнайбільше зусиль і організаторських здіб�ностей як до забудови, так і до щоденного ви�живання своїх людей” [10]. Але великакількість скіфських курганів поблизу селаговорить про те, що місцевість ця була засе�лена і у більш віддалені часи. Назва ж одногоз історичних куточків хутора Перегуди —Пригородок, який межує з історичноюСеньківкою, говорить і про можливість існу�вання тут значного поселення задовго до ко�зацьких часів.

Назва села Перегуди, що сьогодні май�же злилося з Сеньківкою, зустрічається удавньоруському фольклорі, а саме —давньоруській билині “Вавило і скоморо�хи”. Виходячи з тексту билини, засновниксела Перегуди був “сином царя�собаки”,можливо, варяга�язичника, який правивпід час відсутності представників правля�чої династії з роду Рюриків. Поруч з Пере�гудою згадується і Прекраса, дочка того жцаря�собаки. Пересвіт виступає зятем “ца�ря�собаки”. Якщо відштовхуватись від на�укових припущень, що князь Ігор був од�ружений на дочці Олега Віщого, воєводиРюрика, то маємо цікавий висновок: Пе�ресвіт — ім’я князя Ігоря, сина Рюрика.Виходить, що Велику Старицю міг засну�вати сам Олег Віщий. Тут могли розміщу�ватися табором прийшлі варяги — дру�жинники, які потім пішли на Київ та,вбивши князя Аскольда, здобули Рюрику ісобі владу. Цікаво, що Прекрасою або Пе�рекрасою, як вважають деякі дослідники(Дивися “Іменослов”), величали ОльгуПсковську у дівоцтві (дошлюбне ім’я),майбутню дружину князя Ігоря, сина Рю�рика [5]. Знайдені археологами поблизуСеньківки досить типові варязькі фібули,схожі на здобуті у Вишгороді, резиденціїкнягині Ольги, дають право припустити,що Сеньківку, як і Перегуди, було заснова�но у часи до хрещення Русі язичниками —родичами та представниками адміністраціїкнязя Рюрика. Імовірно, Сеньківку мігзаснувати син великого і легендарногокнязя Синеуса, рідного брата Рюрика.Майбутні дослідження, маємо надію, пос�тавлять крапку у вирішенні питання цієї

справжньої “білої плями” в історії Бо�риспільщини.

Ймовірність існування великого княжо�го міста у районі Великої Стариці деякоюмірою могло б пояснити, чому князь Борисзалишився на річці Альта, де прийняв му�ченицьку смерть від підісланих вбивць. Доречі, озеро і селище з назвою Літки (можли�во, на честь слов’янської богині Літо), щодеякою мірою співзвучно з назвою річкиЛьта, де було вбито князя Бориса, знахо�диться недалеко від Сеньківки.

У давні часи Сеньківка, розташовуючисьсеред непрохідного лісу, солончаків і боліт,була добрим місцем для схованки від різнихворогів, яких у княжого роду було дос�татньо. Стародавня назва “Кучаків ліс” ідосі викликає багато запитань і цікавих по�яснень. Слід також згадати, що не дуже да�леко від Сеньківки знаходиться ще однавідома князівська резиденція — Княжичі,оповита легендами про місцевого князясіверян Солов’я [2]. Поблизу Сеньківки є щедекілька загадкових місць, щодо якихзнайдені археологами та краєзнавцями ар�тефакти говорять, що тут могли існувати ве�ликі міста та духовні центри забутої і багатоу чому ще не пізнаної Давньої Русі.

Назва річки Красилівка, на якій розки�нулося село Сеньківка, мабуть, є пізнішою,вона замінила більш ранню назву — Стари�ця. У нижній течії Красилівку і досі назива�ють Старицею [2]. Сама назва “Красилівка”є досить розповсюдженою і типовою, бук�вально означає “гарна місцевість”. Можли�во, назва річки якимось чином пов’язана зназвою міста Красилів та річкою Кра�силівкою, що на заході України. Там, як, доречі, і в Польщі, розповсюдженими і доситьтиповими є назви населених пунктів іпрізвища, що є похідними від — синь, сень.Наявність та вивчення польських старовин�них шляхетських прізвищ Сеньківські,Сенкевичи, Синькевичи тощо свідчать пропереміщення населення на захід і північкраїни у часи великої небезпеки. Наприк�лад, предки відомого польського письмен�ника Генріка Сенкевича були нащадкамимонголо�татар, які служили польському ко�ролю і у недалекому минулому сповідувалимусульманство. Відомі давні польські шля�хетські герби “Сенюта” і “Срженява” та ма�лоросійський герб “Троцкіє–Сенютовичи”мають досить подібні риси, але що позначаєїх символіка і як вона може бути пов’язана зукраїнським селищем Сеньківка, на жаль,

64 КРАЄЗНАВЧО!ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ

КРАЄЗНАВЧО!ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ 65

ніхто не досліджував. Відомо тільки, що сот�ник Новомлинський Кирил Троцький(1722–1727) носив герб “Сенюта”, дерозміщувався “щит, на якому зображено учервоному полі прапор з кавалерським хрес�том”. Чим не герб сучасного селищаСеньківка? Чи пов’язана шляхта гербу “Се�нюта” з Сеньківкою, зараз сказати важко,але той факт, що такий герб існував і йоговикористовував козацький сотник наЧернігівщині (місто Лубни, Новомлин), щонедалеко від Сеньківки, підштовхує до роз�думів [12]. Порівнюючи герби “Сенюта” і“Троцьких — Сенютовичів”, можна поміти�ти, що вони дуже подібні за зображенням ізмістом. Цікавий й інший герб Троцького:“Щит: в красном поле желтая ладья. Надш�лемник: три павлиньих пера, обремененныхподобною же ладьею” (герб “Лодзя”). Ціка�во, що існування цього герба співпадає з ча�сами приходу на Русь варягів Рюрика, зім’ям рідного брата якого — Синеуса абоСинька — ми і пов’язуємо походження наз�ви Сеньківка [12]. Забутий рід Сенют або Се�нютовичів можна порівняти з прадавнім і

відомим у Гоголеві родом Русановичів. Во�лодимир Гузій вважає, що цей рід ведеться зчасів Київської Русі [2]. Відомо, що землев�ласник Сава Русанович заснував не лише се�ло Русанів Броварського району, а і селищеРусанівка — сучасний мікрорайон Києва.Дослідження шляхетського роду Сенютови�чів і Сенют — тема для майбутніх краєзнав�чих розвідок.

Згідно з легендою, у 375 році готськийкороль звелів розіп’яти антського вождяБуса або Божа, його синів і сімдесят стар�шин. Деякі дослідники вважають, що цесталося у Києві, у гирлі річки Либідь, деісторична місцевість закарбувала у назвізгадку про ті події — Бусове поле і гора Бу�совиця [7]. У битві антів з готами, можли�во, брали активну участь і мешканціСеньківської та Перегудівської земель, бобули зовсім поруч. Хто ті давно забуті героїі легендарні воїни, чиї численні курганими можемо бачити і навколо Горобіївки, іпоблизу Сеньківки? Багато води річкиКрасилівка витекло з тих часів. Дослід�ження тривають…


1. Ñêëÿðåíêî Â.Ã. Ðóñü ³ âàðÿãè: ²ñò.-åòèìîë. äîñë³äæ. — Ê.: Äîâ³ðà, 2006. —119 ñ.

2. Ãóç³é Â.Ì. Çîëîòà î÷åðåòèíà: Áðîâàðùèíà. ²ñòîðèêî-êðàºçíàâ÷³ íàðèñè. —Áðîâàð³: Óêðà¿íñüêà ³äåÿ, 1997. — 400 ñ.

3. Áðàé÷åâñüêèé Ì.Þ. Óòâåðäæåííÿ õðèñòèÿíñòâà íà Ðóñ³. — Ê.: Íàóêîâà Äóì-êà, 1988. — 264 ñ.

4. Áîðîâñüêèé ß.ª. Ïîõîäæåííÿ Êèºâà. ²ñòîðè÷íèé íàðèñ. — Ê.: Íàóêîâà Äóì-êà, 1981. — 152 ñ.

5. Ëîçêî Ã.Ñ. ²ìåíîñëîâ: ³ìåíà ñëîâ ’ÿíñüê³ , ³ ñòîðè÷í³ òà ì³ôîëîã ³÷í³ . — Ê. :Ñâàðîã, 1998. — 178 ñ.

6. Øåðîöüêèé Ê.Â. Êè¿â. Ïóò³âíèê. Ðåïðèíòíå â³äòâîðåííÿ âèäàííÿ 1917 ðîêó.— Ê.: ÓÊÑÏ “Êîáçà”, 1994. — 380 ñ.

7. Çíîéêî Î.Ï. Ì³ôè Êè¿âñüêî¿ çåìë³ òà ïîä³ ¿ ñòàðîäàâí³ . Íàóê. -ïîïóë.ñò . ,ðî çâ ³ äêè . — Ê.: Ìîëîäü, 1989. — 304 ñ.

8. Äðåâíèå ñëàâÿíå è Êèåâñêàÿ Ðóñü: Ñá. íàó÷. òðóäîâ / ÀÍ ÓÑÑÐ. Èí-ò àðõåî-ëîãèè. — Ê.: Íàóêîâà Äóìêà, 1989. — 200 ñ.

9. Âîéíîâè÷ Â.Ì. Óêðà¿íñüêà ì³ôîëîã³ÿ. — Ê.: Ëèá³äü, 2005. — 664 ñ.10. Êîöþáà Â., Êîöþáà Î., Ì³ùåíêî Î. Ï³ä ïîêðîâîì Ñâÿòîãî Õàðëàìï³ÿ. ²ñòîðè-

êî-êðàºçíàâ÷³ íàðèñè. — Áðîâàð³: Óêðà¿íñüêà ³äåÿ, 2007. — 280 ñ.11. Ïðîöåíêî Ë.À. ² ñòîð ³ÿ Êè¿âñüêîãî Íåêðîïîëÿ. — Ê.: “Óêðáëàíêâèäàâ”, 1995.

— 414 ñ.12. Ëóêîìñêèé Â.Ê., Ìîäçàëåâñêèé Â.Ë. Ìàëîðîññèéñêèé Ãåðáîâíèê. — Ê.:

“Ëèá³äü”, 1993. — 214 ñ.13. Êîöþáà Î., Êîöþáà Â., Îâä³ºíêî Ì. Äóìà ïðî Ãîãîë³â. ²ñòîðèêî-êðàºçíàâ÷èé

íàðèñ ïðî ñ. Ãîãîë³â Áðîâàðñüêîãî ðàéîíó íà Êè¿âùèí³. — Áðîâàðè: Óê-ðà¿íñüêà ³äåÿ, 2004. — 448 ñ .

14. Áîëòàðîâè÷ Ç.ª. Íàðîäíà ìåäèöèíà óêðà¿íö³â. — Ê.: Íàóêîâà Äóìêà, 1990. —267 ñ .

15. Ñìèê Ã.Ê. Êîðèñí³ òà ð³äê³ñí³ ðîñëèíè Óêðà¿íè — Ê., 1991. — 282 ñ.

66

УКРАЇНСЬКІ МЕЦЕНАТИУКРАЇНСЬКІ МЕЦЕНАТИ

Патріотизм, патріот... Як часто вжи�ваються зараз ці слова. Що ж вониозначають? Відкриваємо енцикло�

педію... Патріотизм (від грецького рatrio —батьківщина, вітчизна) — любов до вітчиз�ни, свого народу, до кращих національнихтрадицій. Саме ці якості у ще недавні зло�пам’ятні часи кваліфікувались як націона�лізм, і люди, які мали сміливість бути пат�ріотами свого краю, жорстоко переслідува�лись. Зараз не досить говорити рідною мо�вою та розпинатися про любов до України.Зараз для неї треба працювати. Зараз кож�ний, хто вважає себе патріотом, повинен за�питати себе: “А що я зробив для свогокраю?” Не із службових обов’язків, не длякар’єри, а безкорисливо, з любові до свого

народу, як мати любить свою дитину.Скільки у нас таких патріотів? Нажаль, не так багато, як хотілось би.

Саме до них належить пан Володи�мир Войцюк. Здобувши важкою фізич�ною працею на чужині невеликі зао�щадження, такі необхідні в його похи�лому віці, він не забув про рідний край.

Меценатство простого американсь�кого двірника просто вражає: ма�теріальна допомога у створенніпатріотичних кінострічок “Голод�33”,“Нескорений” та “Атентат”, будів�ництво пам’ятників Т. Шевченку таІ. Франку в Єзуполі, спонсоруваннягазифікації селища, видання книгиГ. Кушнір “Єзупіль в роки незалеж�ності”, матеріальна допомога сім’ямєзупільчан. І це ще не весь перелік ви�яву доброї волі п. Войцюка. За власнікошти меценат спорудив погруддя ук�раїнському бджоляреві П. Прокопо�

вичу в обласному центрі Прикарпаття.Тож хто він такий, цей патріот? Звідки в

нього така любов до рідного краю?Предки пана Володимира походили зі

Східної України і були козацького роду.Прадід Марко Войцюк був шанованою вмістечку людиною, знався на лікарськихтравах, володів таїнами народної медици�ни. Місце в єзупільському лісі, де він збиравлікарські трави, досі зберегло назву“Марків щовп”. Батько мецената Семен бувактивним громадським діячем, членом“Просвіти”, зумів згуртувати молодь у това�риство “Січ”, що обрало його кошовим.Дядько Володимира по материній лінії Во�лодимир Магун був членом ОУН, відомимінженером�економістом.

Богдан Гаврилів

ВОЛОДИМИР ВОЙЦЮК —П Е Д А Г О Г І М Е Ц Е Н АТ

9 червня 1930 року в родині СеменаВойцюка, сина Федора і Марії, дочкиМикити з дому Магун, народився син,якого назвали Володимиром. Чарівна при�рода околиць Єзуполя, патріотичні родиннітрадиції, вроджена працелюбність сформу�вали з дитини справжнього патріота.Закінчивши міську початкову школу, вжепід час німецької окупації вступив до Стані�славівської української гімназії, де вчивсявідмінно. Та прихід Червоної армії переш�кодив подальшому навчанню у Станісла�вові. Восени 1944 року в Єзуполі відкри�вається середня школа, і Володимир всту�пає до восьмого класу. Тут він стає членомпідпільної організації юнацтва ОУН,сумлінно виконує всі її доручення. Післязакінчення Єзупільської СШ навчається нафізико�математичному факультеті Стані�славського учительського інституту. Виїздз Єзуполя на навчання до Станіслава вряту�вав Володимира: 11 березня 1948 року чле�ни єзупільської підпільної організації ОУНбули заарештовані органами НКВС і засуд�жені на 25 років каторжних робіт кожен.

Закінчивши у 1949 році інститут, п. Вой�цюк починає свою педагогічну діяльністьвчителем фізики і математики у Поберезь�кій (Тисменицький р�н) семирічній школі.З 1 квітня по 31 вересня 1950 року — вчи�тель математики Деліївської семирічної

школи (Галицький р�н). У 1950–1951 рокахвін уже завуч семирічної школи у с. Ган�нусівка Тисменицького району. З 1951 по1954 рік відбуває строкову службу в Радян�ській Армії. Після демобілізації працюєвчителем математики та астрономії Рошнів�ської СШ та директором Милуванської се�мирічної школи того ж району. З жовтня1959 року п. Войцюк — вчитель математи�ки і креслення Жовтневої (так тоді називав�ся Єзупіль) середньої школи робітничої мо�лоді, а з 1961 року і до закриття школи у1968 році — її директор. Пізніше, аж до ви�

ходу на пенсію, у 1990 році,викладає математику ікреслення в Єзупільськійсередній школі. Прекрас�ний знавець свого предме�та, він не тільки дававміцні знання учням (йоговихованці займали призовімісця на районних та об�ласних олімпіадах з мате�матики), але й був добримвихователем. Намагавсяприщепити дітям любов дорідного краю, проводив ту�ристичні походи, за власні

кошти організовував поїздки по визначнихмісцях України та за її межами.

З 1944 року пан Войцюк захопивсяпасічництвом. Закінчивши у 1948 роцірічні курси з бджільництва при Київському

Пам’ятники Т.Г. Шевченку та І.Я. Франку —дар рідному Єзуполю від п. В. Войцюка.

В. Войцюк біля пам’ятника на честь столиціЗУНР в ІваноEФранківську, встановленого найого кошти у 2003 р.

сільськогосподарському інституті, він нетільки завів велику пасіку (200 бджо�лосімей), але й проводив наукові досліджен�ня з розведення карпатських бджолинихматок. Як бджоляр п. Войцюк був відомийне тільки в Україні, але й за її межами. Тожнічого дивного, що третім пам’ятником,встановленим 9 червня 2002 р. в Івано�Франківську коштом Володимира Войцю�ка, є погруддя українського бджоляра�вче�ного Петра Прокоповича.

Володимир Федорович активно включив�ся до державотворчого процесу, що почавсянаприкінці вісімдесятих років минулогостоліття. Одним із перших вступив до осе�редку Товариства української мови ім. Т.Шевченка, який у 1989 році було створено вЄзупільській школі, з квітня 1990 р. ставчленом Української Республіканської пар�тії, організував екскурсію на Козацькі мо�гили в Берестечку, брав активну участь вусіх патріотичних заходах, які проводи�лись у селищі, а також у відкритті першогопам’ятника Степану Бандері в с. Старий Уг�ринів.

Вийшовши на пенсію, Володимир Вой�цюк виїхав до хворої матері у США та сер�цем залишився на Прикарпатті. Працюючидвірником у Нью�Йорку, майже всі свої зао�щадження витрачав на матеріальну допомо�гу своїм землякам, рідному містечку. У2001 році сесія Єзупільської селищної ради

вирішила визнати п. Володимира Войцюкапочесним жителем Єзуполя.

У 2002 році Войцюку за активну участь урозвитку краєзнавчого руху та збереженняісторико�культурної спадщини присвоєнозвання “Почесний член Спілки краєзнавцівПрикарпаття”. В наступні роки заробленікошти меценат щорічно виділяв відомомурежисерові Олесеві Ярчуку на створенняукраїнських художньо�документальнихфільмів, а також на пам’ятник борцям заволю України на території Моршинськогосанаторію “Говерла”. У 2003 році п. В.Вой�цюк повністю профінансував спорудженняпам’ятника на честь столиці ЗУНР уСтаніславові (1919 р.), який було урочистовідкрито за його участю 1 листопада 2003року в Івано�Франківську з нагоди 85�річчяЗахідно�Української народної республіки.У власному двоповерховому будинку з йогоініціативи було влаштовано історико�краєзнавчий музей селища Єзуполя, а в да�рунок місцевій школі, де здобував освіту, апізніше пропрацював вчителем 34 роки, вінзакупив обладнання для учительської такабінету математики.

Тому не випадково депутати Єзупільсь�кої селищної ради Тисмянецького районупідтримали ініціативу громадськості щодовстановлення за життя пам’ятника Володи�миру Войцюку, який відкрили 1 серпня2004 року на подвір’ї місцевої школи з наго�ди 75�річчя від дня його народження. Под�вижницька безкорислива та доброчиннадіяльність педагога, мецената та патріотаВ. Войцюка належно оцінена і на державно�му рівні. На початку 2006 року за значнийособистий внесок у культурний розвитокІвано�Франківської області та з нагоди ДняСоборності Указом Президента Україничлена Спілки краєзнавців Прикарпаття Во�лодимира Войцюка було нагороджено орде�ном “За заслуги” ІІІ ступеня.

68 УКРАЇНСЬКІ МЕЦЕНАТИ

Пам’ятник видатному українському вченому іпасічнику П. Прокоповичу — дар місту ІваноEФранківську від п. В. Войцюка

Володимир Войцюк — Почесний член Спілкикраєзнавців Прикарпаття

МАНДРИ

69

МАНДРИ

На півдорозі між Мертвим морем таАкабською затокою, на південномузаході Йорданії, поблизу кордонів

Ізраїля та Єгипта знаходиться загубленийсвіт двохтисячолітньої минувщини — сто�лиця держави набатеїв Петра, що заховала�ся у скелястій частині Ваді�Муші [1]. Тут,на перехресті караванних шляхів міжцивілізаціями Європи, Азії та Африки уІІІ ст. до н.е. було створено одну із справж�ніх архітектурних перлин людства, якоюзахоплювалися і намагалися володіти ще удавнину (серед перших — Страбон, дру�гих — Олександр Македонський, римськіімператори, пізніше — хрестоносці, що уХІІ ст. побудували тут дві фортеці) [2].

Вигідне розташування міста з точки зоруоборони слугує і для збереження численнихархітектурних споруд Петри — храмів, гро�мадських будівель, гробниць, жител, вит�ворів монументальної скульптури — до на�ших днів. Недаремно це скельне місто вва�жається одним з найпопулярніших серед

туристів світу. Статус пам’ятки, внесеноїдо Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО[3], і об’єкту національного надбанняпідтримується Департаментом старовиниЙорданії, який регулярно і планомірнопроводить археологічні розкопки та рес�тавраційні заходи у давньому місті.

Сотні туристів, котрі відвідують Петрущоденно, вражає вибагливе поєднаннясхідних традицій із сильними еліністични�ми впливами в архітектурі, з одного боку, аз іншого — неймовірна гармонія між діян�нями людськими у вигляді висічених у ске�лях будівель і творінням природи — різно�кольоровими (рожево — червоно — золота�вими) гірськими породами.

Пропоную здійснити невеличку подорожмістом арабів�набатеїв. Мандрівка зазвичайпочинається з символів верховного бога Ду�шару (космічного божества, творця, владикисвіту, покровителя Набатеї) у вигляді башт —блоків з каменю (можливо, поховань) [4].Входом до міста слугує довга (довжиною до

ПЕТРА —ЧУДОВИЙ СВІТ МИНУЛОГО

Олена Титова


Блоки Джинів —символи набатейських богів

1200 м) і глибока (до 100 м) ущелина Сік, ускелях якої вирубано канал — давній во�догін, ніші для статуй богів і самі статуї. До�рога в ущелині і вулиці Петри вимощенібруківкою. На виході із Сіка вражає красою івеличчю рожево�червона скарбниця Аль�Хазне, вирізана у скелі, споруджена як гроб�ниця короля у І ст. до н.е. й оздоблена колона�ми, статуями богів. У подібному переплетіннігрецьких та єгипетських елементів виконаній будівлі вулиці Фасадів з гробницями (Ко�ролівськими, Урновими, Шовковою, Кори�нфською, Палацовою, Сикста Флорентинуса,іншими), сходами, будинками у скелях, теат�ром із 33 рядами, висіченими у скелі, розра�хованими на 3,5 тисячі глядачів (у цьому те�атрі в жовтні 2008 року виступили видатніспіваки Пласидо Домінго і Хосе Каррерас згала�концертом у пам’ять Лучано Паваротті).Поряд розташовано місця для громадськихзібрань — Суд справедливості з в’язницею,Німфеум — фонтан з джерелом, Тріумфальнаарка ІІ ст.н.е.

Центральна вулиця з бруківкою, шири�ною 6 м, оздоблена з двох боків колонами,простягається до Великого Храму, наподвір’ї якого відбувалися зібрання горо�дян [5]. Один із набатейських храмів вико�ристано під музей Петри. В ньому експону�ються високохудожні твори із скла, металу,кераміки, скульптура.

Окрім споруд, збудованих в ущели�нах між скелями, збереглися такожрештки численних храмів, жертов�ників, поховань на гірських висотахнавколо.

Постійне відчуття гармонії людини іоточуючого середовища, величі людсь�кого генія у вмінні не руйнувати при�родні творіння, а вміло використовува�ти їх на благо, не полишає під час про�гулянки Петрою. І ще одне відчуття —часу, що зупинився, перенесення на двітисячі років у минуле.

Цьому сприяють як прекрасно збереженіспоруди, так і гірські мешканці — бедуїниПетри, які майже не змінилися протягомцих тисячоліть.

70 МАНДРИ


1. Ãëàäêèé Â.Ä. Äðåâíèé ìèð: Ýíöèê-ëîïåäè÷åñêèé ñëîâàðü. — Ì.: ÇÀÎÈçäàòåëüñòâî Öåíòðïîëèãðàô ,2001.— Ñ. 490.

2. Âñÿ Ïåòðà: Ñòðàíà ÷óäåñ ïðîøëî-ãî . — Àììàí. Èîðäàíèÿ, 2008. — Ñ.7–14.

3. Âñåñâ ³ òíÿ ñïàäùèíà . ÑïèñîêÞÍÅÑÊÎ // Óêðà¿íà â ì³æíàðîäíî-ïðàâîâèõ â³äíîñèíàõ. Êí. 2. Ïðà-âîâà îõîðîíà êóëüòóðíèõ ö ³ííîñ-òåé / Â³äï.ðåä.: àêàä. ÍÀÍ Óêðà¿íèÞ.Ñ.Øåìøó÷åíêî òà ä-ð þðèä. íàóêÂ.² . Àêóëåíêî. — Ê.: Þð³íêîì

Вулиця Фасадів із вирізьбленими у скеляхгробницями та сходами

Фасад Скарбниці АльEХазне

Залишки будівель у скелях

ПОДОРОЖУЄМО УКРАЇНОЮПОДОРОЖУЄМО УКРАЇНОЮ

СПАЛЕНА БЛИСКАВКОЮЧверть тисячоліття тому Марамороський

комітат (а саме так тоді називалася Хуст�щина) мав понад сотню дерев’яних храмів.У ХІХ столітті їхня кількість зменшиласябільш як удвічі — на зміну прийшли муро�вані. Зараз в районі залишилося чотири де�рев’яні церкви. Термін “готичні” тут доситьумовний. Йдеться, швидше, про закар�патські варіації на тему готики. Ці спорудирозташовані неподалік одна одної, всусідніх селах. Всі чотири — зразкипоєднання традиційної українськоїархітектури із західноєвропейською. Був іп’ятий храм, теж не далеко — у Стеблівці.Кажуть, найгарніший з усіх. Наймолод�ший — з 1797 року. Згорів у 1994�му. Убудівлю начебто влучила блискавка. Неврятував споруду і громозвід. Втраченийархітектурний шедевр світового рівня, по�бачити який приїздили туристи з Угорщи�ни та Чехії, вже не повернеш. Але теперважливо зберегти ті, що вціліли...

СОКИРНИЦЯНайближче село від Хуста. Про те,

звідки взялася назва поселення, оповідаєдавній переказ. Ще коли на місці сучасногосела був густий ліс, ховалася в ньому ватагаопришків, що грабували подорожніх нашляху із Солотвина до Хусту. Їх ватажокназивався Сокирка. Якось захотів він напи�тися води, під’їхав до власноруч викопаної

ДЕРЕВ’ЯНА ГОТИКА

МАРАМОРОШУДЕРЕВ’ЯНА ГОТИКА

МАРАМОРОШУ


Хустський район. Неподалік Гутинський хребет вулканічних Карпат — прикорEдонних гір. Райцентр лишається позаду. За вікнами автобуса вервечкою тягнутьсясела: Сокирниця, Крайниково, Данилово, Олександрівка... В кожному як оберіг, якпам’ять про минулі часи височіє дерев’яний храм. Всі вони (а їх лише чотири) на сьоEгоднішній день для карпатського регіону унікальні своїми готичними силуетами.Тож недаремно правобережжя Тиси поблизу Хуста називають “Долиною шедеврів”.

Ірина Пустиннікова

криниці, а кінь раптом перелякався, зди�бився і скинув вершника просто у глибокийколодязь. Сокирка і втопився.

Зажурені опришки лише й сказали: “Некриницю собі викопав Сокирка, а могилу”.Засипали колодязь разом із тілом ватажка, амісце стали називати Сокирковою криницею.

У самому центрі села, поруч із мурова�ним православним храмом, сільрадою тапоштою, пронизує високим шпилем небо де�рев’яна Миколаївська церква. Тільки й вид�но з дороги, що той шпиль — нові спорудищільним кільцем обступили старенькуцеркву. Підходиш ближче — із зеленогозатінку вигулькує спочатку дзвіниця убойківському стилі, а потім уже і сам храм.На дубовому зрубі викарбувано — 1709.

Щоправда, фахівці стверджують, наче целише дата перевезення будівлі з села Шаш�вар на Виноградівщині, де її звели сто роківперед тим. (Отже, нижня частина храму —до першого залому — може невдовзі святку�вати 400�річчя). Раніше в Україні практикакупівлі церков була досить поширеною. ВСокирниці церква змінилась: зі скромної,критої соломою будівлі хатнього типу пе�ретворилася на храм зі стрімким шпилем.Це вже потім, побачивши всі чотири церк�ви, розумієш, чим відрізняється сокир�ницька. Вона ширша і нижча. На стінахзовні розміщена ціла колекція дерев’яниххрестів, а от розписи інтер’єрів не зберегли�ся. Храм — єдиний з четвірки — не діючий.Щоб оглянути його, ключі можна попроси�ти в людей, що живуть через дорогу.

ХРАМ ДРУГИЙСусіднє село — Крайниково. Тут дове�

деться трошки поблукати в пошуках церк�ви, адже розташована вона далеко від тра�си. Дорога приведе до мурованого храму,поруч з яким підноситься дивна споруда,яка нагадує чи то космічний корабель, чи толицаря в лискучих латах. Але про цю химе�ру — згодом.

Михайлівська церква зведена з величез�них дубових колод у 1668 році. Саме на неїорієнтувалися майстри, коли зводили де�рев’яні храми в сусідніх селах. Навколо —дуби�ровесники. Таких тут в XVII столітті,певно, росло чимало. З них і збудувалихрам. Підходимо до затишного ґанку, прик�рашеного різьбленим орнаментом із сим�волічним зображенням сонця по центру.

Два хлопчаки зголошуються провести дохати Антона Хвуста, дяка храму. “Діда Ан�тона тут всі знають!” — кричать вони,підстрибуючи і переганяючи нас. За кількахвилин серед дубів з’являється жвава, хочай згорблена постать. Старечі очі з�під старо�го капелюха дивляться спокійно і трохивтомлено. Дідусь каже, що туристи часомзаїжджають сюди, аби помилуватися хра�мом. Але стан споруди майже катаст�рофічний. Реставрували його у 1971 році.Хоча, дивлячись на зелений від моху висо�кий дах, можна подумати, що святиню неремонтували від початку її існування.

Відчинені двері церкви — як вхід в іншуепоху. Східну стіну вкривають автентичнірозписи XVIII століття, наївні та щирі. Аякий цікавий старий різьблений іконостас!Дяк запрошує оглянути й захрестя — кімна�

72 ПОДОРОЖУЄМО УКРАЇНОЮ

ту збоку вівтаря: “Та не бійтеся, це тількиправославні не пускають туди жінок, заходь�те...” Тут вже роздивитися розписи значноважче: вони, вицвілі з плином часу, сталимайже непомітними на фоні яскравих риз.

Церкву віддали греко�католикам кількароків тому. Громада маленька, якихосьпівтора десятка родин, та кожної неділі украйниківський храм приїжджає свяще�ник. Не вистачає грошей на відновлення да�ху. Громозвід благенький. А поруч з хра�мом, як застереження, — скелет пораненогоблискавкою дуба.

За словами Антона Хвуста, якщо грошіна ремонт знайдуться, громада не дозволитьзабілити старі фрески. Це ж пам’ять віків.Ще за Чехії хотіли забрати церкву до Пра�ги, і забрали б, якби не війна. А по війнівлаштували тут сільський музей.

З’ясувалося і походження незрозумілоїбляшаної споруди. Дзвіницю Михайлівськоїцеркви (1668 року) перемістили на подвір’яправославного храму та покрили бляхою.Мабуть, щоб не дошкуляв вигляд старого де�рева, що аж волає про реставрацію.

ОЛЕКСАНДРІВКАСаме туди прямував перший�ліпший зу�

пинений на трасі автобус. Отже, Даниловозалишаємо наостанок і прямуємо на екс�курсію до церкви святої Параскеви. Будівлювидно здаля: храм стоїть на невисокому па�горбі, як на постаменті. Винятково гар�монійні форми святині виглядають рукот�ворним продовженням м’яких невисокихгір, серед яких розкинулася Олександрівка.Динамічна композиція об’ємів церкви свя�тої Параскеви зростає від чотириколонногонизького ґанку до 25�метрової вежі, прикра�шеної декоративними башточками.

Знову довгі пошуки ключів. (Вузлик напам’ять: їх слід шукати або в учительській,або в пані Ольги Гарадзей, вчительки історії.Вона ж проведе й невеличку екскурсію церк�вою). В храмі, як і за радянських часів,розміщується сільський музей, куди приво�дять не лише туристів, а й місцевих шко�лярів. Не важко вгадати, які саме експонатикористуються у дітлахів найбільшою попу�лярністю. Це не вишукані вишиті сорочки іне старі праски, зібрані в музеї. І навіть неунікальні розписи від 1799 року, що вкрива�ють майже кожен сантиметр стін церк�виці, — а стенд з бонами (грошовими купю�рами), які в різні часи ходили в Марамороші.Тут і австро�угорські, і чеські, і румунські, ірадянські гроші. Через купюри — до знанняісторії краю. Хай так. Шкода лише, що особ�ливо престижним для хлопчаків вважаєтьсябити вікна церкви�музею. Взимку через дірив шибах до храму налітає сніг, вкриваючивішаки з народним вбранням та полиці з екс�понатами. Добре, хоч вікна затягли сіткою.

ПОДОРОЖУЄМО УКРАЇНОЮ 73

Пані Ольга каже, що минулого рокузустрічали селяни гостей з Києва та закор�доння: в церкві проводилась наукова конфе�ренція. Природно, з питань відродженняхраму. Читали доповіді, робили обміри, фо�тофіксацію, обіцяли видрукувати книгу,присвячену Олександрівці. …Але вікна такі стоять не засклені.

Тим часом роздивимося розписи, вико�нані “Стефаном маляром Теребельським”,про що читаємо на стіні. Невисокеприміщення бабинця “заселене” фігурамидобрих і злих жон, войовничих лицарів, аще — чотирьох чортів — вершників Апо�каліпсису. У першого в руках — лук, у дру�гого — меч, терези тримає третій, а четвер�тий, під яким кінь�привид, здається, тікаєвід роззявленої червоної пащі, що настави�лася з�під землі. Деякі сюжети лише вгаду�ються, інші ж чудово виділяються насвітлому дереві своїми коричнево�червони�ми та синіми кольорами.

Неподалік вівтаря розмістилися святі.Чим ближче до стелі, тим гірше збереженірозписи: занадто вогко. Хоча дещо розг�ледіти можна, особливо з хорів: ось Голго�фа, ось якийсь монстр з десятком ніг, а це,здається, ангел. Стеля теж розписана, алетам рівень збереження фресок просто жа�

люгідний. В захристії святі Миколай, Ни�кифор та Іоанн Златоуст роздивляютьсязразки закарпатського ткацтва.

З усіх чотирьох церков в олександрівсь�кій чотириярусний іконостас зберігся найк�раще. Як і дзвіниця. І храм на цьому місці,кажуть, стояв ще у XV столітті.

ДВА ВИДИ РЕСТАВРАЦІЇРушаємо пішки в сусіднє село Данилово.

Вежу найвищої з усіх церков, Миколаївсь�кої, видно здалека. Зводили її у 1779, колив більшості сусідніх сіл вже стояли схожіхрами. Стрункий конус шпилю домінує надпагорбом, де спорудили храм.

Павліна Шимон, котра довгі роки проп�рацювала в сільському клубі і щиро любитьДанилово, веде до церкви, зупиняючись пе�ред кам’яним хрестом посеред пагорба. Наньому вибито й прізвище Шимон. Хрест пос�тавили в 1914 році на гроші тих мешканцівсела, що виїхали шукати щастя в Америку.

Пані Павліна розказує, що місцевій ма�ленькій греко�католицькій громаді церквупередали нещодавно. Розписи в храмі не

ПОДОРОЖУЄМО УКРАЇНОЮ 75

збереглися, від гарного барокового вівтарялишилися лише фрагменти: приїхали ще врадянські часи якісь люди, назвались рес�тавраторами і... Добре, хоч кілька ікон за�лишилося.

Хоча були в селі й справжні реставрато�ри. У 1965 році замінили старий дах на но�вий, а в 1984�му ремонтували бла�геньке кріплення хреста, що мігвпасти будь�якого моменту.Ніякого будівельного риштуван�ня реставратори не використову�вали, все робили дідівськими ме�тодами: почергово витягували навершечок вежі три драбини. Аджеходу туди зсередини храму немає.А поруч церкви — дзвіниця. Її ви�користовує православна громада,чий новий храм дивиться знизу навишукане дерев’яне диво.

Ще у 1980�і роки можна булорозгледіти фрески, написані упершій половині XIX століттяІ. Корнмаєром. Та потоки дощовоїводи через трухлявий ґонтовий дахфактично знищили їх. Позбавленірозписів стіни прикрашені рушни�

ками. Павліна Петрівна сама ходила по хатахстарожилів, збирала їх для храму. А ще тут єколекція писанок, яка могла б збагатити і по�важний музей. Пані Павліна показує вогкіплями на килимах: дах тече, час його зміню�вати. Та нікому цим зайнятися. Зате гро�мозвід, начебто, справний — може, не повто�риться в Даниловім стеблівське лихо.

Час їхати до Хусту. А дома можна будеповертатися у спогадах та мріях до диво�вижної Долини шедеврів, сподіваючись, щонаступного візиту в Мараморощину щевдасться побачити церкви вцілілими відвогню та води.

76

ЗНАМЕННІ ДАТИЗНАМЕННІ ДАТИ

Переяслав�Хмельницький, що наКиївщині, називають містом�му�зеєм, містом небачених скарбів, а

іноді й музейною Меккою. І у цьому містозавдячує видатному музеєзнавцю, Почесно�му члену Українського товариства охоронипам’яток історії та культури і одному з йогонайактивніших фундаторів, лауреатупремії імені Дмитра Яворницького Всеук�раїнської спілки краєзнавців, лауреатуНаціональної премії України імені ТарасаШевченка, заслуженому працівниковікультури України, Герою України МихайлуІвановичу Сікорському, якому виповнилось85 років.

Народився Михайло Іванович 13 жовтня1923 року в історичному Чигирині. В ди�тинстві чув немало розповідей, легенд прославного гетьмана Богдана Хмельницького,про визвольні походи, очолювані ним, проКоліївщину. Все це запало у допитливу ди�тячу душу. І так глибоко, що проніс він їхкрізь багато випробувань — безрадіснесирітство (у сім років помер батько, а трироки по тому, у 1933, голод забрав матір),перебування у дитячому будинку, а піз�ніше — важку, але завжди на совість вико�нувану фізичну працю на оборону Вітчизни

у майстернях авіаційного технікуму, ева�куйованого до сибірського міста Омськ.

Дитяча допитливість переросла у за�повітну мрію — вивчити, а потім написатиісторію Чигирина. То ж, повернувшись дорідних країв, поспішив до Київського дер�жавного університету імені Т.Г. Шевченка івступив на історичний факультет. Невдовзіпідготував і курсову роботу “Пам’ятнімісця Чигиринщини”. І все так доладно по�дав, що вона вразила викладачів і формоювикладу, і знанням матеріалу, якого поде�куди не знайдеш ані у книжці, ані в архіві.

Високу оцінку дали авторитетні нау�ковці і його дипломній роботі “Гайдамаччи�на”. На кафедрі історії України МихайлаСікорського запросили до навчання васпірантурі. А за кілька днів до розподілумолодих спеціалістів в обкомі партії запро�понували їхати до Переяслава налагоджу�вати справи у місцевому музеї. І він пого�дився, помінявши престижне навчання іперспективу здобуття наукового ступеня устолиці на скромну посаду завідувача му�зею. Не знав, як усе складеться, але відчу�вав, що на самостійній роботі в такому бага�тому на історичні події місті, як Переяслав,зможе більше здійснити.

ТВОРЕЦЬ МУЗЕЙНОЇ МЕККИ

ТВОРЕЦЬ МУЗЕЙНОЇ МЕККИДо 85�річчя від дня народження Михайла Сікорського Фото Бориса Войцехівського

Пізніше, коли вже набув практичногодосвіду, став відомим серед музейників,його знову викликали у столичні інстанції,пропонуючи і трикімнатну квартиру уКиєві, і персональну службову машину, ібільшу зарплату. Але тепер він ще впев�неніше відмовляється — адже, долаючи всітруднощі, з якими не раз зустрічався, зумівразом з колективом домогтися того, що Пе�реяслав по�новому засвітився на всюкраїну, привертаючи увагу новими і новимимузеями. Спочатку відродив історичний,тут же виокремив кімнати, де проживав Та�рас Шевченко і написав “Заповіт”. Далі —музеї етнографії, українського народногоодягу Середньої Наддніпрянщини кінцяХІХ ст., музей археології над розкопанимизалишками давньоруської Спаської церкви,музей народного прикладного мистецтваКиївщини, меморіальні музеї — філософаГ.С. Сковороди, архітектора В.Г. Заболот�ного, видатного класика єврейської літера�тури Шолом�Алейхема, музей�діорама“Битва за Дніпро в районі Переяслава�Хмельницького. 1943 р.”, Пантеон Слави.З'явилися і такі унікальні, як “Світопізнан�ня і мирне освоєння Космосу”, де можнанавіть побачити рідкісний місяцехід.

З кожним роком музейна справа у Пере�яславі набувала все більшого роз�маху, розширювалися експо�зиційні площі. Музей історії хлібавже обіймав два з половиною гекта�ра, обійти які не встигнути і запівдня. Музей М.М. Бенардоса —винахідника дугового електрозва�рювання — вражає відтвореноюмайстернею, де можна оглянутисправжні акумулятори для зварю�вання ХIХ ст., генератор електрич�ного струму.

Діють у Переяславі також музеїархітектури часів Київської Русі,трипільської культури, українсько�го рушника, народних свят та об�рядів, історії кобзарства, сухопутно�го транспорту, поштової станції,бджільництва, історії Українськоїправославної церкви.

Названий перелік — доситьсолідний. Однак він ще неповний,бо тут, що не крок, то музей. І це необразний вислів. Саме так є в одно�му з найбільших, на 30�гектарній

площі, — Музеї під відкритим небом, у яко�му зберігаються старовинні церкви, вітря�ки, млини, розташовано селянські садиби,двори ремісників. У кожному об’єкті роз�горнуто експозиції: ткацтва — у хаті ткача,бондарства — у хаті бондаря і т. інш. Особ�ливою гордістю переяславців, МихайлаІвановича і всієї сім’ї музейників є те, щоцей музей�скансен був першим із музеїв та�кого типу в Україні: його закладено ще у1964 році.

Взагалі, у музеях Переяслава�Хмель�ницького багато чого і багато що характе�ризується словом “вперше” — музеє�фікація археологічних розкопок, перене�сення монолітом з Добранічівки Яготинсь�кого району одного з житлових комплексівперіоду кам'яного віку, відтворення хатиперіоду черняхівської культури поч. І тис.н.е., відновлення козацького постою, зве�дення козацької сторожової вежі, активнеосвоєння під експозиції меморіальних спо�руд. Часто біля тих чи інших експонатівекскурсоводи з піднесеним настроєм пові�домляють: “Єдиний в Україні, єдиний усвіті”.

Тут зібрано одні з найбільших в Україніколекцій: давньоруських знахідок, старод�руків, українських рушників, ікон, вітряків,

Улюблена експозиція М. Сікорського — неповторні рушникиПереяславщини

козацької зброї ХVІ–ХVІІІ ст., козацькихкам'яних стел і хрестів, знарядь праці, му�зичних інструментів, речей побуту.

Прийшовши до Переяслава у 1951 році,Михайло Іванович Сікорський застав в істо�ричному музеї 32 оригінальні експонати. Атепер у місті 24 тематичні музеї, 400 неру�хомих пам'яток історії, археології, архітек�тури, мистецтва, 383 тисячі експонатів. За�гальна площа заповідника — 3050 га, з якої420 тис.м — експозиційні площі. МихайлоІванович багато потрудився, щоб відкритибуквально під ногами будівлі періоду Київ�ської Русі — церкву Володимира Монома�ха, Воскресенську церкву, розкопав залиш�ки Єпископських воріт з Феодорівськоюцерквою над ними. За його ініціативою, не�мало історичних місць, подій увічненопам'ятниками і пам'ятними знаками. А умузеї�скансені росте дендропарк із 45 тисячдерев і 36 тисяч кущів. У парку багато кали�ни. Її Михайло Іванович так любить, щонею, за його словами, “засадив би всю Ук�раїну”. Завдяки цьому Переяслав�Хмель�ницький, перейнявши славу багатьох міст,став містом�музеєм, знаним у ряді країнсвіту. Щороку у Переяславі буває понад 200тисяч відвідувачів. Історичний музей з роз�галуженою мережею філіалів перетворився

на історико�культурний заповідник, а ниніє Національним історико�етнографічнимзаповідником “Переяслав”.

Знання, талант і праця Михайла ІвановичаСікорського втілені у багатьох музеях Ук�раїни. Зокрема, на Київщині — композитораКирила Стеценка у Веприку Фастівськогорайону, Катерини Білокур у Богданівці Яго�тинського району, письменника Андрія Ма�лишка в Обухові, видатного співака ХХ ст.Івана Козловського у Мар'янівці на Василь�ківщині. Допомагав організовувати районнімузеї у Броварах, Іванкові, Кагарлику, Та�ращі. Із Переяслав�Хмельницького музею ви�ростав Яготинський історичний музей іменіТараса Шевченка. І, звичайно, допомагавстворювати музей у рідному Чигирині на Чер�кащині.

Ось таким щедрим ужинком на музейнійниві зустрічає своє 85�річчя Михайло Івано�вич Сікорський — “справжній герой нашогочасу, людина з майбутнього”, як висловив�ся про нього видатний поет, Герой УкраїниІван Драч.

Головна рада Українського

товариства охорони пам'яток історії

та культури

Київська обласна організація УТОПІК

78 ЗНАМЕННІ ДАТИ

На IX з’їзді Українського товариства охорони пам’яток історії та культури:Ліворуч — перший заступник Голови УТОПІК М. Пархоменко, Голова Спілки краєзнавців України,

Герой України П. Тронько, директор НІАЗ “Софія Київська” Н. Куковальська, Голова УТОПІК, академік АН України П. Толочко, Герой України М. Сікорський, директор Національного КиєвоE

Печерського заповідника С. Кролевець. Фото С. Гладкевича

3 липня 2008 року випов�нилося сто років від тогодня, коли зупинилося серцевидатної людини свого ча�су — графа Миколи Павло�вича Ігнатьєва.

Видатний діяч XIX сто�річчя М.П. Ігнатьєв наро�дився 17 (30)1 січня 1832 ро�ку в Санкт�Петербурзі в ро�дині генерала від інфантерії(в майбутньому ГоловиКомітету міністрів Російсь�кої Імперії) графа ПавлаМиколайовича Ігнатьєва.Він був старшим сином ле�гендарного генерала — учас�ника Вітчизняної війни1812 року, керівника оборо�ни російських військ підЛейпцігом. Його молодшийбрат Олексій Павлович відо�мий серед киян як справед�ливий київський генерал�губернатор, прогресивний діяч Малоросії2.Його сестра — Ольга Павлівна (після одру�ження — Зурова) відома серед жінок свогочасу як одна із засновниць Бестужевськихкурсів, першого вищого навчального закла�ду для жінок в Росії.

Службова кар’єра Миколи Ігнатьєва про�сувалася напрочуд стрімко не тільки дяку�ючи його походженню, але й блискучимособистим здібностям. У 1851 році він запершим розрядом закінчив Академію Гене�рального штабу, знайшовши своє покли�кання у військово�дипломатичній службі.Вже у 1857 році, обіймаючи посаду військо�вого агента у Великій Британії, МиколаПавлович “розгадав” таємницю унітарного

набою гвинтівки нового зразка, та післяцього випадку службу в Британії довелосязалишити3. Після повернення з “туманногоАльбіону” М.П. Ігнатьєв (вже полковникГенерального штабу) у 1858 році очоливскладну військово�дипломатичну експе�дицію до Бухари, під час якої був заключе�ний важливий договір про мир у СереднійАзії та закріплення за Росією права вико�ристовувати річку Аму�Дар’я. У Петербурзімісію Ігнатьєва розцінили як значнийуспіх, з приводу чого цар Олександр ІІвідмітив: “Игнатьев действовал умно и лов�ко и большего достиг, чем мы могли ожи�дать”4. Місія Ігнатьєва стала початком ве�ликої програми освоєння Середньої Азії та

ЗНАМЕННІ ДАТИ 79

М.П. ІГНАТЬЄВ —М.П. ІГНАТЬЄВ —ВИДАТНИЙ ДИПЛОМАТ,ПОЛІТИК, ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ ТА ГОСПОДАРНИК Сергій Смолянніков

1 Дати визначено за новим та старим стилем.2 Невипадково, що й досі кияни пам’ятають, що колишня вулиця Урицького мала назву Ігнатьєвська.3 А.А. Ігнатьев. 50 лет в строю. — М.; Воениздат, 1986.4 Калина Канєва. Лицар Балкан. — М., 2007.

Микола Павлович Ігнатьєв та Катерина Леонідівна (фотографіїтак званого “константинопольського” періоду — 1874–1878 рр.)

першим кроком на шляху до Сходу. Врахо�вуючи великі можливості молодого дипло�мата, відомий мандрівник та дипломатадмірал Євфімій Путятін (за заповітом по�хований у Києво�Печерській Лаврі) —керівник Військового дипломатичного де�партаменту Міністерства закордоннихзв’язків — запропонував Миколі Павлови�чу очолити вкрай складну місію щодопідписання важливої угоди між Росією таКитаєм. І з цим завданням молодий політик( а було йому лише 28 років) впорався блис�куче: 14�го листопада 1860 року було підпи�сано відомий Пекінський договір. Згідно зним було остаточно визначено статус т.зв.“нейтральної” території між Амуром та Ус�сурі: Приамурський та Південно�Уссурійський край стали російсь�кими. Завдяки цьому місто на бе�резі Амурської затоки отрималоназву Владивосток5. 3 серпня1861 року вже генерал�майорІгнатьєв М.П. очолює департа�мент Міністерства закордоннихзв’язків. Наприкінці 60�х роківXIX століття різко загостриласяситуація на Балканах, і вже ви�датний дипломат Ігнатьєв очолюєросійську місію у Константино�полі (Стамбулі). 13 років МиколаПавлович був послом в Османсь�кій Імперії, де набув величезногодосвіду у балканських справах. Зпочатком російсько�турецькоївійни 1877–1878 рр. генерал�дип�ломат Ігнатьєв — заступник Го�ловнокомандувача імператора

Олександра ІІ з питань визволен�ня братнього болгарського наро�ду. Вершиною його діяльностістало підписання знаменногоСан�Стефанського договору, заяким Болгарія отримала довго�очікувану незалежність. 19 люто�го (3 березня) 1878 року сталозірковим часом генерал�ад’ютан�та, генерала від інфантерії Мико�ли Павловича Ігнатьєва.

Новий імператор Олександр ІІІ,з невідомих досі причин, поста�вив крапку на дипломатичнійдіяльності Ігнатьєва. Одна зімовірних версій — великий ав�торитет та знання Миколи Павло�

вича. Вперше за довгі роки Ігнатьєву булозапропоновано “до особливого розпоряд�ження” знаходитись у своєму маєтку в селіКруподеринці Київської губернії (заразВінницька область). Але несподіване зас�лання тривало недовго. Вже у 1880 роціІгнатьєва було призначено Нижегородсь�ким генерал�губернатором. На цій посадівін довів імператору та його свиті, що можебути не тільки гарним дипломатом, але йвправним господарником. Як наслідок —призначення Миколи Павловича 25 березня1881 року на посаду міністра державногомайна (своєрідний аналог сучаснихМінАПК та Держкомрезерву). На цій посадівін як досвідчений військовий гостро поста�


5 С. Смолянников. Курс на Восток. — К., 2006.

Будівлі, що залишилися на території маєтку(тепер — сільська початкова школа). Фото автора

Млин у маєтку Ігнатьєвих. Фото автора

вив питання про необхідністьстворення системи загальнодер�жавного резерву “… для воспол�нения потребных запасов длявойны и других бедствий надоб�ных”. Крім того, граф Ігнатьєвзапропонував вирішити питанняосвоєння та розвитку ДалекогоСходу через організацію пересе�лення незаможних селян доПівденно�Уссурійського краю.Новаторські ідеї Ігнатьєвазнайшли підтримку у царя Олек�сандра ІІІ, який 12 травня 1881року призначив його на високупосаду Міністра Внутрішніхсправ, що була не тільки важли�вою за ієрархією, але й свідчила про висо�кий рівень довіри з боку самодержця, боМіністр Внутрішніх справ відповідав май�же за все у державі — від охорони кордонівкраїни та загального правопорядку до охо�рони самого імператора та його родини.Пізніше, у 1893 році, імператор підписавманіфест про будівництво Великого Сибірсь�кого Шляху від Іркутська до Владивостока6.Микола Ігнатьєв був людиною прогресивнихпоглядів. Обіймаючи посаду Міністра Внут�рішніх справ, він “обома руками” взявся завирішення багаторічних проблем, а саме:вирішення селянського питання через про�ведення земельної реформи та створеннясистеми державного майна; створення де�партаменту державної безпеки та громадсь�кого спокою; вніс пропозицію про введеннясистеми обмеженого парламентаризму черезпроведення виборів представників до Земсь�кого Собору від усіх станів7.

Але ці новаторські ідеї злякали вже нетільки свиту самодержця, а й самого Олек�сандра ІІІ. Після доповіді про перебудовувнутрішньої політики на Державній Раді,де був присутнім імператор, майже всі чле�ни Ради звинуватили Ігнатьєва у знищенніоснов самодержавства. Наслідок — негайнавідставка.

З 1883 року Микола Павлович з родиноюпостійно проживав у своєму маєтку у Крупо�

деринцях, де і був похований за заповітом 20червня (3 липня) 1908 року. Досі працюєцукровий завод та водяний млин, які побу�дував граф Ігнатьєв. Сучасники відмічали,що його новаторські ідеї упередили свій час.Історія не визнає умовного способу, але якбидо пропозицій М.П. Ігнатьєва прислухали�ся — шлях розвитку країни, напевно, був биіншим.

Ігнатьєв Микола Павлович залишив знач�ний слід у вітчизняній та й у всесвітнійісторії: а) Заключенням Бухарського догово�ру у 1858 році відкрито шлях у Середню Азіюта на Далекий Схід; б) Пекінський договір1860 року остаточно закріпив за державоютериторії сучасних Примор’я та Приамур’я;в) Сан�Стефанський 1878 року договір пода�рував Болгарії свободу та незалежність.

Через певний час була побудована заліз�ниця до Владивостока, почався переселен�ський рух до Далекого Сходу та відбулисяперші в історії самодержавної Росії виборидо Державної Думи.

Все вищезгадане було свого часу запропо�новано Ігнатьєвим. Отож не випадково накартах Росії, Болгарії, Молдови, Кореї таМакедонії у назвах вулиць, селищ, станицьта станцій навічно залишилося ім’я Мико�ли Павловича Ігнатьєва8. Є таке місце і наУкраїні — це село Круподеринці Погреби�щенського району Вінницької області.


6 За російською абревіатурою КВЖД.7 С. Смолянніков. До 100�річчя утворення парламентаризму. — К.., 2004.8 Зазначені населені пункти нанесені на карти масштабу 1:50000 та більше.

Могила М.П. Ігнатьєва у Круподеринцях. Фото автора

У серпні 2008 року зас�тупникові голови Івано�Франківської обласної ор�ганізації Українського то�вариства охорони пам’я�ток історії та культури Во�лодимирові Любінцю ми�нуло 75 років, з яких 55він присвятив діяльності вгалузі культури та пам’ят�кознавства. За ці роки Во�лодимир Федорович отри�мав чимало нагород за осо�бистий внесок у збережен�ня та розвиток історико�культурної спадщини ук�раїнського народу — вінбув серед тих, хто створю�вав обласну організаціюТовариства, багато років поспіль обиравсячленом його Головної ради. 1994 року йомуприсвоєно почесне звання “Заслуженийпрацівник культури України”, а в 2006�мунагороджено Грамотою Верховної Ради Ук�раїни.

Народився Володимир Любінець у селіЧерневі на Рогатинщині. З 1953 року пра�цював в установах культури, а пізніше по�над 20 років на посадах завідувача Рога�тинським районним та Івано�Франківськимміським відділами культури. За цей часзробив багато добрих справ: відкриття бу�динків культури, бібліотек, музеїв, ство�рення та підтримка численних колективівхудожньої самодіяльності, що були лауреа�тами конкурсів та фестивалів, з яких частопривозили золоті, срібні та бронзові медалі.

Не менш плідною виявилися діяльністьВолодимира Федоровича на посаді заступ�ника голови Івано�Франківської обласноїорганізації Українського товариства охоро�ни пам’яток історії та культури (УТОПІК).

У народі справедливо кажуть, що життяпрожити — не поле перейти. Відрадно, щоВолодимир Любінець рік у рік не тількиуспішно долає це поле, а й засіває його всеновими здобутками. Під його керівництвом

в області було взято наоблік понад 5 тис. пам’я�ток історії та культури. Чине вперше в Україні з йогоініціативи підготовано таопубліковано каталоги�до�відники: “Пам’ятки архео�логії”, “Пам’ятки архітек�тури” і “Пам’ятки історіїта культури”, які згодомбуло передано місцевиморганам влади. ВолодимирЛюбінець — керівник ічлен редколегії видань“Некрополі України”, “Не�крополі Прикарпаття”,яким передувало значнеобстеження найбільшихцвинтарів краю активіста�

ми Товариства. У 2006 році він став співавто�ром книги з історії Івано�Франківської об�ласної організації УТОПІК, яку видано з на�годи 40�річчя її створення.

Нині Володимир Федорович весь у кло�потах, адже потрібно завершити не лишеоблік, але й паспортизацію усіх виявленихта новозбудованих пам’ятників Прикарпат�тя. Крім того, активісти і науковці здійсню�ють культурологічну програму дослідженьвже недіючих і втрачених монастирів При�карпаття, що функціонували в минулому. Єпроблеми у справі регенерації історико�архітектурних пам’яток, численних куль�тових споруд. Словом, роботи на ниві охоро�ни, вивчення та збереження культурноїспадщини ще чимало…

Тож побажаємо ювілярові довгих роківжиття і здоров’я, реалізації усіх планів наблаго збереження справжньої культурноїспадщини та національного відродженняУкраїни.


товариства охорони пам’яток історії


Івано*Франківська обласна організація

УТОПІК


НА СТОРОЖІ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

НА СТОРОЖІ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

До 75�річчя від дня народження Володимира Любінця

Рідне село з трохи див�ною назвою Заньки наЧернігівщині назавждивизначило долю ВасиляЛюленка. Чи не тому, щойого видатною землячкоюбула перша народна арти�стка України Марія Зань�ковецька, Василь Яковичпов’язав все своє життя зкультурою?

Після закінчення Ні�жинського культосвітньо�го технікуму продовживнавчання в Харківськомуінституті культури. Апотім була Черкащина,щедрий Шевченківськийкрай, який став другоюмалою батьківщиною ювіляра. Тут відбува�лося його професійне і творче змужнінняяк організатора культосвітньої роботи. Тутвін пройшов шлях від посади директорарайонного будинку культури до керівникаміського, а потім і обласного масштабу.Впродовж 10 років керував Черкаськиммісцевим відділом культури, був заступни�ком начальника обласного управліннякультури.

У 1989 році В.Я. Люленка обрано на по�саду заступника голови Черкаської облас�ної організації Українського товаристваохорони пам’яток історії та культури. З тихпір багатий культурний спадок краю ставголовним об’єктом його батьківської опіки.Разом з відомим громадським діячем голо�вою Черкаської організації Товариства Ду�

бовим О.М. опікувалисьдолею пам’яток на бать�ківщині Т.Г. Шевченка вМоринцях, Каневі, ство�рили Чигиринський істо�рико�культурний заповід�ник, плекали уманську“Софіївку”. Очолювананими пам’яткоохороннагромадськість не обійшласвоєю увагою жодноїпам’ятки. Коштом Това�риства досліджено, відрес�тавровано, введено докультурного обігу сотніпам’яток історії, архітек�тури і містобудування,мистецтва, створено чис�ленні експозиції народних

майстрів, започатковано масштабний про�ект з підготовки Зводу пам’яток історії такультури по Черкаській області.

Очолювана Василем Яковичем Черкаськаорганізація Товариства як в минулому, так ітепер, на відміну від державних пам’ятко�охоронних інституцій, не зійшла з принци�пових позицій в питаннях захисту культур�ної спадщини і робить все для того, щоб нас�тупні покоління могли з вдячністю згадатиімена тих, хто зберіг для майбутньогобезцінні скарби Шевченківського краю.


товариства охорони пам’яток історії


Черкаська обласна організація

УТОПІК


НЕВТОМНА ПРАЦЯ ДЛЯ МАЙБУТНІХ ПОКОЛІНЬ

НЕВТОМНА ПРАЦЯ ДЛЯ МАЙБУТНІХ ПОКОЛІНЬ

До 75�річчя від дня народження В.Я. Люленка

84

ВИСТАВКИВИСТАВКИ

Врамках проекту “Скарби музеїв Ук�раїни на святій землі Софії Київської”вперше у виставкових залах

Національного Заповідника “Софія Київсь�ка” були представлені унікальні твори сак�рального мистецтва XVII — поч. XX століть,а також гуцульські писанки, святковий одяг,речі побуту горян, гобелени та сучасний роз�пис на шовку з Івано�Франківщини.

Зокрема, на виставці “Галицька ікона”відвідувачі мали можливість оглянутитридцять мистецьких творів — ікон з ко�лекції Івано�Франківського краєзнавчогомузею, яка сформувалася в основному зачасів радянської доби під час руйнуванняцерков. Найдавніші експонати датованіXVII століттям. Це чудотворна ікона “Бого�родиця Одигітрія”, ікони: “Стрітення Гос�поднє”, “Введення в храм Пресвятої дівиМарії” , “Тайна вечеря”, “Деісус”, “СвятийІлля”.

Галицька ікона XVII–XVIII століть ви�різняється особливою емоційністю святихобразів, їхньою близькістю до глядача, долюдини в молитві.

Цікаве неорганічне злиття візантійсько�го канону та парадного примітиву прослід�ковується в іконах “Таємна Вечеря”, “Про�рок Ілля”, “Три святителі”, які умовноможна віднести до іконописного осередку,сформованого на теренах селища Космач.

Заслуговують на увагу твори “СвятительМиколай” та “Собор Архістратига Ми�хаїла” невідомого майстра. У цих роботахповною мірою відстежуються впливи на ук�раїнську ікону європейського академічногомистецтва.

Особливий інтерес викликає ікона кінцяXIX — початку XX століть “Святі Кирило і

Мефодій”, виконана на полотні олійнимифарбами.

До унікальних експонатів належить іко�на “Богородиця з Ісусом” Модеста Сосенка,одного із засновників так званого нео�візантійського стилю. Робота має виразнедекоративне трактування: локальні кольо�рові плями підкреслюють площинне моде�лювання форм, золочене тло, орнамен�тальні елементи та інше.

СОФІЯ КИЇВСЬКАРЕПРЕЗЕНТУЄ МИСТЕЦТВОПРИКАРПАТТЯ

СОФІЯ КИЇВСЬКАРЕПРЕЗЕНТУЄ МИСТЕЦТВОПРИКАРПАТТЯ Уляна Головчанська

Весільний одяг гуцулів

Самобутнє відтворенняСтрастей Христових прита�

манне рельєфній пластицімайстра — різьбяра І. Про�копіва.

Реставрацію цих іконпроводили прикарпатські

художники�реставраториМикола Канюс та Валерій

Твердохліб. Виставку “Карпатський світ”представив Коломийський музей

народного мистецтва Гуцуль�щини та Покуття імені Й.Коб�

ринського, який справедливо вва�жають перлиною культурного надбання нелише Прикарпаття, але й всієї України.

Жителі та гості Києва ознайомили�ся з автентичною культурою го�рян, побачили святковий одяг,весільні вінки та перемітки1,металеві згарди2, різьбленіхрести та свічники, кахлі3,керамічні збанки4 та мис�ки5, рушники, верети6 таліжники7.

Колористика сюжетнихмотивів гуцульського ках�лю, а також мисок, збанків,тарелів захоплює оригіналь�ністю, естетикою, невиму�шеністю творення, різноманітніс�тю зображень і сюжетних мотивів.

З різьбленими свічниками — трійцямита боклагами8 гуцул йшов у Різдвяний вечір

вклонитися живомувогню і свяченій воді,щоб впродовж такогодовгого року під їхньоюопікою і силою, освяче�ною прадідівськоюпам’яттю, оберігативсю свою родину і гос�подарку від лиха та наг�лої смерті.

Вишивка на одязі тарушниках зачаровує

своєю неповторністю,безліччю узорів, техніквиконання, магією орна�ментальних мотивів.

Однак найширше розк�ривають історію карпатсь�ких орнаментів писанки,які були представлені на вис�тавці колекцією єдиного у світі му�зею Писанки.

Біля шестисот писанок Чер�нівецької, Закарпатської,Івано�Франківської облас�тей України, а також із Ка�нади, Франції, США заворо�жували відвідувачів мистецьким виконан�ням, архаїчністю та розмаїттям орна�

ментів. Адже писанка була не простокрасивим предметом, що прикра�

шав інтер’єр, але й магічнимоберегом нації проти будь�

яких негараздів, символомжиття, добра, надії, її фі�лософії та культури.

Відвідувачі Софії Київ�ської мали можливість та�кож ознайомитися з робота�

ми заслуженого діяча мис�тецтв України, члена Націо�

нальної спілки художниківУкраїни, доцента кафедри ди�

зайну Інституту мистецтв Прикар�патського університету ім. Василя Стефа�

ника Богдана Івановича Губаля.Ім’я Богдана Губаля добре відоме серед ша�

нувальників мистецтваяк майстра ручного го�белену. Його творчістьвідзначена у відомомуальбомі “Двісті імен.Декоративне мистецт�во кінця XX століття”,багатьма нагородами тадипломами, а за гобеле�ни — “Княжа гора”,“Розп’яття”, “Зуст�річ” — він удостоєний

ВИСТАВКИ 85

1 Ïåðåì³òêà — ãîëîâíèé óá³ð çàì³æí³õ æ³íîê, ùî ìàº ôîðìó äîâãîãî ïîëîòíèùà,ê³íö³ ÿêîãî çàòêàí³ óçîðîì. Âèðîáëÿëèñü ç íàéêðàùîãî ñîðòó ëëÿíî¿ ïðÿæ³.

2 Çãàðäè — æ³íî÷à ìåòàëåâà íàøèéíà ïðèêðàñà.3 Êàõë³ — êåðàì³÷íà ïëèòêà äëÿ îáëèöþâàííÿ ïå÷åé.4 Çáàíîê — êåðàì³÷íèé ïîñóä äëÿ ð³äèí.5 Ìèñêà — ïîñóä äëÿ ¿æ³.6 Âåðåòà — øèðîêà (ç äâîõ àáî îäíîãî øìàòê³â) òêàíèíà ç ëëÿíîãî, âîâíÿíîãî àáî êî-

íîïëÿíîãî ïðÿäèâà.7 Ë³æíèê — âîâíÿíà äîìîòêàíà êîâäðà, àáî ïîêðèâàëî íà ë³æêî ç îâå÷î¿ âîâíè.

премії імені Василя Стефаника в номінації“Декоративно�прикладне мистецтво”.

У своїх роботах художник звертається довитоків народного ремесла, використовуєсимволіку знаків і кольору, простотуприйомів виконання. В них чітко сформо�вані художні ідеї.

Б. Губаль — є не тільки майстром ручногогобелену, але й прекрасно володіє технікоюхолодного батику. Його твори — “Країна чу�дес”, “Казкова тиша”, “Спогади”, “Сно�

видіння” та інші постали перед глядачами навиставці як виняткове мистецьке явище.

Навіть для тих, хто добре знає митця,при всій фантазії уявити щось подібне дужескладно.

Тому його роботи цінують і зберігаютьмузеї Івано�Франківська, Казані, Львова,Хмельницького, Дрогобича, Києва, Вінніпе�га, Торонто, а також у Великобританії,Франції, США, Чехії, Канаді, Ізраїлі, Татар�стані, Росії, Фінляндії, Кореї.

86 ВИСТАВКИ

Національне мистецтво України в ук�раїнський побут! — під таким гас�лом готувалася Великодня виставка

“Писанковий оберіг” (з 17.04 по 26.05.2008рр.) у контексті “Писанка крізь призму ди�зайну” в “Печерській галереї” Культуро�логічного центру Українського товаристваохорони пам’яток та культури дизайнерамиВалентиною Залуніною і Роксоланою Поно�маренко (м. Володимир�Волинський Во�линської обл.). Вони запросили до співпрацідвох писанкарок, своїх землячок Оксану

Білик та Лесю Дембровську. Ця експозиціявідбулася у Києві за сприяння проректораІнституту реклами Євгена Антоновича.

На виставці було поєднано писанкар�ство, яке демонстрували Валентина За�луніна, Оксана Білик та Леся Дембровськата флористика Роксолани Пономаренко.Писанка подавалася не просто як витвірмистецтва, а як елемент дизайну, який не�се в собі певне енергетичне навантаження іяке хактерне для нашого народу, для на�шої ментальності, для нашої місцевості і

УКРАЇНСЬКА ПИСАНКАКРІЗЬ ПРИЗМУ ДИЗАЙНУУКРАЇНСЬКА ПИСАНКА

КРІЗЬ ПРИЗМУ ДИЗАЙНУ

Валентина ЗалунінаВсі фото автора

який можна використати в інтер’єрі кім�нати чи офісу.

Флористика і писанка — не випадковепоєднання в експозиції. Трави (зілля), як іписанки несуть певну оберегову енергетикуі мають лікувальні властивості.

Представлені на виставці писанки мож�на умовно поділити на такі групи:1) історичні, що мають зв’язок з старовин�

ним орнаментом і вважаються такими,що мають оберегову енергетику;

2) самобутні — нові;3) випадкові орнаменти — мистецькі.

Символічне значення писанки скла�дається з двох складових частин: 1) із значення самого яйця, в якому є жи�

вий зародок півня (сонячної птиці);2) із значення написаних на ньому сим�

волічних знаків, тому ритуальну писан�ку ніколи не варили і не вживали у їжу,ними не бавилися у “котка” чи “битки”,вони були позначені магічними знаками�оберегами і несли певне енергетичне на�вантаження.

За стародавніми переказами, в яйціміститься не тільки видимий матеріальнийсвіт з його життям і рухом, а й сама душа,що оживляє тіло людини. Приклад — ауранавколо людського тіла, що має яйце�подібну форму. Про її існування з давніхчасів відомо великим жерцям і вибраним.На християнських іконах зустрічаютьсязображення на повний зріст Ісуса Христа,Богородиці, янголів і святих у світломуовалі яйцеподібної форми, яка носить наз�ву “мандорла”, а над головою святих завждисяє ореол або німб (авреля), вказуючи наїхню святість. Такі зображення свідчать про

ВИСТАВКИ 87

наявність аури, а її світлий сяючийколір говорить про чистоту і величбожественних образів. Фотографіюлюдської аури вже отримали сучаснівчені.

“Знаки і символи управляютьсвітом, а не слово і не закон.” (Кон�фуцій)

Національна концепція дизайну повиннавраховувати культурно�історичнийдосвід свого народу, головнимзавданням ставити не лише ви�ведення з глибокої духовноїкризи, в якій нині перебу�ває суспільство, а й до�корінне реформування,піднесення до вищихсвітових стандартів таінтелігентності як склад�ників духовності людини.

Дуже хотілося б, щобми навчилися використову�вати у своєму повсякденомужитті все прекрасне, чисте,світле, створене минулими по�коліннями, і оберігали заповіданий нам ба�

гатий спадок. І так само, як наші пращури,ми повинні зберігати народні звичаї,

уміти бачити красу нашої землі і зповагою ставитися до неї.

Організатори виставкищиро дякують за підтрим�ку шановному панству, асаме: проректору Інституреклами Євгену Антоно�вичу, директору галереї“Печерської” МариніБур’яновій, меру м. Воло�

димира�Волинського Во�линської області Петру Са�

ганюку та його заступникуАндрію Шоцькому, голові місь�

кого обєднання художників ЗінаїдіЛюліній�Петровс.

Оксана Білик, Роксолана Пономаренко,Марина Бур’янова, Валентина Залуніна,Леся Дембровська на відкритті виставки

ХРОНІКА ТА ІНФОРМАЦІЯ

89

ХРОНІКА ТА ІНФОРМАЦІЯ

Íåùîäàâíî íà Õìåëüíè÷÷èí³ áóëîïðîâåäåíî “Ôåñòèâàëü Îòðîê³â”,ìåòîþ ÿêîãî íàñàìïåðåä

ñòàëî â³äðîäæåííÿ Ìèíüêî-âåöüêî¿ äåðæàâè.

Ó æîäíîìó ï³äðó÷íèêó ç³ ñ ò î ð ³ ¿ Óêðà ¿ íè í åìà º à í ³çãàäêè ïðî òå, ùî âïðîäîâæòðèäöÿòè ðîê ³â , íà ìåæ³XVIII–XIX ñòîë³òü, íà

Ï î ä ³ ë ë ³ ³ ñ í ó-â àëà ä åðæàâàç ³ ñâî ¿ìè ãð ³øìè, åêî-íîì³êîþ ³ Êîíñòè-òóö ³ ºþ .

Ï ’ÿ òíàäöÿòü ñ â î ¿ õñ ³ ë ï îì ³ùèê ² ã í à ò ³ éÑ ö è á î ð - Ì à ð õ î ö ü ê è éîá ’ ºäíàâ ó ñàìîíàçâàíóä å ðæà â ó ³ ç â ³ ë ü íè â

ê ³ëüêà òèñÿ÷ ñ åëÿíâ ³ ä ê ð ³ ï î ñ í î ã îïðàâà ùå ó 1795ðîö³ , íà 66 ðîê³âðàí ³øå , í ³æ çà ãà-ë îì ó Ð î ñ ³ é ñ üê ³ é³ ì ï å ð ³ ¿ .

Â Ìèíüêîâåöüê³éä å ðæà â ³ â ³ ä ê ðè-ëèñü òðè äðóêàðí ³ , á å çêîøòîâíàë³êàðíÿ, ïî÷àëè ïðàöþâàòè ôàáðèêèñóêíà ³ òêàíèí, ïàïåðó, ñåë³òðè, êàð-òîíó ³ ëàêó, öåãåëüí³, ìëèíè.

Ä³ÿëè ìóçè÷íà àêàäåì³ÿ, õîð ³ îð-êåñòð, ó ñåëàõ â³äêðèëèñÿ øêîëè, à âÌèíüê³âöÿõ — ã ³ ì í à ç ³ ÿ .

² íàâ ³ òü éîãî ïðîòèâíèêèâè çí à â à ëè ã óìàíí ³ ñ ò ü ï å-ðåòâîðåíü : “Âñ ³ éîãî íîâîâ-â å ä åííÿ á óëè í àïð à âë åí ³âèêëþ÷íî ³ ãîëîâíèì ÷èíîìíà ïîêðàùåííÿ ïîáóòó ³ ñòà-íó éîãî ï³ääàíèõ. Öå äîáðåðîçóì ³â ³ ó ñâ ³äîìëþâàâ ñàìíàðîä . Äîáðàí à ð î ä í àïàì ’ÿ ò ü ç á å-

ð å ãëàñü ïðî íüî ãî ³ ä îñ ü î ã î ä í ³ ” .

Ïàí âëàøòóâàâ óñ â î ¿ õ â î ë î ä ³ í í ÿ õÿ çè÷íèöüê ³ ñ â ÿ ò à ò àïðîïîâ ³ ä ó â à â ó ö å ðê-âàõ , ç à ùî ê ³ëüêàð à ç ³ â Ì à ð õ î ö ü ê î ã î

МИНЬКОВЕЦЬКА ДЕРЖАВА

Ó ìåæàõ Ðîêó çàìê³â ³ ïàëàö³âÇàõ³äíî¿ Óêðà¿íè ó Ëüâîâ³ , íà ïëîù³ïåðåä ïàëàöîì Ïîòîöüêèõ, â³ñ ³ì ôîòî-õóäîæíèê³â ç óñ ³ º ¿ Óêðà ¿íè åêñïîíó-þòü âèñ òàâêó çðóéíîâàíèõ ç àìê ³ âËüâ³âùèíè “Ïàì’ÿòü — êîëèñêà äîë³”.

Íà ÷îòèðüîõ ñòåíäàõ âóëè÷íî¿ ôî-òîâèñòàâêè âïðîäîâæ äâîõ òèæí³âìîæíà ïîáà÷èòè ê³ëüêàñîò çàíåõàÿ-íèõ, ìàëîâ³äîìèõ, ñïîòâîðåíèõ ïåðå-áóäîâàìè òà çðóéíîâàíèõ ëþäñüêîþáàéäóæ³ñòþ àðõ³òåêòóðíèõ ïàì’ÿòîê.

Ëüâ³â’ÿíè ñòàëè ïåðøèìè îãëÿäà÷à-ìè ñâ ³òëèí ëüâ ³âñüêèõ çàìê³â , ñïîò-âîðåíèõ ÷àñîì ³ ëþäüìè. ßê ðîçïîâ³ëà

“Ãàçåò³” Íàòàëêà Êèðè÷àíêà, êîîðäè-íàòîð ïðîåêòó, êåð ³âíèöòâî ïàëàöóòà ì³ñüêà ðàäà ï ³øëè ¿ì íàçóñòð ³÷ . “ ²äèðåêòîð ìóçåþ Áîðèñ Âîçíèöüêèé, ³íà÷àëüíèê óïðàâë³ííÿ ñ ³ì ’ ¿ , ìîëîä³òà ñïîðòó ËÌÐ Þð³é Íàêîíå÷íèéï³äòðèìàëè íàøó ³äåþ. À ñê³ëüêè ÷àñóä³ÿòèìå âèñòàâêà? Ïîêè íàñ íå âèæå-íóòü çâ³äòè”, — æàðòóº Íàòàëêà Êèðè-÷àíêà.

Äàë ³ âèñòàâêà ïîìàíäðóº ² âàíî -Ôðàíê³âñüêîþ, Çàêàðïàòñüêîþ, Òåð-íîï³ëüñüêîþ, ×åðí³âåöüêîþ, Âîëèíñü-êîþ òà Õìåëüíèöüêîþ îáëàñòÿìè.Ô³í³øóâàòèìå â ñåë³ Îòðîê³â, ùî íà

Àðõ ³ ò åêòóðíî -ì ³ ñ ò î áóä ³ âíà ð àäàÌ ³ í ð å ã ³ î í ð î ç â è ò ê ó ³ á ó ä ³ â í è ö ò â àñ õ â àëèë à ì ³ ñ ò î á ó ä ³ â í ó ê îíö åïö ³þðîçì³ùåííÿ âèñîòíèõ áóä ³âåëü ³ ñïî-ðóä ó Êèºâ³ íà ïåð³îä äî 2020 ð. Ãîëîâ-íèé ñòîëè÷íèé àðõ³òåêòîð Âàñèëü Ïðè-ñÿæíþê ï³äòðèìàâ äàíó êîíöåïö³þ ³âèñëîâèâ ïîáàæàííÿ, ùîá âîíà ñòàëàïåðøèì íîðìàòèâíèì äîêóìåíòîì, âÿêîìó áóäå ïðîïèñàíî çàáîðîíó âèñîò-í î ã î á ó ä ³ â íèö ò â à â ³ ñ ò î ðè÷í îìóöåíòð ³ Êèºâà . Àëå ç àìì ³í ³ ñ òð àð å ã ³ îí àëüíî ã î ð î ç âèòêó ³ á ó ä ³ âíèöò-âà Àíàòîë³é Áåðêóòà çàÿâèâ, ùî êîí-ö åïö ³ÿ í å â ³ äïîâ ³ ä à º ä ³ é ñíî ñ ò ³ , ïðè-ïóñêàþ÷è âèñîòíå áóä ³âíèöòâî â ñåðå-äèí³ “âíóòð³øíüîãî ê³ëüöÿ”.

Ñ õ â à ë å í à ê î í ö å ï ö ³ ÿ â è ñ î ò í î ã îáóä ³ âíèöòâà â Êèºâ ³ íà ï åð ³ îä ä î2020 ð. íå ïåðåäáà÷àº ðîçì³ùåííÿ íî-âèõ âè ñî òíèõ êîìïëåêñ ³ â ³ á óä ³ â åëüâ ö å í ò ð àë üí ³ é ³ ñ ò î ðè÷í ³ é ÷ à ñ ò èí ³ì ³ ñ òà ³ ³ ñ ò îðè÷íèõ àðåàëàõ . Çîíàìèäëÿ ðî çì ³ùåííÿ , ïðî åêòóâàííÿ ³á ó ä ³ â í è ö ò â à â è ñ î ò í è õ á ó ä ³ â å ë ü ³ñ ï î ð ó ä â è ç í à ÷ å í ³ “ â í ó ò ð ³ ø í º ³çîâí ³øíº ê ³ëüöÿ” , ä ³ëîâèé öåíòð âð à é î í ³ Ð è á à ë ü ñ ü ê î ã î ï ³ â î ñ ò ð î â à ,Íèæíüî¿ Òåëè÷êè, à òàêîæ ðîçì³ùåííÿàêö åí òíèõ â è ñ î ò íèõ î á ’ º ê ò ³ â —ñóñï³ëüíèõ öåíòð³â — â ìàñèâàõ æèò-ëîâî ¿ çàáóäîâè. “Âíóòð ³øíº ê ³ëüöå” ,íàçâàíå “Êè¿âñüêèì íàìèñòîì”, ñêëà-äàòèìåòüñÿ ç 11 áóä ³âåëü çàââèøêèâ³ä 50 äî 90 ïîâåðõ³â. “Çîâí³øíº ê³ëü-öå” ñêëàäóòü ø³ñòü, íå îáìåæåíèõ çàâèñîòîþ, áóä ³âåëü , ðîçòàøîâàíèõ íàî ñíîâíèõ ï ³ ä ’ ¿ ç íèõ òðà ñ àõ ä î ì ³ ñ ò à(ïåðåäáà÷àºòüñÿ , ùî öå áóäóòü áàãà-òîôóíêö³îíàëüí³ êîìïëåêñè) . ×ëåíèì ³ ñ ò î á ó ä ³ â í î ¿ ð à äè ð å ê îì åíä ó â à ëè÷ ³ ò ê î â è ç í à ÷ è ò è ò å ð è ò î ð ³ ¿ ä ë ÿðîçì³ùåííÿ âèñîòîê, ðîçãëÿíóòè êîí-

ö åïö ³þ ç à ó÷ à ñ òþä å ð æ ï ³ ä ï ð è º ì ñ ò â à çî á ñ ë ó ã î â ó â à í í ÿïîâ ³òðÿíîãî ðóõó “Óê-ðàåðîðóõ”, à òàêîæ âèç-íà÷èòè ôóíêö ³îíàëüíåïðèçíà÷åííÿ öèõ

á ó ä ³ â å ë ü . (27.05.2008, “Ýêîíîìè÷åñêèåèçâåñòèÿ”)

Íà ãðåöüêîìó îñòðîâ ³ Ò ³íîñ âÅãåéñüêîìó ìîð³ â ³äêðèâñÿ ìóçåé õó-äîæí³õ òâîð³â ç ìàðìóðó, ïîâ³äîìëÿºäåðæàâíå òåëåáà÷åííÿ NET.

Â åêñïîçèö³ ¿ ìóçåþ — ö³ëèé ðÿäòâîð³â ç ìàðìóðó â ³ä ÿêíàéäàâí³øèõ÷àñ ³â ³ äîòåïåð . Íà ãîñòåé ÷åêàº äîê-ë à äíèé åê ñêóð ñ â ³ ñ ò î ð ³þç ä î á è ÷ ³ ³ î á ð î á ê è ö ³ º ¿ã ³ ð ñüêî ¿ ïîðîäè . Áóä ³ âëÿ îá-ëàäíàíà ç âèêîðèñòàííÿìâñ ³ ëÿêèõ íîâîââ åä åíü ñ ó÷à ñ-íî ¿ ìóçåéíî ¿ ñïðàâè , ÿê ³ äîç-â îëÿþòü â ³ ä â ³ äóâà÷åâ ³ í å ëè-øå ñïî ñ ò åð ³ ã à òè ç à í åðóõîìèìèîá’ºêòàìè, àëå é ñàìîìó áóòè çàëó÷å-

íèì äî ïðîöåñ ³â , ÿê³ îïèñóº åêñïî-çèö³ÿ . (02.06.2008, http://www.rian.ru)

Ì³í ³ ñ ò å ð ñ ò â î êóëü ò óðè ³ í àö ³ î-íàëüíî¿ ñïàäùèíè òà ñåíàò Ïîëüù³âèä³ëèëè 400 òèñ. çëîòèõ íà ³íâåíòà-ðèçàö ³þ ò à ð å ñ ò àâðàö ³þ íàä ãðîáê ³ âíà Ëè÷àê³âñüêîìó öâèíòàð³ . Ïðî öåïîâ ³ ä îìèëà 2 ÷ åðâíÿ ï ³ ä ÷ à ñáðèô³íãó íà÷àëüíèê óïðàâë ³ííÿ îõî-ðîíè ³ ñ òîðè÷íîãî ñ åðåäîâèùà Ëüâ ³â-ñüêî ¿ ì³ñüêî ¿ ðàäè Ë³ë ³ÿ Îíèùåíêî.

Öüîãî ðîêó çà ö³ êîøòè áóäå ³íâåí-òàðèçîâàíî 1300 îá ’ ºêò ³â íà Ëè-÷àê ³â ñüêîìó öâèíòàð ³ ò à ïðîâåäåíîðå ñ ò àâðàö ³þ ÷îòèðüîõ íàä ãðîáê ³ â —Îìåëÿíà Îãîíîâñüêîãî, Þë³óøà Ìàêà-ðîâè÷à, Ñàìóåëÿ Ñòåïàíîâè÷à, Ïà-óë³íè òà Ñòàí³ñëàâà Ïàïàð³â. “2008 ðî-êó, ó ìåæàõ óãîäè ùîäî óêðà¿íñüêî-ïîëüñüêî ¿ ñï ³ âïðàö ³ ó ñôåð ³ îõîðîíèîá ’ ºêò ³â êóëüòóðíî ¿ ñïàäùèíè, ìè³íâåíòàðèçóºìî 1000–1300 îá’ºêò³â. Öåáóäóòü ïîâí ³ â ³ ä îìîñ ò ³ ïðî íàä ãðîá-êè, õòî ïîõîâàíèé,õòî ðîáèâ öåé íàäã-ðîáîê”, — äîäàëà Ë.Îíèùåíêî.

Ãåíåðàëüíèé êîí-ñóë Ïîëüù³ ó Ëüâîâ³Â º ñ ë à â Î ñ óõî â ñê ³çàçíà÷èâ, ùî â³í ðîáèòèìå âñå ìîæëèâå,à áè íà ð å ñ ò àâðàö ³þ íàäãðîáê ³ â ò à³íâåíòàðèçàö³þ Ëè÷àê³âñüêîãî öâèí-òàðÿ Ì³í³ñòåðñòâî êóëüòóðè Ïîëüù³ùîðîêó âèä³ëÿëî ÿêíàéá³ëüøå êîøò³â,ùîá ¿¿ áóëî çàâåðøåíî çà 5–10 ðîê³â.

Çàãàëîì íà Ëè÷àê³âñüêîìó öâèí-òàð ³ º áëèçüêî 75 òèñÿ÷ îá ’ ºêò ³â .(02.06.2008, http://www.zaxid.net)

Çà ç àÿâîþ äåðæàâíî ¿àäì ³í ³ ñ òðàö ³ ¿ êóëüòóðíî ¿ ñïàäùèíèÊèòàþ, 65 êóëüòóðíèõ ðåë³êâ³é, ùîçíàõîäÿòüñÿ ï ³ä çàõèñòîì äåðæàâè, ³119 ðåë ³êâ ³é , ÿê³ îõîðîíÿº ì³ñöåâàâë à ä à ï ð î â ³ íö ³ ¿ Ñè÷ó àí ü , á ó ë îñåðéîçíî ïîøêîäæåíî âíàñë³äîê íå-äàâíüîãî ç åìëåòðóñó .

Ãðóïè åêñïåðò ³â áóëî íàïðàâëåíî âÑè÷óàíü äëÿ îö³íêè çáèòêó ³ ñêëàäàí-íÿ ðåêîìåíäàö³é ç ïîäàëüøèõ ä³é, —ñêàçàâ êåð ³ âíèê àäì ³í ³ ñ òðàö ³ ¿ ØàíüÖçèñüÿí. Â³í ïðèáóâ ó ×åíäó 19 òðàâíÿ,äå íàñòóïíîãî äíÿ â ³äáóëàñÿ êîíôå-ðåíö³ÿ ç íàäàííÿ äîïîìîãè ï³ñëÿ ëè-õà. Íà êîíôåðåíö³¿ éøëîñÿ ïðî òå, ùîáàãàòî ñòàðîâèííèõ áóä ³âåëü ó Ñè÷ó-àí ³ âæå çðóéíîâàí ³ àáî çíàõîäÿòüñÿíà ìåæ³ ðóéíóâàííÿ.

Çðóéíîâàíî áóëî òàêîæ841 ìóçåéíó ðåë³êâ³þ, 148 çÿêèõ ìàëè âåëèêó ö³íí³ñòü.Õðàì Erwang, ãîðà Öèí÷åí-øàíü â Äóöçÿíüÿíü ³ õðàì Bao’en âïîâ³ò ³ P ingwu çíàõîäÿòüñÿ â ÷èñë³êóëüòóðíèõ ïàì’ÿòíèê³â, ùî íàéá³ëüøåïîñòðàæäàëè. (03.06.2008, “Ãàçåòà ïî-óê-ðà¿íñüêè”, http://gpu.ua. Ôîòî Reuters)

90 ХРОНІКА ТА ІНФОРМАЦІЯ

Ò ð è â à º ï ³ ä ã î ò î â ê à ì à ò å ð ³ à ë ³ âäî êàòàëî ãó ç àìê ³ â Ëüâ ³ â ñ üêî ¿ î á-ëàñò ³ , ÿêèé ïîáà÷èòü ñâ ³ ò öüîãî âå-ðåñíÿ. Êàòàëîã ì³ñòèòèìå êîðîòêèéîïè ñ î á ’ º ê ò ³ â , ³ ñ ò î ðè÷í ³ â ³ ä îìî ñ ò ³ùîäî ÷àñó ¿õíüîãî âèíèêíåííÿ òàïåð ³îäó ³ ñíóâàííÿ , à òàêîæ ³ ñ òîðè÷í ³ïîä ³ ¿ òà ³ìåíà îñ ³á , ïîâ ’ÿçàíèõ ç íè-ìè. Ïðî öå Ç²Êó ðîçïîâ³â íà÷àëüíèêâ ³ ää ³ëó ç îâí ³øí ³õ ç â ’ ÿ çê ³ â ò à ïðî-ìîö ³ ¿ ð å ã ³ îíó Ëüâ ³ â ñ üêî ¿ î áëðàäè Òà-ðàñ Âîçíÿê.

Çà ïîïåðåäíüîþ ³íôîðìàö³ºþ, íà òå-ð è ò î ð ³ ¿ Ë ü â ³ â ñ üê î ¿ î á ë à ñ ò ³ â ÷ à ñ èñ åð åäíüîâ ³ ÷÷ÿ áóëî ïîíàä 500óêð³ïëåíèõ îá ’ºêò ³â — çàìê³â , ìîíàñ-òèð³â , ì³ñüêèõ óêð³ïëåíü, îáîðîííèõâåæ ³ äâîð³â. Ó ñåðåäèí³ ÕVIII ñò., êî-ëè íà òåðåíàõ Çàõ³äíî¿ Óêðà¿íè ïðè-ïèíèâñÿ ïåð ³îä âîºí , á ³ëüø³ñòü îáî-ðîííèõ óêð³ïëåíü âòðàòèëè ñâîþ àêòó-àëüí ³ ñ òü ³ ïî ñòóïîâî ç àíåïàëè .

Îêðåì³ çàìêè áóëè ïåðåòâîðåí³ óì à ã í à ò ñ ü ê ³ ð å ç è ä å íö ³ ¿ ( ç àìêè âÏ³äã³ðöÿõ, Ñâ³ðæ³, Ïîìîðÿíàõ), ÷àñòè-í ó ð åê îí ñ ò ð óéî â àí î ï ³ ä á ð î â à ðí ³ ,â ³éñüêîâ ³ ñêëàäè òà êàçàðìè, êàðí ³çàêëàäè; ³íø³, ïîêèíóò³ âëàñíèêàìè ³çàíåäáàí ³ , ïðîñòî ðóéíóâàëèñÿ ÷àñîìòà ëþäñüêîþ ðóêîþ. Äî íàøèõ äí³â íå-áàãàòî ç íèõ ä³éøëè âö³ë³ëèìè òà é ò ³ïîòðåáóþòü çíà÷íèõ ðåñóðñ ³â äëÿ óò-ðèìàííÿ ³ ð å ñ ò à â ð àö ³ ¿ . (05.06.2008,http://www.zik.com.ua)

Àðõåîëî ã ³ ÷íà ñ åí ñ àö ³ÿ : â ² î ð-äàí³ ¿ âèÿâèëè íàéäàâí³øèé õðèñòè-ÿíñüêèé õðàì. Çíàõ ³äêà ïðîñòîÿëàëåäâå íå ç 33-ãî ðîêó â³ä Ð³çäâà Õðèñ-ò î â î ã î .

Ñ ò à ð î ä à âí ³ ï å ÷ å ðè ð î ç ò àøîâ àíîáåçïîñåðåäíüî ï ³ä öåðêâîþ Ñâ . Ãå-îð ã ³ ÿ â Ð åõàá ³ . Ò àì íàâ ³ ò ü ç á åð ³ ã ñÿêðóãë ³é â ³ âòàð ³ êàì ’ÿí ³ ñèä ³ííÿ íàâ-êîëî.

Ç ïå÷åðè ïðîñòÿãàâñÿ òóíåëü äî âî-äè. Ñàìå òóò, ñòâåðäæóþòü àðõåîëîãè,ïåðåõîâóâàëèñÿ ïåðø³ õðèñòèÿíè, ÿê³á ³ ãëè ç ªðóñàëèìó ÷åðå ç ïåðå ñë ³äó-âàííÿ. Íà òîé ÷àñ â Ðèìñüê³é èìïåð³¿

õðèñòèÿíñüêà â ³ðà áóëàï³ä ñóâîðîþ çàáîðîíîþ.(13.06.2008, ÑÒÁ,play.ukr.net)

Ðÿä âóëèöü Ëóáåí,íàçâè ÿêèõ áóëè

ïîâ’ÿçàí³ ç òîòàë³òàðíèì ðåæèìîì, ïå-ðåéìåíîâàí ³ çà ð ³øåííÿì ñåñ ³ ¿ Ëó-á åíñüêî ¿ ì ³ ñ üêî ¿ ð àäè , ÿê â ³ ä áóëà ñÿ26 ÷åðâíÿ. Çîêðåìà, âóëèöÿ Ëåí³íàâ³äòåïåð íîñèòü ³ì’ÿ ßðîñëàâà Ìóäðî-ãî, ïëîùà Æîâòíåâà ïåðåéìåíîâàíà íàßðìàðêîâó, ïëîùà Ðåâîëþö³¿ — íà ïëî-ùó Ñëàâè, âóëèöÿ Êàðëà Ìàðêñà — íàÌîíàñòèðñüêó, Ê. Ë³áêíåõòà — íà Ñòà-ðîòðî¿öüêó, Äçåðæèíñüêîãî — íà Âàñè-ëÿ Áàðêè, Ïàòð³ñà Ëóìóìáè — íà ßáëó-íåâó, Ñ. Ðàç³íà — íà Õîðîëüñüêèé

ñïóñê, Ð. Ëþêñåìáóðã — íà Ã. Ñêîâîðî-äè, Åíãåëüñà — íà Ïàðêîâó, Êàë³í³íà— íà Êàëèíîâó, Ã. Äèìèòðîâà — íà Ï.Êàëíèøåâñüêîãî, Âîðîâñüêîãî — íàÃåòüìàíà Äîðîøåíêà, Êîòîâñüêîãî —íà Àííè Êåðí, ×åðâîí³ êàçàðìè — íàÂèøíåâåöüêèõ, Êóéáèøåâà — íà Ëþäìè-ëè Ðóäåíêî.

²í ³ö ³àòîðàìè ïåðåéìåíóâàííÿ âèñ-òóïèëè ì³ñüêèé ãîëîâà Âàñèëü Êîðÿê ³äåïóòàòè ì³ñüêî ¿ ðàäè â ³ä Óêðà ¿íñü-êî ¿ íàðîäíî ¿ ïàðò ³ ¿ . Á ³ëüø³ñòü äåïó-ò à ò ³ â ì ³ ñ üêðàäè ï ³ ä òðèìàëè ¿ õíþ³í ³ö ³àòèâó , ïðîòè ãîëîñóâàëè ïðåäñ-òàâíèêè Ïàðò ³ ¿ ðåã ³ îí ³â ³ ÊÏÓ.(01.07.2008, “Íîâèíè Ïîëòàâùèíè”,http://www.regionnews.poltava.ua )

Ãðóïà ï ³ ä âîäíèõ àðõåîëî ã ³ â çóí ³ â å ð ñèò å ò ó Áîðíìóòà âèÿâèëà âìîð ³ íåäàëåêî â ³ä ì ³ñòà Ïóë (ï ³âäåí-íå ãðàôñòâî Äîðñåò) çàòîíóëèé ïðèá-ëèçíî ó 1620 ðîö³ êðóïíèé êîðàáåëü.Ãàçåòà The Telegraph îõðåñòèëàçíàõ ³äêó “Òèòàíèêîì” åë ³ çàâåòèíñü-êî¿ åïîõè.

Ñóäíî âîäîòîííàæí³ñòþ 600 òîíí ³çàâäîâæêè 130 ôóò³â (ìàéæå 40 ìåòð³â)ëåæèòü íà ãëèáèí³ 23 ôóòè (ïðèáëèçíîñ³ì ìåòð³â) â ãàâàí³ Ïóëó. Çà ì³ðêàìèXVII ñòîë³òòÿ öå áóâ äîñèòü âåëèêèéêîðàá åëü , â â àæàº ê åð ³ âíèê åê ñïå-äèö³¿ Äåâ³ä Ïàðåì (David Parham). Ï³äÿêèì ïðàïîðîì õîäèâ öåé òðèùîãëîâèê,áðèòàíñüêèì àáî ãîëëàíäñüêèì, íà-ðàç³ íåâ³äîìî. Íåÿñíî òàêîæ, áóëî öåò îð ã î â å ÷è â ³ é ñ üêî-âå ñóäíî . Àðõ ³â ³ ñ òàìä î ñ ³ í å â ä à ë î ñ ÿçíàéòè çàïèñè, ùîñ â ³ ä ÷ à ò ü ï ð î ç à ã è-á åë ü ê îð à áëÿ âðàéîí³ Ïóëó ó 1620-õðîêàõ. Íà äóìêó Äåâ³äà Ïàðåìà, öå ìîã-ëî áóòè ñóäíî , îáñòð ³ëÿíå ï ³ä ÷àñìîðñüêîãî áîþ ïîáëèçó ðîçòàøîâàíî-ãî íåïîäàë ³ê îñòðîâà Ïîðòëåíä , ³ çà-òîíóëå âæå á³ëÿ Ïóëó.

Ç ì ³ ñöÿ àâàð ³ ¿ àðõåîëîãè ï ³äíÿëè4,5-ôóòîâó (1,35 ì) äåðåâ’ÿíó ñêóëüïòó-ðó “âîäÿíîãî”, ÿêà, øâèäøå çà âñå,êð³ïèëàñÿ äî êîðìè êîðàáëÿ. Ïàðåìââàæàº, ùî òàêèõ ñòàòóé íà êîðì³ áóëîäåê ³ëüêà .

Ñóäíà Îñò- ²íäñüêî ¿ Áðèòàíñüêî ¿êîìïàí³¿ (XVII ñòîë³òòÿ). Ðåïðî-äóêö³ÿ êàðòèíè ç ñàéòó Íàö³îíàëüíî-ã î ì î ð ñ üê î ã î ìó ç åþ ó Ã ð ³ í â ³ ÷ ³ .(01.07.2008, http://www.lenta.ru)

Ó ñåë ³ Ðóêîìèø³ Áó÷àöüêîãîðàéîíó ð î ç ò àøîâàí ³ ñ ò àðîâèííèé

ХРОНІКА ТА ІНФОРМАЦІЯ 91

ñêåëüíèé õðàì, ìîíàñòèð ÕIIIñòîë ³òòÿ , öåðêâà ñâÿòîãî Îíóôð³ÿ òàõðåñíà äîðîãà . Ïëàíóºòüñÿ â ³äíîâèòèöåé ñàêðàëüíèé êîìïëåêñ òà îíîâèòèõðåñíó äîðîãó , — ïîâ³äîìèëè 1 ëèïíÿÇ²Êó ó ïðåñ - ñëóæá³ Òåðíîï ³ëüñüêî ¿î áëä åðæàäì ³í ³ ñ ò ð àö ³ ¿ .

Çà ñëîâàìè ãîëîâè Òåðíîï ³ëüñüêî ¿ÎÄÀ Þð³ÿ ×èæìàðÿ, öå ì³ñöå ïðèâåðòàºóâàãó íå ëèøå ìåøêàíö³â Òåðíîï³ëüñü-êî¿ îáëàñò ³ , àëå é ãîñòåé êðàþ. Ñàìåòîìó Áó÷àöüêà ðàéîííà âëàäà ðîçðîáè-ëà êîíöåïö³þ, çã ³äíî ç ÿêîþ ïåðåäáà-÷åíî âèêîðèñòîâóâàòè õðàìîâèé êîìï-ëåêñ äëÿ ïðîâåäåííÿ ìîëîä³æíèõ ïðîù,âèøêîë ³â , äóõîâíèõ ôåñòèâàë ³â ,í³÷íèõ ÷óâàíü.

Êð³ì òîãî , ïëàíóºòü-ñÿ äîñë ³äèòè é ïðîâåñ-òè ðîçêîïêó ïîâñòàíñü-êî¿ êðè¿âêè, ÿêà ìîæåáóòè îáëàäíàíà ï ³ä ìó-ç åé ïîâ ñ ò àí ñüêî ã î ðó-õó Áó÷àöüêîãî ðàéîíó ÷è âèêîðèñòîâó-âàòèñÿ ÿê ïàòð ³îòè÷íà ñòàö ³ÿ Õðåñ-íî¿ äîðîãè, ùî ñèìâîë³çóº çåìí³ ìóêèáîðö³â çà âîëþ Óêðà¿íè.

À í åïîäàë ³ê ö åðêâè ñ âÿòî ã îÎíóôð³ÿ º íàì³ð ñòâîðèòè ìîëîä³æíèéòàáîðîâèé öåíòð “Ðóêîìèøñüêà ñ³÷”äëÿ äóõîâíîãî âèøêîëó ìîëîä³. Òàêîæó ìàéáóòíüîìó â Ðóêîìèø³ éìîâ³ðíîïðîâîäèòèìóòü ùîð ³÷í ³ ìîëîä ³æí ³ô å ñ òè â àë ³ ä óõ î âí î ¿ ï ³ ñ í ³ .

Íàéáëèæ÷èì ÷àñîì ïîâèííà ðîçïî÷à-òèñÿ ðåêîíñòðóêö³ÿ ñêåëüíîãî õðàìóÃðîáó Ãîñïîäíüîãî òà ðåìîíò Ñâÿòî-Îíóôð ³ ¿ ¿ â ñ üêî ¿ ö åðêâè . Äëÿ ç ðó÷-íîñò ³ ïàëîìíèê³â âèð ³øóºòüñÿ ïèòàí-íÿ ñòâîðåííÿ ìàéäàí÷èêó äëÿ çóïèíêèàâòîòðàíñïîðòó , à òàêîæ âñòàíîâëåí-íÿ ³íôîðìàö³éíèõ ùèò³â. (02.07.2008,http://www.zik.com.ua. Ôîòî —http://buchach1.narod.ru)

Êîì³ñ³ÿ ÞÍÅÑÊÎ ç îõîðîíèïàì’ÿòîê ñâ ³ òîâî ¿ êóëüòóðíî ¿ ñïàäùè-íè óõâàëèëà íå âèêëþ÷àòè Äðåçäåí ç

â ³ ä ï î â ³ ä í î ã î ï å ð å ë ³ ê ó âíàä ³ ¿ , ùî ì³ñüêà âëàäà çà-ìîðîçèòü áóä ³ âíèöòâî àâ-ò îìîá ³ ë üíî ã î ìî ñ ò à ÷ åð å çÅëüáó. Íîâèé ì³ñò, íà äóì-êó ÞÍÅÑÊÎ, ç³ïñóº ³ñòî-ðè÷íèé ëàíäøàôò Äðåçäåíà³ äîëèíè Åëüáè. Êîì³ñ³ÿ çîõîðîíè ïàì’ÿòîê ïðîïî-

íóº ïîáóäóâàòè çàì³ñòü íüîãî òóíåëü . ÞÍÅÑÊÎ îõîðîíÿº ÿê ºäèíó ïàì’ÿòêó

ñàì Äðåçäåí ³ 18-ê³ëîìåòðîâó ñìóãóó çäîâæ á åð å ã à Åëüáè â ³ ä ïàëàöóÞá³ãàó äî ïàëàöó Ï³ëëí³ö. Êóëüòóðíèéëàíäøàôò öüîãî ðàéîíó âêëþ÷àº ïàðêè³ ïàì’ÿòêè XVI–XX ñòîë³òü, ó òîìó÷èñë ³ ³ í äó ñ òð ³ àëüíèé ñ ò àë å âèé ì ³ ñ ò³ äâà ôóí³êóëåðè ê³íöÿ XIX ñòîë³òòÿ.

ßê ïèøå àãåíòñòâî Associated Press,áóä ³âíèöòâó ìîñòà ó Äðåçäåí ³ îïèðà-

þòüñÿ íå ò ³ëüêè çàõèñíèêè ³ ñòîðè÷íî-ãî ëàíäøàôòó, àëå é åêîëîãè: îñòàíí³ïîáîþþòüñÿ , ùî íîâà àâòîìîá ³ëüíàòðàñà çàãðîæóº ð ³äê ³ ñíîìó âèäó êà-æàí³â — ìàëîìó ï³äêîâîíîñó. Ó ëèñòî-ïàä³ 2007 ðîêó ì³ñüêèé ñóä âèð³øèâçàêîíîäàâ÷î î áìåæèòèøâèäê³ñòü ¿ çäè ìîñòîìó í³÷íèé ÷àñ ç òèì, ùîáçìåíøèòè òèñê íà ì³ñöå³ ñíóâàííÿ ìàëèõ ï ³äêî-â î í î ñ ³ â .

Âïåðøå êîì³ñ³ÿ ÞÍÅÑÊÎ ïîâ³äîìèëàïðî íàì³ð âèêëþ÷èòè Äðåçäåí ³ çñïèñê³â îá ’ºêò³â, ùî îõîðîíÿëèñÿ, ó2007 ðîö³. (04.07.2008, http://www.lenta.ru)

² ò à ë ³ é ñ ü ê à â ë à ä à î ã î ë î ñ è ë àíàäçâè÷àéíå ïîëîæåííÿ ó Ïîìïåÿõ, àð-õåîëîã ³÷íîìó ìóçå ¿ ïðîñòî íåáà íàì ³ ñö ³ ñ ò à ð îä à âíü î ã î ì ³ ñ ò à , ï å ð å ä à ºÂÂÑ. Ð³øåííÿ îãîëîñèòè ÍÏ áóëî óõâà-ëåíå ³òàë³éñüêèì óðÿäîì ó çâ ’ÿçêó çïîáîþâàííÿìè çà çáåðåæåííÿ ðó¿í ñòà-ðîäàâí³õ Ïîìïåé. Íà äóìêó åêñïåðò³â,ñ ò à ð î ä à â í º ì ³ ñ ò î ï î ñ ò ó ï î â î ð ó é-íó º ò ü ñ ÿ ÷ å ð å ç â ³ ä ñ ó òí ³ ñ ò ü í àë åæíî ¿ñè ñ ò åìè î á ñëó ã î â ó â àííÿ , í å-

ä î ñ ò à ò í ü î ã î ô ³ í à í ñ ó-âàííÿ ³ íåâì³ëîãî óï-ðàâë ³ííÿ . ßê â ³ ä çíà-÷àº àãåíòñòâî AP, çàð³øåííÿì óðÿäó, äëÿâèð ³øåííÿ ó ñ ³õ ïè-

òàíü, ïîâ’ÿçàíèõ ç óïðàâë³ííÿì ìó-ç å ºì , áóäå ïðèçíà÷åíî ñïåö ³àëüíîãîêîì³ñàðà . Êð³ì òîãî , ñòàòóñ íàäçâè-÷àéíîãî ïîëîæåííÿ ïîëåãøèòü ïðîöå-äóðó ô³íàíñóâàííÿ Ïîìïåé.

Íå äèâëÿ÷èñü íà ââåäåííÿ ÍÏ, ÿêåïîâèííå òðèâàòè îäèí ð³ê, Ïîìïå¿ áó-ä ó ò ü â ³ äêðèò ³ äëÿ â ³ ä â ³ ä ó â à÷ ³ â . Ç àäàíèìè àãåíòñòâà Reuters, ùîð³÷íî Ïîì-ïå¿ â ³äâ³äóþòü áëèçüêî 2,5 ìëí òó-ðè ñ ò ³ â . (04.07.2008, http://www.lenta.ru. Ôî-òî ç ñàéòó galen-frysinger.com)

ßê ïîâ³äîìèëè ó Íîâãî-ðîäñüêîìó äåðæàâíîìó ìóçå¿ -çàïîâ ³äíèêó (ÄÌÇ) , ì³ñöåâ ³ð å ñ ò à â ð à ò î ð è ï î â å ð ò à þ ò üïåðøó ôðåñêîâó êîìïîçèö³þäî óí³êàëüíîãî õðàìó Ñïàñà Ïðåîáðà-æåííÿ íà Íåðåäèö³. Ïåðøîþ äî õðàìóïîâåðíåòüñÿ Êòèòîðñüêà êîìïîçèö³ÿ ,â ³ äíîâëåíà ç ôðàãìåíò ³ â ó ìàéñòåðí ³ÄÌÇ ðåñòàâðàòîðàìè Òåòÿíîþ Ðîìàøêå-âè÷ ³ Òåòÿíîþ Ôåäîðåíêî. Çà ïîâ³äîì-ëåííÿì, çàðàç êîìïîçèö³ÿ ïëîùåþáëèçüêî 2 ,5 êâàäðàòíèõ ìåòð ³â ,â ³ ä ð î äæåíà ç à ä å ê ³ ë üê à ð îê ³ â ,ï î âí ³ ñ òþ ã î ò î â à ä î ï î â åðí åííÿ ó

öåðêâó . (05.07.2008,http://www.rian.ru)

Äî ñïèñêóÂ ñ å ñ â ³ ò í ü î ¿ ñ ï à äùèíèÞÍÅÑÊÎ äîäàíî ùå òðè ³ñòî-ðè÷í ³ ïàì ’ÿòêè , ïåðåäàº


àãåíòñòâî AFP. Ó ðåºñòð âíåñëè ãëèíî-áèòí³ áóäèíêè â Êèòà¿, êîëèøí³é ïðè-òóëîê çá ³ ãëèõ ðàá ³ â íà î ñòðîâ ³ Ìàâ-ðèê ³é ³ ïàì ’ÿòêè Íàáàò åéñüêîãîöàðñòâà , ùî çáåðåãëèñÿ â Ñàóä ³âñüê ³éÀðàâ ³ ¿ .

Ãëèíîáèòí³ áóäèíêè ðîçòàøîâàí³ âïðîâ ³ íö ³ ¿ Ôóöçÿíü í à ï ³ â ä åííîìóñõîä³ Êèòàþ. Ñîðîê ø³ñòü ñïîðóä áóëîïîáóäîâàíî ó ïðîì³æêó ç XI ïî XXñòîë³òòÿ, âîíè äîçâîëÿëè ö³ëèì êëà-íàì æèòè ðàçîì ³, ó ðàç³ ïîòðåáè, îáî-ðîíÿòèñÿ â ³ä âîðîã ³ â . Öå áàãàòîïî-â å ð õ î â ³ á ó ä ³ â ë ³ , ç î â í ³ ó ê ð ³ ï ë å í ³ãëèíîáèòíîþ êîíñòðóêö³ºþ, à óñåðå-äèí ³ — äåð åâ ’ ÿí ³ .

Âíåñåíèé äî ñïèñêó ñâ ³ òîâî ¿ êóëü-òóðíî¿ ñïàäùèíè ëàíä-øàôò íà îñòðîâ³ Ìàâ-ðèê³é âêëþ÷àº âèñòó-ïàþ÷ó â ² íä ³é ñüêèéîêåàí ãîðó ³ ïå÷åðó ,ÿêó ó XVIII ³ íà ïî÷. XIX

ñ ò îë ³ ò ò ÿ ç á ³ ã ë ³ ð à áè âèêîðè ñ ò î â ó â à-ëè ÿê óêðèòòÿ.

Àëü-õ³äæð, íàéá³ëüøà ïàì’ÿòêà Íà-áàòåéñüêîãî öàðñòâà , ùî çáåðåãëàñÿ ,ñòàëà ïåðøèì îá ’ºêòîì â Ñàóä³âñüê³éÀðàâ³¿, âíåñåíèì äî ñïèñêó ÞÍÅÑÊÎ.Âñüîãî ó öüîìó ñïèñêó 851 ïàì’ÿòêà, 36ç íèõ çíàõîäÿòüñÿ ó Êèòà¿. (Ôîòî êî-ðèñòóâà÷à Gisling ç ñàéòó wikipedia.org.07.07.2008, http://www.lenta.ru)

Ñ³ìíàäöÿòü ïå÷åð ç ïàëåîë ³òè÷-íèìè íàñêåëüíèìè ðîçïèñàìè, ðîçòà-ø î â à í ³ í à ï ³ â í î ÷ ³ ² ñ ï à í ³ ¿ óïðîâ³íö³¿ Êàíòàáð³ÿ, âêëþ÷åí³ ÞÍÅÑ-ÊÎ ä î ï å ð å ë ³ ê ó î á ’ º ê ò ³ â ñ â ³ ò î â î ¿êóëüòóðíî¿ ñïàäùèíè. Òåïåð “íàäáàí-íÿì ëþäñòâà” ñòàëà íå ò³ëüêè çíàìå-íèòà Àëüòàì³ðà, ÿêà îõîðîíÿºòüñÿ ç1985 ðîêó, àëå ³ ðîçòàøîâàí³ ïîðÿäìåíø â³äîì³ ïå÷åðè.

ÞÍÅÑÊÎ çì³íèëî ñòàòóñ áðèòàíñü-êî ¿ ïàì’ÿòêè, â ³äîìî¿ ÿê âàë Àí-òîí³íà: òåïåð â³í âêëþ÷åíèé äî êîìï-ëåêñó ïàì’ÿòîê “Ìåæ³ Ðèìñü-êî ¿ ³ìïåð ³ ¿ ” , ðîçòàøîâàíèéíà ò å ðè ò î ð ³ ¿ Í ³ì å ÷÷èíè ³Ñïîëó÷åíîãî êîðîë ³â ñòâà .

Ó ïåðåë³ê îá’ºêò³â, ùî îõî-ðîíÿþòüñÿ ÞÍÅÑÊÎ, ç 7 ëèïíÿâêëþ÷åí ³ êóëüòóðí ³ ³ ïðè-ðîäí³ ïàì’ÿòêè ó Êàìáîäæ³(õðàì XI ñòîë³òòÿ) , Êàíàä³( ï à ë å î í ò î ë î ã ³ ÷ íèé ç à-ï î â ³ ä íèê ) , ² ñ ë à í ä ³ ¿ ( â ó ë-ê àí ³ ÷íèé î ñ ò ð ³ â ) , Ôðàíö ³ ¿(ô îð òèô ³ê àö ³éí ³ ñ ï îðóäèìàðøàëà Ñåáàñòüºíà Âîáàíà)³ ³íøèõ êðà¿íàõ: âñüîãî 13âèçíà÷íèõ ïàì’ÿòîê.(08.07.200, http://www.lenta.ru. Á³çîí ç ïå-÷åðè Àëüòàì³ðà. Ôîòî ç ñàéòó expasy.ch)

Ó ðàìêàõ ï³äãîòîâêè äî 300-ë³òòÿÏîëòàâñüêî ¿ áèòâè çàïëàíîâàíà ðåñ-ò àâðàö ³ÿ íèçêè ïàì ’ÿòîê ³ ñ òîð ³ ¿ ò à

àðõ³òåêòóðè. Ïî÷åñíå ì³ñöå ñåðåä íèõïîñ ³äàº ìåìîð ³àëüíà êàïëèöÿ, çâåäå-íà â 1911-1914 ðîêàõ íà â³äçíà÷åííÿ200-ð³÷íîãî þâ³ëåþ Ïîëòàâñüêî¿ áà-òàë³ ¿ . Öå — ºäèíà ó ñâ ³ò ³ ïàì’ÿòêàñàêðàëüíîãî ìèñòåöòâà, âèêîíàíà óñòèë³ óêðà ¿íñüêîãî ìîäåðíó, ââàæà-þòü ïîëòàâ÷àíè. (08.07.2008,http://www.risu.org.ua)

Òóðåöüêà ô ³ðìà“Àçàð”, ÿêà çàéìàºòüñÿó ×åðí³âöÿõ æèòëîâèìáóä ³ âíèöòâîì , ïî÷àëàâ ³äíîâëþâàòè óí ³êàëüíó ñòàðîâèííóêðèíèöþ íà ïëîù³ Òóðåöüêî¿ êðèíèö³.Ïðàöþþòü áóä³âåëüíèêè áåçêîøòîâíî.Ìàòåð ³àëè ô ³ðìà ïîñòà÷àº çà âëàñí ³êîøòè. ßê ïîâ³äîìèâ âëàñêîðZAXID.NET, åñê³çíèé ïðîåêò êðèíèö³,çà ÿêèì ïðàöþþòü òóðåöüê³ ôàõ³âö³,ð î çðîáèëà ÷ åðí ³ â åöüêèé àðõ ³ ò åêòîðËàðèñà Âàíäþê.

Â³äðåñòàâðîâàíà êðèíèöÿ — ïîäà-ðóíîê òóðåöüêî¿ ô³ðìè äî 600-ë³òíüî-ãî þâ³ëåþ ×åðí³âö³â. Çàâåðøèòè ðîáî-òè áóä ³âåëüíèêè ïîâèíí³ äî âåðåñíÿ.Çàðàç âîíè ïî÷àëè ñïîðóäæóâàòèïàâ ³ëüéîí, ÿêèé çãîäîì íàêðèþòüì³äíîþ áàíåþ. (09.07.2008,http://www.zaxid.net)

Êàï³òîë ³éñüêà âîâ÷èõà , çíàìåíè-òà áðîíçîâà ñêóëüïòóðà , ùîç á å ð ³ ã à º ò ü ñ ÿ â ð è ì ñ ü ê è õÊàï³òîë ³éñüêèõ ìóçåÿõ , áóëà ñòâîðå-íà â XIII ñòîë³òò³ íàøèé åðè, à íå â Vñòîë ³òò ³ äî íàøî¿ åðè . Òàêîãî âèñíîâ-

êó ä ³éøëà ãðóïà äîñë ³äíèê³âç óí ³ â åðñèòåòó Ñàëåðíî íà÷îë³ ç ïðîôåñîðîì Àäð³àíîËà Ðåäæ³íà, ó ìèíóëîìó —êðóïíèì ðèìñüêèì ÷èíîâíè-

êîì ó ñïðàâàõ êóëüòóðíî¿ ñïàäùèíè.Ïðî íîâå äàòóâàííÿ âîâ÷èö³ ïèøå TheGuardian ç ïîñèëàííÿì íà La Reppublica.

Ç XVIII ñòîë³òòÿ, êîëè Êàï³òîë³éñü-êó âîâ÷èõó îïèñàâ âèçíà÷íèé í³ìåöü-êèé ìè ñ ò åö ò â î çí à â åö ü ² î ã àííÂ³íêåëüìàí, öÿ ñêóëüïòóðàââàæàëàñÿ åòðóñüêîþ. Àâòîð-ñòâî ìàëåíüêèõ ñòàòóé Ðîìó-ëà ³ Ðåìà áóëî â ³äîìå äîêó-ìåíòàëüíî : ¿õ çðîáèâ â ê ³íö ³XV ñòîë ³òòÿ ôëîðåíò ³éñüêèéìàéñòåð Àíòîí³î äåëü Ïîë-ëàéîëî. Ó XIX ñòîë³òò³ ïðè-ïóùåííÿ Â³íêåëüìàíà íàìàãà-ëèñÿ çàïåðå÷èòè ïðèíàéìí³äâîº â÷åíèõ, ùî ââàæàëè âîâ÷èõó ñå-ðåäíüîâ ³÷íîþ ðîáîòîþ, àëå àâòîðèòåòí³ìåöüêîãî ïèñüìåííèêà áóâ òàêèì âå-ëèêèì, ùî äî éîãî äóìêè ïðîäîâæóâàëèïðèñëóõàòèñÿ .

Ó 2006 ðîö³ Ãàííà Ìàð³ÿ Êàððóáà(Anna Maria Carruba), ñïåö³àë³ñòêà ç ìå-ò à ë ó ð ã ³ ¿ , ù î ð å ñ ò à â ð ó â à ë àÊàï³òîë³éñüêó âîâ÷èõó, îïðèëþäíèëàñâî ¿ âèñíîâêè: íà ¿ ¿ äóìêó, ñêóëüïòó-ðó íå ìîãëè çðîáèòè ðàí³øå VIII–X


ñòîë³òü. Ð³÷ ó ò ³ì, ùî çà àí-òè÷íèõ ÷ à ñ ³ â í å âì ³ëèâ ³ ä ë è â à ò è â å ë è ê ³ ñ ò à ò ó ¿ö ³ëêîì: ¿õ âèãîòîâëÿëè ÷àñ-òèíàìè, à ïîò³ì çâàðþâàëè. Âîâ÷èõà æáóëà âèãîòîâëåíà â ³ äðàçó ³ ö ³ëêîì .(10.07.2008, http://www.lenta.ru. Ôîòî ç ñàé-òó museicapitolini.org)

Â Óêðà¿í³ òåïåð º 7 ïðèðîäíèõ ÷ó-äåñ. Âñ³ áàæàþ÷³ ìàëè ìîæëèâ³ñòü ïðî-ãîëîñóâàòè çà “ïðèðîäí³ ÷óäåñà” ç 1ëèñòîïàäà 2007 ðîêó øëÿõîì ³íòåðíåò-ã îëî ñóâàííÿ .

Ïðèðîäíèìè ÷óäåñàìè Óêðà¿íè ñòà-ëè: çàïîâ³äíèê “Àñêàí³ÿ-Íîâà” (Õåð-ñîíñüêà îáëàñòü ) , ðåã ³ îíàëüíèé ëàíä-øàôòíèé ïàðê “Ãðàí³òíî-ñòåïîâå Ïî-áóææÿ” (Ìèêîëà¿âñüêà îáëàñòü) ,Äí ³ ñòðîâñêèé êàíüéîí (Â ³ííèöüêà ,² âàíî -Ôðàíê ³âñüêà , Òåðíîï ³ëüñüêà ³Õìåëüíèöüêà îáëàñò³), Ìàðìóðîâà ïå-÷åðà (Êðèì), Íàö³îíàëüíèé ïðèðîäíèéïàðê “Ïîäîëüñüê³ Òîâòðè” (Õìåëüíèöü-êà îáëàñòü) , îçåðî Ñâèòÿçü (Âîëèíñüêàîáëàñòü) , îçåðî Ñèíåâèð (Çàêàðïàòòÿ) .(27.08.2008, “ÓÍ²ÀÍ”,http://news.mediaport.info)

² í â å ñ ò îðè ã î ò î â ³ âè òðà òèòè íàâ ³ ä í î â ë å í í ÿ Ñ â ³ ð ç ü ê î ã î ò à Ï ³ ä ã î-ðåöüêîãî çàìê³â 10 ìëí. ºâðî, ïèøå âè-äàííÿ “Äåëî” . Ëüâ ³âñüêà îá-ëàäì ³í ³ ñ òðàö ³ÿ âæå ãîòóº ïðîåêòè ðå-ê îí ñ òðóêö ³ ¿ .

Àâñòð³éö³ ðåêîíñòðóþþòü çàìêè çàóìîâè, ùî ¿ì äîçâîëÿòü ðîçáóäóâàòè³íôðàñòðóêòóðó íàâêîëî ïàì ’ÿòîê .

Òàê , ç â åäóòü äâà ãîòåë ³ á ³ëÿçàìê³â. Öå äîçâîëèòü óíèêíó-òè ïåðåäà÷ ³ çàìê³â ó êîí-öåñ³þ, ïðîòè ÷îãî âèñòóïèëèã ð î ì à ä ñ ü ê ³ î ð ã à í ³ ç à ö ³ ¿Ëüâ³âùèíè. Çà ïîñòàíîâîþÊàá ³íåòó Ì³í ³ ñ òð ³ â , ê ³ëüêà

çàìê³â ìàëè ïåðåäàòè ó äîâãîñòðîêî-âó îðåíäó. (01.09.2008, http://ictv.ua)

Ó íàñòóïíîìó ðîö ³ â Óêðà ¿í ³â³äêðèºòüñÿ ìóçåé “Terra Antarctica” —ìàòåðèê íîâèõ çíàíü”. Çà äàíèìèÍàö³îíàëüíîãî àíòàðêòè÷íîãî íàóêî-â î ã î ö åíòðó Ì ³í ³ ñ ò å ð ñ ò â à î ñ â ³ òè ò àíàóêè Óêðà¿íè, íèí³ òðèâàº ïîøóêïðèì ³ùåííÿ ò à ï ³ ä ã î ò îâêà åê ñïî-çèö³é. Ãîëîâíà ðîäçèí-êà ìóçåþ — òóò íåò ³ ëüêè ïîêàæóòü î á-ëàäíàííÿ àíòàðêòè÷-íî ¿ ñ ò àíö ³ ¿ , ïð åäìåòèïîáóòó ïîëÿðíèê³â, ôî-ò î ãðàô ³ ¿ ò à àðõ ³ âí ³ ìàò åð ³ àëè , à éâ³äêðèþòü íèçêó àíòàðêòè÷íèõ ñåê-ðåò ³ â : ÷è ñïðàâä ³ íà êîíòèíåíò ³ çíà-õîäÿòüñÿ íàéá ³ëüø³ íà ïëàíåò ³ ðîäî-âèùà íàôòè, ÷è ³ñíóâàëà àíòàðêòè÷íàöèâ³ë ³ çàö ³ÿ , ³ ÷îìó ñàìå Àíòàðêòèäàâïëèâ à º í à ê ë ³ì à ò ó ñ ³ º ¿ Ç åìë ³ .(02.09.2008, “Äåíü”)

ÕÊ “ÀâòîÊðÀÇ” äîïîìîãëà ç äîñ-òàâêîþ ïåðøèõ åêñïîíàò³â äî íîâîñò-âîðþâàíîãî ó Êðåìåí÷óö³ Ìóçåþ â³éñü-êî¿ òåõí³êè. Çðàçêè çáðî¿ ÊðÀÇàìèïðèâå çëè ³ ç Âî ñêðå ñ åíñüêà Ìèêî-ë à ¿ â ñ ü ê î ¿ î á ë à ñ ò ³ . Í î â î ó ò â î ð å í è éìóç åé ç áðî ¿ â Êðåìåí÷óö ³ ìà ºîô³ö³éíî â³äêðèòèñÿ ó ïàðêó Ìèðó 29âåðåñíÿ. Ùîäî äîñòàâëåíèõ äî ìàé-áóòíüîãî ìóçåþ åêñïîíàò ³â , òî éäåòü-ñÿ ïðî óñòàíîâêó ÁÌ-13 (“Êàòþøà”), 120-ì ³ë ³ìåòðîâèé ì ³íîìåò òà ñàìîõ ³äíóàðòåëåð³éñüêó óñòàíîâêó 2Ñ9 “Íîíà”,— ïîâ³äîìëÿº ïðåñ-ñëóæáà ÕÊ “ÀâòîÊ-ðÀÇ”.

Â ³ ä ï î â ³ ä í î ä î ï ë àí ³ â , ó ì ó ç å ¿ç áðî ¿ ï ³ä â ³ äêðèòèì íåáîì áóäå â ñòà-íîâëåíî çðàçêè òåõí³êè (âñüîãî 13îäèíèöü, âêëþ÷íî çë³òàêîì), ÿê³ âçÿëè çò è õ â ³ é ñ ü ê î âèõç”ºäíàíü, ÿê³ ìàþòü óñ â î ¿ é í à ç â ³ ñ ë î â î“Êðåìåí÷óöüêèé”.

Ïëàíóºòüñÿ, ùî âñÿò å õ í ³ ê à á ó ä å â ñ ò à í î â ë å í à í àñïåö ³ àëüí ³ ïîñòàìåíòè é áóäå â ³ äêðè-òîþ äëÿ îãëÿäó ãîðîäÿíàìè. (02.09.2008,Íîâèíè Ïîëòàâùèíè”)

Íîâãîðîäñüê³ àðõåîëîãè, ùî ïðà-öþþòü íà Äåñÿòèííîìó ðîçêîï³, âèÿâè-ëè âèñëó ñâèíöåâó ïå÷àòêó êíÿçÿ Âîëî-äèìèðà Ìîíîìàõà (1052–1125). Öå — íåºäèíà ó ñâîºìó ðîä³ çíàõ³äêà, àëå âñåæ òàêè äîñèòü ð³äê³ñíà: ó Íîâãîðîä³òàêèõ ïå÷àòîê çíàéäåíî á ³ëÿ äåñÿòêà,ïîÿñíèâ ïðåäñòàâíèê öåíòðó ç îð-ã à í ³ ç à ö ³ ¿ ò à ç à á å ç ï å ÷ å í í ÿ à ð õ å î-ëîã ³÷íèõ äîñë³äæåíü.

Â÷åí³ ïðèïóñêàþòü, ùî ïå÷àòêîþ Ìî-íîìàõà áóëî ñêð³ïëåíå ïîñëàííÿ íîâ-ãîðîäöÿì ç Êèºâà. Âîëîäèìèð Âñåâîëî-äîâè÷ áóâ âåëèêèì êíÿçåì êè¿âñüêèì ó1113–1125 ðîêàõ.

Ó ïîòî÷íîìó àðõåîëî ã ³ ÷íîìó ñ å-çîí³ íà Ðþðèêîâîìó ãîðîäèù³ â÷åí³çíàéøëè âèñëó ïå÷àòêó êíÿçÿ Äè-ìèòð³ÿ Äîíñüêîãî , ïîâ ³äîìëÿº Ëåí-òà.Ðó (03.09.2008, “Ãàçåòà ïî-óêðà¿íñü-êè”, ²ëþñòðàö³ÿ ç ñàéòó xlt.narod.ru)

Ìåäæèá³çüêà ôîðòåöÿ íà Õìåëü-íè÷÷èí ³ ï î ñ ò à ð ³øàëàïðèíàéìí³ íà òðèñ ò î ë ³ ò ò ÿ . Í à ¿ ¿ï îäâ ³ ð ’ ¿ ï ³ ä ñ åìèìåò-ðîâèì øàðîì çåìë³ àð-õåîëîãè â ³äêîïàëè ùåîäíó êàì’ÿíó ôîðòåöþ,ï î á ó ä î â à í ó ë è ò î â ñ ü-êèì êíÿçåì Îëüãåðäîì. À òà, â ñâîþ÷åðãó, çâåäåíà íà çåìëÿíèõ âàëàõ òàáóä ³ âëÿõ Äàâíüî ¿ Ðóñ ³ .

Ðîçêîïêè äîïîìàãàþòü ÷ ³òêî ïðîñ-ò åæèòè ³ âèâ÷èòè ïåðåõ ³ä â ³ ä ÷àñ ³ âÄà âí ü î ¿ Ð ó ñ ³ ä î Ëèò î â ñ üê î ã îêíÿç ³âñòâà . Çà ëåãåíäàìè, â ï ³äçåì-


íèõ õîäàõ ôîðòåö ³ çàõîâàíî çîëîòóêàðå òó ò à ê ³ ëüêà â î ç ³ â ç ³ ñ ð ³ áëîì .Àðõåîëîãè âæå çíàéøëè çàâàëåíèéï³äçåìíèé õ³ä. Íèí³ âæå ðîç÷èñòèëè÷îòèðè ìåòðè.

Þð³é Òîëêà÷îâ, íà÷àëüíèê Ìåä-æ è á ³ ç ü ê î ¿ à ð õ å î ë î ã ³ ÷ í î ¿ å ê ñ ï å-äèö³¿: “Òóò áàãàòîøàðîâà ïàì’ÿòêà. Ìèçíàéøëè ôðàãìåíòè ï ³ çíüîãî ïàëå-îë ³ òó íà ò åðèòîð ³ ¿ ôîðòåö ³ , çíàðÿääÿïðàö ³ ï ³ çíüî ãî ïàëåîë ³ òó , ÿêå â ³ äíî-ñèòüñÿ äî 30 òèñÿ÷ ðîê³â òîìó íàçàä.Ïîò³ì çíàéøëè ôðàãìåíòè Òðèï³ëüñü-êî¿ êóëüòóðè — öå 5 òèñÿ÷ ðîê³â íà-çàä, ôðàãìåíòè Äðåâíüî¿ Ðóñ³” .

Ìåäæèá³çüêà ôîðòåöÿ ïðèõîâóº ùå÷èìàëî òàºìíèöü, êàæóòü àðõåîëîãè.Àäæå ïî-ñïðàâæíüîìó ¿¿ äîñêîíàëî ïî-÷àëè âèâ÷àòè ëèøå çàðàç. ×åðåç áðàêãðîøåé ðîáîòà åêñïåäèö³ ¿ ïðîñóâàºòü-ñÿ ïîâ³ëüíî, àëå ¿õí³ çíàõ³äêè âæå ïî-ïîâíþþòü åêñïîçèö³¿ óêðà¿íñüêèõ ìó-çå¿â, ïîâ³äîìëÿº ICTV. (03.09.2008, “Ãà-çåòà ïî-óêðà¿íñüêè”)

Âåðõîâíà Ðàäà ³ Ðàäà ì ³í ³ ñ òð ³ âÊðèìó â³ä³ëèëè 280 òèñ. ãðí íà ðåêîí-ñòðóêö³þ áóäèíêó-ìóçåþ Ïàóñòîâñüêî-ãî, ðîçòàøîâàíîãî ó Ñòàðîìó Êðèìó.

Ïèñüìåííèê Êîñòÿíòèí Ïàóñòîâñü-êèé íàçèâàâ Êðèì ìàëîþ áàòüê³âùèíîþ,— ðîçïîâ³ëà “ÂÅÄÎÌÎÑÒßÌ” äèðåêòîðìóçåþ Íàä ³ÿ Ñàäîâñü-êà. — Òóò â ³í áóâàâ óð³çí³ ðîêè (âïåðøå ó1934 ðîö³), à â öüîìó áó-äèíêó, íà âóëèö³ ÊàðëàË³áêíåõòà, ïðîæèâàâ ó1949. Ïðè¿õàâ ñþäè îäðàçó ï³ñëÿ îäðó-æåííÿ ç òðåòüîþ äðóæèíîþ Òåòÿíîþªâòººâîþ. Ñàìå ¿é â ³í ï ³çí³øå ïðèñâÿ-òèâ ïîâ ³ñòü “Çîëîòà ðîçà” . (03.09.2008,“Êèåâñêèå âåäîìîñòè”)

Íà áóä³âëþ Öåíòðàëüíîãî ãàñòðî-íîìà íà Õðåùàòèêó, 40/1 ÷åêàþòü âå-ëèê³ çì³íè. Öþ ïîíàä ñòîë³òíþ ñïîðó-ä ó â ³ ä ð å ñ ò à âðóþòü ³ ñ ò â î ðÿ ò ü ó ¿ ¿ñò ³íàõ ñó÷àñíèé òîðãîâåëüíèé êîìï-ëåêñ. Çàìîâíèêè êàæóòü, ùî ïàì’ÿòêàà ðõ ³ ò å ê ò ó ðè ñ â î º ¿ à â ò å í òè÷íî ñ ò ³ í åâ òðà òèòü . Íàðà ç ³ ïðî åêò ð å ñ ò à âðàö ³ ¿ç íàäáóäîâîþ ïðîõîäèòü îñòàòî÷íå ïî-

ãîäæåííÿ â óïðàâë ³íí ³ àðõ ³òåêòóðè,ïîâ³äîìëÿº òåëåêàíàë “Êè¿â”.

Áóä ³âëÿ Öåíòðàëüíîãî ãàñòðîíîìóíàéñòàð³øà íà Õðåùàòèêó. ¯¯ çâåëè ùå1873 ðîêó. Öÿ ñïîðóäà — îäíà ç ÷îòèðü-îõ âö ³ë ³ëèõ íà ãîëîâí ³éâ ó ë è ö ³ ï ³ ä ÷ à ñ ä ð ó ã î ¿ñ â ³ ò î â î ¿ â ³ é í è .(09.09.2008, “Óêðà¿íñüêàïðàâäà”, ôîòî www.nostalgia.org.ua)

Îð ã à í ³ ç à ö ³ ÿ ç î õ î ð î íèâ ñ å ñ â ³ ò í ü î ¿ ê ó ë ü ò ó ð í î ¿ ñ ï à ä ù è í èÞÍÅÑÊÎ ìîæå âêëþ÷èòè ëîíäîíñüêèé Òà-óåð äî ñïèñêó ïàì’ÿòîê êóëüòóðíî¿ñïàäùèíè, ùî ïåðåáóâàþòü ï³ä çàãðî-çîþ çíèêíåííÿ, âæå íàñòóïíîãî ðîêó,ÿêùî óðÿä ì³ñòà íå âæèâå çàõîä³â äîéîãî çàõèñòó, ïèøå The Guardian. Ðàçîìç Òàóåðîì äî “÷îðíîãî ñïèñêó” ìîæóòüïîòðàïèòè Ñòîóíõåíäæ ³ ³ ñòîðè÷íèéöåíòð Åä³íáóðãó. Âñüîãî æ ÞÍÅÑÊÎòóð á ó º ä î ëÿ ñ åìè î á ’ º ê ò ³ ââñåñâ ³òíüî ¿ ñïàäùèíè, ùî çíàõîäÿòü-ñÿ ó Âåëèêîáðèòàí³ ¿ .

Ó çâ’ÿçêó ç öèì ÞÍÅÑÊÎ çâåðíóëàñÿäî âëàäè Ëîíäîíà ³ Åä³íáóðãó ç âèìî-ãîþ ïðî óõâàëåííÿ íåâ³äêëàäíèõ çà-õîä³â ùîäî çáåðåæåííÿ öèõ îá ’ºêò ³â ³ç à õè ñ ò ó ¿ õ â ³ ä ì à ñøò à áí î ã îáóä ³ âíèöòâà ó á å çïî ñ åð åäí ³é áëèçü-ê î ñ ò ³ .

Òàê, çà ñëîâàìè ïðåäñòàâíèê³â îð-ãàí³çàö³ ¿ , óðÿä Ëîíäîíà óõâàëèâ çâå-äåííÿ 66-ïîâåðõîâîãî õìàðî÷îñó Shardïîðÿä ³ç çíàìåíèòèì Òàóåðñüêèì ìîñ-òîì. Áóä³âíèöòâî õìàðî÷îñó ìîæå“çàò³íèòè” çíàìåíèò³ ñò³íè Òàóåðà XIIIñ ò îë ³ ò òÿ .

Â Åä ³íáóðç ³ ì ³ ñüêà ðàäà äîçâîëèëàáóä ³âíèöòâî ãîòåëþ, æèòëîâèõ áó-äèíê ³â ³ îô ³ ñíèõ áóä ³âåëü ïîðÿä çê â àð ò àë îì ñ å ð å äíü î â ³ ÷íèõ â óëèöü“Êîðîë³âñüêà ìèëÿ” (Royal Mile), íå äèâ-ëÿ÷èñü íà ïîáîþâàííÿ åêñïåðò³â, ùîòàêå áóä ³âíèöòâî ïîðóøèòü óí ³êàëü-íèé ñåðåäíüîâ³÷íèé êîëîðèò ì³ñöÿ.Òàêîæ íå áóëî ïåðåíåñåíî â ³ä Ñòîóí-õåíäæà áóä³âíèöòâî ìàã³ñòðàë³ À344,íå äèâëÿ÷èñü íà äàí³ 22 ðîêè òîìóîá³öÿíêè.

Âëàäà Âåëèêîáðèòàí³ ¿ ïîïåðåäæåíàïðî òå, ùî äî “÷îðíîãî ñïèñêó” ìîæóòüïîòðàïèòè ³ Âåñòì³íñòåðñüêèé ïàëàö,


Óêàç Ïðåçèäåíòà Óêðà¿íè ¹ 816/2008 “Ïðî íàäàííÿ äåðæàâíîìó ³ñòîðèêî-ìåìîð³àëüíîìó çàïîâ³äíèêó

“Ïîëå Áåðåñòåöüêî¿ áèòâè” ñòàòóñó íàö³îíàëüíîãî” Óðàõîâóþ÷è âà ãîìèé âíå ñîê ä åðæàâíîãî ³ ñ ò îðèêî -ìåìîð ³ àëüíîãî ç à-

ïîâ³äíèêà “Ïîëå Áåðåñòåöüêî¿ áèòâè” ó ñïðàâó çáåðåæåííÿ îá ’ºêò³â, ùî ñòà-íîâëÿòü îñîáëèâó ³ ñòîðè÷íó, íàóêîâó ³ êóëüòóðíó ö³íí³ñòü , éîãî ðîëü ó ôîð-ìóâàíí ³ ³ ñ òîðè÷íî ¿ ñ â ³ äîìîñò ³ Óêðà ¿íñüêîãî íàðîäó , âèõîâàíí ³ ó ìîëîäîãîïîêîë³ííÿ øàíîáëèâîãî ñòàâëåííÿ äî ³ ñòîð³ ¿ Óêðà¿íè, ïîñòàíîâëÿþ:

Íàäàòè äåðæàâíîìó ³ñòîðèêî-ìåìîð³àëüíîìó çàïîâ³äíèêó “Ïîëå Áåðåñòåöü-êî ¿ áèòâè” ñòàòóñ íàö³îíàëüíîãî ³ íàäàë ³ ³ìåíóâàòè éîãî — Íàö³îíàëüíèé³ñòîðèêî-ìåìîð³àëüíèé çàïîâ³äíèê “Ïîëå Áåðåñòåöüêî¿ áèòâè”.

Ïðåçèäåíò Óêðà¿íè Â³êòîð ÞÙÅÍÊÎ 10 âåðåñíÿ 2008 ðîêó

³ Âåñòì ³íñòåðñüêå àáàòñòâî , ÿêùî íåáóäóòü âèêîíàí³ ðåêîìåíäàö³¿ ÞÍÅÑ-ÊÎ ùîäî ¿õíüîãî çáåðåæåííÿ. Çîêðåìà,áðèòàíñüêà âëàäà çâèíóâà÷óºòüñÿ âòîìó, ùî íå áà÷èòü ð³çíèö³ ì³æ ðåñ-ò à âð àö ³ ºþ ï àì ’ ÿ òêè ³ ¿ ¿ ð åê îí-ñòðóêö³ºþ.

Òàêîæ ÞÍÅÑÊÎ çàÿâèëà, ùî â ëèñòî-ïàä ³ íàïðàâèòü äî Âåëèêîáðèòàí³ ¿ äâ ³ãðóïè ³íñïåêòîð³â, ÿê³ âèâ÷àòü âïëèâíîâèõ áóä ³âåëü íà ö ³ë ³ ñí ³ ñòü ì ³ ñò .(09.09.2008, http://realty.lenta.ru. Ôîòî Ñò³âàÊåìåðîíà ç ñàéòó wikipedia.org)

Õ à ð ê ³ â ñ ü ê ³ à ð õ å î-ëîãè çàïåâíÿþòü : âîíèðîçêîïàëè ñåíñàö³þ. Ïðèðî çê îïêàõ ó ö åí òð ³ì³ñòà íà âóëèö³ Êâ³òêè-Îñíîâ ’ÿíåíêà àðõåîëîãèçíàéøëè åêñïîíàòè ê³íöÿ

ÕIII ñòîë³òòÿ. Öå, íà ¿õíþ äóìêó, ìîæåâêàçóâàòè íà òå , ùî Õàðê³â ³ñíóâàâçàäîâãî äî òîãî ÷àñó, ùî çàçíà÷åíèé â³ñòîðè÷íèõ çâåäåííÿõ. Êð³ì òîãî, íàì ³ ñö ³ ðî çêîïîê àðõåîëîãè âèÿâèëèñïðàâæí³é æåðòîâíèê ç ðåøòêàìè ÷å-ð å ï ³ â .

Òàêîæ â÷åíèì âäàëîñÿ âèêîïàòèê ³ëüêà óí ³êàëüíèõ åê ñïîíàò ³ â . Íàî ñî áëèâó óâà ãó ç à ñëó ãîâó º êîëåêö ³ÿìîíåò Ïåòðà I .Í à é á ³ ë ü ø óö³íí ³ ñòü äëÿ íàóêèìàº ³ðàíñüêà ìîíå-ò à . ¯ ¿ ç í à õ ³ ä ê àñâ³ä÷èòü ïðî òå, ùîõàðê ³ â ñ üê ³ ê î ç àêèáóâàëè ó ïåðñüêèõïîõîäàõ. Óí³êàëüíèé åêñïîíàò — áðîí-çîâèé õðåñò ÷àñ³â Ïåòðà I , ùî äîáðåçáåð ³ãñÿ . Éîãî ïðèêðàøàº áàðîêîâàâ ’ÿçü .

Â ñ ³ ó í ³ ê à ë ü í ³ ç í à õ ³ ä ê è í à ð à ç ³ïðîõîäÿòü î áðîáêó â îô ³ ñ ³ Ñëîá ³ ä ñ ü-êî ¿ àðõåîëîã ³÷íî ¿ ñëóæáè. ¯õ êîíñåð-âóþòü, ðåñòàâðóþòü òà ôîòîãðàôóþòü.(09.09.2008, http://www.osvita.org.ua)

Ïàì’ÿòíèê ó âèãëÿä³ äâîõ ñòåë ³ççîáðàæåííÿì óêðà ¿íñüêîãî ãåòüìàíàòà øâåäñüêîãî êîðîëÿ âñòàíîâèëè íàâèñîêîìó ïàãîðá ³ â ñ åë ³ Äåõòÿð ³âêà .Ñàìå òóò ³ ç ìåòîþ ñòâîðèòè â ³éñüêî-â î - ï î ë ³ ò è ÷íèé à ë ü ÿí ñ â ³ ä á ó ë à ñ üçó ñ òð ³ ÷ ë ³ ä åð ³ â ä âîõ ä åðæàâ ç à ð ³êäî ïî÷àòêó â³éíè ç Ðîñ³ºþ ó 1656 ðîö³.

²äåÿ âñòàíîâëåííÿ ïàì’ÿòíèêà íà-ëåæèòü ÷ëåíàì Íàöðàäè ç ïèòàíü òåëå-áà÷åííÿ òà ðàä³îìîâëåííÿ Óêðà¿íè, çàêîøòè â ³ ñüìîõ ÷ëåí ³â ÿêî ¿ ³ âèãîòî-âèëè ìîíóìåíò. Îêð³ì òîãî, íàïåðå-äîäí³ â ³äêðèòòÿ ïàì’ÿòíèêà ó Äåõ-òÿð ³ âö ³ â ³ äðåìîíòóâàëè ï ³ ä ’ ¿ çí ³ øëÿ-õè ³ çáóäóâàëè 100-ìåòðîâ ³ ñõ ³äö³ íàâåðøèíó ïàãîðáà . Àëå óâàãó³ í ³ ö ³ à ò î ð ³ â â ³ ä í î â ë å í í ÿ ³ ñ ò î ð è ÷ í î-ãî íàáóòêó ïðèâàáèëè ùå äåê³ëüêà

â³êîâèõ îá ’ºêò³â , ÿêèõ äóæå áàãàòî íà÷ å ðí ³ ã ³ â ñ ü ê ³ é ç åìë ³ .

“Áóêâàëüíî çà ñòî ìåòð ³â â ³ä ïà-ãîðáà ðîçòàøîâàíà ìîãèëà ²âàíà Áîãó-í à . Çí à÷ åííÿ ö ³ º ¿³ ñ ò î ð è ÷ í î ¿ ï å ð ñ î í èäëÿ ³ ñ ò î ð ³ ¿ Óêð à ¿ íèíåîö³íåííå. À ùå âñ å ë ³ ñ ò î ÿ ò ü ð ó ¿ í èóí ³ ê àë üí î ¿ ì à ç å ïèí ñ üê î ¿ ö å ðê âè ,ÿêèõ ó äåðæàâ³ çàëèøèëîñü íå òàê óæåé áàãàòî , — ¿ ¿ òàêîæ ïîòð ³áíî â ³äíîâ-ëþâàòè”, — ðîçïîâ³â “ÓÌ” ãîëîâà Íàö-ðàäè Â³òàë³é Øåâ÷åíêî. Çà éîãî ñëîâà-ìè, çàõîäè ç â ³äíîâëåííÿ ³ ñòîðè÷íî ¿ñïàäùèíè ìàþòü ïðèâåðíóòè óâàãó ìîæ-íîâëàäö³â òà ñóñï ³ëüñòâà , àäæå â ìàé-áóòíüîìó ö ³ ì ³ ñöÿ ìîæóòü ñ òàòèîá ’ºêòàìè äëÿ â ³äâ ³äèí ÷èñëåííèõ òó-ðè ñ ò ³ â . (12.09.2008, “Óêðà¿íà ìîëîäà”)

ªãèïåò ñ üêà àðõåîëî ã ³ ÷íà åê ñï å-äèö³ÿ, ùî ïðàöþº â êà¿ðñüêîìó ðàéîí³Åéí-Øàìñ, âèÿâèëà çàëèøêè õðàìó íà÷åñòü Ðàìçåñà I I ³ ñ òàòó ¿ öüîãî ôàðà-îíà. ßê ïîâ³äîìëÿº France Presse ³ç ïî-ñèëàííÿì íà º ãèïå ò ñ üêå à ã åíò ñ ò â îMENA, çíàéäåíî ôðàãìåíòè “ã³ãàíòñü-êî¿” ñòàòó¿ Ðàìçåñà II. Ó 2006 ðîö³ óö ³ é æ å ï ³ â í ³ ÷ í î - ñ õ ³ ä í ³ é ÷ à ñ ò è í ³Êà¿ðà àðõåîëîãè çíàéøëè çàëèøêè õðà-ìó Ñîíöÿ ³ ìàñèâí³ ñòàòó¿ Ðàìçåñà II .

Ðàìçåñ I I , áóä ³âåëüíèê ³ çàâîéîâ-íèê, ïðàâèâ ó 1304–1237 ðîêàõ äî íàøî¿åðè. Â³í çàëèøèâ ñîòí³ õðàì³â ³ òè-ñÿ÷ ³ ñâî ¿õ çîáðàæåíü . Íàéá ³ëüø³ çíèõ — äâàäöÿòèìåòðîâ³ êîëîñè â Àáó-Ñèìáåë ³ , â ï ³âäåíí³é ÷àñòèí³ ªãèïòó .(16.09.2008, “Ãàçåòà ïî-óêðà¿íñüêè”. Ôî-òî AFP)

Êèòàé ç 2008 ïî 2010ðð. âèä³ëÿº â ö³ëîìó 420ì³ëüéîí ³â þàí ³â (60ì ³ ë üé îí ³ â ä î ë à ð ³ â ) í àìà ñøòàáíó ð å ñ ò à âðàö ³þïàì’ÿòîê Âåëèêîãî Øîâêî-âîãî øëÿõó, ðîçòàøîâàíèõ íà òåðè-òîð ³ ¿ ñó÷àñíîãî Ñèíüöçÿí -Óéãóðñüêî-ãî àâòîíîìíîãî ðàéîíó ÊÍÐ, ïîâ³äîì-ëÿº ïðåäñòàâíèê óðÿäó àâòîíîìíîãîðàéîíó.

“Âñ³ ïàì’ÿòêè ðîçòàøîâàí³ óçäîâæÂåëèêîãî Øîâêîâîãî øëÿõó, ùî â³â çÊèòàþ äî ªâðîïè”, — ñêàçàâ ÷èíîâíèê.

Â³í, çîêðåìà, ïîâ ³äîìèâ, ùî ö³ïàì’ÿòêè çîñåðåäæåí³ â ðàéîíàõ Òóð-ôàí, Õîòàí ³ Êàøãàð íà ï³âí³÷ â³äÒàð³ìñüêî¿ çàïàäèíè. Ó öèõ ðàéîíàõðîçòàøîâàí³ ñïîðóäè, ùî íàëåæàòü äîåïîõè ïðîíèêíåííÿ áóääèçìó íà òåðè-òîð ³þ Êèòàþ, òîìó á ³ëüø³ñòüáóä ³âåëü , ÿê ³ ðåñòàâðóþòüñÿ , áóëè ïî-áóäîâàí³ ùå äî íàøî¿ åðè.

Îêð³ì ïàì’ÿòîê ðàííüîãî áóääèçìó,â Ñèíüöçÿí ³ çíàõîäÿòü ñÿ ÷èñëåíí ³ñâ ³äîöòâà ùîäî êóëüòóðíî¿ ñïàäùèíèíàðîä³â, ÿê³ æèëè íà ìåæ³ Êèòàþ òàÖåíòðàëüíî ¿ Àç ³ ¿ .


Êèòàéñüêèé óðÿä çà îñòàíí³ òðè ðî-êè âæå âèä³ëèâ ³ç öåíòðàëüíîãî áþä-æåòó á³ëüøå 80 ìëíþàí ³ â äëÿ ïðîâ å-äåííÿ äîñë ³äæåíü ³îõîðîíè ñïîðóä âð àé îí ³ Â å ëèêî ã îØîâêîâîãî øëÿõó.( 1 4 . 0 9 . 2 0 0 8 ,http://www.osvita.org.ua)

“Äîâ ãà í ³ ÷ ìóç å ¿ â ” , ç à òðà-äèö³ºþ, ïðîéäå ó Â³äí³ 4 æîâòíÿ, â öåé÷ à ñ â ñ ³ ï î ï ó ë ÿ ð í ³ ì ó ç å ¿ ñ ò î ë è ö ³Àâñòð ³ ¿ ìîæíà â ³äâ ³äàòè àáñîëþòíîáåçêîøòîâíî.

Á³ëüøå 200 ìóçå¿â â ³äêðèþòü ñâî¿äâåð³ â³äâ³äóâà÷àì ç 18:00 äî 1 ãîäèíèíî÷³ âæå âäåâ’ÿòå. Ñåðåä íèõ â³äîìèéÌóçåé ³ ñòîð ³ ¿ ìèñòåöòâ , áóäèíîê-ìó-çåé Ìîöàðòà, Ìóçåé ³ñòîð³ ¿ ïðèðîäè.

ªäèíèé êâèòîê äîçâîëÿº íå ò ³ëüêèâ ³ ä â ³ ä à òè â ñ ³ ìó ç å ¿ , à ë å ³ ñ ê î ðè ñ ò à-òè ñÿ ï î ñëó ã àìè ñï åö ³ à ë üíèõ à â ò î-á ó ñ ³ â . Á ³ ë üø ³ ñ ò ü ìó ç å ¿ â î ð ã àí ³ ç î â ó-þòü ð ³ çí ³ êîíöåðòè ³ ò åìàòè÷í ³ åêñ-ê ó ð ñ ³ ¿ . (15.09.2008, http//alltours.com.ua(çà ìàòåð³àëàìè ²ÍÒÅÐÔÀÊÑ-ÌÎÑÊÂÀ))

Êè¿â ñ üêà ïðîêóðàòóðà ç àÿâèëàïðîòåñò ïðîòè çãîäè Äåðæóïðàâë³ííÿîõîðîíè îòî÷óþ÷îãî ñåðåäîâèùà ùîäîâ ³ ä â î ä ó ç åì å ë üí î ¿ ä ³ ë ÿíêè ä ëÿáóä ³ âíèöòâà îô ³ ñíî - ãîòåëüíîãî êîìï-ëåêñó. Íîâà áóä³âëÿ ìàëà ç ’ÿâèòèñÿ óÏå÷åðñüêîìó ðàéîí³ çà àäðåñîþ: Íàáå-ðåæíî-Ïå÷åðñüêà äîðîãà, 8 . Îêð³ìêîìïëåêñó, òàì æå çáèðàëèñÿ ïîáóäó-â à òè ò îð ã î â åëüíî - ð î ç â àæàëüíèéöåíòð, ÿõò-êëóá òà ñïîðòèâíî-ðîçâà-æàëüí³ ñïîðóäè ç ï ³äçåìíèìè àâòîñòî-ÿíêàìè.

Âèñíîâîê óïðàâë³ííÿ âèçíàëè íåçà-êîííèì, áî ä³ëÿíêà íàëåæèòü äî çå-ìåëü âîäíîãî ôîíäó. Íà éîãî òåðè-òîð ³ ¿ çíàõîäèòüñÿ Âèäóáèöüêå î ç åðî

ç ïðèëåãëîþ ïîëîñîþ áåðå-ãà, ÿêà, çã ³äíî ç Âîäíèì ³Çåìåëüíèì êîäåêñàìè Óê-ðà¿íè º ïðèðîäîîõîðîííîþòåðèòîð³ºþ. Íà í³é îáìå-æó º ò ü ñ ÿ ã î ñ ï î ä à ð ÷ àä ³ ÿ ë ü í ³ ñ ò ü ò à ç à á î ð î-íÿºòüñÿ áóä ³ âíèöòâî áóäü -ÿêèõ ñïîðóä.

Ó Äåðæóïðàâë³íí³ îõîðîíè îòî÷óþ-÷îãî ïðèðîäíîãî ñåðåäîâèùà Êèºâàïðîòåñò ïðîêóðàòóðè çàäîâîëüíèëè ³â ³ ä ³ ç âàëè ñâ ³é ïîçèòèâíèé âèñíîâîê .(17.09.2008, www.vvnews.info)

Ìàéæå 40 ñóäåí, â³ä äàâí³õ äî ñó-÷àñíèõ, çíàéäåíî â òåðèòîð ³àëüíèõâîäàõ Óêðà¿íè — òàê³ï î ï å ð å ä í ³ ð å ç ó ë ü ò à ò èð î á î ò è ñ ï ³ ë ü í è õï ³ äâîäíèõ äî ñë ³ äæåíüàìåðèêàíñüêèõ òà óê-ð à ¿ í ñ üêèõ ó÷ åíèõ ó

×îðíîìó ìîð³ ïîáëèçó áåðåã³â Êðèìó.Äëÿ ïîøóê³â âèêîðèñòàëè îêåàíîã-ðàô³÷íå ñóäíî ÂÌÑ ÑØÀ. Ãîëîâíà ìåòàçàõîä³â — çíàéòè ïëàâó÷èé øïèòàëü“Â³ðìåí³ÿ”, ùî çàãèíóâ ï³ä ÷àñ Äðóãî¿ñ â ³ ò î â î ¿ â ³ é íè . (18.09.2008, http://stb.ua)

Ìóí³öèïàëüíà ãàëåðåÿ ³ ãðóïàìîëîäèõ àâòîð ³â “Ì³í³ãàì³ð” âèñòóïè-ëè ç àðò-ïðîåêòîì, ÿêèé ïðèêðàñèòü ³ïîæâàâèòü öåíòðàëüí³ âóëèö³ Õàðêî-âà . Ãðóïà ìîëîäèõ åíòóç ³àñò ³â ïðîïî-íóº ðîçìàëþâàòè ãëóõ ³ ñ ³ ð ³ ñ ò ³íè íàíàéñòàð³øèõ âóëèöÿõ Õàðêîâà:Ïóøê³íñüê³é ³ Ãîãîëÿ. Ñþæåò ðîçïèñ³âïðèñâÿ÷åíèé âåëèêèì ïèñüìåííèêàì,íà ÷åñòü ÿêèõ íàçâàí ³ äàí ³ âóëèö³ .

Òàêîæ õóäîæíèêè ïëàíóþòü ðîçïèñà-òè ñò ³íó íà âóë. Ñîâíàðêîì³âñüê³é ,íàâïðîòè Õóäîæíüîãî ìóçåþ, ïîðÿä çÁóäèíêîì Ó÷åíèõ òà ³íøèìè â³äîìèìèáåêåòîâñüêèìè îñîáíÿêàìè ³ â áåçïî-ñ åð åäíüîìó ñó ñ ³ ä ñ òâ ³ ç Ìóí ³öèïàëü-íîþ ãàëåðåºþ, òîáòî â ñàìîìó öåíòð³õóäîæíüîãî æèòòÿ ì³ñòà.

Ö³ ðîçïèñè áóäóòü âèêîíàí³ àâòî-ðàìè — âèïóñêíèêàìè ³ ñòóäåíòàìèñòàðøèõ êóðñ ³â Àêàäåì³ ¿ äèçàéíó ³ìèñòåöòâ. Çà ¿õ ñëîâàìè,ðîçïèñè ñò ³í ïðîâîäèòè-ìóòüñÿ íà âèñîêîìó õó-ä îæíüîìó ð ³ âí ³â ³ ä ï î â ³ ä í î ä î ï ð î-ôåñ ³éíî ¿ òåõí³êè ³ ìåòîäèêè ìîíóìåí-òàëüíî -äåêîðàòèâíèõ ðîçïèñ ³â ³ â òîéæå ÷àñ ó ÿñêðàâîìó ñó÷àñíîìó óð-á àí ³ ñ òè÷íîìó ñ òèë ³ .

Îðãàí³çàòîðè àðò-ïðîåêòó âæå ìà-þòü äîñâ ³ä ïîä ³ áíîãî äåêîðóâàííÿ .

Ïëàíóºòüñÿ ðîçâèíóòè äàíèéïðîåêò ó ïîâíîö ³ííèéùîð³÷íèé ôåñòèâàëü Ñòð³ò Àð-òà, ïðèóðî÷åíèé äî äíÿ ì³ñòà.Ðîáîòè ç ðîçïèñó ñò ³í âæå ïî-

÷àëèñÿ íà âóë. Ãîãîëÿ. Ïåðøèé ï³ëîò-íèé ïðîåêò ïëàíóºòüñÿ ðåàë ³ çóâàòèïðîòÿãîì ì³ñÿöÿ.

Êð³ì òîãî, ìîëîä³ õóäîæíèêè ìàþòüêîíêðåòíó ä îìîâëåí ³ ñ ò ü íà ìàé-áóòí ³é ð ³ê ùîäî ïðîâåäåííÿ ïîä ³áíî ¿àêö ³ ¿ â ï îëü ñ üêîìó ì ³ ñ ò ³— ïîáðàòèìîâ³ Õàðêîâà —Ïîçíàí³ , ïîâ ³äîìëÿº ïðåñ -ñ ë óæáà Õàðê ³ â ñ üê î ¿ì ³ ñ üêðàäè . (18.09.2008,http://dom.ria.ua)

Áëèçüêî ñ åìèñî òó í ³ ê à ë ü í è õ á ó ä ³ â å ë ü ³à ð õ ³ ò å ê ò ó ðíèõ ñ ï î ð ó äËîíäîíà , á à ã à òî õòî çÿêèõ çàçâè÷àé íåäîñòóïíèé äëÿ øèðî-êî ¿ ïóáë ³êè , ðîçêðèþòü ñâî ¿ äâåð ³äëÿ âñ³õ îõî÷èõ.

Ëèøå ðàç íà ð³ê ó âåðåñí³ ëîíäîíö³³ ã î ñ ò ³ á ðèòàíñüêî ¿ ñ ò îëèö ³ ìîæóòüáåçêîøòîâíî ïîòðàïèòè äî çíàìåíè-òèõ áóä ³âåëü ð ³ çíèõ åïîõ ³ ñ òèë ³â —


ï à ë à ö ³ â ³ â ³ é ñ ü ê î â è õ î á ’ º ê ò ³ â ,îô ³ ñíèõ õìàðî÷îñ ³â ³ ð å çèäåíö ³é äèï-ëîìàò ³ â , ìó ç å ¿ â ³ ò å à òð ³ â , ä î î ñ åëüâ ³äîìèõ ëþäåé ³ íàâ ³òü äî ñòàºí .

Ó ñóáîòó òà íåä³ëþ ìîæíà îãëÿíóòèç ñ å ð å ä è í è ï î ñ ò ì î ä å ð í ³ ñ ò ñ ü ê óáóä³âëþ ñòðàõîâî¿ êîìïàí³¿ Lloyd’s âëîíäîíñüêîìó Ñ³ò ³ , ïîòðàïèòè äî ñõî-æîãî íà íåïðèñòóïíó ôîðòåöþ ÁàíêóÀíãë ³ ¿ , ïîáóâàòè â áóíêåð ³ ,ä å â ð îêè Äðó ã î ¿ ñ â ³ ò î â î ¿â ³ éíè ïðî â îäèëèñÿç à ñ ³ ä à í í ÿ “ â ³ é ñ ü ê î â î ã îê à á ³ í å ò ó ” ï ³ ä ã î ë î â ó â à í-íÿì Ó¿íñòîíà ×åð÷èëëÿ.

Êîðîë³âñüêà àêàäåì³ÿ ìèñòåöòâ, ùîíà âóëèö³ Ï³êàä ³ëë³ , îðãàí³çîâóº â ö ³äí³ áåçêîøòîâíèé ïîêàç êðàùèõ øå-ä å âð ³ â ç ³ ñ â î º ¿ á à ã à ò î ¿ ê îë åêö ³ ¿ . Ñ ò à-ðîäàâí ³ ôîë ³àíòè ³ ð ³äê ³ ñí ³ ìàíóñê-ðèïòè ïðîäåìîíñòðó º â ³ ä â ³ äóâà÷àìÁðèòàíñüêà á³áë³îòåêà. Òðîõè á³ëüøåïðî êóëüòóðó çàðóá³æíèõ êðà¿í ìîæíàáóäå ä ³çíàòèñÿ, çàâ³òàâøè äî ïîñîëü-ñòâà Äàí³ ¿ , ðåçèäåíö³ ¿ ïîñëà Àðãåíòè-íè àáî â³ðìåíñüêî¿ öåðêâè ó Êåíñèíã-òîí ³ .

Ó á à ã à ò ü îõ ì ³ ñöÿõ ï ³ ä ÷ à ññ âî ºð ³ äíî ãî “ ó ¿ê åíäó â ³ äêðèòèõ äâ å-ð å é ” ï ð î â î ä ÿ ò ü ñ ÿ ñ ï å ö ³ à ë ü í ³ å ê ñ-ê ó ð ñ ³ ¿ .

“ßêùî ïîäèâèòèñÿ íà áóä³âëþ çñåðå-äèíè, òîä ³ íàáàãàòî ëåãøå íå ò ³ëüêèçðî çóì ³ òè àðõ ³ ò åêòîðà ³ îö ³íèòè éî-ã î ðîáîòó , àëå ³ ïîêðèòèêóâàòè ³çíàéòè ÿê ³ ñ ü í åäîë ³êè . Ìè ñïîä ³-âàºìîñÿ, ùî öåé äâîäåííèé çàõ³ä íà-äèõíå êîæíîãî íà òå, ùîá âèâ÷èòè íàøóñòîëèöþ”, — â ³ ä çíà÷èëà ç à ñíîâíèêãðîìàäñüêî¿ îðãàí³çàö³ ¿ Open House,ÿêà âæå á³ëüøå 15 ðîê³â âëàøòîâóº“Ó¿êåíä â³äêðèòèõ äâåðåé” ó Ëîíäîí³.(19.09.2008, http://www.rian.ru)

Íåçàáàðîì íà íàñ ÷åêàº 170-ð³÷÷ÿâ³ä äíÿ íàðîäæåííÿ Íå÷óÿ-Ëåâèöüêî-ãî, 90 ðîê³â â³ä äíÿ ñìåðò³, ³ 40 — â³ä

çà ñíóâàííÿ ìóçåþ ïèñü-ìåííèêà. Áóäóòü ïðîìîâè ³âèñòàâè, à ñàì ìóçåé —áà ò üê ³ â ñ üê à õ à ò à à â ò î ð à“Êàéäàøåâî ¿ ñ ³ì ’ ¿ ” ðóé-íóºòü ñÿ ÷åðå ç áðàê ä åð-æàâíî ¿ ï ³äòðèìêè.

Êàï³òàëüíîãî ðåìîíòó ìóçåé íå áà÷èâäâàäöÿòü ðîê ³ â .

Áóäèíîê, ùî ïðîñ³äàº , øèðîê³òð³ùèíè ó éîãî ñò³íàõ — ó òàêîìóñ ò àí ³ ç ó ñ ò ð ³ ÷ à º þâ ³ ë åé óêð à ¿ í ñ üê î-ãî êëàñèêà ìóçåé ²âàíà Íå÷óÿ-Ëåâèöü-êîãî ó Ñòåáëåâ³ íà ×åðêàùèí³.

Ó ñåðåäèí³ XIX ñòîë³òòÿ õàòà áóëàöåðêîâíîþ âëàñí³ñòþ, ïîò³ì òóò æèâáàòüêî ²âàíà Íå÷óÿ-Ëåâèöüêîãî — áëà-ãî÷èííèé Êàí³âñüêîãî ïîâ ³òó . Ïèñü-ìåííèê ÷àñòî ïðè¿çäèâ ó ñåëî ³ ãîñòþ-âàâ ó áàòüêà. Äî 130-ð³÷÷ÿ êëàñèêà ñà-äèáó â ³äáóäóâàëè ³ ñòâîðèëè ìóçåé.

Êàï³òàëüíèé ðåìîíò îñòàíí³é ðàç óíüîìó ðîáèëè 1988-ãî. (20.09.2008,http://ictv.ua)

Íà óí³êàëüíó çíàõ³äêó — íàé-äàâí³ø³ çîëîò ³ ïðèêðàñè â Óêðà ¿í ³ —íåùîäàâíî íàòðàïèëè ï³ä ÷àñ ðîçêî-ïîê êóðãàíó íà Òðîñòÿíå÷÷èí ³ . . .“÷îðí³” àðõåîëîãè.

Öüîãî ðàçó âîíè êîïàëè â ãîðîäîöü-êîìó êóðãàííîìó ìîãèëüíèêó, ÿêèé ñàìïî ñîá³ ââàæàºòüñÿ îñîáëèâèì íå ëèøåâ Óêðà¿í³ , à é ó ö³ë³é ªâðîï³ .

— Ñâîãî ÷àñó öåé ìîãèëüíèê áóâíàäçâè÷àéíî áàãàòèé, — êàæå çàâ³äó-âà÷ ñåêòîðó îõîðîíè êóëüòóðíî ¿ ñïàä-ùèíè óïðàâë³ííÿ êóëüòóðè ³ òóðèçìóîáëäåðæàäì ³í ³ ñ òðàö ³ ¿ Ìèõàéëî Ïî-òóï÷èê. — Òóò, êð³ì âåëèêî¿ áðîíçî-â î ¿ ê îë åêö ³ ¿ , á óëî çíàéä åíî ³ ç îëî ò ³ïðèêðàñè, ÿê³ ìîæíà ââàæàòè íàé-äàâí³øèìè çîëîòèìè ïðèêðàñàìè â Óê-ðà¿í³ — âîíè äàòóþòüñÿ XV–X ñò. äî í.å . Òàê , º ñ åðåä âèðîá ³ â òðèï ³ëüñüêî ¿êóëüòóðè çîëîò³ ïðèêðàñè, àëå âîíèäóæå ïðîñò ³ : ó âèãëÿä³ êîðîòåíüêèõïðóæèíîê. Çíàõ³äêè æ ³ç ãîðîäîöüêîãîìîãèëüíèêà ñì³ëèâî ìîæíàíàçèâàòè ñïðàâæí ³ìèþâåë³ðíèìè âèðîáàìè. Âîíè,íà æàëü, ³ ïîòðàïèëè äî ðóê“÷îðíèõ” àðõåîëîã ³â .

Îäíàê öüî ã î ð à çóãðàá ³æíèêè áóëè çàòðèìàí³ ïðàö³âíè-êàìè ì³ë³ö³¿ . Äî ðå÷³, öå ïåðøèé âèïà-äîê, êîëè “÷îðí³” àðõåîëîãè ïîïàäà-þòüñÿ ³ç ðå÷îâèìè äîêàçàìè.

Âàð ò ³ ñ ò ü ã î ð îä îöüêî ã î ç îë î ò à ç à â-äÿêè éîãî óí³êàëüíîñò³ ñÿãàº 1,5 ìëíãðèâåíü . Äå ìàëè çáóâàòè ñâî ¿ òðîôå ¿“÷îðí ³” àðõåîëîãè , ç ’ÿñîâóº ñë ³äñòâî .(22.09.2008, http://20minut.ua)

Ðàòóøà ó Êàì’ÿíö³-Ïîä³ëüñüêîìó— íàéäàâí³øà ç óñ³õ, ùî çáåðåãëèñÿ âÓêðà¿í ³ . Ó ö³ äí³ ðåñòàâðàòîðè “ïî-

â åðòàþòü” êóïîë ö ³éêàì’ÿí ³é ñïîðóä ³ . Êóïîëâ ³ í ÷ à òèìå ï î ç î ë î ÷ åíèéãåðá Êàì’ÿíöÿ-Ïîä³ëüñüêî-ãî .

— Ó ðîêè Âåëèêî ¿ Â ³ ò÷èçíÿíî ¿â ³éíè çáóäîâàíó â XIV ñòîë ³òò ³ ðàòó-øó çðóéíóâàëî àðòèëåð³éñüêèì ñíàðÿ-äîì. Âæå ó ïîâîºííèé ïåð³îä â³äáóäó-âàëè àáèÿê. Áî õòî æ â îòîé ïåð³îä äó-ìàâ ïð î ³ ñ ò î ðè÷íèé î áð à ç ñ ò à ð î-ä à âí ü î ¿ öè â ³ ë üí î ¿ ñ ï î-ðóäè íàøîãî Êàì’ÿíöÿ?!Íàðåøò³ , ì³ñüêà âëàäàâèð ³øèëà â ³ ä ò â î ðè òèêàì’ÿíó ñïîðóäó ñàìåòàêîþ, ÿêîþ òà áóëà.“Çíàéøëè” íà öå 1,5ì³ëüéîíà áþäæåòíèõ ãðèâåíü, —ïîâ ³ ä îìèâ “Äíå â ³ ” ç à â ³ ä ó â à÷ î ð-ã à í ³ ç à ö ³ é í î - ê î í ò ð î ë ü í î ã î â ³ ä ä ³ ë óì³ñüêî¿ ðàäè Âàëåð³é Êëèìåíêî.


Íà ³ñòîðè÷íîìó îá ’ºêò³ êèïèòü ðî-á î ò à . Ò ð ó ä ³ â íèêè ì ³ ñ ü ê î ¿ ð å ñ ò à â-ð à ö ³ é í î ¿ ì à é ñ ò å ð í ³ í à î ñ í î â ³à ðõ ³ âíèõ ä îêóìåíò ³ â , êð å ñë åíü ,äàâí ³õ ôîòîãðàô³é ðåòåëüíî , êðîê çàêðîêîì ³äóòü äî ñâ ³ òëî ¿ ìåòè . Îá ³öÿ-þòü, ùî ùå äî ê³íöÿ 2008 ðîêó ïåðåä ãî-ðîäÿíàìè ³ ã î ñòÿìè ì ³ ñòà ïîñòàíåïåðâîçäàííèé îáðàç ðàòóø³. Êð³ì òî-ãî , çàïóñòÿòü ìàëîâ ³äîìèé, òàê çâà-íèé íèæí³é ãîäèííèê, ÿêèé ïðèâîäèòü-ñÿ äî ä³ ¿ îäíèì ìåõàí³çìîì íà ÷îòèðèñòîðîíè ñâ ³òó — ìàº 24 ðèìñüêèõïîä³ëêè. Ùå îáëàøòóþòü êîâêîþ áàë-êîí. (23.09.2008, “Äåíü”,http://www.day.kiev.ua)

Âèñ ³ ÷ åíó ç ÷ å ð â îíî ã î ã ð àí ³ ò óãîëîâó ôàðàîíà XIX äèíàñò ³ ¿ ÐàìçåñàI I çíàéäåíî ºãèïåòñüêîþ åêñïåäèö³ºþï³ä ÷àñ ðîçêîïîê ïàãîðáà Òåëü -Áàñòà ,÷à ñ òèíè ñ òàðîäàâíüî ãî ì ³ ñ ò à Áóáà ñ-òà, ùî çíàõîäèòüñÿ ó 80 ê³ëîìåòðàõ íàï ³âí ³÷ â ³ ä Êà ¿ðà , â ä åëüò ³ Í ³ëó .Ôðàãìåíò çàââèøêè 76 ñàíòèìåòð³âêîëèñü íàëåæàâ êîëî-ñ à ë üí ³ é ñ ò à ò ó ¿ ô àð à î-íà. ßê ïîâ³äîìèâ àãåíò-ñòâó France Presse ãîëîâàº ãèï å ò ñ üê î ¿ Â å ðõ î âí î ¿ðàäè ç ³ ñòàðîâèíè ÇàõèÕàâàññ, ó ãîëîâè ïîø-êîäæåíî í ³ ñ ³ âòðà÷åíîíàêëàäíó áîðîäó.

Ó ðàéîí ³ Òåëü -Áàñòààðõ å îëî ãè ñï îä ³ â àþòü ñÿ â ³ äøóêàòèâåëèêèé õðàì Ðàìçåñà. Éìîâ³ðíî, ôðàã-ìåíòè êîëîñàëüíî ¿ ñ ò àòó ¿ âêàçóþòüíà ñïðàâ åäëèâ ³ ñ ò ü ã ³ ï î ò å çè .

Çà äåñÿòü äí³â äî çíàõ³äêè â Òåëü-Áàñòà âèÿâëåíî ôðàãìåíòè âåëèêî ¿ñòàòó¿ Ðàìçåñà ³ çàëèøêè éîãî õðàìóâ êà¿ðñüêîìó ðàéîí³ Åéí-Øàìñ.(25.09.2008, http://www.lenta.ru. Ôîòî çàðõ³âó AFP)

Ïðåì’ºð-ì³í³ñòð Óêðà¿íè Þë³ÿ Òè-ìîøåíêî ïðåçåíòóâàëà ï³ñëÿ ðåñòàâ-ðàö³¿ Ãåòüìàíñüêèé ïðàïîð ÕVII–ÕVIIIñò. “Ñüîãîäí³ Ãåòüìàíñüêèé ïðàïîð,ï³ä ÿêèì çä³éñíþâàëè ñâî¿ ôóíêö³¿ ÷î-òèðè ãåòüìàíè Óêðà¿íè, ïîâåðòàºòüñÿâ Óêðà¿íó â òàêîìó âèãëÿä³, ó ÿêîìóâ³í ùå ñîòí³ ðîê³â áóäå çíàõîäèòèñÿ óíàñ ³ íàäàâàòè íàñíàãó, ñèëó äëÿ äåð-æàâîòâîð÷èõ ä³é”, — â³äçíà÷èëà Þë³ÿÒèìîøåíêî ï³ä ÷àñ ïðåçåíòàö³ ¿ .

Âîíà çàçíà÷èëà, ùî óðÿä çàï³äòðèìêè Ôîíäó “Óêðà¿íà ÕÕIñòîë ³òòÿ” òà ïîëüñüêèõ êîëåã íàéá-ëèæ÷èì ÷àñîì ïëàíóº â ³äðåñòàâðóâà-òè ùå îäíó ðåë³êâ³þ — Êîçàöüêèé ïðà-ïîð.

Þë³ÿ Òèìîøåíêî ïîîá³öÿëà, ùî Ãåòü-ìàíñüêèé Ïðàïîð ï³ñëÿ âèñòàâêè óÊèºâ ³ ÷ åðå ç ï ³ âðîêó ïîâåðíåòüñÿ äîÕàðê ³ â ñ üê î ã î ³ ñ ò î ðè÷íî ã î ìó ç åþ .(26.09.2008, http://www.tymoshenko.com.ua)

28 âåðåñíÿ ó Áîãîðîä÷àíñüêîìóðàéîí³ ²âàíî-Ôðàíê³âùèíè, ó äå-ðåâ ’ÿí ³é áóä ³âë ³ Óêðà ¿íñüêî ¿ ãðåêî -êàòîëèöüêî ¿ öåðêâè Ñâÿòîãî ² âàíàÕðåñòèòåëÿ, ùî çâåäåíà ó 1846 ðîö³ òà ºïàì’ÿòêîþ àðõ³òåêòóðè, âèíèêëà ïîæå-æà. ßê ïîâ³äîìèëè ÓÍ²ÀÍ óïðåñ - ñëóæá³ Ì³í ³ ñòåðñòâà çïèòàíü íàäçâè÷àéíèõ ñèòó-àö³é, âîãîíü çíèùèâ õðàìïîâí³ñòþ. Æåðòâ ³ ïîñòðàæäà-ëèõ íåìàº.

Ïðè÷èíà ïîæåæ³ âñòàíîâëþºòüñÿ. Íàì³ñö ³ ïðàöþâàëà îïåðãðóïà Ãîëîâíî-ãî îáëóïðàâë³ííÿ ÌÍÑ. (29.09.2008,http://www.rian.ru)

Ñüîìèé ð³ê óæãîðîäñüêèé àðõåî-ëîã Îëåêñàíäð Äçåìáàñ äîñë³äæóº Íå-âèöüêèé çàìîê. Íà éîãî òåðèòîð³ ¿ åêñ-ïåäèö³ÿ çíàéøëà çàëèøêè êóçí³, ëè-â à ð í ³ , þ â å ë ³ ð í î ¿ ì àé ñ ò å ð í ³ ò àïðèì³ùåííÿ äëÿ ðåìîíòó çáðî¿. — Çà-ìîê áóâ öåíòðîì ìåòàëóðã ³ ¿ íà Çàêàð-ïàòò³, — ïðèïóñêàº Äçåìáàñ. — Òóò òà-êîæ ðåìîíòóâàëè àðáàëåòè. Äëÿ ñå-ð å äí ü î â ³ ÷ ÷ÿ ö å á ó ë î âè ñ îê î-òåõí³÷íèì âèðîáíèöòâîì.

Â îñòàíí³ äâà ðîêè åêñïåäèö³ÿ çî-ñ å ð å ä è ë à ñ ÿ í àäîñë ³äæåíí ³ ç îâí ³øíü-î ã î ð î â ó ô îð ò åö ³ .Ç’ÿñóâàëîñÿ, ùî ï³ä ÷àñîáëîãè éîãî çàïîâíþâà-ëè âîäîþ.

— Ó çàìêó áóâ âîäîïðîâ³ä — âîäóçàêà÷óâàëè ³ ç ñ ó ñ ³ äíüî ¿ ã îðè , — çàó-âàæóº àðõåîëîã. — À öå íåàáèÿêå äî-ñÿãíåííÿ äëÿ òèõ ÷àñ ³â .

Íàóêîâö³ ç ’ÿñóâàëè, ùî ôîðòåöþçâåëè ó ÕIII ñò.

Çà ï³äðàõóíêàìè ì³æíàðîäíèõ åêñ-ï å ð ò ³ â , ä ëÿ ð å ñ ò à â ð àö ³ ¿ ï àì ’ ÿ òêèïîòð³áíî 1 ìëí 300 òèñ. ºâðî. Óê-ðà¿íñüê³ äîñë³äíèêè ââàæàþòü, ùî äëÿöüîãî òðåáà óñåìåðî ìåíøå.

Çà ð ³ê ðó ¿íè Íåâèöüêîãî ç àìêóâ ³ ä â ³ ä óþòü 100 òè ñ . ò óðèñ ò ³ â .

(02.10.2008, “Ãàçåòà ïî-óê-ðà ¿íñüêè”)

Ë³ãà ìîëîä ³ Óê-ðà¿íè “Ìîëîäà ñèëà” 27 â å-ð å ñ íÿ ð î ç ï î ÷ àë à â ³ ä á ó-ä î â ó ñ ò à ð î â è í í î ã îÒðèã ³ ð ñ üêî ãî ìîíà ñ òèðÿXVI ñò. Ìîíàñòèð ðîçòàøî-â àíî íà á åð å ç ³ î ç åðà ïîá-

ëèçó Æèòîìèðà. Ãîëîâà îðãàí³çàö³ ¿Ç ³íîâ ³é ×åðï ³öüêèé íàãîëîñèâ , ùîâ³äáóäîâà ìîíàñòèðÿ äëÿ ÷ëåí³â “Ìî-ëîäî¿ ñèëè” — “öå íå ïóñòîïîðîæí³äåêëàðàö³ ¿ , äî ÿêèõ òàê îõî÷ ³ ³ ùåäð³á à ã à òî õòî ç ñ ü î ã îäí ³øí ³õ ïîë ³ òèê ³ â ,äåðæàâíèõ ÷èíîâíèê³â”.

² í ³ ö ³ à ò î ð è â ³ ä á ó ä î â è ì î í à ñ ò è ð ÿâ ³äøóêàëè â àðõ ³âàõ âö ³ë ³ëó ïðîåêò-íó äîêóìåíòàö³þ íà çðóéíîâàíó öåðê-âó Áîãîÿâëåííÿ Ãîñïîäíüîãî — îäíó


³ç äâîõ çðóéíîâàíèõ ó 30-³ ðîêè ìîíàñ-òèðñüêèõ öåðêîâ.

Çà ³íôîðìàö³ºþ âèäàííÿ “Ãîëîñ Óê-ðà¿íè”, ïðîáëåìîþ çàëèøàºòüñÿ ô³íàí-ñóâàííÿ áóä ³âåëüíî -â ³äíîâëþâàëüíèõðîá³ò . Êð³ì çàëó÷åííÿ êîøò³â ê ³ëüêîõñïîíñîð³â , “Ìîëîäà ñèëà” âèð³øèëàçàñíóâàòè áëàãîä ³éíèé ôîíä â ³ äáóäî-âè Òðèã³ðñüêîãî ìîíàñòèðÿ. Ïðî öå íå-ç àáàðîì ïîâ ³äîìëÿòü ãðîìàäñüêîñò ³ .

“Ìîíàñòèð äåê ³ëüêà ñòîë ³òü òîìóáóäóâàëè ãðîìàäîþ, óñ³ì ìèðîì. Òàêñàìî ³ ìè éîãî â³äáóäîâóâàòèìåìî”, —ñêàçàâ ï ³ ñëÿ ç àê ³í÷åííÿ óðî÷èñòî ã îìîëåáíþ ç íàãîäè ïî÷àòêó â ³äáóäîâèñ âÿ òèí ³ Ç ³ í î â ³ é × åðï ³ ö üêèé .( 3 0 . 0 9 . 2 0 0 8 ,http://www.risu.org.ua)

2 æîâòíÿ ïðè ãàëóçå-âîìó äåðæàâíîìó àðõ³â ³Ñëóæáè áåçïåêè Óêðà¿íèðî çïî÷íå ð î á î òó ² íôîðìàö ³éíî -äîâ ³äêîâèé çàë (â ³äêðèòèé åëåêòðîí-íèé àðõ³â), ùî ïîêëèêàíèé ñïðîñòèòèäîñòóï òà âèêîðèñòàííÿ äîêóìåíò ³â ,ÿê³ çáåð³ãàþòüñÿ â àðõ³âàõ ÑÁÓ. Ïðîöå 30 âåðåñíÿ ïîâ³äîìèëè ó ïðåñ-

ãðóï³ ÑÁÓ â ²âàíî-Ôðàíê³âñüê³é îá-ë à ñ ò ³ .

Â îáëàñíîìó óïðàâë³íí³ ÑÁÓ çàïåâ-íÿþòü, ùî âñ ³ ðîçñåêðå÷åí³ â åëåêò-ð îííîìó â àð ³ àí ò ³ ä îêóìåíòè ,ïîâ ’ÿçàí ³ ç ä ³ÿëüí ³ ñòþ ðàäÿíñüêèõî ð ã à í ³ â á å ç ï å êè ò à ³ ñ ò î ð ³ ºþ Óê-ðà ¿í ñüêîãî âèçâîëüíîãî ðóõó , ñè ñ ò å-ìàòèçîâàí ³ ò à îá ’ ºäíàí ³ ò åìàòè÷íî(Ãîëîäîìîð 1932–33 ðð.,ä³ÿëüí³ñòü ÎÓÍ-ÓÏÀ, Ðåï-ð å ñ ³ ¿ â Óêðà ¿í ³ , Äèñèäå-íòñüêèé ðóõ — Ç²Ê). Â³íôîðìàö ³éíî - ä î â ³ äêîâîìóçàë³ îáëàäíàíî 8 ðîáî÷èõ ì³ñöü, ÿê³ñòàíóòü ó íàãîä ³ íàóêîâöÿì, æóð-íàë ³ ñ ò àì , ñ ò óä åíòàì , ó ñ ³ì , õ ò îäîñë ³äæóº çàçíà÷åíó òåìàòèêó ³ ïðà-öþº ç ïåðøîäæåðåëàìè.

Îêð ³ì áåçïîñåðåäíüî äîêóìåíò ³â , â³ íôîðìàö ³ éíîìó ç à ë ³ ï ð å ä ñ ò à âë åí îòàêîæ â åëèêó ê ³ëüê ³ ñ ò ü ôîòîìà-ò åð ³ àë ³ â , íàóêîâ ³ ç á ³ ðíèêè òà ìîíîã-ðàô³ ¿ , åëåêòðîíí³ âàð ³àíòè êíèæîê,âèñòàâîê, ïðåçåíòàö³é . Îñê³ëüêè ïðî-öåñ ðîçñåêðå÷åííÿ òà ïåðåâåäåííÿ äî-êóìåíò³â â åëåêòðîííèé âèãëÿä òðè-âà º , ï åðåäáà÷àºòü ñÿ ùîäåííå îíîâ-


НОВІ ВИДАННЯ

101

НОВІ ВИДАННЯ

Вже сама назва розлогої книжки Вікто�ра Акуленка (К.: ТОВ “Друкарня“Бізнесполіграф”, 2008. — 400 с.) на�

лаштовує на філософську тональність. Ад�же на переконання автора: “У старості, як удитинстві, люди теж мріють і сподіваютьсяна краще у житті. Різниця тільки в тому,що діти подумки завжди в майбутньому,прийдешньому, а літні люди переважномріють ретроспективно, поринуті в далекеминуле, пережите. Згадують�живуть напристані споминів...” Для знаного правни�ка, доктора юридичних наук це вже другаспроба подати на суд читачів масштабнийхудожньо�документальний твір. У першому“На перехресті закону і совісті” (К.: Вид�во“Українська енциклопедія” ім. М.Бажана,2001. — 456 с.) він започаткував вельмиоригінальний засіб концептуальногопоєднання науково�публіцистичних роз�думів й особистих мемуарних спогадів в са�тирично�іронічній аурі як гострого політич�ного памфлету, так і відвертого швейкуван�ня. Добре обізнаний з вітчизняною та світо�вою класикою гумористики та в чомусьнаслідуючи її знаних майстрів, Акуленко�сатирик передовсім є виразником бага�товікових народних традицій українськогодотепного слова, що може бути викриваль�ним, навіть дошкульним, але ніколи злим.

Якщо в попередній книжці автор чималосторінок присвятив засудженню епохи, кот�ра чорною хмарою накрила значний періодйого власного життя, то в новому творі ав�тор, намагаючись показати криваві ідео�логічно�класові витоки всієї тоталітарноїкомуністичної системи, “зазирнув і ввій�шов у “ленініану” з чорного ходу. А там, зафасадним кадром, не тільки він, там життябагатомільйонного люду під ним, під ле�нінсько�сталінською тоталітарною держав�ною пірамідою”. У підсумку з’явився розділ

“Життя, обсяяне Леніним”, що вміщуєпамфлети “Даздраперма і Тролебузін — дітиВолоді Ульянова”, “Марш�маневр Леніна наХрещатику”, “Бартер: вождя на шифер”,“Збочена орієнтація” Ілліча”. Як бачимо, ажніяк не сформований радянською пропаган�дою образ вождя світового пролетаріату вцентрі уваги В. Акуленка. Він через доліпростих людей із самобутніми характерамирозглядає протистояння між рідним наро�дом і тоталітарною ідеологією, яка прагнуладуховно підкорити та деформувати націо�нально�культурну свідомість.

Проте автор викриває негативні явищане лише в історичному минулому. Як гро�мадянин він стурбовано реагує на все, щостає на заваді демократичному і по�спра�вжньому національному розвою незалежноїУкраїнської держави. Зокрема, памфлет“Шведський стіл для еліти” містить крити�ку (і, завважимо, справедливу) багатьохнинішніх публічних людей, яким байдужадоля рідного народу.

Ім’я Віктора Акуленка добре відоме ук�раїнським пам’яткоохоронцям, позаяк вінодин із провідних вітчизняних фахівців уцарині наукової розробки та практичноговтілення правових засад збереженнянаціональної історико�культурної спадщи�ни, автор численних ґрунтовних (а подеку�ди й гостро публіцистичних) публікацій зцієї тематики. Чималий часовий період вінпропрацював в штаті Українського товари�ства охорони пам’яток історії та культури,донині співпрацює з ним на громадських за�садах, є членом редколегії часопису“Відлуння віків”, тож і не дивно, що в новійкнижці чільне місце посідає розділ“УТОПІК на плаву (1972–1990)”. Рік, колиВіктор Іванович став до роботи в Това�ристві, виявився певною мірою трагічнимдля цієї поважної громадської організації,

ВІДЛУННЯ ПАМЯТІ: НАЗАД У МАЙБУТНЄ

Анатолій Ситник

виплеканої такими подвижниками як Оле�на Апанович, Олена Компан, МихайлоБрайчевський, Іван Гончар, Іван�ВалентинЗадорожний... Невдовзі вийшла закритапостанова ЦК КПУ “Про роботу Товарист�ва...”, що викривала й засуджувала “фактизахоплення старовиною, її ідеалізації, не�критичного ставлення до архаїчних форм упобуті та звичаях”. Отож, було необхіднотерміново забезпечити “підбір ідейнозрілих кваліфікованих кадрів” замість “осібсумнівної громадської репутації, інколи зідейно нечіткими поглядами”. Згаданих ви�ще та ще багатьох фундаторів організаціїбуло піддано анафемі, а до вичищенихшлюзів Товариства спрямовувалися кадри,які в директивних інстанціях уже вийшли втираж. Сюди потяглися партійні функціо�нери�пенсіонери чи не з усіх обкомів, вклю�чаючи давно не існуючі Дрогобицький таІзмаїльський, а на додачу відставні полков�ники і навіть генерали. Саме їм належалопередусім втілювати в життя ленінськийплан монументальної пропаганди. Однакдеякий відсоток діяльності Товариства, як іраніше, припадав на пам’ятки археології,історії, архітектури, народного мистецтва.Тому й була залишена, переважно з без�партійної молоді, “інтелектуальна обслу�га”, аби хоч хтось міг належним чиномскласти відповідний документ пам’ятко�охоронного спрямування. З неприхованоюусмішкою висвітлює автор колізії, щопостійно виникали в апараті правління То�вариства між ідейними наглядачами та ви�сокоосвіченими фахівцями.

І що прикметно, зрештою, люди, які че�рез брак освіти хоча й не володіли суттюпредмету, але звикли сумлінно виконуватинакази, хоч би куди їх направила партія,поступово адаптувалися й певною міроюприслужилися справі збереження істори�ко�культурної спадщини. Показовою в цьо�му сенсі є цитата з підслуханого авторомдіалогу двох колишніх високоповажнихфункціонерів: “Пригадуєш, Михайле, якми у Львівській області динамітом і тягача�ми за одну ніч змели з лиця землі 200 цер�ков, а тепер доводиться тими, що залиши�лися, опікуватися як пам’ятками архітек�тури. Діалектика!” А подібних діячів середтодішніх апаратників Товариства було чи�мало.

Натомість, найтеплішими словами Вік�тор Іванович оповідає про фахове спілку�вання з Мариною Виноградовою, Анато�лієм Коміренком, Вірою Карпенко, Арту�ром Мировським, Віталієм Лісневським,Олександром Кириченком, МиколоюКорінним, Олексієм Зотиковим, ВікторомПогрібняком, заступником голови Львівсь�кої обласної організації Ігорем Кудиним,археологом Дмитром Телегіним та багать�ма іншими співробітниками й активістамиТовариства.

Переконані, що читач віднайде у ційошатній, щедро ілюстрованій якіснимисвітлинами самого автора та Сергія Марчен�ка, книзі безліч маловідомих широкому за�галові фактів з життя УТОПІК в останнєдвадцятиліття епохи тоталітаризму. Відтак,запрошуємо до захоплюючого читання!

102 НОВІ ВИДАННЯ

Белый Орел Балтики: Сбор�ник / С.А. Смолянников, В.А.Михайлов. — К., 2008. — 160 с.:78 іл. — Рус., укр., пол., англ.

Книга істориків�дослідниківта ветеранів підводного флотуСергія Смоляннікова і ВіктораМихайлова є збірником історич�них матеріалів про становлення

та розвиток військово�морського флоту Польщіна зламі двадцятих�тридцятих років минулогостоліття. У другій частині збірника роз�повідається про перших російських і радянсь�ких полярників — моряків, гідрографів, гео�логів та льотчиків, значну частину яких склада�ли поляки, що проживали в Російській імперіїта Радянському Союзі. Збірник присвячено 45�му Всесвітньому конгресу підводників, якийвідбувся в польському місті Гдиня, і призна�чається для шанувальників всесвітньої історіїфлоту, а також для тих, хто вивчає й розкриваєтаємниці підкорення Півночі.

Богуненко В.О., Пилипенко Є.А. Нестор Мах�но та Донбас. — Посібник для вчителів історіїУкраїни. — КП “АГТ”, 2008.

Книга представляє одну з визначних сторінокновітньої історії України періоду національно�визвольних змагань 1917�1921 рр. — так званою“махновщиною” — складним по своїй природіявищем, в якому поєднувалися риси стихійногозбройного повстання селянства південних гу�берній (передусім Катеринославської, частин Пол�тавської, Харківської, Таврійської та Херсонсь�кої) з елементами ідейного анархістського руху.

Вечерський Віктор: Біобібліо�графічний покажчик. Графіка /Відп. за вип. Сердюк О.М. — К.:“АртЕк”, 2008. — 168 с.: 166 іл.(Науково�дослідний інститутпам’яткоохоронних досліджень).

Це науково�довідкове видан�ня містить біобібліографічнийпокажчик праць кандидата

архітектури Вечерського Віктора Васильовича,відомості про його науковий та творчий доробок,а також репродукції 133 авторських графічнихробіт, виконаних у різних техніках.

Вечерський В. В. Українські монастирі. — К.:Наш час, 2008. — 400 с. : іл.(Невідома Україна).

Книжка присвячена українсь�ким монастирям як прадавнімцентрам духовності, культури,освіти нашого народу, а також яквидатним архітектурним ансамб�лям, з якими пов’язана історіяУкраїни та окремих її регіонів.Розповідається про основні правила заснування,будівництва та устрою християнських монас�тирів, про їх благодійницьку та культурну працю,про руйнування монастирських ансамблів за часівтоталітарного режиму у XX ст., про їхнє сьогод�нішнє відродження. Більша частина обсягу книж�ки присвячена розповіді про основні, найвідомішій найстародавніші монастирі всіх регіонів Ук�раїни і всіх конфесій — Києво�Печерську, По�чаївську та Святогірську лаври, вірменський мо�настир Сурб�хач у Криму, католицький Доміні�канський монастир у Львові, інші монастиріЛьвова, Києва, Луцька, Чернігова, Лубен, Пере�яслава, Путивля, Полтави, Новгорода�Сіверсько�го. У цих розповідях особливий акцент робитьсяна тих історичних діячах та історичних подіях,які пов’язані з тими чи іншими монастирями.

Віктор Мельник. Сакральне мистецтво Гали�чини XV–XX століть в експозиції Івано�Франківського художнього музею. Путів�ник–каталог, — Івано�Франківськ: Вид�воЛілея — Нв, 2007. — 224 с.

Сакральне мистецтво Іва�но�Франківщини, унікальноїза природним та історичнимландшафтом частки Галичи�ни в етнокультурних межахГуцульщини, південно�східної Бойківщини, Покут�тя та Опілля, — це “terraincognita” національної обра�

зотворчої памяті. Увага дослідників цьогорегіону традиційно прикута до сфери народноїтворчості, етнографії, деревяної архітектури. Збагатства памяток іконопису, монументальногоживопису, скульптури XV– початку XX століть.

Маємо спадщину, котру не просто локалізува�ти як за звичними канонами поствізантійськоїтрадиції, так і за західноєвропейською агенезієюхудожніх стилів. У ній завжди відшукаєтьсящось суто галицьке: або занадто орієнтальне дляЗаходу, або по�західному невідповідне Сходу. Вцьому криється багатство й за�гадковість Галичини.

Гріффен Л.О., Константи�нов В.О. Український технічниймузей / Центр пам’яткознавстваНАН України та УТОПІК. —Ніжин: “Видавництво “Аспект�Поліграф”, 2008. — 172 с.

У монографії українських пам’яткознавців імузеєзнавців Л.О. Гріффена та В.О. Константи�нова викладено історію й охарактеризовано су�часний стан науково�технічних музеїв в Україні.

Дзвони в історії і культурі народів світу: Ма�теріали І Міжнародної науково�практичної,історико�краєзнавчої конференції (26 серпня2006 p., Луцьк, Замок Любарта): Науковийзбірник. Вип. 1 / Упор. Г. Марчук. — Луцьк:ПВД “Твердиня”, 2007. — 68 с.

Традиційний символ христи�янства — дзвони були відомі лю�дям ще з давніх часів. За всюісторію людства вони мали різно�манітне призначення. З виник�ненням християнства дзвонивходять до церковного вжитку ітехніка лиття дзвонів впродовжвіків розвивалася та постійновдосконалювалася. Але дзвонарство, його поси�лене мистецьке значення залишається поки щопоза увагою дослідників.

В цьому збірнику представлені праці нау�ковців, дослідників, кампанологів та краєзнав�ців України, Росії, Польщі, що висвітлюютьісторію виникнення дзвонів, їх використання вцерковній практиці, розвиток дзвонарного мис�тецтва, аналізують дослідження невідомихсторінок історії дзвонів.

Заветный утес бессмертия,памяти и скорби. Сборник. Авт.�сост.: С.А. Смолянников,В.А. Михайлов. — К., 2007. —160 с.: іл.

Книга є збірником історичнихматеріалів, присвячених найге�роїчнішій та найтрагічнішійсторінці оборони Севастополя в

роки Великої Вітчизняної війни — обороні 35 ба�тареї берегової оборони. До даного збірникаувійшли матеріали і фотографії, які раніше від�крито не публікувалися, а також архівні доку�менти, що розповідають про справжніх творцівславетної батареї, останні дні захисників херсон�ського п’ятачка, їхню мужність та стійкість.

Книгу призначено для шанувальників війсь�кової історії, фортифікаційного мистецтва таприсвячено героям Севастополя на честь 225�річчя заснування міста�героя.

Ієвлева В. Пам’ятки індустріального розвиткуКиєва кінця XIX–першої третини XX століття. —К.: Прес�КІТ, 2008. — 248 с.

Наукову монографію присвя�чено індустріальному розвиткуКиєва кінця XIX — перших трьохдесятиліть XX століття. Дослід�женням охоплено майже весь ви�робничий комплекс тогочасногоКиєва, включаючи промис�ловість, залізничне господарствота перші загальноміські інже�нерні системи: водогін, каналізацію, електрое�нергетику, перший електричний транспорт —трамвай, фунікулер та тролейбус.

НОВІ ВИДАННЯ 103

Вперше в одній книзі зібрано матеріал, якийілюструє різноманітні аспекти індустріальногорозвитку та виробничої забудови Києва унайбільш визначальний історичний період — назламі двох століть — XIX та XX. Роблячи акцентна архітектурній спадщині, в книзі проаналізо�вано архітектурні форми, стилістичні напрям�ки, конструкції та будівельні матеріали, що ви�користовувалися у промисловій архітектурі да�ного періоду. Не залишилися поза увагою й ос�новні архітектурні конкурси та окремі пропо�зиції стосовно загального індустріального роз�витку міста та окремих галузей міського госпо�дарства, ті інженерні досягнення та основнімістобудівні рішення, які залишили після себезначний слід на теренах сучасного міста.

Індустріальна спадщина вкультурі і ландшафті: МатеріалиIII Міжнародної наукової конфе�ренції (м. Кривий Ріг, 1–4 жовт�ня 2008 р.): у 2 ч. / редкол.:В.Л. Казаков (відп. ред.) та ін. —Ч.1. — Кривий Ріг : Видавничийдім, 2008. — 278 с.

Збірник містить статті, щоохоплюють міжгалузеві напрями вивчення, охо�рони, оптимізації та використання об’єктівіндустріальної спадщини Східної Європи — Ук�раїни, Польщі, Росії, Білорусі. Представлено те�оретичні, методичні, методологічні матеріалидослідження об’єктів індустріальної спадщини.Більшість порушених у матеріалах конференціїпитань стосуються різних аспектів будови, сти�лю, збереженості, сучасного використання,втрати об’єктів індустріальної спадщини. Розг�лянуто регіональні особливості структури та по�ширення об’єктів індустріальної спадщини.

Авторами збірника є провідні вчені і молодінауковці України, Росії, Білорусі та Польщі.

Індустріальна спадщина в культурі і ланд�шафті: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової кон�ференції (м. Кривий Ріг, 1–4 жовтня 2008 р.): у2 ч. / редкол.: В. Л. Казаков (відп. ред.) та ін. —Ч. 2. — Кривий Ріг : Видавничий дім, 2008. —109 с.

Збірник містить статті, що охоплюють міжга�лузеві напрями вивчення, охорони, оптимізаціїта використання об’єктів індустріальної спад�щини Східної Європи. Представлено теоретичні,методичні, методологічні матеріали екологіч�них досліджень об’єктів індустріальної спадщи�ни. Розглянуто регіональні особливості еко�логічних процесів та проблем.

Авторами збірника є провідні вчені і молодінауковці України, Росії, Білорусі.

Історико�культурні заповідники України.Довідкове видання / Автори�упорядники: Злив�кова О.О., Градун Е.Ю., Звіряка А.І.,Єрзіна І.В. — К.: Фенікс, 2007. — 176 с.

Довідкове видання “Історико�культурні за�повідники України” стало результатом плідноїспівпраці Науково�дослідного інституту пам’ят�коохоронних досліджень та Державної служби зпитань національної культурної спадщини Міні�

стерства культури і туризму України з історико�культурними заповідниками України. Інфор�мація про кількість пам’яток та кількість фон�дових одиниць вказується згідно з наданими за�повідниками відомостями. Довідник спрямова�но на поширення знань не тільки про історико�культурні заповідники, а й у цілому про націо�нальну культурну спадщину держави.

Калугин П.М. Памятникиморской славы в Украине: [Ката�лог�довідник] — К.: Макком,2008. — 104 с.: 56 с. іл.

Легендарному місту�герою Се�вастополю в його ювілейний деньнародження від ВсеукраїнськоїАсоціації ветеранів�підводників іземляцтва “Крым–Севастополь”.Київ, червень 2008 р.

Кангиева Э. М. Крымоведение на страницахтюркоязычных периодических изданий крымс�котатарской диаспоры / Под ред. А. А. Непомня�щего. — Киев; Симферополь: ОАО “Симферо�польская городская типография” (СГТ), 2007. —424 с. — (Биобиблиография крымоведения;Вып.10).

У науково�довідковому виданні систематизо�вано і введено до наукового обігу значний масивкримознавчої спадщини кримськотатарськоїдіаспори за сто років. Вперше відтворено просо�пографічний портрет закордонного кримознав�чого співтовариства.

Київ.До другого випуску видання (перший побачив

світ 2001 p.) увійшли опубліковані 2007 р. в га�зеті “Експрес�об’ява” нариси С. Петрова з історіїКиєва, пов’язані з історичними назвами вулиць,місцевостей та окремими пам’ятками міста.

С. Петров — кандидат філо�логічних наук, член РадиКиївської міської організації Ук�раїнського товариства охоронипам’яток історії та культури, ав�тор праць “Оборонні спорудиКиєва X–XIX ст. за рукописни�ми і друкованими джерелами”(1995), “Книжкова справа вКиєві. 1861 — 1917” (2002), “Книга в Україні.1861 — 1917” (бібліографічний покажчик, вип.1–11, 1996 — 2008).

Козацький Троїцький собор: Архітектурнаперлина України. До 230�річчя побудування:Архітектурно�історичний нарис. Бібліографія /Упорядн.: І. Голуб, О. Харлан. — Дніпропет�ровськ; ДОУНБ, 2008. — 32 с.: іл.

Цим виданням ДОУНБ розпочинає серію“Святині Запорозького краю”. У ній йтиметьсяпро православні храми та монастирі, що зберег�лися або існували в різні часи на території ко�лишніх Вольностей Запорозьких.

Випуск присвячено неповторній пам’ятці де�рев’яної сакральної архітектури, що дивом збе�реглася на теренах Дніпропетровщини — соборуна честь Святої Трійці у місті Новомосковську.


Це видання продовжує висвітлювати досліджен�ня окремих сторінок спорудження та існуваннявизначної пам’ятки української архітектури(перше таке видання — бібліографічний покаж�чик “Козацький собор — святиня духу”, 2003 р.).

Куриленко В.Є. “ІсторіяЧернігово�Сіверщини з найдав�ніших часів у знахідках Мезин�ської округи. Нариси про далекеминуле рідного краю”. — Чер�нігів, 2008. — 74 с.

Книга “Історія Чернігово�Сіверщини з найдавніших часіву знахідках Мезинської окру�ги...” присвячена далекому ми�

нулому території, яка прилягає до Мізина тасуміжних сіл Сіверського Подесення. Вона на�писана відомим краєзнавцем, археологом, зас�новником і директором Мезинського архео�логічного науково�дослідницького музею Кури�ленком Василем Єлисейовичем. В ній вміщеноматеріали, виявлені автором у 1964–2008 р. натериторії Корейського, Шосткінського, Новго�род�Сіверського районів. Читач знайде цікавівідомості автора про пошуки, знахідки,відкриття на згаданій території, про історію за�селення Десни і її приток, первісні місячні ка�лендарі та ін.

Матеріали 6�ї Всеукраїнської наукової кон�ференції “Актуальні питання історії науки ітехніки” — Полтава: Видавництво “Полтавськадержавна аграрна академія”, 2008. — 332 с.

Мельничук О.І. Міжнародно�правовий статус всесвітньої куль�турної і природної спадщини. —К.: Наукова думка, 2008. — 288 с.

У монографії досліджуєтьсяправова природа концепціївсесвітньої культурної й природ�ної та нематеріальної культурноїспадщини, її формування й тен�

денції розвитку в міжнародному праві. Розкри�вається співвідношення концепцій загальноїспадщини людства і всесвітньої культурної таприродної спадщини. Значна увага приділяєть�ся міжнародно�правовим відносинам між держа�вами�учасницями Конвенції ЮНЕСКО 1972 р.про охорону всесвітньої культурної та природноїспадщини з однієї сторони і Міжурядовимкомітетом з охорони культурної та природноїспадщини загального визначного значення зіншої сторони — щодо захисту, вивчення та по�пуляризації об’єктів культури і природи, яківключені до Списку всесвітньої спадщиниЮНЕСКО. Розглядаються питання імплемен�тації міжнародно�правових норм з охорониоб’єктів всесвітньої спадщини в національнеправо, у тому числі й України. Аналізуютьсяособливості міжнародно�правових відносин, щовиникли у зв’язку з укладенням Міжнародноїконвенції ЮНЕСКО 2003 р. про охорону нема�теріальної культурної спадщини, призначеноїсприяти збереженню та популяризації об’єктів,які становлять нематеріальну культурну спад�щину (пісні, легенди, вірування, обряди, тра�диції, ремесла тощо).

Миколаївські читання: Ма�теріали І�го наукового семінару,присвяченого пам’яті луцькогокнязя і святого православноїцеркви Святослава — МиколиСвятоші та святого ЧудотворцяМиколая Мирлікійського / Авт.�упор. Г.Марчук. — Луцьк: ПДВ“Твердиня”, 2007. — 76 с.

Ніжинська старовина. Ніжи�нознавчі студії № 5: Збірникрегіональної історії та пам’яткоз�навства. Випуск 6 (9) / Центрпам’яткознавства НАН Українита УТОПІК. — 2008. — 207 с.

У шостому випуску науковоїзбірки “Ніжинська старовина”вміщено ряд ніжинознавчих

студій історичного, пам’яткознавчого такраєзнавчого спрямування.

Окремий розділ видання присвячено 80�м ро�ковинам від часу Ніжинського повстання черво�них партизан, присутні розвідки з історії Ніжинай Ніжинщини козацької, імперської тапостімперської доби; традиційно об’ємним єрозділ персоналій визначних ніжинців — цьогоразу розвідки присвячені Ю.С. Москаленку, О.І.Покровському, С.Ю. Спаській, М. Мотонісу, Г.Кониському тощо; друкуються добірки архівнихдокументів.

Обухов В.В. Максим Кривоніс — перший пол�ковник Визвольної війни 1648–1654 років: іст. на�рис / Володимир Обухов. — К.: Муз. Україна,2008. — 200 с.: іл.

Історичний нарис присвяченоактивному учаснику визвольноївійни 1648–1654 pp. проти шля�хетського поневолення України,полковнику Максиму Кривоносу,чиє життя і діяльність сприялиперемогам козацького війська уквітні�жовтні 1648 р. Оспіваний упіснях і думах як народний герой. Книжказацікавить широке коло читачів.

Охорона та вивчення пам’яток історії такультури в Кримській АРСР: Дослідження тадокументи / Авт.�уклад. О.В. Хлівнюк; За ред.А.А. Непомнящого; Вступ. ст. Н.О. Гріненко;Ком. Н.В. Кармазіна та ін. — Сімферополь: ВАТ“Сімферопольська міська друкарня” (СГТ),

2008. — 240 с. — (Біобібліог�рафія кримознавства; Вип. 11).

До наукового обігу введенокорпус репрезентативних джерелз Центрального муніципальногоархіву Москви, що надає мож�ливість розкрити історію пам’ят�коохоронного руху в Криму в 20�іроки XX століття.

Памятники российским деятелям истории икультуры в Украине. — Каталог�справочник. —К.: Журнал “Радуга”. — 2008. — 192 с.

У каталозі�довіднику представлено основніпам’ятки архітектури та монументального мис�тецтва, які увічнюють імена видатних російських


діячів науки і культури, які жилий приїжджали до України. Книга єсвоєрідним продовженням енцик�лопедичного довідника “Русскиймир Украины” (2008), підготова�ного вченими Української Ака�демії русистики.

Пантеон зодчих Лук’янівсько�го некрополю. Біографічний довідник. — К.:Видавництво “З�Медіа”, 2008. — 104 с.

У довіднику зроблено спробу об’єднати біо�графічні відомості про архітекторів, будівель�ників, відомих вчених, інженерів, фундаторівбудівельної науки, які зробили величезний впливна розвиток вітчизняної будівельної механіки,опору матеріалів, мостобудівництва, архітектури.

Вони жили й працювали у Києві в межахХІХ–ХХ ст. Поховані на Лук’янівському кладо�вищі. Саме тут, на історичному Лук’янівському,колишньому центральному поховальному комп�лексі, на відміну від інших кладовищ міста, ком�пактно розташовані, ці поховання сприймаютьсяяк пантеон. Зодчі, які розбудовували наше місто,переважно навчалися в Петербурзькому інсти�туті цивільних інженерів та Петербурзькій ака�демії мистецтв, в Київському політехнічномуінституті. В країнах Західної Європи вони вивча�ли нові будівельні технології і на поч. XX ст. за�початкували новий етап в розвитку архітектури,будівельного мистецтва із запровадженнямновітніх атрибутів естетики й побуту.

Матеріали зібрано у державних архівах, му�зеях, бібліотеках, у родичів, у фондах різних ус�танов. Про найбільш знаних та популярних зод�чих, будівничих Києва написано багато біог�рафічних публікацій, численні дослідженняприсвячені їх творінням.

На жаль, щодо багатьох архітекторів, скульп�торів відомостей дотепер не вдалося знайти.

Довідник побудовано за енциклопедичнимпринципом. Статті розташовано за алфавітом,подаються біографічні довідки, відомості проосвіту, вчений ступінь, звання, збудовані спору�ди, написані праці, фото.

Полонський Г.А. Великий Луг. Історія села(1794–1967 pp.). — Факти. Фото�документи 1930�х–2000�х pp. /Упор.: Л.Г. Полонський,М.О. Люшненко. — Тернопіль:Новий колір, 2008. — 138 с. — (Се�рія “Історія малих сіл України”).

Поштовхом до появи виданнястало зростання зацікавленості на�шого суспільства власним мину�лим. У цьому контексті актуальності набуває і ба�жання кожного знати більше про своє село, сели�ще, місто тощо.

З цією метою упорядниками зібрано воєдинота видано окремою книгою матеріали, що їх усвій час готував до публікації Г.А. Полонський,які висвітлюють історію с. Великий Луг, одногоз найвідоміших у Житомирській області.

Праці Центру пам’яткознавства. Випуск 13 /Центр пам’яткознавства НАН України таУТОПІК. — К., 2008. — 300 с.: іл.

Тринадцятий випуск “ПрацьЦентру пам’яткознавства” пропо�нує фахівцям із пам’яткознавства,музеєзнавства, історикам загалом,а також широкому колу небайду�жих до проблем збереження й вив�чення культурної спадщини Ук�раїни читачів низку теоретичних іприкладних матеріалів, присвяче�них означеній проблематиці.

У збірці ряд публікацій присвячено такожісторіографічним і методолого�методичним сту�діям, а також викладено кілька дискусійних пи�тань із українського пам’яткознавства і му�зеєзнавства.

Приймак В.В. Путивльськеудільне князівство Чернігово�Сіверщини. — Полтава, 2007. —180 с. Центр пам’яткознавстваНАН України і УТОПІК, Кому�нальна установа Історико�куль�турний заповідник “Більськ”Полтавської обласної ради.

У монографії висвітлюютьсяпередумови формування Путивльського уділь�ного князівства Чернігово�Сіверської землі добифеодальної роздробленості. Реконструюється, заданими археологічних джерел, із залученнямписемних, топонімічних, нумізматичних, тери�торія й адміністративно�територіальний устрійкнязівства. Робота охоплює період від початкуVIII до середини XIII ст.

Репан О., Старостін В., Харлан О. Палімпсест.Коріння міста: поселення XVII–XVIII століть вісторії Дніпропетровська / Концепція і проектвидання О. Лазька. — К.: Українські пропілеї,2008. — 268 с.

У книзі на основі комплексногоопрацювання писемних, архео�логічних та картографічних дже�рел розглядаються питання істо�ричної топографії, формування таісторії населених пунктів, які існу�вали в межах м. Дніпропетровськау XVII–XVIII ст. — польської фор�теці і міста Кодак, міста Новобогородицьк (Ста�ра Самарь), обох Катеринославів та ін. Визна�чається їхня роль у розвитку регіону, зв’язкиміж ними і значення Нового Кодака як міста, щопоклало початок Дніпропетровську.

Котляр М.Ф., Ричка В.М. Княжий двірПівденної Русі Х–ХІІІ ст. — К: Наукова думка,2008. — 360 с.

Книга присвячена створенню сучасного нау�кового образу княжого двору Південної РусіX–XIII ст. як владного інституту, у внутрішньо�

му світі й діяльності якого фокусу�валися всі сторони життя се�редньовічного суспільства. Дослід�ження проводилися із застосуван�ням нових методик історичногостудіювання у поєднанні з поси�ленням уваги до мікроісторичнихпроцесів і явищ та життєдіяль�ності історичних персонажів.


У праці вивчаються чинники, рушійні сили йобставини виникнення княжого двору на Русі,простежуються його еволюція та роль у держа�вотворенні, описуються традиції, служби та апа�рат управління, висвітлюється історія Київсько�го та Галицького монарших дворів.

Смолянников С.А. (Автор�соста�витель). Письма любви, веры, на�дежды. — 2007. — 240 с. — іл. 16.

Даний збірник є своєріднимпродовженням збірника того ж ав�тора “У истоков братской исто�рии”, виданого за матеріаламиконференції, що проходила у жовт�ні 2005 року безпосередньо в селіКруподеринці, де поховано графа Ігнатьєва М.П.,національного героя Болгарії і значного політич�ного діяча Російської імперії, і куди в далекому1877 році він писав листи своїй дружині з бал�канського театру воєнних дій.

Збірник містить в собі усі листи ІгнатьєваМ.П. з коментарями та примітками автора тапризначений для істориків�слов’янознавців, атакож для всіх, хто цікавиться історією розвит�ку суспільства на зламі ХІХ–ХХ ст.

Срібні Царські ворота з собору Софії Київсь�кої. — Варшава –Краків–Львів–Київ. — 2008.

Альбом — мистецьке видан�ня, в якому розповідається промайстерність українських митцівепохи бароко на прикладі чудово�го і розкішного шедевру церков�ного мистецтва ХVIII ст. —срібних Царських врат головногоіконостасу Софійського собору вКиєві. Одночасно тут можна оз�

найомитись з детальною документацією рестав�раційних робіт та простежити цікавий процесвідродження шедевру.

Тарас Вікторія: Монастирські сади Галичини(X – середина XIX ст.). — Львів, 2006. — 276 с.: іл.

У монографії вперше висвітлено нові архівніматеріали, які дозволили відтворити цілісну кар�тину розвитку монастирських садів X—серединиXIX ст. Доведено, що монастирські сади єоб’єктами ландшафтної архітектури й посідаютьособливе місце в культурній спадщині України.Аналіз матеріалів з історії релігії, філософії, мис�тецтва й архітектури показав, шо ландшафтно�планувальні схеми, стильові та композиційнівирішення монастирських садів базувалися намісцевих традиціях, історичних прототипах іаналогах, залежали від філософського світоглядуепохи, орденської належності монастиря, місцярозташування монастиря у ландшафті. На конк�ретних прикладах висвітлено функціональні,планувально�композиційні вирішення, філо�софсько�символічний зміст монастирських садівсередньовіччя, ренесансу, бароко.

Татаринов С.Й., Тутова Н.О. Нариси історіїсамоврядування в Бахмуті і повіті у XVIII–XXстоліттях. — Артемівськ, 2008. — 228 с.

Пропонована читачам книга вперше в історіїДонбасу складає максимально можливий аналізролі міських органів самоврядування Бахмутсь�кого повіту — міської Думи та повітового Земсь�кого зібрання.

Опрацьована історіографія Росії, України тазарубіжжя дає уявлення про оцінки ролі само�врядування в Росії у 1861�1917 роках, позитив�них і негативних сторонах діяльності, ролі дер�жавного чиновницького апарату.

Технічний музей: історія, досвід, перспекти�ви: матеріали І міжнародної науково�практич�ної конференції. — К.: НАУ, 2008. — 212 с.

У матеріалах доповідей учасників конфе�ренції з різних регіонів України і Російської Фе�дерації стисло висвітлено історію, сучасний стані проблеми діяльності технічних музеїв (держав�них, галузевих, історії підприємств та ін.) щодозбереження науково�технічної спадщини.

Українське сакральне мистецтво з колекції“Студіон” / Автор�упоряд. о. д�р Севастіян Дмит�рух. — Ч. II. У збірці Національного музею у Ль�вові імені Андрея Шептицького. — Львів: Срібнеслово, 2008. — 160 с. : іл.

Ікона як явище світової куль�тури; її богословський, духов�ний, мистецький виміри; ікона вукраїнській культурі; роль му�зейників і духовенства у поря�тунку і збереженні творів сак�рального мистецтва — теми, по�рушені на сторінках цього видан�ня, так чи інакше стосуються теми головної:збірки творів з колекції “Студіон”, яка теперзберігається у Національному музеї у Львовіімені Андрія Шептицького.

У стінах Музею знайшли прихисток понад500 експонатів “Студіону”; їхній порятунок відварварського знищення тоталітарним режи�мом — велика заслуга музейників, зокрема —схимонаха Мар’яна (Михайла) Пигеля.

Історію збірки “Студіону” від початку її фор�мування і до надходження в Музей розповідаєдобірка документів, яку подано окремимрозділом книжки.

Великий альбом фоторепродукцій демон�струє чудові зразки українського, російського,європейського сакрального мистецтва, збере�жені самовідданою працею музейників для май�бутніх поколінь.

Pereyaslavіca: Наукові запискиНаціонального історико�етно�графічного заповідника “Переяс�лав” / Збірник наукових статей. —Вип. 2 (4). — 2008. — 360 с.

Збірник вміщує статті з різно�манітних проблем за такими нап�рямками: археологічні, історико�краєзнавчі, етнографічні, джере�

лознавчі дослідження Переяславщини та Се�редньої Наддніпрянщини. Окремим розділомпредставлено музеєзнавчі дослідження.


108

НАШІ АВТОРИНАШІ АВТОРИ

Валентина Шевченко архітекторреставратор

Іван Давиденко краєзнавець

Валентина Чешко головний фахівець з питаньохорони пам’яток мистецтваУТОПІК

Юлія Яворськанауковий співробітник ІваноФранківського обласногохудожнього музею

Ольга Самойленкоголовний архітекторНаціонального заповідника“Софія Київська”

Олександр Харланархітектор

Сергій Юрченкоархітектор

Лариса Амелінамистецтвознавець, зав. сектору Національногохудожнього музею України

Вадим Перегуда краєзнавець

Богдан Гаврилівдоцент, кандидат історичних наук

Олена Титовакандидат історичних наук,директор Центрупам’яткознавства НАН Українита УТОПІК

Ірина Пустинніковажурналіст

Сергій Смолянніковісторик, журналіст

Уляна Головчанськазавідувач науковоекспозиційного відділу Національного заповідника“Софія Київська”

Валентина Залунінадизайнер

Анатолій Ситникзаслужений журналіст України, член УТОПІК з 1966 р.

Documents

2(10) - pamjatky.org.uapamjatky.org.ua/wp-content/uploads/2011/10/vv_2_2008.pdf · Р. Терпиловський О. Титова — заступник головного редактора