Члену Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

Тітову Юрію Георгійовичу

Кандидата на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, судді Вищого господарського суду України

Корсака Віталія Антоновича 6 &Г&

Пояснення

Щодо питань, які висвітлені Громадською радою доброчесності у висновку від 1 травня 2017 року стосовно моєї кандидатури, прошу Вас врахувати, що Громадській раді доброчесності мною було подано клопотання про скасування цього висновку, оскільки він був затверджений на підставі неперевіреної інформації. Факти, які покладені в основу висновку не були відомі Громадській раді доброчесності під час прийняття рішення.

1. Щодо відомостей Генеральної прокуратури України про розслідування кримінальної справи, пов'язаної із втручанням в систему автоматичного розподілу справ повідомляю наступне.

Я був обраний на посаду судді Вищого господарського суду України у 2012 році, тобто після того, як в цьому суді вже була запроваджена система автоматичного розподілу справ. Відповідно, я не брав участі у зборах суддів, на яких обговорювалось і, в подальшому, запроваджено систему автоматичного розподілу справ, яка передбачала значну кількість спеціалізацій, частина з яких мала штучний характер та фактично дублювалась.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від (копія додається, додаток № 1) відносно мене було

визначено наступні категорії спорів: спори, що виникають з порушення права власності; спори, що виникають з корпоративних відносин; спори, пов'язані з правовідносинами у сфері землекористування та

власності на землю; спори, пов'язані з виконанням договорів, в тому числі з договорів

підряду, надання послуг.

вища чвл . -Л ;

від « Ш А

Зазначене розпорядження було затверджено рішенням зборів суддів. Повний перелік спеціалізацій всіх суддів мені не передавався. Водночас1

редакція назв спеціалізацій, які були визначені щодо мене, не давала мені підстав вважати, що вони мали штучний характер чи дублювалися.

В 2014 році, коли стало відомо про наявність таких фактів, я особисто голосував за скасування такої системи автоматичного розподілу справ. Також я пропонував суддям запровадити таку систему, яка була запроваджена мною в Київському апеляційному господарському суді, коли я працював на адміністративних посадах в 2011 - 2012 роках. Ця система унеможливлювала встановлення штучних спеціалізацій чи таких, що дублюються. Спеціалізації визначалися по палатам, що надавало можливість при здійсненні;

автоматичного розподілу задіяти в ньому всіх суддів палати, що виключало можливість розподілу справи безальтернативно.

Крім того, 04 квітня 2011 року своїм наказом № 36-а, я, як Голова Київського апеляційного господарського суду, на підставі повноважень, які були надані мені у період між зборами суддів, вивів із спеціалізацій палат суддів так звані "розрахункові справи", а саме такі категорії спорів, як: розрахунки за продукції, товари, послуги; повернення грошових коштів органами, що здійснюють контрольні функції; розрахунки за комунальні послуги; оренда, а також "інші позадоговірні немайнові спори, крім спорів пов'язаних з реалізацією корпоративних прав". Виведення таких категорій спорів за межі спеціалізацій судових палат та передача їх на розподіл на весь склад суду, дало можливість повністю вирівняти навантаження на суддів з додержанням принципу вірогідності розподілу. Тоді моя пропозиція була підтримана на зборах суддів, які затвердили цей наказ.

Хочу також зауважити, що аналогічна система була запроваджена у Вищому господарському суді України в 2014 році, замість системи, яка діяла раніше.

Зазначене свідчить, що своїми діями я, навпаки, запроваджував об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципу вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, що передбачено статтею 2-1 Господарського процесуального кодексу України.

Також повідомляю, що я не ухилявся від дачі показань Генеральній прокуратурі Україні в межах слідства, що підтверджується відповідною довідкою Генеральної прокуратури України, яку я надавав Вищій кваліфікаційній комісії суддів України для залучення до матеріалів мого досьє.

Таким чином, своїми діями я дотримувався впровадження принципу незалежності суддів.

Щодо розподілу справ до 2014 року, хочу зазначити, що тоді можливо й були випадки безальтернативного розподілу справ, які могли бути викликані відсутністю суддів відповідної спеціалізації з різних причин (відрядження, лікарняний, відпустка), що доволі часто трапляється і в інших судах. Такі випадки не свідчать про те, що суддя впливав на систему автоматичного розподілу чи вчиняв якесь інше порушення. На той час відомості про кількість суддів, які задіяні в автоматичному розподілі, не були у загальному доступі і до матеріалів справи така інформація не залучалась, тому суддя міг і не знати, що розподіл відбувся безальтернативно.

2. Щодо розгляду мною справи за позовом Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Фонду державного майна України, Промислово-фінансового консорціуму "Придніпров'я" про визнання недійсними актів та договорів купівлі-продажу (так звана "справа, пов'язана з реприватизацією Нікопольського феросплавного заводу"), зазначаю наступне.

У висновку Громадської ради доброчесності зазначено, що я начебто брав участь в публічному конфлікті з особою, яка виконувала обов'язки Голови Вищого господарського суду України. Насправді, у мене не було ніякого конфлікту з цією особою, оскільки на той час я з ним взагалі не був знайомий.

Я не брав участі у будь-яких прес-конференціях, які організовувались будь-якими фінансово-промисловими групами.

Ця справа мала великий суспільний резонанс. При її розгляді завжди була присутня велика кількість журналістів, телеканалів та інших представників засобів масової інформації, з якими спілкувався колишній Заступник Голови Київського апеляційного господарського суду Конфлікт між ним та колишнім виконуючим обов'язки Голови Вищого господарського суду України, який висвітлювався в засобах масової інформації відбувся вже після розгляду зазначеної справи і стосувався обставин передачі цієї справи до Вищого господарського суду України після винесення постанови. Повноваження щодо передачі справи на той час належали заступнику Голови Київського апеляційного господарського суду. Встановивши, що вимога направити справу до Вищого господарського суду не відповідає процесуальному законодавству та отримавши погрози притягнення до відповідальності Заступник Голови, Київського апеляційного господарського суду . зібрав журналістів, які були присутніми при розгляді цієї справи та публічно повідомив про зазначені факти.

Я особисто не робив жодних заяв і коментарів щодо цієї справи, а також щодо обставин її передачі до касаційної інстанції. Я неодноразово повідомляв журналістів, що намагалися взяти у мене інтерв'ю, що виконуючи обов'язки

Кодексу професійної етики судді, не маю права і не буду давати ніяких коментарів по цій справі. Ці мої слова були зафіксовані телеканалами та іншими представниками засобів масової інформації. Звертаю увагу, що у жодному виданні, в тому числі, що публікували "фейкову" інформацію, немає жодного мого слова прямою мовою та ніяких коментарів чи висловлювань по, цій справі.

Обставини конфлікту між колишнім виконуючим обов'язки Голови Вищого господарського суду України та колишнім заступником Голови Київського апеляційного господарського суду перевірялись Верховним Судом України та Вищою радою юстиції. За результатами відповідних перевірок, в моїх діях не встановлено жодних порушень.

У висновку Громадської ради доброчесності зазначено про порушення мною пунктів 2.1.2.2., 2.4 Бангалорських принципів. В той же час, слід , зазначити, що Бангалорські принципи були затверджені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006, а справа, про яку йде мова у висновку, розглядалась судами у 2005 році, тобто тоді, коли зазначені Принципи ще не діяли.

Мої дії, як при розгляді цієї справи, так і після її розгляду повністю відповідали вимогам законодавства та Кодексу професійної етики судді, затвердженого V з'їздом суддів України 24.10.2002 р., зокрема статті 2, 6, 8, які регулювали правила професійної етики судді.

Навколо цієї справи відбувалась так звана "інформаційна війна" як в Інтернеті, так і в інших виданнях публікувалась "фейкова" інформація. Метою такої інформації було намагання подати судовий розгляд як необ'єктивний. Незважаючи на "інформаційний" тиск, рішення було прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства. При розгляді справи була врахована практика Верховного Суду України щодо розгляду аналогічних спорів, про що зазначалось в тексті постанови. Вважаю, що висновок Громадської ради доброчесності ґрунтується на "фейкових" новинах, які висвітлені у засобах масової інформації.

Мною не приймались рішення на користь будь-яких фінансово-промислових груп в цій справі, у даному випадку, позов було заявлено Генеральною прокуратурою України в інтересах держави.

Враховуючи зазначені обставини, у незалежного спостерігача не могло скластися враження, що при розгляді цієї справи я був упередженим або необ'єктивним. Вважаю, що моя поведінка перед журналістами та моя заява про неможливість надання будь-яких коментарів не могла викликати у суспільства сумніви щодо моєї неупередженості та об'єктивності.

3. Щодо розгляду земельного спору по вулиці Гончара у місті Києві, повідомляю наступне.

В 2013 році за моєї участі розглядалась судова справа № 57/4 за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах Державного агентства земельних ресурсів України, Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до відповідачів: Київської міської ради, TOB "Інвестиційно-будівельна група та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гончара 21", за участю третьої особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрітенський 3\15" про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акта на право власності та інше.

Ця справа висвітлювалася в деяких засобах масової інформації, як резонансна, оскільки, нібито, стосувалася незаконності будівництва в охоронній зоні ансамблю споруд Софійського собору в м. Києві (сайти www.svidomo.org,chesnosud.org, видання "Українська правда"). Слід звернути увагу, що обставини цієї справи подаються ними неточно. Предметом судового розгляду у даній справі був земельний спір. Питання відповідності будівництва встановленим діючим законодавством будівельним нормам та правилам у даній справі не розглядалось. Таких позовних вимог в межах цього судового провадження заявлено не було і, відповідно, судове рішення щодо законності або незаконності будівництва не приймалось, про що прямо зазначено в тексті постанови. Касаційна інстанція не має право розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій. Також слід додати, що зазначена постанова набрала законної сили. У допуску справи до провадження Верховного Суду України щодо перегляду зазначеної постанови було відмовлено за відсутністю підстав.

У висновку Громадської ради доброчесності помилково зазначено, що "будівництво відбувалось "практично впритул до стін собору Софії Київської". Це не відповідає дійсності. Вулиця Гончара в м. Києві не межує із собором. Між вулицею Гончара та собором розташована вулиця Стрілецька, яка повністю забудована. Тому не можна стверджувати, що це будівництво відбувалось "практично впритул до стін собору". Ця неточна інформація, яка подана Громадською радою доброчесності, може створити у незалежного спостерігача помилкове уявлення щодо дійсних обставин цього спору. (Роздруківка карти цього району м. Києва додається до клопотання, додаток № 2).

Обраний прокурором спосіб захисту права ніяким чином не вирішував питання щодо приведення цього будівництва у стан, рекомендований < ЮНЕСКО. Однією з вимог ЮНЕСКО щодо новобудов в історичному центрі Києва було зменшення їх поверховості до рівня сусідніх історичних будівель (роздруківки з Інтернет ресурсів, додаток № 3).

Стаття 54 Земельного кодексу України передбачає можливість перебування земель історико-культурного призначення у державній, комунальній та приватній власності.

Статтею 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що встановлення зон охоронних пам'яток та затвердження меж історичних брамів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок за умов дотримання правил використання земель історико-культурного призначення.

У висновку Громадської ради доброчесності дослівно зазначено: "адже суд з однаковим успіхом міг аргументувати вирішення спору на користь будь якої з сторін". Такий висновок не можна вважати коректним.

При розгляді зазначеної справи сторонам було забезпечено відкритий, незалежний та неупереджений судовий розгляд.

Зокрема, з метою дотримання принципів гласності і відкритості судового процесу мною, як головуючим, було надано розпорядження провести судове засідання у цій справи в більшому за площею залі судових засідань, оскільки зал, який був закріплений за колегією, не вміщував всіх осіб, які бажали бути присутніми в судовому засіданні, а журналісти та оператори телеканалів не мали можливості розмістити необхідну техніку. Таким чином всі бажаючі особи, у тому числі представники засобів масової інформації, отримали можливість бути присутніми у судовому засіданні та проводити відео- і фотозйомку.

Рішення по справі було прийнято відповідно до вимог діючого законодавства та положень ст. 1 Протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, у своєму висновку Громадська рада доброчесності зазначила, що ця справа потрапила на розгляд колегії під моїм головуванням після того, як вона була розглянута колегією в іншому складі. При цьому, у висновку наголошується, що інша колегія розглянула справу повністю, вийшла до нарадчої кімнати, проте з незрозумілих причин було змінено всю колегію суддів.

Зазначена інформація не відповідає дійсності.

Процесуальні події в цій справі відбувались наступним чином.

Справа розглядалась в 2013 році колегією суддів у складі: головуючого - Демидової А.М, суддів: Шевчук С.Р., Воліка І.В. Постановою від 29.01.2013 судові рішення попередніх інстанцій були скасовані, а справу направлено на новий розгляд.

Після повернення справи з нового розгляду, відповідно до резолюції, цю справу було передано раніше визначеному судді-доповідачу без автоматичного розподілу (резолюція від 12.06.2013, копія якої додається, додаток № 4).

17.06.2013 колегія суддів у складі: Демидової A.M., Шевчук С.Р. Воліка І.В., своєю ухвалою прийняла подані у справі касаційні

скарги до свого провадження і призначила справу до розгляду на 02.07.2013. В цей день, всьому складу колегії був заявлений відвід, який мотивований тим, що ця колегія вже брала участь у розгляді цього спору і направляла справу на новий розгляд. Ухвалою від 02.07.2013 заяву про відвід було відхилено (копія ухвали додається). Відразу після розгляду заяви про відвід, було винесено ухвалу від 02.07.2013 про відкладення розгляду справи, яка мотивована необхідністю надати можливість учаснику, який не з'явився у судове засідання, скористатися своїми правами (копії відповідних судових ухвал додаються, додаток № 5).

Зазначені процесуальні документи свідчать про те, що розгляд справи по суті спору не розпочинався, тому ця колегія не видалялась до нарадчої кімнати для прийняття рішення. Причиною видалення колегії в нарадчу кімнату був розгляд заявленого суддям відводу, а не прийняття рішення по суті спору.

Щодо подальшого автоматичного розподілу, слід зазначити наступне.

Суддя-доповідач по справі подала Голові суду дві заяви про надання відпустки, причиною яких була необхідність лікування тяжкохворого чоловіка. При цьому, на день подання заяв вона не могла передбачити період часу, який їй буде потрібен для догляду за її тяжкохворим чоловіком. Саме тому вона оформила дві заяви про надання відпустки.

Враховуючи зазначені обставини, а саме відсутність судді-доповідача , керівник апарату суду, керуючись пунктом 3.1.11 Положення про

автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010, видав розпорядження № 08.03-04/727 від 04.07.2013, яким призначив повторний автоматичний розподіл справи № 57/4 (копія розпорядження додається, додаток № 6).

Відповідно до пункту 14 розділу "Незалежність судових органів" Резолюції ООН "Основні принципи незалежності судових органів", які

Г схвалені резолюціями № 340X32 та №№ 40\146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, визначено, що розподіл справ між, суддями в судах, до яких вони належать, є внутрішньою справою судової адміністрації.

Частиною другою статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Положення про автоматизовану систему документообігу суду затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

Пунктом 3.1.11. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 (в редакції на час розподілу справи та її розгляду) передбачено, що судові справи, що залишилися нерозглянутими суддею у разі припинення його повноважень щодо здійснення ним правосуддя, звільнення його з посади судді або перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тимчасової непрацездатності головуючого судді (судді - доповідача), а також настання інших обставин, які унеможливлюють його участь у розгляді даних справ, що може мати наслідком порушення строку розгляду справ, передбаченого відповідним процесуальним законом, можуть бути розподілені між суддями повторно відповідно до цього Положення.

В даному випадку, відсутня суддя є суддею-доповідачем у справі, а зазначений пункт Положення про автоматизовану систему документообігу суду передбачає саме автоматичний повторний розподіл справи у випадку перебування судді-доповідача у відпустці. Звертаю увагу на те, що інші судді колегії, до складу якої входила на той час суддя

не мали спеціалізацію щодо розгляду земельних спорів, а відповідно до ч. З ст. 2-1 ГПК України справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів.

Також слід зазначити, що в пункті 3.1.12. Положення про автоматизовану > систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № ЗО від 26.11.2010 (в редакції на час розподілу справи та її розгляду), зазначено, що заміна відсутнього судді, який входить до складу колегії суддів, здійснюється відповідно до встановлених засад формування складу колегій суддів.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України № 14-р від 07.06.2013 затверджено склад другої судової палати Вищого господарського суду України та колегій суддів, серед яких, визначена колегія суддів у складі: Корсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б. (копія розпорядження додається, * додаток № 7).

В той же час, в пункті 3.1.6. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № ЗО від 26.11.2010 (в редакції на час розподілу справи та її розгляду) зазначено, що якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматичному, розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді призначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач з числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Справа розглядається колегією суддів, до складу якої входить призначений автоматизованою системою головуючий суддя або суддя-доповідач.

Отже, враховуючи те, що за результатами повторного автоматичного розподілу справи було визначено суддю-доповідача Данилову М.В., яка входить до складу постійної колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий, судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б., розгляд справи був здійснений у законному складі.

Враховуючи викладене, у мене, як у головуючого судді не було ніяких підстав вважати, що справа була передана на повторний автоматичний розподіл з порушенням вимог діючого законодавства.

Особисто в мене, як у судді, не було підстав заявляти у справі самовідвід, оскільки безпідставне заявления такого самовідводу в свою чергу може бути розцінене як втручання в систему автоматичного розподілу справ.

Отже, зазначені обставини свідчать про те, що справа попереднім складом суду по суті спору 02.07.2013 не розглядалась, а автоматичний розподіл справи відповідав вимогам діючих на той час положенням законодавства.

4. У своєму висновку Громадська рада доброчесності зазначила про те, що при заповненні анкети на посаду судді я не вказав відомостей про притягнення мене до цивільної відповідальності. Такий висновок вважаю помилковим з наступних підстав.

В даному випаду, питання щодо видачі судового наказу від 22.08.2014 було порушено стягувачем помилково, оскільки боргу не існувало. В своїй заяві стягувач зазначив, що в період з 01.01.2014 по 30.06.2014 була не заборгованість, а навпаки переплата.

Також слід зазначити, що цивільно-правова відповідальність за своєю правовою суттю - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які виявляються у позбавленні його певних прав або заміні не виконаного обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на особу нових, додаткових обов'язків як міри відповідальності має місце, зокрема, при пред'явленні до

правопорушника вимог про відшкодування ним збитків або сплату неустойки (штрафу, пені).

Обов'язок і відповідальність є взаємопов'язаними. Цей взаємозв'язок не може бути підставою для ототожнення в разі примусового виконання обов'язку, в основі якого лежить мета реального виконання зобов'язання. За допомогою-примусу боржник вчиняє дії, які він добровільно не виконав, і таким чином досягається мета, реальне виконання зобов'язання. Цивільна відповідальність виступає як засіб спонукання, стимулювання боржника добровільно виконати свій обов'язок. І якщо порівняти відповідальність і примусове здійснення добровільно невиконаного обов'язку, то останнє виступає як мета, а відповідальність - як засіб .

Таким чином, стягнення у судовому порядку основного боргу не можна вважати притягненням до цивільно-правової відповідальності. В даному випадку, це є примусовим виконанням боржником основного зобов'язання (невиконаного обов'язку).

Таким чином, в мене взагалі не було підстав зазначати в анкеті на посаду судді про притягнення мене до цивільної відповідальності.

5. Щодо питань, які виникли в ході співбесіди хочу повідомити наступне.

Під час співбесіди у комісії виникло питання щодо правильності декларування мною доходу моєї дружини від незалежної професійної діяльності (приватної нотаріальної діяльності) саме як "валового" доходу.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції", серед іншого, у декларації зазначаються відомості про отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір.

Відповідно до п.п. ж) 14.1.54, п. 14.1., ст. 14 Податкового кодексу України поняття "дохід" визначається як будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Однією з підстав віднесення доходу від незалежної професійної діяльності (приватної нотаріальної діяльності) до "валового" доходу є те, що в зазначеній статті Закону мова йде саме про "нараховані" доходи, тобто всі доходи, які " включають суми податків та інших обов'язкових платежів. При цьому, вжите у законодавстві поняття "нараховані" свідчить про те, що обов'язок декларування виникає саме з моменту коли виникло право на ці кошти, тобто і тоді коли вони фактично ще не отримані, але вже нараховані.

У декларації мною зазначався "валовий" дохід, при цьому я керувався тим, що встановлена законодавцем форма декларації передбачає зазначення саме "доходу", а не "прибутку". Також форма декларації не передбачає зазначення "чистого доходу", який в цілях бухгалтерського обліку має назву "прибуток".

На мою думку, суттєвим для декларування є те, що відповідно до вимог Податкового кодексу України (стаття 179.7), приватні нотаріуси сплачують податки з отриманих ними доходів від зайняття незалежною професійною діяльністю до 1 серпня року, що настає за звітним.

Таким чином, протягом звітного періоду, а також до 1 серпня року, що настає за звітним, сума валового доходу знаходиться у розпорядженні декларанта у повному обсязі. Відповідно, ця сума може бути використана декларантом для суттєвої зміни його майнового стану. Не відображення валового доходу в декларації, при наявності факту користування цією сумою значний період часу, (19 місяців, в разі отримання валового доходу в січні звітного періоду) безумовно порушить питання, невідповідності дійсного матеріального стану отриманим доходам.

Відповідно до підпункту "а" пункту 3 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції" у декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування.

З наведеного випливає, що законодавець вводить принцип повного декларування, права користування та розпорядження рухомим майном, відповідної вартості незалежно від підстав, на яких виникло відповідне право. Метою запровадження антикорупційного законодавства в частині фінансового контролю є саме повне висвітлення декларантом всіх реальних фінансових

можливостей особи-декларанта, з метою встановлення відповідності його доходів стилю життя такої особи.

Таким чином, під поняттям "отриманий (нарахований) дохід" з метою декларування, -слід розуміти весь дохід, що був отриманий особою, з урахуванням податків та інших обов'язкових платежів, які будуть сплачені в майбутньому, тобто "валовий дохід ".

Вважаю, що мої дії в цій частині відповідають вимогам законодавства.

В своїй декларації я вказував саме "валовий" дохід дружини починаючи з 2004 року. За цей період перевірка майнового стану та правильності заповнення мною деклараціях здійснювалась неодноразово. За результатами цих перевірок податковими органами встановлено достовірність відомостей вказаних мною у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013-2014 роки. Також встановлено, що майно та доходи отримані мною із законних джерел.

Щодо доходів дружини за 2014 рік мною було зазначено валовий дохід 626 994 гривні та 10 400 гривень допомоги при народженні дитини (загалом 637 394 гривні).

Сума валового доходу від незалежної професійної діяльності в розмірі 626 994 гривні відповідає інформації Національного агентства по запобіганню та протидії корупції щодо доходів моєї дружини, яка залучена до матеріалів мого досьє. Крім того, дохід дружини підтверджується податковою декларацією про майновий стан та доходи за 2014 рік, в якій зазначено, що сума загального оподаткованого доходу, отриманого від провадження незалежної професійної діяльності складає 626 994 грн. (копія податкової декларації дружини за 2014 рік додається, додаток № 8).

За цей період перевірка майнового стану та правильності заповнення мною декларації здійснювалась податковими органами, за результатами якої, встановлено достовірність відомостей, вказаних мною у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік (копія відповідного висновку додається, додаток № 9).

Таким чином, зазначений мною в декларації дохід дружини відповідає її податковій декларації та даним Національного антикорупційного бюро України, залученим до матеріалів мого досьє (фотокопія інформації Національного антикорупційного бюро України з досьє кандидата на посаду судді Верховного Суду Корсака Віталія Антоновича, додаток № 11).

Крім того, на підтвердження сум, задекларованих мною та моєю дружиною у Розділі 12 "Грошові активи" щорічної декларації особи,

уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік надається копія довідки ПАТ № від 02.03.2017 (додаток № 10).

Щодо питання співвідношення доходів та витрат моєї сім'ї із задекларованими доходами та майном прошу Комісію врахувати наступне. ^

З метою дослідження зазнаного питання я надавав Громадській раді доброчесності свої пояснення, а також копії майнових декларації за період з 2001 по 2014 роки. Ці документи також подані до Вищої кваліфікаційної комісії України та залучені до матеріалів мого досьє.

Громадською радою доброчесності досліджені подані мною майнові декларації за 2001-2014 роки, а також декларації за 2015, 2016 роки та зроблено висновок про те, що мої доходи та доходи членів моєї сім'ї за вказаний період загалом складають доларів США. Також, Громадською радою доброчесності зроблено висновок, з яким я погоджуюсь, що задеклароване майно відповідає задекларованим доходам.

Неточність зазначення доходу дружини в декларації за 2015 рік викликана арифметичною помилкою дружини, яка була встановлена мною та виправлена в передбачений законом спосіб. Відповідні документи подані під час співбесіди.

Однією з складових верховенства права є так звана "якість закону", яка полягає, зокрема, у тому, що закон має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа могла скерувати свою поведінку. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Слід звернути увагу на те, що антикорупційне законодавство щодо можливості отримання декларантом податкової інформації щодо доходів членів його сім'ї недостатньо повно узгоджується із податковим законодавством, що викликає складнощі при виконанні його вимог.

В даному випадку, декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування подається до 1 квітня, тоді як член сім'ї декларанта, який займається незалежною професійною діяльністю, подає свою податкову декларацію до 01 травня. Таким чином, декларант на час подачі декларації не має податкових документів, що підтверджують розмір доходів члена його сім'ї та вимушений заповнювати свою декларацію "зі слів". Більш того, навіть після подання членом сім'ї податкової декларації, суб'єкт декларування позбавлений можливості отримати цю інформацію, оскільки податковим законодавством це не передбачено.

Також слід зазначити, що витрати моєї дружини при здійсненні нотаріальної діяльності не є значними та складались з витрат на заробітну

плату одного помічника, купівлю бланків, а також витрати на комунальні послуги. Загальна сукупність отриманого чистого доходу (після сплати податків та інших витрат) дозволяла придбати рухоме та нерухоме майно, що є власністю моєї сім'ї, а також нести витрати щодо його утримання та інші витрати.

До пояснення додаю копії поданих мною декларацій та податкових декларацій моєї дружини, які збереглись з 2004 року. Порівняльний аналіз цих документів свідчить про те, що задекларовані мною доходи дружини повністю відповідають податковим деклараціям, які нею подавались в податкові органи.

Додаток на 62 арк.:

1. Копія розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 21.06.2012 на 1 арк.;

2. Роздруківка карти на 1 арк.; 3. Роздруківки з Інтернет ресурсів на 4 арк.; 4. Копія резолюції від 12.06.2013 на 1 арк.; 5. Копії ухвал Вищого господарського суду України від 17.06.2013,

02.07.2013 у справі № 57/4 на 7 арк.; 6. Копія розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду

України на 1 арк.; 7. Копія розпорядження Голови Вищого господарського суду України

№ на 2 арк.; 8. Копія податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік та

декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік на 8 арк.;

9. Копія висновку Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про результати здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру від 18.12.2015

на 2 арк. 10. Копія довідки ПАТ № від 02.03.2017 на 1

арк.; 11. Фотокопія інформації Національного антикорупційного бюро України

з досьє кандидата на посаду судді Верховного Суду Корсака Віталія Антоновича на 1 арк.

12. Копії декларацій.

З повагою

Корсак В.А.