9 вересня 2016 року ОБОВ’ЯЗОК obovyazok_36_3.pdf · НЬОГО 2 ВЕРЕСНЯ 2016 РОКУ. 2 вересень 2016 року № 36 ОБОВ’ЯЗОК ЗАКОН

ЗАКОНВИДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ЗАКОНЗАКОН Газета видається з 1955 року

ОБОВ’ЯЗОКi

9 вересня 2016 рокуп’ятниця

№ 36 (3286)

ВІТАЄМО!

Олександр Колеснік та Юлія Зюзько – співро-бітники Біленьківської виправної колонії №99

управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області.

Після закінчення Чернігівського юридичного коледжу ДПтС України у серпні 2014 року Олександр обійняв посаду начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи в установі. А Юлія, маючи педагогічний досвід роботи, нещодавно прийшла в Службу і працює старшим інспектором (психологічної та соціально-виховної роботи з персоналом) відділу по роботі з персоналом.

Своєму знайомству молодята завдячують саме пені-тенціарній службі. Адже тут зародилося їхнє кохання з

першого погляду. Працюючи пліч-о-пліч, вони зрозумі-ли, що не уявляють своє подальше життя один без одно-го. А тому і вирішили об’єднати свої долі і серця навік.

Зі знаменною подією у житті молоде подружжя при-вітали усі колеги на чолі з начальником установи Василем Жерепою. Багато щирих побажань злагоди, достатку, щастя та любові почули молодята цього урочистого дня.

Людмила КОЗИРЯЦЬКА

P.S. До цих побажань приєднуємося й ми – щасти вам, молодята!

Дві долі поєдналися в одну!“НА ЩАСТЯ, НА ДОЛЮ”, – НАПИСАНО

НА ВЕСІЛЬНОМУ РУШНИЧКОВІ НАШИХ МОЛОДЯТ-ПЕНІТЕЦІАРІЇВ, ЯКІ СТАЛИ НА НЬОГО 2 ВЕРЕСНЯ 2016 РОКУ.

2 вересень 2016 року № 36ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

НА ПУЛЬСІ

НА ВАРТІ

АКТУАЛЬНО

ОФІЦІЙНО

ЗАМІСТЬ ОЛІЇ — СПИРТ

Завдяки сумлінності, спільним та злагодженим діям особового

складу відділу охорони, чергової зміни відділу нагляду і безпеки та оперативної групи Вільнянської виправної колонії №20 попереджено спробу доставки за-боронених предметів.

Так, невідомі особи намагалися пе-рекинути через огорожу на територію, що охороняється, пляшку із рідиною з характерним запахом алкоголю.

А під час догляду харчової посилки, яка надійшла на ім’я засудженого К., виявили та вилучили пляшку з-під олії з різким запахом спирту.

За цими фактами проводиться відпо-відна перевірка та заходи, спрямовані на встановлення осіб, причетних до право-порушення.

МАТИ НАМАГАЛАСЯ ПЕРЕДАТИ ВАЛЮТУ

Співробітники відділу нагляду і безпеки Бердянської виправної

колонії №77 попередили спробу достав-ки заборонених предметів до зони, що охороняється.

Так, під час догляду особистих речей громадянки Д., яка прибула на довгостро-кове побачення до свого сина, засуджено-го О., в жіночій сумочці у носовій хустинці виявили приховані двісті доларів США.

За порушення умов проведення по-бачення громадянці Д. у побаченні було відмовлено. За цим фактом складені мате-ріали відповідно до чинного законодавства.

Світлана БАХМУТ

НАРКОТИКИ НЕ ПОТРАПИЛИ ДО УСТАНОВИ

Співробітники оперативної гру-пи Конотопського виправного

центру №130 затримали засудженого Л., який підняв пакунок, що перелетів через основну огорожу установи.

При проведенні догляду особистих речей цього засудженого в нього виявили та вилучили шприц, в якому була рідина бурого кольору, зовні схожа на наркотичну.

Наступного дня було затримано громадянина Є., який здійснив перекид поліетиленового пакунка через основну огорожу установи на територію вироб-ничої зони.

Під час огляду території виробничої зони установи на даху столярного цеху виявили поліетиленовий пакунок, об-мотаний ізольованою стрічкою. Під час догляду вказаного пакунка вилучили два обрізані шприци, в одному з яких була рідина бурого кольору, зовні схожа на наркотичну.

За цими фактами співробітники правоохоронних органів відкрили кри-мінальне провадження. Триває перевірка.

Анна ПОПОВА

ТЕЛЕФОНИ НЕ “ДОЛЕТІЛИ”

Постовий, який ніс службу на спостережній вежі Чернівецької

установи виконання покарань №33, по-мітив невідомого чоловіка біля огорожі установи, який зробив спробу перекину-ти на територію зони, що охороняється, чорний пакунок. Однак це йому не вдало-ся, бо пакунок застряг у колючому дроті огорожі. Після невдалої спроби чоловік одразу ж зник у невідомому напрямку.

Про цю подію постовий одразу по-відомив чергову частину установи. Пра-цівники зняли пакунок. На місце події була викликана слідчо-оперативна група Національної поліції, після прибуття якої пакунок розгорнули та встановили, що в ньому знаходяться десять мобільних телефонів, п’ять зарядних пристроїв та сім сім-карт.

За цим фактом співробітники право-охоронних органів відкрили кримінальне провадження. Триває перевірка.

Дмитро СОКОЛИК

Итак, декларацию заполняет лицо по месту регистрации (или лицо, которое арендует жилье и оплачивает стои-

мость коммунальных услуг). В правом верхнем углу указывается название местного управления социальной защиты населения, куда подается декларация.

В первом разделе сначала указываются фамилия, имя, отче-ство человека, который обращается за субсидией. В следующей графе необходимо привести сведения о всех зарегистрированных в жилом помещении лицах (фактически в нем проживающих – для арендующих жилье), которым насчитывается плата за жилищно-

коммунальные услуги. В частности, указывается ФИО, дата рож-дения, серия и номер паспорта, идентификационный код (при наличии). В графе “Примечания” можно указать, что конкретное лицо не проживает и ему не насчитывается плата за услуги.

Во второй раздел вносятся сведения о всех видах доходов (зарплата, пенсия, государственная помощь, стипендия, денеж-ное обеспечение, алименты, выплаты в соответствии с условиями гражданско-правового договора, доходы от предприниматель-ской деятельности, сдачи имущества в аренду, от продажи иму-щества и неимущественных прав, сельхозпродукции т.д.) лиц, зарегистрированных (проживающих – в случае аренды) в жилом помещении, за предыдущий календарный год. При этом размер дохода указывать не нужно – только его вид и организацию, где он получен, для физлиц-предпринимателей – группу плательщика единого налога.

В последний раздел вносится информация о лицах, которые в течение года перед обращением за субсидией совершили единора-зовую покупку имущества или оплатили услуги на сумму более 50 тыс. грн. с указанием вида покупки или услуг, стоимости и даты.

А.ВАСИЛЕНКО,“Украинский пенсионер”

КАК ЗАПОЛНИТЬ ДЕКЛАРАЦИЮ ДЛЯ ПОЛУЧЕНИЯ СУБСИДИИ

КОГДА ЧЕЛОВЕК ВПЕРВЫЕ ОБРАЩАЕТСЯ ЗА НАЗНАЧЕНИЕМ СУБСИДИИ НА ОПЛАТУ УСЛУГ ЖКХ, ЕМУ НЕОБХОДИМО ПОДАТЬ ВСЕГО ДВА ДОКУМЕНТА – ЗАЯВЛЕНИЕ И ДЕКЛАРАЦИЮ О ДОХОДАХ. МИНИСТЕРСТВО СОЦПОЛИТИКИ ОПУБЛИКОВАЛО РОЗЬЯСНЕНИЯ О ЗАПОЛНЕНИИ СООТВЕТСТВУЮЩИХ БЛАНКОВ.

Ухвалено Закон “Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодек-

су України щодо удосконалення порядку за-стосування до засуджених заходів заохочення і стягнення”.

Законодавчим актом розширено пе-релік заходів заохочення, що можуть за-стосовуватись до засуджених. Законом запроваджено прозорість у застосуванні до засуджених заохочень та впорядковано цю процедуру; чітко визначено підстави для накладення стягнень і процедуру перевірки випадків порушення засудже-ними встановленого порядку відбування покарання, а також створено додаткові гарантії захисту прав і законних інтересів засуджених, зокрема, шляхом отримання потрібної правової допомоги.

Відповідні зміни внесено до статей 130, 131, 132, 133, 134, 135, 145 КВК України. Законом також доповнено Кодекс новими статтями 131-1, 131-2, якими запроваджу-ється нормативне визначення дисциплі-нарного проступку та передбачені підстави звільнення засуджених від дисциплінарної відповідальності. Проект Закону зареєстро-вано за №2251а.

Ухвалено Закон “Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо гуманізації порядку і умов виконання покарань”.

Законодавчий акт запроваджує єди-ний термінологічний стиль щодо підстав переведення засуджених до дільниць по-силеного контролю; врегульовано питання відбування засудженими всього терміну покарання в одній виправній чи виховній колонії; закріплено додаткові гарантії процедури застосування примусового лі-кування засуджених до позбавлення волі; додаткові гарантії захисту прав засуджених жінок та жінок, які мають при собі дітей, а також неповнолітніх; спрощено процедуру

пенсійного забезпечення засуджених до позбавлення волі.

Відповідні зміни внесено до статей 8, 25, 93, 94, 97, 101, 107, 110, 111, 116, 122 Кримінально-виконавчого кодексу.

Зокрема, внесеними змінами до статті 25 встановлено, що “громадський контроль за дотриманням прав засудже-них під час виконання кримінальних по-карань у виправних колоніях, арештних домах, виправних центрах та слідчих ізоляторах здійснюють спостережні ко-місії, які діють на підставі цього Кодексу та Положення про спостережні комісії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а у виховних колоніях — піклу-вальними радами. У випадках, встановле-них цим Кодексом та законами України, громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кри-мінальних покарань можуть здійснювати громадські об’єднання”. Проект Закону зареєстровано за №2252а.

Ухвалено Закон “Про внесення змін до статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України щодо удосконалення гарантій права засуджених на відбування покарання за місцем проживання до засудження або місця постійного проживання родичів”.

Цей закон змінив статтю 93 Кримі-нально-виконавчого кодексу України, якою удосконалено практичні гарантії права відбувати покарання у найближчій

установі за власним місцем проживання або за місцем проживання родичів.

Зокрема, уточнено норму, яка набрала чинності з травня 2014 р. і міститься у час-тині 1 статті 93 КВК України із тим, щоб засуджений міг вибирати, де відбувати покарання: в установі відповідного рівня безпеки, яка є найближчою до місця його проживання до засудження або до місця постійного проживання його родичів.

Законом передбачено, що у тих ви-падках, коли дозволяються винятки, за-суджені повинні утримуватись у наступній найближчій установі відповідного рівня безпеки до місця його проживання до за-судження або, за бажанням засудженого, місця постійного проживання його родичів.

Документ також змінив норму частини 3 статті 93, а саме: обмежив компетенцію пенітенціарного відомства у питаннях пе-реведення засуджених до інших установ та доповнив статтю новою частиною другою, у якій містяться окреслені вище винятки із загального правила про тримання у най-ближчій до місця проживання засудженого чи його родичів установі. Проект Закону зареєстровано за №2253а.

За результатами голосування відхиле-но проект Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації кримінальної відповідальності жінок)” №2254а.

Інф. “ЗіО”

ПАРЛАМЕНТ РОЗПОЧАВ РОБОТУ6 ВЕРЕСНЯ У ВЕРХОВНІЙ

РАДІ УКРАЇНИ VIII СКЛИКАННЯ РОЗПОЧАЛАСЯ ЧЕРГОВА — П’ЯТА СЕСІЯ. ДРУГИЙ БЛОК ЗАКОНОДАВЧИХ ІНІЦІАТИВ У ПОРЯДКУ ДЕННОМУ ПЕРШОГО ДНЯ РОБОТИ СЕСІЇ СТОСУВАВСЯ ПРАВ ЗАСУДЖЕНИХ І УМОВ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ ЗАСУДЖЕНИМИ.

вересень 2016 року № 36 3ОБОВ’ЯЗОК


АКЦЕНТИ

ДАТАМІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ

ДОБРОЧИННІСТЬ

Гуманітарна допомога на-дійшла від турецьких до-

норів ТОВ “Медичне обладнання Dolsan” та промислово-комерцій-ного АТ “Медичні матеріали Боз” на потреби хірургічного відділен-ня міжобласної багатопрофільної лікарні при ДВК №10.

Лікарня при виправній ко-лонії отримала тридцять нових

лікарняних ліжок з бильцями та спеціальними матрацами, 516 комплектів з хірургічними шов-ними голками і нитками та 216 комплектів гомеостатів поглина-ючих. Загальна сума отриманої гуманітарної допомоги становить 8 557 доларів США.

Міжобласна багатопрофільна лікарня Дар’ївської виправної

колонії №10 надає допомогу хворим загальнохірургічного, терапевтичного, неврологічного, щелепно-лицьового профілю, а також невідкладну хірургічну допомогу засудженим з різних областей. Хірургічне відділення лікарні нараховує 50 ліжко-місць.

Завдяки отриманому новіт-ньому лікарняному обладнан-ню надання медичних послуг засудженим буде сучаснішим, комфортнішим та наближеним до європейських стандартів. А новітні хірургічні матеріали дадуть змогу скоротити період післяопе-раційної реабілітації.

Олена КОВАЛЬЧУК

ОТРИМАЛИ ГУМАНІТАРНУ ДОПОМОГУЦИМИ ДНЯМИ ДАР’ЇВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ

№ 10, ОТРИМАЛА ГУМАНІТАРНУ ДОПОМОГУ ВІД ГРОМАДСЬКОЇ СПІЛКИ “ЄВРОПЕЙСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я” У ВИГЛЯДІ СУЧАСНОГО МЕДИЧНОГО ОБЛАДНАННЯ.

ДЕНЬ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЄДНОСТІ

8 ВЕРЕСНЯ ВВАЖАЄТЬСЯ МІЖНАРОДНИМ ДНЕМ СОЛІДАРНОСТІ ЖУРНАЛІСТІВ. ВІН БУВ ЗАСНОВАНИЙ КОНГРЕСОМ МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖУРНАЛІСТІВ, ЯКИЙ ВІДБУВСЯ В БУХАРЕСТІ В 1958 РОЦІ. ЧЛЕНИ ЧЕТВЕРТОГО КОНГРЕСУ ВИРІШИЛИ, ЩО ЖУРНАЛІСТИ ПОВИННІ ПРОДЕМОНСТРУВАТИ СВОЮ СОЛІДАРНІСТЬ І ЄДНІСТЬ. ПРИ ЦЬОМУ УЧАСНИКИ ЗБОРІВ АКЦЕНТУВАЛИ УВАГУ НА ПОТРЕБІ СПІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАВ ЖУРНАЛІСТІВ В РІЗНИХ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЯХ.

Вибір дати для відзначення цього дня пов’язаний зі стратою чехословацького

журналіста. Юліус Фучик був письменником анти-фашистської тематики. Його вбили у Німеччини 8 вересня 1943 року. Перебуваючи в паризькій в’язниці, Юліус Фучик написав книгу “Репортаж з петлею на шиї”. Згодом її було перекладено на 70 мов світу.

Мета заснування цієї дати досить глибока за зміс-том. Вона покликана довести всім і кожному, що слово правди, яке несе журналіст у суспільство, не спинити. І якщо змусять замовкнути одного журналіста, то поруч з ним стануть його побратими, які продовжать справу свого колеги. Окрім того, в цей день особливо гостро піднімається питання захисту журналістів від свавілля можновладців, що досить часто дозволяють собі не просто перешкоджати службовій журналістській діяль-ності, а й посягають на найцінніше – людське життя.

На сьогодні, коли, здавалося б, суспільство існує на засадах дотримання прав людини та демократії, жур-налістика і досі залишається професією небезпечною. Прикро, але це факт. Ті, хто боїться відповідальності за свої вчинки перед суспільством, жорстоко та нахабно забирають у журналіста навіть життя. Аби зупинити слово правди, яке голосно лунає в народі, збурює, збуджує його до боротьби за свої права та свободи.

Проте ті, для кого журналістика є справжнім по-кликанням, й надалі працюють у найнебезпечніших умовах, аби донести до своїх читачів, слухачів, гляда-чів правдиву та достовірну інформацію. Журналісти є своєрідними хронописцями нашої історії, які завдяки своєму талантові та майстерності допомагають нам зануритись у необ’ємний інформаційний простір, акцентують нашу увагу на важливих подіях суспіль-ного життя та багато в чому формують і наш життєвий світогляд.

Тому цього дня варто згадати імена тих, хто, йдучи за покликом свого серця, ціною власного життя уві-ковічнив своє ім’я в журналістиці. А також побажати натхнення та творчих злетів нашим колегам. Щоб їхнє слово й надалі лунало твердо й непохитно і завжди знаходило відгук у серцях читачів.

Людмила ТОМІНА

Наукова конференція та тур-нір з футболу проводяться в

м. Лемборк за ініціативи Великополь-ського співтовариства судових курато-рів, науковців, практиків-пенітенціа-ристів під патронатом бурмістра міста Лемборк. Вже протягом десяти років це надзвичайно важливі події міжнарод-ного рівня для професійної спільноти в житті міста та за його межами.

Програма візиту делегації Інсти-туту передбачала: офіційну зустріч начальника Інституту кримінально-ви-конавчої служби Євгена Бараша з бур-містром міста Лемборк, з керівником Великопольського товариства пробації і провідними науковцями, фахівцями в галузі пробації та ресоціалізаційної практики Польщі, участь в спеціаль-ному засіданні Спілки реадаптації та допомоги засудженим в Слупському окрузі, а також у міжнародній науковій конференції “Компаративістські пер-спективи ресоціалізаційних впливів”. Збірна команда з футболу курсантів, магістрів та офіцерів Інституту взяла участь в X міжнародному пробаційному турнірі з футболу за участю команд з Великобритації, Німеччини та України.

Під час зустрічі з керівником Вели-копольського товариства судових ку-раторів та бурмістром міста Лемборка, останній поділився власним досвідом щодо розвитку та підтримки виконав-чою владою наукових та інших заходів, пов’язаних із розв’язанням проблем з

впровадження ресоціалізаційних про-грам у місті та окрузі.

Євген Бараш також взяв участь в Спеціальному засіданні місцевої ради реадаптації та допомоги засудженим в Слупському окрузі, на якому були присутні бурмістри міст, судді, про-курори, директори карних закладів,

фахівці в галузі пробації та науковці з Польщі та інших країн (Німеччини, Великобританії).

Цікавою подією в рамках візиту делегації Інституту кримінально-вико-навчої служби до Польщі стала зустріч курсантів з українською діаспорою. Курсантів запросили на спеціально під-готовлений концерт українців в Поль-щі, який був приурочений до річниці Незалежності України. На ньому витав особливий дух української єдності, а в рамках братньої зустрічі господарі та гості обмінялися подарунками.

У Х міжнародному турнірі з фут-болу працівників служби пробації взяла участь і збірна команда Інституту. Тренування відбувалися в надзвичайно екзотичному місці – на місцевому стадіоні біля мурів замку. Велику під-тримку команді Інституту в нелегкій спортивній боротьбі виявили українці діаспори м. Лемборк.

Команда Інституту в своїй групі зіграла з Великобританією, Німеч-чиною, командами з Лемборка та Варшави і посіла третє та п’яте місце серед десяти команд. З іноземних гостей збірна команда Інституту була найсильнішою, а найкращим гравцем турніру став магістр Інституту кри-мінально-виконавчої служби Антон Антоненко.

Незабутніх вражень додала нашій делегації і екскурсія до м. Леба на Бал-тійському узбережжі та відвідування музею м. Лемборк, де курсанти по-знайомилися з історією та традиціями міста.

Сподіваємося, що цей візит, в яко-му взяли участь курсанти, офіцери та науково-педагогічні працівники Інсти-туту кримінально-виконавчої служби, стане першою ластівкою в налагоджен-ні стосунків на науковій та спортивній ниві з польськими колегами.

Людмила ДУБЧАК

НА НИВІ НАУКОВИХ І СПОРТИВНИХ ДОСЯГНЕНЬ

25-27 СЕРПНЯ ДЕЛЕГАЦІЯ ІНСТИТУТУ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ НА ЧОЛІ З НАЧАЛЬНИКОМ ІНСТИТУТУ ЄВГЕНОМ БАРАШЕМ ВЗЯЛА УЧАСТЬ В ЮВІЛЕЙНІЙ МІЖНАРОДНІЙ НАУКОВІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ “КОМПАРАТИВІСТСЬКІ ПЕРСПЕКТИВИ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЙНИХ ВПЛИВІВ” ТА В Х МІЖНАРОДНОМУ ТУРНІРІ З ФУТБОЛУ СПІВРОБІТНИКІВ ПРОБАЦІЇ В М. ЛЕМБОРК (РЕСПУБЛІКА ПОЛЬЩА).


ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi ОБОВ’ЯЗОК


ВІСТІ З РЕГІОНІВ

ВИМОГА ЧАСУ

Відкриваючи захід, начальник відділу кримінально-виконавчої

інспекції управління ДПтС України в Запорізькій області Юлія Капленко за-значила, що створення служби пробації за європейським зразком є основним із завдань усіх співробітників криміналь-но-виконавчої інспекції. Вона також відзначила, що площа приміщення

офісу пробації становить 123 кв. м., що відповідає європейським стандартам.

Начальник управління ДПтС України в Запорізькій області Денис Голоборотько щиро привітав присутніх з відкриттям офісу і дав високу оцінку виконаній роботі та нагородив відом-чими відзнаками кращих співробітни-ків відділу.

Усіх учасників заходу разом із представниками засобів масової ін-формації запросили оглянути нові приміщення.

В Енергодарському міському відділі кримінально-виконавчої інспекції пра-цює шість кваліфікованих працівників з різним стажем роботи, які забезпечують виконання покарань та допомагають у виправленні та ресоціалізації 102 осо-бам, з яких – три неповнолітніх та 17 жінок. Щодня їхня плідна праця сприяє суспільству у вирішенні питання мінімі-зації злочинності та її наслідків.

Світлана БАХМУТ

ВІДКРИТТЯ ЦЕНТРУ ПРОБАЦІЇНЕЩОДАВНО В МІСТІ ЕНЕРГОДАР ВІДБУЛОСЯ

УРОЧИСТЕ ВІДКРИТТЯ ПЕРШОГО В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ ОФІСУ СЛУЖБИ ПРОБАЦІЇ.

ДОБРА СПРАВА

ФОТОФАКТ

Продовжуючи давні традиції підтримки та соціального супроводу, співробіт-ники Корюківського районного сектору КВІ управління ДПтС України в

Чернігівській області напередодні навчального року подарували дітям-школярам з багатодітної родини підоблікового канцелярські набори до школи – зошити, ручки, олівці, лінійки тощо.

Співробітники Куликівського районного сектору КВІ, в свою чергу, провели для учнів Куликівського професійного аграрного ліцею екскурсію до Куликівського відділення поліції.

Під час екскурсії неповнолітні оглянули ізолятор тимчасового тримання для за-триманих за підозрою у вчиненні кримінального злочину та осіб, на яких накладено адміністративний арешт. Ліцеїстам було роз’яснено, щоб не опинитись за гратами, потрібно вести нормальний спосіб життя.

Ксенія ЛОГВІНЕНКО

НАГОРОДА НА ЗНАК ВДЯЧНОСТІ

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ ПРИДІЛЯЄ ЗНАЧНУ УВАГУ ДОПОМОЗІ ПІДРОЗДІЛАМ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ, ЯКІ НАРАЗІ ВИКОНУЮТЬ БОЙОВІ ЗАВДАННЯ У ЗОНІ ПРОВЕДЕННЯ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ, ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ЇХ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ ТА ЗМІЦНЕННЯ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ.

ПОДЯКА

Одним з таких формувань є військово-цивільна адміністрація Донецької області, якій підприємствами виправних установ Сумської області неодно-

разово передавалися розвантажувальні жилети, мобільні печі, маскувальні сітки. До річниці Дня Незалежності України на підприємстві Сумської виправної колонії № 116 виготовлено стелу з написом “Алея захисників Батьківщини” та “Від волон-терів”, встановлену у 800 метрах від лінії зіткнення в м. Красногорівка на Донеччині (“ЗіО” писала про це у №34).

За надання всебічної підтримки вій-ськово-цивільній адміністрації міста Красногорівка, а також відданість справі, зразкове та сумлінне виконання на висо-кому рівні службових завдань, начальника управління ДПтС України в Сумській об-ласті Віталія Тимошенка під час урочистих заходів з нагоди святкування дня міста, що відбулися на центральній площі обласного центру, було нагороджено Грамотою вій-ськово-цивільної адміністрації міста Крас-ногорівка Мар’їнського району Донецької області, яку особисто вручив її керівник Олег Ліванчук.

Анна ПОПОВА

Тренером виступила про-відний спеціаліст Кре-

менчуцького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Марія Іванченко. Захід організували з метою формування у підлітків активної соціальної позиції, набуття ними вміння гармонійно взаємодіяти з іншими людьми та з суспільством в цілому.

Учасники Форум-театру ви-конували різні вправи: “Сплутані ланцюжки“, “Підміна понять”,

“Простір”, “Подорож до мого улюбленого місця”, “Трансфор-мація відчуттів”. За результатами – хлопці відчули потребу кожної особистості змінюватися і буду-вати яскраве майбутнє, набували вміння аналізувати власні вчинки і почуття, спілкуватися і ділитися із друзями власними враженнями і думками.

Юнаки виконували практичні вправи, створюючи “колективний образ проблеми”, розробляли

форум-постановку і, нарешті, демонстрували творчу сценку. Під час заняття вихованці усвідомили, що переважно поліпшення їхньо-го життя залежить від них самих. Хлопці дискутували про причини різних соціальних проблем, про складні питання, які зачіпають ба-гатьох людей в суспільно-побутовій сфері. У ході дискусії знаходили конструктивні шляхи вирішення заплутаних життєвих ситуацій.

Участь у Форум-театрі надала хлопцям можливість навчитися не лише аналізувати власні пробле-ми, але й робити правильні кроки для їх подолання. Вихованці на-були досвіду дружньої взаємодії у групі, навчилися довірі і щирості із людьми, зрозуміли, як потрібно налагоджувати гармонійні соці-ально корисні зв’язки.

Марина ЯКУБОВИЧ

НАВЧАЄ ФОРУМ-ТЕАТРЦИМИ ДНЯМИ ДЛЯ ВИХОВАНЦІВ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ

ВИХОВНОЇ КОЛОНІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ПРОВЕЛИ ТРЕНІНГОВЕ ЗАНЯТТЯ З ЕЛЕМЕНТАМИ ФОРУМ-ТЕАТРУ “НАЛАГОДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-КОРИСНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ПІСЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ”.


ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi ОБОВ’ЯЗОК


НАШ ДАЙДЖЕСТ

А ЯК У НИХ?

За даними Міжнародного центру тюремних досліджень, за ґратами у

Сполучених Штатах перебуває майже 3 млн. осіб. На другому місці Китай. Там близько 2 млн. засуджених. Третє місце посіла Росія та її понад півмільйона ув’язнених. Україна у “тюремному” рейтингу на 11-й позиції.

У США мешканці в’язниць обхо-дяться майже у 50 млрд. доларів щорічно. Аби полегшити утримання такої кількості ув’язнених, держава активно розвиває мережу тюремних ферм. Так, уже майже в 40 штатах використовують працю засу-джених. Виправдана вона 13-ю поправкою Конституції, де указано, що підневільну працю можна використовувати лише як покарання за злочин.

Після того, як в’язниці в США пішли з молотка на продаж, ними зацікавилися ін-вестори. Так, ще у 90-х створили одну з най-потужніших у світі Corrections Corporation of America (ССА). На початку 2000-х дохід ССА обраховувався вже в мільярдах аме-риканських доларів. За кілька років вони приватизували понад 150 колоній суворого режиму та облаштували на їхній базі ви-робництва.

Найвідоміші тюремні господарства сві-ту – “Парчман Фарм” (Міссісіпі), “Ферма” (штат Луїзіана), “Камінгз” (штат Арканзас) та “Джестер” (штат Техас).

Близько 5000 в’язнів, 7,3 тис. га землі та майже 100 млн. доларів США прибутку щорічно. Це ферма при колонії Louisiana State Penitentiary (LSP), відома як “Ангола”. За півтора століття її існування звідси не

втік жоден засуджений. Фермерство тут по-чало розвиватися цілком природньо, адже в’язниця розташована на місці плантацій, де за часів рабства трудилися чорношкірі підневільні.

У цій колонії розміщене чисельне поголів’я великої рогатої худоби: 2,5 тис. корів тримають на м’ясо та близько 300 – на молоко. Розвинене виробництво при тюрмі забезпечує щоденно свіжим молоком не лише тих, хто перебуває за ґратами, а й сотні американських родин на волі.

Утім, багато хто із захисників прав лю-дини називає в’язницю в Луїзіані центром рабства у 21 столітті. Усе через те, що під-невільні виконують ті ж самі функції, що й раби до відміни кріпосного права. Нині “Ангола” залишається лідером у виробни-цтві бавовни. Відмінність лише в тому, що раніше, аби її вирощувати, використовува-ли працю рабів, а тепер – ув’язнених.

Подібне бавовняне виробництво активно розвивали також в “Парчман Фарм” в штаті Міссісіпі. Такий бізнес нині вважають найприбутковішим у світі. Адже в’язням не потрібно багато платити за пра-цю. Вони є найдешевшою робочою силою. У 2012 році година праці тюремних найман-ців обходилася в’язниці від 4 до 20 центів. Тож не дивно, що за декілька років свого існування такі ферми легко піднімаються на лідируючі позиції у списку найприбут-ковіших фірм світу. Для прикладу, в Техасі, Джорджії, Арканзасі взагалі не вважають за потрібне нараховувати зарплату в’язням, які працюють.

“Гарлем Фарм”, нині “Джестер” (Те-хас) — одна з найстаріших тюрм-плантацій в США. Її держава віддала у приватні руки ще у 1890 році за 200 тис. доларів США. Вона мала лише близько 2 га земель, на яких працювали 260 в’язнів.

На плантаціях “Джестер” вирощували цукрову тростину, а згодом діяв цегельний завод. Недобра слава про виправну коло-нію “Гарлем” пішла світом, коли у тісній камері там живцем згоріли 12 темношкірих в’язнів.Більш гуманно працю підневільних використовують у Каліфорнії, Орегоні, Вашингтоні, Огайо, Меріленді, Мічигані, Нью-Мексико та Нью-Йорку. Тут поши-рюють практику “зелених в’язниць”. Як приклад, Coffee Creek Correctional Facility. Це єдина жіноча тюрма в штаті Огайо.

Тут організували садівництво та овочів-ництво. При чому включає воно всі етапи: від навчання до готової продукції. Унікаль-ність цього закладу за ґратами в тому, що тут відбувається весь ланцюжок виробництва.

У садовому бізнесі задіяні всі 1200 ув’язнених. Займатися вирощуванням овочів та фруктів беруть не всіх. Спочатку слід пройти навчання у школі фермерства.

Усього в США понад 10 колоній, господарство яких спеціалізується ви-ключно на садівництві. Працюють вони за спільною програмою SSP (“Проект сталого розвитку у в’язницях”). Утім, вона не обмежує в’язницю у виді зайнятості. Так само, користуючись методикою “зеленого способу життя”, можна організувати на базі виправної колонії цех із сортування сміття та його подальшої переробки чи вироблен-ня відновлюваної енергії.

Крім того, програма дає навички, які ув’язнені зможуть застосувати після звіль-нення та працевлаштуватися на волі.

Молочну ферму вже до 2017 року планують відкрити у виправній колонії Південної Кароліни. Базуватиметься вона у Wateree River Correctional Institution. На закупівлю дійного стада тут готові виклас-ти до 7 млн. доларів США. А також хочуть використовувати виключно свої корма, вирощені на тюремних плантаціях.

У Південній Кароліні молочне госпо-дарство за ґратами одне з найбільш розви-нених в Америці. Тамтешні тюрми дозво-ляють економити близько 600 тис. доларів на рік бюджету США. Адже вони не лише забезпечують себе продуктами харчування, а й продають їх в американські магазини.

Олеся БОРОВИК, Kurkul.com

MADE IN В’ЯЗНИЦЯ: НАЙВІДОМІШІ У СВІТІ ФЕРМИ ЗА ҐРАТАМИ

У США працю засуджених використовують майже в 40 штатах

ВИПИВАЮЧИ ЩОРАНКУ СКЛЯНКУ СВІЖОГО МОЛОКА, БАГАТО ХТО НАВІТЬ НЕ ЗАДУМУЄТЬСЯ, ЗВІДКИ ВОНО ПОТРАПИЛО ДО НАС. ОСОБЛИВО ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ АМЕРИКАНСЬКИХ РОДИН. І НЕ ДИВНО, АДЖЕ НАЙБІЛЬШІ АГРАРНІ ВИРОБНИЦТВА США ПІСЛЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ В’ЯЗНИЦЬ УТВОРИЛИСЯ САМЕ НА ЇХНІЙ БАЗІ.



Отже, сьогоднішня підбірка листів присвячена працівникам Диканів-

ської виправної колонії №12 Харківської області, які надійшли на ім’я Генерального прокурора України Юрія Луценка. Усіх авторів об’єднує те, що вони, залишивши установу, зі словами вдячності згадують співробітників установи, які працювали з ними та підтримували у той нелегкий час.

Так, Дмитро Литвин пише: “За объективность в работе и проявленную чут-кость к людям в местах лишения свободы, выражаю огромную сердечную благо-дарность всем сотрудникам Диканевской исправительной колонии №12. Отбывание наказания в колонии пошло мне на пользу, и я считаю, что могу теперь приносить пользу обществу и моей семье. От всей души хочу

пожелать всем сотрудникам пенитенциарной службы крепкого здоровья, больших успехов в тяжелой работе и продвижения по службе ”.

До цих слів приєднується і Дмитро Ольховський. “С большой благодарно-стью хотелось бы обратиться к работникам учреждения, благодаря работе которых мои родные увидели во мне приятные изменения: я стал более спокойным и уравновешенным. Примите мою благодар-ность за все, что было сделано для меня”, — пише він.

Іван Бондар з повагою відгукується про керівника установи Андрія Гуменю-ка: “Он человек высокой квалификации, инициативный и ответственный руково-дитель”. “Я уверен – продовжує він, – что работа персонала учреждения под его руководством оставила весомый след в

становлении меня в статусе полноправного члена общества”.

З такими ж теплими словами згадує час перебування в установі і Артур Динь. “Бла-годаря руководству учреждения мы имеем возможность хорошо проводить свой до-суг. Верующие могут посетить храм или же собрания христианских миссий, регулярно приезжающих к нам в учреждение. От всей души хочу пожелать всем сотрудникам учреждения крепкого здоровья, долгих лет жизни и успехов в вашей нелегкой службе”.

А ми побажаємо цим чоловікам біль-ше не порушувати закон та громадський спокій, віднайти свою дорогу в житті і насолоджуватись кожною миттю, кожним днем, адже щастя людини цілком залежить від неї самої.

Підготувала Людмила ТОМІНА

РазлукаНа пороге давнишней разлукиМы навеки оставили след,И теперь мое сердце и мукиНикогда не согреет рассвет.Потому что ты, мне потакая,Не хотела в ту пору помочь,И тогда же, дороги не зная,Я ушел в неизвестную ночь…Там, вдали, за далекою дальюБез любви, без тепла и без встречСо своей каждодневной печальюЯ навечно забыл твою речь.И поступки, что отравлены ложью,И придуманный лестью обман, —То есть все, что и ныне, возможно,Превратит чью-то жизнь в полный ад!

Николай ДЗУДЗЕЛО,Николаевская обл.

МамеНе дал мне Господь кистью владеть,Чтоб я написать тебя смог,Не знаю, как ноты красиво собрать, —Не Моцарт я и не Ван Гог.Простыми словами тебе от души“Спасибо” хотим мы сказать,Чтоб каждый услышал и каждый узналВсе то, что я здесь написал.Простое “спасибо” тебе за любовь,За нежность и ласку твою,За мудрость в советах, улыбку в глазах,За искренность и доброту.Заботой и лаской ты нас окружила,Как ангел-хранитель обнял,От бед и ненастий ты нас боронила,Чтобы мир в нашей жизни настал.Мы были детьми — ты всегда была рядомИ рядом — когда мы росли,В болезни и здравии, в счастье и в гореТы с нами на нашем пути.А вдруг, что не так, —

ты прости нас, родная,За долгие ночи без сна,Когда, истомившись душой, переживая,Ты глаз сомкнуть не могла.Мы все в бесконечном долгу пред тобоюЗа все, что ты сделала нам,И можем мы смело сказать без утайки —Ты лучшая в мире из мам!Желаем тебе бесконечного счастья,Здоровья, удачи, любви,Чтоб ангел-хранитель,

спустившись на землю,В объятьях по жизни носил,Чтоб вечной весной наполнялось бы сердце,Луга чтоб цвели для тебя,Чтоб чаще всего ты слышала фразу:“Любимая мама моя!!!”

Виталий СЕВЕРИН

ЧИТАЧ–ГАЗЕТА–ЧИТАЧ

ОГЛЯД ЛИСТІВТВОРЧІСТЬ

ТЕПЛІ РЯДКИ

“ПРИМИТЕ СЛОВА ИСКРЕННЕЙ БЛАГОДАРНОСТИ…”НА НАШУ РЕДАКЦІЙНУ АДРЕСУ МИ ОТРИМУЄМО БАГАТО ЛИСТІВ,

ТЕПЛИХ СЛІВ ВДЯЧНОСТІ ВІД ВАС, ШАНОВНІ ЧИТАЧІ. КОЖЕН З НИХ НАПОВНЕНИЙ ОСОБЛИВИМ ЗМІСТОМ, АДЖЕ У НИХ – ВДЯЧНІСТЬ ПРАЦІВНИКАМ НАШОЇ СЛУЖБИ, ЯКІ ПРИСВЯТИЛИ СВОЄ ЖИТТЯ БЛАГОРОДНІЙ СПРАВІ. ЇХНЄ ЖИТТЄВЕ ПОКЛИКАННЯ – ДОПОМОГТИ ЛЮДИНІ НЕ ПРОСТО ЗМІНИТИ ВЛАСНЕ ЖИТТЯ, А ВІДНАЙТИ В СВОЄМУ СЕРЦІ ТІ ЧЕСНОТИ, ЯКІ КОЖНОМУ З НАС ДАРОВАНІ ВІД НАРОДЖЕННЯ.

ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС “ДЗЕРКАЛО”

“Час рікою пливе…”, — співає у пісні Микола Гнатюк. Час

змінює життя, змінює людей. Його плин-ність особливо відчувають ті, свобода яких зараз обмежена казенними стінами. Мабуть, вони б хотіли, щоб їх час при-скорився. І щоб нарешті настала така бажана свобода. Колись це обов’язково відбудеться. А поки… Поки кожен день треба пережити, чимось наповнювати. Творчі натури знаходять собі заняття. І надсилають нам листи із своїми доробка-ми, роблячи перші кроки на тернистому шляху поезії…

“Доброго дня, шановні співробітни-ки газети “Закон і обов’язок”! Пише вам з Темнівської виправної колонії №100 засуджений Василь Сіренко. Я завжди із задоволенням читаю вашу газету, черпаю багато корисної та цікавої інформації для себе. Дякую вам за роботу, яку ви вкладає-те в газету. Також хочу передати найкращі побажання співробітникам адміністрації Темнівської колонії за їхню професійну працю, людське ставлення.

А від себе декілька віршованих рядків на ваш розсуд, які присвячені дорогій мені людині:

Как бурей сорванный листокСтремительно несет поток,Так вдаль бросает жизнь меня, Когда со мною нет тебя.И чувства прежнего уж нет, Когда не слышу я твой смех,И нет покоя без тебя —Ведь без тебя — несчастлив я…”“На початку свого листа хочу по-

дякувати вам за розуміння та підтримку наших починань, адже нам, засудженим, потрібна підтримка, насамперед, емоцій-на. Ми хочемо нести людям добро, віру, надію, любов у серця, — пише з Чорно-морської виправної колонії №74 Оксана Мертвякова. — Отож хочу подарувати читачам декілька віршів, а з ними — час-точку своєї душі.

Так по свету любовьТихо-тихо идет.Ты поверь ей — она не обманет.Как ей трудно порой,Только тот лишь поймет,

Кто глумиться над нею не станет.Ты любовь удержи,Ты ее сохрани,Она есть твоим даром бесценным,Она — сердце твое,Она — мудрость твоя.Верь, любовь лишь хозяйка Вселенной!”Раніше був надрукований мій вірш

“Письмо маме”. Сьогодні, згадуючи його, надсилаю вірш, присвячений татам, ді-дусям, братикам, які чекають на наше повернення додому:

“Давай поговорим с тобою в тишине —Ты вновь расскажешь сказку мне,

как в детстве.

Тупая боль живет сейчас во мне —И где найти от этой боли средство?..Не думай, что забыла образ твой —Я в сердце сберегла его навеки,К тебе приеду скоро, мой родной:Ты знаешь сам —

ведь дни бегут, как реки!Еще чуть-чуть осталось потерпеть:Пусть даже силы на исходе —

все равно.И если б были крылья, я б лететьСмогла б туда, где ждут меня давно!Пусть время пролетит,

как поезд скоростной,И я перешагну порог родного домаИ обниму тебя,

к морщинкам прикоснусь рукойИ тихо прошепчу: “Ну, здравствуй, мой родной. Я дома!”Cвої роздуми про сенс життя, про

нашу дійсність, яка практично завжди

не така, про яку ми мріяли, коли були дітьми, і яка примушує нас іноді робити речі, про які через деякий час ми жалку-ємо, а також про те, що є справді важливе в житті людини надіслав з Білоцерків-ської виправної колонії №35 Валерій Іваніченко:

“Добра багато не буваєІ менше його не стає.Людина серцем відчуває —Добра немає — або є!Позбутись зайвого важливо,Отримавши від цього волю,Але практично неможливоЗвільнитися отриманого болю!Існує правда самостійноІ буде вічно існувати,Але чому її постійноПотрібно від усіх ховати?..Свій перший крок навіщо ми робили?Для кого перше слово промовляли?За що обожнювали і любили?Та справді нас за що кохали?..Не втратили, а просто ми забули,Коли всі справжніми були —Людей і Бога ми тоді ще чули!Згадайте, друзі. Все ж таки — коли?..”В іншому вірші Валерій підкреслює,

яке місце в житті людей посідають за-кони, і говорить про відповідальність за свої вчинки, бо вона завжди приходить — рано чи пізно:

“Візуально різні ми, алеІснує все-таки зв’язок,Яким поєднує усеЗакон через обов’язок!Це генетично кожному із насПередається з покоління в покоління,Щоб вберегти всіх насВід грішного падіння.А наші імпульси буттяНесуть до кожної клітиниЛюбов — для вічного життя,А Зло — на смерть людини!”“Миру вам, удачі у всіх ваших спра-

вах, успіхів у кар’єрному зростанні, ро-динного затишку і тепла. Дай, Боже, вам всього найкращого, світлого і прекрас-ного”, — зичить у листі Василь Сіренко. А Оксана Мертвякова додає: “До нових зустрічей на сторінках газети!”

З листами працювала Вікторія ЦВЄТКОВА

“ХОЧУ ПОДАРУВАТИ ЧАСТОЧКУ СВОЄЇ ДУШІ…”

ДУЖЕ ГАРНИЙ ПОЧАТОК ОСЕНІ — ТАК ТЕПЛО, НАЧЕ ЛІТО ЩЕ НЕ СКІНЧИЛОСЯ. АЛЕ ПЕРШІ ОЗНАКИ ЇЇ МИ ВЖЕ ВІДЧУВАЄМО НОЧАМИ. НАРЕШТІ МИ МОЖЕМО СПОКІЙНО ВІДСИПАТИСЯ. А ПРОХОЛОДНИМИ, АЛЕ ЩЕ ДОСИТЬ ТЕПЛИМИ ВЕЧОРАМИ МОЖНА ВІДПОЧИТИ НА СВІЖОМУ ПОВІТРІ, СПІЛКУЮЧИСЬ З ПРИЄМНИМИ СПІВРОЗМОВНИКАМИ І ПРИ ЦЬОМУ СПОСТЕРІГАЮЧИ, ЯК ЗМІНЮЄТЬСЯ НЕБО НА ЗАХОДІ, ВИКОРИСТОВУЮЧИ ВСІ КОЛЬОРИ СІРОЇ ФАРБИ.



Автор поставив собі за мету заповнити малознані,

а то й зовсім невідомі сторінки вітчизняної кінематографії. У посібнику розглянуто переду-мови та характерні для України особливості виникнення спеці-альних кінонавчальних закладів, специфіку функціонування не-державних освітніх інституцій у різних суспільно-економічних і

політичних умовах; зародження державної кіноосвіти; діяльність державних кіноосвітніх закладів, кіноструктур у складі мистецьких навчальних установ 20-х років ХХ століття; передумови та форму-вання системи навчальних зак-ладів української кінематографії на початку 30-х років ХХ століття.

Систематизуючи напрацю-вання попередніх дослідників, а

саме – Г. Журова, С. Безклубенка, І. Корнієнка, О. Шимона та багатьох інших – Роман Росляк, маючи свій незаангажований погляд, інформує про окремі маловідомі факти з іс-торії кіноосвіти, аналізує спеціальну літературу, що знайомить з основа-ми кінематографа та його історією, простежує долі відомих кіномитців.

Книжка Р. Росляка склада-ється з трьох розділів, у яких є

свої підрозділи. Перший – “За-родження кіноосвіти в Українї”. У другому йдеться про генезу та особливості функціонування державних навчальних кіноін-ституцій. Третій – про систему

навчальних закладів вітчизняної кінематографії.

Як зазначає автор, менш ніж за два десятиліття процес підготовки кадрів для україн-ської кінематографії пройшов складний шлях, зазнаючи при цьому чималих перетворень. Змін зазнала й система відбору студентів, відбулося значне роз-ширення кількості спеціальнос-тей, показові зрушення відбулися в науково-дослідній роботі. Як наголошує автор, “формування системи кінонавчальних закладів на початку 1930-х років стало завершенням тривалішого етапу – процесу її становлення”.

У книжці подано багато архів-них матеріалів, фотоілюстрацій, цікавого фактажу, мемуарів. Не-має жодних сумнівів, що “Кіно-освіта в Україні...”, автором якої є Роман Росляк, стане цінним надбанням української науки.

Зоряна НАГІРНЯК

НАУКОВИЙ ІНТЕРЕС МИСТЕЦТВОЗНАВЦІВ ДО ІСТОРІЇ КІНООСВІТИ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ ДОНЕДАВНА БУВ НЕЗНАЧНИМ. СУТТЄВО ВІН ЗРІС ЛИШЕ УПРОДОВЖ ОСТАННІХ РОКІВ. І ПРИЄМНО ВІДЗНАЧИТИ, ЩО СЕРЕД ТИХ, ХТО ПРАЦЮЄ У НАПРЯМІ ТВОРЕННЯ ЦІЛІСНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ КІНО В НАШІЙ ДЕРЖАВІ, Є КАНДИДАТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА РОМАН РОСЛЯК. ЗІБРАВШИ ПЛАСТ УНІКАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ, ВДАЛО СИСТЕМАТИЗУВАВШИ ЇХ ЗА РОЗДІЛАМИ, ВІН ВИДАВ ЯК НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК КНИЖКУ “КІНООСВІТА В УКРАЇНІ (ПЕРША ТРЕТИНА ХХ СТОЛІТТЯ)”.

СПАДЩИНА

ХРИСТИЯНСЬКІ СВЯТАЗ НАГОДИ ПАМ’ЯТНОЇ ДАТИ

10 ВЕРЕСНЯ – ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО КІНО

ПОГЛЯД КРІЗЬ РОКИ

УСІКНОВЕННЯ ГОЛОВИ ІОАННА ПРЕДТЕЧІ

ОДИНАДЦЯТОГО ВЕРЕСНЯ ХРИСТИЯНИ СВЯТКУЮТЬ УСІКНОВЕННЯ ГОЛОВИ СВЯТОГО ПРОРОКА ПРЕДТЕЧІ Й ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАННА, АБО, ЯК КАЖУТЬ У НАРОДІ: “ГОЛОВОСІКА”.

Святий Іоанн Хреститель перед стратою був ув’язнений Іродом Антипою за те,

що викривав його незаконне співжиття з Іроді-адою, яка була дружиною брата Ірода – Пилипа.

На день свого народження Ірод влаштував бенкет. Племінниця Ірода, дочка безчесної Іродіади, своїми танцями під час бенкету так догодила Іродові, що цар поклявся дати їй усе, чого б вона не забажала. Мати навчила танцюристку просити на тарелі голову Іоанна Хрестителя.

Ірод, заради клятви, хоча й неправедної, не захотів відмовити своїй племінниці і послав воїна до в’язниці відсікти голову Іоанна Хрести-теля. Голову він дав дівчині, а та віддала її матері.

У цей день завжди дотримуються суворого посту. Не співають і не танцюють, тому що Іродова племінниця танцями й піснями ви-просила відсікти голову Іоанна Хрестителя.

Як повідомляє народознавець Олекса Воропай, цього дня не варять борщу. Це єдиний день протягом усього року, коли гріх їсти борщ. Віруючі люди, за його словами, не беруть у руки ножа, навіть хліб ламають рука-ми. Нічого не можна рубати сокирою і пиляти пилою. Нічого не можна різати, що нагадує собою голову. “Якщо зрізати головку капусти в цей день, то може потекти кров”. Багато ві-руючих і сьогодні дотримуються цих звичаїв.


Та чи відомо нам щось про духов-ний спадок січовиків у царині

літератури, музики, малярства? На жаль, дуже мало, бо за радянських часів митців-вояків УСС було викреслено з національ-ної культури, їхні твори знищували, а доля багатьох склалася трагічно...

Відомо, що вояки легіону Україн-ських січових стрільців, створеного в серпні 1914 року як військова частина в складі австрійської армії, відзначалися своєю стійкістю в запеклих боях під час Першої світової війни. УСС як револю-ційна для України військово-політична формація зродилася в обставинах, коли український народ за тривалий час гніту та бездержавності пробудився до боротьби за свої національні інтереси. Кадри УСС вийшли з українських па-рамілітарних організацій Галичини, що діяли перед Першою світовою війною (товариства “Українські Січові Стріль-ці”, створеного Кирилом Трильовським у березні 1913 року у Львові при Укра-їнському Січовому Союзі, 1914 р. – вже 94 таких товариств у Галичині), а також “Січей”, товариств “Сокіл” тощо. Значна кількість українських юнаків та юначок вважали своїм безпосереднім обов’язком навчання військовій справі задля бороть-би за незалежність свого народу.

Як зазначає академік НАН України Микола Жулинський, Українські січові стрільці – це унікальна сторінка нашої національної історії. Це явище породило унікальну пісню, унікальний живопис. Це той широкий пласт, який ми тільки починаємо пізнавати і розуміти.

Безпосереднім осередком культур-но-мистецької діяльності стала “Пресова

квартира”. Ідея такого культурницького утворення виникла у декількох митців і військових керівників. Ще перед по-чатком бойових дій художник Ю. Буц-манюк створив ряд рисункових портретів та світлин українських добровольців. Згодом він працював репортером і ху-дожником.

Як свідчать дослідження, в перші дні війни молодий художник підхорун-жий І. Іванець звернувся з цією ідеєю до отамана Григорія Косака, який одразу ж її підтримав організаційно і матеріаль-но. Формуванням структури зайнялися військові чільники І. Боберський та М. Угрин-Безгрішний. Було визначено основні засади діяльності “Пресової квартири”, які охопили всі сфери духов-ного життя війська: ідеологічну, по-літичну, культурну, освітню, мистецьку, видавничу. Не знайдемо жодної армії світу, яка б, воюючи, відкривала школи, а УСС тільки у 1914-1916 роках на Волині відкрили 156 народних шкіл. Великою заслугою стрілецьких культурних діячів було обов’язкове ведення всієї доку-ментації українською мовою, яка стала офіційною в легіоні УСС. Їм завдячуємо й розвитком нової військової терміноло-гії. З ініціативи Л. Лепкого та І. Іванця відбулася акція так званого зовнішнього знаціоналізування українського війська, що фактично було розробкою і впрова-дженням військових одностроїв, які зго-дом без змін були прийняті в армії УНР.

Як зауважила Олена Кіс-Федорчук (упорядник унікального дослідження “УСС у боях та міжчассі. Мистецька спадщина” в фондах НМЛ збереглося чимало рисунків О. Куриласа, деякі

олійні полотна із зображенням воєнних дій, портрети військових діячів, жанрові сцени періоду Першої світової війни, окремі роботи Л. Геца, І. Іванця, а також маловідомі, бо довго замовчувані, гра-фічні твори великої української худож-ниці О. Кульчицької. Багато безцінного матеріалу втрачено сумнозвісного 1952 року, коли проводилися чистки від так званих націоналістичних і буржуазних творів. Тоді було знищено 103 твори О. Куриласа. З них – 50 великих поло-тен, переважна більшість яких створена під час перебування у “Пресовій квар-тирі”. Небувалих втрат зазнала творча спадщина дуже плідного і талановитого художника І. Іванця, серед яких тільки 16 альбомів воєнних рисунків. Втрачені роботи Л. Геца, Ю. Буцманюка, Л. Пер-фецького та чільників легіону УСС, які не були професійними художниками, а просто культурними сподвижниками, але під впливом творчої музи своїх по-братимів малювали.

Найголовнішим досягненням ху-дожників-січовиків був поштовх до розвитку нового етапу батального жан-ру. Провідними художниками в лавах УСС в цьому напрямі були І. Іванець та О. Курилас. Тема героїчного вій-ськового минулого українського народу зовсім по-іншому зазвучала у творах художників – безпосередніх учасників бойових дій. У їхніх роботах відчутно переважали ідеї гуманізму, людської долі, всенародної трагедії. Одним із найпослідовніших прихильників жанру був І. Іванець. Пройшовши всю війну, він був очевидцем становлення україн-ського війська, гострих національних і суспільних драм.

У художника О. Куриласа військо-ва тема найкраще розкрита у розлогих краєвидах та віддалених сценах баталій, у яких вражає глибина поетичного про-никнення в сутність події. Так, у воєн-ний час Курилас створив символічний за своїм звучанням твір “Дивлюсь, аж світає” – портрет Тараса Шевченка з радісно-піднесеним настроєм, що зов-сім відрізнялося від традиційних його зображень.

Творчість художників-вояків УСС, стрілецька преса патріотичного спря-мування – все це яскрава і незабутня сторінка нашої культури та історії. “Із самого початку його створення, поряд зі збройним чином, УСС супроводжувала багата духовна творчість, розмаїта в своїх мистецьких і літературних виявах, – за-значає доктор богослов’я Дмитро Сте-повик. – Адже це була армія української інтелігенції”.


ДУХОВНИЙ СПАДОК СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВСТРІЛЬЦІВСТРІЛЬЦІВ

ЦЬОГО РОКУ НА ДЕРЖАВНОМУ РІВНІ ВІДЗНАЧАЄМО 100-РІЧЧЯ З ЧАСУ БОЇВ ЗА ГОРУ ЛИСОНЯ, ЯКІ ВІДБУЛИСЯ 8 ВЕРЕСНЯ 1916 РОКУ ЗА УЧАСТІ ЛЕГІОНУ УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ. МИ БАГАТО ЧИТАЛИ ПРО ЇХНІЙ ЗВИТЯЖНИЙ БОЙОВИЙ ШЛЯХ. ЧИМАЛО НАПИСАНО ПРО ЖОРСТОКІ БОЇ ПІД БОЛЕХОВОМ, НА РІЧЦІ СТРИПІ, А ТАКОЖ ЗА ГОРУ ЛИСОНЮ, ПРО ПОХІД ДО РІЧКИ ЗБРУЧ. ВЕЛИКА РОЛЬ УСС У СТВОРЕННІ ЗУНР І ПРОГОЛОШЕННІ ЗЛУКИ ЗУНР І УНР.



КАЛЕЙДОСКОПОБОВ’ЯЗОК


Є ТАКЕ СВЯТО

Фінансові реквізити: рахунок ДЗД ДПтСУ, р/р №31250227201887 в ДКСУ

в м. Києві, код банку 820172, ЄДРПОУ 08565003. Свідоцтво платника ПДВ №200062177.

Інд. под. № 085650026068

ГазетаДержавної

пенітенціарної служби України

Адреса редакції: 04050, м. КиївÜ50, вул. Ме льни кова, 81.

Телефон: 481Ü05Ü62; еÜmail: [email protected]

Листування з читачами тільки на сторінках газети. Думки авторів публікацій

не завжди збігаються з точкою зору редакції. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали. За

точність викладених фактів відповідальність несе автор. Художні твори друкуються мо-вою оригіналу. При використанні наших

публікацій посилання на “Закон і обов’язок” обов’язкове.

Головний редакторОксана

ВЄЛКОВА-ЛАГОДАСвідоцтво

про реєстраціюКВ №9609

від 21.02.2005 р. Ціна договірна.

Рукописи і фотознімки не повертаються і не рецензуються. Відповідальність за достовірність

реклами несе рекламодавець.

Передплатний індекс: 23102Наклад: 30000

Замовлення № 49477ТОВ “МЕГА-ПОЛІГРАФ”,

м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi

УСМІХНІМОСЯ!

CКАНВОРД

Відповіді на сканворд у № 35

ВАША МОЛОДІСТЬ – В УСМІШЦІ

Сміх убиває старість – так образно висло-вився Стендаль. Якщо це нам корисно,

то треба сміятися або хоч усміхатися. Щоранку перед дзеркалом згадайте що-небудь гарне, це допоможе надати обличчю приємного виразу. Запам’ятайте, що лише з таким виразом об-личчя маєте право звертатися до тих, хто вас оточує. Адже ваш настрій часто передається співбесіднику незалежно від того, начальник ви чи підлеглий. Доброзичлива усмішка, зазвичай, викликає усмішку та відповідний настрій і в інших. Усмішка, так само як і жарт, створює до-брозичливу атмосферу для дружнього і ділового спілкування. Хочете переконатися – перевірте.

– В последнее время была такая жара, что я не выдержала и поставила, наконец, кондицио-нер. И вы знаете, помогло – со следующего дня пошел дождь и стало намного прохладнее!

***– Как дела?– Недавно приобрел автоматический иден-

тификатор-распределитель носков по парам!– Что?– Что-что!!! Женился!

***– Как ты зарабатываешь на жизнь?– Я зарабатываю тем, что пишу.– Ух ты! И что же ты пишешь?– Пишу родителям, чтобы прислали денег.

***Клиент говорит парикмахеру:– Почему так дорого стоит стрижка – 200

гривен, я же почти лысый?– 20 за стрижку, а остальные – за поиск

волос.

У НАШОМУ КАЛЕНДАРІ Є БАГАТО СВЯТКОВИХ УРОЧИСТИХ ДАТ. Є СЕРЕД НИХ СВЯТА СІМЕЙНІ, ПРОФЕСІЙНІ, ДЕРЖАВНІ. ПРОТЕ СВЯТО, ЯКЕ ВІДЗНАЧАЄТЬСЯ 9 ВЕРЕСНЯ, СТОСУЄТЬСЯ КОЖНОЇ ЛЮДИНИ ЗОКРЕМА. ЦЕ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ КРАСИ.

Започаткували його у 1995 році на Всесвітньому конгресі. Міжна-

родний комітет естетики і косметології CIDESCO ухвалив цей день Міжнародним днем краси. Особливою традицією цього свята є щорічні конкурси краси, які про-водяться у світі.

У різних народів світу існують свої уявлення про красу, які змінюються в за-лежності від розвитку культури в різні іс-торичні епохи.

Різні вікові категорії населення по-різному сприймають категорію “краса”. Для молоді – це гарний зовнішій вигляд – обличчя, фігура, одяг. Для людей старшого віку – це здоров’я. У старечому віці краса означає духовність.

У сучасному стрімкому світі величезне значення має зовнішня краса, особливо для жінок. Для жінки бути гарною – це її сутність, це наче друге “я”. Краса – це

ніби інструмент для досягнення життєвого успіху, шанс зробити кар’єру. Сучасна неза-лежна жінка хоче подобатися оточуючим, а це неможливо без постійного удоскона-

лення зовнішніх даних. Приємне обличчя, в міру прикрашене засобами декоративної косметики, гарно викладена зачіска ро-блять жінку привабливою і викликають до неї симпатію з боку оточуючих.

Іншим важливим фактором для жінки є молодість. Залишатися якомога найдовше молодою – це не розкіш, а потреба, про-диктована сучасним вимогливим світом. Підтримувати свою зовнішність допомагає косметика і різні косметичні послуги. Це стало справжнім мистецтвом. А отже у цей день прийнято вітати з професійним святом тих, хто допомагає нам залишатися гарними та привабливими – косметологів.

Косметологія – велика окрема галузь, розділ клінічної медицини, який вивчає механізм розвитку і характер косметичних дефектів шкіри, а також розробляє методи та засоби їх усунення та профілактики.

Невід’ємною частиною краси і моло-дості є здоров’я. Це класичний засіб для досягнення щастя і задоволення. Адже здорове тіло є запорукою краси і загалом впливає на наші життєві відчуття. Всім людям, незалежно від зовнішніх даних, слід турбуватися про власне здоров’я, гарно за собою доглядати.

Головне, що людина сама вирішує, як їй бути красивою. Інколи навіть проста усмішка і чудовий настрій робить людину привабливою і неповторною.

Підготувала Людмила ТОМІНА

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ КРАСИ

Documents

9 вересня 2016 року ОБОВ’ЯЗОК obovyazok_36_3.pdf · НЬОГО 2 ВЕРЕСНЯ 2016 РОКУ. 2 вересень 2016 року № 36 ОБОВ’ЯЗОК ЗАКОН