Bila Altanka #23

№23 (49), 2010

ГАЗЕТА ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ

Проблема

у тому, що

сучасна молодь

думає тільки

про бабки і

вважає, що це

нормально.

Мирослав Кувалдін

група «The Вйо»

стор. 2>

фо

то: С

вітл

ан

а К

ро

пи

вна

ПРИЛУКИ: будь особливим

стр. 7

ДВОЙНАЯ ПРОБЛЕМА Туберкулез и ВИЧ

стр. 11

ВІД БОЛЮ ТА СТРАЖДАНЬ – до покращення життя

стр. 22

КОНСУЛЬТАЦИЯ Побочные эффекты терапии гепатита С

стр. 13

БУККРОССИНГ: Приделаем книгам ноги!

стр. 24

DE PROFUNDIS З глибинки Гребінки

стр. 20

15 РОКІВ Полтавському Благодійному фонду «Громадське здоров’я»

стр. 27

№ 23 (48), 2010Біла Альтанка

2ІНТЕРВ’Ю

Ганджа

Ганджа, ганджаГанджа, ганджаГанджа, ганджаГанджа, ганджа

Думка летіла на південь і падала в снігТвоя мікросхема палала-палала,Джа-гелікоптер зачепить і наш континентІ поволоче, ой, поволоче...

Бо на заході – ганджаНа сході – ганджаНа півночі – ганджаНа півдні – ганджаВ Африці – ганджаВ Америці – ганджаВ Азії – ганджаВ Австралії – ганджа

Я не даю обіцянок і ти не давайРазом ми їдем в зеленім трамваїДжа розведе усі стріли й закине нас в райВідпочивай від думок або вибирай

ГанджаВ Ефіопії – ганджаВ Азії – ганджав Зімбабве – ганджаВ Прибалтиці – ганджав Молдавії – ганджана Полтавщині – ганджаВ Києві – ганджа

Ти можеш палити і вирости каменяремТи можеш палити і бути прекрасним сусідойТи можеш палити і вміти водить мотоцикльТи можеш палити або не палити

Але завжди – ганджаНад нами – ганджаПід нами – ганджаІ ми самі – ганджаНавколо – ганджаМи самі – ганджаВи також – ганджаВи всі дуже – ганджа

Виступ гурту The Вйо в пивниці “Сто доріг” (м. Полтава, 19 березня 2010 року)

фо

то: С

вітл

ан

а К

ро

пи

вна

фо

то: С

вітл

ан

а К

ро

пи

вна


3ІНТЕРВ’Ю

Не кажи «Вйо!» поки не перескочиш!

«The Вйо» грає музику у стилі реггей. Реггей – музика сонячної Ямайки. На момент створення групи (1991 р.) в Україні нею не займався практично ніхто. Місцем народження української реггі-зірки стали не менш сонячні Кобеляки (Полтавська область), після того, як у травні 1990-го Мирослав «Джон» Кувалдін приніс власні пісні Сергієві Підкаурі, який на той час грав на танцях і був найбільшим музичним авторитетом у рідних Кобеляках.

Звичайно, перше, що дивувало багатьох при зустрічі з групою, це темношкірий вокаліст, який говорить «по-нашому» краще, ніж очікуєш. Справа у тому, що Мирослав Кувалдін народився в Україні, у Дніпродзержинську. Батько – Джон Васамі Окоро – родом із Нігерії, у 70-х рр. навчався у Запорізькому медичному інституті, а по закінченню навчання повернувся на батьківщину. У віці 4-х років Мирослав з мамою переїздять у Кобеляки. Звідти Мирослав поїде вчитись у Полтавський педагогічний інститут, закінчити який не вдасться. Як і наступних два ВНЗ, у які він поступатиме. Але вища освіта нехай почекає. У житті Мирослава відбувається низка інших, набагато цікавіших, подій. Наразі ж Мирослав Кувалдін – вже не лише лідер гурту та ініціатор його відновлення після 8-річної паузи. Він також ідейник і організатор фестивалю аматорського мистецтва «Вйо, Кобеляки!», який проходить ось вже 3 роки в рідному місті Джона. Мирослав уже не працює ведучим на музичному телебаченні, але все ще стає прикро, коли люди спершу асоціюють його саме з ТБ, а не з музикою, яку він пише. Паралельно втілювались у

життя інші проекти Мирослава: електронні музичні експерименти, робота над кінозвуком, з відео, головні ролі у фільмах «Бес Пор No» та «Кастинг».

Тексти групи мають безтурботно-зелені кольори, в них багато природи, зорей, сонця, Джа і ґанджі. «Ганжа» – один з найвідоміших хітів групи. Саме з цією піснею вони взяли гран-прі на фестивалі «Червона Рута» у 1995 році, а на питання, що ж таке ота «ганжа», відповідали: «Річка у Кобеляцькому районі».

У самій назві гурту вже криється дещо таке, що не кожен і перекладе. «Вйо!» – так кажуть на селі кобилі, аби рушала. «The Вйо» – такий ніби перероблений на іменник заклик до руху. Цей же артикль the, здається, тоді (та й зараз) звучав у назві майже кожної другої закордонної групи. І оце еклектичне поєднання сільського вигуку з англійським артиклем уже було прикольно.

“Коли я був мануна я боявся бабая

Мама лякали: “Він серед гілля”

Коли я був мануна я не знав, хто наґуаль

Мануну під столом несла космічна магістраль

Так, я був мануна і не знав

Дієго Марадона – паравоз чи пароплав

Мануна я не думав де наші, де німці

Мануною я видів, що хмаринки то є вівці”

Востаннє з концертом гурт «The Вйо» був у Полтаві приблизно 13 років тому (під час гастролей МА «Територія А», разом із Юрком Юрченком, Ольгою Юнаковою, гуртами «Фантом 2», «Ван Гог», «Степ», «ВуЗВ», «Аква Віта» та ін.). За цей час змінилось багато чого, як у житті музикантів, так і в суспільно-політичних умовах країни загалом. Незмінною ж лишилась форма хмаринок, які так само пропливають над нами і посмішка, яка невільно виникає при прослуховуванні пісень гурту. Розмова з Мирославом відбулась саме після двогодинного випромінювання позитивних вібрацій сонячного реггі у Полтаві. Стомлений, але задоволений зустріччю з новими і старими полтавськими друзями, він розказав коре-спонденту «Білої Альтанки» Ялині про своє ставлення до наркотиків, музику і проблеми сучасної молоді.

Всі ми колись були мануними, і так само, як герой однойменної пісні, боялись бабая і виділи, що хмаринки то є вівці. Про всі ці небанальні речі в середині 90-х картато співав київський гурт, родом з Полтавщини з дивною назвою «The Вйо».

фо

то: Р

ом

ко «

Su

c» К

об

а


4ІНТЕРВ’Ю

«Хто у Київ, хто у Львів. Ми – у Кобеляки!»Гурт «The Вйо» після 8 років мовчання відновив свою творчу діяльність. Хто був ініціатором цього кроку?

Так, десь у 2000 році ми грали останній концерт, але у 2008 ми почали робити фестиваль «Вйо, Кобе-ляки!» і там зустрілися із Підкаурою і вирішили, що саме тут потрібно відродити виступи команди «The Вйо». Ініціатором був, більш за все, я, тому що всім телефонував, пропонував (тому самому Підкаурі): мовляв, давай. Він погодився. Зараз у нього є якісь більш важливіші справи, він займається сольною кар’єрою.

Щодо концепту фестивалю «Вйо, Кобеляки!». Який він?

Концепт аматорського мистецтва мене більш ніж задовольняє. Але цього року ми зробимо маленький етнічний нахил, тому що під час розмови з однією го-рілчаною компанією відбувся приблизно такий діа-лог: «Фестиваль этнический? Тогда дадим денег». Я кажу: «Конечно, этнический!».

Крім виходу альбому, який буде називатися «Є», що ще у планах групи?

Наразі ми займаємося переважно організацією на-шого фестивалю. Це те, що цікавить найбільше. Але також дуже хочеться пограти на європейських фестах, тому що на нашій реггі-сцені дуже важко об’єктивно себе оцінювати, коли ти фактично єдиний, хто грає таку музику. Через це хотілося б побачити себе в євро-пейському контексті, відчути сприйняття не україно-мовної публіки. Точно знаю, що в цьому році поїдемо у Польщу і Португалію.

Чи існує в Україні андеграундний, неофіційний куль-турний прошарок?

Є. Якщо ми про нього не чуємо, то це лише озна-чає, що він глибоко у підпіллі. Як тільки ми починає-мо говорити про нього, він перестає бути андеґраун-

З історії музики реггі

Музика реггей (реггі) з’явилась приблизно у 60-х роках минулого століття на Ямайці. Вона являла собою суміш народної музики Ямайки, Латинської Америки і ритм-енд-блюзу, який тоді крутили по ра-діо. На розвиток реггі також вплинула ска-музика, яка з’явилась раніше. Реггі – це не тільки музика, а ціла релігія, світобачення і спосіб життя багатьох людей. Релігія, названа растафаріанством на честь імператора Ефіопії, якого до коронації називали Рас (принц) Тафарі Маконнен, разом із музикою реггі, розповсюдилась по всій Ямайці і сусіднім кра-їнам. Дуже швидко після цього вона поширилась по всьому світу, завдяки найбільш відомому у світі реггі-виконавцю Роберту Неста Марлі.

Боб Марлі був першою зіркою світового рівня, який вийшов із країн третього світу і досяг такої величезної популярності на всіх континентах. У середині 70-х років його музика просочилась у Європу, а пісні займали перші місця у хіт-парадах Англії і Німеччини. Завдяки цьому, до реггі вини-кла цікавість зі сторони всеможливих продюсерів, стали виникати попсові реггі-колективи.

Сутність реггі-музики, на думку ямайських ви-конавців, полягає у позитивних вібраціях, які транслює мелодія. Один із законодавців жан-ру Lee Scratch Parry, кажуть, дряпав, підпалював і закопував свої платівки на ніч у саду, щоб вони «просочилися позитивними вібраціями». Менш ексцентричні виконавці просто дуже довго і чітко працювали над мелодіями, домагаючись потріб-ного звучання. Електронна версія реггі – це Dub (даб).

Філософія растафаріанства і реггі несе у собі ідеї рівності і братерства між людьми.

Крок за кроком, за роком рікМені вісімнадцять — пристойний вікПід носом був, перед носом гріхиЖиття час від часу дає на горіхи

Грішити грішив — як же без цьогоПоки не знайшов до Бога дорогиТам так багато усяких грибівМені здалося — я все зрозумів

фо

то: С

вітл

ан

а К

ро

пи

вна

Мирослав Кувалдін: «Проблема у тому, що сучасна молодь думає тільки про бабки і вважає, що це нормально»


5ІНТЕРВ’Ю

дом, а стає частиною поп-культури. Такий прошарок є: наприклад, ансамблі, які можна почути тільки в клубі, якщо спеціально захотіти ці ансамблі зна-йти. Хоча Інтернет все перетворив на маскультуру. Інтернет-простір – найдемократичніший.

У Полтаві у тебе чимало друзів. Дехто з полтавців навіть пам’ятає виступи колективу Uncle Banz. Роз-кажи трохи про твій полтавський період життя.

Тоді це була альтернатива і концерти були тільки ті, які ми самі для себе влаштовували. Я так розумію, що за останні 10 років, коли нас тут не було, все рів-но музиканти хоботилися, знімали якісь приміщення, гадюшники, де відіграти, звернутися і піти, щоб не заставили платити за те, що там грали. Але тоді була творчість всюди. І наркотик тоді не продавався. Люди його вирощували самі і роздавали одне одному.

Чому група переїхала до Києва?Тому що я поступив у інший інститут. Я був у Пол-

таві, тому що навчався у педагогічному. Потім мене вигнали і я поступив до інституту культури.

За що вигнали?Бо я не ходив на пари (сміється), а займався рокен-

ролом, мені це було цікавіше. А з якими українськими гуртами дружите, підтри-

муєте стосунки?З «Перкалабою» дружимо, ми з Аліком (Олег Гна-

тів, менеджер групи, – прим. Ялина) – куми. Взагалі, із багатьма товаришуємо. А якраз зараз я працюю

із дуже цікавим художником Ігорем Подольчуком (http://www.youtube.com/ihorp1 – прим. Ялина), який робить безкомпромісне, артхаусне кіно, яке точно не показується на великому екрані. У нього є компанія «Фонд Мазоха» і я роблю звук для його фільму.

Ви товаришували із Сергієм Кузьмінським, лідером гурту «Брати Гадюкіни». Багато хто говорить про смерть Кузі як про закінчення певного етапу в україн-ській музиці, епохи «Гадів», на яких виховалось не одне покоління з усього «пост-совка».

Мене «Гадюкіни» перевернули з ніг на голову з приводу української мови в рок-музиці. І взагалі, Кузя мені дуже сильно допоміг свого часу. Це вели-ка втрата для української музики. В солідарність і в знак підтримки онкохворих я зістриг свої 16-річні дреди.

«Ганжа допоможе»Тема ґанджі у піснях групи більш ніж розкрита. Як на початку 90-х сприймались пісні про траву?

Нам дуже пощастило в тому, що ми свого часу були набагато обізнаніші, аніж функціонери культури. Тому на фестивалі «Червона Рута-95» нам ніхто ні-чого не сказав за пропаганду. І я пам’ятаю отакі очі (показує) якоїсь там американської тьотки, яка при-їхала на «Червону Руту» і, слухаючи пісні про ганджу, казала: «Оце у вас демократія! Як це взагалі дозволя-ється?». Організатори просто підспівували, навіть не

Виступ гурту Unkle Banz – одного з проектів Мирослава Кувалдіна, м. Полтава, 1994 р.

Фо

то з

ар

хіву

Ол

ега

Га

ври

лю

ка


6ІНТЕРВ’Ю

маючи гадки, про що йдеться. Завдяки цьому ми зро-били маленький переворот у мізках людей, які тоді сприймали цю музику. Мені здається, що музика вза-галі має робити маленьку революцію в голові. Якщо це відбувається, то музика буде жити довго.

Як ти вважаєш, чи здатна музика замінити нарко-тики, чи вона, навпаки, спонукає до вживання?

Так, музика здатна замінити наркотик, тому що від деякої музики також виділяється гормон щастя – ендорфін – те, що, зрештою, шукають всі нарко-мани. До наркоманії може спонукати те, що люди ставляться до виконавців музики як до кумирів. Бі-блія з самого початку говорить, що це робити непра-вильно. Коли якогось дурня знаходять у витверезни-ку чи в реабілітаційному центрі, і людина навіть не замислюється над тим, що вона туди потрапила уже після того, як написала гарну пісню, що уже кудись занирнула, тобто реалізувався в зовсім іншому плані. А вживання – це як остаточне явище. Я думаю, що тільки мавпування може штовхнути на стежку нарко-манії. Якщо хочеться бути схожим на когось. Але ж зараз вже мало таких музикантів, як, скажімо, Джим-мі Хендрікс, який відкрито казав: «Я люблю ЛСД». Але ж зараз у моді рівні зуби і здорові легені.

На твоєму блозі (який ти, щоправда, давно не ведеш) можна знайти чимало інформації про марш свободи за легалізацію маріхуани в Україні. Як ти вважаєш, яка існує перспектива такої зміни законодавства?

Я думаю, що якби легалізували маріхуану, то сюди б потягнулася вся Росія, вся Європа. Вони б дуже прикололись. І наситили б наш ринок своїми бабка-ми.

Тобто ти пропонуєш розглядати це як інвестиційний проект?

Ну що таке вирощувати коноплю? Якби не було таких проблем із законодавством, то оці поля, які пустують, і на яких нічого не росте, можна було б за-сіяти коноплею і навіть на експорт її відправляти. Це б вирішило дуже багато економічних проблем. Я – за. Я не палю, але пропагую.

Як ти ставишся до наркотиків, їх вживання, чи поділяєш їх на легкі і важкі? Є такий поділ чи він не об’єктивний?

Ну є важкі наркотики, так само як є важкий алко-голь. Пиво – не алкоголь, трава – не наркотик.

А по легкості зістрибування?Хіба що по легкості змін, які в організмі настають.

По силі звикання. По фізіологічній шкоді організму – так, наркотики поділяються на важкі і легкі.

Як ти вважаєш, які зараз у молоді проблеми?Проблема у тому, що сучасна молодь думає тільки

про бабки і вважає, що це нормально, тобто їм цін-ності підмінили. Вони навіть не задумуються над тим, що можуть опинитися голими у лісі, де вовки, немає сокири, ніякого гламура і тужура. Коли ти опиняєш-

ся з ситуацією сам на сам, без батьків, без доходів, без чекових книжок. А їм вдовбили в голову, що це нор-мально – все робити для того, аби тільки матеріально скластися в житті.

Що може змінити такий стан речей? Якийсь де-фолт у масштабі країни?

Думаю, це той дефолт, який пророкують у Біблії: кругом валятиметься золото і гроші, але за них нічого неможливо буде купити. Поки що ми мавпуємо аме-риканські передачі, музику, але ж це дещо чужий для нас погляд. У них масова культура розвинута найбіль-ше і ми стаємо жертвами цієї маскультури. Врятува-ти українську молодь може тільки розвиток власної культури і власної точки зору, яка, можливо, заціка-вить американців чи європейців.

Інтерв’ю: ЯлинаПивниця «Сто доріг», м. Полтава, 19.03.2010 р.

«Пийте горілку,Ходіть на роботу.Вам так потрібні гроші,Щоб пити горілку» з пісні «Пийте горілку»

З історії гурту:Гурт «The Вйо» був створений у 1991 році у м. Ко-беляки (Полтавська обл.) Мирославом «Джоном» Кувалдіним і Сергієм Підкаурою. У 1995 році група з піснею «Ганжа» стає лауреатом фестивалю «Червона Рута». 1996 рік – Мирослав Кувалдін переїздить до Киє-ва, група тимчасово припиняє свою діяльність.У 1997 році «The Вйо» співпрацюють із мистець-кою агенцією «Територія А», на цей період припа-дає найбільша популярність гурту. У 1998 році виходить перший альбом «Вироби з пластмаси».У 2000 році гурт оголошує про припинення свого існування.У 2005 році Джон записує сольний альбом «Зерка-ло Мира».2008 рік – видання альбому «Ganja» (до нього уві-йшло 18 треків, записаних у період із 95 до 98 року, 10 з яких вважались загубленими, але дивом були знайдені і відреставровані), відновлення творчої діяльності і концертних виступів гурту. Робота над новим альбомом «Є».


7ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ

В Прилуках народились:Микола Федорович Яковченко (1900–1974) — український актор театру й кіно (“За двома зайцями”, “Вій”, “Королева бензоколонки”, “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”, “Максим Перепелиця”). Народний ар-тист УРСР (1970). У Прилуках актору встановлено пам’ятник. Григорій Павлович Галаган (1819–1888) видатний діяч української культури, меценат, громадський і держав-ний діяч, засновник одного з найвідоміших учбових закладів України – Колегії Павла Галагана. Іван Михайлович Скоропадський (1804–1887) український меценат засновник всесвітньовідомого Тростя-нецького дендрологічного парку.

Прилуки: будь особливим «Кожен з нас сповнений розуміння, що роблячи перший крок назустріч ввіреній до наших рук людській надії про турботу й прийняття, ми робимо крок до відповідальності за саму людину»

Гасло в Прилуцькому міському Центрi соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

ПрилученіПрилуки – місто, розташоване на півдні Чернігівської області на берегах р. Удай, з населенням близько 62 тис. чол. Датою утворення міста вважають 1085 р., коли воно згадується в «Повчанні» Володи-мира Мономаха та Іпатіївсько-му літописі як місто-фортеця, що захищало Київську Русь від набігів кочовиків. З 1802 по 1932 рік Прилуки входили до складу Полтавської губер-нії (з 1923 р. – Полтавської області). Місто розташоване біля Удайської луки – там, де річка робить крутий ви-гин. Назва міста могла бути утворена від одного з двох дуже схожих слів. Слово «при-лук» означає «край закруту, коліно»; слово «прилука» («прилучатися») в словнику Грінченка тлумачиться як «приєднання». Проте в цьому словнику є й інше значення слова прилука – «поляна серед лісів». Най-

вірогідніше, що в основі назви лежить лука, прилука – «закрут».

Центральна частина міста буквально нагадує му-зей архітектури 17 – 18 ст. під відкритим небом. Зо-

всім поруч розташовані Спасо-Преображенський Собор,

Миколаївська церква з дзвіницею, Собор Різдва Пресвятої Богородиці і Стрітенська церква.

Меценатські традиції Прилук наслідують і по сьогодні. Прилучани дуже шанують Юрія Коптє-ва – людину, яка власним коштом облаштовує міс-

то, робить його сучасним культурним центром (рекон-

струкція центральної частини міста, встановлення пам’ятників Тарасу Шевченку художнику і Миколі Яковенку, допомога медичним установам та приле-глим селам).

Іванівська церква (19 ст.) Спасо-Преображенський Собор (18 ст.) Собор Різдва Пресвятої Богородиці (18 ст.)



На жаль, цікава й багата історія не виправить того факту, що на сьогодні Прилуки займають друге місце по розповсюдженості ВІЛ-інфекції на Чернігівщині після обласного центру. Громадських організацій, які б активно займа-лись цією проблемою серед моло-ді, у місті немає. Проте з 2001 р. тут працює Центр соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді, який з кінця минулого року реалізовує проект зменшення шкоди серед споживачів ін’єкційних наркоти-ків. Очолює центр Власенко Олег Дмитрович – завзятий, рішучий і, як свідчить увішана різноманітни-ми нагородами і подяками стіна у його кабінеті, працьовитий керів-ник.

Взагалі-то, роботи у Прилуць-кого ЦСССДМ і так вистачає: діти-сироти, незабезпечені сім’ї, соціальний супровід неповноліт-ніх та молоді, яка перебуває у міс-цях позбавлення волі чи поверну-лася з них. Цей напрямок роботи є особливо важливим, оскільки у місті розташована Прилуцька ви-ховна колонія для неповнолітніх.

У 2007 році відомий україн-ський письменник Юрій Покаль-чук (помер від раку в 2008 р.), який з 1987 року років опікувався засу-дженими виховних колоній (на Чернігівщині, на Полтавщині), зняв про ув’язнених Прилуцької виховної колонії для неповноліт-ніх документальний фільм «Зона особливої уваги», який розповідає історії життя підлітків. Крім того, у Прилуцькій виховній колонії він був головним редактором щоквар-тального альманаху «Горизонт», в якому друкувались вірші, проза і малюнки самих засуджених.

Не зважаючи на навантаження Прилуцького ЦСССДМ рiзними видами важливої соцiальної робо-

ти, актуальною та невiдкладною є профілактика ВІЛ-iнфекцiї се-ред уразливих груп міста – як первинна (інформація про шля-хи передачі інфекцій, лекції і роз’яснювальна робота на тему ВІЛ/СНІДу і наркоманії), так і вторинна (безпосередня мотива-ція на більш безпечне вживання ін’єкційних наркотиків серед лю-дей, які вже «в проблемі»).

Обмін шприців для прилучан послуга нова, як і взагалі програма зменшення шкоди, яка реалізуєть-ся у місті вперше, тому з початку дії проекту ще не набула значного поширення серед уразливих груп. Наркосцена Прилук переважно опіатна, хоча біля аптек у ледь під-талому снігу можна побачити упа-

ковки з-під кодеїнових таблеток, з яких також бадяжать наркотич-ний розчин.

Двічі на тиждень соціальні пра-цівники Світлана і Людмила ви-ходять на аутріч-маршрути в центр міста, обмінюють шприци, розпо-

всюджують презервативи, інфо-матеріали та оголошення про іс-нування послуг зменшення шкоди на базі Центру соціальних служб. Поступово ламається недовіра і настороженість у середовищі СІН, багато хто з них вже без побоювань виходить на контакт, допомагаючи в пошуку нових клiєнтiв, викону-ючи функцiї волонтерів вторинно-го обміну.

Дається у знаки і характерна для

невеликих населених пунктів про-блема: страх розголосу позитив-ного ВІЛ-статусу і, як наслідок, відчуження в соціумі, дискримі-нація і стигматизація інфікованої людини. Через це в Прилуках і досі існують проблеми з впрова-

Зменшення Шкоди в Прилуках

Директор Прилуцького ЦСССДМ – Власенко О. Д.

Соціальні працівники Світлана і Людмила на аутріч-маршруті в центрі міста



дженням АРВ-терапії (багато хто з ВІЛ-позитивних прилучан ба-жає отримувати АРВТ в Чернігові, щоб не «світитися» у своєму місті) з запуском програми замісної під-тримуючої терапії, хоча Інтернет на запит в Google «О наркоситуа-ции в г. Прилуки», видає шокуючі факти, які свідчать як мінімум про те, що замісна терапія в Прилуках дуже потрібна.

На жаль, як в установи держав-ної, у ЦСССДМ на момент на-шого візиту була одна, але суттєва проблема, винних у якій необхід-но шукати в пишних владних ко-ридорах столиці України, серед недоторканих депутатiв Верхо-вної Ради (так і хочеться напи-сати «зради» замість «ради»): без прийнятого держбюджету на по-точний рік неможливо здійснити фінансування місцевих бюджетів, а, відповідно, держустанов, що їм підпорядковані. Це веде за собою неповноцінну реалізацію проек-ту зменшення шкоди в Прилуках, бо грошi на рахунку Прилуцького ЦСССДМ виявилися «замороже-ними» до прийняття державного бюджету. При цьому, 70% облас-ного бюджету складають відраху-вання саме з прилуцьких підпри-ємств.

Перевагою і додатковою мож-ливістю початку якісно нового життя для людей, які звертають-ся по допомогу в проект змен-шення шкоди при Прилуцькому ЦСССДМ, є діяльність жіночого реабілітаційного центру, що діє на базі громадської організації «Спа-сіння». «Займаємося цим, бо про-сто серце болить за таких людей», – говорить Світлана, співробіт-ниця Центру і сама в минулому клієнтка ребцентру, яка успішно подолала свою проблему, зараз до-помагаючи це робити тим, хто по-трапив в таку ж ситуацію.

Які б перешкоди не існували на шляху впровадження програ-ми зменшення шкоди в Прилуках, та й взагалi в Україні, все ж без-умовно похвальним і зразковим фактом є те, що за реалізацію цієї

Вибрані записи з

блога Пако – Юрія

Покальчука (http://

blog.meta.ua/~yurpaco/)

Четвер, 18 жовтня 2007

«Ніколи не збирався цим займатися, а от приїхав колись написати матеріал про малолітню зону в газету – щойно дозволили туди жур-налістам їздити. Я розповідав трохи про свої мандри і пригоди, ну і пацани там так за мене вчепились – приїдьте ще, ми будемо вас че-кати. Приїхав ще. Зробив спочатку самвидавівський альманах з їхніх творів, а тепер видаю вже там журнал “Горизонт”, коли знаходжу спонсорів.

А в притулку я зробив з їхніх творів комп’ютерну газету.

От завтра туди поїду – поробив їм фотки, чекають. А тут із Прилуць-кої зони прийшов лист від мого головного помічника по журналу (17 років) – черевики порвались і куртку чорну треба. Я вже назбирав одежі вживаної на наступну поїздку, а от із взуттям завжди проблема. В крайньому випадку поїду на секонд-хенд на Чернігівську.

Навіщо я це роблю усе? Не знаю. Це моя карма. Мене Бог послав на таке. Я от почуваю, що повинен це робити, от так і живу».

Вівторок, 30 жовтня 2007

«В суботу і неділю був у Прилуцькій колонії. У міжчасі зв’язався з Кременчуцькою. Домовився там на другу половину листопада, бо поки що їхній начальник колонії у відпустці. А без нього в такі гості менш цікаво їхати.

А в Прилуках все як завжди. Зробив мені один пацан обкладинку для наступного номера “Горизонта”. Назбиралась за два дні товста папка віршів і життєписів. Один київський хлопчак (мобілки крав, з Ленін-градської площі) подав навіть дуже пристойні вірші. Я його питаю: а в моєї доньки це не ти часом мобілку украв? Та ні-і-і-і! Це в мене такі зонівські жарти. Я свідомий того, шо вони чинили злочинні дії, і тому з ними не надто панькаюсь. Але водночас я свідомий того, яке домашнє багно стоїть за їхніми 15 – 16 роками. От і в цього – батько помер, а мама спилась і… “нижче плінтуса”. Яка самосвідомість у па-цана, в якого мама п’яниця і проститутка?

Але я їх жалію і вони мене люблять і часто приносять мені зі своїх по-силок з дому якісь цукерки і маккофе. Я кажу: я зі свободи, а тобі тут

Юрій Покальчук з ув’язненими Кременчуцької виховної колонії для неповнолітніх



програми взялася саме держуста-нова – Прилуцький ЦСССДМ. Це свідчить про усвідомлення важ-ливої ролі вторинної профілак-тики ВІЛ/СНІД співробітниками державних установ, бо якось так традиційно склалося в Україні, що за цей напрямок беруться пе-реважно громадські організації, а державні установи соціальної га-лузі відіграють лише формальну роль, чіпляючись за традиційні підходи первинної профілактики. Тому залучення державних орга-нізацій, зокрема Центрів соціаль-них служб для молоді, до впро-вадження практики зменшення шкоди в Україні є дуже важливим і похвальним. Особливий приклад Прилуцького ЦСССДМ у реалі-зації програми зменшення шкоди – це приклад прогресивного мис-лення, творчого незаангажова-ного підходу, свідчення високого професіоналізму колективу, який очолює Власенко О.Д. Сподіває-мось, що ця ініціатива, незважа-ючи на проблеми недосконалої і «заіржавілої» державної політики, знайде відгук і бажання взятись за цю справу і серед інших пред-ставників державних соціальних служб, особливо – районних, тому що малі міста, районні центри України ще є недостатньо охопле-ними профілактикою ВІЛ/СНІДу, на відміну від обласних центрів, де програми зменшення шкоди пра-цюють давно і ефективно.

Адреса Прилуцького центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: м. Прилуки, вул. Київська, 78, корп.2Контактні телефони: 4-42-36, 4-45-08Електронна адреса: [email protected]

Текст і фото: Ялина [email protected]

потрібніше. А пацан – дядя Юра, це ж від мене!

І тепер я завжди беру ті карамельки і вони мене теж гріють.

Там, де я завжди ночую при зоні, було тієї ночі холодно і я пішов но-чувати в зону. Там є біля прохідної кілька кімнат, куди раз на три мі-сяці можуть приїхати мами чи прямі родичі і перебути з пацаном три дні разом (якщо пацан того заслуговує).

От я сплю, і вранці стук у двері. Я розплющую очі. Заходить такий собі Ваня, який регулярно вірші пише в журнал. А в нього, між іншим, синові 3 роки, а йому – 18. Приносить чашку гарячої кави і якісь там печива і ще щось. Це вам, дядя Юра, сніданок. Він тут з мамою, почув увечері мій голос і вранці приніс такий сніданок. Зворушливо».

П’ятниця, 2 листопада 2007

«Зранку сиджу над творами своїх вихованців з Прилуцької колонії. Оце зробив перерву.

Звичайно, такі таланти як отой мій Максим нечасто зустрічаються. Але прості, наївні, часто примітивні слова про маму і свободу звору-шують. Оце моє досягнення – в мене півзони вірші пише, такі паца-ни, що за інших обставин ніколи б у житті і не подумали щось писати. І от тиснуть із себе якісь поетичні слова – і нехай хоч би в цю мить, але душа цього хлопця тягнеться до світла. Я спробую щось тут вміс-тити з таких творів наступного разу»

Субота, 31 травня 2008. Останній запис:

«Дні минають стрімко і не озирнувся – аж тут і літо. Творчі справи од-нак вимагають часу і впертості. Окрім натхнення. На першому каналі була велика передача про коло-нію і журнал “Горизонт”. На неї приїхав з Чернігова мій поміч-ник останніх років у Прилуцькій колонії по журналу “Горизонт” Женя Щербина і ми з ним сиділи в прямому ефірі на першому на-ціональному каналі і хлопець від-чував себе людиною, яка комусь потрібна. Він щойно відсвятку-вав своїх 18 років і вчиться в учи-лищі на майстра-плиточника і готовий до нормального працьо-витого життя...»

Журнал «Горизонт», який виходив в Прилуцькій колонії для неповнолітніх за підтримки Юрія Покальчука


11ЖИЗНЬ С ВИЧ

Белая Альтанка: Владимир Георгиевич, в двух словах, как обстоит ситуация с туберкулёзом в области на се-годняшний день?

Владимир Георгиевич: В Украине эпидемия туберку-лёза официально объявлена с 1995 года. На данный момент ситуация по заболеваемости в областях Укра-ины разная, более лидируют восточные регионы, где заболеваемость в 2,5-3 раза выше, чем по Украине в целом. В Полтавской области уровень заболеваемо-сти туберкулезом на 40-50% ниже, чем в среднем по стране, а средний показатель по стране составляет 55-65 человек на 100 тыс. населения. Следует заме-тить, что в Полтавской области, начиная с 2001 года, регистрируется отрицательная динамика роста забо-леваемости туберкулезом.

Б.А. Что это даёт в практическом смысле?

В.Г. Отрицательная динамика значит очень много в хорошем смысле, ведь если мы сохраним данную тенденцию, то через 5-8 лет наступит «плато», когда не будут регистрироваться новые случаи заболева-ний, а потом наступит спад заболеваемости. Сейчас мы регистрируем 800-900 новых случаев заболевания в год – это в целом по области. Все остальные боль-ные – это люди, которые состоят на диспансерном учёте, в сумме их около 16 тысяч.

Б.А. Владимир Георгиевич, где в Полтавской области находятся очаги распространения туберкулеза?

В.Г. В первую очередь, это большие города: Полта-ва, Кременчуг, Комсомольск, а также Диканьский, Кобеляцкий, Решетиловский и Лубенский районы. Высокая распространённость в первую очередь ха-рактерна для мест с большой плотностью населения и наличием большого количества асоциальных лю-дей и сообществ. Ведь туберкулёз – это социальная проблема, которая является своеобразным маркером развития общества. У нас он, увы, невысок. Ведь кро-ме потребителей инъекционных наркотиков (ПИН) и криминальной среды, которые являются основны-ми очагами туберкулеза и в развитых странах, у нас еще велико количество людей, живущих за чертой бедности, которые не могут себе позволить полно-ценно питаться. Бедность – благодатная почва для туберкулёза. Но и богатство – не гарантия защиты от этой болезни.

Б.А. А как у Вас поставлена работа с пациентами с двойной проблемой, имеется в виду сочетание диагно-зов «ВИЧ-инфекция» и «туберкулёз»?

В.Г. Это непростая проблема, но я считаю, что у нас работа с этими больными поставлена хорошо. У нас отлажено сотрудничество со СПИД-центром и нар-

Двойная проблема – ВИЧ и туберкулёз

На протяжении последних лет всё больше внима-ния уделяется решению двойной и тройной про-блемы в сфере ВИЧ/СПИД. Речь идет о помощи людям с сочетанием ВИЧ + туберкулёз или ВИЧ + туберкулёз + вирусные гепатиты. Эти направ-ления являются приоритетным для многих между-народных и украинских донорских организаций, с каждым годом все больше и больше общественных организаций Украины включаются в реализацию таких программ.

Основным оппортунистическим заболеванием, сопровождающим ВИЧ-инфекцию в Украине яв-ляется туберкулез. Для более глубокого изучения этой проблемы «Белая Альтанка» обратилась к главному врачу Полтавского областного противотуберкулёзного диспансера Владимиру Георгиевичу Печерице.


12ЖИЗНЬ С ВИЧ

кодиспансером, при стационарном отделении рабо-тает пункт заместительной терапии для пациентов с опиоидной зависимостью, которые проходят пла-новое противотуберкулёзное лечение, выделено 10 специализированных коек для пациентов с двойной проблемой. Весь персонал обучен работе с ВИЧ-положительными людьми. К тому же, на данный момент благодаря налаженному сотрудничеству со СПИД-центром все пациенты как амбулаторные, так и в стационаре могут пройти обследование на ВИЧ.

Б.А. Какие методики на данный момент используются для выявления туберкулёза?

В.Г. Ничего нового на данный момент не придума-но. Методы старые, проверенные и надёжные, от-работанные десятилетиями. В первую очередь, это рентгенография лёгких или флюорография, тубер-кулинодиагностика и реакция Манту. Есть экспери-ментальные тест-системы для быстрого выявления туберкулёза, но широкого применения они не полу-чили.

Б.А. А что Вы можете сказать по поводу лечения ту-беркулёза? Насколько оно доступно и эффективно?

В.Г. Все пациенты получают противотуберкулёзные препараты бесплатно, в том числе и ВИЧ-позитивные пациенты. Все без исключения больные с ВИЧ-инфекцией при назначении специалиста СПИД-центра получают АРВ-терапию. Лечение туберкулё-за – длительный процесс, который в случае лечения обычной формы занимает 6-12 месяцев. В том случае, если режим лечения был нарушен и возникла химио-резистентная форма туберкулёза, стойкая к традици-онным препаратам, терапия может затянуться на 2-3 года. При этом стоимость лечения может возрасти в 10-15 раз. Но, повторю, лечение бесплатное.

Б.А. Скажите, пожалуйста, а насколько велико коли-чество людей с двойной проблемой на данный момент в Полтавской области?

В.Г. За 10 лет на учёт у нас поставлено более 600 чело-век, у которых был диагностирован ВИЧ и туберку-лёз. К сожалению, двойной диагноз в данном случае даёт высокую смертность, сейчас на учёте и лечении в сумме находится около 350 человек с диагнозом ВИЧ + туберкулез.

Б.А. Владимир Георгиевич, спасибо огромное за содер-жательную беседу. Возможно, вы хотите дать пару советов нашим читателям?

В.Г. Пару слов скажу. Все люди, у которых по тем или иным причинам понижен иммунитет, являют-ся группой риска по туберкулёзу, особенно люди с ВИЧ-положительным статусом. Старайтесь сле-дить за своим здоровьем, не отказывайтесь от воз-можности обследоваться на туберкулёз на работе, по направлению консультанта СПИД-центра или врача-инфекциониста. Вовремя поставленный диаг-ноз и начатое лечение помогут Вам избежать самых печальных последствий. Туберкулёз поддается лече-нию, главное – это быть небезразличным к собствен-ному здоровью.

В гостях у В.Г.Печерицы был Александр Опанасенко,

врач-консультант Благотворительного Фонда «Общественное здоровье», г. Полтава

Историческая справка:

Туберкулёз или «легочная сухота» — одно из древнейших известных человечеству инфекционных заболеваний, упоминае-мое еще со времен Древнего Египта. В 1882 году немецкий учёный Роберт Кох выделил возбудителя туберкулёза – мико-бактерию, названную в его честь палочкой Коха, он же стал основоположником про-тивотуберкулёзной вакцинации. Основ-ной путь передачи инфекции – воздушно-капельный.

Основным органом-мишенью для тубер-кулёза являются лёгкие (более 80% слу-чаев заболевания), а также кости, суста-вы, нервная ткань (в том числе головной мозг), кишечник, почки, мочевой пузырь и другие органы. Вследствие высокой со-противляемости туберкулёзной палочки антибактериальным препаратам и её из-менчивости, лечение проводится ком-плексом из 5-6-ти препаратов и может длиться до 2-х лет (в случае химиорези-стентной формы туберкулёза). Химио-резистентным туберкулезом называется туберкулез плохо поддающийся лечению противотуберкулезными препаратами.


13МЕДИЦИНСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ

Лечение вирусного гепатита С

Арсений Павловский: Лечиться или мучиться? Как справиться с побочным действием препаратов терапии гепатита С на психику

В прошлом номере «Белой Альтанки» в рубрике «Медицинская консультация» были опубликованы две статьи на тему планирования семьи при вирусном гепатите С (ВГС). Материал вызвал резонанс и мы решили, отвечая на одно из читательских писем, которое пришло в нашу газету из России, продолжить публикацию статей о вирусном гепатите С.

Мне назначили достаточно дорогую, но, как мне объяснили, единственную эффективную схему лечения вирусного гепатита С – альфа-интерферон с рибавирином. Я слышал о том, что эта терапия психоак-тивна, т.е. может вызывать депрессию, нервные срывы, бессонницу, не говоря уже о разной тошноте-рвоте. Посоветуйте, что делать, как быть? Нет ли других вариантов лечения вирусного гепатита С без негативного влияния на психику? (Дмитрий, клиент БФ «Общественное здоровье», Полтава)

К сожалению, предложенный вам вариант лечения хронического гепатита С –комбиниро-ванная терапия интерфероном-альфа и рибавирином – один из немногих реально эффек-тивных вариантов. Другие интерфероны не подходят. Поэтому тем, кто решил лечиться, при-дется в той или иной степени испытать на себе побочные эффекты этой терапии, в том числе и побочное влияние на психику. Но такое лечение необходимо, особенно если речь идёт о высокой вирусной нагрузке. Отказываться от терапии не надо, надо просто вооружиться ин-формацией о побочных эффектах и их преодолении, а также на период лечения заручиться помощью психолога или психотерапевта. Со своей стороны мы предлагаем замечательную статью Арсения Павловского, который сам прошел через побочные эффекты противовирус-ной терапии гепатита С. Надеемся, что эта статья будет полезна многим нашим читателям, живущим с проблемой ВГС.

Волик Анатолий, врач-консультант Благотворительного Фонда

«Общественное здоровье», г. Полтава, редактор газеты «Белая Альтанка»

После начала лечения гепатита C многие сталкива-ются с очень серьезными проблемами в своей жизни. Во время терапии рушатся семьи, кто-то теряет ра-боту, кто-то друзей, кто-то может попасть в милицию после скандала с продавщицей, редко, но бывает, что люди пытаются покончить с собой. Все это – послед-ствия побочного воздействия противовирусной тера-пии на психику лечащихся.

Те, кто начинает лечить гепатит С, обычно хоро-шо знают о массе возможных побочных эффектов от терапии: симптомах гриппозного типа, головных и мышечных болях, слабости, кожных высыпаниях, выпадении волос, воздействии на психику и т. д. На-

чиная терапию, я старался подготовиться к встрече с этими побочными явлениями, читал информацион-ные материалы, расспрашивал людей, имевших опыт лечения ВГС (вирусного гепатита С). Я нашел много полезных рекомендаций по поводу того, как справ-ляться с гриппоподобными симптомами, как избе-жать кожных высыпаний и заболеваний ротовой по-лости. Но вот полезных рекомендаций, касающихся психической сферы, я не нашел. Большинство реко-мендаций звучали так: «избегайте стресса», «настрой-тесь на позитивный лад», но как это делать – было непонятно. Люди, которые уже лечились от гепатита, давали разные советы: кто-то говорил, что надо сра-



зу начинать пить антидепрессанты, кто-то советовал ходить на йогу, медитировать, курить марихуану во время лечения, еще были люди, предлагавшие просто смириться и терпеть. По тем или иным причинам, эти советы были для меня малополезны.

Я в тайне надеялся, что меня такие побочные явления обойдут стороной. Для меня важно было оставаться в «здравом уме», так как я работаю психо-логом с детьми, столкнувшимися с проблемами адап-тации (как индивидуально, так в группах), и во время терапии гепатита я собирался продолжать работать. Но надежды были напрасны. В начале лечения я от-правился в отпуск, и эта поездка превратилась в су-щий кошмар как для меня, так и для моих спутни-ков. Фактически каждый день со мной случались неконтролируемые приступы гнева и паники, я му-чил себя и своих близких. Больше всего пугало, что я абсолютно терял критичность в эти моменты. После возвращения из путешествия все эти явления никуда не исчезли. Поначалу такая ситуация ввергла меня в отчаяние, я совсем не понимал что делать, где искать помощи. Я серьезно стал раздумывать над тем, чтобы прекратить лечение…

Но со временем отчаяние отступило, я обратился за помощью к психиатру, начал принимать лекарства. Это значительно ослабило побочные проявления те-рапии и позволило более критично отнестись к тому, что со мной происходит. Я заметил, что мое поведе-ние часто напоминает поведение моих клиентов – детей и подростков с нарушениями поведения. Этот факт дал мне возможность по-другому взглянуть на то, что со мной происходит, и открыл перспективы для поиска новых путей облегчения побочных явле-ний. То, что написано ниже – является следствием этих поисков и размышлений. Возможно, кому-то из вас это позволит пройти курс лечения, избежав или значительно облегчив страдания, которые часто при-носит терапия ВГС пациентам и их близким.

Какое воздействие на психику может оказывать терапия ВГСКогда говорят о психических побочных явлениях при ПВТ (противовирусной терапии), чаще всего упоминают депрессию. Но в действительности по-бочные явления могут различаться, как по степени выраженности, так и по особенностям проявления. У кого-то они напоминают тревожное расстройство, у других развивается депрессия, третьи взрываются по любым поводам, четвертые становятся невниматель-ными, неорганизованным. Практически все люди, проходящие противовирусное лечение, в той или иной степени испытывают побочное влияние препа-ратов на психику.

На первый взгляд, эти психические побочные яв-ления сильно различаются. Но при ближайшем рас-смотрении можно заметить, что всех их объединяет

Комментарий психиатра:Гепатит С был открыт в 1989 и сначала получил название “ни А ни Б”. В настоящее время около 3% населения Земли имеют эту инфекцию. Как следует из названия заболевания, при гепатите С поражается преимущественно печень, однако вирусные частицы обнаружены в тканях головного мозга. Считается, что при ВГС несколько снижа-ются познавательные функции мозга. Однако эта проблема не достигает такой степени, чтобы было необходимо вмешательство психиатров.

Другой вопрос – лечение. В настоящее вре-мя терапию ВСГ проводят комбинацией альфа-интерферона и рибовирина – двух препаратов, направленных на удаление вируса из организма. Интерфероны – это группа веществ, которые вырабатываются самим организмом для борьбы с вирусной инфекцией. При помощи них активи-руется или подавляется ряд химических веществ, в результате чего клетки нашего организма стано-вятся не восприимчивыми к вирусам. Но нет “до-бра без худа”. Те же самые вещества, которые дают сигнал клеткам защищаться, нарушают синтез се-ротонина. А серотонин, по современным воззре-ниям – это ключевое вещество в развитии депрес-сии. Если интерферон поступает в организм извне (как при лечении ВГС), то выработка серотонина подавляется, его становится меньше, связь между клетками ухудшается, в мозге начинают преобла-дать процессы угнетения.

Согласно многочисленным исследованиям, де-прессия достаточно распространенное явление на фоне противовирусной терапии. Данные о ра-спространенности этого расстройства достаточно противоречивы. Разные источники дают разброс от 15 до 60 %. Тяжесть депрессии может быть раз-личной, от легкой грусти, до серьезного депрес-сивного расстройства и суицидов. Чаще всего де-прессия появляется в первые 4 месяца терапии, после этого срока риск развития этого осложнения не так высок.

Риск депрессии выше у тех, кто имел депрессивное расстройство ранее. Однако наличие депрессии в анамнезе не является противопоказанием для ле-чения гепатита С.

Если лекарства вызывают депрессию, это не явля-ются признаком того, что эти лекарства не должны применяться.



ряд общих черт, в частности крайне низкая адаптив-ность и практически полное отсутствие самоконтро-ля в ситуациях эмоционального стресса.

Причиной возникающих проблем является влия-ние препаратов терапии на обмен веществ, отве-чающих за регуляцию психической деятельности. Именно из-за этого нам становится сложно кон-центрироваться, планировать день, справляться с плохим настроением. Из-за нехватки этих веществ небольшое раздражение, возникшее после поезд-ки в общественном транспорте, так и не проходит в течение дня, а иногда, к вечеру приводит к эмоцио-нальным взрывам, от которых страдаем не только мы, но и наши близкие. При нарушении обмена этих веществ мы теряем способность эффективно справ-ляться со стрессовыми ситуациями.

Исходя из вышесказанного, важно понимать, что любые формы психозов (а депрессия тоже относится к психозам) при лечении гепатита возникают тогда, когда предъявляемые человеку требования выше его способностей адекватно на них отвечать.

Что может усилить вероятность появления психических побочных явлений?Многие люди проходящие лечение гепатита говорят, что психические побочные явления появляются не-ожиданно, внезапно, предсказать их невозможно. Я тоже поначалу думал так, но со временем стал отме-чать, что обострения происходят при определенных условиях и при похожих обстоятельствах.

Специалисты, работающие с нарушениями по-ведения, называют эти состояния и ситуации деста-билизаторами. Чаще всего, дестабилизирующими

бывают обстоятельства, требующие от человека зна-чительных волевых усилий, длительной концентра-ции на монотонной, неинтересной деятельности. Из себя может вывести требование резко переключиться с одного вида деятельности на другой.

Дестабилизаторы – это состояния, которые резко уменьшают возможности совладания с трудной жиз-ненной ситуацией, или обстоятельства с которыми у нас нет возможности справиться.

Как правило, таких ситуаций или состояний не-много, они всегда были для нас стрессовыми, но в ходе жизни мы нашли способы совладания с ними. Противовирусная терапия (ПВТ) делает нас гораздо более уязвимыми в этих ситуациях, и способы, с по-мощью которых раньше мы справлялись с этими си-туациями, перестают действовать.

Какие ситуации или состояния будут дестабилиза-торами для вас – понять довольно легко еще до на-чала терапии. Исследуя свой жизненный опыт, вы можете найти ситуации, которые всегда были для вас труднопереносимыми или, говоря просто, выводили вас из себя. Их-то и следует избегать.

Для того, чтобы проиллюстрировать, что именно может быть дестабилизаторами приведу список соб-ственных наблюдений:• Во-первых, это дестабилизаторы связанные с

моим состоянием: голод, усталость, раздражен-ность, недомогание, мышечные боли, зуд.

• Во-вторых, это дестабилизаторы связанные с си-туацией: монотонность, длительное ожидание (например, многочасовое путешествие на автобу-се, стояние в долгой очереди) или наоборот, резкая смена обстоятельств, необходимость быстро пере-ключиться с одного на другое.

• В-третьих, это социальные ситуации: обман, не-внимательность (например, со стороны продав-цов), ситуации, в которых надо отстаивать свои интересы, спор с близкими, с начальством.

• В-четвертых, это особенности окружающей среды и климата: в моем опыте есть только один пример такого дестабилизатора – жара.

Как правило, взрывы происходят тогда, когда встре-чаются несколько дестабилизаторов. Например, если человек, голодный и усталый после рабочего дня, стоит в длинной очереди в душном Макдональдсе, а при этом кто-то пытается пролезть перед ним….

И вот он – взрыв!Зная список того, что может спровоцировать психи-ческие побочные явления, можно предположить, что может уменьшить вероятность их проявлений. Важ-но, по возможности, избегать дестабилизирующих факторов. Например, снизить рабочую нагрузку, ре-гулярно и полноценно питаться (налегать на вита-мины), избегать ожидания в душных помещениях и прочее.

Гепатит С – заболевание с серьезными послед-ствиями для жизни и здоровья и если у кого-то есть показания для начала терапии, то она должна проводится. Но о том, что депрессия может слу-читься, необходимо знать, для того, чтобы принять необходимые меры. Если депрессия легкая, то больным показана психотерапия, беседы с психо-логом, легкие растительные успокаивающие сред-ства. При средней степени депрессии показаны препараты, увеличивающие количество серотони-на в головном мозге (назначить их может только психиатр). Лечение интерфероном следует пре-кратить только при развитии тяжелой депрессии или психоза. Если же человек находится в группе риска (имел депрессии раньше), то возможно пре-вентивное (профилактическое) лечение антиде-прессантами до начала противовирусной терапии.

Из частного ЖЖ: http://gutta-honey.livejournal.com/63625.html



Но в реальной жизни практически невозможно учесть все обстоятельства и предугадать любые си-туации. В тех случаях, когда нам все-таки приходится сталкиваться с дестабилизаторами, могут прийти на помощь специальные навыки, умения или условия окружения, которые смогут удержать нас от взрыва. Такие факторы называются стабилизаторами.

Стабилизаторы поведенияСледуя логике, если есть дестабилизаторы поведе-ния, значит должны быть и факторы, которые могут поведение стабилизировать. И к счастью, это дей-ствительно так. В нашем распоряжении есть доволь-но много инструментов, способствующих развитию стабилизирующих факторов.

Первое, что приходит в голову в нашей ситуации – это таблетки.

Назначенная психиатром фармакотерапия психи-ческих побочных явлений может значительно со-кратить интенсивность этих явлений. Важно, чтобы таблетки назначал врач, который знаком с пробле-мами лечения гепатита, или способен быстро найти необходимую информацию. С психиатром следует время от времени консультироваться в ходе всего времени лечения. При некоторых симптомах чело-веку сложно бывает самостоятельно оценить свое со-стояние. Следует помнить, что препараты, которые может назначить психиатр, тоже обладают побочны-ми эффектами.

Я прибегал к помощи психиатра в ходе лечения. Таблетки действительно значительно уменьшили вспыльчивость и раздраженность, стало гораздо лег-че. Но… Прибавились рассеянность, утомляемость, забывчивость. Все это создало дополнительные труд-ности в жизни.

Помимо помощи психиатра, уменьшению вероят-ности проявления побочных явлений в психической сфере способствует поддержание удовлетворительной физической формы. Слабость, мышечные боли, отсут-ствие аппетита – все эти симптомы могут вызывать раздражение и депрессию, а, следовательно, могут являться дестабилизирующими факторами. По всем вопросам, связанным с побочными проявлениями, консультируйтесь с лечащим врачом. Также о том, как уменьшить физические побочные эффекты, можно прочитать на сайте www.hcv.ru (от редакции: в следующих номерах «Белой Альтанки» мы подробнее остановимся на этой теме – Как справляться с по-бочными явлениями противовирусной терапии)

Практически вся необходимая информация на русском языке есть на сайте www.hcvadvocate.org

Степень выраженности побочных эффектов за-висит от образа жизни: регулярного сна, режима питания, регулярной физической активности. Но к сожалению, многие из нас до терапии ведут доста-точно хаотичный образ жизни. Поэтому, когда в на-

Как справляться с побочными явлениями: Головная боль

Люсинда Портер, медсестра http://www.hcvadvocate.org

Головными болями страдают примерно 60% пациен-тов, проходящих антивирусную терапию. Большин-ство ощущает слабые, проходящие головные боли, но в некоторых случаях, боли бывают истощающи-ми и нередко становятся причинами депрессий.

Если Вы испытываете головную боль, продолжаю-щуюся более 24 часов, следует обратиться к врачу немедленно.

Существует много способов уменьшить голо-вную боль, однако, в первую очередь необходи-мо исключить другие причины, вызывающие или усиливающие головную боль. Стресс, бессонница и неправильная диета – все эти факторы могут вызывать головную боль.

Когда исключены все другие причины, для пред-отвращения или устранения боли, попробуйте следующее:

• Ограничьте приём кофеина, избегая кофе, чая, газированных напитков, особенно после 4 ча-сов вечера;

• Пейте как можно больше воды и прозрачных жидкостей;

• Избегайте шума, яркого света и сильных запа-хов;

• Постарайтесь есть в одни и те же часы, особен-но завтрак;

• Доставляйте себе удовольствия, но не алкого-лем и не наркотиками;

• Не забывайте об умеренной физической нагруз-ке, как минимум три раза в неделю;

• Расслабляйтесь и наслаждайтесь жизнью, не за-бывайте о ежедневных прогулках на свежем воз-духе;

• Ложитесь спать и просыпайтесь примерно в одно и то же время;

• Долгое сидение за компьютером – ваш враг;

• Постарайтесь определить, что вызывает голов-ную боль (пища, стресс, другие причины).

Попросите у врача список подходящих Вам аналь-гетиков, отпускаемых без рецепта. Никогда не прописывайте себе лекарств самостоятельно



чале лечения многие пробуют резко изменить жизнь и сталкиваются с неуспехом, они быстро бросают эту затею.

Плохое самочувствие может являться причиной накапливающегося в течение дня раздражения. Если к тому же на это накладываются какие-нибудь не-предвиденные обстоятельства, в итоге с большой ве-роятностью последует взрыв!

Помимо этого, неопределенность в жизни, встре-ча с неожиданными обстоятельствами, накладки, необходимость быть одновременно в нескольких местах, постоянные опоздания на важные встречи, могут быть дестабилизирующими факторами. И нао-борот, если человек хорошо представляет ближайшее будущее и заранее готовится к новому дню/неделе/месяцу, планирует встречи, ему будет проще сохра-нить эмоциональную стабильность. Для того, чтобы организовать свою жизнь с учетом ПВТ, человеку не-обходимы навыки самоорганизации и планирования.

На сегодняшний день существует достаточно мно-го специалистов, которые могут помочь, все они называются очень по-разному: психологи, психоте-рапевты, консультанты по тайм-менеджменту, лайф-коучеры. Проводится много тренингов по организа-ции и планированию жизни, тайм-менеджменту и пр. Как правило, к услугам этих специалистов прибегают бизнесмены и люди, ведущие активный образ жиз-

ни Но консультации специалистов и тренинги могут также помочь организовать свою жизнь перед тера-пией гепатита С. Однако, к сожалению, большинство из этих услуг – платные. Если помощь специалистов для вас недоступна, можно попробовать самостоя-тельно переорганизовать свою жизнь. Подручных средств сейчас достаточно много: книги, ежедневни-ки, специальные компьютерные программы и т.д.

Для избежания сложностей на работе перед нача-лом терапии можно обсудить ситуацию лечения со своим руководством и коллегами. Обсудить возмож-ность в начале лечения взять отпуск или больнич-ный, снизить нагрузку, периодически брать отгулы в случае возникновения особых обстоятельств или временную передачу коллегам своих обязательств.

И все же, как бы мы ни старались все предусмо-треть, нам приходится сталкиваться с неожиданными обстоятельствами. В таких ситуациях существуют три варианта поведения:1. Подчиниться ситуации или чужой воле. Но на

терапии бывает очень сложно переключаться, перестроиться, справиться с возникшим в резуль-тате раздражением….. Итог – взрыв!

2. Несмотря на обстоятельства пытаться действо-вать, исходя из своих потребностей. Но при этом необходимо «идти против течения» в одиночку….. Итог – взрыв!

3. Поиск компромиссного решения с учетом соб-ственных планов и обстоятельств. Такое решение должно быть: приемлемым для ситуации и всех ее участников, реалистичным и выполнимым для человека или (если участвуют несколько человек) – для всех сторон.

При третьем варианте вероятность взрыва намно-го меньше, чем в двух предыдущих, но он требует от всех сторон, участвующих в ситуации значительных усилий и навыков принятия решений.

Навыки принятия решения – это все те навыки и умения, которые позволяют людям понимать со-стояние и потребности друг друга и договариваться о компромиссном решении. Для того чтобы най-ти компромисс, нужно уметь осознавать, контро-лировать и конструктивно выражать свои эмоции, определять и формулировать потребности и обладать способностями донести это до окружающих (т. е. об-ладать коммуникативными навыками). Вспоминая свое лечение могу сказать, что для меня было вели-ким достижением, когда вместо того, чтобы швыр-нуть телефон об асфальт, я смог сказать, что мне очень хочется сейчас разбить этот телефон.

Только теперь я понимаю, насколько сильно про-двинулись мои клиенты, когда вместо привычного махания кулаками они ругаются матом на того, кто их случайно обидел.

Развить все эти умения могут помочь как индиви-

– это может привести к очень тяжёлым послед-ствиям. Кроме того, некоторые типы анальге-тиков вызывают так называемые «рикошетные» головные боли, которые могут быть не менее, а иногда и более изматывающими. Прежде чем пить аптечные анальгетики, попробуйте сначала сред-ства народной медицины. Поможет такой сбор: трава зверобоя, листья земляники лесной, мяты, корни валерианы, цветы ромашки и календулы.

Если боль сосредоточена в области лба или ви-сков, можно попробовать снять ее легким масса-жем лба и висков, который выполняется кончи-ками пальцев, слегка смоченных «Меновазином», камфорным спиртом или вьетнамским бальзамом «Золотая звезда».

В зависимости от типа боли, холодный комп-ресс (прохладная влажная ткань или пакет замороженных овощей, например, зелёного горо-шка), приложенный ко лбу или затылку, может принести облегчение. Некоторые типы боли луч-ше реагируют на тёплый компресс. Такие практи-ки как молитвы, медитация, йога всегда приносят избавление от страданий, но здесь необходимы Вера и Усердие. Некоторые люди избавились от головной боли, делая по утрам стойку на голове (или упражнение «березка»)



дуальные, так и групповые занятия с психологами, психотерапевтами, социальными работниками. На сегодняший день сложно встретить специализиро-ванные тренинговые программы для людей, про-ходящих лечение гепатита С. Но неспецифичных тренингов коммуникативных навыков и навыков принятия решений, стресс-менеджмента, управле-ния гневом и пр. – великое множество. Все они могут быть полезны и вам.

Поддержка социального окруженияРазвитие навыков принятия решения потребуется не только вам, но и вашей семье и близким. Реакции и поведение близких могут быть как дестабилизато-рами, так и наоборот, стабилизаторами, они могут помочь преодолеть сложную ситуацию. Дестаби-лизирующими могут быть реакции, основанные на предположении о том, что своим поведением мы пы-таемся чего-то добиться от близких. Исходя из этого, логичным является противостояние, манипуляции, игнорирование просьб или требований, какие-либо воспитательные воздействия (наказания, запугива-ния и пр.) Все эти действия могут только спровоци-ровать срывы и ухудшить ситуацию. Так начинается движение по замкнутому кругу, результатами кото-рого являются отчаяние, одиночество, бессилие, в крайних случаях развал семейных отношений. Из-за угрозы распада семьи кто-то решает прекратить те-рапию. Но хочется еще раз сказать – выход есть! Не-простой, тернистый, но есть.

Близкие люди могут существенно помочь пациен-ту, если:• понимают природу побочных явлений;• осознают, что человек «психует», потому что не

может справляться с некоторыми ситуациями;• обладают навыками совместного принятия реше-

ний;• сами имеют возможность обратиться куда-либо за

поддержкой, осознают необходимость заботиться о себе.

Помочь близким подготовиться к лечению гепатита может семейное консультирование перед началом и во время терапии, в ходе которого можно будет под-готовиться к прохождению лечения, договориться о том, как поступать в сложных ситуациях. Застарелые семейные конфликты, недопонимание в быту мо-гут сильно обостриться во время лечения. Семейное консультирование/психотерапия поможет избежать таких ситуаций.

Членам семьи и близким могут также существен-но помочь группы взаимопомощи. Так как группы взаимопомощи для близких и родственников людей, лечащихся от гепатита С, на сегодняшний день явля-ются экзотикой, полезным может быть виртуальное общение (например, на форуме сайта hcv.ru)

Но и для самого лечащегося взаимопомощь яв-ляется очень важным социальным ресурсом. Бывает ценно поговорить с теми, кто находится в похожей ситуации. Действующие группы, взаимопомощи для людей проходящих лечение гепатита С, сейчас также большая редкость, но есть группы для людей с други-ми хроническими заболеваниями. Можно посещать их, если вы нуждаетесь в поддержке. В моем окруже-нии оказались люди проходящие сложное лечение других заболеваний с тяжелыми побочными явления-ми (в частности, эпилепсии и рака). Общение с ними меня здорово поддержало. Также огромным ресурсом является интернет. Форумы (тот же форум на hcv.ru), специализированные сайты, блоги, социальные сети – все это может быть очень мощным поддерживаю-щим ресурсом. В первые недели терапии меня очень поддержали ролики на youtube.com которые выкла-дывали другие люди, проходящие лечение.

Социальную поддержку могут также оказать груп-пы, клубы, общества по интересам, рабочие коллек-тивы, религиозные сообщества, профессиональные сообщества, спортивные секции, членами которых вы являетесь. Я работаю психологом и поэтому регу-лярно посещаю супервизорские группы и обучающие семинары. Главной целью этих групп и семинаров является профессиональный рост и поддержка, но во время лечения эти группы придавали мне сил и для того, чтобы справиться с моей ситуацией.

Таким образом, перед началом лечения важно по-думать о том, кто и как в вашем социальном окруже-нии может вас поддержать.

Ильяс Файзуллин. Орел терзает печень Прометею



Заключение

Итак, чтобы минимизировать психиче-ские побочные явления необходимо:

• оптимизировать режим дня, питания и лечения;

• регулярно консультироваться с пси-хиатром и, по необходимости, прибег-нуть к медикаментозному лечению;

• развить навыки контроля эмоций и на-выки принятия решения;

• совместно с близкими готовиться к лечению и искать пути выхода в слож-ных ситуациях;

• обеспечить себе систему социальной поддержки.

Конечно, в некоторых странах обратившись в лечеб-ное учреждение, вы сможете получить всю необходи-мую помощь в одном месте в соответствии с вашими потребностями. Систему поддержки и план меро-

приятий будет составлять для вас социальный работ-ник, и при необходимости он направит вас на группы взаимопомощи, тренинги по развитию социальных компетентностей или к семейному консультанту.

К сожалению, для большинства из нас такая си-туация – фантастика. Нам приходится быть соци-альными работниками для самих себя. И если под-готовиться заранее, то организовать для себя такую систему помощи можно самостоятельно.

И последнее: хоть лечение и тяжелое, хоть и дол-гое, но временное. Оно закончится, и все побочные эффекты пройдут. А те навыки, которые вы можете приобрести, переживая лечение, останутся с вами навсегда и будут помогать вам и в дальнейшей жиз-ни. И всем, кто лечится – удачи и вечного минуса в анализах!

Арсений Павловский

P.S. Если у Вас возникают вопросы, идеи или комментарии, я буду рад получить обратный отклик по адресу: [email protected]

«Белая Альтанка» рекомендует Интернет-ресурс http://socfaqtor.wordpress.com всем, кого коснулась проблема ВИЧ/СПИД и вирусных гепатитов – как специалистам ВИЧ-сервисных организаций, так и людям, живущим с этими проблемами.

Депрессия (от лат. deprimo «давить», «подавить») — это пси-хическое расстройство, характеризующееся депрессивной три-адой: снижением настроения, утратой способности переживать радость (ангедония), нарушениями мышления (негативные суждения, пессимистический взгляд на происходящее и т. д.) и двигательной заторможенностью. При депрессии снижена са-мооценка, наблюдается потеря интереса к жизни и привычной деятельности.

При длительном течении времени (свыше четырех-шести меся-цев) депрессия рассматривается как психическое заболевание. Депрессия хорошо поддаётся лечению, более чем в 80 % случа-ев наступает полное выздоровление, тем не менее, в настоящее время именно депрессия — наиболее распространённое пси-хическое расстройство. Ею страдает 10 % населения в возрасте старше 40 лет. Из них 2/3 — женщины. Среди лиц старше 65 лет депрессия встречается в три раза чаще. В некоторых случа-ях человек, страдающий депрессией, начинает злоупотреблять алкоголем (или иными препаратами, воздействующими на центральную нервную систему), уходит «с головой» в работу.

Депрессией страдали многие известные люди, в частности композиторы Людвиг ван Бетховен (его депрес-сия, скорее всего, была вызвана прогрессирующей глухотой), Вольфганг Амадей Моцарт, художник Вин-сент ван Гог (в состоянии депрессии отрезал себе ухо, а позже лишил себя жизни), поэты Джон Китс и Сильвия Плат, музыканты Курт Кобейн, Тупак Амару Шакур, Сид Вишес, Йен Кёртис. Речь идет не только о людях искусства — «непоколебимый» Уинстон Черчилль тоже не избежал этой участи.

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Винсент ван Гог. На пороге вечности


20ПРАКТИКА

Містечко, куди ми подорожуємо цього разу, назване на честь українського байкаря, громад-ського діяча Євгена Гребінки. Живе в місті, що розташувало-ся на живописному березі річ-ки, близько 12 тисяч осіб. Від обласного центру воно далеко, мабуть цим і зумовлено розмі-рене життя його мешканців та накопичення різного роду про-блем, а точніше – небажання їх розв’язувати. Пожвавлення приходить хіба що з боку заліз-ничної станції та сусідніх міст, таких як Пирятин та Прилуки.

Не дивлячись на певну віддале-ність від центрів сучасних нар-котенденцій, якими є обласні центри, наркоманія має харак-тер комплексної проблеми і в Гребінці. Сьогодні тут немає наркозалежних, які вживали б лише опіати або лише засо-би, що містять ефедрин. Зараз вони стали змішані – полінар-комани. Але заборона на про-даж трамадолу і початок дії ме-тадонової програми у сусідніх Лубнах зробив гребінківських наркозалежних тверезіше і зму-сив, як мовиться, «розчехлити-ся». На сьогодні вже близько 20

наркозалежних кожного дня їз-дять до Лубен отримувати заміс-ну підтримуючу терапію (ЗПТ) – лікування з використанням синтетичних препаратів (мета-дол, еднок), які за дією схожі з морфіном або героїном. Інші ж чекають весни і літа – по-яви маку, але з думкою про від-криття програми ЗПТ у своєму місті. Адже препарат знімає тя-жіння до наркотиків і з часом наркозалежний здатний вести звичайний для більшості спо-сіб життя: працювати, вчитися, мати сім’ю.

De profundis De Profundis (в перекладі з латинської – «З глибини») – саме так починається 129-й Псалом в Синодальному перекладі Біблії. Молитва народу, який знаходиться у полоні і прагне визволення. De profundis – так можна назвати нашу провінційну глибинку і стан речей в ній з наркоманією.

Олександр Чепур

Полтавська обласна молодіжна громадська організація «Твій Світ», м. Лубни

Фо

то з

ар

хіву

ПО

МГО

«Т

вій

Сві

т»


21ПРАКТИКА

Прийом замісного препарату усу-ває необхідність вживати не-легальні опіати, оскільки він в певному значенні заміщає їх дію і підтримує стабільний стан пацієнта. Проблема відкриття програми ЗПТ та і взагалі пи-тання щодо покращення нар-ко- та епідеміологічної ситуації в Гребінці постали вже давно. За словами одного з наркоза-лежних, якими він обмовився в приватній бесіді, ледь не кожен п’ятий старшокласник в міс-ті вживає наркотики. Фахівці теж констатують: останнім ча-сом гребінківська наркоманія дуже сильно помолоділа. Опи-тування, яке проводилося на-шою громадських організацій теж показує, що знайти під-літка в Гребінці, який не про-бував хоч би раз в житті той або інший вигляд «дурі» прак-тично неможливо. Регулярно вживає принаймні «травичку» кожен третій старшокласник. Працівники міліції говорять про посилення цих тенденцій, особливо під час канікул, коли відбувається міграція дітей. Звісно, сприяє цьому і неорга-нізоване дозвілля в Гребінці і відсутність профілактики.

Одне радує – ін’єкційні наркоти-ки популярністю перестають користуватися. Але це ніяк не впливає на зменшення тем-пів поширення ВІЛ/СНІДу. Навпаки, кількість випадків ВІЛ-інфекції, що реєструють-ся – постійно зростає. Підлітки бояться колотися. А от вживан-ня пігулок чи «плану» на дис-котеці вважають безпечним і навіть нешкідливим. Уявімо: яка-небудь «закохана» парочка

думає, чому б не спробувати «плану» і відчути себе впевне-ніше. Насправді вони помиля-ються. Помилитися не важко і у виборі статевого партнера, який може виявитися колиш-нім споживачем ін’єкційних наркотиків, що 2-3 роки тому «експериментував», наприклад з трамадолом чи ширкою, а за-раз закінчує один із столичних ВУЗів, приїздить на вихідні до-дому і розслабляється в місце-вому клубі з дівчатами. Таким чином, тенденції змінюються і ВІЛ-інфекція щодалі ставатиме проблемою молодих, абсолют-но благополучних людей, так як статевий шлях передачі ВІЛ набирає обертів і стає більш актуальним, ніж передача ВІЛ при вживанні ін’єкційних нар-котиків.

Прикро, але ні суспільство, ні ме-дичні установи, ні влада не го-тові до вирішення існуючих і назріваючих проблем: кабінет «Довіра» в Гребінці необлашто-ваний, хворих ВІЛ-позитивних масово лікують настойкою ехінацеї, підготовлених спе-ціалістів у сфері наркології чи лікування ВІЛ-інфекції просто немає (це, до речі, головний

Лозунг радянських часів на залізничному депо в Гребінці

Працівник ПОМГО «Твій Світ» (м. Лубни) Алєксєєнко Сергій консультує медичних працівників

Фо

то: Я

ли

на

Фо

то з

ар

хіву

П

ОМ

ГО «

Тві

й С

віт»


22ПРАКТИКА

аргумент, який прозвучав з вуст лікаря-нарколога щодо можли-вості відкриття програми ЗПТ в Гребінці).

Але це, знову ж таки, тільки вер-хівка айсбергу. Більш глибин-ні проблеми залишаються, як ми вже говорили, у латентно-му, тобто прихованому стані. І справа тут не в міфах на кшталт: «Наркотиком не можна виліку-вати наркоманію та ВІЛ» або «ЗПТ – розсадник наркома-нії». Більша частина місцевої громади примітивно розуміє проблему, як таку що їх не сто-сується, більшість, як і раніше, дискримінує та засуджує ВІЛ-позитивних людей. Однак таке

ставлення може лише сприяти поширенню вірусу імунодефі-циту, а не боротьбі з ним.

Самі наркозалежні дуже стурбо-вані ситуацією, що склалася. Вони намагаються достукатися до кабінетів, переконуючи, що поки йде зволікання з впрова-дженням замісної терапії, дуже багато людей помирає, так і не дочекавшись допомоги та ліку-вання.

Чому ж з цим все-таки зволікають? Чому громада байдуже спосте-рігає за гуртом наркозалежних, що кожного ранку прямують до Лубен за лікуванням? Адже вихід тут тільки один – пере-

рвати ланцюжок подальшого поширення вірусу, почавши ін-тенсивно працювати з групою ВІЛ-позитивних осіб – спо-живачами ін’єкційних нарко-тиків. Чому освітні заклади Гребінки не надто зацікавле-ні в первинній профілактиці? Зрозуміло, якщо ми нічого не будемо робити для поперед-ження передачі ВІЛ, то через 10 років гребінківська молодь може просто вимерти. Краще не допустити такої ситуації. Тому de profundis, з глибини, з глибинки-Гребінки ми чуємо цей голос і прохання: допомо-жіть!

Олександр Чепур для «Білої Альтанки»

Туберкульоз… Небезпечна хво-роба… Одна з найнебезпечніших інфекцій в світі, і також одна із опортуністичних інфекцій, яка загрожує людям з ВІЛ з низьким імунним статусом.

Туберкульоз – серйозне захво-рювання, вражаюче, як правило, легені, яке може загрожувати жит-тю, якщо не почати своєчасно та правильно призна-чене лікування. В світі туберкульоз є одним із най-поширеніших інфекційних захворювань. Щорічно 2 мільярди людей інфікуються мікобактеріями тубер-кульозу. Також кожний рік 3 мільйони людей поми-рають від туберкульозу. В індустріальних країнах ту-беркульоз став рідкістю багато років тому назад, але

рівень його поширення надзвичайно високий в пев-них групах населення – в першу чергу серед людей, які позбавлені волі та в соціальних групах, які про-живають в поганих умовах. Люди з ВІЛ, особливо з низьким імунним статусом, найбільш схильні до ту-беркульозу. В світі туберкульоз є найнебезпечнішою опортуністичною інфекцією на стадії СНІДу.

ВІД БОЛЮ ТА СТРАЖДАНЬ — ДО ПОКРАЩЕННЯ ЖИТТЯ Оксана Лугова

директор Полтавського обласного відділення Всеукраїнської бла-годійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ»


23ПРАКТИКА

На сьогоднішній день в Полтавському регіоні є велика потреба в догляді для хворих з подвійним діа-гнозом ВІЛ/СНІД і туберкульоз. Темпи поширення туберкульозу на Полтавщині є вражаючими. Загалом на обліку перебувало 649 осіб з ВІЛ-асоційованим ту-беркульозом, померло з початку епідемії 173 особи. Більша частина з цих людей – це люди працездатного віку (60%), але тільки 20% з них мають роботу і пра-цюють, 6% з цих людей — діти, 12% — пенсіонери. Багато з цих людей не мають сім’ї, тобто підтримки з боку рідних та близьких, живуть за межею бідності.

Полтавське обласне відділення Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа лю-дей, які живуть з ВІЛ» протягом двох років здійснює діяльність по паліативному догляду за людьми з по-двійним діагнозом ВІЛ/СНІД і туберкульоз. За цей період нами була надана допомога близько 50 особам. Ми забезпечуємо надання комплексної медичної, со-ціальної, психологічної та духовної підтримки людям у термінальній стадії. Ми вже маємо досвід роботи з такими людьми, і тому маємо змогу покращити якість життя людей, які мають подвійний діагноз ВІЛ/СНІД і ТБ.

На сьогоднішній день Полтавське обласне відді-лення Всеукраїнської благодійної організації «Все-українська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» реалізує проект «Паліативний догляд людей з подвій-ним діагнозом ВІЛ/СНІД і туберкульоз». Діяльність цього проекту передбачає:• регулярний патронаж клієнтів на дому та в умовах

стаціонарів;• консультації з медичних, соціальних, психологіч-

них питань, за принципом «рівний-рівному»;• консультації по прийому АРТ/ТБ-DOTS/ЗТ;• моніторинг прихильності у тих клієнтів, які при-

ймають ВААРТ/ЗТ/протитуберкульозну терапію;• формування навичок щодо підтримки задовільно-

го стану здоров’я;• представлення інтересів клієнтів у органах місце-

вої влади;• соціальний супровід при транспортуванні клієнтів

на консультації та лікування до лікувальних закла-дів;

• надання допомоги в організації поховання клієн-тів;

• закупка продуктів і медикаментів для клієнтів;• послуги по прибиранню помешкання клієнтів;• сприяння в отриманні юридичних консультацій.

Вся ця допомога створює оптимальний ефект для досягнення найкращої якості життя людей з подвій-ним діагнозом ВІЛ/СНІД і ТБ. Як показує наш досвід роботи, така допомога здатна полегшити величезні страждання людей, в зв’язку із складним перебігом хвороби. Плин цього захворювання дуже різноманіт-ний і непередбачуваний, із широким спектром мож-

ливих ускладнень. У деяких наших клієнтів протягом тривалого часу не виявлено серйозних симптомів за-хворювання, в інших захворювання проходить з пе-ріодами загострення та ремісії або з частими небез-печними для життя ускладненнями в ході розвитку інфекції: порушення розумових, фізичних навичок, нездатність самостійно пересуватися й доглядати за собою.

На сьогоднішній день послугами проекту користу-ються 14 хворих людей з подвійним діагнозом ВІЛ/СНІД і ТБ, яких для надання допомоги відбирали за такими критеріями:• Наявність термінальної стадії захворювання, обтя-

женої захворюванням на туберкульоз, яка потре-бує відповідного догляду, моральної і психологіч-ної підтримки.

• Нездатність або утруднення в самостійному пере-суванні й догляді за собою.

• Хворі з подвійним діагнозом ВІЛ/СНІД і ТБ з низьким (СД-4 < 100) рівнем імунітету.

• Фізичне виснаження (дефіцит маси тіла більше 15% від розрахункової норми), потреба в висококало-рійному харчуванні для поліпшення показників стану здоров’я.

• Потреба у створенні комфортного домашнього оточення для хворого з подвійним діагнозом ВІЛ/СНІД і ТБ на важкій стадії захворювання з метою полегшення страждання.

• Хворі на ВІЛ/СНІД і ТБ, які потребують доставки препаратів додому і надання допомоги щодо сво-єчасного прийому АРТ (різні стадії ВІЛ-деменції, енцефалопатії, неврологічні порушення).

• Хворі на ВІЛ/СНІД і ТБ, які мають сильні побічні ефекти від АРВ-препаратів.

• Хворі на ВІЛ/СНІД і ТБ, які тимчасово або по-стійно нездатні до самостійного пересування й са-мообслуговування, у тому числі ті, що перенесли хірургічні операції/травми, інсульти й т.п.

• Хворі на ВІЛ/СНІД і ТБ, які мають потребу в ре-гулярному лікуванні й обстеженні, нездатні одер-жати комплексне обслуговування в ЛПУ за ста-ном здоров'я, соціально неадаптовані, з причин емоційно-психологічного характеру, інваліди.

З метою підготовки до роботи в напрямку паліативного догляду за людьми з подвійним діагнозом ВІЛ/СНІД і туберкульоз, співробітники нашої організації про-йшли різноманітне навчання по догляду та підтримці ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей, соціаль-ній роботі, а саме навчання у Києво-Могилянській академії з курсу соціальної роботи, відвідали тренін-ги «Паліативний догляд як компонент комплексного підходу при лікуванні ВІЛ-інфекції», «Немедичний догляд хворих на СНІД на дому та в умовах стаціо-нару», пройшли курси Червоного Хреста з надання першої медичної допомоги. Співробітники Пол-


24ПРАКТИКА

тавського обласного відділення Всеукраїнської благодійної ор-ганізації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» складають вдало підібрану ко-манду професіоналів, які мають не тільки матеріальну мотивацію роботи у цій сфері — більшість з них особисто зіткнулися з про-блемою ВІЛ-інфекції, тому з від-даністю та великим натхненням працюють у сфері ВІЛ/СНІДу. Також маємо досвід співпраці з

організаціями, залученими до вирішення проблеми подолан-ня епідемії ВІЛ/СНІД: Полтав-ським обласним Центром профі-лактики та боротьби зі СНІДом, Полтавським міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, благодійним фондом «Громадське здоров’я», Полтав-ською обласною психіатричною лікарнею ім. Мальцева, Полтав-ською обласною інфекційною лі-карнею, Полтавським обласним

протиту бер кульозним диспан-сером, РЦ «Вихід Є!», ГО «Клуб «Квітень».

Всім, кому потрібна наша допомога, запрошуємо звер-татися за адресою:

м. Полтава, вул. Степовика, 5

Наші телефони: 7-38-39, 69-48-51.

Буккроссинг: приделаем книгам

НА ДОСУГЕ

У меня дома стоят на полках книги. Некоторые сто-ят давно, а некоторые, наоборот, новички. Часть из них уже прочитаны, и неоднократно, другие же хранят данное им обещание быть прочитанными «сегодня же вечером». И, хотя ряды «книг-новичков» периодиче-ски пополняются, места на полках меньше не стано-вится. Не становится, правда, и больше. Парадокс?

А вот и нет. Просто в том социальном кругу, в кото-ром я существую, сложилась – хорошая или не очень – традиция: избавлять друг друга от груза «книжного общества», то есть, проще говоря, – «приделывать книге ноги». И не из каких-то меркантильных побуж-дений или желания во что бы то ни стало получить желаемое произведение, а абсолютно автоматически. Пришел-увидел-понравилось-взял. Не задумываясь. И стоит потом эта книга у тебя дома, и радует глаз. Возможно, она так и останется непрочитанной, но ты подходишь к полке, смотришь на книгу и вспоми-наешь друга, у которого ее взял, с самыми теплыми чувствами. «Какой человек хороший. И вкус у него присутствует – вон, книгу какую отличную купил! И поговорить с ним есть о чем. Да и не виделись давно. Хорошо бы встретиться».

«…приходишь иногда в гостии видишь такууую книгуберешь и реально прешьсяот букв на ее обложкеи просишь взять на неделькуприходишь и ставишь на полкуи даже потом не читаешьно вспоминаешь другакоторый дал эту книгу

всецело его уважаешь:какой человек бескорыстный,не-обыватель, философтворческий, концептуальныйподход у него к жизни…»

(А. Волик «У меня пропадают книги»)Вот и получается, что «книги-невозвращенцы»

способствуют укреплению дружеских отношений, активному общению и отсутствию собственническо-го взгляда на жизнь. Ура!

Так постепенно сформировалось небольшое со-общество, в котором книги свободно циркулируют. И найти «края» отпущенной в библиотеку кого-то из друзей книги практически нереально. А может быть и не нужно?

Круговорот книг в природе нынче в моде

В 2001 году, с легкой руки специалиста по интернет-технологиям из США Рона Хорнбекера оказалось, что избавление книг от хозяев, а хозяев – от них, получило официальное название и мировое распространение. Именно с 2001-го в обиход жите-лей многих стран вошло понятие буккроссинг.

Как и многие речевые клише из английского язы-ка, оно не нашло удобоваримого перевода и оста-лось в изначальном виде. Хотя иногда английское «bookcrossing» все же переводят на русский и упо-требляют в речи как «книговорот». По своей сути буккроссинг можно отнести к общественному дви-жению или своеобразному хобби. Получив широкое распространение в мире, он стал идентифицировать-

НОГИ!


25НА ДОСУГЕ

ся многими как некая форма флешмоба. Однако если смотреть с исторической точки зрения, таковым бук-кроссинг не является. Ведь инициировал и воплотил в жизнь его один человек (тогда как флешмоб – это массовая акция) – все тот же Рон Хорнбекер, оставив теплым майским утром в холле своего отеля 20 книг с пояснительными записками. Через полгода на его сайте было уже 300 активных пользователей, которые с радостью «отпускали» книги и привлекали новых участников в движение.

В Европе первой новую «фишку» подхватила Италия. Там о буккросинге (на итальянском языке – PassaLibro) узнали во многом благодаря ежеднев-ной передаче Fahrenheit на национальном Radio Tre. После рассказа по радио идея так понравилась жур-налистам, что, не откладывая ее в долгий ящик, на Фестивале литературы в Мантуе были «отпущены» несколько экземпляров книги «451° по Фаренгейту» Рея Брэдбери.

Детонация не заставила себя долго ждать. В нача-ле 2003 года Франция решила не отставать от южного соседа и начала вовсю раскручивать новинку. Фран-цузское издательство «Акт Сюид» изъявило желание сотрудничать с буккроссерами и бесплатно раздать часть своих книжек. Городские власти Флоренции подарили движению целых 4000 книг, которые рас-пространили по городам и зданиям мэрии. А в 2004 году слово «буккроссинг» вошло в Оксфордский словарь. Так что в Европе буккроссеров и их идею приняли «на ура». С ними сотрудничают кафе, ресто-раны, магазины и целые торговые центры. Кстати, книжные магазины отнюдь не видят в этом движении конкуренции и не считают, что из-за него люди пере-станут покупать книги. Наоборот – их мнение, что доступные книги сделают людей более читающими – подтверждается. А читающий человек всегда найдет, какую книгу купить. Поэтому многие из книжных магазинов устанавливают у себя фирменные «бук-кроссовские» желтые полки, куда водружаются (и откуда забираются) «отпущенные» книги. Так что, от свободного движения до коммерции – один шаг.

За подтверждением обратимся в страну-первоисточник – США. Там буккроссинг достиг по-истине национальных масштабов. И, естественно, превратился в проект, приносящий доход. На тема-тических сайтах, типа bookcrossing.com, обнаружи-ваем вкладку – «Магазин буккроссера», где можно прикупить множество полезных для любителя книг вещей: упаковку наклеек с эмблемой бегущей книги, которые клеятся на книгу перед «отправкой», специ-альные пакеты для защиты от влаги или же просто украшения, сумки и одежду буккроссера.

Русская привычка – книгонычкаНа постсоветских просторах (чье население всегда считалось самым читающим), особенно в удалении

от мегаполисов, о буккросиинге слышали мало. Хотя в России база городов и книг довольно внушительная. Для примера – в Украине пока только Киев и Львов могут похвастаться развитой системой книгооборота. Правда, обзор интернет-ресурсов показывает, что по-пулярность движения растет на глазах.

Scrat: «Хорошая книга — изрядно почитанная, необя-зательно раздолбанная, а книга с прошлым, походившая по рукам. Донцову из рук в руки не передают»

(форум буккроссеров)К сожалению, с развитием популярности, всплы-

вают и трудности, причем некоторые из них прису-щи исключительно нашему менталитету. Российские коллеги-буккроссеры часто жалуются, что книги «уходят к врагам» – попадают в руки случайных лю-дей (а оттуда – домой, пылиться на полке), дворни-ков (и, соответственно, — в урну), милиционеров и т.д. В результате книга изымается из «книговорота», что, конечно же, отрицательно сказывается на об-щей картине его популяризации. Михаил «Мобстер», буккроссер из Уфы, предложил перейти к «закры-той схеме»: книга не оставляется на виду, например, под деревом, а прячется в тайник так, что без точ-ной наводки не найдешь (идея взята из движения «геокэшинг», о котором мы расскажем в следующем номере). Успех такой идеи оказался практически стопроцентным, т.е. изъятий книг не наблюдалось. В итоге, от привычных глазу европейского кроссе-ра лавочек во дворе, деревьев в парке или подокон-ников в университете, как мест «парковки» книг, их российские товарищи перешли на более экзотиче-ские места. Например, книга Гашека «Похождения бравого солдата Швейка» была оставлена москов-ским буккроссером на крыше фотобудки, «Алхимик» Коэльо «поселился» за водосточной трубой, один мо-сковский профессор прятал книги под входом в уни-верситет. Главное здесь – вовремя успеть увидеть со-общение о книжке и первым прийти в нужное место.

Vetra: «…Хочется найти книжку, от которой чув-ствуется тепло всех тех рук, через которые она про-шла…да и вообще, хочется найти книжку»

(форум буккроссеров)

Двигай книгой!Как и у любого социального движения, у буккроссин-га со временем появились свои разновидности. Это:

буккроссинг с помощью безопасных мест (тайников, книжных магазинов);

букрей (англ. bookray) – пересылка книги по почте, по цепочке, от одного участника к следу-ющему, часто пересекая границы стран и конти-нентов. Книга при этом не возвращается к за-пустившему ее буккроссеру;

букринг (англ. bookring) – единственное отли-чие от букрея – книга должна вернуться к ее изначальному хозяину.


26НА ДОСУГЕ

Также, под. влиянием буккроссинга (и, по всей ви-димости, стиха С. Я. Маршака «Почта»), возникло такое явление как посткроссинг – проект, созданный для получения открыток со всего мира. Согласно его условиям, участник, посылающий открытку, должен получить, по крайней мере, одну открытку от другого посткроссера. И, поскольку каждая полученная от-крытка регистрируется на специальном сайте, пользо-ватели могут на карте увидеть, откуда и куда были от-правлены открытки. Состоянием на 24 сентября 2009 года, когда проводился последний мониторинг, число полученных открыток перевалило за 3 миллиона.

Свободу книгам!Итак, для всех заинтересовавшихся расскажем о тех-нологии буккроссинга.

Вначале буккроссер регистрируется на специаль-ном сайте. Затем он регистрирует книги, которые он готов отпустить, создавая, таким образом, свою «книжную полку». При регистрации каждая книга получает свой уникальный код. Буккроссер «осво-бождает» книгу на сайте (т.е. делает запись, где, когда будет освобождена книга), и «освобождает» её в реа-ле. Человек, нашедший («поймавший») такую книгу, войдя на сайт и введя код книги, попадает в журнал, где делает запись, о чем уведомляется буккроссер, от-пустивший эту книгу.

Вот такое глобалистское движение.Но вы только представьте, что с его помощью лю-

бая книга, которая сейчас тоскливо пылится у вас дома, может попасть в страны, в которых вы сами хотели бы побывать. А ведь ваша книга – это часть вашего собственного «я».

Ангелина: «Смысл в том, что отпуская книгу, вы делитесь частичкой себя, частью того мира, который интересен вам»

(форум буккроссинга)И, возможно, когда-нибудь, вы, перейдя в поиско-

вой системе Интернета по ссылке «Картинки по за-просу «буккроссинг» увидите на скамейке парка где-нибудь в Австралии ту самую книгу, которую столько лет не замечали у себя на полке. Так что делитесь, не жлобитесь!

Полезные сайты по теме:

Буккроссинг в Украине: http://bookcrossing-ua.at.ua

Буккроссинг в России: http://www.bookcrossing.ru

Международный буккроссинг: http://www.bookcrossing.com

Приделывал книгам ноги –Никита Воловод

специально для «Белой Альтанки»

Засновник і видавець: Благодійний Фонд “Громадське здоров’я”

Свідоцтво про реєстрацію: ПЛ — № 656, від 22 лютого 2005 року

Виходить з 1995 року.

Мова: українська, російська.

Редактор випуску(керівник проекту): Волик А.М. [email protected]

Головний редактор: Протопопов А.О.

Члени редколегії: Бочаренко Я.Р., Воловод М.В., Колеснікова О.Л., Левчук А.В., Коробова М.В., Сліпко І.О., Опанасенко О.В., Протопопова Н.А., Садовнікова І.М., Звенигородський С.Ф.

Комп’ютерний набір: Волик І.А., Ялина

Дизайн та верстка: Мартинов О.В. [email protected]

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ (адреса для листування з читачами)Україна, 36034, м. Полтава, вул. Половка 66-Б, офіс 402, тел.: (0532) 518-340 E-mail: [email protected]

Це видання було підготовлено до друку Полтавським обласним благодійним фондом «Громадське здоров’я» в рамках проекту «Безпека. Знання. Підтримка».

Продукція видана за фінансової підтримки МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» в рамках реалізації національної програми «Підтримка з метою запобігання ВІЛ/СНІД, лікування і догляд для найуразливіших верств

населення в Україні».

Викладені тут думки та точки зору є думками та точками зору організації, яка видала цю продукцію, та не можуть розглядатися як думки або точки зору МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні».

Оформлення, стиль та зміст газети є об’єктом авторського права. При використанні матеріалів газети, посилання на авторів статей та на «Білу Альтанку» обов’язкове.

Редакція не несе відповідальності за зміст статей та можливе трактування змісту, і лишає за собою право не поділяти думки авторів статей.

Тираж 13000 примірників

Кольороподіл та друк: ООО «Фактор-Друк», м. Харків

БІЛА АЛЬТАНКА — благодійне видання для безкоштовного розповсюдження, спрямоване на профілактику ВІЛ/СНІДу і наркоманії, формування здорового способу життя.

Головною метою діяльності Фонду «Громадське здоров’я» є сприяння розвитку та підтримці громадського здоров’я, формуванню фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я населення, розвиток та підтримка служб соціальної та медичної допомоги в Полтавській області.

Статут Фонду “Громадське здоров’я”


27ПОЛТАВСЬКОМУ БЛАГОДIЙНОМУ ФОНДУ «ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я» - 15 РОКІВ

Полтавський обласний благодійний фонд «Громадське здоров’я» починався з благодійного фонду «Анти-СНІД», заснова-ного в травні 1995 року у відповідь на спалах епідемії ВІЛ-інфекції в Україні. Полтавський фонд «Анти-СНІД» та Одеська громадська організація «Віра. Надія. Любов» були першими організаціями в Україні, які почали реалізовувати програми про-філактики ВІЛ/СНІД в середовищі уразливих груп.

Пройшло 15 років. Змінювалися люди і донорські організації, пріоритети і напрямки, проекти і бюджети, але незмінним ли-шалося одне – бажання і прагнення надавати благодійну допомогу тим, хто її потребує. На цьому ґрунті і базується Полтав-ський благодійний фонд «Громадське здоров’я», який сьогодні став потужною професійною організацією, провідним реалі-затором програми Зменшення Шкоди на Полтавщині, інформаційно-ресурсним центром з проблем ВІЛ/СНІДу, базою для здійснення соціального супроводу людей, яких торкнулася проблема ВІЛ/СНІД. Під егідою фонду ось уже 15 років виходить і «Біла Альтанка» – перша в Україні газета, яка зосередилась на проблемах наркотиків, ВІЛ/СНІДу і висвітленні соціально-актуальних явищ. З ювілеєм, рідне «Громадське здоров’я»! Так тримати!

Редколегія «Білої Альтанки»

Директор фонду «Громадське здоров’я» Андрій Протопопов презентує роботу Служби соціального супроводу «Альтаїр», що з 2009 року працює на базі фонду за фінансової підтримки «Johnson & Johnson». Фото: Наталія Протопопова

Тренінг для журналістів «ВІЛ/СНІД та наркотики. Вчимося писати об’єктивно» вже другий рік поспіль проходить на базі газети «Біла Аль-танка». Фото: Волик Анатолій

Разом працюємо, разом відпочиваємо: загрибне життя в «Громадському здоров’ї» — це щорічна традиція. Фото: Ігор Таркіли

Координатор проекту зменшення шкоди «Безпека. Знання. Підтримка» Волик Анатолій проводить тренінг «Аутріч-робота зі споживачами ін’єкційних наркотиків». Праворуч – Микита Воловод, інформаційний менеджер регіонального інформаційно-ресурсного центру з питань ВІЛ/СНІД. 2010 рік. Фото: Ялина

Заняття по підготовці волонтерів з числа споживачів ін’єкційних стимуляторів про-водять соціальний працівник фонду «Громадське здоров’я» Двигало Марія і лікар-консультант фонду, кореспондент «Білої Альтанки» Опанасенко Олександр. Тема заняття: розробка буклету для споживачів ін’єкційних стимуляторів. Фото: Ялина

Координатор пенітенціарного напрямку фонду «Громадське здоров’я» Чайка Олена і соціальний працівник Бондаренко Роман обговорюють питання співпраці з начальником Кременчуцької виправної колонії № 69. Фото: Волик Анатолій

Кр

угл

осу

точн

ый

все

укр

аи

нск

ий

те

ле

фо

н

до

вер

ия

по

во

пр

оса

м В

ИЧ

/СП

ИД

0 8

00

50

0 4

51

(бе

спл

атн

о)

Стационарное отделение № 3 (реабилитация наркозависимых мужчин)г. Полтава, ул. Медицинская, 1

тел.: (0532) 69 35 88заведующая отделением –

Каджая Наталья Владимировна

Стационарное отделение №4 (реабилитация наркозависимых женщин, детоксикация для химически зависмых мужчин и женщин)г. Полтава, пер. Шевченко 5А (остановка "ЖБИ")

тел. (0532) 67-70-71 (заведующий)

(0532) 67-70-69 (круглосуточный пост)заведующий отделением –

Косиченко Сергей Леонидович

Полтавский областной наркологический диспансер

Кроличья ферма в реабилитационном центре “Возвращение к жизни”

Знакомство с фольклором. Выступление народного хора в реабилитационном центре “Возвращение к жизни”

Благотворительный Фонд «Возвращение к жизни» (г. Знаменка, Кировоградской области) информирует о возможности для всех желающих ВИЧ-позитивных наркозависимых пройти реабилитацию в рамках проекта, поддержанного ВБО «Всеукраинская сеть ЛЖВ».

Для прохождения реабилитации необходимо:

1. Желание наркозависимого человека.

2. Пройти детоксикацию.

3. Пройти медосмотр (флюорография, общий анализ крови и осмотр дерматолога).

4. Иметь направление от ВИЧ-сервисной организации на прохождение курса реабилитации.

5. Перезвонить координатору по телефону: (0523)331189

Галина ЛядскаяБФ «Возвращение к жизни»

г. Знаменка[email protected]

Documents

Bila Altanka #23