Upload
lunnatvik
View
274
Download
0
Embed Size (px)
Citation preview
1871 1913
Справжнє ім’я -
Лариса Петрівна Косач.
Народилася майбутня
письменниця
25 лютого 1871 року в
м. Новограді – Волинському і
виховувалася в інтелігентній
сім’ї .
БатькоПетро Антонович Косач
Мати Лесі Українки - відома на той час українська письменниця
Олена Пчілка – мала величезний вплив на доньку, сама вибрала їй
високо зобов’язуючий псевдонім – Українка. Батько був людиною передових поглядів ,
за що його ще в студентські роки виключили з Петербурзького університету.Багато уваги приділяли вони гуманітарній
освіті дітей, розвивали інтерес до літератури, вивчення мов, перекладацької
роботи.
Сім’я Косачів була великою, але жила в достатку. Усього Леся мала двох братів і три сестри. Мати, доглядаючи за дітьми, намагалася дати їм національне виховання. У їхній сім’ї шанували народні звичаї. Діти змалку ходили в національному одязі.
З дитинства мала Косачівна
кохалася в народних піснях і казках , у чотири роки уже читала, у п’ять -
грала на фортепіано і пробувала
творити власну музику,
а пізніше не раз тяжко
зітхала, говорячи, що важка недуга
не дала їй можливості стати
композитором.
Дитячі роки поетеси минали
на Поліссі. Узимку Косачі
жили в Луцьку, а літом – у
с.Колодяжне. Воно назавжди
зачарувало Лесю чудовою
природою і розповідями
місцевого селянина
Лева Скулинського про ,,нечисту
силу’’.
Леся ще зовсім маленькою,
У 6 років, навчилася шити
й вишивати. А як їй
подарувалитоді нитнички й
гольника, то вона
шанувала й пильнувала
їх більше, ніж усі забави. І
тоді вже задумала вишитибатькові сорочку.
У 1881році в Луцьку, куди наказом Міністерства
внутрішніх справ бувпереведений на роботу батько, Леся з братом
Михайлом пішла на річку Стир
подивитися, як святять воду , застудилася й
захворіла.Хвороба дала ускладнення.
Пізніше виявилося, що в дівчинки
туберкульоз кісток .
Через недугу Леся вже ніколи більше
не вчилася систематично з
учителями, не відвідувала жодної
школи, однак була врешті
високоосвіченою людиною,
знала багато мов, гарно грала, між
іншим, часто виконувала власні композиції-
імпровізації, яких вона, на жаль, не вміла записати.
Рано виявився й поетичний талант.Її вірш ,,Надія’’ датується 1880 роком. З 1884 року починає друкувати поезії
під псевдонімом Леся Українка.
Узимку Олена Пчілка запропонувалаМихайлові й Лесі перекласти
українською мовою ,,Вечори на хуторі поблизу
Диканьки’’ Миколи Гоголя.
Наступного року у Львові
вийшла книжка перекладених
оповідань М.Гоголя, авторами
якої були молоді Косачі,
що прибрали псевдоніми
Михайло Обачний
та Леся
Українка.
БратЛесі Українки-
Михайло Обачний
Наступні роки стали літами
великихЛесиних
страждань. Хвороба
прогресувала, уражала суглоби
правої ноги.
Мати возила дівчину в Київ до професора
О.Рінека, який раніше оперував Лесі ліву
руку. Через рік хвора побувала у Варшаві.
Улітку 1888 року батько повіз Лесю на лікування в Одесу. У цей час вірші юної
поетеси друкувалися у львівських
журналах , на її твори звернули увагу
галицькі критики – Іван Франко та
Михайло Павлик .
Леся цікавилася історією.
Дев’ятнадцятирічною
дівчиною вона написала
для молодшої сестри
підручник ,,Стародавня
історія східних народів”, у
якому проводила багато
паралелей і порівнянь
дійсності трьохтисячного
минулого із сучасним. Цей
підручник був доступний,
лаконічний і цікавий.
Перша поетична книжка Лесі Українки ,,На крилах пісень” вийшла у Львові на початку 1893року . Вона
складалася із шести поетичних циклів та трьох десятків віршів поза циклами,
поем ,,Самсон”, ,,Місячна легенда”, ,,Русалка” . Схвальну рецензію на книгу написав О.Маковей ,
правильно визначивши провідні мотиви творчості поетеси : ,,Перший – то сумовитий погляд авторки на
своє життя й долю, другий – то культ природи, а третій – то культ України і світове горе” .
У 1899 році у Львові вийшла друга Лесина збірка ,,Думи і мрії”, яка засвідчила безсумнівний
злет творчості молодої поетеси.
А у 1902 році в Чернівцях - книга поезій ,,Відгуки” .
Через хворобу Лесі Українці доводилося багато їздити по світу.
Вона лікувалася в Криму й на Кавказі, у
Німеччині й Швейцарії, в Італії та Єгипті.
І хоча чужина завжди викликала в неї тугу за
рідним краєм, але й збагачувала новими
враженнями, знанням життя інших народів,
зміцнювала та поглиблювала
інтернаціональні мотиви її творчості.
У Венеції Леся Українка познайомилася з італійською письменницею Альбіною Бізе і під її впливом почала писати драми у віршах – жанр, який надзвичайно вдавався Лесі .
Першою цікавою трагедією письменниці стала ,,Кассандра” . Окрилена успіхом, Леся створила ще ,,Одержиму” та ,,Жертву” , але при виході у світ вдруге збірки ,,На крилах пісень” ці драми були вилучені цензурою.
За досить короткий час Леся написала поему ,,Одно слово”, закінчила також драму ,,На руїнах”. Вона все більше й більше відчувала себе драматургом і усвідомлювала, що в цьому роді літератури піде значно далі, ніж у власне ліриці.
Про те, що Лесю Українку постійно хвилювала тема митець і суспільство, свідчить її драматична поема ,, У пущі ”, над якою вона почала працювати в 1897 р., а завершила роботу в 1909 році.
Визначним досягненням драматургії Лесі Українки є її ,, Камінний господар ” . Це одна з найцікавіших версій легенди про Дон Жуана, до образу якого зверталося багато великих художників .
За порівняно короткий час Леся Українка створила понад двадцять драматичних творів, які стали новим явищем в українській літературі й театральній культурі, принесли славу драматурга – новатора.
Знайомих і друзів у Лесі Українки завжди було
багато. Її сім’я приятелювала з
М.Лисенком, М.Старицьким,
П.Житецьким. Поетеса цікавилася творчістю
П.Грабовського, посилала свої твори для
альманахів М.Коцюбинському,
листувалася з Г.Хоткевичем, мала
прекрасні диспути про мистецтво з І. Франком.
Про поетесу особливо піклувався
фольклорист Климентій Квітка, який
пізніше став її чоловіком.
Чоловік одержав посаду в суді в Криму, і подружжя переїхало
туди, а згодом до Ялти.
Критичний стан здоров’я змушував Лесю Українку до
частих переїздів.
У 1911 році сім’я опинилася в Кутаїсі .
,,Лісова душа” поетеси завжди тужила за Поліссям, і вже непереможна
ностальгія опанувала нею, коли, гнана хворобою, змушена була жити лише в
південних краях . У 1911 році на Кавказі за кілька днів вона
написала ,,Лісову пісню”. Була тяжко хвора, температура сягала 38, але жага
творчої праці не давала спокою.Добро і зло, вірність і зрада, поетичне
покликання і сіра буденщина зіткнулись у цій драмі – казці .
З голосу вмираючої дружини Климентій Квітка ще встиг записати народні пісні, а матері й сестрі Ользі Леся продиктувала зміст задуманої драми ,,На передмістю Александрії
”.Письменниця вже відчувала наближення смерті .
У березні 1913 року вона написала заяву до бібліотеки Наукового
товариства ім. Т. Шевченка прийняти її твори в депозит . 28
квітня востаннє приїхала до Києва, а всередині травня відбула в Кутаїсі.
Померла Леся
Українка 1 серпня
1913року в Грузії, у
місті Сурамі.
Її тіло перевезли
до Києва й поховали на
Байковому кладовищі ,
поряд із могилами батька
та брата.
Леся Українка прожила життя, сповнене
невимовних страждань і гіркоти. Але її творчість звучить оптимістично, у
ній на повний голос пролунали життєрадісні мотиви, сповнені віри в невичерпні сили народні.
Поетеса живе серед нас, вона не вмерла, а тільки зробила крок у
безсмертя: Ні ! Я жива, я вічно
буду жити, Я в серці маю те,
що не вмирає.