Освітній проект:
СИСТЕМНО - ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД ДО СУЧАСНОГО УРОКУ ФІЗИКИ В
КОНТЕКСТІ ОСВОЄННЯ НОВИХ ДЕРЖАВНИХ СТАНДАРТІВ
2017 р.
Картка ППД
Тема проекту
Системно - діяльнісний підхід до сучасного уроку фізики в
контексті освоєння нових державних стандартів
Автор проекту
Атрощенкова Валентина Василівна
Адреса проекту
Коростенська загальноосвітня школа I-III ст. №2.
Актуальність
Застосування інтерактивних технологій навчання сприяють
формуванню в учнів умінь і навичок, застосування знань у
варіативних ситуація, розумінню причинно-наслідкових зв’язків,
виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу
співробітництва, творчої взаємодії в навчанні, змінюють основне
джерело мотивації навчання.
Ідея проекту
Завдання шкільної освіти – забезпечення належного рівня
освіченості випускників. Школа не може керувати кожним кроком учня,
а тим більше після закінчення, але вона може навчити його керувати
своєю діяльністю. Уміння вчитися -запорука успіху.
Технологія проекту
Сприяння усвідомленню учнів ціннісних орієнтацій їх навчальної
діяльності та формування на цій основі бажання вчитися і здатності
самостійно вчитися задля майбутньої своєї реалізації у швидко
змінюваному світі; формування внутрішньої мотивації – навчання не
для когось, а для самого себе.
Проект
вивчався
В 2015-2016 роках головою методичного об’єднання вчителів
фізико-математичного циклу Рябко І. І.,адміністрацією.
Опис проекту.
Назва проекту: «Системно - діяльнісний підхід у сучасному уроці
фізики в контексті освоєння нових державних стандартів».
Основні питання:
Ключове питання:
· В чому полягає системно - діяльнісний підхід у сучасному уроці
фізики та інформатики?
Тематичні питання:
· Що необхідно для формування «Вміння вчитися» як ключової
компетентності.
· Як сформувати мотивацію учня, щоб досягти особистісного
зростання?
Змістові питання:
· В чому полягає ключова компетентність « Уміння вчитись»?
· Що таке успіх для учня і вчителя?
· Яким має бути навчальне середовище і навчальний процес?
· Які форми, прийоми, методи необхідні для цілеспрямованого
формуванням уміння вчитися?
Стислий опис:
Життя в сучасному високотехнологічному світі, де швидко
з'являються десятки нових професій і відмирають застарілі, де
вимагається насамперед творчість, уміння вчитися впродовж усього
життя, висуває перед школою нові завдання нечуваної складності.
Завдання шкільної освіти – забезпечення належного рівня
освіченості випускників. Енциклопедичність знань, ерудованість,
глибоке і гнучке мислення – краще, ніж обмеженість, поверховість,
проте люди - не цвяхи, які можна наштампувати однаковими за усіма
параметрами. Неможливо усіх звести під один знаменник.
Школа не може дати учневі таку суму знань, яка необхідна на все
життя, але вона може навчити його вчитися і в цьому цінність
навчальної діяльності. Школа не може виховати учня, бо виховання –
процес суто індивідуальний , але вона може навчити його самого
виховувати себе, постійно вдосконалювати свій характер (через
якості), інтелект, мораль, систему звичок. Тому ціннісними
орієнтаціями навчальної діяльності виступають: самоспостереження,
самоаналіз, самообмеження, самонаказ і багато інших «само». Школа
не може керувати кожним кроком учня, а тим більше після закінчення
, але вона може навчити його керувати своєю діяльністю.
Пріоритет надається навчанню самостійно добувати потрібну
інформацію, вичленити проблеми, шукати шляхи їх раціонального
розв'язання, вміти критично мислити, застосовувати набуті знання
для вирішення нових завдань. Ці завдання сформульовані в новому
Державному стандарті базової й повної загальної середньої
освіти.
На мою думку, педагогічною технологією, яка дає змогу вирішити
ці завдання, є системно-діяльнісний підхід, який зв'язує проблемні
та проектні, дослідницько-експериментальні й пошукові методики в
цілісну педагогічну систему. ЇЇ мета - розвиток особистості учня на
основі засвоєння ним не лише ЗУНів („знання, уміння, навички"), а
насамперед узагальнених способів навчальних дій шляхом
цілеспрямованої, науково обґрунтованої організації власної
навчально-пізнавальної діяльності учня. Уміння вчитися запорука
успіху.
Навчальні предмети:
Український професор І.П.Підласий окреслив проблему сучасної
школи – «…в українській школі між різними дисциплінами
побудовано міцну бетонну стіну. Але ж світ за вікном –
єдиний!».
Слід пам’ятати педагогам, як зазначає академік, що головним є не
предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не
предмет формує особистість, а вчитель – своєю діяльністю,
пов’язаною з вивченням предмета. Найефективніше формування «вміння
вчитися» відбувається міжпредметним шляхом, адже вміння формуються
синхронно у межах усіх навчальних предметів, встановлення
міжпредметних зв’язків забезпечує дієвість уміння, досвіду,
цінностей та ставлення, безперервність у формуванні даної
компетентності.( Фізика, математика, економіка, історія, географія,
інформатика ).
Державні освітні стандарти та навчальні програми:
1. Закон України “Про загальну середню освіту” .
2. Національну доктрину розвитку освіти.
3. Програму «Фізика 7-11 класи».
4. Програму «Інформатика 5-11 класи».
5. Концепцію загальної середньої освіти
6. Державний стандарт.
Навчальні цілі:
Сприяння усвідомленню учнів ціннісних орієнтацій їх навчальної
діяльності та формування на цій основі бажання вчитися і здатності
самостійно вчитися задля майбутньої своєї реалізації у швидко
змінюваному світі; формування внутрішньої мотивації – навчання не
для когось, а для самого себе.
Очікувана результативність проекту:
· Реалізація даного проекту допоможе сформувати внутрішню
мотивацію учнів до навчання. В результаті виконання проекту учні
повинні:
· вміти визначити свої власні особливості;
· правильно використовувати визначені власні особливості у
навчальній діяльності;
· оволодіти здатністю до самопізнання, самовизнання,
самоорганізованості, саморегуляції, самореалізації, самодіяльності,
самоконтролю, самооцінювання, саморозвитку;
· вміти раціонально організовувати свою навчальну
діяльність;
· опанувати уміннями та навичками: навчально-організаційними,
навчально-інформаційними, навчально-інтелектуальними, творчими
рефлексивними.
· В рамках діяльнісної парадигми можна виділити три основні
групи результатів впровадження досвіду:
· духовно-моральний розвиток і виховання учнів (особистісні
результати),
· формування універсальних навчальних дій (метапредметні
результати),
· освоєння змісту навчального предмета (предметні
результати) За результатами моніторингу, анкетування,
тестування спостерігається позитивна динаміка за такими
показниками:
· висока мотивація навчання;
· сформованість навичок самостійної роботи з фізичними
приладами;
· сформованість умінь зіставляти результати досліджень, наведені
у вигляді словесного опису, таблиці або графіка, вміння робити
висновки,
пояснювати результати дослідів:
· самоаналіз навчальної діяльності;
· високий результат навченості;
Діяльність учнів:
Учні працюють в групах, парах з різнорівневими, тестовими
завданнями.
Приблизний час:
2 роки.
Вхідні знання:
Учні повинні володіти навиками ПК, користуватись Інтернетом,
додатковою літературою.
Матеріали та ресурси:
ПК, фотоапарат, проектор, телевізор, комп’ютери, сканер,
планшет.
Друковані матеріали:
Підручники, газети, хрестоматії, енциклопедії.
Додаткове приладдя:
Різнорівневі картки, картки-опори, кодо-картки.
Оцінювання результатів:
Олімпіади, МАН, результати конкурсу « Левеня», результати
ЗНО.
Ключові слова:
Успіх, компетентність, навчання.
Протиріччя:
· Між неефективними традиційними методами і формами навчання і
необхідністю розвитку пізнавального інтересу і здібностей
учнів;
· Між необхідністю вироблення глибоких, міцних, усвідомлених
знань і гострим дефіцитом навчального часу через насиченість
програми;
· Між груповою формою навчання та індивідуальним розвитком
особистості учня із застосуванням елементів різнорівневого
навчання;
· Між прагненням особистості до творчості, оригінальності,
самовираження і обов’язковим єдиним планом і режимом.
Актуальність проекту:
Застосування інтерактивних технологій навчання сприяють
формуванню в учнів умінь і навичок, застосування знань у
варіативних ситуація, розумінню причинно-наслідкових зв’язків,
виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу
співробітництва, творчої взаємодії в навчанні, змінюють основне
джерело мотивації навчання.
Завдання проекту:
Розвиток логічного мислення.
· Усвідомлення фізико-математичних закономірностей.
· Формування навичок свідомого вибору дій, розвиток елементів
статистичного мислення.
· Формування просторових уявлень.
· Активізація пізнавальної діяльності учнів.
· Розширення кругозору дітей.
· Формування фізичних компетентностей.
· Прикладне застосування фізичних знань.
· Відчуття успіху.
Учасники проекту:
Вчитель , учні та батьки.
Основні пріоритети проекту:
· Оптимальне поєднання традиційних та інноваційних методів і
форм, які передбачають різнорівневу диференціацію навчання;
· Формування пізнавального інтересу і стимулювання творчого
підходу до вивчення фізики та інформатики;
· Поєднання урочної та позаурочної дослідницької діяльності,
спрямованої на розвиток індивідуальних здібностей учнів;
· Вміле використання нестандартних форм проведення уроків;
· Використання міжпредметних зв’язків на уроках;
· Раціональне застосування інформаційно-комунікаційної
технології.
· Вдосконалення методики підготовки учнів до ЗНО.
Наукова новизна:
Сприяння усвідомлення учнями ціннісної орієнтації навчальної
діяльності як спрямованості на самовдосконалення особистості;
забезпечення особистого зростання; узагальненню поняття про
складові успіху; розвиткові чітких життєвих орієнтирів.
Практична значимість:
З’ясувати чинники, які найбільшою мірою впливають на
результативність індивідуальної праці (здібності, мислення,
організованість, честолюбство,умови виконання роботи, ставлення
батьків до досягнень дитини тощо); розкрити зв’язок між досягнутим
результатом і засобами його досягнення.
Етапи роботи:
1. Підготовчий – визначенню кола інтересів, вподобань, прагнень
учнів.
2. Організаційно-моделюючий - «Пізнай самого себе». Навчити
учнів пізнавати себе, свої індивідуальні особливості; формувати
внутрішню мотивацію учнів до учіння; сприяти формуванню внутрішньої
мотивації учнів на ефективну роботу над реалізацією власного
проекту «Шлях до успіху у навчанні через системно - діяльнісний
підхід».
3.Креативний - озброїти учнів прийомами творчого мислення,
творчого підходу до розв’язування навчальних задач.
4.Коригуючий - ознайомити учнів з науковою організацією
розумової праці; навчити прийомам роботи з книгою і довідниками,
таблицями, схемами, графіками; конспектування; уміння
систематизувати інформацію, накопичувати її, відтворювати та
направляти в потрібне русло.
5.Підсумковий - сформувати навики самоорганізації, самоаналізу,
саморегуляції у навчальній діяльності, серйозне і усвідомлене
відношення до неї, усвідомити значущість навчання, відчуття
успіху.
Шляхи реалізації:
· Забезпечення базових компетентностей;
· Проектування умов для реалізації творчого потенціалу
дітей;
· Залучення учнів до колективної мисленевої діяльності на уроках
та поурочний час;
· Індивідуальну роботу з обдарованими дітьми;
· Залучення учнів до участі в конкурсах, олімпіадах тощо;
· Залучення учнів до науково-дослідницької діяльності.
Реалізація проекту.
В умовах докорінних економічних і соціальних перетворень
сучасного суспільства відбувається перебудова і освітньої галузі.
Великого значення в освіті ХХІ століття набула проблема розвитку
особистості учня, його індивідуальності, підвищення
інтелектуального та творчого потенціалу. Перед учителем сучасної
школи постало завдання розвитку стійкого інтересу до навчання, до
знань, підготовки учнів до цілеспрямованої та самостійної
пізнавальної діяльності.
Діяльнісний підхід - це така організація навчально-виховного
процесу, за якої головна увага приділяється активній, різнобічній,
продуктивній, максимально самостійній навчально-пізнавальній
діяльності учнів.
Основні принципи діяльнісного підходу.
Реалізуючи його в навчально-виховному процесі, вихожу із таких
базових принципів:
· навчання і виховання організовується як єдина цілісна
система;
· в основу освітньої роботи покладається педагогічно вивірена,
спеціально організована власна діяльність кожного учня, яка
організовується в зоні його найближчого розвитку;
· процес здобуття знань забезпечується як результат власних
пошуків дитини, навчальною діяльністю якої керує вчитель;
· приходжу у клас не з готовими відповідями, а з питаннями, які
треба розв'язати у спільній діяльності;
· зовнішня мотивація учнів до навчання замінюється процесом
запуску внутрішньої мотивації дитини, стимулюванням бажання
вчитися, ставити цілі шукати шляхи та методи самонавчання, умінням
себе контролювати, корегувати, оцінювати. Ефективна навчальна праця
учня починається тоді, коли він сам захоче пізнавати, виявити
власну активність;
· учень виступає як суб'єкт освіти;
· головним завданням учителя є організація самостійної творчої
діяльності учнів, врахування психологічних вимог цього процесу;
· ставлячи за мету розвиток особистості дитини, орієнтуюсь не
лише на засвоєння ЗУНів, а й на формування узагальнених навчальних
дій, розвиток уміння вчитися як головну фундаментальну
компетентність, яка дає змогу розвинути всі інші.
Часто спостерігаються випадки, коли вчитель чітко і доступно
роз'яснив новий матеріал, а на наступному уроці чимало дітей не
можуть його навіть відтворити. На мою думку, одна з важливих причин
такого стану справ - несформованість узагальнених способів дій,
невміння вчитися самостійно.
Учень стихійно намагається запам'ятати частини тексту і навіть
не робить спроб зрозуміти логіку навчального матеріалу, та й не
може цього зробити тому, що навчально-пізнавальна діяльність у
нього не сформована як така. На жаль, не приділяють цьому належної
уваги.
Тому організація навчально-виховного процесу з наголосом на
формування, постійне удосконалення власної самостійної
навчально-пізнавальної діяльності учня - це надійний, ефективний
шлях до покращення якості й результативності освіти.
До основних компонентів навчально-пізнавальної діяльності
відносять мотиваційний, орієнтаційний, змістовно-операційний,
ціннісно-вольовий, оцінний. Маю створити умови для розвитку бажання
вчитися, усвідомлення змісту діяльності, використання узагальнених
способів дій, необхідних для осмислення теми, застосування знань у
стандартних і нестандартних ситуаціях, виявлення таких вольових
якостей у роботі, як наполегливості, цілеспрямованості.
Необхідно, щоб учні опанували прийоми зіставлення проміжних і
кінцевих результатів з наміченим еталоном. У спеціально створених
педагогічних умовах учень повинен навчатися сам! Адже
навчально-пізнавальна діяльність - це самокерована діяльність учня
з розв'язання особисто значущих проблем. Якщо в результаті такої
діяльності досягнуто запланованого результату - діяльність була
реалізована правильно, якщо результату не має - навчальне заняття
було вкрай малоефективним.
Правильно організоване навчання (насамперед ідеться про власну
навчально-пізнавальну діяльність школяра) формує методи і способи
дій, впливає на зростання мотивації і навчальної активності,
закладає основи для занять самоосвітою і саморозвитком упродовж
усього життя, готує до продуктивної праці.
Сукупність компетенцій у сфері самостійної пізнавальної
діяльності спрямована на приріст знань, визначається як головна в
навчально-виховному процесі й називається компетенцією вміння
вчитися. Сюди відносяться знання, вміння, навички, організація
цілепокладання, планування власних дій, вибір шляхів розв'язання
проблеми, аналіз, рефлексія, самооцінка власної діяльності, навички
продуктивної діяльності.
Маю створити умови для вмотивованої активної пізнавальної
діяльності учня, спрямованої на приріст знань і власний
розвиток.
Структура цієї діяльності може бути такою:
1.Постановка мети й організація її досягнення.
2.Планування роботи, аналіз, рефлексія, самооцінка власної
діяльності.
3.Формування питань до змісту і форм власної діяльності,
відшукування причин, явищ, процесів; з'ясування, що засвоєно, а що
ні, та чому.
4.Формулювання пізнавальних завдань, висування гіпотез, вибір
умов роботи, опис результатів, написання висновків.
5.Презентація результатів властивості навчально пізнавальної
діяльності з використанням ІКТ (інформаційно-комунікаційних
технологій).
Навчально-пізнавальна діяльність складається з інтелектуальної,
дослідницько-експериментальної, інформаційно-пошукової,
конструкторської, винахідницької, раціоналізаторської, кожна з яких
має свою структуру. Ця діяльність організовується в зоні
найближчого розвитку учня (Л. С. Виготський), яку стисло можна
визначити як таку, в якій вимагається не пригадування раніше
вивченого, не використання способів дій лише за аналогією, за
відпрацьованим алгоритмом, а напружена власна розумова діяльність,
спрямована на розв'язання раніше невідомих навчальних завдань.
Школяр має бути постійно включений у самостійний пошук нових
знань і використовувати для цього способи самонавчання. Якщо учень
не включений у таку діяльність, його навчання припиняється.
Якщо метою є засвоєння нової теми, то шлях до досягнення такої
мети лежить через організацію особистого сприйняття, усвідомлення,
осмислення, запам'ятовування, узагальнення і систематизацію,
використання знань на практиці в стандартних та нестандартних
умовах, набуття досвіду - творчої діяльності.
На жаль, у практиці школи цей ланцюжок нерідко виконується лише
частково, що і є однією з важливих причин недостатньої якості
освіти.
Реалізувати діяльнісний підхід можна через засвоєння учнями і
постійне удосконалення змісту і суті універсальних, надпредметних,
узагальнених способів дій, знання їх структури і функцій. Це весь
комплекс дій, які використовуються у вивченні різних предметів і
складають таку фундаментальну компетенцію, як уміння самостійно
вчитися і самовдосконалюватися. До цих дій відносяться логічні
операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення і
систематизації, класифікації, індукції й дедукції, виділення
головного тощо. Уміння використовувати ці логічні операції -
серцевина універсальних навчальних дій.
При вивченні абсолютної більшості тем шкільних курсів можна і
треба не лише використовувати ці розумові дії, а й підкреслювати
їхню необхідність, науковість, формувати в учнів уміння їх успішно
застосовувати, підкреслювати, що ці вміння не менш значимі, ніж сам
зміст матеріалу, що вивчається.
До загальних способів розумової діяльності належать: пошук
інформації, її відбір, структурування, збереження, застосування,
робота з інтерактивними, мультимедійними джерелами, створення
власних цифрових освітніх ресурсів, написання власних текстів,
засвоєння методів розв'язання проблем, задач, завдань.
У навчально-виховному комплексі на перших уроках у навчальному
році систематично розглядаються прийоми вивчення навчальних текстів
(читання цілого тексту, виділення логічно закінчених блоків,
формулювання назв цих блоків, складання плану, виділення головної
думки в кожному блоці, написання власного конспекту, створення
єдиної логічно-структурної схеми на основі змісту теми,
формулювання основної думки тощо).
Разом із формуванням логічних операцій вчу учнів прийомів
запам'ятовування головного, відшукання причинно-наслідкових
зв'язків тощо.
Озброєння учнів узагальненими способами дій - це надійний шлях
до розгортання процесів самонавчання, самовдосконалення, вміння
вчитись упродовж усього життя.
Тому набуття компетентності вміння вчитися є, безумовно,
основною проблемою тих, хто навчається. У нашій школі це постійно
роз'яснюється учням і батькам. Самостійна пізнавальна діяльність
має місце на більшості уроків та позакласних занять: від постановки
мети до здійснення контролю і самоконтролю, корекції, з переходом
від найпростіших видів робіт до складніших, що мають пошуковий
характер. Самостійна робота розглядається як перетворення
інформації на знання, вміння, навички і далі - на компетенцію.
Проектую і проводяжу урок у логіці діяльнісного підходу,
спрощену схему якого можна уявити так:
Досвід показує, що ефективність самостійної роботи досягається,
якщо вона є одним з основних органічних компонентів навчального
процесу і здійснюється планомірно, систематично, а не випадково й
епізодично. Здійснюю управління цією діяльністю (планування,
організація, мотивація, контроль).
Важливо, щоб були створені умови для застосування нових
ефективних форм організації власної навчально-пізнавальної
діяльності учнів. Але основним недоліком щодо навчання учнів
розв’язувати фізичні задачі, що склалися у шкільній практиці, є
відсутність задач, які розвивають творчі здібності та мислення,
використання задач для контролю лише фактичних знань учнів, а не
рівня їхнього інтелектуального розвитку.
Серед різноманітного арсеналу методів і способі навчання фізики
особливе місце посідають розв’язування на уроках фізики
експериментальних і творчих задач та виконання учнями домашніх
дослідів і спостережень.(Додаток)
Посилення ролі дослідного, проблемного і частково-пошукового
методів навчання, розв’язування експериментальних і творчих задач
забезпечує активність розумової діяльності учнів, дає їм можливість
ознайомитися з принципами вимірювання фізичних величин і методами
аналізу похибок, виробляє вміння і навички вільно і впевнено
користуватися вимірювальними приладами, проводити дослідну
перевірку фізичних закономірностей, розвиває навичку уважного й
цілеспрямованого спостереження, уміння пояснювати фізичні явища і
процеси, передбачати їх хід.
Разом з тим розв’язування експериментальних і творчих задач та
проведення домашніх дослідів і спостережень розвивають в учнів
логічне мислення і мову, творчі здібності і кмітливість, виховують
волю і впевненість у своїх силах, формують
діалектико-матеріалістичний світогляд. Факт новизни у формах роботи
на уроках і вдома захоплює учнів навіть із нестійкою увагою й
створює певний організований ритм праці.
ТРЕНІНГИ ТВОРЧОСТІ - РОЗВИТОК КРЕАТИВНОСТІ УЧНІВ
Розробляли та досліджували систему пошуково-творчих задач з
фізики А.А. Давиденко (логіко - математичні, експериментальні,
дослідницькі, винахідницькі, конструкторські та раціоналізаторські
задачі), А.М. Андрєєв (експериментальні задачі та винахідницька
діяльність), М.А. Віднічук (винахідницькі задачі), Г. В. Касянова
(система продуктивних НФЗ), І.В. Коробова (система завдань для
розвитку дивергентного мислення) Р.П. Кухарчук (задачі творчого
характеру для розвитку уяви та творчих здібностей учнів), В.Г.
Разумовський (дослідницькі і конструкторські задачі), А.В. Рибалко
(дослідницькі задачі) та інші. У сучасній науково-методичній
літературі не досліджувалися можливості використання творчих задач
тренінгового характеру в процесі навчання фізики. Відсутній
теоретично обґрунтований механізм формування змісту, структури
системи завдань навчального тренінгу, не сформовані теоретико -
методичні засади реалізації тренінгових схем у практиці навчання
фізики.
Можливість розвитку креативності учнів за допомогою тренінгів
творчості можна розглядати у двох контекстах: набування учнями
компетенцій, що підтримують творче мислення, та набування здатності
до творчої діяльності - все це сприяє загальному розвитку учнів. У
сенсі практичної реалізації тренінги творчості стосуються в більшій
мірі творчих підходів до розв’язування завдань. Якщо притримуватися
стратегії збагачення навчання тренінгами творчості, що не вимагає
додаткових часових та матеріальних вкладень, то змінюється схема
подачі навчального матеріалу та підходи до розв’язування завдань, а
як результат - мислення та рефлексії учнів. Тоді творчість у
процесі навчання реалізується і як зміст, і як метод навчання.
Тренінг творчості у навчально-виховному процесі - це система
психолого-педагогічних та методичних групових занять, які
проводяться з метою реалізації творчого потенціалу, розвитку
креативності, допомоги у самореалізації та формування творчої
особистості. Тренінг творчості "озброює необхідними для творчої
роботи вміннями, потрібними у творчій діяльності" [2, с. 18]. Це
навчальна форма стимулювання, підтримки і розвитку певних
диспозицій (знань, умінь, здібностей) творчої системи. Не можна
стверджувати, що за допомогою тренінгів творчості можна виховати
геніїв. Однак вони потрібні для звичайної людини, яка розв’язує
щоденні завдання і очікує від себе більших досягнень, гнучкості
мислення і всього того, що пов’язане з творчістю. Проведення
тренінгів творчості вже є творчою діяльністю, спрямованою на
розвиток креативності учнів.(Додаток)
ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ
У школі діє єдиний електронний освітній простір, усе більше
поширюються інтерактивні мультимедійні технології, в арсеналі є
електронні освітні ресурси нового покоління, які створюють великі
можливості для забезпечення освітньої діяльності на сучасному
рівні.
Намагаюсь усіляко сприяти розвитку нових форм
навчально-пізнавальної діяльності, формуванню узагальнених способів
дій, а саме:
· пошуку, обробці, зберіганню, аналізу інформації, взятої з
Інтернету, створенню власних мультимедійних презентацій, навчальних
відеофрагментів, створенню електронних освітніх ресурсів;
· створенню веб - сторінок, розміщенню авторських рефератів,
рецензій на сайті;
· виконанню проектів з використанням усього комплексу
можливостей мережі та персональних комп'ютерів;
· набуттю стійких навичок інформаційної культури та
інформаційної активності.
Комп'ютерна презентація, відео- або аудіофрагменти супроводжують
розповідь учня. В цих умовах головна дійова особа учень - активний
об'єкт. Продуктивними формами і методами використання ІКТ є такі,
що застосовуються як інструмент розв'язання проблем, розвитку
мислення, сприяють формуванню вмінь учня самостійно шукати
інформацію, обробляти дані, робити висновки. Інтеграція ІКТ з
технологіями критичного мислення, проектно-дослідницькою
діяльністю, проблемним навчанням, діяльнісним підходом - це
головний засіб досягнення мети: розвитку особистості учня.
В рамках звичайних уроків з епізодичним, фрагментарним
використанням електронних освітніх ресурсів, поєднаних із
репродуктивними методами навчання, не вдається досягти кращих
результатів. Потрібне створення спеціальних ситуацій розвитку
самостійної навчально-пізнавальної діяльності учня, його творчого
мислення. Такі можливості надає використання електронних освітніх
ресурсів нового покоління, які є не лише мультимедійно насиченими,
а й інтерактивними. У роботі з такими матеріалами школярі жваво
застосовують розумові операції, ставлять цілі, проводять
самоаналіз, самооцінку тощо. Саме такий досвід власної розумової
діяльності слугує основою для становлення і розвитку мислення.
Корисним результатом власного самостійного навчання повинен бути
закінчений продукт: саморобний прилад, випущена газета, власна
презентація, знайдений метод розв'язання задачі, складений алгоритм
певних навчальних дій і т. ін.
Завдання вчителя полягає в тому, щоб продумати і
забезпечити:
а)власну педагогічну діяльність;
б)діяльність учнів;
в)узгодити педагогічну діяльність і навчально - пізнавальну
діяльність учнів.
Сучасний той педагог, у якого організовано самостійне навчання
на уроці, вдома, у кого і сформовано ЗУНи, й узагальнено способи
дій, і через самонавчання йде розвиток особистості.
Суттю діяльнісного підходу є розвиток особистості учня на основі
засвоєння ним способів дій. Саме тоді школяр зможе сам учитися в
класі та вдома. Ці способи - основа формування компетенцій «уміння
вчитися самостійно».
Діяльнісний підхід має всі характеристики системи: мету,
завдання, розвиток, шляхи досягнення, зв'язки між компонентами,
результат.
Визначною рисою цього підходу є:
· постановка цілей, реалізація шляхів, переборення
труднощів;
· результат - це вихід з навчально-пізнавальної діяльності в
самоосвіту і далі перехід до творчої діяльності;
· ця діяльність організовується систематично, відпрацьовується
(тренується) до рівня компетентності (автоматизму, звички);
· це власна діяльність дитини (ключове слово «власна»);
· у такій діяльності слід активно задіяти психічні процеси
(сприйняття, пам'ять, уяву, увагу, емоції, мотивацію);
· особливе місце в діяльнісному підході - ІТ! (Тут види
навчально-пізнавальної діяльності: пошук інформації, робота з
сучасними джерелами, аналіз, систематизація. Нове комунікативне
середовище - це навчальне співробітництво через Мережу);
· учень повинен навчитися здійснювати контроль: самоконтроль
власної діяльності.
Працюючи в школі більше тридцяти років я пересвідчилась, що один
з доступних та перевірених практикою шляхів підвищення ефективності
уроку та активізації учнів на уроці є організація самостійної
роботи. Вона займає виключно важливе місце в організації сучасного
процесу навчання, тому що набуті учнем знання в процесі особистої
самостійної навчальної діяльності найбільш чітко викарбовуються в
його свідомості.
СКЛАДОВА CАМОСТІЙНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНІСТІ
- ДОМАШНЯ РОБОТА
Однією зі складових самостійної навчальної діяльності є домашня
робота. Питання щодо всіх аспектів домашньої роботи (
доцільності,значенні,змісту, об’єму, різновидів ) розроблені досить
докладно в класичній педагогіці, але вони постійно вивчаються та
обговорюються. Не такі давні ті часи,коли було «модним» взагалі
відмовитись від домашніх завдань. На даний момент ситуація
докорінно змінилась, це питання знову стало дуже актуальним –
зробити домашнє завдання оптимальним засобом для підвищення якості
знань учнів. Чому?
З Інтернетом в наше життя прийшла дистанційна освіта, яка
набуває все більших обертів в сучасному суспільстві. Цей вид освіти
дуже перспективний, він має багато переваг, перш за все –
економічну, тому в майбутньому дистанційна освіта безумовно набуде
провідне місце. Основа дистанційної освіти – самостійна робота учня
під керівництвом викладача. Навчити людину продуктивно працювати
самостійно – це провідна мета сучасної школи. На даний момент
прийомів та методів організації самостійної роботи на уроках досить
багато, але важливо в цей перелік включити і домашню роботу і
знайти нові підходи до її організації. Домашня навчальна робота, на
відміну від роботи в класі, має сугубо індивідуальний характер,
відрізняється відсутністю безпосереднього керівництва вчителя та
максимальною самостійністю.
Комп'ютер дає нові можливості для творчого розвитку дітей,
можливість вирішувати більш цікаві і складні завдання.
Зважаючи на універсальність, комп’ютерну техніку можна
використати на всіх етапах проведення експерименту. Це відкриває
нові, перспективні підходи щодо отримання експериментальних даних.
Ряд дослідницьких задач можна проводити використовуючи ПК як
експериментальну установку.
Моделювальні комп’ютерні ППЗ Квазар-мікро програми типу ППЗ
Квазар-мікро, «ІНТЕЛ» являють собою свого роду лабораторію для
індивідуальної інтерактивної роботи учня з комп’ютерною моделлю
фізичного явища. Комп’ютерну програму можна використовувати під час
проведення дослідів, лабораторних робіт, робіт фізичного
практикуму. При роботі з ПК учні можуть змінювати різні параметри і
витрачати на це мінімум часу.
Створюючи власну систему роботи, працюю над удосконаленням форм
, методів і способів навчання, практикую проведення уроків -
практикумів, уроків-конференцій, уроки розв’язування дослідницьких
задач, контрольно-залікові уроки, уроки-консультації, на яких
використовую інтерактивні види навчання. Велику увагу приділяю
формуванню в учнів діалектико-матеріалістичному світогляду,
науковому підходу до аналізу явищ природи з допомогою
експериментів, особливо в старшій школі. Використовую матеріали
наукової літератури, різноманітні історичні довідки про фізичні
відкриття.
В процесі навчання учнів використовую елементи особистісно
орієнтованих навчальних технологій. В роботі з дітьми, які мають
початковий рівень знань, використовую прийоми порівняння, які дають
можливість визначити суттєві та несуттєві, спільні та відмінні
ознаки фізичних явищ та понять, обирати правильні відповіді з
декількох можливих.
На уроках застосовую інноваційні методи навчання: мозковий
штурм, роботу в групах, проблемно-пошукові, асоціативні. Ці методи
навчання розвивають алгоритмічне мислення, пізнавальні
інтереси та творчість учнів і дають добрі результати
навчання.
Уміння учнями розв’язувати дослідницькі задачі з фізики
визначають їх функціональну готовність до творчого наукового
виконання пізнавальних професійних завдань.
Олімпіади з інформатики проводяться в спеціальному
середовищі(сайт E-Olimp, інтернет – олімпіади з різних навчальних
предметів).
Для себе, як практикуючого педагога, я виділила
такі основні позиції щодо ролі домашнього завдання в
навчальній діяльності учнів:
· Формування особистісних якостей учня, таких як самостійність,
відповідальність, цілеспрямованість, вміння долати перешкоди.
· Стимулювання пізнавального інтересу учнів, підвищення рівня
загального інтелектуального розвитку.
· Закріплення та поглиблення знань, вмінь та навичок набутих на
уроці, здатність структурувати матеріал, вміння аналізувати,
будувати асоціативні зв’язки,узагальнювати, робити висновки.
· Розвиток логічного мислення.
· Формування інформаційно-комунікаційної та загальнокультурної
компетенції.
Вчитель повинен максимально наблизити домашню роботу до
інтересів та потреб учня, зробити її творчою та цікавою. Як же
запровадити цю ідею в життя? Для цього необхідно конкретизувати
види домашніх завдань, чітко визначати мету та необхідність кожного
завдання, мотивувати діяльність учнів.
Класифікацій домашніх завдань досить багато( за дидактичною
метою, за часом), цю класифікацію вивчають та удосконалюють
вчителі. Але, на мою думку, потрібно таку класифікацію довести і до
відома учнів, попередньо її спростивши. Своїм учням я пропоную
наступний варіант:
· Завдання репродуктивного характеру. Основною метою таких
завдань є закріплення матеріалу, вивченого на уроці, виконання
завдань за зразком (алгоритмом, правилом). Має дуже важливе
значення, бо спрямоване на засвоєння основних знань, формування
вмінь та навичок. Це базові домашні завдання. Прикладом таких
завдань може бути розв’язування задач на застосування газових
законів(фізика 10 клас) на 1-2 логічних кроки: пряма підстановка в
формулу або вивід одного з параметрів, читання простих
графіків.
· Ускладнюючі елементи в домашніх завданнях. Основною метою
таких завдань є стимулювання пізнавальної діяльності учнів, для
виконання таких завдань учневі необхідно буде зробити більш складні
логічні кроки, можливо, необхідно буде згадати раніш вивчений
матеріал і пов’язати з тим,що вивчається на даний момент.
Продовжуючи розгляд прикладів - тут пропоную для розв’язування
задачі на застосування газових законів у випадках коли газ
знаходиться під поршнем певної маси, коли газ знаходиться в трубці
разом зі стовпчиком ртуті, коли газ знаходиться в сосуді, що
поділений перегородкою на дві частини, коли газ закачують у сосуд
за допомогою насоса, тобто при розв’язувані таких задач учневі буде
необхідно пригадати матеріал з гідростатики (7 клас), зробити вдалі
малюнки до задач, де відобразити зміни об’єму газу, тиску газу(
правильно розташувати відповідні вектори сил тиску). Що стосується
графічних задач на газові закони(10клас), то можна запропонувати
для опису та перебудови кругові цикли, або цикли, що мають ділянки,
які відображають не ізопроцес. Також можна запропонувати графічні
задачі на порівняння параметрів газу в різних станах, яке треба
виконати графічним способом за допомогою графіків ізопроцесів.
· Завдання творчого характеру, пов’язані з пошуком та
обробкою інформації з метою представлення її перед класом на уроці.
В процесі виконання такого завдання учні навчаються опрацьовувати
інформацію по повному циклу(пошук, обробка, структурування,
представлення), крім того, продуктом такої діяльності можуть бути
доклад, презентація. Наприклад я пропоную учням знайти цікаві
задачі на газові закони, розв’язати їх і презентувати на уроці.
Були задачі на трубки з ртуттю, але розташовані під кутом;
задачі на трубку з поршнем, що рухалась з прискоренням вертикально,
горизонтально; задачі на змішування газів, в яких для розв’язку
використовували закон Дальтона. Учні, які не вміють розв’язувати
складні задачі, можуть реалізувати себе в історичних дослідах щодо
відкриття газових законів – вони створюють презентації про вчених,
доповіді про їх працю, цікаві життєві факти, курйози, парадокси, що
виникали при дослідах цих вчених.
· Завдання творчого характеру у формі
проекту. Основною метою такого домашнього завдання є створення
кінцевого продукту, значущого для класу в цілому, наприклад,
створення алгоритмів розв’язування задач, складання тестів,
самостійних або контрольних робіт, створення добірки
експериментальних або якісних задач, задач практичного змісту.
Так з теми «Газові закони» творча група учнів створила добірку
цікавих якісних задач, опрацювавши декілька збірників різних
авторів та років видання. В класі було організовано змагання між
групами учнів, на якому вони розв’язували ці задачі. Цей захід
проводила творча група учнів. Таким чином вдається мотивувати та
зацікавлювати учнів, формувати комунікативні та організаційні
навички, сприяти формуванню інформаційної компетентності учнів.
Педагогічні можливості домашніх завдань для підвищення якості
знань великі, але вони можуть бути використані в повній мірі лише
при наявності ефективної методики їх планування і правильної
організації перевірки.
Спираючись на досвід своєї роботи, я можу надати
деякі рекомендації щодо методики планування домашніх
завдань.
· Домашнє завдання повинно бути диференційованим, тобто на
любому уроці учням має бути запропоновано хоча б два рівні завдань
(репродуктивне та з ускладнюючими елементами).
· Домашні завдання на протязі вивчення теми бажано задавати в
системі повільно наростаючої складності: репродуктивних,
пізнавально-пошукових, творчих, пізнавально-практичних.
· Домашні завдання творчого та пізнавально-практичного характеру
бажано пропонувати учням на початку вивчення теми, надати певний
час для їх виконання і встановити строки звітності.
· На початок вивчення теми вчитель може створити план-сітку
домашніх завдань, з яким доцільно ознайомити учнів з метою
мотивації їх діяльності
Знайомлю учнів з цією сіткою, щоб вони змогли обрати для
себе ті творчі домашні завдання, які вони будуть виконувати не на
поточному уроці, а на протязі вивчення теми.
Наведу приклади можливого використання домашнього завдання
при вивчення нового матеріалу:
· Коли необхідно на уроці створити проблемну ситуацію можна
перевірити в класі рішення домашньої задачі, а потім поставити
перед учнями ряд послідовних задач-проблем, пов’язаних із нею.
Наприклад, при вивченні теми «Рух тіла під дією декількох сил»,
можна на прикладі розв’язаної домашньої задачі на рух тіла по
вертикалі ускладнити її додаючи дію сили опору повітря; при
розв’язанні домашньої задачі на рух тіла по горизонталі ускладнити
її силою тяги, що направлена під кутом до горизонту, або одночасною
дією декількох сил, що спрямовані по-різному, або запропонувати
після цих задач популярну задачу про магніт, що прилип до залізної
вертикальної стіни, або рухається по ній вгору чи вниз.
· Домашнє завдання можна задати таким чином, щоб новий матеріал
виявився його узагальненням. Наприклад, вивчаючи теми «Сила Ампера»
учні розв’язують розрахункові задачі та графічні задачі на
використання правила лівої руки. Перехід до вивчення теми «Сила
Лоренца» починається з розгляду питання фізичної природи цієї сили,
правил її обчислення та визначення напряму за допомогою того ж
правила лівої руки, але в більш загальному вигляді. Доречним буде
запропонувати учням самостійно зробити це узагальнення, тобто
спираючись на розв’язані дома задачі, визначити наприклад напрямок
руху електронів,що створюють електричний струм у провіднику.
· Можна розробити такі домашні завдання, що при вивченні нового
матеріалу на уроці потрібно буде постійно звертатися до нього.
Наприклад, перед розглядом теми «Штучні супутники. Перша космічна
швидкість. Космічні швидкості» учням в якості домашнього завдання
можна запропонувати задачі на рух тіла по колу, застосування закону
всесвітнього тяжіння та розрахунок сили тяжіння на різних висотах
чи широтах.
· Домашнє завдання може виявитися матеріалом, що
використовується для поглибленого повторення з теми. Наприклад в
кінці вивчення теми «Закони постійного струму» учням дома пропоную
виконати наступні завдання:
1) скласти узагальнюючу таблицю основних законів та формул;
2) класифікувати задачі по типам і підібрати приклади.
Цей матеріал використовую на наступному уроці, який
присвячений узагальненню та систематизації знань, таким чином:
1) пропоную декільком учням презентувати свої узагальнюючі
таблиці(учні на дошці мають їх відтворити по пам’яті), потім клас
коментує і доповнює чи виправляє такі таблиці і обирає найкращу для
подальшого використання;
2) також прошу декількох учнів надати класифікацію задач і
навести розв’язок тих прикладів, що вони підібрали.
В процесі обговорення, вдається скласти загальну класифікацію та
надати учням для роботи в групах тренувальну контрольну роботу за
цією класифікацією. В якості домашнього завдання пропоную або
розв’язати домашню контрольну роботу, або скласти свій варіант
згідно запропонованій класифікації.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ
ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ.
Домашнє завдання повинно бути цілеспрямованим, направленим на
розвиток мислення учнів, формування нових вмінь та навичок при його
опрацюванні. Учитель повинен не просто перелікувати параграфи, які
необхідно прочитати та номери вправ для виконання, а надати учням
інструкцію щодо виконання завдання (прокоментувати домашнє
завдання).
Наприклад, при роботі з текстовим матеріалом, що викладений в
підручнику, я пропоную декілька таких завдань:
· Розділити зміст тексту на основні смислові частини( скласти
план-конспект)
· Знайти спільне в явищах, що спостерігаються, або об’єктах, що
вивчаються (скласти порівняльну таблицю) Наприклад, порівняти
поведінку провідників та діелектриків в електричному полі.
· Визначити головну думку в тексті ( сформулювати її у вигляді
закону, теореми, правила) Наприклад, вивід закону всесвітнього
тяжіння на базі астрономічних досліджень законів та дії законів
Ньютона.
· Зробити висновок з наведених фактів (скласти тези) Наприклад,
визначити основні властивості кристалічних або аморфних тіл.
· Добрати факти до даного твердження (підготувати коротку
доповідь) Наприклад: розглянути умови виникнення та використання
конкретних видів самостійного газового розряду, як використовують
електричний струм в рідинах(гальванопластика та гальваностегія)
· Систематизувати факти у визначеній послідовності, або за
спільними ознакам (скласти узагальнюючу таблицю) Звичайно такі
таблиці складаємо на уроках узагальнюючого повторення, та краще
коли учні створюють такі таблиці самі дома, а потім презентують їх
на уроці. Можна навіть організувати конкурс на кращу узагальнюючу
таблицю.
· Знайти декілька підходів до розв’язання головної проблеми (
скласти порівняльну схему, підготувати повідомлення)
· Довести або спростувати конкретне положення (навести доведення
або спростування у формі таблиці, схеми, задачі тощо).
Як свідчать ці розглянуті завдання, при роботі з текстовим
матеріалом я ставлю за мету навчити учня структурувати
матеріал, а не просто його засвоювати та переповідати.
Якщо домашнє завдання передбачає розв’язування задач, вправ, то
вважаю доцільним зробити такі коментарі:
· При наданні завдань репродуктивного характеру, що є
обов’язковим для всіх, наголосити на тих вміннях і навичках, які
повинні закріпити учні. Можна вказати ті номери, які є подібними до
домашніх і виконувались в класі, як зразок. Також треба вказати
рівень оцінки, яку отримають учні,виконавши ці завдання.
· При наданні завдань пізнавально-пошукових треба наголосити на
тому, що їх виконання дозволить учням застосувати свої знання в
більш складних умовах, треба бути зробити більше логічних кроків
для розв’язування таких завдань, можливо необхідно буде повторити
раніше вивчену тему, або засвоїти деякі додаткові факти, що не
входить до обов’язкового для вивчення матеріалу. Також треба
вказати рівень оцінки, яку зможуть отримати учні, виконавши ці
завдання, наголосити на тому, що вони досягнуть більш високого
рівня інтелектуального розвитку завдяки своїй праці.
На мою думку, головний принцип, якого повинен дотримуватись
вчитель, коли коментує домашнє завдання, якими би не були його
зміст та складність, це орієнтування учня на успі х при його
виконанні, перспектива отримати знання навіть методом виправлення
власних помилок.
Як свідчить багаторічний педагогічний досвід мій та моїх колег,
ефективність домашнього завдання залежить у великій мірі від
методів його перевірки. Зараз можна знайти багато прикладів щодо
стандартних та незвичних прийомів та методів перевірки домашнього
завдання, якими діляться вчителі-практики, але висновок можна
зробити один – домашнє завдання треба перевіряти систематично і
ретельно, якщо ставиться мета щодо його ефективного використання в
процесі навчання. На мою думку, прийоми повинні бути простими,
різноманітними і відомими учням, тобто учень має знати яким чином
на наступному уроці буде перевірено домашнє завдання, яке він
виконає. Наприклад, при перевірці базового компоненту домашнього
завдання (репродуктивного), можна застосувати такі прийоми:
· Написати приклади або задачі з домашнього завдання на окремих
картках і запропонувати розв’язати їх окремим учням самостійно по
пам’яті, виділивши для цього індивідуальні місця в класі,
наприклад, перші або остання парти. Якщо учень виконував домашнє
завдання методом бездумного списування, він навряд чи з цим
упорається. Але якщо слабкий учень виконував це завдання свідомо,
навіть зі сторонньою допомогою, він зможе навести відоме йому
рішення і отримати обіцяну оцінку. Таким чином ми створюємо
ситуацію успіху для любого учня, навіть слабкого.
· Диктанти на знання основних формул(законів, правил), або тести
з одним варіантом відповіді. Такі форми роботи можна проводити
фронтально, застосовувати самоперевірку, або взаємоперевірку. Учні
виставляють собі оцінку самі, а вчитель може зразу провести роботу
щодо корекції знань учнів. Якщо така форма перевірки теоретичних
знань застосовується систематично на протязі вивчення теми, то учні
мають змогу добре підготуватися до підсумкового тестування (заліку,
опитування тощо), а також спрогнозувати свою оцінку.
· Захист домашньої роботи – домашнє завдання розв’язують на
дошці окремі учні, коментують свої рішення, а учні класу мають
виконати такі функції: перевірити правильність виконання,
порівнявши зі своїм розв’язанням,та оцінити коментар, можливо,
доповнити або виправити його.
· Перевірка за готовим зразком – зразок правильного рішення
записують на дошці окремі учні після перевірки вчителя, або зразок
надає сам вчитель
( можна використати проектор).
· Учням пропонується знайти помилки, яких вони припустилися,
виправити їх, зробити самооцінку, можливо коментування помилок та
їх аналіз.
· Виправлення помилок, що спеціально допущені у зразку, або
заповнення пропусків, що зроблені у зразку. Такий вид перевірки
можна навіть віднести до творчого, а доступний він і слабким учням
– це дозволяє підвищити їх рівень самооцінки та розвивати
пізнавальний інтерес до навчання в цілому.
Перевірка пізнавально-пошукових, творчих, пізнавально-практичних
домашніх завдань може бути проведена як захист домашньої роботи у
вигляді презентації або виступу. Дуже вдалим є досвід простих
демонстрацій, коли учні самі знаходять в літературі опис нескладних
демонстрацій цікавих фізичних явищ, потім готують їх і показують на
уроці. Наприклад демонстрація сліпої плями в 7 класі викликало масу
позитивних емоцій в учнів.
Цікавою формою таких домашніх завдань є складання учнями
самостійних робіт, питань тестів, завдань для контрольних робіт,
коли ці матеріали використовуються на уроках для перевірки знань
однокласників. Ство�
