www.vybir- lviv.com

№ 11 (055) 27 жовтня - 6 листопада 2011 року

Хочете читати правдиву інформацію, те, про що інші ви-дання не ризикують писати?

Вам цікаво тримати руку на пульсі подій і знати про закулісні життя і діяння наших керманичів?

Тоді поспішайте у най-ближче поштове відділення і підписуйтеся на газету «Вибір».

Ті, хто читають нас із першо-го номера, переконалися, що ми свого слова дотримуємо і, не бо-ячись, розкриваємо очі нашим читачам на людей, які нами ке-рують, на те, що вони витворя-ють, що ховається за їхніми со-лодкими обіцянками.

Нагадуємо, що підписний індекс «Вибору» - 49127.

Продовження на 2-й стор.

Продовження на 2-й стор.

Покров Пресвятої над Самбором

З молотка – найдорожчі об’єктиСХоже, керіВНицТВо Дрогобича Вирішило «заХопиТиСя» Не ВіДроДжеННям міСТа, як обіцяло піД чаС ВиборіВ, а цілкоВиТим його пограбуВаННям

останні сумніви щодо реальної мети приходу до влади багатьох депутатів Дрогобицької міськради відпали у більшості мешканців міста після сесії, що відбулася нещодавно. цього дня із грубим порушенням законодавства більшість обранців проголосувало за те, аби передати в приватні руки найбільш ласі шматки комунальної власності Дрогобича.

До того, як з’ясувалося, міський депутатський корпус уже «спла-вив» з молотка усе основне неру-хоме майно. І якщо, звичайно, не враховувати школи, лікарню чи приміщення міськради, того дня вони, зверхньо наплювавши на українське законодавство, дали «зелене світло» виставили на

приватизацію останню комуналь-ну власність. Та ще й яку - КП «Хви-ля» та КП «Туристичний комплекс «Дрогобич», ресторан «Берізка», кафе «Пельменна» та «Надія».

Що цікаво, сесія вкотре відбулася без міського голо-ви Олексія Радзієвського, який офіційно перебував на лікарняно-

му (на сесію також не з’явилися ні перший заступник мера, ні керую-чий справами, який раптом пішов у відпустку). Тож, чимало депутатів, навіть провладної Партії регіонів, були проти розгляду питання без перших осіб міста.

Однак депутатська більшість ці заклики просто проігнорувала. Відчувалась невидима режису-ра, за якою головуючий – близь-кий приятель О. Радзієвського - секретар міськради Тарас Ме-тик намагався за будь-яку ціну того дня проштовхати це питан-ня по об’єктах, за які у Дрогобичі ведеться боротьба вже багато

Вдруге на одні й ті ж граблі

у частини депутатів Східницької селищної ради викликало протест рішення про надання інвесторові ТоВ «Владо» погодження на підготовку документів для отримання спеціального до-зволу видобування мінераль-них вод Східницького родо-вища.

З’явилося це рішення днями на офіційному сайті сільради. Місцеві депутати постали перед вибором: підтримати селищного голову й посприяти інвесторові ТОВ «Владо» в отриманні дозво-лу на користування надрами чи піти шляхом, який вони намічали, коли ліцензія була в МПП «Пер-спектива» (і позбавлення якої сталося завдяки втручанню «Ви-бору»)? Тоді вихід із ситуації вони вбачали в створенні комуналь-ного підприємства, на балансі якого перебували б усі джерела мінеральних вод та свердлови-ни.

За словами голови земельної комісії Романа Бобешка, без їхнього погодження такий доку-мент взагалі не мав би з’являтися на сайті.

- Я проти, щоб право кори-стування надрами належало приватній структурі, – наголо-сив депутат. – У нас уже є гіркий досвід господарювання МПП «Перспектива», яке мало ліцензію на користування надрами. Тому вдруге наступати на ті ж граблі не хотілося б. Як на мене, пе-ред прийняттям такого серйозно-го рішення треба було б провести громадські слухання, а перед слу-ханнями не завадило б зустрітися з місцевими підприємцями, в тому

парафіяНи СамбірСько-Дрогобицької єпарХії ДочекалиСя раДіСНої поДії: через 20 рокіВ піСля почаТку буДіВНицТВа першоієрарХ угкц СВяТоСлаВ шеВчук оСВяТиВ у НиХ В міСТі оДиН із НайВеличНішиХ В україНі СоборіВ

Днями у Самборі блаженніший Святослав шевчук, глава української греко-католицької церкви, у співслужінні єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії Юліана Вороновського, єпископа-помічника ярослава приріза та близько сотні священнослужителів, у тому числі уапц, упц кп, настоятель римо-католицької громади, освятив величний новозбудований собор на честь покрови пресвятої богородиці.

Освячення собору стало для Самбора знаковою по-дією. Будувався він двадцять років і вважається, як наголо-сив глава УГКЦ Святослав, видимим пам’ятником нашої незалежності та не знищеної тоталітарним комуністичним режимом Української Греко-Католицької Церкви.

А розпочалися урочистості напередодні, коли влади-

ка Ярослав (Приріз), єпископ-коад’ютор Самбірсько-Дрого-бицької єпархії, у співслужінні місцевого духовенства та за молитовної участі вірних очо-лив богослужіння святкової Вечірні. Звертаючись до присутніх, він наголосив на важливості будівництва Божо-го храму насамперед в кожній християнській душі.

Із запаленими свічками

парафіяни вирушили з каплиці, в якій молились впродовж майже 20-ти років, довкола собору під урочи-стий спів стихир, що вказува-ли на початок чину освячення храму. У той же час єпископ у супроводі священиків здійснював перенесення мо-щей, протоієрей Володи-мир Коркуна (адміністратор парафії) ніс Святі Тайни, а протоієрей Богдан Добрянсь-кий (декан Самбірський) окро-плював свяченою водою стіни собору. Після прохальних мо-литов перед зачиненими две-рима храму до собору було внесено мощі та Святі Тайни.

Історія зведення храму на вул. Івана Франка тісно пов’язана з виходом УГКЦ

з підпілля на Самбірщині. На цьому місці колись знаходився давній міський цвинтар. За часів радянської влади територію цвинтаря більшовики пере-творили на парк культури та відпочинку. 2 липня 1989 року підпільні священики УГКЦ на чолі з ієромонахом Миколаєм Куцем разом із вірними встано-вили тут хрест, біля якого роз-почалися Богослужіння греко-католицької громади.

Наприкінці 1989 року на цьо-му місці було зведено богослуж-бову каплицю. У 1991 році Ми-трополит Володимир Стернюк поблагословив звести собор Покрови Пресвятої Богородиці, адже на той час самбірська

Продовження на 4-й стор.

Шеф-редактор газети «Вибір» Павло Барнацький разом із Блаженнішим Святославом Шевчуком

Служба за новоосвяченим престолом

2

Закінчення. Поч. на 1 стор.

Ну, це, мабуть, НормальНа «лю-

�бов» - саме По-фірмаНівські, коли

хворих дітей відПравити у колишНє

ПриміщеННя шкірвеНдисПаНсеру?

З молотка – найдорожчі об’єктироків. Його не зупинив навіть той аргумент, що загальна площа тільки готелю «Тустань» КП «Тури-стичний комплекс «Дрогобич») ста-новить 5269 кв. м. Якщо продати приміщення по $1000, то вийде по-над 40 млн. грн. А інвесторів, гото-вих запропонувати таку суму, нині нема. Тож, напрошується висновок, що унікальні об’єкти влада хоче або привласнити, або реалізувати за безцінь. Спітнілий від напруги Метик робив вигляд, що просто не чує аргументи представників ПЗВ, ВО «Батьківщина», ВО «Свобода», партії «Удар» та ПР, які категорично виступили проти «прихватизації».

Здивувало депутатів і те, що влада в матеріалах сесії чомусь «зашифрувала» «Хвилю» і «Ту-стань» як безневинні нежитлові приміщення. І якби не депутатсь-ка пильність, то, можливо, ніхто й не здогадався, що під цим вигля-дом планують «сплавити» саме найдорожчі приватизаційні шмат-ки.

- Із приходом цієї влади відразу було зрозуміло, що виборців го-дували байками, - прокоменту-вав голова Львівської обласної організації ПЗВ Павло Барнаць-кий. - Ті захмарні цифри напо-внення бюджету, якими сипало на різні боки керівництво Ратуші, у експертів викликав подив, оскільки вони були, м’яко кажучи, нереаль-ними. Уже тоді багато хто здогаду-

вався, що «перекривати» їх будуть «прихватизацією» найдорожчих у місті об’єктів. Саме для цього й розігрувався фарс в останні місяці з боку Радзієвського.

Не зупинила владу й прин-ципова позиція постійної комісії міськради з питань оренди, приватизації, комунального май-на, промисловості, торгівлі, гро-мадського харчування та побуто-вого обслуговування, малого та середнього бізнесу. «За» переда-

чу для приватизації цих об’єктів виступив лише голова комісії Андрій Шевкенич. То навіщо скли-кати комісію, якщо її рішення вище керівництво не враховує? Таке враження, що у Дрогобицькій Ратуші останнім часом головні пи-тання вирішує не депутатський корпус, а групка наближених до

Радзієвського осіб, яким чхати на позицію обранців і громади.

І справді засідання сесії, як за-уважив дехто із депутатів, прохо-дило того дня за сценарієм «мали ми вас усіх разом із громадою в носі».

Незважаючи на те, що чима-ло присутніх на сесії депутатів на-голошували на порушення зако-ну, а також на те, що зараз не час розпродувати комунальне май-но, оскільки через кризу місто

отримає від прода-жу копійки, питання про виключення зі списку п’яти об’єктів, що не підлягають приватизації, таки внесли в порядок денний. Тарас Ме-тик не приховував свого нервування під час «проштов-хування» питання. Переконуючи депу-татський корпус, він наголошував, що це комунальне май-но лише виведуть із переліку об’єктів,

які не підлягають приватизації, - і не більше. Однак, як тільки рішення було прийняте, обран-цям запропонували, аби не ви-трачати час, проголосувати ще й за спосіб приватизації комуналь-них підприємств - шляхом кон-курсу. Відтак менше, ніж за дві години у громади міста депута-

ти відібрали 10 тисяч квадратних метрів комунальної власності!

- Питання на сесію має вино-сити міський голова, профільна комісія чи депутати, - прокомен-тував Павло Барнацький. - Ні де-путати, ні профільна комісія - його не виносили. Це грубе порушен-ня не тільки регламенту, а й зако-нодавства України. І це рішення, безсумнівно, має опротестувати прокуратура, якщо займе принци-пову позицію, а не заховає голову в пісок. Підстав для цього більше, ніж достатньо: як мінімум, пору-шено кілька статей Закону України «Про місцеве самоврядування». Тим більше за місяць до цього га-небного голосування на зустрічі із колективом готелю «Дрогобич» пан Радзієвський гарантував, що протягом найближчих двох років він не допустить, щоб цей об’єкт був приватизований. Так де ж слово мера? Чи воно в нього не більше, аніж порожній звук? Як і всі його передвиборчі обіцянки, у чому вже переконується більшість дрогобичан. Усім відомо, за яким сценарієм проходять приватизаційні конкурси. Те, що заявлено на сесії, означає, що так звані переможці конкурсу і ціна, за яку вони придбають об’єкти, радше за все, вже відомі. Але найстрашніше те, що після пере-бування при владі цієї команди, дрогобичани, які довірили їм вла-ду, можуть опинитися у повністю розграбованому місті.

Закінчення. Поч. на 1 стор.

числі й із тими, що входять до складу агенції розвитку курорту Східниця.

Нагадаємо, що ліцензію на ко-ристування надрами МПП «Пер-спектива» втратило. Та присту-пити до облагородження джерел – проблематично, позаяк каптажні споруди залишилися в його власності. Вихід з такої ситуації, здавалося б, простий: збудувати нові споруди неподалік від діючих, пробурити свердловини й вихо-дити на новий рівень обслугову-вання відпочивальників. Однак у селищній казні бракує коштів.

Сам селищний голова Іван Піляк вважає, що є три варіанти розвитку подій. Перший – на-дати погодження на підготовку документів для отримання спеціального дозволу на видобу-вання мінеральних вод родови-ща КП «Східницькі джерела». Та цей варіант, на його думку, є неви-правданим, позаяк підприємство не має ні нормальної матеріально-технічної бази, ані грошей для старту. Варіант другий – розпо-рошити 38 джерел і 18 сверд-ловин серед різних власників. Він теж не з найкращих, оскільки свердловини мають різний дебіт. Зрозуміло, що всі будуть гнатися за великодебітними.

А що робити з іншими? На дум-ку пана Піляка, за аналогією з платними туалетами, поставити

при вході касира, котрий збирати-ме з людей по гривні, але це – не бізнес. Бо ж, як бути, коли, напри-клад, приїде екскурсія з Трускав-ця, якій запропонують таку платну послугу. Вдруге ці люди до нас не захочуть приїхати. Ні для кого не секрет, що гроші на курортах заро-бляють не на воді, а на готельно-ресторанних послугах та розва-гах. А вода – це те, що заманює відпочивальників, і вона повинна бути безкоштовною.

Втім Іван Піляк прагне зреа-лізувати третій, вигідний для себе, варіант: проштовхнути наближе-ну до нього структуру - ТОВ «Вла-до». Під благим приводом - нібито до Східниці приходить щедрий інвестор - голова насправді хоче прикластися до «прихватизації» мінеральних джерел. І саме на та-кий варіант підштовхує східничан.

Але більшість місцевих мешканців схильні до того, аби мінеральні джерела обслугову-вало комунальне підприємтсво, яке можна контролювати через депутатів.

Дітей – у шкірвендиспансер?Нова ідея голови борислава фірмаНа в чергове вражає своєю «оригіНальНістю»Переконавшись у дієвості в реагуванні на різні кричущі факти, до Партії захисників вітчизни (на відміну від інших політичних сил), а точніше – її офіційного представника на львівщині – голови партійної обласної організації Павла барнацького звертаються все більше громадян. ідуть з проблемами, болем, скривджені і потерпілі. а часто звертаються навіть із питаннями, аби попередити ймовірні зловживання, переслідування, розправи чи незаконні дії.

От і 51 працівник колективу ди-тячого стаціонарного відділення Центральної міської лікарні м. Бо-рислава повідомили про можли-ве незаконне закриття їхнього підрозділу під приводом прове-дення планового ремонту. Роз-мови, мовляв, точаться давно. А тепер міська влада впритул «за-йнялась» відділенням і навіть планує в порушення чинного зако-нодавства перевести персонал та хворих дітей в інше приміщення, де донедавна був розміщений… шкірвендиспансер.

А підставою для тривог лікарів та працівників відділення став наказ головного лікаря Бориславської ЦМЛ №133 від 27.09.2011р. про закриття з 28.09.2011р. по 19.10.2011р. дитя-чого відділення на плановий ре-монт. При цьому хворих дітей на-казують возити до Дрогобича.

Наказ-то видано, але питання – де кошти на ремонт? У міському бюджеті їх не передбачено. Відповідних спонсорів не видно на горизонті. Задарма сьогодні пра-цювати жодна бригада не буде. Тож, логічний висновок, як написа-ли у своєму зверненні на ім’я голо-ви Львівської обласної організації

ПЗВ працівники колективу, ніхто ремонт найближчим часом прово-дити не збирається.

А сам факт наказу – лише привід для подальшої ліквідації відділення. Адже давно цир-кулюють чутки, що певні осо-би, наближені до нинішньої вла-ди в Бориславі, кинули око на ці приміщення. Тільки дивує інше: чому нинішнє керівництво містом так послідовно прагне відібрати приміщення саме у дітей? То зазіхало на бібліотеки, то на шко-лу, тепер в полі їхнього зору опи-нилося дитяче відділення. Чому вирішили відіграватися саме на найменших?

Але чомусь вкотре забувають, що будь-які аналогічні дії проти дітей є порушенням Конституції – Основного Закону України. У да-ному випадку – 49 ст., де чітко про-писано, що така мережа закладів охорони здоров’я не може бути скороченою. Більше того, це може спричинити до обмеження отри-мання своєчасної медичної допо-моги хворими дітьми і сприятиме підвищенню їх захворюваності.

А що таке – перевести таких дітей в приміщення, де тривалий час надавали допомогу людям,

що хворіли небезпечними шкірно-венерологічними захворювання-ми. Де гарантія, що це бумеран-гом не вдарить по ослабленим дитячим організмам?

Побувавши на місці з перевіркою, Павло Барнацьким підготував матеріали, які лягли в основу запиту з боку голови ПЗВ, народного депутата України Юрія Кармазіна на ім’я міністра охо-рони здоров’я О. А н і щ е н к а та голови Льв івс ької о б л а с н о ї д е р ж а в н о ї адміністрації М. Цимбалю-ка щодо не- д о п у щ е н -ня ймовірного незаконного за-криття Дитячого стаціонарного відділення ЦМЛ м. Борислава, перевірки фактів грубих пору-шень чинного законодавства при переведенні в інше приміщення, вжиття відповідних заходів реа-гування з усунення порушень чин-ного законодавства та притягнен-ня винних до відповідальності.

Здавалось би, питання надто серйозне, аби легковажити з ди-тячим здоров’ям. Але не минуло й місяця, відведеного на реагування на аналогічні запити, як у місцевій пресі з’явилася публікація під гучномовною назвою «Рішення бориславської влади – логічне!» І головне – зі знаком оклику!

При ознайомленні з перши-ми ж рядками цієї публікації стає зрозумілим, хто, образно кажучи, замовник. Виявляється, логічним є рішення не стільки влади, а го-лови Борислава Володимира

Фірмана. Наведемо цитату: «По дитячому відділенню: перший раз, коли я прийшов туди подивитися, мене взяв жах - підвал залитий фекаліями, каналізація не працює, постіль брудна. Пральня та харчо-блок в жахливому стані. Стеля ва-литься. До речі, вікна поміняні за спонсорські кошти р і к

тому, але доте-пер вони ще не приведені до

порядку, елементарного бажання не було це зробити. Ніхто не хоче лікувати в таких умовах дітей, а везуть на лікування в інші міста. Неодноразово мешканці міста скаржились, що в таких умовах не будуть лікувати дітей. Це як треба не любити своїх дітей. Для мене цього було достатньо, щоб почати діяти і виправляти ситуацію».

Ну, це, мабуть, нормальна «лю-бов» - саме по-фірманівські, коли хворих дітей відправити у колишнє приміщення шкірвендиспансеру? Мабуть, саме такого майбутньо-го, без бібліотек, шкіл і головне – зі стаціонарним відділенням у колишньому шкірвендиспансері прагне для своїх дітей пан Фірман.

Хоча, чого дивуватися, коли для голови найбільший головний біль – жіночі туалети у міськраді, то, ясна річ, тут не до дітей. Принаймні – не до чужих дітей.

Вдруге на одні й ті ж граблі

3

Неподалік міста Винники у лісовому масиві відбувся перший вишкіл Львівського молодіжного крила Партії захисників Вітчизни.

Молоді політики відстань від Львова здолали пішки. Цього дня вони не тільки отримали осно-ви із стройової підготовки, а й після невеличкої пробіжки, розминки та інструктажу з техніки без-пеки, оволоділи прийомами рукопашного бою, бо-ротьби та евакуації поранених. А наприкінці на них чекала власноруч зготована вечеря.

Відрадно відзначити, що лише протягом остан-нього місяця до лав молодіжного осередку ПЗВ влилося понад 20 осіб.

Нам ВідПоВідають �

Кума розпрощалась із посадою Лише ВтручаННя гоЛоВи ПЗВ ю. КармаЗіНа ПриПиНиЛо НеЗаКоННе роЗбаЗарюВаННя держаВНих КоштіВ В яВоріВсьКому райоНі

25 січня 2011 року раптом з’явилося рішення сільради про те, що місцевий голова С. Дацко вирішив обзавестися заступни-ком. На перший погляд, у цьо-му нічого кримінального немає. Якби не те, що Юрас працювати-ме на платній основі. І за чималі кошти – 3500 грн. та таку зарплат-ню далеко не кожний чиновник Яворівської райдержадміністрації отримує, а тут раптом така проти-законна щедрість голови за раху-нок місцевого бюджету.

Одне слово, добряче підсоло-див ручку кумі. Ясна річ, таке само-управство голови збурило грома-ду. Жителі Нагачіва звернулися із відповідною заявою в районну про-куратури і райдержадміністрацію. Двічі з’являлися публікації про зловживання з боку голови в місцевій пресі. Однак Дацко, До-вба й місцева прокуратура, наче чхати хотіли на обурення се-лян. Як, зрештою, і на депутатів Львівської облради, які зробили кілька запитів.

«Це відверте свавілля місцевих чиновників, - прокоментував тоді голова Львівської обласної організації ПЗВ Павло Барнаць-кий, до якого мешканці Нагачіва також звернулися зі скаргою. - І перш ніж ставити питання про скорочення куми, назрів час по-ставити питання про звільнення з посади голови Яворівської райдержадміністрації М. Довби,

за потурання якого і процвітають в районі ці ганебні зловживан-ня і переступається через голови людей. Переконаний, що голова Львівської ОДА М. Цимбалюк не зволікатиме з прийняттям рішення і найближчим часом вирішить це питання. Хоча б тому, що з даного конфлікту Довба надав заявникові відповідь, що кума займає поса-ду в рамках закону, а голові ОДА відписав, що посаду введено про-тизаконно і будуть вжиті заходи до її скорочення. Неприхована брех-ня, яка, ясна річ, не личить голові райдержадміністрації. Втім, як по-дейкують злі язики, схильність у Довби до цієї симпатичної пані не-випадкова...»

На підставі проведеної П. Бар-нацьким перевірки на місці голова ПЗВ, народний депутат України Ю. Кармазін підготував відповідний запит на ім’я Генерального проку-рора України та голови Львівської ОДА.

Перелік зловживань у запиті народного обранця був настільки серйозним, що Довба незаба-ром розпрощався із посадою. А нещодавно і кума змушена була звільнити незаконно отримане крісло. Хоча, як показали обста-вини, на місцевому рівні знайшли-ся в неї захисники. І як не дивно, на рівні місцевої прокуратури.

А точніше – сам районний про-курор С. Янчишин. Зловживаю-чи посадовим становищем і вла-

у статті «Підсолодив ручку… кумі» («Вибір» № 47) ми розповіли про те, як тепер вже екс-голова яворівської райдержадміністрації м. довба потурбувався про близьку родичку о. юрас і з грубим порушенням закону посприяв її працевлаштуванню заступником голови Нагачівської сільської ради.

дою, він не тільки не відреагував відповідно на депутатський за-пит, а й фактично став на за-хист О. Юрас. Його самоусунен-ня і бездіяльність призвели до того, що у зв’язку із незаконним перебуванням Юрас на займаній посаді державі завдано значних фінансових збитків. Адже проку-рору було відомо, що незважаючи на скрутне становище сільської ради, голова ввів посаду із зар-платнею 3530 грн., що у річному еквіваленті разом із нарахуван-нями становить близько 50 тис. грн. Тобто з районного бюджету на оплату даної посади необхідно було виділити 28, 5 % додаткових витрат дотаційної Нагачівської сільської ради. Враховуючи, що в інших сільрадах району бракує коштів на утримання посад першо-чергового значення, то такі дії го-лови, а також районного прокуро-ра, м’яко кажучи, можна оцінити, як потурання.

- Зважаючи, що державі за-вдано збитків в особливо вели-ких розмірах, а представники місцевої силової структури са-моусунулися від виконання пря-мих обов’язків, Партія захисників Вітчизни вимагатиме повернення незаконно витрачених на оплату п. Юрас коштів та притягнення до відповідальності осіб, які допусти-ли і прикривали ці правопорушен-ня, - прокоментував Павло Бар-нацький. – У зв’язку із цим Юрій Кармазін підготував ще один депу-татський запит на ім’я Генерально-го прокурора, у якому ставить пи-тання про покарання посадовців, що займалися і сприяли розбаза-рюванню бюджетних коштів в осо-бливо великому розмірі.

Перший вишкіл

Татку, підемо до цирку!- Ніколи, синку, ніколи...- А хлопці говорять, там гола

тітка на тигрі скаче!- Скаче?.. Добре, підемо. Дав-

ненько я тигрів не бачив...* * *

Втомлений чоловік пізно ввечері приходить додому.

Дружина кричить на нього: - Де був?- Дорога, ну ти в мене розум-

ниця… Вигадай щось сама.* * *

Дружина проводжає чоловіка в санаторій і говорить:

- Прошу тебе, не витрачай гроші на речі, які ти можеш вдо-ма мати задарма.

* * * Скільки буде доїхати до паpку

Гоpького?- Сотка.- А якщо із дружиною?- Сотка.- Говоpив я тобі, що ти нічого

не вартуєш.* * *

Зустрічаються двоє мужиків, один іншому:

- Уяви, яка в мене дружи-на: лежу на дивані, телевізор дивлюся, пташки навкруги співають, сонечко гріє, листочки розпускаються. А дружина моя ходить навколо й пиляє: «Вине-си ялинку! Винеси ялинку!».

* * * Дружина мене дістала.

цілими днями те й саме - дай грошей, дай грошей! Набрид-ло вже!

- Куди їй стільки?- А Бог її знає, жодного разу

не давав.* * *

Дружина:- Потрібно, нарешті, звільнити

нашого шофера. Сьогодні він втретє ледве не вбив мене.

Чоловік: - Він відмінний хлопець. Да-

вай дамо йому ще один шанс.* * *

Слідчий зі співчуттям дивить-

ся на вбиту горем вдову в скор-ботному платті .

- Жіночко, - говорить він, - чи можете сказати останні слова вашого нещасного чоловіка?

- Можу, - схлипує вдова. - Він сказав: «Досить мене ляка-

ти цією рушницею! Ти з неї й у ворота сараю не влучиш!»

* * * Чоловік із дружиною лежать

і дивляться «У світі тварин». Там показують сайгаків.

Чоловік:- Люба, подивися, яка в цієї

істоти противна морда!Дружина:- Зате які роги! Чоловік:- Люба, якщо в мене будуть

такі ж роги, у тебе буде така ж морда!

* * * Смурний чоловік приходить

додому, у повній прострації роздягається, йде на кух-ню, де їсть без апетиту. Дру-жина вирішує не відкладати повідомлення до сну.

- Любий! Я вагітна! - (відсторонено) Й ти теж...

* * * Я віддала тобі найкращі

роки мого життя!- Натомість ти отримала

найкращі сторінки моєї чекової книжки.

* * * - Люба, - говоpить моло-

дий чоловік своїй половині. - Я зрівняв свої витрати на весілля з вартістю твого приданого...

- І що?- Виходить, що я женився на

тобі винятково по коханню.* * *

Чоловік, побачивши, що дружина повернулася з вели-кою наповненою сумкою, гово-рить:

- Настав час закінчувати із цим. Жінка у твоєму віці не по-винна стільки носити.

- А що ти порадиш?- Краще сходити двічі.

4

CM

YK

подробиці читайте на сайтах www.pzv.lviv.ua та www.vybir-lviv.com �

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: двічі на місяць pzv_lviv_obl@ukr.net

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 892/145 від 19 листопада 2008 р., видане Держкомітетом телебачення і ра діомовлення УкраїниЦіна договірна

Надруковано на партійному ротопринтері, свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.

Закінчення. Поч. на 1 стор.

№ замовлення:31 Тираж: 15 000 екз.

Покров Пресвятої над Самборомгреко-католицька громада не мала церкви.

27 квітня 1991 року Влади-ка Юліан Вороновський, який тоді був єпископом-помічником Львівської архиєпархії, освятив наріжний камінь під будівництво.

Зведення велично-го храму розпочало-ся за ієромонаха Ми-колая Куця. З 1997 року по сьогодні а д м і н і с т р а т о р о м парафії та керівником будівництва є отець Володимир Корку-на. Собор будував-ся на численні пожерт-ви парафіян Самбора, а також вірних з різних кутків України та світу.

14 жовтня 2009 року відбулося свят-кування 20-річчя ви-ходу УГКЦ з підпілля у м. Самборі. З цієї на-годи було відслужено першу Святу Літургію у соборі Покрови Пресвятої Богородиці, який тоді перебував на завершальній стадії будівництва.

У день освячення біля храму, який за архітектурним задумом є одним із найкращих в Україні, та-кож, як кажуть, яблукові не було де впасти. Із Самбора, його околиць та сусідніх районів, з’їхалося по-над десять тисяч вірних. Прийш-ли і представники влади – міський голова Тарас Копиляк, голова РДА Іван Білак, голова районної ради Геннадій Дейниченко, його заступ-ник Віталій Кімак.

Першоієрарх Святослав очо-лив чин освячення перед двери-ма храму. Після вступних молитов Блаженніший підписав фундацій-ну грамоту, яка є традиційною складовою чину освячення. У цій грамоті вказується час освячен-ня храму від року Різдва Христо-вого, року незалежності України, а також церковну єрархію – Папу Римського, Патріарха УГКЦ, єпарха, декана та пароха даної парохії. Першоієрарх помістив грамоту у металічній капсулі у стіні собору.

Наступна частина торжества продовжилась всередині храму освяченням престолу, під час яко-

го Патріарх омив жертовник ви-ном, трояндовою водою та освя-ченою водою. Відтак Першоєрарх здійснив намащення престолу та внутрішніх стін храму святим ми-ром. Далі священики накрили пре-стол обрусами та поставили кивот. Патріарх поклав на престолі святі мощі, а до кивоту помістив Святі

Тайни. На знак завершення освя-чення собору та відтепер постійної у ньому присутності Божої Блаженніший Святос-лав засвітив свічки пре-столу, прискомидійника та тетраподу. Впродовж цілого чину освячення ди-якон зачитував коментар, яким роз’яснював вірним значення богослужбових дій Патріарха.

- Сьогодні, коли я пере-ступив поріг цього храму, мені пригадалися слова мого великого поперед-ника, ісповідника віри, Блаженнішого Патрі-арха Йосифа. Будую-чи собор Святої Софії у Римі та закладаючи на поселеннях приміщення Українського католиць-кого університету, він пе-ревершував сподівання своїх сучасників. Йому казали: «Блаженніший, навіщо? Ви якийсь мрійник! Започатковуєте нереальні проекти». Од-нак він із мудрістю га-

лицького селя-нина відповідав: «Буде хата – прийдуть люди», - зазначив Бла-женніший Свя-тослав, вітаючи самбірчан із за-в е р ш е н н я м б у д і в н и ц т в а С в я т о - П о к -ровського собо-ру.

- Тільки Бог може нам дати силу лю-бити ворогів. І проявом такої сили стало будівництво цьо-го храму, якого так не бажали бачити вороги УГКЦ, - наголо-

сив він. - Ми присутні у цьому світі не проти когось, а задля когось, щоб показати нашим опонентам,

які вважають нас ворогами, нас кривдять і зневажають, невимов-ну любов Божу.

Вражає велич новозбудованого собору. Храм заввишки 64 і шири-ною 46 метрів зможе вмістити на Богослужінні до трьох тисяч вірян. Загальна площа - 3000 кв. м. У цоколі церкви будуть катехитичні класи, актовий зал та парафіяльні приміщення.

Блаженніший благосло-вив усіх присутніх. І додав, що відповідним Декретом єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії собор вважається прокатедраль-ним («прокатедра» - перший за значенням храм після катедри на території даної єпархії).

Сотні вірних мали змогу того дня прийняти святе причастя під час Архієрейської літургії.

Після завершення Божествен-ної Літургії Блаженніший Свя-тослав нагородив патріаршими грамотами ієромонаха Миколая Куця, протоієрея Івана Гаваня та

протоієрея Володимира Корку-на - тих священиків, які на різних етапах опікувались будівництвом собору. Патріарші грамоти отри-мали окремі меценати та будівничі святині.

Того ж дня Блаженніший відслужив подячний молебен пе-ред Самбірською чудотворною іконою Пресвятої Богородиці, яка усі роки зведення собору була Не-зримою Покровителькою усіх до-брих починань.

- Ми дякуємо Пресвятій Богородиці, прославленій у цій чудотворній іконі, за опіку в часи бездержавності, коли ми завж-ди на своїй рідній землі були людьми другого сорту, - зазна-чив Першоієрарх, звертаючись до вірних парафії. - Ця ікона пере-живала зі своїм народом усі його болі і радості. Ми знаємо як вона плакала над долею свого наро-ду. І вдячні, що Вона не позбавила нас своєї милості під час зведення собору у Самборі.

благословіння єпископа самбірсько-дрогобицької єпархії Юліана Вороновського

архієрейська літургія

святою водицею для укріплення духа

на освячення собору з’їхалося понад 10000 вірних