Закінчення на 4-й стор.

www.vybir- lviv.com

№ 5 (049) 9 - 16 червня 2011 року

Закінчення на 3-й стор.

Партія захисників Віт-чизни щиро вітає голо-ву Львівської обласної організації ПЗВ Павла Барнацького із врученням йому найвищої церковної почесної відзнаки Святої Анни І ступеню за ва-гомий внесок у справі відродження духовності та патріотичного вихо-вання молоді незалежної України.

Закрити школу не вдастьсяНА шЛяхУ НАмАгАНь БориСЛАВСької ВЛАди ЗА БУдь-якУ цІНУ роЗПУСтити

одНУ З НАйкрАщих шкІЛ № 7 СтАЛА ПАртІя ЗАхиСНикІВ ВІтчиЗНи. тож, БАтьки, якщо

хочете, щоБ ВАшІ дІти отримАЛи гІдНУ оСВІтУ, Не ВІрте БрехНІ БориСЛАВСьких чиНоВНикІВ І СмІЛиВо ВІддАВАйте дІтЛАхІВ У Перший кЛАС

цього НАВчАЛьНого ЗАкЛАдУ

Відома істина: брехня, якою б вона не була завуальованою, рано чи пізно обертається проти тих, хто нею прикривається. достатньо пригадати, як емоційно відреагував мер Борислава В. Фірман та його найближче оточення на публікацію у «Виборі» («Навіщо дітям додаткові знання?» від 17-24 березня 2011 р.), у якій наше видання розкрила замисли перших осіб міста і провідної політичної фракції вивільнити приміщення дитячих бібліотек для комерційних цілей.

Фірман обурився! Встав на дибки! Перей-шов у публічну атаку! Мовляв, усе це - брех-ня, навіювання ворогів, спроба спаплюжити чесну владу, на меті у якої тільки чесні наміри. Але швиденько притих після другої публікації, у якій ми навели його ж слова на січневій сесії міськради, де він особисто заявив депутатсько-му корпусу, що «програма оптимізації дитячих мізків» ним завірена і сенсу зупиняти її немає.

Можливо, й справді вдалося б «оптимізувати» дитячі мізкі, закривши бібліотеки, якби не втру-чання голови Львівської обласної організації Партії захисників Вітчизни Павла Барнацько-го, до якого звернулися понад 600 мешканців Борислава. На підставі його матеріалів голова ПЗВ, народний депутат Юрій Кармазін скеру-вав депутатський запит на ім’я керівництва дер-жави. І ось тоді у Фірмана та тих, хто стояв за розробкою «програми оптимізації», щось десь

«заграло». Так буває, коли усвідомлюють, що доведеться відповідати. Адже йдеть-ся про антидержавний крок проти найбільш незахищеної верстви населення – дітей. З повоєнних часів ніхто в Бориславі, не кажучи вже про Львівщину, не наважився притискати дітлахів. Бо усвідомлювали: чим більш розви-нена молодь, тим міцніше країна. А нова ко-манда Борислава, яка й півроку не пробула

Блаженні, що вірно служили Христу!днями у Східниці при парохії св. апп. Петра і Павла відбулось широкі святкування року Блаженних Віталія Байрака, Северіяна Бараника, якима Сеньківського, мучеників дрогобицьких в межах Підбузького деканату, а також відзначення 75-річного ювілею єпископа Самбірсько-дрогобицького, владики Юліяна Вороновського.

Напередодні владика Ярос-лав Приріз, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, відслужив велику вечірню у співслужінні духовенства дека-нату. У проповіді архиєрей наго-лосив на мученицькому подви-гу священномучеників, які своєю кров’ю освятили українську зем-лю та стали предтечами сво-боди УГКЦ в Україні. Блаженні Яким, Северіян та Віталій були

єромонахами василіанського чину та завершили своє священиче служіння мученицькою кончиною у Дрогобицьких катівнях НКВС у 1940-х роках. 27 червня 2001 року вони були зачислені до лику бла-женних папою Іваном Павлом ІІ і стали першими дрогобицькими мучениками. На пам’ять про них у Дрогобичі споруджено каплицю і

Дволикий Янус у дії?

У двох попередніх номерах в матеріалі «дволикий янус» ми розповіли про неперевершені здібності працювати на всі фронти, здаючи найближчих соратників, заступника начальника гУ УмВСУ у Л/о михайла курочки.

Але поки читачі знайоми-лися із змістом публікацій, Ку-рочка наочно продемонстру-вав свою провокаційну здатність на прикладі одного з депутатів Львівської облради із ВО «Свобо-да» М.

Відразу після скандальних подій 9 травня на сесії облра-ди цей депутат відкрито критику-вав бездарні дії львівської міліції, яка не спромоглася належно організувати порядок, і зокрема Курочки. А через кілька днів його сина жорстоко побили на одній із заправок. Потерпілий встиг запам’ятати номер автомобіля, на якому від’їхали нападники. Депу-тат зателефонував до знайомо-го з проханням допомогти вста-новити власника машини. А той радо повідомив, що М. вчасно подзвонив, оскільки він саме си-дить в кафе на Високому Замку з одним із впливових керівників з облуправління міліції і запросив під’їхати.

Коли депутат переступив поріг кафе, то виявився неготовим до та-кого повороту подій. За столиком

Закінчення на 2-й стор.

Із нагородою!

2

Закінчення. Поч. на 1 стор.разом із знайомим сидів сам Ку-рочка. Зате Курочка у звичній для себе манері Дволикого Януса поці-кавився, навіщо М. було котити на сесії на нього бочку? Мовляв, жит-тя тісне, вчора наїжджав, а те-пер сам приїхав за послугою. Втім, пообіцяв усе швидко з’ясувати, бо ж зла на людей, мовляв, не тримає. А поки займатиметься справою, за-просив депутата випити з ним по 50 грамів. М. пояснив, що за кермом і ще попереду вирішувати багато справ. Але Курочка у звичній для нього провокаційній формі лише посміхнувся, зауваживши, хто там, мовляв, затримуватиме тако-го великого чоловіка. Депутатові тричі наливали чарку, і тричі він непомітно під стіл виливав горілку.

Курочка цього не помітив. Під час розмови він відходив і кудись телефонував. Депутат подумав, що, вочевидь, «пробиває» номер авта, і міліція вже шукає кривдників. Адже якось не вірилось, що пол-ковник, давши слово правоохо-ронця, діятиме інакше.

Прощаючись, Курочка запев-нив, що проблем із затриманням негідників не буде. Він першим поїхав. Хто був на Високому Зам-

Розбагатіти на чужій бідіЦю унікальну Здатність має судимий колишній ПідПолковник міліЦії Богдан корнят

шахраї в анфас �

До таких підлих осіб належить колишній підполковник міліції, львів’янин Богдан Корнят. Сво-го часу він, скориставшись бідою свого близького знайомого, що не один раз виручав і прикривав його у житті, розвів його на 12000 грн. А поки перебував під судовим слідством, заволодів майном ще одного свого колеги, який повірив його солодким побрехенькам.

Найприкріше в цих історіях те, що Корнят влізав у довіру до лю-дей, коли ті потребували допомо-ги. Скажімо, перший потерпілий Степан К. (ім’я та прізвище з мо-ральних міркувань змінено) опи-нився у скрутній ситуації, коли смертельно захворіли його бать-ки. Для їхнього лікування потрібні були кошти. У батьків були неве-ликі заощадження у вигляді близько 200 грамів золота. Але Степан К. перебував у такому цейтноті – не відходив від хворих, що часу реалізувати золото не було. Довідавшись про це, допо-могти другові зголосився Корнят. Недовіряти йому Степан нібито підстав не мав. Та й думки навіть не відвідували, що приятель може попросту вкрасти золото, знаючи, що це гроші на порятунок батьків.

Переоцінив чесноти свого дру-га. Корнят, як тільки отримав золо-то на руки, вмить забув про поми-раючих. Рік він уникав будь-яких зустрічей. Поготів після смерті Степанових батьків. К. тяжко пере-жив таку зраду. Тим паче, що ціна цих коштів – не надана вчасна до-помога батькам. А Корнят, при-криваючись своєю міліцейською формою, навіть наїжджати на сво-го друга почав. Мовляв, оббре-хав його. Ніякого золота в ньо-

є люди, які без підлості жити не можуть. але одна річ, коли цю підлість виявляють до негідників – ще якось можна зрозуміти: вовки гризуться між собою. інша річ, коли «кидають» тих, хто прикриває їм спину або ж підставляє плече.

го не брав. На щастя, у Степана вияви-лись справжні друзі, які підтвердили факт передачі золота. І не-зважаючи на впливові зв’язки, проти Корня-та не тільки порушили кримінальну справу, а й довели її до суду. Щоправда, пішло на це кілька років.

Втім, Сихівський районний суд м. Льво-ва засудив колишньо-го «мента» на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна. І зобов’язав не тільки виплатити 12000 тис. грн. потерпілому, а й віддати ще 2000 грн. моральної шкоди. Кор-нят, правда, на зоні не опинився, суд звільнив його від покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Зрозуміло, що ніякі гроші не повернуть батьків, та все ж – хоч якась моральна компенсація. Однак ні суд, ні Степан, ні його реальні друзі, які допомогли по-карати кривдника не знали, що, клянучись у судовому залі випра-витись, Корнят вже «розробляв» чергову жертву – підприємця Я. Хавра. Схема проста. Спочат-ку запропонував йому створи-ти спільну фірму. А коли це ста-лося, скориставшись старими зв’язками, розвів компаньйона і ра-зом із сином став власником май-на і цінностей на суму півмільйона гривень. Якщо ж врахувати рин-кову вартість ще привласнених приміщень, то Корнят фактично може покласти на рівному місті в кишеню ще 2,5 млн. грн.

Погодьмося, унікальний друг з кримінальним душком. Я. Хав-ро відчув підставу тоді, коли його «чесний» компаньйон Корнят повів якусь малозрозумілу гру. А

точніше почав порушувати дані ним зобов’язання щодо створення спільного ТзОВ «СБК-Захід». Коли матеріали опинилися в обласно-му господарському суді, то раптом виявилось, що фірма Я. Хавра ДП «Компан Україна» вийшла із чис-ла учасників. І підтвердженням цьому були надані в суді копії документів, завірені нотаріусом В. Гавриловою. Нібито, згідно із ними, на загальних зборах, на яких Хавро та ще один учас-ник Ю. Христук були присутні, вони не тільки проголосували за вихід із учасників, та ще й влас-норуч поставили під рішенням підписи. При цьому Хавро отри-мав буцімто 43,5 тис. грн. в якості повернутих внесків до статутно-го капіталу. Але найцікавіше, що нотаріус спокійно засвідчила нову редакцію статуту з підробленим підписом Христука.

На суді прозвучало, що ні Хавро, ні Христук на зборах присутніми

не були, за зміни в статуті не голо-сували, жодних підписів під жод-ним документом не ставили. Тож - наочно нове шахрайство вже одного разу засудженого за такі дії Корнята. Це ж підтвердила і по-черкознавча експертиза. За цими матеріалами 27 вересня 2007 р. прокуратура Залізничного райо-ну порушила кримінальну спра-ву за ознаками злочинів, перед-бачених ст. ст. 358 ч. 1,3, ст. 15 ч.2, ст. 190 ч. 1 ККУ і передала її для розслідування в Залізничний райвідділ міліції, де свого часу

Корнят працював першим заступником начальника.

І щуку, як то ка-жуть, кинули у річку. Ясна річ, справа за-висла. Слідчий, вис-ловлюючись жаргон-ною мовою, вдався до «непонятки». Це тоді, коли все наявно - є висновки експерти-зи, покази потерпілих і свідків, грубо підроблені докумен-ти. Залишається од-не - професійно про-вести слідчі дії. А от із цим проблемка. Слідчий робить ви-гляд, що нічого не

розуміє. Не розуміє, чому він по-винен вести розслідування, чому повинен притягувати шахраїв до кримінальної відповідальності і взагалі, чому він повинен займати-ся своїми прямими обов’язками, за які отримує державні кошти?

Я. Хавро звернувся за за-хистом до голови Львівської обласної організації Партії захисників Вітчизни, Заслуженого юриста України Павла Барнаць-кого. На підставі підготовлених ним матеріалів народний депутат Юрій Кармазін підготував депу-татське звернення на ім’я проку-рора Львівської області В. Ковба-сюка та начальника ГУ УМВСУ у Львівській області Б. Щура щодо перевірки фактів порушення ви-мог кримінально-процесуального законодавства стосовно строків розслідування цієї кримінальної справи, вчасного його завершен-ня і притягнення винних за злов-живання до відповідальності.

Дволикий Янус у дії?ку, знає, що там настільки вузька дорога, що обігнати машину прак-тично неможливо. Депутата зди-вувало, що Курочка до вул. До-вбуша, до якої метрів 300, їхав більше 10 хвилин. Але він бачив, як заступник начальника з кимось активно спілкувався телефоном, тож подумав, що той вирішує його проблеми.

На вул. Довбуша депутат, зупи-нившись біля одного з будинків, пішов до свого партійного очільника. Яким же було його зди-вування, коли, вийшовши на вули-цю через 15 хв., він побачив біля свого авто дві машини ДАІ з вклю-ченими маячками. Не встиг він зробити кількох кроків, як даішніки запропонували йому проїхати із ними, бо, мовляв, застукали його на гарячому – він керував у нетве-резому стані, створивши кілька аварійних ситуацій. Ясна річ, де-путат категорично відмовився від такої «люб’язності», заявив-ши, що протокол вони можуть скласти хіба що на його піджак, який висить на сидінні водія. От тільки розписатися під ним піджак не зможе, оскільки немає рук і невідомо, як він крутив баранку. Таке пояснення ще більше розлю-

тило правоохоронців, але вчас-но на вулиці з’явився партійний очільник депутата із ще одним об-ранцем. Вони швидко усвідомили, що стали свідками міліцейської провокації. А тут ще й з’явилося авто із райвідділу, з якого вийшли ще кілька міліціонерів з наміром за-тримати М. і доставити його до РВ. Депутати викликали працівників прокуратури. Ті так само швидко зорієнтувалися і пояснили право-охоронцям, що якби вони не на-пружувались, але намагатися притягнути депутатський піджак до відповідальності – це мінімум стати героями журналістських фейлетонів, а максимум – позбу-тися посад.

Звичайно, дивує така затятість працівників ДАІ і РВ, які, кинувши всі справи, з’їхалися пильнувати машину депутата. Так само поди-ву даєшся, як вони довідались про те, що депутат міг випити кілька келихів горілки, коли за столиком сидів із їхнім керівником Курочкою, а третій учасник застілля - знай-омий до міліціантів не звертав-ся? Звичайно, запідозрити Куроч-ку, який любить стільки говорити про свою порядність, у такій підлій підставі важко. Але марно депутат

чекав від нього допомоги. Опинившись через кілька днів у

Києві, М. випадково зустрів голо-ву Львівської обласної організації ПЗВ, Заслуженого юриста України Павла Барнацького, який, як і чи-мало політиків у столиці, вже знав про цей інцидент. Барнаць-кий із гумором поцікавився, як той довірився відомому на Львівщині «захиснику» потерпілих Курочці? Депутат зауважив, що той і далі запевняє його, що «пробиває» но-мер. Тоді П. Барнацький при ньому кудись зателефонував і через дві хвилини відповів, що такого номе-ру в базі даних немає. Пояснення просте: або син помилився і тоді машину слід шукати по марці, ко-льору, інших орієнтирах, або мог-ло статися так, як у випадку з Гон-гадзе. І Гонгадзе запам’ятовував номери, але в базі даних їх не було, оскільки машини належали до підрозділу зовнішнього спосте-реження (і знайти їх можна було лише в спецкартотеці). Але в та-кому випадку депутатові слід за-мислитися над організованим сценарієм. Адже на Львівщині він відомий своїми сміливими критич-ними виступами в бік міліції. І, во-чевидь, фінальною стадією цього сценарію було доставлення в РВ, де складанням протоколу спробу-вати або шляхом шантажу домо-витися із ним, або затулити йому рота на майбутнє.

140 тис. грн. – для Довби?

унікальною «господарсь-кою» жилкою володіє голо-ва яворівського рда м. довба. Чоловік настільки дбає про до-бробут району, що під цим при-водом «нагрів» державу на 140 тисяч гривень.

Причому, не напружуючи інте-лект чи м’язи. Зрозуміло, що пра-цюючи на сільськогосподар-ській ділянці, в лікарні чи в школі, такі кошти можна назбирати хіба що за кілька десятків років. І то, за нинішніх цін, відчутно заощад-жуючи на зарплатні. А тут – лус-нув пальчиками, точніше підписав пару розпоряджень, і грошики по-текли по нецільовим каналам.

Однак, скільки котові сметану тихцем не таскати, це рано чи пізно стає відомим. От і на місцевому рівні виникло питання, а що це за серія документів, які Довба підмахнув тихцем від депутатсь-кого корпусу. А мова йде про роз-порядження, видані наприкінці ми-нулого року, - № 586 від 20.12.2010 р., № 587 від 20.12.2010 р. і №619 від 27.12.2010 р.

Сказати, що вони грубо су-перечать законам України «Про місцеві державні адміністрації», «Про державний бюджет України на 2010 рік», Бюджетному Кодек-су України, рішенню Яворівської районної ради від 14.05.2010 р. № 424 «Про районний бюджет Яворівського району на 2010 рік», це фактично не сказати нічого. Бо порушення закону, тим більше на таку значну суму, - ознаки явно-го криміналу. Причому – з тяжки-ми наслідками. І підпадають такі дії під низку статей Кримінального Кодексу України - перевищення повноважень, зловживання вла-дою, порушення законодавства про бюджетну систему України, незаконне видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету і так далі.

Розглянемо кожний доку-мент окремо. Отже, розпоряд-ження № 586 з підписом Довби. У ньому йдеться про необхідність збільшити дохідну частину за-гального фонду районного бюд-жету на суму 73 тис. 800 грн. за рахунок надходження коштів з обласного бюджету на виконан-ня програми «Підтримка розвит-ку тваринництва» і скерувати їх управлінню агропромислового розвитку райдержадміністрації. Усе нібито нормально. Голова РДА дбає про розвиток тварин-ництва у районі. Однак згідно із законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про державний бюджет України на 2010 рік», Бюджетного Кодексу України, на які Довба посилається у своєму розпорядженні, він не мав права одноособово, без ухва-ли Яворівської райради, прий-мати рішення щодо зміни район-ного бюджету. А такої ухвали не було. Закон каже чітко – спочат-ку визначається райрада, а вже потім голова за її дозволом вно-сить зміни до використання бюд-жетних коштів. Інакше – грубе по-рушення.

Не знати про це Довба не міг. Бо для того закони й приймають-ся, щоб їх виконували. А перед тим – вивчали. Але, схоже, із нех-туванням законів України у Довби – система. Бо й інші розпоряджен-ня він підписав без згоди райра-ди. А тепер уважно вивчимо роз-порядження № 587. Із нього стає відомим, що із Кам’янка-Бузького

Закінчення на 4-й стор.

3

Закінчення. Поч. на 1 стор.при владі, замість вирішення на-гальних міських проблем взяла-ся за відбирання в дітей закладів освіти.

Фірман верещав довго. Причо-му усюди. Вочевидь, від страху. Бо в Києві швидко розібралися, що не могло півміста брехати. Брехав Фірман. Навіть листа претензійного написав Ю. Кармазіну з вимогою не вірити бориславчанам – мов-ляв, всі в місті нафтовиків бре-хуни. Але Кармазін – не «лох», як, можливо, сподівався Фірман, відсилаючи таку нахаб-ну писульку. І перші осо-би держави – теж! Тож Фірман дав задки. Як і ті, хто намагався прихопити вивільнені від бібліотек приміщення. Президент України В. Янукович, Прем’єр-міністр М. Аза-ров, Генеральний про-курор В. Пшонка навіть слухати виправдань місцевих князьків не стали, а дали доручення залишити приміщення бібліотек в спокої.

Але Фірман та його оточення вирішили спокусити долю в черговий раз. І об’єктом нападу знову обрали дітей. Таке вражен-ня, що взяли собі за мету позбави-ти їх будь-якого інтелектуального розвитку. Тепер під їхнім прицілом опинилися школи.

Одного не прорахували бориславські фірмани, приймаючи нові антидержавні рішення, - чітку щодо цього позицію Президента та вищого керівництва України. А 16 травня на засіданні Керуючої ради Комітету з економічних реформ Віктор Янукович чітко наголосив на «незаконності та безпідставності рішень місцевих рад про скорочен-ня мережі загальноосвітніх шкіл в державі»! І доручив силовикам у десятиденний термін з’ясувати, хто і де в Україні дозволив собі відбирати у дітей школи та ще й з комерційною метою?

Як бачимо, усі пояснен-ня бориславської влади щодо необхідності закриття шкіл – витвір їх ненаситних захцянок. І – не більше. Адже такі рішення йдуть у розріз із державною політикою. Ще можна було б якось зрозуміти, якби влада заїкнулась про якийсь малоперспективний заклад. Але ж ні – місцеві «паха-ни» замахнулися на одну з кращих в області шкіл - №7.

Переконавшись у дієвості ПЗВ у випадку із захистом бібліотек, тепер вже до Павла Барнацько-го звернулося із офіційною за-явою понад 1000 обурених бо-риславчан. Зрозуміти людський праведний гнів можна. Школа – в числі провідних в області. Її за-криття зачепить інтереси десятої частини мешканців міста. Жод-ний із загальноосвітніх закладів Борислава не може похвалити-ся випускниками, які набрали б 200 балів на зовнішньому неза-лежному опитуванні. А у школи №7 такі є. Зокрема, Тетяна Дра-ган. На минулорічному ЗНО школа

посіла ІІ місце серед інших міських закладів майже з усіх предметів, а з окремих – була першою. Вели-ких успіхів цей загальноосвітній заклад досяг і в спорті. Учні та ви-пускники школи в продовж останніх років впевнено виборюють призові місця на міських, обласних та всеукраїнських змаганнях.

Здавалось би, міській владі слід пишатися такими здобутками мо-лодого покоління та педагогічного колективу. Але це лише тоді, коли думати про майбутнє нації, а не про власні меркантильні інтереси.

А оці паскудні «інтереси», схо-же, місцевій владі спокійно не дають спати. І що їм до дитячих успіхів чи здобутків педагогів, коли кишені потребують додатко-вих фінансових вливань. От і ри-ють місцеві чиновники в пошу-ках нових об’єктів, на яких можна ще щось «наварити». А оскільки для «захоплення», окрім дитячих закладів у Бориславі, вочевидь, не залишилось інших, і влашту-вали атаку на дітей, плюнувши на совість.

З початку 2011 року школу №7 затероризували інспекторські перевірки. Здогадатися про вис-новки їхнього «інспектування» неважко, оскільки на порозі вони з’являлися вже із сформульо-ваними заздалегідь обвинува-ченнями. Звичайно, підказаними згори – негатив на негативі. Та та-кий, що школа… немає права на існування! Одне слово, педколек-тив нібито бездарний, професійно непідготовлений, працювати не вміє, а вчити дітей, поготів. І підставу для закриття школи вига-дали просто унікальну – «нездо-ровий моральний-психологічний клімат». Мовляв, деякі педаго-ги не можуть знайти між собою спільної мови. Але при чому тут учні і школа в цілому? Якщо навіть хтось із вчителів не може прижи-тися, йому вказують на двері – і інцидент вичерпано. От тільки не в інциденті, як виявилось, спра-ва. А в намірах місцевої влади, яка руками міськвідділу освіти вирішила прихопити привабливе приміщення.

Зрозуміло, що дії чиновників викликали ефект атомної бом-би з боку вчителів і батьків учнів. Вони у своєму зверненні на ім’я народного депутата України Юрія Кармазіна чітко написали, що переконані у меркантильних намірах бориславської влади. Все решта – привід. І якщо вже вести

мову про чиюсь бездарність, то вона чітко простежується ні в кого іншого, як у діях керівників міста, які вирішили позбавити дітлахів нормальної освіти.

З приходом нової влади шко-ла просто втратила спокій. Перевірки за перевірками. Безглузді претензії. Набундючені інспектори бродять коридорами із виглядом вершителів доль. От тільки чи часом не своїх? Адже за такі протизаконні дії доведеть-ся відповідати. І не тільки перед педколективом і дітьми, а й пе-

ред законом. Хто надав місцевим чиновникам право влаштовува-

ти справжній терор школі? Хто дозволив їм йти в розріз позиції вищого керівництва держави і державної політики? Хто надав право керівництву міськвідділу, завдання якого відповідати за розвиток якості освіти в місті, ви-конувати протилежні функції?

Погодьмося, хороші питан-ня для слідчих, яким за дору-ченням Генпрокурора доведеть-ся з’ясовувати правомочність дій так званих інспекційних груп, що наче група зголоднілих шакалів безпідставно «трусить» півроку

педколектив і учнів навчально-го закладу. Таке враження, що

міській владі більше немає чим зайнятися у Бориславі, як про-водити роботу, спрямовану на підрив авторитету, зниження пре-стижу та рейтингу школи. Та ще й нацькували на педзаклад залежні місцеві ЗМІ.

Ми вже не говоримо, що такі загарбницькі дії грубо супере-чать розпорядженню Президен-та України № 202/94-рп від 29 грудня 1994 р. «Про заходи щодо запобігання перепрофілювання дошкільних і середніх навчально-виховних закладів», положенням ст. 14 Закону України «Про освіту» та іншим законодавчим актам.

Доведений до відчаю, педколек-тив провів у школі розширені збо-ри, на які запросив представників влади. Не важко здогадатися, що

«батьки» міста з на-дутими щоками на-магалися показати, хто в Бориславі го-сподар, і переконати, що долю школи фак-тично вже вирішено. З таким переконан-ням вони й виходи-ли до мікрофону. Не знаючи, що пед-колектив і батьки учнів звернулися до Ю. Кармазіна з про-ханням скерувати на зустріч свого сорат-ника по партії, За-

служеного юриста України П. Бар-нацького.

Закрити школу не вдасться

П. Барнацький взяв слово наприкінці, дозво-ливши місцевим чиновникам помпезно виголо-сити свою позицію про неминучість закриття школи.

- У мене таке враження, що я не в Бориславі, а в Луганську чи Донецьку, - звернувся він до присутніх, - Я був на сесії в іншому районі, коли до мене зателефонував Юрій Кармазін і попро-сив негайно їхати на ці збори, де місцеві чинов-ники на власний розсуд, нехтуючи позицією педколективу і батьків учнів, вирішили закри-ти один із найкращих у регіоні закладів. Ще не встигнувши прийти до влади, нові депута-ти, які клятвено зарікалися під час виборчої кампанії служити місту, оголосили справ-жню освітянську війну. Спочатку захотіли закрити усі дитячі бібліотеки. Коли за моїми матеріалами Юрій Кармазін виголосив запит на сесії Верховної Ради, від міського голови Фірмана надійшла відповідь, що 600 борислав-чан, які звернулися до народного депутата, нахабно брешуть. Виходить, брешуть люди, які повірили обіцянкам Фірмана і обрали його. Але, йдучи до влади, він обіцяв відстоювати інтереси бориславчан, а не позбавляти їхніх дітей належної освіти. А те, що виступ Фірмана на сесії, де він виголосив проект за-криття бібліотек, чув депутатський корпус, то це, мовляв, депутатам наснилось. Ясна річ, після втручання Ю. Кармазіна бібліотеки зали-шили в спокої. Тепер взялися за школи. Пове-ли мову про важкий морально-психологічний клімат. Але в кого він важкий? Чи часом не в самій міськраді і міськвідділі освіти? З ким ого-лосили війну – з дітьми? Та у всі віки це вважа-лося найбільш принизливим - оббирати влас-них же дітей! Ці люди ще півроку не пробули при владі, а вже планують позбавити моло-де покоління усього – бібліотек, шкіл, дитя-чих майданчиків. Так для чого вони йшли до влади – воювати з найбільш незахищеними і немічними? Тепер у міськраді немає регіоналів, комуністів. Є одна фракція, яка взяла на себе відповідальність за все місто - Фронт змін,

а інших назвала опозиціонерами. Цікаво, а до кого вони опозиціонери? Виходить, усі хто не з Фронтом змін – в обструкції. Бо не хочуть гра-ти за їхніми правилами, не хочуть підтримувати злочинні рішення? Наперед запевню – школу за-крити їм не вдасться! Як би вони цього не праг-нули, які перевірки не надсилали б і які рішення не приймали б. Де обіцяні у Бориславі ремонти доріг, вода? За відновлення мосту по вулиці УПА навіть не заїкаюся. А куди вони відправлятимуть дітей на навчання через 5 років свого владарювання – до Польщі? Це їхні реальні замисли перебування при владі? Чому ж вони тоді брехали бориславча-нам під час виборів? Вони оголосили війну не лише дітям, вони оголосили війну нації. Бо той, хто не думає про підростаюче покоління, той виступає проти своєї нації. Так, я розумію, що сьогодні в державі надзвичайно складний фінансовий стан. А для Борислава, який є дотаційним містом, соцсфера - додатковий тягар. Влада апелює, що закриттям бібліотек, шкіл, лікарень вона намагається зменшити бюджетні витрати. І не усвідомлює, як наступає на граблі, бо якщо не буде шкіл, бібліотек, лікарень, коли формувати-меться бюджет на наступний рік у Києві, на це взагалі не виділять коштів. Так що це за аргумен-ти? Йдучи до влади Фірман і партія «Фронт змін» прекрасно усвідомлювали, з чим зіткнуться. І, незважаючи на це, вони обіцяли бориславчанам поліпшення життя вже сьогодні. Виходить, бре-хали, бо наперед знали, що нездатні впоратися із міськими проблемами. Брехали своїм вибор-цям, за рахунок яких же тепер і хочуть вирішити власні проблеми. Якщо вони не здатні впорати-ся із ситуацією, то слід поступити чесно – друж-но встати, скласти свої повноваження, визнати свою політичну неспроможність і піти. А не ду-рити далі людей, пояснюючи, що рятуватимуть себе за рахунок дітей та хворих. Для перевірки викладених у депутатському запиті фактів буде створено комісію. Сподіваюся, що я також буду в цій комісії. І сподіваюся, що комісія докопається до істинних мотивів спроби закриття одного з найкращих навчальних закладів у Бориславі.

Кошти для Довгого ГірськогоНадовго у с. Довге Гірське, що на Дрогобиччині, запам’ятають буревії, що пронеслися селом 28 травня 2011 р.

Стихія наробила чимало лиха – масові підтоплення, зруйнова-но залізобетонний і пошкоджено навісний мости, розмито понад 120 метрів доріг. Лише за попередніми підрахунками негода завдала

збитків на суму понад 500 тис. грн. Зрозуміло, що таких коштів у

місцевому бюджеті, який ледве дихає, немає. Та й село ще досі не залікувало рани, завдані силь-ними зливами в липні 2008 року, бо гроші, виділені для подолання

наслідків стихійного лиха, зникли невідомо куди. На сьогодні доро-ги тут настільки розбиті, що при значних опадах, а особливо взим-ку, проїхати сюди практично не-можливо.

Тож, голова сільської ради Я.

Тупичак звернувся із заявою до народного депутата, голови ПЗВ Ю. Кармазіна з проханням до-помогти вирішити питання щодо подолання наслідків стихії. Ю. Кармазін підготував депутатське звернення на ім’я Віце-прем’єр-міністра А. Клюєва, міністра над-звичайних ситуацій В. Балоги, голови Львівської ОДА М. Цим-

балюка, у якому попросив роз-робити та затвердити план комплексних заходів щодо за-безпечення ліквідації наслідків стихійного лиха та виділити для цього фінансування. А також роз-робити проект реконструкції доріг із села Довге Гірське до сіл Риб-ник і Сопіт та передбачити кошти для проведення цих робіт.

P.S. Коли готувався матеріал до друку, стало відомо, що бориславська влада вдалася до ще більш підступних методів. В міськвідділі освіти батькам, які збираються віддавати дітлахів в пер-ший клас, радять не йти до школи № 7, мовляв, все одно закриється. Якщо ж не буде набору - у вла-ди тоді з’являється аргумент, якого не було. Можна порадити одне: хочете гідної освіти для дітей - віддавайте їх у школу № 7. Її нікому не вдасться закрити!

4

CM

YK

подробиці читайте на сайтах www.pzv.lviv.ua та www.vybir-lviv.com �

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: двічі на місяць pzv_lviv_obl@ukr.net

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 992/145 від 19 листопада 2008 р., видане Держкомітетом телебачення і ра діомовлення УкраїниЦіна договірна

Надруковано на партійному ротопринтері, свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.Тираж - 25000.

Закінчення. Поч. на 2 стор.

утворено парохію, яка віддана їхньому молитовному заступницт-ву. На їхню честь також зводиться храм, який свідчитиме про висо-кий духовний подвиг ієромонахів, нагадуватиме про їхню славу в Небі та спонукатиме мешканців єпархії наслідувати їхню віру і високу жертовність. Згідно з де-кретом правлячого архиєрея кир Юліяна Вороновського 2011 рік у Самбірсько-Дрогобицькій єпархії проголошено роком блаженних Дрогобицьких мучеників.

Після завершення вечірні відбулись нічні чування, зорга-нізовані місцевими священиками, студентами Дрогобицької духовної семінарії та вірними парохії.

А в неділю владика Юліян Воро-новський відслужив Архиєрейську Літургію.

Після прочитання Євангелія митр. прот. Тарас Гарасимчук ви-голосив проповідь. По завершен-ню богослужінь владика Юліян у зверненні до вірних наголосив, що кожен несе відповідальність

–району за лікування хво-рих надійшли кошти. Люди полікувалися – район розрахував-ся. Усе нормально. От тільки роз-поділити кошти Довба вирішив знову на власний розсуд. Одним розчерком пера голова РДА дає розпорядження зняти 50 тис. грн. із загального фонду районного бюджету відділу освіти і перера-хувати їх… на Прилбичівську (30 тис. грн.) і Добростанівську (20 тис. грн.) сільради. Яке відношення ма-ють сільради до бюджетних коштів, призначених відділам освіти? Це вже пряма тема для прокуратури.

У наступному розпорядженні № 619 Довба знову повертається до коштів, що надійшли за лікування хворих, але вже із Жовківського району. І дає доручення збільшити планові призначення видаткової частини районного бюджету на 7,658 тис. грн. і ще таку ж суму Яворівській центральній районній лікарні.

Отже, загальна сума неці-льового використання коштів го-ловою Яворівської РДА станови-ла близько 140 тис. грн. Звичайно, Довба закон знає і усвідомлював, що у разі чого – доведеться відповідати за свої протиправні дії. Тож, аби приховати їх, вже після підписання розпоряджень він у лю-тому 2011 р. вніс на сесію райради пропозицію внести зміни в район-ний бюджет на... 2010 р. Тобто, зро-бити це - заднім числом. Простіше кажучи, сфальсифікувати доку-мент. Найцікавіше, що більшість депутатів за це проголосувало. Хоч також чітко усвідомлюють протиправність дій голови.

Тож, група депутатів звернула-ся із відповідною заявою до голо-ви Львівської обласної організації Партії захисників Вітчизни Пав-ла Барнацького. На підставі перевірених ним матеріалів голо-ва ПЗВ, народний депутат України Юрій Кармазін підготував депу-татське звернення на ім’я голо-ви Львівської ОДА М. Цимбалюка та прокурора Львівської області В. Ковбасюка щодо перевірки фактів незаконної видачі голо-вою Яворівської РДА Довбою роз-поряджень № 586 від 20.12.2010 р., № 587 від 20.12.2010 р., № 619 від 27.12.2010 р., які грубо су-перечать законам України «Про місцеві державні адміністрації», «Про державний бюджет України на 2010 рік», Бюджетному Кодек-су України, рішенню Яворівської районної ради від 14.05.2010 р. № 424 «Про районний бюджет Яворівського району на 2010 рік» і що призвело до нецільового вико-ристання коштів з районного бюд-жету та завдало державі збитків на суму близько 140 тис. грн. У своєму зверненні Ю. Кармазін просить вирішити питання про порушення кримінальної справи проти Довби та звільнити його із посади голови.

140 тис. грн. – для Довби?

Блаженні, що вірно служили Христу!Закінчення. Поч. на 1 стор.

на фото (зліва направо): о. іван розлуцький, с. Урич, о. тарас сенюра, сел. підбуж, о. Воло-димир сірич, с. рибник, головний консультант комітету ВрУ з питань правосуддя, Заслу-жений юрист України павло барнацький, о. нестор Височанський, с. Головське, о. андрій савка, с. старий Кропивник, селищний голова східниці іван піляк, о. тарас стецьків, с. Ластівка, о. степан Лучак, настоятель східницької церкви, декан підбузького деканату, о. тарас Яворський, с. довге Гірське, о. святослав підгородецький, с. Залокоть.

за долю Церкви та народу. Відтак прот. Стефан Лутчак, декан Підбузького деканату, подякував Єпископові за спільну молитву, за взірець самопосвяти і відданого служіння та з нагоди ювілею Архиєрея побажав від імені духо-венства і мирян деканату многих і благих літ.

Зі свого боку Владика Юліян подякував усій повноті Підбузького деканату за спільну працю і по-слух та вручив священикам і гро-мадам благословенні грамоти.

Після того у вузькому колі відбулася жвава розмова щодо

церковного життя, куди був за-прошений і голова Львівської обласної організації ПЗВ, Заслу-жений юрист України Павло Бар-нацький, який немало зробив для розвитку УГКЦ не лише на тере-нах Дрогобиччини, а й України в цілому. Відомо, що він значною мірою доклався до відбудови згорілої церкви в Сопоті, а також допоміг храмам в Східниці, Довго-му Гірському, Попелях та в інших селах. Він особисто привітав вла-дику Юліяна з ювілеєм і взяв його благословення на подальші добрі справи.

Радо повідомляємо на-ших читачів, що оголо-шено підписку на газету «Вибір» на друге півріччя 2011 р. Підписатися на га-зету можна у будь-якому поштовому відділенні. Підписний індекс - 49127.