Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2017 рік

МАГІЯ «ДИВОСВІТУ ПИСАНКИ»

Надія Вербищук Емма Левадська

Катерина ЛиврінцНаталія Збоян

Христина Герц Людмила Губаль

ТАЄМНИЦІ ПИСАНКАРСТВА

Петро Зятік, Христина Герц Тетяна Поринець, Ганна Дрогальчук

Софія Алмаші, Надія ЛазарМикола Мушинка, Софія Алмаші

Софія Алмаші, Неля Глодан, Надія Лазар, Петро Сокол, Василь Мулеса

1

ПРО АВТОРІВ ................................... 2Відлуння подій .................................. 3МИШАНИЧ В. «Світ писанки»

і його переможці .......................... 3РАЦ В. Закарпатські майстрині

на святі писанки у Пряшеві ...... 5ГУСТІ В. Слово, яке об’єднує

покоління ...................................... 6МИШАНИЧ В. В Ужгороді

вшанували співачку Віру Баганич ................................. 7

ТОЛВАЙ О. Хореографи області обмінялися досвідом ................... 8

ЛЕНАРТ О. Результати конкурсу «Золотий соловей» ......................10

Управління культури Закарпатської облдержадміністрації. 70 років у мистецтві, натхненні, любові ...................... 12

ІСАК М. Едіта Канчій – «Берегиня України» ...................13

ТОЛВАЙ О. Хореографічні колективи Закарпаття дивували Львів ............................14

ВЕКЛЮК Л. Хуст приймав учасників обласного семінару-практикуму ................15

ВЕКЛЮК Л. «Таланти багатодітної родини» знову в Ужгороді ....................................16

МИШАНИЧ В. Митці Закарпаття малювали травневий Ужгород ....................17

ТОЛВАЙ О. «Кришталевий черевичок» завітав до Невицького .............................18

КАСАРДА-МИКИТА Я. У Середньому вшанували Івана Ірлявського ........................19

ВЕКЛЮК Л. Фестиваль «Грайлик–2017» відбувся в Ужгороді ................................... 20

ПОПОВИЧ В. «Бичківські музики» у Німеччині ................ 22

МИШАНИЧ В. Василь Гангур і нині з нами ............................... 26

ТОЛВАЙ О. Пригоди на Купала ................... 27

КАСАРДА-МИКИТА Я. Майстер-класи з виготовлення державної символіки................. 30

Актуально ........................................31МАДЯР-НОВАК В. Відгомін

«Веселкового передзвону» ........31Творча майстерня ..........................39ГАБОРЕЦЬ В. Талановита

майстриня сценографії .............39

№ 2 (38), 2017Щоквартальний

вісникЗасновник: Обласний

організаційно-методичний центр

культуриСвідоцтво про державну реєстрацію друкованого

засобу масової інформації

Серія ЗТ № 475/67 ПР від 27 листопада

2008 рокуАдреса: 88000,

м. Ужгород, вул. Волошина, 18

www.zakfolkcenter.at.ua е-mail:

[email protected]Редакційна колегія:

В. Фролова, І. Канюка, Г. Дрогальчук,

І. Хланта, В. Кобаль, М. Офіцинська

Упорядкування, підготовка текстів:

М. ОфіцинськаВідповідальний за

випуск: Г. ДрогальчукАвтори світлин:

Л. Веклюк, Б. Корнієнко, М. Офіцинська,

О. Попов, В. Попович, В. Рац, О. Толвай, з архіву ООМЦК

Художнє оформлення обкладинки: М. Дем’ян

Дизайн та верстка: М. Лазорець-Стан

Редагування та коректура: Т. Лазаренко

На першій сторінці обкладинки роботи

майстрині Андреї Прислупської.

На четвертій сторінці – учасники зразкового ансамблю народного

танцю «Джерельця Карпат»

Здано до набору 26.06.17. Підписано до друку

30.06.17. Формат 60x84/8. Папір офсетний. Друк офсетний.

Ум. друк. арк. 9,76.Підготовлено до

друку: видавництво TIMPANI Свідоцтво

про державну реєстрацію видавців

від 15.04. 2003 р. Серія ДК, № 1327Друк ТОВ «РІК-У» 88000, м. Ужгород,

вул. Гагаріна, 36Замовлення № 24

Тираж 300 пр.

БУДКЕВИЧ А. Оповідки про Небесне і Земне, про Закарпаття і Європу, малярською мовою Антона Ковача ............................ 43

АЛДОН М. Мирослава Копинець про музику, маму, Йолку та паленята з горіхами ............. 45

ШКІРЯ В. Василь Філеш: «Джерела народного мистецтва є вічними і невичерпними» .........................49

ФЕДИНИШИНЕЦЬ В. «Я – твій син, Бескиде, плоть твоя, Бескиде…» ..........................51

ПОП О. Роботи майстрині – окраса музею ............................... 54

ХЛАНТА І. У неї книги викликають почуття прекрасного ................................ 55

ТЕТЕРЮК-КІНЧ Ю. Синтез живопису з музичним мистецтвом: Володимир Микита та Йосип Базел – грані творчої співдружності ... 58

Ювілеї .................................................61ФОТУЛ І. Павло Дулішкович –

поет пензля...................................61САСИН Н., МАКАРЕНКО Г.

Тут зникають бар’єри століть… ...................................... 63

ТЮПА-ПАВАЙ В. Вікторові Теличку – 60 .............. 65

ТЕЛИЧКО В. Захопленість музикою. З нагоди 60-річчя творчої діяльності Василя Гайдука ............................67

ГАБОРЕЦЬ В. Вічність та унікальність творчих діянь. З нагоди 70-річчя народного ансамблю пісні й танцю «Лісоруб» .......................................69

Постаті ............................................ 71ШКІРЯ В. Митець, який

випереджав час ........................... 71У світ ................................................. 73ГАБОРЕЦЬ В.

Патріотизм талановитого мистецтвознавця ........................ 73

МИШАНИЧ В. «У моїх Карпатах» – нова книга Софії Сороки ...............................76

Пам’ять ............................................ 77ШКІРЯ В. Іван Шмулига –

співець Боржавської долини ... 77ПОПДЯКУНИК О.

Перестало битися серце Ольги Брегіної ............................ 80

ЗМІСТ

2

АЛДОН Марина – кореспондент zakarpatpost.net – закарпатські новини

БУДКЕВИЧ Андрій – дослідник мистецтва, брендолог

ВЕКЛЮК Людмила – завідувач від-ділу Обласного організаційно-методич-ного центру культури

ГАБОРЕЦЬ Василь – заслужений працівник культури України

ГУСТІ Василь – голова Закарпатської організації Національної спілки письмен-ників України, заслужений працівник культури України

ІСАК Михайло – заступник голов-ного редактора районної газети «Нове життя»

КАСАРДА-МИКИТА Яна – завіду-вач відділу народної творчості та аматор-ського мистецтва Обласного організацій-но-методичного центру культури

ЛЕНАРТ Оксана – директор Се-реднянської дитячої школи мистецтв

МАДЯР-НОВАК Віра – методист Обласного організаційно-методичного центру культури, викладач Ужгород-ського державного музичного училища ім. Д. Є. Задора, етномузиколог, лауреат обласної премії імені Дезидерія Задора

МАКАРЕНКО Ганна – журналістка, м. Тячів

МИШАНИЧ Володимир – провід-ний методист Обласного організацій-но-методичного центру культури, член Національної спілки журналістів України

ПОП Ольга – директор будинку куль-тури села Рокосово Хустського району

ПОПДЯКУНИК Оксана – заступник директора Обласного організаційно-ме-тодичного центру культури

ПОПОВИЧ Василь – директор Вели-кобичківської дитячої музичної школи, заслужений працівник культури України

РАЦ Віталій – завідувач відділу між-народних зв’язків у галузі культурно-ос-вітньої діяльності та народної творчості Обласного організаційно-методичного центру культури

САСИН Наталія – директор район-ного методичного центру відділу культу-ри Тячівської райдержадміністрації

ТЕЛИЧКО Віктор – викладач-мето-дист Ужгородського державного музично-го училища ім. Д. Є. Задора, заслужений діяч мистецтв України, голова Закарпат-ської організації Національної спілки композиторів України

ТЕТЕРЮК-КІНЧ Юлія – викла-дач-методист Ужгородського державного музичного училища імені Д. Є. Задора

ТОЛВАЙ Ольга – провідний мето-дист Обласного організаційно-методич-ного центру культури

ТЮПА-ПАВАЙ Віталія – викладач циклової комісії «Теорія музики» Ужго-родського державного музичного учили-ща ім. Д. Є. Задора

ФЕДИНИШИНЕЦЬ Володимир – член Національної спілки письменників України

ФОТУЛ Іван – поет, місто Свалява

ХЛАНТА Іван – провідний методист Обласного організаційно-методичного центру культури, заслужений діяч мис-тецтв України

ШКІРЯ Василь – головний редактор районної газети «Нове життя», член На-ціональної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України

ПРО АВТОРІВ

3

Відлуння подій

У Закарпатському музеї народної архі-тектури та побуту шостого квітня 2017 року стартувала виставка-конкурс «Світ писан-ки». У народі кажуть: «У світі доти існувати-ме любов, доки люди писатимуть писанки». Історія писанок як символу весняного від-родження природи сягає в далеке минуле і пов’язана з ритуалом весняного відроджен-ня на землі та символікою орнаменту і ко-льору.

Серед найпоширеніших символів-зна-ків, характерних чи не для всього христи-янського світу, є «хрест», «зірка», «риба», «сварга», «вазон», «змія» та інші. Наприклад, хрест – символ світотворення. Вертикальна лінія хреста – лінія небесна, духовна, чолові-ча. Це знак Вогню. Горизонтальна лінія є зем-ною, пасивною, жіночою. Це знак Води. При перетині (поєднанні) цих двох чинників ви-никає третя сила – сила Любові, Життя, Тво-рення. Хрест означає вічне життя. Червоний колір – кров, що символізує життя та смерть. На жаль, значення багатьох знаків-символів уже втрачено і ми не знаємо, яку інформа-цію вони несуть.

На виставці відвідувачам представлено писанки із фондової колекції Закарпатсько-го музею народної архітектури та побуту, приватної колекції Віктора Миговича, робо-ти заслуженого майстра народної творчості України Людмили Губаль, члена Національ-ної спілки майстрів народного мистецтва України Емми Левадської. До експозиції ввійшло понад 450 писанок понад 30 авторів з усіх районів Закарпаття. Серед учасників мисткині Антоніна Дурда, Ольга Гал, Надія Вербищук, Надія Черевко, Любов Матіко, Ольга Ловга, Христина Герц, Марія Куцин, Світлана Легеза, Наталія Савчур, Марія Чо-рій, Вікторія Симкович, Марія Глеба та інші. Вони репрезентували роботи, виконані в різ-них як традиційних, так і сучасних техніках писанкарства, притаманних Карпатському регіону.

Відкрив виставку директор Закарпат-ського музею народної архітектури та по-буту Василь Коцан. З вітальним словом виступила директор Обласного організа-ційно-методичного центру культури Ганна Дрогальчук. За її словами, писанкарство –

«СВІТ ПИСАНКИ» І ЙОГО ПЕРЕМОЖЦІ

Роман Пилип, Наталія Стегура, Ганна Дрогальчук, Василь Коцан

4


незвичайне, магічне мистецтво, що сповна демонструє і нинішня виставка, знайомлячи з багатогранним доробком зберігачів тради-цій та новаторів, зрілих майстрів і талано-витої юні, які однаковою мірою присвятили цьому творчому рукоділлю не просто час та хист, але й частинку власної доброї енерге-тики.

Кандидат мистецтвознавства, доцент За-карпатської академії мистецтв Роман Пилип оголосив переможців, висловив вдячність усім учасникам і присутнім.

У номінації «Традиційна писанка» пер-ше місце отримала Наталія Ковач (м. Хуст), друге – Ірина Ходанич (с. Вільшинки Пере-чинського району), третє – Наталія Збоян (с. Новоселиця Перечинського району).

У номінації «Авторська писанка» перше місце – Катерина Ливрінц (м. Ужгород), дру-ге – Наталія Янішевська (м. Золочів Львів-ської області), третє – Антоніна Дурда (м. Ір-шава).

У номінації «Новаторська писанка» місця розподілені так: перше – Андрея Прислупсь-ка (м. Ужгород), друге – Ольга Гал (м. Вино-градів), третє – Олеся Долбня (м. Ужгород).

Серед відзначених і єдиний представ-ник сильної половини та наймолодший учасник – 15-річний студент Ужгородського коледжу мистецтв імені Адальберта Ерделі Закарпатської академії мистецтв Володимир Козурак (м. Рахів), який представив шкря-банки з ликами святих.

Окремі учасники виставки були наго-роджені заохочувальними подарунками.

Виставка-конкурс – це результат спів-праці Закарпатського музею народної архі-тектури та побуту, Закарпатської академії мистецтв та Обласного організаційно-мето-дичного центру культури.

Володимир МИШАНИЧ

Катерина ЛиврінцМарія ЧорійНаталія Ковач

Володимир Козурак

5


11 квітня 2017 року в Центрі української культури у Пряшеві відбулося свято писан-ки. На запрошення Союзу русинів-українців Словаччини у ньому взяли участь народний вокальний ансамбль «Ужанка» відділу куль-тури Ужгородської райдержадміністрації (керівник Василина Голянич) і народні майс-трині Закарпаття: Тетяна Поринець (с. Ми-най Ужгородського району), Софія Алмаші (с. Макарьово) та Христина Герц (смт Чина-дійово Мукачівського району). Вони провели майстер-класи з видряпування, воскування та випалювання вогнем на дереві.

ЗАКАРПАТСЬКІ МАЙСТРИНІ НА СВЯТІ ПИСАНКИ У ПРЯШЕВІ

Зацікавлення виявляли всі присутні. Учасники майстер-класів майстерно відтво-рювали техніки виготовлення пасхальних писанок та прикрашали їх традиційними орнаментами за підготовленими заздалегідь зразками.

Гостей з України представили голова Центральної ради Союзу русинів-українців Словаччини Петро Сокол та його заступник Павло Богдан.

Делегацію працівників культури та ама-торів мистецтва Закарпаття очолювала ди-ректор Обласного організаційно-методич-ного центру культури Ганна Дрогальчук, яка подякувала українцям Словаччини за збереження та популяризацію народних традицій і звичаїв. До закарпатської делега-ції також увійшли начальник відділу куль-тури Великоберезнянської райдержадміні-страції Неля Глодан, голова Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Василь Мулеса, завідувач народного етнографічного музею Обласного організаційно-методичного цен-тру культури, заслужений майстер народної творчості України Наталія Стегура та автор цих рядків.

Серед почесних гостей на святі писан-ки був присутній також Микола Мушинка, доктор філологічних наук, іноземний член

НАН України, фолькло-рист, активний громад-ський діяч, який радо вітав гостей з України.

Культурно-мистець-ка акція організована відділом міжнародних зв’язків у галузі культур-но-освітньої діяльності та народної творчості Обласного організацій-но-методичного центру культури за сприяння управління культури Закарпатської облдерж-адміністрації та Гене-рального консульства Словацької Республіки в місті Ужгород.

Віталій РАЦНародний вокальний ансамбль «Ужанка»

Наталія Стегура і Софія Алмаші

6


Поетичний конкурс-огляд художньо-го читання поезії та прози «Струни серця», присвячений світлій пам’яті Ірини Невиць-кої, – це унікальна культурно-мистецька подія. Вона засвідчує, що поетичне слово потрібне людям, що воно здатне об’єднувати покоління, надає наснагу в непростих умо-вах теперішнього буття.

Уперше мене зачарували «Струни сер-ця» у Пряшеві два роки тому. Тож за мож-ливість ще раз почути їх, побувати на ХХVІІ конкурсі-огляді, що 22 квітня 2017 року від-бувся у селі Удол, я вдячний управлінню культури Закарпатської облдержадміністра-ції та Обласному організаційно-методично-му центру культури. Адже в такий спосіб відбувається практичний обмін досвідом у важливій справі естетичного вихован-ня молоді, поширенні й розповсюдженні творчості українських поетів-класиків і су-часних, збереженні й примноженні культу-рологічних традицій, що побутують на За-карпатті та Пряшівщині. Відрадно, що кон-курс-огляд «Струни серця» проводився уже 27-й раз. На Закарпатті у смт Середнє ми що-року організовуємо аналогічну поетичну ак-цію – конкурс українського художнього сло-ва «Моя весна», присвячений пам’яті Івана Ірлявського.

Добре, що кожного року «Струни серця» дзвенять усе іншими населеними пунктами, з якими пов’язані життя і творчість Ірини Невицької. Така своєрідна естафета на ко-ристь усім, бо сприяє залученню широкого кола читачів, творчої інтелігенції, громад-ськості. У рамках конкурсу-огляду відбулися цікаві розмови на ці теми з головою Союзу

СЛОВО, ЯКЕ ОБ’ЄДНУЄ ПОКОЛІННЯрусинів-українців Словаччини Петром Со-колом, його заступником Павлом Богданом, членом Спілки українських письменників Словаччини Євою Олеар, редактором газе-ти «Нове життя» Мирославом Ілюком. При-ємно, що вони високо оцінили виступи двох представниць Закарпаття – Дарини Токар та Каміли Шевчук. До слова, вони виступали поза конкурсом.

Каміла Шевчук, учасниця аматорського мистецтва будинку культури села Сторож-ниця Ужгородського району, продекламува-ла поезії Тараса Шевченка «Минають дні» та «Розрита могила», а Дарина Токар, студентка Ужгородського державного музичного учи-лища ім. Д. Є. Задора – вірш «Жінки, котрі в мені живуть» Надії Танчинець. Підготу-вала читців до культурно-мистецької акції завідувач відділу народної творчості та ама-торського мистецтва Обласного організацій-но-методичного центру культури Яна Ка-сарда-Микита.

Йшлося і про зростання популярності творчості закарпатських письменників серед українців Словаччини й українських пись-менників Словаччини: Іллі Галайди – ініціа-тора конкурсу-огляду «Струни серця», Івана Яцканина, Мілана Бобака, Марусі Няхай, Йосифа Збіглея, Степана Гостиняка, у на-шому регіоні й в Україні. Цьому сприяють зазначені поетичні конкурси.

Від імені письменників Срібної Землі я подарував шанувальникам поетичного сло-ва нові збірки творів своїх колег. Хочеться ві-рити, що окремі з них прозвучать на ХХVІІІ конкурсі-огляді «Струни серця», який у на-ступному році відбудеться згідно з рішен-ням оргкомітету у Свиднику.

Делегацію представляли провідний ме-тодист Обласного організаційно-методично-го центру культури Олеся Павлюк, завідувач відділу Закарпатської обласної універсаль-ної наукової бібліотеки ім. Ф. Потушняка Мар’яна Григаш та автор цих рядків.

Мета заходу – виявлення талановитих особистостей і популяризація українського художнього слова. Поїздка відбулася в рам-ках Договору про творчу співпрацю між управлінням культури Закарпатської обл-держадміністрації та Союзом русинів-укра-їнців Словаччини.

Василь ГУСТІ

Наймолодші учасники

7


Третього травня 2017 року в Закарпат-ському обласному художньому музеї імені Йосипа Бокшая відбувся творчий вечір з на-годи 80-річчя відомої народної співачки Віри Баганич та презентація пісенного альбому «Понад Плаєм, Плаєм…»

З нагоди ювілею голова Закарпатської обл держадміністрації Геннадій Москаль вручив Вірі Баганич найвищу крайову від-знаку – «За розвиток Закарпаття», а началь-ник управління культури облдержадміні-страції Вікторія Фролова – Почесну грамоту.

Творчий вечір Віри Баганич супрово-джувався святковим концертом, у якому взяли участь академічний камерний хор «Cantus» (художній керівник та диригент – народний артист України Еміл Сокач), на-родний артист України Петро Матій, соліст-ка Заслуженого академічного Закарпатсько-го народного хору Яна Садварій, соліст-ін-струменталіст, заслужений працівник куль-тури України Леонтій Ленарт, вокальний ансамбль Ужгородського державного музич-ного училища імені Д. Є. Задора (керівник – заслужена артистка України Світлана Глеба), народний фольклорно-етнографічний ан-самбль «Ужгород» Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури (керів-ники – Віктор та Олександр Шостаки, балет-

В УЖГОРОДІ ВШАНУВАЛИ СПІВАЧКУ ВІРУ БАГАНИЧ

мейстер Роза Мацак), народне вокальне тріо «Едельвейс» Воловецького районного будин-ку культури (керівник Марія Більська), во-кальний дует «Червена ружа» у складі Ольги Прокоп та Лілії Немеш, а також Тарас Гама-га, Іван Щербей, Любов Уліганець та Тетяна Шопа. Вела програму методист Обласного організаційно-методичного центру культу-ри, етномузиколог, лауреат обласної премії імені Дезидерія Задора Віра Мадяр-Новак.

Багато теплих та щирих слів про юві-лярку сказали народний художник України Володимир Микита, заслужений працівник культури України Василь Габорець, а також друзі та колишні колеги.

Диск «Понад Плаєм, Плаєм…» – закар-патські народні пісні у виконанні Віри Бага-нич, перший відцифрований пісенний аль-бом талановитої співачки, провідної соліст-ки Державного заслуженого Закарпатського народного хору. Видання присвячене 80-літ-ньому ювілею визнаної народом артистки і покликане закарбувати для історії основні здобутки її мистецького життя.

Понад півстоліття Віра Баганич є кра-щою виконавицею балад Закарпаття. Вони увійшли до «золотого фонду» музичної культури краю, а її ім’я стало легендою. На диску представлені архівні студійні записи Львівського телебачення, датовані 1963 ро-ком (нині викладені в Інтернет); матеріали численних грамплатівок періоду 1960–1970-х років, звукозаписи касети «Співає Віра Бага-нич» (2001), архівні матеріали Закарпатсько-го обласного радіо та записи концертних ви-ступів останніх років. На основі багатої і різ-номанітної музичної палітри закарпатських народних пісень, що охоплюють значний проміжок часу, яскраво вимальовується твор-чий портрет Віри Степанівни. Тож бажаємо Вірі Баганич міцного здоров’я, оптимізму, радості на многая і благая літ.

Ініціатори та організатори проведення дійства – Обласний організаційно-методич-ний центр культури (директор Ганна Дро-гальчук) та управління культури Закарпат-ської облдержадміністрації (начальник Вік-торія Фролова).


8


П’ятого травня 2017 року Обласний ор-ганізаційно-методичний центр культури на базі Дитячої академії танцю організував і провів обласну творчу лабораторію для керівників провідних аматорських хорео-графічних колективів, методистів районних і міських методичних центрів на тему «Осо-бливості виконання танців національних меншин Закарпаття».

Творча лабораторія проводилась із ме-тою активізації діяльності хореографічних колективів області та обміну досвідом у ро-боті з колективами.

Привітала учасників творчої лаборато-рії директор Обласного організаційно-ме-

ХОРЕОГРАФИ ОБЛАСТІ ОБМІНЯЛИСЯ ДОСВІДОМ

тодичного центру культури Ганна Дрогаль-чук.

Провідний методист хореографічного жанру відділу народної творчості та ама-торського мистецтва Обласного організа-ційно-методичного центру культури Ольга Толвай у своєму виступі розповіла про стан хореографічного мистецтва області та ді-яльність аматорських колективів краю; поін-формувала про кількість національних мен-шин та місця їх компактного проживання на Закарпатті, кількість аматорських хореогра-фічних колективів національних меншин, які працюють при клубних установах регі-ону; надала методичні поради присутнім керівникам аматорських хореографічних колективів щодо підбору репертуару, музи-ки, хореографічної лексики для дитячих хо-реографічних колективів і гуртків.

Ерік Сачко, директор Дитячої академії танцю, торкнувся питання щодо особливос-ті роботи в дитячих колективах: підбір ре-пертуару; дисципліна; культура поведінки на заняттях; зовнішній вигляд на сцені та заняттях тощо.

Керівник зразкового ансамблю народно-го танцю «Джерельця Карпат», заслужений працівник культури України Михайло Сач-ко розповів про манеру та особливості вико-нання словацьких, румунських, угорських і ромських народних танців у дитячих ко-лективах. Його вихованці продемонструва-ли керівникам аматорських хореографічних

Ганна Дрогальчук, Ольга Толвай, Збігнев Романович

Усі учасники семінару-практикуму

9


колективів найхарактерніші рухи наведених вище танців, а потім і самі танці.

Змістовний показовий виступ представи-ли учасники ансамблю пісні й танцю «Явір» Природничого університету міста Люблін Польської Республіки. Керівник ансамблю Збігнев Романович разом зі своїми вихован-цями провів майстер-клас на тему «Манера та особливості виконання польського народ-ного танцю».

Загалом у творчій лабораторії взяло участь понад 100 учасників, методистів та керівників аматорських хореографічних ко-лективів із Великоберезнянського, Виногра-дівського, Мукачівського, Перечинського, Рахівського, Ужгородського, Свалявського, районів та міст Ужгород і Чоп, які мали змо-гу збагатити свої знання та обмінятися до-свідом роботи.

Вечором цього ж дня у Закарпатському академічному обласному театрі ляльок від-бувся чудовий виступ ансамблю пісні й тан-цю «Явір».

Колектив заснований 1960 року. До його складу входять танцювальна, інструмен-тальна та вокальна групи, у яких займають-ся нинішні студенти та випускники При-родничого університету, а також інших на-вчальних закладів Любліна. За час свого іс-нування ансамбль дав понад 4000 концертів у 50 країнах світу, презентуючи польський фольклор з різних регіонів країни.

З 1993 року ансамбль є членом Польської секції Міжнародної Ради фольклорних това-риств, фестивалів і народного мистецтва.

Привітали учасників та всіх присутніх у залі начальник управління культури За-карпатської облдержадміністрації Вікторія Фролова і заступники голови Товариства польської культури Закарпаття імені Гнєви Волосєвич Людмила Федорчук та Олександр Снігурський. Директор Обласного організа-ційно-методичного центру культури Ганна Дрогальчук подякувала за цікаву і змістов-ну концертну програму, висловила бажання і надалі співпрацювати та вручила подяку колективу за збереження і популяризацію польського фольклору, зміцнення творчих зв’язків у галузі міжнародного співробітни-цтва. Вела програму завідувач відділу на-родної творчості та аматорського мистецтва ООМЦК Яна Касарда-Микита.

Концерт відбувся за сприяння та під-тримки управління культури Закарпатської облдержадміністрації та Обласного органі-заційно-методичного центру культури.

Глядачі отримали багато приємних вра-жень, ознайомившись із польською культу-рою.

Ольга ТОЛВАЙАнсамбль пісні й танцю «Явір»

Яна Касарда-Микита, Ганна Дрогальчук, ансамбль пісні й танцю «Явір»

10


10 травня 2017 року в Середнянській дитячій школі мистецтв на Ужгородщині відбувся XIX обласний конкурс словацької народної пісні «Золотий соловей». Основни-ми завданнями конкурсу традиційно є вияв-лення і підтримка юних талантів, сприяння розвитку дитячої вокальної творчості, збере-ження словацьких народних традицій, уза-гальнення та вивчення передового досвіду роботи зі словацьким фольклором.

Засновники конкурсу – управління культури Закарпатської облдержадміністра-ції, відділ культури Ужгородської райдерж-адміністрації, Середнянська дитяча школа мистецтв і культурно-освітня організація «Матіца Словенска» в Україні – й цього разу зробили все для того, щоби втілити в життя поставлені завдання та провести конкурс на високому рівні.

Перед початком конкурсної програми присутніх привітали заступник начальника управління культури Закарпатської облдер-жадміністрації Ілдико Молнар, консул-рад-ник Генерального консульства Словацької Республіки в м. Ужгород Яна Дворецка і го-лова культурно-освітньої організації «Маті-ца Словенска» в Україні Йосип Гайніш.

РЕЗУЛЬТАТИ КОНКУРСУ «ЗОЛОТИЙ СОЛОВЕЙ»

Цього разу в Середньому зібралися 82 учасники (рекордна кількість) з Ужгород-ського, Перечинського, Великоберезнян-ського, Воловецького, Іршавського, Мукачів-ського, Тячівського, Свалявського, Хустського районів, міст Ужгород, Мукачево, Хуст і Чоп. Традиційно вони змагалися у трьох вікових категоріях: перша категорія – солісти-вока-лісти та дуети віком до 10 років, друга кате-горія – солісти-вокалісти та дуети віком від 10 до 14 років, третя категорія – солісти-вока-лісти та дуети віком від 15 до 18 років.

Компетентне журі очолила Надія Підго-родська – голова циклової комісії «Академіч-ний спів» Ужгородського державного музич-ного училища ім. Д. Є. Задора, заслужений працівник культури України. До складу журі також увійшли: Йосип Гайніш – голо-ва культурно-освітньої організації «Матіца Словенска» в Україні; Леонтій Ленарт – голо-ва Президії Ради директорів шкіл естетич-ного виховання Закарпатської області, заслу-жений працівник культури України; Вален-тина Зелінка – викладач-методист циклової комісії «Академічний спів» Ужгородського державного музичного училища ім. Д. Є. За-дора; Мирослава Шванда – завідувач во-

кально-хорового відділу Середнянської ДШМ, керівник народного во-кально-хореографічного ансамблю «Словенка» і Людміла Капральова – вчитель Ужгородської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 4. Журі гідно впоралося зі своїм нелегким завдан-ням і прийняло наступ-не рішення щодо розпо-ділу призових місць:

ґран-прі конкурсу у першій віковій кате-горії отримала Шпеник Катерина (Мукачівська ДШМ № 1 ім. С. Марто-на); перше місце у пер-Білинець Юлія

11


шій віковій категорії розділили Білинець Юлія (Школа мистецтв м. Хуст), Туряниця Аліна (Середнянська ДШМ) і Семйон Со-фія (Мукачівська ДШМ № 2); друге місце посіли Газій Лідія (Великолучківська ДШМ), Гальовчик Олександр (Ракошинська ДШМ) і Лакатош Дарина (Воловецька ДШМ); третє місце у цій віковій категорії зайняли Моло-кус Софія (Середнянська ДШМ) і Головня Юліанна (Коритнянська ДШМ). Серед дуе-тів у цій віковій категорії перше і третє міс-ця не присуджувалися, а друге місце посіли Медвідь Владислава і Газій Лідія (Велико-лучківська ДШМ).

Ґран-прі конкурсу і максимальну кіль-кість балів у другій віковій категорії отрима-ли Вейгеші Ярослава (Середнянська ДШМ) і Тороні Юліана (Мукачівська ДШМ № 2). Перше місце згідно з кількістю набраних балів розділили Білей Максим (Кушницька ДШМ) і Попович Марія (Мукачівська ДШМ № 2); другі місця посіли Мотринець Альона (Великолучківська ДШМ), Дьомінова Анас-тасія (Тур’ї-Реметівська ДШМ), Криса Кате-рина (Тарновецька ДШМ) і Беца Катерина (Воловецька ДШМ); треті місця вибороли Барна Наталія (Кушницька ДШМ) і Пи-липів Павло (Ракошинська ДШМ). Серед дуетів у цій віковій категорії перше місце здобули дуети у складі: Гнаткович Даніела – Гнаткович Евніка (Полянська ДШМ) і Не-мйо Катерина – Гузинець Дар’я (Мукачівська ДШМ № 2); друге місце не присуджувалось, а треті місця посіли дуети у складі: Кайнц Евеліна – Черепаня Мирослава (Великолуч-ківська ДШМ) і Тегза Катерина – Мікаелі Ре-бека (Школа мистецтв м. Хуст).

У третій віковій категорії журі вирішило призові місця не присуджувати.

Переможці і призери отримали дипло-ми та грамоти, а також цінні подарунки та пам’ятні сувеніри від організаторів конкур-су. Подяками за участь і сувенірами були також нагороджені всі учасники конкурсу. Особливим подарунком для всіх учасників стали статуетки у вигляді скрипкового клю-ча, на якому сидить соловейко, що їх майс-терно виготовили спеціально для цього кон-курсу діти з інвалідністю.

Подарунок і щирі слова подяки за май-стерне ведення програми конкурсу отримав також і вчитель Ужгородської ЗОШ І–ІІІ сту-пенів № 4, незмінний ведучий конкурсних програм Янко Поханіч. Вагому роботу з ор-ганізації і проведення конкурсу здійснили: Вікторія Гойдош – методист відділу мистець-ких навчальних закладів управління куль-тури Закарпатської облдержадміністрації, а також Габріелла Бровді й Мілан Товт із сло-вацької редакції Закарпатської регіональної філії Національної телекомпанії України (телеканал «Тиса-1»).

Слід також відзначити велику роботу викладачів і концертмейстерів навчальних закладів, які готували учасників. Окремої подяки заслуговує робота керівників фоль-клорних колективів шкіл естетичного вихо-вання, які забезпечили виступам конкурсан-тів якісний музичний супровід.

Учасники обласного конкурсу словаць-кої народної пісні «Золотий соловей–2017» роз’їжджалися по домівках з масою позитив-них вражень від перебування на святі сло-вацького пісенного фольклору із одностай-ним бажанням приїхати 10 травня 2018 року у Середнє і взяти участь у конкурсній про-грамі (до речі, наступного року він буде ХХ, ювілейний). Отже, до нових зустрічей!

Оксана ЛЕНАРТ

Дует у складі Гнаткович Даніели та Евніки

12


12 травня 2017 року у переповненому залі Закарпатського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені братів Юрія-Августина та Євгена Ше-регіїв програмою «В мистецтві, натхненні, любові» поважний ювілей відзначив Ужго-родський коледж культури і мистецтв.

Своїм гостям викладачі й обдароване студентство вишу подарували масштабний, майже тригодинний концерт, що об’єднав музичні та пісенні композиції, танцювальні й театральні постановки, провівши присут-ніх через багату палітру жанрів, стилів, на-строїв: від глибокої лірики – до нестримного запалу, від народних витоків – до модерних арт-експериментів.

Насичене мистецьке наповнення вечора було органічно доповнене відеофрагмента-ми з історії навчального закладу, який, на-гадаємо, розпочав свою історію в 1947 році у місті Хуст, а в 1985 був переведений до Ужгорода як обласний заклад із підготовки фахівців у галузі культури і мистецтв. Їх, до слова, за час свого існування заклад випус-тив понад 10 тисяч.

Сьогодні ж у виші під наглядом 107 пе-дагогів на чолі з директором Наталією Шете-лею навчається майже 300 студентів за сімо-ма спеціальностями: «Музичне мистецтво», «Менеджмент соціокультурної діяльності», «Сценічне мистецтво», «Хореографія», «Ін-формаційна, бібліотечна та архівна справа», «Народна художня творчість» і «Бібліотечна справа».

70 РОКІВ У МИСТЕЦТВІ, НАТХНЕННІ, ЛЮБОВІУ рамках урочистостей не

обійшлось і без численних приві-тань, зокрема, від керівників краю і міста. Заступник голови – керівник апарату Закарпатської облдержад-міністрації Олександр Петік відзна-чив, що, з огляду на вагомі досягнен-ня вже багатох поколінь педагогів і студентів, можна сміливо говорити не просто про коледж, а про високу школу закарпатської культури, крім того – висловив захоплення від ар-тистичного потенціалу учасників концерту, назвавши виступи «цілком гідними Євробачення». Заступник голови обласної ради Йосип Борто у вітальному слові слушно наголо-сив, що в наші дні не лише культура

потребує державної підтримки, а й держа-ва – культурної. Ужгородський міський го-лова Богдан Андріїв зауважив, що практич-но жоден культурний захід у місті не обхо-диться без участі талановитих студентів, а також – випускників коледжу, котрі сьогодні складають помітну частину культурно-мис-тецьких колективів краю.

Опісля керівники виконали приємну мі-сію й нагородили за успіхи в естетичному вихованні молоді, активну участь у громад-ському і культурному житті області та з на-годи ювілею коледжу низку працівників – почесними відзнаками, грамотами і подяка-ми профільного міністерства, Закарпатської облдержадміністрації та облради, Ужгород-ської міськради. Серед іншого, Почесною грамотою Міністерства культури України нагороджений колектив Ужгородського ко-леджу культури і мистецтв.

Від гостей зі столиці, а також із Угорщи-ни і Словаччини на адресу винуватців свята прозвучало ще чимало компліментів, слів вдячності та запрошень до творчої й освіт-ньої співпраці.

Усі вітання і концертні виступи публіка супроводжувала рясними оплесками. На-останок учасники та численні гості концер-ту спільно виконали «Многая літ», які, воче-видь, коледж збирається прожити, знову ж таки, «в мистецтві, натхненні, любові».

Управління культури Закарпатської облдержадміністрації

Наталія Шетеля вітає ювілярів

13


18 травня 2017 року в Будинку офіційних прийомів Уряду в Києві на урочистому засі-данні керівникові зразкового фольклорного ансамблю «Кирниченька» Іршавського ра-йонного будинку культури Едіті Канчій та усім учасникам Міжнародного проекту «Я – Українка» було присвоєно народне звання «Берегиня України», вручено орден, грамоту «За особистий внесок у розвиток України та вірність нації», а також Книгу Пошани «Я – Українка».

«Своїм прикладом Ви показуєте, як, став-ши особистістю, можна досягти висот не тільки заради особистого щастя, а й заради щастя й успіху всієї країни. Ви наповнюєте життя яскравими фарбами, спонукаєте до шляхетних вчинків і добрих справ. Низький уклін і велика подяка за доброту і любов, чуйність і витримку, щире серце і мудру душу», – Подяку з таким текстом вручив на-родний депутат України Олександр Мар-ченко на заключній частині Міжнародного проекту «Я – Українка». Сотні маленьких ір-шавчан та дітей із довколишніх сіл розкрили свої музичні й вокальні таланти у створено-му пані Канчій фольклорному ансамблі. Це

ЕДІТА КАНЧІЙ – «БЕРЕГИНЯ УКРАЇНИ»не просто ансамбль виконавців, а ціла лабо-раторія, де віднайдені через родинні перека-зи-переспіви старовинні балади, коломийки, примовки отримують нове життя, одягають-ся у свіжі мелодійні барви.

Зразковий фольклорний ансамбль «Кир-ниченька» – яскрава перлина у пісенному намисті не тільки України. Колектив добре знають у багатьох європейських країнах. Завдяки саме таким народним дипломатам у пересічних словаків, греків, болгар, фран-цузів та інших формується образ нашої кра-їни, народ якої має древні багаті культурні традиції. Для Едіти Василівни кожна ди-тина талановита, обдарована, до її таланту педагогу треба докласти тільки свій, а ще більше – праці й любові. І тоді вже як друга, творча мама, вона випускає у світ зростати особистість. Серед таких художній керівник «Кирниченьки» з гордістю називає рома Йо-сипа Чаву. Нині він студент одного із мис-тецьких вишів столиці, учасник ансамблів «Ромен» і «Циганська підкова». Таких заслуг у Едіти Канчій чимало, а що вже оцінювати кількісно ті, коли вона просто збагачує дитя-чі душі мистецькими нотками.

Міжнародний проект «Я – Українка», започаткований Українським інформацій-но-видавничим центром «Галактика», пред-ставив світові понад 120 історій про жінок, які поєднали вірність і любов до України для блага та розквіту нації. Вони возвеличу-ють країну, множать здобутки, зачаровують своєю вдачею, вражають шляхетністю і ми-лосердям.

Проект здійснено за підтримки та уча-сті представників Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Кабіне-ту Міністрів України, керівників місцевого самоврядування, обласних та районних ад-міністрацій, громадських об’єднань тощо. Невід’ємною частиною проекту була підго-товка та випуск книги «Я – Українка», сто-рінки якої розстелили рушники жіночих доль. Крім знаменитих постатей є і багато імен, які ще невідомі широкому загалу, та є не менш значимі в долі нашої країни. Це керівники підприємств, державних і недер-жавних структур, громадських організацій, окремі особистості, спеціалісти різних галу-зей, громадські й політичні діячі, благодій-ники, митці та інші.

Михайло ІСАК

Йосип Чава, Анатолій Гнатюк, Едіта Канчій

14


21 травня 2017 року в Центрі творчості ді-тей та юнацтва Галичини у Львові пройшов другий регіональний тур V Всеукраїнського фестивалю-конкурсу народної хореографії імені Павла Вірського. Честь нашої області захищали колективи, які восени 2016 року стали переможцями першого обласного туру фестивалю-конкурсу.

У номінації D1 – аматорські хореогра-фічні колективи (учасники віком до 16 років) загальноосвітніх шкіл, палаців, будинків, центрів дитячої творчості, початкових спеці-алізованих мистецьких навчальних закладів клубних закладів – виступив зразковий ама-торський ансамбль народного танцю «Дже-рельця Карпат» Обласного будинку культу-ри профспілок (керівник – заслужений пра-цівник культури України Михайло Сачко). Його вихованці представили на сцені сло-вацький народний танець «Ми є подполянє» та народний танець румунів Закарпаття «Ін-вертіта».

Аматорський хореографічний колектив «Вишиванка» креативно-мистецького комп-лексу «Вілет» села Кам’яниця Ужгородського району (керівник – заслужений працівник культури України Михайло Шютів) вико-нав «Сатмарський вербункош, повільний та швидкий чардаш» і танець угорських цига-нів Трансільванії. Вони виступили у номіна-ції F – сільські колективи (учасники віком від 16 років).

Номінацію F1 – сільські колективи (учас-ники віком до 16 років) представив зразковий аматорський ансамбль танцю «Турянська долина» відділу культури Перечинської рай-держадміністрації (керівник – заслужений працівник культури України Іван Пастеляк, викладач-репетитор Едуард Воронич) і по-дарував словацькі народні танці «Карічка», «Чардаш з Порховане» та український та-нець Закарпаття «Бойки».

Колективи хореографічного відділу Ужгородського коледжу культури і мистецтв (завідувач хореографічного відділу – заслу-жений працівник культури України Іван Пастеляк) виступили у номінації K – колек-

ХОРЕОГРАФІЧНІ КОЛЕКТИВИ ЗАКАРПАТТЯ ДИВУВАЛИ ЛЬВІВ

тиви спеціальних учбових закладів культу-ри й освіти (хореографічні колективи учбо-вих закладів І–ІІ рівнів акредитації). Вони представили на сцені легенду про створен-ня озера Синевир хореографічною компози-цією «Карпатське чудо-озеро» (постанов-ка – заслу жені працівники культури Укра-їни Іван Пастеляк, Ірина Шевцова, Михай-ло Шютів, Єлизавета Бабяк і Оксана Хижун).

Два колективи виступили у номінації N – аматорські хореографічні колективи національних меншин України (хореогра-фічні колективи різних національностей, які працюють при палацах, будинках куль-тури, центрах національних культур, націо-нально-культурних громадських об’єднань). Зразковий аматорський хореографічний колектив «Наша файта» будинку культури села Сторожниця Ужгородського району (ке-рівник Мирослава Огразанська) подарував словацький танець «Родинний» та україн-ський танець Закарпаття «Цифрований». Народний аматорський хореографічний ансамбль народного танцю «Ритм» будинку культури села Есень Ужгородського району (керівник Тиберій Сабов) – угорські народні танці «Берегвідеки», «Бикині».

Усі колективи яскравими виступами вразили не лише глядачів, але й членів журі. До слова, голова журі – народний артист України, Герой України, художній керівник Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України ім. П. Вірського, голова Національної хореографічної спілки України Мирослав Вантух.

На третій фінальний тур V Всеукраїн-ського фестивалю-конкурсу народної хорео-графії імені Павла Вірського, який відбу-деться восени у Києві, Закарпаття представ-лятимуть зразковий аматорський ансамбль народного танцю «Джерельця Карпат», аматорський хореографічний колектив «Ви-шиванка», зразковий аматорський ансамбль танцю «Турянська долина» та колективи хо-реографічного відділу Ужгородського коле-джу культури і мистецтв.

Ольга ТОЛВАЙ

15


23 травня 2017 року на базі Хустського ра-йонного будинку культури відбувся облас-ний семінар-практикум директорів район-них і міських будинків культури, завідувачів районними методичними центрами та ме-тодистів з клубної роботи на тему «Мораль-но-правове виховання у закладах культури».

У фойє районного будинку культури було розгорнуто виставку робіт майстрів об-разотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.

Привітала всіх учасників семінару-прак-тикуму головний спеціаліст управління культури Закарпатської облдержадміністра-ції Світлана Мендель.

Про роль закладів культури у розвитку народної творчості в умовах реформуван-ня та створення об’єднаних територіальних громад розповіла директор Обласного ор-

ХУСТ ПРИЙМАВ УЧАСНИКІВ ОБЛАСНОГО СЕМІНАРУ-ПРАКТИКУМУ

ганізаційно-методичного центру культури Ганна Дрогальчук.

З розвитком культури Хустського району на сучасному етапі присутніх ознайомила начальник відділу культури і туризму Хуст-ської райдержадміністрації Світлана Дзяпко.

З лекцією «Методи і форми роботи з мо-рально-правового виховання у закладах культури клубного типу області», яка супро-воджувалася тематичними мультимедійни-ми презентаціями, виступила завідувач від-ділу Обласного організаційно-методичного центру культури Людмила Веклюк.

Викладач-методист Ужгородського коле-джу культури і мистецтв, заслужений пра-цівник культури України Людмила Ухач розповіла про організацію культурно-доз-віллєвої діяльності з морально-етичного ви-ховання та провела низку оригінальних ігор із присутніми.

Завідувач відділу народної творчості та аматорського мистецтва Яна Касарда-Мики-та представила методичні рекомендації для працівників закладів культури клубного типу «Арт-терапія як ефективний засіб соці-алізації дітей з інвалідністю» за допомогою мультимедійної презентації.

Начальник відділу культури Виногра-дівської райдержадміністрації, заслуже-ний працівник культури України Василь Югас розповів про застосування норматив-но-правової бази у роботі закладів культури області.

Про підвищення рівня правосвідомості та правової культури серед різних категорій населення у клубних закладах Іршавсько-го району повідомила провідний методист Іршавського районного будинку культури Любов Філеш.

Директор Хустського районного будин-ку культури Анатолій Барна коротко озна-йомив учасників семінару-практикуму з ро-ботою очолюваного ним закладу.

Цікаву та змістовну концертну програ-му показали вокальний ансамбль «Патріо-ти» (керівник Наталія Крицак), народний вокальний ансамбль районного будинку культури (керівник Олександр Анишинець) та народний фольклорний гурт «Хустяни» (керівник Олександр Анишинець).

На семінарі панувала тепла і дружня ат-мосфера, про що при підведенні підсумків відзначили всі учасники семінару-практи-куму.

Людмила ВЕКЛЮКСвітлана Мендель, Світлана Дзяпко

Василь Югас, Ганна Дрогальчук

16


25 травня 2017 року у Закарпатському академічному обласному театрі ляльок від-бувся обласний фестиваль-конкурс «Талан-ти багатодітної родини», який проводиться щорічно вже кілька років поспіль із метою популяризації культурних і моральних цін-ностей сім’ї, відродження та збереження на-родних родинних традицій та історичної спадщини.

Цьогоріч він проходив у таких номіна-ціях: «Музичне виконання», «Вокальне мис-тецтво», «Художнє слово», «Хореографічне мистецтво», «Оригінальний жанр», «Обра-зотворче та декоративно-прикладне мисте-цтво».

У фестивалі-конкурсі взяли участь по-над 100 дітей віком від шести до 18 років із багатодітних і малозабезпечених сімей з усіх районів Закарпаття, за винятком Великобе-резнянського та Берегівського.

Компетентне журі (голова – заступник начальника управління культури Закар-патської облдержадміністрації, заслужений працівник культури України Іван Канюка) визначило переможців.

У номінації «Музичне виконання»Лауреати І ступеня – Орос Володимир

(Мукачівська дитяча школа мистецтв № 1 ім. С. Мартона); Мандзюк Юлія (м. Свалява).

Лауреати ІІ ступеня – Паладі Матей; Во-лошин Вікторія (с. Порошково Перечинсько-го району).

Лауреати ІІІ ступеня – Крицкій Олек-сандра (смт Середнє Ужгородського району); Граділь Євген (смт Середнє Ужгородського району).

«ТАЛАНТИ БАГАТОДІТНОЇ РОДИНИ» ЗНОВУ В УЖГОРОДІ

У номінації «Вокальне мистецтво»Лауреат І ступеня – вокальний квартет

у складі Серафима, Кирила, Іоанна, Тихона Шахових (Мукачівська дитяча школа мис-тецтв № 1 ім. С. Мартона, викладач Інна Не-бесна).

Лауреати ІІ ступеня – Шпеник Катери-на (Мукачівська дитяча школа мистецтв № 1 ім. С. Мартона, викладач Інна Небесна, кон-цертмейстер Ірина Кудімова); Петрінко Іван-на (с. Драгово Хустського району).

Лауреати ІІІ ступеня – Желізняк Вікторія (м. Ужгород); Костюк Роман (смт Міжгір’я); Стець Анастасія (Тересвянська дитяча шко-ла мистецтв Тячівського району).

У номінації «Художнє слово»Лауреат І ступеня – Дужар Оксана

(смт Воловець).Лауреат ІІ ступеня – Носок Олександра

(с. Сасово Виноградівського району).Лауреата ІІІ ступеня не присуджували.У номінації «Хореографічне мистецтво»Лауреат І ступеня – студія сучасного

танцю «Бі-Фрі» Іршавського районного бу-динку культури у складі Скоблей Вероніки, Скоблей Сергія, Гуляни Світлани, Гусєвої Поліни.

Лауреат ІІ ступеня – колектив «Імпульс» у складі Буркало Вікторії та Мишанич Ан-дріани (с. Колочава Міжгірського району).

Лауреата ІІІ ступеня не присуджували.У номінації «Оригінальний жанр»Лауреат ІІ ступеня – Повх Інна (зразкова

циркова студія «Весела Арена» Іршавського районного будинку культури).

Лауреат ІІІ ступеня – тріо «Авангард», со-лістка Струтин Уляна (м. Рахів).

Лауреата І ступеня не присуджували.У номінації «Образотворче та декоратив-

но-прикладне мистецтво»Лауреат І ступеня – Блинда Яна (с. Верхн-

ній Бистрий Міжгірського району).Лауреати ІІ ступеня – Ретізник Андрій

(м. Рахів), Сарканич Вероніка (с. Кольчино Мукачівського району).

Лауреати ІІІ ступеня – Вензел Валентина (с. Ільниця Іршавського району), Григулька Мирослава (с. Драгово Хустського району), Скрипинець Анастасія (м. Мукачево), Зей-кан Дмитро (м. Іршава).

Засновники та організатори фестива-лю – департамент соціального захисту насе-лення й управління культури Закарпатської облдержадміністрації та Обласний організа-ційно-методичний центр культури.

Людмила ВЕКЛЮК

Рокитський Андрій, Гулаткан Юліана, Ретізник Андрій, Блинда Яна

17


26 травня 2017 року на базі Обласного організаційно-методичного центру культу-ри відбувся обласний семінар-пленер «Ужго-род травневий», у якому взяли участь понад 20 художників, серед яких як аматори, так і професіонали. Його мета – налагодження зв’язків та обмін творчим досвідом і новими ідеями між митцями з усіх районів Закар-паття та напрацювання навиків у написанні пейзажу.

Цьогоріч митці малювали на території Закарпатського музею народної архітектури та побуту, мали можливість поспілкуватись у невимушеній, дружній атмосфері.

У семінарі-пленері взяли участь Емма Левадська, Надія Кіс, Андрея Павук, Тетяна Сопільняк, Олександр Сидорук, Василь Вов-чок, Марта Цуга, Микола Іванчо, Костянтин Ковган, Володимир Мишанич із міста Ужго-род; Ірина Попдякуник, Антон Секереш, На-талія Рибар, Віктор Грабар із міста Мукачево; Ольга Гал та Любов Шпак із міста Виногра-

МИТЦІ ЗАКАРПАТТЯ МАЛЮВАЛИ ТРАВНЕВИЙ УЖГОРОД

Ганна Дрогальчук (у центрі) з учасниками семінару-пленеру

дів; Надія Матіко з Іршавщини; Магдалина Березанич із смт Великий Березний; Іван Стегура, Юрій Мушак, Віктор Андріанов із Перечинського району; Юрій Вийгеш із Тя-чівщини.

Привітала художників директор Об-ласного організаційно-методичного центру культури Ганна Дрогальчук.

Член Національної спілки художників України Олена Кондратюк розповіла про те, як вона працює над створенням сюжетних картин, розкрила своє розуміння мистецтва. Лекція закінчилася дискусією про творчість, успіх митця тощо.

У рамках семінару-пленеру його учасни-ки відвідали художній салон «Арт-Про», де ознайомилися з роботами провідних митців Закарпаття. На завершення відбувся огляд і обговорення виконаних робіт та підведен-ня підсумків.


18


28 травня 2017 року на стадіоні села Невицьке Ужгородського району пройшов ІІ районний фестиваль хореографічного мистецтва «Кришталевий черевичок», при-свячений Міжнародному дню захисту дітей. Розпочав свято народний ансамбль пісні й танцю «Дружба» Ужгородського районно-го будинку культури. З вітальним словом до юних танцюристів та гостей культурно-мис-тецької акції звернулися заступник голови Ужгородської райдержадміністрації Єва Раті, провідний методист Обласного організацій-но-методичного центру культури Ольга То-лвай, голова села Невицьке Михайло Лаба та начальник відділу культури Ужгородської райдержадміністрації Марія Котляр.

У дійстві взяли участь майже всі хорео-графічні колективи району, а саме: народний хореографічний колектив народного танцю

«КРИШТАЛЕВИЙ ЧЕРЕВИЧОК» ЗАВІТАВ ДО НЕВИЦЬКОГО

«Ритм» с. Есень (керівник Ти-берій Сабов); зразковий хорео-графічний колектив «Наша Файта» БК с. Сторожниця (керівник Мирослава Огра-занська); танцювальний ко-лектив «Веселі намистинки» клубу с. Оріховиця (керівник Людмила Федьо); хореогра-фічні колективи «Орхідея» та «Естерланц» БК с. Тийглаш (керівники – Марія Ігнац та Ешме Вараді); танцюваль-ний колектив «Ромашка» клубу с. Ратівці (керівник

Юлія Сабо); хореографічний колектив «Ігоз-дьондь» БК с. Тисаашвань (керівник Тімея Белега); танцювальний колектив «Ес іріс» та «Маленькі ґомбічки» БК с. Худльово (керів-ник Лілія Ніколенко); хореографічний ко-лектив «Малі цвіркуни» БК с. Паладь Кома-рівці (керівник Вікторія Іллар); хореографіч-ний колектив «Готрац» БК с. Велика Добронь (керівник Томаш Раті); хореографічний ко-лектив «Божа ружа» ДШМ с. Мала Добронь (керівник Едіна Кіш); танцювальний ко-лектив «Радість» клубу с. Ляхівці (керівник Олеся Касинець); танцювальний колектив «Райдуга» БК с. Пацканьово (керівник Окса-на Ільченко); хореографічний колектив «Ак-цент» клубу с. Ярок (керівник Лілія Ледіда); хореографічний колектив «Сонечко» клубу с. Оноківці (керівник Марія Гричушенко); хореографічні колективи «Лідер Денс» (ке-рівник Крістіна Скрип) та «Ритм» (керівник Валерія Лаба) клубу с. Невицьке.

Окрасою фестивалю була зразкова во-кальна студія «Намисто» Ужгородського ра-йонного будинку культури (керівник Тетяна Раховська), яка протягом усього дня радува-ла глядачів своїми виступами.

Режисер свята – керівник районного ор-ганізаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи від-ділу культури Ужгородської райдержадміні-страції Оксана Ільченко, ведуча – методист РОМЦНТ і КОР відділу культури Ужгород-ської райдержадміністрації Олена Гайдук.


Вітають учасників Ольга Толвай і Марія Котляр

Зразковий хореографічний колектив «Наша файта»

будинку культури села Сторожниця

19


Учасники та члени журі конкурсу

30 травня 2017 року в селищі Середнє на Ужгородщині відбувся щорічний облас-ний конкурс українського художнього слова ім. Івана Ірлявського «Моя весна», у якому взяло участь 48 читців-декламаторів культ-освітніх установ області, учнів та студентів середніх і вищих навчальних закладів, учас-ників поетичних студій, літературних теат-рів й аматорських театральних колективів, авторів-виконавців.

Глибоко шануючи спадщину Івана Ір-лявського, голова журі – заслужений праців-ник культури України Василь Густі – зачи-тав власний вірш-присвяту поетові, чим дав потужний старт для конкурсантів.

Виступи оцінювало журі, до якого увійш-ли головний спеціаліст управління культу-ри облдержадміністрації Світлана Мендель, директор Обласного організаційно-мето-дичного центру культури Ганна Дрогаль-чук і завідувач відділу народної творчості та аматорського мистецтва Яна Касарда-Мики-та, завідувач циклової комісії режисерських дисциплін Ужгородського коледжу культу-ри і мистецтв Оксана Шип та письменниця Галина Малик.

Цьогоріч, згідно Положення конкурсу, учасники декламували вірші закарпатських авторів – Петра Скунця, Василя Густі, Павла Чучки, Михайла Чухрана, Тетяни Рибар та Івана Ірлявського. Після жвавого обговорен-ня журі визначило переможців.

У номінації «Поезія»:лауреати І ступеня – учениця Ужгород-

ської ДШМ Голуб Софія, студент Ужгород-

У СЕРЕДНЬОМУ ВШАНУВАЛИ ІВАНА ІРЛЯВСЬКОГО

ського коледжу культури і мистецтв Олек-сандр Михайловський;

лауреати ІІ ступеня – учениця Мукачів-ської ДШМ № 2 Кузнєцова Анастасія, учени-ця Ужгородської ДШМ Батько Ольга;

лауреати ІІІ ступеня – учениця Виногра-дівської ДШМ ім. Б. Бартока Носок Анаста-сія, учениця Великолучківської ДШМ Мука-чівського району Габовда Ангеліна, студент-ка Ужгородського коледжу культури і мис-тецтв Раїса Гінцяк.

У номінації «Проза»:лауреат І ступеня – учениця Стеблівської

ДШМ Хустського району Брода Іванна;лауреати ІІ ступеня – учень Мукачівської

ДШМ № 2 Кобаль Георгій, студентка Ужго-родського державного музичного училища ім. Д. Є. Задора Іванна Волос;

лауреат ІІІ ступеня – студентка Ужгород-ського коледжу культури і мистецтв Тетяна Стеблак;

дипломант – учениця Мукачівської ДШМ № 2 Авраменко Олександра.

У номінація «Гумор»:лауреата І ступеня не присуджували; лауреат ІІ ступеня – учень Школи мис-

тецтв м. Хуст Очкан Іван;лауреат ІІІ ступеня – учениця Мукачів-

ської ДШМ № 2 Горват Карина;дипломанти – учасник гуртка худож-

нього слова клубу с. Клячаново Мукачів-ського району Петро Жеребак, учениця Ши-роківської ДШМ Виноградівського району Кіш Ярослава.

У номінації «Власна творчість»:лауреат І ступеня – учасниця гуртка ху-

дожнього слова клубу с. Нижнє Солотвино Ужгородського району Ходань Софія;

лауреат ІІ ступеня – учасниця гуртка ху-дожнього слова Свалявського РБК Наталія Малетич;

лауреати ІІІ ступеня – учениця Пере-чинської гімназії ІІ–ІІІ ст. суспільно-гумані-тарного напрямку Марухнич Мар’яна.

Окрім дипломів, переможцям вручили книжкові подарунки. Подяками та щедрими оплесками були нагороджені й інші учасни-ки свята.

Конкурс завершився покладанням квітів до меморіальної дошки поетові Іванові Ро-шку (псевдонім – Ірлявський) у його рідному селі Ірлява.

Яна КАСАРДА-МИКИТА

20


У місті Ужгород протягом двох днів зма-галися учасники ХV обласного фестивалю ігор та iгрових програм «Грайлик–2017».

Людмила Ухач – викладач-методист ци-клової комісії менеджменту соціокультурної діяльності Ужгородського коледжу культури і мистецтв, заслужений працівник культури України – ініціатор цього цікавого дійства, директор фестивалю «Грайлик–2017».

Його мета – виявлення талановитих сце-наристів, режисерів і ведучих ігор та ігрових програм, інтелектуальне та творче збагачен-ня, зміцнення культурних і дружніх зв’язків організаторів дозвілля.

Цю культурно-мистецьку акцію урочи-сто відкрили директор фестивалю «Грай-лик–2017» Людмила Ухач, головний спеці-аліст управління культури Закарпатської облдержадміністрації Світлана Мендель, директор Обласного організаційно-мето-дичного центру культури Ганна Дрогальчук і заступник директора з навчальної роботи Ужгородського коледжу культури і мистецтв Оксана Телеп.

Протягом усього веселого та розважаль-ного дійства учасники, зокрема клубні пра-цівники, викладачі шкіл мистецтв, загально-освітніх шкіл із різних районів області, сту-денти коледжу культури і мистецтв на сцені

ФЕСТИВАЛЬ «ГРАЙЛИК–2017» ВІДБУВСЯ В УЖГОРОДІ

гралися з дітьми, водночас удосконалюючи свої професійні вміння.

Журі, до складу якого увійшли началь-ник управління культури облдержадміні-страції Вікторія Фролова (голова журі), ди-ректор Ужгородського коледжу культури і мистецтв Наталія Шетеля, головний спеціа-ліст управління культури Закарпатської об-лдержадміністрації Світлана Мендель, ди-ректор Обласного організаційно-методич-ного центру культури Ганна Дрогальчук, мистецтвознавець, лауреат премії імені Йо-сипа Бокшая та Адальберта Ерделі, старший викладач кафедри «Живопису» Закарпат-ської академії мистецтв Роман Пилип, завід-увач відділу Обласного організаційно-мето-дичного центру культури Людмила Веклюк, завідувач денного відділення Ужгородського коледжу культури і мистецтв Марія Марти-нюк, уважно переглянуло ігрові програми учасників і підбило підсумки, а першого червня перед коледжем культури і мистецтв в обідню пору відбулося нагородження пе-реможців фестивалю у різних номінаціях.

Потім студенти провели велику кіль-кість цікавих ігор, а кожен учасник отримав іграшку в подарунок. Традиційно всі при-сутні смакували тортом від Грайлика.

Сцена з програми «Хто знизу». Народний театр Свалявського районного будинку культури

21


За підсумками фестивалю визначені переможці:

Номінація «За кращий авторський твір»:сценарій ігрової програми «Березневі

турботи». Ужгородський коледж культури і мистецтв. Керівник – викладач-методист, заслужений працівник культури України Людмила Ухач.

Номінація «За кращу режисуру»:ігрова програма «Дві кумоньки». Буди-

нок культури села Сторожниця Ужгород-ського району. Керівник Йосип Посипанка.

Номінація «За краще музичне оформлен-ня»:

ігрова програма «Цікаві уроки». Загаль-ноосвітня школа І–ІІІ ступенів села Лінці Ужгородського району. Керівник Віталія Бу-лина.

Номінація «За краще художнє оформлення (реквізит)»:

програма «Хто знизу». Народний театр Свалявського районного будинку культури. Керівник Маріанна Попович.

Номінація «Кращий ведучий (тамада) гри»:

Лариса Магада – завідувач клубу села Дубриничі Перечинського району.

Номінація «За використання народних мо-тивів»:

ігрова програма «Три бабусі». Ужгород-ський коледж культури і мистецтв. Керів-

ник – викладач-методист, за-служений працівник культури України Людмила Ухач.

Номінація «Найцікавіша гра»:гра «Бджілки». Клуб села Ду-

бриничі Перечинського району. Керівник Лариса Магада.

Номінація «За оригінальність і творчий пошук»:

ігрова програма «Цікаві уро-ки». Загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів села Лінці Ужгород-ського району. Керівник Віталія Булина.

Номінація «Спеціальний приз журі»:

за акторську роботу у про-грамі «Дві кумоньки». Буди-нок культури села Сторожниця Ужгородського району. Керівник Йосип Посипанка.

І місце:ігрова програма «Березневі

турботи». Ужгородський коледж культури і мистецтв. Керівник – викла-дач-методист, заслужений працівник куль-тури України Людмила Ухач.

ІІ місце:ігрова програма «Готуємось до Нового

року». Будинок культури села Соломоново Ужгородського району. Керівник Наталія Цубера.

ІІІ місце:ігрова програма «Віддамо в хороші

руки». Ужгородський коледж культури і мистецтв. Керівник – викладач-методист, заслужений працівник культури України Людмила Ухач.

Ґран-прі:ігрова програма «Три бабусі». Ужгород-

ський коледж культури і мистецтв. Керів-ник – викладач-методист, заслужений пра-цівник культури України Людмила Ухач.

Велика і щира подяка усім, хто протя-гом багатьох років допомагає у проведенні фестивалю: управлінню культури Закар-патської обласної державної адміністрації (начальник Вікторія Фролова); благодійному фонду «Дорказ-ейд-інтернешинел» (керів-ник програми Томаш Валковц); кафе «Рубін» (директор Оксана Шполарич); кафе «Фанта-зія» (приватний підприємець Ганна Машка-ринець).

Людмила ВЕКЛЮК

Оксана Телеп, Вікторія Фролова, Людмила Ухач під час нагородження переможців

22


З 11 по 16 червня 2017 року зразковий оркестр народних інструментів учнів Ве-ликобичківської ДМШ «Бичківські музики» у рамках концертного турне Європою пере-бував у Німеччині.

А все почалося навесні 2016 року, коли юні музиканти з Великого Бичкова на запро-шення засновника благодійних концертів «Діти для дітей» Франка Спекгорста, висту-пали у м. Тршебіч (Чеська Республіка). Цю концертну поїздку для дітей організували і спонсорували наші краяни-підприємці, які працюють у Чехії – родини Молдованів та Чічаків.

Саме після завершення заключного бла-годійного концерту «Діти для дітей», який проходив у бібліотеці собору в Намєшті над Ославов за участі місцевої музичної шко-ли (директор Мартін Бенеш), Тршебіцької музичної школи (організатор і викладач Франк Спекгорст) та юних оркестрантів нашої Великобичківської ДМШ (керівник та директор Василь Попович), до мене з по-смішкою підійшов кремезний чоловік в оку-лярах, який міцно обійняв мене і ламаною російською мовою (колись давно навчався у Москві) виявляв своє захоплення висту-пом нашого дитячого оркестру. Згодом дав свою візитку й усно запросив узяти участь

«БИЧКІВСЬКІ МУЗИКИ» У НІМЕЧЧИНІу подібних концертах у Німеччині. Так від-булося моє перше знайомство з генеральним директором компанії Тзов «BVIK» Ульріхом Геллером.

Після концертних виступів у Чехії «Бич-ківські музики» повернулися в Україну. На-ступний навчальний рік нічим не відрізняв-ся від попередніх – поїздки з концертами до Сваляви, Ужгорода, Дрогобича, Києва… Усне запрошення до Німеччини не сприйняли серйозно, адже на поїздку потрібні кошти, а їх у нас зовсім немає, тому поступово все забулося і про нову поїздку не згадувалося зовсім.

Аж ось через пару місяців електронною поштою мені прийшло повідомлення, на-писане німецькою, на яке не відразу й звер-нув увагу. І тільки згодом, коли його вислав для перекладу колезі, вчительці німецької мови місцевої загальноосвітньої школи Іри-ні Атзбергер, виявилося, що нас офіційно запрошують взяти участь у європейських концертах «Європа в такт» у Німеччині. Моє листування з Ульріхом Геллером і Франком Спекгорстом тривала ще декілька місяців. І як результат – офіційне запрошення дирек-тора Ульріха Геллера та фірми «BVIK», яку очолює зі своїм сином Томасом Геллером, на поїздку нашого колективу (12 музикантів)

Зразковий оркестр народних інструментів учнів Великобичківської дитячої музичної школи «Бичківські музики»

23


в Кетен-Ангальт. Серед учасників: Павлюк Павло, Чворсюк Ростислав, Ткач Ганна, Біл-кей Олександр, Шпиток Анастасія, Галясок Назар, Митрюк Юліанна, Андрусяк Яна, Кузьмик Дем’ян, Басараба Андрій. А також настроювач скрипок Ольга Попович та керів-ник колективу – автор цих рядків.

Для нас це було приємною несподіван-кою. У листі-запрошенні компанія обіцяла забезпечити нам перебування, харчування і житло на термін з 11 по 16 червня 2017 року. Тільки оплата транспортних засобів була за нами. Як виявилося згодом, це – солідна сума коштів у євро.

Почалися пошуки меценатів, які б опла-тили поїздку в обидва боки, та перевізників, які б мали всі необхідні документи і ліцензію на транспорт для поїздки з дітьми за кордон (погодилася на перевезення приватна фірма з Івано-Франківщини (водії Василь Люблян та Микола Туз).

На наше прохання відгукнулися справж-ні поціновувачі музичного мистецтва, яким небайдуже, ким стануть наші діти у майбут-ньому. Серед таких меценатів – депутат Вер-ховної ради України Василь Петьовка, який

часто підтримує нас і наш заклад, Велико-бичківська селищна рада (голова Йосип Бо-жук), ДП «Великобичківське ЛМГ» (дирек-тор Юрій Сойма), частину коштів особисто надав Ульріх Геллер у Німеччині, та частку, якої не вистачало до повної суми розрахунку з перевізниками, доклав із власних заоща-джень автор цих рядків.

Слід сказати, що Компанія Тзов «BVIK», яку очолює Ульріх Геллер, заснована в 2004 році. Це – національна, некомерцій-на організація зі штаб-квартирою в Кетені, член асоціації соціального забезпечення Ні-мецький Паритет.

«BVIK» є постачальником послуг, займа-ється соціальною роботою, зокрема надан-ням тимчасових притулків, а згодом і житла біженцям та молодим іноземцям (віком від 14 до 18 років).

Безробіття також є одним із резюме спів-робітників компанії, яка також займається навчанням, працевлаштуванням та створен-ням додаткових робочих місць. У компанії вже є досвід роботи в управлінні проектами та у співпраці з місцевими органами влади й установами: в Саксонії-Ангальт, Тюрінгії,

Ольга Попович (третя ліворуч) з учасниками оркестру

24

Відлуння подійНижній Саксонії. Робота «BVIK» полягає у сприянні професійної та соціальної інте-грації, зниження рівня безробіття.

Допомагали нам з прискоренням ви-готовлення українських та закордонних паспортів, вчасним отриманням віз та вирі-шенням організаційних питань, пов’язаних із поїздкою за кордон, придбанням концерт-них костюмів й інші небайдужі люди: голова Рахівської райдержадміністрації Павло Баса-раба, начальник відділу культури Рахівської райдержадміністрації Володимир Шепета, начальник управління культури Закарпат-ської облдержадміністрації Вікторія Фроло-ва, її заступник Ілдико Молнар, депутати, виконком та голова Великобичківської се-лищної ради Йосип Божук та інші.

І ось настав день від’їзду до Німеччини. Завдяки водіям-перевізникам ми успішно пройшли українсько-польсько-німецький кордони, і в обід 11 червня були вже на місці. Поселилися в літніх будиночках у рекреа-ційній зоні на околиці Кетена.

Трохи історії. Кетен – місто у федераль-ній землі Саксонія-Ангальт. Знаходиться між Магдебургом і Галле, на захід від Дессау і на схід від Бернбурга. Через Кетен протікає річка Ците. Вперше це поселення згадується у 1115 році. Близько 1280 року навколо міста була споруджена стіна.

У 1717–1723 рр. в цьому місті працював Й.-С. Бах, саме тут видатний композитор на-писав свої Бранденбурзькі концерти та пер-ший зошит Добре темперованого клавіру.

У 1821–1835 рр. у Кетені жив та працював лікар Християн Фрідріх Самуел Ганеман, за-сновник гомеопатії.

Вечором нас запросила організація (го-лова Раймонд Шульц), яка займається на-данням швидкої медичної допомоги по-терпілим від катастроф, аварій, повеней та інших природних катаклізмів, де ми на по-двір’ї їхнього офісу, у невимушеній дружній обстановці, біля розпаленого на металевій підставці багаття співали українські народні пісні та грали свої гуцульські мелодії. А по-тім усі ласували німецькими (вареними ков-басками) та італійськими (макаронами з кет-чупом) стравами, які приготували у переві-зній польовій кухні.

Зранку 12 червня відбулася зустріч з ге-неральним директором компанії «BVIK» Ульріхом Геллером та їх працівниками. Мене особисто познайомили з усіма його заступниками та управлінським складом фірми. Цього ж дня вони ініціювали і про-фінансували екскурсійну поїздку до столиці Німеччини – міста Берлін та роздали дітям і супроводжуючим педагогам по 20 євро на кишенькові витрати.

Пройшлися вулицями столиці Німеч-чини, відвідали історичні місця: головний символ Берліна – знамениті Бранденбурзькі ворота; будівлю Рейхстагу, яка є чи не най-популярнішою пам’яткою Берліна; будівлю колишньої гауптвахти «Нойє Вахе»; побачи-ли Берлінську телевежу, Берлінський універ-ситет імені Гумбольдта; Берлінську оперу та інші визначні місця. Мали можливість бути свідками руху кортежу автомобілів з канцле-ром Ангелою Меркель у супроводі поліцей-ських мотоциклістів. Вечором цього ж дня, хоч і втомлені, але дуже щасливі, повернули-ся в Кетен.

Концертні виступи розпочалися лише з наступного дня. Спільно з німецькими та чеськими юними музикантами ми концер-тували (по два–три виступи щодня) в бага-тьох містечках країни: Кетені, Бітерфельді, Віттенбергу, Зьорбігу та інших. Між концер-тами проводилися оглядові екскурсії: в Кос-тел св. Якоба у м. Кетені-Ангальт, де слуха-ли органну музику композитора Й.-С. Баха

Василь Попович (перший праворуч) зі своїми вихованцями

25


(проживав тут з 1717 по 1723 рік), пливли на кораблі озером (створене на колишніх ян-тарних шахтах) у м. Біттерфельд-Вольфен, милувалися архітектурою та історичними місцями.

Наступними днями виступали на сцені Кетенської музичної школи імені Й.-С. Баха, а також перед гостями вже відомої органі-зації надзвичайних ситуацій та медичної школи м. Кетена. Там нас привітали і гості з Білорусі. Пан Раймонд Шульц подарував «Бичківським музикам» прапор м. Кетена, а наймолодшому учаснику оркестру Ростис-лавові Чворсюку – великого ведмедика.

Та найзворушливішим подарунком для нас були слова українською мовою. Їх ви-голосила наша краянка із Західної Украї-ни, яка вже декілька років працює лікарем у Кетені. Почувши українську, гуцульську народну музику, яка доносилася до багато-поверхівок, мерщій спустилася на вулицю, і знайшла нас, щоб насолодитися «живим» звучанням народних мелодій у виконанні юних українських музикантів, адже не так часто чути рідну музику далеко від Батьків-щини. Зі сльозами на очах подякувала нам, і… побігла. Через декілька хвилин поверну-лася і від щирого серця подарувала для роз-витку колективу 50 євро зі своїх зароблених на чужині коштів. Це була дуже зворушлива і незабутня зустріч.

А завершальний концерт відбувся на околиці Кетена в одному з костелів, до яко-го прийшло багато поціновувачів музич-ного мистецтва міста та декілька колишніх біженців з азійських та африканських країн, останніми з яких піклується німецька фірма «BVIK».

Кожен наш концертний номер супро-воджувався бурхливими аплодисментами глядачів з вигуками «Браво!» Гуцульська му-зика, у виконанні юних українських артис-тів-оркестрантів, звучала на всю потужність у великій залі костелу з відмінною акусти-кою. Довелося неодноразово з великим емо-ційним піднесенням виконувати твори «на біс».

Після концерту всім учасникам Ульріх Геллер, Раймонд Шульц та інші організато-ри заходів подякували за успішні виступи, подарували пам’ятні значки, а керівникам дитячих колективів – грамоти від міста Ке-тен і цінні подарунки.

А відтак неподалік костелу для всіх учас-ників була організована вечеря з традицій-ною німецькою кухнею – обсмаженими на грилі м’ясом та ковбасками.

Зранку, поснідавши, ми виїхали до Лейпцигу. Там відвідали місцевий зоопарк. Лейпцизький зоопарк веде свою історію ще з 1878 року. Він був усього лише окремим зоосадом при ресторані, який відкрив Ернст Пінкерт. У 1883 році зоопарк розширився і став займати площу в три гектари.

Спочатку тут був тільки акваріум і те-раріум, пізніше оселилися слони, ведмеді й мавпи. Це був третій за часом створення зоопарк у Європі. Поступово Лейпцизький зоопарк розширювався і, зрозуміло, отримав зовсім інший статус. Зараз це величезна те-риторія – 26 га.

У зоопарку 850 видів тварин – приблиз-но 10 тисяч ссавців, птахів, риб і рептилій. Саме тут знаходиться найбільший у Європі акваріум. Відвідувачі можуть побачити по-над 2500 риб 388 видів.

Крім величезної кількості тварин, що мешкають на цій території, тут можна уг-ледіти 17 тисяч тропічних рослин. Зоопарк славиться розкішним тропічним садом під назвою «Гондваналенд».

Лейпцизький зоопарк – одна з найвідві-дуваніших визначних пам’яток у місті. Сюди приходять не тільки туристи, але і багато місцевих жителів. Щороку зоопарк відвіду-ють близько 2 млн осіб.

За чотири години екскурсії у зоопарку ми оглянули майже всіх його чотириногих «мешканців», особливо дітям сподобалися слони, жирафи, мавпочки та риби.

Після обіду ми зайшли до припаркова-ного неподалік автобуса і щасливі поверну-лися додому – в Україну. Незабутні враження від поїздки залишаться у дітей на все життя.

Виступи наших вихованців пройшли на високому професійному рівні. Вони гідно представили Україну за кордоном.

На наступний рік нас знову запросили керівники музичних шкіл Чехії та Німеччи-ни, яким дуже сподобалася наша гра.

Сподіваємось, що нас і надалі підтриму-ватимуть небайдужі до розвитку музичної культури меценати.

Василь ПОПОВИЧ

26


14 червня 2017 року в літературно-мис-тецькій вітальні Ужгородської центральної міської бібліотеки відбулася презентація книги «Мелодії душі Василя Гангура» відо-мого в нашому краї фольклориста, літера-турознавця, бібліографа, мистецтвознавця і педагога, заслуженого діяча мистецтв Укра-їни, провідного методиста Обласного органі-заційно-методичного центру культури Івана Хланти.

Згадана книга – це нарис про життєвий і творчий шлях члена Національної спілки художників України Василя Гангура (1945–2005).

Рецензенти видання – доктор філологіч-них наук Олексій Вертій; доктор педагогіч-них наук Юрій Руденко; член Національної спілки художників України Василь Вовчок.

Відповідальні за випуск – директор Об-ласного організаційно-методичного центру культури Ганна Дрогальчук та голова Закар-патської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, кандидат істо-ричних наук Михайло Делеган.

Культурно-мистецьку акцію розпочала музичним вітанням артистка Заслужено-го академічного Закарпатського народного хору, лауреат міжнародних та всеукраїн-ських конкурсів, учасниця телевізійного шоу «Голос країни» Мирослава Копинець.

Директор Обласного організаційно-ме-тодичного центру культури Ганна Дрогаль-чук ознайомила слухачів зі змістом книжки, яка, за її словами, змусила її по-новому гля-нути на творчість Василя Гангура, відкрила для неї багато цікавого й незвіданого. Вона побажала автору нових творчих звершень, сил і натхнення в роботі над виданням но-вих книжок про митців Закарпаття і не тільки.

Відомий скульптор краю, України Ми-хайло Белень розповів про життя і творчість Василя Гангура, охарактеризував його як людину і митця, розкрив тематику творів та особливості його манери письма.

ВАСИЛЬ ГАНГУР І НИНІ З НАМИВагоме слово про автора книжки сказав

доктор історичних наук, відомий культу-ролог Сергій Федака. Він відзначив надзви-чайну працездатність Івана Хланти. Також зауважив, що книжка цінна, бо є однією із не багатьох, у якій ідеться про життя і твор-чість митців краю. Він підкреслив, що саме митці Закарпаття, крайова школа мистецтва прославляють наш край, зробили його відо-мим далеко за межами. На думку науковця, Василь Гангур серед тих митців, які репре-зентують нашу школу малярства.

Про свою клопітку й тривалу робо-ту над книжкою розповів Іван Хланта. Він довго слідкував за творчістю В. Гангура, добирав інформацію, відвідував виставки, спілкувався з митцями, перш ніж взявся за написання книжки. Автор відзначив патрі-отизм художника, його любов до свого наро-ду, культури, що він проніс через усе життя. Іван Васильович зазначає, що прогресивне мислення, громадянська свідомість закар-патського митця працювали на благо Бать-ківщини. У багатьох його творах виявилися риси експериментатора й водночас новатора узагальнено-пластичних образів із епічним стрижнем.

Своїми спогадами про Василя Гангура поділилися відомі митці: Василь Вовчок, Ва-силь Олашин, Петро Гайович, Сергій Глу-щук, які розповіли, яким був і залишився в їхній пам’яті митець.

Згадували також про художника його дружина Ольга й двоюрідний брат митця.

Цікаво та змістовно провела захід біблі-отекар першої категорії Ужгородської цен-тральної міської бібліотеки Андріана Гузак. Вона також підготувала і продемонструва-ла оригінальний відеоролик про творчість митця В. Гангура. На презентації були при-сутні й учителі української мови і літерату-ри – слухачі курсів Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти.

Без сумніву, репрезентована нині книж-ка відомого науковця розширює і поглиблює мистецький світогляд шанувальників та-ланту художника. Вона стане практичним порадником під час підготовки усного ви-ступу чи письмової роботи для широкого загалу користувачів: студентів, викладачів, учителів, учнів, науковців, для проведення круглих столів з обговоренням життєвого і творчого шляху митця.


27


У день літнього сонцестояння давні слов’яни святкували день Купала (Купало або Купайло – слов’янський міфологічний персонаж, пов’язаний зі святкуванням літ-нього сонцестояння).

21 червня 2017 року на березі річки Уж біля дитячої залізниці ужгородці відзначали величне свято літнього рівнодення. Напере-додні до Обласного організаційно-методич-ного центру культури завітав відомий ху-дожник Сергій Глущук і люб’язно запросив нас відвідати та взяти участь у дійстві, орга-нізаторами якого виступили Спілка козаць-ких організацій; закарпатське відділення Української федерації хортинку; Асоціація здорового способу життя «Закарпатський морж»; православна громада «Нащадки Орі-їв» міста Ужгород. Мені стало цікаво і я вирі-шила скористатися запрошенням. О сьомій вечора разом із чоловіком, як це і годиться одруженій парі, та із друзями рушили до річки. Як ми і сподівалися, на цю годину людей було не дуже багато. Але це й не див-но, бо саме у той час у філармонії з нагоди закриття концертного сезону виступав сим-фонічний оркестр.

Щоб бути трохи в темі, я ознайомилася із деякою літературою. Отже, в уявленнях слов’ян – бог літнього сонцевороту, покро-витель шлюбу, кохання, продовження роду, Бог земних радощів; походить від слова «купа» – поєднання статей, вступ у шлюб. Також існує версія, що Купало – це третє ім’я бога сонця, перше – Дажбог, друге – Яр

(Ярило). Тому й зараз у багатьох лю-дей свято сонцестояння асоціюється з язичницькими обрядами поклонін-ня силам природи та духам, зокрема з поклонінням Сонцю та гаданням. До традицій Купала належать такі обряди, як збір цілющих трав, запа-лювання вогнів, купання або обли-вання водою, ворожіння, частуван-ня. За християнською традицією, це свято відзначають на два–три дні пі-зніше, у ніч з 23 на 24 червня (24 черв-ня – Іванів день, День Івана Купала (Іоанн Хреститель)). Свято назване на честь пророка Іоанна Предтечі. У зв’язку з використанням деякими церквами, зокрема й українськи-ми, юліанського календаря, це свято припадає на сьоме липня за григорі-

анським календарем.Наше ж дійство відбувалося коло річки

поблизу філармонії. На траві акуратними купами були складені дрова, хлопці устано-вили апаратуру. За мить потихеньку почали сходитися люди. Свято розпочалося гімном на слова Галини Колганич. Потім усім при-сутнім роздали слова молитви за звільнення України від духовної окупації чужовір’я, яку читали разом із Радославом (Сергієм) Глу-щуком – священнодіячем рідної Української віри, Рунтато, кудесником. Наступним ета-пом дійства була святкова молитва до бога Купало, якому принесли требу (жертву) у ви-гляді хліба, сириці та молока. Цю почесну місію виконали Радогощ (Костянтин) Том-чич – голова спілки козацьких організацій міста Ужгород та Радослав (Сергій) Глущук.

Як я довідалася, головні персонажі свя-та – Купало й Марена (Марена, Мара, Мари-на). Купало – символ вогню, його дружина Марена – символ води (зимове божество, що морить землю стужею, а людину – хвороба-ми та голодом).

Опудала Купала й Марени уже були готові й спокійно тихенько «відпочивали» на березі аж поки їх згодом не спалили на жертовному вогнищі, а залишки втопили у річці.

У деяких селах Полтавщини дівчата під час процедури потоплення Марени зніма-ли з голови вінки й розвішували на деревах, щоб вона більше не вийшла з води. А дехто приносив вінок додому й вішав у хаті чи гос-

ПРИГОДИ НА КУПАЛА

Радослав (Сергій) Глущук, Ольга Толвай

28

Відлуння подійподарській будівлі як засіб охорони від нечи-стої сили.

Ще одним оригінальним елементом на-шого свята було пускання на воду віночків. Мені було цікаво чи можуть у цьому дійстві брати участь заміжні жінки. Мені відпові-ли, що так. Однак мій чоловік занепокоївся, коли на його запитання, що буде, коли вінок запливе далеко і його забере хтось інший, йому серйозно відповіли: «Хто забере, того і жінка буде». І яким же було наше здивуван-ня, коли вінок, який я кинула у воду, спочат-ку тихенько плив за течією, а потім раптово змінив свій напрямок, повернувся і пристав до берега, де мій чоловік його спокійно за-брав. Напевно, він і справді дуже розхвилю-вався, що зумів скерувати вінок у потрібно-му напрямку. Усі, хто пильно спостерігав за вінками, були здивовані. А Богдан Дикий вигукнув: «Це просто якась містика!» І потім пояснив, що долю обманути неможливо, хто кому суджений, то так і буде.

Згідно з народними повір’ями, якщо ві-нок плавно пливе, то дівчина невдовзі ви йде заміж, а якщо він крутиться на місці, – то ще дівуватиме, а як потоне – заміж не ви-йде взагалі. Якщо ж вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега, то значить, що туди дівчина заміж піде. Вінки, в яких дівча-та беруть участь у святі, наділені цілющою силою. Тому, повернувшись додому, їх заки-дали через голову на дах хати, або зберігали на горищі. Люди вірили, що зілля, з якого сплетений вінок, вилікує від усяких хвороб. Наприклад, у Галичині вінки, сплетені з че-брецю, дівчата святили в церкві та зберігали протягом року. Настоєм із зілля тих вінків напували хворих як людей, так і худобу.

До речі, я помітила, що віночки, які за-пускали маленькі дівчатка, взагалі не від-пливали від берега. Це Богдан Дикий про-коментував так: «Бачите, вам ще заміж рану-вато».

На дворі почало сутеніти, саме час за-палювати вогнища. На березі Ужа їх було три. Навколо них всі танцювали і співали. Ритуальне вогнище цього свята називається купайлицею, де священну роль виконують вогонь і вода, як засоби очищення. Купаль-ське вогнище, згідно з переказами, має ве-лику магічну силу. Через нього стрибають усі, проходячи таким чином своєрідний ритуал очищення. Тож вважалося, що коли дівчина та хлопець, які кохають одне одно-го, взявшись за руки, стрибають у парі через

вогнище і їхні руки залишаються з’єднани-ми, то вони, побравшись, усе життя прожи-вуть разом. Як і годиться, я з чоловіком теж стрибала через ритуальне вогнище, міцно тримаючись за руки. Потім стрибали й по-окремо, і разом із друзями. До речі, треба перестрибнути вогнище тільки в одному на-прямку (назустріч сонцю) і не менше трьох разів (можна і більше) головне, щоб не зупи-нились на парній кількості стрибків. Тому, як сідало сонце, так і змінювався напрямок стрибка. Нині у цьому елементі дійства про-глядається ще один аспект – спортивний. Кожний намагався стрибнути через вогни-ще якнайвище та якнайдалі, не забуваючи й про те, щоб стрибок був гарним.

Одним із головних елементів обряду було запускання палаючого колеса у воду, що символізувало об’єднання двох стихій: вогню і води – чоловічого та жіночого нача-ла. Палаюче велике колесо також символізує Сонце, яке перейшло на зимове сонцесто-яння. Радогощ (Костянтин) Томчич та Ра-дослав (Сергій) Глущук запалили колесо та пустили його до річки. У сутінку це мало неймовірний вигляд. Воно котилося берегом і, торкнувшись води, потроху згасало. Все навколо ніби стихло, мені навіть здалося, що більшість присутніх затамували подих…

З самого початку мене найбільше ціка-вило ходіння по вугіллю. Тому я з нетерпін-ням очікувала саме цього моменту. Як нам пояснили, це можливо тільки після того, як зайде сонце. Адже людський мозок, коли сві-тять два світила одночасно, одне сприймає як позитивне (у нашому випадку Сонце), а друге (палаючий вогонь) як те, що несе за-грозу. Оскільки вогні були запалені, то по-трібно було чекати, щоб зайшло сонце. І ось цей час настав. Усіх бажаючих початківців

Радослав (Сергій) Глущук та Радогощ (Костянтин) Томчич запалюють колесо

29


та вже бувалих ходаків по вугіллю зібрали навколо жертовного вогнища. Богдан Ди-кий – доцент кафедри фізичної реабілітації Ужгородського національного університету, голова асоціації здорового способу життя «Закарпатський морж», який займається від-родженням генетичної пам’яті українського народу, провів інструктаж. Початківців по-передили, що не можна дивитися під ноги, а лише вперед та наверх (у нашому випад-ку орієнтиром був стяг України) і рухатися за годинниковою стрілкою, тримаючи коло, щоб не розірвати енергетичний потік, який ми утворимо під час молитви богу Вогню та підняття духовної сили. Чесно кажучи, у мене були сумніви. Але цікавість взяла верх. Молитва, налаштування на енергію вогню, кілька кіл довкола вогнища і ми піш-ли по вугіллю. Під час першого кола вугілля майже не було. Зупинились – ніби все добре. І з кожним колом на доріжку вугілля підки-дали все більше і більше. А в кінці ми взагалі пританцьовували на ньому. Все це відбува-лось під супровід українських народних пі-сень. Дивно, але ні жару, ні дискомфорту я не відчувала. Навіть не можу точно сказати скільки разів ми пройшлися по вугіллю, на-стільки це мене захопило.

І яким же було моє здивування, коли повідомили, що ноги можна помити лише наступного дня рівно опівдні й перший раз лише господарським милом. Оце так сюрп-риз, спати з немитими ногами (ще й у шкар-

петках), і так іти на роботу! Але не стала ри-зикувати, обряд є обряд і правила потрібно виконувати. Коли мила ноги, навіть боялась дивитись на ступні, але на них не було жод-них слідів від ходіння по вугіллю. Я була вражена. Що спрацювало більше: сила волі, віра в свої сили, налаштування розуму чи то був гіпноз, магія?

Купальське багаття поступово згасало, а разом із ним – і веселе та різнобарвне свя-то літнього сонцевороту. Правда, в усіх діях було щось магічне і непізнане, щось таке, що захоплює та поєднує тебе з природою. Мож-ливо, старовіри і мають рацію, що ми всі ві-докремились від природи, замкнулись у сво-їх домівках, а такі свята допомагають нам відновити зв’язок із природою. У той день я отримала багато позитивних вражень, «очи-стилася» вогнем, стала ближчою до при-роди, впевнилась, що 19 років тому обрала саме того чоловіка, з яким нині виховую трьох дітей. Забула про суєту, роботу, турбо-ти і клопоти, а просто релаксувала. Будучи учасницею магічного дійства, торкнулась таїнства природи, зазирнула у незвіданий світ людських можливостей, привідкрила за-вісу пізнання старовинних обрядів і звичаїв, від чого отримала неймовірне задоволення. З нетерпінням чекатиму на день літнього сонцестояння наступного року!


Довгоочікуваний момент – ходіння по вугіллю

30


Напередодні Дня Конституції Украї-ни Обласний організаційно-методичний центр культури організував і провів два майстер-класи з виготовлення української символіки з солоного тіста: перший – у Цен-трі розвитку батьків та дітей ромів, другий – у медико-соціальному реабілітаційному центрі «Дорога життя».

МАЙСТЕР-КЛАСИ З ВИГОТОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СИМВОЛІКИ

З дітьми працювали завідувач народного етнографічного музею, заслужений майстер народної творчості України Наталія Стегура та методист першої категорії Олена Ваш.

Учасникам майстер-класу розповіли про історію виникнення ліплення з солоного тіста, діти також дізналися, як правильно приготувати тісто, навчилися створювати

композицію з окремих дета-лей.

Маніпуляції з дрібними предметами і матеріалами різної текстури мають вели-чезне значення для дітей із інвалідністю, бо сприяють розвитку не тільки мотори-ки, але й мови. Солоне тісто – чудовий екологічно чистий матеріал.

Заступник директора медико-соціального реабі-літаційного центру «Доро-га життя» Світлана Аніцева каже: «Вихованці закладу – творчі особистості. Тому такі майстер-класи для них дуже цікаві. Хочеться сподіватися, що нові знання вони засто-сують і вдома. А ще у нас діють спеціалізовані май-стерні з виготовлення свічок, виробів із кераміки, варіння мила, вишивки бісером».

Голова товариства Закар-паття ромів «Рома», коорди-натор Центру Світлана Адам розповіла, яку роз’яснюваль-ну роботу вони проводять із батьками, як займаються з дітьми. «Такий майстер-клас, – каже пані Світлана, – дуже потрібний, бо, крім задово-лення і радості під час про-цесу праці, привчає дітей до творчого мислення, друж-нього спілкування, толе-рантності».

Яна КАСАРДА-МИКИТА

Під час майстер-класу в медико-соціальному реабілітаційному центрі «Дорога життя»

З вихованцями Центру розвитку батьків та дітей ромів

31

Актуально

Уже стало гарною традицією 18 травня з нагоди святкування Міжнародного дня музеїв та Всесвітнього дня вишиванки у За-карпатському музеї народної архітектури та побуту проводити Обласний дитячий фоль-клорний фестиваль-конкурс «Веселковий передзвін», у якому беруть участь учнівські колективи шкіл естетичного виховання. Організатор фестивалю-конкурсу – мето-дичний кабінет по мистецьких навчальних закладах при управлінні культури Закар-патської обласної державної адміністрації. Ініціатор і незмінний натхненник – Вікто-рія Фролова (нині – начальник управління культури Закарпатської облдержадміністра-ції). Цьогоріч фестиваль-конкурс проводив-ся уже всьоме, але мета і завдання залиша-ються незмінними:

– залучати дітей шкіл естетичного вихо-вання до пізнання джерел народної культу-ри свого регіону;

– стимулювати на Закарпатті розвиток дитячого автентичного виконавства;

– популяризувати різноманітні грані на-родно-музичної творчості: народну пісню, танець, інструментальне музикування, об-рядове дійство та дитячі ігри зі співом;

– охоплювати музичний фольклор усіх діалектних груп та національних меншин краю, що в загальній мозаїці, відповідно до

ВІДГОМІН «ВЕСЕЛКОВОГО ПЕРЕДЗВОНУ»назви фестивалю-конкурсу, утворювало би яскраву різнокольорову і дзвінкоголосу ве-селку з радісним дитячим «передзвоном».

У порівнянні з численними обласними дитячими фольклорно-мистецькими зма-ганнями: конкурсом словацької народної пісні «Золотий соловей» (смт Середнє), кон-курсом румунського музичного фолькло-ру «Floare» (що у перекладі означає «Квіт-ка») (смт Солотвино), конкурсом угорської народної пісні «Pacsirta» («Жайворонок») (м. Берегово), конкурсом гуцульської народ-ної музики «Гуцульська родина» (смт Ясі-ня) – «Веселковий передзвін» можна наз-вати універсальним і всеохоплюючим. Він складає завершальний етап усіх попередніх фестивалів-конкурсів. Презентуючи народ-ну музику усього Закарпаття, «Веселковий передзвін» відтворює фольклорний колорит нашого рідного краю в цілому; а зважаючи на велику кількість номінацій: «Пісенний жанр», «Інструментальний жанр», «Хоре-ографічний жанр» і «Фольклорний жанр (дійство)» – надає учасникам можливість проявити себе у різних сферах творчості. Конкурсна ж основа додає свою родзинку: сприяє вихованню вольових якостей – вмін-ня зібратися духом, достойно змагатися за перемогу, щоби якнайкраще донести резуль-

тати своєї роботи до слухачів.Традиційно до складу журі

«Веселкового передзвону» за-прошують авторитетних знав-ців музичного фольклору об-ласті та відомих керівників ди-тячих фольклорних ансамблів. Журі 2017 року склали:

– Віра Мадяр-Новак (голова журі) – провідний музикозна-вець-фольклорист Закарпат-ської області, відомий в Україні фахівець, внесений до «Музич-ної енциклопедії України», нео-дноразовий лауреат премії іме-ні Дезидерія Задора, викладач «Музичного фольклору» Ужго-родського державного музично-го училища ім. Д. Є. Задора;

– Іван Пастеляк – заслуже-ний працівник культури Укра-

Михайло Петрушевський, Віра Мадяр-Новак, Наталія Шимша, Іван Пастеляк

32

Актуальноїни, голова Закарпатського обласного осе-редку Національної хореографічної спілки України, голова циклової комісії «хореогра-фія» Ужгородського коледжу культури і мис-тецтв, керівник народного ансамблю танцю «Кольори Карпат»;

– Михайло Петрушевський – заслуже-ний працівник культури України, керівник ансамблю угорських народних інструмен-тів Ужгородського коледжу культури і мис-тецтв;

– Наталія Шимша – керівник зразкового фольклорного гурту «Цімборики» (багато-разового лауреата міжнародних та всеукра-їнських конкурсів), викладач-методист Хуст-ської дитячої школи мистецтв.

Кожен із членів журі оцінював виступи за десятибальною шкалою. Підсумковий бал, на основі якого визначалися призові міс-ця, складав загальний результат.

Проведені «Веселкові передзвони» За-карпаття – незмінно викликали великий інтерес. Адже усі фестивалі-конкурси були по-своєму унікальні. Вони дарували незабут-ні яскраві враження, знайомили з невідомим фольклорним репертуаром. На музичному обрії з’являлися нові імена талановитих со-лістів і колективів. А попри це – спостеріга-

лося професійне вдосконалення майстерно-сті постійних його учасників.

У порівнянні з попередніми роками сьо-мий Обласний дитячий фольклорний фес-тиваль-конкурс увійде в історію за кількома особливостями:

– як перший «Веселковий передзвін», на якому було присуджено ґран-прі та введено відзнаку журі за автентичність народних строїв;

– як черговий фестиваль-конкурс, що за-свідчив про позитивну динаміку загально-го зростання майстерності дитячого фоль-клорного виконавства Закарпатської області, посилення ролі автентики та поступового збільшення кількості учасників; і, що важли-во, – він виявив тенденцію підвищення «ет-нографічної грамотності» керівників колек-тивів, котра й вплинула на позитивні якісні зрушення;

– як важливий дитячий мистецький за-хід Закарпатської області, що намітив пер-спективи на майбутнє і конкретні дії щодо подальшого покращення й удосконалення.

Перше ґран-прі «Веселкового передзво-ну» заслужено було присуджено фольклор-ному колективу та оркестру гуцульських народних інструментів Ясінянської ДШМ (керівники – Галина Жураковська й Олексій

Фольклорний колектив та оркестр гуцульських народних інструментів учнів Ясінянської дитячої школи мистецтв Рахівського району

33

Актуально

Гутелюк). Їх виступ став справжнім мистець-ким відкриттям та сюрпризом для голови журі. Їм вдалося здивувати усіх присутніх та членів журі фольклорними знахідками «чогось цікавого» (за їх словами) й неповтор-но-самобутнього в культурі Гуцульщини. Ці національні родзинки вони майстерно пере-несли на сцену і максимально наближено до оригіналу відтворили, зберігши народний дух. До інструментального музикування ла-уреати ґран-прі долучили колективний спів, рух та обрядові дійства. У відтворенні феє-рії народного свята було відчуття масовості, яскравої автентики, що проступала на усіх рівнях (і в колоритних етнічних костюмах зокрема). Їх виступ був настільки перекон-ливим, від нього віяло таким великим захо-пленням і любов’ю до рідної культури, що байдужих серед присутніх не було. Так воно і мало бути! Якщо виступати – то виступати по-справжньому!

Починаючи з VII «Веселкового передзво-ну», можна впевнено констатувати, що на За-карпатті з’явилися нові ентузіасти і популя-ризатори регіонального музичного фолькло-ру, котрі ще обов’язково скажуть своє яскраве слово у мистецькому просторі України.

Цьогорічний «Веселковий передзвін» перетворився на яскравий доказ зростання

ролі автентики у дитячому фольклорному виконавстві Закарпаття. На нинішньому етапі ця особливість проступила на кількох рівнях: 1) у віднайденні цінного і яскраво са-мобутнього фольклорного матеріалу; 2) на-ближенні до народної манери виконання; 3) увазі до народної атрибутики, регіональ-ної вишивки та поступового відходу від псев-до-україно-закарпатських кітчевих строїв.

Низку найяскравіших фольклорних ці-кавинок сьомого дитячого фестивалю-кон-курсу склали рідкісний локальний танок «Заучетверистий» у виконанні фольклор-ного ансамблю «Лисичаночка» Кушниць-кої ДШМ (керівник Надія Пупена), гуцуль-ські великодні ігрові пісні (зокрема й «Ой вербове колесо» у найповнішому варіанті), котрі були відтворені учасниками фоль-клорного колективу та оркестру гуцуль-ських народних інструментів Ясінянської ДШМ (керівники – Галина Жураковська й Олексій Гутелюк). Загальну зацікавленість викликали прадавні мараморошські дитячі ігри у виконанні фольклорного колективу учнів Буштинської ДШМ (керівник Тамара Штремпель) та багато інших виступів, се-ред яких не можна не згадати оригінальний танок «Леґіники», який представив хорео-графічний колектив «Тисяночка» Велятин-

Учасники фольклорного колективу учнів Ясінянської дитячої школи мистецтв Рахівського району

34

Актуально

ської ДШМ (керівник Маріанна Лавринко), веселий дзвінкоголосий спів фольклорного колективу Середнянської ДШМ (керівник Оксана Гададі) тощо.

Дещо багатшим і різноманітнішим у порівнянні з попередніми роками був на-родний інструментарій. Трембіта, народна скрипка («гуслі»), дримба, сопілка, свистуль-ка, цимбали, бубен традиційно використо-вуються у концертних програмах юних му-зикантів закарпатської Гуцульщини – тро-їстих музик і зразкового оркестру гуцуль-ських народних інструментів учнів Вели-кобичківської ДШМ «Бичківські музики» (керівник – заслужений працівник культури України Василь Попович). В якості освоєння нового інструментарію в учасників оркестру гуцульських народних інструментів Ясінян-ської ДШМ (керівник Олексій Гутелюк) з’яви-лися колоритна гуцульська «кручена трембі-та» та мисливський ріг, а у юних виконавців фольклорного колективу Дубівської ДШМ (керівник Тетяна Канюка) додалася телинка. Слід відзначити, що найвіртуознішою цим-балісткою на VII «Веселковому передзвоні» виявилася Ткач Ганна із Великобичківської ДШМ, котра своєю майстерністю привер-нула неабияку увагу найприскіпливіших музикантів. А от кращими виконавцями на цитрі стали учасники ансамблю цитристів Великопаладської ДШМ (керівник Шарлота

Шімон), який колоритно відтворив своєрід-ність угорської культури.

Фестиваль засвідчив, що на сьогодніш-ній день викладачі шкіл естетичного вихо-вання приділяють неабияку увагу пошукам народних дитячих голосів і роботі з ними. Увагу слухачів привернули такі юні само-родки, як учениця Чопської ДМШ Дзяпко Ребека (клас викладача Енико Мельник), вокальний квартет Сокирницької ДШМ (керівник Іван Мішко), солістка фольклор-ного колективу Чинадіївської ДШМ Дешко Адріана (керівники – Михайло Мелеш і Ми-хайло Фендик), учениця Великопаладської ДШМ Біров Каріна (клас викладача Ізабел-ли Товт), учениця Тур’ї-Реметівської ДМШ Дьомінова Анастасія (клас викладача Ольги Мицької); учениця Олешницької ДШМ Ке-речан Мар’яна (клас викладача Ванди Люб-ки), Товт Вів’єн із Коритнянської ДШМ (клас викладача Тетяни Іллар). Талановиті солісти є і у складі фольклорного колективу «Бор-жавочка» Приборжавської ДШМ (керівник Ольга Кукла). Близько 80 % учасників проде-монстрували цікавий репертуар.

Важливим досягненням VII Обласного дитячого фольклорного фестивалю-конкур-су «Веселковий передзвін» стало все більше засвоєння народної манери виконання, що не може не радувати. І вже це переросло в по-зитивну тенденцію. Нині, завдячуючи про-

Зразковий оркестр гуцульських народних інструментів учнів Великобичківської дитячої школи мистецтв «Бичківські музики» Рахівського району

35

Актуально

веденню численних фольклорних конкур-сів, дитяче автентичне виконавство в Закар-патській області невпинно прогресує. І хоча, безперечно, в цьому напрямку необхідно ще багато працювати, але кількість автентич-них дитячих колективів у регіоні зростає. І це відповідає вимогам часу, адже в інших областях України, у сусідній Словаччині, Угорщині, Румунії у цьому напрямку спо-стерігається небувалий підйом щодо пізнан-ня своїх першоджерел. Можливо, специфіка Закарпаття й полягає в тому, що ми проходи-мо шлях утвердження автентики у дитячих колективах, щоби згодом прийти до потуж-ного розквіту автентичного виконавства.

Позитивом бачиться й те, що на «Весел-ковому передзвоні» у деяких колективів від-бувся перехід від еклектичних костюмів до справжнього народного строю. Це було від-значено журі. Спеціальною Відзнакою журі за автентичність костюмів нагороджено фольклорний ансамбль «Первоцвіти» Сте-блівської ДШМ (філія с. Липча) (керівники – Наталія Крицак, Оксана Пука).

У цьогорічному фестивалі-конкурсі за перемогу в різних номінаціях змагалися 45 учасників шкіл естетичного виховання об-ласті, які представили музичний фольклор із закарпатських територій Мараморошу, Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини, розлогої долинної частини (так званих доли-нян), а також презентували народно-музич-ну творчість національних меншин – угор-ців та словаків нашого краю. Деякі учасники порадували організаторів фестивалю-кон-курсу та журі переходом до автентичних ко-стюмів.

Найяскравіше у VII «Веселковому пе-редзвоні» постала Гуцульщина. Ґран-прі та два перших місця в номінації «Інструмен-тальний жанр» посіли учасники саме цього регіону.

Привернуло увагу професійне зростан-ня угорських дитячих колективів та покра-щення їх автентичного рівня. Як результат – здобуття першого та другого місць у но-мінації «Пісенний жанр», а також третього місця ще у двох номінаціях: «Інструмен-тальний жанр» та «Фольклорний жанр (дій-ство)». Можливо, даються взнаки численні майстер-класи відомого музиканта Людвіга Пала та неодноразового переможця світових фольклорних конкурсів – скрипаля Іштва-на Пала. Їх майстер-класи присвячуються відтворенню угорської народної музики За-

карпаття, супроводжуються практичними заняттями, відеопереглядами та цінними рекомендаціями.

Закарпатська Бойківщина виділилася у хореографії (два других місця), а Маромо-рощина, Лемківщина та долиняни – в обря-дових дійствах, дитячих іграх та народному співі (другі, треті місця).

Дещо менше порівняно з минулим ро-ком прозвучало словацького музичного фольклору. Виконавцями словацьких на-родних пісень традиційно продовжують за-лишатися вихованці Середнянської, Корит-нянської та Великоберезнянської ДШМ. Але відсутність призових місць засвідчила, що їм не можна зупинятися на досягнутому, слід продовжувати розвиватися і орієнтуватися на лідерів «Веселкового передзвону».

Як не парадоксально, але на VII Обласно-му дитячому фольклорному фестивалі-кон-курсі «Веселковий передзвін»не була пред-ставлена багата та колоритна румунська на-родна музика.

І дуже жаль, адже без неї райдуга різно-національного закарпатського «Веселкового передзвону» виявилася неповною. І це попри те, що не так давно – 25 березня 2017 року – Солотвинська дитяча школа мистецтв впер-ше проводила Обласний конкурс румун-ської народної музики «Floare» («Квітка»), де було відзначено багато лауреатів. З неві-домих причин вони не приїхали. А ми на них чекали! Дуже хотілося би, щоб подібне явище не закріпилося і не перетворилося на погану традицію.

З об’єктивних причин у цьогорічному «Веселковому передзвоні» не брали участь минулорічні переможці конкурсу: румун-ський дитячий хореографічний колектив «Апша» та відомий зразковий фольклорний гурт «Цімборики». Їх дуже не вистачало!

Мило виглядали найменші учасники – дітки з фольклорного ансамблю «Довжаноч-ка» Довжанської ДШМ (керівники – Іванна Квак і Мирослава Нейдел) із типовими для свого регіону коломийками. І це підтриму-ється! Хороший старт для майбутніх утвер-джень.

Приємно було спостерігати, що в про-цес національного виховання дітей активно включилися нові творчі сили області: викла-дачі-теоретики та молоді викладачі-інстру-менталісти і вокалісти – вихованці Ужго-родського державного музичного училища ім. Д. Є. Задора, а також педагоги-хореогра-

36

Актуальнофи та колишні учасники фольклорних ко-лективів Ужгородського коледжу культури і мистецтв.

Поряд з великою кількістю позитивних моментів після фестивалю-конкурсу поста-ла і низка проблемних питань:

1. Багато шкіл естетичного виховання Закарпатської області бояться або ігнорують брати участь у «Веселковому передзвоні». Але ж музичне виховання дітей на націо-нальній основі – це наріжний камінь у сфері розбудови вітчизняної музичної освіти! Як не наближати дітей до фольклорних дже-рел? Це ж той фундамент, котрий ще в ХІХ столітті був закладений Миколою Лисенком, Миколою Леонтовичем, Белою Бартоком, Золтаном Кодаєм, Людвігом Кубою та інши-ми корифеями Європи. Це є та важлива скла-дова частина навчального процесу, якою в свій час на Закарпатті опікувалися Михайло Рощахівський, Григорій Гузенний, Михайло Гоєр, Юрій Костьо, Дезидерій Задор, Володи-мир Гошовський (перелік мав би бути дуже великим!). У 1920–1930-х роках усі закарпат-ські діти в школах виховувалися на народ-них піснях! А ми тепер самоусуваємося? На мій погляд, відсутність юних музикантів та танцюристів із базових (обласних та район-них) шкіл естетичного виховання Закарпат-ської області: Ужгорода, Мукачева, Сваляви, Перечина, Воловця, Берегова та Міжгір’я ба-читься неприпустимою. Адже згадаймо, що в Ужгородській ДМШ ім. П. І. Чайковсько-го завідувач музично-теоретичного відділу Наталія Піцур безпосередньо працювала із засновником музичної фольклористики За-карпаття Володимиром Гошовським, Ужго-родська школа мистецтв однією із перших у місті успішно започаткувала навчання за експериментальною фольклорною програ-мою (викладача Оксана Янчар) і мала пре-красні результати, а окрім того, пригадаймо відомий зразковий фольклорний колектив «Дзвіночки Карпат» цієї школи, який здобу-вав призові місця у багатьох країнах Європи! А що, у Мукачева слабкий потенціал щодо підтримки закарпатської народно-музичної культури? Чи дуже важко протягом року підготувати фольклорну програму? Пого-джуся, що нелегко, однак все ж можливо! Адже на відміну від композиторської музи-ки, де є готові ноти, у фольклорі усе треба шукати самому: їхати в село до носіїв фоль-клору, розпитувати, записувати, ходити в музеї – вивчати національний одяг і атрибу-тику, аналізувати, читати фольклористичну

літературу. Але якщо ми цього не будемо робити – не наблизимося до народних тра-дицій!

2. Другим важливим і принциповим пи-танням бачиться розуміння специфіки ди-тячих фольклорних конкурсів. Коли журі ставить ті чи інші планки вимог, то зовсім не тому, що це якась примха, а у зв’язку із за-гальноприйнятими вимогами в Україні та Європі. І тут позиція: якщо проводити фоль-клорний конкурс обласного рівня, то він має бути фаховим та справжнім. Його специфі-ка й полягає в тому, що усе до найменших деталей має бути витримане в народному (автентичному) дусі. Включення ж в якості інструментального супроводу замість тро-їстих музик сучасних фонограм, або введен-ня в народний інструментарій неприродних для традиційного фольклору фортепіано, електрогітари та інших інструментів можна порівняти з конкурсом класичної музики, де хтось порушив вимоги і замість оригіна-лу виконав, приміром, музику Людвіга ван Бетховена у сучасній інтерпретації джаз-ро-ку чи фолк-року на електроінструментах (запитання: «Чи виграє він конкурс?»). Або ж уявімо ситуацію, коли музику Дж. Верді вивчали би лише на основі рекламних роли-ків зубної пасти «Саніно» і т.д. Безперечно, нові явища мають право на життя, але не на фольклорному фестивалі-конкурсі. Закар-патська область, без сумніву, повинна позбу-ватися дилетанщини. На мій погляд, кожна школа естетичного виховання має виклада-чів, здатних створити народний «живий» супровід до хореографічного чи вокального виступу та можливість заздалегідь, протя-гом навчального року його підготувати. Для цього слід визначити ціль, мати бажання і шукати можливі резерви. Врешті, це – вимо-га часу.

3. Окрему увагу варто приділити народ-ним інструментам.

Із троїстих музик багатьох інструмен-тальних колективів «Веселкового передзво-ну» однозначно слід вилучити баян. Опира-ючись на традиції народної музичної куль-тури Закарпаття, цей інструмент для нашо-го регіону не був характерним. Опираючись на вислови місцевого населення, Людвіг Пал писав: «Прийшли руські (СРСР) – тогди при-йшов на Закарпаття і баян». А в статті 1944 року Віри Ромішовської про необхідність створення Ужгородської дитячої музичної школи, що сприймається як документ того часу, пропонувалося ввести в навчання «на-

37

Актуально

віть, баян» – маловідомий для Закарпаття інструмент, який почав поширюватися у радянську добу. Ось так! Як і баян, для ре-гіональної народної музики не був харак-терним і бубон-решітка, що запозичений із центральної України.

Що ж до складу троїстих музик, то на-стійливо рекомендую прочитати наукове дослідження Віктора Шостака про типи троїстих музик на Закарпатті, опублікова-не у книзі «Тисячолітнє дерево» (Ужгород, 2016). Відповідно до територій, автор виділяє шість типів троїстих музик, котрі відрізня-лися різним складом виконавців. Уважаю, що керівникам фольклорних колективів цю інформацію варто знати (як і багато інших важливих моментів, висвітлених у згаданій книзі). І вже, відштовхуючись від традицій краю, формувати свій регіональний різно-вид інструментального ансамблю. І не забу-ваймо, що назва «троїсті музики» походить не від кількості учасників ансамблю, а від розподілу між виконавцями трьох функцій. Одні музиканти відповідають за мелодію, інші – за гармонію, а треті – концентрують увагу на ритмічному супроводі. Що ж до кількості учасників – їх може бути від двох до шести (семи). Відповідно до ситуацій склад троїстих музик може бути як малим, так і великим.

4. Питання інструментального супро-воду народних пісень. Для народної пісні – виконання a cappella набагато природніше, ніж спів під нехарактерний для локальної народної традиції супровід. Також потрібно бути уважнішими до того, які народно-во-

кальні жанри потребують супроводу. В народній тра-диції існують прадавні суто одноголосні вокальні жанри з тетрахордовим мисленням (під них сучасна гармоніза-ція з опорою на тоніку, су-бдомінанту і домінанту не підходить). Колискові пісні у природному середовищі теж виконуються лише сольно. І не забуваймо, що на фоль-клорному фестивалі-кон-курсі слід максимально на-ближатися до специфіки народних джерел.

5. Відкритим і актуаль-ним залишається питання репертуару. Хоч у мінімаль-

ній кількості, але все ж любовні «заморочки» дорослих з відверто сексуальним текстом не пасує виконувати дітям (Це як перегляд малечею заборонених фільмів «дітям до 16-ти»). Шукайте народні пісні дитячої тема-тики та пісні, прийнятні для дітей. Реперту-ар повинен відповідати віковим особливос-тям виконавців, адже пісня виконує виховну функцію. Бо виникає запитання: кого ми виховуємо сороміцькими текстами? У на-родній традиції ця позиція була важливою і принциповою. Важливим є і дотримання традицій одного регіону. Не припустимо змішувати музичний фольклор із різних ет-нографічних територій.

6. Народні строї (народні костюми). Їх варто створювати за музейними ескізами, збирати зразки у місцевого населення. Під-ходити до цього питання професійно і гра-мотно. З приводу костюмів на Закарпатті є кілька авторитетних фахівців: Ілля Гриба-нич – знавець українських костюмів, Аттіла Коприва – угорських. Цікаві дослідження закарпатських вишивок є у художника та викладача Закарпатської академії мистецтв Романа Пилипа і директора Закарпатсько-го музею народної архітектури та побуту, кандидата історичних наук Василя Коцана. Існує спеціальна література. Якщо ж своїх костюмів колектив не має, то на виступ їх можна позичити.

7. Робота з дитячим голосом та інстру-ментом.

Працюючи з голосом дитини має діяти принцип: «Не зіпсуй!» Не можна ігнорува-ти основи народного співу. В цьому питанні існують свої «ази»: певна техніка звукодо-

Вікторія Фролова (у центрі) та фольклорний колектив учнів Дубівської дитячої школи мистецтв Тячівського району

38

Актуально

бування, дихання, фразування, не співати затисненим звуком, а навпаки – відкритим, не піддавати народну пісню впливам само-діяльності (заповільнення в кінці твору в на-родній традиції не зустрічаються), не при-пускатися неприродної манерності. Сюди ж слід віднести природний звук, незначну вібрацію голосу (як темброве забарвлення), дикцію, близьку до розмовної мови, при-родне головне резонування (без вираженого прикриття звука). Слід не забувати про син-тез: фахівці, що знають основи народного співу + приклад кращих народних виконав-ців, що володіють традицією. Усвідомивши це, уникнемо таких недоречностей, які, на жаль, мали місце у безсумнівно талановито-го співака з Драгівської дитячої школи мис-тецтв.

Інструментальне музикування повинне включати народну постанову гри на інстру-менті, мелодика передбачає багату орнамен-тику та імпровізаційне начало.

8. В області виникла необхідність підви-щення фольклорної освіти. Порушені вище питання переконливо підтверджують не-обхідність роботи в напрямку розширення знань про народну музику краю, ознайом-лення з методичними розробками практич-ного характеру Наталії Шимші, Михайла Петрушевського, Івана Пастеляка, з наукови-ми і навчально-методичними напрацюван-нями Віри Мадяр-Новак, статтями Віктора Шостака. Нині назріла потреба публікації спеціальної літератури, проведення семіна-рів та круглих столів, запрошення спеціаліс-тів з питань автентичного виконання. Варто не забувати, що у 1990-х роках Закарпатська область мала досвід проведення фольклор-них курсів підвищення кваліфікації викла-

дачів шкіл естетичного виховання. Є привід їх продовжити.

9. Для покращення роботи в цьому на-прямку, актуальним є створення сайту «Ве-селкового передзвону», на якому можна буде безпосередньо ознайомитися з Положенням, легко відстежувати динаміку (на основі по-рівняння результатів попередніх років), роз-міщувати цікаві матеріали, повідомлення, задавати запитання і впевнено рухатися вперед, щоб наша область, котра подарувала світові таких видатних дослідників народної музики, як Михайло Рощахівський, Юрій Костюк, Євген Шерегій, Дезидерій Задор, Во-лодимир Гошовський, котра приваблювала вчених зі світовими іменами – Белу Бартока і Філарета Колессу – в галузі фольклору опи-нилася серед лідерів.

10. Враховуючи досвід та глибокий ана-ліз проведених «Веселкових передзвонів», за ініціативи методичного кабінету по мис-тецьких навчальних закладах при управлін-ні культури Закарпатської облдержадміні-страції у Положення фестивалю-конкурсу будуть внесені певні доповнення.

11. І на завершення кілька прохань до керівників дитячих фольклорних колек-тивів: грамотно визначати та заповнювати номінації, витримувати регламент стосов-но хронометражу та кількості номерів: два різнохарактерних твори (а не три чи один, лише обрядове дійство – одне); віднаходити можливість прослухати фестиваль-конкурс до кінця, щоби склалося загальне враження. Це ж своєрідні майстер-класи!

Отже, VII обласний дитячий фольклор-ний фестиваль-конкурс «Веселковий пе-редзвін» пройшов яскраво, на єдиному ди-ханні, з великим зарядом позитивної енергії. Дітки із задоволенням співали народні пісні, виконували танці, ігри та відтворювали ін-струментальну музику свого рідного краю. Але разом із тим, він спонукав замислитися над низкою запитань та шляхами їх вирі-шення.

Від імені журі дякуємо організаторам фестивалю-конкурсу, голові Закарпатської облдержадміністрації Геннадію Москалю за підтримку цієї важливої справи, гостям фес-тивалю – фольклорному колективу з м. Ми-хайловці (зі Словаччини), а також щиро ві-таємо переможців і учасників. Бажаємо усім юним музикантам та танцюристам нових творчих злетів! І до зустрічі 18 травня 2018 року на восьмому фестивалі-конкурсі!

Віра МАДЯР-НОВАК

Учасники хореографічного колективу «Тисяночка» Велятинської дитячої школи

мистецтв Хустського району

39

Творча майстерня

На початку 2017 року вийшло друком ці-каве, рідкісне і надзвичайно цінне видання під назвою «Художник театру Емма Зайце-ва», авторами якого є відома журналістка Людмила Попова та театрознавець Олег Зай-цев. Це наукове дослідження згаданих тут досвідчених театрознавців, котрі, до речі, обидва свого часу стали лауреатами облас-ної премії в галузі театрального мистецтва ім. братів Юрія-Августина і Євгена Шерегіїв, є винятково корисним і своєчасним, оскіль-ки про творчу працю театральних художни-ків України публікованих видань здійснено дуже мало, а щодо вивчення творчої практи-ки театральних сценографів Закарпаття, то до сьогодні вона була представлена лише од-ним окремим театрознавчим дослідженням, а саме виданням покійного Йосипа Баглая «Перший художник-декоратор Руського те-атру товариства «Просвіта» Микола Кричев-ський» (1998). У той же час художня цінність подібних досліджень зумовлена тим, що те-атральне мистецтво, як відомо, багатожанро-ве, синтетичне і його художня довершеність значною мірою залежить, зокрема, від якості та мистецького рівня сценографії. Саме тому автори дослідження про творчу діяльність Емми Зайцевої з уболіванням за долю сце-нографа наголошують, що результати, над-

ТАЛАНОВИТА МАЙСТРИНЯ СЦЕНОГРАФІЇбання його діяльності дуже часто не лише належним чином не оцінені, але й зникають безслідно за лаштунками бурхливого сце-нічного життя.

Зважаючи на це, Олег Зайцев і Людмила Попова старанно і ґрунтовно описали ста-новище театральної сценографії в Україні в дорадянський і пострадянський періоди, а також змалювали умови для творчої праці театральних художників провінційних теа-трів у порівнянні з театрами Києва, Харкова, Одеси та інших культурних центрів. Зага-лом же автори не безпідставно вважають, що увага суспільства, зокрема театрознавців, до складної творчої праці театральних сцено-графів є недостатньою.

Емма Зайцева пройшла доволі складний, але цікавий шлях від дитячих захоплень красою мистецтва до справжньої творчої зрілості. Захоплено, переконливо, історично достовірно змальовано культурно-мистець-ке середовище Рівненщини – безпосеред-ньої батьківщини героїні, де пройшло її ди-тинство і де вона зробила свої перші кроки в царині художнього мистецтва, навчаючись у Рівненській дитячій художній школі. Не менш ґрунтовною є і розповідь про навчан-ня Туркменському художньому училищі на відділі «Театральна декорація», де навчальну практику випала нагода проходити у про-відних театрах і кіностудії тодішнього Тур-кменістану, де й зробила перші свої спроби у професійній театральній сценографії, а її дипломною роботою стало сценічне оформ-лення до феєричної комедії «Клоп» за п’єсою В. Маяковського, здобувши професію худож-ника-декоратора.

Зі сторінок видання читач дізнається про перші кроки самостійної роботи Емми Зайцевої на посаді художника-постановника Рівненського обласного українського музич-но-драматичного театру, де вона упродовж 1989–1997 років здійснила сценічне оформ-лення шести театральних вистав, а в 1996–2001 роках заочно навчалася у Рівненському державному гуманітарному університеті, де здобувала особливо цікаві та цінні для сце-нографа знання про особливості народного вбрання українців, успішно захистивши ди-

40


пломну роботу на тему «Закарпатський на-родний костюм».

І все ж справжню сценографічну май-стерність і творчу зрілість продемонстру-вала Емма Зайцева, починаючи з 1998 року і по сьогодні, на посаді головного художни-ка Закарпатського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. братів Юрія-Августина і Євгена Шерегіїв, де вона плідно, натхненно й успішно пра-цює у творчому тандемі з головним режи-сером театру, народним артистом України Анатолієм Філіпповим. Тут успішно про-довжила і помітно збагатила ті багаторічні творчі традиції театральної сценографії, які були започатковані талановитими майстра-ми: Федором Манайлом, Андрієм Коцкою, Миколою Манджулою, Сергієм Масловим та іншими художниками нашого театру.

Саме на художньому аналізі вистав, по-ставлених на сцені обласного українського музично-драматичного театру ім. братів Ше-регіїв, автори видання вистава за виставою простежили та зафіксували етапи зростан-ня творчої зрілості й майстерності героїні. У книзі названо понад тридцять найяскра-віших та найпопулярніших театральних постановок, художньо оформлених Еммою Зайцевою на сцені цього театру. Більшість із них поставлена у творчій співпраці з голов-ним режисером театру, народним артистом України Анатолієм Філіпповим. Серед них – «Танго для тебе» Юрія-Августина і Євгена Шерегіїв, «Окей, Мойшо» С. Кузика, «Чого хоче жінка?» Г. Квітки-Основ’яненка, «На-

талка Полтавка» І. Котляревського, «Судний час» І. Козака, «Дорога до раю» Д. Кешелі, «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’я-ненка, «Здрастуйте, я ваша тітонька» Б. Тома-са, «Цвіт папороті» Ю. Чорі, «В Парижі гарне літо» О. Гавроша, «Турецька шаль» А. Горіна, Е. Яворського та ін.

Водночас зі сторінок збірки читач довіда-ється про багатогранну і копітку творчу ді-яльність головного художника театру Емми Зайцевої, котра за згаданий період встигла виконати художнє оформлення понад 70 театральних вистав і концертів. Завдяки її творчій винахідливості й високій майстер-ності вона часто затребувана й іншими теа-тральними і художніми колективами. У ви-данні, зокрема, відмічено, що майстринею виконано низку художніх оформлень сцени до вистав у Закарпатському державному ро-сійському драматичному театрі (м. Мука-чево) (нині – Мукачівський драматичний театр), ромському народному музичному те-атрі «Лаутарі» (м. Ужгород) та до Днів куль-тури митців Закарпаття у Дніпропетров-ському академічному театрі опери і балету (м. Дніпро). Їй доручалось виконання над-звичайно відповідальних завдань, зокрема, щодо художнього оформлення місць прове-дення широкомасштабних масових культур-но-мистецьких заходів загальнодержавного рівня. Такими були творчі звіти майстрів мистецтв та художніх колективів Закарпат-ської області у Національному палаці мис-тецтв «Україна» (1999, 2001), святковий кон-церт у Національній опері ім. Т. Г. Шевчен-ка, присвячений урочистому відзначенню 55-річчя возз’єднання Закарпаття з Украї-ною, та ін.

Уже за одну з перших своїх сценогра-фічних праць у Закарпатському обласно-му українському музично-драматичному театрі, а точніше за художнє оформлення вистави «Танго для тебе» Юрія-Августина і Євгена Шерегіїв вона стала лауреатом об-ласної премії імені братів Шерегіїв у галузі театрального мистецтва. Це ще одне пере-конливе підтвердження тієї незаперечної іс-тини, що в її особі обласний театр отримав уже досвідченого і талановитого сценогра-фа. До речі згадану обласну премію майс-триня сценографії виборювала і в 2000 р. за оформлення вистави «Банкрот» М. Стариць-кого, у 2009 – вистави «Судний час» І. Козака. І того ж року Указом Президента України за вагомі здобутки в галузі театрального мисте-

41


цтва їй присвоєно почесне звання «Заслуже-ний діяч мистецтв України», а в 2016 р. знову стала лауреатом обласної премії за оформ-лення вистави «У Парижі гарне літо» О. Гав-роша.

У виданні доречно наголошено на тому очевидному і відрадному факті, що своїми художніми напрацюваннями у сфері теа-

тральної сценографії Емма Зайцева надзви-чайно відкрита творча особистість, у тому числі і завдяки участі своїми художніми роботами у виставках, адже до сьогодні ви-ставляла свої твори на дев’яти виставках, три з яких були персональними. Це і є безпосе-реднє спілкування художника з глядачем,

Макет декорації до вистaви «Ретро» О. Галіна

Костюми до вистави «Окей, Мойшо» С. Кузика

Костюм до вистави «Сільва» І. Кальмана

42


яке допомагає йому глибше пізнати харак-терні особливості творчої манери митця.

Поринувши в найтонші таємниці мисте-цтва сценографії, автори у деталях описують надзвичайно складну її технологію у твор-чій співпраці з режисером-постановником. Адже саме від майстерності сценографа і ху-дожньої довершеності оформлення сцени значною мірою залежить і комфортність гри акторів, і загалом успіх усієї вистави. Не про-сто накреслити і втілити такі художні ескізи оформлення сцени, які би максимально від-повідали змісту і жанру драматичного твору.

Ознайомившись із науковим виданням «Художник театру Емма Зайцева», читач до-стеменно переконується на підставі викла-дених тут реальних фактів, що його героїня до своєї творчої праці ніколи не ставилась і не ставиться байдуже. Починаючи нелегку роботу над сценічним оформленням драма-тичного твору, вона настирливо і клопітливо шукає найяскравіші художні засоби для об-разного вирішення творчого задуму і макси-мально дохідливого відтворення сюжетного змісту п’єси саме засобами сценографії. Всі її зусилля спрямовані на те, аби якнайглибше розкрити дух зображеної в п’єсі епохи і допо-магати акторам відтворювати змальовані по-дії. Кожна нова вистава, оформлена нашою героїнею, – це завжди новий крок у здійс-ненні художньої досконалості театральної сценографії, бо вона завжди прагне сприяти режисерам, акторам, композиторам, дири-гентам якнайповніше розкрити кожну окре-му сюжетну картину п’єси.

Емма Зайцева біля експонатів музею театру

Аби накреслити макет оформлення вистави, сценограф мусить, як відмічають автори книжки, завжди заглиблюватись у деталі сюжету кожного чергового драма-тичного твору, відтворити спочатку у своїй уяві обстановку, у якій режисером буде вибу-довуватись кожна сценічна дія. Драматургія мусить стати його життям і вдень, і вночі, бо інакше він не зможе своєю уявою відтворити потаємний творчий задум автора п’єси. А це надзвичайно важливо.

У цій науковій розвідці на прикладі творчості Емми Зайцевої ґрунтовно подано не просту методику і технологію підготов-ки сценографом кожної майбутньої вистави. Адже лише після детального, до найменших дрібниць продуманого макету, який народ-жується в голові сценографа, й узгодженого з режисером-постановником можливе його практичне втілення на сцені. З метою глибо-кого і всебічного розкриття таких ось таєм-ниць складного творчого процесу театраль-ного сценографа автори видання використа-ли архівні документи, численні газетно-жур-нальні матеріали, репродукції авторських ескізів сценічних костюмів, декорацій, теа-тральної реклами, макетів, світлин. Цінність цих атрибутів очевидна: завдяки їм відтво-рюються не тільки вагомі творчі досягнення талановитого сценографа Емми Зайцевої, але й увіковічнюються творчі здобутки усьо-го театрального колективу.

Василь ГАБОРЕЦЬ

43


Четвертого квітня 2017 року відкрилася персональна виставка картин Антона Кова-ча в Закарпатському обласному художньому музеї імені Й. Бокшая під назвою «Блакитне й брунатне». Перед очима глядачів постали роботи, написані протягом чотирьох років Окремі ідеї, задумки, теми народжувалися й значно раніше. «Я буду продовжувати цей цикл творів, а виставка для мене – це нагода для самоаналізу творчості. Подивився на свої роботи у великих залах, як сторонній…» – ділиться думкою митець. А подивитися було на що, побачити, осмислити побачене, відчути енергетику, емоції, настрій, закладе-ний у письмо художника. Було представле-но 89 картин (!) на оглядини шанувальників малярства, колег, фахівців.

Важливо почути ще раз, про що мовить живописець: «Намагаюся поєднати абстрак-цію з реалістичним підґрунтям, веду пошук символічного письма. Поглянь, є картини на сакральну тематику, є – побутового змісту, а також – дійство поміж святом і буднями. Прагну передати полотнам політ душі, мрію, бо все світле згори паде на Землю, на квіти, на виноградники. Ось подивися, – «Пташи-на осінь», а ще «Танець вина», яка вона біль-ше – побутова чи ні? Живописно-пластичну форму письма використовую свою. Звичай-но, спираючись на здобутки – Ф. Манай-

ОПОВІДКИ ПРО НЕБЕСНЕ І ЗЕМНЕ, ПРО ЗАКАРПАТТЯ І ЄВРОПУ

МАЛЯРСЬКОЮ МОВОЮ АНТОНА КОВАЧА

Післямова до персональної виставки робіт «Блакитне й брунатне»ла, Ф. Семана, Є. Крем-ницької, Г. Глюка. Маю цікавість до вивчення творчості не тільки ху-дожників нашого краю, а і до живописців із різ-них куточків України і Європи. У Львові це – Б. Буряк, Р. Романишин, С. Гай, З. Флінта, К. Зві-ринський, Л. Медвідь, у Києві – П. Бевза, П. Ле-бединець, М. Журавель, у Одесі – В. Кабаченко. Іду назустріч наїву, роз-виваю досягнення: Ма-тісса, Пікассо, Модільяні.

Маю прихильність до використання методу лізирування, не чу-жий мені пастозний (фактурний) живопис. Теми Води, Птахів, Коня, Людини і Довкілля близькі моєму єству. Хвилює філософія Про-стору і Часу, написав картину «Час, який ми загубили».

Наскільки корисно і цікаво відвідати ви-ставку разом з автором малярських творів, почути з уст Антона Ковача справжній мис-тецький монолог – розповідь обдарованого живописця нашого краю. Справді, у вистав-кових залах красувалися роботи, на яких – і бездонна синь небес, твердь прадавньої землі, первозданність гір, традиційні цінно-сті закарпатців, їхній побут, сакральні моти-ви і символізм, нитка котрого тягнеться від доби Трипілля, багато чого ще…

Один із висновків, що напрошується, – Антон Ковач, то митець і людина Європи.

«Є, отже, нервові вібрації, що ними реа-гує на зовнішній світ література, які грають відгомоном у душі читача, до якого класу він не належав би. З тої точки погляду нема лі-тератури буржуазної чи пролетарської. Світ емоцій – один. Але трактування цих емоцій і проблем – різниться і є залежним не так від класової приналежності, як від тої культур-ної спільноти, з якої вийшов письменник. Такою культурною спільнотою є нація, або цивілізація, спільна кільком націям. Бо на-

44

Творча майстерняступною над народами, вищою спільнотою не є людство, лише Європа, Азія, Євразія, або Росія…

Європа і Росія – це два культурні конти-ненти, розділені океаном взаємного непоро-зуміння. Воно відбивається і в літературній творчості…», – писав Дмитро Донцов у пра-ці «Росія чи Європа». Додамо, що не тільки в літературі, в мистецтві теж.

У своїх творах живописець повертає до тієї доброї Європи, де Людина, то невід’єм-на складова Природи, де індивід і довкілля перебувають у гармонійних стосунках, де панує ієрархія… Бо нинішній, типовий єв-ропеєць є таким, як слушно писав Ю. Евола: «…він більше не знає природи. Природа для західних людей перестала бути живим тілом із символів, богів і ритуалів – виблискуючим Космосом, у котрому, як «царство в царстві», вільно рухається людина: вона стала кала-мутною, фатальною поверховістю, і її таєм-ниці профанічні науки намагаються обійти з допомогою своїх нікчемних законів і нік-чемних гіпотез…»

Багацько картин рясніють знаками і символами, котрі укорінені в прадавній Карпатський край, закарпатців можна іден-тифікувати як субетнос, який перебуває у єдності з українцями інших земель. Архе цього субетносу пульсує у картинах Антона Ковача.

У чому відмінність знаку і символу? Знак містить одновимірне значення, хоча буває за знаком постає символ. Гарне і чітке означення дала науковець Анна Біла: «Нато-мість символ набуває свого значення завдя-ки надзвичайній значущості символізовано-го, а відтак постає складною багатоплановою моделлю, що породжує невичерпний тунель смислів, асоціацій, зв’язків, який прагне максимального узагальнення речі, – а тому сам символ постає також законом речі, її по-рядком і структурою». І ще одна цитата від тієї ж авторки, бо посутня: «Оскільки архе-типи безпосередньо апелюють до почуттів та емоцій (їх можна порівняти із зарядом високої потужності), то вони транслюються через символи, відкриваючи людині свя-щенне й водночас захищаючи її від прямого зіткнення з психічною енергією архетипів. К. Г. Юнг повсякчас порівнює історію люди-ни та історію людства в плані пізнання архе-типів…»

Отже, малярське письмо митця не по-одиноко є символічно-архетипічним. Під

час спілкування пан Антон промовив: «Не-бесне і земне, їх колористика, це не щось ви-падкове для мене…»

Колір блакитний дозволяє уявити без-кінечність і глибину неба, наповнитися доброю енергією, відчути, як думки ясні-шають, приходить мудрість і спокій. Нала-штування на цей колір дозволяє висловити свої поривання, емоції і помисли. А ось що писав про синій М. Люшер у праці «Люди-на – райдуга»: «Ти отримуєш насолоду від подорожі – це програма синього кольору». І брунатний, як один із кольорів земного світу. На Закарпатті мало орної землі, край гір, а Гора – то одна з моделей «світового де-рева», центр світу, першопочаток (географіч-ний центр Європи на теренах Закарпаття), в знакових, окремих місцях, з гір витікають струмки води цілющої (мінеральної)…

Високе і земне… А Земля в українській пісенній спадщині є символом Білого світу.

У Ліди Палій є пречудовий вірш «Зміна кольорів». Цей поетичний взірець має спіль-ність із живописом митця:

Щойно опало листя листопаду,А мороз плете вже на дротахБілого светра на зиму.…Уночі сердився вітер,Що йде зима.Зажурений місяцьМорщить чолоВ темних калюжах.Пора року в нашому випадку не має зна-

чення, першість належить почуттям…Ще одна ознака притаманна роботам

Антона Ковача – «...тривожність – це вузло-вий пункт, таємниця душевного життя лю-дини» (З. Фройд). Тривогу можна пояснити і як особливий емоційний стан – переживан-ня, що виникає в певні моменти.

Він той митець, що відчуває особливі сентименти до рідного краю. Петро Мідян-ка поетичним рядком повів так:

Чому тебе я з Господом любив?Господь приходив вітриком на хмаріНа ті поля осінні, зимні, ярі,Де фіолетово від бриндушок і слив.Мова велася тільки про окремі риси,

властиві живопису цього художника, власне в основному про картини з циклу «Блакитне й брунатне». Про інше і ширше, згодом…

Андрій БУДКЕВИЧ

45


Мирослава Копинець – співачка, відома не тільки в Закарпатті, але й далеко за межа-ми області. Вона – солістка Заслуженого ака-демічного Закарпатського народного хору, лауреат Міжнародного фестивалю-конкур-су «Закарпатський едельвейс», фестивалю «Українська родина», дипломант ХІІ Все-українського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута–2011» (номінація «український автентичний фольклор»), учасниця телевізійного співочо-го талант-шоу «Голос країни». А ще – просто цікава співрозмовниця і неординарна особи-стість. Під час «Недільних бесід» у прес-цен-трі газети «НЕДІЛЯ» співачка розповіла про свій шлях у музику, власні уподобання та ку-медні життєві історії.

– Пані Мирославо, співати – Ваша ди-тяча мрія?

– Так.– Зі скількох років співаєте?– Коли я народилася, так голосно плака-

ла, що мама одразу казала, що буду співач-кою.

А вона в мене – музикант. Спочатку піш-ла вчитись на медика, але через рік зрозумі-ла, що то – не її покликання, адже не могла дивитися на кров. Крім того, вона чудово грала на домрі, баяні і фортепіано. Тож всту-пила в Мукачеві на музично-педагогічний

МИРОСЛАВА КОПИНЕЦЬ ПРО МУЗИКУ, МАМУ, ЙОЛКУ ТА ПАЛЕНЯТА З ГОРІХАМИ

факультет. Була дуже талановитою, всі тво-ри виконувала краще за викладачів. Це при тому, що була вже заміжньою і мала двох ді-тей, моїх старших братів. А потім закінчила ще й філфак УжДУ. Ще на медичному вела студентський хор і разом із сотнею дівчат за-ймала призові місця на різних конкурсах.

До речі, коли їй було 16 років і на Вино-градівщині, де вона жила, знімали фільм «Пісні над Дніпром», у Великому Раковці був настільки хороший музичний колектив, що вони з сестрою потрапили в кадр і співа-ли декілька відомих творів.

– А як сформулювалися Ви, як творча особистість? Що найбільше вплинуло на вибір професії?

– Мама. Ми з дитинства з нею разом співали, вона вчила мене пісень на різними мовами: угорською, польською, українською. У неї був при школі колектив, з яким ми об’їздили практично всю Україну й навіть у радянські часи були за кордоном. У 90-х роках виступали у Словаччині, Польщі. У колективі було 15 солістів і діти мінялися від маленьких до старших. До речі, до скла-ду гурту тоді входила відома нині співачка Йолка. Вона була ученицею моєї мами. Цей колектив став найкращою школою життя для мене. Я навчилася поводитися на сцені, спілкуватися з людьми.

– А в музичній школі Ви навчалися?– Так. На фортепіанному відділі, але це

було при студії музучилища. Зі мною займа-лася Тетяна Теличко. Тобто, мама робила все для того, аби я могла в цій сфері розвиватися.

– А як Ви потрапили до Закарпатсько-го народного хору?

– Взагалі-то в мене філологічна освіта. Філологія мені подобається й зараз, просто обожнюю читати. Вчитись пішла за покли-канням. Не через те, що хтось щось мені ска-зав, я вирішила сама. Потім з’явилася сім’я, дитина, робота, приватне підприємництво, яке ми вели спільно з чоловіком. Але чогось мені дуже не вистачало. Хоч, здається, все ніби й було. Та я була незадіяною. Думаю собі: у мене хороший голос, мама готувала мене на виконавицю народних пісень, тож чого б себе не спробувати в музиці. Тож спо-чатку, аби порадувати близьких, записала аудіодиск – три пісні. Звісно, на це потрібні були чималі фінанси. Але якість була дуже

46


хорошою. І це сподобалося як рідним, так і знайомим. До того ж, мама неабияк раді-ла. Це був уже 2009 рік. Я тоді саме з Сергієм Барвіком-Карпатським познайомилася. Він проводив конкурс «Едельвейс», і запросив мене виступити. Я стала лауреатом. Потім поїхала з ним до Києва на фестиваль «Укра-їнська родина», де теж показала гарний ре-зультат… а далі мене почали помічати. Вва-жалося, що в мене не зіпсований народний голос, тож у 2010 році я взяла участь у фести-валі «Червона рута». Дуже хвилювалася, ду-мала, що мені вже 30 років і де я була раніше. Але потім твердо вирішила: «Що я забиваю собі дурницями голову! Хочу та й піду собі!». Хоча Барвік мене відговорював, мовляв, там усе домовлено і не пройду. Проте мама за-

спокоїла, наголошую-чи, що спробувати по-трібно, втрачати ж і так немає що. Отже, коли я вийшла, голова журі Мирослав Мельник одразу ж після першої пісні попросив заспіва-ти ще. Тож я виконала і другу, і третю… Було дуже приємно, адже ін-ших під час співу пере-ривали, зупиняючи сло-вами: «Досить». Після виступу я пішла пити каву, знаючи, що вже пройшла. Мене ж тим часом шукали, аби ого-лосити, що стала лауре-

атом. Прийшла після закінчення до мами і кажу: «Я лауреат по області». Вона ж відпо-відає: «А я знала і вірила в це! Для чого було себе накручувати».

Там у журі була й Наталія Петій-Потап-чук. Вона мене помітила, але ще два роки мене ніхто нікуди не запрошував. Я висту-пала лише то тут, то там. Потім я працюва-ла в театрі. А там виступав хор. Це було вже після «Голосу країни». Тож я підійшла до пані Наталії в коридорі й прямо спитала, чи є в колективі вільне місце. Вона спитала: «А ти хочеш?» Я ж відповіла: «Дуже!» Вона погодилась і відправила вчитись… до коле-джу культури.

– Нещодавно Ви записали кліп. Які були цікаві моменти в роботі над ним?

Ансамбль «Джерельце» Ужгородської середньої школи № 8 (керівник Терезія Жупанин (Копинець). 1987 рік

Сергій Барвік-Карпатський, Мирослава Копинець, Анатолій Авдієвський. Ужгород, 2015 рік

47


Яким був шлях від мрії до її втілення в життя?

– Так, на пісню «Під дубиною». На дис-ку 14 пісень, музичні обробки зробив Олек-сандр Соліч, родом із Закарпаття. Я позна-йомилася з ним в Інтернеті, відсилала йому акапельні твори, а він фантазував і чаклу-вав над ними. «Під дубиною» була однією з перших пісень, яку він взагалі зробив. То було у 2013 році. А до кліпу дійшла справа значно пізніше, аж цьогоріч. Твір стародав-ній, сумний, як і в більшості закарпатських пісень там присутня світла печаль. Як казав Соломон, у великій мудрості багато суму. Композиція повчального змісту, навіть фі-лософська. Майже всі мамині співанки я вже виспівала і записала, маю їх у аудіоваріанті. А це – 45 пісень. Нові знаходжу у збірниках. Слава Богу, у нас завжди були талановиті люди, які потрудилися над тим, аби їх ви-дати. Я ніколи нічого не переробляю, беру лише оригінальний матеріал. Інакше – вже краще написати щось своє, а народне має за-лишатися народним.

– Ви багато говорили про маму. А чо-ловік чи підтримує Вас?

– Так. Безумовно! І син також. Назарію зараз 11 років, знає напам’ять багато пісень. Я деколи репетирую вдома і він чує. Має навіть улюблені. А чоловік у мене дуже хо-роший, він дає мені заряд енергії, позитиву і натхнення в роботі.

– Розкажіть ще щось про сина.– Ми назвали його так одними з перших

в Ужгороді, у 2005 році. То тепер уже модно давати дітям українські імена. Але я не га-няюся за модою. Вишиванку носила давно,

коли інші про неї й не думали. Назарій ще не знає, ким стане, ще думає. Мені б хотіло-ся, аби він був лікарем, як мій брат, але вибір залежить лише від нього самого. Та і сама робота непроста, то – постійний стрес, пере-живання за пацієнтів. Син же трішки роман-тик… гарно малює, має хороший естетич-ний смак. Виховую його гуманно, ніколи не б’ю і стараюся якомога менше сварити.

– А коли він був маленьким, що Ви йому співали?

– Все! І пісню «Люлі, люлі, мій синочку», на яку мама мелодію сама придумала до на-родних слів, і «Гуцулку Ксеню» він дуже лю-бив, і багато інших творів.

– Чим подобається радувати рідних? Які страви їм готуєте?

– Паленята з горіхами. Вони смачні і не дуже солодкі. Їх чудово готувала мама. Це – варене порізане тісто із меленими горіхами та цукром. Син дуже любить шашлик.

– А як любите проводити вільний час? Кудись мандруєте?

– Дуже люблю природу, мені подоба-ється ліс, збирання грибів, вилазки в гори. Правда, буваю там рідко. Мене з дитинства вчили проходити три-п’ять кілометрів нерів-ною місцевістю.

– Ви – артистка, у Вас було багато ви-ступів, концертів. Який запам’ятався най-більше?

– Я робила два свої концерти. Обидва з великою любов’ю. Так мені Бог дав, що вдалося втілити в життя задумане. Перший пройшов у філармонії у 2016 році і називався «Мамині співанки», другий – у цьому році.

Перед першим я захворіла, мала грип, не проходила й хвилина, щоб не закашляла. Мене аж душило. Два тижні не могла з того вийти. І от… вже мав бути концерт, а я – ще хвора. Але подумала собі, що реклама розі-йшлася, люди прийдуть, тож я не маю права їх підвести. Після кожної пісні пила «Перту-сін», але виступила. Все пройшло гарно і ви-тримано. Були і пісні, й візуальні картинки, і чудові світло та звук. Мене приїхав підтри-мати зразковий фольклорний гурт «Цімбо-рики» з Хуста, за що їм дуже вдячна… при-несли мені море квітів. Я була дуже щасли-вою. Якщо мама в іншому світі все бачила, гадаю, їй також сподобалося.

Другий концерт називався «Неоавтен-тика». Це слово близьке мені і його можна застосувати до тих пісень, які я виконую. Приїжджав Любомир Кушлик зі Львова,

Мирослава Копинець і Леонтій Ленарт

48


етномузикознавець, член ради ЮНЕСКО із традиційної музики і він акомпонував мені на дримбі. Разом у темряві в білому одязі ми виконали «Ой летіли дикі гуси». Це було щось нове і люди казали, що твір був дуже глибоким та проникливим. Вважаю, що по-

Мирослава Копинець (перша ліворуч), Клара Лабик, Михайло Бровді, Леонтій Ленарт, Сергій Донець, Наталія Петій-Потапчук, Роман Маханець, Шандор Шрайнер,

Вікторія Тимко. XІI відкритий фестиваль виноградарів-виноробів «Угочанська лоза». Місто Виноградів, 2017 рік

трібно йти в ногу з часом і слід використову-вати у творчості й сучасні обробки, залучати до музики молодь. Крім того, на цьому кон-церті Вікторія Манайло-Приходько заспіва-ла пісню, яку тільки її дідик знав, імітувала звук трембіти. Я її зараз уже теж навчилася виконувати. Але в неї виходить просто боже-ственно!

– А на найближчий час які маєте твор-чі плани?

– Дуже мрію про створення колективу. У такому я ще себе не пробувала.

– Пригадайте якусь цікаву кумедну жит-тєву історію, про яку Ви не розповідали ін-шим.

— Якось я порізала 25 рублів, захованих мамою у серванті. Мені хотілося, аби в неї було більше грошей. Тоді, ще маленькою, я думала, що якщо банкноту подрібнити, її стане більше і за ті кошти можна більше всього придбати. Радісно піднесла свій ви-твір мамі, обняла її і сказала: «Ти казала, що в тебе мало грошей. Тепер маєш багато!» Вона розсердилася, але не била мене… ніко-ли. А мені насправді було її шкода, що так багато працювала. Я була тоді десь триріч-ного віку.

– Спасибі Вам за розмову! Хай усе заду-мане неодмінно здійсниться! Творчих та життєвих успіхів, натхнення, вдалих висту-пів та процвітання.

Марина АЛДОН

Мирослава Копинець, Любомир Кушлик, Євгенія Стрижевська. Міжнародний

фестиваль сучасного мистецтва «Porto Franko». Місто Івано-Франківськ,

2017 рік

49


Районним об’єднанням художників та народних майстрів «Колорит Боржави» уже понад двадцять років поспіль керує член Національної спілки художників України Василь Філеш.

– Об’єднання почало свою діяльність у кінці 1970-х років як товариство художни-ків Іршавщини, – розповідає Василь Васи-льович. – Спочатку воно працювало стихій-но, без чіткого плану роботи. У товариство приймалися лише ті люди, які мали відпо-відну художню освіту. Це, звісно, не сприяло об’єднанню професійного мистецтва із на-родним. Час змусив переглянути такі пози-ції, і в 1986 році рішенням Іршавського рай-виконкому товариство було реорганізовано і зорієнтовано як Іршавське районне об’єд-нання молодих художників та народних майстрів «Колорит Боржави». Воно об’єднало майстрів традиційного та сучасного деко-ративно-прикладного мистецтва, дослідни-ків народної художньої творчості, худож-ників-професіоналів, членів Національної спілки художників України, всіх, кому доро-ге народне мистецтво.

Василь Філеш не просто дбає про ав-торитет очолюваного ним об’єднання, а й працює із творчою молоддю. Водночас він постійно в пошуках, працює над нови-ми темами, бере участь у районних, облас-них, всеукраїнських виставках та пленерах. Ось і днями з його участю було проведено

ВАСИЛЬ ФІЛЕШ: «ДЖЕРЕЛА НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА Є ВІЧНИМИ І НЕВИЧЕРПНИМИ»

виставку робіт Василя Бобіти з Іршави в Му-качівському історичному музеї в замку «Па-ланок». Тут зібралося чимало прихильників абстракціонізму та імпресіонізму. До речі, у цьому напрямку працює й Василь Філеш.

– Для мене, – розповідає художник, – пер-шоджерелами стали карпатські плаї, гора Кук, зачаровані ліси, кришталеві джерела, де, вперше припавши спраглими вустами до цілющої криниці, я вбирав у себе ці жит-тєдайні краплі, наповнюючи серце любов’ю до отчого краю. А що вже казати про буй-ні полонинські вітри, чисте гірське повітря, привітних горян.

Василь Філеш народився другого берез-ня 1952 року в селі Бронька. Життя майбут-нього майстра пензля починалося нелегко. Його діда як заможного селянина місцеві активісти розкуркулили. Ще й тепер прига-дується гора Кичера, де зранку до пізнього вечора працювали батьки. Худобу доводи-лося ховати в лісі, аби її не знайшли ті, хто організував у селі колгосп.

Маленький Василько по-своєму сприй-мав події на Верховині. Для нього було голов-не, щоб батьки купили фарби і чисті аркуші паперу. У вільні хвилини йшов на природу, малював гори, ліси, річку. Але робив він це по-своєму. Не намагався когось із визначних копіювати, хоча уважно приглядався до їх робіт. Хотілося розгадати таємницю душі художника. Бо не так легко показати на по-лотні колір неба чи води.

Ще й дотепер пригадує навчання в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. Його педагогами були Олек-сандр Петкі й Вілмош Берец. Василь Філеш жадібно вбирає в себе культурне життя мі-ста над Ужем. Театр, органні концерти у фі-лармонії, виставки, музеї… Всюди встигає, дивиться, аналізує, водночас багато малює. А ще – уважно придивляється до майстрів закарпатської школи живопису.

І результати не заставили себе довго че-кати. Через рік після закінчення училища Василь Філеш успішно дебютує на обласній молодіжній художній виставці. Успіху здо-були роботи «Пісня», «Голова дівчини в кві-тчастій хустці». Про них схвально відгукнув-ся свого часу народний художник України Федір Манайло.

50


– Творчість Василя Філеша формувалася в руслі закарпатської школи, – зазначив на одній з виставок художник з Іршави Євген Максим. – Разом із тим, він вніс у стилістику творів елементи нового бачення. Зберігаючи прихильність і повагу до досвіду й діяльно-сті улюблених майстрів Адальберта Ерделі, Федора Манайла і Володимира Микити, він знаходив свої методи і засоби у здійсненні задумів.

За кожним твором – жива дія чи пере-житий художній сюжет, який пройшов ета-пи відбору та асоціативного осмислення. Це роботи «Голгофа І», «Голгофа ІІ», «Вороння», «Мотив з Верховини», «Музичний мотив». Скажу більше – від картини до картини зба-гачується палітра художника, формуються певні риси авторського почерку. Це просте-жується в роботах «Пророк», «Благовіщення», «Ангели», «Відчай», «Минула слава», «Ангел і повія», «Черга»… Василь Філеш через своє світосприйняття пропускає пласти історії та християнську проблематику, долаючи вічну боротьбу добра і зла.

А щодо об’єднання «Колорит Боржа-ви»… Він цим живе. Проведено сотні твор-чих виставок, які вже стали в місті Ірша-ва традиційними. Надовго запам’ятались любителям народного мистецтва зустрічі з членами Спілки художників України: Ан-дрієм Синетарем, Іваном Дубішем, Василем Бердарем, Любов’ю Микитою та обдарова-ними митцями: Олександрою Ісак, Євгеном Максимом, Василем Ловскою, Олександром Іванишинцем, Юлієм Мошаком, Юрієм Зо-

лотарем, Ганною Штумф, Іваном Гецком, Василем Пинзеником.

– Разом із тим, – каже Василь Філеш, – у районі проходять що-річні весняно-осінні виставки, виставки до Дня жінок, Великод-ніх свят «Христос Воскрес!» Мо-лоді митці беруть активну участь в обласних, республіканських і міжнародних виставках робіт майстрів декоративного мисте-цтва з нагоди свята слов’янської культури імені Кирила й Мефо-дія. Проводяться також пленери і семінари з питань відродження традиційних народних ремесел та народного декоративно-при-кладного мистецтва.

Характерними представни-ками традиційної різьби по дереву є динас-тія Ісаків із села Приборжавське, великою популярністю користуються вироби з лози родини Головків, теж із Приборжавського. Чимало робиться в районі в техніці тради-ційної кераміки. Заслуговують на добре сло-во і майстри традиційної вишивки.

Багато допомагає в роботі Василеві Ва-сильовичу дружина Любов Михайлівна, яка працює провідним методистом районного будинку культури. Вона – перший його по-мічник, пропагандист творчості. Без її ак-тивної участі не обходиться жоден фести-валь ковальського мистецтва та народних промислів «Гамора». Це саме завдяки їй тут збираються художники, різьбярі, вишиваль-ниці, гончарі, які в магазинах-палатках про-понують відвідувачам свої твори. Там можна побачити і полотна Василя Філеша.

Син Василь теж віддав себе служінню культурі. Він, крім того, що гарно співає, очо-лює зразковий музично-драматичний театр «Пролісок», який діє при Іршавському ра-йонному будинку культури і зажив доброї слави не лише в районі, а й далеко за його межами. Виборював перші місця на різних престижних фестивалях і конкурсах.

Не буде перебільшенням, якщо скажемо: на таких, як Філеші, тримається культура ра-йону. Без їх участі не обходиться жоден захід. Вони – всюдисущі. Всюди встигають. Отут і знадобилися його, Василя Філеша, слова, які я записав у блокноті: «Джерела народно-го мистецтва є вічними і невичерпними». А з ним поєднала свою долю й сім’я Філешів.

Василь ШКІРЯ

Любов Філеш, Василь Філеш з учасниками зразкового музично-драматичного театру «Пролісок»

51


Андрій Патрус-Карпатський – ключова фігура літературного процесу Закарпаття ХХ століття. У художньо-документально-му оповіданні Володимир Фединишинець торкнувся найчутливішої і найвразливішої сторінки життя поета – його творчих пошу-ків, душевних порухів, буденних клопотів, одне слово, специфіки написання шедевру. Так, вірш «Бескиду» – це не лише перлина громадянської лірики видатного карпатця, а й своєрідний підмурівок всієї його творчої спадщини. Цьогоріч 29 березня Андрію Па-трусу-Карпатському минуло 100 років. Така дата зобов’язує…

Пан Поет не знаходив собі місця, міряв кімнату від дверей до вікна і знову до дверей. Ще й ці кляті книги – геть завалили кімна-ту, що й дихнути ніде. Пересунув крісло під стелаж, аби мати простір збути нагромадже-ну після спілчанських зборів енергію. Отой недоросток підколов його підленько, наз-вавши іронічно Паном Поетом. Так, справді я пан. Але він, недоносок, недоросток, у по-няття пан вкладає інший зміст, ніж мої пред-ки. У нього – це класове поняття. Сволота!

До речі, який сьогодні день? Який рік? Пан Андрій так і не міг у гніві згадати. Без-дення… Безріччя… Безчасся… Ніщо! Ніхто!

«Я – ТВІЙ СИН, БЕСКИДЕ, ПЛОТЬ ТВОЯ, БЕСКИДЕ…»

Художньо-документальна оповідь до 100-річчя Андрія Патруса-Карпатського

Людини немає. Є гвинтик. Тебе закрутили. Ото й тримай, де й куди вкрутили. Він був дуже сердитий. Сьогодні проробляли коле-гу Петра Лінтура за надто місцевий патрі-отизм. Наче і Юрій Гойда для них не туди тягне. Іван Чендей, як завжди, не мовчав, огризався, коли один заікуватий смершівець тепер став писати, крім доносів, і кволенькі нарисочки-спогади зі своїх військових тило-вих подвигів, – дорікнув йому за нездорову увагу до так званих діалектних слів.

– Ти такий науковець, як я Папа Рим-ський! – втрутився гарячий Федір Потуш-няк, який як письменник не так писав і досі не те пише, – на думку більшовика-матроса з Кам’янець-Хмельницького «степового оке-ану», що прийшов до нашого краю в кінці 40-х піднімати культуру! – не так і не те пи-сав до радянської влади та й тепер.

Словом, все було б добре – тільки на За-карпатті «много мєстних», – отой картавий неприємно зм’якшував приголосний звук, що передував голосному. Він казав не «літе-ратура», а «льітєратура». А ім’я свого ідола Леніна вимовляв підкреслено на російський кшталт – «Лєньін». Це його теорія, що до приходу радянської влади на Закарпатті лі-тератури не було. Була суцільна неграмот-ність. І це він приніс світло зі Сходу.

– Пан Чендей справді перебував у ма-дярській армії, – не те нагадував і доносив один песик з-поміж місцевих, якого потому довго використовували, як гавкуна, коли треба й відпускаючи пасок, аби міг вкусити принагідно. – Але усі закарпатці були при-звані…

– Помовч! – раптом вихопився пан Ан-дрій, щоб захистити трохи молодшого за себе Івана Чендея, хоч у них стосунки не складалися, так і не склалися, але не міг стримати себе.

– Чого ви, пане Патрус, перебили висту-паючого? Він по дєлу, – це озвався недорос-ток.

– Я маю моральне право сказати слово і на свій захист, і на захист доцента Лінтура та Івана Чендея, – відреагував пан Андрій. – Я жив у той час свідомим політичним жит-

52

Творча майстернятям. Я вже вказував вам своє фото з Юліусом Фучіком у Празі. Правда, ви його не хочете видіти. Бо ви не хочете видіти і знати прав-ду. Я був перекладачем при штабі генерала Свободи, що формував чехословацький кор-пус із репресованих закарпатців. Так, я писав Слово до Батька Сталіна від імені закарпат-ців і згодом був висланий у Воркуту. Ви не розумієте тієї довоєнної ситуації і ситуації під час окупації, в якій жили і працювали письменники Лінтур, Гойда, Потушняк, Чендей і я. Вам цього не зрозуміти, бо ви з іншого світу, крім того, що й розуміти не хочете…

Пан Андрій полемізував уже сам із со-бою, мечучи собою по притемненій сутін-ками кімнатці. Дружина звала його обідати, він щось механічно казав їй, аби зачекала, бо кипів гнівом і та їжа скорше була б отрутою організму, ніж поміччю.

Все ж, який сьогодні день? Ну, справді якась мара… Бездення, безчасся…

Поет кипів своїм єством. Коли сердився, його ніс з горбинкою мовби ставав горбаті-шим, наче орлиний дзьоб.

День не з легких. Гризуть і гризуть оці бездарні й злодійкуваті прийшляки, літера-турні туристи, нехристи. Все тут не добре, лише одна слив’янка їм смакує. Заллялися б нею!

– Андрію, обідати! – знову озвалася дру-жина.

– Лишися ня, прошу тя! – відрубав різ-кий голос із другої кімнати, і вже м’якше: – Я з голоду не вмру. Коли буду хотіти їсти, сам знайду. Вибач. Я працюю.

Але він не працював. Він безладно ходив по кімнаті, хаотично полемізував з оратора-ми, які плели свої підлі сіті, щоб у каламут-ній воді вже післякультівського викриття та й виловити бодай якусь рибину. Як жити далі? Ні, ні! Поет саме працював. Пульсувала його думка в ритмі з пришвидшеним серце-биттям, думав, що те серце зараз вискочить з грудей…

Уже ноги не тримали його, сів у крісло, дістав аркуш паперу, авторучку й замис-лився. Раптом схопився, наче сів і сидів не в кріслі, а на щети (щіть – дощечка з набити-ми гвіздками для чіхрання (очищення) вовни). Аркуш поклав на стіл, схилився над ним, увімкнувши настільну лампу і записав пер-ший рядок:

Я – не гість, що вип’є чарку і поїде,Ще візьме слив’янки в торбу, як даси…

Він мав перед очима уповноваженого ЦеКа, що приїхав викривати прояви україн-ського буржуазного націоналізму, який зли-зався з локал-патріотизмом у письменниць-кій організації. Він справді непрошений гість, котрий прихвалював чарку напередо-дні, коли заздалегідь вершив долю в кабінеті Першого. Поет записав два рядки майже чи-стово й знову прочитав їх, уявляючи перед собою того недоростка, що багатенько наку-ралесив в ужгородській Спілці письменни-ків та й того картавця-смершівця:

Я – не гість, що вип’є чарку і поїде,Ще візьме слив’янки в торбу, як даси.Я – твій син, Бескиде, плоть твоя, Бескиде,Бо моя колиска – ці густі ліси.Так і буде! Най мене потому звинувачу-

ють, що «якаю», гірше не буде, ніж є. «Я – твій син, Бескиде, плоть твоя, Бескиде…» – вимовив з притиском на слові «син», на слові «плоть».

Не буду я їм дивитися у зуби, бо й так ніколи не буду добрим. Буду таким, як є. І писатиму так, як хочу. Ге, не один присто-совувався. Ну й що?! Де стоїть зараз, коли зрадив сам себе?! Відігнав думки й пішов за поетичним рядком, що, мов повінь, виривав-ся з його ображеного зайдами серця.

Я – не гість, що палко любить лиш гастролі,Із ботанік взявши назви деревин,У рядки встромив їх, анемічні, кволі,Не пізнавши подих буків і модрин.

Сам дивувався, звідки беруться в нього такі мудрі слова побіч своїх, отчих, з якими виріс, які чув від батька, мами, з колиски. Так і піде рефрен: «Я – не гість…» Так, я не гість! – полемізував Поет з чужинцем, який уже ви-ступив перед ним у розмитому образі. Уже зник отой недоросток чи картавець, – прости, Господи, що вип’ячую фізичну ваду. Вони недоростки як своїми думками, так і картаві своїми підлими намірами і вчинками.

Я – не гість, що мляво Крим наш і КарпатиЗаримує в безліч ідентичних рим,І Ай-Петрі в вірші, й Стою не впізнати,Як торкнеться гір цих він пером тупим.Так, звичайно, графоману байдуже, об

чім віршувати. І Карпати, і Кримські гори йому чужі. А погода в Карпатах і в Криму справді ідентична. Цього не вловити чу-жинцю, який лише вичавлює зиск для здо-ров’я з цілющого повітря Карпат чи Криму, термічних чи мінеральних вод. І його віршо-байські освідчення в любові до мого краю – це мертві блискітки, це фальш. Пан Андрій

53


ловив себе на тому, що настрій розгублює на полеміку з глухим і сліпим чужинцем, а треба, – як радив іронічний Федір Потуш-няк, – вкладати все це у твори. Бо вони цим думкам і настроям продовжать життя. Або й дадуть вічне життя. Отже, далі:

Я – твій син, Бескиде, ярий гомін бурі,Що її з дитинства ти співав мені,То в незламнім гніві у літа похмурі,То привітно й ніжно, щиро навесні.Ой ті мені літературні туристи! Ледве

черево перед собою несе, мов вагітний на сьомому місяці! Це він… Обірвалася фраза, бо пішов поетичний рядок.

Хтось на допомогу кличе щохвилиниВишитий кептарик, давні постоли?!Я ж вгризаюсь в кльоци помахом цапіни,Щоб по ризах лунко із гори пливли.Лише тепер відчуває втому. Але мотор

настрою не втихає. Вірш продовжується, на-бігає наступна строфа. Може, пора й закін-чувати?

По Тереблі бистрій бокори сплавляю,Відкриваю серце сонцю і лугам,Ниву засіваю аж до небокраюІ врожай збираю на комбайні сам.Господи, є і сучасність! Бо той гикавець

буде чіплятися, якщо зумію ще надрукувати цей вірш. Най му буде й комбайн. Особли-во на Верховині. Треба закінчувати твір, бо й сили більше немає. Обрамлю рефреном.

Я – твій син, Бескиде!І неодмінно обірву фразу, поставивши

знак оклику. Цим наче підкажу читачеві, що буду вивершувати твір, що це його сіль.

Я – твій син, Бескиде! Тож в блакить широкуГомони у ритмі славнім, трудовім,Молодій щороку, багатій щорокуІ вривайсь піснями в задум мій і дім!

Звичайно, до блакиті будуть придирки. Але небо не буває червоним. Хіба що біль-шовицьке, в крові. Та я заткну йому рот слав-ним трудовим ритмом… Га-га! – засміявся Поет, ставлячи крапку. Зараз прочитає твір кінцевим оком. А тим часом із кухні волає дружина:

– Андрійку дорогий, пой обідати, бо вже й вечеряти час, ушитко выстыло. Пообідай, а пак пиши хоть і до рана.

– Ой небого, ниськы я вже відписався. Пообідаю, кидь послухаєш, що-м написав типирькы, коли ты была мудра мені не за-важати.

– Но читай, хоть не маю час і слухати, бо щи ми райбати треба: цуря замоченоє дру-гий динь. Айбо читай нараз і сідай обідати…

Десь гамірна вулиця Другетів вривала-ся у привідчинене кухонне вікно, але заглу-шити міцний голос пана Поета і Поета від Бога – не могла:

Я – твій син, Бескиде, плоть твоя, Бескиде…Як не дивно, Андрій натискав приголо-

сні звуки – т, б, к, д, п… І знову – т, б, к, д…Я… плоть твоя…Бо поети, як правило, наспівують, роз-

тягуючи звуки голосні, коли читають свої твори.

Шедевр громадянської лірики Андрія Патруса-Карпатського вперше прозвучав на кухні для єдиного неохочого слухача – дру-жини, для якої важливіше було нагодувати свого чоловіка, який цілий день просидів на якихось дурацьких зборах у Спілці письмен-ників, де, напевно, знову когось проробляли з місцевих, очевидно, вчили, як треба люби-ти Велику Батьківщину, як треба писати. Та ци Андрій не знає?!

Я – твій син, Бескиде, плоть твоя, Бескиде…Дякую сволоті за проробку. Проробка за-

будеться – твір зостанеться…Андрій Патрус-Карпатський (29.03.1917,

село Теребля Тячівського району – 19.04.1980, Київ, Байкове кладовище) – український поет, публіцист, журналіст і громадський діяч. На-вчався в Хустській та Мукачівській гімназіях. Після анексії Підкарпатської Русі Угорщиною в березні 1939 року потрапив під підозру угор-ських властей. Згодом нелегально перетнув ра-дянський кордон і був заарештований. Утри-мувався у фортеці міста Кам’янець-Поділь-ський. Після звільнення відправлений на курси офіцерів радянської армії.

У 1947 році, будучи головою місцевої орга-нізації Спілки письменників, вдруге заарешто-ваний сталінськими сатрапами. Звинуваче-ний у шпіонажі на користь Великої Британії. Засуджений на 25 років ув’язнення. Відбував його у воркутинських і тайшетських та-борах радянського ГУЛАГу. Амністований 1956 року - в часи Микити Хрущова. Останні понад 10 років жив у Києві.

Андрій Патрус-Карпатський – помітна постать у колі крайової інтелігенції. Володів високою культурою письма, багатьма мовами. Видав кількадесят книг. Вважається фундато-ром елітної поезії Зоряного Краю.

2017-й рік – рік сторічного ювілею поета, автора геніального, програмного вірша «Бе-скиду».

Володимир ФЕДИНИШИНЕЦЬ

54


Скільки вишуканих творів вийшло з-під голки заслуженого майстра народної твор-чості України Ірини Куцик, напевно, з точ-ністю ніхто і не зможе перерахувати, як і на-звати усі села і міста, де презентувала свої вишивки протягом майже сімох десятиліть.

Більшу частину свого життя Ірина Ку-цик провела в місті над Ужем, де й припав пік її творчості й слави. Звідси вишивані рушники, картини долали шлях в Угорщи-ну, Румунію, колишню Чехословаччину, Канаду та інші країни світу. Та серце і душа майстрині завжди були з Україною, рідним Рокосовом, з якого стежка повела її у диво-вижне захоплення вишивкою.

Ірина Куцик – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, ла-уреат Всеукраїнського фестивалю традицій-ного народного мистецтва, володар титулу «Лідер України» та майстриня 2006 року.

РОБОТИ МАЙСТРИНІ – ОКРАСА МУЗЕЮПісля багатьох перемовин у нас визріла

думка про створення у селі Рокосово крає-знавчого музею, де б левову частину експо-натів склали вишивки Ірини Куцик. Було проведено ремонт приміщення при будин-ку культури, де колись ще у радянські часи демонструвались кінофільми. Усю роботу на «відмінно» виконала будівельна бригада, яку очолював Михайло Поп.

Активну роботу з упорядкування музею здійснили Мирослава Довжанин, депутат сільської ради Світлана Лучкей, завідувач сільської бібліотеки Марія Сафонюк. До-чекавшись дня народження нашої героїні, разом із активом села ми влаштували Ірині Петрівні приємний сюрприз – запросили відзначити чудову дату в новоствореному музеї села.

І треба було бачити, яку невимовну ра-дість випромінювали її очі, коли вона поба-чила свої твори, систематизовані й зі смаком виставлені. Це вишиті портрети Тараса Шев-ченка, Івана Франка, Августина Волошина, Олександра Духновича. Надзвичайно цікаві та колоритні рушники з тематичним забарв-ленням: тут прочитаєте висловлювання, що стали крилатими, Василя Ґренджі-Донсько-го, Мілана Шашіка; цілу серію вишиваних рушників, які об’єднує тематика Карпатської України, про важливу роль культури в жит-ті народу, в тому числі й народної творчості. Серед її робіт є навіть вишиваний рушник, присвячений батькові Петрові Куцику, зна-ному в селі садоводу «Ода садоводу», і, зви-чайно, надзвичайно цікаві та різноманітні роботи про улюблене місто Ужгород, яке на-дихало Ірину Петрівну на творчість.

Нашу славну ювілярку Ірину Куцик палко вітали з 88-річчям ветеран освіти Ганна Масалович, завідувачка дошкільного навчального закладу Анжела Гусак, медсе-стра районної судмедекспертизи Єлизаве-та Джуга, вчителька місцевої школи Олена Шпір, сестра Поліна Шимон, власниця му-зею «У бабки Поліни» в селі Данилово, ро-дичка з міста Виноградів Наталя Максимець та інші.

Усі присутні відзначили велику, неоці-ненну роль нашої землячки у популяризації мистецтва вишивки, любові до рідної Украї-ни, на землі якої виросли і появиться ще ба-гато-багато послідовників майстра народної творчості.

Ольга ПОПОльга Поп (друга ліворуч), Ірина Куцик (перша праворуч) проводять екскурсію

55


Уже майже три десятиліття знаю Кате-рину Вашкебу. Цього часу достатньо, аби скласти про неї виразне уявлення та поділи-тися цим із читачами. Вона володіє такими людськими якостями, як доброта, самовід-даність, милосердя людської душі й любов до ближнього. Її змалечку полонили народ-ні звичаї, обряди, пісні, вражала здатність її земляків за допомогою пісні долати горе, біду, перешкоди. Саме той спів і формував щедрість та відкритість її натури. Очевидно особисте відчуття особливої ваги і значення цього культурного пласту рідного народу привели її до вирішення важливого завдан-ня – присвятити своє життя збереженню й культивуванню духовних надбань, народ-них традицій у побуті та повсякденному житті.

Народилася 11 лютого 1955 року у селі Буштино Тячівського району Закарпатської області. Навчалася у Фанчиківській, а потім Виноградівській загальноосвітніх школах. Любила читати художні твори, які сприя-ли розвиткові у дівчини високої свідомості, національної гордості та гідності. Стаціо-нарно закінчила Хустське культурно-освітнє училище (1974), а потім продовжила заочно навчатись у Київському державному інсти-туті культури ім. О. Корнійчука. У 1981 році отримала диплом бібліотекаря-бібліографа вищої категорії.

Працює у бібліотечній галузі з 1974 року. Все свідоме життя прожила на Виногра-

У НЕЇ КНИГИ ВИКЛИКАЮТЬ ПОЧУТТЯ ПРЕКРАСНОГО

дівщині. Довгий час обіймала посаду заві-дувача організаційно-методичного відділу Виноградівської районної централізованої бібліотечної системи, а з 1995 року очолює її. Брала активну участь у міжнародних, всеукраїнських та обласних науково-прак-тичних конференціях, нарадах, семінарах, презентувала роботу бібліотек на Ярмарку бібліотечних ідей (Київ), пройшла навчання у рамках проекту «Лідер бібліотечної спра-ви», на яких вносила пропозиції щодо опти-мізації діяльності бібліотек, упровадження інноваційних форм роботи. З 2006 року роз-почала проектну діяльність, завдяки якій проводиться оновлення фондів бібліотек, ін-форматизація бібліотечних закладів, покра-щується матеріально-технічна база бібліотек ЦБС.

Доклала чимало зусиль для того, щоб Виноградівська централізована бібліотечна система стала переможцем у конкурсі про-ектів «Інтернет для читачів публічних бі-бліотек», ініційованого Посольством США в Україні. Завдяки ґранту і при підтрим-ці районної влади в бібліотеці з 2006 року успішно працює Інтернет-центр. У 2010 році Виноградівська централізована бібліотечна система стала переможцем першого туру конкурсу проектів «Бібліоміст» з організації нових бібліотечних послуг з використанням доступу до Інтернету. Згідно умов ґранту Виноградівська ЦБС отримала 15 комплектів оргтехніки з усім необхідним програмним забезпеченням. Катерина Вашкеба надавала висококваліфіковану практичну і методич-ну допомогу працівникам бібліотек у на-писанні виграних ґрантових проектів «Моє село – моя родина» (с. Мала Копаня), «Ту-ристичними стежками Виноградівщини» (ЦРБ), «Бібліотека, як складова електронного діалогу громади і влади» (с. Нове Село) та ін.

Своєю головною місією у житті К. Вашке-ба вважає не тільки звичайну працю в бібліо-теці, а й популяризацію культури, народних звичаїв та обрядів, художньої літератури та мистецтва, гідно представляє Україну як не-повторний духовний феномен серед цивілі-зованого люду та ін. Під її керівництвом бі-бліотека розпочала видання інформаційних

56

Творча майстернябюлетенів та покажчиків, створила свій сайт у мережі Інтернет.

Катерина Вашкеба справедливо вважає, що у роботі працівників культури району важливе місце повинне займати також краєз-навство. Адже знання історії, легенд, перека-зів, бувальщин, притч краю тощо – невід’єм-на частина нас самих, наше «я», котре ми повинні передати нащадкам. Отож кожна бібліотека вносить свою частку в цю благо-родну справу. Уже зібрано чимало народно-поетичних творів.

Особливо пам’ятною була презентація книги закарпатського художника-монумен-таліста, викладача Закарпатської академії мистецтв Романа Пилипа «Художня ви-шивка українців Закарпаття ХІХ – першої половини ХХ ст.». З вітальним словом ви-ступили заступник голови Виноградівської РДА Е. Данич, начальник відділу культури Виноградівської РДА В. Югас. Присутні, бі-бліотечні працівники району, громадськість міста з цікавістю переглянули слайдову пре-зентацію, підготовлену автором про історич-ні дослідження вишивки, її зв’язок з побутом та соціальним становищем, особливості ви-шивок у кожній етнографічній групі.

Катерина Вашкеба та інші досвідчені працівники культури організовують книж-кові виставки та створюють психолого-пе-дагогічні умови, щоб молодь захоплювалася подвижництвом і звитягою героїв-шістде-сятників: Левка Лук’яненка, В’ячеслава Чор-новола, Івана Дзюби, Миколи Руденка, Єв-гена Сверстюка, Василя Симоненка, Василя Стуса та ін., які мужньо боролися з тоталі-тарним режимом СРСР. Бібліотечні книго-люби пропонують молоді читати такі книги, в яких висока порядність, шляхетність, аура глибокої людяності, в яких палка синівська любов до рідного народу поєднувалися б з осудом, гнівом, презирством до легкоду-хості та боягузтва, викриттям потворності, аморальності в житті. Це яскраво відображе-но у творах Тараса Шевченка, Олеся Гончара, Павла Загребельного, Івана Багряного, Васи-ля Шкляра, Юрія Щербака та ін.

Ураховуючи поради Катерини Вашкеби, працівники бібліотеки намагаються роби-ти все для того, щоб їхні читачі різного віку отримували з книг необхідні основні знан-ня про Україну-Батьківщину, рідний народ, його історію, зокрема героїку українських січових стрільців у роки Першої світової вій-

ни й Української національно-визвольної боротьби 1917–1922 років, антирадянського партизансько-повстанського руху 20-х років ХХ ст. і збройної боротьби вояків ОУН–УПА в роки Другої світової війни проти гітлерів-ських загарбників і сталінського тоталітар-ного режиму за побудову самостійної Укра-їнської Держави. Для цього організовують виставки кращих творів художньої літерату-ри – «Чорний ворон» і «Отаманша Маруся» В. Шкляра, «Отамани гайдамацького краю» Р. Коваля, віршів Ліни Костенко, Дмитра Павличка про героїку Майдану, Помаран-чевої революції, Революції Гідності, зброй-ної боротьби наших вояків на Сході України проти російської агресії та ін.

Адже саме такі знання формують мо-раль, ідейну систему, ціннісні орієнтації, якості національного характеру, вчать до-рожити і відстоювати національні інтереси, боротися за права і вірність обов’язкам гро-мадянина України тощо.

Катерина Вашкеба є своєрідним уосо-бленням дружби і братерства між українця-ми та угорцями. Вона своєю небайдужістю і теплотою зводить мости між культурами. Так, понад 20 років виконує обов’язки заступ-ника голови «Спілки угорських бібліотека-рів Закарпаття», що дає змогу співпрацювати з міжнародними національно-культурними товариствами, благодійними фондами Угор-щини. У 2015 році була керівником грантово-го проекту «Разом з громадою – заради гро-мади», який виграла ГО «Спілка угорських бібліотекарів Закарпаття» у рамках програ-ми «Українська регіональна платформа гро-мадських ініціатив», яка підтримувалась Європейською комісією. Нині продовжуєть-ся реалізація двох грантових проектів» «Кі-ноклуб Docudays UA в бібліотеці» і «Все про Європу: читай, слухай, дізнавайся в пунктах європейської інформації в бібліотеках».

Катерина Гейзівна переконана, що вся робота бібліотечних працівників повинна бути спрямована на вирішення проблем національного та патріотичного виховання, формування в молоді національної свідо-мості, національного характеру. Тому під її керівництвом працівники бібліотек району готують виставки книг про національно-ви-звольну боротьбу українського народу.

Десятки літ невтомної праці Катерина Вашкеба віддала професійній та громад-сько-просвітянській діяльності. Ця високоін-

57


телігентна й патріотично налаштована жін-ка належить до людей «суспільного покрою». А ще вона добродушна, винятково приємна у спілкуванні. З нею легко за будь-яких об-ставин, вона готова прийти на допомогу і підтримати кожного, хто цього потребує. Щиро ділиться своїм досвідом роботи з ін-шими працівниками району. У розмові роз-ставляє мудрі, точні й повчальні акценти. Іншими словами кажучи, вона випромінює сяйво любові, щедро віддає його людям, і за вищими Господніми законами краса, добро та любов повертаються до неї.

Катерина Вашкеба не тільки цілеспря-мована, енергійна, талановита, працьови-та, а ще й генератор різноманітних, часом неймовірних ідей, які не лише висловлює, а й уперто втілює в життя. Вона власним прикладом робить престижною професію бібліотекаря. Нині очолює одну з найбіль-ших бібліотек області, в читальних залах якої розширюють і поглиблюють свої знан-ня читачі району. Завдяки її багаторічному керівництву ця бібліотека нині є визначним науковим і культурним центром області, де відбуваються різноманітні зустрічі, диску-сії, виставки, ведеться активна дослідниць-ко-пошукова робота.

Для Катерини Гейзівни робота в біблі-отеці – то захоплення, здійснена мрія, ціль життя. Свою рідну землю любить понад усе. І цю любов дарує всім, хто цього потребує. За самовіддану працю не чекає квітів, апло-дисментів, похвали. Вона завжди намагаєть-ся передати іншим найкращі людські якості, якими володіє сама: інтерес до праці, бажан-ня пізнавати і постійно вчитися, стійкість у найважчих життєвих обставинах, а також доброту, вірність, чуйність, чесність.

У 2014 році Катерина Вашкеба була іні-ціатором та організатором напрочуд пізна-вальної й насиченої екскурсії бібліотечних працівників Виноградівського району до нині народного літературно-мистецького музею, що був створений у 2005 році в с. Ко-пашново на Хустщині. Він зачарував їх про-думаністю й осмисленістю, величезною кількістю різноманітних літературних та фольклорних матеріалів нашого краю, які побачили вперше у такому величезному ба-гатстві. Тут вони отримали заряд патріотич-ної енергії, а потім із багажем неймовірних вражень, що назавжди залишився в їхніх серцях, повернулися додому. Завдяки її тур-

ботам було придбано для сільських бібліо-тек району фундаментальне видання Івана Хланти «Літературно-мистецьке життя Ко-пашнова» (2014. – 856 с.), в якому подано на-риси, статті про відомих діячів літератури, культури та мистецтва, які відвідали музей у Копашнові й виступили перед учнями та вчителями школи.

Для Катерини Гейзівни характерна не-абияка одержимість і вміння завжди бачити в житті, в боротьбі за людину і націю не дру-горядне, а головне. Окрім професійної ді-яльності, займається громадською роботою. Була головою профкому бібліотечних пра-цівників, депутатом міської ради двох скли-кань, втретє обрана народним засідателем районного суду, активний член громадських організацій: товариства «Просвіта», міського осередку Всеукраїнського жіночого товари-ства ім. О. Теліги, член Громадської ради при райдержадміністрації, заступник голови ГО «Спілка угорських бібліотекарів Закарпат-тя», член правління ГО «Асоціація бібліоте-карів Закарпаття».

За багаторічну і сумлінну працю, зна-чний внесок у розбудову української куль-тури і бібліотечної галузі неодноразово на-городжувалась грамотами. Варто відзначити хоча б такі, як Почесну грамоту Кабінету Міністрів України (2007), Почесну грамоту Міністерства національно-культурної спад-щини Угорщини (2004). Має урядову наго-роду Угорщини – медаль «Бібліотека» (2012). У 2016 році отримала звання «Заслужений працівник культури України».

Вона все життя працює на культуроло-гічній ниві, турбується про її розквіт у су-часній Україні, де національна система культури і виховання має стати потужною націєтворчою і державотворчою силою, ру-шієм побудови демократичної української України.

Досвід Виноградівської ЦБС неоднора-зово узагальнювався та поширювався серед бібліотек України та Закарпатської області. Незважаючи на всілякі труднощі, Катерина Вашкеба нині свої погляди спрямовує у май-бутнє, в незалежну, соборну Україну, за яку ще треба боротися, не шкодуючи ні часу, ні сил, ні життя. Завдяки саме таким особи-стостям-патріотам, як Катерина Вашкеба, районна бібліотека стала нині справжнім центром українського культурного відро-дження.

Іван ХЛАНТА

58


Форми взаємозв’язку мистецтв бувають надзвичайно різні. Співдружність музики, поетичного слова, танцювальних рухів, теа-тралізованої дії виникла здавна у народних обрядах. У професійному мистецтві – в опе-рі та балеті, у театрі й кіно – музика стала невід’ємним компонентом мистецької взає-модії.

Багато спільного є між музикою та об-разотворчим мистецтвом, хоча їхні художні мови дуже відрізняються, особливо спосо-бом сприймання. Музика належить до ча-сових мистецтв і сприймається слухом, а живопис, графіка, скульптура, архітектура – це просторові мистецтва, які ми сприймає-мо зором. Тому їх взаємодія досить складна і розвивається у різних напрямах.

Леонардо да Вінчі – великий італійський художник епохи Відродження назвав музику «сестрою живопису». Ці два види мистецтва розвивалися разом, стикаючись не менш тіс-но, ніж музика і поезія. Музиканти і музику-вання, музичні інструменти були улюбле-ною моделлю для образотворчого мистецтва різних епох.

Є семантичне споріднення між тембром у музиці й колоритом у живописі. Колорит – це одна з найважливіших систем емоційної виразності в живописі, а в музиці колоритом є тембр.

Музика нерідко надихає художників і скульпторів на створення портретів музи-кантів-виконавців, натюрмортів із музич-ними інструментами, картин із музични-ми назвами: прелюдія, соната, симфонія, ноктюрн, фуга тощо. У такий спосіб вони створюють образи музики. І навпаки мотиви й особливості просторових мистецтв прони-кають у музику: виникають звукові «портре-ти» і «пейзажі» – фортепіанні акварелі, етю-ди-картини або симфонічні ескізи, фрески.

Інший напрям взаємодії музики й обра-зотворчого мистецтва – «музикальний живо-пис» – започаткував литовський композитор і художник Мікалоюс Чюрльоніс. Він ство-рив цілу галерею картин-сонат, утілюючи

СИНТЕЗ ЖИВОПИСУ З МУЗИЧНИМ МИСТЕЦТВОМ:

ВОЛОДИМИР МИКИТА ТА ЙОСИП БАЗЕЛ – ГРАНІ ТВОРЧОЇ СПІВДРУЖНОСТІ

Музика живопису або живопис музики?М. Чюрльоніс

цю музичну форму в живописних компози-ціях на тему весни, літа, зірок, сонця, лісу, пі-рамід. Більшість картин Чюрльоніса мають такі назви: картини-сонати, картини-фуги, картини-прелюдії. Про Чюрльоніса В’ячес-лав Іванов писав: «Свої фантастичні карти-ни він дійсно співав, висловлюючи ніжними фарбами, візерунками ліній, завжди химер-ною і надзвичайною композицією якісь кос-мічні симфонії... Чюрльоніс безсумнівно му-зикант...»

«Його творчість – музика в тій же мірі, як живопис», – писав про Чюрльоніса В. Ма-ковський. Те, як міг бачити-чути Чюрльо-ніс, можна розшифровувати, розплутувати і розгадувати».

Новий напрям у царині синтезу мис-тецтв виникає тоді, коли російський ком-позитор Олександр Скрябін створив оригі-нальний твір «Прометей» («Поема вогню»). У партитуру цього твору композитор вписав рядок для «світлової клавіатури». Відповід-но до авторського задуму під час виконан-ня поеми у концертному залі за допомогою різнокольорових променів мав виникати образ палаючого вогню. Так виникла кольо-ромузика. Спільність Чюрльоніса і Скрябі-на неможливо не помітити. Трохи вловимі спільні риси є навіть у зовнішності, видно деяку спільність ідей та інтересів. Азбучні є уявлення про те, що Скрябін вирішував пи-тання світломузики з «музичної сторони», а Чюрльоніс – з «мальовничої». Відбувалося це в першому десятилітті ХХ століття, і знайомі вони при цьому не були.

Відомий російський художник Ілля Рє-пін дуже любив музику і створював образи відомих музикантів. Свого друга – компо-зитора і диригента Антона Рубінштейна – художник малював тричі. Перші дві карти-ни-портрети були створені ще при житті музиканта (1881 р. та 1887 р.), котрий позував при їх створенні. У цих портретах Рєпін зу-мів передати характер А. Рубінштейна: сила, енергійність, величність. Під час написання другого портрета, де диригент був зображе-

59


ний за диригентським пультом на нейтраль-ному фоні, по пояс, вільний без усіляких де-талей, І. Рєпін сказав: «…Цікава голова, на лева схожий, шкода, що часу у нього мало, і позує він погано…» Як відомо, цей портрет написаний за кілька днів до смерті відомо-го композитора, що надає роботі особливого драматизму. Створюється враження велич-ності та грандіозності зображуваного. Він сам, як його музика: особлива, неповторна. Ця музика звучить у його очах. Там також незакінчені твори, невтілені ідеї, музика, яку він вже ніколи не напише...

Після смерті композитора художник зно-ву повернувся до написання його портрета. Над цим портретом І. Рєпін працював з 1909 по 1915 рр. Ця картина відрізняється святко-вістю, урочистістю, монументальністю, хоча і написана після смерті композитора. І на цей раз художник писав картину по пам’яті. Фігура диригента показана в повний зріст на фоні святкової Петербурзької концертної зали, яка наповнена глядачами. Обличчя слухачів не видно, вони злиті в одну масу. Для художника важливі не їх особистості, а якимось чином він зумів передати єдність залу й оркестру. Хоча оркестру на картині не зображено, але дуже добре відчувається присутність артистів. Диригент показаний у мить творчого польоту, де вся фігура му-зиканта відображає свою велич та сильний характер. Художник досягає такого результа-ту завдяки енергійним мазкам фарб, ніби зо-бражуючи звуки музики. Під час написання цієї картини І. Рєпін використовує сучасний

вид живопису, присутній стиль імпресіоніз-му і яскравий ефект зображуваного передав-ся за допомогою гри фарб.

Найвеличніший представник імпресіо-нізму в музиці – французький композитор Клод Дебюссі, теж любив зображувати пей-зажі у своїй музиці, і вони у нього такі ж хиткі, як і у художників-імпресіоністів. Слід згадати такі твори, як симфонічні ескізи, п’є-са «Місячне сяйво», фортепіанна прелюдія «Дівчина з волоссям кольору льону» і багато інших. Акорди прозорі, а нестійка гармонія і капризи ритмів у поєднанні з темою-фак-турою, що властиво творам Дебюссі, най-краще сприяють створенню таких же швид-коплинних настроїв, які панують у пейза-жах художників-імпресіоністів.

Є художники, які бачать спільність між написаними ними картинами та музични-ми жанрами. Ось так з’являються цикли: Соната сонця raquo, Соната весни raquo, Со-ната пірамід Чюрльоніса, фуги і ноктюрни Купки, Фуга в червоному Клеє.

Ще одна форма взаємодії музики і живо-пису з’являється в другій половині ХХ ст. – графічні партитури. Вони виглядають як малюнки, але такий зовнішній вигляд більш очевидний для виконання великими скла-дами оркестру, ніж численна низка рядків. При цьому більше підходить для музики, де висока роль імпровізації. Одна з перших таких п’єс для будь-якого складу, також на-тхненна творчістю художників – Олексан-дра Калдера, Джексона Поллака і Робер-та Раушенберга. Її партитура дуже цікава.

Ілля Рєпін «Портрет А. Г. Рубінштейна»

1881 рік 1987 рік 1915 рік

60

Творча майстерняАдже цю композицію можна виконувати з будь-якої точки і при цьому в будь-якому напрямку, виконання відбувається в трьох вимірах – горизонтальному, вертикальному і тимчасовому. При цьому заздалегідь необ-хідно визначити тільки тривалість п’єси, бо вона не запропонована композитором. Тому, п’єса залишає враження ірреальності.

Не можна оминути і наших відомих мит-ців Срібної Землі. Закарпаття – це скарбниця народних талантів. Наш край здавна сла-виться своїми художніми та музичними тра-диціями, започаткованими палкими енту-зіастами, талановитими артистами, худож-никами, блискучими педагогами, неповтор-ними культурно-громадськими діячами. Закарпатці пишаються своїми видатними земляками: Володимир Микита – унікальна і неповторна особистість, народний худож-ник України, академік Академії мистецтв України, лауреат Шевченківської премії, він вписав яскраву сторінку в історію закарпат-ської школи живопису; Йосип Базел – один із передових музикантів Закарпаття, який отримав велике визнання, повагу багатьох прихильників, людина великого таланту, лауреат багатьох премій та володар нагород, композитор, педагог, прекрасний музикант. Багато років митці товаришували, підтри-мували один одного у творчих починаннях. І результатом багаторічної дружби на світ з’явилася музична п’єса для струнного квар-тету «Сумна мить» за картиною В. Микити «Моя мамка».

Прем’єра твору відбулася у великій залі Ужгородського державного музичного учи-лища імені Д. Є. Задора, де на той час працю-вав композитор. Виконали цю п’єсу студенти під керівництвом Інни Лєснік. Це є цікава та неординарна композиція Йосипа Йосипови-ча, яка стала музичним супроводом до пере-гляду картини художника. Й. Базел прагнув до синтезу живопису з музичним мисте-цтвом. На картині зображена старенька жін-ка в чорному вбранні, знесилена від горя та болю, мати В. Микити. Контрастом до її об-разу слугує барвистий і квітучий фон, який символізує оточуюче життя. Коротка сумна мить містить стільки правдивих емоцій! Се-ред музичних фарб: густий, темний регістр та різкі і насичені кластери. Тут зображуєть-ся внутрішній світ матері, передається біль втрати, хвилювання, а також згадка про не-легке життя старої жінки (про що на карти-ні свідчать зморщені й вироблені від важкої праці руки).

Передати почуття музикою зручніше че-рез абстрактні форми, живі, органічні, диха-ючі й зростаючі. Мистецтво завжди надихає музикантів, а музика – художників, створю-ючи політ творчої думки при написанні тво-рів мистецтва. Візерунки оригінальні й не-повторні, адже почуття різноманітні.

Взаємозв’язки образотворчого мистецтва і музики, взаємодія звуку і кольору велика, як у музиці тембр і тон, так у мистецтві рів-нозначні їм колір і ритм. В обох мистецтвах велике значення відіграє ритм, створюється сюжет. Проведена паралель між живописом і музикою, знайдено поєднання сприйняття творів образотворчого мистецтва і музики на підставі спільності їх стилю, жанру, настрою.

В образотворчому мистецтві можна ви-разити не тільки настрій, але і засоби музи-ки, такі як тембр, ритм, мелодія.

Намагаючись зробити музику видимою, художник формує вміння бачити і відчува-ти взаємозв’язок мистецтв, взаємодію звуку і кольору, розвиває сприйняття творів музи-ки та образотворчого мистецтва на основі їх спільних рис. Вивчення взаємозв’язків мис-тецтв підвищує рівень розвитку художніх, естетичних якостей, розвиває сприйняття, художньо-творчі здібності, що надзвичайно важливо для вміння відчувати.

Юлія ТЕТЕРЮК-КІНЧ

Володимир Микита. «Моя мамка». 1967 рік

61

Ювілеї

Живописцю Павлові Дулішковичу з на-годи двох гарних подій – ювілею на життєвій стежині та персональної виставки творів під егідою її Величності весни.

ЖивописецьУсе не так, як деяким пересічним спогля-

дачам його картин іноді думається. Все наба-гато складніше, а особливо, коли доводиться визнаному таланту ставити бал. Зрозуміло, тут є небезпека бути нещирим, або грати під дудку, яка на кшталт старого дерева оброс-ла зеленим мохом «бабла», яке згодом стане хабарем для опонентів митця. Але ранкову росу гарнішою не зробиш, вкрапивши в неї дещицю барвника. Так само високий живо-пис того, про кого оце йдеться, не спохабиш ложкою дьогтю. Тож не варто, мабуть, і про-бувати, а хто схильний до дрібних авантюр, тому є сенс подумати і прийти до висновку – живопис Павла Дулішковича не підвладний сезонам кругороку. Він довговічний, за що й відповідаю.

ПленеристА почну з того моменту, коли він вперше

постав переді мною як художник-пленерист. Йшов дощ із снігом, і він, щоб продовжити цікаву роботу над пейзажем з мальовни-чим краєвидом Черника, перемістився з від-

ПАВЛО ДУЛІШКОВИЧ – ПОЕТ ПЕНЗЛЯкритої усім вітрам альтанки на затишний балкон. Випивши гарячої кави, продовжив писати розпочату картину. Виявляється, у творчості впертість і наполегливість не зай ві. Йому, наскільки мені відомо, доводи-лось писати і доводити до кондиції свої по-лотна в таких екстремальних умовах, що важко навіть уявити – під шквальним вітром на крутій полонині, на обледенілому березі гірського потоку, в дрімучому буковому лісі тощо. Його творча натура, надзвичайна пло-довитість спонукає думати, що художник Дулішкович – стожильний. Нехай живе гар-на думка про нього!

Сім’янинЙого дружина Іца – це скибка хліба,

якщо не сказати більше. А що може бути більше? Звісно, що скибка хліба з медом, яка живописцю Дулішковичу смакує ось уже по-над сорок років. Видно, Всевишній знав, що робить, коли створив цю чудову пару і дав їй таких талановитих дітей та онуків. До речі, Павло-молодший пішов стопами бать-ка – малює. І недалекий той час, коли пе-ревершить, якщо не сказати крутіше, свого вчителя і наставника. Але це, на мою думку, не завадить нікому з них творити і прино-сити невимовну насолоду своїм вдячним по-ціновувачам. Доцільно буде зазначити, що в творчій родині Дулішковича підростає ще одна, залюблена в живопис, – його внучка Олександра. Мені доводилось спостерігати за її впевненими мазками на полотні, я був щиро вражений її недитячою обізнаністю щодо вибору фарб і подальшого нанесення їх на полотно. Хай тобі, Олександро, підко-ряються світлі й радісні творчі вершини!

ОрганізаторЩо не кажіть, а організувати гарний

творчий захід, та ще й на широку ногу – це, скажу вам, вельми і вельми складно. Не хочу когось цитувати, мовляв, творчим особисто-стям в плані організації того чи іншого куль-турного заходу ніхто не хоче допомогти, а на їхню творчість, що є невід’ємною частиною життя нашого суспільства, більшість тов-стосумів дивиться крізь пальці. Але мушу сказати, що такі не всі. Міг би назвати цілу

62

Ювілеїплеяду підприємців району, які всіляко допомагають творчій ін-телігенції, ідуть їй, так би мови-ти, назустріч. Однак, зауважив художник Дулішкович, слід до-бре усвідомити, де починається самоорганізація і закінчується організація за повного чи частко-вого сприяння збоку. На останню надії не так вже й багато. А от до-помога однодумців і колег по ре-меслу (тут – по пензлю) завжди, як правило, доречна і відчутна. За що їм і відповідна щира подяка.

ФілософВін цікавий, різнобічний. Зрозуміло,

в своїй стихії, себто в царині живопису. Адже в нього гарно виходять пейзажі й натюрмор-ти, портрети і картини на релігійну тема-тику. Про так званий абстракціонізм у твор-чості живописця говорити не доводиться. Тут він на висоті. І що б Павло не творив, де б не творив, але скрізь і всюди в його роботах відчувається тонкий, ба навіть вишуканий присмак філософії. Звідки це в живопис-ця-самородка? До речі, слово «самородок» мене заворожувало раніше, заворожує нині. Очевидно, тому асоціюється з приємним по-няттям «самородок золота» чи ще якихось дорогоцінних мінералів. Отже, самородок у нас (тут – Дулішкович) якщо не золотий, то, принаймні, на рівні дорогоцінного опалу.

Але про філософію, яка присутня на по-лотнах живописця. Її не кожному дано про-читати, повна її розшифровка дається му-дрим, а хто доріс до такого рівня, той своїми враженнями й емоціями від них, як правило, ділиться неохоче. Філософія в авангардних картинах (абстракціях) живописця красно-мовна і не підлягає ні усуненню, ні ліквіда-ції в часі й міжчасі.

ТоваришЦе, мабуть, найцінніше, що є в живопис-

ця, без цього очевидного позитиву уявити його не можу. Та й не хочу. Навіщо? А що значить його неповторна усмішка, скопіюва-ти яку (не малюнок же!) – завдання непро-сте. У натовпі міських зівак, у строкатій юрбі людей, які завжди поспішають, він виріз-няється своєю спокійно розміреною ходою, йому нічого не коштує перейти з одного на інший бік вулиці. І це з єдиною метою – по-

ручкатися з товаришем, у двох-трьох словах обговорити новини на творчім горизонті ху-дожнього об’єднання району, побажати спів-бесіднику творчих злетів (якщо це творча людина) і всього того, що той сам собі бажає. А ще наш живописець, як і його завжди при-вітна дружина Іца, побожна особистість. Це й не дивно. Бо щоб бути гарним товаришем і мати надійних не на один день товаришів, треба вірити в Бога. Віра – це все, і її Світ-лість творчість також, сином якої є Павло Ду-лішкович.

Народився 31 березня 1952 року в селі Тур’ї-Ремети Перечинського району Закар-патської області. Перші уроки малювання отримав від матері. Після закінчення Сва-лявської ЗОШ № 1 служив у армії. Після демобілізації працював у Свалявському по-бутовому комбінаті, відтак художником- оформлювачем Свалявського філіалу облас-ного художньо-оформлювального комбіна-ту.

Активно виставляється з 1993 року. До 2010 року був головою районного об’єднання самодіяльних майстрів народної творчості «Пролісок». Учасник багатьох районних, об-ласних міжнародних виставок. Персональні виставки: м. Дунайварош, 2000 р. (Угорщи-на); м. Хуст, 2001 р.; м. Свалява 2002, 2012. Член спілки художників «Арт-Свалява».

Працює в жанрі пейзаж, портрет; у тех-ніках графіки та живопису. Роботи знахо-дяться у приватних колекціях Угорщини, Словаччини, Чехії, Росії, США, України.

Іван ФОТУЛ

Роботи Павла Дулішковича

63

Ювілеї

Юрій Куцин із села Калини на Тячівщи-ні – людина бувала й різностороння за упо-добаннями. За свій вік встиг, як то кажуть, побувати і в міху, і в тайстрі, бо об’їздив із будівельними бригадами чи не весь Радян-ський Союз, побував і за кордоном, в Індії, що в ті часи вдавалося небагатьом. Проте нинішній ювіляр у душі завжди залишався патріотом свого барвінкового отчого краю, до якого прикипів серцем з дитинства, уві-бравши його красу, пісні, легенди і звичаї. І, напевно, саме з цієї трепетної любові до рідного краю й народився 1999 року етно-графічний музей «Калина», в який його го-сподар та рідня вклали щире бажання при-хистити від забуття, бодай, часточку милої серцю давнини.

Як велика річка розпочинається з не-величкого гірського струмка, так етногра-фічний музей «Калина» Юрія Куцина за-початковано кількома десятками експонатів давнього закарпатського побуту. Минав час – колекція раритетів поповнювалася, в ній по-чали з’являтися окремі розділи – з одягом, посудом, знаряддям праці. Адже до зби-ральницьких пошуків долучилася вся роди-на Куцинів. Невдовзі незвичайні експонати з’явилися і на території садиби – спонтанно формувався музей під відкритим небом…

Коли ж кількість переросла в якість, набрав обрисів самобутній історичний ку-точок, що доносить до сучасника подих да-

ТУТ ЗНИКАЮТЬ БАР’ЄРИ СТОЛІТЬ…леких століть. Перед відвідувачами в усій своїй розмаїтості по-стає те, що слугува-ло горянам у побуті й праці. Тут можна по-бачити повсякденний та святковий одяг на-ших предків (холошні, бунди, вуйоші, гуцул-ки (вишиванки), посуд (бербениці, коновчи-ни, колотюхи, де рев’яні тарілки), без ліч зна-рядь праці – від плуга і ярма аж до дерев’яних кросен, на яких ткали покрівці та джерги, а ще тайстрини, з якими ходили в поле, на поло-нину чи на базар.

Немов блукаєш лабиринтами часу, коли перед тобою зринає маленька хатинка, скла-дена з дерев’яних брусів і вкрита дранкою. Виявляється, такі служили прихистком го-рянам у ХVІІ столітті, зокрема в селі Підп-леша, звідки й «примандрував» унікальний експонат. Дух часу відтворює й інтер’єр по-мешкання – глиняна піч, лавиця, стіл. На стінах – ікони, барвисті вишивки, рушни-ки…

Знайомлячись із музейною садибою, не-важко здогадатися і про творчі уподобання її господаря, який пропонує відвідувачам солідну експозицію аплікативних худож-ніх робіт з фанерного матеріалу, на яких застигли карпатські пейзажі в саморобній оригінальній оправі. А на території музею стоїть вирізьблена дерев’яна скульптура на честь дівчини, від імені якої, за легендою, й походить назва села. Документальне під-твердження цього факту – виписка із матері-алів Берегівського архіву, подана угорською і латинською мовами. Про те, що в листопаді 1406 року на честь простої служниці Калини було засновано село Калини. У глибину епох повертають також дерев’яні макети гаубиці (гармати), крилатого вітряка, водяного мли-на, вигадливо оздоблені гуцульські ворота, паркан, погойдуються від вітру старовинні гойдалки.

Родзинка цієї музейної скарбниці у тому, що її багатства не відгороджені від гостей

64

Ювілеї

штучними бар’єрами, не ховаються під скля-ними вітринами – їх можна відчути на до-тик, приміряти на себе, спробувати в дії, по-ринувши в атмосферу давноминулого часу.

Загалом, фонд музею нараховує близь-ко двох тисяч експонатів. Проте це не про-сто об’єкти споглядання: завдяки співпраці з фахівцями відділу культури Тячівської райдерж адміністрації тут час від часу від-буваються цікаві події – зустрічі, семінари, фольклорно-етнографічні свята, зокрема «Музейні гостини». Тут, до речі, подружжя Куцинів гучно й барвисто відсвяткувало й власне золоте весілля, що перетворилося на своєрідний етнофестиваль. Тому части-ми гостями етнографічного музею «Калина» є фахівці відділу культури райдержадміні-страції – директор районного методичного центру Наталія Сасин, головний спеціаліст

відділу культури Тячівської райдержадміні-страції Ольга Магула, директор Централь-ної бібліотечної системи Інна Ключкей, бі-бліотекарі, музейники, клубні працівники з інших сіл району. Музейні приміщення ча-сто наповнюються дитячим гомоном, адже сюди охоче навідуються педагоги зі своїми учнями. Юні екскурсанти з цікавістю вслу-хаються в розповіді Юрія Куцина про істо-рію краю, життя і побут наших предків, бе-режно торкаються речей давнини, зокрема знарядь праці, які допомагали дідам і праді-дам у боротьбі за виживання.

Книга відгуків рясніє вдячними записа-ми від туристів із різних куточків України та з-за кордону. Вочевидь, жодного із гостей етнографічного музею «Калина» не спітка-ло розчарування, тим більше, що, окрім ба-гатющої колекції, на всіх чекає гостинність господарів, оповіді Юрія Івановича про кож-ну музейну знахідку та цікаві бувальщини з його особистого життя, приправлені соко-витим гумором. А ще – частування солодким медом із пасіки Куцинів (бо ж господар ще й першокласний бджоляр) та свіжоспеченим домашнім хлібом. Тут же можна почерпнути уроки практичного господарювання, адже на хазяйському дворі Куцинів не перево-диться ні худоба, ні птиця. На присадибній ділянці густо зеленіє крупноплідний час-ник-екзот, рясно родять кімнатні лимони й апельсини. Видно, таки добра в господаря рука, чи як нині модно казати, дається взна-ки його позитивна енергетика.

Експозиція старожитностей від етно-графічного музею «Калина» додає шарму будь-якому святковому дійству – чи то «Бру-стурянській кедровиці», а чи «Червеному вину» та «Проводам на полонини». Неда-ремно 2010 року музей був удостоєний зван-ня «народний», а 2012 року став переможцем обласного конкурсу в номінації «Кращий громадський музей, музейна кімната Закар-паття».

Та все ж найбільше тішиться його за-сновник тим, що з усіх-усюд ведуть сюди стежки-дороги тих, хто пишається надбан-нями предків, наснажується красою невми-рущого народного мистецтва, кого хвилює минувшина рідного краю і дорога його істо-рія.

З 75-літтям, шановний Юрію Івановичу!Наталія САСИН,

Ганна МАКАРЕНКО

Юрій Куцин із дружиною

65

Ювілеї

16 травня 2017 року у великому залі За-карпатської обласної філармонії відбувся ювілейний авторський концерт знакової по-статі мистецького простору нашого краю – Віктора Теличка – талановитого сучасного українського композитора, піаніста, заслу-женого діяча мистецтв України, лауреата премій ім. Дезидерія Задора та братів Єв-гена та Юрія-Августина Шерегіїв, викла-дача-методиста Ужгородського державного музичного училища ім. Д. Є. Задора, доцен-та Мукачівського державного університету, голови Закарпатської організації Національ-ної спілки композиторів України, відомого музично-громадського діяча, члена Націо-нальної спілки театральних діячів України, члена Національної всеукраїнської музичної спілки, члена правління Закарпатського від-ділення Національної всеукраїнської музич-ної спілки, засновника і голову міжнародно-го щорічного фестивалю «Музичне сузір’я Закарпаття». Десятого травня цього року вельмишановний Віктор Федорович відсвят-кував своє 60-річчя.

Ювіляра привітали заступник голови За-карпатської обласної державної адміністра-ції Олександр Петік, голова Ужгородської міської ради Богдан Андріїв, директор Ужго-родського державного музичного училища ім. Д. Є. Задора Світлана Стегней, завідувач

ВІКТОРОВІ ТЕЛИЧКУ – 60Музика – це вібрації Всесвіту.

Віктор Теличко

кафедри співу, диригування і музично-тео-ретичних дисциплін, кандидат педагогіч-них наук, доцент Мирослава Качур, голо-ва Закарпатської організації Національної спілки письменників України Василь Густі, заслужений артист України Василь Шер-шун, голова Дрогобицької організації Наці-ональної спілки композиторів України Воло-димир Грабовський та інші. Ведучою заходу була музикознавець Наталія Піцур.

Програма святкового концерту охопила широкий спектр творів різних жанрів і років створення. У виконанні Заслуженого акаде-мічного Закарпатського народного хору (ке-рівник – заслужений працівник культури України Наталія Петій-Потапчук) прозвуча-ла частина Літургії Святого Іоана Златоусто-го «Хваліте Господа з небес», хорова поема «Убили Лепиїка» з фаготом і дзвоном, фраг-мент фольк-концерту для народного хору й ударних, драматична композиція «Вівча-рики, я не забув про вас» на слова Василя Вовчка, соліст – народний артист України Петро Матій. Останній у супроводі самого автора виконав два романси – експресивний «Неспокій» на слова Миколи Гнатюка та зво-рушливі «Антонівки» на слова Володимира Ладижця.

Викладачі циклової комісії «Оркестрові духові та ударні інструменти» Ужгородсько-го державного музичного училища імені Д. Є. Задора Томас та Емеріх Поповичі ін-терпретували яскравий і самобутній твір композитора для двох труб і фортепіано під назвою «Invertita», а заслужений артист України Ференц Томич виконав проникли-ве «Прощання» для кларнета й фортепіано, партія фортепіано – заслужений працівник культури України Тетяна Теличко.

Потішили чудовими виступами й сту-денти Ужгородського державного музич-ного училища імені Д. Є. Задора. Зокрема, студенти спеціалізації «Оркестрові духові та ударні інструменти» Потріціо Сіладі та Еду-ард Адам виконали твір «Про Австрію» для двох ксилофонів і фортепіано, партія фор-тепіано – лауреат міжнародних конкурсів Юлія Тетерюк-Кінч.

Концерт відзначився двома світови-ми прем’єрами – у виконанні студенток

66

ЮвілеїЛьвівської національної музичної академії ім. М. Лисенка Марини Мишак, Сільвії Фу-дели, Катерини Ганич і Ольги Білас (клас проф. Володимира Заранського) прозвучали «Музики» та «Повільний регтайм» для трьох скрипок і фортепіано.

Урочистою кодою творчого звіту Вікто-ра Теличка став виступ камерного оркестру Закарпатської обласної філармонії під керів-ництвом заслуженого артиста України Вла-дислава Юроша, який виконав «Єврейську фантазію» для баяна, акордеона, литавр, ксилофона та камерного оркестру, солісти – студенти Ужгородського державного музич-ного училища ім. Д. Є. Задора – Надія Довга-нюк, Саболч Гоян, Потріціо Сіладі, викладач циклової комісії «Оркестрові духові й ударні інструменти» Артем Калинич та драйвову композицію «H-Rock» для цимбалів і камер-ного оркестру, соліст – заслужений праців-ник культури України Леонтій Ленарт.

Варто відзначити, що, враховуючи низ-ку об’єктивних обставин, далеко не всі твори композитора, написані в останні роки, були включені у ювілейний авторський концерт. Однак, є надія, що ми не раз почуємо нові опуси Віктора Теличка у виконанні різних українських та зарубіжних музикантів.

Загалом, твори ювіляра не перший де-сяток років звучать на найавторитетніших академічних сценах в Україні та за кордоном (Словаччині, Польщі, Угорщині, Німеччині, Бельгії, Португалії, Румунії), на міжнарод-них композиторських фестивалях «Київ-Му-зик-Фест», «Музичні прем’єри сезону», «Кон-трасти», «Музика монастирських дворів» (Вінниця), «Музика без кордонів», «Срібний дзвін», «Закарпатський едельвейс» (Ужгород) тощо. Багато творів розміщені на веб-сервісі YouTube, а також на швейцарських, чеських, азербайджанських, німецьких, російський музичних сайтах. Їх постійно слухають та виконують у різних країнах. «Мелодія» для кларнета і камерного оркестру видрукувана в Бельгії, твори для струнного оркестру – у Львові, твори для скрипки – в Словаччині, хорові твори та фортепіанні п’єси – в Києві та Ужгороді.

Понад 30 років Віктор Теличко викла-дає музично-теоретичні дисципліни та веде клас композиції в Ужгородському державно-му музичному училищі ім. Д. Є. Задора, без-посередньо продовжуючи традиції Дезиде-рія Задора та Іштвана Мартона – фундаторів закарпатської професійної композиторської

школи. Серед його учнів – лауреати міжна-родних і всеукраїнських конкурсів Віктор Янцо (за сумісництвом фронтмен рок-гур-ту «Rock-H»), Катерина Оленич, Олександра Новикова (Франція), Рената Сокачик, Тіран Нікогосян, Юліана Хоменко, Василь Цанько, Михайло Чедрик, Дмитро Висіч.

Нещодавно за підтримки управління культури Закарпатської облдержадміністра-ції спільно з всеукраїнськими видавництва-ми «Музична Україна» (Київ), «Карпати» (Ужгород), міжнародного швейцарського музичного сайту Musica Neo вийшов у світ «Дитячий альбом» для фортепіано у дві, чотири, шість рук (2014–2016), присвячений онучкам Віктора Федоровича Ангеліні та Анні. 17 п’єс циклу, сповнені зворушливою ніжністю та тендітною красою, залюбки гра-ють діти України, Словаччини, Угорщини, Ізраїлю, Німеччини.

Як піаніст Віктор Теличко спільно з дру-жиною Тетяною виступав у залі Київської національної філармонії, в залі НМАУ ім. П. Чайковського з програмою фортепі-анних творів «Діалоги з Лігеті» в рамках ХХІІІ міжнародного фестивалю «Київ-Му-зик-Фест» та прем’єрою «Шотландської ба-лади» для двох фортепіано з симфонічним оркестром Національного радіо і телебачен-ня України в Київській національній філар-монії.

Приємно, що нашого вельмишановного ювіляра привітали видатні українські ком-позитори Мирослав Скорик, Євген Стан-кович, Леся Дичко, Ігор Щербаков, Віктор Камінський та інші, а також численні ша-нувальники його таланту у соціальних ме-режах (Фейсбук, Лінкедін) і читачі одного з найбільших порталів академічної музики – «Music-review Ukraine».

Отож, ювілейний авторський концерт Віктора Теличка став грандіозною подією мистецького життя краю, яку запам’ятають, без перебільшення, усі присутні на дов-гі-довгі роки. Надважливе значення і клю-чова роль багатогранної творчої діяльності В. Теличка у культурно-мистецькому вимірі нашого краю є беззаперечним фактом. Ще раз, з гордістю і безмежною повагою, віта-ємо вельмишановного ювіляра і бажаємо міцного здоров’я, невичерпного натхнення та нових творчих звершень. Прислухайтесь до музики В. Теличка і Ви почуєте могутній Всесвіт у кожному звуці.

Браво, Маестро!!! Viva La Musica!!!Віталія ТЮПА-ПАВАЙ

67

Ювілеї

Уже стільки Василь Гайдук вірно і чесно служить її Величності Музиці, щедро дару-ючи свої педагогічні й композиторські та-ланти на благо Срібної Землі. Диригентська, педагогічна і композиторська діяльність Ва-силя Михайловича (заслуженого діяча мис-тецтв України, старшого викладача Ужго-родського державного музичного училища ім. Д. Є. Задора, члена Національної спілки композиторів України, лауреата всеукраїн-ських композиторських конкурсів «Псал-ми третього тисячоліття», «Хорові асамблеї М. Леонтовича» та обласної премії імені Де-зидерія Задора) пов’язані давно, тісно і не-розривно.

Невтомно працюючи на викладацькій роботі у Мукачівському педагогічному учи-лищі та Ужгородському державному музич-ному училищі імені Д. Є. Задора, Ужгород-ській філії Київського національного уні-верситету культури і мистецтв, самовіддано керуючи хоровими колективами Мукачів-щини та Ужгородщини, він уже давно отри-мав заслужене визнання у мистецьких колах Закарпаття та за його межами.

Хорові твори В. Гайдука, його кантати, ораторії, поеми, романси, обробки пісень, дитяча музика неодноразово успішно звуча-ли в багатьох філармонійних залах України, соборах, церквах, будинках культури, в кон-цертах, фестивалях, конкурсах, оглядах, зві-тах.

У виконанні лауреатів міжнародних кон-курсів Національного заслуженого акаде-

ЗАХОПЛЕНІСТЬ МУЗИКОЮ

З нагоди 60-річчя творчої діяльності Василя Гайдукамічного українського народного хору ім. Г. Верьовки, Національ-ної заслуженої академічної чоло-вічої хорової капели ім. Л. Ревуць-кого (Київ), заслуженої академіч-ної хорової капели «Трембіта» (Львів), камерних хорів «Кредо», «Хрещатик» (Київ), академічного камерного хору «Cantus» (Ужго-род), «Відлуння» (Дрогобич), За-служеного академічного Закар-патського народного хору, Черні-гівського військового камерного хору, народної чоловічої хорової капели «Боян» Ужгородського національного університету, лау-реата всесвітніх хорових олімпіад

учнівського хору «Едельвейс» Ужгородського АНВК № 2, багатьох інших колективів і со-лістів музика В. Гайдука знаходила і знахо-дить безпосередній відгук у душах і серцях тисяч шанувальників академічного музич-ного мистецтва.

Митець пройшов довгий і непростий шлях творчого самовдосконалення, оволодів найскладнішими жанрами професійного музичного мистецтва, включаючи такі, як ораторія, кантата, меса, вокально-симфоніч-на поема.

Відчутним результатом плідної багато-річної композиторської діяльності Василя Гайдука є опубліковані у 1995 і 1999 рр. дві збірки його вокальних та хорових творів. А поліжанрова авторська збірка «Мої скар-би» (2006) є прекрасним посібником для навчально-методичної, наукової, естетич-но-виховної діяльності сучасних і майбут-ніх поколінь професіоналів академічного та аматорського хорового мистецтва Закарпат-ського краю та України.

У 2015 році за підтримки управління культури Закарпатської облдержадміністра-ції світ побачила музична збірка «Краю мій, Карпати милі», партитура «Українського Реквієму» для хору та симфонічного орке-стру, у 2017 р. – партитура «Stabat Mater» для солістів, мішаного хору та оркестру.

Дуже важливою сферою творчості В. Гайдка є духовна музика: хорові концер-ти «Христос Воскрес», «Благовіщення», «Чи ж ви, молені, говорите правду». (Пс. 58), а

68

Ювілеїтакож цикл «Да-видові псалми» на слова Т. Шевчен-ка для мішаного хо ру a cappella (до 200-річчя від дня народження Коб-заря).

У творах Васи-ля Гайдука тала-новито втілені різ-номанітні образні сфери – героїка,

мрійливість, філософська споглядальність, драматична патетика.

Музика композитора органічно спи-рається на карпатську народну інтонацію, поєднує в собі динамізм і багатство розвит-ку, творчу «родзинку» і композиторську винахідливість, тонке відчуття специфіки вокального, хорового, оркестрового звучан-ня. Доробок закарпатського митця включає в себе найвагоміші жанри професійної му-зики: концерти, кантати, ораторії, сюїти, вокальні та інструментальні цикли, музику для дітей, понад 120 романсів і обробок за-карпатських народних пісень для солістів, різних складів вокальних ансамблів та хорів.

Василь Гайдук завжди щедро ділиться з колегами своїм багаторічним педагогічним досвідом керівництва освітянськими хорови-ми колективами саме академічного спряму-вання.

Відзначимо також ґрунтовну теоретич-ну підготовку Василя Михайловича. Його лекції, практичні заняття, уроки з фаху ви-різняються змістовністю і глибиною висвіт-лення програмового матеріалу. Він цікаво та професійно багато років веде низку спеці-альних предметів, зокрема хорову літерату-ру, диригування, хорове аранжування, чит-ку хорових партитур, методику викладання постановки голосу.

Глибинність творчої натури, вміння працювати з людьми, високий педагогічний і мистецький хист, досконале володіння му-зичним фахом спонукали Василя Михайло-вича до оригінального, глибоко національ-ного композиторського вираження в десят-ках кращих його творів.

Завдяки своїй яскравій, творчо-самобут-ній, сумлінній, багатолітній музично-педа-гогічній та композиторській діяльності Ва-

силь Гайдук безперечно заслужив великої пошани та подяки.

Відомий український музикознавець Володимир Грабовський пише: «Україна ві-дома своїми здобутками в музичному мисте-цтві насамперед у царині співу – хорового чи сольного, народного чи професійного. Хочу заакцентувати на засадничому значенні осо-бистості в мистецтві взагалі і в музичному зокрема. Саме музикант – диригент, співак, композитор, педагог – є вирішальною по-статтю в музиці. Подібне явище «акумуля-ції» в одній особі різновидів творчості тради-ційно характерне для української культури. Варто пригадати хоча б видатні постаті Ми-коли Лисенка, Станіслава Людкевича, Ми-коли Леонтовича, Василя Барвінського. Ком-позитор, диригент, педагог, громадсько-мис-тецький діяч Василь Гайдук – власне з цієї когорти людей, які в юності захопились му-зикою, на все життя зберігають пієтет до неї і докладають великих творчих зусиль до її розвитку».

Кандидат мистецтвознавства, доцент Те-тяна Росул у статті «Творче крещендо» зазна-чає: «…Захопленість музикою завжди була і буде головною рушійною силою істинного музиканта. В. Гайдук енергійно спростовує поважність свого вікового багажу сміливістю нових творчих планів, ентузіазмом у їх реа-лізації, невичерпним оптимізмом.

Василь Гайдук як композитор одразу знайшов свої творчі орієнтири. Вони стосу-ються насамперед хорової музики, що зумов-лено багаторічною плідною працею дири-гента та свідчить про спадкоємність тради-цій вітчизняної культури. Тривала праця на диригентській ниві спричинила органічне відчуття композитором виражальних мож-ливостей хорового звучання».

Високу оцінку творчості В. Гайдука да-вали Леся Дичко, Зеновій Корінець, Петро Андрійчук, Микола Кулик, Павло Струць, Марина Гончаренко.

Композиторська творчість Василя Гай-дука неодноразово висвітлювалась у все-українській, обласній пресі, вивчається му-зикознавцями Тетяною Росул, Інною Попо-вою, Мар’яною Лиховид, Вірою Мадяр-Но-вак, Юлією Тетерюк-Кінч, Юрієм Чеканом, є темою численних магістерських робіт.

Тож побажаємо нашому славному земля-кові довгих щасливих років, багато творчос-ті, міцного здоров’я, Божої Благодаті!

Віктор ТЕЛИЧКО

69

Ювілеї

Про вагомі творчі здобутки народного ансамблю пісні й танцю «Лісоруб» селища Великий Бичків, який за своїм виконавським рівнем, багатством і колоритом репертуару, фольклорною самобутністю, величезним об-сягом виконаної творчої праці був і залиша-ється одним із кращих у нашій країні. Мисте-цтвознавцями, культурологами, журналіста-ми зроблено чимало цікавих досліджень, на-писано багато газетних і журнальних статей. Пишаюсь тим, що й мені пощастило прилу-читись до увічнення його багатющої творчої історії у статті «Щедрість душі і багатство та-ланту диригента», опублікованій у журналі «Культурологічні джерела», № 4 (16), 2011 р., а також у збірці поезій і культурологічних статей «Мовою серця» («Ґражда», 2013), у якій зроблено чіткий наголос на великих і нео-ціненних заслугах у творчій діяльності ко-лективу його колишнього художнього ке-рівника, талановитого фольклориста, дири-гента, надзвичайно скромної, працьовитої і благородної людини, істинно заслуженого працівника культури України Василя Пека-рюка. Абсолютно не применшуючи явних та незаперечних заслуг у започаткуванні й становленні ансамблю таких визначних особистостей культурного розвою Закар-паття, як Микола Куцин, Михайло Мокану, Йосип Волощук та ін., слід підкреслити, що

ВІЧНІСТЬ ТА УНІКАЛЬНІСТЬ ТВОРЧИХ ДІЯНЬ

З нагоди 70-річчя народного ансамблю пісні й танцю «Лісоруб»своїх очевидних творчих вершин «Лісоруб» досяг саме завдяки таланту, натхненній пра-ці та ентузіазму В. Пекарюка, котрий у його багатогранну художньо-мистецьку історію вписав яскраву золоту сторінку.

Поява «Лісоруба» – уже особлива сторін-ка в історії культури Рахівщини і загалом нашого краю. Культурному процесу Закар-паття гуцульський регіон дав цілу плеяду визначних митців та низку самобутніх ху-дожніх колективів, але все ж таки Велико-бичківський ансамбль у цьому списку за-ймає особливе місце за своїм художнім сти-лем, нестримним прагненням до збережен-ня духовних творінь наших предків і навіть за міркою глибокої любові великобичківців до віковічних перлин гуцульського фоль-клору. Чи не ця безмежна любов до краси народної пісні, музики, танцю, одягу та його оригінальних і неповторних атрибутів була однією з рушійних сил, яка допомогла збе-регти, врятувати колектив від розвалу за часів глибокої фінансово-економічної кризи нашої країни періоду кінця двадцятого сто-ліття, котра особливо відчутно та негативно позначилася загалом на сфері культури та значною мірою унеможливила утримання численних художніх колективів. Чимало з них за таких умов припинили свою діяль-ність, а ось «Лісоруб» вистояв, зберігся, не-

Народний ансамбль пісні й танцю «Лісоруб»

70

Ювілеїзважаючи на всілякі труднощі та перешко-ди, бо сила духу, велич любові його учасни-ків до нев’янучої краси народного мистецтва виявились могутнішими та сильнішими. І сьогодні на відстані певного проміжку істо-рії слід віддати належне Великому Бичкову, який за тих складних економічних умов став усією громадою задля збереження улюбле-ного колективу, без якого важко уявити собі повнокровне духовне життя цього завжди прогресивного селища.

Мені особисто пощастило близько по-знайомитись із творчою палітрою «Лісору-ба» на початку 70-х років минулого століття, тобто саме тоді, коли з ансамблем плідно та натхненно працювали два завзяті по-борники народної творчості – В. Пекарюк та Й. Волощук. Їх творчий тандем став не-вичерпним джерелом художнього розквіту колективу. Моє ж знайомство з «Лісорубом» сталося завдяки тодішній моїй роботі в об-ласній раді профспілок, де безпосередньо опікувався розвитком народної художньої творчості, особливо на промислових підпри-ємствах області. З усіх промислових галузей краю на той час чітко виділялась галузь, а отже і профспілка лісової, паперової і дере-вообробної промисловості. Саме в цій галузі функціонували масові художні колективи. Спільно з управлінням культури, котре тоді очолював відомий організатор культурного життя Василь Керечанин, щорічно організо-вувались творчі звіти районів і міст області, фестивалі, конкурси, а до складу журі вхо-дили такі талановиті особистості, як Ми-хайло Кречко, Степан Мартон, Клара Балог та інші. На тих відповідальних мистецьких акціях ансамбль «Лісоруб» завжди виступав з оновленою художньою програмою і під час обговорення членами журі його виступів от-римував високі оцінки.

Водночас відрадно відмітити, що «Лі-соруб», завдяки його прогресуючому зрос-танню, завжди мав добрих прихильників місцевої влади. Його організаційно-творчі, господарсько-фінансові проблеми, а також питання, пов’язані з активною гастрольною діяльністю, зокрема й за межами області, вдавалося позитивно вирішувати з колишні-ми головами обкому профспілки робітників лісової, паперової і деревообробної промис-ловості С. Дьологом, В. Сочкою, головами облпрофради В. Магаритою, Ю. Стенчуком, директором Великобичківського лісохімком-бінату І. Букричем, місцевими керівниками Рахівщини М. Шпатарюком, М. Даскалюком та іншими.

І палкі шанувальники цього високопро-фесійного аматорського художнього колек-тиву, і представники владних структур всі-ляко підтримували його. Ансамбль постійно брав участь у численних заходах державної і загальнонародної важливості – звітах твор-чих колективів Закарпаття в столиці Украї-ни Києві, виступав із концертами на з’їздах галузевої профспілки, міжнародних гуцуль-ських та місцевих фестивалях, святах, не-одноразових закордонних поїздках. А у ве-ресні 1987 року мені випала нагода разом із ансамблем «Лісоруб» та ще кількома худож-німи колективами побувати на Днях народ-ної творчості Закарпатської області в Києві та на концерті колективу для робітників Чор-нобильської атомної електростанції. Таке почесне і відповідальне завдання випадало далеко не кожному художньому колективу. Чорнобильці щиро дякували великобич-ківським артистам за задушевні гуцульські пісні й темпераментні народні танці, а всі ми з болем у душі та серці після концерту прощалися з робітниками, які залишались у закритій зоні Чорнобильської АЕС.

Управління культури у 2000 р. на базі ансамблю пісні й танцю «Лісоруб» у пам’ять про балетмейстера колективу Йосипа Воло-щука започаткувало проведення обласного фестивалю народної хореографії, у якому беруть участь кращі танцювальні колективи Закарпаття. Переможців фестивалю визна-чало журі, до складу якого входили відомі хореографи Закарпаття: Клара Балог, Ми-хайло Сусліков, Євген Бек та інші.

Уся багатогранна творча діяльність народного ансамблю пісні й танцю «Лісо-руб» – яскрава сторінка нашого духовного життя, честь і гордість Закарпаття. Колектив був учасником і призером кількох всеукра-їнських та міжнародних фестивалів і кон-курсів, виступав із концертами у багатьох країнах Європи. І надзвичайно відрадно, що завдяки старанням і таланту художнього керівника колективу Володимира Шепети, балетмейстера Мирона Германа та керівни-ка оркестру Миколи Кузьмика він і сьогод-ні, в рік свого 70-річного ювілею, не лише зберігся як численний і різножанровий ан-самблевий мистецький колектив, але й ра-дує шанувальників народного мистецтва своїм майстерним і колоритним виконав-ством, продовжує і збагачує віковічні тради-ції народнопісенного мистецтва гуцульсько-го регіону нашого краю.


71

2016 року під час проведення Міжнарод-ної науково-практичної конференції «Ерде-лівські читання» в с. Климовиця на подвір’ї місцевої школи було закладено капсулу на місці встановлення пам’ятника митцеві. Пам’ятник мав бути зведений до кінця року. Про це, принаймні, запевняв голова обласної організації Національної спілки художників України Борис Кузьма. На жаль, пам’ятника немає дотепер. Усе впирається в кошти.

Попри це, зроблено вже чимало. Рек-тор Закарпатської академії мистецтв Іван Небесник чи не одним із перших взявся за ґрунтовне дослідження творчості найзна-менитішого закарпатця ХХ століття і зро-бив у цьому напрямку багато. Зокрема, він знайшов хресний лист Адальберта Ерделі, що видавався при народженні дитини. Там написано, що батько – Мігай (Михайло) Гриць, греко-католик, мама – німкеня Ілона Цайскі, римо-католик. Розгадана ще одна та-ємниця – Адальберт Ерделі народився в селі Келемен Фолво – Климовиця. Щодо с. За-гаття, то воно уже упродовж кількох десяти-літь вважалося малою батьківщиною худож-ника. Можливо, це пов’язано з тим, що там знаходиться сільська рада. Крім того, Іван Небесник передав шкільному історико-кра-єзнавчому музею Климовицької загальноос-вітньої школи І–ІІ ступенів автобіографічні твори А. Ерделі, видані під його ж редакцією (раніше він передав копію свідоцтва про на-родження художника). Передав І. Небесник музею і копії родинних світлин митця.

Постаті

МИТЕЦЬ, ЯКИЙ ВИПЕРЕДЖАВ ЧАСУрочистості запам’яталися ще й тим,

що в них взяли участь представники 10 країн. Серед них – Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, Румунія, Італія, Швейца-рія, США, Іран. Присутні мали можливість поспілкуватися з такими відомими особи-стостями, як народний художник України Володимир Микита (який вважає себе учнем Адальберта Ерделі), фольклорист, доктор філологічних наук, академік Національної академії наук України Микола Мушинка, ректор Харківської академії дизайну та мис-тецтв, професор Віктор Даниленко, профе-сор Іван Небесник.

У ці весняні дні А. Ерделі виповнилося б 126 літ. Народився він 25 травня 1891 року. Колишній учитель малювання Загатської се-редньої школи Костянтин Станкович ствер-джував, що художник народився саме в За-гатті. Там, до речі, в приміщенні школи про-живали його батьки, з якими часто спілку-вався Костянтин Корнілович. То була дуже інтелігентна сім’я. А за чаюванням вони часто розповідали про маленького Іванка, який вже тоді зажив доброї слави. Він уже на-вчався в Академії мистецтв у Будапешті, уже встиг завоювати прихильність Імре Ревеса, був улюбленцем Бела Івані-Грюнвальда. Зго-дом А. Ерделі працював у знаменитій Кечке-метській художній колонії. Згодом оселився в Мукачеві, викладаючи з 1916 року рисунок в учительській семінарії, а з 1917 – в реальній гімназії. 1921 року разом із Йосипом Бокша-єм він став ініціатором організації виставки закарпатських і східнословацьких художни-ків у містах Берегово та Кошиці (Східна Сло-ваччина).

Про той період життя художника відо-мий мистецтвознавець Володимир Павлов писав: «Ерделі мав право вважати тоді, що він – на порозі здійснення своїх найголовні-ших життєвих планів: адже поки що збува-лося все, до чого він прагнув. Проте насправ-ді не таке вже й благополуччя було в його житті. Вчителювання забирало дуже багато часу; наділений гострим чуттям цінності кожної збіглої хвилини, він, очевидно, через це немало карався. Та були в нього й поваж-ніші причини для неспокою. Живучи в Му-качеві, далеко від звичних йому зацікавлень, хвилювань, суперечок, які заповнювали його життя в Будапешті, він, очевидно, відчував,

72

Постатіщо лише розтрачає набуте в юності і нічого натомість не дістає».

Про все, що діялося в художніх столицях світу, він довідувався із часописів. Йшла без-перервна зміна течій, яка приголомшувала паризьку школу. Про пошуки баварських, австрійських, голландських художників пи-сали відомі митці. У той же час творчість А. Ерделі не мала аналогій у минулому і являла на Закарпатті якісно нове явище. Джерело мистецтва майстра пензля – образ рідної землі, що ще з молодих літ назавжди заполонила його, і глибоко осмислений па-тріотичний обов’язок. Природа Закарпаття, саме повітря якої, здається, вчить і виховує живописців, рідний народ – його боротьба за краще майбутнє, його життєвий устрій, його традиції, його мистецтво – все це й ляг-ло в основу ерделівського живопису, стало живильним середовищем. Він був глибоко переконаний, що Закарпаття має право на справжнє велике мистецтво, що нічим не поступається жодній із сучасних художніх шкіл.

Перший успіх і визнання йому принесла виставка в одній із найбільших виставкових зал Мюнхена, в Скляному палаці. Там при-вернула увагу присутніх картина «Портрет батька». Вона написана в золотисто-корич-нуватій, такій типово «мюнхенській» жи-вописній гамі. Літній чоловік напружено витягнувся, і поза ця, здається, не лише не характерна для нього, а скоріше нарочита і до болю незручна. За вікном осінь – бля-кла¸ червонувато-брунатна; вона нічим не нагадує палахкотливі осені «справжнього» пізнього Ерделі. Рішуче все в портреті – і по-стать батька, і краєвид за вікном, і вбогий ак-сесуар здається системою знаків, що виражає пізню пору людського існування, умовну й безживну. Володимир Павлов перекона-ний, що невеликий розмір портрета під-креслює його «адрес», його з самого початку визначену приналежність до небагатого ін-телігентного інтер’єра, і в цьому теж знахо-дить вияв традиції школи «мюнхенців», що завжди точно знали, що жде їхні картини за стінами ательє: портрет мовби повертається в світ, в якому він народжений.

Буваючи у місті над Ужем, я неоднора-зово зустрічався з Володимиром Микитою, бував на його виставках.

– Я б міг тижнями говорити про Адаль-берта Ерделі, – якось мовив він. Слово за сло-вом, і він розповів про такий випадок. – Є в мене портрет «Селянин з косою». То було на початку сорокових. Історія його така.

Зустрів Ерделі чоловіка, котрий ішов на за-робітки на мадярську долину. Він запитав його: «Куди йдете, бачіку?» – «На заробіт-ки». – «Кілько, бачіку, звикли-сьте заробля-ти за літо? – питаю. – «Та пак зерно приве-зу, другу часть – пенгивами (мадярськими грошима) возьму». – «Ци не сіли би-сьте, оби я вас намалював?» – «Та кедь пан просит… Лиш коби недовго, бо до вечора мушу дій-ти до Великого Березного». Розговорилися вони. Бийло-бачі намалював чоловіка, а пак витягує з жеба гаманець і дає селянинові заробіток за ціле літо. «Беріт, бачіку, у вас діти, та йдіт домі». Чоловік почав плакати від страху. Злякався, що це провокація, що художник заголосить у поліцію. «Тать, пане, у мене діти…» – «Бачіку, Боже упаси!»

– Я хочу цим епізодом сказати, – продов-жував далі Володимир Микита, – яка добра душа була в Ерделі. А таких випадків було багато. Де він відчував, що люди в біді, – роз-даровував гроші. У чеський період Ерделі гарно заробляв. У семінарії знав, хто був си-ротою, платив за його харчування і просив, щоб сироті не казали, хто платить. Робити добро – це була внутрішня потреба Адаль-берта Ерделі.

Свого часу вдало сказав про митця відо-мий мистецтвознавець і журналіст Володи-мир Мишанич:

– Адальберт Ерделі – митець, який на кілька десятиліть був попереду свого часу. Без перебільшень він – художник всесвітньої величини, справжній громадянин Європи, патріот свого часу. Ні один митець ХХ сто-ліття не досягнув таких вершин у мистецтві, не був таким освіченим. Енциклопедичність знань художника, багатогранність його та-ланту вражають. Адальберт Ерделі вільно володів європейськими мовами, мав добру академічну освіту, яку здобув у Будапешт-ській академії мистецтв, кілька років жив у Мюнхені, Парижі. Його роботи експонува-лися в Чехії, Словаччині, Італії, Австрії, Ні-меччині та багатьох інших країнах.

За радянських часів про нього мовчали, влада вперто не визнавала його творчі здо-бутки. Схоже, що система не довіряла йому, з підозрою ставилася до нього. Та останніми роками все змінилося. Адальберт Ерделі зай-няв своє достойне місце, й історична спра-ведливість перемогла. Водночас віриться і те, що в с. Климовиця незабаром буде відкрито пам’ятник основоположнику закарпатської школи живопису.


73

У світ

У народі давно утвердилася думка, що справжній патріотизм людини починаєть-ся від гарячої, пристрасної любові до отчого порога, до незабутніх протоптаних босоніж стежинок далекого дитинства та до вічно жи-вучої материнської пісні, яка задушевно зву-чала над дитячою колискою. Це невичерп-не і незгасне багатство синівської любові до рідного краю додає сил, енергії, натхнення на всі наступні натруджені роки людського життя. Саме вона надихає відомого літерату-рознавця, фольклориста, мистецтвознавця, заслуженого діяча мистецтв України Івана Хланту на написання величезної кількості історично значимих творів, фундаменталь-них та об’ємних збірників, нарисів, статей у галузі літератури, фольклору, декоратив-но-прикладного та образо творчого мисте-цтва з метою широкої популяризації твор-чих надбань успішних авторів і найперше – талановитих земляків, зокрема уродженців мальовничої і безмежно дорогої йому Хуст-щини, люблячим сином якої є сам, бо на-родився, як відомо, на Хустщині у селі Ко-пашново, пам’ять про яке і любов до котрого живе в душі й серці митця.

ПАТРІОТИЗМ ТАЛАНОВИТОГО МИСТЕЦТВОЗНАВЦЯ

Його перу належать літературно-мис-тецькі розвідки про життя і творчість відо-мих хустян, натхненних трудівників у сфері літератури і мистецтва – Олександра Слив-ки, Івана Губаля, Дмитра Вакарова, Миколи Рішка, Василя Вовчка, Василя Білича, Юрія Баняса та багатьох інших, хто своїм літера-турним і мистецьким хистом збагатив нашу вітчизняну культуру. Їхні творчі надбан-ня автор обнародував і засобами музейної популяризації, помістивши їх у відомому народному літературно-мистецькому му-зеї в рідному селі Копашново на Хустщині, заснованому ним у 2005 році разом із пе-дагогічним колективом місцевої середньої школи. А нещодавно світ побачила ще одна цікава та цінна мистецька розвідка Івана Хланти про відомого земляка, талановитого майстра пензля, члена Національної спілки художників України Василя Гангура родом із присілка Поляна поблизу села Копашно-во («Мелодії душі Василя Гангура», 2017), яка вийшла у видавництві «Патент».

У пересічного читача, котрий буде зна-йомитись із новоявленим виданням (нари-сом) дослідника Івана Хланти, мимоволі виникне питання: «Чому об’єктом його мис-тецтвознавчого нарису став життєвий і твор-чий шлях саме Василя Гангура?» Гадаю, ав-тора нарису спонукали до цього кроку дві обставини: перша – важливі творчі здобутки митця в галузі образотворчого мистецтва, друга – постійне і неухильне прагнення Іва-на Хланти до популяризації вагомого вкла-ду його талановитих земляків у розвиток, духовне збагачення вітчизняної літератури, культури і мистецтва. Бо він насправді гаря-че, палко любить свій рідний край і всіх тих людей, котрі возвеличують його своїм талан-том, натхненною працею, своїми благород-ними вчинками.

Василь Гангур (1945–2005) належав до молодшого покоління гідних продовжувачів багатих мистецьких традицій засновників закарпатської художньої школи – Адальбер-та Ерделі та Йосипа Бокшая. Об’єктом його натхненної творчої праці була перш за все багатюща, казкова і така манлива від само-го босоногого дитинства природа рідного краю, а також найтиповіші портрети його

74

У світземляків. Віддавав перевагу техніці акварелі та пастелі, а в останні роки – олії. Щодо цьо-го, то Іван Хланта весь його творчий шлях поділяє на три головні етапи: 1. Реальний світ його краю, поезія природи Карпат (ак-варельні твори). 2. Твори декоративно-аб-страгованого плану (акварель, пастель). 3. Твори абстраговано-формалістичного пла-ну (олія). У його полотнах багато щирої лю-бові до отчого краю, вони дихають сердеч-ними почуттями вічної краси мальовничих Карпат, рясніють народними традиціями і звичаями, несуть у собі могутню та світлу енергетику і натхнення. Своїми найкращи-ми полотнами митець брав участь не лише в обласних, міжобласних та всеукраїнських, але й міжнародних художніх виставках. Вони експонувалися у США, Франції, Угор-щині, Чехії, Словаччині, Румунії. Він був учасником ІІІ Міжнародного фестивалю об-разотворчого мистецтва «Сніна – 96» (1996), кількох міжнародних художніх пленерів. На формування творчого потенціалу Василя Гангура благотворний вплив зробили такі майстри пензля, як Федір Манайло, Антон Кашшай, Андрій Коцка, Юрій Герц, Ернест Контратович, Володимир Микита та інші, за що щиро їм завдячував. Та при цьому він зберіг свою творчу самобутність, мистецьку індивідуальність як у виборі об’єктів для їх відтворення, так і у власній художній манері зображення навколишнього світу, сюжетних тем і персонажів.

Від самого початку оповіді Іван Хлан-та крок за кроком розкриває, описує етапи формування творчої індивідуальності мит-ця. Уже на перших сторінках рецензовано-го видання неодноразово підкреслює, що одним із вирішальних чинників, які спри-яли пробудженню в душі й серці майбут-нього талановитого живописця природних задатків палкої любові до малювання, було розмаїте багатство барвистої карпатської природи, краса якої не залишала байдужою жодну людину, а тим більше дитину, у якої були вроджені нахили до благодатного цар-ства творчості. Іван Хланта дає зрозуміти, що належних соціальних умов для розвитку дитячих творчих обдарувань у бідній селян-ській родині Гангурів не було, бо підліткові Василеві Гангуру доводилось разом з бать-ком косити траву за десятий пласт сіна, аби прогодувати власну корівчину. Таким було соціальне становище тодішньої кожної се-лянської родини.

Та незважаючи на всі ці страхітливі об-ставини, як це достовірно випливає зі сто-рінок нарису, малолітній живописець Василь Гангур щохвилини перебував у благодатно-му полоні магічної впливової сили багатю-щої полянської природи села Копашново. Адже, як слушно відзначав відомий амери-канський художник Рокуел Кент, який від-відав наш край у минулому столітті, у ма-льовничому Закарпатті щороку повинен народжуватись талановитий художник, письменник чи композитор. Ніби в тон йому автор нарису про Василя Гангура образно та переконливо веде розповідь про чутливу любов майбутнього талановитого живопис-ця до нев’янучої краси лісів та лугів присілка Поляна.

Іван Хланта яскраво демонструє своє творче уміння з любов’ю і сердечною при-страстю вибудовувати художню біографічну розповідь про свого героя. Тут читач знай-де не лише розлогі описи гірської природи, якою так захоплювався юний художник, але й відомості про його зацікавлення і народ-ною вишивкою, і материнською народною піснею, і церковними іконами та іншими ви-творами традиційного мистецтва. Із щирим переживанням про життєву творчу долю талановитого земляка Іван Хланта описує нелегкі роки молодого хлопця під час всту-пу на навчання до Ужгородського училища прикладного мистецтва (нині – Коледж мис-тецтв імені Адальберта Ерделі), про несподі-вану перерву навчання в училищі у зв’язку з призовом на строкову службу до армії, про вимушене поєднання навчання в училищі з роботою художнього оформлювача в ху-дожньо-рекламній майстерні Закарпатської облспоживспілки, бо раптом помер батько Василя і студентові училища поряд з нав-чанням доводилося заробляти на шматок хліба. Ось так до босоногого дитинства до-далося ще й голодне навчання в училищі. Та все ж автор Іван Хланта щиро радіє за свого героя, випускника училища приклад-ного мистецтва, котрий успішно захистив свою дипломну роботу у техніці графіті на тему ядерної фізики. А особливо радіє опо-відач від знайомства його земляка з відоми-ми майстрами пензля – Федором Манайлом, Антоном Кашшаєм та іншими, котрі бачи-ли в його творчості плодючі зерна таланту і по-дружньому підтримували молодого митця.

Хвилюючою та цікавою є розповідь Іва-на Хланти про стаціонарне і заочне навчан-

75

У світ

ня вже одруженого молодого художника на художньо-графічному факультеті Одеського педагогічного інституту та про ініційовану Василем Михайловичем «Обласну виставку творів молодих художників Закарпатської облспоживспілки, присвячену 35-річчю виз-волення Закарпаття від нацистських загарб-ників», на якій експонувались відомі графіч-ні твори митця «Життя продовжується», «У казковій країні» та інші.

Згаданими тут біографічними розпові-дями автор нарису ще і ще раз дає зрозуміти читачеві, якою могутньою силою волі воло-дів художник у пошуках шляхів до вершин мистецтва і яку гарячу любов плекав у сер-ці до вічної краси художнього відтворення світу.

Про турботливу скрупульозність, уваж-ний і всебічний підхід Івана Хланти до ана-лізу творчості художника свідчать, зокрема, і вміщені у виданні такі розділи, як «Василь Гангур у спогадах сучасників», «Література про життя і творчість Василя Гангура», «Ос-новні твори», «Участь Василя Гангура в ос-новних та персональних виставках». Видан-ня яскраво ілюстроване світлинами із зобра-женнями кращих картин митця та окремих епізодів його творчої біографії. У пам’ять про свого талановитого земляка Іван Хлан-та вмістив у книжці кілька своїх поезій, по-кладених на музику нашими місцевими

композиторами («Є немало сіл на світі», «До Копашнова, отчого краю», «В Копашнові є присілок Поляна»).

Життєвий і творчий шлях Василя Ган-гура відображений у багатьох художніх ви-даннях, альбомах, газетах і журналах, а та-кож у документальному телефільмі «Василь Гангур. Тайна одухотворення» (1998). Тепер до цих публікацій додається ще й фунда-ментальне мистецтвознавче дослідження Івана Хланти під промовистою назвою «Ме-лодії душі Василя Гангура». Воно – не лише наслідок великої і натхненної праці дбайли-вого і копіткого шукача та популяризатора творчих талантів, але й зразок ґрунтовного і фахового аналізу творчої манери і загалом мистецького надбання майстрів пензля, ва-гомий вклад у збагачення історії україн-ського образотворчого мистецтва. Сьогодні членами Закарпатської обласної організації Національної спілки художників України є 98 талановитих митців, котрими пишається наш край і вся Україна. Та про не багатьох із них зроблені, опрацьовані й опублікова-ні такі скрупульозні, яскраві й переконливі мистецькі дослідження, як це здійснив тала-новитий науковець Іван Хланта про видат-ного творця художньої краси Василя Гангу-ра, за що автору книги щира подяка від усіх шанувальників творчості митця.


Прядіння Білять полотно на сонці

76

У світ

На теренах Закарпаття, та й не тільки, Софія Сорока відома як поетеса-пісняр. Її перші вірші були опубліковані ще в 60-х ро-ках минулого століття. Відтоді вона радує шанувальників поезії своїми творами. Не-щодавно у «Видавництві TIMPANI» вийшла у світ чергова збірка пісень «У моїх Карпа-тах». Цей пісенник постав як результат твор-чої співпраці відомого співака й композитора Петра Матія та поетеси Софії Сороки. Збір-ник поділений за тематикою на три розділи, в які ввійшли духовні, соціально-ліричні та дитячі пісні. Дизайн обкладинки Миколи Дем’яна, нотна графіка Михайла Бровді.

Тематика її ліричних творів досить ши-рока і різноманітна. Це любов до матері, Батьківщини, Бога і світу. У вірші «Подяка», що не випадково відкриває збірку, автор висловлює щиру вдячність Всевишньому за подароване їй життя, за кожну прожиту хвилину, за небо, сонце, землю і воду, Вкраї-ну – за все суще на Землі. Вона просить Бога дати їй терпіння гідно нести свій хрест, щоб не втратити сумління, щедрості й доброти. Вона благає його зберегти в її серці любов, віру й надію, дати їй сили жити й творити.

У поезії «Благословення» поетеса дає на-станови синові як прожити своє життя з лю-бов’ю і Богом у серці, без ненависті й зради. Вона закликає його пам’ятати отчий дім, бути гідним, пишатися своєю родиною, лю-бити свою Батьківщину. Є у збірці також вір-ші, присвячені коханню, коханій, рідному краю, Ужгороду.

«У МОЇХ КАРПАТАХ» – НОВА КНИГА СОФІЇ СОРОКИ

Вагоме місце у творчості Софії Сороки займає дитяча поезія, тому не випадково вона теж увійшла до пісенника. Її вірші виховують дітей у дусі національної свідомості, любові до рідного краю.

Софія Сорока – автор понад десятка книжок, її твори отри-мали схвальні відгуки відомих письменників та літературо-знавців. Серед тих, хто писав про її творчість, – Василь Поп, Петро Скунць, Василь Габо-рець, Надія Ференц та інші. Зо-крема, кандидат філологічних наук Надія Ференц, відгукнув-

шись на збірку «Хатка незвичайна», пише, що Софії Сороці варто працювати в жанрі дитячої поезії, бо вона – її стихія, покликан-ня. А письменник, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка Петро Скунць свого часу відзначив: «Може, комусь вірші Софії Сороки видадуться простуватими – що ж, вони не розраховані на юрбу, вони шукати-муть спорідненої душі».

Загалом поетична творчість Софії Соро-ки надзвичайно позитивна і життєствердна, дарує оптимізм, надію на краще майбуття. Вона сповнена простої, але вірної філософії життя, народної мудрості, яка слугує нам своєрідним дороговказом, вчить простим істинам, що робить нас щасливими, гармо-нізує наші стосунки зі Всесвітом.

Творчий доробок поетеси, її праця на ниві культури гідно оцінені. У 2007 році їй присвоєно почесне звання заслужений пра-цівник культури України. Пісня «Мої Кар-пати» (слова Софії Сороки, музика Миколи Попенка) була відзначена обласною премі-єю, а за пісню «Благословення» (слова Софії Сороки, музика Василя Гайдука) у 2002 році була нагороджена дипломом обласного пі-сенного конкурсу «Єдина Україна». Нині її пісні у репертуарі Заслуженого академічно-го Закарпатського народного хору, академіч-ного хору «Cantus» та багатьох інших про-фесійних і аматорських колективів, окремих виконавців.


77

Пам‘ять

Народився Іван Шмулига 20 жовтня 1949 року у верховинському селі Колочава на Міжгірщині у простій селянській родині Йосипа та Василини Шмулигів, яка нічим не вирізнялася з-поміж інших сімей Колоча-ви. Тут пройшло дитинство поета, тут за-кінчив середню школу. Він завжди пишався своїм родом, своїм міцним верховинським корінням.

Ось тут у стінах школи з’явилися його перші поетичні спроби. Ще змалку Іван Йосипович дружив із фарбами, мав хист до різьбярства. Саме у Колочаві вписав свої пер-ші рядки в трудову біографію. Працюючи у сільській бібліотеці, перечитав усе, що там було.

Писати Шмулига почав рано, ще з юнацьких років. Матеріали надсилав у ра-йонну та обласні газети. У далекому 1966 році під егідою відомого закарпатського письменника Василя Кохана вперше кілька віршів молодого Івана Шмулиги було надру-ковано в міжгірській районній газеті «Радян-ська Верховина». Сам автор був делегований на перший зліт творчої молоді Закарпаття. Для сільського юнака назавжди запам’ята-лися хвилюючі зустрічі уже з метрами укра-їнської літератури: Іваном Чендеєм, Василем Вовчком, Юрієм Керекешем, Петром Скун-цем. У тому форумі брали участь теперішні відомі літератори: Дмитро Кремінь, Микола Матола, Василь Густі, Ірина Звонар (Густі).

ІВАН ШМУЛИГА – СПІВЕЦЬ БОРЖАВСЬКОЇ ДОЛИНИ

Про вірші Івана Шмулиги дуже добре відгукнулися в газеті «Молодь Закарпаття». Це надало наснагу молодому поетові. Проте його чекала військова служба.

Військова служба в колишньому Радян-ському Союзі – обов’язок кожного юнака. І служити доводилося далеко від рідного дому. Івана Йосиповича доля занесла на зов-сім протилежний бік не лише тодішньої дер-жави, а цілого континенту. Камчатка. Дев’ять часових поясів. Він згадував, що у відпустку їхав 14 діб до Харкова. Значна відстань. Дале-кий Схід, Петропавловськ-Камчатський. Це ті місця, де проходив військову службу поет Іван Шмулига. Це ті місця, де талант Івана Йосиповича було визнано. Адже поетична іскра Шмулиги жевріла за тисячі кілометрів від рідної Колочави. Іван Йосипович служив і одночасно писав вірші. Відомий факт: у га-зеті Далекосхідного військового округу «За Родіну» підполковник Л. Посніченко пере-кладав вірші старшого сержанта Івана Шму-лиги російською мовою.

Саме тут, у Петропавловську-Камчат-ському, до нього прийшло й кохання. Його майбутня дружина Ібоя вчилася на філоло-гічному факультеті Ужгородського держав-ного університету. Познайомився з нею поет досить цікаво і незвичайно. Саме тут, на Да-лекому Сході, отримав листа від дівчини із Закарпаття, котру ніколи не знав. Вона писа-ла Івану Шмулизі, що читала його вірші у га-зеті «Молодь Закарпаття» і закохалася в них. Тому їй захотілося познайомитися і з їхнім автором. У 1972 році, вже будучи студентом Ужгородського училища прикладного мис-тецтва, одружився зі своєю коханою.

Після служби в армії приїхав до Ужго-рода на навчання, де опановував малярську справу. Його однокурсники згадують, що був дуже талановитим та відповідальним студентом, вчився на «відмінно».

За час навчання друкувався в обласній пресі. І сприяли цьому відомі поети: Володи-мир Фединишинець, Петро Скунць, Василь Густі. Особливо теплі стосунки у І. Шму-лиги були з В. Фединишинцем. Він всіляко підтримував талант молодого поета, давав цінні поради. Радив не зупинятись на до-сягнутому. Хоч літературний хліб тяжкий, а

78

Пам‘ятьвизнання приходить з роками, обіцяв свою підтримку у виданні першої збірки.

Закінчив училище в 1974 році з відзна-кою за спеціальністю «художник з різьби по дереву». Вчився і чотири роки працював художником-оформлювачем на різних під-приємствах Ужгорода. Юнак дружив із пое-тичним словом. За час навчання друкувався в обласній пресі. «Молодь Закарпаття» впер-ше публікує його поетичну добірку. Створив сім’ю. Тут, у студентській сім’ї, народився їх-ній первісток Сашко.

Після закінчення училища Шмулига був запрошений на роботу художником по дереву в село Приборжавське, де 14 років очолював сувенірний цех колишнього рад-госпу ім. М. Горького. Саме на плідній землі Приборжавського талант Шмулиги розцвів.

Як творча індивідуальність, Іван Шму-лига починався не з поезії, а з образотвор-чого мистецтва. Він виставляв свої роботи на багатьох виставках різних рівнів, брав участь у пленерах. Багато де побував митець і ніколи не полишав свого малярського зна-ряддя. Працював у жанрі портрета, пейзажу, натюрморту. Вражають студентські роботи художника, намальовані олівцем.

Іван Шмулига – художник-пейзажист. Тому його вірші можна назвати поезією ху-дожника, який передає красу світу фарбами слів, образними строфами.

Маючи чутливу душу художника і гли-боке розуміння значення громадянськості для митця, Шмулига не міг не стати худож-ником-патріотом, а отже, співцем свого краю.

Пейзаж – один із найулюбленіших жанрів І. Шмулиги. Саме через пейзаж він передає справжнє захоплення красою при-роди рідного краю, в образах якого втілює найтонші відтінки настрою і переживань, висловлює свої роздуми про сенс і значення людського життя перед обличчям спокон-вічної і небайдужої природи. Його картини випромінюють енергію рідного Закарпаття. У пейзажах митець домагається вражаючої виразності природи, яка зворушує своєю красою, розмаїтістю барв. Шмулига не праг-нув слави, просто малював природу такою, якою бачили його люблячі очі. Малював від внутрішньої потреби малювати. Мистецтво стало його життям.

Уважно й зосереджено роздивляючи по-лотна І. Шмулиги, відкриваєш для себе світ художника. Відкриваєш для себе те, що ро-бить цей світ добрішим. Адже його маляр-ські роботи засвідчують талант, право нази-ватися художником. Вони хвилюють людей,

пробуджують глибокі почуття у душі, що є найкращою ознакою справжнього мисте-цтва.

Іван Йосипович – неперевершений май-стер лобзика та різця. Багато наших одно-сельців працювало разом із ним у сувенірно-му цеху колишнього колгоспу. Вони розпові-дають, що з-під його різця виходили справж-ні шедеври. І вони, робітники цеху, не раз потайки спостерігали за тим, як Шмулига творить дива, як у його вмілих руках оживає звичайний кусок дерева.

Іванові Йосиповичу поталанило стати учнем прекрасної людини й чудового пе-дагога-художника Василя Свиди, народно-го художника України, лауреата Державної премії України ім. Т. Шевченка. Уроки вчи-теля, поради, роздуми запали глибоко в юну студентську душу, як і його високе почуття відповідальності перед професією. Це фор-мувало Шмулигу як творчу особистість. У його біографії цей факт має істотне зна-чення.

У 1986 році І. Шмулизі запропонували вести уроки образотворчого мистецтва та креслення в Приборжавській школі. Його спілкування з учнями на уроках часто пе-ретворювалось на цікаві дискусії про літе-ратуру, мистецтво, смисл людського життя. На думку поета сенс життя полягає в тому, щоб служити своїй родині, ремеслу, Богові, мистецтву, собі. Кожному дано талант, а ми мусимо відкривати його і віддавати цьому світові як подарунок за те, що Бог дав нам цей великий дар.

Колектив інтелектуальних людей підси-лював ріст поета. Він стає членом літератур-ної студії «Промінь» при Іршавській район-ній газеті «Нове життя», яку вів Михайло Ці-цак. Та відірваний від літературного загалу і не думав видаватись. Поштовх надав йому під час літературних зустрічей на Іршавщи-ні письменник Володимир Фединишинець.

– Іване, що ти чекаєш? Читав твої ру-кописи, і можу сказати, що в тебе є готова книжка.

Так у 2004 році побачила світ перша ластівка «На Боржавських хвилях». Тут Іван Шмулига описав Верховину, її пейзажі й працьовитих людей рідного краю.

У передмові до другої збірки «Прощан-ня з літом» (2006) уродженка села Кушниця Лідія Повх пише: «Сприймаю вірші Івана Шмулиги як життєвості зустрічей із рідним краєм. У них мене рече Боржава, світить незаймана білизна глибоких снігів, пахне ружа-лелія, про яку співають у народних

79

Пам‘ять

піснях по навколишніх селах. У них скром-ність сільського (безперечно талановитого!) майстра, що вирішив не відділятися від сво-го роду і живе так, як усі: косить, оре, мурує, фарбує і білить, а ще – святкує, як то велить прадавній звичай». Працюючи над віршо-ваними текстами, Лідія Повх доходить вис-новку, що у них є глибока життєва зрілість, що «прочитується» як смак життя, за кожну мить якого сповна «заплачено».

Поезія вабила І. Шмулигу ще в ранній молодості. Нуртувала в його душі, шука-ючи виходу. І щасливий вихід таки стався. Не спонтанний, не вибуховий, а напрочуд плавний, гармонійний, адже своїми вірша-ми автор лише фактично підкреслив спо-рідненість малярського і поетичного єства своєї душі. Так два види мистецтва плідно співживуть у його ліриці, як дві рідні сестри, які не заважають, а допомагають одна од-ній, взаємозбагачуються. Навіть зміст поезії часто-густо переплітається зі змістом його картин. Наприклад, вірш «У старому млині» та картина «Старий млин». Поетичні образи старих млина та клена, водограю надають обом мистецьким доробкам якоїсь загадко-вості, казковості, таємничості. Можемо ствер-джувати, що деякі художні образи Шмулиги однакові і в малярських роботах, і у віршах.

Писав Іван Шмулига легко, розкуто, з душею, не скупився на добре слово. Кожен його вірш – то живе створіння. Здається, ра-зом із автором милуєшся Боржавською доли-ною, ходиш райськими куточками Срібної землі, яких, як стверджує поет «ані купиш, ані візьмеш у борг, тут люди привітні, дорос-лі й малі, тут праця у шані, і віра, і Бог».

Критики запримітили, що І. Шмулига належить до тих поетів, які лірику відносять до вивірених, традиційних і класичних зраз-ків. У його текстах майже відсутній сюжет, тобто це переважно легкі, настроєві акварелі в поезії.

Івановими віршами «говорить» Боржав-ська долина з гірськими косовицями, і десь там далеко, силуетами соборів, проглядаєть-ся дух Злоцького, Довговича, Потушняка.

Кожен вихід у світ нової книжки – то свя-то душі письменника. Бо до того він писав для себе, а тепер зі своєю творчістю має мож-ливість ознайомити широкий читацький загал. Його збірки все ж зуміли привернути до себе увагу шанувальників красного пись-менства. Найперше – своєю щирістю. Вчи-тель Приборжавської загальноосвітньої шко-

ли не плекав нездорових амбіцій, не озирав-ся на критиків і людей від влади, не намагав-ся сподобатися всім, хто написав би відгук чи сказав би добре слово публічно. Він писав від внутрішньої потреби висповідатися, від-крити душу, поспілкуватися з самим собою, з Богом, з онуками, з часом. А найбільше – з природою. Гори, ліси, дерева, ріки, хмари, квіти, дощ, жовте листя і плоди осені, краса неба і неповторність миті – все це надихає на милі поетичні замальовки, на ліричні кар-тинки, образки, які не просто існують поза нашою увагою, а перетворюються на спів-розмовників, на живі створіння, на істот, які вміють радіти, мріяти, гратися, сумувати, за-спокоювати, викликати приплив сил, закли-кати до миру і всеохоплюючої благодатної любові.

Одна за одною виходять наступні збір-ки: «Свічадо осені» (2008), «У Марічки білі щічки» (2009), ілюстрації до останньої ство-рила внучка Богданка. Його вірші вміщено також у збірках сучасної української поезії «Сопілка часу» та «Вілаг почуттів».

Як і більшість педагогів, багатогранно обдарований і талановитий, Іван Йосипо-вич, поет і художник, змушений їздити на заробітки у східні області, далекі сибірські землі, щоб заробити грошей на утримання сім’ї. Тому більшість творів він написав саме там, далеко від рідної домівки…

Його книжки читають у Криму, Киє-ві, Одесі. Героями творів захоплюються як 20-річні студенти, так і люди поважного віку.

Найвищою нагородою для поета є те, коли його вірші йдуть у народ і поверта-ються піснями. Так сталося і з творами Івана Шмулиги. Линуть над рідним краєм чудові пісні: «На Боржавськх хвилях», «Шкільний вальс», «Учителям», «Пісня про Приборжав-ське», «Батькова сопілка», «Лелеки» та інші, більшість із яких народилася у співавторстві з талановитою вчителькою музики Ольгою Куклою.

Третього листопада 2015 року Івана Шмулигу прийнято до лав Національної спілки письменників України. На жаль, омріяного визнання він так і не дочекався. 2 листопада 2015 року його не стало. Скільки було планів… Як багато прагнув ще написа-ти. Майже готова до друку його шоста збірка «У зими конспекти білі». Як художник готу-вав власну виставку полотен. Та спадок, який він по собі залишив, – неоціненний.


80

Пам‘ять

Третього травня 2017 року перестало битися серце прекрасної людини, таланови-того педагога, викладача Ужгородського ко-леджу культури і мистецтв Ольги Олексан-дрівни Брегіної (Попсабов).

Усе життя Ольги Олександрівни було пов’язане з піснею, хоровою справою. Понад 50 років вона віддала культурно-освітній ро-боті.

Народилася 8 вересня 1948 року у с. Біл-ки Іршавського району, де і закінчила се-редню школу (1955). Постійна учасниця та солістка шкільних хорів, якими керував зна-ний у нашому краї диригент Петро Світлик. Йому вона завдячувала за обрану професію.

З 1963 року Ольга – студентка Хуст-ського культурно-освітнього училища, з 1967 року – керівник хору медиків с. Довге Іршавського району, згодом директор сіль-ського будинку культури. У січні 1968 року переведена на посаду директора Іршав-ського районного будинку культури, а вже у серпні цього ж року поступила на стаці-онарне навчання до Київського інституту культури на диригентсько-хоровий відділ. У березні-травні 1972 року була на передди-

ПЕРЕСТАЛО БИТИСЯ СЕРЦЕ ОЛЬГИ БРЕГІНОЇ

пломній практиці у народному хорі Сваляв-ської райспоживспілки (керівник – заслуже-ний лікар України та заслужений працівник культури України Мирослав Чайковський), де захистила дипломну роботу, основою якої була концертна програма на один відділ. Цього ж 1972 року була направлена на ро-боту в м. Ужгород у розпорядження управ-ління культури облдержадміністрації, де з першого серпня призначена інспектором із клубної роботи. Поряд із основною роботою працювала з хоровими колективами Ужго-родського садовинрадгоспу та Ужгородської взуттєвої фабрики, була членом журі район-них та обласних оглядів і фестивалів, систе-матично організовувала та проводила семі-нари-навчання різних категорій працівни-ків культури з практичним показом масових заходів. З 1980 по 1985 рік – завідувач відділу організаційно-методичної роботи Закарпат-ського обласного науково-методичного цен-тру народної творчості і культурно-освітньої роботи.

Понад 25 років працювала в Ужгород-ському училищі культури (нині коледж культури і мистецтв), де займалася підготов-кою спеціалістів для клубних установ і на-родного аматорського мистецтва. У 1995 році призначена заступником директора з вироб-ничої роботи та завідувачем заочного відді-лу. Всі ці роки збагачувала та удосконалюва-ла свою педагогічну майстерність, організо-вувала навчальний процес так, щоб здобуті теоретичні знання студенти змогли застосо-вувати на практиці.

Усі, хто знав Ольгу Олександрівну Брегі-ну, любили і поважали її за чуйне ставлен-ня до людей, велику душевну щедрість, му-дрість і оптимізм.

У ці скорботні дні висловлюємо щире, глибоке співчуття рідним і близьким покій-ної.

Світла пам’ять про Ольгу Олександрівну назавжди збережеться в наших серцях.

Оксана ПОПДЯКУНИК

ЯСКРАВІ МИТІ ОБЛАСНОГО ФЕСТИВАЛЮ-КОНКУРСУ «ТАЛАНТИ БАГАТОДІТНОЇ РОДИНИ»

Робота Вензел Валентини

Блинда Яна

Роботи Скрипинець Анастасії

Талановита молодь Рахівщини

Ольга Толвай, Оксана Попдякуник, Катерина Гара, Костянтин Ковган, Людмила Веклюк, Марина Магдинець та учні Драгівської дитячої школи мистецтв

НАД МОЛЬБЕРТОМ «ЧАКЛУЮТЬ» УЧАСНИКИ ОБЛАСНОГО СЕМІНАРУ-ПЛЕНЕРУ

«УЖГОРОД ТРАВНЕВИЙ»

Емма Левадська, Надія Кіс

Віктор Андріанов, Василь Вовчок, Надія Матіко

Віктор Грабар

Костянтин Ковган

Наталія Рибар

Ірина Попдякуник

ЮВІЛЕЙНИЙ КОНЦЕРТ ВІКТОРА ТЕЛИЧКА

Заслужений академічний Закарпатський народний хор

Віктор і Тетяна Теличко, Петро Матій

Потріціо Сіладі, Юлія Тетерюк-Кінч, Едуард Адам

Тетяна Теличко, Ференц Томич

Катерина Ганич, Ольга Білас, Віктор Теличко, Марина Мишак,

Сільвія Фудела

УЖГОРОДСЬКОМУ КОЛЕДЖУ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ – 70!Незабутні епізоди святкового концерту

Зразковий хор студентів. Солістка Наталія Павлій

Фрагменти хореографічної композиції «Легенда про Синевир»

Фрагменти хореографічної композиції «На крилах творчості»

Art & Photos

Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2017 рік