er.nau.edu.uaктуальні проблеми в... · Актуальні проблеми в системі освіти: ЗНЗ – доуніверситетська підготовка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ В СИСТЕМІ ОСВІТИ: «ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ

НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД – ДОУНІВЕРСИТЕТСЬКА ПІДГОТОВКА – ВИЩИЙ

НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД»

Матеріали III Всеукраїнської науково-практичної конференції

27 квітня 2017 року

КИЇВ 2018

Актуальні проблеми в системі освіти: ЗНЗ – доуніверситетська підготовка – ВНЗ

2

УДК 373.5:378(082)

ББК Ч 420я431+Ч 448.оя431

А 437

Актуальні проблеми в системі освіти: загальноосвітній навчальний заклад –

доуніверситетська підготовка – вищий навчальний заклад : зб. наук. праць матеріалів

III Всеукраїнської науково-практичної конференції, 27 квітня 2017 р., м. Київ, Національний

авіаційний університет / наук. ред. Н. П. Муранова. – К. : – НАУ, 2018. – 320 с.

До наукового збірника увійшли статті та тези доповідей учасників III Всеукраїнської науково-

практичної конференції «Актуальні проблеми в системі освіти: загальноосвітній навчальний

заклад – доуніверситетська підготовка – вищий навчальний заклад» (27 квітня 2017 року,

м. Київ), що проводилася в Навчально-науковому інституті неперервної освіти Національного

авіаційного університету спільно з науковими установами та навчальними закладами освіти

України. Адресований науковцям, аспірантам, викладачам ЗНЗ і ВНЗ та працівникам у галузі

освіти.

Редакційна колегія:

Муранова Н. П., доктор педагогічних наук, професор, директор Навчально-наукового інституту

неперервної освіти Національного авіаційного університету (голова);

Черіпко С. І., заступник директора Навчально-наукового інституту неперервної освіти

Національного авіаційного університету;

Бруяка О. О., кандидат технічних наук, доцент, завідувач підготовчого відділення громадян

України Навчально-наукового інституту неперервної освіти Національного авіаційного

університету;

Приходько О. Ю., кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри базових і спеціальних

дисциплін Навчально-наукового інституту неперервної освіти Національного авіаційного

університету;

Максимчук О. В., кандидат філологічних наук, в. о. директора центру допрофесійної підготовки

Навчально-наукового інституту неперервної освіти Національного авіаційного університету;

Бугайов О. Є., кандидат технічних наук, доцент, кафедри базових і спеціальних дисциплін

Навчально-наукового інституту неперервної освіти Національного авіаційного університету.

Рекомендовано до друку

Науково-методично-редакційною радою Навчально-наукового інституту неперервної освіти

Національного авіаційного університету (протокол № 3 від 25.10.2017 р.).

За достовірність наведених даних і посилань несе відповідальність автор публікації.

Матеріали III Всеукраїнської науково-практичної конференції 27 квітня 2017 року

3

ЗМІСТ

Авер’янова Наталя. Змішане навчання як інноваційна технологія в освітньому просторі вишів І-ІІ рівнів акредитації ...................................................................................................................................................... 6 Анненков Віктор. Формування професійної компетентності в навчально-виховному процесі підготовки молодших спеціалістів ....................................................................................................................................... 9 Anpilohova Tetiana. Ways to Stimulate Mental Activity of Students during English for Specific Purposes (ESP) Classes ................................................................................................................................................................ 12 Багорка Анна. Сутність комунікативної компетентності майбутніх фахівців фізичної культури і спорту ................................................................................................................................................................. 14 Башманівський Олексій. Вирівнювання двомовних корпусів як сучасна технологія вдосконалення навичок читання у процесі вивчення англійської мови ............................................................................... .16 Безносюк Олександр. Неперервна освіта і самоосвіта в контексті освітніх реформ ................................ 18 Беценко Тетяна. Лінгвокультурологічний аналіз художнього тексту як комплексний різновид науково-інтелектуальної філологічної діяльності ........................................................................................................ 21 Бешок Тетяна. Узагальнені результати діагностики рівнів сформованості медіаграмотності у студентів педагогічних ВНЗ ............................................................................................................................................. 25 Біліченко Світлана. Проблеми формування системи безперервної освіти: шляхи використання в Україні закордонного досвіду ......................................................................................................................... 28 Білоус Олена. Формування просторового мислення при розв’язку математичних задач: від школи до університету ................................................................................................................................................. 32 Бірюкова Тетяна, Гуцул Оксана. Впровадження у навчальний процес інноваційних технологій ........ 36 Бірюкова Тетяна, Федів Володимир, Олар Олена, Микитюк Орися. Компетентнісний підхід в неперервній освіті ............................................................................................................................................. 37 Борисенко Надія. Навчально-методичний комплекс «Основи художньо-технічної творчості» у підготовці майбутніх учителів технологій ..................................................................................................... 40 Бруяка Ольга. Методика расчета технологических параметров получения наноструктур ...................... 42 Бугайов Олександр. Можливості застосування сучасних інформаційних технологій на практичних заняттях з іноземної мови ................................................................................................................................ 47 Варенко Галина. Графічні методи розв’язування задач з параметрами ..................................................... 48 Василевич Леонід, Василевич Олена. Управління портфелем педагогічних методик ............................. 52 Величко Ольга. Особливості процесу організації та впровадження технологій дистанційного навчання при підготовці інженерів-будівельників ........................................................................................................ 57 Velko Оksana, Moiseeva Natalia. Mathematical Modeling in Professional Activity of Students of Social-Humanities Specialities ...................................................................................................................................... 60 Весельська Галина. Вивчення системи сурядних сполучників української мови в старшій та вищій школі .................................................................................................................................................................. 62 Ветрова Дар’я, Гришко Ніна, Ткачук Наталія. Зміни в англійській мові за останні 100 років ........... 65 Власюк Оксана, Погребняк Віталій, Солоденко Алла, Дашковська Олена. До проблем розроблення освітніх програм та навчальних планів .......................................................................................................... 68 Волкова Неоніла, Руденко Наталія. Критичне мислення як метод розвитку творчих можливостей учнів ................................................................................................................................................................... 71 Вольних Наталія. Дистанційне навчання як спосіб реалізації вищої неперервної професійної освіти ... 74 Воробйова Антоніна. Краєзнавчий інноваційний проект у змісті освітньої діяльності учителів ЗНЗ... 76 Гарань Наталія, Шаталова Наталія. Дистанційне навчання й інноваційні технології як умова підвищення якості вищої освіти України ....................................................................................................... 80 Грибан Галина. Використання інноваційних технологій на уроках української мови як необхідна умова формування творчого мислення учнів ............................................................................................................ 82 Гримашевич Галина. Українська діалектологія в контексті сучасної системи освіти ............................. 85 Гулай Ольга, Шемет Василина. Особливості професійної підготовки будівельників в умовах неперервної освіти ............................................................................................................................................ 88 Дараган Тетяна, Тимошенко Наталія, Власюк Оксана. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у викладацькій діяльності ............................................................................................................ 91 Даценко Вита. Электронные презентации как метод повышения качества образования ....................... 93 Дубчак Галина. Психологічні особливості прояву стресостійкості студентів на різних етапах навчання у ВНЗ ..................................................................................................................................................................... 97 Yehorenkov Anatoliy, Pashchenko Viktoria. Integration of Humanitarian and Natural Knowledge in Learning Biophysics and Bioethics in the System of Higher Medical Education ............................................................. 99 Єгорова Лілія. Впровадження сучасних інформаційних технологій у процес навчання ........................ 101


4

Єрємєєв Олександр. До проблеми застосування міжпредметних зв’язків на заняттях з історії України в контексті сучасних тенденцій розвитку науки ............................................................................................ 104 Жиленко Тетяна. Застосування модуля числа при розв’язанні математичних завдань у загальноосвітній школі .................................................................................................................................. 108 Іванова Тамара. Стратегія освітньої діяльності вищого навчального закладу – вимога світових стандартів вищої освіти ................................................................................................................................. 112 Іванчук Марія. Особливості доуніверситетської підготовки іноземних громадян із математики ........ 114 Калюжка Наталія. Професійна готовність майбутніх учителів початкової школи до педагогічної діяльності в умовах компетентнісного підходу ........................................................................................... 116 Кипоренко Оксана. Місце предметних компетентностей у системі освітніх компетентностей ........... 119 Кожевникова Алла.Удосконалення структури та змісту навчальної дисципліни «Теорія та практика вищої професійної освіти» ............................................................................................................................ 122 Коляда Віталіна. Використання інформаційно-комп’ютерних технологій для формування вмінь опрацювання інформації як необхідного фактору здатності до пожиттєвої освіти ................................. 125 Котикова Олена. Переваги та недоліки комп’ютерного тестування у підготовці майбутніх фахівців ............................................................................................................................................................ 127 Котлова Людмила. Конфліктологічна компетентність в системі безперервної освіти ......................... 130 Котловий Сергій. Соціалізація особистості в дозвіллєвій діяльності ...................................................... 133 Крамаренко Любов. Андрагогічний підхід до формування особистісно-професійної компетентності педагогічних працівників у системі підвищення кваліфікації ................................................................... 135 Кресан Ольга. Переживання та усвідомлення студентами життєвих подій за допомогою їх наративізації .................................................................................................................................................... 138 Криштанович Світлана. Роль і значення інноваційних технологій у системі неперервної освіти фахівців із фізичної культури і спорту ......................................................................................................... 141 Кумеда Олена. Актуальні проблеми викладання дисциплін історико-лінгвістичного циклу у вищій школі ................................................................................................................................................................ 145 Khobotova Elina. A Differentiated Approach in Chemistry Studies ............................................................... 148 Лаврут Ольга. Забезпечення підручниками в Україні: історичний аспект.............................................. 151 Мажец Божена. Інноваційна діяльність дошкільних навчальних закладів в Польщі ........................... 153 Максимчук Віра, Ящук Марина. Навчально-виховний проект як засіб формування особистісної компетентності студентів коледжу ............................................................................................................... 157 Максютенко Ірина. Методика виконання слухачами випускних робіт при підвищенні кваліфікації ... 159 Makhrova Yevgeniia. Professional Orientation Work Features of Medical Informatics in Medical Higher Education Institutions ....................................................................................................................................... 162 Makhrova Yevgeniia, Klepikovsky Andrey. Teaching Features of Medical Informatics for International Students in Medical Higher Education Institutions .......................................................................................... 165 Мединець Наталія. Інноваційні технології в системі освіти України ..................................................... 167 Мержвинська Анна. Дослідження суті та переваг дистанційної форми навчання в сучасних умовах ..... 169 Нагорний Вадим, Щербина Андрій, Щербина Вікторія. Особливості навчання тригонометричних рівнянь майбутніх абітурієнтів ..................................................................................................................... 172 Носаченко Тетяна. Сучасні засоби профорієнтаційної роботи педагогічного факультету мистецького профілю ........................................................................................................................................................... 174 Олендер Катерина. Формування комунікативної культури студентів у процесі вивчення ділової англійської мови ............................................................................................................................................. 177 Осійська Вікторія. Розвиток освіти як одна з головних функцій держави на шляху подолання проблем молоді на ринку праці ..................................................................................................................... 180 Осійський Юрій. Вплив досвіду концепцій безперервної освіти дорослого населення за кордоном на визначення його розвитку в Україні ........................................................................................................ 183 Островська Людмила. Обдарована дитина у сучасній школі .................................................................. 187 Плотніков Євген, Чепур Ольга. Психолінгвістичні особливості навчання майбутніх інженерів- технологів професійно-орієнтованого англомовного читання ...................................................................... 190 Плужник Оксана. Професійна підготовка вчителів початкових класів до роботи з обдарованими учнями ............................................................................................................................................................. 192 Поліщук Оксана, Муранова Наталія. Досвід реформування системи освіти в Чехії ........................... 195 Пономарьова Наталія. Інтернет-ресурси з професійної орієнтації школярів на ІТ-спеціальності ...... 199 Потапчук Ольга. Застосування хмарних технологій в системі сучасної вищої освіти .......................... 202 Приймак Тамара. Дистанційне навчання – вимога сьогодення ............................................................... 205 Примак Марина. Методична основа розвитку фізичних якостей у дітей шкільного віку ..................... 210 Приходько Оксана, Приходько Петро. Школа як психічна і фізична травма в малій прозі українських і польських письменників другої половини XIX – початку XX століття ............................ 212


5

Приходько Петро. Синтез соціалістичних та ліберальних ідей у політичних поглядах Михайла Драгоманова .................................................................................................................................................... 215 Рудик Олександр, Андрійчук Роман. Впровадження SolidWorks у систему неперервної освіти .......... 218 Свентицька Валентина. Застосування елементів дистанційного навчання для активізації самостійної роботи слухачів підготовчих курсів ............................................................................................................. 222 Семенець-Орлова Інна. Методи організаційного розвитку сучасного ВНЗ ............................................ 226 Сіткар Віктор, Сіткар Степан. Освіта й наука як чинники соціальної стабільності та розвитку суспільства ...................................................................................................................................................... 230 Скороход Георгій. Про важливу інваріантну складову змісту неперервної освіти ................................. 233 Сторубльов Олександр, Абрамян Олександр. Інноваційні педагогічні технології як предмет сучасних наукових досліджень ...................................................................................................................................... 236 Строгонова Тетяна. Аналіз особливостей конкурсного відбору в медичні університети Великої Британії ............................................................................................................................................................ 239 Тарасюк Василь, Муранов Андрій. Використання елементів вищої математики на заняттях зі слухачами підготовчих курсів .......................................................................................................................................... 242 Тищенко Інна. Застосування сучасних програмно-графічних калькуляторів на уроках математики .. 245 Ткаченко Лариса. Особливості навчальної діяльності молодших школярів ........................................... 249 Ткаченко Лідія. Філософсько-освітні нотатки щодо соціалізації сучасних учнів в Інтернет-просторі .... 252 Ткаченко Маргарита. Інформаційні технології у житті сучасного учня: аспект охорони здоров’я .... 256 Трегубова Галина. Методологічні засади організації управління самостійною роботою студентів ВНЗ ................................................................................................................................................................... 261 Триколенко Софія. Природні мотиви у творчості молодих ювелірів....................................................... 264 Федина-Дармохвал Володимира. Вивчення особливостей мотивації здобуття фаху в студентів-сходознавців .................................................................................................................................................... 266 Федоренко Олена. Використання інформаційно-комунікативних технологій і електронних засобів на уроках української мови та літератури ......................................................................................................... 269 Федорова Ніна, Муранова Наталія. Особливості інтелектуального розвитку старшокласників ........ 273 Халецька Лілія. Розвиток загальнокультурної компетентності вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти у контексті парадигми «Освіта протягом життя» ...................................................... 281 Хмельницька Олена. Формування особистості вихованця у процесі застосування технології коучингу .......................................................................................................................................................... 284 Хребет Валерій, Каряка Інна. Особливості використання інтерактивних методів навчання в процесі викладання дисциплін природничого циклу ................................................................................................ 287 Чалий Олександр, Гур’янов Віталій, Храпійчук Галина. Використання новітніх технологій при вивченні медичної та біологічної фізики ..................................................................................................... 291 Черкашина Людмила. Розкриття сутності поняття трудового виховання учнів .................................... 294 Шванова Оксана, Гензель Марина. Значення подкастів у вивченні іноземної мови ............................ 296 Ямкова Тетяна. Педагогічні умови застосування тестів успішності в навчальному процесі ............... 299 Ямковий Олександр, Шевченко Олександр, Незгода Людмила. Навчально-виробничі практики як складова професійної підготовки майбутніх фахівців галузі геодезії, картографії та землеустрою...... 302 Янчук Наталія. Орфографічна грамотність як складова фахової підготовки майбутніх учителів-філологів .......................................................................................................................................................... 305 Яригіна Єлизавета. Деякі питання щодо моніторингу якості освіти в університеті .............................. 308 Яценко Володимир. Ключові чинники, які впливають на формування навчального матеріалу сучасного підручника географії ...................................................................................................................................... 310 Відомості про авторів .................................................................................................................................. 313


6

УДК 37.02

Авер’янова Наталя, м. Кривий Ріг ЗМІШАНЕ НАВЧАННЯ ЯК ІННОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

ВИШІВ І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

У статті розглянуто дистанційне та змішане навчання, їх переваги та недоліки. Наведено моделі

змішаного навчання як інноваційної технології.

Ключові слова: дистанційне навчання, змішане навчання, технологія, Internet, соціальні мережі.

The article describes advantages and disadvantages of both distance and blended learning. It contains

models of blended learning as those of innovative technology.

Keywords: distance learning, blended learning, technology, Internet, social networks.

Сучасність вимагає від людини самостійності, критичного осмислення, неординарного та творчого

підходу до розв’язання поставлених задач. Тому намагання педагогів перейти від пасивного до активного

навчання цілком логічні. Це зумовлює використання нових підходів до організації навчального процесу,

одним із яких є дистанційне навчання. Об’єднати традиційні та дистанційні технології навчання дозволяє

змішане навчання, яке в процесі ранжування тенденцій електронного навчання займає одне з пріоритетних

місць в освітньому просторі вишів, у тім числі І–ІІ рівнів акредитації.

Проблема дистанційного навчання в Україні не втрачає актуальності вже декілька років, хоч історично

воно виникло за межами нашої держави. Традиційно батьківщиною навчання онлайн називають США та

Канаду. Своєї масовості воно набуло в 2006 р. з появою перших онлайн-курсів на базі освітньої

платформи Khan Academy, яка сьогодні пропонує більше 5 000 безкоштовних курсів. Проте справжній

ривок в дистанційній освіті відбувся в 2012 р., коли за підтримки Массачусетського технологічного

інституту та Гарвардського університету з’явилися добре відомі сайти edх, Coursera і Udacity.

Українська освіта не відстає від світових тенденцій. Законодавчу базу було підготовлено в 2000 р., коли

Міністерство освіти та науки України затвердило «Концепцію розвитку дистанційної освіти в Україні» (у

2015 р. до неї внесені зміни – наказ МОН № 761 від 14.07.2015) [10]. У 2014 р. з’являється можливість

дистанційного навчання з платформою онлайн-курсів Prometheus (розробники – А. Молчановский та

І. Примаченко) на базі Open edX. Згодом почали функціонувати освітні проекти edEra, Eduget, Lingva

Skills та інші. На даний момент на сайті Міністерства освіти і науки України рекомендовано 32 центри для

навчання онлайн [5].

Дослідники дистанційного навчання традиційно орієнтуються на праці зарубіжних науковців таких як

Р. Бел, Дж. Блумстук, Д. Кіган, Дж. Коумі. Місце дистанційного навчання, формулювання вимог до нього,

функції відображено в працях вітчизняних науковців, зокрема О. Андрєєва, Л. Кайдалової, В. Кухаренка,

О. Малярчук, С. Змєєва, С. Щенникова, Н. Жевакіної, М. Семенова, М. Костикової, І. Скрипіної,

Г. Мурасової та багатьох інших. У їхніх працях також приділяється велика роль змішаному навчанню як

інновації дистанційного навчання.

Метою статті є дослідження змішаного навчання як способу поєднання традиційного та дистанційного

навчання, його особливостей у вишах І–ІІ рівнів акредитації.

Дослідники і практики дистанційного навчання дають наступні його визначення:

– індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини,

який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників

навчального процесу в спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-

педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій (Положення про дистанційне навчання, наказ

МОН № 761 від 14.07.2015) [10].

– ціленаправлений, організований процес інтерактивної взаємодії викладача та студента між собою та із

засобами навчання, інваріантний до їх розміщення в просторі й часі, який реалізується в специфічній

дидактичній системі [1, с. 20];

– форма здобуття освіти, поряд з очною та заочною, при якій в освітньому процесі використовуються

кращі традиційні та інноваційні засоби, а також форми навчання, що ґрунтуються на комп’ютерних і

телекомунікаційних технологіях [6, с. 42].

Дистанційне навчання – сукупність наступних заходів: засоби надання навчальних матеріалів студенту;

засоби контролю успішності студента; засоби консультації студента програмою-викладачем; засоби

інтерактивної співпраці викладача і студента; можливість швидкого доповнення курсу новою

інформацією, коригування помилок.

Дистанційна форма навчання передбачає створення та використання єдиного інформаційно-освітнього

середовища, яке містить різні електронні джерела інформації, а саме: курси дистанційного навчання,

електронні підручники, розташовані на вітчизняних освітніх серверах (для різних моделей дистанційного

навчання); віртуальні бібліотеки; бази даних освітніх ресурсів; веб-квести, призначені для цілей навчання;

телекомунікаційні проекти; віртуальні методичні об’єднання викладачів; телеконференції, форуми для


7

викладачів та студентів; консультаційні віртуальні центри.

Таким чином, до переваг дистанційного навчання для студентів зараховують: навчання в

індивідуальному темпі; свобода і гнучкість – студент може самостійно планувати час, місце і тривалість

занять; доступність – незалежність від географічного і часового розташування того, хто навчається;

мобільність – ефективна організація, використання новітніх технологій; соціальна рівність; творчість –

комфортні умови для творчого самовираження.

Недоліками дистанційного навчання є: безособистісна передача знань, відсутність спілкування між

викладачем та студентом; необхідність значної мотивації та самоконтролю для якісного засвоєння

вивченого матеріалу; необхідність постійного доступу до джерел інформації; брак практичного

застосування отриманих знань із наступним обговоренням посталих питань із викладачем; основа

навчання – письмова; правові проблеми захисту інтелектуальної власності викладача; підбір

кваліфікованого викладацького складу.

Ми підтримуємо думку фахівців Українського центру дистанційної освіти, які рекомендують форму,

що пов’язана з використанням глобальних комп’ютерних комунікації (як Іnternet), базуючись на

індивідуальній роботі студентів з чітко підібраним навчальним матеріалом та зворотнім зв’язком із

викладачем. У рамках вишу І–ІІ рівнів акредитації вона може реалізуватися за допомогою технології

змішаного навчання. Це пов’язано з віковими особливостями студентів технікумів, коледжів, зокрема

низьким рівнем мотивації, низькою сформованістю самоконтролю та самодисципліни.

Нагадаємо, що під змішаним навчанням (blended learning) розуміють поєднання строгих формальних

засобів навчання – роботи в аудиторіях, вивчення теоретичного матеріалу – з неформальними, наприклад,

обговоренням за допомогою електронної пошти та Internet – конференцій, діалогів в соціальних мережах

тощо. Як правило, змішане навчання поєднує навчання онлайн з традиційними аудиторними заняттями в

навмисній педагогічно-ціннісній манері, де від 20 % до 70 % контенту доставляється до студента за

допомогою Internet. Ранжування тенденцій розвитку навчання показує, що переваги віддається цій

технології.

Традиційно в зарубіжній практиці виділяють шість моделей змішаного навчання [13, с. 70].

1. Модель «Face-to-Face Driver» (англ. face-to-face – віч-на-віч, driver – керуюча програма), при

реалізації якої основна частина навчальної програми вивчається в аудиторії за безпосередньої взаємодії з

викладачем, а електронне навчання використовується як доповнення до основної програми (найчастіше

робота з електронними ресурсами, онлайн-тестування вдома). Нині найбільш поширена в сучасних

закладах освіти.

2. У моделі «Rotation» (англ. rotation – чергування) навчальний час розподілено між індивідуальним

електронним навчанням і навчанням в аудиторії разом з викладачем.

3. У моделі «Flex» (англ. flex – гнучкий) велика частина навчальної програми освоюється в умовах

електронного навчання, а викладач супроводжує студентів дистанційно, для відпрацювання складних

питань, організовує очні консультації з нечисленними групами або індивідуально.

4. При реалізації моделі «Online Lab» (англ. online – онлайн, lab – лабораторія) навчальна програма

освоюється в умовах електронного навчання, яке організоване в аудиторіях, обладнаних комп’ютерною

технікою, і супроводжується викладачем (у поєднанні з навчанням у традиційній формі).

5. У рамках моделі «Self-blend» (англ. self – сам, blend – поєднання) студенти самостійно обирають

додаткові до основної освіти курси, що проводяться різними освітніми установами.

6. Модель «Online Driver» (англ. online – онлайн, driver – керуюча програма) передбачає освоєння

більшої частини навчальної програми за допомогою електронних ресурсів інформаційно-освітнього

середовища; очні зустрічі з викладачем носять періодичний характер (обов’язковими є консультації,

співбесіди, іспити).

Простий приклад змішаного навчання наводить В. Кухаренко (рис. 1) [7, с. 51]. Розглядається

традиційний курс, де студент протягом тижня виконує всі види робіт (слухає лекції, виконує практичне

завдання в аудиторії, лабораторну роботу та бере участь у дискусії на семінарі). Для виконання

аудиторних робіт передбачена самостійна робота.

У дистанційному форматі студент має таке саме навантаження, але в аудиторії він виконує тільки

лабораторну роботу. Для виявлення готовності студента до її виконання відбувається тестування за

теоретичними матеріалами. Уся інша діяльність виконується вдома, в тім числі й обговорення проблемних

питань на форумі. У змішаному навчанні студент вдома переглядає відео та читає теоретичний матеріал,

на лекції відбувається його обговорення та виконання практичних завдань. Вдома залишається тільки

оформити роботи та залишити їх у дистанційному курсі. Місце для обговорення нюансів та незрозумілих

фактів – форум, їх уточнення відбувається під час семінарських робіт або навпаки. При такому підході

студенти та викладач активні, між ними відбувається двосторонній зв’язок. Традиційно змішане навчання

проходить у три етапи: самостійне вивчення матеріалу, аудиторне інтерактивне заняття, продовження


8

навчання і підтримка слухача на робочому місці.

Рис. 1. Традиційне, дистанційне та змішане навчання

Ключ до змішаного навчання – це правильний вибір соціальних сервісів при мінімально можливих

витратах. Досягти цього принципу можна через чіткі цілі діяльності, тобто через ретельний аналіз усіх

тонкощів системи навчального проектування. Першим кроком до змішаного навчання може стати робота в

групах зі студентами в соціальних мережах (vk.com, facebook, блог-платформи, Skype) та використання

для контролю платформ Google Форми, Quizlet, Proprofs, Classmarker тощо. Аргументами на користь

використання соціальних мереж в освітній діяльності є:

1. Популярність серед молоді. Більшість студентських груп створюють групи в соціальних мережах, де

діляться останніми новинами, завданнями для виконання, додатковими освітніми матеріалами.

2. Вони не потребують додаткових грошових затрат, тому є бюджетним рішенням.

3. Дані онлайн-сервіси стають засобами ділового спілкування. Оволодіваючи ними, студенти

набувають навики ділової комунікації з іншими людьми.

4. Можливість педагогічної взаємодії зі студентами, які відсутні на заняттях в режимі онлайн.

5. Перспектива проведення лекційних занять в інтерактивному режимі.

6. Студенти замість простого споживання інформації стають тьюторами – експертами в середовищі

віртуальної навчальної групи (створюють повідомлення, дискусії, ресурси і багато іншого).

У такого підходу є противники, які стверджують, що необхідність постійного доступу до глобальної

мережі Internet та сприйняття соціальних мереж як способу проведення студентами дозвілля, є факторами,

що зменшують ефективність роботи викладача.

Інший підхід реалізує вітчизняна платформа масових онлайн-курсів Prometheus, що розробляє проект

«змішаного навчання» на базі світових масових онлайн-курсів. За словами співзасновників, вони мають

«амбітну кінцеву мету – повноцінну реформу української освіти на базі змішаного навчання» [2]. З вересня

2016 р. в КПІ, УКУ, НУ «Львівська політехніка» і Університеті ім. І. Франка на деяких факультетах

застосовують технології змішаного навчання. Загалом – 45 навчальних курсів. Поки що це – пілотний

проект, який, можливо, в майбутньому матиме своє місце в вишах І–ІІ рівнів акредитації. У планах

засновників Prometheus залучити більше 25 навчальних закладів, що будуть апробувати їхню схему.

Таким чином, для студентів І–ІІ рівнів акредитації дистанційне навчання може бути реалізовано за

технологією змішаного навчання. Модернізуючи традиційну освіту, змішане навчання інтегрується в неї.

У системі управління змішаним навчанням планується діяльність студента протягом всього навчального

процесу, що підвищує відповідальність та самостійність. У кінцевому результаті такий студент стане

фахівцем на рівні державних та міжнародних стандартів, здатним до постійного професійного

самозростання.

Незважаючи на невизначеність статусу коледжів та технікумів на законодавчому рівні в системі вищої

освіти, робота над удосконаленням підходів до дистанційного та змішаного навчання триває.

Перспективними є напрямки пошуку оптимальних методів та засобів змішаного навчання, контролю його

якості й забезпечення більш тісного зв’язку теоретичних знань та практичних умінь і навиків.

Література

1. Андреев А. А. Дистанционное обучение: сущность, технология, организация / А. А. Андреев, В. И. Солдаткин. – М. : МЭСИ, 1999. – 197 с.

2. Березніцька І. А. Іван Примаченко про українську платформу масових відкритих онлайн-курсів Prometheus [Електронний ресурс] / І. А. Березніцька // Theukrainians. – 2017. – Режим доступу до ресурсу :

http://theukrainians.org/prometheus/.

3. Бугайчук Л. К. Змішане навчання: теоретичний аналіз та стратегія впровадження в освітній процес вищих навчальних закладів / Л. К. Бугайчук // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2016. – № 4. – С. 1–16.


9

4. Власенко Л. В. Дистанційна освіта та її функції у процесі навчання / Л. В. Власенко, О. В. Никитенко // Міжнародні Челпанівські психолого-педагогічні читання. – 2013. – № 5. – С. 362–367.

5. Дистанційна освіта [Електронний ресурс] // Міністерство освіти і науки України. – Режим доступу до ресурсу : http://mon.gov.ua/activity/education/distanczijna/distantciyna.html.

6. Кухаренко В. І. Дистанційне навчання та умови застосування / В. І. Кухаренко, О. В. Рибалко, Н. Г. Сиротенко. – Х., 2002. – 320 с.

7. Теорія та практика змішаного навчання / [В. М. Кухаренко, С. М. Березенська, К. Л. Бугайчук та ін.]. – Х. : НТУ «ХПІ», 2016. – 284 с.

8. Кучаковська Г. А. Роль соціальних мереж в активізації процесу навчання інформатичних дисциплін майбутніх вчителів початкової школи / Г. А. Кучаковська // Інформаційні технології і засоби навчання. –

2015. – № 3. – С. 136–149.

9. Молчановський О. Старт проекту «Prometetheus» [Електронний ресурс] / О. Молчановський, І. Примаченко. – 2014. – Режим доступу до ресурсу : https://prometheus.org.ua/prometheus-start./.

10. Про затвердження Положення про дистанційне навчання [Електронний ресурс]. – 2015. – Режим доступу до ресурсу : http://osvita.ua/legislation/Dist_osv/2999/.

11. Рафальська О. О. Технологія змішаного навчання як інновація дистанційної освіті / О. О. Рафальська // Комп’ютерно-інтегровані технології: освіта, наука, виробництво. – 2013. – № 11. – С. 128–133.

12. Сатунина А. Е. Электронное обучение: плюсы и минусы / А. Е. Сатунина // Современные проблемы науки и образования. – 2006. – № 1. – С. 89–90.

13. Семенова И. Н. Дидактический конструктор для проектирования моделей электронного, дистанционного и смешанного обучения в вузе / И. Н. Семенова // Педагогическое образование в России.

– 2014. – № 8. – С. 68–74.

14. Шаров В. С. Дистанционное обучение: форма, технология, средство / В. С. Шаров // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена. – 2009. – № 94. – С. 236–240.

УДК 371”731”(045)

Анненков Віктор, м. Київ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

ПІДГОТОВКИ МОЛОДШИХ СПЕЦІАЛІСТІВ

У статті розглядаються принципи, методи, шляхи формування компетентності студентів

навчальними закладами через осучаснення викладання дисциплін навчального плану та робочої навчальної

програми спеціальностей на етапах підготовки фахівців вищої освіти.

Ключові слова: компетентність, компетенція, принципи, методи, глобалізація, ситуація.

The paper deals with principles and methods of students competence formation in educational institutions by

modernizing the curricula and syllibi of specialities during training specialists at universities.

Keywords: competence, competency, principles, methods, globalization, situation.

На сучасному етапі розвитку науки й освіти в структурі змісту закону України «Про освіту»

виокремився компетентнісний підхід як до розвитку особистості, так і до процесу його навчання та

виховання, як у сфері самостійної, пізнавальної, так і в сфері громадянської суспільної діяльності.

Розвиток глобалізаційних процесів спонукає держави світу до постійного пошуку інноваційних змін,

спрямованих на осучаснення якості навчальних технологій освіти, що є одним із головних впливових

важелів на розвиток шляхів збагачення економічного стану суспільства.

Найважливішою задачею, яка ставиться перед сучасною освітою в Україні, є підготовка

високомпетентнісних фахівців, здатних бути готовими пристосовуватися до нових потреб суспільства,

використовувати сучасні технології навчання протягом усього життя, адекватно діяти в умовах розвитку

глоболізаційних процесів. Одним з головних чинників розвитку сучасного суспільства в Україні є освіта,

яка забезпечує вирішення кадрової політики в державі, впливає на стан соціокультурних процесів та

традицій нації. Ідея: «розвиток людини як особистості, суб’єкта діяльності та спілкування протягом

всього його життя усвідомлена суспільством, стає безперервна освіта, яка надає кожному право

реалізувати власну програму її отримання, поновлення та поповнення протягом всього життя» [1].

Навчання протягом життя затверджене Радою Європи як один з основних компонентів європейської

соціальної ідеї, причому цей компонент не обмежується рамками самої освітньої сфери, поширюючись

на сфери зайнятості, соціального забезпечення, економічного зростання, конкурентоздатності.

У концептуальних документах розвитку освіти України (Закон України «Про освіту», національна

стратегія освіти в Україні на 2012–2021 рр.», компетенція розвитку післядипломної освіти в Україні,

компетенція навчання дорослих в Україні та інші, що сприяють розвитку економіки держави)

наголошується, що навчальні заклади в умовах сучасного стану модернізації освіти повинні бути

пов’язані із упровадженням компетентнісного підходу до змісту та організації навчально-виховного


10

процесу у вищих навчальних закладах.

Найважливішою задачею, що ставиться перед сучасною освітою в Україні, є підготовка

висококомпетентнісних фахівців, здатних бути готовими пристосовуватися до нових потреб суспільства,

використовувати сучасні технології навчання протягом усього життя, адекватно діяти в умовах розвитку

глоболізаційних процесів.

Освітня сфера є однією з найважливіших на шляху інтеграції до об’єднаної Європи: «впровадження

європейських норм і стандартів в освіті сприятиме підвищенню в Україні європейської культурної

ідентичності та інтеграції до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього середовища» [2].

Компетентність – це знання та досвід діяльності в повному виді економічної діяльності.

Компетентність особистості формують освіта, виховання та набуті уміння й навички, що сприяють

успішності особи в суспільному житті, роблять її здатною вирішувати проблеми та ситуації, характерні

для повної сфери діяльності, впроваджувати сучасні норми і стандарти. Компетентність передбачає

постійне оновлення знань, володіння сучасною інформацією, бути спроможним до оперативних та

мобільних знань.

Серед існуючих компетентностей (в юриспридентності, в кадровій політики управлінні персоналом,

інтерактивної лігвіністичної та інші) певне місце займає професійна компетентність, що

характеризується якісними діями особи на засадах практичного досвіду, уміння та знань.

Компетентнісний рівень фахівців визначає роботодавець, промисловість.

У ХХ ст. якісний рівень підготовки фахівця визначала тріада «знання - уміння - навички», то в

ХХІ ст. визначальним є компетентність як соціальна норма, вимога як умова якісної продуктивної

майбутньої діяльності (рис 1).

Рис. 1. Зміст тріади і компетенцій

Формування компетентності особи відбувається за час навчання в навчальних закладах та подальшій

суспільній діяльності, а також навчання протягом життя. По закінченню навчального закладу

випускники повинні мати освітянську і професійну компетентність.

Задача навчального закладу створити умови, де протягом терміну навчання на спеціальності, через тріаду

знання - уміння - навички, забезпечити студенту теоретичну базу для формування компетентності фахівця.

Теоретичне знання особа набуває в навчальному закладі через вивчення теоретичних дисциплін

відповідно до загальноосвітніх програм, що передбаченні навчальними планами спеціальностей.

У навчальних планах та робочих навчальних програмах на загальноосвітній блок дисциплін виділено

майже 35 год. Вивчення дисциплін загальноосвітніх програм спеціальностей сприяють

інтелектуальному розвитку студентів, формують термінологічну базу для подальшого вивчення

професійних дисциплін, забезпечують самостійну підготовку студентів і взагалі якісне вивчення

дисциплін. Наслідки опитування студентів показують, що компетентності, набуті при вивчені

загальнотеоретичних дисциплін, забезпечують їм подальше якісне навчання (табл. 1).

Таблиця 1 Показники вивчення загально-теоретичних дисциплін

Зміст опитування %

Ви задоволені навчанням в коледжі? 88,2

Ви старанна людина? 74,3

Ви здатні себе контролювати? 78,0

Ви задоволені якістю теоретичних занять? 80,0

У той же час головними складовими формування професійної компетентності студента є знання


11

дисциплін професійного спрямування. Вивчення професійних дисциплін супроводжується практичними

та лабораторними роботами, з виконанням яких студент переконується в особистій якості засвоєння

теоретичної частини.

У навчальних планах та робочих навчальних програмах технічних спеціальностей на вивчення

дисциплін передбачається близько 65 % год. Опановані професійні дисципліни забезпечують студенту

виконання курсових робіт, можливість проводити експерименти та дослідження, виконувати розрахунки

та креслення дипломного проекту.

Одна з форм поширення особистої компетентності студентами є самостійна робота. Студент

самостійно опановує теми дисципліни, що передбачені робочою навчальною програмою з

використанням навчальної, наукової, методичної літератури та лабораторним обладнанням. Самостійна

робота – це одна з форм організації освітнього процесу для засвоєння навчального матеріалу студентами

у час, вільний від обов’язкових занять. Під час самостійного вивчення дисципліни, студент опрацьовує

теоретичний матеріал, виконує індивідуальні завдання, проводить науково-дослідницьку роботу.

Методичне забезпечення самостійної роботи студентів має передбачати й засоби самоконтролю.

Самостійно опановуючи тему з дисципліни, працюючі з лабораторним обладнанням, обчислювальною

технікою, проводячи експерименти та досліди, використовуючи елементи самоконтролю, студент

поширює межі особистої компетентності з опанованої дисципліни. Дисципліни професійного

спрямовання є також теоретичною базою з практичного навчання на підприємстві. Стандартами, за

якими відбувається підготовка фахівців, передбачені кредити на практичну підготовку студентів, яка

організується на підприємствах, організаціях та виробничих дільницях. Навички, вміння та знання, які

студент опановує за часи практичного навчання на виробництві, поширюють професійні компетентності

майбутнього фахівця.

Програмою практик, яка узгоджується з керівництвом організації, заплановано ознайомлення

студентів з загальною організаційною структурою підприємства, організацією діяльності

конструкторсько-технологічно-виробничими відділами, технічним обладнанням, технологіями

виробництва, технологічними засобами та методиками виконання технологічних операцій. Завдяки

особистісної участі у виробничому циклі, безпосередньому виконанні завдань студенти формують

особисту професійну компетентність вмінь та навичок. Працюючи на виробництві, вони є учасниками

діяльності підприємства, організації та реалізації сучасних виробничих технологій. Набуті виробничі

компетентності за час практичного навчання на підприємстві надають можливості студентам, відповідно

до положення про навчальний процес, обрати тему майбутньої дипломної роботи й узгодити її з

організацією та навчальним закладом. Опитування студентів по закінченню практичного навчання

представлено у табл. 2.

Таблиця 2 Показники опитування по закінченню практичного навчання

Зміст опитування %

Ви були раніше знайомі з підприємством? 10,0

Ви задоволені змістом практичного навчання на підприємстві? 95,2

Ви навчилися технологічним прийомам передбачених завданням практики? 95,2

Практичне навчання поширює Ваші уявлення про спеціальність, на якій Ви навчаєтеся? 98,0

На Вашу думку, опановані вміння та навички за час практичного

навчання поширили Вашу професійну компетентність?

94,8

За зверненням навчального закладу підприємства проводять моніторинг компетентностей, набутих

студентами, що були на практиці, як висновок моніторингу, підприємства надають суттєві пропозиції

щодо внесення доповнень до змісту професійних дисциплін, за якими готуються студенти з

радіотехнічних спеціальностей.

На розвиток компетентності майбутнього фахівця також впливає рівень його громадянського

виховання. Виховна робота в навчальному закладі займає провідне місце серед всіх інших, не менш

важливих напрямів роботи колективу навчального закладу. Зазначено, «що стержнем освіти

орієнтованої на формуванні компетентностей є «розвивальна культурно-творча домінанта виховання

особистості яка здатна до самоосвіти, саморозвитку, уміння використовувати набуті знання і уміння для

творчого вирішення проблем особистості та суспільства» [3].

Загально визнаним є той факт, що від якості освіти в країні залежить її майбутнє, оскільки освіта

формує найважливіше багатство держави – людський потенціал.

Якість освіти – це сукупність певних якостей випускника навчального закладу, що відображують

компетентність та професійно обумовлюють її здатність задовольнити як особисті духовні та матеріальні

потреби, так і потреби суспільства. Рівень якості освіти визначають: контроль якості, рівень якості,


12

показники якості, якість особистості. Перелічені показники якості освіти визначаються через попередній

контроль, поточний контроль, рубіжний, підсумковий, залік і екзамени. Екзамен дає можливість студенту в

порівняно короткий проміжок часу проявити рівень компетентності з позначеної дисципліни.

За підсумками контролю та екзаменів навчальний заклад проводить внутрішній моніторинг якості

діяльності навчального закладу. Через моніторинг діяльності навчального закладу визначається

компетентнісний рівень взагалі навчального закладу та компетенції набуті учасниками заходу.

Вивчити пропозиції підприємства з метою поширення формування компетентностей випускників

навчального закладу пропонується: в навчальних робочих програмах професійних дисциплін ввести

доповнення відповідно до пропозицій підприємств ВАТ ім. С. П. Корольова, ПО Київприлад, АМК

«Артем»; враховуючи європейський вимір в освіті, збільшити кількість годин на навчання іноземним

мовам; разом з роботодавцями на етапі вивчення розвивати систему професійної практичної підготовки

майбутні фахівців; розвивати індивідуальну відповідальність студентів перед суспільством за участь у

розбудові економіки держави.

У стандартах та навчальних планах фахівців:

– збільшити компоненту професійної (фахової) підготовки, що є головною складової в формуванні

компетентності студента;

– освітянська тріада (середньовічної давнини) «знання-уміння-навички» як архаїка повинна бути

замінена на системи дескрипторів компетенцій від замовника – економіки країни;

– для забезпечення готовності вищою школою виконання вимог економіки, щодо підготовки фахівців

необхідне введення поняття «компетентності випускника» як основного завдання навчального процесу

та визначення якості підготовки лише через рівень їм отриманих фахових компетенцій;

– виконувати затверджену Кабінетом Міністрів України рамку кваліфікації, яка має тісний зв’язок з

компетентністю фахівця. Саме по рівню особистої компетентності фахівець, відповідно до рамки

кваліфікацій може обіймати ту чи іншу посаду.

Проблема підготовки компетентних фахівців, розвинутих особистостей є особливо актуальною,

«особливо в країнах, що з метою утворення єдиного європейського простору вищої освіти реформують

вищу школу» [4], зокрема з використанням компетентнісного підходу.

Реформування освіти є відповідальний та складний стан в житті держави, тому що майбутня стратегія

розвитку України залежить від якості сучасної освіти.

Література

1. Педагогічна і психологічна науки в Україні : зб. наук. праць : в 4 т. / АПН України. – К. : Педагогічна думка, 2007. – Т. 1. – 360 с.

2. Суліма Є. М. Глобалістіка : підручник / Є. М. Суліма, М. А. Шепелев. – К. : Вища школа

Documents

er.nau.edu.uaктуальні проблеми в... · Актуальні проблеми в системі освіти: ЗНЗ – доуніверситетська підготовка