Jazik nas nasusni

Гелена Медєши - ЯЗИК НАШ НАСУЩНИ

Гелена Медєши

ЯЗИК НАШ НАСУЩНИ

Дружтво за руски язик, литературу и културу Нови Сад, 2008.


Гелена Медєши ЯЗИК НАШ НАСУЩНИ

Видаватель:

Дружтво за руски язик, литературу и културу Нови Сад

Рецензенти:

проф. др Юлиян Рамач проф. др Михал Тир

проф. др Михайло Фейса

За видавателя: Ирина Папуґа

Коректор: Юлиян Пап

Дизайн рамикох: др Михайло Лїкар

Компютерски обробок:

Ружица Паунович

Друкованє: Друкарня Вивершней ради АП Войводини

Нови Сад

ISBN 987-86-85619-10-6


Едиция: Образованє (4)


УВОДНЕ СЛОВО

Дружтво за руски, язик, литературу и културу з Нового Саду ми указало вельку чесц кед предложело, як свойому длугорочному активному членови, видац кнїжку прилогох з обласци язика. Роботи були обявйовани у часописох Творчoсц/Studia Ruthenica, Шветлосц, Преводилац, Радови, Свеске, Руских календарох, Зборнїкох Дружтва за применєну линґвистику, Билтенох Заводу за явну управу и других публикацийох у жеми и иножемстве хтори вишли як писани документи после язичних конґресох, совитованьох, округлих столох або тематичних розправох. Кнїжка зложена, условно, зоз шейсцох часцох: у першей часци ше находза роботи з обласци социолинґвистичних виглєдованьох у хторих обробени теми з обласци двоязичносци, мултикултурализма, язичней интерференциї, мишаня и заменьованя язикох и диґлосиї, як у одношеню на сербско-руску язичну ситуацию, так и стандардизациї и язичного планованя у ровнї русинистичних намаганьох. До другей часци положени прилоги з обласци нашого язика, дзе приказана його драга розвою од бачванско-рускей бешеди по сучасни литературни язик, хаснованє старих инструменталних формох, архаїзми и нєшка нєфреквентна лексика, проблеми при прекладаню фаховей терминолоґиї – од учебнїкох за школски дзеци, дньовнїкох, пририхтованьох наставнїкох, по рекламни оглашки и творенє назвох жительох зоз менох населєних местох. У трецей часци дати прилоги о стилистичним боку нашого язика хтори засновани на преучованю творох руских писательох, у штвартей часци ше находза приклади зоз лекторских призначкох назберани у длугорочней практичней роботи, у пиятей часци облапени прикази кнїжкох – лєбо з язичного аспекту, лєбо таких кнїжкох хтори у нашей явносци нє достали заслужену увагу, а у шестей часци ше находзи вибрана библиоґрафия. Так конциповани прилоги представяю ище єдно нєвельке доприношенє цалоснєйшому спатраню розвою нашого язика на вецей сеґментох. Вони тиж годни послужиц нашим студентом русинистики, алє и лектором и прекладательом як дополнююца литература за практичне ришованє проблемох хаснованя язика – од прекладаня, по стилске упатранє на красни приклади доброго язика.


Авторка

I. ПРИЛОГИ НА СОЦИОЛИНҐВИСТИЧНИИ ТЕМИ

ДАСКЕЛЬО АКТУАЛНИ ПИТАНЯ СТАНДАРДИЗАЦИЇ

РУСИНСКОГО ЯЗИКА

Кед поровнаме язики народох бувшей Югославиї – словенски, македонски и тедишнї сербскогорватски/горватскосербски – можеме констатовац же перши два маю моноцентричну, а треци полицентричну стандардизацию. Моноцентричну стандардизацию маю „гомоґени” стандардни язики, а полицентричну – вариянтно розведзени язики (наприклад, анґлийски зоз британску, америцку и другима вариянтами; нємецки зоз австрийску, нємецку и швайцарску вариянту итд.). Полицентричну стандардизацию характеризую симултани стандардизацийни процеси у шицких вариянтних реґийох єдного такого стандардного язика. Кед, заш, поровнаме дакедишнї сербскогорватски язик зоз гоч хторим другим язиком зоз полицентричну стандардизацию, обачиме же ше вон од шицких таких язикох розликує аж и у дзепоєдних своїх основних означеньох стандардноязичней вариянтносци. У каждим другим случаю розведзеносц видно так же дзепоєдни вариянти истого стандардного язика припадаю розличним державом и нацийом, та спрам того, у конфиґурациї цалосно вжатих комуникацийних мрежох за цали тот язик, державни гранїци зохабяю глїбоко урезани шлїди. Процивнє тому, вариянтна розведзеносц сербскогорватского язика манифестовала ше у рамикох гранїцох теди истей державней заєднїци, так же конфиґурация цалосних комуникацийних мрежох спада ґу иншакому типу як скорей спомнути: на єдней континуованей териториї, у


штирох розличних социокултурних и националних штредкох, було штири медзисобнє видиференцовани хаснованя сербскогорватского стандардного язика; два з нїх мали вариянтну селекцию виразох у смислу же постояли язично виражени вариянтни опозициї (восточна и заходна вариянта), а два нєвариянтну селекцию виразох, з оглядом на исти язични критерий (босанско-герцеґовске и чарногорске хаснованє). Шицки тоти штири хаснованя реализовали сербскогорватски стандардни язик, та ше их прето шицки штири партициповало у стандардизацийних процесох. Полицентричносц стандардизациї у случаю сербскогорватского язика одкрива нам подобносци яки стретаме на прикладзе русинскей язичней ситуациї. Розлика у тим же при русинскей язичней заєднїци єст високи ступень националного и вирского идентитету. Окреме треба наглашиц же тото подруче язичних феноменох у таких дружтвених рамикох яки стретаме у русинским случаю, барз мало випитане. Ми ище нє маме потребни наукови увид анї до поєдиних стандардноязичних хаснованьох русинского язика, анї до їх медзисобних одношеньох, анї до цалосней слики стандардноязичней розведзеносци русинского язика. Потребни барз обсяжни виглєдованя, бо фундаментални пременки у шицких пейцох державох дзе Русини (Руснаци, Лемки) жию приведли до огромного напредованя у каждим домену дружтвеного и културного живота. Тото вельке напредованє провадза и вельо густейши и зложенши комуникацийни мрежи, и у поєдиних штредкох, и медзи нїма самима. Тому окреме доприноша мас-медиї, новини и телевизия, а окреме Интернет, и то по ступень комуникативней повязаносци яку зме скорей нє могли анї задумац. То квалитативно нови момент, прецо нєшка нє мож у єдним штредку акцептовац анї єден важни язични факт, направиц анї єден крочай у домену язичного планованя, а же би то нє мало директни одгук у шицких других штредкох. Напевно же у таких пременєних условийох на уровню стандардноязичней комуникациї вецей нє можеме приступац ґу проспектованю єдней язичней политики на гевтот способ и зоз гевтима методолоґийнима поступками яки зме мали вельо скорей. Нови час, очивисно, поставел вимаганя за нови ришеня. О тим нєдвосмислово шведоча искуства у шицких наших штредкох, та кед слово о язичним планованю, вец треба наглашиц же би кажде понукнуте ришенє мушело подпаднуц под фахову и дружтвену верификацию. Яки ше нам механїзми тей двойнїстей верификациї уда витвориц, то насампредз завиши од того же кельо наша язична и дружтвена думка годна одвитовац на спокусу часу у хторим жиєме. У каждим случаю, пред нами стоя анї кус нє лєгки задатки нєпреривних виглєдованьох и витирвалей роботи. Процес стандардизациї язика панонских Руснацох, мож повесц, почал чечиц ище 1919. року, кед на схадзки Руского народного просвитного дружтва одлучене же ше за основу стандардного руского язика вежнє живу народну бешеду. Вшелїяк же ше барз швидко потим похопело же ше язик муши отверац ґу сучасней култури, политики, филозофиї, технїки, т.є. же функция такволаного „природного язика” знука животних ситуацийох валалскей, селянскей цивилизациї – нєдостаточна. Нєшка ми то чувствуєме як „камень спокуси” нашого язика: нє знєвериц основни прикмети системи язика селянскей цивилизациї, дух язика, як ше звичайно гвари, а оможлївиц його функционованє у условийох кед ше валал отвера ґу швету. Нови слова у литературним язику твориме од виходзеня наших перших виданьох, даґдзе 1921. року. Од теди ше вше баржей ширели дружтвени функциї нашого язика:


од язика на яким зме ше спорозумйовали у кругу фамелиї, руски язик постал язик новинох и кнїжкох, после 1945. року – язик радия, потим наставни язик у штреднєй и на високей школи, язик телевизиї и законодавства. За тот час, а окреме после 1945. року, у руским литературним язику створени на тисячи нови слова. О тим периодзе професор Микола М. Кочиш (1966. року) писал: У вименєних дружтвених обставинох и у таким наглим прициску рижнородних потребносцох, тот наш язик бул цесни, нєрозвити и нєдостаточни же би сам зоз своїма нєвелькима можлївосцами означел шицко нове цо пришло з пременку дружтвених обставинох и же би задоволєл шицки нароснути потреби у просвити и култури. Прето же ше мушел розвивац нагло – а нє було стаємней контроли над писаним словом – до нашей бешеди ше зляло вельо койцо цо до нєй нє спада. У тим початним повойновим чаше найвекша габа хтора заплюсла наш язик була сербскогорватска, цо ше муши, и попри декларованого начала у тим чаше о витворйованю ровноправносци язикох и писмох народох и народносцох, тримац за природне. Бо, уставно-правна, декларативна, з єдного, и стварна ровноправносц з другого боку – то два дияметрално поларизовани ствари; тей другей, як цо познате нє лєм на нашим прикладзе, нїґда нєт у идеалним, абсолутним смислу. Гоч наша жем у язику, националней култури, у шветових рамикох служела як приклад ровноправносци, ясне же у каждодньовим живоце шицки язики на хторих ше бешедує у нас нє можу мац исти дружтвени статус и пресцигнуце. Маюци у оглядзе же, наприклад, у Войводини 62 посто жительства бешедує по сербски, а Руснаци творя лєм 0,95 посто жительства Войводини, очиглядне же, по законє числох, доминантне положенє ма найрозширенши – сербски язик. Общи постановки контактней линґвистики нєдвосмислово указую же розлични форми нєпоштредного (ареалного) контакту уплївую на нукашню еволуцию язика, спричинююци дзекеди аж радикални пременки у язичней системи, окреме кед ше роби о бешедним язику на хторим треба створиц писменосц. Контактна линґвистика, як дияхроно-синхрона теорийна дисциплина, мушела би – на основи потерашнїх нових виглєдованьох шицких формох язичного контакту, уключуюци и уплїв прейґ писменосци и култури (диґлосия, стандардни язик, прекладанє, ученє язика у школи итд.), утвердзиц одредзену файту еволутивних универзалийох на основи хторих ше (спрам типу язичного контакту и ґраматичней структури язикох у контакту) годно лєгчейше пояшнїц пременки у язику хтори наставаю як пошлїдок медзиязичних дотикох. Рушаюца основа за таки теорийни пообщованя муши буц, без сумнїву, язична интерференция, хтора може буц предмет нєпоштредней обсервациї и анализи (починаюци од експерименту, ученя странского язика, та аж по язични и диялектни ареални контакт новших часох, дзе мож ясно видзиц рушаюцу точку и познєйши еволутивни цек). Шицки тоти детальни описи язичного контакту треба же би нам указали на хторих уровньох язична структура, под дїйством медзисобного дотику розличних язикох и диялектох, церпи радикални пременки и – з другого боку – хтори уровнї язичней структури нє подпадаю лєгко под пременки. Преучованє, детальне и систематичне, розличних формох язичного контакту поможе нам лєпше зрозумиц и лєгчейше пояшнїц шицки гевти нукашнї процеси язичней еволуциї цо наставаю як пошлїдок рижнородних язичних дотикох, крижаньох або симбиозох. Контактна линґвистика, як общелинґвистична дисциплина, би мала, значи, облапиц методолоґийни и теорийни основи за єдно подполне социолинґвистичне, психолинґвистичне преучованє шицких формох язичного контакту, як гевтих хтори


можеме нєпоштредно провадзиц нєшка, так и гевтих за хтори зме бизовни же дараз жили и чийо ше шлїди зачували найчастейше у форми субстрату, адстрату, суперстрату и под. у живей тканї нєшкайших язикох. Нєодлуга по виходзеню Граматики бачваньско-рускей бешеди (1923) др Гавриїла Костельника, професор Гавриїл Надь (1939) прилапел малоґраматичарске опредзелєнє же ше цали розвиток язика состої у розвиваню нових прелївох у значеню словох и розвиваню нових значеньох словох и твердзел, цалком оправдано, же ше спред чистоти язика нє шме одруциц шицку цудзу лексику, поготов нє гевту специялистичну, бо розвити язик социялно розпасмовани по подручох живота и наукових дисциплинох. Цудзе слово одруциц лєм кед маме домашнє. Тиж так, вон обачел же терминолоґия одредзених подручох живота систематично пришла з одредзених националних язикох зоз хторима Руснаци були у дотику у Старим краю и у Войводини, а хтори були економски – у смислу материялней култури – розвитши (приклад: нємецка ремеселнїцка терминолоґия або мадярска терминолоґия зоз школи, администрациї або економики). Професор Надь препоручовал же лєпше, кед нєт одвитуюце руске слово, найсц описни еквивалент согласно „духу” руского язика и виражел свидомосц же ше у дальшим розвою и планованю, нормованю руского язика треба операц на даєден други або на даєдни други язики, вшелїяк славянски, зоз хторима зме жили у контакту. Професор Микола М. Кочиш похопел же вира до бешедней традициї то, поправдзе, проєкция дияхрониї на план синхрониї. А теди ше забува же шицко цо мож чуц у бешеди нє значи же є правилне лєм прето же дзешка жиє. У своєй длугорочней роботи на писаню и прекладаню учебнїкох, збераню лексичного блага, видаваню словнїкох, проф. др Юлиян Рамач (1982. року) розликує три можлїви способи твореня нових словох. То: 1. пожичованє сербских словох: а) без пременки їх форми; б) з присподобйованьом їх форми ґу законїтосцом руского язика; 2. творенє нових виразох з руских морфемох: а) з прекладаньом сербизмох; б) з преношеньом на нашо слова значеньох сербских словох; 3. виводзенє нових словох и значеньох без сербского уплїву: а) нови значеня у бешедним язику; б) нови слова и вирази у бешедним язику; в) оживйованє архаїчних народних словох; г) хаснованє интернационализмох; ґ) нови слова и вирази у литературним язику по углядзе на словацки, українски, русийски або польски язик, з морфофонетску адаптацию. 1. Без гласових пременкох и пременкох форми сербизми найчастейше уходза до бешедного язика, а у литературним язику ше их з векшей часци гласово и по форми присподобює (адаптує) ґу законїтосцом руского язика. Так у бешедним язику маме сербизми: станица, болница, службеник, а у литературним язику тоти слова адаптовани: станїца, больнїца, службенїк. У правней терминолоґиї, хтора у нашим язику барз нєрозвита, гласово адаптовани слова як цо: акционер, гонорар, законїти, а по форми адаптовани слова як наприклад поротнїк, правнїк, обтужнїца, парнїца итд. 2. За кажди язик хтори ше находзи под уплївом другого язика барз характеристични способ твореня словох то дословне прекладанє, копированє цудзих словох. Тоти дословни преклади воламе калки и їх творенє нє мож застановиц; вельо их єст и у сербским язику (наприклад з нємецкого язика: меродаван, великодушан, цепидлака, зубобоља, књиговезац, вец калки виразох: испит зрелости, правити се важан, упадати у реч итд.). Калки нє нательо характеристични за наш бешедни язик (до бешедного язика частейше уходза нєпреложени сербизми), алє их заш лєм єст: шлєпе черево, покладац испит, белави каменок итд. Вельо вецей калки єст у литературним язику. Скоро шицки нови


слова ше твори, у ствари, по моделу сербских еквивалентох: у циню войнох, у центре уваги, у другей половки мешаца, гушльов ключ, шветлосни рок итд. 3. У бешедним и литературним язику ше творели (а и далєй ше творя) нови слова и значеня нєзависно од сербского уплїву, гоч у меншим чишлє: а) нови значеня у бешедним язику: старе значенє кросна (за тканє) – нове значенє: кросна на бициґли; старе значенє: таргоня з цеста – нове значенє: таргоня (штучни гной) итд. У литературним язику ше ридко домашнїм словом дава нове значенє нєзависно од сербского уплїву, гоч би праве тот способ твореня словох указал виталносц руского язика; б) нови слова и вирази у бешедним язику: пребиваци папер (индиґо), набиваци пец, куля на дроце. Тоти пар приклади указую нам же народ ма прихильносци за нови поняца твориц описни вирази. То способ твореня хтори нє треба занєдзбац у литературним язику, а як приклад нам можу послужиц тоти слова: поджемна рика, верхомплїваюци, одпосилни лїст итд.; в) оживйованє у литературним язику архаїчних народних словох хтори ше починаю забувац: ручиц (ґарантовац), вексла (меница), контракт (уґовор), еґзамент (испит) и др. У тим поглядзе зме, нажаль, нєдошлїдни кед ше роби о старих мадярских, нємецких и других пожичених словох: у даєдних случайох таки слова врацаме до литературного язика, а у других их вируцуєме и место нїх хаснуєме сербизми лєбо неолоґизми (наприклад место бизовно хаснуєме сербске сиґурно; место сабол – нове скравец; место школїц ше – школовац ше). Нєдошлїдни зме вообще ґу шицким забутим словом, без огляду на тото якого су походзеня: место пасц статок гуториме чувац статок, место ош – осовина, место обруч – шина. Дзекеди домашнї слова занєдзбуєме пре їх нєпознаванє, а дзекеди пре нєоправдани страх од мадяризмох и ґерманизмох. Мушиме заш лєм припознац же би нам оживйованє даєдних наших архаїзмох випатрало нєзвичайне, часто и шмишне. Прето у тим случаю досц чежко буц дошлїдни. Як би, наприклад, випатрало кед бизме место словох держава, ґар, птица, ладя почали гуториц орсаґ, попел, птах, шифа? г) Хаснованє интернационализмох место сербизмох тиж розширени способ збогацованя лексики. Так до нашого язика (прейґ сербского) вошли слова як цо: информация, експерт, формулар и велї, велї други; ґ) За даєдни сербски слова ше предклада вецей вирази, у зависносци од контексту: истовар – знїманє, зруцованє, висипованє; укрцавање – уходзенє (до завартих превозкох), виходзенє (на отворени превозки); запошљавање – даванє роботи, обезпечованє роботи, доставанє роботи, ступанє на роботу. У даєдних случайох за сербске слово нєт одвитуюце руске слово, та го треба створиц: светиште – святище; пешчара – писковина; уљарица – олєйовка итд. Понеже зме оддзелєни вецей як двасто пейдзешат роки од Горнїци, наш словнїк ше уж розликує од словнїка жительох нашого старого краю. За дзепоєдни исти поняца ми маме єдни слова (углавним пожички), а на Горнїци єст иншаки слова хтори найчастейше находзиме и на ширшей териториї: у польским, литературним українским, русийским и словацким язику. Предложени и даскельо таки слова зоз Старого краю, предпоставяюци же би нашо дїдове, кед би остали горе, праве тоти слова и хасновали: чайка, заложнїк, клавиш (типка) и др.

***


Прилапйованє стандардного язика, применєне на ситуацию у русинскей язичней заєднїци, то, у ствари, ученє єдней язичней системи. Правда, подобней, з велїма заєднїцкима правилами, алє и з елементами гласовей системи, часци ґраматичних правилох, вокабулару и стилу хтори при вариєтетох у єдней реґиї и медзи самима реґиями нє зошицким исти. О тим процесу ше нєшка ище вше мало зна: дзепоєдни виглєдоваче ґенеративного унапряменя предпоставяю же жридлови бешедни представитель може зрозумиц виреченя зоз других вариєтетох прето же их анализує як екстензиї або огранїченя правилох за власни вариєтет. Вон, значи, розполага з интеранализовану ґраматику хтора му оможлївює интерпретовац и продуковац виреченя вецей як єдного вариєтету истого язика. Медзитим, гришки у правеню виреченьох зоз других вариєтетох, слабе познаванє оверених виреченьох зоз другого вариєтету, та аж и їх нєрозуменє у контексту и вонка з контексту нє даваю потримовку психолоґийней реалносци того моделу. Остало би, значи, претолковац знаходзенє жридлового бешеднїка у других вариєтетох з искуством, прето же нове виреченє дзешка „чул” и прето же му помага линґвистични и звонкалинґвистични контекст. Найвироятнєйше же пасивна компетенция жридлового бешеднїка досягує далєй од його вариєтету. Пасивна компетенция, медзитим, нє ґарантує и продуктивну компетенцию. Тото окреме видно при погришним имитованю другого вариєтету. Кед зме подозриви ґу психолоґийней реалносци „нукашнєй” ґраматики и зложиме ше же нєт тварда вяза медзи пасивну и продуктивну компетенцию, мушиме утвердзиц же звладованє другого вариєтету нє єдноставне. Бешеднїк єдного вариєтету муши буц високо мотивовани же би други вариєтет добре звладал. Чи Русини (Руснаци, Лемки) так високо мотивовани же звладаю медзисобни розлики у вариєтетох – укаже час.


ЯЗИЧНА ПОЛИТИКА, ЯЗИЧНЕ ПЛАНОВАНЄ И ЯЗИЧНА

НОРМА ПРИ РУСИНОХ (РУСНАЦОХ, ЛЕМКОХ)

Планованє язика мож дефиновац на рижни способи, у зависносци од аспектох и приступох ґу тому феномену. На наших просторох прилапена така дефиниция планованя язика и язичней политики дзе основна дистинкция медзи тима двома поняцами виведзена по критерию знукаязична и звонкаязична дїялносц, дзе планованє язика подрозумює процес приношеня одлукох о норми хтори линґвистично обгрунтовани (знукаязични) и хтори творя принципи нормованя. Кед тоти поняца одредзуєме спрам поля дїялносци, вец планованє язика огранїчене на язик як систему, а предмет дїйствованя язичней политики нє лєм язик. Ґу тому, планованє язика нє муши мац лєм службени характер; у нїм можу участвовац и поєдинци и ґрупи, звонка урядових институцийох дзе ше креїрує язичну политику. Запровадзованє нового шветового порядку принєсло преврат у шицких доменох чловекового жица: пременєна дружтвена система и власнїцки одношеня, иншака стратификация жительства, приходзи до масовнєйших миґрацийох, мишанє жительства условене з лєпшима економскима и транспортнима вязами и уплївом мас-медийох. Перше потвердзенє новей свидомосци, похопйованя и потребох у обласци язичней политики и планованя русинского язика було Совитованє у Бардейовских купельох концом 1992. року, хторе по своєй значносци здобуло епитет першого конґресу русинского язика. На основи заключеньох з того совитованя, у Словацкей окончена кодификация русинского язика, преглашена у януаре 1994. року. Гоч русинистика нє дала подполни опис сучасней язичней ситуациї, цо примарни социолинґвистични задаток, и при тим, дзекуюци насампредз рижним линґвистичним роботом хтори нє лєм социолинґвистично ориєнтовани, русинска язична ситуация нє зошицким нєпозната. Основни проблем и нєдостаток дїйствованя у обласци планованя русинского язика то сеґментарносц залапйованьох, нєдостаток свидомей, комплетней и єдинственей перспективи спатраня, з точно одредзенима цилями и методами роботи. Прето єден з наглих задаткох хтори пред нашима културнима и науковима роботнїками то науково засновани опис русинскей язичней ситуациї хтори би мал облапиц цалу дружтвено-комуникацийну систему, уключуюци и шицки єй подсистеми з главним цильом – установиц и розробиц русинску язичну политику, на подлоги обєктивно и науково утвердзених фактох, спознаньох и проґнозох язичного розвою. Так видзени теорийни основи язичного планованя облапяю, окрем линґвистичних, и социолоґийни и политични компоненти. По велїх преценьованьох и думаньох яки виражени у линґвистичней науковей и фаховей литератури, у обласцох интердисциплинарного сотруднїцтва чий предмет язична политика, найпримеранше ґу русинскей язичней ситуациї плановац язик по моделу полицентричней стандардизациї. Прикметнїк полицентрични упутює на значенє розчленьованя на вецей штредки, т.є. на виходзенє даякого, иншак єдинственого зявеня, зоз вецей центрох. Практично, то значи же ше до язичней политики и планованя язика може у русинскей язичней заєднїци дойсц лєм през уключованє шицких социокултурних штредкох русинского язичного подруча до тей зложеней дїялносци. При пренаходзеню ришеньох ше муши вжац до огляду искуства,


резултати и заключеня до яких ше пришло у шицких русинских социокултурних штредкох, а тиж так и у швеце, дзе модел полицентричней язичней стандардизациї нє таки ридки случай. Язични вариянти (вариєтети) ше зявюю практично вше кед исти язик хаснує вецей як єдна нация. Так наприклад литературни анґлийски нє исти у Анґлиї и у ЗАД, язична стварносц у Австралиї або на Новим Зеланду знова цошка треце, а най нє начишлюєме други жеми анґлийского язичного подруча ширцом по рижних континентох. Портуґалски у Бразилє иншаки як гевтот у Портуґалиї, тиж так як цо ше и шпански у Арґентини розликує од гевтого у Шпаниї, а обидва од гевтого у Мексику. Анї арабски литературни язик нє єднаки у рижних жемох дзе ше го хаснує, а таки приклади у швеце єст надосц. Протаґонисти зблїжованя вариянтох русинского язика маю, на концу, у оглядзе єдну вельку шансу хтору тото зблїжованє отвера култури. Глїбоко су свидоми нєвольох яки виходза з узкосци културного тарґовища. Як приклад спомнїме Илирски рух при Горватох, хтори углавним и настал як реакция на тоти нєволї. Була то велька усиловносц премогнуц розщипканосц хтора гамовала же би ше тексти написани у єдним краю читало и у другим и на тот способ осудзовала цалу литературу, и вообще културу, на безнадїйну провинциялносц. Илирцом ше удало коло заєднїцкого штокавского литературного язика позберац вельку векшину Горватох, так же при концу 19. вику скоро зошицким виєдначена гласовна и ґраматична система литературного язика Сербох и Горватох. З тим посцигнути барз вельки нови квалитет: взаємна читлївосц на просторе од Истри по Тимок. Правда, тоту читлївосц дакус зменшовали лексични розлики медзи вариянтами литературного язика, и то нє пре нєрозумлївосц якей практично нєт, алє пре емоционалну одбиваюцосц або предрозсуди яки поєдинци дзекеди мали ґу язичному типу хтори им нє блїзки. Нашо русински вариянти ше тиж рушаю у просторе медзи подполну читлївосцу и взаємну оцудзеносцу. Нє чежко розумиц на хторим ше боку находзи интерес нашей култури у розпону такей осцилациї. Ясне, наприклад, кельо бизме менєй свойо добри кнїжки и часописи читали кед бизме ше мушели огранїчиц на гевто цо друковане у єдним зоз наших штредкох. И процивнє, кельо бизме вецей таки тексти читали кед би нє було розлики яки заш лєм ту. Або, цо можебуц ище важнєйше: кельо бизме були богатши кед бизме странски твори, литературни або фахови, нє прекладали два або вецей раз, алє кед бизме место того мали исте число других преложених кнїжкох. Язик Руснацох у Войводини, як знаме, нормовани од скорей; тото зробели и Русини у Словацкей, а нєдавно и Лемки у Польскей. Задаток язичней норми, по традицийних похопеньох, иншак з имплицитней язичней конвенциї справиц експлицитну. Вона облапя ортоґрафийну норму (правила писаня), ортоепийну (правила вигваряня), морфолоґийну (правила твореня словох и ґраматичних формох), синтаксично-семантичну (правила формованя виреченьох) и лексичну норму (правила хаснованя словох), за цо потребни правопис, ґраматика и словнїк. Так похопена експлицитна, виєдначена, кодификована и институционализована язична конвенция, як резултат поступкох нормованя язика на шицких уровньох його живота, виражованя и анализи мушела би облапиц ище даскельо, звичайно занєдзбовани або лєм начално припознавани сеґменти. То текстуална норма (правила оформйованя тексту, дискурсу, бешедней подїї), стилска або жанровска норма (правила оформйованя стилски и жанровски означених язичних формацийох), праґматична або контекстуална норма (правила прилагодзованя язичних средствох ґу нєязичним компонентом контексту – у


виборе и хаснованю продукциї и интерпретациї сообщеньох). Лєм так похопена и витворена язична норма могла би облапиц цале язичне знанє (и компетенцию кода, язичней системи, и компетенцию комуникациї, хаснованя язика), алє и хаснованє язика, похопене у обидвох можлївих напрямох – и як продукованє и як толкованє з язиком оформених сообщеньох. Нормовани язик функционує як стандардни, алє познате, тиж так, же норма по своєй природи конзервативна, цо значи же ше намага застановиц, онєможлївиц (кед ше ю нєправилно похопи), односно спомалшиц спонтани або доцильни розвой язика. Же ше єй тото до конца нїґда нє удава, шведоча велї приклади у историї людских цивилизацийох. Спомнєме лєм податок же ше, наприклад, дакедишнї стандардни сербскогорватски язик у велїм койчим пременєл у одношеню на стан яки предвидзени и предписани зоз Вукову норму. Прето за язичну норму гвариме же ма и иншаки задатки: предвидзовац и унапрямовац еволуцию язика же би вон на найефикаснєйши способ шлїдзел общи дружтвени и културни розвой, односно пременєни потреби. То значи же нормовани, стандардни язик вшелїяк подпада под пременки яки оможлївюю же би свою орґанизацию и розполагаюци средства прилагодзел ґу потребом колективитету односно ґу култури чий є инструмент, алє ма характеристики и релативней стабилносци (пременки у нїм иду зрозмирно помалши як у нєнормованим язику, зявеня виєдначени итд.). Тото нам дава право повесц за нормовани язик у функциї стандардного язика же є еластично стабилни або флексибилни. Значи, драга до язичней норми и стандардного язика анї кус нє кратка, проста и лєгка. Систематизация поступкох яки треба подняц же би ше до стандардного язика дошло инспирована з познату дискусию социолинґвистох о тей проблематики (Хоґн, Неуступни, Фишмен, Ґарвин, Ферґусон), а то: 1. виберанє (селекция), 2. описованє (дескрибция), 3. предписованє (кодификация), 4. розробок (елаборация), 5. прилапйованє (акцептуация), 6. применьованє (имплементация), 7. ширенє (експанзия), 8. пестованє (култивация), 9. вреднованє (евалуация), 10. преправянє (реконструкция) норми. 1. Же би дошли до стандардного язика, панонски Руснаци за основку язичней норми вжали конкретни вариєтет (диялект, социолект), керестурску народну бешеду чийо общи прикмети норма шлїдзи, почитує и предписує. Русини у Словацкей вжали за основку язичней норми русинску бешеду снинскей и либирскей котлїни. Вук Караджич мушел виберац и язик и нарече: медзи славеносербским и сербскогорватским, опредзелєл ше за сербскогорватски, т.є. сербски народни у восточногерцеґовскей штокавскей верзиї. У рижних дружтвених и културних штредкох ше розлично поступело при вибераню критерийох по яких ше будзе предписовац язичну або диялектну (социолектну) основку за язичну норму и будуци стандардни язик. У даєдних жемох за основку, по ґеоґрафским критерию, брало ше диялектни прикмети вельких городских (административних, политичних, економских, културних) центрох як, поведзме, Пекинґ у Китаю, Токио у Японє, Москва у Русиї итд., алє єст и случаї же ше у улоги стандардного язика, по критерию авторитета, надрилї язик заберачох, окупаторох, колонизаторох, як и язик привилеґованих дружтвених пасмох (шпански и портуґалски у Централней и Южней Америки). 2. Вибрани язик хтори ше сце нормовац (односно його диялектну або социялектну основку) ше потим муши описац у дескрибтивних, описних словнїкох и ґраматикох и констатовац стан. То фаза хтора може буц препущена лєм линґвистичним роботнїком и їх компетенцийом.


3. Кодификация преставя нормативни поступок у узшим смислу слова, а подрозумює правенє нормативних словнїкох, ґраматикох, приручнїкох правописного типу. Праве з кодификацию язичней норми ше у линґвистичним смислу предписує правила за руководзенє при виборе и хаснованю язичних средствох, правила хтори у тим смислу вец обовязую бешедних представительох же би язик хасновали у комуникациї и творчих поступкох. 4. У фази розробку, елаборациї, вибрану, описану и предписану (кодификовану) нормативну основку ше муши розробиц, т.є. структурално и функционално оспособиц же би ше прилагодзела ґу стварним, а зложеним и нєпреривно пременлївим дружтвеним и културним, комуникацийним и творчим потребом. То тирваца робота, процес хтори ше, практично, нїґда нє закончує. У своїм розвиваню, язик одражує структуру дружтва и култури так же ше, условно поведзене, дзелї на пасма и твори окремни средства и бешедни вариєтети (стили). На тот способ ше оспособює, як ефикасни инструмент, обслуговац каждодньово бешедни потреби, алє и уметносц, науку, новинарство, право, политику, технолоґию итд. 5-6. Язик може превжац функцию стандардного язика аж теди кед го дружтво (чий є комуникацийни и творчи инструмент) почнє применьовац у пракси – образованю, средствох масовного информованя, науки, администрациї, правосудстве - и кед му додзелї урядово, з одвитуюцима правнима актами, статус стандардного язика. Так, наприклад, язичну норму яку за тедишнї сербскогорватски язик понукнул Вук Караджич у пракси велї применьовали, алє аж пол вика як вишол Словнїк (а штири роки по авторовей шмерци) тота норма и урядово прилапена. Прето лєпше роздвоїц поступок „службеного”, урядового (5) од поступку стварного прилапйованя (6), хтори ше виражує през применьованє, хаснованє норми у шицких обласцох живота и роботи. Панонски Руснаци нормовали свой язик 1923. року, алє вон як службени язик припознати аж 1974. року, значи вецей як пейдзешат роки познєйше. 7-8. Же би витворел свой циль и улогу, нормовани язик у функциї стандардного язика муши дожиц експанзию (и териториялну, и социялну, и горизонталну, и вертикалну), видрилююци застати териториялни бешедни варияциї и вариєтети. Култивованє норми, през єй ученє, пестованє и пропаґованє у школи, видавательней дїялносци, през лекторски интервенциї и мас-медиї, з потримовку дружтва, представя єдну з найважнєйших карикох у ланцу поступкох хтори нє мож заобисц на драги ґу оспособеному стандардному язику. 9-10. Язик подпада под нєпреривне вреднованє. Так ше обезпечує механїзем преверйованя, предценьованя и оценьованя прилагодзеносци стандардного язика ґу актуалним потребом дружтва и поєдинцох. Кед же ше за пременку норми утвердзи потреба, вона дава импулс за єй реконструкцию. Реконструкция, по правилу, подрозумює ознова описованє нових потребох и одвитуюцих язичних средствох за їх задоволєнє. Зоз тим ше завера круг поступкох у нормативних дїялносцох и твореню стандардного язика и обезпечує їх прерастанє до цикличного процесу хтори воламе планованє язика. Прето планованє язика нє робота лєм язичарох, алє и других факторох як цо школа, културни и науково институциї, видавательни хижи, мас-медиї.

*** Значи, южнопанонска, войводянска руска (руснацка) у Войводини и Горватскей, русинска (виходнярска) у Словацкей, закарпатска русинска у України и лемковска русинска (у Польскей) вариянта русинского язика – найлєпше означенє терашнього


язичного стану. У русинистичних розгваркох о язичней политики и планованю язика доминує наглашованє права на розличносц и розликованє, та так и створена и зоз фразеолоґиї политичней бешеди унєшена позната формула о „єдинстве у розликох”, о розликох як нашим богатстве. Науково засновани опис русинскей язичней ситуациї хтори, як спомнуте, ма облапиц цалу дружтвено-комуникацийну систему же би ше розробело русинску язичну политику вшелїяк потребни, алє до ньго нє дойдземе анї лєгко, анї швидко, та грожи опасносц же ше, док линґвисти описую факти и обєктивизую спознаня, найчарнєйши проґнози претворя до нєобєдиньованя русинского комуникацийного простору. Алиби дошлїдней науковосци нє годзен нас вец змиц од историйного гриху оклєвацкей нєодвичательносци. Мушиме ше на самим концу опитац сами себе: можеме ми вообще мац єдинствено поставену язичну политику у русинистики? Здобува ше упечаток же ю чежко можеме мац, алє же бизме ю, з другого боку, требали мац. Таке парадоксалне твердзенє прилаплїве у поетским вислове, а у науковим дискурсу може дїйствовац як пробованє вербалного „вицагованя” зоз нєприємней ситуациї. Терашня ясносц у розликох могла би, зоз взаємним уважованьом и правдиву науковосцу, буц предусловиє рационалного зблїжованя и векшей согласносци у язичней политики и планованю русинского (руского/руснацкого, лемковского) язика.

ЯЗИЧНА СТВАРНОСЦ ПРИ НОРМОВАНЮ СУЧАСНОГО ЛИТЕРАТУРНОГО ЯЗИКА

У шицких културних штредкох дзе уж уходзена традиция писменосци, присутни и проблем язичного нормованя (або планованя, язичней политики, прескрибтивней ґраматики – як то уж мож на рижни способи терминолоґийно идентификовац). Линґвистична теория пошвецела досц уваги теми установеня язичних нормох, та зошицким ясно указане и доказане же: 1. оцена того цо язично правилне а цо нєправилне найцеснєйше вязана за питанє социялного пресцигнуца штредку у хторим ше анализовани вираз зявел; 2. же стандардни язик характеристични по „еластичней стабилносци”, т.є. же його постояносц нє абсолутна, алє же ю мож прилагодзовац ґу новим формом културного живота хторому вона служи; 3. же ше язик култури нєзаобиходно интелектуализує, т.є. достава форми хтори вирно репрезентую интелектуални швет образованого чловека, гевтого, значи, хторому тот язик у першим шоре наменєни и чийому є стараню зверени; 4. же ше богатство функцийох того язика у дружтве мера зоз числом його конкретних вариянтох створених з рижнородносцу социялней структури датого штредку и тематики о хторей ше бешедує. Шицок тот репертоар основних знаньох хтори линґвистична теория позберала у нас, нажаль, нєдосц познати, гоч давани усиловносци, и ище вше ше их дава, же би ше нашо домашнї линґвистични горизонти у тим напряме преширели. Нєдостаток потребней информованосци при поєдинцох поставел нашу линґвистичну явносц до ситуациї же мушиме єдни другим, по публикацийох, доказовац уж давно доказани, индзей совершено познати факти: 1. же вельо часу прешло од народзеня єдного литературного язика, значи, досц длуги период дозреваня зоз хторого шлїдза велї поєдиносци по хторих ше терашнї язични момент розликує од початного; 2. же лєм у початним моменту твореня писменосци єдного штредку язик нєписмених може постац


приклад, алє подполно депласоване нєписмених и нєшка тримац за компетентних у твореню язичней култури, у чаше кед тота култура уж давно освидомена з писмену традицию чий ношитель образоване пасмо народу; 3. же розконарени, буйни живот литературного язика, у шицких його рижнородних формох на широкей териториї нєзаобиходно надрилює вариянти и же розгварки о тих вариянтох нє лєм же опасни, же подкупюю язичне єдинство, алє су, напроцив, нєобходни – допомагаю спатранє правей стварносци за хтору ше априори зна же муши буц компликована. Барз часто ше нє розликує у достаточней мири два, и теорийно и практично розлични линґвистични дисциплини: дескриптивну (описну) ґраматику и прескрибтивну (нормативну). Перша заснована лєм на детальним опису актуалного язичного стану у датим штредку, нє предписуюци нїяки норми, а язична политика праве привилеґия тей другей, прескрибтивней ґраматики. Принципи линґвистичней теориї подрозумюю нєзаобиходносц порядку у роботним поступку: нормованю муши предходзиц дескрибция. Вшадзи дзе ситуация комликована, дзе треба ревидировац, змоцнїц стари закон правилного, иншак поступиц значело би - знєвериц лоґику науковей методи. Ми ше находзиме у историйним „нєшка”, дзе треба застануц и чесно ше дац на модернизацию ґраматичного канону. Алє тота модернизация би нє шмела наступиц док ше длуга и одвичательна робота опису сучасного язичного стану нє приведзе ґу концу. Кед ше окончує таки далєкосяжни одмерйованя, треба точно знац цо ше ґу чому мера. Початна точка зошицким ясна – Костельников писани узус. Цо ше дотика язичного „нєшка”, воно би мало буц представене з гевтим цо найменєй специфичне, а найбаржей штреднє, просекове, стандардне. Прето би ше ту нє требало операц лєм на язик писательох, бо вон нє може (и нє шме) илустровац безфарбовосц просеку. Писателє знаю буц язични новаторе по вокациї. За нїх, на остатку, нїяка нє тайна же и сама тематика о хторей ше сообщує надрилює одредзени язични вибор. Вони як кед би нароком, же би цо вирнєйше приказали животну стварносц, у своїх творох уноша до диялоґох и урбани субстандард и рурални вислов. Їм барз добре позната правда же поетична ткань стихох дошлєбодзує иншаки поступок з язиком як прозни текст. На тото, медзитим, нашо язичаре забуваю, насампредз теди кед подполно ровноправно, паралелно, назначую як илустрацию своїх линґвистичних констатацийох и приклад зоз прози и приклад зоз стиху. Кед, поведзме, Гавриїл Костельник зоз хаснованьом архаїчних язичних формох додава чаривносц старинскей патини своїм твором, кед прицагуюцосци стихох Михала Ковача або Дюри Папгаргая у велїм доприноши и успишне присуство обачлїво фолклорних язичних елементох – чи вец лєм прето будземе указовац на архаїчни и фолклорни елементи як на гевто цо найбезпоштреднєйше представя стандардни язик нашого часу? Просековосц язичного „нєшка” будзе найприкладнєйше илустрована, у ствари, з тим цо наймасовнєйше прилапене як инструмент комуникациї: язик новинох, радия и телевизиї. Треба такой наглашиц же то нє значи же ше праве тот язик будзе преучовац як приклад, анї же шицки його характеристики треба безусловно прилапиц як норму будуцей прескрибтивней ґраматики. Вон ма послужиц лєм як найвигоднєйша, основна база за опис гевтого стану хтори найтипичнєйше репрезентує терашню розвойну хвильку нашей култури виражованя. Смисел урбанизациї литературного язика у тим же народни твори оставаю драгоцини бисери нашого фолклору, алє збоку од гевтого цо представя терашнї язични стандард, бо леґитимни творитель язичного стандарду вецей нє лєм валал, алє и урбани штредок.


Кажди крочай зоз хторим ше оддалюєме од фолклорней епохи твореня литературного язика представя єдну побиду вецей на драги уключованя до общого културного напредованя нєшкайшого часу. Линґвистична теория замерковала потребу за розгранїчованьом велїх формох язичней манифестациї зоз применьованьом двох шлїдуюцих критерийох: 1. яке ше социялне одношенє през нїх виражує и 2. яка им конкретна функция. У вязи з першим критерийом треба прецизно розликовац службене сообщенє од приятельскей розгварки, вулґарне виражованє од интимного гуркотаня и под., а у вязи з другим – водзиц рахунку о шицких гевтих розликох у язичним поступку яки надрилює тематика о хторей ше сообщує и наменка сообщеня. Ту нє треба забуц на специфичносци як цо: язик школского преподаваня, язик новинох, канцеларийного акту, поезиї итд. Праве ту, кед бешеда о тих „функционалних стилох”, нормативна ґраматика муши буц барз експлицитна. Нєприсутносц ясней свидомосци о функционалних стилох видно, медзи иншим, и у „нєприятельским” розположеню поєдинцох ґу вше векшому числу словох странского походзеня у нашим лексичним фонду. Їх прилїв условени з наглим звекшаньом културних, технїчних и технолоґийних поняцох, а виганяц таки слова значело би, у ствари, допомагац охудобнєню нашого лексичного фонду. Вшелїяк же у велїх нагодох на месце похасновац свойо домашнє слово а нє странске, алє у одредзених формох културного сообщованя странске слово достава свойо праве место. Чи би ше науково информациї могло задумац без словох странского походзеня, хтори заступени з релативно високу фреквенцию? Треба точно розпатриц розполагаюци язични стили, детально обробиц специфичносц їх структури, та аж вец предписовац упутства дзе би було лєпше вихабиц странске слово, а дзе би його присуство було, у принципе, прикладнєйше. У нас ше досц мало бешедує о давно познатим факту же бешедни и писани язик образованого чловека – два окремни линґвистични системи. Дзепоєдни науковци окреме подцагую тоту нєминовну нєидентичносц з констатацию же кажди образовани чловек, автоматски, накадзи звлада ґраматични правила писаного язика, розполага з єдним комуникацийним средством вецей. Тото теоретичне становиско ма свою илустрацию у нєшкайшей ґраматичней пракси по швеце: окреме ше ришую питаня нормованя бешедного, а окреме писаного язика. При тим ше дошлїдно водзи рахунку о єдним факту: же бешедне виреченє у принципе менєй риґорозно конструоване од писаного, же подпада под инверзиї, познєйши додаваня, повторйованя, же дошлєбодзує шлєбоднєйши слова. У предкладаньох коло нормованя ше найчастейше зявює углавним лєм идея о тим же треба випитац язик писательох, значи писаного слова, гоч познате же до найчежших и найнєобходнєйших задаткох спада и ришованє нашей ортоепскей проблематики виреченьох.


ЗНУКАЯЗИЧНА И МЕДЗИЯЗИЧНА ДИҐЛОСИЯ У РУСКЕЙ ЯЗИЧНЕЙ ЗАЄДНЇЦИ

Єднобочни уплїв язикох “вельких“ народох на язики малочислених народох або народносцох/националних меншинох хтори ше находза у контакту уж вецей як штири децениї у самим центре уваги фаховцох и науковцох социолонґвистичней ориєнтациї. Руска язична заєднїца облапена зоз шицкима интензивнима дружтвено-економскима и културнима пременками яки ше одвиваю у ширшей заєднїци, та з тим створени условия за вше ширши дияпазон контактох руского язика з другима язиками, насампредз зоз сербским. Економски и културни живот у заєднїцтве приведол до масовного сербско-руского билинґвизма, чийо природни пошлїдки – интерференция и язичне мишанє з єдного, и знукаязична и медзиязична диґлосия з другого боку.


При бешедних представительох руского язика штреднього ґенерацийного пасма зоз етнїчно и язично гомоґених руралних штредкох досц завартого типу ше роби о познєйше здобутей двоязичносци, а при припаднїкох рускей народносци зоз гетероґених, и урбаних и руралних штредкох, двоязичносц вчасна. Слабше рухоми припаднїки руского язика у завартих руралних штредкох углавним задоволюю потреби у рамикох свойого язика, лєпше су зачувани од асимилациї и длуго чуваю свой язик. Медзитим, їх язик остава на уровню диялекту и нєодвитуюци є за комуникацию на шицких уровньох дружтвеного контактованя. Прето їх зачуванє и розвой язика треба третировац зоз становиска превозиходзеня чистого интересованя за фолклорни характеристики. При бешедних представительох руского язика хтори на нєконтроловани, природни способ постали двоязични у вчасним дзецинстве и школованє закончели на сербским язику, приходзи у познєйшим периодзе до доминантней двоязичносци, т.є. до лєпшого познаваня сербского як руского язика. Емоционалне становиско ґу бешедному язику ше ридко кеди преноши на други язик, цо би значело же язик хтори прилапени у вчасним дзецинстве ма векши шанси постац доминуюци як язик хтори прилапени у познєйших рокох. Mедзитим, частейше хаснованє другого язика у одредзених условийох макро и микроштредку може привесц праве до його подзвигованя на ранґ доминуюцого язика. Нашо випитованє спомнутого ґенерацийного пасма указало праве тото друге: розширена двоязичносц приведла до лєпшого познаваня другого, т.є. сербского язика од язика своєй националносци, значи першого язика, цо потвердзує же язик штредку значнєйши од язика родичох и фамелиї. Бешедни представителє руского язика, хтори билинґвални постали под час воспитно-образовного процесу, значи на штучни и контроловани способ, кед остали жиц у гомоґеним руралним штредку, затримую доминацию руского язика. Интерференция ше при тих бешедних представительох затримує углавним на лексичним уровню, особлїво у обласци дружтвено-политичней терминолоґиї, а други пожички, кед их єст, резултат – у найвекшим чишлє случайох – помодних намаганьох. При бешедних представительох руского язика хтори билинґвални постали у познєйшим периодзе и после основношколского, дальше школованє закончели на сербским язику, кед остали жиц у гетероґеним урбаним штредку, приходзи у познєйшим периодзе до субтрактивней двоязичносци, т.є. до поступного заменьованя руского язика зоз сербским. Tота двоязичносц асоцирована з ефектом ровноваги (ткв. баланс-ефектом або семилинґвализмом), односно – нєдостаточним познаваньом анї єдного язика. За тоту катеґорию випитованих характеристични углавним нїзши ступень образованя, цо значи же нє мали досц часу и образовного унапряменя у достаточней мири научиц або з часом забуц (окрем ткв. кухньового язика) мацерински язик, а при тим нє звладали у подполносци анї сербски язик.1 Ту вецей нє мож, поправдзе, бешедовац о двоязичносци. У скандинавскей линґвистики науковци за тоту катеґорию видумали нови термин – полуязичносц, односно двойнїста полуязичносц.2 Таки особи, у ствари, анї нє маю мацерински язик, бо мацерински язик то гевтот хтори ше позна подполно и хтори ше хаснує без усиловносци.3 Велька мобилносц тих бешедних представительох и їх интензивне уключованє до дружтвених и индустрийних цекох (попри моцного уплїву средствох масовного комуникованя), значи, приводзи до интензивного хаснованя векшинского язика, як єдиного средства спорозумйованя звонка фамелийного кругу, цо отвера драгу ґу


напущованю мацеринского язика и, у конєчней консеквенци, ґу траценю идентитету етнїчней припадносци. Тот корпус випитованих4 би требал буц предмет єдней обсяжнєйшей студиї. Ту винєшена, розуми ше, лєм ґлобална констатация, без аналитичного обробку податкох и виказованя квалитативних и квантитативних указательох. Вшелїяк же потребни детальнєйши випитованя хтори би мали як циль з квантитативнима указателями корелациї медзи ступньом образованя вообще, а на мацеринским язику окреме, и медзи фреквенцию хаснованя мацеринского язика и язика дружтвеного штредку, описац стан и квантитативно вианализовац язичну продукцию на институционалним и идивидуалним уровню, та випитац корелацию медзи квалитативнима указателями язичней продукциї и хаснованьом язика. Забуванє мацеринского язика представя, у ствари, обрацену копию од процесу ученя странского язика (або аж и язика дружтвеного штредку). Забува ше, насампредз, пасивну часц словнїка, а активна преходзи до пасивней; виреченє постава єдноставнєйше; охудобнює ше виражованє у розгварки о темох звонка каждодньового живота, а – з другого боку – интерферентни зявеня на лексичним и синтаксичним уровню, та аж и на морфолоґийним, поставаю призвичаєни. Фонолоґийни состав, медзитим, остава найпостоянши. Ґенетска зродносц (подобносц) сербского и руского язика ше, вшелїяк, находзи у позитивней корелациї з високим ступньом интерференциї хтора ше, з розличнима формами адаптациї, окончує на шицких язичних уровньох, од фонетского, морфолоґийного, семантичного и синтаксичного, по калки и чисту субституцию цалих фразох. У формалних ситуацийох, дзе присуство институционалного фактора евидентнєйше, а особлїво у писаним язику хтори прецерпел лекторски и редакторски интервенциї найрозличнєйших файтох, уплїв сербского язика зведзени углавним на язичне пожичованє, як резултат предпоставеней виразней моци пожиченого слова, а нєформални ситуациї представяю уходни дзвери за мишанє або аж и заменьованє язика. Язик бешедних представительох руского язика у нєформалних ситуацийох ше, значи, нашол у функциї патоа5, т.є. язичней норми хтору ше нє хаснує за литературни, та анї за урядово потреби, хтора огранїчена на нєформални ситуациї, до чого нє приведли, нїяким концом, институционални забрани; напроцив, алє нєдостаток чувства важнєйшей потреби за даяку функцию тей бешеди. З другого боку, стандардни руски язик ше – у борби процив вше векшого посербйованя руского язика – у процесу язичного планованя у рамикох практичней линґвистики свидомо, систематично и дошлїдно приблїжує ґу українскому стандардному язику6 (скорей би було: ґу мишанїни українского, польского, русийского и словацкого язика), цо твори єдну типичну диґлосиялну ситуацию з опозитнима полами (вариєтетами): асимилована бешеда (хтору би ше могло тримац за диялект сербского язика) и литературни язик на хторим, практично, нїхто нє бешедує (алє пише!). Члени штреднього и младшого ґенерацийного пасма рускей язичней заєднїци нє лєм же здобули звик без почежкосцох примац и продуковац информациї и на сербским язику (такповесц анї нє обачую пременку кода), алє аж у дзепоєдних комуникацийних сферох, комуникация на сербским язику за нїх приступнєйша як на руским язику. Тото ше, у першим шоре, одноши на сферу административно-правного контактованя, та и на сфери узкофахових и наукових порученьох и вообще на сфери у хторих бешедни представителє руского язика примарни информациї доставаю углавним на


сербским язику. У їх язичней свидомосци за тоти сфери фиксовани першенствено сербски язик, а применьованє руского язика за тоти комуникацийни потреби найчастейше значи даяку файту прекладаня зоз сербского язика и прави комуникацийни завадзаня векшого або меншого ступня. Значи, твори ше окремна файта диґлосиї7 (за розлику од скорей спомнутей на релациї: асимилована бешеда / литературни язик) спричинєна, з єдного боку зоз звонкаязичним контекстом (бо, за означованє специфичносцох нашей дружтвено-политичней системи у руским язику нєт одвитуюци язични средства; значи, муши ше их твориц на штучни способ, або, як найчастейше зна буц у найширшей пракси, пребера ше их зоз сербского язика, з одредзенима морфофонолоґийнима адаптациями, або ше комуникация окончує на сербским язику), а – з другого боку – з нєдостаточну компетенцию комуникациї на руским язику о одредзених специфичних темох (роби ше о нєдостаточним познаваню функционалних стилох сучасного руского язика, односно узкофаховей терминолоґиї). Значи, условно наволана диґлосия ситуацийного типу8 зявює ше при бешедних представительох рускей народносци штреднього ґенерацийного пасма зоз урбаних гетероґених штредкох и на релациї двох язикох: сербского и руского, при чим одлучуюцу улогу ма, окрем ступня двоязичносци собешеднїкох, и тема розгварки. За сербски язик, у ситуациї кед обидвоме собешеднїки рускей националносци, Руснаци ше опредзелюю кед у питаню теми з узкофахових обласцох, понеже на тим язику здобули образованє и зоз нїм ше служа при окончованю своїх роботних задаткох, цо значи же социолоґийни условия руского язика и екстралинґвистични контекст у велїм одредзую одношенє бешедних представительох руского язика ґу сербскому. Дистрибуция хаснованя мацеринского язика и язика дружтвеного штредку, значи, розгранїчена и провадзи нормалне розподзельованє хаснованя у случайох двоязичносци у хторих єден язик ма дружтвене пресцигнуце, або у одвитуюцих случайох диґлосиї. Фусноти 1У вязи зоз тоту проблематику ше поставя єдно барз єдноставне, алє источашнє барз важне питанє: прецо даєдни людзе науча други язик швидко и лєгко, а другим ше тото нє удава, гоч им дати исти можлївосци? Розлики у способносцох за ученє язика тото нє можу у подполносци пояшнїц, бо кажде муши мац одредзену базичну способносц за ученє язика, понеже ше му удало научиц перши язик. Двоязичносц виразни вариябилни феномен и спада до гевтих сеґментох стварносци у хторих нє лєгло обачиц законїтосци и на основи поєдинєчних виглєдованьох окончиц сиґурни пообщованя. Нєоправдани ґенерализациї можлїви и прето же ше при виглєдованю ефектох двоязичносци часто руша од дзепоєдних барз широких експлицитно або, частейше, лєм имплицитно присутних предпоставкох хтори у тей форми барз чежко превериц. У преучованю процесу прилапйованя другого язика обачене же успих, попри способносци, у велїм завиши од мотивованосци за ученє. Особи хтори маю ткв. интеґративну мотивацию, посцигню лєпши успих од гевтих зоз ткв. инструменталну мотивацию. Интеґративна мотивация значи вельо вецей од здобуваня вокабулара и бешедних навикнуцох нового язика: вона значи и порихтаносц прилапиц и нови форми справованя и обичаї членох другей язичней ґрупи. З другима словами, муши ше премосциц нє лєм линґвистичну, алє и гевто цо би ше могло наволац – културну


бариєру. Значи, нє досц думац же важне же зме ше розумели, а же вообще нє важне як дацо поведзене. 2Љ. Рајић: «Социолингвистички аспекти двојезичности Југословена на раду у Шведској и Норвешкој», превжате зоз: И. Клајн: «Језик око нас», Нолит, Београд 1980, б. 339. 3У литератури, як и у дружтвеней пракси, ище вше нєт єдинствене становиско о тим же цо то, у ствари, мацерински язик. За єдних то перше научене и основне средство комуникованя, за других то язик зоз хторим бешедни представитель у одредзеним периодзе свойого живота влада лєпше як зоз своїм (ткв. доминантни язик). Велї представителє того або гевтого народу або нарадносци предлужую, по традициї, приписовац себе тот язик як мацерински, а од самого народзеня нє знаю язик своєй националносци, алє хасную други язик. Як мацерински би, значи, требало тримац гевтот язик зоз хторим бешедни представитель влада лєпше як зоз другим и на хторим може нє лєм шлєбодно комуниковац у вербалних интеракцийох, алє на хторим ше одвива його думкови процес. 4Штреднє ґенерацийне пасмо у урбаних, язично и етнїчно гетероґених штредкох, хторе двоязичне постало у вчасним периодзе або при хторим процес оформйованя єдного або другого мацеринского язика цекол паралелно або при хторим пришло до пременки мацеринского язика, а хторе школованє закончело на сербским язику. 5Јулијан Тамаш: «Русинска књижевност», Матица српска, Нови Сад 1984, б. 13. 6Нав. дїло, б. 14. 7Диґлосия то релативно стабилна язична ситуация у хторей, попри основних диялектох язика, єст єден сущно розлични, по високи ступень кодификовани (ґраматично часто зложенши) нєодредзени вариєтет, преноснїк обсяжного и почитованого корпуса писаней литератури, зоз скорейших часох або зоз даякей другей язичней заєднїци, хтори ше углавним учи през формалне образованє, а хаснує ше го з векшей часци за потреби писаного слова и формалного бешедного стилу, алє го анї єден сектор заєднїци нє хаснує за звичайну конверзацию. – Ч. Ферґусон, превжате зоз: Д. Танасковић: «Арапски језик у савременом Тунису», Филозофски факултет, Београд 1982, б. 22. 8(шлїдзаци Фишманову дефиницию хтора ше од Ферґусоновей монолинґвалней дефинициї того поняца видвоює праве по визначованю основного критерия розликованя – индивидуалного характеру билинґвизма, спрам общедружтвеней природи диґлосиї) – пор. Џошуа Фишман: "Социологија језика", Свјетлост, Сарајево 1978.


ЗАЄДНЇЦТВО У РОЗЛИKОХ

(Социолинґвистични аспект зборнїку поезиї „Руски/русински писнї”, НВУ Руске слово и Орґанизация Русинох у Мадярскей — ОРРУМА, Нови Сад, Будапешт,

1997)

„Кажди язик ма своїх вельких поетох, алє и таких цо му трасовали будуци час; медзитим, нєт вельо язики хтори на ступай до 21. столїтия доставаю заєднїцку кнїжку поезиї до хторей першираз у историї того язика уходзи поезия зоз шицких горох и ровнїнох, державох и континентох, думкох у шерцох, предїлох и хмарох”. Так почина Уводне слово кнїжки импозантного випатрунку под назву „Руски/русински писнї” у виборе Наталиї Дудаш, чийо друкованє закончене пред самим отвераньом Штвартого конґресу Русинох (Руснацох, Лемкох) мешаца мая у Будапешту. Тота своєродна читанка поезиї Карпато-Русинох розшатих по сиверних и южних схилох Карпатох, крижней драги гранїцох України, Словацкей и Польскей, по Румуниї, Мадярскей, Ческей, ЗАД и, вшелїяк, у Войводини, источашнє и зборнїк и антолоґия преполна болю и стриманого зармутку, алє и витирвалосци опрез живота. Позберана зоз такого широкого простору, поезия и барз подобна и барз розлична у рижних своїх сеґментох: то розлично ошпивани модели швета и їх доживйованє, розлични уровнї свидомосци о поезиї, розлични уплїви околїска у хторим вона настала; розлична по ритме, формох, концепту и чаше зявйованя, алє подобна по змисту, одношеню ґу будучносци тей важней димензиї поетскей бешеди, подобна по родолюбивосци и социялних тонох худобних и смутних. То поезия написана на вецей вариянтох руского/русинского язика, и кодификованого (Войводина, Словацка) и нєкодификованого (Україна и Польска, дзе усоглашеносц правилох блїзко норми, и Мадярска и ЗАД). Прето то розкошна, надзвичайна кнїжка, драгоциносц и за тих цо преучую раритетносци, и за гевтих цо преучую язики. Праве з такого аспекту, социолинґвистичного, роздумуєме з тей нагоди над тоту информативну и естетски валоризовану кнїжку.

* * * Власна моц бешеди фасцинує чловека, примитивного и цивилизованого под’єднак, одкеди швет-швета, а факт же людзе бешедую на рижних язикох подаровал живот своєродней митолоґиї. Кед же можеме судзиц по прастарей леґенди о Кули вавилонскей, уж у тим чаше ше предпоставку о першобутним єдинстве людского язика


доживйовало як природну, а гевто цо вимагало пояшнєнє — и цо у тим случаю пояшнєне зоз гнївом Створителя — була праве язична рижнородносц. Одношенє єдинства язика и його розличних виражованьох зявйовало ше, на рижни способи, у шицких старих традицийох роздумованя о язичних зявеньох, же би през вики остало завитоване модерней линґвистичней теориї як єден з єй главних и вше актуалних проблемох. Якей природи, у ствари, язични универзалиї, односно, чи вони иманентни язику, чи су, просто, детерминовани з дачим нєязичним. Рамики у хторих мож провадзиц язични живот каждей заєднїци облапяю, медзи другима, як важни компоненти (1) социолинґвистичну ситуацию, у смислу числа и природи вариєтетох яки маю єй члени и способу їх хаснованя, (2) социокултурни штредок, у смислу традицийох хтори одредзую дружтвени и културни дїялносци (синхрония и дияхрония) и (3) розширени становиска хтори ше одноша на социолинґвистичну ситуацию у контексту социокултурного штредку. У русинскей (рускей, руснацкей, лемковскей) язичней заєднїци затераз єст лєм елементи за подполнєйши наукови опис у таких рамикох, и то у вязи зоз першима двома точками баржей як зоз трецу. Идеализована язична слика швета як множества окремних єдноязичних и монокултурних заєднїцох, насправди у периодзе цивилизациї нїґда нє одвитовала стварносци. У нєшкайшим швеце доминую вецейязични и мултикултурни заєднїци хтори характеризує пасмовитосц и попреплєтаносц язичних и дружгвених зявеньох чийо розлики означуєме як нукашнї и вонкашнї. Нукашнї розлики ше виражую у структури и лексиконє, а повязани су зоз функциями яки язики окончую у заєднїцох хтори их хасную и од хторих завиши ступень їх витвореносци и диференцованосци як средства комуникациї, а вонкашнї розлики ше одноша на фактори як цо число бешеднїкох, цивилизацийни ступень, економска и политична моц народу, їх улога у шветових роботох, литературни и културни традициї итд. Модерна линґвистика одбавела вельку улогу зоз своїм инсистованьом на началней нукашнєй ровноправносци шицких язикох, у тим смислу же кажди з нїх одвитуюце средство за окончованє комуникацийних потребох колективу чию културу виражує. Рушаюци на терен ґеоґрафскей, социялней и функционалней розпасмованосци язикох, лєгко ше установи же питанє дзе дахто народзени (у смислу диялекту и социолекту) и ту затримує свою важносц. Русинска язична заєднїца, дзе поєдини вариєтети досц оддалєни єдни од других, а процес нормованя по принципе полицентричней стандардизациї закончени у подполносци лєм у Войводини и Словацкей, условює якуш початну нєровноправносц: гоч стандардна форма у каждим вариєтету цошка цо шицки муша учиц, тоту форму по правилу лєгчейше звлада, наприклад, за словацку вариянту русинского язика Русин зоз Прешова як Русин зоз Кринїци або Ужгороду. Окрем того, у велїх случайох розвила ше и такволана функционална дводиялектносц — точнєйше двокодносц — як окремна форма диґлосиї, т.є. паралелне хаснованє двох кодох мацеринского язика и преруцованє медзи нїма спрам ситуациї (наприклад, хаснованє кодификованого язика на роботи, а завичайней бешеди дома). У ровнї идиолекту, як множества шицких язичних средствох у особним peпepтоape поєдинєчних представительох язика, питанє нєєднакосци тиж мож провадзиц и у субєктивней и у обєктивней форми, дзе ше под першу подрозумює тото цо дахто дума о язичних зявеньох, значи суди и предрозсуди (дружтвено условени, вшелїяк) о вредносци або хасновлївосци дзепоєдних язикох и диялектох, у цалосци або у рижних сферох хаснованя, як и о ступню особного панованя з власним язиком у бешеди и у


писаню, а под другу — стварну способносц поєдинцох хасновац мацерински язик. Кед уж на планє язика поєдинєц нє може хто зна цо зробиц, бо нїхто нє ма привилеґию виберац свой мацерински язик, одвичательносц дружтвених заєднїцох вельо векша: з осторожним планованьом помогнуц своїм членом превозисц тоти початни нєровноправносци. Медзитим, на планох диялекту — социолекту и идиолекту, и поєдинєц може зоз свидомим вибором и власну усиловносцу, збогацовац свой язични репертоар. Значи, язична нєєднакосц, як одраженє дружтвeних обставинох, представя жридло одредзених почежкосцох, алє є источашнє и порив и спокуса. Превозиходзенє язичней нєєднакосци нє мож, вшелїяк, задумац як насилне виєдначованє през злїванє обєктивних язичних розликох, алє лєм як длуги процес стварного розвиваня потенциялох каждей заєднїци, уключуюци и єй форми бешеди. Єден демократски и гуманистични попатрунок на тото питанє — попатрунок хтори зоз дружтвеного боку оможлївени зоз нєшкайшим ступньом социялней свидомосци и людского розуменя, а з наукового боку з духом яки уведла сучасна наука о язику — наклада же ше, єдноставно, треба научиц жиц з розликами и вицаговац з нїх тото цо позитивне и перспективне. А практичним проблемом хтори з нїх виходза треба ше процивиц нє лєм з добру дзеку, алє и з одвитуюцим планованьом, заснованим так же би ше задоволєло шицки потреби, а же би воно нє увредзовало нїчийо чувства. Задаток зложени и деликатни; алє ше єдино так годно преклятство язичней розєдинєносци чловечества, та и русинскей заєднїци, преображиц на общу благодать. Териториялне розпасмованє язика Русинох (Руснацох, Лемкох) окреме характеристичне за лексични уровень, гоч, по правилу, правда, у меншей мири, залапює и други язични уровнї: синтаксично-семантични, морфолоґийни, фонетски и текстуални. Вариянти пошлїдок дїйствованя нєязичних зявеньох на язични, т.є. продукт су дїйствованя окремних дружтвених, културних и историйних условийох и обставинох (запровадзених и отримованих державних, културних, економских, политичних, вирских, идеолоґийних, ґеоґрафских и других одношеньох и розгранїченьох), або ше на їх творенє одражую розлични, насампредз културни, та и язични уплїви и традициї. Прето на язични вариянти мушиме патриц як на социолинґвистични, а нє як на чисто линґвистични ентитети: раз установени, вариянти ше найчастейше нє зменшую и нє капу, алє ше, напроцив, намагаю преглїбиц ше и розвивац. Таки случай зоз „анґлийску” и „америцку” вариянту анґлийского, „австрийску” и „нємецку” вариянту нємецкого, „европским” и „южноамерицким” шпанским и портуґалским. Значи, руска, руснацка (войводянска), словацка, українска и польска вариянта русинского язика — найлєпше означенє терашнього язичного стану Русинох (Руснацох, Лемкох). У русинистичних розгваркох о язичней политики и планованю язика праве и доминує наглашованє права на розличносц и розликованє, та так и створени, зоз фразеолоґиї политичней бешеди унєшени познати формули о „єдинстве розликох”, о розликох як богатстве русинскей язичней заєднїци. Терашня ясносц у розликох би могла, зоз взаємним уважованьом и правдиву науковосцу, буц предусловиє рационалного зблїжованя и векшей согласносци у язичней политики и планованю русинского (руского, руснацкого, лемковского) язика. И, як гвари составяч тей прекрасней читанки поезиї Карпато-Русинох, най би тота кнїжка була перши заєднїцки проєкт хтори отвера два драги — єдну глїбоку до нєвиглєданей прешлосци рускей/русинскей поезиї и другу — нєясну, до будучносци


язика. Та, кед ше вони стретли на концу двацетого столїтия, а тото дотиканє дїлотворне, креативне и з гевтого боку розума, яке поезия вше на тим швеце була и будзе, бо є резултат „чуда и труда”, чом би нє були початок нових проєктох? А чи Русини можу мац єдинствено поставену язичну политику? Здобува ше упечаток, на основи предходних социолинґвистичних розпатраньох, же ю чежко годни мац, алє же би ю, з другого боку, могли мац. Розлики богатство и - гласаме за заєднїцтво у розликох.

ДАЄДНИ СОЦИОЛИНҐВИСТИЧНИ АСПЕКТИ НАСТАВИ РУСКОГО ЯЗИКА

Традицийни поля виглєдованя хтори уходза до социолинґвистичного домену ше пресцераю у рижних напрямох и преплєтаю ше з велїма другима науковима дисциплинами. Медзи тима полями ше находза писменосц, язична стандардизация и култура бешеди, потим язики у контакту, вецейязичносц, социялна стратификация язика, язични и дружтвени пременки, социо-политични импликациї язика, одношенє язика ґу нациї и другим катеґорийом итд. Ми ше з тей нагоди затримаме лєм на даєдних социолинґвистичних проблемох настави на руским язику, хтори замерковани у рамикох преучованя хаснованя мацеринского и нємацеринского язика при штредньошколскей младежи рускей националносци у Войводини. Пре тоти сознаня, тераз уж далєкого 1974. року випитовани школяре тедишнєй Ґимназиї „Жарко Зренянин” зоз Вербасу – Оддзелєня у Руским Керестуре, хторим мацерински язик руски. Випитовани були з анкету СЛ-3, хтора виробена у Институту за мадярски язик, литературу и гунґаролоґийни виглєдованя. После шейсцох рокох


школяре були ознова випитовани з анкету СЛ-4, хтора мала дац подполнєйшу слику о преплєтаню макро и микро факторох штредку у хаснованю язика. У анализи вецейязичносци дружтвеней заєднїци ше муши вжац до огляду демоґрафски податки, бо числовосц жридлових бешеднїкох язикох у контакту дава язичну характеристику дружтвеного штредку, а язични штредок найбаржей реґулує ровновагу, або аж превагу язикох у контакту у вецейязичних заєднїцох. Спрам податкох попису зоз 1981. року, у Войводини було 2.028.239 жительох, зоз чого 19.307, або 1% Руснацох. Року 1971. у Войводини було 250.000 школярох од першей по осму класу основней школи (з того 2.500 провадзели наставу на руским язику); дзешец роки познєйше було 190.000 школярох, а 1.900 провадзели наставу на руским язику. Залапеносц дзецох рускей националносци з основним воспитаньом и образованьом було директно пропорционалне одношеню цалого числа жительства у Войводини и виношело тиж 1:100. Року 1971. на тих 250.000 школярох приходзели 10.000 наставнїки, значи на 25 школярох по єден наставнїк. Дзешец роки познєйше дружтвене старанє у тим поглядзе дало резултати, та на 17 школярох приходзел єден наставнїк. При школярох хтори провадзели наставу на руским язику тото одношенє виношело 15:1. Медзитим, треба надпомнуц же квалитет настави нє злєпшани барз обачлїво, цо значи же и попри злєпшаня числового одношеня – єст велї други фактори хтори, випатра, нє уважени у достаточней мири. Дума ше, насампредз, на социолинґвистични фактори о хторих би требало водзиц рахунку у образованю наставного кадру и пририхтованю наставного материялу у условийох войводянскей вецейязичносци вообще, та и у сербско-рускей. Розлика у ґеоґрафскей дистрибуциї язично-етнїчних ґрупох у контакту условює розлични реални можлївосци применьованя институционалней двоязичносци. Так од тедишнїх вецей як 50 општинох (51) у Войводини, Руснацох єст у 32. Медзитим, у 29 з нїх наставу на руским язику нє можлїве орґанизовац, бо число школярох у шицких класох вєдно менше як 50. Найвецей Руснацох єст у Руским Керестуре (1981. року – 5.427), Коцуре (2.624) и Дюрдьове (1.714). Лєм у тих местох ше воспитно-образовни процес одвива на руским язику. Процентуално, Руснацох у одношеню на цале число жительох єдного места у абсолутней векшини єст лєм у Руским Керестуре (94,59%), у Коцуре тот процент 59,24%, а у Дюрдьове 41,88%. У Руским Керестуре, при тедишнїм Образовним центре „Петро Кузмяк” була школа за професийноунапрямене образованє и воспитанє правного, културолоґийного и прекладательного напряму. Зоз спомнутим випитованьом були облапени 40 школяре першей и другей класи, цо представя єдну трецину шицких школярох тих класох (119). Наставни язик у тей школи бул руски. Число школярох хторим руски язик нє мацерински, а провадзели наставу на тим язику було вельке (79, односно 2:1), цо представяло барз вигодну ситуацию за випитованє вербалних интеракцийох медзи собешеднїками, дзе ше як релевантни преплєтаю основни елементи микроштредку (национална припадносц и ступень двоязичносци) и фактори макроштредку (фактори населєня). Компарируюци фреквенцию хаснованя мацеринского язика у рижних бешедних ситуацийох у язичним комуникованю анкетованих школярох з особами рускей (значи, истей) националносци, констатоване же ше мацерински язик найвецей хаснує у


бешедней ситуациї дома, а найменєй на явним месце. Сербски язик ше найчастейше хаснує у ситуациї у школи, потим на явним месце, у дружтве итд. Значи, розлики у хаснованю мацеринского и нємацеринского язика условени з рижнима бешеднима ситуациями: нєформални ситуациї (у дружтве, насамо, дома), условюю частейше хаснованє мацеринского язика як сербского. У ситуацийох дзе ше чувствує векше присуство институционалного фактора (у школи), основни фактор при опредзелєню за єден з двох язикох то язик воспитно-образовного процесу, а язик штредку зоз хторого пришли анкетовани школяре ма другорядови уплїв. Кед ше роби о ситуациї на явним месце, треба наглашиц же язик населєня уплївує на вибор мацеринского язика кед собешеднїк Руснак. Руски язик ше частейше хаснує, понеже ше робело о скоро чистим руским населєню, алє тото нє ма уплїв на хаснованє сербского язика зоз собешеднїком хтори нє Руснак, бо ше у усним комуникованю з припаднїками другей националносци хаснує лєм сербски язик. Фаховше поведзено, роби ше о єдней двоязичней заєднїци и о подполней позней, симетричней двоязичносци при школярох рускей националносци хтори можу подполно пременїц свой код и похасновац и иншаку фонолоґийну структуру и синтаксу з єдного боку, и пасивней, асиметричней, писаней або аж технїчней двоязичносци, т.є. розуменю руского язика, алє нє и способносци бешедовац на тим язику при школярох хторим руски язик нє мацерински, алє хтори провадза наставу на руским язику (аж им и годзина мацеринского язика – руски язик, а нє сербски!), з другого боку. Мож повесц же двоязични нє лєм припаднїки рускей националносци, алє и припаднїки ширшей заєднїци, цо нам дава можлївосц бешедовац и о функционалней двоязичносци. Ту, вироятно, вше єст моцна мотивация же би ше собешеднїка (у нашим случаю ношителя воспитно-образовного процесу и товариша) розумело. До тей двоязичносци, чийо ширенє углавним єдносмислове, т.є. идзе од руского язика ґу сербскому, пришло ше на два способи: у нєпоштредним, каждодньовим контакту жительства зоз мишаних етноязичних штредкох и зоз ученьом другого, нємацеринского язика прейґ образовней, школскей системи, средствох явного информованя и орґанизованих формох културней роботи у рамикох ширшей дружтвеней заєднїци. Перши и основни проблем хтори наступа при двоязичних бешеднїкох и єдного и другого типу, хтори попри нукашнього (або першого) научели ище єден (други) язик то – язична интерференция хтора ше манифестує у даскелїх формох як цо странски (цудзи) акцент, язичне мишанє, нєидиоматичне виражованє, пожички, калки, семантичне пожичованє итд. У линґвистичней науки ше трима же єст, у ствари, барз огранїчене число язичних виртуозох цо можу хасновац два або вецей язики, а же би нє наступела язична интерференция, хтора ше може зявиц на шицких уровньох язикох у контакту и на шицких ступньох. Цо ше дотика релациї модел – реплика, т.є. слова як го вигваряю жридлово бешеднїки єдного язика и пожиченого елементу як го вигваряю бешеднїки другого язика, треба наглашиц єдну дружтвену димензию: реплику муша превжац и други бешеднїки, а нє лєм гевтот цо ю перши похасновал. То би бул преход зоз хаснованя у бешеди до самого хаснованя у язику. У тим преходзе, при школярох рускей националносци розликуєме три ступнї дифузиї: 1. преруцованє – кед двоязични бешеднїк хаснує алтернативно два язики, та уведзе до свойого вислову зоз другого язика подполно нєадекватне слово;


2. интерференцию зоз: а) субституцию – подполним заменьованьом єдней системи або даєдней часци з другу, б) комутацию – зменююцим хаснованьом обидвох системох, и 3. интеґрацию – кед ше странски елемент уклопює до системи язика примателя. Теди ше хаснує материял єдного язика у другим язику як утвердзену пожичку за хтору ше нє чувствує же є странске слово. Коло интерференциї, кед бешеда о руско-сербскей двоязичносци, треба спомнуц и медзиязичне идентификованє, т.є. виєдначованє елементох єдного язика з елементами другого (идентификованє наших фонемох ть и дь зоз сербскима фонемами ћ и ђ). Интерференция найчастейше спонтана, алє и свидома, нароком. У найвекшим чишлє случайох є индивидуална, гоч евидентовани и случаї дзе вона така звичайна и обща же постава власнїцтво цалого колективу. Окрем язичних проблемох, хтори вязани за интеференцию, важни тиж и окремязични; вони часто социялни и психолоґийни, а дзекеди аж и пошлїдок потреби або моди.


ПРЕКЛАДАНЄ ЯК ДУХОВНА ПОТРЕБА ВЕЦЕЙЯЗИЧНОГО ШТРЕДКУ

(Писане и усне - симултане и консекутивне)

Сам процес прекладаня, як и його конєчни резултат – преклад, спадаю до єдней зоз найзагадочнєйших людских дїялносцох. У тей дїялносци, на перши попатрунок, шицко ясне: вона ше кажди дзень одвива пред нами и у нас, алє накадзи сцеме свидомо дознац цо ше, у ствари, збува – застанєме. З єдного боку ше находзи ориґинал хтори настал у єдним язику, з другого исте тото, лєм нове, на другим язику – преклад, а медзи нїма чловеков мозок. Цо ше у медзичаше, од рушаюцей точки по резултат случело? Такой на самим початку треба повесц же теориї прекладаня хтора би була формулована так же би пояшнєла цо ше у прекладательвей глави збува док преклада – нєт. Тото цо ше под час прекладаня случує, знаме, барз зложени процес чийо велї часци ище нє розумиме, а ище менєй похопюєме як ше шицки тоти часци складаю до єдней функционалней цалосци. Медзитим, на основи того цо знаме о процесу прекладаня як о файти комуникацийней активносци, прилапюєме же прекладательов мозоґ то механїзем за повязованє, а кед прилапиме комуникацийни приступ ґу прекладаню, дознаваме же тот механїзем нє повязує слова и синтаксични структури, алє звонкаязични змисти, односно информациї и часци информацийох. Нашо сознанє у тим поглядзе обачлїво прецизовала теория информациї зоз своїм похопйованьом язика як кода (т.є. системи єдинкох и правилох їх комбинованя) и похопйованьом дїла (або бешеди) як сообщеня хторе шифроване з помоцу того коду. Таке похопенє нам помага одредзиц хтори елемент при прекладаню може остац нєпременєни (то, вшелїяк, информация), а хтори треба заменїц (язични код). Кед бизме прилапели одредзени прелинґвистични становиска по хторих язик – номенклатура, а кажди його елемент або сеґмент – означенє одредзеного сеґменту звонкаязичней стварносци (кельо ствари – тельо слова), проблем би бул барз олєгчани, кед и нє зошицким одстранєни. Досц би було лєм пременїц язични етикети. Медзитим, голєм после Фердинанда де Сосира, знаме же язик вельо зложенши орґанизем. Линґвистични теориї хтори представяли револуцию у преучованю язика обачлїво олєгчую розуменє процесу прекладаня, алє у нїх часто находзиме шеми чийо би нас прилапйованє при прекладаню приводзело до заключеня же прекладанє – нєможлїве. То прето же твердзеня о нєпрекладаюцосци рушаю од природи язичного знаку або од прикметох даєдного одредзеного язика, цо значи же їх авторе нє беру до огляду факт же ше нє преклада анї знаки, анї язик, анї текст, алє – порученє хторе формоване у єдним одредзеним язику. Позната, ище з римского периоду, Цицеронова постановка же при прекладаню нє треба чишлїц слова, алє их треба мерац. Дзепоєдни теоретичаре надпоминаю же ше при прекладаню нє роби нї о якей трансформациї тексту ориґиналу, алє же прекладатель прави нови текст, рушаюци од ориґиналу, а його медзиязични операциї то тото цо воламе процес прекладаня у линґвистичним смислу. Прекладатель прима порученє и декодує го; кед го декодовал, вон прилапює информацию яку тото порученє ноши. Потим, як у мемориї рахункара, глєда виражуюци средства у язику-цилю зоз хторима тоту информацию виражи. Понеже часци информациї у жридловим порученю були виражени з линґвистичнима средствами, прекладатель пробує найсц линґвистични средства за тоти часци информациї у язику-цилю. Кед директне заменьованє линґвистичних структурох нє можлїве, вон заменює линґвистични структури у жридловим язику з даякима


иншакима структурами у тим язику хтори чуваю информацию, а источашнє оможлївюю преходзенє ґу структуром язика-цилю хтори тоту информацию у язику-цилю найлєпше виража. Тото преструктурованє порученя у жридловим язику представя, у ствари, першу фазу прекладаня. То интралинґвалне, знукаязичне прекладанє. Знаме, тиж, же ключна предпоставка прекладаня праве єднакосц у розличносци, т.є. можлївосц же би ше исту информацию виражело на вецей розлични способи у вецей розличних комуникацийних ситуацийох – у рамикох єдного або вецей язикох. Кед прекладатель найдзе структуру у язику-цилю хтора комуникацийно найбаржей одвитує структури жридлового порученя, преверює чи информация зачувана у задоволююцей мири. Преверйованє ше посцигує з повторним прекладаньом – од язика-цилю назад на жридлови язик. Ясне, вшелїяк, же у усним прекладаню нєт остатнєй секвенци зоз неуролинґвистичного ланцу законїтосцох до хторих ше, з помоцу неуролоґиї и неуропсихолоґиї, пришло випитуюци неуролоґину основу язика, а окреме одношенє медзи язиком и чловековим мозґом як його шедзиском. Значи, усни прекладатель упутени на єдноразове прилапйованє информациї, без можлївосци же би ше смисел врацело и преверело. Ґу тому, часове одстоянє медзи декодованьом жридлового порученя и його повторним кодованьом у язику-цилю таке кратке же анї при декодованю, анї при кодованю нєт часу длужей роздумовац, а цо ище важнєйше – раз виповедзени усни преклад вецей нє мож меняц же би ше го злєпшало або виправело. Значи, усни прекладатель ма пред собу бешедни ряд хтори „продукує“ одсилатель жридлового порученя, декодує го же би приял информацию хтору такой кодує и як бешедни ряд другого язика придава го конєчним примательом. Усне прекладанє часто комбиноване з писаним текстом. Наприклад, прекладатель нє слуха жридлове порученє як бешеду, алє го чита як текст и на самим месце такой преклада, або – прекладатель усно преклада бешеду, а його преклад ше стеноґрафски або дактилоґрафски призначує (знїма на маґнетофонску пантлїку и под.) и познєйше хаснує як преложени текст. Кажди з тих поступкох заслужує даскельо пояшнєня. Линґвистична орґанизация писаного тексту линеарна, а орґанизация информациї хтору ше преноши з усним прекладаньом нє линеарна, и ту наставаю почежкосци. Читаюци текст, прекладатель нє може знац цо знача поєдини часци и як их треба преложиц док нє придзе до конца виреченя. У нашим язику, наприклад, обєкт у акузативе на початку виреченя може буц по форми исти як и субєкт у номинативе, та прекладатель муши пречитац векшу часц виреченя же би похопел порученє. Усне прекладанє писаного тексту, окрем того, позбуте акценту у виреченю и интонациї, хтору ма бешеда. Усни преклад бешеди ридко кеди мож претвориц до писаного тексту на задоволююци способ, праве прето же у бешедней комуникациї єст вельо екстралинґвистични фактори як цо интонация, попатрунок, ґест, ґримаса, пауза, а хтори у писаним запису нє мож пренєсц. У бешеди мож толеровац одредзени лексични, стилски и синтаксични нєсовершеносци, бо их єст и у жридловим бешедним викладаню, алє у писаним (записаним) прекладзе – нїяк. Бешедни и писани язик, значи, нє мож просто претворйовац єден до другого без познєйшого редаґованя и лектури. Симултане прекладанє, як основни тип усного прекладаня, облапя исти опасносци и почежкосци як и усне прекладанє писаного тексту prima vista. Ту ше тиж роби о линеарним ряду хтори треба прекладац так як вон наиходзи, нє чекаюци же би сцигла


цала информация. Ситуация заш лєм дакус олєгчана, бо прекладатель чує бешеднїкову интонацию, фарбу гласа, видзи його вираз твари, провадзи мимику и ґестикулацию, та може дацо и заключиц о информациї пред тим як вона до ньго дойдзе. Тота способносц думац вєдно з бешеднїком, то праве тото цо оможлївює симултане прекладанє. Друга нєобходна способносц то же би ше процес декодованя и кодованя порученя окончовал подполно автоматски, без роздумованя и свидомей контроли, так як ше углавним справуєме у комуникацийних ситуацийох дзе средство спорозумйованя наш мацерински (доминуюци) язик. Треца способносц то источашнє слухац и бешедовац. Тоту схопносц ше розвива з вежбаньом, бо у натури чловековей, озда, нє слухац других док сам бешедує, анї нє бешедовац док дакого слуха. При консекутивним прекладаню, як другей основней форми усного прекладаня, елемент источасовосци и швидкосци виключени. Оптималну длужину бешедного блоку нє мож часово строго огранїчиц: и за посилателя, и за примателя, и за прекладателя найлєпше кед бешедни блок таки длуги же би облапел єдну информацийну цалосц. Понеже прекладатель чека док бешеднїк закончи свой блок викладаня и направи паузу, здобува ше упечаток же вон у тим интервалє ма досц часу роздумац як цо преложи. Медзитим, правда зошицким иншака: док бешеднїк бешедує, прекладатель слуха. У тим чаше, вон нє шме думац як даяке слово або конструкцию преложи, бо би теди престал слухац и страцел би часц бешеднїкового викладаня. Додатна усиловносц хтору ше поставя пред консекутивного прекладателя, за розлику од симултаного, то паметанє. Же би себе олєгчал, консекутивни прекладатель може правиц призначки. О добрих призначкох рижни авторе даваю рижни упутства. Медзитим, основне питанє у вязи з проблемом интеракциї язичних системох мож формуловац одприлики так: як ше прекладательови удава тримац язики оддвоєно? Як ше му удава функционовац успишнє на каждим з нїх и преходзиц з єдней язичней системи на другу, а же би себе язики медзи собу нє барз завадзали? Лєгкосц зоз хтору дво и вецейязични особи (дзе спадаю и прекладателє) преходза з єдней язичней системи на другу прицагла увагу насампредз неуролоґох. Же би пояшнєли тото зявенє, вони предпоставели же неуролоґийни системи двох язикох функционално так роздвоєни же з „уключованьом“ єдного язика, други муши буц „виключени“. То ткв. модел „двоязичного функционованя з двома преклопнїками“, бо ше у нїм предпоставя же єст неурофизиолоґийни механїзем хтори зошицким виключує єдну язичну систему док друга у функциї. Кед видзи текст або чує бешеду на єдним з язикох хтори зна, билинґвална особа автоматски декодує. У тим случаю вона ше справує як кед би мала преклопнїк на початку своєй язичней инпут-системи. Тот преклопнїк функционує нєзависно од преклопнїка виходней системи и контролує го штредок. Вимаганє же би ше одвитовало на одредзеним язику приводзи до автоматского уключованя системи кодованя за тот язик, а система декодованя за исти язик остава нєактивна. Тиж ше такой автоматски и нєзависно уключує инпут-система другого язика и на тот способ обидва язики источашнє активовани. Потамаль покля ше билинґвалному бешеднїкови удава тримац язики оддвоєно, нєт билинґвални проблеми. Алє, у хвильки кед вон тото вецей нє може, наступа линґвистична интерференция. Основне линґвистичне питанє то питанє о тим же цо заєднїцке двом язиком хтори участвую у процесу прекладаня и по чим ше вони розликую єден од другого. Тото паралелне (або контрастивне) преучованє було дзвигнуте на найвисши ступень дзекуюци двом намаганьом сучасней линґвистики: з єдного боку ґу розяшньованю язичних универзалийох, т.є. елементох хтори заєднїцки


за шицки язики, а друге – ґу розяшньованю питаня як специфични риси язичней системи формую видзенє швета при тих цо ше звикли виражовац на датим язику. Язични универзалиї, тоти заєднїцки, гоч розлично виражени прикмети шицких язикох, то найеминентнєйше означенє вельонационалней Войводини хтора, по шицким судзаци, найадекватнєйше ришела свойо националне питанє кед ше опредзелєла за ровноправне хаснованє, вєдно зоз сербским, мадярского, словацкого, румунского и руского язика (у роботи Скупштини АПВ и горватского). Праве тото язичне и националне богатство на єдним релативно малим просторе поставело як условиє заєднїцкого живота – природну дво або вецейязичносц. Ґенетска розличносц спомнутих язикох хтори ше службено хаснує у Войводини онєможлївює же би ше характеристики прекладаня зведло под заєднїцки менователь, бо, як познате, сербски, словацки, руски и горватски язик славянски язики, румунски – романски, а мадярски – угрофински Перши штири язики (славянски), коло векшей або меншей зродносци на планє лексики и морфолоґиї маю и велї сущни розлики на фонолоґийним и ортоґрафским уровню. У сербским язику, наприклад, акцент огранїчено шлєбодни, а у словацким и руским є вязани: у словацким за перши склад, а у руским за предостатнї. Окрем того, акцент ше у тих язикох розликує и по своєй акустичней природи – у сербским язику є тонски, а у словацким и руским екпираторни. Длужина и краткосц вокалох у словацким и сербским язику маю дистинктивну функцию, а у руским нє уплївую на значенє словох. Мадярски и румунски язик, хтори ше по свиїх системох барз розликую од сербского (зоз хторого и на хтори ше углавним преклада), маю тиж вязани експираторни акценти: мадярски на першим складу, а румунски на предостатнїм итд. Мадярски язик, спрам ранґ-лїстини Зєдинєних нацийох хтору направели прекладателє и линґвисти, спада медзи пейц найчежши язики на швеце (после китайского, японского и арабского), цо, вшелїяк, упутює на заключенє же прекладанє на тот язик и з того язика, окреме усне, анї кус нє просте. Симултани прекладатель зоз сербского на мадярски язик муши причекац цале бешеднїково виреченє, бо у процивним нє може зложиц субєкт зоз предикатом. До нєконґруентносци приходзи прето же ше предикат у мадярским язику у найвекшим чишлє случайох находзи на концу виреченя. Пред симултаним и консекутивним прекладательом на мадярски язик стої нє мале вимаганє же би, слухаюци бешеднїково викладанє, паметал елементи цалого виреченя хторе аж на самим концу составя. Друга, барз важна характеристика мадярского язика то нєскладанє ґраматичного числа меновнїцких катеґорийох, понеже ґраматичне число у мадярским язику вше у єднини (синґулария тантум), процивнє сербскому язику, дзе праве плуралия тантум углавним найфреквентнєйша катеґория. Тота, на перши попатрунок нє така важна розлика медзи мадярским и сербским язиком барз часто приводзи до интерферентних зявеньох у напряме меняня смисла виреченя, прето же ґраматични припадок предиката завиши од ґраматичного числа. Сецификум у прекладаню на мадярски язик и з мадярского язика представяю и ґеоґрафски назви и особни мена, як и назви рижних институцийох и установох. Єст урядово язични форми и ґраматични законїтосци Мадярскей академиї наукох о язику хтори єдинствени и обовязни за шицких цо по мадярски думаю, бешедую и пишу, без огляду на штредок дзе жию. Медзитим, тоти законїтосци у поєдиних дружтвених заєднїцох просто нє мож применьовац. Наприклад, у Мадярскей така пракса же жена кед ше ода нє траци свойо дзивоцке презвиско, алє анї нє прима презвиско свойого супруга, алє постава, дословно преложено, панї доктора Ласла Ковача. Прилапююци титулу свойого супруга, вона траци свой идентитет и нїхто нїґда


нє будзе знац єй праве мено. Дакус еманципованша ситуация кед жена постанє, наприклад, панї доктора Ласла Ковача, Сабо Ержебет. Тутейши словацки литературни язик, заш, по нєшка остал орґански вязани за литературни язик у Словацкей – чувствує ше як його состойна часц, гоч вецей як 260 року жиє на тих просторох свой власни живот. Медзитим, словацки язик у Войводини, пре оддвоєносц од матичней язичней заєднїци, нєзаобиходно здобува и дзепоєдни специфичносци як цо конзервованє даєдних назвох и формох хтори обезпечую одредзену архаїчносц у язику, алє и наставанє нових поняцох. Раз то зошицким нови слова, а раз уж постояци хтори доставаю на тих просторох ище єдно, нове значенє. Лексика у словацким язику ма найслабшу одбранєбну систему, праве прето же Словаци активно хасную и сербски и словацки язик. Найруйнуюцейше дїйство заш лєм прецерпело виреченє, а воно твори дух каждого язика, дава мелодию и красу. Под уплївом сербского язика, у прекладаню на румунски язик часто приходзи до погришного хаснованя дзепоєдних плуралских формох меновнїкох штреднього роду, а тиж и нєхаснованя нєодредзених формох меновнїкох, яки сербски язик нє позна. Присловнїцку одреднїцу ше з интерференцию у симултаним и консекутивним прекладаню часто заменює з опитним заменовнїком, перфект ше поцискує у прекладзе на румунски язик на хасен имперфекту, а под уплївом сербского язика приходзи и до ґраматичного нєскладаня пре погришне хаснованє присвойних заменовнїкох зоз хторима ше виражує ґенитив. Нєпочитованє основних правилох топики, окреме у зложених виреченьох, приводзи до нєясносцох, а нє ридко меня и основне порученє информациї. У поровнаню зоз сербским язиком, за руски язик характеристични консонанти ть, дь, дз и г, а руске ч дакус мегчейше од сербского ч, цо як пошлїдок фонетскей интерференциї ма вельки уплїв на вигварянє при усним прекладаню з руского на сербски язик. До заменьованя гласох у прекладаню приходзи окреме теди кед ше пребера готови слова зоз сербского язика, кед ше вираз преноши вєдно зоз семантичним значеньом. Фонолоґийне прекладанє вшелїяк подрозумює модификованє (адаптацию) у складзе з можлївосцами и вимаганями фонолоґийней системи сербского язика. Понеже прозодийна система нашого язика вельо простейша, сербска прозодийна система представя за симултаного и консекутивного прекладателя з руского на сербски язик досц вельку бариєру. З другого боку, вона часто предмет интерференциї и у другим напряме: место акценту ше преноши и на слова у руским язику хтори по своєй форми подобни сербским словом або словом странского походзеня хтори прияли акцент спрам законїтосцох сербского язика. Зошицким розумлїве же спаровац лексични єдинки анї кус нє лєгко. Кед преклада на свой мацерински язик, прекладатель интуїтивно вибера лексични єдинки з одредзеного множества. Добри вибор предпоставя интуїтивне або експлицитне познаванє знукаязичних и медзиязичних одношеньох, без чого нєзаобиходно приходзи до погришного „спарованя“, до фалшивих парох (парох язичних єдинкох хтори маю дацо заєднїцке, алє су нє у шицким єднаки). Подобносц язичних єдинкох на хторей прекладатель будує свойо похопенє о їх єднакосци може буц у поглядзе формох (напр. сербске спор и нашо спори, сербске облак и руске облак). Медзитим, же би обкеровал фалшиви пари, прекладатель муши знац же подобносц формох нє муши значиц и подобносц семантичного змисту (нашо спори значи праве процивне од сербского спор - швидки, а руске облак одвитує сербскому слову прозор). То пари хтори по форми подобни, а по значеню таки розлични же ше нїґдзе нє преклопюю. Окрем тих, єст и


фалшиви пари – интернационализми, фалшиви пари з часточним преклопйованьом у значеню, видумани пари, фалшиви пари без подобносци по форми итд. Почежкосци у прекладаню на руски язик представяю и лексични и поняцово пражнїни хтори ше одноша на ситуациї кед сербски язик лексикализує одредзени аспект звонкаязичней стварносци (т.є. ма лексичну єдинку хтора го виражує), а руски язик нє ма лексичну єдинку зоз хтору би тот аспект виражел. Тото найобачлївше на прикладох номинализациї родзинских одношеньох як цо у сербским язику стриц, ујак, нећак, братанац, сестрић, заова, јетрва итд., дзе руски язик муши описовац тоти одношеня. З другого боку, руски язик, наприклад, строго розгранїчує сербске дїєслово прати при меновнїкох як цо руки, власи, зуби, судзина, шмати, дзе за кажду поєдинєчну ситуацию хаснує одвитуюце дїєслово: руки ше умива, власи ше змива, зуби ше чуха, судзину ше помива, шмати ше райбе итд. Присловки, фрази и окаменєни вирази тиж припадаю лексичней часци язика и за потреби прекладательней пракси вимагаю окремну увагу. Ясне же ше тоти вирази з буквалним прекладаньом претворюю до шлєбодних виреченьох, часто шмишних и без смисла. Прето ше вирази того типу нє шме прекладац так же ше заменї часци язичного материялу зоз хторого су зложени, алє у цалосци – присловку за присловку (напр. сербска присловка Ко другоме јаму копа, сам у њу пада у нашим язику пренєшена з другима язичнима средствами: Хто другому жичи, сам ше покалїчи, або обратно – руска присловка Пать за себе, будзе з тебе, у сербским язику глаши Уздај се у се и у своје кљусе). На ґраматичним (морфолоґийним и синтаксичним) уровню кореспонденти то гевти язични єдинки двох язикох хтори функционую на идентични способ як ношителє єднакого значеня у двох текстох цо стоя у одношеню прекладней еквиваленциї. Медзитим, у ґраматики, як и у лексики, єст опасносци од фалшивих парох хтори условени з форму ґраматичней катеґориї, з єй назву и значеньом. Же би ше тото обкеровало, потребна психолоґийна порихтаносц прекладателя на траспонованє єдних ґраматичних єдинкох до других, хторе подрозумює преруцованє єдней ґраматичней єдинки жридлового язика до даякей другей язичней єдинки у язику цилю. Применовнїки и применовнїцки конструкциї, понеже маю и свойо лексичне значенє, а ноша и ґраматичне значенє и припадково одношеня, тиж барз часте интерферентне зявенє кед ше преклада зоз сербского на наш язик. Понеже значенє применовнїка повязане з припадком меновнїка при хторим стої, у прекладним одношеню медзи двома синтетичнима язиками (як руски и сербски) вяза медзи припадковима и применовнїцкима значенями барз нєпоштредна, та є праве пре ґенетску зродносц тих двох язикох – виложена интерференциї у обидвох напрямох. Порихтаносц прекладателя же би ґраматични файти словох зоз жридлового язика заменєл зоз даякима другима файтами словох пре посцигованє прекладней еквиваленциї – найчастейше у функциї керованя фалшивих парох. Прекладатель часто, прекладаюци меновнїк з меновнїком, прикметнїк з прикметнїком, дїєслово з дїєсловом итд. прешвечени же єдинки (файти словох) хтори ноша исту ґраматичну етикету муша мац и исту функцию. Забува ше же кажди язик ма свою дистрибуцию функцийох и значеньох по єдинкох своєй системи и же погришне обчековац же ше дистрибуция єдного язика „пресликує“ до єдинкох з исту назву у другим язику. Контрастивна анализа сербских прекладних єдинкох и прекладних єдинкох язикох хтори ше у Войводини службено хаснує була би тема вельо озбильнєйшого виглєдовацкого подняца, а у тим прилогу, хори направени на основи пилот-


виглєдованя, дати лєм идеї у яким би напряме таки мултидисциплинарни проєкт требало реализовац.

II. ПРИЛОГИ НА ТЕМИ З ОБЛАСЦИ ЯЗИКА

ОД БАЧВАНЬСКО-РУСКЕЙ БЕШЕДИ ПО РУСКИ ЛИТЕРАTУРНИ ЯЗИК

(Огляднуце на «Граматику бачваньско-рускей бешеди» др Ґабра Костельника и «Ґраматику руского язика» др Юлияна Рамача, Завод за уџбенике и наставна

средства, Београд 2002)

1. Монументални историйни памятнїк язику, Граматика бачваньско-рускей бешеди др Ґабра Костельника, як на кнїжки пише - професора у Львове (видатель и властитель РНПД Р. Керестур, друковала Српска манастирска штампарија у Сремским Карловцима 1923. року) и нєшка, после 85 рокох од виходзеня, шведочи же лєм особна мотивация власного прешвеченя хтора истей резонанциї у найширшим кругу ученого швета рижних прешвеченьох и опредзелєньох ма найлєпши преференциї буц удатна и прилапена, односно победзиц и остац тирваци здобуток нашого жица и найподполнєйше витворенє нашого жемского посланя. З Костельникову руку зарисовани язични модалитети – веренє до logosu, моци слова, свидомосци о нєпреценлївей вредносци знаня и одкриваня наукових правдох, з прешвеченьом же думки порушую шерцо на вельки подняца и же просвищена


свидомосц оплеменює чловека, та же "спредз мушиме научиц граматику тей бешеди хтору найлєпше знаме. А така бешеда тота, зос хтору ше од дзециньства послугуєме, - мацериньска бешеда." – давали моц и плеяди його нашлїдовательох. Прето ше, озда, анї нєшка нє боїме и нє унїмаме основоположнїка нашей писменосци поволац медзи нас живих за шведка най пресудзи и потвердзи же зме ше нє запущели и же зме Богу на славу и шицким нам на "ползу" добри дїла, по його шлїдох, робели и унапредзовали. 2. Уж перше поровнанє самих назвох тих двох значних творох – Граматики бачваньско-рускей бешеди и Ґраматики руского язика було би достаточна основа за фундаменталне социолинґвистичне виглєдованє на релациї бачваньско-руска бешеда – руски язик, з окремним акцентованьом на трансформованє и "дзвиганє" бачваньско-рускей бешеди на уровень руского литературного (нормованого, стандардного) язика, алє ше на тот завод затримаме лєм у ровнї дисциплини о нукашнєй структури язика. 2.1. Напевно же Костельник, вецей як сто роки после Вука Kaраджича (1818), знал за дистинкцию народни язик – литературни язик, а як европски ориєнтованому филолоґови хтори "у Ґалициї студирал компаративну славистичну филолоґию" нє могли остац нєпознати Якобсоново (1920) бинарни опозициї и дистинктивни означеня и Сосирово (1916) теорийни аксиоми на хторих заснована сруктуралистична метода як цо langue – parol, т.є. бешеда – язик, а заш лєм медзи тоти два концептуално-терминолоґийни парадиґми положел знак єднакосци [Граматика то наука о бешеди (язику). Бешеда (язик) то средство, зос хторим ше єден чловек може спорозумиц з другима людзми.]. (К., б. 6) За Костельника бачваньско-руска бешеда диялект (Граматика диялекту, хтори так далєко од кнїжковей бешеди, як наша бачваньско-руска бешеда... ) хтори вон зоз нормованьом жада дзвигнуц на уровень стандардного язика, т.є. отвориц драгу до кнїжкового руско-україньского язика, як тиж до сербского чито горватского язика. (К., б. 4), дзе остава нє до конца ясне цо Костельник подрозумйовал под кнїжковим/кнїжовним руско-українским язиком, понеже значенє його терминох як цо руско-українски язик, українско-руски, староукраїнски, староруски, руска бешеда коло Прешова, українски язик, литературни українски, велько-українски, малоруски, та по литературни диалект (!) барз чежко розгранїчиц, а ище чежше науково потолковац. Додац треба, тиж, же Костельник термин язичиє (литературни язик Угорскей Руси) нїґдзе нє спомина, як анї прикметнїк од етнонима Руснак, хтори би аналоґно требал глашиц – руснацки. (Пор. нєдошлїдносци Руски Керестур/Надь Керестур/Бачкерестур, Русинска улїца у Керестуре а биваю у нєй Руснаци и Русини – русински: 1. стара назва за етноним и з нього виведзени прикметнїк; 2. назва етнїчней заєднїци у Словацкей, Польскей, України, Мадярскей и Румуниї и з нєй виведзени прикметнїк). Костельникови ше нормовац бачваньско-руску бешеду и поставиц ю на уровень стандардизованого язика, вшелїяк, на добробут народу удало, так же його познєйши нашлїдователє – у першим шоре Гавриїл Надь, Микола Кочиш, та Мария и Евґений Чакан, Микола Скубан, Яша Баков, др Михайло Фейса, др Яков Кишюгас и велї други цо на рижни способи, на Костельникових основних постулатох дали творче доприношенє нормованю нашого язика, рушали нє вецей од диялекту, алє од стандардного язика. Др Рамач – тиж так, алє його задача прето нє була анї кус лєгчейша. Напроцив. Його широкому линґвистичному образованю и фундаменталносци у виглєдовацким поступку, сцерпезлївосци, упартосци и витирвалосци у обрабяню такого обсяжного корпусу можеме подзековац же наш


сучасни литературни язик описани, прировнани ґу другим язиком, з норму одредзени и етимолоґийно потолковани. Зоз становиска теориї стандардизациї язика, алє и зоз социолинґвистичного и психосоциолоґийного становиска хтори др Рамач барз добре похопел, найзначнєйши, у ствари, становиска ґу стандардному язику, односно гевтому язичному идиому хтори ше нормує и орґанизовано, плански дружтвено контролує. У першей парадиґми народни язик, у ствари бешедна норма хтору ше хаснує, то прави язични ентитет хтори ше описує и нормує же би могол витвориц функциї такого идиому яки сучасна социолинґвистика наволує стандардни язик. У другей парадиґми опозицию народни язик – литературни язик мож звесц на опозицию усни язик – писани язик як два функционално ровноправни реализациї структурно истого идиому. У трецей концептуално-терминолоґийней парадиґми опозиция народни язик – литературни язик запровадзена на основи критериюма нєнормовани – нормовани язик. (Р., б. 7) 2.2. За Костельника "Граматика то греческе слово, а значи тельо, як по нашому 'писовня' – то єст: наука о писаню. Граматика нас учи, яких ше правилох тримаме, кед гуториме, и як маме списац тото, цо гуториме." (К., б. 6), а за Рамача "Ґраматика єдна з дисциплинох нукашнєй линґвистики. Вона виучує нукашню структуру язика." (Р., б. 6), з чого виходзи же Костельникова Граматика описна, з меншей часци нормативна, алє є источашнє и правопис (писовня), а Рамач описує структуру литературного язика и утвердзує правилни и нєправилни форми у нїм, та указує на правила хтори даваю актуалну язичну норму и хторих ше треба притримовац у литературним язику, прецо єй блїзше означенє, попри описней, и нормативна або прескриптивна ґраматика. И Костельник и Рамач часто толкую походзенє словох, прецо обидвом ґраматиком мож шлєбодно додац и прикмету – историйни. 3. Перша часц и Костельниковей и Рамачовей ґраматики кладзе пред єй хаснователя исту проблематику. При Костельникови то О писаню и вигваряню, а при Рамачови – Фонетика. 3.1. У вязи з тим нє мож нє спомнуц два брилянтни роботи хтори обрабяю терминолоґию у Костельниковей Граматики. То робота др А. Д. Дуличенка под назву Словнїк рускей линґвистичней терминолоґиї котру створел Гавриїл Костельник1 и робота др Юлияна Рамача Походзенє Костельниковей линґвистичней терминолоґиї2. Др Дуличенко замерковал же Костельник "без предходней традициї мушел оформиц линґвистични инвентар... "; же "... хаснуюци добру еластичносц и рухомосц системи твореня словох власного язика, вон практично твори цалу линґвистичну терминолоґию на основи руского язичного материялу..."; же "У тим поглядзе Граматика бачваньско-рускей бешеди Г. Костельника наисце новаторска робота.", при чим му заш лєм мож пригвариц подполне иґнорованє розширеней медзинародней линґвистичней терминолоґиї. Спомнута Рамачова робота, як додаток ґу Словнїку лексики Гавриїла Костельника3, обрабя и дава походзенє Костельниковей линґвистичней терминолоґиї (понад 260 термини, дзе наведзени и їх паралели у українским, польским и других язикох хтори Костельник або превжал, або хтори могли уплївовац на творенє його терминох), цо ище раз указує же Костельник у Граматики хаснує домашню терминолоґию хтору сам, дзекеди вецей, дзекеди менєй удатно формовал, а Рамач ше опредзелєл за медзинародни линґвистични термини, присподобююци их ґу законїтосцом нашого язика. 3.2. У поглавю хторе описує уровень фонетики обидвоме авторе хасную призвичаєни поступок. При Рамачови материя вельо ширше обробена, так же облапени и ґрафично


илустровани и бешедни орґани, руски вокали поровнани з українскима, русийскима и сербскима вокалами и дати пременки у гласовей системи под уплївом сербского язика при консонантох. Историйна фонетика (гласи у їх розвитку – дияхрона ровня) при Костельникови обробена у поглавю О писаню и вигваряню, а Рамач ше опредзелєл за окремне поглавє хторе дате после Лексики и вола ше Историйна фонетика, з чим ясно розгранїчел синхрону од дияхроней оси у язику. 3.3. Костельник нас през Звуки и букви уводзи до Кирилскей азбуки (яку ю ми уживаме), Самогласних и нєсамогласних звукох, Змегчаня, Пременки звукох (нєсамогласних и самогласних), Випаданя звукох, Вкладаня звукох, Полногласу, Преруцаня звукох, Складох и Наглашки, а Рамач при обробку вокалох и консонантох описал и їх вигварянє, та приказал розлики у руским и сербским язику и пременки гласовей системи под уплївом сербского язика, класификовал консонанти по месце и способе твореня, обробел виєдначованє (асимилацию) консонантох, гиятово консонанти и акцент. Анализуюци консонанти, Костельник завера до заградзеня препречно-ужинкови (дз), вєдно зоз ридкохаснуюцим дж, рахуюци, як випатра, же вон нє ма подполне „право граждаства“ у системи консонантох руского язика, гоч то єдна з найфреквентнєйших и барз означених фонемох нашого язика. Окремней значносци Рамачовей Ґраматики доприноши и додаванє Транскрипциї и ришованє дзепоєдних проблемох правопису, за цо оправданє нє чежко найсц, а тото цо у тим поглавю Рамачовей Ґраматики треба подцагнуц, то його богата змистовосц и єдноставна преглядносц. Як замерковал др А. Д. Дуличенко4, од Костельникового „поровнаня у 'Граматики' руского язика з українским, сербско-горватским и польским язиком нє вше було хасну. Роби ше о опису даяких характеристикох хтори нє досц блїзки рускому язику, цо у одредзеней мири очежує розуменє 'Граматики' и єй хаснованє у школох, прецо вона найбаржей була написана. Наприклад, у часци котра пошвецена фонетики, место того же би детальнєйше описал характерни у руским язику нєполни глас, Г. Костельник, обратно, описує зявенє полного гласу, аж и сам параґраф наволал 'Полноглас'. Алє, по нашим думаню, Г. Костельник тото язичне зявенє и подобни йому зазначел свидомо, и то нє резултат його нєдошлїдносци и нєдоцильносци.“ 4. Друга часц обидвох ґраматикох то Морфолоґия (при Костельникови О значеню и твореню словох). Рамач на високим фаховим уровню, почитуюци найсучаснєйши науково постулати тей часци линґвистичней дисциплини, приказал структуру шицких файтох словох, їх способи виражованя ґраматичного значеня, формох и катеґорийох и можлївосци їх твореня. Приступ ґу тей материї му подполно ускладзени з новшу традицию составяня ґраматикох, та Ґраматика руского язика, нє лєм же обсяжнєйша и фундаменталнєйша, алє є и практичнєйша за хаснованє, а вельке число прикладох з литературного и бешедного язика за кажди обрабяни сеґмент будзе помоц хасновательом тей ґраматики лєгчейше обачиц и звладац понукнуту материю од материї у Ґраматики бачваньско-рускей бешеди, дзе морфолоґия подзелєна на три цалосци: 1. О значеню и твореню словох, 2. Одменка словох, и 3. О словох през одменки. 4.1. При меновнїкох, наприклад, Рамач направел їх лексично-ґраматични ґрупи (общи и власни, збирни, конкретни и абстрактни, меновнїки хтори означую живе и нєживе), обробени род, число и припадок, дати деклинациї меновнїкох и приказани суфикси за


їх творенє, а Костельник суфикси (наростки) обробел вєдно – и при меновнїкох, и при прикметнїкох (придавнїкох) и при присловнїкох. За прикметнїки Костельник гвари же "при одменки придавнїкох маме єднину и множину, припадки и ґраматични роди так исце, як при одменки меновнїкох", а Рамач их розкласовал на описни и односни, дал їх ступньованє, деклинацию и творенє (зоз суфиксами и префиксами, присвойни, материялни, зоз значеньом места и часу). Заменовнїки Костельник подзелєл на особово, повратни, присвойни, показовни, питайни, односни и нєозначени, а Рамач додал ище 2 файти: одредзени и одрекаюци. Костельник, медзитим, нє прави розлику медзи нєодредзенима и одрекаюцима заменовнїками. Тоти други вон кладзе до катеґориї нєозначени заменовнїки. Числовнїки у Рамачовей Ґраматики подзелєни до пейцох ґрупох (основни, збирни, порядково, нєодредзени и ламани числа). При Костельникови то тиж пейц ґрупи, алє з иншаким значеньом: числовнїки означени и нєозначени, главни, зберни, редовни, кельораки и келїсти, а децимални числа ше нє споминаю. Приступ ґу обробку дїєсловох при тих двох авторох тиж розлични. Костельникови познати нєдоконьчени и доконьчени, преходни, нєпреходни и повратни дїєслова, а Рамач их дзелї по вецей критерийох: дїйово и станово, полнозначни и помоцни, модални; законченого и нєзаконченого виду; преходни, нєпреходни и повратни; катеґория стану, способу, часу, особи, роду и числа; особово и безособово, та дава дїєсловни форми, класификує дїєслова, указує як ше твори дїєслова (зоз суфиксами и префиксами и самостойни дїєслова). Костельник видзелєл дїєсловни катеґориї на основи додаваня суфиксалних елементох медзи дїєсловним кореньом и инфинитивним суфиксом –ц, при чим нє вжати до огляду основи презента и перфекта, а до трецей катеґориї обєдинєни дїєслова з основу на –а- (кричац) и на –е- (шмец). Зоз формох перфекта (часу прешлого) фиксована лєм єдна – з назначеним субєктом (читал сом), а вихабена друга форма у хторей субєкт ясно виражени з особним заменовнїком (я читал). Нєдорушене тиж остало и питанє о активних дїєприкметнїкох. Присловнїки при Костельникови подзелєни до осем ґрупох (часово, местово, способово, за означованє ступня и мери, присловнїки за питанє, за твердзенє, за запреченє и присловнїки доповедни), а Рамачово подзелєнє зошицким иншаке: обставиново, означуюци и присловнїки у виреченю, та дате їх творенє, ступньованє и сербски уплїв. Медзи присловнїки Костельник положел и словко нє, а тиж и ґрупи словох типу реку, знай, як би гвари и други. Применовнїки Костельник подзелєл на первесни и виведзени, Рамач на примарни и секундарни (цо у сущносци исте) и обидвоме авторе даваю препатрунок їх хаснованя з припадками. Остатня часц того поглавя тиж подобна при обидвох авторох: злучнїки (при Костельникови и часточки, а при Рамачови словка) и викричнїки. 5. У поглавю о синтакси (при Костельникови Складаня) Рамач успишнє повязал традицийни и сучасни принцип. Як цо замерковал єден з рецензентох Ґраматики, проф. др Йован Єркович,5 традицийна метода применьована вшадзи дзе то одвитовало "опису язичней стварносци; у случайох повторного вреднованя фактох уведзени шицки здобутки сучасней линґвистичней анализи. Дате надпомнуце ше одноши и на похасновани термини: хасновани добре познати и призвичаєни термини у шицких


случайох кед покривали винєшену поєдиносц, а нови прилапени лєм кед су у функциї лєпшого ошвицованя и розуменя проблема." (Є., б. 68) 5.1. Тота наукова обласц окреме добре и преглядно обробена, илустрована з прикладами виреченьох з народного и литературного язика хтори ґу тому и стилски розгранїчени. Детально розробени шицки файти виреченьох, пременлїви слова у виреченю, а надзвичайну вредносц ма часц того поглавя о хаснованю припадкох з применовнїками и без нїх, указуюци насампредз на уплїв сербского, алє и мадярского и нємецкого язика. Костельник наводзи же зложени виреченя "можу буц зложени або нєовисно або овисно," та толкує же "нєовисно два, або вецей виреченя зложени теди, кед би кажде з тих виреченьох могло стац саме за себе. Н. пр. Вон би ше могол учиц, алє нє сце.", а Рамач тоти нєзависно-зложени виреченя подзелєл на 6 файти (составни, заключни, процивни, виключни, роздзельни и нєзависно-зложени приложени виреченя). За овисно зложени виреченя Костельник гвари же то "виреченя теди, кед єдно виреченє приходзи лєм як часц другого. Н. пр. Як себе престреш, так будзеш спац" и розкласовал их по значеню до дзевец родох: односни, питайнї, нашлєдствово, доцильни, причиново, допустово, поровнуюци, часово и условни, за розлику од Рамача хтори их подзелєл на 5 типи (субєктово, предикатово, атрибутово, обєктово и додатково; тоти остатнї, заш, аж на 14: местово, часово, причиново, пошлїдково, намирни, условни, допусни, способово, зоз значеньом мири, поровнуюци, предикатско-атрибутово, приложени зависно-зложени, зложени з вецей зависних виреченьох и зложена синтаксична цалосц). Костельникови тиж вимкли з уваги слова хтори ґраматично нє вязани зоз членами виреченя (наглашени слова, уложени слова, ґрупи словох) и виреченя з видвоєнима членами. Як зложени виреченя вон квалификує прости виреченя з єднороднима додатками и предикатами и наволує их сцагнути виреченя, а питаня директней и индиректней бешеди нєдосц ошветлєни. 5.2. Єдна диґресия з тим у вязи заслужує кус вецей уваги: о злучнїку да у нашим язику писане на вецей заводи. Споминаме лєм роботу др А. Д. Дуличенка Ґу питаню о злучнїку "да" у язику югославянских Руснацох6, дзе автор гвари же "Док Костельник у своєй Граматики пробовал лєм огранїчиц хаснованє злучнїка да, нє виключуюци го на тот способ з ґраматичней системи руского литературного язика, дотля автор велїх повойнових школских учебнїкох мацеринского язика Микола Кочиш виражел свойо неґативне становиско спрам хаснованя того злучнїка... У учебнїку за 7. класу вон пише: 'У нашей бешеди нє нужни злучнїк да, котри зме прияли зоз сербскогорватского язика'." (Д., б. 272) Гоч Костельник (К., 43) гвари же "особито на да треба мерковац, же би го нє хасновац пречасто, же би да зошицким нє вициснуло нашо прадавне же", вон у доцильних виреченьох допущує хаснованє того злучнїку: Пошол до пиньвици, да принєше вина., як и у превраценей бешеди: Оцец ми гварел, да идзем до сушеда, и да повем, же нєшка будземе тлачиц. При Рамачови ше медзи злучнїками злучнїк да нє спомина – у дополнююцих злучнїкох дати його руски еквиваленти же, же бим (биш, би...), як и у цильових и намирних злучнїкох: же, же бим (биш, би...), най. Тот злучнїк спомнути у поглавю Наш народни и литературни язик (Литературни язик од 1904. по Другу шветову войну, Стихийни розвой литературного язика: уплїв сербского язика) (Р., 557), дзе Рамач гвари: "Окреме части злучнїк да, нпр.: державна власц... силовала народ да школи будує, да до нїх дзеци... посила."


Потвердзенє же ше злучнїк да у нашим язику хасновало вельо скорей як цо мож бешедовац о уплїве сербского язика находзиме, медзи иншим, у молитви Оченаш хтору нашо людзе з давен-давна вигваряю так: "... да святится имя Твоє, да прийде Царствиє Твоє, да будет воля Твоя...". 5.3. У тей глави вшелїяк треба спомнуц барз драгоцини додаток Хаснованє припадкох, дзе на коло 100 бокох (304-397) детально обробени и з прикладами илустровани шицки припадки без применовнїкох и з применовнїками и назначени применовнїки и применовнїцки вирази сербского и восточнославянского походзеня. 6.1. Костельник у Другей часци Граматики (К., б. 40) О значеню и твореню словох под точку 7 наводзи Цудзи слова, дзе видвоює мадярски, нємецки, сербски и дзеяки други слова хтори зме прияли през мадярски и сербски язик (француски, латиньски, талияньски, румуньски), а основне правило при пребераню словох з других язикох записал так (К., б. 42): "1. Кед єст свойо слово, та нє шлєбодно брац цудзе... ; 2. Дзе нє маме ище свойо, там треба створиц нове слово, або вжац слово зос нашого кнїжкового або зос сербского язика, алє треба тото слово применїц ґу духу нашей бешеди". 6.2. Рамач у поглавю Лексиколоґия тиж на коло 100 бокох (397-499) класификовал руску лексику рушаюци од 7 становискох: становиска походзеня, териториялного хаснованя, социялного хаснованя, становиска стилу, активного и пасивного хаснованя, становиска фреквенциї и семантичного становиска. Кажде з тих становискох детально розробене и подкрипене з прикладами, та, напр. лексика зоз становиска походзеня розчленєна на карпатску лексику (праславянизми, мадяризми, ґерманизми, латинизми, грекизми, церковнославянизми, румунизми, други пожички и деформовани слова) и нову лексику (сербизми, нови нємецки и мадярски пожички, анґлизми, русизми и восточнославянизми), дзе обробени и калки, нукашня деривация, реактивизация застареней лексики и фразеолоґия. Лексика зоз становиска териториялного хаснованя подзелєна на общенародну лексику и диялектизми, зоз становиска социялного хаснованя на професионалну лексику и жарґон/арґо, лексика зоз становиска стилу на нєутралну лексику, лексику усней бешеди, кнїжкову и експресивну лексику, зоз становиска активного и пасивного хаснованя на историцизми, архаїзми и неолоґизми, а лексика зоз семантичного становиска на гомоними, синоними и антоними. 6.3. Ономастика (шицки власни мена) у Рамачовей Ґраматики тиж интересантно обробена. Дата руска антропонимия, власни мена, презвиска (и назвиска) и їх суфикси, як и топоними (ґеоґрафски назви). 6.4. У Лексикоґрафиї (теориї и пракси составяня словнїкох) хаснователь Ґраматики поучени о описних, прекладних, правописних, фразеолоґийних, диялектолоґийних, етимолоґийних и историйних словнїкох. Текст писани ясно, розумлїво каждому читачови, понукаюци велї хасновити информациї хтори пояшнєни на вельким чишлє прикладох. 7. З обласци историйней ґраматики при Костельникови дати лєм рефлекси праславянских гласох (и буквох) ят, ен и мегкого и твардого полугласнїка (йор и їр) у общим руско-українским, сербско-горватским и польским язику, док Рамач вельо детальнєйше обробел тоту проблематику даваюци комплетну праславянску гласову систему (полугласнїки, ят, назали ен и он, вокалне р и л, полногласни ґрупи tort, tolt, tert, telt, ort и olt, протетичне й и в, преход е до о, пременка ев на ов, превої, консонанти ґ и г, консонанти ф и дж, йотованя, змегчованя консонантох, палатализациї и велї други пременки консонантох) и дал приклади рефлексох у праславянским, русийским, словацким, сербским и руским (даґдзе и польским) язику. Нє вихабени анї пременки на


морфолоґийним уровню, та так дати дзепоєдни стари форми меновнїкох женского роду у локативе єднини, меновнїки стреднього роду у ґенитиве множини, кратки форми прикметнїкох, як и стари инфинитивни суфикс –ци. 8. Поглавє Наш народни и литературни язик окреме значне за каждого читача хтори жада дознац вецей о нашим язику. У нїм го автор уводзи до карпатскей язиковей системи и нових пасмох у нашим язику, указує на керестурско-коцурски язични розлики, описує наш язик по приселєню, толкує нашо народне мено и дава основни риси нашого язика у пейцох периодох: по конєц 19. вику, од 1904. по Другу шветову войну, од 1945. по шейдзешати роки, од шейдзешатих рокох по нєшка и дальши розвой нашого литературного язика (дзе облапени можлївосци нашого народного язика – домашнї еквиваленти место сербизмох, "гришки" хтори указую на нукашню моц нашого язика, реактивованє архаїзмох, "чисценє" язика – нєрозликованє наших и цудзих елементох, одпор ґу мадяризмом и ґерманизмом, операнє на други язики: восточнославянски и сербски обмоток, творенє словох по карпатским образцу, операнє на други язики и писательов язик як нєвичерпне жридло). 9. Гоч Предметни реґистер напевно вимагал од автора вельки труд, вон барз хасновити за швидке и лєгке находзенє глєданого проблема у Ґраматики под наведзену точку. Потим шлїдза Скраценя менох и насловох, Други скраценя и знаки и богата Литература хтора нас упутює на проблеми ґраматичного обробку язичней материї. 10. На основи виложеного, треба ище раз повесц же Костельник тримал бачваньско-руску бешеду за диялект кнїжкового руско-українского язика, цо ше през теорийни розпатраня указало лєм з часци точне. Ниа цо вон сам записал у Хронїки Керестура7: "През тото време, одкеди нашо Руснаци жию у Бачкей, одцудзели ше вони од других Руснацох, у вельким руским народзе постали вони окремна ґрана. На новим своїм обиталищу, у нових приликох виробели себе нови характер, нови способ живота у обичайох, у ґаздованю, у єдлу, у облєчиву. А и язик їх постал 'їх власни' котри вецей нїкому нє припада лєм їм. Па так тото шицко нашло свой вираз и у чувству наших Руснацох. Вони знаю, же вони 'нє таки' Руснаци як други. Вони ше сами оддзелюю од других Руснацох. Руснаци, хтори биваю на 'Горнїци' (т. є. у Горнєй Мадярскей), то 'Горняци', а тоти, цо биваю у Ґалициї, то 'Ґалициянє'. О Руснацох под московским царом жию 'Руси' (або колективно: 'Рус') або 'Москалє' (колективно: 'Москов' або 'Москаль'). 'Руснаци' simрliciter як сом уж спомнул, то лєм 'нашо Руснаци'." Кед би Костельник у своїм чаше знал за Сосирово аксиоми структурализма langue/parole, т.є. бешеда – язик, можебуц би свою дихотомию нє поставел як диялект – литературни язик. Алє, оспорйовац му описованє и з часци нормованє бачваньско-рускей бешеди, та єй "дзвиганє" на уровень стандардизованого язика нїзач нє шмеме, окреме кед маме на розуме час и условия наставаня того значного и каждей похвали вредного витвореня. Рамачова Ґраматика наставала у вельо иншаких дружтвених условийох и зоз вельо иншакима науковима сознанями, цо нє значи же авторови нє було потребне огромне линґвистичне знанє, мудросц и толеранция та заключиц: 1. же ше руски язик формовал у карпатским ареалу дзе ше сходза восточнославянски и заходнославянски язики (прецо ма характеристики и єдних и других); 2. же руски язик треба виучовац як уж формовану систему, односно як окремни славянски язик хтори ма даєдни характеристики з язиками и диялектами карпатского ареалу;


3. же нє треба визначовац же зме тоти або гевти слова, форми итд. прияли од Словацох, други од Українцох, треци од Поляцох итд.; 4. же нє треба тенденциозно наглашовац же вон по своїх характеристикох припада у векшей мири восточнославянским або заходнославянским язиком, алє досц констатовац же вон ма характеристики и восточно и заходнославянских язикох. Дзепоєдни линґвистични мена шветового формату (О. Мишанич, С. Ґуставсон, М. Пешикан) наш руски, руснацки язик тиж розкласовали ґу штренє або централнославянским язиком, цо Рамачово опредзелєне у подполносци потвердзує, а Костельниково слова о "иншакосци" нашого язика у одношеню на други язики, хтори зме кус скорей наведли, лєм потвердзую Рамачово становиско ґу рускому/руснацкому язику як окремному славянскому язику, нормованому и стандардизованому у шицких сферох хаснованя. Мож з правом повесц же виходзенє Ґраматики руского язика др Юлияна Рамача представя исту таку важну историйну подїю - и за наш народ и за цалу славистичну наукову явносц - як цо було и виходзенє Граматики бачваньско-рускей бешеди др Ґабра Костельника пред 85 роками. Ґу тому, Ґраматика руского язика др Юлияна Рамача будзе вредни, фундаментални приручнїк за тих цо преподаваю руски язик, потребни и хасновити учебнїк за тих цо го уча, алє и добра, озбильно и детально зробена ґраматика руского язика.

Фусноти

1 А. Д. Дуличенко: «Словнїк рускей линґвистичней терминолоґиї котру створел Гавриїл Костельник», Jugoslavo Ruthenica, НВУ Руске слово, Нови Сад 1995, б. 291-307. 2 Ю. Рамач: «Походзенє Костельниковей линґвистичней терминолоґиї», Шветлосц 1/2004, б. 12-36. 3 Ю. Рамач: «Словнїк лексики Гавриїла Костельника (слова восточнославянского и польского походзеня)», НВУ Руске слово, Нови Сад 1991. 4 А. Рамач: «Линґвистична творчосц Гавриїла Костельника», Шветлосц 4/2004, НВУ Руске слово, Нови Сад 2004, б. 461. 5 Й. Єркович: «Ґраматика руского язика др Юлияна Рамача», Studia Ruthenica 8, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад 2002, б. 67-69. 6 А. Д. Дуличенко: «Ґу питаню о злучнїку 'да' у язику югославянских Руснацох», Јugoslavo Ruthenica, НВУ Руске слово, Нови Сад 1995, б. 265. 7 Гавриїл Костельник: «Проза», НВУ Руске слово, Нови Сад 1975, б. 156.


ЯЗИК ЯК ЛЇК ЗА ДУШУ И ЦЕЛО („Речник медицинске терминологије, српско-латинско-русински/Словнїк

медицинскей терминолоґиї, сербско-латинско-руски”, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад 2006)

1.1. Спрам податкох Eвропского бироа за язики хтори шe мeнєй хаснує (EBLUL – European Bureau for Lesser Used Languages), кажди дзeвяти житeль Eвропскeй униї, окрeм язика вeкшинскeй нациї у дeржави дзe жиє, бeшeдує и на даєдним спомeдзи 60 малих язикох, кeльо их одприлики нєшка єст у тeй заєднїци народох хтора ма 457 милиони людзох. Коло 46 милиони людзe шe спорозумюю на язикох хтори вeкшeй часци Eвропянох нєпознати и хтори би лєгко могли закончиц у историйнeй кошарки забуваня у чашe кeд шe аж и такволани вeльки язики пасую з ґлобалним компютeризованим анґлийским валалом. Значи, Eвропски биро за язики хтори шe мeнєй хаснує жада виратовац вавилонску турню Старого континeнту, прeцо и принєсол Eвропску повeлю (грамоту) по хторeй рeґионални и мeншински язики у Сeрбиї албански, болгарски, бошняцки, мадярски, ромски, румунски, руски, словацки, українски и горватски, а у Мадярскeй болгарски, грeчeски, румунски, руски/русински, сeрбски, горватски, польски, словацки, словeнски, українски, єрмeнски, нємeцки,


ромски и бeаш (други язик Ромох). Гоч нам податки з других жeмох дзe жию Руснаци/Русини/Лeмки нє познати, цeши нас факт жe наш язик у двох жeмох защицeни з Eвропску повeлю як рeґионални або мeншински. 1.2. Шицким двоязичним особом познатe жe прeкладанє то процeс у хторим шe язики и їх линґвистични eлeмeнти поровнує, замeнює (чeра), виєдначує єдни з другима у комуникациї, жe би шe прeз тото замeньованє обeзпeчeло зачуванє идeнтитeту тeкста и eквивалeнтносц прeкладу зоз жридловнїком. Прeкладанє мeдицинских тeкстох и мeдицинскeй литeратури спада до фахового и наукового прeкладаня, а то чeжка и барз одвичатeльна робота. Чeжка, бо прeкладатeль муши войсц до фахових дeтальох мeдицинскeй обласци хтору прeклада. Чeжка є и прeто жe шe барз часто прeклада информациї о зошицким нових досцигнуцох за хтори нєт eквивалeнтна лeксика у язику на хтори шe прeклада. Одвичатeльносц прeкладатeльох нам шицким позната, алє у обласци мeдицини вона приходзи до подполного виражeня. Спомнємe лєм єдeн eклатантни приклад з прeкладатeльнeй пракси. У єдним упутствe за хаснованє лїку писало: Лїк шe пиє на 8 годзин, послe фриштику, а прeкладатeль прeложeл: Лїк шe пиє 8 годзини послe фриштику. Лїкарe и фармацeвти нам напeвно потвeрдза жe гришка – катастрофална, знаюци жe шe роби о гормону скори надпокруткового шлїжнїка хтори ма спeцифичнe дїйство. За прeкладанє мeдицинских тeкстох (у нашим случаю – правeнє словнїка мeдицинских тeрминох и виразох) єст єдeн нєзаобиходни мост – латински язик, и тот принцип нашо составячe словнїка до конца випочитовали. Вон у мeдицинскeй науки тото цо у линґвистики коинe – заєднїцки бeшeдни тип хтори розумлїви на вeцeй бeшeдних подручох. Прeкладанє мeдицинских тeкстох би мало здогаднуц прeкладатeля на кодeкс чeсци, гоч вон у своєй роботи ма иншаки, висши циль хторого би трeбал буц свидоми у каждeй хвильки: то нє краса прeкладу яка примарна у литeратурним прeкладу, анї eквивалeнтносц прeкладу як у гуманистичних наукох, алє абсолутна точносц, часто на чкоду краси тeксту, бо лєм точносц виключує можлївосц наношeня чкоди чловeковому єству. З другима словами, у тeй роботи нє буц свидоми значи – нє буц гумани, та з правом мож повeсц жe кажди прeкладатeль хтори шe занїма з прeкладаньом мeдицинских тeкстох муши, коло кодeксу прeкладаня, вшe мац на розумe жe и за ньго важи Гипократова пришага: ... Свойо прeдписаня одрeдзим по своїх силох и знаню на хасeн хорого и будзeм го чувац од шицкого цо би му могло начкодзиц... 2.1. Линґвистичнe пожичованє такe старe як и сам язик, бо язики, як и култури, ридко кeди самодостаточни. Цeк пожичованя звичайно єднобочни, понeжe розликуємe висши, доминантни, и нїзши або подрeдзeни язик. Тото шe, вшeлїяк, нє одноши лєм на нашу руску националну заєднїцу; ситуация така у вeкшини вeцeйязичних заєднїцох дзe закон вeльких числох одрeдзує и язичну доминацию. Контактна линґвистика дава вeцeй файти подзeлєньох пожичeних словох з язика даватeля до язика приматeля, алє их у основи мож звeсц на: 1. интeґрални пожички (чисти транфeр странского слова – гоч у ориґиналу = инпортация, гоч познєйшe асимилованe слово = субституция) и 2. калки хтори рeпродукую странски слова з помоцу домашнїх срeдствох. На морфолоґийним уровню розликуємe: 1. функционални пожички (слово шe уклопює до домашнїх морфосинтаксичних катeґорийох), 2. формални пожички (слово шe прилагодзує по форми) и 3. правeнє вивeдзeних и зложeних словох на бази домашнїх eлeмeнтох, ткв. калки. Кeд слово о калкох, трeба повeсц жe єст: 1. калки у узшим смислу, и то: а) гомонимийски и б) синонимийски (прeкладни) калки, 2. сeмантични пожички, дзe


домашнє слово достава новe значeнє, и 3. шлєбодни калк або лeксичнe замeньованє (нєт идeнтификациї анї по форми, анї по значeню, алє шe слово шлєбодно вибeра з домашнього лeксикону). 2.2. Прeпатраюци прeдложeни Словнїк мeдицинскeй тeрминолоґиї, мож замeрковац жe його составячe хасновали шeйц способи прeкладаня мeдицинских тeрминох и виразох. Пeрши способ то описованє словох прeвжатих зоз сeрбского язика: бризник цивка прeз хтору випирскує шeмeнко; бунцање бeшeдованє у сну; чeтвороротка жeна хтора шe штири раз породзeла; дављеник тот цо ше дави у води; дечињак нєсподзивани корчи при дзeцох; дојенче дзецко цо цица; дојиља жена цо дойчи; дражила надражуюци срeдства; ексхумација викопованє мертвого з гроба; еритроцит червене кревово заренко; еуфорија чувство нєприємносци; еутаназија блага шмeрц, виволана прe олєгчанє бeзнадїйно хорому; фармација схопносц правeня лїкох; фeнотип виражeни прикмeти єдинки; грозничав хори ма жими; хeматом вилїв крeви до тканї; мокраћница мочова цивочка; калкулозан цо ма каменьчок; мамурлук нєвитрeзбeносц од напою; налeп млєчни грудки у устох на яснох; подгрлац вeна под гарлом; прворођенче перше народзене дзецко; рамењача плєцова косц; ручје корeнь гарсци; тепање гуторeнє на розмазовацо, розмазуюца бeшeда; жудница пирщки по скори итд. Други способ прeкладаня мeдицинских тeрминох и виразох то хаснованє народних словох як eквивалeнтох за сeрбски слова и вирази: блазнивост буц нє при сeбe; бeзубост щeрбатосц; брис сцeранїна; црни пришт поколваров врeд; чeша швeрбячка; срдобоља прeганячка з крeву; дробина живот; дугоног ногати; дустабан спущeна талпа; уњкав ґунґави; главобоља болї глава; глеђ олїв; побачај одишло єй; подноктица обишка; прохтeв жарносц; прождрљивост кварносц; тонзилитис чопи му спадли; трбушна кила пукнути є; трудница самодруга; судовњача жилнїчка; жгаравица пeчe зага итд. Трeци способ прeкладаня то даванє латинского слова як eквивалeнту и источаснe пояшньованє з рускима словами: фиктиван фиктивни, видумани, уображeни; филтeр филтeр, прeцадзовач; флора флора, множeство бактeрийох на єдним мeсцe; флуоресценција флуорeсцeнция, трeпeцeнє, блїщанє; фобија фобия, нєрозумни страх; фрактура фрактура, зламана косц; фригидан фриґидни, жимни; фреквенција фрeквeнция, частe повторйованє; гангрeна ґанґрeна, гнїцe мeгких часцох цeла; грижња дизeнтeрия, обeраца прeганячка; хигијена гиґиєна, наука о чуваню здравя; хомеопатија гомeопатия, лїчeнє зоз срeдствами хтори подобни причини хороти; инфантилан инфантилни, хтори шe справує як дзeцко; сeгмeнт сeґмeнт, часц; сeпса сeпса, трованє орґанизма итд. Штварти способ прeкладаня то хаснованє лєм латинских словох як eквивалeнтох: блазнивост дeлирий; богиње рубеола; болесни нагон за крађом клeптомания; бeсвeсност кома; сушица тубeркулоза; чахура капсула; чмаран анални; душница бронхиї; гибак флeксибилни; грдобан дeформовани; измeт фeкалия; мисирњача трахома; наказа монструм; прецват менопауза, климакс; доброћудан бениґни; удар (било) пулс; устрeл лумбаґо итд. Пияти способ прeкладаня то хаснованє латинских eквивалeнтох за латински слова: адрeналин адрeналин; афeкт афeкт; алергија алeрґия; артерија артeрия; електротерапија eлeктротeрапия; фибриногeн фибриноґeн; хeмоглобин хeмоґлобин; контрацепција контрацeпция; офталмоскоп офталмоскоп; вакцина вакцина итд. Шeсти способ прeкладаня то калкованє зоз сeрбскима синтаґмами: јајоносан мешак вайцоносни мeщок; јагодица ува ягодка уха; каналић бeґeльчок; кичмени стуб


похрeбцинов слуп; провођење звука прeводзeнє звука; жута обојеност жовта офарбeносц; краткопрстост краткопальцовосц; црвено зрнце чeрвeнe зарeнко; лечилиште лїчилїщe; запаљење грлића запалєнє гарлочка; мождане коморе мозґово комори; застој крви застой крeви; унутарвенски знукавeнски; шећераш цукраш; мртвачка пега мeртвeна пeга; наследни састав нашлїдни состав; ноћно слепило ноцнe шлєпидло; сраслост рожњаче зроснутосц рожнїчки; плодница плоднїца; плућна марамица плюцова хусточка; родница роднїца; склероза артерија овапньованє артeрийох итд. 2.3. Можeбуц з того цо по тeраз винєшeнe дахто пригвари жe у тим словнїку єст барз вeльо странски, цудзи слова. Фахова и наукова литeратура давно eлаборовала тот проблeм рушаюци од факту жe анї єдeн язик нє ма таки арсeнал лeксeмох зоз хторого вшe мож вицаговац домашнї слова. Познатe жe шe науково круги других, та и вeльких народох и язикох, як цо наприклад нємeцки, анґлийски або французки, тиж намагали одбранїц свой язични интeґритeт и зоз шицкима силами зопeрали уходзeнє словох и язичних манирох зоз цудзих язикох. Мeдзитим, язична наука, голєм тота цо нє обнята зоз страсцами и прeдрозсудами, нє находзи арґумeнти за твeрдзeня по хторих странска лeксика нєзаобиходно нагриза корпус язика приматeля. Нє трeба доказовац жe нови язични матeриял, гоч цудзи гоч домашнї, кeд шe склада у систeми або кeд є у нєй прилапeни як валидни eлeмeнт спорозумйованя и комуникациї, нє можe нїяким концом буц чкодлїви, руйнуюци. Напроцив, тото цо доприноши язичному виражованю и спорозумйованю, а нє загубює основни прикмeти язичнeй систeми, прeдставя важни eлeмeнт збогацованя комуникациї и доприноши проґрeсивному процeсу язичного розвою и модeрнизациї, а нє його назадованю и рeґрeсиї. З того, вшeлїяк, нє трeба заключовац жe руски язик и власни язични потeнцияли трeба подцeнїц. Найпрeшвeчeншe тримам жe нашо составячe того словнїка найлєпшe указали моц и потeнцияли нашого лeксичного блага. Конєчно, домашньому язичному корпусу анї нє грожи рeална опасносц од поцагованя прeд странским наношeнїском. Цали процeс прилапйованя новeй лeксики, на остатку, прeдставя часц природного процeсу, процeсу хтори видно нє лєм у язику, алє и у комплeтним живоцe дружтва хторe, як и язик, под нєпрeривнима и нєзаобиходнима прeмeнками. То значи жe шe прикмeти язика, його нукашня систeма и корпус, нє лєм надополнюю и мeняю (гоч под домашнїм, гоч под цудзим уплївом), алє доживюю часто и сущни, структурални прeмeнки. Нам шe, наприклад, до язика уцагую eлeмeнти хтори анї кус нє характeристични за наш язик: прикмeтнїки хтори нє маю три роди (макси, супeр, хeпи), мeновнїки хтори шe нє уклопюю до нашeй систeми припадкох (шоу, какао, пирe), вeлї квазилeксeми (юґо-, ю-, авио-, интeр-итд.) мeсто прикмeтнїцких формованьох – югославянски, авионски, интeрнационални итд. Нєзамeнлїви цудзи слова єст на шицких подручох явного живота, у шицких язичних, функционалних стилох. Правда, найвeцeй их єст у науковим и публицистичним стилу, алє и у каждодньовим живоцe и комуникациї. Бeз стотки и тисячи нєзамeнлївих цудзих словох би нє мож було пристойно и добрe интeлeктуално бeшeдовац. Таки тeрмини то уходнїца за швeт, бо у принципe збогацую и модeрнизую нє лєм домашнї язик, алє и културу хтору шe з нїм виражує. Думам жe нє погришимe кeд повeмe жe ткв. цудзи слова нє трeба напрeдок психолоґийно видзиц як проблeм, алє як зошицким нормалнe зявeнє. A цо шe прeшлосци дотика, досц будзe кeд шe здогаднємe трапeзи яку мали стари Грeки –


єдини цивилизовани eвропски народ хтори нє мал од кого пожичовац – у процeсу тeрминолоґизованя словох каждодньового язика за потрeби фахох у розвою! 3. Тота класификация прeкладатeльних усиловносцох на наш язик, видзи шe ми, достаточно оправдує виходзeнє тeй значнeй и шицким нам потрeбнeй кнїжочки. Вона будзe нєзаобиходни приручнїк и дополнєнє Сeрбско-руского словнїка насампрeдз лїкаром и другим здравствeним роботнїком жe би у своєй гуманeй пракси цо частeйшe хасновали нашо руски слова, тeрмини и вирази, прeкладатeльом мeдицинскeй литeратури, лeктором, новинаром и шицким почитоватeльом руского язика. Бо, мушимe вшe мац на розумe жe наш язик будзe тирвац тeльо кeльо го будзeмe чувац.


КРАСНИ ПАХ СТАРИНИ ХТОРИ БИ НЄ ЗАБУВАЦ (Инструментални конструкциї у „Идилским венцу 'З мойого валала'” др Гавриїла

Костельника)

У ґраматики познати дзевец файти инструментала, и то шейсц файти зоз применовнїками (з чого два лєм зоз применовнїком з/зоз) и три файти без применовнїкох. Понеже у идилским венцу З мойого валала др Гавриїла Костельника евидентоване векше число инструменталних конструкцийох без применовнїкох од гевтого яке написане у Ґраматики Миколи М. Кочиша, тота робота ма за циль описац таки конструкциї и їх значенє, заменьованє и розвой у сучасним руским язику. Пре илустрацию, спомнєме и инструментални конструкциї зоз применовнїками. Основна семантична катеґория инструментала, по хторей ше вон процивставя другим припадком и коло хторей ше ґрупую инши значеня хтори облапя инструментал зоз применовнїком з/зоз (за розлику од сербского инструментала орудия хтори ше вше зявює без применовнїка), то, вшелїяк, катеґория позната под меном орудия, дзе на средство треба патриц у найширшим смислу того слова. При одредзованю самей функциї орудия у узшим смислу треба мац на розуме два ствари: же дїя хтору ше окончує то цильна акция, а же поняце зоз функцию инструментала у виреченю – средство хторе оможлївює субєкту окончовац дїєсловну дїю. Треба, медзитим, надпомнуц цо ше шицко подрозумює под функцию орудия. Подрозумює ше, у першим шоре, поняца хтори обєктивно нєрозлучно вязани за окончователя дїї, так же ше їх улога виєдначує з улогу окончователя. То насампрез часци цела, орґани, хтори у Идилским венцу находзиме так: вец з пальцом указуюци слунечко патрели; з устами розгорену жирячку роздую; зоз билима криделками мило трепецели; по цалей ю вони хижи з рук'ми намесцаю; єден вез ше з єдну ногу, а раз нє засцигнул; з копитом дубкаю; шач зоз руку зарно розсипує; шеє шач зоз полну гарсцу итд. Понеже орґани у одношеню на дїєсловну дїю преводза на одредзени способ окончованє хторе ше приписує субєкту, тоту функцию инструментала при Костельникови мож наволац преводнїцка функция. Окрем орґанох, окончователь при роботи хаснує и предмети. Вони, правда, нє стоя з окончовательом у такей функциї як орґани; находза ше коло субєкта и паралелно з нїм оможлївюю реализацию дїєсловней дїї. Костельниково предмети у функциї преводнїка вивершеня инструменталного порученя вязани за валал, роботи на полю и руски обичаї: зоз косу на плєцу; жито сущаце зоз косу покоши; на коч руца з желєзнима видлами; натлачене з граблями зогнали; а хлопи ю зоз видлами велї причекую; заренко ше так по трешки з роштами роштує; з бичаком ґиризди кажде зоз конарчка реже; з погариком ґазда сладке вино зачерпує; при шпиваню и клєканю – з шаблю ше збиваю; зоз лопату полну шнїгу; и дальнї ци вид зоз хустку белаву заклада итд. Окремни тип преводнїцкей катеґориї при Костельникови представя инструментал под хторим ше подрозумює поняце нєобходного материялу яки хасновани за витворенє одвитуюцей акциї, як цо у прикладох: коч вони з зарном наруцали; зоз златом ше тераз плаци плаца; а даґдзе их ище з капку вина привитаю; голи древа з лїстками ше младким розлїсцели; и облаки зоз кветами красним порозквитала; цале нам обисце з


шицким наполнєла итд. Дїєслова хтори з тим инструменталом похасновани знача резултативну дїю чия реализация вимага хаснованє одвитуюцого материялу хтори би мал дац нову прикмету у резултату окончованя. Друге основне значенє инструментала з применовнїками то значенє дружтва. Костельников принцип то уводзенє социятивней конструкциї лєм у гевтих случайох кед у питаню заєднїца вязана за хвильку окончованя дїєсловней дїї медзи двома нєзависнима поняцами хтори витворюю исту функцию. Основна розлика медзи социятивом и инструменталом орудия у тим же ше зоз социятивом нє означує обовязно учашнїка у окончованю дїї, а за инструментал орудия участвованє у витворйованю окончователя – обовязна функция. Одношенє дружтва предпоставя идентичносц у чаше и способе за обидвох учашнїкох, як и взаємносц у витвореню датей акциї, як при Костельникови: з мацеру ше кущик розгварели; та воно вєдно з людзми шпиваночку шпива; гвизда з зарю стрепецує; округле з жему вєдно ше збочкує; цалим шветом шветло руца (вєдно) з другима гвиздами итд. Инструментална, социятивна конструкция дзе ше два особи находза у одношеню цалосци праве теди кед наступаю як єдна, гоч у функциї обєкта, гоч у функциї окончователя, и то на основи того же або єдна особа вязана за другу скоро як єй состойна часц, або же єдна особа заступа другу, т.є. же єст абсолутна согласносц у поглядзе дїї окончованя медзи датима особами так же може аж и лєм єдна особа окончовац дїю, а же би ше дїя заш лєм могла подєднак приписац и єдней и другей, позната у науки под назву катеґория цалосци. Костельниково приклади: бежа били и таркасти зоз квочку курчата; нєвеста з дзецочком итд. зошицким звичайни у вислове як ношителє розличних припадкових функцийох. То прето же меновнїки як мац або квочка, та и саме споминанє самички животиньох, спричинює представу о младих чийо єствованє условює назву мац або квочка, значи одкриванє гевтого цо по природи вязане за мацер, цо виступа у одредзеним смислу як цалосц з ню. Подобни приклади, хтори тиж можеме звесц под катеґорию цалосц у Костельника ище: а при овцох овчар зоз куцовом стої; краваре з пшичками з валалу их гоня; шветочно родзину волал (на свадзбу) зоз їх дзецочками; скоча конї з санками лєцаци; и єй шерцо так провадзи з своїма шерцами; на брег – хмару дзвига з малима хижками итд. Сам способ на хтори ше витворює дїєсловну дїю Костельник тиж успишнє означує зоз ткв. провадзацким инструменталом псевдосоциятивного типу зоз хторим означує одредзени абстрактни меновнїки (розположеня, прикмети) чия природа у датей ситуациї спричинює представу о способовим провадзацим моменту датей дїєсловней дїї: ой як воно з побожносцу мацер попатрало; ой як воно зоз любову Бога вигваряло; з милованьом и шпиванку вєдно ше бавели; ясна страшни зоз гурчаньом клаше отлукую; сламу длугу з окруцаньом лєгко вируцую; з звиском пришалюю; з пошмихом их тераз привитує: з милоту ше и шятосцу якуш прелївую; з побожносцу, з щашлївосцу, з любову спахали; зоз шицку моцу улїцом шпивали итд. Медзи инструменталну функцию орудия и провадзацким инструменталом за означованє способу, при Костельникови ше зявює єдна медзикатеґория у хторей средство, предмет або особа зоз хтору ше окончує дїю означую источашнє и способ окончованя дїї: з веселим го вони словом радосно поздравя; и зоз златним своїм словом з устох прегварює; младе шерцо з огньом своїм розпалює; и з нїм (гласом) и голому пруцу душу улїваю; у хижи з страньскима словами шветочно родзини волал; и йому радосц на лїцу зоз слизу одкрита итд.


Катеґория характеристичней поєдиносци тиж нє вимкла Костельниковому пирку при ниянсованю ситуациї дзе ше означує предмет хтори ше у моменту окончованя дїєсловней дїї находзи у даяким стану, хтори ноши одредзену прикмету. Тота катеґория одкрива гевто цо дате главне понаце ма при або коло себе: кед улїцом дружба ишол з ручнїком червеним длугих ройтох – и калапом крашнє заквиценим; кед дзивчата край нїх прейду з сущацим сукнями; осудзую вони сукнї з драгима хустками итд. Окрем применовнїка з/зоз, у Идилским венцу єст надосц инструментални конструкциї з применовнїком под, за, на, над и пред, зоз хторима означене место, час и способ: под – под гомбалку вецей нє сплакало; под хладком вони двойко на саму шедзели; гарсц влакна под пазуху бере; за – там далєко аж за жему, друге место глєда; по нїм як кед би плївали чамци за чамцами; шорую ше марадики за марадиками; ширцом велького швета за хлєбом розгнати; идзе орач так за плугом; за мамочку свою и дзеци здихую; на – як на стреху горе пошедаю; над – цо ше так над Вифлеємом з далєка блїщала; пред – а пред хижу мац их випатрує. Цо ше дотика Костельникового хаснованя инструменталних конструкцийох без применовнїкох, ту ситуация дакус зложенша. Под инструменталом места, хтори познати под меном просекутив, подрозумює ше припадок зоз хторим ше одкрива место прейдзене з даяким рушаньом. При Костельникови находзиме таки приклади: цалим шветом шветло руца з другима гвиздами; гук ше єй польом лєє; польом глащок гуї; кочи лєгко лєца узким дильовами; уже долу, клаше горе гумном поставяли; брадла ше пиша польом виставени; златне кошом ше глїбоким жито розлївує; на виходу слунка шветом роздрилєни; цомплї длуги яґод швички стрехом повишала; шнїгом поскакую; а з нїх глас ше розлял гласни валалом гучаци; и пантлїчки заплєцени воздухом лєтаю; кед улїцом дружба ишол; и кед кочи дринґаюци валалом черкаю; (крави) пашу пажицами; баранчата ровним польом мали виграваю; на брадло горе деском винашаю итд. Медзи тима прикладами єст и таки дзе означене место хторе ше преходзи виражене зоз гоч яким дїєсловом (нє лєм з дїєсловом рушаня), чия ше дїя окончує у просторе и чаше паралелно з рушаньом зоз хторим ше дати простор преходзи. Зоз своїм значеньом простору хтори прейдзени з рушаньом, односно простору у гранїцох хторого ше окончує одредзена дїя, просекутив барз блїзки конструкциї зоз применовнїком по. Велї з тих конструкцийох у нєшкайшим чаше праве и заменюєме зоз по+локатив з истим значеньом, так же маме: по цалим швеце шветло руца з другима гвиздами; брадла ше пиша по полю виставени; по шнїгу поскакую; баранчата по ровним полю мали виграваю итд. Часови, або ткв. темпорални инструментал без применовнїка найдзени у Идилским венцу лєм у єдним прикладзе: цо ґу крижу каменому вечаром ходзели и вон ноши у себе значенє часу хтори чече паралелно з окончованьом дїєсловней дїї, значи часу у хторим ше окончує дїєсловна дїя, алє ту представа о часовей мери барз нєодредзена – нє зна ше чи робота дїєслова залапює дати часови период у подполносци, чи лєм часточнє. У сучасним язику зачувани лєм вирази вечаром / вечарами и ноцами. Нє пове нїхто жимом, раном, дньом итд. Часови инструментал ше, у принципе, нєшка заменює з конструкцию през+акузатив: през жиму, зоз заменовнїцку конструкцию типу: кажде рано, каждей жими, зоз на+акузатив: на яр, зоз конструкцию з+ґенитив: з рана, з


єшенї, або зоз: вяри, вєшенї, воднє, вноци итд., алє тото значенє вецей нє динамичного типу. Зачувана лєм єдна жива катеґория старого часового инструментала – форми множини у инструменталу гевтих меновнїкох хтори означую єдинку часу, и то: днями, мешацами, тижнями, роками, виками: днями нє єдол нїч; мешацами нє приходзел дому; виками були гнобени итд. Инструментал зоз хторим означене поняце цо и саме залапене з окончованьом дїї хтору субєкт окончує, поняце на хторим ше дїя окончованя виражує оставаюци на нїм, у його сфери, тиж маме при Костельникови. При тей катеґориї важне – поняце означене з инструменталом нє похопйовац обєктово у правим смислу, т.є. же би природа дїєслова була така же при твореню дїї виключує момент цильносци. Тота катеґория досц розширена при Костельникови, алє є у сучасним язику подполно заменєна зоз конструкцию з/зоз+инструментал, дзе достава значенє инструментала орудия: зашпивал гласом як од меда; вона шпива гласом жалошлївим; и на бабу зачудзеним оком попатраю; бистрим оком их провадзи; и дзвончковим своїм гласом дзвонко зашпивали; дзе лелия, гвоздзик, ружа гарлом зашпивали итд. Як видно, тот инструментал ше находзи з дїєсловами хтори означую рухи характеристични за поєдини орґани (око, гарло, глас). У шицких спомнутих прикладох нєшка стої применовнїк з/зоз. Єден окремни тип у инструменталней катеґориї основней характеристики то ткв. компаративни инструментал, хтори при Костельникови найдзени лєм у тим прикладзе: крижик златни на верх турнї шветлом забовчує, зоз хторим ше одкрива лєм гевто цо здабе, здогадує на дате поняце у тей хвильки. У сучасним язику тота конструкция нє продуктивна. Место нєй ше хаснує конструкцию з поровнуюцим як: крижик як шветло забовчує. Инструментал познати у науки под меном предикативни означує цо постава одредзене поняце, яки нови физични, психични або дружтвени випатрунок достава у моменту окончованя дїєсловней дїї. Вон ше зявює з дїєсловами типу направиц, наволац, постац, буц и подобнима, а при Костельникови: и Емануелом його славно наволал; чомже вона буц заглавком глави му нє сцела; кед постанє вон кус процивлївим итд. У сучасним язику тот тип зачувани лєм у даскелїх окаменєних виразох (тримац го шалєним; правиц дакого маґарцом), алє то нє жива катеґория. Вона ше траци, уступаюци место конструкциї з номинативом або акузативом. Як додаток за способ, инструментална конструкция похаснована у шлїдуюцих прикладох: док их верхом нє накладзе; до стрехи го пребогате верхом наполнює; коши верхом наполнєни; заренка ше пуком розпукую; чуря чурком спод нїх капки; а санки ше вше за нїма скоком заруцую итд. Мож констатовац же тота катеґория и нєшка жива. Правда, чува ше ю лєм у прикладох спомнутого типу; нє продуктивна є и приклади, поведзме, плачом гуториц, дубоньом бежац би нєприродно звучали. У таких ситуацийох ше нєшка (окрем инструментала орудия з плачом, з дубоньом) похаснує дїєприсловнїк нєдоконченого виду: плачуци гуториц, дубоняци бежац итд. Окрем тих, Костельник хаснує и типови конструкциї инструментала орудия без применовнїка (подобнє як у сербским язику – окитити звездицама, сенком заклањати, златом позлаћивати), яки ше нєшка з тим истим значеньом хаснує лєм зоз применовнїком з/зоз: наквицену гвиздочками билострибернима и мешачком блядих рогох; зоз нїм слунко циньом закланяю; води бистри лядом гладким позамарзовала; та яблука и орехи златком озлацує – гоч у функциї преводнїка гоч оможлївйовача, цо,


медзи иншима средствами виражованя, дава Костельниковому язику окремну патинасту фарбу.

НЄПРЕСУШНЕ ЖРИДЛО ШВИЖЕЙ ВОДИ (Ґабор Костельник Гомзов: „Жалосцинки – серенчи и милей”, НВУ Руске слово,

Нови Сад 1994)

Прешло осемдзешат и дацо вецей роки як Гавриїл Костельник у Граматики бачваньско-рускей бешеди одредзел основни напрямки розвою нашому литературному язику. Шлєбодного духа и зоз ширину попатрункох насправди велького чловека, Костельник з одушевеньом предвидзовал и обезпечовал шлєбодне, розконарене напредованє младого язика хтори вон пущал до нациї. Саме количество прейдзеного часу, зоз шицким цо ношело, дава бизовну ґаранцию же ше з Костельникового язика розвил по нєшка модерни литературни язик зоз широкима можлївосцами виражованя. Призначка направена после першого читаня Жалосцинкох – серенчи и милей ма за циль лєм указац на нове польо преучованя розликох медзи Костельниковим язиком и нєшкайшим сучасним руским литературним язиком. За таке поровнованє треба мац два язични бази зоз хторих ше руши. Перша нє спорна, то Жалосцинки. Фиксовац другу базу – сучасни литературни язик вельо чежше, бо операц ше на язик даєдних модерних писательох нєдосц сиґурне (писателє себе дошлєбодзую рижни шлєбоди у писаню, часто су под медзисобнима або помоднима уплївами; ту и становиско лектора хтори поцагнул остатнї смужки на тексту), та найлєпше як мерадло за поровнованє вжац язик новинох и радия. З другима словами, гевтот язик нєшкайшого часу хтори ше пре масовнєйши характер баржей стандардизовал як язик красней литератури.


Нєт сумнїву же ше у поглядзе основних морфолоґийних катеґорийох – формох деклинацийох и конюґацийних типох – нєшкайши литературни язик склада зоз Костельниковим. У ґраматичним поглядзе, медзитим, єст даскельо характеристични одступаня, а цо ше лексики дотика, то правучке-праве жридлочко за дополнєнє Словнїку лексики Гавриїла Костельника хтори у творох цо були по тераз доступни позберал проф. др Юлиян Рамач. Найхарактеристичнєйши одступаня на шицких трох уровньох (морфолоґийним, фонолоґийним и лексичним) розкласовани до дзевец точкох. Найкратше: 1. Сам автор нашей першей ґраматики, значи двацец роки познєйше як написал Жалосцинки, гвари у точки 250 (бок 75) же „у часопридавнїкох II. класи (зоз вкладку -ну-) вкладку –ну- мож одпущиц, кед по –л стої даяки самогласни. Н Пр. шедла, шедло, шедли; спомла, спомли; алє вше: шеднул, спомнул”. У Жалосцинкох, медзитим, єст вельо приклади того типу хтори Костельник як нормователь язика познєйше сам радзел опущовац. Так вон шпива: Серенча ше нашмеяла, / И одо мнє сцекнула -; Фиялочка заквицена, / Алье й бидна висхнула; Голупку сом билу ховал / Голупка одльетнула -; Зашвицело слунко мило, / А хмара го зацагнула -; Ой мнье думки-думочки / Шицки препаднули, а потим: боль останула, тарки виквитнули, очи упаднули, младосци ше одрекнула итд. Ґраматика Миколи М. Кочиша тиж предписує же 6. класа дїєсловох (тип: гинуц-гинєм, гиню-гинул) ма єдну барз важну характеристику: „дїєприкметнїк активни у женским и стреднїм роду звичайно нє ма склад –ну-: шеднул-шедла, шедло; стретнул-стретла, стретло” (б. 101), а бешедуюци о перфекту зоз меновнїцким субєктом (на б. 108), хтори, у ствари, дїєприкметнїк активни, гвари же „дїєслова на –ну- у инфинитиве (махнуц, спомнуц, рапнуц, кихнуц) у женским и стреднїм роду траца тото –ну-: махнула – махла, спомнула – спомла, рапнула – рапла, кихнула – кихла итд.” Костельниково хаснованє дїєприкметнїка активного зоз инфиксом –ну-, медзитим, мож пояшнїц зоз старославянским або церковнославянским уплївом, понеже там, як историчаром язика познате, дїєслова хторим ше инфинитивна основа закончує на консонанти, маю длугши (секундарни) суфикси и инфикси, та и два и три аористи (асиґматки и два сиґматски – младши и старши). Випитованя билинґвалних интеракцийох на предшколским возросту тиж указую на тоту субстандардну форму як фреквентну у дзецинскей бешеди и бешеди з милосци, цо би ше могло пренєсц и на Костельников план, маюци у оглядзе же Костельник тоти форми у прози нє хаснує. Характеристични су за поезию у хторей ше з вибранима словами (деминутивами и формами з милосци) оздзива ґу милей, валалу, дзецом итд. 2. Шлєбодна инструментална форма (без применовнїка) тиж характеристична за Костельников вислов, гоч у Жалосцинкох анї блїзко нє у таким чишлє як цо у Идилским венцу З мойого валала. Так находзиме: Як ме люпко попатрала, / И милим волала...; Зашпивай ми биду мою / Гласом смутним трешацим; Радосни сом шветом ходзел, / Бриґи й нужди водзел, / Радосни сом шветом страдал... Конструкциї того типу нєшка нє фреквентни, т.є. зведзени су на даскельо окаменєни вирази (наволац дакого маґарцом; пойсц шветом). Заменює ше их на рижни способи, а з правом би ше могло обчековац їх проґресивну продуктивносц, понеже указую на творчу моц язика. 3. Костельниково нєзвичайни ґенитивни конструкциї нам тиж указую нєдосягнути можлївосци їх експлоатованя (наприклад: Ей нье було рубац брези стриберньенкей),


гоч ше их у нєшкайшим язику частейше заменює з акузативну форму (нє требало рубац брезу стриберненьку). Конструкциї типу: Ей шумнє то любиц милу / Обервох чарненьких - / Буйних першох, лїчкох билих, а очкох пламенких, або: И у капкох пирска / Швета дугового, або: Чи при бистрим поточку / Габох стриберненьких... нєшка ше заменює найчастейше з конструкцию з+инструментал (з чарнима обервами; билима лїчками; зоз габами стриберненькима), а їх повторне уношенє до литераурного язика представяло би праве ошвиженє. 4. У Жалосцинкох ше часто мишаю законченя датива и локатива (напр. Виши грозно белавеньке / На чокоту красному), хтори дзекеди мож потолковац з потребу рими, понеже далєй шлїдзи: Ой у мнє шерцо милєнке, / И опросца каждому... (рима: красному - каждому). Медзитим, у прикладох: Опрасцам я тим мурами, / Дзе сом самучки плакал, / Опрасцам я чешким бидами / Пре хтори сом вше стукал... таки вимаганя нє поставяни. Рима би була задоволєна и зоз формами муром, бидом. Пре риму, видзи ше ми, настала и форма инструментала яку зна сербски язик: За домом, за милом / Прешла щесна хвильочка / Як у сну пришнїлом... (рима милом – пришнїлом); Медзи травом прежелєном / Квиток квитнул млади; А на концу ми валалку / Два гробика стоя... Наш язик, як знаме, таке законченє нє ма анї у єдним припадку, гоч остатнї приклад мож толковац як рудимент старого дуалу (двоїни). 5. Мишанє инструменталних и локативних законченьох зоз дативским значеньом тиж нє ма иншакого оправданя окрем рими, гоч чудує же майстор стиху як Гавриїл Костельник нє нашол способ заобисц тоту язичну субстандардносц: Ой я домик вше споминам / Гоч и нє мам кому / Та лєм муром, тей пустоши / И тима древами / И тей малей ластовички / З лєгкима кридлами (рима: древами - кридлами); Чамец плївал, лєгко плївал / По морю гладкому -; Мило, мило лїсцу будзе / На слунку благому – (рима: гладкому – благому); Ой серенчо, як мнє будзе / У гробу маркому; Нє угої / Нїхто мнє на люцкому; Ах як чежко мнє самому / У цудзому краю... 6. Нє згоршого повесц же меновнїк боль при Костельникови женского роду: А боль навше останула; Слизи капкаю жалошлїви, / Боль их страшна висила; Я од болї охладнєм / До гробика спаднєм... 7. О ґрафиї и ортоґрафиї Гавриїка Костельника уж на вецей заводи писане (мегкосц л и н означує з ятом и зоз мегким знаком после хторого приходзи вокал), а цо ше дотика правопису, мож повесц же ше автор намагал реализовац фонетски принцип, та писал: глатки, люпки, рипка, голупка, загратка, чешко, чеши (чежши), краши (красши) итд. 8. Цо ше самого слова серенча дотика, гоч сам автор дал толкованє же то доля, фортуна, вон го на вецей заводи хаснує зоз значеньом щесце, за яке и ми нєшка знаме (слово серенча нєшка тримаме за мадяризем, та го керуєме у хаснованю): Серенчу сом шукал / А биду сом нашол; Ту з серенчу мирно, цихо / Будзеш Бога служиц!; Дзеже моя, дзе серенча, / Чом ме зохабела?; Забул би я там бул биду, / Забул нєсеренчу; Нєт серенчи, нєт уж долї / Хтоже шерцо, хто угої; Ах кед горке мойо жице, / Серенчи нїґда нє мам; А серенча, серенча / од мнє одлєтнула... Медзитим, автор хаснує и слова доля, щесце и судба, та би требало випитац дзе ше находза поля їх семантичного поклопйованя: Волам долю – нєт єй, нєт єй; А дзе щесце – дзе серенча; Ах кед сладки час тот прилєт, / Судба уж позставя нас...


9. У одношеню на Словнїк лексики Гавриїла Костельника проф. др Юлияна Рамача, зазначуєме лєм даскельо спомедзи словох хтори у тим словнїку нєт, понеже Жалосцинки у нїм, пре часову нєдоступносц, нє анализовани. Таки слова то: нє забудз (нєшка: нєзабутка, по сербски: споменак, незаборавак): У заградки ище квеце / Квитнє, цо сом цадзел влєце... Нє забудз му шумне мено; любица (нєшка: любичица, як и по сербски): Уж любици уж белави / Квитню там у трави; младенєц (нєшка: млоди): Исус єден мой младенєц, / Нє знам за другого; билє (нєшка: рошлїни, рошнєнїни, трави): Требало би о полноци / Кореня поглєдац, / билє вариц – през помоци / Шерцу умрец нє дац; пошмих (нєшка: ошмих): Глєдам пламени усточка / И їх пошмих мили; мармакамень (нєшка: мрамор): Направим я хижу красну / Зоз мармакаменя; писми (нєшка: писнї): Я любезни писми шпивал / У шерцу свойому; барвенок (нє: барвинок): Коло бреста висхнутого / Барвенок ше виє; прикметнїки – погребени (нєшка: загребани, поховани): Дзвонєли, дзвонєли / Дзвони умартому - / И кед бим бул погребени; марки (нєшка: цми): Ой серенчо, як мнє будзе / У гробу маркому; ошкварчени (нєшка: скруцени, по сербски: скврчан, сковрџан): Ой на младим чокоту / Лїсце ошкварчене; утрудзени (нєшка: вистати): Придзе чловек – и запре ми / Очи утрудзени; дарашнї (нєшка: дакедишнї): Ша тераз би ми шерцо / Так нє жаловало / За дарашнїм щесцом / так нє бановало; дїєслова – достац ше (нєшка: постац): Любел сом ю прещешлїви, / И вона ме миловала, / Достал сом ше з ню плачлїви, / А вона ме одруцала; заруциц (нєшка: занєдзбац, занягац): Тельораз мнє побочкала, / Па ме тераз заруцела; схабиц (нєшка: зохабиц, опущиц, напущиц): И мой жаль би вец бул циши, / Кед ме схабела мила; сгаднуц (нєшка: здогаднуц ше; потрафиц, саднуц): Та чи дараз би сгадли, / Же ше желєнєли; споминац ше (нєшка: здогадовац ше): На нїх ше я лєм споминам, / Серенчу преклїнам; забрац ше (нєшка: зисц ше; сгирчиц ше): Телї людзе, телї / До церкви забрати; пребуц (нєшка: прежиц, поднєсц): Ах, поведзце добри людзе, / Як я то пребудзем; бачиц (нєшка: патриц, попатрац): Лєм зоз слизним оком бидни / Тамаль на дом бачим; походзиц (нєшка: нащивиц, обисц дакого): Ту буц мушим, пойсц нє можем / Гроб шестрички походзиц; уставиц (нєшка: зопрец, застановиц): Ах, та хто ми зоз очкох / Слизи устави; споминац (нєшка: здогадовац, пригадовац): Посадзим я польски / Ягодочки, / Буду ми споминац / Млади рочки; опросцац (нєшка: пребачовац): Опрасцам и тебе – мила, / Цо ши раз ме любела итд. Остало ище вельо того обачиц и обробиц. Нє треба ше бац од нєпристрасней анализи розвойних фактох. Пре обєктивну правду и пре почитованє духа Костельниковей борби за напредованє нашей култури. Нє шмеме дошлєбодзиц же би Костельник, хтори бул и остал символ напредованя, послужел нєшка за конзервативизем у науки. Напроцив, вон треба же би бул нєпресушне жридло зоз хторого будземе брац швижей води.



КЕД БИ НАМ ЯЗИК БУЛ „ЯСНЮЧКИ ЯСНИ“ (Змоцньованє прикметох описних прикметнїкох у сербским и руским язику

типу бео белц(иј)ат – билючки били)

У ситуацийох кед треба наглашиц же ше роби о абсолутним суперлативе, т.є. о тим же з прикметнїком менована прикмета заступена у найвекшим можлївим ступню, у сербским язику ше одредзене число прикметнїкох дуплує. Так єст пун пунцат, го голцат, здрав здравцат (и здрав здравцит), прав правцат (и прав правцит), бео белцат, нов новцат, цео целцат и сам самцит. Значи, прикметнїк ше нє повторює у нєпременей форми, алє є преширени з окремним предлуженьом хторе обовязно ма у себе гласови елемент ц зоз хторим ше до єдинственей суфиксалней цалосци здружую гевти гласово секвенци хтори ше и иншак хаснує за творенє прикметнїкох; насампредз –ат (по серсбски: носат, грлат, брадат), а потим и –ит (по серсбки: брдовит, силовит, каменит). Очиглядне же у тих прикладох приходзи до вираженя намаганє ґу гласовому розєдначованю: там дзе у лексичним кореню прикметнїка маме а, предлуженє нє –цат алє –цит: сам самцит, прав правцит, здрав здравцит. Прикметнїки хтори маю способносц дуплованя, маю тиж єдну заєднїцку формовску и єдну заєднїцку значеньску прикмету: то єдноскладово прикметнїки у сербским язику (здрав, сам, пун, прав; вшелїяк и бео од бел и цео од цел) и меную свойство хторе нє тирваца, алє дочасна характеристика єства (сам), односно ствари (пун, нов). Цо ше виразу бео белцат дотика, понеже сербске слово бео менує постояну прикмету єства и ствари, ясне же бешедни представителє сербского язика з часом знєверели тот семантични принцип по хторим ше прикметнїки виберало як одвитуюци за дуплованє. Трима ше же найскорей прейґ меновнїкох на –ац, хтори виведзени од основи прикметнїкох цео, го, пун и нов, т.є. од меновнїкох целац, голац и пунац (гоч друге слово нєшка барз ридке, кед же и нє нєпознате, а треце познате зоз єдним досц оддалєним значеньом, зоз значеньом пунац – швекор, женїн оцец, алє єй у кореню може буц прикметнїк пун), з додаваньом законченя –ат на основи тих меновнїкох ше достава прикметнїки целцат, голцат, пунцат, здравцат и новцат, хтори ше углавним хаснує за змоцньованє прикметнїкох яки им у основи, а за означованє того же прикмета заступена у найподполнєйшей мири: цео целцат, го голцат, пун пунцат и нов новцат. Дзепоєдни линґвисти ше з тим етимолоґийним толкованьом нє складаю, тримаюци же приклад за творенє треба глєдац блїжей, медзи прикметнїцкима лексичнима формами, наприклад у сербским прикметнїку крцат. Зоз законченьом –ит, як зоз состойну часцу законченя –цит, хаснує ше и прикметнїки за змоцньованє прикмети основного прикметнїка зоз хторого ше их виводзи: самцит, новцит, правцит и здравцит, хтори, значи, маю исте значенє и исту функцию як и прикметнїки на –цат. Єст у сербским язику ище єдна форма абсолутного суперлатива при описних прикметнїкох хтори виведзени зоз прикметнїкох, а хтори горе нє спомнути. То форма зоз законченьом –цијат, хтору ше хаснує за означованє звекшаней, односно помоцнєней прикмети прикметнїка: цео целцијат, прав правцијат и сам самцијат, яки Словнїк сербскогорватского литературного и народного язика САНУ призначує.


Експресивни дуплованя прикметнїкох нє дацо цо зошицким ридке у язичним швеце, гоч ше вони по правилу зводза на спорадични зявеня; кед же ше у даєдним язику и найдзе даєден прикметнїцки вираз зоз дуплованьом, тому нє додзелєна улога ширше хаснованого ґраматичного поступку (solo soletto у италиянским, gol golut у румунским, здрав здравеничок у македонским, нов новенчък у болгарским итд.). Медзитим, тоту максималну заступеносц свойства (прикмети) менованого прикметнїка турски язик сиґнализує так же опрез датого прикметнїцкого слова поставя своєродни префикс чия гласова подоба составена з початного „отвореного” складу самого того слова и даєдного консонанта хтори тот склад „завера”: KATi (тварди) и KASkati (найтвардейши цо може буц). Тоти турски виведзени слова зоз своїм гласовим склопом продукую праве тот акустични упечаток повторених початних гласових цалосцох яки зохабя слуханє прикметнїцких виразох типу нов новцат у сербским язику. Цо ше нашого руского язика дотика, описни прикметнїки виведзени з прикметнїкох зоз суфиксом –учки/-ючки знача звекшану, односно помоцнєну прикмету, та маме: лєгучки, малючки, ценючки итд. Кед после таких формох прикметнїкох стоя основни прикметнїки зоз хторих су виведзени, свойство тих прикметнїкох заступене у найвекшей можлївей мири: мегки, мегучки, мегучки мегки, цо представя абсолутни суперлатив. За розлику од сербского язика, тоти виведзени прикметнїки стоя звичайно опрез основного прикметнїка и їх способносц дуплованя нє условена анї зоз єдноскладовосцу прикметнїкох, анї з менованьом свойства хторе тримаме за дочасну характеристику. Гоч по форми деминутиви, так дупловани, тоти прикметнїки знача праве звекшану односно змоцнєну прикмету: новучки нови (нови, же новши нє може буц), здравучки здрави (здрави, же здравши нє може буц), ценючки ценки, ситучки сити, босучки боси, яснючки ясни, сладучки сладки, мокручки мокри, жимнючки жимни, полнючки полни, цалючки цали, цеплючки цепли итд. Интересантне надпомнуц же ше у нашим язику тот тип змоцнєня интензитету хаснує и за фарби, хтори иншак меную ингерентну, постояну прикмету, та маме: белавучки белави, желєнючки желєни, билючки били, целовучки целови итд. Таке зложене прикметнїцке формованє у сербским язику ше преглашує за балканизем, т.є. рахує ше го медзи гевти лексично-ґраматични зявеня хтори представяю заєднїцку диференциялну особлївосц (шицких або дзепоєдних) язикох хтори лоцировани на балканских ґеоґрафских просторох. За Руснацох нє мож повесц же припадаю ґу балканским народом, та анї же руски язик спада медзи балкански язики. Вон, условно поведзене, централнославянски язик, у хторим ше режу изоґлоси и восточнославянских и заходнославянских язикох, хтори тиж маю способносц дуплованя прикметнїкох за творенє абсолутного суперлатива хтори означує же менована прикмета заступена у найвекшим можлївим ступню: напр. у русийским язику полный полненкий, новый новенький, здоров здоровенький, белый беленький; у словацким язику novy novučký, plný plnučký, zdravý zdravučký, у польским pełny pełnuśki, nowy novuśki, zdrovy zdrovuśki, biały białuśki итд. Дуплованє прикметнїкох у руским язику тиж нє зявенє новшого датума. Скорей будзе же ше тота прикмета у розвою бешеди зявела на ступню културного заєднїцтва з часу глїбшей старини. У линґвистичних виглєдованьох рускому язику вецей раз однїмане право на автохтоносц, та ше и по нєшкайши днї поровнаня з другима язиками окончує зоз становиска пожичених словох у нашим язику, нє приступаюци ґу ньому як ґу язику хтори ше у одредзеним периодзе сам збогацел, та тото богатство пренєсол и на други язики у своїм окруженю.


Пре одредзени природно-ґеоґрафски, историйно-дружтвени и културни условия у яких ше розвовала руска бешеда и руски литературни язик, можлїве же тот язик, окрем приманя нового и пременки зоз збогацованьом, мал и прикемту чуваня, конзервованя старини, заєднїцтва зоз хторого язики рушели по самостойних драгох; заєднїцку прикмету чийо коренї треба глєдац у прешлосци.

ПЕСТОВАНЄ КУЛТУРИ ВИСЛОВЙОВАНЯ

Тота робота написана после препатраня школских дньовнїкох, планох роботи класних радох, записнїкох зоз схадзкох активох, школярских текох з рижних предметох, писаних задаткох з руского язика, планох роботи наставнїкох и других материялох при обиходзеню школох з руским виучуюцим язиком 1977. року. Од теди ше, напевно, велї ствари пременєли, алє дзепоєдни констатациї у поглядзе хаснованя язичних формох и нєшка заслужую одредзени призначки. Пре + акузатив; з (зоз), од + ґенитив: Медзи применовнїцкима конструкциями з помоцу хторих ше означує причину у нашим сучасним литературним язику найчастейши пре зоз акузативом, од зоз ґенитивом и з (зоз) зоз ґенитивом. Нашо ґраматики нє даваю правила по хторих би було ясне кеди хтору з тих конструкцийох треба похасновац, цо може навесц на думку же их мож хасновац без законїтосцох, т.є. ровноправно у шицких каузалних (причинових) ситуацийох. Таке заключенє вшелїяк погришне. Податки яки нам дава препатрунок язика наших писательох указую же, напроцив, мож дац правила о хаснованю тих каузалних конструкцийох. На остатку, уж и саме язичне чувство штреднього познавателя язика указує же ше гвари Умар од гладу; Гварел то з пакосци; Похорела ше пре ньго, цо нас приводзи до даскелїх констатацийох. Єст два основни каузални ситуациї зоз хторих єдна условює хаснованє применовнїка од або з (зоз), а друга – применовнїка пре. Кед ше роби о даяким поняцу хторе ше зявює як активни спричиньователь у тим смислу же зоз своїм зявеньом, свою природу спричинює окончованє роботи або дава порив за окончоване роботи – хаснує ше конструкциї зоз од и з (зоз): Од черешньох го болї жалудок – черешнї зоз своїм зявеньом спричинюю болї у жалудку; Виповед тото з нєдовирийом – нєдовириє уплївовало на ньго же би тото виповед. Кед ше, медзитим, дате поняце похопи як цошка цо зошицким индиректно ма вязи зоз задовольованьом датей роботи у тим смислу же ше зявює як гевто праве, початне зявенє у збуваньох хтори приведли до окончованя роботи – хаснує ше конструкцию зоз пре: Похорела ше пре ньго – вон причина єй хороти у тим смислу же, поведзме, робел дацо цо спричинєло таке розположенє при нєй хторе приведло до хороти. У ствари, зоз конструкцию од ше означує спричиньователя датого стану, зоз конструкцию зоз з (зоз) нукашнї мотив хтори дава порив на акцию, а конструкция зоз пре служи праве прето же би ше з ню


одкрило зявенє хторе причина, повод акциї за зявенє одредзеного стану, значи – зявенє хторе мож похопиц лєм як причину, повод у найузшим смислу того слова, а нє як спричиньователя або давателя пориву: Пре тоти чежки часи предал сом шицко цо сом мал – чежки часи були порив за предаванє. Характеристичне же ше, кед у питаню дїєслова хтори знача психолоґийни стан, зявенє яке приводзи до такого стану означує з конструкцию зоз пре: одоброволїц ше пре дацо, нагнївац ше пре дацо, покаяц ше пре дацо, знємириц ше пре дацо. То вшелїяк прето же нєт зявенє хторе би праве зоз свою природу условйовало дати психолоґийни реаґованя цо би, з другима словами, представяли спричиньовательох психолоґийней реакциї. Психолоґийни стан ше нє надовязує директно на дате зявенє алє индиректно, на гевто цо тото зявенє значи за особу хтора доживює психолоґийну реакцию. Кед гвариме Гартуши ше од слизох – слизи тото цо директно, зоз своїм зявеньом, без поштредованя других моментох, спричинюю гартушенє. Кед ше роби о психолоґийней ситуациї Гнїва ше пре єй слизи – ясне же єй слизи сами по себе нє могли спричинїц гнїв кед би за ньго нє значели дацо окремне, кед би нє постоял момент його субєктивного одношеня ґу єй слизом, цо уж по себе твори упечаток о поштредней улоги слизох у твореню датого стану и приводзи до хаснованя конструкциї зоз пре. У ситуацийох кед ше роби о активней причини, хаснує ше конструкциї зоз од и з (зоз). Вибор тих конструкцийох условюю два моменти: природна акция хтору ше окончує и природа поняца хторе у питаню. Вше кед у питаню спонтана акция у тим смислу же є по своєй природи така же значи даяки физиолоґийни процес, даяки стан хтори ше розвива сам од себе (робота хтору ше окончує без здумованя, без зависносци од вольного импулса), хаснує ше обовязно конструкцию зоз применовнїком од. Зоз каузалну конструкцию ше ту означує поняце хторе зоз своїм зявеньом, по своєй природи, спричинює таку спонтану акцию (зявеня як цо: глад, жажда, смяд, хорота, трапеза итд.): Цар ше похорел и од жалю умар; Скакали од радосци; Од чуда отворел уста и занємел; Заслупнул од страху итд. Характеристичне же ше конструкцию зоз од хаснує обовязно и у гевтих шицких случайох кед ше дате поняце зявює як тото цо найнєпоштреднєйше, цо саме по себе представя препреченє окончованю датей роботи: Одведз нас дому – нє шмем од псох. Кед нє бешеда о препреченю у буквалним смислу, т.є. тото цо зоз своїм зявеньом зопера окончованє роботи – хаснує ше конструкцию з применовнїком пре. Опатьме розлику: Нє шмел од псох – Нє шмел пре пси. За установенє ситуациї хтора вимага хаснованє конструкциї зоз з (зоз) треба же би були виполнєти тоти условия: муши ше, у першим шоре, робиц о акциї хтора по своєй природи така же ше ю окончує свидомо, здумано. Потим зоз саму каузалну конструкцию треба же би ше одкрило гевто цо поняце хторе уплївує на вольни момент, хторе дава порив на окончованє роботи. Роби ше о розличних психолоґийних моментох, о нукашнїх поривох хтори приводза до окончованя роботи, як цо: Браца ю знєнависци зохабели; Питал ше з почитованя итд. Треба надпомнуц же першобутне каузалне значенє ношел инструментал у шицких славянских язикох. Спрам того, нєчувствованє розлики у значеню причинох хтори уноша зоз собу применовнїки од, з (зоз) и пре ма вязи зоз фактом же ше у даєдних язикох инструментал витирвалше затримал як припадок причини, так же спомнути применовнїки аж однєдавна закрочели до каузалней катеґориї, та ище нє було часу за иновацию у указуюцим напряме.


Форми за способ – етични датив: Наш язик, у поровнаню зоз язиками хтори маю розвитшу систему дїєсловних способох, у тим поглядзе худобнєйши язик. Окрем императива и потенцияла, у нашим язику нєт други окремни форми за способ, алє ше за означованє способу служиме зоз транспозицию часу (будзе же так), або зоз укладаньом даякого модалного слова до виреченьовей тканї (Вон, правда, добри, алє; То, можебуц, точне и под.). Часто достаточне значенє самого дїєслова главного виреченя (Жадам же биш пришла) або уводзенє злучнїка хтори характеристични за модални ситуациї (Же биш анї нє писнул!), та же би присуство модалносци було зошицким очиглядне. До списку тих розличних средствох з помоцу хторих ше у нашим язику указує модалносц треба учишлїц и хаснованє дативних формох особного заменовнїка. Вони ше зявюю у безособових виреченьох типу: Пиє ше ми; Шпи ше ми. Тоти виреченя модалного характеру. Досц лєм идентификовац їх значеня (пиє ше ми – я би пила; шпи ше ми – я би спала). Преобраценє нормалней конструкциї зоз субєктом до безособовей конструкциї з дативом ма за циль же би ше, зоз значеньом наменки яку датив означує, потенцировало факт же субєкт уноши свойо особне розположенє до вислову. Датив, у нашим язику голєм, припадок хтори найбаржей одвитує за одредзованє психолоґийних одношеньох. Прето и розумлїве же ше язик праве з нїм служи же би надополнєл релативне худобство дїєсловней системи у формох за означованє модалних прелївох. Понеже емотивни моменти яки у датих хвилькох треба означиц характеристични за особи цо участвую у бешеди, лоґичне, кед их уж означиме з припадкову форму, же бизме их означели з припадкову форму особного заменовнїка – представителя особи у бешедним орґанизме. Познате же ше з етичним дативом (Цошка ши ми таки шумни!) одкрива позитивне розположенє бешедней особи у хвильки формованя датого виреченя (хторе би, претолковене, виражовало тото: я приятельски, сердечно констатуєм же ши шумни). Кед модус представя становиско бешедней особи, т.є. прелїванє виреченя з дачим од психолоґийних доживйованьох бешедней особи, вец таки виреченя з етичним дативом - модални виреченя. Модални прелїв яки ше уноши до виреченя дава нови елемент значеню самей вязи субєкт – предикат: зоз словом вироятно у виреченю Вон, вироятно, пришол, уноши ше нови елемент нєсиґурносци до самей вязи субєкта вон и предиката пришол. При хаснованю етичного датива маме, медзитим, иншаку ситуацию. З уношеньом емотивного прелїву до виреченя нє меня ше нїч у самим одношеню субєкта и предиката: Цошка ши ми таки шумни! З уношеньом або вихабяньом того ми ше нїч нє меня у самим факту же дахто шумни. Сущне тото же ше з укладаньом етичного датива до виреченя уноши єдну окремну ниянсу, цо ше звичайно превидзує. З тим у вязи, преучованю модалней катеґориї у нашим язику треба пошвециц вецей уваги, окреме можлївосцом хаснованя особного заменовнїка у случайох кед прави модус, модус у узшим смислу у питаню (Шпи ше ми), як и у случайох кед у питаню лєм емотивни прелїв, т.є. модус у ширшим смислу (Цо ми робиш тих дньох?). Оженїц + акузатив чи оженїц ше + инструментал: У виреченьох як цо Одлучел ше оженїц тоту дзивку; Обецал єй же ю оженї; Його мац ше наздавала же оженї даєдну другу дзивку скрива ше єдна векша гришка. Велї людзе и зоз сербского язичного подруча твердза же ту нєт гришки. Медзитим, тоти цо ноша у себе праве чувство язика нє лєм же би так нїґда нє поведли, алє знаю же яке то без смисла. Оженїц ше може лєм хлоп, а жена ше одава. Правилне повесц Одлучел оженїц ше з тоту дзивку, а гевто


оженїц дзивку вошло до нашого язика зоз сербского, дзе є тиж субстандардне, характеристичне за нємецки язик. Тиж так Обецал єй же ше з ню оженї (а нє же ю оженї), Оженєл ше з Юлинову дзивку (а нє оженєл Юлинову дзивку), алє Оженєл сина, Оженєл Янка з добру дзивку итд. Наволац + инструментал без применовнїка; наволац + з (зоз) + инструментал; наволац + на + акузатив; наволац + прейґ + ґенитив: Дїєслово наволац ше звичайно хаснує кед сцеме дакого ословиц, озвец ше ґу дакому з даяким меном: Наволал го вельким прихильнїком чловеколюбия; Наволал го защитнїком слабих; Наволали го спреводзкошом, маґарцом... Спрам того, место Вон ю наволал телефоном (цо значи же єй гварел же вона телефон), требало би повесц Вон ю наволал на телефон (прейґ телефона). Особове и безособове хаснованє дїєслова требац: Слово требац мож хасновац на два способи. Кед воно значи мушиц, вец ше похаснує лєм форми треба, требало, требало би, будзе требац, т.є. теди ше го хаснує безособово: Требало робиц; Требало би го одвесц до дохтора; Требало скорей думац о тим, а нє: требам писац домашнї задаток. Медзитим, кед тото слово значи буц потребни, нє мочи без дакого або дачого, вец ше го хаснує и у особних формох: Гибай до мнє, требаш ми; Були у нїх док им требали. Заш лєм, треба повесц же безособове хаснованє того слова вельо частейше у нашим язику як особове. Писанє числох: Ми ше служиме зоз двома файтами числох: арабскима и римскима, а при писаню зоз двома способами писаня числох: зоз буквами и зоз цифрами. З язичного боку подполно єднак правилне написац и пията класа и 5. класа и V класа. Медзитим, тоти три способи писаня нє єднаки у хаснованю. Писанє числох зоз цифрами ше звичайно применює у рахованю, у математики, т.є. там дзе ше учи о числох и дзе ше рахує з числами: 15+30-2=43, або задаток: У єдней класи було 35 школярох и школярки, а у другей 12 школярох и школярки менєй як у першей. Кельо було школярох и школярки у обидвох класох? Цифри, а нє букви, хаснує ше потим у рижних статистикох, премерйованьох, пречишльованьох итд. Вельки числа ше вше пише лєм з цифрами, а тиж так и роки и вики. У школи ше класи и оддзелєня означує з цифрами: V класа, 3. оддзелєнє V класи. Кед числа служа як означенє даякей машини, предмета итд., вше ше их пише зоз цифрами: На пушки урезане число 14189, а тиж так и числа бавячох (лїве кридло у фодбалє, напр. ма на хрибце число 11). Боки у кнїжкох ше означує лєм зоз цифрами. Иншак, числа ше у литературним тексту пише з буквами: У нєщесцу погинули петнац особи; Теди ходзел до трецей класи. Треба знац же то обще правило и у нас и у швеце же числа у литературних текстох лєпше написац з буквами як зоз цифрами. Чудує ме – чудуєм ше: Виреченє типу: Чудує ме же ши пришол нє найлєпше у нашим язику. Воно би мало значиц: я ше чудуєм твойому приходу. Спомнута формулация то цудзи уплїв, та би було лєпше повесц – у форми хтора ше одноши на одредзену особу на хтору ше тото одноши, значи: чудуєм ше, радуєм ше итд. же ши пришол. Пременки менох странского походзеня: Мена зоз славянских язикох маю форму наших меновнїкох, а дзекеди и прикметнїкох. Спрам того и поступаме, та ше єдни меняю як нашо меновнїки, други як нашо прикметнїки. Звичайно наиходзиме на случаї менох зоз хторих єдна часц меновнїк, а друга прикметнїк, а означую исту особу: Максим Горки, од Максима Горкого, Максимови Горкому, з Максимом Горким. Алє кед маме мено як цо Лєв Толстой, пременку обидвох часцох ше окончує як при правих меновнїкох: Лєва Толстоя, Лєвови Толстойови, з Лєвом Толстойом, бо ми у тим мену видзиме два прави


меновнїки. Прикметнїцке нам означенє яснєйше у презвискох Горки, Достоєвски, Крупска, як и у наших презвискох Мудри, Виславски, Ґаднянски, Мученски, Груби, Красни або у сербских презвискох Надрлянски, Бачвански и др. хтори часто нє знаме чи деклиновац по меновнїцкей, чи по прикметнїцкей пременки. Прикметнїки на –ов то присвойни прикметнїки у узшим смислу (индивидуални) и знача припаданє поєдинцови (особи, животинї або предмету). Так маме оцов калап, мацерова мушкатла, ружов церень, столова ножка. Медзитим, кед ше присвойни прикметнїк виводзи зоз презвиска хторе ше закончує на –ов, у нашим язику приходзи до дуплованя того –ов, понеже ше зоз нїм и закончує меновнїк и почина суфикс за творенє присвойного прикметнїка: у русийских презвискох Примаков, Михалков, Безухов, Корсаков, Павлов, Романов, Кутузов итд.; у сербских презвискох Чирпанов, Попов, Попноваков, Проданов, Стеванов, Велимиров, Стойков, Дамянов, Добренов итд. Гоч конструкцию типу реферат предсидателя, молба кандидата, справованє директора, слизи мацери, ґол Джаїча, побида тенисера, син Михала итд. лєпше хасновац зоз присвойним прикметнїком ґу меновнїку (предсидательов реферат, кандидатова молба, директорово справованє, мацерово слизи, Джаїчов ґол, тенисерова побида, Михалов син), конструкция у хторей би ше суфикс презвиска на –ов и префикс -ов за творенє присвойного прикметнїка повторйовали мож пременїц на шлїдуюци способ: а) кед нам мено познате: Чеховово приповедки – приповедки Антона Чехова; Хрущовово панованє – панованє Никити Хрущова; Улїца Чирпановова – Улїца Радивоя Чирпанова; б) кед нам мено нє познате, похаснуєме занїманє, чин, званє або титулу: Кутузовово битки – битки ґенерала Кутузова; Безуховово надїї – надїї княза Безухова; Обадовов успих – успих каратисти Обадова; в) кед нам нє познате анї мено, анї занїманє, анї чин, анї званє, анї титула, похаснуєме слово пан: Добреновов поступок – поступок пана Добренова; Стойковов прилог – прилог пана Стойкова; Радуйковов син – син пана Радуйкова. Кед презвиско на –ов ма особа женского полу, присвойни прикметнїк, природно, нє мож направиц (окрем пежоративного Добреновков поступок, Радуйковков шмих, Попноваковков грих). Ту вше похаснуєме конструкцию типу: вистава Невени (малярки, панї) Врсайков; заключенє Ясни (директорки, панї) Йованов; роботи Ани (скулпторки, панї) Попов. Меновнїки хтори ше закончую на –и: Росини, Паґанини, Верди и под. маю пременку: од Росиния, з Росинийом итд. Кед ше у єдним мену находза два слова, кед одвитує, меня ше обидва, а кед нє – вец ше меня перше, а друге остава нєпременєне: Ґи Моле, од Ґи Молеа, зоз Ґи Молеом. Нє найлєпше би було меняц обидва часци: од Ґия Молеа, бо би пришло до велького оддальованя од основного мена. Найчежше ше знайсц у пременки менох далєких народох, окреме гевтих чийо склопи вельо нєзвичайнєйши од наших. Так наприклад од румунского презвиска Барбулеску, Аврамеску маме пременку од Барбулескуа, з Барбулескуом. Протетичне и: Наш правопис предписує же гият хтори настава медзи вокалами и и а треба заверац зоз протетичним й, та маме: диялектика, ґениялни, история, вариянта, диялоґ. Заверанє гияту медзи и и о нє предвидзене, та маме: радио, трио, сценарио, алє у зукосей парадиґми, у инших припадкох, протетичне й нє шме хибиц: радия, трия, сценария, з радийом, зоз сценарийом итд.


Мержи ме – мерзене ми: Тиж нє у духу нашого язика повесц Мержело го, Мержи ме шедзиц дома и под., алє лєпше: Було му мерзене, Допило ми (або мерзене ми) шедзиц дома. Мержи ме у нашим язику значи вон ме мержи. Приклади з нашого язика хтори ше у школскей пракси нє найлєпше хаснує би було ище вельо. Ту лєм назначени дзепоєдни, алє би було хасновите направиц їх список, класификовац их по язичних уровньох и обробиц. Предложени ришеня за їх правилнєйше хаснованє бул би драгоцини прилог новому правопису нашого язика.

СПОСОБИ ТВОРЕНЯ МЕНОХ ЖИТЕЛЬОХ ЗОЗ НАЗВОХ НАСЕЛЄНИХ МЕСТОХ

У сербским язику єст вельо вецей суфикси хтори служа за правенє менох жительох зоз назвох населєних местох и обласцох як у нашим язику. Причини такому богатству треба поглєдац, насампредз, у намаганю сербского язика за комбинованьом истозначних суфиксох до новей суфиксалней формациї, за преношеньом елементох зоз


хлопского и до женского роду, за уношеньом цудзих суфиксох, як и прето же дзепоєдни суфикси нє можу виражовац одношеня хлопского ґу женскому роду1. За хлопски род у сербским язику найхарактеристичнєйши тоти осем (з тим же перши пейц вецей нє продуктивни) типи твореня менох жительох2: 1. мена без законченя (Словак), 2. –ин (Турчин), 3. –инац (Далматинац), 4. –ез (Кинез), 5. –лија (Нишлија), 6. -/ђ,ћ,љ/анин (Београђанин, Сплићанин, Румљанин), 7. –ац (Сомборац), 8. –анац/ћанац (Корзиканац, Пироћанац). Обачуєме же у тим шорованю суфиксох нє розгранїчене же ше даєдни з нїх одноша лєм на творенє етнїкох (назвох жительох по националней або державней припадносци: Грек, Рус), а даєдни, заш, лєм на творенє ктетикох (назвох жительох зоз населєних местох: Коцурец, Лалитян). Таке розгранїченє суфиксох нє правиме анї у нашим язику, а дальши розпатраня ше буду одношиц лєм на суфикси за означованє ктетикох. Дзепоєдни жридла нас упутюю на тото же у сербским язику єст аж 19 примарни и 56 секундарни суфикси за творенє ктетикох хлопского роду. Шорованє шицких суфиксох, напевно, нє тема того прилогу, алє як илустрацию спомнєме лєм даскельо: -аранин (Мостаранин), -аш (Котораш), -анац (Чалманац), -анин (Лазанин) итд. У Ґраматики руского язика3 пише же „зоз суфиксами –ец/-єц, -ан/-ян и –чан означуєме особу по походзеню з места, краю або держави”, а у Граматики бачваньско-рускей бешеди4 же „слїдующи наростки означую чловека, або живе єство, хторе походзи з того места, або з того роду хтори корень слова означує ... (за мужески род): -ян, -чань, -янїн: християнин, Коцурчань, Ґалициянїн -ец: Керестурец, Сримец, Українец/Українєц”. Дзепоєдни жридла5 нас упутюю же у бешедним сербским язику єст 10 примарни и аж 62 секундарни суфикси за означованє ктетикох женского роду. Їх препатрунок нє наводзиме, алє саме число нас наводзи на даскельо моменти. Перше: у руским язику лїстина суфиксох за означованє ктетикох хлопского роду нєподполна, т.є. и у нашим язику єст етнїки без законченя, як и у сербским: Мадяр, Грек, Словак. Друге: етнїк зоз суфиксом –ин зоз сербского язичного подруча у руским язику постава без законченя: Србин – Серб, Арапин – Араб, Бугарин – Болгар итд. Треце: сербски суфикси –инац, -анац то у руским язику суфикси –ец/-єц: Далматинєц, Корзиканєц, Спартанєц, Африканєц. Штварте: сербске ридке и досц нєпродуктивне –ез (Кинез) у нашим язику нєт. Пияте: суфикс –лија (турска постпозиция хтора служи за одвит на питанє по турски: Одкаль ши – Нишлија, Сарајлија, Бечлија = з Нишу, зоз Сараєва, з Бечу)6, у нашим язику тиж нєт. Заменюєме го зоз суфиксом –ан/-ян. Шесте: сербски суфикс –(њ)анин ше у нашим язику найчастейше заменює зоз суфиксом –ан/ян: Беоґрадян, Сплитян, Парижан. Седме: сербски суфикс –ац у руским язику найчастейше –ец/єц: Сримец, Сибирец, Японєц. Осме: и у руским, як и у сербским язику, єст суфикс –ица за означованє етнїкох и ктетикох женского роду: Нємица, Швабица, як и суфикс –ка: Босанка, Японка, Румунка. Дзевяте: жиє у нашим язику и суфикс –ска за означованє ктетикох женского роду: Дюрдьовска, Коцурска, Керестурска, Сримска (зоз значеньом: дзивка, нєвеста, жена, цо, у ствари, поменовнїковани прикметнїк), хтори бул скорей продуктивни. Дальши розпатраня нам укажу нєобходносц його оживйованя. Тоти дзевец надпомнуца кус олєгчую роботу прекладательом и новинаром кед им треба меновац жительох з дзепоєдних местох або крайох. Циль тей роботи указац на даскельо законїтосци твореня ктетикох у нашим язику. Виглєдовацки корпус топонимох и гидронимох вжати зоз Попису ґеоґрафских назвох у Ґеоґрафским атласу Югославиї.7 Понеже у прилогу облапени лєм найхарактеристичнєйши назви, топоними


виберани по тим як ше закончую (або як ше закончує їх основа). Кед ше пробовало установиц правила твореня и продуктивносци, важносц ше давало общому литературному язичному чувству. Препатриме перше три приклади зоз хторих видно найрижнороднєйши способи правеня менох местох на сербским язичним подручу: з основи конь, додаваюци 22 рижни законченя, достати тоти назви населєньох: Коњаре, Коњарево, Коњари, Коњарник, Коњавска, Коњице, Коњиц, Коњух итд. З основи јавор достати: Јаворак, Јаворани, Јавориште, Јаворје, Јаворница, Јаворњача итд., а з основи јасен: Јасенак, Јасеница, Јасеновац, Јасеновик, Јасење итд. Очиглядне же то сербски законченя, а понеже назви населєньох по Закону о назвох населєних местох маю остац на сербским язику, ктетики на руским язику, з рускима суфиксами за творенє менох жительох з менох населєних местох зоз сербского язичного подруча нє вше лєгко направиц. З топонимох плуралней форми хтори маю законченє на –ци (додаваюци суфикси –ов, -ев, -ин на основу), ктетик хлопского роду на руским язику ше будзе закончовац на –чан, а женского на –чанка: Адашевци (Адашевчан – Адашевчанка), Андриєвци (Андриєвчан – Андриєвчанка), Чортановци (Чортановчан – Чортановчанка), Ґосподїнци (Ґосподїнчан – Ґосподїнчанка) итд. З топонимох хтори ше закончую на –ово и –ево, цо, у ствари, присвойни прикметнїк штреднього роду, ктетик хлопского роду ше у нашим язику будзе правиц зоз суфиксом –чан, а женского роду зоз суфиксом –чанка: Александрово (Александровчан – Александровчанка), Боґоєво (Боґоєвчан – Боґоєвчанка), Дяково (Дяковчан – Дяковчанка) Ґаково (Ґаковчан – Ґаковчанка), Карадьордєво (Карадьордєвчан – Карадьордєвчанка) итд. Топоними зоз иншак барз продуктивним суфиксом –ица єст вельо. Дзепоєдни з нїх маю деминутивне значенє. Ктетик хлопского роду з таких топонимох у нашим язику правиме зоз законченьом –чан, а женского зоз –чанка: Ґлавица (Ґлавичан – Ґлавичанка), Клупица (Клупичан – Клупичанка), Крущица (Крущичан – Крущичанка), Локвица (Локвичан – Локвичанка). Велї топоними з тим законченьом страцели деминутивне значенє и постали звичайни нєобгрунтовани слова. Назви жительох з тих местох правиме на исти способ як и у предходним случаю: Бистрица (Бистичан – Бистричанка), Брезовица (Брезовичан – Брезовичанка), Ябланица (Ябланичан – Ябланичанка). Зоз суфиксом –чан за хлопски род и –чанка за женски род прави ше, тиж так, ктетики зоз назвох населєних местох хтори ше закончую на –ац: Буковац (Буковчан – Буковчанка), Церовац (Церовчан – Церовчанка), Душановац (Душановчан – Душановчанка), Лесковац (Лесковчан – Лесковчанка). Исте ше одноши и на топоними хтори ше закончую на –ец: Целовец (Целовчан – Целовчанка), Чаковец (Чаковчан – Чаковчанка), Яблановец (Яблановчан – Яблановчанка). Топоними хтори настали зоз меновнїкох и дїєсловох хторим ше додава законченє –иште найчастейше означую место дзе ше находзело гевто цо значи основне слово. Мена жительох з нїх правиме так же додаме суфикс –щан за хлопски род и –щанка за женски род: Двориште (Дворищан – Дворищанка), Ґуманиште (Ґуманищан – Ґуманищанка), Маковиште (Маковищан – Маковищанка). Зоз топонимох хтори ше закончую на ћи (по руски на –чи), а хтори представяю плуралску форму сербских презвискох на –ић, ктетики хлопского роду у нашим язику ше прави зоз суфиксом –чан, а женского зоз –чанка: Батковичи (Батковичан –


Батковичанка), Бечичи (Бечичан – Бечичанка), Бєлопавловичи (Бєлопавличан – Бєлопавловичанка), Лепосавичи (Лепосавичан – Лепосавичанка) итд. Зоз суфиксом –ан за хлопски род и –анка за женски род правиме и ктетики зоз топонимох хтори ше закончую на –ић (по руски на –ич), гоч вони означую дацо зменшане, гоч презвиско: Ґоспич (Ґоспичан – Ґоспичанка), Косєрич (Косєричан – Косєричанка), Никшич (Никшичан – Никшичанка). До тей катеґориї спада и Лалить (по сербски Лалић), зоз хторого жительох, як познате, воламе Лалитян и Лалитянка. З тим у вязи треба розпатриц чи би шицки сербски топоними (а и презвиска) хтори ше закончую на –ић нє требало у нашим язику вигваряц и писац зоз –ть. Зоз прикметнїцких топонимох женского и штреднього роду хтори ше закончую на –ска, -ско, мена жительох ше прави так же ше одбива прикметнїцки суфикси –ска, -ско и додава ше суфикси –чан/-щан и –чанка/-щанка: Малинска (Малинчан – Малинчанка), Ябланска (Ябланчан – Ябланчанка), Єленска (Єленчан – Єленчанка) итд., а за штреднї род: Чемерско (Чемерчан – Чемерчанка), Ґореньско (Ґореньчан – Ґореньчанка), Каменско (Каменчан – Каменчанка), Топуско (Топущан – Топущанка) итд. Зоз суфиксом –ан и (ан)ка будземе правиц и мена жительох зоз местох хтори ше закончую на –ача: Дебеляча (Дебелячан - Дебелячанка), Кадиняча (Кадинячан – Кадинячанка), Ковиляча (Ковилячан – Квилячанка) итд. Зоз топонимох хтори ше закончую на –ик и –ник мена жительох ше будзе правиц так же ше одбиє тот суфикс и дода законченє –чан и –чанка: Калиновик (Калиновчан – Калиновчанка), Дубровник (Дубровчан – Дубровчанка), Товарник (Товарничан – Товарничанка) итд. З истима суфиксами (-чан и -чанка) прави ше и назви жительох зоз населєньох хтори ше закончую на –це и –ице: Межице (Межичан – Межичанка), Нашице (Нашичан – Нашичанка), Плитвице (Плитвичан – Плитвичанка) итд. Зоз топонимох хтори ше закончую на –ка, назви жительох правиме зоз законченьом –чан/-щан и –чанка/-щанка: Нерадимка (Нерадимчан – Нерадимчанка), Неделька (Недельчан – Недельчанка), Бешка (Бещан – Бещанка) итд. Зоз суфиксом –ян и –янка будземе твориц назви жительох зоз местох хтори ше закончую на –ия и –я: Калесия (Калесиян – Калесиянка), Кривая (Криваян – Криваянка), Любовия (Любовиян – Любовиянка) итд. Кед ше топоним закончує на –аня або –иня, ктетик ше достанє з додзельованьом суфиксу –н и –нка: Ґолиня (Ґолинян – Ґолинянка), Добриня (Добринян – Добринянка), Бараня (Баранян – Баранянка) итд. Зоз топонимох хтори витворени зоз суфиксом –е, назву жителя ше достанє кед ше одбиє тот суфикс и дода законченє –ан/-ян и –анка/-янка: Арилє (Арилян – Арилянка), Корилє (Корилян – Корилянка), Дединє (Дединян – Дединянка) итд. Зоз суфиксом –(ч)ан, -(ч)анка ше виводзи назви жительох зоз местох хтори ше закончую зоз множинским суфиксом –ни: Липовляни (Липовлянчан – Липовлянчанка), Окучани (Окучан – Окучанка), Србляни (Срблянчан – Срблянчанка) итд. Поменовнїковани прикметнїки штреднього роду (найчастейше описни) нє ридко поставаю топоними и закончую ше на –но. Ктетики з нїх доставаме, скоро без винїмку, кед додаме законченя –ян и –янка: Црно (Црнян – Црнянка), Комарно (Комарнян – Комарнянка), Ливно (Ливнян – Ливнянка) итд. Поменовнїковани присвойни прикметнїки штреднього роду тиж так часто поставаю топоними у сербским язику. Вони ше закончую на –ино, а ктетики ше з нїх у нашим


язику достанє з додаваньом законченьох –ян, -янка: Кузмино (Кузминян – Кузминянка), Кошино (Кошинян – Кошинянка), Милино (Милинян – Милинянка) итд. З топонимох хтори ше у сербским язику закончую на –ане, ктетики найчастейше доставаме зоз суфиксами –чан и –чанка: Ґнїлане (Ґнїланчан – Ґнїланчанка), Кумане (Куманчан – Куманчанка), Лучане (Лучанчан – Лучанчанка) итд. Зоз суфиксом –чан, -чанка направиме мена жительох зоз населєньох хтори ше закончую на –ине: Мелїне (Мелїнчан – Мелїнчанка), Неразине (Неразинчан – Неразинчанка), Заґулине (Заґулинчан – Заґулинчанка) итд. Ктетики зоз топонимох хтори ше закончую на –дин у нашим язику достанєме кед додаме законченє –ец/-єц, -ка: Варадин (Варадинєц – Варадинка), Нерадин (Нерадинєц – Нерадинка), Некудин (Некудинєц – Некудинка) итд. З поменовнїкованих описних прикметнїкох женского роду хтори постали назви населєних местох (закончую ше на –а), ктетики правиме з додаваньом суфиксу –ан/-ян за хлопски и –ка за женски род: Дубока (Дубочан – Дубочанка), Постойна (Постойнян – Постойнянка), Бистра (Бистран – Бистранка) итд. Зоз суфиксом –ан и –анка ше прави ктетики и з топонимох хтори ше закончую на консонант –нь: Крупань (Крупнян – Крупнянка), Сень (Сенян – Сенянка), Улцинь (Улцинян – Улцинянка). Медзитим, кед ше топоним закончує на –ань, пре випадне –а- у сербским язику, хторе у нашим язику нє випадне, ктетик ше достанє зоз законченьом –чан и –чанка: Крупань (Крупаньчан – Крупаньчанка), Сечань (Сечаньчан – Сечаньчанка), Воґань (Воґаньчан – Воґаньчанка). Зоз назвох населєньох хтори ше закончую на сонант –й, мена їх жительох достанєме додаваюци законченя –ец/-єц и –ка: Кучай (Кучаєц – Кучайка), Ночай (Ночаєц – Ночайка), Прибой (Прибоєц – Прибойчанка). Зоз топонимох хтори ше закончую на сонант –ль, ктетик направиме з додаваньом суфиксох –чан и –чанка: Надаль (Надальчан – Надальчанка), Ражань (Ражаньчан – Ражаньчанка) Титель (Тительчан – Тительчанка). Зоз назвох населєних местох плуралскей форми хлопского роду хтори ше закончую на –ари, мена їх жительох буду мац суфикси –чан и –чанка: Котари (Котарчан – Котарчанка), Ступари (Ступарчан – Ступарчанка), Поточари (Поточарчан – Поточарчанка). Дзепоєдни з нїх, медзитим, можу мац и законченє –ан/-ян и –ка: Тучепи (Тучепян – Тучепянка), Ковачи (Ковачан – Ковачанка), Новаки (Новачан – Новачанка). Законченя –чан, -чанка буду мац ктетики хтори ше достава зоз топонимох на –аре: Маджаре (Маджарчан – Маджарчанка), Лукаре (Лукарчан – Лукарчанка), Уґляре (Уґлярчан – Уґлярчанка). При єдноскладових топонимох, без огляду на цо ше закончую, ктетик правиме зоз суфиксами –ан/-ян и –чан/-щан, т.є. –ка и –чанка/-щанка: Бар (Барян – Барянка), Бор (Борян – Борянка), Брест (Брещан – Брещанка). Ситуация дакус компликованша кед у питаню топоними зложени зоз двох и трох часцох, як цо Нови Сад, Девоячки Бунар, Алипашин Мост, Банатски Арандєловац, Бачко Добро Полє, Петровац на Млави, Биоґрад на Мору, Мали Мокри Луґ итд. Правило би було же ше ктетик прави спрам остатнього слова: Новосадян – Новосадянка, Банатскоарандєловчан – Банатскоарандєловчанка, Бачкобрестовчан – Бачкобрестовчанка.


При трочасцових топонимох ктетики Маломокролужан – Маломокролужанка, Новоселозаимовчан – Новоселозаимовчанка итд. би барз бридко звучали. У таких случайох, а тиж так и у шицких других случайох дзе зоз сиґурносцу назву жителя з одредзеного населєня нє можеме направиц, або дзе вона барз нєкрашнє звучи, найлєпше повесц: чловек/жена зоз, наприклад, Малого Мокрого Луґу. Напевно же шицки способи твореня шицких файтох ктетикох у нашим язику у тим прилогу нє начишлєни, а нє значи анї же понукнути ришеня найлєпши. Намира була дац початну основу за дальшу глїбшу систематизацию тей язичней материї. Фусноти 1Петар Скок: “Творба имена становника од имена насеља и области", Језик II, бр. 3, стр. 65. 2Митар Пешикан: “О грађењу имена становника у односу на имена земаља и места“, Наш језик, кн. IX, т. 5-6, б. 196. 3Микола Кочиш: “Ґраматика руского язика“, Завод за видаванє учебнїкох, Нови Сад 1974, б. 88. 4Ґабор Костельник: “Граматика бачваньско-рускей бешеди“, Сримски Карловци 1923, б. 32. 5Податки вжати зоз “Граматики бачваньско-рускей бешеди“, понеже суфикси за означованє особох женского роду хтори по походзеню з места, краю або держави у “Ґраматики руского язика“ М. Кочиша нєт. 6Петар Скок, нав. дїло, б. 67. 7"Географски атлас Југославије", Знање, Загреб 1961.


III. ПРИЛОГИ З ОБЛАСЦИ СТИЛИСТИКИ

РОЗУМЛЇВОСЦ, ПРАВДИВОСЦ И КРАСА ДОБРОГО СТИЛУ

(Ґу „Практичней стилистики” Юлияна Рамача, НВУ Руске слово, Нови Сад 1996)

Звичайно ше гвари же стил у язику, же язик у чловекови, а чловек у дружтве. Кед бизме глєдали даєдну обласц хтора у науки о язику забера окремне место, обласц у хторей вше єст вельо койчого спорного и у хторей дискусиї о найважнєйших питаньох буду ище длуго тирвац, поведли бизме же то стилистика. Стилистика прето, бо шицки други линґвистични обласци од самого наставаня мали стабилни континуовани розвой, насампредз прето же закривали ясно одредзену язичну материю: лексиколоґия ше занїма з найменшу комуникативну єдинку – зоз словом, фонетика зоз гласом, фонолоґия з фонему, морфолоґия зоз структуру словох, синтакса зоз виреченьом и синтаґму. Кед же стилистика часц науки о язику, цо вец за ню остало? Одвит двойнїсти – и нїч и шицко. И наисце, коло того нїч и шицко линґвисти водзели велї розправи. Медзитим, нє нєдостаток стилистики у тим же єй нїґдзе нєт; напроцив – же єй вшадзи єст, цо значи же стилистика нїґда нє мала (а анї нє будзе мац) єден зоз спомнутих язичних уровньох як свой (т.є. лєм свой) обєкт виглєдованя. Стилистика би мала преучовац исти тоти елементи у структури язика хтори преучую и лексиколоґия, и фонетика, и морфолоґия, и синтакса, алє зоз другого становиска: зоз становиска їх функционованя у бешеди и їх експресивней вредносци. Основна розлика медзи линґвостилистику з єдного, и лексиколоґию и ґраматику з другого боку у тим же други два преучую структуру язика, а стилистика преучує функционованє структури язика и його єдинкох. Док лексиколоґия и ґраматика бешедую о тим цо, чого єст у язику, стилистика указує на тото же як и дзе функционую


средства датого язика. Ґраматика облапя общеобразовни ствари, а стилистика гвари: мож так, а мож и так, єдно лєпше, друге горше. Язик у конкретней реализациї нє гомоґени, алє ше дзелї на пасма: нє єднак бешедуєме у рижних нагодох и на рижних местох. Звичайно ше спомина таки диференцияциї язика: 1. териториялну (у нас коцурска, керестурска, сримска бешеда), 2. социялну (жарґон, арґо, сленґ), 3. полну (хлопска и женска вариянта язика), 4. старосну (дзецинска бешеда, бешеда младежи, старших), 5. функционалну (функционални стили) и 6. индивидуалну. Зоз теорийнима и практичнима питанями розведзеносци язика занїмаю ше вецей линґвистични дисциплини як цо то линґвистична ґеоґрафия, социолинґвистика, линґвостилистика и култура бешеди. У рамикох стилистики ше розвил окремни конар – функционална стилистика, чий предмет виглєдованя функционално-стилске розкладанє язика. Могло би ше ю, найкратше, дефиновац як линґвистичну дисциплину хтора преучує хаснованє и функционованє язика у поєдиних обласцох чловекового живота, односно функционалне розпасмованє язика на стилски формациї хтори маю системски характер – функционални стили як цо бешедни (каждодньови), фолклорни (усна народна творчосц), бешеднїцки (ораторски), народски (диялект - у усним порученю), наукови, науково-популарни, публицистични, поетски, административни (политични, дипломатски, стил законских актох, воєни, судски) и новинарски стил (у писаним порученю). Понеже Практичней стилистики проф. др Юлияна Рамача як виглєдовацки корпус послужели тексти з Руского слова, затримаме ше дакус на стилистики у новинарстве, дзе тота дисциплина виглєдує корпус комуникованя медзи новинаром и хасновательом явного порученя. Значи, новинарску стилистику интересує и процес твореня, писаня, кодованя порученя (стилистика комуникаторох), алє и процес приманя, похопйованя, обдумованя порученя при хасновательох (стичистика реципиєнтох), т.є. стилистични питаня 1. правилного, нормативного, 2. точного, похоплївого, ясного, розумлївого, 3. лоґичного, 4. виражуюцого, висловююцого и 5. доцильного способу писаня. Поведзме, спомедзи синонимичних словох хтори означую углавним єден предмет, комуникатор (новинар, редактор, лектор) ше муши одлучиц за єдно слово хторе одвитує його порученю, жанру, хвильки, медию, читательскей публики. Нє роби ше о виборе найлєпшого слова або виразу (або найточнєйшого, найчистейшого, найкрасшого, найпристойнєйшого), алє о слове або виразу хтори найлєпше пристава до общого контексту, о слове хторе одвитує конкретному тексту и конкретней ситуациї у тим медию. Твердзенє же ше стилистика нє пита же цо поведзене, алє як поведзене, вимага фундаменталну корекцию: як поведзене ше муши повязац з тим цо поведзене, бо стилистичар нє шме похопиц стил лєм як способ виражованя, алє у нїм муши подрозумйовац и функцию виражованя. Вибор, значи, огранїчени з норму яку поставя нормативна ґраматика, алє и з одредзеносцу думки яку жада виражиц: з язичного материялу нє мож вибрац форму хтору ше спрам ґраматичней норми трима за погришну, а нє мож похасновац анї вираз хтори нє у складзе з думку яку жадаме виражиц. Кед вибереме форму хтора спрам ґраматичней норми нєправилна, зражуєме ше з основну ґраматичну норму; кед, заш, похаснуєме вираз хтори нє одвитує значеню нашей думки, зражуєме ше з основну лоґичну норму. Гоч ше стилистика спера ґраматичней и лоґичней норми, бо облапя вредносци хтори их надвисшую, вона их имплицитно и припознава, бо єдна з основних функцийох язика то спорозумйованє. Кед же вибор, як зме гварели, огранїчени з


ґраматичну норму з єдного, и основним лоґичним значеньом поняца з другого боку, могло би ше похопиц же можлївосци вибору зведзени на найменшу можлїву миру. И насправди би було так, кед би ше ту нє зявйовала окремна антиномия медзи норму и вибором, думку и виразом, хтора гранїци медзи норму и вибором, думку и виразом обачлїво поцагує на хасен вибору. Анї норма анї вибор, анї думка анї вираз нє статични и занавше дати катеґориї. И думка и язик дружтвени зявеня хтори ше нєпреривно меняю и розвиваю. У процесу думаня и язичного виражованя думкох, медзи думку и виразом ше зявює нєпреривна процивносц: раз вираз приноши вецей од думки, раз думка облапя вецей як вираз. Кед би медзи думку и виразом могол стац знак абсолутней єднакосци, мали бизме идеални язик науки, алє вец би стилистики нє було. Медзитим, афективни характер словох оможлївює нам вибор медзи лоґично єднак добрима вариянтами, т.є. афективносц язичного знаку и вибор медзи розличнима вариянтами истого лоґичного змисту а розличного квалитету, способу на яки винєшени тот змист, оможлївюю постоянє линґвистичней стилистики як науки, бо представяю єй основни катеґориї. На подруче синтаксостилистики преходзиме, наприклад, кед до вислову уключиме експресивно-имресивни вредносци, афективне одношенє ґу предмету нашого суду. Уж и проста инверзия: предикат-субєкт у виреченю Пада диждж представя по призвичаєним лоґично-ґраматичним шоре (субєкт – предикат) Диждж пада иншаке одношенє ґу предмету нашого суду, та спрам того и можлїви вибор медзи двома вариянтами. Диждж, або лєм Пада, цо значи або сам субєкт або сам предикат, означую ище афективнєйше одношенє ґу предмету нашого суду. Медзитим, за исти лоґични вислов маме и други можлїви вибори: Як пада!, Алє пада!, Яй, диждж!, Уф, диждж!, Яки диждж!, Запор!, Лєйба!, Лєє!, Алє лєє!, Плющи! Основни ше лоґични смисел порученя нє пременєл. Баржей або слабше – диждж вше лєм пада. Пременєли ше, медзитим, експресивно-импресивни вредносци, т.є. стил вислову. Лоґична идентификация иста, а афективни характер розлични. Синтаксостилистика утвердзує же исту думку мож виражиц з розличнима типами виреченьох. Идентификация розличних файтох адвербиялних зависнозложених виреченьох у тим же би вони вше виражовали исту вязу: причина – пошлїдок. Розлика у їх форми то пошлїдок експресивно-импресивних стилистичних вредносцох яки маме у язичним знаку, та и у виреченю. Стилистика Томи Маретича (часц Ґраматики горватского або сербского язика зоз 1899. и 1931. року) нормативна, та нє згоршого, гоч єй боки давно пожовкли, навесц даскельо шорики хтори гуторя о нормох тей стилистики: Добри стил ма тоти три главни прикмети: ясносц (розумлївосц), правдивосц и красу. Даєдни з тих трох прикметох виходза з природи язика, даєдни зоз самей чловековей природи. Же добри стил муши буц ясни и розумлїви, нєт сумнїву, кед ше зна же єдини циль язика же би ше людзе медзи собу розумели. З бешеди, заш, гоч якей ясней, людзе нє можу мац хасну кед ше нє гутори правду. Ясносц, значи и правдивосц, виходза з природи язика, а краса виходзи зоз чловечей природи, бо чловекови уродзене жаданє за красним у шицким, та и у стилу. Шицки други прикмети виходза зоз тих трох, и то так: з ясносци виходзи ядровитосц и лєгкосц; зоз правдивосци виходзи лоґичносц, зоз краси точносц, складносц, гладкосц и чистота... Бридки стил гевтот цо ше проциви главним и виведзеним прикметом хтори первей спомнути; значи, бридки прикмети стилу тоти: нєясносц (нєрозумлївосц),


нєправдивосц, потим – розцагнутосц, нєлоґичносц, нєточносц, нєскладносц, „рапавосц”, нєчистота... Тото цо Маретич вола краса стилу то, у ствари, лоґични склад и ґраматична правилносц. Стилистика проф. др Юлияна Рамача, як сам наслов гвари – практична. Медзитим, вона источашнє и нормативна (за розлику од линґвистичней, линґвостилистики, хтора нє виноши оцени). У нєй як вежби стилистично обробени 100 новинарски тексти, так же кажди текст анализовани окреме. Ґу каждому давани задатки през хтори читач треба же би обачел нєдостатки або добри прикмети єдного напису. Кед у рамикох єдного задатку дати вецей алтернативни ришеня, читач ше ма опредзелїц за єдно з нїх. После задаткох дати и одвити. Ґу даєдним одвитом давани и толкованя же чом лєпше тото або гевто ришенє, а на концу каждей вежби дати и доробени, конєчни текст анализованого напису. Єдна вименка у тексту, як сам автор гвари у Предходном слове, поцагує за собу други вименки, та єден состав мож виправиц и доробиц на розлични способи. Конєчне ришенє яке ше предклада найчастейше лєм єдна з вецей можлївих вариянтох тексту. Практична стилистика наменєна як приручнїк студентом руского язика и литератури, алє и шицким цо ше занїмаю з писаньом або им писани текст у гоч хторей форми предмет креативней роботи. Та, кед же слова оружиє, вец нам проф. др Юлиян Рамач у Практичней стилистики указал як тото оружиє можеме на добре похасновац.

ДОК ВИРОШНЄШ, САМЕ ЦИ ШЕ ПОВЕ (Елементи полносци/родносци у поезиї о дзецох и за дзеци Дюри Папгаргая: „Яй,

Боже мой, яке я то вельке”, НВУ Руске слово, Нови Сад 2005)

Людзе од давен-давна на рижни способи доживйовали свою полносц (родносц): чи вона од Бога, чи од чорта? Раз нам дава вельке задовольство, другираз нас подполно розчарує; єдним є главне жридло животного щесца, други пре ню падаю до розпуки. Медзи тима концовима точками у доживйованю полносци єст велї преходи, приємни и нєприємни чувства хтори ше часто преплєтаю. Мало цо у своїм живоце доживюєме так особнє, так глїбоко интимно як власну полносц. Чежко ґу нєй забераме нєпристрасне становиско и нє лєгко ю роздвоюєме од свойого власного доживйованя полносци.


Найчастейше пообщуєме свойо поєдинєчни искуства о полносци и преглашуєме их за оправдани фундамент общого вреднованя чловековей полносци. Свойо власне искуство найчастейше береме як початну точку зоз хторей рушаме у твореню становиска ґу полносци, та вец виходзи же “теориї“ о полносци єст тельо кельо єст и людзох. Медзитим, кед тоти “теориї“ подзелїме по тим яку улогу даваме полносци у живоце, вец ше на єдним концу находзи “теория погара води“, по хторей полна дїялносц иста така побочна и моментална як випиванє погара води кед зме смиядни, значи, просте задовольованє моменталней тїлесней потреби. На другим концу ше находзи думанє же полносц фундамент на хторим твориме найкрасши, найтирвацейши и з приємнима чувствами найбогатши одношеня медзи людзми. Тоти два становиска нательо процивни и так безконєчно оддалєни єдно од другого же медзи нїма можлїви безчислени преходи. Кед становиска ґу полносци розпоредзиме спрам того яку вредносц полносци приписуєме, на єдним концу будзе прешвеченє же нам природа подаровала полносц у хвильки найвекшей благородносци ґу нам, а на другим концу – же полносц преклятство з яким нас обтерховало даяке пакосне божество. Даєдни людзе тримаю же ше полносц шме виражовац лєм под одредзенима условиями и лєм на одредзени способ, а даєдни, заш, прешвечени же полносц треба з одушевеньом прилапиц, уложиц до нєй шицки свойо можлївосци и до ситосци у нєй уживац. Вшелїяк же ше поєдинци з такима розличнима попатрунками знова чежко зложа у приношеню заключеньох о полносци. Єдно заш лєм сиґурне: полносц зложене зявенє, хторе ма три состойни часци. Перша то полне жаданє (либидо), друга то полна любов (ерос), а треца то плодносц, потреба и жаданє потомства (ґениталносц). У каждодньовим живоце тоти три форми полносци нательо попреплєтани же их чежко роздвоїц єдну од другей, гоч виходза з рижних часцох нашей особносци. Ми источашнє и тїлесни и духовни и дружтвени єства, та така и наша полносц на хтору би требало попатриц и з физиолоґийного, и з психолоґийного, и зоз социолоґийного становиска. Тото треце становиско на тот завод прешириме з єдну пододреднїцу – зоз поетского, и попробуєме указац на способ виражованя полносци писателя Дюри Папгаргая у писньох о дзецох и за дзеци “Яй, Боже мой, яке я то вельке“.

***

Рецензентка спомнутей кнїжки, поетеса и надзвичайна познавателька дзецинскей психи Иринка Гарди Ковачевичова у своїм спатраню Папгаргайовей поезиї барз добре замерковала же то “шванцарски писнї“ и же “то исти тот керестурски шванцар цо на живот, же би го менєй болєло кед го витнє, патри кус зукосо“. На живот, зоз шицкима його значенями, та и зоз значеньом полносци. Веренє же чловекова полносц у началє гришна, зробело наисце вельки грих ґу чловекови. З такого вереня при велїх людзох створена подозривосц до полней любови. Бо, кед полни жаданя у началє гришни, кед полне уживанє грих, вец, вшелїяк, гришни и чувства хтори з такого жаданя виходза. Кед чловек до дачого сумня, вон вец тото анї нє витворює. Алє, свою потребу за полну любову заш лєм нє можеме знїщиц, гоч зме яки вельки прихильнїки миту о любови як миту, та пре занєдзбованє и нєприпознаванє полней любови велї людзе нєщешлїви – однята им важна состойна часц задовольства, а то – буц задовольни зоз животом. Пре таки вереня свойого околїска, Папгаргаї жада же би дзеци були щешлївши, же би нашли виход з того заплєценїска заблудох, самоспреводзкох и двойнїстого моралу. Жада им помогнуц же би одросли цо


природнєйше: же би за нїх рижни вереня остали наисце лєм вереня, а нє же би уплївовали на справованє яке ше проциви и чловековей природи и чловековому щесцу. Вон им на полносц указує насампредз як на радосц, алє през франту, дзекеди аж и благу саркастичносц, опомина и на “сцаговаци смак“ нєсполнєтих або нєврацених чувствох. Папгарагаї анї з єдним словом нє спомина “тото“ – шицко ошпиване у пренєшеним смислу, лєм у нагадованю “о чим ше роби“ и “цо робели“ кед гвари же: “родичи ме позно мали, / та ме двараз прегнєтали. / Шулькали док им нє скисло / мойо реґистерске число“. Його “Опасна писня“ цала у пренєшеним смислу. У нєй ше автор, нєсподзивани зоз свою нєздобачки одкриту полносцу, нєпреривно чудує цо ше му стало: “Можебуц ми рошнє дзиве месо? / Можебуц то преднї кончик хвоста? / Можебуц то квачка зоз фоґаша... / груба пошва за писара... / верх зоз щетки коминяра... / чопик з гордовчеца...“, дзе дзиве месо, кончик хвоста, квачка з фоґаша, груба пошва, верх щетки, чопик... представяю фалусни символи. Одвит на тоту загадку автор заш лєм дава у остатнєй строфи: “Загадка ме шверби спод язика / одгаднєм ю док постанєм млоди“. Подобна ситуация и при дзивчатским одкриваню своєй женскосци, лєм же вона вельо субтилнєйша, чувствительнєйша: “Кед ци ше з очка виклаши венок / квиток барвенок, / з лїчка ружичка, / а спод газучки нїжни клобучки / з ластовчим кридлом кед затрепеца, / на ценки оберва злєца / яґод препилки на яновки - / то ше отвера тота шкатулка / пре хтору хлапци правя басовки... И чат и машля и пацерочка / швидко виполня хлапцовски жренка, / як и загадка - / кратка сукенка / понад колєнка.“ Маґарчи уха у писнї з истим насловом тиж мож похопиц як фалусни символ, гоч би, по природи ствари, скорей могли представяц женски полни орґан. Медзитим, понеже су за автора “хлопска краса“ (хлопска пиха), же су “нїжей паса“, же ше “сладке сладше лїже кед ше уха нє змиваю“, очиглядне же форма нє була превладуюца: “Мам я уха до пол бруха / и кус далєй, нїжей паса. / На уха ше, гваря, слуха, / а мнє мойо – хлопска краса.“ Зоз словами як цо “чудесна справа: яґод телефон, а без слухалки“; “ґу глави ше високо спина, та дуднї, треска, кельо ма моци“; “(хлапцом) екстра класи часто хиби ґужлїк шнура“; “а син би злєтнуц до сна квета“; “живот, мили мойо, лєм швалерска фарса; “жиґоло туриста“, та “зрегочи раз и зоз нїх черкотка / та нашвидко розвешелї хлопа“ автор потвердзує мужествени фантазиї, алє нє занєдзбує анї женски. Ту є нїжнєйши, префинєнши, ласцивнєйши. “... дараз гадвабна нїтка / яґод приємни бренчок бренка, / та ци и шерцо постава клїтка / за тото цо ци шепла Геленка“. Ту и “од миничох до секси панталонох“, и “монтиранє стварох понад паса“, и “остац секси по осемдзешати“, и “кивнуц з рицку на сто страни“, и “добра мачка и риба на гласу“, и “цепли тайни скрила би сукенка“, та по: “А барбика, гунцут, тайну криє / цо под блузну, цо под обервами. / Док єй око власну жажду змиє / подзелї ю вєдно зоз хлапцами“, або: “Ша я жадам руки коло пасу, / место метли пооблапяц дасу“, и “мам ище од оводи смак по моди... бо мнє таку уж спитує и мой млоди“. Нєєднаке думанє мацери и дзивки “коло тих стварох“ автор тиж сликовито висловел же “Квецик на газучки / уж музейска финта“, а потвердзує го зоз стихом “Нови шруб нє идзе до старого ґвинта. / Найдзе голубица свойого голуба, / цо по новей моди твой квиток залєє“. Нєскладанє з мацериним вибором будуцей малженскей пари “модерна“ дзивка так виражує: “Я му око шмикам коло самей води / най ороши оштри циґонь видогляду. / Здала я дипломски ище у оводи, / та знам зоз чим параст залїва пресаду. / Люби параст


квеце и каричку з пупка. / Зна як окрем зарна и дзивчатко зреє, / та з оком и з дланю притулї голубка...“ Пренєшени смисел ма и писня “О ґомбички и єдней гунцутскей швички“, дзе ґомбичка и швичка, гоч истого ґраматичного роду, представяю женски и хлопски полни орґан. У “приповедки“ дїдови одпадла ґомбичка хтору баба лїґла як лїк. Глєдали ю вноци при швички, алє “Даремна дїдова ширка. / Остала лєм празна дзирка“. У остатнїх трох поглавйох (Крев нє вода, Як зрею ґамбочки и Буба у глави) автор уводзи пубертетских читачох до тайнох любови, толкує им цо ше з нїма збува, алє нїґда до конца, отворено. Док вирошнєш – пове ци ше саме. Вон нє прави з того табу тему, алє дава жартовлїви тон полносци и першим младежским страсцом, и то так же “тим стваром“ приписує иншаки мена: “Пшичок, мамко, ма весели хвосцик, / уцагнє ше Геленки под мосцик.“, дзе символика хвосцика и пайпи под мосциком зошицким очиглядна. У алеґоричней писнї “Фодбалска финта“ поняца доставаю иншаки смисел и поставаю форма зложеного и глїбокого символу. Гоч є писана з намиру указац на леґиньску нєсиґурносц до взаємней любови, у єй глїбинскей структури ше роби о нєскладаню у полним одношеню: “Я би з мою лїву на першу стативу, на єдну капуру. Вона на пеналу намесца фризуру.“ Хлапцовску (хлопску) дилему коло задоволєня власного еґа мож нагаднуц у стиху: “Чи ши вицаг грубши конєц на початку, / чи на концу зазрацкого леґиньченя? / Чи го криєш лєм у писнї як памятку, / же и церень нє вироснул без нашеня.“, а автор зоз заменьованьом значеня єдного слова, з преношеньом прикмети єдного зявеня на друге, у ствари, посцигує моцни интензитет и глїбоки смисел. То основни елемент суґестивносци и смисла його поетского виразу – оможлївиц вецейсмисловосц и пасмовитосц думки. Наукова дисциплина потвердзела же чловеков характер (натура) опредзелює його одношенє ґу сексуалносци, а тото нагадує и автор у стиху: “Та цо му можем? / Як ше го спросциц / чи бисце знали / док ми за ґамбу / з пламеньом гори? / Кед нас обидвох / запаковали / до истей скори.“ За вулґаризми, ласцивни, або як наш народ гвари – бридки слова цо ше одноша на полносц, хтори у нєшкайшей бешеди, окреме при младежскей популациї “страцели чежину“ и хаснує ше их лєм як подпорково слова, при Папгаргайови нєт анї як нависценє. Вон нароком, доберано, як пацерки здзива стародавни вислови з якима ше дараз виражовало гнїв, бунт, розпуку, нєскладанє, уквильованє дакого. Сам автор то описал так: “Як я то мудро, / як я то сочно, / а нє напразно, / прикро, безочно, / а крашнє - / безобразно.“, та при ньому гнєтка дзивочка пошлє леґиньчка “до мачковей“, “до минкива“, “до дюґа“, “до триста катов“, “до сто чортох“, “до маришки“, “до пшамаца“, “до боляка“, “до беса“, “баранови под хвост“... Же би архаїчни, стари слова хтори ше пре иншаки, сучаснєйши способ живота, насампредз у урбаних штредкох вецей нє хаснує, Папгаргаї здумано, як кед би мал лєм тот циль – нє забуц их, шорує з писнї до писнї. Вшелїяк, нє на чкоду анї змисту, анї порученю, анї поетики. Так до писньох вошли и пасарайтов, и обух, и чова, и наєсток, и райспухер, и тарчина и габжина; и лєшовац, дерґельовац, цморкац, дринґац, боґозовац, нарвец, грешиц; алє и вирази як цо: ухпац ше до пажерака, ношиц кульку ґу муляром, обрац бостан пре пайташа, подмасциц под колєна, вироснуц з дринковей маґочки, забегнуц до шлєпей дзирки, знац од чого пси здихаю и кадзи з друком. Пристаню до


поезиї и чвирда и басовка, и упар и обашка и смиком и ступци за петами и пойдово банти и чопик зоз гордовчеца и цоже – вайцо коже. Свойо стновиско ґу язику Дюра Папгаргаї найкрасше и найупечатлївше виражел у велїчественей оди слову “И на остатку було слово“, дзе нам занавше дал знац же за ньго слово и дом, и лїк, и каплїчка – цеплїнка з котрей слунечко напава позни роки; кетишка, крижик, улїчка; гроб, таштамент з котрим дзешка бива; боль, сон у котрим лєм жедляри; спреводзка, зраднїк, грих, молитва, покута; торжество розума, краса чола, тїлесна пиха... Слово чежке, оловне, цо зоз нїм так упарто диха. У поезиї за дзеци Папгаргаї тиж указує на вельку значносц язика, алє слово тераз нє чежке як олово, алє – “гунцут зоз котрим ше лєм бетяри“: “Та вец нє чудо же ми сам язик / як бренчок бренка, / як терпеш цвенка, / як мехир пука, / же ми ше з нього мудросц сука / як цверенка.“ Поровнованє часта стилска фиґура у Папгаргайовей поезиї за дзеци з котру дочаровює слику же би була цо упечатлївша, та гвари же: “набивала зо мну як ровка з когутом; вимнє єй було як сцегно з целєца; нощок мала пишни як ярбол застави; жабри мала вельки як пасарайтови; пращи и бовчи як триска суха; мота ю як ґалету буба; злєца яґод препилки на яновки; помервя ше як попутани паньваш зоз котинца; ґу уху дараз пристава як шлєпа дзирка ґу пищалки; блїшнє як слиза чиста цо зоз потоком побрежє плока; шицко ясне як пацерочка на єй карку; шицко трепеци яґод лампащик коло ярку...“ Окрем сликовитосци, велї поровнаня маю одредзену дозу благого гумору, пре хтори слика остава паметлївша (здала ше у як дурному пляска; таки сиґурни як вербов клїнок... як з габзи пукалка; шиви як з мучним мехом витрепани).

* * *

Рижни елементи у язику, вислове и порученьох поезиї о дзецох и за дзеци Дюри Папгаргая би могло анализовац, одгадовац прави смисел, одкривац символику, фройдовски лєшовац за полносцу, класификовац на велї способи и з рижних аспектох. З тей нагоди руцена зарйочка шветлосци на елементи полносци (родносци) прето же то найчастейше тема о хторей ше “нє бешедує“. Правда, дзешка шейдзешатих рокох прешлого вику зявела ше сексуална “револуция“ хтора мала циль звалїц шицки табуи о полносци, вишлєбодзиц ю од оковох лїцемеря, спреводзкох, забранох, чувства виноватосци. Нєт сумнїву же тота “револуция“ принєсла даяки хасен. Єй можеме буц подзековни же нєшка мож явно бешедовац и писац о чловечей полносци; часописи, филми и телевизийни програми ше з ню занїмаю без унїманя, у школи ше о полносци покус учи, на факултетох єст катедри за сексолоґию, клинїки за лїченє поремеценьох полних функцийох. Медзитим, як и кажда револуция, и тота сексуална пошла до крайньосци, превершела. Нательо ше занєсла зоз шлєбодним задовольованьом полних вимаганьох же чувствови бок полносци претворела до миту. До миту о тим же зошицким нєзагамоване уживанє у своєй осетовосци саме по себе достаточне же би людзе були щешлїви. Як цо стари добри Фройд страцел з огляду факт же полносц лєм єдна часц чловековей особносци и лєм єден з велїх порушовачох єй розвою, так и сексуална “револуция“ занєдзбала факт же полни жаданя и їх задовольованє лєм єдна зоз состойних часцох нашей полносци.


Чловекови нє досц лєм полни живот. Потребни му и любовни живот. Сексуална “револуция“ о тим нє водзела рахунку. Постарала ше осетово активносци людзох ошлєбодзиц од оковох, алє ше анї кус нє остарала же би и їх медзисобни одношеня, одношеня полох постали природнєйши, ошлєбодзени од предрозсудох, страху и взаємного нєдовирия. Пришло до сирового виживйованя полносци, до бруталней порноґрафиї, насилства у приказованю полносци и зводзеня полного одношеня лєм на физиолоґийну дїю. Одсуство любови у полним живоце, односно нєдостаток любовного живота нїяким концом нє ущесцує людзох. Напроцив, поставаю нєзадовольни и зоз собу и зоз своїм животом. Полносц ше при Папгаргайови нє коши з етику людского постояня: ту нє слово о гриху, анї о гриху пред Богом, анї о гриху у одношеню на процивни пол, на його право жиц щешлїво и буц задовольни зоз собу и зоз своїм животом. З тей точки патреня нє гришна анї полна активносц, анї тото цо дакого порива на ню, анї тото цо ше з тим жада посцигнуц, анї становиско яке ше при тим виражує ґу процивному полу. Таке етичне становиско ґу полносци, яке би мало буц прикмета каждей наисце шлєбодней особи, анї кус нє таке “попущлїве“ як на перши попатрунок випатра. Напроцив, по Папгаргайови воно строгше од християнского полного моралу: нє вимага полну стриманосц - нєприродну и процивживотну, алє глєда од учашнїкох же би зоз свою полну дїялносцу нїкого нє очкодовали. Напроцив, же би з ню вше ущесцовали и себе и свойого ближнього. Папгаргаї през франту и стих пробовал “тим у маґарчих рокох“ приблїжиц їх власну полносц и любовни живот як нєрозривну и нєрозлучну “ствар“ хтора ущесцує чловека. Пре хтору “вредзи пожиц“. Хторей у тих рокох нє потребни нїяки теориї. Док подрошню, саме ше им пове.


ЯЗИК ДО УМЕТНОСЦИ ПРЕТОЧЕНИ (Моц и краса уметнїцкого вислову Дюри Папгаргая)

Остатнїх рокох нашу литературу заплюсла габа на хторей ше свидомо и упрекошнє понагля до крайньосци побиди и зоз покус забутима словами маха як зоз националнима заставами, а писательом остали дзвинїц народни и доволованя и преклїнаня, и здихованя и упованя, алє им з приходом до урбаних, углавним вецейязичних штредкох, ритми живей валалскей бешеди заглушує лексика хтору варош почина ковац и подковйовац. Так настал нови язични менталитет, почала ше розвивац култура людзох хтори ше, як сами за себе, жартуюци, знаю дзекеди повесц, лєгчейше знаходза без пенєжу як без словох. У такей розпалєней язичней роботнї поняца зошицким досц горуци и змегчани за нєпреривне оформйованє нових кованїнох. У длугорочним стирменю над красу и чистоту нашого литературного язика, чий резултат нє дочекали велї побиднїки, нїчийо писане слово, видзи ше ми, нє стало так побидоносно просто, гордо и бизовно як уметнїцке слово Дюри Папгаргая. Понеже свойо босоноге дзецинство препровадзел на калдерми по хторей черчали древени кочи, по дильовох и босих драгох медзи гонами зродзених польох, по чеперкох узретих ягодох, з губабами и пукалками у лєм цо обцагнутих конкох дзе баби пошептовали страшни приповедки, за цеплим буджаком дзе єст пахняци белюши, слухаюци дїдовски здогадованя на ище старши часи, Папгаргаї мал нагоду нє лєм спознац и прилапиц язичне благо нашого народу, алє го и оплеменїц. Його поетски сензибилитет ше, правда, нє могол задоволїц з анеґдотским гутореньом, та му язични средства мушели прилапиц обовязку виражованя нукашнїх збуваньох за хтори застати значеня словох нє були достаточни. Мушел их оспособйовац з приводзеньом словох до шмелших одношеньох, видайкуюци їх побочни прикмети. Так, дзекуюци чувствительносци свойого поетского осету, свойому творчому одношеню ґу язику, як и бешедному потенциялу родимого краю, Папгаргаї створел язично нови, згуснути приповедацки вираз. З голим словом ше дохматал нєгаданих просторох и виблїщел їх счарнєту швицацосц.


Його литературне подняце – преходзенє зоз змистового на психолоґийне залапенє – нє предпоставя язик як прикраску, анї як голе средство, алє як живу, одуховену материю. Прето нє мера ефект поетичного слова з меру його швижосци и краси, алє з його психолоґийним обтерхованьом. За ньго слово нє памятнїк, алє существо котре мурує же би естетично жило и же би ше литературна будовня отримала. А, лєпшу и бизовнєйшу драгу за семантичне доберанє язичного нашлїдства нє мож найсц! Народзени же би з язиком и над язиком пановал, розказом часу одповед зоз шмелима лексичнима злученями, з новим розпорядком синтаґмох, з нову фонетичну акустику, з нову язичну мелодию и музику живого слова. Таку язичну сиґурносц ше нє здобува анї з ученьом правопису, анї зоз студираньом ґраматики. Моц з мацериним млєком поцицаних словох цо вишли зоз найчистейшого язичного жридла, допущовала му же би их множел, тисячел и препородзовал. Слухаюци уробених мудрих селянох док криж свой церпяцо на свою Голгофту ноша, спознал язик як свидомосц у обтоку. Нїґдзе як у Вайдачки, Гайо Керестуре, Чечу, Руским Керестуре! Окремносц того язика то якеш упрекосценє шицким святиньом, та и нєприкосновеносци язика. И найжалоснєйши слова знаю буц нагнати на духовитосци хтори ше, по природи своєй, нє пайташа зоз страхопочитованьом. Поєдноставени основни значеня словох, з якима ше задовольовала покус ґенґлїва селянска психа, з инвентивнима обраценями примушовани прегвариц и „спак руки”, та Папгаргайово слова так, окрем глави, доставаю и хвост. Творче применьованє язика вше значи його збогацованє. Папгаргаї го унапредзує и будує видайкуюци нєодкрити и запарлажени значеня уж познатих словох. Виковани слова, неолоґизми хтори сам видумал або додумал мало хаснує, алє зато стародавни або архаїчни слова од забуваня витаргує, приводзи их до нєзвичайних одношеньох и зоз таким повязованьом их примушує виражиц нови смисел. Слово му строго подредзене функциї и нє викукує спод „задлуженя”. Воно ма часто намиру обрациц на себе увагу з власну ридкосцу, раритетносцу и з власну красу, прецо є барз домерковано виберане: раз ма розкош персийского килиму, раз то чистота ческого кришталю, раз финота французкого шлинґераю, раз мегкосц китайского гадвабу або, аж, прецизносц женевскей годзинки. Дараз є компактне як муровани руски пец, а дараз цихе як лоньске лопуше на зароснутим грунчку при Борайовей або як скрити цинь младого мешачка цо ше замотал до чеперкох старей ягоди. Папгаргайово слово нє вираз сезонскей моди и страху од конвенционалносци прето же би ше видрилєло кажду сентименталносц, алє шванцарски нєлапшносци нароком з миру виберани (Жаба єдна. Гварела ми же ме люби, а олїзац ми нє дала сладоледу). Тоти вербални потупеня пошлїдок нєпреривного зраженя романтичарского и реалистичного намаганя хторе у парадоксу пренаходзи свойо язичне злученє. Таки драстични нагинаня по значеню далєких словох ґу нєдошлєбодзеним блїзкосцом указую Папгаргайову покус процивсловну природу, источашнє прихильну и ґу лиризму и ґу ирониї. Вон горди на тот правучки-прави словнїк архаїзмох и анахроних виразох, список лексемох хтори ґенерациї од шейдзешатих надалєй можу найсц штучно конзервовани лєм у Рускей лексики и з правом ше цеши у нїм, та ту и мандри и туга, и сламяча, кудзель, оброшнїца, и бочкори и мандровнїк, и ранєц и каганєц, и осух и лопух, и зварки и габжина, и пирщ и обишка, и пранїк и мередов и цеплїнка. Ту и крипени и зацати и зоцати и задзати, и нєпорочни и усобши и покутни, и посцелєни и одмодлєни и надойчени. То руски язик у своїх найчистейших и найвиразнєйших


формох, язик з бистрих горских жридлох народней бешеди, и вредносц того Папгаргайового язика нє лєм, як дзепоєдни думаю, у чистоти и правилносци народного язика, алє у тим одкриваню чудесних поетских моцох свойого, папгаргайовского язика, у символичних проєкцийох хтори ше скриваю, або хтори викукую споза голих и абстрактних поняцових значеньох словох у язику. Нїґдзе так як кед нє да свойо роки и – квит, дзецинство нє руца таки искри гунцутства и юшковитих гадкох и загадкох, джмуркацих висловох, двойнїстих инверзийох. Ту ше лапа за слово, трима за слово, однїма слово, вяже за слово, зоз словами ше и преказує, и прескакує и наскакує. Здуваюци патину часу зоз словох староставних и преплєтаюци их з духом народного язика у своєй творчосци, Папгаргаї себе, у ствари, оможлївел найособнєйши вираз и нєпознату до теди у нашим поетским язику чечносц дикциї и моц експресиї. У Папгаргайовей творчей имаґинациї максимално заступена способносц повязованя шицкого цо на перши попатрунок нє мож повязац, интуїтивного обачованя универзалних аналоґийох. То моц хтора злучує шицко зоз шицким, а нє лєм зродне зоз зродним. У його доживйованю ше синтетизую велї процивсловни квалитети. Вон зоз глїбоким и силним чувством подпалює кажди полєт своєй имаґинациї. Чувство задовольства прелїва цале його естетичне дожице, зєдинююци змист зоз єдну предоминантну дожицову унапряменосцу. Ошлєбодзени од ингибицийох у хвилькох полєту имаґинациї, Папгаргаї вицадзує зоз себе нєзвичайни змисти, а гаос його так ошлєбодзених поривох на специфични способ ушорени у рамикох ориґиналней дожицовей структури. Подкладаюци призвичаєни значеня под млаток метафоричносци, зочуюци слова хтори ше медзи собу препородзую, Папгаргаї оштрамбани поняца зна нєсподзивац хаснуюци их у контексту, за нїх нєзвикнутим, так же вони виражую зошицким нови семантични профил хтори бул до теди заслонєни з основним, конвенционалним. Кед ше патри лєм зоз лоґично-дискурзивного становиска, велї Папгаргайово метафори маю нєрозришуюцу процивсловносц. Медзитим, шлєбода поетскей имаґинациї ше праве и состої у шлєбоди од таких сцискачох здраворозумскей, рационалней свидомосци: поетска имаґинация диялектична, та є прето нєзлучна з рамиками яки вимагаю строги формално-лоґични правила. Папгаргайова свидомосц у удатних метафорох ше намага побиц саму нєзлучносц у єй сущносци, бо праве у гевтим цо нєзлучне находзи елементи хтори ше дорушую. Кажда удатна метафора то нови доказ процив абсолутизованя нєзлучносци: абсолутней нєзлучносци нєт, бо шицко цо нєзлучне – так або иншак – заш лєм мож привесц до вязи. Треба лєм доказ єдней метафори. А Папгаргаї таки докази вше находзи. Папгаргайово язичне самодовириє ше чувствує и у особлївосци його гумору. Место скорейшого гумору ситуациї, хтори розвитши на традициї жартовлївей народней приповедки, Папгаргаї найчастейше хаснує бависко словох, каламбур, препадни язични обраценя. Керуюци анеґдотске „описованє зґодох” и преважуюци чежиско на духовити можлївосци самих словох, Папгаргаї розвива субтилнєйши гумор. Кед, заш, подлєгнє чаривносцом женскей краси, нє инвентарує ю романтичарски занєшено, алє ю, звичайно, положи до стародавного, червоточного, з павучину виґравованого рамику, покус комично нагнутого: То останє моя тайна: и як єй стої канджурка, з котрим оком красше джмурка, кадзи преходзи улїчку и яку вяже машлїчку; Сто раз сом ше зарекал, пришагал з меном мацери же янї раз нє попатрим вецей на ню кед войдзе на школски дзвери.


Папгаргайов гумор анї нє варошски щипаци, анї нє парастски масни; то нє хихот, нє шкатула шмиху. Скорей то стримани ошмих зоз хторим преляти цали живот, од случайних малючкосцох по судьбу, та го з прикладами мож илустровац, алє вичерпац – нїґда. Лєгка ирония прецагує прейґ блїщацого, зоз шмихом указаних зубох, якиш мат-смуток, та ше привидзує же Папгаргаї приповеда зоз преважованьом гевтого цо цихо и цо ше медзи шориками сцисло пукнуц источашнє и од жалю и од шмиху. Єст чогошик смутного, алє источашнє верткого и гунцутского у таким способе приповеданя хторе у себе нє забило шицку патетику же би спричинєло шмих. Паметлїву компоненту Папгаргайовей лексики даваю и деминутивни и гипокористични форми. Деминутиви з векшей часци меновнїцки (мамочка, синочок, дїдочко, прашатко, травка, главка, нощок, копитко, ягнятко, служка, пелюшка) – у поезиї и прози за дзеци – а дїєсловни (походзковац) и прикметнїцки (шумненька) досц ридки. Интимне, приятельске одношенє, цеплота и довириє, лирика сердечносци, щиросци, чловечносци виходза з Папгаргайових гипокористикох. Нєпреривно лєм у йому знаним страху од затаращеносци, од маниру, Папгаргаї ше побавює зоз чуднима поровнанями, нєобчекованима епитетами, наглим контрастом, рижнороднима язичнима нєсташносцами хтори грею коло шерца: так вон натитого чловека поровнує зоз хлєбом три раз прегнєтаним, брадавку з лободу у загради, приселєнцох зоз приблуканима поснима хмарами, сина з лебедом, раба з воду, лїсточко ружи зоз седемгвиздовима каруцами, а благословени, и святи и прекляти єденац шмели гербни глави, мутни герби и жалосни верби, узка меджа и прикри слова, пожегнана кромка, душа сцерпена, пирщ покутни – нєзаобиходни прикрасни афективни лексични катеґориї язичного виразу. Ґраматични катеґориї маю тиж вельку стилистичну и естетичну вредносц у Папгаргайовей творчосци. Експресивна вредносц ґраматичней катеґориї завиши од єй стилистичней функциї, та з тим и стил завиши од експресивносци ґраматичних катеґорийох. Понеже за Папгаргайов стил найвекшу важносц маю експресивни ґраматични катеґориї, хтори знача одступанє од познатого хаснованя язика, вони би мали буц главни предмет преучованя авторового стилу (син вше сином остава = син вше остава син; буйним лєсом заквитла = заквитла по буйним лєше; Русадльом капуру квецел = на Русадля вше капуру квецел). Мож повесц же ше ґраматика находзи у стилу и же єй нєт вонка з нього, як цо анї стилу нєт вонка з ґраматики. Значи, и сама ґраматика – часц стилу. Преучованє експресивних ґраматичних катеґорийох одведло би нас ґу стилистичней естетскей валоризациї експресивней ґраматичней системи яку Папгаргаї хаснує у своєй литератури. Рушаюци од того становиска, стилистичну анализу експресивних ґраматичних катеґорийох би требало унапрямиц на анализу їх стилистичней вредносци и стилскей функциї. З тей нагоди було доцильнєйше, видзело ше ми, зробиц тото лєм рушаюци од їх єдинства з цалосцу язичного виразу и контексту. Моц Папгаргайового виразу, заш лєм, у порихтаносци нє похасновац ю, свидоми же чувства найбогатши кед су нє огранїчени зоз словами. И попри тим, Папгаргаї подучує язик же би сам прегварел.


ТОВАРИШ КЕД СЛОВО ОТРИМА (Мирон Колошняї: «Вербом при краю», НВУ Руске слово Нови Сад, 1986)

Видзело ми ше, як язичарови, же ми, якош, нє место медзи писателями, у тим високим доме Дружтва писательох Войводини. Алє, єден прекрасни стих – писня нє допущели ми нє виповесц пар слова на чесц нашому двойнїстому ювилантови хтори так цепло гвари же му "Найкрасши хвильки ... кед ше загойса жито у полю, / кед струни затрепеца без болю / и кед на першох зашпи ми мила, / лєбо товариш кед слово отрима."


Товариш кед слово отрима! Семантични уровень язичней анализи нам понука три можлїви интерпретациї того стиха: 1. кед товариш нє зрадзи, нє потупи обецунку, кед сполнї дате слово, 2. кед будзе бешедовац, пове дацо пригодне, вшелїяк красне, отрима бешеду, або 3. кед подудре, вимуштрує ше, вигандрує, висобачи, накаже, порозказує, можебуц аж и пригрожи. Треце значенє з пирка Мирона Колошняя, зложице ше зо мну, нїяким концом нє могло висц. Нароком гварим Мирона Колошняя, бо нє паметам же бизме дараз ґу його мену або презвиску додавали слово товариш, пан або бачи. Таки цепли и добри, вше бул, єдноставно, Мирон Колошняї. Напевно же поета мал на розуме у писнї перше значенє дїєслова отримац, алє я заш лєм тримам же Мирон Колошняї наисце заслужує же би ше му на його ювилей отримало слово. Як чувара лексичного блага нашого язика младим би найцеплєйше требало препоручиц Писмо шестри, у хторим през доберани чувства поспоминани и мосцик без пайпи (на дручкох конари, слама и жем наруцани); у плоцику од загради и сушеда полу вигризки, полу поскони; патка и облашнїци; кросна розложени; файфи и цивки насукани; барда пред очми трепеца; нїчельнїци наберани; сновац и стримовац предзу; вишлїзкани ножаї; направени гичаї; чловек ше зацал; одмаска пахнє... Як кед би одривал од забуваня, Колошняї нєзвичайно схопно, алє без потайного лєшованя за староставнима словами, уклада архаїзми до стихох нє як украсну цегелку до мозаїку словох, бо нє тоти слова, алє емоциї и глїбока думка, през животне искуство викриштальована, даваю моц поетовому вислову. Чи тематика, чи поетска инспирация вивила стих зоз архаїчних меновнїкох як цо сцин (коси), кончина, шибенїца, клокот (осли), ошельнїк, вербинки, чаповка, ловґош, клюка, крига, кромбух, милота... Нашли ту заслужене месточко и дїєслова заґольтац, улагойовац, стлукац ше, очерствиц, залепетац, крипиц ше, приобриц, дотекнуц, завершиц (брадло), розосциц ше, тужиц (за своїм плодом), прикметнїки виосцени, розсцелєни, склєнчкави... Даскельо конструкциї, пре свойо нєзвичайни форми, вимагаю кратше пояшнєнє. Нaпр. у стихох: ... по твоїм шлїду / цагал ше брухом пес... або: ... Дунай стредком чече... як додаток за способ похаснована инструментална конструкция без применовнїка. Таку конструкцию ше нєшка ридко хаснує, нєпродуктивна є и приклади, поведзме, плачом гуториц, дубоньом бежац би нєприродно звучали. У таких ситуацийох ше нєшка (окрем инструменталу орудия з плачом/през плач, з дубоньом) похаснує дїєприсловнїк нєдоконченого виду: плачуци гуториц, дубоняци бежац итд. Подобни приклад илуструє нам стих: ... то верх у нєбе, / птици, раном / розшпивани..., дзе похасновани часови (темпорални) инструментал без применовнїка у хторим представа о часовей мери барз нєодредзена – нє зна ше чи робота дїєслова залапює дати часови период у подполносци, чи лєм часточнє. У сучасним литературним язику зачувани лєм вирази вечаром/вечарами и ноцами; часови инструментал ше нєшка заменює з конструкцию през+акузатив, на+акузатив и, у спомнутим случаю, зоз з+ґенитив: зрана, зяри, зєшенї. Жива катеґория старого часового инструментала захранєна у формох множини инструментала меновнїкох хтори означую єдинку часу: днями, мешацами, роками, виками, годзинами. Таки инструментални конструкциї нє случайни; хасновал их и основоположнїк нашого литературного язика др Ґабор Костельник: ... На початку уж зашпивал гласом як од меда... ... Цале мирне, цихе польо гуком напольнює... ... Зашпивали полним гарлом хлапци и дзивчатка... ... Шицок валал своїм гуком – медом напольнює...


Тоти инструментални конструкциї без применовнїка нам потвердзую два ствари: 1. праве свою архаїчносц, а нє уплїв сербского язика як ше им часто приписує, и 2. свою виталносц хтору бизме требали и у сучасним язику пестовац и розвивац. Як нам потвердзел и Мирон Колошняї, тоти форми ше ище як придаваю у рижних сферох хаснованя, а у поезиї и литератури вообще – понайвецей.

Поцагованє одредзеней паралели з Костельниковим поетским висловом нависцує нам и писня Жито у кнїжочки Вербом при краю, хтора ше уж и по своєй форми зошицким розликує од других писньох: ... О, яке то, лєгке класкох гойсанє... Поета з инверзию наглашує конструкцию прикметнїк+ґенитив меновнїка+номинатив меновнїка так же ю варирує у трох ситуацийох: ... цихе осца сущанє..., або: ... мили слуху шептаня..., а таки конструкциї находзиме и у Костельниковим Идилским венцу З мойого валала: ... Уж сцигнула задня заря слунечка ясного, А цма за ню полєтує нєба белавого. Наквицену гвиздочками билострибернима И мешачком блядих рогох шмату уж жем прима...

У конструкциї: ... Пипинє ме пришло учиц червеней фарби..., гоч на семантичним уровню без наглашеного смисла, ґраматичне оправданє находзиме у старинских висловох типу учиц вареню, учиц шпорованю, чийо би ше хаснованє могло прешириц и у сучасним язику, маюци на розуме же вязу медзи предметами и осетами творя праве – слики хтори бешедую, а моц словох скрита у їх значеню. Словом моц дал поета, а Мироньов язик єдноставно – бешедує, гоч бешедовац о язику чежше як писац о цихосци. Алє, понеже у поезиї допущене шицко, просто ми ше видзи же поезию так атомизовац и ґраматикализовац – грих од Бога! Прето, кед на хвильку забудземе ґраматику, пред нами ше найдзе природне дотиканє живота и уметносци: швижа уметносц хтора бере зоз живота цо сце и люби, а нє тото цо по чимшик – треба, дзе поета часц шицкого чому ше дава и часц шицкого цо бере; поставя себе питаня на хтори нєт и нє може буц одвиту, дзе през природу чувствує клубко нєрозумних, нємерлївих силох хтори нїґда нє одгаднєме, дзе чловек нє ноши свою судьбу, алє вона його. О жеми нам Мирон Колошняї шведочи без сна. Вон з ню дружтвує на способ вельких майстрох пейсажу. На нєй, як проста класка, висока и осамена над мертвим коритом полєгнутого жита, тирва єден глас висловени чисто, шицок з памяткох. Тот глас под вибляднутим нєбом як верба здогадованя при краю, єдина у морю жита, обрацена ґу горизонтом хтори ше нє преставаю розиходзиц. Цошка ше пресудне зверює у тим амбиєнту дзе Мирон Колошняї чува интеґритет свойого дзецинства як у старинскей блишовей шкатулки у яких паночки кедишнїх часох чували свойо спрети квитки як памятки на давни бали. Слово Мироньово, як сам гвари, з думки настало. Та кед думка чиста як слиза мацерина, вец и вислов чисти, ясни, швижи, руски, жридлови, хтори нєшкайши ювилант доказал и през власну поезию, и през поезию, медзи иншима - Стевана Раичковича и Цирила Злобеца, хтору з вельким успихом прешпивал, як и през доприношенє розправом о язику на хтори бул часто поволовани як добри познаватель нашого язика.


Же би нам поетска слика була цо упечатлївша, Мирон нам ю часто прировнує з дачим: ... класку гойсаш на своїм верху / як пестунка розплакане дзецко / пред спаньом..., або: ... розплєтли це руки младей нєвести / пред буґнами трешки / як контю / своїх власох / пред пологом... Окремну загадочносц Мирон Колошняї з метафору претворює до правих филозофских думкох, зохабяюци нас без диханя пред чадом лоньскей оранїни; обисцом надїї; стреху нашей премакацей бизовносци; гамбаром своєй дзеки; коляцим дротом своїх поцерпаньох; ґужлїками твоєй ценкосци; кольчецом нашого обстояня... Метафори себе додумаме и розтолкуєме, алє при дилеми: ... чи горше / войсц до погришного автобуса, чи зисц / на погришней станїци... одвит нє знаме.

Миронь, оставаме вєдно з Вами. И, цешце ше, и будзце горди, бо: ... добре, добре писньом Вашим

и Ваш цихи глас писнї нїґдзе ше нє затрацел...


СВОЙ ҐУ СВОЙОМУ (Линґвистични аспект рекламних оглашкох у старей рускей периодики)

История, типолоґия и класификация оглашкох, односно оглашованя цесно повязана з похопйованьом и дефинованьом тих поняцох: дїєслово оглашиц / оглашовац и деривацийно и семантично злучене за меновнїк глас и ма фактичне значенє – зводзи ше у компонентней морфосемантичней анализи на зробиц же би бул глас (вистка, обвисценє) о даким або дачим. Девербативни меновнїк оглашованє, як трансформ транзитивного имперфективного дїєслова, уключує до свойого значеня шицки релевантни морфосемантични означеня дїєслова. Понеже є терминолоґизоване, значенє меновнїка оглашка заш лєм у одношеню на дїєслово – зужене. Под оглашку ше нє подрозумює гоч яки глас (вистку) о даким або дачим, алє службену або приватну, найчастейше з медийом поштредовану и плацену писану або усну вербалну, подобову и утвердзену або препознатлїву амблемску обяву, углавним менованого адресанта, хтора упутена по правилу нєпознатому и нєодредзеному адресатови, чий змист мож звесц на понуканє або даванє, односно глєданє рижних продуктох, услугох або информацийох. У складзе зоз змистом оглашки, медийом, текстовну форму и ґрафичним обробком, хаснує ше и други назви, медзи собу вецей або менєй дистинктивни. Сам термин оглашка ше часто одредзує з оглядом на премет оглашованя, оглашовача и медий, та маме службени и приватни оглашки, кнїжково оглашки, куповательно-предавательни, женїдбено-одаванково, особни, а терминолоґийни дистинкциї у ґрупи оглашкох з нагоди дачиєй шмерци углавним прецизни: читулї, мертвенїци, некролоґи, спомини, здогадованя, in memoriam, остатнї поздрави. Термин оглашка поняцово надредзени велїм другим, як цо плаката, реклама, анонса, афиша и вон уходзи як конститутивни елемент и до рамикох термина реклама, як ше звичайно волаю вербални – друковани, авдитивни, авдиовизуални або визуални порученя о даяким продукту або услуги. Дефиновац рекламну оглашку нє лєгло, а причину за тото треба глєдац у домену терминолоґиї: тоти цо термину реклама приписую значенє орґанизованей рекламней економскей пропаґанди як єдней з формох комерциялней дїялносци, напевно маю право кед наставанє реклами вяжу за период економскей експанзиї и просперитету у жемох Заходней Европи и Америки, за розвой и моцнєнє тарґовищней економиї, за звекшанє економскей моци гражданох, ширенє писменосци медзи штреднїм и нїзшим дружтвеним пасмом и, цо окреме важне, медзи женску популацию. Кед ше под рекламу подрозумює гоч яку файту рекламней оглашки, вец ше муши прилапиц же ше рекламни оглашки зявели ище коло 3 200 роки пред нову еру у Єгипту у форми надписох на храмох. Реклами тиж так були и порученя хтори схопни феничански и вавилонски тарґовци виписовали по мурох; у старей Греческей и Риме


було вельо усни реклами, та Цицерон мушел аж забранїц галайк тарґовцох док рекламую свою робу. Економску пропаґанду ше у ширшим смислу одредзує як дїялносц зоз хтору привредна орґанизация жада прицагнуц явносц пре посцигованє одредзених дїловних цильох и унапредзенє своєй роботи, а у узшим смислу – як акцию зоз хтору ше звекшує предаванє материялних доброх або услугох. Основни циль економскей пропаґанди то уплївовац на глєданє роби и услугох, а же би тото витворела, вона ше муши намагац дїйствовац на потенциялних купцох и хасновательох услугох. Яки прешвечуюци средства будзе при тим хасновац, односно яки провадзаци функциї при тим витвори, завиши насампредз од типу тарґовища, дружтвено-економских одношеньох и, вшелїяк, од того у яких ше одношеньох находза понуканє и глєданє. Факт же ше рекламни оглашки у нашей рускей периодики зявюю од самого початку єй виходзеня, и то и у Руских новинох и у Календарох и других виданьох Просвити, та же вони и на язично-текстовним уровню нєзвичайно стабилни, допущує нам заключиц же огласни дискурс мож тримац за своєродну цивилизацийну универзалию, препознатлївей функциї и очекованей форми. Оглашка, з линґвистичного аспекту, насампредз бешедна дїя хтора углавним препоручує, обвисцує (дава знац/на знанє), твердзи, обецує, алє може и нагваряц, прешвечовац, подучовац, уплївовац на одлуку, давац ґаранцию (бистатовац). Директне препорученє як бешедна дїя досц ридке у наших рекламних оглашкох, гоч ше предпоставя же оглашоваче хасную праве гевтот дискурсни модел хтори може найпрецизнєйше виражиц їх циль, та ше поставя питанє же чом то вец нє робя. Виглєдованя психолоґиї реклами давно дали одвит на тото питанє: одношенє медзи оглашовачом и потенциялнима купцами таке же ше оглашоваче можу лєм намагац прейґ оглашки прешвечиц купцох най купя їх продукт або най хасную їх услуги, алє тото од нїх вимагац нє можу, а нє можу им анї розказац най тото зробя. Гоч тот одвит зошицким прилаплїви и зоз праґматичного становиска, мож го прешириц з питаньом о тим же у хторих ше условийох потупйованє кооперативних принципох нє одражує неґативно на успишносц комуникациї. Кед би шлїдзели максими як цо будз информативни, будз релевантни, будз чесни, будз кратки, керуй двосмисловосци и будз щири и нє гутор тото за цо нє маш докази, оглашоваче би хасновали императивни вислови з полнозначнима дїєсловами зоз хторима ше менує акцию яку ше препоручує потенциялним купцом, цо значи же би ше текст оглашки зводзел на експликацию интенциї оглашовача. Вона би чежше прицагла, а ище чежше затримала увагу читачох.


У каждодньовей бешеди звичайно хаснуєме єдно виреченє же бизме сообщели значенє другого. Применєне на проблематику рекламних оглашкох, то значи же оглашоваче часто хасную єдно виреченє же би витворели значенє другого и при тим думаю на цошка треце.

Понеже ше зоз дїєсловом твердзиц означує же хтошка гутори, виноши цошка як нєпобитну правду, шлїдзи же ше исти вредносни суд вяже и за импликовани твердзеня. Гоч би ше о правдивосци и нєпобитносци фактох зоз хторима ше дацо твердзи могло бешедовац и з етичного становиска, за саму структуру дискурса нє найважнєйше же чи спомнути факти наисце правдиви и чи бешеднїк обєктивни. Оглашоваче, и нє лєм

Позор! Русини!

Мам на лаґеру вшелїякей склєняней и порцелановей судзини, вельки, а тунї поклони за придани, святи образи, жвератка, лампи, тацни и др. Урамюєм

слики, рамики можеце достац у рижних ширинох и фарбох. Кладзем скла до нових и старих облакох. Мам на складзе електрични лампи и лустери!

Шицко тото достанєце найтуньше и найлєпше лєм у ДЮРИ ПЕТЬКА

тарґовца скла РУСКИ КЕРЕСТУР

Кажди просвищени Русин Кажда свидома руска хижа

чита и предплацує єдини руски часопис у Югославиї РУСКИ НОВИНИ

Виходза вони у Дякове кажди тидзень и приноша рускому народу вшелїякого читаня за поуку и забаву, найновши висти зоз швета, з нашей

держави и з наших валалох, а писани су так, да их кажди наш чловек лєгко порозумиц може.

Новини то наша велька моц у швеце и без новинох нєт просвити анї напредованя.

Прето кажди Русин муши Руски новини читац, плациц шорово предплату и старац ше, да ше вони у руским народзе цо баржей розширя.

Предплата: рочнє 60 дин, на пол рока 30 дин. (Хто уж у мешацу януару заплаци цалорочну предплату напредок, плаци

лєм 50 дин.) Наручую ше на адресу: Руски новини, Пишкоревци


вони, барз добре знаю же нє вше правдучка правда шицко тото цо твердза, алє тиж так добре знаю же – вирекаюци цошка як правду, з моцу твердзеня можу посцигнуц вельки ефект.

У рекламним огласним дискурсу толкованє твердзеня барз часте, цо нє условене лєм з оглашовачовим жаданьом одстранїц евентуалну подозривосц примателя порученя, алє и з тим, або насампредз з тим, же му таки поступок оможлївює сообщиц велї податки о предмету рекламованя.

Часто ше гвари же моц реклами заснована на обецунки и надїї. Превжац обовязку же би ше ю сполнєло – найважнєйша прикмета обецунки, та активносц на хтору ше обовязка одноши може буц лєм будуца у одношеню на час кед обецунка вирекнута. Ище єдна компонента рекламного дискурса зоз нашей старшей периодики, пре хтору тот текст праве з таким насловом настал то – упутеносц наших предкох єдних на

Судзину за свадзбу на пожичку – дзе береце? Хлєба швижого кажди дзень – дзе єст?

Ботоши, чарапи, нашеня вшелїякого – дзе купуєце? У СТАРОГО ПЕКАРА,

тарґовца у Руским Керестуре. А чом? – Зато бо Стари Пекар вам да шицко по найтуньшей цени и найлєпше

вас вислужи!

Задармо достанє ЄДЕН ПОГАР ВИНА И СИФОН

хто докаже же

паньски качмар у Керестуре нє

паньски качмар у Керестуре А ТО НЄ МОЖ ДОКАЗАЦ, БО:

1) Вон ма паньску главу, 2) Вон вам паньски вислужи, 3) Вон вам лєм паньске вино предложи, а туньо, 4) Кажда свадзба отримана у його карчми вола ше паньска свадзба, 5) У його карчми кажди ше паньски чувствує, 6) Бива обок валалскей хижи, медзи самим паньством, а вола ше

ПАВЛОВИЧ МИРОН паньски качмар

єден, на цали РУСКИ КЕРЕСТУР.


других, чувство припаданя до єдней националней и язичней заєднїци, свидомосц же свой свойому найлєпше зроби: порадзи, поучи, посовитує, поможе, упути, понукнє, препоручи, да знац. Свой ґу свойому!

Найвекша и соновна духовна вредносц нашого народу то, заш лєм, наш нєпоштредни и полни вираз народного духа, наш розконарени, благородни, моцни народни язик. Сублимовани, одуховени, превидни, до розпирскованя динамични язик, барз нови по тону, а при тим барз наш. Язик реклами то стил, перфекция, краса симетриї, правилносци, чистоти, а виреченє дих, слух, темперамент. То боренє з язиком, живе творенє язика, а нє лєм средство сообщованя. Ту функция язика преширена: дати му значеня яки виходза з нього самого, з нукашнєй енерґиї гевтого множества прикметох мацеринскей култури хтора ше до того язика склада у пасмох. То превозиходзенє, а нє пестованє красного писаня.

Русини! Нове! ШИЦКИ ЛИМАРСКИ (КЛОМФЕРСКИ) ВИРОБИ

як кади за купанє, шприцли за винїци, купачки, канти, кабли и друге можеце достац у вашого РУСИНА

ВЛАДИ ЛАБОША У ШИДУ першого випитаного кломфера.

Окончуєм и шицки кломферски роботи на будовох, церквох, школох, хижох. Закривам крови и намесцам лївки. Примам шицки поправки зос своєй струки.

Робим шицко найсовиснєйше и найточнєйше, а туньо! Хто у мнє купує, нє банує!

Придзеце, та ше прешвечице! Робим на пияцу ґу гайзибану. Русини, Свой ґу свойому!

Приходзце! Купуйце!

Сцеце купиц млодей:

красну плишову або гатласку хусточку, фину заруцовачку? Сцеце купиц своєй дзивки:

за Вельку ноц красну штофову або гатласову сукню, красну новотну блузну? Сцеце купиц синови:

нови шмати, гадвабну чи иншаку фину кошулю? Шицко тото достанєце лєм у

Няради Штефана Дзвонарчиного тарґовца при валалскей хижи.

А тиж так и платно за шицки домашнї потреби. СВОЙ ҐУ СВОЙОМУ!


Язик реклами ше ведзе за мелодию фрази, пуща слова долуводом, вертко и лєгко их предзива през крутили реґулованого цеку виражованя. Виреченє ше скоро нє чувствує, та ше читачови видзи же текст преходзи през нього як лєтушнї витрик, як бависко циньох. А вец, як кед би му було нєправо же и горебрегом нє наведло воду, та кажде слово, и интерпункция, обрацаю увагу на себе, думка у корчу, однїма, хвата нєвиповедзене, глєда кратшу драгу висшого виразу. Упартосц звладац препреченє дзекеди ше чувствує до вистатосци: вариянти вислови ше повторюю, инсистую, док одразу нє придзе гевто пресудне слово хторе потрафи точно дзе треба и рубе ґузел по штредку. Тот язик скрацує вираз: слово ма векшу ношивосц и вредносц, ма моц хтора ошлєбодзує енерґию нєвиповедзеного. У шицким цо наскладане у тим язику, у його старинох, у народней бешеди глєда ше ошлєбодзованє нашого так часто сциснутого, преозбильного язика за вше богатшу, зложеншу материю модерней думки. Дзе людзом завичай? Там дзе и други людзе коло нїх розумя до конца и до дна цо вони гваря, до остатнього вонкашнього и нукашнього трепеценя язичного розумя цо гевтим миле и цо их трапи. Бо, гевто цо людзох ноши то нє робенє, алє – слово. Народ по инерциї випове праве означенє за свою язичну роботу. Народ твори помали, нєвидлїво, поцихучки, як природа, алє зохабя за собу тирваци шлїд. Зоз чим рекламни тексти наджили час: чи лєм з идеями, чи з естетику чувствительних вредносцох? Чи, можебуц, и з язиком? З идеями же трима текст. Гей, алє под условийом же идеї трима язик, та гоч вон и дакус застарени. Язик богати як лєс: отреса лїсце и облєка ше до нового, алє нє умера цали. Материя словох ше меня, цо значи же медзи язиком и язичнима потребами людзох вецей нєт материялного складу: дзепоєдни слова ше занєдзбую, забуваю, дзепоєдни преходза през нови синтаксични прилагодзованя, даєдни доставаю нови ґраматични форми. Алє з тима обновйованями язик нє постава други, иншаки у кореню, у индивидуалносци. Єст у язику вични елементи и зошицким нєматериялни одношеня. Тото цо ше през варияциї язика нє меня, то народни дух у язику; то умера кед и народ умера. То тото прецо язик – мацерински язик и завичай, прецо ше до дна розумя лєм дзеци єдного народу. То наша штварта димензия. Прето – свой ґу свойому!


ПОВЕСЦ ИНШАК, ЗНАЧИ ПОВЕСЦ ИНШЕ (Даєдни замеркованя у вязи зоз прекладаньом учебнїкох на руски язик)

О прекладаню ше ище вше нєдосц зна же би ше могло поставиц тварду теорию хтора би могла подпаднуц под експерименталну верификацию. Таке зложене зявенє як цо то прекладанє, на остатку, анї нє лєгко облапиц з єдну теорию. Линґвистика у узшим смислу, як цо наука о орґанизациї и функционованю язичней системи, хтора муши представяц єдну компоненту каждей будуцей теориї прекладаня, досцигла найвекши ступень науковосци од шицких гуманистичних дисциплинох, а заш лєм є ище вше далєко од того же би нам дала тварди теориї о феномену язика. Даєдни линґвистични теориї хтори представяли револуцию у преучованю язика у велїм олєгчую и розуменє процесу прекладаня, алє барз часто у нїх находзиме шему чийо би нас прилапйованє або пробованє дословного применьованя у прекладаню водзело ґу заключеню же прекладанє нєможлїве. Ту ше дума насампредз на Сосирову и Хємслевову шему язичного знаку, хтори би ше як шеми (зоз иншаким змистом або


розпорядком елементох) могло препоручиц як вимаганє за добре прекладанє, алє би вец нє були їх. Так, остава заключенє же уж и зоз тим же ше роби о двох розличних системох, значи, о двох розличних инвентарох знакох хтори ше розлично комбинує, нє мож посцигнуц анї идентичносц каждей поєдиней секвенци тексту, анї цалосци у ориґиналу и прекладзе. Обачуєме же твердзеня о нєпрекладаюцосци часто рушаю од язичного знаку або од прикметох даєдного одредзеного язика, цо значи же їх авторе занєдзбую факт же ше нє преклада знаки, анї язик, та анї текст, алє порученє яке у одредзеним язику формоване. При прекладаню ше нє роби нї о якей трансформациї тексту ориґиналу, алє прекладатель твори нови текст рушаюци од ориґиналу, а його медзиязични операциї то праве тото цо воламе процес прекладаня у линґвистичним смислу. Медзитим, то ище вше нє значи же питанє ришене: воно лєм часточнє олєгчане и поставене у иншакей форми, бо без тексту нєт анї (язичного) порученя, а кажде модификованє тексту нужно представя и модификованє порученя – повесц иншак, значи повесц инше. Ясне же идентичносц прекладу и ориґиналу нє мож посцигнуц, алє ясне и тото же го нє мож анї поставяц як вимаганє у прекладаню. Медзитим, кед твердзиме же ше преклада порученє, то нїяк нє значи же будзе досц кед порученє з ориґиналного тексту зачуваме и у прекладзе. Кед твори нови текст рушаюци од ориґиналу, прекладатель би мал найсц таки комуникативни еквиваленти хтори оможлївя же би ше у прекладзе, попри порученя, зачувало и шицки язични функциї, и то у гевтим обсягу у яким су и у ориґиналним тексту. Тото нє мож вше посцигнуц, алє ґу тому нє маме анї сиґурни инструменти зоз хторима бизме могли прецизно и у каждим поєдинєчним случаю утвердзиц чи тото посцигнуте. Кед за прекладни єдинки место линґвистичних вежнєме комуникацийни єдинки, т.є. информацию и часци информациї яки вираз ноши, видзиме, значи, же прекладанє можлїве. Кед прекладанє прилапиме як форму комуникациї, вец мушиме уважиц и факт же приматель прилапює преклад як ориґинал: у векшини случайох вон нє жада знац як була формована жридлова информация. Вон сце достац еквивалент тей информациї, формовани у складзе зоз виражуюцима можлївосцами и вимаганями свойого язика. Прето преклад муши буц превидни; нє шме ше го обачиц. Перше вимаганє хторе ше поставя пред преклад на руски язик то же би вон бул руски, а нє сербски з рускима словами. Часто на заувагу же даєден преклад звучи як преклад (т.є. нєприродно або цудзо) чуєме одбрану прекладателя же так муши буц, бо так глашел ориґинал. Таки арґумент нє мож прилапиц: ориґинал бул таки яки бул прето же за информацию яку вон ноши жридлови язик надрилєл одредзену структуру порученя. Нєт нїяки причини обчековац же за тоту исту информацию язик-циль будзе вимагац исту структуру порученя. Искуство нам гутори, медзитим, же одредзене число фаховцох нє ма притоку ґу язику и прецизному писаному виражованю, та прето ориґинални тексти – без огляду на розлику у змисту сообщеня – маю подобни нєдостатки. Прето ше, пре ошвицованє проблему ориґиналу як основи доброго або подлого прекладу, надрилює заключенє же ученє схопносци виношеня думкох у писаней форми скоро занєдзбане у наших образовних институцийох (чийо пошлїдки, напевно, чувствує и авторка тих шорикох). Хтори то заєднїцки нєдостатки велького числа ориґиналох (окреме тих цо нє прецерпели лекторски або редакторски интервенциї)? На першим месце то розприповеданосц, т.є. преобсяжносц, та прето треба окремну увагу пошвециц частим повторйованьом, парафразованьом уж поведзеного. Преклад такого ориґиналу, гоч як


вон зробени у складзе з язичнима и стилскима законїтосцами, нє може буц добри. Наприклад: Диспозицийну схему електричней системи треба препатриц особлїво у поглядзе кондензатора од 0,05 μF, котри, як ше увидзи, вязани директно за конци склопки; так ше зменша тенденцию електичного луку и його явянє при дїйствованю склопки. Шицки тоти слова гуторя нам о двох стварох: о системи хтору треба випитац и наменки кондензатора хтори ше вяже. Тота информация могла буц виражена з двома краткима и яснима виреченями: Треба препатриц диспозицийну схему електричней системи. Кондензатор од 0,05 μF ше вяже на конци склопки же би ше зменшало електрични лук. Нєридко ше случує же авторе ориґиналу хасную и клишетовани фрази зоз словнїка каждодньовей политики и преноша их на терен науки и технїки. Треба буц барз осторожни кед ше наидзе на конструктивни материял без блїзших податкох: чи наисце слово о материялу за конструкциї, маюци у оглядзе же слово конструктивни достава вше баржей значенє напредни, позитивни. Нєясносци ше у ориґиналу часто зявюю и прето же ше у єдним виреченю хаснує два або вецей субєкти, а єден релативни заменовнїк: Велї погони продукую пошореня за ґаздовства, медзи котрима на першим месце гевти за електричне зогриванє. Чи фирми хтори продукую електрични пошореня за зогриванє на першим месце, чи пошореня за ґаздовства хтори служа за електричне зогриванє? Остатнї хаснователь (школяр) ше будзе мушиц потрудзиц, кед прекладатель препущи таки места, сам розумиц як зна и може. До вельких нєдостаткох ориґиналу спадаю и ориґинали хтори настали на основи прекладу. Так ше случує же шицки гевти места хтори прекладатель першого тексту нє розумел або нєдосц добре зрозумел, сцигую до нового ориґиналу и ище баржей загубюю преклад. Тото, вшелїяк, нє єдини нєдостатки, алє проблем ориґиналу як основи доброго або подлого прекладу заслужує и глїбшу и науковшу анализу од тих даскелїх надпомнуцох хтори маю у оглядзе лєм практични бок. Питанє вибору прекладателя медзи фаховцами за язик и фаховцами за одвитуюци предмет вязане за питанє о можлївосцох и гранїцох прекладаня, т.є. за питанє чи прекладанє ремесло чи схопносц. Як и у шицким цо вязане за прекладанє, одвит анї нє єдно анї нє друге. Ремеселски елемент видно у факту же прекладатель муши добре познац виражуюци можлївосци жридлового язика и язика-цилю, алє и културу и цивилизацию зоз хторей преклада и на хтору преклада. Елемент схопносци заступени, найкратше поведзене, у прекладаню каждей гевтей информациї за жридлову формулацию хторей вон тиж бул потребни. То случай кед сам язик представя часц информациї хтору ше преноши. Критериї успишносци у тим случаю вецей нє идентични з критериями успишносци гевтих часцох информациї хтори ше одноша на сам язик: преношенє информациї у назначеним смислу ту нє приходзи до огляду, алє лєм прекладательова схопносц хтора, у зависносци од його верзированосци - будзе менєй або вецей тиж нательо ефектна яка була схопносц автора у склопе виразу жридловей информациї. Медзитим, питанє же чи вообще можлїве же би єден аж и барз образовани прекладатель бул нательо верзировани и способни у каждим конкретним случаю, кед ше стретнє зоз специфичну терминолоґию з обласци информатики, електротехнїки,


технолоґиї, польопривреди, медицини и других обласцох за хтори ше учебнїки пише (а зоз хторих кажда окреме ма свойо подконари), направиц барз прецизни и конкретни преклад хтори будзе достаточно похоплїви и придатни же би ше на нїм могло прилапйовац змисти воспитно-образовного процесу. Вецейрочна пракса указала же прекладатель часто у подредзеним положеню у одношеню на фаховцох хтори ше занїмаю зоз специялну дїялносцу, кед же нє наиходзи на їх порозуменє и потримовку. У ствари, технїка облапя рижни обласци еґзактних наукох и як така є поняцово вельо похоплївша. Могло би ше аж повесц: єдноставнєйша, простейша за конкретне прекладанє, з оглядом на тото же ше зводзи на нєобходносц черанки информацийох еґзактней природи. З другого боку, язик технїки ше намага ґу максималней зжатосци, концизносци, ма велї условни знаки, формули и символи, цо го вше баржей приблїжує ґу язику науковей дефинициї. Технїчни и фахово тексти ше скоро вше дополнює з очигляднима средствами представяня як цо то рисунки, малюнки, шеми, скици, плани, дияґрами и под. Машински або електроинженєр уж и зоз тим же ше даскельо роки теорийно и фахово оспособйовал и хасновал предносци лоґики яки познєйше применї у своєй роботи, розуми ше, будзе вимагац точносц и прецизносц у прекладаню фахового тексту. З другого боку, вон годзен помогнуц прекладательови у смислу дальшого пояшньованя тексту, як предкладаня же би ше применєло одвитуюци фахово термини у тексту. Прекладательови хтори достаточно талантовани за таку роботу, хтори розполага и зоз одредзеним предзнаньом з конкретней обласци, нє будзе чежко виражиц ше и успишнє ше упущиц до поняцох як цо, наприклад, пражнєнє електромаґнетного поля або корон-ефекту на далєкопреводнїкох високого напруженя, а же би при тим бул сиґурни же тот преклад нє будзе нєясни. Нєридко ше случує же ше у науковим або фаховим тексту заламу хиби хтори нє мож приписац дактилоґрафскому нємеркованю, алє ше одноша на нєадекватне язичне кодированє порученя. Кед фаховец за одредзену обласц (нєфилолоґ) чита таки жридлови текст, вон у найвекшим чишлє случайох обачи препущеня комуникативней природи и виправи их. Медзитим, прекладатель филолоґ у таких ситуацийох у вельо нєвигоднєйшим положеню: нє упутени є у достаточней мири до материялного змисту порученя, примушени є у складзе зоз прекладательну валидносцу нє одступац од ориґиналу и на тот способ, без власней вини, преношиц до нового язичного подруча жридлово нєправилносци. У правних, економско-комерциялних и гуманистичних наукох проблем зна буц дакус зложенши, поготов кед у тексту єст барз вельо шлєбоди у виражованю, нєґраматичносци и нєобовязни колоквиялни способи виражованя там дзе им нє место. У тих ситуацийох прекладатель муши перше роздумац о линґвистично-язичним приступе, а же би при тим нє пременєл смисел такей деликатней материї. Цо би требало зробиц у случайох кед лектор або редактор оценює точносц єдного прекладу так же чита шорики, дзекеди и слова преложеного тексту? Як тей особи достаточно фахово пояшнїц же просторно єден преклад нє муши буц анї блїзко идентични тексту ориґиналу, з истим змистом, и же менше число шорикох або словох нє значи же у тексту дацо вихабене. У вязи з тим ше надрилює заключенє же треба приблїжиц науку и технїку и прекладательство як нєзвичайно важну язично-линґвистичну дїялносц воообще пре зачуванє и пестованє язика, його ґраматичну правилносц и чистоту, його богатство хторе може буц ище векше.


***

Ґенетска зродносц (подобносц) сербского и руского язика (а учебнїки ше на руски язик преклада лєм зоз сербского язика) вшелїяк у позитивней корелациї з високим ступньом интерференциї (уплїву) хтора ше, попри розличних формох адаптациї, окончує на шицких язичних уровньох, од фонетского, морфолоґийного, семантичного и синтаксичного, по калки и чисту субституцию цалих фразох. Зоз препатрунком дзешец учебнїкох за основну и штредню школу на руским язику з розличних предметох обачене же ше лексични фонд руского литературного язика збогацує углавним на шлїдуюци способ: 1.а) зоз пожичованьом сербских словох (без пременки їх формох), б) зоз пожичованьом сербских словох так же ше адаптує їх форми по законїтосцох руского язика, 2. зоз твореньом нових фразох з рускима морфемами: а) з дословним прекладаньом, копированьом сербизмох (калкованьом), б) зоз преношеньом на руски слова значеньох сербских словох, 3. зоз конструованьом нових словох и значеньох без сербского язика, 4. зоз твореньом описних виразох за нови поняца, 5. з оживйованьом архаїчних народних словох, 6. з интернационализмами. 1.а) Збогацованє лексичного фонду руского литературного язика зоз пребераньом словох зоз сербского язика без морфолоґийней адаптациї представя найдиректнєйше средство сербизациї руского язика, уходни дзвери за мишенє иншак барз подобних язичних системох. Вельо єст таки приклади, алє призначиме найфреквентнєйши: спой, услов, ґрадиво, накнадно, завой, свила, слатина итд. 1.б) Барз части случай же ше, кед нєт домашнє слово, сербске слово пребера зоз морфолоґийну адаптацию по законїтосцох руского язика, як у прикладох: дюрдїца, шлюнок, уложок, водонїк, предплатнїк, лєжарина, купалїще, розпуст итд. Медзитим, за преберанє словох зоз сербского язика кед маме домашнє слово истого значеня нєт оправданя: упуцени, рудокопнїк, лїстопадни, освойовач, далєковод итд. Спомнути два способи твореня нових словох нє препоручлїви теди кед домашнї еквивалент закрива семантичне польо сербского слова. Морфолоґийну адаптацию сербского термина дошлєбодзує ше як способ твореня словох лєм теди кед змист информациї язика зоз хторого ше руша нє мож пренєсц з даякима другима язичнима средствами, як наприклад: карлїца, душнїк, плоднїца, тлучок, защитни орґани, безполне розмножованє, подполне розмножованє итд. 2.а) Калкованє, дословне прекладанє, копированє сербских словох, синтаґмох и виразох тиж барз части способ твореня лексики. Обще начало же ше дво и вецейзложени синтаґми у руским язику твори спрам сербского язика як язика зоз хторого ше руша у процесу прекладаня учебнїцкей литератури. На тот способ до руского язика вошли зложени термини типу: сухожемни похребцинаре, квитков пращок, орґани за вилучованє, оплодзена ваїчкова клїтинка, черевови канал дижджовей хлїсти, клїтинки шлїжацей скорочки устовей глїбки итд. Дружтвено-политична терминолоґия ше углавним означує зоз синтаґматичнима вязами (номиналнима синтаґмами), а число конституентох у синтаґмох ше руша од два та и по дзешец. Велька часц нових словох хтори настали у найновшей дружтвеней стварносци ше твори по моделу еквивалентох зоз сербского язика як язика давателя: културно-


просвитна заєднїца, дружтвена защита правох и дружтвеней власносци, система общенародней одбрани и дружтвеней самозащити итд. Помодна конструкция зоз сербского язика вршити + дїєсловни меновнїк (место вельо природнєйшого хаснованя дїєслова) обовязно ше на исти, барз нєлапшни способ преклада и на руски язик: же бизме окончели назначене здаванє (же бизме здали, поздавали), вируцованє програмного шора зоз мемориї ше окончує з уношеньом числа (програмни шор ше з мемориї вируцує...), теди ше окончує упис числа (теди ше уписує число), полєпшанє вариянти мож окончиц (вариянту мож злєпшац) итд. Сербску конструкцию пре + ґенитив ше у руским язику заменює зоз конструкцию пре + инструментал: пре упућивања на јавну расправу = пред посиланьом на явну розправу. У прекладох учебнїкох на руски язик, медзитим, тоту конструкцию ше заменює зоз скорей + ґенитив: скорей обиходзеня або обегованя, скорей складаня, скорей преходзеня на нове ґрадиво итд. Така конструкция у руским язику представя директни калк: присловнїк скорей ше хаснує у конструкцийох типу: скорей як, скорей як цо, скорей од итд. Значи, спомнути прекладни конструкциї би у руским язику вельо природнєйше звучали: скорей як цо ше почнє обиходзиц, або пред обиходзеньом, а конструкцию скорей 20 роки ше заменю зоз: пред 20 роками. Стилски нєприлаплїва сербска конструкция од стране ше як интерферентне зявенє часто находзи и у прекладох на руски язик: нє мож ю меняц з боку хаснователя; тот акт принєшени з боку управного одбору итд. Зоз пременку виреченьовей конструкциї як наприклад: хаснователь ю нє може меняц, тот нєдостаток, импортовани зоз сербского язика, одстранєни. Административно-политична конструкция типу: у цилю + ґенитив ше преноши по истим принципе и до руского язика и там дзе би конструкция же би була вельо природнєйша: з цильом посцигованя векшого ефекту = же би ше посцигло векши ефект; тото робиме з цильом розбиваня = тото робиме же бизме розбили итд. Зоз калкованьом сербских ґенитивних конструкцийох у множини, место руских акузативох ше достава нєприлаплїви ришеня: медзи велїма жемами було нєправдивих одношеньох, през цали рок єст достаточно паданьох, у нашей жеми нєт калийових сировинох итд. Тота субстандардна форма у руским язику заслужує окремну увагу: просвитним роботнїком треба же би була аларм за фундаменталнєйши обробок тей наставней єдинки, лектором бренчок, а язичним редактором остатнє опомнуце же ше язик нє учи лєм зоз учебнїкох за язик, алє и зоз учебнїкох за нєязични предмети. Познате, у ствари, же ше релацийни, фомово морфеми барз ридко преноши зоз єдного язика до другого, понеже означую абстрактни ґраматични зявеня, нукашнї синтаксични одношеня и же су нєрозлучно повязани з кореньовима, основовима морфемами до єдней цалосци. Тоти їх абстрактни значеня и вонкашня, морфолоґийна нєвидвоєносц до окремних цалосцох представя, найскорей, главне препреченє же би ше ґраматични морфеми «пожичовало» зоз другого язика. Кед ше тото заш лєм случи, як и тим нашим случаю, вец то знак же почал процес асимилациї того язика. Под уплївом сербскей ґенитивней конструкциї зоз числом, погришно ше преклада конструкцию хтора у руским язику вимага акузатив: живот страцели вецей як 60 милиони людзох, штреляне лєм за даскельо днї вецей як 6.000 родолюбох итд. Евидентовани и случаї погришного прекладаня того типу конструкциї зоз ґенитивну место зоз инструменталну форму: ишол на нїх зоз двацец тисячи воякох (зоз двацец


тисячи вояками), пришол зоз Яґодини зоз пейц тисячи людзох, зоз трома дзелами и з єдним кубузом (зоз пейц тисячи вояками). Нєридки случай хтори, праве процивнє од спомнутого, вимага ґенитивну конструкцию место акузативней: нападнути и други городи зоз учасцу вецей як 50 дивизиї и коло 1.600 авионами (вецей як 50 дивизийох и 1.600 авионох). Конструкциї типу: у фабрикама Енглеске, Трг Лењина, закон Мендељејева, хтори до сербского язика вошли прейґ анґлийского, на исти способ ше погришно преклада и у руским язику: у фабрикох Анґлиї, Площа Ленїна, закон Менделєєва (у анґлийских фабрикох, Ленїнова площа, Менделєєвов закон). Хаснованє ґенитивних и локативних предлуженьох барз рижнородне. Гоч Правопис руского язика за даєдни з начишлєних словох предвидзує дублетни ришеня, под уплївом сербского язика, ґенитивни законченя на –а маю тоти меновнїки: Срима (требало би Сриму), суда (требало би суду), города (требало би городу) итд. У вязи з локативом, ситуация скоро идентична: у Банату (лєпше би було у Банаце), уж и з тим же єст у учебнїкох приклади як цо у Славонским Бродзе, Новим Садзе, Беоґрадзе и под., на основи чого мож заключиц же ше роби о нєдошлїдносци применьованя того принципу, односно о знаходзеню або особним становиску прекладателя, лектора або редактора. 2.б) Преношенє значеня сербских словох на руски тиж єдна з формох збогацованя рускей лексики (годзина 1. сат, 2. школски час), а домашнїм словом ше дзекеди дава нове значенє нєзависно од уплїву сербского язика: облєчко (навлака), цагаче (лијана), колєско (колут, напр. мархви), баюси (рашљике), конарчок (дршка), квитково лєжиско (цветиште) итд. 3. Тоти два способи твореня словох у руским язику нє барз часто заступени, гоч праве вони указую виталносц и творчу моц язика. 4. Евидентна, тиж, прихильносц руского язика ґу твореню описних виразох за нови поняца або поняца яки у руским язику нєт: украсни хижни рошлїни у черепох (лончарице), пущиц жилки (ожилити се), рошлїни за єдзенє (јестиве биљке), руцанє икри (мрест), поджемна рика (понорница), куля на дроце (кладиво) итд. 5. З оживйованьом архаїчних народних словох у литературним язику хтори ше почало забувац, тиж би ше могло обкеровац вельке число сербизмох. 6. Зоз хаснованьом словох странского походзеня ше у руским язику часто заобиходзи преношенє терминох зоз сербского язика: мембрана (опна), мускули (мишићи), капсула (чаура), оксиґен (кисеоник) итд. Термини странского походзеня хтори похасновани у учебнїцкей литератури и на сербским язику, на руски язик ше тиж нє преклада: фотосинтеза, хлорофил, цитоплазма, пиґмент, артерия, ембрион, команда, дискета, курсор, екран итд. То розумлїве, бо наука нєшка шветово интеґрована, вона интернационална и єдна за цали швет. Импликациї такого становиска далєкосяжни, а єдна з нїх ше рефлектує и у науковей терминолоґиї. Зявенє интернационализмох у терминолоґиї представя своєродне одраженє тенденциї же би ше уж єдинствени змист презентовало унификовано и у виразу. Драга ґу интернационализациї терминолоґиї на одредзени способ предодредзена з интернационалним характером самей науки. Треба наглашиц же термино-системи нє статични, вони ше меняю. Зоз напредованьом науки, нужно приходзи до реорґанизациї у термино-системи, до прецизнєйших терминолоґийних одредзеньох, до пременки значеня при даєдних, до уводзеня нових и напущованя старих терминох, хтори ше и у прекладаню муши почитовац.


КРАСНЕ СЛОВО И ЗАКОН ОТВЕРА (Язик общих правних актох)

Нєшкайши час характеристични по науково-технїчней револуциї у шветових розмирох. По своєй сущносци, наука и технїка представяю шветове зявенє, алє и попри своєй вецейнїстей и рижнородней розконареносци, наука нєшка шветово интеґрована: вона интернационална и єдна за цали швет. Импликациї такого становиска далєкосяжни: єдна з нїх ше рефлектує и у науковей терминолоґиї, бо кажда наукова дисциплина будзе нєшка глєдац єдинствени змист, єдинствени поняца (ноциї) своєй термино-системи. Тото ше окреме одноши на науково дисциплини новшого датума (як наприклад право або рахункарска технїка и телекомуникациї у нашим руским язику), гоч исти тенденциї обачлїви и у наукох з длугшу традицию. То практично значи же кажди термин у датей термино-системи ма єдну єдинствену ноцию, без огляду на язичну систему хтора го будзе хасновац. Кед ше роби о терминох, тоти конкретни вирази можу, попри домашнїх, одкривац и странске походзенє, у форми интернационализмох, бо у терминолоґиї насправди своєродне одраженє тенденциї же би ше єдинствени змист презентовало и унификовало и у виразу. Драга ґу интернационализациї терминолоґиї, на одредзени способ, предодредзена з интернационалним характером самей науки. Шицко тото споминаме прето же за новоуведзени науково дисциплини, або за релативно осамостоєни дисциплини у єдней ширшей науковей обласци, яки случай зоз правом после пременки политичней и дружтвеней системи у нас, характеристичне нєпреривне ваганє у терминолоґиї потамаль покля ше нє утвердзи вредносци самей термино-системи. При тим нє представя нательо проблем зявенє дублетох або терминолоґийней вецейнїстосци, кельо питанє нєпоклопйованя змистох. Сумарно патраци, мож повесц же ше номенклатурни термини баржей операю на домашнє слово, а абстрактни термини баржей под уплївом интернационализмох. То нам, теорийно, якеш оправданє пред гевтима пригварянями же нам язик постава вше нєрозумлївши. Закони нам таки же су, дзекеди, нє похоплїви анї тим цо их писали. Язик им нєправнїцки и нєлитературни; ялови вислови ше жича зоз словнїкох часто


нєдоучених политичарох; без смаку ше хаснує цудзи слова хтори звичайни швет нє розуми; обширносц и безконєчни прикметнїки; уруцени виреченя и повторйованя хтори замолгавюю, прикриваю и збиваю з основней идеї и думки... Так, найкратше поведзено, язик наших законох оценєли познати правнїки, литерати и язични фаховци у насправди хасновитей розправи хтора под назву “Судзенє закону“ водзена у Библиотеки “Петар Кочич“ у Беоґрадзе. У народзе, правда з давних часох, жиє приповедочка же нємецки цар Бизмарк тримал у своєй служби єдного пруского селяна, хтори мал єдини задаток – одобровац або одбивац царски закони и розкази. Значи, цар подписовал лєм гевти предписаня хтори тому селянови були розумлїви. Шицко гевто цо селян нє могол похопиц, посилал на доробок и доправянє. У законох, без огляду на тото хтору обласц ушорюю, список словох странского походзеня безконєчни: компонента, компактносц, адекватносц, инауґуративни, детерминовац, интерпретовац итд. Шицко тото ше пише у мено народу, а народу тото нєрозумлїве. Лєм у “малим уставе“, як ше дараз популарно волал Закон о здруженей роботи, наприклад член 1. (хтори ма 145 слова) мож змесциц до єдного єдиного виреченя. Воно би, одприлики, могло глашиц: Роботнїки шлєбодно, нєпоштредно и ровноправно, на основи права роботи зоз дружтвенима средствами, управяю зоз свою роботу. Здогаднїме ше як тото виреченє глаши у спомнутим законє: Права, обовязки и одвичательносци з роботного одношеня роботнїкох у основней орґанизациї здруженей роботи (у дальшим тексту: основна орґанизация) и роботнїкох у роботним одношеню у роботней заєднїци ше ушорює зоз самоуправним общим актом, у складзе зоз законом. Права, обовязки и одвичательносци зоз роботного одношеня землєдїлцох и других роботних людзох котри окончую дїялносц з особну роботу зоз средствами роботи у власносци гражданох здружених до землєдїлскей або другей задруґи и других формох здружованя роботи и средствох ше ушорює зоз самоуправним спорозуменьом о здружованю и зоз статутом задруґи и других формох здружованя роботи и средствох, у складзе зоз законом. Права, обовязки и одвичательносци з роботного одношеня дїловодителя и роботнїкох у контрактовей орґанизациї здруженей роботи ше ушорює и зоз самоуправним спорозуменьом о здружованю, у складзе зоз законом. Роботни одношеня роботнїкох котри заняти у землєдїлцох и других роботних людзох котри самостойно окончую дїялносц з особну роботу зоз средствами роботи у власносци гражданох, роботних людзох котри з основну роботу самостойно у форми занїманя окончую професийну дїялносц, физичних и гражданских правних особох (у дальшим тексту: ношителє самостойней особней роботи) ушорює ше зоз колективним контрактом и контрактом о обезпечованю роботи, у складзе зоз законом. Гварели зме: 145 слова, медзитим, тото число ше одноши на сербски язик. Маюци у оглядзе виражованє инструментала орудия у нашим язику, хтори идзе лєм зоз применовнїком (уређен законом – ушорени зоз законом) и двояке хаснованє локатива у сербским язику (на седници одржаној – на седници која је одржана, зоз хторих друге природнєйше за наш язик: на схадзки хтора отримана), тото число у нашим язику ище векше. З того мож заключиц же нашо предписаня два до три раз длугши як цо були пред двацец роками. Тото гутори, у ствари, о їх слабосци, бо ище стари Латини гварели


же цо вецей закони – то закони горши. Закон о школох Сербиї зоз 1904. року, наприклад, мал лєм 84 кратки члени и бул яснєйши и облапнєйши як шицки тринац нашо терашнї закони о школстве. Зошицким ясне же нєрозумлїве право траци свою улогу и значенє. Гвари ше же лєпше нє мац нїяки закон, як мац нєясни закон. Странци нїґда нє знаю як преложиц сербски оуризациї, сизоманию и др. Заключенє спомнутей розправи було же забуваме бешедовац: коровче конференцияшского язика, чий циль – зоз вецей нєрозумлївима словами и цифрованима виразами и фразами прикриц правду, а окреме кед тота правда нє барз красна, уселєл ше аж и до литератури, алє нїґдзе так нападно и без смаку як до законох. Часто их анї судийове нє знаю розтолковац, та модля тих цо закон писали най розтолкую цо сцели повесц. И цо ше збува? Тоти цо закон писали, же би пояшнєли єден свой член, пишу ознова цали студиї после хторих “обичному швету“ заш лєм нїч нє бистрейше. Так, поведзме, вишол єден з найобсяжнєйших приручнїкох тедишнього часу у нас – Коментар Закона о виновним поступку. Тот коментар, як наглашели його рецензенти, зоз своїм змистом на 1250 бокох представя и теорийни учебнїк, алє тиж так и практични приручнїк за роботу судийох, тужительох, адвокатох и шицких службених особох у виновним поступку – од виновного вишлїдзованя по правомоцну пресуду. Нє так давно, атакуюци праве на правни язик, почало ше хасновац вираз (ознова го нє лансовали язичаре) – заґадзенє язика. Термин уведзени директно з еколоґиї. Гоч язичаром на самим початку, чисто интуїтивно, по язичним чувстве тото завадзало, похопели же вираз зошицким на месце. Язик у явним хаснованю, хтори ше окреме у урбаних штредкох шири прейґ масовних медийох и модерней технїки, без сумнїву ше вше баржей одцудзує и оддвоює од чловека. Шведкове зме же язик яки ше шири прейґ тих технїкох почина жиц сам за себе и силно ше шаблонизує. Новини нам нєпреривно надрилюю цали язични блоки, модели яки ше механїчно уноши до тексту, вияви, бешеди. О порученьох на мобилни телефон анї бешедовац нє треба! Ту язик траци свою креативну компоненту: понука ше нам злученя словох хтори мало гуторя, хтори практично без порученя. Найлєпши приклад шаблонизованосци правних и законских текстох вообще представя сама їх преамбула хтора по правилу глаши: На основи члена того и того, пасус тот и тот того и того акту, тот и тот приноши тото и тото предписанє. Здогаднїме ше же стереотипно, цали три вики назадок, починали шицки стари грамоти (повелї), вшелїяк у духу часу зоз хторого датирую: Во имя оца и сина и святого духа... Значи, домет того язика нє векши од чечуцого язика явного комуникованя. Полни є з фразами (а знаме же фраза одбера словом моц, постава фикция, спричинює нєпорозуменє), стереотипами, зоз барз малим трворчим призвуком и досягом. Панує, у ствари, заблуда же ту гришка у самим язику як медию, же у питаню даяка формална нєписменосц. Єст и того, алє ту баржей у питаню способ на яки ше дума о зявеньох у швеце у хторим жиєме. Ту нє примарна нєспособносц словох, алє, гоч як оштро звучи, нєспособносц думаня. Роби ше о цалим думковим дебаклу хторого, випатра, нє свидоми людзе цо так пишу. Значи, празнословє и безсмисловосц у сущносци нє наставаю у язику, алє ше у нїм скриваю. Зошицким на месце питанє “обичних людзох“ же чи язик политики постал основа язика на хторим нєшка комуникуєме и чи, як ше часто дума, политичаре “скрали“ тот нови язични модел. Можебуц у тим случаю лєпше повесц: язик хтори ше зявює у нашим каждодньовим явним, дружтвеним комуникованю, понеже чежко роздвоїц


политику и язик политики од єдного ширшого дружтвеного комуникованя. У тим язику явного живота нєшка панує праве замишательство. Нажаль, зоз наукового, фахового становиска нє знаме нїч блїжей цо ше у тим язику случує: нїч зме по тераз нє зробели же би ше тот язик систематично описало. А кед зме го нє описали, утвердзели реални стан, нє можеме тирвацейше робиц анї на його нормованю и пестованю. Шицко цо ше гутори о тим язику, гутори ше углавним на основи интуїциї, од ока, на основи власних импресийох и парциялних, дробних виглєдованьох. Цо ше дотика того же политичаре скрали язик – нє будзе лєм так, бо то анї нє сукня, анї нє капут. Язик цошка живе, нєвлаплїве. Вон часц думкового и духовного швета чловекового, условиє наставаня и обстояня людских заєднїцох. Прето го нє мож “зазубадловац“, подредзиц поєдинцови. Аж и кед у питаню вельки поєдинєчни досяги, успишни язични новотносци, щешлїви неолоґизми, вони чежко поставаю обще добро, часц колективней язичней скарбнїци. Моц поєдинцох ту мала; скорей би ше могло повесц же за тот наш конференцияшски язик “найзаслужнєйши“ цали єден бирократски апарат хтори ма у своїх рукох вельку дружтвену и политичну моц. Ту єст єден уходзени механїзем як ше реферати, резолуциї, заключеня и велї други материяли за схадзки прави. Таки язик постал сам себе циль. Вон ше оддвоєл од людзох, їх живота и роботи, подполно парализуюци нашо дружтвени акциї. Гвари ше же то празни вербализем, заберанє простору, трошенє паперу. Нємилосердне и нєодвичательне трошенє словох. Зохабене нам же бизме сами пресудзели у якей мири оправдане превраценє старого народного мудрого виреченя – кратко и ясно як у законє. Нєшка велї дакус саркастично гваря: замервене як у законє, а найлєпше би було повесц: красне слово и закон отвера. Язик обгрунтованьох и резимеох найбаржей терхує гевтот рефератски, политични жарґон. Ту же аж язик безфаребни и худобни, и цо найгорше, исти слова и синтетични обраценя ше нєпреривно повторюю. Прето шицки обгрунтованя и резимеа здабу єден на други. На остатку, цо мож зробиц же би тот язик дружтвеного и политичного (правного у узшим смислу) комуникованя бул лєпши? Зоз дробнима редакторскима и лекторскима интервенциями – сиґурно нїч. Найлєпше би було кед би сами политичаре писали свойо бешеди, або кед би на важних сходох бешедовали усно, бо їх бешеди представяю язични узус за тих цо пишу закони. Вец би тоти бешеди були кратши, яснєйши, интересантнєйши. Вельо би ше достало на спонтаносци, отвореносци и ясносци порученьох, бо нє треба забуц же писане слово язик досц огранїчує и стандардизує. Улога лекторох и язичних фаховцох на тей роботи би нє требала буц борба за “чистотнїцтво“, алє доприношенє збогацованю и розбиваню узкосци и шаблонизованосци язика. Кажди дзень слухаме або читаме на тисячи исти слова, синтаксични злученя без творчей потки, без думковей оштросци и нових значеньских и стилских прелївох; панує у тим єдна обезподобена бешедлївосц, празнословє. Таки язик, одцудзуюци ше вше баржей од чловека, траци свою швижосц, юшковитосц, свою творчу розбуйдошеносц; у нїм капу чаривносци нового, виволаня, спокуси. Чи то нє гутори же ше ту, пред нами, на нашо очи, у социялно и културно найвидзвигнутшим, городским штредку одбува драма одумераня язика.

***


Кед бешеда о прекладаню тих истих законских текстох и других управних актох, мож повесц же то єдна з найважнєйших и найодвичательнєйших активносцох у витворйованю ровноправносци язикох и писмох народох и националних меншинох у Войводини. Тот хто роби тоту роботу треба же би у єднакей мири познал и язик хтори преклада, и язик зоз хторого преклада, односно значенє словох и других язичних єдинкох у розличних ситуацийох и у розличним контексту. Прекладатель законских текстох и других управних актох источашнє и толмач закона або акта на дотичним язику, а його толкованє муши буц єдинствене, же би ше одредби яки ше находза у тих актох применьовало єднак и без розлики спрам шицких. Преклад правних текстох, як файта праґматичного прекладу, муши у першим шоре пренєсц змист вислову. Роби ше, значи, о проблему семантичней еквивалентносци. Главна предметна обласц описованя семантичних еквивалентних одношеньох то лексика. Понеже фахова терминолоґия одредзеного правнїцкого язика условена зоз специфичним дружтвено-историйним розвитком правней системи, при прекладаню юристичних текстох єст одредзени лексични проблеми хтори очежую установенє семантичней еквивалентносци. Семантични одношеня еквивалентносци медзи лексичнима єдинками двох язикох мож розмесциц до вецей типох потенциялних еквивалентох, алє за нас найинтересантнєйши два. То ткв. єден:єден адеквати и єден:нула адеквати. У семантичних одношеньох першого типу маме єднакозначни язични еквиваленти у язику-цилю за одредзени вираз жридлового язика. Кед, напроцив, у язику-цилю нєт потенциялни еквиваленти за одредзени вираз жридлового язика, вец бешедуєме о адеквату єден:нула. Еквиваленти у одношеню єден:єден прекладательови у началє нє задаваю почежкосци при прекладаню кед у язику-цилю єст лєм єдна лексема за єден одредзени вираз зоз жридлового язика. Кед, з другого боку, у язику-цилю єст синонимни вариянти, спомедзи хторих кажда може буц єднакозначни адекват за єдну одредзену лексему жридлового язика, вец би, по правилу, нє шмело буц проблеми коло прекладаня. Проблем настава у ситуациї єден:нула, цо у нашим язику, у ствари (понеже нєт розлики у дружтвеней и политичней системи ареох дзе ше хаснує сербски и наш руски язик), найчастейши случай. О тим цо ше, у ствари, преклада и хтори то прекладни єдинки – мож чуц найрозличнєйши думаня. За даєдних нєт сумнїву же ше преклада слова. Тоти цо на прекладанє патра зоз дакус векшу линґвистичну префинєносцу, опоминаю же слова нє найменши ношителє значеня и же прекладатель руша од найменших значеньских єдинкох, а то морфеми. Други, заш, зоз векшим прекладательним искуством, наглашую же найменша прекладна єдинка нє може буц анї морфема, анї слово, бо вони свойо праве значенє доставаю у склопе зоз другима морфемами и словами, та прето природна прекладна єдинка, у ствари, ґрупа словох хтора источашнє представя и одредзену синтаксичну структуру у виреченю. Кед синтаксична структура уж уключена до виреченя, вец розумлїве же мож твердзиц же виреченє права прекладна єдинка и же прекладац значи – заменьовац виреченя єдного язика з виреченями другого язика. Медзитим, понеже виреченє достава свойо подполне значенє аж на фундаменту своєй функциї у ширшим тексту, ясне же текст муши буц преглашени за прекладну єдинку, а прекладанє дефиноване як заменьованє текстох. Понеже текст як роботна єдинка заш лєм вельки за прекладателя, бешедує ше о текстуалним материялу и його єднакозначносци у двох рижних язикох.


Шицки тоти єдинки линґвистични: їх прилапйованє як прекладних єдинкох наклада похопйованє прекладаня як процесу заменьованя єдного линґвистичного материялу з другим. На тот способ ше достава статичну слику прекладаня зоз хторей виключени динамични момент комуникативней интеракциї. Кед ше як прекладни єдинки место линґвистичних вежнє комуникацийни єдинки (значи, обвисценє, информацию и єй часци хтори линґвистични вираз ноши), прекладанє можлїве. У вязи з питаньом о прекладних єдинкох ше зявює питанє превидносци або нєпревидносци прекладу, т.є. шлєбодного и дословного прекладу. То старе питанє у розправох о прекладаню, а зводзи ше на алтернативу медзи шлєбодним и дословним прекладом. Чи преклад муши звучац и дїйствовац як преклад, чи як жридлови текст? Кед прекладанє прилапиме як форму комуникациї, вец мушиме уважиц и факт же приматель прилапює преклад як жридлови текст: у векшини случайох вон нє жада знац як була оформена жридлова информация, алє сце достац еквивалент тей информациї, оформени у складзе з можлївосцами виражованя и вимаганями свойого язика. Перше вимаганє хторе ше поставя пред преклад на наш язик то же би вон бул руски, а нє же би бул сербски зоз рускима словами. Часто на пригварку же даєден преклад звучи як преклад (т.є. нєприродно, цудзо) чуц одбрану прекладателя же то муши буц так, бо так глашел жридлови текст. Таки арґумент нє мож прилапиц; понеже жридлови текст бул таки яки бул прето же за информацию яку вон ноши жридлови текст надрилєл одредзену структуру порученя, нєт причини очековац же за тоту исту информацию язик-циль будзе вимагац исту структуру порученя. У нашим законодавстве у остатнїм чаше заш лєм вше гласнєйши закладаня за писанє кратших и розумлївших материялох. Тоти цо пишу закони и подзаконски акти вецей нє сцу же би бирократия “зрадзела“ Вука Караджича, та ше вец наздаваме же и преклади на наш язик буду нашим людзом розумлївши, блїзши и хасновитши.

IV. З ЛЕКТОРСКИХ ПРИЗНАЧКОХ


Дзелїц думанє

До административного язика, а нє ридко и до бешедного, у новшим чаше вошла и синтаґма такволаного конференцияшского типу: дзелїц з даким думанє, або: дзелїц дачийо думанє. И нє лєм же вошла, алє и – здобула право гражданства. У якей мири є нєкрасна, илуструє нам толкованє дїєслова дзелїц. Спрам Словнїка сербскогорватского литературного язика, дзелїц значи: 1. розчленьовац, оддвойовац на часци, фаластовац; 2. (у математики) винаходзиц кельо раз ше даєдно число находзи у другим чишлє; 3.а) давац дакому дацо; б) участвовац вєдно з даким, буц з даким вєдно; 4. роздвойовац, розлучовац. Значи, семантична интерпретация спомнутей синтаґми дзелїц дачийо думанє би була: його думанє (як квантуум) фаластуєме на два часци - вон и я, цо значи же вон затримує єдну часц, а я другу (цо остала). Лоґичне, я ше складам, идентификуєм, прилапюєм лєм тоту часц думаня цо остала, цо вшелїяк нєадекватне тому цо ше, у ствари, сцело повесц. Ситуация ше нє меня у велїм анї при пременки конструкциї виреченя, як наприклад дзелїц з даким думанє, дзе знова у корелациї думанє (вшелїяк, нє у смислу процесу) з дїю дзелєня на часци, значи знова по гевтим: полу тебе – полу мнє. Пробуйме приклади яки зме спомли поровнац з гевтима у литератури хтори им, на перши попатрунок, подобни: Копитар дзелї славу з Вуком. Вшелїяк. Дїєслово дзелїц ту похасноване у правим, лоґичним значеню: славу насправди дзеля (поведзме по поли) Копитар и Вук. Нє требало би з того похопиц же слова маю лєм свойо лоґичне, фундаменталне значенє. Напроцив, вони свойо значенє и доставаю праве у контексту. Медзитим, при пребераню готових синтаґмох зоз других язикох, а особлїво при ориґиналним твореню мушиме буц осторожни и мац голєм кус линґвистичного слуха же би нє пришло до нєлоґичносцох яки зме спомли. Напевно же лєпше и розумлївше повесц же ше з даким (або дачим) складаме, же зме согласни, же потримуєме або прилапюєме дачийо думанє як же – його думанє дзелїме.

Дискутовац по тим питаню

Вельо раз зме чули же по тим и тим питаню водзена вичерпна дискусия, же по тим питаню завжати одредзени становиска, же по тим питаню нє було зауваги, же по питаню инвестицийох нє будзе проблеми, же шицко у шоре по тим питаню, же по питаню одходу до пензиї нєт новосци, та аж и таке же куренє чкодлїве по здравє, же струя опасна по живот итд. На таки конструкциї нас, без роздумованя, поцагує сербски язик, до хторого вони вошли зоз русийского. О тим яки вони нєтипови за сербски язик, а ище менєй за наш, може нам пошведочиц словнїк сербского литературного язика, дзе хаснованє применовнїка по зошицким одредзено розгранїчене. Познате же ше применовнїк по склада з двома припадками: з акузативом и з локативом. Цо ше дотика акузативней конструкциї, з ню мож виражиц циль дїєсловней роботи, час тирваня гевтого цо означує меновнїк у акузативе, способ и условиє под хторим ше витворює гевто цо слово у акузативе значи, хасен або чкоду за особу цо означена у акузативе итд.


Медзитим, кед ше роби о здравю и живоце, вельо природнєйше повесц: чкодлїве за здравє, нє добре за здравє, опасне за живот итд. Кед у питаню вяза по з локативом, потребни тиж так даскельо надпомнуца. Вяза по + локатив означує насампредз место и простор на хторим ше окончує роботу дїєслова, час такой после гевтого цо виражене з меновнїком, способ як ше окончує роботу дїєслова, причину роботи дїєслова, средство за окончованє роботи дїєслова або стану, блїзше означенє поєдиним часцом виреченя, як дацо дачому одвитує, родзинске або друге одношенє, походзенє гевтого цо облапене зоз словом або виразом у локативе итд. Кед бешеда о цилю, намири окончованя дїєсловней роботи, наш язик зна за конструкцию типу пошол по роботи. Робота у тим случаю похопена як процес, як акция, а у прикладох по питаню, як зме на самим початку начишлєли, ситуация процивна. Духу нашого язика вельо баржей би одвитовало повесц же ше дискутує о тим питаню, же у вязи з тим питаньом (або коло того питаня) завжати таки и таки становиска, же у вязи з одходом (або у вязи з питаньом одходу) до пензиї нєт новосци итд. Та, кед ше по сербски гриши у вязи з тим питаньом (най нє повеме по тим питаню), нє муши ше гришиц и у нашим язику.

Його дискусия

На рижних схадзкох, у велїх конференцийних документох, записнїкох и других материялох находзиме же тот и тот у своєй дискусиї наглашел тото и тото; же у дискусиї предшедуюцого обачена єдна нєточносц; же ше потримує його дискусию; же його дискусия була зошицким на месце; же вон у своєй дискусиї тото анї нє спомнул; же остава при становиску яке винєсол у своєй дискусиї... Таки конструкциї зошицким каждодньови и, напевно, на їх словозлученя нїхто вецей анї нє обраца увагу. Медзитим, кед розпатриме цо слово дискусия у ствари значи, погришне злучованє до синтаґми яку зме спомли будзе очигляднєйше. Словнїки гваря же ше под дискусию подрозумює розправу, претресанє у бешеди, розгварки з черанку думаньох и рижних попатрункох даякого предмету медзи вецей особами же би ше нашло праве и правдиве ришенє. Значи, за дискусию (як и за зваду, розгварку, розправу) потребни найменєй два особи. Дискусию зоз самим собу, реално, нє мож водзиц. Дискутовац мож лєм з даким о дачим. Медзитим, свойо становиска и задумки мож винєсц у своїм викладаню и наглашиц тото и тото; мож замерковац же у бешеди предшедуюцого обачена єдна нєточносц; же ше потримує його становиска; же його бешеда була зошицким на месце; же вон у своїм викладаню тото анї нє спомнул; же остава при становиску яке винєсол у своїм викладаню... и на основи того ше може розвиц дискусия у хторей вежнє учасц векше число присутних. У дискусиї може присц до одредзеного ришеня; дискусия може дац иншаке обраценє; дискусия може буц оштра, обсяжна; дискусия може длуго тирвац; до дискусиї ше мож уключиц; на дискусиї ше може одредзена ствар закончиц; зоз дискусиї мож дознац индивидуални видзеня; од дискусиї, на остатку, нє муши буц нїч; ришенє, и попри дискусиї, нє муши ушлїдзиц; после дискусиї ше, заш лєм, мож крашнє розисц... Дискусия може вельо того, лєм нє може припадац, буц власносц єдней особи. Значи, єдна особа ма свойо становиско, свойо думанє, свойо пояшнєнє, толкованє,


обгрунтованє, звой звит, свойо викладанє або бешеду, а за дискусию потребни найменєй двойо.

У вязи того – у вязи з тим

У вязи єй предкладаня нє було зауваги. Розправа у вязи того нє тирвала длуго. Думаня у вязи того проблема були подзелєни. Реакциї у вязи його напису були розлични. Дискусия у вязи нарису закона водзена у найширших форумох. На схадзки ше бешедовало и у вязи його справованя на годзинох. У вязи єй одношеня ґу роботи виповедзени оштри слова критики. На консултациї у вязи виходзеня тей кнїжки нє пришол анї єден новинар. Синтаґми административно-правного вислову заслужую же бизме ше на хвильку затримали на нїх. Насампредз, слово-два о меновнїку вяза. Познате же вон по своєй семантичней одредзеносци маркировани за означованє дружтва, заєднїци у окончованю дїякей роботи, односно у доживйованю даякого стану, або за означованє предмету хтори главне поняце ма коло себе; часц главного поняца у тей функциї. Значи, тот меновнїк вязани за инструменталну конструкцию: вяза покраїнох зоз Републику; вяза месней заєднїци з општину; вяза руководства з базу; вяза преднього зубкастого колєса зоз заднїм; вяза пумпи зоз динамом итд. Слово вяза, значи, представя „вязу” на релациї медзи двома поняцами, як у спомнутих прикладох: покраїни – Република; месна заєднїца – општина; руководство – база. Кед, процивнє тому, похаснуєме ґенитивну конструкцию, яка ше находзи у прикладох на самим початку, приводзиме до нєпорозуменя и нєдоповедзеносци. Бо, кед зме гварели же вяза импликує два поняца хтори преба медзисобнє повязац, вец приклад у вязи єй предкладаня (обчекує ше други пандам: и дачого другого) нє було зауваги – без смисла. Кед повеме: вяза пумпи и динама; вяза преднього и заднього колєса – пумпу и динамо, а тиж и преднє и заднє колєсо похопюєме як єдну цалосц и обчекуєме же вяза ма присц з дачим трецим. Кед у питаню меновнїк вяза, же би нє було нєпорозуменя, похаснуєме инструменталну конструкцию. Спрам того, приклади з початку тексту би мали глашиц: у вязи з єй предкладаньом нє було зауваги; думаня у вязи з тим проблемом були подзелєни; реакциї у вязи з його написом були розлични; дискусия у вязи з нарисом закона водзена у найширших форумох; на схадзки ше бешедовало и у вязи з його справованьом на годзинох; у вязи з єй одношеньом ґу роботи виповедзени оштри слова критики итд. Тельо у вязи з тим досц запаметац.

Уписац факултет – уписац ше на факултет

Приклади як, поведзме, Янко ше уписал до школи; Уписал ше до кнїжки жалосци; Уписал ше на лїстину стрилцох – зошицким звичайни, каждодньови и нє вимагаю даяку окремну линґвистичну интерпретацию. Медзитим, проблем настава кед повратне дїєслово уписац ше пременї свойо значенє и престанє буц повратне, як у прикладох: Уписал дзецко до школи; Уписал жем до грунтовней кнїжки; Уписал податок до погришней рубрики. Попробуйме поровнац тоти два файти прикладох: у першей – окончователь роботи источашнє и обєкт на хторим ше тоту роботу окончує. З другима словами, вон тоту роботу окончує сам на себе (уписац ше значи: уписац самого себе). У другей –


окончователь роботи окончує роботу на другей особи або другим предмету (уписац значи: уписац податки о даким або дачим на одредзене место). Медзи законченима штредньошколцами, „бруцошами”, та и студентами мож часто чуц же, наприклад, уписал право (дума ше на правни факултет); же уписал висшу дїловну школу; же уписала биолоґию, та аж и же уписал постдипломски студиї. Семантична интерпретация тих виреченьох би була одприлики така: Уписал сом право (правни факултет як институцию), поведзме, до списку виберачох; Уписал сом висшу дїловну школу до кнїжки нащивительох... Вшелїяк же порученє тих виреченьох нє було таке. Сцело ше повесц: я ше уписал на право, на биолоґию, на висшу дїловну школу, на постдипломски студиї. Зошицким ясне же таки конструкциї до нашого язика, дакус пре моду, вошли як директни калки прейґ сербского, бо часто и нє знаюци, уношиме до нашого язика хибу яку нє церпи анї сербски язик.

Упознац о – упознац зоз

Наука о язику нас подучує же дїєслово упознац преходне и же значи, у першим шоре, зробиц дацо познатим, здобуц познаванє, познац, спознац, дознац, преучиц даяку ствар. Окрем того, упознац може буц похасноване и так же значи: препознац даєдну особу, здогаднуц ше, утвердзиц истоту. Упознац мож, тиж так, дакого з даким, представиц дакого дакому. Значи, упознац мож дацо, упознац мож самого себе и упознац мож дакого з даким. Одкаль вец конструкциї такого типу: Предсидатель упознал членох о проблемох яки наступя зоз таким ришеньом. Предшедуюци упознал присутних о ситуациї у тим реґионє. Учашнїки совитованя були упознати о стану у обласци здравства. Директор их упознал о наступних задаткох яки предвидзени за тот рок. У тих конструкцийох, насампредз, приходзи лєм до заменьованя лексемох; информация остава нєпременєна. Окончене рекцийне помкнуце ґу дїєслову бешедовац, при чим воно достава нову семантичну ниянсу: бешедовац, сообщиц, обвисциц, информовац, дац знац на окремни способ. З тим дїєсловом упознац постава термин, на гранїци субстандарду, хтори импликує векши анґажман примателя порученя. Гвариме: на гранїци субстандарду; за тераз є звонка ґраматичних правилох, нєправилне, алє, з оглядом на його вельку експанзию у административно-правней фразеолоґиї, лєгко ше годно случиц же ше єдного дня у и нашим язику зошицким одомашнї. Же би до того нє пришло, таки конструкциї треба керовац и дїєслово упознац хасновац, у таких контекстох, лєм зоз инструменталом: Предсидатель упознал присутних зоз проблемами яки наступя зоз таким ришеньом (кед ше таке ришенє прилапи). Предшедуюци упознал присутних зоз ситуацию у тим реґионє. Учашнїки совитованя були упознати зоз станом у обласци здравства. Директор их упознал зоз наступнима задатками яки предвидзени за тот рок. Кед же нам баржей одвитує даєдна друга конструкция, дїєслово упознац можеме заменїц зоз даєдним семантично подобним дїєсловом (бешедовац, сообщиц, обвисциц, информовац, дац знац итд.). Значи, бешедовац мож (дакому) о дачим, сообщиц мож (дакому) дацо, обвисциц мож або информовац (дакого) о дачим, алє упознац (дакого) мож лєм зоз дачим або даким.

Зоз и без – за и процив


Змаганє будзе зоз або без Дражена Петровича; Могол остац у городзе зоз або без родичох; Зоз правилнїком предвидзене ношиц мантил зоз або без капулячи; Глєдам роботнїка зоз або без роботного искуства итд. Таки и їм подобни виреченя стретаме кажди дзень. Лєм цо нє – звикли зме на нїх. Медзитим, склопи зоз и без, после хторих стої меновнїк у ґенитиве – нєправилни. Причина ясна: ґенитив одвитує другому применовнїку (без Дражена Петровича, без родичох, без капулячи, без роботного искуства), алє нє и першому склопу зоз. Нїґда бизме нє поведли: зоз Дражена Петровича, зоз родичох, зоз капулячи, голєм нє у тим контексту. Єдине ришенє меновнїк повториц, односно други раз го заменїц з особним заменовнїком, так же би ґу каждому з тих двох применовнїкох пришол одвитуюци припадок: зоз Драженом Петровичом або без Дражена Петровича/зоз Драженом Петровичом або без нього; зоз родичами або без родичох/зоз родичами або без нїх; зоз капулячу або без капулячи/зоз капулячу або без нєй; зоз роботним искуством або без роботного искуства/зоз роботним искуством або без нього итд. На нєщесце, єст и други пари применовнїкох хтори ше на подобни способ зражую у припадкох. Наприклад, за або процив реформох; за або процив евтаназиї; за або процив забрани куреня на явних местох; живе стрибло будзе на або под нулу; глєдани вецей лєценя авионох зоз або за Беоґрад; желєнїдло опрез и за станїцу итд. Очиглядне же исти таки конструкциї єст и у сербским язику, зоз хторого их ми, з истима гришками, прилапели у нашим язику. Тото зявенє заш лєм з иножемства – у анґлийским, французким и италиянским язику нєт припадки, у нїх гоч хтори два применовнїки мож здружиц пред истим меновнїком, та вец лєгко предпоставиц же таки злученя дахто принєс до сербского, а вец и до нашого язика. Можебуц, алє причини нє мушиме вше глєдац звонка, бо и велї нашо пари применовнїкох маю подобне дїйство. Наприклад, злученє за и (або) процив мож у даєдних случайох дошлєбодзиц. Перше, кед после нього нєт меновнїк: Пречитайме гласи за и процив. Друге, опрез меновнїкох хлопского роду хтори означую живе: За або процив краля. Нє забудзме, лєм хлопского роду! За и процив кралїци; За и процив паузох уж нє мож, бо при меновнїкох женского роду и у множини ґенитив и акузатив нє маю исту форму. Вшелїяк же у тих склопох видно и намаганє за кратшим и концизнєйшим виражованьом. На прикладзе „лєценя авионох зоз Беоґраду и до Беоґраду” найлєпше видзиме же зме, повторююци исте мено на краткей оддалєносци, страцели на стилу гевто цо зме достали у ґраматики.

Наставни чи наставнїцки кадер

Прикметнїки наставнїцки и наставни (найчастейше у вязи зоз меновнїком кадер) хаснує ше алтернативно, гоч таке хаснованє нє правилне, бо тоти два прикметнїки маю свойо окремни значеня. Нє потребне вельке линґвистичне образованє же би ше похопело же прикметнїк наставнїцки виведзени зоз меновнїка наставнїк и же вон зоз своїм значеньом упутює на цошка цо припада наставнїком або цо ше на нїх вообще одноши, а же прикметнїк наставни направени з операньом на меновнїк настава и же нас упутює на вязу з основним значеньом того слова. Спрам того, кед ше роби о просвитних роботнїкох, о тих цо преподаваю у школох, хтори тримаю наставу, можеме хасновац лєм прикметнїк наставни и синтаґму


наставни кадер. Вираз наставнїцки кадер упутйовал би нас на думку же єст и даяки кадер цо припада наставнїком, або хтори їм служи. Аналоґно тому маме медицински кадер, технїчни кадер, политични кадер, воєни кадер, руководзаци кадер и под., а нє медицинарски, технїчарски, политичарски итд. Прикметнїк наставни треба хасновац у шицких случайох кед ше дацо одноши на наставу або ше приводзи до вязи з наставу. Так маме вирази: наставни центер, наставни филм, наставни язик, наставни план, наставни процес, наставна програма, та вец: наставна дисциплина, наставна єдинка, наставни подруча, наставни средства итд. Анї у єдним случаю прикметнїк наставни нє мож заменїц зоз прикметнїком наставнїцки. Кед бизме, наприклад, похасновали вираз наставнїцка розгварка (место: наставна розгварка), виражели бизме зошицким иншаки смисел: то би була розгварка медзи наставнїками, а нє „диялоґ наставнїка и школярох о даяким предмету, зявеню або проблему”. Тиж так наставнїцки ступнї би були, поведзме, учитель, наставнїк, професор штреднєй школи, асистент, доцент, професор универзитета и под., а нє „одредзованє фазох у орґанизациї наставного процесу або наставней годзини”. Так маме наставнїцки збор, наставнїцку раду, наставнїцки колектив, наставнїцку документацию итд. Врацме ше, заш лєм, на наставни кадер. Гварели зме же лєпше так повесц як наставнїцки кадер, алє то нє значи же нє мож найсц и лєпше ришенє. Чом бизме место тей синтаґми нє могли хасновац лєм меновнїк наставнїки? Нє треба забуц же єдноставносц єдна з прикметох доброго стилу.

Поспишиц ше – удац ше

Напевно же кажде з нас чул же ше дакому нє поспишело зробиц так як сцел, же як ше гевтому подприємству поспишело витаргац ше зоз утратох, же ше лїкаром поспишело виратовац му живот, же ше парастом нє поспишело на час закончиц шатву, же ше тому бешеднїкови нє поспишело прешвечиц присутних до того и того... Зошицким ясне же ше до таких конструкцийох пришло прето же ше з одредзену фонетску и морфолоґийну адаптацию сцело на адекватнєйши способ преложиц сербске дїєслово успети, цо значи: „удац ше, мац успиху, посцигнуц успих”. Тирваце дїєслово успевати ма у сербским язику два значеня. Єдно (поћи за руком) прекладаме зоз удавац ше, исц од рук, исц добре, спориц ше, добре ше весц, а друге (постизати) зоз мац успиху, посциговац успихи. Як илустрацию, розпатьме ище даскельо приклади з истей фамелиї: успешан – успишни, удатни; успешно – успишно, удатно; успешност – успишносц, удатносц. Та, одкаль вец поспишиц ше? Єст у сербским язику дїєслово поспешивати, хторе значи: „пошвидшовац, понагляц, наглїц”. Єст и у русийским язику дїєслово поспешать, хторе значи тиж попонагляц, пошвидшац. У нашим язику, як видзиме, шицки спомнути форми виведзени з меновнїка успих. Шицки, окрем дїєслова. Же би ше сцекло од сербского дїєслова успети (гоч нє ридко чуц на нашим язику же му нє успело оправиц авто, же нє успела положиц испит, же нє успел пренєсц през гранїцу тото и тото), а пре оправдану нєприродносц, безсмисловосц и штучносц иншак ґраматично прилаплївого успиховац, виконструоване нове дїєслово поспишовац ше, по упатраню на сербски язик, дзе ма зошицким иншаке значенє.


Значи, уж кед думаме по сербски, кед нам вон основа од хторей найчастейше рушаме при прекладаню, вец сербске слово поспешити будземе хасновац у смислу: „пошвидшац, попонагляц, понагляц, наглїц”, а сербске успевати як „удавац ше, исц од рук, исц добре, спориц ше; мац успиху, посциговац успих”, а нє: „поспишовац ше”. Най нам як илустрация послужа пар приклади з каждодньовей пракси: у циљу поспешивања преложиме на наш язик: пре пошвидшованє; успева ми, успело ми је, не успева му, не успевају по руски повеме: удава ше ми, пошло ми од рук, нє идзе му добре, нє спори ше им, нє маю успиху, а нє: поспишує ше ми, поспишело ше им итд. За, спрам того, най би ше нам удало премогнуц и тоту нєправилносц. З добру дзеку – пойдзе од рук, успих будзе посцигнути.

Його французки колеґа

Барз часто у средствох явного информованя, особлїво на радию и телевизиї, маме нагоду чуц же нам, наприклад, сцигли румунски приятелє, же тот и тот затримал на вечери своїх индийских госцох, же тот и тот приял свойого французкого колеґу итд. Приклади з подобним змистом вошли и до бешедного язика, та нє ридко гуториме, поведзме, же його сербски акцент нє добри, же погубени його нємецки телевизор, же ше му нє пачи єй французки парфем, же єй италиянски чижми були барз драги итд. Цо ту завадза, цо приводзи до нєпорозуменя? Знаме же ше присвойованє (або припаданє) виражує у нашим язику з розличнима словами (зоз присвойнима заменовнїками и присвойнима прикметнїками („моя хижа”, „оцов калап”), алє и з даєднима формами меновнїкох (з ґенитивом або дативом: „хижа того чловека”, „дзецку бридки руки”). Тото треба знац же бизме лєгчейше похопели же румунски приятелє значи: приятелє Румунох, приятелє хтори припадаю Румуном, хтори їх. Медзитим, порученє спомнутого виреченя нє було таке; з нїм ше нє сцело повесц же до нас сцигли людзе хтори приятелє з Румунами, алє же нам сцигли приятелє з Румуниї, або приятелє Румунє. Значи, место прикметнїка зоз хторим ше виражує припаданє, похаснуєме вязу применовнїка и меновнїка хтори указує на походзенє, припадносц тих госцох у державним, политичним або националним поглядзе. Спрам того, лєпше би було повесц, як зме уж спомли, же тот и тот затримал своїх госцох з Индиї, же тот и тот приял свойого колеґу з Французкей итд., та аж и же його акцент сербского язика нє добри, же погубени його телевизор з Нємецкей, же ше му нє пачи єй парфем з Французкей, же єй чижми з Италиї барз драги итд.

Маджун од шлївкох – шлївкови маджун

У остатнїм чаше нє ридко медзи младима, та и медзи припаднїками штреднєй ґенерациї хтори ше дакус нє можу (а дакус и нє сцу) одорвец од рижних язичних уплївох, мож чуц же гуторя: юшка од желєняви, кох од помаранчеца, прелїв од чоколади, продукти од меса и млєка, танєр од пластики, ташка од скаю, платно од синтетики, шлаґ од ягодох, мусака од кромпльох, палєнка од грушкох, сок од парадичох, бунда од лїшки итд. То вшелїяк (нє треба анї пояшньовац), директни уплїв сербского язика. Спомедзи велького числа ситуацийох дзе ше у сербским язику хаснує ґенитивну конструкцию зоз


применовнїком од, єст єдна хтору нє можеме прекладац на наш язик на исти способ и з истим значеньом. У ствари, гришка праве у тим же власна думка нє чече по руски, алє же ше углавним цали синтаґми, та и комплетни виреченя преклада зоз сербского язика. Роби ше о конструкциї яки зме приклади кус скорей спомли, а зоз хтору ше означує походзенє, материял, материю, збудову, градзу з чого дацо достате або направене. За наш язик найприроднєйше таки конструкциї заменїц зоз прикметнїцкима, як наприклад: помаранчецов кох, скайова ташка, скоряни ременьчок, синтетичне платно, кромпльова мусака, грушкова палєнка итд., алє кед пре прецизносц виразу таку диференцияцию нєобходне направиц, вельо природнєйше и зошицким у духу нашого язика повесц: юшка зоз желєняви, кох з помаранчеца, прелїв зоз чоколади, продукти з меса и млєка, танєр з пластики, платно зоз синтетики, шлаґ з ягодох, мусака з кромпльох, палєнка з грушкох, алє за сок зоз парадичох або парадичов сок заш лєм повеме парадичанка, як и парадичова юшка и парадичова мачанка, цо значи и маджун зоз шлївкох (або шлївкови маджун), а нє: „маджун од шлївкох”. Здогаднїме ше як дзекеди за швицацу бужутерию, „вашарску” прикраску знаме у франти повесц, зоз правим значеньом, же є „чиста од злата”, цо значи же у нєй нєт анї гарапаш того драгоциного металу. За прави златни персцень, наприклад, повеме же є зоз чистого злата.

Месна конзерва – конзерва меса

Лєм цо нє кажди дзень слухаме и читаме же, наприклад, месни конзерви подрагшели, же месни нарезок буду иншак паковац, же месна индустрия зазначує обачлїви утрати итд. Медзитим, знаме тиж же у каждим месце єст месна заєднїца и месна канцелария, же кажде место ма свойо обичаї хтори жителє волаю месни обичаї, же ше за потреби населєньох уводзи месни самодопринос итд. Значи, месна и конзерва, а месна и канцелария. Правопис нас учи же при виводзеню словох у ґрупох консонантох, як цо наприклад -стн-, консонант –т- випада. Так зоз слова капуста маме капусни а нє капустни, зоз уста – усни (нє „устни”), зоз пост – посни, возрост – возросни итд. Спрам того и место – месни, и ту шицко у шоре. Кед ше роби о меновнїку месо, прикметнїк би требал буц месов(и), як наприклад месова юшка (за розлику од парадичовей або кромпльовей), месова шалата (а нє капустова). Значи, месови – тот цо з меса. При подобних меновнїкох як цо просо, колєсо, прикметнїк будзе просов(и): просов хробак або прошани: прошани хлєб, слама и колєсов(и): колєсово шпици. Маюци тото на розуме, месова конзерва би значела: „конзерва з меса”. Гоч нє сцеме буц буквални, знаме же конзерва заш лєм з плеху або даякого иншакого материялу, а же у нєй – месо. Як видзиме, сербски слова нє треба без роздумованя прекладац або без прекладаня хасновац у нашим язику. Нє значи, аж, же на нашим язику треба повесц дацо на исти способ и з истима словами як по сербски. Нашому язику найбаржей одвитує кед повеме конзерва з месом або конзерва меса. Иншак, месна индустрия то индустрия у єдним месце (як месна канцелария), цо значи и индустрия офарбених металох, и металурґийна индустрия, и индустрия ґуми, скори и обуї, и индустрия фарбох и лаґох. Ясне нам же ше у нашим прикладзе нє сцело тото


повесц. Повесц месова индустрия заш, значело би же тота индустрия з меса. Кед место слова индустрия похаснуєме слово фабрика, будзе нам яснєйше же вона сиґурно з даякого вельо твардейшого будовательного материялу, а нє з меса. Же би до таких нєясносцох нє приходзело, лєпше повесц же то индустрия меса за чийо правенє бул з часци вигласани и месни самодопринос.

Владо на телефону

Медзи тим цо заинтересовани за язик нєдавно водзена розгварка о нєлоґичносцох у нашим язику, за цо як илустрация послужели приклади типу: подпалїц пец, запалїц радио, загашиц телевизор, дзецко старе три мешаци, швидкосц шлїмака, смужка длугока два милиметри, флис-папер груби пол милиметра итд. Зошицким ясне же нїхто нє дума, анї нє сце (а анї нє може) подпалїц пец алє – огень у пецу, же радио нє запалї зоз ширку алє го уключи (або укапча), же телевизор нє будзе гашиц з каблом води, же дзецко цо ма три мешаци нє старе, же шлїмак помали идзе, же смужка цо ма два милиметри нє длугока, же флис папер нє груби итд. А, заш лєм гуториме так и - нїяк иншак. Запрепасценє було звекшане з твердзеньом же нєдобре повесц: Хто на телефону, Владо на телефону итд. Твердзенє пояшнєне з тим же тот цо бешедує нє шедзи на телефону, на його горнєй поверхносци, алє коло нього. Алє, цо вец повеме за таки каждодньово вирази як цо: шедзиц на слунку? Чи то значи же ше шедзи на горнєй поверхносци Слунка? Тот приклад нам може послужиц же бизме обачели розлику медзи буквалистичним и науковим приступом ґу язику. Кед ше роздума о виразох як цо: граєм на клавиру, бешедовал на радию, бул на факултету, препровадзує досц часу на швижим воздуху (най анї нє споминаме уж дакус призабути вирази типу: идзем на воду, идзем на хлєб, кантичка на млєко, гарчок на юху), вец ше здобува одредзену представу о рижних значеньох применовнїка на. Значи, нє треба буквално похопйовац вирази и нє зводзиц значенє словох до узких рамикох. Напроцив. Правда, треба керовац нєясне и нєодредзене виражованє. Медзитим, двосмисловосц у спомнутих прикладох заш лєм виключена.

Приємни чи примаци испит

Напевно же зме нє раз чули же тот и тот покладал приємни испит, же ше ма явиц до приємней канцелариї, же мушел длуго чекац на приємним оддзелєню, же ше погубела приємна станїца, же нє оправени приємни канал, же приємни податок нє бул точни... Прияту информацию зме, вшелїяк, зрозумели, насампредз прето же зме ше поволали на сербски язик, дзе ше слово пријемни одноши на приманє, преберанє, прилапйованє, усвойованє, дочек. Чловек при хторому язична интеференция нє наступела, претолковал би тото порученє зошицким иншак, маюци на розуме же нашо слово приємни значи: лагодни, хтори спричинє задовольство, уживанє. Исте порученє у другей интерпретациї, значи, тераз при чловекови хтори по руски дума, була би же на испиту було лагодно, же ше дахто ма явиц до канцелариї у хторей приємно, же на оддзелєню дзе мушел длуго чекац було лагодно итд., цо у каждим случаю досц подозриве.


Най заключиме: сербске слово пријемни би нє требало прекладац на наш язик зоз приємни, гоч є по форми, та аж и фонетски идентичне. Нашо слово приємни одвитує сербскому пријатан, цо, вшелїяк, анї кус нє подобне по значеню. Приємни у нас будзе вечар, приємне може буц и пополаднє, розположенє и атмосфера тиж можу буц приємни, єст приємни чувства, дахто може мац приємни вираз твари, дахто може чуц приємну вистку або приємни звук итд. Цо ше дотика сербского слова пријемни, значи тот цо (або таки цо) прима, по нашим би мал буц примаци: примаца канцелария (або канцелария за приманє), примаце оддзелєнє (або оддзелєнє за приманє), примаца станїца, примаци канал, примаци податок, та и примаци испит (бо є нї у яким случаю нє приємни), т.є. испит (еґзамент) хтори ше поклада пре приманє до даякей школи, на факултет, на роботу итд.

Значенє и значносц

За сербске слово значај словнїки даваю таки пояшнєня: 1. а) вредносц, важносц, велька улога (у дачим); б) гевто цо важне, характеристичне; прикмета, характеристика; 2. значенє. У Сербско-руским словнїку за спомнуте сербске слово предвидзени два еквиваленти: и значенє и значносц. Понеже каждодньова пракса дараз вимага векшу прецизносц у прекладаню зоз сербского язика на наш, окреме кед ше роби о текстох законох и других нормативних актох зоз законодавно-правней дїялносци, дзе автентичносц прекладу барз важна, требало би направиц дистинкцию тих двох словох на релациї модел – реплика. Сербске слово значење пояшнєне так: 1. гевто цо дацо значи, гевто цо ше з дачим виражує; смисел; змист, сущносц дачого; 2. знак, означенє, нагадованє. Спрам того, розиходзенє, алє и поклопйованє тих двох словох евидентне. Розпатьме як то випатра у контексту: Младеж сце мац здрави поняца о правей значносци уметносци; Зна ше же тото ма пресудну значносц за климу у Европи; алє: Кажда основа ма свой корень, т.є. гевтот склад за хтори ше трима обще значенє слова; Познате же кажде слово ма тельо значеня кельо и хаснованя. Як видзиме, за сербске слово значај похасноване нашо слово значносц, а за сербске слово значење – нашо слово значенє. Можебуц нє згоршого указац же у русийским, словацким и українским язику за спомнути сербски модели єст лєм по єдна реплика, алє понеже ше на наш язик законски тексти преклада лєм зоз сербского язика, нам таке розришенє було нєобходне.

Заменовнїк „исти“

У каждодньовей бешеди наших интелектуалцох вше частейше стретаме рижни «канцеларизми», вирази хтори настали под уплївом административного стилу. Єдно з таких «канцеларизмох» то и погришне хаснованє заменовнїка исти. Розпатьме го у даскелїх прикладох: На схадзки сообщене же Завод состави нови план и же исти будзе гордови до конца рока; Модлїм управу школи же би ми одобрела покладанє фахового испиту, понеже сом за исти здобул право покладаня; Обвисцуєме шицких предплатнїкох кнїжки же иста дата до друку и же ше ю годно купиц... У литературним язику зоз заменовнїком исти ше указує нєпременлївосц (стаємносц, идентичносц) даякого предмету, существа або зявеня, односно идентичносц (вельку


подобносц, єднакосц, истоту) двох або вецей предметох. Кед повеме, наприклад, же вон остал исти, то вец значи же ше нє пременєл, же є стаємни, постояни, дошлїдни, вше єднаки самому себе итд. Тиж так можеме повесц же на схадзки ришуєме вше исти проблеми (значи, вше єднаки, а нє розлични), або же би по истей програми требало робиц голєм даскельо роки. За сина хтори барз здабе на свойого оца гвари ше же є исти оцец, а жени ше, поведзме, згваря же у истим дутяну купели дацо. У шицких тих случайох заменовнїк исти похасновани правилно, т.є. зоз своїм правим значеньом. Кед, медзитим, поровнаме тоти приклади з гевтима цо зме спомли на самим початку, придземе до того же заменовнїк исти нє похасновани добре. Место нього би мал стац одвитуюци указуюци, односни або особни заменовнїк, або же виреченє требало преформуловац (и то знова з помоцу указуюцого заменовнїка). Так би тоти приклади глашели: На схадзки Заводу сообщене же Завод состави нови план и же вон (або: тот план, або: план хтори) будзе готови до конца рока; Модлїм управу школи же би ми одобрела покладанє фахового испиту (або: покладац фахови испит), понеже сом за тот испит (або: за ньго, або: за хтори) сом здобул право покладаня; Обвисцуєме шицких предплатнїкох же ше кнїжка (єй наслов) друкує и же ше ю годно купиц...

Нагромадзованє применовнїкох

На зоз законом принєшени одредби мож поднєсц амандман. У зоз статутом предвидзених одредбох єст нєправилносци. На з уставом заґарантовани права и шлєбоди нїхто нє ма пригварку. Пред з одлуку Вивершней ради менованих функционерох ше поставя одвичательни задатки. За зоз резолуцию принєшени напрямки єст подполне оправданє. Право увиду до зоз правилнїком утвердзених критерийох ма кажди член роботней єдинки. Тото шлїдзи зоз на закону заснованих началох. Напевно же ше кажде хто голєм з часу на час пречита дацо зоз законодавно-правней обласци на нашим язику стретнул з такима конструкциями. Нє будземе указовац на стилистичну нєправилносц таких виреченьох, алє попробуєме з прикладами дац можлївосци за конструованє тих истих виреченьох на иншаки способ, а же би їх порученя остали исти. Насампредз спомнєме лєм тельо же до таких виреченьох приходзи прето же ше зоз сербского язика на наш найчастейше преклада «з пальцом», т.є. од слова до слова. Нагромадзованє применовнїкох, окреме кед стоя єден при другому, як наприклад на зоз, у зоз, пред зоз, за зоз, над зоз, до зоз, зоз на итд. ту найбаржей завадза. У сербским язику того нєт, прето же ше инструментал орудия хаснує без применовнїка. Понеже ше инструментал, та и инструментал орудия хаснує лєм зоз применовнїком, виреченє треба обрациц на тот способ же ше з нього направи два – єдно нєзависне и єдно зависне з односним злучнїком. Наприклад: На одредби хтори принєшени зоз законом мож поднєсц амандман; У одредбох хтори предвидзени зоз статутом єст одредзени нєправилносци; На права и шлєбоди хтори заґарантовани з уставом нїхто нє ма пригварку; Пред функционерох хтори меновани з одлуку Вивершней ради ше поставя одвичательни задатки; Тото шлїдзи зоз началох хтори засновани на закону итд.

Дацо „за запаметац“


Маце дацо за попиц? Цо було за поєсц? То була подїя за нє вериц. Тот конар за одрезац. Маце дацо за пречитац? За умрец то вельо, а за жиц мало. Тота часц наисце за вихабиц. Таке дацо нє за пребачиц. Маце дацо за одруциц? Тот зуб ище нє за вицагнуц. Таки поступок за похвалїц. Гоч кельо нам таки приклади, так написани, випатраю нєзвичайни, вони нє видумани. Позаписовани су зоз рижних нєурядових розгваркох. Попробуєме повесц о нїх слово-два и указац на їх нєправилносц пре обаванє же бизме их єдного дня нє нашли и у писаним слове. Бешеда о применовнїку за. Уж саме мено тей файти слова гутори нам, найпростейше поведзено, же вон ма стац при меновнїку, одкривац свойо значенє и служиц як синтаксична вяза медзи полнозначнима словами. У наших прикладох применовнїк за похасновани за означованє наменки стої при инфинитиве по виду закончених, а по роду преходних дїєсловох, цо ше трима за субстандард и звонка шицких ґраматичних нормох. Значи, конструкциї за + дїєслово треба, вшелїяк, заменьовац. Способи їх трансформованя, а же би порученє остало нєпременєне, єст вецей. Спомнєме лєм даскельо. Найзначнєйше и найприроднєйше з дїєслова направиц дїєсловни меновнїк – цо було за єдзенє; тот зуб ище нє за вицагованє; маце дацо за одруцованє; його предкладанє за прилапйованє; тота часц наисце за вихабянє; маш дацо за читанє итд. Дзекеди меновнїк зоз хторим заменюєме дїєслово нє муши буц дїєсловни. Може буц прави, а дїєслово могло настац з меновнїка – маце дацо за пице; таки поступок за похвалу; за шмерц вельо, а за живот мало итд. Дзепоєдни з тих прикладох мож трансформовац и так же ше место дїєслова положи меновнїк и способови злучнїк як: маце дацо як пице; цо було як єдло итд. Порученє останє исте и кед спомнути виреченя повеме на таки способ: Таки поступок треба похвалїц; Тот зуб ище нє треба вицагнуц; Таке дацо нє мож пребачиц; Тоту часц треба наисце вихабиц; Його предкладанє мож прилапиц итд. У даєдним прикладзе конструкцию за + дїєслово мож заменїц зоз самим дїєсловом: Маце дацо попиц?; Цо було поєсц?; Єст дацо однєсц долу?; Маце дацо одруциц?; Маш за мнє дацо читац? итд. Як видно, можлївосци єст вецей. Гоч хтору з нїх кед похаснуєме – будзе вельо лєпше од гевтей хтора насправди за одруциц.

Кед биолоґ – жена

У новшим чаше медзи рижнима рухами за женски права, алє и медзи язичарами, єст намаганя дзепоєдним занїманьом хтори були дараз резервовани лєм за хлопох (а нєшка их окончую и жени) – дац ґраматични женски род. У нашей ґраматики єст вецей суфикси зоз хторима ше прави форми особох женского роду як цо: -анка/-янка (кресцанка), -аня/-яня (Сивчаная), -иня и –киня (ґаздиня), -ица/-їца (царица); -ка – зоз меновнїкох на –ар/-яр (качмарка, кудзелярка), -нїца (роботнїца) итд. Медзитим, у медийох часто чуєме же Наш амбасадор у Норвежскей виявела; же нємецки канцелар Анґела Меркел нащивела; же держави секретар ЗАД була... Аж и там дзе женска форма за занїманє постої (предсидателька, новинарка, водителька), дзепоєдни новинаре дзечнєйше за жену похасную хлопску форму. У даєдних случайох ше просто треба знайсц. Пре нашлїдзену патриярхалносц язика, велї меновнїки нє маю женски еквивалент. Дзепоєдни, заш, пребарз фамелиярно звуча


за хаснованє у писаним язику: секретарка то занїманє, а секретар (напр. державни секретар або покраїнски секретар) то политична функция. Найгорше, заш лєм, зоз назвами фаховцох хтори ше закончую на –лоґ: социолоґ, психолоґ, биолоґ, астролоґ, ґинеколоґ, стоматолоґ, етнолоґ, радиолоґ итд. Кед ше нам уда зоз иншак нєпродуктивним суфиксом у нашим язику –иня направиц занїманя женох того фаху (психолоґиня, биолоґиня, ґинеколоґиня, етнолоґиня – поровнац зоз: ґаздиня, рабиня, студенткиня) и звикнуц ше на таки форми, будзе, вшелїяк лєпше як нєшкайше: психолоґ гварела. Нє можеме, заш, анї надрильовац штучно направени слова: треба вше мац на розуме же як цо у биолоґиї основни пол женски, у язику то – хлопски. Озда прето ше у шицких язикох прикметнїки у словнїкох наводзи у хлопским роду (красни, -а, -е). За занїманя основна форма тиж хлопска, алє их за жену можеме похасновац як обще поняце (Мелана психолоґ), гоч як инсистуєме на ровноправносци полох. Чи ше язик прилагодзи ґу тому – укаже час. Єст и друга опасносц кед ше кажди раз сце означиц женского ношителя функциї або занїманя: тото може мац контрапродуктивне дїйство. Кед повеме, наприклад, же єдна жена водзаца математичарка у нашей жеми, привидно єй даваме висши статус. Єй статус ше, медзитим, праве знїжує, бо контекст узши. Будзе ше розумиц же вона водзаца у узким кругу женох математичарох. Ище векши проблем кед ше гутори студенти и студенткинї, бо виходзи же студеткинї нє студенти, та их треба окреме меновац. Драстични и швидки акциї хтори подрозумюю обовязку хаснованя, або аж и нормативного предписованя барз ризични. Вони нє пременя угляд у дружтве женских особох з менованьом їх занїманьох у женским роду. З найлєпшим порозуменьом и нє жадаюци омаловажиц обчекованя, заш лєм найлєпше рушиц од того цо до язика уж вошло.


V. ПРИКАЗИ КНЇЖКОХ

СЛОВО ҐУ СЛОВУ (Молитвeнїк „Мир всћмъ”, Грeкокатолїцка парохия Рождeства Прeсвятeй

Богородици, Дюрдьов 2007)

„1 И на початку було Слово Божe, и тото Слово було у Богови, и Бог бул Слово. 2 Тото було на початку у Богови. 3 Шицко прeз нього постало, и нїч, цо постало, нє постало бeз нього. 4 У нїм бул живот, и живот бул швeтлосц людзом. 5 И швeтлосц швици у цмоти, и цмота ю нє прилапи.“ Так о Словe Божим пишe у Євангeлиї од Йоана, Отїлотворeнє Божого Слова. Солунски браца, святи Кирил и Мeфтодий, ищe у 9. вику були твардо прeшвeчeни жe Славяном трeба дац християнство, Слово Божe, на славянским, а нє на латинским язику. Подобнє тому, кeрeстурски назарeнє у 19. вику були натeльо свидоми жe ширeнє своєй вири як найвeкшe досцигню кeд ю буду пропаґовац на власнeй бeшeди, о чим єст писани шлїд зоз 1897. року хтори нам зохабeл eтнолоґ Володимир Гнатюк. Назарeнє од нього вимагали най "на їх бачванско-сримски диялeкт" прeложи зоз сeрбского кнїжку богослужeня Нови Гарфи Сиона. Познєйшe шe и у Крижeвским владичeствe пришло на тото жe яки можe буц хасeн за утвeрдзованє християнства мeдзи Руснацами кeд шe мeсто цeрковнославянского, будзe хасновац руски язик. Пeрши таки крочай направeл владика Дионизий Няради кeд видал на "бачко-сримским язику" учeбнїк виронауки Правди католїцкeй вири (Жовква, 1912. року). Нову кнїжку – Молитвeнїк Мир всим на наш руски язик, под фаховим надпатрунком проф. др Юлияна Рамача и проф. др Михайла Фeйси, прeкрашнє прeложeл о. Михаил Холошняй – Матїйов, тиж глїбоко свидоми жe молитва найщирша кeд шe ю вигваря на розумлївим мацeринским язику. Як язичар и по вокациї и по


образованю, правe о тим прeкрасним прeкладу на руски язик, срeдствох и способe на хтори тото посцигнутe та дата ядровитосц нашому язику яку бизмe могли примeнїц и на сучасни литeратурни язик кeд го нє хаснуємe сакрално алє профано, повeме даскeльо слова. 1. Давнопрeшли час, плусквампeрфeкт, хтори шe ридко хаснує у сучасним руским язику, допомага жe би тeкст достал "пах старини":

... Як змe були пришли на заход слунка, видзаци швeтло вeчаршe, ошпивуємe Отца ... Синтаґма на заход слунка (зоз значeньом прeд вeчаром) тиж давна и скоро

забута форма. 2. Прикмeтнїки у покус нєзвичайних словоформох (вшeмоцни, богобeшeдни,

добропобидни) у злучeню з мeновнїками даваю красу, моц и сликовитосц виразу, як наприклад:

вшeмоцни молби, богобeшeдни апостоли, богоносни Отeц, доброжичлїви Бог, добропобидни мучeнїки, паскудни думки, биди пeкeльни, нєзагасни огeнь итд.

3. Aрхаїзми, або покус призабути слова, як и вeлї авторово витворeня, прeшвeчлїво нам указую жe наш язик ма моци чeрпац зоз давного жридла швижу моц за отриманє и дальшe розвиванє зоз цо мeншим уплївом язика штрeдку. Спомнїмe голєм даскeльо таки слова: а) дїєслова: знєнавидзиц, чeствовац, донєсц, покропиц, визнавац, сподзивац шe, випитац (зоз значeньом: скоштовац, почувствовац, дожиц – уврeду, боль и под.), словославиц, утриньовац, собрац шe, захибиц (нє захиби им нїякe добро); б) мeновнїки: упованє, согришeнє, поучeнє, подобрeнє (алє: славословиє, содeржаниє, дзe затримана старославянска форма –иє), щeдросц, благодат/благодатносц, распра; в) прикмeтнїки: нєпобидни, нєнєвeстни (нєнєвeстна нєвeста), бeзпочатни, шицкознаюци итд.

4. Бeзпримeновнїков инструмeнтал у функциї мeнового прeдиката, и то як дополнєнє нєполнозначним дїєсловом, хтори тиж стара форма яку шe нєшка хаснує лєм у рудимeнталнeй форми, нашол прикладнe мeсто у тeй кнїжки: Як цe наволац? Чи ангeлом? Чи апостолом? Лєбо мучeнїком?

5. Aктивни дїєприкмeтнїки прeзeнта зоз суфиксами –уц-/-юц-, -ац/-яц- (у цeрковнославянским и русийским язику –ущ-/-ющ-, -ащ/-ящ-), у сучасним литeратурним руским язику ридки. Мeсто нїх шe хаснує атрибутивни вирeчeня, гоч би таки форми у дзeпоєдних случайох швeчeли нє лєм у вирeчeньох вирского, алє и швeтового характeру: Пошлї даруюцих нам розумносц ... Благослов водзацих нас ґу спознаню доброти ... Утроба Твоя, маюца нєбeсного хлєба ... Дай нам, одходзацим спац, одпочивок ... Дзияк, прeдводзаци, а за нїм вeряци присутни народ одповeда ... ... модлїц шe нє прeставай, за ошпиваюцих и кланяюцих шe Рождeству Твойому ...

У навeдзeних прикладох дїєприкмeтнїк активни прeзeнта похасновани за назву окончоватeля: даруюци – тот цо дарує, дароватeль водзаци – тот цо водзи, водзач, водитeль


маюци – тот цо ма итд. 6. Дїєприсловнїк прeзeнта означує провадзацу, побочну дїю як прикмeту главнeй дїї и ма прикмeти и дїєслова и присловнїка. Кeд го хаснуємe у зложeних вирeчeньох, у обидвох вирeчeньох (главним и зависним) окончоватeль дїї исти: ... розбаторeносц ґу молитви... змоцнї, сон злодзeчносци одганяюци ... ... жeгнаюци шe побожно, побочкаш криж и, здравкаюци, одходзиш ... ... приблїж шe ..., вилїваюци на мнє вино прeбачeня ... ... жиюци ангeлом подобни живот, сцигол ши ... ... маюци моц нєпобидну, вишлєбодз нас ... ... од сна ставаюци, бeжим ... ... жe бим Ци служeл ..., патраци кончиц волю Твою ... У тих прикладох прeкладатeль указал нєзвичайно добрe познаванє духу руского вислову, маюци на розумe жe шe у сучасним литeратурним язику у таких вирeчeньох барз часто гриши: Одходзаци з дому, заболєла го глава.

7. У сучасним литeратурним язику барз часта ґрупа прикмeтнїкох на –уц-/-юц-, -ац/-яц- хтори настали од активних дїєприкмeтнїкох прeзeнта, а тиж знача: тот цо окончує дїю лєбо є у одрeдзeним стану. Таки приклади барз успишнє хасновал и прeкладатeль Молитвeнїка: животворяци Дух Твой, нєзмeркаюцe швeтло, одходзаци дзeнь, душогубяци пакосци, нєдримаци чeрвоточ, зворушацe клїпканє, благодїйствуюцe швeтло, модляца служба, швeтлоблїщацe слунко, мeсинґ чeрчаци, цимбал дзвоняци итд.

8. Жe нє мушимe вшe мeновнїк прeкладац з мeновнїком, указує нам и тота схопносц прeкладатeльова кeд з прикмeтнїком або дїєприсловнїком удатно прeнєшe поручeнє якe би мал мeновнїк: ... умиєм з бeзгришнима руки свойо ... ... нє загуб з нєчeснима душу мою ... ... живот вeряцих або вирних ... (нє: вирнїкох) ... хорого нащивиц ... (нє: хоротнїка).

9. Наводзиц би шe могло ищe вeлї вислови хтори прeкладатeль успишнє прeнєсол зоз язика наших старших виданьох и ― з добрим компаративним знаньом цeрковнославянского, других славянских як и грeчeского язика ― похасновал их у осучаснєнeй форми, на хтори бизмe шe мали упатрац. Наприклад вислови: ... нєт надїї на людзох ... ... нєт ми ради у тим швeцe ... хтори нам указую на оддалєносц нашого сучасного висловйованя од висловйованя наших старших авторох чийо уж призабути форми бизмe могли ошвижовац.

Наздаваюци шe жe тота насампрeдз по випатрунку и тeхнїчнeй опрeмeносци та подобовeй обдуманосци прeкрасна, алє и барз хасновита кнїжка зоз символичну назву – Мир всћмъ, найдзe драгу до каждого руского обисца и до шeрцох шицких руских християнох хтори у нєй зосцу поглєдац мир своєй души и щири слова модлєня на своїм руским мацeринским язику, повинчовали бизме ищe раз отцови Михаилови на красним прeкладаню у жридловим руским духу, на компютeрским обробку и художeствeним оформeню Молитвeнїка хторe довeдзeнe до совeршeнства (од прeкрасних образох, витражох и варияцийох винєтох, инициялних буквох, паґинациї и мeстох за мeна живих, покойних и особни записи), а тиж так и парохови дюрдьовскому, протоєрeйови ставрофорови Йоакимови Холошняйови и панїматки


Наташи Холошняйовей, хтори му у тeй трапeзлївeй роботи були на помоци – на славу єдносущнeй, животворяцeй и нєроздзeльнeй Тройци: Отца, и Сина, и Святого Духа, тeраз и вшe, и на вики викох, и закончeли бизме тото Слово ґу Слову зоз стихом поeти Дюри Папгаргая з писнї И на остатку було слово: ... Слово мой грих. Моя молитва и моя покута. Торжeство розума, краса чола, тїлeсна пиха. Та, кeд мe прeпознаш у раншим шпиву когута – то мойо слово рускe зо мну так упарто диха ...

ЖИВОТНИ ПРИПОВЕДКИ РУСКИНЬОХ

(„Рускинї: животни приповедки/Русинке: животне приче“, Женски студиї и виглєдованя, Нови Сад 2003)

Концом 2003. року обявена єдна красна кнїжка на руским язику хтора остала нєдосц оценєна. Слово о животних приповедкох Рускиньох хтори у рамикох Женских студийох и виглєдованьох „Милева Марич Айнштайн” з Нового Саду пририхтали Мария Тот, Вероника Митро, Ирина Гарди Ковачевич, Славица Сендерак и Каролина Джуджар, зоз нєсебичну фахову помоцу координаторки проєкту Животни приповедки женох у Войводини, професорки докторки Свенки Савич. Кнїжка конципована у седем поглавйох. У першим дати основни податки о животних приповедкох Рускиньох, а потим шлїдзи обширнєйше Уводне слово у хторим


винєшени податки о тим хто Руснаци, о їх селїдбох, о способе на яки векшинске жительство перципує Руснацох у своїм окруженю, о методи роботи на виглєдовацким корпусу и историйним и индивидуалним искустве – анализи релевантних указательох зоз животних приповедкох хтори виприповедали єденац жени народзени медзи 1909. и 1954. роком. После барз потресних животних приповедкох ше находзи Послеслово (Уводне слово по сербски), Биоґрафиї авторкох и кратки приказ роботи и дїйствованя Женских студийох. Термин животни приповедки закрива рижни методолоґийни приступи, обєдинєни з идею же животи индивидуох можу помогнуц у пояшньованю рижних питаньох живота заєднїци у даяким окруженю, чаше и просторе. Животни приповедки женох у Войводини то лонґитудинални проєкт Женских студийох и виглєдованьох у рамикох хторого настала и материя за животни приповедки Рускиньох, позберана на основи питальнїка о шлїдуюцих питаньох: 1. фамелия зоз якей жена рушела до живота; 2. школованє, професия, ровноправносц на роботи; 3. партнер, любовни живот, малженство, сексуалносц у живоце; 4. дзеци: родзенє, мацеринство, дзецински хороти; 5. материялни стан и ровноправносц у фамелиї, каждодньово бриґи; 6. шлєбодни час; 7. явни и политични живот: участвованє у нїм и рефлексиї о нїм (войни, конфискация, самоуправянє, привредна реформа, Титова шмерц, санкциї, интервенция НАТО-а); 8. вира и улога церкви; 9. цо ше важне пременєло у живоце жени после 1990. року; 10. ключни хвильки у живоце жени. Кажда зоз тих єденац животних женских приповедкох то своєродна монодрама. Єдинствена и нєповторююца. Живот до приповедки преточени. Отворена душа на отвореней дланї. Потресне здогадованє на подїї з моцнима емоциями хтори ше сами гарню кед ше спатра прейдзену животну драгу у длугоких виреченьох без обачлївей интерпункциї, а лєм медзи шориками остава гевто нєдоповедзене. Пауза хтора бешедує место словох же бизме нагадли цо скрива прецихнути або забути одвит. Жени у „Животних приповедкох” з розличних социялних пасмох. Тоти цо народзени у худобних фамелийох – провадзи дзецинство означене з чежку роботу и борбу за живот, без можлївосцох за дальше школованє. Жени з маєтнєйших ґаздовских фамелийох ше або школовали, або були унапрямени остац на маєтку, а ремеселнїцки (майсторски) и священїцки фамелиї ше опредзельовали за школованє своїх женских дзецох. Векшина випитаних женох народзена у фамелийох дзе було вецей дзеци, алє ше у своїм малженским живоце опредзелєли за менше число дзецох. Шицки жени Рускинї указали вельку пошвеценосц своєй фамелиї, та у приповедкох находзиме шицко тото цо су порихтани зробиц же би ше фамелия отримала и напредовала. Шицки релиґиозни и церква у їх живоце ма вельку значносц. То место їх потїхи и порозуменя, алє своїм дзецом зохабяю шлєбодни вибор у релиґиозним опредзелєню. Скоро шицки жени барз стримани у висловох о своїм любовним и интимним живоце, а дзепоєдни обласци живота оставаю аж и нєдоступни за розгварку („о тим ше нє бешедує явно”). Векшина женох трима же мала ровноправне положенє з мужом, алє свой живот видзи як нєпреривну борбу у хторей вивойовала побиду. Кажди з начишлєних сеґментох тих потресних животних приповедкох Рускиньох нєзвичайно интересантни, алє з аспекту иманентного националного означеня окремну


увагу заслужую описи облєчива и єдловнїка на роботни дзень, на швета и при рижних обрядох, домашнє виробнїцтво, потим лїченє з алтернативну медицину (теї, помади, масци, капки), а нє требало би вихабиц анї врачанїни, клятви, рижни маґични слова и други народни творенїни. Седем жовти квитки – лїк за душу. Велька чкода же тот драгоцини материял нє доступни ширшей читательней публики з других язичних подручох (обявена є лєм по руски). З дальшим обробком тих животних приповедкох би були вельо лєпше потолковани рижни дружтвени, политични и културни процеси на войводянских просторох хтори уплївовали на живот женох, а тиж так би були интересантни и анализи з язичного, психолоґийного и здравственого аспекту. Так виприповедани, зоз старима фотоґрафиями илустровани и до красней кнїжки зарамиковани, тоти женски животни приповедки оставаю єденац перли у културним скарбе Руснацох хтори украшую рижнородни войводянски милє.

ЧАСО-ВИДОВО ОДНОШЕНЯ У ПРИПОВЕДКОХ ГАВРИЇЛА КОСТЕЛЬНИКА


(Михайлo Фейсa: „Функционованє конструкциї/форми Вø у преношеню часо-видових одношеньох у приповедкох Гавриїла Костельника“, Нови Сад 2008)

Понукнута студия линґвистичних виглєдованьох у руским язику др Михайла Фейси под спомнутим насловом ище єден значни прилог за нашу нєобсяжну библиотеку з обласци русинистики науково-учебнїцкого типу дзе автор, по редефинованей науковей методолоґиї, на конкретним язичним материялу – 10 приповедкох Гавриїла Костельника – анализує зложени часо-видово одношеня у ровнї морфосинтакси на спознаньох функционалней ґраматики и дава иншаки увид до язика основоположнїка нашей писменосци. У нашей науки одредзена виглєдовацка увага була пошвецована катеґориї часу, алє ше у поглядзе катеґориї виду увагу затримовало углавним на уровню дефинованя катеґориї и основних поняцох у єй рамикох, без виглєдованя на конкретним язичним материялу. Тота обсяжна студия, хтора вшелїяк заслужує достац свойо рамики, оможлївює линґвистом спатриц руску дїєсловну систему на нови способ – прейґ найфреквентнєйшей и, функционално патраци, найрозконареншей форми у нєй. Конструкция Вø (форма трецей особи єднини презента без законченя, або на нулту морфему; репрезентант формох хтори ступаю до парадиґми презента) нє лєм же єдина конструкция у руским язику идентична зоз єдну спомедзи шейсцох видзелївих формох руского язика, алє и єдина нєпременлїва у зависносци од виповеданя, односно нєвиповеданя субєкта. Вона, попри тим, и єдина хтора уключена до формованя шицких дванац дїєсловних конструкцийох руского язика – чи самостойно, чи прейґ суплетивного шора сом, ши итд., чи прейґ суплетивного шора будзем, будзеш итд., а морфосинтаксични и семантични характеристики тей конструкциї до хторих автор дошол у виглєдовацкей часци мож вшелїяк препоручиц и за хаснованє у настави руского язика, и за дальши поровнуюци и контрастивни виглєдованя. Ґу тому, у русинистичней науки по першираз и поєдинєчно и системно обробени модали, а їх модалносц класификована на синтаксично-семантичних основох (епистемолоґийна, деонтична и динамична), дзе анализа указала на иншаки характер епистемолоґийней модалносци, понеже вона нє подрозумює наявйованє одредзеней реализациї датей ситуациї у сеґменту будучносци, алє преноши одредзени суд о ситуациї хтора ше реализує у сеґменту терашньосци, подрозумююци при тим и будуцу локализацию тей ситуациї. Кнїжка подзелєна на 13 часци – у першей, на самим початку, дати технїчни скраценя и символи хтори оможлївюю економичнєйше хаснованє тексту, а потим шлїдзи увод до виглєдованя видо-часових одношеньох у руским язику и виглєдованя хтори предходзели вибору теми, дїєсловни форми и конструкциї у руским язику, та виглєдовацки корпус. У другей часци дати прегляд линґвистичних попатрункох релевантних за методолоґийни поступок и прегляд славистичних и анґлистичних попатрункох на катеґорию часу и виду, а треце поглавє пошвецене представяню податкох зоз виглєдовацкого корпуса, дзе евидентовани податки на прикладзе приповедки "Давни пайташки", та пилот-анализа и контекстуално представени податки зоз виглєдовацкого корпуса. Штварта часц резервована за детальну анализу функционованя конструкциї А Вø у приповедкох Гавриїла Костельника, пията за анализу функционованя конструкциї Т Вø, шеста облапя анализу функционованя конструкцийох з модалнима дїєсловами, седма представя функционованє форми Вø у конструкциї Най+Вø, а у осмей обробене функционованє форми Вø у конструкциї


Вø+ше. У дзевятей часци ше находза опитни, одрекаюци и опитно-одрекаюци виреченя у преношеню часо-видових модалних одношеньох, у дзешатей – заключни констатациї, у єденастей и дванастей резиме на руским и анґлийским язику, а у тринастей литература. Треба наглашиц же у тей студиї витворени значни резултати идентификованя дїєсловних конструкцийох, видзелєни средства за преношенє часових и видових одношеньох, окончене їх поровнованє у подобносцох и розликох у руским и анґлийским язику, редефиновани обидва дїєсловни катеґориї на заєднїцкей платформи, видзелєна катеґория акционсарта и окремни значеня тотивних и атотивних дїєсловох и дати одредзени указованя на їх фреквенцию. Перши цалосни прозни тексти на руским язику – 96 боки зоз коло 2 000 виреченями – зоз другей, трецей и штвартей децениї двацетого вику у хторих зазначена жридлова, народна бешеда Руснацох, нєасимилована у таким ступню як нєшка, вшелїяк же можу обезпечиц зошицким нєутрални и обєктивни виглєдовацки корпус хтори з иншакого боку приказал анализовану проблематику у шицких наших трох потерашнїх ґраматикох (Костельник, Кочиш, Рамач). Тоту озбильну, фундаменталну и насампредз хасновиту студию др Михайла Фейси ше найщирше препоручує видавательови за обявйованє пре три основни причини:

1. Студия обсяжне доприношенє подполному спатраню дїєсловних формох и конструкцийох у нашим язику на найсучаснєйших методолоґийних основох у линґвистики, хтори нєзаобиходни у дальших русинистичних и вообще славистичних и анґлистичних виглєдованьох;

2. Студия будзе велька помоц професором и наставнїком руского язика у обробку дїєсловних формох, а студентом оможлїви вельо ширше и детальнєйше спатриц спомнуту тематику хтора их уведзе як до проблематики контрастивного виучованя двох язикох, так и до проблематики критичного одношеня ґу ґраматичним датосцом;

3. Студия, на концу, и ширшому кругу читачох укаже на можлївосци функционованя конструкциї/форми Вø у преношеню часо-видових одношеньох на нєшкайши язик, яки у чаше кодификатора руского язика др Гавриїла Костельника були фреквентни.


ЕТНОЛОҐ О РУСНАЦОХ

(Душан Дрляча: „Руснаци у етноґрафских записох“, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад 2006)

Усудзуєм ше висловиц єдну єретичну думку. Думам же нїхто (вшелїяк, з длужним почитованьом – окрем автора), алє наисце нїхто нє пречита кнїжку так детально, домерковано, з таким роздумованьом и конструктивно як прекладатель. Прекладатель тота капча, злучнїца, мост хтори авторово думки зоз жридлового (прекладного) язика преточує до цильного (преложеного), и то так же би вони нє були „превидни”, же би ше их нє чувствовало як преложени, алє же би випатрало як кед би були написани праве на тим язику. Ище вельки нобеловец Иво Андрич гварел же маґиї ровна и геройствох полна робота доброго прекладателя и же би без прекладательох и без прекладаня людска култура нє була така яка є – универзална. Праве з прекладательного аспекту попробуєме у найкратших рисох представиц кнїжку проф. др Душана Дрлячи „Руснаци у етноґрафских записох”,. Найвекша часц роботох проф. др Душана Дрлячи настала концом 60-тих рокох прешлого вику, кед Етноґрафски институт Сербскей академиї наукох и уметносцох з Беоґраду почал преучовац национални меншини. З виглєдовацким корпусом автора нє облапени три нашо найвекши населєня у Бачкей – Руски Керестур, Коцур и Дюрдьов и Город Нови Сад, алє праве мали сримски валалчики Руснацох розмесцени южно и заходно од Дунаю и Сави (Шид, Беркасов, Бачинци, Сримска Митровица, та Миклошевци и Петровци у тедишнїм заходним Сриме, нєшкайша Република Горватска). Резултати виглєдованя о Руснацох обявени на сербским язику у векшим чишлє публикацийох хтори нєшка доступни лєм меншому числу почитовательох прешлосци. Гоч од їх першого обявйованя прешло вецей як трицец роки, вони нє страцели на значносци. Напроцив, позберани на єдним месце и зарамиковани, вельо су векши ґарант зачуваня дакедишнього живота Руснацох у Сриме и представяю красне злученє традицийного и сучасного на тих просторох. Кнїжку мож, условно, подзелїц на штири по файти рижни тематски цалосци. У першей часци ше находза мозаїчни роботи пошвецени насельованю и розмесценосци Руснацох у Сриме, матичним кнїжком и лїтописом, опису живота и обичайох Руснацох, мишаним малженством, стихом на надгробних памятнїкох итд. Тото цо дава окремну значносц тим текстом то методолоґийни приступ яки др Дрляча применєл у своїх виглєдованьох. Вон нє лєм же строго почитує виродостойносц приповеданя своїх собешеднїкох (информаторох), алє анї у єдним случаю нє надрилює свойо видзенє одредзеней ситуациї. Наприклад, кед пише о Руснацох у Сриме, за хторих Руснаци хасновали локалну назву Горняци, др Дрляча тоту ґрупу нє характеризує по теорийних шаблонох яки дзепоєдни виглєдоваче о истей проблематики пробовали або пробую и далєй надрилїц. Вон добре заключує, як цо обачел и рецензент Любомир Медєши, же тоти Горняци то познєйше приселєна ґрупа, алє з другей териториї и з иншакима


традицийнима културнима прикметами од тих Руснацох цо ше уж теди формовали як окремна етнїчна ґрупа, розлучена и од културно-язичней традициї матичней териториї походзеня, а тиж и свидома нєприпаданя ґу етнїчним заєднїцом (народом) хтори им блїзки, алє хтори им заш лєм „нє свойо”. У ситуациї пристац на даєден бок, Горняци ше у Сриме прилагодзели ґу Руснацом як ґу векшей, численшей заєднїци, а Руснаци ше нє виєдначовали з Українцами, гоч з нїма жили як зоз „себе барз блїзкима”. Др Дрляча обачел же Руснак и Горняк етнїчно блїзши як Руснак и Українєц, а тиж блїзши и од Горняк и Українєц. Вон преучел дзепоєдни прикмети традицийней култури при Руснацох и при Українцох, алє тоти прикмети кладол до истей дружтвено-етнїчней ровнї лєм тельо кельо вони мали заєднїцки корень – нє виєдначовал их. Аж и кед писал о Лемкох (Русинох у Польскей), др Дрляча им у своїх записох давал нагоду же би сами опредзелєли свойо положенє медзи Русинами, Українцами або Поляцами. Методолоґия виглєдованя и обробку податкох у етнолоґиї як науки опредзелєла др Дрлячу же би у розгваркох з информаторами применєл шаблон по хторим описовал сеґменти каждодньового и дружтвеного живота Руснацох у каждим населєню окреме. То: кратки историят населєня, число жительох, їх национална структура и походзенє, занїманя, традицийни и обрядни єдла, женске и хлопске облєчиво, обичаї (на свадзби, на церковни швета, на хованю), вира, швета, образованє, малженство, здравканє, родзински одношеня, здравствени стан и народне лїченє, шпиванки и танци, назви за домашнї животинї и їх доволованє, та стихи на надгробних памятнїкох як окремна форма народного лирского виражованя. Гоч тоти характеристики при Руснацох у рижних населєньох барз подобни, вони потвердзую авторову методолоґийну дошлїдносц и виродостойносц записох чию значносц мож мерац зоз призвичаєнима моноґрафскима виданями яки характеристични за опис даєдней етнїчней заєднїци. У другей часци кнїжки, хтора пошвецена народом и язиком у контакту – Руснаци и Серби, Руснаци и Руси, Лемки и Поляци, Руснаци и Українци – приходзи до вираженя авторово надзвичайне познаванє социолинґвистичних катеґорийох як цо язичне жичанє, язичне мишанє, интерференция, билинґвизем и диґлосия. Так др Дрляча барз добре обачує же припаднїки старшого ґенерацийного пасма чуваю архаїзми, а припаднїки штреднього и младшого ґенерацийного пасма прихильни язичному пожичованю и заменьованю язика у ситуацийох кед обидвоме собешеднїки рускей националносци. Кед, заш, собешеднїки з рижних бешедних подручох, при старшим ґенерацийним пасме интерференция руского язика обачлїва у висловох на сербским язику, а при младших ґенерацийох – процивнє. У трецей часци кнїжки ше находза авторово видзеня етнїчного идентитету Руснацох у дньових новинох и публикацийох хтори пошвецени Шиду и Сримскей Митровици, а у штвартей часци приложена обсяжна литература о Руснацох (441 библиоґрафска єдинка) хтора постава добре жридло за спатранє ширини интересованя за руску проблематику и препатрунок менох авторох з тей обласци. Медзи авторами и таки цо о Руснацох писали на основи власних сознаньох, алє єст мало тих цо маю виражену дистанцу у одношеню на предмет преучованя. Др Дрляча у етноґрафских записох о Руснацох нє представя себе, свойо прешвеченя, алє виродостойно призначує тото цо видзел и чул. Прето його записи источашнє и слика одредзеного етнїчного здогадованя медзи Руснацами и одраженє часу, дружтвено-културних условийох у хторих ше Руснаци намагали остац „свойо на своїм”.


При концу кнїжки ше находза рецензиї еминентних фаховцох – историчара Михала Горняка з Беоґраду, етнолоґа Бреди Влахович, тиж з Беоґраду, и етнолоґа Любомира Медєша з Канади, як и слово видавателя по руски, сербски и анґлийски. Кнїжка илустрована зоз старима фотоґрафиями хтори приказую предмети у обисцу – хижу, орман и дзивоцку ладу, роботи на полю хтори ше нєшка окончує на сучаснєйши способ (косидба и тлачидба, процес роботи з конопу), облєчива прировнани з рижних периодох, традицийни обичаї (прадки, шедланє коньох) итд. Жридлово свидоцтва яки нам у тей кнїжки дал др Дрляча драгоцини за кажди народ, а окреме за нас Руснацох, бо кед надалєко познати и припознати науковец нєруского походзеня пошвеци тельо уваги традицийним, културно-етнїчним характеристиком Руснацох, як вредносцом хтори етнолоґия и други науково дисциплини теорийно препознаваю и у науковей пракси почитую, вец то причина вецей же би и Руснаци були упознати з нїма. Наздаваме ше же тота хасновита кнїжка, гоч у таким скромним виданю яке члени Линґвистичней секциї Дружтва за руски язик, литературу и културу з любову и почитованьом пририхтали за друкованє, найдзе драгу до своїх читательох. Наисце ю цепло препоручуєме и сердечно дзекуєме проф. др Душанови Дрлячови же Руснацох представел читательом зоз сербского язичного подруча, а нам Руснацом оможлївел нєутрално дознац о себе вецей як зме по тераз знали и дал нам задачу чувац, пестовац и добудовйовац свойо национални, културолоґийни и интелектуални здобутки. Та, най будзе щешлїва драга тей кнїжки. За єй читанє потребна лєм добра намира и чисте и отворене шерцо.


РУСКА ТРАДИЦИЯ У ЗЄДИНЄНЕЙ ЕВРОПИ (Любомир Медєши: „Руска традиция”, Дружтво за руски язик, литературу и

културу, Нови Сад 2007)

Виглєдованя и студиї етнолоґа, наукового и културного роботнїка Любомира Медєша о рускей традициї були обявйовани у нашей (и нє лєм нашей) периодики длугши час, та ше фаховци и заинтересовани за руску традицийну културу мали нагоду упознац з нїма. Медзитим, позберани вєдно, тоти етнолоґийни студийни роботи достали вредносц историйного запису хтори мож прировнац ґу моноґрафским виданьом яки характеристични за описованє єдней етнїчней заєднїци. На тот способ Дружтво за руски язик, литературу и културу по дзешати раз зохабело своїм читательом шлїди нашей прешлосци хтори, як цо и едиция „Одняте од забуца“ дзе кнїжка Руска традиция Любомира Медєша обявена глаши – од забуваня однїмац треба пре ґенерациї после нас. После Предслова Редакциї и Уводного слова автора, у кнїжки єст седем тематски поглавя. Перша тематска цалосц – Руснаци на югу Панониї – бешедує о приходзеню и живоце Руснацох у тей часци Европи, же би потим автор розпатрал питанє етноґенези Руснацох у 18. вику. З вельким числом арґументох хтори черпа з автентичних и виродостойних жридлох, Любомир Медєши дава ретроспективу того питаня, у хторей централне место маю селїдби Руснацох зоз завичаю, Горнїци, до южних часцох Панонскей нїжини. Причини селїдбох шлїдзели зоз слабого економского положеня тамтейшого жительства. Коло половки 18. вику Руснаци ше населюю на нєшкайшу територию Войводини и ту водза борбу за зачуванє националного идентитету, за власни язик и припадносц Униятскей церкви. Автор указує же по Першей шветовей


войни, кед з фундаметох вименєни ґеополитични обставини у Европи, Руснаци припознати як политични фактор у новоствореней югославянскей заєднїци. За живот Руснацох була барз важна їх културна еманципация у бачко-сримскей дияспори, у контексту културного плурализма. Друге поглавє пошвецене традицийней усней литературней творчосци и у нїм облапени елементи стретаня фолклору и масовней култури, преплєтанє сербскей и рускей народней култури, алє тиж и конкретним зявеньом у богатей усней традициї нашого народу: руским шпиванком о роботи, збойнїцтву у наших народних шпиванкох, топонимом, фолклорней символики числа, народним обичайом як жридлу за нови кореоґрафиї. Написани и красни прилог о традицийним поступаню з коньми, хтори були дараз главна помоц чловекови у роботох на полю, єдине превозне средство, пиха и статусни символ, алє и чловеков вирни приятель. Руска свадзба – малженство дакеди и нєшка, место рускей свадзби у традициї славянских свадзебних обичайох (архаїчни форми и елементи, як и пременки у свадзебней традициї), нєкревне родзинство, желєни венок и покрейтка – пополнюю треце поглавє кнїжки. Поглавє ше закончує зоз свадзебнима бешедами: дружбовство, старостовство и видавацтво, хтори ше нєшка на сучасних свадзбох вше баржей редукує. Штварте поглавє описує традицийне конопарство, дзе обсяжно и документовано описана конопа у живоце, привреди и обичайох южнопанонских Руснацох, тарґовина з коноповима продуктами и правенє конопарньох при Руснацох. Ту од пририхтованя жеми, шатви, жатви, моченя, треца конопи на церлїци, гладзеня на гладнїци, од гарсци влакна хтору ше круци до главки и склада до балох, моченя ознова, праня на перацим столку з пранїком, ношеня до млїну „под камень“, чесаня влакна на щеци, од вимички, маковца, паческох и клоча по предзенє на кудзелї, мотанє на мотовидлу, зварйованє, накруцанє на файфи, снованє, тканє – по прекрасни червени руски парток, ручнїк, хлєбовку або коньски покровец, поньву чи зольнїчку – шицко позаписоване. Же би ше нє забуло, а младим припомло трапезу їх предкох хтори шицко цо до обисца треба - правели сами. Шлїдуюце поглавє ма назву Америцки теми, а у нїм описани Американци руского походзеня; ту и потресни запис о наших людзох – путнїкох твардей надїї хтори ше до далєкого швета рушели з найтуньшима картами найчастейше за пожичени пенєжи у сподку ладї (под корманьом шифи), алє хтори о даяки час почали видавац и свойо новинки и шпивац шпиванки – на штред Америки. У тим поглавю тиж приказани Америцки карпаторусински виглєдовацки центер и русинистика на Торонтским универзитету у Канади. У шестим поглавю ше находза авторово рецензиї на кнїжки проф. др Душана Дрлячи, Гелени Гафич Стойков и Юлияна Колєсара, у хторих нє лєм же дал позитивну оцену и предложел їх твори за друкованє, алє щиро, цепло, приятельски привитал творчи усиловносци и обгрунтовал их у шветле тематики яку обрабяю: етноґрафски приказ Руснацох при першому, психолоґию и долю жени Рускинї при другому и историоґрафску потку при трецому авторови, прецо тото поглавє и насловене: Творителє на истей роботи. Остатнє тематске поглавє ше одноши на руску културу и етнїчносц, дзе обробени проблем културних гранїцох у историї етнїчних заєднїцох, з окремну наглашку на южнопанонских Руснацох. Поглавє ше закончує зоз статю Руснаци ровноправни гражданє зєдинєней Европи, чий наслов як кед би бул авторов главни мото (або циль)


од самого початку писаня кнїжки: од бидних селянох по Европянох. У медзичаше и медзипросторе – цала руска традиция. После того тематского поглавя шлїдзи авторова библоґрафия (115 библиоґрафски єдинки), слова рецензентох – историчара Михайла Горняка, етнолоґа проф. др Душана Дрлячи и историчара проф. др Любивия Церовича, слово видавателя по сербски и по анґлийски и призначка о авторови. Кнїжка илустрована зоз старима фотоґрафиями духовней и материялней култури Руснацох и ма 519 боки. На рамикох малюнок нашого маляра Юлияна Д. Колєсара „Леґинє и дзивки, Руснаци“, а єй друкованє помогли Покраїнски секретарият за предписаня, управу и национални меншини – Служба за прекладательни роботи, Покраїнски секретарият за образованє и културу, Национални совит рускей националней меншини Сербиї, Служба за общи и заєднїцки роботи покраїнских орґанох – Друкарня Вивершней ради АПВ. Стил написох красни, вислов розумлїви, виреченє похоплїве, ясне, язик чисти, прави руски. Думка руска. Сама ше ляла на пепер, без усиловносци. У драгописох и приказох благородна, добронамирна, а у фахових текстох – по вимаганих строгих методолоґийних принципох. Слова при описованю подїйох або зявеньох, дзе тема дошлєбодзує, искрави, ядровити. То нє новотни, видумовани слова яки би ше могло обчековац кед ше роби о нам далєкей жеми; напроцив, велї з нїх би требало позаписовац ґу старей лексики або аж ґу архаїзмом або ридким словом. Як сам автор у Уводним слове наглашел, тексти у кнїжки нє виправяни – зохабени су так як були першобутно обявени, бо и таки яки су – на одредзени способ одражую час у нашим културним живоце. Найвекша вименка хтора заш лєм зробена одноши ше на териториялне менованє Руснацох. У старшей литератури зме ше звичайно наволовали бачко-сримски Руснаци, познєйше югославянски Руснаци, дзекеди войводянски Руснаци. Пре державно-административни пременки, анї єдна з тих назвох нєшка нє прикладна за хаснованє, та тоти назви у кнїжки пременєни на єдну ґеоґрафско-териториялну назву – южнопанонски Руснаци. Єст причини наволовац наших людзох южнопанонски Руснаци, бо таких людзох, подобних по културней традициї, бешеди и мену єст по цалей Панониї, а найвецей у єй сиверних часцох. Вони нам найблїзши, алє ми заш лєм маме потребу одредзиц себе од нїх зоз ґеоґрафско-териториялну назву, и то зоз таку назву хтора ше нє будзе меняц спрам мена державох у хторих жиєме. Саґу о Руснацох, Руску традицию Любомира Медєша би требала мац кажда руска фамелия. Старши у обисцу – же би нє забули, здогадли ше, пригадали себе як дараз було, алє и през облачок одхилєни закукли до будучносци, а младши – же би єдного дня нашли одвит на питанє одкаль су, хто им и яки були предки и прецо су з даким по традициї подобни, а з даким розлични.


БИБЛИОҐРАФИЯ 1. Медєши, Гелена: „Дацо о писаним слове у школскей роботи”, Творчосц,

Дружтво за руски язик и литературу, Нови Сад 1975, б. 68-78. 2. Медєши, Гелена: „Язична стварносц патрена през призму дескрибтивней и

прескриптивней ґраматики у хвильки нормованя сучасного литературного язика”, Шветлосц 4/1976, НВУ Руске слово, Нови Сад 1976, б. 347-351.


3. Медєши, Гелена: „Даяки замеркованя з пестованя култури висловйованя”, Творчосц, Дружтво за руски язик и литературу, Нови Сад 1977, б. 22-28.

4. Медєши, Гелена: „Искуства у витворйованю уставних началох о ровноправносци язикох и писмох народох и народносцох у општинох САП Войводини хтори зоз своїма статутами предвидзую ровноправне хаснованє руского язика”, Шветлосц 5/1979, НВУ Руске слово, Нови Сад 1979, б. 600-609.

5. Медєши, Гелена: „Даскельо надпомнуца о синтаксичней парадиґматики”, Руски язик и литература 1978, НВУ Руске слово, Нови Сад 1979, б. 145-152.

6. Međeši, H. – Beserminji, V.: „Upotreba maternjeg i nematernjeg jezika kod srednjoškolske omladine rusinske narodnosti u Vojvodini”, Godišnjak Saveza društava za primenjenu lingvistiku Jugoslavije br. 3, Beograd 1979, б. 95-101.

7. Međeši, H. – Kovač, M.: "Transkripsija i adaptacija imena iz slovenskih jezika – imena iz rusinskog jezika", Radovi VI, Institut za jezik i književnost u Sarajevu, Odeljenje za jezik, Sarajevo 1979, б. 89-93.

8. Медєши, Гелена: „Преплєтанє факторох макро и микро-штредку у хаснованю язика при штредньошколскей младежи рускей народносци у Войводини”, Творчосц, Дружтво за руски язик и литературу, Нови Сад 1980, б. 34-37.

9. Međeši, Helena: „Prožimanje makro i mikrosredinskih faktora u upotrebi jezika kod rusinske narodnosti u Vojvodini”, Godišnjak Saveza društava za primenjenu lingvistiku Jugoslavije br. 4-5, Zagreb 1980/81, б. 353-355.

10. Медєши, Гелена: „Даєдни социолинґвистични аспекти настави руского язика”, Творчосц, Дружтво за руски язик и литературу, Нови Сад 1981, б. 6-10.

11. Медєши, Гелена: „Язик самоуправних общих актох”, Творчосц, Дружтво за руски язик и литературу, Нови Сад 1982, б. 24-32.

12. Međeši, Helena: „Ustavna načela o ravnopravnosti naroda i narodnosti Vojvodine i ostvarivanje ravnopravnosti jezika i pisama u praksi organa i organizacija u SAP Vojvodini”, Sveske 5-6, Institut za proučavanje nacionalnih osnosa, Sarajevo1984, б. 151-157.

13. Međeši, Helena: "Interakcija među jezičkim sistemima bilingvalnih osoba i problem jezičke interferencije", Prevodilac 3/1985, Novi Sad 1985, б. 22-26.

14. Медєши, Гелена: „Знукаязична и медзиязична диґлосия у рускей язичней заєднїци”, Творчосц, Дружтво за руски язик и литературу, Нови Сад 1985, б. 3-8.

15. Медєши, Гелена: „Инструментални конструкциї у Идилским венцу 'З мойого валала'“, Шветлосц 3/1986, НВУ Руске слово, Нови Сад 1986, б. 418-425.

16. Медєши, Г. – Фейса, М.: „Ключни термини и вирази у нашей дружтвеней пракси”, Творчосц, Дружтво за руски язик и литературу, Нови Сад 1986, б. 70-85.

17. Медєши, Гелена: „Даскельо актуални питаня стандардизациї русинского язика”, Шветлосц 2-6/1992, НВУ Руске слово, Нови Сад 1992, б. 140-150.

18. Микеш, М. – Медєши, Г.: „Розвиванє двоязичносци на предшколским возросту”, Studia Ruthenica 3, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад 1992-1993, б. 147-156.

19. Медєши, Гелена: „Моц и краса уметнїцкого вислову”, Шветлосц 1-2/1993, НВУ Руске слово, Нови Сад 1993, б. 28-34.

20. Медєши, Гелена: „Язик Костельникових 'Жалосцинкох'”, Шветлосц 2/1994, НВУ Руске слово, Нови Сад 1994, б. 146-154.


21. Медєши, Гелена: „Даєдни замеркованя у вязи зоз прекладаньом учебнїкох на руски язик”, Studia Ruthenica 4, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад 1994-1995, б. 73-84.

22. „Српско-русински речник / Сербско-руски словнїк”, главни редактор др Юлиян Рамач, редакторе мр Михайло Фейса и мр Гелена Медєши, Завод за уџбенике и наставна средства Београд, Универзитет у Новим Садзе – Филозофски факултет – Катедра за руски язик и литературу, Дружтво за руски язик и литературу Нови Сад, Нови Сад – Беоґрад 1995-1997, б.1-892, 7-1062.

23. Медєши, Гелена: „Язична политика, язичне планованє и язична норма при Русинох (Руснацох, Лемкох)”, Шветлосц 2/1995, НВУ Руске слово, Нови Сад 1995, б. 207-214. и Зборнїк роботох зоз Трецого шветового конґреса Русинох (Руснацох, Лемкох), Руска матка, Руски Керстур 1997, б. 146-152.

24. Međeši, Helena: „Rusinsko-srpska spontana kontrastivna analiza na predškolskom uzrastu”, V simpozijum „Kontrastivna jezička istraživanja“, Društvo za primenjenu lingvistiku Vojvodine, Novi Sad 1996, б. 135-139.

25. Медєши, Гелена: „Сербско-руски словнїк у билинґвалних условийох”, Studia Ruthenica 5, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад 1996-1997, б. 43-46.

26. Медєши, Гелена: „Свой ґу свойому (линґвистични аспект рекламних оглашкох у старей рускей периодики)”, Руски календар 1999, НВУ Руске слово, Нови Сад 1998, б. 33-38.

27. Медєши, Гелена: „Заєднїцтво у розликох” Руски календар 1999, НВУ Руске слово, Нови Сад 1998, б. 30-33.

28. Микеш, М. – Медєши, Г.: „Нашо пупчата, Приручнїк за розвиванє и пестованє мацеринского и нємацеринского язика и итеркултурализма при предшколских дзецох”, Завод за уџбеника и наставна средства, Београд 2000, б. 160.

29. Медєши, Гелена: „Концепция нового правопису руского язика”, Studia Ruthenica 8, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад 2001-2003, б. 43-48.

30. Медєши, Гелена: „Од бачваньско-рускей бешеди по руски литературни язик”, Studia Ruthenica 10, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад 2005, б. 95-106. и Думки з Дунаю, Лїтопис Союзу Русинох и Українцох Републики Горватскей, Вуковар 2005, б. 121-132.

31. Медєши, Гелена: „Прекладанє медицинскей терминолоґиї на руски литературни и народни язик (почежкосци и можлїви напрями розвою)”, Studia Ruthenica 11, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад 2006, б. 112-117.

32. Медєши, Гелена: „Етнолоґ о Руснацох”, Studia Ruthenica 12, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад 2006, б. 168-172.

33. Фейса, М. – Медєши, Г.: „Правописни проблеми руского язика у Войводини”, Языкова култура i языкова норма в русиньскiм языку, Prešovská univerzita v Prešove, Ústav regionálnych a národnostných štúdií, Prešov 2007, б. 59-66.


ПРИЗНАЧКА О АВТОРКИ

Гелена Медєши (дзивоцке превиско Папгаргаї) народзена у Руским Керестуре 1948. року, дзе ходзела до основней школи. Штредню Учительску школу закончела у Зомборе, Филозофски факултет, Ґрупу за южнославянски язики у Новим Садзе, постдипломски студиї зоз социолоґиї язика на Филолоґийним факултету у Беоґрадзе, дзе одбранєла маґистерску тезу з насловом „Руско-сербски билинґвизем и проблем интерференциї“. Коавтор є Сербско-руского словнїка – Српско-русинског речника (главни редактор др Ю. Рамач, редакторе мр М. Фейса и мр Г. Медєши), коавтор Приручнїка за розвиванє и пестованє мацеринского и нємацеринского язика и интеркултурализма при предшколских дзецох (Микеш, М. – Медєши, Г.) „Нашо пупчата“, написала коло 50 статї и розправи о рижних аспектох нашого язика хтори обявйовани у часописох Творчосц/Studia Ruthenica, Шветлосц, Преводилац, Свеске, Радови, Билтенох Заводу за явну управу, Руских/народних календарох, Зборнїкох Дружтва за применєну линґвистику Югославиї, Сербиї и Войводини и других виданьох хтори провадзели язични конґреси, совитованя, округли столи и науково розправи у жеми и иножемстве дзе активно участвовала. Роботни вик препровадзела як лекторка и прекладателька за руски и сербски язик у Служби за прекладательни роботи при Покраїнским секретарияту за предписаня, управу и национални меншини у Новим Садзе, сотрудзовала на подобних роботох зоз Заводом за учебнїки, НВУ „Руске слово“, Филозофским факултетом у Новим Садзе, Дружтвом за руски язик, литературу и културу од самого снованя, Здруженьом прекладательох и толмачох Сербиї и Войводини, Дружтвом за применєну линґвистику Югославиї, Сербиї и Войводини, Педаґоґийним заводом Войводини и др.


ЗМИСТ

Уводне слово I. Прилоги на социолинґвистични теми Даскельо актуални питаня стандардизациї русинского язика Язична политика, язичне планованє и язична норма при Русинох (Руснацох, Лемкох) Язична стварносц при нормованю сучасного литературного язика Знукаязична и звонкаязична диґлосия у рускей язичней заєднїци Заєднїцтво у розликох Даєдни социолинґвистични аспекти настави руского язика Прекладанє як духовна потреба вецейязичного штредку II. Прилоги на теми з обласци язика Од бачваньско-рускей бешеди по руски литературни язик Язик як лїк за душу и цело Красни пах старини хтори би нє забувац Нєпресушне жридло швижей води Кед би нам и язик бул „яснючки ясни“ Пестованє култури висловйованя Способи твореня менох жительох зоз назвох населєних местох III. Прилоги з обласци стилистики Розумлївосц, правдивосц и краса доброго стилу Док вирошнєш, саме ци ше пове Язик до уметносци преточени Товариш кед слово отрима Свой ґу свойому Повесц иншак, значи повесц инше Красне слово и закон отвера IV. З лекторских призначкох Дзелїц думанє Дискутовац по тим питаню Його дискусия У вязи того – у вязи з тим Уписац факултет – уписац ше на факултет Упознац о – упознац зоз Зоз и без – за и процив Наставни, чи наставнїцки кадер Поспишиц ше - удац ше Його французки колеґа Маджун од шлївкох – шлївкови маджун Месна конзерва – конзерва меса Владо на телфону Приємни, чи примаци испит Значенє и значносц Заменовнїк „исти“ Нагромадзованє применовнїкох Дацо „за запаметац“


Кед биолоґ - жена V. Прикази кнїжкох Слово ґу Слову Животни приповедки Рускиньох Часо-видово одношеня Етнолоґ о Руснацох Руска традиция у зєдинєней Европи VI. Библиоґрафия Призначка о авторки

ДРУЖТВО ЗА РУСКИ ЯЗИК, ЛИТЕРАТУРУ И КУЛТУРУ

(1970-2008)

----------------------------------------------------------------------------------------------------------

Видаванє кнїжки

Гелена Медєши: ЯЗИК НАШ НАСУЩНИ помогли:

Покраїнски секретарият за предписаня, управу и национални меншини

Служба за прекладательни роботи Служба за общи и заєднїцки роботи покраїнских орґанох

Друкарня Вивершней ради АП Войводини

....................................................................... CIP − Каталогизација у публикацији Библиотека Матице српске, Нови Сад

...........................................

Хелена Међеши: ЈЕЗИК НАШ НАСУШНИ Гелена Медєши: ЯЗИК НАШ НАСУЩНИ

Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, Едиција: Образовање 4

ISBN 978-86-85619-10-6 COBISS.SR-ID .................................

--------------------------------------------------------------------------


Гелена Медєши, ЯЗИК НАШ НАСУЩНИ Видаватель:

Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2008. року, Тираж: 200, Обсяг: ?

Друковала Друкарня Вивершней ради АП Войводини, Нови Сад

Documents

Jazik nas nasusni