Войтас Василь Михайлович вчитель музичного мистецтва Божиковецька ЗОШ І-ІІІ ступенів Деражнянський район

КОРЧОВИЙ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ

Скульптор золотої доби Василь Корчовий

Коротко

Народився 23 травня 1962 року в с. Божиківці Деражнянського району

Хмельницької області.

У 1989 році закінчив скульптурний факультет Київського державного

художнього інституту, майстерню Макара Вронського.

У 1995 році закінчив асистентуру-стажування, керівник - Василь

Бородай.

Член Національної спілки художників України з 1989 року.

Володар Гран-прі Всеукраїнської триєнале «Скульптура-2005».

Переможець конкурсу КОНСХУ (Київської організації Національної

спілки художників України) ім. Михайла Лисенка «Скульптура року» за 2007

та 2009 роки.

23 травня 2013 року нагороджений Мистецькою премією «Київ» ім.

Сергія Шишка.

Указом Президента України від 11 жовтня 2013 року присвоєно почесне

звання "Заслужений художник України".

Вступ

Реалізм у виконанні Корчового — це об’єктивне зображення людини,

він посилається на добру академічну школу і власні спостереження за

натурою, але водночас йому властиве дещо ідеалізоване, піднесене

сприйняття людської краси. І справді, коли розглядаєш його скульптури,

одразу згадуєш про людину золотої доби — втілення ідеалу краси. Закоханий

у природу і античні міфи, митець створив свою особисту «ойкумену», і

заселив цю землю власними персонажами.

Скульптури майстра, особливо його жіночі образи, мають могутнє

емоційне наповнення. Ці риси авторського стилю Василя Корчового

особливо помітні в таких творах, як «Аврора», «Дана», «Прія»,

«Купальниця», «Виноград». Скульптор немов протиставляє однобокій сірій

буденності чудовий світ пластики, що оспівує красу, шляхетність, гідність та

досконалі форми жіночого тіла.

Корчовий зображує не лише якісь зовнішні прикмети краси людського

тіла, він прагне значно більшого — пробудити в глядачах цікавість до

одвічних, прихованих законів природної гармонії, та зв’язків цих законів із

людським життям.

Крізь терни – до зірок

Василь Iванович Корчовий народився 23 травня 1962 року в

с.Божиківці Деражнянського району Хмельницької області.

В 1969 році пішов до 1 класу Божиковецької школи. З дитинства він

захоплювався красою навколишнього світу, яка відкривалася йому у

буденних, на перший погляд, речах. Згодом Василь записався до шкільного

гуртка різьблення та випалювання по дереву. Років у 13 до рук майбутнього

майстра потрапив шматок вапняку і під дією фантазії та столярного долота

камінь за кілька днів перетворився на скульптуру. Василь Корчовий

розповідає, що успадкував свої творчі нахили від діда Олександра «який

займався різьбярством, грав на різних музичних інструментах і був

майстром на всі руки».

Після закінчення школи у 1979 році подальший життєвий шлях привів

його до Київського державного художнього інституту. Проте відсутність

серйозного досвіду навчання законам композиції, малюнку, живопису

відчутно заважали Василю під час вступних іспитів. Там, в інституті, було

й перше несподіване розчарування – для вступу необхідно було представити

документ про спеціальну мистецьку освіту, і, відповідного рівня, малюнки

та фотографії скульптурних творів. Тож плани студента зазнали певних

змін: робота, армія.

Та цілеспрямований юнак, вiдмiнник у школi та армiї, не зрадив

свою мрію і у 1983 роцi вступив до Київського державного художнього

iнституту. Більше того – єдиний зі своєї майбутньої групи склав вступні

іспити без «трійок». Ще під час навчання до нього приходить визнання –

жіночий портрет з вапняку був закуплений Спілкою художників України,

що для студента-третьокурсника було почесно. Роки навчання промайнули

швидко. З особливою теплотою Василь Іванович згадує своїх викладачів

І.В. Макогона та А.О. Клименка, які вчили не просто обробляти, але й

розуміти душу каменя, відчувати його.

24 червня 1989 року Василь Корчовий захистив «на вiдмiнно»

дипломну роботу — постать Мiкеланджело в мармурi і закінчив

скульптурний факультет Київського державного художнього інституту,

майстерню Макара Вронського. Після блискучого захисту диплому

В.Корчовий досить часто звертається до жанру портрету, створюючи

«Томаса Оліву», «Жіночий портрет», «Портрет Замотаєва» тощо.

Монументальну скульптуру Василь Корчовий також не залишив без уваги,

перше замовлення він отримав після вступу до Національної спілки

художників України (1989 рік), це був пам’ятник на Черкащинi солдатам,

загиблим у роки Другої світової війни. У 1995 році закінчив асистентуру-

стажування, керівник - Василь Бородай.

А у 1997 роцi обдарований київський скульптор дістав дуже

відповідальне і складне замовлення для Національної філармонії України

(саме цей витвір можна вважати найкращим зразком таланту Корчового-

монументаліста), орієнтуючись на неперевершені зразки античності, він

виконав у мармурі постаті Орфея та Еврідіки для центральних сходів у фойє

філармонії і невеличку фігурку Амура для фонтану.

У виконанні Василя Корчового герої грецької міфології постають перед

глядачем у сяйві ідеальної краси, майстер створює досконалі пропорції і

використовує традиційні прийоми: «рухливу статику», хіазм та три-

четвертний поворот голів, глибоку проробку загальних форм, а також

дрібних складок і пасма волосся. Навіть блакитні прожилки мармуру лише

«грають» на образ, додаючи ефектного кольорового доповнення до

білосніжних постатей Орфея та Еврідіки.

Своїм головним вчителем та наставником митець вважає саму природу,

тому і неперевершеність жіночої краси сприймається ним на стихійному

рівні.

Скульптури Василя Корчового — це милування природою i витворами

старих майстрiв: «Ярило», «Великий блазень», «Жiночий портрет», «Дана»,

«Прiя», «Ангел з квiтами», «Клоун», «Амур з виноградом», «Купальниця»

та iн. Василь Іванович Корчовий також є автором чи не єдиного в Україні

монумента, який присвячено вчителям, «Мислитель», котрий є окрасою

подвір’я Божиковецької школи з 2004 року.

В 2011 році майстер створив перший пам'ятник видатному

письменнику-філософу Г.Сковороді на території незалежної України.

Скульптура знаходиться на території Хмельницького університету

«Україна» ректором якого, до речі, теж є наш земляк Михайло Євгенович

Чайковський. Згодом територія університету доповнилася і іншим витвором

майстра – сонячним годинником.

Так, все плине за рікою часу. Більшає творчих робіт та виставок у

Василя Івановича. Він активно співпрацює з художником з Чикаго Юрієм

Скорупським. На початку травня 2011 року, у Львові за підтримки

Мистецького Фонду короля Данила, Міжнародного товариства художників

«Доля», Національної Спілки Художників України відбулася виставка їхніх

робіт.

Роботи митця приносять йому визнання і на Батьківщині. Указом

Президента України від 11 жовтня 2013 року Василю Вановичу Корчовому

присвоєно почесне звання "Заслужений художник України".

Василь Корчовий – Людина, Митець, Філософ

Василь Корчовий – один з провідних скульпторів України, живе і

працює в Києві.

У його житті відбулися, як мінімум, два містичні збіги, які довели

невипадковість усіх подій, природну єдність ланок ланцюга-буття.

По-перше, він народився 23 травня 1962 року, що один-в-один співпало

із днем смерті діда-різьб’яра — яка сталася на двадцять років раніше. Пологи

матері були важкими та довгими, та дитина, на світ з’явившись, начебто

чекала саме на цей день.

По-друге, захистив він свій диплом у Художньому інституті Києва

вранці 24 червня 1989 року, а увечері, того ж таки дня у нього народився

перший син — який продовжив лінію прадіда, захопившись різб’ярством.

Маємо: і магію цифр, і їхню спадкоємність, і «естафету поколінь».

Дипломна робота В.Корчового "Портрет Мікеланджело", визнана

однією з кращих і була виконана в мармурі, що стало винятком із звичайної

практики подання дипломних робіт в гіпсі й на багато років наперед

визначило професійний почерк В.Корчового. Для самого ж Василя його

дипломна робота — зображення у мармурі могутньої постаті Мікеланджело

— стала, швидше, прощанням з колишньою поетикою. І зверненням до того,

що прийшло одразу після Буонарроті — і що, за безглуздою упередженістю,

увагою обходять, а воно є насправді внеском у скарбницю нетлінних образів.

Маю на увазі маньєризм, барокко, рококо. Високий Ренесанс тільки й

міг відбутися воднораз — і постатями кількох геніїв, які вже не повторяться

ніколи. Цікаво, що перший варіант його дипломної роботи мав виразні

автопортретні риси, вже згодом набувши суворої кремезності, похмурої

значущості.

У тому ж таки 1989 році, відразу після захисту диплому В.Корчовий

став членом Спілки художників СРСР, від якого в 1992 р відокремилася

Спілка художників України. У 1995 році він закінчив асистентуру-

стажування академії (майстерня В.Бородія), завершивши найвищий етап

спеціальної художньої освіти серією скульптур "Богині слов'янського

язичницького пантеону" ("Дана", "Весна", "Жива"). У цій серії робіт з

українського вапняку вперше була заявлена ним тема нетипової жіночої

краси, яка стала згодом центральною для художника.

Візитною карткою Василя Корчового є три скульптури, що

прикрашають Фойє та Парадні сходи будівлі Національної філармонії

України в Києві: фонтан "Купідон" і антична пара "Орфей і Еврідіка" (1997

р). Вони були спеціально замовлені у молодого автора для оновленої після

реставрації будівлі, щоб точно відтворити її первинний історичний вигляд

початку 20-го століття. Ці роботи, із знаменитого каррарського мармуру,

виконанно в неокласичному стилі, який максимально наближений до

давньогрецьких скульптурних канонів і в той же час відзначений

невловимим натяком на сучасну експресивну пластику. Їм притаманний

натхненний, сповнений радості життя і, водночас, піднесено величний

вигляд, фактурна і композиційна досконалість, які часто вводять в оману

глядачів, переконаних, що перед ними – справжні античні зразки.

Василь Корчовий позбавлений "статусних" амбіцій. Обравши шлях

вільного художника та повністю присвячуючи себе творчій роботі і

приватним замовленням, він не витрачає часу на боротьбу за звання і

нагороди. Тим не менш, його творчість не залишається непоміченою . Серед

досягнень майстра – Гран-Прі Всеукраїнського трієнале скульптури

2005року за роботу "Вакханка" (фактично, це найкраща станкова

скульптурна робота в Україні за 2003-2005 рр.). І премія Київської

організації Спілки художників України ім. О. Лисенко "Скульптура-2007" за

роботу "Вівтар Діоніса".

Корчовий уперто йменує себе «формалістом». Не романтиком чи нео-

класиком, а саме «формалістом», хоча різких еспериментів уникає, а от

форму ставить понад усе. Митець іде до власних вершин звивистими

стежками, не зважаючи на арт-вказівники. Це сторонньому може видатися,

що на нього вплинули знані корифеї, славетні експозиції, музейні скарби.

Насправді, все відбувається простіше — чи складніше. Так, першим сильним

потрясінням для Василя Корчового став надгробок панни Лаури роботи

Петра Бродзького у Кам'янці-Подільському.

Це сьогодні він, трохи поїздивши європами, дає собі раду в естетичній

вториності, якщо не повній маргінальності цієї роботи. Тоді ж вона його

вразила до глибин вразливо-підліткової — 11 років! — душі. («Як подушка

вирізьблена, які на ній бганки...»). А ще — цілковитою відсутністю трагізму

в творі, присвяченому померлій персоні. Що для митця, який чимало сил

віддає меморіальній пластиці, було напрочуд важливо.

Ще б пак: життя — це сон, вважали найближчі нащадки та сучасники

Мікеланджело. З того неминуче випливало уявлення про сон як коротку

репетицію смерті — і смерть, яка сама уподіблюється сну, позаяк

принципової різниці між тими станами не існує. Уявлення утопічне, проте

для мистецтва благодатне. Адже творчість Василя Корчового уникає

смертної похмурості та, як це нині модно казати, «негативу». За своїм

настроєм вона є, скоріш, язичницькою, а не християнською — хоча,

взявшись, за відповідне завдання, митець на вимоги канону не зазіхає. Та все

ж головними в його творчості є: вакханалії, поганські олтарі, нагі діви,

Персей з Андромедою... бенкети плоті та плотські радощі життя, в які він

привносить максимум духу.

Жіночий тип, оспіваний нашим митцем, не сплутаєш ні з яким іншим.

Байдуже, що автор вряди-годи використовує інші, традиційні пропорції —

там проявляється його майстерність, а тут — його душа. Він і іншим героям

віддав данину — як-то «Чорту», «Вікінгу» чи «Язі». Зрештою портрет його

без них був би неповним, адже усі ці персонажі — теж зі світу архаїки, тільки

територіально іншої: слов'янської, скандинавської — хоча не вони

визначають його зміст.

Більшість моделей Корчового перебувають у стані хисткого спокою,

вихід за межі якого найчастіше передбачає швидке повернення на «попередні

позиції». Вони вдоволені своїм станом. Порух тіла — наче випадковий,

водночас дуже характеристичний для персонажа, якого по-справжньому,

здається, не може ніщо розбурхати — крім власного бажання. Очі зазвичай

напівзаплющені. Героїні Василя Корчового потягуються, прокинувшись зі

сну, підіймаються навпочіпки, озираючись довкола, розводять руками,

презентуючи плоди земні, які гронами звисають з обох долонь... Останній,

найбільш ритуальний, достоту церемонійний ракурс, тематично зближує

постаті «Літа» і «Вакханки», а ще «Вівтаря Діоніса» — з «Рукою достатку».

«Мої богині» (самоназва виставки 2008 p.), на перший погляд, здаються

сестрами. Частково такий погляд відповідає істині, але тільки частково. Бо

навіть у межах однієї серії зустрічаємо таку несподівану річ, як «Жива» —

виклик його власним усталенням, бронзова статуя, що змушує нас згадати

про не зовсім звичні для автора речі — наприклад, німецький авангард 10-20-

х років ХХ століття. Але головне тут не це, а її протистояння стихії смерті.

«Жива» живе.

«Мої богині», сказав автор — а міг би сказати: «Моя архаїка», «Моя

античність». Давні античні богині виглядали на диво недоступними та

байдужими до людського мурашника, представляючи в своїй візуальній особі

вершини тілесної досконалості. Богині ж Корчового, може, й не палають

всепоглинаючим співчуттям до ближнього, та принаймні про таке ми можемо

здогадуватися, таке сміливо припускати, бо вони не бундючна корона буття,

а невід'ємна його частка. «Оголену» відчуваєш усіма фібрами душі, вона

беззахисна, вразлива, заледве не налякана... А еліністично-шедевральна

богиня любові Афродіта — холодна, як мармур, з якого її створили, нам

чужа... ба, навіть трохи механічна в своєму порусі-присіданні. Яка вже там

любов?!

За інших умов експресивні рішення творів видаються, швидше,

ексцентричними, хоч і вони органічні для творчості автора — як, наприклад,

кілька грішників з їхніми «метаморфозами», створеними для трьох підряд

равенських бієнале, присвячених Данте, з якого, в свою чергу «вийшов»

Мікеланджело. Утім, нашого художника захопила саме химерність

інфернальної метаморфози: як «ноги перетворюються на коріняки»...

У 90-ті роки, що стали періодом творчого становлення, В.Корчовий

брав участь переважно у групових виставках і проектах. Серед них –

грандіозна акція "Мистецтво сучасної України", що пройшла в Москві в

1996 р., для якої були відібрані найбільш гідні зразки національного

живопису, графіки, скульптури та прикладного мистецтва. Ще однією

значною біографічною подією того часу стала участь у трьох конкурсах

тематичної бронзової мініатюри в Італії (м.Равенна) – бієнале, присвячене

творчості Данте. Теми цих трьох конкурсів 1991, 1994 і 1996 рр. відповідали

назвам трьох частин "Божественної комедії" Данте — "Пекло",

"Чистилище" і "Рай". В.Корчовий представив в Равенні двох своїх

"Грішників" і "Ангела з мечем", які виділяються гострим драматизмом і

емоційною глибиною рішення теми. З початку 2000-х рр., з часу

остаточного творчого самоствердження, індивідуальна виставкова

діяльність В.Корчового помітно пожвавилася. У березні 2005 р в київській

галереї "Грифон" пройшла його перша персональна виставка "Мої богині".

А вже у квітні 2008 р у Львові, в рамках проекту "США - Україна: паралелі"

відбулася "подвійна" персональна виставка В.Корчового і відомого

чикагзького живописця Ю.Скорупського, організована в історичній будівлі

Національного художнього музею.

Незмінна складова художньої політики В.Корчового – участь у

щорічних скульптурних "Салонах" в Українському домі і регулярних

виставках Спілки художників України. При цьому скульптор дотримується

жорсткого принципу – показувати тільки нові роботи і виключно в

завершеному вигляді. Серед матеріалів В.Корчовий незмінно віддає

перевагу каменю: він працює з мармуром, вапняком, пісковиком, гранітом.

Така спеціалізація в сучасних умовах вважається рідкісною, найскладнішою

і витратною як фізично, так і творчо. Безпомилкове відчуття каменю, вміння

максимально використовувати його фактурну виразність і колористику,

унікальна майстерність обробки визначають лідерство В.Корчового в цьому

напрямку сучасної української скульптури.

Разом з тим В.Корчового цілком можна назвати універсальним

майстром, оскільки, поряд з каменем, він успішно займається також

бронзою, деревом, ліпниною, металом. Діапазон професійних можливостей

скульптора простягається від суто креативних робіт академічного плану до

спеціальних дизайнерських і прикладних задач, у тому числі архітектурних.

Останнім часом чітко визначилися головні пріоритети творчості

В.Корчового: міфологічна образність як античного, так і слов'янського

походження, жіноча тема в пластиці і графіці, меморіальна скульптура

неокласичного і необарокового стилю, модерні мотиви в різноманітних

жанрах, в тому числі в рельєфах. До цього слід додати серйозне захоплення

живописом. Йому достатньо одного-двох штрихів, аби створити свій,

цілком неповторний варіант знайомого образу. А коли вже ліпить образ —

свій, ніким раніше не запитаний — той здається рідним та зворушливо-

знайомим... мов жабка, що причаїлася на болотному листку («Латаття»).

Індивідуальна манера Василя Корчового неповторна, хоча і легко

впізнається. Ствердження нового, авторського канону зрілої жіночої краси,

який ґрунтується на оспівуванні потужного, гармонійного духовно-

тілесного начала, доповнюється чуттєвістю подачі, динамічністю

композиції, фактурною завершеністю, класичною рівновагою пропорцій і

властивою сучасному мистецтву синтетичністю мислення. При цьому

головним художнім мірилом для В.Корчового є близькість до природи,

вірність натурі, справжня реалістичність, що виключає як пустопорожнє

схематичне "узагальнення", так і банальне, бездумне копіювання.

В.Корчовий – художник високого професійного рангу, наділений

талантом, енергією, почуттям прекрасного і незалежним від нової

пострадянської кон'юктури культурним інтелектом. Його роботи –

поєднання непідробного натхнення і неповторної майстерності –

спростовують міф про те, що сучасне мистецтво нівелює поняття краси.

Василь Корчовий – Людина, Митець, Філософ.

використані джерела інформації

АВТОБІОГРАФІЧНІ МАТЕРІАЛИ ТА ПЕРСОНАЛЬНІ КАТАЛОГИ

Василь Корчовий. Про себе // Василь Корчовий. Скульптура

(Авторський каталог). Упор. В.Корчовий, ред. О.Корчова. — Київ, 2002. - 48

с.

Василь Корчовий. Скульптура. Каталог персональної виставки /

Мистецький фонд короля Данила, Міжнародне товариство художників

«Доля», Національна спілка художників України. — Київ, 2008. — 33 с.

ЖУРНАЛЬНІ ПУБЛІКАЦІЇ

Онищенко Володимир. Я вчуся, та не знаю, коли навчуся...// Визвольний

шлях, 2005р. Лютий. Кн.2(683). Річник 58. - С.84-87.

Підгора Володимир. Шлях до себе і досконалості // Київ, 2005 р. № 2. —

С. 189-192.

Ременяка Оксана. Пленер у Кременці // Сучасність, 2005р. 12 грудня. —

С.118-122.

Юхим Ольга. Творча повінь «Потоку Ірви» / Таїнство скульптури //

Тернопільський оглядач. Культурологічний тижневик. № 31 (41) від 5

вересня 2008 р. — С.26-27.

Калинова Ирина. Его ответ «90x60x90». Мастерская художника //

Форум, 2008 г. Ноябрь № 11 (44). — С.127-129.

Шапіро Олена. Пластика «Золотої Доби» //

Василь Корчовий. Скульптура. Каталог персональної виставки /

Мистецький фонд короля Данила, Міжнародне товариство художників

«Доля», Національна спілка художників України. — Київ, 2008. — С.4-9.

Онищенко Володимир. Вимогливий до творення краси // Образотворче

мистецтво,

р. № 2/3. - С. 28-29.

ХУДОЖНІ АЛЬБОМИ ТА КАТАЛОГИ

Василь Корчовий. Портрет скульптора В.Калуєва // Каталог

Всеукраїнської триєнале скульптури-1999. Національна спілка художників

України, 1999. — С. 55.

Василь Корчовий // Художники Києва. Творчо-біографічний довідник. 1

випуск. —К.: ІПРЕЗ, 2000. - С.85.

Василь Корчовий. «Жива» / Українська скульптура 1990-х рр. //

Мистецтво України 1991-2002. Художня виставка в рамках «Року України в

Російській Федерації». Центральний будинок художника в Москві 22 серпня

— 2 вересня 2002 року. — Київ, 2002. — С 39.

Корчовий Василь Іванович. «Вакханка» // Всеукраїнська триєнале

скульптури — 2005. Київ. Центральний будинок художника НСХУ. 24

сервня — 10 липня 2005 року. — С.51.

Василь Корчовий // Художники України. Творчо-біографічний альбом-

довідник. З випуск. 2005 р. Автор-упорядник та видавець Журавель C.B. -

С.92.

Василь Корчовий // Художники України. Творчо-біографічний альбом-

довідник. 4 випуск. 2006 р. Автор-упорядник та видавець Журавель C.B. —

С.120.

Василь Корчовий // Художники України. 'Гворчо-біографічний альбом-

довідник. 5 випуск. 2008 р. Авгор-упорядніїк та видавець Журавель C.B. -

С.96.

Василь Корчовий. «Натура». «Вівтар Діоніса» // Великий скульптурний

салон Арт-Кнїв. - С.134-135.

Василь Корчовий. «Дана». «Зімцерла». «Янгол» // На межі ІІ-ІІІ

тисячоліть: Художники Києва. Із древа життя українського образотворчого

мистецтва / Упор. В. Л. Андрі- євської; вступ, сл. Ю.В.Белічка. — К.: Крини-

ця, 2009. - №№ 460, 465, 470.

Василь Корчовий // «Рукотворний світ-2» (Часопис « Ковальська

майстерня»). — С. 200.

Василь Корчовий. «Торс архаїчний». «Вівтар Діоніса» // Великий

скульптурний салон — 2011. Арт-Київ. — С. 64-65.

Василь Корчовий. Портрет скульптора H. М. Дерегус // Каталог

Всеукраїнської триєнале скульптури-2011. Національна спілка художників

України, 2011. — С. 24.

Василь Корчовий. «Літо». «Німфа». «Пам’ятник Г. Сковороді» // Розмай

незалежної України: Художники Києва. Українське образотворче мистецтво

1991-2011 років. Живопис. Графіка. Скульптура. — К.: Криниця, 2011. - №

454,455,456.

ГАЗЕТНІ ПУБЛІКАЦІЇ

Онищенко Володимир. Обери собі кумира // Культура і життя.

№41(4013). Середа, 13 листопада 2002 p. — С.4

Підгора Володимир. Шлях до себе і досконалості / Постаті // Культура і

життя. № 40 (4060). Середа, 10 грудня 2003 p. — С.4.

Варгатий Антон. Скульптор з Божиковець / Твої люди, Деражнянщино //

Вісник Деражнянщини. № 79(9030). Вівторок, 7 жовтня 2003 p. - С.4.

Онищенко Володимир. Задум — у скульптурах // Шлях перемоги. № 26

(2613). 23 червня 2004. — С. 14.

Варгатий Антон. Ці високі, святі імена: школа, педагог / У Божиківцях

відкрито пам'ятник Вчителю // Вісник Деражнянщини. 5 червня 2004. — С.З.

Михайлюк В. Подарунок, якому ціни не складеш // Подільські вісті. №№

84-85. 24 червня 2004 р. — С. 3.

Тихоненко Роман. Розуміти камінь.../ У майстернях митців // Сільські

вісті. № 63 (17741). Четвер, 2 червня 2005 р. — С.2.

Смаль Олег. Локальність весни / Арт-панорама // Дзеркало тижня. № 12

(540). Субота, 2-8 квітня 2005 р. — С.17.

Найдюк Леся. Богини изобильные / Пойти на выставку // Газета по-

киевски. № 45 (279). Среда, 9 марта 2005 р. - С. 14.

Бентя Юлія. Радість живота / Подробиці // Голос України. № 45 (35454).

Субота, 12 березня 2005 р. — С. 10.

Юрченко Александр. Мои богини / Вернисаж // Уикенд. Еженедельник.

№ 10(260). 10 марта 2005 р. — С. 3.

Підгора Володимир. «Мої богині» // Культура і життя. № 14-15.6 квітня

2005 р. — С.5.

Коваль Ярина. Темпераментні «паралелі» // Львівська газета. № 50 (358).

Вівторок, 8 квітня 2008 р.

Свіргун Богдан. Чотири королі // Кременецький вісник. № 36 (703).

П’ятниця, 5 вересня 2008 р. — С. 2.

Шпак Валентина. Територія вільних муз // Кременецький вісник. № 35

(702). П'ятниця, 29 серпня 2008 р. — С. 2.

Ваврик Наталя. «Стверджуючи життя» у «Потоці Ірви» // Нова ера. № 33

(112). 27 серпня — 2 вересня 2008 р. — С.6.

Фарина Ольга. Рука достатку — у Кременці / Феномени // Тернопільські

оголошення. Рекламно-інформаційний тижневик. № 27 (93). 27 серпня 2008

р. - С.З.

Кузик Володимир. Сад скульптур у Кременці поповнився новими

експонатами // Номер один. № 34 (151) 27 серпня 2008 р. — С. 5.

Войтас Наталія. Скульптор із Божиковець / Відомі імена рідного краю //

Вісник Деражнянщини. № 24-25 (9603-9604). П'ятниця, 22 травня 2009 р. —

С. 7.

Турчина Марія. Язичницькі богині Василя Корчового // Всім. Діловий

тижневик. № 34 (167). 26 серпня 2009 р. — С.7.

Шумовська Тетяна. Жіноча краса, викарбувана в камені / У музеї //

Місто. Хмельницька міська газета. № 34 (340). П'ятниця, 28 серпня 2009 р.

Демків Б. Пам'ятник Григорію Сковороді відкрито у Хмельницькому,

перший у незалежній Україні / Подія // Проскурів. №№ 79-80 (1809-1810).

Четвер, 8 жовтня 2009 р. - С.1, 3.

Слободянюк Тетяна. «Бачу все нове — нових людей, нове творіння і

нову славу...» / З Україною в серці // Подільські вісті. Газета Хмельницької

обласної ради та обласної державної адміністрації. № 140-141 (19452- 19453).

Четвер, 8 жовтня 2009 р. - С.1, 7.

Тимофеева Людмила. Його богині / Виставки // Проскурів. № 65-66

(1795-1796). Четвер, 20 серпня 2009 р. — С.9.

Слободяиюк Тетяна. Хмельницький і сонце: життя за променем //

Подільські вісті. №№ 170-171 (19681-19682). Четвер, 11 листопада 2010 р. —

С.5.

Онищенко Володимир. Вимогливий до творення краси // Культура і

життя. № 40. 7 жовтня 2011 р. — С.9.

ТЕЛЕВІЗІЙНІ МАТЕРІАЛИ

Перший національний канал. Передача «Дзеркало» (Скульптор

В.Корчовиіі). 2006 р. Автор — Наталя Баринова.

Проект «Король професії». Скульптор. Продюсерський центр «Форт-

пост», 2010 р.

Проект «Київська старовина. Світ мистецтва» (МЛисенко). — 2011р.

Режисер — Іванна Чередниченко.

СПИСОК ОСНОВНИХ ВИСТАВОК

1988— Республіканська виставка, присвячена 70-річчю ВЛКСМ.

Виставка «На варті завоювань соціалізму» до 70-річчя збройних сил

СРСР.

1989— Республіканська виставка «Людина і світ».

Республіканська виставка «Творчість молодих художників».

Друга Республіканська виставка скульптури малих форм та

модельєрного мистецтва.

Республіканська виставка до 175-річчя Т. Г. Шевченка.

1990— Друга Республіканська виставка скульптури.

Скульптурний пленер «Медобори-90», м. Тернопіль.

IX Міжнародна Дантівська бієнале бронзової скульптури, м. Равенна

(Італія).

1991— Всеукраїнська весняна виставка.

1994 — XI Міжнародна Дантівська бієнале

бронзової скульптури, м. Равенна (Італія).

1996 — Виставка «Искусство современной Украины», м. Москва

(Россія).

Всеукраїнська виставка «Чорнобиль. Трагедія, подвиг, пам’ять».

1998— XIII Міжнародна Дантівська бієнале бронзової скульптури, м.

Равенна (Італія).

1999— Всеукраїнська триєнале скульптури.

2000— Всеукраїнська виставка «2000- річчя Різдва».

2001— Всеукраїнська виставка «15 років Чорнобильської трагедії».

2002 — Всеукраїнська триєнале скульптури.

2005 — Персональна виставка «Мої богині», галерея «Грифон», м. Київ.

Всеукраїнська триєнале скульптури.

Скульптурний пленер приватного будинку творчості О.Смика «Потік

Ірва», м. Крем'янець.

2007 — Скульптурний пленер приватного будинку творчості О.Смика

«Потік Ірва», м. Крем’янець.

2008 — Всеукраїнська триєнале скульптури.

Скульптурний пленер приватного будинку творчості О.Смика «Потік

Ірва». м. Крем'янець.

Персональна виставка (спільно з живописцем Ю.Скорупським)

«Паралелі», Національний музей у м. Львові.

Великий скульптурний салон.

2009— Персональна виставка «Мої богині», Хмельницький обласний

художній музей.

2011 — Великий скульптурний салон.

Всеукраїнська триєнале скульптури.

2012 — Національний музей Тараса Шевченка виставка «Весняні ноктюрни Київщини»

Великий скульптурний салон.

2013 — м. Київ галерея "Митець" виставка "Скульптура на чотири голоси"