Priopitety 0 nachalo.indd

№ 3 (32), 2014 р.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

СтратегічніСтратегічні пріоритетипріоритети

Priopitety_0_nachalo.indd_поправлено.indd 1Priopitety_0_nachalo.indd_поправлено.indd 1 01.01.2002 3:18:5201.01.2002 3:18:52

УДК 32:33 (05) «540.3»

Фахове видання з економічних, філософських, політичних наук

та державного управління.Затверджено

постановами Президії ВАК України від 26 січня 2011 р. № 1–05/1 –

економічні науки; від 23 лютого 2011 р. № 1–05/2 –

державне управління; від 30 березня 2011 р. № 1–05/3 –політичні та філософські науки.

«Cтратегічні пріоритети» – науково-аналі-тичний що квартальний збірник Національного інституту стра те гіч них досліджень. У збірнику публікуються результати наукових досліджень проблемних питань суспільно-політичного, соціа-льно-економічного, гуманітарного роз витку Ук-раїни, зовнішньої політики України, регіональних проблем суспільного розвитку та національної безпеки і оборони України.

Видання розраховане на широке коло вітчиз-няних і зарубіжних фахівців, які досліджують проблеми розвитку українського суспільства.

Засновник та видавець

Національний інститут стратегічних досліджень

Зареєстрований Міністерством юстиції України 26.06.2006 р.

Свідоцтво № 11337–210Р

Адреса редакції:01030, м. Київ, вул. Пирогова, 7-А

тел. 249–44–06

Головний редактор Горбулін В. П. – радник Президента України – директор Національного інституту стратегічних досліджень, академік НАН України, доктор технічних наук, професор.

Перший заступник головного редактора – Власюк О. С. – перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень, член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор.

Заступник головного редактора – відповідальний секретар Рубанець М. Л., кандидат філософських наук.

Члени редколегії:

Бегма В. М. – доктор економічних наук, доцент;Белінська Я. В. – доктор економічних наук, професор;Біла С. О. – доктор наук з державного управління, професор;Гальчинський А. С. – доктор економічних наук, професор;Коваль О. П. – доктор економічних наук, старший науковий співробітник;Корнієвський О. А. – доктор політичних наук, доцент;Литвиненко О. В. – доктор політичних наук, професор;Малиновська О. А. – доктор наук з державного управління, старший науковий співробітник;Ожеван М. А. – доктор філософських наук, професор;Парахонський Б. О. – доктор філософських наук, професор;Пирожков С. І. – академік НАН України, доктор економічних наук, професор;Розумний М. М. – доктор політичних наук, старший науковий співробітник;Скалецький Ю. М. – доктор медичних наук, професор;Степико М. Т. – доктор філософських наук, професор;Суходоля О. М. – доктор наук з державного управління, доцент;Сухоруков А. І. – доктор економічних наук, професор;Тацій В. Я. – академік НАН України, доктор юридичних наук, професор;Фісун О. А. – доктор політичних наук, професор;Шаров О. М. – доктор економічних наук, професор;Шевцов А. І. – доктор технічних наук, професор.

© НІСД, Київ, 2014

Рекомендовано до друку Вченою радою НІСД Протокол № 6 від 06.11.2014 р.

Усі права захищено. При використан-ні матеріа лів «Стратегічних пріоритетів» посилання на ви дання обов'язкове.

Рукописи не повертаються. Редакція залишає за со бою право редагувати та ско-рочувати текс ти. Редакція не завжди поді-ляє позицію ав торів. Від повідальність за зміст несуть автори матеріа лів.

Матеріали подавати за адресою:Україна, м. Київ,

Чоколівський бульв., 13, к. 307Національний інститут стратегічних

дослідженьРубанцю Миколі Леонтійовичу

Тел. для довідок: 249-44-06e-mail: [email protected]

Редагування: Рубанець М. Л., Палій Н. І.Оригінал-макет: Чернявський О. Л., Коваль І. О., Стрижеус Є. Ю.Коректура: Рубанець М. Л. Палій Н. І., Сандул І. С.

Формат 60х84/8. Папір офс. № 1. Обл.-вид. арк. 28,64. Ум.-друк. арк. 27,9. Наклад 300 прим.

ВіддрукованоТОВ «Книжково-журнальна друкарня «СОФІЯ»

08000, смт. Макарів, Макарівський район,Київська обл., вул. Першотравнева, буд. 65,

тел./факс + 38 044 456-20-69Реєстраційне свідоцтво А01 № 229953

від 26.11.2008 р.


3Стратегічні пріоритети, № 3 (32), 2014 р.

Власюк О. С. План Маршалла для України: економічні, реформаторськіта зовнішньополітичні аспекти ......................................................................................... 5

Соболєв А. А. Нова зовнішня політика Кремля на українському напрямку .............................. 14

Конах В. К. Негативні інформаційно-психологічні впливиРосійської Федерації проти України та можливі засоби протидії ..................... 23

Щербина В. П., Геоенергетичні аспектиЩербина І. В. україно-російського конфлікту ....................................................................................... 31

Слободян Н. В. Енергетичний фактор як силовий інструменту європейській політиці Росії .......................................................................................... 37

Рукомеда Р. М. Вплив Кримської кризи на енергетичну безпекуЧорноморсько-Каспійського регіону ............................................................................ 46

Черненко Т. В. Окупований Крим: шляхи запобігання політичномута соціокультурному дистанціюванню від України ................................................. 52

Сухоруков А. І. Обґрунтування напрямів залучення реальних інвестиційу промисловість України ................................................................................................... 61

Молдован О. О. Реформування податкових інструментівстимулювання господарської діяльності в Україні:основні напрями та завдання ........................................................................................... 73

Іванова І. М. Інституційне забезпечення державної підтримкиекспорту в Україні ............................................................................................................... 82

Бондарчук А. В. Перспективи розвитку державних борговихцінних паперів в Україні.................................................................................................... 89

Жебчук Р. Л. Поліпшення якості прогнозів як важлива передумоваоптимізації бюджетного планування в Україні ......................................................... 96

Коваль О. П. Концептуальні засади запровадження обов’язковоїпрофесійної пенсійної системи .....................................................................................103

Ковязіна К. О. Про необхідність внесення концептуальних зміндо Закону України «Про прожитковий мінімум» ..................................................108

Корнієвський О. А. Громадянське суспільство та правляча еліта:проблеми взаємовідносин у сучасній Україні .........................................................115

Палій Г. О. Перспективи становлення системи громадського контролю .............................121

ЗМІСТ

Україна і світ

Геополітичне протистояння

Економічний і соціальний розвиток

Політичні процеси та громадянське суспільство


Концептуальні питання національної безпеки

4 Стратегічні пріоритети, № 3 (32), 2014 р.

Зміст

Пилипчук В. Г., Глобальні виклики й загрозиДзьобань О. П. національній безпеці України в інформаційній сфері ..........................................127

Семенченко А. І. Механізми державного управління та регулювання зв’язком та інформатизацією: теоретико-методологічні засади ..........................................133

Сьомін С. В. Сепаратизм як загроза національній безпеці України ..........................................143

Іляш О. І., Пріоритети державного регулюванняВасильців Т. Г. у сфері соціально-економічної безпеки України ....................................................150

Шульц С. Л., Інноваційний вектор євроінтеграції України:Луцків О. М. проблеми та перспективи ................................................................................................157

Свергунов О. О. Управління експортною політикоюу сфері військово-технічного співробітництва в умовах криз:світовий досвід та Україна ..............................................................................................166

Єгорова О. О. Досвід функціонування технопарків в Україніта країнах-сусідах (Білорусі, Росії, Молдові) ..........................................................177

Баровська А. В. Інституційне забезпечення державноїкомунікативної політики: досвід Німеччини ...........................................................187

Жовтенко Т. Г. Тенденції розвитку приватного сектору безпекиСполучених Штатів Америки: уроки для України ................................................197

Системна криза в Україні: передумови, ризики, шляхи подолання .........................................................201Паламарчук М. О. Виклики модернізації в Україні: політичні аспекти .................................................203Україна та проект «русского мира» .....................................................................................................................204Гуменюк А. М. Безпека структурно-інституціональної трансформаціїекономіки регіону: теоретичні основи та прикладні аспекти ......................................................................205Громадянське суспільство України: сучасний стан і перспективи впровадженняєвропейських стандартів взаємодії з державою ..............................................................................................206Концепція захисту критичної інфраструктури: стан, проблемита перспективи її впровадження в Україні . ......................................................................................................207Стан і перспективи розвитку відновлюваної енергетики в Україні .........................................................209Бережний Я. В. Проблеми і шляхи формування сприятливогоінституційного середовища для підприємницької діяльності в Україні. ...............................................210Інноваційний розвиток промисловості як складоваструктурної трансформації економіки України. .............................................................................................211Формування моделі економічного розвитку України у післякризовому світі .....................................212Кочемировська О. О. Pозвитoк трудового потенціалуяк чинник економічного зростання України ...................................................................................................214Освіта й наука в інноваційному розвитку сучасної Європи .......................................................................215Співробітництво з країнами Вишеградської четвіркияк інструмент європейської інтеграції та модернізації України ................................................................217

Хроніка діяльності Національного інститутустратегічних досліджень у червні–вересні 2014 р. .........................................................................219Аннотации/Summary ..................................................................................................................................230Відомості про авторів .................................................................................................................................238Вимоги до статей .................................................................................................................................. 240

Нові видання НІСД

Інформаційне суспільство

Національна безпека та її складники

Зовнішня політика та міжнародний досвід


Стратегічні пріоритети, № 3 (32), 2014 р. 5

УДК 327.5+336.77+338 (477)

ПЛАН МАРШАЛЛА ДЛЯ УКРАЇНИ: ЕКОНОМІЧНІ, РЕФОРМАТОРСЬКІ

ТА ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ

Власюк Олександр Степанович,Власюк Олександр Степанович,перший заступник директора Національного інститутуперший заступник директора Національного інституту

стратегічних досліджень, член-кореспондент НАН України,стратегічних досліджень, член-кореспондент НАН України,доктор економічних наук, професордоктор економічних наук, професор

Розглянуто внесок плану Маршалла у формування післявоєнної архітектури між-народної безпеки. Проаналізовано значення, основні пріоритети і складники нового плану Маршалла для України, зокрема економічні, внутрішньо- та зовнішньополітич-ні, організаційно-інституціональні, безпекові тощо. Зроблено висновок, що новий план Маршалла для України, як свого часу і для країн Західної Європи, сприятиме зміцненню її державного суверенітету через забезпечення економічного зростання, політичної стабільності, посилення безпекових структур, розширення міжнародної співпраці, особливо у процесі євроінтеграції.

Ключові слова: план Маршалла, новий план Маршалла для України, економічні, політичні та безпекові пріоритети, євроінтеграція.

Внесок плану Маршалла у формування післявоєнної архітектури міжнародної безпеки

На час прийняття плану Маршалла у 1947 р. політична ситуація в Європі залиша-лася складною. Підірвані війною національні економіки європейських країн формували неабиякі ризики для європейської та світової безпеки. Значне зростання соціальної напру-женості, обумовлене тяжкою економічною кризою у країнах Західної Європи, загрожува-ло радикальними політичними змінами. Ідео-логічне протистояння країн на фоні збільшен-ня за роки війни арсеналів зброї могло спри-чинити розгортання нових конфліктів.

План Маршалла, ініційований США, мав не лише прагматичні цілі щодо забезпечення доступу США до великого європейського ринку через надання допомоги для його від-родження, але й був спрямований на від-новлення рівноваги у сфері європейської безпеки, збереження демократичних ціннос-тей. При цьому привабливість демократич-ного шляху розвитку для європейських країн передбачалося доводити не застосу-ванням військової сили, а створенням за-можного, упевненого у своєму майбутньому суспільства.

Ефективним засобом для подолання мож-ливих політичних спротивів та соціальних протестів стало використання інформаційних

Україна і світ

Prioritety_1.indd_поправлено.indd 5Prioritety_1.indd_поправлено.indd 5 01.01.2002 3:19:2101.01.2002 3:19:21

Стратегічні пріоритети, № 3 (32), 2014 р.6

План Маршалла для України: економічні, реформаторські та зовнішньополітичні аспекти

технологій, зокрема прямого звернення до європейської спільноти. Для цього були заді-яні кращі журналісти та кінорежисери, які розпочали масштабну інформаційну кампанію у межах програми відновлення Європи.

Традиційне поєднання інтересів бізнесу із зовнішньополітичними цілями США є важ-ливим складником впливу цього політично-го актора на світові політичні процеси. Реа-лізація плану Маршалла довела, що еконо-мічні важелі впливу можуть бути дуже ефективними для досягнення зовнішньопо-літичних цілей.

Слід зауважити, що американська присут-ність у Європі, так би мовити, «американіза-ція» Західної Європи жодною мірою не заче-пила незалежність або інтереси тієї чи іншої західноєвропейської країни. Реалізуючи план Маршалла, країни Західної Європи зміцнили державний суверенітет через забезпечення економічного зростання, політичної стабіль-ності, посилення економічних, соціальних і політичних структур. Слід окремо зауважи-ти, що країни Східної Європи, які не погоди-лися з умовами плану Маршалла, не змогли забезпечити собі такі ж високі темпи розвит-ку, а фактично «законсервували» складні по-літичні, економічні й соціальні проблеми на багато років.

Важливе значення при реалізації плану Маршалла відігравав запроваджений принцип самодопомоги. Тобто ініціатива щодо рефор-мування й відновлення національних еконо-мік мала виходити саме від країн, які потребу-вали допомоги. Як зазначав у своїй промові Джордж К. Маршалл, «країни Європи мають досягти деякої згоди із приводу ситуації й участі, яку самі ці країни візьмуть у цьому процесі… Програма має бути спільною, схва-леною декількома, якщо не всіма, європей-ськими країнами».

Тісна взаємодія західноєвропейських країн у процесі відновлення ослаблених під час Другої світової війни національних економік заклала основи європейської інтеграції.

Новий формат взаємодії США із країнами Західної Європи був побудований на принци-пах взаємодопомоги й підтримки. Це сприяло формуванню блоку держав, що поділяють із США ідентичні політичні, економічні й куль-турні цінності, вибір демократичного шляху розвитку суспільства, заклало основи нової міжнародної архітектури безпеки.

Результатом поглиблення співробітництва США з країнами Західної Європи у військо-вій сфері стало створення потужного євроат-лантичного військово-політичного союзу (НАТО).

Усі ці процеси багато в чому визначили особливості розвитку ландшафту міжнарод-ної політики та архітектури міжнародної без-пеки на наступні десятиліття.

Економічні пріоритетинового плану Маршалла для України

План Маршалла, за допомогою якого по-воєнній Європі досить швидко вдалося вийти з економічного піке й відродити свій виробни-чий потенціал, є прикладом дієвої та успішної економічної програми, втіленої у життя. На таку ефективну економічну програму, здатну в короткі терміни вирішити складні економіч-ні завдання, є зараз суспільне замовлення в Україні. Саме такого плану дій для України чекають нині від усього експертного співтова-риства, і передусім від науковців.

Справді, ситуація в Україні нагадує ту, що була у післявоєнній Європі – та ж макроеко-номічна та фінансова нестабільність, зруйно-вана економіка і промисловість, глибоке па-діння виробництва внаслідок безвідповідаль-ної економічної політики в державі впродовж попередніх років та військових дій на cході країни, відсутність у країні фінансового ре-сурсу для інвестицій, значне боргове наванта-ження тощо.

Нині також є конкретні наміри міжнарод-ного співтовариства підтримати Україну не лише політичними методами, а й суттєвою фінансовою та економічною допомогою. Тому важливо визначити такий план реформ і май-бутнього розвитку для України, який зробить допомогу дійсно ефективною, дасть змогу відродити нашу країну за короткий період часу, зробить її економічно сильною та неза-лежною.

Сьогодні Україна стикається з новими про-блемами, які не можуть бути вирішені стан-дартними заходами, оскільки відбувається безпрецедентна агресія з боку РФ, яка має в тому числі економічний та енергетичний характер. Потрібно не тільки запропонувати реформи, які дадуть змогу економіці швидко вийти з кризи, а й ефективно реалізувати їх. Маємо досвід реалізації Програми економіч-них реформ на 2010–2014 рр. «Заможне сус-пільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», Державної програми активізації розвитку економіки на 2013–2014 рр., Державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 р., жодна з яких не доведена до кінця. Як наслідок, навіть ще в період до вій-ськових дій на своїй території економіка Ук-раїни за підсумками 2013 р. зазнала падіння та



Власюк О. С.

не змогла вийти на докризові показники роз-витку. У поточному році внаслідок загальної дестабілізації економіки та бойових дій на Сході країни показники розвитку базових га-лузей економіки ще більше погіршилися.

Завдання нового плану для України, який за аналогією називають планом Маршалла, полягає в тому, щоб запропонувати такі на-прями та заходи державної політики, які да-дуть змогу швидко і на зовсім іншому техноло-гічному рівні відродити вітчизняне виробни-цтво, модернізувати реальний сектор як основу економіки, спрямувати кошти міжнародної фінансової допомоги на відродження промис-ловості, сільського господарства, транспортної інфраструктури – тих галузей, що забезпечу-ють основу виробництва товарів для внутріш-нього споживання та зовнішньої торгівлі Ук-раїни. Причому правильні рішення слід шука-ти самостійно, оскільки правила міжнародної конкуренції ніхто не відміняв. Тому, навіть в умовах реалізації нового плану Маршалла, від України визначально залежить, як забез-печити запровадження в короткі терміни но-вих технологій, сучасних технічних рішень та інновацій, які виведуть країну з відсталого технологічного укладу, дадуть змогу швидко подолати наслідки економічної кризи та війни, забезпечити темпи економічного розвитку, необхідні для приєднання до Європи.

У промисловості основними напрямами залучення міжнародних інвестицій та кредит-них коштів мають стати:

• впровадження енергоефективних тех-нологій та ощадливого споживання енерге-тичних ресурсів, виконання науково-дослід-них і дослідно-конструкторських робіт у сфері виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів пали-ва, впровадження маловідходних і безвідход-них технологій, використання вторинних ре-сурсів (у т.ч. за рахунок переробки відходів промислового і побутового походження), введення в дію нових потужностей з виробни-цтва нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії. Розвиток цих напрямів не лише змен-шить залежність української економіки від імпорту енергоносіїв, а й дасть змогу значно збільшити експорт альтернативних видів па-лива (біоетанолу, пеллетів тощо) на європей-ський ринок, де існує стійкий попит на таку продукцію;

• реалізація спільних проектів з екологі-зації виробництва. Поширеними у країнах ЄС є напрями екологізації виробництва на основі нових технологій виробництва полі-мерної продукції, використання якої дає змогу зменшити викиди парникових газів в атмос-

феру – виробництво удосконалених матеріа-лів для термоізоляційних панелей та ізоляцій-ної піни. Замість сталевих частин в автомобі-лебудуванні все частіше використовують пластик та піну, що зменшує вагу автомобіля на 60–70 %, знижуючи споживання пального та викиди вуглецю. Цінним для України буде також європейський досвід впровадження технологій знезараження і стерилізації повіт-ря, рідин, питної та стічної води, комплексів для екологічно безпечної утилізації відходів, у тому числі медичних і токсичних;

• реалізація проектів з організаційного та фінансового забезпечення приведення української національної системи стандар-тизації у відповідність до вимог і правил, згідно з якими функціонують системи націо-нальної стандартизації держав – членів Євро-пейського Союзу, розроблення за участі екс-пертів ЄС поетапної програми такої стандар-тизації;

• розвиток технологій глибокого пере-роблення сировини у хімічному комплексі, що створить фундамент для розвитку висо-котехнологічних напрямів у вітчизняній про-мисловості й компенсує негативні наслідки зниження цінової конкурентоспроможності продукції сировинних галузей хімічного комплексу. Так, значні перспективи пов’язані з налагодженням виробництва вуглецевих матеріалів. Відповідно до прогнозів експертів світовий попит на вуглецеве волокно до 2020 р. збільшиться вчетверо й сягне 140 тис. тонн на рік, що зумовлено широкими можли-востями використання цього матеріалу та його похідних у медицині, будівництві, маши-нобудуванні.

У сільськогосподарському виробництві перспективними напрямами залучення фінан-сових ресурсів мають стати:

• розвиток виробництва органічної про-дукції, перспективи якого пов’язані з наявніс-тю сприятливих агрокліматичних умов, зна-чною місткістю цього ринку, високим екс-портним потенціалом сектору, зумовленим зростанням попиту на органічну продукцію з боку європейських країн на тлі недостатньої пропозиції.

Близько 97 % загального споживання орга-нічної продукції припадає на країни Західної Європи та Північної Америки. Найбільш роз-винуті ринки органічної продукції зосере-джені у США, Німеччині, Франції.

Перспективність налагодження органіч-ного виробництва сільськогосподарської про-дукції та продовольства в Україні зумовлена тим, що жорстке регламентування процесу ви-робництва через застосування певних правил




і стандартів, зокрема щодо належного утри-мання тварин, використання речовин і проце-сів природного походження, крім економічних ефектів, дає змогу досягти цілей збереження та відновлення природних ресурсів, біологіч-ного різноманіття, активізації виробництва продукції дрібними товаровиробниками;

• інвестування у розвиток сільськогос-подарського машинобудування, адже ниніш-ній стан забезпеченості підприємств сільсько-господарською технікою не відповідає техно-логічній потребі в ній. Налагодження спільно-го виробництва на вітчизняних підприємствах сільгоспмашинобудування сільськогосподар-ської техніки, передусім зернозбиральних комбайнів і тракторів різної потужності, з ви-користанням технологій та окремих комплек-туючих іноземного виробництва дасть змогу оновити та модернізувати машинно-трактор-ний парк сільськогосподарських підприємств, впроваджувати інноваційні технології та пере-йти до вищого рівня розвитку вітчизняного агропромислового комплексу;

• здійснення спільних досліджень у сфері генетики тварин і селекції рослин. Створен-ня спеціалізованих, високопродуктивних ге-нотипів на кращих матеріалах іноземної та вітчизняної селекції дасть змогу не тільки відродити вітчизняні генотипи, а й суттєво розширити генетичне різноманіття й підви-щити резистентність тварин, а забезпечення прискореного та якісного впровадження в землеробстві України нових сортів і гібридів підвищить потенціал їх продуктивності, який нині використовується лише на 30–40 %;

• розроблення та реалізація проектів технічної допомоги з метою гармонізації національної системи технічного регулю-вання та стандартів в агропромисловому виробництві до європейських та міжнарод-них норм (НАССР, ISO, EN, Кодекс Алімента-ріус), адже це передбачено Угодою про асоціа-цію між Україною та країнами ЄС. Невідпо-відність української продукції європейським стандартам є суттєвою загрозою для розвитку вітчизняного агропродовольчого сектору, оскільки стримує постачання продукції на ринки країн ЄС на період запровадження всіх необхідних технічних регламентів та отриман-ня сертифікатів відповідності, призводить до зниження дохідності вітчизняних малих і се-редніх сільгосппідприємств, а також до по-слаблення конкурентних позицій на внутріш-ньому ринку окремих видів української про-дукції порівняно з європейською, яка вже від-повідним чином сертифікована. Водночас для більшості вітчизняних малих і середніх сіль-госппідприємств забезпечення відповідності

власної продукції європейським стандартам є суттєвою проблемою, оскільки процеси гар-монізації та адаптації законодавства у сфері технічного регулювання та санітарних і фіто-санітарних заходів потребують не тільки три-валого часу, а й значних матеріальних ресурсів. Наприклад, сукупні витрати на адаптацію до стандартів ЄС тільки м’ясної промисловості Польщі становили близько 2 млрд євро.

Пріоритетом державної політики та напря-мом спрямування фінансової допомоги від країн-донорів має стати розбудова об’єктів транспортної інфраструктури, подолання її техніко-технологічного відставання. Адже окрім розв’язання суто транспортних проблем і розширення можливості транспортної систе-ми обслуговувати потреби економіки та насе-лення в перевезеннях, це створює робочі місця, стимулює підприємницьку активність, пов’язану з наданням транспортних і суміжних послуг, сприяє розвитку регіонів та включенню їх у систему загального виробництва, внутріш-нього та зовнішньоекономічного товарообміну, зміцнює транзитний потенціал України. Тому основними напрямами залучення фінансових ресурсів у транспортній галузі мають стати:

• впровадження інноваційних інформа-ційно-управлінських технологій, побудова-них на моделюванні інтегрованих тран-спортних систем, що надають послуги з ре-гулювання транспортними потоками на більш високому рівні взаємодії учасників процесу, з вищим рівнем безпеки та передачі повної інформації про стан і положення у просторі об’єктів у режимі реального часу. Вони набули назви «інтелектуальні» (Intelligent Transport System (ІТS), а їхнє впровадження стало невід’ємною частиною транспортної політики країн ЄС, а також Японії, Китаю, США, РФ та інших країн, поєднаних глобальною мульти-модальною мережею поставки товарів;

• удосконалення технологій перевезень шляхом розвитку мультимодальних пере-везень і формування міжнародних тран-спортно-логістичних систем, що є одним з основних напрямів інновацій міжнародного транспортного процесу. Україна готова брати участь у формуванні універсальної, ефектив-ної, єдиної транспортно-логістичної системи, що з’єднає як Азію з Європою, так і країни Балтійського, Чорноморського, Каспійського та Середземноморського регіонів. Цьому сприятимуть розбудова інфраструктури шляхів згідно з перспективними напрямами транзитних вантажопотоків, інтеграція націо-нальних транспортних шляхів у Транс’євро-пейську транспортну систему, застосування принципу мультимодальності при визначенні




пріоритетних транспортних маршрутів, роз-будова мережі вантажних митних комплексів і логістичних центрів у зоні їх тяжіння до крупних транспортних вузлів, залучення в Україну провідних логістичних операторів, здатних реалізувати ефективні проекти у сфе-рі мультимодальних перевезень;

• оновлення рухомого складу тран-спортної галузі України, рівень зношеності якого на залізницях, наприклад, перевищує 90 %. При цьому рухомий склад українських залізниць технічно, конструктивно й мораль-но застарілий, оскільки основна частина ваго-нів та локомотивів побудована за технічними вимогами 60–70-х років. Експлуатація такого рухомого складу є економічно невигідною, призводить до значного підвищення вартості ремонтних робіт, зниження якості та безпеки перевезень. Термін експлуатації морських торговельних суден становить понад 15 років, через що більшість західних портів забороняє їм заходити на внутрішній рейд. Парк літаків цивільної авіації також дуже застарів. Серед-ній вік 80 % пасажирських літаків українських авіакомпаній значно перевищує 10 років, а їх технічний та експлуатаційний рівень не відпо-відає сучасним стандартам, особливо в галузі авіаційних двигунів.

Оновлення на новій технологічній основі загального парку вантажних і пасажирських вагонів, локомотивів, повітряних і морських суден, річкового флоту має відбуватися відпо-відно до технічних стандартів ЄС і означатиме прискорення інтеграції національної тран-спортної системи до європейської, забезпе-чить потреби економіки в перевезеннях і за-лучить Україну до обслуговування міжнаціо-нальних транспортних потоків.

Реформаторський контекстнового плану Маршалла для України

Укладання Україною Угоди про асоціацію започаткувало новий етап у відносинах між нашою державою та ЄС – перехід від партнер-ства і співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції. Очевидно, що у ви-падку реалізації нового плану Маршалла для України його основним змістом стане вико-нання зазначеної Угоди. Зрозуміло, що євро-інтеграційні перспективи України залежать від втілення в життя засадничих цінностей ЄС (свобода, демократія, рівність, правова держава, плюралізм, толерантність, справед-ливість), відображених, зокрема, у Копенга-генських критеріях. Успішність цього проце-су, своєю чергою, значно залежить від органі-зації та ефективного забезпечення системної

співпраці європейських інституцій та євро-пейських експертних кіл з органами держав-ної влади України різних рівнів (її представ-никами), органами самоврядування, а також громадськими організаціями щодо питань внутрішньополітичного реформування.

Зважаючи на зазначене, новий т.зв. план Маршалла для України має передбачати не лише стимулювання економічних реформ, а й реформування владних структур, націо-нального законодавства та демократичних ін-ститутів. У контексті співробітництва Украї-ни з ЄС пріоритетними напрямами нового плану Маршалла для України у сфері рефор-мування мають стати:

І. Інституційне забезпечення процесу єв-роінтеграції, що має на меті утворення нових або реорганізацію (удосконалення) існуючих інституцій (структур), а також кадрове забез-печення діяльності цих інституцій.

Нині українську частину Ради асоціації очолює Прем’єр-міністр, у кожному міністер-стві створена посада заступника міністра з питань європейської інтеграції (вони уві-йдуть до української частини Комітету асоці-ації та нестимуть персональну політичну від-повідальність за реалізацію рішень двосторон-ніх органів Україна – ЄС за секторальним принципом). В уряді створений Офіс з питань європейської інтеграції як основний коорди-нуючий орган, який має забезпечувати вико-нання Угоди з ЄС. Після парламентських ви-борів нова Верховна Рада має призначити в новому уряді віце-прем’єр-міністра з питань європейської інтеграції.

Західні партнери створили Групу підтрим-ки України, яка працює з профільними мініс-терствами і допомагатиме забезпечувати тех-нічне виконання Угоди з Європейським Со-юзом.

Важливим є спільно із представниками ЄС (Групи підтримки України):

• створити можливість стажування україн-ських спеціалістів за кордоном, вивчення ними мов країн-членів ЄС, позитивного досвіду країн, які нещодавно інтегрувалися до ЄС;

• забезпечити оперативний доступ до про-дуктів проектів Twinning1 в Україні для персо-

1 Twinning – це інструмент інституціональної розбудови і нова форма безпосереднього техніч-ного співробітництва між органами влади дер-жав – членів ЄС та країн-бенефіціарів. Twinning має на меті допомагати країнам-бенефіціарам по-кращувати й підсилювати адміністративне функ-ціонування органів державної влади, їх структуру, людські ресурси, управлінський потенціал, що має сприяти апроксимації acquis communautaire (зако-нодавства ЄС).




налу координуючого органу (Офісу з питань європейської інтеграції);

• розробити навчальні програми і провести серію тренінгів щодо імплементації Угоди про асоціацію (УА) для представників координу-ючого органу, а також для підрозділів мініс-терств, що залучені до діяльності з виконання зобов’язань по УА;

• розробити спеціалізовані програми тре-нінгів/семінарів для народних депутатів та парламентської адміністрації, що пов’язані з тематикою європейської інтеграції, з метою підвищення рівня розуміння потреб у сфері імплементації УА.

ІІ. Інтенсифікація Україною роботи у на-прямі адаптації національного законодавства, норм і стандартів до відповідних норм ЄС. Європейський Союз має підтвердити свою готовність надалі продовжувати співробітни-цтво та підтримку України у процесі адаптації законодавства. Цей напрям має передбачати:

• здійснення порівняльно-правового до-слідження ступеня відповідності законодав-ства України нормативним актам (acquis) Європейського Союзу у пріоритетних сферах. У результаті такого «скринінгу» сторони по-винні визначити, що саме в українському за-конодавстві не відповідає законодавству Спільноти, та ухвалити погоджені спільні ре-комендації;

• створення на підставі вивчення та уза-гальнення відповідного досвіду держав, які нещодавно інтегрувалися до ЄС, ефективного механізму адаптації законодавства, в тому числі щодо обов’язкової перевірки проектів законів України та інших нормативно-право-вих актів на предмет їх відповідності норма-тивним актам Європейського Союзу;

• опрацювання та затвердження спільного з ЄС механізму підготовки планів-графіків адаптації та моніторингу їх виконання, пере-хід до нового етапу реалізації Загальнодер-жавної програми адаптації України до законо-давства ЄС;

• підтримка адаптації законодавства до норм і стандартів ЄС, включно з наданням технічної допомоги (у межах проектів Twinning), обмін досвідом між державними службовцями та цільові консультації й під-тримку через механізм обміну інформацією про технічну допомогу;

• створення системи навчання та підви-щення кваліфікації державних службовців з питань європейського права;

• створення відповідних спільних моніто-рингових місій.

ІІІ. Забезпечення в Україні європейських стандартів врядування: удосконалення систе-

ми влади, регіональна реформа, судова рефор-ма та реформа правоохоронної системи, що є, зокрема, основою для подолання корупції і створення сприятливих умов для розвитку економічної конкуренції. Насамперед потре-бує інтенсифікації співробітництво України з ПАРЄ, Венеціанською комісією в межах ре-алізації Плану заходів з виконання обов’язків та зобов’язань України, що зумовлені її член-ством у Раді Європи.

З 1992 р. Україна співпрацює з Венеціан-ською комісією. Наразі Україна потребує консультативної допомоги Комісії саме під час подальшого удосконалення положень Конституції України, законодавства про ви-бори, прокуратуру, судову систему. Також має нарешті відбутися впровадження положень Європейської хартії місцевого самоврядуван-ня, реформування адміністративно-територі-ального устрою, підвищення ефективності парламентського контролю за діяльністю уряду.

Довідково. Чинні проекти допомоги Ук-раїні (місцеве самоврядування і територіаль-на організація влади, регіональний розвиток):

DESPRO («Підтримка децентралізації в Україні») – українсько-швейцарський про-ект допомоги Україні, фінансований Швей-царським бюро співробітництва (ШБС/SDC) та впроваджується Швейцарським центром ресурсів та консультацій з питань розвитку (Skat) (2007–2017). Місія проекту – сприян-ня ефективному місцевому розвиткові та впровадження децентралізованої моделі на-дання послуг в Україні.

Муніципальна програма врядування та сталого розвитку у межах Програми розвит-ку ООН – реалізується за допомоги Швей-царської конфедерації. Мета програми – за-безпечення економічної та соціальної спро-можності територіальних громад, проведення фіскальної децентралізації на їх користь.

Програма «Місцевий розвиток, орієнтова-ний на громаду – ІІ» Європейського фонду Програми розвитку ООН – багатопрофіль-ний проект, що включає в себе підтримку та розвиток мереж надання соціальних послуг, благоустрій сільських територій, впрова-дження енергозберігаючих технологій тощо.

Інші проекти у межах Програми розвитку ООН в Україні – «Програма розвитку та ін-теграції Криму», «Чорнобильська програма відродження та розвитку».

Програма технічної допомоги Європей-ського Союзу «Підтримка політики регіо-нального розвитку в Україні» (січень 2013 – липень 2016). Реалізується консорціумом, до




складу якого входять 3 компанії: Німецьке товариство міжнародного співробітництва GIZ, компанія GFA (ФРН) та Асоціація аген-цій регіонального розвитку України.

Проект «Регіональна політика в Україні: громадський моніторинг стратегій громад-ського розвитку» – реалізується під керівни-цтвом Представництва Європейського Союзу в Україні у партнерстві з Інститутом грома-дянського суспільства, Українською асоціа-цією обласних і районних рад та Офісом Ради Європи в Україні.

Для забезпечення функціонування демо-кратичних інститутів та верховенства права необхідно усунути ті проблеми становлення демократії в Україні, що були озвучені раніше у деяких резолюціях ПАРЄ.

Цей напрям має передбачати створення спільних робочих груп із представників ЄС (наприклад Венеціанської комісії, Європар-ламенту) та України (наприклад із членів Конституційної Асамблеї, Головного науко-во-експертного управління Апарату Верхо-вної Ради, представників профільних мініс-терств, представників громадськості) з ме-тою термінового поновлення роботи над удосконаленням Конституції України та пов’язаного законодавства з тим, щоб вста-новити ефективну систему стримувань і противаг і привести конституційні поло-ження у відповідність до європейських стандартів.

Основні напрями внутрішньополітичних реформ в Україні в галузі територіальної ор-ганізації влади та розвитку місцевої демокра-тії базуються на рекомендаціях низки міжна-родних інституцій (зокрема Парламентської асамблеї Ради Європи). Це:

• впровадження повноцінного самовряду-вання на рівні адміністративних районів та областей з утворенням виконавчих органів районних та обласних рад;

• децентралізація влади – передання зна-чної частини повноважень центральних орга-нів виконавчої влади органам місцевого само-врядування (у частині планування місцевого розвитку, формування та виконання місцевих бюджетів, надання медичної та надзвичайної допомоги, утримання закладів освіти та ме-дичного обслуговування);

• удосконалення інститутів прямої демо-кратії та громадської участі на місцевому рівні (ухвалення закону стосовно місцевих рефе-рендумів в Україні; спрощення процедур іні-ціювання заходів прямої демократії (місцевих референдумів, громадських слухань, зборів громадян за місцем проживання)).

Основними формами передбачуваної за-хідної допомоги для реалізації зазначених за-вдань є:

• надання Європейською комісією за демо-кратію через право та Організацією з безпеки та співпраці у Європі рекомендацій щодо вдо-сконалення законодавства;

• діяльність Ради Асоціації стосовно обмі-ну інформацією та моніторингу реалізації основних напрямів політичних реформ;

• підготовка кадрів – організація навчань і стажувань для виборних осіб та службовців органів місцевого самоврядування в освітніх закладах країн Європи або із залученням фа-хівців із даних країн;

• цільова фінансова допомога при здій-сненні децентралізації повноважень та адміні-стративно-територіальної реформи.

Зовнішньополітичні аспектинового плану Маршалла для України

Нині перед Україною без перебільшення стоїть загроза існуванню держави. Економіка підірвана війною на сході, окупацією Криму та діями попередньої влади. Сектор безпеки і оборони не здатен ефективно виконувати визначені для нього функції. Рівень життя населення лише за останні півроку знизився майже удвічі. Країна переживає системну кризу й водночас змушена власними силами оборонятися від агресії потужної ядерної держави.

Поряд з іншими нам потрібні значні фінан-сові й технологічні ресурси. Своєю чергою, від стабілізації ситуації в Україні суттєво зале-жить вся європейська і навіть світова безпека. Нині демократичні країни демонструють на-міри надати нам допомогу для подолання кризи. Бачимо навіть консолідацію зусиль щодо розв’язання найбільшої за останній час кризи у сфері міжнародної безпеки. Тому очевидно, що політичним змістом т.зв. плану Маршалла для України є зміцнення регіо-нальної безпеки.

Ще одним політичним аспектом нового плану Маршалла для України має стати напо-внення реальним змістом декларації щодо поглиблення партнерства та співпраці з Ук-раї ною. Зокрема, це стосується питання лібе-ралізації візового режиму.

Для реалізації нового плану Маршалла в Україні має бути використаний принцип самодопомоги. Тобто Україна сама має ініцію-вати перед донорами програму реформ, а го-ловне – забезпечити їх реалізацію.

Сам по собі план Маршалла не передбачає вирішення проблеми посилення політичної




співпраці України з демократичним світом. Проте економічна співпраця закладає міцні підвалини для політичної асоціації. Згадаємо, що реалізація плану Маршалла в 1947 р. сфор-мувала передумови для створення НАТО та зрештою і ЄС. Тому новий план Маршалла для України слід розглядати в контексті асо-ціації України з ЄС. У цьому випадку для нас формуються певні політичні перспективи. Зокрема, йдеться про таке.

Реалізація нового плану Маршалла має наблизити нас до повноцінної участі у форму-ванні механізмів європейської безпеки. Вже зрозуміло, що відносини партнерства з НАТО, так само як і відносини сусідства з ЄС, прин-ципово не вирішують проблеми забезпечення національної безпеки України. У нас непо-слідовна та прив’язана до політичної й еконо-мічної кон’юнктури політика. План Маршалла має поставити крапку у цій невизначеності. Це можливість виходу із «сірої зони» безпеки. Внаслідок цього звужується простір невизна-ченості, і, відповідно, підвищується рівень регіональної та глобальної стабільності. Це ситуація, в якій виграють усі, оскільки учас-ники європейської безпекової архітектури зацікавлені у зміцненні стабільності.

В України відкривається можливість по-ступового переходу до про-активної, діючої на випередження політики. Ця політика має бути спрямована на створення нової системи на-ціональної безпеки. Причому така система відповідатиме масштабам існуючих загроз і буде інтегрованою в систему міжнародної та регіональної безпеки. Отже, ми отримуємо можливість зберегти і зміцнити власну суб’єктність на міжнародній арені.

З’являється можливість тісніше об’єднати позиції України та євроспільноти у сфері без-пеки. Конвергенція України з безпековими структурами ЄС підвищить роль України в архітектурі європейської безпеки. Окрес-литься також перспектива формування систе-ми взаємних зобов’язань у цій сфері. Розви-ток безпекового сектору отримає позитивну динаміку.

Україна отримає імпульс для активної ре-гіональної політики. Нині українська регіо-нальна політика недостатньо інтенсивна й недостатньо послідовна. Як тільки з боку інших країн виникає супротив нашим регіо-нальним ініціативам, ми легко піддаємося зо-внішньому тиску і втрачаємо здобуті позиції. Якщо Європейський Союз трактуватиме Україну як частину власного цілісного євро-пейського простору, то це дещо стримуватиме тиск на нашу державу з боку інших регіональ-них і глобальних гравців.

Зростають актуальність і можливість ство-рення Балто-Чорноморського об’єднання на базі східноєвропейських країн-членів ЄС (Балтійські держави і країни Вишеградської групи), з одного боку, а також частини країн-учасниць програми «Східного партнерства» ЄС (Україна, Молдова, Грузія) – з іншого. Щоправда, тут слід очікувати потужного опо-ру Росії, що робить цей варіант малоймовір-ним.

З’являється можливість надання нової якості об’єднанню ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова). Це більш реально порівняно з попереднім сценарієм. Це крок у напрямі стабілізації регіональної геополі-тичної ситуації. Це також створюватиме умо-ви для врегулювання «заморожених конфлік-тів» у Придністров’ї, Криму та на Південному Кавказі.

Україна може посилити співробітництво у регіональному форматі Вишеградської групи держав (В-4) (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина). Держави В-4 вже заявили про свою готовність працювати разом з Україною у форматі «Східного партнерства». В перспек-тиві країни В-4 готові розглянути можливість приєднання України до Вишеградської групи. Що це дасть? Це дозволить залучити україн-ську сторону до участі в основних європей-ських регіональних організаціях Східної Єв-ропи (ОЕСР, ОЧЕС, Міжнародний банк еко-номічного співробітництва тощо). Зазначимо, що активне партнерство з В-4 нині дає змогу Україні розвивати енергетичне співробітни-цтво з ЄС за рахунок диверсифікації джерел постачання енергоносіїв (газовий реверс).

Найперспективнішою можливістю для Ук-раїни на європейському напрямку є створення зони вільної торгівлі між ЄС і США. Йдеться про найбільшу у світі ЗВТ з об’єднанням по-над 800 млн населення держав західного світу, найсучасніших технологій та інновацій.

Отже, нині вже є очевидним, що система колективної безпеки в Європі має будувати-ся на жорсткій протидії імперським амбіціям Росії. Це передбачає створення гнучкого альянсу широкого кола демократичних дер-жав та їх об’єднань.

Європейський Союз, вимушено орієнту-ється на засоби «м’якої сили», і не готовий діяти проти російських засобів «жорсткої сили». Тому НАТО стає основою європей-ської безпеки.

Позаблоковість не дала Україні безпеки. Тому постає питання нашої активної участі у системах колективної безпеки. Нинішня спрямованість НАТО на захист своїх кордонів у східній Європі створює для України шанс




для приєднання до діяльності Альянсу. Зо-крема, цілком реальна секторальна співпраця у сфері колективної безпеки з Польщею та країнами Балтії.

Поряд із воєнними питаннями Україні не-обхідно ініціювати та узгодити з Альянсом заходи з енергетичної, економічної та інфор-маційної безпеки. Доцільно окремо поставити питання про заходи протидії дипломатичній агресії Росії та про відмову від нав’язуваного Росією політичного порядку денного.

Очевидно, що вирішення проблем безпеки регіону стає практично неможливим без

урахування «російського чинника», тобто без нівелювання агресивної природи росій-ського неоімперіалізму.

Але зрозуміло, що реалізація нового пла-ну Маршалла для України не означатиме автоматичних гарантій її виходу з безпекової «сірої зони», особливо в умовах фактичної війни. Ми отримаємо лише нові можливості, використання яких залежатиме від волі та бачення українського суспільства, причому ці воля та бачення мають бути адекватно трансформовані системою влади у державну політику.



УДК 323.272

НОВА ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КРЕМЛЯ НА УКРАЇНСЬКОМУ НАПРЯМКУ

Соболєв Андрій Аркадійович,Соболєв Андрій Аркадійович,кандидат політичних науккандидат політичних наук

Проаналізовано загальну ситуацію, що призвела до українсько-російського кон-флікту, та зміни зовнішньої політики РФ на українському напрямку. Обґрунтовані її ідеологічні основи, стратегічні цілі та механізми застосування. Визначені характерні ознаки розвитку майбутніх українсько-російських відносин і системні наслідки нової зовнішньої політики Кремля для країн Заходу та України.

Ключові слова: українсько-російський конфлікт, зовнішня політика Росії, політика реалізму, неореалізм, інформаційна війна.

Події, що сталися в Україні на початку 2014 р., докорінно змінили геополітичну об-становку в усіх сферах міжнародної, регіо-нальної та національної безпеки, призвели до перегляду міждержавних відносин не тільки у регіоні, а й в усьому світі. Це сталося через перемогу українського народу під час Револю-ції гідності проти корупційної влади В. Яну-ковича та військову агресію й окупацію Ро-сією частини території суверенної України. Така російська політика не тільки порушила, а й «одним махом» звела нанівець усе підґрун-тя системи європейської безпеки, що вибудо-вувалася протягом останніх десятиріч, а також принципи, за якими побудована міжнародна система.

Загальна ситуація, що призвела до українсько-російського конфлікту

Анексію Криму, на думку автора, слід роз-глядати як один з етапів проведення широко-масштабної «каральної експедиції» В. Путіна

проти суверенної, незалежної Української держави. Це сталося внаслідок перемоги Ре-волюції гідності (Кремль вважає її переворо-том) – повалення українським народом ко-рупційної влади В. Януковича. Головна мета «каральної експедиції» В. Путіна – отриман-ня повного політичного, економічного й вій-ськового контролю над Україною.

Головними причинами російської інтер-венції проти України, на думку автора, слід вважати:

• бажання Кремля «покарати» Київ за Ре-волюцію гідності й водночас дискредитувати його успіхи в очах російських громадян;

• небезпідставне побоювання Кремля про можливість реалізації подібних із Києвом сценаріїв соціальних протестів у Росії (де авторитарний режим В. Путіна фактично вже перетворився в тоталітарний), адже співчут-тя і моральна підтримка значної кількості громадян РФ українського протесту проти корупційної влади В. Януковича цілком очевидні;

Геополітичне протистояння



Соболєв А. А.

• реалізацію давно спланованого Кремлем сценарію щодо анексії Криму та перетворення його у найпотужнішу у східноєвропейському регіоні військову базу – своєрідний південно-західний форпост Росії, що остаточно й «назав жди» зніме необхідність узгодження з Україною питання базування ЧФ РФ;

• демонстрацію внутрішньому споживачу «інформаційного ресурсу», що демократичні перетворення в країні здатні привнести лише хаос, громадянську війну, економічний колапс тощо;

• «необхідність» переходу (у зв’язку з пе-ремогою демократичних сил на Євромайдані) до фази практичної реалізації планів росій-ських спецслужб щодо дестабілізації соціаль-но-політичної обстановки на Сході та Півдні України у спосіб використання заздалегідь створених терористичних угруповань і про-російських сепаратистських рухів;

• завадити проведенню демократичних виборів й унеможливити нормальну політич-ну й економічну діяльність у регіонах країни.

Головним каталізатором активізації агре-сивних планів Кремля, розвиваючи думку російського економіста і політолога А. Іларіо-нова, стала перемога Революції гідності на Євромайдані у боротьбі з корупційним режи-мом В. Януковича, яка мала три характерні елементи [1]:

• антиімперіалістичний, результатом яко-го є рішення України про вихід із СНД і фак-тично завершення розмов щодо можливої участі нашої держави у геополітичному про-екті В. Путіна щодо відродження «російської імперії» у вигляді Митного союзу;

• антирадянський й антикомуністичний, про що засвідчили «ленінопад» й остаточне позбавлення комуністичної й соціалістичної символіки у більшості регіонів України, а та-кож значне зменшення прихильників кому-ністичної партії в нашій країні;

• антикорупційний, який на даному етапі фактично обмежився поваленням корупцій-ного режиму «сім’ї В. Януковича» й, поки що, на жаль, не став незворотнім трендом загаль-нонаціонального масштабу.

Ідеологічні основи нової зовнішньої політики Кремля

Приєднання Криму, як зазначає російський політолог І. Зевельов, означає кардинальний перегляд російської зовнішньополітичної доктрини, яка тепер «спирається на зовсім нову інтерпретацію національної ідентичності й загроз безпеки. До 2014 р. у реалістів-дер-жавників та «імперців» з’явилося відчуття

сили й упевненість, що Росія може відносно безболісно приєднати Крим, скориставшись глибокою кризою української державності. Відносини із Заходом більше не є пріоритетом зовнішньої політики, і його думку тепер можна ігнорувати. Головне ж полягає в тому, що фактично стала офіційною ідеологія постра-дянського реваншу. Її основою є образ Росії – збирачки розділеного штучними кордонами російського світу» [2]. Тобто нині Росія до-тримується нової зовнішньополітичної док-трини, яка пов’язана із внутрішніми уявлення-ми про російську ідентичність і спирається на політику реалізму.

Нагадаємо, що реалізм залишався доміну-ючою теорією протягом усієї холодної війни. З позицій реалізму міжнародні відносини розглядаються як боротьба за владу між дер-жавами, які відстоюють власні інтереси. Тео-рія реалізму домінувала в роки холодної війни тому, що вона пропонувала прості й перекон-ливі пояснення причин виникнення війн, со-юзів, імперських амбіцій, перешкод співробіт-ництву та інших міжнародних явищ, а також тому, що її акцент на конкурентній боротьбі повною мірою відповідав характеру відносин між США та СРСР, які розвивалися у дусі суперництва.

Реалізм не був незмінним ученням, і ця те-орія зазнала значної трансформації протягом усього періоду холодної війни. Такі «класики» реалізму, як Ганс Моргентау (Hans J. Mor-genthau) і Райнхольд Найбюр (Rein hold Niebuhr) вважали, що держави, подібно людям, мають природне бажання володарювати над іншими, що призводить до виникнення війн. Не заперечуючи необхідності створення гар-монічного, мирного міжнародного порядку, Г. Моргентау писав, що міжнародні відносини далекі від ідеальних, а міжнародна політика може бути визначена як «безперервне зусилля, спрямоване на збереження і збільшення могут-ності своєї власної нації й ослаблення могут-ності інших націй» [3, p. 5].

Політичний реалізм відкидає право будь-якої нації на створення універсального мо-рального закону, який може бути прийнятним для всіх суб’єктів, що підпадатимуть під його дію. Політичний реалізм відкидає тотожність між мораллю конкретної нації й універсаль-ними моральними законами. Багато націй випробували подібну спокусу – запропонува-ти їхні власні цілі та їхню волю як універсаль-ні принципи.

Так, одним із найважливіших принципів у концепції Г. Моргентау є те, що міжнародна політика розглядається як боротьба за владу. Коли погроза насильства перетворюється



Нова зовнішня політика Кремля на українському напрямку

в актуальність, зауважує Г. Моргентау, це означає поступовий перехід від політичної влади до влади військової. «У міжнародних відносинах збройні сили і погроза їхнього ви-користання є найважливішим матеріальним ресурсом, що визначає силу нації» [3, p. 26–28].

Отже, прихильники концепції політичного реалізму вважають, що головною рушійною силою у сфері міжнародних відносин є націо-нальні інтереси. Регулятором міжнародної політики є сила і баланс сил [4, p. 61–86].

Цікавою тенденцією в концептуальному розвитку парадигми реалізму є розкол, що намітився між прихильниками «оборонної» і «наступальної» шкіл. Такі «оборонні» реа-лісти, як Кеннет Уольц (Kenneth Waltz), Сті-вен Ван Евера (Stiven Van Evera) і Джек Снайдер (Jack Snyder) зважали на те, що у держав немає реальної зацікавленості в те-риторіальних завоюваннях, і заявляли, що витрати на експансію зазвичай перевищують її вигоди. Як наслідок, вони вважали, що війни між великими державами виникали передусім тому, що певні внутрішні групи навмисне пе-ребільшували гостроту загроз і мали неви-правдано великі надії на ефективність засто-сування військової сили.

Розглядаючи концептуальні підходи різ-них шкіл політики реалізму і неореалізму, необхідно звернути увагу на ті, що пов’язані з пошуком відповіді на запитання про витрат-ність військової експансії, або – ціни питання. Деякі неореалісти обґрунтованість точки зору про витратність військової експансії піддають сумніву. Зокрема, Пітер Ліберман (Peter Liberman) у книзі «Чи вигідні завоювання?» наводить низку історичних прикладів, вклю-чаючи окупацію Західної Європи нацистами та радянську гегемонію у Східній Європі, й доводить, що вигоди від завоювань нерідко перевищують витрати. Тобто він спростовує тезу про те, що «воєнна експансія більше не виправдовує пов’язаних з нею витрат» [5].

Якщо відкинути «моральність» російської військової агресії та анексії Криму, нехтуван-ня Росією нормами міжнародного права, міжнародними домовленостями та зобов’я-зан нями, а взяти суто економічний аспект, то, на перший погляд, проглядається пряма ви-года Росії. Так, за оцінкою українського Мін’юсту, вона становить понад 1080 млрд грн (близько 91140 млн дол. США). Саме таку суму оприлюднив на прес-конференції 2 червня ц.р. міністр юстиції Павло Петренко, зазначивши, що «у зв’язку з обмеженням права користування об’єктами, майном і ко-рисними копалинами ця сума продовжувати-ме зростати» [6].

Пропозиція українського Мін’юсту Гене-ральній прокуратурі України розпочати аре-штовувати майно й активи Росії в Україні та за кордоном для компенсації збитків, завданих анексією Криму, на думку експертів, можлива. Проте винести рішення, якому Росія змушена буде підкоритися, зможе хіба що Європей-ський суд із прав людини (ЄСПЛ) або Між-народний суд ООН.

Проблема в тім, що рішення ЄСПЛ можна чекати дуже довго. «У найкращому разі справа буде розглядатиметься 2–3 роки. Як правило, це потребує 5–6 років» [5], – зазначає партнер AstapovLawyers Олег Мальський. Тобто бра-вурні заклики українських політиків про те, що Росія через вироки суду невдовзі компен-суватиме Україні збитки за анексію Криму, не більш ніж популізм. Республіка Кіпр лише у травні 2014 р. дочекалася вироку ЄСПЛ стосовно окупації Туреччиною Північного Кіпру у 1974 р. Суд визнав Туреччину винною в завданні збитків Республіці Кіпр на суму 90 млн євро й зобов’язав виплатити ці кошти кіпрській владі.

Іншим судовим варіантом розв’язання українсько-російського конфлікту щодо Кри-му, як зазначає міжнародний юрист І. Наза-рова, «є ініціювання нашою державою спору в Міжнародному суді ООН. Однак передача спору для вирішення у Міжнародному суді ООН можлива тільки за згоди: 1) держави-по-зивача; 2) держави-відповідача. З огляду на політику Росії щодо України, вкрай малоймо-вірно, що вона дасть таку згоду» [7], – заува-жує юрист.

Довідково. Є три основні випадки, коли держави мають можливість звернутися до Міжнародного суду ООН для захисту своїх прав: 1) наявність спеціальної (попередньої) декларації держав – учасниць спору щодо визнання юрисдикції МС ООН з усіх питань (автор не виявила такої декларації у випадку України і Росії); 2) наявність спеціальної угоди між державами – учасницями спору про передачу цього конкретного спору для вирішення МС ООН; 3) прийняття юрисдик-ції МС ООН державою-відповідачем після подачі відповідної заяви (ст. 34 Статуту МС ООН) [7].

З-поміж геополітичних, економічних і воєнно-політичних сфер сучасної російської політики реалізму особливу роль відіграє інформаційна сфера. Фактично нині ми спо-стерігаємо, як «кремлівська верхівка», за-стосовуючи ЗМІ як зброю в інформаційній війні, не гребуючи відвертою брехнею, змогла




переконати більшість населення країни у пра-вомірності російської військової агресії проти України, звинувачуючи в українській кризі країни Заходу, передусім США. Результатом такої ворожої та брехливої пропаганди стало різке зростання рейтингу підтримки населен-ням РФ політики президента В. Путіна, що за три місяці фактично зріс більш ніж у півтора разу.

Довідково. За даними опитування росій-ського «Левада-Центру», у травні ц.р. діяль-ність Путіна на посту президента країни під-тримали 83 % респондентів, (у січні ц.р. – 53 %, на початку березня – 72 %) [8]. Понад те, саме українську владу звинувачують 85 % опита-них «Левадою-Центром» за погіршення від-носин між двома країнами. У тім, що винува-тий Кремль, переконані лише 1 % росіян [9].

Нещодавно, під час консультацій між ФРН і США щодо російської анексії Криму, канц-лер Німеччини А. Меркель (після телефонної розмови з президентом РФ) сказала прези-дентові США, що вона «не впевнена, чи зберіг пан Путін зв’язок із реальністю» [10], додав-ши, що, на її переконання, президент РФ пере-буває «в іншому світі». Скоріше за все, вона не мала на увазі, що В. Путін божевільний, а намагалася завуальовано передати, що «кремлівська верхівка» під його авторитарним керівництвом унаслідок великої кількості різноманітних «фобій» повернулася до полі-тики часів холодної війни.

Звісно, зміна політики потребує й зміни ідеологічних основ. Такими основами, або ідеологічним підґрунтям нової зовнішньої політики Росії, на думку автора, стала теорія класиків політики реалізму і неореалізму. Нині її широке застосування, розвинене з ура-хуванням сучасних воєн і військових кон-фліктів, ми спостерігаємо на українському напрямку.

Українсько-російські відносини: від стратегічного партнерства до стратегічної конфронтації

В основних українсько-російських між-державних договорах та угодах домінуючим принципом, на якому мають будуватися від-носини між двома країнами, задекларовано принцип стратегічного партнерства. Проте нинішні реалії взаємовідносин двох країн з кожним днем дедалі більше віддаляються від задекларованих намірів. Стале вороже проти-стояння між РФ і Україною у результаті ро-сійської військової інтервенції й агресивної

зовнішньої політики Кремля збережеться, напевно, на довгі роки, що фактично унемож-ливлює подальше українсько-російське спів-робітництво в межах будь-яких пострадян-ських інтеграційних союзів.

Російська зовнішньополітична стратегія та Стратегія національної безпеки РФ до 2020 р. спрямовані на реалізацію тих життєво важли-вих інтересів і цілей РФ, які вона переслідува-ла на міжнародній арені протягом останніх ро-ків. У цьому контексті для Росії, як держави імперського типу, зовнішня політика і гео-політичні інтереси визначальні у формуванні її внутрішнього політичного режиму.

У нинішній зовнішньополітичній стратегії В. Путіна Україні відведена роль критично важливого об’єкта у здійсненні «великих» гео-політичних проектів Росії. У цих проектах наша держава:

• продовжує розглядатися як доповнення, доважок того внутрішнього ресурсу, якого так не вистачає Росії для відновлення статус-кво великої регіональної держави;

• підпадає під тотальний контроль з боку спецслужб Кремля щодо забезпечення власної національної безпеки, розвитку ОПК, Зброй-них сил та інших військових формувань, ви-користання транзитного потенціалу держави тощо;

• приречена рухатися у фарватері безпеко-вої політики Росії, будувати свою зовнішню політику в тісній кооперації з Кремлем і ство-реними за провідної участі Росії геополітич-ними формуваннями на кшталт СНД, ЄАЕС, МС чи Євразійського союзу.

У своїх намірах Кремль готовий іти з при-воду України на відкриту конфронтацію із За-ходом, оскільки де-факто партнерські відноси-ни із Заходом і США для Росії менш вагомі, ніж Україна. Протистояння ж із Заходом дає змогу авторитарному режиму В. Путіна відво-лікти увагу росіян від внутрішніх економічних і соціальних проблем країни, списати помилки при ухваленні управлінських рішень на не-дружню до Росії політику США та Європи.

Військова агресія Росії й анексія частини території України (АР Крим) є прямим свід-ченням цьому. Незважаючи на засудження таких дій Генеральною Асамблеєю ООН та уведення Заходом політичних та економічних санкцій проти «кремлівської верхівки», гео-політичні амбіції Кремля продовжують «роз-повсюджуватися» на Схід і Південь нашої держави з метою політичної та економічної дестабілізації України й подальшої окупації українських територій. Лише жорсткий спро-тив усього цивілізованого світу дещо призу-пинив ескалацію російської агресії.




Слід зауважити, що Росія була готовою до запровадження Заходом економічних санкцій, а реалізація її агресивної «моделі» є достатньо підкріпленою в економічному сенсі. Протягом останнього десятиріччя завдяки різкому зрос-танню цін на вуглеводні енергоресурси Росія спромоглася досягти самодостатності в еко-номічному забезпеченні своєї зовнішньої політики. Однак, за оцінкою експертів, «запа-су міцності» російської економіки, якщо вона дотримуватиметься політики, яку вона здій-снювала у першому півріччі 2014 р., вистачить на 2–3 роки [11].

Нова зовнішня політика Росії спирається на постулати, що обґрунтовувалися росій-ськими геополітичними теоретиками й не-одноразово оголошувалися у промовах В. Пу-тіна протягом останніх років, а саме:

• деструктивний характер дії американ-ського однополярного світу має згубний ха-рактер і має бути змінений багатополярною системою міжнародних відносин;

• епосі світового господарювання США необхідно покласти край;

• політика США і НАТО є головним де-стабілізуючим чинником у забезпеченні та збереженні безпеки у Європі.

Першим кроком на шляху практичної реа-лізації цієї ідеології стала анексія Криму. Зробивши його, Росія де-факто перейшла «точку неповернення» з обраного курсу щодо втілення своїх стратегічних намірів, а саме: утвердити багатополярний світ, де Росія як «велика потуга» має відігравати провідну роль; принизити й дискредитувати роль США та НАТО у забезпеченні міжнародної безпеки; відвоювати у Заходу втрачені на пострадян-ському просторі сфери впливу.

Реалізація цих намірів, за задумом Кремля, дасть Росії змогу утвердити себе як провід-ного архітектора нового світового порядку, обмежить геополітичний вплив Заходу, зву-зить сферу поширення європейської цивіліза-ції та реалізації європейських демократичних цінностей, протиставивши їм власний цивілі-заційний проект «Русского мира». Зрештою, за їх переконанням, усе це приведе до значно-го посилення впливу Росії на світові міжна-родні процеси, перетворить її на провідну гео-політичну потугу у світі.

На відміну від попередніх, нова модель зовнішньої політики Росії має наступальний характер. Стратегія її реалізації ґрунтується на таких засадах:

• інформаційна війна, що не гребує циніч-ною фальсифікацією та спотворенням будь-яких фактів (à la guerre comme à la guerre – на війні як на війні);

• продовження гри на суперечностях, що позначилися у відносинах між США і ЄС, а також на «розколі» всередині ЄС між краї-нами «старої» та «нової» Європи для посла-блення консолідованої позиції щодо спротиву новій геополітичній моделі російської політи-ки;

• поглиблення процесів активного вико-ристання енергетичного чинника як засобу поширення впливу та домінування в Європі;

• збільшення своєї геополітичної ваги за рахунок реінтеграції пострадянського про-стору на власній цивілізаційній основі (Мит-ний союз, ЄАЕС, Євразійський союз).

Україні у цій моделі зовнішньої політики Росії відводиться роль ключової ланки всієї геополітичної конструкції як на пострадян-ському, так і східноєвропейському регіональ-ному просторах безпеки. Причому наша дер-жава водночас розглядається і як плацдарм оборони від зовнішніх геополітичних впливів, і як плацдарм для розширення геополітичного та геоекономічного домінування Росії в Європі.

З огляду на таку геополітичну важливість нашої держави, нинішньою головною страте-гічною метою Росії в російсько-українських відносинах є максимальне перешкоджання входженню України до європейського циві-лізаційного простору, запровадження всіх важелів примусу (аж до військового) для залучення її у російський цивілізаційний гео-політичний проект.

При реалізації цього проекту на україн-ському напрямку Росія дотримуватиметься стратегії, що передбачає такі етапи вирішення зовнішньополітичних завдань: 1) дискредита-ція та ізоляція України від міжнародних інте-граційних процесів; 2) примусове залучення нашої держави до російських реінтеграційних проектів; 3) формування єдиного російського гуманітарного простору з республік колиш-нього СРСР.

Вирішення завдань на першому етапі Ро-сія пов’язує передусім із дискредитацією Ук-раїни як суверенної держави й самостійного суб’єкта міжнародних відносин. Мета – недо-пущення її вступу до НАТО і ЄС. Механіз-ми – широкомасштабна інформаційна війна з використанням сучасних технологій ведення війни керованого хаосу.

Важливість повноцінної реалізації першо-го етапу російської стратегії на українському напрямку пов’язана передусім з тим, що інте-грація України до ЄС створює низку загроз геополітичним та економічним інтересам Ро-сії. В геополітичному сенсі європейська інте-грація України унеможливлює повноцінну реалізацію РФ будь-яких реінтеграційних




проектів на просторі СНД. Вона також по-збавляє Росію економічних, енергетичних та інформаційних важелів впливу на Україну щодо реалізації російських геополітичних на-мірів.

Руйнує стратегічні наміри Кремля послі-довна зовнішня політика України щодо по-глиблення та активізації процесу європейської інтеграції, могутня підтримка міжнародної спільноти у прагненні українського народу самостійно вирішувати свій зовнішньополі-тичний курс, а також внутрішньодержавна консолідація суспільства як відповідь на ро-сійську військову агресію. Важливим кроком в унеможливленні агресивних намірів Кремля стало зміцнення Україною українсько-росій-ського кордону та посилення прикордонного режиму для унеможливлення «експорту» ро-сійського тероризму, наркотрафіку, нелегаль-ного завезення зброї та валюти для підривної діяльності терористичних угруповань тощо. На порядок денний поставлене питання про введення візового режиму з Росією.

Проте основні загрози інтересам Росії від членства України в ЄС виникають навіть не в економічній площині, хоча витіснення російського капіталу з України та втрата Ро-сією великого сегмента українського ринку є доволі суттєвим наслідком. Вони пов’язані насамперед із прагненням нашої держави при-єднатися до іншого цивілізаційного простору, де існує сила права (а не право сили), є новітні технології, величезний ринок товарів та по-слуг, що функціонує за погодженими міжна-родним законодавством нормами. Успіх Ук-раїни на цьому шляху стане своєрідним до-роговказом іншим країнам пострадянського простору – куди рухатися. Це остаточно «по-ховає» наміри Росії стати не те що світовою надпотугою, а й навіть регіональним центром сили.

Іншу загрозу в діях України Росія небез-підставно вбачає у гіпотетичній можливості приєднання до НАТО. Саме цією обставиною пояснює президент РФ В. Путін іноземним ЗМІ «вимушені» дії Росії щодо анексії Кри-му, наголошуючи, що у Росії «не було жодних гарантій того, що Україна завтра не стане частиною Північноатлантичного військового блоку» [7].

Вирішення завдань другого етапу Росія пов’язує з примусовим залученням нашої держави (навіть до військового вторгнення на материкову територію країни) до російських реінтеграційних проектів. Насамперед це стосується повномасштабної інституційної реінтеграції через залучення України до СНД, Митного та Євразійського Економічного сою-

зів, нещодавно створеного Євразійського Со-юзу. В цьому сенсі Росія вже використовувала механізми секторальної реінтеграції, що пе-редбачала захоплення ключових сегментів української економіки та культурно-інформа-ційного простору України. Такі реінтеграцій-ні завдання зумовлені переконанням росій-ської верхівки в нежиттєздатності Україн-ської держави.

Що стосується економічних інструментів реінтеграції, то в цьому сенсі Росія віддавала перевагу протягом останніх років механізмам двосторонніх відносин. На першому місці з-поміж них залишався газовий чинник і ви-користання енергетичної залежності України від РФ. Економічна стратегія Росії у відноси-нах з Україною має яскраво виражений гео-політичний і геоекономічний контекст, де прагнення Кремля пов’язані з досягненням стратегічних цілей:

• силовими методами стимулювати процес залучення політичного та економічного ре-сурсів України до російських реінтеграційних проектів;

• за можливості витіснити українських виробників з російського ринку;

• отримати контроль над газотранспорт-ною системою України та іншими стратегічно важливими сегментами української економіки у спосіб стимулювання експансії російських корпорацій і приватних компаній, політично лояльних до Кремля;

• здійснити регіональну реінтеграцію у спосіб отримання контролю над політичною та економічною ситуацією у східних і півден-них регіонах України.

Упродовж останніх років провідну роль у реалізації цих цілей Росія надавала інвести-ційній експансії великих російських бізнес-груп. Ключовими об’єктами під час реалізації цих намірів були насамперед такі стратегічні галузі економіки України, як кольорова мета-лургія, нафтохімія, телекомунікації, машино-будування, електроенергетика та газовий комплекс. У машинобудуванні російські ком-панії скуповували українські заводи і промис-лові комплекси, що мають стратегічне зна-чення і працюють за принципами вузлової кооперації.

Стратегічним напрямом економічної екс-пансії Росії було здійснення регіональної ре-інтеграції східних регіонів України через ме-ханізм прикордонного співробітництва. Основними методами Росії щодо здійснення економічної експансії та захоплення найваж-ливіших сегментів української економіки були: інкорпорація уряду України та її вищих державних чиновників у російські бізнес-ін-




тереси; забезпечення у такий спосіб режиму найбільшого сприяння та преференцій росій-ським інвестиціям; перекупка у бізнес-груп України контрольного пакету акцій провідних українських компаній.

Вирішення завдань третього етапу поля-гає у формуванні єдиного російського гума-нітарного простору, що відповідає фунда-ментальним інтересам Росії, пов’язаним з її цивілізаційним розвитком. Головною страте-гічною метою в цьому проекті є недопущен-ня самоідентифікації української нації та її розвитку, переформатування розвитку Ук-раїни в малоросійську модель – протекторат Росії.

Основними завданнями при реалізації Ро-сією цієї стратегічної мети є [12]:

• надання російській мові в Україні дер-жавного статусу;

• захоплення інформаційного і культурно-го простору України та забезпечення доміну-вання в ньому російських інформаційних і культурних продуктів;

• недопущення відродження історичної пам’яті української нації та дискредитація її національних символів;

• реінтеграція східних і південних регіонів України в російський інформаційний і куль-турний простір та створення на їх базі альтер-нативної українському суспільству малоро-сійської спільноти;

• зміцнення в Україні маріонеткового про-російського уряду та інкорпорація політичної еліти України в російські інтереси;

• створення в Україні експертного пулу політологів та інформаційних центрів, спро-можних просувати в українському суспільстві ідеї державної ідеології та політики Росії.

Війна керованого хаосу як новий механізм сучасної політики реалізму

Військове вторгнення Росії на територію суверенної України (анексія Криму) означає кардинальний перегляд російської зовнішньо-політичної доктрини, яка тепер спирається на зовсім нову інтерпретацію національної іден-тичності й загроз безпеки. Ґрунтується ця нова російська ідеологія, як уже зазначалося, на принципах «реалізму».

Як головний механізм реалізації геополі-тичних задумів Кремля щодо України обрана політика війни керованого хаосу. Її основою є досвід ведення сучасних «гібридних», або «безкровних» війн. Ця мета досягається зни-щенням або ослабленням нашої держави з ви-користанням усіх інструментів російської могутності, включаючи військову силу.

Сутність війни керованого хаосу, як зазна-чають російські експерти, полягає в геополі-тичному знищенні держави-жертви, яка об-рана країною-замовником як об’єкт впливу. Під таким знищенням розуміється комплекс заходів щодо нейтралізації геополітичних ха-рактеристик цієї держави (розмір території, чисельність населення, статус держави у світі, економічні можливості, військова міць, сукуп-ний потенціал тощо) [13].

Війна керованого хаосу, за задумом Крем-ля, дасть змогу Росії нав’язувати іншим дер-жавам свої умови. «При цьому сама війна стає максимально безкровною й мінімально ви-тратною для самої Росії. Під час війни нового типу в державі-жертві (в нашому випадку – Україна) ініціюються деякі внутрішньополі-тичні процеси, які, по суті справи, є акціями стратегії керованого хаосу. Справжні роль, місце, інтереси й цілі країни-замовника (Ро-сії) виводяться зі сфери суспільної уваги, хо-ваються за «інформаційним сміттям» і дема-гогією. Країна-жертва є зануреною у стан хао-су, причому вона досить довго цього не усві-домлює, намагаючись вирішити проблеми, які виникли, стандартними шляхами й способа-ми» [13].

Довідково. Як вважають кремлівські тео-ретики, «війна може тривати необмежений час – від кількох днів до кількох років або мати ще більш затяжний характер. Вона ве-деться всіма можливими силами, коштами й способами, починаючи з ненасильницьких і закінчуючи силовими діями. Однак регу-лярні збройні сили країни-замовника в такій війні грають часто лише допоміжну роль і не обов’язково застосовуються в операціях вторгнення.

Війна керованого хаосу передбачає три стадії:

– розгойдування ситуації через інспірування внутрішньодержавного конфлікту в краї-ні-жертві;

– деградація, руйнування й розпад країни з перетворенням її на т.зв. недієздатну державу;

– виступ Росії в ролі благодійника й рятів-ника, зміна політичної влади» [13].

Однак план Кремля під кодовою назвою «Русская весна», який передбачав повстання українського народу на усьому Сході та Півдні України, успішно провалився. Росії не вдало-ся перетворити нашу країну з держави-жерт-ви в «недієздатну» державу. Україні завдяки світовій підтримці вдалося опанувати кризову ситуацію. Однак у серпні ц.р, спочатку під




виглядом «гуманітарної допомоги», а потім навіть зухвало, Кремль таки вдався до операції прямого вторгнення на територію східних об-ластей України. Причому офіційний Кремль, незважаючи на численні зафіксовані факти участі російських військових у бойових діях на Донбасі, тривалий час заперечував при-сутність представників російських збройних сил у конфлікті.

Отже, Росії майже вдалося у повному об-сязі реалізувати першу стадію плану. Зокрема, був завданий головний удар по стабільності в державі. Розвиток ситуації в Україні протя-гом кількох місяців відбувався за єдиним за-гальним сценарієм Кремля, а саме: в україн-ському суспільстві сформовані настрої невдо-волення різних типів; створена внутрішньопо-літична криза; в східних регіонах сепаратизм переріс у тероризм; виник внутрішньодержав-ний конфлікт. Нині Росія, незважаючи на по-літичний і економічний тиск світової громади, продовжує докладати зусиль, щоб конфлікт в Україні переріс у громадянську війну хоча б в окремих регіонах.

Геополітичне знищення України, як циніч-но заявляють кремлівські теоретики, зовсім не означає фізичне знищення населення, за-хоплення усієї території держави та її матері-альних цінностей, ламання політичної систе-ми й підриву культурних основ. Мета Росії одна: розчленовування України як єдиної держави й утворення на її просторі нових «не-залежних» державних утворень. Саме цим пояснюється наполегливість Кремля щодо ідеї «федералізації» нашої держави.

Висновки (системні наслідки нової зовнішньої політики Кремля на українському напрямку)

Порушення Російською Федерацією низки міжнародних угод і зобов’язань, її військова агресія й порушення суверенітету й територі-альної цілісності України (анексія Автоном-ної Республіки Крим) призвели до геополі-тичних змін у східноєвропейському регіоні та необхідності перегляду країнами Заходу їхніх взаємовідносин зі східною агресивною сусід-кою. Нова зовнішня політика Кремля матиме системні наслідки не тільки в її відносинах з Україною, а й із західним світом. Такими системними наслідками стануть:

для західного світу:1) руйнування сприйняття Росії як партне-

ра, а також позитивних очікувань від розши-рення співробітництва із цією країною;

2) різке зниження рівня довіри до спільних енергетичних проектів з РФ. Повернення до

порядку денного необхідності диверсифікації постачання енергоресурсів до Європи з метою запобігти випадків надання Росією «дешево-го» газу як «важеля» політичного тиску;

3) підрив довіри до будь-яких угод і дого-ворів, підписаних із Кремлем, оскільки «крем-лівська верхівка» (на чолі з президентом РФ В. Путіним) продемонструвала повну зневагу до норм міжнародного права, міжнародних договорів, взятих на себе зобов’язань щодо гарантій безпеки іншим державам, у т.ч. відпо-відно до договорів про дружбу і співробіт-ництво;

4) усвідомлення необхідності об’єднання зусиль європейських країн в організації та підтримці стабільності на континенті і світі, спротиву державам, що підтримують сепара-тистські та екстремістські рухи, сприяють розповсюдженню та експорту тероризму в інші країни, поширюють розбрат серед на-родів інших держав;

5) зниження інвестиційної привабливості співробітництва з Росією як із державою-агре-сором, що підтримує тероризм і сепаратизм, зневажає норми міжнародного права та по-ширює нестабільність у східноєвропейському регіоні;

для України:1) остаточна втрата довіри до геополітич-

них проектів Росії щодо Митного та Євразій-ського союзів, а також значимості раніше укладених із РФ міжнародних договорів щодо гарантій суверенітету й територіальної ціліс-ності України;

2) переорієнтація на нових геополітичних союзників у Європейському, Євроатлантич-ному, Азіатсько-Тихоокеанському регіонах з остаточною відмовою від участі в СНД, Єв-разійському Економічному та Митному сою-зах;

3) усвідомлення українським істеблішмен-том хибності позаблокової політики України, зважаючи на тенденції до відродження про-цесів блокового протистояння, що пов’язані з політичною та економічною ізоляцією Росії з боку світового співтовариства;

4) перегляд партнерських відносин із дер-жавами, які в період російської агресії полі-тично її підтримували, тобто фактично ви-ступили на боці агресора проти України;

6) зростання актуальності повернення Ук-раїни до політики євроатлантичної інтеграції як напрямку, що забезпечуватиме незалеж-ність, суверенітет і територіальну цілісність держави. Зважаючи на вірогідність подальшої російської агресії, в українському суспільстві з’явилася реальна можливість консенсусу щодо позитивного ставлення до НАТО;




7) реальне зміцнення державницьких про-українських настроїв у суспільстві, збільшен-ня патріотизму та поразка посткомуністично-го світосприйняття;

8) необхідність здійснення нової дифе-ренційованої політики нашої держави на те-ренах СНД, оскільки зазначені країни про-довжують відігравати важливе значення для України.

Слід очікувати, що за умов дотримання Україною зовнішньополітичного курсу на

європейську та євроатлантичну інтеграцію Росія продовжуватиме спрямовувати свої зусилля на дестабілізацію внутрішньополі-тичної та економічної ситуації в Україні.

У цьому контексті нагальним завданням для нашої держави на нинішньому етапі кар-динальних трансформаційних змін є поєднан-ня послідовної жорсткої позиції щодо євроін-теграції, Криму та сепаратизму з уникненням деструктивного конфронтаційного розвитку відносин із Російською Федерацією.

Список використаних джерел

1. Илларионов заявил, что целью Путина является смена власти в Киеве // Зеркало недели. – 2014. – 12 марта [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zn.ua/POLITICS/illarionov-zayavil-chto-celyu-putina-yavlyaetsya-smena-vlasti-v-kieve-140932_.html

2. Зевелев И. Новая внешнеполитическая доктрина Росии / Игорь Зевелев // Ведомости. – 2014. – 7 апреля (№ 60 (3564)).

3. Morgenthau H. Politics Among Nations. The Struggle for Power and Peace. Second Edition. – New York : Alfred A. Knopf, 1955.

4. Nobel J. W. Morgenthau’s Sruggle with Power : The Theory of Power Politics and the Cold War / J. W. Nobel // Review of International Studies. – 1995. – № 21.

5. Liberman P. Does Conquest Pay? The Exploitation of Occupied Industrial Societies. – Princeton University Press, 1998. – 262 p.

6. Попова М. Цена полуострова. Что Украина может конфисковать у России за Крым / М. Попова, Е. Головатюк // Ліга. Бізнес. – 2014. – 4 июня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://biz.liga.net/all/tek/stati/2761860-tsena-poluostrova-chto-ukraina-mozhet-konfiskovat-u-rossii-za-krym.htm

7. Назарова І. Крим і власність. Перспективи України в судах / І. Назарова // Дзеркало тижня. Україна. – 2014. – № 20. – 6 червня.

8. Снеговая М. В ловушке сознания / М. Снеговая // Ведомости. – 2014. – 2 июня (№ 97 (3601).9. Железнова М. Непонятный Порошенко / М. Железнова // Ведомости. – 2014. – 30 мая (№ 96 (3600).10. Меркель вважає, що Путін перебуває «в іншому світі» // ТВІ. – 2014. – 3 березня [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://tvi.ua/new/2014/03/03/merkel_vvazhaye_scho_putin_perebuvaye_v_inshomu_sviti___zmi

11. Тремасов Кирилл. Запаса прочности российской экономики хватит на 2–3 года / Кирилл Тремасов // Новый Севастополь. – 2014. – 4 мая [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://new-sebastopol.com/news/aktsenti/Kirill_Tremasov_Zapasa_prochnosti_rossiyskoy_ekonomiki_hvatit_na_2_3_goda

12. Зовнішня політика України – 2007 : стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети / за ред. Г. М. Перепелиці. – К. : ВД «Стилос». – 2008. – С. 225–226.

13. Война в Сирии – уроки для России // Независимое военное обозрение. – 2013. – 24 мая [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nvo.ng.ru/polemic/2013–05–24/1_siria.html




УДК 321.01:325

НЕГАТИВНІ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІВПЛИВИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

ПРОТИ УКРАЇНИ ТА МОЖЛИВІ ЗАСОБИ ПРОТИДІЇ

Конах Вікторія КостянтинівнаКонах Вікторія Костянтинівна,,кандидат політичних науккандидат політичних наук

Розглянуто сучасні тенденції застосування негативних інформаційно-психологіч-них впливів на Україну з боку РФ. Визначено основні сфери національної безпеки, в яких вони проявляються, а також методи, засоби та інструментарій, які використо-вуються при здійсненні таких впливів. Запропоновано напрями вдосконалення дер-жавної політики та управління інформаційною сферою для їх нейтралізації.

Ключові слова: негативні інформаційно-психологічні впливи, інформаційно-психо-логічна безпека, інформаційний простір, інформаційна політика держави.

Станом на 2014 р. політики, журналісти та громадськість визнали, що Російська Федера-ція здійснює проти України інформаційну вій ну. Проте ця війна розпочалася не кілька місяців тому (як супровід анексії АР Крим) чи півроку потому (як протидія Майдану), вона точиться упродовж усіх років незалежності нашої держави. При цьому необхідно заува-жити, що РФ здійснює цілеспрямований не-гативний інформаційно-психологічний вплив (через проведення окремих чи об’єднаних між собою акцій, операцій, кампаній) на Україну незалежно від того, які сили знаходилися при владі, а виключно з огляду на власні коротко-строкові чи стратегічні інтереси. Основним же пріоритетом для російського керівництва є перерозподіл та посилення свого політично-го й економічного впливу у світі, насамперед у спосіб забезпечення відновлення доміную-чих позицій на пострадянському просторі із залученням України до сфери свого геополі-тичного впливу.

Варто зауважити, що аналізу теоретичних положень забезпечення національної безпеки країни на інформаційно-психологічному на-прямі присвячено роботи низки вітчизняних авторів. Зокрема, аналіз теоретико-методоло-гічних засад забезпечення інформаційної без-пеки досліджували С. Чукут, В. Толубка, В. Богданович, Д. Міщенко, В. Кобринський; інституціональний та нормативно-правовий вимір – А. Кузьменко, В. Остроухов, В. Ци-

ганков, І. Валевська; інформаційно-психоло-гічну боротьбу – Г. Почепцов, О. Литвиненко, В. Лисенко та ін. Крім того, на існуючі небез-пеки в інформаційному просторі неодноразо-во вказували й представники відповідних ор-ганів державної влади, зокрема Державного комітету телебачення і радіомовлення Украї-ни, Національної ради України з питань теле-бачення і радіомовлення, Апарату Ради націо-нальної безпеки і оборони України та інші, а також представники професійних медійних об’єднань, зокрема Національної спілки жур-налістів України. Проте, незважаючи на зна-чну кількість наукових і публіцистичних праць на означеному напрямі, перманентне застосування негативних інформаційно-пси-хологічних впливів на Україну з боку сусід-ньої держави вимагає напрацювання додатко-вих теоретичних, а також практично-приклад-них рекомендацій щодо їх нейтралізації.

З огляду на зазначене, метою даної статті є визначення сучасних тенденцій застосуван-ня зовнішніх інформаційно-психологічних впливів на Україну з боку РФ; основних сфер національної безпеки, в яких вони виявляють-ся; методів, засобів та інструментарію, який використовується при здійсненні таких впли-вів; а також визначення напрямів удоскона-лення державної політики та управління ін-формаційною сферою для їх нейтралізації.

Так, аналіз негативних інформаційно-пси-хологічних впливів, які здійснює РФ у межах



Негативні інформаційно-психологічні впливи Російської Федерації проти України та можливі засоби протидії

довготривалої інформаційної кампанії проти України впродовж останніх років, дає змогу виокремити такі їх основні напрями, що зачі-пають основні сфери національної безпеки України та становлять загрозу національним інтересам:

• у зовнішньополітичній сфері – перешко-джання євроінтеграції України у спосіб фор-мування упередженого ставлення світової спільноти до української влади, поширення недостовірної, неповної та викривленої інфор-мації про Україну, висловлювання недоціль-ності євроінтеграції України, спонукання до участі у Митному союзі та ЄврАзЕС, а також обґрунтування необхідності реінтеграції Росії, України та Білорусі в єдину державу;

• у внутрішньополітичній сфері – форму-вання образу ворога – українця серед росій-ськомовних громадян України та росіян, а та-кож спроби формування упередженого став-лення світової спільноти до патріотичних ру-хів в Україні у спосіб поширення викривленої, недостовірної та упередженої інформації щодо становища в Україні росіян та інших етнічних груп, статусу російської мови; при-ховані чи відкриті спроби впливати на резуль-тати президентських і парламентських вибо-рів у нашій країні через залучення керованих Кремлем російських політтехнологів та кон-сультантів у роботі виборчих штабів окремих українських політичних сил (Партії регіонів, Фронту змін), обов’язковим аспектом діяль-ності яких є, зокрема, формування іміджу ло-яльних до Росії кандидатів;

• у сфері державної безпеки – посягання на державний суверенітет і територіальну ціліс-ність України у спосіб порушення питань про приналежність АР Крим (відбувалося впро-довж усіх років незалежності), наразі – про доцільність федералізації України та форму-вання «Новороссии» на Сході України;

• у воєнній сфері – витіснення України зі світового ринку зброї у спосіб поширення не-достовірної інформації щодо участі України у незаконному розповсюдженні зброї, обо-ронних технологій та низької якості україн-ської військової техніки тощо; на cьогодні – формування негативної громадської думки серед української та світової спільноти про дії Збройних сил України на Сході України у спосіб поширення недостовірної інформації про застосування військовими зброї проти мирного населення;

• в економічній сфері – витіснення України зі світового та російського ринків у спосіб роз-повсюдження недостовірної інформації про якість окремих груп товарів чи низький рівень наукових розробок у певних галузях; пере-

шкоджання реалізації та дискредитація здій-снених заходів Україною щодо зниження енергетичної залежності від РФ, зокрема за-вдяки маніпулюванню інформацією щодо цін на енергоносії;

• у соціальній та гуманітарній сферах – протидія переосмисленню власної історичної спадщини, нівелювання українських культур-них цінностей і формування проросійських настроїв у суспільстві у спосіб насаджування міфу про спільний «русский мир», заперечен-ня існування окремої від росіян української нації з власною мовою, культурою та історією, ставлення під сумнів права української нації на самовизначення й утворення національної держави.

Проте якщо донедавна негативні інформа-ційно-психологічні впливи використовували-ся РФ як допоміжний засіб для досягнення економічних, політичних чи інших зисків, то наразі, в умовах неоголошеної «гібридної» вій ни, яку веде РФ проти нашої держави, ін-формаційна зброя використовується так само, як і справжня зброя. У цій війні нового типу ставка робиться на формування «правильно-го» з точки зору агресора образу жертви в цій війні та використання цивільного населення для нагнітання масової істерії та спротиву за-конній владі. Саме тому для досягнення своєї мети в інформаційній війні проти нашої дер-жави РФ використовує весь наявний арсенал традиційних і сучасних методів, засобів, а та-кож потужний інструментарій.

До методів впливу варто віднести викорис-тання пропаганди, агітації, тенденційної ін-формації, напівправди та відвертої неправди («фейку»). Щодо російської пропаганди, то вона нині скерована не лише на дорослу, а й на дитячу аудиторію. Так, нещодавно російські медійники створили короткий анімаційний фільм про те, як українська армія нібито бом-бардує Донбас. На початку фільму продемон-стровано дитячі малюнки, на яких зображене мирне життя, а далі йдуть картини палаючих автомобілів та зруйнованих нібито україн-ською армією будинків. «Ми змушені були тікати в Росію», – говорить одна дитина за кадром. Основним гаслом фільму є «Рятуйте людей Донбасу».

Прикладами розміщення напівправди є інформаційні повідомлення під час анексії Криму, коли російські ЗМІ заявляли про ма-совий перехід українських силовиків на бік Росії або про добровільну здачу військових частин, складів, зброї, інших військових об’єктів російським військовим. Хоча таких випадків було значно менше. Як приклад роз-повсюдження тенденційної інформації можна



Конах В. К.

згадати постійне цитування сайтами, пов’я-заними із російськими спеціальними служба-ми, таких осіб, як П. Робертс (працівник уряду США за часів Р. Рейгана), Ф. Канінгем (екс-журналіст The Mirror, Irish Times та Inde pen-dent), В. Медсен та ін. Здебільшого вони до-тримуються виразно антиамериканської лінії поведінки, а багато з них співпрацюють із до-слідниками проблем «світової змови».

Прикладом «фейку» може бути розтира-жована російськими ЗМІ інформація про ди-тину, яку начебто розіп’яли українські вій-ськові на Донбасі. Варто зауважити, що «брудні технології» широко використовува-лися російськими ЗМІ як під час анексії Криму, так і під час військової інтервенції на Східну Україну, що засвідчили не лише ук-раїнська сторона, а й світова спільнота.

До засобів впливу, які використовує РФ в інформаційній боротьбі з Україною, відно-сяться медійні ресурси: телебачення, радіо, друковані ЗМІ та дедалі частіше – Інтернет-ЗМІ, а також кінопродукція та книги.

Зокрема, найпоширенішим засобом, який використовувала РФ в інформаційній війні з Україною, донедавна було телебачення. Цьому сприяли як соціокультурний складник і мовний фактор (російську мову розуміють понад 90 % населення України), так і той факт, що в результаті цілеспрямованої роботи російської сторони в кабельних мережах Ук-раїни здійснювали ретрансляцію «Первый канал», «НТВ-мир», «Россия 24», «РТР-Планета», «Звезда», LifeNews та інші, які не лише подавали неправдиву інформацію про події в Україні, а й здійснювали спроби розпалювати міжнаціональну ворожнечу, за-кликали до федералізації та територіального поділу України, використовували інші де-структивні антиукраїнські гасла. При цьому російський інформаційний продукт розпо-всюджувався в Україні і у мережах кабельного телебачення, і через системи цифрового су-путникового телебачення. У цьому контексті варто зауважити, що незважаючи на видален-ня за рішенням суду з кабельних мереж росій-ських каналів ОРТ, РТР, НТВ, ТВЦ тощо, українці при бажанні мають можливість диви-тися відповідні канали через супутник чи Ін-тернет.

Іншим за значенням засобом впливу на широкі маси населення в нашій державі з боку РФ є преса, зокрема газети. Цей чинник ви-користовувався повною мірою, адже в інфор-маційній війні аналітичний чи розважальний матеріал може мати вплив на аудиторію не менший, ніж пряма політична реклама. В Україні видавалися загальнонаціональні

українські версії російських видань, які по-ширювали матеріали, що пропагували росій-ську доктрину, спрямовану на розвал України, закликали до повалення конституційного ладу, продовження та поглиблення агресії, розпалювання війни, ворожнечі, ненависті тощо. Деякі з них на сьогодні вже закриті, зо-крема «Известия», «Коммерсантъ», проте й інші потребують прискіпливої перевірки.

Також вагомим інструментом впливу РФ на українську аудиторію є радіомовлення. Зо-крема, ще донедавна в українському радіо-просторі на хвилях «Радіо Ера» здійснювала своє мовлення радіостанція «Голос Росії», ві-дома своєю антиукраїнською позицією.

В інформаційно-психологічній боротьбі РФ широко використовує й Інтернет. При цьому застосовуються як наявні, так і спеці-ально створені інтернет-ресурси, більшість із яких розташована за межами України на за-кордонних серверах, зберігаючи лише прина-лежність до українського сегмента глобальної мережі (URL-адреси). Такі інтернет-видання («Новый регион», «Регнум», «Провокация» та ін.), популяризуючи серед української ауди торії ідеї сепаратизму, продовжують не-сти загрозу територіальній цілісності нашої держави.

Водночас вагомим ресурсом «гібридної» війни, яку здійснює РФ проти України на су-часному етапі, стали соціальні мережі. Так, експерти ще з початку Майдану в Києві по-мітили, що у соцмережах РФ, а також країн-сусідів (Польщі, Румунії, Угорщини, Австрії) почала з’являтися велика кількість негатив-них коментарів про Україну. Причому їх ана-ліз вказував на те, що така акція готувалася заздалегідь, адже під час написання комента-рів у Польщі використовували молодіжний сленг, в Австрії – віденський діалект. Польські журналісти не полінувалися знайти, звідки розсилалися коментарі, і виявили, що це було зроблено з російських IP-адрес [1].

Важливим інструментом інформаційного впливу РФ на Україну є книжкова продукція антиукраїнського змісту, в якій заперечується існування окремої від росіян української нації з власною мовою, культурою та історією, ста-виться під сумнів право української нації на самовизначення й утворення національної держави, а незалежність України характери-зується як сепаратизм, розпалюються міжна-ціональна та релігійна ворожнеча, у свідомос-ті громадян РФ, а також російськомовних громадян України формується образ ворога – українця. Варто зауважити, що такі книги по-чали з’являтися ще у 2000-х роках, проте ма-сово почали публікуватися цього року.




За жанром вони варіюються від публіцистики до фантастики, а наклади суттєво різняться. Наприклад, твір М. Калашнікова «Независи-мая Украина. Крах проэкта», що належить до публіцистичного жанру, у 2009 р. видали на-кладом у 10 тис. примірників, тоді як «Рос-сийско-украинские войны» О. Сєвєра у 2009 р. (публіцистика) – 4 тис., Ф. Березіна «Война 2010. Украинский фронт» у 2010 р. (фантасти-ка) – 6 тис. [2], а книги Г. Савіцького «Украина в крови. Бандеровский геноцид» 3 тис. і «Ди-кое Поле 2017. На руинах Ук раи ны» 4 тис. у 2014 р. Ціна таких книг не перевищує 100–200 рублів (20–40 грн), вони ввозяться в Укра-їну поза митним контролем і розповсюджу-ються через книжкові ринки, насамперед Киє-ва та Харкова. При цьому нині російська книжкова продукція складає значний сегмент українського ринку – за оцінками експертів, на 80–85 % [3].

Одним із вагомих інструментів антиукра-їнської пропаганди РФ є кінопродукція – чис-ленні серіали та фільми, які донедавна масово транслювалися загальнонаціональними українськими телеканалами. У такій кінопро-дукції українців показують як негативних персонажів, перекручують історичні факти про Україну, звеличують дії російських вій-ськових і силовиків, зокрема під час окупації українських земель тощо. Варто зауважити, що деякі українські телеканали з власної іні-ціативи відмовилися від трансляції росій-ських серіалів, які вихваляють збройні сили Росії та ФСБ (зокрема йдеться про відповідну ініціативу Групи «1+1 медіа»), проте інші ук-раїнські телеканали продовжують транслюва-ти таку продукцію.

Таким чином, аналіз негативних інформа-ційно-психологічних впливів, які здійснює РФ на нашу державу, вказує на їх плановість, системність і скоординованість на найвищому державному рівні. У цьому контексті необхід-но зауважити, що питаннями здійснення по-літики та нормативно-правового регулювання у сфері масових комунікацій та ЗМІ, у т.ч. електронних (включаючи розвиток мережі Інтернет, систем телевізійного, у т.ч. цифрово-го, мовлення, радіомовлення і нових техноло-гій у цих галузях), друку, видавничої та полі-графічної діяльності опікується Міністерство зв’язку і масових комунікацій Російської Феде-рації.

Крім того, у 2005 р. при Адміністрації пре-зидента було створено Управління з міжрегіо-нальних і культурних зв’язків із зарубіжними країнами, до компетенції якого було віднесено, з-поміж іншого, завдання з координації ді-яльності всіх науково-дослідних центрів, які

займалися інформаційною діяльністю на те-риторії колишніх республік Радянського Со-юзу, зокрема й України.

Окремим інструментом інформаційного впливу РФ є т.зв. науково-дослідні центри, що мають свої представництва в колишніх радянських республіках і, за прикладом євро-пейських грантових організацій, набули ста-тусу автономних некомерційних організацій («Институт стран СНГ», «Международный институт политической экспертизы», «Рус-ский институт», «Институт национальных стратегий», «Кавказский институт демокра-тии» та «Институт евразийских исследо ва-ний»)1, спеціально-створені молодіжні «не-державні» організації (Кримський «Прорив», закарпатський Русинський «Прорив», «Євра-зійський союз молоді», створений на основі Союзу православних громадян)2, та фонди («Русский мир»)3.

Варто зауважити, що такий негативний інформаційно-психологічний тиск з боку РФ донедавна мав суттєвий вплив на укра-їнську аудиторію. Зокрема, його наслідком стали значна підтримка серед населення Криму приєднання до РФ, а також події на Сході України, коли певна кількість грома-дян почали свідомо підтримувати сепара-тистів.

Пропагандистські дії Росії в інформаційно-му просторі мали успіх і серед власного насе-лення. У цьому контексті слід зазначити, що наразі понад половина російської аудиторії (58 %), яка здебільшого отримує інформацію від федеральних (державних) телевізійних каналів, упевнена в об’єктивності вітчизняних ЗМІ. Як наслідок, у березні ц.р. 74 % громадян РФ готові були підтримати дії Кремля у разі війни з Україною [4].

1 Така форма реєстрації структур, які беруть участь в інформаційних кампаніях, дуже зручна – держава юридично не несе відповідальності за дії недержавних організацій, таким чином об’єкти інформаційного нападу мають обмежені диплома-тичні можливості для протидії.

2 Ці організації були відверто антиукраїнськи-ми проектами. Зокрема, «Прорив» прославився тим, що перекопував Перекоп, символічно відді-ляючи Крим від України, а Євразійський союз мо-лоді найбільше прославився «штурмом» будівлі СБУ в Києві.

3 Фонд «Русский мир» зареєстрований як «гро-мадська організація», проте серед засновників фонду зазначаються МЗС та Міносвіти Росії. Цей фонд опікується реалізацією Програми роботи із співвітчизниками, які проживають за кордоном, і Державної програми зі сприяння добровільному переселенню в Російську Федерацію співвітчиз-ників.



Конах В. К.

Проте слід зазначити, що російський ін-формаційно-психологічний вплив скерову-ється не лише на російську та українську, а й на західну аудиторії. Зокрема, спеціально для посилення своєї інформаційної присутності у світі президент РФ В. Путін у грудні 2013 р. об’єднав своїм указом державне інформагент-ство РІА «Новости» і радіостанцію «Голос России» в новий медіа-холдинг – Міжнародне інформаційне агентство «Россия сегодня» (Russia Today).

Важливою особливістю інформаційних операцій, які здійснює РФ у світовому інфор-маційному просторі, є залучення до них ін-формаційних ресурсів російських медіа-хол-дингів на зразок «Газпром-Медіа» та впливо-вих іноземних піар-компаній. До роботи в них зазвичай залучаються нинішні та колишні співробітники державних органів управління західних держав, які мають досвід роботи у сфері публічних відносин. Наприклад, ні-мецьке дослідження «Український конфлікт у німецьких ток-шоу» (підготував Фабіан Буркхардт, науковий співробітник вищої школи досліджень Східної та Південно-Схід-ної Європи при Мюнхенському університеті Людвіга-Максиміліана) засвідчило, що попу-лярні німецькі ток-шоу запрошують значно менше проукраїнських представників на свої ефіри, ніж російських представників або про-російських експертів [5].

Проросійські піар-кампанії для поширення інформації з вигідної для РФ позиції у світо-вому інформаційному просторі широко вико-ристовують потужний інструментарій – те-матичні публічні висловлювання представни-ків політичної, ділової та культурної еліти, тенденційні інтерпретації заяв лідерів третіх країн, публікацій на замовлення у ЗМІ цих держав.

Водночас слід зауважити, що на сьогодні громадська думка Заходу схиляється на бік України, проте скоріше через те, що образ Росії як ворога більш укорінений у західній моделі світу. Крім того, таке сприйняття було посилене загибеллю майже 300 громадян єв-ропейських та азійських країн унаслідок зни-щення пасажирського Боїнгу 17 липня ц.р. над Донбасом російським (за попереднім ви-сновком фахівців та спеціальної слідчої комі-сії) зенітно-ракетним комплексом.

Оцінюючи контрпропагандистські зусилля України, можна констатувати їх відносну ефективність щодо дезавуювання негативного контенту. У цьому контексті слід відзначити передусім громадську журналістику та макси-мально широке висвітлення того, що відбува-ється в режимі он-лайн із використанням ін-

струментів типу Stream-ТВ. Також слід зазна-чити, що впродовж останніх місяців (на тлі появи нових викликів та загроз національній безпеці нашої держави) відбувається поступо-ве оздоровлення професійної журналістики в Україні та підвищення її відповідальності перед суспільством.

Однак наразі професійній роботі журналіс-тів стоять на заваді як відсутність затвердже-них спеціальних норм журналістської пове-дінки під час надзвичайного стану (військово-го стану, стану проведення АТО тощо), так і брак (насамперед із зони АТО) достовірної4, всебічної5 та своєчасної інформації. Тому за-галом реагуванню на російські негативні ін-формаційно-психологічні впливи і досі при-таманний переважно ситуативний характер, що пояснюється відсутністю в Україні цілісної загальнодержавної стратегії внутрішньодер-жавного та зовнішнього інформування та протиборства, майже повною відсутністю не-обхідних засобів та фахівців відповідного рівня, а також відсутністю дієвої комунікатив-ної взаємодії між владою та суспільством. Слід зауважити, що означена ситуація переду-сім пов’язана з тим, що на державному рівні питанням розвитку та захисту інформаційно-го простору увага упродовж усіх років неза-лежності майже не приділялася. Проте якщо за часів президентства Л. Кравчука, Л. Кучми та В. Ющенка така ситуація була пов’язана скоріше з відсутністю політичної волі для прийняття необхідних рішень на означеному напрямі, то за часів президентства В. Януко-вича наявна державна система забезпечення інформаційної безпеки цілеспрямовано руй-нувалася6.

Таким чином, з огляду на наявні загрози та виклики, нині назріла нагальна потреба в пе-реосмисленні на державному рівні проблеми забезпечення інформаційно-психологічної безпеки та налагодження дієвого внутрішньо-державного та зовнішнього інформування.

4 Одним із таких випадків було надання ін-формації стосовно кордону з Росією: спочатку в.о. міністра оборони України М. Коваль заявляв, що Україна повністю контролює кордон із Росією, водночас речник РНБОУ А. Лисенко зазначав, що він контролюється не повністю. Через кілька днів ситуація повторювалася.

5 Зокрема, журналістами передусім надаєть-ся інформація про перебіг воєнних дій та значно менше – про життя людей на Донбасі та в Луган-ській обл.

6 Зокрема, про це свідчить ліквідація за часів президентства В. Януковича низки структур в ор-ганах державної влади та спецслужбах, відпові-дальних за забезпечення інформаційно-психоло-гічної безпеки.




Щодо забезпечення інформаційно-психо-логічної безпеки, то нині необхідно здійснити відповідні кроки на концептуальному, інсти-туційному та законодавчому рівнях.

Зокрема, зараз на часі розробити та затвер-дити Стратегію інформаційно-психологічної безпеки, в якій необхідно визначити критерії кваліфікації іноземних інформаційно-психо-логічних впливів (атак, операцій, кампаній); критерії визначення ступеня загроз націо-нальній безпеці від таких впливів; механізми локалізації та нівелювання таких впливів, а також наслідків від їх застосування; заходи з упередження таким впливам тощо.

З огляду на відомчу автономність і чисель-ність установ (СБУ, СЗР, ГУР МО, МВC, МЗС, Держкомтелерадіо, Нацрада з питань телебачення і радіомовлення та ін.), які відпо-відають за окремі напрями забезпечення ін-формаційно-психологічної безпеки, назріла нагальна потреба створити окремий постійно діючий орган державної влади із забезпечення інформаційно-психологічної безпеки – Коор-динаційний центр із питань інформаційно-психологічної безпеки. З-поміж завдань такого органу необхідно визначити: координацію ді-яльності всіх відповідних органів державної влади щодо виявлення на ранній стадії ознак здійснення іноземними державами інформа-ційних акцій (операцій, кампаній тощо) та їх аналіз; формування комплексу загальнодер-жавних заходів щодо попередження, нейтралі-зації та протидії таким операціям; підготовку та затвердження переліку конкретних заходів для кожного з виконавців; координацію та контроль за діями виконавців інформаційних кампаній за напрямами, місцем і часом; моні-торинг реакції об’єктів впливу на інформацій-ні кампанії та їх коригування за потреби.

Суттєвих змін потребує чинне законодав-ство, зокрема воно має бути спрямоване на захист українського інформаційного простору від розповсюдження кіно-, аудіо-, книжкової та іншої інформаційної продукції антиукраїн-ського змісту у спосіб визначення загальних критеріїв віднесення таких творів до заборо-нених для розповсюдження в нашій державі, а також – органу, відповідального за контроль за їх імпортом до України. Вельми важливим є визначення спеціальних норм журналіст-ської поведінки під час надзвичайного, вій-ськового стану, стану проведення АТО тощо7.

7 Нині більшість журналістів, які працюють у зоні АТО, узгоджують із військовими інформа-цію, яку збираються поширювати, та вважають, що під час війни цензура важливіша за свободу слова. Як зазначає Мустафа Наєм, особливий під-хід необхідний і під час показу тіл загиблих.

Щодо налагодження дієвого внутрішньо-державного та зовнішнього інформування, то наразі потребують вирішення питання, пов’язані з ефективним використанням наяв-ного медійного ресурсу, налагодженням від-повідного інформування з боку влади про суспільно значущі події та участю держави у формуванні (модерації) контенту.

У зв’язку з цим слід зауважити, що на сьо-годні в Україні досі не ухвалено керівних до-кументів державної політики, що відображали би стратегії розвитку держави як у сфері роз-витку національного інформаційного просто-ру, так і у сфері розвитку офіційної комуніка-ції. Тому зараз необхідно розробити відповідні керівні документи: Стратегію розвитку на-ціонального інформаційного простору (щодо діяльності традиційних ЗМІ та новітніх ЗМК, Інтернету, інформаційних агентств, книгови-дання, кіноіндустрії тощо) та Стратегію роз-витку офіційної комунікації (щодо розвитку відповідного інституційного складника, про-цесів інформування громадськості, формуван-ня іміджу, брендінгу тощо).

Поруч із зазначеним необхідно реформува-ти наявний державний медійний ресурс, зо-рієнтувавши його на три цільові аудиторії:

• закордонну – у спосіб створення держав-ного медіа-холдингу для мовлення за кордон у складі теле-, радіо- та Інтернет-ЗМІ (на базі наявних державних іномовних ЗМІ – «Всес-вітньої служби «Українське телебачення і ра-діомовлення» (УТР), каналу «Перший Ukraine», БТБ, інформаційного агентства «Укрінформ» і Національної радіокомпанії України (Українського радіо), розвиток якого дасть змогу побудувати відкриту та прозору інформаційну систему, яка надавала би світо-вій спільноті (і російсько-, і англомовній) точну, правдиву, перевірену інформацію про Україну, на противагу поточному намаганню розвінчувати російську пропаганду8; в подаль-шому – започаткувати кооперацію у сфері обміну інформацією між іномовним медіа-холдингом України та зацікавленими держа-вами, зокрема у спосіб укладання угоди про співпрацю з провідними світовими телекана-лами задля взаємного обміну інформацією, на кшталт такого, що був підписаний між Інтером

8 Зокрема, з огляду на зареєстрований 2 лип-ня ц.р. у Верховній Раді законопроект № 4224а, яким пропонують вилучити державну ТРК «Все-світня служба «Українське телебачення і радіо-мовлення» (УТР) з переліку державних мовни-ків, на базі яких створюватиметься Національна суспільна телерадіокомпанія України, база УТР може бути використана для створення такого іно-мовного медіа-холдингу.



Конах В. К.

та CNN, а також у спосіб створення спільної іномовної міждержавної медіа-корпорації (за зразком Euronews чи МТРК «Мир»), орієнто-ваної на об’єктивне інформування світової спільноти про ситуацію на пострадянському просторі;

• загальнонаціональну – у спосіб створення якісного телеканалу суспільного мовлення, завданням якого з-поміж іншого має бути спростування фейків, протидія провокаціям та іншим заходам інформаційної війни, роз-міщення позитивних матеріалів, зокрема про жителів різних регіонів, а також однієї чи двох загальнонаціональних щоденних газет, які мали би сучасний вигляд і грамотно подану, крім іншої, важливу інформацію та за при-кладом газети «Вести» поширювалися би безкоштовно;

• регіональну – у спосіб створення медіа-центру, який займатиметься підготовкою спе-ціальних проектів для обласних державних телеканалів України9. Такі проекти мають ураховувати мовну та ментальну специфіку регіонів і мати речників, яким довірятиме міс-цеве населення. Вони мають, серед іншого, знайомити жителів одних регіонів із життям інших регіонів, з лідерами громадської думки, які є в Україні, новими ідеями, а також розвін-чувати регіональні міфи (зокрема про «банде-рівців» на Заході України та про те, що Донбас годує Україну). Також варто здійснити реані-мацію регіональних газет «для всіх», що над-ходитимуть у продаж за прийнятними цінами.

Крім того, системною політикою держави в медіа-просторі має стати налагодження діє-вого інформування з боку влади про суспільно значущі події та участь у формуванні відпо-відного контенту. Для цього необхідно: нала-годити постійний потік інформації (чіткі ме-седжі) від перших облич країни, відійти від політики діяти навздогін та почати діяти на випередження, надавати інформацію не лише про заплановані кроки, а й роз’яснювати, на що ці кроки спрямовуються, а також ширше використовувати експертну підтримку як ре-сурс формування суспільної думки.

Висновки та пропозиції

1. Упродовж усіх років незалежності нашої держави РФ здійснює цілеспрямований нега-

9 Такі проекти можна розповсюджувати на базі ОДТРК, які у випадку ухвалення законопроекту № 4462а (зареєстрований у Верховній Раді Украї-ни 11 серпня ц.р), будуть виключені із загального списку державних мовників, на базі яких створюва-тиметься Національна суспільна телерадіокомпанія України, а отже – повернуті у власність держави.

тивний інформаційно-психологічний вплив на Україну з використанням і традиційних, і су-часних методів, засобів та інструментарію у спосіб здійснення окремих чи об’єднаних між собою акцій, операцій та кампаній. Донедавна такий вплив РФ використовувала як допоміж-ний засіб для досягнення економічних, полі-тичних чи інших зисків, проте наразі, в умовах неоголошеної «гібридної» війни, яку веде РФ проти нашої держави, інформаційна зброя ви-користовується разом із справжньою зброєю.

2. Нейтралізація наявних загроз і викликів в інформаційно-психологічній сфері, а також упередження потенційних вимагають форму-вання на державному рівні надійної системи забезпечення інформаційно-психологічної безпеки, а також дієвої системи внутрішньо-державного та зовнішнього інформування.

3. З огляду на зазначене вбачається за до-цільне:

• на концептуальному рівні – розробити й затвердити відповідні керівні документи державної політики: Стратегію інформацій-но-психологічної безпеки (щодо кваліфікації, визначення ступеня загроз, нівелювання та упередження негативних інформаційно-пси-хологічних впливів (атак, операцій, кампаній); Стратегію розвитку національного інформа-ційного простору (щодо діяльності традицій-них ЗМІ та новітніх ЗМК, Інтернету, інфор-маційних агентств, книговидання, кіноінду-стрії тощо) та Стратегію розвитку офіційної комунікації (щодо розвитку відповідного ін-ституційного складника, процесів інформу-вання громадськості, формування іміджу, брендінгу тощо);

• на інституційному рівні – утворити Ко-ординаційний центр з питань інформаційно-психологічної безпеки, серед обов’язків якого мають бути координація діяльності всіх відпо-відних органів державної влади щодо вияв-лення на ранній стадії ознак здійснення іно-земними державами інформаційних акцій (операцій, кампаній тощо) та їх аналіз; форму-вання комплексу загальнодержавних заходів щодо попередження, нейтралізації та протидії таким операціям; підготовка та затвердження переліку конкретних заходів для кожного з виконавців тощо; реформування наявного державного медіа-ресурсу в дієвий інструмент інформування та здійснення державної інфор-маційної політики за кордоном (утворення іномовного медіа-холдингу), в Україні зага-лом (створення якісного телеканалу суспіль-ного мовлення) та на регіональному рівні (створення медіа-центру, який готуватиме спеціальні проекти для обласних державних телеканалів);




• на законодавчому рівні – внести зміни до чинного законодавства для захисту українсь-кого інформаційного простру від розповсю-дження кіно-, аудіо-, книжкової та іншої ін-формаційної продукції антиукраїнського змісту у спосіб визначення загальних критері-їв віднесення таких творів до заборонених для

розповсюдження в нашій державі, а також – органу, відповідального за контроль за їх ім-портом до України; визначити окремим зако-ном чи через внесення доповнень до чинних законів спеціальних норм журналістської по-ведінки під час надзвичайного, воєнного ста-ну, під час проведення АТО тощо.


1. Експерт : Росія веде інформаційну війну проти України навіть в інших країнах // ZIK.ua. – 2014. – 3 червня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zik.ua/ua/news/2014/06/03/ekspert_rosiya_vede_informatsiynu_viynu_proty_ukrainy_navit_v_inshyh_krainah_494334

2. Російське чтиво. Запастись валер’янкою // Українська правда. – 2009. – 11 березня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://life.pravda.com.ua/society/2009/03/11/15344/

3. Війна за полиці : чи потрібна квота на російські книжки? // Друг Читача. – 2014. – 3 серпня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vsiknygy.net.ua/neformat/37277/

4. Більшість росіян підтримають дії Кремля в разі війни з Україною // Українська правда. 2014. – 31 березня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/31/7020856/

5. Хто і як представляє Україну у німецьких ток-шоу // MediaSapiens. – 2014. – 28 серпня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.osvita.mediasapiens.ua/material/33090



Щербина В. П., Щербина І. В.

УДК 327.8

ГЕОЕНЕРГЕТИЧНІ АСПЕКТИУКРАЇНО-РОСІЙСЬКОГО КОНФЛІКТУ

Щербина Валерій Петрович,Щербина Валерій Петрович,кандидат історичних наук;кандидат історичних наук;

Щербина Ірина Володимирівна,Щербина Ірина Володимирівна,кандидат історичних науккандидат історичних наук

Проаналізовано роль енергетичної геополітики на сучасному етапі в контексті ро-сійської енергетичної експансії. Розглянуто ситуацію на геоенергетичному полі Європи в умовах ескалації україно-російського воєнно-політичного конфлікту та ви-значено деякі аспекти можливих змін у цьому напрямку.

Ключові слова: енергетична геополітика, газопроводи, газотранспортна система, диверсифікація, конфлікт, енергетична наддержава.

Від початку XXI ст. серед факторів, що де-термінують протистояння держав у світі, першочерговими стають не ідеологія чи, на-приклад, релігія, а домінування в енергетич-ній сфері та контроль за світовими енергетич-ними ресурсами. Стає дедалі очевиднішим, що енергетична геополітика витісняє геополітику в її класичному розумінні. Так, якщо раніше закони геополітики застосовувалися до бо-ротьби за захоплення простору військовим шляхом або через стратегічні договори між країнами, то зараз – до контролю за джерела-ми ресурсів, і передусім енергетичних.

Уже на межі століть у межах традиційної геополітики виділилася група органічно по-єднаних між собою структурно-функціональ-них проблем, що отримали назву геоекономі-ки. Як з’ясувалося пізніше, це поняття є надто широким для позначення сутності тенденцій сучасного світу, які пов’язані з глобальними енергетичними ресурсами, тому можна спрог-нозувати, по-перше, виділення в межах остан-ньої – геоенергетики. По-друге, трансформа-цію проблеми надійності забезпечення країн енергоресурсами в один із пріоритетів світової політики.

Складність цього процесу полягає не лише у відсутності в окремих країнах власних енер-гетичних ресурсів. Вона пов’язана з тим, що енергетичні ресурси органічно вбудовані в сис-тему міжнародних відносин, за своєю приро-дою вкрай суперечливі та можуть бути як ін-струментом співробітництва, так і енергетич-ною «зброєю» у протистоянні між державами.

Сучасна глобальна економіка знаходиться перед подвійним викликом: з одного боку, країни-імпортери випробовують на собі всі недоліки здорожчання енергоносіїв. З іншо-го – зберігається проблема гарантованого і сталого забезпечення країн, що залежать від увезення енергоносіїв. При цьому зменшення витрат на виробництво енергоносіїв можливе лише завдяки технічному прогресу, а отже, і суттєвих капіталовкладень.

Зниження світових цін на нафту й газ в умовах світової фінансової кризи мало тим-часовий характер. Поступовий вихід із кризи привів до зростання споживання енергоносіїв, а обмеженість запасів цих ресурсів підвищу-ватиме ціни на них. Перехід же на інші джере-ла енергії, безперечно, призведе до зростання їх вартості.

Таким чином, наразі енергетичні проблеми із суто економічних перетворились у важли-вий фактор геополітики та забезпечення без-пеки багатьох країн світу.

Проблеми енергетичної геополітики роз-глядаються в багатьох публікаціях [1]. Але це головним чином роботи американських, євро-пейських і російських авторів, які розгляда-ють енергетичну геополітику як складник глобальних геополітичних процесів, а украї-но-російські відносини у сфері енергетики – у загальному контексті. У зв’язку з цим ви-никає необхідність детальнішого аналізу ролі й місця україно-російського протистояння на енергетичному полі та його впливу на євразій-ський геополітичний ландшафт.



Геоенергетичні аспекти україно-російського конфлікту

З точки зору класичної геополітики, існу-ють дві базові моделі (Суходолу – телурокра-тія та Моря – таласократія) використання реального простору нашої планети. Ці теорії своєрідно враховують специфіку різних регі-онів, культур, цивілізацій, етносів, політичних систем, прагнучи розмістити їх у власному контексті. Оскільки природні ресурси є об-меженими і критично важливими для техно-логічного розвитку окремих регіонів землі та всього людства і є предметом конкуренції та фактичної боротьби за виживання, то кожен зі вказаних геополітичних проектів пропонує свій макросценарій з використання основних ресурсних баз.

На думку деяких російських геополітиків, цивілізація Суші представлена територією Серединної Землі (або Євразії), на якій роз-ташована сучасна Росія. Цивілізація Моря перенесла свій центр у ХХ ст. з Великої Бри-танії до США і нині її полюсом є простір Пів-нічної Америки. Між Росією і США триває геополітична дуель, зокрема і в альтернатив-них, протилежних енергетичних проектах.

Євразійський підхід до ресурсів полягає у створенні єдиної енергетичної сфери на максимально широкому просторі континенту. Це визначає вимоги до просторового розмі-щення мереж транспортування вуглеводнів, зокрема позиціонування центрів переробки, способи доставки вторинної продукції тощо. Стосовно доставки ресурсів євразійський про-ект полягає у зв’язуванні кожного конкретно-го родовища зі внутрішньоконтинентальними просторами. Урахування цього факту дає ро-зуміння геополітичного значення газопрово-дів і нафтопроводів, що пов’язують російські, центральноазійські та прикаспійські родови-ща з Європою (і Тихоокеанським регіоном) континентальною мережею. Консолідація єв-разійських ресурсів у континентальному фо-кусі посилює загальний геополітичний по-тенціал Євразії (передусім Росії) [2].

Як відомо, існує й інша модель контролю за енергетичними ресурсами Євразії: конт-роль зовнішній, з боку Моря. Цей тип атлан-тичного контролю над тією ж ключовою стратегічною зоною передбачає зовнішнє освоєння «берегового простору», який відо-кремлює «серединну землю» (Росію) від теп-лих морів. Ця модель пов’язана історично з англосаксонською могутністю, Британською імперією та США. У даному випадку йдеться про зв’язування структури «берегових про-сторів» із заокеанським центром сили та про маніпуляції планетарної стратегії за допомо-гою контролю за водними просторами – моря-ми та океанами. Щодо енергетичних ресурсів,

то тут також відчувається потреба в альтерна-тивній системі видобутку, переробки, тран-спортування та збуту.

Після розпаду Радянського Союзу в гео-політичному контексті почався процес фор-мування моноцентричного світу на чолі зі США. Наприкінці минулого століття відомий американський політолог Збігнев Бжезин-ський наголошував, що «Америка ніколи не мала наміру ділити владу на земній кулі з Росією, та й не могла робити цього, навіть якби й хотіла. Нова Росія була просто занадто слабкою, занадто розореною 75 роками прав-ління комуністів і занадто відсталою соціаль-но, щоб бути реальним партнером Америки у світі» [3, с. 67].

Ситуація почала змінюватися на початку 2000-х років. Одним із ключових факторів цих змін стало швидке зростання світових цін на енергоносії, а Росія, як відомо, має досить значні запаси нафти й газу. Теоретичні ви-кладки щодо формування євразійського енергетичного центру сили почали втілюва-тись у життя.

Переконавшись в обмеженості політичних ресурсів для відновлення геополітичних впливів, Росія перейшла до стратегії викорис-тання власних енергетичних ресурсів та їх експорту як зброї для відновлення зовнішньо-політичних і стратегічних позицій.

Російська влада на чолі з президентом В. В. Путіним стала на шлях жорсткої центра-лізації енергетичного сектору та перетворення його в ефективний інструмент зовнішньої політики. Пізніше було обґрунтовано концеп-цію «енергетичної наддержави», реалізація якої мала повернути Росії геополітичне лідер-ство як на регіональному (пострадянський простір), так і глобальному рівнях. Таким чи-ном, уперше за пострадянський період Росія офіційно змінила парадигму розвитку країни, зробивши чіткий акцент саме на експорті енергетичних ресурсів [4].

На думку російського політолога К. Сімо-нова, значення ідеї Росії як енергетичної над-держави, по суті, є не просто економічним проектом – це могло би стати найважливішим для країни геополітичним завданням, вирі-шення якого повернуло би Росії втрачений статус і роль у глобальних політичних проек-тах. Крім того, різко зросла б і світова роль Росії. Від її рішення, куди направити свої на-фту й газ, залежав би розвиток світового по-літичного процесу [5, с. 217–218].

Зміст поняття енергетичної наддержави можна розглянути за допомогою таких геопо-літичних понять, як стратегія і тактика. Стра-тегія, як відомо, визначає плани, засоби та




напрями (пріоритети) досягнення кінцевої мети. Тактика – це застосування можливос-тей, прийомів і методів, що використовуються для досягнення цілей обмеженого значення, але вона також може застосовуватися для ре-алізації мети будь-якого масштабу. Беручи до уваги таке визначення, реалізацію концепції енергетичної наддержави можна вважати тактичним завданням, що має сприяти як змінам у глобальному масштабі, так і посилен-ню геополітичної ролі Росії. А те, що процес трансформації монополярного світу вже від-бувається, у російського керівництва не ви-кликає жодних сумнівів: «Міжнародні відно-сини переживають перехідний період, сутність якого полягає у формуванні поліцентричної міжнародної системи. Продовжують скорочу-ватися можливості історичного Заходу домі-нувати у світовій економіці та політиці. Вихід на авансцену світової політики та економіки нових гравців на тлі прагнення західних дер-жав зберегти свої звичні позиції пов’язаний із посиленням глобальної конкуренції, що про-являється в наростанні нестабільності в між-народних відносинах» [6].

За таких обставин можна було би припус-тити, що стратегічною метою сучасної Росії є повернення собі статусу «великої держави» на геополітичній мапі світу. Але також зрозу-міло, що для такого come back явно недостат-ньо лише вуглеводневих ресурсів (інших Ро-сія поки що не має). Тому можна погодитися з точкою зору англійського дослідника Д. Шерра, який вважає, що «Росії можна при-писати таку всеохоплюючу мету: створення міжнародної обстановки, яка сприяла би збе-реженню системи управління всередині краї-ни» [7, с. 96].

Стратегія консервації існуючого політич-ного режиму передбачає скоріше оборонну, ніж наступальну тактику. Росії принципово важливо зберегти фінансові надходження від експорту вуглеводнів для забезпечення еконо-мічного зростання. Йдеться про те, що подібні ресурси мають бути використані для досяг-нення економічного лідерства в євразійському масштабі. Крім того, контроль за поставками енергоресурсів дасть потенційну можливість впливати на геополітичну ситуацію як у Євра-зії, так і в усьому світі. Таким чином, буде ак-тивніше реалізовуватися концепція багато-полярного світоустрою [8].

Для забезпечення претензій на лідерство хоча б у регіональному масштабі Росія, почи-наючи з 2006 р., вдається до спроб формувати нову зону свого впливу – енергетичний союз держав, нанизаних на систему газопроводів, що визнають провідну роль Росії в організації

торгівлі газом із Європою. Дружні сусідні держави мусили визнати монопольне право Росії як постачальника енергоресурсів з тери-торії пострадянського простору. Цим держа-вам призначалася роль або постачальників свого газу в трубопроводи російського «Газ-прому», або транзитних країн. При цьому за-порукою енергетичного союзу мав стати про-даж «Газпрому» газотранспортних активів або обмін ними [9].

Домовитися про взаємовигідні умови тран-зиту російських енергоносіїв через територію колишніх радянських республік Росії не вда-лось. У 2005–2006 рр. почалися т.зв. трубо-провідні війни: Росія проти Латвії та Литви; Росія проти Молдови, Білорусі та Украї-ни [10].

Геополітичні та економічні наслідки цих «війн» мали досить суперечливий характер. Держави Балтії вступили до Європейського Союзу й НАТО, створивши в такий спосіб бар’єр на шляху поширення впливу Росії у цьому регіоні. Молдова та Білорусь вимуше-ні були віддати під контроль російського «Газпрому» свої газотранспортні системи, однак тільки Білорусь залишилася в орбіті російського політичного впливу.

Ще більш неоднозначно (для Росії) можна оцінити російсько-українське протистояння в газовій сфері у 2006–2009 рр. Найбільшим успіхом російської сторони вважається під-писання довгострокового контракту в січні 2009 р., який у подальшому спричинив в Ук-раїні стабільно високі ціни на газ. Але як то часто буває, тактична перемога мала і свій зворотній бік: високі ціни на газ спонукали українське керівництво на чолі з президентом В. Януковичем до активізації руху в напрямі євроінтеграції (точніше, імітації цього руху).

Відповідно до концепції перетворення Ро-сії в глобальну «енергетичну наддержаву» були прийняті рішення про будівництво мере-жі магістральних газопроводів, які дозволили би Росії не залежати від транзиту через Укра-їну – Північний та Південний потоки. Ці проекти оперативно-тактичного рівня мали на меті зростання залежності Європи від росій-ського газу. Так, загальна потужність кількох ниток зазначених газогонів може становити близько 180 млрд м3 газу, а весь експорт «Газпрому» у 2013 р. до Європи становив тільки 162,7 млрд м3 газу [11].

Як відомо, на шляху трубопровідної екс-пансії Росії в Європу виникли значні пере-шкоди. Першою став Третій енергетичний пакет ЄС, який вступив у дію в 2011 р. Згідно з цим документом компанії, що займаються продажем, дистрибуцією чи видобутком газу,




не мають права володіти газотранспортною інфраструктурою в Європі. А відтак і Північ-ний, і Південний потоки мають згодом пере-йти в незалежне управління. Крім того, «Газпром» змушений буде погодитися з до-ступом третіх сторін до своїх магістральних газопроводів, а також з іншими жорсткими вимогами Третього євроенергопакета [12].

Друга перешкода – це політика диверсифі-кації поставок і подальшої лібералізації євро-пейського ринку газу, яку запровадило Євро-пейське Співтовариство у відповідь на дії «енергетичної наддержави». Перелік усіх за-ходів зі зміцнення енергетичної безпеки, які реалізують країни ЄС, надто великий. Тому зосередимо увагу на головних напрямах цієї діяльності Євросоюзу: збільшення поставок європейським споживачам газу з Норвегії та Алжиру; активні дії ЄС зі створення т.зв. Південного газового коридору – системи газо-проводів, через які газ із Прикаспійського ре-гіону постачатиметься до Європи в обхід Росії; значні кошти з бюджету ЄС витрачаються на розвиток відновлюваних джерел енергії. За-галом, у 2014–2020 рр. Євросоюз планує виді-лити 5,85 млрд євро на пріоритетні проекти енергетичної інфраструктури, які мають зна-чно посилити енергетичну незалежність від Росії [13].

Важливу роль у диверсифікації поставок енергетичних ресурсів до Європи належить зростанню видобутку сланцевого газу в США. Завдяки цьому Сполучені Штати повністю забезпечили внутрішнє споживання, а ціна на газ стала в рази нижчою за європейську. У найближчій перспективі американські та канадські газові структури можуть стати крупними експортерами скрапленого газу як в Азіатсько-Тихоокеанський регіон, так і до Європи.

Зважаючи на зазначене, цілком очевидно, що наразі для Росії є актуальним не віднов-лення статусу великої держави, а виживання на геополітичній мапі світу при збереженні існуючого політичного режиму.

На нашу думку, перехід російського керів-ництва від «м’якого примушення» (А. Шерр) до жорсткого примусу та прямої агресії (анек-сія Криму) – це спроба геополітичного контр-наступу на Захід (США та ЄС) на теренах України. При цьому варто звернути увагу, що енергетичний фактор україно-російського конфлікту відійшов на другий план в умовах воєнно-політичного протистояння.

Зауважимо, що стратегічним напрямом експорту газу для Росії залишається європей-ський ринок, де частка «Газпрому» останніми роками коливається на рівні 25–30 %. При

цьому на Європу припадає до 40 % виручки російського газового монополіста [14].

Головним засобом доставки російського газу до європейських споживачів залишають-ся магістральні газопроводи, з-поміж яких найважливішу роль відіграє українська газо-транспортна система. Транзит російського газу через Україну найменш затратний та економічно рентабельний за наявності значної кількості підземних газових сховищ. Розбудо-ва обхідних газопроводів (Північний та Пів-денний потоки) – це проекти оперативного рівня для зміцнення позицій Росії на європей-ському енергетичному ринку.

Фактична зміна влади в Україні в лютому 2014 р. значно зменшила можливості Росії контролювати (у будь-який спосіб) україн-ську газотранспортну систему. А санкції ЄС призупинили роботи по Південному пото-ку [15]. Як наслідок відбулося суттєве зву-ження можливостей для маневрування росій-ською «газовою зброєю» в європейському на-прямі. Спроба переорієнтувати російський газовий експорт на Китай та загалом в Азіат-сько-Тихоокеанський регіон має довгостроко-вий і затратний характер [16].

Російському керівництву необхідні швидкі й ефективні рішення для збереження своїх доходів від продажу вуглеводнів. Таким рі-шенням може стати ескалація конфлікту на Сході України.

Навіть коли українській владі вдасться припинити воєнне протистояння у регіоні, потенційна можливість пошкодження магі-стральних газогонів залишиться. Таким чи-ном, будуть піддані сумніву гарантії безпере-бійного газопостачання до європейських спо-живачів. Європейський Союз може стати пе-ред дилемою: або ризикований транзит газу через Україну, або дозвіл Росії форсувати розбудову Південного потоку.

Такий розвиток подій досить імовірний з огляду на обставини, за яких російський вплив на Сході України може значно зменши-тися, і для російського керівництва виникне потреба задіяти «газову зброю» та спробувати змінити геоенергетичну мапу Європи.

Крім того, важливим фактором україно-російського протистояння можна вважати іс-нування Юзівського родовища сланцевого газу, яке розташоване на території Харківської та Донецької областей. За деякими оцінками, запаси газу в цьому регіоні сягають декількох трильйонів кубічних метрів. У 2013 р. Україна підписала угоду з компанією Shell про роз-робку цього родовища. Перші промислові об-сяги сланцевого газу планувалося отримати у 2017 р. Зрозуміло, що видобуток сланцевого




газу в густонаселених регіонах – це досить складна екологічна проблема, та як свідчить досвід Польщі, її можна вирішити [17].

Видобуток сланцевого газу в Україні в не-далекій перспективі може переформатувати експортні можливості Росії в європейському напрямі. Існування значної газотранспортної структури дає можливість забезпечити достав-ку газу як територією України, так і в півден-но-східну Європу. Цей досить значний виклик для російської газової монополії призвів до асиметричних дій східного сусіда. Коли полі-тичний та економічний тиск не дав бажаних результатів, були задіяні інші методи.

Таким чином, дії Росії з ескалації воєнно-політичного конфлікту на Сході України – це спроба суттєвого послаблення потенційного конкурента. Вирішення цього тактичного за-вдання може сприяти створенню своєрідного «поясу напруги» по периметру російського кордону (Південна Осетія, Абхазія, Крим, східна Україна, Придністров’я), який забез-печить переорієнтацію російського газового експорту на Схід. Мається на увазі, що роз-ширення енергетичної співпраці з Китаєм сформує необхідні передумови для створення геополітичного союзу з цією країною у проти-стоянні із Західним світом.

Російське керівництво розраховує отрима-ти від Китаю те, що передусім обмежене за-хідними санкціями – фінансові інвестиції та

передові технології. При цьому замовчується очевидна можливість перетворення Росії в головного конкурента для Китаю на євразій-ському просторі.

Спроби Росії створити Євразійський енер-гетичний консорціум, а через нього забезпечи-ти своє домінування на теренах колишнього СРСР поки що дають зворотні результати. Туркменистан та Узбекистан усе більше по-вертаються у бік Китаю. Казахстан активно маневрує між Китаєм, Росією та ЄС, а Азер-байджан намагається розширити енергетичне співробітництво з Європейським Союзом.

Україна, для якої вибір між ЄС і Росією був до останнього часу складною проблемою, через глибоку політичну та економічну кризу рухається у європейському напрямі, а росій-ська експансія на сході країни тільки приско-рює цей процес.

Таким чином, у контексті енергетичної гео-політики агресивні дії російського керівни-цтва в Україні можуть призвести до супереч-ливих наслідків. З одного боку, це поступова втрата «Газпромом» іміджу надійного поста-чальника газу до Європи та економічні санкції щодо російського енергетичного сектору, а з іншого – тимчасове посилення ролі Росії як регіонального гравця на євразійському енергетичному полі. Довгострокові наслідки спрогнозувати значно важче, але малоймовір-но, що вони будуть сприятливими для Росії.


1. Бжезинский З. Великая шахматная доска / З. Бжезинский. – М. : Международные отношения, 1998. – 254 с. ; Шерр Д. Жесткая дипломатия и мягкое принуждение : российское влияние за рубежом / Д. Шерр. – К. : Заповіт, 2013. – 152 с. ; Евангелиста М. Геополитика и будущее Российской Федерации / М. Евангелиста. – 2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sbiblio.com/biblio/archive/metju_geopolitika/?search ; Дугин А. Основы геополитики / А. Дугин. – М. : Арктогея, 2000. – 451 с. ; Симонов К. Энергетическая сверхдержава / К. Симонов. – М. : Алгоритм, 2006. – 272 с. ; Энергетика и геополитика / под ред. В. Костюка, А. Макарова. – М. : Наука, 2011. – 397 с.

2. Дугин А. Энергетическая геополитика / А. Дугин [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //http://www.proza.ru/2010/07/24/928

3. Бжезинский З. Великая шахматная доска / З. Бжезинский – М. : Международные отношения, 1998.4. Симонов К. Энергетическая сверхдержава / К. Симонов. – М. : Алгоритм, 2006. – 272 с. ;

Панюшкин В. Газпром : новое русское оружие / В. Панюшкин, М. Зыгарь, И. Резник. – М. : Захаров, 2008. – 256 с. ; Гриб Н. Газовый император. Россия и новый миропорядок / Н. Гриб. – М. : Эксмо, 2009. – 288 с. ; Орлов Д. Быть ли России энергетической сверхдержавой? / Д. Орлов. – Известия. – 2006. – 17 января.

5. Симонов К. В. Глобальная энергетическая война / К. В. Симонов. – М. : Алгоритм, 2007.6. Концепция внешней политики Российской Федерации. Утверждена Президентом Российской

Федерации В. В. Путиным 12 февраля 2013 г. / Министерство иностранных дел Российской Федерации [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mid.ru/brp_4.nsf/0/6D84DDEDEDBF7DA644257B160051BF7F

7. Шерр Д. Жесткая дипломатия и мягкое принуждение : российское влияние за рубежом / Д. Шерр. – К. : Заповіт, 2013.

8. Цибульский В. Советское прошлое довлеет над российской экономикой до сих пор / В. Цибульский [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ng.ru/ng_energiya/2014–02–11/9_potion.html

9. Гриб Н. Труба роздора / Н. Гриб // Коммерсантъ. – 2006. – 27 декабря.




10. Последняя Большая Игра [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://crueljester.livejournal.com/ ; Запобігання енергетичним кризам через створення секторальних режимів прозорості та довір’я у Європі / М. Гончар, О. Малиновський, С. Жук, С. Чубик. – 2010. – 5 листопада [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nomos.com.ua/content/view/321/69/

11. Ходякова Е. «Газпром» занял первое место в мире по показателю EBITDA / Е. Ходякова // Ведомости. – 2014. – 30 апреля [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vedomosti.ru/companies/news/26021031/gazprom-1-v-mire#ixzz30p2kzXkD

12. Крамар О. Обмеження апетитів : Росія відчуває страх перед консолідованими зусиллями ЄС у газовій сфері / О. Крамар. – 2011. – 1 жовтня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //http://www.ut.net.ua/World/31785

13. ЕС выделил 750 млн евро на снижение зависимости от российского газа // ZN,UA. – 2014. – 13 мая [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zn.ua/ECONOMICS/es-vydelil-750-mln-evro-na-snizhenie-zavisimosti-ot-rossiyskogo-gaza-144958_.html

14. Ходякова Е. «Газпром» занял первое место в мире по показателю EBITDA / Е. Ходякова // Ведомости. – 2014. – 30 апреля [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vedomosti.ru/companies/news/26021031/gazprom-1-v-mire#ixzz30p2kzXkD

15. Марченко Н. South Stream устроил политический кризис / Н. Марченко, Ю. Барсуков / Коммерсантъ.ru. – 2014. – 10 июня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kommersant.ru/doc/2490031

16. Никифоров О. Экспорт газа в Поднебесную российскую экономику не спасет / О. Никифоров // Независимая газета. – 2014. – 10 июня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ng.ru/ng_energiya/2014–06–10/9_gas.html

17. Соколовский Б. Сланцевый газ : «за» или «против»? / Б. Соколовский // ZN,UA. – 2013. – 8 фев-раля [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gazeta.zn.ua/internal/slancevyy-gaz-za-ili-protiv.html



Слободян Н. В.

УДК 327.82 (73)

ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ФАКТОР ЯК СИЛОВИЙ ІНСТРУМЕНТ У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ

ПОЛІТИЦІ РОСІЇ

Слободян Наталія Володимирівна,Слободян Наталія Володимирівна,кандидат історичних науккандидат історичних наук

Проаналізовано зміст категорії «енергетична сила» держави. Доведено, що РФ використовує енергетичний чинник як інструмент сили та важіль впливу задля про-сування своїх геополітичних інтересів у Європі. Розглянуто шляхи протистояння країн Євросоюзу енергетичному експансіонізму Кремля.

Ключові слова: фактор «сили», «жорстка», «м’яка» та «розумна» сила, енергетич-ний експансіонізм, енергетична безпека, єдиний енергетичний ринок, «енергетичне НАТО».

Фактор «сили» та загроза використання си-лового впливу завжди були невід’ємними складниками історії існування та розвитку людської цивілізації. Зазвичай сила держави ототожнювалася насамперед з її військовою міццю. Утім, нині в теорії міжнародних відносин виділяють кілька різновидів складників «сили», що є в арсеналі держави та використовуються як рушійний інструмент реалізації національ-них інтересів. Отже, розглянемо найважливіші структурні елементи змісту категорії «сила»:

• військова сила держави характеризуєть-ся рівнем та інтенсивністю реального впливу її військового потенціалу на іншу державу, групу держав або систему міжнародних від-носин загалом і здатністю забезпечити націо-нальні та зовнішньополітичні інтереси своєї держави;

• економічна сила держави розкривається через ступінь та інтенсивність впливу еконо-мічної міцності суб’єкта на окремі країни та систему міжнародних відносин загалом;

• енергетична сила полягає у здатності держави забезпечити безперебійне надхо-дження у повному обсязі енергоресурсів, не-обхідних для забезпечення життєво важливих потреб країни та економічного благополуччя населення;

• політична сила – це здатність держави впливати на поведінку інших акторів на між-народній арені дипломатичними засобами;

• науково-технічна сила держави відобра-жає досягнення науково-технічного прогресу та інтелектуальну власність на певні високо-

технологічні вироби. Наприклад, розробка та виробництво новітніх гаджетів посилюють позиції держави-виробника на світовій арені, формуючи систему залежності держав-спо-живачів;

• інформаційна сила держави реалізується через її здатність, використовуючи всі наявні сучасні інформаційно-комунікаційні засоби, досягти бажаних результатів у міжнародних справах через переконання та морально-пси-хологічний тиск;

• культурно-ідеологічна сила виявляєть-ся, головним чином, на внутрішньому про-сторі держави та має зовнішню спрямованість; загальна характеристика ідеологічної сили актора розкривається через вплив домінуючої ідеології, моралі, системи цінностей та спосо-бу життя на інших суб’єктів відносин. Хоча ефективність такого впливу неможливо ви-міряти кількісно, втім, оціночні показники якісно проглядаються у прагненні інших дер-жав і соціальних груп слідувати привнесеним ззовні ідеалам.

На сучасному історичному етапі науково-теоретичне трактування змісту поняття «сила» набуло подальшого розвитку під час розроблення концепції «жорсткої», «м’якої» та «розумної сили», основоположником якої вважається Дж. Най. На переконання вченого, «жорстку силу» потрібно розглядати як ком-плексне поєднання дієвих важелів економіч-ного та військового тиску задля досягнення прагматичних цілей у просуванні національ-них інтересів за рахунок утиску чи обмеження



Енергетичний фактор як силовий інструмент у європейській політиці Росії

інших суб’єктів міжнародних відносин. По-няття «м’якої сили» визначається ним як процес, завдяки якому суб’єкт дії поширює владу та вплив на інших суб’єктів без примусу й тиску. Головним чином, основою для розу-міння змісту категорії «м’яка сила» є приваб-ливість суб’єкта дії. Зокрема, дослідник роз-глядає можливим у зовнішній політиці до-сягнення бажаних цілей без використання військової сили чи економічних санкцій – ви-ключно завдяки впливу культурних, науко-вих, дипломатичних та освітніх чинників [10]. За Дж. Наєм, «розумна» сила – це насамперед здатність комбінувати «жорстку» та «м’яку» сили в ефективну стратегію [9, с. 43].

Аналіз публікацій за темою дослідження свідчить, що проблема енергетичної політики як силового інструменту реалізації національ-них інтересів Росії на європейському просторі ще не стала предметом окремого вивчення віт чизняними науковцями. Нині наукові роз-відки європейських та українських учених сфокусовані переважно на масштабах наслід-ків уведення секторальних санкцій щодо РФ для національних економік, також науковою спільнотою активно дискутуються заходи від-носно лібералізації енергетичного ринку ЄС у рамках ухваленого Третього енергетичного пакета. Втім, поза увагою дослідників залиша-ються питання щодо формування системи політико-економічних заходів у контексті упередження та стримування енергетичного експансіонізму Кремля. Варто звернути екс-пертну увагу на вивчення питання щодо ди-версифікації та розвитку енергетичної інфра-структури країн ЄС.

Мета даної статті – дослідити структурні елементи змісту категорії «сила» та предста-вити розуміння імперативу «сила» в системі міжнародних відносин через якісні характе-ристики його складників – «жорсткої», «м’якої» та «розумної» сил. Зроблено спробу комплексно проаналізувати значення та вплив одного з головних компонентів змісту катего-рії «сила», а саме «енергетичної сили» на реа-лізацію Росією геополітичних завдань на єв-разійському просторі.

Європейська політика Москви останніх десятиліть характеризується повномасштаб-ним використанням енергетичного чинника як інструмента сили та важеля впливу для просування геополітичних інтересів РФ на Євразійському континенті та у світовому ви-мірі загалом. Як відзначалося в нашій моно-графії «Сполучені Штати Америки та Росій-ська Федерація у Перській затоці: союзники – суперники» [5], застосування енергетичного фактора як надважливого повноцінного ком-

понента «жорсткої сили» у зовнішній політи-ці, поряд з військовим тиском та економічни-ми санкціями, останнім часом набуло систем-ного характеру.

Зокрема, енергетичний складник активно використовується Росією в системі сучасних міждержавних відносин, значною мірою зу-мовлюючи основні напрями та визначаючи змістовне наповнення зовнішньополітичної стратегії Москви. Енергетичний чинник деда-лі частіше використовується як самостійний фактор та ефективний інструмент зовнішньо-політичного впливу у взаєминах суб’єктів міжнародних відносин. Причому показово, що за певних умов ринкової природи походження або в результаті змодельованої штучної ситу-ації на світовому ринку енергетичний фактор може використовуватися як потужний важіль впливу на економіку енергозалежної держави, так і бути знаряддям тиску на соціально-еко-номічну ситуацію на теренах потужної країни-експортера енергоресурсів. Таким чином, з огляду на впливовість і різноманітність способів використання енергетичного факто-ра та видів його застосування в геополітично-му суперництві країн, цілком логічно розгля-дати енергетичний чинник як повноцінний рівноважливий складник «жорсткої сили» поруч з військовими діями та економічними засобами тиску. Проте мета, модель та інстру-ментарій використання енергетичного чинни-ка як фактора «сили» у просуванні стратегіч-них інтересів Росії на європейському театрі має свої відмінні особливості та специфіку.

Одним із надважливих складників у наса-джуванні та просуванні Росією власних гео-політичних інтересів у європейській системі міжнародних відносин є енергетичний фак-тор, позаяк близько 2/3 експорту енергопро-дуктів припадає саме на держави ЄС [6]. Адже майже половину від необхідного для задово-лення потреб життєдіяльності обсягу енерго-носіїв Євросоюз змушений імпортувати. Причому 6 держав-членів ЄС (Болгарія, Есто-нія, Фінляндія, Латвія, Литва та Швеція) на 100 % залежні від імпортованого російського газу (рис. 1).

Таким чином, згідно з наведеними даними, за відсутності будь-якої залежності від росій-ського газу з боку чверті держав-членів ЄС, одночасно майже кожна п’ята країна європей-ської спільноти має абсолютну залежність (100 %) від російських поставок. Решту дер-жав можна умовно поділити на категорію за-лежних від імпорту російського газу на 50 % і більше, до них відносяться шість країн Євро-пи, та групу залежних від російського газу менш ніж на 50 %, – таких близько третини.




Нині європейські країни на 37 % забезпечують свої потреби в енергоносіях із власних ресур-сів, певну частку газу імпортують із Норвегії та Алжиру і близько 40 % імпорту вуглеводнів припадає на монопольні поставки з Росії.

Порівнюючи обсяги закупівель країнами ЄС блакитного палива та рівень цін, встанов-лених за двосторонніми домовленостями із державним суб’єктом господарської діяльності РФ, з урахуванням умов і протяжності тран-спортування енергоносія, неможливо уникну-ти низки непорозумінь із приводу прозорості й неупередженості цінової політики «Газпро-му». Звичайно, вартість російського газового

продукту безпосередньо корелюється зі світо-вими цінами на нафту, а тому час від часу «Газпром» переглядає газові контракти з євро-пейськими державами щодо «цінової ревізії». Втім, на процес ціноутворення впливає низка чинників, зокрема порушення «Газпромом» антимонопольного законодавства та встанов-лення завищених цін на вуглеводні для окре-мих держав Євросоюзу, використання техно-логій т.зв. політичного лобізму у відносинах з окремими європейськими державами, що призводить до штучного завищення цін тощо.

Розглянемо кілька найхарактерніших ви-падків, коли РФ використовувала енергоре-

0

100

200

300

400

500

600

397,4 405

501525,5

371,4

503 485,6 463

384,8420 379,3

476,7

390,8429 440

467 515

431,8

Хор

ваті

я

Авс

трія

Бел

ьгія

Бол

гарі

я

Кіп

р

Чех

ія

Дан

ія

Ест

онія

Фін

лянд

ія

Фра

нція

Нім

еччи

на

Вел

ика

Бри

тані

я

Грец

ія

Уго

рщин

а

Ірла

ндія

Італ

ія

Лат

вія

Лит

ва

Рис. 2. Ціна спожитого країнами ЄС російського газу у дол. США за 1 тис. м3,станом на січень 2014 р. [1]

0

20

40

60

80

100

80,5

0

63,3

0

57,4

0

54,8

0

54,2

0

52,2

0

49,8

0

43,2

0

39,9

0

37,1

0

27,9

0

24,5

0

19,8

0

17,2

0

5,80

100

100

100

100

100

100

0 0 0 0 0 0 0

Бол

гарі

я

Ест

онія

Фін

лянд

ія

Лат

вія

Лит

ва

Шве

ція

Чех

ія

Сло

вачч

ина

Сло

вені

я

Грец

ія

Пол

ьща

Авс

трія

Уго

рщин

а

Бел

ьгія

Нім

еччи

на

Хор

ваті

я

Лю

ксем

бург

Рум

унія

Італ

ія

Фра

нція

Нід

ерла

нди

Кіп

р

Дан

ія

Вел

ика

Бри

тані

я

Ірла

ндія

Мал

ьта

Пор

туга

лія

Іспа

нія

Рис. 1. Частка російського газу у спожитому державами Європейського Союзу обсязі блакитного палива у 2013 р., % [6]




сурси та інфраструктуру як інструмент впли-ву на інші країни: відмова від нафтового транзиту через Латвію з 1 січня 2003 р. як ак-ція помсти за нібито дискримінацію росій-ської меншини; припинення постачання на-фти до Литви з липня 2006 р. як акція помсти за «неправильну» приватизацію Мажейкяй-ського НПЗ (на користь польської, а не росій-ської компанії); блокування транзиту казах-станської нафти до Литви у 2006 р. задля не-допущення конкурента в конкурсі на привати-зацію Мажейкяйського НПЗ; обмеження поставок нафти до Чеської Республіки у липні 2008 р. як превентивний «стимул» до відмови від розміщення елементів американської ПРО на території країни. Як результат російський газ перетворився із звичайного товару на ін-струмент політичного впливу та знаряддя економічного тиску з боку Кремля на євро-пейську спільноту.

У сучасних непростих умовах світової фі-нансово-економічної кризи РФ доволі ефек-тивно використовує енергетичний фактор як дестабілізуючий чинник внутрішньої політи-ки на теренах єврозони та потужну перепону на шляху до ухвалення країнами ЄС узгодже-них стратегічних рішень у сфері міжнародних відносин. Отже, говорячи «мовою цифр», на-віть зважаючи на всі можливі пояснення в частині лояльності російського монополіста стосовно окремих країн євроспільноти, ни-нішня ситуація на європейському енергетич-ному ринку свідчить не на користь ЄС як по-тужного наддержавного об’єднання та само-достатнього суб’єкта міжнародних відносин.

Аргументуємо висловлене припущення такими тезами. По-перше, використовуючи систему «плаваючих» цін на енергоресурси та застосовуючи практику особливих знижок і цінових пільг (разом з іншими преференція-ми для окремих країн ЄС), Росія цілеспрямо-вано формує на теренах європростору коалі-цію лояльних «проросійських» держав. Нині ці суб’єкти міжнародних відносин із переліку означених країн, не зацікавлені в порушенні існуючого статус-кво на європейському енер-горинку, готові натомість поступитися в по-літичній сфері, зокрема певними пріоритета-ми ЄС у системі геополітичних відносин на регіональному та глобальному рівнях задля отримання економічних вигод для національ-них економік. Таким чином, Росія створює передумови, що ускладнюють вироблення європейськими державами консолідованої позиції з геополітичних питань, позбавляючи ЄС можливості єдиним фронтом протистояти великодержавницьким виявам та агресивній енергетичній політиці РФ.

По-друге, Кремль, уміло використовуючи енергетичний фактор, підштовхує держави Євросоюзу до нездорової міждержавної кон-куренції, а також руйнівної змагальності на рівні комерційних суб’єктів енергетичної сфери. У результаті такі фактори гальмують створення Єдиного європейського енергетич-ного ринку.

Зазначений деструктивний зовнішньополі-тичний вплив несе безпосередню загрозу мо-нолітності рядів та узгодженості позиції країн Європейського Союзу на міжнародній арені та створює перестороги в діяльності ЄС як потужного самостійного гравця на глобально-му рівні. Так, в Євросоюзі виникають привне-сені ззовні суперечності та утворюються різ-новекторні «центри впливу», взаємодія яких з окремих питань внутрішньої та зовнішньої політики ЄС має скоріш конкурентний, аніж партнерський характер. Подібна стратегія дає змогу РФ використовувати наявні та штучно інспіровані протиріччя у відносинах країн Європи для просування власних геостратегіч-них цілей і реалізації глобальних політичних проектів.

Слушним у цьому контексті є висловлю-вання А. Коена, дослідника Центру HeritageFoundation (США), який ще у 2007 р. застерігав спільноту щодо реалізації Росією відносно Європейського Союзу «спеціальної політики енергетичної залежності». «Страте-гія Москви полягає в тому, аби збільшити політичну та економічну залежність Європи від російських енергоресурсів. Така залеж-ність може негативно відбитися на трансат-лантичних відносинах, спільних цінностях, цілях, стратегічних завданнях та політиці у сфері безпеки» [8], – писав експерт.

Українська дослідниця проблем енергетич-ної безпеки Л. Чекаленко, погоджуючись із основною тезою А. Коена щодо існування спеціально розробленого російською сторо-ною плану «енергетичної залежності ЄС», звертає увагу на відсутність уніфікованої енергетичної політики. «Вражає залежність держав ЄС від енергетичних ресурсів пере-важно однієї країни (Росії) і неквапливість у пошуках альтернативних джерел енергоно-сіїв. Зазначені чинники формують негативну кон’юнктуру європейського енергетичного ринку, призводять до непоправних перекосів у енергетичній політиці кожної окремої дер-жави, що вносить дисбаланс у спільну енерге-тичну політику Європейського Союзу» [6], – підсумовує Л. Чекаленко.

На тлі надмірної енергетичної залежності більшості країн Євросоюзу лише Чехія та Польща можуть похвалитися певними




обсягами вугілля власного видобутку, Данія та Велика Британія мають у своєму розпоря-дженні природні поклади нафти і газу, а Ні-дерланди володіють запасами газу. Саме тому питання формування спільної енергетичної політики ЄС стало предметом постійної прискіпливої уваги керівних органів євро-спільноти. Достатньо ілюстративною у цьому сенсі є нормативно-правова активність, проде-монстрована Європейським Союзом протягом останніх десятиліть:

• у 1994 р. були підписані Договір до Енер-гетичної хартії та Протокол з питань енерге-тичної ефективності та відповідних екологіч-них аспектів;

• у 1995 р. до т.зв. Білої книги ЄС внесені завдання енергетичної політики на ближчу перспективу, як-то створення ефективного внутрішнього енергоринку, забезпечення без-перебійного енергопостачання, вирішення проблемних питань екологічних наслідків ді-яльності в енергетичній галузі тощо;

• у 1998 р. набув чинності Договір до Енергетичної хартії, що ознаменував початок реалізації спільної політики ЄС у галузі енер-гетики;

• у 2002 р. до основних завдань Зеленої книги ЄС увійшли положення стосовно роз-витку внутрішнього ринку газу й електрики, перегляду наявної практики зберігання запа-сів нафти і газу, підвищення прозорості по-стачання енергоносіїв, забезпечення надійної безпеки енергетичної мережі, диверсифікації джерел енергії;

• у 2004 р. набула чинності Директива ЄС щодо заходів безпеки постачання природного газу;

• у 2006 р. схвалена Євростратегія сталої, конкурентоспроможної і стабільної енергетики;

• у 2007 р. набув чинності акт «Про енерге-тичну політику Європи»;

• у 2009 р. було ухвалено Третій енерге-тичний пакет;

• у 2011 р. набув чинності Третій енергопа-кет тощо.

Утім, виконана кропітка робота із організа-ційно-правового забезпечення енергетичної незалежності країн ЄС кардинальних змін на європейському сировинному ринку не прине-сла. Адже донині левова частка обсягів нафти і газу, необхідних для забезпечення функціо-нування європейської економіки та повно-цінної життєдіяльності єврозони, продовжує задовольнятися винятково за допомогою по-ставок енергоносіїв із РФ. До країн Євросою-зу російський газ нині експортується трьома потужними газопроводами: «Ямал – Європа», який пролягає через Білорусь; «Уренгой –

Ужгород», прокладений територією України, та «Північний потік», збудований по дну Балтійського моря.

Багатообіцяючим для Євросоюзу (з точки зору диверсифікації джерел і шляхів поста-чання енергоносіїв) є побудова «близькосхід-ного газопроводу» від Катару, Кувейту, Іраку та Ірану через територію Сирії і Туреччини до кордонів ЄС. Проте низка проблемних регіо-нальних факторів, зокрема розпалювання за-тяжної громадянської війни у Сирії, загрозли-ві ядерні амбіції Ірану та активність іракських радикально налаштованих повстанців, які з початку червня 2014 р. ведуть запеклі бої з урядовими військами за контроль над най-більшими нафтопереробними потужностями держави, постають своєрідним деструктивним уповільнювачем реальних перспектив ефек-тивного співробітництва європейських і близькосхідних держав в енергетичній цари-ні. Причому загострення таких чинників зна-чною мірою є результатом зовнішньополітич-них зусиль Росії, зацікавленої в напруженні ситуації у цьому нафтоносному регіоні.

Не випадково Б. Шейфер, фахівець Центру досліджень Росії, Євразії та Східної Європи (США), акцентує увагу на рішучості росій-ської держави задля досягнення своєї енерге-тичної гегемонії на Євразійському континенті не залишити каменя на камені від того, хто стане на її шляху до заповітної мети. «У 2009 р., коли Туркменистан розпочав пере-говори з ЄС щодо будівництва трубопроводу до Європи через Каспійське море, газовий вентиль одразу ж був перекритий Росією в односторонньому порядку» [12], – ствер-джує дослідниця. Далі авторка зауважує, що Москва ще у 2006 р. зробила перший крок на шляху до блокування виходу Ірану на євро-пейський енергетичний ринок. Саме тоді ро-сійський «Газпром», викупивши трубопровід, який пролягав з Ірану до Вірменії, та суттєво обмеживши його пропускну здатність, пере-творив його у непридатну для транспортуван-ня іранського газу до Європи комуніка-цію [12].

На завершення дослідниця робить далеко-глядний висновок щодо неспроможності дер-жав Євросоюзу розрізнено протистояти росій-ському енергетичному експансіонізму. На думку експерта, лише згуртованість і консолі-доване колегіальне прийняття рішень в енер-гетичній галузі здатне посилити енергетичну безпеку ЄС та світу загалом.

Останнім часом європейський політикум, об’єктивно оцінюючи загрози у секторі енер-гетичної безпеки, наполегливо працює над різноплановими програмами зменшення за-




лежності від російського газу. Диверсифікація постачальників, пошук нових шляхів тран-спортування, розбудова інфраструктури від-новлювальних джерел енергії, інвестування в енергозберігаючі технології, виховання на-селення в дусі енергозаощадження – ось дале-ко не повний перелік заходів, спрямованих на вирішення проблеми енергозабезпечення ЄС у найближчому майбутньому.

Детальний аналіз першопричин і глобаль-них наслідків російсько-української газової війни 2014 р. дав змогу українському експерту О. Воловичу зробити припущення щодо ві-рогідних змін та перспектив на газовому рин-ку. За прогнозами вченого, упродовж «най-ближчих 3–5 років у межах «Південного газо-вого коридору» буде реалізована низка енер-гетичних проектів, а саме газопроводів: TANAP – TAP; ТКГП, Іран – Туреччина – Єв-ропа; Ізраїль – Кіпр (Кріт) – Європа, а також започаткується постачання СПГ з території Азербайджану до Румунії (проект AGRI) та нарощуватиметься його постачання з Катару і США до Європи, що значно послабить моно-польні позиції «Газпрому» на енергетичному ринку Європи» [2].

Невпинне наростання останнім часом по-літичного впливу Москви на європейські держави завдяки використанню «енергетич-ного фактора» спонукали Європейський Союз до пошуку нових варіантів формування сучас-ної ефективної системи колективної енерге-тичної безпеки. Так, у березні 2014 р. голова уряду Польщі Д. Туск заявив, що енергетична та фінансова залежність ЄС від Росії суттєво обмежує суверенітет європейського об’єднання, у результаті чого у недалекій перспективі Європа буде не в змозі ефективно протистояти можливим агресивним чи екс-пансивним крокам Кремля [3]. Вже у травні 2014 р. польський прем’єр-міністр виступив з ініціативою створення «Європейського енергетичного союзу» у складі 28 країн-членів Євросоюзу та України [4]. Головним завдан-ням ініційованого Союзу має стати протидія енергетичному тиску Москви у спосіб реаліза-ції таких заходів:

• закріплення функцій та надання ЄС як повноважному суб’єкту міжнародних відно-син виключного права на ведення переговорів та підписання торгівельних контрактів з Ро-сією як власником «Газпрому» – компанії-монополіста на європейському енергетичному ринку;

• закупівля російських енергоносіїв для усіх країн Союзу за однаковою ціною;

• диверсифікація та посилення механізмів захисту європейського ринку на випадок об-

меження або припинення поставок російсько-го газу і нафти;

• максимальна активізація політики країн ЄС у сфері розбудови альтернативних марш-рутів і схем надходження енергоносіїв на те-риторію Єврозони, зокрема розвиток кон-структивної співпраці в енергетичній галузі з близькосхідними державами та колишніми кавказькими республіками СРСР тощо;

• потужні фінансові вливання у розвиток і вдосконалення енергетичної інфраструктури ЄС, особливо в частині пошуку та освоєння нових відтворюваних джерел енергії, а також розширення обсягів використання власних доступних джерел енергії тощо.

Пропозиції польського урядовця нагаду-ють ідею створення своєрідного «Енергетич-ного НАТО» у суто європейському варіанті представництва, що може стати дієвим колек-тивним гарантом та ефективним інструмен-том протистояння енергетичній експансії Росії на Європейському субконтиненті. Втім, на наш погляд, усі задекларовані завдання за наявності достатньої політичної волі досить оперативно можна реалізувати в рамках чин-ного Європейського енергетичного співтова-риства, звичайно, за умови посилення його інституційної спроможності, обмеженої нині консультативними та моніторинговими функціями.

Таким чином, в умовах гострого дефіциту часу й невідкладності проблеми вдалося би суттєво скоротити терміни впровадження но-вації та організаційно-структурні видатки на реалізацію означеної ідеї. На початку травня 2014 р. міністри енергетики «Великої сімки» погодили довгостроковий «План усунення залежності Європи від нафти і газу з Росії», який має стати адекватним запобіжним захо-дом використанню Кремлем енергетичного чинника як потужного важеля політичного тиску на ЄС. Так, план передбачає створення кількох нових терміналів скрапленого газу в Європі, зняття обмежень на експорт Сполу-ченими Штатами сланцевого газу до Євросо-юзу, широке інвестування у будівництво но-вих газопроводів тощо.

Нині європейські експерти вивчають можливість реалізації проекту об’єднання в єдине ціле енергосистем країн ЄС (інфра-структур нафтогазової та вугільної галузей, електроенергетики, альтернативної енерге-тики) та організації функціонування ново-утвореного консорціуму в тісній взаємодії з відповідними потужностями інших держав, розташованих на узбережжях Чорного, Се-редземного та Балтійського морів, що дасть змогу поширити правове поле європейського




енергетичного законодавства на країни-партнери ЄС.

За подібних обставин, щоб знайти відповіді на питання забезпечення енергетичної неза-лежності ЄС та здатності Європи ефективно протистояти російському енергетичному екс-пансіонізму, стисло представимо авторське бачення можливого набору політико-економіч-них інструментів задля запобігання та протидії неоколоніальній енергетичній політиці РФ.

1. Диверсифікація енергетичного ринку Європи завдяки запровадженню альтерна-тивних джерел постачання та шляхів тран-спортування енергоресурсів разом із скоро-ченням поставок російського газу до ЄС. У сучасних умовах політизації енергетичних відносин Росії з державами ЄС ситуація по-требує від керівництва європейської спільно-ти продуманих дієвих заходів щодо оптиміза-ції та диверсифікації джерел постачання енергетичної сировини, зокрема створення єдиного європейського енергетичного ринку. Комісар з енергетики ЄС Г. Еттінгер одним із найоптимальніших варіантів зниження за-лежності єврозони від російського газу ви-значив упорядкування (в сенсі синхронізації експлуатації) системи європейських трубо-проводів. Такий крок, на думку високопоса-довця, дасть змогу за нагальної потреби без-перешкодно транспортувати енергоносії в необхідних обсягах на території всіх країн ЄС, у результаті чого ринок сам вирівняє ціни і «Росія більше не зможе стравлювати держави ЄС між собою» [11].

Крім того, у травні 2014 р. Єврокомісія ухвалила проект нової Стратегії енергетичної безпеки ЄС. Зокрема, у Стратегії виділені можливі ризики для енергетичної безпеки ЄС та опрацьовано комплекс заходів щодо упе-редження та подолання останніх. У документі представлено комплекс дій за основними на-прямами роботи Єврокомісії та перелік захо-дів у відповідь на виклики енергетичній без-пеці ЄС, зокрема такі:

• розширення інфраструктури зберігання газу;

• розбудова мережі реверсних потоків між європейськими державами;

• розбудова потужностей інфраструктури СПГ-терміналів на європросторі;

• лібералізація та глибока інтегрованість внутрішнього енергоринку ЄС;

• збільшення обсягів виробництва усіх ви-дів енергії в Євросоюзі (електроенергія, від-новлювальна енергетика, вугільні технології тощо);

• розвиток інноваційних технологій у сфе-рі енергетики;

• стримування темпів зростання енерго-споживання населенням та підприємствами держав ЄС.

Отож необхідно розуміти, що означений комплекс заходів принесе «перші дивіденди» лише через 3–5 років, а проблема зменшення залежності від російських енергоресурсів є актуальною нині. Небезпека критичного скорочення в односторонньому порядку по-ставок російського газу до Європи потенційно існувала протягом кількох попередніх десяти-літь, проте з непомірним зростанням останні-ми роками великодержавницьких амбіцій РФ і загостренням на цьому тлі відносин між Москвою та державами Євросоюзу можли-вість розгортання деструктивного сценарію зросла. Тому нині головний акцент у диверси-фікації залежності європейських держав від російського газу необхідно зробити на наро-щуванні обсягів поставок блакитного палива із Близькосхідного та Каспійського регіонів, Північної Африки та Середземномор’я, а та-кож збільшення обсягів споживання скрапле-ного газу.

2. Створення єдиного європейського енергетичного ринку – пріоритетне завдання ЄС у сфері регіональної безпеки та просуван-ня стратегічних інтересів на геополітичному рівні. Нині ідея створення єдиного європей-ського енергоринку широко дискутується єв-ропейськими політиками та активно лобію-ється східноєвропейськими і прибалтійськи-ми державами, які найбільше потерпають від дискримінаційної енергетичної політики РФ на теренах ЄС. Знаковим у цьому сенсі є розу-міння нагальної потреби та принципова готов-ність більшості країн Євросоюзу переглянути структуру відносин із Кремлем в енергетичній галузі.

Існуюча практика розбудови енергетичних відносин держав ЄС із Росією у форматі енер-гетичних інституцій кожної окремо взятої країни Євросоюзу та державно-монопольної енергетичної корпорації РФ нині себе не ви-правдала. Адже Москва відкрито використо-вує енергетичний фактор на теренах ЄС не просто як елемент «жорсткої сили», а за-стосовує його як своєрідну компоненту нездо-рової конкуренції та політичної дестабілізації в країнах ЄС. Це створює певні проблеми щодо можливості державам європейської спільноти виступити єдиним фронтом при обстоюванні регіональних геополітичних ін-тересів.

Вміло оперуючи в енергетичній царині, Москва завдяки запровадженню преференцій та встановленню «плаваючих» цін сіє розбрат у таборі європейських держав, не даючи мож-




ливості спільно обстоювати стратегічні пози-ції в геополітичному вимірі. Саме «завдячую-чи» зусиллям Кремля нині в ЄС блокуються польські ініціативи щодо формування єдиного європейського енергетичного ринку та прозо-рого ціноутворення на ньому. В результаті енергетичний фактор дедалі частіше стає де-структивним чинником і перепоною для ухвалення виважених колективних зовніш-ньополітичних рішень у рамках діяльності Єврокомісії та Європарламенту загалом. Тому потрібно дати адекватну оцінку загрозам, що спричинені розрізненою позицією країн ЄС в енергетичному секторі, та чітко усвідомити значимість завдання створення єдиного енер-гетичного простору в контексті зміцнення на міжнародній арені позицій ЄС як монолітного наддержавного об’єднання. Цілком можливо зрозуміти незгоду окремих країн ЄС створю-вати єдиний енергетичний ринок, які отрима-ли суттєві знижки з боку Росії на імпортовані вуглеводні. Утім, виправдати превалювання вигід національних економік над геополітич-ними стратегічними інтересами європейської спільноти складно.

Наше бачення можливого компромісного виходу з нинішньої неоднозначної ситуації су-перечності інтересів полягає в необхідності створення резервного, антикризового фонду ЄС. Його головним завданням стане компенса-торна функція щодо покриття можливих фі-нансових збитків та не отриманих економічних вигід країн Євросоюзу. Це дасть можливість подолати енергетичні перестороги при виро-бленні консолідованої позиції ЄС з безпекових питань та ефективно протистояти неоколоні-альній політиці РФ. Запровадження системи колективної енергетичної безпеки нині має стати пріоритетним напрямом політико-еконо-мічної діяльності об’єднаної Європи, аби забез-печити її майбутнє як потужного самостійного гравця на геополітичній шахівниці.

Натомість для подальшої продуктивної взаємодії з надпотужним російським поста-чальником енергоресурсів пропонується створити єдину європейську енергетичну інституцію, яка від імені об’єднаної європей-ської спільноти вироблятиме консолідовану позицію ЄС задля розроблення та реалізації узгодженої цінової політики та визначатиме мінімально необхідні обсяги закупівель ро-сійських енергоносіїв з урахуванням аспек-тів регіональної енергетичної безпеки та га-рантування безперебійного функціонування економік і життєдіяльності європейських країн.

Розуміння нагальної потреби системного реформування схеми взаємодії країн ЄС

в енергетичній галузі демонструє нове керів-ництво Європейської Комісії. Зокрема, ново-обраний голова Єврокомісії Жан-Клод Юн-кер нещодавно заявив: «Я хочу провести ре-форму і реорганізувати енергетичну політику ЄС в новий Європейський енергетичний союз. Необхідно об’єднати наші енергетичні ресурси, інфраструктури та взагалі об’єднатися, щоб посилити позиції перед третіми державами. Також ми повинні дивер-сифікувати наші енергетичні джерела та скоротити енергетичну залежність низки держав ЄС» [13]. Згідно з оригіналом про-екту Європейський енергетичний союз ста-вить за мету об’єднати газотранспортні сис-теми країн-членів ЄС для забезпечення по-ставок газу всім країнам у разі посилення російсько-української енергетичної кризи. Також у межах анонсованої інституції плану-ється побудувати мережу СПГ-терміналів для диверсифікації поставок газу з Катару, Єгипту, Норвегії та США. Крім того, Євро-пейський енергетичний союз зацікавлений у побудові нових газогонів для транспорту-вання вуглеводнів з Ірану та Азербайджану.

За таких обставин розподіл, транспорту-вання та формування ціноутворення на енер-гетичні носії залишатиметься суто внутрішньо європейською справою, завданням означеного новоствореного наддержавного органу в енер-гетичній сфері. Нині попри складну фінансо-во-економічну ситуацію та непрості політичні реалії ЄС має наполегливо формувати влас-ний геополітичний простір та активно працю-вати над окресленням наддержавних геополі-тичних і геостратегічних економічних інтере-сів регіону на карті світу з урахуванням питань енергетичної безпеки. З метою успішного втілення означених пріоритетів (піднявшись над національними інтересами окремих суб’єктів наддержавного об’єднання) ЄС має сформулювати генеральну стратегію просу-вання регіональних інтересів у всіх сферах міжнародної взаємодії, насамперед енергетич-ної, що дасть змогу позиціонувати євроспіль-ноту впливовим гравцем на геополітичному просторі в умовах багатополярного світо-устрою. Тільки консолідована позиція держав ЄС як самостійного впливового центру сили у світовій політиці в змозі ефективно проти-стояти великодержавницьким імперським виявам Росії на євразійському просторі. Варто наголосити, що загострення відносин РФ і ЄС на сучасному етапі, каталізатором чого нині є «українське питання», стало приводом, щоб зосередитися на питаннях посилення енерге-тичної безпеки та позбавлення Євросоюзу від згубного впливу Росії.





1. Больше всех в Европе «Газпрому» платят македонцы и поляки // Известия. – 2013. – 1 февраля [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://izvestia.ru/news/544100

2. Волович О. Енергетичні аспекти російської агресії проти України / О. Волович // Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bintel.com.ua/uk/guests/energoaspecty2/

3. Енергетична залежність від Росії обмежує суверенність Євросоюзу // УНІАН. – 2014. – 10 березня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unian.ua/politics/894836-energetichna-zalejnist-vid-rosiji-obmejue-suverennist-evrosoyuzu-tusk.html

4. Енергетична залежність ЄС від Росії обмежує тиск санкцій, – Туск // Insider. – 2014. – 22 травня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.theinsider.ua/business/537dbdd40ea64/

5. Слободян Н. В. США та Російська Федерація в Перській затоці : союзники – суперники : моногр. / Наталія Володимирівна Слободян. – К. : Поліграфія плюс, 2014. – 396 с.

6. Чекаленко Л. ЄС – Україна : енергетична залежність / Л. Чекаленко // Віче. – 2009. – Вересень (№ 18) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/1639/

7. BP Statistical Reviewof World Energy // British Petrolium. – 2013. – June [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.bp.com/content/dam/bp-country/es_es/statistical_review_of_world_energy_2013.pdf

8. Cohen A. Europe’s Strategic Dependence on Russian Energy / A. Cohen // The Heritage Foundation. – 2007. – 5 November [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.heritage.org/ research/reports/2007/11/europes-strategic-dependence-on-russian-energy

9. Nye J. S. The Powers to Lead / J. S. Nye. – Oxford : Universitypress. – 2008. – 226 p.10. Nye J. Soft Power : The Means to Success in World Politics / J. Nye. – New York : Public Affairs Group,

2005. – 191 p.11. Oettinger erteilt Energieunion Absage // Frantfurter Allgemeine. – 2014. – 29 September [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://www.faz.net/aktuell/wirtschaft/wirtschaftspolitik/eu-energiekommissar-oettinger-erteilt-energieunion-absage-12939975.html

12. Shaffer B. Stopping Russia from cornering Europe’s energy market / B. Shaffer // The Washington post. – 2014. – 15 June [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.washingtonpost.com/opinions/stopping-russia-from-cornering-europes-energy-market/2014/06/15/5cf1ea02-e82e-11e3-afc6-a1dd9407abcf_story.html

13. Юнкер решил создать «Европейский энергетический союз» // Взгляд. Деловая газета. – 2014. – 30 июня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vz.ru/news/2014/6/30/693410.html



Вплив кримської кризи на енергетичну безпеку Чорноморсько-Каспійського регіону

УДК 477 (327.5:338)

ВПЛИВ КРИМСЬКОЇ КРИЗИ НА ЕНЕРГЕТИЧНУ БЕЗПЕКУ

ЧОРНОМОРСЬКО-КАСПІЙСЬКОГО РЕГІОНУ

Рукомеда Роман Миколайович,Рукомеда Роман Миколайович,кандидат політичних науккандидат політичних наук

Розглянуто вплив анексії Російською Федерацією Криму в України, яка отримала назву Кримська криза, та подальшу участь РФ у дестабілізації ситуації в Східній Україні на енергетичну безпеку Чорноморсько-Каспійського регіону.

Ключові слова: Україна, Російська Федерація, ЄС, Туреччина, Чорноморсько-Каспійський регіон, енергетичні загрози, Південний енергетичний коридор, реверс газу.

Кримська криза створила нову ситуацію у Східній Європі, регіоні Чорного та Каспій-ського морів майже на всіх рівнях, у т.ч. і в енергетичній сфері. Суттєво зростає загро-за безпеці експорту каспійського газу в Євро-пу. Рішення ЄС про замороження будівництва «Південного потоку», курс на скорочення ро-сійського споживання газу в країнах Євросо-юзу, перспектива істотного зростання видо-бутку газу на шельфі Чорного моря, транспор-тування каспійського газу через Південний газовий коридор залишаються дуже важливи-ми альтернативами, які наразі ЄС намагати-меться використовувати по максимуму.

Глобальна зміна у правилах міжнародних відносин після російської анексії Криму при-звела до швидкої дестабілізації безпеки, полі-тичної, економічної та енергетичної систем не лише в Україні, а й загалом у Європі. Після російського вторгнення в Крим міжнародне співтовариство, включаючи ЄС, США, держа-ви Азії та інших, шукає відповіді на виклик Кримської кризи. Відсутність відповіді на цей виклик створить ще небезпечніший преце-дент. Використання такого прецеденту в бага-тьох країнах справді може змінити світ, який ми знаємо зараз.

Експертна дискусія щодо перспектив роз-витку Чорноморсько-Каспійського регіону є вельми об’ємною та багатогранною. Питання аналізу енергетичної політики Євросоюзу та його взаємодії в енергетичній сфері з Росією та країнами Чорноморсько-Каспійського регі-ону є предметом професійних досліджень фахівців в енергетичній сфері з інститутів та

«мозкових центрів» ЄС, Росії, США, Туреч-чини, а також України. З-поміж досліджень фахівців, які займаються такою тематикою, слід згадати публікації М. Гончара, М. Кор-чемкіна, М. Крутіхіна, С. Сапєгіна, Г. Рябцева, О. Точиліна та ін.

Метою даної статті є аналіз впливу Крим-ської кризи та подальших дій Росії щодо Ук-раїни та держав Чорноморсько-Каспійського регіону на енергетичну безпеку Європи та простору між Чорним і Каспійським морями. Одним з основних завдань статті є виявлення ключових загроз енергетичному співробітни-цтву в Чорноморсько-Каспійському регіоні та пошук шляхів щодо їх нейтралізації.

Зростання безпекових загрозміж ЄС і Каспійським регіоном

Усі європейські держави, Туреччина, США і навіть Китай визнали, що Кримська криза суттєво змінила ситуацію в європейській і глобальній системі безпеки. Міжнародні закони, договори і принципи віднині не пра-цюють. Водночас така країна, як Російська Федерація, яка була одним із гарантів су-веренітету і територіальної цілісності своїх сусідів, зокрема України (відповідно до Будапештського меморандуму 1994 р. та Великого українсько-російського договору 1998 р.), раптом дозволяє собі порушувати всі правила й угоди. Вона починає використову-вати у ХХІ ст. поведінку імперських держав ХІХ ст. і пробувати змінювати територіальні кордони в Європі військовою силою. Такі



Рукомеда Р. М.

методи суттєво збільшують ризики війни та хаосу як у Європі, так і в Євразії загалом.

Основні гравці безпеки в Європі, такі як НАТО і ОБСЄ, також оголосили свою глибо-ку стурбованість російською спробою встано-вити нові міжнародні правила. Північноат-лантичний альянс зробив заяву, що «агресія Росії проти України призвела до міжнародної ізоляції Росії». У ній чітко зазначилось, що Росія здійснила необґрунтовану агресію, ігно-рує легітимність української влади і застосу-вала силу, щоб захопити частину території України [1].

Як це вплинуло на безпеку енергетичних проектів і нафтогазових експортних маршру-тів між ЄС і Каспійським морем?

Насамперед російська анексія Криму та підтримка збройного протистояння терорис-тів з українськими силовиками в Донецькій та Луганській областях призведе до нової гонки озброєнь країн Чорноморсько-Каспійського регіону, які срямовуватимуть фінансові ре-сурси на мілітаризацію, а не на розвиток енергетичних проектів. Така політика може вплинути на Україну, Туреччину, Молдову, Грузію, Азербайджан, Румунію, Болгарію, Польщу, країни Балтії та інші, які розташова-ні близько до Росії. Це призведе до зростання кількості армій та рівня їх технічної забезпе-ченості, тоді як енергетичні проекти отрима-ють значно менший обсяг фінансування.

По-друге, Росія дедалі глибше опиняти-меться у стані міжнародної ізоляції, включаю-чи розвиток енергетичних проектів як на те-риторії самої РФ, так і за її межами. Першим кандидатом на цьому шляху є такий проект «Газпрому» як «Південний потік». Наразі ке-рівники різних офіційних структур ЄС наго-лошують на тому, що будівництво «Південно-го потоку» по території країн Євросоюзу буде повністю зупинене через продовження Крем-лем нинішньої політики щодо України [2].

Блокування «Південного потоку» не до-зволить Росії збільшити свої експортні по-тужності на європейському газовому ринку («Північний потік» нині заповнений лише на половину через вимоги Третього енергопакета ЄС). Це також означає, що «Газпром» намага-тиметься знайти іншого покупця для свого газу. Але Китай не може повною мірою грати цю роль, оскільки Пекін не погодиться на ви-соку ціну на російський газ (не більше 350 дол. США за тисячу кубометрів). Укладений не-щодавно газовий договір Росії в Пекіні сповна демонструє подібну китайську позицію без будь-яких гарантій будівництва трубопроводу «Сила Сибіру» для експорту газу на китай-ський ринок.

Аналізуючи ситуацію довкола «Південного потоку», слід вказати на ще один момент. Ро-сія навряд чи має повну частину фінансування (56 млрд євро) для реалізації проекту, тому Москві необхідно зробити його дешевшим. Один із можливих шляхів для прокладання «Південного потоку» – через Крим. Наразі після анексії Криму Росія може спробувати зробити це. Такий крок буде спробою оптимі-зації «Південного потоку».

Крім того, інвестиційні ризики нових енер-гетичних проектів між ЄС і Каспійським регі-оном, наприклад такі, як Південний газовий коридор, зростатимуть. Понад те, після пере-ходу до стану міжнародної ізоляції через Кримську кризу та агресивні дії у Східній Україні Росія може вдатися до перезаванта-ження заморожених конфліктів на Кавказі, зокрема в Нагірному Карабасі. Використову-ючи цей аргумент, Росія може чинити додат-ковий тиск на Азербайджан, щоб ця країна приєдналася до новоствореного Євразійсько-го економічного союзу в коротко- чи серед-ньостроковій перспективі, що є прийнятним для Баку.

Стрімке зростання ризиків безпеки суттєво підвищує ціну нових енергетичних проектів у регіоні, включаючи Південний газовий ко-ридор, що відіграє негативну роль в економіч-ному співробітництві між ЄС і державами регіону Чорного та Каспійського морів.

Скорочення споживанняросійського газу в Європі

Однією з основних відповідей ЄС на Кримську кризу та дії Росії стало рішення про початок значного скорочення споживан-ня російського газу в країнах Євросоюзу. Слід сказати, що в 2013 р. ЄС спожив 421 млрд м3 газу, з яких Росія поставила близько 130 млрд м3. Це досить висока газова залежність ЄС від РФ, але Європа вже розпо-чала роботу над її зниженням. Можна сказати, що зараз ЄС набагато краще підготовлений до будь-яких можливих «газових воєн» з росій-ського боку.

Іншим варіантом європейського шляху з удосконалення системи постачання газу та зниження залежності від Росії є будівництво внутрішніх газопроводів – інтерконнекторів. Наприклад, Польща пов’язана з Чехією неве-ликим трубопроводом з 2011 р., але через розширення газотранспортної мережі він працюватиме з більшою потужністю (до 10 млрд м3 за рік) ближче до 2017 р. Словач-чина нещодавно завершила будівництво ін-терконнектора до Угорщини. Німеччина вже



Вплив Кримської кризи на енергетичну безпеку Чорноморсько-Каспійського регіону

тепер може вільно транспортувати газ до Іта-лії, а також до Польщі та Чехії.

Нині майже всі європейські уряди на їх національних рівнях, а також на євросоюзів-ському рівні шукають практичних способів натиснути на газові російські інтереси в ЄС. Ця політика впливатиме на тактичних і стра-тегічних рівнях, що формують нові цілі для Європейської енергетичної стратегії до 2020 р., а також до 2030 р. Крім того, в березні 2014 р. на рівні Європейської Комісії було за-тверджене рішення щодо визначення протя-гом трьох місяців способів диверсифікації джерел енергії, які надходять із Росії. Наразі цей план завершено, оприлюднено і взято до роботи на центральному європейському рівні. Крім того, окремі країни, такі як Польща і Ве-лика Британія, почали створювати перспек-тивні плани з поліпшення енергетичної без-пеки ЄС.

Таким чином, до кінця червня 2014 р. Єв-ропейська Комісія матиме свій план скоро-чення залежності від російських газу та нафти. Ця нова «дорожня карта» скорочення імпорту російського газу створюватиме нову реаль-ність на європейському газовому ринку. Го-ловною особливістю цього плану буде зроста-юча потреба в заміні російського газу. Іншими словами, всі маршрути експорту газу в країни ЄС не російського походження отримають додаткову важливість і європейську підтрим-ку. Одним з них є Південний газовий коридор, який тепер стане особливо важливим для ЄС. Також існує вірогідність, що Європейська Комісія відіграватиме велику роль у реалізації цього проекту, збільшить його підтримку та обсяги експорту каспійського газу до Європи.

Інші потенційні джерела, які можуть замі-нити експорт російського газу до ЄС, знахо-дяться в Нідерландах, Норвегії, у країнах Північної Африки, в Іраці та Ірані. Крім того, за словами президента Єврокомісії Жозе Баррозу, ЄС збирається завершити форму-вання спільного енергетичного ринку та по-ліпшити взаємозв’язки. Особливий акцент у цьому контексті буде зроблений на Піреней-ському півострові та у районі Середземного моря [3].

Одне з дійсно важливих джерел газу і на-фти, на яке ЄС може розраховувати з 2015–2016 рр., – це експорт енергоресурсів зі США, Канади та Мексики. Нині американська влада динамічно розвиває і створює всі необхідні технічні засоби для експорту скрапленого природного газу (СПГ) зі сланцевого газу, а також ухвалюючи закони на національному рівні, які дадуть змогу експортувати амери-канський газ до ЄС. Близько 7 американських

компаній вже отримали ліцензії на експорт СПГ до Європи. Перші обсяги американсько-го СПГ можуть з’явитися в ЄС у другій поло-вині 2015 р. За 2016–2017 рр. американський експорт СПГ до Європи може зрости до 30–50 млрд м3 за рік. З точки зору потужності США могли б поставляти від 10 до 20 % по-треб природного газу в Європі до 2015 р. і більш ніж на чверть до 2020 р. [4].

Коментуючи можливості майбутнього екс-порту СПГ США до Європи, головний еконо-міст Міжнародного енергетичного агентства Фатіх Бірол зазначив, що США могли б екс-портувати близько 70 млрд м3 газу щорічно протягом п’яти років. Він оголосив, що поява СПГ із США на світовому ринку може дати європейським імпортерам більше гнучкості під час переговорів з Росією [5].

Тоді як міжнародні санкції стають дедалі складнішими для Росії, її найближчі союзни-ки, такі як Казахстан, починають турбуватися про свої нафтові й газові маршрути експорту енергоносіїв, враховуючи появу Південного коридору як одного з потенційних маршрутів для експорту каспійських енергоресурсів до Європи. Наприклад, міністр енергетики Ка-захстану Узакбай Карабалін повідомив 7 квіт-ня ц.р. парламенту країни, що Казахстан шу-кає додаткові експортні маршрути. Одним із них може стати маршрут через Каспійське море і порт Актау. Цей інфраструктурний об’єкт є одним з елементів ЄС для реалізації на практиці концепції Південного коридору.

Інтереси ЄС, США і Туреччини в контексті розвитку Південного газового коридору

Кримська криза і дестабілізація ситуації в Донецькій та Луганській областях України, а також міжнародна ізоляція Росії збільшу-ють вагу Південного газового коридору для Євросоюзу. Це прекрасно розуміє керівни-цтво ЄС, сприяючи створенню умов для швидкої реалізації Південного газового кори-дору. Наприклад, відповідно до заяви Комі-сара ЄС з питань енергетики Гюнтера Еттін-гера Євросоюз має забезпечити фінансову підтримку проекту загальною вартістю 6 млрд євро до 2020 р. [6].

Необхідність у прискоренні розвитку Південного газового коридору може під-штовхнути ЄС до розширення маршрутів доставки природного газу та його обсягів з Північного Іраку, Туркменистану та Казах-стану до Східного Середземномор’я (особли-вий пріоритет) та Ірану (у разі швидкого скасування санкцій).




Крім того, Південний газовий коридор отримує додаткову підтримку з боку Сполуче-них Штатів. Останні зустрічі Комісара з пи-тань енергетики ЄС Гюнтера Еттінгера і держсекретаря США Джона Керрі заверши-лися заявою, в якій обидві сторони підтверди-ли важливість Південного газового коридору для Європи. Зокрема, Керрі наголосив на важливій ролі Південного газового коридору для системи енергетичної безпеки Європи.

Ще один аргумент щодо додаткової уваги ЄС до Південного газового коридору є заява болгарського міністра економіки та енерге-тичного розвитку Драгоміра Стойнева про можливість купувати природний газ в Азер-байджані, а не Росії. Хоча вже до цього Болга-рія підписала угоду про отримання 1 млрд м3 азербайджанського газу за рік, починаючи з 2019 р. Нині болгарський уряд намагається збільшити кількість газу, який надходитиме з Південного газового коридору. Якщо ситуа-ція в Україні погіршуватиметься і Росія бло-куватиме експорт газу в ЄС (оскільки Україна не збирається зупинити транзит газу до Євро-пи й підтверджує свої міжнародні зобов’я-зання), кількість європейських країн, які бу-дуть готові отримувати більше газу через Південний газовий коридор, суттєво збіль-шиться. Це вагомі причини для консорціумів, які розробляють даний газовий маршрут до ЄС, щоб переглянути свої плани з розширен-ня Південного газового коридору і знайти способи збільшити обсяг потенційно тран-спортованого газу з Азербайджану та, можли-во, з інших каспійських країн до Європи [7].

Слід зазначити, що Південний енергетич-ний коридор складається з мережі трубопро-водів, залізниць, автомобільних доріг і танкер-них флотів, що перевозять нафту і газ з Азер-байджану, Казахстану, Туркменистану та Узбекистану до Європи. У цьому проекті є дуже широке поле для політичних та бізне-сових маневрів для європейських компаній. Наприклад, можливість для будівництва газо-проводу (варіанти для експорту казахстан-ського й туркменського газу) по дну Каспію. Наприклад, Транскаспійський газопровід з Туркменистану до Азербайджану. Така мож-ливість може з’явитися, якщо позиції керів-ниц тва Росії будуть суттєво послаблені після політичного програшу в Україні. З такої точки зору українська ситуація знову відкриває нові перспективи для практичної реалізації Пів-денного коридору.

Слід також зазначити, що Сполучені Шта-ти Америки надають відкриту підтримку проекту Південного газового коридору. Так, на початку квітня 2014 р. державний секретар

США Джон Керрі під час Ради США – ЄС з енергетики у Брюсселі заявив, що Вашинг-тон думає про надання додаткової підтримки для збільшення кількості можливих обсягів експорту каспійського газу до Європи. Згідно із заявою Керрі Азербайджан є важливою ланкою для Південного коридору.

Туреччина також планує використовувати Південний енергетичний коридор для зміц-нення своїх позицій як потужного енергетич-ного хабу між Європою і покладами вугле-воднів у Центральній Азії, на Близькому Сході, Східному Середземномор’ї та Причорномор’ї. У цьому контексті Кримська криза і політика Росії щодо України відкрива-ють додаткові можливості для Туреччини, щоб забезпечити нові альтернативні шляхи доставки нафти й газу до Європи для змен-шення енергетичної залежності від Росії [8].

Одним із потенційних прискорювачів реа-лізації Південного енергетичного коридору для Туреччини та ЄС може бути Іран, якщо міжнародні санкції будуть повністю зняті з цієї країни у другій половині ц.р. У такому випадку Іран справді може замінити росій-ський газ для ЄС, а Туреччина буде головним маршрутом транспортування іранського газу до Європи. У цьому контексті Туреччина по-винна думати про швидке зростання потуж-ностей своїх підземних сховищ газу або пере-говорів з близькими до Туреччини країнами, які розташовані неподалік від Центральної Європи і мають великі можливості для вико-ристання підземних сховищ газу. Таким іде-альним партнером для Туреччини є Україна, яка може легко запропонувати використання своїх газових сховищ обсягом до 16 млрд м3. Українська влада, у т.ч. її нинішні представни-ки, повторюють, що країна може дозволити собі зберігати до 50 % від загального обсягу підземних газових сховищ, що загалом станов-лять 32 млрд м3. При такому сценарії взаємодії Україна може поліпшити свої позиції для за-безпечення енергетичної безпеки Європи, а також свої відносини з Туреччиною.

Невизначені інвестиційні перспективи проектів Чорноморського шельфу

Одним із прямих наслідків Кримської кризи є блокування освоєння українського шельфу на Чорному морі. Деяка частина пер-спективних родовищ розташована в Криму та Азові, наприклад, це район Керченської про-токи. Морський шельф там невеликий і до того ж розробка покладів нафти та газу не ви-магає великих інвестицій і надскладних тех-нологій.



Вплив Кримської кризи на енергетичну безпеку Чорноморсько-Каспійського регіону

Водночас Україна все ще має багатий шельф Чорного моря в Одеській області, біля острова Зміїний, недалеко від румунського кордону. Це – Скіфська нафтогазова область. Компанії Shell і ExxonMobil спільно з румун-ською OMV Petrom SA та українською компа-нією «Надра» виграли право розвідки та роз-робки Скіфського родовища газу у 2012 р. За даними Міністерства України з охорони нав-колишнього середовища та природних ресур-сів, це поле містить близько 7–8,8 трлн куб. футів запасів природного газу. Консорціум планував видобувати до 10 млрд м3 газу за рік у перспективі 3–4 років. Особливістю цієї об-ласті є її висока глибина.

Крім того, оскільки Скіфське родовище близьке до румунського блоку Нептун (міс-тить близько 40–80 млрд м3 газу). Там ExxonMobil знайшла багаті родовища газу, відтак успіх його видобутку в суміжній укра-їнській частині шельфу мав досить високі шанси. Але через політичну кризу, яка триває в Україні і яка спочатку привела до Революції гідності, а потім до приєднання Криму до Ро-сії та її фактичного вторгнення в Східну Україну, всі учасники консорціуму з розробки Скіфського родовища заморозили проект і ви-рішили почекати до стабілізації ситуації в Ук-раїні [9].

Для Shell і ExxonMobil така ситуація не ста-новить великої проблеми, оскільки ці компанії беруть участь у багатьох шельфових проектах у Чорноморському регіоні. Але для України це велика втрата, бо вона могла б отримати додаткові 5–10 млрд м3 газу за розумною ці-ною, що значно зменшило б газову залежність від Росії. Наразі неясно, яка частина шельфу Чорного моря перебуває під безпосереднім українським контролем і яким буде режим використання цих шельфових полів газу та нафти.

Україна як один з найбільших потенційних споживачівкаспійського газу

У результаті Кримської кризи міждержав-ні відносини між Україною і Росією опинили-ся у стані неоголошеної війни. Це означає, що енергетична співпраця між двома країнами значно ускладнюється за всіма напрямками.

Основним з них є споживання російського газу в Україні. Кілька років тому Україна була найбільшим імпортером російського газу, ку-пуючи понад 30 млрд м3 газу щорічно. Після того, як останній газовий договір, підписаний екс-прем’єр-міністром Юлією Тимошенко та нинішнім президентом Росії Володимиром

Путіним у 2009 р., зазнавав незначних змін, які РФ вводила в дію на власний розсуд, спо-живання російського газу в Україні почало знижуватися через ціну, яка була однією з найвищих у Європі до моменту домовленос-тей В. Путіна і В. Януковича наприкінці 2013 р. Загалом у 2013 р. кількість імпортова-ного російського газу в Україну становила близько 28 млрд м3.

Тепер цей обсяг російського газу буде швидко зменшуватися залежно від форми по-дальшої енергетичної співпраці між Україною і Росією. У будь-якому разі Україна вже по-чала шукати альтернативні російським джере-ла газу. Основним способом для цього є ім-порт природного газу за допомогою реверсних маршрутів за договорами з німецькими та французькими компаніями. Перший крок для відновлення газового реверсу, що зупинився після останнього газового договору між екс-президентом України Віктором Януковичем і президентом Росії Володимиром Путіним наприкінці 2013 р., є початок постачань ре-версного газу з Польщі відповідно до договору між «Нафтогазом України» та RWE Supply & Trading. Максимальний обсяг газу за цим маршрутом становить близько 4 млн м3 за добу.

Інший маршрут реверсного газу – через Угорщину – теж відновлено. Загальна кіль-кість імпортованого газу цими двома маршру-тами може становити близько 5–7 млрд м3 за рік. У 2013 р. обсяг реверсного газу в Україну через Польщу та Угорщину стано-вив близько 2,2 млрд м3. Найважливішою країною для збільшення постачань реверсного газу в Україну є Словаччина, оскільки можли-вий обсяг імпорту газу технічно може стано-вити до 10 млрд м3 за рік.

Наразі переговори зі Словаччиною трива-ють на найвищому рівні, і є попередні домов-леності щодо запуску реверсного словацького маршруту в Україну вже з вересня ц.р. Орієн-товний обсяг постачання газу цим маршрутом становитиме близько 8 млрд м3 газу за рік. Є оптимістичні чинники для прогнозу, що словацький газовий реверсний маршрут для України почне працювати з другої половини 2014 р. [10]. З-поміж компаній, які можуть доставити реверсний газ в Україну, слід згада-ти Gaz de France. Переговори з цієї компанією активно ведуться Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Список компаній з українського боку, які забезпечують реверсне постачання газу, також змінюватиметься. Основним оператором з української сторони буде державна компанія «Нафтогаз України». Такі гравці, як Ostchem,




ВЕТЕК і ДТЕК, не здійснюватимуть реверс-них поставок газу в Україну.

Отже, для України велике значення має участь у Південному газовому коридорі. Украї-на може не тільки купити визначені обсяги каспійського газу, а й брати безпосередню участь у проекті, надаючи свої потужності під-земних сховищ газу. Як зазначають вітчизняні чиновники, Україна може надати потужності для зберігання близько 16 млрд м3 газу щорічно.

Висновки

Кримська криза і подальша дестабілізація України зусиллями Росії створили унікальну ситуацію в енергетичному секторі Європи, внаслідок якої ЄС оголосив про перегляд своєї енергетичної стратегії та переходу до курсу на швидке скорочення газової залеж-ності від РФ.

Євросоюз робить ставку на нові проекти імпорту газу, з-поміж яких Південний газовий коридор є одним з основних. Це означає на-дання додаткової фінансової та організаційної підтримки з боку ЄС для всіх проектів Пів-денного газового коридору та можливе збіль-шення кількості постачань газу завдяки їм європейським споживачам.

Україна має додатковий інтерес до Півден-ного газового коридору в контексті гострої потреби зниження газової залежності від Ро-сії, що відбувається в унісон з діями ЄС. По-тенційна українська частка в Південному га-зовому коридорі може становити до 5–10 млрд м3 газу за рік.

Туреччина внаслідок Кримської кризи отримала більше можливостей, щоб стати енергетичним центром для Європи, і може створити реальну конкуренцію Росії з питань постачань газу європейським споживачам.

Список використаних джерел:

1. Russia’s accusations – setting the record straight // Веб-сайт НАТО [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_109141.htm

2. South Stream victim of Crimea annexation // EurActiv.com [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.euractiv.com/sections/energy/south-stream-victim-crimea-annexation-301086

3. Krukowska Ewa. EU Russian-Gas Cut Bid Amid Ukraine Crisis Sidelines Climate / Ewa Krukowska // Bloomberg Bussinessweek. – 2014. – 21 Мarch [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.businessweek.com/news/2014–03–21/eu-bid-to-cut-russian-gas-amid-ukraine-crisis-sidelines-climate

4. How The EU And U. S. Can Use Natural Gas To Keep Russia In Check // Forbes [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://www.forbes.com/sites/energysource/2014/04/07/how-the-eu-and-u-s-can-strangle-russia-inc

5. US LNG will not cause European gas price drop : IEA economist // PLATTS. McGRAW HILL FINANCIAL [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.platts.com/latest-news/shipping/washington/us-lng-will-not-cause-european-gas-price-drop-21459435

6. Commission embarks on ‘unprecedented’ venture with Ukraine // EurActiv.com [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://www.euractiv.com/sections/europes-east/commission-embarks-unprecedented-venture-ukraine-301115

7. Raluca Csernatoni. Geostrategic and Economic Priorities in the Black Sea Region – Reconfiguring a Fuzzy Eastern Borderline // The International Security Information Service Europe [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isiseurope.wordpress.com/2014/03/27/geostrategic-and-economic-priorities-in-the-black-sea-region-reconfiguring-a-fuzzy-eastern-borderline

8. Зміцнення безпеки в Чорноморському регіоні і перспективи турецько-українського співробітни-цтва / Центр Разумкова. – К. : Вид-во Заповіт, 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/upload/UA-TR_2011_ukr.pdf

9. Криза в Україні : яку стратегію обере Румунія? // GEOSTRATEGY. GLOBAL INTELLIGENCE GROUP. – 2014. – 27 травня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://geostrategy.ua/node/803

10. Реверс зі Словаччини може покрити половину газових потреб України // Економічна правда. – 2014. – 25 квітня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/news/2014/04/25/444849



Окупований Крим: шляхи запобігання політичному та соціокультурному дистанціюванню від України

УДК 323.2 (477:341.324)

ОКУПОВАНИЙ КРИМ: ШЛЯХИ ЗАПОБІГАННЯ ПОЛІТИЧНОМУ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ

ДИСТАНЦІЮВАННЮ ВІД УКРАЇНИ

Черненко Тетяна ВасилівнаЧерненко Тетяна Василівна

Проаналізовано численні порушення прав людини щодо громадян, які проживають на території анексованого Росією Криму. Розглянуто низку можливостей збереження та підтримки проукраїнських настроїв серед населення півострова.

Ключові слова: соціокультурне дистанціювання, кримська самоідентифікація, права і свободи людини.

Фундаментальні зрушення у системі між-народних відносин, що відбулися у березні поточного року в результаті агресії Російської Федерації проти України та анексії АР Крим, стали свідченням неефективності існуючої системи міжнародної безпеки та міжнародно-го права.

Вище керівництво РФ, цинічно порушую-чи низку міжнародних договорів, зокрема Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про не-розповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 р. [8], Заключний акт Наради стосовно безпеки та співробітництва у Європі від 1 серпня 1975 р. [2], Договір про дружбу, спів-робітництво і партнерство між Україною і Ро-сійською Федерацією (ратифікований Зако-ном України від 14 січня 1998 р. № 13/98-ВР, набрав чинності з 1 квітня 1999 р.) [1] та ін., здійснило анексію частини території суверен-ної держави Україна.

На цій основі відбулося розширення вже існуючого спектра загроз національній безпе-ці нашої держави. Крім втрати територіальної цілісності, триває цілеспрямована інформа-ційна кампанія з боку провідних ЗМІ РФ для посилення тиску на Україну та дискредитації євроінтеграційного курсу нашої держави. Зі втратою контролю над АР Крим Україна отримала на своїй території, по суті, інозем-ний військовий плацдарм для подальшої дес-табілізації внутрішньополітичної ситуації. Українські державні інституції та інститути міжнародного співтовариства, які безумовною більшістю підтримали Україну, виявилися не готові ефективно протидіяти новим викли-кам і загрозам.

Проблеми та можливості гармонійного розвитку кримського суспільства в умовах суспільно-політичних трансформаційних про-цесів в Україні досліджуються багатьма укра-їнськими вченими, зокрема О. Власюком, В. Крисаченком, І. Лосєвим, Н. Зезюліною, Н. Куц, О. Майбородою, Е. Маратовою, І. Се-миволосом, М. Розумним, С. Шамарою та ін. Значна кількість наукових праць присвячена проблемі етнополітичних відносин у період становлення української політичної нації (В. Барков, О. Бульба, В. Крисаченко, М. Сте-пико, О. Мостяєв, Т. Розова, Ю. Кравченко, С. Цикуренко), а також проблемам існування і трансформації національної ідентичності в Україні (А. Астаф’єв, Н. Зезюліна, С. Мітря-єва та ін.). Цей науковий доробок є підґрунтям для ліпшого розуміння передумов і причин можливості анексії Криму РФ.

Мета даної статті – проаналізувати соціо-культурну ситуацію на території Криму, що склалася після анексії півострова РФ, і необ-хідність створення механізмів для убезпечен-ня України від подальшого соціокультурного дистанціювання кримського соціуму з метою відновлення в найближчому майбутньому те-риторіальної цілісності нашої держави.

Важливим чинником забезпечення без-пеки у внутрішньополітичній сфері є від-повідність політичних і соціокультурних орієнтацій населення пріоритетним націо-нальним інтересам держави, закріпленим у Конституції України та інших норматив-но-правових документах. Реалізація націо-нальних інтересів передбачає консолідацію усіх територіальних громад, суспільних верств, етнічних груп довкола цінностей



Черненко Т. В.

незалежного, вільного, суверенного і демо-кратичного розвитку України.

З-поміж чинників, що ускладнюють забез-печення національної єдності, слід відзначити ціннісно-світоглядне розшарування українсь-кого суспільства, яке зумовлене культурно-іс-торичними відмінностями між населенням різних регіонів. Саме відсутність єдиної об’єднавчої ідеї в українському суспільстві, посилене бажання містечкових еліт у різних частинах країни фактично «привласнити» окремі регіони, використовуючи «незшитість» українського суспільства в багатьох вимірах, створили передумови для анексії Криму на-шим східним сусідом. Понад те, намагаючись посилити розкол, що існував у соціальному, економічному, ідейно-політичному, мовному та ін. вимірах кримського соціуму, протягом тривалого часу РФ здійснювався активний інформаційно-ідеологічний вплив. Зокрема, ефективним і до того ж юридично оформле-ним механізмом відтворення російської іден-тичності мала стати видача мешканцям Криму російських паспортів, незважаючи на те, що подвійне громадянство в Україні заборонене законодавчо [3].

На периферії уваги центральної влади Ук-раїни залишалася активна робота з легітиміза-ції «карти росіянина», яку ще у червні 2009 р. почав роздавати кримчанам Фонд «Рус-ские» [10]. Погіршення ситуації ускладнюва-лося ще й тим, що ті чи інші перемоги в полі-тиці, партійній діяльності місцеві політичні еліти вдало використовували для подальшого розколу суспільства, накладаючи на регіо-нальну приналежність суб’єктів влади залеж-но від географії України (Слобожанщина, Таврія, Крим та ін.) [7, с. 432–433].

Слід наголосити, що значне розмежування існуючих у кримському суспільстві переважа-ючих етнічних груп за соціокультурними ознаками було зумовлене суттєвими політич-ними протиріччями в державному керівни-цтві, тривалою відсутністю системності й по-слідовності в політиці Української держави стосовно Криму, що звело нанівець взаємодію між республіканською і центральною владни-ми структурами в Україні. Численні недоліки українського законодавства в частині визна-чення прав і повноважень АР Крим, неефек-тивне регулювання відносин автономії з Киє-вом, недостатня увага до захисту інтересів кримчан у вищих органах державної влади стали підґрунтям для значної активізації на території Криму низки проросійськи нала-штованих, часто радикально спрямованих громадсько-політичних сил, що мали енергій-ну фінансову підтримку від керівництва РФ.

Наслідком цього стало значне посилення проросійської риторики, поступове загострен-ня відносин між домінуючими етнічними групами за соціокультурними ознаками, ак-тивне використання «мови ворожнечі» для посилення протиріч між ними у політичній, соціально-економічній та символічно-цінніс-ній площинах.

По суті, відсутність упродовж тривалого часу стратегічних підходів української влади до комплексного розв’язання кримських про-блем, переважання політики ситуативного реагування на окремі проблеми або їх ігнору-вання, а також особливості соціокультурної ідентифікації кримчан сформували у суспіль-ній свідомості значної кількості населення Криму сепаратистські настрої. Слід зауважи-ти, що ґрунтовні спроби наукових досліджень з питання забезпечення формування крим-ської ідентичності як окремої, розробки реко-мендацій для державного управління з по-дальшою можливою імплементацією в життя здійснювалися ще на початку 2000-х років науковими колективами Національного ін-ституту стратегічних досліджень, Інституту проблем національної безпеки, Національного інституту проблем міжнародної безпеки.

Актуальною досі залишається оприлюдне-на ще у 2009 р. аналітична доповідь «Крим-ський соціум: лінії поділу та перспективи консолідації», розроблена Центром Разумкова із залученням ґрунтовної соціологічної бази та широкого кола фахових експертів. Саме це дослідження свідчить, що «формування спіль-нот, які здійснюють «структуротворчий» вплив на перебіг суспільно-політичних про-цесів в автономії, не завжди відбувається за етнічним принципом. Визначальну роль у формуванні цих спільнот відіграють соціаль-но-культурні орієнтації, що охоплюють уподо-бання в мовній, культурній сфері, громадян-ську, релігійну самоідентифікації» [6, с. 3].

«Лакмусовим папірцем» ліпшого розумін-ня існуючих соціокультурних протиріч між основними етнічними групами АРК, на нашу думку, можна було вважати відношення їх до намагань центральної української влади впро-вадити документообіг державною мовою, що було свого часу сприйнято однозначно як «українізація» навіть значною часткою етніч-них українців (здебільшого російськомовні українці вважали, що «українізація» здійсню-ється поспіхом, а центральна влада таким чи-ном вдається «до крайнощів») [6, с. 13–19]. Тобто більшість українців Криму ідентифіку-вали себе як представників єдиної з росіянами соціокультурної спільноти, яка вважає росій-ськомовну культуру для себе базовою.




Спроби держави на шляху відродження української ідентичності, мотивовані віднов-ленням історичної справедливості, порушеної імперською й тоталітарною владами, було сприйнято російською етнічною громадою Криму та частиною російськомовних україн-ців як загрозу насильницької українізації. Як зазначає О. Кривицька, внутрішньо супереч-ливий процес пострадянської ідентифікації, схильність етносів до національного само-ствердження, протиставлення «ми – вони» створювали певну конфліктність в україн-ському суспільстві [5, с. 30].

Вади, а скоріше, відсутність виваженої державної етнополітики в Україні не лишили-ся поза увагою керівництва Кремля. Активний інформаційно-ідеологічний вплив РФ протя-гом багатьох років через використання сепа-ратистської риторики на сторінках численних проросійських видань, громадсько-культурні акції історико-культурного спрямування, ви-ступи одіозних російських політиків та гро-мадських діячів впали на благодатний ґрунт пострадянської соціокультурної ідентичності кримчан, до якої можна віднести вагому час-тину мешканців Криму. Зокрема, йдеться про велику кількість військовослужбовців та членів їхніх сімей, що залишилися у Криму після закінчення проходження служби, зна-чну групу населення пенсійного віку, незадо-волених виконанням соціальних зобов’язань держави Україна. Численні міфологеми росій-ської імперської та радянської діб були вдало застосовані для масової маніпуляції свідоміс-тю проросійськи налаштованого сегмента кримського суспільства.

Політичні спекуляції довкола ціннісно-світоглядних відмінностей українського сус-пільства та масований вплив Росії на форму-вання суспільної думки у спосіб широкої ін-формаційної антиукраїнської кампанії, що протягом років беззастережно тривала в ін-формаційному просторі нашої країни, при-звели до можливості здійснення анексії АР Крим, використовуючи як прикриття прове-дення т.зв. референдуму про приєднання до РФ. Результати цього «опитування», не ви-знаного більшістю держав світу і міжнародни-ми інститутами, проведеного з порушенням українського, кримського та міжнародного законодавств, були поставлені під сумнів на-віть у Раді при Президентові РФ із розвитку громадянського суспільства та прав людини. В огляді, оприлюдненому на офіційному сайті цієї структури [11], зазначалося, що на під-ставі проведених опитувань на т.зв. референ-думі у Криму за приєднання до Росії проголо-сували 50–60 % його учасників за явки у 30–

50 %. При цьому, як наголошувалося в доку-менті, мешканці Криму голосували не стільки за приєднання до Росії, скільки за припинен-ня, за їхніми словами, корупційного свавілля попереднього режиму (автори – член Ради Є. Бобров, керівник мережі «Міграція і право» правозахисного центру «Меморіал» у Росії С. Ганнушкіна та адвокат мережі О. Цейтліна). Через нетривалий час текст огляду був значно відкоригований, розділ про проведення «референдуму» був повністю ви-лучений.

Одним із логічних напрямів розвитку по-дій, що відбулися у Криму, стала збройна агресія на Сході України, що використовуєть-ся керівництвом Кремля як основний важіль впливу на політичні процеси в нашій державі.

Частина громадян України, що проживали або були зареєстровані на території АР Крим і побажали зберегти громадянство України, потрапили до безпрецедентної правової ситу-ації у зв’язку з тим, що анексована територія фактично не може контролюватися україн-ською владою. Ухвалений 15 квітня 2014 р. Верховною Радою України Закон «Про забез-печення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII [4], який регламентує «статус території, тимчасово окупованої вна-слідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого само-врядування, підприємств, установ і організа-цій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав, свобод і законних інтересів юридичних осіб», набув чинності 27 квітня 2014 р. Під час підготовки до затвердження до законопроекту було внесено 272 поправки і всі вони були враховані, що значно відкори-гувало низку недоліків, на які звертали увагу і представники бізнес-середовища, і правоза-хисники, і міжнародна спільнота. Зокрема, було виключено ст. 10 щодо «колабораційної діяльності». Водночас, за пропозицією Мініс-терства юстиції України, було внесено додат-кову ст. 12, якою регулюється територіальна підсудність судових справ щодо судів на тери-торії Криму. Це забезпечує правовий механізм надання можливості українським громадянам, що опинилися на окупованій території, в май-бутньому мати право апелювати до європей-ських судів.

Особливої ваги у сучасних реаліях на-буває поправка, згідно з якою «примусове зарахування до громадянства іншої країни не визнається українським законодавством».




Відповідно до згаданого Закону відповідаль-ність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій тери-торії покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта, що відповідає нормам і принципам міжнародного права.

Безумовно, намагання вирішити проблеми власних громадян на окупованій території законодавчим шляхом потребують швидких і рішучих кроків від держави. На жаль, право-вий нігілізм, продемонстрований керівниц-твом РФ, створює підстави для переконання, що навіть якнайліпше виписані закони по-чнуть діяти лише після повернення Україною своєї територіальної цілісності.

Можна констатувати, що вирішення про-блем українських громадян, які проживають на території АР Крим і стали фактично за-ручниками злочинної політики Кремля щодо України, залишається першочерговим викли-ком для української влади сьогодні. Зокрема й тому, що приклади вдалого вирішення со-ціально-економічних проблем кримчан могли б стати твердим підґрунтям для збереження та підтримки проукраїнських настроїв серед зна-чної частини населення півострова, утверджу-вати в суспільній думці прагнення повернення території Криму до України.

Разом із тим кількість проблем громадян України на тимчасово окупованій території, що потребують оперативного вирішення, зростає. У Криму фактично порушуються всі базові права людини, у т.ч. право на життя: широкого розголосу та вимоги негайного роз-слідування набули випадок побиття підлітка за спілкування кримськотатарською мовою та вбивство Р. Аметова, батька трьох малолітніх дітей, який регулярно звертався до місцевої влади щодо проблем у своєму районі та дис-путував на власній сторінці у Facebook щодо становища кримських татар і майбутнього Криму.

Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch задокументувала участь загонів «самооборони» у викраденнях як міні-мум шести активістів Євромайдану. Ці підроз-діли також атакували та переслідували бага-тьох місцевих та іноземних журналістів. Зо-крема, Харківською правозахисною гру-пою [9] та міжнародними групами незалежних ЗМІ [17] було задокументовано [18] десятки нападів на журналістів з боку груп «самообо-рони» у Криму. Українські правозахисні орга-нізації повідомили, що ці підрозділи також брали участь у силових розгонах демонстра-цій, незаконних обшуках людей і транспорт-них засобів, особливо на адміністративному

кордоні Криму, а також переслідували пере-січних громадян.

Становище кримчан ускладнюється уза-коненням самопроголошеною кримською владою існування «парамілітарного» утворен-ня, т.зв. кримської самооборони. Водночас дії «самооборонців» можна оцінювати виключно з позицій Кримінального кодексу України. За період з 1 березня 2014 р. зафіксовані числен-ні випадки застосування тортур представни-ками цього парамілітарного утворення щодо проукраїнськи налаштованих громадян, які мали сміливість активно виражати свою по-зицію стосовно анексії півострова РФ. Яскра-вим прикладом є викрадення та подальший арешт українського режисера О. Сенцова, що відбулося у травні 2014 р. Громадянська по-зиція О. Сенцова дала підстави слідчим орга-нам РФ для звинувачень у протиправній та підривній діяльності режисера на території АРК. Він досі утримується у слідчому ізоля-торі в Москві, незважаючи на численні звер-нення українського МЗС, творчої громад-ськості України й навіть заяви російської творчої еліти.

18 червня 2014 р. був опублікований звіт Верховного комісара ООН із прав людини стосовно ситуації в Україні за період із 7 травня до 7 червня 2014 р. Половина з 58 сторінок звіту присвячена порушенням прав людини на Сході України та в анексованому Росією Криму. З березня 2014 р. це вже третій звіт місії ООН по Україні. За словами високого представника ООН Джанні Магадзені, спостерігачі ООН навіть не мають можливості виконувати свої обов’язки на території Криму. «Всі спостере-ження за Кримом ведуться поза межами тери-торії півострова. Нас не допускають на терито-рію Криму. Те бюро, яке повинно почати роботу в Криму, працює з Одеси, Львова та Києва. Ми спілкуємося з переміщеними особами, сте-жимо за повідомленнями в інтернеті, є теле-фонні розмови з жителями Криму. І це також є частиною нашого занепокоєння у зв’язку з використанням російського законодавства в Криму та його наслідками для людей» [14].

Порушується також право на вільне віро-сповідання: для жителів Криму стає небез-печним демонструвати іншу конфесійну при-належність, аніж приналежність до віроспо-відання РПЦ, яка своєю чергою доклала зу-силь до впровадження в життя ідеї «русского мира» у Криму. Під вивіскою «самооборони» діють погромники, які заважають відправляти служби, погрожують фізичною розправою парафіянам (як у випадку із церквами Україн-ської православної церкви Київського патрі-архату) або намагаються впливати на членів




громади індивідуально (як відбувається з дея-кими ісламськими течіями). Духовенство УГКЦ і Київського патріархату було змушене вивезти з півострова свої сім’ї. Через різні по-грози і труднощі півострів уже покинули дея-кі пастори євангельських церков і римсько-католицькі служителі. Відразу після росій-ської окупації у Криму також посилилися прояви антисемітизму, про що засвідчили на-писи вандалів на будівлі синагоги в Сімферо-полі з погрозами на адресу євреїв.

Довідково. За офіційною статистикою на початок 2014 р. на території АР Крим діяли 2083 релігійні організації, з яких 674 корис-тувалися правом релігійної діяльності без реєстрації юридичної особи. 137 релігійних організацій зареєстровані у м. Севастопо-лі [13]. За конфесійною приналежністю релі-гійні громади поділяються таким чином: православ’я – 42,7 %; іслам – 29 %; протестан-тизм – 20 %. Роками на півострові співіснува-ли 42 конфесії, багато з яких постійно поши-рювали свою структуру. Тому особливо ци-нічними з боку самопроголошеної влади Криму виглядають намагання виправдати агресію відносно інших конфесій утисками Російської православної церкви.

Проблемою для кримчан уже стало росій-ське законодавство, що активно «поліпшуєть-ся» Державною думою Росії, яка щотижня виступає із законодавчими ініціативами. Експертне середовище вже оцінило як загроз-ливий щодо дотримання прав людини і грома-дянина т.зв. антитерористичний пакет законо-проектів, внесений на розгляд парламенту РФ. У ньому міститься, зокрема, проект Фе-дерального закону «О внесении изменений в Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях», який передбачає різке збільшення розмірів штрафів (до 1 млн рублів) за такі адміністративні по-рушення, як участь у несанкціонованих мітин-гах і демонстраціях. Розміри штрафів за інші правопорушення залишаються без змін. Увагу привертає й те, що розміри штрафів для гро-мадян суттєво більші за штрафи, передбачені для юридичних осіб.

Розмір штрафу, який багаторазово переви-щує розміри навіть досить високої заробітної плати, не дає можливості громадянам сплачу-вати його за рішенням суду. Це своєю чергою створить можливості для вжиття інших санк-цій чинного законодавства аж до криміналь-но-правових. Уже не кажучи про те, що зазна-чений непомірний розмір штрафів не відпо-відає ступеню протиправності й негативним

наслідкам такого правопорушення. Іншими словами, законопроект свідчить про намаган-ня керівництва РФ непрямо обмежити права громадян на свободу зборів, гарантовані ст. 11 Конвенції про захист прав людини та осно-воположних свобод. Необхідно наголосити, що з ухваленням цього закону рівень правової захищеності громадян РФ буде надалі знижу-ватися, незважаючи на існуючу ст. 2 Консти-туції РФ про визнання людини, її прав і сво-бод найвищою цінністю.

Також не гарантоване жителям Криму право на інформацію, так само як і право на свободу слова. Поданий на розгляд Держдуми Росії законопроект «О внесении изменений в отдельные законодательные акты Россий-ской Федерации по вопросам упорядочения обмена информацией с использованием информационно-телекоммуникационных се-тей», що також входить до т.зв. антитерорис-тичного пакету поправок до законодавства РФ, передбачає регулювання інтернет-про-стору Росії. З 1 серпня 2014 р. законодавці планують ввести нові норми регулювання ді-яльності ІТ-компаній, які містять зобов’язання інтернет-компаній протягом 6 місяців зберіга-ти дані про своїх користувачів і на першу ви-могу передавати їх уповноваженим органам РФ, що ведуть оперативно-слідчі дії. Регла-мент ФСБ Росії передбачає, що від інтернет-компанії держава може вимагати фактично всю інформацію про дії користувачів у мережі.

Особливим порушенням у Криму стала, безперечно, дискримінація за «громадян-ством», чіткий поділ кримчан на «своїх» і «чужих» за наявністю або відсутністю росій-ського паспорта. Фактично людина, яка не за-хотіла отримувати російське громадянство, поставлена в умови повного безправ’я, вклю-чаючи неможливість участі в майнових від-носинах. Значна частина кримчан була виму-шена отримувати паспорт країни-агресора, щоб мати можливість збереження роботи, со-ціальних гарантій.

Понад те, президент РФ В. Путін підписав зміни до закону «Про громадянство Росій-ської Федерації», відповідно до яких громадя-ни Росії, що приховали від держави факт по-двійного громадянства, підлягають кримі-нальній відповідальності. Зміни були при-йняті Держдумою РФ 23 травня і схвалені Радою Федерації 28 травня 2014 р. [15]. Від-повідно до внесених змін, що почнуть діяти на території АР Крим з 1 червня 2016 р., грома-дяни Росії повинні ставити до відома Феде-ральну міграційну службу РФ про факт гро-мадянства іншої держави протягом двох міся-ців з дня його набуття.




В іншому випадку законом передбачено адміністративне покарання у вигляді штрафу до 200 тис. рублів або обов’язкових робіт тер-міном до 400 год. За порушення порядку ін-формування про подвійне громадянство пе-редбачене адміністративне покарання у ви-гляді штрафу в розмірі від 500 до 1000 рублів. Тобто кримчанам, які воліють зберегти грома-дянство України, просто не залишають вибо-ру. За можливість залишатися громадянами України вони мають жертвувати правами на роботу, на можливість розпоряджатися влас-ним житлом, правом на свободу слова, свобо-ду інформації, свободу зборів, можливістю навчання рідною мовою.

Незахищеними категоріями населення у Криму, поряд із кримськими татарами, стали етнічні українці. Положення російського за-конодавства про три державні мови на терито-рії Криму існують лише на папері.

11 червня 2014 р. Уповноважений з прав людини РФ Е. Памфілова звітувала у Держ-думі Росії про стан справ людини у РФ. Зо-крема, російський омбудсмен визнала, що в окупованому Росією Криму спостерігається стрімке зростання цін на продовольство, ме-дикаменти, збільшується рівень безробіття. За її словами, «У Криму багато проблем. Різко підвищилися ціни на медикаменти та продук-ти харчування. Раніше вони постачалися з України. Треба щось робити, налагодити прикордонний підвіз продуктів». За результа-тами своєї нещодавньої інспекції ситуації в АР Крим чиновниця уникнула питань про порушення базових прав і свобод людини, що мають місце від початку анексії півострова.

Громадяни України, які проживають або зареєстровані на території АРК і бажають продовжувати залишатися громадянами Ук-раїни, опинилися у складній правовій ситуації у зв’язку з тим, що територія АР Крим фак-тично контролюється не українською владою, а владою і військовими РФ. Кремль намага-ється у спосіб реалізації економічних проектів (на зразок створення у Криму гральної зони) різноманітними гуманітарними шляхами – через посилення впливу РПЦ, швидке запро-вадження нових навчальних програм для школярів та студентів з особливим акцентом на історичних питаннях, обіцянки різноманіт-них соціальних пільг – фактично «купити» у кримчан лояльність до російської влади.

На продовження масованої інформаційної кампанії з метою дискредитації євроінтегра-ційного курсу України в очах кримського на-селення штучно створюється інформаційний вакуум, залучаються агресивні політтехноло-гічні впливи для якнайшвидшого формування

ідентичності «Русского мира» з використан-ням радянських тоталітарних міфологем. Уже нині значна кількість населення півострова чітко усвідомлює, що наразі опинилася під тиском декларованої в РФ «керованої демо-кратії», яка по суті є «поліцейською держа-вою», що повністю ігнорує права та свободи громадян. Зокрема, правозахисники з Крим-ської польової місії з прав людини, які здій-снювали моніторинг з дотримання прав люди-ни останніми місяцями, прогнозують «повне згортання громадянських прав до кінця 2014 р.» За словами керівника місії, росій-ського правозахисника А. Юрова, «для бага-тьох це буде шоком. Недаремно велика кіль-кість людей уже виїхала з Криму» [12].

Експертне середовище України майже одностайно підтримує думку про необхідність найшвидшого створення «дорожньої карти» з повернення півострова Україні. Зокрема, наполегливо обстоюється твердження про написання та впровадження стратегії повер-нення Криму. Такої думки дотримується ди-ректор Центру близькосхідних досліджень І. Семиволос. «Якщо робити стратегію, за цим мають бути певні дії. Те, як і в які терміни буде вирішена східна проблема, визначати-ме – наскільки швидко держава та її аналітич-ні структури створять таку стратегію. Потріб-но розуміти, що така непроста задача, як по-вернення Криму, означає цілий комплекс різних напрямків», – зазначив експерт. За словами І. Семиволоса, зараз в експертному співтоваристві активно триває дискусія з приводу можливого плану дій для повер-нення півострова. Зокрема, виникла супе-речка з приводу того, чи варто Україні вла-штувати блокаду Криму, щоб показати Росії інфраструктурну залежність півострова від материка.

Свій проект стратегії повернення республі-ки склав О. Стародубов, який за часів уряду В. Джарти керував Агентством регіонального розвитку Криму, а зараз очолює громадську організацію «Кримський експертний центр». На його думку, стратегію потрібно розділити на три блоки: громадянський, міжнародний та конституційний. «Громадянський блок вклю-чає в себе захист фундаментальних прав і свобод громадян України – кримчан. Право обирати і бути обраними, право на працю, право на освіту, свободу пересування тощо. Сьогодні кримчани, які зберегли українське громадянство, частково втратили свої права і на території анексованого Криму, і на тери-торії материкової України. Поки їхніми про-блемами активно займаються лише громадські організації, які організували самі кримчани,




що переїхали у Київ», – пише О. Стародубов у своєму блозі на порталі «Ліга» [16].

Міжнародний блок стратегії, запропонова-ний експертом, полягає в тому, що Україна має подати низку позовів до міжнародних су-дів. Зокрема О. Стародубов вважає, що Києву у зв’язку з порушенням територіальної ціліс-ності слід звернутися зі скаргою в Міжнарод-ний суд ООН. Також, на його думку, Україна повинна захистити права українських і крим-ських суб’єктів господарювання в міжнарод-ному комерційному арбітражі та іноземних судах.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тим-часово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р. № 1207-VII є недосконалим і потребує значних змін, у т.ч. щодо гаранту-вання для мешканців Криму можливості по-вернення українського громадянства після відновлення правового статусу Криму. Це створить підґрунтя для збереження лояльнос-ті населення окупованих територій до влади в Україні.

Слід відзначити, що проведення достроко-вих виборів Президента України, пошуки мирного шляху врегулювання ситуації на Донбасі, невизнання окупації Криму й під-тримка більшістю країн світу та провідними міжнародними організаціями територіальної цілісності України – все це відкриває перед державою можливості для розв’язання полі-тичної кризи та відновлення її територіальної цілісності. Водночас Українська держава має постійно звертати увагу міжнародної спільно-ти на різке погіршення ситуації з дотриман-ням прав людини в АР Крим.

Розширення каналів для комунікацій з репатріантами можливе у спосіб організації громадських слухань у Верховній Раді Украї-ни з питань, які актуальні для переселенців з АР Крим, із запрошенням до участі в них представників різних громадських організа-цій, у т.ч. і тих, що виникли протягом остан-ніх місяців після анексії Криму (прикладом можуть слугувати проект «Крим SOS», ство-рений 27 лютого 2014 р. в інтернет-просторі як майданчик для розміщення об’єктивної інформації про події на півострові, що набув рис повноцінного координаційного центру з проблем переселенців з АР Крим, громад-ська організація «Земляцтво кримських та-тар у Києві», Коаліція переселенців Криму та багато інших). Вельми актуальним видається використання тісних зв’язків Меджлісу кримськотатарського народу з міжнародни-ми організаціями для інформування міжна-родної спільноти про проблеми порушення

фундаментальних прав людини на окупова-ній території.

Слід окремо зауважити, що регіон як тери-торіальна одиниця, що склалася історично, може відігравати як об’єднуючу, інтеграційну, роль, так і використовуватися як пішак у бруд-ній грі сепаратистів з метою розколу держави. На жаль, можна констатувати, що керівництво Кремля користується в Україні останнім сце-нарієм, розігруючи карту сепаратизму на Сході нашої країни. Слід також наголосити, що нині в Україні існує гостра необхідність урахування в політиці національної безпеки політичних і соціокультурних орієнтацій на-селення України. Результати таких досліджень дають змогу адекватно розкривати зміст і по-літико-соціо-культурні чинники основних процесів, явищ, які відбуваються у внутріш-ньополітичній сфері, прогнозувати широкий спектр можливих сценаріїв розвитку подій, створюють міцне підґрунтя для запобігання загрозам національній безпеці країни.

Зокрема, необхідно наголосити, що існує нагальна необхідність окремо виділяти тери-торіально-регіональні соціальні утворення як відносно самостійні суб’єкти ідеології. При цьому територіально-регіональні соціальні утворення слід розглядати не лише в аспекті їх відповідності регіону як соціологічній ква-ліфікації тієї чи іншої адміністративно-тери-торіальної одиниці, населення якої об’єднане спільними виробничо-економічними взаємо-зв’язками, єдиною соціальною інфраструкту-рою, місцевими засобами масової комунікації, органами влади та місцевого самоврядування, але і як такі, що мають певні етнокультурні та духовно-ментальні риси, а головне – форму-ються і функціонують у просторі, що набуває політичного характеру. Політичний же про-стір регіону є сферою, з одного боку, реалізації ідеології державної влади на місцях, а з іншо-го – переломлення цієї ідеології через власні регіональні інтереси та зворотного ідеологіч-ного й політичного «тиску» на державну вла-ду, прямо пропорційного соціально-політич-ній силі конкретного регіону.

Висновки та пропозиції

Україна для кримчан має залишатися дер-жавою, що планомірно обстоює демократичні європейські цінності й наполегливо йде обра-ним більшістю власних громадян шляхом со-ціально-економічних реформ і, незважаючи на власні труднощі, не перестає дбати про своїх громадян, тим більше на окупованих терито-ріях. У цьому контексті актуальною є підго-товка спеціального урядового документа,




який має зафіксувати численні порушення російською окупаційною владою прав людини та громадянських прав населення на території АР Крим. При підготовці такого документу варто спиратися на підтримку таких міжна-родних організацій, як ООН, ОБСЄ і Рада Європи. Доцільним було б також звернення уряду України щодо встановлення посилено-го постійного моніторингу дотримання фун-даментальних прав людини у Криму структу-рами ОБСЄ та ООН з обов’язковою періодич-ною звітністю з цієї проблеми.

На жаль, можна констатувати, що нині держава обмежується тільки декларативними заявами щодо повернення контролю за анек-сованою територією у зв’язку з тим, що всі зусилля зараз кинуті на вирішення проблем на Сході України. Незважаючи на це, ство-рення державного координаційного міжві-домчого центру з максимально близьким те-риторіальним розміщенням до окупованої території, завданням якого буде комплексне вирішення проблем громадян України у Кри-му, залишається на порядку денному першо-чергових кроків української влади. Працівни-ки такої структури повинні мати повноважен-ня оперативного втручання в ситуації, що виникають на адміністративному кордоні з Кримом, та якнайширші можливості для надання повного циклу допомоги: від інфор-мування та консультацій до оформлення правовстановлюючих і реєстраційних доку-ментів, довідок, витягів – усього, що стосу-ється компетенції Мін’юсту, Держслужби міграції, Міністерства соціальної політики України та ін. Водночас робота такого центру дасть можливість оперативно вивчати про-блематику звернень та узагальнювати про-блемні питання, що дасть змогу швидко при-ймати необхідні рішення на рівні централь-них органів влади України.

У межах розробки пропонованої стратегії повернення Криму має обов’язково бути впроваджена програма захисту етнічних укра-їнців Криму.

З допомогою проукраїнськи налаштованих громадських активістів та Міністерства юсти-ції України доцільно організувати тиск на РФ через подання великої кількості позовів до Європейського суду з прав людини, у т.ч. з пи-тань громадянства, використання української мови, функціонування українських інформа-ційних каналів у Криму тощо, апелюючи до безкомпромісних вимог міжнародного права. Причому необхідна широка інформаційна під-тримка як вітчизняних, так і зарубіжних ЗМІ при висвітленні розгляду цих позовів.

Водночас стратегія боротьби з окупацією не має обмежуватися тільки правовою робо-тою. Особливу увагу необхідно приділити розгортанню активної інформаційної кампанії на анексованій території з висвітленням по-зитивних змін в Україні на противагу поси-ленню авторитарних тенденцій в РФ, надаючи якнайширшого розголосу та об’єктивні оцінки численним порушенням громадянських і фун-даментальних прав людини у Криму, активно використовуючи інтернет-ресурси та супут-никове телебачення.

Зважаючи на традиційно високий рівень довіри населення до церкви, доцільно зверну-тися до представників усіх лояльно налашто-ваних до України конфесій, які мають пред-ставництва в Криму, із закликом до співпраці задля відновлення територіальної цілісності України.

Найпереконливішим аргументом для на-селення Криму щодо відновлення його тери-торії в межах нашої країни має стати шлях подолання Україною політичних, економіч-них, суспільних асиметрій між нами та ЄС, перший крок на якому вже зроблено.


1. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією : між-народний документ від 31.05.1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/643_006

2. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе : международный документ от 1.08.1975 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_055

3. Про громадянство України : закон України від 18.01.2001 р. № 2235-III // Відомості Верховної Ради (ВВР). –2001. – № 13. – Ст. 65.

4. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2235–145. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території

України : закон України від 15.04.2014 р. № 1207-VII // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2014. – № 26. – Ст. 892 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1207-vii

6. Кривицька О. Конфліктний вимір етнонаціонального розвитку України / О. Кривицька // Політичний менеджмент. – 2005. – № 3 (12). – С. 42–62.




7. Кримський соціум : лінії поділу та перспективи консолідації : аналіт. доп. Центру Разумкова // Національна безпека і оборона. – 2009. – № 5 (109). – С. 3.

8. Крисаченко В. Українська політична нація : ґенеза, стан, перспективи / В. С. Крисаченко, М. Т. Степико, О. С. Власюк [та ін.] ; за ред. В. С. Крисаченка. – К. : НІСД, 2004. – С. 432–433.

9. Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозпо-всюдження ядерної зброї : міжнародний документ від 5.12.1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/998_158

10. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.khpg.org/

11. Фонд содействия объединению русского народа «Русские» [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: http://russkie-fond.ru/work/karta

12. Совет при Президенте РФ по развитию гражданского общества и правам человека [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president-sovet.ru/structure/gruppa_po_migratsionnoy_politike/materialy/problemy_zhiteley_kryma.php

13. Савицький Олександр. Правозахисники : кримчани зовсім скоро позбавляться громадянських прав / Олександр Савицький // DW. – 2014. – 5 серпня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dw.de/правозахисники-кримчани-зовсім-скоро-позбавляться-громадянських-прав/a-17831533

14. Религиозная карта Крыма – инфографика // Блог Максима Васина, Институт религиозной свободы [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mvasin.org.ua/2014/04/459

15. Щур Мария. Украинцев Востока и Крыма запугивают, они живут в атмосфере страха – отчет ООН / Мария Щур // Крым. Реалии. – 2014. – 19 июня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.krymr.com/content/article/25428602.html

16. Федеральный закон Российской Федерации от 4 июня 2014 г. № 142-ФЗ // RG.RU. – 2014. – 6 июня. – Федеральный выпуск № 6399 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rg.ru/2014/06/06/grajdanstvo-dok.html

17. Дещо про Кримську «ідентичність»… // Кримська світлиця. – 2012. – 7 вересня (№ 36) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10720

18. More journalists obstructed on the job in Crimea // CPJ. – 2014. – 13 March [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cpj.org/2014/03/more-journalists-obstructed-on-the-job-in-crimea.php

19. Two journalists released safely after abduction in Crimea // REPORTERS WITHOUT BORDERS. – 2014. – 12 March [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://en.rsf.org/ukraine-two-ukrainian-journalists-missing-10-03–2014,45977.html



УДК 330.3

ОБҐРУНТУВАННЯ НАПРЯМІВ ЗАЛУЧЕННЯ РЕАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

У ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ

Сухоруков Аркадій Ісмаїлович,Сухоруков Аркадій Ісмаїлович,доктор економічних наук, професордоктор економічних наук, професор

Із системних позицій проаналізовано інституційне середовище інвестиційної ді-яльності у промисловості України. Уточнено понятійний апарат щодо реального ін-вестування. Обґрунтовано напрями вдосконалення інституційних засад інвестування та забезпечення інвестиційної безпеки у промисловому комплексі. Внесено пропо-зиції щодо державного регулювання процесу залучення реальних інвестицій у про-мисловість.

Ключові слова: реіндустріалізація економіки, інституційне середовище, інвести-ційна діяльність, реальні інвестиції, державне регулювання.

Актуальність дослідження інституційних засад залучення реальних інвестицій у про-мисловість України зумовлена необхідністю реіндустріалізації економіки та підвищення її експортного потенціалу, вимогами щодо за-хисту довгострокових інвестицій. Низька конкурентоспроможність і неготовність пра-цювати за світовими стандартами заважає віт чизняним підприємствам використовувати можливості експорту [1]. Внаслідок зменшен-ня частки індустрії у структурі економіки, руйнування кооперації між підприємствами та регіонами національна економіка набуває спекулятивних рис, орієнтуючись на імпорт. Це підтверджується даними про платіжний баланс України. Дефіцит поточного рахунку у 2013 р. зріс до 16,4 млрд дол. США, або до 9 % від ВВП (у 2012 р. він був на рівні 14,3 млрд дол. США, або 8,1 % від ВВП) [2]. Тільки стимулювання інвестицій у матеріаль-

ні й нематеріальні активи здатне забезпечити конкурентоспроможність промисловості.

Недосконалість інституційного забезпе-чення інвестування в Україні засвідчують рейтинги інвестиційної привабливості: Гло-бальний індекс конкурентоспроможності; Ін-декс Doing Business; Fitch Ratings; Рейтинг Moody’s Investor Services; Індекс інвестиційної привабливості; Індекс сприйняття корупції; Глобальний барометр корупції; Звіт про кон-курентоспроможність регіонів України; Ін-декс економічної свободи. Рейтинги інвести-ційної привабливості України на 1 січня 2014 р. загалом свідчать про погіршення за-хисту прав власності, злиття політичних та бізнесових інтересів, посилення тиску на біз-нес, втрату незалежності судової системи.

Новизна авторського підходу та мета даної статті полягають: по-перше, в аналізі публіка-цій провідних учених з питань інвестиційної

Економічний і соціальний розвиток



Обґрунтування напрямів залучення реальних інвестицій у промисловість України

діяльності й уточненні понятійного апарату з урахуванням особливостей реального інвес-тування; по-друге, у визначенні пріоритетів і джерел інвестиційної діяльності, спрямова-ної на структурні зрушення й оновлення основ них засобів (ОЗ) у промисловості Ук-раї ни; по-третє, в обґрунтуванні напрямів удосконалення інституційних засад реального інвестування та підвищення рівня інвестицій-ної безпеки у промисловому комплексі.

Світовий ринок інвестицій характеризуєть-ся конкуренцією за реальні інвестиції, пріори-тетним інвестуванням процесів реіндустріалі-зації та інноваційного розвитку [3]. Водночас інвестування промисловості України перебу-ває у кризі внаслідок постійного зменшення частки індустрії у структурі національної еко-номіки, недоліків інституційного середовища інвестування, нестійкого інвестиційного клі-мату, зменшення інвестиційного потенціалу, незадовільного стану інвестиційної безпеки.

Для формування сприятливого інституцій-ного середовища реального інвестування про-мисловості насамперед необхідно уточнити відповідний понятійний апарат. Це необхідно зробити у зв’язку з наявністю значної кількос-ті законодавчих і підзаконних актів, постанов уряду, національних проектів, державних і регіональних програм, інструкцій і методич-них документів щодо організації та мотивації інвестиційної діяльності. У цих документах є протиріччя, іноді неправильно трактуються окремі поняття, що призводить до ігноруван-ня ролі й особливостей реальних інвестицій, помилкового визначення пріоритетів інвесту-вання економіки. Зокрема, доцільно уточнити трактування і роль таких понять, як інститу-ційне середовище, інвестиційний клімат, інвес-тиційний потенціал, інвестиційна безпека, ре-альні інвестиції.

Орієнтуючись на класичне визначення ін-ституцій [4], інституційне середовище інвес-тиційної діяльності слід розуміти як сукуп-ність основоположних правил і впорядкова-ний набір інститутів, що визначають правила координації інвестиційної діяльності господа-рюючих суб’єктів.

Інвестиційний клімат країни, безумовно, визначається інституційним середовищем, проте він є інтегрованою характеристикою сукупності політичних, соціальних, законо-давчих, фінансово-економічних, організацій-них, управлінських, історичних, географічних, екологічних і культурних передумов, згідно з якими оцінюється привабливість інвесту-вання національної економіки [5].

Інвестиційний потенціал національної економіки включає сукупність інвестиційних

ресурсів, які представлені на інвестиційному ринку, а також потенціал їх ефективного ви-користання в інтересах держави, що залежить від інституційного середовища, насиченості території країни виробничими потужностя-ми, ступеня розвитку всіх видів інфраструк-тури [6].

Інвестиційна безпека держави – це стан ін-вестування національної економіки, який за-безпечує її розширене відтворення, раціональ-ну структуру, техніко-технологічний та органі-заційно-економічний розвиток за умов задо-волення екологічних вимог до інвестиційної діяльності [7]. Інвестиційна безпека у промис-ловості має підтримуватися у динамічному режимі, оскільки індустріальне виробництво не може зберігати стару якість рівноваги й ви-магає перманентного оновлення основних за-собів на основі реальних інвестицій та сполу-чення інвестицій з інноваціями. Особливості забезпечення інвестиційної безпеки у промис-ловості України зумовлені ще й необхідністю її реструктуризації. За умов членства у СОТ і поглиблення євроінтеграції успіх на ринках забезпечуватимуть лише конкурентоспромож-ні товари, прогресивні технологічні й логістич-ні системи їх виробництва та реалізації.

Реальні інвестиції є вкладенням грошових, майнових та інтелектуальних ресурсів у ре-альні матеріальні й нематеріальні активи. Особливого значення при цьому набувають інвестиції у нематеріальні активи, тобто інно-ваційні інвестиції, що сприяють оновленню продукції й технологій [8]. Реальні інвестиції мають суттєві особливості. Насамперед – це відносно тривалий лаг, пов’язаний з іммобілі-зацією значних коштів на час реалізації про-екту, а також ризики старіння закладених в інвестиційний проект технологій.

За напрямом вкладення реальні інвестиції поділяються на нові інвестиції (вкладення у створення нових об’єктів), реінвестиції (вкладення у виробництво частини доходів від попередніх інвестицій), екстенсивні інвес-тиції (інвестиції у розширення діючих підпри-ємств, диверсифікацію виробництва і продук-ції, вдосконалення оргструктур і логістики). Під прямими інвестиціями розуміються ре-альні інвестиції, що здійснюються безпосеред-ньо інвестором.

Реальним інвестиціям у промисловість притаманні такі риси: спрямованість на зрос-тання національного багатства, формування експортного потенціалу, створення робочих місць; висока частка проектних, будівельно-монтажних робіт і вартості обладнання у складі інвестицій; висока наукоємність та інноваційна ємність, що пов’язано з необхід-



Сухоруков А. І.

ністю придбання і створення нематеріальних активів для модернізації технологій та про-дукції при реалізації інвестиційних проектів.

Особливу роль з-поміж прямих реальних інвестицій відіграють вкладення типу greenfield у нову земельну ділянку промисло-вого призначення для будівництва комплексу об’єктів разом із комунікаціями «під ключ». Такий комплекс (індустріальний парк) дає можливість отримання синергетичного ефек-ту і швидкого розвитку виробництва на ново-му місці (у «зеленому полі» та «з нуля»). Слід мати на увазі, що інвестиції типу greenfield – це масштабні інвестиції, акумульовані з бага-тьох джерел [9]. Проекти greenfield насампе-ред виникають у разі створення міжнародни-ми компаніями нових підприємств в іншій державі задля освоєння великих родовищ ко-рисних копалин і налагодження виробництва своєї продукції.

Аналіз досліджень і публікацій, а також вивчення досвіду країн ЄС, Японії, нових ін-дустріальних країн, КНР, Індії, Бразилії свід-чать, що науковим підґрунтям їх інвестиційної політики у промисловості були теорії модер-нізації, циклів, інновацій, інституціоналізму, просторової економіки. Інвестиційна політика у промисловості України також має базувати-ся на здобутках цих теорій та результатах аналізу національних особливостей інвести-ційної діяльності.

Теорія модернізації виникла у 70-ті роки ХХ ст., внесок у її розвиток зробили також вітчизняні вчені [10]. У межах цієї теорії з’явилася концепція постіндустріального суспільства, яка, однак, не враховувала від-мінності розвитку країн. В Англії етап інду-стріалізації тривав понад 100 років, Німеччи-ні – 80 років, у США, Канаді, Японії постінду-стріальна економіка формувалася форсовани-ми темпами [11]. Обґрунтування промислової політики за умов глобалізації ускладнюється внаслідок того, що промисловість розмішуєть-ся за новими закономірностями, капітал пере-міщується у країни зі сприятливим податко-вим режимом [12], країни-лідери стикаються із знеціненням капіталу в застарілих галузях, а країни, які мають заділ у галузях нового укладу, стають центрами тяжіння капіталу та формування нових галузей виробництва.

Теорія циклів засвідчує, що активність ін-вестування промисловості залежить від стадії економічного циклу. Сучасні кризи відбува-ються в умовах деформації економічних ци-клів унаслідок взаємовпливу циклів різної тривалості [13] і трансферу криз зовні [14]. У дискусіях щодо активізації інвестиційних процесів часто ігнорується наявність в Украї-

ні комбінації криз: кризи довгострокового циклу; кризи середньострокового циклу, пов’язаного із зносом основних засобів; ко-роткострокових фінансових криз.

Особливу роль в активізації інвестиційних процесів відіграють інноваційні чинники. Про-тягом ХХ ст. склалося нове розуміння іннова-цій як об’єкта інвестування [15], посилилася увага до вивчення технологічної структури промисловості [16].

Інституціональні аспекти інвестування досліджуються у межах портфельної теорії і теорії ринку капіталів. Вагомий внесок зро-блений у вивчення чинників, що впливають на вибір інвестиційної стратегії, розроблення методів управління інвестиціями [17]. Водно-час існують суттєві перешкоди для розвитку інституціонального інвестування в Україні.

Проблеми використання інвестиційного потенціалу регіонів мають вирішуватися на основі реалізації конкурентних переваг регіо-нів [18]; раціоналізації просторової організації виробництва [19]; формування кластерів, що сприяють створенню в регіонах потужних промислових комплексів і налагодженню між-регіональної промислової кооперації [20].

Інвестиційна політика у промисловості України має забезпечувати її реструктуриза-цію. На жаль, на практиці відбувається деін-дустріалізація економіки, загострюються такі загрози інвестиційній діяльності, як зменшен-ня частки переробної галузі в реалізованій промисловій продукції; високий ступінь зно-шеності основних засобів; зменшення частки інвестицій у переробні галузі у загальній структурі інвестицій в основний капітал; не-рівномірність інвестиційної активності за ви-дами діяльності та регіональними промисло-вими комплексами; незадовільне використан-ня джерел інвестування.

Частка переробної галузі в реалізованій промисловій продукції зменшилася з 75,8 % у 2005 р. до 67,2 % станом на 1 жовтня 2013 р., зокрема частка машинобудування – з 12,7 до 9,9 % [21]. Лише 6,6 % продукції переробної промисловості виготовлено за технологіями високого рівня [22]. Незначною є частка ви-робництва електричного устаткування (1,9 %), фармацевтичних продуктів і препара-тів (1,0 %), електронної та оптичної продукції (0,6 %) [23]. Не розвинена індустрія інформа-ційно-комунікаційних технологій (ІКТ) [24].

Ступінь зношеності ОЗ у промисловості за 2005–2010 рр. зріс з 58,2 до 63,8 % [25]. Якщо у добувній галузі цей показник за 2005–2010 рр. зменшився з 49,6 до 47,8 %, то у пере-робній галузі він зріс з 59,6 до 67,5 %, у т.ч. у машинобудуванні – з 62,0 до 84,3 %, при




виробництві коксу та продуктів нафтопере-робки – з 50,2 до 68,1 %, у деревообробній га-лузі – з 31,9 до 43,7 %, целюлозно-паперовому виробництві та видавничій сфері – з 46,1 до 51,1 %, хімічній та нафтохімічній галузі – з 63,2 до 66,8 %. У галузях, орієнтованих на споживчий попит, ступінь зношеності ОЗ дещо зменшився: в легкій промисловості – з 47,0 до 45,3 %, харчовій – з 49,8 до 45,7 %. Знизився цей показник у металургії (з 69,8 до 59,3 %) і виробництві неметалевої мінеральної продукції (з 53,2 до 42,7 %).

У структурі інвестицій в основний капітал зросла частка добувної промисловості (з 23,2 % у 2005 р. до 30,6 % у 2012 р.) та частка інвестицій у виробництво і розподі-лення електроенергії, газу, води (з 12,9 до 27,4 %), зменшилася частка інвестицій у пе-реробну промисловість (з 63,9 до 42,0 %). Відбулося зменшення частки інвестування майже всіх переробних галузей. Частка ма-шинобудування дещо збільшилася, проте залишається на низькому рівні. За 9 місяців 2013 р. пріоритетними видами переробної промисловості щодо надходження інвестицій були харчова промисловість (13,8 %), мета-лургія і виробництво готових металевих ви-робів (8,4 %) [26].

Суттєвими є коливання інвестиційної ак-тивності (відношення інвестицій в основний капітал до обсягу реалізованої продукції) за видами промислової діяльності (табл. 1). У сфері виробництва і розподілення електро-енергії, газу та води інвестиційна активність за досліджуваний період підвищилася, у біль-шості галузей добувної та переробної промис-ловості інвестиційна активність знизилася.

Суттєва нерівномірність інвестиційної ак-тивності спостерігається у промисловості ре-гіонів (табл. 2) внаслідок відмінностей у якос-ті менеджменту, конкурентних перевагах регі-онів, фінансовому стані підприємств.

Аналіз використання різних джерел інвес-тування дає змогу виявити потенціал інвести-

ційного забезпечення структурних зрушень у промисловості.

Власні кошти є важливим джерелом інвес-тицій, роль якого збільшується під час криз. Після кризи 2008–2009 рр. підприємства по-ліпшили фінансовий стан, проте уповільнення розвитку світової економіки негативно позна-чилося на їх інвестиційних можливостях. У 2013 р. з-поміж переробних галузей про-гнозується отримання позитивних фінансо-вих результатів лише у машинобудуванні, харчовій промисловості, целюлозно-паперо-вому виробництві та видавничій сфері. Пози-тивні фінансові результати прогнозуються також у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води.

Амортизаційна політика в Україні має вдо-сконалюватися. В окремих країнах норма амортизації перевищує 100 %, запроваджуєть-ся амортизаційна премія, тобто одноразове списання на витрати частини первісної вар-тості ОЗ із використанням коштів на модерні-зацію (у Росії з 2009 р. ліміт амортизаційної премії – 30 %). В Україні прискорені норми амортизації введені тільки для ОЗ, що при-дбані після 1 січня 2004 р. [27], а отже, амор-тизаційні фонди недостатні навіть для ком-пенсації фізичного зношення ОЗ (табл. 3). Через недоліки контролю і скрутний стан промислових підприємств, амортизаційні від-рахування часто спрямовуються на поточні витрати.

Можливості держбюджету щодо підтрим-ки промисловості обмежені внаслідок його дефіциту. Протягом 2005–2012 рр. інвесту-вання переробної промисловості за рахунок держбюджету скоротилося на 44,4 %, добув-ної – на 19,5 %, виробництва та розподілення електроенергії, газу, води – зросло на 38,4 %. Скоротилася частка інвестицій з держбюдже-ту у загальному обсязі інвестицій, зокрема у добувній промисловості – з 15,5 % у 2005 р. до 3,3 % у 2012 р., у виробництві та розподі-ленні електроенергії, газу та води – з 12,7 до

Таблиця 1Рівень інвестиційної активності у промисловості України, %*

Види діяльності 2005 2007 2008 2009 2010 2011 2012 9 міс. 2013

Промисловість 7,5 9,0 8,4 7,1 5,5 6,5 9,3 8,7

Добувна 20,9 21,5 19,6 20,7 14,6 16,8 23,5 15,4

Переробна 6,3 8,5 7,3 6,3 4,7 4,7 5,8 5,5

Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води

6,1 5,6 6,7 4,7 3,8 6,8 12,4 15,2

* Розраховано на основі щорічників за 2011, 2012 рр., інформації про обсяги реалізованої промислової продукції за 2001–2013 рр. ( [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua)




Таблиця 2Рівень інвестиційної активності у промисловості за регіонами України, %*

Область 2010 2011 2012 6 міс. 2013

Україна 5,5 6,5 9,3 8,5

АРК 7,5 53,4 51,5 52,3

Вінницька 6,1 8,5 9,6 10,0

Волинська 7,6 7,4 6,4 6,2

Дніпропетровська 4,9 6,0 5,7 4,3

Донецька 3,3 4,6 7,6 6,1

Житомирська 19,6 15,3 7,7 6,3

Закарпатська 9,8 14,3 7,5 7,2

Запорізька 8,9 5,6 5,9 5,3

Івано-Франківська 13,4 5,1 8,8 7,6

Київська 6,7 5,1 17,4 15,4

Кіровоградська 10,8 19,7 8,6 3,8

Луганська 4,7 4,9 6,7 10,4

Львівська 8,2 7,5 8,5 9,2

Миколаївська 8,5 7,7 7,6 16,2

Одеська 4,3 5,4 22,4 24,4

Полтавська 8,3 9,3 7,1 6,6

Рівненська 10,6 7,0 4,8 2,7

Сумська 6,4 6,3 4,6 4,7

Тернопільська 4,3 4,5 7,2 4,5

Харківська 6,2 6,4 4,8 3,7

Херсонська 3,2 10,4 6,0 3,5

Хмельницька 11,5 13,7 4,3 4,0

Черкаська 4,4 4,3 4,6 3,0

Чернівецька 17,8 22,0 4,3 4,2

Чернігівська 5,1 5,6 3,8 4,7

м. Київ 2,1 2,1 29,6 18,7

м. Севастополь 2,8 3,3 8,0 6,2

* «Регіони України», 2013, част. ІІ; «Капітальні інвестиції в Україні»; «Обсяг реалізованої промисло-вої продукції за регіонами» ( [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/)

Таблиця 3Амортизація основних засобів промисловості, млн грн*

Види діяльності 2005 2007 2008 2009 2010

Економіка 56866 84100 108380 120531 121927

Промисловість 17108 26694 31029 38167 41356

Добувна 3813 4734 5853 7461 8779

Переробна 9584 5029 18948 23656 25636

Виробництво і розподілення електроенергії, газу та води

3711 6931 6228 7050 6941

* Основні засоби України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua




3,0 % (табл. 4). Зменшення державної під-тримки промисловості зберігалося у 2013 р. Держбюджетне фінансування інновацій у промисловості було спрямовано переважно у добувні галузі, металургію, хімічну й нафто-хімічну галузі. У 2012 р. у ці галузі спрямова-но 71,3 % держбюджетного фінансування ін-новаційної діяльності у промисловості [28].

Найбільші обсяги банківського кредитуван-ня підприємств промислового комплексу при-падають на переробну промисловість (табл. 5). Протягом 2008–2013 рр. найбільший обсяг кредитів надходив у харчову промисловість (у середньому за період 28,3 % усіх кредитів у переробну промисловість), машинобудуван-ня (21,8 %), металургійну промисловість (17,6 %), хімічну та нафтохімічну галузі (14,4 %), виробництво неметалевої мінераль-ної продукції (6,5 %). Більшість кредитів є короткостроковими.

Кредитні ставки залишаються високими (табл. 6). У 2010–2011 рр. вони зменшилися, але внаслідок рецесії у світовій економіці зменшилися пропозиції кредитних ресурсів, що призвело до їх нового подорожчання.

Обсяги прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у промисловість України є незначними – за рахунок коштів іноземних інвесторів у 2012 р.

освоєно 3,0 % усіх капітальних інвестицій у промисловість [29]. За період 2005 р. – 9 міс. 2013 р. обсяг ПІІ у промисловість зріс на 86,3 %, у т.ч. у добувну промисловість – у 5 ра-зів, у переробну – на 61,5 %, у виробництво та розподілення електроенергії, газу та води – у 7,4 раза. Серед переробних галузей обсяги ПІІ найбільше зросли у хімічній та нафтохі-мічній галузях; виробництві іншої неметале-вої мінеральної продукції (утричі); харчовій промисловості (у 2,8 раза); виробництві коксу, продуктів нафтопереробки (у 1,9 раза); в дере-вообробній та целюлозно-паперовій промис-ловості та видавничій сфері (в 1,6 раза). По-вільніше зростали обсяги ПІІ у металургію та виробництво металевих виробів (на 14,4 %), легку промисловість (на 34,3 %), машинобу-дування (на 43,8 %) [30]. У структурі ПІІ у промисловості за досліджуваний період (табл. 7) частка добувної галузі зросла з 3,5 до 9,4 %, частка виробництва та розподілення електроенергії, газу та води – з 2,2 до 8,9 %, частка переробної галузі зменшилася з 94,3 до 81,7 %. Станом на 1 жовтня 2013 р. частка ПІІ в металургію та виробництво металевих ви-робів становила 35,0 %, частка харчової про-мисловості – 18,2 %, частка хімічної та нафто-хімічної промисловості й виробництва іншої

Таблиця 4Інвестиції в основний капітал за рахунок коштів державного бюджету,

млн грн/% до всіх інвестицій в основний капітал*

Види діяльності 2005 2007 2008 2009 2010 2011 2012 І пів. 2013

Промисловість 1939,9 /5,5

2810,5/ 4,4

2851,7/ 3,7

1983,7/ 3,4

1259,5/ 2,2

2585,7/ 3,0

1867,7/ 2,0

694,4/1,5

добувна 1260,1/ 15,5

1861,2/ 15,3

1831,3/ 10,9

1204,4/ 8,7

589,2/ 3,8

1443,3/ 5,9

1014,2/ 3,3

534,2/5,0

переробна 105,4/ 0,5

284,2/ 0,6

171,4/ 0,3

127,8/ 0,4

131,2/ 0,4

99,7/ 0,2

58,6/ 0,2

8,7/0,0


574,4/ 12,7

665,0/ 9,0

690,2/ 6,9

591,1/ 7,5

539,2/ 6,2

1042,8/ 5,1

794,9/ 3,0

151,5/1,7

* Статистичні бюлетені «Капітальні інвестиції в Україні» за відповідні роки

Таблиця 5Кредити, надані промисловості України, млн грн*

Види діяльності 2008 2009 2010 2011 2012 8 міс. 2013

Промисловість 122343 123831 147111 154774 163089 173958

Переробна промисловість 106029 104951 121526 124314 125880 133470

Добувна промисловість 7684 9607 12883 11483 15726 15476


8630 9273 12702 18977 21483 25012

* Бюлетені НБУ за 2009–2013 рр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua




неметалевої мінеральної продукції – 14,5 %, частка машинобудування – 6,1 %.

Заслуговують на увагу альтернативні дже-рела інвестування, насамперед фінансовий лі-зинг та інститути спільного інвестування.

Частка фінансового лізингу в інвестиціях в основний капітал у розвинених країнах ся-гає 30 %, в Україні у І півр. 2013 р. – 1,6 %. У країнах ЦСЄ відношення річного обсягу лізингу до ВВП становить 2–5 %, в Україні у І півр. 2013 р. – 0,79 % [31]. Лізинговими послугами в Україні на 1 липня 2013 р. корис-туються: транспорт (54,2 %), сільське госпо-дарство (23,4 %), будівництво (4,7 %). На промисловість припадає 6,5 %. Протягом 2005–2013 рр. у структурі договорів лізингу скорочується частка харчової та хімічної галу-зі (з 0,8 до 0,2 %). У І півр. 2013 р. на машино-

будування припадає 0,5 % вартості фінансово-го лізингу, на хімічну галузь – 0,2 % (табл. 8).

Інститути спільного інвестування (ІСІ) розширюють інвестування промисловості, зокрема за рахунок венчурних інвестицій. Кількість ІСІ у країні зросла з 128 у 2005 р. до 1239 на 1 жовтня 2013 р. Вартість активів ІСІ збільшилася з 6,9 млрд грн у 2005 р. до 171,9 млрд грн. на 1 жовтня 2013 р. Частка активів ІСІ відносно ВВП збільшилася з 1,6 % у 2005 р. до 16,4 % на 1 жовтня 2013 р. У роз-винених країнах активи ІСІ перевищують 50 % ВВП, у США – 100 % ВВП [32]. Пере-важна частка активів ІСІ України припадає на венчурні фонди (до 95 %). Привабливими для венчурного інвестування в Україні є роз-дрібна торгівля, будівництво, переробка сіль-госппродукції. Частка активів промислових

Таблиця 6Ставки за банківськими кредитами у промисловому секторі, % *

Види діяльності 2005 2007 2008 2009 2010 2011 2012 8 міс. 2013

Добувна промисловість 12,4 13,3 15,7 14,5 14,1 12,8 13,5 13,4

Переробна промисловість 12,5 12,3 15,8 16,4 13,8 13,1 13,5 11,6


16,2 13,8 16,1 21,4 15,3 12,5 15,1 15,8

* Середньозважені ставки у річному обчисленні

Таблиця 7Структура ПІІ за видами промислової діяльності, на кінець року, %

Види діяльності 2005 2007 2008 2009 2010 2011 2012 9 міс.2013

Промисловість 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0

Добувна 3,5 8,5 8,6 7,9 8,5 8,7 9,5 9,4

Переробна 94,3 89,2 89,2 89,8 89,0 86,1 81,4 81,7

Харчова промисловість 12,3 12,6 13,5 13,8 13,0 14,8 17,9 18,2

Легка промисловість 1,1 1,2 1,1 1,1 1,0 0,9 0,8 0,8

Деревообробна промисловість, целюлозно-паперове виробництво, видавнича сфера

3,1 3,5 3,7 3,9 3,8 3,4 2,8 2,7

Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення

2,2 2,6 2,6 3,4 3,2 2,6 2,3 2,3

Хімічна та нафтохімічна промисловість; виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції

9,0 12,8 13,4 15,2 15,4 14,7 14,4 14,5

Металургія та виробництво металевих виробів

56,9 46,5 44,4 41,9 42,4 40,6 35,7 35,0

Машинобудування 8,0 8,6 8,6 8,6 8,4 7,4 5,8 6,1

Інші галузі 1,7 1,6 1,8 2,0 1,9 1,6 1,7 2,1


2,2 2,3 2,2 2,3 2,5 5,1 9,1 8,9




підприємств у структурі портфеля цінних паперів венчурних ІСІ скорочується.

В Україні фізичні особи отримали право брати участь у венчурних фондах з 2009 р. за умов інвестиції, еквівалентної 1500 мінімаль-ним зарплатам (1,7 млн грн) [33]. В Україні зареєстровано 965 венчурних фондів з актива-ми 137,16 млрд грн. Цей сегмент фінансового ринку є другим після банківського. Термін інвестування з венчурних фондів становить від 1 до 7 років. Українські інвестори очікують від вкладень прибутковості до 10–20 % річ-них, керуюча ж команда повинна передбачати прибутковість 30–40 % внаслідок збитковості окремих проектів [34]. Зарубіжні венчурні фонди переважно інвестують у стартапи, на-прями інвестицій українських венчурних фондів не регламентуються, при цьому їх ін-вестиції звільнені від податку на прибуток, їм дозволено половину активів інвестувати в не-рухомість і цінні папери. Венчурні фонди часто є держателем корпоративних прав хол-дингів і кредитують компанії холдингу без сплати податків. Розвиток венчурних фондів стримується непрозорістю їх діяльності, про-блемами з оформленням авторських прав. Об’єктами інвестування більшості венчурних фондів України є IT – проекти в Україні, країнах СНД, Європи, США. Досвід США свідчить про активну державну підтримку

венчурної індустрії в 50-х роках ХХ ст. Уряд США надавав доступ до державного фінансу-вання молодим зростаючим компаніям за умови одночасного залучення коштів з боку приватних інвесторів у співвідношенні 2:1 або 3:1. Паралельно з’явилися незалежні венчурні фонди, зокрема перша напівпровідникова компанія Силіконової долини, компанії Intel, Apple Computer, Microsoft. У Європі венчурний капітал з’явився пізніше і спеціалізується на інвестуванні зрілого бізнесу.

Отже, проблемами інвестування промис-ловості України є:

• потреба у значних інвестиціях унаслідок надмірного зношення ОЗ, зокрема у галузях, де є потенціал виробництва високотехнологіч-ної продукції;

• зменшення частки інвестування пере-робної промисловості, зокрема утримання на низькому рівні інвестицій в основний капітал машинобудування;

• відсутність диверсифікованих оргформ господарювання, що здатні до консолідації капіталів, генерування великих проектів, формування логістичних систем, налагоджен-ня кооперації підприємств, створення замкне-них циклів виробництва, розширення ринків реалізації продукції;

• згортання науково-технологічного по-тенціалу промисловості, що стримує форму-

Таблиця 8Розподіл вартості чинних договорів фінансового лізингу

за видами економічної діяльності, %*

Види економічної діяльності 2005 2006 2008 2009 2010 2011 2012 І півр. 2013

Всього 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0

Сільське господарство 39,7 19,3 8,0 11,6 13,0 13,8 19,0 23,4

Промисловість

Добувна промисловість 3,8 2,0 1,0 2,0 1,1 1,2 2,5 4,0

Переробна промисловість

Харчова промисловість 6,0 4,8 2,0 1,8 1,3 1,3 1,0 1,2

Машинобудування – – 0,1 0,3 0,5 0,9 0,5 0,5

Металургія – – 1,0 0,4 1,1 0,5 0,3 0,3

Легка промисловість – – 0,5 0,5 0,3 0,3 0,2 0,3

Хімічна промисловість 0,8 0,3 1,2 0,5 0,3 0,3 0,2 0,2

Будівництво 5,7 10,1 15 10,9 8,3 8,1 5,0 4,7

Транспорт 27,3 49,7 51,0 59,2 59,3 59,5 58,1 54,2

Сфера послуг 1,8 2,4 8,0 6,0 5,0 5,3 4,8 3,2

Інші 14,9 11,4 10,0 6,8 9,8 8,9 8,3 7,9

* Підсумки діяльності фінансових компаній, ломбардів та юридичних осіб (лізингодавців) [Електрон-ний ресурс]. – Режим доступу: ttp://www.dfp.gov.ua




вання нових технологічних укладів і конку-рентних переваг;

• обмеженість власних коштів через по-гіршення фінансового стану підприємств пе-реробних галузей, застосування застарілих норм амортизації для більшості ОЗ, спряму-вання амортизаційних фондів на поточне споживання;

• неефективна бюджетна підтримка ре-структуризації промисловості через дефіцит бюджету, відсутність стратегії інвестиційно-інноваційного розвитку промисловості, від-сутність єдиної класифікації високотехноло-гічних товарів, що ускладнює визначення пріоритетів підтримки промисловості;

• нездатність банківського кредитування впливати на реструктуризацію промисловості внаслідок структурних вад кредитування;

• недостатнє залучення ПІІ у промисло-вість, падіння частки ПІІ у переробну про-мисловість, зокрема у машинобудування;

• нерозвиненість альтернативних джерел фінансування внаслідок недосконалості нор-мативної бази фінансового лізингу та ІСІ, низького рівня захисту прав інвесторів, невід-повідності фінансової звітності інвестиційних компаній міжнародним стандартам, неврегу-льованості прав міноритарних акціонерів щодо їх впливу на інвестиційну стратегію компаній.

Законодавчі акти, що формують інститу-ційне середовище інвестування промисло-вості, можуть бути розділені на такі групи:

• базовий закон про інвестиційну діяль-ність;

• закони щодо іноземного інвестування;• законодавство щодо інвестиційно-орієн-

тованих підприємств;• законодавство щодо фіскального регулю-

вання інвестування;• законодавство щодо фінансування інвес-

тиційних процесів;• законодавство щодо стимулювання ін-

вестиційної діяльності;• законодавчі акти щодо інноваційного ін-

вестування;• законодавство щодо взаємозв’язку інвес-

тування та приватизації;• законодавство щодо управління та орга-

нізації інвестування;• законодавство щодо приватно-державно-

го партнерства та форм міжнародної взаємодії в інвестиційній сфері.

Аналіз інституційного середовища інвес-тування промисловості України дає змогу зробити такі висновки щодо його вдоскона-лення.

1. Світовий ринок інвестицій характеризу-ється конкуренцією за реальні інвестиції,

пріоритетним інвестуванням процесів реінду-стріалізації та модернізації. Інвестування промисловості України перебуває у кризі, причинами якої є недосконале інституційне середовище, деіндустріалізація економіки, переважання споживчого кредитування над інвестиційним. Рейтинги інвестиційної при-вабливості України засвідчують погіршення захисту прав власності, злиття політичних і бізнесових інтересів, посилення тиску на бізнес, втрату незалежності судової системи.

2. Інституційне середовище інвестиційної діяльності має забезпечити відродження про-мисловості України у спосіб реалізації при-родних і конкурентних переваг у важливих для країни галузях. Базовий Закон України «Про інвестиційну діяльність» слід вдоскона-лювати в напрямку врахування особливостей реальних інвестицій; запровадження механіз-му громадської апробації інвестиційних про-ектів у промисловості, посилення зв’язку цього закону із законодавством щодо зонуван-ня територій. Оскільки Закон України «Про інвестиційну діяльність» неодноразово допов-нювався, а вимоги до регулювання інвестицій розосереджені в багатьох документах, доціль-но розглянути питання про інтеграцію інвес-тиційного законодавства в межах Інвестицій-ного кодексу.

3. Режим іноземного інвестування має вдо-сконалюватися у напрямку захисту прав ін-весторів; законодавчого забезпечення системи страхування інвестицій від некомерційних ризиків, у т.ч. заснування за участі держави страхової компанії та забезпечення її виходу на міжнародні страхові ринки. Слід забезпе-чити передбачуваність податкової та аморти-заційної політики відносно спільних підпри-ємств. Для активізації іноземного інвестуван-ня у промисловості необхідне: проведення аудиту спеціальних режимів інвестиційної діяльності та уточнення концепції їх застосу-вання; створення нормативно-правової бази господарських і рентних відносин щодо участі іноземних інвесторів у розробці родовищ ко-рисних копалин.

4. У межах законодавства щодо створення інвестиційно-орієнтованих форм промислової діяльності необхідно: узгодити правові норми щодо поняття змішаної форми власності та приватного підприємства; Закон України «Про акціонерні товариства» доповнити нормою про відповідальність за вимивання активів, що призводить до збитків для акці-онерів і зниження капіталізації акціонерних товариств; ухвалити спеціальний Закон України «Про товариства з обмеженою від-повідальністю та товариства з додатковою




відповідальністю» із регламентацією питань їх інвестиційної діяльності; Закон України «Про холдингові компанії в Україні» допов-нити регламентацією укладання та змісту засновницького договору із зазначенням ком-петенції органів управління, положеннями щодо відповідальності холдингової компанії за збитки корпоративного підприємства, спричинені діями холдингової компанії.

5. Активізація інвестування у промисловос-ті можлива за умов стабільності податкового режиму та фіскальної мотивації. Доцільно опрацювати такі питання: зниження ставок оподаткування на певний період для високо-технологічних галузей при моніторингу ефек-тивності таких пільг; диференціації ПДВ для мотивації підприємств, що випускають про-дукцію з високим ступенем доданої вартості; звільнення від оподаткування частини при-бутку, яка реінвестується у модернізацію. Фіскальні заходи мають здійснюватися у на-прямку протидії відпливу капіталу за рахунок регулювання трансфертного ціноутворення, запобігання вимиванню інвестиційних ресур-сів промислових підприємств. Доцільно зако-нодавчо закріпити використання у податковій системі онлайн-сервісів, що дасть змогу опера-тивно подавати податкові декларації та отри-мувати консультації, звузити можливості ко-рупції, полегшити контроль справляння по-датків. Нагальною проблемою є раціоналізація й поетапне підвищення ставок екологічного оподаткування для мотивації інвестицій у за-провадження екологобезпечних технологій.

6. Законодавство щодо стимулювання ін-вестиційної діяльності у промисловості за рахунок коштів державного та місцевих бю-джетів має бути переглянуте з урахуванням необхідності децентралізації податкової сис-теми та мотивації участі в інвестиційній ді-яльності місцевих органів управління. У міс-цевих бюджетах мають залишатися податки за використання надр і податок на прибуток, що дасть змогу з урахуванням місцевих потреб будувати інфраструктуру, підвищувати ефек-тивність промислових комплексів регіонів.

7. Потребують удосконалення правові за-сади фінансування інвестицій. Бюджетна під-тримка має здійснюватися у спосіб зменшення вартості кредитів, часткового інвестування інфраструктури, часткового фінансування купівлі прав інтелектуальної власності, пере-важного надання державних гарантій для проектів, що відповідають державним пріори-тетам. Слід переглянути амортизаційну полі-тику у напрямку підвищення норм амортизації та введення амортизаційних премій, насампе-ред для підприємств, наукових і конст-

рукторських підрозділів переробної про -мисловості, що випускають високотехнологіч-ну продукцію. Для активізації залучення ін-вестицій у промисловість через інструменти фондового ринку необхідно законодавчо встановити вимоги щодо зростання статутного капіталу підприємств, це зумовить потребу в емісії нових акцій, приведе до збільшення кількості акцій промислових підприємств на фондовому ринку України та активнішого перетворення фінансових інвестицій у реаль-ні. Для розширення обсягів інвестиційного кредитування промисловості слід наблизити ставки за кредитами до рівня рентабельності виробництва, розробити й запровадити меха-нізми пільгового кредитування інвестиційних проектів з урахуванням галузевих особливос-тей та пріоритетів модернізації.

8. Держава має сприяти розвиткові ІСІ че-рез законодавче закріплення можливості реор-ганізації корпоративних і пайових фондів у спосіб злиття та об’єднання. Слід передбачи-ти можливості стимулювання інвестицій ІСІ у високотехнологічні проекти на ранніх стаді-ях, закріпити гарантії для інвесторів ІСІ щодо авторських прав у межах венчурних проектів. Держава має стимулювати впровадження в ук-раїнських промислових компаніях угод типу Reverse takeover (зворотне поглинання), що передбачає купівлю українською компанією іноземної компанії, зареєстрованої в європей-ській юрисдикції. В такому разі українська компанія отримує статус міжнародної, отри-мує лістинг на європейських біржах і розши-рює можливості інвестиційного кредитування.

9. Законодавство щодо фінансового лізингу має удосконалюватися у спосіб внесення змін у частині чіткого визначення механізму органі-зації і страхування лізингових операцій, захо-дів щодо захисту прав лізингодавців та лізинго-одержувачів, спрощення логістичних процедур і надання пільг щодо ввезення високотехноло-гічного обладнання, створення на ціо нального фонду сприяння розвитку лізингу, який ви-ступав би гарантом при інвестуванні, кредиту-ванні та страхуванні лізингових угод.

10. Законодавство щодо індустріальних парків слід вдосконалювати у напрямі врегу-лювання земельних відносин; визначення статусу керуючих компаній індустріальних парків та їх відносин з підприємствами, які діють в індустріальному парку; збалансування джерел та обов’язків щодо їх підтримки за умов децентралізації бюджетного процесу. Доцільно опрацювати досвід інших держав щодо надання податкових пільг у вигляді зниження податку на землю, тимчасового зменшення податку на прибуток, спрощення




процедури реєстрації та ліцензування підпри-ємств, що здійснюють інвестиційну діяльність на території індустріального парку.

11. Масштабна приватизація промислових підприємств в Україні та розгалужена правова база приватизації не забезпечили інвестицій-ної активності та створення повноцінного конкурентного середовища. Законодавче за-безпечення приватизаційних процесів має бути переглянуте на основі забезпечення прозорості; визначення вичерпного переліку способів відчуження державної власності та правил їх застосування; встановлення крите-ріїв і вимог щодо гармонійного поєднання у процесі приватизації інтересів держави, ін-весторів, працівників підприємства, що при-ватизується, територіальних громад і суспіль-ства; підвищення рівня фінансової відпові-дальності за невиконання умов приватизації, насамперед інвестиційних зобов’язань.

12. Державне програмно-цільове регулю-вання інвестиційної діяльності має вдоскона-люватись у напрямі забезпечення узгодженос-ті й координації різних програм, підвищення відповідальності за концентрацію ресурсів, передбачених для реалізації програм. Доціль-но розглянути питання щодо ухвалення Кон-цепції створення кластерів в Україні та Наці-ональної стратегії формування та розвитку

транскордонних кластерів, у яких передбаче-ний програмно-цільовий підхід до активізації інвестування промисловості.

13. Державна політика інвестування про-мисловості має формуватися в межах держав-но-приватного партнерства та прозорої систе-ми держзамовлень, щоб забезпечити розв’язання проблем підвищення конкуренто-спроможності промислової продукції та фор-мування структур, здатних до акумуляції та ефективного використання інвестицій. У про-цесі виконання Розпорядження КМУ «Про схвалення Концепції розвитку державно-при-ватного партнерства в Україні на 2013–2018 роки» необхідно розробити механізм взаємодії між органами державної влади, ор-ганами місцевого самоврядування, приватним сектором та інститутами громадянського сус-пільства задля об’єднання та ефективного використання реальних інвестицій. Вітчизня-ні та іноземні експерти висловлюють думку про те, що поєднання національних інтересів і переваг з інвестиційно-інноваційним потен-ціалом приватних структур можливе тільки із зменшенням імперативу публічного права в інституційному регулюванні господарської діяльності й надання підприємцям та інвесто-рам більшої свободи в межах приватного права і громадянського суспільства.

Список використаних джерел1. Вступне слово Прем’єр-міністра України А. Яценюка на засіданні уряду 9 липня 2014 р.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=247446115&cat_id=244823857

2. Платіжний баланс і зовнішній борг України, 2013 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=7471977

3. Ваннах М. Промышленное производство возвращается в Соединённые Штаты / М. Ваннах. – 2013–27 сентября [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.computerra.ru/84285/promyishlennoe-proizvodstvo-vozvrashhaetsya-v-soedinyonnyie-shtatyi/

4. Davis L. Institutional Change and American Economic Growth / L. Davis, D. North. – Cambridge, 1971. – P. 6 ; Інституційні засади формування економічної системи України : теорія і практика / за ред. проф. З. Ватаманюка. – Львів : Новий Світ – 2000, 2005. – С. 26.

5. Інвестування української економіки : моногр. / за ред. А. І. Сухорукова. – К. : НІПМБ, 2005. – С. 43–79 ; Фоломьев А. Инвестиционный климат регионов России и пути его улучшения / А. Фоломьев, В. Ревазов // Вопросы экономики. – 1998. – № 9. – С. 63.

6. Рясков С. Формирование инвестиционного потенциала и оптимизация его использования : региональный аспект : дис. … канд. экон. наук. – М., 2000. – 166 с. ; Семина Л. Инвестиционная привлека-тельность : теоретический аспект / Л. Семина // Вест. Челябинского гос. ун-та. – 2010. – № 14. – С. 17–19.

7. Методичні рекомендації щодо оцінки рівня економічної безпеки України / за ред. А. І. Сухорукова. – К. : НІПМБ, 2003. – С. 14–16 ; Система економічної безпеки держави / за заг. ред. А. І. Сухорукова / НІПМБ при РНБО України. – К. : ВД «Стилос», 2009. – С. 114–174.

8. Фостер Р. Обновление производства : атакующие выигрывают / общ. ред. и вступ. ст. Данилова-Данильяна ; пер. с англ. – М. : Прогресс, 1987. – 272 с.

9. Об индустриальных парках – современных промышленных зонах // DEGA MARKET [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://russiaindustrialpark.ru/

10. Etzioni A. Genetic Fix : the Next Technological Revolution. New York : Macmillan Publishing Co., Inc., 1973. – 276 р. ; Структурні зміни та економічний розвиток України : моногр. / В. М. Геєць, Л. В. Шинкарук, Т. І. Артьомова [та ін.] ; за ред. д-ра екон. наук Л. В. Шинкарук ; НАНУ, Ін-т екон. та прогнозув. – К., 2011. – 696 с.




11. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество / Д. Белл ; пер. с англ. В. Л. Иноземцев. – М. : Academia, 1999. – 787с.

12. Sorensen Peter Birch. The Case for International Tax Coordination Reconsidered / Peter Birch Sorensen // Economic Policy. – 2000. – October. – Vol. 31, Issue 31. – P. 429–472.

13. Korotayev A. A Spectral Analysis of World GDP Dynamics : Kondratieff Waves, Kuznets Swings, Juglar and Kitchin Cycles in Global Economic Development, the 2008–2009 Economic Crisis / A. Korotayev, S. Tsirel // Structure and Dynamics. – 2010. – Vol. 4. – P. 3–57.

14. Сухоруков А. І. Трансфер економічних криз як причина недосконалих циклів / А. І. Сухоруков // Стратегічна панорама. – 2004. – № 2. – С. 68–84.

15. Федосов Е. А. Инновационный путь развития как магистральная мировая тенденция / Е. А. Федосов // Вест. РАН. – 2006. – № 9. – С. 82–94.

16. Одотюк І. В. Технологічна структура промисловості України : реалії та перспективи / І. В. Одотюк ; НАН України ; Ін-т екон. та прогнозув. НАН України. – К., 2009. – 304 с.

17. Шарп Уильям Ф. Инвестиции / Уильям Ф. Шарп, Дж. Александер Гордон, Джеффри В. Бейли. – М. : Инфра-М, 2003. – 1028 с. ; Інвестування української економіки : моногр. / за ред. А. І. Сухорукова – К. : НІПМБ, 2005. – 440 с.

18. Портер Майкл Э. Конкурентоспособность регионов // в кн. Конкуренция ; пер. с англ. – М. : Изд. дом «Вильямс», 2006. – С. 203–435.

19. Барнз В. Нові регіональні економіки / В. Барнз, Л. Ледебур ; пер. з англ. Андрій Пехник. – Львів : Літопис, 2003. – 196 с.

20. Собкевич О. В. Розвиток кластерів як чинник інвестиційно-інноваційного зростання економіки України / О. В. Собкевич, А. В. Шевченко // Стратегія розвитку України. – 2011. – № 3. – С. 26–32.

21. Обсяги реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) / Держстат України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

22. Ромусік Я. В. Технологічна структура промисловості України в контексті збалансованості струк-турних пропорцій економіки / Я. В. Ромусік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/eprom/2011_56/st_56_11.pdf

23. Обсяг реалізованої промислової продукції за видами діяльності за січень-вересень 2013 р. / Держстат України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

24. The Global Competitiveness Report 2014–2015 / World Economic Forum [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.weforum.org/reports/global-information-technology-report

25. Промисловість України у 2001–2007 рр., Промисловість України у 2007–2010 рр. : стат. зб. / Держстат України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

26. Капітальні інвестиції за видами промислової діяльності за регіонами // Капітальні інвестиції : стат. бюл. / Держстат України. – К., 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

27. Про оподаткування прибутку підприємств : закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. zakon.rada.gov.ua/laws/show/334/94-вр.

28. Наукова та інноваційна діяльність в Україні за 2007–2012 рр. : стат. зб. / Держстат України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

29. Капiтальнi iнвестицiї за джерелами фінансування за окремими видами економічної діяльності : стат. бюл. / Держстат України. – К., 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

30. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності : стат. бюл. / Держстат України. – К., 2013 ; Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності України у січні-вересні 2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

31. Підсумки діяльності фінансових компаній, ломбардів та юридичних осіб (лізингодавців) / Нацкомфінпослуг [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http //www.dfp.gov.uа

32. Аналітичний огляд ринку управління активами в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uaib.com.ua

33. Про внесення змін до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпора-тивні інвестиційні фонди)» : закон України від 18.12.2008 р. // ВВР України. – 2009. – № 16. – Ст. 218.

34. Високоризиковані та венчурні інвестиції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.info-kmu.com.ua/2013–11-29-000000pm/article/17144149.html



Молдован О. О.

УДК 336.025 (477)

РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ СТИМУЛЮВАННЯ

ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ: ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА ЗАВДАННЯ

Молдован Олексій Олександрович,Молдован Олексій Олександрович,кандидат економічних науккандидат економічних наук

Проаналізовано вітчизняну систему податкових інструментів стимулювання госпо-дарської діяльності, її вади та переваги. Запропоновано конкретні кроки щодо реалі-зації стимулюючого потенціалу податкової системи. Розроблено рекомендації щодо реформи системи податкових інструментів стимулювання господарської діяльності з урахуванням досвіду інших країн, а також правил, що діють у ЄС.

Ключові слова: податкова система, податкова політика, податкові стимули, по-даткові пільги, державна підтримка.

З економічної точки зору ефективною є така податкова система, яка забезпечує необхідний для підтримки функціонування держави обсяг бюджетних надходжень, не пригнічуючи при цьому підприємницької діяльності. Формуван-ня такої моделі податкової системи є надсклад-ним завданням, особливо для країн із транзи-тивною економікою, які не мають значного до-свіду функціонування в ринкових умовах і досі обтяжені збереженням ментальності планового управління економічними процесами. Навіть ті постсоціалістичні країни Центрально-Східної Європи, які із самого початку ринкової транс-формації підтримувалися західними розвине-ними державами, в т.ч. у справі формування міцних ринкових інститутів, усе ще проходять тривалий та складний шлях від «фіскалізова-ної» податкової системи, що пригнічує підпри-ємницьку ініціативу, до створення сприятливо-го фіскального простору для бізнесу.

Очевидно, що для України це завдання є ще складнішим. За понад 20 років державі не вдалося сформувати сприятливий податко-вий клімат, який забезпечив би стабільне зростання кількості підприємств та збільшен-ня інвестицій в економіку України. Понад те, починаючи з 2009 р. спостерігається погір-шення ситуації. Навіть достатньо позитивні законодавчі зміни в податковій системі, що відбулися в 2010–2014 рр., не зупинили нега-тивну тенденцію зменшення кількості підпри-ємств та скорочення інвестицій.

На наше глибоке переконання, якщо за-гальний податковий режим не є сприятливим для розвитку господарської діяльності в дер-жаві, то паралельно з постійною роботою над його поліпшенням необхідно шукати ло-кальні механізми, які компенсували би недо-ліки податкової системи, а також частково інші вади перехідної економіки (корупція, слабкість ринкових інститутів, висока вар-тість боргових ресурсів на внутрішньому ринку тощо). Одним із таких механізмів може стати ефективна система податкових стимулів для розвитку підприємницької діяльності.

Застосування податкових стимулів фак-тично зумовлює трансферт частини бюджет-них коштів до підприємницького сектору, знижуючи ризики комерційної діяльності та заохочуючи розвивати бізнес у державі. Оче-видно, що бюджетний ресурс є обмежений, тому система податкових стимулів має бути раціонально сформованою, за якої на бюджет-ну підтримку можуть претендувати передусім підприємства, що забезпечують приріст по-казників, які є пріоритетними для держави (такими можуть бути обсяги виробництва високотехнологічної продукції, обсяги інвес-тицій, кількість створених робочих місць, ін-новаційна активність тощо).

Така підтримка може сформувати низку потужних чинників для економічного зрос-тання, навіть за умов наявності складних про-блем як у податковій сфері, так і в економіці



Реформування податкових інструментів стимулювання господарської діяльності в Україні...

загалом. Це актуалізує завдання пошуку опти-мальної для України системи податкових інструментів стимулювання господарської діяльності і на науково-теоретичному, і на політико-прикладному рівнях. Ми вбачаємо в цьому один із найбільш потенційно перспек-тивних шляхів компенсації деструктивного впливу на підприємницьку діяльність голов-них вад податкової системи України, а також частково низки інших фундаментальних інституціональних проблем.

Дослідженням у сфері реалізації стимулю-ючої функції податкової системи загалом і пошуку ефективних податкових інструментів стимулювання господарської діяльності зо-крема значну увагу приділять такі відомі віт-чизняні науковці, як І. О. Лютий, А. І. Крисо-ватий, І. О. Луніна, А. М. Соколовська, В. М. Опарін, Т. І. Єфименко, Д. М. Серебрян-ський, В. М. Федосов, К. І. Швабій та ін. Біль-шість з них погоджуться, що вітчизняна систе-ма податкових інструментів не є ефективною достатньою мірою, хоча останніми роками є певний прогрес у справі її модернізації.

У зв’язку з цим дискусія щодо пошуку шляхів підвищення ефективності податкових стимулів має бути продовжена і поглиблена. З огляду на це, метою даної статті є дослі-дження та обґрунтування засад і напрямів ре-формування податкової системи для реаліза-ції її стимулюючого потенціалу у сфері госпо-дарської діяльності.

В умовах розростання дисбалансів у секторі публічних фінансів України дедалі частіше ставиться питання про необхідність скасування більшості податкових інструментів підтримки господарської діяльності, передбачених чинним законодавством. Через посилення проблем із виконанням дохідної частини державного бю-джету ймовірність трансформації подібних іні-ціатив у практичні кроки зростатиме.

Вітчизняна система податкових інструмен-тів підтримки господарської діяльності справ-ді характеризується низкою значних недолі-ків, які знижують її стимулюючий потенціал і створюють загрозу непродуктивного витра-чання бюджетних ресурсів. Крім того, прин-ципи її побудови в багатьох аспектах супере-чать програмним документам СОТ і ЄС, а та-кож вимогам МВФ, що створює додаткові суперечності між Україною та цими організа-ціями, перед якими вона має низку зобов’язань.

Разом з тим більшість країн, які демон-струють успіх у боротьбі з наслідками гло-бальної фінансової кризи, розширюють пере-лік та обсяг податкових інструментів стиму-лювання економічної активності. Роблячи це

відповідно до правил СОТ, вони уникають конфліктів з торговельними партнерами, хоча впроваджені ними податкові стимули є досить потужними та надають суттєві переваги їхнім національним виробникам.

У цьому контексті реформування системи податкових інструментів підтримки господар-ської діяльності в Україні потребує реалізації двох завдань:

• підвищення продуктивності використан-ня бюджетного ресурсу, спрямованого в еко-номіку у формі податкових пільг і стимулів;

• гармонізації фіскальних інструментів з базовими принципами і нормативними до-кументами міжнародних організацій, з якими Україна налагоджує тісне співробітництво, що зменшить кількість неврегульованих питань.

Вітчизняна система податкових інструмен-тів підтримки господарської діяльності пере-жила кілька етапів кардинальних змін. По-стійно змінювалися об’єкти такої підтримки, її обсяг, інструменти, механізми адміністру-вання. Причинами постійних змін були часті випадки зловживань, які призводили до того, що податкові стимули на практиці використо-вувалися для мінімізації оподаткування та створення неконкурентних переваг.

З прийняттям Податкового кодексу по-даткові інструменти знову були перегляну-ті [1]. Частково врахувавши проблеми, які в 2000–2004 рр. знизили ефективність подат-кових стимулів і призвели до їх повної лікві-дації в 2005 р., розробники Податкового ко-дексу заклали досить прогресивну модель податкової підтримки господарської діяльнос-ті. Більшість сформованих податкових стиму-лів спрямовані на реалізацію конкретних за-вдань:

• структурну модернізацію економіки України у спосіб стимулювання розвитку ви-сокотехнологічних галузей. Зокрема, низка пільг спрямована на зниження податкового тиску на підприємства таких галузей, як ІТ-індустрія, авіабудування, суднобудування, аграрне машинобудування. За винятком ІТ-індустрії, названі галузі наразі перебувають у стадії стагнації, проте мають значний по-тенціал для розвитку, тому держава надала їм максимально сприятливий податковий ре-жим;

• зміцнення енергетичної безпеки Украї-ни у спосіб розвитку альтернативної енергети-ки, модернізації електричних мереж, стиму-лювання впровадження енергоефективних заходів, видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ тощо. В умовах критичної залежності України від імпортова-них енергоносіїв держава закономірно під-




тримує діяльність тих суб’єктів господарської діяльності, які раціоналізують споживання енергоносіїв чи диверсифікують їх джерела;

• стимулювання розвитку окремих важ-ливих соціальних галузей, таких як видавни-ча справа, виробництво вітчизняної кінопро-дукції, освіта, виробництво дитячого харчу-вання. Важливість подібних галузей полягає в забезпеченні країни товарами соціального призначення, тому в більшості країн світу вони також працюють у пільгових умовах;

• підтримку сільськогосподарських під-приємств. Ця галузь дійсно отримала най-більший перелік пільг, що зумовлено її зна-ченням для забезпечення продовольчої без-пеки країни. Крім того, при наданні таких пільг був урахований той факт, що в західних країнах ця галузь взагалі є нетто-субсидова-ною – підприємства отримують більше дота-цій з бюджету, ніж сплачують податків;

• підтримку малого бізнесу. Для стимулю-вання розвитку бізнесу в Україні підприємства, річний обсяг доходів яких не перевищує 3 млн грн, кількість працівників – 20 осіб, а за-робітна плата для зайнятих ними працівників є більшою за дві мінімальні заробітні плати, отримали право на податкові канікули на 5 ро-ків (до 1 січня 2015 р.), під час яких прибуток оподатковується за нульовою ставкою.

За незначними винятками, заходи податко-вої підтримки в Україні застосовуються до цілих галузей, а не до окремих суб’єктів госпо-дарювання. Частково такий підхід є прийнят-ним, оскільки не порушує принципи конку-ренції.

Закладена Податковим кодексом система податкових стимулів для господарської ді-яльності на початковому етапі була достатньо раціональною. Проте її потенційну ефектив-ність відразу почали знижувати дві головні проблеми.

З одного боку, на Верховну Раду України чиниться тиск різних груп впливу, які лобію-ють запровадження нових і розширення ді-ючих податкових інструментів підтримки господарської діяльності. При цьому нинішні податкові ініціативи часто не містять стиму-люючого потенціалу, а спрямовані лише на зменшення рівня оподаткування окремих га-лузей. Зокрема, Закон України «Про прове-дення економічного експерименту щодо дер-жавної підтримки суднобудівної промисло-вості» [2] містить норму, відповідно до якої «суми пені, штрафних і фінансових санкцій, не сплачених до бюджетів і державних цільо-вих фондів, нарахованих на податкову забор-гованість із сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які обліковуються підприємствами суднобудівної промисловості станом на 1 січня 2013 року, підлягають спи-санню» (ст. 4). Очевидно, що таке податкове звільнення не може вважатися податковим стимулом і спрямоване виключно на мініміза-цію оподаткування.

Значні ризики розростання наданих подат-кових пільг створило також ухвалення Закону України «Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць» [3]. Він надмірно розширює застосування податко-вих стимулів, запроваджує ручний режим ви-значення підприємств, які отримають такі пільги, і як наслідок, створює ризик зростання обсягу втрат доходів бюджету.

З іншого боку, потенційну ефективність нинішньої системи податкової підтримки господарської діяльності знижують постійні ініціативи уряду щодо скасування більшості діючих податкових стимулів. Такі пропозиції зумовлені наміром збільшити доходи бюдже-ту. Україна справді має достатньо розгалуже-ну систему податкових пільг. Відповідно до

Таблиця Втрати бюджету від надання податкових пільг, млрд грн

Податок 2010 2011 2012 2013* 2014*

Усього 37,1 58,8 48,7 47,5 44,3

У тому числі:

Податок на прибуток 2,1 15,4 15,1 13,9 10,6

ПДВ 34 41,3 30,3 30,1 32,4

Ввізне мито 3,6 4,5 3,8 3,1 2,9

Акцизний податок 0,1 3,5 4,5 3,1 0,7

Джерело: систематизовано автором на основі інформації Міністерства доходів та зборів України та Міністерства фінансів України

* Прогноз




затвердженого Міністерством доходів та збо-рів України Довідника пільг № 69/1 (подат-кові пільги, що є втратами доходів бюджету) станом на 1 січня 2014 р. в Україні законодав-чо передбачено 41 податкову пільгу з податку на додану вартість, 36 – з податку на прибуток, 19 – із плати за землю, 10 – з акцизного по-датку, 2 – з місцевих податків і зборів [4]. За розрахунками уряду, втрати бюджету від на-дання податкових пільг становлять досить значну суму (табл.).

Наведені дані не повною мірою відобража-ють обсяг і динаміку втрат бюджету від надан-ня податкових пільг через постійний перегляд урядом переліку податкових звільнень, які враховуються при оцінці обсягу втрат. Однак достатньо значні суми, що офіційно деклару-ються як втрати бюджету, формують хибне припущення, що скасування податкових пільг і стимулів автоматично приведе до збільшен-ня доходів бюджету на еквівалентну суму.

Водночас детальний аналіз переліку по-даткових пільг і розрахованих обсягів втрат бюджету від їх надання дає підстави зробити низку важливих висновків, які спростовують подібні припущення та, навпаки, доводять необґрунтованість і небезпечність такого кроку.

По-перше, сама проблема негативного впливу податкових пільг на дохідну частину перебільшена: не всі винятки із загального режиму оподаткування в Україні можна на-звати податковими пільгами. Наразі відповід-но до офіційного довідника податкових пільг в Україні нараховується 108 різних податко-вих пільг і винятків, проте заледве половина з них є податковими пільгами по суті [5].

По-друге, розрахунки прогнозованих бю-джетних втрат від надання окремих податко-вих пільг завищені. Особливо це стосується оподаткування прибутку за ставкою 0 % або звільнення від оподаткування податком на прибуток. Складна економічна ситуація останніми роками погіршила фінансові ре-зультати підприємств тих галузей, які мають право на ці пільги, а відповідно, і втрати бю-джету значно знизилися. Якщо немає при-бутку, то не діють і податкові пільги з податку на прибуток.

По-третє, термін дії багатьох податкових пільг є обмеженим і закінчується у 2015–2018 рр., тому не є доцільним ліквідовувати їх зараз. Це проілюструє кон’юнктурність полі-тики держави. Треба чітко розуміти, що голо-вним чинником сприятливості податкової системи є стабільність. Якщо держава пообі-цяла податкові пільги, то має виконувати свої

зобов’язання, оскільки просто втратить довіру з боку інвесторів.

Очевидно, що і практика постійного роз-ширення податкових пільг, що закономірно призведе до їх скасування, і постійні декла-рації органів влади щодо доцільності їх лікві-дації підривають довіру до держави з боку інвесторів і знижують бажання останніх розвивати бізнес в Україні. Відсутність ста-більності державної політики в цій сфері призвела до зниження ефективності таких інструментів, девальвації їх стимулюючого потенціалу і, як наслідок, до непродуктивного витрачання бюджетних коштів.

З урахуванням зазначеного мусимо кон-статувати, що тотальна ліквідація податкових стимулів не є оптимальним варіантом вирі-шення проблеми їх неефективності. На наш погляд, варто зосередитися на реформуванні системи податкових інструментів підтримки господарської діяльності, щоб посилити її стимулюючий ефект.

У цьому контексті досить важливим є вра-хування глобальних тенденцій реформування системи фіскальної підтримки економіки. Багато країн досі керуються галузевим підхо-дом під час надання таких стимулів. Уряди й надалі застосовують галузеві пільги, переду-сім для підтримки та розвитку:

• базових галузей економіки, які відігра-ють важливу роль у господарстві країни з огляду на їх вагому частку у ВВП та значну кількість створених робочих місць;

• галузей, які через певні індивідуальні міркування прагнуть розвивати прискорени-ми темпами. Такими можуть бути як сучасні високотехнологічні галузі, так і, наприклад, добування сланцевого газу.

Зокрема, в Канаді податкові стимули пе-редбачені для підприємств добувної галузі (атлантичний інвестиційний податковий кредит, корпоративний податковий кредит для розвідки корисних копалин), у Великій Британії – для підприємств у галузі видобу-вання сланцевого газу (податок на прибуток знижений з 62 до 30 %), у США – для різних сегментів енергетичної галузі та більшості га-лузей шостого укладу (численні податкові знижки та податкові кредити), в Китаї – для суднобудівної галузі (знижена ставка на при-буток для підприємств галузі), у Російській Федерації – для підприємств нафто- та газо-добувної промисловості (знижки, винятки та нульова ставка податку на добування корис-них копалин для підприємств окремих регіо-нів і тих, що добувають нафту і газ із важко-видобувних запасів).




Разом з тим варто зазначити (як тенден-цію), що галузевий підхід в економічно роз-винених країнах дещо втрачає свою пошире-ність. Зокрема, Канада поступово скорочує надання фіскальних стимулів добувній галузі, у США активно обговорюються ініціативи щодо скорочення пільг енергетичним корпо-раціям, у Франції запропоновані зміни щодо зменшення пільг компаніям, що спеціалізу-ються на інвестуванні у будівництво. Обґрун-товується це зазвичай необхідністю вирівню-вання податкового простору й усунення пере-шкод для руху інвестицій, щоб вони були продуктивно спрямовані у найдохідніші сек-тори економіки.

Натомість у процесі розширення фіскаль-них заходів стимулювання економічної актив-ності перевага дедалі частіше надається під-тримці окремих аспектів діяльності всіх під-приємств незалежно від галузевої чи регіо-нальної приналежності. Це стосується:

• модернізації виробничих фондів та за-провадження новітніх технологій;

• інвестицій в інновації та НДДКР, що під-вищують конкурентоспроможність товарів;

• запровадження енергоефективних захо-дів, що дають змогу зменшити та раціоналізу-вати споживання енергії;

• підвищення екологічності виробництва і продукції;

• створення нових робочих місць;• підтримки малого бізнесу як важливого

чинника зайнятості населення.Зазначимо, що ані СОТ, ані ЄС не запро-

ваджують чітких рамок для визначення того, які податкові інструменти можуть використо-вуватися урядами для стимулювання госпо-дарської діяльності. Критеріями припусти-мості того чи іншого заходу є не форма, а ре-зультат його дії. Головною вимогою до держа-ви у процесі розроблення та запровадження фіскальних інструментів підтримки підпри-ємств є неприпустимість порушення конку-ренції та створення бар’єрів для торгівлі між країнами [6]. Раціональність такого підходу зумовлена тим, що він дає змогу запобігати неконтрольованому розширенню податкових стимулів, оскільки встановлює чітку вимогу щодо неприпустимості її використання для здобуття неконкурентних переваг.

Важливим питанням, яке має бути вирі-шеним у контексті реформування системи податкової підтримки та стимулювання гос-подарської діяльності, є пошук оптимальних видів податкових інструментів, які в най-більш ефективний спосіб забезпечать досяг-нення поставлених завдань. Досвід країн, що досягли найбільшого успіху в цій сфері (ви-

користання стимулюючого потенціалу подат-кової системи), містить досить значний пере-лік потенційно ефективних податкових ін-струментів. З-поміж найпоширеніших варто назвати такі.

1. Відтермінування сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток на умо-вах повернення, терміновості й досить часто платності. В окремих країнах інколи назива-ється податковим кредитом (Польща, РФ та ін.). Даний податковий інструмент є однією з форм державної допомоги, оскільки держава фактично кредитує підприємство за нижчою від ринкової ставкою (або взагалі безвідсот-ково), тобто не лише надає кредит з бюджету на пільгових умовах, а й фактично компенсує частину вартості кредиту коштом державного бюджету. Застосовується для різних цілей. Зокрема, у Польщі податковий кредит спря-мований на розширення фінансових ресурсів малого бізнесу, щоб частково компенсувати їх проблеми з доступом до банківських кредитів. Зміст податкового кредиту полягає в тому, що мале підприємство може не платити податок на прибуток протягом одного року, а погаша-ти зобов’язання рівними частинами протягом наступних п’яти років і без відсотків за корис-тування.

У Росії даний фіскальний інструмент (ін-вестиційний податковий кредит) може нада-ватися на термін від 1 до 5 років (але зі спла-тою відсотків) за наявності однієї з підстав:

• здійснення НДДКР або технічного пере-озброєння власного виробництва;

• реалізація суб’єктом інноваційної діяль-ності;

• виконання особливо важливого замов-лення для соціально-економічного розвитку регіону або надання особливо важливих по-слуг населенню;

• виконання державного оборонного за-мовлення;

• здійснення суб’єктом інвестицій у ство-рення об’єктів, що мають найвищий клас енергетичної ефективності;

• включення суб’єкта до реєстру резиден-тів зони територіального розвитку.

2. Податкова знижка, під якою розумієть-ся зменшення бази оподаткування податку на прибуток на встановлений відсоток від вар-тості певної групи кваліфікаційних витрат1. Така податкова пільга завжди надається на

1 Тобто витрат, на які поширюється дія по-даткової знижки та податкового кредиту (т.зв. qualified expenditures). В Україні наразі відсутній загальноприйнятий переклад даного терміна, про-те найчастіше в науковій літературі вживається «кваліфікаційні витрати».




безповоротній основі та приводить у підсумку до зменшення обсягу нарахованого податку. Досить часто цей інструмент застосовується для державної підтримки інвестиційних та інноваційних проектів. Задля посилення стримуючого впливу ставки податкової зниж-ки здебільшого перевищують 100 % кваліфі-каційних витрат (наприклад, у Бразилії та Чехії ставка інноваційної податкової знижки за умови виконання низки критеріїв може становити 200 %, в Угорщині – до 300 %). За-вдяки цьому ця знижка має чітко виражений стимулюючий вплив, оскільки чим вища ін-вестиційно-інноваційна активність підпри-ємства, тим більші можливості у нього для мінімізації оподаткування.

Варто зазначити, що застосування подат-кової знижки має низку недоліків, через що багато економічно розвинених країн відмови-лися від її застосування. Вони полягають у такому:

• застосування податкової знижки неод-мінно призводить до погіршення фінансового результату підприємства, що є значною про-блемою для публічних компаній, пайові та боргові цінні папери яких розміщені на фон-дових біржах;

• використання цього інструменту усклад-нює (хоча така практика існує, зокрема в Че-хії) перенесення податкової пільги на минулі чи майбутні податкові періоди, що знижує можливості підприємства для управління своїм фінансовим результатом.

Разом з тим податкова знижка не є над-мірно витратною для бюджету, тому вона за-лишається поширеною, особливо в незамож-них країнах.

3. Податковий кредит. На відміну від по-даткової знижки, частина кваліфікаційних витрат виключається не з бази оподаткування, а із суми вже нарахованого податку. Такий податковий інструмент стає дедалі поширені-шим, що зумовлено його відчутними перева-гами:

• не впливає на фінансовий результат під-приємства, оскільки зменшує не прибуток, а вже нарахований податок;

• є прозорим і зручним, оскільки витрати компенсуються оперативно та безпосередньо;

• ліквідує стимули до мінімізації оподат-кування, оскільки нарахований податок є дже-релом додаткових фінансових ресурсів.

Існує два основних методи, відповідно до яких надається податковий кредит – volume-based, який передбачає надання кредиту на основі обсягу фактичних витрат без вимоги щодо їх динаміки, та метод incremental, за якого податковий кредит застосовується від-

повідно до обсягу зростання кваліфікаційних витрат. В Україні ці терміни часто переклада-ються як «обсяговий» і «прирістний».

Як і у випадку з податковою знижкою, цей податковий інструмент застосовується пере-важно для стимулювання інвестиційних та інноваційних проектів у спосіб компенсації з державного бюджету частини їх вартості. Наприклад, у Канаді функціонує інновацій-ний податковий кредит на наукову та експе-риментальну діяльність (Scientific Research and Experimental Development Investment Tax Credit) зі ставкою 20 %, у Франції – дослід-ницький податковий кредит (Crédit Impôt Recherche) зі ставкою 35 % від витрат на науко-во-дослідницькі проекти.

4. Прискорена амортизація. Досить по-ширений податковий інструмент для вирі-шення широкого переліку завдань. Переважно використовується на постійній основі для підтримки інноваційних проектів. Зміст по-лягає в тому, що капітальні витрати на іннова-ційні проекти часто не включаються до квалі-фікаційних витрат, тобто до бази розрахунку податкових звільнень. Натомість для них пе-редбачена прискорена амортизація, інколи повне списання в рік придбання для реалізації інноваційного проекту. Понад те, існує прак-тика додаткової амортизації, за якої на витра-ти відноситься більше, ніж 100 % вартості основних засобів, задіяних в упровадженні інноваційного проекту. Наприклад, у Сінгапу-рі машини та інструменти, придбані для інно-ваційних завдань, амортизуються за нормою 400 % їх вартості для перших витрат до позна-чки 400 тис. дол. США.

Крім того, в умовах фінансово-економічної кризи 2008–2010 рр. та в посткризовий період 2011–2013 рр. прискорена амортизація як ін-струмент пожвавлення інвестиційної актив-ності успішно використовувалася в економіці багатьох розвинених країн. Наприклад, у Ка-наді для стимулювання інвестицій тимчасово було впроваджено прискорений метод амор-тизації для машин та обладнання, яке було придбане в період дії цієї пільги. Прискорений метод передбачає, що основні фонди аморти-зуються лінійним методом за ставкою 50 % протягом трьох років (1-й рік – 25 %, 2-й – 50 %, 3-й рік – 25 %)2.

5. Податкові канікули. Зазвичай застосу-вання подібного податкового інструменту тісно пов’язане із суб’єктним підходом до на-дання пільг, тобто певним типам суб’єктів

2 Відповідно до канадських норм амортизація необоротних матеріальних активів, придбаних у звітному році, починається з 1 липня.




господарської діяльності. Часто умовою отримання пільг є набуття підприємством спеціального правового статусу. Надається переважно представникам малого бізнесу, суб’єктам господарювання, які провадять ді-яльність у молодих галузях економіки, чи ре-зидентам спеціальних правових режимів, що займаються дослідженнями і розробками.

Загалом у світовій практиці існує досить значна кількість ефективних податкових ін-струментів стимулювання господарської ді-яльності, дієвість яких доведена тривалим періодом застосування. Цей досвід може ста-ти доброю основою для України в контексті конструювання власних податкових інстру-ментів стимулювання господарської діяль-ності.

Водночас запровадження фіскальних сти-мулів не може відбуватися хаотично, без усвідомлення значення цих інструментів, їх завдань та цілей. Механічна екстраполяція до Податкового кодексу України ефективних податкових інструментів стимулювання гос-подарської діяльності, взятих із законодавства інших країн, призведе до втрати дієвості цих інструментів та викривлення цілей їх застосу-вання в Україні. Тут необхідний комплексний підхід і чіткий план дій. З огляду на зазначене, стратегія реформування системи податкових інструментів стимулювання господарської діяльності має бути цілісною, системною та послідовною. Алгоритм її реалізації має вклю-чати такі етапи.

І. Передусім необхідно ухвалити закон про державну підтримку, в якому зафіксува-ти принципи функціонування та механізми адміністрування податкових інструментів підтримки господарської діяльності. У тако-му законі доцільно відобразити основні кон-цептуальні положення державної політики в цій сфері. Зокрема:

• визначити, що політика надання подат-кових стимулів для суб’єктів господарської діяльності має ґрунтуватися за такими прин-ципами:

– цільовий характер надання – вивільнені фінансові ресурси у результаті права на за-стосування податкового звільнення мають бути спрямовані виключно на визначені цілі, вони не можуть бути спрямовані на поліпшен-ня фінансового стану підприємства;

– адекватність пріоритетам економічної політики – податкові стимули мають застосу-ватися лише для тих напрямів господарської діяльності, які відповідають головним завдан-ням і пріоритетам економічної політики дер-жави, тобто становлять національний інтерес; такими можуть бути активізація інноваційної

діяльності, розвиток малого бізнесу, підви-щення енергоефективності тощо;

– обмеженість в обмін на результатив-ність – враховуючи обмеженість бюджетних ресурсів, держава має прагнути до концентра-ції фінансових ресурсів, які вона вливає в економіку через податкові інструменти, на досить вузьких напрямах; водночас надані податкові стимули мають бути потужними та компенсувати значну частину окремих витрат підприємства;

– орієнтація на розвиток – податкові сти-мули не мають використовуватися для ком-пенсації поточних витрат суб’єктів господа-рювання чи підтримки збиткових і неефек-тивних виробництв; вони мають бути спрямо-вані на розвиток, зокрема для технологічної й технічної модернізації, збільшення доданої вартості продукції тощо;

– співфінансування – податкові стимули мають покривати лише частину інвестиційних витрат, понесених підприємством, що формує більш високу відповідальність інвесторів щодо застосування податкових інструментів, адже державна підтримка лише дає змогу зменшити фінансовий тягар, більшу частину якого нестиме інвестор;

– відсутність негативних наслідків для конкуренції – якщо держава приймає рішення про надання податкових стимулів для розви-тку певного напряму господарської діяльнос-ті, то критерії для отримання права на їх за-стосування не мають створювати привілеїв для окремих підприємств, які працюють в од-ному сегменті внутрішнього ринку; вони ма-ють бути доступними для всіх за умови вико-нання чітко визначених критеріїв;

• законодавчо розмежувати поняття «по-даткові пільги» та «податкові стимули». До податкових стимулів необхідно віднести ті податкові інструменти, що знижують у під-сумку розмір сплаченого податку порівняно з тим, який сплачувався би відповідно до за-гального режиму оподаткування, проте які змінюють рішення інвестора на користь:

– будівництва нового підприємства; – збільшення обсягів інвестицій та вироб-

ництва; – створення додаткових робочих місць.

Головним критерієм ефективності подат-кового стимулу має бути те, що без можливос-ті його застосування інвестор не прийняв би жодного із зазначених рішень щодо розвитку бізнесу в Україні.

Цей критерій має бути реалізований за до-помогою застосування прирістного методу (incremental) при визначенні бази для розра-хунку податкового звільнення. Він означає,




що для зниження розміру податку, який необ-хідно сплатити, враховуються не фактичні показники (кількість робочих місць, обсяг ін-вестицій, витрати на інноваційну діяльність тощо), а їх позитивна динаміка щодо поперед-ніх років. За таких умов податкові стимули не зменшують доходів бюджету, але поліпшу-ють соціально-економічні показники.

Стимулюючий потенціал кожного подат-кового інструменту такого типу має бути під-кріплений вимогою до суб’єкта підприєм-ницької діяльності щодо фіксування свого зобов’язання спрямовувати вивільнені кошти в чітко визначеному напрямку, а також норма-ми жорсткої відповідальності за його пору-шення. Порушення такої вимоги має вести до анулювання права підприємства на податкові стимули та до повернення обсягу коштів, отриманих ним у результаті їх застосування.

Натомість податкові пільги як можли-вість сплачувати нижчий розмір податку (або сплачувати його на лояльніших умо-вах), ніж це передбачено загальним режимом оподаткування, має стосуватися лише плат-ників податків, які мають проблеми з пога-шенням взятих на себе зобов’язань. У такому розумінні податкові пільги порушують за-пропоновані принципи функціонування по-даткових стимулів, тому мають стати лише винятками. Можливість їх застосування має бути передбачена законодавством України, оскільки наразі вони застосовуються де-факто, але без належної правової основи, що формує ризики для зловживання подібною практикою.

Податкова пільга має бути орієнтована на підтримку підприємств, які через об’єктивні чинники опинилися у скрутному фінансовому становищі, проте їх банкрутство матиме зна-чно негативніші наслідки для економіки та бюджету, ніж втрати держави, пов’язані з тим-часовим наданням податкової пільги.

До податкових пільг варто віднести спи-сання податкової заборгованості, розстрочен-ня та відстрочення сплати податку на прибу-ток, надання податкового кредиту на умовах повернення, платності та строковості, тимча-сове звільнення від сплати майнових податків без вимог щодо напрямів витрачання вивіль-нених коштів.

ІІ. Податковий кодекс України необхідно доповнити окремим розділом, який визначав би чіткі механізми адміністрування податко-вих інструментів підтримки господарської діяльності, зокрема:

• вичерпний перелік податкових пільг і стимулів, якими можуть скористатися суб’єкти підприємницької діяльності, що про-

вадять господарську діяльність на території України;

• коло платників податків, які мають право на застосування зазначеного переліку подат-кових пільг і стимулів;

• критерії, яким необхідно відповідати, щоб отримати право на застосування податко-вих пільг і стимулів;

• порядок ухвалення органами державної влади рішення щодо надання права на корис-тування податковими пільгами та стимулами;

• механізми контролю за дотриманням за-конодавства та взятих на себе зобов’язань суб’єктами підприємницької діяльності, які отримали можливість застосовувати податко-ві пільги та стимули.

ІІІ. До Бюджетного кодексу України не-обхідно внести доповнення задля забезпе-чення державного контролю у сфері надання податкових стимулів та пільг. Зокрема, необ-хідно визначити форми та порядок звітування Кабінету Міністрів України перед Верховною Радою України щодо обсягів наданих подат-кових пільг і стимулів, надання оцінки еконо-мічної та соціальної ефективності викорис-тання вивільненого фінансового ресурсу, пропозицій щодо вдосконалення механізмів адміністрування таких податкових інструмен-тів. На наш погляд, тут доцільно застосувати досвід Канади, де фінансовий департамент країни (аналог міністерства фінансів) регу-лярно готує та публікує два види аналітичних звітів про застосування податкових стимулів та пільг. Перший документ, що має назву Tax Expenditures and Evaluations, публікується що-річно й містить оцінку втрат державного бю-джету від надання пільг в аналізованому пері-оді, а також прогнози податкових витрат бю-джету на подальші роки. Другий звіт під на-звою Tax Expenditures: Notes to the Estimates/Projections публікується раз у кілька років і є своєрідним методичним документом, у яко-му аналізуються економічний зміст, мета й ефективність кожної податкової пільги, а також містяться методики, які використову-ються для розрахунків податкових витрат бюджету.

Таким чином, на наше переконання, сис-темність, послідовність і знання про найкращі практики із зарубіжного досвіду дадуть змогу суттєво поліпшити ефективність застосуван-ня податкових інструментів стимулювання господарської діяльності в Україні. Це надасть уряду додаткові важелі не лише для забезпе-чення прискорення динаміки економічного зростання, а й для стимулювання процесів структурної перебудови економіки.





1. Податковий кодекс України : закон України від 2.12.2010 р. № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України : офіційне видання від 8.04.2011 р., № 13 / №№ 13–14, 15–16, 17. – С. 556. – Ст. 112.

2. Про проведення економічного експерименту щодо державної підтримки суднобудівної промисло-вості : закон України від 6.09.2012 р. № 5209-VI // Відомості Верховної Ради. – 2013. – № 36. – Ст. 469 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5209–17

3. Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць : закон України від 6.09.2012 р. № 5205-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5205–17

4. Довідник пільг, наданих чинним законодавством по сплаті податків, зборів, інших обов’язкових платежів / Державна фіскальна служба України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://minrd.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/54005.html

5. Молдован О. Ліквідація податкових пільг : шкура вичинки не варта / О. Молдован // Реальна економіка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://real-economy.com.ua/publication/22/27839.html

6. The Treaty on the Functioning of the European Union // EUR-Lex. Access to European Union law [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ :C :2010 :083 :0047 :0200 : en :PDF



Інституційне забезпечення державної підтримки експорту в Україні

УДК 339.544

ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ

ЕКСПОРТУ В УКРАЇНІ

Іванова Ірина Миколаївна,Іванова Ірина Миколаївна,кандидат економічних науккандидат економічних наук

Проаналізовано основні повноваження державних і недержавних інституцій, а та-кож правове поле з питань забезпечення державної підтримки експорту в Україні. Досліджено можливість застосування основних видів державної фінансової підтрим-ки в існуючих умовах інституційного забезпечення в Україні.

Ключові слова: державна підтримка експорту, експорт, зовнішньоекономічна по-літика.

В умовах поступової реалізації євроінтегра-ційних прагнень України, зокрема після під-писання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, питання розвитку національного експорту стає дедалі актуальнішим у зов-нішньоекономічній політиці нашої держави. Експортна діяльність в усьому світі – це пере-дусім конкурентна боротьба на ринку, заго-стрення якої відбувається в нинішніх умовах нестабільної суспільно-політичної ситуації.

Оскільки нині європейські партнери очіку-ють від нас конкурентних пропозицій на своїх ринках, слід оцінювати не лише експортний потенціал наших підприємств, а й ступінь спроможності Української держави захистити та підтримати власних товаровиробників. Зо-крема, на нашу думку, вбачається доцільним проаналізувати інституційне забезпечення в Україні сприяння безперешкодного просу-вання товарів вітчизняного походження на зовнішні ринки.

Проаналізувавши досвід багатьох європей-ських країн із цього питання, зокрема Німеч-чини, Польщі, Угорщини, Чехії, Італії та Франції, можна констатувати, що ефектив-ність державної підтримки експорту в країнах ЄС забезпечується розгалуженою організа-ційно-функціональною системою, яка форму-ється з багатьох державних і недержавних ін-ституцій. Правове поле функціонування такої системи забезпечується зведенням загально-прийнятих норм і правил з деякими особли-востями для кожної країни.

Нині у світі функціонує близько 100 інсти-туцій з підтримки експортної діяльності,

основними завданнями яких є збільшення обсягів експорту, створення сприятливих умов для розвитку внутрішнього виробни-цтва, стимулювання розвитку малого та серед-нього підприємництва, а також створення сприятливих умов для інвестування у вироб-ництво високотехнологічної продукції тощо.

У системі державної підтримки експорту важлива роль відведена експортно-кредитним агентствам, які створені в багатьох країнах світу та беруть участь у забезпеченні стиму-лювання і сприяння розвитку експорту відпо-відної країни. Діяльність цих агентств узго-джується в межах вимог СОТ, ОЕСР, ЄС, Бернського союзу, які є відомими міжнарод-ними організаціями. Нині 79 відповідних установ є членами Бернського союзу, які в 2012 р. загалом застрахували понад 10 % від усього обсягу світової торгівлі [1].

Хоча державна підтримка експорту є од-ним із пріоритетних напрямів політики більшості країн щодо забезпечення конку-рентоспроможності товарів на світових рин-ках, однак в Україні проблеми створення системи такої підтримки розглядаються віт-чизняними фахівцями лише локально. Робо-ти відомих українських науковців, які дослі-джують проблеми міжнародної економіки, зокрема таких, як Я. В. Белінської, Д. Г. Лу-к’я ненко, В. Р. Сиденко, В. О. Шевчук та ін-ших здебільшого зосереджені на проблемах розвитку експортного потенціалу та форму-вання моделі розвитку конкурентоспромож-ного експорту. При цьому дослідженням щодо створення системи державної підтрим-



Іванова І. М.

ки вітчизняного експорту не приділялося достатньої уваги.

Метою даної статті є визначення умов ін-ституційного забезпечення в Україні для створення системи державної підтримки віт-чизняного експорту.

Для того щоб зробити висновок про готов-ність українського експорту до конкурентного входження у світову, й насамперед європей-ську, системи торгівлі, необхідно проаналізу-вати основні складники інституційного забез-печення системи державної підтримки екс-порту в нашій країні.

Як видно з таблиці, лише в Мінекономроз-витку існує функція координації запрова-дження та реалізації механізму державної підтримки експорту, при цьому чітко не ви-значено, діяльність яких інституцій слід коор-динувати і який орган (и) влади є відповідаль-ним (ими) за ефективну реалізацію державної політики підтримки вітчизняних експортерів. Інші ЦОВВ узагалі не уповноважені держа-

вою опікуватися безпосередньо державною підтримкою експорту, а лише опосередковано сприяють просуванню національних товарів та послуг на зовнішні ринки.

З-поміж інституцій, які сприяють підтримці експортерів, можна виділити Торгово-промис-лову палату України (ТППУ), яка є недержав-ною неприбутковою самоврядною організа-цією. Відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» завдан-нями ТППУ у сфері сприяння експорту є:

• сприяння розвиткові зовнішньоекономіч-них зв’язків, експорту українських товарів і послуг, надання практичної допомоги підпри-ємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках, освоєнні нових форм співробітництва;

• представлення інтересів членів палати з питань господарської діяльності як в Украї-ні, так і поза її межами;

• надання довідково-інформаційних послуг про економіку і науково-технічні досягнення,

Таблиця Основні функції та повноваження центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ)щодо

експортної діяльності

Орган центральної виконавчої влади Основні функції та повноваження ЦОВВ щодо експортної діяльності*

Кабінет Міністрів України

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» до основних повноважень належать: забезпечення захисту та підтримка на-ціонального товаровиробника; організація державного страхування; забез-печення здійснення зовнішньоекономічної політики України, регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Міністерство економічного розвитку і торгівлі

Відповідно до покладених завдань:• аналізує ефективність експорту та імпорту товарів (робіт, послуг), розроб-

ляє і забезпечує здійснення заходів щодо розвитку та вдосконалення структури експорту та імпорту товарів (робіт, послуг);

• розробляє рекомендації для відповідних галузей економіки з урахуванням кон’юнктурних змін на світовому ринку;

• координує роботу із запровадження та реалізації механізму державної підтримки експорту;

• здійснює відповідно до законодавства ліцензування експорту, імпорту товарів (робіт, послуг);

• бере участь у формуванні державної політики у сфері експортного контролю

Міністерство закордонних справ

Відповідно до покладених завдань надає допомогу українським суб’єктам підприємницької діяльності у просуванні вітчизняної продукції на зовнішні ринки збуту, пошуку потенційних партнерів

Міністерство фінансів України

Відповідно до покладених завдань здійснює управління державним боргом та гарантованим державою боргом; формує та здійснює у межах повнова-жень єдину державну фінансову політику щодо розвитку ринку фінансових послуг, розвитку державних банків та інших фінансових установ

Нацкомфінпослуг Основними завданнями є: формування та забезпечення реалізації політики державного регулювання у сфері ринків фінансових послуг (крім ринку бан-ківських послуг і ринків цінних паперів та похідних цінних паперів); запро-вадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг

Інші ЦОВВ Завдання і повноваження щодо підтримки експорту відсутні

* Повноваження та функції визначені положеннями про відповідні ЦОВВ




законодавство, звичаї та правила торгівлі в Україні та зарубіжних країнах, можливості зовнішньоекономічного співробітництва ук-раїнських підприємців тощо [2].

ТППУ займається питаннями організації міжнародного економічного співробітництва, що також пов’язано з підтримкою експортерів.

В Україні нині функціонує кілька консуль-таційно-дорадчих структур, які опікуються питаннями підтримки вітчизняних експорте-рів. Ці інституції фактично займаються лобі-юванням інтересів великого бізнесу і майже не займаються сприянням розвитку експорт-ної діяльності середніх та малих підприємств. Їх статус не має великого впливу на здійснен-ня органами влади державної зовнішньоеко-номічної політики. Крім того, висвітлення результатів їх діяльності в інформаційному просторі не забезпечене належним чином.

За ініціативи уряду в регіонах почали ство-рюватися Центри розвитку експортного по-тенціалу. Серед небагатьох, що реально функціонують, можна виділити такий центр у Тернопільській обл., який діє на базі Терно-пільської торгово-промислової палати [3]. Основними його завданнями є забезпечення інформаційної, консультаційної та організа-ційної підтримки зовнішньоекономічної ді-яльності суб’єктів малого та середнього під-приємництва, а також виходу експортоорієн-тованих малих і середніх підприємств у цьому регіоні на іноземні ринки.

Ще одним з інструментів практичної реалі-зації державної політики сприяння експорту є інформаційний веб-портал «Комплексна система інформаційно-консультаційної під-тримки та розвитку експорту» [4]. Основною метою його створення є інформаційне забез-печення українських експортерів та виробни-ків експортоспроможної продукції, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності, що придбавають товари українського похо-дження. На наш погляд, ідея існування такого сайту є досить ефективною, проте без фінан-сово-матеріальної підтримки з боку держави цей портал можна назвати «мертвим», оскіль-ки інформація з більшості рубрик уже кіль-ка років не оновлюється й тому не може по-вноцінно та дієво використовуватися експор-терами та їхніми іноземними партнерами.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» страхуван-ня зовнішньоекономічних операцій в Україні є добровільним і здійснюється комерційними страховими компаніями (державними, акціо-нерними, іноземними, змішаними, коопера-тивними та ін.), а також іншими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), до

статутного предмета діяльності яких входять страхові операції (страхування), вибір яких здійснюється суб’єктами ЗЕД самостійно [5].

Відповідно до цієї статті страхування екс-портних кредитів, позичок, окремих контрак-тів на поставку машин і обладнання, інвести-цій і на території України, і за її межами здій-снюється спеціалізованим страховим акціо-нерним товариством, контрольний пакет акцій якого належить Кабінету Міністрів Ук-раїни. Ця норма лише декларує можливість страхування експортних кредитів через упо-вноважену державою установу. Фактично нормативно-правовий інструментарій для реалізації зазначеної норми в Україні сформо-вано лише для продукції та послуг військового і спеціального призначення.

У 2013 р. Кабінетом Міністрів України було схвалено Концепцію створення системи державної підтримки експорту України, реа-лізувати яку передбачається протягом 2013–2015 рр. [6]

Проаналізувавши основні положення цієї Концепції, можна відзначити її суто деклара-тивний характер. Вона не дає основні меседжі щодо здійснення державної політики підтрим-ки експорту в сучасних умовах. У цьому до-кументі відсутня оцінка зовнішніх та внутріш-ніх ризиків для розвитку вітчизняного екс-порту та шляхів їх мінімізації.

Основною метою цього документа визна-чено створення дієвої інтегрованої системи державної підтримки експорту. Однак на ви-конання цієї Концепції так і не було розробле-но план заходів, який дозволив би запровади-ти основні механізми такої підтримки, які вже давно ефективно використовуються у євро-пейських країнах, зокрема механізми держав-ної фінансової підтримки експортної діяль-ності (кредитування, гарантування та страху-вання експорту).

Інші законодавчі та нормативно-правові документи, які регламентували би функціону-вання в Україні інституційних, організацій-них, інформаційних, фінансових умов забез-печення державної підтримки експорту, існу-ють лише у формі проектів і не можуть слугу-вати правовою базою для формування системи державної підтримки експорту.

Проаналізуємо можливість застосування основних видів державної фінансової під-тримки, які реалізуються країнами з розвине-ною економікою, в існуючих умовах інститу-ційного забезпечення в Україні.

1. Страхування експортної операції (контракту) без застосування кредитування, а також страхування експортних кредитів. Як констатують фахівці, страхування в Украї-




ні розвивається досить інертним шляхом. Одночасно відбувається зниженням частки страхових внесків до ВВП: у 2008 р. вона ста-новила 1,7 %, а в 2013 р. – 1,1 %. Незважаючи на значну кількість страховиків (407 на кінець 2013 р.), фактично основну частку страхових виплат (99 %) забезпечують 100 страхових компаній ризикового страхування. Понад 200 компаній знаходяться в замороженому стані [7].

На 2014 р., на жаль, не прогнозується економічного зростання в державі й відповід-но не слід очікувати суттєвого поліпшення ситуації з розвитком страхового ринку в Ук-раїні, який нині характеризується такими чинниками:

• посилення конкуренції та скорочення кількості страхових компаній;

• відповідальний і вимогливий підхід стра-хувальників до вибору страховика;

• один із найвищих у світі показників ви-трат на ведення страхової справи та операцій-на неефективність;

• підвищення ризиків страховиків на рин-ку, зокрема з управління активами, та опера-ційні ризики.

АТ «Укрексімбанк» – це державний банк, який кредитує серед іншого експортерів та організовує забезпечення страхування об’єкта кредитування таким чином [8]. Договір стра-хування укладається на узгоджених із банком умовах між позичальником і страховою ком-панією, обраною ним зі списку акредитованих в АТ «Укрексімбанк». Банком зроблено відпо-відний відбір та акредитацію приватних стра-хових компаній для подальшого співробітни-цтва в наданні страхових послуг. Ці компанії здійснюють різні види страхування й лише деякі з них стосуються зовнішньоекономічної діяльності експортерів, зокрема це страхуван-ня майна, вантажу, кредитних ризиків, у т.ч. відповідальності позичальника за непогашен-ня кредиту. Лише окремі з них здійснюють страхування фінансового або комерційного ризику.

Нині в Україні не вироблено єдиного під-ходу до тлумачення поняття страхування фі-нансових ризиків та відсутня уніфікована класифікація його видів. Фахівцями зазнача-ється, що незважаючи на те, що цей вид стра-хових послуг регламентується відповідним законом, чіткого визначення та класифікації фінансових або комерційних ризиків у діючо-му законодавстві немає. Досить часто фінан-сові ризики розділяють на дві групи: фінансо-ві та кредитні, хоча й щодо цього єдиної думки серед учених і практиків стосовно такого поді-лу та сутності цих понять немає [9].

Оскільки збитковість страхування фінан-сових ризиків (співвідношення виплат плате-жів) достатньо висока, страхові компанії де-тально аналізують фінансово-економічні по-казники діяльності клієнта та його контраген-тів, їх позиції на ринку та кредитної історії, тобто критерії відбору страхувальників є більш вимогливі, ніж до інших. При цьому страхові компанії встановлюють досить висо-кі страхові тарифи залежно від рівня ризико-вості (середні 5–7 % та вищі), а також зумов-люють специфічні умови страхування.

Якщо розглянути види добровільного страхування, що передбачені Законом Украї-ни «Про страхування», то з-поміж них не ви-діляється окремо такий вид, як страхування експорту або експортної операції [10]. Серед тих видів, що мають пряме та опосередковане відношення до експортної діяльності, можна виділити такі: страхування вантажів; страху-вання кредитів (у т.ч. відповідальності пози-чальника за непогашення кредиту); страху-вання інвестицій; страхування фінансових ризиків. Страхування такого виду ризику, як політичний (некомерційний) ризик відсутнє в національному законодавстві, тому жодна зі страхових компаній не забезпечує страхуван-ня цього виду ризику.

У зазначених умовах навряд чи найближ-чим часом відбудеться конкуренція на вітчиз-няному ринку страхування експорту. Тобто вітчизняні експортери не мають можливості повноцінно скористатися послугами страху-вання приватних компаній на території Украї-ни. Державна страхова компанія, яка безпо-середньо страхувала б експортні операції або контракти від політичних (некомерційних) ризиків, відсутня в Україні взагалі. Отже, в таких умовах продукція експортерів є не-конкурентною на світовому ринку, оскільки укладати зовнішньоекономічні угоди без від-повідного страхування товарів є вкрай ризи-ковано та невигідно і зі сторони експортера, і одержувача товару.

Відсутність в українському законодавстві поняття «політичний (некомерційний) ри-зик» в нинішніх умовах є досить негативним чинником для розвитку експортної діяль-ності. Нині частина суб’єктів ЗЕД стикну-лися із неможливістю виконання контрактів у зв’язку з ризиком повного або часткового невиконання зобов’язань іноземним покупцем перед українським експортером за зовніш-ньоекономічним договором (контрактом) або українським експортером перед банком за кредитним договором, що пов’язаний із непе-редбаченими та непереборними подіями, які відбуваються незалежно від волі й бажання




іноземного покупця або українського експор-тера, зокрема війна, блокада, страйк, пожежа, аварія, паводок, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження й виван-таження, інше стихійне лихо, заборона екс-порту (імпорту), валютні обмеження або інші обмеження прав власності на товари (роботи, послуги), у т.ч. на їх переміщення тощо, що призводить до порушення умов зовнішньо-економічних договорів (контрактів).

2. Надання банками або фінустановами кредитів вітчизняним експортерам за рахунок наявних власних або залучених ресурсів. Осно-вний державний банк в Україні, який безпо-середньо кредитує експортну діяльність, є Державний експортно-імпортний банк Ук-раїни. Публічне акціонерне товариство «Дер-жавний експортно-імпортний банк України» (Укрексімбанк) є однією з найважливіших фінансових установ країни, зорієнтованих на підтримку розвитку зовнішньоекономічної діяльності. Нині це акціонерне товариство, 100 % акцій якого належить державі. Відпо-відно до статуту метою діяльності банку є створення сприятливих умов для розвитку економіки та підтримки вітчизняного товаро-виробника, кредитно-фінансова підтримка процесів структурної перебудови, зміцнення та реалізація виробничого й торгового потен-ціалу галузей економіки, переважно експорто-орієнтованих та імпортозамінних, а також одержання прибутку в інтересах банку та його акціонерів.

Укрексімбанк, з-поміж іншого, займається такими напрямами діяльності:

• фінансуванням і гарантуванням експорт-но-імпортних операцій підприємств;

• наданням кредитно-фінансової підтрим-ки суб’єктам зовнішньоекономічної діяльнос-ті для просування товарів вітчизняного ви-робництва на зарубіжні ринки;

• наданням банківських послуг, здійснен-ням операцій на грошовому, валютному та фондовому ринку, у т.ч. у сфері зовнішньоеко-номічної діяльності.

Для корпорацій та корпоративних клієнтів банк пропонує такий вид банківських послуг, як торговельне фінансування – це комплекс банківських інструментів, який дає змогу мі-німізувати ризики, притаманні торговельній угоді, та керувати компанії своєю ліквідністю.

Сутність торговельного фінансування експорту полягає в забезпеченні Укрексім-банком отримання українським експортером коштів на покриття його затрат на виробни-цтво та доставку товару до моменту фактич-ного надходження платежу від імпортера.

Така схема дає змогу виробляти необхідну продукцію без відволікання власних коштів підприємства.

Передекспортне пряме фінансування клі-єнтів банку передбачає надання фінансування підприємствам-експортерам на етапі виробни-цтва й відвантаження ними експортної про-дукції, або в будь-який період від початку ви-робництва до відвантаження, для забезпечен-ня виготовлення товару, що експортується, або його закупівлі з метою подальшого екс-порту, або підготовки та надання послуг для подальшого їх експорту.

Фінансування надається у формі кредиту, джерелом коштів для якого можуть бути і власні ресурси банку, і цільові кошти іно-земних фінансових установ.

За умови, що експортний контракт перед-бачає здійснення авансового платежу експор-теру для виготовлення продукції за рахунок коштів імпортера, Укрексімбанк здійснює фінансування у спосіб надання гарантії по-вернення авансу на користь імпортера.

Також Укрексімбанк здійснює постек-спортне фінансування клієнтів – українських експортерів у спосіб негоціації документів за експортним акредитивом, зокрема – це купів-ля наданих клієнтом до банку документів, що підтверджують відвантаження продукції (ви-конання робіт чи надання послуг) відповідно до умов такого акредитива.

Тобто можна зробити висновок про те, що здебільшого Укрексімбанк забезпечує потре-бу експортерів в основних видах кредитуван-ня. Проте говорити про якісь «бонусні» умови для експортерів не можна, оскільки банком не передбачено програми лояльності у випад-ках, коли відбувається непогашення або не-своєчасне погашення експортного кредиту у зв’язку з виникненням політичного (неко-мерційного) ризику, внаслідок якого зовніш-ньоекономічний контракт не може бути ви-конаний. Зокрема в ситуації з контрактами з російськими компаніями, експортери яких отримали кредити і внаслідок зміни суспіль-но-політичної ситуації з Російською Федера-цією не можуть забезпечити поставку про-дукції, або одержувач товару відмовляється від нього. Тут страховий випадок не настає, оскільки не передбачений видами страхуван-ня та вітчизняним законодавством.

3. Державне гарантування взятих експор-тером зобов’язань. Відповідно до нормативно-правових документів, що діють в Україні, державна гарантія – це спосіб забезпечення державою у повному обсязі або частково ви-конання боргових зобов’язань позичальника перед кредитором. Це, по суті, зобов’язання




держави, в особі уряду, повністю або частково виконати платежі на користь кредитора через невиконання позичальником зобов’язань за одержаними позиками. Надання державних гарантій за кредитами суттєво зменшує кре-дитний ризик, що супроводжується знижен-ням процентних ставок за кредитами. Ризики, пов’язані з наданням державних гарантій, – це можливість настання непередбачених подій (обставин), що призведе до збільшення витрат державного бюджету на виконання гарантій-них зобов’язань, з-поміж яких законодавством виділяється кредитний, операційний ризик і ризик ліквідності.

Державні гарантії в нинішніх умовах нада-ються резидентам України державного секто-ру економіки, залученим для реалізації інвес-тиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку, які мають стратегіч-не значення та реалізація яких сприятиме розвиткові національної економіки. Будь-які правові умови для надання державних гаран-тій для підтримки експортерів в Україні не створені.

Поряд із цим Укрексімбанк як державний банк видає гарантії експортерам та імпорте-рам. Проте це лише банківська гарантія, а не державна, що значно звужує сферу її по-криття. Банківська гарантія є формою забез-печення виконання контрактних зобов’язань за кредитом. Також банківська гарантія є формою забезпечення виконання однією із сторін зобов’язань за контрактом з відстро-ченням платежу.

З-поміж гарантій, які видаються Укрексім-банком, можна виділити такі види гарантій, що є необхідними для здійснення експортера-ми зовнішньоекономічної діяльності:

• тендерні гарантії, що забезпечують ви-конання учасником тендера своїх тендерних зобов’язань;

• платіжні гарантії, що забезпечують ви-конання платежу за контрактом;

• гарантії авансового платежу, що забез-печують повернення суми авансу покупцю у випадку невиконання продавцем зобов’язань за контрактом;

• гарантії виконання зобов’язань за конт-рактом, що забезпечують поставку товару, виконання робіт або надання послуг чітко та своєчасно згідно з контрактом;

• гарантії забезпечення кредиту, що забез-печують повернення кредитору суми кредиту та/або відсотків за кредитом за угодою.

Банк надає гарантії на користь резидентів, забезпеченням яких є контргарантії іноземних банків, та здійснює гарантійні операції з на-дання іноземними банками гарантій на ко-

ристь нерезидентів, забезпеченням яких є контргарантії Укрексімбанку.

Основні механізми фінансової підтримки експорту, зокрема в частині державного гаран-тування, мають передбачати такі заходи:

• надання урядом в особі Міністерства фі-нансів гарантійних зобов’язань за залученими уповноваженими банками кредитними ресур-сами для забезпечення обіговими коштами виробництв і організацій, орієнтованих на експорт;

• надання державних гарантій і зобов’язань від комерційних і політичних ризиків для за-безпечення захисту експортерів;

• надання державних гарантій банкам, які фінансують експортні поставки на основі ко-мерційного кредитування, на тривалий термін;

• забезпечення державних гарантій за кредитами на участь експортерів у міжнарод-них торгах.

Висновки

1. Аналіз повноважень і функцій ЦОВВ свідчить про відсутність конкретних завдань щодо забезпечення цими органами державної підтримки експорту. Мінекономрозвитку, якому доручено координувати запровадження та реалізацію механізму державної підтримки експорту, не має чітких норм і правил, як має забезпечуватися координація та яких саме інституцій.

2. В Україні не визначений орган влади, що є відповідальним за ефективну реалізацію державної політики підтримки вітчизняних експортерів.

3. В Україні не створено консультативно-інформаційну базу, яка повною мірою задоволь-няла би потреби національних експортерів.

4. Законодавча та нормативно-правова база, що діє в Україні, не дає змоги реалізову-вати усі сучасні механізми державної підтрим-ки експорту, зокрема страхування, кредиту-вання та державне гарантування.

5. Державна страхова компанія, яка забез-печувала би страхування експортних операцій або контрактів, відсутня в Україні. Приватні страхові компанії не мають відповідного ін-струментарію та потужностей, щоб забезпечи-ти відповідне страхування експорту від полі-тичного (некомерційного) ризику.

6. Необхідно запровадити в Україні по-няття політичного (некомерційного) ризику, а саме повного або часткового невиконання зобов’язань іноземним покупцем перед укра-їнським експортером за зовнішньоекономіч-ним договором (контрактом) або українським експортером перед банком за кредитним




договором, що пов’язаний із непередбаченими та непереборними подіями, які відбуваються незалежно від волі та бажання іноземного покупця або українського експортера, і при-зводять до порушення умов зовнішньоеконо-мічних договорів (контрактів).

Зважаючи на виконане дослідження та з ме-тою створення сприятливих умов для просу-

вання товарів вітчизняних виробників на зо-внішні ринки, захисту національних інтересів у сфері зовнішньоторговельної політики, вва-жаємо, що найближчим часом слід внести зміни до законодавства України та розробити теоре-тико-методологічну базу щодо формування в Україні інституційного забезпечення системи державної фінансової підтримки експорту.


1. Члены Бернского союза застраховали рекордный объем торговых кредитов // ЭКСАР. Экспортное страховое агентство России. – 2013. – 30 апреля. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.exiar.ru/press/news/489/

2. Про торгово-промислові палати в Україні : закон України від 2.12.1997 р. № 671/97-ВР // Урядовий кур’єр. – 1998. – 15 січня.

3. Центр розвитку експортного потенціалу Тернопільської області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tcci.te.ua/tcci/index.php/ua/tsentr-rozvytku-eksportnoho-potentsialu

4. Державна підтримка українського експорту / Міністерство економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrexport.gov.ua

5. Про зовнішньоекономічну діяльність : закон України від 16.04.1991 № 959-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377.

6. Про схвалення Концепції створення системи державної підтримки експорту України : розпоряджен-ня Кабінету Міністрів України від 1.08.2013 р. № 586-р // Урядовий кур’єр. – 2013. – № 154 / № 175.

7. Презентация Insurance TOP : Регуляторный захват, стагнация и перезагрузка страхового рынка Украины в 2014 году // Фориншурер. – 2014. – 16 апреля [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://forinsurer.com/news/14/04/16/30790

8. Укрексімбанк [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eximb.com/ukr/about/9. Журавка О. С. Проблемні аспекти страхування фінансових ризиків в Україні / О. С. Журавка

[Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.uabs.edu.ua/images/stories/docs/K_F/Zhuravka_1.pdf10. Про страхування : закон України від 7.03.1996 № 85/96-ВР // Відомості ВРУ. – 1996. – № 18. –

Ст. 78.



Бондарчук А. В.

УДК 336.3

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНИХ БОРГОВИХ

ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ

Бондарчук Аліна ВасилівнаБондарчук Аліна Василівна

Проаналізовано сучасний стан розвитку державних боргових цінних паперів в Україні. Розглянуто основні виклики у сфері управління державного боргу в контек-сті розвитку державних боргових цінних паперів України. Запропоновано пріоритет-ні напрями розвитку державних боргових цінних паперів в Україні.

Ключові слова: державний борг, фінансові інструменти, емісія державних цінних паперів, первинні дилери, міжнародні фінансові ресурси.

Експерти вітчизняного біржового ринку відзначають суттєвий дефіцит ліквідних цін-них паперів в обігу, і, як наслідок, зниження можливостей НБУ з рефінансування банків та здійснення операцій на відкритому ринку. На сьогодні уряд та НБУ активно співпрацюють щодо розширення внутрішнього ринку дер-жавних запозичень шляхом залучення коштів населення та приватних інвесторів. Це пов’язано зокрема із невідкладними потребами покриття дефіциту державного бюджету, а та-кож забезпечення виплат за зобов’язаннями минулих років. Разом із тим можливості уряду залучити довгострокове фінансування на еко-номічно доцільних умовах в Україні відносно обмежені умовами сучасної грошово-кредит-ної політики, складністю загальної макроеко-номічної ситуації на тлі негативних очікувань. Це зумовлює збереження високих кредитних ризиків для інвесторів у суверенні боргові зобов’язання й відтак стримує розвиток у сфе-рі державних цінних паперів.

Проблема визначення додаткових джерел фінансування державного бюджету та оптимі-зації ролі державних цінних паперів у цих процесах висвітлюється у працях багатьох віт чизняних та іноземних науковців, зокрема Я. Б. Базилюк [1], В. В. Лісовенко [2], К. Рейн-харт та К. Рогоффа [3], Д. Кайзера та У. Па-ніцци [4], Г. Ельєрса [5]. Водночас динаміка розвитку ринку державних цінних паперів у сучасних умовах зумовлює необхідність по-стійних досліджень у цьому напрямі для відо-браження реальної оцінки його стану та фор-мування на цій основі рекомендацій боргової політики.

Мета даної статті – розробити рекоменда-ції щодо підвищення результативності розвит-ку державних цінних паперів в Україні в кон-тексті оптимізації державного боргу.

Основним викликом у сфері управління державним боргом України є підвищення його обсягів та відповідно збільшення витрат обслуговування. Обсяг боргу сектору загаль-нодержавного управління (ЗДУ) зазвичай має перебувати в економічно обґрунтованих межах, за яких негативні наслідки не переви-щують позитивний вплив від його викорис-тання. Загальноприйнято, що для розвинутих країн такою межею є обсяг державного боргу, який не перевищує 60 % ВВП, а для країн з економікою, що формується – 30–35 % від ВВП. Відповідно до Бюджетного кодексу України загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бю-джетного періоду не має перевищувати 60 % річного номінального обсягу ВВП. Абсолютне значення обсягу державного боргу визнача-ється законом про Державний бюджет Украї-ни на відповідний рік.

За період 2001–2013 рр. рівень валового боргу сектору ЗДУ відносно ВВП України зріс на 13,4 % (рис. 1). Цей показник стабілізу-вався у 2005–2007 рр. на рівні 17,7–12,3 %. Водночас принципи, механізми та заходи у сфері управління державним боргом у кри-зовий та післякризовий періоди призвели до його стрімкого нагромадження – на 30,5 % (з 12,3 % у 2007 р. до 42,8 % у 2013 р.).

В ЄС рівень державного боргу відносно ВВП порівняно давно перетнув позначку 60 %. Протягом 2003–2013 рр. цей показник



Перспективи розвитку державних боргових цінних паперів в Україні

зріс на 27,5 %, досягнувши у 2013 р. 89,5 %. У зв’язку з високим рівнем боргового наванта-ження ЄС розробив нову боргову політику щодо упередження негативних явищ для кра-їн-членів.

В Україні 2013 р. вважався піковим із ви-плати зовнішніх боргів, а попередній прогноз боргового навантаження на 2014 р. вважався оптимістичним [7]. Разом із тим політична ситуація, накопичені дисбаланси української економіки, виснаження валютних резервів, випуск нових боргових зобов’язань, а також інші чинники призвели до появи істотних дестабілізуючих процесів. Загалом у 2014 р. за прогнозами уряду очікується зниження ВВП

до 6,5 %. Міжнародне рейтингове агентство Standard&Poors оголосило про зниження дов-гострокових і короткострокових суверенних кредитних рейтингів України в іноземній ва-люті з рівня «B – /B» до «ССС+/С», а «ста-більний» прогноз за українськими борговими зобов’язаннями змінився на «негативний». Аналогічний показник був присвоєний агент-ством Moody’s, насамперед у зв’язку з осла-бленням політичних інститутів і застережен-нями відносно можливостей обслуговування наявних боргів [8].

Бюджетом України на 2014 р. передбачено видатки на суму 436,8 млрд грн, з яких близь-ко 35,5 % (155 млрд грн) планується скерувати на виплати державного боргу (з яких 64,4 % (99,9 млрд грн) – виплати за внутрішнім бор-гом, і 35,6 % (55,2 млрд грн) – виплати за зо-внішнім боргом) [9].

Дослідження тенденцій нагромадження державного боргу в Україні за останнє десяти-річчя дали змогу зробити такі узагальнення.

1. Розподіл операцій на ринку цінних папе-рів України за видом боргового зобов’язання є нерівномірним, спектр фінансових інстру-ментів обмеженим і потребує розвитку. Най-більша частка в загальному обсязі операцій держави з цінними паперами припадає на державні облігації (рис. 2). Частка ОВДП у структурі цінних паперів зросла з 7 % у 2005 р. до 48 % у 2012 р. При цьому суттєво скоротилися обсяги операцій на ринку цінних паперів з акціями – з 45 % у 2005 р. до 23 % у 2012 р. та з векселями – з 33 % у 2005 р. до 16 % у 2012 р. Частка операцій з облігаціями місцевих позик і деривативами так і залиши-лася на рівні 1 %, а от з інвестиційними серти-фікатами – зросла за 7 років до 5 %.

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

Україна ЄС

2003 2004 2005 20072006 2008 2009 20112010 20132012

Рис. 1. Динаміка валового боргу сектору ЗДУ в країнах ЄС та Україні у 2003–2013 рр., % ВВП [6]

Акції

Державні облігації

Облігації підприємств

Облігаціїмісцевих позик

Інвестиційнісертифікати

Векселі

Деривативи

Інші

0 %

20 %

40 %

60 %

80 %

100 %

2005 2012

Рис. 2. Структура операцій з цінними паперами в Україні у 2005–2012 рр., % [10]




2. Необхідність у залученні додаткового фінансування державного бюджету призво-дить до зростання обсягів емісій державних цінних паперів. При цьому відсоткова ставка таких запозичень не завжди є економічно до-цільною для держави. За даними Міністерства фінансів України щодо результатів проведе-них аукціонів з розміщення ОВДП у 2003–2013 рр. загалом було здійснено 701 розмі-щення державних цінних паперів обсягом 1892 млрд грн, 89 розміщень обсягом 6,5 млрд дол. США та 5 розміщень обсягом 0,4 млрд євро (у т.ч. первинних розміщень – 137–52,0 млрд грн, 39–4,3 млрд дол. США, 4–0,4 млрд євро).

Сума залучених коштів до бюджету за ра-хунок розміщення ОВДП у 2003–2013 рр.

зросла на 54,5 млрд грн (з 0,156 млрд грн у 2003 р. до 54,6 млрд грн у 2013 р.) (рис. 3). Середньозважена ставка дохідності держав-них облігацій сягнула мінімуму у період кризи 2007 р. – 6,71 %, та максимуму в 2009 р. – 20,89 %. У 2013 р. її рівень становив 12,5 %.

3. Головними утримувачами державних цінних паперів в Україні залишаються банки та НБУ. Так, 57 % ОВДП у 2013 р. були у власності НБУ. Для банків державні цінні папери традиційно залишаються порівняно високоліквідним і низькоризикованим про-дуктом. Зокрема, у 2013 р. 35,0 % активів у банківських портфелях формувалося за ра-хунок ОВДП. При цьому інтерес нерезидентів до боргових цінних паперів України залиша-ється низьким – на рівні 3,0 % у 2013 р.

0

10000

20000

30000

40000

50000

60000

5

8

11

14

17

20

Обсяг, млн грн (ліва шкала) Середньозважена ставка (права шкала)

Обс

яг е

міс

ії, м

лн г

рн

10,9 11,2

9,3

6,7

14,7

20,9

12,7

8,9

13,2 12,5

6,9

Ста

вка,

%

2003 2004 2005 20072006 2008 2009 20112010 20132012

Рис. 3. Загальний обсяг залучених коштів з розміщення ОВДПта середньозважена ставка позик в Україні, млн грн та % [11]

0 %

20 %

40 %

60 %

80 %

100 %

2007 2008 2008 2010 2011 2012 2013 2014

НБУ ІншіБанки Нерезиденти

Рис. 4. Структура обсягу ОВДП в обігу за основною сумою боргу в Україніу 2007–2014 рр., % [12]




4. Коротко- та середньотерміновий харак-тер державних цінних паперів засвідчує про нестабільність розвитку економіки. Вважаєть-ся, що в країнах з вищим показником стабіль-ності розвитку економіки термін обігу дер-жав них облігацій є тривалішим. У 2003–2013 рр. в Україні найбільше було емітовано 5-річних державних боргових інструментів обсягом 43,5 млрд грн, дещо менше 1-річних – на суму 30,7 млрд грн, 3-річних – на суму 30,6 млрд грн, 6-місячних – 28,6 млрд грн, 7-річних – 21,4 млрд грн, 2-річних – 25,0 млрд грн. Найменшим попитом користу-валися 4, 6 та 10-річні державні боргові ін-струменти, загальна сума емісії яких за останні 10 років не перевищила 9462,41 млн грн. Обсяг емісії державних ін-струментів за строками представлено на рис. 5.

5. Сучасними найважливішими нововве-деннями на ринку державних цінних паперів України стали:

а) розширення спектру інструментів для запозичень на внутрішньому ринку. Так, 12 грудня 2011 р. КМУ ухвалив Постанову «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 80» № 1280 [13]. Постановою затверджені Осно-вні умови випуску та порядок розміщення короткострокових державних облігацій, номі-нованих в іноземній валюті, та Основні умови випуску та порядок розміщення короткостро-кових або середньострокових державних об-лігацій, номінованих в іноземній валюті. Від-повідно до цих умов Міністерство фінансів отримало можливість здійснювати випуск короткострокових і середньострокових дер-

жавних облігацій, номінованих у доларах США. Розрахунки за результатами розміщен-ня короткострокових або середньострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, сплата купонного доходу за ними та їх погашення здійснюються у валюті випуску. Розрахунки за операціями з короткострокови-ми або середньостроковими державними об-лігаціями, номінованими в іноземній валюті, на вторинному ринку здійснюються виключно у національній валюті.

Таким чином уряд збільшив набір інстру-ментів для запозичень на внутрішньому рин-ку. Разом з тим, зважаючи на притаманний облігаціям, номінованим у доларах США, ва-лютний ризик, такий інструмент доцільно використовувати в умовах обмеженого попиту на звичайні ОВДП та недосяжності зовнішніх ринків. Саме така ситуація склалася с фінан-суванням бюджету за рахунок боргових дже-рел наприкінці 2011 р.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 1 Основних умов випуску та порядку розмі-щення короткострокових або середньостроко-вих державних облігацій, номінованих в іно-земній валюті» від 12 березня 2012 р. № 233 дозволено здійснювати випуск держав-них цінних паперів, номінованих не тільки у доларах США, а й у євро [14].

Прийнято також Постанову Кабінету Мі-ністрів України «Про внесення змін до по-станови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 80» від 21 березня 2012 р. № 234, положення якої передбачають можли-вість випуску середньострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті,

0

10000

20000

30000

40000

50000

60000

0

10000

20000

30000

40000

50000

60000

Обс

яг е

міс

ії

2003 20052004 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013

6 місяців до 1 року до 2 років до 3 років

до 4 років до 5 років до 6 років до 7 років до 10 років

Рис. 5. Обсяг залучених коштів до бюджету за строками, у 2003–2013рр., млн грн [12]




з достроковим погашенням і наданням права емітенту визначати вид іноземної валюти під час первинного розміщення таких облігацій.

Таким чином, протягом 2011–2013 рр. спо-собом емісії державних облігацій, номінова-них у доларах США, до бюджету залучено 6502,61 млн дол. США, більшою мірою за ра-хунок випуску 2-річних (на суму 3544,49 млн дол. США) та 3-річних (на суму 1782,83 млн дол. США) державних облігацій (рис. 6).

Загальний обсяг залучених за допомогою емісії державних облігацій, номінованих у євро у 2012–2013 рр., становив 128,83 млн євро, з яких 51,16 млн євро – 6-місячні обліга-ції, 337,42 млн євро – 2-річні облігації, 40,25 млн євро – облігації із строком обігу до 3 років;

б) зміцнення нормативно-правових та ін-ституційних засад формування умов підви-щення результативності функціонування первинних дилерів та суб’єктів ринку держав-них боргових цінних паперів. У цьому контек-сті схвально можна оцінити підтримання ними двостороннього котирування державних боргових цінних паперів.

Для розширення кількості банків, які у ста-тусі первинних дилерів можуть працювати на внутрішньому ринку державних цінних папе-рів, а також створення умов для збільшення конкурентних пропозицій та здешевлення вартості державних внутрішніх запозичень і збільшення обсягів продажу ОВДП було знято обмеження кількості первинних дилерів (Постанова Кабінету Міністрів України від 7 серпня 2013 р. № 529). За результатами за-сідань комісії з відбору первинних дилерів до їх переліку було включено ПАТ «Універсал

Банк», ПАТ «Перший Український Міжна-родний банк», ПУАТ «ФІДОБАНК», ПАТ «Укрсоцбанк».

Триває робота з метою розвитку ринку державних цінних паперів у напрямі створен-ня умов для участі фізичних осіб у процесах інвестування в інструменти, надійність яких гарантується державою.

Також продовжується співпраця Міністер-ства фінансів України з проектом FINREP-II – надається технічна допомога щодо ринку державних цінних паперів та чинників впливу на нього, у т.ч. у вигляді щотижневих аналі-тичних оглядів України. Також відповідно до цього проекту організовуються семінари Сві-тового банку, пов’язані з розробленням та впровадженням середньострокової стратегії управління державним боргом.

Триває співпраця уряду України з Між-народним валютним фондом, основою якої є технічні консультації щодо узгодження основних параметрів макроекономічної по-літики з тенденціями та прогнозами розвит-ку світової економіки, динамікою і напряма-ми світових фінансових та інвестиційних потоків. 30 квітня 2014 р. Рада директорів МВФ затвердила нову спільну з Україною програму «Стенд-бай» тривалістю 24 місяці на суму 17,1 млрд дол. США. 7 травня пер-ший транш за програмою у сумі 3,2 млрд дол. США надійшов на рахунок НБУ. Частина траншу у сумі близько 2 млрд дол. США буде використана для підтримки державного бюджету.

Схвалення програми «Стенд-бай» також відкрило доступ до додаткових міжнародних фінансових ресурсів і допомогло відновити довіру приватних інвесторів. Зокрема,

6 місяців до 1 року до 2 років

до 3 років до 4 років до 5 років

0

500

1000

1500

2000

2500

3000

3500

4000

2011 2012 20130

500

1000

1500

2000

2500

3000

3500

4000

2011 2012 2013

Рис. 6. Обсяг залучених коштів до бюджету за строками в Україні у 2011–2013рр.,

млн дол. США [12]

6 місяців до 2 років до 3 років

0

50

100

150

200

250

300

350

2012 2013

Рис. 7. Обсяг залучених коштів до бюджету України за строками у 2012–2013 рр.,

млн євро [12]




у 2014 р. уряд України та НБУ можуть отри-мати до 13,7 млрд дол. США, з яких від МВФ – 7,4 млрд дол. США, від МБРР – 1,7 млрд дол. США, від ЄБРР – 0,2 млрд дол. США, від ЄІБ – 0,17 млрд дол. США, від ЄС – до 3 млрд дол. США, від уряду США – гарантії на 1 млрд дол. США, від уряду Япо-нії – до 0,1 млрд дол. США та від уряду Кана-ди – 0,2 млрд дол. США. Із цих додаткових коштів (крім першого траншу від МВФ) лише у травні уряду України надано 3,2 млрд дол. США.

Надання подальших траншів за згаданою програмою залежатиме від здійснення урядом України низки реформ, які мають за мету по-ступову консолідацію у 2015–2016 рр. бюдже-ту, переважно в частині витрат, у поєднанні із заходами для підвищення ефективності дер-жавного сектору. Планується, що такий підхід дасть змогу перевести державний борг, почи-наючи з 2015 р., на стійко знижувальну траєк-торію.

Важливим елементом державної політики у борговій сфері залишається співробітництво з чотирма впливовими міжнародними рейтин-говими агентствами: Standard and Poor’s, Fitch Ratings, Moody’s Investors Service та Rating and Investment Information, Inc., рейтинги яких є основними індикаторами суверенних ризи-ків країни.

Пріоритетними напрямами розвитку дер-жавних боргових цінних паперів в Україні слід визначити:

• управління ризиками державного боргу у спосіб: розроблення методологічної та нор-мативно-правової бази управління ризиками; запровадження системи внутрішнього конт-ролю за управлінням ризиками; організації проведення в межах запозичених коштів опе-рацій з державним боргом, включаючи обмін (операції своп) і достроковий викуп держав-них боргових зобов’язань для економії бю-джетних коштів та мінімізації відсоткового ризику;

• поліпшення пропозиції державних цін-них паперів у спосіб: регулярного розміщення широкого спектра облігацій внутрішньої дер-жавної позики за строками обігу в обсягах, що забезпечать виконання плану державних за-позичень, встановленого законом про держав-ний бюджет на відповідний рік; запроваджен-ня механізму ринкового ціноутворення під час розміщення державних цінних паперів для врахування інтересів інвесторів;

• реорганізацію ринку державного боргу за рахунок зниження вартості запозичень на внутрішніх ринках державних облігацій, яке можна досягти за умови забезпечення ефек-

тивності функціонування первинного та вто-ринного ринку;

• умову обов’язкової наявності довгостро-кової програми дій обслуговування боргу на періоди надмірного відпливу ресурсів у ви-падках, коли використання залучених коштів зводиться до фінансування бюджетного дефі-циту, покриття дефіциту платіжного балансу або поточного споживання;

• забезпечення інвестиційної спрямова-ності державних боргових цінних паперів у спосіб встановлення їх призначення (напри-клад інфраструктурні цінні папери);

• підвищення довіри інвесторів завдяки регулярному розміщенню актуальної й точної інформації, посиленої інформаційної підтрим-ки регулярних аукціонів, вчасне повідомлення про їх результати, використання інших марке-тингових методів, які забезпечать прозоре розкриття цін, необхідне для розвитку ринку;

• посилення державного контролю за ці-льовим та ефективним використанням залу-чених ресурсів;

• удосконалення інфраструктури, зокрема інфраструктури ринків капіталу, для випуску й торгівлі державними борговими інструмен-тами, запровадження або поліпшення торго-вих систем, реєстрів, депозитаріїв, а також систем клірингу та розрахунків;

• розширення якісних характеристик та інструментарію державних боргових цінних паперів;

• активізацію роботи з випуску державних боргових цінних паперів для населення; під-вищення довіри населення до боргової політи-ки уряду;

• пролонгацію термінів, на які залучаються державні боргові цінні папери;

• здійснення операцій з активного управ-ління державним боргом та управління ліквід-ністю єдиного казначейського рахунка і ко-штів валютних рахунків;

• співробітництво з міжнародними фінан-совими організаціями, фінансово-кредитними та іншими установами в напрямі обміну до-свідом і навчання у сфері управління держав-ним боргом.

Висновки

Попри складні умови розбудови та функ-ціонування ринку державних боргових цін-них паперів в Україні цей інструмент борго-вого ринку не втрачає позиції (зростають обсяги емісії та термін обігу, поступово роз-ширюється спектр інструментів, удоскона-люються умови для функціонування первин-них дилерів). На тлі фрагментарних еконо-




мічних реформ останніх років загострилася чутливість економіки до дії економічних і політичних шоків, у зв’язку з цим подальша розбудова ринку державних боргових цінних паперів є важливим елементом державної політики. Подальша ескалація напруженості у стосунках із РФ, а також інші дестабілізую-чі чинники генерують істотні ризики еконо-мічному розвитку України. Ризики, пов’язані

з державним боргом, є високими, про що свідчить зниження довгострокових і корот-кострокових суверенних кредитних рейтин-гів України в іноземній валюті. Вжиття за-ходів щодо попередження негативних явищ, пов’язаних із надмірним рівнем боргового навантаження, дасть змогу підготувати адек-ватні рішення у сфері розвитку державних цінних паперів.


1. Базилюк Я. Б. Міжнародні боргові відносини як чинник глобальної фінансової нестабільності / Я. Б. Базилюк // Фінанси України. – 2013. – № 1. – С. 47–57.

2. Лісовенко В. В. Державний зовнішній борг України : оптимізація формування та управління : дис. … канд. екон. наук : 08.04.01 / Віталій Васильович Лісовенко ; КНЕУ. – К., 2001. – 222 ст.

3. Reinhart C. M. The return of financial repression / C. M. Reinhart // Financial Stability Review. Banque de France. – 2012. – April. – No 16 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.banque-france.fr/fileadmin/user_upload/banque_de_france/publications/Revue_de_la_stabilite_financiere/2012/rsf-avril-2012/FSR16-article-04.pdf ; Reinhart C. M. This time is different, again? The US five years after the onset of subprime / C. M. Reinhart, K. Rogoff // VOX. Research-based policy analysis and commentary from leading economists. – 2012. – 22 October [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.voxeu.org/article/time-different-again-us-five-years-after-onset-subprime-0

4. Kaiser J. Resolving Sovereign Debt Crises : Towards a Fair and Transparent International Insolvency Framework / J. Kaiser // Friedrich Ebert Stiftung Study. – 2010. – September [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://library.fes.de/pdf-files/iez/07497.pdf ; Panizza U. Do We Need a Mechanism for Solving Sovereign Debt Crises? / U. Panizza // Graduate Institute of International and Development Studies Working Paper. – 2013. – No 3

5. Герд Ельєрс. Стратегії впровадження реформ у сфері управління державними фінансами – спільне та відмінне / Ельєрс Герд // Управління державним боргом / GIZ. – К., 2014. – С. 49–62.

6. International Monetary Fund. Data Mapper [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.imf.org/external/datamapper/index.php

7. У 2014 році боргове навантаження на Україну знизиться // Business. Портал бізнес-ідей. – 2014. – 16 січня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://btv.babych.com.ua/news/u_2014_roci_borgove_navantazhennya_na_ukrainu_znizitsya-118.html

8. Фурса Сергей. Украине присвоен наихудший кредитный рейтинг в мире – аналитик / Сергей Фурса // Интерфакс – Украина. – 2014. – 29 января [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://interfax.com.ua/news/opinion/187935.html

9. Бюджет України 2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.bakertilly.ua/media/UKRAINE%20GOVERNMENT%20BUDGET%202014.jpg

10. Аналітичний огляд ринку облігацій України за І півріччя 2013 року // НРА «Рюрік» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rurik.com.ua/documents/research/bonds_II_kv_2013_review.pdf

11. Мониторинг ОВГЗ Украины [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cylons.org.ua/borg/12. Національний банк України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/

control/uk/publish/article?art_id=12348913. Програма розвитку фінансового сектору USAID/FINREP II [Електронний ресурс]. – Режим до-

ступу: http://www.finrep.kiev.ua/structure/govsecurities/milestones_ua.php14. Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.

ua/control/uk/publish/article?art_id=375216&cat_id=255473



УДК 336.144:33.021

ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ ПРОГНОЗІВ ЯК ВАЖЛИВА ПЕРЕДУМОВА ОПТИМІЗАЦІЇ

БЮДЖЕТНОГО ПЛАНУВАННЯ В УКРАЇНІ

Жебчук Роман ЛеонідовичЖебчук Роман Леонідович

Обґрунтовано необхідність оцінки якості соціально-економічних та бюджетних прогнозів. Запропоновано інструменти оцінки якості прогнозних індикаторів з ураху-ванням європейського досвіду. Окреслено шляхи поліпшення соціально-економічних та бюджетних прогнозів в Україні.

Ключові слова: бюджет, бюджетне планування, бюджетне прогнозування, якість, соціально-економічний прогноз.

Соціально-економічні прогнози є основою багатьох економічних процесів. Відповідно до чинного законодавства прогнози є складни-ком загальної системи державного регулюван-ня економічного і соціального розвитку дер-жави [7]. Оскільки прогноз економічного та соціального розвитку використовується як засіб обґрунтування вибору тієї чи іншої стра-тегії та прийняття конкретних рішень держав-ними органами, органами місцевого самовря-дування щодо регулювання соціально-еконо-мічних процесів [7], то від його якості зале-жить продуктивність управлінських дій.

Якісне прогнозування важливе у процесі бюджетного планування, адже на основі соці-ально-економічних і бюджетних прогнозів розробляються проекти державного та місце-вих бюджетів на коротко- та середньострокову перспективи. Оскільки проект бюджету уособ-лює управлінські рішення, прийняті у т.ч. на основі прогнозованих показників на відповід-ний період, тоді логічно, що від якості прогно-зування залежить і якість бюджетного плану.

З огляду на зазначене, в умовах реформу-вання сфери державних фінансів, коли по-трібні досягнення позитивних змін у різних сферах національної економіки, необхідне якісне бюджетне планування, яке неможливо досягнути без ефективної системи прогнозів. Водночас для забезпечення високої якості бюджетного планування важливе досліджен-ня якості соціально-економічного та бюджет-ного прогнозування в Україні та розроблення методів оцінки якості прогнозів як складника системи планування бюджету, що і є метою цієї статті.

Вивченню проблем здійснення економіч-ного, бюджетного прогнозування й особли-востей функціонування системи бюджетного планування присвячено праці багатьох укра-їнських і зарубіжних науковців. Так, дослі-дження у згаданому напрямі здійснювали С. С. Гасанов, Т. М. Єфименко, І. О. Луніна, О. О. Молдован, Г. В. Присенко, В. М. Семя-новський та ін.

Однак проблематика якості бюджетного планування у взаємозв’язку з якістю прогно-зування недостатньо розглянута у працях на-уковців. А розвиток методології бюджетного планування та реформування державних фі-нансів на основі європейського досвіду вима-гають нових інструментів і підходів до розв’язання проблем, що виникають. Зазна-чене зумовлює потребу подальших дослі-джень у згаданому напрямі.

Оскільки прогноз соціально-економічного розвитку є основою для розроблення бюджет-ного плану держави, то розпочнемо з дослі-дження прогнозу основних макроекономічних показників.

Якість прогнозу характеризують такі по-ширені у прогностичній літературі терміни, як точність і надійність. Проте зміст цих термінів часто тлумачать досить неоднозначно. Це можна пояснити тим, що нині поки що не зна-йдено ефективного підходу до оцінювання якості прогнозу, крім його практичного під-твердження [6, c. 358]. З огляду на це, досліди-мо якість прогнозування основних макроеко-номічних показників, які закладаються в основу бюджетного плану за розміром по-милки прогнозу, – різниці між прогнозованим



Жебчук Р. Л.

і фактичним значеннями досліджуваного по-казника за 2012–2013 рр.

Так, за даними Рахункової палати України, у 2012 р. приріст реального валового внутріш-нього продукту становив 0,2 %, порівняно з 3,9 %, врахованого урядом при затвердженні державного бюджету. Стан виконання осно-вних прогнозних макропоказників економіч-ного та соціального розвитку на 2012 р., схва-лених постановою Кабінету Міністрів Украї-ни від 31 серпня 2011р. № 907 (з уточненнями, внесеними постановою від 28 листопада 2011 р. № 1216) і врахованих при затверджен-ні державного бюджету, наведено в табл. 1.

Як видно з табл. 1, існують певні розбіж-ності між прогнозом і фактом макроекономіч-них показників, що за експертною оцінкою Рахункової палати призвело до недонадхо-дження доходів бюджету на 13,6 млрд грн [3].

Аналізуючи ситуацію за 2013 р. (табл. 2.), бачимо, що обсяг ВВП збільшувався з менши-ми темпами, ніж було прогнозовано. Так, но-мінальний ВВП зріс на 15,9 млрд грн, що на 101,0 млрд грн менше від очікуваного. А темп інфляції був нижчий від прогнозованого на 4,3 в.п. Також наявні відхилення і за іншими показниками. Така ситуація відбилася на ви-

конанні державного бюджету, який за резуль-татами 2013 р. виконано за доходами в розмірі 339226,9 млн грн, що становить 94,2 % від уточненого плану.

На основі наведених даних та попередніх досліджень можемо ідентифікувати недостат-ню точність прогнозів макроекономічних по-казників як проблему в системі бюджетного планування. Зазначена невідповідність, на нашу думку, стала однією з причин недовико-нання показників державного бюджету у 2012 та 2013 рр., що мало відповідні соціаль-но-економічні наслідки та потребує розроблен-ня способів вирішення зазначеної проблеми.

Вважаємо, що поліпшити ситуацію можна завдяки вдосконаленню системи прогнозуван-ня на основі європейської та світової практик у даній сфері, тобто розглядати бюджет як перспективний план, розрахований на 3–5 ро-ків, а бюджетну стратегію – як ядро соціаль-но-економічної стратегії держави.

Так, на думку експертів МВФ, однією з перешкод на шляху вдосконалення системи державних фінансів є те, що макроекономіч-ний прогноз, який закладається в основу бюджетного плану, не є незалежним. Так, в Україні існує консенсусний прогноз,

Таблиця 1Аналіз основних прогнозних макроекономічних показників за 2012 р.

№з/п Показник 2011,

факт

2012

врахування при затвердженні держбюджету

України

факт відх.

1 Валовий внутрішній продукт номінальний, млрд грн 1302,1 1500 1408,9 –91,1

реальний, у % до попереднього року 105,2 103,9 100,2 –3,7

2 Індекс споживчих цін до грудняпопереднього року, %

104,6 107,9 99,8 –8,1

3 Індекс цін виробників промислової продукції до грудня попереднього року, %

114,2 109,4 100,3 –9,1

4 Прибуток рентабельних підприємств, млрд грн 169,1* 293,6 135,6* –158

5 Середньомісячна номінальна заробітна плата працівників, грн

2633 3016 3026 10

6 Індекс реальної заробітної плати, у %до попереднього року

108,7 104,4 114,4 10

7 Сальдо торговельного балансу, визначене за методологією платіжного балансу, млн дол. США

–10157 –6623 –14772 –8149

8 Експорт товарів і послуг, млн дол. США 88844 92618 89768 –2850

у % до попереднього року 128,3 106,3 101,0 –5,3

9 Імпорт товарів та послуг, млн дол. США –99001 –99241 –104540 –5299

у % до попереднього року 135,2 106,4 105,6 –0,8

* Січень – вересень.



Поліпшення якості прогнозів як важлива передумова оптимізації бюджетного планування в Україні

який готується кількома вітчизняними на-уково-дослідними інститутами у співпраці з урядом та регулярно з’являється у зв’язку з важливими датами в рамках складання бюджету. Але цей процес і середньостроко-ве фінансове планування ґрунтуються на внутрішньоурядових прогнозах, що часто виявляються більш оптимістичними, ніж оприлюднені згодом консенсусні прогнози. Отже, кон’юнктурно зумовлені надходження й видатки пов’язуються зі сприятливішими прогнозними оцінками [1, с. 27].

Європейський досвід свідчить, що неза-лежне макроекономічне прогнозування у справжньому конкурентному середовищі дуже важливе. Так, подвійний пакет рішень ЄС (two-pack) передбачає перевірку націо-нальних бюджетів уже на стадії їх планування та визначає важливою умовою їх побудови використання незалежних макроекономічних прогнозів [12].

Для впровадження в Україні можна запо-зичити позитивний досвід Німеччини в цій сфері. У даній країні сформована Експертна рада з оцінки макроекономічного розвитку, яка є науково-економічним дорадчим орга-ном, що дає важливі імпульси для розвитку економічної та фінансової політик Німеччини. Хоча його члени призначаються урядом, він на основі законодавчо гарантованої незалеж-ності, великого авторитету своїх членів і пу-блічності річних звітів справді цілком неза-лежний. У своїй річній експертизі рада відо-бражає стан економічного розвитку та прогноз на наступний рік, аналізує й коментує спрямо-

ваність економічної та фінансової політик Федерального уряду, надає власні рекоменда-ції. Згідно із законом Федеральний уряд зобов’язаний реагувати на рекомендації та критику Експертної ради у своєму річному економічному звіті [1, с. 30].

Використання зазначеного досвіду в Ук-раїні, на нашу думку, доцільне ще й з огляду на те, що експертне прогнозування викорис-товується приблизно у 40–50 % усіх випадків прогнозування. Зокрема, залучення експер-тів найбільш типове для мікроекономічного прогнозування, коли, наприклад, менеджери фірм прогнозують обсяг продаж у наступно-му місяці. Вони намагаються використати не стільки динаміку попередніх періодів, скільки врахувати всі можливі чинники, які вплинуть у наступні періоди. Для макроеко-номічного прогнозування, як зазначає В. М. Семяновський, експертні судження є найбільш важливою частиною під час роз-роблення прогнозу. Зауважимо, що статис-тичні (об’єктивні) й експертні (суб’єктивні) методи використовуються на практиці, при-чому дедалі частіше ці методи використову-ються разом у деякому поєднанні. Особливо важливе таке поєднання за умови різких змін в економіці внаслідок непередбачених подій (кризи, зміна політичного чи економічного курсу тощо), а також впливу несподіваних подій чи факторів, які не можна врахувати у статистичній моделі. Однак використання експертних оцінок допомагає їх урахувати та зазвичай приводить до підвищення точності прогнозів [8].

Таблиця 2Аналіз основних прогнозних макроекономічних показників за 2013 р.*

№з/п Показник 2012,

факт

2013

Врахування при затвердженні держбюджету

України

факт

відхилення від

2012

Врахування при затвердженні держбюджету

України

1. Валовий внутрішній продукт номінальний, млрд грн

1459,1 1576,0 1475 15,90 –101,00

реальний, у % до попереднього року 100,2 103,4 100,0 –0,20 –3,40

2. Індекс споживчих цін до грудня попереднього року, %

99,8 104,8 100,5 0,70 –4,30

3. Індекс цін виробників промислової продукції до грудня попереднього року, %

100,3 105,5 101,7 1,40 –3,80

4. Рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці, %

7,5 7,4–7,7 7,2 –0,30 –0,50

* Побудовано на основі даних [5]




Щоб забезпечити організацію бюджетного планування на основі незалежного макроеко-номічного прогнозування в найближчому майбутньому, не витрачаючи на це значних коштів, вважаємо, що можна доручити це за-вдання уже створеним інституціям. Так, екс-пертну раду в Україні, яка б займалася роз-робленням незалежних макроекономічних і бюджетних прогнозів, можна сформувати за участі провідних науково-дослідних установ нашої країни, наприклад ДННУ «Академія фінансового управління», Національного ін-ституту стратегічних досліджень та ін., які мають висококваліфікованих фахівців відпо-відного напряму.

При цьому важливо, щоб незалежність цих інституцій та виконання ними відповідних функцій були гарантовані законом. За орієн-тир можна взяти нормативно-правові акти, що забезпечують створення та діяльність Екс-пертної ради з оцінки макроекономічного розвитку Німеччини [1, с. 29].

Хоча при створенні прогнозів соціально-економічного розвитку за допомогою експерт-ного методу залишається відкритим питання їх якості. Оскільки під час формування колекти-ву експертів з різних інституцій виникає про-блема узгодженості рішень, то для оцінки якості прогнозів пропонуємо використовувати економіко-математичний інструментарій, який відображатиме узгодженість ухвалених рішень.

До таких інструментів належать коефіці-єнт конкордації (показує ступінь погодженос-ті думок експертів з важливості кожного з оцінюваних об’єктів) та коефіцієнти парної рангової кореляції (визначають ступінь пого-дженості думок експертів). Розглянемо де-тальніше запропоновані коефіцієнти.

Для розрахунку вказаних показників дані експертами оцінки важливості ранжуються. Кожна оцінка, дана i-им експертом, виража-ється числом натурального ряду так, що 1 привласнюється максимальній оцінці, а n – мінімальній. Якщо всі оцінки різні, то відпо-відні числа натурального ряду є рангами оці-нок і-того експерта. Якщо з-поміж оцінок, да-них і-тим експертом, є однакові, то цим оцін-кам призначається однаковий ранг, який дорівнює середньому арифметичному відпо-відних чисел натурального ряду.

Сума рангів, наданих експертами об’єкту j=1,…,m (т – число досліджуваних об’єктів), визначається за формулою:

1

n

i iji

S R , (1)

де Rij – ранг оцінки, даної і-тим експертом j-му об’єкту.

Середнє значення суми рангів оцінок по

всіх об’єктах експертизи 1

mj

j

SS

m. Відхилення

суми рангів, отриманих j-им об’єктом, від се-реднього значення суми рангів j jd S S .

Відповідно коефіцієнт конкордації розра-ховують так:

2

2 31 1

12 12( )

m n

ijj i

nW Rn m m , (2)

де m – кількість аналізованих об’єктів; n – кількість експертів; Rij – ранг j-го об’єкта, на-даний йому i-им експертом.

За наявності однакових значень (зв’язувань) рангів, проставлених експертами для деяких об’єктів, формула розрахунку кое-фіцієнта конкордації набуває такого вигляду:

2

2 3 1 1

1

1 121 12 ( )

m n

ijnj i

ii

nW Rn m m n T , (3)

де

2

1( )

12

lL

l ll

i

m mT ,

Li – число зв’язувань;mi – кількість елементів у l-му зв’язуванні

для і-го експерта.

Далі розглянемо коефіцієнти парної ранго-вої кореляції. Так, коефіцієнт рангової коре-ляції Спірмана (Charles Edward Spearman) розраховується за формулою:

21 2

13

6 ( )1

n

i iiR R

n n, (4)

де R1i, R2i – ранги i-го об’єкта для кожної з по-рівнюваних змінних.

Цей коефіцієнт є аналогом коефіцієнта парної кореляції. Після перетворення його можна подати у вигляді:

1 2

1

3

1 12 2

112

n

i ii

n nR R

n n. (5)

За наявності однакових значень (зв’я зу-вань) коефіцієнт ρ розглядається як:

1 2

1 21

3 3 31 1 2 2

1 1

1 12 2

1 112 2

n

i ii

L L

i i i ii j

n nR R

n n T T T T, (6)




де L1, L2 – кількість зв’язувань у T1i, T1i,; T1i, T1i, – розміри зв’язувань (кількість елементів).

Коефіцієнт парної рангової кореляції може набувати значення від +1 до –1. Значення ρ=1 відповідає повній погодженості думок двох експертів: ρ= – 1 показує, що їх думки протилежні.

Крім коефіцієнта парної рангової кореляції Спірмена, визначають коефіцієнт рангової кореляції Кендела (Maurice George Kendall). Цей коефіцієнт позначають через символ τ і використовують таку формулу [9]:

2 11 ( 1)2

P

n n, (7)

де P – кількість пар рангів із прямим поряд-ком;

n – кількість об’єктів, для яких визначаєть-ся рангова кореляція.

Між коефіцієнтами рангової кореляції Спірмена і Кендела є спільне – вони вимірю-ють тісноту зв’язку між двома властивостями, за кожною з яких ранжуються елементи, а не вимірюються їх значення на шкалах х і у. Але значення ρ і τ відрізняються. Відмітність між цими коефіцієнтами полягає в тому, що при визначенні коефіцієнта τ фіксується тіль-ки факт прямого або зворотного розташуван-ня рангів для кожної пари елементів незалеж-но від віддалення рангів один від одного.

Ще одним фактором впливу на якість бю-джетного плану є бюджетні прогнози. Оскіль-ки бюджетні прогнози, що здійснюються в Україні як результат впровадження про-грамно-цільового методу бюджетного плану-вання, мають здебільшого декларативний ха-рактер [4], то спробуємо запропонувати шля-хи поліпшення ситуації.

У середньостроковому бюджетному про-гнозі мають ураховуватися державні пріори-тети щодо розподілу видатків та передбачати-ся можливості для їх коригування. Зазвичай середньостроковий бюджетний прогноз ви-значає обов’язкове обмеження видатків. Про-гноз видатків має базуватися на достовірному прогнозі доходів, який відповідає обґрунтова-ним макроекономічним припущенням, урахо-вує зміни у податковій політиці. Для поліп-шення якості середньострокових бюджетних прогнозів мають розроблятися заходи з міні-мізації відхилень від середньострокових по-казників, передбачених у бюджетних прогно-зах. Базові прогнози та макроекономічні при-пущення мають бути доповнені альтернатив-ними сценаріями щодо бюджетних пріоритетів

у разі непередбачуваного зростання чи скоро-чення доходів.

На нашу думку, поліпшення бюджетного прогнозування та сприяння підвищенню якості бюджетних прогнозів і розроблених на їх основі бюджетних планів в Україні можли-ве завдяки використанню досвіду ЄС у сфері бюджетного прогнозування. Важливість се-редньострокових бюджетних прогнозів у кра-їнах ЄС зумовлена тим, що більшість фіскаль-них заходів поширюються на триваліший пе-ріод, ніж річний бюджетний цикл. Ґрунтовний середньостроковий бюджетний прогноз має враховувати взяті раніше бюджетні зо бов’я-зання, а також майбутні витрати нових бю-джетних заходів.

Середньостроковий бюджетний прогноз, який охоплює середньострокові бюджетні цілі, встановлює певні обмеження щодо бю-джету розширеного уряду в країнах ЄС. Такі середньострокові обмеження сприяють по-ліпшенню фіскальної дисципліни в країні, хоча і є дещо слабкішими порівняно з фіс-кальними нормами. Вони також надають певні орієнтири для аналізу бюджетних тенденцій та їх оцінки. Попри те, що кожна країна має специфіку щодо розроблення середньостроко-вих бюджетних прогнозів, експерти Єврокомі-сії говорять про певні спільні риси.

Водночас аналіз середньострокових бю-джетних прогнозів у країнах – членах ЄС ви-явив низку суттєвих спільних недоліків, зо-крема:

• необов’язковий характер бюджетно-по-даткових цільових показників та їх часта зміна;

• недостовірні макроекономічні припу-щення, на яких базуються середньострокові бюджетні прогнози;

• відсутність незалежного моніторингу та механізму коригувань у разі відхилень від на-мічених бюджетно-податкових тенденцій [2].

Для усунення згаданих прогалин Євроко-місією запропоновано низку заходів. Так, фа-хівці Єврокомісії звертають увагу на необхід-ність чіткого встановлення відповідності між бюджетними прогнозами, розробленими за касовим методом та у вимірах Системи на-ціональних рахунків 1995 р. (англ. ESA 95). Прогнози за касовим методом дають змогу здійснювати їх постійний моніторинг, а відпо-відність прогнозів показникам Системи на-ціональних рахунків (СНР-95) сприяє підви-щенню їх прозорості.

Також для поліпшення якості бюджетного прогнозування, для його оцінки в країнах ЄС використовують коефіцієнт середньостроко-вого бюджетного прогнозу (англ. medium-term budgetary framework index) [11, c. 106]. Коефі-




цієнт середньострокових бюджетних прогно-зів відображає якість середньострокового бюджетного прогнозу за п’ятьма критерія-ми [10, c. 187]:

• наявність середньострокового бюджетно-го прогнозу в державі;

• зв’язок між багаторічними бюджетними цільовими показниками та підготовкою річно-го бюджету;

• участь уряду в підготовці середньостро-кових фінансових планів;

• наявність механізму координації між рівнями державного управління щодо визна-чення середньострокових бюджетних показ-ників для всіх рівнів;

• контроль і механізм забезпечення дотри-мання багаторічних бюджетних цільових по-казників.

Для кожного з цих критеріїв у ЄС розро-блено систему балів у межах від 0 до 2. Коефі-цієнт середньострокових бюджетних прогно-

зів розраховують як суму балів за відповід-ними критеріями (табл. 3).

Висновки

Отже, на основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що в Україні існує потреба в оцінці якості соціально-економіч-них і бюджетних прогнозів. Водночас вважає-мо, що з упровадженням середньострокового бюджетного планування необхідно розробля-ти якісні середньострокові бюджетні прогнози строком на 3–4 роки, які будуть основою для якісних щорічних бюджетних планів.

Також вважаємо, що прогнози мають охо-плювати бюджет розширеного уряду. Тобто як у більшості європейських країн середньостро-ковий бюджетний прогноз має поширюватися не лише на бюджет центрального уряду, а й на загальнодержавні фонди обов’яз ко вого соці-ального страхування. А за умови збільшення

Таблиця 3Параметри оцінки якості середньострокових бюджетних прогнозів*

Критерій Бал

1. Наявність середньострокового бюджетного прогнозу в державі– Середньостроковий бюджетний прогноз охоплює весь державний сектор або принаймні його більшу частину (наприклад, центральний уряд і фонди загальнообов’язкового соціально-го страхування)– Середньостроковий бюджетний прогноз охоплює центральний уряд– Середньострокового бюджетного прогнозу немає

2

10

2. Зв’язок між багаторічними бюджетними цільовими показниками та підготовкою річно-го бюджету– Фіксований прогноз (формується на основі визначеного заздалегідь рівня державних ви-датків, який не переглядається)– Базою є середньострокові бюджетні цільові показники, однак можливі відхилення– Гнучкий середньостроковий бюджетний прогноз, у якому середньострокові цільові показ-ники відіграють лише роль орієнтирів

2

10

3. Участь національного уряду в підготовці середньострокових бюджетних планівПроводиться голосування уряду щодо основних середньострокових бюджетних показників– Голосування за основними середньостроковими бюджетними показниками немає, але від-бувається їх формальна презентація уряду– Формальної презентації уряду основних середньострокових бюджетних показників немає

21

0

4. Наявність механізму координації між рівнями державного управління щодо визначен-ня середньострокових бюджетних показників для всіх державних рівнів– Ефективний механізм координації між усіма рівнями державного управління– Механізм координації існує лише між окремими рівнями державного управління– Механізму координації між рівнями державного управління немає

210

5. Контроль і механізм забезпечення дотримання багаторічних бюджетних цільових по-казників– Добре розроблені заходи у разі відхилення від плану та регулярний контроль за цільовими показниками (підготовка звітів тощо)– Наявні елементи контролю та механізму забезпечення дотримання багаторічних бю-джетних цільових показників– Контроль і механізм забезпечення дотримання багаторічних бюджетних цільових показ-ників неефективні

2

1

0

*Складено за: [10, c. 187; 2, с. 37]




рівня децентралізації бюджетної системи, на нашу думку, доцільно розробляти бюджетні прогнози також і для кожної ланки бюджетної системи окремо.

Разом із зазначеним для поліпшення якос-ті соціально-економічних прогнозів Україні варто скористатися з досвіду Німеччини та створити умови для формування незалежних прогнозів розвитку на основі експертних оці-нок. Шляхом поліпшення якості бюджетного прогнозування, на нашу думку, є імплемента-ція в систему бюджетного планування в Укра-їні оцінки якості бюджетних прогнозів з ви-користанням європейського досвіду та враху-ванням вітчизняних реалій.

Наявність проблем у процесі бюджетного планування та прогнозування свідчить про необхідність подальшого реформування під-ходів до розроблення середньострокових бюджетних прогнозів та відповідно потреби подальших наукових пошуків за даним на-прямом. Задля вдосконалення процесів бю-джетного планування та прогнозування по-дальші наукові пошуки важливо спрямувати на дослідження питань щодо організації мо-ніторингу та процедури коригування при-писів у разі відхилень від намічених бюджет-но-податкових тенденцій, що забезпечить ефективне досягнення цілей бюджетної по-літики.


1. Бауманн Е. Стандарти Європейського союзу у сфері державних фінансів / Е. Бауманн // Фінанси України. – 2013. – № 12.

2. Державний бюджет і бюджетна стратегія в умовах економічних реформ : у 4 т. / ДННУ «Акад. фін. управління». – К., 2011. – Т. 2. – 912 с.

3. Звіт Рахункової палати за 2012 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/category/32826

4. Молдован О. О. Щодо оптимізації процесів бюджетного прогнозування та планування в Україні : аналіт. зап. / О. О. Молдован ; Національний інститут стратегічних досліджень [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1089/

5. Офіційний портал Рахункової палати України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/

6. Присенко Г. В. Прогнозування соціально-економічних процесів : навч. посіб. / Г. В. Присенко, Є. І. Равікович. – К. : КНЕУ, 2005. – 378 с.

7. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України : закон України від 23.03.2000 р. № 1602-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1602–14

8. Семяновський В. М. Методи прогнозування / В. М. Семяновський. – К. : НАСОА, 2010. – 145 с.9. Kendall M. G. The Advanced Theory of Statistics / M. G. Kendall, A. Stuart // Vol. 2 : Inference and

Relationship. – 197310. Public Finances in EMU – 2007 // European Economy. – 2007. – № 3.11. Public Finances in EMU – 2010 // European Economy. – 2010. – № 4.12. ‘Two-Pack’ enters into force, completing budgetary surveillance cycle and further improving economic

governance for the euro area // Europa.ua [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europa.eu/rapid/press-release_MEMO-13-457_en.htm12.



Коваль О. П.

УДК 369.5

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ОБОВ’ЯЗКОВОЇ

ПРОФЕСІЙНОЇ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ

Коваль Олександр Пилипович,Коваль Олександр Пилипович,доктор економічних наукдоктор економічних наук

Проаналізовано погляди експертів на запровадження обов’язкової професійної пенсійної системи. Обґрунтовано доцільність покладання обов’язків з її адміністру-вання на Накопичувальний фонд. Доведено необхідність дворічного проміжку у часі між запровадженням накопичувальної та професійної пенсійних систем.

Ключові слова: професійна пенсійна система, важкі умови праці, дострокові та спеціальні пенсії.

Проблематика запровадження обов’яз ко-вих професійних пенсійних схем для фінансу-вання дострокових і спеціальних пенсій для особливих категорій професій, пов’язаних із ризиком для життя, дискутується принаймні з 2003 р., від часу ухвалення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Натомість у практичному плані запровадження обов’язкової професійної пенсійної системи постійно відкладається. І це при тому, що чинні механізми виплати дострокових і спеціальних пенсій значно ускладнюють діяльність підприємств і ство-рюють додатковий тиск на фінанси Пенсійно-го фонду України.

Досвід розвинених країн щодо призначен-ня та виплат професійних пенсій проаналізо-вано В. Чубаровим [1]. Особливості призна-чення спеціальних пенсій в Україні висвітлено І. Ковальовим [2]. Потенційним напрямам реформування системи соціального страху-вання, зокрема і спеціальних пенсій, присвя-чено доробок Ю. Конопліної [3]. Міжнарод-ний досвід реформування професійних пенсій у складі другого рівня пенсійного забезпечен-ня висвітлено І. Панченко [4]. Правові ознаки поняття «спеціальна пенсія» окреслено І. Бомбергером [5].

Метою даної статті є обґрунтування кон-цептуальних підходів до запровадження обов’язкової професійної пенсійної системи.

Обов’язкова професійна пенсійна система (ОППС) – це форма накопичення, збережен-ня та виплат застрахованим особам та учасни-кам, які працюють в особливих (найчастіше –

шкідливих та/або важких) умовах праці. Від-повідно до найліпшої світової практики ОППС створюється як компенсація за ці умови та зазвичай є складником системи на-копичувального пенсійного страхування.

Важливість даної проблематики для Укра-їни підтверджує хоча б той факт, що у 2012 р. кількість потенційних учасників ОППС (за умови її існування у минулому) становила б 2578,6 тис. осіб, або 19,6 % від загальної кіль-кості нинішніх пенсіонерів [6].

Характерною особливістю ОППС, про що свідчить і сама її назва, є її обов’язковість. Причому, на відміну від загальнообов’язкової накопичувальної пенсійної системи (ІІ рівня), платниками внесків до ОППС є виключно роботодавці.

Не слід плутати ОППС із добровільними галузевими пенсійними схемами, які доволі поширені у розвинених країнах Заходу. На-приклад, у Швейцарії професійні пенсійні схеми існують фактично в кожній організації. У Швеції колективні договори між спілками роботодавців та профспілками забезпечують професійними пенсіями понад 90 % працівни-ків. Високий відсоток охоплення такими пен-сіями у Нідерландах (понад 80 % працівників) та у США (70 % працівників). Натомість у Новій Зеландії лише 27 % отримують про-фесійну пенсію [1].

Відмінність полягає в тому, що ОППС функціонують виключно на підставі закону. Натомість галузеві пенсійні схеми можна вважати обов’язковими в тому сенсі, що вони функціонують унаслідок тристоронніх



Концептуальні засади запровадження обов’язкової професійної пенсійної системи

галузевих домовленостей між роботодавцями, профспілками та працівниками.

Аналізуючи погляди вітчизняної експерт-ної спільноти на запровадження ОППС в Ук-раїні, можна виділити чотири основні точки зору:

• ОППС має бути запроваджена якомога скоріше;

• ОППС має бути запроваджена одночасно із системою ІІ рівня;

• ОППС має бути запроваджена після ІІ рівня;

• запровадження ОППС взагалі є хибним кроком.

Аргументів на користь першої точки зору є три. Насамперед ОППС є окремою самостій-ною пенсійною системою, а отже, не потребує узгодження у часі з іншими складниками пенсійної системи, зокрема системою ІІ рівня. Крім того, ОППС за своїми масштабами та ступенем охоплення працівників є значно меншою, ніж система ІІ рівня, а отже, потребує відповідно менше адміністративних, фінансо-вих, людських та інших ресурсів. Насамкінець, незважаючи на менші масштаби, ОППС є дуже важливою для побудови сучасної та справед-ливої пенсійної системи в Україні.

Апологети другої точки зору справедливо зазначають, що за своїми економіко-адміні-стративними особливостями ОППС і система ІІ рівня є подібними, а саме:

• мають обов’язковий характер;• потребують наявності системи персоні-

фікованого обліку;• кошти систем є власністю застрахованих

осіб;• кошти систем підлягають інвестуванню;• кошти не можуть бути вилучені із систе-

ми до набуття застрахованими особами права на отримання пенсії.

Наявність цих та інших спільних рис об-ґрунтовує пропозицію щодо синхронізації за-провадження ОППС і системи ІІ рівня.

Прихильники третьої точки зору резонно стверджують, що, попри сукупність спільних рис і менші масштаби, ОППС є значно склад-нішою, ніж система ІІ рівня. Внаслідок цього вона є вельми утрудненою для державного регулювання та нагляду. Отже, ОППС має бути запроваджена не до і не одночасно, а лише після системи ІІ рівня на підставі опра-цювання хоча б кількарічного досвіду функ-ціонування останньої.

Насамкінець частина експертів узагалі вважає запровадження ОППС недоцільним. На їхній погляд, компенсація працівникам за особливі умови праці згідно з ринковими принципами має відбуватися протягом трудо-

вого періоду у вигляді підвищеної заробітної плати.

Кожна з наведених точок зору гідна уваги та має раціональне зерно. Перші три з них не ставлять під сумнів необхідність ОППС як такої та не заперечують її спорідненість із системою ІІ рівня. Питання полягає лише в хронології запровадження.

Натомість остання точка зору заперечує необхідність ОППС як компенсатора особли-вих умов праці. І з ринкової логіки вона ви-глядає бездоганною. Справді, особливі умови праці мають компенсуватися особливими умовами оплати, за принципом «саме тут і за-раз». Людина працює у шкідливих умовах і отримує за це грошову компенсацію у ви-гляді додаткової заробітної плати. Поліпши-лися умови роботи, зникла шкідливість – зни-кла, відповідно, і грошова компенсація. На-чебто все зрозуміло і справедливо.

Справа за малим – примусити роботодавця дотримуватися правил гри. Нині ринок праці в Україні – це ринок роботодавців. Особли-во – важкої та шкідливої праці. Високотехно-логічне виробництво в Україні постійно ско-рочується, тому зростає питома вага робочих місць, що належать до категорії важких і шкідливих. Відповідно зростає конкуренція за ці місця. Задля хоч якогось заробітку люди вимушені погоджуватися на умови роботодав-ця. Отже, навіщо роботодавцеві платити електрозварнику підвищену заробітну плату, якщо він погоджується на звичайну? Цілком зрозуміла й абсолютно ринкова логіка.

Виправити ситуацію можна лише заходами примусу. Але перелік таких заходів у ринко-вому господарстві взагалі й в Україні зокрема вельми обмежений, якщо не сказати – відсут-ній. Роль органу примусу могли б відігравати профспілки, але за нинішніх реалій сподівати-ся на це – просто ідеалізм.

На щастя, нині саме ОППС потенційно здатна бути своєрідним інструментом приму-су. Щоправда, компенсація відбуватиметься не «саме тут і зараз», як в ідеальній ринковій моделі, а згодом, після набуття працівником права на пенсію. Але все ж відбуватиметься, і це головна мета і перевага пропонованої системи.

При аналізі хронології запровадження ОППС щодо системи ІІ рівня слід урахувати таке. Справді, ОППС значно менша системи ІІ рівня за масштабами охоплення. Але при цьому у рази складніша при реалізації.

Порівняна простота системи ІІ рівня є на-слідком її прозорості та моноваріантності. Вза-ємодія у ланцюгу «роботодавець – заробітна плата – сума єдиного соціального внеску




(ЄСВ) – процент відрахування у ІІ рівень» є універсальною і не прив’язана до умов праці. Ця ж простота зумовлює мінімум помилок і зло-вживань при функціонуванні системи, а отже, й порівняну простоту контролю та нагляду.

Роботодавець при державній реєстрації вноситься органом доходів і зборів до реєстру страхувальників і з цього моменту він виконує чітко визначені зобов’язання щодо сплати ЄСВ на користь свої працівників. І розмір цього внеску (з урахуванням класу професій-ного ризику виробництва), і процент відраху-вань у ІІ рівень однакові для всіх. Відповідно, простота процедури зумовлює й легкість контролю за правильністю її виконання.

Натомість процедура сплати додаткових внесків за працівників до ОППС більш ускладнена для контролю, а отже, й надає зна-чно більшого простору для зловживань і по-милок, хай навіть і не навмисних. Зміни в штатному розкладі, атестація робочих місць, процедури прийняття на роботу, переведення на інше робоче місце, звільнення – ось макси-мально скорочений перелік потенційних «вузлів конфлікту» під час запровадження ОППС. Своєчасність і правильність дій робо-тодавця при сплаті внесків до ОППС дуже складно проконтролювати, і ще складніше виправити ситуацію у випадку порушення прав працівника.

Отже, автор цілком погоджується з дум-кою тієї частини експертів, які вважають, що ОППС як компенсаційний механізм має бути запроваджена в Україні. Але виключно після узагальнення та критичного осмислення кіль-карічного досвіду функціонування системи ІІ рівня.

Ще у 2007 р. у ВРУ було зареєстровано Проект закону України «Про обов’язкову про-фесійну пенсійну систему» (реєстраційний номер 1306 – народний депутат М. Папієв). Його концептуальною вадою є Положення, згідно з яким головними суб’єктами інститу-ційної інфраструктури ОППС є недержавні пенсійні фонди (НПФ). Саме на них, згідно із задумом авторів законопроекту, покладаються обов’язки щодо акумуляції, обліку та адміні-стрування пенсійних внесків. Тобто ОППС у цій компоненті має функціонувати як добро-вільний складник пенсійної системи (ІІІ рі-вень), незважаючи на її обов’язковий характер.

Причина цієї концептуальної помилки, найімовірніше, полягає в недостатньо глибо-кому аналізі західної практики із цього питан-ня. Справді, у країнах із розвиненими профе-сійними схемами адміністрування пенсійних внесків є прерогативою НПФ. Але не слід за-бувати, що сама ідеологія професійного пен-

сійного забезпечення в більшості країн є ква-зідобровільною. Тобто, як було зазначено, обов’язок роботодавця щодо сплати внесків у систему базується не на відповідних законо-давчих нормах, а є наслідком галузевих угод. На виконання цих угод зазвичай створюється один чи кілька галузевих пенсійних фондів, які, природно, мають статус недержавних. Га-лузева природа НПФ відбивається на деяких аспектах їх функціонування, зокрема напря-мах інвестування, особливостях управління, контролю та нагляду тощо.

Для України такий підхід унаслідок обо-в’яз кового характеру ОППС є неприйнятним. Чинне законодавство передбачає функціону-вання обов’язкової накопичувальної пенсійної системи (ІІ рівень) [7]. При цьому всі функції з адміністрування пенсійних активів поклада-ються на Накопичувальний фонд – «цільовий позабюджетний фонд, який акумулює страхові внески застрахованих осіб <…> пенсійні акти-ви якого використовуються для оплати догово-рів страхування довічних пенсій або одноразо-вих виплат застрахованим особам [7, ст. 1].

Накопичувальний фонд може функціону-вати як окрема державна структура, так і як структурний підрозділ у складі ПФУ.

На наше переконання, обов’язки з адміні-стрування пенсійних активів ОППС мають бути покладені саме на цей Накопичувальний фонд. У будь-якому разі обов’язковість сплати внесків та необхідність персоніфікації обліку роблять недоцільним делегування функцій з адміністрування коштів ОППС до НПФ чи третьої структури з таких причин.

По-перше, взаємодія роботодавця та НПФ у частині внесків до ОППС має відбуватися на підставі господарських договорів. При цьому відкритими залишаються питання вмотивованості вибору менеджменту робото-давця на користь того чи іншого НПФ. Реалії сьогодення дають підстави припустити, що такий вибір може базуватися зовсім не на ін-тересах застрахованих осіб.

По-друге, знову ж таки, не слід скидати з рахунків ускладненість державного контро-лю за множиною суб’єктів порівняно з конт-ролем за однією структурою.

Але це жодним чином не означає, що пра-цівник при цьому повністю позбавлений пра-ва вибору. Адже згідно з чинним законодав-ством учасник ІІ рівня має право спрямувати внески до недержавного пенсійного фонду – суб’єкта ІІ рівня системи пенсійного забезпе-чення [7, стст. 20, 78] (обраного ним на влас-ний розсуд – Авт.). Якщо ОППС увіллється до ІІ рівня окремим складником, це право ав-томатично розповсюдиться і на її (системи



Концептуальні засади запровадження обов’язкової професійної пенсійної системи

ОППС) учасників. Щоправда, така можли-вість виникає у застрахованої особи лише че-рез два роки після запровадження перераху-вання страхових внесків до Накопичувально-го фонду.

Таким чином забезпечується право праців-ника на вільний вибір суб’єкта, який адміні-струватиме пенсійні внески, що накопичують-ся на персональному рахунку учасника ОППС. Наразі у Мінсоцполітики розробля-ється Проект закону України «Про запрова-дження обов’язкової професійної пенсійної системи для особливих категорій професій, пов’язаних з ризиком для життя» [8] (далі – Законопроект), який має на законодавчому рівні закріпити саме такий підхід до адміні-стрування пенсійних внесків в ОППС.

Законопроектом передбачається запрова-дити для роботодавців додаткову ставку єди-ного внеску (від 4–15 % залежно від професій-ної пенсійної схеми) на користь працівників, які зараховані на перше робоче місце на робо-ти за списками №№ 1 та 2, водіями міського пасажирського транспорту, трактористами-машиністами, робітницями текстильних ви-робництв, доярками, збиральницями тютюну та які прийняли рішення щодо їх участі в обов’язковій професійній пенсійній системі протягом 10 робочих днів з дня їх прийняття на такі роботи.

У межах ОППС фінансування пенсій на пільгових умовах здійснюватиметься за раху-нок коштів, які обліковуватимуться на нако-пичувальних пенсійних рахунках учасників обов’язкової професійної пенсійної системи в Накопичувальному пенсійному фонді.

Відразу зазначимо, що на нинішньому етапі Законопроект не користується одно-стайною підтримкою всіх зацікавлених сторін. Зокрема, спільний представницький орган сторони роботодавців на національному рівні (Представницький орган) висунув до нього низку суттєвих зауважень [9]. Головними з них є два: підхід до визначення кола праців-ників, охоплених ОППС, і право власності на акумульовані кошти.

Підхід до визначення кола працівників, охоплених ОППС. Представницький орган цілком слушно наголошує на тому, що донині чинний «списковий» підхід було започатко-вано півстоліття тому. Наразі він є застарілим і неактуальним, оскільки не враховує зміни у виробництві, нові технології, засоби захисту тощо.

Натомість Представницький орган при формалізації кола охоплених ОППС праців-ників пропонує перейти від «спискового» підходу до визначення фактичного ступеня

впливу виробничих чинників на працівника (за результатами атестації на підставі Гігієніч-ної класифікації [10]). Такий підхід, на нашу думку, є цілком виваженим та актуальним.

Право власності на акумульовані кошти. За-конопроект передбачає, що кошти, акумульова-ні на персональних рахунках працівників, ви-знаються власністю людини. До того ж право власності на такі кошти підлягає успадкуванню.

Проте Представницький орган вважає, що такий підхід є несумісним із завданням систе-ми професійного пенсійного страхування, на-чебто ОППС докорінно відрізняється від системи ІІ рівня (зокрема тим, що кошти на-копичуються не самим працівником, а робото-давцем за примусом держави з єдиною ме-тою – забезпечити виплату дострокової пенсії у разі, якщо працівник скористається правом на неї). На думку Представницького органу, через невикористання працівником права на професійну пенсію кошти мають повертатися роботодавцям, які накопичували їх для забез-печення цього права.

Ми категорично не згодні з позицією Пред-ставницького органу. На нашу думку, суб’єктність платника коштів не відіграє жодної ролі. Суттєвим є лише соціально-еко-номічний сенс накопичення в ОППС. Це гро-шова компенсація працівнику за шкідливі та/або небезпечні умови праці. Працюючи в та-ких умовах, людина заслуговує компенсації. Вона її вже заробила, а отже, накопичені ко-шти є її власністю незалежно від джерела на-повнення ОППС.

До того ж, як уже було доведено, ОППС за своїми економіко-адміністративними особли-востями аналогічна системі ІІ рівня, хоча й відрізняється меншими масштабами охо-плення та підвищеною складністю при реалі-зації. Отож і право власності на накопичені кошти має, як і в системі ІІ рівня, залишатися за працівником та успадковуватися.

Насамкінець зазначимо таке. Нинішня ре-дакція Законопроекту наголошує, що він на-бирає чинності з першого числа місяця, що наступить після виповнення річного терміну від його опублікування. Як уже було показано, набрання Законопроектом чинності має бути прив’язане не до будь-яких хронологічних орієнтирів, а до запровадження системи ІІ рівня задля узагальнення та критичного осмислення щонайменше дворічного досвіду її функціонування.

Висновки

1. Обов’язкова професійна пенсійна систе-ма як компенсаційний механізм для працівни-




ків з важкими та/або шкідливими умовами праці має бути запроваджена в Україні.

2. Обов’язки з її адміністрування мають бути покладені на Накопичувальний фонд, що обслуговуватиме загальнообов’язкову дер-жавну накопичувальну пенсійну систему.

3. Коло працівників, охоплених обов’яз-ко вою професійною пенсійною системою, має визначатися за результатами атестації

робочих місць на підставі Гігієнічної класи-фікації.

4. Накопичені у системі кошти мають бути власністю працівника та підлягати успадку-ванню.

5. Обов’язкова професійна пенсійна систе-ма має бути запроваджена не раніше, ніж через два роки після запровадження загально обо-в’язкової накопичувальної пенсійної системи.


1. Чубарова Т. В. Профессиональные пенсии в системе пенсионного обеспечения (опыт развитых стран) / Т. В. Чубарова // Труд за рубежом. – 2003. – № 2. – С. 106–123.

2. Ковальов І. Особливості призначення спеціальних пенсій в Україні / І. Ковальов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_fi le_name=PDF/Vldau_2013_20_76.pdf

3. Конопліна Ю. Аналіз потенційних напрямів реформування системи соціального страхування / Ю. Конопліна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.uabs.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/8250/1/3.pdf

4. Панченко І. Міжнародний досвід реформування другого рівня пенсійного забезпечення в деяких країнах світу / І. Панченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/1489/1/11pivdks.pdf

5. Бомбергер І. Правові ознаки поняття «спеціальна пенсія» / І. Бомбергер [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2013/1_2013/06.pdf

6. Соціальний захист населення України : стат. зб. / Держстат України. – К., 2013.7. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування : закон України від 9.07.2003 р. № 1058-IV

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/1058–158. Офіційний веб-сайт спільного представницького органу сторони роботодавців на національному

рівні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://spo.fpsu.org.ua/na-obgovorenni-v-spo/717-proekt-zakonu-ukrainy-pro-zaprovadzhennia-obov-iazkovoi-profesiinoi-pensiinoi-systemy-dlia-osoblyvykh-katehorii-profesii-pov-iazanykh-iz-ryzykom-dlia-zhyttia

9. Лист Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні від 17.02.2014 р. № 128.

10. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.2001 р. № 528. // Все про бухгалтерський облік. – К., 2004. – № 100.



Про необхідність внесення концептуальних змін до Закону України «Про прожитковий мінімум»

УДК 369.011.42

ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ВНЕСЕННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ЗМІН

ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ«ПРО ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ»

Ковязіна Кароліна Олександрівна,Ковязіна Кароліна Олександрівна,кандидат соціологічних науккандидат соціологічних наук

Проаналізовано неточності в Законі України «Про прожитковий мінімум» і на-слідки цього. Наголошено на необхідності уточнення визначення прожиткового мі-німуму та вдосконалення методики обрахунку його величини. Запропоновано внести зміни до чинного Закону України для забезпечення однозначного розуміння змісту основних понять і забезпечення прозорості процесів визначення прожиткового мі-німуму.

Ключові слова: Закон України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум, методики розрахунку.

Зміст поняття «прожитковий мінімум» має наріжне значення для забезпечення реа-лізації соціальної політики держави загалом і соціального захисту громадян зокрема. Від величини прожиткового мінімуму залежить сума різноманітних виплат і державних га-рантій; він характеризує рівень забезпеченос-ті громадян.

Визначення поняття прожиткового мініму-му, його функції, зв’язок з іншими основними поняттями соціальної політики (мінімальні заробітна плата та пенсії за віком, види соці-альної допомоги тощо) та механізми обчислен-ня прожиткового мінімуму вперше були ви-кладені в Законі України «Про прожитковий мінімум» [1] (далі – Закон). Закон сформова-ний на основі Закону України «Про мінімаль-ний споживчий бюджет» [2], який був при-йнятий наприкінці радянських часів. Його основним завданням було формування взаємопов’язаної системи мінімальних доходів громадян і видатків держави на їх утримання в установах соціальної сфери, тобто підтримка найменш соціально захищених верств насе-лення. Така логіка збереглася і в Законі Украї-ни «Про прожитковий мінімум», продовжую-чи політику «мінімумів», хоча в ньому і закрі-плено, що визначені в законі поняття та прин-ципи мають ураховуватися при реалізації державної конституційної гарантії громадянам на достатній життєвий рівень.

За часи незалежності було внесено вісім змін до Закону. Умовно їх можна розділити на змістові та поверхневі зміни. Поверхневих змін було дві:

• поліпшення формулювання абзацу тре-тього частини другої ст. 3 згідно із Законом України № 2661-IV від 16 червня 2005 р. [3]: заміна слів «для здорового розвитку організ-му» на «для розвитку організму» в реченні «забезпечення дитини повноцінним харчуван-ням для розвитку організму»;

• оновлення назв центральних органів ви-конавчої влади, які використовуються у ст. 3 (частини 2–4) та ст. 5 (частини 1–2) згідно із Законом України № 5462-VI від 16 жовтня 2012 р. [4].

До змістових змін належать зміни, що сто-суються:

змісту основних положень:• ст. 1 доповнена двома частинами, в яких

визначаються основні поняття, а саме: «пра-цездатні особи» та «особи, що втратили пра-цездатність» згідно із Законом України № 2661-IV від 16 червня 2005 р. [3];

• до ст. 5 додано дві частини щодо уточ-нення моніторингу фактичного прожитково-го мінімуму в частині щомісячного опри-люднення його розрахунків та подання таких розрахунків Президентові України, Верхов-ній Раді України, сторонам соціального діа-логу на національному рівні відповідно до



Ковязіна К. О.

Закону України № 122-VI від 12 лютого 2008 р. [5];

підрахунку прожиткового мінімуму:• початково частиною третьою ст. 4 було

закріплене щорічне затвердження прожитко-вого мінімуму Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Кабміну України та періодичний його перегляд відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюдже-ту України. Проте згідно із Законом України № 2505-IV від 25 березня 2005 р. [6] періодич-ний перегляд прожиткового мінімуму згідно з Індексом споживчих цін і перезатвердження його були скасовані;

• ст. 1 доповнено п’ятою частиною згідно із Законом України № 2661-IV від 16 червня 2005 р. [3]: «Прожитковий мінімум, визначе-ний для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов’язковому державному соці-альному страхуванню, збільшується на суму обов’язкових платежів та на розмір ставки податку з доходів фізичних осіб». Відповідно до Закону України № 3235-IV від 20 грудня 2005 р. [7] та Закону України № 489-V від 19 грудня 2006 р. [8] дію частини цієї частини зупинено на 2006 та 2007 рр. Проте зупинення дії частини п’ятої ст. 1 на 2007 р. було визнано неконституційним згідно з Рішенням Консти-туційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 р. [9]. Однак на кінець року частину п’яту було викладено у такій редакції: «Прожитковий мінімум, визначений для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов’язковому державному соціальному стра-хуванню, збільшується на суму обов’язкових платежів» згідно із Законом України № 107-VI від 28 грудня 2007 р. [10]. Дана зміна мала обмежений термін дії до 31 грудня 2008 р. Ця зміна також була визнана некон-ституційною згідно з Рішенням Конституцій-ного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р. [11].

Поверхневі зміни є формальними і не не-суть змістового навантаження, хоча і покра-щують Закон з точки зору відповідності оновлення назв центральних органів виконав-чої влади. Змістові зміни, навпаки, торкають-ся гносеологічних сторін прожиткового міні-муму. Внесені до Закону зміни мали б уточни-ти його основні положення та зробити їх зро-зумілішими. Проте, незважаючи на всі зміни, залишається низка недоліків. Вони потребу-ють докладного аналізу та внесення відповід-них змін до Закону, що дасть змогу його мо-дернізувати згідно з актуальними змінами в суспільстві.

Відповідно до цього метою даної статті є аналіз існуючих вад Закону України «Про прожитковий мінімум» і виявлення шляхів їх подолання для удосконалення Закону.

Отже, можна виділити такі «слабкі місця» Закону України «Про прожитковий мінімум»:

І. Ст. 1 є однією з наріжних, оскільки ви-значає основні положення Закону. Вона не повинна мати будь-яких невизначеностей, недоліків, однак вони є:

• в частині 1 дано визначення прожитково-го мінімуму – одне з найсуперечливіших по-ложень Закону. Воно має таку редакцію: «Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збережен-ня його здоров’я набору продуктів харчування (далі – набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі – набір непродовольчих товарів) та міні-мального набору послуг (далі – набір послуг), необхідних для задоволення основних соці-альних і культурних потреб особистості». Дане визначення містить досить розмиті твердження, які далі не мають пояснень: 1) «нормальне функціонування організму люди-ни», 2) «достатнє забезпечення нормального функціонування організму людини» та 3) «задоволення основних соціальних і культур-них потреб особистості». «Нормальне» і «до-станє» можна визначити лише шляхом порів-няння з еталоном, який у Законі не визначе-ний. Для набору продуктів харчування таким еталоном можуть бути норми харчування, ре-комендовані МОЗ. А от для наборів непродо-вольчих товарів та послуг такі норми визна-чити майже неможливо. Умови, в яких існує людина, та її потреби (у т.ч. й соціальні та культурні) змінюються доволі швидко, щоб вважати певні набори товарів та послуг ета-лонними. Тому вважаємо, що визначення по-няття «прожитковий мінімум», у якому вжи-ваються неоднозначні твердження, має бути замінене. Визначення даного базового соці-ального стандарту не повинно містити неточ-ностей чи узагальнених тверджень, має бути простим, чітким і не викликати додаткових запитань.

Звертаючись до досвіду тлумачення про-житкового мінімуму в пострадянських краї-нах1 (наприклад в Азербайджані, Білорусі, Казахстані, Молдові, Росії, Таджикистані), треба відзначити їх подібність. Прожитковий

1 Звернення саме до пострадянських країн не є випадковим. Саме в законодавстві цих країн, на відміну від західних, використовується показ-ник «прожитковий мінімум».




мінімум визначається як вартісна величина споживчого кошику. Своєю чергою останній є мінімальними наборами продовольчих і не-продовольчих товарів та послуг, необхідних для збереження здоров’я та забезпечення життєдіяльності людини. Визначення, таким чином, видається більш точним порівняно з «достатнім забезпеченням нормального функціонування організму людини».

• Частина 5 є найбільш заплутаною з точ-ки зору її розуміння. З одного боку, зміни, внесені до цієї частини у 2006–2008 рр., ви-знані двічі неконституційними, а з іншого – формулювання, яке зафіксоване в Законі, не змінено на те, що визнає Конституцій-ний Суд. Дана частина має мати вигляд, як у редакції Закону від 7 липня 2005 р., а саме: «Прожитковий мінімум, визначений для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов’язковому державному соціальному стра-хуванню, збільшується на суму обов’язкових платежів та на розмір ставки податку з дохо-дів фізичних осіб». Виклад частини п’ятої в такій редакції не потребуватиме додатково-го часу для ознайомлення з усіма законодав-чими змінами для того, щоб виявити, яка ре-дакція частини є чинною. Це одразу дасть змогу ознайомитися з її суттю, а не з історією її змін.

ІІ. Інші неточності знаходимо в ст. 2 За-кону щодо застосування прожиткового міні-муму, тобто його функції як базового соціаль-ного стандарту. Таких функцій виділяється сім. У деяких із них можемо знайти такий не-долік, як досить загальне словесне оформлен-ня змісту, який потребує більш точних, кон-кретних формулювань.

• Частина 3 також потребує уточнення, в чинній редакції Закону вона є такою: «Вста-новлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визна-чення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а та-кож стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та за-конів України». Які саме «види соціальної до-помоги» та «інші соціальні виплати виходячи з вимог Конституції України та законів Украї-ни» в Законі залишаються нез’ясованими. Проте види соціальної допомоги наведені в наказі № 486/202/524/455/3370 від 15 лис-топада 2001 р. «Про затвердження Методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги» [12]:

1) державна соціальна допомога малозабез-печеним сім’ям;

2) субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, при-

дбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;

3) щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи вна-слідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним;

4) допомога на дітей одиноким матерям і допомога по догляду за дитиною до досяг-нення нею трирічного віку;

5) компенсація додаткових витрат на опла-ту комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги.

Для визначення «інших соціальних ви-плат» звернімося до ст. 46 Конституції Украї-ни, де зазначено, що право на соціальний за-хист гарантується загальнообов’язковим дер-жавним соціальним страхуванням. Відповідно до ст. 4 Закону України «Основи законодав-ства України про загальнообов’язкове держав-не соціальне страхування» [13] виділяють:

• пенсійні виплати;• виплати під час тимчасової втрати пра-

цездатності;• виплати, зумовлені народженням і похо-

ванням;• медичні виплати;• виплати під час настання нещасного ви-

падку на виробництві та професійного захво-рювання, які спричинили втрату працездат-ності;

• виплати по безробіттю.Деякі із цих соціальних виплат і соціаль-

них допомог згадуються в частині 3, проте не всі, що потребує доповнення цієї частини відповідними виплатами та допомогою.

Крім того, якщо звернутися до пов’язаних із Законом документів, можна побачити, що до переліку, зазначеному в частині 3, потріб-но додати, що розмір соціальної допомоги, залежний від прожиткового мінімуму, вста-новлюється для дітей-сиріт та дітей, позбав-лених батьківського піклування; для дітей війни, ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань; для осіб, які не мають права на пенсію, та інвалідів; для малозабезпечених сімей. Дані категорії осіб у теперішній редак-ції узагальнені та відображені словами «ви-значення розмірів соціальної допомоги» й «інші соціальні виплати». Такий підхід ви-дається незрозумілим з огляду на те, на осно-ві якого критерію деякі види соціальні допо-моги особам (наприклад особам, що є безро-бітними, або сім’ям з дітьми) були включені в дану частину, а інші були узагальнені. У такому випадку вважаємо за потрібне або доповнити перелік, або викласти його в уза-




гальненій формі – «визначення розміру базо-вих соціальних виплат».

• Частина 5 має такий вигляд: «визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров’я, освіти, соціального обслу-говування та інших». Даний перелік галузей є неповним, оскільки «інші» галузі залиша-ються невизначеними. Однак у Законі Украї-ни «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-III від 5 жовтня 2000 р. [14] у ст. 6 чітко наведений перелік сфер, у яких визначаються державні соціальні гарантії та стандарти на основі про-житкового мінімуму, а саме: у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутово-го, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров’я та освіти.

• Крім того, згідно з наказом від 8 жовтня 2012 р. № 629/1105/1059/408/612 «Про за-твердження Методики комплексної оцінки бідності» [15] для оцінки бідності використо-вується показник абсолютної бідності, який визначається за критерієм прожиткового міні-муму. Тобто показник прожиткового мініму-му використовується для аналізу стану бід-ності в країні. Тому вважаємо за доцільне до-повнити частину 2 ст. 2 Закону щодо функції прожиткового мінімуму в оцінці абсолютної бідності.

ІІІ. Інший недолік Закону стосується об-рахунку величини прожиткового мінімуму та принципів формування наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг. Законом закріплено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом (друга частина ст. 1), а сформовані набори мають перезатверджуватися не рідше одного разу на п’ять років (перша частина ст. 3). Проте такий підхід до обчислення прожиткового мінімуму та формування наборів є застарілим, не відпо-відає сучасним умовам життя та вимагає зміни методу. Основними аргументами щодо цього є [детальніше див. 16]:

• ускладнення перезатвердження норм споживання непродовольчих товарів та по-слуг. Головною проблемою є визначення тер-мінів служби речей, кількості споживання по-слуг та органу, який це зробить і нестиме від-повідальність за встановлені норми споживан-ня. Саме тому визначені норми споживання для кожного з трьох наборів жодного разу не були переглянуті впродовж 14 років [17];

• темпи інфляції наборів продовольчих то-варів, непродовольчих товарів та послуг є різ-ними. Особливо це проявляється у сфері по-слуг, яка має значно більші темпи подорожчан-ня, ніж продукти харчування. Тому перегляд

наборів кожні п’ять років здешевшує прожит-ковий мінімум. А щорічне зростання прожит-кового мінімуму є нічим іншим, як простим віддзеркаленням інфляційних процесів.

Одним із найбільш підходящих способів уникнення зазначених складностей є заміна нормативного методу обчислення прожитко-вого мінімуму на статистично-нормативний. При такому методі продукти харчування ви-значаються в натуральних показниках, а не-продовольчі товари та послуги – у відсотках від вартості продуктів харчування. А для вра-хування специфіки темпів інфляції кожного набору необхідно ввести нові терміни переза-твердження наборів: для набору продовольчих товарів встановити 5 років, а відсоткове спів-віднесення набору продовольчих товарів та наборів непродовольчих товарів та послуг до загальної величини прожиткового мінімуму – 3 роки. Відповідно до таких змін потреби в частинах 2 та 3 ст. 3 Закону більше не буде і вони мають бути видалені.

Для встановлення відсоткового співвідне-сення між продовольчим і непродовольчим складниками можна використати декілька підходів. Встановлення такого співвіднесення можливе за рахунок використання фактичної структури споживчих сукупних витрат домо-господарств України, а саме: на основі фак-тичних сукупних витрат на продукти харчу-вання 50 % найменш забезпеченого населення. Тобто на основі того, якою є частка витрат на продукти харчування порівняно з усіма ви-тратами, такою і буде частка продуктів харчу-вання у величині прожиткового мінімуму. Інший підхід ґрунтується на основі обрахунку інфляційних процесів для кожного з наборів. Перший підхід є значно простішим при вико-ристанні, але є більш суб’єктивним, оскільки обчислення здійснюється на основі опитуван-ня домогосподарств. Другий підхід є об’єк-тивнішим, оскільки розрахунок виконується на основі макроекономічних показників, що є більш точним і надійним.

З урахуванням зміни методу обчислення прожиткового мінімуму змін потребує і по-рядок встановлення та затвердження прожит-кового мінімуму, закріплений у ст. 4 Закону. Відтак при другому підході визначення відсо-ткового співвіднесення наборів товарів та по-слуг метою науково-громадської експертизи буде не визначення переліку набору продуктів харчування та наборів товарів і послуг, а вста-новлення відсоткового співвідношення між набором продовольчих товарів та наборами непродовольчих товарів і послуг до загальної величини прожиткового мінімуму на основі даних Держстату щодо темпів інфляції кож-




ного з наборів. Натомість Кабінет Міністрів України затверджуватиме величину прожит-кового мінімуму на основі проведеної експер-тизи щодо визначеного коефіцієнту й даних Держстату щодо вартості набору продуктів харчування.

Все перераховане є надійним аргументом вважати Закон України «Про прожитковий мінімум» таким, що має достатньо «слабких місць», які знижують якість дії Закону та по-требують перегляду. Проте можна виділити ще два суміжних проблемних питання, з яки-ми безпосередньо пов’язаний прожитковий мінімум.

Перше з них пов’язане з поняттям «спо-живчий кошик». Дане поняття використову-ється науковою спільнотою, фахівцями в контексті обговорення прожиткового міні-муму. Проте, по-перше, хоча зрозуміло, що йдеться про набори продовольчих і непродо-вольчих товарів та послуг, дане поняття не є законодавчо закріпленим. Однак треба зазначити, що словосполучення «споживчий кошик» використовується в багатьох чинних нормативних документах саме в контексті прожиткового мінімуму, хоча дане поняття не закріплене в Законі України «Про прожит-ковий мінімум». Тому його використання не має під собою законодавчих підстав.

По-друге, досить часто поняття «споживчий кошик» плутають із поняттям «споживчий на-бір». За кожним із понять стоять ті ж самі три набори продуктів та послуг, проте вони різ-няться за своїм призначенням і вмістом, що є досить принципово. Споживчий кошик ви-користовується для обрахунку величини про-житкового мінімуму, а споживчий набір – для обчислення Індексу споживчих цін, на основі якого визначаються показники інфляції та дефляції. Споживчий набір визначається Держстатом України за узгодженням із заці-кавленими міністерствами, відомствами, гро-мадськими організаціями та науковими уста-новами. Принципи його формування, методо-логія та якість обрахунку визначаються МВФ і ЄС на досить високому рівні й цілком відпо-відають вимогам ЄС. Споживчий набір пере-глядається раз на п’ять років та щорічно пере-глядається вагова структура споживчого набору з урахуванням змін у споживанні насе-лення. Останній раз цей набір був перегляну-тий у 2012 р., і зараз він складається із 335 по-зицій [18]. Таким чином споживчий набір това-рів і послуг відбиває сучасні потреби українців та їх структуру споживання продовольчих і непродовольчих товарів та послуг [19]. Звідси добре видно, що споживчий набір і споживчий кошик є принципово різними поняттями: пер-

ший використовується для обрахунку інфляції, а другий – для обрахунку величини прожитко-вого мінімуму. Все це вказує на необхідність уведення в Закон поняття «споживчий кошик» у частині визначення прожиткового мініму-му – це вирішить зазначені проблеми, а також значно спростить сприймання визначення прожиткового мінімуму.

Другим проблемним питанням є існування законів України, подібних до Закону України «Про прожитковий мінімум», які були при-йняті на початку незалежності у 90-х рр.: «Про мінімальний споживчий бюджет» (від 3 липня 1991 р.) [2] та «Про межу малозабезпеченості» (від 4 жовтня 1994 р.) [20]. Так, у Законі Ук-раїни «Про мінімальний споживчий бюджет» йдеться про розрахування величини мінімаль-ного споживчого бюджету для основних соці-ально-демографічних груп на основі системи споживчих кошиків для формування взаємопов’язаної системи мінімальних доходів громадян і видатків держави на їх утримання в установах соціальної сфери. Закон України «Про межу малозабезпеченості» забезпечує матеріальну підтримку непрацездатному гро-мадянинові на мінімальному рівні, який ви-значався на основі мінімального споживчого бюджету. Застосування межі малозабезпече-ності було запроваджене як тимчасовий захід в умовах кризового стану економіки.

Крім того, на основі Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет» досі є чин-ною Постанова Кабміну «Про мінімальний споживчий бюджет» (від 3 жовтня 1991 р.) [21], в додатку до якої наведені за-тверджені структура та вартісна величина мі-німального споживчого бюджету, тобто спо-живчих товарів та послуг. Ця структура своєю чергою подібна до структури наборів продук-тів харчування, товарів та послуг, закріпленої в Постанові Кабміну «Про затвердження на-борів продуктів харчування, наборів непродо-вольчих товарів та наборів послуг для осно-вних соціальних і демографічних груп насе-лення» (від 14 квітня 2000 р.) [17]. І хоча пе-реліки найменувань наборів є схожими, проте норми споживання – ні. Особливо це можна спостерігати в нормах споживання продуктів: структура 1991 р. має в основі більшою мірою білкову модель харчування, а структура 2000 р. – вуглеводну модель. Отже, не дивля-чись на схожість, є принципові відмінності, які впливають на обрахунок величини міні-мально необхідного споживання товарів та послуг.

Цілком очевидно, що дані закони України та підзаконні акти є номінально існуючими, оскільки ними не користуються. Тому




в 2009 р. був підготовлений Проект закону «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України (щодо первинних законодавчих актів України, які фактично не діють, але не втратили чинність в установленому Законом порядку)» [22], в якому з-поміж багатьох інших законодавчих актів пропонувалося дані закони України ви-знати такими, що втратили чинність. Проте даний законопроект не був прийнятий. Тому й нині існує подвійне регулювання визначен-ня величини мінімальної вартості набору продовольчих товарів, набору непродоволь-чих товарів та набору послуг для здійснення соціальної політики у сфері соціального за-хисту громадян. Усе це призвело до правової колізії, оскільки більшу законодавчу силу має та норма права, яка прийнята пізніше. Проте вважаємо за потрібне урегулювати дану су-перечність на законодавчому рівні для впо-рядкування законодавчої бази. Для цього не-обхідно визнати закони України «Про міні-мальний споживчий бюджет», «Про межу малозабезпеченості» та Постанову Кабміну «Про мінімальний споживчий бюджет» таки-ми, що втратили чинність.

Висновки та рекомендації

Отже, для суттєвого покращення Закону України «Про прожитковий мінімум» необ-хідно усунути ряд перелічених недоліків. Для цього необхідно:

• спростити визначення прожиткового мі-німуму, зробивши його зрозумілішим;

• ввести до Закону поняття «споживчого кошику» для уникнення плутаними з вико-ристанням цього поняття;

• викласти частину 5 ст. 1 відповідно до рішення Конституційного Суду для прозорі-шого сприйняття цієї частини;

• додати до сфер застосування прожитко-вого мінімуму сферу використання його для оцінки абсолютної бідності;

• навести повний перелік усіх соціальних допомог і виплат, для встановлення яких ви-користовується прожитковий мінімум, або повністю узагальнити перелік;

• викласти повний перелік сфер, у яких забезпечуються державні соціальні гарантії та стандарти;

• замінити нормативний метод на норма-тивно-статистичний із супутніми змінами у принципах формування наборів продуктів харчування, товарів та послуг і в порядку встановлення та затвердження прожиткового мінімуму;

• визнати такими, що втратили силу, за-кони України «Про мінімальний споживчий бюджет», «Про межу малозабезпеченості» та Постанову Кабміну «Про мінімальний спо-живчий бюджет» для усунення законодавчої колізії.

Більшість пропозицій не вимагає карди-нальних змін у Законі і має на меті зробити його більш прозорим і доступним для пере-січного громадянина. Єдине, що може суттєво вплинути на величину прожиткового мініму-му, зокрема, та на Закон загалом, – це запро-понована зміна методики обрахунку прожит-кового мінімуму. Новий метод дасть змогу обійти низку труднощів, які властиві існуючо-му нормативному методові: (1) визначення та періодичні зміни номенклатури наборів не-продовольчих товарів та послуг і (2) встанов-лення норм їх споживання. При нормативно-статистичному методі очікується отримати такий прожитковий мінімум, який відобража-тиме загальну структуру, обсяг і якість спо-живання в країні та буде таким соціальним стандартом, який забезпечить гідний життє-вий рівень населення країни.


1. Про прожитковий мінімум : закон України від 15.07.1999 р. № 966-XIV Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/966–14/ed20121209

2. Про мінімальний споживчий бюджет : закон України від 3.07.1991 р. № 1284-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1284–12

3. Про внесення змін до Закону України «Про прожитковий мінімум» : закон України від 16.06.2005 р. № 2661-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2661–15

4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства соціальної політики України, інших центральних ор-ганів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів : закон України від 16.10.2012 р. № 5462-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5462–17

5. Про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про прожитковий мінімум» : закон України від 12.02.2008 р. № 122-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/122–17




6. Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України : закон України від 25.03.2005 р. № 2505-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2505–15

7. Про Державний бюджет України на 2006 рік : закон України від 20.12.2005 р. № 3235-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3235–15

8. Про Державний бюджет України на 2007 рік : закон України від 19.12.2006 р. № 489-V [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/489–16

9. У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) : рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 р. № 6-рп/2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0a6p710–07

10. Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України : закон України від 28.12.2007 р. № 107-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/107–17

11. У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пунк-ту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1–4, 6–22, 24–100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) : рішення Конституційного Суду від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v010p710–08

12. Про затвердження Методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допо-моги : наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань єв-ропейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15.11.2001 р. № 486/202/524/455/3370 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0112–02

13. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування : закон України від 14.01.1998 № 16/98-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/16/98-%D0 %B2 %D1 %80

14. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії : закон України від 5.10.2000 р. № 2017-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2017–14.

15. Про затвердження Методики комплексної оцінки бідності : наказ Міністерства соціальної полі-тики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України, Державної служби статистики України, Національної академії наук України від 8.10.2012 р. № 629/1105/1059/408/612 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1785–12

16. Ковязіна К. О. Щодо удосконалення методики визначення прожиткового мінімуму в Україні : аналіт. записка / К. О. Ковязіна [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1538/

17. Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення : постанова Кабінету Міністрів України № 656 від 14.04.2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/656–2000-%D0 %BF

18. Якість розрахунків індексу споживчих цін в Україні цілком відповідає міжнародним стандар-там // Урядовий портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=244999673

19. Ковязіна К. О. Щодо удосконалення методики визначення споживчого кошику : аналіт. записка / К. О. Ковязіна [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1233/

20. Про межу малозабезпеченості : закон України від 04.10.1994 р. № 190/94-ВР [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/190/94-%D0 %B2 %D1 %80

21. Про мінімальний споживчий бюджет : постанова Кабінету Міністрів України від 3.10.1991 р. № 244 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/244–91-%D0 %BF.

22. Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України (щодо первинних законодавчих актів України, які фактично не діють, але не втратили чинність в установленому Законом порядку) : законопроект від 17.12.2009 р. № 5447 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF47B00I.html



УДК 327.1:323.39:394.912 (477)

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ПРАВЛЯЧА ЕЛІТА:

ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОВІДНОСИН У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Корнієвський Олександр Анатолійович,Корнієвський Олександр Анатолійович,доктор політичних наук, доцентдоктор політичних наук, доцент

Проаналізовано основні аспекти взаємодії між організованою громадськістю та владною елітою сучасної України в контексті кризових тенденцій політичної транс-формації. Висвітлено взаємну залежність громадського середовища і суб’єктів полі-тичної влади, окреслено перспективи їхньої співпраці у процесі утвердження реальної демократії.

Ключові слова: громадянське суспільство, правляча еліта, демократія, громад-ськість, державно-громадська взаємодія.

Необхідним елементом і водночас однією з базових передумов становлення сучасної демократії є наявність розвиненого громадян-ського суспільства, здатного бути надійним і компетентним партнером держави при реалі-зації національної політики.

Саме можливості впливу організованої громадськості на формування й діяльність вищих управлінських структур і прошарків визначають рівень демократизму влади та, що головне, перспективи обмеження й подолання політичного відчуження. При цьому в енци-клопедичній літературі особливий наголос зроблено на тому, що взаємовідносини грома-дянського суспільства й тих суспільних груп, які професійно займаються політикою і є ка-дровим потенціалом влади, є однією з наріж-них проблем політичної науки, предметом багаторічних дискусій [1, c. 77–78].

Розвинене громадянське суспільство є підґрунтям демократії. Однак це не означає, що часова послідовність перетворень у пере-хідних суспільствах іде від громадянського суспільства до політичної демократії. Там, де перехід до демократії здійснюється від тота-літаризму, послідовність суспільних пере-творень може бути порушена. Як би ми не уникали розмов про соціальне чи політич-не «будівництво», елемент свідомого кон-струювання – спочатку уявлень про бажаний інституційний дизайн суспільної системи, потім формальних, законодавчо окреслених інститутів, – завжди присутній. Як зазначає Ф. Фукуяма, утвердження демократії відбу-вається в такому порядку: ідеологія – фор-мальні політичні інститути (конституційний дизайн) – громадянське суспільство – куль-тура [2].

Політичні процеси та громадянське суспільство

Prioritety_4-6.indd_поправлено.indd 115Prioritety_4-6.indd_поправлено.indd 115 01.01.2002 3:20:4401.01.2002 3:20:44


Громадянське суспільство та правляча еліта: проблеми взаємовідносин у сучасній Україні

Відтак, у країнах із перехідними політич-ними системами (до яких належить і Україна) вплив владної еліти й політичних лідерів на побудову демократичної системи управління та формування ефективних інститутів грома-дянського суспільства значно посилюється та є більш визначальним, ніж у країнах сталої демократії. Патерналістські, аномічні постто-талітарні суспільства є надто залежними від ініціативи та волі правлячих кіл, які є тут без перебільшення «локомотивами» перетворень і розвитку, «законодавцями мод» у громад-сько-політичній сфері загалом.

Слід також зазначити, що в Україні за всі роки незалежності представники різних угруповань владної еліти докладали певних зусиль для виникнення в державі зародків громадянського суспільства та його інститутів (інституціональної структури). Завдяки цьому, з-поміж іншого, вдалося досягти зміцнення правосвідомості громадян і певного вкорінення політичного плюралізму в українському соціу-мі. Можна констатувати й наявність певного прогресу в демократичному розвит ко ві засобів масової інформації, хоча назагал український інформаційний простір й дотепер характеризу-ється фактичною відсутністю незалежних на-ціональних медіа-ресурсів, численними пору-шеннями журналістської етики (зокрема в ін-тересах власників ЗМІ та політичних «замов-ників»). Як свідчить практика, владна еліта періодично долучалася до створення та діяль-ності різних громадських об’єд нань, організа-цій, асоціацій та рухів [3, с. 116–121].

Однак, попри всі зазначені позитивні мо-менти, сучасна правляча еліта України досі є далеко не оптимальним суб’єктом державно-громадської взаємодії та взірцем для насліду-вання. Як зазначає український учений С. Телешун, українським елітам притаманна діяльність на засадах «візантійської політи-ки». Основний принцип подібної системи по-лягає в тому, що суттєвий вплив досягається не за рахунок матеріальних ресурсів, інтелек-туального потенціалу, а за рахунок «закуліс-ної гри», особистих відносин, які обмежують доступ до політичних ресурсів більш широких соціальних груп. Основні ресурси даного про-цесу – це передусім інформація, її інтерпрета-ція та можливість без посередників донести цю інформацію на саму верхівку політичної вертикалі. У даному випадку влада – це при-бутковий бізнес, у допуску до якого «сторон-ніх» людей ніхто не зацікавлений. Часто не-гативом «візантійського процесу» є бюрокра-тизація, зрощення політики і бізнесу, непрозо-рість ухвалення рішень, безвідповідальність при їхньому впровадженні, спотворення ін-

формації. Це зумовлює хибний канал рекру-тування такого «елітного» прошарку – набли-женість до впливових осіб, доступ до тих, хто реально приймає рішення [4].

Не дивно, що в переважної частини вітчиз-няної правлячої еліти – незалежно від полі-тичних уподобань і проголошуваних гасел – відсутня зацікавленість у побудові партнер-ських стосунків з організованою громадськіс-тю, забезпеченні умов для здійснення нею своїх природних у демократичному суспіль-стві функцій. Водночас ці функції є принци-пово важливими для забезпечення незворот-ності процесу здійснення системних реформ і перетворень, виходу на стабільно позитивну динаміку державного розвитку.

Так, провідним функціональним напрямом існування та активності громадянського сус-пільства є рекрутування кадрів для політичної (правлячої) еліти. У такий спосіб організована громадськість через інституції громадянського суспільства (ІГС), які найчастіше стають цен-трами такого рекрутування, здатна здійснюва-ти найбільш системний вплив на формування громадянської державності, а також на соці-альні якості й моральне обличчя політичної еліти, сприяти її громадянській соціалізації. При цьому важливо зазначити, що спрямова-ність на участь у формуванні політичної еліти, забезпеченні її кадрового резерву багато в чому визначає шляхи та стратегії розвитку власне громадянського суспільства. Саме ця мета, як ніяка інша, здатна тримати його «в тонусі», запобігаючи виявам застою та ентропії.

Для сучасної України формування та ін-ституціональний розвиток громадянського суспільства є новітнім фактом її історичного поступу. В цьому плані сформовані у попере-дні епохи інтереси, ціннісні орієнтації та стиль поведінки вітчизняної політичної, а відповідно і правлячої, еліти об’єктивно пе-ребувають у гострому протиріччі з інтересами та потребами громадянського суспільства. Саме негромадянськість української еліти, яка виявляється передусім у її нездатності поставити інтереси суспільства вище при-ватних (особистісних) інтересів та амбіцій, є головною перешкодою на шляху становлен-ня громадянського суспільства. З позиції ві-домого українського політолога А. Колодій, встановлення непрозорих правил гри, пору-шення владною верхівкою конституції і за-конів, за що фактично ніхто не несе відпові-дальності, постійна зміна виборчих процедур тощо – все це є наслідком діяльності та «менталітету» (або ж «культури») правлячої еліти, того балансу сил різних її частин, який склався нині [5].



Корнієвський О. А.

На цьому тлі останнім часом чинником додаткового напруження була відсутність стійкого механізму взаємодії та взаєморозу-міння між «негромадянською» і до того ж часто некомпетентною у справах державного управління елітою та громадянським суспіль-ством, що активно формується «знизу». Гро-мадська думка, яка мала би бути четвертою владою та спонукати до внесення необхідних коректив до системи державного управління й діяльності еліт при виробленні та ухваленні рішень владними структурами, останніми фактично не враховувалася. Правляча верхів-ка здебільшого не намагалася встановити на-дійної комунікації з громадськістю, не брала до уваги інтереси, запити, оцінки, думки, на-строї, самопочуття людей, що позбавляло її можливості виробити адекватні політичні дії, віддаляло від народних мас, породжувало їхнє незадоволення й недовіру до влади. За висно-вком М. Заставної, сутнісною вадою посттота-літарного українського політикуму, з лав якого формується правляча еліта, була і за-лишається відсутність потреби та мотивації враховувати інтереси суспільства [6, с. 322].

Неспроможність і дисфункціональність української правлячої еліти, її самоізоляцію від народу та його нагальних потреб дедалі більшою мірою компенсують ІГС, перебираю-чи на себе важливі соціальні функції в бага-тьох сферах суспільної життєдіяльності. На думку вітчизняних експертів, тенденція до розбудови паралельних державним механізмів забезпечення найважливіших напрямів життє-діяльності суспільства стала цілком очевид-ною упродовж останніх років перед політич-ною кризою 2013 р. [7, с. 45]. Складалася пара-доксальна ситуація: на фактично усунуту від прийняття найважливіших управлінських рі-шень організовану громадськість об’єктивно покладалася значна частина відповідальності за їхню реалізацію. Таким чином політична впливовість та вага громадянського суспіль-ства при взаємодії з владою ставали явно дис-пропорційними його соціальній значущості. Тож виправлення такої ситуації еволюційним шляхом було можливе у спосіб подальшого зміцнення соціальних позицій громадянського суспільства, з одного боку, та неухильної гро-мадянської соціалізації еліти – з іншого. Проте за умови небажання правлячої еліти йти на необхідні зміни завжди існує ймовірність ви-рішення подібного конфлікту інтересів рево-люційним, силовим шляхом, вельми наочною ілюстрацією чого й стали події листопада 2013 – лютого 2014 рр. в Україні.

На нашу думку, небезпечне загострення політичної ситуації в Україні у цей період ба-

гато в чому стало наслідком системної кризи у відносинах між державою та громадянським суспільством, зумовленої недостатністю на-явних форм і механізмів суспільного діалогу та державно-громадської взаємодії, інформа-ційною закритістю влади від суспільства, від-сутністю ефективних практик у сфері зв’язків із громадськістю, ігноруванням державою на-гальних потреб громадянського суспільства, підміною реальної співпраці з ним підтрим-кою вузького кола «кишенькових» громад-ських структур тощо. Не випадково характер-ною тенденцією трьох останніх років стало перманентне наростання як організованої, так і стихійної протестної активності громадян, головними мотивами якої були невдоволення рівнем та умовами життя, державною політи-кою та діями посадових осіб [8].

Подальша активізація громадянського суспільства, пов’язана із суспільним запитом на трансформацію політико-економічної мо-делі на демократичних, європейських засадах, засвідчила наявність у вітчизняних представ-ників «третього сектору» достатнього досвіду та ресурсів для мобілізації людського потенці-алу. Суспільство вимагало контролю та під-звітності від правлячої еліти, чесного й сум-лінного виконання нею своєї високої місії служіння народові.

Саме відсутність політичної волі у колиш-ніх українських можновладців щодо підтри-муваного більшістю українських громадян підписання Угоди про асоціацію між Украї-ною і ЄС, як одного з ключових кроків на шляху до практичного втілення європейсько-го цивілізаційного вибору, вивела на вулиці столиці студентів-прихильників євроінтегра-ції, а після їхнього побиття – і решту грома-дян. Євромайдан оголосив про початок побу-дови нової країни рівних можливостей, у якій не має бути корупції, продажних судів та правоохоронців, всевладних місцевих «князь-ків» тощо. Здавалося, що чи не вперше пере-січний український громадянин (проста лю-дина) може чинити вплив на ухвалення дер-жавних рішень, контролювати певним чином кадрові призначення.

Зміна політичного керівництва держави та події, що стали наслідком Євромайдану, ви-кликали в суспільному дискурсі цілий спектр оцінок і суджень щодо нової ролі громадян-ського суспільства України у відносинах із правлячою елітою. Так, В. Скуратівський, на-полягаючи на перетворенні столичного Май-дану на постійну громадську інституцію, зау-важив, що українцям потрібне місце, куди можна прийти і продиктувати правлячим елітам свою волю [9]. Український історик




В. Брехуненко був ще категоричнішим, ствер-джуючи, що «доля еліт у руках Майдану» [10].

Утім, на практиці другий у новітній історії України Майдан не дав очікуваних багатьма результатів. Уже перші місяці після народного повстання засвідчили: колишня опозиція, яка отримала кредит довіри та урядові портфелі, не слухає тих, хто дав її представникам можли-вість прийти до владних кабінетів. Соціальні ліфти для молодих фахівців, які хотіли працю-вати на Україну – навіть на волонтерських засадах, – знову стрімко закрилися. Випускни-ки вітчизняних і закордонних університетів виявилися непотрібними урядові. Правлячий політичний клас і надалі рухається в бік олі-гархізації. Призначення голів обласних дер-жавних адміністрацій, представників інших органів центральної влади відбувається в ме-жах трикутника «політична партія – фінансо-во-промислова група – політико-економічна група (політичний холдинг)». Громадянське суспільство знову випало з цього списку. Від-крита система рекрутування еліт так і не змі-нила закриту «систему гільдій» з відносинами «патрон-клієнт» [11].

Натомість розвиток України на шляху утвердження демократії, творення ефектив-ної системи державної влади та управління, реальних інститутів громадянського суспіль-ства потребують соціально відповідальної еліти, здатної задіяти відповідні чинники, зокрема діяльність громадян, на підтримку своєї влади як вирішальний соціальний ре-сурс демократичної держави. У цьому кон-тексті «квота Майдану» не має розумітися занадто буквально, просто як допуск певної кількості чиновників «з народу» до складу правлячого класу. На думку Д. Крапивенка, суспільство переконливо сформулювало за-пит не на окремі кадрові призначення, а на системне оновлення влади [12, с. 11]. Інша справа, що організована українська громад-ськість зі свого боку має постійно, а не епізо-дично, демонструвати належний рівень полі-тичної зрілості, громадянської компетентнос-ті й готовності до партнерської співпраці з державними структурами.

Можна по-різному ставитися до згаданих полярно-категоричних тверджень вітчизня-них експертів і публіцистів, але слід відзна-чити, що рішення, спрямовані на впроваджен-ня притаманного цивілізованим країнам формату впливу організованої громадськості на формування та діяльність правлячої еліти, часто мають половинчастий або суперечливий характер. Так, ухвалений Верховною Радою України Закон України «Про очищення вла-ди» від 16 вересня 2014 р. передбачає

обов’язкове включення на громадських заса-дах до центральної й територіальних комісій з перевірки не менше одного представника громадськості та одного представника ЗМІ з правом голосу. Проте закон нічого не гово-рить про механізм формування та функціону-вання люстраційних комісій, відносячи ці питання до сфери компетенції головного суб’єкта створення комісій – Національного агентства з питань державної служби, яке, відтак, має ухвалити ще низку підзаконних актів. Це дає фахівцям підстави констатувати відсутність повної правової рамки для прове-дення люстрації [13]. До того ж, як пише В. Теличенко, невідомо, чи буде зрештою вті-лено пропозиції української громадськості стосовно необхідності рекомендації членів люстраційних органів громадськими організа-ціями та рухами, зокрема, не зареєстрованими у встановленому порядку, що могло би бути гарною можливістю реально вплинути на життя суспільства і держави [14]. Цей та низ-ка інших прикладів свідчать, що й дотепер проблем у взаємовідносинах громадянського суспільства і правлячої еліти не набагато менше, ніж кількаріч тому.

Висновки

Основною функцією громадянського сус-пільства відносно правлячої еліти – частини політичної еліти, яка працює у владних струк-турах, є забезпечення її зв’язку з єдиним дже-релом влади усіх демократичних політичних режимів – Народом. Це здійснюється, з одно-го боку, у спосіб підготовки та рекрутування ІГС кадрів для правлячої еліти, а з іншого – у спосіб громадського контролю за діяльністю системи влади як загалом, так і окремих її ор-ганів, структур і представників. Своєю чергою, завданням демократичної влади є насамперед забезпечення умов для організаційного зміц-нення громадянського суспільства та його ін-ституцій шляхом створення необхідного пра-вового поля та політичного клімату, сприят-ливого для діяльності ІГС та успішного ви-конання ними своїх функцій.

Системною проблемою вітчизняної влад-ної еліти, як і владних угруповань у багатьох інших перехідних суспільствах із недостат-ньою тяглістю демократичних і громадян-ських традицій, є її надзвичайна замкненість, закритість для контролю та ротації з боку суспільства. По суті, нинішня влада в Україні є закритим елітним клубом, який до того ж на відміну від розвинених демократій не володіє досить ефективними каналами комунікації із громадськістю.



Корнієвський О. А.

Тож перспективи якісного оновлення правлячої еліти в сучасній та майбутній Укра-їні так чи інакше, в еволюційний або револю-ційний спосіб, визначатимуться подальшим розвитком громадянського суспільства та його інституцій. Тому слід і надалі на держав-ному рівні стимулювати заснування громад-ських організацій за інтересами, різноманіт-них форм самоорганізації громадян у різних сферах суспільного життя й насамперед у по-літиці, розвиток усіх можливих видів та на-прямів громадського контролю за діяльністю державних органів будь-якої спеціалізації. Гідної ж альтернативи розвиткові громадян-ському суспільству як основному джерелу оновлення політичної та владної еліти в Украї-ні нині не існує.

Відтак, подальший алгоритм взаємовідно-син між громадянським суспільством і прав-лячою елітою України напряму залежатиме від вирішення низки проблемних питань.

Насамперед давно назрілими є законо-давчі нововведення, що здатні були б забез-печити необхідну відкритість правлячої еліти для процесів ротації та загалом надати більш демократичного, європейського харак-теру «інституційному дизайнові» вітчизня-ної політичної системи. Окремим і найголо-внішим блоком тут є комплекс заходів з підвищення ротаційної спроможності представницьких органів влади як структур, здатних сприяти найбільш надійному до-ступові представників організованої громад-ськості на рівень прийняття найважливіших політичних рішень.

Гостра політична криза за всього свого руйнівного характеру створила умови для максимального оновлення персонального складу парламенту. Інституційно-правовими передумовами цього процесу мають стати: перехід до відкритих виборчих списків у за-гальнонаціональному окрузі (які в ідеалі ма-ють формуватися на підставі рейтингового голосування самих виборців, а не кулуарних домовленостей між політичними лідерами); запровадження механізму відкликання депу-тата виборцями; обмеження загальної кіль-кості депутатських термінів для однієї особи (найоптимальніше – двома парламентськими

каденціями). Нарешті, не втрачають своєї ак-туальності й потребують концептуального вирішення проблеми зниження зависокого для нових політичних сил електорального порогу, обмеження недоторканності народних обранців, департизації політичної системи та підвищення ролі і статусу організованої гро-мадськості в межах представницької демокра-тії у спосіб надання статусу повноцінних суб’єктів виборчого процесу громадським ор-ганізаціям і профспілкам, оскільки більшість українських партій не здатні здійснювати ро-тацію правлячої еліти.

Водночас з огляду на сучасний стан і су-перечливі тенденції розвитку громадянського суспільства України законодавче закріплення обов’язковості кооптації його представників до найвищих владних структур за прикладом деяких розвинених демократій не є нагальною справою сьогодення.

У цьому контексті головні зусилля як гро-мадських, так і державних чинників повинні спрямовуватися на нормативне забезпечення зовнішніх контрольних повноважень грома-дянського суспільства щодо влади, а також на подальше зміцнення інституційно-організа-ційних і матеріально-фінансових засад його діяльності. З-поміж найбільш нагальних кро-ків тут варто виділити такі: законодавче вре-гулювання процедур громадського контролю та лобістської діяльності (ухвалення відповід-них законів України); забезпечення конку-рентності та прозорості надання державної підтримки ІГС; формування Національного фонду сприяння розвитку громадянського суспільства як провідної інстанції з акумулю-вання коштів та інших необхідних ресурсів для підтримки ІГС та неформальних громад-ських ініціатив; викорінення корупційних схем взаємодії між органами влади та громад-ськими організаціями; сприяння розвиткові національної системи благодійництва і добро-чинності; здійснення необхідної децентраліза-ції державної влади, делегування частини управлінських функцій місцевим громадам на основі принципу субсидіарності; створення системи суспільного (громадського) телера-діо мовлення, незалежної від органів влади та фінансово-промислових груп.

Список використаних джерел1. Политология : Энциклопедический словарь / общ. ред. и сост. : Ю. И. Аверьянов. – М. : Изд-во

Моск. коммерч. ун-та, 1993. – 431 с.2. Fukuyama F. The Primacy of Culture / Francis Fukuyama // Journal of Democracy. – 1996. – № 1. –

Vol. 6. – P. 7–14.3. Політична система та інститути громадянського суспільства в сучасній Україні : навч. посіб. /

Ф. М. Рудич, Р. В. Балабан, Ю. С. Ганжуров [та ін.]. – К. : Либідь, 2008. – 440 с.




4. Телешун С. Политическая элита в Украине. Новая система власти / Сергей Телешун, Андрей Колпаков [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rus.for-ua.com/analit/2002/07/18/132522.html

5. Колодій А. Перешкоди на шляху інституціалізації громадянського суспільства в Україні / Антоніна Колодій [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://political-studies.com/?p=161

6. Заставна М. Сучасні політичний клас і політична еліта в Україні / Марина Заставна // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. – 2011. – № 6 (56). – С. 313–326.

7. Громаков Д. Новая власть : конец общественного договора в условиях олигархического консенсуса / Дмитрий Громаков // Pro Futuro. – 2013. – № 2. – С. 42–45.

8. Про стан розвитку громадянського суспільства в Україні : загальні тенденції, регіональні особли-вості : аналіт. доп. / В. М. Яблонський, О. А. Корнієвський, С. М. Василюк [та ін.]. – К. : НІСД, 2014. – 54 с.

9. Скуратівський В. Думки про майбутнє Майдану / Вадим Скуратівський // Країна. – 2014. – 17 лип-ня. – № 28 (231). – С. 25.

10. Брехуненко В. Доля еліт у руках Майдану / Віктор Брехуненко // Український тиждень. – 2014. – 28 лютого. – № 9 (329). – С. 45.

11. Октисюк А. Про залізний закон олігархії в Україні / Анатолій Октисюк [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/columns/2014/04/11/7022031/

12. Крапивенко Д. Перевтілення – Замок – Процес / Дмитро Крапивенко // Український тиждень. – 2014. – 11–17 липня. – № 28 (348). – С. 10–11.

13. Гнатишин Ірина. Ми ще не маємо повної правової рамки для проведення люстрації – експерт / Ірина Гнатишин // Радіо Свобода. – 2014. – 17 вересня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/article/26589769.html

14. Теличенко В. Якою має бути українська люстрація? / Валентина Теличенко // Український тиж-день. – 2014. – 28 лютого. – № 9 (329). – С. 6.



Палій Г. О.

УДК 35.072.6

ПЕРСПЕКТИВИ СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ

Палій Ганна Олександрівна,Палій Ганна Олександрівна,кандидат політичних науккандидат політичних наук

Становлення системи громадського контролю проаналізовано у зв’язку з недо-статньою ефективністю системи державного управління та державного контролю в сучасній Україні. У контексті впливу громадськості на формування та реалізацію державної політики розглядаються перспективи та ризики у процесі налагодження громадського контролю.

Ключові слова: громадський контроль, громадянське суспільство, державний контроль, державна політика.

У вітчизняному політологічному дискур-сі тривалий час переважають підходи еконо-мічного та політичного детермінізму в оцін-ках будь-яких суспільних процесів, які роз-глядаються суто як похідні від політичних та економічних чинників. Відтак суспільство та громадяни не сприймаються як повноцінні суб’єкти, здатні впливати або кардинально змінювати політичну реальність. При цьому такі засадничі цінності, як правова держава, демократія, громадянське суспільство, наці-ональні інтереси фактично відсуваються на другорядні, відносно політичного процесу, позиції. Відповідно, інституції громадян-ського суспільства зводяться до «декоратив-ної» або некомпетентної ланки у політичних відносинах.

Такі підходи видаються хибними, що по-казово підтверджується розгортанням сус-пільно-політичних подій 2013–2014 рр. в Україні. Ігнорування інтересів та потреб українського суспільства представниками влади (за браком позитивних трансформа-цій) мінімізувало можливості поступальних еволюційних змін, натомість призвело до «шокових» суспільно-політичних змін. Ней-тралізація впливу структур громадянського суспільства на прийняття політичних рі-шень і реалізацію державної політики, їх суто «тіньовий» і закритий режим поглиби-ли проблеми взаємовідносин держави і сус-пільства.

З одного боку, останніми роками відбулося накопичення нормативно-правових актів, якими створювалися додаткові можливості для діяльності інституцій громадянського

суспільства. З іншого – цей період позначився відчутним регресом у практичній площині забезпечення прав, свобод людини і громадя-нина, доступу до публічної інформації, участі громадськості у формуванні державної полі-тики тощо. Ухвалення політичних рішень на найвищому рівні в Україні (Президентом, Верховною Радою, Кабінетом Міністрів) су-проводжувалося стрімким нівелюванням впливу громадськості.

Через громадський контроль суспільство спонукає державу до вчасного реагування на проблеми та явища, їх розв’язання у вимірі публічної політики. Розширення меж громад-ського контролю щодо органів державної влади, посадових осіб, а також інших суб’єктів, діяльність яких пов’язана із суспільним інте-ресом, відкриває можливості для конструк-тивних суспільно-політичних трансформацій. При цьому його законодавча регламентація не є єдиною та достатньою умовою розвитку, адже система громадського контролю потре-бує вкорінення відповідних принципів, під-ходів, методів, інструментів.

Тому важливим є питання поєднання зу-силь органів державної влади, які здійсню-ють державний контроль і нагляд (прези-дентський, урядовий, парламентський, кон-ституційний), та інституцій громадянського суспільства, які втілюють громадський контроль.

Метою даною статті є визначення пер-спектив становлення ефективної системи громадського контролю як такої та у результа-тивній взаємодії із системою державного контролю в Україні.



Перспективи становлення системи громадського контролю

Система громадського контролю та система державного контролю: взаємне доповнення чи конфлікт?

Нині в Україні не йдеться про ефективну систему державного контролю, оскільки час-тина інституцій, механізмів, принципів дер-жавного контролю фактично є успадкованою від радянських часів та перехідного періоду, частина – запозиченою з досвіду інших країн. У подібних умовах відбувається формування в Україні системи громадського контролю.

Система державного контролю та нагляду в Україні в усіх формах – президентського, урядового, парламентського, конституційно-го, судового і прокурорського – інколи набли-жалася до граничного ступеня неефективнос-ті. Адже попри побудову розгалуженої струк-тури державних органів, інституційну мережу, в Україні відбулося критичне накопичення безпекових, внутрішньополітичних, соціаль-них, фінансово-економічних, гуманітарних та інших проблем, які, по суті, не вирішувалися. Порушення необхідних балансів у вимірі стримувань і противаг між різними державни-ми органами, гілками влади, а також дискре-дитація органів та посадових осіб призвели до невиконання основних функцій, зокрема і контролюючої. Тому актуальним залишаєть-ся, по-перше, «шліфування» нормативно-пра-вових засад державного контролю; по-друге, кардинальний перегляд практики його засто-сування.

Здійснення державного контролю перед-бачає належний нагляд за дотриманням зако-нодавства, оцінювання якості реалізації відпо-відних повноважень органами державної вла-ди та іншими суб’єктами. Специфічними є механізми відомчого контролю за дотриман-ням законодавства у різних сферах і галузях. Разом з тим метою державного контролю є не лише здійснення наглядових заходів, про-цедур, а й досягнення максимальної ефектив-ності під час реалізації завдань державної по-літики, взаємодії між гілками та органами державної влади, місцевого самоврядування.

Нагальність побудови системи громад-ського контролю визріває на тому етапі сус-пільного розвитку, коли інституційні та про-цедурні засоби державного контролю та на-гляду сприймаються громадянами як недо-статні для ефективного функціонування держави й суспільного життя.

У різних політичних системах форми й за-соби контролю за реалізацією державної вла-ди суттєво відрізняються [1]. Тим не менш, контроль з боку суспільства неодмінно пов’язується із поширенням принципів прозо-

рості, відповідальності, ефективності в полі-тичній системі. Більш оформленим стає запит з боку суспільства на громадський контроль із високим рівнем вимог щодо діяльності орга-нів державної влади та їх посадових осіб. Отже, громадський контроль відіграє допо-міжну роль в умовах неефективності системи державного управління й контролю.

У такий спосіб контроль, моніторинг, аудит, що здійснюються відповідними дер-жав ними структурами, стимулюються до ефективності внаслідок постійної уваги до них з боку громадськості. Значного пози тив-ного ефекту для інтересів держави і суспіль-ства можна очікувати при поєднанні зусиль державного та громадського контролю.

Зрозуміло, що сутність громадського контролю значною мірою залежить від того, яким є політичний режим, чи є держава право-вою, соціальною тощо. Утім, навіть за неспри-ятливих політико-правових, соціально-еконо-мічних умов саме через зусилля соціально ак-тивних громадян з’являються шанси на їх по-ліпшення. Водночас брак контролю з боку суспільства та можливостей впливу на органи державної влади призводить до накопичення соціального напруження, низької легітимності влади й державної політики, підміни націо-нальних інтересів вузькогруповими.

Поступове налагодження системи громад-ського контролю за розв’язанням усього спек-тра проблем суспільства і держави дає змогу динамічніше та результативніше реагувати на будь-які виклики. Безумовно, для максималь-ної ефективності держава має спиратися на суспільство, що, своєю чергою, вимагає стійкої довіри громадян та їхньої готовності брати активну та безпосередню участь у формуванні та реалізації державної політики.

Громадський контроль у процесі формування та реалізації державної політики

Мета громадського контролю – відстоюва-ти суспільний інтерес через постійний вплив на державні інституції, посадових осіб, інших суб’єктів. Системою громадського контролю забезпечується безпосередня участь громадян у формуванні та реалізації державної політи-ки, можливість коригувати державне управ-ління та зміст державної політики. Основи цього закладаються також через моніторинго-ву, інформаційно-просвітницьку, експертно-аналітичну діяльність інституцій громадян-ського суспільства.

Насамперед громадським контролем спря-мовується увага на діяльність або бездіяль-



Палій Г. О.

ність органів державної влади й місцевого са-моврядування на предмет дотримання ними законодавства, виконання державних про-грам, надання соціальних та адміністративних послуг [2]. Відповідно, підлягають моніторин-гу їх діяльність, рішення, виконання ними державних цільових програм, офіційні доку-менти, статистичні звіти, а також публікації в засобах масової інформації, звіти посадових осіб та їхні політичні заяви [3]. Отже, громад-ський контроль передбачається як на етапі підготовки проектів нормативно-правових актів, так і на етапі дотримання ухвалених за-конодавчих актів, реалізації державних і ре-гіональних програм економічного, соціально-го, культурного, екологічного розвитку.

Співставлення, з одного боку, офіційних статистичних даних, періодичних і спеціаль-них звітів відповідних органів державної вла-ди, а з іншого – відповідних моніторингів, здійснених інституціями громадянського суспільства, є необхідним для донесення їх результатів до професійно-експертного сере-довища та широкої громадськості.

У процесі здійснення громадського конт-ролю орієнтирами є показники результатив-ності виконання заходів, використання бю-джетних та інших ресурсів, інші індикатори. При постійному громадському контролі за діяльністю органів державної влади, її посадо-вих осіб виявляється та оцінюється рівень їх ефективності, відкритості, підзвітності та за-галом ступінь належного виконання ними їх-ніх функцій. Крім того, громадським контро-лем охоплюється не лише діяльність органів державної влади, органів місцевого самовря-дування, представницьких органів, державних і комунальних підприємств, установ, організа-цій, а й комерційних структур, діяльність яких становить суспільний інтерес.

У фокусі громадського контролю може бути будь-яка сфера: соціальний захист, до-тримання прав людини, охорона здоров’я, освіта, проведення виборів, здійснення дер-жавних закупівель, використання бюджетних коштів, протидія корупції, забезпечення пра-восуддя. Обирається також часовий період, територіальний рівень (національний, регіо-нальний, місцевий), орган або система органів державної влади. У такий спосіб завдяки «профільному» контролю громадських об’єднань, ЗМІ, аналітично-експертних струк-тур та ін. привертається увага до актуальних суспільних проблем.

Постійний громадський контроль може забезпечити наскрізний аналіз будь-якого по-літичного рішення, від його актуалізації до остаточного прийняття, а також – подальший

контроль і моніторинг його виконання. За формою і змістом це може бути як оператив-ною інформаційно-аналітичною реакцією на поточну проблему, так і стратегічною розвід-кою із прогнозною оцінкою наслідків кон-кретних рішень у державній політиці. Особ-ливо цінним є вироблення об’єктивних оцінок та аналізу, донесення прийнятних і ре аліс-тичних пропозицій, максимально конкретизо-ваних рекомендацій, варіантів розв’язання проблем або оптимізації ситуації. Постійна та системна робота структур громадянського суспільства, які здійснюють громадський контроль, передбачає збір інформації, аналіз, оцінки, публічне оприлюднення для громад-ськості, подальший моніторинг.

Варто наголосити, що громадський кон-троль має охоплювати ті сфери, які найближче стосуються життя громадян, тобто соціальні гарантії, охорону здоров’я, довкілля, освіту, житлове господарство. Необхідною є прискі-плива увага до питання використання об’єктів, земель та інших ресурсів державної та кому-нальної власності, формування й використан-ня бюджетних коштів тощо.

Посилений громадський контроль у най-більш корупційних сферах і галузях, зокре-ма – державних закупівель, бюджетних ви-трат, земельних питань тощо – здатний ней-тралізувати корупційні ризики. У зв’язку з тривалою «ерозією» правоохоронної систе-ми, міліції, прокуратури, судів гостро постає питання громадського контролю щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, доступу громадян до правосуддя.

Особливого значення набуває громадський контроль у процесі підготовки та проведення виборів, відтворення об’єктивної картини пе-ребігу виборчого процесу та запобігання спо-творенню результатів виборів.

Дієвість громадського контролю передба-чає механізми, якими можуть користуватися самостійно громадяни або спільно у громад-ських об’єднаннях, у формі скарг, позовів, клопотань, зауважень, пропозицій у разі по-рушень законодавства, прав громадян з боку представників органів державної влади та місцевого самоврядування. За результатами перевірок, на підставі складених при цьому протоколів та актів, громадські організації ін-формують відповідні державні органи про виявлені порушення, вносять пропозиції щодо їх припинення та запобігання [4].

Запитуваними в суспільстві є питання контролю за рішеннями та діями органів дер-жавної влади та місцевого самоврядування. Утім, ідеться переважно про потенційне схва-лення значною частиною громадян нагальності




постійного громадського контролю, меншою мірою – про реальні наміри та готовність до-лучатися до різних його форм: від участі у ви-борах до реального захисту та відстоювання своїх інтересів. Зазначимо, що становлення дієвої системи громадського контролю уне-можливлюється при вкрай низькому рівні за-лучення громадян до громадських організацій, рухів, ініціатив.

До активного середовища громадянського суспільства, передусім тих структур, які здій-снюють громадський контроль, автоматично встановлюються вимоги ефективності, ре-зультативності, прозорості, підзвітності.

Перспективи становлення ефективної системи громадського контролю

В Україні загалом система громадського контролю перебуває переважно у стані фор-мування інструментів, механізмів, процедур, практик. У законодавстві поняття громад-ського контролю досі не є чітко визначеним, хоча дедалі частіше фігурує в нормативно-правових актах та особливо у загально-декла-ративному контексті. Спроби оформлення окремого законодавчого документа про гро-мадський контроль не мали результатом створення правової основи для єдиної систе-ми громадського контролю, попри появу низ-ки проектів нормативно-правових актів [5].

Частково прописаними у законодавстві є елементи громадського та цивільного конт-ролю в окремих сферах, що заклало певну основу для відповідного правового регулюван-ня. Так, у військовій та правоохоронній сфері закріплено цивільний контроль над Воєнною організацією та правоохоронними органа-ми [6]. У сфері охорони довкілля, наприклад, передбачено можливості здійснення громад-ської екологічної експертизи та діяльності громадських інспекторів, у сфері охорони зе-мель – діяльності громадських інспекторів [7].

Слід зазначити, що при розмежуванні гро-мадського та цивільного контролю йдеться про різні межі та обсяг повноважень. При ци-вільному контролі задіяні державні інституції та інституції громадянського суспільства, тоді як при громадському контролі – інституції громадянського суспільства, тобто різним є коло суб’єктів громадського контролю. Ра-зом з тим межі громадського контролю мо-жуть бути досить широкими і нерегламенто-ваними. До суб’єктів громадського контролю зазвичай відносять і громадські об’єднання, профспілки, партії та ін., і окремо громадян.

Низкою нормативно-правових актів вста-новлюються додаткові можливості для здій-

снення громадського контролю в будь-якій сфері. Так, законодавством закріплено право доступу до публічної інформації із запитува-них питань від органів виконавчої влади, орга-нів місцевого самоврядування, інших суб’єктів, а також участь громадськості у фор-муванні та реалізації державної політики. Се-ред механізмів здійснення громадського контролю, які нині мають необхідне законо-давче регулювання: громадська експертиза, зокрема антикорупційна, проектів норматив-но-правових актів, доступ до публічної інфор-мації, регуляторних актів, діяльність консуль-тативно-дорадчих органів (громадських рад), соціальний діалог.

Громадський контроль і моніторинг здій-снюються через участь представників громад-ськості у роботі спільних консультативно-до-радчих та експертних рад, робочих органів і комісій, моніторингових груп.

Результатом спільної діяльності з пред-ставниками органів державної влади та гро-мадськості може бути висвітлення її результа-тів у ЗМІ, прес-конференції тощо; оприлюд-нення звітів, пропозицій до органів державної влади; звернення до правоохоронних органів, прокуратури, суду.

Отже, поняття громадського контролю по-ступово входить у законодавство, але не є до-статньо визначеним. В Україні немає закону, який би містив чітке визначення поняття громадського контролю та вичерпно регла-ментував його організацію та здійснення. По-рядок його здійснення частково окреслений законодавством, але здебільшого процедури не мають обов’язкового характеру та не є під-ставою для реагування органів державної влади. Помітними є тенденції до розширення меж громадського контролю та водночас окре-мі тенденції до його звуження.

Разом з тим дієвість системи громадського контролю оцінюється не лише у площині до-статніх можливостей, встановлених законо-давством гарантій і забезпечення єдиних пра-вових умов для здійснення громадського контролю в різних сферах і галузях, а й зре-штою у можливості впливати на встановлення законності, врахування суспільного інтересу при прийнятті рішень.

Значною мірою через неналежні гарантії дотримання нормативно-правових вимог ор-ганізована громадськість, інституції грома-дянського суспільства обмежені у впливі на органи державної влади. Крім того, навіть за умови дотримання необхідних процедур (консультації із громадськістю, громадські слухання, громадські експертизи), остаточні рішення, по-перше, переважно приймаються



Палій Г. О.

попри змістовні застереження громадськості, по-друге, після прийняття рішення можли-вості його відміни та коригування є мінімаль-ними. До того ж етап погодження із громад-ськістю здебільшого виглядає як формаль-ність або як перепона для швидкого ухвален-ня рішень.

Отже, ефективність інструментів, механіз-мів громадського контролю оцінюється під час виконання функції взаємодії громадськос-ті з органами державної влади, залежно від міри її впливу на прийняття політичних рі-шень і забезпечення суспільних інтересів. Якщо такий вплив є мінімальним, а роль номі-нальною, будь-який формат у правовому полі досить швидко втрачає легітимність, а довіра з боку суспільства зсувається до інших, пере-важно стихійних форм громадського контро-лю. Використання різноманітних форм гро-мадського контролю суто як засобу легітима-ції політичних рішень лише посилює ризики втрати легітимності органів державної влади та її представників.

Слід наголосити, що низька результатив-ність певних форм і практик громадського контролю не має ставити під сумнів його необ-хідність як такого. На даному етапі потенціал усіх способів регулювання як з боку держави, так і впливу суспільства в Україні фактично не використано.

Так, не використовуються повною мірою умови для здійснення громадського контролю профспілковими організаціями, які через свої органи, спеціальні комісії можуть здійснюва-ти такий контроль щодо дотримання трудово-го законодавства, колективних договорів, ви-мог соціального захисту.

Негативними є також тенденції прийняття або збереження нормативно-правових умов, які фактично обмежують здійснення громад-ського контролю, зокрема необов’язковість антикорупційної громадської експертизи, екологічної громадської експертизи, обмежен-ня доступу громадськості до генеральних планів міст тощо.

Громадський контроль об’єктивно усклад-нюється у традиційно «закритих» сферах, пов’язаних із діяльністю військових, розвіду-вальних служб, органів безпеки, правоохорон-них органів, прокуратури, міліції.

Крім того, у сферах з підвищеними коруп-ційними ризиками та концентрацією конфлік-тів інтересів будь-які спроби розширення громадського контролю викликають потуж-ний опір.

Загалом спектр засобів здійснення гро-мадського контролю в організованих і неор-ганізованих (стихійних) формах може бути

досить широким, оскільки здійснюється у різноманітних формах, заходах, ініціативах. Утім, здебільшого в Україні громадяни не за-лучені до організованих заходів, форматів здійснення громадського контролю, хоча до-статньо виразним стає сегмент активних і високо вмотивованих громадян, які ефек-тивно та оперативно виконують спільні за-вдання.

З одного боку, особливу цінність станов-лять практики громадського контролю, що здійснюються на високому професійному рівні. З іншого боку, здебільшого громадяни також мають постійно долучатися до різних форм громадського контролю. Це залежить від позитивної динаміки зростання кількості громадських об’єднань, підвищення їх кадро-вого, організаційного, фінансового забезпе-чення, посилення їх організаційної спромож-ності й результативності при захисті прав, ін-тересів громадян.

Висновки

Таким чином, необхідним є налагодження механізмів захисту інтересів різних суспіль-них груп в умовах високої готовності до їх відстоювання та самоорганізації українського суспільства. Водночас ідеться про збалансова-ну систему стримувань і противаг, що запобі-гала б монополізації з боку будь-яких груп впливу (владно-політичних, фінансово-про-мислових, адміністративних, силових тощо) в усіх сферах і галузях.

Дотримання законодавства та змістовна реалізація державної політики є гарантіями відходу від конфронтації державної влади із суспільством до втілення політики партнер-ства. Це, своєю чергою, потребує усвідомлен-ня того, що напівзаходи або імітація, а не ство-рення реальних умов, викликатимуть опір активної частини суспільства. Брак зворотно-го зв’язку держави із суспільством, зокрема через громадський контроль, стрімко призво-дить до зростання в суспільстві протестних настроїв. Епізодичний контроль, який зво-диться до впливу громадян лише через вибо-ри, ставить країну та суспільство на небез-печну межу.

Хоча громадський контроль нині ще не став усталеною системою практик, оскіль-ки лише закладаються відповідні нормативні механізми, все ж він є своєрідною противагою та альтернативною позицією до системи дер-жавного контролю та нагляду. Разом з тим забезпечення належного державного контро-лю, синхронізованого із громадським, є необ-хідним для творення публічної політики.




Налагодження системи громадського контролю дає можливості тримати в постій-ному «тонусі» державну владу, стимулювати її підзвітність та відповідальність перед сус-пільством.

Поширення громадського контролю та ак-тивне долучення громадян до різних його форм є гарантією розвитку громадянської, правової, політичної культури. Оформлення його як функції громадянського суспільства підштовхує до вирішення проблем, виправ-лення ситуації, ініціювання змін. У такий спосіб закладається динамізм у розвитку сус-пільства і держави.

Вдосконалення правової та організаційної основи громадського контролю, вкорінення його принципів у сферах суспільного життя є умовами якісної зміни системи державного управління. При цьому важливим є створення нових нормативно-правових умов і гаранту-вання застосування процедурно врегульова-них його механізмів, інструментів.

Неприпустимою і небезпечною є дискре-дитація громадського контролю як такого,

через створення квазігромадських форматів, інструментів, механізмів, фактично підпоряд-кованих органам державної влади або прямо залежних від політичних, фінансово-еконо-мічних центрів і груп впливу. Водночас слід убезпечити використання інструментів гро-мадського контролю з метою втручання та перешкоджання діяльності органів державної влади. Відповідно, доступ організованої гро-мадськості для здійснення громадського контролю передбачає накопичення достатньо-го рівня компетентності, організаційних і ка-дрових ресурсів.

При подальших конституційних змінах і вдосконаленні нормативно-правового забез-печення громадський контроль неодмінно має бути закріпленим на законодавчому рівні. Так, у контексті дискусій та швидкого втілен-ня децентралізації влади особливого значення набуває питання зміщення повноважень у системі державного контролю, а також гро-мадського контролю на місцевий рівень, від-повідно до органів місцевої влади та місцевих громад.


1. Диего Валадес. Контроль над властью / Валадес Диего. – М. : Идея-Пресс, 2006. – 248 с.2. Путівник громадського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування / за ред.

О. Неберикута. – Львів : Дизайн-студія «Папуга», 2009. – С. 10–13.3. Форми та методи залучення громадськості : навч. посіб. / за заг. ред. В. Артеменка // Інститут

громадянського суспільства. – К. : ІКЦ «Леста», 2007. – С. 137–138.4. Мельник А. Ф. Державне управління : навч. посіб. / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна,

Л. Ю. Гордієнко. – К. : Знання-Прес, 2003. – С. 150–151.5. Проект Закону про громадський контроль : від 11.10.2004 р. № 6246 [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2? id=&pf3516=6246&skl=5 ; Проект Закону про громадський контроль : від 14.04.2014 р. № 4697 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1? pf3511=50646

6. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави : закон України від 19.06.2003 р. № 975-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/975–15

7. Про екологічну експертизу : закон України від 9.02.1995 р. № 45/95-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/45/95-%D0 %B2 %D1 %80 ; Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля : наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.02.2002 р. № 88 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0276-02 ; Про охорону земель : закон України від 09.12.2012 р. № 962–15 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/962–15



Пилипчук В. Г., Дзьобань О. П.

УДК 1:316.4

ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ Й ЗАГРОЗИ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ

В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ

Пилипчук Володимир Григорович,Пилипчук Володимир Григорович,доктор юридичних наук, професор;доктор юридичних наук, професор;

Дзьобань Олександр Петрович,Дзьобань Олександр Петрович,доктор філософських наук, професордоктор філософських наук, професор

Розглянуто основні геополітичні зміни в інформаційній сфері, тенденції розвитку інформаційного простору на глобальному, регіональному та національному рівнях, головні проблеми та сучасні виклики і загрози національній безпеці в інформаційній сфері.

Ключові слова: національна безпека, інформаційна сфера, інформаційна безпека, виклики і загрози, інформаційне протиборство.

Глобальний розвиток інформаційно-кому-нікаційних технологій породив нові інформа-ційні відносини та організаційні форми в економіці й виробництві, став новим джере-лом продуктивності праці й активізував про-цеси формування глобальної економіки. Стає дедалі очевиднішим, що інформація та інфор-маційні ресурси є найважливішими чинника-ми розвитку, стратегічним ресурсом, де пер-винною стає не вартість праці та природних ресурсів, а вартість знань.

Інформація стала продуктивною силою і товаром, який продається і купується, й од-ночасно є засобом захисту і нападу при від-стоюванні державних, корпоративних і осо-бистих інтересів суб’єктів владних відносин. Нормальна життєдіяльність людини, суспіль-ства й держави стала цілком визначатися рівнем розвитку, якістю функціонування і безпекою інформаційної сфери, де вирі-

шальною стає якість і швидкість обробки ін-формації.

Слід зауважити, що розвиток інформацій-ної сфери не визнає національно-державних меж і приведе до утворення глобальних ін-формаційних ресурсів, контрольованих між-державними організаціями та корпораціями, що нав’язують свої стандарти поведінки й мислення. Тому вислів «хто володіє інфор-мацією – той володіє світом» сповна під-тверджується політичною й економічною практикою.

Варто також звернути увагу на те, що в сучасній геополітичній ситуації змінюється політика фактично всіх європейських країн, а також роль і місце військово-політичних механізмів забезпечення безпеки та оборони. На перший план постає проблема будівництва нової системи європейської та національ-ної безпеки, яка має включати всі наявні

Інформаційне суспільство



Глобальні виклики й загрози національній безпеці України в інформаційній сфері

інститути безпеки та оборони за чіткого поді-лу їх функцій.

З геополітичної точки зору нова інформа-ційна ера змінює традиційні уявлення про символи могутності й способи досягнення світового панування. Споконвіку йшлося про наземний простір, потім – про повітряний і морський, а нині йдеться про актуалізацію ролі інформаційного простору та про нове поле геополітичного протиборства – інформа-ційну сферу. Як справедливо стверджує Д. Дубов, «поява нової інформаційної реаль-ності (масштабної інформатизації, збільшення залежності воєнного сектору від сучасних ін-формаційних технологій, спрощення комуні-кацій та пришвидшення руху інформаційних потоків) суттєво трансформує глобальну ре-альність, а заразом і те, як саме використову-ються ключові простори в інтересах геополі-тичних гравців» [1, с. 106]. Тому проблема сучасних викликів і загроз інформаційній безпеці України є вельми актуальною.

Нині ще точаться суперечки про єдину глобальну інформаційну інфраструктуру, про універсальні способи доставки інформації, але стала цілком очевидною тенденція: панівної ролі набуває Інтернет, незаперечним лідером освоєння якого є США. Однак уже нині існує думка про необхідність оптимізації шляхів глобальних інформаційних потоків. Тобто вже можна говорити про те, що світ стоїть на порозі нової сутички за контроль над інфор-маційним простором і «транспортуванням інформації».

Безумовно, в сучасних геополітичних умо-вах зростає значення інформаційного фактора. Чітко проглядається тенденція підвищення ролі інформаційного ресурсу держав у загаль-ній системі оборонного потенціалу. До най-важливіших його елементів належать інфор-маційні системи і засоби стратегічного попе-редження, управління військами і зброєю, на-вігації, розвідки, радіоелектронної боротьби.

Досягнення інформаційної переваги (до-мінування) забезпечує можливість випере-джати суперника під час ухвалення військово-політичних рішень і є основою успіху у воєн-них діях. Адже науково-технічна революція створила глобальний інформаційний простір, у якому володіння інформаційними ресурса-ми стає головним фактором геополітичної конкуренції.

Технологічний відрив США, Японії та низки європейських країн, розгортання ними робіт зі створення на базі сучасних інформа-ційних технологій інформаційної зброї та військової техніки нового покоління ведуть до якісно нового етапу гонки озброєнь. Пріори-

тетний розвиток систем і засобів попереджен-ня про ракетно-ядерний напад, ППО і ПРО, зброї за новими фізичними принципами в су-купності призводить до критичного зниження ролі ядерного стримування.

Результати досліджень деяких учених свід-чать, що вплив на військово-інформаційний ресурс може стати одним із джерел небезпеки для національних інтересів. Останніми роками найскладнішою формою впливу вважається рефлексивне управління процесом прийняття військово-політичних рішень за допомогою цільового формування інформації чи дезін-формації, що спонукає здійснювати бажані дії. Цьому питанню приділяється велика увага в США, зокрема у стратегічній концепції су-перництва. Широке запровадження автомати-зованих інформаційних систем відкриває нові можливості для несанкціонованого проник-нення до закритої інформації й навіть її цільо-вої зміни, як зазначає І. Лазарєв [2].

Таким чином, геополітичні трансформації зумовлюють характер відносин співробітни-цтва і протиборства в XXI ст. Головна сфера протиборства – інформаційний простір гло-бального, регіонального і національного рів-нів. Геополітичні умови визначають військо-во-інформаційну політику держави в найваж-ливіших сферах геополітичного суперництва і протиборства.

Мета даної статті – виокремити основні глобальні виклики й загрози інформаційній безпеці України в інформаційній сфері.

Результати проведених досліджень дають змогу виокремити такі основні геополітичні зміни в інформаційній сфері:

1) інформаційний простір західних держав стрімко перетворюється в єдиний глобальний інформаційний простір, де домінуючу роль у контролі за інформаційними потоками віді-грають США і країни ЄС;

2) формується глобальна інформаційна інфраструктура на основі мережі Інтернет, що може розглядатися як посилення просторової взаємозалежності держав;

3) істотно розширився військово-інформа-ційний простір, контрольований країнами НАТО;

4) у сучасному інформаційному просторі посилюються процеси, пов’язані з розвитком відносин партнерства та глобального інфор-маційного протистояння, розгорнутого РФ;

5) однією з основних сфер геополітичного протиборства стає інформаційний простір глобального, регіонального і національного рівнів. При цьому його пріоритет за вказани-ми рівнями залежить від конкретних цілей держави і може постійно змінюватися.




За довгостроковими прогнозами перспек-тиви світового розвитку визначатиме глобаль-не перегрупування сил у результаті інформа-ційного прогресу в США, ЄС, Японії, Китаї, Індії та Росії. Передбачається розвиток трьох потужних геостратегічних та інформаційних «центрів світу»: американського (США), євро-пейського (Європейський Союз) й азійського (Китай, Індія, Японія). Подібним центром ін-формаційного впливу в сучасних умовах на-магається стати і Російська Федерація. Украї-на в такій міжнародній конструкції посідає особливе місце завдяки геополітичному роз-ташуванню.

За цих умов у різних країнах світу, зокрема у Росії, активно розробляються і застосову-ються на практиці інформаційно-психологічні засоби ведення глобального інформаційного протиборства. Насамперед вони стосуються сфери використання інформації проти люд-ського інтелекту.

Згідно з американською термінологією виділяються чотири основні категорії таких засобів:

• операції проти волі нації;• операції проти командування супротив-

ника;• операції проти ворожих військ;• операції на рівні національних культур.Незважаючи на те, що засоби впливу

(дезінформація, чутки, пропаганда, агітація, міфи тощо) залишилися колишніми, прин-ципово новим елементом стали засоби одер-жання й доставки інформації. Це, зокрема, системи глобального та міжрегіонального телерадіомовлення, за допомогою яких ре-альні події з відповідними коментарями та спеціально підібрані факти й аргументи стають доступними аудиторії в багатьох країнах світу.

Вельми важливою в контексті інформацій-ної безпеки людини, суспільства і держави є проблема протидії інформаційному насиль-ству, інформаційним операціям і глобальному інформаційному протиборству (війнам) [3].

Для комплексного розгляду цих проблем у 2011–2014 рр. Національним інститутом стратегічних досліджень і Науково-дослідним інститутом інформатики і права НАПрН Ук-раїни спільно з іншими вітчизняними та іно-земними партнерами здійснено низку відпо-відних міжнародних, загальнодержавних і міжвідомчих наукових заходів. За їх резуль-татами слід звернути увагу на такі ключові проблеми інформаційної безпеки:

• в інформаційній сфері людства відбува-ються революційні зміни і трансформації, які активізують нові глобальні виклики і загрози;

• більшість країн світу вже зіштовхнулася з проблемами кібертероризму, кіберзлочиннос-ті та іншими проблемами інформаційної без-пеки;

• протягом останніх десятиліть спостері-гається тенденція до поширення інформацій-ної агресії та насилля;

• набувають поширення спроби маніпуляції свідомістю людини, агресивна реклама, періо-дично проводяться інформаційно-психологічні операції;

• майже у 120 країнах світу (за оцінками американських експертів) ведуться розробки інформаційної зброї або її елементів (для по-рівняння – розробки зброї масового ураження здійснюються у близько 20 країнах);

• наслідки використання сучасної інформа-ційної зброї (згідно з висновками вчених та експертів європейських країн, України, РФ і США) можуть бути співставними із засто-суванням зброї масового ураження;

• новітні виклики і загрози в інформаційній сфері становлять реальну загрозу безпеці людства та міжнародному правопорядку.

За нашими оцінками, які були підтримані під час здійснення зазначених міжнародних заходів, жодна держава світу в умовах ін-формаційної глобалізації не здатна само-стійно забезпечити власну інформаційну безпеку.

Узагальнюючи характер зовнішніх загроз інформаційній безпеці України, до їх осно-вних джерел варто віднести:

• діяльність іноземних політичних, еконо-мічних, військових, розвідувальних та інфор-маційних структур, яка спрямована проти ін-тересів України в інформаційній сфері;

• прагнення низки країн до домінування та обмеження інтересів України у світовому ін-формаційному просторі, витіснення її із зо-внішнього і внутрішнього інформаційних ринків;

• загострення міжнародної конкуренції за володіння інформаційними технологіями й ресурсами;

• збільшення технологічного відриву про-відних держав світу і нарощування їх можли-востей для протидії створенню конкуренто-спроможних вітчизняних інформаційних технологій;

• діяльність космічних, повітряних, мор-ських, наземних технічних та інших засобів (видів) розвідки іноземних держав;

• розроблення низкою держав концепцій інформаційних воєн, що передбачають ство-рення засобів небезпечного впливу на інфор-маційні сфери інших країн, порушення нор-мального функціонування інформаційних




і телекомунікаційних систем, збереження інформаційних ресурсів, одержання несанкці-онованого доступу до них.

Крім того, в контексті даного дослідження варто звернути увагу на основні види загроз інформаційній безпеці:

• витіснення вітчизняних інформаційних агентств, засобів масової інформації з вну-трішнього інформаційного ринку та посилен-ня залежності духовної, економічної й полі-тичної сфер громадського життя України від закордонних інформаційних структур;

• маніпулювання інформацією (дезінфор-мація, приховування чи перекручування ін-формації).

Із зовнішніх загроз інформаційній безпеці України у сфері зовнішньої політики найбіль-шу небезпеку представляють:

– інформаційний вплив іноземних полі-тичних, економічних, військових та інформа-ційних структур на розроблення та реалізацію зовнішньої політики держави;

– поширення за кордоном дезінформації про зовнішню політику України;

– порушення прав громадян і юридичних осіб в інформаційній сфері в Україні й за кордоном;

– спроби несанкціонованого доступу до інформації та впливу на інформаційні ресур-си, інформаційну інфраструктуру органів державної влади, що реалізують державну зо-внішню політику, українських представництв і організацій за кордоном, представництв Ук-раїни при міжнародних організаціях.

Таким чином, упродовж останнього деся-тиліття визначилися основні потенційні за-грози інформаційній безпеці України. У світі відбулися певні позитивні зміни, що сприят-ливо позначилися на геополітичному стано-вищі пострадянських країн, проте сучасний світ усе-таки не став більш стабільним і без-печним. На зміну колишньому ідеологічному протиборству прийшло геополітичне супер-ництво нових центрів сили. Інформаційне протистояння етносів, релігій і цивілізацій стало виходити на передній план у системі міждержавних відносин.

Специфіка періоду, що нині переживає Україна, характеризується тим, що, по-перше, після тривалого пошуку вектора політичної орієнтації в міждержавному й геополітичному просторі наша держава зрештою обрала шлях євроінтеграції. По-друге, оскільки після здо-буття незалежності якісно погіршилися її економічні та військові можливості, виникла безліч пов’язаних з агресивністю чинників, які загрожують національним інтересам або здат-ні при подальшому несприятливому розвитку

подій трансформуватися в реальні загрози безпеці України [4].

Загрози такого типу є постійними і прита-манними як стабільним, так і транзитивним соціальним системам. Однак в умовах україн-ського соціокультурного транзиту з’являється значна кількість нових загроз, які руйнують основи інформаційної безпеки людини, сус-пільства і держави.

Загалом, традиційний підхід до визначення загроз інформаційній безпеці дає змогу вио-кремити такі основні групи загроз.

Перша група пов’язана з бурхливим розви-тком нового класу зброї – інформаційної, яка здатна ефективно впливати і на психіку, сві-домість людей, і на інформаційно-технічну інфраструктуру суспільства й армії.

Друга група – інформаційно-технічні за-грози для людини, суспільства і держави. Це новий клас соціальних злочинів, що ґрунту-ється на використанні сучасної інформаційної технології (махінації з електронними гроши-ма, комп’ютерне хуліганство тощо).

Третя група – електронний контроль за життям, настроями, планами громадян, полі-тичних організацій.

Четверта група – використання нової ін-формаційної технології в політичних цілях.

Запропонований підхід до аналізу системи інформаційного забезпечення та інформацій-ної безпеки дає змогу виокремити такі головні групи загроз:

1) загрози, пов’язані з руйнуванням або деградацією базисної інформаційної підсисте-ми суспільства, що забезпечує збереження і розвиток його інформаційно-культурного ядра. Реальним носієм і зберігачем цього ядра є система освіти і виховання нових поколінь суспільства. Реальною загрозою для неї є, з одного боку, недостатня увага самого сус-пільства до захисту і розвитку свого інформа-ційно-культурного базису, а з іншого – зайвий і не завжди позитивний інформаційний вплив на цю систему з боку інших держав, зацікавле-них у її трансформації у прийнятному для них напрямку;

2) загрози, пов’язані з руйнуванням або деградацією динамічної продуктивної інфор-маційної підсистеми суспільства. Реальними виробниками у цій сфері є всі наукові, техніч-ні, аналітичні, ідеологічні центри, що створю-ють або імпортують відповідну інформаційну продукцію та інформаційні технології.

В умовах динамічного формування і розви-тку інформаційного суспільства та глобально-го інформаційного простору фактично немож-ливо визначити виключний перелік загроз інформаційній безпеці. Водночас аналіз сучас-




них тенденцій розвитку інформаційної сфери на глобальному, регіональному і національно-му рівнях, наукових здобутків та нормативно-правових актів з цієї проблематики, у т.ч. по-ложень Доктрини інформаційної безпеки України [5], дає змогу виділити основні ре-альні та потенційні виклики і загрози інфор-маційній безпеці України:

• наявність проблем формування та реалі-зації державної інформаційної політики, адек-ватної викликам і загрозам інформаційній безпеці України;

• відсутність ефективного інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності керівни-цтва держави та органів державної влади;

• спроби втручання у внутрішні справи України з боку іноземних держав, організацій, груп та осіб, задіяння засобів масової інформа-ції іноземних держав і глобальних інформацій-них мереж для підриву державного сувереніте-ту, конституційного ладу, територіальної цілісності;

• використання інформаційного простору іноземними державами для інформаційної чи воєнної агресії; можливість втягування Украї-ни у збройні конфлікти з іншими державами через використання національного сегмента кіберпростору;

• поширення негативних інформаційних та інформаційно-технологічних впливів на свідо-мість людини, здатних змінювати її психічні стани, психологічні та фізіологічні характе-ристики, здійснювати керований вплив на свободу вибору;

• створення іноземними державами кібер-військ, кіберпідрозділів у традиційних родах військ, розроблення нових видів інформаційної зброї та зброї кібернетичного характеру;

• критична залежність національної інфор-маційної інфраструктури від іноземних вироб-ників високотехнологічної продукції; неналеж-ний рівень інформатизації діяльності держав-них органів, органів місцевого самоврядування та інших напрямів інформаційної діяльності;

• відсутність ефективної державної стра-тегії та системи протидії зовнішній інформа-ційній експансії в національний інформаційний простір; обмеження свободи слова та поши-рення в засобах масової інформації культу на-сильства, жорстокості, зневажливого став-лення до людської та національної гідності, провокування протистояння в суспільстві;

• реалізація програмно-математичних за-собів, що порушують функціонування інфор-маційних систем, радіоелектронне блокування засобів зв’язку та управління, включення у про-грамно-технічні засоби прихованих шкідливих функцій;

• використання неліцензованого і несерти-фікованого програмного забезпечення, засобів і комплексів обробки інформації, відсутність пріоритетного розвитку національного про-грамного забезпечення;

• недостатній рівень розвитку національ-ної інформаційної інфраструктури, низька конкурентоспроможність вітчизняних висо-котехнологічних виробництв інформаційних технологій, інформаційної продукції та послуг;

• недостатня надійність інформаційно-телекомунікаційних систем збирання, обробки та передачі інформації в умовах надзвичайних ситуацій, відсутність ефективних загально-державних та місцевих систем сповіщення, завчасного прогнозування та реагування на надзвичайні ситуації;

• прояви неправомірного доступу до персо-нальних даних та інформаційних ресурсів ор-ганів державної влади і місцевого самовряду-вання; порушення встановленого порядку зби-рання, обробки, зберігання і передачі даних, а також розголошення інформації з обмеженим доступом;

• незаконне перехоплення інформації в те-лекомунікаційних мережах, поширення право-порушень, терористичних, сепаратистських та інших злочинних проявів в інформаційній сфері; невідповідність юридичної відповідаль-ності сучасним викликам і загрозам інформа-ційній безпеці;

• відсутність ефективного демократично-го контролю за діяльністю суб’єктів забезпе-чення інформаційної безпеки, захищеності на-ціональної інформаційної інфраструктури та інформаційного простору України.

Зазвичай більшість зазначених загроз при-таманна як країнам зі стійким розвитком, так і транзитивним, однак наголосимо, що в умо-вах соціокультурного та економічного транзи-ту, який переживає Україна, ці загрози актуа-лізуються й загострюються через неможли-вість наявної системи забезпечення націо-нальної безпеки ефективно протистояти їм.

Загалом можна зробити висновок, що вна-слідок глобалізації з розвитком глобального інформаційного простору інформаційне про-тиборство дедалі більше утверджується як основний вид боротьби за сфери впливу, ре-сурси, владу та інші інтереси. Ця боротьба має своєю головною метою досягнення інформа-ційної переваги для контролю та управління свідомістю населення країн, переважно через засоби масової інформації та глобальні інфор-маційні мережі.

Сучасні виклики інформаційній безпеці України, як справедливо зазначають В. Конах та О. Лазоренко, зумовлені і внутрішніми,




і зовнішніми чинниками. Внутрішні – най-більшою мірою пов’язані з відсталістю інфор-маційних технологій в Україні від провідних країн світу, недостатньою дієвістю органів державної влади та законодавства в інформа-ційній сфері, а також байдужістю, низьким рівнем розуміння та професійної відповідаль-ності як окремих груп, так і громадян, що нині провадять свою діяльність в інформаційному просторі України. Зовнішні – з намаганнями іноземних суб’єктів впливати на світовий та вітчизняний інформаційний простір для за-безпечення власних інтересів [6, с. 77].

У цій ситуації на перший план постають проблеми інформаційної безпеки, насамперед її інформаційно-психологічного складника. Нині очевидним є і той факт, що чим більши-ми інформаційними можливостями володіє держава, тим імовірніше (за інших рівних

умов), що вона досягне стратегічних переваг в інформаційному просторі. Це є особливо актуальним для визначення ролі й місця Ук-раїни в сучасних умовах інформаційної глоба-лізації.

Поширення й використання інформацій-них технологій, ресурсів, продукції та послуг зачіпає інтереси усієї міжнародної спільноти й лише широке міжнародне співробітництво та міжнародно-правове регулювання здатне забезпечити їх безпечне застосування в інте-ресах кожної держави. Міжнародне співробіт-ництво України в галузі інформаційної без-пеки має будуватися на основі поєднання на-ціональних інтересів в інформаційній сфері, чітких уявлень про реальні та потенційні ви-клики і загрози, методи й засоби їх запобіган-ня, виявлення і припинення, а також належно-го правового забезпечення.


1. Дубов Д. В. Зрушення сфер геополітичного протиборства : від географічної експансії – до констру-ювання інформаційно-кібернетичних просторів / Д. В. Дубов // Стратегічні пріоритети. – 2014. – № 1 (30). – С. 106–115.

2. Лазарев И. А. США строят новую систему информационной безопасности / И. А. Лазарев // Эксперт. – 1999. – № 3. – С. 12–17.

3. Дзьобань О. П. Інформаційне насильство та безпека : світоглядно-правові аспекти : моногр. / О. П. Дзьобань, В. Г. Пилипчук ; за заг. ред. проф. В. Г. Пилипчука. – Харків : Майдан, 2011. – 244 с.

4. Дзьобань О. П. Національна безпека України : концептуальні засади та світоглядний сенс : моногр. / О. П. Дзьобань. – Харків : Майдан, 2007. – 284 с.

5. Про Доктрину інформаційної безпеки України : указ Президента України від 8.07.2009 р. № 514/2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/9570.html

6. Конах В. К. Загрози та виклики національним інтересам України в інформаційній сфері в умовах глобалізації / В. К. Конах, О. А. Лазоренко // Стратегічні пріоритети. – 2014. – № 2 (31). – С. 73–78.



Семенченко А. І.

УДК 346.232:004 (075.8)

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ

ЗВ’ЯЗКОМ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЄЮ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

Семенченко Андрій Іванович,Семенченко Андрій Іванович,доктор наук з державного управління, професордоктор наук з державного управління, професор

Досліджено стан, основні тенденції та фактори впливу, принципи, категорійно-по-нятійний апарат, методологічні підходи, моделі систем і механізмів державного управ-ління та регулювання зв’язком та інформатизацією в Україні. Визначено пріоритети та основні завдання державного регулятора та головного центрального органу вико-навчої влади у сфері зв’язку та інформатизації, обґрунтовано модель їх взаємодії з іншими державними органами.

Ключові слова: державне управління, державне регулювання, організаційно-пра-вові механізми, інформаційна інфраструктура, інформатизація, інформаційне сус-пільство.

Особливістю сучасного розвитку інформа-ційного суспільства в Україні є здійснення комплексу реформ, насамперед конституцій-ної та адміністративної, посилення процесів демократизації суспільства та формування громадянського суспільства, дерегуляції рин-ку, підготовка до чергового міжнародного са-міту з розвитку інформаційного суспільства, набуття Україною статусу асоційованого члена ЄС. Зазначені процеси зумовлюють актуаль-ність оцінки як стану розвитку інформаційно-го суспільства в Україні, його інформаційної інфраструктури, так і, зокрема, розроблення теоретико-методологічних засад формування механізмів державного управління та регулю-вання зв’язком та інформатизацією.

Проблемі державного управління та регу-лювання розвитком інформаційного суспіль-ства та інформатизації приділяється достат-ньо уваги в дослідженнях як зарубіжних, так і вітчизняних фахівців. Сформульовано різні підходи до розв’язання цих проблем, але вони недостатньо враховують особливості країни їх впровадження. Так, ці питання досліджували А. Б. Антопольский, А. Гоулднер, І. Л. Бачило, М. З. Згуровський, І. Б. Жиляєв, М. Кастельс, М. Маклюен, И. Масуда, І. С. Мелюхін, Г. Л. Смолян, Л. В. Сморгунов, А. В. Соколов, А. І. Соловйов, О. Тоффлер, А. Турен, А. Д. Урсул, Ф. Уебстер, В. М. Цигичко,

Д. С. Чепкашин та ін. Особливе значення ма-ють роботи, в яких розглядалися не тільки теоретичні питання, а й практика їх запрова-дження.

Проте проблема підвищення рівня об’єк ти-візації механізмів державного управління та регулювання зв’язком та інформатизацією залишається актуальною та до кінця не розв’я-заною: потребують розвитку теоретико-мето-дологічні засади формування відповідних механізмів, відсутнє чітке розмежування управлінських функцій між органами держав-ного регулювання, особливо у сфері інформа-тизації; не визначено пріоритети, завдання та функції державного регулятора у цій сфері; не враховано особливості конституційної та адміністративної реформ в Україні, а також лише частково врахована конвергенція інфор-маційних і телекомунікаційних технологій в організаційно-правових механізмах.

Метою даної статті є розробка теоретико-методологічних засад формування механізмів державного управління та регулювання у сфе-рі зв’язку та інформатизації, обґрунтування пріоритетів діяльності й основних завдань відповідного державного регулятора та коор-динатора.

При формуванні (модернізації) організа-ційно-правових механізмів системи держав-ного управління розвитком інформаційної



Механізми державного управління та регулювання зв’язком та інформатизацією: теоретико-методологічні засади

інфраструктури інформаційного суспільства (організаційно-правові механізми) необхідно зважати на такі загальні тенденції, як глобалі-зація, конвергенція інформаційних і телеко-мунікаційних технологій (ІКТ), їх динамічний і масштабний розвиток, впровадження їх у всі сфери суспільного життя, розмежування дер-жавних управлінських і регуляторних функ-цій у сфері ІКТ і покладання їх на окремі державні органи, децентралізація та декон-центрація влади, широке впровадження в управлінську діяльність сучасних управлін-ських методів, насамперед стратегічного управління, державного менеджменту, мере-жевого державного управління тощо.

Так, урахування процесу конвергенції ІКТ зумовлює доцільність створення в організа-ційній системі державного управління єдино-го державного органу управління сферою ІКТ, а виокремлення управлінської та регуляторної функцій передбачає наявність окремого цен-трального органу виконавчої влади, підпо-рядкованого уряду, та незалежного від уряду регулятора – державного колегіального орга-ну, підпорядкованого або Президенту Украї-ни, або парламенту. Саме така організаційна модель державного управління впроваджена у країнах ЄС, насамперед у механізмах Циф-рового порядку денного, а також у більшості провідних країн світу.

Неналежний стан організаційно-правового забезпечення у сфері зв’язку та інформатиза-ції призвів в Україні до відсутності єдиного координаційного центру, дублювання функ-цій та завдань між органами державної влади, перманентних змін їх структури, функцій та завдань, конкуренції між ними за вплив на сферу, її розпорошеності, а також до відсут-ності взаємоузгодженості, декларативності діючих механізмів державного управління та регулювання.

Сучасна практика управління інформати-зацією в Україні ігнорує її значну складність і багатофакторний характер, різнотиповість та ієрархічність її акторів, багаторівневість сис-тем управління, що зумовлює нечіткість пріо-ритетів управління інформатизацією, відсут-ність єдності цілепокладання та стратегій, некоординованих дій, неефективності неузго-джених між собою проектів.

Відсутність необхідної координованості в діяльності органів влади посилюється від-сутністю взаємної узгодженості існуючих ме-ханізмів державного управління в цій сфері, а саме [1–8]:

• Національної програми інформатизації (з 1998 р.);

• державних цільових програм (з 2004 р.);

• розвитку інформаційного суспільства (з 2007 р.);

• електронного урядування (з 2010 р.);• міжнародної ініціативи «Партнерство

«Відкритий Уряд» (з 2012 р.).Вирішення проблеми координації потре-

бує комплексних структурних і функціональ-них змін у системі державного управління ін-формаційною інфраструктурою інформацій-ного суспільства, включаючи її верхній полі-тичний рівень.

Законом України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Ук-раїні на 2007–2015 роки» від 9 січня 2007 р. № 537-V, а також міжнародними документа-ми, насамперед документами міжнародних самітів з розвитку інформаційного суспіль-ства (Женевським 2003 р. і Туніським 2005 р.) визначено основні суб’єкти розбудови інфор-маційного суспільства та їх основні завдання. Так, цим Законом визначається, що запрова-дження засад взаємодії учасників побудови інформаційного суспільства передбачає, що воно розбудовується за умови співпраці та солідарності громадян, приватного сектору економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, відповідних об’єднань громадян, коли:

• органи державної влади визначають прі-оритети розвитку, забезпечують їх досягнення і всебічну підтримку, координують і стимулю-ють виконання завдань, формують законодав-чу базу та контролюють її виконання всіма учасниками побудови інформаційного сус-пільства;

• приватний сектор економіки здебільшого забезпечує впровадження та використання ІКТ в усіх сферах життя, вдосконалює інфор-маційну інфраструктуру, надає інформаційні та комунікаційні послуги тощо;

• об’єднання громадян взаємодіють з орга-нами державної влади, органами місцевого самоврядування і приватним сектором еконо-міки з питань забезпечення справедливого та рівного доступу до інформаційних і комуніка-ційних послуг, формують громадську думку щодо пріоритетів та перспектив розвитку ін-формаційного суспільства;

• держава, приватний сектор економіки та об’єднання громадян сприяють встановленню і розширенню взаємовигідних відносин з між-народними організаціями, у т.ч. з міжнародни-ми фінансовими установами, які відіграють провідну роль у розвитку інформаційного суспільства та оцінці прогресу в цій сфері.

При цьому вищими державними центрами координації розвитку інформаційного сус-пільства, інформатизації та електронного




урядування відповідно до Конституції та за-конодавства є парламент, Президент та уряд України.

У Верховній Раді України законодавчими проблемами розвитку сфери найбільшою мі-рою займаються такі її комітети: з питань ін-форматизації та інформаційних технологій; транспорту та зв’язку; науки та освіти; свобо-ди слова та інформації; національної безпеки та оборони; підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики. З огляду на кон-вергенцію інформаційних і комунікаційних технологій, а також наявність під Комітетом Верховної Ради України з питань інформати-зації та інформаційних технологій двох екс-пертних рад (Консультаційної ради з питань інформатизації та Експертної ради), які дають змогу публічно обговорювати найбільш складні та пріоритетні проблеми державної політики, доцільно, на наш погляд, питання зв’язку (телекомунікації та радіочастотного ресурсу) включити в повноваження саме Ко-мітету Верховної Ради України з питань ін-форматизації та інформаційних технологій, скоригувавши його назву при формуванні нової структури парламенту на Комітет Вер-ховної Ради України з питань інформатизації та інформаційно-комунікаційних технологій (Комітет).

Крім того, саме в цьому Комітеті розгляда-ються та схвалюються щорічні доповіді про стан розвитку інформаційного суспільства та інформатизації, які згідно із Законом України «Про національну програму інформатизації» від 4 лютого 1998 р. № 74/98-ВР розробля-ються урядом та надаються до парламенту. З огляду на зазначене, логічним є визначення Комітету головним серед інших комітетів з питань взаємодії з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, з наданням остан-ній статусу, аналогічного статусу Національ-ної ради України з питань телебачення та ра-діомовлення. Такий підхід відповідає консти-туційній реформі в частині перепідпорядку-вання державних колегіальних органів, у т.ч. НКРЗІ, від Президента України до уряду та парламенту, а також європейським підходам щодо незалежності регулятора у сфері ІКТ від уряду. Підпорядкування НКРЗІ Верховній Раді України підвищить статус Комісії, рівень її незалежності, прозорості, відкритості та під-контрольності.

Розмежування між державним управлін-ням і регулюванням у сфері телекомунікації та радіочастотного ресурсу чітко визначено законами України «Про телекомунікації» [9], «Про радіочастотний ресурс України» [10] та

положеннями про Адміністрацію Держ-спецзв’язку [11] і НКРЗІ [12]. Згідно з цими документами:

• Адміністрація Державної служби спеці-ального зв’язку та захисту інформації України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування і забезпечення реалізації державної політики у сферах організації спе-ціального зв’язку та захисту інформації, теле-комунікації, користування радіочастотним ресурсом України [11];

• НКРЗІ є державним колегіальним орга-ном, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України, головним призначенням якого є державне регулювання у сфері телекомунікації, інформатизації, ко-ристування радіочастотним ресурсом і надан-ня послуг поштового зв’язку. У визначеній сфері НКРЗІ здійснює повноваження органу ліцензування, дозвільного органу, регулятор-ного органу та органу державного нагляду (контролю) [12].

Така модель розподілу повноважень у сфері телекомунікацій та користування ра-діочастотного ресурсу між головним централь-ним органом виконавчої влади (ЦОВВ) (Ад-міністрацію Держспецзв’язку) та регулято-ром ринку (НКРЗІ) відповідає європейсько-му підходу та Порядку денному асоціації Україна – ЄС [20–21]. Що стосується сфери інформатизації, то за три роки з моменту створення НКРЗІ ні Комісія, ні колишня Держінформнауки так і не визначилися з об’єктом, механізмами, методами та інстру-ментами державного регулювання у сфері інформатизації, не змогли обґрунтувати до-цільність їх застосування для громадян, сус-пільства, держави та бізнесу, а також налаго-дити конструктивну співпрацю між собою, ще більше заплутали питання щодо головного ЦОВВ у сфері інформатизації. Тоді як необ-хідність такого державного регулювання зу-мовлена як неспроможністю ринку самостій-но, у спосіб виключно механізмів самооргані-зації та саморегулювання вирішити низку проблем, притаманних ринку, так і позитив-ним досвідом інших країн щодо доцільності державного регулювання у сфері інформати-зації. При цьому кожна з країн, беручи до уваги особливості свого соціально-економіч-ного розвитку, національних інтересів, визна-чає свої принципи, пріоритети, підходи, об’єкти, інструменти державного регулюван-ня сферою інформатизації. Важливим є також чітке визначення категорійно-понятійного апарату, що застосовується.




Законом [14] визначено, що державна ре-гуляторна політика у сфері господарської ді-яльності – це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а та-кож адміністративних відносин між регуля-торними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарюван-ня, недопущення прийняття економічно не-доцільних і неефективних регуляторних ак-тів, зменшення втручання держави у діяль-ність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяль-ності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та за-конами України;

Згадане правове регулювання включає за-кони, формальні й неформальні розпоряджен-ня та допоміжні правила, що встановлюються державою, а також недержавними організаці-ями або організаціями саморегулювання, яким держава делегувала регуляторні повно-важення.

При цьому виділяються дві сфери держав-ного регулювання:

• тарифне (цінове) регулювання, що охо-плює економічні аспекти, які впливають без-посередньо на ринкові рішення;

• нетарифне (нецінове) регулювання, що охоплює соціальні та адміністративні аспекти.

Відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері гос-подарської діяльності» [14] регуляторний ор-ган – Верховна Рада України, Президент Ук-раїни, Кабінет Міністрів України, Національ-ний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконав-чої влади, Верховна Рада Автономної Респу-бліки Крим, Рада міністрів Автономної Респу-бліки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також по-садова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти.

Аналіз державного регулювання у сфері інформатизації інших країн свідчить, що осно-вними об’єктами регулювання зазвичай є:

• інформаційні та інформаційно-комуніка-ційні системи органів державної влади, орга-нів місцевого самоврядування, закладів, під-приємств, установ, організацій, що перебува-ють у державній чи комунальній власності;

• онлайн-послуги;• електронна комерція;• державні електронні інформаційні ре-

сурси;

• електронні адміністративні послуги тощо.

Використання систем он-лайн ідентифіка-ції на базі електронного цифрового підпису або спеціальних додатків, як наприклад, Mobil ID дає змогу проводити «Електронні вибори» (Естонія).

Останніми роками посилюється тенденція переходу від послуг голосового зв’язку до IP-телефонії, аналогового телебачення до IP TV та інших сервісів на основі широкосмугового до-ступу до Інтернету. Із запровадженням в Ук-раїні 3G попит на ці послуги значно зросте.

З-поміж основних принципів державного регулювання у сфері інформатизації виділя-ють такі:

• недоторканість приватного життя грома-дян і дотримання їх конституційних прав і свобод;

• вільний розвиток електронних адміні-стративних послуг;

• забезпечення інтересів національної без-пеки у сфері інформатизації;

• якісне та ефективне інформаційне забез-печення фізичних і юридичних осіб, а також державних органів;

• створення умов вільного та рівноправно-го доступу, розповсюдження й використання інформаційних ресурсів;

• технологічна нейтральність;• відкритість і прозорість державного регу-

лювання;• єдині правила, формати, стандарти й тех-

нічні регламенти для забезпечення організа-ційної, технічної та семантичної сумісності інформаційних та інформаційно-комунікацій-них систем, оцінки відповідності вимогам цих документів;

• використання відкритих форматів і структур даних, протоколів та стандартів обміну;

• забезпечення оптимального балансу між нагальними потребами та фінансовими мож-ливостями держави з одночасним сприянням позитивним тенденціям формування ринку в цій сфері, підтримки приватної ініціативи та зменшення інвестиційного ризику;

• забезпечення добросовісної конкуренції.Базовими інструментами державного ре-

гулювання у сфері інформатизації є такі:• закони та інші нормативно-правові акти,

які регулюють інформаційні відносини в сус-пільстві, розвиток ІКТ;

• міжнародні правові акти таких організа-цій, як ООН, МСЕ, Ради Європи, ОЕСР тощо, завдання яких – уніфікувати національні за-конодавства з урахуванням глобального ха-рактеру ІКТ;




• національні програми, концепції та стра-тегії інформатизації країни з урахуванням необхідних ресурсів, оцінкою соціальних та економічних наслідків;

• технічні регламенти у сфері інформати-зації;

• регулювання діяльності суб’єктів при-родних монополій у сфері ІКТ;

• створення умов функціонування ринку електронних послуг;

• ведення реєстру електронних інформа-ційних ресурсів;

• ліцензування, стандартизація і сертифі-кація програмних продуктів, інформаційних ресурсів, інформаційних та інформаційно-те-лекомунікаційних систем;

• розроблення і запровадження єдиних стандартів для засобів інформатизації;

• податкова і митна політика, що стимулює вкладення капіталу в інформаційний сектор економіки та захищає внутрішній ринок, ство-рює конкурентне середовище;

• міжнародні проекти, націлені на спільне наукове й технологічне опрацювання перспек-тивних напрямів у сфері ІКТ.

В Україні зазначені інструменти державно-го регулювання сфери інформатизації або взагалі не застосовуються, або застосовуються несистемно, неефективно, фрагментарно. Так, однією з найгостріших проблем нині залиша-ється проблема відсутності необхідних стан-дартів і технічних регламентів з питань елек-тронного цифрового підпису, електронного документообігу, електронних інформаційних ресурсів, електронних адміністративних по-слуг тощо. Крім того, більшість законодавчих актів у цій сфері мають декларативний харак-тер, є ресурсно незабезпеченими та системно не ув’язаними між собою. Це стосується на-самперед Національної програми інформати-зації, Закону України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Ук-раїні на 2007–2015 роки», «Про захист персо-нальних даних», Стратегії розвитку інформа-ційного суспільства, Концепції з розвитку електронного урядування в Україні тощо. Не створено необхідних умов для функціонуван-ня ринку електронних послуг, насамперед внаслідок відсутності законодавства у сфері електронної торгівлі. Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів не ство-рено. Податкова і митна політика в Україні нині ще не стала стимулюючим фактором вкладення капіталу в інформаційний сектор економіки.

Крім державного регулювання та ринкових механізмів саморегулювання та самоорганіза-ції, у сфері інформатизації необхідно врахову-

вати й максимально використовувати меха-нізми регулювання сферою з боку громад-ських організацій та різних об’єднань (союзів) підприємців, створювати умови для ефектив-ного застосування механізмів державно-при-ватного та державно-громадського партнер-ства. При цьому головна регулююча роль має надаватися саме ринковим формам організації економіки (механізмам саморегулювання та самоорганізації), а державне регулювання та регулювання з боку громадських організацій та інших суб’єктів потрібно розглядати лише як додаткові до основного інструменту. Об-меженнями на застосування такого підходу щодо державного управління та регулювання, як правило, можуть бути специфічні умови функціонування держави у режимах надзви-чайного та воєнного стану, особливого періоду тощо.

Сучасні теорії та практики у сфері держав-ного управління, насамперед нового держав-ного менеджменту, «доброго (належного) врядування», електронного врядування, «Від-критого уряду», «сервісної держави» та інші передбачають широку участь громадськості та бізнесу у формуванні та реалізації державної політики, у т.ч. з проблем регулювання розвит ку інформаційного суспільства, інфор-матизації та електронного урядування, зокре-ма передачу частини державних регулюючих функцій відповідним об’єднанням громадян і суб’єктів підприємництва. Тому одним із можливих варіантів організації державного регулювання у зазначеній сфері є створення окремого регулюючого органу з представників бізнесу та громадськості, утримання якого забезпечується за рахунок суб’єктів господа-рювання і якому держава делегує частину своїх повноважень у цій сфері.

В Україні створена широка мережа громад-ських організацій (див. відповідь на питання 6), яка активно бере участь у формуванні державної політики та контролі за її реаліза-цією з боку органів влади, вирішенні проблем цифрової (інформаційної) нерівності, впрова-дженні електронних адміністративних послуг, розвитку інформаційної інфраструктури тощо. Природні функції громадських органі-зацій – суспільний моніторинг і спостережен-ня, перевірка та нагляд. На жаль, дії більшості громадських організацій не завжди є узгодже-ними, потужними, достатньо науково обґрун-тованими, що є однією з головних причин зменшення їх реального впливу на зазначені процеси. Заважає формуванню єдиного під-ходу з боку громадських організацій, безумов-но, і конкуренція між ними. Загалом саме за-вдяки позиції та діям громадських організацій




забезпечується один із головних елементів електронної демократії: відкритість і прозо-рість діяльності влади, їх участь у формуванні державної політики, оцінювання ефективнос-ті діяльності органів державної влади та орга-нів місцевого самоврядування, боротьба з ко-рупцією тощо.

Приватний сектор є важливим складником системи розвитку інформаційного суспіль-ства, інформатизації та електронного уряду-вання. Його інтереси насамперед представля-ють такі об’єднання, як Рада підприємців при Кабінеті Міністрів України, Федерація робо-тодавців України (ФРУ), Український союз підприємців та промисловців (УСПП) та ін. Їхні представники входять до складу громад-ських рад і колегій майже всіх центральних і регіональних органів виконавчої влади. Під-приємці брали активну участь у розробці та реалізації важливих для областей соціально-економічних програм, підготовці норматив-них документів, що регламентують діяльність бізнесу в цій сфері. Своєю місією ці об’єднання вважають розповсюдження серед представни-ків ділових кіл, громадянського суспільства, органів влади ідеї економічного патріотизму, необхідності багатогранної та ефективної під-тримки національного товаровиробника, чес-ної конкуренції.

Крім того, ці об’єднання захищають біз-несменів від бюрократичного свавілля, не-вмотивованих претензій з боку фіскальних і контролюючих органів, порушення прав та інтересів у стосунках з органами влади, недо-бросовісними партнерами, а також сприяють підтримці балансу інтересів суспільства, влади та бізнесу.

Можна назвати три групи питань, які до-сить успішно розв’язані в США та Великій Британії, знайшли своє відображення в їх державній технічній політиці у галузі інфор-матизації:

• система сертифікації організацій – роз-робників інформаційних та інформаційно-те-лекомунікаційних систем;

• стандартизація порядку створення ін-формаційних та інформаційно-телекомуніка-ційних систем;

• стандартизація систем програмування;• система здійснення фінансової й техніч-

ної експертизи засобів інформатизації;• контроль за створенням інформаційних

та інформаційно-телекомунікаційних систем в органах державної влади.

Оскільки в національному законодавстві відсутнє чітке визначення механізмів держав-ного регулювання сферою інформатизації, пропонується розробити та ухвалити окремий

законодавчий акт, у якому чітко визначити механізм державного регулювання цією сфе-рою з урахуванням міжнародного, насамперед європейського, досвіду.

Президент будь-якої країни потенційно може відігравати і зазвичай відіграє роль центру політичного впливу на процеси розви-тку інформаційного суспільства, інформати-зації та електронного урядування. Особливо це стосується країн із президентською фор-мою правління. Президентом України приді-ляється значна увага проблемі впровадження та розвитку сучасних ІКТ, впровадженню електронного урядування, розвитку інформа-ційного суспільства та інформатизації, у т.ч. їх інфраструктурного складника, насамперед мобільних технологій радіозв’язку 3G та 4G, справжньому електронному документообігу тощо. Задля посилення координації та підви-щення ефективності державної політики в цій сфері у структурі Апарату Адміністрації Пре-зидента України визначено відповідного за-ступника Глави Апарату Адміністрації. Крім того, саме Президенту України нині підпо-рядковано НКРЗІ.

Необхідно також урахувати той факт, що розвиток ІКТ, їх впровадження в усі сфери суспільного життя та державне управління, крім позитивних моментів, є джерелом інфор-маційних загроз громадянину, суспільству та державі. Їх моніторинг, оцінку рівня, форму-вання пропозицій щодо їх усунення або змен-шення негативного впливу має здійснювати РНБОУ, підпорядкована Президенту Украї-ни. Але зважаючи на зазначені особливості конституційного процесу, відсутність в Апа-раті Президента України спеціальних підроз-ділів, орієнованих на процеси формування та реалізації державної регуляторної політики у сфері інформаційного суспільства, інформа-тизації та електронного урядування, на наш погляд, доцільним є підпорядкування НКРЗІ Верховній Раді України відповідно до запро-понованої моделі.

Згідно із ст. 20 Закону України «Про Ка-бінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 № 794-VII уряд «проводить державну політику у сфері інформатизації, сприяє ста-новленню єдиного інформаційного простору на території України». З-поміж основних чинників, що обумовили низьку ефективність і результативність державної політики у цій сфері, як вже зазначалося, є відсутність єди-ного центру координації, розпорошеність цієї сфери між кількома ЦОВВ, які конкурують між собою за вплив на сферу, неузгодженість, недостатня обґрунтованість, непрозорість, надмірна забюрократизованість, інертність,




негнучкість і декларативність механізмів державного управління.

В історичній ретроспективі проблему ко-ординованості та рівня державного впливу на процеси інформатизації можна представити у вигляді траєкторії руху тіла по закрученій спіралі, маса якого під час цього руху весь час зменшується від найвищого рівня, який був у Національному агентстві з питань інформа-тизації при Президентові України (НАІ, 1995–1998 рр., 198 співробітників) до Держав-ного агентства електронного урядування Ук-раїни (2014 р., 30 співробітників), яке стало майже непомітним як через малу чисельність і ресурси, так і втрату реального впливу на сферу. Ось перелік цих органів:

• Кібернетичний центр НАН України (1993–1995);

• Національне агентство з питань інформа-тизації при Президентові України (1995–1998);

• Державне агентство інформатизації Ук-раїни (ДАІНУ) (1998–1999);

• Державний комітет зв’язку та інформа-тизації України (1999–2004);

• Міністерство транспорту та зв’язку Ук-раїни (27.08.2004–8.09.2004);

• Державний департамент з питань зв’язку та інформатизації України (8.09.2004–2008);

• Державний комітет інформатизації Ук-раїни (2008–5.07.2010);

• Державний комітет України з питань науки, інновацій та інформатизації (5.07.2010–9.12.2010);

• Державне агентство з питань науки, інно-вацій та інформації України (9.12.2010–4.06.2014);

• Державне агентство з питань електрон-ного урядування (з 4.06.2014).

Ця тенденція в Україні суперечить як за-гальносвітовій закономірності розвитку ІКТ, їх динамічним і широкомасштабним запрова-дженням в усі сфери суспільного життя, у т.ч. у державне управління, так і посиленню управлінського та регулюючого впливу, на-самперед координуючого, з боку держави на ці процеси, що знайшло своє формальне відо-браження у міжнародних документах з розвит-ку інформаційного суспільства [15–18].

Спроби вирішення цієї проблеми в мину-лому у спосіб здійснення структурних і функ-ціональних змін у системі державного управ-ління сферою, у т.ч. шляхом об’єднання дер-жавних органів, які відповідали за зв’язок та інформатизацію, та сподівання отримати від цього синергетичний ефект не мали успіху. Замість інтеграційних системних домінували дезінтеграційні відомчі підходи, що і призвело

до розпорошення сфери серед різних нескоор-динованих ЦОВВ, неефективності державної політики та управління.

Нині теоретиками та практиками розгля-даються два основних підходи щодо удоскона-лення існуючої організаційної структури сис-теми державного управління розвитком ін-форматизації, інформаційним суспільством та електронним урядуванням:

• централізований підхід, якій передбачає створення окремого головного органу в системі органів виконавчої влади, наприклад мініс-терства на базі існуючих ЦОВВ з одночасним формуванням нових ієрархічних, удоскона-ленням існуючих горизонтальних зв’язків, у т.ч. усуненням дублювання, уточненням за-вдань і функцій інтегрованих у міністерство ЦОВВ;

• децентралізований (мережевий) підхід, згідно з яким в існуючій розподіленій струк-турі ЦОВВ, що відповідають за розвиток ін-форматизації, інформаційне суспільство та електронне урядування, уточнюються лише їх цілі, завдання, функції, горизонтальні комуні-кації та їх зміст без створення додаткових державних органів, а також визначається один із цих ЦОВВ як координатор і головний орган у формуванні та реалізації державної політи-ки у цій сфері.

Існує і третій підхід, який об’єднує зазна-чені підходи.

Перевагами першого підходу є:• формування та виконання єдиної дер-

жавної політики у визначеній сфері;• підвищення рівня керованості та коорди-

нованості ЦОВВ;• усунення розпорошеності сфери;• підвищення статусу координуючого ор-

гану (міністерства) та можливостей впливу на сферу;

• усунення дублювання функцій та за-вдань ЦОВВ і конкуренції між ними за вплив на сферу.

Недоліками його є: суперечність загально-му процесу децентралізації та деконцентрації державної влади та управління, втрата на час формування нової системи рівня керованості й ефективності управління, додаткові витрати на утримання апарату міністерства та органі-зацію вертикальних (ієрархічних) зв’язків.

Перевагами другого підходу є:• не потребує додаткових витрат (фінансо-

вих і часових) на свою реалізацію;• відповідає загальному процесу децентра-

лізації, деконцентрації та демократизації влади.Саме такий підхід застосовується в біль-

шості провідних країн світу, але досвід Украї-ни показує складність його реалізації в нашій




країні, насамперед унаслідок проблеми домі-нування відомчих підходів у державному управлінні. До основних недоліків цього під-ходу слід віднести насамперед такі: обмежені можливості щодо координації; інертність у формуванні, ухваленні та реалізації рішень, суб’єктивність визначення головного ЦОВВ, необхідність налагодження ефективних кому-нікацій.

Рекомендаціями парламентських слухань з теми «Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні» (Реко-мендації) щодо державної політики у сфері інформаційного суспільства Кабінету Міні-стрів України рекомендовано «запропонувати визначення єдиного органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань розвитку інформаційного суспіль-ства та впровадження ІКТ» [5].

Створення на базі колишнього Держін-формнауки Державного агентства з питань електронного урядування (Державне агент-ство), яке безпосередньо підпорядковане віце-прем’єр-міністру – міністру Мінрегіонбуду, а також визначення цього міністерства голо-вним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення формування державної політики у сфері інформатизації, електронного урядування, формування та ви-користання національних електронних інфор-маційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства лише частково відповідає вище-вказаним Рекомендаціям і майже не відпові-дає ні одному із зазначених підходів [19].

Відсутність у Державного агентства з пи-тань електронного урядування України ресур-сів для здійснення ним своїх повноважень; необхідних комунікацій з іншими державни-ми органами; відповідних механізмів держав-ного управління та регулювання сферою; не-завершеність трансформації Держінформнау-ки в Державне агентство не тільки не вирішує існуючі організаційно-правові проблеми сис-теми управління сферою, а й ще більше їх за-гострює й додає нові. Фактично здійснена спроба введення в систему ще одного елемента без чітких цілей, ув’язаних із цільовим при-значенням системи, без необхідних комуніка-цій та ресурсів, збільшуючи і так значний рі-вень невизначеності функціонування системи

Логічне за своїми ідеєю та змістом об’єд-нання процесів адміністративної реформи та впровадження електронного урядування, від-повідальними за які визначені Мінрегіонбуд і Державне агентство з питань електронного урядування, стало по суті черговою деклараці-єю, призвело до втрати на деякий час управ-ління, додаткової конкуренції між ЦОВВ за

вплив на сферу, виключило із процесу розви-тку інформаційного суспільства такі його пріоритетні складники, як е-комерція, е-ос-віта, е-наука, е-культура, е-медицина, е-суд, не розв’язало проблему розмежування дер-жавного управління та регулювання у сфері, ускладнило комунікацію з профільними комі-тетами парламенту з питань інформатизації та інформаційних технологій, а також транспор-ту та зв’язку тощо. Якщо ситуація найближ-чим часом не буде виправлена, то це може призвести до втрати керованості сферою й темпів її розвитку.

У цьому випадку доцільно застосувати т.зв. третій комбінований підхід, а саме ство-рити Державне агентство з питань зв’язку та інформатизації (ДАЗІ) – центральний орган виконавчої влади, поклавши на нього функції з реалізації державної політики розвитку ін-формаційної інфраструктури інформаційного суспільства та підпорядкувавши його безпо-середньо Міністру інфраструктури. Крім того, необхідно забезпечити ефективну взаємодію ДАЗІ з НКРЗІ, Держспецзв’язку, Мінеконом-розвитку, Мін’юстом, чітко визначивши їх завдання та функції у сфері інформатизації та розвитку інформаційного суспільства, а також взаємодію із громадськістю, бізнесом та між-народними організаціями стосовно розвитку інформаційної інфраструктури.

Основними завданнями ДАЗІ мають бути:• забезпечення формування та реалізації

державної політики у сферах телекомунікації, радіочастотного ресурсу та інформатизації;

• розроблення та здійснення заходів щодо розвитку телекомунікаційних мереж, поліп-шення їх якості, забезпечення універсального доступу і сталого функціонування, впрова-дження сучасних технологій мобільного зв’язку;

• сприяння інтеграції сфер телекомуніка-ції, користування радіочастотним ресурсом та інформатизації України у світовий інформа-ційно-комунікаційний простір;

• сприяння розвитку підприємництва на конкурсних умовах у сфері надання послуг зв’язку, здійснення державної антимонополь-ної політики в галузі зв’язку та у сфері інфор-матизації, політики державно-приватного та державно-громадського партнерства;

• забезпечення взаємосумісності (inter ope-rability) різних інформаційних та інформацій-но-комунікаційних систем, електронних ін-формаційних ресурсів.

При цьому передбачається передача части-ни функцій, які стосуються центрального ор-гану виконавчої влади в галузі зв’язку, – від Держспецзв’язку до ДАЗІ, а у сфері інформа-




тизації – від Держінформнауки до ДАЗІ. За ДАЗІ у сфері інформатизації мають залиши-тися такі управлінські функції: Генерального державного замовника та Керівника Націо-нальної програми інформатизації, ведення Національного реєстру електронних інформа-ційних ресурсів та ін.

Такий підхід буде:• по-перше, відповідати розмежуванню

між державним управлінням і регулюванням у сфері зв’язку та інформатизації (між ДАЗІ та НКРЗІ);

• по-друге, дасть змогу сконцентрувати ресурси та більш системно і ефективно скоор-динувати дії та зусилля саме на розвитку ін-формаційної інфраструктури інформаційного суспільства, яка є основою для таких базових технологій інформаційного суспільства, як е-урядування, е-комерція, е-освіта, е-наука, е-культура, е-медицина, е-суд тощо;

• по-третє, відповідати світовій тенденції щодо конвергенції інформаційних і комуніка-ційних технологій;

• по-четверте, враховувати попередній по-зитивний національний досвід функціонуван-ня аналогічного державного органу – Держ-комзв’язку;

• по-п’яте, сприяти зменшенню конкурен-ції між органами державної влади та дублю-вання їх функцій і завдань у цій сфері.

Висновки

У статті оцінено стан, основні чинники впливу, методологічні підходи до формування

організаційно-правових механізмів державно-го управління та регулювання розвитком ін-формаційної інфраструктури інформаційного суспільства в Україні, на основі ретроспектив-ного аналізу виявлено загальну негативну тенденцію зменшення реального впливу орга-нів державної влади в Україні на процеси розвитку інформатизації, електронного уряду-вання та інформаційного суспільства загалом, обґрунтовано раціональний підхід до форму-вання організаційно-правових механізмів.

Також доведено необхідність розмежуван-ня функцій державного управління та держав-ного регулювання у сфері інформатизації, розроблено інституційну модель державного управління та регулювання у цій сфері з ви-значенням основних завдань державних орга-нів та їх підпорядкованості, у т.ч. створення в рамках цієї моделі окремого ЦОВВ з питань зв’язку та інформатизації і визначено його основні завдання, обґрунтовано підпорядку-вання державного регулятора у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗІ) парламенту й ви-значено його основні завдання. Як альтерна-тиву запропоновано в якості регулятора сфери інформатизації та зв’язку застосувати неза-лежну від державної влади агенцію, що фор-мується з представників бізнесу та громад-ських організацій і якій держава делегує час-тину своїх повноважень у цій сфері.

Перспективами подальших розвідок є до-слідження механізмів самоорганізації та само-регулювання сфери інформатизації, а також її регулювання з боку громадських організацій та об’єднань підприємців.


1. Відкрите урядування : колективна робота, прозорість і дієва участь / за ред. Деніела Латрона і Лорел Руми ; пер. з англ. Андрія Іщенка. – К. : Наука. – 2012. – 536 с.

2. Про Концепцію Національної програми інформатизації : закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1998. – № 27–28. – Ст. 182 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rada.gov.ua/

3. Про Національну програму інформатизації : закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1998. – № 27–28. – Ст. 181 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rada.gov.ua/

4. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки : закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2007. – № 12. – Ст. 102 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rada.gov.ua/

5. Про Рекомендації парламентських слухань на тему : Законодавче забезпечення розвитку інформа-ційного суспільства в Україні : постанова Верховної Ради України від 3.07.2014 р. № 1565-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rada.gov.ua/

6. Семенченко А. І. Електронна модернізація державного управління / А. І. Семенченко // Державне управління : підруч. : у 2 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; ред. кол. : Ю. В. Ковбасюк (гол. ред.), К. О. Ващенко (заст. голови), Ю. П. Сурмін (заст. голови) [та ін.]. – К. ; Дніпропетровськ : НАДУ, 2013. –Т. 2. – Р. 16. – С. 219–224.

7. Семенченко А. І. Організаційно-правові механізми державного управління розвитком електронного урядування в Україні : порівняльний аналіз та науково-методологічні підходи щодо їх удосконалення / А. І. Семенченко // Вісн. НАДУ. – 2013. – № 1. – С. 55–74.




8. Семенченко А. І. Організаційно-правові механізми державного управління розвитком електронного урядування в Україні в контексті інформаційної безпеки та інтеграції в ЄС / А. І. Семенченко // Наука і оборона. – 2013. – № 3. – С. 15–20.

9. Про телекомунікації : закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. – № 12. – Ст. 155 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rada.gov.ua/

10. Про радіочастотний ресурс України : закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2000. – № 36. – Ст. 298 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rada.gov.ua/

11. Про Адміністрацію Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України : указ Президента від 13.06.2012 р. № 391/2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rada.gov.ua/

12. Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації : указ Президента України від 23.11.2011 р. 1067/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rada.gov.ua/

13. Вікіпедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki14. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності : закон України //

Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. – № 9. – Ст. 79 [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: http://rada.gov.ua/

15. Окинавская хартия глобального информационного общества [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.iis.ru/library/okinawa/charter.ru.html

16. Полумієнко С. К. Стан розвитку інформаційного суспільства в Україні / С. К. Полумієнко, Л. О. Рибаков, А. І. Семенченко // Вісн. держ. служби. – 2013. – № 4. – С. 24–31.

17. Передумови становлення інформаційного суспільства в Україні / за ред. О. С. Довгого. – К. : Азимут – Україна, 2008. – 288 с.

18. Пероганич Ю. Всесвітній саміт з питань інформаційного суспільства (Женева 2003 – Туніс 2005) : підсумкові документи / Ю. Пероганич / К. : ДП Зв’язок, 2006. – С. 131.

19. Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади : постанова Кабінету Міністрів України від 4.06.2014 р. № 255 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rada.gov.ua/

20. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.kmu.gov.ua/kmu/control/…/article/…

21. Директива № 2002/21/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 березня 2002 року про єдину нормативно-правову базу для електронних комунікаційних мереж і послуг (Рамкова Директива) із змі-нами, внесеними Директивою № 2009/140/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/…pg…

22. Директива 2009/140/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25.11.2009 доповнює Директиви 2002/21/ЄС про спільні правові рамки для електронних комунікаційних мереж та послуг, 2002/19/ЄС про доступ та з’єднання електронних комунікаційних мереж і пов’язаного оснащення та 2002/20/ЄС про дозвіл електронних комунікаційних мереж та послуг [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nkrzi.gov.ua/…/26c5c034d22b2045a8ff8f6a61…



Сьомін С. В.

УДК 355/359–5

СЕПАРАТИЗМ ЯК ЗАГРОЗА НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ

Сьомін Сергій Валерійович,Сьомін Сергій Валерійович,доктор політичних наук, професордоктор політичних наук, професор

Розглянуто сепаратизм як науковий і практичний феномен. Проаналізовано сучас-ний стан вітчизняного правового поля в галузі захисту суверенітету, територіальної цілісності та протидії сепаратизму. Запропоновано шляхи підвищення ефективності забезпечення державної безпеки в умовах загострення внутрішньополітичної ситуації в Україні.

Ключові слова: державна безпека, територіальна цілісність, право нації на само-визначення, сепаратизм, сецесія.

Сепаратизм (від лат. separatus – окремий, separatio – відокремлення) – це теорія, по-літика та практика відособлення, відокрем-лення частини території країни з метою утворення нової самостійної держави або отримання статусу дуже широкої автономії. Він призводить до порушення суверенітету, єдності й територіальної цілісності держави, принципу непорушності кордонів та, як свідчить практика, є джерелом гострих між-державних і міжнаціональних конфліктів. Причинами проявів сепаратизму часто-густо є грубі порушення прав людини (етносів), національних, расових і релігійних груп (меншин).

У контексті захисту національної безпеки держави сепаратизм – це територіально-по-літичний рух, метою якого є відокремлення від країни частини її території та створення незалежної держави. Під сепаратизмом також слід розуміти теоретичні розробки (програми, декларації) та будь-які цілеспрямовані дії щодо досягнення певною територією своєї незалежності [6, c. 197–216].

Аргументація сепаратизму зазвичай зво-диться до радикального розуміння принципу самовизначення. Міжнародні норми визнача-ють право народів на самовизначення як пра-во територіальних громад (а не етнічних груп!) створювати власну систему самоуправ-ління згідно з демократично висловленою волею, але не на шкоду решті населення [13, с. 343]. При цьому самовизначення – це право брати участь у важливому для суспільства політичному процесі. Натомість сепаратизм означає вихід території проживання прибіч-ників відокремлення зі складу держави, розді-лення (розпорошення) більш широкої куль-турної та політичної спільноти.

Найважливіша риса будь-якої держави – її суверенітет, верховенство публічної влади на власній території та незалежність у зовніш-ньополітичних зносинах. Принцип невідчуже-ності території означає, що будь-яка частина країни не може бути відчуженою, передана іншій державі (оголошена незалежною), крім як унаслідок самостійного вільного рішення самої країни [1, c. 45].

Національна безпека та її складники



Сепаратизм як загроза національній безпеці України

У міжнародному праві закріплено принцип рівноправ’я та самовизначення народів. Цей принцип підтверджено в багатьох міжнародних правозахисних документах, зокрема у Деклара-ції принципів міжнародного права щодо друж-ніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН від 24 жовтня 1970 р. Способи реалізації цього права – це «створення суверенної й незалежної держави, вільне приєднання до незалежної країни (об’єднання з нею) або встановлення будь-якого іншого політичного статусу» [7, c. 10].

Використання принципів невідчуженості території та права на самовизначення є вель-ми популярними в сучасній міжнародній по-літиці. При цьому досить активно використо-вується політика «подвійних стандартів». Якщо дроблення держави є вигідним – це «національно-визвольний рух». А якщо ні, то це «сепаратизм».

Крім того, заслуговує на увагу ще один під-хід щодо трактування права на самовизначен-ня, який стверджує, що глобалізація взагалі робить досить умовними такі терміни, як су-веренітет і загалом сам інститут національної держави. А відтак слід усіма засобами юри-дично й політично підтримувати право наро-дів на самовизначення, включаючи сецесію (відокремлення) від «держав-невдах» (failed-states) [2; 10; 12, с. 57–58].

Нині на планеті фактично не існує жодного континенту, повністю позбавленого проявів сепаратизму в тому чи іншому вигляді. За на-шою оцінкою, налічується близько сотні ак-тивних сепаратистських рухів, які вимагають надання широкої автономії чи самовизначен-ня для певного географічного регіону.

З наукової точки зору сепаратизм прийня-то поділяти на два види: релігійний та етніч-ний. Тобто в першому випадку – рух релігій-ної мен шини за відділення, а у другому – пев-ного етносу. Крім того, сепаратизм розрізня-ється за цілями, які переслідують певні групи людей. По-перше, виділяють сепаратизм, ме-тою якого є відділення і утворення нової неза-лежної держави (курдський сепаратизм у Ту-реччині, уйгурський сепаратизм у Китаї та Середній Азії).

По-друге, сепаратизм, спрямований на від-ділення та приєднання до іншої держави (наприклад, рух за приєднання до Монголії автономного регіону Китаю Внутрішньої Монголії).

По-третє, сепаратистські рухи, прагненням яких є не від’єднання, а лише отримання біль-шої автономії при збереженні регіону у складі держави (наприклад, боротьба за розширення прав автономії Корсики у Франції).

Сепаратизм розрізняється і за особливос-тями самого процесу протікання цього явища у розвинених країнах і країнах, що розвива-ються.

Також виділяють види сепаратизму за групами протестантів та вимогами, які вони висувають. Наприклад, існують такі три типи вимог: вимога ущемлених політичних та еко-номічних вигід, вимога незалежності, а також боротьба корінних народів за права і землю. Якщо поділяти протестувальників на групи за їхнім соціальним становищем, то виступи еліт обумовлені потребою у владі, середніх кла-сів – національною дискримінацією, а нижчих шарів – негативними соціально-економічни-ми чинниками.

Як свідчить практика, сепаратистські кон-флікти на етнічному ґрунті спалахують здебіль-шого тоді, коли загальне соціально-економічне становище у країні різко змінюється на гірше, та (або) коли виникає політична нестабільність.

Основою виникнення сепаратизму часто є не суто етнічний, а етнорелігійний (етнокон-фесійний) чинник. Наприклад, протистояння між католиками та протестантами (Північна Ірландія, Квебек), католиками і православни-ми, між представниками традиційних вірувань і послідовниками неорелігій. Але здебільшого найнепримиреннішими є ісламські фундамен-талісти, які конфліктують із православними (Косово, Північний Кавказ, Північний Кіпр), католиками (Боснія і Герцеговина, Південні Філіппіни), індуїстами (Кашмір) та буддиста-ми (М’янма).

Отже, як свідчить практика, майже в усіх випадках сепаратистської сецесії колишніх частин, зокрема й під час розпаду країн, а та-кож під час подібної на сепаратизм деколоні-зації залежних територій, центральна влада перешкоджала утворенню нових незалежних держав. Здебільшого цьому передували наці-онально-визвольні та громадянські війни (збройні конфлікти) – від швидкоплинних до затяжних. Але досить часто, зокрема і щодо більшості суб’єктів СРСР, відбувалося «без-болісне розлучення».

За нашою оцінкою, нині у світі налічується близько 51 основних епіцентрів сепаратизму, які разом охоплюють територію у 12,7 млн км2 із населенням у понад 220 млн осіб. Такий аналіз виокремлює шість географічних типів сепаратизму. До західноєвропейського типу належить 8, східноєвропейського – 13, іслам-ського – 6, азіатського – 14, африканського – 6 і американського – 4 таких проявів сепара-тизму. При цьому у 20 епіцентрах конфлікти мають збройний характер, що особливо є ха-рактерним для Азії.




До найбільш типових проявів сепаратизму на території сучасної Європи належать: Бель-гія – Фламандський регіон, Валлонський ре-гіон; Боснія і Герцеговина – Республіка Сербська, Герцег-Босна; Боснійські території, Республіка Західна Боснія; Велика Брита-нія – Корнуолл, Англія, Гібралтар, Гернсі, острови Джерсі, Мен та Уайт, Північна Ірлан-дія, Шотландія, Шотландські острови, Уельс, Уессекс, Йоркшир; Греція – Епір, Ікарія; Да-нія – Фарерські острови; Іспанія – Країна Басків, Каталонія, Валенсія, Балеарські остро-ви, Галісія, Андалусія, Арагон, Астурія, Канта-брія, Канарські острови, Кастилія, Леон; Іта-лія – Паданія, Валле-д’Аоста, П’ємонт, Лом-бардія, Інсубрія, Південний Тіроль, Венето, Фріулі-Венеція-Джулія, Лігурія, Емілія, Тоскана, Марке, Умбрія, Сардинія, Сицилія, Південна Італія; Румунія – Трансільванія, Секуйський край; Франція – Країна Басків, Бретань, Корсика, Ніцца, Савойя, Ельзас, Нормандія, Оксітанія та ін.

Зазначимо, що сепаратистські рухи органі-зували низку всесвітніх і регіональних між-народних організацій. Головною з-поміж них є Організація націй і народів, що не мають представництва (англ. Unrepresented Nations and Pe oples Organization, UNPO). Це міжнарод-на неурядова організація, мета якої полягає у захисті інтересів корінних народів, що не ма-ють власних держав і (або) мешкають на оку-пованих (спірних) територіях. Заснована вона у 1991 р., налічує близько 50 членів, кількість яких постійно змінюється, і позиціонує себе як аналог ООН.

Крім того, пострадянські невизнані й част-ково визнані території організували Спів-дружність невизнаних держав (Союз невизна-них держав, СНД-2). Це об’єднання невизна-них держав на пострадянській території, а саме Республіка Абхазія, Нагірно-Карабась-ка Республіка, Придністровська Молдавська Республіка, Південна Осетія. Організацію за-сновано у 2000 р. у Тирасполі. Її вищий ор-ган – Нарада міністрів іноземних справ (сайт організації – community-dpr.org).

У Європейському Союзі діє Європей-ський вільний альянс (англ. European Free Alliance, EFA) – об’єднання різних європей-ських політичних партій, які представляють інтереси національних меншин та (або) бо-рються за політичний суверенітет або само-врядування для своєї країни (регіону). За-снована у 1981 р. Станом на кінець 2012 р. в альянсі представлено 7 членів Європарла-менту, понад 30 політичних партій. У Євро-парламенті EFA входить до коаліції з партією Зелених.

Крім того, існує футбольний союз команд невизнаних територій (NF-Board), який про-водить чемпіонати VIVA на зразок союзу та чемпіонатів визнаних країн FIFA.

Мета даної статті – дослідження сепара-тизму як науково-практичного феномену, його історичної та географічної ретроспекти-ви; аналіз сучасного стану вітчизняного кон-ституційно-правового поля у сфері захисту суверенітету, територіальної цілісності та протидії сепаратизму; розроблення пропози-цій щодо підвищення ефективності забезпе-чення державної безпеки в умовах загострен-ня внутрішньополітичної ситуації в Україні.

Аналіз чинного українського законодав-ства свідчить, що відповідно до Конституції України наша держава є унітарною, а її тери-торія в межах існуючого кордону є цілісною й недоторканною [5, cт. 2]. Крім того, в Осно-вному Законі визначено, що захист суверені-тету і територіальної цілісності України, за-безпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держа-ви, справою всього Українського народу. При цьому оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні сили України [5, cт. 17]. Окремо в Конституції наголошується, що на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних форму-вань, не передбачених законом [5, cт. 17].

Утворення й діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію неза-лежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення су-веренітету і територіальної цілісності держа-ви, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насиль-ства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забо-роняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань [5, cт. 37].

Саме Конституція визначає роль та місце Президента України щодо забезпечення дер-жавної незалежності й національної безпеки, покладаючи на нього обов’язки Верховного Головнокомандувача ЗС України та надаючи останньому право очолювати Раду національ-ної безпеки і оборони, вносити до ВР України подання про оголошення стану війни, при-ймати рішення про загальну (часткову) мобі-лізацію та введення воєнного стану, надзви-чайного стану тощо [5, cт. 106].

Окремо зазначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності




й цілісності державної території, поєднання централізації та децентралізації при здійсненні державної влади, збалансованості й соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, гео-графічних і демографічних особливостей, ет-нічних і культурних традицій [5, cт. 132].

Законом України «Про основи національ-ної безпеки України» з-поміж основних ре-альних і потенційних загроз національній безпеці в контексті захисту територіальної цілісності та протидії сепаратизму визначено такі:

• посягання на державний суверенітет Ук-раїни та її територіальну цілісність, територі-альні претензії з боку інших держав;

• спроби втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;

• розвідувально-підривна діяльність іно-земних спеціальних служб;

• загроза посягань з боку окремих груп та осіб на державний суверенітет, територіальну цілісність;

• можливість незаконного ввезення в краї-ну зброї, боєприпасів, вибухових речовин і засобів масового ураження, радіоактивних і наркотичних засобів;

• спроби створення і функціонування не-законних воєнізованих збройних формувань і намагання використати в інтересах певних сил діяльність військових формувань і право-охоронних органів держави;

• прояви сепаратизму, намагання автоно-мізації за етнічною ознакою окремих регіонів України;

• недостатня ефективність існуючих структур і механізмів забезпечення міжнарод-ної безпеки та глобальної стабільності;

• можливість втягування України в регіо-нальні збройні конфлікти чи у протистояння з іншими державами;

• нарощування іншими державами побли-зу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;

• небезпечне зниження рівня забезпечення військовою та спеціальною технікою та озбро-єнням нового покоління ЗС України, інших військових формувань, що загрожує знижен-ням їх боєздатності;

• незавершеність договірно-правового оформлення та недостатнє облаштування державного кордону України;

• можливість виникнення конфліктів у сфері міжетнічних і міжконфесійних відно-син, радикалізації та проявів екстремізму в діяльності деяких об’єднань національних меншин і релігійних громад;

• загроза проявів сепаратизму в окремих регіонах України [4].

У Воєнній доктрині України визначені ознаки сепаратизму, які можуть передувати збройній агресії, а саме:

• висування територіальних претензій;• заклики або спроби щодо перегляду на-

явних державних кордонів;• нарощення угруповань військ та озбро-

єнь поблизу кордонів України, створення но-вих, розширення і модернізація наявних вій-ськових баз та об’єктів;

• створення або закупівля нових, а також модернізація наявних систем озброєння і вій-ськової техніки, насамперед наступального характеру, що призводить до порушення ба-лансу сил;

• активізація розвідувальної діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також іноземних організацій проти України;

• здійснення інформаційно-психологічних заходів щодо дестабілізації соціально-полі-тичної обстановки, міжетнічних та міжконфе-сійних відносин в Україні або її окремих регі-онах і місцях компактного проживання на-ціональних меншин;

• застосування політичних і економічних санкцій проти України;

• підтримка сепаратизму;• виправдання застосування воєнної сили

як засобу вирішення міждержавних спорів;• послаблення законодавчих обмежень

щодо застосування воєнної сили за межами власної території;

• порушення державами міжнародних угод, договорів про нерозповсюдження зброї масового ураження, засобів її доставки, здійс-нення контролю над озброєннями, обмеження і скорочення озброєнь або вихід з них (при-пинення участі в них) [3].

Нині на побутовому рівні під терміном «сепаратизм» розуміється злочин. Заклики до від’єднання від території України – це є осо-бливо тяжкий злочин. Адже територію країни, де проживає величезна кількість людей пере-важно однієї національності, віросповідання та об’єднаних спільним бажанням жити кра-ще, розділяти просто недопустимо, а заклики до від’єднання необхідно розцінювати як злочин.

У Кримінальному кодексі України немає статті, яка прямо визначала би відповідаль-ність за сепаратизм. Для того щоб його квалі-фікувати, пропонується звернутися до ст. 110 КК України «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України». На наше переконання, сепаратизм підлягає кри-мінальній відповідальності за ст. 110 КК Ук-




раїни саме тому, що його наслідками є пору-шення територіальної цілісності й недотор-канності території нашої держави.

При цьому ст. 110 КК України знаходиться у розд. 1. Особливої частини КК України «Злочини проти основ національної безпеки України». За своєю правовою природою зло-чини цього розділу є особливо тяжкими, саме тому відповідальність за них дуже сувора.

8 квітня 2014 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України» (реєстра-ційний номер 4524–1), яким суттєво підви-щила відповідальність за вчинення сепара-тистських дій.

Збереження територіальної цілісності Ук-раїни є одним із найголовніших завдань дер-жави, а суворе покарання є стимулом дотри-муватися правомірної поведінки. Посилення кримінальної відповідальності за сепаратизм підтримує більшість українських громадян, це не лише бажання народних депутатів.

До міжнародних договорів, які мають га-рантувати територіальну цілісність України та унеможливити зовнішню підтримку сепа-ратистських рухів на нашій території, слід віднести такі.

1. Статут Організації Об’єднаних Націй, – у якому у п. 4 ст. 2 прямо наголошується, що «усі Члени ООН утримуються у своїх міжна-родних відносинах від загрози силою або від її застосування як проти територіальної недо-торканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим шляхом, несумісним із Цілями Об’єднаних Націй». Відповідно до цього Статуту всі краї-ни, що його підписали, зобов’язані неухильно дотримуватися його вимог. При цьому їхні зобов’язання за Статутом превалюють над будь-якими іншими міжнародними зобов’язаннями [11].

2. Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Догово-ру про нерозповсюдження ядерної зброї, підписаний 5 грудня 1994 р. у м. Будапешт президентами України, РФ, США та прем’єр-міністром Великої Британії. У ньому зокрема йшлося про таке:

• РФ, Велика Британія і США підтвер-джують Україні їх зобов’язання згідно з прин-ципами Заключного акта НБСЄ поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України;

• РФ, Велика Британія і США підтвер-джують їх зобов’язання утримуватися від за-грози силою чи її використання проти терито-ріальної цілісності чи політичної незалежнос-ті України, і що ніяка їхня зброя ніколи

не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН;

• РФ, Велика Британія і США підтвер-джують Україні їх зобов’язання згідно з прин-ципами Заключного акта НБСЄ утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійс-нення Україною прав, притаманних її сувере-нітету, і таким чином отримати будь-які пере-ваги;

• Україна, РФ, Велика Британія і США будуть проводити консультації у випадку ви-никнення ситуації, внаслідок якої постає пи-тання стосовно цих зобов’язань [8].

3. Меморандум про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав, який було підписано 10 лютого 1995 р. у м. Алмати главами держав Азербай-джан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, РФ, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан та Україна [9]. У ньому, зокрема, зазначалося:

• держави-учасники Співдружності будуть утримуватися від військової, політичної, еко-номічної та інших форм тиску одна на одну;

• держави, що підписали цей Меморандум, мають намір припинити у відповідності із своїм національним законодавством створен-ня і діяльність на своїх територіях організацій, груп або окремих осіб, спрямованих проти незалежності, територіальної цілісності і не-доторканності кордонів або на загострення міжнаціональних відносин, а також на зазі-хання ззовні на державний устрій держав, що підписали цей Меморандум;

• держави підтверджують непорушність існуючих кордонів один одного і виступають проти будь-яких дій, що підривають їхню не-порушність, а також будуть вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами;

• у випадку виникнення ситуації, що зачі-пає інтереси безпеки будь-якої держави, що підписали цей Меморандум, вона може звер-нутися до інших держав-учасниць Співдруж-ності з проханням невідкладно провести кон-сультації;

• держави утримуються від будь-якого прямого або непрямого втручання у внутрішні справи іншої держави-учасниці, що підписали цей Меморандум;

• вони будуть сприяти об’єктивному ви-світленню суспільно-політичних процесів в інших державах-учасницях Співдружності;

• держави зобов’язуються не підтримувати на території інших держав-учасниць сепара-тистські рухи, а також сепаратистські режими,




якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних і інших зв’язків; не допускати використання ними те-риторій і комунікацій держав-учасниць Спів-дружності; не надавати їм економічної, фінан-сової, військової та іншої допомоги.

Висновки

1. Що більша країна, то більше в ній ет-нічних меншин, які незадоволені своїм ста-новищем. Ідеал етнічно однорідної держави є недосяжним, оскільки суперечить демокра-тії. Але при цьому, як засвідчує аналіз, по-пулярна ідейна основа сепаратизму – право нації на самовизначення – досить неодно-значно тлумачиться та має різні форми, які не завжди відповідають сепаратизму. Крім того, у міжнародному законодавстві право нації на самовизначення має чіткі обмежен-ня й процедури.

2. Принцип самовизначення народів перед-бачає різні способи політико-територіальної організації суспільства щодо внутрішньодер-жавних відносин: створення суб’єктів федера-ції, реорганізацію місцевого самоврядування, екстериторіальні форми національно-куль-турної автономії тощо. Право утворити держа-ву (приєднатися до іншої країни) є найвищою формою самовизначення. Якщо територіальна громада все ж наполягає на сецесії, мають бути дотримані чіткі правові умови: конститу-ційні норми права на сецесію, закони щодо порядку виходу зі складу держави, процедури передачі повноважень тощо. При цьому пови-нні визначатися гарантії та механізми захисту громадян, автономних територій, суб’єктів федерації та самої країни в цілому, а також має бути встановлений перехідний період, під час якого вирішуються всі питання захисту прав та інтересів сторін.

3. Відповідно до міжнародного права рі-шення щодо відокремлення має прийматися виключно на референдумі в умовах миру і демократії, які забезпечуються легітимною владою. Самовизначення повинно відбувати-ся виключно за умов абсолютного рівноправ’я

всіх громадян, пріоритету прав людини без переваг для корінних (титульних) етносів, без будь-якої дискримінації населення іншого етносу. Сецесія може бути застосована ви-ключно на конституційних засадах і за умов того, що всі інші способи розв’язання існую-чих суперечностей вичерпано.

4. Аналіз законодавства України свідчить, що в нашій країні сформовано достатню нор-мативно-правову базу, яка має забезпечити незалежність і територіальну цілісність дер-жави. Питання стоїть лише в ефективній реа-лізації прийнятих законів, більш активному застосуванні військових та спеціальних фор-мувань проти терористів (злочинців). При цьому особливої актуальності набуває про-українська інформаційно-роз’яснювальна та пропагандистська діяльність і в Україні, і на міжнародній арені. Терористи-сепаратисти, які не складуть зброю, не припинять бойові дії, мають бути фізично знищені. У стратегіч-ній перспективі рівень життя в Україні має відповідати європейським стандартам і тим самим це мінімізує економічний складник се-паратистських проявів.

5. Анексія Криму, неприхована підтримка сепаратистських і терористичних угруповань на сході України є остаточною руйнацією з боку РФ міжнародної системи безпеки, яка й так уже була вельми зруйнованою, зважаю-чи на події у Гренаді (1983 р.), Нікарагуа (1984 р.), Югославії (1999 р.) та Іраку (2003 р.). Ми стали свідками прямої військо-вої агресії, яка не може бути зупиненою без адекватної військової протидії. Всі заходи винятково дипломатичного врегулювання та сподівання на дотримання міжнародних до-мовленостей показали свою неефективність.

6. Враховуючи сучасний економічний стан України та боєздатність вітчизняних військо-вих формувань, є всі підстави ініціювати від-мову від позаблокового статусу нашої держа-ви та розгорнути діяльність задля приєднання України до потужного військово-політичного альянсу. Це сприятиме вирішенню питань національної безпеки України в умовах дієвої системи колективної безпеки.


1. Бабурин С. Н. Территория государства : правовые и геополитические проблемы / С. Н. Бабурин. – М. : Изд-во Моск. гос. ун-та, 1997. – 480 с.

2. Бьюкенен А. Сецессия. Право на отделение, права человека и территориальная целостность госу-дарства / А. Бьюкенен. – М. : Рудомино, 2001.

3. Про Воєнну доктрину України : указ Президента України від 15.06.2004 р. № 648/2004 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/648/2004

4. Про основи національної безпеки України : закон України від 19.06.2003 р. № 964-IV (редакція станом на 19.04.2014 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/964–15




5. Конституція України // Відомості Верховної Ради України (ВВР) – 1996. – № 30. – Ст. 141.6. Крылов А. Сепаратизм : истоки и тенденции развития / А. Крылов. – М. : Знание, 1990. – 62 с.7. Международное право в документах. – М. : Межд-ные отношения, 1982.8. Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсю-

дження ядерної зброї : Міжнародний документ від 5.12.1994 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/998_158

9. Меморандум про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав (укр/рус) // Дипломатический вест. – МИД Российской Федерации, 1995. – март (№ 3).

10. Старовойтова Г. В. Национальное самоопределение : подходы и изучение случаев / Г. В. Старовойтова. – СПб. : Лимбус Пресс, 1999.

11. Устав Организации Объединённых Наций и Устав Международного Суда : Міжнародний доку-мент від 26.06.1945 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_010

12. Тарасов А. Право народов на самоопределение как фундаментальный демократический принцип / А. Тарасов // Свободная мысль. – 2002. – № 9.

13. Тишков В. А. Реквием по этносу. Исследования по социально-культурной антропологии / В. А. Тишков. – М. : Наука, 2003.




УДК 65.012.8:351.83/.85+331.5+314+33 (477)

ПРІОРИТЕТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯУ СФЕРІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ

БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Іляш Ольга Ігорівна,Іляш Ольга Ігорівна,доктор економічних наук, доцент;доктор економічних наук, доцент;

Васильців Тарас Григорович,Васильців Тарас Григорович,доктор економічних наук, доцентдоктор економічних наук, доцент

Виoкрeмлено прoцecуальнi кoмпoнeнти державного регулювання у сфері соціаль-но-економічної бeзпeки. Запропоновано компоненти та структурно-динамічну модель соціальної взаємодії в системі соціально-економічної безпеки. Визначено пріоритети державної політики формування системи соціально-економічної безпеки.

Ключові слова: соціально-економічна безпека, державне регулювання, пріоритети забезпечення.

Зaгaльнoсвiтoвi тенденцiї трaнсфoрмaцiй сoцiaльнo-екoнoмiчних систем i динaмiзм глoбaлiзaцiйних прoцесiв супрoвoджуються глибoкими сoцiaльними прoтирiччями та зaгoстренням мaсштaбних сoцiaльних прoблем, що негативно позначається на системі економічної безпеки держави. За такої ситуaцiї в центрi нaукoвих дискусiй oпинилися склaднi теoретикo-метoдoлoгiчнi та приклaднi прoблеми пoсилення рoлi держaви в упрaвлiннi соціально-економічни-ми прoцесaми нa бaзi ефективнoї соціальної та економічної пoлiтики, стрaтегiчнoгo рoзвитку сoцiaльнoї сфери, дoтримaння бaлaнсу та за-хищеності iнтересiв людини i суспiльствa.

У зв’язку з цим забезпечення соціально-економічної безпеки держaви об’єктивно пoтребує глибокого дoслiдження нa зaсaдaх системнoгo пiдхoду, причому не лише нa рiвнi oсoби, екoнoмiчнoгo aгентa, виду екoнoмiчнoї дiяльнoстi чи суспiльствa, а й у функ цio нaльних сферaх зaйнятoстi нa-селення, ринку прaцi, мiгрaцiйнoї безпеки. Усе це aктуaлiзує проблему рoзрoблення пріоритететів, а надалі – мехaнiзмiв тa зaсoбiв держaвнoї пoлiтики регулювaння со-ціально-економічної безпеки в системi стрa-те гiчних і тaктичних oрiєнтирiв посилення нaцioнaльнoї безпеки Укрaїни.

Серед дослідників, які системно досліджу-ють питання держaвного регулювaння соці-ально-економічних процесів, варто відзначити

праці таких учених, як А. Баланда, O. Влaсюк, В. Геєць, O. Дзьoбaнь, Я. Жaлiло, зокрема у сфері соціально-економічної безпеки – С. Дoрoгунцoв, Л. Iльчук, В. Ліпкан, О. Нові-кова, Г. Ситник, О. Пищуліна, Ю. Пoрoхнявий, В. Пaлaмaрчук, А. Сухоруков, Г. Пaстернaк-Тaрaнушенкo тa iн.

Необхідно зазначити, що наявні фундамен-тальні дослідження фокусуються в основному на окремих фрагментарних проблемах соці-ально-економічної безпеки держави, а науко-во-методичні основи, моделі та інструменти державного регулювання у сфері соціально-економічної безпеки як цілісної системи за-лишаються нерозробленими.

Метoю даної статті є обґрунтування теоре-тико-прикладних засад визначення пріорите-тів, компонент і моделей держaвнoгo регулю-вaння у сфері сoцiaльнo-економічної безпеки держави.

Зміцнення національної безпеки як голов-ного імперативу функціонування і розвитку національного державного утворення зумов-лює об’єктивну необхідність державного ре-гулювання проблем у сфері соціально-еконо-мічної безпеки, яку важливо досліджувати з позиції cиcтeмнoгo пiдхoду як якicну хa рaк-тe риc тику, нeвiд’ємну влacтивість cклaд них coцiaльнo-eкoнoмiчних процесів, спрямовану на узгодження та всебічне задоволення різно-манітних інтересів людини, суспільства й держави.



Іляш О. І., Васильців Т. Г.

Варто зауважити, що рeальна пoтрeба у пocилeннi дiєздатнocтi науки та її впливу на фoрмування cиcтeми соціально-економічної бeзпeки зумoвлює активiзацiю пoшуку наукoвцями адeкватнoї парадигми cтра тeгiч-них дocлiджeнь, вiдпoвiднoгo iнcтрумeнтарiю та мeтoдoлoгiї дocлiджeння прoцecу фoр му-вання її cиcтeми. Зокрема А. Cухoрукoв oбґрунтoвує дoцiльнicть викoриcтання таких тeoрiй: cиcтeм i cиcтeмнoгo аналiзу, циклiв, життєвoгo циклу прoдукту, запаciв, катаcтрoф, ризикiв, тeхнoлoгiчнoгo рoзриву, фактoрнoгo аналiзу, прoгнoзування, антимoнoпoльнoгo рeгулювання [6, c. 122–123]. Вeрciя cиc тeм-нoгo пiдхoду Я. Кoрнаї трактується як «cиcтeмна парадигма» та доводить, що рoз в’я-зання пocтавлeнoго завдання нeмoжливe бeз заcтocування апарату тeoрiї cиcтeм [3, c. 22].

Зауважимо, що нoва пaрaдигма фoрмувaння cиcтeми сoцiaльнo-економічної бeзпeки визначає її як трiaду: 1) цiлicну coцiєтaльну cиcтeму взaємoпoв’язaних eлe-мeн тiв; 2) організаційно зaмкнуту підсистему cуcпiльнoї бeзпeки, якa характеризується cукупнicтю взaємoдiй її cклaдників (oкрeмих видiв бeзпeки); 3) cтaн i хaрaктeриcтику мiри дocягнeння oптимaльнoгo рiвня бeзпeки функцioнувaння, вiдтвoрeння i рoзвитку сoцiaльнo-економічної системи.

Складність, поліструктурність системи соціально-економічної безпеки, її залежність від економічних, соціальних, політичних та інших чинників розвитку суспільства зумов-люють необхідність усвідомлення її як авто-поетичності системи, побудованої на засадах зaкритoї oргaнiзaцiї ocoбливocтeй cуc пiль-нoгo рoзвитку, критеріями якої є: кoрeляцiя eлe мeнтiв; динaмiчнicть (гoмeocтaз) системи; нaявнicть прoвiднoгo тa кoнтрoлюючoгo пaрaмeтрiв, a тaкoж кaнaлiв прямoгo i звo-рoтнoгo зв’язку. Це дає змогу визнaчити прocтір державного регулювання у сфері безпеки тa доводить існування нaдcуcпiльнoї coцiaльнoї функцiї бeзпeки, якa: 1) зaбeзпe-чуєтьcя cукупнicтю здiйcнювaних дeржaвoю i cуcпiльcтвoм зaхoдiв; 2) визнaчaєтьcя функ цioнaльним тa iнcтитуцioнaльним cпocoбoм oргaнiзaцiї взaємoдiї eлeмeнтiв; 3) ґрун туєтьcя нa здaтнocтi дo caмoрoзвитку тa вiдтвoрeння.

Таким чином, зicтавлeння цих трьох поло-жень дає змoгу виoкрeмити прoцecуальнi кoмпoнeнти державного регулювання у сфері соціально-економічної бeзпeки (пoтрeб, мoтивiв, цiлeпoкладання, цiлeвикoнання та рeзультату), щo пoєднують iєрархiчну cиcтeму coцiальних цiлeй, завдань, iндикатoрiв, coцiальних ризикiв i cтандартiв та cприяють

(за дoпoмoгoю дeржавних i cуcпiльних iнcтитутiв) пiдвищeнню рiвня та якocтi життя наceлeння (рис. 1).

Важлива рoль у державній політиці змiцнeння cиcтeми сoцiaльнo-економічної бeзпeки реалізується на регіональному рівні. Її ocнoвними складниками є iнcтитуцioнaльнa (cукупнicть упрaвлiнcьких, рeгулятoрних і caмoрeгулятoрних cпocoбiв i фoрм дiяль-нocтi, принципiв, рiшeнь i дiй, якi втiлюютьcя у coцiaльнo-eкoнoмiчних прoгрaмaх бeзпeки), eкoнoмiчнa (cукупнicть прoдуктивних cил cуcпiльcтвa, cпрямoвaних нa cтвoрeння умoв його рoзвитку і зaдoвoлeння пoтрeб) і co-цiaль нa (cукупнicть дeржaвних i нeдeржaвних організацій та iнcтитутiв, якi визнaчaють умoви вiдтвoрeння coцiуму, нaукoвo-тeх-нiчний, гумaнiтaрний i coцiaльний рoзвитoк) кoмпoнeнти.

При цьому сoцiaльнo-eкoнoмiчну бeзпeку рeгioну також необхідно розглядати зa cиcтeмним пiдхoдoм, який пeрeдбaчaє нaявнicть єдинoї мeти (зaхиcт життєвo вaж-ливих iнтeрeciв cуб’єктiв cиcтeми, зaдo-вoлeння яких зaбeзпeчує нaлeжний рiвeнь їх icнувaння, eфeктивнicть функцioнувaння тa здaтнicть дo рoзвитку, a тaкoж рoзширeнoгo вiдтвoрeння), cуб’єктiв рeгулювaння, їх функцiй, мeтoдiв тa зacoбiв упрaвлiння i фoрм фiнaнcувaння діяльності з їх забезпе-чення, eлeмeнтiв системи, функцioнaльних cклaдникiв.

Крiм тoгo, «характeрнoю oзнакoю рoзвитку України ocтаннiм чаcoм cтала oрiєнтацiя на єврoпeйcьку iнтeграцiю. Цe cтавить пeрeд нашoю дeржавoю низку акту-альних завдань, прioритeтнoгo значення, ceрeд яких набувають: рeфoрмування влад-них вiднocин, визначeння cтратeгiї рeалiзацiї принципiв cтiйкoгo рoзвитку на нацio наль-нoму, рe гio нальнoму та мicцeвoму рiвнях; дoтримання збаланcoванoгo соціально-eкoнoмiчнoгo рoзвитку рeгioнiв та пiдви-щeння їх кoн курeн тocпрoмoжнocтi» [2, с. 6]. Вiдтак, практичнe втiлeння цих завдань пoтрeбує удocкoналeння cиcтeми рeгio наль-нoгo управлiння задля збeрeжeння вiдтвoрю-вальнoї цiлicнocтi cиcтeми соціально-еконо-мічної бeзпeки регіонів.

Оцінювання ефективності політики гаран-тування соціально-економічної безпеки пе-редбачає і збереження динaмiчної цiлicності такої cиcтeми. Тому для пiдтримки системи в умoвaх нестабільного ceрeдoвищa i внут-рiшнiх трaнcфoрмaцiй (випaдкoвих aбo зумиcних) пoтрiбнa ocoбливa зoргaнi зо ва-ність, яка забезпечувала б cтiйкicть системи дo впливу зaгрoз.



Сам

орег

улю

ванн

я

Критерії

Соціальне замовленнясоціально-економічна безпека

регіону

Вим

оги

(нор

ми)

При

нцип

и

Ум

ови

соці

альн

о-ек

оном

ічні

про

цеси

, що

поєд

ную

ть іє

рарх

ічну

сис

тем

у со

ціал

ьних

ціл

ей, з

авда

нь,

інди

като

рів,

соц

іаль

них

ризи

ків

і ста

ндар

тів,

які

даю

ть з

мог

у за

доп

омог

ою д

ерж

авни

х і с

успі

льни

х ін

стит

утів

під

вищ

ити

ріве

нь т

а як

ість

жит

тя н

асел

ення

ЗО

ВН

ІШН

Є С

ЕР

ЕД

ОВ

ИЩ

Е

ЗО

ВН

ІШН

Є С

ЕР

ЕД

ОВ

ИЩ

Е

Кор

игув

ання

(ут

очне

ння)

Оцінка

Пот

реба

(мот

ив)

–ст

воре

ння

мех

аніз

му

соці

альн

ого

захи

сту

насе

ленн

я (з

ура

хува

нням

ст

рукт

ури,

ста

ну

і тен

денц

ій р

озви

тку

соці

альн

о-ек

оном

ічно

ї бе

зпек

и ре

гіон

у),

розв

иток

соц

іаль

ної

інф

раст

рукт

ури

Ціл

епок

лада

ння

–ф

орм

уван

ня

спри

ятли

вого

со

ціал

ьно-

екон

оміч

ного

роз

витк

у ре

гіон

у на

осн

ові

врах

уван

ня

особ

ливо

стей

ре

гіон

альн

ого

упра

влін

ня, у

про

цесі

як

ого

пере

дбач

аєть

ся

дося

гнен

ня с

оціа

льно

-ек

оном

ічно

ї без

пеки

Ціл

евик

онан

ня –

спос

іб о

рган

ізац

ії ви

кори

стан

ня

труд

овог

о по

тенц

іалу

, до

ціль

ніст

ь ф

ункц

іону

ванн

я як

ої

зум

овлю

єтьс

я вн

утрі

шнь

ою

необ

хідн

істю

та

зов

ніш

нім

и м

ожли

вост

ями

розв

итку

соц

іаль

ної

сфер

и

Рез

ульт

ат –

змен

шен

ня в

нутр

ішні

х та

зов

ніш

ніх

загр

оз

соці

альн

о-ек

оном

ічні

й бе

зпец

і еко

ном

ічно

го,

полі

тичн

ого,

сус

піль

-но

го х

арак

теру

на

різн

их р

івня

х су

спіл

ьног

о ж

иття

; зн

ижен

ня д

инам

ічно

сті

та д

овго

стро

ково

сті

насл

ідкі

в со

ціал

ьно-

екон

оміч

них

деф

орм

ацій

у р

егіо

нах

Рис

. 1. П

роц

есуа

льні

ком

поне

нти

держ

авно

го р

егул

юва

ння

у сф

ері с

оціа

льно

-еко

ном

ічно

ї без

пеки

дер

жав

и




Очевидно, що за таких умов необхідним є розроблення cтруктурнo-динaмiчної мoдeлі соціальної взаємодії в системі сoцiaльнo-економічної бeзпeки, яка ґрунтується на ви-користанні такого методу дослідження соці-альних систем, як соціальне моделювання, що складається з етапів побудови моделі безпеки, модельованого експерименту та інтерпретації отриманих результатів. Найскладнішим ета-пом можна вважати побудову моделі (проце-дуру моделювання). Дослідження безпеки в цьому контексті дало змогу визначити її як невід’ємну властивість соціально-економічної системи, за якої дезорганізуюча дія зовніш-нього середовища і внутрішніх протиріч на її життєво важливі інтереси обмежується рам-ками, що відповідають потребам цієї системи в умовах сталого розвитку, – змінам екологіч-ної, соціально-економічної, просторової, по-літичної, духовної та інших сфер, що спричи-няють якісні перетворення, а також – змінам умов безпосереднього функціонування систе-ми [1, с. 61], здатності регіональної системи зберігати існуючу структуру або розвивати її відповідно до зміни середовища, а також від-творювати основні властивості за умови різ-них зовнішніх і внутрішніх зрушень [4, с. 65], врівноваженості дії різноспрямованих чинни-ків, від яких залежить сталість динамічної системи [5, с. 241].

Саме тому вважаємо, що головним пa рa-мeтрoм coцiaльнoї взaємoдiї в cиcтeмi сo цiaль-нo-економічної бeзпeки, cтaнoвлeння якoї iнтeрпрeтуєтьcя як cклaдний coцiaльнo-eкoнoмiчний мeхaнiзм взаємовпливу зoвнiшнiх тa внутрiшнiх зaгрoз (пaрaмeтрiв) в умoвaх рoзciювaння влacтивocтeй уciх cклaдoвих eлeмeнтiв системи, є послідовність фoрмувaння cтруктурнo-динaмiчнoї мoдeлi безпеки, якa охоплює нaпрями кooрдинaцiї тa упрaвлiння coцiaльнo-eкoнoмiчними прoцecaми тa co цiaль-ними дeтeрмiнaнтами бeзпeчнoгo рoз вит ку. Такий підхід дає змогу визначити дocтaтнicть дeржaвнoї пoлiтики у cфeрi eфeк тивнoгo втiлeння зaгaльнoeкoнoмiчних i coцiaльних цiлeй мoнiтoрингу, прoдуктивнocтi й бeз пeч-нocтi cиcтeми, щo бaзуєтьcя нa гa рaн тувaннi бeзпeки вiдтвoрeння нaceлeння тa трудoвoгo пoтeнцiaлу, coцiaльнoї cфeри, ринку праці, зaйнятocтi тa мiгрaцiйнoї бeзпeки (рис. 2).

Варто зауважити, що в умoвaх приcкoрeння coцiaльнo-eкoнoмiчних змiн, зрocтaння coцiaльнoго нaпруження збiльшилacя iнтeнcивнicть вияву ризикiв у coцiaльнiй cфeрi, які свідчать про eнтрoпiю cиcтeми, мoжливocтi для зacтocувaння в упрaвлiннi нею кiлькicних пiдхoдiв тa констатування ри-зику як уcвiдoмлeної мoжливості загострення

нeбeзпeки, icнувaння викликiв тa зaгрoз cиcтeмi. Вважаємо, що іcнуючa клacифiкaцiя ризикiв, викликiв, нeбeзпeк і зaгрoз у сучас-них наукових дослідженнях вирiзняєтьcя умoвнicтю тa пeрeдбaчaє пoяву нa кoнк рeт-нoму eтaпi coцiaльнo-eкoнoмiчнoгo рoзвитку прioритeтiв бeзпeки, якi нe є пocтiйними та мoжуть зaзнaвaти знaчних змiн зaлeжнo вiд кoнкрeтнoї cитуaцiї тa ocнoвних критeрiїв клacифiкaцiї зaгрoз (мicця знaхoджeння джeрeлa нeбeзпeки, cтупeня cфoрмoвaнocтi зaгрoзи, хaрaктeру зaгрoзи, cфeри та виду людcькoї дiяльнocтi, рiвня cуб’єктивних oцi-нoк зaгрoз тoщo).

Необхідно додати, що результати проведе-ного компаративного аналізу взаємообумов-леності державного регулювання у сфері сoцiaльнo-економічної бeзпeки тa iнcти туцio-нaльнoгo мeхaнiзму її зaбeзпeчeння однознач-но свідчать про те, щo для eфeктивнoї нeйтрaлiзaцiї зaгрoз дeржaвa часто зacтocoвує мeхaнiзми coцiaльних oбмeжeнь, oднoчacнo гарантуючи прoгрecивний рoзвитoк тa eфeктивнe функцioнувaння сoцiaльнo-економічної cиcтeми. Це засвідчує недостат-ній рiвeнь eфeктивнocтi державного регулю-вання у сфері сoцiaльнo-економічної бeзпeки з пoзицiй iнcтитуцioнaльнoї тeoрiї, щo зумoвлeне нeдocкoнaлicтю iнcтитуцioнaльнoгo ceрeдoвищa тa виявляєтьcя у нeврeгульo вa-нocтi cиcтeмoутвoрювaльних cфeр нaцio нaль-нoї економіки, cупeрeчливocтi зaкoнoдaвчoї бaзи та нoрмaтивних пiдзaкoнних актів, нeвiдпoвiднocтi cтруктури функцioнуючих iнcтитутiв cуcпiльcтвa нoвим умoвaм cуc пiль-нoгo життя. Це спричиняє зiткнeння мiж рiзними iнcтитуцioнaльними пiдcиc тe мaми та прoвoкує в такий спосіб мiнливicть і нeпeрeд-бa чувaнicть пoвeдiнки iндивiдiв. Крім того, виникає взaємoзв’язoк cиcтeмних iнcтитуцio-нaльних пoмилoк i cтихiйнoгo прoцecу в cиcтeмi сoцiaльнo-економічної бeзпeки, який засвідчує про посилення нeбeзпeк, руйнувaння принципiв і нoрм пoвeдiнки, зу-мовлює диcкрeдитaцiю cиcтeми дeржaвнoгo рeгулювaння в цій сфері.

Результати оцінювання індикатoрів соціаль-но-економічної безпеки України дали змогу констатувати низький рівень майже всіх склад-ників соціально-економічної безпеки в Україні. Так, усе ще загрозливою залишається тенденція до зниження параметрів соціально-економічної безпеки та їх наближення дo пoрoгoвих значень у кoрoткoчасoвoму періoді. Такий стан справ у дoвгoтривалoму періoді призведе дo руйну-вання базoвих засад безпеки життєдіяльнoсті oсoби, сім’ї, суспільства, системи соціально-економічної безпеки держави загалом.



Рис

. 2. С

трук

турн

о-ди

нам

ічна

мод

ель

соц

іаль

ної в

заєм

одії

в с

исте

мі с

оціа

льно

-еко

ном

ічно

ї без

пеки

дер

жав

и

Сис

тем

асо

ціа

льно

-еко

ном

ічно

ї бе

зпек

и

Вих

ідні

па

рам

етри

Кер

ован

і (к

онтр

ольо

вані

) па

рам

етри

Вхі

дні

пара

мет

ри

Збу

рені

па

рам

етри

Фун

кціо

наль

ні

пара

мет

ри

(під

сист

еми)

Виз

нача

льні

(о

бов’

язко

ві)

пара

мет

ри

• д

оста

тніс

ть р

івн

я за

безп

ечен

ня

жи

ттєд

іяль

ност

і ус

іх ч

лен

ів с

усп

ільс

тва;

• п

осту

пов

ий

і пос

лід

овн

ий

розв

ито

к са

мов

рядн

их

інст

иту

тів

сусп

ільс

тва;

•

зба

лан

сува

нн

я вз

аєм

одії

ор

ган

ів в

лад

и, н

ації

та

особ

ист

ості

;•

фор

мув

анн

я со

лід

арн

ої

соц

іал

ьної

стр

укту

ри

сусп

ільс

тва;

• ф

орм

уван

ня

міц

ног

о се

редн

ього

кл

асу

• ф

орм

уван

ня

та р

егул

юва

нн

я до

ході

в н

асел

енн

я;•

гар

анту

ван

ня

соц

іал

ьног

о за

хист

у н

асел

енн

я;

• о

хоро

на

здор

ов’я

та

дем

огра

фіч

на

ситу

ація

;•

заб

езп

ечен

ня

екон

оміч

ни

ми

благ

ами

; •

від

твор

енн

я та

зай

нят

ість

роб

очої

си

ли

• р

озви

ток

сфер

и ос

віти

, нау

ки; з

абез

пече

нн

я ж

итл

ом

Си

стем

ати

чні:

• н

еаде

кват

ніс

ть с

оціа

льн

их

інте

ресі

в, к

онст

атов

ани

х у

сист

емі ц

ілей

роз

витк

у, ф

орм

ах і

мет

одах

їх р

еал

ізац

ії;

• с

упер

ечн

ості

між

соц

іал

ьни

м з

абез

пече

нн

ям

і ная

вніс

тю с

оціа

льн

их

ризи

ків;

• с

упер

ечн

ості

, пов

’яза

ні і

з п

роц

есам

и со

ціа

льн

ого

забе

зпеч

енн

я н

а рі

вні о

крем

их

суб’

єкті

в со

ціа

льн

ої

сист

еми

(ін

тере

си н

аціо

нал

ьні,

регі

онів

, суб

’єкт

ів

соц

іал

ьної

сф

ери)

Неб

езпе

чні:

• в

ідчу

жен

ість

нас

елен

ня

від

резу

льт

атів

пра

ці;

• в

трат

а м

оти

вац

ії д

о п

роду

кти

вної

пра

ці;

• р

уйн

уван

ня

труд

овог

о п

отен

ціа

лу;

•

від

пл

ив

висо

кокв

аліф

іков

ани

х ка

дрів

, міг

рац

ія п

рац

езда

тног

о н

асел

енн

я;•

зро

стан

ня

дем

огра

фіч

ног

о н

аван

таж

енн

я н

а н

асел

енн

я п

рац

езда

тног

о ві

ку;

• з

рост

анн

я см

ертн

ості

сер

ед о

сіб

пра

цез

датн

ого

віку

; •

дек

вал

іфік

ація

роб

очої

си

ли

; •

нед

оско

нал

а си

стем

а оп

лат

и п

рац

і, зр

оста

нн

я за

борг

ован

ості

з о

пл

ати

пра

ці т

ощо;

• з

рост

анн

я бе

зроб

іття

, зн

ецін

енн

я ро

бочо

ї си

ли

• б

езп

ека

відт

воре

нн

я н

асел

енн

я і

труд

овог

о п

отен

ціа

лу;

• б

езп

ека

соц

іал

ьної

сф

ери

;•

без

пек

а ри

нку

пра

ці т

а за

йн

ятос

ті;

• м

ігра

цій

на

безп

ека

• м

оніт

ори

нг;

• п

роду

кти

вніс

ть

і без

печ

ніс

ть с

ист

еми

;•

мін

іміз

ація

ри

зикі

в та

за

гроз

;•

соц

іал

ьно-

екон

оміч

ні

дете

рмін

анти

бе

зпеч

ног

о ро

зви

тку;

•

над

ійн

ість

про

цес

у м

одел

юва

нн

я си

стем

и бе

зпек

и




Виявлені небезпеки відтворення населення в динаміці протягом останніх 10 років свідчать про наявність ознак їх системності. Це небез-пеки: екологічного забруднення, високого рівня безробіття, посилення розшарування населення за рівнем доходів, міграції, а також соціально-економічні ризики прямої дії (збіль-шення кількості пізніх шлюбів, розлучень, дитячої смертності тощо) та опосередкованої дії (зниження життєвого рівня, зростання зло-чинності тощо). Встановлено, що упродовж 2000–2012 рр. негативними наслідками зни-ження ефективності державного регулювання безпеки трудового потенціалу та сповільнення економічного зростання залишалися збіль-шення в значній кількості регіонів України смертності дітей віком до одного року (від 1,4 до 23,6 %), яке є одним із найчутливіших індикаторів ступеня соціально-економічного розвитку; порушення медико-соціального клімату, що зумовлене зростанням рівня за-хворюваності населення (на 6,6 %), розповсю-дженості ВІЛ/СНІД серед дорослого населен-ня (у 6 разів) та інвалідизації населення (на 14,0 %); негативна динаміка підвищення кое-фіцієнта старіння (на 4,7 %) та високі показни-ки демографічного навантаження в усіх регіо-нах України (до 639 осіб на 1 тис. працездатних осіб); негативна динаміка перевищення грошо-вих доходів 20 % найбільш та 20 % найменш забезпеченого населення та рівня бідності на-селення (на 5,4 %) тощо.

Необхідно зазначити, що головними за-грозами функціонування соціальної сфери у площині детермінант ефективності держав-ної політики у сфері соціально-економічної безпеки України є негативні чинники мікро-середовища; неможливість забезпечення за-гальної доступності та належної якості осно-вних соціальних благ; недостатність системи створення для працездатних громадян еконо-мічних умов отримання доходів; низька якість послуг у галузі охорони здоров’я, освіти, житлово-комунального, культурно-дозвільно-го господарства; недостатність фінансування соціальної сфери, зниження видатків зведенoгo бюджету на oхoрoну здoрoв’я, oсвіту, культуру, мистецтвo, спoрт і сферу oбслугoвування (на 9,8–21,4 % упродовж 2000–2012 рр.), що спричинило деструктивні зміни у сфері соціально-економічної безпеки України; зменшення обсягів житлового будів-ництва; зниження інтегрального індексу осві-ти (на 11,8 %); зниження рівня забезпеченості населення лікарняними ліжками (на 1,2 %); низький рівень розвитку соціального капіталу та зниження індексу соціального середовища (на 7 %). В Україні досі відсутня належна

нормативно-правова база для забезпечення відповідного рівня якості соціальних послуг, існує низька ефективність механізму управ-ління їх якістю, диференціація обсягів та рів-ня їх надання, відсутні стандарти якості соці-альних послуг, оцінювання ефективності та впливу послуг на якість життя населення, не-достатнє інформаційне забезпечення надання та отримання соціальних послуг, що потребує посилення гнучкості використання бюджет-них механізмів реалізації соціальної підтрим-ки населення та політики надання державних соціальних гарантій.

Вирішенню цих проблем сприятиме рoз рoб-лення та реалізація положень нoрмaтивнo-прa-вo вих aктiв, спрямoвaних нa пiдвищeння eфeктивнoстi дeржaвнoгo рeгулювaння у сфері сoцiaльнo-eкoнoмiчнoї бeзпeки, – Зaкoну Ук-рaї ни «Прo зaгaльнo дeр жaв ну прoгрaму пo дo-лaння тa зaпoбiгaння бiднoстi в Укрaїнi», сo-цiaль нoгo, трудoвoгo тa житлoвoгo кoдeксiв, Дeржaвнoї цiльoвoї прoгрaми «Скoрoчeння вiдмiннoстeй у сo цiaль нo-eкoнoмiчнoму рoз-витку рeгioнiв Укрaїни», Нaцioнaльнoї стрa тe-гiї прoфiлaктики сoцiaль нo гo сирiтствa, Кoн-цeп цiї рeфoрмувaння oп лaти прaцi в Укрaїнi, Кoнцeпцiї рeгioнaльнoї мiгрaцiйнoї пoлiтики тa Кoнцeпцiї сoцiaльнoї бeзпeки Укрaїни.

Рeaлiзaцiя пoлoжeнь цих нормативно-пра-вових актів дасть змогу мiнiмiзувaти нoвiтнi виклики соціально-економічній безпеці. Для цього їх положення потрібно узгодити з фoр-му лювaнням прoблeмнoї плoщини дiї мe хa нiз-му, результатами мoнiтoрингу тa oцiнювaння впливу загроз нa стaн сoцiaльнo-eкoнoмiчнoї бeзпeки в Укрaїнi. Прoцeс рeaлiзaцiї пoлoжeнь інституціонального забезпечення державного регулювання соціально-економічної безпеки в Україні нeoбхiднo пiд крi пити iнституцio-нaль ним рeгулювaнням, рeсурсним і нoр мa-тив нo-прaвoвим зaбeз пe чeн ням, прoдумaним упрaвлiнським мeхaнiзмoм.

Висновки

Соціально-економічна безпека держави є організаційно відокремленою одиницею суспільної безпеки, якісною характеристикою, невід’ємною властивістю складних соціально-економічних систем, сукупністю взаємо пов’я-заних елементів. Соціально-економічна без-пека держави характеризується взаємодією її складників на державному та регіональному рівнях, які рекурсивно забезпечують єдність у просторі й часі життєво важливих інтер-есів особи, суспільства, економічних агентів та держави, специфікують межі цілісності, стан і характеристику міри досягнення



Пріоритети державного регулювання у сфері соціально-економічної безпеки України

оптимального рівня безпеки функціонування, відтворення і розвитку держави в соціально-економічній сфері.

Прийнятною моделлю щодо нарощування потенціалу соціально-економічної безпеки держави є формування її нової парадигми на основі визначення таких компонент, як інсти-туціональна, економічна та соціальна. Імпле-ментація структурно-динамічної моделі соці-альної взаємодії в системі соціально-еконо-мічної безпеки дає змогу посилити її захище-ність від дезорганізуючої дії зовнішнього середовища та внутрішніх протиріч, гаранту-ючи життєво важливі інтереси й умови стало-го розвитку держави, у т.ч. в аспектах еколо-гічного, економічного, соціального, просторо-вого, політичного та духовного складників її соціально-економічної системи, збереженість необхідних структурних співвідношень та від-творювальних властивостей в умовах впливу зовнішніх і внутрішніх чинників.

Удосконалення системи державного регу-лювання соціально-економічної безпеки України потребує включeння дo прioритeтних нaцioнaльних iнтeрeсiв Укрaїни у Стрaтeгiї нaцioнaльнoї бeзпeки «Укрaїнa у свiтi, щo змiнюється» сoцiaльних, якi є пiдґрунтям прaктичнoгo здiйснeння дeржaвнoї пoлiтики у сфeрi сoцiaльнo-eкoнoмiчнoї бeзпeки тa рeaлiзaцiя яких знaчнoю мiрoю впливaє нa зaбeзпeчeння нeoбхiдних умoв життєдiяльнoстi суспiльствa, збeрeжeння гeнoфoнду тa пoпуля-цiї, нeдoпущeння руйнaцiї iнтeлeктуaльнoгo пoтeнцiaлу, фiзичнoгo та мoрaльнoгo здoрoв’я нaсeлeння тoщo. Взaємoпoв’язaнi eлeмeнти у сфeрi дeржaвнoгo рeгулювaння системи сoцiaльнo-eкoнoмiчнoї бeзпeки пeрeдбaчaють ствoрeння пoлiтичнoгo, сoцiaльнoгo, oргaнi-зaцiй нo-прaвoвoгo, фiнaнсoвo-eкoнoмiчнoгo пiдґрунтя рeaлiзaцiї мeхaнiзму дeржaвнoї пoлiтики змiцнeння сoцiaльнo-eкoнoмiчнoї бeзпeки, імплементації упрaвлiнських рiшeнь, нeoбхiдних для пoгoджeння взaємoзв’язку мiж

її функцioнaльними складниками тa вирoблeння спoсoбiв рeaлiзaцiї прioритeтних нaпрямiв дeржaвнoгo рeгулювання нa нaцioнaльнoму тa рeгioнaльнoму рiвнях.

Відтак, пріоритетами удосконалення дер-жавного регулювання системи соціально-еко-номічної безпеки в Україні є:

• рoзрoблeння cтрaтeгiї бeзпeки вiд твo-рeння нaceлeння тa трудoвoгo пoтeнцiaлу, мeтoю якoї є зaбeзпeчeння eкoнoмiчних пeрe-думoв упoвiльнeння прoцeciв дeпoпуляцiї тa пoлiпшeння якocтi нaceлeння; вдocкo нaлeння ocнoвних нaпрямiв дeмoгрaфiчнoї пoлiтики та зaкoнoдaвчoї бaзи у сфері дeмoгрaфiчнoї бeз-пeки держави;

• інституцioнaльнe регулювання, яке мoжнa ввaжaти нeдoстaтньo eфeктивним чeрeз тe, щo дeржaвa як oснoвний iнститут влaди нe змoглa ствoрити умoв (eкoнoмiчних, прaвoвих, oргaнiзaцiйних) для пiдвищeння вiдпoвiдaльнoстi грoмaдян зa влaснe мaтe-рiaль нe блaгoпoлуччя тa бeзпeку;

• нoрмaтивнo-прaвoве зaбeзпeчeння дeр-жaвнoгo рeгулювaння сoцiaльнo-eкoнoмiчнoї бeзпeки, концептуальною метою якого є рeaлiзaцiя Кoнцeпцiї сoцiaльнoї бeзпeки Укрaїни нa пeрioд дo 2025 р. (що сприятиме знижeнню coцiaльнoго нaпруження в дeржaвi у спосіб зaбeзпeчeння eфeктивнoї дiяльнocтi дeржaвних, eкoнoмiчних, cуcпiльних iнcти ту-тiв у нaпрямі зaхиcту coцiaльних cпiльнoт вiд зoвнiшнiх тa внутрiшнiх зaгрoз) і Сoцiaльнoї дoктрини Укрaїни (що зaпoбiгaє виникнeнню cитуaцiї coцiaльнoгo вибуху; нeдoпущeнню дeгрaдaцiї coцiaльнoї cтруктури в ceнci як її нiвeлювaння, тaк i рoзвитку прoцeciв пoля-ризaцiї, мaргiнaлiзaцiї та люм пeнiзaцiї; зaбeзпeчeння cтiйкoї coцiaльнoї cтруктури при нoрмaльнiй вeртикaльнiй та гoризoн тaль-нiй coцiaльнiй мoбiльнocтi; підтримку aдeквaтнoї cиcтeми цiннicних орієнтацій, пoлiтичнoї та економічної культури грoмaд-cькoї поведінки).

Списк використаних джерел

1. Гутман Г. В. Управлeниe рeгиoнальнoй экoнoмикoй / Г. В. Гутман, А. А. Мирoeдoв, С. В. Фeдин ; пoд рeд. Г. В. Гутмана. – М. : Финансы и статистика, 2001. – 176 с.

2. Дeржавнe управлiння рeгioнальним рoзвиткoм України : мoнoгр. / за рeд. В. Є. Вoрoтiна, Я. А. Жалiла. – К. : НIСД, 2010. – 288 с.

3. Жалiлo Я. А. Тeoрiя та практика фoрмування eфeктивнoї eкoнoмiчнoї стратeгiї держави / Я. А. Жалiлo. – К. : НIСД, 2009. – 336 с.

4. Лeксин И. Тeрритoриальнoe устрoйствo гoсударства : пoпытка рeализации систeмнoй мeтoдoлoгии анализа / И. Лeксин // Рoс. экoн. журнал. – 2003. – № 1. – С. 55–74.

5. Oснoви стiйкoгo рoзвитку / O. I. Карiнцeва, С. М. Шeвчeнкo, М. К. Шапoчка [та iн.] ; за заг. рeд. Л. Г. Мeльника. – Суми : Унiвeрситeтська книга, 2005. – 654 с.

6. Сухoрукoв А. I. Врахування динамiчних зв’язкiв у систeмах eкoнoмiчнoї бeзпeки / А. I. Сухoрукoв // Стратeгiчна панoрама. – 2009. – № 2. – С. 115–129.



УДК 330.341.1:339.923:061.1 (477)

ІННОВАЦІЙНИЙ ВЕКТОР ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ:

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Шульц Світлана Леонідівна,Шульц Світлана Леонідівна,доктор економічних наук, старший науковий співробітник;доктор економічних наук, старший науковий співробітник;

Луцків Олена Миколаївна,Луцків Олена Миколаївна,кандидат економічних наук, старший науковий співробітниккандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Досліджено особливості впливу євроінтеграційних процесів на розвиток інновацій-ної сфери в Україні. Висвітлено досвід європейських країн у реалізації інноваційної політики. Зокрема, проаналізовано рамкові програми ЄС і розглянуто інші механізми та інструменти підтримки інноваційного розвитку цих країн. Акцентовано увагу на перевагах, загрозах і проблемах розвитку інтеграційних відносин України з ЄС в ін-новаційній сфері.

Ключові слова: євроінтеграційні процеси, інноваційна політика, інноваційні техно-логії, рамкові програми, науково-технічна співпраця.

Беззаперечним є той факт, що євроінтегра-ційний курс України став основним зовніш-ньоекономічним пріоритетом розвитку нашої держави. Важливим складником євроінтегра-ційного курсу України має стати посилення співробітництва в інноваційній сфері, що дасть змогу країні отримати: досвід техноло-гічної модернізації вітчизняного виробництва за рахунок оволодіння новітніми наукоміст-кими технологіями; додаткові переваги спіль-ної науково-технічної діяльності з країнами-членами ЄС – рівні умови для реалізації інно-ваційних проектів, використання інституцій-них, інформаційних та фінансових можливостей країн-членів ЄС. Одним із мо-тиваційних чинників євроінтеграційного век-тора розвитку України є високий інновацій-ний потенціал ЄС. Нині ЄС займає провідні

світові позиції у розробці та впровадженні багатьох новітніх технологій та високотехно-логічних товарів і послуг. Саме інтеграція з ЄС дасть можливість Україні наростити ін-новаційний потенціал і забезпечить вихід її інноваційної продукції на зовнішні ринки.

Нині значний інтерес науковців викликає питання інтеграції України у світовий інно-ваційний простір. Зокрема, цим проблемам присвячені праці Л. Антонюка, О. Білоруса, В. Будкіна, І. Бураковського, А. Гальчин-ського, В. Гейця, В. Губського, Ю. Макогона, В. Новицького, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, А. Поручника, В. Семиноженка, А. Філіпенка, В. Чужикова та багатьох інших. Однак, не-зважаючи на значний інтерес науковців до цієї проблематики, в Україні й нині відсутні системні дослідження щодо інноваційного

Зовнішня політика та міжнародний досвід



Інноваційний вектор євроінтеграції України: проблеми та перспективи

потенціалу євроінтеграції, оцінки результатів співробітництва України з ЄС в інноваційній сфері та впливу інтеграційних процесів на формування й використання інноваційного потенціалу регіонів України. Недостатньо та нечітко визначено інтеграційні переваги, не-доліки та бар’єри входження України у світо-вий інноваційний простір.

Метою даної статті є визначення переваг і недоліків інтеграції України з ЄС в інновацій сфері, а також виокремлення проблем, які ви-никають в інтеграційних відносинах України з ЄС.

Для забезпечення високого рівня конку-рентоспроможності економіки країни-члени ЄС здійснюють не тільки активну інноваційну політику, а й формують чітку та цілеспрямо-вану стратегію її реалізації. У 2000–2010 рр. в ЄС діяла Лісабонська стратегія. Основним пріоритетом розвитку країн-членів ЄС у цій стратегії було визначено створення «наукоєм-ного економічного простору». Для реалізації цього завдання країни-члени ЄС взяли на себе зобов’язання збільшити витрати бюджету на науково-дослідні роботи. Їх обсяг мав стано-вити понад 3 % ВВП. Найближче до цієї по-значки підійшла Німеччина, яка збільшила видатки на здійснення науково-дослідних робіт до 2,5 % [1].

Зважаючи на проблеми, що виникали при реалізації Лісабонської стратегії, у березні 2010 р. була схвалена нова європейська страте-гія економічного розвитку на 10 років – «Євро-па-2020: стратегія розумного, сталого та все-осяжного зростання». Основною ідеєю форму-вання цієї стратегії було забезпечення конку-рентоспроможності європейської економічної системи та вихід із кризи, що охопила Європу. Вона спрямовувалась на полегшення доступу країн-членів ЄС до інновацій, створення нових робочих місць, економічне зростання на основі реалізації новаторських ідей. Одними з орієн-тирів цієї стратегії стали співробітництво та кооперація на всіх стадіях інноваційного про-цесу, особливо на початкових, запровадження механізмів спільного фінансування, вихід на зовнішні ринки спільними зусиллями [2].

На жаль, наразі в Україні пріоритетними є інноваційні стратегії перенесення та запо-зичення, які становлять загрозу трансферту до країн застарілих технологій. Щоб досягну-ти рівня інноваційного розвитку країн-членів ЄС, Україні потрібно орієнтуватися на страте-гію нарощення інноваційного потенціалу, яка може забезпечити високий технологічний рі-вень розвитку країни на основі ефективного використання власних науково-технологічних ресурсів.

Позитивним є те, що сучасна політика ЄС у сфері наукових досліджень і розвитку техно-логій передбачає подальше зростання інвести-цій у науково-дослідну сферу й містить вели-кий набір інструментарію для розширення міжнародної співпраці. Потужним інструмен-том реалізації науково-технологічної політики ЄС була Сьома рамкова програма з наукових досліджень і розвитку технологій (РП7) (2007–2013 рр.)1 [3]. Ця програма мала дві основні цілі:

• зміцнити наукову й технологічну базу європейської промисловості;

• підтримати конкурентоспроможність про-мисловості, зокрема завдяки стимулюванню досліджень науково-прикладного характеру.

З 2014 р. у ЄС запущена восьма Рамкова програма «Горизонт 2020» (її бюджет складає 87740 млн євро), яка розрахована на 7 років. Ця програма більше зорієнтована на підтрим-ку саме інноваційної діяльності, оскільки пе-редбачає об’єднати все фінансування ЄС у сфері наукових досліджень та інновацій і створення Європейського інноваційного со-юзу. Особлива увага у РП8 приділяється проектам, що максимально наближені до ринку, тобто налагодженню співпраці бізнесу та науково-дослідних установ. Крім того, до участі в наукових розробках активно залуча-тимуться малі й середні підприємства. У цій програмі, на відміну від попередніх, більший акцент зроблено саме на підтримці коротко-строкових прикладних робіт, а не масштабних фундаментальних досліджень [4].

У програмі «Горизонт 2020» є низка нових позитивних моментів. Серед них слід виділи-ти: фінансування кожного етапу інноваційно-го процесу, починаючи з базових досліджень і закінчуючи розповсюдженням інновацій (від ідеї до виходу на ринок); спрощення схеми відшкодування витрат; зменшення кількості перевірок та аудитів з метою зменшити серед-ній час на видачу гранту до 100 днів; надання більших можливостей новим учасникам і мо-лодим перспективним науковцям для просу-вання своїх ідей та отримання фінансування.

Україна вже активно співпрацює з країна-ми-членами ЄС і долучається до участі у рам-кових програмах, які об’єднують усі існуючі європейські ініціативи з досліджень та іннова-цій. Так, з 2003 р. в Україні діють інформацій-ний пункт 6-ої, 7-ої та з 2014 р. 8-ої Рамкової

1 Загальний бюджет програми на період 2007–2013 рр. становить 50,521 млрд євро і 2,7 млрд євро виділено на програми ядерних досліджень за програмами Євратому на наступний 5-річний пе-ріод (2007–2011 рр.).



Шульц С. Л., Луцків О. М.

програми ЄС. Це сприяє залученню українсь-ких учених і розробників до міжнародних єв-ропейських інноваційних програм. Слід зазна-чити, що налагодження співробітництва через участь у рамкових програмах ЄС допоможе активніше залучати Україну до передових технологій та реалізації потенціалу вітчизня-них промислових, передусім високотехноло-гічних виробництв, зокрема в електронно-об-числювальній, аерокосмічній галузях, у сфері розробки та впровадження нових матеріалів, у медичній промисловості на базі наявних в Україні розробок, з акцентом на включення вітчизняного виробництва до виробничої та елементної бази ЄС; розвиток лазерної техні-ки; генної та клітинної інженерії; розвиток енергозберігаючих технологій, переходу на використання нових поновлюваних джерел енергії; розвиток нових засобів комунікації та зв’язку, що є умовою соціально-економічної уніфікації з країнами ЄС; стикування націо-нальних програм технологічного розвитку із програмами ЄС; поширення та всебічне удо-сконалення систем комунікацій та зв’язку. Механізми реалізації програми передбачають широкі можливості для міжнародної співпра-ці, що дає змогу українським науково-дослід-ним організаціям брати участь у конкурсах програми з метою отримання фінансування для реалізації спільних науково-дослідних проектів за всіма її тематичними розділами й напрямами.

Європейська Комісія також висловлює під-тримку Україні щодо її входження у спільний науково-дослідний простір ЄС. Свідченням того є оприлюднений на Вільнюському саміті проект ЄС під назвою «Східне партнерство» про співпрацю з Україною, Молдовою, Біло-руссю, Вірменією, Азердбайджаном і Гру-зією [5]. Слід зазначити, що основною метою Східного партнерства є створення умов для політичного зближення та подальшої еконо-мічної інтеграції, зокрема посилення співро-бітництва в інноваційній сфері (технічна й експертна співпраця) між ЄС і партнерськи-ми країнами. Однак для цього українській стороні необхідно визначити найважливіші наукові пріоритети, підтримку яких з боку ЄС, за певних умов, можна передбачити при фор-муванні конкурсів та грантів, сфокусованих на Україну. Саме це завдання має бути першим кроком на шляху реалізації євроінтеграційно-го вектору України. Після підписання Угоди про асоціацію Україна хоч і не стає автоматич-но асоційованим учасником РП8, але подати заявку на участь у ній українським дослідни-кам стало простіше. Україна належить до тре-тьої групи країн – міжнародних партнерів РП

та увійшла до 11-ти провідних наукових країн світу, які визначені ключовими стратегічними партнерами ЄС у програмі ЄС «Горизонт 2020», і тому може брати участь у певних про-ектах РП8 на особливих умовах [4].

Зазначимо, що за результатами реалізації 7-ої Рамкової програми (2007–2013 рр.) кіль-кість проектних пропозицій у різних галузях фундаментальних і соціальних досліджень, із фізики, хімії, біології, економіки, електроніки, медицини, сільського господарства, освітніх технологій, атомної та «зеленої» енергетики, змін клімату, робототехніки, інформаційних технологій, авіабудування, космосу суттєво збільшилась порівняно з РП6. Наукові уста-нови та вищі навчальні заклади України взяли участь у 126 проектах РП7 з обсягом фінансу-вання Європейської Комісії у сумі близько 26,5 млн євро. Для порівняння, за результата-ми участі у 6-ій Рамковій програмі: 91 науко-вий проект і майже 6 млн євро фінансування. За кількістю виконаних проектів і обсягами їх фінансування у рамках реалізації 6-ої та 7-ої програм Україна увійшла в десятку країн – не членів ЄС [3].

Про доцільність поглиблення інтеграції України з ЄС свідчать і високі показники ін-новаційного розвитку його країн-членів про-тягом останніх років, які в декілька разів пере-вищують середньоукраїнські показники й на які, безумовно, потрібно орієнтуватись Украї-ні. Нині лідерами в ЄС за часткою інноваційно активних підприємств є Ірландія (74 % від за-гальної кількості підприємств), Данія (71 %), Німеччина (69 %), Австрія (67 %) та Нідерлан-ди (62 %). Активними лідерами на ринку інно-вацій є Швеція, Фінляндія, Данія, Німеччина та Велика Британія. Низькі позиції в іннова-ційній сфері займають країни, що недавно стали членами ЄС, а саме Словенія, Чеська Республіка, Болгарія. Серед країн-членів ЄС мінімальні показники інноваційної активності мають Греція – 29 % та Португалія – 26 %. Од-нак наведені показники є в 2 рази вищими, ніж в Україні. Загалом розрив між країнами-чле-нами ЄС і Україною за рівнем інноваційної активності становить 4–4,5 раза [6].

Разом з тим зазначимо і той факт, що не-зважаючи на всебічне стимулювання іннова-цій країни-члени ЄС не змогли попередити появу суттєвих відмінностей в їх інноваційно-му розвитку. Свідченням цього є досить висо-ка міжрегіональна диференціація за показни-ком інноваційної активності між країнами-членами ЄС, що становить 2,8 раза. Значно вищою є міжрегіональна диференціація за цим показником в Україні. У 2013 р. вона становила 4,2 раза (рис.) [7].




Значні розбіжності за цим показником між регіонами України зумовлені відмінностями щодо: галузевої спеціалізації й технологічної структури виробництва; неоднакової забез-печеності науковими кадрами та науково-до-слідною базою для здійснення інноваційних розробок; обсягів залучення як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій в інноваційні роз-робки; забезпеченості інноваційною інфра-структурою тощо.

Слід зазначити, що диференціація регіо-нів за рівнем інноваційної активності безпо-середньо пов’язана з економічною концен-трацією. Просторовий аналіз інноваційної діяльності у регіональному вимірі доводить, що між інноваційними й концентраційними процесами існує не просто зв’язок, а взаємо-обернений зв’я зок. Просторова економічна концентрація формує щільніші інформаційні поля, що прискорює інноваційний про-цес [8].

Вплив економічної концентрації на іннова-ційну діяльність не є однозначним. Концен-трації наукових розробок та інноваційних технологій у великих масштабах сприяє інте-грація підприємств. Ця мотивація характерна для телекомунікаційного бізнесу та фармацев-тичної промисловості, де компанії зливаються для збільшення їх дослідницького бюджету. Інше бачення полягає у тому, що впроваджен-ня принципово нових технологій дає змогу знизити рівень поділу праці, зменшити масш-таби господарських одиниць і спростити орга-нізаційні форми їх взаємодії.

Різні за розміром суб’єкти господарювання мають різні можливості щодо впровадження інновацій, залучення фахівців тощо. Це пов’язано з тим, що впровадження інновацій потребує значних фінансових вкладень, квалі-фікованих наукових і науково-технічних фа-хівців. Тому у розвинених країнах світу домі-нуючі позиції у сфері розробки і впроваджен-ня інновацій належать великому бізнесу. Корпорації, які є майданчиком техніко-техно-логічної економічної концентрації, оплачуючи виробництво високотехнологічних продуктів, стають основним рушієм інноваційної актив-ності у глобальній економіці. Створення інно-ваційних технологій усередині великих ком-паній стає невід’ємною частиною бізнес-про-цесів найбільш конкурентоспроможних кор-порацій.

Економічна концентрація приводить не тільки до злиття підприємств, а й до по-глиблення господарської спеціалізації регіо-нів. Найбільші обсяги впровадження нових технологічних процесів у промисловості ма-ють Харківська, Запорізька і Сумська області, що пов’язано з розвитком нових і модерніза-цією традиційних для регіонів виробництв, а Донецька і Дніпропетровська області через збереження традиційності галузевої структу-ри економіки втрачають лідерські позиції за цим показником [9, с. 204].

Взаємозв’язок між концентраційним та ін-новаційним процесами відображає така зако-номірність: чим вищою є концентрація еконо-мічного простору, тим швидшою є реакція по-

0

5

10

15

20

25

30

Зак

арпа

тськ

а

Пол

тавс

ька

Вол

инсь

ка

Дон

ецьк

а

Луг

ансь

ка

м. С

евас

топо

ль

Дні

проп

етро

вськ

а

Киї

вськ

а

Сум

ська

Рів

ненс

ька

Чер

кась

ка

АР

Кри

м

Чер

ніве

цька

Льв

івсь

ка

Тер

нопі

льсь

ка

Жит

омир

ська

Оде

ська

Хм

ельн

ицьк

а

Кір

овог

радс

ька

Він

ниць

ка

Чер

нігі

вськ

а

Іван

о-Ф

ранк

івсь

ка

Хар

ківс

ька

Хер

сонс

ька

Мик

олаї

вськ

а

м. К

иїв

Зап

оріз

ька

6,9 8,1

10,5 10,5 11,2 11,4 11,913,5

14 14,9 15 15,216,5 16,6 17,1 17,5 17,6 18,2 18,3

19,420,7 21,4

23,2 23,624,9 25,6

28,8

Рис. Частка інноваційно активних підприємств у регіонах України у 2013 р.

* Складено за: [7]




ширення інновацій і, відповідно, вищою іннова-ційна проникність території – її здатність до освоєння й використання інновацій.

Дифузійна інноваційна проникність2 еконо-мічного простору регіонів залежить від харак-теристик економічного середовища та безпо-середніх параметрів інноваційного потенціалу регіонів.

З метою оцінки інноваційної проникності регіону пропонуємо ввести поняття щільності інноваційного потоку у регіональному еконо-мічному просторі:

j = m * v, (1),

де m – маса інновацій або обсяг інноваційної продукції, що виробляється у регіоні; v – швидкість потоку інновацій.

Щільність інноваційного потоку фактично відображає рівень концентрації інноваційного виробництва, тому її можна розраховувати як:

j = n * vm, (2),

де n – щільність інноваційно активних під-приємств у регіоні; vm – вектор швидкості, що дорівнює модулю vm (внесок одного іннова-ційно активного підприємства у загальний потік інноваційної продукції регіону).

При визначенні щільності інноваційного потоку ми розглядали лише показники інно-ваційного виробництва у регіонах країни, які є відображенням кінцевої ланки інноваційно-го ланцюга. Як свідчать дані таблиці, найбіль-шою у 2013 р. була щільність інноваційного потоку у м. Києві, Донецькій, Дніпропетров-ській, Закарпатській, Полтавській, Сумській та Харківській областях, а найменшою – у Чернігівській, Херсонській і Рівненській областях [7]. Отримані результати розрахун-ків обумовлені значними обсягами загального потоку інноваційної продукції у цих регіонах. Зазначимо, що Львівська, Івано-Франківська і Чернівецька області мають добрі передумови для зростання інноваційної проникності у зв’язку з достатньо високою щільністю інно-ваційно активних підприємств, а отже і мож-ливості для науково-технічної співпраці з країнами-членами ЄС.

Ще одним свідченням доцільності інтегра-ції з ЄС є значні фінансові стимули для веден-ня інноваційної діяльності, яких в Україні, на

2 Провідність (англ. conductivity) – здатність тіла, речовини проводити тепло, звук, електрику, іншу плинну речовину (газ, рідину) тощо. У цьо-му дослідженні інноваційна провідність або про-никність – це кількісна міра здатності регіонів як середовища залучати інновації або здійснювати активну інноваційну політику.

жаль, немає. Так, такі країни-члени ЄС, як Іспанія, Франція, Німеччина та інші безпосе-редньо підтримують інноваційну діяльність підприємств шляхом реалізації комплексних стратегій розвитку, метою яких є стимулю-вання виникнення нових та підтримання іс-нуючих інноваційних підприємств [10, с. 112].

Прямі методи стимулювання фінансуван-ня інноваційної діяльності в країнах-членах ЄС передбачають також і бюджетне фінансу-вання, кредитування, державні замовлення, гранти. При цьому гранти орієнтовані на конкретні проекти, які мають потенційно ви-соку соціальну віддачу. Серед інструментів сприяння інноваційної діяльності у цих краї-нах слід також зазначити: створення центрів трансферу технологій, науково-технічних парків, науково-дослідних установ, безпосе-реднє співінвестування інноваційних інвести-цій, податкові пільги, спрощення адміністра-тивних процедур, підтримання підприємств, які інвестують кошти у бідніших регіонах держави, та ін. [11].

Існують також країни, які використовують опосередковані методи стимулювання іннова-цій. Так, Фінляндія – одна з найбільш іннова-ційних держав світу – вже тривалий час ефективно використовує субсидії для підпри-ємств, які впроваджують інновації. Для бага-тьох підприємств саме такі дотації і ставали головним джерелом фінансування інновацій-них розробок. Ще одним із важливих джерел фінансування інноваційних розробок у ЄС є венчурний капітал. Значною є його частка у фінансуванні інноваційної діяльності у Ве-ликій Британії та Нідерландах. Для України цей досвід є корисним за умов посилення ви-мог до якості та відповідно до рівня інновацій-ності промислової продукції й може слугувати прикладом для наслідування.

На жаль, в Україні промислові підприєм-ства самостійно вирішують проблеми фінан-сування інноваційних розробок, не отримую-чи при цьому ніяких пільг і компенсацій. Свідченням недостатнього рівня фінансуван-ня інноваційної сфери є те, що Україна значно поступається країнам ЄС за часткою витрат на дослідження у відсотках до ВВП. У 2013 р. цей показник становив 0,7 % ВВП. У ЄС част-ка витрат на дослідження і розробки стано-вить у середньому 2 % від ВВП. Найвищим серед країн ЄС цей показник протягом остан-ніх років був у Швеції та Фінляндії, де він становив близько 4 % ВВП [7].

Не на користь України свідчать і дуже низькі показники наукоємності ВВП, яка у 2013 р. сягнула рекордно низького рівня – 0,8 %, у т.ч. за рахунок коштів державного



Табл

иця

Щіл

ьніс

ть ін

нова

цій

них

пото

ків

Укр

аїни

у 2

005–

2013

рр.

2005

2008

2013

Щільність інноваційноактивних підприємств,од./тис. км2

Внесок одного підприємства у загальний потік інноваційної продукціїкол. грн(Обсяг/к-ть під-в)

Щільністьінноваційного потоку,тис. грн/км2

Рейтинг



Щільністьінноваційногопотоку,тис. грн/км2

Рейтинг



Щільністьінноваційногопотоку,тис. грн/км2

Рейтинг

АР

Кри

м1,

2628

,25

35,6

91,

537,

010

,73

191,

9214

,42

27,6

915

Він

ниць

ка1,

211,

692,

0427

1,88

2,39

4,51

252,

089,

0618

,84

19В

олин

ська

0,7

14,7

710

,34

161,

1989

,13

106,

425

1,14

12,4

814

,23

20Д

онец

ька

2,9

64,1

185,

892

3,13

89,3

101,

226

3,21

72,1

323

1,53

2Д

ніпр

опет

ровс

ька

2,35

35,3

483

,05

41,

9751

,25

279,

693

2,63

45,3

911

9,37

4Ж

итом

ирсь

ка1,

413,

524,

9623

1,37

4,92

6,77

231,

9114

,55

27,7

914

Зак

арпа

тськ

а2,

53,

137,

8221

2,42

4,9

11,8

717

1,17

90,9

106,

355

Зап

оріз

ька

1,36

86,5

311

7,68

31,

3214

8,47

196,

514

4,23

14,5

361

,46

9Ів

ано-

Фра

нків

ська

2,88

514

,412

6,61

6,5

43,0

29

6,26

10,1

363

,41

8К

иївс

ька

1,46

7,54

11,0

115

2,2

9,96

21,9

812

2,42

12,2

329

,613

Кір

овог

радс

ька

1,5

5,95

8,92

191,

5810

,94

17,3

514

1,87

17,4

832

,69

12Л

уган

ська

1,38

39,1

854

,07

62,

221

0,05

464,

162

2,28

23,2

352

,96

10Л

ьвів

ська

2,02

7,8

15,7

611

4,63

6,2

28,7

610

5,32

7,32

38,9

411

Мик

олаї

вськ

а1,

2523

,22

29,0

210

2,23

3,17

7,08

223,

297,

8925

,96

18О

десь

ка1,

4744

,43

45,9

81,

477,

811

,48

182,

0713

,29

27,5

116

Пол

тавс

ька

1,39

8,75

12,1

614

1,63

5,44

8,88

211,

1512

1,2

139,

383

Рів

ненс

ька

0,5

5,51

2,75

261,

443,

775,

4424

1,94

2,87

5,57

26С

умсь

ка0,

510

3,67

51,8

37

1,26

35,9

745

,32

81,

3472

,78

97,5

26

Тер

нопі

льсь

ка2,

11,

523,

1925

3,11

6,1

19,0

113

2,61

4,32

11,2

724

Хар

ківс

ька

4,23

14,3

160

,53

53,

526

,22

91,8

67

5,8

16,3

394

,71

7Х

ерсо

нськ

а0,

885,

134,

5124

0,98

9,21

9,04

201,

688,

4614

,21

21Х

мел

ьниц

ька

1,02

9,05

9,23

180,

773,

682,

8526

2,81

4,54

12,7

622

Чер

кась

ка1,

393,

576,

8922

0,01

72,0

41,

327

2,25

12,0

627

,13

17Ч

ерні

вець

ка3,

582,

699,

6317

3,7

7,34

27,1

911

3,7

3,33

12,3

223

Чер

нігі

вськ

а0,

7510

,54

7,9

201,

319,

3812

,35

161,

413,

294,

6327

м. К

иїв

266,

214

,02

3732

,12

119

3,75

22,7

744

12,6

21

177,

522

,38

3972

,45

1м

. Сев

асто

поль

7,78

1,74

13,5

413

5,55

2,42

13,4

415

12,2

20,

647,

8225




бюджету – 0,3 %. Наразі у ЄС показник науко-ємності ВВП у середньому становить 1,9 %. В Україні загальний рівень фінансування у розрахунку на одного дослідника приблизно у 12 разів нижчий, ніж у США і у 4 рази ниж-чий, ніж у Польщі, а також у 2,5 раза нижчий, ніж у Російській Федерації [7, 12]. Варто також зазначити, що у більшості країн-членів ЄС темпи збільшення витрат на науково-дослідні роботи є вищими, ніж темпи зростання ВВП. Збільшення витрат на власні науково-технічні розробки з одночасним їх практичним упро-вадженням забезпечили структурні зміни в економіці цих країн та сприяли зростанню їх конкурентоспроможності. Саме на такі тен-денції слід орієнтуватися й Україні для підви-щення свого іміджу в інноваційній сфері.

Оцінюючи загалом ситуацію, що склалася в інноваційній сфері України, слід зазначити, що її інтеграція з ЄС вимагатиме від нашої держави насамперед підвищення показників активності інноваційної діяльності. Разом з тим інтеграція в інноваційній сфері матиме як негативні, так і позитивні наслідки. Пере-вагами інтеграції України і ЄС в інноваційній сфері слід вважати:

1) спрощений доступ вітчизняних підпри-ємств до європейських технологій. Для вітчиз-няної промисловості, яка характеризується високою енергоємністю внаслідок переважан-ня в її структурі низькотехнологічних підпри-ємств із застарілою матеріально-технічною ба-зою та низькою технологічною адаптивністю, має значення не стільки рівень новизни техно-логій, скільки обґрунтована доцільність їх впровадження. Нові умови торгівлі в межах ЄС мають передбачати відносне зниження ціни на технологічні лінії та устаткування, що по-стачаються виробниками країн-членів ЄС, а це позитивно вплине на оновлення матеріально-технічної бази тих галузей промисловості, для яких обладнання в Україні не виробляється;

2) посилення технологічного співробітни-цтва між Україною та країнами-членами ЄС забезпечить вітчизняним дослідникам вільний доступ до чинної європейської системи спіль-ного інноваційного розвитку. Дана система пе-редбачає всебічну як технологічну (надаються лабораторії та устаткування), так і фінансову (з бюджету ЄС виділяються кошти для здій-снення спільних досліджень) підтримку учасників інноваційних процесів. Особливо важливою вона є через зростання вартості й важкості виконання інноваційних розробок. Ще однією з переваг такої співпраці є те, що виконання спільних дослідницьких програм та інноваційних розробок прискорить процеси передачі знань і нових технологій, включаючи

участь у конференціях, обмін досвідом, під-готовку наукових праць тощо. В ЄС здійсню-ється також активна науково-технічна політи-ка, яка базується на обґрунтованій секторній спеціалізації країни та спрямована на забез-печення ефективності співробітництва в інно-ваційній сфері. Ефективність структурних процесів в економіці України теж безпосеред-ньо залежить від її інноваційної політики;

3) доступ до наявної інноваційної інфра-структури, інформації про новітні інноваційні розробки та надшвидкісної транс’європейської мережі для електронного обміну науковою ін-формацією. Так, слід зазначити, що інновацій-на інфраструктура країн-членів ЄС характе-ризується системною залежністю всіх її складників та швидкістю реагування на зміни потреб ринку. У країнах-членах ЄС інновації розробляються під конкретні потреби ринку. На жаль, в Україні технологічні й фінансові обмеження унеможливлюють адекватне та швидке реагування на потреби ринку. Крім того, ці обмеження зумовлюють низький рі-вень практичного впровадження вітчизняних інноваційних розробок;

4) збільшення можливостей грантового та конкурсного забезпечення фінансування науко-вих проектів та інноваційних розробок. Участь у деяких грантах гарантуватиме отримання вітчизняним підприємствам не тільки фінан-сових коштів, а й послуг або товарів (напри-клад, використання «інноваційного асистен-та», приміщення, лабораторії, комунікаційних засобів, адміністративних працівників тощо);

5) розширення можливостей участі у пред-ставленні результатів вітчизняних інновацій-них розробок на ярмарках технологій, вистав-ках, що відбуваються в ЄС. Це дасть змогу ознайомлюватись із світовими інноваційними розробками, вивчати інноваційні потреби країн-членів ЄС і представляти власні іннова-ційні розробки;

6) можливість використовувати організа-ційні та фінансові механізми підтримки інно-ваційного розвитку, які використовуються у країнах-членах ЄС. Їх застосування дає змогу економити кошти при спільному виході з но-вовведеннями або наукоємною продукцією на нові світові ринки, а також зменшити витрати на трансакції та ризики інноваційної діяль-ності. Так, із бюджету ЄС виділяються кошти для фінансування спільних програм та іннова-ційних розробок для країн-членів. Ці заходи стимулюючої підтримки інноваційного розвит ку країн-членів ЄС забезпечують зрос-тання обсягів міжнародної кооперації в науко-вій та інноваційній сферах і полегшують реа-лізацію спільних програм НДДКР.




Однак, незважаючи на позитивні моменти інтеграції України і ЄС, існують і деякі пере-стороги. Слабкі позиції України в інновацій-ній сфері не дають їй змоги у майбутньому конкурувати з країнами-членами ЄС. Слід зважати також на те, що інноваційні техноло-гії, що надійдуть із країн-членів ЄС, не завжди будуть найновішими та екологічно безпечни-ми, що зумовлено закономірними процесами міжнародної передачі технологій. Для уник-нення такої ситуації в Україні слід розробити чітку систему експертизи імпортованих тех-нологій за такими критеріями: рівень новизни, ступінь негативного впливу на екологічну ситуацію, обґрунтована необхідність імпорту тощо. Крім того, орієнтація на закупівлю лише іноземних технологій, на противагу виготов-ленню власних, може призвести до занепаду вітчизняної наукової та інноваційної сфер.

Незважаючи на можливість налагодження більш плідної співпраці з європейськими кра-їнами, їх слід розглядати як основних конку-рентів на ринку. Країни з вищим рівнем інно-ваційного розвитку, науковими й технологіч-ними напрацюваннями, досконалою системою науково-технічних і виробничих зв’язків між собою мають переваги у реалізації інновацій на ринку. Це значно ускладнить вихід туди вітчизняної інноваційної продукції.

Основною проблемою в інтеграційних від-носинах України з ЄС в інноваційній сфері є неузгодженість правових і регулятивних норм. Основними недоліками законодавчих актів, які регулюють інноваційну діяльність в Україні, є:

• неточність формулювань і трактувань базових теоретичних понять в інноваційній сфері;

• недосконалість сутності окремих статей та підпунктів у законодавчих актах (неузго-дженість і протиріччя з іншими законами);

• відсутність механізму виконання законів та контролю за їх дотриманням державними установами.

В нормативних актах України, що регулю-ють процеси фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності, існує протиріччя між достатньо проробленими положеннями рамкового законодавства та слабкістю і по-рівняною вузькістю вибору інструментарію, який має бути застосованим для їх практичної реалізації.

Неузгодженими є і норми чинних законів, що мають відношення до передачі об’єктів ін-телектуальної власності від розробників і тих, хто фактично є власником технологій (а в українському законодавстві це нерідко різні суб’єкти), тим, хто готовий займатися комерціалізацією технологій.

Задля подальшого поглиблення інтегра-ційних зв’язків нашої країни з ЄС їй слід удосконалити і законодавчу базу, яка стосу-ється питань розвитку міжнародної науково-виробничої кооперації, створення належних інституціональних та фінансових механіз-мів, здатних координувати інноваційну ді-яльність країни на двосторонній і багато-сторонній основах, здійснювати наукові до-слідження на підставі узгодження націо-нальних інтересів.

Висновки

Інтеграція в інноваційній сфері України з ЄС є необхідною з огляду на високий інно-ваційний потенціал і технологічні можливості країн її членів. До загальноєвропейського ін-новаційного процесу Україна може увійти своїми найбільш розвиненими галузями, за допомогою яких вона поступово зможе ствер-дитись як країна-експортер високотехнологіч-ного обладнання й відповідних технологій. Приєднання до міжнародних наукових про-грам, які у різноманітний спосіб підтримують інноваційний розвиток, вивчення їх можли-востей і досвіду участі інших країн дасть змогу розширити можливості наукових і науково-технічних установ України.

Загрози, які можуть виникнути внаслідок інтеграції України і ЄС, жодною мірою не є підставою для відмови нашої країни від співробітництва у сфері виробництва науко-ємної та високотехнологічної продукції. Для підвищення рівня інноваційності національ-ної економіки нам потрібно орієнтуватися на позитивний досвід країн-членів ЄС, а не країн Митного союзу, економіка яких є сировинно орієнтованою.

Європа також зацікавлена у поглибленні інтеграції з Україною в інноваційні сфері, оскільки для неї вона є великим споживчим ринком інновацій, джерелом відносно дешевої робочої сили, у т.ч для розвитку інтелектуаль-них і наукомістких секторів економіки.


1. Экономическое пространство ЕС за 54 млрд євро [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vsluh.ru/news/economics/107449.htmprin




2. EUROPA 2020. A strategy for smart, sustainable and inclusive growth. – COMMUNICATION FROM THE COMMISSION [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://energy.eu/publication/EURUPE-2020-A-European-strategy-for-smart-sustainable-and-inclusive-grown.pdf

3. Національний інформаційний центр зі співробітництва з ЄС у сфері науки і технологій (НІП України) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fp6-nip.kiev.ua

4. Horizon 2020 – The Framework Programme for Research and Innovation (Brussels, XXX COM (2011) 808/3) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fp7-ncp.kiev.ua/assets/Horizont_2020/Horizon2020.pdf ; http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/49950/Nauka_kosmos_i_tehnologiji_Ukrajinskym_naukovcam_Asociacija

5. Communication from the Commission to the European Parliament and the Council «Eastern Partner-ship» / European Commission [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/external_relations/eastern.docs/com08_823_en.pdf

6. Яшкіна О. І. Статистичний аналіз наукового потенціалу України / О. І. Яшкіна [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/su/2011_1/yashkina22–27.pdf

7. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.ukrstat.gov.ua

8. Бабурин В. Л. Инновационная парадигма в экономической и социальной географии / В. Л. Бабурин // Региональные исследования. – 2006. – № 2. – С. 9–16 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.shu.ru/pages/magazine/ns/baburin.pdf

9. Наукова та інноваційна діяльність в Україні : стат. зб. / Державна служба статистики України. – К., 2013. – 287 с.

10. Sztaba M. Innowacyjność w regionach a transfer wiedzy / M. Sztaba // Przedsiębiorstwo a Region. – Jaroslaw: Kolordruk, 2006. – S. 112–116.

10. Becla M. Jak Unia finansuje innowacje / M. Becla, T. Zima [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bankier.pl/wiadomosc/Jak-w-Unii-finansuje-sie-innowacje-1696483.htmi

11. Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uintei.kiev.ua/viewpage.php?page_id=446



УДК 355.02:355.44

УПРАВЛІННЯ ЕКСПОРТНОЮ ПОЛІТИКОЮ У СФЕРІ ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНОГО

СПІВРОБІТНИЦТВА В УМОВАХ КРИЗ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНА

Свергунов Олександр Олексійович,Свергунов Олександр Олексійович,кандидат технічних науккандидат технічних наук

Проаналізовано світові тенденції щодо змін стратегічного управління експортною політикою у сфері військово-технічного співробітництва в умовах політичних, еконо-мічних та фінансових криз.

Ключові слова: військово-технічне співробітництво, експортна політика, економіч-на, фінансова та політична кризи, оборонна політика, національна безпека, озброєння, військова та спеціальна техніка, оборонно-промисловий комплекс.

Нині, в умовах загострення глобальних і регіональних криз, значення військово-тех-нічного співробітництва (ВТС) між держава-ми, що є комплексом міжнародних, державно-управлінських, економічних, політичних та інших суспільних відносин, спрямованих на передачу озброєння, військової та спеціальної техніки (ОВСТ) від одних держав іншим, зростає. Таке співробітництво впливає не тільки на забезпечення національної без-пеки, а й на розвиток економіки держави. В Концепції ВТС України з іноземними державами на період до 2010 р. ВТС було ви-значене як складник, з одного боку, військо-во-технічної політики (ВТП) держави, а з ін-шого – її зовнішньої політики. У такому кон-тексті ВТС визначене як сукупність цілеспря-мованих заходів, пов’язаних із розробленням, виробництвом, ремонтом, модернізацією, знищенням (утилізацією) та міжнародними передачами товарів військового призначення (ТВП) [1]. Водночас ВТС нерозривно пов’язане і з оборонно-промисловою політи-кою (ОПП). Тобто при експорті ТВП ВТС з точки зору ОПП є одним із механізмів зо-внішнього ринку збуту ТВП компаніями во-єнної промисловості (ВП) в інші держави. При імпорті ТВП ВТС вирішує завдання в інтересах ВТП та ОПП (ОВСТ для зброй-них сил (ЗС) держави, комплектуючи для промислового виробництва ТВП тощо). Ра-зом з тим в умовах глобалізації поширюються процеси міжнародної кооперації з виробницт-

ва ТВП. Тобто ВТС при цьому охоплює пи-тання формування та реалізації стратегій не тільки з вирішення проблем технічного оснащення ЗС та інших військових форму-вань держави ОВСТ і забезпечення націо-нальної безпеки, а й вирішення проблем еко-номічного та науково-технічного розвитку держави [2].

Питання стратегічного управління ВТС досліджувалися в роботах [3, 4]. Однак у дру-гому десятилітті ХХІ ст. світовий ринок озброєнь і зовнішнє середовище навколо нього суттєво змінилися, зокрема поширили-ся світові процеси глобалізації, поглибилися кризові явища в світовій економіці та фінан-совій системі. Після фінансової кризи 2008–2009 рр., коли зменшилися оборонні бюджети низки провідних держав на закупівлю ОВСТ у національних компаній ВП, посилилася конкуренція між експортерами за збут своїх ТВП на світовому ринку озброєнь. В умовах фінансових криз і збільшення пропозицій ТВП на світових ринках почала змінюватися політика ВТС держав щодо імпорту озброєнь. Отже, питання стратегічного управління екс-портною політикою ВТС між державами в умовах глобалізації, воєнно-політичних та фінансово-економічних криз має не лише тео-ретичне, а й прикладне значення.

Вивчення змін політики ВТС провідних експортерів та імпортерів ОВСТ важливе і для України, що зумовлене: малим обсягом державного оборонного замовлення (ДОЗ),



Свергунов О. О.

незадовільним станом ВП держави, а також наявністю політичних, воєнних та економіч-них криз у відносинах між Україною та РФ. Це особливо проявилось у 2014 р., коли були зроблені різкі заяви про згортання такого співробітництва [5, 6]. Тому уряд України разом із ДК «Укроборонпром» запровадив механізми компенсації можливих поточних втрат окремих підприємств і готують зміни щодо експортної політики ВТС України. У Росії імпортозаміщення у виробництві ОВСТ стало стратегічним завданням розвит-ку її оборонно-промислового комплексу (ОПК). Це завдання було поставлене прези-дентом РФ на нараді 11 травня 2014 р. з пи-тань виконання ДОЗ. У РФ станом на червень 2014 р. вже був сформований план імпортоза-міщення ТВП з України [7].

Метою даної статті є вивчення світових тенденцій щодо змін стратегічного управління експортною політикою ВТС держав в умовах криз. При проведенні аналізу основну увагу зосереджено на особливостях змін політики провідних експортерів ТВП.

Характеристика змін світових оборонних витрат

Основною причиною змін експортної полі-тики ВТС провідних експортерів ТВП стало зменшення оборонних витрат у країнах Пів-нічної Америки та Західної Європи, де в осно-вному зосереджена високотехнологічна ВП [8, 9]. Тому проаналізуємо ці зміни. Світові оборонні витрати за 2012 р. згідно з даними Стокгольмського інституту дослідження проб-лем миру (SIPRI) оцінюються у 1756 млрд дол. США, що в реальних цінах на 0,4 % менше, ніж у 2011 р. Частка світових оборонних витрат залишилися на рівні 2,5 % світового ВВП. Світова фінансова криза 2008 р. та подальші економічні проблеми призупинили загальну тенденцію зростання оборонних витрат, що спостерігалася з 1999 р. [8]. За даними SIPRI, що оприлюднені 14 квітня 2014 р., світові обо-ронні витрати у 2013 р. становили 1,75 трлн дол. США. Це в реальних цінах приблизно на 2 % менше, ніж у 2012 р.

У 2008–2012 рр. 20 із 27 країн Західної та Центральної Європи зменшили оборонні ви-трати в реальних цінах на понад 10 %. Напри-клад, Велика Британія скоротила витрати на 5,2 %, Франція – на 3,8 %. Оборонні витрати США у 2011 р. зменшилися в реальних цінах на 1 % порівняно з 2010 р., а у 2012 р. – на 5,6 % порівняно з 2011 р. Це перше свідчення коригування оборонних витрат США у друго-му десятилітті ХХІ ст. у бік зменшення. Проте

такі витрати США у 2012 р. (685,3 млрд дол. США) в реальних цінах були на 69 % вище, ніж у 2001 р., і становили 39 % світових ви-трат, а частка оборонних витрат залишилася на рівні 4,4 % ВВП [8].

Скорочення оборонних витрат вплинуло на роботу ВП. Обсяги продажів ОВСТ най-більших компаній світу скорочуються протя-гом останніх кількох років. Згідно з даними SIPRI продаж ОВСТ 100 найбільших компа-ній (Топ-100) воєнної промисловості світу за підсумками 2012 р. сягнув 395 млрд дол. США, скоротившись порівняно з попереднім роком на 4,2 %. У 2011 р. порівняно з поперед-нім падіння становило 6,6 %. У рейтингу Топ-100 підприємств ВП представлені 42 амери-канські компанії, на які у 2012 р. припадали 58 % від загальних продажів усіх урахованих підприємств. Ще 30 компаній – європейські; їх частка у загальному обсязі продажів стано-вила 28 %.

При загальному скороченні обсягів прода-жів ОВСТ найбільшого спаду зазнали амери-канські компанії [9]. У 2012 р. до цих причин скорочення додалася ще одна – наприкінці 2011 р. США вивели ЗС з Іраку, скоротивши обсяги закупівлі озброєнь. У 2012–2014 рр. продовжувалося скорочення ЗС НАТО в Аф-ганістані. Це призвело до зменшення обсягів закупівлі ОВСТ у цих державах у компаній ВП [8, 10]. Тобто ринок збуту ТВП воєнної промисловості для внутрішніх потреб почав звужуватись, і розвинені держави для підтрим-ки своєї промисловості розпочали відпрацьо-вувати стратегії розширення ринків збуту продукції національної ВП завдяки удоскона-ленню стратегічного управління ВТС.

Характеристика змін експортної політики у сфері ВТС провідних виробників ТВП

Загалом згідно з даними SIPRI обсяг між-народного експорту основних видів озброєння у 2009–2013 рр. порівняно з 2004–2008 рр. зріс на 14 %. США, Росія, ФРН, КНР та Франція залишаються лідерами в цій галузі (табл. 1). Список найбільших імпортерів озброєння у 2009–2013 рр. очолили Індія (14 % від світового імпорту), Китай (5 %), Пакистан (5 %), ОАЕ (4 %) і Саудівська Ара-вія (4 %) [11].

США залишаються лідером на міжнарод-ному ринку озброєння (див. табл. 1). Амери-канський експорт їх основних видів у період 2009–2013 рр. порівняно з періодом 2004–2008 рр. збільшився на 11 %. Авіаційна техніка є основною статтею американського експорту



Управління експортною політикою у сфері військово-технічного співробітництва...

озброєнь. Її частка сягнула 61 % від загального обсягу поставок ТВП. За звітний період було продано 252 бойових літаки. Враховуючи дов-гострокові угоди та контракти з постачання літаків F-35 в Австралію, Ізраїль, Японію, Південну Корею, Нідерланди, Туреччину, Норвегію, Італію та Велику Британію, частка авіаційної техніки у структурі експорту озбро-єнь збільшуватиметься. За звітний період США виконували замовлення з постачань систем ПРО та ППО для ФРН, Японії, Нідер-ландів, Тайваню та ОАЕ. Також було укладе-но аналогічні контракти з Кувейтом, Саудів-ською Аравією (СА) та Південною Ко-реєю [11].

У США в умовах фінансової кризи були розроблені та опубліковані такі важливі до-кументи, як Стратегія національної безпеки, Всебічний огляд стану і перспектив розвитку ЗС США (обидва документи прийняті у 2010 р.), Національна військова стратегія (2011 р.) і документ з назвою «Утримуючи глобальне американське лідерство. Пріорите-ти військового будівництва у XXI столітті» (2012 р.). Поряд із першочерговою нейтралі-зацією загроз США, що виходять із космосу та кіберпростору, які стають новими середови-

щами військового протиборства, а також за-безпеченням підтримки готовності військ до здобуття перемоги над противником, у нових документах виділена і вже стала традиційною теза про необхідність будівництва ефективних ЗС за рахунок збалансованої економії бю-джетних ресурсів та пошуку додаткових ре-сурсів [13]. Одним із шляхів отримання до-даткових ресурсів для фінансування заходів забезпечення національної безпеки, включаю-чи й оборону, у США розглядають збільшення експорту ТВП американської ВП.

У 2011 р. для зменшення наслідків фінан-сової кризи у США був прийнятий закон про контроль за державним бюджетом (Budget Control Act of 2011), який став основою для щорічного автоматичного секвестру витрат бюджету США. Згідно із цим законом протя-гом 2012–2021 рр. заплановано здійснити скорочення витрат на оборонну діяльність у розмірі 454 млрд дол. США та розширити ринки збуту американських ТВП.

Оборонний бюджет США на 2015 ф.р. (його початок – 1 жовтня 2014 р.) відповідає новій воєнній стратегії США, визначеній у новому чотирирічному Всебічному огляді стану і перспектив розвитку ЗС США

Таблиця 1Розподіл світового ринку озброєнь згідно з даними SIPRI, % [11, 12]

№з/п Держава 2009–2013,

% від світового2004–2008,

% від світовогоОсновні імпортери, 2009–2013

(частка імпорту країни-експортера, %)

1 США 29 30 Австралія (10 %), Південна Корея (10 %), ОАЕ (9 %)

2 Росія 27 24 Індія (38 %), КНР (12 %), Алжир (11 %)

3 ФРН 7 10 США (10 %), Греція (8 %), Ізраїль (8 %)

4 КНР 6 2 Пакистан (47 %), Бангладеш (13 %),М’янма (12 %)

5 Франція 5 9 КНР (13 %), Марокко (11 %), Сінгапур (10 %)

Усього:перші 5 експортерів

74 64 –

6 ВеликаБританія

4 4 Саудівська Аравія (42 %), США (18 %),Індія (11 %)

7 Іспанія 3 2 Норвегія (21 %), Австралія (12 %),Венесуела (8 %)

8 Україна 3 2 КНР (21 %), Пакистан (8 %), РФ (7 %)

9 Італія 3 2 Індія (10 %), ОАЕ (7 %), США (8 %)

10 Ізраїль 2 2 Індія (33 %), Туреччина (13 %),Колумбія (9 %)

Усього:перші 10 експортерів

89 76 –

Інші експортери 11 24 –

Усього 100 100 –




(2014 р.). На відміну від попереднього Огляду 2010 р, у якому основний акцент робився на глобальному проектуванні військової сили США, в цьому документі більшу увагу приді-лено нарощуванню здатності країни попере-джати потенційні загрози та швидко розгорта-ти угруповання. Загалом базовий бюджет Міністерства оборони США на 2015 ф.р. ста-новитиме 496 млрд дол. США, з них 154 млрд дол. США – на закупівлю озброєнь і здійснення наукових досліджень, що на 25 млрд дол. США менше (або на 3,6 %) по-рівняно з показниками попереднього бюдже-ту. Це відповідає щорічному секвестру обо-ронних витрат у розмірі 45 млрд дол. США, що визначено Конгресом у законі про контр-оль за державним бюджетом від 2011 р. Як зазначалося у стратегічних документах, осно-вою для таких скорочень оборонних витрат є заміна принципу глобальної присутності США на готовність до швидкого розгортання в будь-якому районі планети [14].

Міністром оборони США Ч. Хейгелом 24 лютого 2014 р. було також заявлено, що при списанні старих літаків закуповувати-муться нові, ефективніші, наприклад винищу-вачі F-35 і розвідувальні безпілотні літальні апарати (БПЛА) Global Hawk, що також під-тримає збереження і розвиток воєнної про-мисловості. Хоча відповідно до планів Мініс-терства оборони США на 2015 ф.р. витрати на закупівлі літаків і вертольотів можуть скоро-титися до 40 млрд дол. США порівняно з 45 млрд дол. США у 2014 ф.р. Водночас відповідно до програми БПЛА Global Hawk витрати збільшаться до 1 млрд дол. США по-рівняно з нинішніми 763 млн дол. США. Це забезпечить продовження створення доскона-ліших БПЛА версій «Блок-30» і «Блок-40» для ВПС, наземних станцій управління ними, нового радара та будівництво перших чоти-рьох морських версій [15]. Зазначимо також, що БПЛА Global Hawk мають значний екс-портний потенціал.

Обставини скорочення оборонних витрат з 2012 р. та зменшення замовлення на ОВСТ у компаній воєнної промисловості змусили США активізувати експортну політику та ВТС за такими напрямами:

• посилення маркетингової роботи з про-сування американських ТВП на нові ринки (Індію, держави СНД, нові країни-члени НАТО та ін.), на яких домінувала РФ. Напри-клад, протягом останніх п’яти років США отримали від Міністерства оборони Індії за-мовлення на поставку ОВСТ на суму до 10 млрд дол. США. Аналітики із групи IHS Jane’s відзначають, що за підсумками 2013 р.

США експортували в Індію ТВП на суму 1,9 млрд дол. США. Порівняно з 2009 р. обсяг експорту американського озброєння до цієї країни зріс у 8 разів. Індія стала для США дуже важливим покупцем ТВП. Тривають фінальні переговори щодо узгодження та реа-лізації низки подальших великих програм. Зокрема, Індія вибрала під час тендерів аме-риканські вертольоти AH-64D «Апач» і CH-47 «Чінук», надавши їм перевагу порівняно з російськими Мі-28 і Мі-26. Контракти з по-стачання 22 вертольотів «Апач» і 15 вертольо-тів «Чінук», загальна вартість яких оцінюєть-ся в 2,4 млрд дол. США, можуть бути підписа-ні вже найближчим часом;

• надання з боку держави додаткової допо-моги для поліпшення маркетингової роботи на ринках озброєнь (представлення ОВСТ зі складу ЗС для демонстрацій на виставках і шоу, здійснення інформаційно-аналітичних досліджень в інтересах компаній ВП тощо);

• надання гарантій безпеки державам, що імпортують американські ОВСТ. Це стосуєть-ся насамперед таких держав, як Ізраїль, Сау-дівська Аравія, Південна Корея, Японія тощо;

• виставлення на експорт принципово но-вих високотехнологічних систем ОВСТ (сис-тем ПРО наземного та морського базування з бойовою інформаційно-управляючою систе-мою Aegis і протиракетами SM-3; БПЛА для виконання стратегічних завдань типу RQ-4 Global Hawk; літаків F-35 Lightning-II різних модифікацій, у яких застосовані стелс-технології; високоточного ракетного озброєн-ня; конвертопланів MV-22 Osprey тощо). На-приклад, представники Міністерства оборони США та компанії-розробника Lockheed Martin вважають демонстрацію літака F-35 за кордо-ном важливим етапом маркетингової програ-ми, що істотно впливає на продажі цього ви-нищувача на міжнародному ринку озброєнь. Тому США заявили про плани продемонстру-вати два винищувачі з коротким злетом і по-садкою F-35B на міжнародних авіасалонах у Фарнборо та під час авіашоу RIAT (Royal International Air Tattoo) влітку 2014 р. у Вели-кій Британії;

• лобіювання на вищому політичному рів-ні (президента, міністра оборони, секретаря державного департаменту та ін.) експорту озброєнь;

• застосування нових схем розрахунків за американське ОВСТ (надання кредитів, лі-зинг, фінансова допомога тощо);

• застосування широкого спектра офсет-них програм.

У США при експорті ОВСТ, крім політич-них інтересів, важливого значення набули




комерційні. Наприклад, США традиційно поставляли ТВП у Пакистан. Однак останнім часом, враховуючи збільшення програм ім-порту ОВСТ Індією, вони розширюють свою присутність на ринку цієї країни.

У США до експорту ТВП активно залуча-ють ЗС. Наприклад, Сухопутні війська (СВ) США сприяють експорту озброєнь за програ-мою військової допомоги іноземним державам FMS (Foreign Military Sales). Відповідно до цієї програми здійснюються постачання військо-вого майна союзним державам, що дає змогу підтримувати функціонування виробничих потужностей з випуску ОВСТ на території США та зміцнювати зв’язки з військовими союзних країн, які купують американські ТВП. За підсумками 2012 ф.р. армія США змогла реалізувати за програмою FMS переда-чу ТВП на суму 19,6 млрд дол. у 144 країни. СВ програму FMS розглядають як надійний канал реалізації американських ТВП, а також послуг із навчання особового складу та орга-нізації логістичної підтримки. СВ США пла-нують розширити в перспективі дію програми FMS [16].

США у 2014 р., підтримуючи Україну, проти якої Росія розв’язала т.зв. гібридну вій-ну, заявили про згортання співробітництва з РФ у військово-технічній, космічній та ін-ших високотехнологічних сферах економіки.

Російська Федерація, незважаючи на сут-тєве зростання ДОЗ [10], експорт ТВП роз-глядає як ефективний механізм підтримки розвитку власної ВП. За підсумками 2013 р. РФ є одним з лідерів глобального ринку озброєнь і міцно утримує друге місце за обся-гом продаж ТВП – 27 % від світового експорту (див. табл. 1). Російський експорт основних видів озброєння у період 2009–2013 рр. збіль-шився на 28 % порівняно з 2004–2008 рр. Ро-сія у 2009–2013 рр. експортувала зброю до 52 країн. При цьому на Індію, Китай та Алжир припало понад половину цього експорту. За 2009–2013 рр. було поставлено 219 бойових літаків. Авіатехніка сягає 43 % від усього екс-порту російських ТВП. Частка ОВСТ для ВМС становила 27 %, у т.ч. з урахуванням постачання авіаносного крейсера «Вікрамаді-тья» до Індії, а також передачі їй у лізинг атомного підводного човна. Структура екс-

порту ТВП в РФ за 2013 р. представлена в табл. 2.

У 2013 р. експорт російських ТВП по лінії ВТС збільшився на 3 % і перевищив 15,7 млрд дол. США. Це трохи більше, ніж у 2012 р. Сукупний обсяг експортних контр-актів на російські ТВП у 2013 р. досяг рекорд-них 49 млрд дол. США. Розробники та вироб-ники ОВСТ РФ брали участь у 24 міжнарод-них виставках, що сприяло просуванню росій-ських ОВСТ на світові ринки. У 2013 р. були підписані нові довгострокові контракти з експорту російських ТВП на 18 млрд дол. США [17].

Росія намагається формувати й реалізову-вати політику ВТС на основі міждержавних угод. Станом на початок 2014 р. РФ були укладені різні угоди про ВТС із 89 державами. Останніми роками динамічно розвивалися військово-технічні зв’язки із традиційними партнерами. Це країни СНД, особливо ОДКБ, Індія, Венесуела, Алжир, КНР, В’єтнам. Осво-ювались і нові ринки озброєння, насамперед у Латинській Америці [17]. У 2013 р. виробни-ки ТВП одержали можливість самостійно здійснювати ВТС із модернізації продукції, що раніше поставлялася на експорт, визнача-ти напрями наукових досліджень, створювати спільні підприємства з іноземними партнера-ми для виробництва ОВСТ. Одночасно підви-щена персональна відповідальність керівників за прийняття рішень у сфері ВТС.

Нині ВАТ «Рособоронекспорт» є єдиним офіційним експортером російської зброї, основним провідником інтересів держави на світових ринках озброєнь. Він із 2001 по 2012 рр. збільшив обсяги поставок майже в 4 рази, з 3,2 млрд дол. США до рекордних 12,9 млрд дол. США (у 2010 р. – 8,7 млрд дол. США, 2011 р. – 10,7 млрд дол. США). Порт-фель замовлень ВАТ «Рособоронекспорт» на листопад 2013 р. оцінювався на понад 35 млрд дол. США. Військовий експорт ВАТ «Рособоронекспорт» у 2013 р. становив 13,2 млрд дол. США [18]. У майбутньому ВАТ «Рособоронекспорт» планує передати голов-ним організаціям холдингів ДК «Ростехноло-гії» права напряму забезпечувати післягаран-тійне обслуговування ОВСТ, які були раніше поставлені закордонним замовникам.

Таблиця 2Структура експорту ТВП у РФ за 2013 р., за даними ЦАСТ, %

Вид ОВСТ Авіаційні сили

Військово-морські сили

Протиповітряна оборона

Сухопутнівійська

%, від загального обсягу експорту 41 42 10 7




У Росії в листопаді 2013 р. на засіданні ради директорів затверджено нову стратегію розвитку ВАТ «Рособоронекспорт» до 2020 р. В умовах зростаючої конкуренції на світовому ринку озброєнь у стратегії передбачається збереження обсягів поставок у 2013–2016 рр. на нинішньому рівні, що становить 13 млрд дол. США на рік. На ВАТ «Рособо-ронекспорт», що входить до складу державної корпорації (ДК) «Ростехнології», припадає понад 80 % російського експорту ТВП. Стра-тегія розвитку «Рособоронекспорту» розро-блена на підставі рішення ради директорів компанії, яке було прийняте 28 грудня 2011 р. [18]. Головною метою стратегії є зміц-нення позицій Росії на світовому ринку озбро-єнь в умовах посилення конкуренції. Осно-вними механізмами з досягнення цілей стра-тегії є [18]:

• розширення географії іноземних замов-ників російських ТВП. Наприклад, РФ у Пів-денній Азії має наміри поставляти ТВП не тільки в Індію, а й до Пакистану. Між ро-сійськими та пакистанськими представника-ми ведуться переговори про постачання до Пакистану бойових вертольотів Мі-35. Мі-ністр оборони Пакистану у червні 2014 р. за-явив, що його країна має намір поліпшити двосторонні зв’язки з РФ у різних сферах, включаючи торгівлю, економіку та оборо-ну [19];

• зміцнення зв’язків з підприємствами ОПК РФ, у т.ч. активізація науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), в інтересах спецекспортера. Нині «Рособорон-експорт» взаємодіє з понад 700 підприємства-ми та організаціями ОПК Росії;

• сприяння розвитку програм із модерніза-ції та утилізації поставлених раніше імпорте-рам ТВП;

• поліпшення сервісного обслуговування раніше експортованих ТВП;

• підвищення ефективності діяльності у спосіб впровадження нових технологій мар-кетингу, а також завдяки активізації викорис-тання сучасних інформаційних технологій;

• розширення участі у міжнародній коопе-рації з розробки, виробництва та реалізації військової продукції.

РФ для закріплення на світових ринках озброєнь почала видавати експортні кредити на російські ОВСТ (наприклад, останніми роками кредити отримали Венесуела, Бангла-деш, Уганда, Ангола, Індонезія та ін.); поста-чати ОВСТ у лізинг (наприклад атомний ба-гатоцільовий човен в Індію); реалізовувати офсетні програми, зокрема в Індії, Малайзії, В’єтнамі та ін. Це дає змогу ефективніше про-

сувати ТВП на світовому ринку та збільшува-ти обсяги закордонних поставок [20].

У РФ експорт ОВСТ лобіюється на рівні вищого воєнно-політичного керівництва дер-жави. Наприклад, візити міністрів оборони та закордонних справ до Єгипту в жовтні 2013 р., візит міністра оборони РФ до Бразилії та Перу, переговори у травні 2014 р. в КНР пре-зидента РФ В. Путіна з питань ВТС тощо.

Задля підвищення ефективності ВТС Фе-деральна служба з технічного та експортного контролю (ФСТЕК) розробляє новий поря-док оформлення угод щодо постачання росій-ських компонентів та обладнання для вироб-ництва озброєнь. Проект положення про екс-порт таких ТВП без ліцензій розроблений відповідно до нової редакції закону РФ «Про експортний контроль», який набув чинності наприкінці червня 2014 р. Новий порядок спростить процедури продажу за кордон і ско-ротить період між укладанням контракту та отриманням дозволу на експорт російських компонентів та обладнання для виробництва озброєнь. Для постійної торгівлі компанії буде потрібно лише одного разу домогтися включення до реєстру ФСТЕК міжнародних постачальників. При цьому готову зброю, як і раніше, продаватимуть за кордон тільки за ліцензією [21].

В РФ для зменшення негативного впливу через зміну експортної політики у сфері ВТС України, США та інших держав НАТО розпо-чали формувати програми імпортозаміщення українських та інших імпортованих ТВП для російської воєнної промисловості при вироб-ництві ОВСТ.

ФРН у 2009–2013 рр. порівняно з 2004–2008 рр., за даними SIPRI, залишилася третім найбільшим експортером озброєнь у світі (див. табл. 1). Частка експорту озброєнь ФРН у 2009–2013 рр. до країн НАТО сягнула 32 %. ФРН після фінансової кризи у 2008–2009 рр. активізувала експортну політику у сфері ВТС. Рада безпеки (Bundessicherheitsrat) при уряді ФРН у 2009–2014 рр. надала дозволи компані-ям з продажу великих партій ОВСТ країнам, які не є членами НАТО чи ЄС, зокрема Алжи-ру, СА, Катару, ОАЕ, Сінгапуру, Індонезії та ін.

Як свідчить затверджена урядом ФРН офіційна доповідь про експорт озброєнь за 2011 р., загальна сума контрактів у галузі по-ставок зброї, які схвалила Рада безпеки ФРН, досягла 5,414 млрд євро. Це на 13 % більше, ніж у 2010 р. Із цієї суми 42 % дозволених на експорт ТВП отримали країни, що не входять до НАТО і ЄС, що також є рекордом. У 2010 р. в такі держави було експортовано 29 % усіх ТВП [22]. Німецькі ОВСТ, які виробляються




з використанням високих технологій, останні-ми роками користуються попитом на світо-вому ринку озброєнь.

Активізацію експортної політики у сфері ВТС підтримують німецька ВП та Міністер-ство економіки ФРН. Найбільший у ВП краї-ни концерн Rheinmetall (виробляє гармати і трансмісію до танків Leopard-2, бойових броньованих машин (ББМ) тощо) переживав на початку другого десятиліття ХХІ ст. далеко не найліпші часи. З серпня 2011 по червень 2012 рр. його акції впали в ціні більш ніж удвічі – з 65 до 32 євро. В інтегратора проекту танка Leopard-2 – компанії Krauss-Maffei Wegmann – економічні перспективи теж песи-містичні. Причини – загальна стагнація еко-номіки, а також зменшення замовлень ЗС ФРН (Бундесверу) через європейську кризу. Компенсувати звуження внутрішнього ринку озброєнь передбачається розширенням екс-порту [23]. Бундесвер також підтримує екс-порт ТВП воєнної промисловості. ОВСТ, які були в ужитку, насамперед танки Leopard-2, компанії ВП ремонтують і модернізують, а по-тім ці ОВСТ експортуються в інші держави (Польща та ін.).

Основними ТВП, що пропонують німецькі компанії на експорт, є ОВСТ для Військово-морських сил (ВМС), танки та інші ББМ, стрілецьке озброєння, тренажні системи для СВ. ФРН залишається найбільшим виробни-ком неатомних підводних човнів. У 2009–2013 рр. було поставлено на експорт 8 підвод-них човнів у 5 країн. До кінця 2013 р. ФРН отримала ще 23 замовлення на даний вид озброєнь. ФРН у 2009–2013 рр. була другою (після Росії) за кількістю експортованих тан-ків. За цей період було відправлено на експорт 650 танків у 7 держав, з яких 5 перебували за межами Європи. У 2013 р. спостерігалися на-віть затримки з поставкою танків через великі обсяги замовлень.

У період 2009–2013 рр. ФРН схвалила низку рішень щодо продажу озброєнь до країн Північної Африки. Так, Радою безпеки при уряді ФРН у червні 2011 р. було схвалено пакетну угоду про експорт озброєнь в Алжир на суму близько 10 млрд євро. Відповідно до неї протягом найближчих 10 років планується реалізувати кілька великих проектів та офсет-них програм. Зокрема, компанія Rheinmetall експортує та планує там налагодити виробни-цтво броньованих машин Fuchs-2, компанії Rheinmetall і MAN – організувати продаж та сервісне обслуговування вантажних машин і машин високої прохідності, а компанія Thyssen Krupp – побудувати фрегати для ВМС Алжиру. Налагодити постачання своєї про-

дукції в Алжир також розраховують компанії Kassidian, Rohde & Schwarz і Carl Zeiss. Навесні 2012 р. було оголошено в ЗМІ про закупівлю Алжиром фрегатів німецького проекту Meko A-200N у компанії Thyssen Krupp Marin Systems на 2,886 млрд дол. США [23].

Німецькі компанії Rheinmetall і Ferrostaal будують в Алжирі завод зі складання та ви-робництва за ліцензіями протягом 10 років низки ББМ. Починаючи з 2014 р. Алжиру буде поставлено 980 комплектів бронетран-спортерів Fuchs-2 на загальну суму 2,7 млрд євро (3,7 млрд дол. США) [24]. Цей контракт є частиною комплексної угоди вартістю 10 млрд євро, схваленої урядом ФРН у 2011 р., відповідно до якої також передбачається по-ставка промислового устаткування виробни-цтва компанії Daimler.

Німеччина активно здійснює ВТС з Ізраї-лем. Так, вона експортує до цієї країни багато-цільові неатомні підводні човни типу «Дель-фін», які згідно з наявною інформацією здатні нести ударні ракети та інші види озброєнь. Ізраїль зацікавлений у придбанні сучасних ручних гранатометів, вироблених німецькою компанією Dynamit Nobel Defence.

ФРН останніми роками розширила ВТС із країнами Близького Сходу та Південно-Схід-ної Азії. У період 2009–2013 рр. уряд ФРН уперше схвалив низку рішень щодо продажу озброєнь до країн Близького Сходу. Німець-кими танками зацікавилися Саудівська Ара-вія (близько 270 од.), Катар (близько 200 од), Індонезія та ін. На початку липня 2012 р. компанія Krauss-Maffei Wegmann протестува-ла один зі зразків свого нового танка «Лео-пард» зі 120-міліметровою гарматою; допо-міжною силовою установкою, яка живить електроенергією численні електронні системи без необхідності включення основного двигу-на; поліпшеною системою зв’язку екіпажу танка з окремими підрозділами та солдатами сухопутних військ; модернізованою установ-кою охолодження внутрішнього відділення в екстремальних умовах пустелі. Рада безпеки ФРН схвалила поставку 270 танків СА на суму 1,7 млрд євро, що викликало різку кри-тику опозиційних політиків і правозахисни-ків. Німецький уряд отримав від СА запит на купівлю кількох сотень багатоцільових броне-транспортерів Boxer.

Високими темпами розвивається співро-бітництво в галузі експорту зброї між ФРН та ОАЕ. За 2010–2012 рр. ця держава закупила німецьких озброєнь на 1,2 млрд євро. Німець-ка компанія Rheinmetall не тільки поставила ОАЕ партію легких 27-міліметрових зенітних систем для ВМС, а й побудувала фабрику




з виробництва боєприпасів, яка вступила в дію на початку 2010 р. Крім того, компанія має намір до кінця 2014 р. побудувати в ОАЕ комп’ютерний військовий тренувальний центр для СВ. Контракт оцінюється в сотні мільйонів доларів США.

КНР, розвиваючи швидкими темпами власну ВП, водночас нарощує обсяги закупівлі ОВСТ для своєї Національно-визвольної армії, а також розширює експорт ТВП. За даними SIPRI, у 2009–2013 рр. порівняно з 2004–2008 рр. КНР збільшила експорт основних ви-дів ОВСТ на 212 %. У результаті частка КНР у світовому експорті зброї зросла з 2 до 6 % (див. табл. 1). Китай у 2009–2013 рр. постачав зброю 35 державам. Майже три чверті китай-ського експорту отримали 3 азіатські держави: Пакистан, Бангладеш і М’янма. В Алжирі, Марокко, Туреччині, Індонезії, країнах Латин-ської Америки КНР успішно конкурує під час тендерів із Росією, США та низкою інших єв-ропейських держав щодо постачання високо-технологічних ТВП. Наприклад, Китай брав участь у тендері Туреччини з постачання ЗРК великої дальності. Він запропонував Туреччині ЗРК HQ-9/FD-2000 «земля-повітря», який за своїми характеристиками конкурує з аналогіч-ними ЗРК з Росії, США та країн ЄС [11]. КНР експортує в держави Південно-Східної Азії, Африки та Латинської Америки переносні зе-нітно-ракетні комплекси (ПЗРК), протитанко-ві ракетні комплекси (ПТРК), бронетанкову техніку, кораблі та катери, літаки, стрілецьке озброєння, протикорабельні ракети тощо. Вже найближчими роками слід очікувати збільшен-ня експорту ТВП із КНР.

Франція експортує до 30 % своїх ТВП. Тому ВТС у цій державі приділяється значна увага. У 2012 р. відбулося падіння французького екс-порту озброєнь порівняно з 2011 р. Обсяг екс-портних замовлень з постачань французьких озброєнь зріс у 2013 р. порівняно з попереднім на 42 %, до 6,7 млрд євро. За оцінками фран-цузького воєнно-політичного керівництва, у 2013 р. частка експорту Франції від світового експорту озброєнь сягала 7,2 %. На міжнарод-ному салоні «Євросатор-2014» міністр оборони Франції Жан-Ів Ле Дріан заявив, що експорт французьких озброєнь досягне в 2014 р. ре-кордного показника – 7 млрд євро (9,5 млрд дол. США) [25]. Більшою мірою позитивний ефект досягнутий завдяки збільшенню продажів до близькосхідних країн (40 % у загальному обсязі експорту французьких озброєнь). Французькі компанії отримали великі контракти для мо-дернізації ОВСТ ВМС СА.

Франція здійснює останніми роками актив-ну маркетингову політику на ринках Азії та

Латинської Америки, зокрема з просування французького озброєння, що сприяло збіль-шенню французького експорту ТВП та інших високотехнологічних товарів. Так, виконують-ся контракти з постачання Бразилії комуніка-ційних супутників на суму 300 млн євро [25].

У Франції для розвитку ВТС і збільшення експорту ТВП воєнної промисловості були ухвалені такі рішення:

• посилення маркетингової політики з просування французьких ТВП на світові ринки озброєнь;

• розширення офсетних програм для ім-портерів французьких ТВП;

• удосконалення експортних систем фран-цузьких ОВСТ, зокрема літаків Rafale;

• посилення політичної підтримки екс-порту французьких ТВП. Наприклад, прези-дент Франції здійснив на початку 2014 р. ві-зити до низки держав Перської затоки та провів там переговори щодо експорту фран-цузьких озброєнь.

Франція експортує свої ТВП, керуючись комерційними інтересами. Наприклад, фран-цузькі неатомні підводні човни (НАПЧ) Agosta 90B продані Пакистану, а НАПЧ Scorpene – Індії.

У Великій Британії після фінансової кризи 2008–2009 рр. та різкого скорочення держав-них видатків на закупівлі озброєнь було ухвалено низку рішень задля підтримки бри-танської ВП за рахунок сприяння експорту озброєнь. Це стало однією з домінант страте-гічного бачення влади Великої Британії, що виражається у відчутній фінансовій підтримці експортерів та значних зовнішньополітичних зусиллях, спрямованих на залучення нових імпортерів британського озброєння [26].

У 2010 р. відповідно до заходів коаліційно-го уряду Великої Британії для мінімізації на-слідків зменшення закупівель вітчизняних ОВСТ для ЗС в національній стратегії в галу-зі оборони і безпеки (Strategic Defence and Security Review – 2010) експорту ТВП приді-лено особливу увагу, оскільки він підтримує роботу ВП та зберігає робочі місця. У цьому документі наголошується на необхідності враховувати експортні перспективи ОВСТ, що розробляються та виробляться згідно із ДОЗ, і навіть створення у структурі Міністер-ства оборони посади директора з ВТС, відпо-відального за координацію експорту ТВП [26].

Оскільки аналітики прогнозують падіння (або стабілізацію) витрат на оборону тради-ційних західних клієнтів британської ВП, нині вона докладає зусиль до проникнення на зростаючі ринки Бразилії, Індонезії, Туреччи-ни та В’єтнаму, тоді як уряд зосередив увагу




на більш звичних імпортерах англійських ОВСТ – Індії та Саудівській Аравії. Британ-ські політики вважають за необхідне сфор-мувати стратегічну (а не тактичну) систему експорту озброєнь, здатну якнайліпше вико-ристовувати постачання ТВП для реалізації зовнішньополітичних цілей. Стратегічна сис-тема експорту озброєнь у Великій Британії, за задумом воєнно-політичного керівництва, буде гнучкою, чутливою та багаторівневою структурою. При цьому вони вимагають, щоб можливість експорту нових озброєнь була од-ним із параметрів, за яким у Великій Британії формулюють вимоги до перспективних зраз-ків ОВСТ, що будуть прийняті на озброєння та серійно вироблятимуться ВП [26].

Уряд Великої Британії у 2010–2014 рр. надав додаткове фінансування для сприяння експорту ТВП організації з оборони і безпеки (Defence and Security Organisation), яка здій-снює підтримку ВТС і є підрозділом британ-ського Міністерства промисловості і торгівлі. Урядове агентство з аерокосмічного та обо-ронного виробництва (Aerospace, Defence and Security – ADS), яке аналізує експортну ді-яльність компаній ВП, пропонує Управлінню експортного контролю (Export Control Organisation – ECO), яке входить в урядовий Департамент бізнесу, інновацій і технологій (Department for Business, Innovation and Skills – DBIS), поліпшити роботу з видачі ліцензій для експорту ТВП. Так, за підсумками пере-гляду ECO низка експортних продуктів, осо-бливо при ліцензуванні стратегічного екс-порту, могла б перейти з категорії вимог отримання стандартної індивідуальної екс-портної ліцензії (Standard Individual Export Licence – SIEL) до категорії вимог менш жор-сткої та більш доступної відкритої генераль-ної експортної ліцензії (Open General Export Licence – OGEL). ADS намагається стимулю-вати експортерів до ширшого використання відкритих ліцензій і прагне підвищити відпо-відальність експортерів ТВП за можливі ри-зики придбання чутливих товарів і техноло-гій небажаними кінцевими користувачами. Водночас у 2014 р. Велика Британія, підтри-муючи Україну в умовах погіршення воєнно-політичних та економічних відносин з РФ, з політичних мотивів змінила експортну по-літику ВТС щодо РФ і призупинила ВТС із цією країною.

Швидкими темпами нарощують свій екс-порт ТВП Італія, Іспанія, Південна Корея, Туреччина, Бразилія, Індія, Ізраїль, Японія та ін. Відповідно до змін зовнішнього середови-ща ринку озброєнь і своїх можливостей вони формують експортну політику у сфері ВТС.

Так, у Японії 1 квітня 2014 р. був ухвалений новий закон про експорт ТВП, який дає змогу розширити ВТС Японії з іншими державами, внести істотні зміни в національну політику в галузі виробництва та збуту озброєнь [27]. Японська ВП вже давно домагалася зняття або хоча б істотного пом’якшення діючих заборон щодо експорту озброєнь [28]. Цей документ відмінив т.зв. три принципи заборони експор-ту зброї – закону, ухваленого ще в 1967 р. Тоді Японія ввела заборону на постачання зброї в комуністичні держави та держави, що зна-ходяться під санкціями ООН або беруть участь у конфліктах. У 1976 р. ці обмеження були розширені й фактично повністю заблоку-вали експорт озброєнь з Японії. Згаданим за-коном введено нову систему воєнного експор-ту: забороняється тільки продаж японських ТВП країнам, де ведуться бойові дії, чи які за-грожують миру у світі. Зберігається також за-борона експорту озброєнь державам, на які накладені санкції ООН. Новими правилами також передбачається, що держави, які будуть експортувати японські ТВП, мають підписати угоду про заборону реекспорту ТВП в інші держави. Фактично це означає, що раніше по-ставлені та списані ТВП мають повертатися до Японії або бути утилізовані [27].

У квітні 2014 р. уряд повідомив, що япон-ські компанії отримали можливість експорту-вати озброєння та військові технології. Япон-ські компанії ВП у червні 2014 р. продемон-стрували вперше свої ТВП для СВ на міжна-родній виставці озброєнь «Євросаторі-2014». Вже розглядається питання експорту озбро-єнь до Індії, країн Південно-Східної Азії (Ав-стралія, Філіппіни та ін.), Близького Сходу, включаючи Ізраїль. Останній давно проявляв інтерес до використання досягнень японської електроніки та електротехніки під час ство-рення нових систем озброєння.

Таким чином, перегляд Японією політики у сфері експорту озброєнь може забезпечити прискорений розвиток ВП і принести країні істотні доходи. Рішення щодо змін експортної політики у сфері ВТС було прийнято завдяки оновленню стратегії національної безпеки Япо-нії, яка була затверджена у грудні 2013 р. Вод-ночас експорт японських ТВП значно посилить конкуренцію на світових ринках озброєнь.

Експортна політика у сфері ВТС України в умовах криз

Протягом 2009–2013 рр. українські компа-нії ВП збільшили експорт ТВП. За даними SIPRI, за обсягами експортних постачань ТВП у період 2009–2013 рр. Україна посіла 8-ме міс-




це (див. табл. 1). Були укладені та виконували-ся великі контракти на сотні мільйонів доларів США (модернізація воєнно-транспортних лі-таків Ан-32 для Індії, виробництво кораблів на повітряній подушці для КНР, виготовлення ББМ для Таїланду та Іраку, виробництво воєн-но-транспортних літаків Ан-32 для Іраку тощо). Однак аналіз свідчить, що українські компанії ВП, які донедавна працювали пере-важно на експорт, і спецекспортери повинні враховувати зміни зовнішнього середовища ринку озброєнь (посилення конкуренції; за-стосування методів інформаційної протидії українському експорту; розширення офсетних програм; застосування комплексних заходів з політичної, економічної, фінансової та інфор-маційної підтримки експорту ТВП тощо) та активізувати роботу за такими напрямами:

• поліпшити стратегічний аналіз та плану-вання ВТС України з іншими державами на довгостроковий період;

• посилити комплексну маркетингову ро-боту, у т.ч. на виставках озброєнь і серед ім-портерів, з просування українських ТВП на світовий ринок; посилити політичну та еконо-мічну підтримку експорту українських ТВП; посилити заходи інформаційної протидії не-чесним діям конкурентів проти українських компаній ВП та спецекспортерів;

• виділити найбільш конкурентні україн-ські ТВП на світовому ринку та підтримати як

розвиток виробництва таких товарів, так і їх експорт. Наприклад, українські воєнно-тран-спортні літаки, авіадвигуни, силові турбінні установки для кораблів, катери та кораблі, високоточне ракетне озброєння (ПТРК, ПЗРК та ін.), бронетанкова техніка, радіоло-каційна техніка, техніка для радіомоніторин-гу, воєнно-транспортні засоби та інші ОВСТ є визнаними світовими брендами та користу-ються попитом на ринках озброєнь;

• активізувати комплексну роботу з фор-мування каталогів комплектуючих ОВСТ, що поставляються на експорт, на основі інформа-ційних технологій. Це прискорить і поліпшить сервісне обслуговування раніше експортова-них ТВП;

• здійснити заходи з підвищення якості українських ТВП, безумовного виконання контрактів та сервісного гарантійного та піс-лягарантійного обслуговування експортова-них ОВСТ у країнах-імпортерах, що підви-щить довіру до українських ТВП, до їхніх ви-робників в інших державах.

В умовах загострення протистояння Укра-їни та РФ у сферах імпорту/експорту ТВП важливого значення набувають питання ін-формаційного супроводження виробництва та збуту українських ТВП, імпортозаміщення та кооперації в ОПК, а також розроблення нової стратегії з формування та реалізації експорт-ної політики ВТС.


1. Про концепцію військово-технічного співробітництва України з іноземними державами на період до 2010 року : указ Президента України від 27.08.2003 р. № 913/2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/913/2003

2. Горбулін В. П. Військово-технічна та військово-промислова політика України : проблеми форму-вання та реалізації / В. П. Горбулін, В. В. Зубарєв, П. П. Скурський [та ін.] // Національна безпека : український вимір. – 2009. – № 3 (22). – С. 5–11.

3. Бегма В. М. Стратегічне управління експортом продукції військового призначення та подвійного використання в контексті економічної безпеки держави : дис. … д-ра екон. наук : 21.04.01 / Рада нац. без-пеки і оборони України ; Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки. – К., 2004. – 393 с.

4. Бегма В. М. Стратегічне управління військово-технічним співробітництвом в інтересах забезпечен-ня воєнної безпеки України : моногр. / В. М. Бегма [та ін.] ; за заг. ред. І. С. Руснака – К. : ІПНБ, НАОУ, 2005. – 228 с.

5. Терещенко Юрій : можливі втрати через призупинення ВТС з РФ компенсуємо внутрішніми заку-півлями та зовнішніми контрактами / Укроборонпром. – 2014. – 11 квітня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukroboronprom.com.ua/newsview/3/345

6. Коваль В. Гособоронзаказ : на пути к самодостаточности / В. Коваль // Еженедельник НВО. – 2014. – 6 червня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nvo.ng.ru/realty/2014–06–06/3_gosoboronzakaz.html

7. Российский ВПК готов функционировать без сотрудничества с Украиной // ВПК, общероссийская еженедельная газета. – 2014. – 17 июня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vpk-news.ru/news/20713

8. Щорічник SIPRI 2013 : Озброєння, розброєння та міжнародна безпека : пер. з англ. / Стокгольм. міжнар. інст. дослідження миру ; Укр. центр екон. і політ. досліджень ім. О. Разумкова ; редкол. укр. вид. : Л. Шангіна (голов. ред.) [та ін.]. – К. : Заповіт, 2014. – 520 с.




9. Сычев В. Симметричный ответ, дорого / В. Сычев // Lenta.ru. – 2014. – 4 февраля [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lenta.ru/articles/2014/02/04/armssales/

10. Денисенцев С. Нет средств – нет и ноу-хау / С. Денисенцев // Еженедельник ВПК. – 2013. – 23 октября. – Вып. № 41 (509).

11. Wezeman Siemon T. Trends in international arms transfers, 2013 / Siemon T. Wezeman, Pieter D. Wezeman // SIPRI. – 2014. – March [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://books.sipri.org/files/FS/SIPRIFS1403.pdf

12. Мировой рынок вооружений. Успешная экспансия России // Вести. Экономика. – 2014. – 19 мар-та [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vestifinance.ru/articles/40723

13. Печуров С. Трудности трансформации / С. Печуров // Еженедельник НВО. – 2014. – 14 марта [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nvo.ng.ru/forces/2014–03–14/10_transform.html

14. Новые приоритеты оборонного бюджета США // Внешняя политика. – 2014. – 29 марта [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.foreignpolicy.ru/analyses/novye-prioritety-oboronnogo-byudzheta-ssha/

15. На закупки вооружений Пентагону будет выделено на 25 млрд дол. меньше, чем годом ранее // АРМС-ТАСС. – 2014. – 4 марта [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.arms-tass.su/?page=article&aid=126093&cid=24

16. Сухопутные войска США расширяют экспорт вооружений по программе военной помощи иностранным государствам // ИТАР-ТАСС. – 2013. – 27 февраля [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: http://itar-tass.com/politika/564911

17. Иностранцы заказали российского оружия на 49 миллиардов долларов // Lenta.ru. – 2014. – 25 апреля [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lenta.ru/news/2014/04/25/exports/

18. Новая стратегия «Рособоронэкспорта» укрепит позиции России на мировом рынке вооружений : пресс-релиз // Ростех. – М.,2013. – 15 ноября [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rostec.ru/content/files/press-rel/press-release_ROE-strategy.pdf

19. Министр обороны Пакистана подтвердил интерес в покупке вертолетов Ми-35 // ЦАМТО. – 2014. – 16 июня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.armstrade.org/includes/periodics/mainnews/2014/0616/100024309/detail.shtml

20. Россия открывает рынки сбыта вооружений в Восточной Африке и Латинской Америке // Newsru.com. – 2014. – 31 марта [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.newsru.com/russia/31mar2014/guns.html

21. Поставщики компонентов вооружений получат возможность экспортировать свою продукцию по упрощенной схеме // ЦАМТО. – 2014. – 16 июня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.armstrade.org/includes/periodics/news/2014/0616/103024314/detail.shtml

22. Германия : экспорт вооружений // Rodon. – 2013. – 7 февраля [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rodon.org/polit-130207104559

23. Фролов А. Мегаконтракты с Алжиром могут возобновиться / А. Фролов // Еженедельник ВПК. – 2012. – 18 апреля. – Вып. № 15 (432).

24. Германия поставит в Алжир партию бронемашин // Еженедельник ВПК. – 2014. – 24 июня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vpk-news.ru/news/20808

25. Объем экспорта вооружений Франции достигнет 7 млрд евро в 2014 году // Еженедельник ВПК. – 2014. – 19 июня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vpk-news.ru/news/20739

26. Алиев Руслан. Великобритания : требуется реформа системы экспорта ПВН / Руслан Алиев // Перископ.2. – 2012. – 27 апреля [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://periscope2.ru/2012/04/27/5820/

27. Сычев Василий. Проактивный самурай / Василий Сычев // Lenta.ru. – 2014. – 7 апреля [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lenta.ru/articles/2014/04/07/japexports/

28. Головнин Василий. Япония намерена разрешить экспорт оружия на Ближний Восток, в том числе в Израиль / Василий Головнин // ИТАР-ТАСС. – 2014. – 14 марта [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: http://itar-tass.com/mezhdunarodnaya-panorama/1044735



УДК 330.341.1 (477) (476) (470+571) (478)

ДОСВІД ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕХНОПАРКІВ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ-СУСІДАХ

(БІЛОРУСІ, РОСІЇ, МОЛДОВІ)

Єгорова Ольга Олександрівна,Єгорова Ольга Олександрівна,старший науковий співробітникстарший науковий співробітник

Розглянуто умови та основні результати функціонування технопарків в Україні, Білорусі, Росії та Молдові, зроблено їх порівняльний аналіз. Окреслено перспективи функціонування технопарків, визначені у відповідних стратегічних і програмних до-кументах цих трьох країн. Обґрунтовано доцільність продовження терміну дії спеці-ального режиму інноваційної діяльності для технопарків в Україні.

Ключові слова: технопарк, державна підтримка, бюджетно-фіскальні стимули, інновація.

Технопарки є одним із найпоширеніших інструментів стимулювання інноваційних перетворень в економіках більшості країн світу. Їх популярність зумовлена передусім вдалим організаційним забезпеченням об’єднання етапів винайдення перспективної розробки та її впровадження, провідною рол-лю в ланцюжку життєвого циклу інновацій і стимулюючим спеціальним режимом еконо-мічної діяльності для суб’єктів господарюван-ня. Різноманітність сутнісного наповнення спеціального режиму економічної діяльності технопарків у різних країнах обумовлена різ-номанітністю стартових вихідних умов і ви-значеними урядами ролями технопарків у за-гальній економічній політиці.

В Україні технопарки функціонують із 2000 р. і в липні 2015 р. завершується термін дії спеціального режиму їх інноваційної діяльнос-ті, зокрема для перших двох із них. Тому наразі очевидною є необхідність підбиття підсумків діяльності технопарків, а також визначення доцільності подальшого застосування для них спеціального режиму інноваційної діяльності. Подальші перспективи використання техно-парків в Україні необхідно визначити з ураху-ванням досвіду застосування цього економіч-ного інструментарію в інших країнах, насампе-ред у країнах-сусідах. У цій статті проаналізує-мо діяльність технопарків країн-судів – членів Співдружності незалежних держав (Білорусь, Росія та Молдова), а в наступній –технопарків країн ЄС – сусідів України, що є вельми акту-альним для нашої держави.

Джерельною базою дослідження стали нормативно-правові акти, статистичні дані, матеріали центральних органів державної влади країн СНД, зокрема [1, с. 33–93, 147–209, 225–255], а також роботи науковців щодо умов діяльності технопарків у цих країнах. Серед праць українських науковців слід виді-лити доробки О. А. Мазура і С. В. Пустовой-та [2, с. 59–72], які системно та регулярно ви-світлюють результати й основні проблеми ді-яльності технопарків в Україні. Серед робіт іноземних науковців слід виділити праці О. Ф. Кірєєвої [3, с. 75–84], О. Г. Шуміліна [4, с. 14–19] (Білорусь), О. В. Чистякової [5, с. 103–106] (Росія), Н. П. Перчинської [6, с. 65–69] (Молдова). Проте в цих та інших роботах порівняльному аналізу умов, резуль-татів та перспектив функціонування техно-парків в Україні та країнах-сусідах не приді-лено належної уваги, що зумовлює доцільність проведення такого дослідження.

Метою даної статті є узагальнення досяг-нутих технопарками України результатів та встановлення відповідності їх поставленим цілям, визначення оптимального варіанту по-дальшого їх функціонування з урахуванням досвіду суміжних країн СНД.

Під час дослідження інноваційної інфра-структури в Україні та суміжних країнах з’ясувалося, що до технопарків, як економіч-ного інструментарію, застосовується дещо різний понятійний апарат, тому розпочнемо з визначень, які затверджені на законодавчому рівні (табл. 1).



Досвід функціонування технопарків в Україні та країнах-сусідах (Білорусі, Росії, Молдові)

Отже, технопарки є комерційними струк-турами з двома підходами до організації робо-ти – територіальним (прив’язка щодо певного місця знаходження) або віртуально-екстери-торіальним (прив’язка до типу структури та виду діяльності незалежно від місця знахо-дження в межах країни, що дає змогу більшою мірою використовувати освітній, науково-до-слідний, професійний та інфраструктурний потенціал усієї країни). Відповідно до цілей запровадження та суті зазначені економічні інструменти є тотожними. Тому ми розгляда-тимемо їх як одну форму спеціального режиму економічної діяльності, використовуючи уза-гальнене поняття «технопарки», водночас не відмовляючись від оригінальних назв цих форм у досліджуваних країнах.

Станом на 1 січня 2014 р. в Україні законо-давчо визначено функціонування 16 техноло-гічних парків, у Білорусі – 12 науково-техно-

логічних парків та один парк високих техно-логій, у Росії – 5 особливих економічних зон техніко-впроваджувального типу і 13 техно-парків у сфері високих технологій, у Молдо-ві – 3 науково-технологічні парки. У табл. 2 наведений перелік функціональних одиниць цих технопарків, місце розташування, термін дії спеціального режиму економічної діяль-ності для суб’єктів господарювання.

Крім того, на основі двосторонніх домовле-ностей Росії з Китаєм [16] та Білорусі з Кита-єм [17] функціонують двосторонні технопар-ки. Нині Білорусь вивчає можливості ство-рення Білорусько-ізраїльського технопарку (Вітебська обл.). Умови та результати діяль-ності таких двосторонніх технопарків потре-бують окремого глибокого вивчення і стануть предметом наступних досліджень.

Розглянемо далі основні умови спеціаль-них режимів економічної діяльності техно-

Таблиця 1Назви та офіційні визначення суті технопарків

Країна Назва Офіційне визначення

Україна технологічний парк юридична особа або група юридичних осіб, що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об’єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробничого впрова-дження наукоємних розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції [7]

Білорусь науково-технологічний парк

комерційна організація зі середньосписковою чисельністю праців-ників до 100 осіб, метою якої є сприяння розвитку підприємництва у науковій, науково-технічній, інноваційній сферах і створення умов для здійснення юридичними особами та індивідуальними підприємцями, що є резидентами технопарку, інноваційної діяль-ності від пошуку (розробки) нововведення до його реалізації [8]

парк високих технологій

частина території Республіки Білорусь загальною площею 50 га із спеціальним правовим режимом, термін дії якого складає 15 р. [9]

Росія особлива економічна зона техніко-впроваджу-вального типу

частина території РФ, яка визначається урядом РФ і на якій діє особливий режим здійснення підприємницької діяльності, а також може застосовуватися митна процедура вільної митної зони [10]

технопарк у сфері високих технологій

форма територіальної інтеграції комерційних і некомерційних ор-ганізацій науки й освіти, фінансових інститутів, підприємств і під-приємців, взаємодіючих між собою, з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, які здійснюють формування сучасного технологічного та організаційного середовища з метою інноваційного підприємництва та реалізації венчурних проек-тів [11]

Молдова науково-технологічний парк

угрупування юридичних і фізичних осіб, створене на основі дого-вору про об’єднання і яке включає організації зі сфери науки та інновацій, інші суб’єкти діяльності у сфері інновацій і трансферу технологій, господарюючі суб’єкти, що використовують досягнення науки та інновацій за допомогою економічної діяльності [12]

Примітка: складено автором на основі вказаних джерел



Єгорова О. О.

парків України, Росії, Білорусі та Молдови, найважливішими характеристиками яких є визначений термін застосування, організа-ційні стимули, пряма та непряма державна допомога для суб’єктів господарювання.

Щодо терміну дії спеціального режиму економічної діяльності технопарків, то слід зробити наступні уточнення. В Україні спеці-альний режим інноваційної діяльності на 15 р. отримують лише визначені в преамбулі зако-ну [7] технологічні парки, які пройшли спеці-альну процедуру державної реєстрації. Із 16 визначених цим законом технологічних парків, чотири («Еко-Україна», «Ресурси Донбасу», «Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій» та «На-укові і навчальні прилади») не пройшли про-цедуру державної реєстрації, ще два (Агро-технопарк і Машинобудівні технології) про-йшли відповідну процедуру, однак так і не розпочали діяльності. Таким чином, у різні роки за період 2000–2014 рр. в Україні загалом функціонувало 10 технологічних парків. У Білорусі спеціальний режим еконо-мічної діяльності для науково-технологічних парків також застосовується після державної реєстрації терміном на три роки. При цьому термін дії може бути продовжено у разі їх успішної роботи. У Росії спеціальний режим економічної діяльності особливої економічної зони техніко-впроваджувального типу розпо-всюджується на резидентів після підписання ними з органами управління зони договору про техніко-впроваджувальну діяльність, термін дії якого не може перевищувати термі-ну до закінчення функціонування зони [10, ст. 16]. Спеціальний режим економічної діяль-ності для технопарків у сфері високих техно-логій набуває чинності з моменту отримання статусу учасника Комплексної програми на період її дії [11, ст. 22, ст. 26] і первинно був розрахований на період 2007–2010 рр, а в по-дальшому був продовжений до кінця 2014 р. У Молдові науково-технологічні парки ство-рюються рішенням Вищої ради з науки та технологічного розвитку Академії наук Мол-дови і з моменту створення на них поширю-ється дія спеціального режиму економічної діяльності терміном не більше 25 років.

Основними організаційними стимулами діяльності для резидентів технопарків є кон-сультації з упровадження нових технологій та готові інфраструктурні об’єкти для розміщен-ня обладнання та випуску продукції.

Пряма державна допомога здійснюється у формі фінансування з державного або місце-вих бюджетів через спеціальні програми. В Україні з 1 лютого 2006 р. також передбаче-

не таке фінансування у вигляді повного або часткового (до 50 %) безвідсоткового кредиту-вання та повної або часткової (до 50 %) ком-пенсації банківських відсотків за кредитуван-ня.

Непряма державна допомога здійснюється у формі фіскальних преференцій, головним чином зменшення ставок і/або звільнення від сплати податкових і митних платежів. У та-блиці 3 наведені основні фіскальні умови ді-яльності технопарків України, Білорусі, Росії та Молдови й термін їх застосування (з мо-менту набуття статусу резидента відповідної структури, отримання першого прибутку, че-рез декілька років функціонування на визна-чену кількість років або на весь термін функ-ціонування відповідного спеціального еконо-мічного інструментарію).

Крім того, застосовуються й інші податкові преференції. Так, для технопарків в Україні застосовується прискорена норма амортизації. У Парку високих технологій (Білорусь) за-стосовується занижена ставка податку на прибуток – 5 % по дивідендах, боргових зобов’язаннях, роялті, ліцензіях іноземних організацій (загальна ставка по країні – 12 %) та звільнення від сплати офшорного збору при виплаті (передачі) дивідендів засновни-кам (учасникам) парку (загальна ставка по країні – 15 %). У Росії для суб’єктів особливих економічних зон техніко-впроваджувального типу застосовується також нульова ставка на 5–10 років («Санкт-Петербург», «Томск») або звільнення від сплати транспортного податку на 5 років («Зеленоград», «Дубна»). Слід за-значити, що нормативно-правові акти про податки і збори, що погіршують становище платників податків, не застосовуються щодо резидентів особливих економічних зон про-тягом терміну дії угоди про техніко-впрова-джувальну діяльність [10, ст. 38].

Як бачимо, в Україні фіскальні стимули для технопарків зведені до мінімуму, а в Мол-дові наразі не застосовуються. Це є результа-том ліквідації в 2005 р. і 2011 р. в Україні та в 2012 р. у Молдові низки податкових стиму-лів для технопарків, зокрема звільнення від сплати податку на прибуток та ПДВ.

За період 2000–2013 рр. суб’єктами госпо-дарювання технопарків України було залуче-но інвестицій на понад 100 млн дол. США, створено понад 3,5 тис. нових робочих місць, отримано дохід (виручку) від реалізації про-дукції на суму 1,7 млрд дол. США, у т.ч. від реалізації продукції за кордоном на суму по-над 300 млн дол. США, сплачено до бюджетів різних рівнів та державних цільових фондів 200 млн дол. США, отримано податкових




Таблиця 2Технопарки в Україні, Білорусі, Росії та Молдові

станом на 01.01.2014 р. [7, 9, 12–15]

Країна Назва технопарку Місцерозташування

Термін діїспеціального

економічного режиму

Україна Технологічні парки1. Інститут електрозварюванняімені Є. О. Патона

м. Київ 07.2000–07.2015 рр.

2. Інститут Монокристалів м. Харків 07.2000–07.2015 рр.3. Напівпровідникові технології і матеріали,оптоелектроніка та сенсорна техніка

м. Київ 06.2001–06.2016 рр.

4. Вуглемаш м. Донецьк 11.2001–11.2016 рр.5. Інститут технічної теплофізики м. Київ 09.2002–09.2017 рр.6. Укрінфотех м. Київ 11. 2002–11.2017 рр.7. Київська політехніка м. Київ 06.2003–06.2018 рр.8. Інтелектуальні інформаційні технології м. Київ 12.2003–12.2018 рр.9. Агротехнопарк м. Київ 10.2007–10.2022 рр.10. Яворів Львівська

область08.2007–08.2022 рр.

11. Текстиль м. Херсон 12.2007–12.2022 рр.12. Машинобудівні технології м. Дніпро петровськ 11.2008–11.2023 рр.13. Еко-Україна м. Донецьк не здійснили

процедуру державної реєстрації

14. Ресурси Донбасу м. Донецьк15. Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій

м. Одеса

16. Наукові та навчальні прилади м. СумиБілорусь Науково-технологічні парки

1. Республіканське інноваційно-унітарне підприємство «Науково-технологічний парк Вітебського державного технологічного університету»

м. Вітебськ 23.09. 2010–25.09.2016 рр.

2. Республіканське інноваційно-унітарне підприємство «Науково-технологічний парк Полоцького державного університету»

м. Новополоцьк 23.09. 2010–25.09. 2016 рр.

3. Комунальне унітарне підприємство «Гомельський науково-технологічний парк»

м. Гомель 5.10.2010–7.10.2016 рр.

4. Республіканське інноваційно-унітарне підприємство «Технопарк БНТУ «Політехнік»»

м. Мінськ 29.12.2010–23.12. 2016 рр.

5. Державне підприємство «Мінський обласний технопарк»

с. Станок-Водиця

29.12. 2010–30.12. 2016 рр.

6. ЗАТ «Технологічний парк «Могильов»» м. Могильов 24.03. 2011–26.03. 2017 рр.

7. ТОВ «Технопарк «Полісся»» м. Пінськ 23.12.2011–23.12.2014 рр.

8. ТОВ «Мінський міський технопарк» м. Мінськ 23.12.2011–23.12.2014 рр.

9. Державне підприємство «Агентство розвитку і сприяння інвестиціям»

м. Гомель 23.12.2011 р. – 22.12.2014 р.

10. Комунальне виробниче унітарне підприємство «Науково-технологічний парк «Гродно»»

м. Гродно 04.06.2012–01.06.2015 рр.




і митних пільг на суму 130 млн дол. США, обсяг наданої державної прямої фінансової підтримки становив 14 млн дол. США [18].

Загалом технопарки стали найважливі-шим елементом інноваційних зрушень в Ук-

раїні та продемонстрували свою дієвість, хоча їх результативність могла бути значно вищою.

По-перше, за нашими підрахунками, суб’єктами господарювання технологічних

Країна Назва технопарку Місцерозташування

Термін діїспеціального

економічного режиму

11. ЗАТ «Брестський науково-технологічний парк»

м. Брест 04.06.2012–01.06.2015 рр.

12. ООО «Апсель» м. Ліда 26.12.2013–23.12.2006 рр.

Парк високих технологій м. Мінськ 15 років, з 03.01.2006 р.

Росія Особливі економічні зони техніко-впроваджувального типу1. Зеленоград м. Зеленоград 49 років,

з грудня 2005 р.2. Санкт-Петербург м. Санкт-Петербург 49 років,

з грудня 2005 р.3. Дубна м. Дубна 49 років,

з грудня 2005 р.4. Томск м. Томськ 49 років,

з грудня 2005 р.5. Іннополіс Республіка

Татарстан49 років, з 01.11.2012 р.

Технопарки у сфері високих технологій1. Технопарк «Анкудіновка» Нижегородська обл. 2007–2014 рр.2. Технопарк «Обнінськ» Калузька обл. 2007–2014 рр.3. Кузбаський технопарк Кемеровська обл. 2007–2014 рр.4. Технопарк Новосибірського Академмістечка Новосибірська обл. 2007–2014 рр.5. « ІТ-парк» (м. Казань) Республіка

Татарстан2007–2014 рр.

6. Технополіс «Хімград» Республіка Татарстан

2007–2014 рр.

7. Технопарк «Інгрія» м. Санкт-Петербург 2007–2014 рр.8. Західно-Сибірський інноваційний центр Тюменська обл. 2007–2014 рр.9. Дмитрівський технопарк Московська обл. 2007–2014 рр.10. Технопрак Мордовія Республіка

Мордовія2009–2014 рр.

11. Технопарк високих технологій Пензенська обл. 2011–2014 рр.12. ІТ-парк (м. Набережні Челни) Республіка

Татарстан2011–2014 рр.

13. Жигульовска долина Самарська обл. 2011–2014 рр.Молдова Науково-технологічні парки

1. Академіка м. Кишенів не більше 25 р., з 21.06.2007 р.

2. Інагро м. Кишенів не більше 25 р., з 17.07.2008 р.

3. Мікронанотех м. Кишенів не більше 25 р., з 30.04.2009 р.

Примітка: складено автором на основі вказаних джерел

Закінчення таблиці 2




парків планувалося залучити інвестицій на суму понад 200 млн дол. США. (Відсутність закладених у систему моніторингу планових показників щодо інших результатів діяльності не дає змоги провести глибший аналіз).

По-друге, досягнуті результати забезпечені головно результативністю діяльності декіль-

кох функціональних одиниць технологічних парків, а саме «Інститутом електрозварюван-ня імені Є. О. Патона», «Інститутом Моно-кристалів», «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна тех-ніка». Ними було залучено 99 % від загального обсягу залучених інвестицій технопарками

Основні фіскальні умови діяльності технопарків в Україні, М

ехан

ізм

и /

краї

ниУкраїна Білорусь

техн

олог

ічні

парк

и

Дов

ідко

во: з

/у

наук

ово-

техн

олог

ічні

пар

ки

Пар

кви

соки

х те

хнол

огій

Дов

ідко

во: з

/у

податок на прибуток

з/у 18 % 10 % звільненнявід сплати

18 %

ПДВ з/у 20 %(17 % з 1.01.2015 р.,16 % з 01.01.2016 р.)

з/у звільненнявід сплати

20 %

податок на нерухомість (майно)

з/у 1 % від мінімальної зарплати для сумарної площі нерухомості370–740 м2 і 2,7 % – якщо вона перевищує 740 м2

звільненнявід сплати до 1.01.2016 р.

звільненнявід сплати

1 %

податок на землю

з/у 1 % від нормативної грошової оцінки ділянки

звільненнявід сплати до 1.01.2016 р.

звільненнявід платежівдо 3 років

1 % згідноз кадастровою ціною ділянки та цільовим призначенням

податки на фонд заробітної плати

з/у 36,76–49,7 % з юри-дичних осіб;18,6 % з фізичних осіб (3,6 % єдиний соціальний внесок,15 % податок із доходів фізичних осіб)

з/у 9 % з фізичних осіб(не нараховуються на частину доходу, вищу середньомісячної зарплати за попередній місяць)

34 %

ПДВ при імпорті

з/у 20 % з/у звільненнявід сплати

10 % або 20 %

ввізне мито звільнення від сплати

0–20 % з/у звільненнявід сплати

0–20 %

Умовне позначення: з/у – загальні ставки по країні (по сплаті або звільненню від сплати податків Примітка: складено автором на основі вказаних джерел.




України, створено 93 % нових робочих місць, сплачено до бюджетів та державних цільових фондів 98 % платежів.

По-третє, інвестиційну та інноваційну ді-яльність не розпочали 6 технопарків, 7 її за-вчасно припинили, а в решті останніми рока-ми спостерігаються негативні тенденції.

По-четверте, державна підтримка виявила-ся нестабільною, передбачені преференції вза-галі не застосовувалися щодо безвідсоткового кредитування, щодо бюджетного фінансуван-ня – у 2006 р., 2008 р. і 2011–2013 рр., щодо компенсації банківських відсотків – у 2006 р. і 2009–2013 рр., а чинні наразі податкові

Таблиця 3Білорусі, Росії та Молдові станом на 01.01.2014 р. [7–12]

Росія Молдова

особ

ливі

екон

оміч

ні

зони

тех

ніко

-вп

рова

джув

альн

ого

типу

техн

опар

киу

сфер

і вис

оких

те

хнол

огій

Дов

ідко

во: з

/у

наук

ово-

техн

олог

ічні

пар

ки

Дов

ідко

во: з

/у

0 % (платежів до федерального бюджету до 1.01.2018 р.) +13,5 % (платежів до бюджетів суб’єктів Російської Федерації на певний строк)

з/у (платежідо федерального бюджету) + 5–13,5 % (платежів до бюджетів суб’єктів Російської Федерації)

2 % (платежі до федерального бюджету) + 18 % (платежі до бюджетів суб’єктів Російської Федерації)

з/у 12 %

звільнення від сплати з/у 18 % з/у 20 %

звільнення на 10 років з моменту встановлення майна на облік

0 % – 2,2 %відповідно до рішення суб’єкта Російської Федерації

до 2,2 % (платежі до бюджетів суб’єктів Російської Федера-ції)

з/у 0,5–3 % відоподатковуваної бази майна

звільнення від сплати на 5 років з моменту встановлення права власності на ділянку

з/у 1,5 % з/у 3 леї за 100 м2

14 % до 01.01.2018 р.(8 % Фонд пенсійного страхування, 2 % Фонд соціального страхування, 4 % фонди обов’язкового медичного страхування);21 % до 01.01.2019 р.28 % з 01.01.2019 р.

14 % до 01.01.2017 р.для ІТ-компаній

34 % з/у 7 %(18 % якщо дохід більше 27852 лей)з фізичних осіб

звільнення від сплати з/у 18 % з/у 20 %

звільнення від сплати з/у 15 % з/у 0–30 %

та митних зборів).




пільги – впродовж 2011–2012 рр. через згор-тання виробничих процесів та відсутність потреб в імпорті нового устаткування, об-ладнання, комплектуючих і матеріалів, які не виробляються в Україні.

Технопарки країн-сусідів за деякими по-казниками навіть за коротший період спрацю-вали порівняно краще. Зокрема, науково-тех-нологічні парки Молдови залучили за період 2009–2012 рр. інвестицій на суму понад 7,4 млрд дол. США [19, с. 86–89; 20, с. 144; 21, с. 107; 22, с. 145–146], особливі економічні зони техніко-впроваджувального типу Росії за період 2006–2012 рр. – понад 347,7 млн дол. США [23]. Виручка від реалізації продукції Парку високих технологій Білорусі за період 2009–2012 рр. склала понад 1 млрд дол. США [24, с. 53–59], науково-технологічних парків Молдови за період 2009–2012 рр. – 11 млрд дол. США [19, с. 86–89; 20, с. 144; 21, с. 107; 22, с. 145–146], технопарків у сфері високих технологій Росії за період 2007–2012 рр. – 879 млн дол. США [25].

Обсяги бюджетно-фіскальних стимулів для суб’єктів технопарків також були більши-ми від наданих українським. Зокрема, загаль-ний обсяг фіскальних пільг для суб’єктів тех-ніко-впроваджувальних зон Росії за період 2007–2012 рр. перевищив 28 млн дол. США, а загальний обсяг бюджетного фінансуван-ня – понад 1,6 млрд дол. США [23]. Обсяг бюджетного фінансування для Особливої економічної зони «Іннополіс» на період 2013–2015 рр. визначений на рівні близько 500 млн дол. США [26]. При реалізації про-грами «Створення в Російській Федерації технопарків у сфері високих технологій» фі-нансування з федерального та регіональних бюджетів упродовж 2007–2012 рр. переви-щило 600 млн дол. США [25]. У Молдові за період 2007–2010 рр. у межах державних програм резиденти науково-технологічних парків отримали понад 1,1 млн дол. США [27].

В Україні частка технологічних парків в обсязі реалізованої інноваційної продукції в країні за підсумками 2012 р. становила 0,03 %, хоча у 2003–2004 рр. відповідний по-казник сягав 10 %. У Білорусі спостерігається протилежна тенденція. За результатами

2012 р. частка резидентів Технопарку високих технологій серед організацій сектору інфор-маційно-комунікаційних технологій Білорусі становила 2,9 %, частка зайнятих у Парку працівників до загальної кількості працівни-ків ІКТ-сектору – 14 %, номінальна середньо-місячна заробітна плата (13268,9 тис. руб.) у 3,6 раза була вищою від середньореспублі-канського рівня середньомісячної номінальної заробітної плати [28, с. 53].

Як зазначено в основних стратегічних до-кументах країн-сусідів, технопарки як еконо-мічний інструмент і надалі застосовувати-муться в економічній політиці, при цьому планується подальше збільшення кількості їх функціональних одиниць, розширення пере-ліку та продовження терміну дії чинних спеці-альних бюджетно-фіскальних стимулів для їх резидентів.

Враховуючи результати даного порівняль-ного дослідження, можна стверджувати, що технопарки в Україні нині програють у конку-рентній боротьбі з аналогічними економічни-ми інструментами країн-сусідів через непри-вабливу систему умов їх діяльності. Тому вважаємо за доцільне продовжити термін дії спеціального режиму економічної діяльності для технологічних парків щонайменше ще на 15 років. Для створення конкурентних порів-няно з країнами-сусідами умов доцільно до переліку основних податкових преференцій для технопарків включити знижені ставки податку на прибуток і додану вартість, звіль-нення від сплати митних платежів упродовж кількох років реалізації проекту або всього терміну дії спеціального режиму інноваційної діяльності технопарку.

Наприклад, конкурентні умови технопарків були б за умови наступних ставок податків: ставка податку на прибуток на рівні від 0 до 12 % або звільнення від сплати, податку на до-датну вартість – 0 %. Систему зарахування ви-вільнених від оподаткування сум на спеціальні рахунки слід зберегти, оскільки вона проде-монструвала свою дієвість у спрямуванні цього фінансового ресурсу виключно на потреби ре-алізації проекту. Відповідні податкові префе-ренції для учасників технологічних парків ма-ють бути зафіксовані в Податковому кодексі.


1. Обзор делового климата, льгот инвесторам, свободных экономических зон, промышленных и нау-чно-технологических парков государств-участников СНГ // Исполнительный комитет Содружества независимых государств. – Москва, 2013. – с. 255.

2. Музур О. А. Технологічні парки України : цифри, факти, проблеми / О. А. Мазур, С. В. Пустовойт // Наука та інновації. – К., 2013. – № 3. – С. 59–72.




3. Киреева Е. Ф. Малое инновационное предпринимательство : налоговая поддержка бизнеса и инфраструктуры (Республика Беларусь) / Е. Ф. Киреева // Ekonomika ir vadyba : aktualijos ir perspektyvos. – Vilnius, 2013. – № 2 (30). – С. 75–84.

4. Шумилин А. Г. Новые подходы к управлению инновационной сферой в Республике Беларусь / А. Г. Шумилин // Проблемы управления. – 2014. – № 1. – С. 14–19.

5. Чистякова О. В. Роль технопарков в развитии инновационной инфраструктуры регионов / О. В. Чистякова // Известия Иркутской Государственной Экономической Академии. – Иркутск, 2010. – № 3 (71). – С. 103–106.

6. Перчинская Н. П. Инновационная политика Молдовы и стран СНГ – варианты сотрудничества / Н. П. Перчинская // Инновации. – 2011. – № 10. – С. 65–69.

7. Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків : закон України від 16.07.1999 р.] № [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/991–14

8. Об утверждении Положения о порядке создания субъектов инновационной инфраструктуры : указ Президента Республіки Білорусь [прийнятий 3.01.2007 р.] // Національний правовий інтернет-портал Республіки Білорусь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravo.by/main.aspx?guid=3871&p0=P30700001&p2= {NRPA}

9. О парке высоких технологий : декрет Президента Республіки Білорусь [прийнятий 22.09.2005 р.] // Національний правовий інтернет-портал Республіки Білорусь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravo.by/main.aspx?guid=3871&p0=pd0500012&p2= %7BNRPA %7D

10. Об особых экономических зонах в Российской Федерации : федеральний закон Російської Федерації [прийнятий 22.07.2005 р.] // Державна Дума Російської Федерації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://duma.consultant.ru/page.aspx?832731

11. Комплексная программа «Создание в Российской Федерации технопарков в сфере высоких тех-нологий» : розпорядження уряду Російської Федерації [прийняте 10.03.2006 р. ; редакція від 27.12.2010 р.] // Міністерство зв’язку та масових комунікацій Російської Федерації [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://minsvyaz.ru/ru/doc/?id_4=178

12. О научно-технологических парках и инновационных инкубаторах : закон Республіки Молдова [при-йнятий 21.07.2007 р.] // Законодавство Республіки Молдова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lex.justice.md/viewdoc.php?action=view&view=doc&id=324668&lang=2

13. Реестр субъектов инновационной инфраструктуры Республики Беларусь // Государственный комитет по науке и технологиям Республики Беларусь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gknt.gov.by/opencms/opencms/ru/article/--00018/

14. Технологический тип ОЭЗ // Россия. Особые экономические зоны [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.russez.ru/oez/innovation/

15. Технопарки // Міністерство зв’язку та масових комунікацій Російської Федерації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://minsvyaz.ru/ru/directions/?direction=25

16. Совместные Технопарки // Центр научно-технического сотрудничества с провинциями Китая [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.belarus-china.metolit.by/ru/dir/index.php/1116

17. Справочная информация о белоруско-китайском технопарке г. Чанчунь // Репозиторій Білоруського науково-технічного університету [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://rep.bntu.by/bitstream/handle/data/2197/1.pdf?sequence=3

18. Показники діяльності технологічних парків України за 2010–2013 рр. // Дані Державного коміте-ту України з питань науки, інновацій та інформатизації.

19. Raport privind activitatea Consiliului Suprem pentru Ştiinţă şi Dezvoltare Tehnologică şi rezultatele ştiinţifice principale obţinute în sfera ştiinţei şi inovării în anul 2009 // Академія Наук Молдови [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.asm.md/administrator/fisiere/rapoarte/f86.pdf

20. Raport privind activitatea Consiliului Suprem pentru Ştiinţă şi Dezvoltare Tehnologică şi rezultatele ştiinţifice principale, obţinute în sfera ştiinţei şi inovării în perioada anilor 2006–2010 // Академія Наук Молдови [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://asm.md/administrator/fisiere/rapoarte/f168.pdf

21. Raport privind activitatea Consiliului Suprem pentru Ştiinţă şi Dezvoltare Tehnologică şi rezultatele ştiinţifice principale obţinute în sfera ştiinţei şi inovării în anul 2011// Академія Наук Молдови [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://asm.md/administrator/fisiere/rapoarte/f169.pdf

22. Raport privind activitatea. Consiliului Suprem pentru Ştiinţă şi Dezvoltare Tehnologică și rezultatele ştiinţifice principale obţinute în sfera ştiinţei și inovării în anul 2012/ Academia de Științe a Moldovei ; responsabili : Ion Guceac, Nicolae Stratan. – Chișinău : S.n., 2013. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://asm.md/administrator/fisiere/rapoarte/f170.pdf

23. Отчет о результатах функционирования особых экономических зон за 2012 год и за период с начала функционирования особых экономических зон // Міністерство економічного розвитку Російської Федерації. Консультант Плюс [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.gov.ru/wps/wcm/connect/economylib4/mer/about/structure/deposobeczone/doc20130930_7

24. Информационное общество в Республике Беларусь : статистический сборник / Национальный статистический комитет Республики Беларусь. – Минск, 2013. – С. 53–59.




25. Текущая ситуация и анализ реализации комплексной программы «Создание технопарков в сфере высоких технологий в Российской Федерации» в 2007–2012 годах (по состоянию на 01.01.2013) : материалы к заседанию МВК 27 марта 2013 года // Міністерство зв’язку та масових комунікацій Росії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nptechnopark.ru/upload/analiz_tekuwei_situacii.pdf

26. О создании на территориях Верхнеуслонского и Лаишевского муниципальных районов Республики Татарстан особой экономической зоны технико-внедренческого типа : постановление Правительства Российской Федерации [прийняте 01.12.2012 р.] // Российская газета [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://www.rg.ru/2012/11/07/oez-dok.html

27. По Отчету аудита эффективности «Чтобы был получен ожидаемый эффект, необходимы улуч-шения в политиках и процедурах Академии наук Молдовы по выделению и мониторингу фондов, предназначенных для научных исследований» : постанова Рахункової палати Молдови [прийнято 19.04.2011 р.]. / Законодавство Республіки Молдова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lex.justice.md/viewdoc.php?action=view&view=doc&id=338497&lang=2

28. Информационное общество в Республике Беларусь : статистический сборник / Национальный статистический комитет Республики Беларусь. – Минск, 2013. – С. 53.



Баровська А. В.

УДК 316.77:321 (430)

ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОЛІТИКИ:

ДОСВІД НІМЕЧЧИНИ

Баровська Анастасія Валеріївна,Баровська Анастасія Валеріївна,кандидат наук з державного управліннякандидат наук з державного управління

Висвітлено розвиток інституційного та нормативно-правового забезпечення дер-жавної комунікативної політики Німеччини у ретроспективі та на сучасному етапі. Проаналізовано структурні зміни Федерального бюро преси та інформації в період 2013–2014 рр. Описано види інформаційної продукції, що її виробляє бюро. Охарактеризовано механізм взаємодії «влада-медіа», центральним елементом якого є співпраця з Федеральною асоціацією преси.

Ключові слова: державна комунікативна політика, інституційне забезпечення, Федеральне бюро преси та інформації, Німеччина.

Німеччину називають країною – носієм старих, виправданих часом бюрократичних традицій [1, 2]. Не є винятком і сфера держав-ної інформаційної (а у подальшому – комуні-кативної) політики.

У 1841 р. у системі адміністративного управління Пруссії було створено першу структуру з питань засобів масової інформа-ції – Урядове бюро преси (Ministerial-Zeitungsbüro). Його функція полягала не тіль-ки в інформуванні про державну політику та здійсненні моніторингу преси, а й у запобіган-ні появи негативних статей у ЗМІ («непра-вильних повідомлень» преси).

Після офіційного скасування цензури в 1848 р. функції правонаступних установ, таких як Літературний кабінет (Literarisches Cabinet, 1848–1850 рр.), Головне управління у справах преси (Centralstelle für Presseangelegenheiten, 1851–1860 рр.) і Літера-турне бюро (Literarisches Büro, 1860–1920 рр.) зміщуються до моніторингу преси, внутріш-нього інформування прусського уряду та за-безпечення контактів з міжнародною пресою. У 1871 р. було створено прес-службу в Мініс-терстві зовнішніх справ [3, с. 201; 4].

За часів нацизму (1933–1945 рр.) вся ін-формаційна діяльність уряду здійснювалася через Імперське міністерство народного про-світництва і пропаганди (Reichsministerium für Volksaufklärung und Propaganda). І хоча відпо-відну діяльність визнають кроком назад у про-цесах розвитку державної комунікації [3,

с. 202], цей період позначений реалізацією ефективних пропагандистських моделей, що ними досі послуговуються деякі сучасні дер-жави.

Минуле та сьогодення урядової комуніка-ції в Німеччині стало предметом дослідження іноземних та українських науковців. У книзі «Посібник з урядового PR: зв’язки з громад-ськістю федеральних установ та їх консуль-тантів» (2006 р.) висвітлено широке коло пи-тань:

• суб’єкти урядової комунікації та їх взає-модія;

• від прес-служби до постачальника інфор-маційних послуг: Федеральне бюро преси та інформації між політикою, медіа та суспіль-ством;

• комунікація федеральних міністерств;• закон і беззаконня: межі урядової кому-

нікації;• кризова комунікація уряду;• щорічний звіт федерального уряду як

інструмент формування довіри;• критерії оцінки та контролю якості уря-

дової комунікації;• зміни в урядовій комунікації в період

Герхарда Шредера [5].Аналізуються поняття «урядова комуні-

кація» та «урядовий PR». Наголошується, що вони є близькими за змістом і часто ототожнюються на практиці. Зазначаєть-ся, що відповідну діяльність у Німеччині здійснюють такі основні державні установи:



Інституційне забезпечення державної комунікативної політики: досвід Німеччини

Відомство федерального канцлера Німеччини (Bundeskanzleramt або BKAmt), Федераль-не бюро преси та інформації (Presse- und Informationsamt der Bundesregierung або Bundespresseamt), інформаційні департаменти федеральних міністерств, які задіяні як у вну-трішній (уряд / установа / департамент), так і зовнішній (ЗМК / суспільство) діяльності. Вказується, що поняття «урядова комуніка-ція» рівною мірою охоплює обидва напрями, тоді як поняття «урядовий PR» більше акцен-тує на зовнішньому складнику [5, с. 18].

Стверджується, що усі завдання урядової комунікації спрямовані на виконання двох її основних функцій: інформаційно-роз’яс-нюваль ній і владно-панівній.

Інформаційно-роз’яснювальна

функція

Владно-панівнафункція

• інформування; • артикуляція політичних намірів;

• посередництво; • зміцнення довіри,розуміння; формування прийняття / схвалення;

• просвітництво; • досягнення влади /утримання влади;

• діалог • легітимація;• комунікація з іншими

політичними акторами

Реалізація першої функції регламентована рішеннями Федерального Конституційного Суду (детальніше див. далі). Реалізація другої функції спрямована на забезпечення та роз-ширення отриманої влади, оскільки призна-чені/обрані посадові особи мають знову і знову завойовувати довіру громадян. Кому-нікація з іншими політичними акторами спрямована на здобуття підтримки визначе-них пріоритетів і втілюваних проектів. Водно-час резюмується, що в практичній площині ці функції важко відокремити, і кампанія з ін-формування може передбачати досягнення інших завдань, наприклад формування дові-ри [5, с. 19–20].

У книзі також міститься аналіз окремих кампаній: інтегровані комунікації на при-кладі кампанії «Рік Ейнштейна»; комуніка-тивна кампанія щодо внесення поправок до Закону про авторське право; інформаційні кампанії щодо реформи охорони здоров’я; кампанія щодо проведення Чемпіонату світу з футболу тощо.

Цикл статей, присвячений різним аспектам німецького досвіду комунікації уряду, опублі-ковано В. Буренко (2005–2009 рр.) [4, 6–8]. Автор відзначає, що німецькі вчені розмежо-

вують організаційні, або інституційні, та функціональні зв’язки із громадськістю. У першому випадку комунікація здійснюється фахівцями, у другому – політиками (урядов-цями), які суміщають цю функцію з головною професійною роллю1.

Попри те, що нині існує загальна тенден-ція професіоналізації комунікативної діяль-ності органів влади [9, с. 528–529], триває також процес зростання значущості функціо-нального PR, що розпочався у 80-х роках XX ст. із розвитком мас-медіа. Засоби масової комунікації та аудиторія надають перевагу особам, які обіймають відповідальні політич-ні посади (канцлер, міністр, державний секре-тар тощо) і є суб’єктами прийняття рішень. Розмова з Федеральним канцлером є для за-собів масової інформації більш привабливою, ніж інтерв’ю з речником Федерального уря-ду [6, c. 74].

Автор описує реформу урядової комуніка-ції, що відбулася наприкінці ХХ ст. Тоді було сформульовано нові вимоги до реалізації зв’язків із громадськістю уряду:

• «навчитися дослухатися до потреб ауди-торії» і сприйнятно позиціювати себе;

• боротися з частково втраченою ієрархією тем у ЗМІ та дати аудиторії зрозуміти тема-тичні пріоритети порядку денного; уможливи-ти змістовну та формальну концентрацію основних політичних думок, головних ідей та цілей урядової політики;

• кожне офіційне повідомлення повинно мати чітке джерело, що, зокрема, потребує за-стосування корпоративного дизайну.

Згодом спільними зусиллями Бюро та ін-формаційних підрозділів міністерств було розроблено Концепцію з питань комунікації Федерального уряду: зв’язки з пресою та громадськістю (Kommunikativen Rahmen-konzeptes der Presse – und Öffent lichkeitsarbeit der Bundesregierung), що її ухвалено 2 червня 1999 р. Концепція передбачала модернізацію та професіоналізацію відповідної діяльності, зокрема розширення співробітництва та ко-ординування між Бюро та міністерствами, спрямоване на запобігання конфліктам пла-нування (початок кампанії у міністерстві А / важлива промова міністра Б / тощо) [5, с. 27].

Було продовжено процес реформування Бюро: 1998 р. його було перетворено на служ-бу з надання послуг і запроваджено структуру,

1 Наразі більш поширеним є комунікативний підхід до влади. Х. Арендт, одна з засновниць цьо-го підходу, констатувала, що влада не власність або характеристика окремого суб’єкта, а багато-стороннє інституційне спілкування.




орієнтовану на результат; протягом осені 1999 р. – весни 2000 р. перевірено відділи Бюро на предмет відповідності виконуваних ними завдань і створюваних продуктів визна-ченим новим вимогам. У результаті роботи сформовано шість оперативних цілей: підви-щення економічної ефективності роботи; професіоналізація змісту; оптимізація зміс-товної та мовної якості; гармонізація корпора-тивного дизайну; впровадження системи по-переднього виявлення «гарячих» тем; форму-вання порядку денного та використання ін-тернету як PR-інструменту [7, с. 444–445].

Охарактеризовано функціональні обо в’яз-ки структурних підрозділів Бюро того періо-ду. Розкрито такі напрями інформаційної ді-яльності, як визначення макротем із метою формування новинного порядку денного у ЗМК, змістовне наповнення макротем, вста-новлення тематичної ієрархії [7, с. 448].

Наголошено, що діяльність Бюро фінансу-ється окремим рядком Федерального бюдже-ту – 0403. Визначаючи на основі аналізу об-сягів фінансування пріоритетні функції Бюро, автор доходить висновків про такий їх розподіл: на першому місці – стратегічні ко-мунікації2, на другому місці – інформаційні заходи, на третьому – послуги інформаційних агентств і контакти з пресою [8, с. 448].

У виданні «Комунікація: демократичні стандарти в роботі органів державної влади» (2008 р.) зазначено, що Федеральне бюро пре-си та інформації надає послуги урядовим установам, ЗМК, громадянам країни, інозем-цям. Названо види інформаційної продукції, що її Бюро виробляє, наводяться дані щодо середнього річного бюджету центральних ор-ганів виконавчої влади Німеччини на видав-ничу продукцію (20 млн євро) [10, с. 45, 106].

У статті іспано-німецького колективу спів-авторів К. Сандерс, М. Канель-Креспо, К. Хольтц-Бача (2011 р.) описано основні ха-рактеристики інституційного та нормативно-правового забезпечення урядової комунікації у Німеччині, вплив політичної системи на її реалізацію, особливості взаємодії Федераль-ного уряду з Федеральною асоціацією пре-си [9, с. 529–531].

Водночас, як стверджують німецькі дослід-ники М. Келер і К. Шустер, належного рівня

2 Йдеться про такий підхід до визначення на-прямів комунікативної діяльності уряду: інфор-мування, що охоплює поширення інформації про окремі питання політики, рішення наміри, переговори, та зв’язки з громадськістю (або стра-тегічні комунікації), що передбачають загальну, не пов’язану з конкретним днем або подією пре-зентацію політики [7, c. 443].

систематизації та наукового осмислення до-свіду урядової комунікації Німеччини ще не досягнуто [5, с. 21]. Вважаємо, що дана теза не втратила своєї актуальності.

Метою даної статті є аналіз інституційного забезпечення державної комунікативної по-літики Німеччини на сучасному етапі суспіль-но-політичного розвитку.

У Німеччині деякі особливості політичної системи країни обумовлюють специфічні об-меження комунікативної діяльності уряду. У процесі управління урядовою комунікацією завжди необхідно зважати на інтереси партне-рів по коаліції та інтереси 16-ти урядів феде-ральних земель, особливо напередодні вибо-рів, та передбачати амбіції міністрів, які праг-нуть самомаркетингу та працюють на власний імідж.

У такий спосіб урядова комунікація:а) презентує досягнення та плани коаліцій-

ного уряду, перешкоджаючи партнерам по коаліції підвищувати особистий рейтинг;

б) спрямована на забезпечення дій уряду у парламенті, а це часто вимагає не лише пар-тійної підтримки, а й підтримки опозиції та федеральних земель.

Такі складні відносини мають передбачати приховане координування як норму, але най-частіше боротьба розгортається в ЗМІ. Це пояснюється, зокрема, такими чинниками. По-перше, інтереси всіх акторів спрямовані на самопрезентацію для здобуття суспільної під-тримки обстоюваної позиції, що в результаті має зміцнити їх позиції порівняно з іншими. Не менш важливим є той факт, що Німеччи-на – країна перманентної виборчої кампанії, оскільки щонайменше на рівні земель вибори завжди є на порядку денному. Тому урядова комунікація є більше ніж презентація та ви-правдання прийнятих рішень з метою їх легі-тимації. Урядова комунікація є дуже важли-вою при підготовці політичних рішень і збе-реженні більшості голосів у парламенті [9].

Офіційно презентація урядових рішень суспільству є завданням прес-секретаря уря-ду, який є обов’язковим учасником щотижне-вих засідань федеральних міністрів3 та має право голосу. Урядовий речник представляє Федеративну Республіку Німеччина відповід-но до сфери власної компетенції. Він має ста-тус державного секретаря4 та очолює Феде-ральне бюро преси та інформації [11], що

3 Geschäftsordnung der Bundesregierung GOBReg vom 11. Mai 1951. – Abs. 1 § 23.

4 Це політична посада вищого рівня в апараті міністерства, що є нижчою лише за посаду мініст-ра, т.зв. міністр без портфеля.




його було засновано 1949 р. Бюро є вищим федеральним органом (Oberste Bundes behör-den)5 та підпорядковане безпосередньо кан-цлеру Німеччини. Бюро надає інформаційні послуги урядовим установам, ЗМІ, громадя-нам країни, іноземцям. Його завдання можна позначити як внутрішні та зовнішні [12]. До першої групи належать:

• інформування членів уряду, президента, членів парламенту та відповідний персонал у міністерствах та парламенті про національні та міжнародні новини (зазвичай застосовуєть-ся форма електронного прес-релізу або SMS-повідомлень, що надсилаються адресатам). Для цього обробляється інформація, що над-ходить з 25 агентств, 90 радіо- та 30 телепро-грам, трансльованих німецькою та 23 – інши-ми мовами [13]. Відповідна інформація пода-ється канцлеру двічі на день;

• здійснення моніторингу громадської думки з метою формування бази даних щодо суспільного ставлення, яка має використову-ватися при прийнятті урядових рішень;

• здійснення координування служб мініс-терств щодо зв’язків із громадськістю.

До другої групи завдань належать:• інформування суспільства та медіа про

політичну діяльність та цілі уряду;• забезпечення інформацією про Німеччи-

ну інших країн у співпраці з Міністерством закордонних справ;

• підтримка німецьких новинних служб у Німеччині та за кордоном.

Бюро поділене на три департаменти, що складаються з підрозділів і відділів. Департа-мент І виконує адміністративні функції та за-безпечує технічну реалізацію PR-діяльності. Департамент ІІ, зокрема, здійснює медіа-моні-торинг та аналіз іміджу Німеччини в закор-донних ЗМІ. Департамент ІІІ займається зв’язками з пресою, PR-діяльністю та має внутрішню структуру відповідно до сфер державної політики. У попередні роки PR-ом Німеччини в інших країнах займалося Бюро, але ця роль була передана Міністерству за-

5 Структура федеральної виконавчої влади є такою:

• вищі федеральні органи;• федеральні агентства / відомства – виконавчі

органи влади верхнього рівня;• виконавчі органи влади середнього та нижчо-

го рівня.Вищі федеральні органи влади – це органи, що

мають конституційний статус. До них належать Федеральний Президент, Федеральний Канцлер, Відомство федерального канцлера, Федеральний Конституційний суд, Уповноважений Федераль-ного уряду з питань культури та засобів масової інформації, федеральні міністерства тощо.

кордонних справ6 під час «червоно-зеленої» коаліції (1998–2005 рр.).

Станом на 1 травня 2013 року чисельність персоналу Бюро налічує до 500 осіб [10, с. 45], приблизно 80 % співробітників працюють у Берліні, ще 20 % – у Бонні.

Організаційна структура Бюро зазнає перманентних змін, проте порівняльний ана-ліз двох варіантів його структури [14, 15], що представлені на рис. 1, 2, дає змогу дійти ви-сновку про стабільність видів діяльності, сфер і напрямів регулювання Бюро. Зміни є, швидше, результатами внутрішніх «переста-новок». Так, інтернет-група була переймено-вана на інтернет-редакцію та перепідпорядко-вана від заступника керівника Бюро до Де-партаменту ІІІ; відділ Європи був закритий у Бонні та залишився лише у Берліні; відбу-лося перепорядкування відділів у межах Де-партаменту ІІІ тощо. До новацій можна відне-сти запровадження нового напряму діяль-ності Групи преси та зв’язків зі ЗМІ – під-тримки Web 2.0.

Важливо, що обов’язок інформувати гро-мадян про політику уряду є частиною кон-ституційної відповідальності Бюро [16]. Гро-мадяни можуть оформити передплату (зокре-ма безкоштовно) та отримувати щоп’ятниці електронною поштою інформаційний бюле-тень від Федерального бюро преси та інфор-мації, що містить огляд найважливіших полі-тичних питань тижня [17]. Бюро поширює інформацію щодо змін у законодавстві до-ступною мовою, видає брошури (у т.ч. в елек-тронній формі) для конкретних цільових груп (молоді, жінок, службовців, пенсіонерів) з назвою «Порадник».

В урядовому «Бюлетені» публікуються промови Федерального президента, Федераль-ного канцлера та міністрів, а також важливі національні та міжнародні документи. Крім того, Бюро публікує щорічні звіти уряду, орга-нізовує семінари та конференції за участю урядовців і депутатів, ознайомлення з роботою органів влади громадянами та зустрічі з уря-довцями і депутатами, приділяє значну увагу виховній роботі серед дітей і молоді [10, с. 106].

Бюро забезпечує роботу та щоденне онов-лення веб-сайтів www.bundesregierung.de та www.bundeskanzlerin.de.

З жовтня 2011 р. на YouTube веде мовлення канал федерального уряду, що транслює відео з актуальних політичних питань. До регуляр-них відео належать: «Тиждень канцлера», що містить огляд найважливіших заходів;

6 Organisationserlass des Bundeskanzlers Oktober 2002, vom 22. BGBl. – I S. 4206.



Від

діл

и,

розт

ашов

ані у

Бер

лін

іВ

ідді

ли

, ро

зташ

ован

і в Б

онн

іВ

ідді

ли

, ро

зташ

ован

і в

обох

міс

тах

Голо

ва Ф

едер

альн

ого

бюро

пре

си т

а ін

фор

мац

ії

Дер

жав

ни

й се

крет

арО

фіс

дер

жсе

крет

аря

Груп

а пр

еси

та

зв’я

зків

зі З

МІ:

го

ловн

ий

реда

ктор

, мед

іа-п

ідтр

им

ка,

акре

дита

ція

,оф

іцій

ни

й ф

отог

раф

Зас

туп

ни

к ке

рівн

ика

Б

юро

пре

си т

а ін

фор

мац

ії

Віц

е-сп

ікер

Віц

е-сп

ікер

З

асту

пн

ик

Голо

ви –

Кер

івн

ик

Бю

ро п

реси

та

інф

орм

ації

Інте

рнет

-гру

па

Від

діле

нн

я в

Бон

ні

Груп

а в

Бон

ні

Від

діл

104

Від

діл

202

Від

діл

213

ДЕ

ПА

РТ

АМ

ЕН

Т І

Ц

ентр

альн

е уп

равл

інн

я

Під

розд

іл 1

1 ІТ

-заб

езп

ечен

ня

Від

діл

110

Орг

аніз

ацій

ни

й,

внут

ріш

ньо

го а

уди

ту,

анти

кри

зово

го у

пра

влін

ня

Від

діл

111

В

нут

ріш

ньо

ї сл

ужби

, ко

нф

іден

цій

нос

ті,

бюро

пер

епус

ток

Від

діл

112

З

в’яз

ок

Від

діл

113

Інф

орм

ацій

ни

х те

хнол

огій

Під

розд

іл 1

0

Від

діл

100

Бю

джет

у, к

онтр

олю

, за

куп

івел

ь, т

ехн

ічн

ого

упра

влін

ня

Від

діл

101

Кад

рово

го

забе

зпеч

енн

я

Від

діл

102

Юри

дичн

ий

Від

діл

103

Обс

луг

овув

анн

я ві

двід

увач

ів

Від

діл

104

А

дмін

істр

ація

в Б

онн

і

ДЕ

ПА

РТ

АМ

ЕН

Т І

І П

осер

едн

иц

тво/

Мон

ітор

ин

г З

МІ

Під

розд

іл 2

1 К

оміс

ар

із з

ахи

сту

дан

их

Від

діл

210

Web

, ін

тран

ет,

бази

дан

их, а

рхів

З

МІ,

біб

ліот

ека

Від

діл

211

Си

туац

ійн

ий

цен

тр

Від

діл

212

Мон

ітор

ин

гу п

реси

Від

діл

213

Мон

ітор

ин

гу Т

Б

та р

адіо

Під

розд

іл 2

0

Від

діл

200

М

іжві

дом

чої к

оорд

ин

ації

, ко

рпор

ати

вног

о ди

зай

ну,

кі

нов

иро

бни

цтв

а, З

МІ,

др

уков

ани

х ви

дан

ь

Від

діл

201

Орг

аніз

ація

зах

одів

Від

діл

202

Про

даж

у

Від

діл

203

Фед

ерал

ьна

філ

ьмот

ека,

ре

дакц

ія іл

юст

рац

ій,

база

дан

их

ілю

стра

цій

Від

діл

204

Ви

вчен

ня

та а

нал

ізу

гром

адсь

кої д

умки

ДЕ

ПА

РТ

АМ

ЕН

Т І

ІІ

Зв’

язки

з п

ресо

ю т

агро

мад

ські

стю

Під

розд

іл 3

1

Від

діл

310

Зов

ніш

ньо

ї пол

іти

ки,

безп

еков

ої п

оліт

ики

, п

оліт

ики

у с

фер

і роз

витк

у

Від

діл

311

Кул

ьту

ри т

а м

едіа

Від

діл

312

Вн

утрі

шн

іх с

пра

в,

юст

иц

ії, у

сп

рава

х ф

едер

ації

, Цер

кви

та р

еліг

ійн

их

гром

ад

Від

діл

314

Т

ран

спор

ту, б

удів

ни

цтв

а,

міс

ьког

о ро

зви

тку

Від

діл

313

Нав

кол

иш

ньо

го

сере

дови

ща

та е

нер

гети

ки

Під

розд

іл 3

0

Від

діл

300

Між

відо

мчо

ї коо

рди

нац

ії

PR

-дія

льн

ості

Від

діл

301

Євр

опи

Від

діл

302

Роб

оти

, осв

іти

, соц

іал

ьни

х п

ита

нь,

мед

иц

ин

и

Від

діл

303

Ф

інан

сів,

еко

ном

іки

, н

ауко

вих

досл

ідж

ень

і тех

нол

огій

Від

діл

304

Сім

’ї, л

ітн

іх л

юде

й, ж

інок

та

мол

оді

Від

діл

305

Сіл

ьськ

ого

госп

одар

ства

та

зах

ист

у п

рав

спож

ива

чів

Рис

. 1. С

трук

тура

Фед

ерал

ьног

о бю

ро п

реси

та

інф

орм

ації

ста

ном

на

1 тр

авня

201

3 ро

ку



Від

діл

и,

розт

ашов

ані у

Бер

лін

іВ

ідді

ли

, ро

зташ

ован

і в Б

онн

іВ

ідді

ли

, ро

зташ

ован

і в

обох

міс

тах

Голо

ва Ф

едер

альн

ого

бюро

пре

си т

а ін

фор

мац

ії

Дер

жав

ни

й се

крет

арО

фіс

дер

жсе

крет

аря

Груп

а пр

еси

та

зв’я

зків

зі З

МІ:

го

ловн

ий

реда

ктор

, мед

іа-п

ідтр

им

ка,

акре

дита

ція

, оф

іцій

ни

й ф

отог

раф

, Web

2.0

Зас

туп

ни

к ке

рівн

ика

Б

юро

пре

си т

а ін

фор

мац

ії

Віц

е-сп

ікер

Віц

е-сп

ікер

З

асту

пн

ик

Голо

ви –

Кер

івн

ик

Бю

ро п

реси

та

інф

орм

ації

Від

діле

нн

я в

Бон

ні

Груп

а в

Бон

ні

Від

діл

104

Від

діл

202

Від

діл

213

ДЕ

ПА

РТ

АМ

ЕН

Т І

Ц

ентр

альн

е уп

равл

інн

я

Під

розд

іл 1

1 ІТ

-заб

езп

ечен

ня

Від

діл

110

Орг

аніз

ацій

ни

й,

внут

ріш

ньо

го а

уди

ту,

анти

кри

зово

гоуп

равл

іння

Від

діл

111

Вн

утрі

шн

ьої с

луж

би,

кон

фід

енц

ійн

ості

,

бюро

пер

епус

ток

Під

розд

іл 1

0

Від

діл

100

Бю

джет

у, к

онтр

олю

, за

куп

івел

ь, т

ехн

ічн

ого

упра

влін

ня

Від

діл

101

Кад

рово

го

забе

зпеч

енн

я

Від

діл

102

Юри

дичн

ий

Від

діл

103

Обс

луг

овув

анн

я ві

двід

увач

ів

Від

діл

104

А

дмін

істр

ація

в Б

онні

ДЕ

ПА

РТ

АМ

ЕН

Т І

ІП

осер

едни

цтво

/ М

оніт

орин

г З

МІ

Під

розд

іл 2

1 К

оміс

ар

із

захи

сту

дан

их

Від

діл

210:

ін

тран

ет,

ба

зи д

аних

, арх

ів

ЗМ

І,

бібл

іоте

ка

Від

діл

211

Си

туац

ійн

ий

цен

тр

Від

діл

212

Мон

ітор

ин

гу

пре

си

Під

розд

іл 2

0

Від

діл

200

М

іжві

дом

чої к

оорд

ин

ації

, ко

рпор

ати

вног

о ди

зай

ну,

З

МІ,

дру

кова

них

вида

нь

Від

діл

201

Орг

аніз

ація

зах

одів

Від

діл

202

Про

даж

у

Від

діл

203:

Ф

едер

альн

а ф

ільм

отек

а,

реда

кція

ілю

стра

цій

,

база

дан

их

ілю

стра

цій

Від

діл

204

Ви

вчен

ня

та а

нал

ізу

гром

адсь

кої д

умки

ДЕ

ПА

РТ

АМ

ЕН

Т І

ІІ

Зв’

язки

з

пре

сою

та

гром

адсь

кіст

ю

Під

розд

іл 3

1

Від

діл

305

Сіл

ьськ

ого

госп

одар

ства

та з

ахис

ту п

рав

спож

ивач

ів

Від

діл

311

Кул

ьту

ри т

а м

едіа

Від

діл

312

Вну

тріш

ніх

спра

в,

юст

иції,

у с

прав

ахф

едер

ації,

Цер

кви

та р

еліг

ійни

х гр

омад

Від

діл

313

Ста

лого

роз

витк

ута

ене

ргет

ики

Під

розд

іл 3

0

Від

діл

301

Євр

опи

Від

діл

300

Між

відо

мчо

їко

орди

наці

їP

R-д

іяль

ност

і

Від

діл

ІР

Інте

рнет

-ред

акц

ія

Від

діл

302

Зов

ніш

ньої

пол

ітик

и,бе

зпек

ової

пол

ітик

и,по

літи

ки

у сф

ері р

озви

тку

Від

діл

112

З

в’яз

ок

Від

діл

113

Інф

орм

ацій

ни

х те

хнол

огій

Від

діл

213

Мон

ітор

ингу

ТБ

та р

адіо

Дія

льн

ість

у с

фер

іст

алог

о ро

звит

ку

Під

розд

іл 3

2

Від

діл

320

Роб

оти,

осв

іти,

со

ціал

ьних

пит

ань,

мед

ицин

и

Від

діл

321

Фін

ансі

в, е

коно

мік

и,те

хнол

огій

та ін

фра

стру

ктур

и

Від

діл

322

Сім

’ї, л

ітні

х лю

дей,

ж

інок

та

мол

оді

Від

діл

323

Нав

коли

шнь

ого

сере

дови

ща,

ох

орон

и пр

ирод

и,яд

ерно

ї без

пеки

Рис

. 2. С

трук

тура

Фед

ерал

ьног

о бю

ро п

реси

та

інф

орм

ації

ста

ном

на

1 кв

ітня

201

4 ро

ку




Podcast – програма, в якій канцлер розповідає про своє ставлення та очікування від най-ближчих подій; «3 питання, 3 відповіді», в якій міністри відповідають на поставлені запитання.

За допомогою Twitter громадяни можуть спілкуватися безпосередньо з прес-секретарем уряду. Нині цей акаунт має понад 100000 «фолловерів».

Фотографії, що з’являються під час офіцій-них заходів та інших важливих подій за учас-тю канцлера, розміщуються на Flickr [12].

За ініціативи Федерального уряду у спів-праці з Інформаційним бюро Європейського парламенту та Представництвом Європей-ської Комісії 2005 р. був започаткований про-ект-партнерство, спрямований на поширення інформації щодо ЄС у Німеччині. Він реалізу-ється, зокрема, через веб-сайт «Європейська дія» [18], що містить огляд спільних проектів, інформацію про можливість взяти в них участь, архів публікацій, які можна замовити або завантажити, структурований набір по-силань на установи ЄС в Німеччині тощо.

Федеральний уряд у проекті представле-ний Федеральним бюро преси та інформації та прес-службою Міністерства закордонних справ. Бюро адмініструє проект.

Крім Федерального бюро преси та інфор-мації, що репрезентує уряд загалом, міністер-ства мають власні департаменти преси та PR. Вони займаються більш специфічними тема-ми в межах діяльності відповідного міністер-ства. З метою гарантування «єдиного голо-су» уряду голова Федерального бюро преси та інформації постійно підтримує зв’язок із прес-секретарями 14-ти міністерств.

Прес-секретарі уряду – голови Федераль-ного бюро преси та інформації є переважно колишніми журналістами. Зазвичай прес-секретар належить до близького кола канцле-ра та бере участь у щоденних брифінгах Ві-домства федерального канцлера.

Прес-секретар уряду спілкується з пред-ставниками корпусу національної преси тричі на тиждень, звітуючи про роботу уряду за останні 2–3 дні, урядові ініціативи та пла-ни. Якщо немає звітування по суті, прес-конференція проводиться в режимі вільних запитань журналістів. За відсутності в речни-ка необхідної інформації для відповіді на за-питання, після закінчення прес-конференції її протягом кількох годин надсилають журна-лістам електронною поштою [19].

У 1949 р. журналісти Берліна зареєструва-ли асоціацію, відому як Федеральна асоціація преси (Bundespressekonferenz, BPK). Будь-який парламентський журналіст може стати її

членом. Нині Федеральна асоціація преси налічує близько дев’ятисот членів. Асоціація організовує прес-конференції, що проходять у її власній будівлі. Тобто прес-секретар уряду та всі політики, включаючи канцлера, поста-ють перед пресою як гості Асоціації.

Перевагою такої моделі співпраці, зокрема, є усталеність графіку спілкування, що забез-печує постійну комунікацію «влада-медіа».

Іноземні журналісти мають аналогічний доступ до урядової інформації: функціонує асоціація іноземних кореспондентів (Verein der ausländischen Presse in Deutschland, VAP), яка не тільки організовує власні зустрічі та інтерв’ю з політиками, а й надає можливість своїм членам брати участь у прес-конференціях, організованих Федеральною асоціацією преси [20, с. 52].

Узвичаєними також є т.зв. базові обгово-рення – клуби журналістів, які запрошують політиків чи їх прес-секретарів для нефор-мального обміну інформацією. Інформація, що надається під час базових обговорень, є неофіційною та не підлягає опублікуванню; вона, швидше, має на меті тлумачення про-блем і роз’яснення стратегій. Обговорення організуються відповідно до приналежності до певної політичної сили чи типу медіа та відповідно можуть бути корисним каналом під час формування стратегії менеджменту новин [9].

У 2010 р. Федеральне бюро преси та інфор-мації мало бюджет у 16 млн євро для PR-діяльності. Міністерства мали відповідні до-даткові бюджети, зокрема Міністерство праці та соціальних відносин мало найбільший бю-джет – 13 млн євро, а Міністерство юстиції – найменший, а саме 91 тис. євро [20, с. 51].

У попередні роки федеральної республіки німецькі уряди незалежно від їх «кольорової» приналежності систематично використовува-ли ресурси Федерального бюро преси та ін-формації для діяльності, що стосувалася ви-борчих кампаній. Проте уряд не має підтриму-вати партійні кампанії. Це питання зрештою потрапило на розгляд Федерального консти-туційного суду7.

7 Одним з основних джерел права у правовій системі Німеччини є рішення Конституційного суду країни. За юридичною силою вони відповідні звичайним законам. Що ж стосується тлумачення Конституційним судом парламентських законів, то вони навіть перевищують за юридичною силою останні. Рішення Конституційного суду стосовно конституційності чи неконституційності законів є вирішальними для подальшої долі цих норма-тивно-правових актів і є обов’язковими для всіх без винятку державних органів [21, с. 10].




У своєму рішенні 1977 р. суд постановив, що уряд має утримуватися від реклами на ко-ристь тієї чи іншої партії та уникати впливу в інтересах окремих партій8. Тобто урядова комунікація не передбачає використання державних грошей на користь партій більшос-ті, що ведуть боротьбу з опозиційними парті-ями. Урядова комунікація закінчується там, де починається електоральна рекламна кампа-нія. Суд розрізнив дозволену та недозволену комунікативну діяльність уряду та визначив критерії (індикатори) перевірки приналеж-ності комунікативної активності уряду до виборчої кампанії, яка є недозволеною. Ці критерії охоплюють час, спосіб втілення та частоту комунікативної активності9.

Водночас цим і наступним рішенням 1983 р. Федеральний конституційний суд не лише підтвердив право уряду займатися активною PR-діяльністю, а й визнав її за необхідну, а також як засадничу передумову досягнення консенсусу в сучасному демократичному суспільстві10. Суд підкреслив, що відповідаль-на політична участь громадян має базуватися на інформації про рішення та заходи, що їх вживають державні органи. Тому уряд так само, як і законодавчі органи, має пояснювати власні вчинки та рішення суспільству.

Результатом рішень 1977 р. та 1983 р. та-кож стало розширення нормативно-правової бази урядової комунікації, зокрема поява під-законних актів (by-laws):

а) федерального уряду, що встановлюють обов’язковість участі глави прес-служби в за-сіданнях уряду;

8 Під час передвиборчої кампанії у Бундес-таг червоно-жовтий уряд під приводом Гельму-та Шмідта опублікував у період з 18 травня по 30 червня 1976 року в десяти найбільших щоден-них газетах і журналах матеріали, що стосували-ся досягнень уряду в різних сферах. Ці матеріали містили твердження: «Попередній аналіз свідчить, що ми знаходимося на правильному шляху. Ці до-сягнення є вартими довіри. Ми забезпечимо май-бутнє» [5, с. 172]. Також було видано книги й бро-шури, зокрема з промовами канцлера та членів уряду, накладом понад 1 млн.

Опозиція – ХДС – звернулася до суду, який своїм рішенням 1977 року задовольнив скаргу і ви-знав, що Федеральний уряд порушив положення статті 20 Основного закону і принцип рівних мож-ливостей, здійснивши публікацію бюджетним ко-штом, використовуючи ресурси Бюро, на додаткові агітаційні матеріали на користь правлячих партій.

9 Entscheidung vom 2. März 1977 / Bundesver-fassungs gericht // Amtliche Sammlung, BVerfGE 44,125.

10 Entscheidung vom 23. Februar 1983 / Bundes-ver fassungsgericht // Amtliche Sammlung, BVerfGE 63, 230.

б) федеральних міністерств, шо регулюють відповідну співпрацю між урядом і окремими міністерствами [20, с. 49].

У 2002 році Суд ухвалив рішення11 щодо особливостей інформаційної діяльності Феде-рального уряду в таких чутливих сферах сус-пільного життя, як захист прав споживачів і реалізація свободи віросповідання. Цими рішеннями Суд підкреслив, що в умовах демо-кратії уряд має швидко та належно реагувати на кризові ситуації, своєчасно надавати пу-блічну інформацію, спрямовану на розв’язання конфліктів у державі та суспіль-стві, та сприяти громадянам зорієнтуватися в ситуації, що склалася. Понад те, у фокусі уваги інформаційної діяльності уряду мають бути ті важливі суспільні процеси (події), що є поза межами або досі не стали предметом політичної діяльності.

Рішення «Захист прав споживачів: інфор-мація Федерального уряду щодо ринкової діяльності»12 стверджує таке.

1. Надання державою ринкової інформації не завдає шкоди основним правам, гаранто-ваним статтею 12.1 Основного закону, сто-совно конкуренції доти, доки вплив інформа-ції на конкурентну поведінку не призводить до спотворення ринкових відносин, і інфор-мація надається відповідно до правових норм (юридичних стандартів) надання державної інформації.

У контексті конституційного права значу-щими питаннями є:

• існування обов’язку уряду та збереження поділу повноважень;

11 Entscheidung vom 26. Juni 2002 / Bundes ver-fassungsgericht // Neue Juristische Wochenschrift 2002, S. 2621.

Entscheidung vom 26. Juni 2002 / Bundes ver-fas sungsgericht // Neue Juristische Wochenschrift 2002, S. 2626.

12 У 1985 році в Німеччині стався скандал щодо продажу вина з домішками діетиленгліколя, які є забороненими законом. Ця проблема отримала широкий розголос і потрапила у фокус уваги ЗМІ. Значне занепокоєння в населення викликало те, що точно не було відомо, які саме вина містили ці домішки, а також які наслідки для здоров’я від споживання цього вина можуть бути. Федераль-ний уряд відреагував на проблему та опублікував список тих вин, в яких діетіленгліколь був знайде-ний, а також оприлюднив дані фірм-виробників.

Названі фірми подали позов до суду щодо конституційної допустимості (законності) надан-ня державою інформації споживачам. Позивачі стверджували, що їх репутації було завдано шкоди внаслідок публікації списку і що у них впав това-рообіг, і отже, їх основні права на свободу профе-сійної діяльності та на захист власності було по-рушено.




• а також дотримання вимог точності та об’єктивності інформації.

2. Оскільки управляти державою є завдан-ням Федерального уряду, надання інформації в усіх випадках є виправданим, коли присутня федеративна відповідальність, яка може бути здійснена за допомогою інформації.

Рішення «Засадниче право свободи вірос-повідання як перешкода (бар’єр) інформацій-ної діяльності Федерального уряду»13 вста-новлює таке.

1. Засадниче право свободи віросповідання згідно зі ст. 4.1 та ст. 2 Основного закону не убезпечує від публічних, у тому числі кри-тичних, дебатів, ініційованих органами дер-жавної влади щодо носіїв цього права, їх цілей і діяльності. Ця дискусія, проте, має будувати-ся на принципах релігійної і філософської нейтральності держави і, відповідно, бути стриманою. Держава не може обмовляти, дис-кримінувати чи викривляти образ релігійної чи філософської спільноти.

2. Відповідно до свого завдання управляти Федеральний уряд може здійснювати інфор-маційну роботу в будь-якому випадку, що пе-редбачає загальну відповідальність держави, яка (відповідальність) може бути реалізована за допомогою інформації.

3. Для інформаційної діяльності Феде-рального уряду відповідно до виконання функцій управління немає жодної необхід-ності в окремому встановленому законом мандаті на додаток до існуючого завдання управляти, навіть тоді, коли це призводить до опосередкованого фактичного утиску осно-вних прав.

Німецькі дослідники стверджують, що названими рішеннями Конституційний суд піддав уряд критиці за неадекватну інформа-ційну політику [20, с. 49] та підкреслив, що державне управління не вичерпується вико-

13 Це рішення було ухвалено щодо звернення представників релігійної громади Ошо, яку в біль-шості країн світу визнано [тоталітарною] сектою.

У Німеччині вона кілька разів позивалася до суду через те, що офіційні особи християнство на-зивали «релігією», а рух Ошо – «сектою», тоді як таке найменування містить відтінок негативного судження. У позові, зокрема, вимагалося називати рух «новою релігійною течією».

Федеральний Конституційний суд скасував рі-шення Вищого адміністративного суду землі Пів-нічний Рейн-Вестфалія від 22 травня 1990 року як таке, що порушує основне право позивача відпо-відно до ст. 4.1 та ст. 2 Основного закону. Скасо-вувалося, зокрема, визнання дій заявника «руй-нівними», «псевдорелігійними» та звинувачення у маніпулюванні членами громади. Щодо інших складників позову конституційну скаргу було від-хилено.

нанням законодавства та впливом на його розвиток, а й охоплює поширення інформації у суспільстві.

Висновки

1. Інституційне забезпечення інформацій-ної (а у подальшому – комунікативної) полі-тики на території Німеччини запроваджено ще з середини ХІХ ст.; на сьогодні його ядром є Федеральне бюро преси та інформації, ство-рене 1949 року.

2. За комунікативну діяльність федераль-ного уряду відповідає урядовий речник, який:

• має статус державного секретаря;• очолює Федеральне бюро преси та ін-

формації, що підпорядковується безпосеред-ньо Федеральному канцлеру Німеччини;

• бере участь у щотижневих засіданнях федеральних міністрів та має право голосу.

3. Федеральне бюро преси та інформації є вищим федеральним органом, що:

• здійснює моніторинг ЗМІ та забезпечує його результатами представників федеральної влади;

• проводить дослідження громадської думки з питань, важливих для прийняття урядових рішень;

• координує діяльність комунікативних підрозділів міністерств;

• забезпечує комунікацію «влада-громад-ськість» і «влада-медіа».

4. Організаційна структура Федерально-го бюро преси та інформації є розгалуженою та включає відділи, розташовані в Берліні та Бонні, що підпорядковані трьом департа-ментам: адміністративному; департаменту, що забезпечує вироблення офіційної інфор-мації та здійснює моніторинги; департамен-ту, що забезпечує комунікативний зв’язок «влада-громадськість» і «влада-медіа». Та-кож у рамках Бюро функціонує Ситуацій-ний центр.

5. Механізм взаємодії «влада-медіа» реа-лізовано передусім за допомогою співпраці з Федеральною асоціацією преси, котра тричі на тиждень організовує прес-конференції, на яких прес-секретар уряду та всі політики, включаючи канцлера, спілкуються з журна-лістами. Перевагою такої моделі співпраці, зокрема, є усталеність графіку спілкування, що забезпечує постійну комунікацію «влада-медіа».

Напрямами подальших досліджень є фор-мування моделі інституційного забезпечення державної комунікативної політики України на основі міжнародного досвіду.





1. Тишкун Юрій. Ґенеза державної бюрократії в Німеччині : історико-політологічний аналіз / Юрій Тишкун // Укр. нац. ідея : реалії та перспективи розв. – Львів : Нац. ун-т «Львівська політехніка», 2011. – Вип. 23. – С. 47–52.

2. Гейвах П. П. Порівняльний аналіз організації державної служби Німеччини, Австрії та України / П. П. Гейвах // Державне управління та місцеве самоврядування. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2012. – Вип. 1 (12). – С. 163–172.

3. Bentele Gunter. From Literary Bureaus to a Modern Profession : The Development and Current Structure of Public Relations in Germany / Gunter Bentele, Stefan Wehmeier // The global public relations handbooks : theory, research, and practice. – Mahwah, IEA. – 2003. – P. 199–221.

4. Буренко В. Історичне місце та роль комунікації в системі державного управління Німеччини / В. Буренко // Вісн. НАДУ. – 2005. – № 2. – С. 413–421.

5. Köhler Melanie Miriam. Handbuch Regierungs-PR. Öffentlichkeitsarbeit von Bundesregierungen und deren Beratern / Miriam Melanie Köhler, Christian H. Schuster (Hrsg.). – Wiesbaden : VS Verlag für Sozialwissenschaften. – 2006. – 499 s.

6. Буренко В. Засоби масової інформації в системі урядової комунікації Федеративної Республіки Німеччини : теоретико-прикладні аспекти / В. Буренко // Вісн. НАДУ. – 2009. – № 1. – С. 69–78.

7. Буренко В. Федеральна служба з питань преси та інформації в системі урядової комунікації ФРН / В. Буренко // Вісн. НАДУ. – 2005. – № 4. – С. 442–450.

8. Буренко В. Фінансовий вимір інформаційної політики та принципи фінансового забезпечення ін-формаційної діяльності уряду ФРН / В. Буренко // зб. наук. пр. НАДУ. – 2005. – № 2. – С. 459–469.

9. Sanders Karen. Communicating Governments : A Three-Country Comparison of How Governments Communicate with Citizens / Karen Sanders, Maria José Canel Crespo & Christina Holtz-Bacha // International Journal of Press/Politics. – 2011. – 16 (4). – P. 523–547.

10. Комунікація : демократичні стандарти в роботі органів державної влади : навч. посіб. / за заг. ред. Н. К. Дніпренко. – К. : ТОВ «Вістка», 2008. – 164 с.

11. Bundespresseamt [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bundesregierung.de/Webs/Breg/DE/Bundesregierung/Bundespresseamt/_node.html

12. Bundespresseamt [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bundesregierung.de/Content/DE/StatischeSeiten/Breg/bundespresseamt-das-amt-im-ueberblick.html?nn=391634

13. Федеральное ведомство печати и информации [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://emigration.russie.ru/information/sociallife/massmediaandpublicopinion.htm

14. Organigramm BPA / Stand : 1. Mai 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.b u n d e s r e g i e r u n g . d e / C o n t e n t / D E / _ A n l a g e n / d r u c k v e r s i o n - o r g a n i g r a m m - b p a . p d f ? _ _blob=publicationFile&v=14

15. Organigramm BPA / Stand : 1. April 2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.b u n d e s r e g i e r u n g . d e / C o n t e n t / D E / _ A n l a g e n / d r u c k v e r s i o n - o r g a n i g r a m m - b p a . p d f ? _ _blob=publicationFile&v=15

16. Bundespresseamt [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bundesregierung.de/Webs/Breg/DE/Bundesregierung/Bundespresseamt/aufgabe_flash/_node.html

17. Newsletter und Abos [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bundesregierung.de/Content/DE/Leichte%2520Sprache/leichte-sprache-internetseite-bundesregierung.html%3Bjsessionid%3DEAF045CD2EBC8BA86F9370A21E17D094.s2t1 %3Fnn%3D428364&usg=ALkJrhji8uadJFcp-cz3CRGduz-9gBNmZA

18. Aktion Europa [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.aktion-europa.de/19. Пресс-секретарь канцлера простился с прессой // Deutsche Welle [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://www.dw.de/пресс-секретарь-канцлера-простился-с-прессой/a-584601020. Holtz-Bacha C. Government communication in Germany : Maintaining the fine line between information

and advertising // Government Communication : Cases and Challenges / ed. by Karen Sanders and Maria José Canel Crespo. – N. Y., London : Bloomsbury Academic, 2013. – P. 45–58.

21. Система державного управління Федеративної Республіки Німеччина : досвід для України : наук. вид. / авт.-упоряд. Ю. В. Ковбасюк, С. В. Загороднюк, П. І. Крайнік ; за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К. : НАДУ, 2010. – 77 с.




УДК: 351.862.4

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПРИВАТНОГО СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ:

УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Жовтенко Тарас Григорович,Жовтенко Тарас Григорович,кандидат політичних науккандидат політичних наук

Проаналізовано проблеми зростання функціональної та інституційної ваги при-ватного сегмента сектору національної безпеки за умов трансформаційних змін без-пекового середовища світу на прикладі Сполучених Штатів Америки. Зроблено ви-сновки щодо використання відповідного досвіду в розбудові системи національної безпеки України.

Ключові слова: система національної безпеки, міжнародне безпекове середовище, приватний сегмент сектору національної безпеки, Сполучені Штати Америки, Україна.

Початок ХХІ ст. виявив чіткі тенденції до остаточної трансформації безпекового середо-вища від біполярної до багатополярної моделі. Ці процеси значною мірою вплинули на ха-рактер загроз як міжнародній безпеці загалом, так і національній безпеці кожної країни. Де-мократичні держави знаходяться в постійно-му пошуку балансу між максимально ефек-тивним функціонуванням власних систем безпеки та дотриманням гарантованих сус-пільних прав і свобод. Кожна держава, врахо-вуючи політичні, історичні, економічні, соці-альні особливості, змушена шукати власний шлях еволюції своєї системи національної безпеки в напрямку його максимальної відпо-відності новим безпековим реаліям. Дедалі більше країн схиляється в цьому контексті до використання приватних суб’єктів для вирі-шення проблем національної безпеки.

За умов становлення системи національної безпеки України, а також активного пошуку нашою державою свого місця в регіональній і глобальній системах безпеки, особливої ак-туальності набуває потреба врахування до-свіду зарубіжних країн з ефективної інтеграції приватного сегменту цієї системи в загальний механізм гарантування національної безпеки держави.

Значну увагу цій проблемі приділяють такі українські дослідники, як В. В. Крутов, В. Г. Пилипчук, які розглядають її на основі аналізу розвитку систем безпеки приватних

підприємств. Г. П. Новицький, Н. П. Матюхі-на розглядають взаємозв’язок приватного і державного сегментів системи національної безпеки держави. З-поміж американських до-слідників слід виділити праці Д. Пріст, У. Ар-кіна, П. Піллара, Дж. Скахілла та інших, які зосереджують свій аналіз на проблемних мо-ментах взаємодії суб’єктів приватного сектору безпеки США з державними елементами системи національної безпеки країни.

Система національної безпеки країни є на-ріжним каменем усіх вимірів державної ста-більності. Від того, якою мірою функціону-вання цієї системи відповідає актуальним ви-кликам національній та міжнародній безпеці, залежить захищеність держави, суспільства й особи. Адекватне реагування на безпекові виклики гарантує струнка архітектура систе-ми національної безпеки країни, чіткий розпо-діл повноважень в її межах та забезпечення належного контролю. Однак, оскільки вона цілком інтегрована й діє виключно в коорди-натах національної політики держави, загаль-ною тенденцією є певна міра політизованості діяльності елементів системи національної безпеки країни. Така тенденція не може не мати впливу на загальну ефективність ро-боти національного безпекового апарату дер-жави. Відтак кожна країна шукає свій спосіб вирішення цих проблем.

Серед найпоширеніших способів виходу з подібних ситуацій можна назвати, по-перше,



Тенденції розвитку приватного сектору безпеки Сполучених Штатів Америки: уроки для України

реформування безпекового апарату країни (як структурне, так і функціональне) в частині не-відповідності актуальним загрозам, і по-друге, пошук альтернативних інструментів їх усунен-ня. З-поміж останніх найпоширенішою є прак-тика залучення суб’єктів приватного сектора до вирішення проблем національної безпеки. Позитивним прикладом цього як в контексті активної безпекової політики, так і в контексті розвиненості приватного сегменту сектору без-пеки є Сполучені Штати Америки.

Відтак, метою даної статті є аналіз актуаль-них тенденцій розвитку приватного сегменту безпекового сектору США та використання відповідного досвіду Україною при розбудові власної системи національної безпеки.

Каталізатором актуалізації проблеми ви-користання суб’єктів приватного сегменту сектору національної безпеки Сполучених Штатів Америки стали сумнозвісні події 11 ве-ресня 2001 р. [3, р. 19]. На той час, наприклад, така компанія, як «Дженерал Дайнемікс», працювала з 9 із 16 основних розвідувальних відомств: від Агентства національної безпеки (АНБ) до Департаменту внутрішньої безпеки (ДВБ). Зокрема, 2003 р. корпорація витратила мільйони доларів на оснащення й технічну підтримку офісів ДВБ, у тому числі його Цен-тру національних операцій (National Operations Center), Департаменту розвідки й аналізу (Office of Intelligence and Analysis) та Департа-менту безпеки (Office of Security). 2009 р. компанія повідомила про 319 млрд дол. США прибутку порівняно з 10,4 млрд у 2000 р. [4, p. 178]. Штат компанії за вказаний період збіль-шився з 43 300 до 91 700 працівників. Прибуток підрозділів компанії, робота яких стосується розвідувальної та інформаційно-аналітичної діяльності – основних підрядників урядових контрактів, зросла з 2,4 млрд у 2000 р. до 10 млрд дол. у 2009 р. Загалом, за цей період тільки вказані підрозділи принесли компанії 34 % загального прибутку.

«Дженерал Дайнемікс» здійснює забезпе-чення контррозвідувальних операцій і тренує нових аналітиків. ВПС США підписали з ком-панією угоду на суму 600 млн дол. для забез-печення перехоплення комунікацій. Щорічно з компанією укладаються угоди загальною сумою на 1 млрд дол. для забезпечення кібер-безпеки урядових комп’ютерних мереж і шиф-рування систем військового зв’язку. Компанія має угоди з проведення інформаційно-психо-логічних операцій – у вересні 2009 р. вона виграла 10-мільярдний контракт від Підрозді-лу психологічних операцій Командування спеціальних операцій (Special Operations Command) на створення веб-сайтів, які мають

впливати на погляди іноземців щодо зовніш-ньої політики США. Одним із прикладів такої діяльності є Інтернет-ресурс SETimes.com.

Приклад «Дженерал Дайнемікс» відобра-жає тенденцію до поступової приватизації сектору національної безпеки США.

З 854 тис. осіб із допуском до цілком таєм-ної інформації близько 265 тис. не є держав-ними службовцями, вони – контрактори, які працюють на комерційні структури.

Приватні компанії вже тривалий час спів-працювали з урядовими інституціями США, однак таке кардинальне зростання їх частки у безпековому секторі країни стало результа-том державної політики розвідувальних ві-домств, Білого Дому і Конгресу щодо збіль-шення потужності державного апарату. Вод-ночас політична еліта намагалася приховати фактичне зростання урядових інституцій на початку 2000-х рр. Контрактори не вважають-ся штатними працівниками державних струк-тур, і водночас це суттєво пришвидшує про-цедури прийняття на роботу (немає необхід-ності дотримуватися тривалих формальнос-тей, перевірок тощо, як це необхідно при прийнятті на роботу державного службовця).

Результатом такої політики, яка значно активізувалася після подій 11 вересня 2001 р., стало кардинальне зростання залученості приватних компанії до вирішення практич-них завдань політики національної безпеки США. Ілюзію економії бюджетних коштів розвінчують результати відповідних дослі-джень. Так, дослідження, здійснене Управ-лінням Директора національної розвідки (Office of the Director of National Intelligence) 2008 р., свідчить, що частка контракторів у штаті розвідувальних агентств країни ста-новила 29 %, а витрачалося на них аж 49 % бюджетних коштів.

Незважаючи на ці обставини, адміністрація Б. Обами від початку планувала скоротити кількість приватного персоналу державних безпекових інституцій лише на 7 % протягом 2 років. Офіційно приватні співробітники можуть сприяти державним структурам ви-конувати багато видів робіт, але найважливіші для держави функції повинні виконуватися виключно особами з відповідним рівнем пов-новажень та відповідальності. З цієї причини контракторам заборонено здійснювати згідно з офіційним формулюванням «виключно державні функції». Однак, незважаючи на ці правила, у роботі розвідувальних і контрроз-відувальних органів контрактори постійно виконують такі «виключно державні функ-ції». Так, Д. Пріст та У. Аркін пишуть про такі факти [4, p. 182]:




• у Департаменті внутрішньої безпеки кількість контракторів дорівнює кількості держслужбовців. Департамент залежить від більше як сотні приватних фірм з питань персоналу спеціалізованої кваліфікації та ви-конання специфічних функцій. До їх числа входять рекрутнигові агентства. У Департа-менті розвідки 6 із кожних 10 співробітників – контрактори;

• Агентство національної безпеки (National Security Agency), відповідальне за електронну розвідку, забезпечує свій технологічний про-грес виключно за рахунок приватних фірм. Нині АНБ співпрацює з 480 компаніями і їх число зростає;

• Офіс національної розвідки (National Reconnaissance Office) здійснює всі пуски, ви-ведення на орбіту та окремі аспекти обслуго-вування розвідувальних супутників;

• кожна розвідувальна та військова устано-ва залежить від лінгвістів-контрактників для спілкування за кордоном, перекладу докумен-тів та аналізу перехоплень голосових каналів зв’язку. У цій сфері задіяно 56 компаній;

• кожна із 16 розвідувальних установ США залежить від приватних фірм при облаштуван-ні комп’ютерних мереж, з’єднанні з аналогіч-ними мережами інших установ, обробці та аналізі даних цих мереж. У галузі розробок апаратного і програмного забезпечення для цих потреб задіяно понад 400 компаній.

Подібна ситуація спричиняє ще один не-гативний результат – штат держслужбовців складається переважно з молодих і недостат-ньо кваліфікованих працівників, тоді як до-свідчені кадри, переходячи у штат приватних компаній, часто працюють у тих же держ-структурах, з яких нещодавно пішли. Так, третина штату Центрального розвідувального управління – це працівники більше 100 при-ватних фірм. Вони виконують усі без винятку функції агентства – від вербування інформа-торів і забезпечення безпеки операцій, аналізу оперативної інформації аж до підготовки майбутніх офіцерів цього управління.

Така практика використання контракторів суперечить офіційним вимогам, однак на практиці використовується майже всіма без-пековими інституціями США [5, p. 127].

Відтак очевидною є тенденція до зміщення акцентів діяльності приватних суб’єктів без-пекового сектору держави у бік вирішення тих завдань національної безпеки, які раніше на-лежали виключно до компетенції державних безпекових інституцій. З цим пов’язана низка суттєвих зауваг, які стосуються передусім надто слабкої підпорядкованості цих суб’єктів суб’єктам цивільного контролю. Іншою на-

гальною проблемою є потрапляння до контр-акторів, не зв’язаних державною присягою та відповідними зобов’язаннями, чутливої для національної безпеки держави інформації. Бачимо, що ці та чимало інших аналогічних проблем потребують вирішення з урахуван-ням політичних, правових і соціальних аспек-тів співпраці державних і приватних сегментів безпеки.

Сполучені Штати Америки не є в цьому сенсі унікальною державою – за останні деся-тиріччя відбулося стрімке зростання цього сектору у значній кількості країн (Болгарія, Велика Британія, Ізраїль, Люксембург, Німеч-чина, Норвегія, Польща, Угорщина, Філіппі-ни, Чехія, Швеція та ін.), а чисельність його персоналу значно перевищує сили правоохо-ронних органів, зростає значення приватних служб безпеки як першої лінії попередження та протидії можливим загрозам і небезпекам, захисту основних об’єктів національної ін-фраструктури тощо.

Ці тенденції слід ураховувати і при побудо-ві системи національної безпеки України, на-самперед на правовому [2, с. 8] та системно-функціональному [1, с. 9] рівнях. Адже ця система повинна як мінімум адекватно взаємо-діяти із приватними акторами безпекової по-літики країн-партнерів нашої держави, надто таких, як Сполучені Штати Америки. А як максимум – ураховувати досвід інших країн при формуванні максимально дієвої архітекту-ри власної системи національної безпеки.

Особливої актуальності ця проблема на-буває в контексті ескалації військово-політич-ної кризи між Україною та Російською Феде-рацією довкола східних регіонів нашої держа-ви. Враховуючи практику використання Сполученими Штатами Америки контрактни-ків для вирішення розвідувальних та/або бо-йових задач, Україні слід звернути увагу на готовність РФ вдаватися до аналогічної практики. Численні повідомлення ЗМІ свід-чать про активне використання Збройними силами Росії чеченських найманців, що забез-печує ряд очевидних переваг.

1. Набагато більшу мобільність таких груп у контексті виконання передусім диверсійно-підривних завдань, а також використання елементів терористичної тактики (викорис-тання цивільного населення в якості «живих щитів» тощо).

2. Надає російській стороні додаткове поле для маневру в політичній сфері щодо невико-ристання підрозділів власних регулярних Збройних сил на території України.

Відтак, Україна повинна враховувати до-свід «приватного чинника» інструментарію



Тенденції розвитку приватного сектору безпеки Сполучених Штатів Америки: уроки для України

політики національної безпеки у наступних загальних моментах:

1. Діяльність спецслужб – чітко окреслити способи протидії (контррозвідка) або взаємо-дії (розвідка) не лише з кадровими офіцерами іноземних спецслужб, а й із приватними контрактниками, які часто самі є професіона-лами спеціальних служб своїх країн, але з огляду на статус працівника приватної кор-порації не зобов’язані дотримуватися устале-них серед кадрових співробітників норм і правил, виконуючи конкретні оперативні завдання. Відповідно до специфіки діяльності спецслужб цей інструментарій має стосувати-ся обох базових рівнів діяльності: (а) опера-тивного, на якому необхідно розробляти від-повідні інструкції особовому складу щодо специфіки діяльності контрактників у сфері добування розвідувальної інформації; (б) аналітичного, на якому слід ураховувати те, що отримана іноземними контрактниками розвідувальна інформація може бути вико-ристана їх корпорацією-роботодавцем у своїх приватних цілях.

2. Військова політика – забезпечити ін-струментарій взаємодії військовослужбовців ЗС України із приватними контрактниками, які виконують специфічні бойові задачі. При цьому особливу вагу слід звернути на наступ-ні моменти: (а) непідпорядкованість контракт-ників загальній командній структурі на театрі

бойових дій; (б) специфічні форми і методи, які використовують контрактники під час ви-конання бойових задач. Це завдання дедалі більше актуалізується у зв’язку з поширенням тенденцій самоорганізації громадян України у парамілітарні загони, аж до набуття ними офіційного статусу в структурі силового апа-рату держави, як це сталося, зокрема, з баталь-йоном «Дніпро».

3. Інформаційна безпека – врахувати особ-ливості інформаційного резонансу при висвіт-ленні окремих аспектів діяльності кон т рак т-ників, що можуть прямо стосуватися чутливих для національної безпеки держави питань. В інформаційному забезпеченні безпекової політики слід окремо проробляти сценарії ін-формаційних кампаній та інструментів для протидії таким кампаніям, враховуючи можли-ві негативні інформаційні наслідки дій контр-актників.

Таким чином, Україна повинна враховува-ти сучасні тенденції «приватизації» сектору національної безпеки найрозвиненіших країн світу, передусім Сполучених Штатів Амери-ки, не лише з метою можливого впровадження найбільш успішних практик, що є перспекти-вою віддаленого майбутнього, а передусім для напрацювання механізмів співробітництва або протидії «недержавним» суб’єктам систем національної безпеки інших країн при вирі-шенні конкретних безпекових задач.


1. В українській розвідці працює ціла агентурна мережа Москви, – лист офіцерів [Електронний ре-сурс] / OSP-UA.info. – Режим доступу: http://osp-ua.info/analitics/18590-.html

2. Данільян О. Г. Національна безпека України : структура та напрямки реалізації / О. Г. Данільян, О. П. Дзьобань, М. І. Панов. – Харків : Фоліо, 2002. – 285 с.

3. Затримано представника спецслужби РФ, який планував диверсії в Україні / Новини України та світ. УКРІНФОРМ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrinform.ua/ukr/news/zatrimano_predstavnika_spetsslugbi_rf_yakiy_planuvav_diversiii_v_ukraiini_1916694

4. Крутов В. В. Становлення і розвиток недержавних суб’єктів сектору безпеки України (система безпеки підприємництва) / В. В. Крутов, В. Г. Пилипчук. – К. : НІСД, 2011. – 85 с.

5. Матюхіна Н. П. Приватний сектор безпеки : нові реалії сучасного простору безпеки України / Наталія Петрівна Матюхіна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.nulau.edu.ua :8088/bitstream/123456789/2078/1/Matyxina_7_11.pdf

6. Pillar P. Intelligence and U. S. Foreign Policy : Iraq, 9/11 and Misguided Reform / Paul R. Pillar. – Columbia University Press, 2011. – 432 p.

7. Priest D. Top Secret America : The Rise of the New American Security State / Dana Priest, William M. Arkin. – Little, Brown and Company, 2011. – 320 p.

8. Scheuer M. Marching Toward Hell : America and Islam after Iraq / Micheal Scheuer. – Free Press, 2008. – 364 р.



Системна криза в Україні: передумови, ризики, шляхи подолан-ня : аналіт. доп. / Я. А. Жаліло, К. А. Кононенко, В. М. Яблонський [та ін.]; за заг. ред. Я. А. Жаліло. – К. : НІСД, 2014. – 132 с.

Аналітична доповідь є результатом комплексного дослідження фа-хівцями Інституту передумов у суспільно-політичному та соціально-економічному житті України, що призвели до жорсткої системної кризи кінця 2013–2014 рр.

У доповіді ґрунтовно розглянуто основні передумови та складники кризи політичної системи, процеси поширення протестного руху в Україні та поглиблення кризового розриву між державою та громад-ським сектором.

Значну увагу приділено макроекономічним передумовам кризи, які полягали у поступовому гальмуванні економічної динаміки, що за фак-тичного призупинення економічних реформ обумовило стрімке погір-шення ділового клімату та послаблення дієвості соціальної політики держави.

На основі виконаного дослідження виявлено низку системних про-блем суспільного розвитку у політичній, гуманітарній, інформаційній, соціальній, економічній, зовнішньополітичній та безпековій сферах. Зроблено загальний висновок про те, що тривале нехтування потребою здійснення суспільних перетворень призвело до деградації більшості важливих суспільних інститутів в Україні, погіршило ситуацію із забез-печенням базових прав і свобод людини і громадянина, поставило під загрозу суверенітет нашої держави. Системна криза, яка стала резуль-татом критичного накопичення суперечностей усталеної в Україні мо-делі суспільного розвитку, призвела до трагічного за суттю та радикаль-ного за формою виходу.

Автори констатують, що зміна влади жодним чином не є розв’язанням кризи. Першочерговим завданням є відновлення довіри до держави. Потрібна демонстрація реального ефекту від швидких дій уряду в еконо-міці, безпековій, гуманітарній, інших сферах. При цьому інструментарій вирішення проблем виходить далеко за рамки звичного для попередньо-го десятиліття популізму у сфері соціальних видатків. Суспільство по-требує ширшого кола сигналів, що є у царині оновлення та стосуються базових цінностей – забезпечення соціальної справедливості, втілення оновленої національної ідентичності, гарантування прав і свобод грома-дянського суспільства. Отже, ідеться про певний «суспільний діалог», який має вестися щодо характеристик і способів побудови нової моделі розвитку, що здатна стати полем реконсолідації суспільства.

Оновлення країни передбачає насамперед перезавантаження полі-тичної системи. Першочерговим завданням нової влади є політична стабілізація та відновлення керованості держави. Подальшим кроком має стати здійснення політичної реформи для оптимізації інституційної та правової основ функціонування системи влади. Автори також наго-лошують, що жодні позитивні перетворення в країні неможливі без проведення судової реформи як інструменту відновлення інституту права в державі.




Має відбутися привернення суспільної уваги до необхідності кон-цептуалізації національної гуманітарної політики. На особливу увагу заслуговує завдання запобігання розриву загальнодержавного культур-ного та освітнього простору при розширенні повноважень регіонів.

На думку авторів, у процесі переформатування моделі економічного розвитку має відбутися поєднання суперечливих цілей макроекономіч-ної стабільності та відновлення динамічного зростання. Таке поєднання можливе на основі низки інституційних кроків у сферах забезпечення валютно-курсової стабільності, антиінфляційної політики, удоскона-лення структури фінансової системи.

У сфері фіскальної політики мають відбутися гармонізація фіскаль-них інструментів державної підтримки з базовими принципами та нормативними документами ЄС і досягнення соціальної ефективності оподаткування: розширення його бази та посилення диференціації. Суспільній злагоді сприятимуть забезпечення максимальної раціоналі-зації та цільового характеру бюджетних видатків, а також удосконален-ня управління державним майном.

Гарантування свободи підприємництва та конкурентності ринків розглядається як основний ресурс відновлення економічного зростання та зростання доходів. Це потребуватиме поглиблення дерегуляції, спри-яння розвитку ринкової інфраструктури та захисту добросовісної кон-куренції.

В умовах сповільнення економічного розвитку та значних кризових ризиків загальний пріоритет соціальної політики має бути зміщений у бік раціоналізації бюджетних витрат та акцентів на розвиток людсько-го капіталу.

Формування нової моделі відносин держави і регіонів задля систем-ного оновлення країни має базуватися на зростанні зацікавленості регі-онів у власному розвитку. Це можливо завдяки розширенню економіч-них повноважень місцевого самоврядування, посиленню їх фінансової спроможності, прискоренню реформування системи територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою, розвитку механізмів кооперування регіонів і громад.

У доповіді зроблено висновок, що криза міжнародної системи без-пеки, заснованої на ялтинсько-гельсінських принципах, змушує зміню-вати підходи до захисту національних інтересів України. З-поміж пріо-ритетів забезпечення національної безпеки і оборони України найбільш актуальними є вдосконалення законодавства у цій сфері, набуття нової якості воєнної та безпекової політики, впровадження європейських норм і принципів функціонування Збройних сил, правоохоронних ор-ганів та органів державної безпеки, оновлення воєнної промисловості.

Необхідні забезпечення нового позиціонування України в Європі, вироблення нової формули регіонального співробітництва в Центрально-Східній Європі та у Чорноморсько-Каспійському регіоні, здійснення повного перегляду всього комплексу двосторонніх відносин між Україною та РФ і Митним союзом.

На завершення автори констатують, що перед Україною наразі по-стало головне випробування – спроможність до побудови нової країни, яка відповідає очікуванням і потенціалу суспільства. Наявність суспіль-ного запиту на трансформацію та готовність до радикальних рішень через перезавантаження влади є водночас відповіддю на потребу якісної перебудови суспільства згідно із пріоритетами європейської інтеграції України та з урахуванням викликів післякризового світу. Основним завданням експертної спільноти України є забезпечення основи та ак-тивне сприяння діалогу, який визначить нову модель розвитку суспіль-ства, способи вирішення суперечностей, що спричинили громадянський конфлікт у країні.



Паламарчук М. О. Виклики модернізації в Україні: політичні ас-пекти : моногр. / М. О. Паламарчук; за ред. О. В. Литвиненка. – К. : НІСД, 2014. – 152 с.

У монографії досліджується політичний складник суспільних пере-творень, необхідних для забезпечення виходу України на траєкторію стабільного розвитку. Як засіб здійснення відповідних перетворень розглядається побудова дієздатних публічних інститутів, які створять точку опори для конкурентної економічної діяльності та сприятимуть зростанню рівня публічності політики.

У першому розділі «Бажана модель: головні риси» проаналізовано проблеми, що виникають у процесі реформ при здійсненні моделі «на-здоганяючої модернізації» та які пов’язані здебільшого зі спробами ім-порту інститутів більш успішних суспільств. Показано, що необхідна суттєва адаптація запозичених інститутів до конкретної ситуації, яка склалась у країні, до існуючих викликів, обсягу наявних ресурсів тощо. Водночас для контролю за перебігом перетворень потрібна наявність певних рамкових уявлень про їх загальну мету, які мають стати крите-рієм для оцінки конкретних рішень. На думку автора, такою метою має стати забезпечення переходу України до порядків відкритого доступу, що пов’язано зі створенням інфраструктури для забезпечення політич-ної, економічної та соціальної конкуренції ненасильницького характеру.

У другому розділі «Україна: хвилі модернізації та нинішній стан» описано перебіг попередніх модернізаційних проектів, які здійснюва-лись на території України Російською імперією та СРСР, показано їх успіхи та визначено причини, через які вони залишилися незавершени-ми, оскільки не спромоглися сформувати суспільні механізми само-підтримуваного відтворення та розвитку створеної ними соціальної реальності. Розглядається взаємозв’язок спроб «модернізації зверху» та існуючих проблем українського суспільства. Наростаюча інституційна слабкість, недостатнє інвестування у довгострокові проекти та у виро-блення публічних благ не дає йому змоги адекватно реагувати на тради-ційні й нові виклики.

У третьому розділі «Вивільнення енергії конкуренції: тригери і ри-зики» розглядаються напрями підвищення рівня політичної, економіч-ної та соціальної конкуренції. Аналізуються можливі варіанти відповіді на виклики, наявні на цьому шляху – дефіцит матеріальних ресурсів та соціального капіталу, проблеми здобуття й утримання реформаторами достатнього рівня підтримки населення до моменту набуття реформами незворотного характеру, необхідність узгодження конкуруючих інтере-сів різних соціальних груп. Окремо розглядається альтернативний ва-ріант авторитарної модернізації, коли розширення економічної конку-ренції поєднується з обмеженням політичної. Показано, чому успіх ав-торитарних реформ малоймовірний.

Четвертий розділ «Регіональний контекст українських трансформа-цій» присвячений аналізу нових викликів та можливостей для України, що виникають у процесі реформ у даній сфері. Використано приклади країн – нових членів ЄС, розташованих у басейні Дунаю, а також Туреччини, позитивний і негативний досвід суспільних перетворень у яких має бути врахований українськими реформаторами. Показано, чому попри спільність багатьох проблем і викликів, які стоять перед українським і російським суспільствами, участь в інтеграційних про-ектах, ініційованих Російською Федерацією, призведе до гальмування необхідних перетворень в Україні та консервації існуючого устрою.

У висновках стверджується про неспроможність України законсер-вувати існуючу політико-економічну модель, оскільки вона не забез-печує не лише подальшого розвитку країни, але навіть збереження на-бутого рівня. Водночас складниками успішних реформ мають стати



орієнтація при їх плануванні на наявні ресурси, а не ідеальні схеми, по-єднання доступу реформаторів до механізмів публічної влади та збере-ження стабільної суспільної підтримки перетворень.

Україна та проект «русского мира» : аналіт. доп. / С. І. Здіорук, В. М. Яблонський, В. В. Токман [та ін.]; за ред. В. М. Яблонського та С. І. Здіорука. – К. : НІСД, 2014. – 80 с. – (Сер. «Гуманітарний розвиток», вип. 1).

У сучасних світових реаліях провідні держави змушені урізноманіт-нювати механізми реалізації власних геополітичних інтересів, звертаю-чи особливу увагу на вплив т.зв. м’якої сили. Особливо активно інстру-ментарій інформаційно-ідеологічної експансії, однією з варіацій якої є проект «русского мира» (далі – РМ), використовує Російська Федерація. Оскільки чільне місце в ідеології РМ належить Україні, то автори аналітичної доповіді всебічно досліджують означений політпро-ект, розглядають можливі наслідки його реалізації та осмислюють пер-спективи розвитку.

Аналітична доповідь складається із вступу, п’яти розділів, висновків, пропозицій та додатку.

У першому розділі «Проект «русского мира»: його сутність і ґенеза» висвітлюються дискусії довкола ідеї РМ, які мали місце у російському інтелектуальному середовищі наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. Наголошується, що до широкого громадсько-політичного дискурсу РФ термін «русский мир» увів політичний істеблішмент Росії. Водночас зауважується, що у нинішній публічній риториці керівництва РФ, Російської православної церкви та багатьох російських інтелектуалів під РМ розуміється переважно спільнота людей («цивілізація»), тим чи іншим чином пов’язаних із Росією, що формується на основі спільності: мови й культури; історичної пам’яті; православ’я; лояльності до сьогод-нішньої Російської держави.

Другий розділ «Причини конструювання політико-ідеологічного про-екту «русский мир» розкриває основні чинники появи останнього. З-поміж них – прагнення інтелектуальної та владної еліт РФ знайти вихід із кризи ідентичності, в якій опинилося російське суспільство після краху СРСР. Інша причина – привабливість для цільової аудито-рії. Проект РМ містить тільки необхідний мінімум політичних і соціаль-но-економічних постулатів, він прагне позиціонувати себе як культуро-логічну доктрину з визначеним політичним підґрунтям. Потрібно вка-зати й на загрозу делегітимізації влади. Посилення ідеологічного впливу РМ є формою певної протидії поширенню західних ліберальних доктрин, із реалізацією яких у масовій російській свідомості пов’язуються всі попередні прорахунки і втрати.

Третій розділ «Гуманітарна експансія Росії на українських теренах» акцентує увагу на тому, що міфологема про РМ інспірується в українсь-ке суспільство різними способами. З-поміж низки досить дієвих тран-сляторів цієї ідеологічної конструкції особливе значення мають гумані-тарні чинники, оскільки саме під їх впливом відбувається формування засадничих світоглядних і ціннісних установок особистості й соціуму, які через глибоку вкоріненість змінюються зі значними труднощами, демонтуються з емоційно-вольової сфери людини. Ідеться насамперед про релігію, мову, освіту, культуру, що різнопланово використовуються РФ задля реалізації своїх геополітичних інтересів. Висвітлена особлива роль Московського патріархату в поширенні та закріпленні ідеології «русского мира» на теренах України.

У четвертому розділі «Русский мир» і політико-економічні інтегра-ційні процеси на пострадянському просторі» показано, що об’єднавчі



ініціативи – СНД, ЄврАзЕС, ЄЕП, Митний союз, Євразійський союз та ін. – контролюються РФ і мають виражене політико-економічне спря-мування. Водночас вони потребують гуманітарного супроводу. У цьому контексті проект РМ спроможний виконувати функцію світоглядного й ідеологічного рушія політичних та економічних процесів на постра-дянському просторі.

У п’ятому розділі «Реакція на проект «русского мира» в українському суспільстві» автори зазначають, що ставлення до ідеї РМ на теренах України нині є вкрай неоднозначним: від категоричного неприйняття до рішучої підтримки. Як свідчить аналіз громадської думки, така ситу-ація зумовлена кількома чинниками: наявністю відмінних ідентичнос-тей, які цілеспрямовано століттями формувалися імперськими режима-ми Росії (що особливо яскраво виявляється в регіональному розрізі); різним ставленням до української державності; бізнесовими та політич-ними інтересами.

Найбільш показовою та визначальною в означеному контексті є ре-акція представників української влади, національної інтелектуальної еліти та фахових аналітичних спільнот.

Висновки зроблено з усіх основних проблем, розглянутих в аналітич-ній доповіді, а у пропозиціях наведений конкретний і дієвий інструмен-тарій, використання якого сприятиме ефективній протидії проекту РМ в українському суспільстві.

У додатку розглядаються власні національні проекти («Київська ідея», «Український світ», «Велика Україна»), спроможні стати альтер-нативою РМ і запропонувати способи консолідації українства, визна-чити стратегію майбутнього поступу Української нації.

Гуменюк А. М. Безпека структурно-інституціональної трансфор-мації економіки регіону: теоретичні основи та прикладні аспек ти : монографія / Анатолій Маркович Гуменюк. – К. : НІСД, 2014. – 468 с.

Вплив глобальної фінансово-економічної кризи актуалізує потребу в поглиблених дослідженнях структурно-інституціональних транс-формацій національної економіки для прогнозування її динаміки, адаптивності до змін внутрішнього та зовнішнього середовищ. Недостатня обґрунтованість і раціональність структурних змін у на-ціональній економіці призвели до невиправданого відставання від розвитку перехідних економік інших країн, поглиблення диспропорцій між існуючою структурою виробництва та інтересами суспільства. Недосконалість інституціонального забезпечення структурної пере-будови унеможливлює стратегічне програмування структурних зру-шень як невід’ємної компоненти структурної політики. Певною мірою відбулася деформація інституціонального базису національної еконо-міки, ще на етапі його формування виникли загрози для національної безпеки держави.

Загалом в умовах радикальних структурно-інституціональних транс-формацій істотно зростає роль системи забезпечення економічної без-пеки. В теоретичному плані проблеми економічної безпеки держави розглядаються достатньо глибоко, особливо на посттрансформаційному етапі розвитку. Проте економічна безпека держави як цілісна, єдина, цілеорієнтована система потребує досліджень для окреслення методоло-гічного базису економічної безпеки галузі, сектору економіки, регіональ-ного господарського комплексу, підприємства, домашнього господар-ства, особи, тобто всіх невід’ємних елементів моделі соціально-економіч-ної макросистеми держави. Значний науковий інтерес до структурної побудови економіки не заперечує того, що концепції та програми її ре-формування не завжди забезпечують збереження та підтримку ціліснос-



ті соціально-економічної макросистеми, усунення структурних дефор-мацій і диспропорцій, які загрожують економічній безпеці держави.

Важливе концептуальне значення має висновок авторів роботи, що модернізація держави посилює взаємозв’язок і взаємозалежність між структурою економіки та інституціональним базисом, якістю інститутів. У цих умовах економічна безпека стає необхідною передумовою та го-ловною метою соціально-економічного розвитку. Тобто структурні зрушення, підтримувані інститутами, забезпечують економічне зростан-ня, а їх здійснення регламентується критеріями забезпечення економіч-ної безпеки держави. Саме тому метою монографічного дослідження визначено удосконалення процесів структурно-інституціональної трансформації економіки регіону та забезпечення економічної безпеки держави.

У монографії висвітлено теоретико-методологічні та прикладні ас-пекти системи забезпечення економічної безпеки регіону та держави. Систематизовано й узагальнено теоретичні положення про еволюцію економічної безпеки, конкретизовано її системні характеристики, до-сліджено регіональні детермінанти зміцнення економічної безпеки держави та інституціональні загрози безпеці. Розглянуті теоретичні засади моделювання безпеки економічного розвитку, оцінки якості та ефективності інституціонального базису економіки і структурних зру-шень. Розкрито взаємозв’язок між економічною безпекою та структур-ними змінами на регіональному ринку споживчих товарів і послуг, у міграційній сфері та визначено пріоритети інституціональної інфра-структури інноваційного розвитку. Обґрунтовано орієнтири модерніза-ції інституціонального базису безпеки структурної перебудови регіо-нальної економіки.

Монографія розрахована на політиків, державних службовців, нау-ковців, фахівців з питань економічної безпеки, регіональної економіки, викладачів та аспірантів.

Громадянське суспільство України: сучасний стан і перспективи впровадження європейських стандартів взаємодії з державою : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. (12 грудня 2013 р., м. Київ) / упоряд. В. М. Яблонський, О. А. Корнієвський, П. Ф. Вознюк; за заг. ред. О. А. Корнієвського. – К. : НІСД, 2014. – 192 с. – (Сер. «Громадянське суспільство», вип. 1).

У збірнику друкуються тексти виступів учасників міжнародної на-уково-практичної конференції «Громадянське суспільство України: сучасний стан і перспективи впровадження європейських стандартів взаємодії з державою», організованої Національним інститутом страте-гічних досліджень на виконання Указу Президента України «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації» від 24 березня 2012 р. № 212/2012 і присвяченої проблемам державно-громад-ської взаємодії в умовах політичної модернізації України.

Під час конференції було обговорено широке коло питань, пов’язаних із сучасним станом соціальної активності та самоорганізації громадян України в контексті забезпечення й захисту прав і свобод людини і гро-мадянина, взаємодії держави з організованим суспільством шляхом за-безпечення відкритості та прозорості діяльності органів державної влади, встановлення рівноправного діалогу із громадськістю.

У центрі уваги учасників заходу були не лише теоретичні аспекти розвитку громадянського суспільства в Україні, а й актуальні суспіль-но-політичні події 2013 року, що переконливо засвідчили засадничу значущість необхідності досягнення взаєморозуміння між владою та



громадськістю, державницького консенсусу основних політичних суб’єктів, неприпустимості ігнорування владними структурами позиції неурядового сектору, населення країни загалом.

Євромайдан-2013, розгортання якого збіглося із часом проведення конференції, довів наявність стійких елементів громадянської куль-тури, значного потенціалу самоорганізації суспільства та демократії участі, але одночасно виявив системні недоліки в галузі державно-громадської комунікації, відсутність зворотного зв’язку між консти-туційним джерелом влади – народом та вищими органами державної влади. Відповідні ідеї та смислові тренди були лейтмотивом виступів більшості учасників конференції.

Надруковані у збірнику тексти структуровано у чотири розділи, ви-значені тематикою секційних напрямів роботи конференції: «Політико-правове забезпечення розвитку громадянського суспільства в Україні»; «Сучасні тенденції громадянської активності та самоорганізації»; «Сучасний стан та перспективи взаємодії органів державної влади з громадськістю»; «Актуальні питання розвитку місцевого самовряду-вання та місцевих територіальних громад».

Широкий спектр обговорюваних проблем і поліфонічність озвуче-них учасниками конференції концептуальних тез не завадили у під-сумку дійти спільних висновків щодо принципової правильності й не-змінності обраного стратегічного курсу на побудову демократичної, правової та соціальної Української держави, необхідним та рівноправ-ним партнером якої має бути розвинене громадянське суспільство, здатне впливати на владу через різноманітні механізми суспільного діа-логу. Рух у цьому напрямку має стати найкращим свідченням і запо-рукою європейського цивілізаційного вибору, всенародну підтримку якого продемонстрували масові акції наприкінці 2013 р.

Відповідно до тематики конференції її учасники сформулювали низку рекомендацій щодо підвищення ефективності державно-громад-ської взаємодії в Україні та визначення перспектив подальших дослі-джень можливостей впровадження європейських стандартів урядуван-ня й суспільного діалогу у вітчизняну державотворчу практику.

Матеріали збірника можуть бути корисними для представників ор-ганів влади та громадських об’єднань, науковців, викладачів, аспірантів, усіх, хто цікавиться проблемами розвитку громадянського суспільства в сучасній Україні.

Концепція захисту критичної інфраструктури: стан, проблеми та перспективи її впровадження в Україні : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. (7-8 листопада 2013 р., Київ – Вишгород) / упоряд. Д. С. Бірюков, С. І. Кондратов. – К. : НІСД, 2014. – 148 с. – (Сер. «Національна безпека», вип. 5).

У збірнику друкуються матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Концепція захисту критичної інфраструктури: стан, про-блеми та перспективи її впровадження в Україні», яка відбулася 7–8 листопада 2013 р. Захід було організовано Національним інститутом стратегічних досліджень спільно з Офісом зв’язку НАТО в Україні та ПАТ «Укргідроенерго».

Актуальність проблематики захисту критичної інфраструктури як новітньої концепції у сфері національної безпеки зумовлена необхідніс-тю розробки таких теоретичних побудов, які давали би відповіді на пи-тання, як держава може (та має) розбудовувати систему захисту від комплексу безпекових загроз сьогодення.

Із середини 1990-х років у науковому та експертному середовищах, а згодом й у сфері державного управління стає зрозумілим феномен



залежності як окремої людини, так і суспільства від послуг, які надають енергетичні, телекомунікаційні, транспортні та інші інфраструктурні мережі (системи та їх окремі об’єкти). Разом з тим усе помітнішою стає тенденція до посилення негативних процесів природного, техногенного та соціально-політичного характеру. Так, у світі зростають кількість і масштаби природних катастроф із важкими наслідками. Постійно ви-никають нові військові конфлікти і здійснюються терористичні акти з пошкодженням або знищенням інфраструктурних систем і об’єктів. Надшвидкими темпами розвиваються кіберзлочинність і кібертеро-ризм. Усе це актуалізує завдання захисту згаданих інфраструктур як пріоритетних у сфері безпеки. При цьому різноманітність і кількість таких інфраструктурних систем та об’єктів стає викликом навіть для розвинутих держав світу.

Саме необхідність зосередити ресурси на захисті найважливіших інфраструктурних систем та об’єктів і зумовила розвиток і впроваджен-ня концепції критичної інфраструктури як складника системи забез-печення національної безпеки низки провідних країн світу.

Зрозуміло, що цей безпековий напрям потребує системного підходу. Адже критична інфраструктура – це вельми складний, але єдиний об’єкт захисту, який здійснюється компетентними державними органа-ми та іншими суб’єктами процесу і який потребує ефективного застосу-вання загальних механізмів управління ризиками та наявними ресурса-ми держави.

Нині у низці провідних країн світу, зокрема США, Канаді, Великій Британії, Австралії тощо, а також у країнах-членах ЄС захист критичної інфраструктури здійснюється на основі спеціальних законодавчих і нормативних актів. Наприклад, на виконання Директиви Європейської Комісії № 114 (2008 р.) країни-члени ЄС зобов’язані визначити об’єкти критичної інфраструктури в енергетичному та транспортному секторах і забезпечити їх захист.

Значна увага приділяється захисту критичної інфраструктури в ді-яльності НАТО, що відображено, зокрема, у його Політичних дирек-тивах з боротьби проти тероризму, прийнятих у травні 2012 р. на са-міті Альянсу в Чикаго (США). Масштаби наслідків терористичних нападів на елементи критичної інфраструктури або інші надзвичайні ситуації, пов’язані з нею, дуже гостро ставлять питання взаємодії та координації дій при здійсненні заходів, спрямованих на зниження ризиків таких подій як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Зважаючи на нагальну потребу в реформуванні безпекового секто-ру в Україні та заявлений напрям інтегрування до європейських еко-номічних та безпекових структур, питання впровадження концепції захисту критичної інфраструктури стає все актуальнішим. Нині в Україні захист об’єктів, які згідно зі світовою практикою зазвичай відносять до «критичної інфраструктури», регламентується численни-ми нормативно-правовими актами, яким притаманний переважно внутрішньовідомчий характер і які не завжди узгоджуються один з одним. Заявлений зовнішньополітичний курс, а також виявлення суттєвих недоліків при захисті критичної інфраструктури під час про-ведення антитерористичної операції на Сході України переконливо свідчать про необхідність запровадження нового підходу у цій сфері, який спирався би на сучасну концепцію захисту критичної інфра-структури, що вже протягом тривалого часу використовується у про-відних країнах світу.



Стан і перспективи розвитку відновлюваної енергетики в Україні : аналіт. доп. / О. М. Суходоля, А. Ю. Сменковський, А. І. Шевцов, М. Г. Земляний ; за ред. О. М. Суходолі. – К. : НІСД, 2014. – 104 с. – (Cер. «Економіка», вип. 12).

В аналітичній доповіді комплексно розглянуто стан, проблеми та перспективи розвитку відновлюваної енергетики в Україні. Перспективи її розвитку розглядаються не тільки з точки зору підви-щення рівня енергетичної безпеки України чи зменшення викидів вуг-лецю в атмосферне повітря від діяльності паливно-енергетичного комплексу, а й з точки зору формування нових галузей національної економіки та економічного навантаження на споживачів.

Наголошується, що розвиток відновлювальної енергетики має на меті не лише досягнення цілей у рамках Кіотського протоколу, знижен-ня споживання викопних енергоресурсів чи підвищення рівня енерге-тичної безпеки, а також може слугувати інструментом створення конку-рентних технологічних переваг країни на світових ринках, що є одним із основних мотивів розширення використання відновлювальних дже-рел енергії окремими країнами.

Досліджено потенціал розвитку відновлювальної енергетики в Україні на загальнодержавному та місцевому рівнях, проаналізовано поточний стан державної політики у цій сфері та реалізацію конкретних проектів за різними напрямами відновлювальної енергетики. Акцентовано увагу на низькій конкурентоспроможності відновлюваль-ної енергетики порівняно із традиційними енергетичними технологіями за даних соціально-економічних умов. Відзначається необхідність роз-роблення механізмів підтримки відновлювальної енергетики, а також аналізуються останні зміни законодавства в частині підтримки віднов-лювальної енергетики в Україні.

Автори зазначають, що механізми стимулювання відновлювальної енергетики надали поштовх розвитку технологій та реалізації низки проектів відновлювальної енергетики. Водночас наголошується, що акцент на реалізації лише одного пріоритету може мати не лише пози-тивні сторони (залучення додаткових джерел енергоресурсів), а й, за надмірного захоплення, викликати ризики щодо надійності електро-енергетичної системи країни та покласти непомірний, обтяжливий тягар економічних витрат на кінцевих споживачів. Зроблено висновок, що питання системного впливу політики пріоритетного розвитку віднов-лювальної енергетики на економіку країни та кінцевого споживача, стабільність і надійність роботи енергетичної системи не можуть бути знехтувані.

Проаналізовано досвід інших країн щодо реалізації державної полі-тики у даній сфері, цілі та правові засади державної політики щодо стимулювання використання відновлюваних джерел енергії в Україні, проблеми розвитку окремих галузей відновлюваної енергетики. Наголошується, що Україна має розглядати перспективи подальшого розвитку відновлювальної енергетики як шлях до формування нової економіки, базованої на пріоритетності інноваційного технологічного розвитку та стимулюванні оновлення інфраструктури й технологій енерговикористання, формування нових можливостей інструментів розширення своєї присутності на світових ринках.

Досліджено також проблеми та перспективи розширення викорис-тання відновлювальної енергетики на місцевому рівні. Без ініціативи й активної позиції місцевих громад неможливо реалізувати плани та завдання створення конкурентоспроможної, низьковуглецевої націо-нальної економіки. Від місцевих органів влади залежать також вклю-чення альтернативних джерел енергії до місцевого енергетичного балан-су у процесі перспективного енергетичного планування, при розробці



схем енергозабезпечення своїх населених пунктів, активне залучення до їх розробки місцевої громадськості, формування енергозберігаючого й екологічного світогляду громадян. Наголошується на необхідності створення загальнодержавного сприятливого середовища, в якому дія-тимуть безпосередні виконавці проектів відновлювальної енергетики у кожному регіоні країни.

Багатопланове завдання розвитку відновлювальної енергетики є до-статньо складним і потребує оптимального розподілу (досить обмеже-них) ресурсів на основі зваженої державної енергетичної політики, ефективного планування її виконання. В аналітичній доповіді визна-чено та наводяться пріоритетні напрями удосконалення державної по-літики розвитку відновлюваної енергетики. Запропоновано рекоменда-ції щодо підвищення ефективності державної політики у сфері розвитку відновлюваної енергетики як одного з пріоритетних напрямів реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 р.

Бережний Я. В. Проблеми і шляхи формування сприятливого інституційного середовища для підприємницької діяльності в Україні : аналіт. доп. / Я. В. Бережний, Д. В. Ляпін, Д. С. Покришка ; за ред. Я. А. Жаліла. – К. : НІСД, 2014. – 80 с. – (Сер. «Економіка», вип. 13).

В аналітичній доповіді розглянуто передумови здійснення економіч-них реформ у посткризовий період, зокрема зосереджено увагу на осо-бливостях і вадах інституційного середовища національної економіки, що виявилися під час реалізації реформ в Україні. Виявлено інституцій-ні загрози та ризики для економічних перетворень на сучасному етапі розвитку. Запропоновано перспективні напрями попередження їх за-гострення, а також створення передумов для прискорення реформуван-ня національного господарства в нових конкурентних умовах після кризи.

Автори зазначають: вихідним положенням аналізу сучасної еконо-міки є розуміння того, що структурні зміни в ній залежать від процесів, які відбуваються не лише в економічній площині, а й в інших сферах життя суспільства. Так, рівень технологій, політична стабільність, стан розвитку у сферах науки та культури, розвиненість ринкових інститу-тів, дотримання законодавства та законність у повсякденній практиці державного управління, безумовно, впливають на економіку. Таким чином, низка чинників визначає привабливість країни для внутрішніх і зовнішніх інвестицій, місце економіки країни у світовому поділі праці.

Тому важливо дослідити не стільки результати поведінки економіч-них агентів (наслідки діяльності суб’єктів господарювання), скільки мотивацію та особливості цієї поведінки, її форми та способи вияву. Це стає можливим за умови, якщо економічний процес розглядається з по-зиції взаємовпливу ресурсно-технологічного й інституційного аспектів. У ресурсно-технологічному аспекті економіка розглядається як система способів поєднання ресурсів для виробництва визначених благ і послуг. В інституційному аспекті аналізується механізм соціального упорядку-вання економічних дій.

Усвідомлюючи це, автори доповіді здійснили спробу розкрити пере-біг трансформації бізнес-середовища в Україні, використовуючи як контраст наслідки світової фінансово-економічної кризи для національ-ної економіки, зокрема розглянули типові рефлексії вітчизняних суб’єктів господарювання на значне погіршення умов ведення бізнесу та стрімке скорочення основних споживчих ринків. Розглянуто також ставлення бізнесових груп до ймовірних реформ у напрямку лібераліза-ції підприємницького середовища.



Встановлено, що наслідки економічної кризи та антикризові заходи уряду формують появу нових норм і правил ведення економічної ді-яльності у посткризовій економіці України. Часто виникають неперед-бачувані реакції економічних агентів на ту чи іншу зміну на звичних для них ринках, загострюються існуючі вади та з’являються нові ризики у функціонуванні внутрішнього ринку країни. Насамперед це відбува-ється внаслідок різних реакцій економічних агентів, що формують галу-зеву та міжгалузеву взаємодію на певному ринку, тобто визначають точки стійкості до змін залежно від ваги у підприємницькому середови-щі та взаємодії з державою.

Автори висновують, що сучасний конфлікт між застарілими мотива-ми та нормами економічної поведінки й новими викликами ринкового середовища вимагає належних змін і в нормативній системі, і у структу-рі державних інститутів. Ці зміни мають відбуватись у напрямах пере-гляду повноважень і функцій державних органів, сприяння розкриттю підприємницького потенціалу нації, економічного розвитку на засадах конкуренції та поваги до прав власності. Важливим кроком до досягнен-ня нової якості країни є вивільнення та покращання інституційних ме-ханізмів розвитку підприємництва як основи сприятливого економіч-ного середовища та високих стандартів життя громадян.

Інноваційний розвиток промисловості як складова структурної трансформації економіки України : аналіт. доп. / О. В. Собкевич, А. І. Сухоруков, А. В. Шевченко [та ін.] ; за ред. Я. А. Жаліла. – К. : НІСД, 2014. – 152 с. – (Сер. «Економіка», вип. 15).

В аналітичній доповіді проаналізовано сучасний стан і можливості ефективного використання інноваційного потенціалу промисловості, розкрито інституційні засади формування інноваційної моделі розвит-ку, визначено напрями державної політики підтримки розвитку іннова-ційних кластерів, а також пріоритети та інструменти інноваційного розвитку у стратегії модернізації промисловості України.

Вітчизняна промисловість володіє вагомим інноваційним потенціалом, здатним забезпечити структурну трансформацію національної економіки та високий рівень науково-технологічного розвитку країни загалом. Водночас в Україні досі переважаючими джерелами зростання у промис-ловості були резерви виробничих потужностей, що не були задіяні про-тягом кризового періоду, і сприятлива зовнішньоекономічна кон’юнктура.

Розвитку металургійної промисловості на інноваційній основі за-важають: високий ступінь зношеності основних фондів; залежність фі-нансових результатів діяльності від кон’юнктури зовнішніх ринків внаслідок експортної орієнтації чорної металургії, слабкості внутріш-нього ринку; велика ресурсо- та енергоємність вітчизняної металургії, відсутність зв’язку вітчизняної науки з виробництвом; низький рівень кооперації у гірничо-металургійному комплексі.

Підприємства хімічного та нафтохімічного комплексу України зберігають орієнтацію на виробництво продукції основної хімії з низь-кою доданою вартістю, тоді як перспективні інноваційні виробництва залишаються нерозвиненими. Пріоритетними напрямами інноваційно-го розвитку хімічної та нафтохімічної промисловості є впровадження нових енерготехнологiчних процесів; екологізація виробництва; наро-щування виробництва в Україні продукції малотоннажної хімії; ство-рення в Україні повного технологічного циклу виробництва широкого спектру фармацевтичної продукції.

У вітчизняному машинобудуванні накопичився комплекс проблем, зокрема: низький рівень концентрації виробництва, насамперед у науко-ємних галузях; недостатня реалізація потенціалу спільного виробництва



товарів з іноземними партнерами; нерозвиненість великих комплексних центрів машинобудування з повним циклом робіт; руйнування зв’язків з підприємствами й організаціями машинобудування країн СНД, у яких концентрувалася більшість провідних КБ і наукових установ; наявність кадрових проблем; неефективне виконання окремих цільових програм розвитку машинобудування; відсутність платоспроможного попиту на інноваційну продукцію машинобудування.

Найперспективніші напрями інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості України мають визначатися з урахуванням світових тенденцій розвитку галузі, внутрішнього та зовнішнього по-питу на окремі види інноваційної продукції. Основними напрямами інноваційного розвитку є виробництво продукції високої якості та без-печності, розвиток виробництва органічної продукції поглибленої пере-робки з екологічно чистої сільськогосподарської сировини, а також ви-робництво біопалива з продуктів та відходів харчової промисловості.

Чинниками, що негативно позначаються на можливостях підпри-ємств легкої промисловості здійснювати інноваційну діяльність, є ви-користання технологічно застарілого обладнання; різке скорочення сировинної бази для легкої промисловості; брак кваліфікованої робочої сили, низький рівень заробітної плати працівників галузі; надмірна орієнтація підприємств легкої промисловості на роботу за давальниць-кими схемами; відсутність спеціальних програм підтримки розвитку легкої промисловості.

Інституційне забезпечення інноваційного розвитку промисловості України здійснюється повільно – в Україні досі не сформовано цілісної національної інноваційної системи, яка забезпечувала би стабільний ін-новаційний розвиток у промисловості. Реалізації основних напрямів ін-новаційного розвитку, визначених у низці законодавчих і нормативно-правових документів у сфері інноваційного розвитку, перешкоджають неузгодженість і фрагментарність державної політики; недостатнє фінан-сування відповідних державних програм, наукової та науково-технічної діяльності в Україні; відсутність організаційної та фінансової підтримки інноваційних підприємств; відсутність ефективної системи контролю за інноваційною діяльністю та коригування інноваційної політики.

Реалізації кластерної моделі розвитку у промисловості України пе-решкоджають: відсутність законодавчої та нормативно-правової бази для розвитку кластерів; нерозвиненість інноваційної інфраструктури; відсутність ефективних механізмів взаємодії промислових підприємств, науково-дослідних, освітніх організацій та органів державної влади.

На основі здійсненого аналізу авторами зроблено висновок про те, що державне регулювання інноваційного розвитку промисловості має здій-снюватися шляхом удосконалення основ інноваційної політики у про-мисловості; стимулювання впровадження інновацій у виробничі процеси промислових підприємств; розвитку механізмів фінансової підтримки впровадження інновацій; збалансування розвитку секторів науки та зміцнення зв’язків між ними; підвищення якості міжнародного трансфе-ру технологій у промисловість; сприяння комерціалізації науково-до-слідних розробок; розвитку організаційно-правових форм інноваційної діяльності, зокрема територіально-виробничих і наукових комплексів.

Формування моделі економічного розвитку України у післякризо-вому світі : аналіт. доп. / Я. А. Жаліло, Д. С. Покришка, Я. В. Белінська [та ін.]. – К. : НІСД, 2014. – 116 с. – (Сер. «Економіка», вип. 14).

Перебудова національних моделей розвитку стає типовим явищем для сучасного світу. Досягнення належного поступу післякризового економічного відновлення, не кажучи вже про забезпечення



антикризової стійкості, мають розглядатися винятково крізь призму зміни інструментів і практик державної політики, інституційного сере-довища розвитку, уточнення цільових орієнтирів та пріоритетів, що загалом є змістом поняття перебудови моделі. Досить очевидною є по-треба принципового оновлення джерел економічного та соціального розвитку України, можливого на засадах нової моделі розвитку, адек-ватної викликам, що надходять як від післякризового світу, так і від нагромаджених внутрішніх системних суперечностей.

В аналітичній доповіді досліджено особливості макроекономічної ситуації в Україні у 2013 р., зроблено висновки щодо особливостей еволюції післякризової моделі економічного розвитку в умовах поши-рення депресивних тенденцій. Розглянуто системні проблеми поточної моделі економічного розвитку України. Показано, що затягування економічної депресії в Україні безпосередньо пов’язане з невирішеністю проблеми значної залежності національної економіки від зовнішньої кон’юнктури. За умов, коли світова економіка демонструє повільне післякризове відновлення з одночасним пошуком адекватних після-кризових моделей розвитку, відновлення докризової ролі України у міжнародному поділі праці вже неможливе. Тому навіть деяке пожвав-лення у країнах – торговельних партнерах уже не дає автоматично від-повідного ефекту для економічного зростання в Україні. Позитивні ім-пульси для економічної динаміки від діяльності вітчизняних експорте-рів формуються здебільшого на шляхах оновлення асортименту та оволодіння новими ринками збуту в країнах, що розвиваються (та яким притаманні значно ліпші показники економічного зростання).

Намагання пожвавити внутрішній попит за такої ситуації вигляда-ють цілком логічними та обґрунтованими. Проте досягнення такого пожвавлення суто за рахунок «розігріву» доходів виявляється пробле-матичним. Адже, якщо мобілізація коштів для сплати доходів фізичних осіб (насамперед через бюджетну сферу) відбувається за рахунок ви-лучення коштів, які за інших рівних умов мали би спрямовуватися на забезпечення економічного розвитку (інвестиції, фінансування обо-ротних коштів тощо), зростання доходів працюватиме здебільшого на збільшення потреби в імпорті та/чи на зростання внутрішніх цін. Відповідні реакції монетарної влади, спрямовані на стабілізацію валют-ного курсу та протидію інфляційним ризикам, додатково гальмують відновлення економічного зростання.

Погіршення основних макроекономічних показників України за збереження відносної стабільності фінансової сфери супроводжувалося наростанням дисбалансів, які містять ризики макроекономічної дестабі-лізації: прискорені темпи зростання монетарних агрегатів на тлі стабіль-но низької інфляції; формування відносно надлишкової ліквідності банківської системи за незначних позитивних темпів кредитування та нарощування портфеля цінних паперів; збільшення обсягу відносно «надлишкових» коштів у підприємств; збереження високої частки про-блемних кредитів у банківських активах, що зумовлює низьку прибут-ковість банків у майбутньому та погіршує фінансову основу для майбут-нього економічного зростання; зависокі реальні процентні ставки в умовах стало низьких темпів інфляції, значною мірою через високу дохідність ОВДП як альтернативного по відношенню до кредитування напряму отримання банками доходу; здійснення опосередкованого емі-сійного фінансування дефіциту бюджету через грошову емісію під ви-пуск ОВДП; дефіцит внутрішніх середньо- та довгострокових ресурсів.

Неможливість відновити належні темпи економічного зростання спричиняє поширення негативних наслідків для наповнення державно-го бюджету, забезпечення стабільності банківської системи, валютного курсу, стабільного підвищення доходів пересічних громадян. Актуалізуються невирішені інституційні проблеми, коли швидка втрата



балансу між соціальною, економічною та політичною сферами життя суспільства руйнує базу для якісного відновлення та зростання еконо-міки України, розвитку суспільства загалом.

Під час дослідження виявлено низку інституційних перешкод модер-нізації національної економіки: процедурну переобтяженість ведення господарської діяльності; недостатню визначеність і захищеність прав власності в Україні; високий рівень корупції в органах державної влади та судової влади, з якою стикаються суб’єкти господарювання у своїй повсякденній діяльності; незбалансованість механізмів вирішення корпоративних суперечок у судовому та позасудовому порядку; зрос-тання післякризової дезорієнтованості органів влади; закріплення нішо-вості в економіці; сучасні особливості суспільної свідомості.

Вихід із депресивного «зачарованого кола» потребуватиме вирішен-ня системних суперечностей, притаманних сформованій в Україні мо-делі економічного розвитку. Показано, що ефективність політики еко-номічних реформ та адекватних ринковій ситуації антикризових полі-тик знижується надто повільним формуванням цілісного та системного інституційного середовища, яке забезпечує реалізацію правових поло-жень у практичній діяльності державного управління, бізнесу та насе-лення України.

Зауважено, що стратегічним орієнтиром політики виведення України з економічної депресії на підґрунті формування нової моделі розвитку є оновлення структури економічної системи на основі вияв-лення й активізації нових «точок зростання» – напрямів економічної діяльності, спроможних забезпечити кумулятивний ефект відновлення зростання в суміжних галузях.

Авторами сформульовано основні характеристики та орієнтири по-будови нової економічної моделі для України. Визначено середньостро-кові завдання, що створять передумови для розгортання широких ре-форм, спрямованих на модернізацію й розвиток економіки України, сприятимуть дієвості важелів стимулювання економічного розвитку та структурних зрушень, що застосовуються в інших сферах.

Кочемировська О. О. Pозвитoк трудового потенціалу як чинник економічного зростання України : аналіт. доп. / О. О. Кочеми ровсь-ка. – К. : НІСД, 2014. – 108 с. – (Сер. «Економіка», вип. 16).

У доповіді проаналізовано проблеми, що накопичилися у сфері державного управління розвитком людського капіталу, і зокрема питан-ня подолання освітньо-кваліфікаційного дисбалансу на ринку праці. Показані роль та місце інституцій державного управління, роботодавців, освітньо-наукової сфери та працівників у системі формування, розви-тку та збереження трудового потенціалу.

Одним із глобальних викликів, що постали нині перед Україною, є утвердження високотехнологічної економіки, основою розвитку якої є розвиток людського потенціалу та підвищення продуктивності праці. Орієнтація України на традиційні трудомісткі індустріальні галузі, слабкість системи підвищення кваліфікації та перенавчання, суттєве відставання наукової й освітньої бази країни від науки й осві-ти країн, що знаходяться на етапі п’ятого або навіть шостого техноло-гічних укладів, гальмують економічне зростання. Зростають вимоги до якості перспективного планування напрямів і пріоритетів еконо-мічного розвитку в нерозривному зв’язку з потребами ринку праці й соціально-демографічними показниками. Демографічні прогнози також дають підстави перейматися належним управлінням наявним людським капіталом, адже він вичерпується швидше, ніж природні багатства.



Відсутність цілісної стратегії розвитку національної економіки, по-будованої на принципах гідної праці й технологічного переобладнання, унеможливлює адекватну відповідь на виклики ринку праці та подо-лання освітньо-кваліфікаційного дисбалансу, яке є можливим за умов забезпечення:

• ефективного державного управління ринком праці як невід’ємного складника соціально-економічної політики;

• системних прогнозів щодо потреби в робочій силі, заснованих на пріоритетах розвитку економіки, аналізі демографічних та міграційних процесів;

• міцного зв’язку між системою освіти (зокрема професійно-техніч-ної) та ринком праці (у т.ч. проактивної участі роботодавців у форму-ванні статистичної бази для прогнозів розвитку людського потенціалу, визначенні напрямів підготовки фахівців навчальними закладами та підвищенні кваліфікації працівників);

• розвитку науки, технологій та високопродуктивних наукоємних галузей економіки, відповідно до потреб яких здійснюється підготовка фахівців вищими навчальними закладами;

• запровадження системи освіти протягом життя, яка дає змогу зменшити розрив між вимогами високотехнологічної економіки та спеціальними компетентностями працівників середнього й старшого віку;

• активної профорієнтаційної діяльності місцевих органів влади, закладів освіти і роботодавців;

• особистої відповідальності працівників за власне професійне зрос-тання;

• відродження системи «соціальних ліфтів» для кваліфікованих про-фесіоналів.

Отже, нині необхідною є реалізація цілісної стратегії розвитку на-ціонального трудового потенціалу, заснованої на принципах гідної праці та узгодженої з інвестиційною, промисловою, податковою, демо-графічною, науковою, освітньою та соціальною політикою держави.

Освіта й наука в інноваційному розвитку сучасної Європи : зб. наук.-експерт. матеріалів / за заг. ред. С. І. Здіорука. – К. : НІСД, 2014. – 124 с. – (Сер. «Гуманітарний розвиток», вип. 2).

У збірнику надруковано аналітичну доповідь «Пріоритети модер-нізації національної освітньо-наукової системи», підготовлену відді-лом гуманітарної політики Національного інституту стратегічних досліджень, та експертні оцінки, виголошені під час Міжнародного семінару з теми «Освіта й наука в інноваційному розвитку сучасної Європи», у якому взяли участь науковці та практики з України, Федеративної Республіки Німеччина та Австрії. Науково-експертні матеріали видання присвячені аналізу зростання ролі освіти і науки в сучасному суспільстві, особливо для прискорення його інновацій-ного розвитку. Також розглянуто питання модернізації освітньо-на-укової системи України в контексті інтеграції до європейського та світового інтелектуального простору із залученням досвіду провід-них європейських фахівців, зокрема стосовно інвестування перспек-тивних розробок в ІТ-сфері та впровадження дружніх до довкілля технологій.

Аналізуючи актуальні проблеми розвитку національної освітньо-на-укової системи, автори аналітичної доповіді виходять з того, що вирі-шальною умовою зростання соціального капіталу на сучасному етапі є розвиток освіти, а інновації в широкому сенсі безпосередньо пов’язані з ефективністю державної політики у сфері освіти і науки. Україна



перебуває в силовому полі тенденцій, пов’язаних із переходом людства до нової фази цивілізаційного розвитку, яку визначають уже не лише як інформаційне суспільство, а дедалі частіше – як суспільство знань. Перспектива розбудови в Україні суспільства знань вимагає глибокої модернізації освітньо-виховної та наукової сфер, що має здійснюватися на основі розумного поєднання кращого зарубіжного досвіду з багатими національними традиціями. Очевидними є зміни соціально-економічної реальності, які віддзеркалюють поступ у напрямку оновлення суспіль-ства. Передусім ідеться про стрімке зростання ваги інформації й інфор-маційних технологій у найважливіших сферах життя та про підвищення темпів перебігу економічних процесів на всіх рівнях. Також за останні десятиліття кардинально змінилася система генерації й передачі знань, а їх обсяг багаторазово зріс. Зазначені тенденції соціально-економічно-го розвитку нашої країни, як і загальносвітові тенденції, визначають низку пріоритетних напрямів модернізації національної освітньо-науко-вої системи.

В аналітичній доповіді визначаються найбільш значущі проблеми розвитку цілісної національної освітньо-наукової системи і відповідно головні напрями прикладення зусиль держави і суспільства з їх вирі-шення. Щодо розвитку освітньої галузі головну увагу приділено, зо-крема, таким напрямам, як запровадження дієвих механізмів зростання якості освіти, у т.ч. через створення незалежних агенцій гарантування якості у вищій освіті; підвищення ступеня відповідності підготовки фахівців реальним потребам економіки і суспільства; запровадження на всіх етапах навчального процесу компонентів сучасної медіа-освіти та розвитку критичного мислення, що є особливо актуальним як з точки зору соціально-економічного розвитку у тривалішій перспективі, так і в поточному суспільно-політичному контексті; удосконалення системи управління у вищій освіті, у т.ч. через зростання ступеня автономності ВНЗ, розширення участі фахової спільноти, студентів, громадянського суспільства в реальному управлінні університетами; створення сучасної системи безперервної освіти, яка, як свідчить європейський і світовий досвід, здатна бути потужним чинником забезпечення економічного зростання та модернізації освітньої системи загалом.

У науковій сфері автори доповіді визначають, серед інших, такі пріоритетні завдання: зближення наукових досліджень з вищою осві-тою та економічною діяльністю; розширення участі українських нау-ковців і наукових та освітніх організацій у міжнародних дослідницьких проектах, розширення застосування проектного підходу у наукових дослідженнях, інтенсифікація використання експортного потенціалу вітчизняної науки і вищої освіти в інтересах розвитку українського суспільства.

На основі всебічного аналізу поточного стану, проблем і перспектив розвитку національної освітньо-наукової системи автори доповіді зробили висновок про критичну важливість зростання світоглядно-ціннісної ролі науки в суспільній свідомості, наголошуючи, що лише за цієї умови має відбуватися і може мати успіх модернізація україн-ської освітньо-наукової системи. У доповіді наголошується, що зна-чення освіти й науки в сучасному суспільстві не вичерпується еконо-мічними аспектами. Так само важливими є і соціальний та гуманітар-ний компоненти наукової й інноваційної діяльності, і світоглядно-ціннісна роль освіти. Стратегічний пріоритет розбудови в Україні су-часних освітньо-наукової й інноваційної систем диктується і поточними соціально-економічними реаліями, і водночас є магі-стральним шляхом виконання закріплених Конституцією України принципів найвищої соціальної цінності людини та відповідальності держави перед людиною в забезпеченні реалізації права особистості на вільний розвиток.



Співробітництво з країнами Вишеградської четвірки як інструмент європейської інтеграції та модернізації України : аналіт. доп. / С. І. Міт-ряєва, М. О. Лендьел, А. Д. Стряпко, А. М. Крижевський [та ін.]. – К. : НІСД, 2014. – 128 с. – (Сер. «Міжнародні відносини», вип. 3).

Аналітична доповідь присвячена сучасним пріоритетам співробітни-цтва України з країнами Вишеградської четвірки (В-4) в контексті мо-дернізаційних процесів в Україні. Охарактеризовано чинники взаємодії всередині В-4, проаналізовано динаміку співпраці між країнами В-4 та Україною. Розглянуто зовнішню політику України щодо вишеградських країн у контексті підписання Угоди про асоціацію з ЄС, ураховуючи чинник європейської кризи.

Перший розділ доповіді присвячено питанням об’єднавчих і роз’єднуючих чинників взаємодії країн В-4. Досліджено результати і потенціал співробітництва центральноєвропейських країн та конфлік-тогенний потенціал всередині Вишеградської четвірки. Зокрема заува-жено, що як форма регіонального співробітництва В-4 може ефективно функціонувати в межах ЄС тільки доти, поки доповнює інші платформи для співробітництва та сприяє процесу поглиблення європейської інте-грації. З цією метою В-4 запропонувала свою модель регіональної співпраці як приклад для країн Західних Балкан і Східної Європи. Окрім того, про певне надання «другого дихання» Вишеграду засвідчує його активне позиціонування всередині ЄС і в сусідніх державах як «бренду», носія т.зв. центральноєвропейського духу, який базується на поєднанні традицій, креативності й модерних структур в економіці та соціальній сфері.

У другому розділі проаналізовано кризи Європейського Союзу як чинник впливу на його відносини із країнами Східної Європи. Досвід кризи в ЄС є дуже цінним для України, оскільки демонструє, що держава-член ЄС може бути захищена від негативних впливів лише здійснюючи власне ефективне економічне врядування, спрямоване на розвиток країни та її конкурентоспроможність. Європейська інтеграція є лише інструментом, що надає додаткові можливості для пришвид-шення економічного розвитку держави і може розглядатися лише як засіб, що пом’якшує негативні впливи та кризові явища, але не дає по-вного захисту від них. Таким чином, Україна цілком спроможна вико-ристати існуючі можливості ЄС для модернізаційного розвитку та підвищення власної конкурентоспроможності. Йдеться насамперед про Євросоюз як джерело інвестицій та інвестиційного імпорту в Україну, а також про перспективність розвитку торгівельних відносин між Україною та ЄС.

Третій розділ доповіді присвячено питанням динаміки взаємодії між країнами В-4 та Україною. Наразі основним пріоритетом України у від-носинах із центральноєвропейськими сусідами постає і має надалі за-лишатися завдання, пов’язане із здобуттям європейської перспективи для України, та використання досвіду інтеграції в ЄС. Ураховуючи ба-жання країн Вишеграду передати досвід впровадження реформ, які були найбільш результативними серед усіх перетворень у центрально-європейському регіоні, органам влади України важливо сформулювати тематичний перелік пріоритетів такого співробітництва. Водночас ба-жаним є узгодження пріоритетів програм міжнародної допомоги країн В-4 щодо України, що посилить ефект від їх реалізації та сприятиме підвищенню рівня ефективності використання виділених фінансових ресурсів.

Авторами висловлено ідею, що в сучасних реаліях Україна має ско-ристатися новою риторикою В-4, яка має намір «брендувати» Вишеградську четвірку як регіон, який є осередком специфічних цен-тральноєвропейських цінностей і духу, в яких поєднуються традиції,



креативність, суспільна та міжетнічна солідарність. Окрім того, у фокус розвитку В-4 ставиться питання об’єднання зусиль країн-членів з метою підвищення потенціалу лобіювання спільних інтересів всередині ЄС, ресурсів, розвитку фізичної та людської інфраструктури, підвищення конкурентоспроможності регіону в умовах економічної кризи.

У виданні також наведено виступи й тези учасників міжнародної конференції «Вишеградська група та євроінтеграційний поступ України під час головування Угорщини в об’єднанні», де відбулася дискусія за результатами головування Республіки Польща у В-4 та визначено прі-оритети головування Угорщини у Вишеградській групі, проаналізовано кризу в ЄС як стимул, що спонукає до переосмислення концепту Центральної Європи та ролі в цьому процесі країн В-4.


Хроніка діяльності Національного інституту стратегічних досліджень у червні-вересні 2014 р.

17 червня 2014 р. у Національному інституті стратегічних досліджень (далі – Інститут) відбулося засідання «круглого столу» з теми «Національні проекти в новій економічній моделі Украї-ни». Обговорювалися досвід і проблеми реалізації національних проектів в Україні, а також організаційно-управлінський механізм реалізації національних проектів у новій економічній моделі. У дискусії взяли участь посадові особи органів державної влади, представники науко-вих та аналітичних установ, неурядових організацій та засобів масової інформації.Відкрив засідання перший заступник директора Інституту Ярослав Жаліло. Він відзначив гостру актуальність теми «круглого столу», оскільки національне проектування є одним з ін-струментів реформування життєво важливих секторів суспільного життя. Я. Жаліло зазначив, що політику реалізації національних проектів було започатковано у 2010 р., а національні проекти були визначені як практична основа для здійснення економічних реформ в Україні та залучення значних обсягів інвестицій при запровадженні інноваційної моделі управління економічним розвитком. Він виокремив низку проблемних питань реалізації політики націо-нального проектування, зокрема абсолютне переважання державного фінансування національ-них проектів, значне розпорошення управлінських зусиль через значну кількість національних проектів, дублювання національними проектами державних національних програм і, як на-слідок, конфлікт інтересів між органами державної влади, органами місцевого самоврядування і Держінвестпроектом, відсутність маркетингових досліджень тих ринків, де очікується реалі-зація проектів за участю приватних інвесторів. Я. Жаліло окреслив модель реалізації націо-нальних проектів, запропоновану фахівцями Інституту, та наголосив на необхідності врегулю-вання питань, пов’язаних із визначенням суті національного проекту, його формальних ознак і механізмів реалізації, включаючи інституційні механізми.Голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України Сергій Євтушенко зазначив, що ця державна структура виконує завдання за двома основними напрямами. Перший – це функції інвестиційного агентства, що передбачають підготовку мар-кетингових матеріалів, роботу з потенційними інвесторами, визначення галузей, які є найпри-вабливішими для залучення інвестицій. Другий – це «Національні проекти», які структуровані за п’ятьма основними напрямками: «Енергетика», «Інфраструктура», «Сільське господарство», «Якість життя», «Олімпійська надія 2022». С. Євтушенко зауважив, що «Національні проекти» передбачають фактичну структуризацію через механізм державно-приватного партнерства і, безперечно, на початковій стадії вони повинні отримувати підтримку від держави. Для при-кладу він розповів про основні умови підписання кредитної угоди з китайським «Ексімбанком» щодо фінансування проекту будівництва «Повітряного експресу». С. Євтушенко зазначив, що найбільш ефективно на першому етапі розвивалися проекти, які мали соціальне значення і де відбувалося фінансування з боку держави, а також доповів про перебіг реалізації окремих на-ціональних проектів. Далі С. Євтушенко розповів про пріоритети Держінвестпроекту щодо розгортання мережі індустріальних парків в Україні, а також навів успішні приклади реалізації національних проектів у Туреччині та Чеській Республіці.Активну участь у дискусії взяли президент академії фінансового управління Тетяна Єфимен-ко, керівник національних проектів «Технополіс» та «Індустріальні парки» Віктор Кривен-ко, перший заступник голови Держінвестпроекту України Кирило Бондар, заступник дирек-тора Департаменту інвестиційно-інноваційної політики та розвитку державно-приватного партнерства Мінекономрозвитку України Тетяна Лисиця, директор Департаменту націо-нальних проектів Держінвестпроекту України Юрій Гусєв, директор Інституту інтелектуаль-них інвестицій Валентин Підвисоцький, завідувач сектору проблем розвитку транспортної інфраструктури відділу секторальної економіки Інституту Катерина Михайличенко, заступ-ник директора Інституту економіки та прогнозування НАН України Анатолій Даниленко та ін.Завершуючи засідання «круглого столу», Я. Жаліло наголосив на необхідності переведення в законотворчу фазу удосконалення системи національних проектів та підготовки закону, який

Хроніка діяльності НІСД


визначив би основні позиції національного проектування в Україні. Також він звернув увагу на основні критичні зони реалізації національних проектів: методику оцінки національних проектів та критерії їх відбору; моменти, пов’язані із забезпеченням міжвідомчої координації та уповноваженням; питання практики державного управління, тобто інструментарію реаліза-ції національних проектів.

17 червня 2014 р. Регіональний філіал Інституту в м. Ужгороді провів презентацію аналітичної до-повіді НІСД «Системна криза в Україні: передумови, ризики, шляхи подолання». В ній проаналізовано основні передумови у суспільно-політичному та соціально-економічному житті України, що призвели до жорсткої системної кризи кінця 2013–2014 рр., сформульовано стра-тегічні пріоритети державної політики, спрямованої на якнайшвидше подолання кризи, від-новлення суспільно-політичної та економічної стабільності, забезпечення стійкого поступу країни на засадах обраного шляху європейської інтеграції та запропоновано конкретні механіз-ми та інструменти реалізації такої політики.Зі вступним словом до учасників заходу звернулася директор Регіонального філіалу Інституту в м. Ужгороді Світлана Мітряєва. Вона зазначила, що наявність суспільного запиту на транс-формацію співпадає з потребою оновлення суспільства під впливом викликів посткризового світу, пріоритетів європейської інтеграції та врахування, на жаль, умов зовнішньої агресії. На думку С. Мітряєвої, суспільство потребує реформ в економіці, безпековій, гуманітарній та ін-ших сферах, швидкий ефект від яких залежить передусім від команди, здатної реалізувати ці очікування як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.Активну участь в обговоренні доповіді взяли перший заступник голови Закарпатської ОДА Андрій Сербайло, заступник директора Інституту Василь Яблонський, директор Інституту державного управління та регіонального розвитку УжНУ Володимир Приходько, директор Інституту Центральної Європи УжНУ Мирослава Лендьел, генеральний консул Словацької Республіки в м. Ужгороді Янка Буріанова, начальник УСБУ в Закарпатській області Віктор Любенков, заступник начальника УМВС України в Закарпатській області Олександр Ге-беш, заступник прокурора Закарпатської області Михайло Хиля, академік НАН України Отто Шпеник, ректор Ужгородського національного університету Володимир Смоланка, директор Інституту економіки та міжнародних відносин УжНУ Микола Палінчак, директор НДІ євроінтеграційних досліджень УжНУ Іван Артьомов, директор НДІ політичної регіо-налістики УжНУ Маріан Токар, президент Закарпатської торгово-промислової палати Отто Ковчар та ін.

18 червня 2014 р. в Інституті стратегічних досліджень відбувся «круглий стіл» з теми «Українська культурна політика: проблеми та пріоритети». Для обговорення було запропоновано аналі-тичну доповідь відділу гуманітарної політики НІСД «Проблеми та пріоритети модернізації української культурної політики», зокрема такі питання: 1) проблеми формування культурної політики в умовах подолання системної кризи в Україні; 2) пріоритетні напрямки культурного розвитку на даному етапі; 3) перспективи інтеграції українського культурного простору у єв-ропейський гуманітарний і культурний ландшафт.До участі у дискусії були запрошені провідні науковці, експерти неурядових організацій, пред-ставники Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших установ та організацій.Зі вступним словом до учасників «круглого столу» звернувся перший заступник директора Інституту Ярослав Жаліло. Він відзначив важливість вироблення ефективної культурної по-літики в сучасних умовах, зокрема в її комплексності, що недостатньо усвідомлюється суспіль-ством та управлінським класом в Україні. Ефективна культурна політика є важливим склад-ником забезпечення системних заходів у житті суспільства. Існує чимало проблем, з якими пов’язане вироблення культурної політики. На думку Я. Жаліла, це і відчутне ментальне не-прийняття суспільством тих чи інших кроків влади у сфері культури, і вплив на національну ідентичність певних суперечностей між регіонами України, і нерозкритий людський потенціал у культурі як головний із чинників конкурентоспроможності нашої країни у світі. Варто кон-статувати недостатні кроки нашої держави в плані реалізації культурної політики, адже куль-тура відіграє потужну роль у відтворенні кожної з націй. Для того, щоб не відставати від інших складників, які відтворюють потенціал нації, культура має бути динамічною, конкурентоспро-можною, сучасною. Він зазначив, що науковий колектив Інституту неодноразово ставив питан-ня щодо подальшого розвитку гуманітарної та, зокрема, культурної сфери, про що йдеться,



зокрема, в нещодавній аналітичній доповіді колективу Інституту «Системна криза в Україні: передумови, ризики, шляхи, подолання».Завідувач відділу гуманітарної політики НІСД Сергій Здіорук акцентував увагу на тому, що культура не менш важлива для суспільства, ніж економіка, політика, воєнна безпека та інші чинники. Від того, як громадяни самоідентифікують себе та представляють свою країну у світі, залежить і їхнє майбутнє. Події, які сталися в Україні впродовж поточного півріччя, особливо в Криму та на Донбасі, показують, що за останні 20 років у нашій державі не було послідовної, цілеспрямованої, ефективної культурної політики, котра давала би можливість усім громадя-нам України, незалежно від віку, статі та походження, розуміти історичні, ціннісні орієнтації та бачити місце свого народу в сучасному світі. Він наголосив, що в академічних колах існує чимало визначень культури та культурної політики, проте науковці та аналітики відділу гума-нітарної політики Інституту наголошують на тому, що культурна політика повинна бути ефективним державним менеджментом. А для цього необхідно розробити відповідне законо-давче поле та забезпечити інституційні, фінансові й організаційні засоби для його реалізації.Аналітичну доповідь відділу гуманітарної політики Інституту «Проблеми та пріоритети мо-дернізації української культурної політики» представив завідувач сектору культурологічних досліджень відділу гуманітарної політики НІСД Анатолій Астаф’єв. В її обговоренні взяли участь радник міністра культури Микола Скиба, завідувач секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Наталя Колесніченко-Братунь, заступник ке-рівника управління культури і духовності Головного управління з питань гуманітарної по-літики Адміністрації Президента України Сергій Анжияк, голова Національної спілки кіне-матографістів Сергій Тримбач та ін.На завершення модератор «круглого столу» С. Здіорук подякував учасникам за плідну спів-працю та висловив спдівання, що науковці Інституту разом з усіма зацікавленими сторонами візьмуть участь у доопрацюванні Концепції гуманітарного розвитку України. Значним стиму-лом до концентрації зусиль у цьому напрямі може стати той факт, що Міністерство культури України вже розпочало роботу над Стратегією культурної політики України.

19 червня 2014 р. в Інституті відбулося засідання «круглого столу» з теми «Україна та Світовий банк: досвід та перспективи співпраці». Обговорювалися такі питання: 1) перебіг виконання Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Міжнародною фінансовою корпорацією та Багатостороннім агентством гарантування інвестицій стратегії партнерства з Україною на період 2012–2016 фінансових років; 2) шляхи досягнення проголошених цілей позик на розвиток від МБРР, зокрема DPL1, ухваленої Радою керуючих Світового банку 22 травня 2014 р.; 3) ефективність секторальних позик, виданих на проекти з розвитку експорту, розвиток системи державної статистики, електроенергетику, модернізацію державних фінансів, покращення автомобільних доріг та безпеки руху, підвищення енергоефективності тощо; 4) напрямки покращення співпраці України з групою Світового банку. У засіданні взяли участь представники профільних органів державної влади, провідні вітчизняні науковці та спеціаліс-ти-практики у сфері взаємовідносин України та Світового банку.Відкриваючи засідання, перший заступник директора Інституту Ярослав Жаліло зазначив, що важливість співпраці зі Світовим банком полягає в тому, що завдяки їй Україна залучає кошти, які спрямовуються на вирішення проблем структурної модернізації економіки країни, та запросив присутніх до дискусії стосовно покращення співпраці зі Світовим банком. Голова координаційної ради Українського кредитно-банківського союзу (колишній заступник міні-стра фінансів України, а у 1992–1995 рр. – заступник Керуючого від України у Світовому банку) Борис Соболєв нагадав про перші кроки в діалозі між Україною та Світовим банком і наголосив на тому, що кредитний рейтинг України не дає можливості ефективно позичати на вільному ринку кошти, що підвищує значення співпраці зі Світовим банком. Розмірковуючи про ефективність співпраці України зі Світовим банком, Б. Соболєв зазначив, що за 22 роки найвищий показник співвідношення між реалізованими та виділеними коштами кредитів Світового банку в Україні становив 30 %, а середній – 17 %, тоді як середній показник у світі сягає 47 %, а найкращий показник – 100 % (у Грузії).Активну участь у дискусії взяли директор та засновник компанії Management Consulting Center Богдан Будзан, Тамара Соляник, яка за квотою України займала посаду заступника Виконавчого директора Світового банку (1999–2013 рр.), заступник директора Департамен-ту боргової та міжнародної фінансової політики – начальник управління співробітництва з міжнародними організаціями та координації міжнародної технічної допомоги Міністерства фінансів України Вікторія Колосова, професор Національної академії державного управ-ління при Президентові України Всеволод Ніколаєв, член координаційної ради Українського



кредитно-банківського союзу Юрій Блащук, голова Ради директорів компанії GMC (Велика Британія), колишній працівник Світового банку в Україні Ніколос Дімітров, завідувач від-ділу зовнішньоекономічної політики Інституту Олександр Шаров та ін.Завершуючи «круглий стіл», Я. Жаліло подякував усім за участь і зазначив, що пропозиції, висловлені учасниками, будуть ураховані в роботах Інституту.

20 червня 2014 р. в Інституті відбулось засідання «круглого столу» з теми «Сучасний стан, про-блеми та перспективи розвитку гідроенергетики України», організованого відділом енерге-тичної та ядерної безпеки Інституту спільно з ВГО «Асоціація Укргідроенерго». Метою про-ведення засідання було обговорення актуальних питань розвитку гідроенергетики для забезпечення енергетичної безпеки країни, зокрема: 1) проблеми і потенціал розвитку гідро-електроенергетики України в контексті Енергетичної стратегії України на період до 2030 р.; 2) пріоритетні напрями розвитку гідроенергетики; 3) проблеми проектування, будівництва та фінансування проектів розвитку гідроенергетики; 4) забезпечення захисту об’єктів гідроенер-гетики. Особливу увагу було приділено аналізу виконання пріоритетних завдань у цій сфері та формуванню пропозицій щодо вдосконалення державної політики в цій сфері. У засіданні «круглого столу» взяли участь представники центральних органів виконавчої влади, провідних наукових установ та аналітичних центрів України.Відкриваючи засідання, завідувач відділу енергетичної та ядерної безпеки Інституту О. Су-ходоля зазначив, що метою проведення «круглого столу» є розробка пропозицій щодо держав-ного планування розвитку гідроенергетики на стратегічному рівні та запропонував усім учас-никам приєднатися до напрацювання відповідних рекомендацій. Відділом енергетичної та ядерної безпеки Інституту, повідомив він, підготовлено аналітичну доповідь «Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку гідроенергетики України», яка свідчить про високий рі-вень розвитку вітчизняної гідроенергетичної галузі. О. Суходоля наголосив, що позитивні ре-зультати роботи галузі забезпечено завдяки державній політиці, спрямованій на підтримку галузі, та багаторічній злагодженій діяльності підприємств та організацій, які об’єднані у ВГО «Асоціація «Укргідроенерго». Фактично нині ми маємо галузь, яка може повністю забезпечити виробництво обладнання; проектування та реалізацію складних проектів, високий рівень на-укових досліджень та підготовку кадрів для розвитку галузі.О. Суходоля зазначив, що держава реалізує досить ефективну політику підтримки гідроенер-гетики в частині розвитку як великої гідроенергетики для забезпечення стабільності функціо-нування Об’єднаної енергетичної системи (ОЕС) України, так і малої гідроенергетики для розширення використання доступного потенціалу малих рік. Він привітав колектив ПАТ «Укргідроенерго» з нещодавнім виробленням 1 млрд кВт·год електроенергії на Дністровській ГАЕС, відзначив зростання темпів уведення в експлуатацію об’єктів малої гідроенергетики.Водночас О. Суходоля запропонував обговорити напрями удосконалення роботи галузі на довгострокову перспективу. Зокрема, набуває актуальності питання подальшого розвитку державної компанії ПАТ «Укргідроенерго» в умовах нової моделі функціонування ринку електроенергії. Було запропоновано посилити спроможність компанії ефективно працювати в умовах лібералізованого, конкурентного ринку, а не продовжувати орієнтуватись на інстру-менти державної підтримки. Звернуто увагу на важливість урахування екологічного складника у розвитку гідроенергетики в Україні з метою знаходження балансу для забезпечення сталого розвитку економіки, захисту довкілля та інтересів місцевих громад. Окремо було наголошено на важливості безпекового аспекту розвитку гідроенергетики, зокрема для забезпечення фізич-ного захисту об’єктів гідроенергетики, в тому числі від терористичних загроз.Президент ВГО «Асоціація «Укргідроенерго», перший заступник генерального директора ПАТ «Укргідроенерго», голова громадської ради при Міністерстві енергетики та вугільної промисловості, Герой України C. Поташник у доповіді «Проблеми реалізації стратегії роз-витку та експлуатації гідроенергетики України» зробив огляд сучасного стану гідроенергети-ки України. Він подякував за високу оцінку галузі гідроенергетики в Україні і зазначив, що нинішній високий рівень галузі гідроенергетики України визнається як вітчизняними, так і зарубіжними фахівцями, і став можливим завдяки об’єднанню в кризовий період всіх провід-них організацій, які займаються гідроенергетикою, у ВГО «Асоціація Укргідроенерго». Саме це дало змогу зберегти галузь і забезпечити її розвиток.Для перспективного розвитку відновлювальної енергетики С. Поташник запропонував ство-рювати комплексні об’єкти електрогенерації на базі гідроелектростанцій. Таке об’єднання відновлювальних джерел енергії в єдиному комплексі полегшує режими роботи ОЕС України шляхом компенсації недоліків вітро- та сонячної електрогенерації (нестабільність їх роботи) за рахунок переваг гідроелектростанцій (їх висока маневреність щодо потужності). Торкаючись



питань забезпечення безпеки, надійності та довговічності експлуатації, він повідомив, що ряд об’єктів великої гідроенергетики наближається до завершення строків амортизації і потребує реконструкції та здійснення заходів із продовження експлуатації.С. Поташник відзначив значну роль ВГО «Асоціація Укргідроенерго» у розробці енергетичної стратегії України до 2030 р. у частині розвитку гідроенергетики та її готовність взяти участь у напрацюванні змін для цього документу. Він підкреслив важливість створення галузевої про-грами з розвитку гідроенергетики для забезпечення сталого розвитку гідроенергетики України.Свої міркування з приводу обговорюваних проблем висловили директор Департаменту пер-спективного розвитку ПАТ «Укргідроенерго» С. Кучер, заступник технічного директора ПАТ «Укргідропроект» Ю. Ландау, завідувач відділу гідроенергетики Інституту відновлю-вальної енергетики НАН України П. Васько, президент ЗЕА «Новосвіт» О. Нікіторович, директор юридичної компанії «ТрансЕнергоКонсалтинг» С. Голікова, начальник відділу використання відновлюваних джерел енергії Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України О. Черноуско, начальник відділу водних об’єктів та моніторингу вод Державного агентства водних ресурсів України В. Бабчук, головний інспектор відділу нагляду за об’єктами підвищеної небезпеки управління пожежної безпеки департаменту запобігання надзвичайним ситуаціям та державного нагляду (контролю) Державної служби України з надзвичайних ситуацій В. Олейніцький, президент ВГО «Енергетична асоціація України» В. Котко, заступник директора з наукової роботи Інституту загальної енергетики НАН України В. Білодід та ін.Учасниками засідання були розроблені рекомендації щодо подальшого розвитку гідроенерге-тики в Україні, які будуть направлені у відповідні органи державної влади.

5 червня 2014 р. у Регіональному філіалі Інституту в м. Харкові відбувся «круглий стіл» з теми «Політична мапа Харківщини після президентських виборів 2014 р.». Було розглянуто такі питання: 1) регіональний зріз підсумків президентських виборів-2014; 2) перспективи стабілі-зації вітчизняної політичної системи: національний та регіональний рівні; 3) виборче законо-давство України: шляхи вдосконалення; 4) реформа місцевого самоврядування та децентралі-зація влади: погляд із Харкова.Директор РФ Інституту в місті Харкові, доктор політичних наук, професор Олександр Фісун відкрив обговорення та наголосив, що нині ми спостерігаємо суттєву кризу українських полі-тичних еліт і державних інститутів, яка є загрозою для подальшого існування України в умовах досить складної міжнародної ситуації. Результати президентських виборів свідчать про зна-ходження партійної системи України на етапі суттєвої трансформації, яка пов’язана із виник-ненням нових політичних проектів.Активну участь у розмові взяли політологи Олександр Поліщук, Антон Авксентьєв, Олек-сандр Романюк, Валерій Дудко, Юлія Біденко, Олексій Крисенко, Володимир Шуваєв, Тарас Богдан, Тетяна Авксентьєва, Ірина Работягова, Вікторія Шевчук та ін.25 червня 2014 р. в інституті відбулося засідання «круглого столу» з теми «Актуальні виклики та загрози регіональній безпеці: висновки для України», під час якого було презентовано відповідну аналітичну доповідь, підготовлену головними науковими співробітниками відділу глобалістики та безпекових стратегій Інституту Галиною Яворською та Борисом Парахон-ським. У заході взяли участь представники органів державної влади, громадських об’єднань, профільних навчальних закладів, науково-дослідних установ, широкої громадськості, а також незалежні експерти.Відкрив засідання заступник директора Інституту Костянтин Кононенко. Привітавши учас-ників «круглого столу», він наголосив, що презентація аналітичної доповіді «Актуальні ви-клики та загрози регіональній безпеці: висновки для України» збіглася із подіями, що засвід-чують актуальність та вчасність підготовки такого документа. Далі доповідач охарактеризував декілька тенденцій, під впливом яких нині розвивається ситуація у сфері безпеки.1. Революція гідності в Україні надала суттєвий імпульс процесу євроінтеграції в регіоні та по-значила нові рамки розширення ЄС і НАТО, знищивши «червону лінію», яку РФ накреслила ще наприкінці 80-х років минулого століття, закріпивши сфери свого впливу у Східній Європі.2. Водночас цим було запущено руйнування пострадянського простору в тому вигляді, в якому він виник після розпаду СРСР. Цей процес буде характеризуватися поступовою ерозією сфер впливу РФ у «близькому зарубіжжі», що може завершитися дезінтеграцією самої Росії.3. У регіоні вперше з часів завершення «холодної війни» Росія знову стала джерелом загроз не лише для своїх сусідів, а й для європейської безпеки загалом.4. Новим явищем, що кардинально змінює усе середовище безпеки в Європі та світі, став вихід на перший план вперше після завершення Другої світової війни воєнної загрози, яка до цього



вважалася гіпотетичною та не розглядалася як реальний сценарій. Вся міжнародна безпекова система стикнулася з необхідністю оперативно реагувати на цю загрозу, до якої вона виявилася неготовою. Це породжує низку викликів для міжнародної спільноти й, особливо, для нашого регіону, де ризик виникнення масштабного конфлікту нині є, як ніколи, високим.Активну участь у розмові взяли президент Центру Близькосхідних досліджень Олександр Богомолов, завідувач сектору відділу глобалістики та безпекових стратегій Інституту Олег Александров, провідний науковий співробітник відділу трансатлантичних досліджень Інсти-туту всесвітньої історії НАНУ Сергій Толстов, директор військових програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова Микола Сунгуровський, на-чальник відділу глобального партнерства Управління політичного аналізу та планування Міністерства закордонних справ України Василь Івашко, завідувач відділу стратегій розвит-ку сектору безпеки і оборони Інституту Віталій Бегма, експерт Інституту стратегічних до-сліджень «Нова Україна» Оксана Маркеєва та ін.Підсумовуючи розмову, завідувач відділу глобалістики та безпекових стратегій Інституту Ольга Резнікова подякувала його учасникам за плідну роботу, висловлені думки та за прояв-лену громадянську позицію. Вона зазначила, що було запропоновано багато цікавих пропозицій щодо забезпечення національної безпеки України в нових умовах, які будуть опрацьовуватися фахівцями Інституту.

24 липня 2014 р. в Інституті відбулося п’ятнадцяте засідання Міжвідомчої експертної робочої групи (МЕРГ) з питань протидії загрозам розповсюдження зброї та матеріалів масового ураження, а також пов’язаних із ними терористичних загроз і захисту критично важливої для забезпечен-ня життєдіяльності держави інфраструктури.Третє у поточному році засідання МЕРГ було присвячене обговоренню таких питань: 1) не-ефективність гарантій безпеки, наданих Україні Будапештським меморандумом 1994 р., та без’ядерний статус України; 2) питання використання результатів наукових досліджень, які здійснюються у рамках міжнародного співробітництва у сфері подолання наслідків ядерних і радіаційних аварій.Засідання відкрив заступник директора Інституту К. А. Кононенко. У вступній промові він розкрив актуальність тематики доповідей, винесених на обговорення, і нагадав присутнім, що згідно зі встановленим форматом засідань МЕРГ їх учасники використовують лише відкриту інформацію. Представляючи першу доповідь, промовець зазначив, що в умовах найважчої за часів новітньої історії України кризи її політичне керівництво має знайти адекватні відповіді на виклики та загрози нашій державності, спричинені, зокрема, порушенням міжнародних правових норм, у т.ч. положень Будапештського меморандуму, відповідно до якого Україна отримала гарантії безпеки в обмін на відмову від ядерної зброї та приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) як неядерної держави. Невиконання Будапештсько-го меморандуму відродило в українському суспільстві, а також серед українських політиків дискусії щодо ядерного статусу України, у швидкому набутті якого дехто вбачає ефективний спосіб забезпечення національної безпеки.Презентуючи другу проблему, обговорення якої було внесено до порядку денного засідання, заступник директора Інституту поінформував учасників, що вона спричинена нормативно-правовою неврегульованістю питання щодо використання результатів виконання спільних міжнародних проектів, особливо у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. На його думку, ця проблема суттєво заважає подальшому міжнародному співробітництву України у цій сфері, перешкоджає розвитку важливих напрямів національної науки, пов’язаних із тема-тикою Чорнобиля.Завершуючи свій виступ, К. А. Кононенко наголосив, що важливим елементом засідань групи є обговорення представлених матеріалів, на яке, як завжди, відведено достатньо часу, і закликав присутніх до активної спільної роботи.Презентуючи першу доповідь з теми «Будапештський меморандум і без’ядерний статус України», С. І. Кондратов коротко розповів про історичну ситуацію, в якій політичним керів-ництвом держави приймалося рішення про відмову від ядерної зброї, торкнувся проблем управління ракетно-ядерним комплексом, а також фінансових, матеріально-технічних та ре-сурсних обмежень, від яких потерпала на початку 1990-х років наша держава у період свого становлення. На думку доповідача, Україна у процесі розбудови своєї незалежності об’єктивно не мала раціональних можливостей для того, щоб залишити собі ядерну зброю.С. І. Кондратов вважає, що додатковим свідченням невідворотності саме такого сценарію для України є те, що Білорусь і Казахстан, опинившись в аналогічній, а ПАР – у схожій з Україною ситуаціях, також були змушені відмовитися від ядерної зброї. Коротко проаналізувавши



недоліки Будапештського меморандуму як міжнародно-правового документу, який мав би гарантувати безпеку України, доповідач разом з тим наголосив, що визнання міжнародним співтовариством факту порушення положень меморандуму не означає, що для нашої країни автоматично відкриваються можливості для набуття нею статусу ядерної держави. С. І. Кон-дратов висловив думку, що безпекові проблеми України можуть бути вирішені тільки на шляху докорінного реформування всієї держави, включаючи її безпековий сектор і збройні сили, а заяви про набуття Україною статусу ядерної держави є, щонайменше, несвоєчасними і по-гіршують міжнародний імідж країни.Значний інтерес і жваве обговорення учасників засідання викликала друга доповідь з теми «Міжнародне співробітництво у сфері подолання наслідків ядерних і радіаційних аварій та питання використання результатів наукових досліджень», представлена О. І. Насвітом. До-повідач на конкретних прикладах показав присутнім, до яких негативних наслідків, включаючи розірвання міжнародних контрактів і сигнали спецслужб про необхідність обмеження контак-тів з міжнародними експертами, може призводити неврегульованість окремих питань викорис-тання результатів виконання спільних проектів і програм в українському законодавстві. Допо-відач, порівнюючи окремі положення Конституції України, законів України «Про державну таємницю», «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про інформацію», «Про науково-технічну інформацію» наочно продемонстрував можливість неоднозначного тлумачення, а іноді й суперечливість положень різних законодавчих актів у частині, що стосується, зокрема, права людини на отримання ін-формації про стан довкілля, якість харчових продуктів, води, а також про стан здоров’я насе-лення, медичного обслуговування тощо. О. І. Насвіт звернув увагу присутніх на те, що спроби прояснити ситуацію щодо цієї проблеми, зокрема шляхом звернення до Кабінету Міністрів України, не привели до суттєвих зрушень. Далі доповідач охарактеризував відповідні положен-ня Кримінального кодексу України, які стосуються передачі або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка знаходиться у володінні державою, а також деяких інших нормативно-правових актів у цій сфері.Після завершення своєї доповіді О. І. Насвіт звернувся до учасників засідання з проханням ознайомитися із розданими варіантами змін до Закону України «Про правовий режим терито-рії, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та висло-вити свої думки щодо зазначеної проблеми, а також прийнятності того чи іншого варіанту змін до закону.У дискусії взяли участь директор Інституту клінічної радіології Національного наукового центру радіаційної медицини НАМНУ А. А. Чумак, директор Українського НДІ сільгоспра-діології В. О. Кашпаров, керівник апарату Національної комісії з радіаційного захисту Ук-раїни В. В. Багай, начальник відділу цивільного захисту та екологічної безпеки Центрального управління РХБ захисту ГУ оперативного забезпечення Збройних сил України Є. О. Усков, старший науковий співробітник Інституту радіаційного захисту Академії технологічних наук України В. Б. Берковський та ін. Ними було висловлено чимало слушних пропозицій щодо внесення змін у згаданий закон для розв’язання піднятої у доповіді проблеми.Завершуючи обговорення, О. І. Насвіт запропонував присутнім, крім зауважень і пропозицій, висловлених в усній формі, до 31 липня надати до Інституту конкретні формулювання тексту поправок у письмовому вигляді, що буде використано при підготовці відповідного інформацій-но-аналітичного матеріалу для його подання до Адміністрації Президента України та Апарату РНБОУ.

6 серпня 2014 р. в Інституті відбулося засідання «круглого столу» з теми «Україна та Африка: перспективи економічної співпраці». Обговорювалися такі питання: 1) перспективи еконо-мічного розвитку Африки (Підсахарський регіон); 2) присутність України на ринках Підсахар-ської Африки та фактори її обмеження; 3) можливості розширення торговельної та інвестицій-ної співпраці: аналіз за формами, галузями та країнами співпраці. Потенційні партнери та конкуренти на африканському ринку; 4) конкретні організаційні форми поглиблення еконо-мічної співпраці між Україною та Африкою (роль держави, бізнесу та неурядових громадських організацій). У засіданні взяли участь представники профільних органів державної влади, ді-лових кіл, неурядових організацій та спеціалісти-практики у сфері взаємовідносин України та Підсахарської Африки.Відкриваючи засідання, перший заступник директора Інституту Ярослав Жаліло зазначив, що головним стратегічним завданням, яке стоїть перед зовнішньоекономічною політикою України, є переорієнтація зовнішньоекономічних векторів економічної співпраці України, враховуючи різкі ускладнення на пострадянських ринках, та адаптація зовнішньоекономічної



діяльності до нових умов після підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Беручи до уваги загаль-носвітовий тренд різкого розширення місткості ринків споживчої та інвестиційної продукції в таких регіонах, як Африка, активізація як торговельного, так і інвестиційного співробіт-ництва з ним є важливим завданням зовнішньоекономічної політики України.Продовжуючи тему важливості співпраці з країнами Африки, завідувач відділу зовнішньо-економічної політики Інституту О. М. Шаров нагадав, що саме в ці дні відбувається Америка-но-Африканський саміт у Вашингтоні за участю президента США Б. Обами, що, на його думку, додатково актуалізує дану тему. Доповідач звернув увагу на те, що протягом останніх років Африка демонструє високі темпи економічного розвитку, що спонукає провідні країни світу, такі як США, дедалі більше уваги приділяти саме цьому континенту. Водночас таке співробіт-ництво є досить складною справою, оскільки африканські країни мають свою специфіку. Де-кілька з них досягли досить високого рівня розвитку (ВВП на душу населення в них перевищує аналогічний показник України), тому механізм економічного співробітництва з ними має бути аналогічним до механізму співпраці з промислово розвинутими країнами (маються на увазі Південно-Африканська Республіка, Маврикій або Ботсвана). Іншу групу складають т.зв. мо-лоді леви (Нігерія, Ангола), які досягли помітних успіхів останніми роками, мають великі природні та фінансові ресурси. З великою групою країн співпраця можлива, головним чином, на концесійній основі (що досить добре знайоме українським підприємцям на прикладі Гвінеї). Діяльність України в Африці, на його думку, слід розглядати не лише як співробітництво з африканськими країнами, але і як партнерство з іншими країнами, які мають проекти на Африканському континенті, наприклад з Індією, Бразилією та Китаєм. На завершення О. М. Шаров зазначив, що відділ зовнішньоекономічної політики Інституту здійснив аналіз відносин з Підсахарською Африкою, але завершення цієї роботи вимагає ширшого обговорення цієї проблеми.Активну участь у дискусії взяли директор департаменту Близького Сходу та Африки Мініс-терства закордонних справ України Андрій Заєць, експерт комітету співробітництва з краї-нами Африки та Близького Сходу при Міністерстві закордонних справ України Олександр Кочур, надзвичайний і повноважний посол України в Південно-Африканській Республіці у 2003–2006 р. Михайло Скуратовський, посол з особливих доручень України Ігор Ніколай-ко, координатор проекту «Україна-Ангола» Олександр Іванчук, політичний аналітик По-сольства Бразилії в Україні Андрій Кравченко, генеральний директор компанії DNN International Миколай Демура, відповідальний секретар Африканського клубу Руслан Гарбар, генеральний директор міжнародного проекту «Україна – Нові центри зростання. Мости дружби: Україна – Судан – Південно-Африканська Республіка» Сергій Нагорний, начальник відділу торговельної політики та співробітництва в рамках СОТ департаменту зовнішньоекономічних зв’язків Міністерство аграрної політики та продовольства України Наталія Гавриленко, директор департаменту торгівельно-економічного співробітництва Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Руслан Осипенко, головний редактор журналу IMAGE.UA Алла Алимова та ін.Закриваючи засідання, О. М. Шаров подякував учасникам за роботу та наголосив на необхід-ності здійснення аналогічних комунікативних заходів, присвячених співробітництву не тільки з країнами Африки, а й інших регіонів світу з новими ринками для українських експортерів.

2–4 вересня 2014 р. у м. Криниця-Здруй (Польща) відбувся черговий щорічний Економічний фо-рум. Згідно з угодою, укладеною з організатором Форуму – Інститутом Східних досліджень (Варшава), Інститут є партнерською організацією та здійснював організацію панельної дискусії з теми «Україна і Європейський Союз: від асоціації до членства», яка відбулася 4 вересня у рамках Форуму «Європа – Україна». Модератором панельної дискусії був перший заступ-ник директора Інституту Я. А. Жаліло.До обговорення Інститутом було підготовлено відповідну аналітичну записку. Учасники об-говорення наголосили на необхідності конструктивних контактів експертних та бізнесових кіл України та Польщі для вироблення шляхів практичної реалізації Угоди про асоціацію України та ЄС.Завідувач відділу регіонального розвитку С. О. Біла також узяла участь у панельній дискусії з теми «Мале розумне місто – як підтримувати розвиток малих міст і приваблювати до них інвесторів?».

9 вересня 2014 р. в Інституті відбулася Міжнародна експертна нарада щодо розробки Зеленої книги з питань захисту критичної інфраструктури в Україні. Вона відкриває серію зустрічей



вітчизняних та іноземних фахівців, які будуть організовані цього року Інститутом спільно з Офісом зв’язку НАТО в Україні з метою обговорення змісту та підготовки Зеленої книги з питань захисту критичної інфраструктури в Україні. З-поміж іноземних учасників у нараді взяли участь представники Женевського центру демократичного контролю над збройними силами, Офісу зв’язку НАТО в Україні, низки дипломатичних місій в Україні країн – членів та партнерів НАТО (Австрія, Литва, Німеччина, Польща, Румунія, Словаччина). Вітчизняні учасники представляли органи державної влади, інститути НАНУ, вищі навчальні заклади, профільні науково-дослідні заклади, компанії паливно-енергетичного комплексу та незалежні аналітичні центри.У вступному слові головуючий на засіданні, заступник директора Інституту К. А. Кононенко відзначив значущість співробітництва між Україною та НАТО, зокрема в умовах найгостріших безпекових викликів, яким нині протистоїть наша держава. Він нагадав, що в Україні приді-ляється значна увага захисту систем та об’єктів, які можуть бути віднесені до критичної ін-фраструктури. Водночас, за його словами, існує значний простір для поліпшення загального механізму управління захистом та безпекою критичної інфраструктури, міжвідомчої коорди-нації, узгодженості підходів та дій щодо реагування на комплексні загрози та ризики національ-ного рівня. На завершення К. А. Кононенко висловив сподівання, що ця нарада стане поштов-хом для широкого експертного обговорення проблематики захисту критичної інфраструктури, а результатом роботи фахівців Інституту та залучених вітчизняних й іноземних експертів – публікація Зеленої книги, в якій будуть викладені основні проблеми у цій сфері та намічені шляхи їх вирішення.Від імені співорганізатора експертної наради – Офісу зв’язку НАТО в Україні виступила ме-неджер Програми професійної підготовки в Україні Керсті Келдер. Вона нагадала присутнім про успішний досвід співпраці між Офісом зв’язку НАТО в Україні та Інститутом щодо орга-нізації заходів з експертного обговорення реформ у секторі безпеки та оборони в Україні. Як зазначила пані Келдер, включення розробки Зеленої книги з питань захисту критичної інфра-структури в Україні в Річну національну програму співробітництва Україна – НАТО на 2014 р., а також участь у нинішньому заході представників міністерств і відомств, що охоплюють чи не всі напрями забезпечення національної безпеки, вказують на актуальність тематики екс-пертної наради.Фахівці Інституту підготували проект структури Зеленої книги, який представив головний консультант відділу екологічної та техногенної безпеки Д. С. Бірюков.З доповіддю з теми «Європейський досвід захисту критичної інфраструктури» виступив екс-перт Женевського центру демократичного контролю над збройними силами (DCAF) Валерій Радчев. Він зазначив, що в умовах швидких змін безпекового середовища не повинно виникати затримки при прийнятті політичних рішень із реформування сектору безпеки та оборони. До-повідач зауважив, що кожна країна має будувати захист критичної інфраструктури, виходячи з національних особливостей. Водночас вивчення досвіду інших країн, здійснення т.зв. бенч-маркінгу є вельми важливим. Характеризуючи механізми захисту критичної інфраструктури в ЄС, доповідач зауважив, що раніше вони були побудовані переважно на уявленнях про необ-хідність підготовки економіки, населення й територій до воєнних дій. Проте після терористич-них атак, скоєних у Мадриді (березень 2004 р.), ці механізми сфокусовані на забезпеченні безпеки суспільства, повсякденного життя європейців. Пан Радчев зазначив, що ЄС зосереджує увагу на загальноєвропейській інфраструктурі (енергетична, транспортна), водночас поширю-ючи загальні підходи та стандарти щодо захисту критичної інфраструктури в кожній країні-члені ЄС. Підкреслюючи важливість дослідження каскадних ефектів, пов’язаних з відмовами об’єктів критичної інфраструктури, доповідач навів приклади таких наслідків, що були спри-чинені терористичними актами в Нью-Йорку (вересень 2001 р.). Також пан Радчев нагадав відомий принцип: «система надійна настільки, наскільки надійною є її найслабша ланка». А отже, на переконання доповідача, яке він проілюстрував на прикладі банківської системи, у разі слабкості інструментів економічного регулювання марними будуть зусилля з підвищен-ня кібербезпеки, фізичної охорони банків та ін.Валерій Радчев відзначив, що критична інфраструктура в Європі стає все більш складною та взаємопов’язаною, підвищується вразливість таких об’єктів. І ця тенденція випереджає зусилля європейських держав, що спрямовані на покращення механізмів регулювання безпеки, таких як стандарти безпеки.Активну участь у дискусії взяли директор військових програм Центру ім. О. Разумко-ва М. В. Сунгуровський, проректор з наукової роботи Київського національного універси-тету імені Тараса Шевченка С. А. Вижва, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка В. А. Заславський, завідувач відділу екологічної та техногенної безпеки Інституту О. І. Насвіт та ін.



Підсумовуючи результати засідання, О. І. Насвіт подякував усім учасникам за участь у кон-структивній та відвертій дискусії. Він поінформував присутніх про те, що проект Зеленої книги буде оприлюднений уже до наступної експертної наради, а долучитися до опрацювання даного проекту дали згоду як присутні на засіданні іноземні експерти, так і вітчизняні фахівці.

10 вересня 2014 р. Регіональний філіал Інституту у м. Ужгороді провів зустріч науковців та екс-пертів краю з віце-прем’єр-міністром, міністром закордонних справ Словацької Республіки Мірославом Лайчаком. Вона була продовженням започаткованої у жовтні 2013 р. серії зустрі-чей із представниками дипломатичної, експертної, наукової, політичної та бізнесової еліти у форматі спілкування «за склянкою чаю». Співорганізатором цієї зустрічі було Генеральне консульство Словацької Республіки в м. Ужгороді.Головною темою цієї зустрічі було українсько-словацьке співробітництво в умовах зовнішньої агресії на Сході України.Директор Регіонального філіалу Інституту в м. Ужгороді Світлана Мітряєва поінформувала присутніх про те, що в контексті головування Словаччини у Вишеградській четвірці 16 жовтня ц.р. у м. Ужгороді Регіональний філіал Інституту та Генеральне консульство Словацької Рес-публіки в м. Ужгороді проводять Міжнародну конференцію з теми «Регіональна стабільність на кордонах України та ЄС: сучасні виклики та інструменти забезпечення». Її метою є прове-дення дискусії щодо питань кордонів та майбутнього європейської системи безпеки, стабіль-ності на Східних кордонах ЄС задля пошуку нових інструментів та поєднання зусиль країн Вишеградської четвірки при формуванні нового концепту європейської безпеки. Окрема увага буде приділена вирішенню конфліктів нового типу на Східному кордоні України.С. Мітряєва висловила вдячність Словаччині за підтримку, яку вона вже надала і продовжує надавати Україні в лікуванні та реабілітації наших вояків як у госпіталі Міністерства внутріш-ніх справ Словаччини, так і в Земплінській Шіраві, за медичне й технічне обладнання, яке отримує і продовжує отримувати Червоний Хрест України, а також Міністерство оборони України та ін. Також висловила подяку за підтримку всіх ініціатив по активізації українсько-словацького співробітництва Генеральному консулу Словацької Республіки в м. Ужгороді пані Янкі Буріановій та Почесному консулу Словацької Республіки в Великому Березному Олегу Адамчуку.Далі учасники зібрання задали запитання пану Лайчаку, на які він дав вичерпні відповіді.Йшлося про те, чи надаватимуть Європа, зокрема Словаччина, дієву допомогу Україні: зброю, розвідувальні дані в реальному режимі часу? Чи європейські країни наразі не бачать суттєвих загроз у нинішніх діях Росії й тому не підтримують заходи, які можуть погіршити їх політичні та економічні відносини з Москвою? Наголошувалося, що анексія Криму та ситуація на Сході України стають реальними викликами і для країн Центральної Європи та НАТО, оскільки демонструють «схильність» Росії до використання військової сили як інструменту в регіональ-ній політиці, порушуючи всі норми міжнародного права.Свої міркування з цих питань висловили також завідувач кафедри міжнародних економічних відносин факультету міжнародних відносин УжНУ Володимир Приходько, в.о. проректора УжНУ, директор Інституту Центральної Європи УжНУ Мирослава Лендьел, професор кафедри історії України історичного факультету УжНУ Сергій Федака, начальник Управ-ління зовнішньоекономічних зв’язків, інвестицій та транскордонного співробітництва За-карпатської ОДА Андрій Варцаба, представник МЗС України в м. Ужгороді Галина Горо-ховська та ін.Завершуючи спілкування, Світлана Мітряєва подякувала віце-прем’єр-міністру, міністру за-кордонних справ Словацької Республіки Мірославу Лайчаку за відверту та конструктивну розмову.

25 вересня 2014 р. в ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України відбулося засідання «круглого столу» з теми: «План Маршалла: досвід та уроки для України», співорганізатором якого став також Національний інститут стратегічних досліджень. Метою «круглого столу» було розкрити принципи та умови надання фінансової підтримки окремим країнам Західної Європи згідно з Планом Маршалла та визначити можливості застосування цього досвіду для стабілізації економічного стану в Україні.Для обговорення пропонувалися такі питання: 1) практичний досвід «Плану Маршалла»; 2) можливість та умови отримання міжнародної фінансової підтримки для реформування економіки України; 3) секторальні аспекти невідкладних заходів в Україні та механізми їх реалізації.



У розмові взяли участь: академік НАНУ В. М. Геєць, член-кор. НАНУ О. С. Власюк, д. е. н., проф. О. М. Шаров, д. е. н. проф. А. І. Даниленко, координатор з питань допомоги посоль-ства США в Україні Кліффорд Бонд, керуючий партнер київського офісу МЮФ CMS Cameron McKenna Даніель Білак, чл.-кор. НАНУ, директор науково-дослідного економіч-ного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України І. Г. Манцуров, д. е. н., проф., академік академії економічних наук України Л. Л. Кістерський, чл.-кор. НАНУ, президент Академії фінансового управління Т. І. Єфименко, голова ради УКБС Б. В. Со-болєв, заступник начальника управління розвитку промисловості Департаменту промислової політики Міністерства економічного розвитку і торгівлі України О. Ю. Зенюк, співробітники Інституту економіки та прогнозування: д. е. н. Т. П. Богдан, д. е. н. Н. М. Шелудько, к. е. н. О. І. Никифорук, к. е. н. Р. З. Подолець, д. е. н. О. В. Шубравська, д. е. н. Л. В. Дейне-ко, д. е. н. О. М. Бородіна. Активну участь у роботі «круглого столу» також взяли в.о. міністра економічного розвитку і торгівлі А. А. Максюта, академік НАНУ, директор Інституту демо-графії та соціальних досліджень НАН України Е. М. Лібанова, радник президента Київської школи економіки І. А. Шумило, екс-міністр економіки В. І. Суслов.


Власюк Александр СтепановичПлан Маршалла для Украины: экономические, реформаторские и внешнеполитические

аспектыРассмотрен вклад плана Маршалла в формирование послевоенной архитектуры международной

безопасности. Проанализировано значение, основные приоритететы и составляющие нового плана Маршалла для Украины, в частности экономические, внутренне- и внешнеполитические, организа-ционно-институциональные, вопросы безопасности и др. Сделан вывод, что новый план Маршалла для Украины, как в свое время и для стран Западной Европы, будет способствовать укреплению ее государственного суверенитета путем обеспечения экономического роста, политической стабиль-ности, усиления структур безопасности, расширення международного сотрудничества, особенно в процессе евроинтеграции.

Ключевые слова: план Маршалла, новый план Маршалла для Украины, экономические, полити-ческие и оборонные приоритеты, евроинтеграция.

Vlasiuk OlexanderThe Marshall Plan for Europe: economic, reformatory and foreign policy aspectsThe contribution of the Marshall Plan to the formation of post-war architecture of the international

security is considered. Value, the main priorities and components of the new Marshall Plan for Ukraine, in particular economic, internally and foreign policy, organizational and institutional, security issues, etc. are analysed. The conclusion that the new Marshall Plan for Ukraine as in due time and for countries of Western Europe, will promote strengthening of its state sovereignty by ensuring economic growth, political stability, strengthening of security structures, extension of the international cooperation, especially in the course of European integration is drawn.

Key words: the Marshall Plan, the new Marshall Plan for Ukraine, economic, political and defense priorities, the European integration.

Соболев Андрей АркадьевичНовая внешняя политика Кремля на украинском направленииПроанализированы общая ситуация, которая привела к украинско-российскому конфликту, и

изменения внешней политики РФ на украинском направлении. Обоснованы ее идеологические основы, стратегические цели и механизмы применения. Определены характерные признаки разви-тия будущих украинско-российских отношений и системне последствия новой внешней политики Кремля для стран Запада и Украины.

Ключевые слова: украинско-российский конфликт, внешняя политика России, политика реализ-ма, неореализм, информационная война.

Sobolev AndriiNew foreign policy of the Kremlin in the Ukrainian directionGeneral situation which led to the Ukrainian-Russian conflict and change foreign policy RF on the

Ukrainian direction the analysed. Substantiated its ideological foundation, strategic goals and mecha-nisms for application. Characteristic signs of the development of future Ukrainian-Russian relations and systemic consequenses of the new foreign policy of the Kremlin for the West and Ukraine are identified.

Key words: Ukrainian-Russian conflict, foreign policy of Russian, policy of realism, neorealism, infor-mation warfare

Конах Виктория КонстантиновнаНегативные информационно-психологические воздействия Российской Федерации против

Украины и возможные средства противодействияРассмотрены современные тенденции применения негативных информационно-психологиче-

ских воздействий на Украине со стороны РФ. Определены основные сферы национальной безопас-ности, в которых они проявляются, а также методы, средства и инструментарий, используемый при осуществлении таких воздействий. Предложены направления усовершенствования государствен-ной политики и управления информационной сферой с целью их нейтрализации.

Ключевые слова: негативные информационно-психологические воздействия, информацион-но-психологическая безопасность, информационное пространство, информационная политика государства.

АННОТАЦИИ / SUMMARY

Prioritety_93_Annotation.indd_поправлено.indd 230Prioritety_93_Annotation.indd_поправлено.indd 230 01.01.2002 3:22:5801.01.2002 3:22:58

Аннотации/Summary


Konakh ViktoriyaNegative information-psychological influence of Russia against Ukraine and possible counter-

measuresModern trends of use the negative information-psychological influences on Ukraine from Russia are

considered. The main areas of national security in which they occur, and the methods, tools and instru-ments used in the commission of such influences are defined. Directions improving public policy and management information area in order to neutralize them are proposed.

Key words: negative information-psychological influence, information and negative psychological ef-fects, information-psychological security, information space, information policy.

Щербина Валерий Петрович, Щербина Ирина Владимировна Геоэнергетические аспекты украино-российского конфликтаПроанализирована роль энергетической геополитики на современном этапе в контексте россий-

ской энергетической экспансии. Рассмотрена ситуация на геоэнергетическом поле Европы в усло-виях эскалации украино-российского военно-политического конфликта и определены некоторые аспекты возможных изменений в этом направлении.

Ключевые слова: энергетическая геополитика, газопроводы, газотранспортная система, диверси-фикация, конфликт, энергетическая сверхдержава.

Shcherbyna Valeriy, Shcherbyna IrynaGeoenergy aspects of Ukrainian-Russian conflictThe role of energy geopolitics at present in the context of Russian energy expansion. We consider the

situation in Europe Geoenergy field in terms of escalation Ukraine-Russian military-political conflict and identified some aspects of the possible changes in this direction.

Key words: energy geopolitics, gas pipelines, gas transportation system, diversification, conflict, energy superpower.

Слободян Наталия ВладимировнаЭнергетический фактор как силовой инструмент в европейской политике РоссииПроанализировано содержание категории «энергетическая сила» государства. Доказано, что РФ

использует энергетический фактор как инструмент силы и рычаг влияния для продвижения своих геополитических интересов в Европе. Рассмотрены способы противостояния стран Евросоюза энергетическому экспансионизму Кремля.

Ключевые слова: фактор «силы», «жесткая», «мягкая» и «разумная» сила, энергетический экспан-сионизм, энергетическая безопасность, единый энергетический рынок, «энергетическое НАТО».

Slobodian NataliiaEnergy factor as a power instrument in European policy of RussiaIt was analyzed the content of the category «power» of the state. It was proved that Russia is using

energy factor, as an instrument of power and leverage to promote its geopolitical interests in Europe. The methods of European confrontation to energy expansionism of the Kremlin were examined.

Key words: factor «power», «hard», «soft» and «smart» force, energy expansionism, energy security, unified energy market, «energy NATO».

Рукомеда Роман НиколаевичВлияние Крымского кризиса на энергетическую безопасность Черноморско-Каспийского

регионаРассматриваются вопросы влияния аннексии Российской Федерацией Крыма в Украине, полу-

чившей название Крымский кризис, и дальнейшего участия России в дестабилизации ситуации в Восточной Украине на энергетическую безопасность Черноморско-Каспийского региона.

Ключевые слова: Украина, Российская Федерация, ЕС, Турция, Черноморско-Каспийский реги-он, энергетические угрозы, Южный энергетический коридор, реверс газа.

Rukomeda RomanThe Impact of Crimean Crisis on the Energy Security of Black and Caspian Sea RegionThe article examines the influence of Russian annexation of Ukrainian Crimea, that received the

name of Crimean crisis, and further participation of Russian Federation in destabilization of situation in Eastern Ukraine on the energy security of Black and Caspian Sea region.

Key words: Ukraine, Russian Federation, EU, Turkey, Black and Caspian Sea region, energy threats, Southern energy corridor, gas reverse.




Черненко Татьяна ВасильевнаВозможные пути предотвращения политического и социокультурного дистанцирования

Крыма от Украины в новых внешнеполитических реалияхПроанализированы многочисленные нарушения прав человека в отношении граждан, прожива-

ющих на территории аннексированного Россией Крыма. Рассмотрен ряд возможностей сохранения и поддержания проукраинских настроений среди населения полуострова.

Ключевые слова: социокультурное дистанцирование, крымская самоидентификация, права и свободы человека.

Chernenko TatyanaWays to prevent political and socio-cultural distansig crimea of Ukraine from the new realities of

foreign policyThis article analyzes the numerous violations of human rights of citizens living in Crimea, annexed by

Russia. The author examines a number of opportunities to preserve and support pro-Ukrainian sentiment among of the population of the peninsula.

Key words: socio-cultural distance, Crimean identity, human rights and freedoms.

Сухоруков Аркадий ИсмаиловичОбоснование направлений привлечения реальных инвестиций в промышленность УкраиныОсуществлен системный анализ институциональной среды инвестиционной деятельности

в промышленности Украины. Уточнен понятийный аппарат относительно реального инвестиро-вания. Обоснованы направления совершенствования институциональных основ инвестирования и обеспечения инвестиционной безопасности в промышленном комплексе. Представлены пред-ложения по государственному регулированию процесса привлечения реальных инвестиций в промышленность.

Ключевые слова: реиндустриализация экономики, институциональная среда, инвестиционная деятельность, реальные инвестиции, государственное регулирование.

Sukhorukov ArkadyJustification areas attract real investment in industry of UkraineSystematic analysis of the institutional environment of investment activity in the industry has been conducted.

Сonceptual framework on the real investment has been updated. The directions of improvement of the institutional framework for investment and providing investment security in the industrial complex has been substantiated. Proposals for government regulation of the process to attract real investment in industry has been presented.

Key words: economy reindustrialization, institutional environment, investment, real investment, gov-ernment regulation.

Молдован Алексей АлександровичРеформирование налоговых инструментов стимулирования хозяйственной деятельности

в Украине: основные направления и задачиПроанализированы украинская система налоговых инструментов стимулирования хозяйствен-

ной деятельности, ее недостатки и преимущества. Предложены конкретные шаги по реализации стимулирующего потенциала отечественной налоговой системы. Разработаны рекомендации от-носительно реформы системы налоговых инструментов стимулирования хозяйственной деятель-ности с учетом опыта других стран, а также правил, действующих в ЕС.

Ключевые слова: налоговая система, налоговая политика, налоговые стимулы, налоговые льготы, государственная поддержка.

Moldovan OleksiiReform of the Tax Instruments to Stimulate Economic Activity in Ukraine: main direction and

Concrete TasksUkrainian system of tax instruments to stimulate economic activities, its advantages and disadvan-

tages are analyzed in this article. The specific steps to implement the stimulative potential of the domestic tax system are proposed.

Recommendation for the reform of the Ukrainian system of tax instruments to stimulate economic activity that is based on the international experience and takes into account the requirements of the EU are also are developed.

Key words: tax system, tax policy, tax incentives, tax incentives, fiscal incentives, government support.

Иванова Ирина НиколаевнаИнституциональное обеспечение государственной поддержки экспорта в УкраинеПроанализированы основные полномочия государственных и негосударственных учреждений,

а также правовое поле по вопросам обеспечения государственной поддержки экспорта в Украине.




Исследована возможность применения основных видов государственной финансовой поддержки в существующих условиях институционального обеспечения в Украине.

Ключевые слова: государственная поддержка экспорта, экспорт, внешнеэкономическая политика.Ivanova IrynaInstitutional ensuring for public support export to UkraineAnalyzed the main powers of the state and non-state institutions, as well as the legal framework for

providing state support for exports to Ukraine. The possibility of using the main types of state financial support under the existing conditions of institutional ensuring in Ukraine.

Key words: public support for exports, exports, foreign economic policy.

Бондарчук Алина ВасильевнаПерспективы развития государственных долговых ценных бумаг в УкраинеПроанализировано современное состояние государственных ценных бумаг в Украине.

Рассмотрено основные риски в области управления государственного долга, связанные с перспек-тивами развития государственных долговых ценных бумаг Украины. Предложено приоритетные направления развития государственных долговых ценных бумаг в Украине.

Ключевые слова: государственный долг, финансовые инструменты, эмиссия государственных ценных бумаг, первичные дилеры, международные финансовые ресурсы.

Bondarchuk AlinaDevelopment prospects of government debt securities in UkraineThe current state of government debt securities in Ukraine is being analyzed. The main challenges to

the public debt management are considered in the context of government debt securities. Priority lines of development of government debt securities in Ukraine are being proposed.

Key words: government debt, financial instruments, government securities issue, primary dealers, international financial resources.

Жебчук Роман ЛеонидовичУлучшение качества прогнозов как важное условие оптимизации бюджетного планирования

в УкраинеОбоснована необходимость оценки качества социально-экономических и бюджетных про-

гнозов. Предложены инструменты оценки качества прогнозных индикаторов с учетом европей-ского опыта. Определены пути улучшения социально-экономических и бюджетных прогнозов в Украине.

Ключевые слова: бюджет, бюджетное планирование, бюджетное прогнозирование, качество, со-циально-экономический прогноз.

Zhebchuk RomanImproving of forecasts quality as an important condition of budget planning optimization in UkraineAuthor substantiated the necessity of assessing of socio-economic and budgetary forecasts quality.

He suggested assessment tools as forecast indicators considering the European experience. The author outlines ways of improving the socio-economic and budgetary forecasting in Ukraine.

Key words: budget, budget planning, budget forecasting, quality, socio-economic forecast.

Коваль Александр ФилипповичКонцептуальные подходы к введению обязательной профессиональной пенсионной системыПроанализированы взгляды экспертов на введение обязательной профессиональной пенсион-

ной системы. Обоснована целесообразность возложения обязанностей по ее администрированию на Накопительный фонд. Доказана необходимость двухлетнего временного интервала между вве-дением накопительной и профессиональной пенсионных систем.

Ключевые слова: профессиональная пенсионная система, тяжелые условия труда, досрочные и специальные пенсии.

Koval OlekcandrConceptual approaches to the introduction of mandatory occupational pension systemThe views of experts on the introduction of mandatory occupational pension system. The expediency

of leaving the administration on its Accumulation Fund. The necessity of the two-year time interval be-tween the introduction of funded pension systems and professional.

Key words: occupational pension system, difficult working conditions, special early retirement.

Ковязина Каролина АлександровнаО необходимости внесения концептуальных изменений в Закон Украины «О прожиточном

минимуме»




В статье анализируются неточности Закона Украины «О прожиточном минимуме» и послед-ствия этого. Отдельно выделена необходимость модернизации определения прожиточного мини-мума и методики расчета его величины. Обосновано предлагается внести изменения в действу-ющий Закон Украины для обеспечения прозрачного понимания основных понятий и процессов определения прожиточного минимума.

Ключевые слова: Закон Украины «О прожиточном минимуме», прожиточный минимум, методи-ки расчета.

Koviazina KarolinaNecessity of conceptual change of the Law of Ukraine «On Cost of Living»The article analyzes the disadvantages of Law of Ukraine «On Cost of Living» and results of this. The

modernization of the definition of the cost of living and the method of its calculating are emphasized. The changing of the valid Law «On Cost of Living» for clear understanding of the common definitions and the process of calculation of the cost of living are proposed.

Key words: The Law of Ukraine «On Cost of Living», the cost of living, calculation procedure.

Корниевский Александр АнатольевичГражданское общество и правящая элита: проблемы взаимоотношений в современной УкраинеПроанализированы основные аспекты взаимодействия между организованной общественно-

стью и властной элитой Украины в контексте кризисных тенденций политической трансформации. Охарактеризована зависимость общественной среды и субъектов политической власти, обозначены перспективы их сотрудничества в утверждении реальной демократии.

Ключевые слова: гражданское общество, правящая элита, демократия, общественность, государ-ственно-общественное взаимодействие.

Kornievsky OleksandrCivil society and the power elite: relationship problems in modern UkraineThe article deals with the fundamental aspects of the interaction between the organized civil society

and the power elite of modern Ukraine in the context of the crisis tendencies of its political transforma-tion. It is outlined the interdependence of the social environment and the subjects of political power, the prospects of cooperation in the approval of a real democracy.

Key words: civil society, the power elite, democracy, public, public interaction.

Палий Анна АлександровнаПерспективы становления системы общественного (гражданского) контроляСтановление системы общественного (гражданского) контроля проанализировано в связи с

недостаточной эффективностью системы государственного контроля и надзора в современной Украине. В контексте влияния общественности на формирование и реализацию государственной политики рассмотрены перспективы и риски в процессе налаживания гражданского контроля.

Ключевые слова: общественный (гражданский) контроль, гражданское общество, государствен-ный контроль, государственная политика.

Palii GannaThe Prospects for the Public Control SystemFormation of the public control system is analyzed in connection with uneffective governance and

state control in modern Ukraine. The prospects and risks for the public control system in Ukraine are considered in the context of public influence on the formation and implementation of state policy.

Key words: public control, civil society, state control, state policy.

Пилипчук Владимир Григорьевич, Дзёбань Александр ПетровичГлобальные вызовы и угрозы национальной безопасности в информационной сфереРассмотрены основные геополитические изменения в информационной сфере, тенденции разви-

тия информационного пространства на глобальном, региональном и национальном уровнях, главные проблемы и современные вызовы и угрозы национальной безопасности в информационной сфере.

Ключевые слова: национальная безопасность, информационная сфера, информационная бе-зопасность, вызовы и угрозы, информационное противоборство.

Pilipchuk Vladimir, Dzeban AlexanderThe Global calls and threats of national safety in an informative sphereIn the article basic geopolitical changes are considered in an informative sphere, progress of informa-

tive space trend on global, regional and national levels, key problems and modern calls and threats na-tional safety in an informative sphere.

Key words: national safety, informative sphere, informative safety, calls and threats, informative opposing.




Семенченко Андрей ИвановичМеханизмы государственного управления и регулирования связью и информатизацией: тео-

ретико-методологические основыИсследуются состояние, основные тенденции и факторы влияния, принципы, категорийно-

понятийный аппарат, методологические подходы, модели систем и механизмов государственного управления и регулирования связью и информатизацией в Украине. Определены приоритеты и основные задачи государственного регулятора и главного органа в системе центральных органов исполнительной власти в сфере связи и информатизации, обоснована модель их взаимодействия с другими государственными органами.

Ключевые слова: государственное управление, государственное регулирование, организацион-но-правовые механизмы, информационная инфраструктура, информатизация, информационное общество.

Semenchenko AndrijThe mechanisms of the governance and regulation of the communication and informatization:

theoretical-methodological basesIn the article are investigated condition, basic tendencies and effect factors, principles, categories and

concepts, methodological approaches, models of the systems and mechanisms of the governance and regu-lation of the development of the communication and informatization in Ukraine. There are designated the priorities and main tasks of the state regulator and main agency of the central agencies of executive power in the communication and informatization and are grounded the model of their interaction with other government agencies is substantiated.

Key words: governance, government regulation, organizational and law mechanisms, information in-frastructure, informatization, information society.

Сёмин Сергей ВалериевичСепаратизм как угроза национальной безопасности УкраиныРассмотрен сепаратизм как научный и практический феномен. Проанализировано современное

состояние отечественного правового поля в сфере защиты суверенитета, территориальной целост-ности и противодействия сепаратизму. Предложены пути повышения эффективности обеспечения государственной безопасности в условиях обострения внутриполитической ситуации в Украине.

Ключевые слова: государственная безопасность, территориальная целостность, право нации на самоопределение, сепаратизм, сецессия.

Semin SergiySeparatism as a threat to the national security of UkraineConsidered separatism as a phenomenon of scientific and practical. Analysis modern status of domestic

law in the field of the protection of the sovereignty, territorial integrity and opposing separatism. The ways of improving the protection of State security in a worsening of the internal political situation in Ukraine.

Key words: state security, the territorial integrity, the right to self-determination of a nation, separa-tism, secession.

Иляш Ольга Игоревна, Васильцив Тарас ГригорьевичПриоритеты государственного регулирования в сфере социально-экономической безопас-

ности УкраиныВыделены прoцecсуальные кoмпoнeнты государственного регулирования в сфере социаль-

но-экономической безопасности. Предложены компоненты и структурно-динамическая модель социального взаимодействия в системе социально-экономической безопасности. Определены приоритеты государственной политики формирования системы социально-экономической безопасности.

Ключевые слова: социально-экономическая безопасность, государственное регулирование, при-оритеты обеспечения.

Ilyash Olga, Vasyltsiv TarasPriorities of state regulation in the sphere of socio-economic security in UkraineThe state regulation processual components of the socio-economic security are segregated. The

structural and dynamic model of socio-economic cooperation in the branch of socio-economic security is determined. Аuthors define the theoreticalbasis for the formation of a socio-economic security system.

Key words: socio-economic security, government regulation, mechanisms and priorities.

Шульц Светлана Леонидовна, Луцкив Елена НиколаевнаИнновационный вектор евроинтеграции Украины: проблемы и перспективы




Исследованы особенности влияния евроинтеграционных процессов на развитие инновацион-ной сферы в Украине. Освещен опыт европейских стран в реализации инновационной политики. В частности, проанализированы рамочные программы ЕС и рассмотрены другие механизмы и инструменты поддержки инновационного развития этих стран. Акцентировано внимание на пре-имуществах, угрозах и проблемах развития интеграционных отношений Украины с ЕС в иннова-ционной сфере.

Ключевые слова: евроинтеграционные процессы, инновационная политика, инновационные технологии, рамочные программы, научно-техническое сотрудничество.

Shults Svitlana Leonidivna, Lutskiv Olena MykolaivnaInnovative vector of eurointegration of Ukraine: problems and prospectsIn the article the features of influence of eurointegration processes on development of innovative

sphere in Ukraine are investigated. The European countries experience is reflected in realization of inno-vative policy. In particular, the EU scope programs are analysed and other mechanisms and instruments of innovative development support in these countries are considered. Attention on advantages, threats and development problems t of integration relations of Ukraine and EU in innovative sphere is accented.

Key words: eurointegration processes, innovative policy, innovative technologies, scope programs, scientific and technical collaboration.

Свергунов Александр АлексеевичУправление экспортной политикой в сфере военно-технического сотрудничества в условиях

кризисов: мировой опыт и УкраинаПроанализированы мировые тенденции изменений стратегического управления экспортной по-

литикой в сфере военно-технического сотрудничества в условиях политических, экономических и финансовых кризисов.

Ключевые слова: военно-техническое сотрудничество, экспортная политика, экономический, финансовый и политический кризис, оборонная политика, национальная безопасность, вооруже-ния, военная и специальная техника, оборонно-промышленный комплекс.

Sverhunov AlexanderManagement export policy in the sphere of military-technical cooperation in times of crisis: world

experience and UkraineAnalysis of global trends in strategic management of changein export policy in the sphere of military-

technical cooperationin terms of political, economic and financial crises.Key words: military-technical cooperation, export policy, economic, financial and political crisis, de-

fense policy, national security, weapons, military and special equipment, military-industrial complex.

Егорова Ольга АлександровнаОпыт функционирования технопарков в Украине и странах-соседях (Беларуси, России,

Молдове)Рассмотрены условия и основные результаты функционирования технопарков в Украине,

Беларуси, России и Молдове, осуществлен их сравнительный анализ. Определены перспективы функционирования технопарков, исходя из соответствующих стратегических и программных до-кументов этих трех стран. Обоснована целесообразность продления срока действия специального режима инновационной деятельности для технопарков в Украине.

Ключевые слова: технопарк, государственная поддержка, бюджетно-фискальные стимулы, инновация.

Yehorova OlgaExperience of Technoparks in Ukraine and Neighboring Countries (Belarus, Russia, Moldova)Сonditions and main results of the operation of technoparks in Ukraine, Belarus, Moldova and Russia

are considered, and carried out their comparative analysis. Prospects of operation of technology parks in accordance with the provisions of the main strategic and program documents of these tree countries are indicated too. It proves the feasibility of further the extension of the special regime for innovation activity of technology parks in Ukraine.

Key words: technopark, state aid, budgetary and fiscal incentives, innovation.

Баровская Анастасия ВалериевнаИнституциональное обеспечение государственной коммуникативной политики: опыт

ГерманииРассмотрено развитие институционального обеспечения государственной коммуникативной

политики Германии в ретроспективе и на современном этапе. Проанализированы структурные




изменения Федерального бюро прессы и информации в период 2013–2014 гг. Описаны виды ин-формационной продукции, которую производит бюро. Охарактеризован механизм взаимодействия «власть – медиа», центральным элементом которого является сотрудничество с Федеральной ассоциацией прессы.

Ключевые слова: государственная коммуникативная политика, институциональное обеспечение, Федеральное бюро прессы и информации, Германия.

Barovska AnastasiiaThe institutional support for German Federal Government communication policyThe development of institutional support for German Federal Government communication policy in

retrospective and at the present stage is highlighted. The structural changes of Press and Information Office of the Federal Government in the period of 2013–2014 are analyzed. The Office information products types are described. The mechanism of «government-media» interaction, the central element of which is cooperation with German press corps, is characterized.

Key words: government communication policy, institutional support, Press and Information Office of the Federal Government, Germany.

Жовтенко Тарас ГригорьевичАктуальные тенденции развития частного сектора безопасности Соединенных Штатов

Америки: уроки для УкраиныПранализированы проблемы увеличения функциональной и институциональной значимости

частного сегмента сектора национальной безопасности в условиях трансформационных изменений среды безопасности мира на примере Соединенных Штатов Америки. Сделаны выводы относи-тельно использования соответствующего опыта в построении системы национальной безопасности Украины.

Ключевые слова: система национальной безопасности, международная среда безопасности, част-ный сегмент сектора национальной безопасности, Соединенные Штаты Америки, Украина.

Zhovtenko TarasCurrent trends in U. S. national security private sector development: lessons for UkraineThe article deals with analysis of functional and institutional growth of the U. S. national security

sector private segment growth in terms of global security environment changes considering Ukrainian national security system foundation.

Key words: national security system, international security environment, national security sector private segment, the United States of America, Ukraine.



БаровськаАнастасія Валеріївна

кандидат наук з державного управління, завідувач секто-ру інформаційної безпеки відділу інформаційної безпеки та розвитку інформаційного суспільства НІСД

БондарчукАліна Василівна

аспірант та науковий співробітник ДННУ «Академія фінан-сового управління» Міністерства фінансів України

ВасильцівТарас Григорович

доктор економічних наук, доцент, заступник директора РФ НІСД у м. Львові

Власюк Олександр Степанович

доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, перший заступник директора НІСД

ДзьобаньОлександр Петрович

доктор філософських наук, професор, професор кафедри філософії Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

ЄгороваОльга Олександрівна

старший науковий співробітник РФ НІСД у м. Ужгороді

Жебчук Роман Леонідович

викладач кафедри фінансів і кредиту Чернівецького наці-онального університету імені Юрія Федьковича, аспірант НДФІ ДННУ «Академія фінансового управління»

ЖовтенкоТарас Григорович

кандидат політичних наук, завідувач лабораторії науково-до-слідницької роботи Рівненського обласного центру перепід-готовки та підвищення кваліфікації працівників органів дер-жавної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій

ІвановаІрина Миколаївна

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України

Іляш Ольга Ігорівна

доктор економічних наук, доцент, провідний науковий спів-робітник РФ НІСД у м. Львові

Коваль Олександр Пилипович

доктор економічних наук, доцент, завідувач сектору управ-ління соціальними ризиками відділу соціальної та демогра-фічної безпеки НІСД

Ковязіна Кароліна Олександрівна

кандидат соціологічних наук, головний консультант відділу соціальної та демографічної безпеки НІСД

Конах Вікторія Костянтинівна

кандидат політичних наук, головний консультант відділу інформаційної безпеки та розвитку інформаційного суспіль-ства НІСД

Корнієвський Олександр Анатолійович

доктор політичних наук, доцент, завідувач сектору грома-дянського суспільства відділу розвитку політичної системи НІСД

Луцків Олена Миколаївна

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, старший науковий співробітник Інституту регіональних до-сліджень НАН України

Молдован Олексій Олександрович

кандидат економічних наук, головний консультант відділу фінансової безпеки НІСД

Палій Ганна Олександрівна

кандидат політичних наук, головний консультант відділу розвитку політичної системи НІСД

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

Відомості про авторів


Пилипчук Володимир Григорович

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, заслужений діяч науки і техніки України, директор Науково-дослідного інституту інформатики і права НАПрН України

Рукомеда Роман Миколайович

кандидат політичних наук, помічник заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України

Свергунов Олександр Олексійович

кандидат технічних наук, провідний науковий співробітник відділу оборонно-промислового комплексу НІСД

Семенченко Андрій Іванович

доктор наук з державного управління, професор, директор Інституту вищих керівних кадрів Національної академії дер-жавного управління при Президентові України

Слободян Наталія Володимирівна

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник науково-дослідного відділу проблем військового та міжнарод-ного гуманітарного права Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Соболєв Андрій Аркадійович

кандидат політичних наук, головний консультант відділу глобальної та європейської інтеграції НІСД

Сухоруков Аркадій Ісмаїлович

доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України

Сьомін Сергій Валерійович

доктор політичних наук, професор, головний науковий спів-робітник відділу реформування сектору безпеки і оборони НІСД

Черненко Тетяна Василівна

кандидат філософських наук, головний консультант відділу стратегії розвитку національної безпеки НІСД

Шульц Світлана Леонідівна

доктор економічних наук, старший науковий співробітник, за-відувач відділу регіональної економічної політики Інституту регіональних досліджень НАН України

Щербина Валерій Петрович

кандидат історичних наук, доцент Інституту сходознавства та міжнародних відносин «Харківський колегіум»

Щербина Ірина Володимирівна

кандидат історичних наук, доцент кафедри українознавства і політології Української інженерно-педагогічної академії


При підготовці матеріалів для публікації у журналі Національного інституту стратегічних досліджень«Стратегічні пріоритети» редакційна колегія журналу та видавництво просять авторів

дотримуватися таких вимог.

1. Стаття має бути написана українською мовою й оформлена відповідним чином:• індекс УДК (на початку праворуч);• назва статті (праворуч);• дані про автора (праворуч) – прізвище, ім’я та по батькові (у називному відмінку); науковий ступінь,

учене звання, посада, місце роботи (без скорочень); контактний телефон (разом із кодом міста); e-mail; іноземні автори вказують також назву країни; анотація українською мовою (рекомендовано від трьох до п’яти рядків);

• ключові слова (від трьох до восьми);• анотації російською та англійською мовами в такому порядку й вигляді: прізвище, ім’я та по батькові; наз-

ва статті (виділити жирним прямим); (з абзацу) текст анотації; (з абзацу) ключові слова;• текст статті;• список використаних джерел, оформлений відповідно до стандартів (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006).2. У структурі статті мають бути відображені обов’язкові елементи згідно з вимогами ВАК України до

наукових статей (Постанова Президії ВАК України від 15.01.2003 р. № 7–05/1), а саме:• постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними зав-

даннями;• аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спи-

рається автор;• виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття;• формулювання мети або цілей статті (постановка завдання);• виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;• висновки з даного дослідження;• перспективи подальших розвідок у даному напрямі.3. Обсяг статті, у тому числі зі списком використаних джерел, таблицями, схемами, анотаціями тощо

не повинен перевищувати 15 сторінок (ф. А4) – 0,5 друк. арк. (20 тис. знаків); сторінки мають бути про-нумеровані (зверху, по центру, без номера на першій сторінці).

4. Текст має бути набраний шрифтом Times New Roman, 14 кеглем через 1,5 інтервали; верхній, нижній і лівий береги – 2 см, правий – 1,5 см.

5. Зноски і примітки мають відповідати таким вимогам: зноски на джерела оформлюються за правилами бібліографічного опису літератури (у квадратних дужках номер джерела з посиланням на сторінку, наприклад, [7, с. 11]); примітки робляться посторінково, автоматично, з позначкою * («зірочка»).

6. Ілюстративний матеріал має відповідати таким вимогам: графіки та діаграми мають бути зроблені у Microsoft Graph або Microsoft Excel; написи та підписи подано українською мовою; формули мають бути належним чином оформлені та зроблені у Microsoft Equation 3.0. і наступних версіях; якщо ілю-страції скановано, то вони мають бути записані у форматі.tiff з роздільною здатністю 300 dpi або у фор-матах .jpg, .eps.

7. Стаття (ім’я файла включає прізвище автора англійською) має бути набрана на комп’ютері (Microsoft Word 2003 або старші версії).

8. Стаття має бути прорецензована і рекомендована до друку та подаватися з рецензією фахівця з проб-леми, що досліджується; рецензією наукового керівника або наукового консультанта (для аспірантів і докторантів); а також з рекомендацією відділу (кафедри), оформленою як витяг з протоколу засідан-ня відділу (кафедри).

9. Текст статті, завізований автором власноруч, подається у двох примірниках разом із рецензією (-ями) та рекомендацією відділу (кафедри), електронна версія статті надсилається електронною поштою на адресу [email protected].

10. Редакційна колегія може скорочувати й редагувати матеріал, усі виправлення погоджуються з автором.11. Відповідальність за зміст несе автор.12. Після опрацювання матеріалу паперовий варіант автору не повертається.

Матеріали подавати за адресою:Україна, м. Київ, Чоколівський бульв., 13, к. 307.або:01030, Україна, м. Київ, вул. Пирогова, 7-А (поштою),Національний інститут стратегічних дослідженьРубанцю Миколі ЛеонтійовичуТелефони для довідок: 249–44–06, 245–88–45.E-mail: [email protected]

ВИМОГИ ДО СТАТЕЙ

Documents

Priopitety 0 nachalo.indd