Priopitety 0 nachaloold2.niss.gov.ua/public/File/Str_prioritetu/SP_3_2012.pdf · 2012-10-17 · Пилипчук В. Г. Проблеми дослідження новітньої

Автор

№ 3 (24), 2012 р.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

СтратегічніСтратегічні пріоритетипріоритети

Priopitety_0_nachalo.indd 1Priopitety_0_nachalo.indd 1 02.10.2012 8:56:1902.10.2012 8:56:19

УДК 32:33 (05) «540.3»

Фахове видання з економічних, філософських, політичних наук

та державного управління.Затверджено

постановами Президії ВАК України від 26 січня 2011 р. № 1–05/1 –

економічні науки; від 23 лютого 2011 р. № 1–05/2 –

державне управління; від 30 березня 2011 р. № 1–05/3 –політичні та філософські науки.

«Cтратегічні пріоритети» – науково-аналі-тичний що квартальний збірник Національного інституту стра те гіч них досліджень. У збірнику публікуються результати наукових досліджень проблемних питань суспільно-політичного, соціа-льно-економічного, гуманітарного роз витку Укра-їни, зовнішньої політики України, регіональних проблем суспільного розвитку та національної безпеки і оборони України.

Видання розраховане на широке коло вітчиз-няних і зарубіжних фахівців, які досліджують проблеми розвитку українського суспільства.

Засновник та видавець

Національний інститут стратегічних досліджень

Зареєстрований Міністерством юстиції України 26.06.2006 р.

Свідоцтво № 11337–210Р

Адреса редакції:01030, м.Київ, вул. Пирогова, 7-А

тел. 249–44–06

Головний редактор Єрмолаєв А. В. –директор Національного інститутустратегічних досліджень;

Заступник головного редактора Жаліло Я. А. –перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник;

Заступник головного редактора –відповідальний секретар Рубанець М. Л.,кандидат філософських наук

Члени редколегії:

Бегма В. М. – доктор економічних наук;

Белінська Я. В. – доктор економічних наук, професор;

Біла С. О. – доктор наук з державного управління, професор;

Воротін В. Є. – доктор наук з державного управління, професор;

Гальчинський А. С. – доктор економічних наук, професор;

Горбулін В. П. – академік НАН України,доктор технічних наук, професор;

Литвиненко О. В. – доктор політичних наук,професор;

Малиновська О. А. – доктор наук з державного управління, старший науковий співробітник;

Ожеван М. А. – доктор філософських наук, професор;

Парахонський Б. О. – доктор філософських наук, професор;

Пирожков С. І. – академік НАН України,доктор економічних наук, професор;

Розумний М. М. – доктор політичних наук,старший науковий співробітник;

Скалецький Ю. М. – доктор медичних наук, доцент;

Степико М. Т. – доктор філософських наук, професор;

Сухоруков А. І. – доктор економічних наук, професор;

Тацій В. Я. – академік НАН України,доктор юридичних наук, професор;

Фісун О. А. – доктор політичних наук, доцент;

Шевцов А. І. – доктор технічних наук, професор.

© НІСД, Київ, 2012

Рекомендовано до друку Вченою радою НІСД Протокол № 6 від 06.07.2012 р.

Усі права захищено. При використан-ні матеріа лів «Стратегічних пріоритетів» посилання на ви дання обов'язкове.

Рукописи не повертаються. Редакція залишає за со бою право редагувати та ско-рочувати текс ти. Редакція не завжди поді-ляє позицію ав торів. Від повідальність за зміст несуть автори матеріа лів.

Матеріали подавати за адресою:Україна, м. Київ,

Чоколівський бульв., 13, к. 416Національний інститут стратегічних

досліджень.Бєлашку Сергію Олександровичу

Тел. для довідок: 245-88-45e-mail: [email protected]

Редагування: Рубанець М. Л., Надіон Л. К.

Оригінал-макет: Чернявський О. Л.Коректура: Надіон Л. К. Рубанець М. Л.

Підп. до друку 28.09.2012. Формат 60х84/8. Папір офс. № 1. Обл.-вид. арк. 28,22.

Ум.-друк. арк. 26,04. Наклад 300 прим.

Віддруковано ПП «Вид-во «ФЕНІКС»03680, м. Київ, вул. Шутова, 13Б

Тел./факс 501–93–01

3Стратегічні пріоритети, №3 (24), 2012 р.

Богатирьова Р. В. Атомні опіки homo prosperitas ......................................................................................5

Тищук Т. А. Прихований відплив капіталу з України:чинники, наслідки та напрями протидії ................................................................15

Харазішвілі Ю. М., Прогнозування наслідків запровадження загальнообов’язковоїКоваль О. П. накопичувальної пенсійної системи для економіки України

у довгостроковій перспективі (до 2050 р.) ...........................................................26

Павлюк А. П., Державно-приватне партнерство як механізм активізаціїЛяпін Д. В. інвестиційної діяльності в Україні ..........................................................................38

Коломієць О. О. Демографічні імперативи політики збереженнятрудоресурсного потенціалу та шляхи активізаціїрезервів його використання в Україні ...................................................................46

Кудрицька Н. В. Моделювання життєвого циклу проекту – інструментаріюзалучення інвестицій у транспортну систему .....................................................56

Біла С. О. Реформування соціально-економічного розвиткусільських територій в Україні ...................................................................................62

Шарий В. І. Ефективність реалізації органамимісцевого самоврядування України державної політики ...............................71

Черненко Т. В. Роль місцевого самоврядуванняв нейтралізації внутрішньополітичних загроз в Україні.................................77

Осипов В. М., Особливості стратегування економічного розвиткуПарасюк І. Л., агломерацій в Україні ..................................................................................................82Ворожейкін О. О.

Тихонюк С. А. Політична реформа в Україні: протиріччя і конфлікти ..................................87

Маркєєва О. Д. Проблеми координації антикорупційної політики в Україні ........................94

Паламарчук М. О. Протидія екстремізму в Україні:напрями оптимізації правового забезпечення ................................................. 102

Бірюков Д. С., Стратегія захисту критичної інфраструктуриКондратов С. І. в системі національної безпеки держави ........................................................... 107

Пилипчук В. Г. Проблеми дослідження новітньої історії органівбезпеки та розвідки в контексті розвитку сектору безпеки України ....... 114

ЗМІСТ

РЕФОРМИ В УКРАЇНІ: ДОСВІД, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

Цивілізаційні перспективи

Соціально-економічні трансформації

Тема номера:

Актуальні питання місцевого та регіонального розвитку

Загрози національній безпеці та шляхи їх нейтралізації


Концептуальні питання національної безпеки

4 Стратегічні пріоритети, №2 (24), 2012 р.

Зміст

Дубов Д. В. Забезпечення національних інтересів державив інформаційному суспільстві: трансформація пріоритетів ....................... 120

Ожеван М. А. Синергетика проти кібернетики:конкурентні методологічні підходи до моделюванняскладних соціальних систем ................................................................................... 126

Гнатюк С. Л. Сrisis mapping: сучасні онлайн-технології попередженнята ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій ................................................ 134

Ісакова Т. О. Політичний флешмоб як форма реалізаціїнових ідентичностей в інформаційному суспільстві ..................................... 144

Конах В. К. Нормативно-правові засади державної політики Україниу сфері інформаційно-психологічної безпеки .................................................. 152

Коваль І. О. Президентський дискурс: сутність, структура, функції, цілі ...................... 158

Баровська А. В. Міфи щодо європейської інтеграції: критичний аналізта концепт-аналіз як методи дослідження феномену .................................... 165

Бурлака В. Г. Стратегічні напрями реформуваннясвітового паливно-енергетичного комплексута його регіональні особливості ............................................................................ 173

Сало І. С. Неокорпоративізм у світі, що глобалізується:основні тенденції змін ............................................................................................... 181

Єжеєв М. Ф. Російська ініціатива щодо створення Євразійського союзу:оцінки та висновки для України ........................................................................... 187

Петров В. В. Політико -правові стратегії подоланнятранснаціональної кіберзлочинності у системінаціональної та міжнародної безпеки ................................................................. 192

Європейський проект та Україна ................................................................................................................... 199

Структурні перетворення в Україні: передумови модернізації економіки .................................. 200

Стратегічні напрями розвитку транспортної галузі України у післякризовий період ........... 201

Пам’яті Давида Каспаровича Прейгера ..............................................................................................204Хроніка діяльності Національного інститутустратегічних досліджень, травень-липень 2012 р. ..........................................................................205Аннотации/Summary ..................................................................................................................................214Відомості про авторів .................................................................................................................................222Вимоги до статей .................................................................................................................................. 224

Нові видання НІСД

Державна інформаційна політика: комунікативний та безпековий виміри

Міжнародні відносини та процеси глобального розвитку


Стратегічні пріоритети, №3 (24), 2012 р. 5

УДК 355.77

АТОМНІ ОПІКИ HOMO PROSPERITAS*

Богатирьова Раїса Василівна,Богатирьова Раїса Василівна,віце-прем’єр-міністр – міністр охорони здоров’я України,віце-прем’єр-міністр – міністр охорони здоров’я України,

доктор медичних наук, професордоктор медичних наук, професор

Фундаментальні проблеми розвитку атомної енергетики в Україні та світі розгля-нуто з точки зору безумовного пріоритету захисту людини й довкілля. Запропоновано нові підходи до забезпечення людства енергією.

Ключові слова: безпека, ядерна безпека, атомна енергетика, вплив радіації, антро-по-соціо-екоцентричний підхід.

Атомні виклики та небезпеки для здоров’я людини і довкілля сьогодні є одним із ключо-вих питань розвитку цивілізації. Досвід робо-ти в парламенті, Секретарем Ради національ-ної безпеки і оборони України та в уряді на посаді віце-прем’єр-міністра – міністра охоро-ни здоров’я дозволяє автору стверджувати, що в основі всіх питань, пов’язаних із розвитком атомної енергетики, домінуючим і визна-чальним чинником має бути безпека Люди-ни, тобто антропоцентричний. Розширення кола прибічників цієї тези має стати для нас внутрішньою життєвою потребою.

Водночас комплексний аналіз ситуації у сфері атомної енергетики у взаємозв’язках із глобальними проблемами розвитку людства, особливо в умовах нашої країни, яка постраж-дала від аварії на Чорнобильській АЕС, до-водить, що питання безпеки у цій сфері вирі-шені ще не повною мірою. Саме тому Прези-дент України Віктор Янукович напередодні цьогорічного Сеульського саміту з питань ядерної безпеки констатував: «Ми не можемо просто залишатися спокійними, поки існує загроза ядерній безпеці. Ця тема завжди має бути під наглядом громадськості та всіх країн світу» [1].

* Homo prosperitas (лат.) – людина добробуту

Атомна енергетика в контексті енергетичних потреб людства

Людство стрімко зростає чисельно. На по-чатку ядерної ери населення планети було менше 3 млрд осіб. У 1986 р. (рік Чорнобиля) на планеті проживало близько 5 млрд осіб, а вже у 2011 р. (рік Фукусіми) – приблизно 7 млрд осіб. Прогнозується, що у 2050 р. на-селення Землі перевищить 9 млрд осіб. При цьому різко зростають потреби людства в енергії. У цьому контексті атомна енергетика відкриває, начебто, невичерпні можливості щодо забезпечення електроенергією. Проте ця унікальність має свою ціну. І не завжди вона залежить виключно від економічних і техніч-них чинників.

Завдання, які вирішувала атомна енер-гетика у період «холодної війни», мали зде-більшого подвійний характер: прискорений воєнно-технологічний розвиток і зростаючі енергетичні потреби. Чорнобиль актуалізу-вав екологічний вимір атомної енергії, а на початку «нульових» років з’явився ще один вимір – кліматичні зміни. Чорнобиль зму-сив людство перейти від техноцентричного підходу в ядерній галузі до, так би мовити, людино-екоцентричного (або антропо-соціо-екологічного) погляду на майбутнє атомної

Цивілізаційні перспективи

Prioritety_1.indd 5Prioritety_1.indd 5 02.10.2012 8:57:2902.10.2012 8:57:29

Стратегічні пріоритети, №3 (24), 2012 р.6

Атомні опіки homo prosperitas

енергетики, де точкою відліку є Людина, без-пека її життя та здоров’я, збереження чистоти довкілля.

Дійсно, на перший погляд, зростаючі енер-гетичні потреби вимагають розвитку саме тих галузей енергетики, які можуть дати багато енергії з відносно невеликої кількості первин-ної енергетичної сировини. З цієї точки зору атомна енергетика виглядає достатньо прива-бливо, але у 1986 р. аварія на ЧАЕС, як здава-лося багатьом, знищила перспективи подаль-шого використання мирного атому. Натомість на початку нового століття у світі вже загово-рили про «ренесанс атомної енергетики». Ба-жання мати більше енергії взяло гору над ін-стинктом самозбереження. Японська криза, викликана ядерною аварією у 2011 р., знову поставила питання про доцільність розвитку атомної енергетики, але, наприклад, у США через рік після Фукусіми Комісія ядерного регулювання видала дозволи на будівництво двох нових реакторів, уперше з 1978 р.

Великі корпорації ризикують, щоб отриму-вати необхідну енергію у кількостях, що по-стійно зростають, не переймаючись можливи-ми довгостроковими негативними наслідками для людства цієї гонитви за енергією. Видатний італійський промисловець і згодом президент Римського клубу Ауреліо Печчеї ще у 60-х ро-ках XX ст. висловив достатньо похмурий про-гноз. Він зазначав: «Некерований розвиток людства досяг переломного моменту. Майбутнє загрожує йому небаченими досі бідами і водночас приваблює спокусливими горизонтами» [2]. А. Печчеї вважав першопричиною майбутніх аномалій розвитку людства надмірну схиль-ність людини до комфорту та добробуту. Ба-жання перейти на більш високий рівень спо-живання переважають ризики втрати здоров’я, а то й життя. Альтернативна, людино-екоцен-трична система координат починає працювати у суспільній свідомості зазвичай лише після певного інциденту, коли «спокусливі горизон-ти» так і залишаються на своєму місці, а в ре-альності людство підраховує втрачені життя, шкоду здоров’ю мільйонів і довкіллю.

«Аварійний раху нок» для атомної енергії

Беручи до уваги зазначене вище, варто згадати чотири найбільші ядерні аварії, що впливали на погляди людей щодо подальшої ролі атомної енергії у світі. Попри успіхи раді-ології, створюється враження, що далеко не всі потенційні наслідки, особливо довго-сторокові та пов’язані зі впливом на живі ор-ганізми на генетичному рівні так званих малих доз радіації, нам відомі.

Аварія на хімкомбінаті «Маяк» в СРСР не мала безпосереднього стосунку до атомної енергетики, але залишається знаковою з точки зору безпеки використання ядерних техноло-гій. Інцидент трапився в закритому містечку Челябінськ-40. Хімкомбінат «Маяк» був під-приємством, що виробляло збройний плуто-ній. 29 вересня 1957 р. внаслідок відмови сис-теми охолодження вибухнув один із резервуа-рів для зберігання високорадіоактивних рідинних відходів. Викид радіоактивності в довкілля становив близько 20 млн кюрі, із яких 2 млн кюрі випало за межами проммай-данчика. При цьому утворився радіоактивний слід завдовжки у кількасот кілометрів загаль-ною площею близько 23 тис. кв. км. Він охопив 217 населених пунктів, де мешкали 280 тис. осіб. З території, що зазнала найбільшого за-бруднення – завширшки 4,5–6 км і завдовжки до 110 км, – населення загальною чисельністю до 12 тис. осіб було евакуйоване і поетапно відселене протягом 1,5 року [3]. І місцеве на-селення, і сотні тисяч військовослужбовців, які залучалися до ліквідації наслідків аварії, отримали значні дози опромінення. Про справжній масштаб і наслідки цієї аварії світ дізнався лише після Чорнобиля.

Ядерна аварія на АЕС «Трі-Майл-Ай-ленд» (США) 28 березня 1979 р. вважалася наймасштабнішою в атомній енергетиці до Чорнобиля. Енергоблок № 2 АЕС внаслідок збою в системі охолодження розігрівся, що призвело до розгерметизації контуру охоло-дження, викиду радіоактивних речовин в ат-мосферу та витікання радіоактивної води. Аварія спричинила викид 2,5 млн кюрі радіо-активності [4]. Цей інцидент не привів до людських жертв, але було рекомендовано ва-гітним жінкам та дітям дошкільного віку за-лишити 5-мильну зону навколо АЕС (згодом її розширили до 20-мильної). Загалом було евакуйовано 140 тис. осіб [5]. За офіційними даними, постраждалих від радіоактивного опромінення зареєстровано не було. Але люди потерпали від суперечливої інформації та не-визначеності, що призводило до психологіч-них стресів, багато місцевих жителів скаржи-лося на погіршення стану здоров’я.

Ліквідація наслідків цієї аварії була завер-шена лише у 1993 р. Прямі збитки від аварії були оцінені в 1 млрд дол. США, а побічні – 130 млрд дол. США [6]. У 1985 р. постражда-лий енергоблок відновив свою роботу з ліцен-зією до 2014 р., дію якої пізніше було продо-вжено до 2034 р. [7].

У результаті аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р. в атмосферу було ви-кинуто, за різними оцінками, від 50 до



Богатирьова Р. В.

300 млн кюрі радіоактивних речовин. Вибух на ЧАЕС із викидом радіоактивності на ви-соту до 2 км призвів до глобального радіоак-тивного забруднення. Випадіння радіоактив-них речовин спостерігалося не тільки на те-риторії України, Білорусії та Росії, а й майже в усій Європі. Радіоактивне забруднення було зафіксоване на відстанях до 3000 км від Чор-нобиля. Аварія на ЧАЕС отримала найви-щий 7 рівень небезпеки за шкалою МАГАТЕ. Відповідно до публікації МАГATE (квітень 2006 р.) кількість загиблих внаслідок опро-мінення становила 28 осіб. Загальна кіль-кість осіб, у яких було діагностовано гостру променеву хворобу, – 134, ще 3 особи заги-нули під час аварії від інших, ніж радіація, причин. Близько 600 тис. осіб військового та цивільного персоналу, які ліквідовували на-слідки аварії, отримали різні дози опромі-нення (табл. 1).

Для порівняння: ліміт дози для персоналу АЕС – 20 мЗв за рік в середньому за будь-які п’ять послідовних років роботи і не більше 50 мЗв за окремий рік [8], річна доза опромі-нювання від джерел природного походження в Україні в середньому становить 3,4 мЗв, але близько 2 млн осіб щорічно отримують дозу опромінення від цих джерел 10 мЗв і більше. Згідно з аналізом, що міститься в останній Національній доповіді України «Двадцять п’ять років Чорнобильської катастрофи. Без-пека майбутнього», підсумкова вартість втрат України від аварії – 198,4 млрд дол. США. За оцінкою авторів доповіді, зазначені втрати не є вичерпними, оскільки неможливо точно оцінити всі аспекти негативного впливу, спри-чиненого Чорнобилем на життя теперішнього та майбутніх поколінь. Але існують експертні оцінки, відповідно до яких сума загальних економічних втрат України від Чорнобиль-ської катастрофи сягає 232 млрд дол. США. Можна стверджувати, що XXI ст. для України пройде під знаком Чорнобиля. Конфайнмент, будівництво якого планується завершити за 5 років, має проектний термін експлуатації 100 років. Тому важко не погодитися з думкою колишнього міністра енергетики України Ві-

талія Склярова про те, що «у Чорнобильської катастрофи є точний час її початку і ніколи не буде точного часу її завершення».

Ядерна криза на АЕС «Фукусіма-1», що трапилась 11 березня 2011 р., на відміну від попередньо розглянутих аварій техногенної природи, була спричинена масштабними сти-хійними явищами – землетрусом і цунамі. Причому землетрус як такий не мав виклика-ти важкі наслідки, адже системи захисту реак-тора спрацювали непогано. Проте при проек-туванні АЕС не була врахована достатньою мірою можлива комбінація стихійних лих – землетрусу та цунамі, в результаті чого було виведено з ладу системи охолодження реакто-ра та відпрацьованого ядерного палива. Ста-лася так звана позапроектна аварія, реагувати на яку належним чином ані оператор, ані персонал, ані уряд виявилися недостатньо готовими.

Щодо загального обсягу викиду радіоак-тивності, то загальновизнана його оцінка досі відсутня, але, наприклад, згідно з опублікова-ними даними з посиланням на розрахунки французького Інституту радіаційного захисту та ядерної безпеки (IRSN) викиди становили близько 5 млн кюрі [9]. З 20-кілометрової зони навколо АЕС «Фукусіма-1» було еваку-йовано 146 тис. жителів. Необхідні витрати на подолання наслідків аварії оцінюються у 74 млрд дол. США [10]. Опромінення здатне спровокувати сплеск онкологічних захворю-вань, як це було після аварій у Челябінську-40, на АЕС «Трі-Майл-Айленд» і на ЧАЕС.

Роль л юдського чинникав ядерних аваріях

Серед причин кожної зі згаданих аварій був і людський чинник. Зокрема, Киштим-ська аварія, за однією з версій, була зумовлена браком контролю за роботою системи охоло-дження резервуарів з рідинними відходами.

При аналізі аварії на АЕС «Трі-Майл-Ай ленд» вплив людського чинника відразу помітний – на момент аварії всі три аварій-них насоси перебували у ремонті, що було

Таблиця 1

Середні дози опромінення, отримані різними категоріями населення

Категорія Період Кількість, осіб Доза, мілізівертів

Ліквідатори 1986–1989 600 000 близько 100

Евакуйовані 1986 116 000 33

Мешканці прилеглих зон із «суворим контролем» 1986–2005 270 000 понад 50

Мешканці інших забруднених зон 1986–2005 5 000 000 10–20




безпрецедентним порушенням техніки безпеки на АЕС. За таких умов раптова відмова штатної системи охолодження призвела до аварії.

Людський чинник у випадку аварії на ЧАЕС, хоча спочатку і був перебільшений, проте відіграв суттєву роль. Що переважило – конструкторські прорахунки чи помилки операторів? У фахівців і досі немає однознач-ної відповіді, але та чи інша роль людини у причинах аварії не підлягає сумніву.

Що стосується ядерної кризи на АЕС «Фу-кусіма-1», то вже попередні висновки свідчать про неповну готовність до аварійного реагу-вання. Зокрема, рішення керівництва АЕС про евакуацію призвело до того, що на найкритич-нішому етапі персонал на відстані спостерігав за переростанням аварії в катастрофу.

Таким чином, досвід свідчить, що люд-ський чинник значною мірою нівелює зусилля на шляху до гармонізації досягнень атомної енергетики з цілями, за основу яких взято збереження життя і здоров’я людини, а також довкілля. У всіх випадках тяжких ядерних аварій виявлявся факт існування ймовірнісної «ніші» для позапроектної аварії, у т. ч. під впливом дії людського чинника.

У випадках масштабних ядерних аварій у режимі реального часу саме людина ставала слабкою ланкою людино-машинних систем, оскільки виявлялася нездатною опанувати колосальні обсяги інформації та, відповідно, приймати адекватні рішення.

Подальший розвиток технологій дозволить знизити ризики використання атомної енергії, але людство ніколи не зможе їх ліквідувати, тому варто застосовувати людиноцентричні підходи, що мають виключити фатальні для здоров’я та життя людей ядерні аварії.

Атомна ене ргія крізь призму безпеки та здоров’я людини

«Холодна війна» тривала майже півстоліт-ній період (1945–1992 рр.), під час якого про-водилися випробування ядерної й термоядер-ної зброї. Причому вибухи здійснювалися в усіх середовищах. Згодом світове співтовари-ство усвідомило небезпеку шляху, яким воно пішло, і було підписано Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, кос-мічному просторі й під водою (1963 р.).

Уся ядерна «активність» людства призво-дить до глобального підвищення радіаційного фону, що створює приховані небезпеки, оскільки людський організм на клітинному рівні є вразливим до таких впливів.

Розалі Бертелл, відомий радіобілог з Ка-нади, вказує на високий ступінь ризиків ви-

никнення захворювань від потрапляння раді-онуклідів в біосферу і, зокрема, в повітряне середовище. За її оцінками, від атмосферних випробувань ядерної зброї тією чи іншою мірою постраждали чи ще постраждають 1 млрд 150 млн осіб, від роботи АЕС (при-чому в штатному безаварійну режимі) – 21 млн, від аварій на ядерних об’єктах вій-ськового призначення – 16 млн, від аварій на ядерних об’єктах цивільного призначення – 15 млн осіб [11].

Особлива проблема – здоров’я дітей чор-нобильських ліквідаторів. Аналіз даних про результати 96438 пологів у Рівненскій області за період 2000–2006 рр., виконаний В. Верте-лецьким (Університет Південної Алабами), засвідчив, що співвідношення між частотою випадків вроджених вад розвитку на 1000 по-логів у радіоактивно забруднених зонах По-лісся та на незабруднених територіях станови-ло 3,572: 2,356 [12].

Німецькі дослідники після появи в 90-х ро-ках сховища радіоактивних відходів поблизу Горлебена (Нижня Саксонія) зафіксували факт зміни співвідношення між новонаро-дженими дівчатками та хлопчиками з тради-ційного 101:100 на протилежне 100:109, при середньонімецькому співвідношенні 100 до 105 [13].

Поки що недостатньо вивчена проблема впливу радіації, яка є невидимою загрозою здоров’ю, на психологічний стан людини. Вплив радіації на психологію людини може вбивати людський організм поступово, зни-жуючи його життєвий потенціал та імунітет. Додатково може посилювати страх перед атомною енергією побоювання за здоров’я своїх дітей та онуків. Це природна емоційна реакція людини. Але АЕС – це той ризик, з яким значна кількість людей мириться, бо для них психологічна жага комфорту переважає фоновий страх, який завжди присутній в людсь кій підсвідомості.

Разом з тим дослідження психологічного стану населення, потерпілого від аварії на ЧАЕС, доводять, що чинник страху перед атомною енергією поступово відступає. Це можна побачити з порівняння даних дослі-джень (табл. 2). Кожний п’ятий у 2010 р. вва-жав, що нечорнобильські чинники впливають на здоров’я більшою мірою, ніж чорнобиль-ські, а наслідків катастрофи боїться тільки кожний шостий (у 1992 р. – кожний другий).

Попри деяке пом’якшення ситуації, екс-перти вважають, що наслідки Чорнобиля для психічного здоров’я є найбільшою на сьогодні проблемою в усій системі охорони здоров’я, викликаною аварією.




Про блемне майбутнє та його індикатори

Надзвичайні події (НП), що час від часу від-бувались у ядерній сфері в різних країнах світу, дозволяють дійти таких ключових висновків.

– В усіх інцидентах фатальну роль віді-гравав не якийсь один чинник, а сукупність чинників, кожний з яких, взятий окремо, міг і не призвести до HП.

– Людський чинник був присутній в усіх масштабних ядерних аваріях, його вплив на безпеку є притаманним самому процесу ви-користання атомної енергії, як і будь-якому складному промисловому процесу.

– Кількість загиблих безпосередньо в ре-зультаті аварій на АЕС є відносно невеликою, але кількість постраждалих, які втратили здоров’я через довгострокові їх наслідки, є безпрецедентно високою порівняно з іншими видами техногенних аварій.

– Хоча після перших масштабних аварій на ядерних об’єктах минуло кілька десятиліть і на забезпечення ядерної безпеки було виді-лено багатомільярдні суми, проблема безпеки в ядерній сфері залишається гострою.

– Обсяг необхідних коштів на удоскона-лення систем безпеки реакторів є значним, проте він значно менший прямих і непрямих збитків, які може завдати ядерна аварія.

– Намагаючись вирішити питання «деше-вого» енергетичного забезпечення, людство наражається на проблему потенційних збитків у випадку аварій та колосальних витрат на їх ліквідацію, що матиме негативний вплив на економіку.

– У випадках крупномасштабних аварій завдається значна та довгострокова шкода довкіллю, підвищується радіаційний фон на значних територіях на тривалий (у термінах тривалості людського життя) час.

За даними The World Nuclear Industry Status Report 2012, станом на 1 березня 2012 р. у світі функціонувало 429 ядерних реакторів [14]. Що ж стосується їх безпеки, то в доповіді на замовлення ПРООН та ЮНІСЕФ відзначено: «…Конструкція реакторів у майбутньому буде безпечнішою, проте, так само як і в усіх інших галузях техніки, навіть найдосконаліша кон-струкція ніколи не може гарантувати абсо-лютної безпеки в разі аварії або атаки» [15].

Оскільки потреби людства в енергії об’єктивно зростають, то, очевидно, що навряд чи багато країн підуть шляхом Німеччини. Цивілізовані умови життя безпосередньо пов’язуються з високим рівнем енергоспожи-вання. Тому АЕС будуватимуть і надалі. Пе-редусім це стосується таких країн, як Китай та Індія, а також інших країн, що розвиваються і мають високі темпи зростання населення, на-приклад Бангладеш, на 50 % території якої відсутній доступ до джерел електроенергії. Але такі країни не мають відповідних тради-цій і культури промислової безпеки, а це збільшуватиме ризики ядерних аварій.

В цілому ж, ставши одного разу на «ура-новий шлях», людство тривалий час стикати-меться з усім комплексом відповідних ризиків і загроз. Вихід із цього, можливо, глухого кута тільки один – зміна технологій та нарощуван-ня систем забезпечення безпечної експлуа-тації атомних реакторів, а також, можливо,

Таблиця 2

Оцінка населенням України стану власного здоров ’ята ступеня впливу на нього Чорнобильської катастрофи.

Україна. N – 1880. 1992 та 2010 рр., %

1992 2010 Зміни

Стан здоров’я Дуже поганий чи поганий 17 22 +5

Задовільний 53 58 +5

Добрий чи дуже добрий 30 20 –10

Усього 100 100 -

Вплив Чорнобильської катастрофи на стан здоров’я

Це основний чинник погіршення здоров’я 41 15 –26

Погіршує здоров’я так само, як і інші чинники 27 36 +9

Інші чинники впливають більшою мірою, ніж «чорнобильський»

10 22 +12

Важко сказати 22 27 +5

Усього 100 100 –

Бояться наслідків Чорнобильської катастрофи 47 16 –31




повернення до тих ідей, які свого часу були відкинуті на узбіччя. Можливо, атомна енергетика, базована на урані, залишиться в майбутньому як проміжний небезпечний етап переходу до неуранової атомної енергетики. В будь-якому випадку пошук відповіді на це питання логічно здійснювати в наукових лабораторіях, у тому числі з урахуванням результатів моніторингових досліджень на уражених і постраждалих територіях.

Водночас завтрашній день атомної енерге-тики вже простежується із сьогодення. Пока-зовий у цьому відношенні приклад Індії. Ця країна планує ще до кінця поточного десяти-ліття запустити торієвий реактор [16] і зага-лом побудувати 6 енергоблоків АЕС, що пра-цюватимуть на торії [17]. Також і Китай при-діляє значну увагу торієвій програмі. Ці дві країни можуть стати лідерами в неурановій ядерній енергетиці, яка може пережити справ-жній ренесанс, орієнтовно, за горизонтом 2030–2035 років. До того ж торій більш по-ширений у природі, на відміну від урану. За деякими оцінками, його ресурси кількакратно вищі, ніж уранові [18]. Такі країни як Австра-лія, Індія, США, Бразилія, Норвегія, Китай займають провідні позиції по запасах різної торієвмісної сировини. Можна відзначити, що вчені провідних ядерних країн на зорі атомної ери концептуально опрацьовували саме торіє-вий реактор як джерело отримання енергії. Проте у зв’язку з тим, що в торієвому циклі відсутнє утворення плутонію, який був необ-хідний для програм створення великої кіль-кості ядерних боєприпасів, перевага автома-тично опинилась на боці уранового циклу, у процесі якого виробляється плутоній.

Таким чином, імовірно, впродовж най-ближчого десятиліття стане зрозумілим, на-скільки серйозною є торієва альтернатива ядерній енергетиці, базованій на урані, який як військовим, так і «мирним» боком вже не раз обпікав людство.

Якщо за основу для стратегічних підходів до розвитку енергетики брати безпеку люди-ни, то, очевидно, людство мало б зробити пау-зу для розв’язання згаданих вище проблем. Але, очевидно, що розвиток технологій спини-ти неможливо, натомість його потрібно спря-мувати на вдосконалення систем безпеки ре-акторів, як це було зроблено у США, які три-мали «ядерну паузу» майже 33 роки після аварії на АЕС «Трі-Майл-Айленд». При цьому у США не говорять про «ядерний ренесанс» і не вважають цей крок перехідним до будівни-цтва значної кількості нових АЕС у країні [19]. «Ядерну паузу» американці використали для удосконалення конструкцій існуючих ре-

акторів і розробки конструкцій реакторів по-коління ІІІ+ з високим рівнем безпеки екс-плуатації.

Свого часу і в Україні було прийнято рі-шення про мораторій на будівництво нових та збільшення потужності існуючих АЕС [20]. Згодом його було скасовано, але Україна при-діляє велику увагу вдосконаленню систем безпеки реакторів. Ефективність цієї діяль-ності нещодавно була підтверджена в оцінці експертів МАГATE, які визнали, що рівень експлуатаційної безпеки українських АЕС «є прийнятним та, за ключовими напрямами, відповідає міжнародній практиці» [21].

З точки зору запропонованого людино-екоцентричного підходу до атомної енергети-ки чільне місце в його реалізації мають посіда-ти освіта й підготовка кваліфікованих кадрів з урахуванням глобального характеру поши-рення цього виду енергії. Адже нині до ядер-них технологій долучаються країни з різним рівнем загальної освіти та культури промис-лової безпеки. Причому це важливо не тільки для країн, що розвиваються. Наприклад, у 2002 р. звіт британської Комісії з безпеки праці та охорони здоров’я містив оцінку стану галузевої освіти Великої Британії: «…Якби освіта в ядерній галузі була пацієнтом, вона перебувала би в реанімації» [22].

Атомна енергетикав контексті кліматичних змін

Використання у зростаючих кількостях органічного палива порушило перед людством серйозну проблему скорочення викидів СО2, ігнорування якої може призвести до такого зростання середньорічної температури, що загрожуватиме світу кліматичною катастро-фою. Необхідність обмежити емісію СО2 дає потужний стимул для розвитку інших видів енергетики, зокрема і атомної. Однак при цьому виникає протиріччя безпекового харак-теру. Адже ризики глобального потепління та ризики атомної енергетики утворюють кон-фліктну зону: сприяючи розв’язанню про-блеми обмеження емісії парникових газів через розвиток атомної енергетики, людство наражає себе на небезпеки ядерних ката-строф. Причому залежність тут пряма – чим більше реакторів експлуатується, тим біль-ший ризик аварій.

Важливо відзначити, що згідно з моделями, розробленими в минулому десятилітті, ефект від розширення використання атомної енергії для заміни традиційної вугільної генерації виявляється не таким суттєвим, як це може здаватися. Просто одні проблеми змінюються




на інші. Тому внаслідок збільшення частки атомної енергетики ще більше загостряться такі проблеми:

– зберігання та переробка радіоактивних відходів;

– закриття АЕС, що випрацювали ресурс, та утилізація реакторів;

– протидія розповсюдженню ядерної зброї та ядерному тероризму;

– радіоактивне забруднення середовища та дефіцит водних ресурсів.

Але ймовірно, що намагання зменшити кліматичні ризики не приведе до відмови від атомної енергетики, незважаючи на серйозні ризики ядерних катастроф.

При цьому аналіз «глобальної рецептури» обмеження емісії СО2 (уловлювання та утилі-зація вуглекислоти, розширення використання вітрової, сонячної та інших видів відновлюваль-них джерел енергії (ВДЕ), а також беземісійна атомна енергетика та ін.) свідчить про те, що насправді внесок атомної енергетики є і буде достатньо скромним, навіть без урахування ефекту Фукусіми – 6 % за оцінкою МЕА [23].

До того ж запаси урану, як і запаси вугле-воднів чи вугілля, є вичерпними. Ресурси урану загалом оцінюються в 5468900 т [24] і, виходячи із середніх щорічних показників попиту на уран, його вистачить ще майже на 80 років. Додатковим ресурсом можна вважа-ти запаси збройного урану та плутонію. Якщо гіпотетично уявити собі, що людство вирішить форсовано розвивати атомну енергетику, збільшивши виробництво енергії на АЕС, на-

приклад у 3–5 разів, скоротивши при цьому викид СО2 на 20–30 %, то для цього необхідно мати від 1300 до 2150 енергоблоків при 429 теперішніх [25]. Зрозуміло, що за такого роз-витку подій у другій половині ХХІ ст. АЕС ризикували б залишитися без палива. При цьому вугільній чи газовій генерації у поточ-ному столітті це не загрожує.

Ці ж висновки підтверджує хвилеподібна модель використання людством енергоресур-сів, розроблена американським дослідником Робертом Гефнером ІІІ [26]. Згідно з цією моделлю (рисунок) вік атомної енергетики недовгий порівняно з енергетикою інших енергоресурсів.

Таким чином, атомна енергетика, базова-на на урані, не може стати панацеєю в бо-ротьбі з кліматичними змінами, оскільки має свої природні обмеження.

Що робити?

У середині XX ст. цивілізація зазнала пси-хологічного шоку від руйнівної сили «бойово-го» атому. Людством було усвідомлено гло-бальний характер цієї загрози, і воно мобілізу-валося довкола ідеї недопущення нових застосувань ядерної зброї. Водночас людство розділилося на держави, які легально володі-ють ядерними боезарядами, на більшість дер-жав, у яких така зброя відсутня, і на держави, які де-факто мають ядерні боєзаряди.

Україна стала активним учасником про-цесу ядерного роззброєння, відмовившись від

Деревина Вугілля

Нафта

Ядерна

Природний газ

Сонц

е/во

день

2006

Рис. Хвилеподібна модель використання людством енергоресурсів(ламані лінії – фактичне споживання, хвилеподібні товсті лінії – результат моделювання)




ядерної зброї та приєднавшись до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) як держава, що не володіє нею.

У 2010 р. на Вашингтонському саміті з ядер-ної безпеки Президент Віктор Янукович про-довжив послідовну лінію України на денукле-аризацію, проголосивши історичне рішення – позбутися запасів високозбагаченого урану. Але ідея ядерного роззброєння не стала домі-нуючою у світі, і поза рамками ДНЯЗ три дер-жави вже тривалий час мають ядерну зброю (Ізраїль, Індія та Пакистан), а ще одна – Пів-нічна Корея – у 2012 р. заявила про набуття нею ядерного статусу.

На сьогодні 32 країни мають на своїй тери-торії АЕС, ще понад два десятки країн буду-ють і проектують АЕС або мають наміри їх будувати. Це означає, що через 10–20 років декілька десятків країн у разі відповідного політичного рішення зможуть розпочати ви-конання своїх військових ядерних програм. Крім того, у нестабільних регіонах під час збройних конфліктів не можна виключати збройні напади на АЕС, що можуть мати ката-строфічні наслідки у глобальному масштабі. За оцінками, зробленими в США після аварії на АЕС «Трі-Майл-Айленд», в результаті та-кого нападу може загинути до 400 тис. осіб, а загальні збитки обчислюватимуться в сотні мільярдів доларів [27].

З огляду на глобальний характер проблем розвитку атомної енергетики нагальною по-требою стає реформування діяльності ООН та інших міжнародних організацій. Нині ядер-ною проблематикою опікуються кілька агентств у системі ООН, але провідну роль відіграє МАГATE.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) співпрацює з МАГATE на основі до-говору 1959 р. Однак ані Чорнобиль, ані інші аварії не привели до внесення змін у цей до-говір. Застарілі підходи до співпраці та асиме-тричність у взаємовідносинах між агентства-ми зумовлюють недостатню роль і обмеже-ність повноважень ВООЗ у цій сфері [28].

Незалежні експерти звертають увагу на внутрішньо суперечливу місію МАГATE. Сприяючи розвитку світової атомної енергети-ки, Агентство, за деякими оцінками, не повною мірою реалізовує свої повноваження та компе-тенцію щодо сприяння технологічному вдо-сконаленню цієї сфери, передусім у частині модернізації систем забезпечення безпеки атомних реакторів з точки зору мінімізації не-гативних впливів на здоров’я людини і довкіл-ля. Заклики до реформування Агентства, а та-кож НКДАР (Наукового комітету з дії атомної радіації) лунали неодноразово, у т. ч. і з трибу-

ни ООН. Однак, на жаль, ситуація залишаєть-ся незмінною.

Не повністю досліджені негативні наслідки радіаційних впливів на здоров’я людей і до-вкілля є предметом занепокоєння громад-ськості у багатьох країнах світу. У глобалізо-ваному світі відповідальність за розв’язання проблем атомної енергетики не може більше залишатись у виключній відповідальності тієї чи іншої держави. Адже радіація не знає кор-донів. Ось чому створення і безпечне для людини використання технологій з ризика-ми глобального впливу можливі лише за умови функціонування дієвої системи гло-бальної відповідальності. Глобальний ха-рактер наслідків надзвичайних подій на АЕС у будь-якій країні світу вносить до порядку денного питання інтернаціоналізації та уні-версалізації рішень щодо будівництва нових ядерних реакторів.

На тлі глобальної гонитви за енергією та комфортом три катастрофи, спричинені «мир-ним атомом» на АЕС «Трі-Майл-Айленд», у Чорнобилі та Фукусімі, а також вплив про-ядерного лобі сприяли формуванню у масовій свідомості психології «ядерної приреченості». Усвідомлення загрози поширення такої пси-хології породжує у суспільстві рухи опору планам розвитку атомної енергетики. Значна активізація цих рухів відбулася після недав-ньої ядерної кризи в Японії.

Що стосується України, то наша держава послідовно і наполегливо відстоює ідею ство-рення міжнародного наукового полігону в Чорнобильській зоні. Ця ідея не просто зали-шається актуальною, її реалізація стає дедалі необхіднішою, особливо на тлі аварії на АЕС «Фукусіма-1». Міжнародний Чорнобиль-ський центр, створений у 1996 р., функціонує переважно під егідою МАГАТЕ. Що стосуєть-ся ВООЗ, то цій організації, на думку багатьох фахівців, було б доцільно розглянути ідею створення наукової мережі для вивчення про-блем радіаційного впливу на здоров’я людини.

27 березня 2012 р. у Сеулі на саміті з питань ядерної безпеки Президент України Віктор Янукович виступив з ініціативою створення у Чорнобилі новітнього Міжнародного дослід-ного центру вивчення, попередження та лік-відації техногенних катастроф і підвищення безпеки використання атомної енергії. Саме у межах цієї ініціативи на базі Чорнобиля мож-на було б розгорнути під егідою ВООЗ науко-ві дослідження гуманітарного складника та соціально-медичних наслідків ядерних аварій. Президент України напередодні Сеульського саміту наголосив: «Саміт з питань ядерної безпеки повинен працювати на постійній




основі та проводитися кожним континентом» [1]. Постійно діючий механізм самітів міг би сприяти обміну інформацією та результатами наукових досліджень у цій сфері.

Україна як країна, що постраждала від «мирного атому» та добровільно відмовилась від військового атому, може і має сказати своє вагоме слово щодо перегляду світового ядер-ного порядку денного. Можна висловити сподівання, що з часом, коли при визначенні шляхів розвитку атомної енергетики буде прийнята людино-екоцентрична система ко-ординат, «світ постчорнобильської епохи» зазнає змін на краще.

Нині у світі спостерігається невизначе-ність щодо перспектив атомної енергетики, яку коротко можна сформулювати так: зупи-нитися не можна розвивати. Відповіді дві, і вони протилежні за змістом залежно від того, де поставити кому. Але, здається, вже настав час, коли домінантою розвитку атомної енер-гетики має стати безпека. І не тільки в її тех-нологічно-експлуатаційному вигляді, а й у людському вимірі. Тільки тоді, коли це буде реалізовано, людство стане на антропо-соціо-екологічний шлях для забезпечення гармо-нійного співіснування людини та атомної енергетики.

Список використаних джерел

1. Yonhap News Agency : Україна наближається до завершення ліквідації урану військового призна-чення / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/news/23446.html

2. Печчеи, А. Человеческие качества / Аурелио Печчеи ; вступ ст. Д. Гвишиниани. – М. : Прогресс, 1985. – 311 с.

3. Толстиков, В. Г. Ядерная катастрофа 1957 года на Урале / В. Г. Толстиков [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.lib.csu.ru/vch/1/1999_01/009.pdf

4. Rambo, S. H. Thee mile island : The Judge’s Ruling / Silvia H. Rambo [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pbs.org/wgdh/pages/frontline/shows/reaction/readings/tmi.html

5. CRID [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.crid.or.cr/digitalization/pdf/eng/doc540/doc540-contenido.pdf

6. Бегун, В. В. Избыточные» силы и средства при ликвидации последствий чрезвычайных ситуаций : актуальная проблема / В. В. Бегун, С. В. Бегун, Ю. Н. Скалецкий [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Mtit/2010_53/6.pdf

7. DiSavino, S. UPDATE 1-NRC renews Exelon Pa. Three Mile Isl reactor license / Scott DiSavino ; editing by Christian Wiessner [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reuters.com/article/2009/10/22/utilities-operations-exelon-threemile-idUSN223175220091022

8. Уровень радиационной безопасности АЭС Украины [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.energoatom.kiev.ua/ru/nuclear_safety/radiation_safety

9. Выброс радиации с АЭС Фукусима – 5 млн кюри // The Epoch Times (Великая эпоха) – 2011. – 19 марта [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.epochtimes.ru/content/view/45718/2/

10. Ликвидация последствий аварии на АЕС Фукусима-1 будет стоить 74 млрд [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу : http:// fukushima-nes.ru/nes/likvidacija_avarii_na _fukusima_1_budet_svoit_74_mird?2011–10–15–1571

11. Bertell, R. Victims of the nuclefr Age / R. Bertell // The Ecologist. – November. – P. 408–411 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ratical.org/radiation/NAvictims.html

12. Wertelecki, W. Malformations in a Chornobyl-Impacted Region. / Wladimir Wertelecki // Medical Generatick and Pediatrics. – University of Souts Alabama [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pediatrics.aappublications.org/content/125/4/e836.full+Т2

13. Павлов, А. Немецкие ученые : радиация истребляет женский пол / Александр Павлов [Електрон-ний ресурс]. – Режим доступу : http://www.germania-online.ru/wissenschaft-bildung/nauka-i-obrazovanie-detal/datum/2012/05/07/nemeckie-uchenye-radiacija-istrebljaet-zhenskii-pol.html

14. Schneider, M. The World Nuclear Industry Status Report / Mycle Schneider, Antony Froggatt, Julie Hazemann. – Paris ; London, 2012. – July [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.worldnuclearreport.org/IMG/pdf/2012MSC-WorldNuclearReport-EN-V2.pdf

15. Гуманітарні наслідки аварії на ЧАЕС. Стратегія відродження : Звіт на замовлення ПРООН та ЮНІСЕФ за підтримки Управління ООН з гуманітарних питань і Всесвітньої організації охорони здоров’я. – 2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://chernobyl.info/Portas/0/Docs/uk/pdf_uk/The%20Human%20Consequences%20of%20the%20Chernobyl (ua0.pdf

16. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. guardian, co.uk/environmen t/201 l/nov/01/india-thorium-nuclear-plant.

17. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://wvvw.theregister.co.uk/2011/02/01/cliina thorium bet/18. Thorium fuel cycle – Potential benefits and challenges [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www-pub.iaea.org/mtcd/publications/pdf/te1450 web.pdf.




19. Nuclear Reactor Approved in U. S.for First Time Siens 1978 // Scientific American. – 2012. – February 9 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.scientificamerican.com/article.cfm?id=first-new-nuclear-reactor-in-us-since-1978-approved

20. Про мораторій на будівництво нових атомних електростанцій на території Української РСР : постанова Верховної Ради Української РСР від 21.10.1993 р. № 3538-XII (3538-12) [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/134–12

21. Стан безпеки діючих енергоблоків АЕС [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.energoatom.kiev.ua/ua/safety.htm?_m=pubs&_t=rec&id=31920

22. Робертс, Дж. В. Консорциум ядерных вузов Великобритании : инновационный подход к образо-ванию и обучению / В. Джон Робертс, Эндрю П. Кларк // Безопасность Окружающей Среды. – 2010. – № 2. Ядерное образование и обучение [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.atomic-energy.ru/articles/2012/06/07/33972

23. International Energy Agency, World Energy Outlook 2010, November [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.worldenergyoutlook.org/publications/weo-2012/

24. World Distribution of Uranium Deposits (UDEPO) with Uranium Depolsit Classification 2009 / International Atomic Energy Agency. – 2009. – October [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www-pub.iaea.org/MTCD/publications/PDF/te_1629_web.pdf

25. The World Nuclear Industry Status Report 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.worldnuclearreport.org/spip.php?rubrique2

26. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.grandener gytransition.net/sit pdf/Age07Booklet.pdf

27. Яблоков, А. В. ЗА и ПРОТИВ атомной енергетики (спор с атомщиками) / А. В. Яблоков. – М. : Медиа-ПРЕСС, 2011. – С. 36.

28. Генеральный директор ВОЗ встречается с защитниками людей, пострадавших от радиации : сооб-щение для СМИ, 4 мая 2011 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : htth ://www.who.int/mediacentre/news/notes/2011radiation_20110504/ru/index.html



УДК 339.7

ПРИХОВАНИЙ ВІДПЛИВ КАПІТАЛУ З УКРАЇНИ: ЧИННИКИ, НАСЛІДКИ

ТА НАПРЯМИ ПРОТИДІЇ

Тищук Тетяна Анатоліївна,Тищук Тетяна Анатоліївна,кандидат економічних наук, доценткандидат економічних наук, доцент

Досліджено проблему прихованого відпливу капіталу з України, його основні чинники та наслідки. Пріоритетні напрями запобігання та протидії цьому явищу визна-чено на основі узагальнення рекомендацій міжнародних організацій, зарубіжного досвіду та національних особливостей.

Ключові слова: прихований відплив капіталу, податкова гавань, мінімізація опо-даткування, канали виведення капіталів.

Недостатні обсяги бюджетних надходжень обмежують фінансування розвитку економіки України й негативно позначаються на спро-можності держави виконувати соціальні зобов’язання. Успішна реалізація реформ еко-номічної та соціальної сфери залежить від за-безпеченості вирішення відповідних завдань і заходів фінансовими ресурсами, основним джерелом яких є бюджетні кошти. Оскільки подальше посилення податкового тиску на економіку може призвести до руйнівних на-слідків для бізнесу, головним питанням зміц-нення ресурсної бази реалізації реформ є роз-ширення сфери оподаткування через залучен-ня капіталів, що обслуговують тіньову економіку, до легального обігу. Зокрема, зна-чний потенціал розширення бази оподаткуван-ня та збі�

Documents

Priopitety 0 nachaloold2.niss.gov.ua/public/File/Str_prioritetu/SP_3_2012.pdf · 2012-10-17 · Пилипчук В. Г. Проблеми дослідження новітньої