Priopitety 0 nachaloold2.niss.gov.ua/public/File/Str_prioritetu/2011_4-21.pdf · 2012. 1. 25. · Стратегічні пріоритети, №4 (21), 2011 р. 5 Проблема

Автор

№ 4 (21), 2011 р.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

СтратегічніСтратегічні пріоритетипріоритети

УДК 32:33 (05) «540.3»

Фахове видання з економічних, філософських,

політичних наук та державного управління. Затверджено постановами

Президії ВАК України від 26 січня 2011 р. № 1–05/1 –

економічні науки; від 23 лютого 2011 р. № 1–05/2 – державне управління;від 30 березня 2011 р. № 1–05/3 –політичні та філософські науки.

«Cтратегічні пріоритети» – науково-аналі-тичний що квартальний збірник Національного інституту стра те гіч них досліджень. У збірнику публікуються результати наукових досліджень проблемних питань суспільно-політичного, соціа-льно-економічного, гуманітарного роз витку Укра-їни, зовнішньої політики України, регіональних проблем суспільного розвитку та національної безпеки і оборони України.

Видання розраховане на широке коло вітчиз-няних і зарубіжних фахівців, які досліджують проблеми розвитку українського суспільства.

Засновник та видавець

Національний інститут стратегічних досліджень

Зареєстрований Міністерством юстиції України 26.06.2006 р.

Свідоцтво № 11337–210Р

Адреса редакції:01030, м.Київ, вул. Пирогова, 7-А

тел. 249–44–06

Головний редактор Єрмолаєв А. В., директор Національного інституту стратегічних досліджень

Заступник головного редактора Жаліло Я. А., перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Заступник головного редактора – відповідальний секретар Рубанець М. Л.,кандидат філософських наук

Члени редколегії:

Бегма В. М. – доктор економічних наук

Белінська Я. В. – доктор економічних наук, старший науковий співробітник, доцент

Біла С. О. – доктор наук з державного управління, професор

Воротін В. Є. – доктор наук з державного управління, професор

Гальчинський А. С. – доктор економічних наук, професор

Горбулін В. П. – академік НАН України, доктор технічних наук, професор

Литвиненко О. В. – доктор політичних наук, професор

Малиновська О. А. – доктор наук з державного управління, старший науковий співробітник

Ожеван М. А. – доктор філософських наук, професор

Парахонський Б. О. – доктор філософських наук, професор

Пирожков С. І. – академік НАН України, доктор економічних наук, професор

Розумний М. М. – доктор політичних наук

Скалецький Ю. М. – доктор медичних наук, доцент

Степико М. Т. – доктор філософських наук, професор

Сухоруков А. І. – доктор економічних наук, професор

Тацій В. Я. – академік НАН України, доктор юридичних наук, професор

Фісун О. А. – доктор політичних наук, доцент

Шевцов А. І. – доктор технічних наук, професор

© НІСД, Київ, 2011

Рекомендовано до друку Вченою радою НІСД Протокол № 8 від 30.11.2011 р.

Усі права захищено. При використан-ні матеріа лів «Стратегічних пріоритетів» посилання на ви дання обов'язкове.

Рукописи не повертаються. Редакція залишає за со бою право редагувати та ско-рочувати текс ти. Редакція не завжди поді-ляє позицію ав торів. Від повідальність за зміст несуть автори матеріа лів.

Матеріали подавати за адресою:Україна, м. Київ,

Чоколівський бульв., 13, к. 416Національний інститут стратегічних

досліджень.Бєлашку Сергію Олександровичу

Тел. для довідок: 245-88-45e-mail: [email protected]

Редагування: Рубанець М. Л., Бєлашко С. О. Оригінал-макет: Чернявський О. Л.Коректура: Рубанець М. Л., Надіон Л. К.

Підп. до друку 19.12.2011. Формат 60х84/8. Папір офс. № 1. Обл.-вид. арк. 24,80.

Ум.-друк. арк. 23,25. Наклад 300 прим.

Віддруковано ПП «Вид-во «ФЕНІКС»03680, м. Київ, вул. Шутова, 13Б

Тел./факс 501–93–01

3Стратегічні пріоритети, №4 (21), 2011 р.

Дубов Д. В. Сучасні тенденції забезпечення кібербезпекина міжнародному рівні ...............................................................................................5

Пилипчук В. Г., Дзьобань О. П. Теоретичні та державно-правові аспекти протидії

інформаційному тероризму в умовах глобалізації ....................................... 12Алещенко В. І., Сніцаренко П. М., Кливець В. В. Основні умови ефективного державного управління

процесом забезпечення інформаційної безпеки Україниу воєнній сфері .......................................................................................................... 18

Ожеван М. А. Політичне «піратство»: пошук альтернативглобальному суспільству гламурного споживання ...................................... 29

Улицька І. І. Електронна демократія у глобалізованому світі ........................................... 35Зернецька О. В. Провідні друковані медіа та глобальна криза ................................................. 39

Карпенко М. М. Перспективи реалізації в Україніконцепції освіти протягом життя: чинники і механізми ............................ 45

Токман В. В. Особливості функціонування системрелігійної освіти у країнах Західної Європи ................................................... 52

Чупрій Л. В. Діяльність релігійних організацій та загрозинаціональній безпеці України .............................................................................. 57

Паламарчук М. О. Виклики сепаратизму в Україні. Сучасний стан ........................................... 64Бєлашко С. О. Партійне лідерство в сучасній Україні:

методологічні аспекти дослідження .................................................................. 69Яковлєв М. В. Сучасні методи дослідження політичного активізму он-лайн ................. 75

Тищук Т. А. Регулювання ринків фінансових послугяк чинник детінізації економіки України ........................................................ 80

Співак І. В. Необхідність валютних трансформаційв контексті економічної безпеки України ........................................................ 85

Авчухова А. М.,Шиптенко Т. В. Використання європейського досвіду

подолання бідності в Україні ............................................................................... 90Коваль О. П. Запровадження накопичувальної пенсійної системи:

аналіз пріоритетів та наслідків ............................................................................ 96

ЗМІСТ

«2011 – РІК ОСВІТИ ТА ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА»

Інформаційне суспільство: досвід, проблеми, перспективи

Сучасні тенденції розвитку освіти та духовності

Політична система: методологія досліджень

Тема номера:

Економічні та соціальні реформи

4 Стратегічні пріоритети, №4 (21), 2011 р.

Зміст

Діденко Н. Г. Оборонна політика України в регіональному вимірі ................................ 101Свергунов О. О.,Свергунов О. О.,Толочний Ю. В. Стратегічні напрями вдосконалення системи управління ризиками

при військово-технічному співробітництві ................................................... 108Бірюков Д.С.,Кондратов С. І. Актуальні питання захисту критично важливої

для життєдіяльності держави інфраструктури ............................................ 113Котелянець О. О. Шляхи підвищення ефективності демократичного

цивільного контролю над сектором безпеки ................................................. 118Качинський А. Б.,Єгоров Ю. В. Структурний аналіз системи забезпечення

екологічної та природно-техногенної безпеки ............................................. 123Скалецький Ю. М.,Яценко Л. Д.,Якушенко Л. М. Оцінка соціально-економічних і медико-демографічних

наслідків еколого-техногенних проблем в Україні ...................................... 130

Бараш Ю. Н.,Куплевацька О. І. Принципи побудови сектору оборони нейтральних держав.

Досвід для України ................................................................................................ 136Зарембо К. В. Роль України у європейській політиці безпеки

в контексті відносин ЄС – Росія ....................................................................... 144Гуцал С. А. Відносини України та Німеччини:

пріоритети, проблеми, перспективи................................................................. 148Кобзаренко А. М. Проблеми та перспективи українсько-індійських відносин ................... 156Бабінова О. О. Регіоналізація країн Західної Європи: досвід становлення .................... 161Курнишова Ю. В.,Кузнєцов В. Л. Проблеми формування регіональної системи безпеки

в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні ............................................................. 166

Незалежність України в глобалізованому світі: вектори ХХІ століт тя ................................... 172Розвиток аграрного виробництва як передумова забезпеченняпродовольчої безпеки України................................................................................................................ 173Посилення доброчесності та протидія корупції в оборонному секторі України .................... 175Інноваційні підходи до регіонального розвитку в Україні ............................................................. 176Три роки членства у СОТ: тенденції зовнішньої торгівлі Україниу посткризовий період. ............................................................................................................................... 178Пріоритети політики України щодо країн Азії ................................................................................ 179Міжрегіональне співробітництвоу системі нової регіональної політики України ............................................................................... 180

Хроніка діяльності Національного інститутустратегічних досліджень, жовтень-грудень 2011 р. ........................................................................182Аннотации/Summary ..................................................................................................................................190Відомості про авторів .................................................................................................................................198Вимоги до статей .................................................................................................................................. 200

Нові видання НІСД

Актуальні проблеми національної безпеки

Міжнародні відносини і закордонний досвід

Стратегічні пріоритети, №4 (21), 2011 р. 5

Проблема забезпечення кібербезпеки деда-лі частіше стає предметом широкої дискусії як на національному, так і міжнародному рівнях. Не останньою чергою це обумовлено склад-ним транскордонним характером проблеми та неможливістю вирішення значної частини завдань у сфері протидії кіберзлочинцям ви-ключно в межах національних правоохорон-них систем.

Особливо важливо вирішити кілька прин-ципових ускладнень (передусім на міжнарод-ному рівні), що унеможливлюють формаліза-цію безпекової політики в кіберпросторі:

досі відсутні системні міжнародні норма- –тив но-правові документи, які б чітко давали визначення кіберпростору та всіх похідних від нього елементів безпекового характеру;

не визначено правовий статус кіберпрос- –тору;

відсутній консенсус на міжнародному –рівні щодо правил поведінки в кіберпросторі;

відсутня загальноприйнята методологія –оцінки наслідків кіберзлочинів та їх прив’язка до міжнародних норм і правил (зокрема щодо визнання кібератаки як акту війни).

При цьому кібератаки (у різноманітних видах) стають повсякденним контекстом ді-

яльності держав, міжнародних організацій та їхніх спеціалізованих установ. Концептуальна ж невизначеність із формами та методами ідентифікації кібератак відповідно до міжна-родного законодавства, різноманітність пози-цій ключових геополітичних гравців, потен-ційна ревізія (чи просто порушення) поняття «національний суверенітет» обумовлює осо-бливе значення цього питання при досліджен-ні безпекових проблем, що стали актуальними із розбудовою інформаційного суспільства.

Незважаючи на широкий інтерес до даного безпекового напряму, наукові дослідження (чи навіть узагальнення із цього питання) все ще поодинокі й часто несистемні. Так, окре-мими питаннями термінологічної невизначе-ності предметного поля кібербезпеки займа-лись Дж. Ліпман [1], Дж. Льюіс [2], Ф. Крамер, Л. Вентц [3], К. Александер [4]. Загальні пи-тання правового статусу кібератак як на наці-ональному, так і міжнародному рівнях вивчали Р. Олдріч [5], В. Шарп [6], Т. Вінгфілд [7]. Методологічному аспекту визначення кібер-атак як таких, що підпадають під розуміння «застосування сили» в міжнародному законо-давстві, присвячено роботи М. Шмідта [8], Дж. Міхаель, Д. Віджесекера [9].

УДК 327 (355)

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КІБЕРБЕЗПЕКИ НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ

Дубов Дмитро Володимирович,Дубов Дмитро Володимирович,кандидат політичних науккандидат політичних наук

Розглянуто проблему формування спільної політики кібербезпеки провідних дер-жав світу. Звернено увагу на термінологічну невизначеність і відсутність загально-визнаних міжнародно-правових документів у цій сфері. Розглянуто питання методо-логічного забезпечення визнання кібервоєн як «актів агресії» та останніх ініціатив щодо регулювання порядку їх ведення.

Ключові слова: кібербезпека, міжнародні відносини, методологія, міжнародне за-конодавство, акт війни.


Стратегічні пріоритети, №4 (21), 2011 р.6


Серед вітчизняних дослідників проблеми кібербезпеки варто відзначити М. Ожевана [10], О. Дзьобаня, В. Пилипчука [27], Д. Ду-бова [11, 12], В. Петрова [13]. Термінологічними питаннями в цій сфері займались Ю. Федорова [14], М. Погорецький, В. Шеломенцев [15], О. Манжай [16].

Мета даної статті – окреслити сучасні тен-денції забезпечення кібербезпеки на міжна-родному рівні та зробити огляд основних під-ходів у цій сфері.

Дедалі частіше кібербезпека перестає бути питанням напівміфічним у міжнародних від-носинах, а наслідки конкретних кібератак стають джерелом напруження не лише на на-ціональному, а й на міжнародному рівнях. Якщо ще донедавна протиправна діяльність у кіберсфері була прерогативою хакерів-оди-наків, що самостверджувалися таким чином або відточували власні професійні навички у програмуванні, то сьогодні – це пов ноцінний сектор безпеки, занепокоєність про стан якого висловлюють як держави, так і міжнародні безпекові організації.

Стрімке зростання кількості кібератак на державні ресурси та загальне збільшення кі-берзлочинів обумовлює необхідність впоряд-кування даної проблеми на міжнародному рівні. Так, резолюції чи рішення з даного питання приймалися «Великою вісімкою», Організацією Об’єднаних Націй, Між народ ним союзом електрозв’язку, Радою Європи тощо.

Водночас досі єдиним дієвим міжнародно-правовим документом є «Конвенція про кі-берзлочинність». Її підписали 30 країн, однак далеко не всі ратифікували. Одна з причин відмов від ратифікації – те, що згідно з поло-женням Конвенції будь-яка зі сторін має право без згоди отримувати доступ до комп’ютерних даних, розташованих на території іншої сторо-ни, що ставить під сумнів принцип суверен-ності держав.

Низка країн виступає за розроблення уні-версального документа, що мав би забезпечити збереження класичного розуміння сувереніте-ту в нову, цифрову епоху. Зокрема Росія по-слідовно підтримує ідею прийняття «Конвенції про забезпечення міжнародної інформаційної безпеки». Окремі ініціативи в цьому напрямі було висунуто ще 1998 року, а на Другій між-народній зустрічі високих представників, що курують питання безпеки (Єкатеринбург, 20-21 вересня 2011 року), було представлено попередній текст даної Конвенції [17].

Занепокоєність Російської Федерації (та деяких інших великих країн, зокрема Китаю) питаннями забезпечення суверенітету при попередженні кіберзагроз обумовлена низкою

ініціатив з боку провідних країн і міжнарод-них безпекових організацій Заходу, пов’язаних із можливістю визнати кібератаки як акти агресії, тобто розглядати їх як оголошення (чи початок) війни й відповідно реагувати.

Подібна ідея була висловлена в аналізі та рекомендаціях Групи експертів з розроблення Нової стратегічної концепції НАТО [18]. У рекомендаціях неодноразово наголошува-лося, що через зростання залежності країн-членів від телекомунікативних технологій і збільшення кількості атак на інформаційну інфраструктуру НАТО має дуже відповідаль-но підійти до питання класифікації кібервійни як дії, що підпадає під статтю 5 Вашинг тонсь-ко го договору. Причому реагування може бути не лише симетричне (кібернетичне), але і збройне (кінетичне).

Незважаючи на те, що в остаточний варі-ант «Стратегічної концепції оборони та без-пеки членів Організації Північноатлантичного договору» від 19 листопада 2010 року [19] такі радикальні пропозиції так і не увійшли, там було відображено важливість кібербез-пекової проблематики для НАТО у страте-гічній перспективі. Так, у статті 12 «Стра-тегічної концепції» зазначено, що «кібер атаки стають дедалі частішими, організованішими та збит ковішими для державних установ, під-приємств, економіки і, можливо, також тран-спортної й електричної мереж та інших об’єк-тів критичної інфраструктури; вони можуть досягти критичного рівня, який загрожує на-ціональному та євроатлантичному процвітан-ню, безпеці й стабільності. Дже релом таких атак можуть бути іноземні військові й розві-дувальні служби, організовані злочинні угру-пування, терористичні та/або екстремістсь кі групи». У статті 19 (підпункт 8) перерахову-ються орієнтовні засоби, за допомогою яких має реалізовуватись кібербезпека членів Альянсу: «…розвивати й надалі наші можли-вості щодо запобігання, виявлення, захисту і відновлення від кібератак, зокрема шляхом використання процесу планування НАТО для поліпшення та координації національних можливостей кіберзахисту, охоплюючи усі органи НАТО централізованим кіберзахис-том, а також краще інтегруючи кіберобізна-ність, попередження і реагування з держава-ми – членами Альянсу».

На виконання даних пунктів «Стратегічної концепції» в липні 2011 року міністри оборони країн-членів Альянсу прийняли «Нову полі-тику кібербезпеки» [20]. Було також анонсо-вано подальшу розробку «Плану дій» із впровадження нової політики на практиці. Таким чином, можна констатувати, що НАТО


Дубов Д. В.

поступово посилює свою політику у сфері кі-бербезпеки й готується до виконання проголо-шених Групою експертів рекомендацій.

У цьому ж напрямі розвивається й офіцій-на політика США з даного питання. На тлі значного посилення кібербезпекової політи-ки за президентства Барака Обами [10-11] 12 травня 2010 року помічник заступника міністра оборони США з політичних питань Дж. Міллер заявив, що США готові завдати військового удару у відповідь на кібератаки на свої комп’ютерні мережі [21].

Логічним наслідком такого підходу стала запропонована 16 травня 2011 року адміністра-цією Б. Обами «Міжнародна стратегія для кі-берпростору» (International Strategy for Cyber-space) [22], у якій йдеться про те, що США залишають за собою право на самозахист від-повідно до положень установчих документів ООН та у відповідь на загрозу своїй інформа-ційній інфраструктурі готові застосовувати «дипломатичні, інформаційні, військові та економічні» засоби реагування на інциденти. Керівництво США запропонувало цей доку-мент як глобальну ініціативу і фактично за-кликає всіх своїх партнерів приєднуватися до такого бачення майбутнього кіберпростору. Документ також акцентує увагу на діяльності США щодо вироблення міжнародних норм поведінки у кіберпросторі: «Цифровий світ більше не є територією беззаконня, закутком для невеликої групи еліти… Довгострокові міжнародні норми поведінки держав – у періо-ди миру та конфліктів – застосовувані й у кі-берпросторі… Ми продовжимо працювати на міжнародній арені з метою вироблення консен-сусу щодо норм поведінки в кіберпросторі».

Всі ці дискусії відбуваються на тлі двох значимих обставин.

1. Концептуальна термінологічна неви-значеність. Незважаючи на активне викорис-тання в політичному та науковому дискурсі понять «кіберпростір», «кібербезпека», «кі-бер атака» тощо, жодних офіційних тракту-вань даної термінології не існує, що змушує кожну країну самостійно виробляти підходи у цій сфері [12].

2. Відсутність загальновизнаних юридич-но значимих критеріїв віднесення кібератак до таких, що можуть бути кваліфіковані як «акт війни» або «застосування сили».

Остання проблема насправді навіть важли-віша, ніж перша, хоча уваги (принаймні пуб-лічної) їй приділяється менше. Основна дис-кусія точиться довкола таких питань: чи можна акти кіберагресії1 (cyberattacks) при-

1Так само не визначені.

рівняти до тих актів «використання сили» (use of force), що підпадають під дію статті 2 (4) Статуту ООН [24], і чи можна вважати кібер-атаки тотожними «збройним нападам», що підпадають під дію статті 51 Статуту ООН.

Досі незрозуміло, чи припустимо поширю-вати на кібервійни традиційне міжнародне «право війни», покликане, з одного боку, по-переджати виникнення воєн як крайнього способу розв’язання міжнародних конфліктів із застосуванням збройного насильства («право розв’язати війну» – jus ad bellum), а з іншого – від регулювати «правила війни» (jus belli) – мі-німізувати втрати серед цивільного населення, цивільної інфраструктури тощо.

Відповідно до резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року [23] «агресією» вважається «засто-сування збройних сил державою проти суве-ренітету, територіальної цілісності чи полі-тичної незалежності іншої держави, або будь-яким іншим способом, що несумісні з Статутом Організації Об’єднаних Націй, як це встановлено в цьому визначенні» (стаття 1). У цій же Резолюції (стаття 3) надано список дій, що в будь-якому разі будуть кваліфіковані як «акти війни»:

1) вторгнення чи напад збройних сил дер-жави на територію іншої держави чи будь-яка військова окупація, який би тимчасовий ха-рактер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення чи нападу, або інша анексія тери-торії іншої держави чи її частини з викорис-танням сили;

2) бомбування збройними силами держави території іншої держави чи використання будь-якої зброї державою проти території ін-шої держави;

3) блокада портів чи берегів держави збройними силами іншої держави;

4) напад збройними силами держави на сухопутні війська, морські та повітряні флоти іншої держави;

5) використання збройних сил однієї дер-жави, що знаходяться на території іншої дер-жави за її згодою, в порушення умов, що пе-редбачені угодою, чи будь-яке продовження перебування на такій території після припи-нення дії угоди;

6) дія держави, яка дозволяє, щоб її терито-рія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася для здійснення акту агресії проти третьої держави;

7) засилання державою чи від її імені озброєних банд, груп, іррегулярних сил чи найманців, які здійснюють акти використан-ня збройної сили проти іншої держави та мають настільки серйозний характер, що це



рівнозначно перерахованим вище актам, чи значна участь у них.

Як бачимо, більшість цих визначень так чи інакше передбачають фізичний контакт двох держав, частіше за все – із використанням кі-нетичної зброї. Кібератаки (вже через саму невизначеність національного кіберпростору) є розпорошеними, встановити їх належність саме державним органам, тим більше зброй-ним силам, часто неможливо. Крім того, ви-конавці кібератак найчастіше вміло маскують свої дії, створюючи складні ланцюги виконав-ців, що дозволяє видавати за авторів атак ін-ших осіб (або держави). Це може призвести до того, що автором атаки буде визнано іншу державу й відповідно саме до неї буде застосо-вано всі потенційні санкції.

Одним із шляхів вирішення даної пробле-ми вважається визнання кіберзброї формою традиційної зброї (деякі пропонують навіть визначити її як зброю масового ураження). Це дозволило б вирішити політичну частину про-блеми (можливість застосовувати визначення «агресії» та «акту війни» до кібернападів), пе ре вівши її суто до технічної сторони – га-рантованого визначення джерела атаки та на-дання міжнародному співтовариству одно-значних доказів її здійснення.

Водночас існує й інший варіант – розробки методологічних підходів, які дозволили б уже зараз співвіднести кібернапади з поняттями «застосування сили». Зокрема такі підходи розробляє фахівець із міжнародного права, професор М. Шмідт [8]. Він звертає увагу на один з основних предметів дискусії при спів-віднесенні кібератак (у його роботах ідеться про «комп’ютерні мережеві атаки»), а саме: в яких випадках кібератака може розглядатися з позиції міжнародного права, зокрема Статуту ООН, як «використання сили»?

М. Шмідт пропонує для поєднання «комп’ю-терних мережевих атак» із чинною міжнарод-ною нормативною базою використовувати шість критеріїв, що порівнюють наслідки зви-чайної та мережевої атак [8, с. 18-19].

1. Небезпека. Збройні напади призводять до фізичних травмувань чи псування майна набагато більше, ніж інші форми примусу. Фізичне благополуччя зазвичай займає вер-шину в ієрархії людських потреб.

2. Миттєвість. Негативні наслідки зброй-ного нападу чи загрози, як правило, відбува-ються раптово, на відміну від інших форм на-силля, для яких притаманна поступовість. Тому ймовірність для держави-об’єкта чи світового співтовариства досягти мирного компромісу у попередньому випадку зазнає перешкод.

3. Очевидність. Наслідки збройного нападу набагато очевидніше пов’язані зі скоєнням протиправних дій, ніж інші види примусу, що часто залежать від інших супутніх обставин. Таким чином, заборона використання сили з більшою вірогідністю відвертає негативні на-слідки.

4. Інвазивність. Під час збройної атаки шкода зазвичай заподіюється на території держави-об’єкта, тоді як в економічній війні основні дії відбуваються за межами даної держави. У результаті, хоча військові й еконо-мічні дії можуть мати приблизно однакові негативні наслідки, у першому випадку спо-стерігається більше втручання в права і, як наслідок, більше руйнується міжнародна ста-більність.

5. Вимірність. Тоді як обсяг наслідків збройного нападу, як правило, можна легко визначити (наприклад, з’ясувати рівень руй-нувань), фактичні негативні наслідки інших видів насилля складніше вимірюються. Цей факт викликає загальний суспільний осуд і невдоволення. Він менше піддається сумніву, ніж у разі застосування збройних сил.

6. Презумпція законності. Здебільшого відповідно до внутрішньодержавного чи між-народного права застосування насилля вважа-ється незаконним, крім випадків самооборони. Це когнітивний підхід заборони.

З практичної точки зору дана структура має застосовуватися таким чином: при визна-ченні того, чи відповідає кібератака рівню, який може потрапляти під дію міжнародних нормативних документів (Статуту ООН), варто порівнювати її наслідки з можливими наслідками збройного насильства (за допо-могою усереднених коефіцієнтів збитку). Якщо наслідки від кібератаки аналогічні тим, що можуть бути досягнуті за допомогою зброї, то будь-яка відповідь у межах міжнародного законодавства, в тому числі військова, може бути законною. Якщо ні – мають застосовува-тись інші механізми реагування. М. Шмідт наводить кілька прикладів застосування такої методології [8, с. 19-20].

1. Під час важких погодних умов за допо-могою кібератаки було відключено систему управління повітряним рухом, що призвело до катастрофи авіалайнера та загибелі паса-жирів. Кінетична сила не була використана для знищення літака, однак саме кібератака була безпосередньою причиною трагедії. Тому ця дія має розглядатись як застосування сили, оскільки тяжкість наслідків, висока смертність і фізичне знищення прирівнюють дану ситуа-цію до збройного насилля. І хоча об’єктом атаки став не безпосередньо літак, однак саме


Дубов Д. В.

виведення з ладу системи управління спричи-нило його знищення. Наслідки атаки легко вимірювані (з точки зору людських і майнових втрат).

2. Здійснено кібернапад на університетську комп’ютерну мережу з метою зірвати дослі-дження, що здійснюються на замовлення вій-ськових. Рівень загроз атаки, якщо її розгля-дати з точки зору загальних цінностей, значно нижчий, ніж у випадку збройного примусу. Жодного вимірюваного майнового збитку не завдано, відсутні фізичні страждання (втра-ти), принаймні в короткостроковій перспекти-ві. Орієнтовний бажаний результат зловмис-ників – зниження можливостей опонентів на полі бою, однак визначення наслідків ефек-тивності пов’язано із низкою невизначених факторів: здатність відновити втрачені дані, існування інших дослідницьких груп, які ру-хаються до тих самих наукових висновків, чи був би проект фінансований далі тощо. І хоча сама атака, безумовно, є злочином, однак під-рахувати наслідки дуже складно. Отже, подіб-на атака не підпадає під визначення «викорис-тання сили» і поширення на неї відповідного міжнародного правового інструментарію є недоречним.

Водночас М. Шмідт наголошує, що ця ме-тодологія є лише проміжним етапом на шляху побудови принципово нової архітектури між-народних правових документів, які б суттєво розширили поняття «застосування сили» від-повідно до нових викликів у сфері безпеки. Характерно, що вперше її було запропоновано ще в 1999 році, однак відтоді суттєвих вдо-сконалень міжнародного законодавства, крім зазначених вище, не відбулося.

Запропонована М. Шмідтом методологія має однин суттєвий недолік: вона передусім спрямована на встановлення еквівалентів із фізичними втратами (знищення об’єктів, за-гибель людей), однак мало застосовувана до інших (наприклад, економічних) наслідків. 2003 року група дослідників застосувала ме-тодологію М. Шмідта при моделюванні мож-ливого кібернападу терористів на систему управління метрополітеном міста Вашингтона (зіткнення поїздів, загибель 30 людей) [9]. У цьому випадку методологічна рамка була за-стосована цілком вдало – порівнюючи потен-ційні наслідки фізичної атаки терористів та аналогічної кібератаки, дослідники дійшли висновку про їх практичну ідентичність. Натомість для кібератак, яких зазнали свого часу Естонія та Грузія (саме ці приклади най-частіше згадуються у безпекових документах країн Заходу), такий підхід практично немож-ливо застосувати.

Незважаючи на описану вище невизначе-ність щодо кібератак і потенційних кібервоєн, сучасні дослідники вже розглядають останні як частину безпекової реальності, з якою до-ведеться рахуватися найближчим часом. Розробляються окремі механізми структуру-вання кіберконфліктів і пропонуються відпо-відні «правила поведінки». Так, на Мюн хенсь-кій конференції з питань безпеки 21 лютого 2011 року [25] відбулася презентація спільно-го американсько-російського дослідження у сфері протидії наслідкам протистояння у кі-берпросторі [26].

У доповіді йдеться про необхідність юри-дичного визначення «правил бою» в кібер-просторі. Рекомендується внесення відповід-них змін до Женевських і Гаазьких конвенцій з урахуванням реалій кібервоєн, оскільки від-сутність юридично прийнятного визначення того, що слід розуміти під кібервійною, з яких компонентів вона складається і чим принци-пово відрізняється від традиційних воєн, уповільнює створення погодженої міжнарод-ної політики боротьби з цими війнами, що отримали умовну назву «цифрового бліцкри-гу» або «цифрового Перл-Харбору», та їхніми ймовірно катастрофічними наслідками.

Доповідь EastWest Institute закликає до встановлення різного правового статусу для військових і цивільних об’єктів у кіберпросто-рі й забезпечення більшої безпеки «деяких ключових доменів». Також у ній йдеться про поширення на кібервійни Женевських кон-венцій2 нового покоління, в яких розвивають-ся нинішні міжнародно-правові норми щодо захисту жертв війни.

Конвенція нового покоління передусім призначена:

відокремити мирні об’єкти кіберпростору –воюючих сторін від немирних із використан-ням спеціальних маркерів на зразок Червоного хреста;

виокремити «заборонені прийоми» кі- –бервійни, прирівнявши їх до міжнародно-правових заборон деяких особливо негуман-них видів зброї на зразок хімічної чи бактеріологічної;

визначити особливий правовий статус –держав, що перебувають у стані кібервійни.

Головне питання, до якого привертає увагу зазначений документ, – можливість законодав-чого й технологічного виокремлення захище-них об’єктів гуманітарної інфраструктури кі-берпростору від незахищених, подібно до того,

2Відповідні норми закріплені в Гаазькій кон-венції 1899 року та 1907 року і конвенціях, підпи-саних у Женеві в 1864, 1906, 1929 й 1949 роках.



як цивільні об’єкти користуються захистом міжнародних домовленостей під час війни.

Автори документа пропонують встановлен-ня спеціальних кібермаркерів для позначення захищених зон кіберпростору, подібних до маркера Червоного хреста (півмісяця), яким під час воєнних дій традиційного типу марку-ються захищені міжнародним правом цивільні об’єкти (транспортні засоби, шпиталі тощо).

Крім того, міжнародним органам належить вирішити, яку кібернетичну зброю (віруси, «трояни» тощо) слід вважати аналогом зброї, забороненої Женевським протоколом (напри-клад, отруйних газів).

Висновки

Формування кібербезпекового сектору як на національному, так і міжнародному рівнях триває. Цей процес стикається з низкою про-блем, обумовлених інноваційним характером кібербезпекової проблематики. Сутнісними проблемами стають термінологічна невизна-

ченість і неготовність чинної міжнародно-правової бази дати відповідь на нові загрози. Окремі зусилля (на кшталт прийняття «Конвенції про кіберзлочинність») залиша-ються лише обмежено успішними через него-товність усіх країн повноцінно приєднатися до них. Додатковою проблемою стає концеп-туальна розбіжність поглядів основних гео-політичних гравців на природу та правила поведінки у кіберпросторі.

Відчувається брак методологічних підходів для адаптації кібернападів до чинної нор ма-тивно-правової бази. Запропоновані окремими науковцями методологічні рамки ста новлять значний інтерес, однак залишаються фрагмен-тарними.

Зростаюча активність прибічників «ради-кального» підходу до кібератак (коли вони розуміються як «акт війни» з відповідними наслідками) дозволяє припустити, що тема кібератак і кібервійни в подальшому перебу-ватиме у центрі уваги дискусій світових гео-політичних гравців.

Список використаних джерел

1. Liepman, J. M. Jr. Cyberspace : The Third Domain / James M. Liepman Jr. ; Homeland security digital library [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https ://www.hsdl.org/? view&doc=89385&coll=public

2. Lewis, A. J. Securing Cyberspace for the 44th Presidency / A. J. Lewis ; Centre for Strategic and International Studies, 2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://csis.org/files/media/csis/pubs/081208_securingcyberspace_44.pdf

3. Kramer, D. F. Cyber Influence and International Security / D. F. Kramer, L. Wentz // Defense Horizons. – 2008. – № 61. – P. 1–11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.carlisle.army.mil/DIME/do-cu ments/Kramer%20and%20 Wentz%20Cyber%20Influence%20and%20International%20Security%5D.pdf

4. Alexander, K. B. Warfighting in Cyberspace / Keith B. Alexander // Joint Force Quarterly. – 2007. – Іssue 46, 3d Quarter. – Р. 60 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.carlisle.army.mil/DIME/documents/Alexander.pdf

5. Aldrich, R. W. The International Legal Implications of Information Warfare / Richard W. Aldrich // Airpower Journal – Fall 1996. – Р. 100 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.au.af.mil/au/awc/awcgate/au/aldrich.pdf

6. Sharp, W. G. Jr. Cyberspace and the Use of Force / Walter G. Sharp Jr. // Falls Church. – VA : Aegis Research, 1999. – 234 р.

7. Wingfield, T. C. The Law of Information Conflict : National Security Law in Cyberspace / Thomas C. Wingfield // Falls Church. – VA : Aegis Research, 2000.

8. Schmitt, M. N. Computer Network Attack and the Use of Force in International Law : Thoughts on a Nor ma tive Framework / Michael N. Schmitt // Columbia Journal of Transnational Law. – 1998-99. – Vol. 37 [Елект ронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dtic.mil/cgi-bin/GetTRDoc? Locati on=U2&doc= GetTRDoc.pdf&AD=ADA471993

9. Wingfield, T. Measured Responses to Cyber Attacks Using Schmitt Analysis : A Case Study of Attack Scenarios for a Software-Intensive System / Thomas Wingfield, James B. Michael, Duminda Wijesekera [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://citeseer.ist.psu.edu/viewdoc/download ; jsessionid=DFE1B18FBCE2AA4166221A6CA469BAD1? doi=10.1.1.111.4082&rep=rep1&type=pdf

10. Ожеван, М. А. Доктрина Барака Обами : нова «стратегія національної безпеки» США / М. А. Оже-ван, Д. В. Дубов // Актуальні проблеми міжнар. відносин / Ін-т міжнар. відносин Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. – 2010. – Вип. 94, ч. І. – С. 16–20.

11. Дубов, Д. В. Кібербезпекова політика в контексті трансформації політики безпеки США за адміні-страції Б. Обами / Д. В. Дубов // Політичний менеджмент. – 2010. – № 1. – С. 156–163.

12. Дубов, Д. Підходи до формування тезаурусу у сфері кібербезпеки / Д. Дубов // Політичний ме-неджмент. – 2010. – № 4. – С. 19–30.


Дубов Д. В.

13. Петров, В. В. Актуальні проблеми формування державної інформаційної політики у сфері без-пеки й оборони / В. В. Петров // Сучасні інформаційні технології в сфері безпеки і оборони. – 2009. – № 1. – С. 50–52.

14. Федорова, Ю. Cтруктурування та інноваційна вербалізація поняттєвих вузлів англомовної карти-ни світу у галузі комп’ютерних технологій / Юлія Федорова // Наук. зап. Кіровоград. держ. пед. ун-ту ім. Володимира Винниченка. Серія : Філологічні науки. – 2009. – Вип. 81 (4). – С. 56–59.

15. Погорецький, М. Поняття кіберпростору як середовища вчинення злочинів / Микола Погорець-кий, Володимир Шеломенцев // Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. – 2009. – № 2. – С. 77–81.

16. Манжай, О. В. Використання кіберпростору в оперативно-розшуковій діяльності / О. В. Манжай // Право і безпека : наук. журн. – 2009. – № 4. – С. 142–149.

17. О второй международной встрече высоких представителей, курирующих вопросы безопасности // Совет безопасности Российской Федерации [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scrf.gov.ru/news/674.html

18. НАТО в 2020 году : Гарантированная безопасность, динамичное взаимодействие [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nato.int/cps/ru/natolive/official_texts_63654.htm

19. Strategic Concept For the Defence and Security of The Members of the North Atlantic Treaty Organisation / NATO. Official site [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nato.int/lis-bon2010/stra tegic-concept-2010-eng.pdf

20. NATO Defence Ministers adopt new cyber defence policy / NATO. Official site [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nato.int/cps/en/natolive/news_75195.htm

21. США готовы ответить на атаки хакеров военным ударом – заявил Пентагон [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу : http://www.newsru.com/world/13may2010/cybercommand.html

22. International Strategy for Cyberspace [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.white-hou se.gov/sites/default/files/rss_viewer/international_strategy_for_cyberspace.pdf

23. Определение агрессии. 3314 (ХХIХ) / ООН. Официальный сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://daccess-dds-ny.un.org/doc/RESOLUTION/GEN/NR0/742/34/IMG/NR074234.pdf? OpenElement

24. Устав Организации Объединенных Наций / ООН. Официальный сайт [Електронний ресурс]. – Ре жим доступу : http://www.un.org/ru/documents/charter/index.shtml

25. Cyberspace Presents Complex Global Challenges [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.secu rityconference.de/Program.425+M58b8d057766.0.html?&L=1

26. Working Towards Rules for Governing Cyber Conflict / EastWest Institute – Режим доступу : http://dl.dropbox.com/u/869038/US-Russia.pdf

27. Дзьобань, О. П. Iнформацiйне насильство та безпека : свiтоглядно-правовi аспекти / Олександр Пет рович Дзьобань, Володимир Григорович Пилипчук. – Х. : Майдан, 2011. – 242 с.



Глобальне поширення інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) дало по-штовх розвитку принципово нового виду теро-ризму – інформаційного або кібертероризму. В умовах стрімкої розбудови інформаційного суспільства та інтеграції України у світовий інформаційний простір постає проблема до-слідження теоретичних і державно-правових аспектів протидії інформаційному тероризму.

Проблемам протидії інформаційному теро-ризму чи кібертероризму присвячено чимало праць вітчизняних та іноземних експертів і вчених [1–17]. Водночас досі відсутнє узго-джене визначення понятійного апарату у цій сфері, як не існує і єдиного, загальноприйнято-го визначення поняття тероризму. Під термі-ном «кібертероризм» розуміються, як правило, дії з дезорганізації інформаційних систем, що створюють небезпеку загибелі людей, заподі-яння значної майнової шкоди або настання інших суспільно небезпечних наслідків, якщо такі дії вчинені з метою порушення суспільної безпеки, залякування населення або впливу на ухвалення певних рішень органами влади, а також якщо виникає загроза здійснення вказа-них дій з тією самою метою.

Сьогодні складно чітко розмежувати кі-берзлочинність та кібертероризм, оскільки в обох випадках йдеться про неправомірне ви-користання ІКТ. Окремі експерти взагалі ототожнюють ці терміни, вважаючи, що по-няття й феномен кібертероризму не потребу-ють спеціального виділення й аналізу.

Зазначимо, що кіберзлочин – це втручан-ня в роботу телекомунікаційних мереж, ком-

п’ю терних програм, що функціонують у їх середовищі, або несанкціонована модифікація комп’ютерних даних, зухвала дезорганізація роботи критично важливих елементів інфра-структури держави, що створює небезпеку загибелі людей, завдання значної майнової шкоди або настання інших суспільно небез-печних наслідків, здійснюване з метою пору-шення суспільної безпеки, залякування на-селення або впливу на ухвалення органами влади вигідних злочинцям рішень, задоволен-ня їхніх майнових чи інших інтересів.

Кібертероризм є самостійним видом зло-чинної діяльності й відрізняється від кібер-злочинності передусім своєю політичною спрямованістю, яка властива тероризму в ці-лому, що потребує окремого вивчення цього явища.

Засоби кібертероризму можуть варіювати-ся в широких межах і включати практично всі види сучасних ІКТ. Водночас тактика і при-йоми його реалізації істотно відрізняються від тактики кіберзлочинності: кібертероризм орієнтований на досягнення небезпечних на-слідків, широке висвітлення в засобах масової інформації, отримання значного суспільного резонансу.

Існують спроби підійти до визначення кі-бертероризму, враховуючи його спрямованість на тяжкі наслідки. Так, Д. Деннінг визначає кібертероризм, відштовхуючись від його мети, як політично мотивовані операції хакерів, спрямовані на завдання значної шкоди (смерть людей, серйозні економічні втрати тощо) [18]. Існує думка, що фізичні атаки, які призводять

УДК 343.326:316.774

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРОТИДІЇ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ТЕРОРИЗМУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Пилипчук Володимир Григорович,Пилипчук Володимир Григорович,доктор юридичних наук, професор;доктор юридичних наук, професор;

Дзьобань Олександр Петрович,Дзьобань Олександр Петрович,доктор філософських наукдоктор філософських наук

Розглянуто теоретичні та державно-правові аспекти протидії інформаційному те-роризму в умовах глобалізації та інтеграції України у світовий інформаційний простір. Акцентовано увагу на проблемах запобігання поширенню інформаційної зброї та по-силення відповідальності країн світу за колективну інформаційну безпеку.

Ключові слова: глобалізація, інформаційний тероризм, кібертероризм, кіберзло-чинність, інформаційна зброя, колективна інформаційна безпека.


Пилипчук В. Г., Дзьобань О. П.

до руйнування вузлових електронних елемен-тів мереж (Інтернету, зв’язку, систем енерго-постачання тощо), також мають вважатися актами кібертероризму [19]. Інші дослідники вважають, що будь-яке навмисне використан-ня інформаційних технологій терористичною групою або її членами для заподіяння шкоди становить акт кібертероризму [20].

На нашу думку, під кібертероризмом слід розуміти навмисну, політично вмотивовану атаку на об’єкти інформаційного простору (інформацію, що обробляється, комп’ютерну систему, мережу, а також на людину), що створює небезпеку для життя та/або здоров’я людей або настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були здійсненні з метою пору-шення державної або суспільної безпеки, за-лякування населення, провокації військового конфлікту, чи загрозу вчинення таких дій.

Сучасні досягнення у сфері інформатизації й телекомунікацій значно розширили арсенал терористичних засобів і методів та створили передумови до підвищення ефективності останніх. Нині міжнародні терористичні орга-нізації володіють значно ширшими технологіч-ними можливостями, ніж 10–15 років тому. Разом із традиційними видами залякування терористи широко використовують комп’ю-терні технології й Інтернет. Так, секта «Аум Сін рікьо» працювала над створенням елект ро-магнітних імпульсних «гармат», що виводять з ладу комп’ютерні системи, проводила експери-менти зі створення нових небезпечних мереже-вих вірусів, а також вела набір рекрутів у свою секту з використанням Інтернету. У 2000 році ця секта мала офіційні контракти на розробку програмного забезпечення для 80 японських компаній і 10 урядових агентств [21].

На початку 2003 року під новим для теро-ристів гаслом – «поставити на коліна Інтер-нет» – оголосив про себе як про нову терорис-тичну організацію «Арабський Електронний Джихад» (AEJT) [14]. Ця організація заявила, що збирається знищити всі неугодні їй Інтер-нет-сайти.

В інформаційному просторі можуть бути використані різні прийоми досягнення теро-ристичної мети. Вони багато в чому збігаються з прийомами кіберзлочинців:

завдання шкоди окремим фізичним еле- –ментам кіберпростору, наприклад, знищення або активне блокування ліній зв’язку, руйну-вання мереж електроживлення, створення перешкод, використання спеціальних про-грам, що стимулюють руйнування апаратних засобів, тощо;

несанкціонований електронний доступ –до критичних елементів кіберпростору, моди-

фікація або знищення інформаційного, про-грамного або технічного ресурсів;

розкриття або загроза розкриття інфор- –мації з обмеженим доступом, зокрема про функціонування критичної національної ін-фраструктури;

загроза здійснення терористичного акту –в кіберпросторі, що призводить до серйозних організаційних та економічних наслідків;

захоплення каналів ЗМІ з метою поши- –рення дезінформації, демонстрації потужності терористичної організації й оголошення своїх вимог;

інформаційно-психологічний вплив на –населення, представників владних структур, операторів і розробників інформаційно-комунікаційних систем, а також фахівців з їх експлуатації [6; 22].

Об’єкти кібертероризму теж аналогічні об’єктам кіберзлочинності. Серед них можна виділити: устаткування; програмне забезпе-чення; мережеві стандарти і коди передачі да-них; інформацію, яка може бути представлена у вигляді баз даних, аудіо-, відеозаписів, архі-вів тощо; фізичні особи.

Сьогодні ІКТ стають вельми привабливим засобом здійснення терористичних актів, що пов’язано з кількома чинниками:

доступністю й дешевизною ІКТ порівня- –но з іншими терористичними засобами;

високою здатністю ІКТ до руйнування –або до ураження при їх терористичному вико-ристанні, особливо у разі спрямованості проти об’єктів критичної національної інфраструкту-ри, яка сьогодні практично повсюдно ґрунту-ється на комп’ютерних системах і технологіях і часто пов’язана мережею Інтернет, стаючи зручною «мішенню» для кібертерористів;

можливістю здійснення екстериторіаль- –них атак, зокрема з «інформаційних сховищ»;

можливістю скоєння злочинів у режимі –он-лайн і швидкого приховування слідів зло-чинів, спрямування органів, що здійснюють опе ративно-розшукові заходи, на хибний слід;

меншим ризиком бути виявленими й –ідентифікованими при здійсненні кібератак, особливо в умовах значного посилення остан-нім часом у багатьох країнах заходів забезпе-чення фізичної безпеки ключових об’єктів інфраструктури;

високою імовірністю того, що терористи –залишаться безкарними або понесуть легке покарання за діяння, які в разі їх учинення поза інформаційним простором жорстко ка-раються;

наявною можливістю таємно і планомірно –впливати на індивідуальну й масову свідомість, громадську думку, процеси ухвалення рішень,



поширювати пропагандистські матеріали для вербування до своїх лав або отримання полі-тичної підтримки своєї діяльності, поширювати дезінформацію, викликати паніку [23].

Крім того, ІКТ, зокрема Інтернет, дозволя-ють терористичним організаціям і групам, більшість з яких має мережеву організаційну структуру, ефективно підтримувати зв’язки між своїми розрізненими осередками й окре-мими членами, збирати засоби (кошти) та ін-формацію про майбутні цілі.

За рахунок використання сучасних теле-комунікаційних засобів, що дозволяють зни-жувати витрати на зв’язок, терористичні орга-нізації отримують додаткову можливість для подальшої децентралізації, що значно усклад-нює боротьбу з ними.

Оскільки несанкціоноване проникнення в інформаційно-комунікаційні системи й мере-жі пов’язане з подоланням комплексів їх за-хисту, що є технічно складним завданням, те-рористи, які зазвичай не мають необхідних знань і навичок, можуть залучати до своєї ді-яльності хакерів.

Дії кібертерористів можуть бути спрямова-ні на критичні інформаційні об’єкти оборонної й цивільної інфраструктури. Колосальні люд-ські втрати й екологічна криза можуть бути результатом терористичного втручання в ро-боту транспортних систем, об’єктів біологічної або хімічної промисловості, ядерних та вій-ськових об’єктів.

Втім, деякі експерти недооцінюють можли-ві наслідки застосування ІКТ в терористичних цілях. Так, вони заявляють, що терористична атака, здійснена за допомогою Інтернету, на-вряд чи здатна призвести до масової загибелі людей і не може порівнюватись із загрозами хімічного, біологічного, бактеріологічного або ядерного тероризму. Припускаючи, що такий теракт матиме менш серйозні наслідки й завдасть суспільству не такого важкого психологічного удару, як традиційний теро-ристичний акт із використанням, наприклад, потужного вибухового пристрою, ці експерти роблять висновок, що ІКТ не становлять осо-бливого інтересу для терористів [24].

З цим навряд чи можна погодитися. ІКТ в руках терористів можуть стати дуже грізною зброєю. Особливу небезпеку становить кібер-тероризм при аваріях, катастрофах і стихійних лихах, оскільки приховування, затримка, спо-творення, руйнування оперативної інформації, несанкціонований доступ до неї окремих осіб або груп можуть призвести як до ускладнень під час ліквідації наслідків надзвичайної ситу-ації (приведення в рух великих мас людей, які перебувають під впливом психічного стресу,

швидке виникнення й поширення серед них паніки і безладів на основі чуток, помилкової або недостовірної інформації), так і до люд-ських жертв.

Терористам, як і хакерам, доступні про-грамні засоби інформаційного впливу (віруси, «черв’я ки», «троянські коні» та інші програми, що містять шкідливі коди). Однак їх викорис-тання може бути максимально дієвим тільки за наявності на момент атаки у програмному забезпеченні, на яке здійснюється напад, недо-робок і «вузьких місць». Разом із комп’ю тер-ни ми засобами для терористів стали доступни-ми потужні випромінювачі електро магнітних полів, створення яких стало можливим завдя-ки розвитку високоточної й високовольтної електротехніки. Такі електромагнітні випро-мінювачі є високоефективним і доступним засобом деструктивного впливу на інформа-ційний простір. Їх використання в терористич-них цілях одержало назву «електромагнітний тероризм» [25].

За оцінками експертів, терористи вже сьогодні здатні використовувати високопо-тужну мікрохвильову зброю. Вона може ефективно застосовуватися проти будь-яких, зокрема добре захищених, комп’ютерів та елект ронного устаткування [26]. Критичні інформаційні інфраструктури також є дуже вразливими для засобів електромагнітного імпульсного впливу [27].

Заслуговують на увагу висновки, що ін-формаційний тероризм може супроводжувати «традиційні» терористичні дії, оскільки по-рушення в роботі, наприклад, систем зв’язку або інформаційних мереж критичних інфра-структур країни можуть посилити ефект тра-диційних дій і викликати паніку в суспільстві [28]. Крім того, такі порушення можуть значно ускладнити проведення відновлювальних ро-біт після теракту.

Цілком очевидно, що проблема інформа-ційного тероризму актуальна передусім для постіндустріальних, найрозвиненіших в ін-формаційному плані країн. Так, 1994 року в компаніях General Electric і National Broad cas-ting Corporation на кілька годин було порушено роботу внутрішніх інформаційних мереж. Відповідальність за цю акцію взяла на себе організація «Фронт звільнення Ін тер нету», оголосивши цим компаніям «кібервійну».

Також експерти відзначають появу й акти-візацію прихованого тероризму – терористич-них актів, замаскованих під стихійні лиха, епідемії, нещасні випадки й техногенні ката-строфи. Метою прихованого тероризму може бути поширення паніки і відчаю серед насе-лення, тобто створення вигідної терористам



суспільно-політичної ситуації. Ефект від при-хованого тероризму не обов’язково виявля-ється негайно, але в результаті відбувається повільне руйнування терористами певної країни або регіону.

Як окремий різновид кібертероризму екс-перти виділяють психотероризм, коли інфор-маційно-комунікативні технології й засоби використовують для здійснення психологіч-ного тиску на населення, владні структури, громадську думку, спонукання тих або інших суб’єктів до дій на користь терористів, заляку-вання [25]. Унаслідок актів психотероризму руйнується здатність особи до критичного мислення, відбувається зсув традиційних ціннісних орієнтирів, спотворення етичних норм, нищиться особистість, поведінка люди-ни стає керованою, в суспільстві може спо-стерігатися емоційна й соціально-психологічна напруженість. Морально-політична дезорієн-тація осіб, які піддаються ворожому впливу, викликає їх неадекватну поведінку, що своєю чергою може мати значні політичні наслідки. Зокрема на державному рівні можуть ухвалю-ватися рішення, які послаблюють позиції країни у світовій спільноті.

Найпотужніший засіб, до якого вдаються психотерористи, – Інтернет, який дає змогу поширювати свідомо недостовірну й наклеп-ницьку інформацію, а також програмні засо-би, що незаконно модифікують інформацію, на підставі якої ухвалюються рішення. Нав-мис не спотворення фактів дозволяє цілеспря-мовано формувати громадську думку, напри-клад, організовувати великі пропагандистські кампанії для підриву довіри громадян до урядового курсу.

Через ЗМІ терористи можуть здійснювати прямий або опосередкований (прихований) вплив за допомогою відеозображень і звуку на свідомість і підсвідомість широких верств на-селення, подавати інформацію у вигідному для себе світлі. Це особливо актуально у зв’язку зі створенням всесвітніх мереж теле- й радіомовлення, глобальних супутникових систем. За деякими оцінками, вже розроблені методи управління поведінкою, думками й відчуттями людини за допомогою засобів під-порогового психосемантичного впливу на підсвідомість. Вони непомітно орієнтують мислення й поведінку в заданому напрямі, а тому становлять значну небезпеку. В їх чис-лі – генератори інфра- й ультразвуку, що впливає на мозкову активність і нервову сис-тему, викликаючи головний біль, запаморо-чення, розлади зору й дихання, конвульсії, аж до втрати свідомості. Інфразвук викликає роз-дратування, страх і дискомфорт, впливаючи

на самопочуття людини, її настрій і швидкість реакцій. Під впливом НВЧ-випромінювання виникають порушення сприйняття реальності, втома, нудота, головний біль.

При цьому для терористичного застосуван-ня цих засобів потрібні досить невеликі по-тужності випромінювань. Акти психотерориз-му часто здійснюються приховано, що значно ускладнює виявлення джерела цих дій, зне-шкодження терористів і притягнення їх до відповідальності.

Терористичні атаки в кіберпросторі можуть здійснюватися як окремими особами, так і терористичними організаціями й навіть окре-мими країнами руками терористів. Ворожі воєнно-політичні, по суті, терористичні дії, які цілеспрямовано здійснюються однією держа-вою проти іншої, можуть бути замасковані під діяльність міжнародних терористів, що не ма-ють державної приналежності. У таких ви-падках виявлення справжнього джерела атаки й відповідне реагування на неї стає надзвичай-но складним або навіть неможливим.

Інформаційний тероризм небезпечний тим, що через високий потенціал дії та утаємниче-ність джерела він може стати каталізатором регіональних і глобальних конфліктів, осо-бливо в умовах напруженості міждержавних відносин. ІКТ стають ідеальною зброєю для терористів, а застосування інформаційного тероризму може загрожувати існуванню цілих держав. Як свідчить аналіз, загроза викорис-тання сучасних інформаційно-комп’ютерних технологій у терористичних цілях є реальною і вкрай небезпечною, а з подальшим розви-тком глобального інформаційного простору ця небезпека лише зростатиме.

У контексті протидії інформаційному теро-ризму слід також звернути увагу на воєнно-інформаційний аспект цієї проблеми. Сьогодні ІКТ швидко стають важливим стимулом розви-тку воєнного потенціалу. З’являється можли-вість і загроза їхнього використання розвине-ними в науково-технологічному відношенні країнами для підпорядкування собі менш роз-винених, що неминуче веде до прискорення поляризації світу та посилення нестабільності.

Інформаційна перевага як складова переваги в царині прийняття рішень (decision superiority) стає нині найважливішим принципом воєнних стратегій розвинених країн світу. Активно роз-вивається концепція так званих мережецен-тричних засобів ведення воєнних дій, яка має на меті досягнення інформаційної переваги над ворогом у спосіб ефективної організації збору, обробки й використання інформації, а також цілеспрямованого інформаційного впливу на керівництво, військовослужбовців і населення



країни-супротивника. Інформація, таким чи-ном, стає центральним елементом організації воєнних операцій та управління ними. Виникнення нових центрів сили, зміна глобаль-ного й регіонального балансів сил і поява нових рубежів протистояння можуть призвести до поширення нового типу конфліктів, зокрема інформаційних воєн, здатних набути глобаль-ного характеру. Наслідки останніх можуть бути співмірними з наслідками застосування зброї масового ураження.

Особливу небезпеку в цьому контексті становить загроза розробки, застосування й поширення інформаційної зброї. Це реаль-ність, на яку не можна не зважати. Інфор ма-ційна зброя вже стала важливою частиною озброєння сил загального призначення бага-тьох країн світу. З погляду протидії інформа-ційному тероризму небезпека полягає в тому, що терористичні організації та групи за пев-них обставин можуть заволодіти інформацій-ною зброєю або її елементами та застосувати їх у власних цілях.

Розробка й використання інформаційної зброї, а також запобігання інформаційним ві-йнам є вкрай актуальною глобальною про-блемою, що потребує окремого розгляду.

Отже, зробимо основні висновки.1. Проблема протидії інформаційному теро-

ризму в умовах глобалізації та інтеграції України у світовий інформаційний простір зна-чно актуалізується, потребує суттєвого перео-смислення та комплексної наукової розробки.

2. Головне завдання держави і права за цих умов полягає у формуванні ефективних зако-нодавчих механізмів та передумов своєчасного виявлення, запобігання, припинення чи лока-лізації реальних і потенційних проявів інфор-маційного тероризму, а також зовнішнього чи внутрішнього інформаційного насилля і не-гативних інформаційних впливів на свідомість людини та суспільні процеси.

3. В умовах формування та стрімкого роз-витку світового інформаційного простору жодна країна не здатна самостійно вирішити завдання забезпечення інформаційної безпе-ки, зокрема протидії інформаційному теро-ризму.

З огляду на викладене, на нашу думку, на рівні міжнародного інформаційного права слід запровадити новий принцип міждержавних відносин: «Усі країни світу спільно відповіда-ють за інформаційну безпеку одна одної та колективну безпеку в інформаційній сфері».


1. Азаров, Д. С. Злочини у сфері комп’ютерної інформації (кримінально-правове дослідженя) : моно-графія / Д. С. Азаров. – К. : Атіка, 2007. – 304 с.

2. Барков, В. Ю. Нові виклики міжнародній безпеці та позиціювання України в антитерористичній діяльності / В. Ю. Барков, О. В. Шехов // Стратегії розвитку України : теорія і практика / за ред. О. С. Власюка. – К. : НІСД, 2002. – С. 336–354.

3. Барсуков, В. С. Электромагнитный терроризм : защита и противодействие / В. С. Барсуков [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ess.ru/publications/6_2003/barsukov/barsukov.htm

4. Вакулич, В. М. До методології дослідження явищ тероризму і антитероризму / В. М. Вакулич // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. «Питання політології». – 2006. – № 737. – С. 151–159.

5. Гальцев, И. И. Информационное обеспечение национальной безопасности России : политический и социокультурный аспекты : дис. … канд. полит. наук : 23.00.02 / И. И. Гальцев. – М., 2005. – 178 с.

6. Голубєв, В. О. Інформаційна безпека : проблеми боротьби з кіберзлочинами / В. О. Голубєв. – Запоріжжя, 2003. – 250 с.

7. Голубєв, В. О. Інформаційна безпека : проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій / В. О. Голубєв, В. Д. Гавловський, В. С. Цимбалюк ; Р. А. Калюжний (заг. ред.). – Запоріжжя : Просвіта, 2001. – 252 с.

8. Горбачева, О. С. Компьютерная преступность в современных условиях : причины возникновения и тенденции развития / О. С. Горбачева. – Саратов : СЮИ МВД России, 2003. – 124 с.

9. Гроций, Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняются государственное право и право народов, а также принципы публичного права / Г. Гроций ; пер. с лат. А. Л. Саккетти. – М. : Гос. изд-во юрид. лит-ры, 1957. – 868 с.

10. Дзьобань, О. П. Глобалізація і державна безпека України : філософські аспекти взаємозв’язку / О. П. Дзьобань, Є. М. Мануйлов // Materialy V Międzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji «Naukowa myśl inormacyjnego wieku – 2010», 07–15 marca 2010 roku. – Vol. 10. Psychologia i socjologia. Politologiya. Filozofia. – Przemyśl : Nauka i studia. – С. 60–62.

11. Коловоротный, С. В. Виртуальная реальность : манипулирование временем и пространством / С. В. Коловоротный // Журнал практической психологии и психоанализа. – 2003. – № 1. – С. 22–40.

12. Корнілов, Д. І. Вплив інформаційно-комунікаційних проектів у мережі Інтернет на рівень інформа-ційної безпеки / Д. І. Корнілов // Стратегічна панорама. – 2009. – № 4. – С. 152–161.



13. Крысько, В. Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт) / В. Г. Крысько. – Минск, 1999. – 240 с.

14. Нечитайло, Д. А. Джихад в информационном пространстве (киберджихад) / Д. А. Нечитайло [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://antiterror.ru/library/smi/144812970

15. Пилипчук, В. Г. Пріоритети розвитку права і правової науки в інформаційній сфері / В. Г. Пилипчук // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2010. – № 4 (63). – С. 23–32.

16. Хантингтон, С. Столкновение цивилизаций / пер. с англ. Т. Велимеева, Ю. Новикова. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2003. – 603 с.

17. Целуйко, М. Є. Тероризм і міжнародна силова політика держави. Специфіка методів / М. Є. Целуйко // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. «Питання політології». – 2006. – № 737. – С. 159–169.

18. Denning, D. Activism, Hacktivism, and Cyberterrorism : The Internet as a tool for influencing Foreign Policy / D. Denning // Networks and Netwars / J. Arquilla, D. Ronfeldt. – Rand, 2001.

19. Verton, D. A Definition of Cyber-terrorism / D. Verton [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.computerworld.com /securitvtopics/securitv/

20. Krasavin, S. What is Cyberterrorism? / S. Krasavin // Computer Crime Research. – 2004. – 23 April [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.crime-research.org/analvtics/Krasavin/

21. Aum Shinri-kyo and Related Controversies [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cesnur.org/testi/aum1.htm

22. Супертерроризм : новый вызов нового века / под общ. ред. А. В. Федорова. – М. : Права человека, 2002. – 391 с.

23. Terrorism : An Introduction [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.terrorismanswers.com/terrorism

24. Green, J. The Myth of Cyberterrorism / J. Green // Washington Monthly. – 2002. – November [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.washingtonmonthlv.com /features/2001/02l 1/green.html

25. Коллапс бесшумного взрыва [Елект ронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.iss.niiit.ru/pub/pub-25.htm

26. Schiesel, S. Taking Aim at an Enemy’s Chips / S. Schiesel // New York Times. – 2003. – 20 February.27. Sirak, M. U. S. vulnerable to EMP Attack / M. Sirak // Jane’s Defense Weekly. – 2004. – 26 July

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ianes.com/defence/news/idw/28. Report by the Center for the Study of Terrorism and Irregular Warfare at the Naval Postgraduate School

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nps, naw.mil/ctiw/reports



Статтею 17 Конституції України визначе-но, що забезпечення інформаційної безпеки України є однією із найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу [1]. Це положення Основного Закону України спричинене бурхливим розвитком у світі ін-формаційних систем і технологій, а отже, можливістю неконтрольованого втручання в інформаційний простір держави.

У зв’язку зі стрімкістю розвитку інформа-ційних процесів на рубежі ХХ та ХХІ століть проблема забезпечення інформаційної безпе-ки виявилася новою як у теоретичному, так і в практичному сенсах не лише для вітчизняної, а й для світової спільноти, що зумовило про-ведення численних досліджень. Серед робіт українських авторів на особливу увагу заслу-говують публікації А. О. Рося, В. Б. Толубка, В. О. Косевцова, Г. Г. Почепцова, С. Я. Жука, В. М. Телелима, Є. А. Макаренка, В. В. Ост ро-ухова, М. М. Биченка, В. М. Богуша, О. В. Лит-ви ненка, Б. А. Кормича, В. О. Хорошка, О. В. Сосніна, в яких досліджено підходи до вирішення проблеми інформаційної безпеки держави або окремих її складників, у тому числі у воєнній сфері.

Аналіз робіт зазначених авторів доводить, що для України розв’язання цієї проблеми виявилося складним і багаторівневим завдан-ням, яке досі не вирішене, навіть теоретично. Свідченням цього, зокрема, є той факт, що поняття «інформаційна безпека держави» не визначене жодним нормативно-правовим

документом, включаючи чинну Доктрину ін-формаційної безпеки України [2]. Без такого визначення неможливо розпочинати будь-які теоретичні розробки з питань забезпечення інформаційної безпеки держави, оскільки кожна теорія розпочинається із аксіоматики, тобто певного термінологічного базису. Тому всі дії, що стосуються шляхів розв’язання про-блеми інформаційної безпеки як для держави в цілому, так і в окремих сферах суспільної діяльності, у тому числі у воєнній, не маючи фундаментальної основи, приречені відбува-тися безсистемно та хаотично.

Таким чином, в Україні поки що існує си-туація невизначеності, передусім на теоретич-ному рівні, яка фактично унеможливлює більш-менш ефективне державне управління процесами у сфері інформаційної безпеки держави та окремих її складових. Пошук шля-хів подолання цієї невизначеності – актуальне наукове завдання. Відтак мета даної статті – науково визначити перелік основних умов запровадження ефективного державного уп-рав ління для забезпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері.

Визначення державного управління у воєн-ній сфері наведемо, виходячи із того, що термін «управління» в загальному розумінні означає функцію організованих систем (біологічних, технічних, соціальних), яка забезпечує зміну стану певного об’єкта чи процесу для досягнен-ня поставленої мети [3-4]. При цьому мета може бути різною. У сфері інформаційної безпеки

УДК 355.40

ОСНОВНІ УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ У ВОЄННІЙ СФЕРІ

Алещенко Віктор Іванович,Алещенко Віктор Іванович,кандидат воєнних наук;кандидат воєнних наук;

Сніцаренко Петро Миколайович,Сніцаренко Петро Миколайович,кандидат технічних наук;кандидат технічних наук;

Кливець Василь ВасильовичКливець Василь Васильович

На основі розкриття факторів, що спричиняють інформаційні загрози, а також з використанням кібернетичного підходу визначено перелік основних умов запрова-дження ефективного державного управління процесом забезпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері.

Ключові слова: інформаційна безпека, воєнна сфера, державне управління.


Алещенко В. І., Сніцаренко П. М., Кливець В. В.

метою може бути досягнення певного її рівня або принаймні визначеного порядку забезпе-чення. Оскільки поняття рівня інформаційної безпеки держави у різних сферах є невизначе-ним, то, формулюючи мету управління, доціль-но вести мову про порядок забезпечення ін-формаційної безпеки, тобто про те, що визначає зміст і послідовність дій у цьому напрямі.

Отже, державне управління відповідним процесом можна визначити як вжиття загаль-нодержавних заходів з метою виконання виз-наченого (встановленого) нормативно-пра во-вими засадами порядку забезпечення ін фор-ма ційної безпеки України у воєнній сфері.

Стосовно того, чи потрібне загальнодер-жавне управління в зазначеній сфері, варто зробити низку важливих зауважень.

По-перше, слід наголосити, що воєнна сфера – це сфера діяльності Воєнної організа-ції держави1 (ВОД), безпосередньо спрямова-на на захист її національних інтересів від зо-внішніх загроз і пов’язана із підготовкою та веденням війни з можливим зовнішнім агре-сором. Відповідно до сутності ВОД, визначе-ної законодавством України [5], опікуватися воєнною сферою, зокрема її інформаційною складовою, повинні численні державні інсти-туції, передусім суб’єкти інформаційних від-носин. Тому має бути координація дій таких суб’єктів задля досягнення встановленого порядку забезпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері на основі єдиної (системної) державної політики.

По-друге, існує досить широкий спектр ре-альних і потенційних загроз інформаційній безпеці держави у воєнній сфері, збудниками яких можуть бути різноманітні чинники. По-год жуючись з авторами статті «Концеп ту аль ні основи інформаційної безпеки України» [6] та доповнюючи викладене ними, наведемо пере-лік найхарактерніших чинників такого роду.

Зовнішні чинники:усі види розвідувальної діяльності ззовні, –

спрямованої на доступ до інформаційних ре-сурсів (ІР) держави у воєнній сфері;

інформаційно-технічні впливи на інфор- –маційну інфраструктуру ВОД з метою пору-шення дієздатності, виведення із ладу або знищення;

деструктивні інформаційно-психологічні –впливи на персональний та особовий склад суб’єктів ВОД, а також населення країни як у мирний час, так і в ході воєнного конфлікту;

міжнародна інформаційна діяльність іно- –земних політичних, економічних і воєнних

1Останнім часом також часто вживається тер-мін «сектор безпеки і оборони держави».

структур, спрямована проти інтересів держави у воєнній сфері, приниження її міжнародного іміджу в питаннях національної оборонної політики;

наявність на озброєнні армій іноземних –держав високоточної зброї, зокрема самона-відної на радіовипромінювання, як засобу вогневого ураження елементів інформаційної інфраструктури ВОД.

Внутрішні чинники:недосконалість нормативно-правової –

бази держави у сфері національної безпеки, у тому числі законодавча невизначеність щодо повного переліку суб’єктів ВОД, розподілу їхніх функцій, завдань і механізмів взаємодії при підготовці та веденні воєнних дій;

відсутність міжвідомчого органу коорди- –нації та реалізації єдиної політики у сфері ін-формаційної безпеки держави;

відсутність єдиної (інтегрованої) інфор- –маційної інфраструктури ВОД, відомчий ха-рактер політики та заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки;

нерозуміння потреби запровадження фі- –лософії управління противником у воєнному конфлікті [7–10] як ідеологічної бази військо-вого будівництва та підготовки ВОД у цілому та її збройних формувань зокрема до захисту від зовнішньої агресії в умовах сучасної війни та війн майбутнього, що перешкоджає прогре-сивнішій організації основних інформаційних процесів та їх взаємозв’язку для формування основної (бойової) складової єдиного інформа-ційного простору держави у воєнній сфері;

нездатність ВОД у межах можливостей її –інформаційної інфраструктури реалізувати перелік необхідних заходів для забезпечення достатності (повноти) інформаційного про-стору в умовах сучасного воєнного конфлікту;

неспроможність держави упродовж кри- –зової ситуації підтримувати стабільність осно-вних функцій створеної інформаційної інфра-структури ВОД у спосіб всебічного ресурс ного забезпечення (матеріально-техніч ного, фінан-сового, кадрового, медичного), а також захища-ти цю інфраструктуру від фізичного знищення засобами вогневого ураження противника;

зловмисні та невмотивовані (випадкові) –шкідливі дії персоналу (особового складу) інформаційної інфраструктури ВОД;

недостатній розвиток системи спеціаль- –ного зв’язку, а також відсутність комплексних систем захисту ІР в елементах інформаційної інфраструктури ВОД;

нерозвиненість наукових основ підготов- –ки та проведення інформаційних операцій елементами інформаційної інфраструктури ВОД в умовах воєнного конфлікту;



слабкість державницької ідеології, осві- –тянської, виховної та адміністративної прак-тик, спрямованих на зміцнення патріотичної свідомості громадян, а також відсутність єдиної системи морально-психологічного за-безпечення для досягнення психологічної стійкості персоналу та особового складу структур суб’єктів ВОД у можливому воєнно-му конфлікті;

неналежний рівень фахової освіченості –та професійної підготовки персоналу (особо-вого складу) інформаційної інфраструктури ВОД, особливо у ланці керівних органів;

низька спроможність міжнародної інфор- –маційної діяльності держави щодо формуван-ня її позитивного іміджу у воєнній сфері, а також здійснення заходів контрпропаганди у міжнародному інформаційному просторі.

Із наведеного переліку чинників зрозуміло, що досягнення можливості нейтралізації чи принаймні мінімізації інформаційних викли-ків та загроз, тобто впорядкування процесу забезпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері, потребує відповідних (різно-векторних) зусиль. Це неможливо здійснити без залучення різних функціональних струк-тур, у тому числі й таких, що не належать до елементів Воєнної організації держави, у ме-жах загального алгоритму дій. Консолідована робота усіх суб’єктів інформаційних відносин, які для цього залучаються державою, може здійснюватися лише на основі єдності розу-міння усіма учасниками процесу мети, прин-ципів, алгоритму та наслідків колективних дій. Такий стан досягається через чітку реалі-зацію державної політики у цій галузі на єди-них правових, організаційних і методичних засадах, що, власне, і є основою державного управління.

По-третє, належне виконання завдань Мі-ніс терством оборони України та Генераль ним штабом Збройних сил України як основними

суб’єктами забезпечення обороноздатності держави, що визначено відповідними поло-женнями [11-12], без досягнення необхідного стану інформаційної безпеки у воєнній сфері є неможливим. Адже лише в стані інформа-ційної безпеки, коли доступні та захищені не-обхідні ІР, можуть бути реалізовані функції управління за кожним із визначених завдань, що здійснюються виключно інформаційними методами. Створити такі інформаційні мож-ливості, використовуючи тільки власні ресур-си, Міністерство оборони та Збройні сили України в принципі не в змозі. При цьому найсумнівнішою є можливість виконання у повному обсязі Генеральним штабом дій, без-посередньо визначених відповідним Поло-женням як «забезпечення інформаційної без-пеки держави у Збройних силах», без залучення потужностей держави. Отже, ці обставини також потребують інтегрованих зусиль різних відомств та установ щодо ство-рення єдиного інформаційного простору у воєнній сфері та відповідного загальнодер-жавного управління.

Таким чином, існує нагальна потреба за-провадження загальнодержавного системного механізму управління процесом забезпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері. З позицій кібернетики як науки, що визначає універсальні закони управління в живій природі, техніці та суспільстві, загальну модель такого механізму можна формалізува-ти у вигляді схеми на рисунку.

Основне завдання державного управління полягає у досягненні певного порядку забез-печення інформаційної безпеки держави у воєнній сфері та його подальшій підтримці в умовах інформаційних викликів та загроз.

Головним у контурі (системі) управління та відповідальним за реалізацію всього процесу забезпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері має бути орган управ ління

Орган управлінняпроцесом

Служба моніторингу

процесу Контроль процесу

Впливна процес

Локальна інформація

Мета, алгоритм дій, забезпеченняУзагальнена

інформаціяпро стан процесу

Локальна інформаціяВиконавчий

орган

управлінняОб’єкт

(процес)

Рис. Загальна схема управління процесом забезпечення інформаційної безпеки держави у воєнній сфері



процесом – визначений центральний орган виконавчої влади. На основі прийнятих у державі політичних рішень він визначає мету управління, завдання та загальний алгоритм її досягнення, здійснює загальну міжвідомчу координацію та заходи всебічного забезпечен-ня дій підлеглих функціональних елементів – виконавчого органу і служби моніторингу процесу.

Виконавчий орган у контурі регулювання є збірним (диференційованим) елементом – його утворюють відомчі профільні організа-ційні структури, які за призначенням відпо-відають за реалізацію часткових (відомчих) завдань забезпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері та здійснюють стиму-люючий вплив на процеси виконання цих за-вдань (об’єкти управління) у спосіб організації локальних контурів управління. Головною організаційною структурою виконавчого орга-ну повинна бути організаційна структура Міністерства оборони України (наприклад, департамент інформаційної безпеки у воєнній сфері) як така, що організовує взаємодію учасників процесу забезпечення інформацій-ної безпеки України у воєнній сфері та здій-снює міжвідомчу координацію безпосередньо в ході практичних дій.

Служба моніторингу процесу – профіль-ний підрозділ, підпорядкований безпосеред-ньо органу управління процесом, завдання якого полягає у постійному спостереженні, вивченні та аналізі забезпечення інформацій-ної безпеки України у воєнній сфері у спосіб організації та проведення фахових інспекцій, випробувань, експертиз тощо з метою форму-вання узагальненої та достовірної інформації про стан об’єкта управління для прийняття органом управління процесом адекватних рі-шень щодо параметрів алгоритму подальших дій підлеглих структур.

Об’єктом управління є процес забезпечен-ня інформаційної безпеки України у воєнній сфері. Цей процес є найскладнішим і багато-гранним в усьому контурі управління, оскіль-ки він може включати цільові програми, про-екти, заходи, роботи й окремі дії, спрямовані на реалізацію певного порядку забезпечення інформаційної безпеки держави у воєнній сфері. Його виконавцями мають бути про-фільні структури у складі Міністерства обо-рони України, Збройних сил України, інших суб’єктів Воєнної організації держави, а також задіяні підприємства й установи, що не нале-жать ВОД.

Виходячи із зазначеного, важливо наголо-сити: коли йдеться про сутність системи за-безпечення інформаційної безпеки держави

у воєнній сфері, це слід розуміти як сукуп-ність відповідного процесу та елементів його управління (деталізоване визначення наво-диться далі). При цьому також зауважимо, що впроваджені алгоритми управління складають сутність адміністрування цього процесу.

Таким чином, для того, щоб запропонована модель управління могла бути запроваджена в Україні та стала дієздатною (ефективною), необхідно створити систему забезпечення ін-формаційної безпеки держави у воєнній сфері, про що автори вже неодноразово наголошува-ли у своїх публікаціях [13-14]. Створення системи, на наш погляд, потребує виконання низки важливих умов.

Умова 1. Наявність єдиної термінології щодо інформаційної безпеки держави у во-єнній сфері. Необхідність цього є очевидною і чи не найголовнішою, виходячи з того, що всі учасники процесу забезпечення інформа-ційної безпеки держави у воєнній сфері по-винні однозначно розуміти один одного в ході спілкування та здійснення практичних заходів. Теоретичною основою для визна-чення такої термінології може стати робота «Витоки і сутність інформаційної безпеки України у воєнній сфері та проблемні питан-ня її забезпечення» [13], у якій вперше по-рушено проблему в контексті «забезпечення інформаційної безпеки держави у воєнній сфері». Ґрунтуючись на матеріалі цієї роботи та беручи до уваги виключну важливість пи-тання, пропонується наступна базова термі-нологія для вирішення проблеми забезпечен-ня інформаційної безпеки держави у воєнній сфері.

Інформація – зміст, значення даних, які у них бачать люди, смисл (сутність) даних, зна-ння, отримане на основі даних.

Дані – відомості, факти, поняття, інструкції та показники, що подаються в умовній формі, зручній для пересилання, інтерпретації, об-робки людиною чи технічними засобами, як основа для певних уявлень, висновків, рішень.

Інформація воєнна – сутність, знання, що випливають з отриманих даних воєнного ха-рактеру.

Інформація воєнної сфери – сукупність інформації воєнної й усталених знань неза-лежно від форми подання, що мають воєнно- та військовоспрямований характер і призна-чені для інформаційного забезпечення процесів військового будівництва, підготовки військових формувань до війни та воєнної ді-яльності держави.

Інформаційна інфраструктура Воєнної організації держави (воєнної сфери) – су-купність носіїв даних та інформації воєнної



сфери, об’єднаних в організаційно-технічну систему, яка формує єдиний інформаційний простір з метою забезпечення інформаційної безпеки держави у воєнній сфері.

Носії даних та інформації – люди, матері-альні тіла (макрочастки), елементарні частки (мікрочастки), фізичні поля (випромінюван-ня), які забезпечують отримання (формуван-ня, обробку), запис (запам’ятовування), збері-гання й передавання даних або інформації у просторі й часі. Розрізняють носії-джерела, носії-переносники та носії-одержувачі даних та інформації.

Інформаційний ресурс держави у воєнній сфері – наявний обсяг даних та інформації, доступних для елементів інформаційної ін-фраструктури Воєнної організації держави в інтересах здійснення її суб’єктами функцій управління. З точки зору використання ІР у воєнній сфері має дві складові:

1) статичний ІР як документована та струк-турована сукупність знань воєнного характеру (спеціалізовані архіви, бази даних, бази знань, бібліотечні фонди, сукупність керівних доку-ментів, конструкторська, експлуатаційна до-кументація озброєння і військової техніки та технологій подвійного призначення тощо);

2) динамічний ІР як інформація або дані військових систем реального часу (оператив-ного моніторингу противника, навігації, авто-матизованих систем управління військами та зброєю, моделювання ситуацій і поточних розрахунків для підтримки оперативних рі-шень), а також ситуативний інтелект люди-ни – військового оператора, який проявляєть-ся (реалізується) у формі поточних усних інформаційних повідомлень або команд (роз-поряджень) та рішень для власних дій; доку-ментуючись, динамічний ІР переходить у розряд статичного.

Особливим видом інформаційного ресурсу є комунікативний ІР як сукупність структу-рованих даних або інформаційних продуктів, що забезпечують зв’язок різних інформацій-них конструкцій (обрисів, думок, уявлень) і процесів, що можуть мати характер як статич-ного, так і динамічного ІР (продукція мас-медіа, загальне та спеціальне програмне забез-печення для комп’ютерних систем).

Єдиний інформаційний простір держави у воєнній сфері – інтегроване інформаційне середовище, що створюється інформаційною інфраструктурою ВОД і складається з основ-ного (бойового) інформаційного простору, інформаційного простору сектору ресурсного забезпечення військових формувань і про-стору інформаційного захисту, де здійснюють-ся всі процеси формування, використання та

поширення ІР в інтересах управління військо-вим будівництвом, підготовкою збройних формувань та інших суб’єктів ВОД до війни (оборони), а також для досягнення інформа-ційної переваги над противником та управлін-ня ним в ході воєнного конфлікту.

Інформаційний простір воєнної сфери основний (бойовий) – інформаційне середо-вище, в якому здійснюються процеси форму-вання, використання і поширення ІР для ви-конання бойових завдань у мирний час та досягнення інформаційної переваги над про-тивником і управління ним в ході воєнного конфлікту.

Інформаційний простір сектору ресурсно-го забезпечення військових формувань (матеріально-технічного, кадрового, фінансо-вого, медичного) – інформаційне середовище спеціалізованих ІР, призначених для викорис-тання в інтересах менеджменту при реалізації програм і проектів військового будівництва та в ході поточної діяльності військових форму-вань, у тому числі бойової.

Простір інформаційного захисту – сере-довище комплексних систем захисту ІР інфор-маційної інфраструктури Воєнної організації держави від несанкціонованого доступу, ви-току, руйнівних зовнішніх і внутрішніх впли-вів в умовах інформаційного протиборства.

Інформаційне середовище – навколишній простір та матеріальні об’єкти у ньому, до-ступні для отримання та використання даних (інформації) про їхній стан, змістовність або еволюційні зміни, а також для впливу на ці об’єкти інформаційними методами за допо-могою засобів певної інформаційної системи (інформаційної інфраструктури).

Управління противником в ході воєнного конфлікту – кібернетичний процес досягнен-ня визначеної військовим органом управлін-ня мети операції (бою) у спосіб керування його підлеглими військами, які здійснюють силовий тиск і руйнівний інформаційний вплив на противника, а також безперервного стеження за допомогою системи моніторингу за його станом і діями з метою оперативного коригування поточних параметрів процесу управління.

Інформаційне протиборство – безперерв-ний процес змагального характеру (супер-ництво), який існує завжди і включає різно-рідну діяльність сторін, що мають конфліктні інтереси, спрямовану на досягнення інфор-маційної переваги над противником у спосіб створення, всебічного розвитку і захисту власного інформаційного простору та зни-ження можливостей інформаційного про-стору іншої сторони.



Інформаційна війна – агресивний варіант інформаційного протиборства (боротьба), ознакою якого є активне застосування ІР з метою шкідливого (руйнівного) впливу на інформаційний простір кожної із сторін і/або взаємні спроби фізичного знищення (виве-дення із ладу) елементів ворожої інформа-ційної інфраструктури. Як правило, інформа-ційна війна ведеться у формі інформаційних операцій.

Інформаційна операція у воєнній сфері – сукупність узгоджених за метою, завданнями, місцем і часом дій суб’єктів інформаційної інфраструктури ВОД, а також залучених державою інших суб’єктів інформаційної ді-яльності, спрямованих на завоювання інфор-маційної переваги над противником в умовах інформаційної війни в ході воєнного кон-флікту. Головні складники (задачі) інформа-ційної операції:

формування ІР загальнодержавного та –інших органів військового управління у спосіб всебічного моніторингу противника у підго-товчий (загрозливий) період, імітаційного моделювання і розрахунків власних можли-востей і наслідків участі у воєнному конфлікті та здійснення негативного впливу на інформа-ційну інфраструктуру противника;

оцінка органом військового управління –прогнозованих наслідків участі у воєнному конфлікті та прийняття рішення щодо прове-дення інформаційної операції;

введення противника в оману у спосіб –оперативного маскування об’єктів власних військ (сил);

руйнівний (шкідливий) інформаційно- –технічний вплив на елементи інформаційної інфраструктури противника;

вогневе ураження елементів інформацій- –ної інфраструктури противника;

інформаційно-психологічний вплив на –особовий і керівний склад противника;

здійснення заходів прихованого управ- –ління військами, всебічний захист власної ін-формаційної інфраструктури від негативного (руйнівного) впливу противника, включаючи контроль стану безпеки ІР;

оперативний моніторинг противника –упродовж воєнного конфлікту (інформаційної операції) з метою поточного коригування від-повідного процесу управління;

навігаційне забезпечення заходів інфор- –маційної операції;

ресурсне забезпечення заходів інформа- –ційної операції (матеріально-технічне, кадро-ве, фінансове, медичне).

Захист інформаційного простору держави у воєнній сфері – комплекс заходів, спрямо-

ваних на нейтралізацію зовнішніх та внутріш-ніх загроз елементам інформаційної інфра-структури ВОД в умовах інформаційного протиборства.

Інформаційна безпека держави у воєнній сфері – стан, за якого досягнута здатність ін-формаційної інфраструктури ВОД своєчасно утворити та постійно підтримувати єдиний інформаційний простір необхідної повноти (достатності) з регламентованим доступом до ІР для здійснення управління процесами вій-ськового будівництва, підготовки збройних формувань і перебігом воєнних дій, включаю-чи процеси ведення інформаційної операції у воєнній сфері, а також забезпечити всебічний захист інформаційного простору.

Об’єкти інформаційної безпеки держави у воєнній сфері – носії даних та інформації у складі інформаційної інфраструктури ВОД.

Суб’єкти забезпечення інформаційної безпеки держави у воєнній сфері – визначені еле менти ВОД, метою і завданням яких є побу дова, розвиток, застосування та захист складових, що утворюють (формують) єди-ний інформаційний простір держави у воєн-ній сфері.

Система забезпечення інформаційної без-пеки держави у воєнній сфері –сукупність правових, організаційних і технічних норм, інформаційної інфраструктури та інших еле-ментів ВОД, призначених для формування та реалізації державної інформаційної політики з метою утворення й використання єдиного інформаційного простору держави у воєнній сфері та його всебічного захисту від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Умова 2. Наявність концептуальних засад забезпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері. Наведені вище поняття мо-жуть бути покладені в основу Концепції за-безпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері, яку затверджує Президент Ук-раї ни. Цей документ має стати нормативно-пра во вою базою як усього процесу забезпе-чення інформаційної безпеки України у воєнній сфері, так і державного управління цим процесом.

Основне спрямування Концепції – визна-чення головних орієнтирів (порядку) удо-сконалення інформаційної інфраструктури ВОД в інтересах створення, розвитку і за-хисту єдиного інформаційного простору України у воєнній сфері як базового елемен-ту забезпечення інформаційної безпеки дер-жави у цій сфері. При цьому концептуальною метою може бути створення умов для реалі-зації інформаційних інтересів України у во-єнній сфері, досягнення такого стану її



єдиного інформаційного простору, який га-рантує необхідну якість інформаційного за-безпечення виконання функціональних за-вдань суб’єктів ВОД.

Досягнення цієї мети можливе із дотри-манням таких принципів:

додержання суверенних прав України на –незалежне формування власного інформацій-ного простору, зокрема у воєнній сфері;

збереження права власності держави на –базові об’єкти інформаційної інфраструктури Воєнної організації держави;

запровадження загальнодержавної систе- –ми забезпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері з чітким розподілом повноважень, функцій та завдань її суб’єктів;

узгодженість пріоритетів забезпечення –інформаційної безпеки держави у воєнній сфері з основними напрямами державної по-літики з питань національної безпеки;

безперервність прогнозування та моніто- –рингу інформаційних загроз воєнній сфері держави з адекватним реагуванням;

державне регулювання процесів розвит- –ку інформаційної інфраструктури ВОД у спо сіб випереджальної розробки та введення в дію необхідної нормативно-правової бази, здійснення стратегічного менеджменту та комплексного програмно-цільового плану-вання заходів відповідно до викликів і загроз інформаційній безпеці держави у воєнній сфері;

всебічне ресурсне забезпечення процесів –роз витку інформаційної інфраструктури ВОД;

пріоритетний розвиток елементів інфор- –маційної інфраструктури ВОД, що забезпечу-ють досягнення інформаційної переваги над противником в умовах інформаційного проти-борства та управління ним в ході воєнного конфлікту;

вертикально-горизонтальний регламен- –тований доступ суб’єктів ВОД до ІР у воєнній сфері;

достовірність, повнота й неупередженість –ІР, що формуються та циркулюють в інформа-ційній інфраструктурі ВОД;

збалансованість між інформацією з об- –меженим доступом та відкритою інформацією воєнної сфери;

забезпечення збирання, використання та –поширення інформації з обмеженим доступом виключно на підставі чинного законодавства;

зосередження основних зусиль інформа- –ційної інфраструктури ВОД на найважливі-ших напрямах діяльності в ході проведення інформаційної операції у воєнній сфері;

безперервність та дієвість заходів щодо –захисту ІР в елементах інформаційної інфра-

структури ВОД від несанкціонованих дій, витоку та руйнівного впливу;

використання національного науково- –технічного потенціалу при створенні інформа-ційних систем (технологій) для суб’єктів ВОД за замкнутим циклом виробництва й додер-жання вимоги економічної доцільності при організації такого виробництва;

концентрація фінансових, матеріальних і –кадрових ресурсів держави для набуття кри-тичних інформаційних технологій спеціаль-ного та подвійного призначення, у тому числі на основі міжнародного співробітництва та придбання ліцензій;

державна сертифікація програмних, –апаратних і програмно-апаратних засобів іно-земного виробництва, призначених для інфор-маційної інфраструктури ВОД;

дотримання необхідних стандартів освіче- –ності та професіоналізму персоналу (особового складу) інформаційної інфраструктури ВОД;

виховання та стимулювання держав- –ницької свідомості й патріотизму громадян України;

сприяння міжнародному співробітництву –в інформаційній сфері, розвитку транскордон-ного телебачення, радіомовлення та висвіт-лення в Інтернеті певних аспектів діяльності оборонної галузі України;

гармонізація українського законодавства –щодо забезпечення інформаційної безпеки держави з міжнародними правовими нормами у цій сфері;

безперервність та ефективність наукового –супроводження заходів забезпечення інформа-ційної безпеки держави у воєнній сфері.

У цілому забезпечення інформаційної без-пеки України у воєнній сфері повинно здій-снюватися у спосіб вирішення комплексу за-вдань за двома основними напрямами:

1) створення та проактивний розвиток єдиного інформаційного простору України у воєнній сфері;

2) захист єдиного інформаційного просто-ру України у воєнній сфері.

Шляхи реалізації цих напрямів розкриті, зокрема у роботі «Витоки і сутність інформа-ційної безпеки України у воєнній сфері та проблемні питання її забезпечення» [13]. Фундаментальним завданням створення та розвитку єдиного інформаційного простору України у воєнній сфері є еволюційна побудо-ва та підтримка дієздатності основного (бойо-вого) інформаційного простору у воєнній сфері, який утворюється в інтересах діяльнос-ті Збройних сил України та інших військових формувань ВОД. Його достатність (повнота) досягається виконанням заходів, пов’язаних з



отриманням і використанням необхідних ІР (статичних і динамічних) для здійснення різ-номанітних функцій управління у воєнній сфері, включаючи управління противником. Такі заходи передбачають:

широку інформатизацію суб’єктів ВОД; –створення та розвиток Єдиної АСУ –

Збройних сил України;створення та розвиток систем моніто- –

рингу противника, зокрема системи інфор-маційної підтримки процесів прогнозування і превентивного аналізу глобальних і регіо-нальних конфліктів та прикордонних кризо-вих ситуацій, загальнодержавної цивільно-військової радіолокаційної системи контро-лю повітряного простору мирного часу, мобільної системи інформаційного забезпе-чення міжвидового (оперативного) угрупо-вання військ Збройних сил України та сис-теми виявлення обстановки (повітряної, надводної, підводної, радіоелектронної) в Азовсько-Чорноморському басейні на основі комплексного застосування методів радіое-лектронної розвідки;

розвиток інформаційних засобів у складі –зброї;

розвиток засобів і тактики інформацій- –ного впливу на противника (оперативне мас-кування, інформаційно-технічний вплив, інформаційно-психологічний вплив);

створення та розвиток системи навіга- –ційного забезпечення Збройних сил України як складника загальнодержавної навігаційної системи.

Невід’ємним завданням створення та роз-витку єдиного інформаційного простору України у воєнній сфері є запровадження та вдосконалення системи (середовища) ІР-сектору ресурсного забезпечення військових формувань в інтересах інформаційної під-тримки процесів їх створення, реформування, оновлення та ефективної діяльності. Для цього необхідна реалізація таких заходів:

поглиблення інформатизації всіх суб’єктів –ВОД, зокрема створення відомчих та міжві-домчих електронних бібліотек (фондів, архівів, баз даних, інформаційних масивів тощо), у тому числі тематично структурованих;

створення автоматизованої Єдиної сис- –теми управління адміністративно-господарсь-кими процесами Збройних сил України;

створення нормативно-правових і техніч- –них умов регламентованого вертикально-горизонтального доступу суб’єктів ВОД до ІР.

В умовах інформаційного протиборства, особливо при загрозі та в ході воєнного кон-флікту, принципове значення має захист єди-ного інформаційного простору України у во-

єнній сфері. Найважливішими його завдання-ми є такі:

розроблення комплексу заходів щодо не- –допущення викриття розвідкою противника елементів задуму воєнних дій і бойових поряд-ків угруповань військ Збройних сил України та інших військових формувань ВОД в ході під-готовки і ведення збройної боротьби у воєнному конфлікті на основі методів стратегічного, опе-ративного і тактичного маскування;

створення національної системи конфі- –денційного (спеціального) зв’язку, розгалуже-ної до елементів інформаційної інфраструкту-ри ВОД;

створення і впровадження комплексних –систем захисту інформації на об’єктах авто-матизації та в інформаційно-телекомуніка цій-них мережах суб’єктів ВОД, зокрема на об’єктах Єдиної АСУ Збройних сил України, у спосіб вжиття нормативно-правових, органі-заційних і технічних заходів;

створення потужної системи державної –експертизи, ліцензування та сертифікації технічних компонентів іноземного походжен-ня або готових національних виробів на їх основі, призначених для інформаційної ін-фраструктури ВОД;

підвищення ефективності засобів актив- –ної локації (радіо-, гідро-, оптичної), призна-чених для функціонування в умовах навмис-них завад, за рахунок збільшення їхньої мобільності, енергетичного потенціалу та пе-редових методів обробки сигналів;

передбачення заходів щодо оборони –важливих об’єктів інформаційної безпеки держави у воєнній сфері від ураження висо-коточною зброєю противника, у тому числі самонавідною;

підвищення морально-психологічної –стійкості особового складу Збройних сил України та інших військових формувань дер-жави на основі впровадження новітніх методів морально-психологічного забезпечення вій-ськової діяльності;

посилення взаємодії ВОД із засобами –масової інформації з метою забезпечення діє-вості національної мас-медійної галузі у сфері оборони держави, зокрема стійкості роботи транскордонного телебачення та радіомовлен-ня, національного сегменту мережі Інтернет, а також стабільності розповсюдження друкова-ної продукції за межі України в умовах інфор-маційної війни (боротьби);

розроблення та впровадження в життя –комплексної державної політики виховання патріотизму у громадян України справедливою й дієвою поведінкою влади, методами матері-ального та морального стимулювання, впливом



національного телебачення, радіо, кіно, Інтернету, тематичних публікацій газет і жур-налів, творів мистецтва та літератури тощо;

збереження та примноження освітнього –потенціалу нації, залучення до інформаційної сфери держави найкращих її інтелектуалів, створення належних умов для їх професійного навчання, саморозвитку та самореалізації, зо-крема в інформаційному середовищі ВОД.

Умова 3. Зміни у нормативно-правовому полі України з метою можливості виконання положень Концепції забезпечення інформа-ційної безпеки України у воєнній сфері. Ця умова є важливою з огляду на те, що загально-державне управління інформаційними про-цесами у воєнній сфері потребує «вторгнення» у функціональну діяльність різних відомств, установ та організацій України, тому це пи-тання необхідно врегулювати законодавством. Першочерговими завданнями на цьому шляху повинні стати:

законодавче визначення (уточнення) –переліку суб’єктів ВОД, їхніх функцій, за-вдань і принципів взаємодії, зокрема з питань інформаційної діяльності;

розроблення та прийняття Закону –України «Про забезпечення інформаційної безпеки держави», яке конституційно визна-чене як одна з найважливіших державних функцій та справа всього українського народу;

внесення необхідних змін до Закону –України «Про інформацію» в частині уточ-нення поняття інформації, її видів (зважаючи на наявність у практичному використанні не-документованої інформації реального часу), а також визначення поняття інформаційного простору України;

розроблення та прийняття збалансованої –за відомчими функціями Концепції націо-нальної інформаційної політики;

періодичне уточнення Доктрини інфор- –маційної безпеки України відповідно до змін у законодавстві та інформаційних викликів для держави.

Умова 4. Створення державної системи забезпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері. Затвердження Концепції за-безпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері та законодавче формування умов її реалізації є правовою основою єдиної державної політики у цій сфері. Запровадження в Україні такої системи потребує також на-лежної організаційної, методичної та наукової бази, що дозволить здійснювати на практиці сам процес забезпечення інформаційної без-пеки держави у воєнній сфері, зокрема ство-рити ефективний механізм управління цим процесом.

Організаційне забезпечення полягає у здійсненні загальнодержавної та відомчої ко-ординації заходів щодо забезпечення інфор-маційної безпеки України у воєнній сфері та контролі їх виконання, а також забезпеченні взаємодії суб’єктів ВОД при здійсненні таких заходів і потребує такого:

створення центрального органу виконав- –чої влади України (державної служби) з функцією забезпечення реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки;

підвищення ефективності роботи Ради –національної безпеки і оборони України з питань інформаційної політики та інформа-ційної безпеки за рахунок створення при ній постійно діючого органу за напрямом інфор-маційної безпеки України у воєнній сфері;

створення усіма суб’єктами ВОД струк- –турних підрозділів з питань галузевої інфор-маційної безпеки із включенням до їхнього складу відділів (груп) координації зусиль щодо забезпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері, а у Міністерстві обо-рони України – департаменту з питань забез-печення інформаційної безпеки України у воєнній сфері, на який мають бути покладені завдання координації діяльності та організації взаємодії відповідних суб’єктів;

створення в Генеральному штабі управ- –ління організації забезпечення інформаційної безпеки у Збройних силах України;

створення у видах Збройних сил України –структурних підрозділів, на які, відповідно до рівня їхньої компетенції, мають бути покладені завдання координації діяльності сил і засобів з питань створення бойового інформаційного простору, а також його всебічного захисту.

Організаційне забезпечення реалізації поло жень Концепції потребує удосконалення сис теми підготовки військових фахівців у галузі інформаційної безпеки на основі новіт-ньої те орії інформаційних операцій у воєнній сфері.

Методичне керівництво полягає у здій-сненні заходів за конкретними видами діяль-ності (цільові програми, проекти, плани, дії тощо) щодо забезпечення інформаційної без-пеки України у воєнній сфері у формі окремих директив, розпоряджень, інструкцій, вказівок, а також нарад, науково-практичних конферен-цій та семінарів. Загальне методичне керівни-цтво процесом здійснюється профільним центральним органом виконавчої влади України за участі робочих органів (за напря-мом діяльності) при Раді національної безпеки і оборони України. Методичне керівництво окремими видами (темами) діяльності у цій сфері здійснюється через профільні структур-



ні підрозділи суб’єктів ВОД відповідно до рівня компетенції.

Наукове забезпечення полягає у відповід-ному обґрунтуванні та супроводженні заходів, спрямованих на розвиток інформаційної інфраструктури ВОД, забезпечення достат-ності інформаційного простору України у воєнній сфері та його всебічний захист від руйнівного впливу. З метою наукового об-ґрунтування і супроводження системних, міжвідомчих (загальнодержавних) заходів, а також розробки та вдосконалення теоретич-них основ проведення інформаційних опера-цій у воєнній сфері в системі науково-дослідних установ Міністерства оборони доцільно створити науково-дослідний центр системних досліджень проблем інформацій-ної безпеки України у воєнній сфері зі стату-сом міжвідомчого. Наукове супроводження розробки технічних засобів спеціального та подвійного призначення для інформаційної інфраструктури ВОД можна доручити Центральному науково-дослідному інституту озброєння і військової техніки Збройних сил України.

Висновки

1. Запровадження ефективного державного управління процесом забезпечення інформа-ційної безпеки України у воєнній сфері ство-рить можливість виконання статті 17 Консти-туції України – в частині інформаційної безпеки держави у воєнній сфері. Основними умовами для цього повинні стати:

введення в дію єдиної термінології щодо –інформаційної безпеки держави у воєнній сфері;

затвердження Концепції забезпечення –інформаційної безпеки України у воєнній сфері;

внесення змін у нормативно-правове –поле України, необхідних для реалізації по-ложень цієї Концепції;

створення на цьому ґрунті державної –системи забезпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері.

2. Державне управління процесом забез-печення інформаційної безпеки України у воєнній сфері має здійснюватися в межах створеної загальнодержавної системи, яка діє, виходячи з положень Концепції забезпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері та інформаційного законодавства.

3. Реалізація положень Концепції забезпе-чення інформаційної безпеки України у воєн-ній сфері за наявності ефективного державно-го управління дозволить:

досягти єдності розуміння сутності ін- –формаційної безпеки держави у воєнній сфері та основних шляхів її забезпечення в Україні;

розробити теоретичну базу для вирішен- –ня проблеми забезпечення інформаційної безпеки держави у воєнній сфері з єдиних концептуальних позицій;

забезпечити єдність, збалансованість і –координованість державної політики щодо створення та розвитку єдиного інформаційно-го простору України у воєнній сфері всіма суб’єктами Воєнної організації держави;

підтримувати достатній рівень інформа- –ційної безпеки України у воєнній сфері та створити належні умови для досягнення ін-формаційної переваги над противником і здійснення управління ним силовими й неси-ловими методами в ході воєнного конфлікту;

наблизити національну нормативно- –правову базу у сфері формування інформацій-ного простору держави до норм міжнародного інформаційного права, прискорити входження України у європейський та світовий інформа-ційний простір, розширити її транскордонні комунікаційні можливості;

розвивати вітчизняне наукоємне вироб- –ництво, зокрема передові інформаційні та те-лекомунікаційні технології спеціального і по-двійного призначення за замкнутим циклом;

покращити інвестиційний клімат у сфері –національного виробництва інформаційних технологій;

нарощувати експортні можливості Ук- –раїни;

підвищити рівень пріоритетності, пре- –стижності та якості освіти у сфері підготовки кадрів для інформаційної інфраструктури Воєнної організації держави;

створити нові робочі місця у сферах на- –ціональної промисловості та науки, в елемен-тах інформаційної інфраструктури Воєнної організації держави та освітній галузі Ук-раїни;

покращити становище українського мас- –медійного простору, кіно- та образотворчого мистецтва, умови літературної творчості з військово-патріотичних тем, підвищити якість інформування населення України про діяль-ність Воєнної організації держави;

забезпечити зростання національної по- –ваги до Воєнної організації держави в цілому та її інформаційної сфери зокрема, сприяючи цим підвищенню патріотичної свідомості громадян України, стійкості їх державницької позиції в умовах зовнішнього інформаційного впливу;

підвищити міжнародний імідж Украї ни –як держави, здатної втілювати в життя влас-ну інформаційну політику у воєнній сфері



в умовах глобалізації та запровадження прин-ципів інформаційного суспільства.

4. Виходячи із виключної актуальності питання забезпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері та потреби його при-

скореного вирішення, доцільно невідкладно розглянути шляхи впровадження механізмів державного управління відповідним процесом на засіданні Ради національної безпеки і обо-рони України.


1. Конституція України : прийнята Верховною Радою України від 28.06.1996 р. [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=254 %EA%2F96-%E2 %F0

2. Доктрина інформаційної безпеки України : затверджена Указом Президента України від 08.07.09 р. № 514/2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=514 %2F2009

3. Философский словарь / под. ред. И. Т. Фролова. – 4-е изд. – М. : Политиздат, 1981. – 445 с.4. Словарь по кибернетике / под. ред. В. С. Михалевича. – 2-е изд. – К. : Гл. ред. УСЭ им. М. П. Бажана,

1989. – 751 с.5. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19.06.2003 р. № 964-IV [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=964-156. Толубко, В. Б. Концептуальні основи інформаційної безпеки України / В. Б. Толубко, С. Я. Жук,

В. О. Ко севцов // Наука і оборона. – 2004. – № 2. – С. 19–25.7. Конрад, Н. И. Сунь Цзы. Трактат о военном искусстве. Перевод и исследование / Н. И. Конрад. – М. ;

Ленинград : Изд-во АН СССР, 1950. – 404 с.8. Ионов, М. Д. О рефлексивном управлении противником в военном конфликте / М. Д. Ионов //

Во енная мысль. – 1995. – № 1. – С. 46–50.9. Рябчук, В. Д. Философия войны и теория управления современным противоборством / В. Д. Рябчук,

В. И. Ничипор // Военная мысль. – 2007. – № 8. – С. 65–73.10. Сніцаренко, П. М. Модель збройної боротьби з точки зору теорії управління / П. М. Сніцаренко //

Матеріали наук.-практ. конф. «Удосконалення теорії і практики управління військами (силами) в сучас-них умовах розвитку Збройних сил України». – К. : НАОУ, 2006. – С. 74–76.

11. Положення про Міністерство оборони України : затверджене Указом Президента України від 06.04.11 р. № 406/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=406 %2F2011

12. Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України : затверджене Указом Президента України від 06.04.11 р. № 406/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=406 %2F2011

13. Сніцаренко, П. М. Витоки і сутність інформаційної безпеки України у воєнній сфері та проблемні питання її забезпечення / П. М. Сніцаренко, І. В. Вещицький // Національна безпека : український ви-мір. – 2009. – Вип. 5 (24). – С. 23–33.

14. Алещенко, В. І. Щодо розвитку системи інформаційної безпеки України у воєнній сфері / В. І. Алещенко// Зб. наук. пр. Центрального наук.-дослід. ін.-ту Збройних сил України. – 2010. – № 3 (53). – С. 51–63.


Ожеван М. А.

Глобалізація позначена протиріччями між політичними, економічними, соціокультурни-ми та цивілізаційними трендами, що дедалі біль ше загострюються. Вони породжують різноманітні нетрадиційні політичні протестні рухи, що консолідуються під гаслами альтер-глобалізму. У середовищі прихильників аль-терглобалізму дедалі більші впливи здобуває політичне «піратство», основним гаслом якого є боротьба за справедливий світовий порядок розподілу й перерозподілу інтелектуальної власності.

Перша згадка про піратство не як про роз-бій на морі, а як про намагання незаконно за-володіти інтелектуальною власністю датуєть-ся XVII століттям. Подальша еволюція цього поняття пов’язана з еволюцією матеріальних носіїв інформації. Формування у 1990-х гло-бального кіберпростору вивело піратство у його інформаційно-інтелектуальному розу-мінні на перший план, хоча тоді його розгля-дали не як політичний феномен, а переважно у кримінальній площині.

Згодом, уже в «нульові» роки, з’явилося «політичне піратство» як світогляд епохи ін-формаційної революції, що претендує на роль альтернативи домінуючим «гламурним» трен-дам глобалізації й надмірній активності вели-ких медійних компаній у лобіюванні власних інтересів. Тоді ж виникло «інформаційне пі-ратство» як феномен великої політики, загаль-ноєвропейський тренд протидії спробам поси-лення контролю за інформаційним простором з боку держави та медіа-корпорацій.

Піратство – глобальний протестний рух, позначений локальними переходами з вірту-ального простору у простір реальний, коли

ніх то не може точно спрогнозувати, що, де та з якого приводу «вибухне», зненацька з’явившись із «віртуалу». Тут часто спрацьовує «ефект метелика», коли малі причини породжують великі наслідки. Так, на початку «нульових» ніхто не зміг би спрогнозувати появу та значу-щі політичні успіхи «піратів» Швеції або Німеччини.

Типовим виявом «глобального безладдя» є гострі конфлікти на світовому ринку інтелек-туальної власності, де потрібні єдині «правила гри», але насправді таких правил або взагалі не існує, або ж вони фактично ігноруються, й кожна країна встановлює рівень захисту такої власності залежно від співвідношення в її економіці імітацій та інновацій.

У зловживанні правами інтелектуальної власності «пірати» вбачають вияв соціальної несправедливості глобального рівня та шах-райства, при цьому свідомо чи несвідомо ігно-руючи відмінність авторського права та су-міжних прав, яка є такою ж принциповою, як відмінність між оригіналом і копією. Авторсь-ке право має на меті винагородити творця оригінального продукту, а суміжні права – фахівців із ринкової «розкрутки» розтиражо-ваного продукту.

Логічно розмірковуючи, можна припусти-ти, що країна інноваційного типу, яка живе переважно за рахунок відрахувань від захище-них законом інновацій, зацікавлена у високому рівні захисту прав інтелектуальної власності. Якщо ж країна є імітатором (що багато в чому характерно для нинішньої України), то вона віддаватиме перевагу «піратству», хоча заради збереження свого реноме публічно цього не визнаватиме. Адже глобалізація та поява

УДК 343.326:316.774

ПОЛІТИЧНЕ «ПІРАТСТВО»: ПОШУК АЛЬТЕРНАТИВ ГЛОБАЛЬНОМУ СУСПІЛЬСТВУ

ГЛАМУРНОГО СПОЖИВАННЯ

Ожеван Микола Андрійович,Ожеван Микола Андрійович,доктор філософських наук, професордоктор філософських наук, професор

Показано, що основною причиною посилення позицій політичного «піратства» у ХХІ ст. є перехід глобального суспільства масового споживання на якісно новий сту-пінь розвитку, коли споживання набуває «гламурного» характеру, а його предметами стають об’єкти, захищені правами інтелектуальної власності (авторськими правами).

Ключові слова: глобалізація, глобалізм, альтерглобалізм, політичне «піратство», «піратський» рух, масове гламурне споживання.



міжнародних інститутів типу СОТ перетвори-ли питання захисту прав інтелектуальної власності із внутрішньої справи кожної країни на необхідну передумову її участі у «цивілізо-ваному» міжнародному житті, важливий фак-тор її міжнародного іміджу та бренду.

Втім, зазначене зовсім не є аксіомою. Успіх міжнародних компаній Китаю пов’язаний, зокрема, з пошуком ідей і технологій в інших країнах і їх використанням у національному виробництві. США та їх союзники дедалі частіше звинувачують Китай у «піратстві» та «промисловому шпигунстві». Але й США у період свого становлення як індустріальної держави теж ставилися до прав інтелектуаль-ної власності не вельми «охайно», на їхню адресу так само лунали звинувачення у «пі-ратстві» від європейських країн. Понад те, своїми лідерськими позиціями в інноваційній сфері США не останньою чергою зобов’язані «інтелектуальним репараціям» [11]. За деяки-ми джерелами, у 1945 році американці захопи-ли та вивезли з Німеччини у вигляді «інтелек-туальних трофеїв» близько 350 тис. патентів і понад 1 млн винаходів, зміст яких визначався 40 тис. нових понять з усіх галузей науки і техніки, що істотно підвищило конкуренто-спроможність американських товарів [9].

Ще більше значення мало примуcове ви-везення з Німеччини до США та Великої Британії людей, які були носіями різноманіт-них технологічних інновацій. Під час здійснен-ня подібної операції під кодовою назвою «Канцелярська скріпка» (Operation Paperclip) було переміщено близько 1600 осіб, які були носіями інтелектуального капіталу, еквіва-лентного 10 трлн дол. Серед цих «інтелекто-носіїв» був, як відомо, і «батько» американської космічної програми Вернер фон Браун [11].

Ще одним парадоксом глобального ринку інновацій є кризові ситуації, які виникають у країнах, що розвиваються, коли місцеві висо-котехнологічні компанії намагаються просу-вати свої інноваційні продукти на іноземних ринках, але не у себе вдома. Так, в Індії закон про патенти не поширюється повною мірою на сферу ліків, і фармацевтичні компанії зі своїми патентованими препаратами орієнту-ються на зовнішні ринки, оскільки побоюють-ся, що вдома продукти їхніх дорогих дослі-джень буде важко захистити від копіювання.

Природно, що основними поборниками прав інтелектуальної власності на міжнарод-ній арені нині є США, ЄС та Японія, на які припадає до 80 % усіх виданих у світі патентів (причому більшість їх видано нерезидентам). Уже в 1998 році американські компанії заро-били 36 млрд дол. на відрахуваннях за вико-

ристання авторських прав (роялті), а кількість патентів, виданих у США в 1999 році, переви-щувала 150 тис.

Отже, своїми помітними успіхами «пірат-ські» партії завдячують передусім тому, що транснаціональні компанії (ТНК) у гонитві за зиском розвивають інформаційно-інтелек-туальну нерівність світового масштабу. Йдеть-ся, звичайно, не про носіїв «інтелекту», а про різні способи його капіталізації, трансформа-ції в інтелектуальну власність.

Одним із поширених способів створення глобальної асиметрії у розподілі інформацій-ного капіталу є аутсорсинг (outsourcing), під яким слід розуміти виокремлення з виробни-чого процесу неключових, низькодохідних ла-нок із подальшим їх трансфером до спеціалізо-ваних компаній в інших країнах, наданням фірмам, що займаються аналогічним бізнесом, своїх ресурсів, захищених правами інтелекту-альної власності (франчайзінг). Відповідно щороку зростає дольова участь іноземних ви-конавців у створенні закінченого продукту пе-редовими інноваційними країнами. При цьому ТНК менше всього хвилюють питання, пов’я-зані зі втратою робочих місць і зниженням за-робітків та соціальних стандартів у високороз-винених країнах, зокрема США та членах ЄС.

У цьому контексті доречно зауважити, що реальні здобутки України на ринку програм-ного аутсорсингу означають, що чимало по-пулярних у світі програмних продуктів містять у собі частку українського національного інте-лекту, за носіями якого інформаційні ТНК влаштовують справжнє «полювання за голо-вами» (headhunting). Проте 55–60 % вітчизня-ного аутсорсингу – це продукція на експорт, оскільки властиве українському ринку «пірат-ство» призводить до низького попиту на про-грамні продукти власного виробника.

Ще один парадокс глобалізації полягає в тому, що для українських виробників набагато вигідніше інвестувати в іноземні економіки або офшори, ніж у національну економіку.

Приплив до США інтелектуального капі-талу посприяв майновому розшаруванню та певною мірою призвів до втрати соціального капіталу (капіталу «соціальної довіри»), про що свідчить виникнення рухів типу «Окупуй Уол-Стріт!». До появи у 1970-х глобалізацій-них трендів п’ять сегментів населення США за рівнем багатства з року в рік збагачувалися більш-менш рівномірно. Понад те, темпи зба-гачення нижнього сегмента помітно переви-щували темпи збагачення верхнього (120 % проти 84 %), що тлумачилося як тенденція вирівнювання доходів. Натомість у «нульо-ві» роки нижчий клас Америки отримав при-



ріст багатства лише на 1,4 %, тоді як верхній – на 42 % [15]. При цьому у 1985–1995 рр. ВВП США подвоївся, а прямі іноземні інвестиції зросли вп’ятеро [15].

«Піратство» як споживчий феномен епохи «гламурного капіталізму» поширене не лише у країнах, що розвиваються, а й у розвинених. Так, у 2008 році питома частка піратського програмного забезпечення на персональних комп’ютерах становила у Китаї 80 %, Росії – 68 %, Франції – 40 %, Німеччині – 27 %, США – 20 % [8].

Простим поясненням відносно низького рівня програмного «піратства» у США є пере-ваги у захищеності інтелектуальної власності, що засновано не лише на масштабній іннова-ційній діяльності, а й на особливостях амери-канської системи патентування, коли патенту-ється все, починаючи від геніальних технічних винаходів і закінчуючи вдалими кулінарними рецептами чи прийомами маркетингу й рекла-ми, влучними слоганами, брендами тощо.

Останні тенденції розвитку інформаційної (постіндустріальної) економіки підвели її до меж віртуалізації, коли в умовах «гламурного ка піталізму» («глем-капіталізму») питання захисту об’єктів інтелектуальної власності набули принципово нових вимірів. Глем-капі та лізм – це якісно нова соціально-еконо-міч на формація, що системно відтворює цін-ності споживання предметів, які асоціюються із «красивим життям». До 80 % ринкової вартості таких предметів пов’язані з їх захи-щеністю авторськими та іншими правами, хоча зазвичай ідеться про захист не чогось оригінально-непідробного, а того, що Жан Бодріяр кваліфікував як «симулякри» [2]. Вартість товару розраховувалася шляхом множення закупівельної ціни на «коефіцієнт гламурності», а гламурне споживання було фетишизоване. Причому ці фетиші підігріва-лися імперськими амбіціями, ментальністю людей, які марили супердержавою, що була пунктом прописки гламуру (найчастіше йшлося про США).

Зрозуміло, що до реальної економіки усе це має дуже опосередковане відношення, бо еко-номіка сильна лише тоді, коли відтворює ре-альну додаткову вартість споживаного людьми продукту, реальні, а не міфологізовані та фети-шизовані цінності. Водночас слід зауважити, що економіка гламуру пов’язана з уявленнями про необхідність заволодіння відповідними предметами та послугами, які масовій свідо-мості прищеплює розвинена індустрія рекла-ми. На просування престижного споживання та символіки приналежності до «вищих» сус-пільних верств спрямовані й зусилля глобаль-

них оргструктур, що здійснюють відповідні операції на фондових ринках тощо [5; 14].

Не дивно, що відсутність у певного суб’єкта прав чи можливостей доступу до омріяних об’єктів гламуру часто переживається ним як особиста трагедія, оскільки це наочно засвід-чує його приналежність не до «клубу пере-можців», а до «клубу лузерів». Отже, успіш-ність більшості добре «розкручених» на світових ринках компаній пояснюється не лише науковою місткістю їх товарів, але і їхньою «гламуромісткістю», звабливими імі-джами та брендами. «Піратство» сприймаєть-ся на цьому тлі як своєрідна форма класової боротьби ринково менш успішних суб’єктів за заволодіння «гламуромісткими» товарами.

Наприклад, комп’ютери бренду Apple стали найприбутковішими не завдяки особливій ін-новаційності чи надійності, а завдяки належній «розкрутці» з використанням персонального бренду засновника компанії – Стіва Джобса, розрекламованого як «Томас Едісон нашого часу». Навіть його трагічна смерть була вико-ристана як інформаційний привід для додат-кової «розкрутки» бренду Apple, хоча старіння, хвороба та смерть табуйовані гламуром. Особливого розголосу у медіа набула промова Стіва Джобса «Три історії, які варто почути кожному», виголошена перед випускниками Стенфордського університету у 2005 році.

Сьогодні передові країни живуть переважно за рахунок не праці у реальному секторі еконо-міки, а торгівлі брендами різноманітних про-дуктів і послуг, позначених ознаками гламуру. Цей тренд, що отримав назву деіндустралізації, розглядається багатьма теоретиками як ознака інформаційного суспільства (постіндустра-лізм). Станом на 2006 рік США отримали від індустріального сектору економіки лише 17 % ВВП (країни ЄС – 26 %), натомість за рахунок іноземців – 21 % (2,5 трлн дол.) [15].

Звичайно, гламурний капіталізм не міг не породити політичних рухів, скерованих проти логіки гламуру, підміни реальності віртуальністю, штучно сконструйованими й нав’язаними через медіа широкій публіці об-разами омріяного світу гламурного способу життя. Тим більше, що ця збочена логіка ма-сового споживання багато в чому спричинила економічні кризи 1998 та 2008 років.

Зокрема популярною антитезою гламуру стало «розумне споживання», яке пропагував на одній із конференцій, присвячених питанням подолання фінансово-економічної кризи 2008 року, соціолог Нікіта Покровський, зма лю-вавши ідилічну картинку бажаного посткризово-го майбутнього. Його він пов’язав із «європейсь-кою свідомістю»: «Запанує прин цип розумного



самообмеження. Секонд-хенд стане матрицею споживання в новому російському суспіль-стві… Загальною тенденцією стане економне споживання ресурсів. Від будеться зміна сприйняття продуктів. На перший план ви-йдуть базові функції товарів, а не наявність величезної кількості непотрібних додаткових опцій. Реклама стане інформативнішою і на-гадуватиме інструкцію з експлуатації. В про-цесі споживання буде затребуваний принцип sharing – спільного використання набутих речей. Ми стоїмо на порозі нового світу, в якому будуть жити нові люди… Найголовніше, що зміниться уявлення росіян про щастя як безмірне розширення споживання. Ми на-близимося до парадигми європейської свідо-мості з її розумним самообмеженням» [12].

Подібний «бунт автентичності» пов’язаний із «партизанськими» бізнес-стратегіями та стилями життя, коли «гламурному капіталіз-му» з його культом «страшенно красивого» протиставляється демонстративне вживання «дженериків» і «трешу» (англ. trash – «відхо-ди»), предметів «секонду» тощо.

Саме у цьому контексті боротьби зі спо-живчим «мейнстрімом» слід сприймати ді-яльність «піратів» (у світоглядно-політичному сенсі цього поняття), які систематично й де-монстративно порушують права інтелектуаль-ної власності, протестуючи таким чином проти можливості отримувати окремими «кастами обранців» надто високих прибутків не за ре-альну працю, витрачену на виготовлення ре-альних економічних об’єктів, а лише за тира-жування гарно розрекламованих об’єктів гламуру, попередньо захищених правами інте-лектуальної власності.

Своє негативне ставлення до прав фор-мально інтелектуальної (а насправді – віртуально-гламурної) власності виразно де-монструють засновники «пірінгових» (англ. peer-to-peer – «рівним за рівне») мереж обміну файлами в Інтернеті, який здійснюється за-звичай за технологіями торентів (англ. tor-rent – «потік»). Саме з діяльністю однієї з та-ких компаній – Pirate Bay («Піратська бухта»), забороненої й притягненої у лютому 2009 року до судової відповідальності у Швеції, пов’язане виникнення першої в новітній історії політич-ної партії «піратів».

Засновників та адміністраторів Pirate Bay звинувачували у порушені законів про автор-ське право більше десятка медіа-компаній (серед них Warner Brosers, MGM, EMI, Columbia Pic tu res, 20th Century Fox, Sony BMG та Uni ver-sal), які вимагали відшкодування збитків на загальну суму 117 млн крон (13 млн дол.). Центральною лінією захисту звинувачувані

«пірати» обрали посилання на Інструкцію ЄС 2000/31/EG, згідно з якою провайдер інфор-маційних послуг не відповідає за дані, що ним передаються, відповідальність настає лише у випадку, якщо постачальник послуг сам ініці-ював передачу даних.

Подібна політизація вимог користувачів Інтернету (юзерів) не є парадоксальною, враховуючи, що кіберпростір від самого свого виникнення у 1990-х мислився того-часними ідеологами інтернет-діяльності як зона приватності, захищена від політичного втручання, про що вельми красномовно за-являв один із «кіберпатріархів» Джон Перрі Барлоу в «Дек ла рації незалежності кібер-простору»: «Уряди Індустріального світу, ви – втомлені гіганти з плоті й сталі; моя ж Бать-ків щина – Кіберпростір, новий дім Сві до мос ті. Від імені майбуття я прошу вас, у яких усе в минулому, залиште нас у спокої. Ви серед нас зайві» [1].

Виходом на європейську політичну арену «пірати», безумовно, завдячують фінансово-економічній кризі 2008 року. Уже наступного 2009 року, набравши на виборах 7,1 %, два місця у Європарламенті завоювала Піратська партія Швеції (Piratpartiet). З ентузіазмом європейська й глобальна інтернет-спільнота сприйняла перемогу Піратської партії Ні меч-чини (Piratenpartei Deutschland), яка 18 вересня 2011 року посіла четверту позицію на виборах до берлінського ландтагу (8,9 % голосів – 15 ман да тів). Сталий електорат партії, за да-ними опитувань, проведених федеральним німецьким телеканалом ZDF, складає 4 %, а про готовність віддати голоси за «піратів» за-явили аж 19 % телеглядачів.

Німецькі й шведські «пірати» – найчис-ленніші, але далеко не єдині, загалом «пірат-ських» партій станом на осінь 2011 року діє понад 40. Ідея створення «Піратського» Ін-тер націоналу (Pirate Parties International – PPI) зародилася ще в 2007 році, коли пред-ставники п’яти країн, у яких тоді легально або нелегально існували «піратські» партії, призначили Тимчасову Раду, основним за-вданням якої була координація міжнародного «піратського» руху. Починаючи з 2009 року Рада допомогла у створенні кількох нових «піратських» партій.

Програмні позиції «піратських» партій зо-рієнтовані передусім на підтримку представ-ників інтернет-спільноти: свобода розповсю-дження інформації та свобода доступу до неї; орієнтація на технології вільного (відкритого) доступу; реформа авторських прав і патентної системи у повній відповідності з прогресом інтернет-технологій.



Ідеологія Піратської партії Німеччини ти-пово ліберальна й зводиться до гасел «міні-мальної держави» та «максимальних свобод особистості». Як «інформаційний анархізм» «пірати» розцінюють будь-які спроби держави блокувати або регулювати інформаційний простір. Водночас вони «піднімають на щит» питання прямої демократії та «інформаційно-го насичення» суспільства на засадах повсюд-ного використання механізмів зворотного зв’язку [6].

Чільна позиція партійної програми позна-чена як «інформаційне самовизначення» (In-for mationelle Selbstbestimmung). Йдеться про право громадян на контроль за використанням їхніх особистих даних. Підкреслюється, що новітні мережеві методи типу «скорингу» уможливлюють не лише контроль за особис-тими даними кожного користувача Мережі, але й використання цих даних у правоохорон-них цілях. Звідси програмна вимога щодо не-обхідності громадянського контролю діяль-ності операторів централізованих баз даних і дійсного забезпечення права громадян «на вільне самовизначення, оцінки і, у разі необ-хідності, – на корекцію, блокування або ви-далення даних» [6].

У розділі «Довкілля» Піратська партія Німеччини солідаризується із «зеленими» й вимагає «прозорого та відповідального управ-ління природними ресурсами», виступає за сталий розвиток і заміну небезпечних джерел енергії безпечними, відновлювальними [6].

Особливо помітною позицією в партійній програмі німецьких «піратів» є «прозорість» (нім. – Transparenz). Партія підкреслює загрозу звуження доступу до знань лише для «вузько-го кола бенефіціаріїв», вважаючи, що це не-минуче призведе до утворення нового типу силових структур із числа «кращих людей», а це врешті-решт загрожуватиме «демократич-ному процесу вільного суспільства» [6].

У цьому контексті зазначається, що доступ громадян до інформації має бути зручним, ефективним і дешевим. Наголошується на необхідності переходу від традиційної кон-цепції держави, заснованої на «принципі вта-ємничування» (Prinzip der Geheimhaltung), до концепції, що акцентує на «принципі гласнос-ті» (Prinzip der Öffentlichkeit), забезпечує до-ступ відповідального громадянина до центрів дій уряду. При цьому «пірати» не заперечують необхідності збереження таємниць у межах закону для захисту прав особистості, націо-нальної безпеки, попередження злочинності тощо, але відзначають, що це мають бути «ви-нятки з правил», які повинні бути сформульо-вані наскільки це можливо чітко і точно [6].

Цікаво, що окремий розділ програми ні-мецьких «піратів» присвячено «захисту ін-форматорів» (Whistleblowerschutz; Schutz von Whistleblowern). При цьому через відсутність у німецькій мові вдалого терміна використову-ється англомовний – Whistleblower. Зокрема йдеться про «акти громадянської мужності» (Zivilcourage), що проявляються у своєчасному інформуванні державних органів та журналіс-тів про різноманітні правопорушення, акти корупції тощо. При цьому партія виступає проти поділу інформаторів на «поганих» і «хороших», оскільки «це може бути обумов-лено суб’єктивними інтересами» [6].

Піратська партія України зараз проходить фазу офіційної реєстрації й представляє себе як «Українське піратське співтовариство» – «реформаторське суспільно-політичне об’єд-нання в Україні, що було засноване в рамках міжнародного руху за реформу прав інтелек-туальної власності та свободу слова» [16].

Піратська партія Російської Федерації, формулюючи свої програмні цілі, як і західні колеги, наголошує на електронній демократії та електронному урядуванні, свободі поши-рення інформації й доступу громадян до неї та необхідності забезпечення вільного некомер-ційного обміну інформацією «у будь-якому вигляді, у будь-якому середовищі, на будь-якому носієві» [4].

З огляду на нереалізованість у РФ автор-ських прав і прав інтелектуальної власності, російські «пірати» постійно підкреслюють необхідність збалансованості прав «авторів» та «інших громадян». Наполягаючи на рефор-мі патентної системи, вони зауважують, що «патенти мають слугувати заохоченню й вина-городі винахідників, а не бути штучною пере-поною для вільної конкуренції» [4].

Російські «пірати» не такі категоричні, як їхні західні колеги, в питанні захисту прав «інформаторів», розглядаючи його в контексті «недоторканості приватного життя» й наголо-шуючи, що «органи влади мають право вима-гати від громадянина лише ту інформацію, яка їм потрібна для виконання їхніх обов’язків, а вимоги мають бути обґрунтованими й можуть бути оскаржені у судовому порядку». За зна-чається, що «збір інформації про громадянина можливий лише за рішенням суду й лише стосовно осіб, яких обґрунтовано підозрюють у скоєнні злочинів» [4].

Отже, було б повною вульгаризацією по-яснювати успіхи «піратських» партій» (як це роблять їхні конкуренти) одним лише неба-жанням користувачів Мережі платити за користування платними ресурсами, викорис-товуючи різноманітні «файлообмінники»,



«торенти» тощо. Політичні «пірати» резонно відкидають подібне пояснення, заявляючи про себе як про партію інформаційного суспіль-ства, оскільки свобода інформації в їхньому

тлумаченні – це не тільки традиційні свобода слова, мітингів і мирних зібрань, а й передусім політична інституціоналізація технологічних досягнень епохи розвиненого Інтернету.


1. Barlow, J. P. A Declaration of the Independence of Cyberspace / John Perry Barlow [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу : https ://projects.eff.org/~barlow/Declaration-Final.html

2. Baudrillard, J. Simulacra and Simulation / J. Baudrillard. – Ann Arbor : University of Michigan Press, 1994. – 164 p.

3. Boldrin, M. Against Intellectual Monopoly / Mishele Boldrin, David K. Levine. – Cambridge University Press, 2008. – 312 p.

4. Декларация целей Пиратской партии РФ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://wiki.pirate-party.ru

5. Douglas, G. What is Glamour? The Production & Consumption of a Working Aesthetic / Gordon Douglas [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.monu.org/mudot2/GDG_whatis.pdf

6. Grundsatzprogramm der Piratenpartei Deutschland [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://wiki.piratenpartei.de/wiki/images/0/04/Grundsatzprogramm-Piratenpartei.pdf

7. Иванов, Д. В. Глэм-капитализм и социальные науки / Д. В. Иванов // Журнал социологии и соци-альной антропологии. – 2007. – Т. X, № 2. – C. 49–72.

8. Иванов, Д. В. Гламурный капитализм : логика «сверхновой» экономики / Д. В. Иванов // Вопросы экономики. – 2001. – № 7. – С. 44–64.

9. Інформаційна безпека суспільства і держави. Стратегічні цілі та завдання інформаційної боротьби : Концепція [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ngo.dn.ua/doc/concept.doc

10. Johns, A. The Intellectual Property Wars. From Gutenberg to Gates / Adrian Johns. – University of Chicago Press, 2010. – 640 p.

11. Kinsella, St. Intellectual Reparations / Stephan Kinsella [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://c4sif.org/2011/09/intellectual-reparations/

12. Кризис разрушит в России гламурный капитализм и превратит россиян в европейцев [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uralweb.ru/news/p337922.html

13. Partia Piratów rośnie w siłę. FDP poza parlamentem? // Wprost. – 2011. – 19.10.14. Почепцов, Г. Г. Гламурна журналістика : логіка візуальної війни / Г. Г. Почепцов [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://www.redactor.in.ua/strategy/1103.html15. Steingart, G. America’s Middle Class Has Become Globalization’s Loser / Gabor Steingart // Spiegel

on li ne international. – 2006. – 24 October [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.spiegel.de/in ternational/0,1518,439766,00.html

16. Українське піратське співтовариство / Офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pp-ua.org/


Улицька І. І.

Поняття «демократія» існує два з полови-ною тисячоліття. Розвиток й ускладнення політичного життя супроводжувалися появою різноманітних доктрин, що апелювали до концепту демократії перед лицем різноманіт-них загроз і викликів свободі людини та її праву на самовизначення. Зараз такою док-триною є глобалізація, істотним чином спри-чинена новітніми інформаційно-комуніка тив-ними технологіями (ІКТ), які без демократії та реального народного й особистісного воле-виявлення можуть легко призвести до нового електронного рабства, про що попереджають чимало авторів антиутопій.

Будь-які сайти, портали, «шукалки», соці-альні мережі, де людина працює, розважається і «дружить», є, окрім усього, ще й способом збору персональної інформації. Різноманітні електронні картки та паспорти дозволяють не лише ідентифікувати людину, а й відстежу-вати її поведінку скрізь, де є електронні датчи-ки. Прогрес нанотехнологій вже у найближчій перспективі призведе до того, що людина може опинитися «під ковпаком» вживлених в її ор-ганізм мікрочіпів («функціональних пристроїв багатофункціонального призначення»).

У російському сегменті Інтернету бурхливо обговорюється «Стратегія розвитку електрон-ної промисловості РФ до 2025 року» (затвер-джена наказом міністра промисловості й енер-гетики РФ від 7 серпня 2007 р. № 311), яка містить провокаційні описи перспектив впро-вадження ІКТ: «Впровадження нанотехнологій має ще більше розширити глибину їх проник-нення в повсякденне життя населення. Повинен бути забезпечений постійний зв’язок кожного індивідуума з глобальними інфор ма цій но-

керуючими мережами типу Internet. Нано-електроніка інтегруватиметься з біо об’єк тами та забезпечуватиме безперервний конт роль за підтриманням їх життєдіяльності, поліпшен-ням якості життя і таким чином скорочуватиме соціальні витрати держави» [10].

У наведеному тексті дивує вже сама харак-теристика людей як «біооб’єктів». Подальший текст щодо «забезпечення безперервного контролю» заради «скорочення соціальних ви трат держави» додаткових коментарів не потребує, тож застережень уже вистачає [11]. З більшістю цих застережень можна погоджу-ватися, хоча вони містять виразні елементи заперечення новітніх технологій як таких, а не політичних передумов їх застосування, що з методологічної точки зору можна кваліфіку-вати не інакше як неолуддизм.

Становлення й розвиток демократії та де-мократичних систем і політичних режимів, починаючи з 1990-х, розглядається як імпера-тивний процес. У сучасному глобалізованому світі домінує думка, що ліберальна демократія є універсальним стандартом політичної орга-нізації суспільства, а країни тоталітарного та авторитарного типу є малоприємними винят-ками з цього тренду та приречені на «демокра-тичний транзит».

Перше у новітній період «пророцтво» щодо нездоланної ходи демократії західного типу зробив Френсіс Фукуяма, в класичній роботі якого «Кінець історії» фраза «Тріумф Заходу, західної ідеї» (The triumph of the West, of the Wes tern idea) зустрічається уже буквально у третьому абзаці [6].

Погляди Ф. Фукуями про «демократичну приреченість людства» засновані не тільки на

УДК 321.7:316.42 (043.3)

ЕЛЕКТРОННА ДЕМОКРАТІЯ У ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ СВІТІ

Улицька Інна ІгорівнаУлицька Інна Ігорівна

Електронна демократія (е-демократія; e-democracy) – це форма прямої демократії (direct democracy), що здійснюється за посередництвом інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ). Е-демократію не слід змішувати з електронним урядуванням (e-government), хоча ці форми здійснення влади дуже подібні за формальною типо-логією та механізмами здійснення електронних процедур. У статті показано, що вони стосуються реалізації інтересів принципово різних суб’єктів влади – особистості та громадянина (e-democracy) та держави (e-government).

Ключові слова: демократія, електронна демократія, мережева демократія, мере-жеве громадянство.



факті краху СРСР та очолюваного ним «соціа-лістичного табору», а й на уявленнях про ін-формаційну революцію та новітні інфор мацій-но-комунікативні технології, які з непереборною силою посприяють глобалізації взагалі й глоба-лізації демократичних процесів зокрема.

Щоправда, у пізнішій праці «Державне будівництво: урядування та світовий порядок у ХХІ столітті» Ф. Фукуяма, з одного боку, достатньо технологізує механізми впрова-дження світової демократії, а з іншого – є менш оптимістичним щодо перспектив «то-тальної демократизації» [7, р. 20].

Подібні погляди щодо вирішального впли-ву інформаційної революції на демократичні перетворення світового масштабу характерні для концепцій «глобального села» (Global Village) Маршала Маклюена [8], «технотрон-ної ери» Збігнева Бжезінського, «третьої хви лі» Елвіна Тофф лера, «інформаційного розвит ку» Рея Курц вейля та «сингулярності» Вер нора Вінжа.

Ціле покоління теоретиків другої половини ХХ століття, виступаючи за подолання інфор-маційної нерівності (цифрового розриву), водночас тісно прив’язувало цей процес до практичного втілення демократичних прин-ципів у світовому масштабі, розуміючи, що в іншому разі новітні технології, замість засобу звільнення людства, можуть легко перетвори-тися на засіб його поневолення. При цьому у багатьох працях підкреслювалося, що новітні ІКТ «лікують» ліберальну демократію захід-ного типу, яка передбачає не просто владу більшості («демосу»), але владу людини-громадянина – вільної особистості.

Універсально прийнятного визначення демократії, як відомо, не існує. Саме тому у сучасній політичній теорії вона описується через різноманітні взаємопов’язані форми врядування. Те саме стосується «е-демократії». «Спільним знаменником» усіх форм демокра-тії є те, що в умовах демократичного правління всі члени суспільства мають вільний доступ до влади, і кожен громадянин може розрахо-вувати на забезпечення державою своїх уні-версальних прав і свобод.

Із суто практичної точки зору демократія – це набір правил, процедур і умов, що забезпе-чують вільну конкуренцію різних громадських організацій і рухів, політичних партій та еліт, що виражають інтереси різних класів і про-шарків суспільства, а також вільне формуван-ня таких організацій, груп і партій. Зазначене означає, що правова держава, побудована на засадах представницької демократії, досі була обмежена у питаннях захисту прав, інтересів і свобод різноманітних меншин (політичних,

національних, етнічних, соціальних, культур-них тощо), а також кожної окремої особистос-ті. Онлайнові технології відкривають нові можливості для вирішення цієї проблеми.

Ліберальна складова демократії західного зразка означає, що права та свободи особистос-ті мають пріоритет над правами й інтересами соціальних груп, до яких належить або не на-лежить дана особистість, суспільства та держа-ви. Те саме повною мірою стосується забезпе-чення прав і свобод різноманітних меншин. Політична меншина не просто має бути пред-ставлена в уряді з гарантованими правами. Їй слід забезпечити можливість за певних умов перетворитися на більшість. «Воля більшості – це воля більшості, а не воля народу», – вказу-вав Йозеф Шумпеттер, сформулювавши при цьому концепцію «обов’язкового нормативно-го мінімуму» [12, с. 338].

Отже, засадниче питання демократії поля-гає в тому, як реально гарантувати права та свободи особистості. До епохи сучасних ІКТ примат особистісних прав над колективними (груповими) неможливо було забезпечити в достатньому обсязі. ІКТ таку можливість га-рантували, створивши, щоправда, й чимало нових викликів та загроз для реалізації прав і свобод особистості, серед яких найактуальні-шою є загроза тотального контролю над по-ведінкою людини під приводом своєчасного виявлення та знешкодження різноманітних форм девіантної злочинної поведінки, теро-ризму тощо.

Забезпечення прав особистості та меншин потрібно для того, щоб правління здійснюва-лось на користь усього народу, і демократія не переросла у «тиранію більшості». Саме тому мали рацію традиційні критики із числа прихильників прямої демократії, які небез-підставно стверджували, що ліберальна демо-кратія представницького типу не забезпечує владу особистості, а владу більшості зводить лише до виборів і референдумів. Реальна ж влада зосереджена у руках невеликої групи «представників народу». Отже, ліберальна демократія є олігархічною за своєю сутністю, тоді як розвиток ІТК, зростання рівня освіче-ності людей, їх політичного залучення (інклю-зії) створюють передумови для передачі деда-лі більшої частки владних повноважень безпосередньо «народові».

На початку ХХІ сторіччя вплив сучасних ІКТ на демократичний розвиток проектував-ся в офіційних документах Європейського Сою зу. Вне сок ІКТ у гарантування демокра-тичних цінностей кожному громадянину ЄС обговорювався, зокрема, в оновленій Ліса-бонсь кій стратегії, у програмах eEurope 2003,


Улицька І. І.

eEurope 2005, eEurope 2005+, i2010, MODINIS, проекті eGovRTD2020, а також у значній кіль-кості директив у рамках виконання «Ліса-бонсь ких цілей».

Важливий внесок у використання сучасних ІКТ для розвитку урядування та демократії зробили єврокомісари Мартін Бангеман та Вів’єн Редінг.

Підвалини національних програм ЄС і США у сфері е-урядування та е-демократії заклали Стівен Холдінг і Дженін Хіллер, а в сфері мобільного урядування та демократії – Ай-Мей Чанг і Пітер Каннан.

У США основоположним документом у напрямі розвитку електронного урядування та електронної демократії став ухвалений 1996 року вдруге «Закон про свободу інфор-мації» (Freedom of Information Act). Вперше цей закон було ухвалено ще до епохи електрон-ної революції у 1966 році, але на той час він мав, радше, пропагандистський зміст. В Україні аналогічний закон («Про доступ до публічної інформації») був ухвалений лише через 15 років – у 2011 році.

У будь-якому разі подібне законодавство виконує винятково важливу роль у демокра-тизації країни, оскільки є сигналом до впрова-дження широкомасштабних дій з розширення прозорості урядової діяльності.

В Україні проблемна ситуація з е-демо кра-тією та е-урядуванням обумовлена відсутніс-тю єдиного підходу до автоматизації комплек-су державного управління, а також складною ієрархією владної системи, що потребує гли-бокого реформування.

Якщо під демократією розуміти колективне здійснення влади у формі реалізації різнома-нітних процедур, то у випадку з е-демократією доцільно виокремлювати такі дії:

електронне адміністрування й електрон- –на інформаційна підтримка прийняття колек-тивних рішень;

електронне голосування; –електронний контроль за проходженням –

і виконанням прийнятих рішень;використання ІКТ для більшого полі- –

тичного залучення громадян (е-інклюзія; е-участь);

політичні та партійно-політичні кампанії –з використанням онлайнових засобів;

пропаганда та лобіювання онлайновими –засобами (advocacy/lobbying);

е – -урядування у частині розвитку та «про сування» інститутів політичного пред-ставництва;

розвиток – web-сайтів, присвячених репре-зентації та «розкрутці» політичних медіа де-мократичного спрямування;

зусилля з розбудови громадянського –суспільства;

розвиток електронного та мережевого –громадянства (е-citizens; net-citizens);

політичний «краудсорсинг» ( – crowdsour-cing) – використання ІКТ в інтересах колектив-ного креативного мислення для оптимального розв’язання суспільно-політичних проб лем на усіх рівнях – від місцевого до гло бального.

Доречно зауважити, що інтенсивне вико-ристання ІКТ з метою урядування або демо-кратії не обов’язково гарантує успіх, так само як кількість не обов’язково гарантує нову якість (всупереч відомому закону марксист-ської діалектики). Онлайнові (мережеві) демо-кратичні процедури можуть бути лише допо-вненням до процедур «офлайнових», але жодним чином не можуть компенсувати їх від-сутності чи відсутності демократії як такої [9].

Питанням е-інклюзії приділяє вельми велику увагу «Цифровий порядок денний для Єв ропи» (The Digital Agenda for Europe), схва лений Єврокомісією у травні 2010 року. У даному разі йдеться про подвійну «інклю-зію»: залучення громадян до користування новітніми ІКТ і до демократичних онлайно-вих процедур.

В умовах сучасної глобалізації сформували-ся й дедалі успішніше діють міжнародні «шта-би», що спеціалізуються на «глобальному уря-дуванні», починаючи від СОТ, МВФ і Сві то-вого банку й закінчуючи Давоським Все світнім економічним форумом, зібраннями «Великої вісімки» та «Великої двадцятки» тощо.

Водночас завдяки ІКТ інтенсивно форму-ється глобальне транснаціональне громадян-ське суспільство, яке вже переходить до реалі-зації конкретних проектів. Коли один із таких проектів у вигляді «глобальної мережі публіч-ної політики» (Global Public Policy Networks) запропонував восени 2000 року на Саміті Тисячоліття у Нью-Йорку Генеральний Сек-ре тар ООН Кофі Аннан, це виглядало наївним і неперспективним. Сьогодні транснаціональ-не громадянське суспільство втратило ознаки утопізму завдяки інтенсивному розвитку глобальних соціальних мереж типу Twitter і Facebook та тісно споріднених з ними глобаль-них протестних рухів і політичного активізму онлайнового типу.

Серед мережевих рухів дедалі помітніші по зи ції під гаслами боротьби за справедливий розподіл та перерозподіл об’єктів інтелектуаль-ної власності посідає політичне «піратство».

Іншим прикладом глобальної активності є діяльність хакерської групи Anonymous, яка подібна до релігійної секти й політичної партії водночас. Приналежність до групи скандально



відомого Джуліана Ассанджа з його «Вікілікс», обіцянка «знищити» широко розрекламова-ний Facebook – усе це додало «анонімам» не-абиякої популярності. Але найвагомішим здобутком групи є її участь у міжнародній кампанії «Окупуй Уолт-стріт!», спрямованій проти міжнародного фінансового капіталу.

Наприкінці 2011 року група Anonymous заявила про боротьбу з ресурсами Мережі, що пов’язані з дитячою порнографією. Зокрема, заблокувавши сервер «Свобода хостинг», «ано німи» видалили понад 40 сайтів з дитя-чою порнографією, серед яких був і сайт «Місто Лоліт» (Lolitacity) – один із найбіль-ших порнографічних сайтів, що містив більше 100 Гб дитячої порнографії.

Отже, можна сподіватися, що хоча б одна з проблем сучасного інформаційного суспільст-ва – кримінального й криміногенного забруд-нення Інтернету – можливо, буде вирішена саме завдяки зусиллям мережевих активістів.

В умовах глобалізації одні почуваються переможцями, а інші невдахами («лузерами»). Саме ця друга категорія є живильним середо-вищем глобальних протестних рухів та партій мережевого типу. У цьому можна вбачати та-кож один із перспективних напрямів подо-лання реального протиріччя між інтересами транснаціональних компаній і банків та інте-ресами «національно обмежених» і «глобально необмежених» політиків.

Політики традиційного типу мають думати, хоча би в інтересах перемоги на наступних виборах, про створення робочих місць, соціально-економічні пільги та преференції, але змушені при цьому нехтувати законами глобальних ринків. Такий тренд – не примха політиків-популістів, а необхідність, породже-на об’єктивними законами впливу глобальних ринків на різке соціальне розшарування, коли порівняно вузький прошарок населення має доступ до вигод глобалізації й шаленими темпами збагачується, а набагато більше лю-дей від глобалізації отримують не зростання доходів, а одні лише борги та інші клопоти.

Із традиційного погляду, усе зазначене не-причетне до демократії, радше створює вра-ження «керованого хаосу», в якому звинува-чують зазвичай суб’єктів економічної глоба-лізації в особі власників та топ-менеджерів транснаціональних компаній і банків, а часто й мережевих активістів.

Подібні погляди на демократію глобально-го рівня пов’язані з тим, що мережеві активіс-ти описують сучасний світ нетрадиційними категоріями й артикулюють свої інтереси мо-вою, яка незрозуміла та незвична і демокра-тичним лідерам, і пересічним громадянам на-ціональних держав, з Україною включно. Тобто у цьому напрямі належить здолати ще чимало перепон на шляху до інтеграції офлай-нових та онлайнових форм демократії.


1. Barlow, J. P. A Declaration of the Independence of Cyberspace / John Perry Barlow [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу : https ://projects.eff.org/~barlow/Declaration-Final.html

2. Бойчун, С. І. Електронна демократія як тенденція глобального політичного розвитку [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.04 «Політичні проблеми міжнар. систем та глобального розвитку» / Сергій Олегович Бойчук ; КНУ ім. Тараса Шевченка, Ін-т міжнар. відносин. – К., 2010. – 16 с.

3. Castels, M. The Rise of the Network Society / M. Castels // The Information Age : Economy, Society and Culture. – 1996. – Vol. I.

4. Clift, S. The Future of E-Democracy – The 50 Year Plan / Steven Clift [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.publicus.net/articles/future.html

5. Cole, J. Protest planet. How a neoliberal shell game created an age of activism / Juan Cole // Le Monde diplomatique. – 17 November [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mondediplo.com/openpage/protest-planet

6. Fukuyama, F. The End of History / Francis Fukuyama // The National Interest. – 1989. – № 16. – Summer.7. Fukuyama, F. State-building : Governance and World Order in the 21st Century / Francis Fukuyama. – New

York : Cornell University Press, 2004.8. McLuhan, M. Understanding media : The Extensions of Man / M. McLuhan. – Toronto, 1967.9. Promise and Problems of «E-Democracy» : challenges of online citizen engagement. – Paris : OECD, 2003. –

162 p.10. Стратегия развития электронной промышленности России на период до 2025 года. Полный текст

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minpromtorg.gov.ru/reposit/minprom/ministry/strategic/sectoral/11/Strategiya_do_2025.doc

11. Царева, Г. Под колпаком : построение технотронной диктатуры / Галина Царева [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу : http://www.newsland.ru/news/detail/id/805674/

12. Шумпеттер, Й. Капіталізм, соціалізм та демократія / Й. Шумпеттер. – К. : Основи, 1995.


Зернецька О. В.

Медійні джерела інформації, якими що-денно користуються економісти, фінансисти, бізнесмени, політики на початку ХХІ століття, урізноманітнилися й диверсифікувалися на-стільки широко та глибоко, що за телевізійни-ми бізнес-новинами глобальних супутникових каналів (CNN International, BBC World, Bloom-berg Business News, Euronews, Al Jazeera Interna-tio nal) повинен стежити кожний сучасний бізнесмен. Адже він не має права проґавити падіння чи підйом курсу акцій, чергове злиття або поглинання компаній та інші важливі по-дії. Вельми важливим є також перегляд націо-нальних економічних телепрограм, що почи-наються рано-вранці й закінчуються ввечері (фінансово-бізнесові, зокрема біржові, нови-ни, аналітичні програми, дискусії експертів тощо). Найуспішніші ділові програми створю-ють CNBC, BBC, Bloomberg TV, CNN Interna ti o-nal, Euronews.

Істотну питому вагу в економічних нови-нах має радіо. Дорогою на роботу ділові люди слухають, як правило, саме фінансово-економічні новини.

Величезний внесок у постачання бізнес-інформації роблять нові медіа, насамперед Інтернет. Нові засоби масової та індивідуаль-ної комунікації (ноутбуки, комунікатори, планшети, мобільні телефони, смартфони) передають у реальному часі значну кількість даних, починаючи від біржових новин з усіх фінансових центрів світу й закінчуючи зби-ранням на персональне замовлення користу-вача вузькотематичної інформації.

І все ж важко уявити собі поважних фінан-систів, бізнесменів, експертів, які не відкрива-ють зранку таких газет, як The Wall Street Journal, The USA Today, The Financial Times, Los Angeles Times, Chicago Tribune, The Washington Post. Друковані медіа США вже із середини першого десятиліття ХХІ століття почали від-

кривати свої сайти в Інтернеті. Першою такий інноваційний крок зробила чи не найвпливо-віша американська бізнесова газета The Wall Street Journal, відкривши свій сайт 2 січня 2007 року, чим викликала дещо іронічну реак-цію не менш впливового тижневика Busi-nessWeek. Останній зазначив, що відповідно до проголошених змін, які повинні відбутися у газеті разом з відкриттям її сайту, їй личило б тепер називатися The Small Street Journal [1]. До речі, із придбанням цього видання Рупер-том Мердоком воно зазнало критики на сто-рінках журналу Columbia Journalism Review, який звинуватив провідну фінансову газету США, що має глобальну аудиторію, «у втраті об’ємних, глибоких за змістом і гостротою аналізу статей, які колись були її найсильні-шими рисами» [2].

Сьогодні зрозуміло, що друковані бізнесові медіа, а до них належать не тільки газети та журнали, а й інша періодика та книги відпо-відного змісту, залишаються, як і впродовж століть, надійним джерелом інформації еконо-мічного, фінансового та бізнесового характеру. Переважно це джерела фундаментальні, со-лідні, такі, що несуть відповідальність за по-дану інформацію. Ще однією особливістю друкованої бізнес-інформації є те, що вона, на відміну від електронної, яка знаходиться в Інтернеті й може сьогодні з’явитися на певно-му сайті, а завтра зникнути (інколи навіть ра-зом із сайтом), зберігається надовго. Саме тому деякі друковані видання вимагають при посиланні на Інтернет-джерела вказувати дату, коли вони були звідти взяті. До них можна з часом повертатися, переглядати та порівнювати інформацію, думки, погляди, прогнози. Це підвищує відповідальність, влас-тиву грунтовним друкованим джерелам.

Ось чому аналіз тенденцій у висвітленні глобальними та національними друкованими

УДК 654.1: 339.747

ПРОВІДНІ ДРУКОВАНІ МЕДІАТА ГЛОБАЛЬНА КРИЗА

Зернецька Ольга Василівна,Зернецька Ольга Василівна,доктор політичних наук, професордоктор політичних наук, професор

Проаналізовано висвітлення глобальної фінансово-економічної кризи глобальними й національними друкованими медіа. Досліджено його сутність, наслідки та перспективи.

Ключові слова: глобальні й національні друковані медіа, глобальна фінансово-економічна криза.



медіа сутності, наслідків та перспектив гло-бальної фінансово-економічної кризи є важ-ливим науковим завданням, що актуалізується з розгортанням глобальної системної кризи. Над цим замислюються вчені, ставлячи перед собою різні цілі й використовуючи найрізно-манітніші методики дослідження. Наприклад, під час глобальної фінансово-економічної кризи 2009-2010 рр. було важливим прояснен-ня її визначення та сутності, вивчення най-успішніших прикладів антикризових страте-гій, які продемонстрували компанії США, Європейського Союзу, Китаю, Бразилії й ін-ших країн [3], а також вивчення досвіду гро-мадського телерадіомовлення США (PBS) у подоланні кризи та її наслідків. Задля цього були визначені форми реагування громад-ського телерадіомовлення на кризові еконо-мічні реалії США, виділені його інформаційна, мобілізаційна, соціалізуюча та просвітницька ролі, які стали властиві новим програмам PBS та його мультимедійного контенту. Відповідно, ми мали на меті довести корисність впрова-дження подібних економічних антикризових стратегій в Україні [4].

Нині ми фокусуємо увагу на друкованих медіа. Свідченням того, що це на часі, є озна-йомлення із дослідженням професора еконо-міки Ф. Пуйоля з Наваррського університету (Іспанія). Розроблена ним методологія аналізу друкованих медіа, які зачіпали такі теми, як спорт, політика, результати виборів, дала по-зитивні результати і для розуміння політико-економічної сфери [5].

Наукові методи Ф. Пуйоля викликають довіру з кількох причин. По-перше, за мето-дикою кількісного аналізу преси й застосу-вання новітнього технологічного рівня об-робки друкованих матеріалів він попередньо вже отримував імовірні дані. По-друге, кіль-кість оброблених друкованих джерел голо-вними міжнародними мовами – англійською, іспанською, французькою, німецькою, італій-ською, португальською та іншими (за винят-ком російської та китайської), починаючи з перших місяців 2008 року, склала 100000 різних новин. Оброблялися не тільки гло-бальні й національні матеріали преси майже 250 країн і територій, а й друковані джерела таких міжнародних інститутів та організацій, як МВФ, Світовий банк, ACEAН, Червоний хрест та інші.

Якщо говорити про географічне походжен-ням новин про кризу, то Сполучені Штати становлять головний ринок, де вони виробля-ються (61 %). Відповідно у Великій Британії – 10 %, Канаді – 7 %, Австралії – 6 %, Європі – 4 %, Азії – 9 %, решті країн – 3 %. У самих

США 49 % новин про кризу продукують шість штатів: Каліфорнія (15 %), Нью-Йорк (14 %), Флорида (6 %), Орегон (5 %), Техас (5 %) і Пенсільванія (4 %). Можна зробити висновок про кореляцію між цими відсотками новин, реальним населенням цих штатів і їхньою економічною могутністю.

З аналізу 600 американських газет та інших друкованих джерел новин виявлено, що най-більші за накладом газети США продукують 2,2 % головних американських новин (The USA Today, The New York Times, The Los Angeles Times, The Chicago Tribune, The Washington Post, The New York Daily Mail, The New York Post, The Denver Post, The Dallas Morning News). Газети, які посідають з 11 по 60 місця за розміром на-кладу, постачають 8 % новин, решта 540 дру-кованих видань – 89,8 %.

Варто зазначити, що у висвітленні кризи здебільшого «задавали тон» друковані медіа англомовних країн – США, Великої Британії, Канади, Австралії, оскільки саме вони поста-чали 84 % усіх новин, що оброблялися. Ці чо-тири країни концентрують вагому частину фінансової та економічної могутності і в цьому сенсі є репрезентативними, але так само зро-зуміло, що вони представляють не всі світові медіа, а тільки англомовні.

Не менш важливо проаналізувати, як медіа англомовних країн висвітлювали кризу у різ-них частинах світу, тобто якою мірою різні країни представлені в англомовній пресі. Так, 9 % статей в англомовних друкованих джере-лах на тему фінансово-економічної кризи було присвячено перебігу відповідних подій у США, 8 % – у Японії, 7 % – у Німеччині, 6 % – у Франції, 6 % – у КНР, 5 % – у Великій Британії, 19 % – у решті європейських країн, 20 % – в Азії, 5 % – у Латинській Америці, 15 % – у решті країн і континентів, які не були виокремлені попередньо.

Аналізуючи ці дані, можна дійти кількох висновків.

По-перше, з’ясувати, які країни і континен-ти передусім цікавили англомовну пресу в перші тижні розгортання фінансово-еко но-мічної кризи.

По-друге, визначити, якою мірою новини про кризу, що виникла у США і стала гло-бальною, висвітлювались в американській пресі порівняно з іншими країнами та конти-нентами.

По-третє, показово, що Сполученим Штатам було присвячено лише 9 % загальної кількості новин, що висвітлювали кризу у світі, майже стільки ж уваги отримали на сторінках англомовних газет події, пов’язані із кризою в Японії, Німеччині, Франції. Тобто



можна констатувати, що США отримали мен-ше уваги в англомовних новинах, ніж заслуго-вує їхня економічна та фінансова могутність. До того ж у цьому контексті слід ураховувати, що саме американська преса є основним про-вайдером новин у світі.

По-четверте, засобам масової комунікації (ЗМК) Сполучених Штатів властивий аме-риканоцентризм у висвітленні новин. Під-тверд женням цього є наявна тенденція ско-рочення останніми десятиліттями зарубіжних новин як в електронних медіа, так і в пресі. Американські політологи пояснюють: «Ця апатія до зарубіжних справ глибоко вкоріне-на у нації іммігрантів, які приїхали до США, аби позбавитися від конфліктів та труднощів їхніх справжніх батьківщин: американці традиційно будують своє життя довкола ідеї свого майбутнього, а не тягарів минулого, й вони не хочуть відволікатися від своєї мі-сії» [7]. Професор політичних наук Джон Мюллер з Університету штату Огайо відзна-чає, що «протягом десятиліть американську публіку майже абсолютно не хвилювали ве-личезні трагедії, що ставалися десь на плане-ті Земля. Мало було зроблено, для того щоб зупинити геноциди в Руанді та колишній Югославії. Після нетривалої кривавої інтер-венції в Сомалі Сполучені Штати відійшли вбік, дозволивши країні сповзти в хаос. І швид ко забули про неї. Американці мають особливу властивість не брати в голову такі речі» [7, p. 23]. Дослідження американських учених як до кризи, так і після неї підтвер-джують, що громадян США не цікавить зо-внішній світ. Тим важливіше проаналізувати, чому американська преса на початку кризи приділяла більше уваги висвітленню її в ін-ших країнах і регіонах, ніж у США. Можна припустити, що так американці намагалися стримати паніку, що могла тільки поглибити кризову ситуацію, причому не тільки у США, а й в інших країнах світу.

По-п’яте, подаючи новини щодо кризових явищ в економічних та фінансових секторах Європи, Азії, Латинської Америки, американ-ські друковані ЗМК тим самим акцентували увагу на її глобальності та загальносистемно-му характері, навіть при різних ступенях еко-номічного розвитку країн і континентів.

По-шосте, важливо відзначити, що деякі континенти, зокрема Африка, взагалі не при-вернули уваги англомовної преси, неначе криза обійшла їх стороною. Тобто картина світу є певною мірою викривленою, до чого користувачі новин уже звикли, оскільки гло-бальні медіа підготували їх до цього. Асиметричність глобального інформаційного

потоку з Півночі на Південь останніми деся-тиліттями тільки посилилася. Ця загальна тенденція підтвердилась і при висвітленні глобальної фінансово-економічної кризи ан-гломовними медіа.

Протягом перших двох тижнів розгортання глобальної кризи лідерами висвітлення у сві-товій пресі були шістнадцять країн: США (9,4 %), Японія (8,1 %), Німеччина (6,6 %), Франція (6,4 %), КНР (5,9 %), Велика Британія (5,2 %), Австралія (4,6 %), Канада (4,0 %), Гонконг (3,7 %), Російська Федерація (3,5 %), Індія (3,4 %), Сінгапур (2,5 %), Республіка Корея (2,0 %), Італія (1,9 %), Бельгія (1,8 %), Іспанія (0,7 %). Характерно, що хоча друковані джерела з Росії та Китаю не оброблялися, ці країни значною мірою при-сутні у глобальній та національній пресі, при-свяченій кризі.

Вельми цікаво, що висвітлення фінансової кризи у друкованих виданнях світу почалось одночасно – у вересні 2008 року, і це мало та-кий вигляд, начебто раніше її не існувало. До вересня криза здебільшого не визнавалася медіа, навіть при тому, що фінансові труднощі були очевидними вже у серпні 2007 року.

У Сполучених Штатах існує спеціальна установа – The National Bureau of Economic Research (Національне бюро економічних до-сліджень), де є спеціальний комітет, що від-стежує бізнесові цикли (Business Cycle Dating Committee). Відповідно до досліджень цього Бюро «сучасна рецесія офіційно почалася у грудні 2007 року, хоча це було технічно ого-лошено аж на рік пізніше» (виділено автором статті). Також заслуговує на увагу факт, що ці дані були оприлюднені впливовим амери-канським бізнес-журналом Bloomberg Business Week тільки наприкінці квітня 2010 року [6].

Як же можна пояснити цей феномен без-прецедентного затягування на рік оголошення фінансово-економічної кризи у США? Вважаємо, що у цьому випадку діяло відразу кілька факторів: проблеми на ринку нерухо-мості, кризові ситуації в американському банківському секторі, зростання до карколом-них цифр національного боргу США, а також труднощі соціально-економічного характеру, які докладніше розглянемо далі. На наш по-гляд, ситуація з річним зволіканням оголо-шення кризи у США та роль у цьому націо-нальних і глобальних медіа пов’язані з причинами політичного характеру. На це вплинули як зовнішньополітичні (на війну в Іраку витрачалися величезні кошти без пози-тивних результатів для США), так і внутріш-ньополітичні (в Сполучених Штатах відбува-лися президентські перегони) фактори.



Республіканці не хотіли віддавати владу рішуче налаштованим на перемогу демокра-там. Вочевидь, будь-яка правляча партія зна-чно втрачає в очах виборців, коли ті дізнають-ся про початок фінансово-економічної кризи. Отже, були задіяні могутні важелі, аби від-тягнути оголошення про прихід кризи. Це сталося безпосередньо перед президентськими виборами, що відбулися на початку листопада 2008 року та завершилися перемогою демо-крата Барака Обами.

Тільки врахування складного переплетіння фінансового, економічного, воєнного, безпеко-вого, соціального, зовнішньо- та внутрішньо-політичного чинників може дати об’єктивну картину того, що відбувалося у 2007-2008 рр. на верхівці піраміди влади США, де зосеред-жені й такі безперечно вагомі важелі, як влада над медіа. Тож, виходячи з нашого припущен-ня, проаналізуємо ситуацію виникнення кризи, яку відтворювали медіа на національному та глобальному рівнях і яка відбилася у моніто-рингу фінансових й економічних новин, здій-сненому групою вчених із Наваррського уні-верситету протягом жовтня 2008 року.

Дані обробки друкованих джерел свідчать, що криза була майже неіснуючою темою у друкованих медіа аж до вересня 2008 року, відколи вона стала швидко набирати обертів, входячи у топ-новини. Спочатку медіа почали висвітлювати фінансову кризу, де провідними темами були проблеми іпотеки, кризи позик і кредитів. Частиною головних новин стали на-слідки, пов’язані з перерахованими вище тема-ми, а також плани врятування фінансового сектору США. Значне місце в цих планах по-сідав зокрема так званий бейлаут (англ. bailout), що означає у випадку США допомогу з боку держави (наприклад, від такої феде-ральної агенції, як Bank Insurance Fund [8]), спрямовану на врятування від банкрутства фінансових установ. Конгрес США, хоч і не з першого голосування, прийняв підготовлений міністром фінансів Генрі Паулсоном The Emergency Stabilization Act of 2008, або, як його спрощено називали, The Bailout Bill. Як зазна-чають американські джерела, «президент Буш підписав цей білль через дві години після при-йняття останнього в Конгресі, що має бути юридичним рекордом» [9]. Г. Паулсон отримав право розпоряджатися сумою в 700 млрд дол., за його рішеннями допомогу отримали най-більші комерційні фінансові інституції США: Bear Stearns, Freddie Mac, Fannie Mae, AIG. Теми «бейлаут» та «Паулсон» постійно фігу-руватимуть серед головних новин кінця жов-тня – початку листопада не тільки в американ-ських, а й у глобальних друкованих медіа.

У цей період спостерігається перехід від суто фінансової (іпотека, криза позик) до економічної тематики, оскільки на третє місце за важливістю виходить проблема економічної рецесії. Серед інших економічних тем преси – побоювання глобальної рецесії, ціни на бензин та інфляція. Тож аби з’ясувати, які пов’язані із кризою теми були головними у перший тиж-день оголошення кризи, їх було розподілено на три рівні.

До тем першого рівня увійшли ті, висвіт-лення яких у медіа становило від 85 % до 50 %, тобто найпопулярніші у ЗМК. Серед них за рівнем популярності йдуть: 1) фінансова криза; 2) «бейлаут»; 3) економічна рецесія; 4) збиткові ринки; 5) криза позик; 6) іпотека; 7) криза кредитів; 8) процентна ставка, 9) ціна запозичень; 10) падіння ціни акцій; 11) план спасіння; 12) ціни на бензин; 13) глобальна рецесія; 14) Паулсон; 15) інфляція.

До другого рівня потрапили допоміжні теми, висвітлення яких у медіа становило від 49 % до 33 %. За рівнем популярності вони розташовані так: 1) LIBOR (London Interbank Offered Rate) – середньозважена відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами, що надаються на різний час (від доби до року) у різній валюті на лондонському міжбанків-ському ринку (Ставка фіксується Британською банківською асоціацією.) [10]; 2) глобальна криза; 3) відновлена довіра; 4) валютні ринки; 5) ринки, що утворюються; 6) катастрофа; 7) корупція; 8) субстандартні кредити; 9) ООН; 10) спекуляція.

До третього рівня увійшли маргінальні теми, висвітлення яких у медіа становило від 32 % до 10 %. Це: 1) ведмежий ринок1; 2) фі-нансова регуляція; 3) ставка кредиту; 4) ціна запозичень; 5) Бернанке2; 6) кредитна ставка; 7) комерційні банки; 8) фінансова криза; 9) платники податків; 10) диверсифіковані акції; 11) глобальна рецесія; 12) ціни на золо-то; 13) банкрутство; 14) «житлова бульбашка»; 15) платоспроможність; 16) депресія; 17) без-робіття; 18) волатильність ринків.

Вивчаючи пов’язані з кризою теми друго-го і третього рівнів, можна дійти висновку, що вони, хоча й не так впадають в очі пере-січному читачеві, як «топ-теми» першого рівня, є більш інформативними, оскільки саме в новинах цих рівнів вимальовуються глибокі тренди й відчуття небезпеки кризи, що насувається.

1Ринок, який характеризується постійним зни-женням цін на певний період.

2Бен Шалом Бернанке – голова Федеральної ре зервної системи США з лютого 2006 року.



Проаналізувавши тематичний тезаурус першого тижня кризи, який був висвітлений у жовтні 2008 року на сторінках глобальних і національних друкованих медіа, можна виді-лити теми, що за переконанням відповідних медіа глибоко пов’язані із сутністю кризи. Вони подані за обсягом їх висвітлення у пресі: 1) криза запозичень; 2) збиткові ринки; 3) ко-лапс фондів; 4) кредити на межі краху; 5) про-центна ставка; 6) ціна запозичень; 7) характер змін ціни акцій; 8) LIBOR; 9) «бейлаут»; 10) фінансова криза; 11) Бернанке; 12) вола-тильність ринків; 13) ставка кредиту; 14) «жит-лова бульбашка»; 15) відновлена довіра; 16) паніка на фондових біржах; 17) банкрутст-во; 18) Паулсон; 19) похмура економіка; 20) ціни на золото.

Через три роки можна констатувати, що глобальні та національні друковані медіа не могли передбачити у повному обсязі гло-бального характеру кризи – як її фінансового, так і економічного складників. Хоча вже на-прикінці січня 2009 року на саміті в Давосі (Швейцарія) китайський прем’єр-міністр Вен Джибао піддав критиці Сполучені Штати і західні фінансові інститути, говорячи про «не-сталу модель» (unsustainable model) малих за-ощаджень і високого рівня споживання, «сліпу гонитву за наживою» та «відсутність самодис-ципліни» у середовищі фінансових інститутів, так само, як і провал регуляторів у викорис-танні нових фінансових інструментів [11].

У вересні 2010 року у Джексон Хоул (штат Вайомінг, США) відбулися щорічні збори го-ловних банкірів Сполучених Штатів, на яких виступив впливовий економіст із Мері-лендського університету Кармен М. Рейн гард, який спрогнозував високий рівень безробіття, низькі ціни на житло і дуже повільне зростан-ня американської економіки аж до 2017 року.

Менш ніж за два тижні по тому чотири провідні економісти США – професор Йєльсь-кого університету Роберт Шіллер, професор Колумбійського університету Чарльз Каломі-ріс, колишній директор офісу менеджменту президента Барака Обами Пітер Орзаг, фінан-совий консультант і колишній виконавчий директор Solomon Brothers Генрі Кауф ман, а також видатний фінансовий менеджер Вільям Гросс зібралися в редакції журналу Bloomberg Businessweek для дискусії з приводу того, як налагодити американську економіку. Але на-віть такі видатні вчені не могли передбачити ще більшого спаду економіки протягом 2011 року. На запитання про перше завдання американської економіки В. Гросс відповів, що «це робочі місця, робочі місця і робочі місця. І важливо створювати робочі місця для

майбутнього як опозицію існуючим робочим місцям для безпосереднього споживання, які є неконкурентоспроможними у глобальному середовищі. Президент і наступний Конгрес мають зосередитися на тому, аби наша еконо-міка знову була конкурентоспроможною. Ми втратили нашу здатність конкурувати в експорті». А Г. Кауфман додав, що президент і Конгрес «мають виправити нашу конкурен-тоспроможність, чи йдеться про транспорту-вання, освіту або будь-які інші програми». Чи до не найголовнішого висновку, на нашу дум-ку, дійшов професор Р. Шіл лер, коли озвучив проблему морального й соціально-політичного клімату Сполучених Штатів: «Люди дуже роз-чаровані й пригнічені. Вони відчувають, що ця країна їм не належить, що винна у ситуації та мала група багатих людей, яка підкупає уряд та змушує його до таких непопулярних серед народу дій, як «бей лаут» [12].

Отже, осмислюючи висвітлення глобаль-ними та національними медіа глобальної фінансово-економічної кризи як наприкінці 2008 року, так і зараз, можна дійти низки важливих висновків.

1. Висвітлення кризи розпочалося на рік пізніше реальної дати її початку. Наша гіпоте-за щодо кореляції оголошення її початку з виборчим процесом у США аргументована політико-економічними компаративними міркуваннями.

2. За існуючих у США тенденцій америка-ноцентризму та ізоляціонізму в проаналізова-ний нами період преса Сполучених Штатів приділяла несподівано мало уваги кризовим явищам усередині країни (9 %), натомість акцентуючи увагу на провідних країнах За-хідної Європи, Латинської Америки, Азії, а си туація в Африці в контексті кризи не ви-світлювалася взагалі.

3. Більше уваги приділялося кризовим явищам у фінансовій сфері, тоді як соціально-економічні проблеми (особливо ті, що зачіпа-ють більшість населення – безробіття, депре-сія, житлова криза тощо – залишалися друго рядними або третьорядними).

4. Преса приділяла недостатньо уваги морально-психологічному клімату в суспіль-стві, проблемам самопочуття більшості амери-канців, які не належать до еліти, й ті відчули байдужість держави, що призвело до певної апатії населення.

5. Фінансові та економічні друковані ви-дання не змогли оцінити глибину кризи, тим більше спрогнозувати її глобальний за суттю та наслідками характер навіть два роки по тому.

6. Навіть найкращі американські вчені, аналітики та менеджери не виступили



з прогнозами щодо циклічного характеру глобальної фінансово-економічної кризи, що стало очевидним вже в середині 2011 року.

Таким чином, інформація, що з’являється у друкованих медіа, вимагає прискіпливого критичного аналізу, не завжди відображає

реальну ситуацію, а іноді й приховує її. Втім, вони все ж є цінним джерелом інформації, що допомагає глибше розібратись у витоках, при-чинах, сутності, наслідках і перспективах су-часної глобальної фінансово-економічної кризи, та виробити стратегію її подолання.


1. Fine, J. The Small Street Journal / J. Fine // BusinessWeek. – 2006. – December 18. – P. 32.2. Starkman, D. The WSJ Pulitzer Shutout is Bad for the Country / Dean Starkman // Columbia Journalism

Review. – 2010. – April 13. – P. 4.3. Зернецька, О. Стратегії конкурентної боротьби під час глобальної кризи / Ольга Зернецька //

ЄвроАтлантика. – 2010. – № 1. – С. 72–75.4. Зернецька, О. В. Національні антикризові стратегії і громадське телерадіомовлення (досвід США) /

Ольга Зернецька // Економічний часопис – ХХІ. – 2010. – № 3-4. – С. 38–41.5. Pujol, F. Economic Crisis and the Media / F. Pujol [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //

www.univ.es/econom/sport/files/resourcesmodule/@random45…6. Reffing the Recovery // Bloomberg Businessweek. – 2010. – April 25. – P. 6.7. Dickey, C. America Turns Inward / Christopher Dickey // Newsweek. – 2010. –November 1. – Р. 23.8. Bailout [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.allbusiness.com/glossaries/

bailout/4951799-1.html9. Bailout [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.economyhedia.com/wiki/index.php?

title=Bailout10. LIBOR [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/LIBOR11. U. S. Criticized for the Pole in Global Сrisis at Economic Forum [Електронний ресурс]. – Режим дос-

ту пу : http://www.cbc.ca/world/sti=ory/2009/01/davos-economic/htm/12. How to Fix the Economy // Bloomberg Businessweek. – 2010. – September 20–28. – P. 60.


В сучасному світі освіта визнається одним із найважливіших складників функціонування і розвитку суспільства як на міжнародному, так і на національному рівнях. Така позиція заде-кларована у глобальних Цілях тисячоліття Декларації тисячоліття ООН, прийнятій 2000 року, до якої приєдналася й Україна [1]. Така увага до проблем освіти зумовлена новим розумінням рушійних сил і основних ресурсів розвитку людства в сучасних умовах. Людський капітал у національному багатстві світового співтовариства складає 64 %, природний капі-тал – 20 %, а фізичний – лише 16 %. Питома вага людського капіталу в таких високорозви-нених країнах, як Фінляндія, Швейцарія, Німеччина, Японія, США, становить до 80 % національного багатства. Людський капітал є головним продуктивним чинником у створенні новітніх технологій, розвитку виробництв і підвищенні їхньої ефективності, випереджаю-чому розвитку науки, культури, охорони здоров’я, безпеки, соціальної сфери. У розвине-них державах вкладення в освіту, науку, куль-туру, охорону здоров’я перевищують вкладення в обладнання, устаткування, будівлі, споруди.

Це дає вирішальну перевагу в технологічному й інтелектуальному розвитку, а також виперед-жаючому зростанні якості життя населення. Тому сьогодні основний приріст національного багатства визначається передусім умовами, створеними для розкриття людського потенці-алу. А однією з найважливіших умов цього, беззаперечно, є освіта.

Стратегічна важливість освіти протягом життя ще у 2000 році була визначена інститу-тами Європейського Союзу. Особливо наголо-шувалась роль безперервної освіти в економі-ці знань, у зв’язку із чим було визначено наступні цілі: поліпшення якості й ефектив-ності освітніх систем у ЄС; забезпечення ши-рокого доступу до систем освіти; відкритість систем освіти для оточення і для світу [2].

Соціальні й економічні зміни, що тривають, непередбачуване майбутнє призводять до того, що у людини більше немає можливості замолоду визначати свій життєвий шлях і далі без коригування реалізовувати цей план. Також не існує якогось рівня освіти, на якому можна спинитись. Навпаки, будь-який рівень освіти повинен розглядатися як відправний

УДК 37.014.5

ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ КОНЦЕПЦІЇ ОСВІТИ ПРОТЯГОМ ЖИТТЯ:

ЧИННИКИ І МЕХАНІЗМИ

Карпенко Микола Миколайович,Карпенко Микола Миколайович,кандидат філософських наук, старший науковий співробітниккандидат філософських наук, старший науковий співробітник

На основі аналізу європейського та світового досвіду формування і розвитку сис-теми освіти протягом життя визначено головні завдання, переваги та проблемні аспек-ти такої освіти. Запропоновано комплекс заходів для сприяння формуванню системи освіти протягом життя в Україні.

Ключові слова: людський капітал, неформальна освіта, навчання протягом життя, суспільство знань.




пункт подальшого навчання, елемент процесу безперервної освіти, яка стає одним із пріори-тетних факторів об’єднання людства на основі певних ціннісних підстав і цільових орієнти-рів. Безперервність виступає в сучасному культурно-освітньому контексті як ідея, прин-цип навчання, якість освітнього процесу, умова становлення людини.

За останні десятиліття кардинально зміни-лася система генерації й передачі знань, а їх обсяг багаторазово зріс. Сьогодні не можна за один раз, навіть за 5-6 років, підготувати люди-ну до професійної діяльності на все життя. Нині щорічно оновлюється близько 5 % теоре-тичних і 20 % професійних знань. Прийнята у США одиниця виміру старіння знань фахів-ця – період «напіврозпаду» компетентності, тобто зниження її на 50 % внаслідок появи но-вої інформації, показує, що в багатьох професі-ях цей період настає менш ніж через 5 років, тобто часто раніше, ніж закінчується навчання. Вирішення проблеми полягає в переході до освіти протягом життя, де базова освіта періо-дично доповнюється програмами додаткової й організується не як кінцева, завершена, а лише як основа, фундамент. Це вимагає, щоб людина на студентській лаві, крім отримання знань у вузькій професії, розвивала свої здатності до навчання протягом усього професійного життя, навички комунікації, адаптивності, самовдос-коналення, організаційної та групової ефектив-ності й низку інших якостей.

Для визначення категорії безперервної освіти використовується низка термінів. У сучасній літературі можна зустріти такі: «осві-та дорослих» (adult education); «продовжена освіта» (continuing education); «подальша осві-та» (further education); «відновлювана освіта» (recurrent education) як освіта протягом усього життя шляхом чергування навчання з іншими видами діяльності, головним чином із робо-тою; «перманентна освіта» (permanent edu-cation); «освіта протягом життя» (lifelong education); «навчання протягом життя» (lifelong learning). У кожному із цих термінів зроблено акцент на певній стороні явища, але загальною є ідея довічної незавершеності освіти для дорослої людини.

Проблематику безперервної освіти можна умовно розділити на дві основні сфери. Перша пов’язана з побудовою системи безперервної освіти як частини соціальної практики (соціально-освітній аспект). Друга – із про-цесом засвоєння людиною нового життєвого, соціального, професійного досвіду. Саме тому в другій половині 1990-х у сфері освіти дорос-лих було проголошено сполучення принципів безперервності та навчання протягом життя і

формування суспільства знань. Тим самим було зроблено спробу закріпити в суспільній свідомості розуміння взаємної відповідаль-ності суспільства, держави й особистості за розвиток освітніх процесів.

Серед функцій безперервної освіти виді-ляють:

розвиваючу (задоволення духовних запи- –тів особистості, потреб творчого зростання);

компенсуючу (заповнення пробілів у ба- –зовій освіті);

адаптивну (оперативна підготовка й пе- –репідготовка в умовах мінливої виробничої й соціальної ситуації);

інтегруючу в незнайомий культурний –контекст;

ресоціалізації (повторної соціалізації). –У змісті безперервної освіти прийнято ви-

діляти три основні значимі компоненти, пов’язані з навчанням дорослого населення:

1) навчання грамотності в широкому сенсі, включаючи комп’ютерну, функціональну, со-ціальну тощо;

2) професійне навчання, що включає про-фесійну підготовку, перепідготовку, підви-щення кваліфікації (job qualification);

3) загальнокультурну додаткову освіту, не пов’язану із трудовою діяльністю (life quali-fi cation).

Європейська Комісія об’єднала різні освіт-ні й навчальні ініціативи в єдину Програму навчання протягом життя (Lifelong Learning Programme). Ця Програма прийшла на зміну програмам професійного та дистанційного навчання, які існували до 2006 року.

Навчання протягом життя передбачає зростання інвестицій у людей і знання, на-буття основних навичок, включаючи цифрову грамотність, розширення можливості для ін-новаційної, гнучкішої форми навчання. Воно охоплює все цілеспрямоване навчання, фор-мальне чи неформальне, з метою розширення знань, поліпшення навичок і компетентності. Мета полягає в тому, щоб забезпечити людей будь-якого віку рівним і відкритим доступом до якісного навчання.

Рада Європи затвердила навчання протя-гом життя як один з основних компонентів європейської соціальної моделі. Таке навчан-ня не обмежується лише сферою освіти; воно також є критичним фактором у сферах зайня-тості й соціального забезпечення, економічно-го зростання і конкурентоспроможності [3].

Європейська стратегія зайнятості (European Em ployment Strategy), погоджена 22 липня 2003 року, визначила керівні принципи полі-тики розвитку навчання протягом життя [4]. Ці принципи закликають країни ЄС звернути


Карпенко М. М.

увагу на дефіцит високоефективної робочої сили і заохочують їх здійснювати всебічні стратегії навчання протягом життя, щоб озброїти громадян навичками, необхідними в сучасній економіці. Керівні принципи визна-

чають необхідність збільшення інвестицій у людські ресурси, особливо через навчання дорослих на підприємствах.

Стан розвитку освіти протягом життя по-стійно перебуває в центрі уваги різноманітних

Таблиця 1Макропруденційні індикатори, розроблені ЄЦБ

№ з/п Країни

Жінки Чоловіки Загалом

2003 2007 2003 2007 2003 2007

А ЄС 9,1 10,6 7,9 8,8 8,5 9,7

В Європейський регіон 6,6 8,8 6,4 8,0 6,5 8,4

1. Швеція 35,4 38,3 28,4 26,0 31,8 32,0

2. Данія 27,4 34,2 21,0 24,2 24,2 29,2

3. Ісландія 34,1 33,7 25,0 22,4 29,5 27,9

4. Велика Британія 30,9 31,2 22,7 22,0 27,2 26,6

5. Фінляндія 26,2 27,5 18,6 19,4 22,4 23,4

6. Швейцарія 24,0 23,4 25,3 21,7 24,7 22,5

7. Норвегія 18,0 18,9 16,2 17,1 17,1 18,0

8. Нідерланди 16,8 17,0 16,1 16,1 16,4 16,6

9. Словенія 14,7 16,1 12,0 13,5 13,3 14,8

10. Австрія 8,6 14,0 8,6 11,6 8,6 12,8

11. Іспанія 5,1 11,5 4,3 9,3 4,7 10,4

12. Кіпр 8,5 8,6 7,1 8,1 7,9 8,4

13. Німеччина 5,6 7,6 6,4 8,0 6,0 7,8

14. Ірландія 6,8 9,0 5,1 6,2 5,9 7,6

15. Франція 7,2 7,9 7,0 7,0 7,1 7,4

16. Бельгія 6,9 7,4 7,0 7,0 7,0 7,2

17. Латвія 10,0 9,3 5,4 4,6 7,8 7,1

18. Естонія 8,2 9,3 5,0 4,6 6,7 7,0

19. Люксембург 6,1 7,4 6,8 6,5 6,5 7,0

20. Італія 4,8 6,6 4,2 5,9 4,5 6,2

21. Мальта 3,6 5,7 4,7 6,4 4,2 6,0

22. Чехія 5,4 5,9 4,8 5,5 5,1 5,7

23. Литва 4,7 6,8 2,8 3,6 3,8 5,3

24. Польща 4,9 5,5 3,9 4,7 4,4 5,1

25. Португалія 3,4 4,5 3,0 4,4 3,2 4,4

26. Словаччина 3,9 4,3 3,5 3,4 3,7 3,9

27. Угорщина 4,9 4,1 4,0 3,0 4,5 3,6

28. Хорватія 1,9 2,8 1,8 3,1 1,8 2,9

29. Греція 2,7 2,1 2,6 2,2 2,6 2,1

30. Туреччина 0,7 1,2 1,7 1,8 1,2 1,5

31. Болгарія 1,4 1,3 1,1 1,4 1,3 1,3

32. Румунія 1,2 1,4 1,1 1,2 1,1 1,3



європейських інститутів. Зокрема регулярно проводяться відповідні статистичні дослі-дження. В одному з останніх для отримання статистичних даних щодо навчання протягом життя цільова група включає людей у віці між 25 і 64 роками та обмежується періодом чоти-рьох тижнів перед опитуванням. Дані наведе-ні за оглядом Quality Report on the European Union Labour Force Survey 2007 [5].

Значну увагу проблемі розвитку системи ос віти протягом життя приділяють традиційні

ос вітні заклади. Так, у звіті Асоціації європейсь ких університетів (EUA), яка пред-ставляє близь ко 800 вищих навчальних закла-дів, про тенденції 2010 року «Декада змін у європейській вищій освіті» [6] підкреслюється, що можливість одержання освіти повинна роз-глядатися в контексті безперервної освіти. В документі наголошено, що вищі навчальні заклади Європи і національних урядів мають об’єднати свою політику в цій сфері з метою створення на основі широкого партнерства,

Таблиця 2

Продовжене професійне навчання

№ з/п Країни

Підприємстваз ППН,

% від усіхпідприємств

Працівники,які задіяні

в програмах ППН,%

Вартість ППН,% загальної

вартостіробочої сили

Витраченийпрацівниками час на ППН,

години

ЄС 60 33 1,6 9

1. Бельгія 63 40 1,6 12

2. Болгарія 29 15 1,1 4

3. Чехія 72 59 1,9 14

4. Данія 85 35 2,7 10

5. Німеччина 69 30 1,3 9

6. Естонія 67 24 1,6 7

7. Греція 21 14 0,6 3

8. Іспанія 47 33 1,2 9

9. Франція 74 46 2,3 13

10. Італія 32 29 1,3 7

11. Кіпр 51 30 1,3 7

12. Латвія 36 11 0,8 3

13. Литва 46 15 1,2 5

14. Люксембург 72 49 2,0 16

15. Угорщина 49 16 2,6 6

16. Мальта 46 32 1,8 11

17. Нідерланди 75 34 2,0 12

18. Австрія 81 33 1,4 9

19. Польща 35 21 1,3 6

20. Португалія 44 28 1,1 7

21. Румунія 40 17 1,1 5

22. Словенія 72 50 2,0 14

23. Словаччина 60 38 1,8 12

24. Фінляндія 77 39 1,5 10

25. Швеція 78 46 2,1 15

26. Велика Британія 90 33 1,3 7

27. Норвегія 86 29 1,3 9



у тому числі й з роботодавцями, доступного, гнучкого та прозорого навчання. У грудні 2008 року Асоціація опублікувала Хартію без-перервної освіти, в якій проголошено такі за-вдання:

1) включити концепції розширення досту-пу до безперервної освіти в стратегії своїх на-вчальних закладів;

2) надавати навчання й знання різним групам студентів;

3) адаптувати програми навчання й зроби-ти їх такими, щоб вони залучили ширші про-шарки суспільства й дорослих учнів;

4) надавати відповідні інструкції й кон-сультаційні послуги;

5) враховувати раніше отримані знання;6) вважати безперервну освіту частиною

культурного рівня;7) зміцнити зв’язок між дослідженнями,

навчанням та інноваціями в перспективі без-перервної освіти;

8) проводити реформи для створення гнуч-кого й творчого середовища навчання для всіх студентів;

9) розвивати партнерські відносини на місцевому, регіональному, національному й інтернаціональному рівнях з метою надати привабливі програми безперервної освіти [7].

У 2007 році відсоток людей віком від 25 до 64 років, задіяних у різноманітних формах навчання протягом життя, у межах ЄС стано-вив 9,7 %. Це на 1,2 % більше ніж у 2003 році. Серед жінок цей відсоток вищий, ніж серед чоловіків – 10,6 % та 8,8 % відповідно. Най-біль ший відсоток задіяних у різних формах навчання протягом життя громадян у Швеції,

Данії, Великій Британії та Фінляндії – від 23 % до 32 %. Найнижчі показники у Болгарії та Румунії – менше 2 % [8] (табл. 1).

Відсоток підприємств, які забезпечили на-вчання своїм працівникам, коливається від 21 % у Греції до 90 % у Великій Британії і скла-дає 60 % в середньому по ЄС. Позитивна дина-міка спостерігається в більшості країн, що ос-тан німи роками приєдналися до ЄС. Про дов-жене професійне навчання (ППН) у межах підприємств найрозвиненіше у Німеччині, Великій Британії, Австрії, Данії, Нідерландах, Італії та Франції, де воно охоплює понад 50 % підприємств, тоді як у більшості інших країн ЄС – не більше 10 % [8] (табл. 2).

Дуже показовою є кореляція між рівнем попередньої освіти та ступенем залучення до навчання дорослого населення віком від 25 до 64 років, що свідчить про більші можливості й більшу схильність до продовження навчан-ня людей з вищим рівнем попередньої освіти [8] (рисунок).

Освіта протягом життя у всьому світі, осо-бливо в розвинених країнах, стає дедалі важ-ливішою сферою освітніх послуг. На сьогодні існують три основні види освіти:

формальна освіта – – початкова, загальна середня, середня професійна, вища, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура та докто-рантура), підвищення кваліфікації й перепід-готовка фахівців і керівників з вищою і серед-ньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації та професійної перепідготовки;

неформальна освіта – – професійно спря-мовані й загальнокультурні курси навчання, в тому числі інтенсивного, в центрах освіти до-рослих, у лекторіях товариства «Знання», по телебаченню тощо;

інформальна освіта – (освіта за межами стандартного освітнього середовища) – індиві-дуальна пізнавальна діяльність, що супрово-джує повсякденне життя, реалізується за раху-нок власної активності індивідів (спілку вання, читання, відвідування установ культури, подо-рожі, користування засобами масової інформа-ції тощо). При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві фактори свого розвитку.

За цілями, які ставляться й реалізуються в системі неперервної освіти, її умовно можна поділити на три складники.

1. Додаткова професійна освіта сприяє формуванню професійної основи кадрового потенціалу сучасної високотехнологічної економіки. Споживачами її послуг є соціально адаптована частина населення, яка послідовно отримує освіту на всіх її рівнях.

з попередньою вищою освітоюз попередньою середньою освітоюз попередньою початковою освітою

0

10

20

30

40

50

60

Офіційнаосвіта

Неформальнаосвіта

Інформальнаосвіта

8,5

16,4

30,9

34,1

55,2

1,4 5,

2

6,5 18

,4

Рис. Кореляція рівня попередньої освіти дорослого населення країн ЄС із залученістю до різних форм здобуття освіти, %



2. Освіта, спрямована на адаптацію та реа-білітацію соціальних і професійних груп, не-здатних самостійно пристосуватися до швид-козмінного соціального середовища. До цієї підсистеми залучаються також громадяни, які через різні причини не мають доступу до фор-мальної системи професійної освіти, що створює для них загрозу десоціалізації.

3. Освіта, що забезпечує задоволення різно-манітних індивідуальних освітніх потреб гро-мадян, наприклад мовну підготовку, отриман-ня психологічних, культурологічних та інших знань, комунікативних навичок, спеціальних умінь.

До формалізованих структур додаткової професійної освіти примикають неформальні (тренінгові групи, підготовка й перепідготовка на підприємствах тощо). Іноді останні діють на базі перших, а частіше утворюються нефор-мально, як правило, на короткий термін. До цієї системи також примикає відкрита освіта у різних її формах і дистанційне навчання. Ефективним його інструментом зокрема є корпоративні університети, що забезпечують чергування одержання фундаментальних знань із практичною діяльністю.

Розвиток безперервної освіти дозволяє створювати умови для формування гнучких освітніх траєкторій і вирівнювання доступу до якісної освіти на всіх рівнях освітньої системи, забезпечує набір освітніх послуг, що відпові-дають динамічному розвитку потреб особис-тості, суспільства, економіки.

Зростаюче різноманіття пізнавально-інформаційних запитів різних верств населен-ня неможливо задовольнити в рамках існую-чих форм традиційної освіти. Загострюється проблема невідповідності сформованої систе-ми освіти новим потребам суспільства та лю-дини. Це вимагає іншого підходу до організації масової освітньої діяльності дорослих – на-вчання має відповідати різнорівневим інтере-сам і можливостям громадян, органічно впи-суватися в їхній спосіб життя, враховувати специфіку запитів того чи іншого контингенту й навіть окремих груп населення. Процеси безперервної освіти розуміються тепер не тільки як «навчання протягом життя» (lifelong learning), але і як «навчання шириною в життя» (lifewide learning). Останнє акцентує увагу на розмаїтості видів освіти (формальній, неформальній, інформальній), які супрово-джують будь-яку сферу життєдіяльності су-часної людини.

Освіта протягом життя підвищує рівень загальних знань і розширює можливості учас-ті громадян у культурній, соціальній і полі-тичній діяльності країни. Вона повинна зро-

бити внесок у подальшу демократизацію суспільства, а також сприяти посиленню по-зиції людини у професійній діяльності.

У цих умовах необхідний новий погляд на роль і значення неперервної освіти, яка відпо-відає сучасним потребам. Неформальна освіта, хоча й може плануватися «згори», але реально виникає та здійснюється тільки як відповідь на конкретний освітній запит «знизу». При цьому активність учнів підтримується «зсере-дини» за рахунок реалізації їхніх актуальних інтересів і потреб.

Поняття неформальної освіти дорослих частково збігається з такими поняттями, як «додаткова» і «продовжена» освіта. Однак саме неформальна освіта, як ніяка інша, без-посередньо відображає й задовольняє осо-бистісні потреби й запити індивідуума, мобі-лізуючи його природну здатність до само-вдосконалення та духовного зростання. Таким чином, створення системи неформальної освіти може забезпечити умови для самореа-лізації кожної особистості, морального вдо-сконалення за рахунок надання широких можливостей у виборі напряму й форм освіт-ньої діяльності як у професійній сфері, так і в різних сферах дозвілля.

Назріла необхідність розробки теоретично обґрунтованих, практично значимих і пере-конливих концептуальних підходів до органі-зації системи неперервної освіти в Україні. Однією з найістотніших проблем її становлен-ня є подолання стереотипу сприйняття нефор-мальної освіти як недостатньо важливої та не-суттєвої. Нерозуміння специфіки неформальної освіти та її соціального потенціалу (порівняно із традиційною шкільною або вищою) поро-джується недостатньою увагою до вивчення проблем освіти дорослих. Необхідно в масшта-бах країни проаналізувати діяльність сформо-ваної сфери нетрадиційних видів і форм освіт-ньої діяльності дорослих. Це дозволить виявити специфіку неформальної пізнавальної та навчальної діяльності різного контингенту дорослих, мотиваційні особливості й механізми самоорганізації цієї діяльності.

На жаль, в Україні освіта протягом життя перебуває у зародковому стані, будь-яка системність практично відсутня. Закон України «Про позашкільну освіту» жодним чином не вирішує цієї проблеми, оскільки не врегульовує питання її інтеграції в загаль-ну освітню систему країни, залишаючи осто-ронь ключові проблеми забезпечення та контролю якості й визнання неформальної освіти. Не існує офіційної статистики із цьо-го питання, відсутні спеціальні концепції та програми.



Навчання протягом життя виходить на чільні позиції у світових освітніх процесах – це диктується базовими тенденціями сучас-ного розвитку людства. Тому для України вкрай важливо найближчим часом вжити ді-євих заходів для подолання відставання у цій сфері. Навчання протягом життя на націо-нальному рівні має бути визначене як повно-правне освітнє поле з відповідною увагою до контролю й перевірки якості та забезпечен-ням визнання різноманітних форм освіти. На часі розробка Концепції та Програми розви-тку в Україні системи освіти протягом життя, в яких потрібно визначити низку ключових моментів.

1. Визначення моделей для оцінки й визнан-ня попереднього навчання.

2. Зв’язок національних моделей для ви-знання попереднього навчання з європей-ською структурою кваліфікацій, збільшення порівнянності й прозорості.

3. Створення критеріїв та механізмів ви-знання й утвердження неформальних видів освіти.

4. Визначення основних навичок і ключо-вих компетенцій. Скорочення істотних роз-ходжень із країнами ЄС у сфері основних на-вичок і ключових компетенцій.

5. Підготовка персоналу для системи на-вчання протягом життя за такими напрямами діяльності:

викладання; –управління; –науково-аналітичне забезпечення; –використання новітніх технологій; –планування навчальних програм; –підтримка (технічна, адміністративна, –

організаційна).За умови достатнього розвитку освіта про-

тягом життя може стати вагомим чинником позитивного впливу на соціально-економічне середовище. Не менш важливо й те, що кон-цепція lifelong learning має потужний етичний, гуманістичний заряд. В її основі – такі ціннос-ті, як пізнання, дослідницький дух, розвиток особистості й суспільства [9, с. 16–19]. Без-умов но, її реалізація вимагає, щоб у суспіль-стві сформувалися певні умови. Насам перед необхідно, щоб держава визнавала всі можли-ві форми, формати й методи навчання, а не тільки формальну освіту. Важливо, щоб в Україні сформувалася загальна культура на-вчання – щоб воно цінувалося, заохочувалося й було доступним усім бажаючим, щоб на-вчання дорослих стало невід’ємною частиною трудових відносин.


1. Декларація тисячоліття Організації Об’єднаних Націй / Верховна Рада України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=995_621&p=1310540492721179

2. Education and training in Europe : diverse systems, shared goals for 2010 / European Students’ Union [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.eua.be/Libraries/Newsletter/Lesley_Wilson_EUA-_G8_university_summit_PPT.sflb

3. Making a European area of lifelong learning a reality / European Commission [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ec.europa.eu/education/

4. European Employment Strategy / European Commission [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ec.europa.eu/social/main.jsp? catId=101&langId=en

5. Quality Report on the European Union Labour Force Survey 2007 / European Commission [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_OFFPUB/KS-RA-09-015/EN/KS-RA-09-015-EN.PDF

6. A decade of change in European Higher Education / European University Association [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.eua.be/Libraries/Newsletter/Lesley_Wilson_EUA-_G8_university_summit_PPT.sflb

7. European universities’ charter on lifelong learning / European University Association [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.eua.be/typo3conf/ext/bzb_securelink/pushFile.php? cuid=1663&file= file admin/user_upload/files/Publications/EUA_Charter_Eng_LY.pdf

8. Adult education trends and issues in Europe / European Commission [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ec.europa.eu/education/pdf/doc268_en.pdf

9. Carlsen, A. Lifelong learning and the socio-economic context of education for sustainable development : a new role for the university / Arne Carlsen // Lifelong Education : Lifelong education for sustainable education : Works of international cooperation – V. 8 / arr. N. A. Lobanov ; sci. ed. N. A. Lobanov, V. N. Skvortsov ; Leningr. St. Univ. n. a. A. S. Pushkin, Res. Inst. soc.-econ. аnd ped. probl. of LLL. – SPb. : LSU n. a. A. S. Pushkin, 2010. – P. 16–19 p.



Проблема взаємодії церков, релігійних організацій та світської школи набула широ-кого розголосу на початку 1990-х і відтоді активно обговорюється в українському сус-пільстві. Проблема складна, неоднозначна та суперечлива. Ні в середовищі експертів, ні серед політиків та законодавців, ні на рівні громадської думки не спостерігається одно-стайності її розуміння. Все це закономірно продукує цілий спектр точок зору, позицій, інтерпретацій.

Традиційні церкви виступають за погли-блене зближення духовної та світської освіти, яке не виключає фінансової підтримки з боку держави освітніх програм і курсів, ініційова-них конфесіями, та навіть бюджетного утри-мання служителів культу. На користь тісної співпраці держави і релігійних об’єднань у царині освіти останні висувають принаймні два аргументи.

1. Причетність церков до освітньо-виховної діяльності має давні історичні корені, адже в Україні формування національної системи освіти якщо і не проходило під церковним впливом, то відбувалося у тісному зв’язку з місцевою релігійною культурою.

2. Сучасне секулярне суспільство з прита-манним йому культом споживацтва вельми зашкодило розвиткові високоморальної, духо-вно зрілої особистості. Тому без ренесансу у духовній царині не обійтися. «Відродженням духовності в суспільстві повинна займатись перш за все Церква. Бо саме вона володіє засо-бами впливу на людину та її внутрішній світ… Бо джерелом відродження духовності є тільки Бог» [1, с. 511]. Свою місію церква має здій-снювати шляхом навчання і виховання молоді

у дусі загальнолюдських цінностей, відтак працювати разом зі школою.

Водночас трапляється, що окремі функціо-нери від релігії вдаються до відверто клери-кальних заяв, вимагаючи привести навчальні програми, затверджені Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, у відповід-ність із теологічною доктриною креаціонізму. При цьому навіть погрожують: «Якщо нас не пустять у школу через парадний вхід, ми знайдемо запасні двері» [2, с. 94].

Не спостерігається одностайності поглядів на проблему й у світському середовищі. Так, екс-президент України Леонід Кучма на по-чатку 1999 року під час зустрічі з керівниками релігійних організацій резюмував: «Сьогодні суспільство більшою мірою готове до того, щоб у школі викладався Закон Божий, я чо-гось у цьому переконаний» [3, с. 45]. Його на-ступник Віктор Ющенко перевів цю ідею у практичну площину, доручивши тодішньому Міністерству освіти і науки забезпечити ви-кладання «Етики віри» в загальноосвітніх школах з 1 вересня 2005 року.

Натомість висновки науковців і дотичних до конфесійної тематики журналістів щодо введення релігійної складової в навчально-виховний процес є стриманішими і критичні-шими. Так, доктор політології О. Шуба стверджує, що «запровадження викладання релігійних дисциплін у загальноосвітніх шко-лах не повною мірою узгоджується із поло-женнями та нормами чинного законодавства України в частині дотримання принципів стосовно відокремлення школи від церкви, світськості освіти та її незалежності від релі-гійних організацій» [4, с. 166-167]. Коментуючи

УДК 37.014.525

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯСИСТЕМ РЕЛІГІЙНОЇ ОСВІТИ

У КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

Токман Володимир Валерійович,Токман Володимир Валерійович,кандидат філософських науккандидат філософських наук

Розглянуто питання взаємодії духовної та світської систем освіти. Вказано на від-сутність єдиного погляду на проблему в українській науковій і суспільно-політичній думці. Проаналізовано західноєвропейський досвід правового забезпечення та прак-тичної організації релігійного навчання у школах.

Ключові слова: духовна освіта, світська освіта, релігійне навчання, секулярність, лаїчність.


Токман В. В.

ініціативу Віктора Ющенка про запроваджен-ня у школах курсу «Етика віри», оглядач тиж-не вика «Дзеркало тижня» К. Щоткіна запро-понувала тлумачити даний крок як суто полі тичне рішення, яке вдовольняє усіх, окрім споживача: держава отримує шанс заручитися підтримкою найвпливовіших релігійних орга-нізацій, у школи з’являється нагода отримати додаткові бюджетні кошти на реалізацію ново-го проекту, перед церквами відкривається «можливість увійти все-таки в процес держав-ного будівництва, закріпити свій «особливий статус», а заодно зайнятися непрямою релігій-ною агітацією, підспудно формуючи із сьогод-нішніх школярів завтрашніх парафіян за гроші платників податків» [5].

Плюралізм підходів щодо зближення духо-вної та світської систем освіти через контра-версійність, що інколи має місце, ускладнює вироблення чіткого уявлення про сутність проблеми, перешкоджаючи тим самим її успішному і якомога швидшому розв’язанню.

За роки незалежності України у напрямі інтеграції релігійної складової в загальнонаціо-нальний освітній простір відбулися такі зру-шення: викладання дисциплін морально-духовного спрямування у загальноосвітніх школах; відродження філософсько-теоло гіч-ного факультету у Чернівецькому університе-ті (1993 р.); відкриття Українського католиць-кого університету (2002 р.); акредитація бого слов’я та внесення його до переліку спеці-альностей, за якими захищаються дисертації на здобуття наукових ступенів кандидата і доктора наук, присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань (2010 р.); наміри Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України внести професію вчителя християн-ської етики до загальнодержавного класифі-катора професій (2011 р.).

Незважаючи на викладені факти, пробле-му включення релігійної складової у націо-нальну освітню систему врегульовано лише частково та й то здебільшого шляхом само-організації спільноти. Очевидним є зволікан-ня з кодифікацією суспільних запитів, втіле-них у безпосередніх життєвих реаліях; має місце різне трактування правової норми сто-совно відокремлення церков і релігійних ор-ганізацій від держави різними законодавчими актами; існують завищені претензії суб’єктів конфесійного простору щодо питання збли-ження світської школи і релігії. Отож, зали-шається ще достатньо моментів, які потребу-ють вирішення, зокрема питання правового характеру.

У контексті пошуку оптимальних варіантів зближення двох освітніх систем варто зверну-

тися до європейського досвіду, особливості якого розглянемо далі.

Відразу зауважимо, що європейський до-свід не є уніфікованим, універсальним фено-меном. Йому притаманне розмаїття форм, що визначаються національними і регіональними межами. Як зазначає французький дослідник релігії Жан-Поль Віллем, «кожна національна (або регіональна) ситуація являє собою, на-справді, цілий окремий світ, що може бути об’єктом поглибленого вивчення» [6, с. 139]. Для розуміння ставлення європейських шкільних систем до релігії важливим є факт втрати державою тотального контролю над навчально-виховним процесом. У більшості країн Західної Європи організація шкільної справи склалася в результаті непростих до-мовленостей та угод між державними інститу-ціями, громадянськими об’єднаннями, церк-вами, навіть родинами. Це означає, що межі та способи включення релігійної компоненти в систему освіти визначаються як визнанням соціалізуючої ролі конфесійного чинника, так і місцем тих чи інших віросповідних традицій у державотворчому й культурному поступі певних спільнот.

Проілюструємо цю тенденцію прикладами конкретних країн.

У Німеччині офіційна релігія відсутня. Церква законодавчо відокремлена від держа-ви, яка дотримується позиції світоглядного нейтралітету стосовно існуючих релігійних традицій. Однак це зовсім не перешкоджає німецькій державі бути свідомою внеску цер-ков (передусім Католицької та Лютеранської) у заснування Республіки та ствердження де-мократії, шанувати морально-ціннісне спря-мування їхньої соціальної діяльності. Від даю-чи належне громадському служінню конфесій, держава активно співпрацює з ними у різних сферах суспільного життя, в тому числі й ос-віт ній. Педагогічні наміри церков були закрі-плені на конституційному рівні. Так, пункт 3 статті 7 Основного Закону Ні меч чини пропи-сує обов’язковість релігійного навчання у державних загальноосвітніх закладах: «Ви кла-дання релігії у державних школах, за винятком неконфесійних, обов’яз кове. Без шко ди для права нагляду з боку держави релігійна освіта здійснюється відповідно до принципів релігій-них спільнот» [7, с. 155].

Втім, доступ до школи мають не всі конфе-сійні об’єднання Німеччини, а лише ті, що є суб’єктами публічного права. Це Католицька і Лютеранська церкви та громади ортодоксаль-ного іудаїзму, які умовно називають «тради-ційними конфесіями». В окремих землях корпорацією публічного права визнається



Православна церква, також розглядається питання про наділення спеціальним статусом мусульманської меншини, яка зростає щоріч-но. Віросповідання – суб’єкти публічного права – реально користуються низкою приві-леїв, один із яких – можливість безперешкод-но реалізовувати свої освітні проекти з релі-гійного навчання й теології.

Показово, що викладачів релігії в Німеччині готують державні вузи. Проте дипломований фахівець не має права викладати без відповід-ної згоди з боку церкви. Він повинен пройти спеціальну співбесіду. Церква може відхилити кандидатуру викладача через його особисте життя і моральні якості. У разі дефіциту педа-гогічних кадрів релігійна організація має можливість направити у школу священика (за погодженням з місцевою владою) або підготу-вати спеціаліста у власному навчальному за-кладі за державний кошт. Церкви володіють правом спостерігати за діяльністю викладачів релігії та піклуватися про підвищення їхньої кваліфікації. Задля цього в Німеччині існує розвинена система інституцій підвищення кваліфікації працівників освіти, низка з яких знаходиться у віданні Католицької та Лютеранської церков.

Незважаючи на обов’язковість релігійного навчання, учні володіють правом вибору. У разі заяви батьків (опікунів) дитини, які при-ймають рішення за неї до досягнення 12-річ-ного віку, вона може не відвідувати уроки ре-лігії. Як альтернатива таким школярам, як правило, пропонують дисципліни етичного спрямування. Особливо популярні вони у Східній Німеччині, де секулярна свідомість ще не зовсім призвичаїлася до соціалізуючої місії релігії.

Є в Німеччині і власне церковні школи. Церква загалом користується особливою дові-рою держави, гарантує дотримання державних освітніх стандартів і має право видавати атес-тати державного зразка.

У Великій Британії релігійне навчання за останні 60 років еволюціонувало від надмірної артикуляції уваги на християнській традиції до визнання мультикультурності людського досвіду. Закон про освіту 1944 року пов’язував навчально-виховний процес із ціннісним по-тенціалом християнства. Він же регламенту-вав існування двох типів віросповідних шкіл:

1) підтримуваних державою (voluntary-aided school), де 2/3 освітніх курсів забезпечу-ється церквою, а 1/3 – державою. Фінан су-вання подібних закладів здійснюється спільно обома інституціями;

2) контрольованих державою (voluntary-controlled school), де 2/3 освітніх курсів забез-

печує держава, 1/3 – церква; утримання таких шкіл повністю покладається на державу, хоча й не виключаються інші джерела матеріальної підтримки.

У неконфесійних громадських і приватних школах також передбачено викладання релігії, при цьому мають місце регіональні відміннос-ті у виборі відповідних курсів.

Закон про освіту 1944 року містив певний компроміс: церква допускала державне втру-чання у діяльність віросповідних освітніх за-кладів, натомість держава запроваджувала обов’язковість релігійного навчання. Стат-тя 25 визначала таке: «У всіх школах, як цер-ковних, так і державних, навчання щоденно розпочинається з богослужіння. А також у всіх школах, як церковних, так і державних, учні отримують релігійну освіту» [8].

У 1988 році продовжилося реформування освітньої системи Великої Британії. Його ціль – вирішити спірні питання, що виникли в царині освіти після 1944 року. Відповідним законом шкільна програма поділялася на три частини:

1) спеціальні предмети (англійська мова, математика, фізика);

2) основні предмети (історія, географія, музика, мистецтво, фізичне виховання);

3) фундаментальні предмети (релігійне навчання).

Право Міністерства освіти визначати про-граму, цілі, форму іспитів для різних дисци-плін не поширювалося на уроки релігії, однак релігійне навчання за статусом прирівнювало-ся до предметів основної групи.

Закон 1988 року про реформу освіти ви-магав, щоби шкільний курс був гнучким і всеохоплюючим. Незважаючи на домінування в країні релігійних традицій християнського спрямування, він повинен розкривати вчення і практики інших віросповідань, представле-них у британському суспільстві (іудаїзм, іс-лам, індуїзм, буддизм, сикхізм). За словами Ж.-П. Віллема, «у Великій Британії наявне піклування про відкритість релігійного на-вчання в школі дійсному плюралізмові бри-танського суспільства» [6, с. 153]. Інакше ка-жучи, основна увага на уроках релігії приділяється тому, щоб дати учням можли-вість зрозуміти поліконфесійність оточуючого середовища, шляхом критичного осмислення сформувати власний світогляд. Таким чином, є підстави стверджувати, що релігійне навчан-ня у Сполученому Королівстві, зазнаючи внутрішньої секуляризації, останніми роками розвивається на релігієзнавчих засадах.

У Бельгії за організацію системи освіти і виховання відповідають три спільноти –


Токман В. В.

французька, фламандська та німецька, які й утворили бельгійську націю. Стаття 24 Кон с-ти туції стверджує: «Спільнота організовує освіту, яка є нейтральною. Нейтральність пе-редбачає, зокрема, повагу філософських, ідео-логічних і релігійних поглядів батьків та учнів. Школи, організовані державною владою, на-дають аж до завершення обов’язкового шкіль-ного навчання вибір між однією з визнаних релігій і викладанням неконфесійної моралі… Всі учні, які проходять обов’язкове шкільне навчання, мають право на духовну і релігійну освіту за рахунок спільноти» [9].

Бельгійські діти починають знайомство з азами релігії з 2,5 років. Це відбувається у ви-гляді молитов, малюнків, книг-розмальовок, ігор у початковій школі (у Бельгії немає дит-садків), яка існує окремо від старшої школи. Шкільні заклади країни поділяються на чоти-ри категорії: 1) муніципальні; 2) громадські; 3) спеціальні; 4) церковні. У перших трьох типах шкіл учні мають можливість обирати між відвідуванням уроків католицизму, ісла-му, іудаїзму, протестантизму. У разі позакон-фесійності школярів їм пропонуються уроки моралі, мета яких – ознайомити дітей із за-гальнолюдськими моральними цінностями. В церковних школах (переважно засновані Католицькою церквою) релігійне навчання здійснюється на основі принципів відповідної конфесії. Православна церква дістала офіцій-не визнання в Бельгії у 1985 році. З 1989 року православна традиція викладається у громад-ських школах Фламандського співтовариства, а з 1997 року – Французької спільноти [10].

В Ірландії система освіти надає першість родині перед державою у справі навчання, за-кріплюючи тим самим важливість приватної ініціативи. У статті 42 Конституції Ірландії наголошується: «Держава визнає, що першим і природним вихователем дитини є сім’я, та обіцяє шанувати невід’ємні батьківські право й обов’язок забезпечувати, згідно з їхніми можливостями, релігійне та моральне, інте-лектуальне, фізичне та соціальне виховання їхніх дітей» [9]. Батьки вільні вибирати спосіб здійснення виховання. Воно може провадити-ся у родинному колі, приватних навчальних закладах або ж у школах, заснованих держа-вою. Остання не примушує батьків відправля-ти дітей до державних шкільних установ чи шкільних установ приватного сектору, визна-чених державою. Єдина суттєва вимога до за-гальноосвітніх закладів, що пропонують релі-гійне навчання і виховання, – гарантувати мінімум інтелектуальних і соціальних знань, необхідний для спільного блага. Показово, що в Ірландії Католицька церква прямо чи опо-

середковано визначає 20 % навчальних про-грам у початковій школі та 80 % – у середній.

Релігійне навчання посідає чільне місце у школах Іспанії, Італії, Греції, Нідерландів, Норвегії.

Навіть лаїчна Франція сьогодні змушена переосмислювати історично сформоване не-гативістське ставлення до викладання релігії. Остаточна емансипація школи від церкви у 1923 році зумовила войовничу лаїцизацію французького суспільства з доволі спрощеним уявленням про релігійний феномен. Релігію перестали розглядати як культурно-історичне явище, зводили її або до культового дійства, або до спілкування з чимось ірраціональним. Наслідки такого підходу виявилися невтіш-ними для майбутнього покоління. Наприкінці 1980-х – початку 1990-х наукова й освітянська спільнота Франції була стурбована масовим релігійним невіглаством школярів і студентів, спонукавши тим самим масштабні публічні дискусії з приводу взаємодії школи та релігії. В результаті дебатів у шкільних курсах з іс-торії та літератури з 1996 року почали значно більше приділяти уваги фактам з історії релі-гійного життя, а в 2001 році було вирішено розробити програму з релігієзнавства для світських навчальних закладів.

Цікаво, що принцип відокремлення школи від церкви витриманий не на усій території Франції. На сході країни, у так званих «кон-кордатних» департаментах (Ельзас-Мозель), діє місцеве законодавство про культи, за яким початкові школи продовжують зберігати свою конфесійну приналежність, а у вищій середній школі (коледжі та ліцеї) релігійне навчання є обов’язковим. У його рамках викладаються традиційні релігії – католицизм, лютеранство, реформатство, іудаїзм. Учні, які звільнені від уроків релігії, відвідують уроки моралі. Однак і в Ельзас-Мозелі під тиском суспільно-кон фе-сій них зрушень (насамперед втрати молоддю інтересу до релігії) змушені апробувати нові підходи у релігійному навчанні, що проявля-ється в наголосі на міжконфесійності курсів релігії та їхній відкритості плюралістичному світу. В такий спосіб французьке суспільство поступово переходить від «лаїчності некомпе-тентності» до «лаїчності розуміння».

Інваріантність форм взаємодії школи та релігії в державах Західної Європи доводить їхню світоглядну плюралістичність і демокра-тичність. Релігійне навчання стало реальністю через повагу і дотримання спільнотою при-родного права людини на освіту. Як наголо-шується у статті 2 Першого додаткового про-токолу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод: «Нікому не може бути



відмовлено в праві на освіту. Держава при ви-конанні будь-яких функцій, узятих нею на себе в галузі освіти і навчання, поважає право бать-ків забезпечувати таку освіту і навчання відпо-відно до своїх релігійних і світоглядних пере-конань» [11, с. 565].

Понад те, досвід західноєвропейських країн свідчить, що право особистості на релігійну освіту, будучи нормою життя й отримуючи конституційне закріплення, не входить у супе-речність із визнаним у більшості із цих країн правовим принципом світського спрямування освітньо-виховного процесу. Чому ж тоді в Україні противники інтеграції релігійного компонента в загальнонаціональний освітній простір постійно наголошують, що подібне включення не узгоджується із законодавчо за-твердженим світським характером освіти? Виявляється, між вітчизняним і європейським розумінням світськості існує відмінність. Апологети виключно світської освіти в Україні фактично зводять поняття «світськість» до поняття «секулярність», санкціонуючи тим самим обмеження впливу релігії на суспільство, що перегукується зі світоглядом радянської

епохи. Натомість у духовно-культурній і пра-вовій традиціях Західної Європи феномен світськості виводиться не з ідеї і практики об-межувального впливу церкви і релігії на держа-ву та суспільство, а з ідеї розподілу повнова-жень між державою і церквою, які презентують відповідно «земну» та «божественну» інститу-ції. «Світськість – якісна характеристика дер-жави, що виявляє наявність встановленого у правовій системі і здійснюваного в реальному суспільному житті розподілу повноважень і функцій органів державної влади і місцевого самоуправління з управлінськими структурами релігійних організацій» [12].

Таке розуміння світськості, розводячи управлінські повноваження церкви і держави, передбачає суспільно-громадську дієвість ре-лігійних організацій. Відтак школа і церква стають органічними складовими громадян-ського суспільства, співпраця яких корисна для обох інститутів і соціуму загалом. Отже, європейський досвід взаємин між школою і церквою може стати в нагоді при виробленні конкретних форм взаємодії духовної та світ-ської систем освіти в Україні.


1. Філарет, патріарх. Проповіді, промови, послання, доповіді, інтерв’ю / патріарх Філарет. – К., 2007. – Т. 7. – 800 с.

2. Закович, М. М. Релігійна освіта у соціальних концепціях християнських церков України / М. М. Закович // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія : зб. наук. пр. / НПУ імені М. П. Драгоманова. – 2004. – № 14. – С. 81–94.

3. Кочан, Н. Відокремлення школи від церкви в координатах відкритого суспільства / Н. Кочан // Людина і світ. – 2000. – № 9. – С. 44–48.

4. Шуба, О. Проблема зближення школи і церкви в контексті сучасних міжконфесійних відносин / О. Шуба, О. Базар-Налисник, В. Онопченко // Релігійна свобода : Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства : наук. щорічн. – К. : Світ знань, 2007. – С. 167–171.

5. Щоткіна, К. Ну, загалом, Бог / К. Щоткіна [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zn.kiev.ua/ie/show/556/50718/

6. Віллем, Ж.-П. Європа та релігії. Ставки ХХІ-го століття [пер. з фр.] / Ж.-П. Віллем. – К. : Дух і Літера, 2006. – 331 с.

7. Основной закон Федеративной Республики Германии (23 мая 1949 г.) // Конституции зарубежных государств : учеб. пособ. – М. : Изд-во БЕК. – 432 с.

8. Школа и нравственность : мировая практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.islam.az/mo dules/sections/index.php? op=viewarticle&artid=8

9. Понкин, И. В. Религиозное образование в России и за рубежом : опыт, проблемы и перспективы / И. В. Понкин [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.orthedu.ru/culture/rel_obr_zrub.htm

10. Филип, єпископ Полтавський і Кременчуцький. Освіта і виховання в Україні : від примусового атеїзму до розумної світськості / єпископ Полтавський і Кременчуцький Филип [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravoslavye.org.ua/index.php? r_type=article&action=fullinfo&id=11615

11. Протокол № 1 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод (Париж, 20. ІІІ.1952) // Европейское право в области прав человека (Практика и комментарии) / М. Дженис, Р. Кэй, Э. Бредли. – М. : Права человека, 1997. – 640 с.

12. Метлик, И. В. О понимании светскости государства и светского характера образования в государ-ственной школе / И. В. Метлик [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.radonezh.ru/all/gazeta/? ID=1607


Чупрій Л. В.

Проблема гарантування безпеки в гумані-тарній сфері, особливо у сфері релігії та етніч-них відносин, є однією з найгостріших для сучасного світу. Неувага чи недооцінка гума-нітарних складових безпеки може призвести до розгортання кризових явищ на національ-ному та міжнародному рівнях.

Теоретичні дослідження проблематики захисту національних інтересів та національ-ної безпеки України здійснено низкою вчених, серед яких О. Білорус, І. Бінько, О. Гончаренко, В. Гор булін, О. Данільян, О. Дергачов, О. Дзьо-бань, О. Литвиненко, Е. Лисицин, Д. Лук’я-ненко, В. Косевцов, В. Кремень, О. Кор-нієвський, В. Ліпкан, М. Ожеван, Б. Па ра-хонський, Г. Почепцов, С. Пирожков, С. Сьо мін, Ю. Кальниш, В. Петрик, В. Остро ухов, О. Суш-ко та інші. Також слід відзначити роботи, на-цілені на вивчення проблем захисту прав лю-дини в цілому та релігійних свобод зокрема, С. Авакяна, М. Буроменського, В. Де нісова, М. Еванс, М. Інтровігне, С. Іса ко ви ча, Ф. Ка-па торті, З. Корчевої, Х. Мартінеса-Тор рона, О. Марцеляка, П. Рабіновича, Ф. Ру динсь кого, В. Савєлєва, Б. Тахзіб, С. Фер рарі, М. Шапіро, П. Яшина та інших. Крім того, заслуговують на увагу дослідження, присвячені проблемам реалізації права на свободу думки, совісті та релігії, М. Бабія, В. Бондаренка, В. Єленсь-кого, М. Кирюшка, П. Косухи, М. Ри ба чука, О. Уткіна, С. Здіорука, В. Ток ма на, П. Яроць-кого, О. Шуби та інших.

Мета цієї статті – дослідження впливу ре-лігійних інституцій на забезпечення націо-нальної безпеки держави.

На сучасному етапі розвитку людства од-ним із шляхів його виходу з глобальної кризи є створення духовних засад досягнення ста-більності та консолідації суспільства, переорі-

єнтації свідомості з утилітарних, споживаць-ких на вищі ціннісні основи, що базувалися б на повазі самобутності й цінності як окремої людини, так і етнічної групи чи нації. В цьому контексті для українського суспільства, за наявності відчутного впливу процесів глоба-лізації, досить актуальною стає проблема збе реження духовно-релігійної, культурної та громадянської самоідентифікації українського народу, яка має спиратися на духовні та мо-ральні ціннісні засади.

Саме духовні цінності, функціонуючи як специфічні сенсоутворюючі джерела існуван-ня людини та суспільства, набувають значення важливого чинника соціально-політичної стабільності держави та стають провідними критеріями її сталого розвитку [1].

Держава повинна створити для своїх гро-мадян належні можливості для задоволення духовних потреб на умовах рівності всіх соці-альних, національних, конфесійних груп. У Конституції України зазначено: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безпере-шкодно відправляти одноособово чи колек-тивно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність… Церква і релігійні організації відокремлені від держави… Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова» [2, с. 14].

Духовні цінності як пріоритети національ-них інтересів є складовими системи націо-нальної безпеки, що чітко визначено в статті 4 Закону України «Про основи національної безпеки України».

У Стратегії національної безпеки України зазначається, що стратегічними пріоритетами політики національної безпеки є досягнення

УДК 32.1:267:061.234 (477)

ДІЯЛЬНІСТЬ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ЗАГРОЗИ

НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ

Чупрій Леонід Васильович,Чупрій Леонід Васильович,кандидат філософських науккандидат філософських наук

Розглянуто релігійну складову забезпечення національної безпеки. Досліджено значення релігійних організацій як чинника гармонізації духовного життя українців, що є важливою передумовою консолідації суспільства.

Ключові слова: національна безпека, релігійні організації, деструктивні неокульти.



національної єдності та консолідації сус-пільства шляхом подолання як об’єктивних, так і штучних суперечностей соціокультур-ного, конфесійного, етнічного, мовного, між-регіонального та регіонального характеру на основі безумовного додержання конституцій-них гарантій прав і свобод людини і громадя-нина [3].

Втім, попри нагальну потребу, концепту-ального осмислення духовно-релігійних засад як чинників забезпечення національної без-пеки поки що не відбулося. Невідкладність цієї проблеми викликана кількома важливими факторами, що характеризують сучасний стан українського суспільства.

Криза світоглядних засад сприяє розми-ванню традиційних цінностей українського народу та спричиняє духовну маргіналізацію певної частини населення країни. Це створює можливості нав’язування масовій свідомості невластивих українському народу цінностей – примі тивних утилітарних смислів споживання і праг нення до вседозволеності та насолоди як наслідків впливу низькопробної масової куль-тури, що уможливлює маніпуляцію свідомістю громадян в інтересах окремих політичних груп або неорелігійних псевдо-духовних орга-нізацій [1].

Головна причина негативних явищ такого роду полягає в тому, що суспільна мораль ще базується на радянських тоталітарних ціннос-тях, які вже відійшли у минуле. Тому в ниніш-ніх умовах дуже важливе становлення нової системи морально-духовних цінностей, ново-го світогляду, який базувався би на глибоких культурно-духовних традиціях. Духовні, релі-гійні цінності – основа суспільства, його живе коріння. Якщо вони є – жодні кризи не страш-ні, люди можуть впевнено дивитись у майбут-нє. Неможливо подолати соціально-еко но міч-ну кризу доти, доки не знайдемо спасіння від спустошення в умах і серцях [4, с. 185]. Економіка та політика нерозривно пов’язані з культурою, духовністю та мораллю. Згадаймо, наскільки швидко змогли відбудувати свою економіку Німеччина та Японія після поразки у Другій світовій війні. Перед ними постало дуже важке завдання: як у тяжких економіч-них умовах не дати цинізму, бездуховності, розпачу заволодіти душами людей, пригніче-них жорстокою поразкою. І вони зуміли вийти із цієї кризи. У німців та японців було дуже розвинене почуття національної самосвідо-мості, повага до своєї культури, власних цін-ностей. Ці народи вірили у свої сили, а їхні еліти підтримували цю віру й спрямовували її у потрібне русло. Зокрема на батьківщині Гете і Шопенгауера значна увага приділялася релі-

гійному вихованню. У статті 7 Основного Закону ФРН від 23 травня 1949 року посту-льовано принцип: «Викла дан ня релігії в дер-жавних школах, за винятком неконфесійних, є обов’язковим. Навчання проводиться відпо-відно до принципів релігійних організацій».

Цілком слушно відзначає український до-слідник Г. Косуха, що «в основі духовно-націо-наль ного відродження мають бути цінності, які зрозумілі і близькі кожній людині, неза-лежно від її політичних, релігійних та інших поглядів і переконань, становища в суспіль-стві» [5, с. 9]. Саме такими можуть і повинні стати загальнолюдські цінності, вироблені протягом усієї історії цивілізації й освячені релігією.

Основними інституціями, що формують духовні цінності, є релігійні організації. Саме вони як ціннісноформуючі структури є важ-ливими чинниками забезпечення національної безпеки України в релігійній сфері.

Під релігійною складовою національної безпеки України слід розуміти такий стан релігійно-цер ковного життя нації (її державно-цер ковних, міжцерковних і внутрішньоцер-ковних відносин), що є чи за певних обставин може бути загрозою національним інтересам держави, стабільному розвитку суспільства та здійсненню невід’ємних прав і свобод грома-дян. Це стан захищеності життєво важливих духовно-релігійних інтересів українського суспільства (особи, груп віруючих, держави) від внутрішніх загроз і зовнішнього втручання та система суспільно-політичних заходів, що забезпечує цю захищеність [6, с. 44].

До основних об’єктів духовно-релігійної складової національної безпеки України слід віднести:

особу, її духовно-релігійні права й сво- –боди;

релігійні організації та взаємовідносини –між ними;

державу, її національно-культурну само- –бутність, незалежність і територіальну ціліс-ність.

Головним суб’єктом національної безпеки у духовно-релігійній сфері є держава, що ра-зом із релігійними організаціями здійснює цілеспрямовану політику, покликану забез-печити духовну єдність українського народу, стабільність і динамізм прогресивного розви-тку суспільства.

Результатом такої державної політики має бути реалізація національних інтересів у ду-хов но-релігійній сфері: зміцнення суверенітету й незалежності України, ефективне та соціаль-но орієнтоване державне управління гумані-тарними процесами, свобода волевиявлення та



реалізація релігійних інтересів окремих людей і груп віруючих, конструктивне розв’язання міжцерковних конфліктів [6, с. 45].

При цьому найважливішими чинниками національної безпеки у духовно-релігійній сфері є:

внутрішньорелігійна стабільність (між- –церковна та міжконфесійна злагода – здат-ність до вирішення релігійних конфліктів на-самперед ненасильницькими методами);

зовнішньорелігійна стабільність (зміц- –нення міжнародного авторитету України як великої європейської християнської держави, збереження її національно-культурної само-бутності та незалежності – наявність для цього ефективного механізму);

повне задоволення релігійних потреб, –свобода волевиявлення та віросповідання окремих людей і груп віруючих;

наявність комплексної стратегії суспіль- –но-по літичного і духовного розвитку держави, в тому числі у сфері забезпечення духовно-релігійної безпеки України.

Закон України «Про основи національної безпеки України» чітко вказує на релігійний аспект загроз національним інтересам і націо-нальній безпеці України (стаття 7) та основні напрями державної політики з питань націо-нальної безпеки у цій сфері (стаття 8).

Відповідно до статті 4 зазначеного Закону об’єднання громадян, а отже і релігійні органі-зації, є повноправними суб’єктами системи забезпечення національної безпеки. У вну-трішньополітичній сфері ці суб’єкти мають запобігати можливості виникнення конфлік-тів у сфері міжетнічних і міжконфесійних відносин, співпрацюючи з відповідними дер-жавними органами. У соціальній та гуманітар-ній сферах релігійні організації повинні сприяти подоланню кризи системи охорони здоров’я та соціального захисту населення, зокрема небезпечного погіршення стану здо-ров’я населення, що є наслідком такої кризи, а також боротися з поширенням соціально не-безпечних хвороб, спричинених духовною кризою суспільства.

Сьогоднішня Україна – багатоконфесійна держава, в якій, за даними Державного коміте-ту України у справах релігій, станом на січень 2010 року діяло 35184 релігійних організацій. Зокрема УПЦ нараховує 12082 релігійних організацій, УПЦ КП – 4415, УАПЦ – 1234, УГКЦ – 3765, РКЦ – 1079, протестантські церкви – майже 8500 (баптисти – 2725, п’ятидесятники – 1692, адвентисти сьомого дня – 1069). Крім того, в Україні існує близько 1400 організацій харизматичного спрямуван-ня, а також 297 юдейських релігійних інститу-

цій та 1182 мусульманських, з яких 966 зареє-стровано в Автономній Республіці Крим.

Розподіл церковно-релігійних організацій за конфесійною ознакою свідчить про доміну-вання в Україні православ’я: близько 18 тисяч парафій, що становить 52 % загальної кількос-ті релігійних осередків країни [7].

Аналізуючи релігійність українців, слід зазначити, що 74,7 % з них вважають себе та-кими, які належать до певної релігії (за ре-зультатами Європейського соціального до-слідження). За цим показником Україна посідає сьоме місце серед 23 досліджуваних країн (після Кіпру, Польщі, Португалії, Ір лан-дії, Словаччини та Болгарії) [8, с. 13]. Щодо глибини релігійності населення, то її ступінь респонденти оцінювали за одинадцятибаль-ною шкалою (від 0 до 10). Зіставлення в тако-му разі проводиться за середнім арифметич-ним балом. Він склав 5,56 стосовно всього населення (п’яте місце після Кіпру, Польщі, Словаччини та Португалії) та 6,52 щодо рес-пондентів, які вважають, що належать до пев-ного віросповідання [8, c. 15]. Рівень релігій-ності зростає з віком, особливо серед жителів невеликих міст.

За даними Європейського соціального до-слідження, третина українців (32 %) визнає релігію швидше джерелом миру, ніж конфлік-тів. У поліконфесійних, світоглядно плюра-лістичних умовах органічною є релігійна то-лерантність: 75 % українців вважають, що слід поважати будь-які релігії (не згодні з такою тезою лише 7 %). Незважаючи на гострі ситуа-ції у внутрішньому житті деяких конфесій і чвари між їхніми лідерами, віруючі виявля-ються толерантнішими і впевненішими у своїх оцінках: з потребою надати права всім об’єднанням не погоджуються лише 15 % рес-пондентів (12 % – вагаються, 11 % – не визна-чилися).

Слід відзначити, що сьогодні саме церква має один із найбільших показників довіри українців. Моніторинг Інституту соціології НАН України з 1992 року свідчить, що цілко-вито довіряє церкві кожний п’ятий українець (18 %), що значно перевищує рівень повної довіри до інших суспільних інститутів, зокрема Верховної Ради України, бізнесу і промисло-вості, судів та правової системи, школи та системи освіти. Дану тенденцію підтверджу-ють й інші дослідження, зокрема проведені Фондом ім. Разумкова. Так, у квітні 2008 року 26,5 % населення повністю довіряло церкві, швидше довіряло – 33,9 %, швидше не довіря-ло – 13,4 %, повністю не довіряло – 9,1 %; у листопаді 2010 року 59 % опитаних визнало моральний авторитет церкви. Показово, що



кількість українців, які назвали себе віруючи-ми, за 10 років збільшилася з 58 % до 71 %. Натомість зменшилася кількість таких, які не визначилися (з 23 % до 12 %) і невіруючих (з 12 % до 8 %).

Водночас слід констатувати низку супе-речностей і протиріч у релігійній сфері, що зменшують рівень довіри населення до релігії та релігійних організацій.

Однією з найбільш значущих і актуальних проблем сьогодні є протистояння православних церков в Україні. Держава в цьому питанні має займати чітку, але зважену позицію, вона не по-винна втручатись у справи церкви, посилюючи суперечності. Досить небезпечною є політиза-ція державно-церковних відносин, коли полі-тичні сили, як ті, що перебувають при владі, так і опозиційні, намагаються підтримувати певну церкву й ігнорують чи навіть ущемляють інте-реси інших, що призводить до зростання на-пруження в релігійному середовищі.

В Конституції України недвозначно про-писано, що держава відокремлена від церкви, тому потрібно чітко дотримуватися цього принципу. Православні церкви мають само-стійно вирішувати свої проблеми, прагнучи до діалогу та порозуміння. Православ’я в Україні є найчисленнішою конфесією, але держава не повинна акцентувати увагу тільки на його проблемах, її завданням є створення належних умов для вільного, безперешкодного розвитку різних релігій, функціонування всіх релігій-них громад без втручання в їхню діяльність і водночас чіткий контроль за дотриманням ними вимог законодавства.

Україна має значну кількість храмів Гре-ко-като лицької та Римо-католицької церков. І хоча вони мають здебільшого регіональне поширення, їхнього впливу на українське суспільство недооцінювати не можна. Україні потрібно активніше налагоджувати діалог з греко- та римо-католиками, зокрема в кон-тексті поліпшення українсько-вати канських відносин. Адже європейська інтеграція України потребує суттєвого розширення та зміцнення контактів із домінуючою на суб-континенті католицькою церквою та її світо-вим центром – Ватиканом.

Певний вплив на суспільно-політичне життя України має іслам. У зв’язку з повер-ненням на свої історичні землі кримських татар, для яких мусульманство є традиційною релігією, Крим перетворився на регіон актив-ного відродження ісламу. Відповідно він став зоною підвищених інтересів та об’єктом зо-внішньої політики мусульманських країн, передусім Туреччини. Зважаючи на те, що півострів понад два століття перебував у за-

лежності від Османської імперії, мусульмани Туреччини вважають кримських татар «бра-тами», «гілкою турецької нації».

Сьогодні в мусульманському світі поши-рюються ідеї створення глобальної ісламської цивілізації, що можуть сприяти посиленню фундаменталізму. Не лише в молодих держа-вах Середньої Азії та Закавказзя, де у зв’язку з розпадом Радянського Союзу послабився вплив Росії, а й в Україні існує можливість долучення до ймовірних заворушень екстре-містського ісламського складника. Потрібно завжди пам’ятати, що радикальні ісламістські угруповання, прикриваючись гаслами під-тримки братів по вірі, вміло використовують нестабільні ситуації «в ім’я торжества ісламу по всьому світові». Тому слід докладати мак-симум зусиль для того, щоб екстремістські сце нарії в Криму не могли реалізуватися.

Держава здійснює низку заходів з метою безконфліктного відродження ісламу в Криму. В користування кримським татарам передано низку культових споруд. У лютому 2011 року вирішився конфлікт довкола будівництва Соборної мечеті в Сімферополі, який тривав з 2004 року. Спершу чиновники дозволяли бу-дівництво, потім скасували своє рішення, пропонуючи татарам іншу землю. Суперечки перенеслись у суди, а на місці майбутньої ме-четі було незаконно захоплено майже три гектари території. Зрештою депутати Сімфе-ро польської міськради поставили крапку в цьому питанні, дозволивши розробити проект відведення землі під будівництво Соборної мечеті. Крім того, створено умови для підго-товки служителів культу з-поміж татар у п’яти духовних навчальних закладах.

Слід відзначити, що в Україні сьогодні від-бувається бурхливий процес творення нової моделі релігійно-церковного буття, особливіс-тю якого є те, що цей процес розвивається не лише за рахунок дії внутрішніх чинників, а й під впливом активної місіонерської діяль-ності закордонних релігійних організацій та центрів. Інтереси національної безпеки України вимагають призупинити неконтро-льований потік ідеологічної обробки україн-ських громадян закордонними служителями релігійних неокультів.

В Україну щороку приїздять десятки груп місіонерів, які відповідно до чинного законо-давства можуть відкривати свої релігійні місії та проповідувати своє вчення. Частина з них переслідує здебільшого утилітарні та прагма-тичні цілі, намагаючись заробити на духовному невігластві українських громадян. Тільки ос-танніми роками за участі іноземних місіонерів в Україні створено близько чотирьохсот осе-



редків нетрадиційних культів. Закордонні емісари досить часто виявляють відверту непо-вагу до українських традицій та навіть законів, не беруть до уваги складність релігійної cитуа-ції. Значна частина зарубіжних проповідників і місіонерів прибуває в Україну під виглядом туристів, фахівців освіти, культури, науки чи бізнесу, а потім усупереч чинному законодав-ству вони розпочинають релігійну діяльність.

Дослідники Б. Парахонський та С. Сьомін зазначають, що враховуючи складну куль тур-но-релігійну ситуацію та недосконалість зако-нодавства у цій сфері, потрібно розглядати ді-яльність деяких закордонних місіонерів в Україні як спробу втручання у внутрішні спра-ви держави, намагання впровадження чужих цінностей, далеких від національної культури і традицій. Безконтрольне перебування в країні деяких закордонних емісарів, їх протиправна, а в окремих випадках відверто ворожа щодо України діяльність, стає дестабілізуючим чин-ником міжконфесійної ситуації [9, с. 211].

Поширення неокультових об’єднань стало, з одного боку, зовнішнім індикатором демо-кратичного стилю упорядкування соціуму, а з іншого – через ускладнення внутрішніх транс-формаційних процесів спричинило низку за-гроз національній безпеці держави, що відзна-чають у своїх дослідженнях С. Здіорук і В. Петрик [10, с. 212].

У цьому контексті слід виділити такі за-грози.

Створення й підтримка закордонними –релігійними центрами деструктивних релігій-них осередків, діяльність яких спрямована проти існуючого державного устрою, загрожує суспільній моралі, супроводжується порушен-нями громадського порядку, завдає шкоди життю та здоров’ю українського населення. Так, Свідки Ієгови забороняють членам органі-зації переливання крові, що становить загрозу їхньому здоров’ю та життю. Мормони вважа-ють, що закони Бога важливіші, ніж закони людського суспільства, що є прямою загрозою державному устрою. Сатаністи порушують норми моралі й закону, практикують жертво-приношення тварин, а іноді навіть і людей.

Потенційна небезпека, притаманна бага- –тьом закордонним нетрадиційним для україн-ців релігійним культам, представники яких у будь-який момент можуть скоїти особливо не-безпечні антисоціальні дії, терористичні акти, спровокувати масові безпорядки та загибель людей. Прикладом можуть слугувати дії сата-ністів, «Аум Сінрікьо», апокаліптичних сект у Німеччині, Японії, США, Франції тощо.

Негативна роль, яку відіграють закор- –донні релігійні осередки на нашій території у

справі збереження історико-культурної спад-щини українського народу, формування само-достатності й моральності суспільства, підви-щення престижу вітчизняної культури та освіти, розбудови наступності поколінь та сі-мейних відносин.

Кримінальна діяльність деяких закор- –донних релігійних представництв, що полягає у широкому використанні ними матеріальних та фінансових засобів, отриманих у незакон-ний спосіб (контрабандно ввезені на терито-рію України, передані кримінальними струк-турами для «відмивання», отримані від тіньового бізнесу тощо), а також непоодинокі випадки скоєння релігійними лідерами проти-законних вчинків (спрямування незадекларо-ваних пожертв на заборонені законом цілі, здирництво, шахрайство, завдання моральної та фізичної шкоди тощо).

Значна загроза життю й здоров’ю грома- –дян, які є адептами неорелігійних груп закор-донного походження, де широко застосовуєть-ся сучасний психотропний інструментарій для зруйнування вольової сфери людини та формування в неї стійкої залежності від куль-ту за допомогою гіпнозу, екстрасенсорики, спеціальних хімічних препаратів і навіть фі-зичного тиску. За даними соціологічного до-слідження Інституту соціальної та політичної психології, третині українців відомо про ви-падки негативного впливу «нетрадиційних» церков на інших людей або на них самих [11].

При вирішенні даної проблеми слід урахо-вувати європейський досвід. Європарламент рекомендував країнам ЄС створити спеціальні парламентські комісії для дослідження діяль-ності неокультів. Низка країн вже створили такі комісії, зокрема Австрія, Бельгія, Німеч-чина, Франція. Європарламент також надав рекомендації щодо захисту прав і свободи громадян ЄС від негативних впливів певних неокультів у спосіб забезпечення широким верствам населення доступу до інформації про різні релігії, що сприятиме вільному вибору конфесії й утвердженню поваги до інших ві-росповідань.

Слід відзначити, що в Україні на законо-давчому рівні робляться певні кроки з вирі-шення даної проблеми. Зокрема слід згадати законопроект № 2419 Геннадія Москаля про заборону діяльності деструктивних і тоталі-тарних сект, а також законопроект № 5473 депутатів Рибакова та Лук’янова про заборо-ну діяльності деструктивних культів, який був відкликаний авторами з огляду на кри-тичні зауваження експертів та релігійної спільноти. За словами відомого дослідника О. Зайця, положення цього законопроекту



могли загрожувати не тільки нетрадиційним релігійним культам, а й навіть православним і католикам. Зокрема під визначення тоталітар-ної секти підпадали релігійні організації, що використовують психологічне маніпулюван-ня. Дослід ник вважає, що так будь-яка пропо-відь традиційної церкви, яка переконує в іс-тині свого світогляду, може бути прирівняна до практики тоталітарної секти. На нашу думку, подібні закони потрібні, але при їх під-готовці слід насамперед дати чітке визначення основних термінів, зокрема таких як «тоталі-тарна секта» «деструктивний культ», «нега-тивний психологічний вплив» тощо.

В цілому, аналізуючи складну ситуацію в релігійній сфері, слід відзначити, що сьогодні треба здійснити низку кроків, спрямованих на подолання зазначених вище суперечнос-тей. У цьому контексті держава має виробити виважену й водночас динамічну політику держав но-цер ковних відносин, спрямовану на обстоювання власних національних інте-ресів та досягнення консолідації українського суспільства.

З метою вирішення зазначених завдань орі єнтирами розвитку конфесійного середови-ща на майбутнє мають стати такі пріоритети.

1. Формування ефективного політико-правового механізму регламентації суспільно-релігійних і державно-церковних відносин. Україна прагне інтегруватись у європейське співтовариство, відповідно їй потрібно вдо-сконалити законодавство щодо свободи совісті й віросповідання, оскільки чинний закон певною мірою застарів.

2. Сприяння утвердженню і розвитку парт-нерських відносин між державою і церквою. Передусім сторони мають максимально кон-структивно співпрацювати щодо розв’язання наболілих соціальних проблем. Держава по-винна прагнути до ефективного діалогу з представниками церков і релігійних організа-цій, цей принцип зафіксовано в пункті 16.5 Підсумкового документа Віденської зустрічі держав-учасниць Наради з безпеки і співро-бітництва в Європі.

Для гармонізації суспільно-релігійних відносин необхідно:

забезпечити ухвалення в новій редакції –Закону України «Про свободу совісті і релі-гійні організації»;

забезпечити рівне ставлення до всіх ві- –росповідань і релігійних організацій на всіх рівнях у всіх регіонах і неухильне дотримання відповідного законодавства всіма суб’єктами правовідносин;

сприяти, не втручаючись у внутрішні –справи церков, налагодженню конструктивно-

го діалогу між православними юрисдикціями України і вирішенню протиріч між ними;

продовжити повернення релігійним ор- –ганізаціям колишніх культових будов і майна на законодавчій основі;

сприяти залученню релігійних організа- –цій до співпраці в соціальній сфері, зокрема до роботи з дітьми, позбавленими батьківської опіки, забезпечення духовних потреб людей, позбавлених волі.

Певні кроки потрібно робити і в плані протидії деструктивним неокультам, які мо-жуть становити загрозу національній безпеці. Відомий дослідник нетрадиційних релігійних культів В. Петрик пропонує при формуванні відповідної державної політики України вра-ховувати підходи Європарламенту до новітніх релігійних об’єднань [12, с. 121]. Зокрема він вважає за необхідне зробити низку першо-чергових кроків.

1. Вдосконалити законодавство в цій сфері, а саме розробити та подати на розгляд Вер-ховної Ради України проект Закону Ук раїни «Про захист громадян від деструктивних пси-хологічних впливів на психіку людини», який би регулював процедуру звернення до суду і доведення під час судового процесу фактів негативного впливу на парафіян.

2. Посилити контроль при реєстрації різно-рідних неокультів. Представникам релігієзнав-чої експертної ради ретельніше здійснювати експертизу віросповідних доктрин неокультів, вивчати процеси, що відбуваються в їхньому середовищі. Активізувати роботу міжвідомчої комісії при Міністерстві охорони здоров’я з вивчення питань дотримання чинного законо-давства в діяльності релігійних організацій деструктивного спрямування. При реєстрації громад новітніх релігій, підпорядкованих за-кордонним центрам, обов’язково брати до уваги діяльність останніх.

3. Активніше застосовувати заходи, пе-редбачені кримінальним і цивільним зако-нодавством, щодо неправомірних дій, вчи-нених представниками неокультів. При виявленні реальних фактів деструктивної діяльності неокультів потрібно заборонити їхню ре єст рацiю і як релігійних об’єднань, і як громадських органiзацiй. Якщо подiбний культ офіційно зареєстровано і його члени про водять протиправну дiяльнiсть, його реєстрацiю необхiдно скасовувати у судо-вому порядку.

4. Створювати і підтримувати незалежні за гальнонаціональні та регіональні інформа-ційні центри спостереження за діяльністю неокультів. Здійснювати пiдтримку просвiт-ниць ких програм, що висвiтлюють дiяльнiсть



де струк тивних культiв, проводити науково-практичні конференцiї та випускати вiдповiдну лiтературу, надавати пiльговий доступ до ефiру громадським і науковим дiячам, відповідним держаним службовцям і представникам тра-дицiйних конфесiй. Вносити до базових освіт-ніх програм об’єктивну всебічну інформацію

про релігії світу та права людини, елементи порівняльного релігієзнавства.

Підсумовуючи слід зазначити, що вирішен-ня більшості з перерахованих проблем сприя-тиме покращенню релігійної ситуації в Україні, консолідації та зміцненню україн-ського суспільства.


1. Духовна безпека України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://orthodox-lviv.narod.ru/news/conferenc/duhbezu.htm

2. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К. : Просвіта, 1996.

3. Про стратегію національної безпеки України : Указ Президента України від 12.02.2007 р. № 105/2007 // Стратегічна панорама. – 2007. – № 1.

4. Тимошенко, Т. С. Мораль як інтеграційний чинник соціально-політичної стабільності : дис. … канд. філ. н. / Т. С. Тимошенко. – К., 2004.

5. Сучасна релігійна ситуація в Україні : стан, тенденції, прогнози. – К., 1994. – Ч. 1. – С. 9.6. Здіорук, С. І. Етноконфесійна ситуація в Україні та міждержавні конфлікти / С. І. Здіорук. – К. :

НІСД, 1993.7. Релігійна мережа, її кадрове та матеріальне забезпечення : Тенденції, динаміка змін, перспективи

розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scnm.gov.ua8. Паращевін, М. Релігія та релігійність в Україні / М. Паращевін. – К. : Ін-т політики ; Ін-т соціології

НАН України, 2009.9. Парахонський, Б. О. Нетрадиційні релігійні культи як питання національної безпеки України /

Б. О. Парахонський, С. В. Сьомін // Стратегічна панорама. – 2000. – № 1-2.10. Гуманітарна політика Української Держави в новітній період : монографія / за ред. С. І. Здіорука. –

К. : НІСД, 2006.11. Тисячі релігійних сект «полюють» на українців. Похрещені чортзна-ким // Православіє в Україні

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://arhiv.orthodoxy.org.ua/uk/12. Нетрадиційні релігійні та містичні культи України : навч. посіб. / В. М. Петрик, С. В. Сьомін та ін. ;

за заг. ред. В. В. Остроухова. – К. : Росава, 2003.


Основою існуючого світового порядку є два принципи, що до певної міри суперечать один одному – право націй на самовизначен-ня та непорушність державних кордонів. Різноманіття сучасних держав за розміром територій, етнічним складом населення та іншими характеристиками практично уне-можливлює формулювання чітких та об’єктивних ознак здатної до самовизначення нації. Тож претензії тієї чи іншої етнічної або культурної спільноти на здобуття власної державності не можна підтвердити чи спрос-тувати, апелюючи до певного загальновизна-ного стандарту.

Проблеми також виникають, коли держав-ні кордони розділяють певну спільноту. Понад те, вони часто ускладнюються внаслідок неод-норідності населення прикордонних регіонів, коли на одну територію претендують пред-ставники двох, а іноді й більшої кількості по-літичних або етнічних спільнот.

Враховуючи, що конфлікти, спричинені відповідними суперечностями, тісно пов’язані з жорсткою конкуренцією ідентичностей, очікуваною є тенденція радикалізації проти-стояння. Конфлікти, породжені територіаль-ними претензіями, суттєво ускладнюють від-носини між сусідніми державами. Намагання певних спільнот усередині держави політично

відокремитися від неї часто призводять до тривалих внутрішніх суперечностей, які дале-ко не завжди вдається подолати мирними за-собами. Саме тому сепаратистські прояви розглядаються більшістю держав, зокрема й Україною, як одна з найсуттєвіших загроз на-ціональній безпеці.

У цілому дослідження сепаратизму як за-грози національній безпеці України постійно перебуває у колі інтересів науковців. Ціннісно-ідентичнісні суперечності між регіонами України розглядалися О. Кривицькою [1]. Кореляцію мовних конфліктів із загрозами територіальній цілісності України здійснено у роботі С. Савойської [2]. Їй же належить дослідження проблеми «політичного русин-ства» та аналіз наслідків акцій окремих пред-ставників цієї течії [3]. Втім, згаданим робо-там певною мірою притаманний описовий характер, вони недостатньо розкривають вагу історичних чинників (переміщення населення під час та у результаті Другої світової війни, національна політика та практика державного будівництва СРСР тощо), які через «заморо-ження» чи механістичне вирішення супереч-ностей доби формування модерних націй у Цент ральній та Східній Європі (кінець XIX – початок XX століття) суттєво вплинули на сучасні етнополітичні процеси, зокрема на

УДК 323.2:351.862.4 (477)

ВИКЛИКИ СЕПАРАТИЗМУ В УКРАЇНІ. СУЧАСНИЙ СТАН

Паламарчук Максим Олександрович,Паламарчук Максим Олександрович,кандидат політичних науккандидат політичних наук

Оцінено рівень загроз національній безпеці Україні, викликаних сепаратистськими проявами. Проаналізовано політичні та соціальні процеси, сприятливі та несприятли-ві для феномену сепаратизму.

Ключові слова: сепаратизм, іредентизм, національна безпека, національна ідентич-ність.



Паламарчук М. О.

ха рак тер та інтенсивність відцентрових про-цесів в Україні.

Виходячи із зазначеного, метою даного дослідження є оцінка рівня загроз національ-ній безпеці України, породжених проявами сепаратизму, у контексті процесів формування української політичної нації.

Попри те, що політична наука розрізняє сепаратизм як прагнення створення нової політичної одиниці на території існуючої держави та іредентизм як намагання приєдна-тися до іншої держави зазвичай на основі ет-нічної спільності [4, с. 242, 600], український законодавець фактично об’єднує дані поняття в контексті внутрішньополітичної безпеки. У За коні «Про основи національної безпеки Ук раїни» йдеться лише про «загрозу проявів сепаратизму в окремих регіонах України», «прояви сепаратизму, намагання автономіза-ції за етнічною ознакою окремих регіонів Ук раї ни», хоча серед зовнішньополітичних загроз згадуються і «територіальні претензії з боку інших держав» [5].

На нашу думку, трактування іредентизму як певного різновиду сепаратизму для оцінки загроз національній безпеці держави є виправ-даним. Обидва явища загрожують територіаль-ній цілісності, їхні прояви та причини, що їх породжують, досить подібні. Єдина суттєва відмінність – практично обов’язкова наявність у іредентистських рухів зовнішніх партнерів (іноземних держав чи принаймні певних струк-тур у цих державах). Втім, у більшості випадків і власне сепаратистські рухи мають ту чи іншу зарубіжну підтримку – за принципом «ворог мого ворога – мій друг», через ідеологічні мір-кування, як інструмент впливу тощо.

Рівень загрози, яку становлять для націо-нальної безпеки конкретної країни сепаратист-ські прояви, визначається трьома основними чинниками. Передусім це потужність регіо-нальної спільноти, у середовищі якої поширю-ються чи можуть поширюватися сепаратистські настрої. Йдеться як про її чисельність, так і про привабливість відповідної ідентичності, наяв-ність спільних інтересів, відмінних від інтересів решти населення країни, існування помітних мовних, культурних, конфесійних особливос-тей, обумовлених історією регіону. Досить часто формування такої спільноти пов’язане з існуванням тих чи інших географічних бар’єрів, що ускладнюють комунікації всередині держа-ви (водні перешкоди, гори тощо).

Саме по собі існування регіональних спіль-нот із вираженою ідентичністю не становить загрози територіальній цілісності держави. Реальною така загроза стає, коли ідею відо-кремлення починає підтримувати регіональна

еліта принаймні її суттєва частина. Показовим є випадок Чорногорії, яка у 2006 році набула незалежності саме завдяки послідовним зу-силлям місцевої еліти, попри той факт, що вихід із Державного Союзу із Сербією під-тримувало трохи менше половини усіх ви-борців, а на референдумі 1992 року жителі республіки підтримали збереження федерації із Сербською Республікою [6, с. 2-3].

Нарешті важливим чинником є наявність зовнішніх союзників сепаратистів та їх від-носна сила порівняно з державою, де існує сепаратистський рух. Зовнішні союзники здатні стати джерелом ресурсів, надавати по-літичну та інформаційну підтримку, здійсню-вати дипломатичний, економічний чи навіть військовий тиск на користь сепаратистів.

Оцінюючи дію відповідних чинників в Україні, необхідно зазначити, що вона має відносно низьку частку національних меншин у населенні – 22,2 %. При цьому абсолютну більшість представників національних мен-шин складають росіяни: їхня чисельність пе-ревищує 8 млн осіб, а всіх інших меншин разом узятих – трохи більше 2 млн осіб. До трьох наступних за чисельністю після росіян націо-нальних меншин (білоруси, молдавани та кримські татари) відносять себе приблизно по 250 тис. жителів України. У всіх регіонах, крім Автономної Республіки Крим та міста Сева-стополь, представники титульної нації склада-ють більшість населення [7]. Водночас у міс-цях компактного проживання національні меншини складають більшість населення в окремих адміністративних районах. Так, у Берегівському районі Закарпатської області проживають переважно етнічні угорці, Гер-цаївському районі Чернівецької області – ру-муни, Новоселицькому районі цієї ж області – молдавани. Усі ці райони є прикордонними, межуючи відповідно з Угорщиною, Румунією та Молдовою.

Знижує рівень загрози від проявів сепара-тизму практична відсутність помітних кон-фліктів на ґрунті міжетнічних відносин. Значною мірою гармонійні та толерантні між-етнічні взаємини обумовлено дисперсністю розселення представників національних мен-шин і незначними відмінностями їхньої куль-тури та побуту від представників титульної нації. Таке становище частково є наслідком національної політики СРСР, спрямованої на гомогенізацію радянського суспільства. У той час, попри офіційні гасла інтернаціоналізму та дружби народів, на практиці будь-які менши-ни, особливо пов’язані з титульними націями інших держав, розглядались як потенційне джерело загрози. У 30–40 роках XX століття



національні меншини стали об’єктом репре-сивного тиску, зокрема й депортацій за етніч-ною ознакою [8].

Водночас як особливості функціонування соціалістичної економіки, так і свідомі зусил-ля зі створення «нової історичної спільноти» – радянського народу призвели не лише до зростання абсолютної чисельності етнічних росіян в Україні, а й до формування на її тери-торії російськомовної «радянської» культур-ної спільноти, до якої приєдналося чимало етнічних українців. Тому основні поділи в українському соціумі фактично пов’язані швидше із соціокультурними та регіональни-ми, ніж власне етнічними відмінностями.

Як зазначає український дослідник Т. Тата-ренко, в Україні існують і конкурують два проекти – східний, що розглядає українську націю як політичне утворення, багатокультур-ну, поліконфесійну спільноту, а етнічність – приватною справою громадян, та західний, що передбачає досить жорстку кореляцію куль-турної та етнічної лояльності з політичною. Кожен із цих проектів життєздатний, але їх неможливо механічно поєднати і реалізувати одночасно в одній країні [9, с. 58].

Нагальною залишається потреба діалогу та зміцнення соборності української держави, подолання тенденції жорсткої конкуренції ідентичностей її громадян. Недостатній рівень спільної ідентичності на рівні країни посилює загрозу сепаратизму, усуваючи перешкоди зростанню привабливості регіональних іден-тичностей, на основі яких можуть сформувати-ся потужні сепаратистські рухи. Крім того, слабкість національної ідентичності призво-дить до зростання привабливості для представ-ників етнічних груп, що компактно проживають у прикордонних регіонах України, ідентифіка-ції себе з народами сусідніх держав [10, с. 6-7].

Водночас слід наголосити, що для більшос-ті жителів України провідним маркером ідентичності є належність до її громадянства. У 2010 році відповідний показник становив 51,2 %, дещо знизившись порівняно з піком, досягнутим у 2005 році, коли 54,6 % опитаних визначили себе насамперед громадянами України. Найближча за рівнем привабливості конкуруюча самоіндентифікація громадян є не регіональна (визначення себе як жителя області чи території, що складається з кількох областей), а локальна (житель району, населе-ного пункту). Показник локальної ідентифі-кації у 2010 році становив 27,2 % опитаних, регіональної – 6,6 % [11, с. 536].

Ризики територіальній цілісності України, викликані ціннісно-ідентичнісними супереч-ностями, значною мірою пом’якшуються на-

явністю регіонів із «перехідними» характерис-тиками. Важливість центральних регіонів України для носіїв конкуруючих ідентичнос-тей значно знижує вірогідність сценарію «до-бровільного розлучення» за прикладом Чехії та Словаччини у 1993 році. Накопичення до-свіду проживання у спільному економічному, інформаційному та політичному просторі, соціальних комунікацій між жителями різних українських регіонів сприятиме зміцненню єдності політичної нації, зниженню ризику загострення конфлікту ідентичностей, що може актуалізувати загрози територіальній цілісності України.

Конкуренція ідентичностей певною мірою консервується внаслідок її експлуатації окре-мими політичними силами для отримання підтримки виборців. В українській політичній історії були випадки, коли групи політичного істеблішменту, відчуваючи загрозу своїм по-зиціям з боку опонентів, використовували завуальовані погрози територіальній ціліснос-ті України, однак такі кроки мали виключно демонстративний характер. Потужні угрупо-вання, сформовані в окремому регіоні, заці-кавленні у поширенні свого впливу на націо-нальному рівні. Слабші угруповання просто не володіють достатніми ресурсами, щоб їхні дії могли створити реальну загрозу територі-альній цілісності держави.

На нашу думку, суттєво запобігає посилен-ню проявів сепаратизму наявність значних розколів у середовищі регіональної еліти. Зокрема це мало місце у Криму – регіоні з особливою історичною долею, ідентичність населення якого має суттєві особливості, роз-ташованому на півострові, що з’єднується з материком вузьким перешийком. У пер-ші роки незалежності України у Криму існу-вали серйозні ризики розвитку сепаратист-ських процесів.

12 лютого 1991 року було відновлено ста-тус Криму як автономної республіки, а ухва-лена 6 травня 1992 року Конституція Респуб-лі ки Крим (скасована Законом України від 17 бе резня 1995 року) передбачала фактично конфедеративні відносини цього регіону з Ук-раї ною. Апогеєм відповідних процесів стали спроби кримської влади підпорядкувати собі пра воохоронні органи у 1994 році.

Чинниками, що не сприяли успіху сепара-тистських проявів, стали наявність кримсько-татарської спільноти із власними цілями й інтересами, незначна підтримка ззовні, вива-жена політика центральної влади. Водночас через жорстке протистояння угруповання ре-гіонального істеблішменту змушені були звертатися до Києва як до арбітра у власних


Паламарчук М. О.

конфліктах. Участь як істеблішменту авто-номії, так і пересічних кримчан у загально-українських політичних процесах, накопи-чення досвіду життя у складі української держави стали причиною серйозних змін у ставленні до України. Так, якщо на референ-думі 1991 року за підтримку Акта проголо-шення незалежності України проголосувало 36,6 % жителів Криму, то нині згідно із до-слідженням Київського міжнародного інсти-туту соціології незалежність України підтри-мують 71 % кримчан [12].

Значною мірою стурбованість проявами сепаратизму в Україні як серед пересічних громадян, так і в експертних колах викликана можливістю використання відповідних проя-вів як приводу для втручання зовнішніх сил. Доводиться констатувати, що сусідні держави, насамперед Румунія, Росія та Угорщина, здій-снюють спроби використати представників відповідних національних меншин для про-сування своїх національних інтересів. Так, у дусі «реальної політики» здійснюються заки-ди щодо порушень прав меншин, що потім використовується для тиску на позицію Ук-раї ни з інших питань двосторонніх взаємин. Занепокоєння викликає також проблема неза-конного набуття громадянами України грома-дянства сусідніх держав, зокрема у прикор-донних регіонах.

На офіційному рівні Румунія, Росія та Угорщина не висувають Україні територіаль-них претензій. Водночас радикальні заяви окремих представників політичних еліт цих країн, іноді включаючи й посадових осіб, ви-кликають занепокоєння щодо можливості висунення таких претензій у майбутньому. Певним стимулом для такої поведінки полі-тиків є внутрішньополітичні процеси у зазна-чених країнах – популярність радикальних націоналістичних поглядів і впливовість полі тичних сил, які їх поділяють. Це створює певний тиск і на позицію урядів. Проте хиб-ність і навіть згубність ідеї територіальної експансії як засобу підвищення статусу дер-жави на міжнародній арені наочно доведена історичними подіями минулого століття.

Враховуючи потужний потенціал впливу як політико-економічний, так і суто військо-вий, найбільшим потенційним ризиком для національної безпеки є можливість масштаб-ної підтримки сепаратистських проявів в Україні з боку Російської Федерації. Можна цілком підтримати дослідників, які відзначи-ли посилення відповідного занепокоєння у зв’язку із військовим конфліктом на Кавказі у серпні 2008 року [13, с. 4]. Із позицій дієвості принципу непорушності державних кордонів

фактичним наслідком тих подій стало визна-ння Росією де-юре незалежності Абхазії та Південної Осетії, які до того вона визнавала де-факто. Разом з тим фактична міжнародна ізоляція Російської Федерації із цього питан-ня, вірогідно, вплинула на позиції її керівни-цтва. Слід також зазначити, що стратегічна мета політики Росії щодо України – залучення до участі в очолюваних Російською Феде ра-цією інтеграційних проектах – не може бути досягнута у разі відкритої підтримки сепара-тистських проявів на території України.

Аналіз сепаратистських проявів в Україні останніх років дозволяє стверджувати, що вони мають особливий характер і не є наслід-ком діяльності потужних регіональних рухів чи організацій, що спираються на суттєву під-тримку населення. Натомість їх можна оха-рактеризувати як інформаційні операції, що мають на меті продемонструвати слабкість української держави, або використовуються як засіб тиску на позицію центральної влади з боку частини регіонального політичного істе-блішменту. Інструментами реалізації відпо-відних операцій стають нечисленні групи ак-тивістів, а також окремі фракції у регіональних та місцевих представницьких органах.

Як приклад подібних дій можна навести широке тиражування у ЗМІ, зокрема і зарубіж-них, інформації про «акт відновлення ру-синської державності», проголошений 25 жовт-ня 2008 року на «ІІ Європейському конгресі русинів», або ухвалення 22 грудня 2009 року Закарпатською обласною радою гім ну облас-ті, написаного «русинською мовою». Значний інформаційний резонанс викликало також ухвалене 17 червня 2011 року рішення Бе ре-гівської районної ради починати свої сесії із виконання гімну Угорщини поряд із гімном України.

У цілому правоохоронними органами України забезпечується належна протидія таким проявам. Йдеться про опротестування незаконних рішень, видворення іноземців, перебування яких в Україні становить загрозу національній безпеці, здійснення профілакти-ки відповідних правопорушень. У лютому 2011 року вперше набрав законної сили обви-нувальний вирок за частиною 1 статті 110 Кримінального кодексу України (посягання на територіальну цілісність і недоторканість України) за публічні заклики до відторгнення української території [14]. Усвідомлення ри-зику бути притягненим до кримінальної від-повідальності може запобігти участі у прово-каційних акціях сепаратистського характеру.

Водночас недостатньо послідовною є реалі-зація власне інформаційної складової протидії



(сепаратистським) провокаціям такого роду. Здебільшого не органи публічної влади, а окремі журналісти та незалежні експерти формували альтернативи версіям пояснення подій, які просувають ініціатори інформацій-них операцій. Водночас організації «третього сектору» об’єктивно мають менші ресурси для поширення інформації.

Висновки

Сьогодні політичні, соціально-культурні та географічні умови в Україні у цілому посла-блюють загрозу сепаратизму. Водночас неза-вершеність процесів становлення української політичної нації на основі спільної громадян-ської ідентичності, наслідком яких є поширені відчуття нестабільності, можливості раптових політичних трансформацій, недооцінки по-тенціалу української держави, сприяє тому, що усталені у громадській думці суб’єктивні оцінки ризиків територіальній цілісності

держави значно завищують їх. Таке становище уможливлює здійснення інформаційних опе-рацій, які суттєво перебільшують масштаб сепаратистських проявів чи навіть імітують їх. Реакція на такі операції, як правило, має адміністративно-правовий характер, без за-безпечення належної інформаційної протидії.

Значне посилення загроз територіальній цілісності України у середньостроковій пер-спективі може бути пов’язане насамперед із наростанням кризових явищ у політиці та економіці. Існують також ризики посилення зовнішнього втручання, зокрема шляхом ін-спірування сепаратистських проявів в окремих регіонах України, пов’язані із трансформацією системи міжнародних відносин у напрямі формування багатополюсної системи.

Важливими, причому не лише у безпеково-му аспекті, є подальші дослідження трансфор-мацій регіональних ідентичностей в Україні, процесів функціонування місцевих і регіо-нальних еліт, їх стосунків із центром.


1. Кривицька, О. Міжрегіональний «розкол» України : чинники поглиблення / Олена Кривицька // Політичний менеджмент. – 2008. – № 2. – С. 51–65.

2. Савойська, С. Мовно-сепаратистські тенденції у політичному просторі України / Світлана Са-войська // Політичний менеджмент. – 2008. – № 2. – С. 76–88.

3. Савойська, С. Етнонаціональні проблеми русинства в контексті мовно-політичних конфліктів / Світлана Савойська // Політичний менеджмент. – 2009. – № 1. – С. 64–71.

4. Політологічний енциклопедичний словник / [упорядник В. П. Горбатенко]. – 2-ге вид., оновл. – К. : Ґенеза, 2004. – 736 с.

5. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19 червня 2003 року № 964-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 39. – Ст. 351 [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=964-15

6. Republic of Montenegro Serbia and Montenegro. Referendum 21 May 2006 / [OSCE/ODIHR assessment mission report]. – Warsaw : OSCE. Office for Democratic Institutions and Human Rights, 2006. – 7 p.

7. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/

8. Рудницький, С. Репресії проти поляків в СРСР / Сергій Рудницький // Форум націй. – 2010. – № 5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://forumn.kiev.ua/2010-96-05/96-09.html

9. Татаренко, Т. Регіональний чинник у формуванні політичної ідентичності / Тетяна Татаренко // Політичний менеджмент. – 2010. – № 5. – С. 51–60.

10. Концептуальні засади безпекової політики держави у сфері ідентичності та міжетнічних відно-син // Стратегічні пріоритети. – 2010. – № 4. – С. 5–7.

11. Українське суспільство 1992–2010. Соціологічний моніторинг / за ред. В. Ворони, М. Шульги. – К. : Ін-т соціології НАН України, 2010. – 636 с.

12. Кириченко, И. Суверенитет : зависимость от себя / Ирина Кириченко // Зеркало недели. – 2011. – № 26 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zn.ua/articles/84523

13. Горбулін, В. П. Національна безпека : порядок денний для України / В. П. Горбулін, О. Ф. Бєлов, О. В. Литвиненко. – К. : Стилос, 2009. – 126 с.

14. Скоропадский, А. Украина защитила целостность в суде / Артем Скоропадский // Комерсантъ. – 2011. – № 32 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kommersant.ua/doc.html? docId=1593638


Бєлашко С. О.

Проблема політичного, зокрема партійно-го, лідерства є надзвичайно важливою для сучасної України, що виходить із пострадян-ської трансформації із неструктурованим суспільством, досить низьким рівнем полі-тичної культури та недосконалими механіз-мами політичної участі. Актуальність теми обумовлена утвердженням політичних пар-тій як ключового інституту політичної сис-теми України, а також визначальним впли-вом на їхню діяльність відносно вузького кола лідерів.

Феномен партійного лідерства в сучасній Україні привертав увагу багатьох дослідників. Серед учених, які зробили певний внесок у розробку цієї проблематики, варто відзначити В. Литвина, В. Якушика, В. Бебика, А. Паха-рєва, В. Яблонського, В. Базіва, І. Кресіну, М. Томенка, В. Горбатенка, О. Майбороду, В. Паламарчука, О. Литвиненка, І. Бекешкіну, І. Сало, Ю. Шведу, О. Фісуна, О. Кривошеєнка, Ю. Зущика, Т. Батенка, С. Кузнєцову, А. Мой-сеєву, Р. Старовойтенка. Разом з тим слід за-значити, що у більшості наукових розробок дослідження партійного лідерства мало опи-совий характер, політологи часто розглядали цей феномен у ширшому контексті або торка-лися лише окремих його аспектів.

Мета даного дослідження – проаналізува-ти чинники, що визначають формат партійно-го лідерства в сучасній Україні, виокремити серед них найбільш значущі, структурувати параметри аналізу цього політичного феноме-ну, розглянути можливості прогнозування тенденцій його розвитку.

Об’єкт дослідження

Як правило, політичні партії створюються найактивнішими представниками соціальних

спільнот, які розуміють їх короткострокові й довгострокові інтереси. Ці активні меншості перетворюються на політичні еліти відповід-них спільнот, стаючи партійними лідерами. Тим самим між політичними партіями та їх-ньою соціальною базою виникають відносини представництва, засновані на добровільному, періодично підтверджуваному під час виборів делегуванні політичним партіям соціальними спільнотами права відстоювати їхні інтереси в органах державної влади.

Найнадійніший спосіб оцінити рівень представництва інтересів певних соціальних груп тією або іншою партією – результати демократичних виборів. Тому партійні лідери спрямовують зусилля на максимізацію своїх електоральних результатів. У пострадян-ських умовах дуже важлива також легітимі-зація цих результатів, оскільки фактична відсутність правил політичної гри, які всі визнають і яких усі дотримуються, ставить під сумнів підсумки ледь не кожної виборчої кампанії.

Для будь-якої партії існує об’єктивна не-минучість нерівної участі в політичному житті лідерів і рядових партійців. Звідси у партійних лідерів виникає необхідність періо-дично підтверджувати свій авторитет як на рівні соціальної групи, так і на рівні внутріш-ньопартійної структури. Пострадянською специфікою є те, що партійні лідери, як пра-вило, не підіймаються вгору, мобілізуючи прибічників певної ідеології й доводячи їм свою здатність бути її ефективним провід-ником, а вибудовують піраміду під себе, ке-руючись переважно критерієм особистої ло-яльності (а краще залежності). У цій системі, що нагадує мережевий маркетинг, «вождь» виступає унікальним продуктом, «споживан-ня» якого відкриває членам партії певні

УДК 321.022:329.8

ПАРТІЙНЕ ЛІДЕРСТВО В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Бєлашко Сергій ОлександровичБєлашко Сергій Олександрович

Досліджено чинники, що визначають формат партійного лідерства в умовах сучас-ної України. Визначено оптимальні параметри аналізу феномену партійного лідерства. Розглянуто можливості прогнозування тенденцій його розвитку.

Ключові слова: політичні партії, партійне лідерство, політична участь, механізми політичної участі, ідеологія, представництво.



ексклюзивні перс пективи (якщо не зараз, то після його/її приходу до влади), недоступні аутсайдерам.

Професійний рівень заняття політикою демонструють не лише партійні лідери, а й люди, які їх фахово обслуговують – партійні функціонери, профільні аналітики, політтех-нологи, журналісти. Однак саме лідери зада-ють вектор розвитку політичних партій, саме їхня активність визначає загальну динаміку політичних про цесів у державі.

Зараз в Україні офіційно зареєстровано понад 180 політичних партій. Цілком зрозумі-ло, що більшість із цих структур не має жод-ного впливу на політичні процеси. Частина з них належить до так званих «диванних» орга-нізацій – всі їхні реальні члени можуть по-міститися на одному дивані. Інші є суто техно-логічними проектами, створеними під певну виборчу кампанію. Отже, розглядати керівни-ків таких структур як політичних лідерів не-доцільно, оскільки це може знецінити значи-мість партійного лідерства як такого.

Водночас у потужних політичних організа-ціях коло партійних лідерів не обмежене пер-шими особами. До нього входять члени вищого колегі аль ного органу (ради, комітету, бюро, президії), керівники регіональних партійних структур і сателітних громадських організацій (професійних, жіночих, молодіжних, вете-рансь ких), чільні представники політичної сили в органах влади (керівники парламентсь-ких комітетів, органів державної влади та міс-цевого самоврядування), уповноважені пар-тійні спікери.

У цьому контексті варто наголосити, що обмеження об’єкта дослідження колом парла-ментських партій, тобто таких, що мають власне представництво у Верховній Раді, є, на нашу думку, недоцільним. Враховуючи пертур-бації, що відбуваються в Україні з виборчими блоками, сьогодні не можна однозначно навіть назвати кількість парламентських партій. Так, після розпаду блоку «Наша Україна – Народна самооборона» низка його суб’єктів фактично припинила своє існування, натомість виникли нові політичні утворення, до яких увійшли об-рані за списком НУ-НС народні депутати («За Україну!» [1], «Ук раїнська платформа» [2]). Трудова партія Ук раїни, яка була суб’єктом Блоку Литвина, після трагічної загибелі її ліде-ра Михайла Сиро ти фактично втратила парла-ментське представництво, а потім була пере-йменована в «Сильну Україну» з повною зміною керівництва [3].

Виходячи з викладеного, коло політичних партій, лідери яких є об’єктом дослідження феномену партійного лідерства у сучасній

Україні, на нашу думку, має бути сформовано з таких організацій:

1) партії, що пройшли до Верховної Ради самостійно або як гегемон виборчого блоку;

2) партії, що пройшли до Верховної Ради як сателіти основних політичних гравців;

3) партії, лідери яких набрали понад 3 % на останніх президентських виборах;

4) партії, що мають власне представництво в ор ганах місцевого самоврядування більшості ре гі онів України та брали активну участь в ос-тан ніх виборчих кампаніях національного рівня;

5) партії, що активно діють на національно-му рівні протягом останніх десяти років, були представленими в парламенті та мають своїх представників у місцевих радах різного рівня.

Такий підхід дозволяє охопити не лише ті політичні сили, що домінують в українському політикумі сьогодні, а й ті, які займали впли-вові позиції учора або з високою ймовірністю можуть посісти їх завтра, а також ті, що забез-печують собі стабільну присутність у по лі-тичних процесах і певний вплив на них. До того ж зазначений підхід певною мірою збіль-шує можливості як для ретроспективного аналізу, так і для політичного прогнозування.

При цьому коло лідерів партій першої групи слід розглядати максимально широко, включно з членами вищого колегіального ор-гану та керівниками регіональних організацій, які мають певний владний статус (мандат на-родного депутата або посаду у виконавчій владі). Партії другої та третьої групи «делегу-ють» до об’єкта дослідження голову та його заступників, четвертої та п’ятої – лише першу особу. Таким чином, коло лідерів, які є об’є к-том вивчення при дослідженні феномену партійного лідерства в сучасній Україні, є до-волі широким і представницьким, щоб охопи-ти більшість впливових публічних політиків, і водночас досить компактним, щоб не витра-чати уваги на політиків, чий формальний статус не відповідає рівню політичної впливо-вості, притаманної партійним лідерам. Врахо-вуючи динамізм змін формального статусу політичних лідерів, що має місце в сучасній Україні, і певну тривалість такого досліджен-ня, варто зауважити, що відповідна посада у тій чи іншій партії визначається на момент проведення інтерв’ю. Адже вивчається не пев-на політична організація, а феномен партійно-го лідерства як такий.

Предмет дослідження

Досліджуючи партійне лідерство, вчені сти ка ються з певними методологічними складнощами. Емпіричні дані, на яких ґрун-



туються та кого роду дослідження, в будь-якому разі на бувають суб’єктивних рис. Тому завжди існує ризик того, що відповідна науко-ва праця ма тиме описово-оціночний характер і не досяг не належного рівня наукового уза-гальнення.

У цьому контексті набуває особливої акту-альності проблема оптимального поєднання у політологічних дослідженнях якісних і кіль-кісних методів. Незважаючи на дуже широку практику використання математичних методів і наявність достатніх обчислювальних потуж-ностей, їх практичне застосування, як правило, обмежується обробкою ретроспективних да-них кількісного характеру, передусім таких, що монотонно змінюються, або так званих «розмитих». Інакше кажучи, при застосуванні методів прогнозування відбувається опис майбутнього, яке фактично є продовженням або екстраполяцією минулого [4]. Ця обстави-на істотно обмежує можливості кількісних методів у суспільствах, які переживають трансформацію, де різнорідні стрибкоподібні зміни вимагають передусім саме якісного аналізу. До того ж використання якісних ме-тодів дослідження дозволяє швидко реагувати на зміни та зорієнтувати прогноз на конкретну проблемну ситуацію [5]. В. Андрусів з цього приводу зазначає: «Концептуальна проблема здійснення прогнозування багато в чому кри-ється в суб’єктивних ризиках вченого бути звинуваченим у непрофесіоналізмі. Іноді про-гнозування для вчених нагадує азартну гру, коли здійснення адекватного прогнозу при-носить славу незалежно від успішності обраної методології. Власне успішні прогнози існують (Бжезінський, Мір шеймер, Гаврилишин), на відміну від ус піш них методологій. На жаль, ніякі підходи, теорії та синтези не сприяли наближенню вчених до більш-менш чітких і узгоджених методів політичного і стратегічно-го прогнозування» [6].

В умовах нестабільної політичної системи, де «правила гри» змінюються дуже часто (а їх порушення фактично є нормою), прогнозу-вати набагато складніше, ніж за наявності стійких демократичних традицій. Амплітуда коливань тут дуже висока і діапазон імовір-ностей надзвичайно широкий. Це, безпереч-но, ус клад нює розробку можливих сценаріїв майбутнього розвитку, тим більше якщо йдеться про партійне лідерство, характерис-тики якого обумовлені значною мірою суб’єк-тивними чинниками. Разом з тим ретельне вивчення цього феномену відкриває нові можливості прогнозування політичних про-цесів, адже саме партійні лідери є їх головною рушійною силою. Втім, у даному разі доціль-

но говорити не про точний прогноз, а про прог нозування діапазону можливих майбутніх станів, певних тенденцій розвитку українсько-го політикуму.

Коли йдеться про дослідження партійного лідерства, ситуація додатково ускладнюється не лише суб’єктивними чинниками, а й не-однозначними персональними даними. Часто досить складно класифікувати партійних лі-дерів сучасної України навіть за суто фор-мальними ознаками регіонального або етніч-ного походження, профілю вищої освіти, стажу політичної роботи, попередньої сфери діяльності, конфесійної приналежності, мови спілкування тощо. З менш формалізованими, але не менш значимими чинниками – ідеоло-гією, участю у здійсненні державної влади, приналежністю до певної групи інтересів, ставленням до знакових постатей або подій – справа ще складніша.

В сучасній Україні й провладні, й опози-ційні партії фактично є досить закритими політичними корпораціями, що не мають по-треби в ідеології як інструменті внутрішньої консолідації. Ідеологія більшості українських партій має біль шою мірою зовнішнє призна-чення – для ви борців, світової громадськості тощо. Відпо від но, ідеологія для значної час-тини партійних лідерів є лише ширмою, за якою приховано справжні інтереси, особисті або корпоративні. «При на леж ність колишньої високопоставленої номенклатури до тієї чи іншої партії мотивується аж ніяк не новою світоглядною визначеністю щодо лібералізму, націоналізму, республіканізму чи консерва-тизму, а груповими матеріальними інтереса-ми та особистими зв’язками» [7, c. 57-58]. При цьому досить часто партійні лідери при-кривають відсутність чіткої та зрозумілої ідеології симбіотичними конструктами на кшталт «класична соціал-демократія з укра-їнською специфікою», «національно орієнто-ваний рин ковий лібералізм», «оновлена на-ціо нал-де мократія» тощо. Спроби ідеологіч-ного роз ме жування між КПУ та СПУ, НДП та «Гро ма дою», НДП та СДПУ (о), БЮТ та НСНУ, ПР та БЮТ мали переважно тех но ло-гіч ний характер і спрямовувалися на мобілі-зацію тих чи інших сегментів українського електорату в умовах загострення політичної конкуренції. При цьому головним чинником публічного позиціонування зазначених полі-тичних сил, за винятком хіба що НДП та, меншою мірою, КПУ, було просування їхніх лідерів за допомогою передусім особистих якостей і досягнень.

Важливим чинником політичної активнос-ті партійних лідерів є щільність соціальних



мереж, у яких вони взаємодіють. Соціальні мережі впливають на поведінку їхніх членів, породжують набори нормативних, символіч-них і культурних стандартів, задають обсяги інформації, необхідної та доступної для прий-няття рішень. Чим щільніша соціальна мере-жа, тим однорідніше діють у політичних від-носинах приналежні до неї індивіди. До речі, люди, які взаємодіють у форматі щільних соціальних мереж, практично не мають по-треби в ідеології. Це суттєво впливає на ви-значення формату політичної участі україн-ських партійних лідерів, більшість із яких не є переконаними носіями тієї чи іншої ідеології, а лише використовують у власних інтересах певні ідеологеми, популярні в цільових елек-торальних групах.

В української політичної еліти, яка в су-часних умовах практично повністю належить до кола партійних лідерів, майже відсутні налагоджені механізми політичної соціаліза-ції. За двадцять років функціонування інсти-туту багатопартійності українські партії так і не спромоглися стати інкубаторами полі-тичних лідерів та побудувати ефективні со-ціальні ліфти. В сучасній Україні партійним лідером можна стати досить швидко, інколи на віть випадково, не пройшовши жодної політичної школи. Відповідно формальний ста тус людини в партійній ієрархії часто не відповідає її професіональним та лідерсь ким якостям.

Консолідація політичної еліти (значною мірою добровільно-примусова) в рамках «ме га блоків» – тенденція останніх років – йде тільки на шкоду партійному лідерству, ос кільки відбувається на формальних заса-дах і, як правило, диктується тактичними, а не стратегічними чинниками. Практично всі партійні лідери, залучені до тієї чи іншої коаліції, розглядають таке об’єднання як ситуативне й кон’юнктурне, часто сприйма-ючи перебування в ньому передусім як до-датковий козир у подальших політичних тор гах та інструмент зміцнення власної ре-сурсної бази. Відповідно приналежність до певного «мегаблоку» може слугувати одним із головних критеріїв формального структу-рування кола партійних лідерів (особливо це важливо для партій «другого ешелону»), од-нак не зачіпає сутнісних характеристик до-сліджуваного феномену.

Таким чином, будь-яка порівняльна кла-сифікація партійних лідерів за ідеологічними характеристиками та місцем у системі влад-них (точніше владовласницьких) відносин може бути лише умовною. Вона унаочнюва-тиме поточну ситуацію та тренд, що домінує

в українському політикумі на даний момент, але не зможе слугувати основою для прогно-зування навіть у короткостроковій перспек-тиві. Застосування кількісних методів на цьому етапі дослідження є практично немож-ливим, оскільки чинники, що обумовлюють відповідні параметри феномену партійного лідерства, можуть змінюватися раптово і кар-динально.

На нашу думку, оптимальним методом пер шого етапу вивчення феномену партійного лідерства є глибинні формалізовані ін тер в’ю з особами, які належать до кола пар тій них лідерів, що є об’єктом дослідження. Будуючи врівноважену вибірку для поглиб лених ін-тер в’ю, слід ураховувати передусім суто об’єк тивні характеристики респондентів (вік, стать, партійна приналежність). Крім того, велике значення має тип лідерства. Адже від того, є певний політик харизматиком, авто-ритетом або технократом, його місце і роль в українському політикумі інколи залежить набагато більше, ніж від партійної приналеж-ності, ідеологічної орієнтації чи ресурсної бази. Понад те, інколи на другий план відхо-дять навіть такі критерії, як вік і стать. Тому тип лідерства може використовуватись як додатковий (допоміжний) чинник відбору респондентів. Класифікація чільників укра-їнських партій за типом лідерства може від-буватися як на власний розсуд дослідника, так і з залученням експертів. При цьому зо-всім не обо в’язково жорстко прив’язувати кожного респондента до певного типу лідерів. Достатньо лише більш-менш рівномірно по-дати у вибірці яскравих представників трьох базових типів.

Важливе місце у вивченні феномену пар-тійного лідерства посідає дослідження осо-бистих якостей, притаманних людям, які ма-ють відповідний статус. При цьому, на нашу думку, коло респондентів слід обмежити власне партійними лідерами, відмовившись від залучення експертів. Таким чином, у до-слідженні можна виокремити три компонен-ти: 1) самооцінка партійного лідера; 2) оцінка ним своїх колег (і соратників та однодумців, і політичних опонентів); 3) оцінка його іншими лідерами.

Мета цієї частини дослідження – визна-чити, якими якостями треба володіти, щоб досягти успіху в українському політикумі, які особистісні особливості допомагають у полі-тичній діяльності в умовах сучасної України, а які заважають. Оскільки це питання, на нашу думку, є головним у розумінні сутності пар-тійного лідерства, слід розглядати його від-разу в кількох площинах, при цьому безпосе-



редньо пов’язуючи з практичною діяльністю політиків. Зокрема можна запропонувати такі блоки питань.

1. Якими якостями треба володіти, щоб досягти успіху в українському політикумі?

2. У чому сильні й слабкі сторони провід-них українських політиків, офіційних і не-формальних лідерів парламентських партій? Хто з них, на Вашу думку, має найбільший особистісний потенціал і чому? Що заважає реалізації цього потенціалу?

3. Які особистісні якості та особливості допомагають Вам у політичній діяльності? Що б Ви хотіли в собі змінити, щоб досягти більшого успіху?

4. Які поради Ви могли б дати тим, хто хоче зробити політичну кар’єру в Україні?

Поставлені в різних частинах інтерв’ю, ці питання, що фактично стосуються найважли-вішої групи чинників партійного лідерства, дають змогу отримати повнішу картину цього аспекту досліджуваного феномену.

Крім того, необхідно звертати особливу увагу на вивчення життєвого досвіду того чи іншого лідера, його мотивації, зовнішніх впли-вів. Зокрема у вивченні мотивації партійного лідера важливе місце посідає дослідження його оточення, причому як безпосереднього кола спілкування, так і інших суб’єктів впливу (героїв казок, розповідей знайомих, книг та кінофільмів). У цьому контексті при дослі-дженні окремого партійного лідера важливе значення мають такі чинники:

що вплинуло на вибір зайнятися політи- –кою, було це свідомим прагненням, вимуше-ним кроком чи випадковим збігом обставин;

яким особистісним змістом і значенням –наповнена політична діяльність, навіщо це людині потрібно;

як ставиться до професійного заняття –політикою найближче оточення;

хто був чи є прикладом, взірцем, етало- –ном, на який варто рівнятися.

Ці чинники неможливо заміряти чи об-рахувати, їх можна вивчати лише за допо-могою якісних методів дослідження. Втім, можна виявити певні закономірності, коре-ляції з тими або іншими формалізованими параметрами, які враховувались при побудо-ві вибірки, причому як об’єктивними харак-теристиками (вік, стать, партійна приналеж-ність, профіль першої вищої освіти, регіон походження тощо), так і такими, що суб’єк-тивно даються дослідником (наприклад, тип лідерства) або визначаються самим респон-дентом (ідеологія, конфесійна приналеж-ність, мова спілкування тощо). На цьому етапі доцільне застосування кількісних ме-

тодів дослідження як інструмент система-тизації результатів глибинних інтерв’ю та їх подальшого аналізу.

Надзвичайно цікавим у цьому контексті може бути порівняльний аналіз керівного складу парламентських партій за характерис-тиками, виявленими під час першого етапу дослідження. Втім, для того, щоб отримати науково достовірні результати, необхідно охопити глибинними інтерв’ю більшість ліде-рів цих партій, з першими особами включно, що виглядає досить проблематичним.

Висновки

1. Об’єкт дослідження феномену партій-ного лідерства в сучасній Україні доцільно обмежити колом політичних партій, які ма-ють помітний вплив на перебіг суспільно-політичних процесів, критеріями чого можна вважати системну участь у виборчих кампа-ніях і представництво в органах влади різно-го рівня. За цими критеріями партії поділя-ються на п’ять груп, із кожної з яких до об’єкта дослідження включаються лідери певного рівня.

2. При вивченні партійних лідерів сучасної України надзвичайно важливим є оптимальне поєднання якісних і кількісних методів до-слідження. Оптимальним методом першого етапу вивчення феномену партійного лідер-ства є глибинні формалізовані інтерв’ю з осо-бами, які належать до кола партійних лідерів. На другому етапі доцільно застосувати кіль-кісні методи дослідження як інструмент сис-тематизації результатів глибинних інтерв’ю та їх подальшого аналізу.

3. Для первинної класифікації об’єкта до-слідження – побудови врівноваженої вибірки глибинних інтерв’ю – обов’язково враховува-ти суто об’єктивні характеристики респонден-тів, які мають документальне підтвердження (вік, стать, партійна приналежність, можливо, перша вища освіта), а також доцільно брати до уваги тип лідерства. Натомість характеристи-ки, що належать до сфери політичного само-визначення (ідеологія, оцінка колег, ставлення до знакових постатей або подій) варто вико-ристовувати на етапі обробки результатів до-слідження, подальшого аналізу феномену партійного лідерства та прогнозування тен-денцій його розвитку.

4. У вивченні особистих якостей, прита-манних партійним лідерам, слід виокремити три компоненти: 1) самооцінка партійного лі дера; 2) оцінка ним своїх колег (і соратни-ків та однодумців, і політичних опонентів); 3) оцін ка його іншими лідерами. При цьому



варто розглядати цей аспект досліджуваної проблеми відразу в кількох площинах, безпо-середньо пов’язуючи його з практичною ді-яльністю політиків.

5. При вивченні мотивації партійних ліде-рів слід звернути особливу увагу на такі ас-

пекти: 1) обставини приходу в українську політику; 2) особистий сенс політичної діяль-ності; 3) чинник оточення; 4) приклади для наслідування. У цьому ж контексті доцільно досліджувати ідеологічні уподобання партій-них лідерів.


1. Історія партії // Офіційний сайт партії «За Україну!» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zaukrainu.org/history

2. Українська платформа [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukrplatforma.org.ua/3. Історія партії // Офіційний сайт політичної партії «Сильна Україна» [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://silnaukraina.com/static/page/id/1764. Згуровський, М. З. Хто бачить майбутнє, той перемагає / М. З. Згуровський // Дзеркало тижня. –

2001. – № 25.5. Лясота, Л. І. Проблеми інституціоналізації прикладного політичного аналізу та прогнозування у

сучасному українському суспільстві / Л. І. Лясота // Теорія і практика політичного аналізу і прогнозуван-ня : зб. матеріалів / за ред. М. М. Розумного. – К. : НІСД, 2006. – 34 с.

6. Андрусів, В. В. Прогноз в політиці : розуміння, предмет, методична база / В. В. Андрусів // Теорія і практика політичного аналізу і прогнозування : зб. матеріалів / за ред. М. М. Розумного. – К. : НІСД, 2006. – 34 с.

7. Базів, В. Політичні партії в незалежній Україні : генеза і типологія / В. Базів. – Львів : Ін-т україноз-навства НАНУ, 1998.


Яковлєв М. В.

Стрімке поширення нових інформаційних технологій по всьому світі відчутне у багатьох сферах суспільно-політичного життя як на рівні окремих країн, так і в глобальному масштабі. Сьогодні вплив інтернет-технологій на перебіг політичних процесів активно до-сліджується багатьма науковими центрами в Європі та Америці [3; 4]. Предметне поле цих досліджень також є дуже широким: від впливу нових засобів масової інформації на політичні режими в різних країнах [5] до досліджень «електронної демократії» [4; 6], передвибор-чих кампаній в інтернет-середовищі [3] та проблем безпеки і тероризму в інтернеті [6]. Дослідження політичного активізму в інтер-нет-середовищі стосуються не лише устале-них демократій Заходу: пострадянський і постсоціалістичний простір приваблює нау-ковців складністю та динамічністю політич-них процесів, що також стосується політично-го активізму за допомогою різних інтер нет-ре сурсів [5; 6].

Попри значну кількість досліджень впли-ву нових цифрових і комунікативних техно-логій на різні аспекти суспільно-політичних процесів як в Україні, так і за кордоном від-чутний брак систематизованого викладу ме-тодологічних підходів до дослідження полі-тичного активізму в аспекті його позитивних і негативних характеристик. Завданням цієї статті є саме розгляд особливостей політич-ного активізму в інтернеті, підходів до його дослідження, конкретних методів вивчення цього явища, а також перспективних напря-мів дослідження політичного активізму в Україні.

Отже, мета даної статті – розглянути су-часні підходи та методи дослідження політич-

ного активізму в інтернеті з урахуванням множинності поглядів на позитивні й негатив-ні аспекти цього явища. Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких взаємопов’язаних завдань:

1) виділити особливості політичного акти-візму у віртуальному середовищі на сучасному етапі;

2) охарактеризувати методологічні підходи до дослідження політичного активізму он-лайн;

3) зробити перелік відповідних якісних і кількісних методів дослідження різних аспек-тів політичного активізму в інтернет-сере-довищі;

4) виділити перспективні напрями дослі-дження політичного активізму у сучасних українських реаліях.

Дослідниця зі Школи врядування ім. Дж. Ф. Кен неді Гарвардського університе-ту П. Норріс вважає, що у сучасному глобалі-зованому світі змінюються форми самої по-літичної участі: нові актори залучаються до нових форм вираження свого невдоволення і, що цікаво, з приводу широкого спектра суспільно-політичних, екологічних, еконо-мічних та інших проблем [15, c. 4]. На основі факторного та кореляційного аналізу даних World Value Survey, проведеного із середини 1990-х років за більше ніж 100 країнами, П. Норріс зробила висновок, що «протестний активізм» (англ. protest activism) залишається окремим виміром політичної участі, відмін-ним від участі у голосуваннях та інших «конвенційних форм громадянського про-тесту, пов’язаних із членством у партіях, до-бровільній участі в різних громадських орга-нізаціях» [15, c. 211]. Дослідниця назвала

УДК 004:316.77+323.2

СУЧАСНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО АКТИВІЗМУ ОН-ЛАЙН

Яковлєв Максим Володимирович,Яковлєв Максим Володимирович,кандидат політичних науккандидат політичних наук

Зроблено огляд сучасних підходів до дослідження політичного активізму в інтер-неті з урахуванням множинності поглядів на позитивні й негативні аспекти цього явища. Розглянуто кількісні та якісні методи дослідження політичного активізму та виділено перспективні напрями вивчення цього феномену у сучасних українських реаліях у міжґенераційній перспективі.

Ключові слова: політичний активізм, методи дослідження політичного активізму, комунікативні технології.



свою працю «Нове винайдення політичного активізму» саме з натяком на те, що на тлі послаблення традиційних форм політичної участі (членство в партіях, участь у виборах тощо) зростають альтернативні форми ви-явлення громадянами своєї політичної та громадської позиції з приводу широкого спектра питань. П. Норріс наголошує, що най важливішу роль у цьому процесі відіграє інтернет.

Політичний протест як форма політичного активізму у віртуальному середовищі набуває нових форм і породжує нові методи політич-ної боротьби. Із цікавих термінів, що визна-чають такі методи, розглянемо хактивізм (англ. hactivism) та кібертероризм. «Хакти-візм – це політично вмотивоване хакерст-во», – пише у сво їй критиці «семіотичного те ро ризму» та «ін формаційного капіталізму» британський науковець Т. Джордан [11, c. 119]. У загальних рисах кібертероризм можна визначити як напади (атаки) певних груп чи осіб на державні комп’ютерні мережі або системи у віртуальному середовищі для досягнення певних політичних чи соціальних цілей [22, c. 158-159]. Також під кібертеро-ризмом розуміють погрози через електронні засоби зв’язку (е-мейлом, повідомленнями на форумах і в блоґах) на адресу певних осіб чи організацій [22, c. 157-158]. Слід зазначити, що, по-перше, політичний активізм у вірту-альному середовищі не обмежується такими радикальними формами політичних протес-тів, а по-друге, ставлення до погроз у вірту-альному середовищі є неоднозначним, оскіль-ки не всі погоджуються з тим, що їх завжди варто сприй мати як реальні загрози.

У нідерландському виданні Volkskrant жур-на лістка Ш. Сітальсінг пише, що у сучасних Нідерландах «погрози у віртуальному середо-вищі сприймаються як щось буденне» [18]. Вона наводить приклади погроз політикам: «відірвати голови», е-мейли з побажаннями «Гори у пеклі!» тощо. У статті подаються ви-тяги з інтерв’ю з представниками поліції, які досить скептично ставляться до реальної не-безпеки такого роду погроз, оскільки агресивна реакція правоохоронних органів на критично відверті й погрозливі висловлювання деяких блоґерів щодо представників влади видавалася б щонайменше перебільшенням, радше демон-страцією сили, способом залякування, ніж ре-альним «забезпеченням порядку» в країні. У Нідерландах поліція ретельно вивчає зміст погроз, оцінює реальність загрози і, що голо-вне, за будь-яких умов забезпечує гідну охоро-ну високопосадовців на противагу демонстра-тивним арештам підозрілих блоґерів.

Щодо інших форм політичного протесту як вияву політичного активізму у віртуально-му середовищі варто навести різноманітні механізми привертання уваги до тих чи інших подій. У німецькомовному науковому серед-овищі активно використовується термін Aufmer ksam keitserzeugung (дослівно «привер-тання уваги») на позначення різних стратегій і форм артикуляції та внесення до суспільно-го порядку денного певних проблем чи подій як на рівні країни, так і в міжнародному ін-формаційному середовищі [7]. У колективній монографії німецьких суспільствознавців за редакцією К. Булков та К. Петерсен, присвя-ченій дослідженню такого соціально-куль-турного явища, як скандал, наголошується, що саме ресурси інтернет сприяють активній медіалізації політичних і суспільних сканда-лів [7, c. 105; c. 67].

Можливо, з огляду на таку особливість віртуального середовища трансформується й журналістика, висвітлення регіональних і між-народних новин і подій в інтернет-ЗМІ, про що, зокрема, пише португальська дослідниця Л. Пашеку, аналізуючи Wikileaks [16]. На її думку, Wikileaks є способом донесення до гро-мадськості важливої інформації, оминаючи цензурні обмеження [16, c. 31]. Зрозуміло, що забезпечити широкому колу читачів доступ до таємної дипломатичної інформації можна було лише у мережі. Разом з тим, на думку Л. Паше-ку, інформація з Wikileaks – специфічного «скан дального джерела» – як своєрідний акт протесту поширювалася далі через такі по-важні видання, як The Guardian, Le Monde, New York Times, Der Spiegel та El País [16, с. 32].

Як пише інша португальська дослідниця Д. Сантос Сілва, «новини вважаються життє-во важливим елементом демократії» [17, c. 103]. Разом з тим вона слушно зауважує, що дискурси щодо «політичних можливостей нових технологій в контексті деліберативної демократії» розділилися на «апокаліптичні й інтегративні» [17, c. 103]. Зважаючи на пред-ставлені вище перестороги щодо кібертеро-ризму та медіалізацію через інтернет-ресурси політичних скандалів, із цим твердженням важко не погодитися. Проте варто зазначити й інші «апокаліптичні» загрози, перш ніж пе-рейти до узагальненого викладу «інтегратив-них» можливостей інтернет-ресурсів, зокрема мобілізацію суспільно-політичних рухів. Інтернет-ЗМІ та ресурси можуть відігравати роль посилювача наявних негативних тенден-цій та протидіяти розвитку політичного акти-візму й протестних рухів.

Польський науковець Я. Сова вважає, що «всесвітньою чумою» представницької демо-



кратії сьогодні є популізм як «тенденція да-вати обіцянки без відповідних гарантій та апеляція до примітивних прагнень й інстинк-тів» [20, c. 30-31]. Дослідник зазначає, що це явище ґрунтується на «експлуатації націо-нальних страхів та упереджень» [20, c. 31]. Прикладами можуть бути антинімецькі й антиросійські «фобії» в Польщі, страх перед засиллям емігрантів у країнах Західної Європи, страх перед загрозою тероризму у США тощо. Ресурси інтернету можуть спри-яти поширенню політичного популізму і в такий спосіб притлумлювати нові форми по-літичного активізму, що виникають у вірту-альному середовищі. Держава (особливо з неусталеним демократичним режимом) може активно втручатися у діяльність інтернет-ви-дань чи забороняти користування віртуаль-ними соціальними мережами й застосовувати інтернет-ресурси для власних пропагандист-ських цілей.

На думку американського дослідника C. Мар мури, дослідження впливу інтернет-технологій на політичні процеси часто зали-шають поза увагою можливості мережі «по-силювати чи, навпаки, дестабілізувати ширшу динаміку політичної влади» [14, c. 19]. Дослід-жуючи інформаційну гегемонію у всесвітній мережі на прикладі висвітлення різних подій арабо-ізраїльського конфлікту, С. Мар мура бере за одиницю аналізу організовані соціаль-ні рухи, групи політичних і соціальних інтере-сів як такі, що конструюють і транслюють свої ідентичності у віртуальному середовищі [14, c. 6]. У цьому дослідженні він спирається на типологію конструювання ідентичності М. Кастельса, відомою під назвою «глобальне мережеве суспільство» [8, с. 388], а також на визначення сучасних соціальних рухів М. Діані як «мережі неформальних взаємодій між індивідами, групами та/або організація-ми, залученими до політичного або культур-ного конфлікту на основі спільної колектив-ної ідентичності» [14, c. 31]. Варто зауважити, що у згаданій публікації М. Діані визнає, що саме інтернет забезпечує сучасні соціальні рухи можливостями активної мобілізації, пе-ретворюючи будь-яку організацію на згурто-ваний колектив однодумців [9, c. 118] і в такий спосіб посилюючи та інтегруючи їхню колек-тивну ідентичність.

Отже, спробуємо підсумувати основні риси політичного активізму у віртуальному середо-вищі.

1. У сучасному глобалізованому світі тра-диційні форми політичного активізму зане-падають на тлі розвитку його нових, альтер-нативних, форм, чому особливо сприяє по-

ши рення новітніх цифрових технологій та дедалі більша кількість користувачів інтер-нету в усьому світі.

2. Інтернет-ресурси виконують головну функцію політичної мобілізації різних соці-ально та політично активних груп, перетворю-ючи їх із розрізнених учасників віртуальної групи на активний і згуртований колектив однодумців.

3. Ресурси всесвітньої мережі дозволяють активно вносити до порядку денного або про-сто привертати увагу громадськості до певних суспільно-політичних проблем. Це може від-буватися у провокаційних і скандальних формах, оскільки спілкування у віртуальному середовищі в цілому позначається високим ступенем свободи користувачів у висловленні своїх думок і поглядів.

4. Політичний активізм у віртуальному середовищі потенційно може набувати ради-кальних форм хактивізму, кібертероризму тощо.

Розглянувши особливості політичного ак-тивізму он-лайн, окреслимо основні методо-логічні підходи до його дослідження, що своєю чергою дозволить виділити конкретні методи дослідження. Так, німецькі дослідники М. Ем-мер та Є. Воллінґ пропонують вивчати по лі-тич ну комунікацію в інтернет-середовищі на основі таких дослідних питань:

1) наскільки вільним є доступ до інтернету?2) наскільки цензурованим є доступний

користувачам інтернету матеріал?3) якими є форми користування інтернет-

ресурсами?4) якими є наслідки цього користування?

[10, c. 38].Можна розглянути детальніше кожне з

питань так, як їх деталізують М. Еммер та Є. Воллінг. Вільний доступ до інтернету й не-цен зурованість його змісту забезпечують розмаїття думок, що є важливою ознакою де-мократичної держави. На думку дослідників, з політичною метою інтернет використовуєть-ся у таких формах: отримання політичної ін-формації, політична міжособистісна взаємо-дія та політична участь. Ще розмаїтішими є наслідки користування: зміна суспільно-політичного порядку денного, публічна де-монстрація громадської позиції, фрагментація політичного поля, переконування політичних опонентів тощо [10, c. 38-39].

На основі дослідних питань М. Еммера та Є. Воллінґа можемо виділити конкретні мето-ди дослідження. Доступ до інтернету та його особливості в різних країнах за різними віко-вими чи освітніми групами доцільно дослі-джувати із застосуванням кількісних методів.



Зокрема, у вже згаданому дослідженні П. Нор-ріс [15] використано кореляційно-регресійний аналіз із застосуванням простої та багатофак-торної лінійної регресії, бінарної та мульти-номінальної логістичної регресії, а також факторний аналіз методом аналізу головних компонент (англ. principal component analysis). Кількісно аналізується і зміст повідомлень, завдяки чому можна зробити як простий ана-ліз частот появи тих чи інших повідомлень, тобто застосувати техніки описової статисти-ки, так і дослідити ступінь зв’язку між певни-ми словами, висловлюваннями та іншими ка-тегоріями, що класифікуються за номінальною шкалою. Відповідно, у такому випадку можна зробити кростабуляційний аналіз (відомий ще як аналіз таблиць спряженості) із застосуван-ням таких класичних для нього мір зв’язку, як χ-квадрат, V Крамера, коефіцієнт континґент-ності тощо.

З-поміж вітчизняних публікацій, присвяче-них кількісним методам дослідження текс то-вого матеріалу, варто назвати навчально-ме то-дичний посібник зі статистичної лінгвіс тики С. Бук [1], у якому, зокрема, представлений практичний огляд основних статистичних технік аналізу зв’язків між лексичними оди-ницями.

Безумовно, зміст повідомлень, як і всі інші тексти, представлені в інтернет-ресурсах, можна досліджувати за допомогою як кількіс-ного, так і якісного контент-аналізу [12]. Дуже широкими є можливості застосування дискурс-аналізу в його багатьох варіантах: від класичного, більш «гуманітарно» спрямова-ного аналізу дискурсу за М. Фуко до більш прикладного критичного аналізу соціального дискурсу за Т. Ван Лейвеном. З-поміж укра-їнських публікацій, присвячених дискурс-аналізу, варто зазначити працю В. Кулика «Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки» [2], в якій наведені методичні рекомендації щодо практичного аналізу дискурсу та приклади дослідження сучасних українських суспільно-політичних реалій. Насамкінець, віртуальні спільноти та групи в інтернеті можуть бути цікавим полем для застосування онлайн-етнографії чи циф-рової етнографії.

Якими можуть бути актуальні на сьогодні дослідження цього явища в українських реа-ліях з огляду на теоретико-методологічні підходи до дослідження політичного активіз-му у віртуальному середовищі мережі інтер-нет? На нашу думку, для сучасного українсь-кого суспільства дуже актуальні дослідження політичного активізму у різних вікових кате-горіях. Американські громадські діячі М. Ві-

но град і М. Хейс, досліджуючи майбутнє аме риканської політики, розглядають осо-бливості поведінки «мілленіалс» порівняно з попередніми поколіннями американців [23]. Вони не пропонують своєї системи класифі-кації поколінь американців, а спираються на широко відому у США теорію, запропонова-ну В. Строссом і Н. Хоувом ще у 1991 році [19]. М. Віноград і М. Хейс розглядають осо-бливості політичної поведінки трьох поко-лінь американців: покоління Міленіуму (англ. Millennials, інші назви: покоління Y, ехо-бумери, «мережеве» покоління), поко-ління Х (у першій публікації В. Строс са та Н. Хоува – «покоління 13») та покоління демографічного вибуху (англ. baby boomers). Варто зазначити, що дана класифікація є не єдиною із запропонованих американськи-ми вченими, зокрема деяка відмінність по-лягає у визначенні покоління Міленіуму: в дослідженні М. Вінограда та М. Хейса це на-роджені у 1982–2003 рр., тоді як інші визна-чають лише нижню межу народження – після 1980 року.

Особливістю політичних поглядів поколін-ня Міленіуму дослідники вважають позитивну оцінку теперішнього та майбутнього як інди-відуального, так і суспільного життя, високий ступінь толерантності до етнічного розмаїття та різних стилів життя [23, c. 2]. Йому прита-манний активний обмін інформацією зі своїми однолітками у віртуальному середовищі, що також стосується інформації про політичні події в країні [23, c. 164]. Разом з тим є науков-ці, які вважають, що онлайн-активність поко-ління Міленіуму є переважно аполітичною, оскільки за свій егоцентризм його можна на-звати «поколінням Я» [21]. Американська дослідниця Ж. Твіндж пише, що покоління Міленіуму у Сполучених Штатах використо-вує інтернет не для отримання інформації про життя в країні, оскільки, за даними представ-леного нею дослідження, лише 32 % респон-дентів віком від 18 до 24 років погоджуються із твердженням «мені потрібно дізнаватися про новини щодня» порівняно з 62 % у віковій групі від 55 до 64 років. Користування інтернет-ресурсами поколінням Міленіуму є суто «егоїстичним» – для задоволення влас-них інтересів, розваг, повідомлення «новин про себе» тощо [21, c. 142].

Якими ж є особливості політичної поведін-ки в цілому та політичного активізму зокрема українського покоління Міленіуму? Чи можна покладати на це покоління надії, чи воно є «егоїстичним» і нездатним до активних полі-тичних дій? Які взагалі покоління українців з огляду на їхню політичну свідомість та осо-



бливості форм політичної участі у житті краї-ни можна виділити? Ці та інші питання за-слуговують на подальше дослідження для розуміння майбутніх перспектив суспільно-

політичного розвитку України як демократич-ної європейської держави, інтегрованої у сві-тову спільноту економічно та соціально розвинених країн.


1. Бук, С. Основи статистичної лінгвістики : навч.-метод. посіб. / Соломія Бук ; відп. ред. проф. Ф. С. Бацевич. – Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. – 124 с.

2. Кулик, В. Дискурс українських медій : ідентичності, ідеології, владні стосунки / В. Кулик. – К. : Кри тика, 2010. – 655 с.

3. Офіційний сайт Центру досліджень виборів і партій Інституту політичних наук Копенгагенського університету [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cvap.polsci.ku.dk/

4. Офіційний сайт Віртуальної обсерваторії досліджень он-лайн мереж (VOSON Project) Австра лійсь-кого національного університету [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://voson.anu.edu.au/

5. Офіційний сайт Інституту інформаційних та медійних досліджень (дат. Institut for Informations og Medievidenskab) Орхуського університету [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.univer-sity-directory.eu/Denmark/Institute-of-Information-and-Media-Studies--Aarhus-University.html

6. Офіційний сайт Оксфордського інституту Інтернету (Oxford Internet Institute) [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу : http://www.oii.ox.ac.uk/

7. Bulkow, K. Skandale Strukturen und Strategien öffentlicher Aufmerksamkeitserzeugung / Kristin Bulkow, Christer Petersen (Hrsg.). – Wiesbaden : VS Verlag für Sozialwissenschaften, 2011. – 315 s.

8. Castells, M. End of Millennium : The Information Age : Economy, Society, and Culture / Manuel Castells. – Oxford : Wiley-Blackwell, 2010. – 488 p.

9. Diani, М. Social movement networks : virtual and real / Mario Diani // Culture and Politics in the Information Age : A New Politics / ed. Frank Webster. – London : Routledge, 2001. – Р. 117–128.

10. Emmer, M. Online-Kommunikation und politische Öffentlichkeit / Martin Emmer, Jens Wolling // Handbuch Online-Kommunikation / Wolfgang Schweiger, Klaus Beck (Hrsg.). – Wiesbaden : VS Verlag für Sozialwissenschaften, 2010. – S. 36–58.

11. Jordan, T. Activism! Direct Action, Hactivism and the Future of Society / Tim Jordan. – London : Reaktion Books, 2002. – 164 p.

12. Hanjalić, A. Content-based Analysis of Digital Video / Alan Hanjalić. – Boston : Kluwer Academic Publishers, 2004. – 193 p.

13. March, L. Virtual parties in a virtual world : the use of Internet by Russian political parties / Luka March // The Internet and Politics : Citizens, voters and activists / ed. by S. Oates, D. Owen, R. K. Gibson. – Eastbourne : Routledge, 2006 – P. 136–162.

14. Marmura, S. Hegemony in the Digital Age. The Arab/Israeli Conflict Online / Stephen M. E. Marmura. – Plymouth : Lexington Books, 2010. – 173 p.

15. Norris, P. Democratic Phoenix : Reinventing Political Activism / Pippa Norris. – New York : Cambridge University Press, 2002. – 290 p.

16. Pacheco, L. Wikileaks e Internet : O que poderá mudar no jornalismo a partir daqui / Liliana Pacheco // Estudos em Comunicação. – 2011. – № 9. – P. 31–43.

17. Santos Silva, D. Possibilidades políticas do jornalismo cultural digital na perspectiva da democracia de-liberative / Dora Santos Silva // Estudos em Comunicação. – 2011. – № 9. – P. 103–117.

18. Sitalsing, Sh. GeenStijlgeneratie bedreigt erop los / Sheila Sitalsing // Volkskrant. – 2008. – 18.07 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.volkskrant.nl/binnenland/article1044865.ece/GeenStijlgeneratie_bedreigt_erop_los

19. Strauss, W. Generations : The History of America’s Future, 1584 to 2069 / William Strauss, Neil Howe. – New York : Morrow, 1991. – 538 p.

20. Sowa, J. Bez państwa, czyli jak zdemokratyzować demokrację / Jan Sowa // Bez państwa. Demokracja uczestnicząca w działaniu / Rafał Górski. – Krakόw : Korporacja Ha!art, 2007. – 237 s.

21. Twenge, J. Generation Me : Why Today’s Young Americans Are More Confident, Assertive, Entitled And More Miserable Than Ever Before / Jean M. Twenge. – New York : Free Press, 2006. – 295 p.

22. Vidanage, H. Rivalry in cyberspace and virtual contours of a new conflict zone : the Sri Lankan case / Harinda Vidange // Cyber Conflict and Global Politics. – Oxford : Routledge, 2009. – P. 146–161.

23. Winograd, M. Millennial Makeover : MySpace, YouTube, and The Future of American Politics / Morley Winograd, Michael D. Hais. – New Brunswick : Rutgers University Press, 2008. – 309 p.

24. Wünsch, C. Methoden der Online-Forschung / Carsten Wünsch, Martin Welker // Handbuch Online-Kommunikation / Wolfgang Schweiger, Klaus Beck (Hrsg.). – Wiesbaden : VS Verlag für Sozialwissenschaften, 2010. – S. 487–517.


Потужний фінансовий сектор є передумо-вою сталого зростання економіки України. Розвиток існуючих і впровадження нових фі-нансових інструментів має супроводжуватися ефективним державним регулюванням фон-дового ринку та ринку фінансових послуг. Внаслідок недостатньої ефективності регуля-торних механізмів розвитку цих ринків окремі фінансові інструменти широко використову-ються у схемах мінімізації податкових зо бо-в’я зань, ухилення від оподаткування, виведен-ня коштів за межі України та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Використання зазначених схем суб’єк та-ми господарювання призводить до високого рівня тінізації економіки та негативно впли-ває на надійність фінансових інститутів, роз виток добросовісної конкуренції на рин-ках фінансових послуг, прозорість та ефек-тивність фондового ринку, інвестиційну привабливість економіки країни. Тому од-нією з умов детінізації економіки України є ефективне державне регулювання ринків фінансових послуг щодо запобігання та протидії використанню фінансових інстру-ментів у тіньових схемах.

В останніх публікаціях, присвячених тініза-ції економіки, досліджено окремі проблеми, пов’язані з використанням фінансових інстру-ментів у схемах тінізації господарської діяль-ності. У монографії за редакцією З. Варна лія [1] досліджено роль позабанківського грошового обігу у процесах тінізації української економіки та руху тіньових капіталів. У статтях О. Ілюшко та А. Страшного [2], А. Крав ця [3] розглянуто механізми податкової оптимізації та ухилення від сплати податків із використанням інстру-ментів страхового ринку. О. Гарагонич вивчав проблеми використання цінних паперів у схемах мінімізації податкових зобов’язань [4]. В. Гуменюк аналізувала регуляторні механіз-ми розвитку підприємництва та рівень залеж-ності нелегальної економіки від показників легкості ведення бізнесу [5]. Однак у зазна-чених публікаціях комплексно не досліджено роль фінансових інструментів у процесах тіні-зації економіки.

Мета даної статті полягає у дослідженні механізмів тінізації фінансових потоків із ви-користанням інструментів фондового ринку та заходів державного регулювання щодо запо-бігання та протидії використанню зазначених

УДК 338.14

РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ЧИННИК ДЕТІНІЗАЦІЇ

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Тищук Тетяна Анатоліївна,Тищук Тетяна Анатоліївна,кандидат економічних наук, доценткандидат економічних наук, доцент

Досліджено проблему застосування фінансових інструментів у схемах тінізації діяльності суб’єктів господарювання. Запропоновано механізми державного регулю-вання щодо обмеження можливостей використання «технічних» акцій та посилення державного контролю обігу векселів із метою зменшення масштабів тінізації економі-ки України.

Ключові слова: детінізація економіки, цінні папери, вексель, страхування.



Тищук Т. А.

інструментів для ухилення від оподаткування, виведення коштів за межі легального обігу.

Традиційні особливості фінансового секто-ру, включаючи швидкість здійснення транз-акцій, всесвітнє охоплення і здатність до адап тації, дозволяють використовувати його інструменти у схемах мінімізації податкових зобов’язань, ухилення від оподаткування, виведення коштів за межі України та легалі-зації доходів, одержаних злочинним шляхом. Зокрема до таких інструментів належать опе-рації з «технічними (сміттєвими)» цінними паперами.

Вартість «технічних» цінних паперів не за-безпечена реальними активами. Їхня номіналь-на вартість може значно (у десятки або сотні разів) перевищувати ринкову. Крім того, вони можуть перепродаватися на ринку за знач но вищими за ринкову вартість цінами. Ок ремою проблемою є емісія та обіг фіктивних векселів. За даними Державної податкової служби Ук-раїни, у 2010 році виявлено 430 суб’єк тів госпо-дарської діяльності з ознаками фіктивності та суб’єктів, векселі яких підроблено. Ці підпри-ємства випустили майже 4600 век селів номі-нальною вартістю понад 16 млрд грн. У І пів-річчі 2011 року виявлено випуск 1083 фіктив-них векселів номінальною вартістю близько 2,5 млрд грн [6].

Операції з «технічними» цінними папера-ми здійснюються для формального збільшен-ня витрат вітчизняних підприємств з метою мінімізації їхніх зобов’язань з податку на при-буток. За інформацією Державної податкової служби України та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, частка операцій з «технічними» акціями у загальному обсязі торгів на ринку цінних паперів оцінюється на рівні близько 12 % [7]. У схемах мінімізації податку на прибуток учасники фондового ринку не вказують реально отримані доходи від операцій із зазначеними цінними папера-ми, а лише штучно формують свої витрати.

Крім того, «технічні» цінні папери вико-ристовуються для формального збільшення розміру статутного капіталу підприємств та у схемах виведення з компаній ліквідних акти-вів. У певних випадках підприємства можуть формувати статутний капітал цінними папе-рами, балансова вартість яких є значно вищою за ринкову, або за рахунок грошових коштів, які відразу ж виводяться з підприємства шля-хом купівлі «технічних» цінних паперів.

Наприклад, така ситуація спостерігається при формуванні статутного капіталу торговців цінними паперами. Відповідно до чинного за-конодавства [8] існують вимоги щодо міні-мального обсягу статутного капіталу торговця

цінними паперами, сплаченого грошовими коштами, для провадження дилерської діяль-ності (500 тис. грн), брокерської діяльності (1 млн грн), андеррайтингу та управління цін-ними паперами (7 млн грн). На практиці ж деякі компанії після сплати статутного капіта-лу грошовими коштами відразу використову-ють їх для купівлі «технічних» цінних паперів. Таким чином, при формальному виконанні вимог щодо формування статутного капіталу на балансі такого підприємства залишаться неліквідні активи, а саме цінні папери, балан-сова вартість яких є значно більшою за реаль-ну ринкову, а грошові кошти будуть виведені. Аналогічна ситуація має місце при формуван-ні статутного капіталу страхових компаній.

Використання «технічних» цінних паперів у таких схемах призводить до зниження на-дійності та рівня економічної безпеки суб’єктів господарювання та інвестиційної привабли-вості фондового ринку України.

«Технічні» цінні папери можуть також ви-користовуватися для виведення грошових коштів за межі країни. Українське підприєм-ство може продати нерезиденту «технічні» цінні папери за низькою ціною, а потім купити їх же за високою. Це дозволяє виводити гро-шові кошти за межі країни у вигляді оплати за зазначені цінні папери, які були придбані у нерезидента. Така схема використовується для виведення коштів в офшорні юрисдикції, зокрема на Кіпр, та поряд із ухиленням від оподаткування є формою непродуктивного відпливу капіталу за межі країни.

«Технічні» цінні папери використовуються у «схемному» страхуванні. Операції з цінними паперами, у тому числі з векселями, є ланкою у фіктивних схемах страхових компаній, які дозволяють виводити кошти за межі країни або переводити їх у готівку.

Показники діяльності страхових компаній у 2008–2010 роках свідчать про наявність у страховиків значних обсягів операцій з вексе-лями. За даними ДПС, за зазначений період сума валових внесків страхових компаній становила 44,6 млрд грн. Водночас їхні доходи, отримані від продажу векселів, за цей період становили майже 27,9 млрд грн, а витрати на купівлю векселів – 28,4 млрд грн. За даними контрольно-перевірочної роботи ДПС, певна частка «схемного» страхування є навіть у компаній, які мають репутацію класичних страховиків [2].

Слід зауважити, що у чинному страховому законодавстві чітко не встановлено, до якого з видів діяльності, що може здійснювати страховик, належить купівля-продаж вексе-лів. Так, відповідно до Закону України «Про



страхування» вiд 07.03.1996 р. № 85/96-ВР предметом безпосередньої діяльності страхо-вика може бути лише страхування, перестраху-вання і фінансова діяльність, пов’язана з фор-муванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. За економічною сутністю опе-рації з купівлі-продажу векселів не належать до страхування або перестрахування. Купівля-продаж векселів не включена до страхування або допоміжної діяльності у сфері страхування згідно з національною [9] та європейськими [10] класифікаціями видів економічної діяль-ності. Відповідно до національних класифіка-цій купівля-продаж векселів належить до фі-нансового посередництва та допоміжної діяльності у сфері фінансового посередництва. Операції з векселями також не належать до фінансової діяльності, пов’язаної з формуван-ням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, оскільки у зазначеному Законі у переліку активів, у яких можуть розміщуватися кошти страховика, векселі відсутні.

Деякі страхові компанії взагалі не здійсню-ють діяльність щодо страхування і при цьому мають значні обсяги операцій з купівлі-про-дажу векселів (рисунок). Так, за даними ДПС, показники діяльності близько 9 % страхових компаній (29 з 354 компаній – у 2010 році, 36 з 352 – у 2009 році, 38 з 380 – у 2008 році) свідчать про фактичну відсутність у них стра-хової діяльності. Сума внесків, залучених цими компаніями у 2008–2010 роках, складає 0,03–0,05 % загального обсягу валових вне-сків, одержаних страховими компаніями. Водночас операції зазначених компаній з векселями у 2009-2010 роках становили майже

50 % загального обсягу операцій страховиків з векселями.

Значні обсяги операцій із векселями у ді-яльності страховиків не тільки формують умови для існування «схемного» страхування, а й негативно впливають на надійність ринку страхових послуг, що стримує його розвиток.

Поширена практика використання цінних паперів у схемах тінізації діяльності суб’єктів господарювання свідчить про недосконалу систему заходів державного регулювання фі-нансових ринків та недостатній контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг. Заходи з державного регулювання ринків цінних паперів та фінансових послуг мають унеможливлювати використання «тех-нічних» цінних паперів та векселів у схемах мінімізації податкових зобов’язань, виведення ліквідних активів з підприємств та коштів за межі країни. За чинним законодавством дер-жавне регулювання ринків цінних паперів та страхової діяльності здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Певні кроки щодо обмеження використан-ня «технічних» цінних паперів у тіньових фі-нансових схемах вже зроблено.

Податковим кодексом передбачено перехід до загальної системи оподаткування прибутку страховиків [11]. Це сприятиме зменшенню масштабів «схемного» страхування через зна-чне дорожчання зазначених схем, що зробить невигідним їх використання для мінімізації оподаткування низкою підприємств.

Комісією з цінних паперів та фондового ринку затверджено програму попередження фактів випуску та організації обігу цінних паперів, які можуть використовуватися для непродуктивного відпливу капіталів, ухилен-ня від оподаткування та легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом [12]. У рамках реалізації цієї програми визначено ознаки фіктивності цінних паперів та деривативів, до яких належать відсутність емітента за місце-знаходженням, нерозкриття регулярної ін-формації відповідно до законодавства, від-сутність чистих доходів, переважна частка фінансових інвестицій або дебіторської за-боргованості у структурі активів емітента, випадки, коли кількість працівників емітента менша за двох осіб та середньомісячні витрати на оплату праці менше ніж законодавчо вста-новлений мінімальний розмір заробітної плати, відсутність бухгалтера або бухгалтер-ської служби [13]. Це дозволило здійснювати моніторинг зазначених емітентів, осіб, пов’язаних із випуском та обігом фіктивних

Витрати, понесені на купівлю векселівДоходи, отримані від продажу векселівОдержані валові внески

0

1

2

3

4

5

2008 2009 2010

6,5 %

Рис. Дані щодо страховиків, показники діяльності яких свідчать про фактичну відсутність у них страхової діяльності, млрд грн


Тищук Т. А.

цінних паперів та учасників фондового ринку, які здійснюють операції з ними, а також зупи-няти обіг цінних паперів з ознаками фіктив-ності та скасовувати їх реєстрацію. Як наслі-док, кількість «технічних» цінних паперів на фондовому ринку має зменшитися.

Разом з тим реалізація зазначених заходів є недостатньою для ліквідації схем мінімізації оподаткування, виведення ліквідних активів з компаній та грошових коштів за межі країни з використанням «технічних» цінних паперів. Для зменшення обсягів емісії та обігу «тех-нічних» цінних паперів варто вжити низку заходів щодо обмеження можливостей вико-ристання «технічних» акцій та посилення державного контролю за обігом векселів.

1. Запровадження єдиного державного ре-єстру виданих векселів та забезпечення до-ступу до нього державних органів, у тому числі Державної податкової служби, Держав-ної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Державної служби фінансового моні-торингу тощо. Такий реєстр дозволить зазна-ченим органам здійснювати моніторинг обігу векселів та оперативно запобігати видачі й використанню фіктивних векселів суб’єктами господарювання. Оскільки відповідно до чинного законодавства кожен векселедавець зобов’язаний вести реєстр виданих векселів [14], єдиний державний реєстр можна сфор-мувати на базі інформації, що міститься у цих реєстрах (вид, номер, дата та місце складання векселя, його номінальна сума, місце та строк пла тежу за ним, дані щодо векселедавця, плат ника та першого векселеутримувача, по-значка про стан платежу, П. І. Б. особи, яка під пи сала вексель).

2. Вивчення правомірності та доцільності здійснення операцій з купівлі-продажу век-

селів страховиками. Зважаючи на значні об-сяги операцій з векселями у страхових ком-паній та практику використання їх у тіньових схемах, Державна податкова служба спільно з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг мають спільно опрацюва-ти наявність у страховиків підстав для здій-снення операцій з купівлі-продажу векселів та законодавчого врегулювання цих операцій з урахуванням загроз і ризиків використання векселів у тіньових схемах.

3. Доповнення вимог щодо формування статутного капіталу компаній, для яких мі-німальний обсяг статутного капіталу та сума, що має бути сплачена в грошовій фор-мі, встановлюються на законодавчому рівні, вимогами щодо складу активів. Зокрема Державна комісія з цінних паперів та фон-дового ринку та Державна комісія з регулю-вання ринків фінансових послуг мають розглянути доцільність встановлення на за-конодавчому рівні вимог щодо складу акти-вів торговців та страховиків з метою уне-можливлення виведення ліквідних активів з компаній після їх внесення у статутний фонд із використанням «технічних» цінних паперів.

Недостатня ефективність державного ре-гулювання ринків фінансових послуг є одним із чинників тінізації економіки України. Запропоновані заходи щодо обмеження мож-ливостей використання «технічних» акцій та посилення державного контролю за обігом векселів дозволять зменшити масштаби тіні-зації діяльності суб’єктів господарювання. Подальші розвідки щодо зменшення рівня тінізації економіки України доцільно здій-снити у напрямі дослідження масштабів тіні-зації депозитних корпорацій.


1. Тіньова економіка : сутність, особливості та шляхи легалізації : монографія / за ред. З. С. Варналія. – К. : НІСД, 2006. – 576 с.

2. Ілюшко, О. Страховий ринок – інструмент податкової оптимізації / О. Ілюшко, А. Страшний // Вісник податкової служби України. – 2010. – № 43. – 19 лист. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.visnuk.com.ua/article/one/Strakhovyi7637014.html

3. Кравець, А. В. Способи реалізації «схемного» страхування на страховому ринку України / А. В. Кравець // Менеджмент та підприємництво України : етапи становлення і проблеми розвитку. – Львів : Вид-во Нац. ун-т «Львів. політехніка», 2007. – С. 192–197.

4. Гарагонич, О. В. Ухилення від сплати податків з використанням цінних паперів : проблеми право-застосовної практики / О. В. Гарагонич // Вісник Академії адвокатури України. – 2010. – № 1 (17). – С. 142–149.

5. Гуменюк, В. В. Державне регулювання як чинник легалізації економіки / В. В. Гуменюк // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.7. – C. 157–165.

6. Головко, І. Олександр Головач : «Ми активно протидіємо створенню фінансових ресурсів, що жив-лять корупцію» / І. Головко // Вісник податкової служби України. – 2011. – № 27. – Липень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.visnuk.com.ua/article/Oleksandr_5046860.html



7. Большая уборка // Коммерсантъ Украина. – 2010. – № 27 (1075). – 16 февр. [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kommersant.ua/doc.html? docId=1323466

8. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23.02.2006 р. № 3480-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2006. – № 31.

9. Національний класифікатор України. Класифікація видів економічної діяльності : затверджено на-казом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 р. № 375 // Нормативні акти України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nau.ua/nau10/ukr/getcnt.php? uid=1041.14852.0&nobreak

10. Regulation EC № 1893/2006 of the European Parliament and of the Council of 20 December 2006 establishing the statistical classification of economic activities NACE Revision 2 and amending Council Regu-la tion (EEC) № 3037/90 as well as certain EC Regulations on specific statistical domains [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу : http://en.istat.it/strumenti/definizioni/ateco/1893_2006.pdf

11. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=2755-17&p=1309946561083164

12. Про затвердження Програми попередження фактів випуску та організації обігу цінних паперів, які можуть використовуватись для непродуктивного відпливу капіталів, ухилення від оподаткування, лега-лізації доходів, отриманих злочинним шляхом : Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондово-го ринку України від 20.07.2010 р. № 1152 // Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України. Офіційний веб-сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://old.ssmsc.gov.ua/UserFiles/File/NEWS/2011.01.27.r/2010.07.20.1152.doc

13. Про встановлення ознак фіктивності цінних паперів та деривативів : Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 22.12.2010 р. № 1942 (зареєстровано в Мін’юсті України вiд 03.03.2011 р. № 268/19006) // Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=z0268-11

14. Про затвердження Порядку ведення реєстру виданих векселів : Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 03.07.2003 р. № 296 (зареєстровано в Мін’юсті України від 13.08.2003 р. № 708/8029) // Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=z0708-03&p=1310543300211887


Співак І. В.

Дедалі більше погляди міжнародної спіль-ноти спрямовуються на процеси, що відбува-ються у валютній сфері. Стрімкі коливання світових валют під впливом економічних чинників і непередбачувана волатильність не дають підстав для позитивних очікувань. При цьому країни, які значно залежать від зовнішніх ринків, чия національна валюта орієнтована на динаміку провідних світових валют, де на внутрішньому ринку нерезиденти відіграють важливу роль, а сама іноземна ва-люта неофіційно є мірилом вартості, змушені корегувати свою валютну політику задля утримання стійкості фінансової системи й збереження безпеки держави.

Україна – важлива фігура на геополітичній шахівниці, але ніяк не геостратегічний гра-вець. У великій грі вона легко стає розмінним пішаком та підпадає під економічний, зокрема фінансовий, тиск. Причому у фінансовій сфе-рі саме через валютні процеси (надходження іноземної валюти від нерезидентів та їх струк-тура, участь нерезидентів у державних цінних паперах, формування заощаджень в іноземній валюті, функціонування валютного ринку (як міжбанківського, так і готівкового тощо) від-бувається чи не найвагоміше втручання у стійкість внутрішнього ринку.

Саме тому дедалі частіше зарубіжні та віт-чизняні фахівці приділяють увагу місцю та ролі України не лише на геополітичній, а й на геоекономічній арені [1, 3, 5-6, 8-9, 14-15], впливу світових процесів на українську еко-номіку, зокрема фінансовий сектор [2, 4, 7, 12-13]. Водночас питання залежності україн-ської економіки від іноземної валюти як чин-ника, що мінімізує ефективність внутрішньої політики уряду й центрального банку та вно-

сить корективи у безпеку держави, а також необхідність проведення валютних трансфор-мацій з метою зменшення негативного зо-внішнього впливу через іноземну валюту по-требують подальшого дослідження. Це і є завданням даної статті.

Політика НБУ протягом докризових років забезпечувала стабільність валютного ринку. Це позитивно впливало на підвищення ефек-тивності діяльності українських експортерів в умовах сприятливої світової кон’юнктури та обумовило значне перевищення пропозиції іноземної валюти над попитом на міжбанків-ському валютному ринку. Попри те, що з кінця 2004 р. умови торгівлі дедалі погіршувалися, відбувалося зменшення світового попиту на українську продукцію, на міжбанківському ринку пропозиція валюти залишалася на ви-сокому рівні через значний приплив валюти за статтями фінансового рахунку. Проте у струк турі надходжень іноземної валюти в Ук-раї ну значну частку займали зовнішні кредити (наприклад, у 2006-2007 рр. їх частка відповід-но складала 25,1 % та 27,5 %) та кошти від випуску єврооблігацій, що у періоди еконо-мічних шоків могли спричинити відплив капі-талу з країни.

Проблема відпливу капіталу з України іс-нує й досі та має три основні джерела:

1) використання законодавчих важелів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності за рахунок збільшення фіктивної частки експорту для отримання коштів від повернення держа-вою ПДВ та збільшення частки імпорту без його ввезення на митну територію України;

2) активізація виходу нерезидентів на фондовий ринок і входження в державні цінні папери;

УДК 339.74; 327

НЕОБХІДНІСТЬ ВАЛЮТНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В КОНТЕКСТІ

ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Співак Інна Віталіївна,Співак Інна Віталіївна,кандидат економічних науккандидат економічних наук

Значна роль іноземної валюти як засобу нагромадження, мірила вартості та засобу платежу на внутрішньому ринку України мінімізує ефективність заходів Національного банку і відповідно послаблює механізми захисту від зовнішніх шоків. У статті проана-лізовано ситуацію, що склалася, та шляхи виходу з неї.

Ключові слова: валютна політика, короткостроковий капітал, нерезиденти.



3) нагромадження зобов’язань за зовнішні-ми короткостроковими кредитами та коштами, наданими нефінансовими установами.

Використанню законодавчих важелів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності для виведення капіталу ми приділяти особли-ву увагу не будемо, оскільки це більше пов’язано із діяльністю фіскальних органів і менше залежить від валютних змін, а от акти-візацію виходу нерезидентів на внутрішній ринок і нагромадження короткострокових зобов’язань розглянемо докладніше.

Привабливість фондового ринку, переду-сім вторинного, для нерезидентів визначаєть-ся високою ліквідністю та дохідністю інстру-ментів, які на ньому використовуються. Це провокує проведення операцій із коротко-строковими, а не довгостроковими інструмен-тами. При цьому операціям із короткостроко-вими інструментами часто притаманний спекулятивний характер, і ці «гарячі гроші» за умов навіть незначних коливань тиснуть на валютний ринок.

Досягнення облігаціями значущих цінових меж (рівень процентної ставки настільки ви-сокий, що обслуговування державою облігацій стає збитковим), а також прихована політична нестабільність країни-позичальника (саме це було головною причиною загострення фінан-сової кризи в Росії 1998 р.) може призвести до того, що інвестори, фіксуючи свій прибуток, «скидатимуть» активи. За такої ситуації по-дальший розвиток подій може бути подібним фінансовій кризі 1998 р., що викличе суттєве здешевлення курсу гривні та погіршення фі-нансової стійкості України.

Варто нагадати, що значні обсяги бюджет-ного дефіциту та проблеми, пов’язані з ефек-тивністю бюджетних витрат, у 1998 р. призвели до того, що замість випуску довгострокових державних цінних паперів уряд для фінансу-вання цього дефіциту почав емітувати корот-кострокові. Зовнішній борг України на 01.10.98 р. становив 11,7 млрд дол. США, при-чому 94 % цієї суми – урядові позики. Вартість запозичень уряду у 1997-1998 рр. зросла із 40 % до 80 %, а максимальна прибутковість в іноземній валюті за облігаціями зовнішніх по-зик сягала 20 % річних [11]. Внаслідок цього:

загострилися проблеми своєчасного по- –гашення урядом зобов’язань за державними цінними паперами;

відбулася спричинена цим фактором зна- –чна втрата валютних резервів;

стрімко знизився курс гривні до долара –та інших валют;

впала довіра до гривні та банківської –системи в цілому, що призвело до відпливу вкладів населення та зниження поточної лік-відності банків;

підвищився рівень споживчих цін, стали –наростати інфляційні очікування;

підвищився рівень доларизації економіки; –відбувся значний відплив капіталу. –

Починаючи з другої половини 2008 р. уряд України знову пішов цим шляхом, постійно емітуючи ОВДП і, за необхідності, скорочуючи термін їх обігу. Своєю чергою це стимулювало зростання активності нерезидентів на ринку за умов вищої дохідності капіталу в Україні по-рівняно з вартістю фінансових ресурсів за кордоном при продовженні політики НБУ

01.0

8

03.0

8

05.0

8

07.0

8

08.0

8

10.0

8

12.0

8

02.0

9

04.0

9

06.0

9

08.0

9

10.0

9

12.0

9

02.1

0

04.1

0

06.1

0

08.1

0

10.1

0

12.1

0

02.1

1

04.1

1

06.1

1

08.1

1

09.1

1

0

1,0

2,0

3,0

4,0

5,0

6,0

7,0

8,0

9,0

10,0

11,0

12,0

Рис. 1. ОВДП, що знаходяться у власності нерезидентів станом на 01.10.2011 р., млрд грн

Джерело: НБУ



щодо втримання обмінного курсу у вузькому діапазоні. Так, частка ОВДП, що знаходились у власності нерезидентів, наприкінці 2009 р. становила 0,7 %, а вже на початок 2011 р. – 8,3 % (11,3 млрд грн). Цей приплив капіталу викли-кає особливе занепокоєння, оскільки існує ве-лика ймовірність його відпливу при виникнен-ні сумнівів щодо можливості Національного банку утримувати стабільний обмінний курс і непрогнозованої економічної політики, що вже неодноразово спостерігалось в історії України (1998 р., ІV кв. 2004 р. – світова криза та полі-тична неста біль ність, І кв. 2006 р. – невпевне-ність щодо цін на газ, осінь 2008 р.). Крім того, непослідовність економічних реформ і відсут-ність подальшої співпраці з МВФ дали свої перші негативні наслідки, які вже можна спо-стерігати: тільки за січень-вересень 2011 р. ОВДП, що знаходяться у власності нерезиден-тів, скоротилися на 6,1 млрд грн, причому найбільше падіння (майже на 3,7 млрд грн) відбулося у серпні-вересні (рис. 1) [10].

Індикатором, який досить чітко, поряд із динамікою коштів ОВДП у власності нерези-дентів, відображає будь-які зміни у настроях і про який зазначалося вище, є зобов’язання за зовнішніми короткостроковими кредитами та коштами, наданими нефінансовими установа-ми. Ці кредити досить швидко реагують навіть на незначні коливання як на валютному ринку країни-позичальника, так і на економічні зру-шення в цілому. Чинник політичної невизна-ченості часто відіграє не останню роль. Так,

короткостроковий зовнішній борг за залишко-вим терміном погашення тільки за 2005–2008 рр. зріс на 34 млрд дол. (із 12,5 млрд дол. до 46,5 млрд дол.) [10]. І хоча відбулися певні зміни внаслідок фінансової кризи, борг продо-вжує зростати – на 01.07.2011 р. він становив 53,5 млрд дол., що на 42,3 п. п. вище рівня між-народних резервів.

Низький рівень довіри до української еко-номіки додатково посилює непевність. Не зва-жаючи на те, що премія за ризик для України суттєво знизилася на початок 2011 р., вона залишається вдвічі вищою за середню для но-вих ринкових економік і відновила своє зрос-тання (рис. 2).

Наявність в Україні такої кількості ризиків при значному рівні доларизації економіки робить її досить вразливою до зовнішніх шоків та збільшує залежність від інших держав. Адже чужа валюта – це чужа політика. І від-стоювання своїх інтересів при фінансовій за-лежності практично неможливе. Специфіка ситуації в Україні полягає в тому, що:

гривня сильно знецінилася відносно до- –лара на початку кризи та, на відміну від інших валют регіону, не повернулася до докризового курсу;

слабка макроекономічна політика майже –звела нанівець переваги знецінення для кон-курентоспроможності;

Україна залежить від цін експорту, проте –вартість імпорту майже незмінна (не знижу-ється залежно від економічної ситуації);

07.1

0

08.1

0

09.1

0

10.1

0

11.1

0

12.1

0

01.1

1

02.1

1

03.1

1

04.1

1

05.1

1

06.1

1

07.1

1

09.1

1

10.1

1

Індекс EMBI+ спред по Україні - аналогічно попередньому для України

Індекс EMBI+ - спреди між прибутковістю за облігаціями емітентівз нових ринкових економік та Держказначейства США

Різниця (права шкала)

200

300

400

500

600

700

800

900

1000

1100

1200

1300

1400

-1500-1400-1300-1200-1100-1000-900-800-700-600-500-400-300-200-1000

01.07.2010; 624 30.11.2010; 589

06.04.2011; 341

08.04.2011; 247

14.10.2011; 830

14.10.11 різниця -470

14.10.2011; 360

01.07.2010; 341,84

Рис. 2. Індекси ЕМВІ+спред, ЕМВІ+спред Україна та їх різниця, станом на 14.10.2011 р.

Джерело: Cbonds за даними JP Morgan

Зміна індексів ЕМВІ+спред, б.п. Середнє значенняза докризові 2006 та 2007 рокиза тиждень за місяць з початку 2011 р. з початку 2010 р.

нові ринки -43 -4 117 86 193Україна -56 249 387 -172 173спред -13 253 270 -258 -20



гривня традиційно значною мірою зале- –жить від коливань долара.

Додатковим фактором, що стимулює необ-хідність валютних трансформацій, є наявність валютних дисбалансів у банківській системі. Співвідношення між довгостроковими депози-тами та кредитами в іноземній валюті на поча-ток 2005 р. складало 60,9 %, 2007 р. – 39,5 %, а на кінець 2008 р. – 22,2 %. Нако пи чен ня валют-них дисбалансів, починаючи з 2005 р., стало одним із фундаментальних факторів фінансо-вої, зокрема банківської, кризи в Україні. Незважаючи на тимчасову заборону, заборго-ваність за кредитами в іноземній валюті за-лишається на досить високому рівні за раху-нок як раніше отриманих коштів, так і стрімкої девальвації гривні наприкінці 2008 р. Розрив між обсягами заборгованості понад один рік економічних суб’єктів за кредитами в інозем-ній валюті перевищує обсяги депозитів в іно-земній валюті на 182,9 млрд грн, а покриття строкових депозитів в іноземній валюті стро-кових кредитів становить 30,1 % (станом на 01.09.2011 р.) [10].

Через монетарні інструменти та механізми Національний банк може прямо впливати на вартість національних грошей, тоді як вартість іноземної валюти може регулюватися лише опосередковано. В умовах фактичного існу-вання режиму, близького до курсової при-в’язки, вартість ресурсів в іноземній валюті в Україні залежить насамперед від кон’юнктури світових фінансових ринків. Це істотно зни-жує дієвість процентного каналу трансмісій-ного механізму та не дає змоги здійснювати ефективну процентну політику.

Виходячи зі структури зовнішньої торгівлі України, можна виділити трьох її основних торговельних партнерів: СНД (частка у зо-внішній торгівлі товарами та послугами скла-дає 38 %), ЄС (31 %) та Азія (21 %). За умови збереження поточних тенденцій знецінення валют згаданих об’єднань та регіонів означа-тиме зміцнення долара США відносно них. У середньостроковій перспективі цей сценарій є малоймовірним з огляду на монетарну політи-ку Сполучених Штатів, але при виникненні другої хвилі кризи він стає цілком можливим. У цьому разі міжнародний капітал виводити-меться у відносно безпечні державні облігації США, як це було у 2007-2008 рр. Своєю чер-гою це означатиме зміцнення долара США та знецінення валют торговельних партнерів України. У цьому разі прив’язка гривні до до-лара суттєво підірве цінову конкурентоспро-можність експорту України та її економіки в цілому. Так, при посиленні долара можуть знизитися ціни на сталь та продукцію агро-

промислового комплексу (відповідно 33 % та 23,5 % у структурі українського експорту). Висока інфляція в Україні стане додатковим фактором втрати конкурентоспроможності за таких умов.

Відповідно, як вихід із становища нове зне-цінення гривні не є позитивним, тому що до-ходи від експорту не спрямовуються на структурну перебудову економіки, закріплю-ється статус країни як сировинного експорте-ра, виникають проблеми обслуговування зо-внішнього боргу, зростає ціна критичного імпорту, прискорюється інфляція. НБУ на-магається підтримувати гнучкість гривні, що відображає зміну фундаментальних економіч-них чинників, проте стримує різкі коливання її обмінного курсу.

За таких умов валютні зміни мають стосу-ватися можливого переходу до меншої залеж-ності від долара, зокрема орієнтації на кошик резервних валют. Наприклад, можна скорис-татися досвідом Росії та прив’язати гривню до кошика «євро-долар» із певними межами (коридором) коливання. Ймовірні позитивні наслідки такого переходу:

перехід до гнучкішого курсу гривні до –долара США, що сприятиме реалістичнішому сприйняттю курсових ризиків населенням та бізнесом;

зниження тиску на зростання інфляції з –боку знецінення гривні відносно євро;

полегшення боргового навантаження на –приватний і державний сектори;

диверсифікація валютних ризиків насе- –лення та бізнесу.

До наслідків із неоднозначним ефектом можна віднести можливу стимуляцію припли-ву капіталу, що може бути частково простиму-льований лібералізацією валютного ринку. При цьому НБУ лише протягом 2011 р. суттє-во спростив умови операцій на валютному ринку та розширив перелік інструментів хе-джування валютних ризиків. Зокрема, за нови-ми правилами роботи на валютному ринку:

торгівля валютою на міжбанку здійсню- –ється у готівковій та безготівковій формах;

банкам дозволено проводити між собою –та з НБУ своп-операції; свопи можуть уклада-тися з валютою 1 гр. Класифікатора на строк до 1 року;

банкам дозволено продавати й купувати –валюту на міжбанку протягом одного дня;

збільшено суму обміну готівкової валюти –фізичним особам із 80000 грн до 150000 грн.

Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що необхідні для зміцнення економічної безпеки України валютні трансформації полягають у здійсненні змін у валютній політиці держави



з метою мінімізації негативного впливу іно-земної валюти через накопичення ОВДП у власності нерезидентів, зростання коротко-строкової зовнішньої заборгованості на тлі низького рівня довіри до української економі-ки, використання іноземної валюти як засобу нагромадження та платежу тощо. Відповідно, основні зміни мають стосуватися спрощення залежності від долара США через підвищення гнучкості гривні та введення кошика валют, а також подальшої поступової лібералізації ва-лютного ринку.

Існуючий високий рівень відкритості економіки України робить її розвиток чутли-вим до змін кон’юнктури зовнішніх ринків та відповідних шоків, відтак може бути джере-лом підвищеної небезпеки для стабільності банківської системи, грошово-кредитного та

валютного ринків. За таких умов лібераліза-ція руху капіталу повинна проводитися по-волі, з урахуванням усіх економічних проце-сів. Окрім того, нерозвиненість банківського сектору та фінансової системи в цілому зумо-вили низьку дієвість в Україні кредитного каналу та каналу відсоткових ставок трансмі-сійного механізму, тому найефективнішим важелем впливу НБУ на економіку залиша-ється валютно-курсова політика. Тактичним завданням Національного банку на валютно-му ринку було і поки що залишається зни-ження частоти та амплітуди коливань курсу гривні до долара США, а низьку дієвість ринкових інструментів НБУ змушений ком-пенсувати активними інтервенціями та по-стійним коригуванням норм валютного регу-лювання.


1. Артьомов, І. Євроінтеграційні аспекти сучасної української геополітики / І. Артьомов // Геополітика України : історія і сучасність : зб. наук. пр. Вип. 1. – Ужгород : Ліра, 2009.

2. Безега, Т. Євроінтеграція як геополітична складова у процесах впливу на економічний розвиток незалежної України / Т. Безега // Геополітика України : історія і сучасність : зб. наук. пр. Вип. 2. – Ужгород : Ліра, 2010.

3. Вовканич, І. Формування зовнішньополітичної стратегії України в центральноєвропейському гео-політичному просторі / І. Вовканич // Геополітика України : історія і сучасність : зб. наук. пр. Вип. 1. – Уж город : Ліра, 2009.

4. Геец, В. Трансформационные преобразования в Украине : переосмысливая пройденное и думая о будущем / В. Геец // Общество и экономика. – 2006. – № 3.

5. Геополітика України / Aгентство стратег. дослідж. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sd.net.ua/2010/09/15/geopolitic_ukraine.html

6. Горбулін, В. П. Національна безпека : порядок денний для України / В. П. Горбулін, О. Ф. Бєлов, О. В. Литвиненко – К. : Стилос, 2009.

7. Жаліло, Я. А. Теорія та практика формування ефективної економічної стратегії держави : моногра-фія / Я. А. Жаліло. – К. : НІСД, 2009. – 336 с.

8. Зленко, А. Дипломатия и политика : Украина в процессе динамичных геополитических перемен / А. Зленко. – Х. : Фолио, 2004. – 559 с.

9. Зовнішня політика України – 2008 : стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети / за ред. Г. М. Перепелиці. – К. : Стилос, 2009.

10. Статистика. Національний банк України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.bank.gov.ua

11. Державний борг та гарантований державою борг / Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.minfin.gov.ua

12. Brzezinski, Z. The Grand Chessboard : American Primacy and Its Geostrategic Imperatives / Zbigniew Brzezinski. – NY : Basic Books, 1997.

13. Roubini, N. Currency Wars, FX intervention Wars and QE Wars Lead to Trade Wars / Nouriel Rou-bini. – 2010. – October 14 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https ://webmail.nps.edu

14. Pifer, St. Ukraine’s Geopolitical Choice / Steven Pifer // Eurasian Geography and Economics. – 2009. – July, № 4. – Р. 387–401.

15. Ukraine : Geopolitical battleground between Russia & the West. – 2009. – January 11, Sunday [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://prismwebcastnews.com/



Світова фінансово-економічна криза нега-тивно вплинула на соціально-економіч ні про-це си у багатьох країнах світу. Серед тих, що зазнали найбільших втрат, – низка країн Цент-раль ної та Східної Європи, в яких відбу ваються процеси суспільної трансформації, зокрема й Україна. Значне скорочення виробництва та зростання кількості безробітних безпосередньо впливає на погіршення матеріального й фінан-сового становища широких верств населення та збільшення частки людей, які опинилися за межею бідності.

Нині боротьба з бідністю – пріоритетне завдання багатьох держав і суспільств. Вивчення різних аспектів бідності давно пере-буває в центрі уваги вчених – як економістів, так і соціологів, психологів, політологів. З-поміж європейських дослідників цієї про-блематики відзначимо передусім таких як К. Оппенгейм, Л. Харкер [1], Е. Гідденс [2], О. Льюїс [3], А. Аткінсон [4], які вивчають особливості прояву сучасної бідності, її при-чини, соціальні аспекти, масштаби і наслідки. З українських дослідників цим питанням при-святили свої праці Е. М. Лібанова [5], Л. М. Че-ренько [6], В. М. Новікова [5], А. Ф. Ре вен ко, Ю. І. Саєнко [7]. Проблема подолання бідності в сучасних умовах України потребує подаль-шого вивчення й відповідного реагування як з боку держави, так і суспільства в цілому.

Мета даної статті – розглянути європей-ський досвід подолання бідності та можливос-ті його використання в Україні.

Бідність має три виміри: абсолютний, від-носний і суб’єктивний. Абсолютно бідною, за критеріями Світового банку, є особа, чий при-буток не перевищує 1 дол. США на день з урахуванням купівельної спроможності (2008 року цю цифру збільшено до 1,25 дол.). Таких у світі нараховується понад 1 млрд осіб.

Найбіднішим регіоном є субекваторіальна Африка, де за межею крайньої бідності пере-буває 50,9 % людей.

Поняття «відносна бідність» застосовуєть-ся до певних категорій населення у розвине-них країнах, коли йдеться вже не про фізичне виживання, а про мінімальні соціально-культурні умови, необхідні для гідного люд-ського життя. Зазвичай відносно бідним вва-жається той, чий дохід менше 60 % середнього по країні.

Суб’єктивна бідність – це оцінка людьми власного матеріального становища, що дає можливість розглянути бідність як соціально-психологічну проблему, показник розшару-вання чи консолідації суспільства.

Боротьба з бідністю завжди належала до пріоритетів Європейського Союзу. Вже у Римській угоді 1957 року ставилося завдання сприяти високому рівню зайнятості та соці-ального захисту, рівності між чоловіками та жінками, сталому розвитку, досягненню висо-кого рівня конкурентоспроможності, захисту й поліпшенню довкілля, кращій якості життя, економічній і соціальній інтеграції та солідар-ності між країнами-членами [8]. У 1975 році було започатковано програму «Бідність І» на період 1975–1993 роки, а за рік до її закінчен-ня Європейська Рада закликала країни-члени ЄС визнати основне право людей на достатні ресурси, необхідні для гідного життя.

В Амстердамській угоді (1997 рік) «поліп-шення умов життя» та «відповідний соціаль-ний захист» були визнані принципами діяль-ності Співтовариства та його країн-членів.

Затвердивши у 2000 році Лісабонську стра-тегію, Європейський Союз взяв курс на ство-рення динамічної та конкурентоспроможної моделі інноваційної економіки. За такого під-ходу людський капітал як основний виробни-

УДК 364 (477.54)

ВИКОРИСТАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ ПОДОЛАННЯ БІДНОСТІ В УКРАЇНІ

Авчухова Анна Миколаївна;Авчухова Анна Миколаївна;Шиптенко Тетяна ВікторівнаШиптенко Тетяна Вікторівна

Проаналізовано сучасний стан рівня бідності в Європейському Союзі та в Україні. Розглянуто практичні аспекти боротьби з бідністю в європейських країнах. Запропоновано шляхи подолання бідності в Україні з урахуванням європейського досвіду.

Ключові слова: бідність, рівень бідності, подолання бідності, безробіття.


Авчухова А. М., Шиптенко Т. В.

чий ресурс і, тим самим, чинник подолання бідності набуває ще більшого значення та ви-ходить на перший план.

2005 року Європейська Рада прийняла Спільну заяву про політику розвитку ЄС – «Європейський консенсус із розвитку», де викорінення бідності в контексті сталого роз-витку визначено серед головних цілей співро-бітництва в рамках ЄС [9].

Навесні 2010 року Європейська Рада при-йняла Стратегію соціально-економічного розвитку Євросоюзу на період до 2020 року «Європа-2020» [10]. Усі країни ЄС підтрима-ли нову економічну стратегію, в рамках якої була прийнята програма спільних дій на де-сять років з метою забезпечення соціального захисту, зайнятості та економічного зростан-ня. У стратегії «Європа-2020» передбачено гарантії роботи для 75 % усіх жителів ЄС ві-ком від 20 до 64 років (це майже на 20 % біль-ше, ніж сьогодні рівень зайнятості в Україні), не менше 3 % ВВП інвестується в дослідження для розвитку економіки, що додатково ство-рить нові робочі місця [11].

Разом з тим проблема бідності в ЄС все ще достатньо гостра. Найновіші доступні дані, оприлюднені 2010 року, свідчать, що бідними вважалися 17 % населення ЄС або 85 млн осіб [12]. У зв’язку з цим 2010 рік був проголоше-ний в Євросоюзі роком боротьби з бідністю.

Ризик бідності в країнах Європи різний. В Ісландії, Нідерландах, Словаччині, Норвегії, Фінляндії, Бельгії, Франції, Німеччині, Словенії, Швеції, Австрії, Данії, Люксембурзі, Мальті, Угорщині він становить 10–15 %, на-томість у Литві, Болгарії, Латвії, Румунії, Греції, Іспанії, Великій Британії – 20–26 %. Оскільки йдеться про відносну бідність, від-різняється також її поріг: від 200 євро на мі-сяць у Польщі, Словаччині, Угорщині та кра-їнах Балтії, до 900 євро – в Данії, Ірландії, Люксембурзі, Фінляндії та Великій Британії.

Одне з основних джерел бідності – безро-біття. Однак відповідну допомогу в середньо-му отримують лише шість із десяти безробіт-них. За порогом бідності перебувають 8 % зайнятих. Найменше бідних, які працюють, у Чехії (4 %); найбільше – у Греції (14 %). Це наслідок низьких зарплат, низької кваліфіка-ції, випадкових заробітків та вимушеної не-повної зайнятості замість повноцінного пра-цевлаштування [13].

Бідність залежить також від складу сім’ї. Найбільше ризикують неповні сім’ї з дітьми – 32 % з них можна зарахувати до бідних. Всього в країнах ЄС у бідності проживають 19 % ді-тей до 17 років (максимально в Латвії та Польщі – по 26 %). 22 % бідних дітей прожи-

вають у неповних, а 25 % – у багатодітних сім’ях. У більшості країн ЄС дитяча бідність залишалася стабільною або навіть мала тен-денцію до зростання з середини 1990-х.

Також високим є рівень бідності молоді: 19 % осіб віком до 25 років мали дохід, що не перевищує 60 % середнього рівня. У віковій групі 25–65 років бідних набагато менше – 12 %.

До груп, які особливо ризикують опинити-ся в становищі бідних, належать представники етнічних меншин, а також мігранти.

Важливо відзначити, що хоча до категорії бідних належать 17 % осіб похилого віку, пе-редусім ризикують самотні жінки. Сучасна пенсійна система в країнах ЄС значно змен-шила ризик бідності цієї вікової групи. У се-редньому люди старші 65 років отримують 85 % доходів молодших вікових категорій (на Кіпрі – 57 %, у Польщі – понад 100 %). Бід-ність пенсіонерів є результатом впливу кіль-кох чинників: низьких зарплат, високого рівня безробіття, тінізації економіки та внаслідок цього – низького коефіцієнта заміщення зар-плати пенсією.

У вересні 2000 року Україна приєдналася до Декларації тисячоліття ООН, однією з ці-лей якої є викорінення крайньої бідності та голоду у світі, та взяла на себе зобов’язання щодо Цілей Розвитку Тисячоліття (ЦРТ).

Відповідно до ЦРТ Україна зобов’язалася до 2015 року зменшити частку бідного насе-лення, вартісна оцінка добового споживання якого не перевищує 1 дол. США, до 18,4 %. В Україні ця категорія нечисленна – у 2000 ро-ці вона становила менше 1 % населення. Вод-но час внаслідок особливостей клімату, необ-хідних витрат на житло, одяг і продовольство межа абсолютної бідності для України, як і для інших країн, що перебувають у процесі еко номічних і політичних перетворень, ви-значена не нижче 5 дол. США на добу. Тобто відповідно до ЦРТ, уточнених у 2010 ро ці, перед Україною стоїть завдання до 2015 року лік відувати бідність за критерієм добового споживання, що не перевищує 5 дол. США на добу за паритетом купівельної спроможності (ПКС) [13, с. 34].

У Стратегії подолання бідності [14] визна-чено національну межу бідності на основі відносного критерію, що дорівнює 75 % меді-анних сукупних місячних витрат на одного умовного дорослого.

У зв’язку з обмеженими можливостями дер жави для вирішення цієї проблеми в Україні відбувається подальше підвищення рівня бідності. Всупереч намірам Антикризової програми (Державної програми економічного



й соціального розвитку на 2010 рік), рівень бідності у 2009 році підвищився на 0,4 % і становив 26,4 %, або 12,5 млн осіб [15], пере-вищивши визначений Стратегією подолання бідності прогноз на 4,9 %. Кожний восьмий громадянин України у 2009 році потрапив до категорії крайньої бідності – рівень злиден-ності становив 13 %. Прогнозованого до 2010 року скорочення рівня бідності до 21,5 % і рівня крайньої бідності до 3 % не відбулося. Саме тому у проекті загальнодержавної про-грами подолання та запобігання бідності в Україні на 2010–2015 роки стверджується, що досягти задекларованої мети державі не вдасть-ся, тому встановлено «реалістичішну» мету – зменшити рівень бідності до 25 %.

Як і в Європі, дуже сильним чинником ризику бідності є безробіття: серед домогоспо-дарств, головою яких є безробітний, зафіксо-вано найвищий рівень бідності. Як зазнача-ється в доповіді ПРООН «Аналіз бідності та соціальних наслідків економічної кризи в Україні» [16, с. 16], у домогосподарствах, очо-лю ваних безробітними (а таких 7 %), прожи-ває 12,9 % бідного населення (табл. 1).

При цьому зайнятість сьогодні не можна вва-жати чинником, що захищає українську родину від бідності, – серед домогосподарств, головою яких є працюючий за наймом, бідним є майже кожне п’яте, 79 % бідних становлять домогоспо-дарства, в яких працює хоча б одна особа. Отже, основною специфічною ознакою «української бідності» є проблема бідності серед працюючого населення. У вигіднішому ста новищі порівняно

з іншими перебувають домо господарства, голо-вою яких є роботодавець.

Найгостріші проблеми бідності – в сім’ях з дітьми, незважаючи на значні виплати на утримання дітей упродовж перших років їх життя. Рівень бідності родин, які мають двох дітей, за даними 2009 року, сягає 39,6 %, трьох – 53,8 %, чотирьох і більше – 72,3 %. Найвищий рівень бідності – 29 % – зафіксова-но серед домогосподарств, де всі особи старші 75 років [17].

Особливо негативно вплинула на рівень життя й доходів населення фінансово-еко но-мічна криза. За висновками доповіді ПРООН, увесь спектр проявів цієї кризи в Україні най більше відчули люди середнього віку (30–44 років). Зростання цін і тарифів більше позначилося на жінках, пенсіонерах та сільсь-кому населенні. Зниження рівня доходів найбільше стосувалося людей із середньою спеціальною та вищою освітою, від втрати роботи найбільше постраждала молодь віком 8–29 років, особливо жінки [16, с. 6].

Збільшується розрив між вартісними зна-ченнями межі бідності та межі крайньої біднос-ті в абсолютному виразі. Якщо у 2008 році різ-ниця між цими значеннями становила 156 грн, то в 2009 році – 167 грн. Проте у відносному вимірі це співвідношення залишається стабіль-ним: межа бідності у 2009 році, як і у 2008 році, перевищила межу крайньої бідності на 25 %. Рівень бідності у 2009 році скоротився порів-няно з 2002 роком – початком дії Комплексної програми забезпечення подолання бідності,

Таблиця 1

Рівень бідності залежно від соціально-економічного статусуголови домогосподарства, 2008 рік, %

Соціально-економічний статусголови домогосподарства

Часткадомогосподарств, %

Частка біднихдомогосподарств, %

Частка бідногонаселення, %

Працюючий за наймом 47,0 22,3 43,8

Роботодавець 1,0 11,3 0,4

Пенсіонер 37,1 30,4 32,7

Безробітний 6,9 43,7 12,9

Таблиця 2

Показники рівня бідності за типом поселення у 1999–2009 роках, %

1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009

Велике місто 26,6 25,1 22 19,9 17 18,1 18,7 18 16,4 17,5 15

Мале місто 27,7 25,6 27,9 28,6 28,1 32,2 30,7 31,4 31,6 28,3 32

Сільська місцевість 29,2 28,7 32,3 34,3 36,7 35 35,2 38,4 37,9 38,2 36,8

Україна 27,8 26,4 27,2 27,2 26,6 27,3 27,1 28,1 27,3 27 26,4



затвердженої 2001 року, лише на 0,8 %, а рівень крайньої бідності – 13 %, що менше за показник 2002 року лише на 0,7 % [18].

До зони підвищених ризиків бідності по-трапило населення малих міст і сільської міс-цевості, де рівень бідності залишається ста-більно високим (табл. 2).

На подолання бідності негативно впливає нерівномірний розподіл населення за дохода-ми. Основна частина населення України кон-центрується в групі з низькими доходами, і зберігається великий розрив між багатими та бідними. Нерівність щодо доходів, доступу до основних соціальних благ, неефективність структури ринку праці та сучасної соціальної інфраструктури, інфляційні чинники, низька можливість реалізації своєї трудової актив-ності не дають змоги бідним громадянам ви-рватися з тенет зубожіння, створюють нега-тивні психологічні настрої та призводять до застійної бідності й пасивного очікування до-помоги з боку держави. Відтак саме ці верстви населення є основною загрозою соціальній стабільності.

Таким чином, економічне відновлення, що тривало в Україні до початку світової фі нан-сово-економічної кризи, практично не впли-нуло на зниження рівня відносної бідності. Зростання доходів найбагатших прошарків суспільства, яке не супроводжувалося запро-вадженням адекватних механізмів перерозпо-ділу суспільного багатства, призвело до поси-лення матеріального розшарування населення, чисельного зростання найбільш нужденних, яке в кризових умовах прискорилося.

Вихід економіки з рецесії вимагає перео-смислення стратегії розвитку в контексті прин-ци пової корекції політики доходів. Основної уваги потребують питання бідності працюючо-го населення, соціальної підтримки безробіт-них, захисту дітей та молоді, невиправданої поляризації доходів. Для їх розв’язання корис-ним може бути досвід, накопичений низкою європейських країн, що досягли помітних ре-зультатів у боротьбі з бідністю. Зокрема з ме-тою подолання бідності ЄС виробив такі пріо-ритетні напрями діяльності:

збільшення участі в ринку праці шляхом –активної політики зайнятості та забезпечення кращого зв’язку між соціальним захистом, освітою та навчанням упродовж життя;

модернізація системи соціального захис- –ту, забезпечення її стабільності, адекватності й доступності для всіх;

усунення перешкод щодо доступу до –освіти та перепідготовки кадрів на всіх вікових етапах людського життя з особливою увагою до найбільш знедолених груп;

викорінення дитячої бідності шляхом –розширення допомоги сім’ям із дітьми, захис-ту їхніх прав;

забезпечення гідного житла для вразли- –вих груп, розробка комплексних підходів до боротьби з безпритульністю;

покращення доступу до якісних послуг у –таких сферах, як охорона здоров’я, соціальні послуги, транспорт, нові інформаційно-кому-ні кативні технології;

усунення гендерної дискримінації, забез- –печення соціальної інтеграції осіб з особливи-ми потребами (інвалідів), а також етнічних меншин та іммігрантів;

запобігання надмірної заборгованості –громадян.

Стратегія реалізації цих завдань передба-чає співробітництво між країнами-членами Євросоюзу, органами влади різного рівня та неурядовими організаціями. Хоча питання боротьби з бідністю залишається в компетен-ції національних урядів, воно становить спільний інтерес і регулюється в рамках ЄС методом відкритої координації, що передбачає визначення спільних цілей, розробку націо-нальних планів їх досягнення, регулярну звітність (це може обумовлювати певний тиск з боку інших країн та європейських структур), обмін досвідом.

Загалом як основний засіб боротьби з бід-ністю розглядається покращання доступу до гідної праці.

ЄС заохочує інвестиції, що генерують за-йнятість і підтримують розвиток людських ресурсів, зокрема через діяльність Європейсь-кого соціального фонду – одного зі структур-них фондів ЄС, мета якого – сприяти вирів-нюванню рівнів добробуту в різних країнах Євросоюзу та їх регіонах і тим самим зміцню-вати суспільну єдність як у межах окремих членів, так і у ЄС в цілому.

У жовтні 2006 року ЄС запровадив Прог-ра му у сфері зайнятості та соціальної солі-дарності – ПРОГРЕС, бюджет якої на 2007–2013 роки становить 743 млн євро. У 2007 році було засновано Європейський фонд регулювання глобалізації, з якого щороку виділятиметься до 500 млн євро для допо-моги працівникам, звільненим за скорочен-ням штатів у результаті зміни структури глобальної торгівлі, щоб вони якомога швид-ше знайшли іншу роботу.

Враховуючи високий ризик бідності сімей з дітьми, важливим є покращання умов для виходу на ринок праці жінок-матерів. Цьому сприятиме передусім впровадження гнучкіших форм організації праці – вже сьогодні третина жінок у країнах ЄС працюють неповний



робочий день. Втім, якщо у Нідерландах такий режим роботи мають 74,7 % зайнятих жінок, то в Болгарії – лише 2,7 %.

Актуальною проблемою залишається по-вноцінне залучення молоді до економічного життя, адже нині рівень зайнятості молоді становить лише 36 %. Найвищим він є в Ні-дер ландах – 66,2 %, Данії – 63,7 % та Авст рії – 52,3 %, а найнижчим – в Угорщині – 21,2 %, Болгарії та Польщі – по 23 % [12].

Один із засобів запобігання бідності осіб старшого віку – продовження трудового життя. Це, по-перше, збільшує їхні доходи, по-друге, збільшує розміри пенсій, по-третє, забезпечує поповнення пенсійних фондів. Мета ЄС – досягти 50 % рівня зайнятості для осіб старшого працездатного віку, тобто 55–64 років. Водночас відбувається реформа пенсійного страхування, підвищується пен-сійний вік (у Німеччині, Великій Британії, Данії його вже збільшено до 67 років). Суть змін полягає у перенесенні основної відпо-відальності за пенсійне забезпечення з урядів та компаній на громадян, які значно більшою мірою ніж тепер мають самі вирішувати, скіль ки заощаджувати на пенсії та коли ви-ходити на пенсію. Фактично підвищення пенсійного віку є завершальним кроком глибинної реформи системи пенсійного за-безпечення.

Крім пенсій, важливим інструментом змен-шення бідності є інші соціальні виплати. Підраховано, що за їх відсутності частка бід-них становила б у країнах ЄС не 17 %, а 26 %. За підрахунками Єврокомісії, соціальні ви-плати в середньому компенсують ризик бід-ності на 38 %. Особливо ефективні вони в Чехії, Німеччині, Нідерландах, Словенії та країнах Скандинавії, де завдяки таким випла-там бідність скорочується на понад 50 %.

У більшості європейських країн зменшити рівень бідності вдалося завдяки широкому розвитку сфери виробництва та послуг і максимального залучення до трудового про-цесу працездатного населення. Щорічний

приріст зайнятості в країнах ЄС за останні п’ять років становив понад 2 % (тоді як в Ук-раї ні – 0,5–0,8 %).

У нових членах ЄС – Болгарії, Польщі та Словаччині – рівень зайнятості зріс завдяки гармонізації реформ соціальної політики за критеріями ЄС у частині соціального залучен-ня працівників до активної праці. Комплексна програма «Від соціальної допомоги до зайня-тості» в кожній країні координувалася кількома урядовими органами. Широко використовува-лося партнерство з недержавними організація-ми та багатосторонні консультації для досяг-нення соціальної інтеграції. Крім того, були розширені інституційні можливості урядових структур, насамперед у сфері праці [13].

Висновки та пропозиції

Міжнародний досвід свідчить, що у сфері боротьби з бідністю існують кілька основних підходів. Найпоширеніший із них полягає у забезпеченні бідних різними видами допомоги, тобто у перерозподілі на користь бідних части-ни доходів багатих, що держава отримує як податки за прогресивною системою оподатку-вання. Однак надання грошової допомоги кардинально не вирішує проблеми. Варто ви-користати досвід держав, де наголос робиться на підвищенні кваліфікації, перекваліфікації бідних, тобто створенні умов для їх продуктив-ного працевлаштування, формуванні активної позиції щодо зміни свого життя. Найкращих результатів можна досягти, комбінуючи оби-два підходи, одночасно працюючи за різними напрями боротьби з бідністю.

У цьому контексті подальше вирішення проблем бідності в Україні (передусім серед працюючих) має здійснюватись у напрямі створення економіко-правових умов для під-вищення економічної активності населення та зменшення його розшарування за рівнем до-ходів, удосконалення системи соціального забезпечення та досягнення адресності соці-альної допомоги.


1. Oppenheim, C. Poverty – the facts / C. Oppenheim, L. Harker. – London : CPAG, 1996.2. Гидденс, Э. Социология / Э. Гидденс. – М. : Эдиториал УРСС, 1999. – 704 с.3. Lewis, О. Five families : Mexican case studies in the culture of poverty / О. Lewis. – London : Souvenir

press, 1975.4. Аткинсон, А. Бедность / А. Аткинсон // Экономическая теория / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта,

П. Ньюмена. – М. : ИНФРА-М, 2004.5. Демографічні чинники бідності / за ред. Е. М. Лібанової. – К. : Ін-т демографії та соц. досліджень

НАНУ, 2009. – 184 с.6. Черенько, Л. М. Оцінка масштабів та рівня бідності населення України / Л. М. Черенько. – К. : РВПС

України НАНУ, 2000. – 75 с.



7. Бідність та нерівні можливості дітей в Україні / Л. М. Черенько, С. В. Полякова, А. Г. Реут та ін. ; за ред. Е. М. Лібанової. – К. : Ін-т демографії та соц. досліджень НАН України : Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) : Укр. центр соц. реформ, 2009. – 288 с.

8. The Treaty of Rome. 25 March 1957 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ec.europa.eu/economy_finance/emu_history/documents/treaties/rometreaty2.pdf

9. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ec.europa.eu/development/icenter/repository/european_consensus_2005_en.pdf

10. Europe 2020 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ec.europa.eu/europe2020/index_en.htm11. Симоненко, В. Бедность – основной показатель «эффективности власти» / В. Симоненко //

Тижневик 2000. – 2011. – № 11. – 18–24 бер. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/16736137 ; jsessionid=69129039EEACD4823BC786FAB1B55C31

12. Статистична служба Європейського Союзу [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/eurostat/home

13. Цілі Розвитку Тисячоліття. Україна – 2010 : Національна доповідь. – К., 2010. – С. 346 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.undp.org.ua/files/ua_52412MDGS_UKRAINE2010_REP_ukr.pdf

14. Про Стратегію подолання бідності : Указ Президента України від 15.08.2001 р. № 637/2001 // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 149. – 18 серп.

15. Висновок Рахункової палати з виконання державного бюджету на 2010 рік за 9 місяців [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/16732115

16. Аналіз бідності та соціальних наслідків економічної кризи в Україні // Програма розвитку ООН в Ук раїні. – 2010. – С. 6 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.undp.org.ua

17. Державна служба статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua/

18. Звіт про результати аналізу виконання Комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності // Бюлетень Рахункової палати України. – 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: www.ac-rada.gov.ua/img/files/Bulet_Bednost.pdf ; jsessionid



Пенсійна реформа, прийнята Верховною Радою України на початку липня 2011 року ухваленням законопроекту № 7455 [1], не вне-сла додаткової ясності щодо запровадження загальнообов’язкової накопичувальної пенсій-ної системи. Як і раніше, в документі наголо-шується, що перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду буде запроваджене, починаючи з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пен сій-ного фонду України.

Введення обов’язкової накопичувальної складової, що можна вважати істинно рефор-маторським кроком, невдовзі стане невід’єм-ною реальністю життя українців. Однак на-слідки введення другого рівня пенсійної системи досі є предметом обговорення як пе-ресічних громадян, так і спеціалістів із пен-сійної проблематики.

Останнім комплексним дослідженням про-блем розвитку системи є доповідь НІСД «Проблеми становлення накопичувальної складової пенсійного забезпечення в Україні» [2]. Вплив запровадження другого рівня пен-сійної системи на деякі показники досліджено НДІ праці й зайнятості населення [3]. Вплив запровадження системи на коефіцієнт замі-щення та стан бюджету України розраховано Аналітично-дорадчим центром «Блакитна стріч ка» [4]. Майбутні розрахунки пенсійних виплат із розподільчої та солідарної систем зроблено та представлено старшим міжнарод-ним радником з питань пенсійної реформи проекту USAID «Розвиток ринків капіталу» Г. Мактаггартом [5]. Обсяги майбутніх внесків та активів пенсійної системи обраховано Інс-ти тутом демографії та соціальних досліджень

імені М. В. Птухи НАН України [6]. Жод ним чином не применшуючи важливості та значу-щості наведених досліджень, зазначимо лише, що головний акцент у них зроблено на визна-ченні кількісних показників функ ціо нування системи (пенсійні внески, розміри майбутніх пенсій тощо). Разом з тим відсутні дослідження, в яких аналізуються потенційні ризики та за-грози, що супроводжуватимуть функціонуван-ня системи, та наслідки їх впливу у коротко-, середньо- та довгостроковій перспективах.

Між тим світовий досвід переконливо свід-чить, що успішність функціонування накопи-чувальних систем прямо залежить як від вну-трішніх концептуальних засад їх побудови, так і зовнішніх чинників макроекономічного ха-рактеру. Причому зв’язки між зовнішніми та внутрішніми чинниками багато в чому мають ін дивідуальний для конкретної країни ха рак-тер. На жаль, системні дослідження пер с пектив стійкого функціонування майбутньої загально-обо в’язкової накопичувальної пенсійної систе-ми в Україні наразі відсутні.

Метою даної статті є аналіз пріоритетних напрямів, на яких слід передусім зосередити зусилля науковців, урядовців, законодавців та експертної спільноти при розбудові другого рівня пенсійної системи через її велику зна-чущість та соціальну гостроту.

Пріоритетні напрями побудови другого рівня пенсійної системи визначаються структу-рою загроз, які своєю чергою є наслідком спе-цифіки її (системи) функціонування. Голов-ними рисами, що відрізняють накопичувальну систему від солідарної (розподільчої) є такі.

По-перше, це довгостроковий характер процесу накопичень. Такий процес триватиме,

УДК 369.5

ЗАПРОВАДЖЕННЯ НАКОПИЧУВАЛЬНОЇ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ:

АНАЛІЗ ПРІОРИТЕТІВ ТА НАСЛІДКІВ

Коваль Олександр Пилипович,Коваль Олександр Пилипович,кандидат економічних науккандидат економічних наук

Проаналізовано пріоритетні напрями запровадження загальнообов’язкової нако-пичувальної пенсійної системи, учасниками якої стануть усі громадяни України мо-лодше 35 років. Оцінено фінансові, адміністративні та соціальні наслідки такого за-провадження на період до 2050 року.

Ключові слова: накопичувальна пенсійна система, бюджет Пенсійного фонду Ук-раї ни, фінансова система, розмір пенсії.


Коваль О. П.

за винятком перехідного періоду, протягом усього трудового життя людини, тобто в се-редньому 40 років.

По-друге, обов’язковим атрибутом нако-пичувальної системи є інвестиційна діяль-ність. Накопичені кошти можуть і повинні бути інвестовані в певні класи та види акти-вів. Головною метою такого інвестування слід вважати збереження пенсійних накопи-чень. Другою, хоча й не менш важливою, ме-тою є формування довгострокового відносно дешевого інвестиційного ресурсу для потреб прискореного розвитку вітчизняної економі-ки. В будь-якому разі таке інвестування за сво єю економічною природою завжди пов’я-зане з ризиком.

Насамкінець, накопичувальна система функціонуватиме за активної участі недер-жавних фінансових інститутів. Якщо облік та адміністрування пенсійних внесків поклада-ються на Накопичувальний фонд (принаймні протягом перших двох років функціонування системи), який по суті є органом державного управління, то інвестиційна діяльність та об-лік прав власності на пенсійні активи – на приватні фінансові установи – компанії з управління активами та зберігачів. Крім того, після двох років функціонування системи громадяни за бажанням матимуть змогу пере-вести власні накопичення з Накопичувального фонду до приватного адміністратора.

Внаслідок цих особливостей на перший план виходить проблема збереження пенсій-них накопичень. Найбільшими загрозами та-кому збереженню слід вважати три.

1. Інфляція. Навіть за умови фізичного збе-ре ження грошових коштів інфляція є однією з головних загроз ефективності функціонування накопичувального процесу, оскільки з часом здатна настільки знизити споживчу вартість грошей, що сам процес втратить сенс.

2. Неналежне (недобросовісне) управлін-ня пенсійними активами. Якщо інфляцію слід вважати екзогенним, то неналежне управління є ендогенним щодо системи чинником. Нена-

лежне управління може бути як ненавмисним (внаслідок недостатнього рівня кваліфікації менеджменту), так і навмисним (банальне шахрайство). Але обидва види призводять до зменшення вартості пенсійних накопичень, а відтак і обсягу пенсійних прав майбутнього пенсіонера.

3. Фінансові кризи. Різке кризове знижен-ня вартості активів, в які розміщено пенсійні накопичення, призводить до зменшення пен-сійних прав вкладників, для яких термін ви-ходу на пенсію припадає на період активної фази фінансових криз. Їх (кризи) також слід вважати екзогенним щодо системи фактором, що тільки підвищує їх значущість та вплив.

Отже, первинними пріоритетами для дер-жави у контексті запровадження накопичу-вальної складової мають бути такі.

1. Запобігання знеціненню пенсійних на-копичень внаслідок інфляції. Першою й най-головнішою метою держави слід вважати зниження цього показника до прийнятного значення. Як змінювався протягом останніх шести років індекс споживчих цін на товари та послуги, показано у таблиці.

Якщо навіть залишити поза увагою сумніви щодо об’єктивності показника, офіційне зрос-тання індексу споживчих цін склало в серед-ньому 14,3 % щорічно. Фактично це означає, що лише протягом шести років вартість това-рів та послуг зросла майже вдвічі. Зрозуміло, що просте накопичення за таких темпів інфля-ції є малоефективним, а на період 30–40 років взагалі безглуздим.

Прогнозами НДІ праці та зайнятості на-селення до 2050 року передбачене поступове зниження рівня інфляції до 3 % щорічно до 2020 року та подальшу стабілізацію на цьому рівні до 2050 року [3]. Вочевидь, такий рівень показника слід вважати прийнятним як для економіки в цілому, так і для пенсійної сис-теми. Отже, завдання цього та наступних урядів полягає в поступовому зниженні індек-су інфляції до 3 % з подальшим утриманням цього показника на вказаному рівні.

Таблиця

Фінансово-економічні показники

Показник 2005 2006 2007 2008 2009 2010

Індекс інфляції, % 13,5 9,1 12,8 25,2 15,9 9,4

Індекс ПФТС, од. на кінець року 346 498 1160 301 585 1011

Процентні ставки за депозитами 8,5 7,6 8,2 9,9 14,0 10,3

Середньозважена дохідність ОВДП, % 7,3 9,3 6,7 11,9 12,2 10,4

Джерело: дані Держкомстату [7], компанії «Кінто» [8], НБУ [9].



Незалежно від утримання чи неутримання інфляції на вказаному рівні завдання компа-ній з управління активами, що обслуговувати-муть Накопичувальний фонд, полягатиме в забезпеченні рівня дохідності інвестування не менше інфляції.

Чинне законодавство щодо інвестування пенсійних накопичень передбачає диверсифі-кацію вкладень за видами активів, основними з яких є державні цінні папери, банківські депо-зити та акції й облігації підприємств. З таблиці випливає, що дохідність державних цінних па-перів протягом аналізованого періоду лише у 2006 році та 2010 році трохи перевищувала ін-фляцію, а у 2005, 2007, 2008 та 2009 роках від-ставала від неї. Щодо банківських депозитів картина ще менш обнадійлива. Протягом вка-заного періоду їх дохідність стабільно відстава-ла від рівня інфляції (за винятком 2010 року).

З таблиці також випливає, що акції вітчиз-няного фондового ринку здатні забезпечити рівень дохідності, що значно випереджає ін-фляцію. Наприклад, протягом 2007 року ін-декс ПФТС зріс з 498 до 1160 пунктів, тобто у 2,33 разу. Аналогічна картина спостерігалася протягом 2010 року. Але фінансова криза 2008 року нищівно знизила індекс з 1160 до 301 пункту. Загалом протягом 2008–2010 рр. індекс так і не досяг докризового рівня.

Інколи від експертів доводиться чути, що у довгостроковій перспективі ціни на акції все одно зростатимуть через свою економічну природу. Наочним спростуванням цієї хибної думки є динаміка японського індексу Nik kei 225, який демонструє стале падіння вже протягом трьох десятиліть.

Отже, з огляду на повну невизначеність стану та перспектив як вітчизняного, так і світових фінансових ринків слід зазначити, що можливість забезпечити управління пен-сійними накопиченнями на рівні, що переви-щує або хоча б дорівнює інфляції, виглядає досить примарно.

Наведене не слід розуміти в тому сенсі, що таке управління є неможливим. Просто при запровадженні накопичувальної складової пенсійної системи має бути передбачений механізм, що забезпечуватиме збереження накопичень від інфляції. Такий механізм по-винен мати особливі алгоритми управління довгостроковими пенсійними накопиченнями, а його кінцевою ланкою мають стати державні гарантії збереження таких накопичень на рівні номінального обсягу, скоригованого на рівень інфляції. Наразі чинне законодавство такого механізму не передбачає. За цих умов запро-вадження накопичувальної складової не тіль-ки не досягне задекларованих цілей, а й може

перетворитися на механізм поглиблення зубо-жіння пенсіонерів.

Окремою проблемою може стати спокуса держави використовувати пенсійні накопи-чення для досягнення власних цілей, що мо-жуть суперечити інтересам Накопичувального фонду та платників пенсійних внесків. На-прик лад, уже зараз наявні спроби чиновників продати ще неіснуючому Накопичу валь ному фонду міноритарну частку «Ощадбанку», за-лишивши за державою можливість одноосібно керувати банком [10].

Отже, ще раз наголосимо, що в контексті збереження пенсійних накопичень головним завданням уряду слід визнати боротьбу з ін-фляцією з метою зниження її до прийнятного рівня (3-4 %). В іншому разі забезпечення до-хідності інвестування на рівні інфляції в дов-гостроковій перспективі стає доволі проблема-тич ним завданням, а доцільність накопичень – сумнівною.

2. Забезпечення якісного державного ре-гулювання та нагляду. Ці процедури повинні бути призначені для запобігання втраті пенсій-них накопичень внаслідок неналежного управ-ління, що, як уже було зазначено, може мати як ненавмисний, так і навмисний характер.

Відтак, магістральними напрямами по-дальшої розбудови системи регулювання та нагляду мають стати такі.

2.1. Забезпечення належного рівня про-фесійної кваліфікації посадових осіб та спеці-алістів Накопичувального фонду, адміністра-торів недержавних пенсійних фондів (НПФ), компаній з управління активами (КУА) та зберігачів, які будуть допущені до адміністру-вання та управління активами другого рівня.

Сьогодні на законодавчо-нормативному рівні закріплено низку вимог до вказаних ка-тегорій. Однак власний досвід автора дозволяє стверджувати, що наразі у низці випадків цих вимог дотримуються формально. Особливо це стосується процедур навчання та сертифікації спеціалістів.

Державним регуляторам спільно з пред-ставниками установ, що здійснюють сертифі-кацію спеціалістів, доцільно передусім зосе-редити зусилля на забезпеченні постійного вдосконалення й осучаснення навчальних програм і якіснішому доборі викладачів.

До топ-менеджменту виконавчої дирекції Накопичувального фонду, адміністраторів НПФ та КУА повинні бути застосовані підви-щені кваліфікаційні вимоги. Зокрема має враховуватись підвищений порівняно із сьо-годнішнім стаж роботи саме у профільних установах, а не абстрактний «стаж у галузі фі нан сів та економіки», як зараз.


Коваль О. П.

2.2. Забезпечення надійного контролю за якістю угод. Це завдання, на нашу думку, є одним із найскладніших. Чинне законодав-ство, крім державних регуляторів, передбачає також наявність наглядових інстанцій, а саме ради Накопичувального фонду та рад НПФ. Через специфіку представництва та функціо-нування ці органи, як і державні регулятори, не мають змоги реагувати на помилки в інвес-тиційній діяльності КУА у реальному часі, реакція таких рад проявлятиметься пост-фактум, коли кошти вже будуть втрачені.

У царині оперативного контролю за якістю угод діяльність рад і регуляторів фактично зведена до нуля. Наглядові ж органи КУА по-вністю контролюються власниками (акціоне-рами). Натомість світовий досвід переконливо доводить, що повинен існувати орган, який має можливість оперативного контролю за якістю угод і бути незалежним від власників КУА. В пенсійній системі таку роль має віді-гравати зберігач.

Аналіз практики функціонування діючих НПФ свідчить, що надзвичайно важлива роль зберігачів внаслідок глибоко прихованої афілі-йованості або застосування принципу «взаєм-ної послуги» нівелюється їх досить формаль-ним ставленням до контролю інвес тиційних операцій. Причому контроль зазвичай обме-жується формальним дотриманням інвести-ційних процедур (переважно наявності належ-ним чином оформлених та підписаних догово-рів, розпоряджень тощо) без аналізу сутності й економічної доцільності операції.

На наш погляд, у майбутній накопичуваль-ній системі наглядову функцію зберігача слід значно посилити, доповнивши контролем за економічною доцільністю операцій (продаж активу за заниженими або купівля за зави-щеними цінами) з одночасним посиленням його відповідальності.

3. Підвищення стійкості фінансових ринків. Зусилля в цій сфері передусім повинні бути спрямовані на фондовий ринок. Вітчиз няному фондовому ринку потрібно повернути його основну функцію, яку наразі повністю втрачено. Йдеться про залучення та розподіл тимчасово вільних грошових коштів. Ство рен ня нових акціонерних товариств класичного типу або збільшення статутного капіталу існуючих з метою розширення бізнесу у спосіб відкритої пропозиції власних акцій поки що залишається екзотикою. Як правило, підприємства реально-го сектору мало цікавляться своїми акціями, наявними в обігу на ринку [11]. Відрив вторин-ного фондового ринку Ук раїни від реальності, потреб економіки, відомих класичних функ-цій – перша та головна його особливість.

За таких умов фондовий ринок функціонує як окреме самодостатнє явище і правила гри на ньому визначає спекулятивний капітал, що провокує періодичне виникнення фінансових «мильних бульбашок», характеризується під-вищеною волатильністю та схильністю вихо-дити з ринку при першій-ліпшій нагоді.

Звідси завдання розбудови стійкої фінан-сової системи полягає передусім у поверненні притаманної їй ролі – обслуговування реаль-ної економіки. При цьому жодним чином не йдеться про заборону спекулятивного капі-талу, але його присутність на ринку (особливо вихід із ринку) мають бути регламентовані та контрольовані державою.

Щодо наслідків запровадження накопичу-вальної складової, то вони визначатимуться насамперед успішністю чи неуспішністю за-безпечення зазначених пріоритетів.

У короткостроковій перспективі (перехід-ний період до 5 років з дати запровадження сис теми) нас чекають дві проблеми. З одного боку, внаслідок спрямування частини пенсій-них внесків до другого рівня бюджетна систе-ма стикнеться з проблемою «доходів, що ви-падають». Шляхами її вирішення є ліквідація тіньової економіки, підвищення частки заро-бітної плати у ВВП з випереджаючим зрос-танням продуктивності праці, обмеження видатків ПФУ з одночасним поверненням частини коштів накопичувального фонду до бюджету. З іншого боку, за цей період суб’єкти фінансового ринку повинні адаптуватися до новоствореного грошового потоку, створивши фінансові інструменти для його абсорбції.

Ще одним, на наш погляд, вельми важливим завданням є злам патерналістських настроїв, що наразі панують у суспільній свідомості. Без доведення до свідомості громадян необхідності власних зусиль для забезпечення гідної старо-сті пенсійна реформа приречена на невдачу.

Середньострокова перспектива (до 25 ро-ків з дати запровадження системи, коли по-чнуть виходити на пенсію найстаріші учасники, яким на дату запровадження виповниться 35 років) є найскладнішою для прогнозування, оскільки переважною мірою визначатиметься результатами перехідного періоду. Протягом цього періоду в українському суспільстві спів-існуватимуть дві вікові когорти населення, які не перетинатимуться між собою. Пенсійна доля старшої когорти (особи, яким на дату запрова-дження системи було більше 35 років) повністю знаходитиметься у руках держави, тоді як мо-лодша когорта (учасники системи) великою мірою розраховуватиме на індивідуальні пен-сійні накопичення. У фінансовому плані це буде період накопичень та інвестування, тобто



процесів, що повною мірою залежатимуть від успіху чи неуспіху запровадження засад, ви-світлених у статті.

Насамкінець, довгострокова перспектива (до 40 років з дати запровадження) характе-ризуватиметься природним вибуттям старшої ві кової когорти, тобто українське суспільство, принаймні у пенсійному аспекті, стане одно-рідним. Другий рівень пошириться на всіх працівників, включаючи тих, хто на дату за-провадження вперше отримав трудову книж-ку. Спо діватимемось, що в довгостроковій перс пек тиві суспільство повністю позбавить-ся патерналістських настроїв та усвідомить власну відповідальність за гідну старість. У фінансовому плані це буде період не тільки накопичень, а й виплат, тобто особливої акту-альності набудуть проблеми функціонування адмініст ра тив но-фінансових механізмів вза-ємодії НПФ та провайдерів ануїтетів (страхо-вих компаній).

Висновки

1. У контексті збереження пенсійних на-копичень головним завданням уряду слід ви-знати боротьбу з інфляцією з метою зниження її до прийнятного рівня (3-4 %). За інших умов забезпечення дохідності інвестування на рівні

інфляції в довгостроковій перспективі стане доволі проблематичним завданням, а доціль-ність накопичень – сумнівною.

2. Перешкодою ненавмисному неналежному адмініструванню та управлінню активами по-винно стати забезпечення високого рівня про-фесійної кваліфікації посадових осіб та спеціа-лістів установ, допущених до адміністрування й управління активами другого рівня.

У справі запобігання навмисному нена-лежному управлінню активами провідну роль має відігравати зберігач. Для цього доцільно суттєво розширити його повноваження з од-ночасним підвищенням відповідальності.

3. Підвищення стійкості фінансового ринку може бути досягнуте завдяки поверненню притаманної йому ролі – обслуговування ре-альної економіки у спосіб перерозподілу тим-часово вільних грошових коштів. Особливої уваги з боку держави потребує контроль за спекулятивним капіталом.

Проблеми, висвітлені у статті, не є унікаль-ними для України, а готових рецептів їх вирі-шення не існує в жодній країні світу. Подальші дослідження з тематики накопичувального пенсійного забезпечення, на нашу думку, до-цільно зосередити в напрямі науково-прак-тичної розробки конкретних аспектів кожної із загроз збереженню пенсійних накопичень.


1. Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи : проект закону України від 13.12.2010 р. № 7455 / Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1? id=&pf3511=39220

2. Коваль, О. П. Проблеми становлення накопичувальної складової пенсійного забезпечення в Україні : аналіт. доп. / О. П. Коваль. – К. : НІСД, 2011. – 96 с.

3. Основні показники однорівневої пенсійної системи без подовження пенсійного віку / НДІ праці і зай-ня тості населення [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pension.kiev.ua/files/okotsyuba_16sep2010_ua.pdf

4. Свєнчіцкі, М. Демографічні та фінансові передумови пенсійної реформи в Україні : прогноз – 2050 / М. Свєнчіцькі, Л. Ткаченко, І. Чапко. – К. : Аналіт.-дорад. центр Блакитної стрічки, 2010. – 72 с.

5. Мактаггарт, Г. Обов’язкова накопичувальна система : чому вона потрібна? / Г. Мактаггарт // Матеріали USAID. 16.09.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pension.kiev.ua/files/gmctag-gart_16sep2010_ua.pdf

6. Науково-аналітичні матеріали щодо варіантів обчислення (перерахунків) розміру пенсії та індексації призначених пенсій, обґрунтування передумов та параметрів запровадження другого рівня пенсійної системи [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pension.kiev.ua/files/inst_demogr_16sep2010_ua.pdf

7. Офіційний сайт Держкомстату [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua/operativ/ope rativ2008/ct/cn_rik/icsR/iscR_u/isc_tp_rik_u.htm

8. Офіційний сайт компанії «Кінто» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kinto.com/re-search/marketupdate/pftsindex/t_itrade_pfts/20/7/2010/20/7/2011.html

9. Річний звіт Національного банку України за 2010 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/Publication/an_rep/A_report_2010.pdf

10. Бойко, В. Зачем стране народный банк / В. Бойко [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://news.fi nance.ua/ru/~/2/0/all/2011/07/21/245727

11. Москвич, С. Фондовый рынок Украины : место встречи можно изменить / С. Москвич // Зеркало не-дели. – 2010. – № 11 (791). – 20–26 марта.


Проголошення Україною позаблокового статусу, наявна геополітична ситуація та вкрай обмежені ресурси вимагають об’єктив-ної оцінки ролі та місця України у формуван-ні регіональної оборонної політики. Нагаль-ність такої оцінки обумовлює і те, що останнім часом провідні суб’єкти глобального безпеко-вого простору (РФ, НАТО, США) оприлюд-нили нове стратегічне бачення напрямів його розвитку.

За сучасних умов глобального розвитку особливий наголос робиться на зміцненні міжнародної та регіональної безпеки. Зокрема одним із ключових завдань нової Воєнної доктрини РФ є «зміцнення системи колектив-ної безпеки в рамках Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) та нарощування її потенціалу, посилення взаємодії у сфері міжнародної безпеки в рамках Співдружності Незалежних Держав (СНД), Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Шанхайської організації співробітництва (ШОС), розвиток відносин у цій сфері з інши-ми міждержавними організаціями (Євро-пейсь ким Союзом і НАТО)» [1].

Стратегічна концепція оборони та безпеки членів Організації Північноатлантичного до-говору визнає, що, незважаючи на оборонний характер блоку, в новому контексті глобаль-них загроз і викликів безпеці Альянс беззапе-

речно має активізувати розвиток партнерства з країнами, які не є його членами. Зокрема важливим і найперспективнішим елементом такого партнерства може стати створення за-гальноєвропейської системи ПРО, яку можна порівняти з будівництвом «спільного безпеко-вого даху»1. Така співпраця дозволить створи-ти умови для поєднання «м’якої» та «жор-сткої» сили, що забезпечить актуальність і доцільність функціонування Альянсу у май-бутньому [2].

Нова Національна воєнна стратегія США серед головних факторів, що визначатимуть безпекову ситуацію у світі найближчим часом, особливий наголос робить на посиленні зв’язку економічних та безпекових проблем. У цьому контексті значну увагу слід приділяти зміцненню міжнародної та регіональної без-пеки [3].

При формуванні своєї оборонної політики Україна має прагнути до «комфортного спів-існування» з провідними регіональними во єн-но-політичними угрупованнями. Врахо вую чи законодавчо закріплені пріоритети у цій сфері,

1 На початку листопада 2010 року генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен під час ві-зиту до Москви заявив, що не виключає залучення українських систем попередження про ракетний на пад у Севастополі та Мукачевому до системи єв ро пейської ПРО.

УДК 355.02

ОБОРОННА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В РЕГІОНАЛЬНОМУ ВИМІРІ

Діденко Наталія ГеоргіївнаДіденко Наталія Георгіївна

Проаналізовано зміни в оборонних стратегіях провідних гравців світового безпе-кового простору та вплив цих змін на процес формування оборонної політики України як позаблокової держави.

Ключові слова: оборонна політика, регіональна безпека, регіональна безпекова структура.




чинники історичного розвитку та регіональ-ний статус країни, для України такими угру-пованнями є НАТО та ОДКБ.

Співставлення установчих актів цих орга-нізацій свідчить, що за цілями, принципами, напрямами діяльності НАТО і ОДКБ досить близькі, тому визначальним критерієм подаль-шого аналізу має стати рівень розвитку їхніх військових потенціалів. Для забезпечення об’єктивності необхідне застосування методо-логічних підходів, які б забезпечили спів-ставлення різнорівневих та різноформатних даних. Саме такі підходи були задіяні дослід-ницькою групою Інституту економічних стра-тегій РАН у процесі визначення сучасного рівня розвитку збройних сил 100 провідних країн світу [4]. Зокрема базовими параметрами були обрані такі:

наявність у їх структурі стратегічних –ядерних сил; рівень розвитку їх морського, сухопутного та авіаційного компонентів; кіль-кість ядерних боєзарядів; ступінь відповід-ності світовим стандартам і надійність систем озброєння;

рівень розвитку сил загального призна- –чення: чисельність, організаційна структура, рівень професіоналізму особового складу, технічна оснащеність (укомплектованість озброєння та військової техніки, ступінь амор-тизаційного зношення, відповідність озброєн-ня та військової техніки сучасному рівню тощо); розвиток систем управління та зв’язку (ступінь використання сучасних інформацій-них технологій); наявність і ступінь оснаще-ності системами високоточної зброї.

Виходячи із цих параметрів, країни було поділено на чотири групи: 1) світові лідери; 2) провідні країни світу; 3) регіональні лідери; 4) країни, що поступаються за силовою компо-нентою своїм сусідам у регіоні.

Рейтингові позиції членів НАТО й ОДКБ та України дозволяють говорити, що оборон-ний потенціал ОДКБ фактично утворюють країни Союзної держави Росії та Білорусі, тоді як військовий потенціал НАТО форму-ють 12 країн – майже половина його членів. П’ят над цята позиція України серед 30 вій-ськових регіональних лідерів свідчить про її вагомий вплив на формування балансу сил у Центральній та Східній Європі.

Для об’єктивнішого уявлення про військо-вий потенціал країн дослідницька група про-аналізувала загальний розвиток збройних сил та рівень сил загального призначення. Перша група показників характеризує рівень військо-вих витрат, чисельність збройних сил і мобілі-заційні ресурси. Показники другої групи відо-бражають рівень розвитку сухопутних, війсь-

ко во-морських та військово-повітряних сил. У цій групі застосовується окремий показник, що дозволяє на базі експертних оцінок враху-вати ступінь новизни озброєння та військової техніки, рівень бойової підготовки та бойової готовності сил загального призначення в ціло-му (табл. 1).

Аналіз даних табл. 1 свідчить, що виважена стратегія розвитку НАТО дозволяє забезпе-чити двом третинам членів блоку достатньо високий рівень бойового потенціалу сил за-гального призначення. Майже половина країн забезпечує достатній (у межах регіону) рівень загальних показників збройних сил. Критична обмеженість фінансових ресурсів негативно позначилась на загальній рейтинговій позиції України, однак вона зберігає досить високий рівень бойового потенціалу сил загального призначення.

Важливою відмінністю ОДКБ від НАТО є те, що пріоритетні загрози сьогодення, пов’я-за ні з діяльністю терористичних і радикальних релігійних організацій, наркотрафіком, харак-теризуються як внутрішні. НАТО бореться з аналогічними викликами на території інших країн. Втім, головне в діяльності будь-якої організації – наявність ефективних механізмів реагування на кризові ситуації в регіоні. Події 2005 і 2010 років у Киргизстані, 2008 року в Грузії довели нездатність ОДКБ застосовува-ти наявний інструментарій для оперативного реагування на кризові й конфліктні ситуації та відсутність ефективного механізму анти-кризового реагування в рамках Організації.

Посилення зв’язку економічних та безпе-кових сфер змушує акцентувати особливу увагу на взаємозв’язку інтеграційних процесів і можливостей реалізації конкретних інтересів країни в регіоні. Ситуація з євроатлантичною інтеграцією (на прикладі країн Центральної та Східної Європи) більш-менш зрозуміла. Перший етап – вступ до СОТ, далі – членство в НАТО, на завершення – членство в ЄС. Для країн пострадянського простору таких чітких пріоритетів у регіональних інтеграційних процесах не існує. Можливо, однією з голо-вних причин цього є позиція РФ, правонас-тупниці СРСР.

Для Росії будь-які інтеграційні процеси передусім мають відповідати головному її пріоритету – власному домінуванню на пост-радянському просторі. Російська влада вва-жає, що через певні «проблеми зростання» у процесі самовизначення колишніх республік Радянського Союзу у РФ з’явилася унікальна можливість відновлення свого впливу на пост-радянському просторі, зокрема у Цент раль ній Азії. Своєрідним підтвердженням такої позиції


Діденко Н. Г.

Таблиця 1

Рейтинги членів НАТО та ОДКБ за загальними показниками розвитку збройних силта бойовим потенціалом сил загального призначення

Загальні показники розвитку збройних сил

Бойовий потенціалсил загального призначення

№ з/п країна оцінка

в балах рейтинг № з/п країна оцінка

в балах рейтинг

НАТО

1 США 9,2 1 1 США 9,8 1

2 Франція 5,9 7 2 Німеччина 4,6 6

3 Велика Британія 5,4 8 3 Велика Британія 4,5 8

4 Італія 5,4 9 4 Франція 4,4 9

5 Туреччина 5,3 10 5 Туреччина 4,0 10

6 Німеччина 5,2 11 6 Греція 3,3 18

7 Іспанія 4,5 17 7 Польща 3,1 22

8 Греція 3,7 25 8 Болгарія 3,1 23

9 Польща 3,4 28 9 Італія 2,8 25

10 Канада 3,4 29 10 Канада 2,7 28

11 Нідерланди 3,0 36 11 Іспанія 2,7 29

12 Португалія 2,3 42 12 Нідерланди 2,4 35

13 Румунія 2,3 44 13 Бельгія 2,4 36

14 Норвегія 2,2 51 14 Норвегія 2,3 39

15 Бельгія 2,1 54 15 Чехія 2,3 40

16 Болгарія 2,0 59 16 Данія 2,2 42

17 Данія 2,0 60 17 Румунія 2,2 45

18 Чехія 1,7 69 18 Португалія 2,0 47

19 Угорщина 1,6 71 19 Словаччина 2,0 52

20 Словаччина 1,4 75 20 Угорщина 1,9 57

21 Хорватія 1,4 80 21 Хорватія 1,6 70

22 Словенія 1,3 87 22 Словенія 1,4 77

23 Литва 1,3 90 23 Литва 1,4 78

24 Латвія 1,3 91 24 Латвія 1,4 79

25 Естонія 1,2 93 25 Естонія 1,2 86

26 Албанія 1,1 96 26 Албанія 1,2 87

27 Люксембург 1,1 97 27 Люксембург 1,0 99

ОДКБ

1 Росія 6,9 4 1 Росія 6,3 3

2 Білорусь 2,1 52 2 Білорусь 3,4 17

3 Казахстан 1,6 72 3 Казахстан 2,2 41

4 Узбекистан 1,3 86 4 Узбекистан 1,7 66

5 Вірменія 1,3 88 5 Вірменія 1,7 68

6 Таджикистан 1,1 98 6 Таджикистан 1,2 91

7 Киргизстан 1,1 99 7 Киргизстан 1,2 89

Україна

2,7 39 3,2 21



є злиття Організації Центрально азі атсь кого спів робітництва та Євразійського економічно-го співтовариства2. Таке «поглинання» фак-тично засвідчило контроль Росією інтеграцій-них процесів у регіоні. Враховуючи стрімке економічне зростання КНР, його можна тлу-мачити як спробу протистояти китайській експансії в регіоні.

Казахстану участь в ОДКБ дозволяє боро-тися з релігійним екстремізмом і наркотрафі-ком ще на території сусідів – Узбекистану та Киргизстану. Узбекистану участь в ОДКБ має забезпечити нейтралізацію тиску з боку наявних або потенційних регіональних кон-курентів. Цілі Киргизстану та Таджикистану, які залежать від зовнішньої фінансової до-помоги, значною мірою зводяться до отри-мання додаткових коштів. Інтереси Вірменії в ОДКБ обумовлені довготривалим кон-фліктом з Азербайджаном і Туреччиною, а Білорусі – зобов’язаннями в рамках Союзної держави.

Ймовірність реалізації пріоритетних укра-їнських інтересів у регіоні завдяки членству в ОДКБ, зокрема диверсифікація джерел по-стачання енергоресурсів, украй мізерна. В цьому аспекті показовим є досвід Білорусі, яка не має значних політичних інтересів у Центральній Азії та на Кавказі, але може втра-тити політичні та економічні преференції від РФ у разі відмови від участі в Організації. За наявних умов можлива участь України в ОДКБ потенційно може принести більше не-гативу, ніж позитиву.

В євразійському регіоні слід виділити ще одну політичну організацію, в рамках якої здійснюється активне військове співробітни-цтво і яка викликає значний інтерес, особливо після оприлюднення нової Національної воєн-ної стратегії США від 8 лютого 2011 року. Це Шанхайська організація співробітництва, до якої входять Росія, Китай, Таджикистан, Ка-зах стан, Киргизстан та Узбекистан. Статус спостерігачів мають Індія, Іран, Монголія та Пакистан. Як партнери по діалогу в діяльності ШОС беруть участь Білорусь та Шрі-Ланка.

2 Договір про заснування Організації Централь-но азіатського співробітництва (ОЦАС) був підпи-саний 28 лютого 2002 року в Алмати. Нова струк тура стала правонаступницею ліквідованої ор ганізації «Центральноазіатське економічне спів товариство», створеної в 1994 році. До скла ду ОЦАС входили Ка захстан, Киргизстан, Узбеки стан, Таджикис-тан. Росія приєдналася лише 18 жовт ня 2004 року. Через рік – 6 жовтня 2005 року на саміті ОЦАС у Санкт-Петербурзі було прийнято рішення про об’єд нання ОЦАС з ЄврАзЕС, фактично про лікві-дацію ОЦАС.

Військовий потенціал цього гіпотетичного блоку (з урахуванням потенціалу спостеріга-чів та партнерів по діалогу) досить могут-ній – Росія, Китай, Індія і Пакистан мають у своїх ар сеналах ядерну зброю, крім того, ар-мія Китаю – перша у світі за чисельністю, ще й доволі непогано оснащена (табл. 2). Однак усі ці переваги нівелюються наявними проти-річчями. Адже не можна лишати поза увагою конфлікти Індії з Пакистаном і Китаєм, до-волі прохолодні відносини Пакистану і Росії. Така ситуація зберігає для ШОС суттєві по-тенційні загрози утворення воєнно-стра те гіч-них союзів на зразок Ро сія – Індія – Іран або Китай – Пакистан.

Військова взаємодія країн-членів ШОС від-повідно до статутних документів спрямована передусім на боротьбу з тероризмом, сепаратиз-мом та екстремізмом («три зла»), які вважають-ся найактуальнішими загрозами для Централь-ної Азії. Вельми важливу роль відіграє війсь-ково-технічне співробітництво. Країни ШОС використовують озброєння переважно росій-ського виробництва. Тому співпраця у сфері поставок зброї, розробки новітніх бойових і поліцейських систем відіграє значну роль у га-рантуванні безпеки країн, що є членами ШОС, або активно співробітничають із нею.

Враховуючи цей факт і те, що за результата-ми 2005–2009 років Україна посіла 11-е міс це серед світових експортерів зброї, Київ був би за цікавлений у розвитку співробітництва у сфері поставок зброї, розробки новітніх бойо-вих і поліцейських систем у рамках ШОС. Од нак, на нашу думку, видається малоймовір-ним отримати відповідні поступки від російсь-ких експортерів зброї, особливо якщо врахо-вувати можливі потенційні втрати на ринку зброї Північної Африки через значне заго-стрення внутрішньополітичної ситуації у дея-ких країнах цього регіону.

Китайська стратегія в Центральній Азії нині не є повною мірою самостійною, визна-чається переважно позиціями РФ і США. Пекін керується тим, що подальший розвиток ситуації в регіоні значною мірою залежить від того, як довго триватиме в ньому військова присутність США. Тому КНР планує вибудо-вувати свою центральноазіатську стратегію через зміцнення позицій ШОС, удосконален-ня її механізмів та процедур, усунення функ-ціональних недоліків, що дозволить цій орга-нізації відігравати провідну роль у розв’язанні проблем регіону.

Оцінюючи перспективи можливої співпра-ці України з членами ШОС в оборонній сфері, слід ураховувати й «економічну складову» в межах цієї організації [3].



У китайських політиків і стратегів викли-кає занепокоєння той факт, що останнім часом Росія досягла суттєвих успіхів на шляху по-вернення у Центральну Азію та відновлення там свого воєнно-політичного впливу. Оче-вид но, що РФ намагається поглибити еконо-мічну інтеграцію в рамках СНД з метою по-дальшого нарощування свого політичного впливу. У зв’язку з цим цілком імовірно, що на сучасному етапі Китай працює над пошу-ком адекватної відповіді на повернення РФ до регіону з тим, щоб тримати його під контролем для реалізації своїх інтересів. ШОС може спри яти досягненню цієї мети. Особливо, якщо враховувати, що РФ намагається зберег-ти ШОС як політичний союз.

На думку китайських експертів, посла-блення позицій РФ дозволяє прогресуючому Китаю вважати себе економічним локомоти-вом, навіть моделлю розвитку для всього регіо ну. В цьому контексті ШОС є для Пекіна перехідною структурою на період становлення КНР як світового центру сили. Китай напевно зробить усе можливе, щоб не допустити «еро-зії» ШОС як головного геополітичного ін-струменту свого впливу в Центральній Азії та балансиру китайсько-російських відносин. Головна проблема для Пекіна полягає в тому, як узгодити антитерористичну роботу і війсь-

ко во-політичне співробітництво членів ШОС із аналогічною роботою в рамках Організації договору про колективну безпеку, членами якої є майже всі країни ШОС, крім Китаю та Узбекистану.

При цьому Китай намагається розвіяти підозри, які мають слабші країни Центральної Азії щодо його дійсних намірів, сфокусував-шись на антитерористичній діяльності як на спільній меті. Враховуючи зростаючі потреби Китаю в сировинних та енергетичних ресур-сах, цілком реально припустити значне зрос-тання інвестиційної активності державних компаній КНР у нафтогазовому секторі Казахстану, а також їхню участь у розвитку гідроенергетики Киргизстану (передусім для забезпечення електроенергією Сіньцзян-Уйгурського автономного району).

Для Росії Китай був і є «важливим війсь-ко во-технічним ресурсом», оскільки основою озброєння китайських збройних сил залиша-ється російська або скопійована з російських зразків техніка. Тому Китай є найбільшим партнером Росії у військово-технічній сфері, а спільні навчання в рамках ШОС є своєрідним «каталізатором» нових контрактів на поставку озброєння та військової техніки, що значно пожвавлює співробітництво в цій сфері. Однак, визнаючи необхідність активізації

Таблиця 2

Рейтинг учасників ШОС за загальними показниками розвитку збройних силта бойовим потенціалом сил загального призначення

Загальні показники розвитку збройних сил

Бойовий потенціалсил загального призначення

№ з/п країна оцінка

в балах рейтинг № з/п країна оцінка

в балах рейтинг

Країни-члени

1 Китай 8,1 3 1 Росія 6,3 3

2 Росія 6,9 4 2 Китай 5,5 4

3 Казахстан 1,6 72 3 Казахстан 2,2 41

4 Узбекистан 1,3 86 4 Узбекистан 1,7 66

5 Таджикистан 1,1 98 5 Киргизстан 1,2 89

6 Киргизстан 1,1 99 6 Таджикистан 1,2 91

Країни-спостерігачі

8 Індія 6,8 5 8 Індія 4,6 7

9 Іран 4,7 15 9 Пакистан 3,6 16

10 Пакистан 4,3 18 10 Іран 3,2 19

11 Монголія 1,4 77 11 Монголія 1,3 85

Країни-партнери по діалогу

13 Шрі-Ланка 2,2 50 13 Білорусь 3,4 17

14 Білорусь 2,1 52 14 Шрі-Ланка 1,1 93



співпраці з Китаєм у військовій сфері, пред-ставники російських вищих кіл не досягли єдиного бачення щодо ступеня та глибини воєнно-стратегічного співробітництва. Зокре-ма представники російського Генштабу не вважають КНР військовим союзником Росії, тому продаж деяких видів нової військової техніки в цю країну заборонено. Росія вкрай неохоче погоджується на продаж Китаю по-вного комплекту ліцензій на виробництво складних систем озброєння.

Російська влада, очевидно, починає відчу-вати певне занепокоєння щодо поступового посилення впливу КНР у Центральній Азії та зростаючої залежності регіону від цієї держа-ви. Активні спроби Пекіна перетворити ШОС із політичної організації на економічний союз (під егідою Китаю) не схвалюються в Москві.

Москва усвідомлює, що за сучасних умов РФ загрожує поступове перетворення на мо-лодшого партнера Китаю. Аби уникнути таких втрат у статусі Росія має зробити низку відпо-відних кроків, а саме: обмежити продаж новіт-ніх видів озброєння; лімітувати економічне співробітництво з Китаєм, передусім на регіо-нальному рівні; посилити свій вплив у Цент-раль ній Азії та ШОС на противагу Китаю.

РФ значною мірою розглядає ШОС як тимчасовий геополітичний інструмент, що використовується для забезпечення макси-мального збігу або принаймні зближення по-зицій із КНР щодо усіх гострих питань по-точної міжнародної ситуації. Близькість ін тересів дозволяє обом країнам координувати свої дії на міжнародній арені, не зв’язуючи себе жорсткими союзницькими зобов’язан ня-ми, не втягуючись у системний антагонізм і конфронтацію з іншими глобальними центра-ми сили.

Крім викладеного вище, слід відзначити певні неузгодження в установчих докумен-тах ШОС та ОДКБ. Частина 2 статті 1 Дого-вору про колективну безпеку проголошує, що «держави-учасниці не будуть вступати у во-єнні союзи або брати участь у будь-яких угрупованнях держав…». А це входить у певне протиріччя із статусом члена Шанхайської ор га нізації співробітництва, що мають Росія, Ка зах стан, Узбекистан, Киргизстан і Тад жи-кистан, які відповідно до статті 1 Хартії ШОС повинні взаємодіяти для запобігання міжна-родним конфліктам і для їх мирного врегулю-вання. У цьому контексті слід наголосити, що останнім часом більшість експертів дедалі частіше схиляються до думки, що ШОС по-ступово перетворюється на регіональний воєнно-політичний блок, який має протисто-яти НАТО в азіатському регіоні.

Оцінюючи можливість та перспективи співпраці в оборонній сфері України з члена-ми ШОС, слід ураховувати низку важливих чинників. По-перше, КНР та РФ використо-вують ШОС як певний інструмент забезпе-чення власних інтересів у регіоні. По-друге, існує ймовірність того, що Росія, залишаючись лідером з експорту озброєння в регіоні, спро-бує зміцнити свої позиції за рахунок потенціа-лу українських оборонних підприємств. По-третє, наявність суттєвих протиріч між окремими її членами та спостерігачами (Ін-дія – Пакистан, Індія – Китай, Пакистан – Росія) зберігає для ШОС великі потенційні загрози утворення своєрідних воєнно-стра те-гіч них союзів у рамках Організації.

Однак для України як країни із позаблоко-вим статусом пріоритетним питанням у без-пековій сфері є співпраця з регіональними воєнно-політичними організаціями, які віді-грають провідну роль у забезпеченні стабіль-ної ситуації в регіоні. На сьогодні однією з таких організацій є НАТО. Підтвердженням цього факту є щорічний рейтинг за глобаль-ним індексом миролюбства. Глобальний ін-декс миролюбства, який вимірює рівень на-силля в країні та рівень агресивності її зовнішньої політики, є індикатором ефектив-ності механізмів гарантування безпеки не лише для окремих країн, а й для певних регіонів, тобто він є своєрідним критерієм оцінки ефективності певної системи безпеки.

Застосування оптимальних механізмів за-безпечення колективних систем безпеки до-зволяє гарантувати стабільність розвитку і певної країни, і регіону в цілому завдяки за-безпеченню принципів демократії у внутріш-ній політиці та виваженій зовнішній політиці,

НАТО ШОС ОДКБ

0,0 0,5 1,0 1,5 2,0 2,5

2,37

2,27

2,34

2,48

2,21

2,112009

2,192008

2010

2,2320071,62

1,66

1,56

1,61

Рис. Ефективність механізмів гарантування безпеки членів НАТО, ШОС та ОДКБ,2007–2010 роки (за глобальним індексом миролюбства)



що має на меті створення якнайсприятливі-ших умов для регіонального співробітництва в різних сферах. Європейський регіон у цьому контексті є найстабільнішим (рисунок).

Пріоритетність участі України у вдоскона-ленні та розвитку європейської системи колек-тивної безпеки обумовлена не лише її географіч-ним розташуванням, а й законодавчо. Пункт 1 статті 11 Закону України «Про засади внут-рішньої і зовнішньої політики» від 01.07.2010 р. № 2411-VІ проголошує: «Україна як європейсь-ка позаблокова держава здійснює відкриту зо-внішню політику і прагне співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав, груп держав чи міжнародних структур». Крім того, позаблоко-вий статус України означає неучасть у воєнно-політичних союзах і пріоритетність участі у вдосконаленні та розвитку європейської систе-ми колективної безпеки (п. 2 ст. 11).

У питаннях формування сучасної оборон-ної політики Україні доцільно враховувати той факт, що в умовах глобального світу від-бувається перехід від системи безпеки, що базується на територіальному контролі, до системи безпеки, де пріоритетну роль віді-грають економічні фактори. Своєрідним під-твердженням подібної трансформації міжна-родної системи безпеки є нова Національна воєнна стратегія США, де в переліку головних чинників, що визначатимуть безпекову ситуа-цію у світі найближчим часом, зазначено по-силення зв’язку економічних та безпекових проблем. Таким чином, ефективність сучасної оборонної політики держави має досягатися завдяки збалансованості військових та еконо-мічних чинників у безпековому просторі.

У нових стратегічних документах провід-них гравців світового безпекового простору особливий наголос робиться на зміцненні між-народної та регіональної безпеки. Аналіз регі-ональних безпекових структур, в які Україна потенційно може інтегруватися, засвідчив, що

нині НАТО є найефективнішою міжнародною організацією у сфері безпеки. Враховуючи це, Україні доцільно орієнтуватися на європей-ський регіон. Це дозволить, не розпорошуючи вкрай обмежені ресурси, оптимізувати спів-працю з провідними регіональними інституці-ями, що, своєю чергою, надасть можливість активізувати участь у процесі формування та розвитку європейської системи безпеки. Важ-ливим фактором такої інтеграції є те, що на даний момент, незважаючи на наявну еконо-мічну ситуацію, Україна все ще відіграє значну роль у формуванні балансу сил у Центральній та Східній Європі.

Можливості України щодо співпраці з питань оборони у рамках ШОС сьогодні вкрай обмежені. По-перше, фактичний статус країни, обумовлений наявним рівнем розвит-ку економіки та оборонної сфери, не дозволяє Україні на рівних вести діалог із провідними країнами ШОС. Тому можна припустити виникнення ситуації, коли під приводом роз-витку стосунків у межах Організації ресурс України буде задіяний для посилення регіо-нальних позицій інших країн. По-друге, ШОС можна розглядати як певний інстру-мент Китаю та РФ у досягненні власних ін-тересів у регіоні, оскільки сьогодні в рамках Організації не існує реального механізму за-безпечення колективних інтересів усіх її учасників. При цьому слід ураховувати осо-бливу специфіку відносин РФ і КНР. Москва розглядає свою участь у ШОС як запобіжний захід проти Пекіна, бажає уникнути статусу «зовнішнього ворога» для КНР при збере-женні свого впливу на пострадянські країни Центральної Азії. Інтереси Китаю в ШОС обумовлені бажанням зберегти Центральну Азію як надійного в стратегічному плані тилу та отримати доступ до енергетичних ресурсів через співпрацю із країнами регіону, які КНР вважає потенційними постачальниками енер-горесурсів.


1. О Военной доктрине Российской Федерации : Указ Президента Российской Федерации от 5 февра-ля 2010 года № 146 // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2010 – № 7. – Ст. 724.

2. Стратегічна концепція оборони та безпеки членів Організації Північноатлантичного договору : прийнята главами держав та урядів у Лісабоні 19 листопада 2010 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mfa.gov.ua/missionnato/ua/publication/content/48824.htm#top

3. National Military Strategy of the United States of America / Chairman of the Joint Chiefs of Staff. – Washington D. C. – February 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.jcs.mil/content/files/2011–02/020811084800_2011_NMS_-_08_FEB_2011.pdf

4. Агеев, А. И. Военный потенциал 100 ведущих стран мира / А. И. Агеев, Б. В. Куроедов, О. В. Санда-ров // Экономические стратегии. – 2011. – № 1. – С. 18–25.



При реалізації політики позаблоковості військово-технічне співробітництво (ВТС) України з іншими державами стало одним із головних чинників забезпечення її оборони, безпеки та зовнішньоекономічної діяльності. Останніми роками спецекспортери України в рамках ВТС уклали низку великих угод із розробки, модернізації, виробництва та ре-монту озброєння та військової техніки (ОВТ) підприємствами оборонно-промислового комплексу (ОПК) [4]. Зокрема це стосується виготовлення військово-транспортних літа-ків Ан-32 та броньованої техніки для Іраку, броньованої техніки для Таїланду, малих де-сантних кораблів на повітряній подушці (МДКПП) типу «Зубр» для Китаю, модерні-зації військово-транспортних літаків Ан-32 для Індії, ремонту вертольотів Мі-8Т для Іраку [5].

Однак діяльність у сфері ВТС пов’язана з невизначеністю. ВТС зачіпає баланс інтересів у різних сферах міжнародних відносин – по-літичній, воєнній, воєнно-економічній, зо-внішньоекономічній, коопераційній та інших. Це стосується як виконання контрактів при торгівлі озброєнням, так і ведення перегово-рів, міждержавного співробітництва, взаємо-дії з міжнародними системами контролю над передачами озброєнь і технологій, конку-рентної боротьби між державами. Тому про-блемним питанням є аналіз ризикових ситу-ацій у цій галузі. Ризики у сфері ВТС нега-тивно впливають на економічну безпеку

держави [7]. Це обумовлює актуальність аналізу таких ризиків та розробки системи їх мінімізації з урахуванням тенденцій на світо-вих ринках озброєння.

Світовий ринок ОВТ сьогодні характери-зується загостренням конкуренції [6]. Однак питання аналізу таких ризиків та розробки системи їх мінімізації розглядалися в сучасних дослідженнях лише під кутом зору страхуван-ня ризиків підприємств ОПК та спецекспор-терів [12–15]. Для системи ВТС у цілому ри-зики не аналізувалися.

Метою даного дослідження є аналіз шля-хів підвищення ефективності роботи системи ВТС України на основі розвитку системи управління ризиками за допомогою страху-вання, а також впровадження політичних, ор-ганізаційних та інших інструментів.

У рамках ВТС українські імпортери стика-ються з посиленням ризиків при укладанні та реалізації угод щодо постачання товарів вій-ськового призначення (ТВП). (Термін ТВП визначено Законом України «Про державний контроль за міжнародними передачами това-рів військового призначення та подвійного використання» [1].)

Під ризиком розуміється об’єктивно-суб’єктивна категорія, що пов’язана з подо-ланням невизначеності та конфліктності в ситуації неминучого вибору й відображає міру (ступінь) досягнення очікуваного ре-зультату, невдачі та відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих і не-

УДК 355.02:355.44

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

ПРИ ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ

Свергунов Олександр Олексійович,Свергунов Олександр Олексійович,кандидат технічних наук, доценткандидат технічних наук, доцент;;

Свергунов Олександр Олександрович;Свергунов Олександр Олександрович;Толочний Юрій ВласовичТолочний Юрій Власович

Розглянуто стратегічні напрями розвитку системи управління ризиками при військово-технічному співробітництві України в контексті підвищення його ефектив-ності та зміцнення економічної безпеки держави.

Ключові слова: ризик, управління ризиками, військово-технічне співробітни-цтво, озброєння та військова техніка, оборонно-промисловий комплекс, економіч-на безпека.


Свергунов О. О., Свергунов О. О., Толочний Ю. В.

контрольованих чинників за наявності пря-мих і зворотних зв’язків. Це визначення відо-бражає системний підхід до категорії ризику і демонструє вплив на систему внутрішніх чинників, конкуруючих систем і надсистеми у цілому [8]. Ризик зазвичай визначають як вартісне вираження ймовірності події, що викликає втрати [9; 10, с. 140-141]. Ризик іс-нує завжди. Можна лише спробувати різними заходами знизити його до мінімального рівня, але не усунути зовсім.

Під поняттям «управління ризиками» розуміємо комплекс заходів, що включають ідентифікацію (класифікацію), аналіз, моні-торинг ризиків з метою зниження відхилення фактичних показників діяльності в соціально-еко но міч ній сфері від їх запланованих зна-чень [11, с. 253]. Мета процесу управління ризиками по ля гає в обмеженні чи мінімізації рівня ризику.

Через те, що у ВТС ризикові події мають різні фактори вияву, проаналізуємо стратегії управління ризиками відповідно до напрямів діяльності в системі ВТС: виконання самих контрактів; передконтрактна робота, втрати замовлень або непідписання контракту; втрати ринків ТВП у середньо- та довгостроковій перспективі.

Стратегії управління ризиками, що пов’язані з виконаннямконтрактів

При виконанні контрактів, як свідчать результати досліджень і досвід інших дер-жав, основною стратегію управління ризи-ками має бути їх страхування [12-13]. Страхування підприємницьких ризиків у сфері військово-технічного співробітництва України з іноземними державами має багато складностей [14-15]. Проаналізуємо, під впливом яких факторів настають надзвичай-ні ситуації у діяльності державного спецек-спортера та йому може бути завдано збитків, а також можливі шляхи поліпшення системи існуючих договорів страхування для досяг-нення максимально можливого за певних зовнішніх обставин обсягу страхового по-криття.

По-перше, частина проблем пов’язана з недосконалістю договірної бази між держава-ми та негативною для українських ТВП кон’юнктурою на світовому ринку озброєння. Відсутні можливості стягнення неустойок за невиконання або неналежне виконання умов контрактів. Майже постійно виникають по-літичні ризики, що вимагають відмов від ви-мог до винної сторони на догоду поточним

зовнішньополітичним інтересам держави. Так поповнюються ряди боржників зазвичай з країн з економікою, що розвивається, від-строчка за зобов’язаннями яких подовжується на невизначений термін.

Це питання може бути вирішене як міні-мум у два способи: укладанням міждержав-них угод про поетапне погашення наявних боргів і встановлення нового статусу зовніш-ньополітичних відносин із країнами-спо-живачами ТВП або страхуванням ризиків невиконання (неналежного виконання) зобо в’язань контрагентами. Важ ли вим у цьому контексті є прийняття та обов’язкове виконання рішень про приведення в належ-ний стан і уніфікацію всієї ділової докумен-тації та договірної бази.

На найближчу перспективу вирішенням цієї проблеми, на нашу думку, може стати система якісної експертизи не тільки війсь ко-во-політичної безпеки поставок озброєнь тому чи іншому клієнтові, а й ретельний аналіз ни-нішнього і майбутнього економічного стано-вища замовника ТВП.

По-друге, аналіз контрактів з питань ВТС свідчить про відсутність уніфікованих схем поставок ОВТ. При роботі з різними видами озброєнь, як і при поставках у різні країни, використовуються різні стандарти партнерських відносин, умови й способи укладання контрактів. У кожному разі стра-ховик буде ретельно, а отже довго, розгляда-ти питання про прийняття на страхування зазначених вище ризиків. Складність запус-ку системи такого страхування полягає ще й у тому, що не кожний страховик зможе або захоче застрахувати настільки значні за вартістю ризики.

Проаналізуємо внутрішні ризикові ситуації при виконанні контрактів. Важливим є удо-сконалення механізмів страхування ризиків, насамперед внаслідок складності ситуації на підприємствах ОПК. Реально здійснюється страхування лише майнових ризиків щодо устаткування та майна підприємств ОПК, а також вироблених ними ТВП [12-13]. Існуючі договори страхування покривають лише мож-ливі прямі втрати у результаті застережених подій (вартість втраченого майна, ушкодженої техніки, устаткування, що вийшло з ладу, тощо). Страхування підприємницьких ризиків (перерви у виробництві, низька якість ТВП, невиконання зобов’язань контрагентами з по-ставок у часі, за цінами та іншими ризиками) не здійснюється.

Значні ризики виконання договорів вини-кають в інвестиційних та інноваційних про-ектах виробництва ТВП. Через інерційність у



часі неможливо швидко одержати реальні ре-зультати від інвестування значних ресурсів у технології підприємств ОПК. Від сутня мож-ливість запуску в негайне серійне виробни-цтво конкурентоспроможної продукції. Від зацікавленості до підписання контракту спра-ва доходить рідко, адже потрібні роки, щоб почати серійний випуск, а за цей час інтерес найчастіше втрачається.

На найближчу перспективу вирішенням проблеми страхування договорів ВТС від ри-зикових дій підприємств ОПК може стати система якісної експертизи діяльності контр-агентів в ОПК, посилення контролю якості виготовлення ТВП на всіх технологічних лан-цюгах виробництва.

Для зниження ризиків при виконанні конт рактів існує великий набір видів стра-хових послуг [12; 14-15]. Однак важливим мо ментом для страхування є професійна експертиза ризиків страхувальника, що пе-ред бачає:

аналіз ризиків страхувальника; –визначення видів ризиків, що підлягають –

страхуванню;технічний аналіз наявного страхового –

захисту, перевірку його відповідності потре-бам клієнта;

розробку пропозицій і рекомендацій –щодо системи страхового захисту;

підготовку різних варіантів страхового та –перестрахувального покриття.

Передстрахова експертиза ризиків дозволяє виробити пропозиції щодо страхового забез-печення контрактних інтересів страхувальника та розробки проектів перспективних (особливо комплексних) програм страхування.

Реалізація комплексних страхових програм при виконанні контрактів ВТС дозволяє стра-хувальникові:

створити ефективну систему управління –ризиками;

підвищити рівень та якість захищеності –фінансових і майнових інтересів від різних груп ризиків, розширити спектр пропонова-них страхових послуг;

забезпечити плановий характер витрат –на страхування, контроль за їхнім цільовим використанням, прозорість руху фінансових коштів;

оптимізувати страхові витрати, створити –додаткові форми мотивації персоналу шляхом включення механізмів страхування в програ-ми соціальних гарантій працівників.

Таким чином, проблему страхування ри-зиків ВТС та ОПК зумовлює складність аналізу ризиків, велика вартість ризиків, багатопрофільна та інноваційна діяльність.

Тому комплексні страхові програми особли-во важливі при реалізації інвестиційних та інноваційних проектів, а також контрактів з розробки, випробовування та експорту но-вих ОВТ.

Стратегії управління ризиками,що пов’язані з передконтрактною роботою, втратою замовленьабо непідписанням контракту

Як свідчать результати проведених дослід-жень, основними стратегіями управління ри-зиками, що пов’язані з передконтрактною ро-ботою, втратою замовлень або непідписанням контракту ВТС, можуть бути:

розвиток ризик-менеджменту в системі –ВТС;

розширення в системі ВТС інформаційно- –аналітичної роботи або бізнес-розвідки для протидії нечесній конкуренції та забезпечення конкурентних переваг українських ТВП;

забезпечення ретельної підготовки до –участі в тендерах в інших державах, особливо щодо мінімізації політичних ризиків;

посилення ефективності виставкової, –рекламної та демонстраційної діяльності;

забезпечення інформаційного супроводу –заходів ВТС, особливо протидії інформацій-ним операціям у ЗМІ з боку конкуруючих дер жав і компаній;

посилення ефективності системи екс- –портного контролю для зменшення ризиків порушень санкцій ООН, договорів, конвен-цій та режимів розповсюдження озброєнь, оскільки Ук раї на є учасником більшості з них (Договір про нерозповсюдження ядер-ної зброї; Комітет Зангера та Група ядерних по стачальників для спільних дій щодо про-тидії розвитку ядерних програм в окремих країнах; Конвенція про заборону хімічної зброї; Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення запасів бактері-ологічної (біологічної) та токсинної зброї та про її знищення; Австралійська група, ство-рена для здійснення країнами-учас ни цями однакових правил щодо контролю за екс-портом над товарами, що можуть бути ви-користані для створення хімічної чи біоло-гічної зброї, у тому числі «агентів» та «пре-курсорів» цієї зброї; Режим контролю за ра кетними технологіями (РКРТ); Вас се на-арсь ка домовленість тощо) і повинна вико-нувати їх вимоги;

забезпечення протидії політичному та –економічному тиску з метою змусити відмо-витись від експорту ОВТ на користь інтересам інших держав;


Свергунов О. О., Свергунов О. О., Толочний Ю. В.

посилення роботи з правового оформ- –лення інтелектуальної власності на ТВП та активної протидії звинуваченням у порушенні міжнародних норм та угод стосовно інтелекту-аль ної власності;

координація дій у системі ВТС при під- –готовках контрактів.

Стратегії управління ризиками, пов’язаними з подіями, що ведуть до втрати ринків ТВП у середньо- та довгостроковій перспективі

Експерти наголошують, що ВТС України з іноземними державами – це не тільки продаж товарів військового та подвійного призначен-ня [16]. Загалом ВТС включає три основні рівнозначні напрями:

1) експорт товарів військового і подвійного призначення (ТВП і ТПП), а також послуг спеціального призначення;

2) імпорт ТВП і ТПП, а також технологій оборонного призначення з метою розвитку національного ОПК;

3) міждержавна оборонно-промислова кооперація, тобто ведення спільних з інозем-ними державами розробок і виробництв ТВП і ТПП – як для національної оборони, так і третіх країн. Слід зазначити, що в умовах глобалізації та розвитку науково-технічного прогресу цей напрям ВТС неухильно розви-ватиметься.

Основними стратегіями управління ризи-ками, пов’язаними з подіями, що ведуть до втрати власних ринків ТВП у середньо- та дов-гостроковій перспективі, згідно з результатами проведених досліджень можуть бути такі.

Збільшення ефективності роботи систе- –ми ВТС за рахунок удосконалення норматив-но-правої бази. Зокрема це стосується роз-робки та прийняття Закону України «Про військово-технічне співробітництво», який має чітко визначити права, обов’язки та взає-модію органів влади у цій сфері. З точки зору визначення пріоритетів ВТС важливим є роз-робка та прийняття нової Концепції ВТС України, адже термін дії Концепції, прийнятої у 2003 році, закінчився 2010 року [17].

Удосконалення системи ВТС у частині –формування та реалізації державної політи-ки та посилення рівня централізації органі-заційної структури суб’єктів ВТС, передусім її посередницької ланки. Зокрема це стосу-ється управління міждержавними (міжуря-довими) комісіями ВТС, планування вистав-кової діяльності, розподілу робіт і послуг відповідно до звернень іноземних замовників між компаніями та державними установами

України, розробки проектів нормативно-правових актів тощо. Це дозволить перейти від роботи за окремим контрактами до робо-ти за програмами ВТС між державами, а в подальшому – до промислової кооперації у виробництві ТВП.

Узгодження політики ВТС із військово- –тех нічною, науково-технічною, обороно-про мис-ловою та інноваційною політикою держави.

Розширення нових форм роботи з підго- –товки контрактів на основі офсетних угод, лі-зингу ОВТ, бартерних обмінів, кредитування експорту озброєнь, узгодження ВТС з еконо-мічним і воєнним співробітництвом між дер-жавами. У рамках цього напряму необхідно прискорити формування нормативної бази виконання офсетних угод. У новій редакції Закону України «Про державне оборонне за-мовлення» [2] введено поняття компенсацій-ної (офсетної) угоди. Відповідно до частини 3 статті 8 цього Закону прийнято постанову Кабінету Міністрів щодо порядку укладання офсетних договорів та видів компенсацій [3]. Додатково необхідно розробити інструменти (методичні документи, положення тощо) реа-лізації офсетних угод у відповідних міністер-ствах і відомствах. Особливо це стосується Міністерства оборони України.

Висновки

При здійсненні ВТС виникає значна кіль-кість ризикових факторів, адже воно зачіпає не тільки міждержавні економічні, а й воєнно-економічні, торговельні, політичні, військові відносини, які останнім часом на міжнародній арені ускладнюються. Фактори ризику впли-вають на економічну та воєнну безпеку держа-ви, а їхня роль у міжнародних балансах сили зростає. Глобалізація економічних і політич-них відносин також ускладнює проблеми ри-зиків. Все це зумовлює необхідність вдоскона-лення системи управління ризиками при ВТС України з метою підвищення його ефектив-ності та зміцнення економічної безпеки дер-жави. Така система має бути комплексною та охоплювати три напрями.

1. Стратегії управління ризиками під час виконання контрактів. Стратегії цього напря-му мають спиратися переважно на методи страхування та перестрахування ризиків.

2. Стратегії управління ризиками, що пов’язані з передконтрактною роботою, втра тою замовлень або непідписанням конт-ракту. Такі стратегії повинні базуватися на покращенні маркетингової, інформаційно-ана літичної та організаційної роботи в сис-темі ВТС.



3. Стратегії управління ризиками, пов’язаними з подіями, що ведуть до втрати ринків ТВП у середньо- та довгостроковій перспективі. Зазвичай ці стратегії мають реалізовуватися при стратегічному плану-

ванні розвитку держави. При цьому політика ВТС повинна узгоджуватись із військово-технічною, науково-технічною, обороно-про мисловою та інноваційною політикою держави.


1. Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвій-ного використання : Закон України від 20 лютого 2003 року № 549-IV (зі змінами) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 23. – Ст. 148.

2. Про державне оборонне замовлення : Закон України від 3 березня 1999 року № 464-ХІV (зі зміна-ми) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1999. – № 17. – Ст. 111.

3. Про затвердження Порядку укладення компенсаційних (офсетних) договорів та видів компенсацій, що можуть надаватися за компенсаційними (офсетними) договорами : Постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 року № 432 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 30. – 29 квіт. – Ст. 1307 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=432–2011-%EF

4. Пригожин, М. «Укрспецэкспорт» отстрелялся / М. Пригожин, В. Кучерук, О. Куришко // Ком мер-сантъ Ук раина. – 2011. – № 114. – 18 июля.

5. Україна відремонтувала Іраку першу партію Мі-8Т. 30.05.2011 [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу : http://ua.politics.comments.ua/2011/05/30/151824/ukraina-vidremontuvala-iraku.html

6. Щорічник SIPRI 2009 : Озброєння, роззброєння та міжнародна безпека : [пер. з англ.] / Стокгольм. міжнар. ін-т дослідження миру ; Укр. центр екон. і політ. дослідж. ім. О. Разумкова ; редкол. укр. вид. : Л. Шангіна (гол. ред.) та ін. – К. : Заповіт, 2010. – 464 с.

7. Бадрак, В. Леонід Рожен : «Україну просто витісняють із ринку озброєнь» // Дзеркало тижня. – 2001. – № 37. – 22 вер.

8. Вітлінський, B. B. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику / B. B. Вітлінський. – К. : ДЕМІУР, 1996. – 212 с.

9. Грабовый, П. Г. Риски в современном бизнесе / П. Г. Грабовый. – М. : Аланс, 1994. – 200 с.10. Кочетков, В. М. Організація управління фінансовою стійкістю банку в ринкових умовах : моно-

графія / В. М. Кочетков. – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 300 с.11. Пересада, А. А. Управління інвестиційним процесом / А. А. Пересада. – К. : Лібра, 2002. – 472 с.12. Извеков, Д. А. Страхование крупных рисков в сфере военно-технического сотрудничества : моно-

графия / Д. А. Извеков ; под ред. д. э. н. В. В. Бандурина. – М. : ИНИОН РАН, 2004.13. Извеков, Д. А. Страхование рисков в ракетно-космической отрасли : методология и практика : моно-

графия / Д. А. Извеков, В. А. Шабалин ; под ред. д. э. н. В. В. Бандурина. – М. : ИТ «Красная звезда», 2005.14. Извеков, Д. А. О субъектах, учитываемых в моделях страховой деятельности при страховании

крупных рисков / Д. А. Извеков // Экономика России : основные направления совершенствования : межвуз. сб. науч. тр. – М. : ООО «Консалтинг XXI век», 2003.

15. Извеков, Д. А. Система страхования рисков производственно-хозяйственной деятельности пред-приятий оборонно-промышленного комплекса / Д. А. Извеков // Экономика России : основные направ-ления совершенствования : межвуз. сб. науч. тр. – М. : ООО «Консалтинг XXI век», 2003.

16. Бадрак, В. Нові технічні напрями ВТС пов’язані передусім із змінами структури підприємств ОПК України / В. Бадрак. – 14.10.2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.defense-ua.com/rus/hotnews/? id=33261

17. Концепція військово-технічного співробітництва України з іноземними державами на період до 2010 року : схвалено Указом Президента України від 27 серпня 2003 року № 913/2003 // Офіційний ві-сник України. – 2003. – № 35.


Бірюков Д. С., Кондратов С. І.

З кінця ХХ століття у світі спостерігаєть-ся зростання кількості терористичних актів із численними людськими жертвами та інши-ми важкими наслідками. Низка терактів, пе ред усім здійснені 11 вересня 2001 року, привели до переоцінки рівня терористичної загрози у світі, в результаті чого було зро-блено висновок, що найпривабливішими мі шенями для терористів слід вважати об’єк-ти, системи та ресурси, що є критично важ-ливими для забезпечення життєдіяльності певної держави, безпеки її громадян і довкіл-ля, збереження національних цінностей тощо. У зв’язку з цим у низці країн одним із найвищих пріоритетів забезпечення держав-ної безпеки став захист критичної інфра-структури. Термін «критична інфраструкту-ра» (КІ) введено у національні законодавства, документи ЄС і НАТО.

Україна поки що знаходиться осторонь світових тенденцій у цій сфері. У національ-ному законодавстві термін «критична інфра-структура» або його аналог відсутні, що зу-мовлює брак системного підходу до забез-печення безпеки критично важливих для держави систем, об’єктів і ресурсів. Урахо-вую чи активну зовнішню політику України, її євроінтеграційні устремління, продовжен-ня співробітництва з НАТО, поступове фор-мування європейського безпекового просто-ру, в тому числі через гармонізацію підходів до протидії тероризму, проблема запровад-ження концепції критичної інфраструктури є досить актуальною.

Основна мета даного дослідження – об-ґрунтування доцільності запровадження в Ук-раїні концептуального поняття «критична ін - ф раструктура», базуючись на аналізі світових тен денцій і кращому зарубіжному досвіді, а та-кож формулювання відповідних пропозицій.

Світові тенденціїта зарубіжний досвідзахисту критичної інфраструктури

Значення терміна «критична інфраструк-тура» (англ. critical infrastructure) дещо від-різняється в різних країнах, але ці відмінності не є суттєвими. Для цілей даного дослідження достатньо навести його визначення у чинному законодавстві США, де під критичною інфра-структурою розуміються «системи та об’єкти, фізичні чи віртуальні, настільки життєво важливі для Сполучених Штатів, що недієз-датність або знищення таких систем або об’єктів підриває національну безпеку, націо-нальну економіку, здоров’я або безпеку насе-лення, або має своїм результатом будь-яку комбінацію з перерахованого вище» [1].

Враховуючи методи сучасних терористич-них організацій, зокрема використання само-губців, особливу загрозу для КІ становить можливість застосування ними зброї та мате-ріалів масового знищення.

Останніми роками серед західних експер-тів набув значного поширення термін «ката-строфічний тероризм» [2], під яким розумі-ється діяльність, спрямована на здійснення

УДК 343.3

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЗАХИСТУ КРИТИЧНО ВАЖЛИВОЇ ДЛЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

ДЕРЖАВИ ІНФРАСТРУКТУРИ

Бірюков Дмитро Сергійович,Бірюков Дмитро Сергійович,кандидат технічних наук;кандидат технічних наук;Кондратов Сергій ІвановичКондратов Сергій Іванович

Розглянуто новий для України напрям забезпечення державної безпеки, пов’язаний із захистом критично важливої для життєдіяльності держави інфраструктури від загроз природного, техногенного та терористичного характеру. На основі дослідження сучас-них світових тенденцій, досвіду провідних країн світу й української ситуації зроблено висновок щодо доцільності запровадження в Україні сучасних підходів до захисту критичної інфраструктури і запропоновано першочергові заходи в цьому напрямі.

Ключові слова: критична інфраструктура, тероризм, захист критичної інфра-структури.



терористичних актів із катастрофічними нас лідками, що можуть бути викликані або застосуванням ЗМУ, або зловмисними діями, спрямованими проти КІ, або комбінацією цих чинників.

Як відзначає американський дослідник Льюіс, вираз «захист критичної інфраструкту-ри» з’явився у друкованих виданнях лише у 1997 році, але розвиток відповідної концепції розпочався раніше – після Карибської кризи, під час якої президент США Дж. Кеннеді зі-ткнувся з труднощами під час переговорів із ра дянським лідером М. Хрущовим внаслідок неадекватного функціонування систем зв’язку [3, р. 3].

Безумовно, безпеці життєво важливих систем, об’єктів та ресурсів у США завжди приділялася значна увага, але без урахування воєнної загрози відповідні заходи вживалися переважно в контексті природних і техноген-них катастроф. Лише в результаті набуття те-роризмом нового виміру США були змушені розпочати розробку принципово нових під-ходів до захисту КІ.

Найвищого пріоритету захист КІ набув у США після терактів 11 вересня 2001 року. Невдовзі після цього було прийнято закон, відомий за його скороченою назвою – USA PATRIOT ACT [1], у якому було наведено ви-значення терміна «критична інфраструктура» у його теперішньому формулюванні. Тоді ж було закладено правові підвалини забезпечен-ня внутрішньої безпеки (homeland security) США в контексті захисту від терористичних загроз. Із цією метою було створено Мініс-терство внутрішньої безпеки (Department of Homeland Security), що стало найбільшою адміністративно-управлінською трансформа-цією у США за останні десятиліття.

Після 11 вересня 2001 року уряд США по-стійно приділяє найсерйознішу увагу зусил-лям, спрямованим на захист КІ, що відображе-но зокрема в останніх стратегічних документах із забезпечення національної безпеки [4] та в оновленому плані захисту національної ін-фраструктури [5].

Аналогічно діють і в інших провідних краї-нах світу, зокрема в державах-членах ЄС [6], Японії [7], Австралії [8], Канаді [9], Росії [10].

Попри значний збіг підходів до захисту КІ, існують і деякі відмінності. Так, у США до переліку об’єктів КІ включено національні святині та пам’ятники, а в документах ЄС використовується термін «європейська кри-тична інфраструктура», до якої віднесено КІ члена союзу, порушення або знищення якої може мати значний вплив щонайменше на дві держави ЄС.

До КІ відносять: телекомунікації та зв’язок, сільськогосподарсько-продовольчий сектор, водні ресурси та водопостачання, охорону здоров’я, надання швидкої допомоги у над-звичайних ситуаціях, оборонно-промисловий комплекс, енергетику, транспорт, банківсько-фінансовий сектор, хімічну та іншу техногенно небезпечну промисловість, поштову службу. Крім того, у США додаткову увагу приділяють «ключовим об’єктам» (англ. key assets), до яких відносять: національні пам’ятники, святині та символи, АЕС, дамби та ГЕС, урядові об’єкти та установи, особливо важливі комерційні об’єкти (торговельні, офісні, розважальні центри, спортивні споруди тощо).

Виведення з ладу або руйнація елементів КІ матиме згубні наслідки для функціонуван-ня усіх державних інститутів, здоров’я і морально-психологічного стану населення, роботи підприємств і служб (у тому числі приватних), що забезпечують надання важли-вих послуг, тобто загрожуватиме самому іс-нуванню держави. Таким чином, фізична безпека елементів КІ потребує пріоритетної уваги як з боку держави, так і з боку приват-ного сектору, що неможливо без однозначної ідентифікації цих елементів та запровадження системного підходу. Реагування на надзви-чайні події, пов’язані з КІ, повинно мати комплексний характер, що вимагає розробки спеціальних методів управління, які зокрема передбачають мобілізацію всіх наявних у державі ресурсів. Як слушно зазначають ро-сійські експерти, «великі інфраструктури включають у себе велику кількість однакових за класом і типом об’єктів. Це відкриває мож-ливість для використання таких прийомів, як типізація, класифікація і подальша категори-зація об’єктів одного класу і типу за небезпе-кою» і дозволяє створити основу для вирі-шення всіх ключових завдань управління безпекою КІ [11, с. 6–13].

Забезпечення безпеки КІ є складною про-блемою для кожної держави. Спираючись на думку Льюіса [3, р. 49-50], до головних ви-кликів на цьому напрямі слід віднести:

величезність – кожного із секторів КІ та її самої в цілому;

управління безпекою – за умов взаємоза-лежності діяльності урядових органів, держав-ного та приватного секторів, а також регулю-ючих та економічних факторів;

обмін інформацією – , який уже на стадії збору та співставлення даних виявляється значною проблемою, оскільки державні орга-ни здебільшого є вертикально-орієнтовними структурами, що переважно накопичують ін-формацію, тоді як елементи КІ розпорошені



між державою та великою кількістю приват-них компаній;

взаємозалежність елементів та секторів –КІ внаслідок притаманним їм комплексних різнорівневих взаємодій та взаємозв’язків.

Грандіозність завдань захисту КІ унемож-ливлює швидке досягнення кінцевої мети, тому на стадії розробки підходів до цієї про-блеми на перший план висуваються питання визначення пріоритетів. Серед критеріїв пріо-ритетності можна виділити ті, що стосуються видів загроз КІ, а також секторів, що потребу-ють першочергового захисту.

З огляду на євроінтеграційні устремління, найбільший інтерес для України становить досвід ЄС у цій сфері. Важливим етапом роз-робки стратегії захисту КІ в ЄС стало видання відповідної Зеленої книги [12], в якій було запропоновано для обговорення низку підхо-дів, зокрема щодо пріоритетності контртеро-ристичних заходів, а також секторів європей-ської КІ, що потребують першочергового захисту. Пізніше ці пріоритети було визначено у документах Єврокомісії «Захист критичної енергетичної та транспортної інфраструктури Європи»* (A Communication on Protecting Euro-pe’s Critical Energy and Transport Infrastructure, 2007 р.) і спеціальній директиві ЄС щодо ви-значення об’єктів критичної інфраструктури (2008 р.) [13].

Інший ракурс проблеми захисту КІ пропо-нує Льюіс, спираючись на оцінку небезпеки з боку терористичних мереж. Він вважає, що терористичним мережам мають протидіяти мережі, тоді як державні органи мають зазви-чай ієрархічно-бюрократичну структуру. Враховуючи, що більшість систем КІ мають мережеву архітектуру, Льюіс вважає, що за-хищати слід передусім ключові «вузли» цих систем. Саме так з’являється можливість до-тримуватися «правила 80/20» (80 % ресурсів мають витрачатися на 20 % території країни), а також використовувати теорію мереж для організаційних і фізичних структур, призна-чених для організації захисту КІ [2, р. 13–16].

Захист критично важливихоб’єктів в Україні

В Україні рівень терористичних загроз є невисоким [14], тим не менш існує низка при-чин, що зумовлюють доцільність запрова-дження нових підходів до захисту критично важливих об’єктів і систем.

* Документ містить секретну інформацію, тому не оприлюднюється

Держава приділяє значну увагу безпеці важливих систем, об’єктів та ресурсів, але однією з основних проблем при цьому є брак системного підходу. Про це свідчить переду-сім відсутність в українському законодавстві самого терміна «критична інфраструктура» або його аналога, а також домінування відом-чих підходів до забезпечення безпеки важли-вих для держави об’єктів і систем, серед яких «загубилися» терористичні загрози. А це не-минуче призводить до виникнення інших ор ганізацій но-правових прогалин у цій сфері, зокрема у правозастосуванні та фінансуванні необхідних заходів.

Низка законів України містить положення про координацію дій та концентрацію зусиль державних органів у певних умовах, що стосу-ються або особливого періоду (охоплює час мобілізації, воєнний і частково відбудовний час), або надзвичайного стану і спрямовані на організацію діяльності державних органів у разі воєнної загрози або захисту від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, еколо-гічного, природного та воєнного характеру [15–19]. Однак терористичні загрози у цих законах не згадуються. Аналогічний підхід спостерігається і в законах про транспорт [20] і трубопровідний транспорт [21].

Що стосується категоризації критично важливих для держави систем та об’єктів, то нормативно-правова база України містить кілька актів, що відображають, знову ж таки, підходи різних відомств до цієї проблеми [22–24]. У цих актах проблема захищеності критично важливих систем і об’єктів комплек-сно не розглядається, а терористичні загрози проігноровані.

Таким чином, українське законодавство щодо захисту КІ відстає від законодавств про-відних країн світу не менш ніж на 15–20 років. Водночас слід відзначити, що під час рефор-мування державного апарату в Україні ство-рено сприятливі організаційно-управлінські умови для запровадження відповідної концеп-ції. Рівень терористичної загрози в Україні сьогодні невисокий, але негативні зовнішні чинники (міжнародний тероризм, нелегальна міграція, незаконний обіг наркотиків, зброї та радіоактивних матеріалів), а також украй складний процес реформування майже всіх сфер життєдіяльності країни не дозволяють повністю ігнорувати цю загрозу.

Україна підтвердила свій євроінтеграцій-ний вибір, що, зокрема, передбачає її набли-ження до підходів ЄС у безпековій сфері. У зв’язку з цим доречно підкреслити, що за рол-лю, яку відіграє газотранспортна система (ГТС) України у постачанні енергоносіїв до



Європи, її можна фактично вважати частиною європейської КІ. І така ситуація зберігатиметь-ся досить тривалий час. Тому питання приве-дення захисту українських енергосистем, транспортних мереж і трубопроводів у відпо-відність до європейських норм рано чи пізно буде внесено до порядку денного.

Ще одним аргументом на користь запрова-дження нового підходу до захисту КІ є плани здійснення Україною спортивних заходів єв-ропейського та світового рівнів, до безпеки яких висуваються все жорсткіші вимоги.

Висновки та пропозиції

У зв’язку із глобальним загостренням теро-ристичних загроз одним із пріоритетних на-прямів протидії тероризму стає захист КІ як на національному, так і на міжнародному рів-нях. Натомість в Україні нині відсутній сис-темний підхід до захисту критично важливих для життєдіяльності держави систем, об’єктів та ресурсів від усіх видів загроз.

Рівень терористичних загроз для України є порівняно невисоким, але її активна роль на міжнародній арені, вплив негативних зовніш-ніх чинників, а також євроінтеграційний курс не дозволяють нехтувати глобальними за-грозами та світовими тенденціями у сфері захисту КІ.

З метою активізації діяльності державних органів щодо запровадження сучасного підхо-ду до захисту КІ в Україні доцільно утворити спеціальну робочу групу високого рівня, пер-шочерговими завданнями якої має стати роз-робка рекомендацій щодо урахування терорис-тичних загроз у чинних нормативно-правових актах і пропозицій щодо введення терміна «критична інфраструктура» у національне за-конодавство, а також визначення пріоритетів подальшої діяльності в цьому напрямі. Така група могла б спиратися на експертну під-тримку Національного інституту стратегічних досліджень, при якому створено міжвідомчу експертну робочу групу, до сфери компетенції якої включено зазначену проблематику.


1. Uniting and Strengthening America by Providing Appropriate Tools Required to Intercept and Obstruct Terrorism (USA PATRIOT ACT) Act of 2001 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://frwebgate.access.gpo.gov/cgi-bin/getdoc.cgi?dbname=107_cong_public_laws&docid=f : publ056.107

2. NATO AND TERRORISM Catastrophic Terrorism and First Responders / ed. by F. Steinhäusler and F. Edwards // NATO Security through Science. Series-B : «Physics and Biophysics». – Springer, 2005. – Vol. 2.

3. Lewis, T. G. Critical infrastructure protection in homeland security : defending a networked nation / T. G. Lewis. – New Jersey, U. S. : John Wiley & Sons, Inc., Hoboken, 2006.

4. National Security Strategy, U. S. President, 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.whitehouse.gov/sites/default/files/rss_viewer/national_security_strategy.pdf

5. National Infrastructure Protection Plan / U. S. Department of Homeland Security. – 2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dhs.gov/xlibrary/assets/NIPP_Plan.pdf

6. On the identification and designation of European critical infrastructures and the assessment of the need to improve their protection : Council Directive 2008/114/EC / The Council of the European Union. – 2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu/Notice.do?mode=dbl&lang=en&ihmlag=en&lng1=en, en&lng2=bg, cs, da, de, el, en, es, et, fi, fr, hu, it, lt, lv, mt, nl, pl, pt, ro, sk, sl, sv,&val=485618 : cs&page=

7. The approaches to promote critical infrastructure protection in Japan / Science & Technology Law Institute, 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://stlc.iii.org.tw/English/Article_2–10.html

8. Australian Government’s Critical Infrastructure Resilience Strategy. – 2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ag.gov.au/www/agd/agd.nsf/Page/Nationalsecurity_CriticalInfra structurePro-tec tion

9. National Strategy for Critical Infrastructure / Ministry of Public Safety of Canada. – 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.publicsafety.gc.ca/prg/em/ci/ntnl-eng.aspx

10. О безопасности объектов топливно-энергетического комплекса : Законопроект № 522325–5 / Госдума РФ. – 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://asozd2.duma.gov.ru/main.nsf/%28SpravkaNew%29?OpenAgent&RN=522325–5&02

11. Пучков, В. А. Использование категорирования в обеспечении безопасности критических инфра-структур национального масштаба. Управление рисками и безопасностью / В. А. Пучков, Д. С. Черешкин, К. В. Черныш, А. А. Кононов ; под ред. Д. С. Черешкина // Труды ИСА РАН. – 2009. – Т. 41.

12. Green Paper on a European Programme for Critical Infrastructure Protection / Commission of the European Communities. – 2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/site/en/com/2005/com2005_0576en01.pdf



13. Council Directive 2008/114/EC of 8 December on the identification and designation of European criti-cal infrastructures and the assessment of the need to improve their protection [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ : L :2008 :345 :0075 :0082 : EN : PDF

14. Інтерв’ю Голови Служби безпеки України Валерія Хорошковського газеті «Коммерсант-Украина», 22.03.2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article? art_id=105789&cat_id=105795

15. Про оборону України : Закон України від 6 грудня 1991 року № 1932-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1932–12

16. Про цивільну оборону України : Закон України від 3 лютого 1993 року № 2974-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2974–12

17. Про правовий режим надзвичайного стану : Закон України від 16 березня 2000 року № 1550-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1550–14

18. Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію : Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3543–12

19. Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період : Закон України від 20 жовтня 1998 року № 194-XIV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=194–14

20. Про транспорт : Закон України від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=232 %2F94-%E2 %F0

21. Про трубопровідний транспорт : Закон України від 15 травня 1996 року № 192/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=192 %2F96-%E2 %F0

22. Про об’єкти підвищеної небезпеки : Закон України від 18 січня 2001 року № 2245-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2245–14

23. Про охорону культурної спадщини : Закон України від 8 червня 2000 року № 1805-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1805–14

24. Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру неру-хомих пам’яток України : Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 року № 928 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=928–2009-%EF



Важливим показником демократичного розвитку держави є цивільний контроль над органами виконавчої влади. Відсутність ста-лих засад демократичного цивільного контро-лю над силовими відомствами створює умови для їх політизації, порушення прав і свобод громадян, корупції, перешкоджає розвитку демократії. Без організації демократичного контролю над сектором безпеки та оборони побудова правової держави практично немож-лива. Задекларувавши євроінтеграційні намі-ри, українська влада має враховувати, що за існування в країні найчисленніших у Європі армії та органів правопорядку й розгалуженої Воєнної організації функціонування сектору безпеки в умовах демократичного цивільного контролю буде запорукою інтеграції в євро-пейські інституції.

Теоретичні та практичні аспекти функціо-нування демократичного цивільного контролю над сектором безпеки України висвітлено у працях таких вітчизняних дослідників, як О. Анд рійко, О. Бандурко, А. Бірюченко, О. Бє-лов, В. Гаращук, В. Горбулін, В. Шестак, О. Яр-миш та інших.

Серед зарубіжних праць, у яких розгляда-ються принципи реформування сектору без-пеки та механізми демократичного цивільного контролю за діяльністю безпекових інститу-цій, слід відзначити публікації аналітичних центрів – Інституту з безпекових досліджень ЄС (European Union Institute for Security Study), Женевського центру демократичного контро-лю над збройними силами (DCAF).

Метою статті є аналіз сучасного стану функціо нування в Україні системи демокра-

тичного цивільного контролю над сектором безпеки, а також ефективності діяльності його інституційних складових в українських полі-тичних реаліях. У перспективі подальших наукових досліджень залишається вивчення досвіду та здобутків інших країн у сфері роз-витку демократичного контролю над суб’єк-тами сектору безпеки.

Відповідно до резолюції ПАРЄ 1713 (2005 р.) сектор безпеки складається з вищих органів управління, збройних сил, поліції у формі та цивільному, жандармерії, розвіду-вальних служб, прикордонних служб, служб внутрішньої безпеки, а також міліції та зброй-них формувань, які працюють на державу або пов’язані з нею.

Державна складова сектору безпеки Ук-раї ни поділяється на стратегічну та виконав-чу ланки.

Стратегічну ланку сектору безпеки склада-ють Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада на-ціональної безпеки і оборони України.

До виконавчої ланки належать: служба внутрішньої безпеки – Служба безпеки України; розвідувальні органи – Служба зо-внішньої розвідки України, Головне управлін-ня розвідки Міністерства оборони України, Управління розвідки Адміністрації Державної прикордонної служби України; поліція – під-розділи міліції Міністерства внутрішніх справ України, податкова міліція Державної подат-кової адміністрації України; жандармерія – внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України та Управління державної охо-рони України; служба прикордонного контро-

УДК 351.91/.96 (477)

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕМОКРАТИЧНОГО ЦИВІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

НАД СЕКТОРОМ БЕЗПЕКИ

Котелянець Олена Олегівна,Котелянець Олена Олегівна,кандидат політичних науккандидат політичних наук

Проаналізовано сучасний стан функціонування в Україні демократичного цивіль-ного контролю над сектором безпеки. Розглянуто законодавчу базу діяльності інсти-туційних складових такого контролю; перспективи та недоліки парламентського контролю як одного з основних елементів цивільного контролю; сучасні можливості неурядових організацій контролювати діяльність суб’єктів сектору безпеки.

Ключові слова: сектор безпеки, демократичний цивільний контроль, парламент-ський контроль, бюджет, громадянські інститути.


Котелянець О. О.

лю – Державна прикордонна служба України; сили оборони – Збройні сили України, Дер-жав на спеціальна служба транспорту Мініс-терст ва транспорту та зв’язку України, воєні-зовані підрозділи Міністерства з питань над звичайних ситуацій і захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Дер жавна служба спеціального зв’язку і за-хисту інформації України. Також до сектору безпеки слід віднести Державний департамент із питань виконання покарань [1].

Отже, суттєву частку сектору безпеки складають «силові» органи, які мають законні повноваження для застосування сили, керу-вання силою чи погрози її застосування. Система демократичного контролю над секто-ром безпеки необхідна для забезпечення під-звітності та прозорості функціонування його складових. Відсутність демократичної під-звітності «силових» органів призводить до втрати їх керованості, що становить значну загрозу для суспільства, якому ці органи ма-ють служити.

Використовуючи поняття «демократичний цивільний контроль», слід мати на увазі, що передусім ідеться про політичне управління та контроль над сектором безпеки з боку де-мократичних, легітимних органів влади (Вер-хов на Рада України, Президент України, Ка-бі нет Міністрів України, центральні та міс цеві органи виконавчої влади в межах їх повнова-жень, прокуратура, судові органи). Разом з тим до процесів здійснення демократичного цивільного контролю за діяльністю силових відомств, окрім державних структур, мають долучатись і недержавні інституції, зокрема засоби масової інформації, об’єднання грома-дян. Таким чином, органи сектору безпеки підзвітні як трьом гілкам державної влади, так і суспільству – через політичні партії, громадські організації, ЗМІ.

Концептуальні засади демократичного цивільного контролю над воєнною сферою визначено законами «Про основи національ-ної безпеки України» від 19.06.2003 р. № 964-IV [2] та «Про демократичний цивіль-ний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» від 19.06.2003 р. № 975-IV [3]. Закон України «Про основи національної безпеки України» визначає демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та іншими структу-рами системи національної безпеки як один із головних принципів забезпечення національ-ної безпеки України. Закон України «Про де-мократичний цивільний контроль над Воєн-ною організацією і правоохоронними органами держави» визначає демократичний цивільний

контроль як «комплекс здійснюваних відпо-відно до Конституції і законів України право-вих, організаційних, інформаційних заходів для забезпечення неухильного дотримання законності й відкритості в діяльності всіх складових частин Воєнної організації та пра-воохоронних органів держави, сприяння їхній ефективній діяльності і виконанню покладе-них на них функцій, зміцненню державної та військової дисципліни» (ст. 1).

Крім того, Україна має міжнародні зо-бов’язання у сфері демократичного цивільного контролю над органами сектору безпеки та оборони в рамках членства та співробітництва з ООН, ОБСЄ, Радою Європи, НАТО та ЄС. Зокрема основні принципи побудови системи контролю над службами внутрішньої безпеки і правоохоронними органами визначені реко-мендаціями ПАРЄ 1402 (1999 р.), ПАРЄ 1713 (2005 р.). Прийнятий у рамках Будапештського документа (1994 р.) Кодекс поведінки з по лі-тично-правових аспектів безпеки «На шляху до справжнього партнерства в новій ері» є основоположним у сфері демократичного цивільного контролю за діяльністю силових структур. Він визначає, що демократичний контроль над збройними силами повинен розглядатися як елемент безпеки та стабіль-ності, сприяючи їх інтеграції у громадянське суспільство.

Найбільшою мірою питання встановлення демократичного цивільного контролю над ін-ституціями сектору безпеки та оборони відо-бражається у документах, розроблених у рамках співробітництва Україна – НАТО. Вперше питання демократичної підзвітності воєнних структур почали розглядатися в Ук-раї ні на офіційному рівні у зв’язку з розробкою базових документів геостратегічної програми НАТО «Партнерство заради миру» (1994 р.). Відповідні зобов’язання України за фік совано у низці програм співробітництва з Альянсом та цільових планах пізнішого періоду.

Останніми роками Україна досягла певних зрушень у створенні системи демократичного цивільного контролю над сектором безпеки. Зокрема суттєвим кроком стало прийняття Закону України «Про демократичний цивіль-ний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави». Почи-на ючи з 2006 р., Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і обо-рони, очолюваним А. Кінахом (2006-2007 рр.) та А. Гриценком (2007 р. – до сьогодні), було вжито заходів із налагодження парламент-ського контрою за діяльністю органів сектору безпеки: запроваджено практику виїзних за-сідань в органах сектору безпеки, в Комітеті у



постійному плановому режимі розглядалися нагальні питання розвитку і функціонування відповідних структур. Міністерство оборони України та Служба безпеки України запо-чаткували публікацію результатів власної діяльності – щорічні «Білі книги». Більшість установ сектору безпеки заснували громад-ські ради, що створило умови для постійних контактів із представниками неурядових ор-ганізацій.

Водночас сучасний стан демократичної підзвітності органів сектору безпеки та обо-рони залишається на досить низькому рівні, характеризуючись фрагментарністю та низь-кою ефективністю.

Верховна Рада України як контролюючий суб’єкт сектору безпеки та оборони, що вхо-дить до системи демократичного цивільного контролю, практично відсторонена від можли-вості впливати на кадрові питання у силових структурах. Поза процесом обговорення пер-сонального складу керівництва структур, що входять до складу Воєнної організації України, опинився і профільний Комітет ВР. Кадрові питання вирішуються Президентом України, а Верховна Рада лише затверджує подані ним кандидатури. Законом не встановлено обо-в’яз ковість звітування керівників інституцій сектору безпеки та оборони перед Вер хов ною Радою про результати діяльності відповідних відомств (виняток становить СБУ, яка що-річно подає парламенту звіт про діяльність, що відповідає ст. 85 Конституції України та ст. 31 Закону України «Про Службу безпеки України» вiд 25.03.1992 р. № 2229-XII).

Спробою вдосконалення демократичного цивільного контролю за діяльністю структур сектору безпеки, зокрема Служби безпеки України, та підвищення довіри суспільства до СБУ як ефективного, контрольованого гро-мадськістю державного органу стала розробка Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» (від 12.01.2011 р. № 7551), ініційованого народним депутатом фракції БЮТ О. Скибінецьким. Проект перед-бачав внесення до чинного закону змін щодо встановлення постійного контролю за діяль-ністю Служби безпеки України з боку Верховної Ради, а також визначення чітких критеріїв та вимог до претендентів на керівні посади в СБУ, у тому числі її голови. Однак ця законодавча ініціатива була відхилена біль-шістю депутатського складу.

Контроль виконавчої влади з боку парла-менту здійснюється також у процесі форму-вання і затвердження бюджету. Цей інструмент

контролю дає змогу Верховній Раді ви зна чати масштаби фінансування суб’єктів сектору без-пеки, з’ясовувати, на які потреби спрямову-ються державні кошти та як їх розподіляють. Формування державного бюджету має відбу-ватися, виходячи з детальної калькуляції необ-хідних коштів для реалізації конкретних за-вдань і проведення запланованих операцій органами сектору безпеки та оборони [4, c. 6-7]. Тому доцільно зобов’язати керівників чи пред ставників відповідних силових структур об ґрунтовувати розміри закладених у бюджет витрат перед парламентом (у рамках про-фільного комітету та підкомітету з нагляду за діяльністю спецслужб).

Бюджетний контроль є стрижнем парла-ментського контролю. Оскільки органи секто-ру безпеки використовують значну частку державних коштів, то важливою складовою демократичного контролю є кваліфікована парламентська перевірка використання дер-жавних ресурсів. Ці функції сьогодні виконує Рахункова палата при Верховній Раді.

Донедавна одним із дієвих механізмів де-мократичного цивільного контролю над Служ-бою безпеки України був інститут Упов но ва-женого з питань контролю за діяльністю СБУ при Президентові України. Однак після реор-ганізації Адміністрації Президента України посада Уповноваженого була виведена з її складу. Відповідно до Указу Президента України від 16.07.2010 р. № 775/2010 було деталізовано вимоги до претендента, а також внесено зміни до процедури призначення на цю посаду. Втім, усунення Уповноваженого з посади заступника глави Адміністрації Президента значно обмежило його контролю-ючу функцію та позбавило реальних важелів впливу на діяльність СБУ. Зараз у структурі АП відбувається реформування безпекового сектору, на стадії створення перебуває Головне управління з питань діяльності правоохорон-них органів, якому, ймовірно, будуть частково передані функції та завдання колишнього Уповноваженого з питань контролю за діяль-ністю СБУ при Президентові України.

Останніми роками відповідно до Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохо-ронними органами держави» при органах сек-тору безпеки та оборони з метою здійснення цивільного контролю за їх діяльністю було створено громадські ради. Нині такі ради діють при Службі безпеки України, Міністерстві внутрішніх справ та Міністерстві оборони (громадської ради при Службі зовнішньої роз-відки України не створено). Однак їхня легі-тимність на сьогодні не відповідає Постанові


Котелянець О. О.

Кабінету Міністрів України «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики України» від 03.11.2010 р. № 996 (далі – Постанова КМУ № 996) [5], від-повідно до якої органи виконавчої влади мають провести процедуру створення громадських рад з «нуля», за затвердженим КМУ алгорит-мом. Поки нові ради не створені, діють старі, але їхній статус зараз є невизначеним.

«Передовиками» у вирішенні цього питан-ня стали Міністерство оборони та Міністерство внутрішніх справ. Наказом МВС № 607 від 30.11.2010 р. скасовано наказ № 1243 від 27.12.2005 р., яким було затверджено Поло-жен ня про Громадську раду при Міністерстві внутрішніх справ України з питань забезпе-чення прав людини. На початку 2011 р. було затверджено новий склад Ради та її положен-ня. На останніх зборах, що відбулися 31 берез-ня 2011 р., Громадська рада доручила своєму правлінню створити комісії за напрямами ро-боти міністерства, але зібратися їм досі так і не вдалося.

Міністерство оборони також здійснило певні кроки щодо імплементації Постанови КМУ № 996, визначені наказом міністра обо-рони «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики у військовій сфері» № 262 від 18.05.2001 р. Неофіційною потребою у регламентуванні відносин між МО та громадськими організаці-ями стала надмірна активність Громадської ради з вивчення та аналізу документів, що стосуються соціального забезпечення військо-вослужбовців і захисту інтересів солдатів та офіцерів. Керівництво міністерства, формалі-зуючи діалог із громадськими організаціями, вирішило закрити канали інформації та звузи-ти повноваження Громадської ради.

Як засвідчує практика, заснування громад-ських рад при органах сектору безпеки та оборони не привело до якісних змін щодо ме-ханізмів ухвалення та впровадження держав-ної політики у безпековій сфері. Створюється певна ілюзія проведення консультацій сило-вих структур із представниками неурядових організацій, але ступінь реального впливу громадських рад на процес вироблення та ухвалення відповідних рішень залишається вкрай низьким.

Висновки

Система демократичного цивільного контролю над сектором безпеки в Україні пе-ребуває на етапі становлення, формування законодавчої бази, створення відповідних ме-ханізмів взаємодії громадськості та органів

виконавчої влади. Підвищення його ефектив-ності безпосередньо пов’язане із процесом реформуванням безпекових та оборонних структур. Основою змін сектору безпеки ма-ють бути усталені принципи, апробовані у розвинених європейських демократіях, а саме: відповідність інституцій сектору безпеки по-літичному устрою держави; чітке законодавче врегулювання процедур тимчасового обме-ження прав людини в інтересах державної безпеки; відкритість для демократичного ци-вільного контролю; цілісність, прозорість, до-брочесність тощо.

Для сучасних українських реалій характер-на асиметричність розвитку складових демо-кратичного цивільного контролю над сектором безпеки. Процес становлення громадянського суспільства в Україні відбувається вкрай по-вільно, а рівень громадянської активності українців є надзвичайно низьким. Вимоги се-кретності об’єктивно обмежують можливості громадянського суспільства щодо демокра-тичного контролю за органами сектору без-пеки. Сфера такого контролю обмежується переважно питаннями соціального і правового захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, формування бюдже-ту у частині матеріально-технічного забезпе-чення та оплати праці особового складу суб’єк тів сектору безпеки, корупції, ініціюван-ня юридичного переслідування осіб, які зло-вживають владою, міжнародного співробітни-цтва у безпековій сфері. Крім того, значно послаблює можливості громадського контро-лю за діяльністю органів сектору безпеки та оборони нестабільність і незрілість інституцій громадянського суспільства, які часто пере-бувають під впливом влади, лише імітуючи незалежну позицію та діяльність. Подібна си-туація спостерігається і з українськими ЗМІ, які хоча й мають більший за громадські орга-нізації вплив та авторитет серед населення, але дедалі частіше демонструють заангажова-ність і несамостійність.

Враховуючи специфіку діяльності суб’єктів сектору безпеки, що передбачає дотримання секретності й конфіденційності, та проблеми становлення громадянського суспільства в Україні, найдієвішим є парламентський контроль над силовими відомствами. Однак сьогодні існує низка недоліків та прогалин, зокрема у правовій сфері, що гальмують його ефективне функціонування. На нашу думку, парламентський контроль потребує вдоскона-лення у таких напрямах:

розширення повноважень і посилення –важелів впливу профільного комітету Вер хов-ної Ради;



вдосконалення нормативно-правового –механізму здійснення поточного контролю та проведення розслідувань діяльності силових структур з боку парламенту;

долучення Верховної Ради до процесу –прийняття рішень щодо персонального складу керівництва структур сектору безпеки;

мінімізація плинності кадрів профільно- –го комітету Верховної Ради, вдосконалення професійної підготовки його членів.

Таким чином, можна констатувати наяв-ність негативних тенденцій у процесі розвитку демократичного цивільного контролю за орга-нами виконавчої влади України. Ця сфера вимагає ґрунтовних перетворень не формаль-ного, а змістовного характеру.

З огляду на викладене, шляхами підви-щення ефективності системи демократичного цивільного контролю над сектором безпеки доцільно визначити такі.

Вдосконалення чинного законодавства, –що регламентує демократичний цивільний конт роль за сектором безпеки та оборони (За-кон України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохо-ронними органами держави»). Зокре ма потріб-но конкретизувати повноваження ор ганів дер-жавної влади у сфері здійснення демократич-ного цивільного контролю; встановити чіткі механізми громадського контролю та нагляду (сьогодні він зведений до отримання інформа-ції від органів сектору безпеки); надати право проведення громадської експертизи законодав-ства в оборонній та безпековій сферах і виступу зі своїми пропозиціями через суб’єктів законо-

давчої ініціативи; встановити чіткі критерії оцінки діяльності інституцій сектору безпеки та оборони, визначити ступінь відповідальнос-ті за якість та перебіг виконання державних рі шень; зобов’язувати звітувати керівників си-лових структур перед парламентом.

Розробка і впровадження Міністерством –фінансів особливих форм паспортів бюджет-них програм для розвідувальних органів, які дозволяли б при формуванні проектів держ-бюджету приймати кваліфіковані рішення щодо асигнувань на проведення розвідуваль-ної, контррозвідувальної та іншої оперативної діяльності.

Удосконалення громадського (цивільно- –го) контролю над сектором безпеки передусім завдяки створенню ефективних механізмів нагляду та контролю з боку громадськості за діяльністю оборонних та безпекових відомств з метою запобігання чиновницькому свавіллю, поширенню корупції тощо.

У довгостроковій перспективі слід розгля-нути можливість утворення цивільного Міністерства внутрішніх справ європейського зразка, яке об’єднає під загальним керівни-цтвом кримінальну поліцію (нині МВС), прикордонну поліцію (Державна прикордонна служба), цивільну службу з питань надзви-чайних ситуацій (МНС), жандармерію (вну-трішні війська), цивільну службу міграційної політики. Такий крок дозволить позбавити МВС України радянських підходів «міністер-ства міліції», деполітизувати правоохоронців, припинити обслуговування ними політичних та бізнесових інтересів.


1. Горбулин, В. Сектор безопасности : состояние и направления реформирования / В. Горбулин, А. Литвиненко // День. – 2009. – № 232. – 22 декабря [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://www.day.kiev.ua/289613/

2. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19 червня 2003 р. № 964-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=964–15

3. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави : Закон України від 19 червня 2003 р. № 975-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 46. – Ст. 366.

4. Контроль и управление : актуальность парламентского контроля над сектором безопасности и его реформированием / Г. Борн, Ф. Флури, С. Ланн и др. ; Женевский Центр демократ. контроля над вооруженными силами. – Брюссель ; Женева ; К., 2011. – 162 с.

5. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики : Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996–2010-%EF&p=1289287029742995

6. Гражданский контроль над сектором безопасности : пособ. для организации гражданского обще-ства / ред. кол. И. Коул, К. Эпперт, К. Кинцельбах ; Женевский Центр демократ. контроля над вооруженными силами. – Женева ; К., 2010. – 377 с.


Качинський А. Б., Єгоров Ю. В.

За умов сучасної світової екологічної кризи невирішені проблеми охорони навколишнього середовища становлять загрозу національній безпеці будь-якої держави. Для України, яка пережила Чорнобильську катастрофу, про-блеми екологічної та природно-техногенної безпеки набувають пріоритетного значення, оскільки вони мають нині та матимуть у най-ближчому майбутньому суттєвий вплив на життя всього суспільства.

Тому ефективна діяльність і вдосконален-ня СЗЕПТБ набувають особливого значення. При цьому необхідно враховувати те, що всі аспекти національної безпеки України тісно пов’язані між собою, і вирішення більшості проблем екологічної безпеки можливе тільки в комплексі з іншими складовими національ-ної безпеки [11].

У статті використано доробки вітчизняних і зарубіжних учених щодо: сучасного розумін-ня екологічної безпеки – С. Акімова, Д. Вей-мера, А. Возженнікова, Н. Піскулової; визна-чення основних понять СЗЕПТБ – С. Азанова, В. Акімова, А. Тер-Акопова, А. Качинського; системного аналізу та цільового управління державною системою екологічної безпеки – В. Глушкова, У. Ешбі, В. Волкової, А. Вороніна, А. Ка чинського, Дж. О’Коннора; державного управління з питань прийняття управлінських рішень – Т. Гікзі, Г. Колбеча, Р. Коха, В. Мань-кова, Г. Мінцберга, В. Парсонса, Д. Стоуна, С. Гантінгтона та інших.

Мета дослідження полягає у проведенні структурного аналізу екологічної та природно-

тех но генної безпеки у системі національної безпеки України, розгляді основних характе-ристик системи екологічної та природно-тех-но генної безпеки, виявленні та оцінці основ них параметрів процесу інституціалізації та мож-ливості їх застосування в умовах України.

СЗЕПТБ розглядається авторами як орга-нізована державою сукупність суб’єктів: дер-жавних органів, громадських організацій, поса дових осіб та окремих громадян, об’єд на-них цілями та завданнями щодо захис ту ін-тересів особи, суспільства та держави від за-гроз техногенного та природного характеру, що здійснюють узгоджену діяльність у межах законодавства України.

Модель системи забезпечення екологічної та природно-техногенної безпеки

Підґрунтям державної політики у сфері екологічної безпеки є множина організаційно-правових, соціально-економічних, політичних і господарських механізмів управління при-родокористуванням, спрямованих на забез-печення захищеності життєво важливих інте-ресів особи, суспільства, довкілля та держави від реальних або потенційних внутрішніх і зовнішніх загроз навколишньому середовищу, що створюються антропогенними чи природ-ними чинниками.

Структура будь-якої соціальної системи, у тому числі й СЗЕПТБ, формується у процесі її історичного розвитку під впливом зовнішніх

УДК 314.48 (477)

СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ

ТА ПРИРОДНО-ТЕХНОГЕННОЇ БЕЗПЕКИ

Качинський Анатолій Броніславович,Качинський Анатолій Броніславович,доктор технічних наук, професордоктор технічних наук, професор;;

Єгоров Юрій ВасильовичЄгоров Юрій Васильович

Проаналізовано невирішені проблеми охорони навколишнього середовища, що становлять загрозу національній безпеці будь-якої держави. Зроблено висновок, що за таких умов ефективна діяльність і подальше вдосконалення системи забезпечення екологічної та природно-техногенної безпеки (СЗЕПТБ) набувають особливого зна-чення. Результати проведеного Q-аналізу довели, що змінні фактори як навколишньо-го, так і внутрішнього середовища суттєво позначаються на структурі СЗЕПТБ.

Ключові слова: національна безпека, екологічна безпека, система забезпечення екологічної та природно-техногенної безпеки.



і внутрішніх чинників за принципами само-організації [8; 27]. Тому, узагальнюючи відомі історичні факти, а також наукові результати в даній предметній області, автор роботи дійшов висновку, що бінарний тип структури є най-придатнішим та апробованим типом структу-ри СЗЕПТБ [12].

При визначенні елементів СЗЕПТБ автори керувались основним принципом теорії сис-тем: елемент системи – найпростіша та непо-дільна її частина [4-5; 18]. Разом з тим кожний елемент СЗЕПТБ має свою власну поведінку і стан, від мінні від поведінки й стану інших елементів, влас ну функцію, що визначається як таке відношення частини до цілого, коли саме існування або деякий інший прояв части-ни забезпечує існування або деяку іншу форму прояву цілого.

У загальному випадку для бінарних струк-тур безпеки можна зробити припущення: елементи тільки двох підсистем СЗЕПТБ – множини заходів і механізмів безпеки та множини загроз безпеці людини, суспільства, держави й довкілля – взаємозв’язані та ста-новлять її основу (рис. 1).

Яскравими прикладами систем безпеки з бі-нарною структурою, що підтверджують це, мо-жуть бути: ефективна робота санітарно-епідеміо-ло гічної служби СРСР, коли за наявності зна-чної кількості небезпечних інфекційних хвороб, реальної загрози суспільству вони не становили завдяки ефективним запобіжним заходам; «док-трина ядерного стримування», коли супердер-жави створили потужні ядерні арсенали з метою знищення одна одної, які водночас слугували засобом стримування агресивних дій.

З погляду системного аналізу зв’язки між елементами системи забезпечення екологічної та природно-техногенної безпеки визначають

її ці лісність і структуру – це засоби їх впливу один на одного та їхня взаємодія, що зумовлює функ ціонування системи. Можна стверджува-ти, що саме зв’язаність є суттю поняття «сис-тема», оскільки елементи системи, що не вза-ємодіють, напевно, не можуть бути цікавими для СЗЕПТБ.

Очевидно, при зникненні важливих струк-турних зв’язків між елементами СЗЕПТБ зникає і сама вона. Тому у роботі «Безпека, загрози та ризик» за допомогою Q-аналізу було зроблено математичний аналіз структури та взаємозв’язків СЗЕПТБ [12].

Однак зі зміною нормативно-правової бази, економічних умов та організаційної структури у сфері національної безпеки, у тому числі й екологічної, існує потреба здійснити нові до-слідження за допомогою математичних мето-дів системного аналізу з використанням су-часних методик Q-аналізу [28].

Інституалізація системи забезпечення екологічної та природно-техногенної безпеки

Існуюча в Україні СЗЕПТБ залишається в цілому неефективною, вона еклектично поєднує як інститути, що дісталися у спадок від радянської доби, так і нові, що сформува-лися у період незалежності України. Ця сис-тема є внутрішньо суперечливою, незаверше-ною, громіздкою і відірваною від людей. Тому важливим чинником виходу українського суспільства із системної екологічної кризи є створення сучасної, ефективної СЗЕПТБ [1-2; 21; 23].

Необхідність формування СЗЕПТБ як ін-струменту подолання екологічної кризи в Україні до останнього часу недооцінювалась. Нова ефективна СЗЕПТБ України має бути створена у спосіб здійснення адміністративної реформи. Важливого значення набуває процес інституалізації даної системи.

Інституалізація – це процес, за допомогою якого СЗЕПТБ України та процедури набува-ють цінності та стійкості.

Рівень інституалізації організацій у краї-нах, що модернізуються, визначається адап-тивністю, складністю, автономністю та узго-дженістю її організацій та процедур [25].

Вирішення такого складного практичного завдання, як процес інституалізації СЗЕПТБ, що включає оцінку ефективності співвідно-шення моделі структури СЗЕПТБ України та набуття нею цінності та стійкості, в науці є одним із найскладніших завдань. Для його розв’язання пропонується скористатися ви-вченням глобальної структури зв’язаності

ЕлементX1

:::

ЕлементXN

ЕлементY1

:::

ЕлементYN

Підсистемазагроз

Підсистемамеханізмів

СЗЕПТБ

Рис. 1. Модель системи безпеки з бінарною структурою



елементів системи, що зводилося до вивчення класів Q-еквівалентності. Воно може допо-могти в оцінці сьогоднішнього рівня інститу-алізації СЗЕПТБ і дати науково обґрунтовані пропозиції щодо її поліпшення під час здій-снення адміністративної реформи.

Адаптивність – ригідність. Вперше термін «адаптація» був вжитий біологами, які дослід-жували проблему пристосування живих орга-нізмів до змінного навколишнього середови-ща. Згодом кібернетики під адаптацією стали розуміли спроможність складних систем при-стосовуватися до змінних складних умов оточуючого сере довища та/або до своїх вну-трішніх змін, що приводить до поліпшення ефективності їх функціонування [10; 24].

Сучасна теорія розглядає організацію як відкриту систему, що знаходиться у постійній взаємодії зі своїм оточуючим середовищем, до якого вона має пристосуватися. Вона спрямо-вана на вивчення механізмів адаптації органі-зації до свого середовища [4-5].

Організації можуть пристосовуватися до змін у середовищі трьома способами.

1. Адаптація до змін у середовищі (зовніш-ньому або/та внутрішньому), що не були за-здалегідь визначені. У цьому разі майбутні зміни в середовищі не ідентифікуються за-вчасно. Отже, для цього способу характерне реагування із запізненням.

2. Пристосування до середовища через урахування тенденцій його розвитку. Цей спо-сіб передбачає наявність механізмів постійного спостереження за середовищем. Його викорис-товують організації, що «шукають змін».

3. Замість того, щоб організація пристосо-вувалася до середовища, вона, навпаки, нама-гається пристосовувати середовище до себе. Такий спосіб використовують виключно силь-ні, великі організації.

Для вибору оптимального способу адапта-ції СЗЕПТБ до змін у середовищі розглянемо результати дослідження у відношеннях КY (X; λ) і КX (Y; λ-1), які найповніше відобра-жають структуру СЗЕПТБ України.

По-перше, для цих відношень величини q мають високі значення. Так, для відношення КY (X; λ) dimK = 26, а для відношення КX (Y; λ-1) dimK = 27. Причому якщо окремі елементи цих мно жин не є 27, 26, 25-зв’язаними, то вони входять в одну й ту ж компоненту при q = 24, 23, 22. Відношення q-зв’язків множини загроз має вищу зв’язаність порівняно з аналогічними відношеннями механізмів запобігання загрозам.

По-друге, для більшості Qi, крім двох ви-падків, вони дорівнюють одиниці. Для кожно-го значення розмірності q = 0, 1,…, dimK

ми отримали число різних класів еквівалент-ності Qq. Структурний вектор відношення механізмів екобезпеки має вигляд:

Q = {0, 0, 0, 0, 1, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 1, 0, 2, 1, 0, 1, 1, 1, 1, 1, 0, 1, 1, 1, 1, 1}. А для відношення загроз структурний вектор має такий вигляд:

Q = {0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 2, 0, 0, 1, 1, 1, 0, 1, 1, 1, 1}.

За таких умов на практиці в процесі адапта-ції СЗЕПТБ до змін у середовищі важливого значення набуває стратегія державної політики у сфері екологічної безпеки. Вибраний держа-вою напрям стратегії впливає на структуру, але такий вплив, як правило, не можна назвати прямим. Як випливає з результатів Q-аналізу, стратегія визначає такі параметри, як місію СЗЕПТБ, її цілі і спосіб їх досягнення, засоби пристосування до зовнішнього середовища, і вже через них впливає на структуру системи.

Нині врахування цієї особливості держав-ної політики екологічної безпеки вкрай важ-ливо для України. Існуюча система міждер-жавних і глобальних інституцій поки що не має політичного оформлення та відстає від розвитку процесів глобалізації, а це спричиняє їхню неефективну діяльність щодо подолання негативних екологічних наслідків [2-3; 26].

Складність – простота. Часто під склад-ними системами розуміють ті, які не можна коректно описати за допомогою математич-них методів. Вони складаються з великої кіль кості різних елементів, тісно зв’язаних один з одним.

Під складністю СЗЕПТБ розуміють мно-жину її виразних ознак. Чим глибше розподіл функціональних обов’язків, чим більше вер-тикальних рівнів в ієрархії управління, тим більше структурних підрозділів, тим складні-ше координувати діяльність організацій системи.

За допомогою структурних векторів, опи-саних вище, можна отримати і порівняти міру (числове значення) складності комплексів відношень КY (X; λ) і КX (Y; λ-1). Для цього не-обхідно скористатися формулою [11]:

(K) = 2 [i

N

0

(i+1) Qi] / (N+1) (N+2),

де N = dimK – розмірність комплексу K, а Qi – і-та компонента структурного вектора Q, на-бутого в результаті застосування Q-аналізу.

Таким чином, безпеки = 0,74, а загрози = 0,50, що свідчить про більшу «складність» механіз-мів екобезпеки. Зазначимо, що таке визна-чення складності розглядає тільки статичну складність системи екологічної безпеки.


, рКачинський А. Б., Єгоров Ю. В.

елементів системи, що зводилося до вивченнякласів Q-еквівалентності. Воно може допо-могти в оцінці сьогоднішнього рівня інститу-алізації СЗЕПТБ і дати науково обґрунтованіпропозиції щодо її поліпшення під час здій-снення адміністративної реформи.

Адаптивність – ригідність. Вперше термін«адаптація» був вжитий біологами, які дослід-жували проблему пристосування живих орга-нізмів до змінного навколишнього середови-ща. Згодом кібернетики під адаптацією сталирозуміли спроможність складних систем при-стосовуватися до змінних складних умовоточуючого сере довища та/або до своїх вну-трішніх змін, що приводить до поліпшенняефективності їх функціонування [10; 24].

Сучасна теорія розглядає організацію яквідкриту систему, що знаходиться у постійнійвзаємодії зі своїм оточуючим середовищем, доякого вона має пристосуватися. Вона спрямо-вана на вивчення механізмів адаптації органі-зації до свого середовища [4-5].

Організації можуть пристосовуватися дозмін у середовищі трьома способами.

1. Адаптація до змін у середовищі (зовніш-ньому або/та внутрішньому), що не були за-здалегідь визначені. У цьому разі майбутнізміни в середовищі не ідентифікуються за-вчасно. Отже, для цього способу характернереагування із запізненням.

2. Пристосування до середовища черезурахування тенденцій його розвитку. Цей спо-сіб передбачає наявність механізмів постійногоспостереження за середовищем. Його викорис-

р

товують організації, що «шукають змін».3. Замість того, щоб організація пристосо-

вувалася до середовища, вона, навпаки, нама-гається пристосовувати середовище до себе.Такий спосіб використовують виключно силь-ні, великі організації.

Для вибору оптимального способу адапта-ції СЗЕПТБ до змін у середовищі розглянеморезультати дослідження у відношенняхКY (Y X;λ) і КXК (X Y; YY λ-1), які найповніше відобра-жають структуру СЗЕПТБ України.

По-перше, для цих відношень величини qмають високі значення. Так, для відношенняКY (Y X;XX λ) dimK = 26, а для відношенняK КXК (X Y;YY λ-1)dimK = 27. Причому якщо окремі елементи цихKмно жин не є 27, 26, 25-зв’язаними, то вонивходять в одну й ту ж компоненту при q = 24,23, 22. Відношення q-зв’язків множини загрозмає вищу зв’язаність порівняно з аналогічнимивідношеннями механізмів запобігання загрозам.

По-друге, для більшості QiQQ , крім двох ви-падків, вони дорівнюють одиниці. Для кожно-го значення розмірності q = 0, 1,…, dimK

ми отримали число різних класів еквівалент-ності QqQQ . Структурний вектор відношення механізмів екобезпеки має вигляд:

q

Q = {0, 0, 0, 0, 1, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 1, 0, 2, 1, 0, 1, 1, Q1, 1, 1, 0, 1, 1, 1, 1, 1}. А для відношення загроз структурний вектор має такий вигляд:

Q = {0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 2, 0, Q0, 1, 1, 1, 0, 1, 1, 1, 1}.

За таких умов на практиці в процесі адапта-ції СЗЕПТБ до змін у середовищі важливого значення набуває стратегія державної політики у сфері екологічної безпеки. Вибраний держа-вою напрям стратегії впливає на структуру, але такий вплив, як правило, не можна назвати прямим. Як випливає з результатів Q-аналізу, стратегія визначає такі параметри, як місію СЗЕПТБ, її цілі і спосіб їх досягнення, засоби пристосування до зовнішнього середовища, і вже через них впливає на структуру системи.

Нині врахування цієї особливості держав-ної політики екологічної безпеки вкрай важ-ливо для України. Існуюча система міждер-жавних і глобальних інституцій поки що не має політичного оформлення та відстає від розвитку процесів глобалізації, а це спричиняє їхню неефективну діяльність щодо подолання негативних екологічних наслідків [2-3; 26].

Складність – простота. Часто під склад-ними системами розуміють ті, які не можна коректно описати за допомогою математич-них методів. Вони складаються з великої кіль кості різних елементів, тісно зв’язаних один з одним.

Під складністю СЗЕПТБ розуміють мно-жину її виразних ознак. Чим глибше розподіл функціональних обов’язків, чим більше вер-тикальних рівнів в ієрархії управління, тим більше структурних підрозділів, тим складні-ше координувати діяльність організацій системи.

За допомогою структурних векторів, опи-саних вище, можна отримати і порівняти міру (числове значення) складності комплексів відношень КY (Y X;λ) і КXК (X Y;YY λ-1). Для цього не-обхідно скористатися формулою [11]:

(K) = 2 [i

N

0

(i+1) QiQQ ] / (N+1) (NN N+2),NN

де N = N dimK – розмірність комплексу K K, а QiQQ – і-та компонента структурного вектора Q, на-бутого в результаті застосування Q-аналізу.

Таким чином, безпеки = 0,74, а загрози = 0,50, що свідчить про більшу «складність» механіз-

р

мів екобезпеки. Зазначимо, що таке визна-чення складності розглядає тільки статичну складність системи екологічної безпеки.



Організаційний процес – достатньо склад-ний вид діяльності. Його складність полягає в необхідності вибору рішення з безлічі можли-вих альтернатив, кожна з яких не поступаєть-ся решті з погляду раціональності прийняття організаційного рішення.

У процесі функціонування СЗЕПТБ під впливом багатьох факторів зовнішнього се-редовища виникла невідповідність раніше сформульованої організаційної структури системи реальним потребам. Організаційні невідповідності в таких випадках стають сфе-рою державного управління організаційними змінами, під якими розуміється будь-яка зміна в одному або кількох елементах СЗЕПТБ. Зміни можуть стосуватися будь-якого елемен-ту процесу організації (рівня спеціалізації, способів групування, діапазону контролю, розподілу повноважень, механізмів координа-ції тощо) [15; 19].

Слід зазначити, що в сучасний період, який характеризується глибинними трансформа-ційними змінами, можна помітити тенденції перегляду усталеної СЗЕПТБ.

Є всі підстави стверджувати, що у сфері державного управління екологічною безпе-кою потрібен новий погляд на деякі речі. Нині діяльність різних інституцій є ще одні-єю формою регулювання глобалізаційних про цесів. Серед них значну роль відіграють транснаціональні компанії [7; 20]. Відбу-ваєть ся посилення альянсу держави з най-впливовішими ТНК, економічна й екологічна діяльність яких часто ігнорує національні та міжнародні закони.

Автономія – підпорядкованість. Як зазна-чає Г. Колбеч, політика включає в себе відпра-цювання критеріїв взаємодії порядку, тобто спільного розуміння того, як різні учасники

діятимуть за певних обставин. Але тут при-сутні багато учасників з різними поглядами на ситуацію й завдання. Тому потрібно добивати-ся спільного розуміння, яке виражає цінності й інтереси, а не просто абстрактні знання, не втрачаючи при цьому автономності [13].

Так, на його думку, поява політики охоро-ни довкілля була не просто результатом на-буття учасниками політики нового знання, а й зміною способу ставлення людей до промис-лового виробництва й роботи порівняно з чистим повітрям і річками.

Отже, утвердження принципів взаємодії включає в себе й урахування цінностей. Тому автономія системи забезпечення екологічної та природно-техногенної безпеки вимірюється тим, наскільки її інтереси та цінності відмінні від інтересів і цінностей інших інституцій і суспільних сил.

З огляду на наведене вище, для оцінки ав-тономності СЗЕПТБ скористаємося Q-аналі-зом, який є досить ефективним методом ви-вчення зв’язаності глобальної структури у системі екологічної та природно-техногенної безпеки держави. З його допомогою можна отримати необхідну інформацію про те, як кожний окремий симплекс входить у весь комплекс. Оскільки індивідуальні властивості симплексів можуть мати важливе значення для даної проблеми, важливо визначити міру інтегрованості кожного окремого симплекса у структурі всіх комплексів СЗЕПТБ.

Можна спробувати охарактеризувати їх за допомогою геометричних зв’язків. З цією ме-тою вводиться поняття ексцентриситету, яке слугує мірою ізоляції симплексів один від одного [12].

При цьому розглядаються такі поняття:1) верхнє значення для Pi, тобто q = dimPi

у К;

Номери загроз

0,0

0,5

1,0

1,5

2,0

2,5

3,0

3,5

4,0

4,5

5,0

1 3 5 7 9 11 13 15 17 19 21 23 25 27 29 31

3,8

4,4

0,8 0,

4 1,4

3,4

4,4

4,0

4,0

1,0 0,5

0,4

4,4

4,4

2,8

4,4

0,6 0,

43,

0 3,2

0,8

2,6

0,5

4,4

4,4

4,4

1,2

1,2

1,2

4,4

4,4

4,4

ексц

ентр

исит

ет

Рис. 2. Величини ексцентриситетів механізмів екологічної безпеки України



2) нижнє значення для Pi, тобто q = най-більшому значенню q, при якому Pi стає зв’язаною з будь-яким окремим Pj.

Тоді ексцентриситет визначається як

Ecc (Yi) = ( - )/ ( + 1).

Таким чином, Ecc (Yi) = тільки тоді, коли q = -1, або якщо Yi повністю ізольований.

Поняття ексцентриситету віддзеркалює як відносну автономність (важливість) даного симплекса для комплексу СЗЕПТБ загалом (через його розмірність), так і його важливість як зв’язувального ланцюга (через максималь-не число його вершин, що належать також до будь-якого іншого симплекса). Таким чином, ексцентриситет дає можливість побачити й оцінити, наскільки «щільно» кожний симп-лекс вкладений у комплекс.

З рис. 2 видно, що найбільший ексцентриси-тет відношення механізми 4,4 мають: державна ін формаційно-аналітична система; надання своє часної та достовірної інформації про за-бруднення довкілля і заходи щодо його охорони; цільові програми в галузі екологічної безпеки; екологічні фонди; економічне стимулювання охорони довкілля; додержання встановлених нормативів якості довкілля на підставі затвер-джених технологій; перепрофілювання діяль-ності окремих екологічно шкідливих об’єктів; затвердження санітарно-економічних критеріїв і нормативів на рівні держави (або принаймні постанов уряду, а не на відомчому рівні, як це практикується нині); ухвалення та дотримання закону про діяльність спільних підприємств і транснаціональних корпорацій з метою запо-бігти використанню ними «технологій подвій-них стандартів»; захист екологічних прав та інтересів населення; проведення дискусій і ре-ферендумів щодо впровадження нових еконо-мічних проектів; проведення екологічної екс-

пертизи. Трохи меншу величину ексцентриси-тету (рівну 4) мають екологічна освіта й екологічне виховання.

Аналогічний аналіз можна виконати для відношення загрози. Результати розрахунків ексцентриситетів наведено на рис. 3.

Найбільшу величину – 0,5 мають: парни-ковий ефект; озонова діра в атмосфері; кис-лотні дощі; потепління; зниження чи підви-щення рівня підземних вод.

На найелементарнішому рівні оцінка авто-номії організації пояснює відношення між політичною системою, суспільними силами та СЗЕПТБ. Поняття ексцентриситету, розгля-нуте вище, є кількісною мірою автономності симплексів у комплексах, що описують систе-му екологічної та природно-техногенної без-пеки України.

Здійснений аналіз свідчать про те, що СЗЕПТБ має надзвичайно високий рівень комп лексності. Два симплекси з множини еко логічних загроз чи механізмів їх запобі-гання належать до однієї q-зв’язаної компо-ненти комплексу СЗЕПТБ К, існує ланцюг проміжних симплексів, що зв’язує їх, а «най-слабший» з них має розмірність більшу або рівну q. Для нашої системи q-зв’язаність екологічних загроз більша, ніж механізмів їх запобігання. А це означає, що марно очікувати проявів окремих чи поодиноких екологічних загроз, тому СЗЕПТБ має розроблятися і пла нуватися державними органами з ураху-ванням цих особливостей.

Особливістю оцінок ексцентриситетів елементів множин загроз і механізмів їх від-вертання є «інтегрованість». При цьому вели-чини ексцентриситетів для комплексу меха-нізмів екобезпеки більші порівняно з ана ло-гічними величинами комплексу загроз. Тому СЗЕПТБ має розроблятись і плануватися

Номери загроз

0,0

0,1

0,2

0,3

0,4

0,5

1 3 5 7 9 11 13 15 17 19 21 23 252 4 6 8 10 12 14 16 18 20 22 24 26 27

0,5

ексц

ентр

исит

ет

0,5

0,5

0,5

0,5

0,3

0,3

0,3

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,1

0,1

0,1

0,0

0,3

0,3

0,3

0,3

0,4

0,4

0,4

Рис. 3. Величини ексцентриситетів загроз екологічній безпеці України



державними органами з урахуванням цих осо-бливостей. Державні органи й особи, відпові-дальні за ухвалення рішень у сфері екологічної безпеки України, мають завжди бути готовими до ліквідації кількох екологічних загроз, що можуть спричинити одна одну, за допомогою економічних, нормативно-правових і гумані-тарних механізмів.

На відміну від класичного підходу, сучасна теорія організації заснована на тому, що не іс-нує найкращої, ідеальної структури або моделі, до якої мають прагнути всі організації [6; 17]. З урахування наведеного вище можна ствер-джувати, що кращою структурою СЗЕПТБ, враховуючи її автономність, буде та, що якнай-повніше враховує вплив ситуаційних факторів, характерних для неї. Особливо це важливо нині, коли невирішені екологічні проблеми стали суттєвим чинником державної та між-народної політики.

Згуртованість – роздробленість. Чим краще згуртована організація, тим вищий рі-вень її інституалізації; чим більше вона роз’єд-нана, тим нижчий рівень її інституалізації [14; 22]. Ефективна СЗЕПТБ потребує, як міні-мум, значної міри погодження щодо функціо-нальних меж її організацій та процедур для вирішення конфліктів, що виникають всере-дині цих меж.

Теоретично система екологічної та природ-но-техногенної безпеки може бути автоном-ною, не будучи згуртованою, і згуртованою, не будучи автономною. Автономія СЗЕПТБ стає засобом досягнення згуртованості задля вирішення складних проблем у разі, коли вона захищає її від негативного впливу зовнішніх і внутрішніх руйнівних сил. Швидке або значне розширення складу СЗЕПТБ, як правило, призводить до послаблення її згуртованості й ефективності діяльності.

Очевидно, що суттєве значення для оцінки згуртованості та роз’єднаності системи забез-печення екологічної та природної безпеки, що базується на моделюванні структури зв’я за-ності її елементів, має вивчення і врахування процесів динаміки, що там відбуваються [9; 16]. Тому з метою розуміння і врахування динаміч-них переходів, властивих теоретико-багато мір-ній моделі СЗЕПТБ, введемо поняття образу.

Вся множина математичних відношень i (i = 1, 2), що використовуються для пред-ставлення СЗЕПТБ, породжує два симплецій-ні комплекси. Цю сукупність S називають статичним фоном даної множини. Мовою аб-страктних геометричних понять це означає, що фон S є багатомірною структурою в евклі-довому просторі E2k + 1, де k = max {dimK; KS}.

Динаміка системи СЗЕПТБ повинна функціо-нувати саме на цьому фоні. Вона описувати-меться через зміни математичних функцій, що задаються на симплексах множини S.

Для задання динаміки системи необхідно ввести відображення кожного симплексу з КY (X; ) у відповідне числове поле [12]:

П: K, i = 0, 1, 2,…, dimK,

r = 1, 2,…, cardK.

Оскільки кожний симплекс із К має певну геометричну розмірність, що визначається числом його вершин, то образ П є ранжованим об разом:

П = П0 П1 … ПN,

де N = dimK. Для комплексу механізмів екобез-пеки N =26, а для комплексу екозагроз N = 27.

Таким чином, образ П відображає динамічні зміни, що відбуваються у СЗЕПТБ у часі. Оскільки кожен симплекс i має характерну геометричну розмірність, то це буде справедли-вим і для пов’язаних з ним числових величин. З цього випливає, що взаємодія між загрозами екологічній безпеці держави і ме ха нізмами екобезпеки має розгортатися на фоні головного комплексу з усіма його зв’язками. Варто заува-жити, що геометрична структура передбачає різні обмеження на зміни образу, тобто на ди-наміку СЗЕПТБ відповідно до закономірнос-тей, що випливають з результатів Q-аналізу.

Однак значення числа N для двох множин підтверджують раніше зроблене припущення: у сьогоднішньому стані СЗЕПТБ є автоном-ною, не будучи згуртованою, і згуртованою, не будучи автономною.

Це вкрай важливо. Оскільки під час здій-снення адміністративної реформи, у тому числі в екологічній сфері, необхідно врахову-вати високий ступінь випадковості. Існуючі зв’язки між елементами СЗЕПТБ змінюються з часом і можуть розглядатися відповідальни-ми за ухвалення рішень у сфері національної безпеки особами як квазістаціонарні лише на відносно короткому відрізку часу.

Висновки

Нині невирішені проблеми охорони на-вколишнього середовища становлять реальну загрозу національній безпеці будь-якої держа-ви. За таких умов ефективна діяльність СЗЕПТБ набуває особливого значення.

Результати Q-аналізу довели, що змінні фактори як оточуючого, так і внутрішнього середовища суттєво позначаються на структурі



СЗЕПТБ, але такий вплив не може бути одна-ковим на різні її елементи. Кожний структурний підрозділ системи має своє власне унікальне середовище, відповідно до якого й має здійсню-ватися під час адміністративної реформи його організаційна побудова. При цьому саме серед-овище системи екологічної та природно-техногенної безпеки не є однозначно стабільним або нестабільним. СЗЕПТБ, як правило, має справу з багатьма загрозами (у кожного струк-турного підрозділу є, як мінімум, одна загроза) з різним ступенем невизначеності, що має бути відповідним чином враховано при прогнозуван-ні та відверенні. Успішна СЗЕПТБ вирішує

проб лему побудови раціональної організаційної структури у спосіб пристосування структури своїх окремих підрозділів до вимог їх власного унікального середовища.

У цьому контексті важливим є вдоскона-лення національного законодавчого та нормативно-правового забезпечення в частині вільного доступу громадян до екологічної ін-формації. Це дозволить не лише підвищити роль громадськості у процесі забезпечення та реалізації права на безпечне довкілля, а й за-безпечити реалізацію конституційних прав громадян на отримання інформації, що стосу-ється охорони навколишнього середовища.


1. Надежность технических систем и техногенный риск / С. Н. Азанов, С. Н. Вингородский, А. И. Половко, С. В. Гуров. – СПб. : Санкт-Петербург. Лесотехническая академия, 1998. – 119 с.

2. Акимов, В. А. Природные и техногенные ситуации : опасности, угрозы, риски / В. А. Акимов, В. Д. Новиков, Н. Н. Радаев. – М. : ЗАО ФИД «Деловой экспресс», 2001. – 344 с.

3. Веймер, Д. Аналіз політики : Концепції і практика / Д. Веймер, Е. Вайнінг. – К. : Основи, 1998. – 654 с.4. Волкова, В. Н. Теория систем / В. Н. Волкова, А. А. Денисов. – М. : Выс. шк., 2006. – 512 с.5. Математические модели организаций / А. А. Воронин, М. В. Губко, С. П. Мишин, Д. А. Новиков. – М. :

ЛЕНАНД, 2008. – 360 с.6. Гикзи, Т. Стратегия управления по Клаузевицу / Т. Гикзи, Б. Отингер, К. Басворд. – М. : Альпина

Паблишер, 2002. – 218 с.7. Глобальные вызовы, угрозы и опасности современности. Приоритеты политики обеспечения националь-

ной безопасности России / [под общ. ред. А. В. Возженникова]. – М. : Изд-во РАГС, 2008. – 224 с.8. Глушков, В. М. Введение в кибернетику / В. М. Глушков. – К. : Изд-во АН УССР, 1964. – 362 с.9. Даймон, Дж. Коллапс. Почему одни общества выживают, а другие умирают / Дж. Даймон. – М. : АСТ :

АСТ МОСКВА, 2008. – 762 с.10. Данн, В. Н. Державна політика : вступ до аналізу / В. Н. Данн. – Одеса : АО БАХВА, 2005. – 504 с.11. Качинський, А. Б. Екологічна безпека України : системний аналіз перспектив покращення /

А. Б. Качинський. – К. : НІСД, 2001. – 312 с.12. Качинський, А. Б. Безпека, загрози та ризик / А. Б. Качинський. – К. : ІПНБ РНБО ; НА СБ України,

2004. – 472 с.13. Колбеч, Г. К. Політика. Основні концепції в суспільних науках / Г. К. Колбеч. – К. : Вид. дім «КМ

Академія», 2004. – 127 с.14. Кох, Р. Стратегия. Как создавать и использовать эффективную стратегию / Р. Кох. – СПб. : Питер,

2003. – 320 с.15. Маньков, В. Д. Безопасность общества и человека в современном мире / В. Д. Маньков. – СПб. :

Политехника, 2005. – 551 с.16. Медоуз, Д. Азбука системного мышления / Д. Медоуз. – М. : БИНОМ. Лаборатория знаний, 2010. – 343 с.17. Мінцберг, Г. Зліт і падіння стратегічного планування / Г. Мінцберг. – К. : Вид-во Олексія Капусти,

2008. – 412 с.18. О’Коннор, Дж. Искусство системного мышления : Необходимые знания о системах и творческом подхо-

де к решению проблем / Дж. О’Коннор, И. Макдермот. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2006. – 256 с.19. Парсонс, В. Публічна політика : Вступ до теорії й практики аналізу політики / В. Парсонс. – К. : Вид. дім

«Києво-Могилянська академія», 2006. – 549 с.20. Пискулова, Н. А. Экология и глобализация / Н. А. Пискулова. – М. : МГИМО-Университет, 2010. – 210 с.21. Стихийные бедствия : изучение и методы борьбы. – М. : Прогресс, 1978. – 439.22. Стоун, Д. Парадокс політики. Мистецтво ухвалення політичних рішень / Д. Стоун. – К. : Альтернативи,

2000. – 304 с.23. Тер-Акопов, А. А. Безопасность человека. (Теоретические основы социально-правовой кон цеп ции) /

А. А. Тер-Акопов. – М. : Изд-во МНЭПУ, 1998. – 196 с.24. Форрестер, Дж. Основы кибернетики предприятия (Индустриальная динамика) / Дж. Форрестер. – М. :

Прогресс, 1971. – 340 с.25. Хантингтон, С. Политический порядок в меняющихся обществах / С. Хантингтон. – М. : Прогресс –

Традиция, 2004. – 480 с.26. Экология, охрана природы, экологическая безопасность. – М. : Изд-во МНЭПУ, 2000. – 648 с.27. Ешби, У. Р. Введение в кибернетику / У. Р. Ешби. – М. : Изд-во ИЛ, 1959. – 432 с.28. Gould, P. Q-analysis, or a language of structure : An introduction for social, geographers and planners /

P. Gould // International Journal of Man-Machine Studies. – 1980. – 13, № 2. – Р. 169–199.



Якість навколишнього середовища є визна чальним фактором суспільного розви-тку. В розвинених країнах проблеми збере-ження природи є пріоритетом державної по-літики. Про це свідчить дієве законодавство, що жорст ко регламентує захист об’єктів при-родного середовища, наявність комплексних природоохоронних програм, діяльність впли-вових політичних партій, громадських органі-зацій, що борються за охорону навколишньо-го середовища на державному та міжнародно-му рівнях.

В Україні сформовано основи державної політики в еколого-техногенній сфері, зокрема закладено інституційні підвалини, створено нормативно-правову базу з урахуванням між-народних стандартів та сучасних вимог, укла-дено низку міжнародних угод щодо природо-охоронної діяльності. Проте сучасний стан навколишнього середовища сприятливим на-звати неможливо, про що свідчать факти по-гіршення якості екосистем, поширення де-структивних процесів природних об’єктів, що зумовлює значні матеріальні втрати, негатив-но впливає на продуктивність основних жит-тєзабезпечуючих природних ресурсів і стан здоров’я населення.

Це зумовлює необхідність удосконалення та пошуку нових механізмів державної політи-ки щодо збереження та відтворення природно-го багатства України задля збереження здоров’я нації та забезпечення збалансованого соці аль-но-економічного розвитку суспільства.

Проблемам державної політики щодо пом’якшення негативного еколого-техно ген-

ного впливу на соціально-економічну сферу присвячені праці М. Хвесика, І. Шев чен ка, В. Зеркалова, А. Качинського, А. Яцика та ін-ших учених. Проте складність та багатогран-ність проблем, що існують в еколого-техно-ген ній сфері, потребують подальших дослі-джень і пошуку нових інструментів державної політики.

За станом навколишнього середовища сьогодні Україна є однією з найпроблемні-ших країн світу. Про це свідчить 87-а позиція Ук раї ни серед 163 країн у міжнародному рей-тингу екологічних досягнень (Environmental Per for mance Index) 2010 року, розрахованого фахівцями Єльського університету (США) за 25-ма показниками, що характеризують дієвість державної політики щодо збережен-ня еко систем [1]. Загалом екологічно чистою вважається лише 6 % території України [2].

Екстенсивний розвиток економіки із за-стосуванням застарілих технологій протягом тривалого періоду, недосконалість природо-охоронного законодавства та слабкий контр-оль за його дотриманням, низька екологічна культура суспільства сприяють загостренню еколого-техногенних проблем і загрожують соціально-економічному розвитку держави.

Щорічно в атмосферу викидається близько 7 млн т (понад 10 т на квадратний кілометр території) різних речовин, кожна з яких небез-печна для людей і живих організмів та завдає шкоди матеріальним цінностям, що призво-дить до значних економічних збитків. Понад 61 % шкідливих речовин, що потрапляють у повітря, припадає на стаціонарні джерела за-

УДК 504.03+504.75.05

ОЦІНКА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ І МЕДИКО-ДЕМОГРАФІЧНИХ НАСЛІДКІВ

ЕКОЛОГО-ТЕХНОГЕННИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНІ

Скалецький Юрій Миколайович,Скалецький Юрій Миколайович,доктор медичних наук, доцент;доктор медичних наук, доцент;

Яценко Любов Дмитрівна;Яценко Любов Дмитрівна;Якушенко Любов МиколаївнаЯкушенко Любов Миколаївна

Проаналізовано вплив погіршення еколого-техногенного стану території України на зміни медико-демографічних показників стану населення. Відображено важливість послідовної екологізації суспільного життя для успішної реалізації державної еколо-гічної політики.

Ключові слова: еколого-техногенний вплив, екологічна політика, соціально-економічні наслідки, людський потенціал, екологізація.


Скалецький Ю. М., Яценко Л. Д., Якушенко Л. М.

бруднення промислових підприємств. Окрім стаціонарних джерел, особливо у великих містах, ризиком для життєдіяльності є забруд-нення повітря, пов’язане з роботою автотран-спорту. Так, за офіційними даними Державного комітету статистики України, у 2009 році тіль-ки у Києві від пересувних джерел у повітря по трапило 234 тис. т шкідливих речовин [3].

Під впливом нераціонального ведення господарської діяльності погіршується еко-логічний стан поверхневих і підземних вод-них об’єктів. Споживацьке ставлення до вод них ресурсів та не досить ефективне управління їх використанням призвело до майже повного зарегулювання річкового стоку та зниження самовідновної спромож-ності водних ресурсів. Значна частина по-верхневих водних об’єктів забруднена, в дея-ких регіонах обсяги скидання забруднених вод у річки перевищують обсяг природного стоку. Все це сприяє зменшенню водності річок, зниженню їх біопродуктивності, по-гіршенню якості води, виснаженню водноре-сурсного потенціалу та поширенню проявів негативного впливу води на земельні ресур-си. Україна втрачає останнє джерело чистої питної води – підземні води.

Недосконалі технології землеробства, екс-тенсивний характер сільськогосподарського виробництва призвели до виснаження родю-чості аграрних земель та збіднення їх рухо-мими формами основних елементів живлення рослин.

Загрозливим для навколишнього середови-ща є прогресуюче накопичення відходів про-мислового та побутового характеру. Мініс-терст во з надзвичайних ситуацій України оцінює їх накопичений загальний обсяг станом на 2010 рік у 35 млрд т, при цьому щорічно обсяг їх утворення сягає 780–800 млн т.

Ресурсний характер економіки України зумовив суттєвий техногенний тиск на її тери-торію. Майже всі великі підприємства зали-шились у спадок від СРСР і практично ви-черпали свій технологічних ресурс (зношеність основних виробничих фондів перевищує 60 %), а їх стан не відповідає вимогам екологі-зації виробництва. Переважання у промисло-вості застарілих технологій, проблеми реалі-зації державної інноваційної політики та низька інноваційна активність підприємств призводять до втрати конкурентоспромож-ності та стають екологічною загрозою через надмірне забруднення та високий ризик тех-ногенних аварій.

Така ситуація в еколого-техногенній сфері України призводить до руйнації традиційної системи життєзабезпечення із вкрай негатив-

ними соціально-економічними наслідками, зокрема виникненням довготривалого реаль-ного ризику для розширеного відтворення цієї системи.

За даними ООН, шкода, завдана навко-лишньому середовищу у 2008 році, у грошово-му еквіваленті оцінюється у 6,6 трлн дол. США, а до 2050 року може збільшитися до 28,6 трлн дол.

Через недосконалу політику в еколого-техногенній сфері щорічно бюджет України втрачає величезні кошти на покращення еко-логічної ситуації в окремих районах і подо-лання наслідків надзвичайних ситуацій. Сума збитків, завданих надзвичайними ситуаціями техногенного та природного характеру, що-річно сягає 10 млрд грн.

Сукупний екологічний та економічний зби-ток внаслідок опустелювання та деградації зем лі в Україні оцінюється майже в 4 млрд дол. США.

При збереженні сучасних підходів до ви-користання природно-ресурсного потенціалу ймовірність виникнення природно-техно ген-них катастроф та їх масштабність зростати-муть, що призведе до великих соціально-еко-но міч них проблем.

Протягом 25 років важким тягарем для економіки України є соціально-економічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Сума незворотних втрат народного господарства України сягає 120–130 млрд дол. США, не враховуючи соціальні та медико-демогра-фіч ні втрати [4]. Витрати державного бюджету України тільки за період 1986–2005 років на подолання наслідків Чорнобильської ката-строфи склали 13,4 млрд дол. США [5]. На фінансування заходів із ліквідації наслідків аварії держава щорічно витрачає понад 500 млн дол. США, а у 2011 році ця сума на-ближається до 1 млрд дол. США.

Величезні збитки несе Україна від втрати ґрунтових вод як джерела питно-господарчого водопостачання, закриття вугільних шахт шляхом затоплення, непродуманої політики поводження з побутовими і промисловими відходами тощо.

Оцінка впливу незадовільного стану на-вколишнього середовища та техногенної сфе-ри на стан здоров’я та демографічну ситуацію є справою непростою. Наприклад, не зовсім коректно пояснювати низьку тривалість жит-тя в Україні порівняно з іншими європейськи-ми країнами переважно забрудненням довкіл-ля, а саме такий підхід продемонстровано у Стратегії державної екологічної політики України на період до 2020 року [6]. Реальність свідчить про інше.



Так, незважаючи на значне зниження ан-тропогенного навантаження на навколишнє середовище за часів незалежності через різкий спад промислового виробництва та занепад сільськогосподарського сектору, демографічна ситуація в Україні залишається незадовіль-ною. Чисельність населення з 1992 року зменшилася майже на 6 млн і станом на 1 лю-того 2011 року становила 45760,1 млн осіб. При цьому найбільше скорочення очікуваної тривалості життя в Україні відмічено в еконо-мічно найскладніший період 1996–1998 років, а стабілізація соціально-економічної ситуації та адаптація населення до нових умов пози-тивно відбилися на демографічній ситуації. Це ще раз підтверджує переважаючий вплив на медико-демографічну ситуацію не еколо-гічних, а політичних, економічних, соціальних, психологічних чинників [7-8].

Протягом багатьох років негативну дина-міку медико-демографічних показників в Україні, особливо на територіях, що постраж-дали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, намагались пов’язувати з наслідками цієї аварії. Однак результати більш ніж 20-річного спостереження за станом здоров’я людей не виявили зростання властивих для радіаційного впливу онкологічних захворю-вань ані у відселеного населення, ані у грома-дян, які проживають на радіоактивно забруд-нених територіях [9].

Значні дози опромінення і зростання частоти раку щитовидної залози у населення Ук раїни обумовлені аварією на ЧАЕС через низьку аварійну готовність держави до такої ситуацій у квітні-травні 1986 року. Варто зазначити, що державна система цивільного захисту і сьогодні не спроможна забезпечити проведення йодної профілактики уражень щитовидної залози на випадок радіаційної аварії. Масове відселення громадян із радіо-активно забруднених територій після 1991 року і хибна інформаційна політика щодо медико-біологічних наслідків аварії на ЧАЕС стали основною причиною значних негативних змін демографічної ситуації на цих територіях.

Однак в окремих регіонах зі значним ан-тропогенним навантаженням ступінь впливу несприятливих чинників середовища на здоров’я може бути значно більшим, ніж прий-нято вважати. Саме цим можна пояснити гірші показники стану здоров’я та тривалості життя у промислово розвинених областях та облас-тях інтенсивного сільськогосподарського ви-робництва (Донецька, Луганська, Запо різька, Херсонська) порівняно з економічно менш розвиненими регіонами [8].

Загалом оцінка ризику впливу антропоген-них чинників та можливих збитків для здоров’я населення набуває значної актуальності.

Викликає тривогу і високий рівень травма-тизму внаслідок еколого-техногенних над-звичайних ситуацій та критичного стану на-вколишнього середовища, що призводить до погіршення якості трудового потенціалу, ля-гає тяжким тягарем на державний бюджет, пенсійну систему та систему соціального за-хисту населення, негативно впливає на про-дуктивність праці та ефективність виробни-цтва. Результати досліджень, проведених із використанням найпоширенішої методики розрахунку вартості життя за розміром вало-вого внутрішнього продукту, свідчать, що у 2010 році при втраті одного працівника еконо-міка України в середньому втрачала близько 54 тис. грн за рік. Така ситуація потребує по-стійного збільшення коштів на компенсацію збитків природі й здоров’ю людей та соціаль-ний захист населення.

Через критичний еколого-техногенний стан в Україні, обмежені фінансові ресурси та недо-сконалість організаційно-управлінської систе-ми державна політика у цій сфері потребує суттєвого удосконалення. Еколого-техногенна складова державної політики має стати визна-чальною, як і в усіх розвинених країнах.

Це передусім потребує перегляду норма тив-но-правової бази та гармонізації її з міжнарод-ним законодавством з метою урегулювання відносин в еколого-техногенній сфері та підви-щення відповідальності за завдання шкоди до-вкіллю. Незважаючи на значну кількість чин-них законодавчих актів з еколого-техногенних питань, є суттєві проблеми та суперечності щодо їх застосування через їхню неузгодже-ність і певне дублювання. Тому систематизація екологічного законодавства та прийняття Кодексу законів про довкілля є одним із пріо-ритетів державної політики. Нагальним зали-шається прийняття нових науково обґрунтова-них державних стандартів щодо стану довкілля, частина яких не переглядалась із радянських часів, і посилення відповідальності та контролю за їх дотриманням. Зокрема необхідно пере-глянути норми гранично допустимих концен-трацій та гранично допустимих викидів [10].

Пріоритетом державної політики в еко ло-го-техногенній сфері, враховуючи обмеже-ність фінансових ресурсів, мають стати пре-вентивні заходи, що дозволяють одночасно вирішувати проблеми забезпечення збалан-сованого економічного розвитку та збережен-ня природного капіталу. Це потребує переорі-єнтації заходів з ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих на створення дієвої



системи попередження, спрямованої на про-гнозування надзвичайних ситуацій, запобі-гання їх виникненню та забезпечення готов-ності до оперативного реагування, зокрема:

посилення контролю за станом і функціо- –нуванням потенційно небезпечних об’єктів (ПНО) [11];

посилення контролю за дотриманням –законодавчих актів щодо використання при-родних ресурсів;

міжвідомча координація дій щодо раціо- –нального використання природних ресурсів з метою запобігання їх виснаженню та виник-ненню надзвичайних ситуацій;

удосконалення кадрової політики при –роботі з персоналом ПНО;

проведення інформаційно-роз’ясню валь- –ної роботи з населенням, яке проживає на те-риторії ПНО;

створення ефективної системи техноло- –гічного контролю виробництва і попереджен-ня аварійних ситуацій;

проведення ретельної експертизи проек- –тів створення нових ПНО із детальним ви-вченням можливих загроз;

запровадження ризик-орієнтованого під- –ходу в управлінні на державному, регіональ-ному та галузевому рівнях;

перехід на екологічно безпечні технології; –активізація міжнародної співпраці у –

сфері попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Запорукою успішної реалізації державної екологічної політики є екологізація суспільної свідомості та моралі, формування принципово нових цінностей, пріоритетів та світоглядних орієнтирів соціально-економічного розвитку, націленого на раціональне використання при-родних ресурсів і збереження та гармонійне відтворення всіх екосистем.

Вагома роль у цьому процесі відводиться освіті. Екологічні знання людина має отриму-вати на всіх етапах освітнього процесу, почи-наючи з дошкільного. На жаль, система освіти, що існує в Україні, не відповідає вимогам часу щодо екологічного виховання та освіти моло-дого покоління. Основною причиною цього є недосконалість механізмів державної політи-ки, зокрема нормативно-правової та методо-логічної бази.

Необхідність формування екологічних знань на всіх етапах освітнього процесу визна-чено Законом України «Про охорону навко-лишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. № 1264-XII. Завдання екологіза-ції освіти сформульовано і в інших норма тив-но-пра вових актах, що стосуються еколого-техногенної сфери, зокрема в Законі України

«Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21.12.2010 р. № 2818-VI. Однак у Законі України «Про ос віту» від 23.05.1991 р. № 1060-XII завдання екологічного виховання конкретно ставиться лише перед середніми навчальними закладами (стаття 35). Спроби прийняття Концепції екологічної освіти у 2000-2001 роках результатів не мали. Пізніше у «Національній доктрині розвитку освіти» ви ховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я та здоров’я ото-чуючих шляхом створення екологічно спри ят-ливого середовища та виховання екологічної культури визнано пріоритетними завданнями освіти. Проте не розроблено дієвих державних і регіональних програм реалізації цих пріорите-тів, а в чинних директивних документах і пла-нах заходів, що стосуються розвитку освіти різних рівнів, позиції підвищення якості еколо-гічної освіти майже відсутні. В сучасних освіт-ніх програмах екологічної освіти недостатньо уваги приділяється важливим питанням ви-черпності природних ресурсів та їх раціональ-ного використання, засміченості територій на-селених пунктів та природних ландшафтів, екології міст, що свідчить про недосконалість таких програм. В Україні майже не існує роз-роблених для дошкільних установ методик і методичної літератури для організації постій-них занять, спрямованих на формування основ системних екологічних знань. У середніх на-вчальних закладах базові питання екології лише побіжно розглядаються у програмах ви-кладання природничих дисциплін, ширші знан ня у цій сфері можна здобути тільки фа-культативно. Недостатньо уваги приділяється формуванню екологічних знань й у системі вищої та професійної освіти.

В умовах загострення екологічної кризи екологічна освіта та виховання екологічної свідомості мають стати вагомим пріоритетом забезпечення екологічної безпеки держави та формування умов для переходу України до збалансованого розвитку. Це потребує розробки та впровадження державної страте-гії екологізації освіти, яка сприятиме форму-ванню високого рівня екологічних знань, екологічної свідомості й культури на основі нових критеріїв оцінки взаємовідносин сус-пільства і природи. Формування екологічної свідомості вимагає також активізації інфор-маційної політики шляхом збільшення со-ціальної реклами природоохоронного спря-мування та частки екологічно значущої ін-формації у ЗМІ.

Вирішальну роль у справі збереження до-вкілля має відігравати бізнес-середовище.



У розвинених країнах великі промислові ком-па нії займають досить активну природоохо-ронну позицію. Вони не тільки дотримуються екологічного законодавства, а й встановлюють на своїх підприємствах жорсткіші природо-охоронні норми.

Звичайно, високі стандарти природоохо-ронної діяльності потребують від підприємців значних інвестицій. Проте такий відповідаль-ний підхід до охорони навколишнього середо-вища здійснюється і в інтересах бізнесу. Адже сьогодні екологічно відповідальна поведінка в цивілізованому світі визнана головним факто-ром розвитку та конкурентоспроможності біз-несу. Зокрема, це враховується міжнародними фінансовими інститутами при наданні креди-тів. Крім того, низка міжнародних банків до-тримується так званих принципів екватора, що враховують екологічні аспекти при кредиту-ванні бізнесу. Відповідальна екологічна пове-дінка підприємства може сприяти збільшенню кола партнерів та споживачів, поліпшенню його репутації, що прямо пов’язано з розши-ренням діяльності. Тому витрати на екологіза-цію виробництва в розвинених країнах сприй-маються бізнесом не як тягар, а як фактор підвищення конкурентоспроможності.

В Україні екологічна відповідальність біз-несу дуже низька, що підтверджується погір-шенням стану довкілля та ризиком виникнення надзвичайних ситуацій природного і техноген-ного характеру. Для формування екологічної відповідальності бізнес-середовища в Україні вважаємо за необхідне таке.

Посилити примусову соціально-еколо гіч- –ну складову відповідальності бізнесу шляхом підвищення штрафних санкцій. Розмір штра-фів за порушення норм природоохоронного законодавства має відповідати економічним збиткам від руйнування довкілля та переви-щувати вартість запобіжних заходів.

За допомогою економічних інструментів –зробити екологічну відповідальність прибутко-вою для бізнесу. Необхідно створити систему економічних і правових механізмів матеріаль-ного стимулювання екологічної відповідаль-ності бізнесу, якими можуть стати податкові пільги, регулювання цін на ресурси та еколо-гічно чисту продукцію, державні закупівлі, на-

дання пільгових кредитів на реалізацію при-родоохоронних заходів тощо.

Для зниження навантаження на держав- –ний бюджет та підвищення відповідальності природокористувачів необхідне вдосконалення системи екологічного страхування та створен-ня умов для її ефективного функціонування.

Активно залучати до екологічних проектів –малий та середній бізнес шляхом державної та суспільної підтримки компаній, що займаються екологічним бізнесом (моніторинг, аудит, еко-логічне інформування, просвіта та виховання), реабілітацією навколишнього середовища, бу-дівництвом очисних споруд, утилізацією від-ходів тощо.

Таким чином, критичний стан навколиш-нього середовища, що негативно впливає на всі сфери життєдіяльності суспільства та посилює соціальну напруженість, вимагає невідкладних заходів у рамках реалізації Стратегії державної екологічної політики України до 2020 року. Це потребує передусім удосконалення чинного законодавства відповідно до сучасних потреб реформування економіки та реальних умов ді-яльності суб’єктів господарювання із закрі-пленням загального принципу «забруднювач платить», а також гармонізації національного екологічного законодавства з європейським. Необхідне вдосконалення системи державного контролю за дотриманням законодавства щодо охорони та використання природних ресурсів та санітарних вимог стосовно забруднення ат-мосферного повітря, ґрунтів, поверхневих і підземних водних об’єктів, біологічних ресурсів тощо. Стратегічним напрямом має стати запо-бігання та мінімізація наслідків надзвичайних ситуацій та запровадження низки заходів щодо екологізації свідомості, де вирішальну роль ві-діграватиме система освіти й інформаційний простір. Здійснення послідовної екологізації всіх ланок суспільного виробництва, орієнтація на якісні соціально-технологічні перетворення сучасного суспільства, включення екологічного імперативу в інвестиційну політику, сприяння підвищенню культури виробництва і зміцнен-ню технологічної дисципліни та інтеграція екологічної політики до секторальних політик є необхідними умовами забезпечення збалан-сованого розвитку суспільства.

Список використаних джерел1. Yale Center for Environmental Law & Policy [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://epi.yale.

edu/Countries2. National Report of Ukraine on harmonization of society’s activity in natural environment. Special publica-

tion on the occasion of the 5th Pan-European Ministerial Conference «Environment for Europe», Kyiv – 2003. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.menr.gov.ua/media/files/13_english.pdf



3. Статистична інформація Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/

4. Холоша, В. І. Організаційно-економічний механізм реалізації реабілітаційної політики територій радіоактивного забруднення (на прикладі Чорнобильської зони відчуження) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : 08.10.01 / В. І. Холоша ; НАН України. Рада по вивченню продукт. сил України. – К., 1998. – 24 с.

5. Гуманитарные последствия аварии на Чернобыльской АЭС. Стратегия реабилитации : Отчет пред-ставлен по заказу ПРООН и ЮНИСЕФ при поддержке УКГД ООН и ВОЗ. 6 февраля 2002 г. – Нью-Йорк ; Минск ; К. ; М., 2002 г.

6. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року : Закон України від 21.12.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 26. – Ст. 218.

7. Національна доповідь України про стан виконання положень «Порядку денного на ХХІ століття» за десятирічний період (1992–2001 рр.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rainbow.gov.ua/news/124.html

8. Щорічна доповідь про стан здоров’я населення України та санітарно-епідемічну ситуацію. 2008 рік / МОЗ України ; Укр. ін.-т стратег. дослідж. МОЗ України. – К., 2009. – 360 с.

9. Двадцять п’ять років Чорнобильської катастрофи. Безпека Майбутнього. – К. : КІМ, 2011. – 356 с.10. Шевченко, І. В. Соціально-економічні проблеми екологічної безпеки : монографія / І. В. Шевченко. –

К. : ВГЛ «Обрії», 2009. – 194 с.11. Яцик, А. В. Екологічна безпека в Україні / А. В. Яцик. – К. : Генеза, 2001. – 216 с.


Закон «Про основи внутрішньої і зовнішньої політики України» від 1 липня 2010 року № 2411-VI встановлює статус України «як єв-ропейської позаблокової держави» і передбачає дотримання нею політики позаблоковості, що означає неучасть у воєнно-політичних союзах [1]. У зв’язку з цим завдання сектору оборони (воєнної організації) держави змінилися, отже до нього мають висуватися дещо інші вимоги. За галом позаблоковість розглядається як «слаб ка» форма нейтралітету, тому досвід бу-дівництва сектору оборони нейтральних держав (НД) становить певний інтерес для України.

Актуальність статті визначається нагаль-ним завданням підготовки державних програм реформування Збройних сил (ЗС) України та розвитку їх озброєнь на 2011–2015 роки [2], а також невеликою кількістю присвячених цій темі публікацій. Серед останніх варто згадати змістовну монографію Регіонального філіалу НІСД у м. Дніпропетровську, з часу опубліку-вання якої (2002 рік) сектор оборони НД за-знав суттєвих змін [3]. Інші ж роботи присвя-чені або лише політичним аспектам питання [4], або виключно досвіду Швеції [5].

Мета дослідження полягає у визначенні особ ливостей досвіду оборонного будівництва

НД, зокрема щодо організаційної структури і оснащення їх ЗС, які є основою сектору обо-рони, та узагальненні відповідних напрацю-вань з проекцією на українські реалії та мож-ливості у цій сфері. Завдання статті – визна-чення можливостей і конкретних напрямів використання цього досвіду.

Предметом аналізу НД Європи визначено Австрію, Фінляндію, Швейцарію та Швецію. Досвід Ірландії та Мальти не розглядається, оскільки ці країни мають острівне, географіч-но безпечне розташування з украй низьким рівнем воєнної загрози, чим істотно відрізня-ються від України.

Порівняння основних показників нейтраль-них держав, обраних для розгляду, та України наведено в табл. 1 [6, р. 175–196; 7]. Ці дані, з одного боку, свідчать про схожість багатьох показників НД, а з іншого – про їх істотну від-мінність від українських. Зокрема НД, на від-міну від України, мають розвинену економіку, що дозволяє їм підтримувати оборонні витрати на рівні таких європейських членів НАТО, як Бельгія, Данія або Норвегія.

До того ж рівні воєнної загрози для НД значно нижчі, ніж для України, оскільки вони межують із дружніми державами, з якими

УДК 355/359

ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ СЕКТОРУОБОРОНИ НЕЙТРАЛЬНИХ ДЕРЖАВ.

ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

Бараш Юрій Наумович,Бараш Юрій Наумович,Куплевацька Олена ІванівнаКуплевацька Олена Іванівна

Проаналізовано та узагальнено дані за останнє десятиліття щодо оборонного бу-дівництва нейтральних держав, організації та озброєння їх збройних сил – основи сектору оборони. Визначено основні напрями можливого застосування їхнього до-свіду. Зроблено висновки, які можуть бути корисними для Збройних сил України.

Ключові слова: нейтральні держави, сектор оборони, збройні сили.



Бараш Ю. Н., Куплевацька О. І.

міцно пов’язані економічно. Крім того, на НД поширюється принцип недоторканності те-риторії в умовах війни. Україна ж розташова-на між двома центрами сили – НАТО і Росією, її територією прокладені життєво важливі для інших країн транзитні комуніка-ції. Заморожені військові конфлікти поблизу кордонів, територіальні претензії з боку сусі-дів, наявність на території держави іноземних військових баз не покращують безпекову ситуацію України. До переліченого можна

додати ще й 77 % рівнинного рельєфу місце-вості, сприятливого для наступу, тоді як в НД частка рівнин становить від 7 % до 25 % (за наявності в Австрії та Швейцарії природ-них гірських «бастіонів»).

З урахуванням зазначеного, НД у мирний час утримують відносно невеликі, значною мірою кадровані ЗС, які комплектуються пе-реважно за територіально-міліційним прин-ципом. Виняток становить контрактна систе-ма Швеції. Україна ж має відносно чисельну

Таблиця 1

Основні показники нейтральних держав і України на 2010 рік

Основні показники Австрія Швейцарія Швеція Фінляндія Україна

Економічні

ВВП, млрд дол. 419 518 429 258 108

ВВП на душу населення, тис. дол. 51,04 68,16 47,35 49,14 2,36

Оборонні витрати, млрд дол. 3,14 4,42 5,61 4,21 1,41

Оборонні витрати на одноговійськовослужбовця, тис. дол. 115,02 200,9 415,6 143,7 11,46

Демографічні та географічні

Чисельність населення, млн осіб 8,21 7,60 9,06 5,25 45,70

Площа країни, тис. кв. км 83,35 41,29 449,96 337,03 603,7

Довжина сухопутного кордону, км 2496 1851 2205 2628 4558

Довжина берегової лінії, км – – 3218 1126 2782

Військові

Чисельність ЗС,тис. військовослужбовцівмирного часувоєнного часумиротворців

27,30222,30

1,09

22,06196,10

0,25

13,05213,05

0,68

22,60372,60

0,71

123,00

0,59

Озброєння в строю (загальне), од.

Танки 233 353 280 100 774 (2988)

ББМ, у т. ч.БМПБТР

570112458

561154407

1023336687

1202212990

2333 (4460)(3028)(1432)

Артилерія, у т. ч.буксирні гаубицісамохідні гаубицімінометиРСЗВ

68410518937416

480–

348132

–

2804924

207–

113635490

61082

1339 (3351)(1067)(1273)(437)(554)

ПУ ЗРК – – 16 36 (435)

Зенітні гармати 469 – 30 – (470)

Бойові літаки, у т. ч.винищувачіударні літакирозвідники

371522–

8787––

24516580–

1266165–

211 (500)116 (300)72 (150)23 (50)

Ударні вертольоти – – – – 139 (150)



армію, яка комплектується призовниками та контрактниками.

Завдання і принципи розбудови ЗС НД також близькі. Якщо раніше вони признача-лися виключно для завдань оборони і мали діяти в межах національних кордонів, то сьо-годні їх оборонні структури наближаються до стандартів НАТО і частково орієнтовані на виконання миротворчих операцій за мандатом ООН. Україна за цією ознакою наближається до НД, однак є суттєва відмінність, яка поля-гає у підходах до переоснащення армії. НД оснащують свої ЗС сучасним багатоцільовим озброєнням, яке прийшло на заміну спеціаль-ному «оборонному», а парки ЗС України ма-ють озброєння та військову техніку (ОВТ) радянського виробництва, поступова заміна яких лише планується [3].

НД дотримуються політики нейтралітету, хоча останнім часом спостерігається відхід від деяких його принципів: членство Австрії, Фін ляндії та Швеції в Європейському Союзі, без пекова політика якого базується на прин-ципі колективної оборони; участь у спільних збройних формуваннях і місіях з підтримки миру; поглиблення співпраці з НАТО та участь у миротворчих операціях і навчаннях Альянсу; обговорення можливості створення регіонального блоку – «Північної федерації» – сімох країн НАТО (на чолі з Великою Бри-танією), а також Швеції та Фінляндії [8]. Це певною мірою схоже з позицією України, яка прагне стати членом ЄС, а також тісно співро-бітничає з НАТО.

Таким чином, у більшості згаданих аспек-тів НД суттєво відрізняються від України. Головна ж відмінність полягає у значно вищо-му рівні воєнної загрози для України, отже й

більших потребах за істотно менших можли-востей. Разом з тим є певні моменти, які на-ближають умови оборонного будівництва де-яких НД до України. У зв’язку з цим доцільно, по-перше, визначити серед них найбільш схожу на Україну державу, вивчення досвіду якої потребує особливої уваги; по-друге, зна-йти окремі особливості інших НД, які можуть бути корисними у процесі подальшого рефор-мування вітчизняного сектору оборони.

Для відповіді на перше питання умовно розділимо НД, що розглядаються, на дві гру-пи: сухопутну (Австрія, Швейцарія) і морську (Швеція, Фінляндія). Сьогодні за рахунок додаткової необхідності утримувати ВМС «морські» НД витрачають на оборону вдвічі більше, ніж «сухопутні» (1,6 % ВВП та 0,75–0,85 % ВВП відповідно).

Держави першої групи мають найменший серед усіх аналізованих НД рівень воєнної загрози. Детальне порівняння їхніх показників із українськими свідчить, що вони мають при-близно у 4-5 разів більший ВВП (на душу на-селення у 22 і 29 разів відповідно), у 6 разів меншу чисельність населення, у 7–15 разів – площу території, у 2–2,5 разу – довжину сухо-путних кордонів. Оборонні витрати Австрії і Швейцарії у 2-3 рази більші (у 10–20 разів на одного військовослужбовця), ніж України за набагато меншої чисельності ЗС (у 4,5–5,5 разу) та кількості основних ОВТ, які мають виключно західне походження. Таким чином, дуже суттєві розбіжності основних показників «сухопутних» НД і України дають підстави не розглядати їх як приклад для останньої.

Якщо порівнювати між собою за тими ж показниками «морські» НД, то у Фінляндії вищий рівень воєнної загрози, ніж у Швеції, у

Таблиця 2

Комплектування особовим складом збройних сил нейтральних держав

Показник Фінляндія Швеція Австрія Швейцарія

Чисельність ЗС, тис. осібмирного часувоєнного часу

22,6372,6

13,05213,05

27,30222,30

22,06196,10

Призов, місяцісолдатисержантиофіцери і унтер-офіцери

69

12

10-11 6 4,5

Кількість резервістів, які проходять,щорічне навчання,тис. осіб 25 66

Термін призову резервістів, дібсолдатиунтер-офіцериофіцери

4075

100

30120150

21



1,7 разу менший ВВП, у 2,9 разу – витрати на одного військовослужбовця, у 2,2 разу більша чисельність ЗС, а також довжина сухопутного кордону (як і Україна, вона межує з Росією). Якщо майже все озброєння ЗС Швеції захід-ного виробництва, то Фінляндії – значною мірою радянського [6, р. 182].

Таким чином, Фінляндія за своїми умовами найбільш схожа на Україну. До того ж це єдина із сьогоднішніх НД, яка воювала у XX сто літті (1939-1940 рр.), при цьому її ЗС змогли 3,5 мі-сяці оборонятися проти значно потужнішого угруповання військ СРСР і завдати йому сут-тєвих втрат, що підтвердило ефективність її сектору оборони.

Основні тенденції перетворень ЗС НД можна визначити, проаналізувавши зміни їх оборонних витрат, способу комплектування і чисельності ЗС, організації сухопутних військ (СВ), структури озброєнь ЗС і військово-технічної політики за період 2000–2009 рр.

1. Оборонні витрати. За цей період абсо-лютні оборонні витрати всіх НД збільшилися: у Швеції – на 25 %, Швейцарії – на 52 %, Австрії – на 109 %, Фінляндії – на 163 %. Саме у цей час здійснювалося технічне переосна-щення їх ЗС, яке стало можливим за рахунок значного (від 1,9 до 2,4 разу) збільшення ВВП. Відносно ж ВВП оборонні витрати зросли лише у Фінляндії, в Австрії вони залишилися без змін, а у Швейцарії та Швеції навіть змен-шилися. При цьому Фінляндія планує протя-гом 2011–2015 рр. щорічно збільшувати обо-ронний бюджет на 2 %, а Австрія – зменшити його на 24 % до 2014 року.

Привертає увагу досвід Фінляндії, яка підтримує вищий порівняно з іншими НД рівень зростання оборонних витрат (у тому числі відносних) і планує зберігати таку тенденцію. Це обумовлено необхідністю масш табного технічного переоснащення її ЗС, яке є нагальним і для України.

2. Чисельність особового складу ЗС мир-ного часу більшості НД за аналізований період зазнала помірних скорочень (від 19 % у Швейцарії до 29 % у Фінляндії), а у Швеції зменшилася радикально (у 4 рази). При цьому чисельність резерву ЗС також зменшилася (від 1,4 разу у Фінляндії до 5 разів у Австрії).

ЗС НД у мирний час мають невелику чи-сельність, однак за кілька діб можуть бути розгорнуті до чисельності воєнного часу за рахунок резерву, бойовій підготовці якого приділяється значна увага (табл. 2).

Вже зазначалося, що майже всі НД реалі-зують територіально-міліційний принцип комплектування. Винятком є Швеція, яка нещодавно перейшла на комплектування ар-

мії контрактниками, хоча підготовка резервіс-тів відбувається шляхом призову. В цьому плані цікавим є факт використання ЗС Швейцарії досвіду Ізраїлю щодо організації системи призову й підготовки резервістів, адже ізраїльська армія перемагала в усіх ві-йнах з арміями арабських держав, що мали значну чисельну перевагу.

Варто зауважити, що лише СВ мирного часу Австрії мають розгорнуті з’єднання. Ця від-мінність від інших НД пояснюється вищим рівнем її воєнної загрози, обумовленим сусід-ством із республіками колишньої Югославії, де відбувалися регіональні військові конфлікти.

У контексті скорочення особового складу ЗС мирного часу цікавим для України є до-свід Фінляндії, яка його суттєво (але зваже-но) зменшила, найменше з усіх НД скоро-тивши чисельність резерву.

3. Склад і організація формувань СВ. Зміни чисельності та складу ЗС, резервів і військ територіальної оборони (ТО) НД на-ведено в табл. 3 [6, р. 175–196; 7; 9, р. 85–105].

Організація бойових бригад воєнного часу СВ НД, за винятком Швеції, яка не має бригад постійної структури, наведена в табл. 4.

Окремі особливості формувань СВ НД, що можуть становити інтерес, наведено в табл. 5.

Наведені у табл. 3–5 дані демонструють тенденції організації формувань СВ НД, які можуть становити інтерес для України:

зменшення кількості з’єднань у СВ усіх –НД і застосування модульного принципу ор-ганізації з’єднань дивізійного рівня;

принцип кадрування бригад і організація –полку швидкого реагування Фінляндії, який комплектується контрактниками і має верто-літний батальйон;

модульний принцип оперативної органі- –зації бригад Швеції, склад яких визначається завданням;

поєднання універсальності й спеціаліза- –ції бригад Австрії, а також формування у їх складі дивізіонів самохідної артилерії та роз-відки, що забезпечує організацію розвідуваль-но-вог невих комплексів;

потужність бойового складу бригад –Швейцарії та їх забезпечення, у тому числі наявність розвідувальних батальйонів.

Військово-повітряні сили (ВПС) усіх НД укомплектовані особовим складом до рівня, що забезпечує їхню боєздатність. Річний наліт пі-лотів у годинах становить: у ВПС Фін лян дії – 90–140, Швеції –110–140, Австрії – 110–120 і Швейцарії – 200–250.

Військо-морські сили (ВМС) Фінляндії мають половинні екіпажі кораблів, а Швеції – боєздатний рівень комплектування.



Таблиця 3

Зміни чисельності та складу ЗС, резервів і військ територіальної оборони НД

Показник 2000 2009

ФінляндіяКоманду вання 3 корпусного рівня, у кожному по

3–14 бригад і 2–6 військових про-вінцій

3 дивізійного рівня, одне з 3 бригадами (бро нетанкова, єгерська, артилерійська) і 3 полками (2 єгерських і зв’язку), інже-нерним ба тальйоном, два інших по 2 брига-ди (єгерська і резервна єгерська).

Всього в СВ 26 бригад (2 бронетанкові, 10 єгерсь-ких, 14 піхотних), 3 полки ППО і 4 ін-женерних батальйони.

6 бригад (бронетанкова, 3 єгерські, арти ле-рійсь ка, інженерна) і 6 полків (швидкого реагування, 2 єгерських, 2 ППО і зв’язку)

Резерви СВ і війська ТО

12 військових провінцій ТО,150 батальйонів і рот

8 бригад (2 єгерські та 6 піхотних), 29 пі-хотних батальйонів і 170 рот.

Розгорнуті СВ, (у т. ч. резерви і ТО), тис. осіб

315 (291) 296 (280, у т. ч. 60 СВ і 220 військ ТО)

ШвеціяКомандування 3 спільні, у кожному дивізія СВ

(з 4-5 бригадами і артполком), округи оборони, повітряне і морське коман-дування, полк тилу

дивізійне

Всього в СВ 13 бригад (6 механізованих, 4 піхот-них, 3 арктичних), 3 артполки (12 ди-візіонів) – усього 78 батальйонів і 38 дивізіонів

2 штаби бригад, 21 батальйон: 8 механізова-них (4 з танками та БМП і 4 з БМП), 5 розві-дувальних (на БТР, піхотний, парашутний і 2 спецназу), 3 зв’язку, 3 інженерних і 2 тилових та 5 дивізіонів (2 артилерійських, 3 зенітних)


15 округів ТО, резервні батальйони ТО

60 резервних батальйонів ТО


502,7 (450) 164 (158)

АвстріяВсього в СВ 5 бригад (2 механізовані, 3 піхотні),

2 арт полки та 6 батальйонів (проти тан -ковий, 2 розвідувальних і 3 інженерних)

бригадний штаб миротворчих сил, 4 бригади (2 механізовані, 2 піхотні), 4 батальйони (2 зв’яз ку, спеціальних сил, військової поліції)


9 командувань ТО (15 резервних ба-тальйонів і полк з 5 батальйонів)

9 командувань ТО (столичне з охоронного та 2 резервних батальйонів і 8 регіональ-них, кожне з резервним батальйоном)


90 (61) 31 (17,4)

ШвейцаріяКомандування 4 корпусів (3 польових і гірський).

У польовому корпусі 2 польові дивізії, бронетанкова бригада і 3 полки. У гірсь кому корпусі 3 гірські дивізії, 3 фортечні бригади і 5 полків

4 територіальних регіонів, по 2–3 бойові бригади і 3 батальйони (зв’язку та 2 інже-нерних)

Всього в СВ 9 дивізій (6 польових, 3 гірських), 8 бри-гад (5 бронетанкових, 3 фортечних), 20 полків (2 піхотних, 2 гірських,5 фортечних, 3 мотоциклетних, артиле-рійський, 6 інженерних і аеродромний)

9 бойових бригад (2 бронетанкові, 3 піхот-ні, 3 гірські, безпеки) і 5 навчальних бри-гад (бронетанкова, піхотна, зв’язку, інже-нерна, тилу)

Війська ТО 4 дивізії і 2 бригади Окремі батальйони і ротиРозгорнуті СВ, (у т. ч. резерви і ТО), тис. осіб

321 (300) 142 (124)



4. Тенденції розвитку структури основних озброєнь ЗС НД у аналізований період збіга-лися з притаманними провідним європей-ським країнам НАТО і відповідали загальній тенденції скорочення СВ та зниження в них частки важких сил на користь середніх.

Свого часу відповідно до концепції то-тальної оборони СВ НД були представлені піхотою і артилерією для стаціонарної обо-рони, танковими військами, механізованою піхотою і самохідною артилерією – для мо-більної. Ае ро мо більних військ не було. ВПС мали винищувачі й легкі штурмовики, ВМС Швеції та Фін лян дії – підводні човни, ракет-ні катери та мінні загороджувачі, а також ар-тилерійські, ракетні та єгерські війська бере-гової оборони. За аналізований період за-гальне зменшення СВ супроводжувалося значним скороченням піхоти, частини, що залишилися, оснащувались новими колісни-ми БТР, танкові та механізовані війська –

сучасними танками і БМП, з’явилися аеро-мобільні війська і спецназ. ВПС оснащено новими багатоцільовими винищувачами, ВМС Швеції – багатоцільовими корветами.

Значне зменшення кількості танків (від 1,6 разу у Швейцарії до 2,7 разу у Швеції) від-бу лося за рахунок скорочення застарілих ма-шин. У результаті на озброєнні СВ НД за ли-шилися відносно сучасні німецькі Leopard-2.

Парки БМП НД також зазнали скорочень (від 1,3 разу у Фінляндії до 3,6 разу у Швей ца-рії). При цьому застарілі машини замінювали-ся на нові шведські БМП CV90, крім Австрії, де такий парк було створено з БМП Ulan влас-ного виробництва.

Парки БТР в Австрії і Швейцарії зменши-лися, а у Швеції та Фінляндії – збільшилися. Скорочувалися застарілі гусеничні машини, а кількість сучасних колісних БТР, краще при-стосованих для миротворчих операцій, зросла. Для даних цілей всі держави, крім Фінляндії,

Таблиця 4

Організація бойових бригад воєнного часу Фінляндії, Австрії та Швейцарії

Бригади Фінляндія Австрія Швейцарія

Бронетанкова 6 батальйонів (3 бронетан-кових, інженерний, зв’язку, тиловий), артполк і дивізіон ППО, 2 роти (протитанкова і розвідувальна)

5 батальйонів (механізо-ваний, піхотний, танко-вий, штабний і інженер-ний), дивізіон самохідної артилерії та розвідки*

7 батальйонів(2-3 танкових, механізова-ний, 1-2 розвіду вальних, інженерний, зв’яз ку)і артдивізіон

Піхотна 4 батальйони (3 єгерських, інженерний), артполк і ди-візіон ППО, 5 рот (проти-танкова, розвідувальна, штабна, зв’язку і тилова) **

5 батальйонів (2 піхотні, в т. ч. 1 на БТР, парашут-ний, штабний та інженер-ний), самохідної артилерії та розвідки

6 батальйонів(4 піхотних, розвідуваль-ний, зв’язку) і артдивізіон

Гірська – 5 батальйонів (3 гірських, штабний і інженерний)

6–9 батальйонів (3–5 гірсь-ких, 1-2 зв’язку, може бути 2 піхотних або 2 бронетан-кових і розвідувальний), артдивізіон

* механізована бригада;** єгерська бригада.

Таблиця 5

Особливості формувань сухопутних військ Фінляндії, Швеції та Австрії

Фінляндія Швеція Австрія

Бронетанкова бригада мирного часу має 2 змішаних батальйони (бронетанковий, зв’язку) і 2 дивізіони (артилерійський, ППО). Єгерська бригада мирного часу має кілька батальйонів (1-2 змі шаних єгерських, можуть бути інженерні, зв’яз-ку і тиловий), артполк (дивізіон) і дивізі-он ППО. Полк швидкого реагування включає 3 батальйони контрактників (парашутний, спецназу і вертолітний)

Зараз нема бригад постійної структури, найбільшими постійними формуваннями стали окремі батальйони і дивізіони, з яких за необхід-ності формуватимуться 2 бригади, склад яких зале-жа тиме від завдань. 4 полки мирного часу служать для навчальних цілей

Механізовані бригади включають резервні ба-тальйони, одна – танко-вий і протитанковий, друга – механізований і піхотний. У складі бригад 5 батальйонів, підготов-лених для миротворчих операцій



розпочали закупівлю нових броньованих протимінних автомобілів категорії MRAP.

У СВ НД (за винятком Австрії) спостеріга-лося також значне скорочення артилерійських парків, яке відбувалося переважно за рахунок застарілих буксирних гаубиць і мінометів при збереженні кількості самохідних гаубиць (СГ). Виняток – Швейцарія, що зменшила кількість СГ. Найменше артилерію скоротила Фінляндія (в 1,4 разу), а найбільше – Швеція (у 3,8 разу). Якісне оновлення цього парку відбувається у Фінляндії, яка вже прийняла на озброєння СВ сучасні американські реактивні системи зал-пового вогню (РСЗВ) MLRS, та у Швеції – за рахунок нових 155-мм колісних СГ Archer. Обидві країни до того ж планують закупівлю нових 120-мм самохідних мінометів AMOS.

Незважаючи на зменшення танкової за-грози в Європі, кількість протитанкових ра-кетних комплексів (ПТРК) у СВ аналізованих країн збереглася. Швейцарія зменшила кіль-кість ПТРК TOW на користь легших Dragon, а Фінляндія замінила свої застарілі комплекси на сучасні ізраїльські Spike.

Застарілі зенітні гармати більшість НД частково скоротили або вивели в резерв. На озброєння СВ Фінляндії вже надійшли легкі самохідні зенітні ракетні комплекси (ЗРК) ASRAD, планується закупівля сучасних ЗРК NASAMS.

Парки бойових літаків ВПС зменшилися в трьох НД від 29 % до 44 % (виняток – Фінляндія). При цьому застарілі винищувачі замінялися сучасними багатоцільовими літа-ками: в Австрії – J-35 на Typhoon, у Швеції – JA-37 на JAS-39. Кількість винищувачів F-18 не змінилася у Швейцарії та Фінляндії (остан-ня їх модернізує). У Швейцарії зменшена кіль кість застарілих F-5, а в Австрії та Шве-ції – навчально-бойових літаків.

Кількість вертольотів в Австрії не змінила-ся, у Швейцарії зменшилася на 30 %, а у Шве-ції – у 2,5 разу, у Фінляндії зросла у 2,2 разу. При цьому застарілі машини було частково за мі нено сучасними вертольотами S-70, NH90, AS-532 і EC-635. Швеція та Фінляндія плану-ють збільшити кількість наявних NH90.

За аналізований період на озброєння трьох НД надійшли безпілотні авіаційні комп лекси (БпАК), а Швеція планує замінити свої за-старілі БпАК Sperwer сучасними аме ри кансь-кими RQ-7.

Кількісний склад ВМС Фінляндії майже не змінився, а Швеції – скоротився, якісно оновившись за рахунок надходження нових багатоцільових ракетних корветів і підводних човнів. В обох країнах збільшилася кількість десантних катерів.

У плані перспективних змін структури озброєнь ЗС Швеції можна відзначити змен-шення танкового парку вдвічі, БМП – на 25 %, винищувачів – на 40 % з одночасним збіль-шенням кількості БТР у 2,5 разу, вертольо-тів – на 20 %, яке має відбутися до 2014 року. Австрія планує зняти з озброєння до 1000 оди-ниць застарілих ОВТ, у тому числі легкі танки SK-105 та БТР 4K4E, а також вивести в резерв 48 танків Leopard-2 і 100 СГ М109.

Таким чином, загальними тенденціями роз-витку структури озброєнь ЗС НД є скорочення застарілих ОВТ (танки і гусеничні БМП, бук-сирні гаубиці, міномети, ПТРК, зенітні гарма-ти), яке супроводжується оновленням парків, надання переваги новітнім багатоцільовим озброєнням (бойові літаки, корвети тощо) та сучасним засобам ППО. Враховуючи потребу в оснащенні миротворчих сил, до ЗС надходять колісні ББМ і «миротворчі» бронеавтомобілі, самохідні колісні міномети та гаубиці, БпАК. Все це є актуальним і для України.

5. Військово-технічна політика (ВТП) НД розглядатиметься в аспекті шляхів придбання озброєнь для оснащення ЗС.

Фінляндія орієнтувалася на придбання ОВТ за кордоном, переважно в СРСР і Росії (танки, БМП, БТР, гаубиці, РСЗВ, ПТРК, зенітні гармати, ЗСУ, ЗРК і вертольоти), а згодом у США (РСЗВ MLRS, ПТРК TOW, ви нищувачі F-18) та інших країнах (танки Leopard-2, БМП CV-90, ПТРК Spike, ЗРК Cro-tale, вертольоти NH90), а також вітчизняного виробництва (БТР Sisu, гаубиці, міномети).

Швеція оснащує свої ЗС переважно ОВТ, що випускається національними підприєм-ствами за власними проектами (БМП CV-90, БТР Viking, СГ Archer, гаубиці FH77, міномети, ПТРК Bill, ПЗРК RBS-70/90, винищувачі JAS-39, літаки ДРЛВ, РЕБ і транспортні, під-водні човни, корвети), рідше за ліцензією (танки Leopard-2S), у низці випадків – іно-земного виробництва (танки Leopard-2А4, БТР Sisu і МТ-ЛБ, ПТРК TOW, транспортні літаки С-130, вертольоти). Серед усіх НД Швеція має найпотужніший ОПК, який ак-тивно працює на експорт [6, р. 192; 10].

Австрія переважно імпортує ОВТ (танки Leopard-2, СГ М109 і ПТРК Jaguar-1, ПТРК Bill, зенітні засоби, літаки і вертольоти), іноді закуповуючи ОВТ власної розробки і вироб-ництва (БМП ASCOD, БТР Pandur).

Швейцарія оснащує свої ЗС озброєнням власного виробництва, що виготовляється за лі цензією (танки Leopard-2, БТР М113, СГ М109, літаки F-18, БпАК Ranger) або за віт чизняними проектами (БТР Piranha і бронеавтомобілі DURO, зенітні гармати).



У низці випадків ОВТ закуповуються за кор до ном (БМП СV90, ПТРК TOW і Dragon, вер тольоти).

Особливістю аналізованого аспекту військово-технічної політики НД є відсутність єдиної схеми придбання ОВТ. Найбільшу номенклатуру озброєнь власної розробки і виробництва має Швеція, дещо меншу – Фінляндія. Швейцарія переважно орієнтуєть-ся на виробництво ОВТ за ліцензією, Авст-рія – на його імпорт. Загалом НД практикують всі перераховані джерела придбання ОВТ. При цьому всі НД мають власний ОПК (най-потужніший – Швеція), який працює пере-важно на експорт.

Висновки

1. Основні показники й умови розбудови оборонної сфери нейтральних держав істотно відрізняються від українських, тому для

України досвід будівництва їх ЗС можна за-стосувати досить обмежено (переважно в ра-курсі основних тенденцій).

2. З усіх нейтральних країн найбільш схожа на Україну Фінляндія, тому саме на її досвід доцільно звернути найбільшу увагу.

3. Вжиття деяких заходів щодо розбудови сектору оборони кожної з нейтральних держав можуть бути доцільними в українських реалі-ях. Зокрема слід відзначити необхідність під-вищення фінансування ЗС, скорочення чи-сельності їх особового складу мирного часу за умов вдосконалення системи комплектування та підготовки резервістів, модульної організа-ції формувань СВ, сучасної структури озбро-єнь і ефективної війсь ко во-технічної політики. Наведений досвід НД демонструє можливості скорочення ЗС України без втрати їх боєздат-ності, використання зекономлених коштів для їх технічного переоснащення. Але при цьому необхідно враховувати специфіку України.


1. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики : Закон України від 1 липня 2010 року № 2411-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2411-17

2. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 листопада 2010 року «Про ви-клики та загрози національній безпеці України у 2011 році» : Указ Президента України від 10 грудня 2010 року № 1119/2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1119 %2F2010

3. Бараш, Ю. Європейський нейтралітет і невизначеність України / Ю. Бараш, О. Іжак, Г. Мерніков. – Дніпропетровськ : ДФ НІСД, 2002. – С. 47–69.

4. Чумак, В. Українська позаблоковість : більше запитань, ніж відповідей / В. Чумак, І. Пресняков // Дзеркало тижня. – 2010. – № 33. – 11 вер. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dt.ua/articles/61041

5. Мельник, О. Нові виклики та загрози вимагають нових підходів до оборони : досвід Швеції / О. Мельник, А. Чернова // Національна безпека і оборона. – 2009. – № 1. – С. 30–36.

6. The Military Balance 2010. – London. – IISS. – 2011.7. Біла книга-2009 : оборонна політика України. – К., 2009. – С. 76.8. Ханцевич, О. Скандинавы грозят создать мини-НАТО / О. Ханцевич [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://www.ng.ru/world/2011-01-18/1_skandinavy.html9. The Military Balance 2000-2001. – London. – IISS. – 2001.10. Swedish government bill 2004/05 :4 Our Future Defence – The focus of Swedish defense policy 2005–

2007 / Swedish Ministry of Defence. – Stockholm, 2004.



За жвавої дискусії про демократію в Украї-ні, інтриги переговорів про Зону вільної тор-гівлі з Європейським Союзом (ЄС) і зміщення фокусу уваги Євросоюзу зі «східних сусідів» на Північну Африку орієнтація України у сфе-рі безпеки і оборони практично зникла з по-рядку денного. Загалом відтоді, як Україна проголосила у 2010 році свою позаблоковість, тема її міжнародного співробітництва у безпе-ковій сфері стала менш резонансною.

Протягом багатьох років Україна була парт-нером ЄС у сфері безпеки, зокрема у контексті Спільної політики безпеки і оборони (СПБО). Безпека та оборона є важливими компонентами європейської інтеграції України. Однак сьо годні дослідники відзначають тенденцію: Єв росоюз, бажаючи зберегти проєвропейський вектор зовнішньої політики Києва, прагне до співро-бітництва і зближення з Росією у сфері без пеки, при цьому оминаючи Україну у процесі створен ня європейської архітектури безпеки.

Проблематика діяльності України у сфері Спільної політики безпеки і оборони Євро-пейсь кого Союзу висвітлювалася в роботах таких дослідників, як В. Горбулін [1], О. Лит-ви ненко, О. Хилько [7], Я. Тимків, Т. Сауляк, О. Скі пальський, В. Хандогій, К. Кононен ко. Полі тику безпеки і оборони ЄС в цілому та її схід ний вектор зокрема аналізували В. Са-мо хва лов [20], Б. Тонра, Р. Янгс, А. Хафф, Й. Бунст ра та інші. Однак їхні дослідження концентруються або на взаємодії Росії та ЄС, або на співпраці України та ЄС у сфері СПБО, не приділяючи уваги впливу одних двосто-ронніх відносин на інші. Таким чином, в українському та зарубіжному політологічному дискурсі утворився певний вакуум, який необ-хідно заповнити.

Метою даної статті є аналіз співпраці Украї ни та Росії з Європейським Союзом у сфері безпеки та впливу російсько-європейсь-кої взаємодії на інтеграцію України в європей-ський безпековий простір.

На тлі позаблокового статусу України, який на законодавчому рівні виключає її інтеграцію в будь-який союз із безпеки та оборони (зокре-ма НАТО) [3], співробітництво України та ЄС у сфері СПБО набуває додаткового значення. Україна як не член Європейського Союзу за визначенням не може бути частиною СПБО, але приєднання до заяв та узгодження політики з політикою ЄС може бути функціональним інструментом її європейського розвитку.

З 2005 року Україна має привілейований статус у рамках СПБО [17, c. 20]. Разом із Республікою Молдова (РМ) вона має право приєднуватися до заяв і рішень у рамках даної Політики. Цей механізм традиційно застосо-вується до країн-кандидатів на членство в ЄС, щоб у них було достатньо часу для адаптації до правил і механізмів СПБО, а також до Ісландії, Норвегії та Ліхтенштейну як членів Європейської економічної зони. Право України на приєднання до декларацій ЄС у рамках Спільної зовнішньої політики і полі-тики безпеки було підтверджено у Порядку денному асоціації, тимчасовій угоді між Ук-раї ною і ЄС, яка діє до набрання чинності Уго дою про асоціацію [13, c. 10]. Також у 2005 році Україна підписала Угоду про про-цедури безпеки, які стосуються обміну інфор-мацією з обмеженим доступом.

У 2008 році Верховна Рада України рати-фікувала Угоду між Україною та ЄС, яка ре-гулює участь України в операціях Євросоюзу із кри зового урегулювання [12, c. 4].

УДК [351.861:061.1]:330.837

РОЛЬ УКРАЇНИ У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ БЕЗПЕКИ В КОНТЕКСТІ

ВІДНОСИН ЄС – РОСІЯ

Зарембо Катерина ВалеріївнаЗарембо Катерина Валеріївна

Проаналізовано співпрацю Європейського Союзу з Україною та Росією у сфері безпеки та оборони. Виявлено відмінності та парадокси у підході Євросоюзу до України та Росії як безпекових гравців, а саме факт, що для партнерства з ЄС у цій сфері узгодження політики безпеки з ним не є необхідним.

Ключові слова: Спільна політика безпеки та оборони, європейська архітектура безпеки, Угода про асоціацію.


Зарембо К. В.

На сьогодні Україна має позитивний досвід приєднання до загальних дипломатичних по-зицій ЄС: згідно з поданим Кабінетом Міністрів України в березні 2010 року звітом із виконання Порядку денного асоціації Україна – ЄС Україна приєдналася до 90 % позицій Об’єднання (2322 з 2594) [15, с. 7]. Протягом наступного року Україна продо-вжила політику приєднання, підписавшись під 423 європейськими заявами [22, c. 13].

Україна є однією з 14 держав (разом з Алба ні єю, Анголою, Канадою, Чилі, Хор ва-тією, Македонією, Ісландією, Чорногорією, Но вою Зеландією, Норвегією, Швейцарією, Ту реччиною і США) і єдиною з країн «Схід-ного партнерства», яка бере участь у поточних місіях та операціях ЄС [11, c. 14]. На даний момент Україна бере участь у поліцейській місії Європейського Союзу у Боснії та Герце-го вині, а також в операції «Аталанта». Разом із ЄС Київ наполягає на вирішенні «заморо-жених» конфліктів на основі територіальної цілісності Грузії, Молдови та Азербайджану [9]. Україна відіграє одну із ключових ролей у вирішенні проблеми Придністров’я, яка є пріоритетною для співпраці з ЄС у сфері зо-внішньої політики і політики безпеки. З 1994 року Україна, так само, як і Росія, є по-середником у Придністровському конфлікті – єдиному «замороженому» конфлікті, який зна ходиться фактично на кордоні ЄС [6, c. 27]. Завдяки спільному кордону з При дніст ров’ям і значній українській громаді в регіоні Україна є дуже важливою для врегулювання конфлік-ту. Саме Київ запросив ЄС і США стати спо-стерігачами у процесі врегулювання конфлік-ту у форматі «5 + 2» [6, c. 18]. Місія ЄС із надання допомоги на кордоні РМ і Ук раї ни була встановлена на прохання обох сто рін. Таким чином, за глибиною співробітництва у сфері безпеки з ЄС Україна є лідером серед східних сусідів Євросоюзу.

На такому тлі відносини Росії і ЄС у сфері безпеки здаються набагато складнішими. Офіційно Москва ніколи не намагалася синх-ронізувати свою зовнішню політику з ЄС, на-впаки, її дії часто йшли врозріз із позицією Євросоюзу. Росія визнала незалежність Пів-ден ної Осетії та Абхазії й надає значну еконо-мічну підтримку Придністров’ю [2]. РФ не вивела свої війська з цих регіонів (про що зобов’язалася відповідно до Стамбульських домовленостей 1999 року). Кремль критику-вав «Східне партнерство», сприймаючи цей проект ЄС як певну загрозу «сфері привілейо-ваних інтересів» [8]. Відносини Росії та ЄС тимчасово погіршилися після війни з Грузією у 2008 році, а Моніторингова місія ЄС у Грузії

була розпочата саме внаслідок цього конфлік-ту. Як стверджують аналітики Інституту до-сліджень з питань безпеки Європейського Со-юзу, «Брюссель і Москва займають діамет раль-но протилежні позиції практично з усіх питань, важливих для глобальної безпеки» [19].

І все-таки Росія, а не Україна є ключовим партнером у сфері безпеки для Європейського Союзу. Стратегія безпеки ЄС визначає РФ як ключового гравця, з яким він прагне досягти відносин стратегічного партнерства [21, c. 14]. СПБО була заснована 1999 року, а вже у 2001 році Росія мала розвиненіші відносини з ЄС у рамках цієї Політики, ніж будь-яка інша краї на. З того часу Кремль має щомісячні кон-сультації з Комітетом ЄС із питань політики та безпеки, головним органом прийняття рі-шень СПБО [18, c. 1].

Спочатку Росія поставилася до СПБО по-зитивно, вбачаючи в ній зручний формат співпраці, оскільки, на відміну від НАТО, ЄС не мав ані ресурсів, ані амбіцій підпорядкувати російські збройні сили. Однак незабаром Кремль почав висловлювати невдоволення тим фактом, що, на його думку, ЄС не бачив у Росії рівного партнера і не прагнув до створен-ня загального консультаційного формату [20, с. 21-22]. Своєю чергою Україна не заперечу-вала проти синхронізації політичних рішень, вбачаючи у цьому можливість показати себе надійним партнером у питаннях безпеки.

У червні 2010 року голова Військового ко-мітету ЄС генерал Хакан Сирен згадав про бажання Росії грати роль «реального партне-ра» в місіях СПБО і послався на поточні пере-говори з цього питання з РФ та Україною [10, c. 1]. Такі переговори поки що виявилися плідними тільки для Росії. Розглянувши про-позицію Президента Росії Дмитра Медведєва про нову європейську архітектуру безпеки, Німеччина висунула ідею про Комітет Росія – ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки на рівні Високого представника ЄС із закор-донних справ і політики безпеки Кетрін Ештон і міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова. Пропозицію обговорили під час зу-стрічі Ангели Меркель і Дмитра Медведєва в Мезеберзі [4]. В обмін на цей крок у Німеччині очікували, що Росія докладе зусиль до якнай-швидшого врегулювання придністровського конфлікту. Незважаючи на статус посередни-ка, ідентичний російському, Україна не була запрошена до столу переговорів. Через рік у проекті не спостерігається значного прогресу через низку причин. З одного боку, 27 членів ЄС не мають узгодженої позиції стосовно Ко-мітету. З іншого боку, Німеччина пропонує, щоб Комітет був створений після російських



кроків щодо врегулювання конфлікту, а Росія воліла б вирішувати придністровське питання вже в рамках Комітету. Офіційно Україна цілком підтримує будь-які кроки, що сприя-ють вирішенню придністровського конфлікту за умови збереження територіальної ціліснос-ті РМ. Проте деякі українські дипломати від-значають, що такий орган міг би виявитися новою структурою безпеки в Європі й серйоз-но конкурувати з іншими європейськими безпековими структурами. Київ воліє залуча-ти ЄС як посередника у відносинах із Росією, тому якщо Москва і Брюссель домовляться про спільний безпековий формат без ураху-вання інтересів України, це значно ускладнить позиції останньої.

Запуск Європейської служби зовнішньої дії після набуття чинності Лісабонського до-говору не мав значного впливу на відносини України і ЄС у сфері безпеки. Сьогодні Ук раї-на не є пріоритетом для Високого представни-ка ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон. Під час першого візиту до України на новій посаді вона віддала перевагу присутності на інавгурації Президента Украї-ни Віктора Януковича 24 лютого 2010 року над головуванням на першому засіданні міні-стрів оборони країн-членів ЄС після набуття чинності Лісабонського договору [14]. Кри ти-ка, якій міністри Європейського Союзу під-дали за це леді Ештон, негативно позначилася на її подальшому діалозі з Україною. Наступ-ний офіційний візит, призначений на 1-2 бе-резня 2011 року, був скасований внаслідок хвилі революцій у Північній Африці та на Близькому Сході [5].

Характерно, що у 2010 році візиту Кетрін Ештон до України передував її візит до Росії. Вона також була присутня на Саміті Росія – ЄС у Ростові-на-Дону влітку того ж року і згодом мала кілька зустрічей із Сергієм Лав ро-вим. Незважаючи на розбіжності з багатьох питань, від дотримання прав людини до Ірану і «заморожених конфліктів» у Європі, Кетрін Ештон і Сергій Лавров зробили спільну заяву щодо ситуації у Північній Африці та на Близь-

кому Сході в той самий день, коли було оголо-шено про скасування візиту Ештон до України [16]. Для українського політичного керівницт-ва такі прояви партнерства недоступні. Клю-чова комунікація між Україною та ЄС прохо-дить через Президента Європейської Комісії Жозе Мануеля Баррозу та Комісара ЄС із пи-тань розширення та Європейської політики сусідства Штефана Фюле, який, на відміну від леді Ештон, є в Києві частим гостем.

Висновки і рекомендації

Чи є в України підстави дійсно турбувати-ся з приводу зближення Росії та ЄС у безпеко-вій сфері? Українські дипломати вважають, що на сьогодні Україна глибше інтегрована в простір безпеки ЄС, ніж РФ. Вони вітають зближення ЄС і Росії, але стурбовані тим, що воно може стати перешкодою для відносин України та Євросоюзу.

Важко сперечатися з тим, що геополітична вага Москви та Києва дуже різна. Так само від-різняється і характер їхніх відносин із ЄС у сфері безпеки: тоді як Росія може бути для ЄС тільки партнером, Україна сподівається по-вністю інтегруватися в його структури. Коли Ук раїна та ЄС підпишуть Угоду про асоціацію, для офіційного Києва відкриється більше мож-ливостей співпраці з ЄС у сфері безпеки, зо-крема фінансових. У цьому напрямі існує необ-хідність подальших ґрунтовних досліджень.

Своєю чергою ЄС має продемонструвати Києву, що його відносини з Росією не вплива-ють на прогрес відносин з Україною. Євросоюз міг би дати хоча б задекларувати позитивну оцінку співпраці з Україною у сфері СПБО, що триває вже багато років. Це було б ефек-тивним і безкоштовним способом, з одного боку, підвищити привабливість ЄС в Україні, а з іншого – продемонструвати, що, незважа-ючи на свій позаблоковий статус, українська держава активно задіяна в європейських про-ектах безпеки. Залучення Києва до створення європейської архітектури безпеки може стати «історією успіху» ЄС у Східній Європі.


1. Безпека України – 2010 : геополітичний вимір / Громадсько-політичне об’єднання «Ук раїнсь кий форум» ; за ред. В. П. Горбуліна, А. М. Зленка, Г. К. Крючкова, В. П. Семиноженка. – К., 2007. – 128 с.

2. Долг Приднестровья за газ достиг 1,8 млрд долларов // Новый Регион – Москва. – 2008. – 23 декаб. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nr2.ru/moskow/213606.html

3. Про засади внутрішньої та зовнішньої політики : Закон України від 01.07.2010 р. № 2411-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2411-17

4. Меморандум по итогам встречи Президента России Д. Медведева и Федерального канцлера Германии А. Меркель 4-5 июня 2010 года, г. Мезеберг // Президент России. – 2010. – 5 июня [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://news.kremlin.ru/ref_notes/575


Зарембо К. В.

5. Сидоренко, С. Визит Кэтрин Эштон в Киев сорвался из-за революций в Северной Африке / С. Сидоренко // Комерсант. – 2011. – № 29. – 24 февр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kommersant.ua/doc.html? DocID=1590718&IssueId=7000697

6. Сценарії розвитку придністровського конфлікту. Виклики Європейській безпеці. – К. : Ін-т світової політики, 2011. – 134 с.

7. Хилько, О. Л. Безпековий потенціал Європейської політики сусідства / О. Л. Хилько // Актуальні проблеми міжнар. відносин : зб. наук. пр. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т міжнар. відносин. – К., 2006. – Вип. 63, ч. 2. – С. 24–29.

8. Шиффер, С. Россия и Восточное партнёрство : от игры с нулевой суммой к позитивной сумме / С. Шиффер // inoСМИ.Ru. Все, что достойно перевода. – 2010. – 3 февр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.inosmi.ru/europe/20100203/157957210.html

9. Янукович : Україна буде втручатись у «заморожені конфлікти» // Інформаційне агентство «Регіональні новини». – 2011. – 28 квіт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://regionews.com.ua/zakordonom/3426-yanykovich? tmpl=component&print=1&page =

10. Bloching, S. Parliamentary Update / S. Bloching // SEDE Subcommittee. – 2010. – 24 June. – 4 p. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.isis-europe.org/pdf/2010_artrel_530_epupdate-sede-24june10.pdf

11. Council Conclusions on CSDP / 3009th Foreign Affairs Council meeting // Council of the European Union. – Luxembourg, 2010. – 26 April [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cms_data/docs/pressdata/EN/foraff/113996.pdf

12. Exchange of EU Classified Information (EUCI) with Third States and International Organisations : Information Note of the Council of the European Union // Council of the European Union. – Brussels, 2009. – 18 March. – 19 p.

13. EU-Ukraine Association Agenda / European Commission – External Relations. – 2009. – 13 p. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.eeas.europa.eu/ukraine/docs/2010_eu_ukraine_as-sociation_agenda_en.pdf

14. French minister lashes out at Ashton Ukraine visit // Euractiv.com – 2010. – 26.02 [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу : http://www.euractiv.com/en/foreign-affairs/french-minister-lashes-ashton-ukraine-visit-news-289533

15. Information on the EU-Ukraine Association Agenda implementation / Кабінет Міністрів України. – 2010. – 30 березня.

16. Joint statement by EU High Representative Catherine Ashton and Mr Sergey Lavrov, Foreign Minister of Russia on the situation in North Africa and the Middle East : Press release // The Official Website of the European Union. – Brussels, 2011. – 24 February [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://europa.eu/rapid/pressReleasesAction.do?reference=MEMO/11/118

17. Lefevbre, M. France and the European Neighbourhood Policy / M. Lefevbre // Foreign Policy in Dialogue. The New Neighbourhood Policy of the European Union. – Vol. 7, Issue 19. – P. 17–25.

18. Rontoyanni, C. Russian and Ukrainian Views of the European Security and Defense Policy / C. Rontoyanni // Colloque CERI. – 2002. – 1 July. – 6 p. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ceri-sciencespo.com/archive/july02/colloque/papercr.pdf

19. Russia // Institute for Security Studies [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.iss.europa.eu/research-areas/russia/russia/

20. Samokhvalov, V. Relations in the EU-Russia-Ukraine Triangle : «Zero-sum game» or not? / V. Samokhvalov // Occasional Paper № 68. – European Union Institute for Security Studies, 2007. – 43 p.

21. A Secure Europe in a Better World. European Security Strategy. – Brussels, 2003. – 12 De cem ber. – 14 p. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cmsUpload/78367.pdf

22. Third interim report by the civil society’s monitoring of implementation of EU – Ukraine association agenda priorities 2011. – The International Renaissance Foundation, 2011. – 25 p.



Сьогодні в Україні відбувається певна пере-оцінка зовнішньополітичних пріоритетів. Поряд з тим, що курс на європейську інтегра-цію залишається незмінним, коригування за-знають терміни та засоби досягнення цієї мети. У цьому контексті одним із зовнішньополітич-них завдань України на короткострокову та середньострокову перспективу має стати зосе-редження на розбудові двосторонніх відносин із найвпливовішими членами Євро сою зу, про-відним серед яких є, безперечно, Німеччина.

Незважаючи на місце та роль Федеративної Республіки Німеччина (ФРН) у світі та Європі, проблематика українсько-німецьких відносин в Україні є мало дослідженою. Ґрунтовному аналізу двосторонніх відносин України та Німеччини було присвячено лише кілька дисертацій. Зокрема в цьому напрямі працювали Р. Кривонос [12] та Г. Старостенко [14]. Більшість українських дослідників зупи-няються на окремих аспектах і напрямах зо-внішньої політики України та ФРН і співро-бітництва між сторонами. Цьому присвячені праці С. Власова, А. Гетьманчук [11], Г. Грабар-чука, А. Мартинова, О. Іванова, А. Кудряченка, С. Кондратюка, Г. Старостенко, Г. Яворської [16] та інших вчених. Більшість українських авторів при цьому розглядає українсько-німецькі взаємини крізь призму співробітни-цтва України з державами Західної Європи чи з ЄС у цілому, не виокремлюючи їх у само-стійну ділянку зовнішньої політики України.

У німецькому науковому та політичному дискурсах проблематика співробітництва ФРН із країнами Центрально-Східної Європи та з Україною зокрема досліджена набагато докладніше, передусім завдяки З. Боку, Е. Гай-кену, Х. Дьоренбехер, І. Кемпе, К. Мільднеру, Р. Лінд неру, А. Саму, А. Рару, А. Хертелю, П. Хіль кесу, М. Шюнеманну.

Метою статті є аналіз зовнішньо- та внут-рішньо політичних факторів, що мають най-більший вплив на відносини між Україною та Німеччиною, а також розгляд сучасного стану та перспектив двостороннього співро-бітництва.

Німеччина була однією з перших держав «великої сімки», яка визнала незалежність України (26 грудня 1991 року). Активізація двосторонніх відносин почалася з 1998 року. Протягом наступних років між Україною та ФРН були налагоджені дієві механізми полі-тичного й економічного співробітництва, яке, проте, сьогодні не використовує більшості свого потенціалу. На сучасному етапі стан двосторонніх відносин можна охарактеризу-вати як незадовільний, відбулося значне їх охолодження, обумовлене певними зовніш-ньо- та внутрішньополітичними факторами.

ФРН є однією із шести засновників Євро-пейсь кого Союзу та його найбільшим донором, тому «європейський проект» є для неї першо-черговим пріоритетом. Саме Німеччина є од-нією з небагатьох західноєвропейських країн, яка досить активно вибудовує свою політику по східному вектору. Водночас ФРН останні-ми роками дуже стримано ставиться до мож-ливості розширення ЄС, окрім уже існуючих зобов’язань, і виступає проти надання євро-пейської перспективи Україні.

Довідково. У 1998–2005 рр. влада в держа-ві належала коаліції Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) та «Союзу 90/Зе ле-них», одним з основних принципів зовнішньої політики яких була «багатостороння диплома-тія». Вона передусім проявилася в активних відсиланнях у міждержавних відносинах на компетенцію ЄС у питаннях зовнішньої та безпекової політики. Такий підхід безпосеред-

УДК 327 (477) + (430)

ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ ТА НІМЕЧЧИНИ: ПРІОРИТЕТИ, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

Гуцал Світлана АнатоліївнаГуцал Світлана Анатоліївна

Проаналізовано основні зовнішньополітичні фактори, що мають найбільший вплив на відносини між Україною та Німеччиною. Розглянуто сучасний стан і перспективи розвитку українсько-німецького співробітництва в політичній, безпековій, економіч-ній та енергетичній сферах.

Ключові слова: Німеччина, Україна, українсько-німецькі відносини, Європейський Союз, А. Меркель, ХДС/ХСС, ВДП, СДПН.


Гуцал С. А.

ньо вплинув і на ук ра їнсь ко-німецькі відноси-ни: протягом 7 років уряду федерального кан-цлера Герхарда Шредера ФРН відхиляла іні-ціативи більшості двосторонніх угод, запропонованих Україною, посилаючись на існування загального законодавства ЄС, яке регламентує відповідні питання.

Восени 2005 року у Німеччині відбулися позачергові парламентські вибори та був сформований новий федеральний уряд на чолі з Ангелою Меркель. Оскільки за результатами дострокових виборів до Німецького Бун дес-тагу традиційним союзникам – Христи янсь-ко-де мок ратичний союз / Християнсько-со-ціаль ний союз (ХДС/ХСС) – Вільна демокра-тична пар тія (ВДП) чи СДПН-«Союз 90/Зелені» – не вдалося самостійно утворити парламентсь ку більшість, сторони дійшли компромісу у створенні «Великої коаліції» ХДС/ХСС і СДПН (Коаліційна угода підпи-сана 18 листопада 2005 року).

У цей час саме ХДС активніше виступав на підтримку європейської перспективи України. У Коаліційній угоді із СДПН чітко зазначена мета підтримки процесу демократичних ре-форм в Україні та реалізації угоди 2005 року між ЄС та Україною: «Нашою метою залиша-ється подальша посильна підтримка демокра-тичного й економічного процесу реформуван-ня в Україні… Ми виступаємо за те, щоб Україна знайшла своє місце в Європі» [1]. Однак подальший розвиток подій після «по-маранчевої революції» спричинив певне роз-чарування розвитком подій в Україні серед німецьких політиків та фахівців. Після черго-вих виборів до Бундестагу у 2009 році ХДС/ХСС із незначним відривом вдалося створити коаліцію зі своїм традиційним союзником ВДП. У відповідній коаліційній угоді відсутня жодна згадка про Україну [8], хоча підтримка її євроінтеграційних прагнень була заявлена у передвиборчій програмі ВДП.

Аналізуючи ситуацію, що склалася на сьо-годні в українсько-німецьких відносинах, слід відзначити кілька факторів, які, на думку авто-ра, мають і матимуть найбільший вплив на по-дальші перспективи двосторонніх відносин.

По-перше, основні зовнішньополітичні зу-силля Німеччина спрямовує на вирішення численних внутрішніх проблем ЄС, таких як подальша конвергенція нових членів, налаго-дження механізмів імплементації Лісабонсь-кого договору (ЛД), що набув чинності 1 груд-ня 2009 року (саме Німеччина під час свого головування в Євросоюзі у першому півріччі 2007 року надала імпульс укладанню нового установчого договору ЄС після провалу націо-

нальних референдумів з ратифікації Євро-пейсь кої Конституції), подолання наслідків світової економічної та фінансової кризи, зо-крема катастрофічної боргової кризи в Греції.

Розвиток подій довкола останньої яскраво доводить провідну роль Німеччини та немож-ливість вирішення будь-яких життєво важли-вих для функціонування ЄС питань без ФРН. Німеччина отримала найбільшу вигоду від впровадження євро. Тепер можливий дефолт Греції загрожує дестабілізацією всієї системи єврозони, до чого ледь не призвели вагання Берліна щодо доцільності втручання та допо-моги грецькому уряду навесні 2010 року. Ре-зультатом тривалих і надзвичайно складних перемовин у ЄС стало впровадження в травні 2010 року «Європейського фонду фінансової стабільності» (European Financial Stability Fa-cility (EFSF)). Це було лише тимчасовим запо-біжним заходом, втім через загрозу дефолту деяких інших держав єврозони даний меха-нізм був терміново реформований, що привело до надзвичайного посилення ролі Німеччини у сфері контролю та розпорядження фінанса-ми Фонду, а також борговими зобов’язаннями держав ЄС. Сьогодні Німеччина фактично кон тролює EFSF і, як результат, від неї тепер залежить доля всіх держав ЄС, яким рано чи пізно знадобиться фінансова допомога. Зараз до зони ризику потрапила навіть Франція.

Саме тому можна впевнено говорити і про провідну роль ФРН в інших політиках ЄС. Особливо це стосується позиції Німеччини щодо політики розширення Євросоюзу. Після останніх двох хвиль розширень у 2004 році й, особливо, 2007 році в Німеччині суттєво зріс рівень «інтеграційної втоми», про що свідчать заяви політичної еліти та опитування громад-ської думки. До того часу питання про можли-вість вступу до ЄС східноєвропейських сусідів було відкритим, хоча й відкладеним на неви-значений термін.

Однак останніми роками у німецьких владних колах шириться риторика, спрямова-на на необхідність визначення чітких рамок розширення ЄС (передвиборча програма і заяви представників правлячого Хрис ти-янсько-демократичного союзу), зупинки процесу розширення (за винятком вступу Хор ватії) з метою фази консолідації, жор-сткого дотримання і виконання передвступ-них критеріїв у майбутньому та небажання дати перспективу членства всім східноєвро-пейським сусідам [9]. Так, вже у 2006 році федеральний канцлер А. Меркель, проголо-шуючи урядову заяву щодо європейської по-літики, наголосила: «У найближчому майбут-ньому ми не зможемо нікому давати обіцянки



стосовно перспектив членства» [4]. Серед причин називаються такі: зменшення «керо-ваності» ЄС; послаблення керівного тандему Німеччини та Франції внаслідок приєднання нових членів; суттєва зміна владного балансу в ЄС через будь-яке подальше збільшення (особливо за рахунок України і Туреччини), що підірве позиції Німеччини, та інші.

Тривалий час позиція А. Меркель зводи-лася до намагання знайти нову форму відно-син ЄС та України, якою могла б бути «тісна співпраця» як проміжна фаза між діючою нині Європейською політикою сусідства (ЄПС) і повноправним членством у ЄС. При цьому наго лошувалося, що й на цій стадії не слід давати українському керівництву певних обіцянок чи надавати європейську перспективу Україні. Такою проміжною фа-зою стала ініціатива Євросоюзу «Східне партнерство» (СхП), затверджена на установ-чому саміті в Празі 7 травня 2009 року, що спрямована на шість держав Східної Європи та Південного Кавказу – Азер байд жан, Біло-русь, Вірменію, Грузію, Молдову та Україну. Однак Берлін схильний бачити в даній ініціа-тиві інструмент наближення дер жав-партнерів до ЄС в економічному плані, але не в політич-ному [2]. Нинішнє керівництво ФРН постійно підкреслює, що СхП слід сприймати виключ-но як частину ЄПС і воно має бути обмеженим рамками політики сусідства без надання пер-спектив членства в ЄС.

Ключовими зовнішньополітичними пріо-ритетами для Німеччини є співпраця з най-впливовішими країнами світу, такими як США, Канада, Росія, Китай, Японія та Індія, трансатлантична кооперація в рамках НАТО, питання роззброєння та контролю над озбро-єннями, концентрація на проблемних регіонах, що становлять потенційну загрозу світовій безпеці, а також підтримка миротворчих про-цесів у нестабільних регіонах [8].

Водночас з огляду на те, що Україна є без-посереднім сусідом Євросоюзу, Німеччина проголошує зацікавленість у підтримці по-дальших демократичних перетворень в Ук раї-ні. ЄС загалом та Німеччина зокрема керують-ся при цьому таким принципом: без стабільної України не можна говорити про стабільність у Східній Європі. Однак Україна при цьому роз-глядається як «буферна зона», що може гаран-тувати безпеку на східних кордонах ЄС.

По-друге, несприятливою виглядає сьо-годні внутрішньополітична ситуація в самій Німеччині. Наростає суспільне невдоволення діями правлячої коаліції ХДС/ХСС і ВДП. Результати правління попередньої «Великої коаліції» оцінювалися навіть скептиками до-

сить позитивно. Однак внаслідок наявності суттєвих концептуальних розходжень у про-грамних настановах ХДС/ХСС та СДПН прагнуть до традиційних коаліцій.

Водночас останніми роками спостеріга-ються кардинальні зміни у політичному ланд-шафті ФРН за рахунок кількох важливих тенденцій:

1) дедалі більшої ваги набирають «малі партії» (ВДП, Зелені, Ліві), відбираючи голо-си у двох традиційно «народних» партій – ХДС/ХСС та СДПН;

2) виходять на політичну сцену крайні ліві та радикальні партії;

3) зменшується відсоток загальної участі населення у виборах;

4) зростає частота випадків змін традицій-них коаліцій після виборів парламентів феде-ральних земель Німеччини – ландтагів, які формують верхню палату парламенту Німеччини – Бундесрат.

Довідково. Яскравими прикладами ос тан-ньої тенденції є результати виборів до ландтагу у найбільшій за чисельністю та одній із най-вагоміших для економіки федеральній землі – Північному Рейн-Вестфалії (ПРВ) – у травні 2005 року. Вперше за 39 років СДПН зазнала поразки та поступилася ХДС (37,1 % проти 44,8 %). Фактично це стало однією з основних причин сходу з політичної арени Г. Шре дера. Через 3 роки майже схожу ситуацію довелося пережити ХСС у Баварії, де він одноосібно керував протягом усіх повоєнних років.

Недовгим був і тріумф ХДС після черго-вих виборів до Бундестагу в 2009 році й створення коаліції з ВДП. Дуже швидко по-чало наростати невдоволення населення, зокрема як невиконанням коаліцією перед-виборних обіцянок, так і персоною Г. Вестер-вел лє як віце-канц лера та міністра закордон-них справ Німеччини. Криза єврозони та тривалий пошук шляхів врегулювання ката-строфічної економічної ситуації в Греції вкрай негативно вплинули на позиції ХДС. Спочатку після земельних виборів 9 травня 2010 року Союз втратив владу в Північному Рейн-Вестфалії і, відповідно, більшість у Бундесраті. Черговою великою поразкою стали місцеві вибори 27 березня 2011 року до ландтагу Баден-Вюртемберга. На тлі подій у Японії та планів А. Меркель щодо продо-вження терміну експлуатації атомних елек-тростанцій, правлячий в цій землі з 1953 року ХДС хоча й набрав більшість голосів вибор-ців (39 %), але цього виявилося недостатньо для формування нового земельного уряду. Не останню роль зіграв і низький результат


Гуцал С. А.

ВДП (лише 5,3 %), яка входила до попере-дньої правлячої коаліції у федеральній землі. Безпрецедентну перемогу здобули Зелені (24,2 % голосів), які сформували уряд разом із СДПГ (23,1 %).

Результати останніх виборів мали нега-тивні наслідки для Г. Вестервеллє, який втра-тив пости голови ВДП і віце-канцлера, зали-шившись міністром закордонних справ. Посади голови ВДП, віце-канцлера та міні-стра економіки й технологій обійняв в’єтна-мець за походженням, колишній голова зе-мельного представництва ВДП у Нижній Саксонії та федеральний міністр охорони здоров’я (2009–2011 роки) Філіп Реслер.

Водночас успіх Зелених фактично пере-водить їх у категорію «народної партії» [3]. СДПН святкувала тріумф разом із ними, але виборчі результати партії за останні 6 років у більшості земель відчутно знизилися. Особ-ли во в землі Рейнланд-Пфальц (у якій також відбулися вибори 27 березня 2011 року), де через сумнівну політику місцевого голови соціал-демократів Курта Бека, за яким за-кріпилося ім’я «король афер», партія втрати-ла майже 10 % голосів.

Своєю чергою канцлер А. Меркель, дуже популярна в Німеччині та ЄС із 2005 року, яку ще кілька місяців тому називали «Канц-ле ром ЄС» [5], стрімко почала втрачати по-зиції. Згідно з останніми опитуваннями гро-мадської думки Fosra, якщо б громадяни ФРН могли напряму обирати канцлера, А. Меркель отримала б 36 % голосів (проти 60 % влітку 2008 року), що лише на 1 % пере-важає результат найвірогіднішого кандидата від СДПН Ф.-В. Штайнмаєра [7].

Сьогодні деякі німецькі експерти прогно-зують Німеччині два несприятливих політич-них роки до наступних федеральних виборів [3]. Бундесрату загрожує «червоно-зелена» блокада СДПН і Зелених, а чорно-жовту коа-ліцію (ХДС/ХСС та ВДП) виснажуватиме боротьба між консервативними прибічниками «жорсткої лінії» та прихильниками «м’якої модернізації».

По-третє, одним з основних зовнішньопо-літичних пріоритетів Німеччини є особливі відносини з Росією, які мають безпосередній вплив на позицію ФРН щодо України. В Коаліційній угоді ХДС/ХСС із ВДП Росії приділено досить багато уваги, особливо в контексті її взаємовідносин із НАТО та інтен-сивнішого використання у питаннях спільної безпеки Ради НАТО – Росія. Зокрема в до-кументі наголошується: «Наша мета – така євроатлантична структура безпеки, яка, збері-

гаючи в своїй основі існуючі інституції, включ но з ОБСЄ та Радою Європи, разом з тим включатиме тісні відносини з Росією» [8]. Нинішній уряд ФРН також підкреслює, що він розглядає Росію як «важливого парт-нера у подоланні регіональних і глобальних викликів» [8]. До них німецька коаліція від-носить конфлікти в Афганістані та на Близь-кому Сході, врегулювання ситуації з ірансь-кою атомною програмою, питання міжнарод-ного тероризму, охорону навколишнього середовища тощо. Водночас в Угоді вислов-лене сподівання на подолання існуючих у Росії дефіцитів демократії та прав людини.

Незважаючи на певний відхід від «дружби» між РФ та ФРН часів Г. Шредера до страте-гічного партнерства, А. Меркель в цілому продовжує курс попереднього канцлера на тісне співробітництво з Росією, насамперед в економічній сфері.

Окремим питанням, що зачіпає інтереси України, є будівництво Північно-Європейсь-кого газопроводу (ПЄГ) по дну Балтійського моря в обхід Польщі та України. Саме цей про-ект спричинив наростання критичних настроїв у Європі щодо Росії та її амбітних планів. Ці настрої також безпосередньо стосуються Ні-меч чини, якій закидають зависокий індивідуа-лізм у стратегічно важливих для ЄС питаннях. Втім, усвідомлюючи провідну роль Німеч чини в Євросоюзі, а також високий ступінь залеж-ності країн ЄС від російських енергоносіїв, ці настрої так і залишаються на рівні критики. Роз виток ситуації після російсько-гру зинсь-кого збройного конфлікту у серпні 2008 року є яскравим тому свідченням.

Зважаючи на зазначене, можна прогнозува-ти, що й надалі розвиток українсько-німецьких відносин суттєво залежатиме від німецько-російського чинника, а можливості покра-щення відносин між Києвом і Бер лі ном у жодному разі не йтимуть на шкоду інтересам взаємин між Берліном і Москвою. Тому прав-лячі кола Німеччини схвально поставилися до відродження добросусідських відносин України та Росії, що могло б відкрити певні можливості для тристороннього співробітни-цтва у ключових сферах. Втім, поки що даний потенціал залишається невикористаним.

По-четверте, будь-яка активізація безпе-кових ініціатив на пострадянському просторі неодмінно викликає відповідну реакцію США. Незважаючи на те, що після війни в Іраку у відносинах між Німеччиною та США спосте-рігалося певне охолодження, з приходом до влади уряду А. Меркель розпочалася відбудо-ва взаємодовіри та тісних стосунків із Сполу-ченими Штатами.



По-п’яте, активізація дискусії щодо без-пеки енергопостачання в Європу підвищила увагу Німеччини до країн-транзитерів газу, найбільшим серед яких є Україна. Берлін за-цікавлений в отриманні гарантій надійності газових поставок.

У політичній та безпековій співпраці між обома країнами задіяні різні механізми, які, втім, протягом останніх 5 років використову-валися не дуже активно. У 1998 році започат-ковані регулярні консультації між МЗС обох країн, а також українсько-німецькі міжурядо-ві консультації під керівництвом федерально-го канцлера та Президента України. Німеччина використовує останній механізм лише з не-багатьма країнами, зокрема із Францією, Польщею та Росією. Ці консультації планува-лося проводити щорічно, але останні, П’яті українсько-німецькі міжурядові консультації відбулися в лютому 2004 року. Незважаючи на намагання Києва відтворити даний формат, Берлін посилається на його неефективність і не виявляє інтересу до нього.

Значні надії покладалися на перший офі-ційний візит нинішнього Президента України до Німеччини, який відбувся 30 серпня 2010 року. І хоча офіційні кола України оціни-ли результати візиту як плідні, представники німецької сторони були набагато стриманіши-ми в оцінках. При цьому одним з основних несприятливих показників називалася незна-чна увага німецьких ЗМІ до візиту.

Окрім того, останніми роками спостеріга-ється відчутне загальне охолодження Берліна щодо Києва. Ключовими факторами, що спри-чинили такий стан речей і втрату динаміки політично-інституційного співробітництва, можна назвати тривалу відсутність політичної стабільності в Україні, повільний прогрес на шляху реформ, необхідних для позитивних перетворень у державі, непослідовність їх впровадження та систематичне порушення взятих на себе зобов’язань.

Водночас Німеччина демонструє прагнен-ня грати більшу роль у питаннях безпекового співробітництва в Європі та зацікавлена в участі України щодо пожвавлення процесу вирішення Придністровського конфлікту. Німецька сторона виступає за активізацію переговорного процесу у форматі «5+2» та виведення російського контингенту або замі-ни його на змішаний російсько-європейський чи лише європейський. Дана проблема по-требує подальшого моніторингу з боку України, оскільки позитивний розвиток ситу-ації може суттєво вплинути на зміцнення клімату довіри в Європі та формування нової системи європейської безпеки.

Співробітництво в економічній та енерге-тичній сферах є активнішим. Німеччина є однією з найпотужніших країн-експортерів промислових товарів, а Україна – перспек-тивним ринком збуту. Зважаючи на значну залежність від зовнішньої торгівлі та високі темпи зростання показників експорту, ФРН дедалі більше зацікавлена у розширенні своєї присутності на зовнішніх ринках та у виході на нові. Український ринок має значний по-тенціал, але за умови модернізації економіки країни та сталого економічного розвитку. Німеччина чітко усвідомлює дану тенденцію, а тому є найбільшим після США донором двосторонньої допомоги Україні.

Довідково. За даними Світової організації торгівлі, у 1986–2008 рр. Німеччина 10 разів посідала 1-е місце у світі за обсягами експор-ту (з 2008 роком включно), випереджаючи Ки тай та США, однак у 2010 році посіла лише 3-тє місце. У Німеччині дуже висока квота зовнішньої торгівлі у ВВП. Середній показ-ник у світі зріс з 28 % у 1970 році до 51 % у 2007 році, тоді як у ФРН станом на серпень 2010 року ця квота складала 71,6 %.

ФРН є найважливішим після Росії торго-вельним партнером України, але світова фінан-со во-економічна криза дуже негативно впли-нула на обсяги торговельного обороту: якщо з 2005 року він стрімко зростав із 4,67 млрд дол. США до 10,05 млрд дол. у 2008 році, то у 2009 році – зменшився до 5,8 млрд дол. За да-ними Федерального бюро ста тистики, опри-людненими у березні 2011 року, обсяги дво-сторонньої торгівлі між Україною та ФРН у 2010 році досягли 7955,93 млн дол. (експорт до України – 5839,71 млн дол., імпорт – 2116,22 млн дол.). Саль до двосторонньої торгівлі у 2010 році для України залишилося від’ємним і становило 3723,49 млн дол.

Водночас у структурі зовнішньої торгівлі Німеччини Україна посідає незначні місця. Так, у 2010 році вона була 38-ою у списку кра-їн-імпортерів та 50-ою серед експортерів [15].

Негативом для України у торговельно-еко-но мічних відносинах з Німеччиною є традицій-но від’ємне сальдо. До того ж значний обсяг ім порту з Німеччини складають вироби високо-технологічного виробництва, тоді як у структу-рі експорту з України переважає давальницька сировина. В даній ситуації необхідно зосеред-ити увагу на можливостях реструктуризації торгівлі між Ук раїною та Ні меч чиною.

Німеччина посідає друге місце (після Кіпру) за обсягом прямих іноземних інвести-цій (ПІІ) в Україну. За даними Держкомстату


Гуцал С. А.

України, станом на 1 квітня 2011 року Німеч-чина інвестувала в Україну 7153,4 млрд дол. США, що складає 15,7 % загального обсягу ПІІ, залучених в економіку України. Втім, більшу частину цих інвестицій складають ко-шти від приватизації в 2005 році німецькою компанією Mittal Steel Germany GмвH металур-гійного комбінату «Криворіжсталь».

Німецька сторона відзначає наявність зна-чного потенціалу для нарощування німецько-українського співробітництва у торговельно-економічній та інвестиційній сферах, зокрема в енергетиці, сільському господарстві, інфра-структурі, біотехнологіях тощо. Україна має великі промислові центри. Водночас в Україні існує низка проблем, які перешкоджають ефек тивній співпраці. Серед цих проблем ні-мецька сторона відзначає такі: загальна законо-давча нестабільність і ненадійність правової системи; несприятливе інвестиційне середови-ще, відсутність стабільності та прозорості; ін-вестиційний податок 20 %; високий рівень бю-рократії та корупції; проблеми із поверненням ПДВ німецьким експортерам; затримка у пере-говорному процесі щодо підписання Угоди про зону вільної торгівлі, зокрема відсутність суттєвого прогресу в імплементації acquis com-mu nautaire; недосконалість і непрозорість ме-ханізму проведення тендерів; корумпована та усклад нена процедура реєстрації підприємств.

Покращення інвестиційного клімату та приплив іноземного капіталу є важливим фактором економічного зростання. Саме іно-земні інвестиції сприяли успішній трансфор-мації нових членів ЄС. Поки що, за оцінками німецької сторони, в Україні не спостерігаєть-ся прогресу на даному напрямі.

Основним принципом енергетичної полі-тики Німеччини сьогодні є диверсифікація джерел і маршрутів енергопостачання, що по-вністю відповідає загальній енергетичній по-літиці ЄС.

Довідково. У загальному обсязі енерго-споживання ЄС-25 ФРН посідає 1-е місце (20 %). При цьому вона на три чверті покри-ває свої енергетичні потреби за рахунок ім-портерів, і ця залежність має тенденцію до зростання. На сьогодні залежність Німеччини від поставок нафти становить близько 97 %, газу – 83 %, кам’я ного вугілля – 61 %.

Основним і найбільшим постачальником природного газу до Німеччини є Росія – близь ко 37 % загальних обсягів імпорту (се-редній показник по Європі – 25 %), з Норвегії надходить близько 30 %, Нідерландів – близько 23 %. При цьому 80 % газу з Росії транс пор тується до ФРН через Україну.

За словами єврокомісара з питань енерге-тики Г. Оттінгера під час його виступу на між-народній конференції «Енергетична безпека в Чорноморському басейні: роль багатосторон-ньої співпраці» в Одесі 27 липня 2010 року, в ЄС наразі існує два ключових енергетичних проекти: «Набукко» та модернізація українсь-кої газотранспортної системи (ГТС).

Надійна робота української ГТС має для Євросоюзу стратегічне значення, а інтеграція енергетичного ринку України до європейсько-го є важливим спільним пріоритетом. Цент-раль ною проблемою є необхідність негайної реалізації домовленостей, досягнутих за ре-зультатами спільної міжнародної інвестицій-ної конференції ЄС – Україна з питань модер-нізації ГТС України, що відбулась 23 березня 2009 року в Брюсселі.

Український уряд підтримує ідею створен-ня тристороннього газотранспортного кон-сорціуму за участі ЄС, України та Росії. Основною його перевагою є зведення всіх задіяних сторін – транзитних країн, виробни-ків і споживачів енергоносіїв та модернізато-рів. Водночас деякі експерти відзначають іс-нування значних проблем для реалізації даної ідеї. Так, за неофіційною інформацією, ідея тристороннього газо транспортного консор-ціуму сьогодні майже не знаходить підтрим-ки німецьких компаній. Важливим у даному питанні є той факт, що в ЄС дієвими суб’єк-тами у цій сфері виступають не держави, а підприємства, що пра цюють в енергетичній сфері. Німецькі компанії не отримували жод-них конкретних пропозицій з українського боку щодо створення подібного консорціуму. Через це проект так і залишається на рівні політичних декларацій.

У цьому контексті позитивним є збіг по-зицій певних політичних кіл Німеччини (за-гальна офіційна позиція поки не напрацьова-на) та України щодо проекту «Південного потоку». Серед німецьких експертів поширена думка про те, що він є передусім політичним наміром, а не економічно обґрунтованим про-ектом. Зокрема таку аргументацію активно використовує Й. Фішер, консультант концер-ну RWE, що є головним представником ні-мецького бізнесу у проекті «Набукко».

Німеччина вже давно висловлює свою зацікавленість щодо проектів у галузі біо-енергетики в Україні. За підсумками Ук-раїнсько-німецького форуму з біоенергетики, що відбувся 12 червня 2010 року, готується до реалізації низка проектів та прямі переговори з інвесторами і фінансовими установами ФРН. Пріоритетними напрямами розвитку біоенер-гетики в Україні визначено використання як



енергоресурсу біомаси та аграрних відходів, спалення та гранулювання деревних відходів та біогазу. Одна з основних перешкод для реалізації цих проектів – проблема законодав-чого забезпечення. Представники німецької сторони наголошують, що закон про «зелений тариф», ухвалений нещодавно в Україні, пра-цює, а закон про біопаливо – недосконалий і практично недієвий.

Висновки

Стан двостороннього співробітництва Ук-раї ни та Німеччини можна охарактеризувати як незадовільний. На дану ситуацію безпосе-редньо впливає низка зовнішньо- та внутріш-ньополітичних факторів. Сьогодні го лов на увага ФРН зосереджена на подоланні числен-них проблем всередині ЄС, пов’язаних насам-перед із необхідністю пошуку шляхів виходу з важкої економічної та фінансової кризи, зо-крема кризи єврозони. Несприят ли вою є та-кож політична ситуація в самій Німеччині, де правляча коаліція стрімко втрачає позиції насамперед через непопулярність антикризо-вих заходів серед опозиції та населення. Однак чи не найбільший вплив на двосторонні від-носини має факт особливих відносин Німеч-чини з Росією. Через це ФРН уникає будь-якої можливості перетворення «українсь кого пи-тання» на фактор суперництва із Росією. Даний чинник, а також зростан ня в Німеччині та ЄС «втоми від розширення» спричиняють небажання Берліна надати Києву чітку пер-спективу членства в ЄС.

Втрата активності у політичному діалозі між Україною та ФРН може бути компенсо-

вана інтенсифікацією безпекового співробіт-ництва між сторонами та з ЄС. Німеччина постійно підкреслює ключову роль України для безпеки Європи, зокрема надає важливого значення участі Києва у процесі врегулювання Придністровського конфлікту.

Німеччина очікує від України чіткого ба-чення, а головне конкретних цілеспрямова-них дій на шляху модернізації держави та економічної інтеграції з ЄС. У цій ситуації Україні доцільно перейти від стратегії «мо-рального тиску» щодо надання перспектив членства в ЄС до системного впровадження економічних реформ. Німеччина зацікавлена в українському ринку, який має для неї зна-чний потенціал і робить вагомий внесок в економічну інтеграцію України з ЄС. Важ-ливим пріоритетом для ФРН є також модер-нізація української газотранспортної систе-ми. При цьому слабка зацікавленість німець-ких компаній у створенні тристороннього консорціуму з її управління пояснюється відсутністю чітких бізнес-пропозицій з укра-їнського боку, що своєю чергою зумовлене роллю держави як монополіста в енергетич-ному секторі та непрозорим законодавством України.

Таким чином, з метою активізації та інтен-сифікації двосторонніх відносин з Німеччиною Україні необхідно зосередити зусилля на роз-робці комплексної стратегії щодо подальшої співпраці з ФРН, зосередившись на трьох ключових напрямах: 1) активізація та посилен-ня політичного та безпекового діалогу; 2) по-дальша розбудова та оптимізація торго вель но-економічного та інвестиційного співробітницт-ва; 3) співпраця в енергетичній сфері.

Список використаних джерел1. Gemeinsam für Deutschland – mit Mut und Menschlichkeit. Koalitionsvertrag zwischen CDU, CSU, SPD.

11.11.2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cducsu.de/upload/koavertrag0509.pdf2. Gotkowska, J. Germany and the Eastern Partnership. 2010-06-18 / Justyna Gotkowska [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://www.easternpartnership.org/publication/politics/2010-06-18/germany-and-eastern-partnership

3. Nelles, R. Warum Merkel trotzdem Kanzlerin bleibt / Roland Nelles // Der Spiegel. – 2011. – 27.03 [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.spiegel.de/politik/deutschland/0,1518,753452,00.html

4. Regierungserklärung durch die Bundeskanzlerin Angela Merkel zur Europapolitik : Stenografischer Bericht / Deutscher Bundestag, 35. Sitzung. – Berlin, 11. Mai 2006.

5. Rinke, A. Die EU-Kanzlerin. Angela Merkel überträgt ihren Regierungsstil auf die europäische Ebene / Andreas Rinke // Internationale Politik Online. – 2011. – Januar 21 [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу : http://www.internationalepolitik.de/2011/01/21/die-eu-kanzlerin/

6. Schlieben, M. Europas gestürzte Königin / Michael Schlieben // Zeit-online. – 2011. – 21.07 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zeit.de/politik/deutschland/2011-07/eu-merkel-krise

7. Unbeliebt, unbeliebter, Merkel // Focus-online. – 2011. – 20.07 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.focus.de/politik/deutschland/waehlergunst-unbeliebt-unbeliebter-merkel_aid_647611.html

8. Wachstum. Bildung. Zusammenhalt : Der Koalitionsvertrag zwischen CDU, CSU und FDP [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cdu.de/portal2009/29145.htm


Гуцал С. А.

9. Wir haben die Kraft : Regierungsprogramm 2009–2013 (CDU/CSU) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kas.de/upload/ACDP/CDU/Programme_Bundestag/2009-2013_Regierungsp rog-ramm_Wir-haben-die-Kraft_Gemeinsam-fuer-unser-Land.pdf

10. Германия. Вызовы XXI века / под ред. В. Б. Белова. – М. : Весь мир, 2009. –788 c.11. Гетьманчук, А. Компенсация за Меркель / А. Гетьманчук // Главред. – 2006. – 28 февр.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.glavred.info/archive/2006/02/28/180043-2.html12. Кривонос, Р. А. Німеччина у структурі європейського співробітництва : дис… канд. політ. наук :

23.00.04 / Р. А. Кривонос ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 213 арк.13. Павлов, Н. Германия : quo vadis? / Н. Павлов // МЭМО. – 2006. – № 3. – С. 31–40.14. Старостенко, Г. В. Українсько-німецькі відносини : політичний та безпековий виміри співробіт-

ництва : дис. … канд. політ. наук : 23.00.04 / Г. В. Старостенко ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Ін-тут міжнар. відносин. – К., 2004. – 207 арк.

15. Федеральне відомство статистики Німеччини [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.destatis.de/jetspeed/portal/cms/Sites/destatis/Internet/DE/Content/Publikationen/Fach veroef fen-tlichungen/Aussenhandel/Gesamtentwicklung/ZusammenfassendeUebersichtenJvorlaeufig2070100108004, property=file.pdf

16. Яворська, Г. Німеччина як перша скрипка в європейській політиці : Мелодія для України / Г. Яворська // Дзеркало тижня. – 2009. – № 48. – 12 груд. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dt.ua/articles/58727



Впродовж останнього десятиліття українсь-ко-ін дійські відносини активно розвивалися, проте простежити в них загальну логіку, що відображала б інтереси та зовнішньополітичну стратегію України, складно. Зовнішня політи-ка України протягом тривалого часу демон-струє щодо Індії певну непослідовність, де-кларуючи зацікавленість у партнерстві, але утримуючись від активних політичних кон-тактів на високому та найвищому рівнях. Декларування як пріоритетних у нинішньому зовнішньополітичному курсі України намірів активізувати його азійський напрям і посили-ти співробітництво з новими центрами зрос-тання закономірно має передбачати погли-блення зв’язків із Республікою Індія. Адже вона одночасно є одним із лідерів азійської системи міжнародних відносин та економікою, що є чинником післякризової стабілізації сві-тової економіки. Формування нової якості українсько-індійсь ких відносин вимагає вра-хування проблем, що ускладнюють розвиток дво сторонньої співпраці та можливих підходів до їх вирішення. З огляду на це актуальним є узагальнення проблем і перспектив розвитку українсько-індійських відносин.

Тематика сучасних українсько-індійських відносин через їх тісний зв’язок із поточною зовнішньою політикою України більшою мі-рою є предметом поточної політичної аналіти-ки, ніж ґрунтовних наукових досліджень.

В українських політичних дослідженнях відносини України та Індії розглядаються оглядово в контексті загального аналізу зо-внішньої політики України або Індії. Зокрема це стосується праць О. Борділовської [1], О. Лукаш [2], П. Ігнатьєва [3], публікацій На-ціо нального інституту стратегічних дослід-жень [4-5]. Аналіз перших років формування українсько-індійських відносин здійснено у

статті Л. Давидович [6]. Ця ж дослідниця за-хистила дисертацію з проблем (питань) полі-тики Індії на пострадянському просторі [7], де відносинам з Україною присвячено частину розділу щодо відносин Індії з колишніми ра-дянськими республіками Східної Європи, Балтії та Кавказу. Слід відзначити, що вказані праці здебільшого не виокремлюють проблем, що перешкоджають повнішій реалізації мож-ливостей двосторонньої співпраці та не окрес-люють кола можливих пріоритетів політики України у відносинах з Індією.

В індійській політичній науці українсько-індійські відносини розглядаються виключно в загальному контексті політики Індії на по-страдянському просторі, домінантою якої є відносини з Росією та державами Центральної Азії. Взаємодія з Україною не є самостійним предметом вивчення індійських науковців.

Дана стаття – це спроба розгляду пробле-матики українсько-індійських відносин, що має на меті:

охарактеризувати загальний стан ук ра – їнсь-ко-індійських відносин на сучасному етапі;

визначити основні перешкоди співробіт- –ництва;

запропонувати можливі пріоритетні на- –прями розвитку співпраці.

Українсько-індійські відносини в цілому оформилися протягом 1990-х років, коли Україна декларувала геостратегічні та геоеко-номічні інтереси щодо Індії при загалом неви-сокому рівні економічної співпраці з цією країною. Поштовхом до поглиблення такого співробітництва став візит Президента Ук раї-ни до Індії у 2002 році, після якого товарообіг став стрімко зростати. Під час візиту Індію було визначено одним зі стратегічних партне-рів України, втім надалі ця теза не була напо-внена відповідним змістом. Характер розвитку

УДК 327”71”:341.7

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИУКРАЇНСЬКО-ІНДІЙСЬКИХ ВІДНОСИН

Кобзаренко Андрій Миколайович,Кобзаренко Андрій Миколайович,кандидат політичних науккандидат політичних наук

Розглянуто основні тенденції розвитку відносин України та Республіки Індія остан-німи роками, визначено проблеми, що перешкоджають динамічнішому розвитку дво-сторонньої співпраці, та запропоновано можливі шляхи її інтенсифікації.

Ключові слова: зовнішня політика України, Республіка Індія, українсько-індійські відносини.


Кобзаренко А. М.

двосторонніх відносин у 2005–2010 рр. свідчив про пріоритетність для Києва їхньої економіч-ної складової, на відміну від малоактивних політичних і гуманітарних зв’язків. Водночас діючі тоді Президент та уряд України задекла-рували інтерес до поглиблення українсько-індійського співробітництва у політичній, культурній, торговельно-економічній, науко-вій та військово-технічній сферах [8] і зробили кілька підготовчих кроків у цьому напрямі.

На сучасному етапі в українсько-індійських відносинах має місце виражений дисбаланс. Двостороння торгово-економічна співпраця активно розвивається, водночас роль держав-ного планування та державних підприємств у цьому є незначною. На противагу інтенсивній торгівлі українсько-індійські політичні взаємо-дії мають спорадичний характер, незважаючи на активне посилення позицій Індії у світовій політиці. В гуманітарній сфері співробітництво також є обмеженим, попри значні можливості у науковій та освітній сферах.

Взаємодії у політичній сфері

Протягом тривалого часу політичні відно-сини між Україною та Індією залишалися на мінімальному рівні, необхідному для задово-лення економічних інтересів. Востаннє візит Президента України до Делі відбувся ще у 2002 році, а індійського президента до Києва – у 2005 році. Останній візит не мав істотного впливу на розвиток двосторонніх відносин, оскільки президент Індії за повноваженнями є лише номінальним главою держави. Біль шість ініціатив, задекларованих під час візиту 2005 року, залишилася нереалізованою. Пе-реду сім це стосується амбітної цілі збільшення двостороннього товарообігу до 5 млрд дол. до 2010 року та намірів інтенсифікувати співпра-цю в космічній галузі та у сфері науки і техно-логій. Про зниження рівня українсько-ін дійсь-ких політичних відносин у 2005–2009 роках свідчить також те, що Пре зи дент України не ско ристався запрошенням здійснити візит до Делі. Своєю чергою прем’єр-міністр Індії та кож не скористався запрошенням Києва.

Протягом тривалого часу українсько-ін-дійсь кі контакти на офіційному рівні пере-важно здійснювалися на рівні політичних консультацій МЗС і зустрічей Міжурядової комісії з торговельного, економічного, науко-вого, технічного, промислового і культурного співробітництва, що є недостатнім для форму-вання партнерських відносин. Обмеженість політичних відносин з Індією знижує конку-рентоспроможність українських підприємств на індійському ринку і стримує розвиток

економічної співпраці. Зважаючи на велику роль особистих контактів у політичній куль-турі Індії та орієнтацію її ділових кіл на спів-робітництво з партнерами з держав, з якими Делі активно взаємодіє у політичній сфері, ключовим кроком до активізації двосторонніх взаємовідносин має стати візит Президента України до Індії. Це потребуватиме розши-рення механізмів взаємодії, підвищення рівня діючих механізмів або формування нових структур високого рівня. Розвиток політично-го діалогу між Україною та Індією є головною передумовою партнерства і гарантією погли-блення економічної співпраці.

Метою поглиблення українсько-індійської взаємодії у політичній сфері й водночас засо-бом зміцнення передумов ефективної еконо-мічної співпраці може стати формування партнерського характеру взаємин і повернен-ня до риторики особливих відносин між двома державами. Термін «стратегічне партнерство», використаний у 2002 році, неадекватний су-часним реаліям зовнішньої політики України, тому в рамках перегляду азійської політики доцільно говорити про важливість відносин з Індією з огляду на визнання її особливої ролі як одного з головних центрів зростання світо-вої економіки, лідерів регіону та світу, «дер-жави майбутнього».

Головною передумовою формування осо-бливого характеру відносин закономірно може стати визнання Україною амбіцій Індії на міжнародній арені, зокрема підтримки на най-вищому рівні кандидатури цієї держави як можливого нового постійного члена РБ ООН, декларування інтересу до двосторонньої спів-праці у сферах, які Делі вважає для себе стра-тегічними і на які донедавна поширювалися міжнародні обмеження, пов’язані з проведен-ням нею ядерних випробувань у 1998 році (військово-технічній, ракетно-космічній, атомній енергетиці). Важливим кроком у роз-витку відносин може стати певне визнання Україною виваженої політики Індії як «відпо-відальної ядерної держави», попри її рішення не приєднуватися до Договору про нерозпо-всюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).

Торгово-економічна співпраця

Підґрунтям розвитку політичного діалогу між Києвом та Делі є взаємовигідна економіч-на співпраця, яка водночас є й основним напо-вненням двосторонніх відносин. Головний акцент Україна традиційно робить на збіль-шенні обсягів експорту до Індії, що загалом вдається досягти. Разом з тим в українсько-індійській торгівлі є кілька проблем, через які



український експорт є вразливим до змін між-народного середовища. Обсяги двостороннього товарообігу у 2004–2010 роках збільшилися втричі, у середньому щорічно зростаючи на 15–20 % і досягнувши у 2010 році рекордного рівня 2,1 млрд дол. При цьому традиційно збе-рігається значне позитивне сальдо на користь Ук раїни (в 2010 році досягло 745 млн дол.).

Обсяги торгівлі товарами з Індією за під-сумками 2010 року посідають друге місце в структурі торгівлі України з державами Азії, поступаючись лише торгівлі з Китаєм. Водно-час український експорт до Індії за підсумками 2010 року дещо перевищує експорт до Китаю, що зробило першу найбільшим експортним ринком України в регіоні за підсумками року. Індія є єдиним крупним українським партне-ром в Азії, торгівля з яким має позитивне саль до (у торгівлі з Китаєм, Японією та Пів-ден ною Кореєю імпорт традиційно у рази пе-ревищує за обсягами експорт). Додатковою перевагою Індії для українського експорту є те, що порівняно з іншими азійськими ринка-ми тут він меншою мірою потерпає від коли-вань попиту.

Світова фінансово-економічна криза зна-чною мірою має позитивний вплив на розви-ток економічної співпраці між Україною та Індією, головними причинами чого є збере-ження економікою останньої значного рівня стабільності, збільшення її урядом фінансу-вання програм модернізації інфраструктурних галузей і збройних сил та переорієнтація на індійський ринок низки українських експор-терів. Разом з тим збереження окремих виявів світової кризи має ризики для економічної співпраці. Головною передумовою вразливос-ті до цих ризиків двосторонньої торгівлі і, що принципово, українського експорту є незба-лансована структура торгівлі й невисокий рі-вень диверсифікації товарної структури, що робить її вразливою до коливань попиту, між-народної кон’юнктури, фінансового становища найбільших експортерів та імпортерів, окре-мих рішень урядів держав.

Характерною рисою економічної співпраці України та Індії є відносно незначне місце виробничо-інвестиційної кооперації. Всупереч загальносвітовим тенденціям у структурі дво-сторонньої торгівлі переважають постачання сировини й готової продукції. Втім, існують кілька прикладів співробітництва українських та індійських компаній, що передбачає інвес-тування коштів та технологій, створення спільного виробництва та передачу технологій (збирання в Україні вантажівок та автобусів з індійських комплектуючих, постачання паро-вих та гідравлічних турбін для індійських

електростанцій, розробка та передання Індії технології виробництва залізничних коліс). Об’єктивним підґрунтям обмеженості вироб-ни чо-інвестиційної кооперації є структура українського експорту, проте істотний вплив має і диспропорція участі приватного та дер-жавного секторів в економічній співпраці.

Головною рушійною силою стрімкого зростання українсько-індійської торгівлі у 2004–2010 рр. став український приватний сектор, що впевнено почувався на індійському ринку. Участь державних підприємств зали-шалася незначною попри те, що в індійській економіці позиції держави дуже сильні, а най-перспективнішими галузями для виробничої кооперації є саме ті, в яких переважають дер-жавні підприємства – авіаційна, космічна, війсь ково-тех нічна. Позитивні зрушення у військово-тех нічній сфері почалися у зв’язку з укладенням у 2009 році міністерством обо-рони Індії та дер жавною компанією «Спец-тех ноекспорт» конт ракту на модернізацію літаків Ан-32. Конт ракт передбачає виконан-ня робіт як в Ук раї ні, так і в Індії.

Перевагами виробничої кооперації є прив’язка до великого індійського ринку, можливість виходу з готовою продукцією на ринки інших азійських держав, наявність в Індії достатньо розвиненої інфраструктури та кваліфікованої робочої сили, активна участь індійського уряду в економіці країни. Для України в контексті промислової кооперації найбільший інтерес можуть становити такі галузі індійської економіки, як електроенерге-тика, військово-технічна сфера, авіаційна га-лузь, ракетобудування та освоєння космосу, розвиток транспортної інфраструктури, мо-дернізація металургійних комбінатів. Значні перспективи можуть мати проекти, пов’язані з розміщенням в Індії потужностей спільного виробництва. Найбільші можливості для цього є в авіабудуванні: українські підпри-ємства вже опосередковано залучені до ро-сійсь ко-індійської співпраці, обговорюються можливості розміщення в Індії виробництва Ан-148, а також розробки російсько-індійсь-ко го військово-транспортного літака.

Істотним поштовхом для розвитку вироб-ничої кооперації між Україною та Індією може стати збільшення обсягу індійських інвести-цій в українську економіку. Індія є великим міжнародним інвестором. За останні де-сять років індійські компанії інвестували за кордоном близько 75 млрд дол. Окремі індій-ські компанії вже висловлювали інтерес до інвестування у фармацевтичну галузь, авто-мобілебудування, видобуток вугілля, будівни-цтво автомобільних доріг та мостів, участі


Кобзаренко А. М.

у приватизації окремих промислових підпри-ємств в Україні. Об’єктивною перешкодою для залучення в Україну індійських інвести-цій є малосприятливий інвестиційний клімат та протидія українських корпорацій у галу-зях, що становлять інтерес для індійських компаній. Останні переважно схильні до портфельних інвестицій, що може виявитися проблематичним з огляду на особливості фондового ринку України. Можливими шля-хами роз в’я зан ня цих проблем можуть бути дер жавне гарантування індійських інвести-цій, сприяння створенню індійськими компа-ніями нових виробництв в Україні, залучення українських компаній до співробітництва з ін дійськими інвесторами.

Співпраця у гуманітарній сфері

У безпосередньому зв’язку з розвитком ви-робничої кооперації та залученням до України індійських інвестицій перебуває співпраця у сфері науки та технологій. Українська держава володіє значним науковим потенціалом у сфе-рах, до яких виявляє активний інтерес Індія (освоєння космосу, ракетобудування, низка галузей машинобудування, матеріалознавство, електрозварювання тощо). Своєю чергою Індія здійснює значні інвестиції в наукові розробки, має потужну ма те ріально-технічну базу про-ведення наукових досліджень і широке поле для застосування наукових розробок. На даний момент дві країни вже співпрацюють в окре-мих галузях наукових досліджень, проте це не має помітного впливу на розвиток еконо-мічної взаємодії. Існують окремі перешкоди, пов’язані із загальним обережним ставленням українських науково-виробничих центрів до передачі технологій, а також з міжнародними обмеженнями, пов’язаними із реалізацією Індією військової ядерної програми. Втім, остання перешкода поступово втрачає свою актуальність із покращенням міжнародного іміджу Індії та зближенням її зі США.

Перспективним для України є розширення спільних наукових досліджень з Індією та встановлення зв’язку між такими досліджен-нями та реалізацією спільних виробничо-інвестиційних проектів. Це можна реалізувати у галузях, що становлять інтерес для Індії, активно фінансуються в цій державі, і в яких Україна має технологічні переваги – розробка бронетехніки та авіації, авіаційних двигунів, ракетно-космічна галузь, розвідка корисних копалин. Важливою передумовою поглиблен-ня співпраці у сфері науки і технологій є укладання угоди про захист інтелектуальної власності.

Ще одним напрямом українсько-індійсь-кого співробітництва в гуманітарній сфері є навчання в Україні індійських студентів. В Ін-дії існує значний інтерес до української освіти. Потенціал взаємодії в освітній сфері є зна-чним, зважаючи на демографічні характерис-тики індійського суспільства. Водночас шир-шому використанню цього потенціалу пере-шкоджають слабка адаптованість української системи освіти до світових стандартів, а також, опосередковано, невирішеність питання з під-писанням українсько-індійської угоди про реадмісію. Попри актуальність цього питання для України, слід визнати, що укладання такої угоди в найближчій перспективі є малоймо-вірним, що пов’язано зі складністю проблеми міграції для Індії.

Необхідною передумовою формування позитивного іміджу України в Індії, підви-щення конкурентоспроможності на індійсько-му ринку українських підприємств і запобі-гання упередженому висвітленню подій в Україні в індійських ЗМІ є посилення україн-ської інформаційної присутності в Індії. Ситуація в Україні та кроки нашої держави на зовнішньополітичній арені часто негативно висвітлюються в індійських ЗМІ, це переваж-но пов’язано з тим, що інформація про Україну надходить до них опосередковано. Вирішенням проблеми може стати поглиблення співпраці між українськими та індійськими інформацій-ними агенціями й телерадіокомпаніями.

Важливим елементом зміцнення позитив-ного іміджу України в Індії є формування сприятливого експертного середовища. Через традицію зв’язку між органами державної влади, аналітичними центрами та ЗМІ позиція експертного середовища має істотний вплив на прийняття політичних рішень керівництвом Індії. З огляду на це Київ зацікавлений у по-силенні прямих зв’язків між українськими й індійськими аналітичними центрами та дер-жавній підтримці взаємодії спільнот експертів з питань політики, безпеки, економіки тощо.

Висновки

Сучасний стан українсько-індійських від-носин можна охарактеризувати як невизна-ченість – загальна логіка змін в українській зовнішній політиці передбачає перегляд від-носин з Індією в бік підвищення їхньої ваги та інтенсифікації співпраці. Про це свідчать від-повідні заяви, проте істотних практичних кроків у цьому напрямі Україною за останні півтора року зроблено не було. У зв’язку з цим нагальним завданням української зовнішньої політики є відновлення політичного діалогу



на найвищому рівні. Для розширення співро-бітництва з Республікою Індія українській політичній еліті необхідно сформувати бачен-ня цієї держави як однієї з провідних сил в Азії та світі. Реалізація моделі партнерства дозволить Україні повною мірою використати переваги відносин з Індією як потужним грав-цем світової політики, який із вірогідним розширенням Шанхайської організації спів-робітництва (ШОС) у 2012 році може стати істотно ближчим до України, одним із най-більших світових ринків та помітним міжна-родним інвестором.

На сучасному етапі головними проблемами, що ускладнюють розвиток українсько-ін дійсь-кої співпраці, є слабкість політичного діалогу, передусім відсутність контактів на високому та найвищому рівнях; незбалансованість товарної структури торгівлі (зокрема мала частка в ній високотехнологічної продукції та її залежність від 3-4 товарних груп); незначні масштаби виробничо-інвестиційної кооперації; недостат-ній рівень взаємодії в науковій та освітній сферах, зумовлений нерозвиненістю відповід-ної договірно-правової бази.

Загалом проблеми українсько-індійського співробітництва свідчать про відсутність в

ук раїнській зовнішній політиці бачення Індії як потужного та перспективного партнера. Для Індії Україна становить інтерес лише в окремих сферах, тому очікувати від її полі-тичного керівництва спроб підвищення рівня відносин недоцільно. Натомість економічним і політичним інтересам України відповідає активніша позиція, що передбачає: державну підтримку розширення української присут-ності на індійському ринку, передусім у фор-мі стимулювання виробничо-інвести цій ної кооперації; запровадження елементів плану-вання розвитку економічної співпраці; заохо-чення інвестування індійськими компаніями в економіку України; розширення договірної бази, зокрема у сфері захисту інтелектуальної власності, військово-технічній сфері, сфері науки і техніки, освіти; співпрацю в інформа-ційній сфері.

З огляду на еволюцію українсько-індійсь-ких відносин предмет дослідження постійно набуває нової якості, що, відповідно, потребує осмислення та політологічного вивчення. Зокрема у разі відновлення двостороннього політичного діалогу високого рівня низка ак-центів, зроблених у даній статті, потребувати-муть подальшого розвитку.


1. Борділовська, О. А. Зовнішня політика Республіки Індія у постбіполярний період (1991–2008) : монографія / О. А. Борділовська. – К. : Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2008. – 248 с.

2. Лукаш, О. І. АТР сьогодні : погляд з Києва / О. І. Лукаш, В. В. Седнів // Політика і час. – 1994. – № 8. – С.47–53.

3. Ігнатьєв, П. М. Індія на шляху до лідерства в Південній Азії / П. М. Ігнатьєв. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2006. – 504 с.

4. Гончарук, А. З. Пріоритетні питання політики України щодо країн Азії : аналіт. доп. / А. З. Гончарук, О. А. Микал, А. М. Кобзаренко. – К. : НІСД, 2011. – 46 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://niss.gov.ua/content/articles/files/pyt_Azya-dbec8.pdf

5. Україна в 2010 році : щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку : монографія / за заг. ред. А. В. Єрмолаєва. – К. : НІСД, 2010. – 528 с.

6. Давидович, Л. Я. Індо-українські відносини після розпаду Радянського Союзу / Л. Я. Давидович // Гілея : науковий вісник. – 2009. – Вип. 21. – С. 320–332.

7. Давидович, Л. Я. Політика Республіки Індія щодо країн пострадянського простору (1991–2004 рр.) : автореф. дис. … канд. політ. наук : 23.00.04 / Людмила Ярославівна Давидович ; Київ. нац. ун-т ім. Та ра-са Шев ченка. – К., 2011. – 21 с.

8. Вітання Президента України Віктора Януковича Президенту Республіки Індія пані Пратібсі Девісінгх Патіл з нагоди національного свята // Офіційне Інтернет-представництво Президента України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/news/19177.html


Бабінова О. О.

Проблема регіоналізації на сучасному етапі державного будівництва в Україні стоїть до-сить гостро. Світова практика доводить, що ефективніший соціально-економічний розви-ток держави досягається шляхом децентралі-зації влади та більшої самостійності регіонів із чітким урахуванням їхньої специфіки та від-мінностей. Враховуючи прагнення України стати повноправним партнером Європейського Союзу, логічно, що відповідні трансформацій-ні процеси у нашій державі мають відбуватися на основі досвіду членів ЄС. У цьому контексті необхідне вивчення не тільки позитивних ас-пектів даного досвіду, а й перешкод і проблем, з якими стикалися країни Євросоюзу при по-будові систем регіонального управління.

Як справедливо наголошують вітчизняні фахівці, «стратегічна важливість регіонально-го фактору в політиці Європейського Союзу зумовлена комплексом обставин, зокрема по-літикою розширення ЄС на Схід. Існує також об’єктивна необхідність урахувати розвиток регіональної політики ЄС у контексті таких двох взаємопов’язаних світових явищ, як ін-тенсивного об’єднання світової економіки… та розширення зони впливу Європейського Союзу» [3, с. 30].

Питанням європейського досвіду регіона-лізації присвячена значна кількість праць ві-домих зарубіжних практиків та вчених: М. Кеттінга, Дж. Келласа, Е. Кіршнера, Н. Ко-га на, С. Тарроу, Л. Хуглі та інших.

Серед вітчизняних дослідників європей-ський досвід регіоналізації вивчали Є. Кіш, М. Лен дьел, С. Максименко, І. Студенніков та інші.

У монографії НІСД під назвою «Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети» окремий параграф присвячений світовому досвіду формування

та реалізації державної регіональної політики. Її автори зокрема зазначають: «Європейський вибір України зумовлює новий підхід до формування цілей, пріоритетів та механізмів реалізації регіональної політики та регіональ-ного розвитку» [1, с. 40].

В. Ю. Карецман наголошував на необхід-ності впровадження регіональної політики України саме на основі європейського досві-ду, надавши огляд основних напрямів та етапів регіональної політики ЄС. Зокрема він відзначав, що «сьогоднішня регіональна по-літика Європейського Союзу є скоординова-ною на загальноєвропейському, національно-му і регіональному рівнях. Вона спрямована на досягнення таких цілей: зміцнення еконо-мічної та соціальної єдності ЄС; довгостроко-вий розвиток; збалансована конкурентоспро-можність європейської території» [2, с. 153].

Значна кількість праць, у яких розглядаєть-ся європейський досвід регіоналізації, присвя-чена позитивним аспектам становлення регіо-нального управління в країнах ЄС. Водночас слід відзначити: більшість із розвинених країн Європи, що мають ефективну систему регіо-нального управління, у процесі її становлення мали суттєві проблеми та перешкоди. Саме їх вивчення та врахування, на нашу думку, по-требує детальнішої уваги науковців.

Отже, метою даної статті є дослідження процесів регіоналізації в окремих країнах Європи та визначення основних проблем на цьому шляху.

Процеси регіоналізації та утвердження регіонального урядування у більшості країн Західної Європи почалися лише у 1970–80-х роках. У 1970-х розпочалось створення серед-нього рівня управління у таких європейських країнах як Іспанія, Італія, Франція та Бельгія. Ці перетворення мали багато спільних рис,

УДК 332.14

РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ КРАЇН ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ: ДОСВІД СТАНОВЛЕННЯ

Бабінова Олена Олегівна,Бабінова Олена Олегівна,кандидат наук з державного управліннякандидат наук з державного управління

Розглянуто формування та становлення політики регіоналізації у Європейському Союзі. Проаналізовано основні напрями, шляхи та проблеми її реалізації, а також досвід окремих країн ЄС щодо створення регіонального рівня управління та регіональ-них органів влади.

Ключові слова: регіональна політика, регіональний розвиток, регіоналізація, регі-ональне управління, політика Європейського Союзу.



що дало можливість говорити про «західно-європейський досвід регіоналізації» [8, с. 19]. У всіх цих країнах процес розподілу на регіо-ни з наданням їм більшої самостійності відбу-вався на вимогу громадськості. При цьому він був значно повільніший, ніж розраховували його прибічники – це був достатньо тривалий шлях змін та адаптації до них.

Науковці виділяють чотири основні домі-нанти, притаманні процесу регіоналізації у Західній Європі того часу: 1) підвищення со-ціальної орієнтації та спрямованості в діяль-ності органів державного управління; 2) зміц-нення демократичної легітимності регіональ-ного та місцевого управління; 3) збільшення можливостей розвитку, зокрема культурного та національного, окремих територій, більша захищеність їхнього населення, в тому числі національних меншин; 4) збільшення можли-востей регулювання розвитку регіональної економіки [8; 10].

Суттєвим кроком на шляху підвищення ролі регіонів, розвитку процесів регіоналізації в цілому у Західній Європі стала Мааст рихтсь-ка угода, яка закріпила правові норми Євро-пейсь кого Союзу у сфері регіоналізації та принцип субсидіарності.

Значна роль у європейському регіонально-му розвитку належить Комітету Регіонів та Асамблеї європейських регіонів. Асамблея по-чала функціонувати у середині 1980-х як ор-ганізація, що лобіювала інтереси регіонів Західної Європи, які вимагали інституціоналі-зованого доступу до процесів прийняття рі-шень у Європейському Союзі. На відміну від Комітету Регіонів Європейського Союзу, вона була неурядовою організацією й у такій спосіб об’єднала значну кількість регіонів всього суб-континенту і стала важливою сполучною лан-кою між ними.

Метою регіональної політики ЄС є як всео-хоплюючий сталий економічний розвиток ре-гіонів, так і зміцнення місцевої та регіональної демократії. Варто відзначити, що посткомуніс-тичні країни Європи на шляху до ЄС проходи-ли не тільки економічний, а й демократичний «тест». Необхідною умовою їхнього вступу до Євросоюзу було реформування системи дер-жавного управління у напрямі більшої демо-кратії й надання більшої свободи регіонам і територіальним громадам. Реорга ні зація мала відбутися на всіх рівнях управління: централь-ному, регіональному та місцевому. Так Євро-пейський Союз сприяв економічним та інсти-туціональним реформам у цих країнах.

Значна роль у регіональній політиці ЄС відводиться транскордонному співробітни-цтву. Воно стало основою підвищеної актив-

ності західноєвропейських регіонів у співпраці з прикордонними регіонами Східної Європи.

Процеси регіоналізації, розпочавшись у 1970-х, були успішно реалізовані протягом на-ступних 20 років. У результаті більшість тери-торії Західної Європи була поділена на чітко визначені регіони. Регіоналізація стала осно-вним політичним питанням в Іспанії, Франції, Італії та Бельгії, які першими серед європей-ських країн розпочали процеси створення се-реднього (проміжного) рівня управління.

Процеси регіоналізації закріпили такі по-няття як «територіальний менеджмент» і «регіональне самоуправління» [1, c. 172]. Для забезпечення та підтримки цих процесів було створено Фонд європейського регіонального розвитку, який об’єднав зусилля Соціального та Сільськогосподарського фондів. Дорадчі ор гани ЄС, такі як Консультативна Рада регіо-нальних та місцевих влад й Асамблея євро-пейських регіонів, сприяли розвитку та впро-вадженню регіональної політики та збільшен-ню можливостей регіонів.

Коли у Франції, Італії, Іспанії та деяких інших країнах розпочалися процеси регіоналі-зації, вважалося, що розділення на регіони і створення регіонального рівня управління – справа тільки великих за розмірами країн. Але відповідні зміни зачепили й менші країни, наприклад Нідерланди. Стало зрозумілим, що децентралізація державного управління – ви-мога часу. Відповідні реформи відбулися у скан динавських країнах, Португалії та Греції, які також запровадили регіональний рівень управління [5].

З усіх великих країн Європи тільки Велика Британія відмовилась від реформування своєї системи державного управління у бік регіона-лізації. Втім, певна частина населення її окре-мих регіонів, зокрема Уельсу та Шотландії, вимагала таких реформ. Наприкінці 1970-х навіть був проведений відповідний референ-дум, який, однак, залишив існуючий стан ре-чей [6]. Зміни системи державного управління у Великій Британії розпочалися лише напри-кінці 1990-х. Процес відбувався під гаслом не децентралізації, як було в більшості інших країн, а демократизації. Отже, у Великій Бри-танії таки був створений регіональний рівень управління, зокрема регіональні асамблеї в Уельсі та Шотландії, розпочалися процеси інс титуціональних змін системи управління і в Північній Ірландії [7].

Серед невеликих країн Європи тільки Бельгія була повністю регіоналізована, що при-вело до федералізації її державної структури. Багатоетнічна держава мала різний стан еконо-мічного розвитку різних регіонів. У результаті



проведених реформ регіони Бельгії отримали значну самостійність, що, на думку європей-ських експертів, суттєво підняло рівень еконо-мічного розвитку країни у цілому [15].

Іспанія була досить централізованою краї-ною. Усі прагнення політичної децентралізації придушувалися режимом Франко. В країні назрівало широке громадське невдоволення. Єдиним кроком, що міг утримати стабільність, була поступова регіоналізація. Зміни були неминучі. Нова конституція, розроблена на вимогу громадськості, фактично встановила у країні квазі-федералізм [14]. Нововведенням Іспанії стала конституційно закріплена асиме-трія державного устрою, регіони отримали право самостійно визначати ступінь та обсяги своєї автономії, темпи соціально-економічного розвитку.

Ці реформи, як і в Бельгії, призвели до роз-колу існуючої партійної системи, яка поділи-лась на партії, що підтримували «індивідуаль-ний регіональний розвиток», та партії за-гальнонаціонального спрямування. На прик лад, Іс панська соціалістична партія під тримувала децентралізацію як умову розвитку, але за-гальну для всіх регіонів. Були і партії, що ви-ступали за так звану державу автономних громад, проте ця ідея виявилася нежиттєздат-ною [10, c. 180].

Регіоналізація Іспанії не була простим і безпроблемним процесом. Асиметричний роз-виток регіонів, різний рівень їхньої автономії призвели до певних нормативно-правових та фінансово-економічних проблем. Суттєві роз-ходження у владних повноваженнях регіонів, оподаткуванні та інших регулятивних нормах не сприяли загальному економічному розви-тку, навпаки, спричинили численні судові позови, що розглядались у Верховному суді. Іншою проблемою різноманіття самостійної політики регіонів стала значна диференціація регіонального розвитку – регіони чітко поді-лилися на багаті та бідні. Це вимагало держав-ного втручання – регулювання регіонального розвитку та фінансової підтримки окремих територій. Даний факт підтверджує, що необ-хідна чітко визначена державна політика ре-гіо нального розвитку, а будь-яка самостійність регіонів повинна мати певні межі та здійсню-ватися в рамках цієї політики.

У Франції та Італії система територіального управління до реформ була пов’язана з модел-лю «префекта»: представник державної вла-ди – префект – був відповідальний за виконан-ня законів та реалізацію державної політики у відповідному регіоні. Така система управління в процесі регіоналізації мала бути витіснена безпосередньо обраними населенням регіо-

нальними радами, які формують виконавчу владу. Таким чином, у Фран ції та Італії регіо-налізація мала характер швид ше маргінальний, ніж радикальний [10-11]. При проведенні ре-форм стало зрозуміло, що модель префекта на практиці значно менш ієрархічна, ніж у теорії. Щоб ефективно здійснювати управління, пре-фект мав бути у постійному контакті з пред-ставниками органів місцевого самоуправління, мерами міст, керівниками громадських рухів та об’єднань. У процесі реформування роль префекта поступово змінилася (він став по-середником між центром та органами місцевої влади), а система управління в цілому дещо ускладнилася.

Проект регіоналізації, що був ініційований у 1982 році правлячою Французькою соціаліс-тичною партією, пропонував спрощення та більшу демократичність державного управ-ління. В результаті місцеві органи влади отри-мали досить широкі повноваження, при цьому посаду префекта було збережено.

В Італії нова регіональна структура була закріплена ще у 1970-х, але органи регіональ-ного управління були наділені лише незна-чними фінансовими ресурсами та обмеженою самостійністю. Позиції центральних органів влади залишались міцними, як і вплив полі-тичних партій національного рівня на регіо-нальний розвиток. Після цього ще 20 років, до кінця 1990-х, регіональний рівень управління Італії залишався підпорядкованим не тільки центральним органам державної влади, а й політичним партіям, що мали значний вплив на політику регіонів, які таким чином залиша-лися практично відстороненими від процесу прийняття рішень. У 1990-х в Італії почалися масові прояви громадського невдоволення іс-нуючим станом речей. Регіони вимагали збільшення їхніх повноважень і самостійності у розробці та впровадженні регіональної полі-тики. Най впли во ві шими політичними рухами за самостійність регіонів були Lega Lom bar da та Lega Nord. Ці рухи не були проявом регіо-нального сепаратизму, вони виступали за фе-дералізм та соціальне спрямування реформ. У результаті проведених реформ державна по літика щодо регіонів стала виваженішою та відкритішою, на регіональному рівні було створено політичні округи, що дало можли-вість ширшого представництва регіонів у по-літичній владі країни [10, c. 386-387].

Як наголошують європейські дослідники [8; 9; 11], в усіх вище зазначених країнах про-цес регіоналізації мав одну суттєву спільну рису. «Регіональний парадокс» полягав у тому, що роль регіонів значно зростала, як і вимоги регіональних спільнот щодо забезпечення



ефективного функціонування органів влади регіонального рівня, тоді як останні створюва-лися без відповідного фінансового та іншого ресурсного забезпечення [8, c. 22–25].

Незважаючи на такий суттєвий недолік, цей потужний громадський рух привів до зростання ролі регіонів, збільшення їхніх повноважень у соціально-економічному та сус піль но-полі тич-ному розвитку. У подальшому він набув ви-раження у таких формах, як глобалізація, суттє-ві технологічно-індуст ріаль ні зміни, єдиний європейський ринок тощо. Регіональна еконо-міка довела, що вона може бути ефективною за наявності певної самостійності та державної підтримки відповідних реформ. Отже, регіона-лізація може вирішити значну частину держав-них проблем щодо регіонального розвитку.

Водночас слід відзначити, що розширення повноважень регіонів поступово призводить до відсторонення держави від процесів регіо-нального управління та зменшення спромож-ності центральних органів влади втручатися в політику регіонів та застосовувати методи регіонального вирівнювання. На цій основі можливе виникнення небезпечних тенденцій щодо відокремлення від держави певних ре-гіо нів. Такі тенденції, що зокрема спостеріга-ються у Бельгії та Іспанії, є негативним на-слідком регіоналізації.

Незважаючи на зазначені проблеми, регіо-налізація дедалі більше набирає обертів. Роз-виток регіонів та зміцнення й поширення ре-гіоналізації є одним із пріоритетних напрямів діяльності Європейського Союзу.

Останніми роками в ЄС широко обговорю-валась ідея «Європи регіонів». Вона не завжди знаходила підтримку у європейській спільно-ті й розглядалася багатьма фахівцями як ідея не поділу Європи на регіони, а зміцнення ре-гіо нів у структурі європейських країн.

Концепція «європейських регіонів» була розроблена на початку 1980-х, але дискусії щодо цієї ідеї почалися ще у 1950-х. Сама ідея «Європи регіонів» виникла одразу після Другої світової війни як результат розуміння необхід-ності інтеграції заради збереження миру та де-мократичних цінностей, захисту від автокра-тичних наддержав. Теоретики ідеї доводили, що такі цінності, як мир, права та свободи гро-мадян, соціальний захист і самоврядування не тільки не постраждають від регіоналізації, а навпаки, тільки зміцнюватимуться [5, c. 24]. Як

метод побудови «Європи регіонів» пропонува-лося розділення компетенції та владних повно-важень на всіх рівнях управління. Реалізувати це повною мірою європейським країнам вдало-ся лише наприкінці 1990-х.

На сучасному етапі роль регіонів у націо-нальній та загальноєвропейській політиці деда-лі більше зростає. Водночас вони далекі від того, щоб замінювати собою державу, особливо у процесі європейської інтеграції. Основна функція – визначати загальну державну полі-тику та напрями її реалізації – залишається за центральними органами влади. Незважаючи на значні успіхи на шляху регіоналізації європей-ського простору, ці процеси ще далекі від за-вершення. Значна кількість регіонів ще не от-ри мала реальної та нормативно закріпленої самостійності прийняття рішень. Адже про легітимність самовизначення регіонів можна говорити, тільки якщо вони отримують адміні-стративні, фіскальні та інші регуляторні важелі впливу на регіональний соціально-економічний і суспільно-політич ний розвиток.

Отже, необхідність територіального поділу на регіони, створення регіональних органів управління із наданням їм певної самостійнос-ті при прийнятті рішень щодо соціально-економічного та культурного розвитку не ви-кликає сумнівів. Досвід розвинених країн Європи свідчить, що це є умовою ефективного та сталого розвитку. Водночас регіони, не наді-лені відповідними повноваженнями та ресур-сами, не виконують функцій забезпечення розвитку територій. Як засвідчило проведене дослідження, поки регіональні органи управ-ління в країнах ЄС не отримали відповідних повноважень і ресурсів, у тому числі норматив-но-правового та матеріально-технічного забез-печення, процеси регіоналізації не давали від-чутного ефекту та очікуваних результатів.

Таким чином, подальші наукові розробки розглянутої теми мають бути присвячені саме створенню методологічної та норма тив-но-правової бази забезпечення ефективної діяльності органів регіонального управління, чіткому розмежуванню повноважень між ними та органами влади центрального рівня, а також органами місцевого самоврядування. Потребує також відповідного осмислення та методологічного забезпечення питання регіо-нального самоврядування в Україні, процес якого лише започатковується.


1. Державна регіональна політика України : особливості та стратегічні пріоритети : монографія / [З. С. Варналій, В. Є. Воротін, В. С. Куйбіда та ін.] ; за заг. ред. З. С. Варналія. – К. : НІСД, 2007. – 768 с.



2. Керецман, В. Ю. Державне регулювання регіонального розвитку : теоретичні аспекти : монографія / В. Ю. Керецман. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 188 с.

3. Регіональна політика в країнах Європи : Уроки для України / Центр Ін-ту Схід-Захід ; за ред. С. Максименка. – К. : Логос, 2000. – 171 с.

4. Шаров, Ю. П. Стратегічне планування та реалізація політики на центральному, регіональному та місцевому рівнях : навч. посіб. / Юрій Павлович Шаров. – К. : Центр навч. літератури, 2004. – 56 с.

5. Borras-Alomar, S. Towards the «Europe of Regions». Evaluation and Reflection from a Critical Perspective / S. Borras-Alomar, T. Christiansen, A. Rodrigez-Rose // Regional Politic and Policy. – 1994. – Vol. 3, № 3. – Р. 1–27.

6. Hogwood, B. Regional Administration in Britain since 1979 : Trends and Explanations / B. Hogwood // Regional and Federal Studies. – 1995. – Vol. 5, № 3. – Р. 267–291.

7. Kellas, J. The Scottish and Welsh Offices as Territorial Managers / J. Kellas // Regional Politics and Policy. – 1991. – Vol. 1, № 1. – Р. 87–100.

8. Kirchner, E. J. Decentralization and transition in the Visegrad/ E. J. Kirchner. – Hampshire : University of Essex, 2001. – 121 p.

9. Kogan, N. Impact of the New Italian Regional Governments on the Structure of Power within the Parties / N. Kogan // Comparative Politics. – 1975. – № 4. – Р. 383–406.

10. Khatami, S. Decentralization : a Comparative Study of France and Spain since 1970s / S. Khatami // Regional Politics and Policy. – 1991. – Vol. 1, № 2. – Р. 161–181.

11. Keating, M. Does Regional Government Work? The Experience of Italy, France and Spain / M. Keating // Governance. – 1988. – Vol. 1, № 2. – Р. 184–204.

12. Keating, M. The Politics of EU Regional Policy / M. Keating, L. Hooghe // Journal of European Public Policy. – 1994. – Vol. 1, № 3. – Р. 97–108.

13. Tarrow, S. Local Constrains on Regional Reforms – a Comparison of Italy and France / S. Tarrow // Comparative Politics. – 1974. – № 4. – Р. 52–69.

14. Valles, J. Decentralization in Spain : a Review / J. Valles, M. Foix // European Journal of Political Research. – 1998. – Vol. 16, № 3. – Р. 395–407.

15. Witte, E. Belgian Federalism : Towards Complexity and Asymmetry / E. Witte // West European Politics. – 1992. – Vol. 15, № 4. – Р. 95–117.



За інформацією Стокгольмського інститу-ту досліджень проблем миру, за підсумками 2010 року Азіатсько-Тихоокеанський регіон вийшов на перше місце у світі за темпами мілі-таризації. Список найбільших імпортерів зброї очолили Індія, Китай, Південна Корея та Пакистан. На них припадає понад чверть за-гального обсягу глобальних поставок озбро-єнь. Зростання воєнних бюджетів і нарощу-вання військового потенціалу ще не є ознакою приготування до війни, але відображає наявну «дилему безпеки» у регіоні, коли оборонні дії однієї країни сприймаються як «наступальні» її сусідами і провокують подальше нарощу-вання озброєнь.

Останнім часом дедалі частіше доводиться чути про військово-морське суперництво Китаю та Японії, Китаю та Індії, не вщухає конф лікт на Корейському півострові. Най біль-ші побоювання викликає швидка модернізація армії Китаю, що значною мірою обумовлене труднощами в оцінці справжніх намірів Пекіна в регіональній політиці. Концепція «гармоніч-ного світу» і підкреслення китайським керів-ництвом мирного характеру своєї зовнішньої політики викликає сумніви з огляду на актив-ну експансію КНР. Причому вже давно не йдеться суто про інструменти економічної дипломатії. Початок випробувань першого китайського авіаносця у серпні 2011 року, бу-дівництво військово-морських баз у Пакистані та М’янмі (так званої низки перлів) навряд чи може переконати сусідні країни в суто обо-ронному характері воєнно-морської доктрини КНР. До 2050 року Китай планує ввести в дію ще два авіаносці, що внесе істотні зміни у роз-становку сил в АТР і провокуватиме інші

держави регіону, зокрема Японію, до здійснен-ня с иметричних заходів.

Значно ускладнює ситуацію те, що в АТР розташована найбільша кількість ядерних держав (Китай, Індія, Пакистан, КНДР), іс-нують такі загрози безпеці, як тероризм, нар-котрафік, деградація екосистеми та нелегальна міграція. Все це призводить до нестабільної ситуації у регіоні, що пов’язана, з одного боку, з подальшим розвитком багатополярної сис-теми, а з іншого – з появою нових ризиків і викликів розвитку.

Закономірно, що регіональні країни відчу-вають необхідність розбудови заходів довіри через дискусії та співробітництво, вироблення ефективного узгоджувального механізму для регіональної безпеки. Пошук оптимальних форм такого механізму триває вже не одне десятиліття.

Україна як позаблокова держава глибоко зацікавлена у зміцненні заходів безпеки у різних регіонах світу. Крім того, перед нею стоїть завдання вивести на якісно новий рі-вень відносини з країнами АТР. Ефективна реалізація цього завдання передбачає всебіч-ний аналіз тих динамічних процесів, що від-буваються сьогодні в регіоні.

Мета даної статті – розглянути останні тенденції у сфері безпеки в АТР і дати оцінку можливості формування всеохоплюючої бага-тосторонньої системи безпеки та факторам, що перешкоджатимуть цьому процесу в най-ближчій перспективі.

Під режимом багатосторонньої безпеки розуміється інституціонально-організований діалог країн із тісною координацією діяльності у воєнній сфері та створення певної колектив-

УДК 327.51 (5-11) (5-12)

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ В АЗІАТСЬКО-

ТИХООКЕАНСЬКОМУ РЕГІОНІ

Курнишова Юлія В’ячеславівна,Курнишова Юлія В’ячеславівна,кандидат історичних наук;кандидат історичних наук;

Кузнєцов Віктор ЛеонідовичКузнєцов Віктор Леонідович

Проаналізовано сучасні тенденції розвитку політичних відносин між провідними країнами та регіональними організаціями в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) та можливості формування регіональної архітектури безпеки.

Ключові слова: Азіатсько-Тихоокеанський регіон, безпека, США, АСЕАН, регіо-налізм.


Курнишова Ю. В., Кузнєцов В. Л.

ної ідентичності, що сприятиме утвердженню клімату довіри та впевненості в мирній пове-дінці сторін.

Розробці регіональних комплексів безпеки присвячено чимало праць вітчизняних і зару-біжних дослідників, зокрема Б. Бузана, О. Ве-ве ра, Е. Лейка, П. Моргана. Специфічні про-блеми АТР розглянуто у працях Дж. Ай кен-беррі, М. Мастандуно, А. Д. Воскре сенсь кого, А. Д. Богатурова, С. Г. Лузяніна, В. Е. Пет-ровсь кого, А. С. Сьоміна.

Варто відзначити, що різні теоретичні школи – неореалісти, ліберали, конструкти-вісти – пропонують різні пояснення, чому в АТР процес формування всеохоплюючої сис-теми безпеки відбувається повільно (якщо взагалі відбувається).

Неореалістська думка трактує це як ре-зультат силового суперництва країн регіону, вже згаданої «дилеми безпеки». У рамках тео-рії гегемоністичної стабільності (Р. Гілпін) жорст ка внутрішньорегіональна конкуренція пояснюється невизначеністю намірів опонен-тів, що характерно для АТР. Відсутність дові-ри між країнами породжує нарощування ними воєнного потенціалу, що своєю чергою не сприяє утвердженню клімату довіри.

У рамках ліберальної течії розглядається взаємозалежність між розвитком економічних зв’язків і потребою створення багатосторонніх інститутів безпеки.

Конструктивізм пояснює явище через аналіз ідентичності та історичної пам’яті. В реаліях АТР останні дві парадигми наклада-ються одна на одну, адже АТР позбавлений будь-якої компактності та гомогенності, є культурно різнорідним і політично роздробле-ним у всьому, за винятком стійкого устрем-ління до матеріального благополуччя [1, с. 8]. Тому й інтеграційні процеси в АТР мають ви-ражений «ринковий» характер, але глибоко не зачіпають сферу безпеки.

Для АТР характерний розвиток регіональ-ної багатополярності. Там наявні відразу кілька центрів впливу: Китай, Японія, країни Асоціації Південно-Східної Азії (АСЕАН), Росія, США.

Сьогодні в АТР зберігається безпекова система, сформована за часів «холодної вій-ни» – так званий Сан-Франциський порядок, який спирається на двосторонні союзи США із регіональними державами. К. Калдер визна-чив цю систему як «центр із відгалуженнями» (hub and spokes) і виділив такі основні її харак-теристики: двосторонній асиметричний зв’язок між США та Японією, Республікою Корея, Філіппінами, Тайванем, Австралією та Новою Зеландією; наявність американських

військових баз майже на всіх цих територіях; асиметричність економічного співробітництва, за яким США відкрили свій ринок для азіат-ських партнерів; неохоплення системою про-тивників США; слабка багатостороння архі-тектура безпеки [2].

Традиційно основу регіональної системи в АТР становили саме двосторонні, а не багато-сторонні зв’язки, як це було у Європі (НАТО, ОВД). Із завершенням «холодної війни» у ре-гіо ні розпочалися пошуки нових форм багато-сторонньої взаємодії у сфері безпеки. Сьогодні інститутами обговорення питань безпеки в АТР є: АСЕАН+3, Регіональний форум АСЕАН, Схід ноазійський саміт (САС), Шан хайсь ка ор-га ні зація співробітництва (ШОС), Шести-сторонні переговори щодо ядерної програми Північної Кореї. Проте розгалуженість даної системи не створює всеохоплюючого багато-стороннього механізму, який був би ефектив-ним у проведенні превентивної дипломатії та вирішенні існуючих у регіоні конфліктів. Ефек-тивності існуючих інститутів заважає відсут-ність необхідного рівня формалізації відно син і необов’язковість виконання ухвалених рішень. Час від часу ініціюються нові проекти зі ство-рення нової багатосторонньої структури, але вони додаються до списку численних безпеко-вих ініціатив, не додаючи безпеки в регіоні.

Варто відзначити кілька відносно нових, але важливих тенденцій, що прискорюють пошук нових форм багатосторонньої безпеки.

По-перше, три ключові регіональні держа-ви – Китай, Японія та Південна Корея – попри існуючі протиріччя змогли вийти на форми співробітництва у вигляді Трьохстороннього саміту і Шестисторонніх переговорів щодо ядерної програми Північної Кореї.

По-друге, попри неоднозначне враження, що виникає при оцінці регіональної поведінки Китаю, він зацікавлений у мирному розвитку регіону задля свого подальшого економічного зростання, доступу до ресурсів та їх безпечно-го постачання морськими й наземними шля-хами. Керівництво КНР усвідомлює вибухо-небезпечність проблем і наслідки конфліктів навколо КНДР або Тайваню, і достатньо мир-на ситуація в регіоні є наслідком у тому числі й китайських зусиль.

По-третє, активізація давніх територіаль-них спорів, поява і розростання нових вузлів протиріч та ескалація) гонки озброєнь в АТР, стимулюють пошук спільних правил поведін-ки у вигляді нових широких форматів взаємо-дії між регіональними державами.

Разом з тим існують чинники, що заважа-ють формуванню дієвих механізмів зміцнення миру, довіри й безпеки у регіоні.



Перша перешкода полягає в тому, що між ключовими геополітичними акторами регіо-ну – Китаєм і США – відсутнє спільне бачен-ня майбутньої системи безпеки.

Для США Азіатсько-Тихоокеанський регі-он був і залишається зоною виняткових інте-ресів як із позицій забезпечення власної та світової безпеки, так і в контексті економічних інтересів. На даному етапі США інтенсивно працюють над зміцненням вузькоформатних союзів під своїм лідерством. До вже перерахо-ваних двосторонніх союзів слід додати «сід-нейську трійку» (США – Австра лія – Японія) і тристоронній механізм координації США – Японія – Республіка Корея. Ад міністрація Барака Обами виходить із принципу недопу-щення домінування однієї або групи країн в АТР, що загрожувало б реалізації американ-ських інтересів. Крім того, США воліли б ба-чити більшу роль Індії в регіоні, а також зміцнити свої відносини з АСЕАН як колек-тивним інститутом та її окремими членами – Індонезією, В’єтнамом і Сінгапуром. Ці країни цілком можуть стати «другим колом» союзни-ків США в Азії [3]. Очевидно, що орієнтація США на двосторонню модель відносин із країнами регіону найближчим часом збере-жеться. Відповідно США не зацікавлені у формуванні альтернативних систем безпеки, в яких до того ж, як побоюються у Вашингтоні, на провідні позиції може вийти Китай.

Політика США в АТР не потребує широ-кого міжнародного співробітництва з безпе-ки, їх цілком задовольняють збереження двосторонніх союзів і своєї воєнної переваги. Унаочненням цього є наміри США розгорну-ти у регіоні систему протиракетної оборони театру воєнних дій, що невідворотно призведе до нового витка гонки озброєнь з боку Китаю та інших країн [4, с. 200].

Разом з тим прихильність США до двосто-ронніх моделей не суперечить політиці враху-вання динамічних змін, що відбуваються в ре-гіоні. У промові в Токіо в листопаді 2009 року президент Барак Обама заявив, що як тихооке-анська держава США планують бути залуче-ними до дискусій, які формують майбутнє ре-гіону, і братимуть участь в усіх відповідних організаціях [5].

Останнім часом на роль важливої третьої сили, що може стати певним контрбалансом посиленню геополітичного впливу Китаю в АТР і партнером ad hoc США, висувається АСЕАН. Під час зустрічі в Шангрі-Ла екс-міністр оборони США Р. Гейтс заявив, що Пентагон має намір розширювати свою вій-ськову присутність в АТР, а також закликав вирішувати територіальні спори у Східно-

Китайському та Південно-Китайському морях на багатосторонній основі. Прагнення інтер-націоналізації вирішення конфліктів довкола спірних територій зближує позиції США і країн Південно-Східної Азії та суперечить підходам Китаю, який вважає, що його тери-торіальні cуперечки з Японією, В’єтнамом і низкою інших азіатських країн – прерогатива двосторонніх відносин, тому втручання третіх країн є неприпустимим.

Незважаючи на позитивну динаміку еко-номічного співробітництва Китаю з країнами АСЕАН, ускладнюють ці відносини терито-ріальні суперечки. Зокрема слід відзначити суперечки довкола островів Парасельського і Спратлі у Південно-Китайському морі, яке за значні нафтогазові поклади в Китаї нази-вають «азіатською Перською затокою». Китай вважає Південно-Китайське море зо-ною своїх «центральних інтересів» (до цієї категорії також віднесено Тибет і Тайвань). До того ж згадані острови мають стратегічне значення, оскільки знаходяться на морському шляху з високою інтенсивністю вантажопо-токів. Пекін рішуче виступає проти залучен-ня до вирішення цієї проблеми США, тоді як інші сторони конфлікту – В’єтнам, Філіппіни, Малайзія – усіляко під тримують участь Ва-шинг тона. Показові у цьому плані військові навчання США та їхніх союзників, що періо-дично відбуваються в близьких до Південно-Китайського моря акваторіях. Попри те, що в липні 2011 року Китай та країни АСЕАН до-мовилися щодо реалізації «Декларації дій сторін у Південно-Китайсь кому морі», існу-ючий статус-кво хиткий і за нагоди може бути порушений.

Таким чином, на прикладі конфліктів до-вкола спірних територій досить чітко видно, як відрізняються підходи ключових регіональ-них акторів до питань вузького чи широкого формату вирішення проблем безпеки.

Другою істотною перешкодою для форму-вання колективної безпеки в АТР є те, що різні країни регіону мають різне розуміння проблем безпеки та шляхів їх розв’язання.

Країни АТР, безперечно, зацікавлені об’єднати зусилля у протидії нетрадиційним загрозам безпеки (тероризму, піратству), бо-ротьбі з транснаціональною організованою злочинністю, вирішенні екологічних проблем регіону. На цьому шляху їм вдалося напрацю-вати істотну інституціональну базу: підписано Регіональну ініціативу з боротьби з пірат-ством і збройними нападами на морі та План дій АСЕАН із боротьби з транснаціональною злочинністю, створено АСЕАНПОЛ, ведеться антитерористичне співробітництво в рамках



ШОС та спільне патрулювання найуразливі-ших районів.

Водночас у тому, що стосується традицій-ного розуміння безпеки та балансу сил у ре-гіо ні, позиції країн АТР часто є діаметрально протилежними. Це спричинюють атмосфера недовіри та численні територіальні суперечки між країнами регіону, а також історичні чинни-ки, адже в Азії, на відміну від Європи, досі ак-туальні «комплекс провини» і «комплекс ви-бачення» за минулі війни й окупації. Подолання цих комплексів у Європі дало змогу рухатися до інтеграції та створення наднаціональних інститутів. В Азії ситуація настільки далека від примирення, що історичні події досі визнача-ють графік політичних візитів й інтенсивність розвитку торговельно-економічних відносин.

Найбільшою антагоністичною парою в регі-оні є Китай і Японія. Між ними існують давні протиріччя, зокрема у сфері воєнного і обо-ронного будівництва, територіальні суперечки та історичні образи. Японію турбує перспекти-ва створення «Великого Китаю», який включа-тиме КНР, Гонконг, Макао і Тайвань. Це по-тенційна загроза як економічним інтересам Японії на азіатських ринках, так і її безпеці, оскільки у разі приєднання Тайваню Китай зможе контролювати життєво важливі морські комунікації Японії з Південно-Східною Азією, Близьким Сходом і Європою. До того ж буде створено умови для остаточного приєднання до Китаю островів Сенкаку/Дяоюйдао, які є об’єктом територіальної суперечки [6].

Конфлікт між Китаєм і Японією навряд чи переросте у відкритий, оскільки обидві країни зосереджені на внутрішніх проблемах і економічному зростанні. Однак вони про-довжуватимуть змагатися за лідерство в ре-гіоні, що зменшує шанси на реалізацію спільного безпекового проекту.

Іншим конфліктним полем є відносини Китаю та Індії. Ці країни є давніми конкурен-тами за вплив у регіоні, між ними залишається невирішеним питання спірних територій нав-коло Тибету. На противагу інтенсивному розвитку військових відносин між Індією та США, що відбувається останнім часом, Китай розвиває військове співробітництво з Пакиста-ном, поставляючи зброю й технології, співпра-цюючи у сфері розвідки [7]. Це підштовхує Індію та США до формування режимів кон-тро лю озброєнь і захисту морських шляхів, які не включають Китай, а відтак породжують у Пекіні підозри, що ця діяльність спрямована саме проти нього. Таким чином, відбувається постійне розкручування спіралі «оборонних» заходів, що призводить до зро стання небез-пеки в регіоні.

Ситуація в АТР демонструє, що стабіль-ність може бути бажаною для всіх, але розу-міння шляхів її досягнення для різних країн є дуже різним за формами і функціями. Окрім зазначених протиріч, існують значні розбіж-ності у підходах до військової присутності США в регіоні, створення ПРО ТВД, продажу озброєнь, проведення військових навчань. Китай, як уже зазначалося, дуже гостро сприймає наміри третіх країн інтернаціоналі-зувати проблеми, які, як вважають у Пекіні, належать до його виключної компетенції (пи-тання спірних акваторій, Тибету, Тайваню).

Важливим чинником розвитку двосторон-ніх відносин в АТР є також суперечка Росії та Японії за Південнокурильські острови, хоча трагічні наслідки природно-техногенного ка-таклізму в Японії у 2011 році дещо знизили гостроту цієї проблеми. Для Росії територі-альна приналежність Курил має важливе воєнно-стратегічне значення. Японія, долаю-чи наслідки руйнівного цунамі в умовах еко-номічної кризи, найближчим часом буде об-межена в коштах для здійснення активних дій у цьому напрямі. Чи вдасться Росії скориста-тися цією ситуацією, покаже час. У будь-якому разі в середньостроковій перспективі не слід очікувати розв’язання проблеми Курильських островів.

У цілому Росія має власне бачення безпе-кової архітектури в АТР. У Москві вважають, що основа регіональної архітектури безпеки, здатної швидко й адекватно реагувати на су-часні виклики та загрози, вже є. Як зазначав міністр закордонних справ РФ С. Лавров, «найефективніший спосіб підтримання без-пеки ми бачимо через розвиток мережевої ба-гатосторонньої дипломатії» [8, с. 12].

Слід відзначити, що країни АТР є дуже різними за характером політичних режимів. На нашу думку, поки у регіоні існують авто-кратичні режими (КНР, В’єтнам, КНДР, М’ян ма, Камбоджа), навряд чи можлива по-будова спільної архітектури безпеки, адже ці режими тяжіють до переслідування власних, причому досить вузько сформульованих ін-тересів, вдаючись до методів міжнародного тиску. Крім того, згадані авторитарні режими для зміцнення своєї легітимності, як правило, підтримують у суспільстві високий градус націоналізму, що, накладаючись на численні невирішені територіальні проблеми, підігріває конфлікти, а не сприяє пошуку спільної без-пеки. Заради справедливості слід відзначити, що на націоналізм в АТР «хворіють» не лише автократичні режими. Він притаманний і Японії, і Південній Кореї, де набуває форм ксенофобії.



Нарешті, навіть якщо країни АТР зуміють подолати існуючі протиріччя і сформувати необхідні умови для створення колективної структури забезпечення безпеки, вони поста-нуть перед головним питанням: за яким прин-ципом будуватиметься майбутня регіональна безпекова система? Що буде використано як модель – НАТО, ОБСЄ, Шестисторонні пере-говори щодо ядерної програми Північної Кореї?

Вочевидь, створення воєнно-політичного блоку на зразок НАТО є найпроблематичні-шим з огляду на те, хто увійде до цієї структу-ри, а ще важливіше – хто залишиться поза нею. Але й модель ОБСЄ навряд чи може за-довольнити регіональних учасників із різними політичними системами. Як зазначав один із дослідників проблеми, «загальноєвропейська система безпеки формувалася в умовах роз-рядки, визнання непорушності кордонів і статусу-кво в регіоні» [9, с. 15], натомість в АТР ситуація аж ніяк не відповідає цим кри-теріям.

Оптимальним, на нашу думку, було б фор-мування багатосторонньої структури безпеки на основі Шестисторонніх переговорів щодо ядерної програми Північної Кореї. Однак цьому заважають кілька обставин. По-перше, цей формат поки що не довів свою ефектив-ність у вирішенні «ядерної проблеми» КНДР. По-друге, сьогодні складно уявити членами однієї безпекової організації таких «непри-миренних партнерів», як США і Японія, з од-ного боку, та КНДР – з іншого. З огляду на характер правлячого режиму Пхеньяна, пер-манентне продукування ним небезпеки для регіону, формування колективної системи безпеки в АТР за його участю є проблематич-ним. Однак подібна структура без КНДР буде черговим ексклюзивним безпековим клубом, легітимність якого визнаватиметься не всіма країнами регіону. Тим більше, що інтереси Китаю, Японії та Республіки Корея в цьому питанні істотно відрізняються. Якщо Токіо і Сеул воліли б бачити без’ядерну Північну Корею із сучасним демократичним режимом, то для Китаю бажане збереження статус-кво й недопущення зміни північнокорейського ре-жиму ззовні.

Сьогодні існує ймовірність відновлення Шестисторонніх переговорів щодо ядерної програми Північної Кореї, що позитивно по-значиться на загальній безпеці в АТР. Проте істотного прориву не слід очікувати, поки пів-нічнокорейське керівництво не отримає до-статніх гарантій свого подальшого існування. Завдання ускладнюється з огляду на події в Лівії, проти якої західні держави застосували

воєнну силу, незважаючи на її відмову від вій-ськових ядерних розробок. Тому КНДР, на-певно, вимагатиме надійних гарантій невтру-чання інших держав у її внутрішні справи.

Нарешті формування архітектури безпеки в АТР значною мірою залежатиме від домов-леностей двох ключових країн – Китаю та США. Своєрідним «перезавантаженням» від-носин між ними став державний візит до США голови КНР Ху Цзіньтао в січні 2011 року. Під час консультацій щодо стратегічної без-пеки було вирішено для координації, співро-бітництва та посилення взаємодії двох країн створити американсько-китайський механізм консультацій із проблем в АТР.

Втім, потепління американсько-китайських відносин зазвичай є явищем тимчасовим, оскільки вони досить часто змінюються за-лежно від багатьох факторів як міжнародного життя, так і внутрішньої політики США. Одним із подразників, що впливає на китайсь-ко-американські відносини у галузі міжнарод-ної безпеки, є військово-технічне співробітни-цтво США з Тайванем, спрямоване на зміц-нення його потенціалу стримування, а також для демонстрації Японії та Південній Кореї своєї послідовності у підтримці безпеки і ста-більності у Північно-Східній Азії. Невирі ше-ність тайванського питання стимулює КНР вдосконалювати звичайну зброю та збільшу-вати ядерний арсенал у разі силового сценарію розв’язання проблеми, що також ускладнює безпекову ситуацію в регіоні.

Висновки

Аналіз сучасних тенденцій розвитку полі-тичних відносин в АТР свідчить, що сфера регіональної безпеки перебуває в стані транс-формації, відтак немає підстав говорити про створення в найближчій перспективі всеохоп-люючої безпекової системи. Фактично зали-шається чинним порядок, сформований ще за часів «холодної війни» і заснований на дво-сторонніх воєнно-політичних союзах США. На даний момент така ситуація відповідає ін-тересам не тільки основного контрибутора цього порядку – США, але й Китаю, воєнно-політичне й економічне зростання якого є чи не основною трансформаційною силою в ре-гіо ні. Найбільший інтерес до формування но-вих багатосторонніх систем безпеки мають малі й середні країни АСЕАН, не охоплені системою двосторонніх союзів зі США. Для них така система стала б інструментом захисту від зростаючих амбіцій Китаю, а також мож-ливістю брати активну участь у вирішенні проблем безпеки в АТР.



На нашу думку, є два шляхи побудови ефективної системи безпеки в АТР: або Китай бере активну участь у стабілізації регіону на багатосторонній основі (принаймні координує зусилля в цьому напрямі з іншими державами регіону), або намагається вибудувати міцну

двосторонню співпрацю зі США. По суті, обид ва сценарії є частиною одного процесу. Адже сьогодні не існує підстав для ліквідації двосторонніх воєнно-політичних альянсів, які забезпечували відносний мир у регіоні про-тягом тривалого часу.


1. Байков, А. Интеграционные маршруты Западно-Центральной Европы и Восточной Азии / А. Байков // Международные процессы. – 2007. – Т. 5, № 3. – С. 4–17.

2. Bong, Y. D. Past is Still Present : The San Francisco System and a Multilateral Security Regime in East Asia / Y. D. Bong // Korea Observer. – 2010. – Autumn. – Vol. 41, Iss. 3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://proquest.umi.com.ezproxy.members.marshallcenter.org/pqdweb? RQT=572&TS=1314780393&clientId=72705&VType=PQD&VName=PQD&VInst=PROD&PMID=38474&PCID=52049171&SrtM=0&SrchMode=3&aid=1

3. Cossa, R. A. The United States and the Asia-Pacific Region / R. A. Cossa, B. Glosserman and others // Security Strategy for the Obama Administration. – Wash. D. C., 2009 [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу : //http://www.cnas.org/files/documents/publications/CampbellPatelFord_US_Asia-Pacific_Feb rua-ry2009.pdf

4. Крупянко, М. И. Восточная Азия после «холодной войны» / М. И. Крупянко, Л. Г. Арешидзе. – М. : Восточная лит-ра, 2006. – 447 с.

5. Obama, B. Adress in Suntory Hall in Tokyo. November 14, 2009 / B. Obama [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.whitehouse.gov/the-press-office/remarks-president-barack-obama-suntory-hall

6. Семин, А. В. Японо-китайские отношения : состояние, проблемы и тенденции / А. В. Семин. – М. : Ин-т Дальнего Востока РАН, 2008. – 282 с.

7. Kardon, I. China and Pakistan : Emerging Strains in the Entente Cordiale / I. Kardon. – Arlington : National Defense University, 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.project2049.net

8. Лавров, С. Россия и АСЕАН могут многое сделать вместе / С. Лавров // Международная жизнь. – 2010. – № 10. – C. 4–14.

9. Воронцов, А. Возможна ли многосторонняя структура безопасности в Восточной Азии? / А. Воронцов, Я. Агальцов // Проблемы Дальнего Востока. – 2010. – № 4. – С. 7–22.


Незалежність України в глобалізованому світі : вектори ХХІ сто-літ тя : зб. матеріалів міжнар. наук. конф. / упорядн. С. О. Яні шевсь-кий, Я. А. Жаліло. – К. : НІСД, 2011. – 192 с.

У збірнику подано матеріали міжнародної наукової конференції «Не-за лежність України в глобалізованому світі: вектори ХХІ століття», під час якої представники вищих органів державної влади України, віт-чизняні та зарубіжні науковці й експерти обговорили політичні та гума-нітарні орієнтири розвитку в контексті актуальних світових тенденцій, питання економічного суверенітету й національної конкуренто-спроможності України, забезпечення її національної безпеки на тлі но-вітніх викликів і загроз.

У передмові упорядників зазначається, що 20 років незалежності – дата, значуща і сама по собі, і з огляду на молодий вік України. Подібні ювілеї є доброю нагодою для рефлексій щодо минулого та майбутнього країни, її здобутків і проблем. Однак кориснішим для суспільства був би не підрахунок «плюсів» і «мінусів», отриманих у минулому, а аналіз його сучасного розвитку та погляд у майбутнє, роздуми про те, що чекає на Україну завтра й післязавтра.

Саме такий підхід було запропоновано при формуванні порядку денного згаданої конференції. Учасники дискусії намагалися відпові-сти на низку ключових питань. Що є державною незалежністю у су-часному світі? Які основні чинники на неї впливають? Якими мають бути пріоритетні напрями державної політики з погляду забезпечення поступального розвитку країни? Доповідачі й учасники дискусії про-понували своє бачення основних трендів розвитку України у відповід-них галузях.

Структурно та змістовно збірник відображає роботу трьох секцій конференції, присвячених політико-гуманітарним, економічним і міжнародно-безпековим питанням. Аналізувалися проблеми незалеж-ності, суверенітету в політичній, економічній і зовнішньополітичній площинах. Вельми корисною була участь у роботі конференції зарубіж-них фахівців, які представили своєрідний «погляд з боку» на питання забезпечення державного суверенітету України та відповідні світові тенденції. Це надало обговоренню додаткової полемічності, спонукаю-чи до додаткового осмислення, здавалося б, добре відомих постулатів.

Учасники конференції наголошували, що перше й головне, про що треба говорити, аналізуючи ці 20 років, це фактичне завершення пост-соціалістичної трансформації. Україна має усталені інститути демокра-тії, ринкової економіки та громадянського суспільства, що розвиваються. Вона орієнтована на розвиток європейської культури, європейського формату політичних та економічних відносин.

Водночас уміння бути сучасним є сенсом другого етапу розвитку незалежної України – який зараз лише розпочинається – модернізації. Ресурси, на яких розвивалося українське суспільство після здобуття незалежності, були пов’язані переважно з використанням економічного, політичного, інтелектуального капіталу Радянського Союзу. Багато тенденцій свідчать про нерівномірність розвитку, що супроводжується значною кількістю економічних, політичних, гуманітарних криз. Тому





пріоритетний орієнтир, що нині закладається в стратегію модернізації, – це сучасна конкурентоспроможна економіка.

Відзначалося також, що сьогодні українці є політичною нацією, у якій працюють механізми самоврядування – від громади невеликого населеного пункту до державного рівня. Обрано курс національного прагматизму і вже пройдено значний шлях: від дискусії як стати мостом між Європою та Азією до чітких зовнішньополітичних форм взаємодії з Європейським Союзом (переговори щодо політичної асоціації, ство-рення зони вільної торгівлі) та відносин із партнерами у СНД (діалог щодо Митного союзу, стратегічного економічного та політичного парт-нерства, що не виключає економічної асоціації).

Водночас учасники дискусії відзначали: головне, що потрібно вирі-шувати, стосується гуманітарної сфери. Це – створення для кожної людини умов, що сприяли б вихованості, освіченості, розвиненій кри-тичній самосвідомості. Тому сьогодні дуже важливо усвідомити про-блему кризи довіри та людяності. Чим ми пожертвували за 20 років, коли рухалися у трансформаційному процесі? Насамперед зруйновано механізми виховних функцій у суспільстві, про що свідчить стан справ із молоддю, ситуація в міжособистісних стосунках, специфічна інфор-маційна сфера, де зараз не існує правил, унаслідок чого маємо деградо-вану, деінтелектуалізовану мову. Маємо хижацькі відносини в еконо-міці, де першочергове накопичення не завершується, незважаючи на спроби унормувати економіку, вивести її з тіні.

На думку директора Національного інституту стратегічних дослі-джень А. В. Єрмолаєва, ми стали надміру технократичні та жорстокі у відношенні до людей. Змінити цю ситуацію – місія інтелігенції. Йдеться не про експертів, а саме про інтелігенцію, яка має можливість своєю думкою, поведінкою, вчинками формувати нові нормативи в умовах кризи. Можливо, це єдиний шлях, що дозволить говорити не лише про валовий внутрішній продукт, досягнення української дипломатії чи черговий судовий процес, а й про відтворення дії у суспільстві, про щастя і майбутнє. У цьому сенс започаткованих змін. Директор НІСД наголосив: якщо люди в нашому суспільстві будуть щасливими, опіку-ватимуться не лише виживанням, а й майбутнім, знову навчаться мріяти, ми зможемо говорити про досягнення нашої мети.

Організатори конференції висловили сподівання, що питання, по-рушені під час наукових дискусій, стимулюватимуть подальший науко-вий пошук, сприятимуть досягненню нових результатів, окресленню орієнтирів суспільного розвитку, розробленню нових дієвих рекомен-дацій для державної політики України.

Видання буде корисним усім, кого цікавить науковий погляд на основні тенденції розвитку України.

Розвиток аграрного виробництва як передумова забезпечення продовольчої безпеки України / О. В. Собкевич, В. М. Русан, А. Д. Юрченко, В. О. Скороход ; за ред. Я. А. Жаліла. – К. : НІСД, 2011. – 104 с.

У доповіді проаналізовано сучасний стан і тенденції аграрного ви-робництва в Україні, досліджено проблеми матеріально-технічного за-безпечення аграрних підприємств, екологічні проблеми землекористу-вання, виокремлено системні чинники гальмування реформування вітчизняного АПК. Визначено тенденції світової динаміки цін на про-довольчі ресурси, оцінено загрози та індикатори продовольчої безпеки держави. За підсумками дослідження обґрунтовано пріоритети розвит-ку аграрного сектору в контексті завдань забезпечення продовольчої безпеки України.



Аналіз засвідчив, що за роки незалежності аграрний сектор не набув нових якісних стимулів для зростання. Виробництво валової продукції сільського господарства (у порівнянних цінах 2005 року) за 1990–2010 рр. знизилося як у рослинництві, так і у тваринництві. Структура виробництва сільськогосподарської продукції з початку земельної ре-форми значно змістилася у бік особистих селянських господарств, які нині вирощують майже весь урожай овочів і картоплі, утримують біль-ше половини поголів’я великої рогатої худоби та свиней. Поки що не виправдала себе фермерська форма господарювання, незважаючи на те, що вона є переважаючою організаційно-правовою формою господа-рювання на селі.

У доповіді відзначено незадовільний стан забезпеченості сільського господарства України основними засобами, фактична наявність яких у розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь є значно нижчою за їх нормативну потребу. Визначено, що основними чинниками, які нега-тивно впливають на забезпеченість сільськогосподарських підприємств основними засобами, є повільне введення в дію нових потужностей для тваринницької галузі, зниження обсягів виробництва техніки у сіль-ськогосподарському машинобудуванні у 2009 році через фінансово-економічну кризу, зменшення обсягів внесення органічних добрив під сільгоспкультури.

В Україні гостро постають екологічні проблеми землекористування, оскільки близько 1,7 млн га сільськогосподарських угідь зазнали ві-трової ерозії (дефляції), а водна ерозія охоплює понад 32 % загальної площі сільгоспугідь. Негативний вплив на екологію ґрунтового покриву спричинила аварія на Чорнобильській АЕС.

Виявлено основні системні чинники, що гальмують розвиток аграр-ного виробництва, зокрема: недостатня реалізація природно-кліма тич-ного та трудового потенціалу; нерозвиненість інфраструктури заготівлі та збуту сільгосппродукції; низька економічна ефективність викорис-тання сільгоспугідь; зменшення засівів орних земель; збільшення собі-вартості як вирощування, так і реалізації сільськогосподарської про-дукції; низький рівень матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств, їх низька капіталоозброєність і капіталооснащеність; ви-сокий рівень процентних ставок за кредитами банків; відсутність ціліс-ного прозорого ринку сільгосппродукції; низький рівень інвестування сільськогосподарської галузі; невідповідність вітчизняної продукції сільського господарства міжнародним стандартам якості та санітарним нормам; високе техногенне й антропогенне навантаження на ґрунти, що посилюється дією природних чинників; високий рівень освоєності сільгоспугідь; незавершеність реформування земельних відносин.

В аналітичній доповіді виділено загрози продовольчій безпеці України, основними з яких є: недостатнє споживання продуктів харчу-вання населенням; низький рівень споживання продуктів тваринного походження в енергетичному раціоні населення; висока частка витрат домогосподарств на продукти харчування у структурі їхніх загальних витрат; висока диференціація вартості харчування за соціальними гру-пами; низька ємність внутрішнього ринку за окремими продуктами харчування; імпортозалежність країни за окремими продуктами; сиро-винний характер експорту сільськогосподарської продукції; зростання цін на сільськогосподарську продукцію на внутрішньому ринку; по-вільне запровадження міжнародних стандартів і систем якості продуктів харчування; відсутність контролю за безпечністю продуктів харчування. Відзначено, що в результаті реалізації екстенсивної моделі розвитку аграрного сектору більшість показників продовольчої безпеки України знаходиться за межами порогових значень.

В аналітичній доповіді зазначено, що загальносвітові та національні тенденції розвитку ринків сільгосппродукції зумовлюють необхідність



прискорення процесів реформування аграрного сектору України, за-ходів державної політики, спрямованих на стабільність власного про-довольчого ринку та використання потенційних вигод від зростання присутності України на світових ринках продовольства. З цією метою у доповіді наголошено на необхідності здійснення низки заходів, а саме: забезпечити ефективність внутрішнього ринку та цінового регулюван-ня; сприяти підвищенню ефективності й конкурентоспроможності аграрного виробництва, захисту інтересів вітчизняних товаровиробни-ків на зовнішніх ринках; забезпечити цільове спрямування коштів від продажу сільгосппродукції на розвиток аграрного сектору економіки; активізувати інвестиційну діяльність у сільськогосподарському ви-робництві; оновити матеріально-технічну базу аграрних підприємств; реформувати земельні відносини; підвищити якість продуктів харчу-вання та забезпечити їх відповідність міжнародним стандартам; здій-снювати охорону земель.

Посилення доброчесності та протидія корупції в оборонному секторі України : зб. матеріалів міжнар. конф. / за ред. О. О. Коте-ля нець. – К. : НІСД, 2011. – 40 с.

Запобігання та протидія корупції – одна з найактуальніших проблем у сучасній Україні. Адже корупція – це деструктивне явище, здатне породжувати позанормативну діяльність органів державного управлін-ня, гальмувати економічний розвиток, становити загрозу багатьом еле-ментам конституційного та суспільного ладу, а також національній безпеці. В Україні, як і в усьому світі, корупційні правопорушення від-несено до головних політичних, економічних і соціальних проблем.

Корупція в оборонній сфері є однією з ключових загроз національній безпеці України. Адже корумпованість людей у погонах підриває рівень довіри суспільства і міжнародних партнерів держави до її Збройних сил, не дозволяє ефективно забезпечувати безпеку громадян, загрожує меха-нізмам демократичного управління та фундаментальним принципам існування держави у сучасному світі, а відтак посилює її внутрішню вразливість до потенційних викликів безпеки.

16 травня 2011 року Національним інститутом стратегічних дослід-жень спільно з Міністерством оборони України та Регіональним пред-ставництвом Фонду Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі було про-ведено міжнародну конференцію «Посилення доброчесності та протидія корупції в оборонному секторі України». У заході взяли участь експерти науково-дослідних установ та неурядових організацій, представники Міністерства оборони, Генеральної прокуратури, Рахун-ко вої палати, Ради національної безпеки і оборони, а також Же невсь кого центру демократичного контролю над збройними силами (DCAF) та Лондонського філіалу Transparency International.

Конференція продовжила низку заходів, присвячених проблемам подолання корупції та питанням воєнної реформи в Україні. Актуаль-ності теми додавало те, що захід відбувався напередодні затвердження пакету антикорупційних законів та антикорупційної стратегії України. Метою експертної дискусії став пошук нових підходів до вирішення проблем корупції у вітчизняній оборонній сфері.

Учасники конференції розглянули сучасний стан протидії корупції та актуальні питання посилення доброчесності в оборонному секторі України, обговорили проблемні питання функціонування Міністерства оборони України, виокремили основні джерела та чинники корупції у цьому відомстві. Окрему увагу вони звернули на визначення пріоритет-них напрямів протидії корупції. Так, неупередженої кваліфікованої оцінки потребують корупційні ризики при здійсненні розподілу земель,



у сфері державних закупівель, реалізації надлишкового майна, господар-ської діяльності, кадрової політики оборонного відомства. Ефективним засобом протидії негативним явищам у сфері оборони та безпеки є по-силення парламентського контролю та нагляду з боку громадськості.

Як вважають експерти, в Україні слід ретельно вивчати найефектив-нішу міжнародну практику боротьби з корупцією та посилення добро-чесності в оборонному секторі, використовувати цей досвід з урахуван-ням українських реалій.

Фундаментальним принципом стратегічного підходу до зниження корупційних ризиків в оборонній сфері є комплексний підхід до її ре-формування, що передбачає впровадження найвищих демократичних стандартів та традицій: виховання доброчесності, підвищення стандар-тів прозорості, звітності та відповідальності. Застосування такого під-ходу, на думку західних експертів, дозволить збільшити моральний тя-гар корупційної поведінки, скоротити очікуваний зиск від корупції, посилити міру відповідальності та покарання за корупційні дії. Саме за такими принципами сьогодні відбувається діяльність зі зниження ко-рупційних ризиків в оборонному секторі як на міжнародному рівні, так і на рівні окремих західноєвропейських держав.

Доповіді й тексти виступів учасників конференції були взяті за осно-ву при підготовці до друку матеріалів даного збірника. Видання розра-ховане на працівників органів державної влади, правоохоронних і спе-ціальних служб, науковців, викладачів, студентів вузів та широку громадськість.

Інноваційні підходи до регіонального розвитку в Україні : аналіт. доп. / С. О. Біла, Я. А. Жаліло, О. В. Шевченко, В. І. Жук [та ін.] ; за ред. С. О. Білої. – К. : НІСД, 2011. – 72 с.

У науково-аналітичній доповіді «Інноваційні підходи до регіональ-ного розвитку в Україні», оприлюдненої на засіданні «круглого столу» відділу регіонального розвитку НІСД 10 листопада 2011 року, зазна-чено, що реформування системи державного управління регіональним розвитком передбачає розробку та впровадження регіональної політики нової якості, зорієнтованої на поєднання завдань модернізації економіки та забезпечення комплексного збалансованого розвитку регіонів. Вирішення накопичених в Україні системних проблем регіонального розвитку потребує застосування інноваційних підходів, оновлення ме-ханізмів та інструментів стимулювання розвитку регіонів, запроваджен-ня дієвих управлінських рішень.

У доповіді наголошено, що вирішальну роль у забезпеченні комплекс-ного, збалансованого розвитку регіонів відіграє об’єктивна оцінка ре-сурсного потенціалу на місцях, виявлення перешкод та бар’єрів, що гальмують регіональний (місцевий) розвиток, і визначення напрямів їх усунення. Завдання сучасної регіональної політики – сформувати стра-тегічне бачення перспектив, шляхів, інноваційних підходів до досягнен-ня інтенсивного економічного зростання, стабільного збалансованого регіонального розвитку в Україні.

Особливу увагу авторський колектив приділив питанням вирішення першочергових завдань регіональної економічної політики, а саме:

створенню інституційних передумов до стимулювання економіч- –ного зростання, ліквідації адміністративних бар’єрів щодо розвитку підприємництва;

розвитку міжрегіонального та міжнародного співробітництва, реа- –лізації потенціалу регіональних кластерних ініціатив;

реалізації інвестиційного потенціалу регіонів, покращенню інвес- –тиційного клімату, формуванню системи інноваційно зорієнтованих



інвестиційних проектів, задіянню інноваційних інструментів інвести-ційного фінансування;

диверсифікації джерел фінансування розвитку регіонів, раціональ- –ному поєднанню державного, місцевого, приватного та міжнародного фінансування;

розвитку ринкової, інвестиційної, транспортної інфраструктури, –підтримці інформаційного та кадрового забезпечення регіонального розвитку.

Наголошено, що на сучасному етапі ринкових реформ перед регіона-ми України постають нові виклики щодо інтенсивного освоєння нових підходів та прийомів ведення господарювання, застосування поширених у світовій практиці інноваційних механізмів та інструментів стимулю-вання соціально-економічного розвитку територій.

Особливу увагу у доповіді приділено задіянню потенціалу міжрегіо-нального співробітництва – основи розвитку внутрішнього ринку та активізації підприємницької ініціативи на місцях, зміцнення економічної та соціальної єдності країни. Автори зазначають, що пріоритетними сферами міжрегіонального співробітництва в Україні мають стати: роз-виток транспортної інфраструктури; спільні проекти у сфері енергозбе-реження та освоєння нових джерел енергії; міжрегіональне співробітни-цтво у сфері впровадження технічних і технологічних інновацій, розвиток виробничих кластерів (із пріоритетом імпортозаміщення). Формування кластерів (регіональних та міжрегіональних) має потужний інновацій-ний синергетичний ефект: стимулює структурні реформи, прискорює розвиток високотехнологічного наукоємного виробництва й імпортоза-міщення, активізує інноваційну діяльність компаній, створює нові робочі місця. Це забезпечує зростання конкурентоспроможності регіонів та національної економіки в цілому.

Інтенсифікація відносин між Україною та ЄС, активізація євроінте-граційних процесів (та розвиток міжнародного міжрегіонального еко-номічного співробітництва) відкривають перед регіонами нові можли-вості залучення додаткових ресурсів та отримання доступу на нові ринки збуту, зокрема європейські. Потужний потенціал стимулювання економічного зростання забезпечує активізація співробітництва у ме-жах інтеграційних угрупувань на кордонах України, міжнародне еко-номічне співробітництво прикордонних регіонів з регіонами сусідніх держав. Такий підхід відкриває нові перспективи використання на-явних конкурентних переваг регіонів та отримання синергетичного ефекту від налагодження міжнародного міжрегіонального співробіт-ництва (у тому числі транскордонного і транснаціонального). Задіяння інноваційного складника міжрегіонального співробітництва стимулює підприємницьку ініціативу на місцях, створює нові робочі місця, сприяє стабільному, збалансованому розвитку регіонів – основи зрос-тання добробуту людей.

У доповіді визначено роль Державного фонду регіонального розви-тку та агенцій регіонального розвитку у створенні «точок зростання» та підвищенні конкурентоспроможності економіки регіонів України. Інноваційні підходи у діяльності цих інститутів насамперед передбача-ють підтримку місцевих ініціатив, зорієнтованих на поширення ареалів економічного розвитку, створення нових робочих місць.

Для впровадження інноваційних підходів до регіонального розвитку вельми важливим є вдосконалення інституційно-правового забезпечен-ня державного управління регіональним розвитком, що має органічно поєднувати напрацьований у цій сфері вітчизняний досвід із найкращим європейським, сприяти налагодженню на цій основі реальної ефектив-ної співпраці регіонів України з Європою регіонів.

Запровадження інноваційних підходів до регіонального розвитку – вимога часу, умова раціонального використання наявних на місцевому



рівні ресурсів, задіяння потенціалу внутрішнього ринку, активізації ініціатив підприємництва та громадськості, налагодження ефективного діалогу між бізнес-структурами, громадськістю, органами державної влади, місцевого самоврядування щодо розвитку та підтримки ефектив-ного господарювання, покращення соціально-економічної ситуації на місцях. Новаторські, інноваційні управлінські рішення щодо стимулю-вання регіонального розвитку дозволять «розблокувати» підприєм-ницьку ініціативу, відновити динамічне економічне зростання та підви-щити добробут населення як у регіонах, так і на всій території України.

Три роки членства у СОТ : тенденції зовнішньої торгівлі України у посткризовий період : аналіт. доп. / І. В. Клименко, О. А. Федірко, І. В. Ус. – К. : НІСД, 2011. – 120 с.

2011 року Україна відзначила третю річницю вступу до Світової організації торгівлі (СОТ). Цей період збігся у часі з фінансово-економічною кризою, яка суттєво позначилася на умовах реалізації та оцінках впливу членства в СОТ на економіку України. Водночас саме цей період дає змогу оцінити те, як змінилася вітчизняна економіка в контексті поглиблення інтеграції у міжнародну економічну систему, які переваги, можливості й ризики притаманні сучасній моделі зовнішньо-економічної взаємодії України з рештою країн світу. Ці оцінки пред-ставлені в аналітичній доповіді «Три роки членства у СОТ: тенденції зовнішньої торгівлі України у посткризовий період».

В аналітичній доповіді – три розділи. У першому аналізуються тен-денції та особливості розвитку зовнішньої торгівлі України товарами та послугами з моменту приєднання до СОТ у 2008 році. Розглянуті клю-чові чинники пожвавлення експортної діяльності у посткризовий період, здійснено порівняльний аналіз короткострокових кризових тенденцій зовнішньої торгівлі товарами України та її провідних торговельних партнерів. За допомогою математико-статистичних методів проаналізо-вано актуальні тенденції зовнішньоторговельної діяльності України. Також розглянуті структурні зрушення як у частині трансформації гео-графічної структури, так і в частині трансформації товарної структури зовнішньої торгівлі. На базі цих досліджень подані інтегральні характе-ристики структури експорту України.

У другому розділі розглянуто основні чинники, що впливають на розвиток зовнішньої торгівлі України. Окремо розглянуто такі зовнішні чинники впливу, як розвиток світової економіки та запровадження торговельних обмежень. На основі їх розгляду зроблено висновок, що більшість антикризових заходів в Україні має короткостроковий харак-тер. Натомість існує брак стратегічно зорієнтованої політики розвитку національної промисловості й експортного потенціалу, що робить на-ціональну модель економічного розвитку вразливою до зовнішніх шоків та зменшує віддачу від інтегрованості у світову економіку. Також роз-глянуто внутрішні чинники впливу, що дало підстави стверджувати, що приєднання України до СОТ привело до поглиблення лібералізації торгівлі. Водночас через те, що багато змін відбулося до або відразу після приєднання, такий вплив був незначним.

Наведено дані порівняльного аналізу прогнозів щодо впливу член-ства в СОТ, зроблених до приєднання до цієї організації, з реальними показниками. Особливу увагу приділено сільському господарству та автомобілебудуванню. Загалом аналітична оцінка очікувань і реалій результатів трирічного членства в СОТ засвідчила, що, як і для більшос-ті країн з ринковою економікою, що формується, перші роки членства України в глобальній торговельній системі далися нелегко. Це було



зумовлене низкою як об’єктивних, так і суб’єктивних перешкод. Перші проявились у стрімкому зростанні імпорту по багатьох товарних групах, особливо по деяких видах аграрної продукції та продукції харчової про-мисловості (передусім цукру), а також у накладанні впливів світової фінансової кризи на процеси адаптації до нових умов реалізації зовніш-ньоторговельної діяльності. Про наявність суб’єктивних перешкод за-свідчили посилення протекціоністських настроїв торговельних партне-рів України та відсутність практичного досвіду лобіювання різнорівневих національних економічних інтересів у системі СОТ.

У третьому розділі доповіді визначено основні можливості та загрози розвитку зовнішньої торгівлі України, узагальнено ризики її інтеграції у глобальну економіку, представлено SWOT-аналіз розвитку зовнішньої торгівлі України у 2008–2011 рр. Завдяки цьому зроблено висновок, що модернізаційна роль СОТ полягає у стимулюванні економічних реформ в Україні: законодавства, сфери стандартизації та сертифікації, митних процедур тощо. Правила СОТ є базовими для торговельних відносин більшості країн світу, зокрема і для України у процесі укладання угод про вільну торгівлю з ЄС та низкою інших країн. Відтак членство у СОТ є чинником посилення геоекономічного потенціалу України. Виходячи з цього, запропоновано низку підходів щодо модернізації зовнішньоеко-номічної та торговельної політики держави.

Пріоритети політики України щодо країн Азії : аналіт. доп. / А. З. Гон чарук, О. К. Микал, А. М. Кобзаренко. – К. : НІСД, 2011. – 64 с.

Аналітична доповідь підготовлена відділом зовнішньої політики НІСД і представлена на розгляд експертної спільноти під час проведен-ня «круглого столу» 28 квітня 2011 року. Її мета – системний аналіз зовнішньополітичної діяльності України в Азії, визначення пріоритет-них питань формування зовнішньополітичного курсу України щодо азіатських країн та інституцій регіону. Проаналізовано особливості су-часного розвитку Азії, зокрема стисло охарактеризовано особливості її субрегіонів та інтеграційних об’єднань, окреслено коло інтересів, по-тенційних можливостей і пріоритетів політики України у відносинах з азіатськими державами та регіональним об’єднаннями.

Останні два десятиліття засвідчили значне зміцнення позицій най-більших азіатських держав – Китаю, Індії, Японії та Південної Кореї – у світовій політиці та економіці, а також загальне збільшення ваги Азії у світових процесах. З великою мірою певності можна стверджувати, що новий світовий порядок формується довкола Азії як ключової в еконо-мічному та безпековому відношенні частини світу. Важливим чинником посилення впливу азіатських держав у світі є випереджальні темпи їх еко номічного розвитку, а також збереження найбільшими економіками регіону стабільності в умовах світової фінансово-економічної кризи, що перетворює Китай та Індію на чинники відновлення зростання глобаль-ної економіки.

Головним висновком доповіді є теза про те, що стан відносин з азі-атськими державами та потенційні можливості розвитку співпраці з ними вимагають від України визначення розвитку таких відносин (зо-крема з КНР, Японією, Індією, країнами АСЕАН) як одного з пріори-тетних напрямів зовнішньої політики. Запропоновані в доповіді фор-мулювання мети, стратегії розвитку відносин з азіатським регіоном і конкретних завдань двостороннього співробітництва можуть підви-щити ефективність зовнішньої політики України, активізувати її зов-нішньоекономічну діяльність в Азії та забезпечити українські націо-нальні інтереси у регіоні.



Відносини України з азіатськими державами протягом тривалого часу розвивалися безсистемно. На сучасному етапі вони переважно звужені до економічної сфери, в якій домінують інтереси окремих екс-портерів та імпортерів. Подібний стан не відповідає потребам розвитку України та принципам нової парадигми її зовнішньої політики, тому Києву слід переглянути свої підходи до азіатського регіону.

Попри загальний євроінтеграційний курс Україна має значні інте-реси в Азії: розширення доступу до ринків, інвестицій і технологій, розвиток виробничої кооперації, налагодження політичного діалогу з провідними регіональними державами. Останні розглядають Україну як європейську державу і вбачають в українському ринку частину загальноєвропейського.

Пріоритетами української зовнішньої політики у відносинах з дер-жавами Азії можуть бути визначені: розвиток політичного діалогу з провідними державами регіону; поглиблення економічної, зокрема виробничо-інвестиційної, співпраці у формі залучення азіатських інвес-тицій та створення спільного виробництва в Азії із залученням україн-ських технологій; пошук підходів до співпраці з регіональними та трансрегіональними об’єднаннями (АСЕМ, ШОС, АСЕАН). Безсум нів-ним пріоритетом для України є комплексний розвиток відносин із найбільшими партнерами в Азії – КНР, Індією, Японією, Південною Ко реєю. Водночас важливим напрямком економічної співпраці України з Азією є посилення української присутності на ринках крупних азій-ських держав – Індонезії, Таїланду, В’єтнаму, Малайзії, Сінгапуру, Па-ки стану, Бангладеш.

Відносини України з азіатськими державами мають значний по-тенціал розвитку. Характер українських інтересів в Азії та можливості співпраці з азіатськими державами вимагають визначення розвитку відносин України з ними нарівні з відносинами з РФ, ЄС та США. Азіатський напрям зовнішньої політики може стати вагомим чинником забезпечення потреб економічного та політичного розвитку України як суверенної держави.

Міжрегіональне співробітництво у системі нової регіональної по-літики України / С. О. Біла, І. Г. Бабець, І. В. Валюшко, Я. А. Жаліло [та ін.] ; за ред. Я. А. Жаліла. – К. : НІСД, 2011. – 32 с.

Сучасні виклики, що постають перед Україною, зумовлюють необ-хідність пошуку інноваційних підходів до формування нової регіональної політики, модернізації системи управління регіональним розвитком. Ефек тивність реалізації державної регіональної політики у сучасній Ук раїні залежить від використання потенціалу інноваційних механізмів та інструментів, що стимулюють громадську й економічну активність, роз вивають і підтримують підприємницьку ініціативу на місцевому рівні для вирішення нагальних соціально-економічних проблем.

Серед інновацій, що сприяють активізації регіонального розвитку, на перше місце виходить використання потенціалу та переваг міжрегіо-нального співробітництва, яке сприяє розвитку внутрішнього ринку, посилює економічну та соціальну єдність країни. Інноваційний склад-ник міжрегіонального співробітництва зорієнтований на синергетичний ефект: досягнення стабільного збалансованого соціальноекономічного розвитку на загальнонаціональному рівні завдяки підвищенню конку-рентоспроможності регіонів. За рахунок реалізації спільних (міжрегіо-нальних) проектів у сферах виробництва, послуг, інфраструктурного забезпечення поліпшується соціально-економічна ситуація в регіонах, зокрема посилюється економічна взаємодія проб лемних (старопромис-лових, сільських, віддалених) територій із регіонами-лідерами;



вирівнюються диспропорції регіонального розвитку; створюються можливості для оволодіння новими, раніше недовикористаними ресур-сами розвитку.

В умовах глобалізації неухильно зростає роль міжнародного міжрегіо-нального співробітництва у формах транскордонної, транснаціональної та міжрегіональної кооперації з країнами-сусідами, що формує перед регіонами України нові виклики щодо застосування на практиці іннова-ційних механізмів та інструментів стимулювання соціально-еко но міч-ного розвитку територій, які позитивно зарекомендували себе у світовій (зокрема європейській) практиці, ставить актуальні вимоги щодо інтен-сивного освоєння нових підходів і прийомів ведення господарства.

У доповіді запропоновано систему новітніх підходів до організації міжрегіонального співробітництва в контексті реалізації стратегічних завдань оновлення регіональної політики України. Доповідь є складни-ком докладнішого дослідження «Інноваційні підходи до регіонального розвитку в Україні», підготовленого в Національному інституті страте-гічних досліджень у 2011 році.


Хроніка діяльності НІСД

3 жовтня Національний інститут стратегічних досліджень спільно з Інститутом культури України, Інститутом культурології Національної академії мистецтв України, Національною академією керівних кадрів культури та мистецтв провів міжнародну науково-практичну конференцію «Діалог культур: дослідження, практики, виклики».Відкриваючи конференцію, директор НІСД Андрій Єрмолаєв наголосив, що культуру в ши-рокому сенсі слід розглядати як спосіб збереження соціальної спадковості на основі актуалізо-ваного досвіду практичної діяльності, її ціннісного й нормативного відтворення у повсякденній практиці. Традиція, міф, релігія, наука, мистецтво в різних формах відтворюють і водночас примножують культуру саме на основі повсякденної практики реального суспільства. Культура таким чином розглядається як продукт діяльності та складник свідомості суспільства. Різні практики та різний досвід в умовах глобалізованого інформаційного суспільства руйнують традиційні локальні механізми збереження та передачі спадкового досвіду локальних спільнот. Культурний «мікст» охопив усі сфери діяльності, при цьому замість очікуваної уніфікації ма-ємо геометричну прогресію розмаїття, але з вираженим «мікстом» попередніх самобутностей. Цей процес – виклик усім локальним ідентичностям і цивілізаційним феноменам, незалежно від їхньої нинішньої фази розвитку.А. В. Єрмолаєв запропонував для визначення феномену «опредмечування» та розвитку гло-бальної культури інтегрованого суспільства термін «ф’южн-цивілізація». Він наголосив, що модернізація – по суті культурна революція, а модернізаційна стратегія не може бути нічим іншим, як стратегією геокультурною. Її основні завдання – нова культурна політика як основа і сенс модернізації країни; локалізація в умовах глобалізації та культурні коди як інструмент проектування економічної та інших політик; розвиток культурних індустрій як конкретний інструмент для формування національного ціннісно-нормативного поля та зустрічного впливу на глобальні культурні тренди.

6 жовтня відбулося четверте засідання створеної при НІСД Міжвідомчої експертної робочої групи (МЕРГ) з питань протидії загрозам розповсюдження зброї та матеріалів масового ураження, а також пов’язаних з ними терористичних загроз і захисту критично важливої для забезпе-чення життєдіяльності держави інфраструктури. У засіданні взяли участь 25 представників міністерств, відомств і наукових установ.Головуючий на засіданні радник директора НІСД Анатолій Качинський відзначив актуаль-ність тем, винесених для обговорення, звернувши увагу на те, що події 11 вересня 2001 року стали переломними в усвідомленні міжнародним співтовариством масштабів і рівня загроз тероризму. Доповідь головного консультанта відділу стратегій реформування сектору без-пеки НІСД Марії Гуцало була присвячена огляду сучасних контртерористичних стратегій. Доповідач приділила значну увагу стратегічним документам із протидії тероризму, прийнятим нещодавно в США та ЄС. Відзначаючи різні підходи, запропоновані у цих документах, вона висловила думку, що з огляду на проголошений Україною євроінтеграційний курс найбільший інтерес представляють європейські підходи до протидії тероризму.Науковий співробітник відділу екологічної та техногенної безпеки НІСД Сергій Кондратов розглянув питання можливості створення терористами ядерної зброї, розповівши про тех-нічні проблеми, які вони мають вирішити, щоб виготовити саморобний ядерний вибуховий пристрій. Увагу присутніх було привернуто до того факту, що ефективні системи фізичного захисту, обліку та контролю ядерних матеріалів, міжнародні режими експортного контролю та діяльність правоохоронних органів і спецслужб зменшують шанси терористів на здій-снення акту ядерного тероризму, але не можуть цілком ліквідувати загрозу. Саме тому останнім часом міжнародна спільнота все більше об’єднує свої зусилля з протидії ядерному тероризму, яскравим свідченням чого є саміти із фізичної ядерної безпеки у Вашингтоні (2010) та Сеулі (2011).

Хроніка діяльності Національного інституту стратегічних досліджень,жовтень-грудень 2011 р.



Під час засідання відбулася жвава дискусія довкола піднятих у доповідях і виступах актуальних проблем. Підбиваючи підсумки, А. Б. Качинський закликав повніше використовувати потен-ціал групи шляхом активізації та об’єднання зусиль її членів, у тому числі через використання можливостей, які надає статус МЕРГ.

7-8 жовтня директор НІСД Андрій Єрмолаєв і перший заступник директора НІСД Ярослав Жаліло взяли участь у Другому міжнародному чорноморському економічному форумі, що відбувся в Лівадійському палаці (Ялта). Вони представили учасникам форуму бачення фахівцями Національного інституту стратегічних досліджень сучасних проблем та пріоритетів розвитку міжрегіонального співробітництва як однієї з основ нової регіональної політики України.

14 жовтня Регіональний філіал Національного інституту стратегічних досліджень у м. Одесі провів міжнародну конференцію «Україна і Близький Схід: проблеми, виклики і перспективи роз-витку відносин із країнами регіону». У конференції взяли участь експерти з України, Росії, Ізраїлю, Сирії, Ємену та Іраку. Було представлено 15 доповідей про політику України стосовно вирішення основних проблем регіону, близькосхідну політику України в умовах конкуренції великих і регіональних держав і ЄС; основні напрями економічної співпраці України і країн Близького Сходу. Учасники конференції проаналізували ці проблеми з урахуванням нових процесів і тенденцій, що виникли в результаті «арабських революцій» 2011 року.

20 жовтня Регіональний філіал Національного інституту стратегічних досліджень у м. Львові спіль но з Львівською комерційною академією та Лабораторією досліджень проблем міжна-родної інтеграції та безпеки провели засідання «круглого столу» «Потенціал кон ку рен то-спроможнос ті західних регіонів України та проблеми його реалізації у посткризовий період». У його ро боті взяли участь науковці, депутати обласної та міської рад, представники органів дер жавної влади, керівники та фахівці підприємств, громадських організацій. Обговорювалися проблеми вироблення стратегії і тактики підвищення рівня конкурентоспроможності еконо-міки регіону в посткризовий період. За результатами обговорення було розроблено рекомен-дації для органів державної влади та місцевого самоврядування.

25 жовтня в Національному інституті стратегічних досліджень відбувся «круглий стіл» «Стратегічні напрями розвитку транспортної галузі України у післякризовий період». Розглядалися також проблеми інтеграції транспортної системи України до європейської та світової мереж, напрями подальшого реформування галузі тощо. У дискусії взяли участь співробітники наукових та аналітичних установ, представники органів державної влади, Євросоюзу, неурядових органі-зацій та ЗМІ. Відкриваючи дискусію, перший заступник директора НІСД Ярослав Жаліло наголосив, що транспортна галузь відіграє визначальну роль в економічному розвитку України, формуючи внутрішній ринок, обумовлюючи продуктивність зовнішньої торгівлі, посилюючи транскордонні зв’язки, створюючи соціальний ефект у розвитку регіонів. Він наголосив, що підходи НІСД базуються на широкому розумінні ролі транспорту як органічного елементу соціально-економічного розвитку України.Із презентацією основних положень аналітичної доповіді «Стратегічні напрями розвитку транспортної галузі України у післякризовий період» виступила завідувач відділу сектораль-ної економіки НІСД Оксана Собкевич. Зокрема вона зазначила, що транспорт як інфраструк-турна галузь відіграє суттєву роль у посткризовому розвитку національної економіки, забез-печуючи своєчасні та ефективні вантажні та пасажирські перевезення, сприяючи інтеграції України у світову економічну систему. Однак незадовільний стан рухомого складу різних видів транспорту обумовлює низький рівень використання потенціалу України як транзитної держави. О. Собкевич відзначила, що модернізація транспортної галузі України має забезпе-чити її відповідність європейським стандартам як за швидкістю та якістю перевезень вантажів, так і за комфортністю обслуговування пасажирів. Важливу роль при цьому мають відігравати заходи, спрямовані на збалансування попиту і пропозицій з надання транспортних послуг, зміцнення міжнародного співробітництва та інтеграції транспортної системи України до євро-пейської та світової транспортних мереж, розвиток державно-приватного партнерства у транс-портній галузі.Активну участь в обговоренні цих проблем взяли президент Асоціації міжнародних автомо-більних перевізників України Леонід Костюченко, заступник директора Інституту проблем




ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України Олексій Котлубай, президент АТ «Українські транспортні коридори» Григорій Степанський, віце-президент Національного комітету міжнародної торгової палати Віктор Валєєв, завідувач сектору відділу зовнішньо-економічної політики НІСД Максим Бугрій, координатор сектору транспорту представни-цтва ЄС в Україні Юрате Юодснукіте, заступник начальника ДП «Укрводшлях» Олександр Гладиш, генеральний директор Асоціації міжнародних експедиторів України Юрій Приходько та інші учасники.Підсумовуючи дискусію, перший заступник директора НІСД Ярослав Жаліло зазначив, що лейтмотивом обговорення стала необхідність інтенсифікації наявного потенціалу України у транспортній галузі з акцентом на розвиток недостатньо задіяних можливостей річкового та морського транспорту, мультимодальних перевезень тощо. Окреслюючи перспективи майбутніх дискусій, він відзначив актуальність таких питань як регіональний вимір розвитку транспортних комунікацій, технічне забезпечення розвитку транспорту, формування інфраструктури обслу-говування транспортних мереж, реалізація державної політики у транспортній сфері.

27 жовтня в Національному інституті стратегічних досліджень відбулася науково-практична кон-ференція «Пріоритетні напрями та завдання розвитку ядерної енергетики та атомної про-мисловості». Її метою було обговорення проблемних питань розвитку галузі у світлі подій на АЕС «Фукусіма-Даїчі» та визначення пріоритетних напрямів і завдань з урахуванням реаль-них ресурсних можливостей держави. У роботі конференції взяли участь вчені НАН України, експерти науково-технічних центрів, фахівці проектних інститутів, викладачі НТУУ «КПІ», НУ «Острозька академія», представники органів державної влади, державних компаній та громадських організацій.У вступному слові заступник директора НІСД Олександр Литвиненко зазначив, що для України, де близько 47 % електроенергії виробляється на АЕС, реальної альтернативи ядерній енергетиці немає. Саме завдяки роботі українських АЕС у складні 1990-ті забезпечувалася жит-тєдіяльність економіки та задовольнялися потреби громадян України. Зараз розвиток ядерної галузі ускладнюється низкою проблем, які через їх тривалу невирішеність можна віднести до хронічних. Передусім це тарифна політика держави стосовно електроенергії, що виробляється на АЕС. Існують також організаційні проблеми, координації та контролю за виконанням держав-них цільових програм у галузі. Недостатня увага приділяється підтримці науково-технічних розробок в ядерній галузі та участі представників України у міжнародних проектах.Провідний науковий співробітник відділу енергетичної та ядерної безпеки НІСД Ольга Кошарна у доповіді «Світові тенденції в ядерній енергетиці та атомній промисловості після аварії на Фукусіма-Даїчі» зазначила, що загальновизнаними викликами для світової енер-госистеми сьогодні є глобальне потепління клімату, забезпечення надійного енергопостачан-ня, високі та нестабільні ціни на паливо органічного походження. Саме виходячи з цього провідні держави світу розробляли свої енергетичні стратегії на довгострокову перспективу. Відповідно, у розвитку ядерної енергетики до останнього часу спостерігалися такі тенденції: підвищення потужності діючих ядерних енергоблоків шляхом їх модернізації; подовження експлуатації енергоблоків поза проектний термін; диверсифікація ресурсної та виробничої бази ядерної енергетики.Трагічні події на японській АЕС «Фукусіма-Даїчі» вплинули на плани розвитку ядерної енер-гетики у світі. Німеччина практично одночасно зупинила роботу 7 ядерних енергоблоків, збу-дованих до 1980 року. Швейцарія заявила про виведення з експлуатації своїх енергоблоків до 2034 року. У всьому світі, у тому числі в Україні, проводиться позачергова переоцінка безпеки діючих АЕС з урахуванням наслідків японських подій. Втім, вплив японської аварії на перспек-тиви розвитку ядерної енергетики у світі виявився значно меншим, ніж після Чорнобильської катастрофи. Саме тому низка держав, які досі не експлуатували АЕС, підтвердили наміри реа-лізації своїх планів будівництва АЕС (Туреччина, Білорусь, Польща, ОАЕ, Йорданія).Враховуючи неоднозначне ставлення світової спільноти до подальшого розвитку ядерної енергетики, в коротко- та середньостроковій перспективах очікується уповільнення його тем-пів. За останніми прогнозами МЕА ОЕСР, до 2035 року встановлені потужності АЕС сягати-муть близько 550 ГВт (за попереднім прогнозом – 706 ГВт). Таке скорочення пов’язується з можливою зупинкою енергоблоків першого покоління за результатами переоцінки безпеки. Жорсткіші вимоги органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки висувати-муться до вибору майданчиків для нового будівництва та подовження експлуатації понад проектний термін. З огляду на існуючу кризу довіри з боку громадськості особливі вимоги також ставитимуться до операторів АЕС, насамперед щодо підвищення прозорості їхньої ді-яльності та активнішої співпраці з населенням.



Активну участь в обговоренні цих проблем взяли директор Інституту проблем Чор но би-ля В. Токаревський, керівник служби ВП НТЦ ДП НАЕК «Енергоатом» С. Краснуха, дирек-тор Регіонального філіалу НІСД у м. Дніпропетровську А. Шевцов, викладач економічного факультету На ціонального університету «Острозька академія» В. Ковальчук та інші. На за-вершення учасники конференції доповнили та схвалили рекомендації, проект яких був під-готовлений організаторами.

10 листопада у Національному інституті стратегічних досліджень відбувся «круглий стіл» «Інно ва-ційні підходи до регіонального розвитку в Україні». У засіданні взяли участь посадовці Адмі-ністрації Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства регіонального розви-тку, будівництва та житлово-комунального господарства, обласних державних адміністрацій, співробітники наукових та аналітичних установ, представники недержавних організацій. Під час засідання було організовано телеміст із фаховими аудиторіями у Львові та Харкові.Перший заступник директора НІСД Ярослав Жаліло наголосив на необхідності розробки нової ідеології державної регіональної політики як невід’ємної умови активізації громадської та підприємницької ініціативи на місцях, формування стимулів до саморозвитку територій, досягнення стабільного та збалансованого регіонального розвитку, визначення місця та ролі механізмів й інструментів державного та ринкового регулювання соціально-економічного роз-витку регіонів, пошук оптимального балансу між ними.Презентуючи аналітичну доповідь, завідувач відділу регіонального розвитку Світлана Біла висвітлила низку викликів, що обумовлюють необхідність пошуку інноваційних підходів до стимулювання регіонального розвитку як основи зростання добробуту людей. На її думку, потужний інноваційний потенціал має формування кластерів (регіональних та міжрегіональ-них), що стимулює структурні зрушення на регіональному рівні, прискорює розвиток іннова-ційного, наукоємного виробництва. Інновацією регіонального розвитку в Україні є задіяння потенціалу новоствореного Державного фонду регіонального розвитку, активізація роботи агенцій регіонального розвитку, діяльність яких спроможна підвищити конкурентоспромож-ність економіки регіонів, сприяти формуванню «точок зростання» та ареалів розвитку.У доповіді було зазначено, що інноваційні підходи до нової регіональної політики передбачають задіяння потенціалу міжрегіонального співробітництва – основи розвитку внутрішнього ринку та активізації підприємницької ініціативи, акцентовано увагу на перспективах використання переваг міжнародного міжрегіонального співробітництва, наголошено, що удосконалення інституційно-правового забезпечення державного управління регіональним розвитком відпо-відно до кращих європейських практик створює реальне підґрунтя для стабільного розвитку та налагодження ефективної співпраці регіонів України та інших країн Європи.В обговоренні цих проблем активну участь взяли заступник керівника Головного управління з питань регіональної та кадрової політики Адміністрації Президента України Олександр Орел, керівник сектору регіонального і місцевого розвитку Представництва Європейської комісії в Україні Домінік Папенхайм, народний депутат України Юрій Ганущак, заступник головного редактора журналу «Соціальна економіка» Олександр Коврига, директор Департаменту регіо-нального розвитку Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Сергій Романюк, голова громадської ради при Львівській облдержадмі-ністрації Зиновій Бермес, віце-президент з виконавчої роботи Асоціації міст України Мирослав Пітцик, в. о. співголови виконкому Ради керівників прикордонних областей Республіки Білорусь, Російської Федерації та України Олексій Кірюхін, проректор з науково-педагогічної роботи Львівської комерційної академії Анатолій Мокій, радник директора НІСД Володимир Лупацій, виконавчий директор Асоціації агенцій регіонального розвитку Юрій Третяк, суддя Конституційного Суду України Володимир Кампо, віце-президент Інституту публічного права (м. Суми) Ія Дегтярьова, директор Інституту місцевої демократії Валерій Рубцов.У заключному виступі перший заступник директора НІСД Ярослав Жаліло підбив підсумки «круглого столу», подякував за плідну роботу та закликав усіх зацікавлених осіб до подальшої співпраці з НІСД задля розробки та впровадження інновацій регіонального розвитку, нової державної регіональної політики в Україні.

11 листопада у Національному інституті стратегічних досліджень відбувся «круглий стіл» «Ре фор-ми системи державних фінансів України: перші результати та подальші перспективи». У дискусії взяли участь народні депутати України, представники Міністерства фінансів та На-ціонального банку, співробітники наукових та аналітичних установ, неурядових організацій та ЗМІ.



Після обговорення аналітичної доповіді з даного питання, представленої НІСД, відбулася змістовна дискусія та внесено низку пропозицій щодо реформування системи державних фі-нансів України.

17 листопада в конференц-залі Українського союзу промисловців і підприємців відбувся «круглий стіл» «Трансформація оборонно-промислового комплексу (ОПК) України: основні засади діяльності в нових умовах». Його організували Регіональний філіал НІСД у м. Дніпропетровську, Український союз промисловців і підприємців та Асоціація «Українські оборонні технології». У роботі «круглого столу» взяли участь представники Комітету Верховної Ради України з пи-тань національної безпеки і оборони, Ради національної безпеки і оборони, Адміністрації Пре-зи дента, Секретаріату Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, провідних підприємств і наукових установ (всього 65 осіб).Учасники «круглого столу» розглянули два блоки питань.1. Поточний стан і основні проблеми розвитку та державного управління ОПК України. Головні засади реформування ОПК на найближчу перспективу. Проблемні питання забезпечення ді-яльності та розвитку високотехнологічних підприємств ОПК.2. Оцінка перспектив розвитку військово-технічного співробітництва з іншими державами щодо експорту та імпорту озброєння в інтересах розвитку Збройних сил України та підпри-ємств ОПК.На заході виступили: голова УСПП А. К. Кінах, директор Регіонального філіалу НІСД у м. Дніп-ро петровську А. І. Шевцов, президент Асоціації «Українські оборонні технології» В. Г. Грек, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння В. В. Бадрак, генеральний конст-рук тор з авіабудування Б. С. Ківа, головний конструктор, перший заступник начальника КП ХКБМ ім. О. О. Морозова Ю. М. Бусяк, генеральний конструктор з військового кораблебуду-вання Є. О. Борисов.У обговоренні взяли участь: член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони В. О. Богуслаєв, директор ОКБ «Текон-електрон» М. І. Гладкий, член Президії НАНУ В. П. Горбулін, заступник Міністра оборони України В. П. Омельянчук, заступник директора де пар таменту Державного Агентства з питань науки, інновацій та інформатизації Ук раї ни Д. В. Че беркус, директор департаменту промислової політики Міністерства економічного роз-витку і торгівлі України В. С. Майстренко. За підсумками дискусії були внесені пропозиції та ре комендації щодо модернізації ОПК України та вдосконалення державної політики у цій сфері.

17 листопада у Національному інституті стратегічних досліджень відбулася відео-конференція із заступником Генерального секретаря НАТО з питань нових викликів та загроз Габором Іклоді, організована НІСД спільно з Центром інформації та документації НАТО в Україні. На заході було присутнє широке коло експертів, які представляють основні українські установи, що опікуються безпековою проблематикою, – Адміністрацію Президента, Міністерство закордон-них справ, Службу безпеки, Міністерство оборони, Генеральний штаб ЗСУ, Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації, розвідувальні органи, а також неурядові аналітичні та дослідницькі центри.Під час відео-конференції було відзначено її важливість для розвитку відносин України з НАТО, у чому зацікавлені як Київ, так і Брюссель. Адже одне з провідних місць у співробітниц т-ві України з Альянсом займає співпраця в подоланні загроз невоєнного характеру, а саме ді-яльність Робочої підгрупи Україна – НАТО з питань кібернетичного захисту, співпраця у сферах боротьби з відмиванням «брудних» коштів, контрабандою наркотиків, зброї та неза-конним переміщенням людей. Тому до проблематики нових викликів і загроз українські фахівці сьогодні мають підвищений інтерес.Г. Іклоді ознайомив присутніх з метою, завданнями, структурою та досвідом діяльності управ-ління нових викликів та загроз безпеці, нещодавно створеного у Секретаріаті НАТО, окремо зупинившись на місці цього органу у розвитку співпраці в галузі безпеки з державами-партнерами. Українські учасники мали можливість задати питання та поділитися своїми по-глядами. У центрі уваги були універсальність характеру нових викликів безпеці (кіберзахисту, енергетичної безпеки, тероризму тощо), а також визначення заходів із запобігання таким за-грозам і посилення стійкості до них.

24 листопада у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна відбувся «круглий стіл» «Політичний режим України: інституціональні виміри та динаміка розвитку», організований



Регіональним філіалом НІСД у м. Харкові спільно з кафедрою політології ХНУ імені В. Н. Ка-ра зіна та Асоціацією політологів Слобожанщини. Учасники заходу розглянули питання про динаміку політичного розвитку України; пошук української моделі демократичної консолідації суспільства та політичних еліт; формування ефективної електоральної моделі; партійне будів-ництво та подальший розвиток партійної системи України; трансформацію базових політичних інститутів та розвиток республіканізму; конституційний процес і розбудова конституціо-налізму в Україні.

25 листопада у Національному інституті стратегічних досліджень відбувся «круглий стіл» «Україна і майбутня архітектура європейської безпеки: воєнно-політичний вимір». У засіданні взяли участь представники органів державної влади, наукових установ, громадських організацій та ЗМІ. Зі вступним словом до учасників звернувся директор НІСД Андрій Єрмолаєв. У центрі уваги були питання про тенденції та прогнози формування воєнно-політичної складової євро-пейського безпекового простору, а також пріоритети безпекової та оборонної політики України при формуванні майбутньої архітектури європейської безпеки.Заступник завідувача відділу оборонних стратегій та військово-технічної політики НІСД Андрій Соболєв виступив із доповіддю «Особливості формування воєнно-політичної стратегії України в контексті трансформації європейської архітектури безпеки».В обговоренні питань порядку денного взяли активну участь головний консультант відділу оборонних стратегій та військово-технічної політики НІСД О. С. Александров, представник де пар таменту Європейського Союзу МЗС України В. Джиджора, директор Інституту зовніш-ньої політики Дипломатичної академії при МЗС України Г. М. Перепелиця, завідувач сектору відділу глобалістики та безпекових стратегій НІСД В. К. Горовенко, професор кафедри міжна-род них відносин Інституту державного військового управління Національного університету оборони О. І. Пошедін.Учасники «круглого столу» прийняли пропозиції та рекомендації для державних органів, від-повідальних за зовнішню політику України.

29 листопада в Національному інституті стратегічних досліджень відбувся «круглий стіл» «Зовнішня політика України: нові завдання і пріоритети». У заході взяли участь посадові особи органів державної влади, експерти, представники наукових організацій та дипломатичних установ.Директор НІСД Андрій Єрмолаєв наголосив на необхідності підвищення ефективності зовніш-ньої політики держави як відповіді на появу нових глобальних викликів і загроз. Такий підхід знайшов відображення у щорічному посланні Президента України до Верховної Ради України, а також у розробленому НІСД проекті нової редакції Стратегії національної безпеки України. Було підкреслено, що розвиваючи різні напрямки стратегічного партнерства, Україна обрала для себе домінуючим вектором свідоме входження до європейської спільноти. Також були визначені основні ризики у сфері зовнішньополітичної діяльності України на сучасному етапі.Радник при дирекції НІСД Борис Парахонський виступив із презентацією аналітичної до-повіді «Концептуальні засади зовнішньополітичної стратегії України». Він зазначив, що за всі роки незалежності Україна не мала документу, який би недвозначно і збалансовано окрес-лював стратегічну перспективу у сфері зовнішньої політики. Б. О. Парахонський наголосив, що ключовим завданням при підготовці матеріалу було визначити оптимальну модель роз-витку України в умовах глобалізації, запропонувавши формувати багатовимірну зовнішню політику, що має динамічний характер і передбачає поєднання різних аспектів міжнародної взаємодії.Головний науковий співробітник відділу глобалістики та безпекових стратегій НІСД Галина Яворська виступила з презентацією аналітичного матеріалу «Стратегічне партнерство Ук раї-ни». В презентації було охарактеризовано геополітичні умови реалізації зовнішньої політики України, а також виклики та загрози для країни в умовах глобалізації.Директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень Сергій Толстов відзначив важливість та актуальність розробки представлених на обговорення концептуальних докумен-тів, зауваживши, що важливим завданням формування зовнішньої політики є винайдення оптимального балансу між цілями держави та її міжнародними зобов’язаннями.Завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Київського університету права НАНУ О. В. По-тє хін запропоновував вдосконалити прогнозну складову документів шляхом визначення кількох сценаріїв перспективного розвитку ситуації у зовнішньополітичній сфері та, спираю-чись на них, розробити рекомендації щодо можливих коректив тактики ведення зовнішньопо-літичного курсу держави.



В обговоренні аналітичних матеріалів також взяли участь Надзвичайний і Повноважний Посол України А. І. Веселовський, завідувач кафедри Дипломатичної академії при МЗС Украї ни С. О. Шергін, президент Центру близькосхідних досліджень О. В. Богомолов, заступник ди-ректора Департаменту політики та безпеки Міністерства закордонних справ Ук раї ни О. С. Ма-кеєв, аташе з питань оборони посольства Румунії в Україні Мірча Джугуреяну, радники дирек-тора НІСД А. Ф. Гуцал і В. С. Лупацій, заступник керівника управління – завідувач відділу Головного управління з питань міжнародних відносин Адміністрації Президента Ук раїни О. Р. Луцкевич, доцент кафедри Дипломатичної академії при МЗС Украї ни О. С. Полторацький, за відувач відділу зовнішньої політики НІСД А. З. Гончарук та інші.Підбиваючи підсумки «круглого столу», заступник директора НІСД О. В. Литвиненко по-дякував авторам за якісно підготовлені аналітичні матеріали, а всім присутнім – за конструк-тивну і фахову дискусію.

1 грудня в Національному інституті стратегічних досліджень відбувся «круглий стіл» «Тіньова економіка в Україні: масштаби та напрямки подолання». На порядок денний були винесені питання: сучасні тенденції та чинники тінізації економіки України; тінізація економіки як джерело ризику для реалізації економічних реформ; пріоритети та напрями детінізації еконо-міки України.Фахівці НІСД представили аналітичну доповідь з викладом основних проблем, винесених на обговорення. В дискусії взяли участь представники наукових та аналітичних установ, органів державної влади, недержавних організацій, засобів масової інформації.

16 грудня в Національному інституті стратегічних досліджень відбувся «круглий стіл» «Удоско на-лення методології і практики прийняття політичних рішень в екологічній сфері». На засіданні були присутні представники органів державної влади, громадських об’єднань, засобів масової інформації, наукових та аналітичних установ.На заході обговорювалися питання правових, економічних та організаційних засад екологічної політики України в контексті впровадження «нового зеленого курсу», проголошеного ООН напередодні всесвітнього форуму «Ріо+20».Радник директора НІСД Анатолій Качинський зазначив у вступному слові, що в контексті підготовки до форуму «Ріо+20» розроблено концепцію переходу до нової державної політики – не витрати на «екологію», а інвестиції в «зелену економіку». Ця модель надає економічні та соціальні аргументи на користь інвестування 2 % світового ВВП в «озеленення» десяти най-важливіших секторів економіки з метою зміни характеру розвитку та спрямування потоків державного і приватного капіталу на зменшення викидів вуглецю та ефективне використання природних ресурсів, що стане стимулом економічної активності при зниженому ризику ви-никнення економічних, екологічних і соціальних криз, характерних для існуючої моделі.У доповіді «Проблеми та перспективи екологічної політики в Україні» головний консультант НІСД Вячеслав Потапенко визначив тенденції української екологічної політики, окреслив труднощі її формування та намітив перспективи до 2020 року.Директор департаменту державної екологічної політики та міжнародної діяльності Мініс-терства екології та природних ресурсів України Володимир Білоконь у доповіді «Стратегія державної екологічної політики України – шлях до «зеленої економіки» охарактеризував передумови нової екологічної політики в Україні та визначив мету, цілі, завдання й інструменти її реалізації.Професор Вільфрід Нойман розповів про застосування німецького досвіду підготовки фахівців з екологічної економіки в Україні. У виступі «Екологічна економіка на варті екологічної по-літики в контексті стабільного розвитку» він відмітив перспективні напрями розвитку та практичного застосування Environmental Economics з метою вирішення проблем навколишнього середовища. Також німецький фахівець акцентував важливість удосконалення інструментів екологічної політики, таких як екологічні норми, відрахування, податки, торгівля сертифіката-ми емісій тощо.Завідувач відділу економічних проблем екологічної політики та сталого розвитку ДУ «Інс-ти тут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» Євген Хлобистов у виступі «Економічні засади екологічної політики» зупинився на актуальності економічних інст рументів екологічної політики як системи загальних і конкретних орга ні заційно-уп рав-лінсь ких, монетарних, фіскальних та інших заходів та напрямів адміністрування у цій сфері, спрямованих на ефективне поєднання стимулювання та примусу з метою дотримання природо-охоронного законодавства та забезпечення екологічної безпеки держави.



Президент Всеукраїнської громадської організації «Жива планета» Світлана Берзіна у вис-тупі «Методика оцінки екологічної ефективності продукційної системи» запропонувала розглянути стандарти екологічної ефективності, життєвого циклу продукції та екологічного маркування, а також метод оцінки екологічної ефективності продукційної системи.В обговоренні взяли участь державний експерт експертно-аналітичного забезпечення Апарату РНБО України Іннеса Медведенко, президент Національного екологічного центру України Ярослав Мовчан, заступник директора Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН (Одеса) Сергій Харічков, директор Центру екологічного аудиту та чистих технологій (Дніпропетровськ) Григорій Шматков, директор ТОВ Фонду цільових екологічних (зелених) інвестицій Марина Березницька, менеджер програм Департаменту з енергозбережен-ня та зміни клімату ЄБРР Олена Борисова, завідувач відділу екологічної та техногенної без-пеки НІСД Юрій Скалецький та інші фахівці.


Дубов Дмитрий ВладимировичСовременные тенденции обеспечения кибербезопасности на международном уровнеРассмотрена проблема формирования общей политики кибербезопасности ведущих государств

мира. Обращено внимание на терминологическую неопределенность и отсутствие общепризнан-ных международно-правовых документов в этой сфере. Рассмотрены вопросы методологического обеспечения признания кибервойн как «актов агрессии» и последних инициатив относительно регулирования порядка их ведения.

Ключевые слова: кибербезопасность, международные отношения, методология, международное законодательство, акт войны.

Dubov DmytroModern Trends in Cybersecurity Provision at the International LevelThe problem of formation of the general cybersecurity policy of the world’s leading states is studied.

The attention is paid to the terminological uncertainty and the absence of generally accepted international legal documents in this field. The issues of methodological support for the recognition of cyberwars as «acts of aggression» and the latest initiatives concerning the regulation of cyberwarfare are considered.

Key words: cybersecurity, international affairs, methodology, international legislation, act of war.

Пилипчук Владимир Григорьевич, Дзёбань Александр ПетровичТеоретические и государственно-правовые аспекты противодействия информационному

терроризму в условиях глобализацииРассмотрены теоретические и государственно-правовые аспекты противодействия информаци-

онному терроризму в условиях глобализации и интеграции Украины в мировое информационное пространство. Акцентировано внимание на проблемах предотвращения распространения инфор-мационного оружия и усиления ответственности стран мира за коллективную информационную безопасность.

Pylypchuk Volodymyr, Dzioban OleksandrTheoretical and State-Legal Aspects of Information Terrorism Counteraction in the Context of

GlobalizationThe theoretical and state-legal aspects of information terrorism counteraction in the context of

globalization and integration of Ukraine into the global information space are considered. The problems of preventing the spread of information weapons and strengthening the responsibility of the nations for collective information security are accentuated.

Key words: globalization, information terrorism, cyberterrorism, cybercrime, information weapons, collective information security.

Алещенко Виктор Иванович, Сницаренко Пётр Николаевич, Кливец Василий ВасильевичОсновные условия эффективного государственного управления процессом обеспечения ин-

формационной безопасности Украины в военной сфереНа основе раскрытия факторов, являющихся причиной информационных угроз, а также с

использованием кибернетического подхода определён перечень основных условий внедрения эф-фективного государственного управления процессом обеспечения информационной безопасности Украины в военной сфере.

Ключевые слова: информационная безопасность, военная сфера, государственное управление.Aleshchenko Viktor, Snitsarenko Petro, Klyvets VasylThe Main Conditions for Effective State Administration of Ensuring the Information Security of

Ukraine in the Military SphereBased on the disclosure of the factors that lead to information-related threats, as well as with the use

of the cybernetic approach, the list of the main conditions for the introduction of effective state adminis-tration of ensuring the information security of Ukraine in the military sphere is defined.

Key words: information security, military sphere, public administration.Ключевые слова: глобализация, информационный терроризм, кибертерроризм, кибер прес-

тупность, информационное оружие, коллективная информационная безопасность.

Ожеван Николай АндреевичПолитическое «пиратство»: поиск альтернатив глобальному обществу гламурного потребления

АННОТАЦИИ / SUMMARY

Аннотации/Summary


Показано, что основной причиной усиления позиций политического «пиратства» в ХХІ веке является переход глобального общества массового потребления на качественно новую ступень развития, когда потребление приобретает «гламурный» характер, а его предметами становятся объекты, защищённые правами интеллектуальной собственности (авторскими правами).

Ключевые слова: глобализация, глобализм, альтерглобализм, политическое «пиратство», «пират-ское» движение, массовое гламурное потребление.

Ozhevan MykolaPolitical «Piracy»: the Searching for Alternatives to the Global Society of Glamourous Consump-

tionJustified that the main cause of the strengthening of the positions of political «piracy» in the 21st cen-

tury is a transition of the global mass consumption society to a qualitatively new stage of development, when the consumption becomes «glamorous», and its objects are protected by intellectual property rights (copyright).

Key words: globalization, globalism, alterglobalizm, political «piracy», «pirate» movement, mass glam-orous consumption.

Улицкая Инна ИгоревнаЭлектронная демократия в глобализованном миреЭлектронная демократия (е-демократия; e-democracy) – это форма непосредственной демокра-

тии (direct democracy), которая осуществляется посредством информационно-коммуникативных технологий (ИКТ). Е-демократию не следует смешивать с электронным правлением (e-government), хотя эти формы осуществления власти очень похожи по формальной типологии и механизмам осуществления электронных процедур. В статье показано, что они касаются реализации интересов принципиально различных субъектов власти – личности и гражданина (e-democracy) и государства (e-government).

Ключевые слова: демократия, электронная демократия, сетевая демократия, сетевое гражданство.

Ulitska InnaElectronic Democracy in the Globalized WorldElectronic democracy (e-democracy) is a form of direct democracy that comes true by means of in-

formation and communication technologies (ICT). E-democracy should not be confused with electronic government (e-government), although these forms of power realization are very similar on a formal typol-ogy and mechanisms of electronic procedures. It is shown in the article, that they touch the realization of interests of the fundamentally different subjects of power – the individual and the citizen (e-democracy) and the state (e-government).

Key words: democracy, electronic democracy, net-democracy, net-citizenship.

Зернецкая Ольга ВасильевнаВедущие печатные медиа и глобальный кризисПроанализировано освещение глобального финансово-экономического кризиса глобальными и

национальными печатными медиа. Исследованы его сущность, последствия и перспективы.Ключевые слова: глобальные и национальные печатные медиа, глобальный финансово-экономи-

ческий кризис.Zernetska OlgaThe Leading Printed Media and the Global CrisisThe coverage of the global financial and economic crisis by the global and national print media is

analysed. Its nature, consequences and perspectives are considered.Key words: global and national print media, global financial and economic crisis.

Карпенко Николай НиколаевичПерспективы реализации в Украине концепции образования на протяжении всей жизни:

факторы и механизмыНа основе анализа европейского и мирового опыта формирования и развития системы образова-

ния на протяжении всей жизни определены главные задачи, преимущества и проблемные аспекты такого образования. Предложен комплекс мер для содействия формированию в Украине системы образования на протяжении всей жизни.

Ключевые слова: человеческий капитал, неформальное образование, обучение на протяжении всей жизни, общество знаний.



Karpenko MykolaProspects for Implementation in Ukraine of the Concept of Lifelong Education: Factors and

MechanismsBased on the analysis of European and world experience in the formation and development of the

system of lifelong education, the main objectives, benefits and problematic aspects of such education are defined. A set of measures to promote the formation in Ukraine of the system of lifelong education is proposed.

Key words: human capital, non-formal education, lifelong learning, knowledge society.

Токман Владимир ВалериевичОсобенности функционирования систем религиозного образования в странах Западной ЕвропыРассмотрены вопросы взаимодействия духовной и светской систем образования. Указано на от-

сутствие единого взгляда на проблему в украинской научной и общественно-политической мысли. Проанализирован западноевропейский опыт правового обеспечения и практической организации религиозного обучения в школах.

Ключевые слова: духовное образование, светское образование, религиозное обучение, секуляр-ность, лаичность.

Tokman VolodymyrFeatures of the Systems of Religious Education in Western EuropeThe issues of the interaction between spiritual and temporal education systems are considered.

Indicated the absence of a common view of the problem in the Ukrainian scientific and socio-political thought. The West European experience of the legal and practical arrangements for providing religious instruction in schools is analyzed.

Key words: religious education, secular education, religious instruction, secularity, laity.

Чуприй Леонид ВасильевичДеятельность религиозных организаций и угрозы национальной безопасности УкраиныРассмотрена религиозная составляющая обеспечения национальной безопасности. Исследовано

значение религиозных организаций как фактора обеспечения гармонизации духовной жизни укра-инцев, что является важной предпосылкой консолидации общества.

Ключевые слова: национальная безопасность, религиозные организации, деструктивные нео куль ты.Chupriy LeonidThe Activities of the Religious Organizations and the Threats to the National Security of UkraineThe religious component of the national security is considered. The role of religious organizations as a

factor of ensuring the harmonization of Ukrainians’ spiritual life, that is an important prerequisite for the society consolidation, is studied.

Key words: national security, religious organizations, destructive neocults.

Паламарчук Максим АлександровичВызовы сепаратизма в Украине. Современное состояниеОценивается уровень угроз национальной безопасности Украины, вызванных сепаратистскими

проявлениями. Проанализированы политические и социальные процессы, благоприятные и небла-гоприятные для феномена сепаратизма.

Ключевые слова: сепаратизм, ирредентизм, национальная безопасность, национальная идентичность.

Palamarchuk MaksymThe Challenges of Separatism in Ukraine. The Contemporary SituationThe level of threats to national security of Ukraine, generated by separatist actions, is evaluated.

Political and social processes, favorable and unfavorable for the phenomenon of separatism, are analyzed.Key words: separatism, irredentism, national security, national identity.

Белашко Сергей АлександровичПартийное лидерство в современной Украине: методологические аспекты исследованияИсследованы факторы, определяющие формат партийного лидерства в условиях современной

Украины. Определены оптимальные параметры анализа феномена партийного лидерства. Рас-смотрены возможности прогнозирования тенденций его развития.

Ключевые слова: политические партии, партийное лидерство, политическое участие, механизмы политического участия, идеология, представительство.



Bielashko SergiiThe Party Leadership in Contemporary Ukraine: Methodological Aspects of ResearchThe factors determining the format of the party leadership in today’s Ukraine are examined. The op-

timum parameters of the analysis of the phenomenon of party leadership are defined. The possibilities of forecasting the trends of its development are considered.

Key words: political parties, party leadership, political participation, mechanisms of political participa-tion, ideology, representation.

Яковлев Максим ВладимировичСовременные методы исследования политического активизма он-лайнСделан обзор современных подходов к исследованию политического активизма в Интернете

с учётом множественности взглядов на позитивные и негативные аспекты этого явления. Рассмотрены количественные и качественные методы исследования политического активизма, а также выделены перспективные направления изучения этого феномена в современных украинских реалиях в межгенерационной перспективе.

Ключевые слова: политический активизм, Интернет, методы исследования, коммуникационные технологии.

Yakovliev MaksymThe Modern Methods in the Research of Political Аctivism On-LineThe review of contemporary approaches to the research of political activism in the Internet based on

the multitude of opinions about its positive and negative sides is presented. Some qualitative and quanti-tative methods of the research of political activism are considered, and some prospective fields of scientific inquiry into this subject in contemporary Ukraine within the intergenerational scope are distinguished.

Key words: political activism, Internet, research methods, communication technologies.

Тыщук Татьяна АнатольевнаРегулирование рынков финансовых услуг как фактор детенизации экономики УкраиныИсследована проблема использования финансовых инструментов в схемах тенизации деятель-

ности субъектов хозяйствования. Предложены механизмы государственного регулирования для ограничения возможностей использования «технических» акций и усиления государственного контроля оборота векселей с целью уменьшения масштабов тенизации экономики Украины.

Ключевые слова: детенизация экономики, ценные бумаги, вексель, страхование.Tyshchuk TetyanaRegulation of Financial Services Markets as a Factor of Ukraine’s Shadow Economy ReducingFinancial markets’ role in the shadow economy of Ukraine is investigated. Government administra-

tion measures for shadow economy reducing by means of effective stock market regulation are proposed.Key words: shadow economy reducing, stocks, promissory note, insurance.

Спивак Инна ВиталиевнаНеобходимость валютных трансформаций в контексте экономической безопасности УкраиныЗначительная роль иностранной валюты как средства накопления, мерила стоимости и

средства платежа на внутреннем рынке Украины минимизирует эффективность мероприятий Национального банка и соответственно ослабляет механизмы защиты от внешних шоков. В статье проанализированы сложившаяся ситуации и пути выхода из неё.

Ключевые слова: валютная политика, краткосрочный капитал, нерезиденты.Spivak InnaThe Necessity for Currency Transformations in the Context of the Economic Security of UkraineThe significant role of foreign currency as a means of accumulation, a measure of value and a means of

payment in Ukraine’s domestic market minimizes the National Bank activities and accordingly weakens the mechanisms of protection against external shocks. The current situation and the ways out of it are ana lyzed in the article.

Key words: currency policy, short-term capital, non-residents.

Авчухова Анна Николаевна, Шиптенко Татьяна ВикторовнаИспользование европейского опыта преодоления бедности в УкраинеПроанализировано нынешнее состояние уровня бедности в Европейском Союзе и в Украине.

Рассмотрены практические аспекты борьбы с бедностью в европейских странах. Предложены пути преодоления бедности в Украине с учётом европейского опыта.



Ключевые слова: бедность, уровень бедности, преодоление бедности, безработица.Avchukhova Anna, Shiptenko TetyanaThe Use of European Experience in Overcoming Poverty in UkraineThe current state of the poverty level in the European Union and in Ukraine is analyzed. Practical as-

pects of the poverty alleviation in the European countries are considered. The ways to overcome poverty in Ukraine with the European experience are proposed.

Key words: poverty, poverty level, poverty overcoming, unemployment.

Коваль Александр ФилипповичВнедрение накопительной пенсионной системы: анализ приоритетов и последствийПроанализированы приоритетные направления внедрения общеобязательной накопитель-

ной пен сионной системы, участниками которой станут все граждане Украины моложе 35 лет. Оценены фи нансовые, административные и социальные последствия такого внедрения на период до 2050 года.

Ключевые слова: накопительная пенсионная система, бюджет Пенсионного фонда Украины, фи-нан совая система, размер пенсии.

Koval OleksandrThe Introduction of the Funded Pension System: an Analysis of Priorities and ConsequencesThe priority directions for the implementation of universally funded pension system, attended by all

Ukraine’s citizens under the age of 35 years, are analyzed. Financial, administrative and social conse-quences of the implementation for the period to 2050 are estimated.

Key words: funded pension system, budget of the Pension Fund of Ukraine, financial system, amount of pension.

Диденко Наталия ГеоргиевнаОборонная политика Украины в региональном измеренииПроанализированы изменения в оборонных стратегиях ведущих игроков мирового пространства

безопасности и влияние этих изменений на процесс формирования оборонной политики Украины как внеблокового государства.

Ключевые слова: оборонная политика, региональная безопасность, региональная структура безопасности.

Didenko NataliyaDefence Policy of Ukraine in the Regional DimensionChanges in the defense strategies of leading players on the world security environment and the impact

of these changes on the formation of the defence policy of Ukraine as a non-aligned state are analyzed.Key words: defense policy, regional security, regional security institutions.

Свергунов Александр Алексеевич, Свергунов Александр Александрович, Толочный Юрий Власович

Стратегические направления усовершенстования системы управления рисками при военно-техническом сотрудничестве

Рассмотрены стратегические направления развития системы управления рисками при военно-техническом сотрудничестве Украины в контексте повышения его эффективности и укрепления экономической безопасности государства.

Ключевые слова: риск, управление рисками, военно-техническое сотрудничество, вооружение и военная техника, оборонно-промышленный комплекс, экономическая безопасность.

Svergunov Oleksandr, Svergunov Oleksandr, Tolochnyi YuriiThe Strategic Directions of the Improvement of Risk Management System for Military-Technical

CooperationThe strategic directions of the development of risk management in Ukraine’s military-technical coop-

eration in the context of improving its efficiency and strengthening the economic security of the state are considered.

Key words: risk, risk management, military-technical cooperation, weapons and military equipment, defense-industrial complex, economic security.

Бирюков Дмитрий Сергеевич, Кондратов Сергей ИвановичАктуальные вопросы защиты критически важной для жизнедеятельности государства инфра-

структуры



Рассмотрено новое для Украины направление обеспечения государственной безопасности, связанное с защитой критически важной для жизнедеятельности государства инфраструктуры от угроз природного, техногенного и террористического характера. На основе исследования совре-менных мировых тенденций, опыта ведущих стран мира и украинской ситуации сделан вывод о целесообразности внедрения в Украине новых подходов к защите критической инфраструктуры и предложены первоочередные мероприятия в этом направлении.

Ключевые слова: критическая инфраструктура, терроризм, защита критической инфра структуры.Biryukov Dmytro, Kondratov SergiіActual Issues of the Protection of the Vitally Important National InfrastructureA new for Ukraine direction of the state security ensuring, related to the protection of the vitally

important national infrastructure from the threats of natural, technogenic and terrorist nature is consid-ered. Based on the study of current world tendencies, the experience of world leading countries and the Ukrainian situation the conclusion is made on reasonability to introduce the new approaches to protect-ing the critical infrastructure in Ukraine and some initial steps in this direction are proposed.

Key words: critical infrastructure, terrorism, protection of the critical infrastructure.

Котелянец Елена ОлеговнаПути повышения эффективности демократического гражданского контроля над сектором

безопасностиПроанализировано современное состояние функционирования в Украине демократического

гражданского контроля над сектором безопасности. Рассмотрены законодательная база деятель-ности институциональных составляющих системы демократического контроля; перспективы и недостатки парламентского контроля как одного из основных элементов гражданского контроля; современные возможности контроля неправительственных организаций за деятельностью субъек-тов сектора безопасности.

Ключевые слова: сектор безопасности, демократический гражданский контроль, парламентский контроль, бюджет, гражданские институты.

Kotelyanec OlenaWays to Improve the Democratic Civil Control over the Security SectorThe current state of the functioning of the democratic civil control over the security sector in Ukraine

is analyzed. The legislative framework of the functioning of the institutional components of the democratic control system; the prospects and drawbacks of the parliamentary control as one of the main elements of the civil control over the security sector; current possibilities for the NGOs’ control over the security sector institutions’ activities are considered.

Key words: security sector, democratic civil control, parliamentary control, budget, civil institutions.

Качинский Анатолий Брониславович, Егоров Юрий ВасильевичСтруктурный анализ системы обеспечения экологической и природно-техногенной безопасностиПроанализированы нерешённые проблемы охраны окружающей среды, представляющие реаль-

ную угрозу национальной безопасности любого государства. Сделан вывод, что при таких условиях эффективная деятельность и дальнейшее совершенствование системы обеспечения экологической и природно-техногенной безопасности (СОЭПТБ) приобретают особое значение. Результаты про-ведённого Q-анализа показали, что переменные факторы как окружающей, так и внутренней среды существенно влияют на структуру СОЭПТБ.

Ключевые слова: национальная безопасность, экологическая безопасность, система обеспечения экологической и природно-техногенной безопасности.

Kachynsky Anatoliy, Egorov YuriiStructural Analysis of the System for Providing Ecological and Natural-Technogenic SecurityThe unsolved problems of environmental protection making a real threat to the national security of

any state are analyzed. It is concluded that under existing conditions the effective functioning and fur-ther improvement of the system of providing ecological and natural-technogenic security (SPENTS) are particularly important. The results of the conducted Q-analysis showed that the variable factors of the external as well as the internal environment significantly affect the structure of the SPENTS.

Key words: national security, ecological security, system for providing ecological and natural-techno-genic security.

Скалецкий Юрий Николаевич, Яценко Любовь Дмитриевна, Якушенко Любовь НиколаевнаОценка социально-экономических и медико-демографических последствий эколого-техно-

генных проблем в Украине



Проанализировано влияние ухудшения эколого-техногенного состояния территории Украины на изменение медико-демографических показателей состояния населения. Отражена важность последовательной экологизации общественной жизни для успешной реализации государственной экологической политики.

Ключевые слова: эколого-техногенное влияние, экологическая политика, социально-экономи-ческие последствия, человеческий потенциал, экологизация.

Skaletskyy Yuriі, Yatsenko Lyubov, Yakushenko LyubovAssessment of Socio-Economic and Medical-Demographic Consequences of Ukraine’s Ecological

and Man-Made ProblemsThe impact of Ukraine’s environmental degradation on the emergence of negative trends on the chang-

es in medical and demographic indicators of the population, is analyzed. The importance of consistent greening of public life for the successful implementation of the state environmental policy is reflected.

Key words: ecological and man-made impact, environmental policy, socio-economic consequences, hu-man potential, greening.

Бараш Юрий Наумович, Куплевацкая Елена ИвановнаПринципы строительства сектора обороны нейтральных государств. Опыт для УкраиныПроанализированы и обобщены данные за последнее десятилетие по оборонному строительству

нейтральных государств, организации и вооружению их вооружённых сил – основы сектора обо-роны. Определены основные направления возможного использования их опыта. Сделаны выводы, которые могут быть полезны для Вооружённых сил Украины.

Ключевые слова: нейтральные страны, сектор обороны, вооружённые силы.Barash Yuriі, Kuplevatska ОlenaThe Principals of the Defense Sector Formation of the Neutral States. Experience for Ukraine.Data for the last decade on defense formation of the neutral states, organizing and arming of their armed

forces – the basis of the defense sector – are analyzed and summarized. The main directions of the possible use of their experience are defined. The conclusions that may be useful for Ukraine have been made.

Key words: neutral states, defense sector, armed forces.

Зарембо Екатерина ВалериевнаРоль Украины в европейской политике безопасности в контексте отношений ЕС–РоссияПроанализированы сотрудничество Европейского Союза с Украиной и Россией в сфере безо-

пасности и обороны. Выявлены отличия и парадоксы в подходе Евросоюза к Украине и России как игрокам в сфере безопасности, а именно факт, что для партнёрства с ЕС в этой сфере нет необходи-мости согласования с ним политики безопасности.

Ключевые слова: Общая политика безопасности и обороны, европейская архитектура безопас-ности, Соглашение об ассоциации.

Zarembo KaterynaUkraine’s Role in the European Security Policy in the Context of the EU–Russia RelationsThe mutual influences of the European Union cooperation with Ukraine and Russia in security and

defense sphere are analyzed. The differences and paradoxes of the EU approach to Ukraine and Russia as the players in the security field are identified. The key finding is that in order to be the EU security partner, no policy convergence is necessary.

Key words: Common Security and Defense Policy, European security architecture, Association Agreement.

Гуцал Светлана АнатольевнаОтношения Украины и Германии: приоритеты, проблемы, перспективыПроанализированы основные внешнеполитические факторы, оказывающие наибольшее влия-

ние на отношения между Украиной и Германией. Рассмотрено современное состояние и перспек-тивы развития украинско-немецкого сотрудничества в сферах политики, безопасности, экономики и энергетики.

Ключевые слова: Германия, Украина, украинско-немецкие отношения, Европейский Союз, А. Мер кель, ХДС/ХСС, СПД, СДПГ.

Gootsal SvitlanaUkraine-Germany Relations: Priorities, Problems, ProspectsThe main foreign policy factors that have the most important impact on Ukrainian-German relations

are analyzed. The current situation and prospects of the development of Ukrainian-German cooperation in political, security, economic and energy spheres are examined.



Key words: Germany, Ukraine, Ukrainian-German relations, European Union, A. Merkel, CDU/CSU, FDP, SPD.

Кобзаренко Андрей НиколаевичПроблемы и перспективы украинско-индийских отношенийРассмотрены основные тенденции развития отношений Украины и Республики Индия, опреде-

лены проблемы, препятствующие более динамичному развитию двухстороннего сотрудничества, и предложены возможные пути его интенсификации.

Ключевые слова: внешняя политика Украины, Республика Индия, украинско-индийские отношения.

Kobzarenko AndriiProblems and Prospects of the Ukraine-India RelationsThe main trends in relations between Ukraine and the Republic of India are considered, the major con-

straints for dynamic bilateral cooperation are identified, and the possible ways to intensify it are proposed.Key words: foreign policy of Ukraine, Republic of India, Ukraine-India relations.

Бабинова Елена ОлеговнаРегионализация стран Западной Европы: опыт становленияРассмотрены формирование и становление политики регионализации в Европейском Союзе.

Проанализированы основные направления, пути и проблемы её реализации, а также опыт отдель-ных стран ЕС относительно создания регионального уровня управления и региональных органов власти.

Ключевые слова: региональная политика, региональное развитие, регионализация, региональное управление, политика Европейского Союза.

Babinova OlenaRegionalization of the Countries of Western Europe: Experience of the BecomingThe formation and establishment of the regionalization policy in the European Union are studied. The

main directions, ways and problems of its implementation, as well as the experience of some EU countries in the creation of regional level of administration and regional authorities are analyzed.

Key words: regional policy, regional development, regionalization, regional administration, policy of the European Union.

Курнышова Юлия Вячеславовна, Кузнецов Виктор ЛеонидовичПроблемы формирования региональной системы безопасности в Азиатско-Тихоокеанском

регионеПроанализированы современные тенденции развития политических отношений между веду-

щими странами и региональными организациями в Азиатско-Тихоокеанском регионе (АТР) и возможности формирования региональной архитектуры безопасности.

Ключевые слова: Азиатско-Тихоокеанский регион, безопасность, США, АСЕАН, регионализм.Kurnyshova Iuliia, Kuznetsov ViktorProblems of the Regional Security System Shaping in the Asia-Pacific RegionThe current trends in political relations between major countries and regional organizations in the

Asia-Pacific region and the prospects of shaping a regional security architecture.Key words: the Asia-Pacific region, security, USA, ASEAN, regionalism.


АвчуховаАнна Миколаївна

консультант сектору проблем трудових відносин та людського потенціалу відділу соціальної політики НІСД

АлещенкоВіктор Іванович

кандидат воєнних наук, старший науковий співробітник, професор Національного університету оборони України

БабіноваОлена Олегівна

кандидат наук з державного управління, головний консультант відділу зовнішньої політики НІСД

БарашЮрій Наумович

науковий співробітник Регіонального філіалу НІСД у м. Дніпропетровську

БєлашкоСергій Олександрович

завідувач сектору періодичних видань редакційно-видавничого відділу НІСД

БірюковДмитро Сергійович

кандидат технічних наук, старший консультант відділу екологічної та техногенної безпеки НІСД

ГуцалСвітлана Анатоліївна

старший консультант відділу зовнішньої політики НІСД

ДзьобаньОлександр Петрович

доктор філософських наук, професор кафедри філософії права Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого»

ДіденкоНаталія Георгіївна

старший консультант відділу оборонних стратегій та військово-технічної політики НІСД

ДубовДмитро Володимирович

кандидат політичних наук, завідувач відділу досліджень інформаційного суспільства та інформаційних стратегій НІСД

ЄгоровЮрій Васильович

аспірант НІСД

ЗарембоКатерина Валеріївна

заступник директора Інституту світової політики, аспірант відділу глобалістики та безпекових стратегій НІСД

ЗернецькаОльга Василівна

доктор політичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

КарпенкоМикола Миколайович

кандидат філософських наук, старший науковий співробітник, головний консультант відділу гуманітарної політики НІСД

КачинськийАнатолій Броніславович

доктор технічних наук, професор, радник директора НІСД

КливецьВасиль Васильович

начальник служби департаменту Міністерства оборони України

КобзаренкоАндрій Миколайович

кандидат політичних наук, старший консультант відділу зовнішньої політики НІСД

КовальОлександр Пилипович

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник відділу соціальної політики НІСД

КондратовСергій Іванович

науковий співробітник відділу екологічної та техногенної безпеки НІСД

КотелянецьОлена Олегівна

кандидат політичних наук, старший консультант відділу стратегій реформування сектору безпеки НІСД

КузнєцовВіктор Леонідович

старший консультант сектору безпекових стратегій відділу глобалістики та безпекових стратегій НІСД

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

Відомості про авторів


КуплевацькаОлена Іванівна

науковий співробітник Регіонального філіалу НІСД у м. Дніпропетровську

КурнишоваЮлія В’ячеславівна

кандидат історичних наук, головний консультант відділу глобалістики та безпекових стратегій НІСД

ОжеванМикола Андрійович

доктор філософських наук, професор, головний науковий співробітник відділу досліджень інформаційного суспільства та інформаційних стратегій НІСД

ПаламарчукМаксим Олександрович

кандидат політичних наук, завідувач сектору внутрішньополітичної безпеки відділу глобалістики та безпекових стратегій НІСД

ПилипчукВолодимир Григорович

доктор юридичних наук, професор, головний науковий співробітник НІСД, директор НДЦПІ, член-кореспондент НАПрН України, заслужений діяч науки і техніки України

СвергуновОлександр Олексійович

кандидат технічних наук, доцент, провідний науковий співробітник відділу оборонних стратегій та військово-технічної політики НІСД

СвергуновОлександр Олександрович

здобувач Національного університету оборони України Міністерства оборони України

СкалецькийЮрій Миколайович

доктор медичних наук, доцент, завідувач відділу екологічної та техногенної безпеки НІСД

СніцаренкоПетро Миколайович

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник Національного університету оборони України

СпівакІнна Віталіївна

кандидат економічних наук, начальник відділу макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування Національного банку України

ТищукТетяна Анатоліївна

кандидат економічних наук, доцент, завідувач відділу макроекономічного прогнозування та досліджень тіньової економіки НІСД

ТокманВолодимир Валерійович

кандидат філософських наук, заступник завідувача відділу гуманітарної політики НІСД

ТолочнийЮрій Власович

аспірант НІСД

УлицькаІнна Ігорівна

викладач документознавства Державного вищого навчаль-ного закладу «Київський механіко-технологічний коледж»

ЧупрійЛеонід Васильович

кандидат філософських наук, доцент, докторант відділу політичних стратегій НІСД

ШиптенкоТетяна Вікторівна

старший викладач Державного інституту підготовки кадрів

ЯковлєвМаксим Володимирович

кандидат політичних наук, доцент Школи охорони здоров’я Національного університету «Києво-Могилянська академія»

ЯкушенкоЛюбов Миколаївна

старший консультант відділу екологічної та техногенної безпеки НІСД

ЯценкоЛюбов Дмитрівна

головний спеціаліст відділу екологічної та техногенної безпеки НІСД


ВИМОГИ ДО СТАТЕЙПри підготовці матеріалів для публікації у щоквартальному науково-аналітичному збірнику НІСД «Страте-

гічні пріоритети» редакційна колегія збірника та видавці просять дотримуватися таких вимог:

• стаття має бути присвячена стратегічним орієнтирам розвитку України, пріоритетам державної політи-ки України у тій чи іншій сфері, ключовим тенденціям світового розвитку;

• стаття має бути написана українською мовою й оформлена відповідним чином:– індекс УДК (на початку ліворуч);– дані про автора (на початку праворуч від тексту): прізвище, ім’я та по батькові (у називному відмінку);

науковий ступінь, учене звання, посада, місце роботи (без скорочень); контактний телефон (разом із кодом міста); е-mail; іноземні автори вказують також назву країни;

– назва статті (по центру);– анотація українською мовою (рекомендовано від трьох до п’яти рядків);– ключові слова (від трьох до п’яти);– анотації російською та англійською мовами у такому порядку і вигляді: прізвище, ініціали автора (виді-

лити жирним курсивом); назва статті (виділити жирним прямим); (з абзацу) текст анотації; (з абзацу) ключові слова;

– текст статті; – список використаних джерел, оформлений відповідно до чинних стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система

стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»; ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання»; ДСТУ 3582–97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила»; ГОСТ 7.12–93 «Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила»; ISO 4:1997 «Information and documentation. Rules for the abbreviation of title words and titles of publications».

Зразки бібліографічних описів містяться у «Переліках та формах документів, які використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників», затверджених Наказом ВАК України від 29.05.07 № 342, – форма 23: «Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел, який наводять у дис-ертації, і списку опублікованих робіт, який наводять в авторефераті»;

• у структурі статті повинні бути відображені обов’язкові елементи згідно з вимогами ВАК України до на-укових статей (Постанова Президії ВАК України від 15.01.2003 р. № 7–05/1), а саме:

– постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями;– аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спи-

рається автор;– виділення невирішених раніше аспектів загальної проблеми, яким присвячується стаття;– формулювання мети або цілей статті (постановка завдання);– виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів;– висновки з даного дослідження;– перспективи подальших розвідок у даному напрямі;• обсяг статті, у тому числі зі списком використаних джерел, таблицями, схемами, анотаціями тощо, не

повинен перевищувати 15 сторінок (А4) – 0,5 др. арк. (20 тис. знаків та пробілів); сторінки мають бути про-нумеровані (зверху, по центру, без номера на першій сторінці);

• текст має бути набраний шрифтом Times New Roman, 13 кеглем через 2 інтервали; верхнє, нижнє і ліве поле – 2 см, праве – 1,5 см;

• зноски і примітки мають відповідати таким вимогам: зноски на джерела оформлюються за правилами бібліографічного опису літератури (у квадратних дужках номер джерела з посиланням на сторінку, напри-клад, [7, с. 11]; примітки робляться посторінково, автоматично;

• ілюстративний матеріал має відповідати таким вимогам: графіки та діаграми мають бути зроблені у Miсrosoft Graph або Miсrosoft Excel; написи та підписи подано українською мовою; формули мають бути на-лежним чином оформлені та зроблені у Miсrosoft Equation 3.0 і наступних версіях; якщо ілюстрації скановано, то вони мають бути записані у форматі .tiff з роздільною здатністю 300 dpi або у форматах .jpg, .eps; написи на ілюстраціях та підписи до них мають бути подані українською мовою. Малюнки з інтернету до друку не при-ймаються; схеми, зроблені у псевдографіці, мають бути згруповані; усі скановані малюнки мають бути у моделі Grayscale;

• стаття (ім’я файла включає прізвище автора англійською) має бути набрана на комп’ютері (редактор MS Word 2003/2007 for MS Windows 2000/XP) і записана на електронному носієві;

• стаття має бути прорецензована і рекомендована до друку та подаватися з рецензією фахівця з проблеми, що досліджується; рецензією наукового керівника, наукового консультанта (для аспірантів та докторантів), а також з рекомендацією відділу (кафедри), оформленою як витяг з протоколу засідання відділу (кафедри);

• текст статті, завізований автором власноручним підписом, подається у двох примірниках разом з електронним носієм, рецензіями та реко мендацією відділу (кафедри), файл статті також може бути надісланий електронною по-штою;

• редакційна колегія залишає за собою право редагувати та скорочувати тексти;• відповідальність за зміст несе автор;• після опрацювання матеріали автору не повертаються.

Documents

Priopitety 0 nachaloold2.niss.gov.ua/public/File/Str_prioritetu/2011_4-21.pdf · 2012. 1. 25. · Стратегічні пріоритети, №4 (21), 2011 р. 5 Проблема