"Poligraf" (#62|2011) may/june

Газета Видавничо-поліграфічного інституту НТУУ «КПІ»

№ 2 (62) травень 2011

БЕЗКОШТОВНО

а ТИ вже кинув

палити?

ПОЛІГРАФ № 2 (62) травень 2011

www.poligraf.vpi.kiev.ua

2 ПОДІЇ

Сектим ВеронікаКоманда КВК

Завжди веселі, дружні та усміхнені, зустрічаймо –

ВПІшна команда КВК «Давай коротше»!

Багато хто знає, що в нашому ВПІ є не лише співочі та акторські групи, а й своя команда КВК. На сьогодні у ній беруть участь четверо учасників – Нечипорен-ко Настя, Шокіна Таня, Буров Антон та Сорока Денис. Ці чудові студенти самі придумують жарти, виступають та поволі завойовують серця молоді. Тож познайо-мимось з ними поближче.

Капітан команди – Нечипоренко Настя, до КВНу потрапила ще на пер-шому курсі, проте проіснувала команда тільки рік.

«Ми вважали себе смішними, але не-багато хто теж так думав».

Лише на третьому курсі Настя ви-рішила зібрати свою команду. Звісно, з самого початку мови про виїзди не могло і бути, але з часом КВНщики стали більш успішними.

«Уже на четвертому курсі нас було троє: я, Шокіна та Буров. З четвертим учасником нам не таланило. Та одного разу я попросила Дениса Сороку спробувати зі-грати з нами. І першими його іграми за нашу команду стали фестиваль «Вишневий джем» (м. Вишневе) та фінал миколаївської ліги КВН. З того часу нас і стало четверо».

Було дуже цікаво запитати, чи не хоче команда розширитись, на що Настя від-повіла:

«У нашій команді четверо гравців і нам такою кількістю дуже комфортно. Ми граємо у команді (ВПІ + ФЕА) «Збірна факультетів» в офіційній лізі міжнародного союзу КВН. Так би мовити, перша з трьох сходинок до телевізійного КВК. Там нас в за-гальній сумі 13 чоловік! Це дуже складно. Чим більше людей, тим більше сил витрачається на постановку».

Та не одні веселощі у наших студентів у думках, адже за кожну гру в офіційних лігах треба сплачувати внесок. І ось травневу гру «Давай коротше» повинна оплатити сама. А це 1500 гривень, яких, на жаль, поки немає. Але вони не втрачають надії, адже ще все можливо.

Наступною згодилася дати інтерв’ю Шокіна Тетяна – директор команди. Тетяна в команді з другого курсу, а директором

вже стала, коли мова зайшла про виступи за межами КПІ.

– Які твої обов’язки на посаді директора команди?

– З а з в и ч а й капітан команди (Настя) вирішує внутрішні питання: призначити репетиції, вгамувати свар-ки, а директор займається зовнішніми зв’язками: контактує з директорами ліг, шукає житло в інших містах, займається документацією.

– А хто вигадує жарти?– Найчастіше ідеї пропонують хлоп-

ці, а вже на репетиціях ми їх розвиваємо та обігруємо. Загалом жарти пишуться по-різному: комусь вони сняться, а комусь і перед сном у ліжку закортить щось на теле-фон записати,все залежить від настрою... але краще це виходить у хлопців.

Та найбільш говіркими виявились хлопці, які просто не могли не відпо-відати жартами.

Буров Антон та Сорока Денис – пред-ставники сильної статі команди та гене-ратори жартів.

– Антон, а як ти потрапив до команди (відповідь «через ліжко» не приймається!)?

– Шкода…Тоді доведеться бреха-ти... Насправді все сталося випадково: побачив об’яву та вирішив сходити на репетицію, так все і почалось.

– Ви всі здружились вже після створення команди?

– А хто сказав, що ми друзі? Ми взагалі вороги. Он Денис у мене дівчину відбив, але у нас є мініатюра, де я його б’ю. З недавнього часу вона найулюбленіша.

– Так-так, я помітила з якою любов’ю ти б’єш його в цьому номері. Не хвилюєшся, що він потім вигадає мініатюру, де буде бити тебе?

– Я не подумав, коли відповідав, але заради смішної сценки я і потерпіти можу.

– Не секрет, що Денис з іншого факультету. Яким чином він потрапив до команди нашого ВПІ?

– Дениса погублять дівчата. Ось вони і привели його до нас в команду. Так, він вчиться на іншому факультеті, але говорить, що хоче грати в КВН, а на ПБФ (Приладобудівному факультеті) зібрати команду проблематично. Однак, я все припускаю це через те, що на нашо-му факультеті дівчата симпатичніші.

Сорока Денис – студент ПБФ, і хоча Антон розкрив всі його карти, та мені знайшлось, що в нього спитати:

– Денис, а яку тему для жартів ти вважаєш найбільш актуальною?

– Ту, що на слуху. Проте краще жартувати по-новому: нова схема гумору, дуже важливий в номері несподіваний поворот сюжету.

До речі, улюблена команда Дениса – «Станція Спортивна», за перемогами якої він завжди слідкує.

Та найбільше мені хотілося дізна-тись, чи не втомились вони гастролювати по різним містам, затримуватись до пізнього часу на репетиціях, сваритися та знову миритися, на що я отримала від всіх одну відповідь «НІ!». Як сказала Те-тяна: «КВК, як кілограм цукерок, якщо почав вже, то зупинитися не можеш». Нам залишається побажати команді «Давай коротше!» успіхів, адже вже скоро вони знову будуть захищати честь ВПІ на КВК! Успіхів!

«Давай коротше»



3ПОДІЇ

Нам і не снилось!

27 квітня в малому залі ЦКМ НТУУ «КПІ» відбулось

захоплююче дійство – мюзикл-інтрига «Вам і не снилось...». Талановиті й амбітні студенти Видавничо-поліграфічного інституту вже вкотре порадували нас своїм співом та акторською грою. В основі мюзиклу подорож закоханих дівчини та хлопця у часі. Тому протягом усього концерту були виконані пісні різних років ХХ століття, пісні, які завжди залишатимуться популярними.

Окрім прекрасного співу студентів, того вечора проводився розіграш «шари» на екзаменах від викладачів. Глядачам-студентам було поставлено 4 запитання на знання історичних подій ХХ століття. Хто в залі першим підносив руку та правильно відповідав – отримував плюс один бал на екзамен з того предмету, який обере сам.

Загалом же, учасниками мюзиклу стали Бикови Ярослава та Михайло, Гоцко Іван, Янушевська Крістіна, Мель-ниченко Ірина, Максименко Марина, Ільків Олесь, Дрижак Анастасія, Сектим

Вероніка, Чернецький Антон, Татохін Олександр, Стельмах Юлія, Шевчук Ольга, Тележенко Павло, Драчук Віталій, Кучін Євген, Кашкарьов Максим. Окрім студентів, показали себе й викладачі: Радміла Ігорівна Сегол виконала пісню «Besame Mucho», а Ростислав Всеволодо-вич Бобренко – «Очи чёрные». Диктором була Федоровська Альона.

Дякуємо за чудовий яскравий вечір студентському активу ВПІ та Креативній агенції «61»! Сподіваємось, вони й на-далі будуть вражати нас феєричними перформансами.

Будько оля



4 ПОДІЇ

Друкарство молоде 2011Тиха НасТя

На світовій арені видавничо-

поліграфічний комплекс є одним із важливих показників розвиненості країни. За останні десятиліття його прогрес швидкими темпами іде вгору. Це зумовлено появою більш широких технічних можливостей, впровадженням у роботу сучасного обладнання. Тому одразу ж виникає потреба у молодих спеціалістах, що вивчатимуть нові технологічні процеси, впроваджуватимуть задум у життя.

У квітні пройшла ХІ Між-народна науково-технічна конференція студентів і аспі-рантів «Друкарство молоде». Щорічно ця подія відбува-ється на теренах Видавничо-поліграфічного інституту.

Урочисте відкриття конфе-ренції пройшло у 25-му корпусі. Запрошені гості, фахівці по-ліграфічної галузі, розповіли присутнім про технологію та труднощі при створенні нового факсимільного видання Пере-

сопницького Євангелія, про стан і можливості подальшого розвитку української видав-ничої справи. Також із своїми доповідями виступили перші учасники. Вони порушили пи-тання, що стосуються як тех-нічної сторони виготовлення поліграфічної продукції, так і реалізації її готового продукту. Зокрема із своєю презентацією щодо дизайну та оформлення видань виступили студенти-гості із Німеччини. Усіх, хто брав участь у конференції, нагородив почесними грамотами дирек-тор Видавничо-поліграфічного інституту Петро Олексійович Киричок. Насамкінець від-криття невеличкою музичною виставою розважили аудиторію найталановитіші наші студенти.

Продовження конференції відбувалося в аудиторіях 8-го та 25-го корпусів. За декілька днів учасники підняли повне коло питань, що стосуються видав-ничої справи, сучасних полігра-фічних технологій, устаткування та матеріалів, книгознавства та поширення видань, дизай-ну, моделювання, оформлення видань та пакувань, економі-ки та організації видавничо-поліграфічної справи, істо-ричних аспектів друкарства.

На честь закриття кон-ференції Петро Олексійович зібрав усіх гостей за круглим столом у своєму кабінеті. Там були присутні студенти із Московського державно-го університету імені Івана Федорова, Лейпцизького тех-нічного університету (Німеч-чина), Білоруського техніч-ного університету. На жаль, не було представників Львів-ської академії друкарства, які відправилися додому од-разу ж після свого виступу.

Відчутно змінилася ат-мосфера – стала більш не-вимушеною і дружньою. За чашкою гарячого чаю з печивом обговорювали наші студентські проекти.

Усі сторони дійшли згоди того, що потрібно розширю-вати коло знайомств і кон-тактів. Розмовляли про мож-ливості навчання студентів КПІ у Лейпцигу, Штудгарді, Москві. Петро Олексійович наголосив, що він із радістю за-прошує іноземних студентів на навчання у нашому інституті і підкреслив, що вони отрима-ють диплом подвійного зразка.

Московські студенти обмі-нялися контактами із редакцією газети «Поліграф» для подаль-

шого співробітництва. Обіцяли присилати матеріали про жит-тя студентів їх університету.

Ми задали гостям запи-тання: чи сподобався їм Київ, що найбільше вразило. Від-повіли що місто дуже гарне, сподобався теплий дружній прийом. Росіяни, зокрема, щиро раділи нашій сонячній весняній погоді, адже в Москві за день до цього знову був сніг.

Обговорювали також і по-дальшу культурну програму для приїжджих: Батьківщина Мати, Парк слави, Києво-Печерська лавра. Після цьо-го студенти із Лейпцигу ви-рушили в Одесу, а російські студенти повернулися додому.

Слід зазначити, що не дивлячись на присутність іноземних студентів, не було особливих мовних бар’єрів.

Проведення таких кон-ференцій безумовно сприяє вдосконаленню навчально-го процесу, поділу досвідом та цікавими ідеями, допо-магає молодим та перспек-тивним відкритися і пока-зати увесь свій потенціал. Це і є яскравим свідченням того, що в української ви-давничої справи є майбут-нє, і нам є до чого прагнути.



5

Ася РябошАпкА

ДУМКИ ВГОЛОС

Мельниченко Оля (СЕ–91):Під ліжко складаю.

Даша Мікой (СГ–01):А є такі? Хоча іноді мийку помити, в туа-лет сходити… Але найкраще – спалювати,

отримувати енергію і не витрачати газ!

Шубко Юрій (СТ–01):Все в топку – згорає!

Кунь Мирослава (СЕ–01):Віддаю бабусі, вона чистими сто-

рінками тортики накриває.

Козій Катя (СР–93):Віддаю на благодійність молод-

шим студентам, нехай вчаться!

Оліяненко Олена (СТ–01):Викидаю на смітник.

Проценко Максим (СРп–01):Ми їх зкурюємо!

Що ви робите з минулорічними конспектами?



6 ШЛЯХИ ДО ЗІРОК

«Бажаю всім знайти свою заздрісну постійність..!»

Наші випускники йдуть працювати

усюди: телебачення, радіо... Займаються розробками різних проектів, розважальних шоу. А от тих, хто після ВПІ пішов працювати з темою політики, можна порахувати декількома пальцями однієї руки, і найбільший із них поки що дістається Анастасії Федоровій, випускниці кафедри редагування, котра вже 5 років працює на телебаченні. Вона з радістю поділилася з нами тонкощами своєї роботи та секретами працевлаштування.

– Для початку розкажи, де ти

взагалі працюєш і чим займаєшся?

– Я працюю на «5 каналі». Спілкуюсь з різними депутата-ми, політиками, міністрами. Ми готуємо щодня по два прямих ефіри: збираємось і вирішуємо, хто буде із депутатів, якого по-літолога, політика запросити. Власне, моя посада називається «гостьовий редактор». Таких мало, на неї не вчать, а тому доводилось усьому вчитись самій. Моє завдання, напри-клад, полягає в тому, щоб завтра 2 депутати приїхали на ефір, ніде не затримались, а з Москви нам дали пряме включення. Я за все це домовляюсь, контр-олюю. Головне – ти маєш бути надзвичайно комунікабель-ним та завжди плавати в но-

винах. На сьогоднішній день – уже 5 років, як я працюю на «П’ятому».

– А з чого ти взагалі починала? Яким був

твій шлях до цієї посади?

– Я з 1 курсу постійно пи-сала різні статті: це були статті і для поліграфічних журналів і всіляке інше, поки не зрозу-міла, що мені власне до душі. Спочатку мене завжди цікавив шоу-бізнес, і так вийшло, що я влаштувалась на роботу до журналу ТВ-парк , але все одно шукала щось, щоб піти на теле-бачення (це завжди була моя мрія). Я якраз переходила на 4 курс, коли мене запросили працювати до Савіка Шустера. Місяці 2 мені потрібно було, щоб адаптуватися й почати нормально працювати.

(Дзвінок, Настя поясює): Тільки що дзвонив гість, ко-трий кинув мене нещодавно на ефірі, уявляєш, просто не приїхав!

– І що в такому випадку робити?

– Якщо є хоча б 1,5 години дзвоню всім знайомим, хто міг би виручити.

– Це зараз – усі вже знайомі, а як було на початку. Часто відшивали, коли з кимсь про щось домовлялась?

– Ну тобі треба, а через те ти маєш напрягти всіх знайо-мих, ба навіть більше – зробити все, що завгодно. Коли я при-йшла й нічого не знала, то за-

Дрижак Настя



7ШЛЯХИ ДО ЗІРОК

вжди питала: «Скажи мені, я не знаю». Коли я чогось не знаю, мені не боязко спитати.

– Тобто, я так розумію, роботи

хоч відбавляй та ще й в надзвичайному

темпі..?

– Я люблю свою робо-ту ось в такому ритмі. Бува-ли такі смішні моменти, коли тобі дзвонить депутат в 7 годин ранку на вихідних: «У нас тут аврал, терміново приїжджай-те, знімайте!!!» Тобто в 7 годин ти маєш підриватися та бігти працювати.

Взагалі всяке буває: і сміш-не, і ні. Ось, наприклад, трапля-ється: затори затримали – гості не приїхали. Спочатку, дуже переживала з цього приводу, адже це мій ефір, я його готува-ла, домовлялась, виходить, що даремно все це робила. Але, на щастя, таке дуже рідко буває.

– Що для тебе найважче в роботі?

– Дуже важко робити про-грами, які в принципі мають

готуватися тиждень, а їх треба зробити за 2 години. І тому на-стільки швидко треба підібрати когось, хто вийде в ефір! А це надзвичайно складно!

– Насть, чому взагалі політика???

– Я не знаю, кожному своє! Мої одногрупники на 4–5 курсі, вже всі знали, хто чого хоче. Комусь пощастило на М1 вла-штуватись, комусь на щось розважальне, а я пішла в по-літику. Пам’ятаю, мені навіть Стехіна Вікторія Миколаївна казала: «Настю, я тебе бачила в дещо іншій царині, можливо не треба?»

– А що ж таке тримає тебе на цій роботі? Що

любиш найбільше?

– Найбільше в роботі лю-блю спілкуватись. Дзвониш тому-то: «Ось такі питання, хочемо вас бачити в ефірі». «А нас таке не влаштовує!» «А нас влаштовує. Тоді до по-бачення. Вибачте, ми ні під кого не підлаштовуємося.» І такий-от скажений марафон – щодня.

– Чим вирізняється спілкування

з політиками?

– Вони в ефірі – гово-рять те, що їм потрібно. Ба-гато тих, хто дружить, але в ефірі вони один на одного: «А ти..!» «А ти..!», а потім ви-ходять обнімаються, щиро розмовляють, бо, дійсно, раді один одному. Іноді, хтось із близьких дзвонить і починає наговорювати: «От той по-літик такий-сякий – передай це йому!» А ти так у відпо-відь (іронічне посмішка): «Ну звичайно що передам!»

– А які з предметів на ВПІ любила більше всього?

– Стилістика дуже по-добалася. У Радміли Ігорівни Сегол – завжди були дуже класні пари. Найбільше, мабуть, подобалися творчі завдання Стехіної Вікторії Миколаївни. Нещодавно на балконі знайшла всі свої творчі роботи. Щотижня ці завдання змушували твій мозок працювати. Не про-сто ходити на пари, а дійсно щось придумувати, писати. Дуже подобалася мені анти-чна література з Дьячук Світ-ланою Василівною. Читати все не встигали, але навіть зараз у розмові хтось згадає Бодлера, наприклад, і, щоб не стояти, як баран, ти маєш його знати і тоді зможеш під-тримати бесіду.

– Коли ти тільки влаштовуєшся

на роботу, як правильно

себе поставити роботодавцю?

– Потрібно показати, що ти зацікавлений, а не відро-бляєш гроші. Краще, якщо ти будеш проявляти ініціативу. Тобто не чекатимеш, коли тобі запропонують тему стат-

ті, а принесеш вже декілька готових. Зрозуміло, що буває, коли нічого не хочеш робити, не чіпайте мене, але ж таке трапляється дуже рідко.

– Які поради ти можеш дати студентам, які ще тільки йдуть

шляхом влаштування на роботу?

– Потрібно шукати й не здаватись. І якщо навіть це робота, якою ти не хочеш за-йматись, все одно роби. До-сить важко, не маючи досвіду роботи, знайти першу роботу. 1–2 курс я писала статті вза-галі тільки для того, щоб там було моє ім’я, а не для того, щоб заробити гроші. Потрібно шукати і не здаватися ні за що. Треба ще розуміти, що на одній роботі тобі пропонують 200 грн, а на іншій – 1000 грн але ти знаєш, що ті 200 грн дадуть набагато більше до-свіду, ніж там, де ти просто відпрацьовуєш гроші.

Також треба вміти роз-планувати свій час – що голо-вне для студента – навчання. Не просто відвідування пар, а отримання знань. На ви-хідних дуже часто гуляти не ходила – робила потрібні курсачі чи ще щось. Іноді на роботі з’являється якась віль-на хвилинка – сиджу, пишу конспект.

Постійно потрібно руха-тись. Сидиш вдома – шукаєш роботу. Я і на радіо ходила, і на один канал, і на другий та третій.

Один із випускників на-шої кафедри нещодавно за-питує в мене: «А ти де зараз?». Я відповідаю: «На п’ятому». «До сих пір на п’ятому? За-здрісна постійність».

От тому я бажаю всім зна-йти цю свою заздрісну постій-ність. Щоб це було приємно, зі сльозами, нервами , але коли ти цим живеш – це класно!

Передавай всім привіт!



8

Здоров’я – дуже важливий фактор.

Оскільки, як це не сумно, немала частина студентів нашого інституту палять, ми вирішили спробувати відмовити народ від цієї шкідливої справи. Тому редакційний колектив газети «Поліграф» вирішив провести невеличку акцію проти куріння.

За традицією на перерві між парами студенти шви-денько виходять з корпусу на подвір’я й дістають свої цигарки. Ми вийшли дещо раніше і стали на них чекати

з плакатами та... цукерками. Саме так, з цукерками! Усім, хто курить, ми пропонували обміняти цигарку на солодку цукерку. Адже солодощі під-німають настрій, а тютюнові продукти призводять до по-гіршення здоров’я.

Спочатку розлучатись зі своїми цигарками не хотів ніхто. Проте, дуже скоро наш пакет із солодощами став по-рожнім, а з цигарками – трохи наповнився. Загалом, всі цу-керки ми роздали, а вилучене викинули у смітник. Насправ-ді там їм і місце.

Протягом проведення акції від студентів звучали найрізноманітніші репліки. Наприклад, декілька хлопців

та дівчат запитувало, чи не об-мінюємо ми навпаки – цукер-ки на сигарети. Один студент навіть підійшов до нас з яки-мось льодяником, запропону-вавши зворотній обмін. Інший хлопець запитав, чи можна купити в нас цукерку. А одна дівчина (мабуть, величезна ласунка) гучно промовляла: «Черт! Почему я не курю???». Так само інша студентка звер-нулась до нас з такою фразою: «Я не курю взагалі. Ось через ваші цукерки я почну!». Час-тина студентів казали, що їм і міняти нічого. Один хлопець хотів отримати цукерку за те, що не має у кишені цигарок і не курить. Досить справед-ливе бажання!

Взагалі, на наш погляд, акція пройшла вдало та ве-село, студенти трохи від-воліклись від буденності, отримали незвичну перерву. Звичайно, далеко не всі за-мислились про стан свого здоров’я. Проте, маємо надії, що хоч хтось, якщо і не кинув, то хоча б скоротив кількість сигарет, які викурює щодня.

Після акції проти курін-ня, проведеної нашою редак-цією, ми вирішили почути думку спеціаліста щодо по-ширення негативної звички серед студентів – куріння. Інтерв’ю нам погодився дати лікар ЦРП Подільського ра-йону – Сергій Анатолійович Шаповалов.

ТЕМА ДЛЯ РОЗДУМІВ

У нас не курять!

Бу

дьк

о о

ля

Сек

тим

Вер

он

іка



9

Думка спеціаліста

– Сергію Анатолійовичу, на вашу думку, від чого шкода біль-ша – від цигарок чи цукерок?

– Звісно, від паління, але споживання цукерок повинно бути помірним.

– А якщо сталося так, що людина, яка хоче кинути курити, починає зловживати цукерками і нічого зробити з цим не може?

– В такому випадку краще вживати цукерки без глюкози, з різними вітамінними добав-ками. Такі зараз можна знайти в будь-якому супермаркеті.

– Які аргументи ви могли б надати нашій молоді, щоб вона почала вести здоровий спосіб життя?

– По-перше, паління дуже шкодить дівчатам. У їх-ньому віці формується статева система, а вони ж майбутні матері. Хоча б заради цього варто задуматись. По-друге, жовтіють зуби, погіршується ріст волосся, блідне шкіра. Та я взагалі не уявляю, як дівчата

можуть палити, адже цілувати-ся з такою дівчиною – те саме, що і з попільничкою. А при виборі пари багато хлопців шукають саме тих, хто не па-лить. По-третє, для того, щоб не палити, людина повинна мати свою думку, і не робити це лише для того, щоб показати свій статус. Це безглуздо.

– І все ж, як кинути ку-рити, якщо залежність дуже сильна?

– Привести до мене! Я вже залякаю. Якщо сказа-ти курцю, що із подальшим палінням стан здоров’я буде погіршуватись, то, можливо, він задумається. Та найголо-вніше – це медична та психо-логічна допомоги.

– Як конкретно нікотин діє на студента? Можливо, є якась побічна дія, що заважає навчатись?

– Нікотин погіршує кровопостачання головно-го мозку, що призводить до руйнування білків пам’яті, звідси і погіршення пам’яті курця. Наприклад, під час підготовки до сесії студент

вийшов покурити, а нікотин тут як тут, і якийсь білет вже не запам’ятався.

За порадами лікаря сту-денти повинні більше займа-тися спортом та насамперед своїм самовихованням.

Сподіваємось, що наша ініціатива та поради лікаря вплинуть на студентів і в май-бутньому подвір’я ВПІ вико-ристовуватимуть не як «ку-рилку», а як місце, де можна добре відпочити з друзями після пари.

ТЕМА ДЛЯ РОЗДУМІВ

У нас не курять!



10 СПОРТ

Щороку протягом 30–40 років у КПІ

проводиться спартакіада НТУУ КПІ з легкоатлетичного кросу. Спочатку цей захід був присвячений дню Перемоги, але згодом він став традиційною травневою подією.

Забіг відбувся 21 квітня 2011 року в парку КПІ. Участь узяли студенти більшості факультетів університету, але за словами головного судді спар-такіади, доцента Новицького Юрія Володимировича, най-активнішими та найорганізо-ванішими є факультети ТЕФ та ВІТІ. Вони завжди приво-дять студентів і оформлюють заявку з підписом лікаря, що значно полегшує організа-ційну роботу. Також суддя зазначає, що цього року на диво хороша погода, бо за-звичай студенти мерзнуть під дощем або ж біжать, борючись із холодним вітром. Особливо Юрій Володимирович стурбо-ваний станом здоров’я бігунів, адже він з кожним роком усе нижчий, і тому норму кла-сичної дистанції (дівчатам – 2км, хлопцям – 3км) трохи зменшили: дівчатам – 1км, хлопцям – 2км.

Так, натхненні чудовою погодою і з ві-рою у свої сили, переможцями спартакіади НТУУ КПІ з легкоатлетичного кросу серед дівчат стали учасниці другого забігу. Пер-ше місце – Федорова Олена (ФММ), дру-ге – Купчук Т. С. (ВІТІ), третє – Дрижак Анастасія (ВПІ). Серед хлопців особливо загартованими виявилися Жукович В. з ІСЗЗІ (перше місце), Рудченко О. із ІС-ЗЗІ (друге місце) та Федченко А. з ММІФ (третє місце). Вітаємо переможців!

Важливо згадати те, що наш інститут теж брав активну участь у спартакіаді

і студенти показали непоганий результат. Отже, на цьому змаганні ВПІ представля-ли: Андрющенко Павло (СМ-01), Усков Олексій (СМ-01), Бойко Андрій (СЕ-02), Гориславець Ростислав (СК-91), Чернець-кий Антон (СР-01), Горовець Ольга (СРп-91), Дружченко Ксенія (СРп-91), Гаценко Златослава (СРп-91), Дрижак Анастасія (СР-02), Целюх Вероніка (СЕ-91), Ше-вель Віталіна (СЕ-91) та Канделакашвілі Катерина (СГ-81). Дякуємо ВПІішникам за активну участь у спортивному житті інституту!

Спартакіада КПІ з легкоатлетичного кросу

Рибалко Галя



11

Дівчата з ВПІ настільки суворі,

що вже почали грати у футбол. І варто зазначити, що це в них виходить доволі непогано. Яскравою демонстрацією цього став турнір ВПІ з жіночого футболу.

26 квітня на полі для міні-футболу біля 10 гуртожитку НТУУ «КПІ» сталася без-прецендентна подія – турнір ВПІ з футболу серед жінок. Перемогу здобула команда групи СР-01 «Editors».

У ньому взяли участь лише 2 команди з нашого інститу-ту: «Editors» та «СМВшки». У зв’язку з цим було вирішено провести 2 матчі. Результати сумувались, і таким чином ви-значався переможець. Уже зі

стартовим свистком команда «Editors» захопила ініціативу. Перший удар по воротам їх суперників закінчився по-паданням у стійку. З кожною секундою напруга наростала і на п’ятій хвилині рахунок в матчі було відкрито. Це був лише початок. Надалі м’ячі залітали у ворота команди «СМВшки» один за одним. І коли пролунав фінальний свисток першго матчу, було зафіксовано рахунок 8:0 на користь команди групи СР-01. Однак їх суперники вирішили не здаватись та взяти матч-реванш. Команда «Editors» і вдруге показала клас. Уже на перших хвилинах Сектим Вероніка забила м’яч у ворота суперників. Вона ж стала най-кращим бомбардиром турніру, забивши загалом 5 голів у двох

матчах. Варто також відзна-чити голкіпера команди пере-можців, Гребенюк Наталію, яка неодноразово рятувала свою команду від неминучих голів. Одразу після пропуще-ного голу капітан команди «СМВшки» отримав трамву, і гру було зупинено. Отже, команда «Editors» перемогла

із загальним рахунком 9:0. За команду чемпіонів грали: Гребенюк Наталя, Сервецька Олександра, Гребенік Тетяна, Сектим Вероніка.

Хотілося б, щоб було по-більше таких заходів в май-бутньому, адже ВПІшні ді-вчата багаті на спортивні та-ланти.

Збірна команда ВПІ з футболу,

набравши лише одне очко в трьох матчах групового етапу Першості КПІ з футболу, посіла останнє місце в групі та вилетіла з турніру.

Перший матч був проти команди ФАКСу. Все вирішив один гол, який опинився у во-ротах нашої команди. Гравці збірної ВПІ тепер змушені були відіграватись, натомість суперник глибоко «сів» у за-хист. І при такій грі збірна ВПІ мала декілька шансів зрівняти рахунок, але м’яч вперто не йшов у ворота команди ФАКСу. Так і закінчився цей матч. А збір-ній ВПІ залишалося чекати на наступні.

Другим суперником на-шої команди була збірна

ТЕФу. Для того, щоб мати хоч якісь шанси на вихід з групи та потрапляння в плей-офф потрібно було перемагати. Вcі знали, що більшість гравців команди ТЕФу минулоріч-ні чемпіони КПІ з футзалу. Неодноразово ворота нашої

команди рятували голкіпер та захисники, що «лягали» під м’яч. Але, дива не сталось – закінчилась гра з рахунком 1:0 на користь ТЕФу.

Третій матч, по суті, вже нічого не вирішував. Це була гра заради порятунку прести-

жу нашої команди. Однак, у ньому важко було на щось розраховувати, оскільки поло-вина основного складу в силу певних обставин не змогла взяти участь в грі. Матч був запеклим та дуже напруженим. Обидві команди мали непогані шанси на те, щоб відзначи-тись. Та завдяки непоганій грі захисників та голкіперів обох команд, матч так і закінчився нульовою нічиєю.

Таким чином, команда ВПІ набрала одне залікове місце та посіла останнє місце в своїй групі.

Всі гравці збірної ВПІ в моїй особі висловлюють велику подяку вболівальни-кам, що завжди підтримували нашу команду, та обіцяють наступного року показати кращу гру та досягнути кра-щих результатів.

Футбольне фіаско по-ВПІ-шному

СПОРТ

Медвідь вітяЛіга Чемпіонок



12 ВІЛЬНИЙ ЧАС

Веселі історії від ВПІшниківДень дурнів – свято, не внесене в жоден календар, але відоме кожному. Чому? Бо він навмисне

створений для того, щоб ми посміхалися. Жарт на кшталт «У вас уся спина біла» вже давно нікого не ображає, а награна наївність і здивоване кліпання вій жартівника не можуть не сподобатися.

З першим днем квітня здавна були пов’язані всілякі легенди. У багатьох країнах досі вірять, що народженим цього дня не щаститиме в житті, бо, за переказами, у цей день народився Іуда. Також кажуть, що саме цього числа був скинутий з неба сатана. До кінця XVI століття у Європі першого квітня зустрічали Новий рік. А коли за наказом французького короля свято перенесли на 1 січня, багато людей не покинули старих звичок і продовжили в середині весни ходити в гості та обмінюватися подарунками... Їх почали висміювати і називати першоквітневими дурнями.

Щодо сьогодення, то в США оприлюднюють щорічний рейтинг найдурніших людей країни, у Нідерландах газети наповнені найнеймовірнішими вигаданими новинами, а в Індії 1 квітня – це свято кольору.

І хоч це свято давно пройшло, ми вирішили підняти вам настрій перед сесією. Власні та чужі розіграші, смішні випадки з життя спеціально для «Поліграфу» згадували студенти та викладачі Видавничо-поліграфічного.

Таня Шокіна, СРп-81Їздили якось з братом до друзів

у інше місто на його автомобілі, а так, як живемо не разом із братом, то про несправності

в машині я не знала. Приїхали, вигрузили батьків із авто і нумо дверцята замикати... У машині на той час щось із замком було. Брат мені каже: «Ти взагалі

не вмієш замикати дверцята! Дивись, як треба: спочат-ку защіпку опускаєш, а потім дверцята замикаєш!»

Я швидко за ним усе повторила... Постояли… Поди-вились на автомобіль хвилинку і пішли за цегли-

ною… Дверцята-то ми зачинили, а от ключі у замку запалювання залишили…

Аліна Мухаметова, СРЗ-01Якось на початку першого курсу після пар

потрапила під сильний дощ і змокла до нитки. При-йшла до гуртожитку, почала сушити балетки, бо мала йти на

зустріч. Але нічого не допомагало, і я вирішила всередину балеток вставити фен. Сусідка по кімнаті запропонувала дати ще й свій фен, щоб сушились одразу дві балетки. Я погодилася, сусідка почала діс-

тавати його із шафи, аж раптом ми відчули запах горілої резини. Коли поглянули вниз, побачили, що з балетки, яка сушилась вигаданим

мною способом, йшов дим. Я, перелякавшись, схопила фен і побачила, що моє взуття поплавилось... Було дуже сміш-

но бачити, як із балетки стирчить фен і звідти валить дим. Досі часто згадуємо.

Антон Буров, СР-82Кумедний випадок стався

зі мною, коли я відпочивав у таборі. Ми з другом довго хотіли підійти до

двох дівчат, але я все не наважувався. І одного разу друг сказав мені, що дівчата

тільки що підходили до нього і розпитували, де я. Із впевненістю я підійшов до тих дівчат,

почав спілкуватись... Під кінець розмови вони сказали, що навіть не чекали, що я

ось так підійду, а я відповів: «Ну ви ж самі попросили». Потім я повернувся до друга і він сказав, що дівчата не під-

ходили, він це все вигадав... Мені було і смішно, і соромно...

Яна Бакаленко, СЕ-01Взагалі для мене 1 квіт-

ня – не найвеселіший день, бо так і чекаєш якогось підступного

жарту... Але пам’ятаю один випадок, ще у школі. Однокласниця, яка жила неподалік, прийшла вранці до мене додому (а то була субота), підмовила батьків, розбудила мене і примусила йти до школи. Я спросоння нічого не

зрозуміла, швидко зібралась і ми пішли. Дякувати Богу, що жили

недалеко від школи, бо на півдорозі до мене дійшло,

який насправді день…

Чернецький Антон ромАненЧук кАтя



13ВІЛЬНИЙ ЧАС

Іра Мельниченко, СК-01Спілкувалась два місяці у твіттері

з кореянкою і одного разу побачила в неї фото з весілля. Прокоментувала його, милуючись, яка ж вона вродлива наречена… Але відповідь була, м’яко кажучи, несподіваною. Виявилось, що увесь цей час я спілку-

валась не з дівчиною, а з хлопцем! То було останнє повідомлення від неї… Тобто від нього.

Катя Борисенко, СР-92Я пам’ятаю, як нас

минулого року розіграла викладач української літератури Дьячук Світла-

на Василівна. Це був саме період першої атестації. Вона, як звичайно, зайшла,

привітала нас з атестацією з української мови, а потім додала щось типу: «За оцінки можна не переживати, усі, хто не здадуть, матимуть можливість виправити ситуацію на другій та ТРЕТІЙ атестаціях!» Ми були

справді перелякані. Ну а після нашої бурхливої реакції, викладач нагадала

нам, що сьогодні День сміху! До речі, сама

Дьячук Світлана Василівна згадує інший

випадок, пов’язаний із пер-шим квітня. У той день перед парою хтось залишив на парті фото хлопця із номером теле-фона на звороті. Кілька дівчат вирішили зателефонувати, але виявилось, що хлопець зовсім

не намагався таким чином познайомитися, просто бідолаху вирішили розі-грати таким чином його

«турботливі» друзі…

Сашко Татохін, СР-02Чув від знайомого

історію, як він на 1 квітня телефонував друзям і просив

терміново грошей через те, що його дівчина вагітна. Усі вели-

ся, але він з них грошей не брав, звичайно, а просто потім казав, що то жарт.

Сегол Радміла Ігорівна, старший викладачКоли я працювала на студії звукозапису «Золотий

голос», наш керівник, нині голос телеканалу «1+1», дуже полюбляв першого квітня телефонувати всім та голосом Віктора Януковича розпові-дати, що цей номер випадково потрапив йому на стіл і він намагається ді-

знатись, хто ж це такий. Іноді такі розмови розтягувались хвилин на 15, і люди й тоді не здогадувались, хто насправді телефонує.

P.S. З одним із авторів стат-ті на днях теж трапився смішний випадок.

Заночував я у брата, лягли пізно, тому вранці лед-ве встав. Зібравшись і ледь не забувши конспекти, пішов до ме-

тро. Доїхавши від «Оболоні» до «Майдану», перейшов на червону гілку. Коли вийшов на «Політехнічній», до початку першої пари залишалось ще достатньо часу, щоб дійти до восьмого корпусу. Але саме тоді, коли я вий-

шов зі станції назустріч вранішній прохолоді, пригадав, що по поне-ділках у нас пари в 25-ому корпусі на Андріївському узвозі…

Друзі, лягайте раніше спати і посміхайтесь, адже, як ка-зав Марк Твен: «Зморшки повинні бути лише там,

де раніше була посмішка!»



14 ВІЛЬНИЙ ЧАС

Київ, з висоти пташиного польоту

Найкращий вид на місто

розгортається з оглядового майданчика. Вони є в кожному місті, не винятком став і Київ. Але тут виникла маленька проблема. В основному, всі майданчики відкривають очам лівий берег Дніпра або частину Подолу чи Труханів острів. Це такі мальовничі місця як Володимирська гірка, Арка Дружби народів, оглядовій майданчик в Маріїнському парку, парку Слави, дзвіниці Софіївського та Михайлівського соборів, оглядовий майданчик біля «Батьківщина-мати». Це традиційні місця, до яких навідуються як туристи, так і кияни.

А л е м и з н а й ш л и щ е один, поки не популярний, але дуже перспективний майданчик на даху багатопо-

верхового будинку в районі Олександрівська Слобідка. Сам район є одним з най-вищих місць Києва, а бу-динок висотою приблизно 100 м – тож можна уявити, який краєвид відкривається звідти. Можливо там не та-кий «святковій пейзаж», як на інших майданчиках, зате найповніший. Адже мож-на побачити всі старовинні будівлі, площі, вулиці, нові скляні бізнес-центри та су-часні житлові масиви.

Вхід на цей дах обійдеться вам у 50 грн. Напевно для сту-дентів забагато, але хоча б один раз можна витратитись і поба-чити це, адже воно того варте. Персонал там дуже ввічливий, привітний, що ще більш покра-щує настрій і приємно дивує. На ці гроші ви матимете змогу користуватися астрономічним біноклем, вам запропонують чай або каву (що також входить

в ціну квитка), до того ж там є дуже зручні столики і без-коштовний Wi-Fi. На «даху» матимете змогу приємно про-вести час на самоті або з ко-ханою людиною чи друзями. Краєвид, який відкриється перед вашими очима дійсно неперевершений, такого Києва ви ще не бачили! Особливо там чудово ввечері – споглядати небо, усипане зірками, вогні вечірнього міста. Так, роман-тики вистачає. Адже іноді так необхідно отримати душевну насолоду, відпочити думками, помріяти, та навіть просто по-дихати свіжим повітрям на висоті ста метрів.

Як додатковий бонус, там планують проводити виставки сучасного мистецтва.

Організатори обіцяють, що майданчик буде працю-вати цілодобово, проте зараз він відкритий для відвідувачів з 12:00 до 22:00 години.

Як дістатися: Червоно-зоряний проспект, 4а. Це біля Севастопольської площі. До-їхати можна на маршрутках від м. Шулявська або м. Вок-зальна.

Рябошапка ася



15ВІЛЬНИЙ ЧАС

КолбасКо Юлія

І ще одна чарівна історія

Фактор музики

В кожного з нас є така книжка

або навіть декілька. Основна думка або сюжет далеко не оригінальні, але ви ніжно любите її, повсякчас перечитуєте чи як, наприклад, я – точно знаю, що більше не буду її читати, але й мови не може йти про те, щоб комусь її віддати.

Однією з таких книг для мене стала «Операція “Ви-хід”» британської письмен-ниці Скарлет Томас (448 с.

у ларьку «Все по 15 грн» – ще б я її не любила!?). Це дуже тепла, оплетена неповторним англійським гумором історія про шістьох молодих людей, життя яких далеке від мрій, але саме бажання змінити своє існування й об’єднує всіх героїв. Читаючи книгу, ви відчуєте аналогію з «Ча-рівною країною Оз», яку май-стерно провела автор.

Один з головних героїв, Люк, страждає на рідкісну хворобу – алергію на сон-це. У відчайдушній спробі знайти ліки у знахаря, що живе в іншому кінці краї-

ни, молоді люди вирушають у по-дорож. Але у до-розі кожен з них відшукає ліки від власних хвороб, щ о к р и ю т ь с я в душі кожної лю-дини. Наближа-ючись до пункту призначення, або, скоріше, віддаля-ючись від рідного містечка, кожен герой знайде свій «вихід».

Я б не назвала цю кни-гу літературним шедевром.

Це просто історія, яка дуже мене розчулила, тому раджу її вам. Але свою книгу не дам нікому.

Ipso Facto – меланхолійна

психоделічна рок-група, до складу якої входить чотири дівчини.

Гурт був заснований у 2007 році в Лондоні, коли на автобусній зупинці Розалі познайомилася з Вікторі-єю. Тепер вони – разом з ще двома подругами – пишуть пісні, носять темні вінтажні сукні, фарбують губи чор-

ним і, здається, ніколи не фотографуються у кольорі. Ipso Facto вперше «засвітили-ся» у 2008 році на фестивалі у Британії. Після цього ді-вчата з власним, характерним для них стилем стали впізна-ними на сцені андеграунда.

Самі учасниці гурту на-дають перевагу визначенню своєї творчості як «монохром-ної психоделіки» – напівміс-тичного, добре ритмізованого постпанку з подібними клаві-шами, віолончеллю, відчут-

ним готич-ним мотивом і вокалом, як у найвпливо-в і ш о ї б р и -танської рок-виконавиці Сьюзі Сью. I p s o Fa c t o в і д м і н н о с т в о р ю ю т ь а т м о с ф е р у с т а р о м о д -ного чорно-білого три-лера. Більше того, у них досить нестан-дартно організований про-стір звуку, та й пісні – з їх урочистою ходою кам’яного гостя – не нагадують нікого із сучасників. Стиль їхньої музики позиціонується як постпанк, гаражний рок, п с и х о д е л і к а т а « і н д і » .

За час свого існування дівчата з рок-бенду всти-гли видати лише три сингли:

• H a r m o n i s e / B a l d e r d a s h ( 2 0 0 7 )

• Ears And Eyes (2008)• S i x A n d T h r e e

Quarters/ Circle Of Fifths (2008)Н а й п о п у л я р н і ш и м и

композиціями їхнього твор-чого доробку є Harmonise, Balderdash та Circle Of Fifths.

Ipso Facto цілком мо-жуть заповнити нішу під у м о в н о ю н а з в о ю « Р о -зумні дівчата з гітарами».

Лаврик аЛьона



16

Я тут біля дошки зараз в крейду вимажусь і буду перед вами як

клоун стрибать. ХарланЯ читаю по-німецьки, не знаю,

як воно буде по-англійски, але це взагалі латинська. Харлан

Редактор – це людина, яка з не культурного робить культурне. Бобренко

Если вы вышли в магазин и забыли экран… Попова

Если вы видите в Exel’е цифры, не пугайтесь! Попова

Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть i н ф о р м а ц i ї , р о з м i щ е н о ї у номерi, несе автор. Редакцiя може не подiляти думку автора. Передруки дозволяються лише за згодою редакцiї та з посиланням на джерело. Газета розповсюджується безкоштовно.

Головний редактор:Олександра СервецькаВипусковий редактор:

Тетяна ГребенiкТехнiчний редактор:

Максим СiрикРедактори вiддiлiв цього номеру:Олена Костенко,

Вірця Гнатюк, Юлія КолбаскоАвтори цього номеру:Вероніка Сектим, Ольга Будько, Анастасія Тиха, Галина Рибалко, Віктор

Медвідь, Анастасія Дрижак, Антон Чернецький, Катерина Романенчук, Ася Рябошапка,

Юлія Колбаско, Альона ЛаврикЛітературні редактори:

Катерина Василенкова, Олеся Оноко, Тетяна Кротевич

Художнiй редактор:Олена Фещенко

Фотографи:Євгенія Бондаренко,

Анастасія ТихаДизайнер:

Ксенія Поліщук,Оксана Пушняк

Верстка:Ольга Клименко,

Єлизавета ЯковлєваВідпов. за розповсюдження:

Олена Костенко

З викладачів по нитці«Полiграф»№ 2 (62) травень 2011

З а с н о в н и к i в и д а в е ц ь Видавничо-полiграфiчний i н с т и т у т Н Т У У « К П I »Свiдоцтво про реєстрацiю

Кi № 427 вiд 27.12.1999 р.

Надруковано: Видавничий комплекс редакцiї газети

«Вiстi...», м. Бровари, вул. Красовського, 16

Замовлення №7-16Наклад 1000 пр.

© ВПI НТУУ «КПI», 2011Адреса редакцiї:

Київ-56, вул. Янгеля, 1/37E-mail: [email protected]


ВІЛЬНИЙ ЧАС

9 1 55 9 2 1

8 48

72 6 9

2 3 62 9

1 9 4 5 7

3 69 3

9 8 5 4 1 29 6 7 2

8 46 8 5 3

4 7 3 8 5 62 1

2 7

Documents

"Poligraf" (#62|2011) may/june