(64)№ 4листопад

грудень2012

(64)

листопадгрудень

2012

Газета Видавничо�поліграфічного інституту НТУУ «КПІ»

ТАЛАНТИ ВПІ

Вас вітає редакція газе-ти «Поліграф». Поки свята не почалися, пропонуємо ознайомитися з на-

повненням цього випуску. Ви маєте

нагоду дізнатися як до запізнень ставляться ви-кладачі, пізнаєте з нового боку своїх знайомих. Завжди хотіли вдо-сконалити англійську мову самотужки?Ми поділимось з вами своїм досвідом. Це та багато іншого на сторінках улюбленої газети ВПІшників. Та вже зовсім скоро зимові свята. Тому першим подарун-ком нехай для вас буде цей довгоочі-куваний номер «Поліграфу». Ми всі знаємо, що з випуском газети було чимало проблем: вона рідко виходила, не всім подобалась. Тому на цей Новий Рік «Поліграф» загадав бажання, щоб навколо нього панували мир, злагода та своєчасний вихід номерів. Натомість вам він бажає вдалого завершення навчального семестру, легких білетів на іспитах та веселих вечірок.

8–9

стор.

15 стор.

5–6 стор.

2 стор.

Вітаємо з Новим 2012 Рокомта Різдвом Христовим!!!

ЧОМУ СТУДЕНТИЗАПІЗНЮЮТЬСЯ

НА ПАРИ?

МІСТЕР ВПІ

НІМЕ КІНО

2Поліграф № 4 (64)листопад–грудень ПОДІЇ

Визначною подією осені став конкурс «Містер ВПІ 2011». Свято відбулося на початку лис-топада в клубі «Форсаж».

Род зи н кою с вя та була його тематика – «Радянський Союз». Мабуть, саме тому кон-курс вівся російською мовою, а одяг і зачіски ведучих та учас-ників підкреслювали особли-вості життя в СРСР.

Дійство відкрив дует Радміли Сегол та Ірини Велес піснею «Про зайців». Потім містери дефілюва-ли, одягнені у форму піонерів. Де-філе поєднувалися зі жвавим тан-цем, що заряджало позитивними емоціями. Вступна час тина за-вершилася вис тупом Чернецько-го Антона (СР-01) з піснею «Back in the USSR».

Д а л і міс тери де-монс т р у в а л и с в о ї т а л а н т и . П е р ш и м в и с т у -пив Білоног Андрій (СР-11), п рос п і ва вш и душевну та чуттєву пісню «Вона…» (групи «Плач Єре-мії»). Наступний, Гарусов Данило (СРз-12), зачару-вав нас романтичним тан-цем з Мариною Поліщук. Далі заграв на г ітарі й заспівав «Knock ing in-the hea ven’s door» Дома-рецький Іван (СЕ-01). Мирко Гліб (СЕ-11) здивував нас піснею «Фанк». Розвеселив публіку Коваленко Діма (СРз-11), – в і н т а н ц ю в а в у стилі хіп–хоп граючи з бас-к е т б о л ь н и м м’ячем. Іль-к і в Оле с ь ( С Р - 9 1 ) р о з в о р у-

шив найніжніші почуття піснею «Така як ти» (групи «Океан Ельзи»).

Вибу хом сміх у с у-п р о в од ж у в а в с я ко н-ку рс, у якому треба було віджиматися що-йно учасник почує у казці, яку читала ве-дуча Ма руся, своє псевдо–ім’я (дід, баба, заєць, вовк, ли сиця, ведмідь, колобок). Двох найвитривалі-ших нагоро-д и л и ч а ш-к а м и ВП І . Інший, не менш весе-лий, кон-

курс випробовував на кре-ативність містерів – треба було придумати вихід зі

складної життєвої ситуа-ції і за хвилину зіграти її

перед глядачами. Без-перечно кумедним був

конкурс серед шести д о бр о в о л ь ц і в-д і в-

чат, які мали про-с п і в а т и у р и в о к

пісні, замінюючи в ній усі голосні

на «о», а публі-ц і н е о бх і д н о

бу л о в г а д а-т и в е с е л и й

м о т и в ч и к . Останньою

розважал-кою стала

гра в живі стільці, аналогічна стандартній, але відмінна тим, що замість звичайних стільців були хлопці.

Окрім конкурсів нас по-радували прекрасним вико-нанням пісень. Юрій Романов ні Віталій Федоров показали усім справжній бітбокс. Тро-х и зг одом І г ор Ла н т рат т а т а Ю рі й Ром а нов ви кона-ли пісню «Есть только миг» у біт боксобробц і . Ціка ви м бу в вис т у п т рі й к и бр е й к-да нсері в (B-boy Ёж, B-boy Корж та Джус), які танцюва-ли також у стилі робот або ж robotics та хіп–хоп. Енергій-ним та позитивним був танець Соко ло вої Маргарити («Міс Грація ВПІ 2011»).

Заверши-лося свято

н а г о р о д ж е н-ням переможців.

Тож, Містер Посміш-ка ВПІ 2011 – Мирко

Гліб, № 3, СЕ-11, Містер Мужність ВПІ 2011 – Біло-

ног Андрій, № 4, СР-11, Містер Артистизм ВПІ 2011 – До-

марецький Іван № 2, СЕ-01, Міс тер Ориг іна льніс ть

ВПІ 2011 – Ковален-ко Дмитро № 1, СРз-11.

Містер Спокуса ВПІ 2011 – Гарусов Данило

№ 5, СРз-12, Містер Елегантність ВПІ 2011 –

Ільків Олесь № 6, СР-91, «Сердцеїд»

ВПІ 2011 – До-марецький Іван №2, СЕ-01, Віце-

Містер ВПІ 2011 – Мирко Гліб № 3,

СЕ-11 і Містер ВПІ 2011 –

Ільків Олесь № 6, СР-91.

РАДЯНСЬКИЙ МІСТЕР, як ВПІ найкращого вибиравабо

» Галина Рибалко «

Щиро вітаємо переможця та учасників!

3 Поліграф № 4 (64)листопад–груденьПОДІЇ

Розказувати про те, хто такі брати Капранови, давно нікому не потрібно. Без них важко уяви-ти українські літературу, книго-видавничу справу та громадську діяльність. Братам, здається, не набридає бути такими активни-ми. То во ни презентують книги на незмінному зеленому «Запо-рожці», то організовують конкурс двійників Тараса Шевченка, то вже у стінах нашого рідного ВПІ розповідають студентам про те –про се, закінчуючи речення одне за одного. Але про все по черзі.

На початку зустрічі гості люб’язно запросили всіх на яр-марок «МЕДВІН: Книжковий світ», кураторами культурної програми якого вони є вже де-кілька років. Потім, зі словами «головну інформацію ми вже сказали», брати перейшли до розповіді про власну творчість. «Для розігріву» прочи-тали дещо з книги «Кобзар 2000 + Нові розділи + Найновіші роз-діли». Видання величеньке, але ж саме життя підкидає пись-менникам ідею за ідеєю. Ось і нова книга –

«Щоденник моєї секретарки» – на-родилася не на порожньому місці. Основою став звичайний робочий журнал передачі зміни. Одного разу брати побачили у ньому такий запис своєї секретарки:

Такі моральні принципи у су-часному світі вразили Капра-нових. Результат – історія про представника «бомонду», вла-ду, гроші та їх функціонування на фоні подій 2004 року.

Але Капранових від сумної публіцистики рятує весела пое-зія. Намагаючись зберегти імідж серйозних людей, письменники виправдовуються, що це – ви-брики спільного третього «Я». Саме воно відповідальне за всі вірші, які, за власною оцінкою авторів, «здебільшого не зовсім пристойні». Як би там не було, результати праці неслухняного третього «Я» можна побачити у збірках «Вечір іронічної поезії» та «Ніч еротичної поезії».

А ще брати Капранови роз-повіли про надскладну класи-фікацію способів сприймання інформації. Виявляється, що їх аж два: читання та «втикання». Письменники радять послуго-вуватися першим, адже тільки в голові читача книга набуває сенсу. От нам і дозволили від-

чути свою важливість та глобальну причетність

до літератури. Словом, зустріч

була приємною та корисною. Після

неї Капранови завітали у гості

до Петра Олек-сійовича Ки-ричка, який не відпустив г о с т е й і з пустими ру-ками – пись-м е н н и к и о т р и м а л и

сувеніри на згадку. А нам

на згадку – над-звичайна атмосфе-

ра, цікаві історії та дві однаково щирі посмішки.

Про скромних секретарок,втикання як спосіб сприйманняінформації та спільне третє «Я»розповідають брати Капрановито разом, то по черзі, а то міняються

» Оксана Януль «

«Ми ще пишемо публі-цистику. На жаль. Бо

від хорошого життя пу-бліцистику не пишуть»

«Сьогодні Віталій Віталі-йович запропонував мені яблуко. Я відмовилася. Не думаю, що у нас на-

стільки близькі стосунки»

Так, після виборів 2004-го вони шляхом нескладних математич-

них розрахунків відкри-ли власний закон –

«Закон братів Капранових»

4Поліграф № 4 (64)листопад–грудень ПОДІЇ

ВПІ & WEB TechnologyУ жовтні студентом КПІ був запу-

щений новий перспективний інтернет-проект –info-morning.com.

Цікавим є те, що сайт створений ВПІшником. Це студент 2-го курсу Жер-дєв Артем.

Info-morning – це ресурс, завда-нням якого є об’єднання інформаціїпро події всіх вузів в одному місці. Це можливість завжди бути в центрістудентського життя.

Хм… Інфо-ранок… Просто під час вигадування назви спало на думку,що користувачам новини будуть прихо-дити на пошту саме вранці.

Іноді важко робити багато справ одночасно. Допомагає те, що в менеє помічники. Я створюю команду. По-

трі бно багато людей, тому якщо комусьцікаве веб-програмування, журналістика чи будь-яка участь в проекті, звертайтесь.

Найперше, що зараз потрібно, – це багато інформації для зацікавлення користувачів. Потрібно написати багато статей. Для тих, хто хоче долучитися до команди чи підтримати проект, підпи-суйтесь на новини в контакті, або телефо-нуйте. Мій телефон 0935244427.

Що збираєшся робити далі для розвитку сайту?

Чи не заважає проект вчитися?

Артем, розкажи, будь-ласка, про проект. З якою метою він

створений?

Чому саме info-morning?

Вже двадцять років на українській свя-тині Президенти присягаються слу-жити вірою і правдою українському народу. Ця книга є артефактом всеукраї-нського національного значення. Тількицей мудрий 9-ти кілограмовий фоліант знає справжні наміри президентів Укра-їни. Пересопницьке Євангеліє вивчає-ться вже 173 роки. Але чи кожний украї- нець знає про духовний укра їнський скарб?! Пересопницьке Євангеліє – це одна з найбільш визначиних пам’яток

української книжко -вої культу ри епохи Ренеса нсу. Це ви -зна чна пам’ятка не тільки старо- української літе-

ратури, а також образотво-

рчого

мистецтва. Переклад і написання Книгирозпочали в 1556 році у монастирі Святої Трійці, а завершили в 1561 році в південно-волинському містечку Пере-сопниці.

До свята української першокниги та з нагоди 20-ліття незалежності нашої держави Видавництво АДЕФ-Україна, за підтримки Української православної Церкви створили факсимільне видан-ня цієї 450-ти річної пам’ятки. Саме її студентам ВПІ презентував 18 жовтня Ігор Володимирович Шпак – директор видавництва.

9,3 кілограми, 964 сторінки, май-стерне оздоблення та письмо золотом, робота команди ентузіастів зі 175 осіб, 9 місяців роботи – і нарешті книга по-бачила світ.

Ігор Володимирович розповів про складнощі та тонкощі підготовки видан-ня, показав презентацію, в якій докладнорозказано про технологію створення ілюстрацій та обкладинки.

«Це єдина церковна книга, напи-сана живою українською мовою, й ще у цьому її цінність» – говорить директор.

Окремо варто зупинитися і на міні-атю рах Євангелія. Музей «Дрогобич-чина» та творче об’єднання «Кактус»

видали книгу Лева Скопа «Майстер мі-ніатюр Пересопницького Євангелія Фе- дуско, маляр із Самбора». Упродовж багатьох років дослідження цієї книги найінтригуючим запитанням для мисте-цтвознавців було: хто ж автор худож-нього оздоблення Євангелія? У своїй праці мистецтвознавець та реставратор Лев Скоп вперше називає художника-виконавця пересопницьких мініатюр –іконописця Федуско. Культурний фено -мен Пересопницького Євангелія полягаєв тому, що воно є високохудожнімсинтезом літературного та малярського мистецтва. Сподіваємося, що і нашим студентам пощастить попрацювати над створенням подібних видань, адже та-кою роботою можна пишатися. Завдяки цим людям святиня українського народузбережеться для нащадків.

http://info-morning.com http://vkontakte.ru/info_morning

ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ Є ВАНГЕЛІЄ як четверта державна символіка

» Юля Весельская «

» Саша Морева, Таня Гребенік «

5 Поліграф № 4 (64)листопад–груденьСПОРТ

Цього року осінь виявилась багатою на футбольні події. Лише за три місяці ВПІшники взяли участь у трьох

турнірах: чемпіонат між кафедрами ВПІ, Кубок Студент-ської ради та чемпіонат між факультетами НТУУ «КПІ».

Розповім Вам усе по порядку. 7 жовтня стартував чемпіонат між кафедрами. У ньому взяли участь команди з чоти-рьох кафедр: технологи, редактори, механіки та економісти. За регламентом турніру спочатку було проведено два півфінали. Потім переможці цих пар змагались за перемогу, а команди, що програли у півфіналі, змушені були боротись за бронзові нагороди. У першому півфіналі зійшлись команди ОВПК (економісти) та МАПВ (механіки). В результаті матч за-кінчився впевненою перемогою еконо-містів із рахунком 4:1. Другий півфінал між командами ВС та Р (редактори) та ТПВ (технологи) виявився значно цікавішим, а інтрига не зникала до останніх хвилин матчу. Основний час закінчився із рахунком 2:2. Переможця довелось визначати у серії післяматчевих пенальті. За-вдяки двом влучним ударам ре-дакторів та сейву їх голкіпе-ра, саме команда кафедри видавничої справи та редагування вийшла у фінал. У той же день було визна-чено бронзо-вого призера чемпіонату. Між собою зустрілись к о м а н д и технологів та механі-ків. Остан-ні дуже легко, із р а х у н-ком 5:1, перемогли м е х а н і к і в

та здобули бронзові медалі. Фінал турніру відбувся 12 жовтня на

полі Малого спортивного ядра. Матч виявився ціка-вим та запеклим. На два голи

Антона Бурова із редакторів у дебюті матчу, економісти від-

повіли лише одним точним пострілом Цимбалюка із економістів. Таким чи-

ном редактори здобули історичну перемогу, адже востаннє поді-

бні турніри кафедра ВС та Р вигравала десять

років тому. Також варто відзначити вболівальників,

що з усіх сил під-тримували своїх

улюбленців. Най-кращим бомбарди-

ром турніру став Антон Буров, який чотири рази розписався у во-ротах своїх суперни-ків. На церемонії

нагородження були присутні Директор ВПІ

Петро Киричок та Артем Стельмашов, випускник ВПІ, котрі й вручили кубок редакторам.

18 листопада знову ж на полі Малого спортивно-го ядра пройшло ще одне свято футболу. За підтримки

Петра Олексійовича Киричка було проведено матч між командами технарів та гуманітаріїв. Матч закінчився з ра-хунком 6:4 на користь гуманітаріїв, честь яких захищали

редактори та економісти. Також триває чемпіонат між факультетами КПІ, у яко-

му бере участь збірна ВПІ. Зіграно уже три матчі у груповому етапі. Збірна ВПІ із чотирма набраними очками посідає третє

місце. Для виходу у плей-офф нашій збірній потрібно перема-гати команду ФЕА та ПБФ.

Тож бажаємо успіху ВПІ-шникам у наступних матчах, а вболі-вальникам – так само палко підтримувати свою команду, як вони це

завжди роблять.

ФУТБОЛЬНА ОСІНЬ

» Віктор Медвідь «

6Поліграф № 4 (64)листопад–грудень ТВОРЧІСТЬ

Вкраїнські зорі

Я вчора вночі полювала на зорі,Що світять яскраво над цими степами.

Вони відобразились в Чорному морі,І я їх тендітно торкалась руками.

А тиждень тому полювала я в горах.Всі зорі водночас наблизились тихо.На рідній землі по безкраїх просторах

Я чула відлуння їх ніжного сміха.

Я бачила зорі у нашій столиці.Вони прикрашали Майдан своїм світлом.

Дивилась на них я очами тигриці.Хотіла схопити й понестися вітром.

Ці зорі так сяють лиш над Україной.І сяйво до кожного в серце доносять.Добробутом світять над кожной родиной,

Які цього світла чекають і просять.

ЮністьВ шелесті літер з’являвся день.Міряли сонцем його довжину.Бігли щосили на звук пісень,Легко впадаючи в море сну.

Бігли, невидимі, крізь туман,Люблячи землю свою стару,Не помічаючи власних ран,Падали ниць в молоду траву.Та схаменулись на зламі мрій,Шлях не лежить крізь узгір’я ці.Поруч спочинь, не розплющуй вій,Грій мою руку в своїй руці.

Божнюк Аліна СЕ-02

1993Рідне місто: Миколаїв.

Хоббі: громадська діяльність, малю-вання, написання віршів, прози.

Малювання: (живопис) художня школа – 8 років.

Написання віршів – з 12-ти років.Танці: латино-американські – 2 роки.

Публікувалася в журналі «Дніпро».

Катерина БондаренкоСРЗ-021993Рідне місто: Київ.

Хоббі: вірші, малювання, виши-вання (зараз вишиває справжній укр. рушник).Малювання: зі шкільного періоду.Написання віршів – з років 13-ти.

Друкувалася в газеті «Ліцей-Інформ».

Студентське життя сповнене подій. І воно не закінчу-ється на щоденній метушні. Тож буває, що часу ні на що не виста чає. Але у ВПІ навчаються люди дійсно талановиті. Для улюбленого заняття вони зна ходять час між хвилинами.

Абдукарімова Ольга

СМв-011993Рідне місто: Нікополь.

Хоббі: вишивання, малювання.Малювання:художня школа – 3 місяці;гурток малювання – 2 роки.Вишивання – 3 роки.

Вишивка хрестикомАвтор: Оля Абдукарімова

Творчість між хвилинами

7 Поліграф № 4 (64)листопад–груденьТВОРЧІСТЬ

Сонному Киеву

люблю вечерний томный киев когда в туманных сумерках плывут домой. на их руках усталости так много. так много скуки без домашнего тепла...

на их глазах не видно фальши.. словно рассеяна та пелина цветного дня.. все так милы сонливы многозначны... пролиты на асфальт и собранны с дождя. я укрываю вас мохнатым одеялом и закрываю окна уходя...

Разделенные временемБелыми белыми белыми Стелятся ватные простыни. Были мы ранними первыми. Наши меняя полосы. Добрые милые странные Сыпались звезды на головы. Только слова своеобразные Мы называли итогами. Заново преданно искренно Покатились десятком события Ты любил меня так же неистово Но я состояла из лития. Белокурыми светлыми яркими Ты шутя называл мои волосы. В юности мы жили прятками И опять между нами… полосы. Раскидали нас годы скитания Отравили нам душу временем. И стали для нас наши звания Как пустота: белыми белыми.

Вікторія ПедустСМв-011992Рідне місто: Нікополь.Хоббі: композування, фортопіа-но, handmade, фотографія.Фотографія – 6 років.Малювання: художня школа –4 роки.Музика – 6 років (фортопіано).Рукоділля: вишивка, іграшки (сови) та інші.Виставки: фотоквартирники, виставки м. Нікополь, Запо-ріжжя.

Пузир Олена СРЗ-011993Рідне місто: Київ.Хоббі: написання віршів, компо-зування, сноубординг.Написання віршів – з 10-ти років.Раніше вишивала хрестиком.Навчалася у музичній школі.Грала і співала в групі, яка згодом розпалася.

То чи впевнені Ви, що знаєте своїх одногрупників та знайо-мих по-справжньому? Що відбувається в їхньому житті після того, як ви покидаєте стіни 8-го корпусу? Я майже впевнена, що ні. Пропоную дізнатися, які таланти приховували від вас ваші друзі.

Рома Буряк

СРп-011992Рідне місто: Київ.

Хоббі: малювання, спорт.Малювання: з 7-ми років;художня школа – 2 місяці.Ситкідо – 8 років.Виставки: 2010 – виставка «Таланти КПІ», 7 корпус.

Ілюстрував збірку віршів «Благодаря тебе одной» Вадима Рябкіна.

«Думи мої ворони» Автор: Рома Буряк

» Весельська Юля«

Творчість між хвилинами

8Поліграф № 4 (64)листопад–грудень ДУМКИ ВГОЛОС

ВИБАЧТЕ... МОЖНА ЗАЙТИ?

Чому студенти запізнюються

на пари?

На першу (а часом, і на другу, третю...) пару встига-ють прийти далеко не всі сту-денти. Трапляютьтя ті люди, яким інколи або ж постійно щось заважає зробити це. Багато хто полюбляє зранку поспати, іншим в університеті задають стільки домашнього завдання, що про сон вночі годі й думати, дехто пра-цює, навчається паралельно в двох вишах, а хтось потра-пляє в непередбачувані си-туації. Ми виріши з’ясувати, з яких саме причин наші сту-денти запізнюються на пари, а також дізнатись думку ви-кладачів щодо запізнень та їх можливих причин.

Запізнююсь регуляр-но. Живу аж на Тро-єщині, тож в усьому винен Московський міст! Адже постійні

затори на дорогах неабияк заважають

дістатися універ-ситету вчасно.

А ще так важко зранку вставати... І бутерброд треба

встигнути зробити.

СТЕХІНА Вікторія МиколаївнаДо запізнень взагалі ставлюсь негативно. Запізнення сприймається як неповага до лектора та аудиторії, тим паче, що і студенти, і викладач від-волікаються на тих, хто приходить. Це погір-шує сприйняття матеріалу.Проте, все залежить від ситуації, у кожному випад-ку по-різному. Якщо у людини трапився форс-мажор, наприклад, то запізнення їй можна про-бачити. Також є невеликі поблажки для тих, хто на-вчається у двох навчаль-них закладах одночасно або працює, але устав забороняє подібне.

Олексій, СЕ-01Я не запізнююся на пари. Взагалі.

Як я ставлюсь до студентських запізнень? Ну, ска-жімо так. До п’яти хвилин пробачається. Бо якщо людина надто пізно з’являється на парі, то незрозу-міло, що це за людина і чого вона хоче: чи то книжку почитати, чи на лекції посидіти, а чи в кафе постоя-ти тут через дорогу.

Непередбачувані ситуації? Застрягли у ліфті? Ходіть пішки. У вашому віці у ліфтах не їздять. Це коли вам за 50–60 і у вас починається аритмія, то це вже ясна річ.

А якщо ви знаєте, що можете потрапити у затор, то просто раніше виходьте з дому.

Словом, запізнень студентів я не люблю та й собі такого не дозволяю.

» Ольга Будько,Олена Воронова «

ЯНІШЕВСЬКИЙ Олександр Олександрович

Оля, СР-11

9 Поліграф № 4 (64)листопад–груденьТЕМА НОМЕРА

Звісно, що на пари студенти запізнювались, запізнюються й будуть запізнюватись в усі часи. Але ті люди, яким такий спосіб відвідування пар прийшовся до смаку, не повинні спо-діватись на його схвалення від викладачів та більш сумлін-них однокурсників. Запізнення ніколи не прикрашало студента, та й будь-кого в будь-якій серйозній установі взагалі.

Непунктуальні та байдужі люди ніколи не стануть поважними як з точки зору суспільної думки про них, так і з боку ділової етики.

Отож, вам вирішувати, чи варто прокидатись зранку та їхати в університет.

ВИБАЧТЕ... МОЖНА ЗАЙТИ?

Чому студенти запізнюються

на пари?

Що мені тільки не заважало вчасно прийти!1. Вирішила закачати нової музики в телефон – зайшла в «Контакт» – запізнилась на пару на 20 хвилин.2. Тричі пропустила поїзди метро через бабусь із величезними сумками.3. Одного разу вийшла з дому без сумки, взагалі без речей.4. Ішла парком, подумала «який чудовий і гарний у нас парк!» і залишилась його фотографувати.5. «Сільпо» на Шулявці іноді стає величезною звабливою перепоною на шляху до університету.6. Їхала в універ, а заїхала до подруги на чай.Останній мій казус – це те, що я довго вибирала між «по-спати» і парою, а переміг інтернет (усміхається).

Приходити на пари вчасно – обов’язок кожного студента. Для чого ж він всту-пав до університету? А щодо причин мож-ливих запізнень, то якщо в людини один раз сталась якась непередбачувана ситуація, щось дуже неприємне абощо, то до неї можна по-ставитись лояльно. Але якщо такі ситу-ації повторюються неодноразово – це вже смішно. Якщо студент отримує дві вищі освіти одночас-но, то, як то кажуть, «Взявся за гуж, не кажи, що не дуж».

Якісь інші при-чини запізнень, на мій погляд, несер-йозні для людини, яка хоче досягти чогось у житті.

Як я ставлюсь до студентських запізнень? Ну, ска-жімо так. До п’яти хвилин пробачається. Бо якщо людина надто пізно з’являється на парі, то незрозу-міло, що це за людина і чого вона хоче: чи то книжку почитати, чи на лекції посидіти, а чи в кафе постоя-ти тут через дорогу.

Непередбачувані ситуації? Застрягли у ліфті? Ходіть пішки. У вашому віці у ліфтах не їздять. Це коли вам за 50–60 і у вас починається аритмія, то це вже ясна річ.

А якщо ви знаєте, що можете потрапити у затор, то просто раніше виходьте з дому.

Словом, запізнень студентів я не люблю та й собі такого не дозволяю.

ХАРЛАН Антоніна Петрівна

Настя, СР-01

10Поліграф № 4 (64)листопад–грудень НАВЧАННЯ

ВИВЧИТИ

Давно хотіли вивчити англійську, французьку, німецьку, італійську чи іспанську? Легко! Але як тільки хтось починає говорити про іноземні, ви відразу задумуєтесь «де ж взяти на це гроші?». Навіть якщо гроші є, але часу немає? Тоді вам на сайти по вивченню мов. Це цікаво, легко та швидко. Вам

краще заходити тим, хто вже володіє цією мовою, але бажає вивчити інші. Тут ви обираєте мову, якою спілкує-тесь та ту, яку хочете вивчити. Тоді вам пропонують познайомитисьз людьми, які можуть допомогти.А далі ви спілкуєтесь та вчите.На цьому сайті є форуми та чати.

мовою. Словники допоможуть попов-нити словарний запас, а спеціальні програми — правильно вимовляти звуки. Також сайт зручний для тих, хто не знає англійську зовсім, бо він російською мовою.

Останній сайт складніший, адже він повністю англійською. Тому туди

навчального процесу ви повинні будете «годувати» лева, який з кож-ною вправою та уроком буде рос-ти. Якщо ж ви нічого не вчите — він знову зменшується та стає голодним. Невеличкий стимул для лінивих. Також сайт пропонує більше 30 000 фільмів, лекцій, книг англійською

Перший цікавий тим, що можна не лише вчити мову, а й навчати вашій рідній мові якогось іноземця. Кожного дня ви отримуєте електронний лист, який написала людина, яка вчить вашу мову. А ви маєте перевірити його та по-ставити оцінку. Так само будуть пере-віряти і ваші листи. Завдяки відео-уро-

потрібно лише зареєструватися та по-чати курс вивчення вибраної вами мови. До речі, одразу можна обрати декілька мов. Є багато таких сайтів, але ось найвідоміші:

1. busuu.com;2. lingualeo.ru;3. interpals.net.

ІНОЗЕМНІ МОВИ

ЛЕГКО

кам можна вивчити граматику, а потім пройти тест. Якість навчального проце-су можна спостерігати за деревцем, яке росте з кожним уроком.

Якщо ви у дитинстві просто обо-жнювали «Тамагочі», тоді вам на другий сайт. Але він допомагає ви-вчити лише англійську. Впродовж

Зайдіть на ці сайти та дізнайтесь про них більше. Завдяки ним ви-вчення мов стає цікавим та легким. Познайомтесь з цікавими людьми із різних куточків світу. Чудова наго-да не лише вивчити мову, а й знайти нових друзів.

Успіхів!

» Вероніка Сектим «

11 Поліграф № 4 (64)листопад–груденьНАВЧАННЯ

БРИТАНСЬКІ

АМЕРИКАНСЬКІ

МІЖНАРОДНІ МОВНІ

ТЕСТИ

ESOL (PITMAN) та іспит TRINITY. Розповімо про найпопулярніші з них.

IELTS (International English Lan-guage Testing System) — розроблений Британською Радою. Сертифікат IELTS, що засвідчує практичне володіння мо-вою, визнається більшістю університе-тів Великобританії, Австралії та Нової

у світі — ми вирішили розповісти про іспити саме з неї.

Не слід плутати міжнародні серти-фікати з сертифікатами міжнародного зразка, які видають багато мовних кур-сів. Міжнародні сертифікати — це доку-менти, що видаються з дозволу однієї з всесвітньо відомих організацій, які є єди-

Навчатися або працювати за кордо-ном — це рожева мрія кожного другого студента. Але для її втілення недо-статньо вчитися на А. Обов’язковою умовою вступу до іноземного вишує сертифікат міжнародного зразка на знання мови. Оскільки англійська мова є однією з найпопулярніших

Якщо ви вирішили вчитися на ту-манному Альбіоні, доведеться зда-вати «англійські іспити», тобто ті, які визнають у навчальних закладах Великої Британії. До них відносять-ся: іспити IELTS, Кембриджські іс-пити (UCLES), Оксфордські іспити (OXFORD / ARELS), випробування

ний синдикат Кембріджського універ-ситету. Він був заснований в 1858 році і є одним зі світових лідерів в області про-ведення іспитів. Сертифікати UCLES, або, як їх ще називають, Кембридж-ські сертифікати, визнаються багать-ма університетами Великобританії, а також британськими і європейськи-

ми компаніями при наборі персоналу.В Америці та Канаді він ваги не має.

Кембриджські іспити приймають-ся в Британській Раді. З дня здачі іспи-ту до дня отримання сертифіката про-ходить близько чотирьох місяців.

Оксфордський університет має власну екзаменаційну палату — University of Oxford

Delegacy of Local Examinations. Іспит, який проводить ця палата, — письмовий. Він має три рівні: The Preliminary Examination, The Higher Examination і Diploma. Для скла-дання іспиту Preliminary досить досягти рівня Intermediate (середній), займаючись за підручниками Headway, Fast Forward або Cambridge English Course.

Перший та найпопулярнішийз тестів — TOEFL. Сертифікат TOEFL необхідний для вступу до більш ніж 2400 коледжів та університетів США і Канади. Він визнається у вищих на-вчальних закладах, бізнес-структу-рах, наукових центрах інших англо-мовних держав, а також приблизно

кількість набраних вами балів. Для вступу до престижного американ-ського університету необхідно на-брати не менше 250 балів.

SAT (Scholastic Aptitude Test) ― тест здібностей до навчання для абітурієнтів і студентів молодших курсів, які вирішили далі вчитися

в 150 інших країнах світу. Крім того, TOEFL використовується для оцінки рівня володіння мовою урядовими структурами, міжнародними органі-заціями, що надають освітні гранти.

Ще один плюс — після закінчення іспиту ви можете тут же, не виходячи з екзаменаційної кімнати, дізнатися

GRE (Graduate Record Examination)— іспит для вступників в аспірантуру. Це тест більш високого рівня, ніж SAT, потрібний для вступу на магістер-ські програми американських вузів. Структура іспиту GRE нагадує SAT, але рівень вимог вище — ви фактично під-тверджуєте свою ступінь бакалавра.

у вузах США та Канади. Іспит оцінює загальне знання літератури, історії та математики. Результати стають відомими через 10 днів після здачі, причому за вашим бажанням мож-на відразу їх відправити в кожний з чотирьох зазначених коледжів та університетів.

Зеландії. У США приймається лишев кількох університетах.

Середній рівень IELTS, необхід-ний для вступу в англійський універ-ситет, — від 5,5 до 8. Результати іспи-ту дійсні протягом двох років.

UCLES (University of Cambridge Local Exams Syndicate) — Екзаменацій-

ними для всіх країн, у яких вони діють. Він визнається навчальними закладами та роботодавцями різних країн світу.

Сертифікати мінародного зразка — це свідоцтва про закінчення курсів, перекладені іноземною мовою і скрі-плені двома печатками. Їх можуть ви-давати будь-які курси

» Підготувала Гребенік Тетяна за матеріалами порталу www.osvita.ua «

12Поліграф № 4 (64)листопад–грудень ТЕМА ДЛЯ РОЗДУМІВ

БОРЖАВАНЕПЕРЕВЕРШЕНАБОРЖАВАНЕПЕРЕВЕРШЕНАБОРЖАВА

» Матеріал в автор-ському редагнуванні. Автор Сергій Молодід,Фото Максим Мельник «

Якщо би ви мене спитали, що найбіль-

ше люблю у горах, то я розповів би вам не про той дитячий захват і острах,

з яким завжди дивлюсь на вершини. Не про той солодкий присмак води із хо-лодних струмків і не про ту насолоду, яку ця вода приносить після підйому серед літа. Не про гулкі удари мого серця на пульсі під 190, коли довго-довго сильно-сильно кру-тиш педалі або щосили тримаєш кермо за-лізного коня на спусках і вузьких стежках. Не про потоки радості, до непристойного невтримної, забиваючої подих, приносячої щастя, огортаючої шию, відкриваючої рота і кричащої: «Ну от жеш вона — Вершина моя омріяна!!!». Не про очі, які самі на мить заплющуються від насолоди побаченого широкими зіницями краєвиду, втягнуто-го повними грудями чистопрохолодного повітря. Не про ті ниточки, я к и м и

в и -ш и в а є

моя доля шляхи, доріжки, стежинки, напрями і сліди для дряпання-долання кіломілісантиметрів емоцій.

Достатньо було лиш раз туди потрапити, щоб запам’ятати її ім’я назавжди: «Полони-на Боржава». Найдовший хребет Закарпат-тя, на якому немає місця машинам. Проте є місце нам, верхи на велах чи байках, навіть конях або лижах, чи просто на своїх двох. Вузька доріжка, яка називається «Рефлек-си», в’ється самою верхівкою і ділить ваш світ на дві частини: «Стою» і «Лечу». При-рода створила лезо хребта таким вузьким, що там не важко втратити рівновагу. Уявіть доріжку, місцями завширшки з півметра, коли рівну, коли похилу, а то й з камінням. А тепер додайте сюди два колеса, 115 ланок ланцюга і найголовніше питання: «Гальму-вати чи не гальмувати?».

Якщо ти вправний

і сміливий, то відчуєш пристрасть, і вона заговорить до тебе.

Забудь, де небо і де ноги, просто слухай. Вона відкрита і незахищена для тих, хто вишуканий слухач. Хто чує не шурхіт піску, а коловорот морської піни, не скрегіт ка-міння під колесами, а гулкі удари барабанів довкола, всюди. Ти пірнаєш у цю стихію, і починається симфонія! Свист, крик вітру у низьких кущах чорниць натягне струни гі-тар і дісторшином наповнить вуха. Пекельні соло переграють твій переляк, не чутно на-віть биття серця! Скрипки дискових гальм залоскочуть кожною волосинкою на спині, ці партії солодкі допоки струнами віолонче-лі, вибухами адреналіну очі побачать страх. «Стрибаййй!!!» – кричать тобі. Хіба ти не чуєш, це ж твої янголи?!

Ризикуй, хіба не для цьо-го ти сюди потрапив? Вдихай сво-

13 Поліграф № 4 (64)листопад–груденьТЕМА ДЛЯ РОЗДУМІВ

БОРЖАВАНЕПЕРЕВЕРШЕНАБОРЖАВАНЕПЕРЕВЕРШЕНАБОРЖАВАбоду! Не бійся падати, адже

твій успіх – це те, як високо ти зможеш зле-тіти після важкого падіння.

Якщо ВИ вірите у те, що життя вимі-рюється не кількістю «вдохів-видохів», а кількістю моментів, від яких захоплює подих, якщо ВИ запитаєте, що найбільше я люблю у горах, то я ВАМ скажу: «Відповідь там – вгорі!».

Полонина Боржа Ïва – гірський масив на Полонинському хребті в Українських Карпатах, між річками Латорицею та Рі-кою у межах Закарпатської області. До-вжина понад 50 км, ширина 3–4 км (міс-цями до 10 км), висота до 1681 м (г. Стій). Пригребеневі поверхні вирівняні, з окре-мими конусоподібними вершинами.

Південний схил полонини похилий, пів-нічний — крутий, обривається у долину річ-ки Рипинки. До полонини Боржава прими-кає полонина

Кук, яку часто

розглядають як подовження Бор-жави. До Боржави також відносять хребет Палений Грунь.

Масив складається з флішу (у верствах переважають пісковики). Схили розчлено-вані притоками річок Боржави, Латориці і Ріки. До висоти 1200—1450 м — пояс бу-кових лісів, вище — полонини. На схилах г. Стій — заказник державного значення Ро-сішний, а також заказник Потік Оса. Головні вершини: Стій (1681 м), Темнатик (1343 м), Ве-ликий Верх (1598 м), Магура-Жиде (1518 м), Граб (1374 м), Гимба (1494 м), Плай (1060 м).

Починаючись з Воловця, ваш шлях ле-жить лісовозними дорогами до старої ав-стрійської сироварні, далі – на гору Плай і метеостанцію.

Високогірний об’єкт тут відкрили ще у липні 1968 року як метеостанцію. 10 років по

т о м у , у листопаді 1978-го, його пере-профілювали у сніголавинну станцію «Плай». Після цього вона, окрім тради-ційних зведень про останню метеорологіч-ну ситуацію, у зимовий період ще й повинна була передавати інформацію про стан сніж-ного покриву.

До речі, цікаво, що у 1969–1970 ро-ках тут начальником загону працював В’ячеслав Чорновіл. Це засвідчує відпо-відний пам’ятний знак, встановлений не-подалік.

Від Плаю вузьким траверсом, омина-ючи Високий Верх, виходите на стежку до Стою. На вершині знаходите залишки РЛС, підірваної військовими після закінченя терміну її експулатації.

На спуску від Стою до Вовчого від швидкості 45 км/год і перепаду висоти вам точно позакладає вуха.

14Поліграф № 4 (64)листопад–грудень КУЛЬТУРА

Наприкінці жовтня в Києві відбувся IV міжнарод-ний джазовий фестиваль «Jazz in Kiev». Головною сце-ною фестивалю традиційно став Жовтневий палац, де протягом трьох днів жовтня зіграли 6 джаз-гуртів з Америки, Німеччини, Бразилії та інших країн.

Проте фестиваль вийшов далеко за сті-ни Жовтневого палацу. Так, наприклад, в культурно-освітньому центрі «Майстер Клас» було проведено 3 кінопокази (21, 22, 23 жовтня), влаштовано творчі зустрічі з зірками джазу і навіть відкрито виставку джазового живопису. Крім того, Олексій Коган, який, власне, і є ініціатором та організатором майже всього джазового в Україні, 22 жовтня провів «лекцію» для дітей про джаз «доступно та з посмішкою».

Я майже випадково в останній день фестивалю по-трапила на виступ гуртів The Swallow Quintet, які зача-рували мене поєднанням органу і саксофону, та Fourpay, у складі якого знаменитий джазовий піаніст – Боб Джеймс.

Останні створили настільки світлу й святкову атмосферу, що люди у партері не могли стриматися від танцю. Три го-дини відбірної музики, пів години в черзі до буфету, багато

вражень – ось як коротко можна описати цей кон-церт. В Жовтневому зібралася найрізноманітні-

ша публіка різного віку та достатку. Затишна атмофера ідеально вписалася в осінній, світлий, але трохи мінорний настрій.

Сьогодні джаз не надто популярний в ши-роких масах. Це музика скоріше для поцінову-вачів, хоч і була створена простими людьми.

Фестиваль ще раз довів – музика не знає ані територіальних, ані національ-

них меж. Україна являє собою велике не-зоране поле, на якому ще можна вирощувати

музичну культуру, переймати та передавати досвід. Кордони відкрито, нами цікавляться, з нами спілкують-ся, до нас поспішають зі своїми концертними програма-ми. І, дякувати небу, це стосується не лише Брітні Спірс.

Осінь має присмак джазу

» Катя Юдіна «

Постапокаліпсис – жанр на-укової фантастики, в якому дії розвиваються в світі, що пере-жив глобальну катастрофу. Не-забаром пророчий 2012 рік, тож цей жанр став надзвичайно по-пулярним. Дякуючи кінемато-графу та книгам, ми побачили та прочитали яким уявляють наш світ митці після «кінця світу». І ця тема все набирає обертів.

Але постапокаліптика роз-почала своє існування задовго до балачок про кінець світу чи Третю Світову війни із засто-суванням біологічної, хімічної чи ядерної зброї. До цього жан-ру зверталося багато класиків. Отже, сьогодні ми поговоримо про постапокаліптику під не-звичним для багатьох кутом – класичним.

«Отруєний пояс» Артур Конан-ДойлСера Артура Конан-Дойля

багато хто асоціює лише з Шер-локом Холмсом, але крім цього автор написав багато цікавих речей. Наприклад, цикл пригод про професора Челленджера. До теми постапокаліптики сер Артур звернувся в оповіданні «Отруєний пояс».

У оповіданні розповідається про професора Челленджера, який з’ясовує, що все живе на Землі скоро загине. Причиною

цього стане смуга отруйного ефіру, яка пройде через нашу планету. Автор вдало передав стан людини, яка розуміє, що, можливо, стоїть на порозі без-крайньої самотності...

«Машина часу» Герберт УеллсК н и г а о п и с у є п о д о -

рож винахідника машини часу в майбутнє. Основа сюже-ту – захоплюючі пригоди го-ловного героя в світі, що знахо-диться через 800 тисяч років. Там він зустрічає 2 види істот, які колись були людьми: моро-ки та елої.

Крім цього, в романі впер-ше описано безліч ідей, що від-носяться до подорожей у часі, які ще довго не втратять сво-єї привабливості для читачів та авторів нових творів.

«Адам і Єва» Михайло БулгаковУ «Адамі та Єві» Булгаков

змалював картину війни май-бутнього, яка на початку 30-х років представлялася насампе-ред як війна з використанням новітнього хімічної зброї.

Під час хімічної війни з-під контролю виходить Сонячний Газ і людство гине, в живих за-лишаються лише кілька осіб, що живуть відтепер в Комуні.

Цією повістю Михайло Бул-гаков показав своє скептичне ставлення до революції взагалі та до найсміливіших наукових експериментів.

«Багряна чума» Джек ЛондонУ книзі показано панде-

мію 2013 року, названу Багря-ною Чумою, що знищила прак-тично все людство. Розповідь ведеться від дідугана, який єдиний пам’ятає життя до краху цивілізації. Він оповідає своїм онукам про події, що відбували-ся під час епідемії.

«Пікнік на узбіччі» братів СтругацькихСкільки різних історій про

зустріч з інопланетним розу-мом було придумано авторами-фантастами з усього світу?!

У книзі «Пікнік на узбіч-чі» нехай ми з ними і не сти-к а є м о с я н а п р я м у, з а т е бачимо сліди їх перебуван-ня на нашій Землі. Вони при-летіли, погостювали, начеб-то провели пікнік на узбіччі, і полетіли, залишивши лю-дям безліч загадкових іграшок і артефактів. Чи це підказ-ки? Загублені або забуті речі? А може бути просто сміття, яке так часто залишається піс-ля пікніків? Відповіді немає...

ТРОХ

И К

ЛАСИ

ЧНОГ

ОПО

СТАП

ОКАЛ

ІПСИ

СУ»

Жен

я Во

робе

й «

15 Поліграф № 4 (64)листопад–груденьКУЛЬТУРА

Комік без посмішки. Людина-загадка. Кітон – один із найнеординарніших кінорежисерів, акторів

та каскадерів усіх часів. Його творчі відкриття та знахідки мають значний вплив на кінематограф і по сьогодні, а стрічки не втрача-ють актуальності завдяки своїй чистоті та легкості гумору.

Образ людини з кам’яним лицем Кітон отримав випадково. Він казав, що настільки зосереджувався на своєму акторському завданні, що абсолютно забував про вираз обличчя. Продюсери вбачили у цьому неабияку родзинку. У їх уяві постав яскравий образ, а в контракті актора з’явився цікавий пункт – Кітону було заборонено посміхатися. Посміхатися не лише під прицілом кіно-камер, а й після команди «знято».

У його фільмах багато складних трюків. Актор не просто сам виконує їх, а продумує усю технологію до найменших дрібниць. Не раз усе закінчувалося нещасними випадками, проте вони ніко-ли не були причинами зупинки чи відміни зйомок.

Ще одна особливість – це потяг до новаторства. Кітон завжди прагнув не лише до ще не бачених драматичних схем. Він за-вжди ставив перед собою завдання зняти по-особливому і ніколи не шкодував для цього ні коштів, ні зусиль. Чудово проілюстру-вати це може одна з його перших стрічок «Один тиждень». У ній режисер застосував принцип центрифуги, щоб змусити акторів хаотично кружляти кімнатою.

Інтелектуальність гумору, неочікувані асоціації, уміння по-бачити смішне в, здавалось би, зовсім не смішних ситуаціях про-сунули Бастера Кітона в ряди найкращих режисерів та акторів німого кіно 20-х років.

Фільми: «Три епохи», «Навігатор», «Будинок з електрикою».

словаНіме кіно – це найчистіша форма кінематографу. Йому, звичайно, не ви-стачає звуку, людського голосу, шуму. Проте їх поява не варта тих наслідків,які вона понесла за собою. Якщо раніше не вистачало лише тільки звуку, то з його введенням ми втратили усі досягнення, завойовані чистим кінематографом.

» Тиха Анастасія «КОЛИНЕ ПОТРІБНІ

Він із семи років на сцені. У шістнадцять – покинув рідний дім і влаштувався працювати в безіменному театрі. В його житті було багато трагедії, а жив і працював він заради гумору.

Чаплін – справжнісінька легенда. Створений ним образ не-зграбного волоцюжки у кумедному капелюсі по праву може вва-жатися культовим, адже відомий усім і кожному.

Його фільми дуже особливі. Пояснюється це хоча б тим, що Чарлі виступав у них актором, режисером, сценаристом, про-дюсером, а з часом і композитором.

У стрічках він часто торкається соціальних проблем, політики. Певним піком у його творчості став фільм «Великий диктатор». За сцену, де Чаплін пародіює Гітлера, він піддався низці гонінь і погроз з боку влади. Але все ж зумів продовжити роботу у кіно.

Якось Альберт Ейнштейн написав Чапліну: «Ваш фільм “Зо-лота лихоманка” – зрозумілий усьому світу. Ви неодмінно станете справді великою людиною!».

На що Чаплін відповів: «Я захоплююсь вами ще більше! Вашу теорію відносності ніхто у світі не розуміє, а ви все ж таки стали великою людиною».

За свій талант Чарлі отримав багато нагород. Зокрема, почес-ний Оскар 1972 року «за безцінний вклад у те, що у цьому столітті кінематограф став мистецтвом».

Але глядач любить його аж ніяк не за нагороди, а за уміння викликати щирий сміх та сльози.

Щоб створювати таке, мало бути звичайним коміком. Потріб-но бути Чарлі Чапліном.

Фільми: «Цирк», «Золота лихоманка», «Нові часи», «Вогні великого міста».

Бастер КІТОН

Історія кіно почалася ще у Стародавній Греції, з так-званої школи «рухомих тіней». Вже у XIX столітті винахідники та естрад-ні артисти спільними зусиллями створили цілу індустрію рухо-мих картинок зі всілякими трюками та спецефектами. Спочатку існували лише мультиплікаційні фільми, та незабаром з'явилися фотографії. Саме тоді і почав зароджуватися Голлівуд, який, зго-дом, прославився цілою плеядою зірок німого кіно.

Хоча фільми тієї епохи і демонструвалися «німо», таланови-ті режисери та художники перетворюва-ли їх у справді захоплююче видовище.

Через відсутність звуку вони були змушені шукати пластичні вирішення замість введення діалогу, інші можливості організації образотворчого ряду. Завдяки цьому обмеженню утвердилася шко-ла викладу складного сюжету засобами монтажу, з’явилися титри, основою акторської гри став специфічний вид пантоміми.

Найбільш пластичним виявився жанр комедії. Він і набув ши-рокої популярності.

Кінематограф почався із форми, а не зі звуку. Німе кіно – це торжество виразності та експресії, образності та життєвос-ті, якого так не вистачає у кіномистецтві зараз.

Чарльз Спенсер ЧАПЛІН

Альфред Хічкок

16Поліграф № 4 (64)листопад–грудень ДОЗВІЛЛЯ

Один журнал якось опублікував історію з життя:«Дочке дошкольного возраста

читаю сказку, в которой встречается словосочетание «сторожевая соба-ка». Дабы убедиться, что ребенок понимает, о чем речь, уточняю:

— Ты понимаешь, что такое «сторожевая собака»?

— Да, это собака, которая ста-рая, но пока ещё живая».

Це я до того, що мені вісімнадцять — і я все ще «сторожевая» Лена, не-везуча, але поки жива. Тож якщо зранку ви запізнюєтеся, на вас

Дівчата всього світу верещать від «Що-денників Вампіра», тижневик «Теленеделя» друкує виливи емоцій Колі Баскова. Я не «натуральный блондин» і не пара канонічних братів-красунчиків — я просто Лена. Власне Лузер я не з тої причини, що «відчуваю само-тність», «постійно відступаю» чи «зі мною ніхто не спілкується». Так виходить з однієї простої причини — мені не щастить. Хоча, можливо саме це відсилає мене до лідируючих позицій у гонитві за індивідуальністю.

Якщо на вашій спині між куприком та попе-реком нізвідки та з нічого з’явилася опіко-сад-но-рана, то це не ви — це я. Якщо у вас більше пропусків аніж відвідувань, то це не ви — це я. Якщо ваша кішка відводить зміст своїх нутро-щів на більшу частину підлоги вашої квартири, коли ви запізнюєтеся, то це не ви — це я.

Застрягнути в ліфті, опинитися зачине-ною в квартирі, сидіти вдома через пробле-ми з магнітом у домофоні — сміливо і усюди ставлю галочки Я. І чхати хотілося, що інвер-сію не бажано використовувати у текстах — мені, здається, можна все. Я краще ніж учас-ник клубу анонімних алкоголіків, наркоманів та вагітних. Тому що ім’я мені Лена. Я Лузер. І з сьогоднішнього дня - Welcome in da club.

Отож, історія перша. Фатальна. Як так трапилося.Я народилася 29-го вересня о третій годині

дня рівно. Йшов сніг, на вулиці стояла мінусова температура, відсутнє опалення в мікрорайоні та електроенергія сприяли святковому настрою.

Мій День Народження — ніби апогей не-щасть. За традицією в цей день похмуро і йде дощ. Якщо не сніг. О шостій ранку, а інколиі раніше, мене вітають бабуся з дідусем, щоб не запізнитися з привітаннями. Останні два роки до мене зранку приходять мої друзі, проте і тут без казусів не минає. Минулого року, наприклад, зробивши приблизно 200 фото ми вирішили подивитися що вийшло і ви-явили відсутність карти пам’яті; цього року чоловік, якому було приблизно сорок, ви-рішив подарувати нам танок ексгібіціоніста. Також відомий випадок апендициту на мій День Народження, а взагалі я окрім останніх трьох років просто хворію у цей день чим-завгодно: запалення легень, харчове отруєн-ня, грип — усе це знаходить мене приблизно за два дні до свята.

Щ О Д Е Н Н И Кл

у з е р аos e

- -

«Поліграф»№ 4 (64) листопад-грудень 2011

Засновник і видавецьВидавничо-поліграфічний

інститут НТУУ «КПІ»Свідоцтво про реєстраціюКі № 427 від 27.12.1999 р.

Головний редактор:Олександра СервецькаВипусковий редактор:Тетяна ГребенікТехнічний редактор:Максим Сірик

Редактори відділів:Вероніка Сектим,Віктор Медвідь, Настя ТихаАвтори номеру:Віктор МедвідьГалина РибалкоЖеня ВоробейКатя ЮдінаВероніка СектимОксана ЯнульОльга БудькоОлена ВороноваСергій МолодідТетяна Гребенік Юля Весельська

Верстка:Сергій МолодідРоман ЗагороднійЮля ВесельськаЛітературні редактори:Таня Гребенік, Олександра СервецькаФото:Настя ТихаРозповсюдження:Нікіта ПономарьовНадруковано:____________________________________________________________

© ВПІ НТУУ «КПІ», 2011Київ-56, вул. Янгеля, 1/37

E-mail: poligraf@vpi.kiev.uawww.poligraf.vpi.kiev.ua

Відповідальність за достовір-ність інформації, розміщеної в номері несе автор. Редакція може не поділяти думку авто-ра. Передруки дозволяються

лише за згодою редакції ї та з посиланням на джерело.

Розповсюджується безкоштовно.

нагримали, ви вступили в калюжу, або в щось гірше —просто подумайте про те, що таким капосним способом хтось зверху виокремлює вас з сірої маси. До речі, якщо вступили в щось гірше —то це ще й до грошей.

Микола Луценко завер-шує свій прогноз погоди фразою: «Нехай проблеми та незгоди не зроблять вам в житті погоди, […]», я ж ска-жу набагато простіше — все залежить від вас і точки зору, «[…] хай вам щастить і будьте здорові».

» Олена Воронова «